ти бачила? згасла зірка - у небі, над Віфлеємом
то, мабуть, була моя віра...чи, може, твоє життя
чи чиєсь, ще | вже не народжене диво святеє
(я тепер почуваюсь вбивцею. А, може, це справді так)
не тримай мої руки...я більше не скривджу світу
присягаюся тою зорею. Так, я знаю. Вона не сяє.
може, небесний ліхтарник їй душу замінить?
(це легко, як сердце нове змайструвати. Я знаю)
не схиляйся так низько до мене - штовхну, ти впадеш
а куди ж, далі неба, ще падати? У нескінченність,
що на вірші пошматували? чи, може, лишилося ще...
(Я хвилююся, ладо. Бо в смерті твоїй не впевнений)
хтось прийшов. Зачекай, я відкрию. Може, то Щастя.
ти побався он поки із мріями. Там, у кутку, причаїлись
їх забули колись, та, то, може, було й на краще...
(Ці - ще й досі живі. А вмирають всі ті, що здійснились)
ні, не Щастя. І навіть не Спокій. Знов листоноша...
сім мільйонів листів-молитов. Під мільярд - прохань.
слухай, ладо моє...як не смерті, то кави - хочеш?
(Там, за рогом - купи молоко. А каву зварю я сам)
Цікаве бачення. Чудовий виклад.
