* * *
Якби́ ти знала, мила мóя,
Як я сумую за тобою,
Ніщо мене не весели́ть,
Ні пісня, ні небес блакить,
І ні вино хмельних ночей,
І ні ранкoвий сміх дітей.
Я просто тýжу в самоті,
Як квіти зм’я́ті по житті,
Так скyчив я за тим теплóм,
Яким ти гріла мою кров,
За поглядом суми́рно-дивним,
За рухом вій твоїх чарí́вним.
Нас примха долі розлучила,
А Бог забув дать людям крила.
Я полетів би, наче птах,
Лишé щоб на твої́х устах
«Люблю́» магічне прочитати
І знов збентeжено кохати.
Павло Гай-Нижник7 березня 1996 р.Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.91.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.82.
Пісня на слова цього вірша, яку написав і виконує А.Лісовський (Севастополь)
http://www.youtube.com/watch?v=9d8HaivOyWY
