Я просто кохаю, не кажіте нічого
Знаю що пройде , аж больно від цього,
Дякую за те відчуття, що даруешь,
Не боюсь я того, що це не почуєшь.
Нехай це смішно,бузглуздо,кумідно,
Ьа моє почуття і іншим помітно,
Коли те обличя бачу веселе
Щастям воно заражує мене,
Ті очі що сяють яскравим вогнем
Запалюють серце-всю колотить в мене...
Та посмішка дивна,ледве помітна
За нею душа,рада та вільна
Хочь тої душі мені не "зустріти"
Спробуй ,як друг, мене зрозуміти.
Не кажіть: я - фанатка - це для мене образа!
Я тількі скажу ,а потім одразу
Відстану,залишу тебе у думках,
У мріях, фантазіях,дітячих снах...
Говорять кохання те - смішно.
Та я ж нічого не залишу!!!
Ніяких спогадів про себе
Я відпускаю їх у небо...
Не хай сміються,кажуть:"як це так?!
Закохалась в щось далеке ,ще й як"
Я закохалась у зовнішність,у образ твій,
Закохалась по дітячи в спів дітячих мрій...
Судити кохання чиєсь, не слід поспішати
Що то за почуття по-перше треба знати...
Я не роняю сльоз та не кусаю губи
Та просто кохання є і нехай воно буде
Річ зовсім не в тім,що хочу я від тебе любові
Не хочу банального типа - кохання кольору крові...
Просто щасливе є відчуття і протягом доби
Я не замислюючись присвячую його тобі...
Моя любов німає спільного нічого з горем
Воно зникає і з\явлюється знову
Це не зовсім в коханні зізнання
Це т ещо в мені,але виникає питання
Звідки взялась любов та щаслива
Вона не взаємна,та нехай буде мрія
Любов щасливая моя
Що таке кажу я не одна
Це просто вірш цей прочитай
Не змушую не відповідай
А просто радість залиши
Моє ти сонце ти...
