Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
Слів нема. Та й не треба слів. Просто те, що чудово написано, і читається з душею, і приносить радість. Дякую за вірші. Глибинні, неперевершені. Пишіть для нас усіх.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таню, у Вас дуже добра душа Писатимемо один для одного, і в жодному разі не сумуватимемо
І цілунки прісні, як нема душі…
Володю - тонко, ти підкреслив....як знавець, напевно?
Це насправді так, бо ж і гірке залишиться гірким, скільки не солоди
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, знання людської психології є у кожному з нас, але ж хто звик приглядатись до всього дякую щиро