Андрій Марний: Вибране

Віталій Назарук

ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ- З Днем Народження!!!

З  днем  народження,  державо  -
Україно  калинова!
Маєш  свято  це    по  праву,
Надаю  тобі  я  слово…

«Я,  звертаюсь  до  народу…
Тих,  хто  землю  обробляє,
Хто  дає  в  будинки  воду,
Хто  вугілля  добуває.

Ви,  мої  сини  і  дочки,
А  для  вас  я  ненька  –  мати.
І  повірте,  я  не  хочу,
Щоб  гриміли  знов  гармати.

Ви  для  мене  рідні  діти
І  на  заході  й  на    сході.
Ви  умієте    зібрати,
Що  росте  в  вас  на  городі.

Але  й  тим,  хто  є  у  влади,
Дайте  люди  по  лопаті.
Щоб  вони  пізнали  працю
Й  не  були  такі  пихаті.

Мій  народе,  ти  є  мудрий
І  у  тебе  нині  свято.
То  ж  святкуй  і  будь  розумний,
Коли    будеш    вибирати!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 31.08.2011


Blondberry

Минає час

Минає  час,  пливуть  роки...
Немає  вічного  нічого.
І  легким  п́орухом  руки
Зітри  прожиту  всю  дорогу.

Минає  біль,  зникають  рани
І  оживають  почуття.
Лиш  іноді  колишні  шрами
На  хвилю  кличуть  в  забуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208330
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 30.08.2010


Serg

СВЯТКОВИЙ САЛЮТ: Україно моя! Украина моя!

До  Дня  Незалежності  України

Куди  Ти  прямуєш  і  разом  мене
Вздовж  прірви  ведеш  по  стежині?
Були  ми  вже  знизу!  Гадаєш  мине?
Й  осядуть  на  стріху  хатини
Щасливі  лелеки?  У  небо  злетіть
Так  хочу,    до  низу  не  можу!
Втомилися    чвари  щодня    ми  терпіть,
Й  ладнати  навкруг  огорожі...
                                                                               Куда  Ты  идешь  и  с  собою  меня
                                                                               Тропинкой  ведешь  вдоль  обрыва?
                                                                               Мы  были  внизу  уже!  Хочешь,  чтоб  я
                                                                               В  условиях  нервного  срыва
                                                                               С  Тобою  вдвоем  бесконечно  летел?
                                                                               Но,  вниз  не  могу,  только  к  небу!
                                                                               В  печенках  сидит  уже  Твой  беспредел,
                                                                               Он  с  привкусом  черствого  хлеба...
Ти  хочеш,  щоб  став  на  коліна  і  впав,
А,  може,  і  зовсім  -    в  могилу?
Щоб  друзів  своїх  за  обіцянки  здав,
У  зради  позичивши  силу?
Кому  ж  ті  закони  нам  Боже  приніс?
Та  право  одне  тут  існує,
В  нім  «зеленню»  душ  забуяв  пишний  ліс
Й  безкарність  повсюди  панує...
                                                                               Ты  хочешь  к  земле  меня  низко  прижать,
                                                                               А,  может,  и  вовсе  -    в  могилу?
                                                                               Заставить  свое  у  своих  воровать,
                                                                               Безумства  используя  силу?
                                                                               Кому  же  законы  написаны  здесь?
                                                                               Ведь  правила  лучшего  нету,
                                                                               Чем  «зеленью»  душ  прорастающий  лес,
                                                                               Убогостью  мыслей  согретый...
Навіщо  ганебністю  Ти  розцвіла
Під  усмішки  псевдогетьманів?
Корисливість  їхня  у  кут  завела,
А  ціль  -  лиш  набити  кармани!
Наліво  й  направо  пустили  Тебе
Злидарно  прохати  по  світу...
Коли  ж  Твоя  доля  вже  розум  знайде?
Чи  казкою  будем  зігріті?
                                                                               Зачем  Ты  творишь  просто  гнусную  чушь,
                                                                               Ухмылкой  правителей  спета?
                                                                               Они  завели  тебя  в  дикую  глушь,
                                                                               Нагнули,  пустили  по  свету!
                                                                               И  в  позе  заведомо  пошлой  ходьбы
                                                                               Налево,  направо  решают...
                                                                               Ну,  разве  хотела  такой  Ты  судьбы?  
                                                                               Их  сказки  Тебя  утешают?
В  гонитьбі  за  тінню  солодких  вершків
Будуєш  хати  тільки  «з  краю»
Й  не  бачиш  під  рясами  різних  попів
Гебешників,  прагнущих  раю
Та  лише  для  себе,  -  у  Мерсах  летять,
А  землі  пустують  в  блаженні...
І  натовпи  бідних  на  сходах  стоять,
Благаючи  чуда-прощення!
                                                                               В  погоне  за  призраком  радужных  снов
                                                                               Ты  строишь  дома  только  «с  краю»,
                                                                               И  вовсе  не  видишь  под  рясой  попов
                                                                               Гэбэшников,  жаждущих  рая
                                                                               Но  лишь  для  себя,  -  в  Mерседесах  летят,
                                                                               А  земли  пустуют  в  блаженстве...
                                                                               И  толпы  голодных  у  входа  стоят
                                                                               Разрухи  Твоей  совершенства!
Не  свій  Ти  розкинула  в  небо  шатер
Та,  ріки  течуть  невблаганно,
Можливо  забула,  -  Ти  -  матір  сестер,
Хоч  та,  що  найстарша  старанно
Плюндрує  свій  дім  -  а  це  Київська  Русь,
І  тисячу  років  -  ми  діти!
За  вискочу  боляче,  я  й  не  берусь
Її  намагання  судити...
                                                                               Не  свой  Ты  раскинула  в  небо  шатёр
                                                                               Но,  вспять  не  повернуты  реки,
                                                                               Наверно  забыла,  -  Ты  -  матерь  сестер,
                                                                               Хоть  старшая  -  ***  навеки,
                                                                               Забыла  свой  дом  -  это  Киева  Русь,
                                                                               И  тысячу  лет  все  мы  дети!
                                                                               За  выскочку  страшно,  судить  не  берусь,
                                                                               Запал  её  глаз  на  планету...
Хай  буде,  історію  не  розділить,
Як  кажуть,  -  в  сім'ї  не  без  цього,
Ми  будемо  завжди  сестричку  любить,
Вини  там  немає  народу...
Прокинеться,  знаю,  Могутняя  Русь,
І  князь  Володимир  повстане,
Я  перший  тоді  медовухи  нап'юсь,
Дешева  горілка  -  не  тягне!
                                                                               Да  ладно,  историю  будем  хранить,
                                                                               В  семье  не  без  места  уроду,
                                                                               И  будем  ее  все  равно  мы  любить,
                                                                               Ведь  нет  там  вины  от  народу...
                                                                               Однажды  проснется  Могучая  Русь,
                                                                               Владимир  Великий  воспрянет,
                                                                               Я  первым  тогда  медовухи  напьюсь,
                                                                               Не  водки,  -  дешевка  не  тянет!
Від  щирого  серця  бажаю  Тобі
Здоров'я  і  мирного  неба,
Ти  справишся,  вірю,  бо  суть  не  в  їді,
А  в  силі  «духовного  хліба»,
Давай,  не  соромся  і  успіх  прийде,
Подалі  гони  ненаситних...
Коріння  Кохання  у  душі  веде
Й  жовтіє  на  фоні  блакитнім!
                                                                               Хочу  пожелать  я  от  сердца  Тебе
                                                                               Здоровья  и  мирного  неба,
                                                                               Ты  справишься,  верю,  ведь  суть  не  в  еде,
                                                                               А  в  силе  «духовного  хлеба»,
                                                                               Не  надо  стесняться,  удачу  лови,
                                                                               Гони  от  себя  ненасытных...
                                                                               Ростки  безупречной  и  вечной  Любви
                                                                               Желтеют  на  фоне  блакытном!

23.08.2010

СЛАВА  УКРАЇНІ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207364
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 28.08.2010


Serg

Жить стало лучше, веселее!

Жить  стало  лучше,  веселее!
Забудьте  про  душевный  стресс,
Включаю  телик,  просто  млею,  -
По  миру  кризис,  здесь  -  прогресс!
Капуста  нынче  на  прилавках
Ценою  только  вниз  растет,
И  всех  бомжей  на  разных  свалках
От  этой  жизни  просто  прет

100  дней  прошло,  нам  заявили:
-  За  все  в  ответе  лишь  Она,
И  сладких  гор  наобещали...
Снимай  лапшу  с  ушей,  страна!
Для  олигархов  -  газ  по  триста,
100  баксов  с  тонны  -  на  ура,
А  люди?  Будут  как  нудисты,  -
На  пляже  греться,  ведь  жара!

Одежку  покупать  не  надо,
Дадут  всем  бюллетень-листок,
Чтоб  на  себя  махать  прохладой,
Прикрыв  рукой  сознанья  шок!
Зима,  наверно,  будет  теплой,
А  осень  -  выборов  пора,
Вот  с  тем  листком  походкой  робкой
Голосовать?..  А  ни  хрена!

Я  больше  никому  не  верю,
И  будет  «Нет»  им  мой  ответ,
Лишь  об  одном  теперь  жалею,
Что  не  свалил  в  16  лет
Из  этой  тупости  убогой
Дорог  и  вечных  дураков,
Где  «право  денег»  судит  строго
Под  молчаливый  скрип  оков...

Где  даже  совесть  продается,
А  самый  главный  -  просто  в  лом,
В  ответ  ехидненько  смеется
И  бьет  челом  перед  крестом,
Со  свитой  глупых  попугаев
По  всем  каналам  нам  орут,
Вранье  «Свободой»  величают...
Даешь  отечественный  «Спрут»!

Мозги  -  оставьте,  напрягаться
Отныне  вовсе  не  в  почет,
Ведь  надо  очень  постараться,  
Чтоб  сдать  в  налоговой  отчет,
Не  дай  Бог,  к  Вам  пришла  проверка,
А  Вы  не  знали?..  Вот  так  раз!
Готовь  зеленые  для  клерка
И  меньше  всяких  глупых  фраз

Страна  ментов  и  прокуроров,
А  судьи  кто?  Все  делай  сам,
Живи  как  можешь,  но  без  споров,
А  то  засадят  срок  и  Вам...
Жить  стало  лучше,  веселее!
Куда  же  деть  душевный  стресс?
Одна  мечта,  -  уйти  скорее
В  иную  жизнь,  среди  небес...


23.07.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202502
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 23.08.2010


Never Say Never

НИТОЧКИ

Дуже  боляче  ниточки  перші
Душу  мучили  й  серце  пекли,
Та  за  рік  зрозуміла  я  дещо:
ЛЮДЯМ  ПОФІГ:ТИ  ВМЕР,ЧИ  ЖИВИЙ!

І  так  мало  подібних  усмішок
До  твоїх  ритмів  серця  і  сліз,
Мусиш  сильним  ти  бути  горішком,
Аби  кожен  на  шию  не  ліз.

Мало  справжнього.Мало  святого.
Мало  ніжності.Мало  життя.
Та  багато.Багато  такого,
Хто  із  користі  скаже:"Моя"...

Перші  ниточки  рвалися  тяжко.
Кровоточили.Нили.Тягли.
А  тепер,чесно  кажучи,краще.
...коли  треба,зів"яжем  вузли!

Довші  відстані.Болісні  втрати
лиш  коли  забуваєш  ці  dreams.
Вже  відвикли  на  когось  чекати,
Як  немає,то  значить-не  мій.

І  так  хочеться  в  світі  холодному
Без  чуття:тільки  користь  і  секс.
Нитки  деякі-сильні  і  довгі
Зберегти  і  надіятись  все  ж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196371
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 22.06.2010


Never Say Never

А, може…

Ти  думаєш,забула,що  було?
І  не  помітила,що  зник  ти?
Куди?Для  чого?...Всеодно.
Бо  в  слід  тобі  уже  не  крикну...

Не  крикну.Й  справді.Так  і  є.
І  не  обійму  на  прощання.
Колись  любов  ця  заживе.
Та  не  тепер.Ще  надто  рано.

Чому  не  кличу?-Сил  нема.
Нема  бажання  подзвонити.
Немає  сил.Нехай  одна.
Сльозами  ж    я  не  хочу  жити.

Я  не  забула  ні  хвилини
Холодних  слів  і  теплих  рук.
Байдужість  й  радість-половини
Солодких  днів  і  згірклих  мук.

-Чи  хочеш  все  вернути  знову?-
Питаєш.Та  не  знаю  я.
Минулого  чи  треба  болю?
Й  п"янкого  впівночі  вина?

Піду.А,може,і  вернуся.
Чи  вийде  щось-покаже  час.
Та  слів  я  "друзів"не    боюся,
Однаково  засудять  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188753
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 10.05.2010


Blondberry

Не обіцяй

Не  обіцяй,  не  клянися  в  коханні.
Не  обіцяй,  бо  слова    -  це  як  вітер.
Можливо,  для  тебе  слова  ці  останні
І  завтра  не  буде  тебе  вже  на  світі.

Не  обіцяй,  бо  кохання  мінливе  -  
Сьогодні  кохаєш,  а  завтра  вже  -  ні.
Не  кожна  любов  пройде  через  зливи,
Пройде  крізь  вогонь,  крізь  вітри  й  повені.

Не  обіцяй,  бо  долі  все  рівно
До  тебе  і  всіх  обіцянок  твоїх.
Вона  як  захоче,  так  собі  вчинить
І  навіть  не  гляне  на  клятви  чиїсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188674
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 09.05.2010


Never Say Never

О так!Бандерівка!

Хай  хтось  кричить  услід  так  гнівно:
"Смотри,бандеровка  пошла!"
Погляну  в  очі  їм  привітно
Й  скажу:"На  вас  його  нема..."

О  так.Бандерівка.Це-правда.
Бо  з  Україною  душа.
І  всеодно  мені,що  кажуть
І  про  ОУН,і  про  УПА.

Моя  улюблена  футболка-
У  жовто-синіх  кольорах,
У  Львові  на  бруківці  кроки
Приємніші,ніж  десь  в  степах)

І  скільки  б  українофоби
Не  крали  нашої  землі,
Не  закривали  б  рота  словом:
"Вас  нет!"-а  МИ  УСЕ  Ж  ЖИВІ!

Бо  доти  Україна  буде
Не  падати,а  все  рости,
Допоки  ще  існують  люди,
Які  із  нею  назавжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 29.03.2010


Blondberry

Зачекай

Зачекай,не  йди,  не  треба!
Я  ж  живу  лише  для  тебе.
Ти  підеш  -  мене  не  стане,
Й  серце  битись  перестане.
Зникнуть  мрії,  стихнуть  звуки.
Стискатися  не  будуть  руки.
Не  буде  болю  взагалі,
Й  мене  не  буде  на  Землі.
Тому  не  йди,  тебе  благаю.
І  вперше  скажу  я:"Кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176446
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 29.03.2010


Blondberry

Я намалюю світ

Я  намалюю  олівцями  світ,
Я  намалюю  те,  про  що  так  мрію.
Я  намалюю  замість  снігу  цвіт,
Де  кожна  квітка  -  це  чиясь  надія.

Яскраву  крейду  в  руки  я  візьму́
І  намалюю  на  асфальті  диво.
Свою  дитячу  мрію  я  здійсню:
Бо  кожному  я  намалюю  крила.

Ти  хочеш  жити  так,  як  хочеш  ти?
Тоді  візьми  лиш  в  руки  олівці
І  намалюй  собі  такі  світи,
Де  замість  хмар  є  тільки  промінці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179459
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 27.03.2010