Я так хочу тебе полюбити,
Серед поля, на килимі трав,
Де гуляють вітри легкобитні,
Розганяють на небі отару хмар.
Нехай заколихають вони нас,
Заспівають колискові пісні ,
Любовні свої. Прийшов мій час,
Віддати частинку душі, тобі.
Яка, навколо природна краса!
Ніжні співи пташок над нами,
Квітує в полі веселка жива,
Аромати линуть духм'яні...
Залоскочуть нас, трави-мурави,
Заворожуть піснями, вітри...
Зачаровані і закохані,
Ми поринемо в любовні сни...
Дякую. Я люблю рослини, тварин, люблю малювати акварелі . Обожнюю. Тому у мене художній опис їх йде.
А ще в мене чуттєвий ніс, я дуже реагую на різні запахи. Інколи, особливо після вихідних не можу проїхати в Метро, тому, що деякі громадяни їдуть після великого бодуна. Пили горілку, яку запивали пивом, закушували салом з часником і цибулею та курили "Приму". Я зразу вилітаю з вагону, або вдягаю маску з носовичка, з французьким ароматом і тоді терплю поїздку на роботу.
Дякую.Цікаво, а в кого такі образи ще є? п.Євген говорить, що вони старі.А в мене багато в середині, древніх і прадавніх слів. Мабуть по генокоду передаються від пращурів
Дякую.Але мені це прийшло само. А , скажіть п.Євгене в кого такі ще образи є? Книжок, як п.Михайло я не читаю.Мої поетичні знання на рівні вивчення л-ри ще в школі. Це 1977-78 рр.І то один вірш пам'ятаю Л.Українки:
Я буду крізь сльози сміятись,
Серед горя співати пісні,
Без надії таки, сподіватись,
Геть, ви думи, лихі!
Знаєте п. Євгене, у мене є на цій сторінці теж старі вірші-замовини, такі древні слова інколи з мене виходять, на рівні "язичества". Я думаю, що вони йдуть по генокоду пам'яті від наших пращурів.
Є така думка в науковому світі. Як Ви відноситесь до цього?
Я думаю, що і надалі будуть виходить з мене старезні слова, які я ніколи не вивчала і не знала. Таке зі мною буває.Мої пращури по- материнській лінії займалися народним лікуванням. Не тільки молитвами, але й різними народними методами-замовинами. Можливо від них, це йде мені.