Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: Пригоди козака Івана Мордопупенка (розділ 3 - "Степан у турецькому полоні") - ВІРШ


Олександр Обрій: Пригоди козака Івана Мордопупенка (розділ 3 - "Степан  у  турецькому  полоні") - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




Пригоди козака Івана Мордопупенка (розділ 3 - "Степан у турецькому полоні")

3 розділ - "Степан у турецькому полоні" Товаришем Івана був відомий неборака, Його всі знали, як Степана С_р_а_к_у. Хоча і відчайдушний задирака, Але відважний і хоробрий він вояка. Не раз в боях кровопролитних С_р_а_к_а Кидався в лавах перших у атаку, Нещадно ворогів Степан рубав, З братами перемогу здобував. Зібрались якось два друзяки - Наш Мордопупенко і, звісно, С_р_а_к_а, Минуле славне згадувать почали, По чарці пили й знову наливали. Спочатку турків нагадали, Як їх з Поділля вибивали, Приходив і татарин і поляк, А ми місили всіх цих посіпак. На думку ж інше Йванові спадало. Відрізавши собі шматочок сала, Схотів він молодість свою згадать, І знов над С_р_а_к_о_ю пожартувать. Степан горілкою тим часом упивався, Іван у вуса тихо сам собі сміявся, До рота лишнього не брав, А план ретельно свій складав. Іванець вичекав потрібної години, Коли його товариш міцно спав, Мотузкою тоді його зв'язав, Трофеї турків вдяг з атласу і сатину. За пояс ятаган заткнув, Що в турків за шаблюку правив, На голову чалму напнув, Рудії вуса вугликом підправив. І сам на себе став не схожий - Неначе справжній яничар! Зі С_р_а_к_о_ю ж що було, Боже, Як він позбувся хмільних чар! Проснувшись ранком, він як стрепенеться, Як захарчить собі і затрясеться, Та як не намагався, як не дувся, Мотузки так і не позбувся. Побачив бусурманина личину, Що на турецькій щось там гелготав (Для С_р_а_к_и це страшна була картина) І, як скажений, зарепетував. Коли ж, розмахуючи довгим ятаганом, Погрожувати турок наш почав, Показувать, що вріже, як барана, П'яненький С_р_а_к_а тут же і наклав. Степан тоді, уже настроєний рішуче, Разом з мотузкою зірвав штани й онучі, Безштанько по селу пошкандибав, І друге ім'ячко він людям показав. І сміху ж було потім на селі, Діди сміялись, баби і малі. Між жінок вславився він місцем гарним, Бо прізвисько своє носив не марно.

ID: 207076
Рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата надходження: 21.08.2010 10:11:20
© дата внесення змiн: 21.08.2010 10:11:20
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (770)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Інга Хухра, 30.06.2012 - 16:50
nono так-так
 
Олександр Обрій відповів на коментар Інга Хухра, 01.01.1970 - 03:00
frown
 
tatapoli, 21.08.2010 - 10:51
Без С.... значно краще було б!!! nono
 
Олександр Обрій відповів на коментар tatapoli, 01.01.1970 - 03:00
та як же так? із пісні слов не викинеш, тим більш що обласна цензура пропустила і в книжці надрукувала, це лише тут на сайті така жорстка цензура... це зовсім не лайливе слово, тим більш, що козаки запросто давали подібні прізвиська один одному, бо мали добре почуття гумору, хоча не спорю, це трохи грубовато...) smile
 

Нові твори