Не згладжуй мої кути, -
я світ відчуваю гостріше.
Іще раз не зміг зайти:
мене розважала інша.
Вже звично в "приват" пишу
нахабні критичні тексти.
Отримую музу чужу,
яку віддають за безцінь.
А потім спішу он-лайн
у тропи себе залити.
Будь ласка, хоч ти облай, -
хвалою я вдосталь ситий.
Публічність мене гнітить;
самотністю все завішу.
Не згладжуй мої кути, -
я світ відчуваю гостріше.
Хм... а більшість людей усе якраз загострюють і часто шукаю того, хто хоч щось би згладив... гарний вірш! стосовно третього рядка другої строфи, теж порадила б його чимось замінити, а от чим саме, це вже Вам, як автору, видніше.
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Простите, не в тему "Той, хто любить самотність, або Бог, або дикий звір" -- Нитцше. А вообще, пару лет имея аккаунты на десятке-втором ресурсов, спрятаться от людей в он-лайне достаточно сложно...
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пробачте за помилку.. Я хотіла написати "що не приватна, а державна власність.. то належить народу..".. Весь зміст змінився (((
В конструкції другої строфи.. можливо "купую музу чужу", так гостріше, але передбачуваніше..
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, це геть не те і з ритму вибивається.
Та й я ж її не купую...
"Отримую музу чужу?".. Ну, якщо..по Конституції..то все в Україні, що не приватна чи державна власність.. то належить народу.. Ви - народ, муза - вільна особистість, отже все справедливо.. От.. Я вже стала вашим адвокатом.
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І все-таки "отримую" - не зовсім вдало.
"Я вже стала вашим адвокатом", - дякую, в мене вже є.
А державна власність, якщо не помиляюсь, і є власністю народу.