А. П. Кабвой: Вибране

Борода

Мене болить

Мене  болить.  Той  біль,  неначе  яд,
Все  роз*їдає  і  повзе  до  серця.
Мене  болить.  Неначе  слизький  гад
ЗатИснув  горло  й  вогнедише  перцем.
Мене  болить.  На  ранах  свіжа  сіль
Вбирає  кров  й  пече  невиносимо.
Мене  болить  і  той  нестерпний  біль
Вже  доїдає  неслухнянне  тіло.
Мене  болить,  що  я  іще  живий,
А  там  вмирають  від  шматка  тротилу.
Мене  болить,  що  він  вмер  молодим,
А  я  життя  марную  посивілим.
Мене  болить,  що  я  досхочу  їм.
А  там  дитя  вмирає  у  пустелі.
Мене  болить  за  мій  батьківський  дім,
Якого  «закрутили»  в  «каруселях».
Мене  болить,  що  тонуть  кораблі,
Мене  болить,  як  літаки  палають,
Мене  болить,  що  на  святій  землі
Донині  кляті  війни  не  вшухають.
Мене  болить,  що  мучився  Ісус,
Мене  болить,  коли  палили  Жанну,
Мене  болить  за  бідність  людських  душ
І  за  убогість  теж  болить  нестанно.
Мене  болить,  а  значить  -  я  живу,
Коли  ще  біль  той  серцем  відчуваю.
Мене  болить...А  нащо  я  терплю?
Чому  мовчу,  й  не  бившись,  помираю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194397
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010


MC_Yorick

ДЛЯ ТЕБЕ УСЕ, ЩО ХОЧЕШ

Бачиш,  скоро  ніч  уже  настане
Перша  зірка  вже  у  небі  сяє
Хочеш  я  тобі  її  дістану
Хоч  сьогодні…  Хочеш?  Обіцяю

ПРИСПІВ:

А  небо  мені  не  вірило
Краплинами  відстань  міряло
Ховало  за  хмарами  сірими
Та  я  не  боюся  ночі
Лякало,  пускало  блискавки
Та  я  подолав  і  дістав  таки
Ту  зірку  тобі  я  даю  з  руки
Для  тебе  усе  що  хочеш

Віриш…  на  дні  моря-океану
В  мушлі  є  захована  перлина
Хочеш  я  тобі  її  дістану
І  на  дно  самісіньке  порину

ПРИСПІВ:

А  море  мені  не  вірило
І  хвилями  відстань  міряло
Вітрами  холодними  віяло
Лякало,  наскрізь  намочить
Та  я  подолав,  я  пішов  на  дно
Холодне  і  темне  було  воно
Перлину  дістав  як  і  зірку  знов
Для  тебе  усе  що  хочеш

Знаєш…  я  для  тебе  на  край  світу
Вітер  в  чистім  полі  я  зловлю
Можу  без  вогню  тебе  зігріти
Все  що  хочеш  бо  тебе  люблю

ПРИСПІВ:

Але  ти  мені  не  вірила
Роками  ту  відстань  міряла
До  того  про  що  ми  мріяли
Забула,  тобі  так  краще
У  тебе  тепер  вже  інший  є
Він  розкіш,  гламур  тобі  дає
Тож  нащо  тобі  почуття  моє
І  зорі  й  перлини  нащо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193798
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010


MC_Yorick

Зацеплю шланг от душа за кончик луны…

Зацеплю  шланг  от  душа  за  кончик  луны
На  планету  польются  странные  сны
Будет  ночь  та  для  всех  исполненьем  желаний
Словно  в  зеркале  будут  сотни  сознаний
Будет  бедный  в  ванне  с  шампанским  купаться
Гробовщик  —  на  все  тридцать  два  улыбаться
И  водитель  пропустит  вперёд  пешехода
И  не  надо  давать  будет  взятку  при  родах
Под  подушкою  книжка  добавит  ума
Пятизвёздным  отелем  станет  тюрьма
Мерседес  не  догонит  потёртый  Жигулик
И  в  аптеках  дешёвыми  будут  пилюли
И  в  столице  не  будет  пробок  в  час  пик
В  лабиринте  откроется  каждый  тупик
Всё  желанное  сразу  станет  возможным
Зарабатывать  деньги  будет  несложно
Будут  женщины  все  хотеть  и  давать  
И  мужчины  всё  смогут  не  на  словах
И  в  огромных  квартирах  будет  не  тесно
Только  жить  так  мне  кажется  не  интересно
Кран  закрою  —  из  душа  не  льётся  вода
Мир  проснётся  и  будет  жить  как  всегда
Будут  пить  все,  курить  издеваться  и  лгать
За  оценку  иль  деньги  себя  предлагать
Воровать,  убивать,  и  летать  за  рулём
Унижаться  в  погоне  за  каждым  рублём…
Лишь  когда  зацеплю  душ  за  кончик  луны
На  планету  польются  странные  сны…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188001
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 03.06.2010


Катерин_ка

Голодомор. Вустами матері.

...  І  розриває  на  частини  душу:
В  очах  туман,  в  думках  -  обламки  мрій.
Немає  сил,  та  рятувати  мушу
Все,  що  лама  голодний  буревій...

В  руках  щось  тепле,  наче  пахне  хлібом,
Перед  будинком  золото  зерна...
Відкрию  очі.  Ні!  Видіння  хибне.
Навколо  ні  душі.  Одна,  одна.

В  голоднім  мареві  пішли  односельчани
І  найрідніші  люди:  дочка  й  син.
Нестерпно  боляче,  що  ви  самі,  без  мами,
Хоч  може  краще,  що  ви  поряд  з  Ним.

Розчиниться  пекучим  болем  тіло,
Від  жалю  й  горя  закипає  кров.
За  що  з  народом  влада  це  вчинила,
Забрала  з  їжею  надію  та  любов?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177697
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 17.05.2010