Дехто стверджує що любов,це не що інше як хімічна реакція…можливо,але лише за умови що ця реакція досягає космічного,світового масштабу.Інакше як можна пояснити здатність любові змінювати людей,змінювати на краще,надихати їх на народження геніальних творів мистецтва,будівництво міст ,доріг,пам*ячників?хоча, любов ,як і будь яке інше явище, звичайно має і зворотню сторону медалі(локальні ,глобальні війни починаючи з часів славносвіної Трої і закінчуючи дуелями,що були надзвичайно популярними в Європі потягом 16-19 століття,які забрали досить багато людських життів ).
Справа в тому, що форма вияву любові,як явища передусім духовного,залежить від ступеня розвитку розвитку,сили,мужності та різнобічності конкретної особистості,її ставлення до краси та світоглядних уподобань загалом. У натур егоїстичних ,злостивих приземлених та матеріально-орієнтованих,любов це насамперед право абсолютної та неподільної власності над,якщо так можна сказати, суб*єктом любові.
У людей же добрих, самовіданних,відкритих,творчих щирих любов –це найвища міра жертовності та самовідречення ,готовність піти на все заради коханого(коханої),причому незалежно від того чи є це почуття взаємним з боку останнього(останньої) чи ні. За такого варіанту відсутня сліпа ,майже тваринна,жадоба влади над тим кого любиш.
Слід зазначити,що згадані,жертовність та самозречення,в даному випадку є явищем одухотвореним і ,як правило,чітко усвідомленим(на відміну від фанатизму).
Отже,що ж насправді ближче до істини-любов чи все ж таки хімія?кожен вирішує для себе сам.
16 серпня 2010
"самозречення" - воно вилазить там, де воно непотрібно зовсім. зазвичай з того самого егоїзму...В мене була подруга, що на кожнім кроці кричала, що за якогось там хлопця пішла б на міни і під кулі...Щоправда вона так і не підішла до нього і нічого не розказала про свою "любов"...бо творчій людині комфортніше любити свої почуття, а не реальну людину, що знаходиться поруч. Межа тонка...дуже важко її роздивитись...
втім, роздуми цікаві...
Восприняв любовь, как силу "космічного,світового масштабу", разве можно противопоставлять ее всеохватности один из множества планов мироздания? На уровне химических элементов она также является силой объединения. Когда-то читала замечательный пример "химической любви": аргентум "любит хлор". В каком бы соединении ни был аргентум, встречаясь с хлором, он покидает бывшего партнера и немедленно соединяется с хлором
Другой вопрос: на каком плане БЫТИЯ ЛЮБВИ пребывает человек? Так и есть - от атома до Вселенной И здесь человек, не поспоришь с Аристотелем , есть "мера всех вещей"...
У натур егоїстичних ,злостивих приземлених та матеріально-орієнтованих,любов це насамперед право абсолютної та неподільної власності над,якщо так можна сказати, суб*єктом любові...."На жаль, цей виняток з правила, є вже давно не винятком... Люди говорять про кохання, навіть не кохаючи... Нехтують ним, а потім розчаровуються в його шаленствці