Сьогодні в мами День народження.
Як завжди, літо бабине гуля.
Йдемо до мами без запрошення.
Стежинка до могилки пролягла.
Йдемо низенько їй вклонитися,
Згадати щось з минулого життя.
Так знову хочеться зустрітися,
На фото посмішка така сумна.
Ми мовчимо, слова облишили,
Над кладовищем тиша проплива.
День в золоті пливе над тишею
І вереснева синь й печаль ясна.
Оленько! Вірш в тему моєму настроєві: вчора був день народження моєї мами, день поховання тата (мама померла, щойно відбули татові сороковини). Пішла до церкви, поставили свічечки... Незабутні наші, дорогі, вічним спомином, неперебутньою вдячністю... Дякую, Олю!
до сліз... а ми так часто сперечаємося з батьками, нехтуючи їх думкою, роблячи боляче. а треба цінувати кожен день, кожну можливість побути з рідними.
такі твори повертають розуміння швидкоплинності життя.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все повторюється: наші діти теж з нами сперечаються, доводячи те, що вони вже дорослі.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Катя, дякую, що прочитали мого вірша. Ось тільки Ваш коментар "дебилне" для мене не тільки образливий, а й ще й незрозумілий. А останній смайлик що означає? Тупість? Хотілося б ширшого роз"яснення мого дебілізму.Буду чекати Вашої відповіді.
Така доля...Не помирає той, хто не родився... Проте усі, хто в нашій пам"яті, у серці нашому - живі...Нами живі...Як і ми колись - залишимось живі у наших дітях, внуках, чи у наших віршах...сподіваюсь...