Вітер: Вибране

Юлія Радченко

"Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…"

Ми  не  торкнулись  ні  сердець,  ні  гроз…  
Ви  вдвох  були  (в  розораних  степах)…
Це  просто  висохлий  слабкий  мороз
Весняним  містом  розсипає  страх…  

Під  ноги  трусить.  У  думки  калюж,
Що  тріскотять  від  болю  (за  тепло)…  
А  нам  здається:  не  асфальт,  а  плюш
Торкнувся  ніг  й  не  стримався…  На  зло

Усім  розлукам  -  спрощення  зорі...
Краплинним  щемом  обезсилить  дощ...
Ввібрали  радість  ночі-янтарі
Блискучих  ліній,  перехресть  і  площ  

В  суглобах  –  щастя…Стримана  блакить    
(над  ліхтарями)  плазменно  кровить…
В  степах  далеких  –  скривдженість  мовчить…
Весна  і  Вам  колись  переболить..    

Слова  молитви  з  уст  зірвуться…  Вдвох  
Ми  переступимо  хистку  межу…
Для  Вас  (під  серцем)  зберігає  Бог
Те,  що  сама  я  вже  не  збережу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249100
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 23.03.2011


b7

*

Ми  зникали,  неначе  відбитки  пальців,
ми  скисали  в  молоці,  слово  за  словом,
у  підвалах,  прокурених  рок-н-ролом,
й  розсипались,  мов  крихкий  кристалічний  кальцій,
мов  кохання  швидке  й  кайфове.

Із  порожніх  гаманців  нас  дістало  місто,
і  не  тільки  воно  до  кінцівок  дістало.
Закрадались  у  погляд  обдерті  квартали:
цей  притулок  бродячих  собак  і  артистів
між  вульгарних  бульварних  істин.

Ми  ж  шукали  сенсу  в  отім  навколо,
де  над  світом  -  сонця  призабутий  апостроф.
Й  він  приходив:  перший  сніг,  сексуальний  досвід,
ми  ж  втрачали  когось:  за  колом  коло,
і  знаходили  щось  наосліп.

А,  виходячи  назовні,  протирали  вічі:
Бачиш:  в  небі  над  нами  літера  "Че",
там  сліди  підошов,  божевільно  пече...
Відчуваєш,  як  місто  тебе  спльовує  тричі
через  ліве  залізобетонне  плече?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129462
дата надходження 10.05.2009
дата закладки 02.06.2009


Пастель

9

Кап-кап-кап
Протікає  кран
Кап-кап-кап
Ти  дратуєшся,  я  не  помічаю
Кап-кап-кап
Ти  борешся  з  вентилем,
я  вибудовую  в  голові  музику  з  краплинок  води.
Кап...кап...кап...
Ми  давно  помінялись  місцями.
Я  заразила  тебе  своїм  холеризмом
і  твій  меланхолік  не  витримав.
Тепер  у  цій  кімнаті  двоє  божевільних.
Ми  з  тобою  по  схемі:
кохання-ненависть-тремор-агонія-майже  смерть-знов  кохання
(до  летальності  ніколи  не  доходить,  хіба-що  до  літальності)
Я  так  давно  підбирала  ключик  до  твоїх  емоцій,
а  відкривши,  виявилось  що  це  скринька  Пандори.
Тепер  не  знаю,  що  робити,
а  схема  ще  частіше  повторюється.
Прагну  знайти  вихід,  але  постійно
відкладаю  до  суботи  прибирання  безладу  у  своїй  голові,
згадую  про  це  в  понеділок
і  знов  відкладаю  до  суботи.
Намагаюсь  порвати  наш  Circulus  vitiosus  -
Червоний  чи  синій,  синій  чи  червоний,
червоний,  синій,  синій,  червоний...
Будь-який!  Перерізаю  червоний!
Вибух!
Тепер  в  нас  обох  переплутані  пазли  в  голові,
одже  все  в  нас  буде  добре!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96840
дата надходження 09.10.2008
дата закладки 01.05.2009


Пастель

5

Від  твого  серця  до  мого  один  стукіт
Між  твоїм  мозком  і  моїм  божевіллям  міцна  стіна
Від  моїх  прокурених  легень  до  твоїх  мільйони  цигарок
Твоя  печінка  взята  з  анатомічного  атласу,  моя  -  червона  напівсолодка
Мої  ноги  затиснуті  в  кеди,  що  живуть  зигзагами,  ти  -  ходиш  по  колу
Я  куплю  тобі  кеди!
Я  навчу  тебе  любити  ламані  лінії  гір!
Ми  будем  жити  на  твою  печінку,  у  мою  -  вливатимемо  алкоголь!
Наші  легені  поєднають  тисячі  пісень!
Між  стіною  і  руїнами  один  подих!
Від  твого  серця  до  мого  один  стукіт!
Постукай  в  мої  двері!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94463
дата надходження 25.09.2008
дата закладки 30.04.2009


Анна Дікс

Наповнена, хоч склеєна

Наповнена  весною,  розкрита  перед  вітром,
Сп’яніла  ароматом,  й  відкрита  для  пригод.
Прочитана  книжками,  що  правлять  іншим  світом,
Розгадана  за  відповіддю  серця  до  незгод.

Закріплена  лиш  рідними  і  здичавіла  відчаєм,
Загублена  сторонніми,  й  побачена  одним.
Стривожена  образою,  що  стали  в  інших  звичаєм.
Обмежена  правами  і  не  спіймана  ніким.

Закидана  потребами,  не  згодна  з  запереченням,
Відірвана  від  світу  і  утрачена  для  сну.
Обшарпана  ваганнями,  скитаннями  приречена.
Наповнена,  хоч  склеєна...  підвожусь  й  знов  іду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128169
дата надходження 29.04.2009
дата закладки 30.04.2009


udzen

ВІН.

-  О  знову  він  пішов!  І  чого  він  лазить  ?
-  А  хто  їх  зрозуміє,  тих  психів.  Он  Михайлівна  живе  коло  нього,  то  каже,  що  майже  кожну  ніч,  якесь  бурмотіння  від  нього  чути.  Він,  що  не  спить?
-  Він  в  день  нап'ється  і  спить.
-  За  що,  цікаво,  він  п'є  і  взагалі,  що  їсть?
-  Ну,  певно,  пенсію  якусь  має  по  інвалідній  голові.  Тут  недавно  сказав  мені,  що  він  поет,  уявляєте?
-  А  я  взагалі  не  знаю  навіщо  таких  з  дур-дому  випускати.
-  Ну  чому,  він  не  кому  не  заважає...



”Сьогодні  знову  прилітали  Ангели.  Ошатні,  білі,  райдужні,  веселі  одежі  на  них.  І  радість  моя  прибула  з  ними.  Та  один,  красивий  поміж  гарними,  смуток  свій  прикрив  долонями  на  серці.  І  запитав  я  :  ”  Чуму  сум  в  очах  Твоїх  чудових  відчуваю  я,  і  руки  Твої  коло  серця  ?”  Знітився  Ангел,  відійшов  та  й  заплакав.  Жаль  переповнила  мене,  пригостити  виникло  бажання,  та  мовили  Ангели:”  Ні.  Це  ми  тобі  принесли,  нам  заборонено.  А  ти  пий  і  читай,  нам  так  хочеться  послухати!  “  І  я  почав  читати.  Поема  невелика,  не  зовсім  довершена,  але  Їм  сподобалась.  Сердечно  прощались,  відлітаючи,  та  з  собою  поки  не  брали...



-  Знову  були  у  людському  світі!?
-  Так.  Сумно  там  і  страшно.
-  Чого  ж  ви  туди  літаєте?
-  Заради  Нього!  Він  так  чудовий!  І  один  проти  всього  світу!  Чому  Ти  Його  не  захистиш?
-  Заради  Нього...  





P.S.  “Авраам  сказав  :  хай  не  гнівається  Владика,  що  скажу  ще  раз  :  може  бути,  що  знайдеться  там  десять  ?  Він  сказав  :  не  знищу  заради  десяти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128319
дата надходження 30.04.2009
дата закладки 30.04.2009


Sitarion

В міжсезонні

В  міжсезонні
хмари  сонні
сіють  тишу
крізь  долоні.
Час  залишив
мить  на  троні
в  міжсезонні.

В  жарі  літа
мед  розлитий.
в  нім  зав’язли
трави  й  квіти.
Вітер  згаслий
ліг  спочити
в  жарі  літа.

Спрагла  днина
неупинно
ловить  душі
в  павутину.
Мрії  душить,
мов  гудина,
спрагла  днина.

Ген  з-за  гаю-
небокраю
довгождана
ніч  зринає  –
їй  осанна!
Линь  же  в  маю
ген  з-за  гаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108824
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 22.12.2008


Sitarion

Ангел-охоронець

Зів’яне  скоро  день,  розтане  вечір  тихо
І  нічка  прокрадеться  шкодливим  кошеням,
З  календаря  вкраде  листок  собі  для  втіхи
Й,  пустивши  пастись  зорі,  намет  розкине  снам.

У  цей  безмовний  час  розмірно,  величаво
Крильми  розтявши  неба  зачорнену  блакить,
Утомленим  птахом  із  поглядом  лукавим
На  філіжанку  кави  мій  ангел  прилетить.

Хустинкою  зітре  пилюку  з  підвіконня,
Щоби  не  забруднити  сліпуче-білих  шат,
Присяде  і  візьме  горнятко  у  долоні,
Й  замружиться,  вдихнувши  солодкий  аромат.

Отак  посидимо,  вслухаючись  у  тишу
І  в  те,  як  неквапливо  годинник  час  кує.
Вогнями  ліхтарів  картини  місто  пише.
Ми  ж  з  ангелом  в  задумі  –  і  кожен  про  своє.

Мої  думки  про  все  незроблене  сьогодні,
Що  на  добу  грядущу  ліниво  я  відклав;
Його  ж  –  як  вберегти  мене  від  зла  безодні,
Від  кроків  небезпечних  і  нерозумних  справ.

Та  в  погляді  його  –  ні  скарг,  ані  зневаги.
Мовляв,  живи  як  вмієш,  торуй  свій  власний  шлях.
Мій  ангел  підморгне  мені,  доп’є  пов́агом
Остиглу  чорну  каву  й  розтане  в  небесах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108364
дата надходження 19.12.2008
дата закладки 20.12.2008


Пастель

12

Так  хочеться  знайти  Тебе!  Мого!
Хочу,  щоб  ти  прийшов  і  зачарував  мене
поглядом,  рухом,  подихом
Я  б  кішкою  блиснула  жовтими  очима
і  покинула  тебе,
і  повернулась  перед  відчаєм
Ми  б  зникли  на  тиждень,  на  вічність,  на  мить
Якщо  б  не  потонули  у  щасті,  один  в  одного  в  очах
повернулись...
читали  б  з  однієї  книги,
ділились  останньою  чашкою  кави,
останнім  шматочком  не  затьмареної  свідомості,
танцювали  б  під  тишу,  під  дощ,
шукали  б  у  веселки  нові  кольори.
У  нас  був  би  сірий  пухнастий  котик,
який  клубочком  згорнувшись  лежав  поміж  нас,  або
ми  обоє  вмощувались  у  тебе  на  грудях.
Кожного  зимового  дня
лежали  б  на  сніжку  серед  поля,
на  замковій  стіні  щоранку  дивувались  світанку...
Так  хочеться,  милий,  коханий,  рідна  душа...
знати  б  де  ти...
У  нас  сьогодні  мокро  і  холодно...
А  в  тебе?
Може  в  тебе  дощ...
краплею  проковзнути  б  по  твоїх  вустах,
сніжинкою  впасти  б  на  твої  розкішні  вії,
переливатись  промінчиком  сонця  на  твоєму  волоссі.
хочу  стати  новим  кольором  у  веселці,
щоб  ти  мене  знайшов....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98234
дата надходження 17.10.2008
дата закладки 17.12.2008