Aleksandra: Вибране

Лю

Моє не сказане у муках помирає

Вікно  закрила,  щось  холодним  дує,  
Чомусь  нестерпно  запекло  в  душі,  
Неспокій  в  серці,  вітром  він  вирує,  
І  підіймає  спогади  всі  з-під  землі.

Налила  чай,  можливо  він  зігріє,
Включила  музику,  послухаю  шансон,  
Тікаю  від  думок,  в  грудях  ніяковіє,  
Я  запалила  свічку,  хай  горить  вогонь.

Дрімає  ніч,  притихло  все  навколо,  
З  шухлядки  дотягнула  я  листа,  
До  адресата  не  дійшло,  в  думках  майнуло,  
На  волю  проситься  нестримана  сльоза.

Лунає  музика,  хтось  ріже  по  живому,  
Все  перечитую  не  сказане  сама,  
Піднесла  до  вогню  і  ось  вже  спалахнуло,  
Кольнуло  десь,  живе  напевно  там  душа.

Вже  скоро  ранок,  лист  мій  догорає,  
Торкаюсь  попелу,  там  ще  живі  слова,  
Моє  не  сказане  у  муках  помирає,  
Під  серцем  тьохнуло,  мабуть  кричить  душа.

Лю…
24.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720066
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Геник

Танцюй

А  ти,  маленька  дівчинко,  танцюй
під  сонечком  ясним...  і  під  напастям,
і  будь  незмінно  світла  на  лицю,
і  заливай  усе  довкола  щастям.

І  вправно  так  відмірюй  па  легкі,
хай  видається  світові  -  літаєш.
Нехай  кружляння  ці  твої  леткі
ніхто  й  ніколи  більше  не  спиняє!

І  ти  не  слухай  вітру,  що  сопе
тобі  на  вушко  про  усякий  клопіт.
Нехай  ніхто  не  стримує  тебе
у  цьому  вольнокрилому  польоті.

У  цьому  вирі  спраги  догори
в  обіймах  віри  -  білої  пташини.
Твори,  маленька  дівчинко,  твори
для  радості  незмінної  причини!

І,  наче  в  мріях  скупана,  танцюй
під  сонечком  ясним...  і  під  напастям,
і  будь  незмінно  світла  на  лицю,
і  заливай  усе  довкола  щастям.

9.02.17  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717991
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Лю

Ушла от драм

Ушла  от  драм,  наверно  повзрослела,  
А  может  мудрость  постучала  мне  в  плечо,  
Я  оглянулась  и  с  досадой  посмотрела,  
Как  наливали  мне  дешевое  вино.  

Ушла  от  пьес,  наверно  постарела,    
Я  мысли  прошлого  отправлю  на  покой,  
Свой  храм  души  я  отряхну  от  пепла,  
И  заиграет  вальс  мне  в  комнате  пустой.

Ушла  от  мелодрам,  наверно  я  устала,  
Все  мемуары  бросила  безжалостно  в  огонь,
И  тишина  кругом  глухая  вмиг  настала,
Хотя,  слегка  мне  чувствуется  боль.

Лю...
14.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706663
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


*Svetlaya*

и ноты наших улыбок…

источник  вдохновения  -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676224

[color="#0073ff"]как  волны  шуршат  слышишь
и  чайки,  и  писк  дельфинов
и  лето  тобой  дышит
соблазнительно  и  уязвимо
и  клавиши  фортепиано
и  ноты  наших  улыбок
медовой  мы  патокой  стали
а  не  чередой  ошибок
как  сердце  стучит  слышишь
прививкой  любви  согрето
ты  письма  на  волнах  пишешь
их  прочитает  небо
и  буквы  росинками  в  травах
или  песком  сквозь  ладони
в  тебе  мой  мир  останется
во  мне  твои  горизонты
как  я  улыбаюсь  слышишь
как  берег  ступни  целует
как  сердце  тобой  дышит
поцелуи  море  рифмует[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676324
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Леся Геник

Я тобі прощаю

Я  тобі  прощаю.  Бо  не  маю  права  не  простити.  Бог,  що  на  небі,  і  Той  відпускає.
Ще  не  таке...  Ми  ж  люди.  А  це  так  багато  і  мало  водночас.  Людське  -
слабке  і  сокрушенне.  Його  можна  надщербити  будь-якої  миті.  І  тільки  Божа
любляча  рука  годна  вигоїти  надщерблене.
Прощаю  тобі,  бо  маю  надію,  ти  ненавмисне.  Ми  інколи  робимо
зле  одне  одному,  не  думаючи  про  можливий  біль.  А  потім  забуваємо  про  содіяне  і
дивуємось,  коли  невідь  чого  ображаються  на  нас.  А,  бува,  як  нам  ніхто  не
скаже  про  свою  образу,  то  й  думки  не  припустимо,  що  втнули
щось  не  так.
Я  тобі  колись  роскажу,  як  мені  боліло.  Але  не  сьогодні.  Певно,  ще  не  час.
І  мені  не  час  говорити  такі  слова,  і  тобі  ніколи  того  слухати.  Маєш  нагальніші
справи.
Боюся  тільки  одного  -  щоб  ті  справи  не  були  спрямовані  на  спричинення
болю  комусь  іще...
Я  тобі  прощаю  і  вже  майже  не  серджуся.  Що  дарма  сердитися,
коли,  можливо,  й  не  здогадуєшся  про  мої  почування.  Та  й  сердитість  кладе
відбитки  на  все,  що  робимо.  Не  хотілося  б,  аби  через  мій  паскудний  настрій
постраждала  невинна  людина.  А  потім  почала  ображатися  на  мене.  Так,  як  я  на
тебе.  
А,  коли  б  вона  образилася  і  так  само  не  призналась?  Тоді  б  вийшло,  що
я  стала  тобою!  А  я  цього  не  хочу.  Бо  хоча  й  не  серджусь  і  прощаю  тобі,  мені
болить.
Вже  не  так,  як  боліло  перше.  Але  все  ж  мульке  поколювання  є.
Може,  я  й  прощаю,  бо  стало  боліти  трохи  менше.  Час  минає  і
змінюється  усвідомлення  содіяного.  Тоді  се  був  грім  серед  ясного  неба,  а  зараз  -  як  далеке  вечірнє  поблискування.  Грому  не  чути,  тільки  неблизьке  сяєво
блискавок.
Прощаю  тобі  і  не  тримаю  більше  зла  ані  на  твої  слова,  ані  на  вчинки.  Чим  частіше  задумаюсь  над  тим,  що  сталося,  намагаюсь  оправдати  тебе.  Знайти
логічне  пояснення  твоїй  поведінці.  І  твоїй  жорстокості.  Може  в  той  мент  інакше
не  можна  було?  А  хто  мені  винен,  що  маю  тонку  шкіру  і  навіть  від  легенької
подряпини  відтак  не  можу  спати  півночі.
Життя  таке  -  з  колючками,  виступами,  гострими  лезами.  Ти  набагато
ліпше  умієш  з  цим  усім  справлятися.  Вмієш  обминати.  Або  ранитися  так,  аби  не
боліло...  Як  йоги.
А  може  ти  -  йог?
Не  знаю.  Та  я  точно  ні.  Якось  перевірила  себе:  зумисне  наступила  на
колючку.  Потім  довго  мусила  вигоювати  поранене  місце.
Я  тобі  прощаю,  бо  люблю.  Людину,  котру  любиш,  не  можеш  ненавидіти.
Непрощення  обов'язково  привело  б  до  зненависті.  Я  б  умерла,  якби
зненавиділа  тебе.  Адже  ображатися  і  злоститися  через  щось  на  тебе  -  то  одне,  а
затнутися  -  геть  інше.  Якби,  не  допусти  Господи,  так  сталося,  мені  неприємно
було  б  зустрічатися  з  тобою  і  я  мусила  б  тікати  геть.  Або  постійно  кривити
душею,  награно  посміхаючись.  Це  -  надто  великий  біль.  Стократ  більший  за
той,  що  маю  з  того  дня,  коли  щось  лихе  перейшло  нашу  дорогу.
Прощаю  тебе  і  вірю,  час  -  великий  митець.  Він  добре  вміє  
розкладати  пазли  долі  так,  як  було  задумано  Господом.  То  нам  виглядає,  що  той  чи  інший  віхоть  не  потрібний,  а,  коли  все  лаштується  до
купи,  маємо  чи  не  ідеальний  начерк  Божого  задуму.  Тільки  тоді  розуміємо  усе
сповна…
Тому  прощаю  тебе  і  з  нетерпінням  очікую  днини,  коли  наші  очі
зустрінуться  і  ти  все  зрозумієш,  а
після  того  любляче  вилікуєш  моє  надщерблене  болем  серце...

[i]Квітень  2016  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671758
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Лю

Душа втомилася і стала на коліна

Кого  обманюю,  скажи  мені  це  Боже,  
Бо  нагнітає  смуток  і  чомусь  негоже.
Тебе?  Себе?  Чи  може  свою  Душу?
Блукаю  у  гріхах,  хоч  хрест  нести  свій  мушу.

Все  озираюсь  навкруги  й  шукаю,
Дорогу  ту,  що  всіх  веде  до  Раю,
Пірнаю  з  головою  в  чортову  спокусу,
І  знову  підійматися  без  сили  мушу.

Душа  втомилася  і  стала  на  коліна,
Руками  тянеться  до  Тебе  як  дитина,
Коли  в  Твій  Рай  зачиняться  ворота,
Благаю  Боже,  забери  мене  з-під  плота.

Лю...
28.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669160
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Малиновская Марина

< Наша Любовь лишь зародилась, но не родилась… >


Наша  Любовь  лишь  зародилась,  но  не  родилась,
Как  в  наступивший  час  рождается  ребёнок…
Любовь  лишь  снилась  нам,  но  не  сбылась,
От  нас  с  тобою  убежала,  как  котёнок…

Любовь  осталась  нежным  облаком  из  снов…
Как  солнце  светит  нам,  но  очень  далека…
Наверное,  мы  не  смогли  постичь  её  основ,
И  не  в  твоей  моя  свободная  и  без  кольца  рука…

Но  Душу  бередит  несостоявшийся  роман,
Всё  то,  что  быть  могло  бы  между  нами…
Неужто  встреча  наших  судеб  лишь  обман,
И  нас  не  захлестнёт  с  тобой  Любви  цунами?!...

Наша  Любовь  лишь  зародилась,  но  не  родилась,
Не  распустилась,  как  цветок  прекрасный…
Была  мечтой  красивой,  -  так  и  не  сбылась…
Но  Сердце  всё  ещё  надеется  и  верит  ежечасно…

/  11.03.2015г.  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595090
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 28.07.2015


Лю

Память о нем

Разворошила  память  всю  я  про  него,  
И  в  прошлое  я  молча  обернулась,  
Судьбою  было  встретиться  дано,
А  лучше,  чтобы  это  не  случилось.

Не  в  время  то,  судьба  свела  пути,  
Не  нужно  было  чувствам  зарождаться,  
Жизнь  продолжала  день  за  днем  идти,  
А  я  в  соблазне  стала  задыхаться.

С  последних  сил  держусь  не  вспоминать,  
Все  то,  что  я  тайком  похоронила,  
Я  развернулась  и  пошла  вперед  опять,  
А  чувства  снова,  глубоко  я  закопала.

Лю…
15.07.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593896
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015


Лю

Шелест утраченной мечты

Проснулась  я  от  шелеста  утраченной  мечты,  
Багряным  эхом  вдалеке  вдруг  прозвучало,  
И  силуэтом  показались  мне  черты,  
Того  несбыточного,  что  всегда  казалось.

Я  промолчала,  забрала  свой  взгляд,  
До  боли  дернуло  в  душе  и  затаилось,  
Мечта  присела  рядом,  обняла,  
А  на  моей  щеке  слезинка  покатилась.

-  Зачем  пришла?  Тебя  совсем  не  ждала  я,  
Ты  для  меня  уже  давно  остыла!
-  Ты  так  и  ничего  не  понялА….
Всему  свой  час,  а  ты  меня  похоронила.

                                                 Лю…
                                     18.10.2013р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454961
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 26.12.2014


Ендрю Мітін

Темні дні і довгі роки…

Я  темні  дні  і  довгі  роки  шукав  її
Таку  як  ти  або  хоча  б  схожу
Хоча  б  трошечки  подібну
В  той  момент  щось  підказувало  мені
Що  я  на  це  здатен  і  я  зможу
Та  чи  справді  то  потрібно
Щоб  з  такими  як  в  тебе  очима
Кольору  морської  хвилі
Зі  східним  мотивом
Молочними  граційними  плечима
Котрих  торкнутись  не  в  силі
Згадуючи  ту  першу  зливу
З  такими  як  в  тебе  устами
Смаку  терпкої  вишні
І  сонце  тоді  разом  з  нами
За  щастя  молилось  перед  Всевишнім.


З  такими  же  волоссям  запаху  меду
І  голосом  вільного  стиглого  літа
Завжди  легкого  такого  стрімкого
Весь  час  що  дивився  на  тебе
Лиш  твоє  ім'я  нашіптував  вітер
А  я  хмелів  чомусь  від  того
І  ніжними  крильми-руками
Котрі  здіймали  до  неба  і  вище
Де  ми  губились  в  своїй  атмосфері
Не  ховали  почуття  за  замками
Тільки  тепер  всюди  протяги  свищуть
Й  дощі  поливають  в  звичній  манері
Я  темні  дні  і  довгі  роки  шукав  її
Таку  як  ти  або  хоча  б  схожу
Хоча  б  трошечки  подібну
В  той  момент  щось  підказувало  мені
Що  я  на  це  здатен  і  я  зможу
Та  чи  справді  то  потрібно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543425
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014


Лю

Хочу

Я  обезбашено  хочу  в  тебя  влюбиться,
Забыть  последствия  от  всех  былых  потерь,
И  в  твою  нежность  с  лаской  окунуться,
Встречать  рассвет  с  тобою  каждый  день.  

Хочу  любить  и  знать,  что  есть  взаимность,
От  твоих  рук  почувствовать  тепло,
В  объятиях  твоих  познать  повинность,
С  тобой  пройти  весь  путь,  что  нам  дано.  

Хочу  в  глазах  твоих  увидеть  свое  счастье,
И  подарить  тебе  все  то,  что  не  сбылось,
Где  каждый  миг,  как  первое  причастье,  
Нам  душу  грел,  что  мы  с  тобой  вдвоем.

Хочу  все  с  чистого  листа  начать  с  начала,
И  все  дороги  наши,  чтоб  в  одну  сошлись,  
Судьба  дала  нам  все,  о  чем  мечталось,  
И  началась  у  нас  с  тобой  вторая  жизнь.  

Хочу  тебя  счастливым  видеть  рядом,
Где  мы  делили  б  все  напополам,  
Чтобы  любовь  для  нас  была  наградой,
А  что  утратили,  жизнь  наверстала  нам.    

P.S.  Хочу  ...

Лю...
03.11.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534589
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014


Юрчик Антихрист

Н. В. Мелихова – Зимний этюд (продолжение «Обращения к Ю. С. …»)

Н.В.  Мелихова  –  Зимний  этюд  (продолжение  «Обращения  к  Ю.С.  …»)

Снова  падает  снег…
И  пушистые  ветви-ресницы
За  окошком  рисуют  живую  картину  «Зима».
Слышен  времени  бег,  непростых  перемен  вереницы
Непредсказанных  судеб,  недописанные  тома…

Тихо  падает  снег…
И  теперь  я  уже  понимаю,
Что  достичь  без  потерь  в  этой  жизни  чего-то  нельзя.
Неудачи  уйдут,  всё  плохое  со  снегом  растает,
Ведь  мы  сами  себе  повсякчас  то  враги,  то  друзья.

Когда  падает  снег…
Потеплее  укутай  жилище
И  согрей  своих  близких  души  неподдельным  теплом.
Испеки  белый  хлеб,  и  пусть  в  дверь  постучит  твою    нищий,
Ты  подай…  и  пойми
Для  чего  мы  на  свете  живем?

Есть  ли  смысл  в  жизни  сей?
Мы,  как  правило,  просто  не  знаем.
Есть  ли  Бог  над  землёй?-
Мы  оставим  вопрос  на  потом.
Может  быть,  оттого  в  бытии  сём  печально  страдая,
С  переменным  успехом,  но  всё-таки  к  смерти  идём.

Лишь  опять  с  высоты,  с  той,  которую  нам  не  измерить
Тихо  падает  снег,  заметая  в  плохое  следы.
Заставляет  нас  снова  и  снова  забыть  все  потери,
Словно  в  жажду  глотнуть  родниковой  холодной  воды.

Когда  падает  снег,
Видно,  что-нибудь  это  да  значит!
Словно  белый  листок,
На  котором  пиши  и  живи,
Предлагает  со  звёзд  нам  покаяться
Кто-то,  чтоб  начать
Жить  на  этом  листе
Не  для  ненависти,  но  для  любви!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243853
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 01.11.2014


Lyudasha

Я с тобой! Я люблю. И я рядом…

Листья  тихо  вновь  падают  вниз.
Ты  меня  одари  снова  взглядом!
Я  тихонько  прошу:"Обернись!
Я  с  тобой!  Я    люблю.  И  я  рядом...

Больше  я  не  покину  тебя!
Хватит  нам  жить  в  солёной  разлуке!
Вопреки  всем  прорвёмся!  Любя!
Не  хотим  больше  жить  в  этих  муках!

И  кто  встанет  у  нас  на  пути,
На  себя  пусть  пеняет,  коль  хочет!
Мы  не  пустим  его  посетить
Этот  храм,  "ТЫ  И  Я",столь  могучий!

Оборону  мы  сможем  сдержать!
В  помощь  Бог  нам,  надежда  и  вера!
Что  дано  свыше  в  нас-не  отнять!
Мы  идём  с  тобой  гордо  и  смело!..."

18.10-26.11.2009

©  Copyright:  Людмила  Холодова,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1911264025

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158337
дата надходження 29.11.2009
дата закладки 29.10.2014


Лю

Я не люблю его…

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  уютно,  
Легко  дышать  и  даже  помолчать,  
Быть  с  ним  собой  совсем  не  трудно,  
И  так  приятно  его  просто  ждать.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  комфортно,  
Без  маски  на  лице  с  ним  просто  быть,  
Дурачиться,  как  в  юности  подросток,  
И  про  года  свои  совсем  забыть.  

Я  не  люблю  его,  мне  как-то  с  ним  приятно,  
Часами  слушать,  ни  о  чем  болтать,  
И  как  безумные,  играть  азартно,  
И  только  для  него  стихи  писать.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  так  сладко,  
И  вместе  время  на  досуге  проводить,  
Где  наши  души  видятся  украдкой,  
А  после  встречи  хочется  так  жить.  

Я  не  люблю  его,  но  как-то  с  ним  тепло  мне,  
И  про  заботы  жизни  хочется  забыть,  
Не  знаю  я  какие  у  судьбы  причуды,  
Но  с  ним  так  часто  хочется  мне  быть.  

Лю...  
13.09.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523563
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Галина Левицька

Кому слава?


Як  до  школи  діти  поспішали  зранку,
Зодяглися  люди  в  гарні  вишиванки.
В  душах  піднялася  гордість  за  державу:
Люди  Україні  воздають  всю  славу...  

В  чому  ж  є  надія  в  світлу  перемогу,  
Як  не  воздається  честь  і  слава  Богу?!
В  гордості  немає  святості  та  честі.
Самовихваляння  —  то  людське  безчестя!

Що  героям  слава  й  радість  перемоги,  
Якщо  їхні  душі  не  пішли  до  Бога?!
У  святу  країні,  де  Небесні  Гори,
В  край  одвічно-чистий,  де  немає  горя,
Йде  вузька  стежина  через  упокору...

І  нужду  в  смиренні  визнати  нам  треба,  
Бо  не  в  вишиванках  ми  досягнем  Неба.
В  праведність  і  святість  —  у  вісон  нетлінний
Зодягни  нас,  Боже,  Царю  Вічний,  Вірний!

Лиш  Тобі,  Ісусе,  щиро  довіряю!
З  променів  любові  ниточки  сплітаю
І  слова  спасіння  в  повноті  довіри
Вишию  з  терпінням  на  скрижалях  віри...

Я  молюся,  Боже!  Я  молюся  ревно,
Щоб  людські  надії  не  були  даремні.  
І  щоб  Україна  на  коліна  стала
І  Святому  Богу  славу  всю  воздала!!!
                                                                         02.09.2014р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521298
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Лю

Там нет меня

Там  нет  меня,  где  над  тобой  клубится  небо  облачно,  

И  кружит  пожелтевший  лист,  прощаясь  с  летом  боязно,  

Я  только  там,  где  ночь  и  сон  окутан  тенью  пристани,  

И  взгляд,  что  смотрит  вдаль,  с  разлукой  в  безнадежности.  

***  

Там  нет  меня,  где  шепот  звезд  с  тобою  просыпается,  

И  солнца  светлый  луч  в  тиши  волос  твоих  касается,  

Я  только  там,  где  тихий  вздох  звучит  в  немом  молчании,  

И  нежный  милый  взгляд  в  невидимом  страдании.  

***  

Там  нет  меня,  где  шелест  трав  касается  к  твоим  ногам,  

И  летний  теплый  дождь  течет  по  сахарным  твоим  губам,  

Я  только  там,  где  шум  волны  в  ночном  закате  прячется,  

И  в  обретенной  темноте  с  тобой  в  тоске  мечтается.

Лю…2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511927
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 22.08.2014


Лю

Хозяйка чувствам…. им же я раба

Клялась  себе  я  быть  хозяйкой  чувствам,
Одеть  на  сердце  прочною  броню,
Судьба  меня  толкала  по  безумствам,
А  я  уверена  была,  что  устою.

Судьба  играла  на  душевных  нотах,
И  нежность  собирала  для  меня,
Я  наслаждалась  тем,  что  я  свободна,
Но  чувства  расползались  как  змея.

Страсть  разгоралась,  я  не  понимала,
Какую  шутку  выбрала  судьба,
В  любви  я  постепенно  задыхалась,
Что  чувствам  оказалась  я  раба.

Лю...
18.08.2014г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518140
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Лю

Прости, что я была…

Ну  вот  и  все...  прости,    что  я  была,  
Пыталась  сердца  твоего  коснуться,
Что  красной  розой  для  тебя  цвела,
К  тебе  всегда  хотела  дотянуться.

Прости,  что  коротала  ночь  твою,
И  сладкий  сон  я  часто  забирала,
С  безумством  мы  ходили  по  краю,
Там  будней  суету  совсем  не  знала.

Прости,  за  нежность  слов  моих,
И  рифмы  пережитых  строчек,
Неповторимые  все  в  прошлом  дни,
Где  счастлива  с  тобой  была  я  очень.

Прости,  что  нагло  врали  зеркала,
Тебе  о  том,  что  с  нами  будет  дальше,
А  я  прощу  за  то,  что  больше  не  нужна,
Но  только  знай,  что  я  была  без  фальши...

                     P.S.  Ну  вот  и  все...прости,  что  я  была.

Лю...
13.06.2014г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504983
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Не нужно мне придумывать грехи…

Не  нужно  мне  придумывать  грехи,
Их  у  меня  и  без  того  в  избытке.
Читая  мои  выдумки-стихи,
Не  подвергай  себя  сомнений  пытке.

Моя  душа  –  загадка  для  тебя?
Не  только  для  тебя,  поверь,  я  знаю.
Зачем  её  разгадывать,  дробя
Единый  образ  на  пичужек  стаю?

Я  разная!    Предсказывать  меня  –
Зачем?  –  неблагодарное  занятье.  
Для  глаз  чужих  достойная  броня  –
Прозрачное  гипюровое  платье.

То  в  маске  гейши  нежная  Ассоль
Или  принцесса  под  ослиной  шкурой,
Я  забавляюсь  вновь,  играя  роль:
То  Ковалевская,  то  дура  дурой.

Актриса,  ведьма,  зла  или  добра  –
Когда  влюблён,  не  думаешь  об  этом.
Единственно,  что  важно:  не  игра
Моя  любовь  к  тебе!  Теплом  и  светом

Я  наполнять  готова  каждый  миг,
Быть  для  тебя  открытой  и  манящей,
Прекрасной  героиней  старых  книг,
Загадочной,  простой  и  настоящей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435234
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 09.06.2014


Лю

Женщину нельзя бросать

Не  дайте  женщине  упасть,
Душе,  как  стёклышку  разбиться,
Не  проявляйте  свою  страсть,
Когда  не  можете  влюбиться.

Утрите  женскую  слезу,  
На  горе  счастье  роковое,  
Не  начинайте  с  ней  игру,
Когда  желаете  другое.

Останьтесь  честными  с  собой,
Не  нужно  мучить  чьё-то  сердце,
Не  причиняйте  ложью  боль,
Если  не  видите  вас  вместе.

А  женщину  нельзя  бросать,
Позвольте  ей  уйти  красиво,
Вам  дали  в  жизни  небеса,
Достоинство  и  быть  мужчиной.

Лю...
04.05.2014г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496733
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 09.06.2014


Лю

Стерва

Мне  кажется,  во  мне  проснулась  Стерва,
Она  гламурно  потянулась  у  окна,
Поправила  свою  прическу  слева,
Себе  в  фужер  мартини  налила.  

Холодным  вглядом  провела  мужчину,
Напиток  поднесла  к  своим  губам,  
С  достоинством  она  держала  спину,  
И  хладнокровно  бросила    фужер  к  ногам.  

Судьба  с  Ней  снова  нагло  поиграла,
Что  было  дорого,  то  снова  отняла,  
Сквозь  зубы  Стерва  дерзко  прошептала,
Да,  жизнь.....ты  сука  еще  та!

Лю...
06.06.2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503651
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Лю

Слеза и гордость

Гордость,  умоляю,  отпусти,  
Хотя  б  одной  слезе  дай  волю,
И  хладнокровно  не  держи,
Дай  тихо  попрощаться  с  болью.

И  маску  на  лицо  не  надевай,
Глаза  не  делай  равнодушны,
Не  смей  надежду  разрушать,  
И  сердце  делать  малодушным.

Прими  с  покорностью  как  есть,
Не  разжигай  ты  злобы  пламя,  
И  не  сочти  обиду  как  за  честь,  
Ты  на  груди  мне  тяжелее  камня.

Добра  будь  гордость,  дай  уйти,
Ты  веешь  холодом  на  сердце,
Я  не  могу  так  больше,  отпусти,  
МОЮ  СЛЕЗУ,  чтоб  стало  легче.

Лю...
08.06.2014г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504057
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Іван Маргінал

человек=паразит

Потребительство  -  наша  проблема.
Что  мы  дали  этой  земле?
Мы  лишь  раны  на  ней  оставили,
Все  сады  и  леса  сжигали  в  огне.
В  результате  :  покрыли  пеплом,
Все  надежды  этой  планеты,
Так  же  затьмили  небо,
Ежедневной  нашей  проблемностью.
Вдохни  дыма  после  себя,
Вдохни,результаты  прогресса.
Посмотри  ,  как  ты  наградил  ,  свинья
В  раю  ,  что  был  настоящим

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502431
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014


Лю

Бой Ангелов

Два  Ангела  идут  со  мной,  я  знаю,
Они  так  часто  бьются  за  меня,
Я  их  не  вижу,  только  ощущаю,
Без  боя  не  проходит  даже  дня.  

Один  соблазнами  меня  так  обольщает,
Чтоб  мою  душу  в  пропасть  заманить,  
Другой  все  это  от  меня  скрывает,  
Крылом  пытается  соблазны  заслонить.

Два  Ангела  меня  не  оставляют,
И  каждый  с  них  все  тянет  на  себя,
Один  владеть  моей  душой  желает,
Другой  дерется,  чтоб  спасти  меня.  

В  уныние  один  из  них  бросает,
Другой  молитву  шепчет  тихо  мне,
Надежда  меня  тоже  покидает,
Когда  лицом  я  поворачиваюсь  к  тьме.

И  снова  бой  идет  во  мне,  я  знаю,
Два  Ангела  дерутся  за  меня,  
Один  злорадно  все  подводит  к  краю,  
Другой  крылом  отводит  от  огня.  

От  их  мечей  душа  всегда  трепещет,
Бой  каждый  день  пока  жива  душа,    
Их  поле  битвы  -  это  мое  сердце
Так  светлый  Ангел  бережет  меня.

Лю...
18.05.2014г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499821
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 27.05.2014


Blondberry

Я не можу тебе не чекати

Я  не  можу  тебе  не  чекати.
Ти  не  можеш  сюди  не  прийти.
Перед  нами  події  і  дати,  
Купа  місць  і  кав'ярень  пустих.

Нам  до  щастя  ще  ти́сячі  ранків
І  мільйони  самотніх  ночей.
До  любові  ще  сотні  світанків
І  змарнілих  зустрічних  людей.

Заварю́  кілограми  ще  чаю,
Обійду  зо  дві  тисячі  міст,
Поки  я  тебе  все  ще  чекаю,
Поки  в  снах  ти  ще  бажаний  гість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496027
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 03.05.2014


Лю

Душа моя…

Душа  моя,  опять  ты  оступилась,  
А  может  слишком  важности  дала,  
Зачем  открыться  ты  решилась,  
Уж  лучше  б  ничего  ты  не  ждала.

Душа  моя,  волнуешься,  тоскуешь,  
Витают  в  небе  рифмы  твоих  строк,  
Свои  стихи  ты  больше  не  читаешь,  
Уж  лучше  бросила  ты  их  в  огонь.  

Душа  моя,  ты  сильная,  я  знаю,  
С  тобой  хотели  только    ​поиграть,  
Слезу  сейчас  твою  я  вытираю,  
Тебе  хотелось  просто  помечтать.

Душа  моя,  не  нужно  закрываться,  
Ты  без  лукавства  открывала  дверь,  
Я  понимаю,  будешь  ты  бояться,  
Ведь  это  опыт  для  тебя,  поверь.

Душа  моя,  печалиться  не  надо,  
Ведь  это  была  выдумана  роль,  
Тебе  хотелось  слишком  мало,  
А  это  оказалась  просто  боль.  

Душа  моя,  закроем  наше  сердце,  
Не  будем  задавать  судьбе  вопрос,  
Расставим  по  местам  как  было  прежде,  
А  чувства  превратим  в  холодный  лед.  
 
Душа  моя,  не  будем  свято  верить,
Пытаться  прочитать  по  между  строк,  
Тогда  не  страшны  будут  все  потери,  
Весь  смысл  слов  забудется  легко.
 
Душа  моя,  держать  поверь  не  стоит,  
Ведь  мы  не  ждем  чего-то  для  себя.  
Ты  просто  разожми  свои  ладони,  
Тебя  удержит  тот,  кому  нужна.  

Лю...
19.  03.  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486873
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 21.03.2014


Алла Баранкевич

Пісня: Так не вміють, як батьки ніхто любити і чекати…

(  ЦЮ  ПІСНЮ  Я  НАПИСАЛА  ДЛЯ  СВОЇХ  БАТЬКІВ....МОЇ  БАТЬКИ  ВЧИТЕЛІ.....ВОНИ  В  МЕНЕ  НАЙКРАЩІ!  Я  ВДЯЧНА  БОГУ  ЗА  ТАКИХ  БАТЬКІВ!  ДАЙ  БОЖЕ  ЇМ  ЗДОРОВ"Я  І  БАГАТО  РОКІВ  ЖИТТЯ!  )

Слова  і  музика  Алли  Баранкевич)

Так  не  вміють,  як  батьки  ніхто  чекати.  
Завжди  в  віконце  виглядають  діточок,
Тільки  вміють  так  чекати  -  батько  й  мати.  
Коли  приїдуть  до  них  донька  і  синок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі.  
Поклоніться  всі  батьку,  та  неньці,  до  ніг,
Ніхто    так  не  любить,  не  зможе  зігріти.  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
************************************  
Найрідніші  в  світі  люди,-  батько  й  мати!  
Завжди  вони  рідних  своїх  діточок,  
Ніжно  хочуть  обняти,  розцілувати,-  
Своїх  синочків  усіх  милих  й  донечок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі!  
Поклоніться  всі  батьку,  та  неньці  до  ніг,
Ніхто  так  не  цілує,  не  зможе  зігріти.  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
******************************  
Ніхто  так  не  вміє  вже  міцно  любити,  
Як  батьки  ніжно  люблять    своїх  діточок.  
За  дітей  вони  завждИ  будуть  радіти,  
Що  є  у  них  любимі  донечка  й  синок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі!
Поклоніться  всі  батьку  і  ненці  до  ніг.
Ніхто  так  не  обніме,  не  зможе  зігріти,
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
********************************  
Батьки  щасливі,  коли  щасливі    діти.  
Шлюб  коли  беруть  і  на  голові  вінок...
Всіх  батьків  серця  завжди  будуть  радіти,  
Що  щасливі    в  шлюбі    донечка  й  синок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі.
Поклоніться  всі  батьку  і  ненці  до  ніг!
Ніхто  так  не  порадить,  не  зможе  зігріти,  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
*********************
Батьки  завжди  дітей  своїх    будуть  жаліти,  
Люба  невдача  іх,-  для  них    це    "шок"...  
На  крилах  хотіли  б  до  них  полетіти,  
Щоб  добре  жили  діти,  -  доця,  та  синок!  

Приспів:  

Батьки  найдобріші  у  цілому  світі!  
Поклоніться  всі  батьку,  та  неньці  до  ніг,  
Ніхто  так  не  обніме,  не  зможе  зігріти.  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
**********************************  
Вдячні  Богу,  коли  здорові  усі  діти.  
Найкращий  скарб  -  діти,  для  усіх  жінок!  
Серця  батьківськів  завжди  будуть  радіти,  
Коли  будуть  здорові  донечка  й  синок!  

Приспів:  

Батьки  найдобріші  у  цілому  світі!  
Поклоніться  всі,  батьку,    та  неньці  до  ніг,
Ніхто    так  не  гладить,  не  зможе  зігріти.  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
***********************************  
Радіють  батьки  коли  сміються,  діти,  
І  теж  всі  разом  стануть  з  ними  в  цей  танок.  
Душі    всі  батьків  завжди  будуть  радіти,  
Що  радісні  всі  внуки,  донечка  й  синок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі,  
Поклоніться  всі  батьку,  та  неньці  до  ніг,
Ніхто  так  не  радіє,  не  зможе  зігріти.    
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!  
********************************  
Неначе  цвітуть  квіти,  -    виростають  діти.  
Найкращі  квіти,-  діти,  для    усіх    жінок.  
Все  своє  життя  батьки  будуть  радіти,  
Що  в  них  красиві  ростуть  дочка  і  синок!  

Приспів:
 
Батьки  найдобріші  у  цілому  світі!    
Поклоніться  всі  батьку,  та  неньці  до  ніг,
Ніхто  так  не  чекає,  не  зможе  зігріти.  
В  Бога  ласки  просіть,  щоб  для  Вас  їх  зберіг!
Автор:  Алла  Баранкевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356412
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 07.02.2014


Алла Баранкевич

Любов прийде, - не хвилюйтесь.



Любов  прийде,  -  не  хвилюйся.
Ніколи  до  любові  не  готуйся...
Вона  сама  прийде  до  тебе,
Ніжно  пригорне  тебе  до  себе.

Любов,...  як  киця  дуже  хитра,
То  зла  буває,  ....то  привітна.
Чекай  довго,  ...й  посміхайся,
Коли  прийде  вона  -  КОХАЙСЯ!  

Кохання  -  дуже  хитра  штука.
Важка,    й  не  пройдена  наука.
Вона  цілує  ніжно  й  обнімає,
В  душу  радість  й  біль    кидає.  

Любов  -  нам  роги  наставляє
І  смуток  в  серці  залишає....
Але  на  це,    Ви,  не  зважайте,
Як  тільки  прилетить  -  кохайте!

Це  кохання  -  душу  звеселяє.
Інколи  -    сльози  гіркі    має...
Пестить  трепетно  й  ласкає
Тих,...  хто  міцно  так  кохає.

Тож  кохайтеся  й  любіть!
Душу  й  серце  веселіть!
Кохання  й  музика  лиш  вічні....
В  коханні  будьте  Ви  успішні!

Будьте  кохані,  та  кохайте!
У  коханні  меж  не  знайте!
Нехай  любов  взаємна  буде!
Кохайтесь  міцно  завжди,  люди!

Автор:  Алла  Баранкевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357371
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 07.02.2014


Лю

Отец небесный научи прощать

Отец  небесный  научи    прощать,
Дай  силы  мне  сносить  обиду,  
Дышать  легко  и  подлости  не  знать,  
От  колдовства  мне  дай  защиту.

Открой  глаза,  дай  цену  знать,  
Моим  грехам,  не  дай  мне  муки,  
Дай  мне  понять,  где  ад,  где  рай,  
И  в  правде  жить,  не  опуская  руки.

Дай  различить  добро  и  зло,  
И  не  своди  меня  с  врагами,  
А  если  будет  в  жизни  тяжело,  
Дай  силы  мне  идти  ногами.

Я  умоляю,  будь  со  мной,  
Не  допускай  к  злорадной  цели,  
Дай  мудрость  сохранить  покой,  
Если  задеть  меня  сумели.

Благоразумный  укажи  мне  путь,  
И  не  лишай  меня  надежды,  
С  дороги  праведной,  чтоб  не  свернуть,  
Дай  голос  совести  мне  чистый.

Дай  истину  понять  в  тиши,  
Любить,  надеяться  и  верить.
Не  заблудиться  мне  в  глуши,  
И  никогда  не  знать  потери.

Быть  сильной  духом  научи,  
Не  наполняй  Ты  чашу  гневом,  
За  все  грехи  меня  прости,  
И  силы  дай  Тебе  быть  верной.

Лю…
19.01.2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473781
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2013


Лю

Я хочу

Я  хочу  повітрям  для  тебе  зостатись,  
Легким  і  прозорим  та  чистим  щодня.
Щоб  ти  відчував,  що  без  мене  не  можеш,  
Хотів  щоб  завжди  біля  тебе  була.

Я  хочу  загадкою  бути  для  тебе,  
Легкою  й  складною  тобі  водночас,  
Щоб  я  таємнича,  як  дно  океана,  
Тебе  чарувала  у  твоїх  очах.

Я  хочу  і  книгою  стати  для  тебе,  
На  кожній  сторінці  цікавий  сюжет.                                          
Та  до  кінця  не  прочитана  бути,  
Солодкий  роман  -  на  вустах  наче  мед.  
 
І  музою  бути  я  хочу  для  тебе,  
Оспівана  бути  у  ніжних  піснях,  
Як  щебет  пташок,  що  співають  у  лісі,  
Щомиті  лунати  у  твоїх  думках.
                                                                                                                                                                                                       Лю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438394
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Lada-Annag

Месье пардон пошли вы к черту

Месье  пардон  вы  что  то  потерли?
Что  вы  хотите  обрести?
Вы  на  моей  груди  искали
Осколки  льда  иль  теплоты?

Месье  пардон  вы  не  туда  смотрели
Там  нет  тепла  уже  давно.
Вы  свою  голову  сломали
А  сердца  так  и  не  дано  .

Месье  пардон  пошли  вы  к  черту
Не  ковыряйтесь  пальцами  во  мне!
И  я  не  белая  красотка
Я  черный  ангел  в  тишине.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438605
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Rekha

Много слов…

Я  тебя  люблю...  Ни  о  чём  другом
не  пишу  давно,  чтобы  мог  читать
сердце...  по  частям  -  буквы  об  одном,
слоги  об  одном,  все  тире...  И  так
заполняю  я  и  любой  пробел,
мысли  все,  мечты,  вечер  и  рассвет,
каждый  новый  вдох  -  всё  же  о  тебе,
даже  этот  свет  -  тонко  из-под  век.
Он  хранит  рассвет,  радости  чуть-чуть,
нежности...  вагон  и  тележка,  да...
Я  же  всё  тебе  донести  хочу,
просто  так  дарить,  раз  и  навсегда.
Просто...  целовать  по  утрам  ладонь,
тоненькую  нить  ощущая,  звук,
что  звенит  во  мне,  наполняя  вдох,
и  прочнее  нет.  Только  так  живу  -
всё  поёт  внутри,  всё  дрожит,  любя,
и  цветнее  мир,  и  нужнее  ты.
Только  так  живу,  только...  для  тебя!
И  любой  строкой  я  хочу  нести
всё  это  тебе,  свет,  моё  тепло,
что  у  сердца  есть,  тонко  так  звенит,
и  диктует  мне  много  нежных  слов,
между  двух  сердец  укрепляя  нить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438598
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Леся Геник

Жінка навпроти…

О,  хто  вона  -  ця  жінка,  що  навпроти?
То  сипле  сміх,  то  стеле  щедрий  сум...
Ледь  вловлений  очей  тужливий  дотик,
Ледь  вчутий  передзвін  журливих  струн.

Уперте  пасмо  сивої  печалі  -
Крило  жалю  на  зболене  плече.
То  серце  прямовисним  зойком  вжалить!
То  словом,  наче  вуглем,  обпече...

О,  хто  вона  -  ця  лада  безіменна,
На  попелищі  вицвілих  надій?
І  ніби  зовні  -  світла,  тільки  темна
Зажура  оселилася  у  ній.

Мовча́зне  скерцо  б"ється  межи  люди.
Як  шашіль  -  ноти  прикрі  до  розмов.
Хоча  й  глибо́ко  біль  сховала  в  грудях
Та  жінка  дивна  -  втрачена  любов...
(24.07.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352687
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Алла Баранкевич

Гумореска Майбутнє наше покоління.

Хочемо  всі,  щоб  покоління  було  наше  красиве,  
Але  буде  скоріше  всього,  воно  дуже  жахливе.
Але    молодь  є  й    культурна,  їх  треба  поважати,
Які  заслуговують  повагу,  з  них  треба  приклад  брати...  
Також  хочу  розповісти,    про  неслухняні  діти,  
Міцно  тримайтесь,  любі  друзі,  -  не  зможете  всидіти.  
Молодь  зараз,  як  звихнулась,  —  не  слухає  маму,  
Дивиться  одна  на  одну,  робить  все  так  само…  
Дівчата  всі  дуже  худющі,  тримаються  дієти,  
Так,  як  колись  не  хочуть  їсти,  —  борщ,  пампухи,  котлети.  
Дівчата  колись  були  повненькі,  —  кортіло  їх  обняти,  
А  нинішніх,  —  треба  в  ліжку  граблями  шукати…  
Штани  всі  нижче  стегон  носять,  що  видно  сідниці,  
Це  в  даний  час  така  мода,  —  так  ходять  молодиці.  
Йдуть  до  школи  у  топіках,  живіт  виставляють,  
А  також  прозорі  стрінги  на  пляж  одягають….  
Купальник  має  два  шнурочки,  —  з  усіх  боків  всьо  видно,  
А  багато  й  голих  ходить,  —  аж  дивитись  стидно…  
А  одягали  колись  на  пляж,  такі  парашути,  
Тепер  можна,  трьох  дівчат,  в  одні  одягнути.  
І  босоніжки  шнурочками  до  колін  шнурують,  
Як  в  жаби  зелене  волося,  —  ще  й  синім  малюють.  
Колись  давно,  так  ходаки  кріпачки  шнурували,  
Щоб  не  згубити  їх  в  болоті,  та,  щоб  не  спадали…  
А  лиця  точно  як  в  індійців,  всі,  як  розмалюють,  
Й  пір"я  з  птахів  за  вухами,  —  ще  й  ходять,  хизують…  
Багато  людей  теж  чіпляють  на  себе  залізяки;  
Кільця  залізні,  ланцюг  від  пса,  шуруп,  магніти,  цвяхи…  
Стрижки  налисо  й  під  панків,  —  і  меліровки  мають  —  
Це  металісти  й  панки,  —  так  їх  люди  називають…  
Як  в  півня  гребінь,  —  ірокез  й  сто  кіс  заплітають,  
Зі  смаком  не  дружать  точно,  якщо  так  себе  ВНИЖАЮТЬ!!!
Й  слова  різні  не  культурні,  всі  вони  говорять,
Кажуть,  що  в  них  такий  смак,  а  в  смаках  не  спорять!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349034
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 09.07.2012


Леся Геник

Чогось любов торкає мукою…

***
Чогось  любов  торкає  мукою,
Сутужить  лагідне  чоло...
Я    тінню  заблукаю  лукою,
Де  небо  сонцем  одцвіло.

Твоїх  очей  забуті  спомини
Вже  не  шукатиму  між  трав...
Сховаю  серцем,  не  долонями
Сльозу,  аби  ніхто  не  знав,

Що  за  світанням  -  ніч  недоспана,
Що  за  зорею  -  рай  надій!
Умиє  доля  стежку  росами  -
Чи  то  замовчаним  з-під  вій?

Чи  то  загравою  безпечною,  
Що  попелищем  розцвіте?
Навпомацки  бува  статечною
Та  мати,  що  несе  святе,

Що  тулить  до  грудей  безпомічне,
Таке  намолене  дитя...
О,  як  душі  буває  боляче,
О,  як  нестримить  -  до  виття!  -

Коли  натомість  райдуг  плесами
Затоплює  роздолля  днів...
І  ся  любов,  що  поза  веснами,
Лягає  мукою  між  брів...
(25.06.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346269
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Леся Геник

Сонячно-соняшне…

Сонячно-соняшно  у  вікні  моєму  -
Сонечко  чи  соняшник  тулиться  до  скла...
Парою  любою  полечком  ідемо,
Де  крилом  знадіяним  мається  весна.

Рученька  в  рученьці  -  ластівка  чуттєва,
Вигини  повітряні  під  вечірній  блюз...
Промені-золото  -  долі  насіннєво...
Я  до  тебе  парослю  ніжно  пригорнусь.

Я  тобою,  змріяний  -  пелюстками  вкриюся...
Сінно-пересіяно  -  мліє  голубінь.
Тепло-жовто-рідною  янгольською  милістю,
Сонячно-пре-соняшно  стане  у  вікні...  
(24.06.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346048
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Леся Геник

Про правду

Сутулиться  правда  під  плотом  чужинним...
А  що  їй  робити  у  стані  "святих",
Де  кожен,  хто  вище  -  голосить  "невинним",
І  кожен,  що  нижче  -  заручник  зо  лих?

Сиріткою  крекче  -  негодить  на  кості.
Пацьо́рками  осуду  -  дощ  по  дахах...
Прийшла  би,  ввірвалась  непрохано  в  гості  -
Кайданки  гримлять  одчайдуш  на    руках!

Хоч  тягне  до  серця  їх  -  вперто,  нужденно.
Очима  благальними  -  в  душу,  дарма...
До  гласу  небесного  в  світі  рожденна,
Під  плотом  чужим  погибає  німа!
(7.06.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342789
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012


Юрий Богатинский

Враг

Лучше  всех  друзей,  лишь  -  враг:
Замечает  только  он,
Если  ты  взял  белый  флаг
Или  вдруг  взошел  на  трон.

Сразу,  он  оценит  ход,
Всех  твоих  мирских  желаний...
За  тебя  решив  кроссворд  -
Ведь  судья,  он  самый  ранний.

Только  слушай,  ты  его  -
Правда  в  тех  словах  чернящих!
Бойся  только  одного,
Тех  врагов  ненастоящих:

Что  прикусят  свой  язык
И  пожмут  с  улыбкой  руку:
Подойдя  к  тебе  впритык
И  убьют  потом,  как  суку.

Враг,  как  ты,  а  ты,  как  враг  -
Вы  похожи  до  предела.
Делай  с  ним  свой  смелый  шаг,
Он  твой  друг  и  друг  для  дела.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206040544

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341698
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Леся Геник

Моє дитятко…

***
Моє  дитятко,  радосте,  надіє!
Ти  -  найясніша  зіронько  моя...
Поглянь,  як  за  віконечком  весніє,
Як  пишнобарвно  стелиться  земля...

В  долоньках  неба  -  сонячне  проміння,
Що  залоскоче  ніжки  павучка.
Вітрець-бешкетник  бавиться  із  тінню,
Берізонька  он  вибралась  гнучка,

Колише  мрії  на  високім  гіллі...
Чи  щастячко  виношує  тобі?
Які  ж  бо  бруньки,  пишні  та  дозрілі,
Які  ж  бо  очка  в  долі  голубі!

Та  хай  Господь  тебе  оберігає
На  кожнім  крочку,  у  чужих  світах.
Понад  тобою  щирістю  літає
Молитва  материнська  -  вірний  птах...
(22.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


забайкальская

Учитель наш - страдание

Благословите  себя  на  страдания
Ибо  ведут  они  нас  к  очищению,
Ибо  ведут  они  нас  к  восхождению
И  воспитанию  в  нас  сострадания.

Горе  становится  нашим  учителем
Для  воспитания  жизненной  мудрости,
Для  избавления  мыслей  от  глупости.
Чтоб  над  собой  стали  мы  победителем.

В  горе  рождается  к  людям  участие
И  проявляются  качества  лучшие,
И  возвращаются  души  заблудшие
К  Божьему  свету  и  лику  причастия.

Не  избегай  ни  страданий,  ни  радости.
Крест  свой  неси  терпеливо,    не  жалуясь.
И  за  успехи  товарища  радуясь,
Мысленно  даже  не  делая  пакости.

Чтобы  избавить  себя  от  страдания
Нужно  прислушаться  к  голосу  совести.
Нужно  избавиться  нам  от  греховности
Горя  тогда  позабудем  название.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330755
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012


Эволюционер

ДУША

Я  заболел  душой,  она  в  меня  вселилась,
покоя  не  даёт  и  говорит:  «Ты  храм».
А  тело  не  хотело,  а  тело  долго  злилось,
пришлось  мне  с  этим  телом  общаться  по  душам.

Я  заболел  душой,  болею  днём  и  ночью,
она  легка  как  ветер,  с  ней  очень  тяжело.
Иллюзии  миров  взрывает  в  пепел,  в  клочья,
я  вижу,  сколько  пепла  по  миру  намело.

Я  заболел  душой,  жаль,  это  не  заразно.
Кому-то  рассказать?  Услышишь  громкий  смех.
Как  много  тел  пустых,  таких  благообразных,
я  понял,  что  душа  бывает  не  у  всех…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326290
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 16.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Великдень – свято Воскресіння

Посеред  ночі  ранок  зустрічаю,
Молитвою  освячені  вуста  -
Сьогодні  християни  величають
Повернення  Ісуса  до  життя.

Воскрес  син  божий  на  світанні  -
Від  землетрусу  корчилась  земля,
Небесний  ангел  зрушив  камінь,
Ісусу  відчинив  до  світла  шлях.

До  гробу  мироносьці  завітали
Покрити  пахощами  Ісуса  тіло,
Побачили,  що  Господа  не  стало  -
Схвильовані  жінки  відраз  зомліли.

І  тут  з’явився  ангел  із  небес
І  сповістив  усім  –  Ісус  воскрес!..

Великдень  –  свято  воскресіння!
Душа,  очищена  в  молитві  каяття,
В  цей  день  прекрасно  розумію,
Що  після  смерті  справді  є  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330411
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012


Леся Геник

І я за Вами теж сумую…

...І  я  за  Вами  теж  сумую...  Вечір
Голубить  лагідно  моє  вікно.
Думками  доторкаю  Ваші  плечі,
Уста  гарячі,  трепетне  чоло...

У  ритмі  вальсу  обіймаю  зорі  -
Не  спиться  знову...  Звісно  ж  не  до  снів!
Схиляю  серце  ніжне  у  покорі
Межи  омрій  -  оцих  журливих  днів

Без  Вас,  без  Вас...  Коралями  печалі  -
На  грудях  заколисані  вітри.
То  ближче  знов,  то  нездоланно  далі,
Не  дотягнутися,  не  перейти...
(8.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329792
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Юра...

Тільки вони… люблять небо і вітер…

Тільки  вони…
люблять  небо  і  вітер  по  справжньому,
обіймають  крилами  вічне,
для  них,  час  це  –  свобода  й  політ,
дахи  будинків  орієнтири…  А  січень…
не  новий  рік,
це  -  просто  продовження…
вони  напевно  не  святкують
днів  народження…!

Вони…
просто  люблять  небо  і  вітер  по  справжньому,
так  як  ніхто  з  нас…

Вони  цінують  кожний  помах  крил,
знають  вартість  висоти,
і  куштували  на  смак  дощове  небо  
в  краплинах  води….
Тільки  вони…
люблять  небо  і  вітер  по  справжньому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328962
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Jonny Evilko

Радість[!неценз. ]

Intro
Общага  -  діло  дуже  добре,  і  я  скажу  вам,  люди,  так:
Хто  не  курив  у  ній  ні  разу,  то  він  -  лошара  і  босяк.
Якщо  разок  ти  затягнувся,  або  попав  ти  під  димок,
То  будеш  бачити  майбутнє,  і  з  тебе  виросте  пророк.

Ви  ж  знаєте,  про  що  йде  мова:  у  вас  повинен  бути  ПЛАН...
...ще  поки  психіка  здорова  і  не  читаєте  Коран
Попробуйте,  вам  стане  класно!  А  також,  скушайте  грибів,)
Бо  жити,  справді  -  розпрекрасно.  Я  сам  був  крек  разок  хотів...

То  -  дуже  рідкісна  таблетко,  ще  треба  якісну  знайти,
Якщо  дістанеш  десь  одненьку  -  пробий  мені  ще  другу  ти.
Очищеного  хочу  коксу,  інакше  був  би  я  підсів...
Я  міг  би  навіть  і  ширнутись,  щоб  світ  від  кайфу  затремтів!!

Та  ні,  від  того  шото  стрьомно,  бо,  як  зроблюсь  я  наркоман  -  
Позападають  мої  очі,  пустеньким  буде  мій  карман.
Я  ліпше  сяду,  в  інтернеті,  знайду  собі  онлайн  ігру,
Пошлю  адміну  есемеску,  і  в  одіночестві  помру.

Або,  зберу  500  я  друзів,  хай  буде  100  із  них  онлайн.
І  зо  всіма  буду  п"№;ти,  і  буду  дуже  feeling  fine
Тим  часом  -  зсохне  моск  мій,  м"язи;  Та  то  не  вартує  того,
що  буду  я  взамін  щасливим,  фантомне  его  -  огого!

I

Я  хочу  жити  дуже  просто,  я  хочу  радості,  і  все...
І  не  важливо,  мак  чи  просо  мені  цю  радість  принесе.
Приносять  радість  їжа,  ігри.  Чи  виконане  завдання.
Дівчата,  сон  і  стійкість  віри,  крім  того,  випорожнення.

Я  виберу  найбільш  доступне,  і  найдешевше  я  візьму
Які  прибудуть  результати  -  хіба  цікаво  то  кому?
В  моїм  селі  трава  зростає,  що  називається  "полин".
Якщо  нажратися  багато  -  мерещитися  буде  млин

То  досвід  просто  унікальний,  попробувати  раджу  вам  -
І  вас  навідають  видіння,  і  будете  ви  having  fun
Або  пігулочок  "від  кашлю"  наїжтесь  ввечері  якось.
Пильнуйте,  двері  всі  закрийте  -  а  ну  ж  загляне  раптом  хтось...

Не  можу  я  в  собі  тримати,  давайте  краще  розкажу,
Як  помогло  мені  насіння  минуть  реальності  межу:
Коричневенькі  їв  зернятка  -  ні,  я  не  скажу  вам,  які,
Бо  ви  й  самі  ще  їх  нажретесь,  а  вам  не  можна,  соплякі.

Спочатку  з  коврика  на  стінці  полізли  всякі  червяки
А  у  підлозі  дерев"яній  з"являтись  почали  дірки
З  дірок  полізла  тьма  мурашок,  і  по  кімнаті  скоро  всій
Все  повзало,  гуло  й  шуршало.  До  мене  потягнувся  рій.

Від  зуду  ледь  я  не  усрався,  махав  руками  і  волав.
Стілець  під  руку  був  попався  -  тоді  я  руку  поламав.
Був  вимушений  ложку  потім  тримати  в  лівій  я  руці.
Горіхи  відчували  силу  в  моїм  гіпсовім  кулаці.

ІІ

Спалю  пахучий  я  тютюнчик,  насрати  на  туберкульоз
Наллю  горілочки  в  стаканчик  -  бо  нашо  падать  на  мороз?
Я  можу  також  ще  підсісти  на  музикальний  фестіваль
Там  попіd  сценою  вглухати,  знімати  нефомальних  краль.

Або  чому  б  цілими  днями,  не  совать  руку  у  матню?
Вгощати  все,  що  має  дірку,  єдиним  членом  без  меню.
Шоб  від  постійних  мастурбацій  смерділи  рибою  труси
І  шоб  сильніше  ше  смерділи  -  не  мити  з  місяць  ковбаси.

Шоб  волоски  аж  позлипались,  а  сцяв  би  тільки  в  дві  струї.
І  в  номінацію  попасти  "найбільш  засмерджені  х*ї"
Однак  ще  можна  впхнути  в  сфінктер  гладкий  і  товстенький  предмед
Зробить  собі  масаж  простати.  Ідея  гарна  -  not  too  bad.

ІІІ

Ну  є  інакший  варіантик  -  купить  абонемент  в  спортзал
Або  туризмом  позайматись:  рюкзак  напхав  і  -  на  вокзал
Та  тут,  ви  бачте,  трошки  тяжко,  задорого  така  ціна
Робота  м"язів  небезпечна.  Брудна  й  обтяжлива  вона!

Побічних  тут  нема  ефектів,  зате  потрібний  сильний  дух
Не  той,  шо  в  мене.  Тільки  й  духу  -  зганять  собі  зі  сраки  мух
Однак,  отримать  таким  чином  хорошу  радість  можна  теж
Світ  впевненості,  позитиву.  І  розвитку  немає  меж.

Респект  прийде  таким  макаром,  на  все  село  я  буду  хлоп
Як  розкачаю  собі  раму,  ходитиму  як  робокоп
Чи  винайду  якусь  машинку.  На  неї  купить  хтось  патент.
Та  ні,  мабуть  таки  вже  ліпше  купить  в  спортзал  абонемент.

Секундочку,  де  взяти  гроші?  Я  ж  не  працюю  ні  чорта
Талант  у  мене  є  єдиний  -  в"язать  у  вузлика  кота
За  це  зарплати  не  заплатять.  Паскудство,  що  ж  тоді  робить
Чи  можна  трохи  заробити  на  язику,  що  гомонить?

Внатурі,  видам  класну  книжку.  Однак  секундочку,  ізнов.
Шоб  це  зробити  -  треба  касу.  Продати  хату  і  коров?
Була  б  корова    -  то  продав  би.  Без  хати  де  я  буду  жить
І  все  ж  погано  без  корови.  Хто  ж  молочка  не  любить  пить?

"Давай  мені,  мамуля,  гроші.  Я  буду  книжку  видавать."  -  
"Нема  бабла,  ти  мій  хороший.  Пора  самому  десь  шукать."
"Мамуля,  грошей  буде  купа!  Ти  тілько  дай  ме  перший  взнос,
І  дальше  -  жить  на  дивіденди.  Такий  вопрос  -  він  очень  прост."  -  
"То  скільки  треба  бабок,  милий?"  -  "А  я  не  знаю,  тисяч  три."  -
"Шошо,  погано  я  почула.  Ану,  синулю,  повтори?"

         IV

Халявна  радість  непогана:  ходити  босим  в  дощ  нехай.
Робить  зарядку  вранці  рано;  ромашковий  вставляє  чай.
Вкурити  з  люльки  звіробою  (зробивши  люльку  сам  собі)
Держать  в  порядку  всю  кімнату.  І  чистоту  -  у  голові.

Підряд  всім  щиро  улибатись  -  любить  і  гладить  будуть  всі
Бездомних  котенят  жаліти,  кормити  старуватих  псів
Бабульці  в  магазин  сходити,  на  пляшку  дати  алкашу  -  
Й  самому  всі  почнуть  давати.  Усе,  що  тільки  попрошу.

Чи  на  природу  десь  звалити,  у  ліс.  Умова  лиш  одна:
Надміру  сильно  не  дуріти  і  не  лишати  там  гамна.
Дивитись  в  лісі,  де  ступати.  Як  сяде  збоку  десь  комар  -  
то  здути,  тільки  не  вбивати.  І  стане  менше  враз  запар!

Ізразу  грьобаний  егрегор  поможе  всього  досягнуть
А  без  гармонії  та  миру  вмить  душу  жорстко  почовпуть
Як  стану  членом  я  общини,  на  ритуали  походжу
То  буду  знати  скриту  мудрість!  Не  то  шо  зараз  -  торможу.

Зиммою  -  ох  настільки  ж  кльово  -  залізти  голим  в  свіжий  сніг:
В  снігу  побрьохався,  піднявся,  і  скоро  в  хату  геть  побіг))
Обтерся  в  хаті  рушничечком,  відчув  у  шкірі  теплий  жар
Чудово  себе  почуваю!  Життя  прекрасним  є  so  far!

Зимою,  (раз  на  рік!)  нагода:  зліпить  собі  сніговика
І  не  в  три  кульки,  а  скульптуру!  Найкраща  радість  отака.
Як  заведеться  труд  і  творчість,  як  до  роботи  я  привик,
То  не  останній  я  ублюдок,  і  всі  признають  -  я  мужик!

Шоб  був  девіз  мій  -  ДИСЦИПЛІНА,  і  середовища  КОНТРОЛЬ.
Ще,  емоційна  РІВНОВАГА,  й  я  -  ситуації  король.
НАПРЯМЛЕНІСТЬ  на  виконання  цілком  конкретної  фігні.
Таким  макаром  все  виходить,  осмисленно  проходять  дні.

         Outro

Подумать  можна:  я  все  брешу,  шо  я  дезінфо  написав,
Однак,  повірте,  тут  все  чесно,  все  це  попробував  я  сам.
Радіти  щоб  без  пост-ефектів,  й  ніякий  орган  не  болів
Радіти  -  ліпше  на  халяву.  Халявна  радість  -  EPIC  WIN
(c)todkrank,  23.07.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328574
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

БЛАГОВІЩЕННЯ - третя зустріч весни

Коли  зима  нарешті  відійде,
Святкують  люди  в  Україні
Благої  вісті  святий  день
З  часів  далеких  і  понині.

Це  третя  зустріч  нас  з  весною,
Яка  здолала  зиму  безперечно.
Благословляє  землю  Бог  сівбою  -
Раніше  це  робити  недоречно.

До  свята  з  вирію  летять  бузьки,
І  виповзають  на  поверхню  змії.
В  цей  день  господар  залюбки
Тварин  вигонить  на  подвір‘я.

Коли  дівчата  йдуть  по  воду,
В  народі  є  таке  повір‘я,
Що  пролісок  дарує  вроду,
А  первоцвіт  –  заміжня  мрія.

Щоб  прославляли  в  небі  Бога,
На  волю  випускають  птахів,
Щоб  горе  не  пускали  до  порога,
А  зазивали  щастя  в  кожну  хату.

У  церкві  святяться  проскури,
Які  їдять  зазвичай  з  медом,
Селянин  зариває  в  ниво-кутах,
Й  молитви  посилає  в  небо.

Сьогодні  небо  нам  віщує,
Що  буде  сонячним  Великдень.
Нехай  же  кожен  з  вас  почує
Слова  священної  молитви:  

«Богородице  Діво,  радуйся!  I  я  вітаю  Тебе,  Пренепорочна  Діво,  словами,  якими  поздоровив  Тебе  колись  Архангел  Гавриїл  у  Назареті.  Ти  повна  всяких  ласк,  з  Тобою  Господь.  
Всевишній  підніс  Тебе  до  найбільшої  гідності  в  небі  й  на  землі,  бо  вибрав  Тебе  на  Матір  Свого  Сина.  Ти  одна  з  поміж  жінок  вибрана  до  такої  гідності.  
Тебе  славлю,  Тебе  величаю,  Тобі  честь  віддаю,  Донько  Предвічного  Вітця,  Мати  Божого  Сина,  Обручнице  Святого  Духа.  
Окрім  такої  гідності,  Ти,  Пресвята  Діво,  така  покірна,  що  називаєш  Себе  Божою  служницею.  
Тож  молю  Тебе:  навчи  й  мене  тієї  найбільшої  чесноти  -  покори.  Випроси  мені  ласки,  щоб  я  міг(ла)  лише  тим  величатися,  що  я  Твій(оя)  слуга.  А  коли  буду  Твоїм(єю)  вірним(ою)  слугою,  тоді  буду  виконувати  Божу  волю  в  усьому  і  через  те  буду  учасником(цею)  Божої  слави  на  небі.  Цього  від  Тебе  надіюся,  про  це  Тебе  сьогодні  гаряче  прошу.  
Амінь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328389
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


Володимир Шевчук

Душа

(Валі  Савелюк)  


В  очах  
життєва  сила  
не  згоря,  
Якщо  ці  очі  
звернуті  
угору.  
Не  йде  тут  мова  про  
німу  покору  –  
То  все  у  грудях  та  
душа-зоря!    
Я,  знаєте,  
з  цікавості  горю:  
Душі  в  очах  
не  видно  й  
при  потребі,  
Як  днем  
не  видно  зір  
на  чистім  небі,  
Однак…  
є  спосіб  
бачити  
зорю  
Не  в  ніч.  
Не  в  ніч!  
Душа  –  
зоря  з  імли,  
То  світанкове  сяйво,  
як  поблажка!  
Пробитись  на  поверхню  
дуже  
важко,  
Коли  ніхто  не  відає  коли…    
Така  гучна,  
як  срібло  на  росі,  
Настільки  тиха,  
як  Велика  Берта…  
Це  саме  та  
субстанція  
відверта,  
Яку  ми  так  приховуємо  всі.  
А  знаєте,  от  що  таке  
душа?  
То  совість,  
чи,  
скоріше,    
засторога  
Від  грішного,  
щоби  боятись  Бога?..  
Чи,  
може,  
це  багатство  без  гроша  
Єдиного?  
Бо  зірку  у  імлі  
В  криниці  й  днем  
побачиш  
у  глибокій…  
Бо  тільки  та  душа  пізнає  спокій,  
Яка  неспокій  знала  на  землі.  



06.04.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012


Юрий Богатинский

Человек

Сложней  всего  быть  человеком.
Ещё  сложней  остаться  им:
В  несчастье,  так  же  как  с  успехом,
С  теченьем  лет  и  в  ходе  зим  -

Не  утопив  лицо  в  болоте,
Не  потеряв  в  дороге  честь,
Не  зачеркнув  друзей  в  блокноте,
Не  дав  врагам  услышать  лесть.

Придя  на  помощь  чуть  пораньше:
Солдат,  пожарных  и  врачей  -
Сумев  таким  же  быть  и  дальше
Без  благодарности  людей.

Не  огрубев  от  расставаний:
Нести  с  любовью  тяжкий  крест,
Черпая  сложность  расстояний
Пройти  с  ним  мир  до  Божьих  мест.

И  оглянувшись  напоследок:
Из  раны  вынув  острый  нож...
Всем  показать,  как  стержень  крепок
И  как  хрупка  земная  ложь.

Быть  человеком  очень  сложно  -
Ведь  мы  живём  не  в  лёгкий  век!
Но  есть  такие  -  значит  можно:
Таким  же  стать,  как  человек.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11204050151

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327808
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Юрий Богатинский

Все люди дятлы

Все  люди  дятлы  не  иначе  -
Всё  клювом  долбят  без  конца:
Желая  выдолбить  Версаче
И  достучаться  до  дворца.

Но  клюв  стирает  толщ  бетона
И  жёсткость  разных  черепиц.
Там  где  дворца  стоит  колонна  -
Гнезда  не  будет  для  яиц.

Но  всё  же  есть  такие  птицы  -
Которым  лишь  стучать  дано:
Всю  жизнь  выдалбливать  крупицы
С  бетона  птицам  суждено.

Ну  а  потом  лететь  в  посадку:
Надеясь  только  на  гнездо
И  на  яиц  чужую  кладку  -
Ведь  не  до  них  стучалось  до.

Так  много  в  жизни  дятлов  разных,
Но  мудрый  дятел  только  тот  -
Кто  не  в  усилиях  напрасных
Стучит  в  посадке  средь  высот.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112040310025

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327459
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Роман Хвиль

Ода мисливця

Рано  вранці,  ледь  проснувшись,
Швидкоруч  зібравши  речі.  
Взяв  з  собою  бутерброди,  
Рюкзачок  надів  на  плечі.
З  сейфа  витягнув  рушницю,
Йде  мисливець  на  пшеницю.
Там,  домовившись  раніше,  
Вже  чекають  його  інші.
Всі  одіті  в  камуфляжі,
Поза  поясом  ножі,  
Йдуть  в  загінку  до  межі.
Де  кінчається  пшениця,
Починається  рілля.
На  ріллі,  сховавшись  в  ямку,
Сидить  заєць  спозаранку.
Щоб  сіренького  підняти,  
Треба  голосно  кричати.
Розійшлись  мисливці  в  ряд,
Стали  голосно  кричать.
Сполохавсь  вухатий  враз,
І  давай  що  душ  тікать.
Бах,  бабах  зусіль  лунає,
Заєць  швидше  ще  втікає.
І  лиш  в  мріях  у  мисливця,
Залишається  пшениця,
І  той  заєць,  що  тікає,
Всі  надії  відбирая.
Голосно,  щось  крикнув  матом,
Подивившись  зайцю  вслід,
Сів  мисливець  на  обід.
Розстелили  скатертину,
Повсідались  навкруги,
Витягли  шматочки  сала,
Огірочки,  цибулину.
Дядя  Вітя,  так  хвастливо,
З  торби  витягнув  линину.
В  кожного  горілки  пляшка,
Розв’язались  язики.
Роззнайомившись  потроху,
Всі  давай  чесать  байки.
Хто  про  вдале  полювання,
Про  рибалку  на  ставку,
А  комусь  потрібно  просто,
Вилити  з  душі  журбу.
П’ють,  їдять,  гульба  вирує,
Захотілось  пострілять.
Порозставили  пляшки,
На  деревах  в  лісосмузі,
Порозвішали  шапки.
Кожен  взяв  до  рук  рушницю,
Навіть  той,  хто  проти  був.
І  відкрилась  канонада,
Мертвий  степ  увесь  загув.
Що  за  радість  полювання!
На  природі  відпочити,
І  не  саме  головне  в  нім,
Звіра  дикого  убити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326529
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012


hronik

Життя у кадрі (із щоденника)

Життя  не  завжди  має  сірі  моменти  нашого  будення.  У  кожного  бувають  і  позитивні  історії.  Не  потрібно  лише  сидіти  на  місці,  а  рухатися  постійно  вперед  і  не  зациклюватися  тільки  на  банальному  зароблянні  грошей  та  постійних  питаннях:  «А  мені  заплатять?».  У  кожній  зустрічі,  у  кожному  знайомстві,  у  кожній  розмові  здобуваються  нові  контакти,  укріплюються  старі.  

Дуже  часто  ці  контакти  бувають  корисними  для  людини,  для  просування,  для  особистого  розвитку,  адже  кожна  людина  може  чогось  навчити  іншу  людину,  дати  відповідь  на  часами  досить  прості,  а  заразом  складні  запитання.  Життя  при  цьому  стає  цікавішим,  динамічнішим.  Людина  стає  бути  задоволеною  своїм  існуванням,  своєю  потрібністю  цьому  світу,  своїй  Батьківщині  і  це  додає  їй  драйву,  наснаги  до  більших  звершень.

Сьогодні  о  12.00  відбулося  урочисте  відкриття  пам’ятника  полеглим  львівських  професорам  на  Вулецьких  пагорбах,  де  мені  вдалося  ближче  познайомитися  Борисом  Возницьким,  Ярославом  Грицаком  та  деякими  ректорами  вроцлавських  вищих  навчальних  закладів.

Особливо  мені  трапилася  нагода  познайомитися  з  досить  непересічною  людиною  в  польській  дипломатичній  місії  –  надзвичайним  і  повноважним  послом  Польської  Республіки  –  Генриком  Літвіном,  який  у  нашому  краї  недовго  –  з  травня  поточного  року.  Я  його  уявляв  дещо  інакшим,  але  побачив  досить  привітного  високого  кремезного  чоловіка  в  окулярах,  який  спілкувався  з  пресою  польською  мовою,  проте  коментар  він  вирішив  мені  дати  українською.  Пан  Літвін  розповів  про  те,  як  довго  прийшлося  працювати  над  ідеєю  та  реалізацією  створення  пам’ятника  загиблим  львівським  професорам,  а  поза  тим  поділився  деякими  поглядами  на  польсько-українські  відносини,  про  які  просив  не  мене  нікому  не  розповідати.  Людина,  на  перший  погляд,  дуже  обдарована,  освічена  та  культурна.

Інколи  потрібно  бути  в  потрібному  місці  і  в  потрібен  час,  адже  світ  не  стоїть  на  місці  і  постійно  мчиться  кудись  вперед  чи  навпаки  –  котиться  кудись  вниз.  Потрібно  багато  працювати,  щоб  здобути  певний  досвід,  інформацію,  яка  допоможе  людині  не  тільки  збагатитися  знаннями,  але  й  досягнути  чогось  істотного  в  своєму  житті  та  вирішити  не  тільки  свої  проблеми,  але  й  проблеми,  які  виникають  в  державі  загалом.  Інформація  керує  світом  –  хтось  казав.  Але  вона  –  не  найголовніше  надбання  цього  світу.

Львів      03.07.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268453
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 28.03.2012


hronik

Закохана у дощ

Вона  закохана  в  щоденності  у  дощ  -
Стихія  ця  ніколи  не  лякала
Їй  мало  було  даних  нині  площ,
Бо  більшого  вона  завжди  шукала.

Вона  ішла  крізь  терня  у  віки,
Фортуна  усміхнулась  ненароком  -
Вона  знайшла  шляхи,  куди  іти
Й  пішла  собі  вперед  рішучим  кроком...

16.03.2012  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322518
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Контрабас

Співаєш гарно

Співаєш  гарно
Мені  про  щастя  ,  милий  .
І  стільки  маєш  
Доблесті  і  стільки  сили.
Облизуєш  губи  
На  щось  сподіваючись,
Дивишся  в  очі
Ніби  ховаючись.
Береш  за  руки  
Ніби  я  вже  погодилась.
Намагаєшся  зламати  
Стіни  ,  що  поміж  нами  зводились.
Рвеш  контекст
Щоб  скоріше  заплутати.
Брешеш  солодко  …
І  не  відпустиш  ти?
Самоствердження  
За  рахунок  мій.
Бідний  хлопчик  
Заручник  попсових  мрій.
Співаєш  гарно
Всі  курки  на  мене  звівши
Так  солодко…
Та  я  не  люблю  спів  ,  а  поважаю  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325643
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Леся Геник

Не буду я…

***
Не  буду  я  боротися  за  диво,
Котре  й  не  диво,  а  буденний  фат!
Спокуса  безголоса  юродиво,
Так  пещено  забита  десь  між  шат,
Де  вбоге  панство  банно  спочиває...
Не  хочу  у  підніжники  сліпих!
Не  багну  ані  Пекла,  ані  Раю,
Ані  добра,  ані  байдужих  лих
З  їх  рук!  Нехай  сирітська  доля  -
То  все,  що  маю  в  при́нос  від  життя...
Нехай  не  цукор  -  чумаківня  солі,
Нехай  не  пісня,  а  сумне  виття!
Та  буду  чесна  перш  перед  собою,
І  перед  Богом,  і  перед  людьми...
Не  хочу  дива  з  ознаками  гною,
Не  хочу  неба  з  ангелами  тьми!
(26.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325277
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


Леся Геник

Самотньо посиджу…

***
Самотньо  посиджу  у  голосистім  сквері,
Де  тужаться  пташки  накликати  весну,
Де  почуття  гамселять  у  молодечі  двері
Із  бруньками  разом  втікаючи  зі  сну...

Де  голубів  наївність  розсипана  навсебіч.
Між  крихточок  підніжних  -  надії  голосінь...
І  сонечко,  грайливо  пощипуючи  леді,
Ховає  ніжки  смутку  у  недосяжну  тінь...

Схилившися  на  спинку,  загля́ну  в  очі  ясні  -
Святі  небес  озера,  що  в  гілочках  тонуть...
Життя  довкруг  вирує...  Яке  ж  воно  прекрасне,
Коли  душі  під  силу  красу  ту  осягнуть!
(23.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324605
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012


Леся Геник

Ти не зважай…

***
Ти  не  зважай,  що  дні  проходять  мимо...
І  не  сумуй,  що  погляди  всі  повз...
Нехай  сльоза  душі  -  така  незрима,
Нехай  гірчить  і  біль  уже  підповз
До  горла  близько...  І  уже  стискає!
Та  сильна  будь!  Та  неба  не  віддай!
То  й  небуття  так  само  проминає:
Так  само  в  Пекло,  а  як  ні  -  то  в  Рай...
І  всім  коритись,  і  усім  каратись:
І  за  байдужість,  і  за  мимо  всі!
Ти  не  зважай...  Навчи  себе  сміятись,
Посіявши  печаль  в  надій  росі...
(24.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324862
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012


Юра...

« Ні…я надто втомилась ділити тебе… крапка… »

Так  хмуриться  небо…  у  вікнах  темніє  весна,
збігають  дощами  хвилини  водою  по  склу…
Місяць…підвечір  на  місто  розілляв  лимонад.
...Він  з  димом  ковтає  самотність…  й  кімнату  пусту…

Остання  цигарка,  погасла    мов  день  в  попільниці,
недопалків  більше,  як  в  їхньому    місті  людей…
Набрати  твій  номер…  для  нього  пішло  вже  на  принцип,
і  він  краще  простОїть,  ще  вічність  біля  дверей
твоєї  квартири…Ти  коли  вийдеш,  він  скаже…  «Пробач,
якщо,  ще  не  пізно  давай  почнемо  спочатку…?»  
Ти  лиш  промовиш  крізь  стиснутий  біль,  ненависть  і  плач…
«Ні…я  надто  втомилась  ділити  тебе…  крапка…»                                .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324962
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012


Morana

Я бы…

Я  бы  любила  тебя  каждым  скованным  нервом,
Каждым  кусочком  плоти,  если  плоть  поделить.
Я  бы  любила  тебя  сердцем  вторым  и  первым,
Может  быть,  даже  третьим  буду  тебя  любить.

Я  бы  любила  тебя  каждой  клеточкой  боли,  
Мелкими  ранками  горя,  пропастями  души.
Я  бы  любила  тебя,  разодранная  до  крови,
Разорванная  в  клочья,  с  громким  пульсом  в  виски.

Я  бы  любила  тебя  микроинсультами  памяти,
Нервами,  пальцами,  целыми  сотнями  прыщиков.
Лет  так  до  ста,  ну  хотя  бы,  до  пятидесяти,
До  мышечных  судорог,  до  наркотических  чёртиков.

Я  бы  любила,  клянусь,  даже  в  день  конца  света,
Я  бы  тебя  прикрывала  собою,  всем  телом.
Пусть  разлетится  на  части  вся  наша  планета,
Я  сберегу  тебя,  я  сберегу,  я  сумею!!!

Я  бы  любила  тебя!  Всеми  фибрами  гнева,  
Всеми  своими  колючими,  колкими  фразами,
В  здравом  рассудке,  или  за  гранью  предела,
Я  бы  любила  тебя  ,  знаешь,  по-настоящему...

Я  бы  любила  тебя,  может  быть,  до  безумия,
И  до  убийства  невинных  ни  в  чём  совсем    судеб...
Я  бы...  но  только  любить  вряд  ли  буду  я...
Будет  ОНА!  Пусть  Она  свою  душу  и  губит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322949
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Чеширский Мыш

Только…

Только  познавший  боль  неприкрытых  чувств
 Знает,  как  горек  кофе  и  сладок  мед.
 Я  иногда  слишком  громко  тебе  молчу.  
 Так  очевидно,  что  даже  дурак  поймет.

Только  узнавший  как  холодна  река
 Сможет  увидеть  течений  подводных  крест.
 Я  иногда  слишком  громко  о  пустяках,
 Чтобы  меж  ними  главного  не  прочесть.

Только  познавший  тьмы  беспросветной  жуть
 Знает  кто  он  такой,  как  его  зовут.
 Я  ничего,  ничего  тебе  не  скажу.
 Ты  догадаешься.  Знаю.  И  тем  живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319903
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Nata Winter

суть людей

Кровью  сердце  истекает,в  груди  огромная  дыра;
                             В  каждой  плоти  монстры  обитают,но  как  мир  история  стара...
                             Все  чувства  запираем  накрепко  стальным  замком                  
                             Себе  лишь  горе  выбираем,утопая  в  разуме  больном...                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
                       Суть  людей  жестока-
                           и  желчь,и  ярость,и  злорадство...
                           у  нас  нет  желаннее  порока,
                           чем  достать  любой  ценой  богатство..
                     Куда  бежать  и  где  таиться?
                       Как  злобу  в  сердце  побороть?
                     Неужель  мы  покоримся,
                         душу  дьяволу  продав  и  плоть?
   
                         Оглянись  назад,о  друг  незрячий!
                               читай  сердца  людей  скорей-
                               нам  пороки  эти  на  удачу
                               дьявол  даровал,уж  мне  поверь...    
                         Быть  может  Бога  нет,
                           но  Тёмный  в  сердце    каждом  обитает...
                         Правит  нами  сотни  лет,
                             крупицы  чувств  из  сердца  вытесняя...

                       Летят  века  и  кровавые  эпохи...
                             а  людей  не  сменился  путь-
                             плоть  Земли  терзают  как  блохи,
                             её  на  колени  желая  согнуть...
                         Для  всех  правило  едино-
                           убей  или    убитым  будешь  ты.
                         Вокруг  остались  лишь  кретины,
                           убийцы  мира  истой  красоты...

                           +эпилог:  где-то  в  космосе,далёко,
                                                       вокруг  звезды  одинокой
                                                       летит  планета  злодеев...
                                                       она  мучится  и  терпит...
                                                       а  губят  её  взрослые,безумные  дети...
                                                       зря    люди    мать  свою  сердят..

                                                                                                                                                                       
1:16  am  08.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322798
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012


Леся Геник

Якщо дарунок…

Присвячую  Світанкові...
***
Якщо  дарунок  півнебес  -
Тобі  дарую!
Коли  в  цілунках  світ  увесь  -
Уже  цілую!
Якщо  трембіти  неземні  -
То  трембітаю!
Коли  ж  бо  квіти  чарівні  -
То  вже  квітчаю
Твоє  усміхнене  вікно
На  щиру  долю!
Горить  чуттєве  "пломено́"  -
Горне́  любов"ю!
Десь  між  пелю́стками  троянд
Живе  надія...
У  зореносний  пишний  сад
Тепла  насіяв
Світанок  ніжний  з-поміж  хмар,
Невтримна  воля...
Твоя  душа  -  безцінний  дар,
Весняна  доня...
Найкраще  все  в  обіймах  літ
На  таці  пишній
Несе  сьогодні  всенький  світ,
Отець  Всевишній...
(15.03.12)

З  Днем  Народження,  любий  Світаночку!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322181
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Віталія Абрам'юк (Івасюк)

Її назвали іменем "Життя"

Проста  дівчина,  яка  бажала  щастя,  посміхалася  сонцю  і  рахувала  зорі.  Вона  не  знала,  що  чекає  за  поворотом,  але  з  іскрою  в  очах  виглядала  за  ріг.  Вона  була  задоволена  всім  і  всіма.  Вона  вважала,  що  світ  прекрасний.  Вона  щиро  вірила  в  людську  доброту...
         ...  Але  їй  довелось  побачити,  як  помирає  світ...
         Одного  ранку  сонце  просто  не  зійшло  і  вітер  перестав  шуміти...  Крик...  Паніка...  Хаос...  На  її  очах  руйнувалося  все,  що  вона  любила...  Не  було  співу  птахів.  Не  було  посмішок.  Не  було  нічого...
         Вона  не  хотіла  нічого  бачити,  але  сховатися  було  нікуди...  Висохли  дерева.  Розсипалися  гори.  Обміліли  моря...
         Вона  плакала...  Сльози  капали  на  холодну,  мертву  землю...  Вона  просила,  щоб  це  був  сон...  Але  вона  не  прокидалася...  А  навкруг  паніка  і  розпач...  І  страх...
         І  раптом  вона  побачила  двох  янголів:  білого  і  чорного,  які  зверху  дивилися  на  спустошений  світ...  Вона  кликала  їх,  просила  допомогти,  але  вони  не  чули  її...  В  потоці  страху  і  страждання,  вони  не  помічали  пари  заплаканих  очей...
         ...  Вона  довго  кричала  і  плакала,  поки  білий  янгол  не  помітив  її.  Обидва  янголи  підлетіли  до  неї  і  здивовано  подивилися.  Вони  не  розуміли  її...
         -  Чому?..  Чому  ви  це  робите?..  Навіщо  ви  все  знищуєте?  Світ  не  такий  поганий...
         -  Ні,  дівчинко.  -  Відповів  чорний  янгол.  -  Він  гірший,  ніж  здається.  Ми  не  розуміємо,  чому  ти  плачеш  через  цих  людей...  Впродовж  століть  ви  самі  знищували  себе,  прирікаючи  своїх  нащадків  на  повільну  смерть...  Ви  вирубуєте  ліси,  які  дають  вам  кисень.  Забруднюєте  води,  які  є  основою  життя.  Ви  знищуєте  свою  планету  навіть  не  усвідомлюючи  цього.  Якщо  цей  світ  непотрібний  вам,  то  ми  заберемо  його...  А  ви  доказали,  що  він  для  вас  неважливий...
         -  НІ,  це  ви  помиляєтеся.  Все  не  так  погано.  Людство  заслуговує  на  другий  шанс...  Так,  ми  не  ідеальні,  але  нам  немає  на  кого  рівнятися...  Скажіть,  що  нам  робити  і  ми  зуміємо  змінитися...  Хоча  б  спробуємо...  Просто  дайте  нам  останній  шанс...
         -  Вже  занадто  пізно.  -  Похмуро  відказав  янгол  в  білих  обладунках.  -  Ми  довго  чекали  і  надіялися,  що  ви  змінитеся.  Але  все  марно.  Люди  настільки  зіпсовані,  що  навіть  на  порозі  загибелі  залишаються  злими,  жадібними,  заздрісними...  подивися  на  них...  Вони  не  варті  твоїх  сліз...
         -  Тоді  заберіть  моє  життя...  В  цьому  світі  є  заради  чого  боротися.  Є  люди,  заради  яких  варто  плакати  і  сміятися  водночас.  Є  моменти,  заради  яких  варто  жити  і  помирати.  Є  події,  яких  чекаєш  все  життя.  Є  зорі,  під  якими  варто  освідчуватися  в  коханні...  Є  ви,  і  у  вас  варто  вірити.  Є  Бог,  на  якого  треба  надіятися.  Є  вуста,  які  варто  цілувати  і  очі,  в  яких  варто  тонути  щоразу...  Кінець-кінцем  є  тварини,  які  не  вчинили  нічого  поганого.  Є  квіти,  які  бажають  цвісти.  Є  зорі,  які  хочуть  світити...    ...  Цей  світ  вартий,  щоб  його  зберегти...  Останній  шанс...  І  все...  Я  більшого  не  прошу...
         -  І  ти  готова  пожертвувати  собою  за  цей  черствий,  байдужий  і  нікчемний  народ?..  Я  тебе  не  розумію!
         -  Кожен  заслуговує  на  останній  шанс.  У  кожного  має  бути  змога  виправитися...
         -  Останній  шанс,  кажеш...  Гм...  Ну  нехай.  Останній  шанс...  для  них...  вартістю  твого  життя...
         ...  Вони  змахнули  крильми  і  зникли  в  напівтемряві...  Вона  відчула,  що  її  нічого  більше  не  болить...  А  на  душі  так  тихо,  спокійно...
         Вона  побачила  яскраве  світло  і  пішла  на  нього...  "Може  це  і  є  те  світло,  до  якого  мені  треба  йти?.."  І  вона  пішла...  Щоб  більше  не  повернутися...  Ніколи...
         -  Доню,  пора  вставати!
         Зірвавшись  з  ліжка  вона  нічого  не  розуміла...  "Як?  Я  ж  померла...  За  останній  шанс!..  Я  нічого  не  розумію.  Що  сталося?..  Боже,  що  це  за  злий  жарт?..  Чи  це  був  сон?..  Просто  жахливий  сон..."
         Вона  встала  і  роздивилася  навкруг...  Все  знайоме:  її  ліжко,  шафа,  стіл...  Її  улюблені  книги  і  фотографії  на  стінах...  Вона  вдома!..  От  тільки...  "Що  це?"  Велика  коробка  на  столі...  "Цікаво,  що  тут?"
         Вона  відкрила  коробку  і  побачила  там...  Янголів:  чорного  і  білого...  Два  великих  порцелянових  янгола  з  великими  крильми  і  добрими  очима...  І  записка:  "Ти  заслуговуєш  на  те,  щоб  світ  отримав  другий  шанс.  Хоча  ніхто  не  дізнається,  кому  завдячує  своїм  життям,  але  ти  вічно  житимеш  у  наших  серцях..."  І  чотири  слова  на  звороті:
         "Її  назвали  іменем  "ЖИТТЯ"!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293664
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 15.03.2012


Леся Геник

Тонка струна…

***
Тонка  струна,  що  плаче  в  серці  болем...
І  тільки  вітер  прошепоче...  Мить...
Чуття  всесильне,  хоч  здається  кволим,
Коли  напівживий,  напівболить.

Коли  корчі  заплутують  дороги
І  хід  думок  одразу  не  сягнеш!
Лишаються  покручені  тривоги:
Правдива  суть!  Та  віри  знов  не  ймеш.

І  знов  натринькуєш  на  струнах  серця
Сумний  мотив,  не  випитий  до  дна.
Комусь  ковток  піврадості  знайдеться,
Комусь  повік  півістина  сумна...
(26.02.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321906
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012


Леся Геник

Немає слів…

***
Немає  слів.  Елегію  мовчання
Дарує  небо  під  рум’яним  склом.
У  тиші  теж  своє  палке  звучання
Із  вічністю  безмежжя  в  унісон.

На  нотах  часу  -  непомітна  сила,
Що  німотою  здавлюючи  крик,
Ламає  гордість  і  підносить  крила!
Слабенький  вогник,  пам’яті  сірник…

Прибій  вечірній.  Зтончене  безслів’я
У  погляді  розсипаних  зірок.
Цвіркун  уяви.  І  ряднина  віри
Між  тишею  і  словом  стелить  крок...
(11.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Юрий Богатинский

Пустые люди

Стоит  бутылка  опустевшей,
С  таким  сухим  и  пыльным  дном,
С  зелёной  мухой  разжиревшей  -
Что  упоилась  в  ней  вином.

Та  муха  тщетно  сушит  крылья:
Мечтая  горлышка  достичь,
Но  затихает  от  бессилья  -
Перебороть  свой  винный  бич.

Мы  часто  видим  злых  прохожих
И  знаем  тех,  кто  пуст  собой  -
Людей  пустых  на  мух  похожих,
Другие  с  мухой  всей  душой.

Зачем  держать  пустую  тару,
Кладовку  всю  забарахлив?
Ведь  проще  выкинуть  ту  пару  -
Лишив  дальнейших  перспектив.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203106481

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320612
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Юрий Богатинский

Просто 90

Сегодня  ей,  увы  не  просто...
Уже  года  берут  своё  -
Ведь  счетчик  выбил  девяносто,
А  в  доме,  деда  лишь  ружьё:

Оставил  ей  свою  утеху,
А  сам  до  Господа  ногой  -
Ушёл  старик,  совсем  не  к  спеху,
На  горесть  бабушке  седой.

Стакан  воды,  одна  таблетка:
Заждались  бабушку  свою.
Как  хорошо,  что  есть  соседка,
Уже  совсем  в  глухом  краю.

Ведь  все  разъехались  детишки,
Оставив  с  дедом  их  одних.
А  что  есть  здесь  -  грибы  да  шишки.
Понять  конечно  можно  их.

Сегодня  звонят  ей  внучата:
Каким  уже  по  сорок  лет
И  поздравляют  до  заката  -
Видать  часов  у  внуков  нет?

Присела  бабушка  не  просто:
Всплакнув  тихонько  у  окна,
Забыв  о  том,  что  девяносто.
О  том  лишь  вспомнив,  что  одна...


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203108412

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320668
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


kulik

Любовь. (с)

Смотри  душа,  ты  вечна.
Увидь  глазами  своей  плоти  -  по  миру  ты  париш  безпечно.
Смотри,  ты  независима  от  тела.
В  то  время,  когда  ты  так  хотела
Оказаться  где-то  там  -  ты  летела.
Смотри,  душа,  ты  -  настоящая  любовь.
Ведь  к  ней  не  прикреплено  тело,
Значенья  не  имеет  текущая  в  нем  кровь.
Моя  душа  любит  другую  душу.
И  чтобы  в  жизни  не  случилось
Мне  плоть  её  будет  не  нужна.
Душа,  стремись  к  чему-то  Выше.
Предназначенье  наше  в  этой  жизни
Зависит  только  от  того  кто  смотрит  Свыше.
Душа,  пройдут  года  и  ты  поймешь,
Все  твои  чувства  это  просто  ложь.
Тело  в  котором  ты,  всего  лишь  средство,
А  состояние  твое  -  любовь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316864
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Юрий Богатинский

Сука

Сука  бездомная  лает  от  голода:
Лаем  своим  заполняя  дворы,
Но  сквозняком  равнодушия  города  -
Лай  тот  уносится  в  тартарары.

Люди  не  видят  чужие  страдания...
Люди  не  слышат  предсмертный  мотив...
Сука  находится  в  фазе  изгнания  -
Теми  кто  выгнал  её,  прикормив.

Окна  горят  для  неё  не  надеждами,
Только  свидетельством  черствости  масс.
Стёкла  блестят  со  своими  невеждами,
Блеском  фальшивым  для  суки  сейчас.

Старая  сука  уходит  от  честности  -
Люди  не  врут,  если  долго  молчат.
Тех  изгоняют,  кто  полон  той  верности
Сердцем  ту  верность  впитав  со  щенят.

Лапы  сквозь  боль  подчиняя  стремлением  -
Сука  уходит  в  последний  свой  путь.
Только  лишь  он,  будет  им  утешением  -
Тем  кто  не  может  от  лая  заснуть.

P.S.    в  тартарары  -  подземное  царство  мёртвых.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202236376

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316260
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012


Леся Геник

Мороз вже геть сказився…

***
Мороз  вже  геть  сказився  за  вікном!
Гамселить  Цельсій  «стовпчиком  уго́ру»…
Довкруг  –  магічність,  вибілена  сном,
Уста  Цариці  –  і  закон  "в  покору"!

І  силуети,  вкутані  до  вух,
Пихтять  у  хмарах,  наче  паротяги.
Багатоноття  –  скри́пами  на  слух.
Дефілювання…  І́нейні  стиля́ги!

Нотує  ранок  обсяг  мерзлоти.
Мороз-угідник,  вправний  виконавець…
У  небо  –  месидж,  звітності  листи,
Людей-сніжинок  енергійний  танець…
(3.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311138
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012


забайкальская

Ты не придёшь…

Ты  не  придёшь,  осенним  ветром
В  окно  моё  не  постучишь.
Надеждой  не  придёшь  с  рассветом.
Не  скажешь:"здравствуй,мой  малыш!"

Ты  не  придёшь  со  снегом  белым.
Он  скрыл  собой  твои  следы.
Я  так  давно  уже  не  пела
Про  наши  общие  мечты.

Ты  не  придёшь  весной  цветущей.
Меня  за  руку  не  возьмёшь.
И  сердце  от  тоски  гнетущей.
От  ожиданья  не  спасёшь.

Короткой,тёплой,летней  ночью
Вдруг  постучится  ...дождь  в  окно
Ты  не  придёшь,да  только,впрочем.
Уже  совсем  мне  всё  равно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308377
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Me4tatel*niza)

Годинник б:є дванадцять ночі

Годинник  б:є  дванадцять  ночі
А  радість  не  лишає  очі
Всі  ми  загадуєм  бажання
Не  полишаймо  сподівання.

Дванадцять  ночі  ритм  б:є
Старий  дідусь  шампанське  ллє
Відлунням  дзвін  бокалів  мчить
Всі  будуть  знову  краще  жить.

Дванадцять.  Ніч.  Годинник.  Сміх.
Я  з  радістю  вітаю  всіх
Нехай  добро  панує  в  світі
Нехай  вам  буде  в  радість  жити
Здоров:я  щастя  і  удачі
Кохання  й  грошей  на  додачу.

Дванадцяту  годинник  б:є
І  новий  рік  до  нас  іде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306071
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Юра...

Ну що ж душа…ти знаєш, мені важко…

Тобі  відкрив  я  не  приступне  его,
і  двері  навстіж  змученого  серця…
як  добре,  що  не  чуєш  ти  той  скрегіт
душі  моєї,  що  в  пориві  б’ється,

бігає  в  питанні,  як  бути  далі?
і  розбиває  вщент  пусту  кімнату…
влаштовує  для  мене  ці  скандали,
заганяє  по  кутках…ставить  мати…

Ну,  що  ж  душа…  ти  знаєш,  мені  важко…
та  в  мене  є  вона…  І  справді  годі
іржаві  забивати  в  тебе  цвяшки,
які  не  можу  вийнять    при  нагоді,
навіть  згодом…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305777
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Чорний Кіт

Двоє з різних епох…

Їх  очі  горіли  як  яскраві  комети,
В  серцях  любов  лилась  рікою,
І  кожний  дотик  під  тремтінням  гас,
І  ніжність  була  такою  п'янкою.

Він  був  дорослий  і  поважний,
Чарівний,  світлий  і  відкритий,
А  в  ній  захована  душа,
І  розум  ще  такий  розмитий.

Вони  жили  в  одному  сні,
І  подих  був  один  на  двох,
І  хоч  вони  не  розлучались,  
Та  були  з  різних  все  ж  епох.

Вона  кохала  до  безтями,
Й  життя  своє  йому  віддала,
За  ним  пішла  би  на  край  світу,
І  в  небо  шлях  би  прокладала.

Для  нього  нові  почуття,
Він  просто  взяв  наступну  ціль,
Погрався  трошки  і  покинув,
Й  загнав  їй  в  серці  сильний  біль.

У  місяцях  пройшли  чекання,
І  сльози  вимили  весь  шлях,
Яким  колись  у  двох  ходили,
Й  так  оповив  душевний  жах.

В  парку  лежить  чарівне  тіло,
В  руках  дзвенить  медова  з  перцем,
Ми  за  любов  чарівну  й  щиру,
Відповіли  розбитим  серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304301
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012


Квіталь Ем`ятих

Прошу зостав

Що  зробити,  як  же  жити
Як  же  далі  так?!!
Завопіти  й  заволати  
Мить...  Й  додолу  замовчати  -
Хай  навіки  пак!

Час  летить  
І  вже  минулого  не  знайдеш  вчора
Але  мій  бог  заснув  і  спить...
Несвідома  кара!

Куди  ділися  люди,  дії  та  життя?
Куди  сплило  все?  -  в  небуття?
Не  хочу  так!  Подайте  знак,  мої  браття  -
Хоча  б  маленький  натяк,  друзі...
Лише  кусоченьки  душі  у  смузі  на  стіні
На    моїй  стіні  -  
На  стіні  минулого.

Скільки  тепла  було:
Куди  не  підеш  -  всюди  раді,
Куди  не  скажеш  -  слова  добрі;
Скільки  питань,
Скільки  бажань  пішло...
Куди  ж  пішло  же,
Друже  мій?

І  совість  плаче  за  забутими  людьми  -
Забутими  людьми,  що  щастя  принесли  в  життя
Кусочок  світла,  що  без  нього
Ніяк  не  склалося  б  воно  таким  
Веселим,  Різнобарвним,  Творчим,  Класним,
Кумедним,  Теплим  і  Швидким
І  у  житті,  брателло,  кращим  часом,
Що  ніякісінько  без  сліз  добра  
Згадать  не  зможеш  ти.

Сльозам  од  радості,
Сльозам  од  горя,
Сльозам  кохання  будеш  вірить  знов...
І  знов  стара  нова  закоханість  підкаже
І  серденьку  між  пар  нав'яже
Стару  нову  незайману  любов...

Востаннє  кине,  старий  мій,  "Привіт!",  
Прикрикнувши  з  останнього  листа:
Не  забувай  достойних  вчинків  та  подій,
Добрих  людей  у  пам'яті  зостав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302678
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 04.01.2012


tanya_

Щось на кшталт особистості.

І  ти  прийшов  весь  такий,
щось  на  кшталт  особистості.
Говориш,  добре  обдумавши.
На  все,  що  робиш,    маєш  вже  готовий  алгоритм.
         Ти  дієш  чітко  по  плану,
         бажаючи  корисності.
         Та  мені  тебе  шкода,
         цим    втрачаєш  природній  життєвий  ритм.
Ти  набридаєш  з  повчаннями:
як  треба  жити,  про  сенс  життя.
І  не  смієшся  від  серця.
На  першому  місці  ж  бо  репутація
           Обережний  з  бажаннями,
           відкинув  людські  почуття.
           То  хто  ти?
           Привид,  робот?  Чи,  може,  проста  анімація?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303017
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Б'Є БАЙДИКИ ЗИМА

"Падав  сніг",  сл.  та  муз.  Ірини  Долі  -  ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=hgrMS3T0lt8&feature=related

"Сипле  сніг"  сл.  і  муз.  Ірина  Доля  -  ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=2q9-KYQ5MnA&feature=related

О.  Шнуренко  "Б‘є  байдики  зима"

     *    *    *

Б‘є  байдики  зима…
Вже  січень  на  порозі,
А  снігу  й  досі  ще  катма,
І  не  тріщать  морози…

Подекуди  цвітуть  кущі,
Травичка  оживає.
Про  сніг  звучать  пісні,
А  смуток  серце  крає.

Все  проникаюча  сльота
Аж  до  кісток  проймає.
Десь  забарився  снігопад,
Мабуть  в  гор́ах  дрімає.

Вже  скоро  Новорічне
Настане  дивне  свято,
Ми  мріємо  про  вічне,
Продовжуєм  чекати,

Що  Новий  Рік  прийде,
Всміхнеться  біло-ніжно,
І,  як  раніш,  святковий  день
Нас  привітає  сніжно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302949
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011


КРІПАКОС

Бульдозер щастя

Бульдозер  щастя,
От  воно  складне  життя,  
Ще  кілька  слів  несказаних  сказати,
Піднятися  щоб  знову  впасти,  
Ні,  цЕй  вірш  …буде  не  про  почуття,
Кохати,  щоби  потім  не  кохати.

Це  епілог,  пролог,  як  ми  були  удвох,
А  потім  знову  сам,
Ніхто  не  знає  світу  паралелі,
Людина  це  людина  це  не  буде  бог,
Хіба  потрібно  знати  нам,
Які  будуть  в  дітей  наших  завтра  ідеї.

Я  ж  лише  час,  який  потім  спливе,
Я  тільки  погляд  що  спіймали  інші  очі,
Шукаючи  себе  шукаючи  в  питаннях  відповіді  де,
Одним  достатньо  іншим  треба  більше  хочу.

Отут  ось  відповідь  а  там  питають  всі,
Дивіться  в  них  слова  подібні  наче  рими,
Я  лінії  життя,  здоров’я,  щастя  –  все  тримаю  у  руці,
Лише  любов’ю  ми  народимось  святими.

Знаходжу  день  який  я  вчора  тільки  малював,
Шукаю  сонячного  неба  кольорами,
Я  світло  відпускав  і  сам  майже  літав,
Світами,  можна  це  назвати  і  світами.  

29.12.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302999
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011


Ксенислава Крапка

Знаєш, в моєму віці чекання принца…

Знаєш,  в  моєму  віці  чекання  принца  -
Ще  не  симптом  хвороби,  а  вплив  породи.
Матимеш  вільний  час  –  то  мені  зустрінься,
Я  тобі  розкажу  про  свої  пригоди…

Я  тобі  розповім  про  жіночі  трюки,  
Як  воно  –  бути  так,  щоб  як  за  стіною,
Як  воно,  коли  раптом  цілують  руку,
Як  зупиняють  авта  переді  мною…

Як  із  плеча  бретелька  спадає  вчасно,
Що  треба  в  спину,  що  –  у  плече  і  пошепки,
Знаєш,  в  моєму  віці  самотнє  щастя  –  
Це  ще  свідомий  вибір  і  вільний  пошук.

Знаєш,  коли  мужчина  іде  позаду,
Я  відчуваю  погляди  на  сідницях,
Знаю,  я  не  повинна  про  це  казати,
Зрештою,  якщо  хочеться  –  то  дивіться…

Зрештою,  гарні  ноги,  і  гарні  груди,
Очі  також  доволі  собі  бездонні…
Знаю,  що  так  задумано,  хай  так  буде,
Хай  собі  множать  меседжі  телефонні…

В  принципі,  я  вже  звикла  до  їхніх  байок,
До  безкінечних  виходів  «десь  на  каву»,
Знаю,  я  забагато  про  це  все  знаю,
Мабуть,  саме  тому  я  тобі  цікава…

Мабуть,  саме  тому  ти  мені  не  дзвониш  –
Щоби  мені  здаватись  ще  більш  принадним…  
Знаєш,  я  так  втомилась  від  церемонних,
Я  б  так  хотіла  просто  і  без  ускладнень…

Я  б  так  хотіла  щиро  й  не  по-дорослому,
Так,  як  умію  досі  хіба  що  в  віршах…
Знаєш,  коли  у  тебе  знайдеться  простір,
Я  тобі  покажу  мене  найсправжнішу…

Я  тобі  розповім  про  життя  без  ролей,
Про  моє  справжнє,  викладене  в  хореях…
Просто  не  в  віці  суть,  я  із  тих  Ассолей,
Що  таки  дочекається  свого  Грея…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258856
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 13.12.2011


Ксенислава Крапка

Коли я впаду…

Любов  його  -  зріла,  смутна  і  терпляча  -
Серйозна,  як  фото  на  паспорт…
А  в  мене  невпинна  нестримна  дитячість  –
Зі  щастям  злетіти  і  впасти…

У  мене  потреба  палати  щосили,
І  світом  нестись  торнадо…  
Коли  я  впаду,  в  нього  виростуть  крила  -
Бо  знайдеться  роль  розради.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261739
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 13.12.2011


Леся Геник

А чи я твого серця…

***
А  чи  я  твого  серця  он  та  половина?
Та  зоря,  що  зі  сходу  червона?..
Тиха  доля  моя…  ох,  розрада  ж  первинна
І  розпука  межею,  соснова…

Чи  вбивалися  цвяхи  у  душу-«коновку»,
Щоб  черпнути  жалі  аж  до  краю?..
І  те  щастя,  та  спрагла  юнацька  обновка,
Що  на  себе  під  ніч  приміряю…

І  надією  вперто…  чи  тінь-сиротою
Попід  вікнами  зрадниці-долі…
Та  чи  є  половинкою  серця…  он  тою…
Що  шаріється  в  небі  між  зорі?..
(11.12.11)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299783
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Юрий Богатинский

У мамы день рожденье

Сидит  девчонка  за  столом
Болтая  ножками  на  стуле,
На  небо  смотрит  за  окном,
Где  тучи  чёрные  в  июле.

Лежит  большой  альбомный  лист
На  том  столе  с  карандашами,
Как  детский  взгляд  он  так  же  чист,
Девчонка  трёт  его  руками.

Ведь  только  тучи,  солнца  нет...
На  нём  не  будет  яркой  гаммы:
Исчезли  краски  в  девять  лет
В  тот  день,  когда  не  стало  мамы

Сметает  все  карандаши,
Лишь  на  столе  оставив  черный,
Рисует  детский  крик  души  -
Земли  участок  тот  неровный...

Карандашом  последний  штрих
И  на  кресте  табличка  с  датой,
Выводит  ряд  из  цифр  сухих
В  каком  осталась  жизнь  зажатой.

А  рядом  бабушка  как  мел,
Конфеты  держит  и  печенье,
Рисунок  внучки,  ей  хотел
Сказать  у  мамы  день  рожденье.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2011
Свидетельство  о  публикации  №111121210737

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299601
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Юрий Богатинский

Нет времени

Нет  времени  любить  и  быть  любимым,
Нет  времени  для  долгих  расставаний,
Нет  времени  на  то,  чтоб  быть  правдивым,
Но  время  есть,  для  краж  и  для  гуляний.

Нет  времени  для  шахт  и  для  заводов,
Нет  времени  стоять  на  остановках,
Нет  времени  на  сына  после  родов,
Но  время  есть,  сидеть  в  татуировках.

Нет  времени  для  папы  и  для  мамы,
Нет  времени  на  письма,  сувениры,
Нет  времени  заплакать  возле  ямы...
Но  время  есть  на  их  ремонт  квартиры.

Нет  времени  разглядывать  иконы,
Нет  времени  покаяться  пред  Богом,
Нет  времени  на  Божие  законы,
Но  время  есть  безбожно  пить  с  восторгом.

Нет  времени  на  те  родных  оградки...
Нет  времени  увидеть  снова  сына...
Нет  времени  работать  до  зарплатки,
Нет  времени  и  умер  как  скотина.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11112095560

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298873
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011


тарпик

Баран-депутат

(байка)
Захотів    Баран    у    депутати,
Щоби    світом    цілим    керувати.
Щоб    спокійно    красти    і    надалі,
А    мандат    й    закони    захищали.
-Чим    я    гірший?,-  став    себе    питатити,
-Барани    давно    всі    депутати!
Лошуків    на    світі    ще    багато!
Дам    вівса  –  підуть    голосувати!
Маю    роги    довгі    і    копита,
Щоби    опозицію    «гасити».
Не    біда,  що    бекаю    дві    букви!
Я    за  гроші    скуплю    всі    науки!
Зміню    документи,щоб    не    взнали,
Що    злодюга    я,    розбійник    досконалий!
Й    за    відро    вівса    знайшлось    багато
Лошуків    й    Баран    став    депутатом.
Ну    а    потім    відібрав    той    Баранище,
Весь    овес,    конюшні    й    пасовища.
Щей    Вовків    набрав    у    охорону,
Стерегти    Баранячі    закони.
А    мораль    від    байки  –  перед    вами:
Ну    не    будьте    також    Лошуками!
За    відро    вівса    не    продавайтесь,
Баранів    щераз    не    обирайте!
                                                       07.12.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298517
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011


Евгений ВЕРМУТ

ЭМОЦИИ

Что  изменилось  в  нашем  мире  новом?
Да  ничего,  но  есть  один  секрет  –
Я  вместо  водки  пью  вино  и  снова
Вхожу  во  вкус  дешевых  сигарет.

Я  деградант  и  в  этой  странной  роли
Я  возвращаюсь  в  общество  зверей,
И  если  это  делаю  по  воле,
Могу  заверить,  что  не  по  своей.

Ну,  почему,  в  тот  миг,  когда  я  в  трансе
Держусь  из  сил  последних  на  плаву,
Со  всех  сторон  твердят  мне  иностранцы,
Что  я  король  и  лучше  всех  живу.

Как  тяжело,  как  больно  это  слышать,
Когда  кричу,  хоть  мне  и  не  рожать.
Который  год  все  дальше  "едет  крыша"
И  мне  никак  ее  не  удержать.

ПОЖИТЬ  бы  год,  но  время  уплывает,
Летит  к  чертям  все,  чем  я  дорожу.
Я  знаю,  кто  об  этом  тоже  знает.
Сказал  бы  вам,  но  все  же  не  скажу.

Ну,  а  пока  я  снова  умоляю:
-  За  мной,  туда,  пожалуйста...
Скорей...!
Вон,  там,  за  стенкой  кто-то  умирает!
..............................................................
Я  думал  –  скрип
Несмазанных
Дверей...

03.12.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297842
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Кот Бегемот

Шизофренический образ ангела-хранителя

Идешь  домой,спешишь,причём  настолько,что  выбираешь  как  можно  более  длинный  путь.Остался  последний  поворот,и  можно  будет  позволить  себе  расслабиться  с  чашкой  чая  в  руках.Замедляешь  ход.Что  ждет  тебя  ТАМ?Что  ждёт  тебя  дома?Чай  и  рыбки  в  аквариуме.И  именно  из-за  этого  громко  хлопаешь  входной  дверью,из-за  этого  открываешь  кран  в  ванной  на  полную  мощность,слушаешь,как  она  стекает  водопадом  в  раковину  и  не  прячешь  руки  от  брызг.А  чай  на  кухне?Не  спешите.Длинная  тонкая  игла  проходит  под  кожу,блаженный  яд  попадает  в  кровь..
-  И  снова  здравствуй.
Зачем,зачем  повторять  этот  горький  опыт,просыпаться,открывать  глаза  и  видеть  перед  собой  пустоту?Что  меняется?Лишь  глубже  запираешься  в  себе,отрешаешься  от  мира,по-волчьи  глядя  из-под  сдвинутых  недоверчиво  бровей.
-  Привет.
Разговор...С  кем?Не  каждый,приходящий  в  экстазе  -  быстрый,как  нить  молнии.Не  каждый  плохой.
-  Слушай,завязывай  с  этим.Синие  бабочки,бэты  эти,потом  отходняк..
Как  всегда  мимо.
-  А  какие-то  ещё  причины  ты  видишь?
Ну  же,давай,сообрази,что  кайф  для  меня  уже  -  не  главное...
-  Не  знаю  и  знать  не  желаю.Мне  всё  равно.Завязывай.
Нда..Хреновый  из  тебя  ангел-хранитель,даже  очень.Ужасный.
Рушащий  все  устои,корявой  ветвью  пробивающийся  сквозь  засохшую  до  состояния  камня  землю,сквозь  мокрый  и  пахнущий  озоном  асфальт,распускающий  крылья,бутоном,внезапно,взлетая  всё  выше  и  выше..Снова,снова  только  ради  того,чтобы  полюбоваться  на  очередное  доказательство  отсутствия  Бога.Где  это  видано,чтобы  спасители  и  святые  приходили  под  кайфом?...
-  Слишком  много  размышлений  -  полуухмылка,даже  немного  горькая,но  презрительность  всё-таки  более  отчетливо  видна  -  Прощай,мне  пора..
Поднимается  и  исчезает.Как  будто  и  не  было  его.Прекрасно.
Снова  один  на  один  с  утром.За  окном  ездят  машины,ничтожные  людишки  суетятся  по  своим  не  менее  ничтожным  делам.А  у  тебя,видите  ли,депрессия.И  ни  лучика  света  не  проникает  в  комнату,а  ты  даже  не  можешь  подняться  с  кровати  и  раздвинуть  тяжелые  шторы.И  вены  не  гудят  уже,и  локти  утром  легче  сгибать,и  пальцы  не  деревянные.И  что  дальше  будет  -  непонятно  и  неизведанно.Ангела  нет,в  жизни  нужно  справляться  самостоятельно.Без  стимуляторов.
Материшься  сквозь  зубы  и  идёшь  вперёд,напролом.Танки  грязи  не  боятся,ага.
И  вот  уже  живешь  самостоятельно.Думаешь  головой,а  не  эмоциями.На  израненное  сознание  наложены  швы.
-  Размышляем?
Явился.Когда  уже  множество  детских  иллюзий  разбито  вдребезги.Когда  пальцы  -  в  грифельной  пыли,а  не  в  табачных  пятнах.И  тут  явился.
-  Ну  да.А  что?Почему?..Как?!
Ангел  этот  -  лишь  жалкий  плод  нездорового  воображения  наркомана,как?!
Маршрутка  уехала,следующую  ждать  час.
-  А  меня  и  нет.Меня  нет,слышишь?
А,понятно  -  отпусти  подсознательно  образ,конечно.А  как  же  я  его  отпущу,если  он  -  подсознательный?То-то  же.
-  А  знаешь  что?  -  закипаешь  понемногу.
-  Что?
-  Иди-ка  ты  на.
И  орёшь  уже.И  плевать,что  остальные  потенциальные  пассажиры  косятся  как-то  странно.И  не  замечаешь,что  ботики  в  грязи.
-  Не  отпущу.Мой  образ,моя  выдумка.Моральная  поддержка.Не  отпущу  ни  за  что.
-  Ладно.  -  ну  зачем,зачем  столько  безразличия  вкладывать  в  слова?  -  Не  кипятись.
И  ушёл.Ну  и  ладно.Ухмыляешься  притихшим  испуганно  людям  на  остановке  и  дальше  ждёшь  чертову  маршрутку,не  думая  ни  о  чём.У  тебя  персональная  шизофрения,на  подсознательном  и  сознательном  уровнях,совершенно  неконтролируемая  и  неизлечимая  шизофрения.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287896
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 01.12.2011


Григорий Подольский

О безопасном сексе (1 декабря-Международный день борьбы со СПИДом)

1.
Ночь,  улица,  фонарь...  В  аптеке
Опять  презервативов  нет.
Девицу  тащит  с  дискотеки
Домой  подвыпивший  поэт.

Он  в  настроении  прекрасном,
Младая  кровь  его  бурлит...
Увы,  о  сексе  безопасном
Совсем  не  думает  пиит.

И  в  холостяцкой  комнатушке,
Соседям  не  давая  спать,
Однообразно  и  натужно
Всю  ночь  скрипит  его  кровать.

А  утром  выходя  из  дома,
Опять  он  свеж  и  полон  сил,
Читает  стих  своей  знакомой,  
Дает  ей  деньги  на  такси...

Он  вскоре  знаменитым  станет,
Мечту  в  реальность  воплотив...
Ах,если  бы  в  его  кармане
В  тот  вечер  был  презерватив!..

2.
Он  через  год  умрет  от  СПИДа-
Задумчив,  истощен  и  тих.
Так  и  не  стал  он  знаменитым,
Не  написал  свой  лучший  стих.

Забыл  о  безопасном  сексе
Он  под  влиянием  вина,
Судьбе  коварной  выдал  вексель
И  заплатил  за  все  сполна...

Мораль:  о  сексе  безопасном
Не  забывай,  мой  юный  друг:
Держи  презерватив  в  запасе
(А  лучше-  два)  в  кармане  брюк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297125
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


ТАРА

Музыка во мне

Я  музыку,  звучащую  во  мне  давно...  
освобожу  и  отпущу  на  волю.
Так  грустно    в  заперти  её  держать,
как  птицу  в  клетке,  знавшую  неволю...

Пусть  не  томится  у  меня  в  душе,  ей  
предоставлю  право  выбора    простора  
И  пусть  сама  решает,  как  звучать:
в  тональности  минора  иль  мажора.

Я  отпустила  всё  звучавшее  во  мне...  
Свободы  звук  в  часы  заката  и  восхода
Звучание  прекраснее  вдвойне!
Величие  тональности  -  свобода!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295850
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

LOVE OF MY LIFE

Freddie  Mercury  -  Love  of  my  life

Переспів  -  О.  Шнуренко

http://www.youtube.com/watch?v=MDsAFlei0yI&feature=related


Любов  на  все    життя  –  зробив  ти  боляче  мені,
Розбив  моє  серце,  і  тепер  мене  залишаєш  .
Кохання    на  все  життя  -  невже  ти  не  бачиш?
Поверни  його  назад,  поверни  його  мені
Не  забирай  його  від    мене
Ти  навіть  не  знаєш,  -
Що    для  мене  це  означає  …

Любов  на  все  життя  -  не  залишай  мене!
Ти  вкрав  моє  серце,  і  спустошив  мене.
Кохання    на  все  життя,  невже  ти  не  бачиш?
Поверни  його  назад,  поверни  його  мені
Не  забирай  його  від    мене
Ти  навіть  не  знаєш,  -
Що    для  мене  це  означає  …

Ти  ще  згадаєш  мене  -
Коли  все  піде  прахом,
Коли  все  скінчиться…
До  речі,  коли  постарію  я,
То  буду  поруч  і  тобі  нагадаю
Як  я  кохаю  тебе  -  як  ще  тебе  кохаю…

Вертайся  -  скоріше  вертайся!
Прошу  повернути  моє  кохання,
Тому  що  ти  навіть  не  знаєш,
Що  для  мене  це  означає  …  

Любов  на  все  життя,
На  все  життя  кохання  ...

       *    *    *

Love  of  my  life  -  you've  hurt  me
You've  broken  my  heart  and  now  you  leave  me
Love  of  my  life  can't  you  see
Bring  it  back,  bring  it  back
Don't  take  it  away  from  me
Because  you  don't  know  -
What  it  means  to  me

Love  of  my  life  -  don't  leave  me
You've  stolen  my  heart  and  now  desert  me
Love  of  my  life  can't  you  see
Bring  it  back,  bring  it  back
Don't  take  it  away  from  me
Because  you  don't  know  -
What  it  means  to  me

You  will  remember  -
When  this  is  blown  over
And  everything's  all  by  the  way  -
When  I  grow  older
I  will  be  there  at  your  side  to  remind  you
How  I  still  love  you  -  I  still  love  you

Back  -  hurry  back
please  bring  it  back  home  to  me
Because  you  don't  know
What  it  means  to  me

Love  of  my  life
Love  of  my  life  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295769
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


wdtnftdf

Карлу)

как  определить,  что  личность  состоялась?
финансово,  духовно  или  просто  так?
Душа  ведь  по  Земле  скиталась...
и  не  могла,  ведь,  ни  к  кому  пристать...

а  человек  всё  мечется...  не  знает:
"Где  он?  Зачем  идти  ему  опять?"
всё  время  сердце  он  своё  пытает:
"Когда  я  буду  от  любви  летать?"

Поэты  пишут  песни,  сочиняют  оды  и  стихи...
богатством  душу  обжигают...
ломая  кресла  и  мосты...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295413
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011


забайкальская

Доброта.

Быть  добрым,замечательно,конечно.
Но  вовсе  быть  не  нужно  размазнёй.
Противиться  порою  небеспечно.
Но  зло  не  может  тихо  жить  с  тобой.
И  за  добро  бывает  тоже  надо.
Не  силой,а  умело  постоять.
Не  ради  личной  славы  и  награды,
Чтоб  голову  с  достоинством  держать.
Так  грань  порою  хрупкою  бывает.
Что  трудно  зло  от  блага  отличить.
Кто  сам  без  умысла  ошибки  совершает.
Сумеет  и  других  с  добром  простить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294935
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011


забайкальская

Любовь и лапша.

Эх,влюбиться,что  ли  снова!
Где  ж  объект  мне  подыскать?
Словно  глупая  корова
Буду  я  опять  вздыхать.
И  с  блаженною  улыбкой,
О  несбыточном  мечтать.
Он  же  заей  звать  и  рыбкой.
И  тащить  быстрей  в  кровать.
Обещать  и  то  и  это.
Комплименты  говорить.
А  потом  искать  момента,
Чтобы  вновь  лапши  сварить.
Чтобы  мне  на  уши  крепче,
Всю  развесить  и  опять,
Как  наивную  овечку
Уложить  меня  в  кровать.
Где-то  есть,я  знаю  точно
Та,  высоокая  любовь.
Только  всё  ж  подозреваю,
Что  с  лапшой  останусь  вновь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293046
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011


забайкальская

О РЕИНКАРНАЦИИ.

Я  верю,что  душа  моя  вернётся.
На  нашу  Землю  много  раз.
И  память,может,  как-то  отзовётся.
В  какой-то  миг,в  какой-то  час.
Накопленные  знание  и  опыт,
Вернутся  непременно,знаю  я.
Да  только  снова  буду  ставить  пробы.
Ведь  личность  будет  всё  же  не  моя.
Вот  потому  так  больно  расставаться.
Уход  родных  без  боли  принимать.
Не  сможешь  к  близкому  плечу  прижаться.
И  эта  не  обнимет  тебя  мать...
 Да!Мы  сюда  не  раз  ещё  вернёмся.
Но  каждой  жизнью  нужно  дорожить!
Тем  ближе  к  Богу  вознесёмся,
Чем  больше  будем  верить  и  любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292420
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 12.11.2011


Blondberry

Так страшно себе загубити

Я  боюсь  загубити  у  натовпі
Те  важливе,  що  я  здобувала.
Я  боюся  колись  не  побачити
Ті  всі  цінності,  що  я  шукала.

Серед  сірих  безликих  постатей
Мені  страшно  самій  загубитись,
Не  приносити  більше  користі,
Просто  з  сірою  масою  злитись.

Я  не  дам  зупинитися  серцю,
Я  не  дам  цій  душі  зледеніти.
Я  не  ќану  безслідно  у  безвість,
Я  зумію  все  ж  слід  залишити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184776
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 05.11.2011


Ярослав Петришин

МЕТЕЛИКИ

В  передранішнім  холоді
відчуваю  на  дотик
понівечений  повіддю                                      
свій  дитячий  блокнотик.                    
Мов  у  тістечку  прустовім,
в  ньому  присмак  утрати  -
пахне  цвіллю  і  пусткою
прямокутник  кімнати.
Там  за  столиком  хлопчик
щось  своє  сокровенне
рівним  вписує  почерком
у  новенький  щоденник...

Ну  і  звідки  ці  повені                                  
в  світовім  бездощів'ї?  -
Стільки  часу  змарновано
в  летаргії  нищівній!..
Не  очікую  милості
від  Байдужої  Пані  -
ще  підшити  лишилося                                        
аркуш,  може,  останній.
Не  благаю  Всевишнього  -
знаю,  Він  не  осудить  -
лиш  од  себе  колишнього    
не  сховаюсь  нікуди...    
                           

Раптом,  наче  від  келиха,                                
захмелілих  поезій                                                  
заметались  метелики
ув  осінній  пожежі.
Вітер  віє
нестримний  -
щó  порятую
з  жару?  -
графік  свій  у
Майстрині
Палітурного
Жанру...

2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290618
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011


Віталія Абрам'юк (Івасюк)

Ангел-демон…

Ангел  я  чи,  може,  демон,
створена  з  любові  і  вогню.
Бачу  рай  я,  але  ж  де  ми?
Злітаю,  над  пропастю  стою.

Зло  й  добро,  я  день  і  ніч,
я  не  та,  яку  всі  знають,
я  не  слово  віч-на-віч,
погляд,  який  не  забувають.

Скажу  "можливо",  хоча  знаю
я  точно  все.  Поставлю  крапку.
Скажу  "забула",  хоча  пам'ятаю.
Я  кінець  вам  розкажу  спочатку.

Я  не  та,  про  яку  скажуть:
"Колись  тут  дівчина  була..."
Сказати  з  посмішкою  зможуть:
"Вона  тут  бУла  і  вона  ЖИЛА!"

Нехай  я  демон  у  когось  в  очах,
комусь  -  упавший  ангел,  ну  і  що.
Я  знаю,  що  таке  любов  і  страх,
а  спогади  ...  хай  линуть  у  "ніщо"!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288478
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 01.11.2011


Віталія Абрам'юк (Івасюк)

Чому ви перестали посміхатися?. .

Чому  ви  перестали  посміхатися?..  Це  ж  зовсім  не  боляче...
Чому  ви  постійно  жалієте  себе?..  Від  цього  не  стане  легше...
Чому  ви  поставили  залізний  замок  на  серце?..  Він  же  не  захистить  від  болю...
Чому  ви  перестали  вірити  в  кохання?..  Воно  ж  дарує  надію...
Чому  ви  знервовано  оглядаєтесь  навкруги?..  Там  такі  ж  люди,  як  і  ви...
Чому  ви  не  довіряєте  людям?..  Вони  ж  хочуть  вірити  вам...
Чому  ви  так  боїтеся  дощу?..  Після  нього  можна  побачити  райдугу...
Чому  ви  тікаєте  від  мрій?..  Вони  за  вами  не  встигають...
Чому  ви  забуваєте  жити?..  Саме  для  цього  ви  все  ще  тут...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289014
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 01.11.2011


Юра...

Пожовтіло листя останнє

Пожовтіло  листя  останнє,
і  вже  змерзли  вузенькі  стежки,
а  я  так  чекав  на  кохання
і  дотиків  ніжних  руки…

Метушиться  місто  в  проблемах…
Нові  зради,  для  когось  старі.
Замість  крові  кава  у  венах,
Замість  сонця  холод  в  горі…

Промайнула  ще  одна  осінь,
і  так  в  грудях  до  болю  пече…
ти  залишися  вітром  в  волоссі,
для  мене  холодним  дощем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288702
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 29.10.2011


Алиса Рэй

Раздумия

Мы  плачем,  любим,  умираем,
Живём,  страдаем  и  смеёмся.
О  чём-то  важном  забываем
В  конце-концов  мы  разобьёмся.

Жалеем  снова  мы  о  жизни,
А  кто-то  радуется  ей.
И  держим  в  сердце  план  о  мести,
А  кто-то  поступил  мудрей.

Мы  думаем:  "Сейчас  убью!"
От  ярости  и  сожаленья.
А  кто-то  думает:  "Люблю..."
И  взгляд  наполненный  волненьем.

Нам  очень  важно  выживать,
А  кому-то  важно  жить!
Не  научились  мы  прощать,
А  кто-то  смог  просто  забыть...

Мы  гордо  смотрим  лишь  вперёд
Видя  врага  перед  собой,
А  кто-то  друга  обретёт
Просто  заговорив  с  тобой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289446
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011


В. Гроз

СТЕП І СНІЖИНКА

Тихо  i  легко  падав  білий-білий  сніг
На  степ,  що  спав,  i,  мабуть,  бачив  сни  казкові.
В  цю  дивну  мить  ніхто  й  подумати  не  міг,
Що  то  початок  був  великої  любові.

У  спокій  сну,  немов  стріла,  ввірвався  жар
I  в  грудях  степу  запалив  шалену  силу  –
Побачив  степ  не  уві  сні  небесний  дар,
А  наяву  –  живу  сніжинку  білокрилу.

І  він  проснувся,  ніби  красень  i  не  спав,
Вдихнув  повітря  зимове  на  повні  груди
Й  щосили  вигукнув:  “Я  вперше  покохав!
Я  найщасливіший,  почуйте,  дивні  люди!

Почуйте  ті,  кому  далекі  чудеса,
Чужий  для  кого  трепет  серця  від  кохання.
Скажіть  же  правду,  синьокрилі  небеса,
Вітри,  розвійте  прахом  заздрісні  зітхання!”

Він  пригортав  сніжинку  міцно  до  грудей  –  
Вона  грайливо  шепотіла  щось  казкове.
Він  милувався  світлим  затишком  очей,
Що  зігрівали,  мов  проміння  світанкове.

Лилась  розмова  ніжна  й  тиха  поміж  них
Кожну  хвилину:  світлі  дні  i  темні  ночі  –
Про  вир  кохання,  про  тепло  сердець  у  тих,
Хто  вже  не  в  силах  був  повік  заплющить  очі…

Та  засмутився  степ,  як  тільки  білий  світ
З  небес  прорізало  весни  перше  проміння:
“Невже,  –  промовив,  –  згасне  серця  живоцвіт,
Й  зів’яне  все,  немов  обрубане  коріння?

Невже  розтанеш  просто  в  крапельку  води
І  назавжди  мене,  коханая,  покинеш?
Полинеш  в  безмір  й  не  повернешся  сюди,
Як  до  гнізда  пташина,  ти  вже  не  прилинеш?”

“Ти  не  тужи,  коханий,  долю  не  карай,
Не  загублю  тебе,  повір,  i  не  покину.
З  тобою  буду,  милий,  кожну  мить,  ти  знай,
У  серці  вічно  я  палатиму  до  згину”.

Стояв  у  травах  степ  зі  смутком  на  очах,
Та  відчував  її  в  собі  –  оту  сніжинку  –  
З  весни  до  осені  щоденно  в  небесах
Він  над  собою  бачив  білую  хмаринку.

Додолу  падала  з  небес  в  обійми  трав,
Щоб  оживити  степ  дощем  у  літню  спеку  –
У  кожній  крапельці  він  серцем  відчував
Свою  сніжинку,  що  прилинула  здалеку.

Туманом  кутала  травицю  у  вінку,
Як  нічка  темная  приходила  незвана.
Росою  вранці  цілувала  у  щоку,
Як  цілувати  може  милого  кохана.

А  потім  тихо  піднімалась  в  небеса,
Щоб  повернутися  в  обійми  трав’янисті:
І  падав  дощ,  вкривав  туман,  пливла  роса,
Де  квіти  з  травами  плели  вінки  барвисті...

Вже  грудень  вітром  заворожував  на  сон,
Земля  холола,  покриваючись  снігами,
А  серце  степу  билось  тихо  в  унісон
Й  відлунням  линуло  на  зустріч  голосами.

Він  знову  ніжив  білокрилу  до  грудей,
Вона  співала  про  кохання  й  сни  казкові.
І  може  стане  те  кохання  для  людей
Зразком  i  символом  безсмертної  любові

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289447
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2011


Юрчик Антихрист

Дрянной поэтъ. Цианидъ. ЧТО ДАЛЬШЕ?

Я  знаю  -  я  -  один,
И  верю  -  навсегда.
Во  рту  -  кофе  и  дым,
В  артериях  -  вода.

Не  нравится  так  жить,
Но  где  же  идеал?
Могу  себя  убить,
Но  где  же  яду  взять?

Поеду  на  вокзал,
Чтоб  взять  один  билет.
Билет-в-один-конец,
Чтоб  раз  -  и  навсегда.

Не  видеть  этих  рож
Предателей  и  прочих.
Ха!  Что  ты  с  них  возьмешь?
Пусты  как  ржавы  бочки.

Остаться  навсегда
В  глуши,  где  лес  и  тишь,
Где  чистая  вода
И  шелестит  кАмыш.

Где  нету  этих..
Да,  я,  впрочем,  говорил.
Не  помнить  какой  день
И  имена  забыть.

Потом,  как  надоест,
Приму  я  цианид.
Подряд  две  дозы  съесть-
И  все  про  все  забыть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288630
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 27.10.2011


Володимир Шевчук

Сльози

Не  ховай,  мила,  радості  сліз  у  чудових  своїх  оченятах,  
Що  напоєні  чистим  теплом  і  наповнені  щастям  любові.  
Ти  така,  як  весна  у  раю!  Ти  така,  що  у  інших  дівчатах  
Вже  не  бачу  красиві  уста,  коли  в  тебе  вони  –  пречудові…  

Подивись:  моя  зірка  зійшла;  я  освічений,  леле,  красою,  
У  якій  твоя  велич  і  ще  твоя  сила  краси  неземної.  
Я  віддам  свою  зірку  тобі!  –  хай  блищить  золотою  росою,  
А  ти  просто  живи  і  радій:  такі  очі  –  у  тебе  одної.  

Ти  ж  така,  як  ласкаві  дощі,  що  змивають  самотність  відтоді  
Як  я  вкотре  собі  зрозумів:  ти  така,  як  едемова  м’ята!..  
В  мене  більшого  щастя  нема,  і  щось  інше  –  омріяти  годі,  
Коли  ти,  в  хвилі  радості  сліз,  не  ховаєш  свої  оченята.  

27.10.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011


Tanya Lototska

Егоїзм (я зможу)

Я  колись  зможу  зробити  так  щоб  всім  було  добре....
Якщо  треба  ..я  піду....
 Якщо  ні,  то  залишусь...  
Усім  варто  бути  менш  матеріальними  і  почати  збирати  моральність....    
Люди  купляють  щастя  за  гроші...
 А  мені  і  всіх  земних  не  хватить  щоб  придбати  своє...вернути  своє....зробити  своє...  
Колись  я  зможу  виглядати  слабкою....і  ви  почнете  мене  жаліти..
 А  я  буду  єхидно  посміхатись,  мов  "Дурні  які!  вам  тільки  це  і  треба  було"....  
Зберу  в    пакет  для  сміття    все  погане  і  викину....  Шкода  бомжів....  
Від  сьогодні  я  буду  ходити  лише  в  рожевих  окулярах....
 рожевий  мені  до  лиця...  
Хоча  це  неправда...  
До  речі,  про  правду...  Де  вона?...  
Кількість  нашої  радості  обмежується  матеріальним  благом....  
Та  пішло  воно  до  біса!!
 Я  буду  вдовольнятись  моральним!!)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288557
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011


Apis

Ви - сліпі!

*  Присвячується  громадянській  війні  в  Лівії

Ви  -    сліпі!  Відкрийте  очі!
Прокиньтесь  і  не  забудьте  інших  розбудити,
Прийшли  невідомі  під  покровом  ночі
І  вказують  вам  як  правильно  жити,
Ступили  чужі  на  вашу  землю,
Виправдовуючись  добрими  намірами,
Полили  її  щедро  вашою  ж  кров’ю,
Посіяли  розбрат  між  поколіннями,
Змусили  підняти  руку  на  батька,
Відректись  від  рідного  брата,
Посадили  при  владі  свого  царька,
Який  під  їхню  дудку  буде  танцювати.
Убили  вождя  -  а  ви  й  радієте,
Бездиханне  тіло  ногами  штовхаєте,
Безглузду  перемогу  святкуєте,
Нерозуміючи  що  незалежність  втрачаєте.
Перед  окупантами  повзаєте  на  колінах,
Вони  ще  заберуть  втрачене  і  навіть  більше.
Не  чекайте,  що  кров  охолоне  в  судинах,
Краще  вже  не  буде,  а  тільки  гірше…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287927
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011


Олекса Терен

Моя гітара

Коли  башку  з  науки  принесу,
Де  по  мозгах  немов  пройшла  отара,
То  душу  враз  свою  я  відведу,
Лиш  зазвучить  в  моїх  руках  ГІТАРА!
І  вилітають  враз  із  голови
Всі  теормехи,  ТММ  і  сопромати,
Коли  свою  гітару  я  візьму,
Коли  візьму  її  і  почну  грати  !


                     12.02.1976  р.    м.  Тернопіль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281496
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 15.10.2011


wdtnftdf

день лазания по деревьям) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) )

в  детстве...  я  с  подругой  Ташей)
лазила  на  иву  нашу)))))))))
а  под  деревом  стояла  и  рыдала...и  рыдала...
там  моя  сестра  Людмила)
то  есть  Люся!  это  мило)))))))))

мы  сидели  на  ветвях
ноги  свесили...  болтали...
ну,  а  Люся,  под  ветвями...
а  залезть  так  не  смогла...
и  кричала  на  меня!


P.S.  ПАТАМУШТА  МЫ  ПАНДА!))))))))))))))))))))))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276902
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 14.10.2011


Юхниця Євген

Воскресенье-«долгоспящий статус»! :-)

Отсыпаюсь!  Воскресенье!    Раз  в  неделю  -
       Честно  выстраданный  «долгоспящий  статус»!
               Но  семья  -  проснулась  и,  ...без  кротких  пауз,
Будоражат,  тормошат,  электродрелят...

 ...Да,  отшвыриваюсь,  тапком!!!,  отбиваюсь,
             Что  на  тумбочке  схвачу  -  тем  отсыпаюсь!

09.10.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285127
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


КРІПАКОС

Воля або смерть

Жити  на  землі,
І  бути  ніхто,  
Все  це  не  мені,
І  не  мій  це  сон.

На  щиті  сім  букв,
Слово  гострий  спис,
Міцність  моїх  рук,
Шабля  екзорцист.

Воля  або  смерть,
Шлях  у  нас  один,
Не  бійся  померти,
Бога  рідний  син.

В  тілі  сотні  ран,
Та  не  всі  це  біль,
Убива  обман,
Душить  серце  цвіль.

Лиш  вперед  іду,
Там  де  сонця  схід,
На  війну  святу.
Врятувати  світ.

Воля  або  смерть,
Шлях  у  нас  один.
Не  бійся  померти,
Бога  рідний  син.

27.06.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267287
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 09.10.2011


Юра...

Стоячи поплескаю на біс

Я  вам  стоячи  поплескаю  на  біс,
І  проскандую  криком  БРАВО!!!
В  моїх  очах  вам  не  побачить  сліз,
Ваша  правда…  не  мої  то  справи!

Я  вас  забуду,  викреслю,  і  годі…
Мене  забудьте  ви  благаю  вас…
Забудьте,  що  існую  я  в  природі,
І  затанцюйте  свій  весільний  вальс…

А  я  прийду  так  просто  в  «запорожці»,
І  стоячи  поплескаю  на  біс…
Ви  не  почуєте,  але  почують  гості.
Ось  такий…  малесенький  сюрприз…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283502
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2011


Лунная соната

Когда…

Когда  отчаяние  сжало  горло,
Когда  нет  сил  ни  падать,  ни  взлететь,
Когда  бедой  совсем  к  стене  припёрло,
То  хочешь  одного  лишь  –  умереть.

Когда  тупик  и  выхода  не  видно,
Когда  тебя  предательством  –  под  дых,
Когда  от  горьких  слов  и  фраз  обидно,
То  жизнь  на  тонком  волосе  висит.

Когда  нет  сил  стонать  и  тихо  плакать,
Когда  весь  мир  сужается  в  кулак,
Ты  как  побитая  ногой  собака,
Забьёшься  в  угол  на  сырой  тюфяк.

Когда  уже  молчишь  и  смотришь  тупо
И  не  живой,  ни  мёртвый,  никакой,
То  жить  вдруг  станет  просто  очень  глупо,
То  жизнь  вдруг  станет  лишней  и  чужой.

Когда  в  затылок  дышит  чья-то  грубость,
Когда  несправедливость  –  через  край,
Когда  от  боли  –  только  страх  и  тупость,
Тогда  и  преисподня  –  словно  Рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279692
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Blondberry

Душею для душі

Втікала  від  долі  тендітна  душа
Й,  спіткнувшись  об  щастя,  злетіла  у  небо.
Та  втратила  знову  останній  вже  шанс,
Упала  на  землю,  бо,  кажуть,  так  треба.

Зібрала  всю  волю  і  силу  в  кулак,
Криваве  намисто  з  кохання  вдягнула,
Вплела  у  косу  лиш  волошки  та  мак
Й  побігла  кудись.  Лиш  куди  -  вже  й  забула.

Згубила  в  дорозі  і  серце,  й  чуття,
Розвіялись  коси  у  полі  вітрами.
Поклала  в  кишеню  нікчемне  життя
Й  блукати  пода́лась  глухими  стежками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267577
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 09.07.2011


notka

вибір…

Які  слова  треба  сказати,  аби  викликати  радість?  
Які  слова  треба  сказати,аби  подарувати  щастя?  
Чи  треба  нам  дружбу  чи  згоду?  
Чи  треба  нам  свободу?  
А  може,взяти  тебе  за  руку?  
Які  слова  сказати,  аби  дарувати  Любов?  
Які  слова  сказати,аби  висловити  співчуття?  
Чи  треба  казати  :"Кохаю  тебе"?  
Чи  треба  завжди  говорити?  
Чи  треба  казати  так  само:  "Діти"?  
А  може,взяти  тебе  за  руку?  
Які  слова  треба  відповісти?  Які  слова?  
Коли  ж  нічого  не  кажу,  коли  ж  мовчу?  
Коли  ж  просто  дивлюсь  на  тебе,  
Коли  ж  бо  просто  сміюсь  до  тебе,  
Тоді  моя  рука  сама  бере  твою.  
І  ТИ  ПОЧУЄШ  ТІ  СЛОВА  В  МОЇМ  МОВЧАННІ....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268398
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 09.07.2011


Alex-dr_7(tericon)

він був сиротою

Він  тікав  щоб  не  чути  чужих  колискових,
Та  ніхто  не  збирався  його  наздогнати,
Кожен  раз  покидав  дім  сімей  своїх  нових,
Він  на  вулиці  виріс  не  знаючи  хати.
Цілу  юність  свою  добував  собі  їжу,
І  ковтав  гіркі  сльози  життєвих  образ,
А  вона  підібрала  його,  як  нічійну  валізу,
І  в  сімейне  життя  залюбки  відвела.
Він  любив  її  серцем,  завжди  вдячно  душею,
І  рідніше  за  неї  нікого  не  знав,
Вони  впевнено  й  сміло  називались  Сім"єю,
І  щасливі  всі  разом:  Він  і  Вона!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269098
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Есмунт

Человек, что выбился из стада

Человек,  что  выбился  из  стада,
Потеряет  часть  своих  друзей,
Возвращать  назад  его  не  надо,
Он,  возможно,  лучший  из  людей.

На  земле  не  просто  удержаться,
Каждый  день  ступая  по  краю,
Не  пристало  жизнь  свою  бояться,
"Бей",-кричал,-"я  гордо  устою!"

Он  идет  своим  путем,  не  важно,
Что  кому-то  все  не  по  нутру,
Одиноким  волком  быть  опасно,
И,  пожалуй,  я  за  ним  пойду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260532
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 19.05.2011