Казав сусід: - Не в грошах щастя, знай!
То істина відома всім здавна!
Бо нині є, а завтра їх нема.
Щось інше буде, тільки віру май!
Така матерія, такий вже світ.
Перейде все з одного в інший вид.
І так і є! А я сміявсь: ги – ги.
Скінчились гроші, - почались борги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629494
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 12.02.2016
На осінніх деревах не листя насправді,
А янголів крила.
В золотому кружляють вони листопаді.
І ти говорила,
Що ця осінь між нами, можливо, остання –
Для тебе й для мене…
І злетів з верховіття наш янгол кохання,
Мов листя із клена.
Але осінь, насправді, у цьому не винна –
Ти знаєш напевно…
Ми – єдиного цілого дві половини...
Та, мабуть, даремно –
Я з опалого листя роблю собі крила:
Перо до пірʹїни?
Те, що зводили разом ти перетворила –
В холодні руїни.
То не біла зима всі кущі і дерева
Снігами накрила.
Просто «нас» вже нема… А можливо перерва
Між нас білокрила?..
Та розквітне у серці весна журавлина
І туга, мов крига –
Сірим янголом стане, розтанувши, злине,
Розправивши крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606894
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 18.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
Цих коротких дзвінків, нескінченна невидима суть.
Тихі порухи рук і нестерпні хвилини чекання.
Я сказати забув - так і ти вже, напевно, забудь,-
Ми навмисне тепер за півкроку до неповертання.
"Компостуйте життя. Хтось із вас не платив за проїзд!
І змиріться, що всі півпорожні зупинки вже ваші."
Ми так прагнули вверх, але вічно тікаємо вниз.
Так простіше, на жаль, але серцю від цього не краще.
Ти чекаєш? Алло! «Абоненту не стримати сліз…»
І не вистачить слів. Та й для чого тепер говорити?
Ця зупинка для нас. Ми на ній вже сідали колись.
І тоді хтось казав: «Я благаю, в душі не смітити»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411001
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
Листок розлуки сумний і жовтий -
в серце до мене...
Знов осінь пише в скрижалях парків
свої катрени.
Бездомний вечір, думки про тебе -
любов колише.
В душі самотній щирий молебень,
щоб в тебе вийшло -
здійснити плани і повернутись
скоріш до мене,
щоб сьоме небо в смарагдах ночі
стало зеленим...
щоб вкотре щастя світилось сонцем
з-за небокраю...
Все в тебе вдасться. Ти будеш поруч.
Люблю. Чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378283
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 13.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
----Коханому і єдиному В.В. присвячується
Коли до губ твоїх лишається ще кілька снів
Лід венами очікувань, мов лихоманкою –
Сріблястим павутинням серце переплів…
Ця зустріч манить теплими обіймами.
Зігрій мене, як вперше, мов тоді… між мрій,
Щоб світ навколо зрадив меркантильності.
Ти – Ангел мій земний, цілуй думки відверті наніч.
Найщасливіша я в своїй безсильності,
Перед твоїми «хочу» м’якну пластиліново,
Всі щезли недомови в нетрях всесвіту.
Стенає ніч плечима – заздрить пристрасті,
Бо ти не будеш нині більше стриманим!
Дозволь мені побути божевільною,
Владаркою всесильною над буднями…
Твоєю лиш… коханою і вільною…
Навіки, назавжди, тепер, щодня.
Я золото твоїх зізнань в долоні заплету,
Бо ти найкращий серед Ангелів, що не в Раю,
Бо ти єдиний чув стільки разів «люблю»…
Малює щастя пензлем серця казку на вікні,
Коли до губ твоїх лишається ще кілька снів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398495
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012
Невибагливий день призначає дощу рандеву
Впарасолений світ… я до тебе назустріч пливу
Крізь гігантів-машин і недбалих "зжебрачених" лиць
Шкандибаю, чіпляюсь та йду… хоч би навіть і ниць
І червневі краплини стікають з розпатланих лип
Я крізь терни іду… пробираюся далі, углиб
Впарасолений дощ непомітним щитом дріботить
Ти сховайся від злив… залишилось чекати ще мить
По калюжам пливу… парасоля мені за кермо
І ГРВІ не пройме… від кохання скоріш помремо
Впарасолений люд не помітить знебарвлених рук
Ти чекай. Я вже йду… на твій лик і на поклику звук…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342437
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Наложниць загін
із північних країн
Туливсь на невільничім ринку.
За двійко верблюдів
Купив бедуїн
У рабство довічне
вкраїнку
Спікала
неволя
пісками
пустель.
Вивсь слід
каравану
зміїний...
Вона проклинала
нещасний той день,
Коли полишила Вкраїну.
Чи думала,
бідна, мрійливих
хвилин
Про долю невільниці темну?
Торговець людьми,
наче крук, вірменин
Продав її
в сморід гаремний.
На тіло рабині
чекав Тель-Авів.
Торг тілом
ішов невеселий.
І ось
помарнілу вкраїнку повів
Новий
рабовласник
в пустелі.
«...У далі вишневі
я чайкою рвусь,
Де в білому мареві
хата...»
Араб, заховавши лице
під бурнус,
Стискає приклад автомата.
Дрімота – арабу.
Здійснити б намаз!...
Жували безмов'я
верблюди....
Метнулася
бранка
в пустелю
ураз!
Що буде – те буде...
Туди, де обрубками
кактус
росте
Й шипіння
лунає
зміїне...
Життя
осоружне
тваринне,
пусте
Без матері, без України!
За тиждень зневоднена –
жовтий кістяк! –
По дюнах
гарячих
сповзала.
І
слід,
що губила
на білих
пісках,
Шукали
голодні
шакали.
Міражної долі
жахливий кінець
Зустріла знеможена
бранка.
Їй марилось ніжне:
...іде під вінець...
Під руку сусіда – Іванка...
...А в цвіті вишневім
подільських привіль
Щасливо всміхається мати...
...Як ладно лунає
мелодія
бджіл!
...Як з дружками
добре
співати!
І знову з’явився
міраж-маровид,
Над нею глузуючи більно:
«За тіло ти волю
хотіла купить?...
Життя віддавай –
будеш вільна!»
P.S. На вишнях
фатою
білітиме
цвіт
Весняним садочком
у мами...
Вкриваєм, Вкраїно,
розбещений
світ
Своїми кістками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200942
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 16.03.2012
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Три минуты на секс, три часа на футбол.
Все банально и грустно до боли.
Свет любви незаметно на тленье сошел.
Все эмоции там, на футболе.
Три часа на футбол, три минуты на секс
Да затертые временем фразы.
И в глазах не засветится чувственный блеск.
Все уже снивелировал разум.
Кто-то смотрит футбол, кто-то - свой сериал.
Одинокий у каждого ужин.
Мир был ярок, да тусклым, обыденным стал.
Но могло же случиться и хуже.
Хорошо, что не бьет, хорошо, что молчит,
Хорошо, что не пьет, как сапожник.
Ну, а то, что уже не целует в ночи,
Пережить как-то все-таки можно.
Хорошо, что к другой этот гад не ушел.
Ну и пусть, что теперь все без страсти.
Три минуты на секс, три часа на футбол.
Таково оно - бабское счастье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290907
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Сідай поряд, подумав я
і став розглядати натовп за вікном
з гумовою тонкою рамою.
Люди літали, змінюючись, з пакетами
та викинутими папірцями.
Я бачив твій погляд у склі заднього виду,
крізь нього ж я чув твій запах,
подібний до духмяного мила,
чистої підлоги й дитячих пральних порошків.
Я танув на сидінні поряд,
перетворюючись на піт та червоний віск,
а лиш зрозумів, що в моїй оселі
ніколи не заблукає твій запах,
адже мій власний і музика
перекреслювали і били твоє обличчя,
мов скло, на яке наступають
ще й боляче ріжуться.
І я перестав ховати твій погляд в кишені,
мовчки перетворивши себе на клонованого пасажира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286871
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Вітром осіннім, зимовими змовами,
Чаєм холодним, в руках обпечених,
Ти не читаєш книжки з передмовами,
Всі у житті наперед приречені.
Хмари всі, ніби налилися оловом,
Вічне блукання по небу вдосвіта.
Зорі покинуті падали золотом,
Серед гілок на деревах, розсипом.
Ти доторкнися до неба долонями,
Світло розчинить тебе без залишку.
Гучно заб'ється життя попід скронями,
Наче у сні, який снився змалечку.
Сльози твої об'єднаються з хмарами,
Будеш шукати, чи просто змиришся?
Всі на Землі були створені парами,
Але тобі щось у це не віриться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244269
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Наблюдай, мой друг, всегда за людьми,
Что плетутся, мечту губя.
Если ты не изменишь этот мир,
То тогда он изменит тебя.
Если хочешь таким же безликим стать,
Если твой интерес бескрыл,
То зачем ты сюда пришел страдать?
Чтобы просто сказать, что жил?
Кодекс счастья уже затерт до дыр.
Коль живешь, то не действуй спя.
Если ты не изменишь этот мир,
Он изменит тогда тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241345
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Всміхайтеся!
Радійте!
Новий Рік,
вдягнувши землю
у пухнасті шати,
дарунків повний міх
несе до хати!
Мені ж дозвольте
скромно побажати,
аби в здоров’ї
Ви прожили вік!
Нехай щастить!
Не звідайте Зими!
Любові Вам!
Гармонії зі Світом!
Весни у серце,
а у душу – Літа,
Аби цей Світ
зуміли Ви зігріти!
Хай Ангел
захищає Вас крильми
і вчить літати стрімко і високо!
Натхнення Вам!
Достатку!
З Новим Роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232237
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 23.01.2011
Умен, худощав, симпатичен и весел,
Мой возраст солиден, но сердцем я молод.
Успел я пройтись и по улице Секса,
По улице Дружбы, бульваром Футбола.
На площади Творчества новые главы
Вышагивал я с удивительным рвеньем,
Прошелся не раз я по улице Славы
И прятал себя на проспекте Забвенья.
Бежал каждый день в переулки Работы,
Водил новичков по аллеям Ученья.
На улице Страха - тревожное что-то.
Расслабленность духа - на улице Лени.
Я шел по проспектам Моих Идеалов.
Я верен им всюду с завидным упрямством.
Поэтому жизнь никогда не бросала
Меня в переулки Интриги и Хамства.
А кто-то ночует на площади Мести,
Спешит что есть мочи на улицы Кражи,
При этом считая, что светел и честен.
Что это зачтется потомками даже.
Мой город умнее, честнее и чище.
Мой выбор уверен, не подленько гибок.
И выход из трудностей разум мой ищет
На трудной дороге Призанья Ошибок.
Проспекты Победы бывают фальшивы.
Приносишь ведь сам все кирпичики зданий.
А сами откуда к победам пришли вы?
Какие у вашей дороги названья?
Я сам проложил по судьбе магистрали,
Сквозь бури, триумфы, дожди и напасти.
Не ради желанья быть вбитым в скрижали,
А ради полетов на улице Счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230824
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
Еще одни сутки без строчки
Какой-то оргазм пустомыслия.
Как будто мой мозг обесточен
И все из себя напрочь выселил.
Такая вот вещь - вдохновение
С ему лишь приcущим чудачеством.
И сам бы я был откровеннее,
Да слов комбинации прячутся.
Движением резко-жестоким,
Как в Спарте, я в бездну забвения
Швыряю убогие строки,
Которые "более-менее"...
И муза, проплакав в отчаяньи,
Прошепчет: - Старалась напрасно я...
И вдруг, как прозренье, нечаянно
Напишется строчка прекрасная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230279
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
* * *
Я дихаю…
Мені так боляче, а я
Дихаю.
Стає поволі ніч моя
Тихою.
І кличуть зорі в небеса,
Змигують…
Мені так гаряче, а я
Дихаю…
В моїх думках, в моїх віршах
Поночі,
Я їх стискаю у руках –
Боляче…
Мої бажання у душі
Вихором.
Вони не збудуться, а я
Дихаю…
Скажи мені, що я лиш сплю,
Натруджена,
Що я проснусь, твоїм «люблю»
Розбуджена.
Скажи, що тіні у вікні –
Марево.
Я ще не хочу знати, ні,
Що там за хмарами.
Скажи, що це лиш вітер дме
Кригою.
Скажи, бо я лише для тебе
Дихаю.
А за твоїм плечем зоря
Блимає…
Скажи, скажи, що ти мене
Втримаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206580
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 16.12.2010
Я залишаюсь серцебиттям,
вітру тривожним звуком,
жалем твоїм,
твоїм каяттям,
віт запізнілим стуком.....
Я залишаюсь
шумом дощу,
сумом безсонних вікон.
Не потривожу.
Не закричу.
Не дотягнуся.
Тільки
інколи тихо гляну в вікно
місяця мудрим оком.
Лиш обійму тебе
синім сном –
трепетним і глибоким...
озвучка: molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229013
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Налий мені чаю.
Ще часу багато до ранку...
Хай довге мовчання
запалить нам свічку вночі.
Ми будем чекати
у серці твоєму світанку.
Долоня в долоні –
посидимо вдвох при свічі...
Налий мені чаю –
гарячого і запашного.
Хай усмішки квітка
на любих вустах зацвіте!
Я ніжно погладжу
від праці натомлені ноги,
і ти зрозумієш,
що все геніальне –
просте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225568
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Мне снился сон.
Тюрьмою стала
Одна прекрасная страна,
Когда от дурости упала,
С восторгом в руки пахана.
И вот сидит он, в гневе страшен,
Скривив в ухмылке злобной рот,
И отправляет жить к параше
Его же выбравший народ.
А рядом тоже зэк в законе,
Найлучший кореш, весовой.
Он порожняк никак не гонит,
Он уважаем всей братвой.
Чуть дальше - жоржики и жохи,
Жуки и мелкая шпана.
А сам народ - тупые лохи,
Тупые, как и вся страна.
Сегодня все тут - звездохваты.
Не партизаны, как вчера.
Сегодня камера - как хата,
В ней плачут только фраера.
Здесь так прогибчивы шестеры,
Что лепят фраерам фуфло.
Да тут свернешь не только горы,
Так мазу с долей повезло.
Теперь все жизни круто-чисто,
У койки черный телефон,
Звони в Москву братку-чекисту,
Глядишь, спасет от черни он.
Мы подпоясанные ломом,
И этот мир совсем неплох.
Когда тебя ведут до трона
Козел, петух и глупый лох.
С утра наденешь кони-мони,
Накрутишь преданных кивал.
Пусть знают, кто сейчас в законе,
А кто в железный ряд попал.
Страна-тюрьма, нет места краше.
Не жизнь, а красочный оргазм.
И лохи хором у параши
Поют осанны: "Главный маз!"
А ведь кому-то жить по нраву
В тюрьме под властью паханов,
И исповедовать их право,
И защищать их силой слов.
Страна, проснись!
Протри глазницы,
На жизнь скорее брось свой взгляд.
Пусть никогда не повторится.
Что со страной они творят.
Пусть наконец-то только разум
Придет властителем в страну.
И жить прекрасней станет сразу.
Давайте скажем "хватит" сну!
***
Словарь бандитской лексики:
http://www.compromat.ru/page_24482.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223880
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 24.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2010
А ти спробуй зупинити день,
Коли він втікає з рук за сонцем!
Якщо ніч підступно підійде -
Не ставай покірним її бранцем!
А ти спробуй закохатись в час -
Виміряй секунди у каратах!
Плаче дощ, а ти послухай джаз,
Смутком не ховай себе за грати!
А ти спробуй рахувати сни -
Що й без мене будуть кольорові.
Я не знаю як ще пояснить...
Суть твого життя - не в цій любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220795
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 10.11.2010
В задымленном городе встретились двое.
Они распознали друг друга не сразу:
А вам удавалось зажечься любовью,
Когда вместо лиц - только противогазы?
В задымленном городе все - словно клоны.
Упрятаны лица - лишь хобот да стекла.
А вы бы смогли жить легко и влюбленно
В задымленном мире, где все однобоко?
Но все же они полюбили друг друга,
И чувства в резине прорезали дверцу...
Она протянула ему свою руку,
А он приложил ее к звонкому сердцу.
Блеснули за стеклами искорки взглядов,
И вдруг, прочь отбросив тревоги опаски,
Они оказались так близко, так рядом...
И скинули с лиц столь постылые маски.
Они целовались до первого вздоха...
А после упали вдвоем бездыханно.
Любому бы сразу же сделалось плохо
Без маски в смертельных миазмах тумана.
Лежали они, слившись в смерти губами.
С любовью не справилось все же удушье.
А рядом шагали в толпе горожане,
Неся в суету свой кусок равнодушья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220016
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Буває так, що слова не пишуться,
Хоч ти і чуєш їх десь в собі.
Свіча згорає, і дим колишеться,
А слів немає… Лиш тільки біль.
Між серцем десь і пером загатина,
І треба дуже багато сліз,
Щоб проломити… Щоб знов крилатими
Птахами стали твої жалі.
І ти збираєш до купи зливи,
І все чекаєш свого припливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209785
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Згасає день.
...Ну от – і зовсім згас.
І я, зовсім один на білім світі,
В полоні ночі, о, який вже раз,
Твого листа читаю.
В шибку вітер
Мені постукав.
Блимнула зоря
І затремтіла солоно на віях.
Я задубів.
Спинилася земля.
Мене ніхто на світі не зігріє -
Там тільки степ
І лютий вітрюган.
Ночами хуртовина вовком виє.
Всевишній Бог возвів мене у сан
Самотності.
Усі ми не святії.
І я також.
І ти, маленька, й ти...
Не каюся,
Ні хвилі не жалію.
Ти хочеш досягнути висоти,
Я ж – глибини –
І птицею не вмію...
Віщують ранок півні на зорі,
І я, зовсім один на білім світі,
Молюсь за тебе Богу на землі
І вірую,
що за зимою –
Літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210194
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Ти мені не вір.
Я живу між зір.
Зверху пух і муркіт,
Всередині звір.
Я сьогодні дим,
Завтра – холод зим.
Зараз я з тобою,
Потім – хто зна з ким.
Почуття, як гру,
В попіл перетру,
Щоб не віддавати,
Я завжди беру.
Лестощам твоїм
Я не відповім,
Зранку зацілую,
А під вечір з’їм.
Хочеш буть моїм?
Будь зі мною злим,
Бий мене по серцю,
Вбий у нього клин.
Будь завжди сильніш,
Гострим, наче ніж,
На півкроку першим
І на мить раніш.
Покажись і згинь,
Розпали і кинь,
Покажи весь Всесвіт,
А лиши лиш тінь.
Хочеш знати – знай,
Хочеш болю – край,
Хочеш мене мати –
Зламай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208680
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
Я завжди була водою,
Стихією,силою,
Спасінням,життям,бідою,
Пристанком, могилою…
Тримала на грудях небо
І в небі купалася…
І в кожен мій білий гребінь
Бездумність впліталася…
А ти був в мені камінчик,
Як сотні,як тисячі.
Крізь мене ловив промінчик
Прозорий ти місячний.
В коралах,немов в короні,
Ти просто лежав в мені,
У синій моїй долоні,
Коханій і лагідній.
Та стануть з морів пустелі
Століттями й зрадою.
Тепер ти-безмежна скеля,
З якої я падаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207388
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Улицами шумными
Ходят люди умные,
Спрятав взгляды мудрые от слепой толпы.
Ведь совсем не надо им,
Чтобы жгли их взглядами
Ненавистью полные недоумков лбы.
Ведь, укрывшись тогами,
На умы убогие,
Но зато нахальные забирают власть,
Власть и полномочия,
А потом воочию
Без стыда и совести начинают красть.
За большими суммами
Этим люди умные
В мире равнодушия вовсе не нужны.
Потому на улицах
Умные так хмурятся.
Им и так достанется мат из-за спины.
Пролетят столетия
Будут наши дети ли
Верить в силу знания?
Или все же тьма
Зло и без сомнения
Новым поколениям
Выпишет с бесстрастием горе от ума?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206877
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Останній день
розпеченого літа,
короткий,
ніби подих, –
догорів...
Не встигли ми
серця свої зігріти –
любові бракувало нам
і слів...
На незабудь
твої погладжу коси,
до серця
пригорну тебе на мить.
Мій потяг
вирушає в зимну осінь –
не будем
озиратися, тужить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207127
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Мирославі
Я випускаю білих голубІв
У темну ніч – нехай летять до тебе!
Вони зігріють серденько тобі,
Візьмуть тебе до зоряного неба!
Я там один – загублений в Світах.
У Безмірі, напоєнім Любов’ю,
Літаю між зірками, наче птах,
Для тебе в Бога просячи здоров’я.
Я випускаю білих голубів –
У твому світі буде більше Світла!
Хай буде більше Богом даних слів, -
Аби твоя душа від них
Розквітла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206659
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Зов долі «до» до літа доліта -
Стріла недолі ще його не стріла,
Повідав стільки - мало повідав.
Де біле, знаєш лише ти, дебіле.
Ба! Зараз бід чужих іде базар.
Продати б цю(я мовлю не про дати!)...
Товариш чийсь заникавсь у товар -
Злетіти в небо більше не придатний.
Проте й сьогодні вижива Протей -
(Білки - протеї - протеїни білки).
Кричу: Ант, ей! - обернеться Антей.
П’ять п’ят навіщо? Дві потрібно тільки.
Якби дощі, то було б не до щі.
Ось дощ - Дощило, себто задощило.
З відра - від Ра, від Дани... відра дай мерщій!
Від радощів життя жила ожила.
Не плакати, читаючи плакати.
Кинь жаль - кинжал не помага.
- Ага!- дурний ага сказав у хаті,-
Вухаті, вам дорога дорога?
Перлину в три карати не карати -
Не три три перли грубим наждаком.
Заграти можна за оце за грати -
І їжа комісару їжаком.
Із гір коти не знають гіркоти.
З вед мідь ведмідь кує нестримно.
У вірш сміх гір коти для чистоти
Заочно, і завушно, і заримно.
Ті кали, що тікали з підвіконь,
Напри на приз, напрись, лауреате.
Закон не заступився ще за кон -
Є в гені у Євгени дар прощати.
Пере, гримить, але перегримить.
Пере, одіти! Вас переодіти?
Ще мить душа щемить, яку не защемить;
Вола волання: щастям володіти б!
Як опера ти, о пера пора!
( Поет - слів опер, опер - оператор).
Коли б з колиб явивсь пророк добра,
Лукавий лук Лука не мав би брати.
( Беруться не з добра брати до бра).
А шило шило - тільки насмішило.
Пар нас несе, напевно, на Парнас,
Щоб наші жили жили - не тужили.
Міняєм хід на схід на хід на захід.
Похід цей - вихід? Всенародний захід!
Кому б продать торішні біди, лахи,
Біблійні, історичні бідолахи?!
P.S. По літку знов політку у рядках
( Плоди плоди на грядці поетичній).
Я - кельнер слів - налию по етичне,
Можливо, хтось спроможеться на «ах»?
Як до смаку, то ми іще наллєм
Слів філіжанку - шийку лебедяти...
...Чи буть для вас сьогодні скрипалем?
А чи аркан ходімо танцювати?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206739
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Погожий день згорів.
Стихають звуки.
Я заблукав у хорі цвіркунів.
Мільйони зір
до мене тягнуть руки,
мільйони сонць
всміхаються мені
і кожне з них -
сумує за тобою,
зігріти прагне серце
хоч на мить...
Я знаю,
що за темною габою
хтось думає про мене
і не спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206439
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2010
Привіт тобі,
моє дівчисько світле!
Чи нині був
достатньо теплим день?
Чи цілував у щічку
ніжний вітер,
від мене
передав тобі пісень?
Чи усміхались нині
твої очі?
Чи серце билось
збуджено хоч раз?
Ще ні?
То - усміхайся!
Я так хочу!
Щаслива бути мусиш!
Це наказ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205453
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010
І. ІСУСА ХРИСТА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ
Зібралися довкола чорні хмари
Катів, зависників, зівак,
І правду чорним блудом оскверняють,
А Ти, Ісусе, терпиш?.. Як?!
Твоя смиренність, Боже, надзвичайна,
Твій погляд тихий і благий,
А вороги питають : «Ти Син Божий?
Такий беззахисний, безпомічний, нагий?»
І сміх, підступність, гнів, ненависть
Розпалюють в вогні облуд.
А що, Людино, скажеш ти на захист,
Коли приступиш вже на Божий суд?
ІІ. ІСУСА ХРИСТА ОБТЯЖУЮТЬ ХРЕСТОМ
Мій Ісусе, мій стражденний!
Взяв свій хрест благословенний,
Взяв з любові ти до мене,
Щоб було життя спасенне.
Боже серце кров’ю точе,
На Голгофу шлях пророчий,
Шлях принижень, шлях страждання,
А для мене – покаяння.
ІІІ. ІСУС ПАДАЄ ПЕРШИЙ РАЗ
Тягар гріхів – нелегка ноша:
Де гордість, скупість і нечистота,
Непоміркованість і заздрість чорна,
Лінивство й гнів – вмира душа.
І лиш молитва, піст і милостиня –
Найкращі ліки від гріхів.
В побожності і страсі Божім
Душа примножить істинних скарбів.
І лиш не падав той, хто не трудився,
Не йшов вперед, не прагнув до мети,
Тож хрест, який тобі судився,
Зумій достойно у житті нести.
ІV. ІСУС СТРІЧАЄ ПРЕСВЯТУ МАТІР
Многостраждальная Царице,
Матусю, Матінко, Маріє!
Як серце Твоє палко рветься,
Як обтерпа в жалю надія!
Бо Синові допомогти не можеш,
Полегшити не в силах біль,
І кожен стогін, кожен погляд
У рани серця сипле сіль.
В очах твоїх, Матусю Мила,
Страждання людських матерів,
Які до Бога зносять руки,
Молитвами рятуючи синів.
V.СИМЕОН ПОМАГАЄ НЕСТИ ХРЕСТ
І Симеон несе хреста,
Поглянувши на Божі муки.
Господь же нам сторицею віддасть
За милосердя і прислуги.
Любити ближніх, як себе,
Не бути гордим і байдужим, -
Закон простий, та щоб сповнить,
Треба духовно бути дужим.
VІ. ВЕРОНІКА ВТИРАЄ ЛИЦЕ ІСУСА
Ось Вероніка співчутливо
Й сміливо приступає
І Господу обличчя
Спітніле витирає;
Кровавії джерельця,
Колючії тернини –
То наш Ісус страждає
В ім’я життя й людини.
VІІ. ІСУС ПАДАЄ ДРУГИЙ РАЗ
Падіння знову.
Й знову тре піднятись,
І своє тіло підкорити знов.
Господь прийняв людську подобу,
Щоби навіки утверд́ить любов.
А люди душу й тіло оскверняють
Розпустою думок, учинків, слів.
Згадай, що тіло – Храм Господній,
І Бог очищення твого хотів.
VІІІ. НЕВІСТИ ПЛАЧУТЬ НАД ІСУСОМ
Ой заплакали невісти
Гіркими сльозами,
Побачивши важкі муки
І болючі рани.
Ісус знемагає
Під хрестом великим,
Та погляд підносить
На жінок пониклих,
А натовп бичує,
Кипить, як багаття,
Гріхи людські кличуть
До жертви розп’яття.
ІХ. ІСУС ПАДАЄ ТРЕТІЙ РАЗ
Ти знову падаєш, Ісусе, знову,
Бо я згрішив, сьогодні знов згрішив,
Та ти надію поселив у моїм серці,
Коли вино подав і хліб переломив.
І я приходжу знемоглим блудним сином
До храму з покаянням у душі,
Й благаю в Тебе, безконечно грішний,
Ісусе, милостивий будь мені!
Х. КАТИ ЗРИВАЮТЬ З ІСУСА ОДЯГ
Найневинніший Ісусе!
Ти терпиш побитий дуже,
Кровоточать твої рани,
Прикипіла одіж рвана,
А кати її зривають,
Болем рани обпікають.
Ці терпіння невимовні
За думки мої гріховні,
За зневіру, за байдужість,
Недостатню серця мужність.
Це приниження прости,
Від сќарбів дочасних відверни,
Щоб, вдягнувшись в світло віри,
Я здолав спокуси сірі.
ХІ. ІСУСА ПРИБИВАЮТЬ НА ХРЕСТІ
На хрест лягло побите тіло
І цвях віп’явся в нього враз!
Я нарікав, коли мене боліло,
Коли хворів, зазнав образ,
Коли моливсь, але не мав одразу
Того, що прагнув, що хотів…
А Ти для мене шляхом на Голгофу
Спасення дар здобуть зумів,
Бо покоривсь Отцю: «Хай буде воля
Твоя, мій Отче, лиш Твоя!»
Ісусе, поможи мені змінитись,
Щоби навчилася покірності душа.
ХІІ. ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Вмирає Бог. Чи це можливо?!
То ми його жорстоко засудили…
Здригається земля і сонце никне,
Господній Син востаннє скрикне
І Духа Богові віддасть.
Ти ж поміркуй: у тебе - дар життя,
Безцінний скарб на що цей витрача?
Якою маєш душу зберегти?
Куди, для чого, з ким тобі іти?
Бо ж смерть – не фініш, а лиш старт,
Чого твій скарб на вагах буде варт?
ХІІІ. ІСУСА ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
Із хреста тебе знімають,
Тіло мертве обвивають,
І в скорботі, і в розпуці,
Бо з Тобою вже в розлуці.
Розійшлись ті, що кричали:
«Розіпни!» -- тобі гарчали,
Не збагнули, що вчинили –
В Боже Серце цвяхи вбили,
Божу милість не прийняли
І любов Твою здоптали.
ХІV. ІСУСА КЛАДУТЬ ДО ГРОБУ
Кладуть до гробу, та не плач,
Надія є! Її побач,
Господь страждав, та ось за мить
Воскресне Він й благословить
І розцвіте весь світ добром,
Зігріє всіх Ісус теплом
Господніх ласк, правдивих чуд
Звільнить від мук, спокус, облуд.
Хай віра нас жива спасе,
Ісус в людські серця іде,
Обійми Він свої відкрив,
Тільки покайсь, його впусти,
Бо Він – дорога, правда і життя,
Без нього все – лиш суєта,
Любов осяє неба шир,
Воскреслий Бог освятить мир.
«Ісус з любові до тебе пройшов цю хресну дорогу. Тож дозволь Йому зійти зі сторінок Святого Письма і ввійти у твоє серце!» Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173867
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 30.07.2010
8 березня - свято, яке традиційно вважається днем жіноцтва. В Україні, Росії, Білорусі та інших республіках пост-радянського простору це свято називають днем жіночої солідарності, крім того - Міжнародним.
Як не вдаватись в історію цього дня, в принципі кумедну його першопричину, маємо наразі те, що склалось протягом вже не одного покоління цілком природньо: так чи інакше, 8 березня - День Жінки.
Від щирого серця хочеться привітати всіх наших красунь та розумниць. Не інакше - день Жінки - має бути особистим святом кожної свідомої людини. Людини, небайдужої до природніх цінностей та найперших людських пріоритетів. Рід. Сім'я. Мати, сестра, бабуся, подруга, - всі ці статуси важать багато для кожної людини у суспільстві. А людина - істота суспільна. Для чоловіків крім того - дівчина, дружина, особливо дружина - уособлення затишку, статусу, роду, продовження життя.
Шануймо жінок, друзі. Даруймо їм привітання, квіти, увагу. Зробімо їх життя комфортнішим, зручнішим, сповненим кохання та радості. Зробімо їх життя щасливішим.
Хіба не в цьому мета позитивно свідомого існування людини - робити життя того, кого цінуєш - кращим? Без жінки уявити наш світ неможливо. І він - цей світ - у якому є жінка - прекрасний.
Зі святом, рідні, кохані, шановні, прекрасні. Нехай весна живе у вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить вас і кого любите ви.
Что Женщине нужно на самом-то деле,
Мы более-менее, вроде бы, знаем!
И все, что себе пожелать вы хотели б –
Мы именно этого вам и желаем!
Успехов – в работе! Погоды – приятной!
Любви – чистой, нежной и неоднократной!
Детей – разнополых! Пальто – по фигуре!
Соседей в купе – что не пьют и не курят!
Волос – шелковистых! Зубов – белоснежных!
Мужей – состоятельных! Спонсоров – нежных!
Любовников – умных! Супругов – в законе!
Свекровей – живущих в другом регионе!
Невесток – покорных! Тарелок – помытых!
Мужей – не храпящих и на ночь побритых!
Коллег – не зацикленных только на бабах!
Врагов – слабосильных! Врагов – сильно слабых!
Обедов – в постель! Впечатлений – полярных!
И... этих... ну... в общем, того... регулярных!
Чулок – без затяжек! Ни дня – без обновки!
Мужей – в очень длительной командировке!
Любви – обжигающей, как в сериале!
По пять сериалов – на каждом канале!
Романов – курортных! Порывов – безумных!
Соседей и снизу и сверху – бесшумных!
Поездок – не на огород, а на море!
Пироженок – вкусных, но чтоб без калорий!
Машин – иностранных, но руль чтобы слева!
Духов – от Диора! Цветов – ежедневно!
Намерений – разных, но лучше серьезных!
Жилищ – пятикомнатных и пятизвездных!
Заслуженный отпуск – на пляжах и волнах!
Троллейбусов – вовремя и чтобы неполных!
Билетов в автобусах – только счастливых!
Друзей – не занудных! Подруг – не ревнивых!
Мужей – состоятельных! (Как говорится,
Раз сильно желаешь – не грех повториться!)
Любви – чтобы воспламенялась, как порох!
(Когда это важно, не жалко повторов)
Стиральных машин, пылесосов, комбайнов –
И функциональных, и стильных дизайнов.
Страстей – изнурительных! Трудностей – кратких!
Брильянтов – не меньше, чем 40 каратов!
Сантехники – импортной! Родов – без боли!
Проблем – никаких! Шифоньеров – без моли!
И... кажется... что-то еще мы забыли...
А-а-а, ясно!
Любви!!!
И сервантов – без пыли!!!
И сбыться – мечте стать великой артисткой!!!
И Женского Дня – в год хотя бы раз 300!!!
Ну, вот и поздравили мы, как могли:
Мужчины Вселенной – всех женщин Земли!
Вітаю вас зі я святом всіх жінок,
Звільніть свої серця від злих думок -
Повірте, що чекає й вас кохання.
То хай же сонце усміхається в вікно -
Воно в душі загоїть тяжкі рани.
Нехай коханий, друзі - хоч би хто -
Цей день весняний стрінуть разом з вами!
Нехай тендітні пахощі троянд
Навіють щастя, ніжність і кохання,
Хай здійснює бажання зорепад
І втілює у дійсність сподівання!
Хай Вам вдається все - вдень і вночі,
Хай очі посміхаються натхненно,
І смак життя, і молодість душі
Нехай для Вас тривають нескінченно!
Посміхніться! Тане сніг,
Щастя падає до ніг,
Нині Ваш весняний день
Квітів, сонця і пісень!
Хай теплом зігріє він
Дружби радісні хвилини,
Принесе як дар любов,
Посміхайтесь знов і знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119693
дата надходження 06.03.2009
дата закладки 16.07.2010
Звичайний день, яких багато,
Та чи рахуєм ми ці дні.
Але сьогодні в мене свято,
Що випада у вихідні.
В звичайне, професійне свято,
Що уряд нещодавно ввів
Вітаю всіх, усіх причетних
До свята я, бухгалтерів!
СпівАтиму я їм романси,
Аби сміялись - звеселю,
Щоби "плясали" в них баланси,
А збитки були на нулю.
Дарую ім свою прихильність,
Найкращу рифму підберу,
Щоб не замучила їх звітність
І не чіплялось до них КРУ!
Здоров'я Вам й родинам Вашим!
Дарую вам рядочки ці,
Щоб не черствіли душі Ваші,
І не пустіли гаманці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201287
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 16.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2010
Зажди.
Не засинай.
Побудьмо разом.
Хай нині вечір
буде тільки наш…
Кохаймося.
Забудьмо всі образи.
Над нами ангел –
Білий ангел–страж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197480
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 15.07.2010
Ми не зустрінемось більше ніколи.
Я не скажу тобі щось головне.
Ти відійдеш в зачароване коло -
коло, в якому не буде мене.
Клени затужать. Вітер задує
нашої пристрасті ніжну свічу.
Ні, на прощання я не поцілую,
хоч, може, потім собі не прощу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199496
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 15.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2010
Время-спираль
Вновь обернётся.
Схлынет печаль,
Радость вернётся.
Вечно должно
Всё повторяться.
Важно одно -
Не растеряться
И не забыть
В сумерках где-то -
Стоит пожить
Ради рассвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200682
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Резкий порыв ветра сбросил на землю стайку пластиковых стаканчиков, которые тут же измазались в рыхлой земле. Люди стали расходиться. Он остался. Ему нужно было побыть с ней наедине. Между ними ещё оставалось множество невысказанных слов и невыраженных чувств. Но они молчали. Просто смотрели друг другу в глаза. Она улыбалась, а он, как ни старался, не мог выдавить из себя улыбку. Он чувствовал, что между ними возник барьер, что уже ничего не будет так, как раньше. Он ненавидел такие моменты. Когда они ссорились и какое-то время не разговаривали друг с другом, в его душе тут же возникала давящая пустота, вакуум, высасывающий силы. И когда эта пустота уже подбиралась к горлу, готовясь задушить, он не выдерживал и бежал мириться. Он просто не мог жить, когда их что-нибудь разделяло. Не важно, что – расстояние или настроение. Она была частичкой его души и когда она на какое-то время отрывалась или отдалялась от него, он начинал медленно и мучительно умирать. И теперь он чувствовал, что она удаляется от него и не мог понять, что же он сделал не так. Но не спрашивал – просто смотрел ей в глаза. А она безмятежно улыбалась. Но в уголках её глаз – или это ему только показалось – притаилась грусть.
***
Их жизнь изменилась. Он стал больше работать, часами просиживая за письменным столом. Она, напротив, перестала ходить на работу и целыми днями смотрела, как он стучит по клавишам, набирая очередной абзац. Он был благодарен ей за то, что она не оставляет его, но невидимая преграда между ними продолжала давить, не давая покоя ни днём, ни ночью. Они по прежнему не разговаривали, но когда он на пару минут прерывался, чтобы посмотреть на неё, их глаза неизменно встречались. Он всегда говорил, что ей идёт улыбаться. Она улыбалась ему и пустота отступала. Тогда он возвращался к работе, но всё равно чувствовал её задорный и в то же время печальный взгляд.
Так проходили недели. Ему очень не хватало её голоса, но он не мог заговорить с ней. И она молчала. Он начал привыкать к этой тишине, даже поддерживал её – не включал музыку, перестал смотреть телевизор. В их дом, когда-то весёлый и шумный, пришёл покой. Он не знал точно, почему это произошло – возможно, они наконец повзрослели. Во всяком случае, работать стало легче. Но ему всё равно не хватало их разговоров – ведь она была для него единственным по-настоящему близким человеком. Ему очень хотелось поговорить с ней и однажды он не выдержал.
***
Этот вечер был особенным. Заходящее солнце наполнило комнату мягким светом, вытаскивая предметы из тусклого полумрака и преображая их. Вещи из банальных превращались необычные, волшебные. Перемены были настолько захватывающими, что ему как никогда сильно захотелось заговорить с ней, поделиться своими чувствами. И он заговорил. Но она не ответила ему. Он умолял, на коленях просил прощения за всё, чем он когда-либо мог её обидеть, плакал. Но она лишь улыбалась и молчала. Лишь в уголке глаза засверкала маленькая искорка. Он подумал, что это слезинка, но присмотревшись понял, что ошибся. Лучик закатного солнца, пробравшись сквозь ветви деревьев, упал на её лицо и заискрился, отражаясь от глянцевой бумаги. Его пробрала дрожь, воспоминания взорвались в груди холодной вьюгой, из глаз брызнули слёзы. Он больше не мог смотреть на неё. На ватных ногах он поднялся, повернулся и вышел из комнаты на балкон. Парк, расстилающийся перед окнами, он видел сотни раз, но сейчас он невольно замер, поражённый увиденным. Солнце преобразило всё – деревья, скамейки, пруд с фонтаном. И в этом великолепии можно было рассмотреть каждую маленькую деталь, каждый листик на деревьях, и каждый листик был особенным, неповторимым. Он поднял глаза в небо и увидел волшебные замки, сотканные солнцем из пушистых облаков. И откуда-то оттуда, из глубины небес, замирая от счастья, он наконец услышал её голос…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200259
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Он был последним слоном на Земле. Вернее, даже не слоном, а маленьким семимесячным слонёнком. Его родители — пара старых африканских слонов, погибли во время очередного выброса ядовитых газов на металлургической фабрике. После этого заботу о нём полностью взяли на себя люди — они кормили его, учили управляться с хоботом, играли с ним. Но, когда он подрос, стало очевидным, что держать его в специально оборудованном помещении дорого и хлопотно. На открытом же воздухе, в загаженной сверх меры городской атмофере он быстро повторил бы судьбу своих родителей.
Тогда у содержателей зоопарка и возникла идея отправить слонёнка на родину, в Африку. Там, откуда люди ушли в поисках лучшей судьбы, ещё сохранились кое-где участки живой растительности, относительно чистая вода, не загрязнённый выхлопами воздух. Дикие животные были полностью истреблены, но травоядный слон неиспытывал нужды в мелком зверье, а отсутствие крупных «конкурентов» было ему даже на пользу. Но тут возникли новые проблемы...
***
- … согласен — слону нельзя больше оставаться в городе. Он тут совсем концы отдаст.
- На мой взгляд животное ещё достаточно молодо и без особых затруднений сумеет отвыкнуть от людей и приспособиться к дикой жизни в Африке. Генетическая память ему в этом поможет.
- Отвыкнуть-то он может и отвыкнет, а привыкать он потом к кому будет? Слоны — они, между прочим, общественные животные. Слонёнок в саванне один не выживет, без сородичей. Или без людей. Мы не имеем права последнего слона на планете бросать на произвол судьбы.
- Мы обязаны вернуть животное в естественную среду обитания!
- Естественная среда обитания слона — это стадо! Та самая генетическая память, которую вы так любите упоминать, говорит слону, что его должны окружать другие слоны. Помогать ему, защищать его, пока он маленький. Слонёнок без стада погибает — так всегда было. И не надо ему отвыкать от людей — мы должны стать его стадом. Мы — самые близкие для него существа.
- Послушайте, я только хочу, чтобы последний слон прожил свою жизнь так же, как жили его предки на протяжении десятков тысяч лет.
- Ну так я вас огорчу — не получится у него. Вымерли его предки, остались только мы. И только мы можем помочь ему не зачахнуть от одиночества.
- Но мы представители другого вида, мы не сможем обеспечить ему полноценную... хм... эмоциональную среду, что-ли.
- А вы хоть представляете, что значит остаться последним из своего вида? Если бы вы были последним человеком на Земле, вы бы не стали доживать свой век в гордом одиночестве. Знаете, что бы вы сделали?
- И что же?
- Кошку бы завели. Или собаку. И разговаривали бы с ней, да. Хоть она и не вашего вида.
- Причём тут кошки вообще? Я пытаюсь вам объяснить, что чрезмерная опека вредна для него..
- И значит надо его бросить одного посреди Африки? Ну, знаете...
- Стоп, стоп. Друзья мои, успокойтесь — вы оба правы. Надо вернуть слонёнка туда, где ему самое место — на свободу, подальше от людей, истребивших весь его вид.
- Парадокс получается: ему нельзя оставаться с людьми и нельзя обойтись без них.
- Решить этот парадокс очень просто — нужно помогать ему так, чтобы он этого не замечал.
- Но ведь в саванне к нему будет практически невозможно подобраться незаметно.
- Значит нужно заставит его думать, что мы — слоны из его стада.
- Но как это сделать?
- Сейчас объясню. Слоны узнают своих сородичей с помощью трёх чувств — зрения, слуха и обоняния. Оденем нашему слонёнку специальные контактные очки, которые будут накладывать на реальный пейзаж создаваемые компьютером образы других слонов. Звуки, издаваемые виртуальным стадом, можно передавать слону через миниатюрные динамики у него в ушах, а нужные запахи будем вызывать прямо у него в мозгу через вживленный в определённый участок мозга электрод.
- Это всё из области фантастики, на практике такое просто невозможно. Где вы возьмёте такую технику?
- Вся эта техника лежит у меня в лаборатории — вполне материальная, исправная и готовая к работе. Процессорный блок на ошейнике, динамики, очки, электроды...
- Вот это да, так вы всё заранее подготовили! Ай, хитрец!...
- А вы уверены, что ваше... хм... устройство не повредит здоровью животного?
- Абсолютно уверен. И чтобы это проверить на практике, предлагаю вам приступить к работе с системой прямо сейчас.
***
Это было как в счастливом сне. Никогда он не дышал таким чистым воздухом и не ел такой сочной травы. Он весело бежал о солнечным просторам и его мать была с ним. Она торжественно брела слева от него, а справа грузно шагал отец. Слонёнок так давно и не видел и их внезапная встреча радовала его даже больше, чем море свежей травы вокруг. Он не был одинок, у него была надёжная защита, дававшая ему возможность беспечно веселиться и радоваться начинавшейся жизни. Даже хриплый рык, изредка раздававшийся неподалёку и чем-то напоминающий знакомый ему городской шум, не пугал его.
Слонёнка почти не смущало то, что родители совершенно не обращают на него внимания, а только молча бредут рядом с ним по саванне в поисках неизвестно чего. Вскоре он заметил, что куда бы он ни пошёл — они идут за ним, если он останавливается — они останавливаются тоже. Получается, что теперь он ведёт за собой стадо; он - вожак, хотя взрослые стараются этого не показывать. И тогда он решил, что нет смысла бесцельно блуждать по саванне, а лучшее место для продолжительной стоянки — это водопой. Взрослые, как всегда, безмолвно пошли за ним.
***
- Полгода мы ходим по пятам за этим слоном, только на этом болоте сидим уже второй месяц. Я, конечно, люблю слонов, но не собираюсь проводить рядом с ними всю оставшуюся жизнь! Почему нам так долго замену не присылают?
- Потому что финансовое положение нашей организации не позволяет ей так часто менять наблюдателей.
- Раз в полгода — это, по твоему, часто?
- В нашей ситуации — да. И потом мы сами согласились присматривать за животным.
- Всё равно, мне здесь надоело. На моей крови уже целое поколение местных комаров выросло. Мы совершенно оторваны от мира. Я даже почитать толком не могу с тех пор, как аккумулятор из моего наладонника перекочевал к слону в ошейник. Надеюсь, что ему в его иллюзорном мире живётся приятнее, чем мне в реальном.
- По крайней мере можете гордиться, что ваша батарейка пошла на благое дело.
- Не батарейка, а аккумулятор. И вообще, подними трубку — кому-то вздумалось позвонить нам по спутниковому телефону. Видимо что-то срочное, раз ещё до пятницы наяривают.
- Сейчас узнаем.
- Давай-ка я сам с ними разберусь. У меня это лучше получается.
- Как знаете. Вот вам телефон.
- Давай... Алло! Кому там не терпится с нами пообщаться?
- Это центр. Судя по голосу, вы там неплохо отдыхаете.
- Было бы лучше, если бы здесь вместо нас отдыхал кто-то другой! Заберите нас отсюда в конце-концов!
- Ну, это я могу устроить.
- Серьёзно?
- Серьёзнее некуда. У меня для вас обоих повестки о призыве на военную службу.
- Ха-ха, рассмешил. А что на самом деле стряслось?
- Я не шучу. Назревает третья мировая, у нас сейчас всеобщая мобилизация. На меня тоже повестка пришла.
- Блин горелый... Это точно не розыгрыш?
- Ты что, первый год меня знаешь? Пакуйте оборудование и выезжайте.
- А как же слон? Ведь если мы уедем, у него в системе аккумулятор сдохнет через две недели. И тогда прощайте иллюзии.
- Что ж, придётся пожертвовать душевным спокойствием слонёнка, чтобы обеспечить спокойствие своей страны. В общем, вы меня поняли. Конец связи.
***
Проходили дни и слонёнка всё больше удивляло, как изменилось отношение родителей к нему после долгой разлуки. Они не играли с ним, почти перестали к нему прикасаться, да и прикосновения их стали какими-то небрежно-холодными — совсем не такими, как раньше. Но он всё равно был рад, что они вернулись к нему, не забыли его. И он всё так же резвился на жёлто-зелёной траве, и они всё так же молча сопровождали его — мать слева, отец справа.
Этот день начинался точно так же, как и все предыдущие — светило солнце, шуршал тростник у реки. Слонёнок искал себе траву повкуснее, бегал по берегу, гонялся за родителями, которые непостижимым образом ухитрялись каждый раз уворачиваться от него.
Утомлённый игрой, он пошёл к реке, чтобы напиться, но поскользнулся и угодил в метровой глубины яму, наполненную жидкой грязью. Он позвал на помощь, но родители не пришли к нему на помощь, как всегда делали раньше. Они продолжали тихо стоять на берегу, задумчиво глядя вдаль. С огромным трудом выбравшись из скользкой ямы, слонёнок выбежал на траву и со смешанным чувством обиды и удивления взглянул на своих величественных предков. Внезапно его уши заполнил невообразимый шум — будто среди ясного солнечного дня налетел ураган. В глазах замелькали цветные пятна и он в панике зажмурился, упал и прижался к земле.
Шум стих так же неожиданно, как и появился. Слонёнок с опаской открыл глаза, медленно встал и огляделся. Вокруг не было ни души. Он позвал — сначала тихо, потом громче. Бесполезно — никто не отзывался. Он был один, совершенно один в бесконечной саванне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200285
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 14.07.2010
З’явилися чайки
на фоні багряного неба.
Заходило сонце.
Закохані пари брели...
І я затужив,
бо більше не можу без тебе.
Все буде у нас,
питання одвічне: коли?
А чайки кричать,
шугають між вітром і морем,
А я, мов дитина,
пишу тобі лист на піску...
Ми подумки знову
серцями сьогодні говорим.
Набравши твій номер,
тихенько шепочу:
КУ–КУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196848
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 14.07.2010
Недавно мій колега надіслав мені оповідання, яке він віднайшов десь у нетрях Інтернету. Воно видалось мені досить актуальним і дотепним (хоча з певними думками та баченнями автора можна не погодитися). Розміщую цей твір у тому вигляді, у якому його отримав.
Чекаю від читачів форуму власних об'єктивних вражень.
Правдивий галичанин колекцiонує предмети, якi давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комiрки, балкон, клуня та курник напханi рiзноманiтними дiрявими баняками, вiдрами, порожнiми пляшками, старими прасками, iржавими ланцюгами вiд роверiв, банками iз засохлою фарбою та лахами. Але надiя усе це колись застосувати тiшить добре галицьке серце аж до самої смертi.
Любов до церкви галичан така сильна, що, якби можна було, то кожен мав би на своєму городi власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими мiсцями. Заповiтна мрiя галичанина - мати родинний склеп пiд вiкнами. В гiршому випадку - на Личакiвському цвинтарi у Львовi.
Схиляння галичан перед цитатами загальновiдоме. Сьогоднi особливо популярнi Шевченковi "Обнiмiтеся, брати мої", "Кохайтеся, чорнобривi, та не з москалями". Кобзарева постать має такий великий авторитет у галичан, що вони iз задоволенням приписують йому й чужi висловлювання, як-от Франкове "Лупайте сю скалу" та Шопенгауерове "Хто ясно мислить, той ясно формулює".
Заповiт галичанин складає за три хвилини перед самою смертю i не випускає його з рук, поки вони не захолонуть.
Виливши в баняк молоко, галичанин обов'язково сполосне пляшку водою i доллє до молока. Пiднiмаючись сходами багатоповерхового будинку до свого помешкання, галичанин обов'язково повитирає ноги бiля кожного сусiдського килимка, залишивши недоторканим власний.
Дружину галичанин вибирає, орiєнтуючись на вигляд майбутньої тещi: має бути фiзично здорова i фанатично вiддана.
Правдивий галичанин цiлодобово палить газ на кухнi, економлячи на сiрниках, i щоб у москалiв менше газу залишилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105619
дата надходження 30.11.2008
дата закладки 12.07.2010
- О боже, де я, що зі мною? Що це за білая кімната?
Тут є і лікар з медсестрою?
- Реанімації палата.
-А ви сусіда мій по горю?
-Не переймайтесь, все пройде.
-А вам, я бачу, пощастило? Біля віконця лежите?
-Так, я везучий. У віконце до мене дивиться весь світ.
Я бачу, як заходить сонце, літак летить, лишає слід.
А в озері, тут недалеко, рибалки щойно пропливали.
Летить у хмарах ген лелека. Його закохані позвали.
-Ось так завжди весь світ – комусь. Ну а мені – лиш білі стіни.
- Заждіть же , дайте роздивлюсь. Не бачив кращої картини.
Обійми, погляди, цілунки. То двом істотам зовсім юним
Кохання шле свої да…ру-у-ун...ки-и
-Ой що це з вами, вам погано? І руки щось у вас тремтять.
Зовсім заслабли?
-Не.... ді-і-істану-у-у
-До кнопки виклику дістать? Допомагати вам не буду
Відверто зразу я вам скАжу. Переведуть вас в інше місце,
А я на ваше ліжко ляжу. Зірки я хочу споглядати,
І на закоханих дивитись, А зараз, мабуть, буду спати.
Ледь не забув я помолитись.
*****
-Сестричко, де ж це мій сусіда?
- Помер вночі, царство небесне.
- Щось довго не несуть обіду. Вже й день надворі скоро скресне.
Сестро, мені допоможіть.
- То чим же вам допомогти?
- Звідси мене переведіть. Біля вікна хочу лягти.
-Ось так, тихенько.. ще лиш крок. Ну от, ви вже біля вікна.
-Сестричко, що це за химера? Тут за вікном - глуха стіна.
Про озеро казав сусіда, а ще, що він лелеку бачив.
-Він бачити цього не міг, бо ваш сусіда був незрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191468
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010