Пам`ятаю, хлопчиська
У Червонім Яру
Жвавих щиглів ловили
На сильце, на струну.
Я на пташку міняла,
Все, що можна змінять,
Опісля відпускала
У просторі літать.
Відтоді, із дитинства,
Кліток я не люблю,-
Процвірінькав той щіглик
Вільну вдачу мою!
Жовтощока синика
Просвистіла здаля,
І шукать щастя-лиха
У світи повела.
Заспівав соловейко
Про дівочу весну,
Заманив далеченько,
На чужину, одну...
Ні сімейного дому,
Ні обручок, ні уз, -
Вже на дасі чужому
Оселивсь чорногуз.
Не дружина й не любка-
Не зведу перепон.
Натуркоче голубка
Мій нездійсненний сон...
Ні про що не жалкую,
Знаю місце своє -
І периста зозуля
Вік мені прокує.
Фах мій скромний та пильний
Дітлахів научав,
І заливчастий півень
Ранок мій сповіщав...
Так, життя - то не казка,
Був в нім сенс, був і смак,
І, якщо Божа ласка,
Хай не каркає грак!..
2010.
