Коли хтось виходить заміж,
хтось поруч виходить за межі.
Я бачив людей у петлях,
я бачив людей на вежі.
Я бачив багатих і бідних,
які пропивали розум,
я бачив принцес і принців,
які перевищили дозу.
Коли хтось виходить заміж,
я почуваюся вільним,
на фоні весільних машин,
на фоні дівчат ванільних.
Тягну за плечима карму,
кермо відірвав на нервах.
Коли хтось виходить заміж,
я роблю у житті перерву.
Я чекаю закінчення свята,
тоді місто накриють грози.
Коли хтось виходить заміж,
ми фарбуємо чорним коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825187
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 22.11.2019
Ноги наступают
На одежды ветра:
Гневный свист с обидой
Ранил
Горизонт!
Истекает кровью
Небосвода
Тело!
Солнце тонет в море,
Выполнив глоток!
Ветру - все созвучны,
Ветер - миру нужен,
Ветер - есть во всём
И нет его - нигде!
Ноги наступают
На его одежды:
Я – есть сам –
Вселенной
И
Как враг
К себе.
Ворошу ногою
Тра́вы
С пылью поля,
Поднимаю мух,
Кузнечиков,
Жуков...
Я стыда не знаю.
О живом скучаю,
Действие с реакцией -
Вот нужней
Всего!
Луч в пылинках лета -
Движется там где-то.
Бабочку качает
К солнцу
Высоко...
[quote]Долго спал Заратустра, и не только утренняя заря, но и полдень прошли по лицу его. Но наконец открылись глаза его: с удивлением посмотрел Заратустра на лес, погруженный в глубокую тишину, с удивлением заглянул внутрь самого себя. Потом он быстро поднялся, как мореплаватель, внезапно завидевший землю, и возликовал: ибо открыл он новую истину.
Ф-В.Н.
[color="#c9bdbd"]из предисловия Заратустры[/color][/quote]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781954
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.11.2019
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб бачити щастя
Серед царства асфальту, бетону, захмарених видив.
Поділись, поки я не пірнув в підготовлену пастку,
Адже є досі стільки речей, яких я ще не видів.
Кличе натовп до себе і манить до власної групи,
Де ніколи ніхто не захоче піднятись нагору,
Аби лиш подивитись на небо - для них станеш трупом,
Що давно вибивається з маси, спіймав свою долю.
Осінь кличе до себе, з чола витираючи сажу,
Відриваючи клапті від сукні із показу моди.
Натовп бродить і навіть не виразить жодного враження -
В голові лиш робота, сім'я. І гіркий присмак в роті.
Листопадові байдуже, скільки зима ще чекатиме,
Він готовий хоч зараз впустити хурделиці в простір.
Сніг засипав у різних місцинах настінні поради,
Як не жити, як вижити, як пережити цю осінь.
Сонце спало вже місяць, облишивши думку про спалах,
Поки дощ безперервно обстрілював жертв понад ними.
Постарілі будинки ледь-ледь споглядали за балом,
Їхні стіни з порадами тричі здолали наш вимір.
Із наближенням люті день іде спати раніше,
Залишаючи нас наодинці з холодною смертю.
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб видіти тишу,
І тоді закликай до походу на землі скелетів.
vii.xi.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848132
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 16.10.2019
Скільки дощів Тобі треба для книги,
скажи?
З Вітром домовлюсь
і з Небом угоду підпишу...
Серпні усі у мені зачекалися жнив...
Аркуші днів і ночей переповнює тиша...
Скільки, цікаво, в мені іще буде
вогню?..
Чи в одну мить НЕ
СПАЛЮ почуття наші в попіл
в полум’ї віршів у стилі і з присмаком «НЮ»?!
...Постіль на дотики й запахи третьої плоті...
Висушу тишу і душу на аркушах
днів.
Зливою сіро
проллю свої вірші у прозу...
Книга твоя сторінками прошита в мені...
Ночі долонями тихо вростають у сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747524
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2016
Хрупкий, смешной человечек,
Из ивы и красной глины,
Пляши, человечек милый!
Гибкий как ива, прочный, как глина.
Ветер исхлещет, ливень обмоет -
Пляши, человечек!
Пусть слёзы из глины не помешают,
Пока не растает, пока не останется
Только остов из белой ивы.
Пляши, человечек...
03.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647005
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
ти все ще збираєш розділові знаки
читаєш вірші Жадана і романи Булгакова
вплітаєш у коси блакитні холодні маки
ночами літаєш самотня до Кракова
ти все ще віриш у сутність ніжності
а вона вже продалася хитрості лиса
його усмішці і рідкісній ласці
що пробиває сильніше від списа
ніжність не піде. не лише жаданої
вона лиш спочине із іншим у ліжку
буде чекати наказу коханої
гладячи чорну лисячу кішку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643654
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
«Один одного кличемо з тьми,
І кожне слово, наче ліс,
В якому блукаємо ми.»
(Райнер М. Рільке)
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова -
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645259
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZobdNXT0Za0[/youtube]
Пробач мене за ту страшну любов,
Що ти принесла в дім як самотину...
Пробач за біль, що в моїм серці знов
Палахкотів чорнявим серпантином...
Кохання шторм нам вижити дозволить,
Якщо ти йдеш, куди несе мене...
Чи любиш, чи ненавидиш до болю -
Усе це з часом стихне і мине...
Та чи ти віриш всім отим словам?
Чи думаєш, що я вже непотрібний?
Чи прикидалась? Буде добре нам,
Як перейдемо разом труби мідні...
І лиш стоять сімнадцяті ворота...
Несу у потойбіччя "Прощавай"...
Коли здається, що розлука потім,
Стереотип кидаємо за край...
Й до тих воріт, до долі, до кордонів
Ідемо... І... Я - попіл... Ну й нехай...
Та я не від'єднаюсь! Ні - законам!
Земля кричить з плачем нам "Прощавай!"...
І так і сталось: все-ж таки одні...
Нема нічого, лиш одні пустоти...
У вимірі минули наші дні...
Ми йдем в нове, сімнадцяті ворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645550
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Душа із-під неонових завіс.
Ти, мабуть, теж вже стала синтетична.
Світ до асфальту сам тебе притис
І далі тисне...тисне...тисне...тисне!
Зринаючи із рамкових консолей
Зробити подих...Встигнути!Повітря!
Нагріте кулером, пилючне, кволе...
[Ще день прожити...>
Ось цей уривок і он та цитата -
Мій збірний образ із людей-знайомих.
Ліплю себе...я хочу наверстати.
[Ніко́ли!>
Догралася, спинилася....аж лячно.
Вже й усміхаюсь так як і знайома.
Її усміш́ка, не моя...зазначте.
[Але ніко́му.>
І страшно так, коли втрачаєш межі.
Себе на когось здуру підмінила!
Де я, де ти?...в рядках бентежить.
[Мені не сила.>
[На жаль, оця вся синтетика
тепер і моя естетика.>
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645541
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
В картинах Моне восходы,
Наполнены тишиною,
Как будто бы пароходы,
Мы так далеки с тобою.
Вокруг непогоды, бури,
Пустынных домов глазницы,
Ты зря вечерами куришь,
И ищешь без слов страницы,
Они же страшнее тайны,
В них нет ничего – пустое.
Я снова считаю стаи,
Пытаясь махать рукою.
Но всё это бесполезно,
Когда просыпаясь рано,
На сердце лежит железом,
Бесчисленность расставаний…
Пусть тянутся километры,
В вагоне они безлики,
Слова растворяясь в ветре,
Внутри разрывают криком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645497
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Один ліхтар на двох... Летить проміння...
Холодний дощ заграв нам на гітарі
Іспанські ритми... Легші, ніж пір'їни...
Фламенко витанцьовують примари...
Прошу тебе я щиро і відверто -
Ти не тримай всього людського зла...
Малюєм те, що було колись стерто...
Помовч заради нашого тепла...
19.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645323
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Мы с тобой крутим чан над углями,
Да, мы знаем как любовь варится,
И готовы там в страстях париться,
Где нас узами крепко связано.
Они и зависть свою, вспотеют,
Да будут жадно глотать меж десен...
Я тебя будто лето согрею,
А ты сорвешь с меня все, как осень.
Одним и целым с тобой мы будем,
Остановить чтоб в полете время,
Вместе сможем и Землю подвинуть,
Опоры точкой став друг у друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645252
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Листьями шуршит, ежом, под ногами Осень.
Желтым цветом заражен двор и старый парк.
Дым прогорклый от костров так порой несносен.
Мелкий дождик моросит, слышен лай собак.
Грусть уютная, своя, добрая как в детстве,
Свитер греет, от дождя прячет капюшон.
И от этого всего никуда не деться,
без чего октябрь бы смысла был лишен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354075
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 16.02.2016
Не терзай мою душу, память,
Так безжалостно и нахально...
Твои сети так больно ранят,
Только это вполне нормально.
И нормально, что снова плачу,
Что до хрипа кричу ночами.
Я в себе свои мысли спрячу,
Они в клочья меня когтями..
Но со временем станет легче,
Я надеюсь по крайней мере...
Только сердце сжимает крепче,
А душа не подвластна вере...
И на этих последних строчках
Я, пожалуй, уйду в забвение.
Не ищи меня, я лишь точка,
Что закончит стихотворение...
http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_187
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643549
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2016
[img]http://chtoikak.vsego.net/images/RabbitJ.jpg[/img]
Я обещаю, чтобы, потому что,
Уже наверно, вроде, навсегда.
Зачем народ ропочешь непослушно?
Я супермен, оракул и звезда!
Мне регулярно пули в лоб летели.
Для камикадзе это не вопрос.
Пускай в башке свинцовые метели,
Но хвост трубой и пО ветру мой нос.
Сияет над коррупцией победа,
Реформы обустроили свой быт.
Пускай народ остался без обеда,
Но завтраками по уши он сыт.
Блистательные завтраки по моде
И обещаний модных наворот…
Обычно люди кроликов разводят,
Ну почему у нас наоборот?
12.02.16г. ([url="http://chtoikak.vsego.net/mediya-2/113-politicheskie-shutki/922-krolik-naoborot"]источник:[/url] )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643268
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
я люблю чорний колір
він дарував і горе і щастя
закривав недоліки рідних людей тінню
не дозволяв розрізняти світ на біле і чорне
створював ілюзію сірості і невизначеності
але це не страшно
бо
сірий - дарував шлях пошуку істини,
пошуку білого і чорного
пошуку рідних людей
з тінню і без
пошуку щастя
і втечі від горя
пошуку твоїх світлих очей
у сірому
світі.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639916
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
міра –
рівновіддалена від кумира
і анти-кумира
між уклінним
само-поверженням на коліна –
і нависанням брилою
над опущеною підневільно
головою…
безсилою
ким зобов`язані ми з тобою
до рангового двобою?
фанатизм-зневіра:
те і те – пристрасність…
як дефіс,
межи кручами і обривами,
крайнощами
руйнівними –
людська гідність
«горизонтальна» міра
гідність людська –
спорідненість горизонталі…
добро-вільний
рух по спіралі
угору – су-спільний
13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635431
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
- Всё живое — учит, брат мой. И даже, когда приходит день твоей наивысшей зрелости — не забывай учиться у детей, свободному взгляду их.
Знай так же и о том, что до или после твоего рождения, в этот мир приходит твоя женщина. Среди тысячи входящих в мир, есть та, которая пришла за тобой. Она имеет множество лиц, но... узнаваема.
Её хочу , среди миллиардов других желаний, звучит отчётливей всего, даже если она ничего не хочет. Она может и не знать цели своего желания. Но ты увидишь — она всегда сидит рядом с Судьбой. Она и есть дитя Судьбы: с невинностью присущей детям, она раздвинет рёбра твои, достанет оттуда твоё сердце и станет заплетать себе в волосы, как самый огненный цветок. «- Не находишь ли ты меня....ещё красивей?» - улыбнётся она.
Когда впервые, мне случилось встретить её, я был ещё ребёнком. И она пришла в облике девочки. Она научила меня внутреннему миру.
Когда во второй раз, мне случилось встретить её, я был юношей. И она пришла в облике девушки с длинными волосами. Она лишила меня всего, но научила вставать из мёртвых.
Когда в третий раз, мне случилось встретить её, я был уже мужчиной. И она снова пришла в облике девушки. Она испытала мой внутренний мир. Трижды ударила в грудь стилетом. И тихим голосом тающего снега, сказала, улыбаясь: «- Прощай»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547379
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Я чувствую осень,
и тонкая нота мороза,
становится все ярче.
Давно уже не теплеет,-
ни воздух, ни сердце,
ни память.
Становится неуютно,-
все реже встаю
с постели.
Все чаще разношенный свитер,-
мне ближе, чем кто бы то ни был.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526097
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Пишешь по строчке в день. Бывает, в неделю.
Кажется, ты не закончишь – оно не придет.
Это письмо. Адресат твой навеки потерян.
Не с виду. Конечно, тебе не забыть, где живет.
Ты был ведь одним из немногих, кому всегда рады,
И дверь сразу настежь до стука еще, до звонка.
И «был» – ключевое. А самая горькая правда –
Теперь ты обходишь тот дом, смотришь издалека.
Пытаться забыть бесполезно. Лечиться «клин клином»?
Да смысла то нет, и желание тоже на ноль.
И в этом весь ты – каждый день бродишь рядом, со «Сплином»,
Но так, чтоб не слышать мужского: «Ну скоро там, Оль?»
Изводишь себя, но не пьешь – лишь кефир двухпроцентный,
И нет смятых пачек – ты дым никогда не любил.
Пьешь воду и чай, добиваясь эффекта плацебо
Или того, что никто из медицинских светил
Еще не открыл. Ты и сам даже толком не знаешь.
Все кажется тусклым, ненужным. Какой-то безумный фарс.
И ты безразличен. И жизнь не твоя, а чужая.
Письмо опять в урне. Ты ей не напишешь – факт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520627
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014
Вы говорите – наркоман,
Воткнулся в землю лицом,
Будто его будущее – не начавшись – прошло,
Но ласковый голос скажет ночью:
«-Привет…
Земля – твоя мать!
Не хочешь обнять –
Её?
Нет?»
И твой друг – рядом,
И рядом твоя - семья,
И сам ты преисполнен,
И – за семью «Я»,
И день, как одна песня,
И прочен - железный круг,
И нет – ада,
И не нужно мне – рая,
Мне хватит царства –
Где правит испуг…
Но вы говорите – наркоман,
Воткнулся в землю лицом,
Будто его будущее – не начавшись – прошло,
Но – я
Не согласен,
Я верю, что будет день,
Когда между пальцев –
Скользнёт и жизнь
И её тень,
И кто-то великий, но малоизвестный,
Как «кто-то – вот там»,
Одни ищут смысл,
Другие – придирки к словам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493083
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Привет, фашистская Россия. Послушай, путинская Русь:
В своей стране я не Мессия, но и Иуды не боюсь.
Ко мне пришла ты с автоматом, закрыв чулком свое лицо.
Ты говоришь со мною матом, наполнив каждый звук свинцом.
Мои поля взрыхляя танком, ты сеешь мины вместо ржи,
Надев солдатские портянки, насквозь промокшие во лжи.
Да разве думал в сорок пятом мой дед, уставший от войны,
Что тот, кто был когда-то братом, сегодня враг моей страны?!
Привет, фашистская Россия. Зачем тебе моя страна?
У Путина - шизофрения! Но ты же... ты же... не больна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488644
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2014
Навіть нічне небо падає вниз
і розбивається як скло на асфальті,
навіть ранкове місто
плює в нього сірою слиною.
Я розгубив себе, розгубив те, що
колись здавалось мені перевагою
в моїй недосконалій істоті.
Стою на чорній межі з
руками в білій фарбі,
хотів змінити колір неба,
а не змінив навіть шмат стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330849
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.03.2014
Маленький красный карлик
Больше теплом не греет...
Просто коптит он небо,
Всё превращая в дым...
Не испускает жара!
Звёзды вокруг - болеют.
И на своей Планете
Маленький Принц - один.
Воет шальная вьюга,
Стынет в сугробе Роза,
Лис, не дождавшись друга,
Умер. Совсем замёрз он...
Холод сковал движенья.
Кровь застывает в венах.
Некому кофе тёплый
Греть в котелке с утра...
Маленький карлик красный
Не излучает света.
И поглотит Планету
Чёрной Звезды дыра...
*********************
Умирающие звёзды.
Да, уходят, уходят года,
Ничего мы поделать не можем,
И кого-то уже навсегда
Мы теряем. Отчаянье гложет.
И бывает, конечно, порой,
Что приходит раскаянье поздно.
Во Вселенной ведь тоже большой
Очень разные светятся звёзды.
Есть гиганты. И средние есть.
Мощность света от них нас пугает!
Только есть и такие, что нас
В пустоту свою вдруг увлекают.
Это те, что устали светить,
Те, что жизнь не признали игрою.
Надо жить! Излучать! Победить
Притяжение Чёрной Дырою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486413
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 21.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2013
[quote]Сижу я здесь, любезные подруги,
Без будущего, без воспоминаний,
Упиваюсь благоуханьем,
Втягиваю его раздутыми от жадности ноздрями... [/quote]
[i]Ф-В. Ницше "Т.г.З: СРЕДИ ДОЧЕРЕЙ ПУСТЫНИ"
[/i]
Пришёл фарисей.
И не глядя в глаза, опустив в себе остаток к ногам,
Обвинил его во лжи.
Толпа выдохнула. И начала заражаться.
Ибо невиновный - должен кричать и биться в истерике,
Должен бросаться на клеветника. А этот...
А этот - молчал.
И кто-то - заразился.
Последний - самовозвратился.
И будет вечно возвращаться.
Будет - болеть, страдать слепотой,
Чутко слышать.
Он снова будет молчать, там, где ожидается крик и бешенство.
Ради кого-то Одного. Ради того, чтобы он заразился.
Есть народ, граждане которого рождаются раз в триста лет.
Они считают, что Закон - это кандалы для удержания толпы.
Есть народ, граждане которого рождаются раз в девять минут.
Они считают, что Закон - это кандалы для удержания толпы.
Но особенно - для борьбы с теми, кто рождается раз в триста лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450578
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 26.09.2013
«…Куди йдуть туман, кавова гуща
Та старі календарики?»
(Хуліо Кортасар)
Пам'яті О. П.
Гра в хованки одвічна і проста:
Ми бавимось як діти безтурботні
Хоч вже дорослі… І священна простота
Так тішить нас у дні спекотні.
Ми бавимось – в слова і прапори
І в хованки – з бабусею старою,
Що платтям білим світить до пори
У темряві епохи геморою.
Бабуся – мати бусурманських косарів
Косу ладнає для трави і квітунів,
Що головами в полі ляжуть на покоси.
Поети, гречкосії та нечоси!
Он бачите – сміється сивий дід,
Отой одвічний, що оцю забаву
Нам вигадав – отож коштуйте мід
І виноград, і сонячну заграву,
Допоки жарти сумом не зійшли,
Допоки тлін з стражденної землі
Не став водою, у яку пірнати нам –
Нам дивакам, паяцам, штукарям.
Бабуся в білому несе свою косу
А ранок подарує нам росу –
Нам, дітям чорної землі
І сонця спраглого, що світить у імлі,
Нам – квітам вишні, білим пелюсткам,
Нам – людям, птахам і вікам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449347
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013
Замовкни, вічний поклику солодкий, замовчи;
До вартових іди – небесних вівчарів –
Нехай мандрують до кінця віків
Тобі у слід вогнями у пітьмі.
Хіба не знаєш, що серця людей старі,
А ти у хвилях, у пташиних крилах, на горі,
У шелесті гілок, у вітрі, у воді…
Мовчи, одвічний поклику, мовчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442714
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
«Et ego flebam multum quoniam nemo dignus inventus est aperire librum, nec videre eum.»
(Apocalypsis Ioannis Divina. 5,4.)
Бруно жив на вулиці Яскравих Ліхтарів. Як довго він там жив не пам’ятав ніхто – з людей не лишилося його сучасників, а будинки на вулиці були всі старіші за нього: який на століття, який на цілих три. Папір, що зберігав знаки про його дату народження пожовтів і вицвів, книжкові воші зробили там дірку якраз, де була позначені число і рік. Так, що ні Бруно, ні всі жителі вулиці Яскравих ліхтарів не знали як довго він там живе. Самому Бруно це теж було не цікаво. Яка, зрештою, різниця, скільки він на світі, на цій вулиці і в цьому місті з химерною назвою живе? Він знав лише, що його дід і його прадід і всі предки до десятого коліна жили на цій вулиці. А звідки його пращур у це місто прийшов і коли, і що тут шукав – того не знав ніхто.
Бруно торгував старими книгами в крамниці, що нагадувала комірчину – на першому поверсі. У тій же крамниці і жив. Торгівля книгами приносила мізерний прибуток: у місті з химерною назвою книг купували і читали все менше і менше. А старих книг не купували взагалі. Вряди-годи заходив в крамницю якийсь любитель старовини і порпався серед старезних фоліантів у шкіряних палітурках. Бруно такі відвідувачі не цікавили: вони цінували в книгах їхній вік, а не зміст. Бруно колись виглядав свого покупця – отого самого, який захоче отримати ту саму книгу – оту товсту і важку, в якій написана Істина. Він прийде колись за цією книгою – оцей шукач. Він буде юним з палаючими очима. Йому Бруно просто подарує цю книгу – бо треба комусь бути носієм Істини – єдиної, головної і всеосяжної яка сховалася в оцій книзі між чорними знаками у безодні між словами. Але цей Шукач не приходив і не приходив, і Бруно зрозумів, що він не прийде ніколи – Істина перестала цікавити людей. У книгах вони бачили лише розвагу, а таких книг у крамниці Бруно не було.
Бруно щоденно виконував свій звичний ритуал – стирав пил з книжок, дивився чи не завелась десь книжкова воша, мив скло і вивіску над крамницею: «Старі книги – Крамниця Бруно».
Іноді вечорами до нього заходив музикант на ім’я Адам, що жив поверхом вище: він грав йому старовинні мелодії на скрипці з чорного дерева, а Бруно – цей єдиний поціновував мелодій забутих часів у місті з дивною назвою тихо зітхав. Іноді вони розмовляли про одного художника, що давно помер, картини якого були на сторінках важкої книги, яку так любив гортати Бруно. Цю книгу він нікому не продавав, хоча завжди виставляв її на вітрині. Цю книгу найчастіше хотіли купити у Бруно – бо вона була з картинками.
Якось осіннього вечора до Бруно знову зайшов Адам – але цього разу без скрипки і якийсь стривожений. Він не захотів пити чай і говорити про художника. А сівши за стіл сказав: «Бруно! Послухай мене уважно! Тобі треба сховати всі книги у важкі скрині. А скрині помістити у пивницю. А сам ти мусиш їхати з цього міста геть, бо йде біда. Поїдеш в одне село в горах до мого знайомого і будеш торгувати молоком. Або годувати худобу. Бо прийшли погані часи. Мені наказали грати в міському оркестрі якісь огидні і примітивні мелодії – я не хочу, але мушу – нема на то ради. Наша вулиця вже не називається вулицею Яскравих Ліхтарів, а називається вулицею Вождя. Вчора на площі зібралось багато народу і вусатий чоловік в військовій формі говорив, що в країні незабаром настане Епоха Великого Щастя. Всі будуть радісні і щасливі. Але загальному щастю заважають ті, хто книжками баламутить народ, вносить у голови людей сум’яття і запитання, сумніви і зневіру. І, мовляв, потрібно всіх, хто книжки пише, читає і поширює знищити разом з книжками, бо суть вони вороги загального щастя і радості. У відповідь жителі міста кричали від захвату і махали червоними прапорами з якимсь кривим знаком, а у відповідь на запитання, хто піде знищувати все, що заважає загальному щастю, радості і вільній праці всі підняли догори руки. Тобі не можна лишатися тут, де всі знають, що ти зберігав книги.»
На це Бруно відповів: «Той вусатий чоловік не правий – він або дуже помиляється, або навмисно вводить людей в оману – книги не можуть заважати ні щастю, ні радості, ні вільній праці. Якщо у людей не буде запитань і сумнівів – вони перестануть бути людьми. Якщо б він зустрівся мені, я б поговорив би з ним – він би зрозумів свої помилки. Але він не прийде і не захоче говорити зі мною, якщо навіть я піду до нього. Не поїду я нікуди і не буди ховати свої книги ні у пивницю, ні у землю: чого буде вартий світ в якому ті, хто беріг Істину раптом будуть тікати від неї і зрікатися своєї справи? А може саме зараз до мене йде Шукач Істини саме за тією Книгою Яку Давно Ніхто Не Читав І Ніхто Ніколи Не Розумів? Не гоже тікати від смерті тому, хто давно зрозумів, що смерть це лише омана, лише хисткий міст між двома перевтіленнями. Я надто довго жив на світі, щоб боятися чогось чи тікати від неминучого.»
Адам пішов у свою кімнатку з одним вікном і розтрощив свою скрипку, бо зрозумів, що ніхто більше не оцінить його музики.
А наступного дня мимо крамниці Бруно проходили молоді люди у яких на обличчях не було ні тіні сумнів. Вони намалювали на склі крамниці знак. Бруно впізнав цей знак – не образився і не здивувався, що саме цей знак намалювали на склі його крамниці – давній як світ. Лише подумав, що ті молоді люди зовсім не той зміст вкладають в цей знак, який бачив у ньому Бруно.
Вночі скло в крамниці Бруно розбили – Бруно ще подумав, що це навіть красиво, коли уламки скла виблискують у променях ранкового сонця. І ще подумав, що сьогодні прийде до нього його Смерть – він так її і уявляв – не старою відьмою, а молодим юнаком без тіні сумнівів на обличчі, зі скляним поглядом, за яким не ховається жодної думки.
Через тиждень жителі міста забули про Бруно, ніхто навіть не згадував про його існування. У крамниці Бруно тепер торгували свіжим м’ясом – дебелий різник відважував покупцям литочки та ребра свиней. А книги Бруно – разом з тією, в якій була написана Істина – спалили. Навіть не на площі під гиготіння юрби, а в новій котельні. Бо бракувало вугілля у місті з химерною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442250
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Чомусь вузько мені крокувати у світі.
Не знаходжу притулку я в ночах, у днях.
В спеку сонця, між поту, думки не зігріті.
Може, краще в химерних сусідніх світах.
Та чи вірним є шлях, як пройти у дороги?
Світ штовхає мене із одного у інші кути.
Вимиває крізь дощ півбажання, чверть змоги.
Загубивсь путівник, вітер стежку крутив.
Ось і холод стіни, ледь прочинені двері.
Геть зависли, скрегочуть на ржавій петлі,
Бо ж завіси ще з віри вчорашньої ери.
Десь тут мапа лежала, папір вже зотлів.
***
Горизонт міркувань, та реальності згин.
Виринаю в простори, та знов – шторму хвиля.
Опускає у темну мовчазність рибин.
Відчуття – горб утоми, за крок до безсилля.
Травень 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436711
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Из тьмы уповаю к тебе...
________________________________
Мне нравится смотреть -
Из темноты
На
Свет,
Из
Мрака своего вопроса
На
Ослепляющий ответ...
И суть
Вне истины
И истин больше нет,
Деление двух клеток
На - четыре,
Синтез лет...
Не буду больше - спать,
Я долго - спал,
Теперь проснусь:
Я - первый человек без шерсти,
Я - первый палку для убийства взял,
Пейотовый рассвет пробился сквозь асфальт -
Вот - что я ждал...
Вот - кем я стал...
Я - зло поймал с поличным:
ИНТЕЛЛЕКТ...
Мой интеллект - чужак с другой планеты
И это он - меня заставил быть двуличным,
И вместо ДА -
Твердить упрямо - НЕТ...
Я ненавижу - свет!
Я кровь свою хочу -
Свернуть!
И это вещество - размазать по лицу
И выступить наружу - страшной болью!
И страхом - править над людьми
И литься в каждом - кровью!
Да, что ты знаешь обо мне -
Мой - друг!
Моя - любовь!
Никто меня не находил во тьме,
Не чувствовал - спиной,
Не понимал природу ЗЛА,
Как я
Ни видел в нём - надежду...
А я, всегда был рядом
ДА!
Я был когда-то - смертным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204064
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 25.06.2013
города населяются пустотой
пропадающих душами
без вести
во влюбленных сердцами
|внутри не той
кем казалась| столетием
трезвости
я питаюсь остатками свежих ссор
не пытаясь выплевывать
старые
мое сердце лишь емкость
забитых пор
а слова это сгустки
кровавые
мне уютен почти опустевший дом
на свободу отпущены
пленники
оказалось что смысл любви
не в том
чтобы чувствам навешивать
ценники
суть любви для тебя
это быть одной
не смотря на природу
|желания|
города населяются пустотой
заполняется только
сознание.
*фоновая композиция –
Agrypnie «1.10#06+0.35»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432000
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Где в нас живёт, вы мне скажите,
Та смелость, преданность и честь,
Что даже смерть на эшафоте
Не в силах страх в глазах зажечь?
Лишь в сердце любящем, поверьте,
Все эти чувства горячи.
Как жаль, что не всегда на свете
Мы верим в рыцарей души…
2005г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418708
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач,
ця зима навесні незбагненна, хоч трішечки вчасна.
нас залишили в межах пісних нейтральних "пробач"-
нам залишили вітер, німий щоб у серці шастав.
Порожнечу заповним холодним ранковим дощем
Ми загубимо "нас" в монотонному цоканні ранку...
І розквітне бажання в обіймах когось там ще.
загубитись, забутись, і врешті поставити крапку.
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач.
Час зітре гіркоту, і твої смс в телефоні
А між тим будуть інші, та їхнім сухим "не плач"
не зігріти ніколи холодні мої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410189
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
І ні пластир, ні вата не заповнять її порожнечу.
Вона мовчки виколює очні яблука твого спокою,
Загортаючи мокрі повіки в чадру чернечу.
І здається, що надто натягнута свіжого тіста мить,
Що години – окремі життя, без дійових осіб.
А мовчання пахне корицею і так, як вона, гірчить,
Десь між пальцями, схудлих від тиші, діб.
Непритомніє кисень, від форзаців до стін передпокою,
Сторінками зачитуєш біль, поки лампа не упокоїться.
Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
І, на зло тромбоцитам, до відчаю довго гоїться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407278
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Світанок пахне проліском і кавою,
Омріяним народженням весни.
На озері струною золотавою
Медовий промінь лагідно бринить.
Мімози ніжні китиці розпушені
Гойдає вітер подихом легким
І крокуси, краплинками притрушені,
Лілові розгортають пелюстки.
Солодкий дотик миті березневої
П'янить повітря присмаком вина...
Мов Афродіта, з піни мигдалевої
Постала юна мрійниця-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407175
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Завтра з тобою точно буде понеділок,
Як заметіль, що з холодом – тотожна.
Під шурхотіння надто правильних стрілок
Ти знову спізнишся усюди, куди можна.
Будильник вкотре виє, як скажений,
Водява кава з талим смаком зим.
А ти б воліла теплий чай, зелений,
Нехай без цукру, але… з ним…
Колючі будні сірим пір’ям перепілок
Вп'ялись у простирадло білогруде.
Завтра з тобою точно буде понеділок,
І він невдовзі теж з тобою буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406384
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Глянула на мене поглядом високим,
Гордим, але теплим, як липневий день.
Усміхнулась мила, – майже ненароком! –
А утім, від того, що весна іде.
А утім, від того, що і я всміхнуся.
Боже, це взаємність! Не любов, а все ж…
Обнімай скоріше, березень вернувся
І руйнує серце сотнею пожеж.
Десь на небі тихо молодість ридає,
Хоч у грудях подих все ще не зачах.
Завтра ти про мене більше не згадаєш,
Та сьогодні я лиш у твоїх очах...
11.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401175
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Листоноша
Сірі хмари..
Сталеве небо.
" Будеш каву?" -
" Ні, ні, не треба."
" Може все-таки.."
" Перепрошую,
В мене зустріч
із листоношею."
" Це важливо?",
" А як гадаєте?"-
" Ви чекали когось?
Чи чекаєте?"
" І це зовсім Вас
не стосується!
Я Вам винна щось?
Може вулицю
зайняла,
а Вам більш пече?
Вам то що?
У Вас є плече,
знаю певно я,
вчора бачила,
Що у Вас сім'я.
Вам не байдуже?
Може Вас на мить
жалість пройняла?"-
" Що тобі болить?"-
" Серце без тепла"
"Жаль зробити
нічого не можу я.
Хіба стати
листоношею?
Принести тобі
клятого листа,
Дочекалась щоб
чиста і свята
слів тих бажаних,
хоть на мить..
Може серце переболить.."
І не згоїться,
й не переболить.
Вже не перший рік
так вона стоїть.
І чекає все
зустріч з листоношею.
Он де він іде.
Перепрошую..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400973
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Просто чекай, як підсудний чекає вироку,
Просто молись на чужий рок-н-ролл і фарт.
Все, що лишилось - писати наївну лірику
І в повідомленнях десь "воно того варте".
Все, що лишилось - любов, як остання релігія,
Тиша сакральна (слова лицемірні по суті),
Б"ються вони об папір, наче тілом об кригу я.
Прийняти і жити не гріх буде. Гріх - забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400967
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Знову пишуть на Небі поему,
Вже про Осінь мінливу, як настрій жінок:
То проміння ще літнього крему,
А то пляма чорнила в наступний рядок.
Ну не втрималась хмара кудлата,
А чи ж ручка в Поета якось потекла.
Новий колір листкового злата
І відтінки жовтневі з палітри тепла.
В новий День ми гортаєм сторінку
І підкреслимо щось, прочитаємо ще:
Ось там Сонце присіло на гілку
Й поетеса в людей, хлюп в усмішці дощем.
18.09. 18.37. автобус: Трускавець - Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 12.02.2013
Я жінка, і мені дано обрати,
Чи будеш поряд мене ти, чи ні...
Зніму свій меч я, скину срібні лати,
Та не звільню я серце від броні.
Така вже є - Валькірія, Афіна...
Холодна ззовні, трепетна в душі.
Суперниця, а може і дружина,
Що образ твій вплітає у вірші.
Не думай, що коритимуся силі.
Не вір, що так триватиме завжди,
Допоки не зітруть літа похилі,
Від пристрасті оголені сліди.
Я жінка...і мені дано кохати,
Не впавши як трофей до твоїх ніг...
За все в житті приходить час розплати,
Я не здалася, ти не переміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400021
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
«Служба спасения, девять - один - один?!» -
Мы не в кино, да и ты уже взрослый мальчик,
Нету ответа… И знаешь, что это значит? -
Я не хочу врачевать твой душевный сплин.
«Служба спасения?» - в трубке опять гудки…
Эй, прекрати набирать мой короткий номер
Так, будто кто-то сегодня заочно помер,
Так, будто мир затуманился от тоски.
«Служба спасения…» - только ответа нет.
Душу не трогают залпы из сообщений,
Как-то горчит послевкусие приключений,
Я не желаю читать твой полночный бред
«Служба спасения, девять -один - один…» -
Мы не в Америке, можешь не звать на помощь…
Я тебя очень… Но ты это вряд ли помнишь.
Я для тебя - лишь попытка развеять сплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399066
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Завоевать себе свободу и священное "Нет" даже перед долгом - для этого, братья мои, нужно стать львом.
Завоевать себе право для новых ценностей - это самое страшное завоевание для духа выносливого и почтительного. Поистине, оно кажется ему грабежом и делом хищного зверя.
____________________________________________________________________
Є речі - про які мовчать,
про які не пишуть на біг-бордах,
Вони не люблять жити на вустах,
Які нестримно та про все говорять...
Я люблю - секс... та владу між часів,
Я маю зброю непомітну іншим
Я все що бачив - називав своїм
І перешкоду на шляху до того - нищив...
Всі здібності свої - для влади зла
Я розкладав, як коксові дороги,
Щоб спокусити займані серця
Віддатися мені в останній спробі
Я чую зраду, ще коли вона
Не б'ється дзьобом в біле шкарлупиння -
Тоді смертельна блискавка-стріла
Летить у простодушне те створіння
Чи є в мені - закон? чи щось - таке?
Чи щось мене в житті таки зупинить? -
Та люблю я - усе в землі бридке,
Що тільки руйнування в душах чинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179308
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 06.02.2013
Лягла печатка стомлених зірниць
Легким серпанком на озерну тишу.
Вздовж бережечка, в плетиві споришу,
Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
Розкішний клен спустився до води,
Голублячи корінням ряску сонну.
Поправив віттям місячну корону,
Що ледь не спала в хащі лободи.
Між очерету зазміївся сом,
Стривожив плесо хвилькою дрібною.
Помчала та стрілою осяйною
Розбурканим осо́ковим ворсом…
Спиває ніч Ведмедиці ковшем,
Сновид розмаю олов'яний трунок.
Торкається душі моєї струнок
І на зорі спалахує віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397971
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Пошепки, тихо, вакуум раю.
Подихи вкупі, мов гранули чаю.
Світло, приглушене плівкою ока
Тілом пульсує, мандрує допоки..
Поки шалена хурделиця крові
Прихисток знайде у сповіді мови,
Сповіді млявій, німій і без сенсу
Кіптяві страху, душі декадансу.
Статика міміки, стиглість відносин
Відновлення спокою, звичність запросин.
Осягнення вибору, все, що я знаю
Виліпить душу, що в грудях тримаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228542
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 06.02.2013
Моя Немезидо.
Я пам'ятаю твої думки,
А Ти наперед знаєш мої.
Ти чула гомін наших міст,
Ще задовго до того як народилися ми.
Я кохаю тебе любов'ю сліпою,
Що веде до смерті.
Ти моє покарання,
Ти біль у серці,
Ти жага до помсти
Самому собі.
Та я готовий іти за тобою,
Хоч Ти і так весь час переслідуєш мене.
Бо ти старих кладовищ спокій,
Ти вранішній біль у грудях,
Ти нав'язлива думка,
Ти розлючена жінка.
Ти забута дорога в минуле
До Себе самого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355435
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.02.2013
Свобода как июльские дожди.
Перечитать фантазии Фэнь-шуя
и посмотреть, как по стеклу рисуют
фантазии июльские дожди.
Я полюбил июльские дожди
с тех пор, как по халтурам стал скитаться.
В них что-то от смирения китайцев,
глядящих на июльские дожди.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398656
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
... і ніч шепоче про любов
шепоче ніжно про кохання,
там хтось у далині її знайшов
її залишив лиш страждання.
Немає митті золотої,
лише гірка сльоза на віях,
а деж її то щастя своє?
кудись подалася надія.
Уже і дощ вщухає
остання крапля впала з неба,
у відчаї згорає
та знає жити треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398622
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Тепер я сплю із іншим,
Я ніби проститутка,
Кохаючи навічно,
себе я прирекла на муки.
Кохаючи навічно,
без всякої надії
Страждаю до нестями,
Не милі більше квіти
І краще би померти,
Та лиш мене тримає
Та бісова надія,
Яка тебе вбиває
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398465
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Дівчина з довгим волоссям
Має і серце дівоче
Має і голос співочий
Що чує хтось кожної ночі
Дівчина-мрія
З очами надії
Дівчина з довгим волоссям
Усе для самотніх спокуса
Самотність –
Спочатку примуса
Блакитних очей
Довгі вії
Народжують шлях
До надії
Дівчина-мрія
З очами надії
Дівчина з довгим волоссям
Хтось мовчки живе
Зовсім поряд
Ховаючи
Думку і погляд
Збираючи світ
По частинах
Заради майбутніх
Та гідних
Дівчина-мрія
З очами надії
Дівчина з довгим волоссям
Не все те – життя
Що існує
Сміється
Радіє
Дивує
Трапляється іноді -
Сором
Прямує людину
На гору
Дівчина-мрія
З очами надії
Дівчина з довгим волоссям
Надай мені
Тільки можливість
Бути поряд
Дівочої тіні
Час від часу
Дивитись на коси
Дівчини
З довгим волоссям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176950
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 05.02.2013
Темрява має більші очі
Щоб не тікати за обрій слів
Може і справді щось в мені дівоче
Хоче по собі сумнівний спів
Кавовий день та більш нічого
Не підпускаю до себе у суть
Що в мене є – так це тривога
За тих хто не чує - та тим і живуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178869
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 05.02.2013
Любите Родину свою!
Она не в чем не виновата.
Вы сами выбрали змею,
Что жалит вас у банкомата.
Не хайте Родину зазря!
Ищите Бога не в барделях:
Где вы блядей благодаря,
Свой крест находите в постелях.
Не лгите Родине своей -
Когда у вас нет слов правдивых,
Чтоб оправдать бурьян полей
В которых нету зёрен лживых.
Не бейте Родину кнутом -
Она не вол, а мать родная!
Что здесь ходила с животом:
Таких как вы на свет рожая.
Забудьте Родину, скоты!
Плодитесь там за океаном.
Ведь могут лопнуть ваши рты
С тем наворованным карманом.
Любите Родину сейчас!
А не потом и не когда-то...
Ведь мать всегда одна у нас,
И в этом мать не виновата.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2013
Свидетельство о публикации №113020305627
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398245
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Я помешал стрекозам поумнеть:
я спас одну из самых-самых темных.
Я ощутил, что в комнате темней -
она торчала поплавком в окне.
Все это было в этом полном дне,
в одном из самых-самых-самых теплых,
она легла монетою на дне…
Офелия, не думай обо мне!
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398054
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
Спека спала - я знову "писака"!
Знову ручка в зубах і блокнот у руці.
"Міша, те шо ти пишеш - це сра..."
Міші пофіг. Він пише - відстаньте усі.
Скоро листя осиплеться долі
Мертвим саваном вкриє усе
Сплять дерева засумлені, голі -
В снах чекатимуть кращої долі;
В посивілому вічному морі
Грім далекий мій всесвіт трясе.
Скоро згаснуть багаття купальні
Запах літа - вкрадуть журавлі.
На старій посірілій Землі
Сміх дитячий змарніє в зітханні.
Скоро осінь.. а далі зима.
Може холод поверне нам душі?
Може сніг врятувать від згнивання
Наші богом полишені туші?..
Тихий вітер лоскоче по скронях
Промінь літа прощатись спішить
На моїх завеликих долонях
Кошенятко - сліпе іще - спить.
Гріє руку.. не треба і літа.
Осінь, зИми? Байдуже мені
Хай лиш буде маля моє сите
Хай лиш тихо воркоче у сні.
(Спи, дитино, засинай,
Ду-ду-ду, баю-бай.
Карі очка закривай,
Ду-ду-ду, бай...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334894
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
Гострі вилиці, у кутах –
Ще вчорашня небрита щетина…
Ти любиш мене просто так,
І переважно – за те, що дитина…
Теплий подих, а у думках –
Малюю дії майбутні…
Я люблю Вас просто так,
І переважно – за те, що присутні…
Реставровані восени, улітку –
Нові шпалери
Потрібно до тебе зайти,
На каву до кінця ери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397755
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
(Низка хокку)
«Я розірву кущів кільце,
Піду з галяви…»
(Варлам Шаламов)
* * *
Здалося, що сніг.
Сива паморозь вкрила
Світ у свічаді…
* * *
Тиша – мій Всесвіт.
Прокидається місто.
Сховку немає…
* * *
Сивий філософ
Пощез серед білого
Першого снігу…
* * *
Порожнеча. Сніг.
Чиїсь самотні сліди.
Піду назавжди…
* * *
Холодна вода.
Тиша глибини. Спокій.
Люди на кризі.
* * *
Холодний вечір.
Навіть дух замерзає
Посеред зими…
* * *
Шматочки часу.
Виблискує паморозь.
Годинник людей.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397666
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 02.02.2013
Привиди опівнічні
довго не хочуть спати –
крізь непроникні стіни
тиснеться їхній дух.
Тіні з блідим обличчям,
як фосфоричність вати…
В плетиві павутиннім
вогник живий потух.
А не зоріть не вміють
зорі, до неба звиклі
хоч їх мережать знизу
петлі густі ворон.
Спраглий на землю погляд -
сутінкам гострий виклик -
впасти розквітлим серцем
у пелюстки долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397595
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Привет.
Сегодня растоптали первый снег.
Как жаль, его почти что не осталось.
Вот строю планы на побег
из города
ты не поверишь как все примелькалось.
Всё люди-люди, спешка, суета –
подобие ажиотажа в переполненном театре.
Пытаешься пройти, занять свои места
и повторяешь «Боже, помоги» как мантру.
Мне бы терпения взаймы,
да чтобы нервы выдержали до предела.
Синатра пел «come fly with me»,
а знаешь,
я бы полетела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383375
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 30.01.2013
Нитка, якою все зшито, складається з бусин
буси-не просто бісер, вони-пшениця
страх і любов проростає по венах житом
там, де посіяна була зрада і ницість
ґрунт стає пеклом, а пустеля-ґрунтом
дощ кам"яним градом розбиває шибки
Моя порада, люба:тікай подалі
плутай стежками сліди, збільшуй швидкість
Розбивай собі губи об мертві обличчя
прасуй чужі сорочки, зшивай самотність
терпко вином серце в тобі залите
хочу торкнутись губами до твого носа
почути реальність морди твого звіра
мабуть вартує того, всередині скоро осінь
кований меч натрапляє на лезо рапіри
бій не буває чесним, кров бо червона, не біла
люди з лицарською честю зараз дебіли.
все, що буде, статися мусить.
нитка, якою ми зшиті, складається з бусин
нитка, якою ми разом, розхитана зовсім
руки, що лізуть у душу, трапляють у постіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396705
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Це тільки вірш
нічого більш.
Тебе назвала не твоїм ім'ям.
Помимо волі.
Вирвалось.
Злетіло.
Ти робиш вигляд, що не чув.
А сам
В куточках вуст всміхаєшся зболіло.
Ти став моїм і щастям, і життям,
Глибоким сумом, ранами і болем.
Та Ти ж не чуєш, як Твоїм їм'ям
Того я кличу, хто ці рани гоїть.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384173
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 30.01.2013
ПОЭТ
Подумаешь, тоже работа -
Беспечное это житьё:
Подслушать у музыки что-то
И выдать шутя за своё.
И чьё-то весёлое скерцо
В какие-то строки вложив,
Поклясться, что бедное сердце,
Так стонет средь блещущих нив.
А после подслушать у леса,
У сосен, молчальниц на вид,
Пока дымовая завеса
Тумана повсюду стоит.
Налево беру и направо
И даже, без чувства вины,
Немного у жизни лукавой
И всё - у ночной тишины.
_ * _
Подумаєш, чи й не робота -
Таке безтурботне життя:
Підслухати в музиці щось там
Й присвоїти без каяття.
Почути чиєсь дзвінке скерцо
І вплівши, в рядочки віршів,
Поклястись, що біднеє серце
Аж мліє між пишних ланів.
А потім підслухать у ліса,
У сосен, безмовних на вид,
Поки, як із диму, завіса
Туману навколо стоїть.
І зліва беру я і справа
Без сорому, винна я в чім,
Краплинку в життя, що лукавить,
І все - у мовчанні нічнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396622
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Одруживсь на загадковій
Вірі Кость Бідовий.
Було все у них казково
У місяць медовий.
Та потроху у Костяна
Запал став спадати.
Жінка ввечері і зрана
Просить цьомка дати.
Гляне в очі, наче мавка.
- Цьомочка! Одного!
Даси – вчепиться мов п’явка,
Висмокче усього.
Якось, було це в неділю –
Вихідний у Кості.
Витягла всі сила Віра,
Ледь піднялись кості.
Виліз, мов лимон віджатий,
Він зі спальні зрана.
А тут кум якраз до хати:
- Здоров був, Костяне!
- Будь здоров і ти, Андрію!
- Чого такий кволий!
- Інші десь жінки хворіють,
А моя – ніколи!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396537
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Мой самый лучший день с тобой уже прошёл.
Послушай Лепса -
Он
Поёт так хорошо,
Как будто знал тебя,
Как я тобой болел…
Слетел с календаря
Мой самый лучший день.
Мой самый лучший день - где были мы близки
И танцевали так,
Что, -
Господи, прости!
На плечи я твои
Старался не смотреть:
Ведь мог не утаить,
При всех - не утерпеть.
Мой самый лучший день, конечно, был с тобой -
Как небо глубиной,
В три
Месяца длиной.
Теперь он за спиной,
Как юности цветы,
Как первая любовь
И, к сожаленью, - ты...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396536
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
ромашка
біля стежки – я…
любов загублена твоя…
життя проя-вленого клаптик:
небесний поклик,
символічний знак…
…ти!
знаєш, як:
у безвісті і бе́змірі галактик,
де розсипаються пацьорками світи,
і кільчаться квазари і комети –
знайти
мою
блакитно-зеленаву,
якщо із космосу погляну-ти,
планету –
у миті лету…
за мить!
до мене
…і трав
панбархат-оксамит
зелений
до ніг
твоїх
всіма відливами
можливими
колоратурно заряхтить…
струмочок –
мелодійними напливами,
блискучими руладами
і трелями щасливими
ввіллє у груди пахощів…
сріблястими
завоями грайливими
розчеше говірлива течія
ен-вимірно заплутані тривоги –
і я!
смарагдовими косами плющів
твої,
омиті миром, витру ноги…
о, знаю…
аби допомогти
мене знайти – я маю
тебе
по імені назвати…
покликати
…та імені твого –
єдиного!
ніяк не пригадаю
я тут
навчилась забувати…
перлину!
імені твого – безцінну!
не можу
у земному прояві згадати…
поміж стежок
і трав земних
знайти
і як же звати
тебе, мій Друже,
а може?.. може…
яка печаль! –
на жаль…
29.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396418
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Є у кожному селі-
Знають навіть і малі-
Генератори новин:
Знають точно, хто чий син,
Хто з ким спить, і з ким гуля,
В кого буде немовля,
Хто з ким горщики побив,
І корову хто пропив,
Хто повія, гультіпака,
Хто є жіночка-собака!
Хто де варить самогон,
В кого грошей є вагон,
Хто в селі тут наркоман,
В кого в мізках вітрюган...
Все про всіх розкаже... Та
Лиш вона одна свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396103
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Відкрий мене знову,
Читай, наче книжку,
І до божевілля
Вивчай по складах.
Вигадуй, як мову,
Заховуй під ліжко,
Цілуй надповільно,
Спали на вустах.
Зміни всіх героїв,
Вплети хепі-енди.
Почни все з початку
Без крапок і ком.
Побуду з тобою
Хоч трохи безсмертним,
Хоч трохи початим
І вільним цілком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396098
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Чатує тиша в досвітках сумних,
Удавано навіч меланхолійна.
Єство моє у мріях запальних
Шаленства прагне в мить благоговійну.
Нехай розірвуть тишу на шматки
Акорди грому в небі весняному.
Тривожно б"ють сполохані думки,
Аж серцю тоскно в обширі земному.
Легкою тінню губиться в очах
Юначих марень болісне видіння.
Ятриться біль, що й досі не прочах,
Твердіючи в полоні безнадії.
Екстаз душі впокорено на пні -
Байдуже час послався поміж нами.
Елегій дивних радісні пісні
Колись давно без тебе відлунали.
Останнім шансом випитим губам
Хай стануть ці невипадкові стрічі.
Азартом втішних радісних забав
Юнацтво зазирає нам у вічі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284283
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 28.01.2013
В мире есть только одна девушка, которая предназначена тебе судьбой, и если ты ее не встретишь - ты спасен.
___________________________________________________________________
Присягати своєї самотності –
Чи не зрада - ТЕБЕ?
Чи не зрада ТВОЄЇ дівочості –
Саме - те?
Чи не зрадивши ночі самотньої -
Я знайду
Дотик серця жіночого
І красу?
Уявляю ТЕБЕ - кожну мить
Голос
Очі
Долоні
Обличчя - між квіт,
Перший промінь ранковий
В червоних вустах -
До яких доторкнусь
У майбутніх часах…
Я в твоєму волоссі прокинусь
Колись
Подивлюся у очі
У їхню – блакить
Доторкнуся вустами до срібних кілець
І відчую – КОХАННЯ
Та стукіт сердець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177971
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 27.01.2013
Від моїх віршів відреклись Ви,
Зламали музі творчі крила.
Слова несказані повисли,
Зів'яли стомлені вітрила.
Уже не мріється в натхненні,
Пегас довкола не літає,
І нас із Вами в сьогоденні
Ніщо вже, мабуть, не єднає...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113012709512
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395950
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
А що якби я проростав у твоєму волоссі
Повенями
Мертвим морем
Або чужими відсутностями
Ти б не сміялася з мене
Хіба ж личить сміятися з хворого
Ти б була моїм донором
Шарпала б мене за куртку
А я затягнувся б тобою
І тлів би тихенько з боку
Я б бився в прокльонах і поклонах
Якоїсь скаліченої моралі
І проростав би у твоїх косах аби не падати у сні
Я б напевне вчепився зубами
У твій запах
І очі мої стікали б від крапель
Тепла
На спітнілому вчора вікні
Тобі б не було боляче
Я навіть не дихатиму
Лише обмотаюсь у електричні дроти
Лежатиму десь у твоєму волоссі
Молитимусь глухо
А ти не дозволиш піти
А що якби я проростав у кволій твоїй зимі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395797
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
До Дня Спомину жертв Холокосту
Так... уявив...
Що називаюсь українцем, й за це – в піч...
Сусід-калмик: «Не всі розумних щиро люблять...»
І ставе свічечку і додає: « Невміч...»
Й співає нишком вбитим діткам «Люлі-люлі...»
Так...уявив...
Що доньок мо́їх, двух білявоньок прудких,
Нестерпна хмара і оточує і трує...
Індус мовчав...й уперше каже в повний дих:
Наш океан - єврейські стогни - й нині чує..
Так, уявив...
Кладу словами квіти за єврейський зойк,
Той, передгазовий міліардоголосний,
Сьогодні Рим, і Будапешт, Нью-Йорк, Ханой -
Усі - голосять в день жало́бний, холокостний...
27.01.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395858
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Термін серця у віршовані рядки,
Мов крізь скельце, а хочеш, навпаки,
Жити вічно, воно ж каже: "Стоп!"
Накривають думки, як потоп...
Давай в небо? Відчуєм потік!
Невагомість, де просто так ─ вбік,
Незалежно, а може, й ─ уверх,
Тут на радість немає вже черг.
Земний подих зігріє теплом,
Почуття вмить прикриють крилом.
Гармонійність і знов стимуляція...
Ти живеш? Чи лише ─ імітація?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389732
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Віднайду у своєму житті я незриму стежину
І довічну любов я у серці твоєму знайду…
Я до тебе втечу у морозну, засніжену зиму,
Замоливши гріхи перелюбства у вічність піду…
Я не знаю, чому ми на двоє серця розкололи ?!?..
Ти буяй, посміхайся та радісно й гордо цвіти…
Тільки, знай, що напевно не зможу я більше ніколи
Утекти від кохання в далекі, безмежні світи…
Ми підемо удвох у квітучу, задумливу весну;
Я тебе на руках у казкові поля понесу...
Задивлятимусь в світлих очей голубінь піднебесну
Й зустрічатиму разом з тобою прекрасну весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395836
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Зрівняє час могили із землею,
Роки барвінком заплетуть сади,
Лише розквітнуть долею своєю,
Кущі калини - пам’яті сліди.
Хрести стоять, як згадка рідним людям,
І обеліски, мов свіча душі,
По них чомусь завжди родину судять,
Буває рідні судять і чужі.
І хтось, колись згадає теплим словом,
Про ті нелегкі, прожиті роки,
Оту людину, що на все готова,
Щоб залишити на землі сліди.
Ще поки ми живі і б’ється серце,
Відвідаймо могили і хрести,
Нехай маестро виконає скерцо,
Щоб нам життя надовго зберегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395663
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2013
Занадто – тихо…
Темрява мабуть втрачає швидкість…
Я час вже не рахую: все застигло.
Навіть – вічність.
Радію, як в останнє при житті:
Встаю – і радість є, що можу – сісти,
Сідаю з думкою, що можу йти…
Якщо усе в моїх руках – то треба руки –
Чисті…
Якщо – в чужих, то чиста всім – вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197870
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 26.01.2013
***
Краплини світанку в озерці любові,
Шовкове пелюстя троянд...
І серце смакує ті краплі ранкові,
Немов найсолодшу з принад
Едемського саду, що пахне весною -
Медова спокуса цвітінь...
І кличе мереживна зваба покою
У купіль – п’янку глибочінь,
Де сонце у кожному вирині - щастя!
Де небо - розхвилений птах...
І тане трояндово-пінне причастя
Блаженством на стиглих вустах...
(23.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394923
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2013
Час і відстань тепер врешті квити,
Ділять віршо-прощання на віршо-відрізки.
Кава стигне, коли її ні з ким пити,
Серце стигне, коли просто ні з ким.
На сніданок – фруктовий смузі,
І хронічні віконні бронхіти.
Книги справді – найкращі друзі,
Шкода тільки, не вміють гріти.
Пишуть вкотре листи тихі крики,
Без присвят та адрес на зворотах.
В когось там гірко пахнуть гвоздики,
В мене ж завжди троянди! В блокнотах…
І, надкушений тишею хмурою,
Телефон скавулить про зворотність.
Бо затишшя – лише перед бурею,
А без бурі, це вже – самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395341
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Прощаюся, бо вже минула ніч
І заспівали перші півні зрання,
Казковий прийде ранок – певна річ,
Сховається у день зоря остання.
Із першим променем засяє пухкий сніг,
Фортечні кучугури у полоні…
І знову іній на дерева ліг,
Неначе сріблом вкрилися їх скроні.
Угору піднімається димок,
В повітрі іскорки заграли біля річки
І переплівсь туман немов з ниток,
Напитись прагне чистої водички.
Зароджується зранку красень день,
Вже на морозі промені заграли
І шле нам ранок чарівних пісень,
Яких вночі сніжинки назбирали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395003
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2013
Ти невідома а я безіменний
Нам до останього потягу
Вісім хвилин
Ми це замовчуєм
П'ємо настоянку
Пахнемо хвоєю
Вісім хвилин
В поглядах волого
Стукіт по коліях
Звідси не хочеться
Вперто іти
Губи настояні
Сковують дотиком
До нуль хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394596
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2013
Не ревнуй меня к поэтам –
Ты и сам их кровный друг.
Им, поэтам, – по сонету!
Лишь тебе – вся пылкость рук…
Не лови меня в объятья
У богемы на виду –
Обними меня без платья,
Я сама к тебе приду.
Не клейми меня изменой –
Постоянна, как прибой,
Я была морскою пеной,
Ты – мой берег, я – с тобой.
Не клянись, что мой навечно,
В клятвах кроется подвох:
Море жизни быстротечно.
В этой жизни ты – мой Бог.
20.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394130
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Чаша терпіння і чашечка чаю,
В мене нічого нового, любий.
Я переповнена, я розливаюсь,
Зірваний голос вмерзає у грудень.
В мене нічого нового, тільки
Я все частіше дивлюсь в порожнечу,
Із циферблата зникають стрілки,
Благословляють мене на втечу.
Знаєш, позаду не так і мало -
Кілька життів і розривів серця,
Я витягаю жалі і жала,
І досі дихаю, це інерція.
Зрештою, всіх нас поглине грудень,
Схоже тепер недоречний щебет,
В мене розтерзана пташка в грудях.
Що в тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 20.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2013
Одягаєш усмішку, як штучну щелепу,
Коли щось тебе рве на дрібненькі частини.
Серед цього сухого людського степу,
Тобі нікому навіть очищати цитрини.
Тихо-тихо, і чути, як шкребуть циферблати
Гострі стрілки, що проколюють час.
Як і все в цьому світі, потребує оплати
Тонкошкірих ілюзій білий атлас.
Біль спочатку кусає шоколадне волосся,
Доки очі та руки ще солодко сплять.
Бо про допомогу ж ніколи не просять,
Про неї найчастіше мовчать.
Фото by Julia Voloska
http://vk.com/public44763458
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393760
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
погладила
кота супроти шерсті –
з випадку, не зо зла…
і вся любов його велика,
як шило із мішка,
поліз-ла…
куди й подівся
напівсонний мій «мурлика»!..
за мить їдну
спізнала всю ікласту вдачу!
сиджу –
покусана й подерта,
як газета,
закинута до клітки шимпанзе, --
і жалібно тихенько плачу…
життя –
байдужим слимаком кудись повзе
чемненько вибачаюсь,
любий пане –
мій котику коханий…
ти все забудеш,
я все пробачу:
і знов загоїться
любов наша
котяча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.01.2013
Чи стрічали ви ранками сонце?
Чи пили з пелюсток ви росу?
Чи весну виглядали в віконце?
Чи вдихали ви хліба красу?
Може, обсіч дістали ви зорі?
Чи розхристані дули вітри
В ваші лиця у полі, в дозорі
У нескореність ваших вітрил?
Чи збудили ви в серці кохання?
Чи стриножили милиці зла?
Чи вітали хоч раз на світанні
Пустотливе, щасливе маля?..
Як цього у житті ви не знали,
Не пройшли, не змогли, не дали,
Ви жили на цім світі не з нами,
На землі ви
зовсім
не були.
17.03.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393118
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ты точно есть на этом глобусе
В той широте и долготе:
Где ты одна сейчас в автобусе
Не едешь к собственной мечте.
А может быть, ты там на палубе
Среди морей на корабле:
Мечтаешь лишь о тихой гавани -
О женском счастье на Земле.
Ты можешь быть с тем самолётиком
Своим бумажным на борту.
Мечтая быть с курносым лётчиком,
А не лететь куда-то в Ту.
Ты где-то здесь на этом глобусе,
А может с глобусом и ты?
Тогда мы встретимся в автобусе,
В котором сбудутся мечты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2013
Свидетельство о публикации №113011408057
В соавторстве с Владимиром Полуничевым.Поёт Владимир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392394
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Такий рідний, аж страшно, хоч наче і зовсім не мій.
І ця осінь – нарешті – нестримно лунка і привітна:
Загортає минуле в гіркого туману сувій,
Зігріває долоні іще одним спаленим літом,
Закарбовує в жестах, в кількох випадкових словах,
Проростання взаємне, просякнуте сонячним сяйвом
І я знов відчуваю повітря – я знову жива…
Така рідна… не бійся. На щастя, це справді буває)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294993
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 14.01.2013
– Високоповажний суде, пані та панове присяжні, шановні присутні, мого підсудного звинувачують в надмірній амбітності. Я вам доведу абсолютну відсутність складу злочину.
Він брав своїми долонями долоні шановної пані. Прошу зазначити, що так робиться у всьому цивілізованому світі – саме така послідовність. Зауважу, що долонями долоні, а не ступні. Підсудного звинувачують в тому, що він не надто уміло цілував блузку шановної пані. Високоповажне товариство добре знає, що надмірне зволоження виробів легкої промисловості не йде їм на користь. – жінки-присяжні ствердно закивали головами. – Отже, підсудний діяв з повнотою турботи про одежу шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він хотів зняти блузку. Прошу зауважити, що він хотів це зробити не лише для того, щоб дізнатися фірму виробника верхньої частини нижньої білизни і не лише для вдоволення власної естетичної насолоди. – чоловіки присяжні кивнули з повним розумінням. – Все високоповажне панство прекрасно знає, що безпосередній дотик губ до жіночої рельєфності цілком позитивно впливає на світосприйняття жінки, зокрема, покращує бачення пейзажу: вершин, шпилів, пагорбів. Навіть опосередковано активує сатисфакцію материнського відчуття. – жінки-присяжні кивнули у знак згоди. Одна з кореспонденток при цьому важко видихнула. – Отже, підсудний діяв тільки на користь морально сенсетивної сутності шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він цілував оголені зап’ястя і зашийя. Високоповажне товариство прекрасно розуміє, що вказані об’єкти цілують безпосереднім дотиком. Причому, блузки там не було, то ж звинувачення її зняти в даному випадку відкидаються. Необхідно відзначити, при цьому підсудний добре угледів декілька дюжин мурашок, що бігли від зап’ястя і від шиї униз, вказуючи подальший напрямок. А шановна пані офтальмологічними спалахами голосувала до подальших мандрівок. – чоловіки-присяжні мімікою висловили розуміння до підсудного.
Підсудного звинувачують в тому, що він намагався реалізувати сакральне горизонтальне-вертикальне єднання губ, також в тому, що він не зазначив точної кількості числа перспективних рухів тим, що росіяни називають мову. Прошу врахувати високоповажне товариство, що навіть володарі найточнішого календаря, загадкові майя, точно не могли вказати кількість днів до закінчення епохи. – один з кореспондентів, присутніх в залі, водночас знавець доколумбової Америки, зі знанням справи кивнув головою. – Окрім того, відчуття дії іригаційної системи шановної пані, згідно законів сенсуальної логіки не дозволяло не робити спроб мандрівки до соковитого джерела. Отже, підсудний діяв у межах чинного сенсуального законодавства задля альтруїстичної реалізації меліоративних процесів шановної пані. А це, як відомо високоповажному панству, є надзвичайно корисним і приємним у життєвій реальності жіночій, з певним переходом на межу ірреального. – жінки-присяжні важко видихнули, погоджуючись зі словами адвоката. – Чи була інша мотивація у підсудного? Наявні симптоми – так, спроби реалізації – ні. Отож, подальші звинувачення знімаються з розгляду.
За максимально короткий термін обговорення суд присяжних одноголосно визнав підсудного невинним. Додатково була винесена Постанова суду «Про пролонговану реалізацію вище вказаних дій до зазначених об’єктів у ближчому часовому майбутньому».
12.01. 20.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Серед моїх джемперів і кардиганів,
Чистих манжетів і комірців,
Заховався присмак твого кохання,
Твоїх парфумів і почуттів…
Серед моїх блокнотів і книжок,
Збірок, виданих навесні,
Заховалася твоя щирість,
І наточені олівці…
Серед моїх повсякденних речей,
Подарованих іграшок-статуеток,
Не шукаю більше твоїх ідей,
Нехай вони будуть секретом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392128
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Добрий вечір, щедрий вечір
Хай добро живе в оселі,
Щоб дорослі і малеча
Були цілий рік веселі.
Щоб Меланка не минала
Ані бідних, ні багатих,
Щоб вареники під салом
Смачно пахли в кожній хаті.
Хлопці щоб козу водили,-
Веселіться добрі люди,
А дівчата ворожили
Хто же судженим їм буде.
Щоб земля в цей рік родила
Городину і пшеницю,
А уся нечиста сила
Поховалася в пивницю.
Зло хай змерзне на морозі,
А добра усім нівроку,
Вже Василь стоїть в порозі,
Добрим людям з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392117
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Самотні ранки і зелений чай
І знову треба привикати
Дві ночі ліжко зігрівати
Щоб не замерзнути у снах
Ховати руки у кишені
Бо там ще є твоє тепло
Шукати дотиком його
І ці години нескінченні
А на губах ще є твій смак
Ще твої руки у волоссі
І ще тобою пахнуть ночі
І тільки відстань у очах
І ще лежить на бік волосся
Як ти руками поправляв
Губами сльози витирав
Все залишилося і досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392029
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
(Вільна інтерпретація І. Аненського)
Вже колір останній погас,
Як шепіт в північнім благанні...
Зникає все враз без прикрас
В моїм божевільнім коханні.
З рахунку збиваюсь не раз,
Далеко не видно, сіріє...
Пронизливий вітер весь час,
Потужно хурделиця віє.
Та щось моє серце двоїться,
Далеко вона - я це знаю.
Ночами мені часто сниться,
Що я її палко кохаю.
Та мрії моїй вже не збутись,
Сніг білий і мертвий - це доля.
Настав час для нас розминутись
На цьому холодному полi.
Ми зблизились - все це, здається,
Тривало одну тільки мить.
А серце у грудях ще б"ється,
Та тільки уже не болить.
..............................
Вже колір останній погас,
Як шепіт в північнім благанні...
Зникає все враз без прикрас
В моїм божевільнім коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392014
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
я боюсь не дожити до тридцяти
і не обрати свою надію
де я і ти, собака, ліжко, бинти,
і миючий засіб від самоти
мрію
про візерунки біля вікна, які ти колись побачиш
і про цю зиму, яку ми зустрінемо натще
а серце б'ється, як стукіт гільз кулеметних
об землю, на якій ми також помирали
ти дивитимешся на мене поглядом зачарованим,
до серцевої недостатності, з усіма тривогами
а я просто стану на коліна і поцілую в живіт
і буде в нас три донечки і три синочки,
багато іграшок, щастя, каро-зелені очі
(хтось сховався, а хтось підскочив)
і тепер ти знаєш, чого я хочу
тепер ти знаєш, чому живу
я боюсь не дожити до тридцяти,
але в мене є Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388611
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2012
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 21.12.2012
Бывают годы словно дни.
Бывают дни - годам подобны...
Мы это чувствуем одни -
Когда мы чувствовать способны.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112102100138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386076
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Наливи дотику і втоми,
Впадаю в транс, анабіоз,
І холод порожнечі доз...
В руці дві ампули, судомить.
Спіткає біль нас? Невідомо.
Розмокло світло, пролилось,
Це сни фантомами хоронять
Взаємний подих... overdose.
Помадно-свіжий кріостазис,
Ти п'єш кристали недомов.
Пробач мені, що не відразу
Я перетворююсь в любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385078
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Рахував тихенько твої сонні вії,
чув, як сняться сни…
твої тендітні теплі руки,
гріли моє серце…
…невпинний дощ бив краплями вікна,
його ритми і звуки,
ловила ніч…
Обіймами небо намагалося зігріти,
промоклі до крихти вулиці…
А ми з тобою, ловили очима,
тишу білої стелі…
тримали слова і розмови до завтра,
розбавляли мовчання в нічній акварелі…
і так хотілося спати…
…ти пульсувала в венах,
і тепло бажала гарних снів…
а… завтра … я прокинуся першим,
і рахуватиму тихенько твої сонні вії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333014
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 15.12.2012
«Коли Фінн дізнався, що йдуть вороги Ірландії,
він закликав до себе сім загонів феніїв,
і вони зібрались на Білій Горі.»
(Скелла «Гел і Гредхе»)
Кельтські міти присмаком кави
Гіркої та гарячої
Обпікають думки та спогади,
Що теж є думками
Тільки осінніми.
Легенди про феніїв,
Про Кредхе та Конна Крітера
Приходять до мене тінями.
І тільки Місяць
Поглядом сновиди
Зазирає у вікно ночей
Часу мого безсоння,
Моїх болісних спогадів,
Темних лісів рукописів.
А жовтень так само нещадно
Обтинає життя дні –
Бородатий кравець
Кроїть саван із шовку жовтого
Холодними ножицями
Вітру осіннього,
Уриває нитку годин,
Хвилин мереживо.
Перо та папір. І чорнильниця.
Старий кіт намуркає
Сюжет новели
Про героїв,
Що зникли як сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372409
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 12.12.2012
Мне нужен чистый кокаин,
Но не продукт лабораторий.
А тот в снежинках аспирин
С числом огромным, траекторий.
Который лечит словно врач,
Сбивая вмиг температуру -
Понизив градус неудач:
Больному дав свою микстуру.
Когда же будет кокаин?
Устал ходить, хочу лишь бега!
Не этих будничных картин,
А только тех, где много снега.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112120906693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383585
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Є такі зими
Лінії життя яких
Паралельні твоїм
Спазмують голос
Твого кольору
І пишуть сніг
Твоїм почерком
Завмирають на дверній ручці
І живуть на підвіконні
Мироточать
верлібрами
На твоїм слові
І вкладаються спати ніколи
Бо є граматично правильними
З цифровими кодами і паролями
Між тобою і небом
Між небом і вічністю
Між вічністю і містикою
Бо там відстань в один подих
А подих у відстань
Тисячі кілометрів
Кілограми поглядів
І два квитки
На потяг
Є ж такі зими
Що випадають в осад
Щоб не впіймав їх
Протяг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381841
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012
У нас в запасе много слов,
Но только нужных, очень мало.
Они живут без голосов:
Не вылетая, как попало.
Мы про себя их говорим,
А произносим вслух другие...
И смысл становится другим,
А мы становимся чужими.
Слова:Люблю, прости, простил -
Кричат годами в наших душах!
И вот когда нет лет и сил,
Они срываясь, горло сушат.
Пока есть рядом с вами, те -
Кому вы, их сказать готовы.
Скажите речь в той полноте,
Где нужных слов лежат основы.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11211077924
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383172
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Дівчинко, ти жива
Я бачу, як натягується тятива
як пізня весна-імла вливається у слова
і як самої себе у тобі нема
Дівчинко, ти печаль
Знімаєш кофтину, в зажурі солодиш чай
і догорає остання твоя свіча
та ще не час, дівчинко, ще не час
Дівчинко, ти причал
Ось лист з піднебесся тобі примчав,
це останнє нашестя спокою, твій сакрал
це дотик, що тебе наздогнав
Дівчинко, озирнись
Там де вись, дівчинко, там де вись
я досі - тебе у рай, щоб колись
не сказати "ніколи", "прощай",
щоб з твоєї руки в мою
було співвідчутне лиш:
лю...
(люблю)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380862
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Мені б на дотик більше твоєї уваги,
на поцілунок…ніжності…
просто справді, не вистачає наснаги
і сили,
набридли світи цієї постійності…
рутина і побут так втомлює,
я на нулі, під нулем, у ньому…
суть не міняється…сковує
час свою сталеву підкову…
… в спину б’є, не озираючись,
а далі все як має бути…
мені б… на дотик більше навіть граючись
твоєї уваги…
й поцілунку на повні груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368630
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012
Ти втомилась від покори,
Непосильна рабський лаз,
І надій облудні гори,
І готовність: може, враз?
Барабанить по шибці
Дощ, немов би живий.
Ти в самотній тут клітці,
Я благаю: «Відкрий, відкрий…»
Шлях твій земний проляга десь далеко,
А ти у пустки полоні.
О, як шкода, та не винне тут Небо,
Лиш мрій холодні долоні,
Лиш мрій, лиш мрій…
Ти хотіла жорстких шпилів,
Увібрати холод-лід,
Й недосяжність на сто милей
Геть увесь турботний світ.
Барабанить по шибці
Дощ, мов справді живий.
Ти в самотній ось клітці,
Я благаю: «Відкрий, відкрий…»
Шлях твій земний проляга ген далеко,
А ти у пустки полоні.
О, як шкода, та не винне тут Небо,
Лиш мрій порожні колони,
Лиш мрій, лиш мрій…
Оригінал: Ария. Сл. Маргарита Пушкина. Мечты
Ты устала быть покорной
Ты устала быть рабой
Жить надеждой иллюзорной,
Отвечать на жест любой
Барабанит по стеклам
Дождь как будто живой
Ты опять одинока,
Открой, открой, открой
Жизнь идет где-то за стеною,
А ты в плену пустоты
О, как жаль, но всему виною
Мечты, мечты, мечты
Ты пыталась стать жестокой,
Стать прозрачной словно лед
Недоступной и далекой
И живущей без забот
13.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377553
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Кохана вітрів, ти плодиш нерівності вулиць,
Широкі проспекти викопують сиву красу -
Твій стяг до свободи, ти шрамом об неї запнулась,
Зідравши всю пам'ять, надщерблену тишею суть,
Твій біль на землі, його вже повільно несуть.
Ти раниш провулки, смертельно сумна і картата,
Строкатим плачем розриваєш кремезну журбу.
Війна розібрала і маму стареньку, і тата,
І брата, сестру, і тебе би живу-неживу
Ковтнула кістлява, та з кров'ю ти ще на плаву.
Це твій тяжкий хрест, хто виніс його - давно щез:
Мільйони безликих, багнетом пробитих імен.
Тримаєш в долоні стежки до закритих небес,
Дві кулі в нозі, та обличчя лускате, німе
Цю старість приймé, а серце - різьбою навхрéст:
На ньому - усі... без надії,
без...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377411
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Він розпочався на годину пізніше. Вівчарки Ельза і Максиміліан разом зі мною йшли до літної (цілорічної) кухні, щоб певною мірою також долучитися до мого сніданку, за маминим авторством. А Дунай у цій порі ще спав, як і до переведення стрілок. Врешті, без п’яти осьма, після реєстрації, вилучення мобільного телефону, про ніж ніхто не питав, то я і не давав, а «Парабелума» - не маю, я стояв струнко в час другого куплету гімну України. Розпочалися вибори у 167 окрузі на дільниці ... СІЗО.
Для короткого викладу електоральних вражень, зазначу те, що помітив, усвідомлено і мимоволі:
- вихованість чи то настановленість окремих груп виборців-арештантів, а можливо, вони сподівались, що будуть перевибори, говорячи «до побачення» до членкинь ДВК, що видавали їм бюлетені;
- один виборець немов би писав листа – через пів прозорі стіни кабіни було видно довге ручководіння, але не було жодного зіпсутого бюлетеня;
- на стенді з історії виправних місць, було вказано, що у 1918 році був народний комісаріат презирства, навіть такий вигадали комунари, який разом з іншими структурами долучився до створення тюремної колегії;
- як і до голосування (логічно припустити), так і після (очевидно) з окремими виборцями працівники СІЗО проводили окремі консультації;
- у знайомої членкині ДВК, яку би моя бабця назвала два в одному – штукарка («приколістка») і ще дещо, не для благородних дівиць - другий зверху не застібнутий ґудзик у декольтованій блузці. Дивно, що перший уперто тримався петельки – по природному рельєфі, тиск вище не такий високий. Можливо й тому немало виборців ставали саме біля її столу;
- чисельні та фахово-різномнаітні спортивні кубки-нагороди працівників СІЗО;
- у стенді з історії Чортківського ізолятору, яка починається з указу Франца Йосифа, жодного слова про період тюрми вересня 1939 – липня 1941 рр. – масові арешти місцевих жителів та катування-страти російсько-більшовицькими окупантами. Не дивно, що в липні 1941 року прихід Вермахту у багатьох місцях України сприймали як визволення;
- прекрасні строфи та цілі вірші Віктора Насипаного у кишеньковому молитовнику (який – «… це збірочка поезій»), що взяв читати для іншого насичення думок. А власне написане на тему виборів було в час передобідньої кави, не вдома;
- доволі недовгу спідницю згаданої членикні ДВК та білу білизну, при іншому кольорі, це вже була б не білизна;
- гру слів спостерігача із головою ДВК, в перерві між групами арештантів. Він каже до голови: «От прийдуть ті бандюки…» - «Зараз перерва» - «Та я до них нічого не маю, я про тих, що вище…» - уточнив спостерігач.
А ті, що нижче – 289, скеровані тими, що вище, проголосували так: 143 – керівна партія совісті епохи, І місце, але менше 50% - не доопрацювали, дальше на 101 менше – всеукраїнська Батьківщина, 35 той, хто б’є, правда, не завше у ціль політичну і 10% - воліли бачити свободу, інше – дрібнота. Результати І місця можна було передбачити наперед, що і було зроблено, але без азартних ставок – прямо протилежна картина, що на усіх інших дільницях.
Отож, за протилежність легітимну і свобідну та з Новим роком політичним та мокрою сніговою зимою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374180
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Я закохуюсь.
Шерхіт її дверей
Нагадує дотик, пустку.
Впасти зопалу
В надра її очей,
У плетиво голосу, згустком.
Ти загублена.
Снігом, світами, дощем.
Понад сумом. Самотністю - холод.
Майже рухати
Губи, зап'ястя лише,
Випивати, солодку і голу.
Я волів би, щоб
Фатумом стали слова.
Твоїми терпкими руками.
І сказати усе, що тобі
не сказав. Усе, що
померло між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373489
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Сховалися кульбабки в тихі трави.
Тендітний сонях квіт свій похилив.
Вечірнє плесо пестило купави
Та очерет стривожено тремтів.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Цнотливі мальви знічено зітхали,
Здивовано дивилися на нас.
А ми з тобою у танку кружляли,
Невтомно цілувались раз у раз.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Нам солов’ї співали до півночі
Любовно-елегійний свій мотив.
Відчуло згубу серденько дівоче,
А ти усе лишитися просив.
Розтали зорі в небі на світанні
І вітерець хмаринку загубив.
Поцілував мене ти на прощання,
Притис до серця...і не відпустив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348833
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
не стоит
Потому что она бесценна
И если душевная рана ноет
То другая боль незаметна
А если печаль навалилась
То она по кому-то
Если любовь приснилась
Ее нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372872
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Малюй мене,щоб з часом не забути.
Малюй словами,як не вмієш пензлем.
Малюй думками,як не вмієш серцем,
І надто не докопуйся до суті.
Співай мене без голосу і слуху.
Пиши мене,щоб ще колись почути.
Життя складне. Тут всяке може бути.
Це ж не твій стиль- слона робити з мухи.
Кричи про мене. Але хай. Без звуку.
Нехай тебе почує тільки небо.
Я знаю,що тобі мене не треба,
І як впаду я - не простягнеш руку.
І як піду я - скажеш : "слава Богу",
І навіть дощ за мною не заплаче.
А знаєш, заспокоїлась, неначе,
І вже шукаю правильну дорогу.
Й коли про тебе повністю забуду,
То знаю,ти мене згадаєш знову,
І кожен відповість за своє слово,
І , може, аж тоді щаслива буду.
Малюй мене, пиши мене, як казку,
Кричи мене, співай мене, як пісню
Лети, й не забувай про землю,звісно.
Лиш більше не люби мене,будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372982
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Маленькі ковточки спекотного щему,
Розведені смаком із кавових пут,
Підходжу до літа печалей гарему,
А сонце промовить: «Надії – банкрут».
Ковтками дрібними крізь травень і спеку,
Вбираю я гіркість світогляду див.
І ворону заздрість, бо ж погляд здалека
Не бачить емоцій тривог перелив.
Гіркотний ковток та відточений погляд
Блукає навкруг, бумерангом - назад,
А леза зубинки тілесний дух колять.
Надії в банкрутстві забили в набат…
24.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339625
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Тебе чарував затонулий Меркурій,
Розгублений місяць (від старості бурий)
Прострілював темінь зі світлогармат
(Твій сміх одягаючи в стиглий пасат).
Мелодика-погляд (зі смаком інжиру)
Манила в долоні закоханий вирій.
Наділений сяйвом розквітчаних хмар,
Тебе колихав жовтоокий Ікар.
Надворі вже вечір (вінчаються зорі),
Десь крила блукають в стежках неозорих.
Спасибі за спомин (і сльози, і сміх),
Дві ружі червоні, я так і не зміг...
...прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336721
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Переспів пісні Є. Мартинова на слова І. Різника "Яблони в цвету"
Яблуневий цвіт - весни творіння!
Яблуневий цвіт - кохання зілля!
Радістю в нас кров завирувала,
в травні про любов ми щебетали.
Пр-в
"Що було - пройшло," - шепоче вік нам,
та йому на зло тобі я вірю,
У травневий день, у цвіт цей білий
яблунь молодих в твоїм садку.
Яблуневий цвіт - спішить за мною.
Яблуневий цвіт - у снах зимою.
В мареві весна на мерзлих вітах,
в інії краса весняних квітів.
Пр-в
Яблуневий цвіт - яке то диво!
Яблуневий цвіт - забуть не сила!
Рахувати час в журбі не стану,
дочекаюсь я суцвіть весняних.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336340
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
Как блестят на солнце небоскрёбы
Отражая в окнах облака:
Позабыв, что есть внизу трущобы -
Так и ты видна издалека.
У тебя ведь не было тех рамок -
Красоте неведом тот предел,
Ведь любой предел по сути жалок,
Потому тобой весь мир болел.
Не питая призрачной надежды,
Мы соприкасались все с тобой:
Быстро облачаясь в те одежды -
Что ты нам несла своей весной.
Смерть твоя останется загадкой,
Не сказала ты, нам ведь о том -
Почему судьба бывает шаткой?
Для тех кто эпохам стал мостом.
Мэрилин Монро, как и Джоконда
Улыбнётся нам через века.
Ведь смотрела дальше горизонта,
Дав нам всем увидеть облака.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205043865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334957
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 06.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
Спить кошеня, маленьке ледащо,
Бубликом тільце, тихо сопе…
Знову душа навколішки – нащо? –
І сподівання марне, сліпе.
Очі не очі – плеса бездонні.
Повені й зливи - крапля проте.
Вкрились сльозами шибки віконні -
Ллється вода з пустого в пусте.
Серцю в лабетах тоскно, пропащо -
Жити несила у шкарлупі…
Спить кошеня, маленьке ледащо,
Носик у лапки.
- Спи, кицю, спи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326157
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Погода у березні хвора й напрочуд лінива.
Весні не пасує плямисто-брудний камуфляж.
Дивлюся на фото твоєї дружини – вродлива –
Безодня в очах і пристойний цілком антураж.
Вітрами гартується збуджене сонце спроквола.
Вже пнеться до неба зароджене Богом дитя.
А я своє серце шматую тортурами, болем
Й несу до погосту убите, ще тепле життя.
Прибралися в траур дощі, розпочали купалу,
Надміру ретельно гримують веселку криву.
Ти жив в моїм серці. Із ним я тебе поховала.
А як же без серця?.. Як бачиш, коханий, живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325627
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Он промолчал и так всё ясно -
Ему не нужен карапуз.
Ваш плод любви, зачат напрасно.
А плод для многих - тяжкий груз.
Он попрощался улыбнувшись,
Оставив выбор за тобой...
А ты, стояла не очнувшись:
Живот свой трогая рукой.
Его шаги звучали громко,
Когда он тихо уходил.
Но через день, стучали звонко -
Те инструменты белых сил.
И ваш малыш - конструктор Лего
Ушёл на сборку до Творца:
Разбив твоё навеки эго,
Одной морщинкой став, лица.
Прошли года, но та морщинка,
Растёт и портит внешний вид.
По ней сползает та слезинка,
Какая прошлое хранит.
Теперь, ты думаешь иначе,
Свой взгляд направив в облака...
Нельзя давать отпор удаче,
Когда на ней лежит рука.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11202166573
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314457
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Зима сказилася геть чисто,
Немов ісламське наше місто –
Жінки обличчя затулили,
Немов хіджабом ся покрили.
Коли втече ця лють зимова?
Синів то вражих підла змова.
Вони морози протягнули,
Сплатити мито лиш забули.
То не Сибір і не якути –
Та майте міру, досить студи!
Аж три декади в низ у Цельсій.
Здуріли геть, ну зовсім crazy.
В наступний рік тепло їм вшлемо
Й морози люті геть проженем.
Чукчанки стануть у бікіні
Під сонцем щедрим в диво зміні.
Якутки – у топлеснім стилі,
Проміння світла – ніжні й милі.
І карнавал прийде не в Ріо,
В Одесу, Львів, а може, й в Біле…*
* – село, що межує з Чортковом.
03.02. 15.25.
У ранній час, в неділю Трьох святих,
Напевно, кожен по десятку взяв морозу.
Та що ж Ви додаєте зимних лих?
Навчіться ділення, благаємо в незмозі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311154
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Был я когда-то, счастливым,
Взглядами тысяч любим -
В детстве, был мир не ранимым,
Слишком всё было другим.
Но затупились те грани,
Самых сверкающих дней -
Мир, стал подобием рвани:
С помощью рваных людей.
То же случилось с мечтами,
С теми, что были тогда,
В землю вкопались крестами:
Встретив однажды года.
Взрослым, я понял мерило
Всех убегающих дней,
Лишь осознав всё, что было
В жизни идущей моей.
Было и сердце без боли,
Были и ноги быстры.
Нами не пишутся роли,
Если мы в ходе игры.
Детство не просится в гости.
В гости всё просимся мы.
Будут стучать наши трости -
Детство, просить дать взаймы.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11202038963
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311109
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Межа, рубіж ліміту між табу,
То де вони, для кого, в чиїм полі?
Відкрити можна: що і де й кому?
А щось вдягти не із своєї волі.
Межа ж не тут, ступи ще крок і ще,
То ж не пустеля, там оазис й море,
І сонце із облудів не спече,
Замка нема, відкриті вже затвори.
Та ні, облиш, хтось інша, та не я,
Бо так не кажуть Люди в … пересудах,
А їхній суд – авторитет буття,
Мов рама, хоч без скла, між стін усюди.
Закрити вікна в протязі вагань,
Зіниці – теж, до долу, під повіки.
Отак вже точно не побачиш грань
І Люди знак відсунуть ще на віки.
У сивих скронях давніх надто ер
Хтось міф зліпив про жінку неслухняну
(Вона й табу не знала з Вищих сфер),
Та не вдихнув життя у плоть жадану*.
Отож буйок ліміту із свобод
Так близько плаває до догми-суші,
А вітер творить, ну звичайно ж, бог,
Богиня, все ж, закон його порушить…?
* - у Книзі Буття (в Біблії), в єврейській міфології плохім / Яїве / Бог дав заборону їсти з певного дерева Адаму ще до створення Єви, а коли він створив йому жінку, не вказується, що він вдихнув у неї життя / душу.
27.01. 21.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309706
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012
З Днем появи на планету Земля
З-за Збруча тебе вітаю я,
А з небес, вечірня вже зоря.
Крізь зимовий сон Русалка мовить:
«Вітаю, сестро, я твої діброви.
Виходи вже на весняні лови».
Їжачок, косуля, сірий зайчик
У дарунок ласощів окрайчик,
Ще й рахунок круглий на твій лайфик.
Водяна й лісів трави малеча,
Ще птахи, що прилетять з далека,
Теж весняний жабоїд лелека
Незабаром принесе в корзині
Щось гарненьке в пуховій перині
І ведмідь дарунків скрині.
Лісовик прокаже: «Я вітаю»,
Теж і білка між гілок розмаю,
Невідомий стиха: «Мавко, я тебе кохаю…»
2011 р. 27.01. 20.15.
В годину ночі цю морозну тиху,
Коли світанок день новий утворить,
В Твоїй главі відкрита Неба книга,
Вітання перетнуть дороги й море.
Вони строкаті є, мов хвіст у пави,
Бо ж різно стеляться сніги і зливи.
Зоря освітить з під склепіння Прави
Твої дороги й манівці в життєвій ниві…
2012 р. 27.01. 09.45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309444
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Под юбкой член,а так девчонка,
Отросток вырос сам собой,
Его скрывает лишь юбчонка:
Длины отмеренной судьбой.
Шестнадцать лет одних страданий:
Где были сотни тысяч слёз,
От юных тех переживаний
В огромном мире сладких грёз.
Природа шутит не по-детски.
Она делилась и не раз -
Искала помощь по-соседски,
Но получала боль от фраз.
Без поцелуев и букетов,
Живёт с проблемой между ног:
Не зная правильных ответов,
Какие знает только Бог.
Господь, так щедр на совершенства,
Что забывает о других:
Какие ищут не блаженства,
А лишь обличий тех людских.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11201235360
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308542
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Одна частинка твоя
У башті смутку сьогодення днів,
Згубилась інша –
Сталеві грати мов Хронос звів.
Й лишилась там –
В думках проекті того століття,
І з острахом зиркне,
Розкривши часу верховіття.
Здавалось немало вас,
Та в кожного свій смуток й самота.
Ішли разом немов,
Та враз – один, січневий дощ, сльота.
Подасть хтось руку?
Поглядом розсіє ночі темінь.
І полум’я надій
Сотворить одвічний кремінь!
2011 р. 18.01. 16.34.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307172
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Кидає хвилі океан
До вічних скель безжально і натхненно.
Піна бурхлива водних ран –
Русалка зцілить поцілунком щемно…
***
Поглянь, тече ріка невпинно,
І плесо – тихий спокій, майже рівне тут
Й ніхто не гонить з заду в спину,
Та все ж вода долає Простір з Часу пут.
***
«Скажіть, як вийти із води сухою?
Який то фокусник, чи маг уміє?»
«Та ти не з цукру, не губи спокою,
Бо справжній шарм вода не змиє!»
13.01. 21.45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306324
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Вже сутінки покрили горизонт
І сніг, немов не білих кольорів.
Владарка Ніч усілася на трон,
А смуток дня від здивування онімів.
І крає ніч поглядом з небесних сфер
Реальність дум, помножених гріхами,
Химерний дивосвіт, немов завмер,
А хтось біжить одвічними шляхами.
Вже день прийшов в зимовій сірій млі,
Буденність кличе сновидінь зітхання.
Нічні химери стали враз малі,
Та уночі піднімуть знов повстання!
2011 р. 13.01. 00.55.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306285
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
На кухне жарилась картошка,
Сидела мама вся в слезах,
У ног её лежала кошка
С тревогой в маленьких глазах.
И я совсем ещё ребёнок
С большим вопросом почему?
Сидел, как крохотный котёнок
С машинкой маленькой в углу.
Прости сынок, но папы нету...
Надеюсь родненький поймёшь...
Пустил машинку по паркету
И громко крикнул, нет!Ты врёшь!
Одно лишь помню:руки мамы,
Слова, бывает так, сынок
И вид холодной телеграммы
Ваш муж погиб, без лишних строк.
На кухне жарилась картошка,
А мы смотрели на неё...
У наших ног лежала кошка -
Так детство кончилось моё.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011277787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 30.12.2011
Она давно уже не в моде
И вызывает только смех,
Её теряют на заводе,
Дают в подвалах и на всех,
То продают мажорам разным,
Доходит и до огурцов,
Здоровым дарят и заразным
Не прячась больше от отцов.
В полях, подъездах и в посадках,
На чердаках и за углом
Бежит невинность по рогаткам
С каким то пьяным мужиком.
Она меняется на дозу,
На водки русской триста грамм.
Стают с улыбкой нынче в позу
Не вспоминая криков мам.
Её лишаются в двенадцать:
За юбку, клей, билет в кино.
Смеются с тех кому за двадцать,
Кто ждёт любви уже давно.
Пускай невинность и не в моде,
Ты не спеши снимать трусы!
Мораль живёт ещё в народе
Не будь подобием чиксы.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №111121610333
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300410
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Прошу тебя подумай, мама...
Я жить хочу, любить тебя!
Я всё отдам тебе до грамма,
Ведь я кровинушка твоя!
Я так боюсь того металла,
Мне больно будет умирать...
Ведь ты же счастья так искала,
А это счастье будут рвать.
Я так хочу к тебе на руки,
Я только этого и жду!
За что мне, мама эти муки?
Пойми меня, ведь я живу.
Уже и ручки есть и ножки
И у меня твои глаза...
Хочу так бегать по дорожке
И не хочу на небеса.
Уйди пожалуйста отсюда -
Не прерывай, ты жизнь мою.
Ведь не увидишь больше чуда -
Оно окажется в раю
Прошу тебя подумай, мама...
Ведь я же так тебя люблю!
Я слышу звон того металла,
Не убивай меня, молю...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №111021310095
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240836
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 30.12.2011
Не верю девушкам красивым,
Что пудрят носик чересчур!
Считаю будет справедливым -
При первой встрече смыть гламур.
Я был влюблён в одну особу,
О чем жалел потом не раз...
Не рассмотрел как надо пробу -
Я не учел раскраску глаз.
Уже потом открылись карты,
Когда хотел дарить кольцо,
Тогда волна курорта Ялты
Открыла женское лицо
И лишь косметику всю смыло,
Увидел хитрости её...
Хотя нам классно вместе было,
Но тут я понял - не моё!
Любил я ту - под тонной грима!
Спасибо морю за волну,
Была бы жизнь невыносима
И выл бы в браке на луну.
Не верьте люди макияжам,
Принцесс тащите всех к воде,
Чтоб не грустить потом на пляжах
И объяснять своей звезде.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101047155
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232904
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 30.12.2011
Ти падаєш з неба смертельним дощем,
Градами крові розкидуєш сіть.
З хижістю демона ріжеш вогнем,
Трояндами зла вдовольняючи хіть.
Ріки розкреслюєш кольором помсти,
Вдаряючи в душі уламками скла.
Усе, що живе, ти підштовхуєш впасти,
Нещасних сердець позбавляєш тепла.
І темінь душі розцвітає листвою,
Король Люцифер воскрешає дитя.
Воно може бути тобою чи мною,
У серце Землі вкорінилась пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277195
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.12.2011
"Хорошо, что мы оба одинаково снисходительно относимся друг к другу, когда молчит наш разум; значит и в разговоре мы не будем сердиться и прижимать друг друга к стене из-за неясного слова. Если не сумеешь ответить, то достаточно хоть что-нибудь сказать: на этом легком условии я только и вступаю в разговор. При продолжительной беседе и мудрейший оказывается глупым и архи-дураком."
_______Ф.Н.__Странник и его Тень__________
- Мы давно ждали тебя. Вон, посмотри в окно - они все ждут тебя. Ещё не взошло солнце, как новость о тебе вспыхнула.
Болезненного вида человек, приподнялся с постели и попытался увидеть, но силы тут же покинули его. Он закрыл глаза и выдохнул.
- Люди? Чего они ждут от меня? Зачем я им?
- У каждого из них есть печаль, многие одержимы страхом. Они знают, что ты искусный избавитель от душевных болезней.
- Но я и сам болен! Разве ты не видишь этого? Разве не можешь выйти и сказать им это?
- Если я скажу им это, они просто ворвутся сюда. Смогу ли я сдержать столько людей?
- Сдержи! Ты должен! Сколько лет они носятся за мной по миру, столько же я болен. Столько же я вынужден скрываться, жить ночами. Ты сам вчера согласился со мной, что рецепт здоровья нужно обессмертить, нужно его увековечить, чтобы и будущее могло использовать его. Разве нет?
- Да. Но они... - показал в сторону окна второй.
- Что они? Они хотят отнять у меня каждую минуту жизни, чтобы получить своё, для себя, себе, своим. Как же это ужасно! Как я ненавижу их... Они не любят никого, кто дальше их собственных детей. И своих детей они любят странной, глупой, навязчивой любовью.
Больной человек открыл глаза, но продолжал:
-...им безразличен я. Безразлично будущее. Слепая, бездумная вера ведёт их ко мне, но мне самому хочется бежать от них.
- Но ты дал им надежду. Десять лет тому, ты хотел быть впереди каждого из них. Ты говорил об этом всюду, где был. Они помнят об этом.
- Но теперь всё иначе! Иначе! У меня осталась лишь надежда. Надежда. Надежда. Но даже к ним она не относится. Она простирается намного дальше, чем их жалкая жизнь. Они хотят устроить своё здоровье путём моего собственного, разве это не останавливает кровь в твоём теле?
- Не знаю, что ответить.
- Молчи!
Понемногу комната, где лежал больной заполнялась людьми. Сам больной тихо спал. Люди шептались между собой, показывали на него пальцами, кое-кто даже сделал попытку прикоснуться к спящему. Во всех окнах и щелях мелькали лица, глаза, волосы. Комната уже не вмещала всех желающих излечиться от дурных болезней. Как-то незаметно голоса стали громче, шаги более шумными. Уже спустя несколько минут, в комнате воцарился невообразимый гомон, схожий с птичьим. Больной неожиданно вздрогнул, открыл свои большие уставшие глаза и увидев вокруг себя огромное количество людей, крикнул:
- Что вы здесь?! Чего ещё вам от меня нужно?
Но присутствующие словно бы не слышали его, продолжая шуметь, говорить, показывать на него пальцами. "- Проснулся ли он?" - сказал кто-то, второй ему ответил, что "видимо нет", что такие как он, спят подолгу, а иногда целые столетия и именно потому стоит ждать, чтобы не упустить своего момента.
- ...безумные - почти кричал больной - вы сами свои целители! Ничего я вам не дал, только себя, как пример!
Затем больной замолк, понимая бессмысленность своих криков. Медленно приподнялся с постели, сбросил свои опухшие ноги на пол. Толпа всё шумела и даже не заметила, как постель осталась пустой, больной сам исчез и о нём напоминали только смятые простыни, да подушки.
- Он вознёсся - предположил кто-то.
- Да, он не мог другим образом исчезнуть - поддержали его.
В одно мгновение, постель и подушки были разорваны людьми, помещены в карманы, корзины и названы "святыми частицами". Ещё долго всё это прикладывалось к головам, сердцам, рукам и ногам людей, чтобы избавиться от болезней, изгнать бесовские причуды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302577
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
"Даю Тобі свій зірковий батіг..." - слова від неї.
Батожити Тебе по голій дупі?
Знімай же маски Ти, їх - геть униз.
Бажання шал і пристрасть плоті вкупі,
А сором хай згорить, мов літній хмиз.
Рука торкнеться часток білих плоті,
Що викличе вогонь і жагу тіл.
Думки у чистій зваби позолоті,
Хороми, будуар, святошний стіл.
Шмагати я тебе не буду,
Лиш ляпасів я кілька терпких дам,
Бо почуття віддала світу суду,
А він, ніяк не поверне їх нам.
Отож, давай в чуттях батіг зірковий,
Його в безодню фальші кину я.
Ти оголи себе, прекрасна, знову,
Я увійду в твоє чудне буття…
25.12. 19.30. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302318
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Посвящается Д. А.
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал.
И ждал,
.........Как первую былинку,
И верил,
...........Что ворвёшься ты,
Как стая розовых фламинго,
Как в май
............Февральская снежинка,
Как света луч
..................Из темноты;
Сквозь стены пёстрых декораций,
Сквозь пелену былых обид.
Ты научила улыбаться,
И пусть я склонен притворяться,
Но в глубине души - любить!
Дождливым утренним пунктиром,
А нет - узорами по льду,
Я за твоим беспечным миром,
Я за тобой,
..............Тобой, ранимой
..................И не разгаданной
....................................Пойду.
Мы можем быть с тобой, как дети,
И слушать,
................как дожди поют,
Мы можем просто не заметить,
Как за обветрившийся месяц
Осенний выгорел этюд...
Не верь холодным отраженьям,
Не стой у выцветших зеркал -
Вся жизнь в одном телодвиженье,
В минутном головокруженье...
Ты здесь.
............А я тебя искал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284984
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 25.12.2011
Close your eyes,
Here is no human light,
Not empty darkness,
Just shining of Night:
Smiled touchless stars
And tranquil Moon.
You’ll fly in a dream,
In a few steps, soon.
Breathe of clouds –
Strengths’ nocturnal winds
Will lift you over,
Will fill up your wings.
You can see last flame
Of the Sun rays,
Invisible full Moon
Arose, to chase.
Creeping Twilight
By coast of Time
Will take your soul
To open gate of Night.
No fear, no shame,
No cold inside you,
Body and spirit
Coming fog through.
Your naked body –
As Nature’s art.
Your way is cleaned
By the blazing Star.
The Star, that born,
To be your guard
During days and nights,
To light up your heart…
2010. 22.09. 15.43. поїзд: Тернопіль - Чортків.
Ганусі Мавці Лісовій.
* тотожна назва пісні є у doom-metal команди "Tiamat", у мене - як позитивна протилежність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281789
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.12.2011
Ах, какой великий праздник, -
Снегом сыпет Николай,
Пес, красавец мой, проказник
Радостный затеял лай,
Ловит на лету снежинки,
Клацает зубастым ртом,
Что за странные пушинки?
И виляет мне хвостом...
Эх, морозу, жаль, замало,
Чтоб засыпало поля
Белым-белым покрывалом,
Глаз искринкой веселя,
И душевные увечья
Затянуло синевой,
Что же ты, дружок сердечный?
Аль не рад красе земной...
Ох, и резвая же псина,
Будто мысли услыхал
И рванул аж за плотину,
Эй, потише между скал!
Речка тихо зашумела,
Знает точно наперед,
Что укроет её тело
Зимний сон - прозрачный лед...
Вот тогда пойдем мы снова
Любоваться красотой
Белоснежного покрова,
Да постой уже, постой,
Рядом сядь, держи печенье,
Аппетит твой удалой...
А прогулка - умиленье,
Возвращаемся домой!
20.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301258
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Cross the oceans in my mind
Find the strength to say goodbye
Everything we believed in was a lie
Evanescence, "Oceans"
Осталось всё по-прежнему,
И неизменна суть:
По времени безбрежному
Плывем куда-нибудь,
Плывем без лишней наглости
На маячки идей...
Имеют люди слабости,
А слабости - людей.
Осталось всё, как ранее,
Останется и впредь.
А время - океанами -
Велит нам умереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301214
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Цей фільм не цікавий,
Не цікаві актори,
І режисер правий,
Що сценарист хворий,
Вечірні сеанси,
Ще зранку дивився,
На вітер фінанси,
Мабуть помилився,
Я знаю всі ролі,
Зіграли невдало,
Несправжньої болі,
У фільмі замало,
Невиразні в щасті,
Усмішки і сльози,
Кіно-занавіс навстіж,
З тривіальної прози.
19,12,11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301063
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Не Ты, отрада моим мукам,
Не Ты, желанная звезда,
Не Ты, бессонная причина,
Так вожделенна и нежна.
Но Ты, умершая надежда,
Но Ты, потерянная даль,
Но Ты, разбитая посуда,
Забитый Wordовский словарь.
Не я, души твоей спаситель,
Не я, отрада на века,
Не я, единственный и милый,
Которому, ты так близка.
Но я, окаменевший стебель,
Но я, застывший океан,
Но я, безмолвия образчик,
Я - идиот! Я - истукан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300118
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Мы одеваемся в колючки.
В карманах остренькие ножики.
Мы разделяемся на кучки.
Мы люди – маленькие ёжики.
Кого-то ищем поколючей
И друг о друга нежно колемся.
И не желая жизни лучшей,
Чужим богам колючим молимся.
И пусть доказано научно –
Не существуют люди-ёжики,
Мы одеваемся в колючки,
В карманы всовывая ножики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263602
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 18.12.2011
Лентой алой собирает
облака рассвет,
Чтобы стать одной из многих
знаковых примет.
Это утро будет хмурым
до тех пор, пока,
Растрепать не сможет ветер
косы-облака…
Накрывает белой шалью
город весь туман,
Превращая переулков
лабиринт в капкан.
И пока с пути не сбили
лживые огни,
Солнце, нитью Ариадны
луч свой оберни!
В тишине тонули звуки
крыльями совы,
Хрустом веток под ногами,
шелестом листвы.
Их в симфонию ночную,
в мимолетный сон
Отправлял старик-хормейстер,
вынув камертон.
Ночь раскроет, как обычно,
звездный свой шатер,
Оборвав на полуслове
бесконечный спор,
Будет утро мудренее,
истина – проста:
Можно снова попытаться
с чистого листа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300282
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Наче мами ласка,
українська казка.
Зігріває серце,
душу веселить.
Лебеді над плесом,
а на них Телесик
у садок вишневий
з книжкою летить.
Пролетів над лісом-
привітався з лисом.
Звуть його Микита.
Дуже хитрий звір!
В тому лісі соцький-
веселун пан Коцький.
Хижаків лякає
Коцького мундир.
А за лісом -річка.
В ній така водичка,
що й старого Оха
зробить молодим.
А праворуч трошки-
дім Котигорошка
і царя Гороха
мальовничий тин.
Мов любов синівська,
казка українська.
Кожум"яки сила
і звитяга в ній,
доброта і мудрість,
теплота і щедрість,
і безмежний вирій
для дитячих мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300033
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
«Я просто хочу спитати тебе,
чому ти настільки красива?»
Тернопільський гурт «Sky»
Just want to ask
Just want to ask,
How day has gone?
What have you said
To autumn ray’ Sun?
Have you seen wind,
Ashamed small rain?
Has it promised
A snow winter’ train?
What have showen
This twighlight’s sun dust?
How much leaves
Touched your palm at last?
Just want to say
“Good evening, calm Night”.
Just want to call
Your smile in Heaven’s light.
Спитати просто хочу
Спитати просто хочу,
Як день оцей минув?
Цікавого сказала що
До сонця променя у осінь?
Чи бачила ти вітер?
А може, сором’язливий дощ?
Чи він тобі пообіцяв
Зимовий поїзд снігу?
Що показав тобі
Цей сутінковий сонця пил?
Листочків скільки
Долоні торкнулися востаннє?
Сказати просто хочу:
«Вечір добрий в спокійну ніч».
Окликнути бажаю
Твій поміх у світлі Неба.
15.11. 19.41. поїзд: Тернопіль – Чортків.
Юлії Фрау Ларсен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293768
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 14.12.2011
пісня: Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Пролітає, землю привічає
Чистий різдвяний сніжок.
Випливає, зіроньку стрічає
Місяць в небі, золотий ріжок.
Тишком-нишком до кімнатки
Залітає янголятко
І збирає щирі молитви.
У посріблене горнятко
Сипле зібрані зернятка.
Щоб Господь дитя благословив.
Засинає, в кулачку стискає
Пряничок усміхнене маля.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293492
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 13.12.2011
Зібралась в далеку незвідану путь:
Душі – забуття, домовина - для тіла.
Я вже не дізнаюсь, у чім моя суть –
Все склалося якось не так, як хотіла.
Набридло шукати ковточок води
І вкотре долати заїжджене коло.
Я хочу піти, не тримай – відпусти,
Вважай, що життя мене перебороло.
Хай вкриються попелом давні листи,
Й останні вірші не підуть на цитати.
Я, мабуть, хотіла б ще трохи цвісти
Та вже не зумію – мій час відцвітати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278641
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 13.12.2011
Розбурханість емоцій, сподівань,
Немов то плесо в дзеркалі ставка,
Де камінь хтось жбурнув зі зла незнань,
А згладить – чудна кава не гірка.
Хоча у ній нема «Солодких снів»,
Та кава має дотик ніжних рук,
Що заспокоять кривизну рядків
І хвилю слів тривожний перегук.
11.12. близько 15 год. Ресторан «Асторія».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299373
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Тиша розрізала очі,
Лезом кричиш до нестями.
Болем загоїти хочеш
Душі нерозділені рани.
Смута окроплює холод,
Мороком топиш самотність.
Сльозами розпечений молот
Кров'ю омиє хоробрість.
Болем поховані очі,
Більше душі і не треба.
Смертю загоїти хочеш
Шепіт розбитого неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283108
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 09.12.2011
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів
Гойдає вітер вишні п'яні,
Що облітають по весні.
І плавно чеше пряні трави
У сяйві росяних перлин
Червоним гребенем заграви,
Що багряніє між хмарин,
Набитих пухом лебединим,
Немов подушечки м'які...
А тут--сніжинки-балерини,
Як ті метелики крихкі,
Тремтять у мене на долоні
І розтікаються за мить.
А у зимовому полоні
Земля закута міцно спить.
І сняться їй сади весняні,
Пташині співи голосні
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Мені не потрібно гламурних коханок,
Бо серце лунає в казкових тонах.
Окутаю радість у барви сопрано,
А смути фантом перешлю в альманах.
Мені не потрібні аморфні стилети,
Аби проганяти подалі думки.
Де небо жбурляє зірки-амулети,
Свідомість моя загубилась-таки.
Мені не потрібно спіральних алюзій,
Де розум шукає пухнастий аванс.
Хай сонце озвучує тенор Карузо,-
І ритміка пульсу зіграє романс.
А те, що потрібно,- усе і нічого:
Бузковий світанок і трішки трави,
Гармонію серця і вітру п'янкого,
І два вічних слова: "радій" і "живи".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286525
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 09.12.2011
В рядків тенетах слів печалі дзвін,
Бо хтось згадає тихі «Сльози часу»*,
Вони течуть на мокрий вже ослін.
Хотів присісти? Взрій же цю заразу!
Ти сам її створив, і хто там й тут.
А прокурор «пришиє» вирок власно,
Та не тобі, а долі сивих пут.
Злочинцем й свідком будеш одночасно!
Давай же, свідч супроти позолот.
То фальш, його не знали Сонця діти.**
Не вирватись і з блиски слів-болот.
Та роздягайся вже з облуди сітки!
Сльоза впаде з драбини часу знов
На простирадло ніжне з пуху й страху,
Шипи покриють терни перемов.
Реальність сподівань, іди на плаху…
* «Tears of time» пісня doom-metal команди «Crematory»;
** інки, як й інші народи, вважали себе дітьми сонця,
у них золото виконувало різні функції,
тільки не засобу накопичення багатства.
07.12. 18.37. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298563
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
У каждого в голове свои тараканы... (c)
Кожен має свою безневинную
Тарганячу улюблену фермочку.
Щоб не стала юрба депресивною,
Видає тій дрібноті цукерочки.
І лежать тарганята вгодовані,
Ледь ворушаться і не пручаються.
А мої ж таргани недресовані
І цукерками не спокушаються.
Влаштували суцільну анархію,
Все снують в голові некеровано.
В тарганячу оту ієрархію
Вхід стороннім, нажаль, заборонено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275393
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 04.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2011
Впечатление от восхода солнца*.
Встречал восходящее солнце
И лондонский трогал туман
С улыбкою глупой гасконца…
Парижский музей Мармоттан**.
В стогах уходящего лета,
В полях, тополях на Эпте
Я видел глазами поэта
Стихи яркой кисти Моне.
В подсолнухах, в плачущих ивах,
В кувшинках, в саду Живерни,
Мне жизнь представлялась счастливой –
Красивой и без беготни.
13.11.2011
*) Картина Клода Моне "Впечатление. Восход солнца". 1872 г.
**) Музей Мармоттан — музей изобразительных искусств в XVI округе Парижа. В музее содержится крупнейшая коллекция картин Клода Моне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296846
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Такой же день, как год назад
И таже водка, тоже пиво.
Чему же я сейчас не рад? -
Не рад тому, что снова было.
Хотя и было но ушло,
Как и не раз такое было...
Но мне совсем нехорошо
И этим было, как накрыло.
И я сижу и пью до дна
И вспоминаю это было...
И в чём в том было глубина?
Когда в том было только рыло.
Я знаю было, ты свинья!
Свиньёй останешся как было.
Один лишь Бог тебе судья,
И от тебя, меня стошнило...
Я рву в свой белый унитаз:
Всё от того,что раньше было
А было только пара фраз
О том, что ты меня любило.
Да я найду себе одну
Не блядь, не суку и не рыло
И с ней, я встечу седину
Забыв о тех с кем это было.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11109269090
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282891
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.11.2011
Пальчики, нігтики, лак і краса…
Руки жіночі, які цілували,
Квіти, в яких ще бриніла роса
Зранку ми часто у руки вручали.
Руки жіночі - це щось чарівне,
В їхнє тепло ми впивались, як в долю,
Ніжні, ласкаві, яких не шугнеш,
Вміють завжди захистити від болю.
Любі, рідненькі, цілую я вас,
Ви теплотою і променем знані,
Навіть коли на вас мало прикрас,
Руки коханої, завжди кохані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295927
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 25.11.2011
«Мені страждати, це - як жить...», -
Моя кохана поетеса
Такі складала ес-ме-еси
У кожний дзвоничко-візит...
І не питалася у мене
Ні думкою, ані рефреном,
Чи щастям є для мене теж -
Страждальні муки й рок – без меж...
P.S.
В полу́день - сонце теж пече.
Під вечір - ляже на плече.
24.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295791
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Как Новый год - так попандос.
- Тук-тук!
- Кто там?
- Я Дед Мороз!
И понеслось… Давай пляши,
В мешке подарки отыщи.
Влезай на старый табурет,
Всего за пригоршню конфет
Читай стихи.
- Мороз, ну право,
Кто дал тебе такое право
Так измываться над дитём?
Права ребёнка не при чём?..
Давай хоть в этот Новый год
Не будем веселить народ.
Когда пробьёт двенадцать «Бам!»,
Ты забегай, Мороз, и к нам.
Поговорим о том, о сём,
По пепси-коле навернём.
Как два реальных пацана,
Махнём тарелку холодца.
Накинем сверху бутерброд.
Но только в этот Новый год,
И не проси, за пять конфет
Не влезу я на табурет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295666
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Затуманилось хмурое утро,
В поволоке свинцовой застыв.
Оголились деревья понуро,
Наготу только малость прикрыв.
День за днём всё печальней пейзажи.
Всюду бродит угрюмая тень.
Мёртвых листьев цветные коллажи
Не согреют озябнувший день.
Нерадушно нас осень встречает,
Выстилая из луж рубежи.
Чтобы мне не замёрзнуть случайно,
Крепче за руку, друг мой, держи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291145
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Вечір. Зорі. Збентежене серце.
Переповнені очі бажанням.
Я не люблю займатися сексом.
Я займаюся лише коханням.
Пальці. Стегна. Оголені перси.
Вже знаходимось десь ми за гранню.
Ми не будем займатися сексом.
Ми з тобою займемось коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260848
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.11.2011
Занадто сонця у очах.
Крізь промінь їх тебе не бачу.
Занадто сміху на вустах
З’явилося… А я все плачу.
Я тиші хочу - надто слів,
Пустих, порожніх й не про те.
І катма ліку сірих днів,
В яких давно нема тебе.
І дивно так одного дня
Крізь сотні погляд твій впізнати.
Хіба ж тепер впізнаю я?
Давно те було все... Занадто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262842
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 22.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Допоки в серці жевріє вогник,
Зі мною будуть твої тривоги.
Я буду поруч завжди з тобою,
І сум розвію, і заспокою.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
Якщо зустрінешся з бідою,
Полину тінню за тобою.
Закрию смерті безжальні брами.
Я встою під сімома вітрами.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294847
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2011
Зима, как и прежде, страдает снегами
И небо сереет, как раньше, над шапкой
А душу опять лихорадит стихами
И тянется сердце за старой тетрадкой
И к черту заботы, проблемы, рассудок
Как будто вся жизнь протекает обратно
И нет дней недели, нет времени суток
Мобильник разбит… и это приятно
Навстречу ветрам беззаботно ревущим
В душе ни гроша, не важна теперь дата
И вместе с гитарой как прежде поющей
Смеяться и плакать, как было когда-то
А город, ночной тишиной подыграет
Позволит забыться, и в нем затеряться
Тут много таких, они тоже мечтают
Им снова шестнадцать… снова шестнадцать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294246
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Сколько зим уже укрывает
Не затоптанный снег меня.
Кто-то помнит нас, забывает,
Ту войну всё ещё кляня.
За Отчизну я поднимался
В тот, почти безнадёжный прорыв.
И со мной, как друг, обнимался
Этой мины звенящий разрыв.
Неужели то я, убитым,
На опушке остался лежать?
Монументом не быть гранитным,
Надо мной не поплачет мать.
Но навечно здесь под рукою,
Неизменную верность храня,
Трёхлинейка будет со мною:
Для солдата она как родня.
Все закончатся испытанья,
Обходя меня стороной.
Будет слушать птиц щебетанье
Перелесок, заросший травой.
Сквозь меня прорастут деревья,
Опадёт пожелтевший лист.
Не зарытый я, со смиреньем…
Перед Родиной буду чист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293271
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Не треба гіркої отрути
В злостивій цій пригорщі слів.
Вже завтра нас може не бути
На твЕрді цієї землі...
Вже завтра новітні піїти*
Прийдуть,наче зорі,в цей світ
Любити,страждати й творити,
Леліяти слово,мов цвіт...
Нести його світло між люди,
Горіти свічею в імлі.
Лиш нас поміж ними не буде-
Вже завтра,на твЕрді землі...
*піїт (застаріле)-поет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290061
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Ты просто блядь, но косишь под святую
Зачем понты с бандитом колотить?
Одену раз, но пару раз разбую
Разбую так, что будет трудно жить.
Зачем ты трёшь о чувствах необычных
Когда в уме капуста и кровать?
Я сотни знал таких же симпатичных -
Умеющих одно, как ты давать.
Погасимся с тобой и я отвяну!
Ты блядью будь, такой как и всегда...
Грузить тебя я сразу перестану
Включай свой клюв и это слово "Да".
Работай так, чтоб ад тебя увидел,
Чтоб я запомнил этот день и час.
Таких как ты,я знал и ненавидел
Но добрым буду только лишь сейчас.
А потому, что хмуро стало летом
И я устал от тёрок мусорских
Зарыл калаш с любимым пистолетом
Чужих зарыл и якобы своих...
Колдуй малыш, и всё тебе зачтётся
Свои соски под пледом не скрывай,
Ведь старый плед с лохом потом порвётся
Ну а со мной, ты просто зажигай.
Ты просто блядь, но мне с тобой приятно
Ты просто спишь, а я с тобой не сплю.
Я знаю то, что бляди непонятно
Одно лишь слово, слово как "люблю".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11110089102
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285082
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Ти мов ангел із небес,
Що прийшла на землю
Цілувати руки буду
Як рідненьку землю.
Я перед тобою
Стану на коліна
Бо в моєму серці
Ти одна єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246283
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Нічним ореолом вдихаючи бриз
Міряю ніжність небесних коханців
Поглядом серця на зорей каприз
Тану мов день у полум'ї танців
Злітаючи трепетним помахом рук
У далеч райсько-фруктових талантів
Сплітаю небесних садів перегук
У сяйві молочних шляхів-екскурсантів
Всесвіту тайни малюють безкрайність
Вічністю істин космічних світил
Позичу в гігантів орбіт життєдайність
І рину в галактику зоряних крил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242611
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 02.03.2011
вдягни моє тепло
за тілом
місяць
в якому падає листя
і помирає осінь
звільняє місце
зимовій прозі
квитки птахів
перевіряє південь
на півночі останній дощ
у світло ліхтарів
пливуть кити
думки важкі
твоїх очей прозорість льоду
за тілом
вже забагато
холоду
[26.12.06] 20:49
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228731
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
Не любим и не любит, горестно,
В восемнадцать неполных лет.
От ошибок нелепых совестно,
Что для памяти яркий след.
А над мятой пастелью образно
Нарисованный силуэт.
Растворяется в ночи – образом.
В восемнадцать неполных лет.
И в холодном дыму небрежности,
Зажигается яркий свет…
Так хотелось банальной нежности.
В восемнадцать неполных лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237860
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Всю жизнь пахал, как Папа Карло:
Карьеры, шахты и заводы.
Во сне лишь видел Монте-Карло,
А так, лишь спину гнул все годы.
Теперь живу среди болячек:
Бронхит, энцефалопатия.
Таблеток съел две тыщи пачек
Зачем так много, без понятия...
Смотрю проклятый телевизор
Где Юшка, Юля, Янукович
Народ толкают до карнизов
И ржут, как Лёня Якубович.
Пенсионер я - пень трухлявый,
Плачу за свет, за газ, за воду,
В котёл общественный дырявый -
Кормлю откормленную морду.
Да чтоб вы суки подавились...
Мои копейки, вам как порча!
Чтоб джипы ваши все разбились,
Сдыхайте в муках рожи корча...
Всю жизнь пахал, как Папа Карло,
Теперь валю бегом отсюда.
Увижу с Богом Монте-Карло...
Устал надеяться на чудо.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101288337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237484
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Все лишити в минулому...
І тихо піти...
З тихими сльзами...
Спаливши мости...
З розбитими крилами...
Вже не мавши мети...
Зі згадками милими...
У нові світи...
У серці гарячому
Радість знайти...
Зібрати кусочками...
Скласти й згребсти...
Незнаними стежками
В майбутнє зійти...
Й довгими днинами
Без неї жити.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224442
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 30.01.2011
И не хватало одного,
А, может быть, и многих.
Нога, слова, глаза, бельмо,
Ветвистые дороги.
Не звонкий смех,
Великий грех,
Пустынные амбары.
С деревьев наземь падал мех.
Засовы, мысли, страны.
Полет, мечта, значенье слова,
Молва, нога, дороги снова!
Тепло из рук, презрение глаз.
Жизнь – не ценнее, чем алмаз.
Мы, множество, один и всё.
Твое иль наше - все одно!
Гудок, трезвон, стук,
Топот от копыт,
Закрыт, закопан, вновь отрыт.
Листы, деревья, утки, мухи.
Миг наслажденья или муки.
Темница, воля, реки, жизнь.
Беги, но главное - спасись!
Любвеобильные законы,
Могилы, ямы, коридоры.
Бутылки, банки, облака,
Труд без начала и конца.
Дым, трубы, старые заводы,
Вновь открываются просторы.
Перст, камни, стены,
Краски, лик.
И Бог, невидим, но велик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203507
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.01.2011
Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…
Повторяются взгляды, осколками судеб звеня…
Миллионы секунд… Мы по-прежнему очень похожи…
Я – на скованный ветер. А ты, как всегда, на меня…
Пахнет липой июнь - для рожденных под знаком смятений…
Запрокинув ресницы, ищу где-то важность начал…
Ты – ошибочно летний. Мне кажется, тоже весенний…
Тоже первый нашел. И ошибочно перемолчал…
Оптимизмом потерь… И отчаяньем чувственных правил…
Сделав мысленно вдох, облака и луну теребя…
Все давно переделал. И лишь одного не исправил…
Ты – похожий на ветер. А я, как всегда, на тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194167
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 30.01.2011
Дош у сніг, сніг у дощ...Нескінченно відчутна тривога...
І даремність проблеми, і смертність сухих тротуарів...
Полум"яним згорає беззахисний ранок за рогом,
І незграбно зітхає промоклий асфальт від ударів...
Сніг у дощ...Знову сніг..У блуканнях думок вечорових
Перегорнеш сторінку десь там, на узбіччі одчаю...
Вже набридли давно монотонні непізнані лови.
Тіло хоче у душ, а душа вимагає чаю.
Перевернута сніжність..Думки...Ніжний острах утрати..
І юрбою кишить мабуть вщент переповнене місто...
Тут сьогодні так звично...І трішечки хочеться спати...
Ну а завтра - як завжди...Будильник..Без снігу..Без змісту...
Світанкова імла..У чеканні розтопиться острах..
Оберемки надій у глибини алей поспішають..
Обпікає долоні сплетіння із променів гострих...
Дуже зимно..Зимово...Будь ласка, налий мені чаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232942
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2010
Планета дышит, но не ровно!
Дыханье сбил ей человек -
Он служит Дьяволу покорно
Ни день, ни месяц и ни век!
Иконы, он давно не видит!
Его дела, как тёмный лес...
Суда, что будет не предвидит,
Вершит свой пагубный прогресс.
Забыл святыни и начало -
Земного трудного пути,
Как слово Господа звучало -
О том, что будет впереди...
Земля теряет массу тела -
Ресурсы таят на глазах!
Она изрядно опустела
И плачь её на образАх...
Животный мир теряет виды
И гибнет лес от топора.
На Свет приходят инвалиды -
В ответ за наши все дела.
Планета нас предупреждает!
Вулканы будит неспроста!
Волной цунами убеждает,
Вернуться в храмы до Христа!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315514
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186619
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 08.10.2010
Почалися дива на Україні -
Для всіх базік відкрили хутко двері
І ті, хто вчора бризкав з рота слину
До нас помчали їхать в "візитери".
Один згадав, що замкам тим англійським
Дружині ще б купив шматочок Криму"
Й міста цілі уже назвав - "російські",
Щоб при нагоді подарити сину.
А другий на гебешнії погони
Одів ізверху патріаршу рясу
Й примчався в Київ, буцім до поклону
Дніпровським схилам молитви співати.
Чи заспіває як палили храми
І справжню віру нищили недавно,
Її служителів морили Сибірами,
Розстрілювали при закритих ставнях?
Чи заспіває як співали владі
Хвалебні гімни при голодоморі
І посміхались криво десь позаду
Як Слово Боже утопало в крові?
Чи заспіває як хрести ламали,
Як із церков виносили святині,
Чи заспіває як його васали
Своїх же прихожан здають понині?
Не заспіває, не надійтесь, дарма!
Не заспіває, не згадає й словом
І тих людей, що вмерли лиш недавно,
Як отруїлись димом тютюновим.
Бо не за тим явились "візитери"
Й приперлися до нас в спекотну днину -
А возродити хочуть із паперів
Імперію "велику й недєлиму"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202562
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 26.07.2010
А я смотрю за всеми вами!
Хочу прийти уже до вас!
Смогу направить вас словами,
Развеять серость тёмных масс.
У вас душа давно закрыта
И вы не слышите меня!
Гвоздями Дьявола забита:
Где каждый сам закрыл себя.
Вы все прозрачны до смешного.
Я так устал от ваших дел!
Хотите вы совсем иного -
Чего для вас я не хотел.
Глаза мои - мои иконы,
Но вы до них всегда спиной!
Собью я вскоре все короны
И каждый станет предо мной.
Я сам сорву все злые маски.
Спрошу я с тех - кто их носил!
Сломаю грешников указки:
Кто люд лишал духовных сил.
Вы все услышите мой голос!
Вы все увидите меня:
Когда последний в мире колос,
Родит в мучениях Земля!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315584
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192401
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 01.07.2010
«Що вічне є?» - питаю я у світу,
«Що вічне є?» - шукаю я в книжках -
Багатство, сила розуму чи діти,
Що не померкне, не згорить в літах.
Що не потухне, як зоря ранкова,
Що після нас буде будити світ.
Що не помре, не вдягнеться в окови,
Не зникне, як веснянний первоцвіт.
В що вірити, для чого треба жити,
В імя чого творити і робить,
Ради чого страждати і горіти
Та все ж живим лишатися за мить.
За що померти можна на Голгофі,
За що віддати можна свою кров?
На моніторі замелькали строфи -
Її величність, Божий дар - л ю б о в.
Любов до мами, до доньки, до сина,
До Батьківщини, що в житті одна,
Любов своєї в миру половини,
Любов до ближнього, лише любов сама.
Велика тайна у простому слові,
Лише любов спасе цей грішний світ!
Відкрийте серце друзям для любові
І Бог пішле вас в вічності політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192452
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Перед Творцем схиляюся в пошані
Й не знаю де слова подяки взяти
За той безцінний дар, що спіслав він
Й дозволив ЖІНКОЮ його назвати!
Як у саду розкішная троянда,
Царює в різнобарв"ї чудо-цвіту,
Овила Землю запахом лаванди,
Ти - красивіша від всіх разом квітів!
Що дав Творець тоді до тої глини,
Із кого образ став він твій ліпити -
Не знає людство правди і понині,
І тайну цю нікому не відкрити!
Бо в твоїм образі усі земні бажання,
Усі земні здобутки і звитяги.
У твоїм образі витає дух Кохання,
Дух Ніжності, дух Вірності й Поваги!
У твоїм образі вирує Материнство,
Ховається палке бентежне Слово,
У твоїм образі сам Оберіг Дитинства,
І сама Суть всього життя земного!
Перед Творцем схиляюся в поклоні,
Його творінню возсилаю шану,
Коли він брав моє ребро в долоні -
Шматочок серця взяв мого, кохана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184221
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.04.2010
Хорошо хоть я не женщина))))))))....но Вам советую - именно ЭТО...к чёрту подмену понятий!...лучшие друзья женщины не брильянты....
ВЕЧНОСТЬ - в ларце гениальности! иначе ВЫ - ничего не стоите)))))
_________________________________
Мусчина!...
Я – не верю сегодня – мусчинам!
Низким талиям
Позам красивым
Чёлкам ниже – ума
И пикапу – больных! –
Чьи стреляют глаза –
Между ног
Встречных нимф…
Докажи мне – себя!
Что – ютится внутри?
Завяжи всем глаза –
Мною! –
Жестом без рифм!
Сделай вечность – моею!
Пусть потомок когда-то
Скажет: «Ею – болею!
Лишь ОНА мне и надо!»
Пусть возьмёт пистолет
И серебряной пулей
Отшагает сто лет
За своею ЛаУрой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182212
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Дрімаючи по станціях й вагонах,
Стинаючи кілометри шляху,
Знайшла тебе на гаспидських колонах,
Шовковицю в солодкому моху.
Ягіддя твоє, мов карнавали світу,
Текучим святом мене тішить знов,
Мов крапельками літер алфавіту,
В короні твоїй світиться Любов.
Мені би дотягнутись до вершини,
Наповнитися снагою сповна!…
Та що таке ті мрії у дитини -
Прийдешні, новостворені дива…
Ти напоїла мене мудрістю, о діво!
Твоє життя - життя на сотню літ.
Нехай я не родилася індиго,
Та чула в кроні заклик й заповіт.
Живи, твори, хоча каміння тисне!
Хай точить тебе вітер і жуки!
То щоб дитина, руки впхавши в листя,
Надибала і плід твій, і думки…
Шовковице, ти голосу мого говіння!
Ти дочка юності і братова небес!
Нехай колись тебе захопить тління,
Ти будеш краща із земних чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172603
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 05.04.2010
- Вставай – и уходи…
И только не забудь одежду…
Чтоб сладким телом снова не свести
С ума –
Мою надежду…
На полке – там в прихожей! –
Сердце брось,
Которое – украла!
Быстрее – уходи! – оставь мне ночь
В измятых покрывалах…
Закрой глаза! – не тронь - моей руки…
Я становлюсь бессильным!
Останься…
Что! – я говорю?!
Я становлюсь – противным…
Ты – ангел… абрикосовых ночей…
Твой стон – смертелен!
Кто раз лишь был в тебе –
Уже не разорвать цепей!
Тот рабству – верен!
И я – был раб!
Я бросил выше бога –
Твой первый взгляд,
Чтоб стала ты - иконой…
- Вставай – и уходи…
И только не забудь одежду…
Чтоб сладким телом снова не свести
С ума –
Мою надежду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181574
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 04.04.2010
Вчить доля розвиватись й захищатись,
Рослини, й ті – в зкольчужених шпильках´.
Чому ж то не вдавалось рятуватись
Стрільцям, народам, в’язням в дропаках?
Чому SOS Де-еН-К-ових інтуїцій
Свій мозок керівничій не збудив?
Щоб біцепси накачаної міці
Не грали у смертельний детектив.
Не просять руки – й голові байдуже.
Здуріє ватажок вовк, чи лежить,
То зграя, це якщо нормальна й дужа,
Згризе невдах, а не в кущах скавчить.
Чому радіє мозок із порушень
Дієт, режимів, правил на шляхах?
Чому нема протестних заворушень
На супроти´в хабарного верха´...
Хіба держава загосподарює,
Як кожен з нас себе не захистив?
В численних майонезних сабантуях
Старіє шлунок від ковтальних див.
От маремо: розвинуті країни...
Та там місцевий хоче захищать
Здоров’є, побуд свій від зла і ліні,
Як владі на тямки´х злодіювать?
20.12.08 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113976
дата надходження 24.12.2008
дата закладки 04.04.2010
Рішення. Свобода до поезії.
“А квіти розкидали поспіхом, просто на кріслі.
А одяг квітчав романтично од самих дверей.
Співали коханнячне соло розпарені риси,
Тер руки чутливі нечастий Шуткар-Апогей.
Такий привередливий часом Фонтан-Апогей.”
Поет.... ні. не став поки ще розпаляти уяву
На ближній будинок, квартиру, кімнату чужу.
Зварив немііцну і без цукру буденничну каву,
Та...наче одя´г імпотентну... чужу паранжу -
Чужу-поетичну, невикроєну паранжу.
Я більше не хочу, й не буду топити фантазію.
Й розфарблю думки-партитуроньки вдячній оказії!
07.03.10 р. 19-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176313
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 04.04.2010