Віктор Ох: Вибране

Тамара Шкіндер

***

Не  спів  птахів  -  тривожний  гул  сирени.
Смертельним  вітром  з  півночі  -  війна.
Гниле  нутро,  рашистські  чорні  гени
Випльовує  із  пащі  сатана.

Ох,  їх  же  розплодилося,  як  молі...
Вирує  смерч,  рікою  ллється  кров.
Щоб  відібрати  в  України  волю,
Клонований  недолюдок  прийшов.  

Не  дощ  весняний  -  "градів"  й  "буків"  злива
Потоком  ллє,  здригається  земля.
Та  незборима  українська  сила  -
Це  духу  міць,  здолає  москаля!!!

А  Славу  нашій  неньці  Україні
У  всіх  кутках  співає  цілий  світ!!!
Ми  -  незалежні,  мужні  і  єдині.
Свободою  охрещений  наш  рід!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941551
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 17.02.2023

Тамара Шкіндер

Тумани полем, а може дим…

Тумани  полем,  а  може  дим...
Благає  мати:  "Вернись  живим!".
Стерня  у  серце  -  горять  жита.
Примара  смерті  кругом  вита.

Гірчать  полинно  покоси  трав.
Краплини  крові  серед  отав.
І  чорний  ворон  кружля,  кружля...
Прошита  болем  свята  земля.

Зеленоокий  сіріє  ліс,
Неначе  глибше  корінням  вріс.
У  темних  кронах  густа  імла  -
Крилом  смертельним  війна  вела.

Кидала  в  гущу  нелюдських  бід.
В  сльозах  кривавих  губився  слід.
Могили  братські  -  хрести,  хрести...
Чи  довго  ще  цей  тягар  нести?

Карбує  пам"ять  тисячі  облич.
Перед  світанком  найтемніша  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954570
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 17.02.2023

@NN@

Я - лірик?!

Я  -  лірик,  я  пастельна  ніжна  фарба,
Можливо,  я  батік  по  шовку,  
Подеколи,  я  з  піднятим  забралом,
Та  меч  мій  для  краси,  частіше  в  ножнах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853938
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 18.02.2021

Леся Геник

***Намагалася дихати глибоко…

***
...Намагалася  дихати  глибоко,  аби  захопити  якомога  більше  кисню.  Вже  кілька  тижнів  почувалася  рибою,  яку  викинуло  на  берег  зі  звичних,  комфортних  умов  життя.  Вночі  не  спала,  взагалі  -  сухий  подразливий  кашель,  злавалось,  розірве  груди  на  дрібні  оштипки.  Але,  слава  Богу  настав  ранок  (Господи,  ще  один  ранок!),    збагачений  надією...  і  киснем.
Холодні  рятівні  струмені  вдаряли  в  ніс,  чоло  над  маскою  теж  стало  холодне  чи  то  від  кисню,  чи  то  від  задубілих  думок.  Невже  ці  холодні  струмені  -  усе,  що  залишилось?
Вчора  був  обхід  лікарів.  Спитали  про  самопочуття,  чи  краще  після  кількатижневого  лікування...
Але,  Господи,  яке  краще?  Останні  тижні  почувалась  не  людиною,  а  білкою,  яка  втрапила  в  гігантське  колесо,  яке  не  можливо  ні  зупинити,  ні  вирватися  з  його  монотонного  руху.
Так  і  сказала  -  не  краще,  навіть  трохи  гірше.
В  очах  ескулапів  промайнула  тінь,  навіть  не  співчуття,  а  якоїсь  розгубленості:.
-  Ви  ж  розумієте,  цей  вірус  ще  не  до  кінця  вивчений.  Кожен  організм  реагує  по-своєму...
Ніби  сама  цього  не  знає.  Ніби  не  бачить,  що  тіло  намагається  побороти  хворобу,  але  далі  "намагається"  справа  не  йде.  
Ночами  у  грудях  наче  хто  вогонь  розводить  чи  настромлює  легені  на  гігантські  шприци.  Не  спить.  Не  спить  вже  багато  ночей,  хворобливо  виловлюючи  за  вікнами  перші  шерехи  нового  дня.  Може  він  принесе  полегшу?  Може  якраз  нині  все  скінчиться  і  можна  буде  вдихнути  на  повні  груди,  не  ловлячи  себе  на  думці,  що  дихаєш?  Бо  дихання  -  це  природна  властивість  організму,  і  як  добре  просто  дихати,  дихати,  дихати...
Але  зараз  хіба  мріяти  про  ту  мить  бездумного  дихання.  Поки  що  кожний  вдих  -  це  колючий  вузол  на  канаті  життя,  який  з  усієї  моці  розгойдують  одурілі  вітри,  що  вирвались  на  волю  з  сухої  бамбукової  коробки  світу.  Хтось  не  всокотив,  чи  то  Бог  так  схотів,  аби  дар  дихання  набув  нового  змісту,  іншого  розуміння  і  забарвлення.  Аби  люди  зрівнялися  в  цій  можливості  дихати  і  стали  під  одну  лінійку,  де  Янголи  не  пантрують  обраних,  бо  обраних  нема.  Є  тільки  холодні  потоки  рятівного  кисню,  які  дають  останню  можливість  втриматися  на  цій  скаженій  коронований  гойдалці  світу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905079
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021

Анатолійович

Танго зими. Слова Алли Пастух-Глущак

А  заметіль  всю  ніч  мела
і  танцювала.
У  білі  шати  все  вдягла,
зачарувала
дерева,  річку  і  хати
і  все  довкола.
Навіть  Вітрисько  молодий
ходив  по  колу.
Ходив  по  колу.

Мов  зачарований  кружляв
у  ритмі  танго.
Він  так  хурделицю  кохав  -
шалений  янгол.
І  на  світанку  білий  сніг  -
немов  перлини,
іскрився  сонцем  біля  ніг
ясної  днини.
Ясної  днини.

Танго  чарівної  зими
в  гаях  лунало.
До  неба  линуло  крильми
з  собою  звало.
І  на  душі  було  казково
й  білосніжно.
Якось  прекрасно-загадково
й  дуже  ніжно.  
Дуже  ніжно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 17.02.2021

Патара

Квантик тепла

Виявляється  це  так...  просто,
Але  тепло  й  напрочуд  ніжно  —
Кілька  слів  в  віртуальний  простір  
Хтось  послав  у  цю  пору  сніжну.
Ти  ідеш,  а  навколо  люди
Поспішають  кудись  у  справах,
Хтось  в  лікарню,  а  хтось  до  суду,
В  гості  хтось  на  ранкову  каву...
А  тобі  побажали  нині
Обережною  бути  просто...
Киньте  квантик  тепла  людині  —  
Кілька  слів  в  віртуальний  простір.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904995
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 17.02.2021

I.Teрен

Передбачення

                                                                         [i]«  Іменем  революції...»[/i]
                                                                                                                                           Вирок
                                                 І
П'ятниця.  Тринадцяте  число.
Щось  у  цьому  світі  мало  стати,  
але  все  лишилось  як  було:
є  Європа,  не  упали  Штати,  
пасіює  Раша...  і  ордло
хоче  Україну  приєднати
знову  до  скаженої  орди
і  за  це  –  кацапи  та  жиди...
а  хохли  готуються  на  дачі.  
Їм  би  побажати  ще  удачі,  
хліба  і  видовищ...  
                                                             та  води
поза  Крим...  
                           А  на  екрані  –
                                                                       Рим,  
де  і  я  ще  Каїна  побачу.  

                                                   ІІ
Ізя,  як  великий  отаман,  
знову  милить  лижі  на  Оман
та  орієнтується  на  вуса
кагебе...  жахає  ще  Майдан,  
опіум  колеги  білоруса
і  царя  Московії  кальян...  
в  пам'яті  не  часто,  але  густо  
виринає  Діоклектіан  
що  в  раю  вирощує  капусту.  
Маряться  Каліґула  й  Нерон,  
о.  Єлени  і  Наполеон,  
вогняна  Бастилія  Парижу...  
кіборги  й  бандери...  в  унісон.
Дуже  лячно  бачити  цей  сон
і  від  булави  нажити  грижу.  

                                       ІІІ
Як  би  то  полегшало  усім,  
щоб  заради  миру  і  безпеки
він  поклав  ту  булаву  на  стіл  
і  пішов  собі  кудись  далеко.  
Є  ще  вихід  і  до  того  дня...  
Показали  світу  Емірати,  
як  то  легко  голову  відтяти...  
..............................................
А  почати  можна  навмання  –
не  чекати  вироку  до  страти
та  із  українського  сенату
вивести  данайського  коня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904878
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 17.02.2021

Лана Сянська

Сніги за снігами…

***
Сніги  за  снігами,  а  ми  йдемо  далі,
Та  кроків  не  чутно,  і  пам'ять  стиха...
То    час  нас  кидає  рокам  на  поталу,
в  нейронах  дерев  вітрюган  не  вчуха.

Навернемось  згодом,  чи  знайдем  дорогу?
Заблукані,  зниклі,  закутані  в  дим,
Чи  наші  знайомі  й  забуті  пороги
Колись  слугуватимуть  людям  чужим.?

Примерзли  до  криги  крихти  синиці,
Криничне    відерце    хита    журавель,
Сорока  ворона  в  парадній  спідниці
Скрегоче,  торочить  обабіч  осель,  -

Оту  замовлянку,    дитячу,    про  кашку  -
Комусь  не  дісталось…  Шукати  дарма
«Секретик»  під  склом,  в  якім  пір’ячко  пташки,
Й  до  груші  креслатої  стежки  нема…


Попкорн  замітає  нічне  підвіконня,
Казкове  кіно,  мильна  опера  мрій…
Сніги  за  снігами  і  знову  спросоння
Розплентуєш  спогадів  давній  сувій.

21.01.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902149
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 24.01.2021

Олекса Удайко

СПІВЕЦЬ ВОЛИНІ

                 3-го  липня  2020  року  пішов  у  вічність  відомий  поет,
                 пісняр,  гуморист,  ентузіаст  видавничої  справи  та
                 проведення  зустрічей  поетів  Клубу  Поезії,  палкий  
                 патріот      України      Віталій    Теодосійович  Назарук  
                 (1950-2020  рр.)  Слово  моє  –  про  нього,  як  про  
                 живого,  бо  уявити  собі  не  можу,  що  його  вже...  
                 немає  серед  нас.
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][b]"Чорниченько,  сльозинко  лісова!
Нехай  рясніють  врожаї  у  лісі,  
бо  біля  Тебе  серце  ожива:  
ти  –  ягода  Волинського  Полісся".

Ти  –  Стир,  Лучеськ,  і  замок  Любарта,
і  Лесин  парк,  наповнений  людьми…
І  музика…  Бетховена  і  Шуберта.
І  реквієм…  Сумуємо  ж  бо  ми…

Ти  –  стежкка  в  споришах  до  Мирогощі*,
де  виникла  клітиночка  твоя,
де  перші  відбулись  провини  й  прощі,
коли  звучала  пісня  солов’я.

Ти  –  первозим’я  до  тріумфу  правди,  
від  ти́ранії,  бігу  в  нікудѝ…
Тобі  є  невластивими  бравади  –
"бери  мій  шлях  й  до  успіху  іди!"

Співець  Волині,  славень  “Pіднокраю”,
фундатор  слів,  пісень,  Геракл-поет!
Твоя  дорога  пролягла  до  раю...

...Несе  тебе  жвавіша  із  комет...
[/b]
4.07.2020
________
*Мирогоща  1-ша  Дубненського  району  ,  що
   на  Рівненщині,  де  народивсся  В.  Назарук.

Із  історії  КП:

[b]Олекса  Удайко,  [/b]28.05.2015  -  10:04
Волинь  -  душа  поета!          
[b]Віталій  Назарук[/b],  28.05.2015  -  10:11
Саме  так,  друже!  Хоч  на  Волині  мене  й  не  знають...        

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881650
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 05.07.2020

Ганна Верес

Пісняр

Де  тиша  обнялася  з  сірим  ранком
І  марево  спустилося  у  яр,
Роси  напившись  з  чарівного  збанку,
Прибув  сюди  також  поет-пісняр.

Він,  музу  прихопивши  із  собою,
Поринув  у  мелодію  віршів,
І  полилася  пісня  із  любові,
Як  плід  його  ліричної  душі.

Знялась  вона  пташиною  над  світом
І  сколихнула  марева  стіну…
Голівки  підняли  до  неї  квіти…
Пісняр  смичком  торкав  душі  струну.
22.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876890
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020

I.Teрен

Червоні коні

[youtube]https://youtu.be/lNjpmMNIsCQ[/youtube]
Знову  снилися  коні  червоні...
Чи  на  радощі,  чи  –  на  біду?
Ой  ви  коні,  ви  ще  на  припоні.
Почекайте  мене,  я  іду.

Коні!  Коні  –  загнуздані  мрії
мчать  алюром  у  інші  світи,
поки  є  ще  останні  надії
на  шляху  до  ясної  мети.

Охрестила  вогнем  і  потопом
наші  душі  любов  до  життя.
По  Майдану  летіли  галопом
і  немає  назад  вороття.

Одійдуть  у  минуле  печалі
і  опалений  іконостас,
ну  а  коні  все  далі  і  далі
полетять,  обганяючи  час.

Пломеніють  гривасті  надії
на  щитах  бойової  версти,  
а  мені  крізь  усі  буревії
із  небес  усміхаєшся  ти.  

Коні,  коні!Мені  –  у  дорогу.  
Не  даю  пережите  журбі.
За  ідеї  подякую  Богу,
а  за  цілі  високі  –  тобі.

За  обіцяні  миті  щасливі,  
і  за  ті,  що  бували  щодня...
Пам’ятай  і  тримайся  за  гриву
у  сідлі  вогняного  коня.  

Мрії,  мрії  –  загнуздані  коні
полетіли  у  інші  світи.
Я  тобі  простягаю  долоні
і  до  мене  вертаєшся  ти.

************************
Знову  снилися  коні  вогненні
і  на  радощі,  і  на  біду…
Поки  небо  чекає  на  мене,
я  одна  по  Хрещатику  йду.

Вірш  відзначений  першою  премією  всеукраїнського  міжнародного  Конкурсу  «Коронація  слова  –  2018»  в  номінації  «пісенна  поезія».
Імпровізація  пісні  записана  до  днів  п’ятирічного  юбілею  героїв  небесної  сотні  у  співарторстві  з  Інною  Савченко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866434
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020

Микола Серпень

Вишиванка

Цілий  вечір  і,  часто,  до  самого  ранку
Під  стареньким  коптявим  іще  каганцем
По  хатах  розквітали  колись  вишиванки,
Як  майбутньої    долі  щасливе  лице!
Піднімає  життя  щораз  вище  нам  планку,
І,  коли  вже  приходить  час  іспит  тримать,
Придає  нам  наснаги  нова  вишиванка,
В  ній  готові  на  все  часу  відповідь  дать!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Думи  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  натхненно  все  своє    життя,  
Свій  натільний  хрест  несли  до  Бога!

А  коли  вже  на  нас  поповзли  чужі  танки,
Та  загарбник  рішив  наші  землі  забрать,
Самі  кращі  із  нас  одягли  вишиванки,
І  пішли  Батьківщину  свою  захищать!
Ще  прийдуть  в  Україну  щасливі  світанки,
Небувало  розквітне  майстерність  митців,
І  одінемось  всі  ми  тоді    в  вишиванки,
А  в  найкращі  одінем  за  волю  борців!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Болі  на  нім  вишиті  й  тривоги,
З  ним  нам  легше  все  своє  життя,  
Свій  нелегкий  хрест  нести  до  Бога!

Вишиванка  нам  душі  теплом  зігріває,
Та  наснаги  на  кручах  життя  надає!
Вишиванка  -  то  знак  працьовитого  краю,
Що  віками  мережить  тут    щастя  своє!
Хай  над  світом  щаслива  вже  доля  злітає,
Скільки  можна  усім  натикатись  на  зло?
Вишиванок  для  всіх  Україна  надбає,
Щоб    планету  чарівне  шиття  вберегло!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Долі  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  і  далі  в  широчінь    життя  
Понесемо  свій  ми  хрест  до  Бога!

20.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630257
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 07.10.2019

Микола Серпень

Матері

Музика  і  вокал  Володимира  Сірого

Ось  тобі  вже  дев’яносто,  мамо!
Час  пролився  молоком  з  відра...
Дев’яносто  -  ніби  це  й  не  мало,
Це  ж  твоїх  турбот  яка  гора!

Кругом  тебе  діти  сивочолі,
Вже  у  внуків  срібло  завелось...
Ним  ми  відміряли  свої  долі,
Щоб  колись  і  нам  позаздрив  хтось.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  літам!

Ми  зібрались  дружною  сім’єю,
Всі  хто  є,  багато  з  роду  -  там...
Тішимось  ми  піснею  твоєю,
Спогади  зігріють  душу  нам.

За  твоє  здоров’я  добру  чарку
Кожен  з  нас  підніме  від  душі!
Від  тепла  сердець  хай  буде  жарко,
Що  палають  краще  дров  в  печі.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  рокам!

2.02.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828857
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 23.09.2019

Віталій Назарук

ВЗАЄМНА СПОВІДЬ

Удвох  з  Оленою    Іськовою-Миклащук

Вона  -  Олена  Іськова-Миклащук)
Він  -  (Віталій  Назарук)
Вона:  
Ти  був  дощем.  Стікав  поволі  тілом.
Торкав  із  ніжністю  краплинами  уста.
В  моїй  ріці,  чуттями  обмілілій,
Ти  хвилею  натхнення  проростав.

Єдиним  доторком  здійняв  в  мені  цунамі:
Змивались  грані,  межі,  береги...
Став  алтарем  у  сонцесяйнім  храмі,
Криницею  глибинної  жаги.

Ти  був  струмком.  Впивалась  до  безтями,
Приймаючи  причастя  рідних  губ.
З'єднає  райдуга  ще  береги  між  нами,  
Лише  дощем  сьогодні  приголуб.

Він:  
А  ти  для  мене  зливою  здалася,
Що  змила  бруд,  яким  покритий  був.
В  моєму  серці  хвиля  пронеслася,
Яку  я  вперше  у  житті  відчув.

Торкнутися  тебе  не  мав  я  права,
Горіли  губи,  плавилась  душа.
Над  озером  духмянілися  трави,
Я  зрозумів…  Ти  рідна  –  не  чужа.

Ти  мені  стала  зіркою  ясною,
Тоді  вночі  я  зір  не  рахував…
Тепер  щоднини  я  живу  тобою,
В  своїм  житті  я  вперше  покохав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844669
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019

Віталій Назарук

П'єса на двох

Разом  із  Любою  Ігнатовою

(Вона  -  Любов  Ігнатова.    Він  -  Віталій  Назарук)

Вона.  Осідає  тихо  в  ніжність  вечір,
Хвилі  часу  стукають  у  скроні,
Обійми  мене  ще  раз  за  плечі,
Поцілуй  сполохані  долоні.

Він.  Я  без  тебе  сонечка  не  бачу,
А  твої  вуста  –  мені  дарунок,
Пригорнися,  пташко,  для  удачі,
Хай  вогнем  палає  поцілунок.

Вона.  Ти  послухай,  як  шепоче  серце,
Це  здійснилась  заповітна  мрія,
У  мені  твій  подих  відізветься,
Я  без  тебе  й  дихати  не  вмію.

Він.  І  мені  без  тебе  не  прожити,
Я  люблю  тебе,  моя  кохана.
Буду  все  життя  тебе  любити,
Сонечко  моє,  чи  зірко  рання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401091
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 12.03.2019

Мазур Наталя

Се ля ві

В  той  час,  як  засмаглі  коханці  ще  сни  додивляються  в  шафах,
Як  бал  неймовірно-розкішний  шумить  у  твоїй  голові,
Сховай  всі  листи  учорашні  від  герцога  чи  то  від  графа,
На  кухню  зайди  і  духм'яної  кави  звари.  
Се  ля  ві.

Жіноче  оголене  тіло  хай  пестить  прозора  сорочка,
Зима  за  вікном  оглядає  замети  свої  снігові.
Візьми  авокадо  з  ікрою,  дор-блю  і  салату  листочки,
Сніданок  -  також  насолода.  Про  це  пам'ятай.
Се  ля  ві.

А  потім  подумай  -  навіщо  ітимеш  сьогодні  на  лови?
Бо  те,  що  вполюєш  не  краще,  того,  що  вже  маєш,  повір!
Дивись,  на  твоїм  підвіконні  розквітли  троянди  чудові,
Червоні  -  якраз  для  кохання.  Як  мріяли  ти.
Се  ля  ві.

Чернетки  віршів  -  у  шухляду!  І  світ  хай  увесь  зачекає!
Зготуй  для  коханого  борщик.  Котлетку  засмаж.  Краще  дві.
Хай  випічку  хвалить  домашню,  проте  зроду-віку  не  взнає,
Де  в  шафах  беруться  скелети.  А  ти  промовчи.
Се  ля  ві.

19.02.  2019р.

Для  ілюстрації  вибрана  картина  художника  Андрія  Маркіна
https://liveracing.livejournal.com/1738568.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826118
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019

Ніна-Марія

Холод розлуки…

Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018

Ганна Верес

Заплаче небо сірими дощами

Заплаче  небо  сірими  дощами,

Застогне  сумом  журавлине  «кру»,

І  осінь  над  деревами  й  кущами

Затіє  з  вітром  незвичайну  гру.

То    всядеться  на    жовтому  листочку,

То  кров’ю  бризне  на  горобину,

В  калині  запалає  у  ярочку,

Чи  зеленню  затче  озимину.

Або  ж  підхопить  посивілі  хмари,

Прикриє  сонце,  вимиє  дощем,

Тоді  слабкий  і  немічний  комарик

Притулок  знайде  під  старим  кущем.

Та  осінь  вже  від  нього  не  відстане:

Шука  в    траві,  в  пенькові,  під  грибом,

А  той  –  у  кожушину  до  каштана,

Бо  так  не  хоче  вмерти  він  рабом.

Укутавшись  в  колюче  гарбузиння,

Не  хоче  осінь  видимою  буть,

Стрибне,  бува,  грибочком  до  корзини.

Та  ви  й  самі  це  знаєте,  мабуть?!
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813460
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Патара

Роки рахуєш кількістю могил

Роки    рахуєш    кількістю    могил,
Багато    їх    уже    чекають    в    гості...
Усі    колись    ми    будемо    лиш    пил,
Коли    через    віки    зотліють    кості.
Я    розумію    це    та    важко    все    ж
Сприймати    поступ    Смерті    як    належне.
Допоки    ти    своїх    не    бачиш    меж,
Життя    твоє  —    безкрає    і    безмежне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807754
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018

Артур Сіренко

Серафим та портрет Торквемади

                                                       «…Як  чашу  вина  на  застільній  здравиці,
                                                                 Піднімаю  віршами  наповнений  череп…»
                                                                                                                                 (Володимир  Маяковський)

Якось  одного  літнього  дня  –  а  день  був  приємним  та  теплим  –  Серафим  обрав  своїм  ложем  не  тротуар,  як  завжди,  а  клаптик  асфальту  біля  стіни  будинку  –  великої  і  плоскої,  без  вікон,  без  дверей,  що  пофарбована  була  не  сьогодні  і  не  вчора  жовтою  фарбою.  І  філософствував  Серафим  того  дня  не  про  сенс  життя,  не  про  суть  буття,  як  завжди,  а  про  часи  Ренесансу.  Потрібно  сказати,  що  Серафим  в  дитинстві  захоплювався  малюванням,  відвідував  два  рази  приміщення  художньої  школи,  і  навіть  вчителі  зауважили  в  нього  особливий  талант  до  сього  мистецтва.  Шкода,  що  Серафим  Петрович  не  розвинув  свій  талант  і  царину  сію  закинув.  Лежав  собі  Серафим,  мислив  про  творчість  Джироламо  Маччієтті,  але  тут  хвилями  накотились  на  нього  спогади,  і  Серафим  намалював  на  стіні  портрет  Томаса  де  Торкмемади  кольоровими  кавалками  крейди,  які  подарував  йому  якось  -  не  так  давно,  в  суботу  учень  гімназії  номер  п’ять  Петрик  Булочкін.  Портрет  вийшов  яскравим  і  виразним  –  Торквемада  дивився  на  перехожих  наче  живий.  Серафим  ліг  під  портретом  на  свій  знаменитий  килимок  і  продовжував  філософствувати  про  майстрів  Відродження.  Перехожі  зупинялись  і  дивувались.  Мало  хто  лишався  байдужим,  побачивши  портрет  Торквемади.  

Йшла  мимо  жаліслива  і  сентиментальна  бабуся  в  синій  хустинці  з  візерунком  у  вигляді  рожевих  квіточок  та  в  бузковій  шерстяній  кофтинці:

-  Ви  навіщо  це  портрет  Торквемади  на  стіні  намалювали?  Це  Вам  Флоренція  чи  що?  Це  Пітер,  батечко.  А  Пітер  –  це  Північна  Венеція.  Намалювали  б  краще  портрет  дожа  Джованні  Дандоло,  а  не  оцього  математика  долі,  геометра  фатума.  

У  відповідь  Серафим  тільки  посміхнувся  і  продовжував  мрійливо  дивитися  в  нескінченність.  

Потім  мимо  йшов  пенсіонер  з  паличкою,  що  була  витесана  з  сухого  клена  та  в  піджаку  в  клітинку  –  зі  смужками  чорними  та  фіолетовими:  

-  Дарма  Ви  так,  Серафиме  Петровичу!  Ой,  дарма!  Ні  до  чого  тут  оцей  портрет  Торквемади!  Намалювали  б  краще  портрет  Савонароли.  Це  і  патріотичніше,  і  російській  людині  ближче.  Ідеї  Савонароли  популярні,  висять  в  повітрі,  в  усіх  людей  на  вустах,  особливо  в  Тамбові.  Вас  би  зрозуміли  і  менше  б  лаяли.  Савонарола  –  наша,  російська  людина.  А  цей  Торквемада  –  тесля  тай  годі.  Будівничий  дірявих  каравел,  що  давно  потонули  в  калюжі  часу.

Але  Серафим  продовжував  посміхатися  у  відповідь  і  жодного  слова  не  промовив.  Як  це  не  дивно.  

Йшов  мимо  мужик  середніх  років  з  кудлатою  нечесаною  бородою,  вдягнений  у  футболку,  що  бачила  ще  й  не  таке  і  з  подертою  шкіряною  торбою  за  спиною:

-  А  ось  і  правильно!  Ось  хто  врятує  Росію!  Торквемада!  Я  Вам  більше  скажу:  буде  Торквемада  –  буде  і  Росія!  А  без  Торквемади  це  буде  не  країна,  а  бутерброд  з  гарбузовою  олією,  який  з’їв  товстий  смугастий  кіт.  Торквемада  –  це  снігове  вітрило  північних  країн!  Так  тримати,  товаришу  Серафим!  Сим  победіши!  

А  Серафим  продовжував  посміхатися  у  відповідь  і  блукати  десь  у  царстві  мрій.  

Йшла  мимо  дівчина  цнотлива,  віком  десь  років  сорок,  яскраво  нафарбована  самарською  косметикою,  вдягнена  в  білі  джинси,  в  синіх  кедах  на  босу  ногу  і  в  блузці  –  жовтій  в  зелений  горошок,  клаповуха,  з  великими  круглими  кульчиками:

-  І  навіщо  Ви  Торквемаду  намалювали?  Навіщо?!  Вам  –  безхатькам  тільки  б  кориду  дивитися  та  биків  виделками  штрикати,  а  потім  котлети  їсти  недосмажені.  Вам  волю  дай,  так  Ви  весь  Пітер  на  арену  перетворите,  і  тореадорів  в  костюми  паяців  одягнете  і  на  вулиці  випустите.  У  Пітері  не  подобається?  Та  їдьте  собі  в  Толедо!  Там  і  тепліше,  і  лимонами  пахне,  і  стегна  в  матрон  товстіші.  Теж  мені,  Пікассо  знайшовся!  Ви  ще  б  Маху  оголену  намалювали,  кубіст  нещасний!  Думають,  якщо  вони  з  філософського  стану,  то  їм  все  можна!  Козімо  Медічі  на  Вас  немає!

І  пішла,  гордовито  вихиляючи  сідницями.  А  Серафим  продовжував  посміхатися.

Йшов  мимо  товариш  у  костюмі,  в  окулярах,  з  портфелем  в  руках  і  в  лакованих  мештах  на  ногах  сорок  шостого  розміру,  з  жирними  не  митими  два  тижні  патлами  і  вічно  незадоволеним  виразом  обличчя:  

-  Хто  це  Вам  дозволив  на  стінах  міста  вітру  і  дощу  малювати  портрет  Торквемади?  Маєте  офіційний  дозвіл  вуличного  художника  з  правом  малювати  портрети  політичних  діячів  епохи  Відродження?  Ви  б  ще  портрет  Леонардо  да  Вінчі  намалювали!  Розпусник  Ви  старий,  збоченець  і  сибарит!  Якби  я  був  міліціонером  або  поліцянтом,  чи  прокуратором  Іудеї  Понтієм  Пілатом,  я  б  Вас  за  це  посадив  би  до  в’язниці  і  розстріляв  би  потім  за  таке  діяння.  А  ще  філософ  колишній!  Теж  мені,  Труфальдіно!  Сентехнік  бергамський!  

Але  Серафим  продовжував  мріяти  і  посміхатись.  Наче  не  його  розстріляти  зібрались,  а  Матильду  Тосканську.    

Йшов  мимо  юнак,  схожий  на  студента.  Тільки  не  на  Раскольнікова,  і  не  на  Базарова,  а  на  Дем’яна  Бідного  пітерського  ґатунку:

-  І  правильно!  Дуже  до  речі  Ви  портрет  Торквемади  намалювали!  Росія  дуже  схожа  на  Італію  часів  треченто,  і  зовсім  не  гірша  тої  країни  смугастої!  У  нас  навіть  мафія  своя  російська  є.  І  не  гірша  за  сицилійську,  навіть  краща,  аніж  якась  там  «Коза  ностра».  Я  би  взагалі  замість  рублів  флоріни  золоті  карбував.  А  Новгород  перейменував  би  в  Неаполіс  Ільменський.  А  патріарха  назвав  би  Папою  Московським.  Я  і  сам  то  давно  тещу  сеньйорою  називаю,  а  дружину  Луарою.  Хочете  я  Вам  зараз  «O  sole  mio»  заспіваю?  Тенором?  Не  хочете?  Ну,  як  хочете!  Чао,  бамбіно!  І  не  засмучуйтесь!  

Хоча  Серафим  засмучуватись  зовсім  не  збирався,  тільки  продовжував  посміхатись  і  дивитися  на  людей  і  собак.    

Йшов  мимо  ще  один  чоловік,  не  молодий,  але  й  не  старий,  у  сірих  штанах  і  в  сірій  сорочці  буднів.  Побачив  він  портрет  Торквемади,  здригнувся  весь,  почав  голосно  співати  «Арріба,  Еспанья!»  і  марширувати.  І  довго  ще  тупіт  його  кривих  ніг  і  гортанний  спів  неслись  вулицями  Міста.        

Серафим  на  це  не  відреагував  ніяк,  тільки  продовжував  посміхатись.

Потім  з’явилась  якась  дама  середніх  років,  одягнена  явно  не  по  моді,  в  окулярах  і  з  синяком  під  лівим  оком.  Вона  довго  роздивлялася  портрет  Торквемади,  нахиляла  голову  то  направо,  то  на  ліво,  цокала  язиком,  голосно  чмокала,  зітхала:  «Та-а-а-а-ак!»,  а  потім  проголосила:

-  Дровиняк,  значить,  Вам  бракує,  дровиняк  та  хмизу.  І  юрби  навколо  хмизу,  і  телепня  мускулистого  в  балахоні.  І  ще  одного  дивака  з  ковпаком  паяца  на  голові.  І  народу  веселого  –  погрітися  біля  вогню  прийшли,  теж  мені,  масляна!  Гуляння  народне.  Збір  макулатури.  План  по  єретикам  за  2017  рік  виконаєм  і  перевиконаєм.  Намалювали  б  Ви  краще  кораблик  з  вітрилами,  а  я  б  сіла  би  на  нього  та  попливла  б  в  далечінь…  До  Землі  Ван-Дімена…  

Серафим  перестав  посміхатись.  Йому  стало  сумно.  А  потім  почав  падати  дощ  –  рясний  та  мокрий.  Бо  сухих  дощів  не  буває.  І  малюнок  зі  стіни  змив.  Серафим  змок  до  нитки,  але  так  і  лишився  лежати  біля  стіни  і  думати:  «А  добре  було  б  зараз  померти…»  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807740
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018

Ніна-Марія

Тобі, Україно!

[img][/img]
 
Для  нас  ти  завжди  рідна  і  єдина,
Тебе  ніхто  не  в  змозі  відібрать.
Моя  ти  яснолика,  Україно,
На  рубежах  сини  твої  стоять,
 
Які  життями  платять  за  свободу.
Козацька  кров  і  їм  передалась.
Твою  нікому  не  зганьбити  вроду.
У  світі  ти,  Вкраїно,  відбулась.
 
Щоб  почуття  несли  ми  в  серці  свято,
І  колосились  золотом  поля.
Й  цвіла  калина  пишно  біля  хати,
І  квітла  вишиванкою  земля.
 
Тобі  я  зичу  сонячних  світанків,
На  мир  нехай  Господь  благословить.
Хай  солов'ї  щебечуть  нам  щоранку.
Загоїться  хай  те,  що  так  болить!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQY90tfPIbWnz6VE-vEyljIZw4cxoZZ8CZuf_ikvdLx3LbrLBC[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804450
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018

Віталій Назарук

НЕ МОЖУ

Стоїш  і  нині  у  очах,
Моя  кохана  і  єдина,
Я  ж  занімів,  ні  -  я  зачах,
Мов  купина  неопалима.

А  сльози  градом  на  листок,
Де  я  пишу  вірша  про    тебе,
Життя  мені  дало  урок,
Що  так  поводитись  не  треба.

Щасливі  ми  були  удвох,
Навіщо  ця  була  розлука?..
Надій  позбувся  багатьох…
Чому  тебе  я  не  послухав?

Шукаю  в  сні  твої  вуста,
Не  можу  я  тебе  забути…
Життя  –  це  справа  не  проста,
Собі  лиш  можу  дорікнути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801735
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 05.08.2018

I.Teрен

Творчий порядок

Творець  одвічно  експериментує
на  неосяжнім  поприщі  своїм  –
об'єднує,  роз'єднує,  парує
усе,  що  на  землі  Його  існує
на  грані  між  розумним  і  дурним.

Була  цивілізація  і  буде,
тасуються  народи,  племена...  
Порядок  є.  І  має  бути  всюди.  
Та  поки  дикуни  ідуть  у  люди,
юрмою  володіє  сатана.

І  поки  сонце  наше  догорає
і  вичахає  полум"я  земне,
ніщо  у  цій  юдолі  не  мине.

І,  видно,  й  небо  думає-гадає,  –
чому  фальшиве  істину  долає
і  застує  хорошому  дурне?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800056
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 21.07.2018

РОЯ

Вернутись би!. .

Вернутись  би  в  дитинство  хоч  на  мент,
Де  кожен  -  сам  актор  і  диригент,
Де  не  існує  фальші  і  брехні,
Де  принц-герой  -  на  білому  коні!

Там  -  казка,  незбагненні  чудеса,
Веселий  сміх  лунав  у  небеса  -
І  щастям  феєрверила  блакить!..
Ех,  знову  б  у  дитинство  хоч  на  мить!

...Ми  виросли  із  куцих  штаненят,
І  не  вернути  казочки  назад,
Де  добрим  був  бабай  і  Бармалей,
І  не  було  зачинених  дверей.

Усі  жили  в  любові  й  простоті,
Пташки  несли  яєчка  золоті...
Котився  шляхом  бабин  колобок
І  змотував  дитинство  у  клубок.

Гуляв  собі  клубочок  по  світах,
І  здійснював  бажання  Синій  птах...
Й  ніхто  не  знав,  що  є  на  світі  зло...
Було!..  А  чи  насправді  все  було?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797504
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018

I.Teрен

Генезис антропології

Любі  друзі,  люди-небораки,
не  ховайте  у  собі  добро.
Внуки  у  Тараса  -  не  собаки.  
Це  лише  у  Дарвіна  макаки
на  хвості  нарощують  перо.

Ми  одразу  втілені  із  глини,
взяті  у  космічному  пилу.
Мавпа  -  це  диявола  провина.  
За  образу  образу  людини
є  чого  боятися  ослу.  

Нація  -  це  не  юрба,  не  зграя,  
Наші  гени  мали  козаки.  
Нелюдів  у  нації  немає.
Їх  сюди  сусіда  засилає,
поки  є  у  неї  байстрюки.  

За  життя  усі  платили  мито.  
Невідомо,  скільки  ще  іти.  
Та  не  забуваймо  говорити:
"краще  із  розумним  загубити,
ніж  із  дурнем  пити  і  знайти".  

Животіли  не  одне  нашестя.
“Наші  люди“  ще  усюди  є,  
що  й  собі  у  душу  наплює.  
З  ким  ведешся,  в  того  й  наберешся.  
Але  це  пагіння  не  моє.  

Хай  живуть  і  пави,  й  павіани  
і  свої  опушують  хвости...  
Я  -  не  я,  коли  і  ти  -  не  ти...

Хай  умре  історія  обману.  
Люди  не  спустилися  з  ліани.
Божі  гени  -  сім'я  висоти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797389
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018

Ганна Верес

Останній поріг

Коли  життя  осінню
Вже  пробує  росу,
Й  зима  вже  ходить  тінню,
Допити  щоб  красу,
Тоді  лише  людина
Пізнає  смак  життя,
Але  говорить  дивно:
«Не  жив  же  до  пуття»
Така  вже  наша  вдача:
Хай  потім,  не  зумів,
І  крекчемо  неначе,
Й  шукаєм  ворогів.
Оглянутись  не  встигли,
Як  фініш  і…  поріг…
Рідня  заголосила:
«Остання  ж  із  доріг…»
15.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794026
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 03.06.2018

Олекса Удайко

НІ, НЕ СТОМИВСЯ Я, НІВРОКУ

         [i]  Вкотре  беру  тайм-аут…
           Бо  так  мені  треба  –
           стомилося  небо,
           не  я…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває  так,  що  треба  відпочити
Хай  від  нагальних,  та  посильних  справ,
Щоб  нові  плани  і  задачі  снити,
Яких  твій  розум  
                                                 ще  не  розібрав…

Відтак  й  шукаєш  лісову  хатинку,
Де,  окрім  тебе,  лиш  мишиний  писк...
Бо  ж  хто  не  любить  творчу  самотинку,
Де  свій,  тобі  лиш  
                                               притаманний,  зиск?

Ні,  не  стомився  я….  І,  слава  Богу,
Запал  життєвий  в  серці  не  погас…
Та  хочеться  пройти  нову  дорогу,
Духовних  сил  
                                             розвідати  запас.

А  ще  –  оглянуть  нові  горизонти,  
Щоб  не  скотитись  раз  на  манівці:
Чи  починав  з  нуля  новий  сезон  ти,
Щоб  гідно  оцінить  
                                           хвилини  ці?

Подуги  смак  відчуєш,  коли  вгору
Піднімеш  врожаю  незрушний  віз
Й  коли    в  осінню,  непогожу  пору
Не  явиш  люду  власних,  
                                       прикрих  сліз.

Ні,  не  стомився  тілом  я  –  нівроку!
Не  бракне  ще  мені  й  духовних  сил,
Та  щось  таке  впадає  в  спрагле  око,
Що  розриває  душу  так  жорстоко,
А  в  мозку  виють  
                                         зголоднілі  пси.[/color][/b]

27.03.2018
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018

Олекса Удайко

О, МОВО ВРАЖА!

     [i]  Якось,  граючись  "кнопками-окціями"  на  своїй  сторінці,  я  випадково
       заблокував  одну  із  своїх  робіт,  та  так,  що  й  через  "google"  знайти
       не  зміг,хоча  анонс  на  неї  значиться  там.  Якби  то  була  звичайна  ро-
       бота,  то  закинув  би  затію  та  переключився  на  інші!  А  то  така,  що  
       не  втратила    своєї  актуальності  і  понині,  позаяк  багато  авторів  сайту
       все  більше  пишуть  іноземною,  ризикуючи  стати  "класиками"  російської  
       літератури  та  "бути  визволеними"  з    "бандерівського"  рабства  Месією.  
               Я  прошу  вибачення  у  тих,  хто  прокоментував  мою  роботу  раніше,  чиї
       коменти  я  видалив,  але  не  менше  прошу  тих,  хто  цю  роботу  не  читав,
       прокоментувати  її  (не  смайликами,  а  живим  словом),  бо  це  надасть
       мені  наснагу  і  натхнення  працювати  у  цьому  напрямку  і  далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти  був  для  нас  всіх  великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…
Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..*
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…
А  мова  зникає,  то  щезне  й  народ!**

Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:
У  мов  праслов’янських  –
                                                   чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
То  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..
Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий  монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,  а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..
Та  вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…
І  «руськоязикі»  пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»
І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…
І  ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім  «понятиям»…  «публику  меря»,
Під  огласи:  «бля..,  ПНХ,  …ёна  мать»!..

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть
Утопить  в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам,  
                                     –  довіку  не  здійснениx,  
                                                                                                               –    щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник  Олександр  Горобець  ініціював  у  
Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  [b]окупаційною.[/b]
Зокрема  він  сказав:  "Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  смітник  свій  «язык»,  
заговори  українською!*

http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/

**  У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  в  програмі  
додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  замінили  україн-
ською

***Одна  із  назв  московитів  або  москалів…

****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  слів,  
а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких

*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  впровад-
жений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі

******Одне  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  сучасної,  
але…  конаючої  Імперії  Зла  –  Росії

Версiя  для  друку
Обговорити  в  форумi
"Кримська  Свiтлиця"  >  #8  за  19.02.2016  >  Тема  "Резонанс"
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018

dovgiy

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

Всесвітній  день    поезії!  Це  ж  треба!
Штампують  люди  дати  і  свята.
Поезія  –  це  просто  дар  від  неба,
Це  оболонка  щастя  золота.
Трапляється,  живе  проста  людина
В  тяжких  трудах,  в  щоденній  боротьбі,
Та  вміє  оцінити  слова  силу,
Не  криючи  цей  дар    в  самій    собі,
А  ще  й  для  інших  створить  дивотвори,
Показуючи  думки  зрілий  лет.
Коли  душа  до  інших  душ  говорить,
То  це  і  є  справжнісінький  поет.
Не  може  жити  до  всього  байдужо,
Бо  нерви  голі,  серце  на  розчах!
У  нього  яблуні  квітучі      у  подругах,
Рожеві  окуляри  на  очах
І  Божий  світ  у  сяєві  барвистім
Із  вранішньої  купелі  встає,
А  в  тому  світі  янголом  пречистим
Кохання  первоцвітом  постає.
І  там,  де  досі  темрява  клубилась
Проваллями    лякаючи  слабих,
Яскраве  сонце  радість  засвітило,
Благословенно  сходячи  до  них.
Це  миті  щастя!  Хай  такі  короткі,
Та  в  пам’яті  живуть  усі  літа.
Тому  що  не  вмирає  в  зрілім  слові
Поезії  миттєвість  золота!

21.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2018

Олекса Удайко

ПОЕТОВІ І ГРАФОМАНОВІ**

           [i]Якось  так...  Про  себе.
           І  мені  подібних...
           Маю  думку  –  
           ділюсь.    

[b][color="#074275"]Ми  пишемо  вірші,  буває,  вміло  –  
і  рими,  і  метафори,    і  ритм…
Сльозу,  буває,  чавим  відболілу,  
й  Пегаса  нею  по́їмо  з  корит.

Та  від  тих  слів  –  ні  холодно,  ні  жарко:
читач  куняє,    жде  свого  дзвінка,
сумує  тоскно  Тріумфальна  арка,
і  Лувр  пустіє  –  доля  в  них  така.

Скучають  Ермітажеві  атланти,  
закляк  в  граніті  грізний  Каменяр,
не  мітять  час  Біг-Бенові  куранти,
й  закутався  в  туман  Холодний  яр.

Пустеля  постить*    –    не  святая  пустинь...
Конає  правда  в  праведних  отців  –
своїх  пророків  в  нас  тепер  не  густо,
лиш  гам  самозакоханих  "митців"…
   
Відтак  вірші  нічого  вже  й  не  варті…
І  не  тверді,  як  лісовий  горіх,    

Не  стоїмо  ж  бо  в  правдоньки  на  варті,
а  чинимо  пред  нею    смертний  гріх.[/color][/b]

10.  03.2018[/i]
__________
*Тиражує,  в  сучасному  розумінні  слова.

Карикатура  "Графоман".  Руслан  Долженець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018

Валя Савелюк

КОЛЕСО САНСАРИ

є  гіркота
у  насінині,  що  до  сходу  пророста  –
може  тому,
народжуючись,  плачуть  немовлята

15.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782397
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018

dovgiy

МІНОР

Далекі  друзі,  добрі  читачі!
Знов  я  до  вас  заходжу  із  думками.
Серця  тривожу  оцими  рядками:
Коли  як  роздуми,  а  часом  і  плачі.
Ви  вже  пробачте,  слабості  старечі…
Вже  не  оспівую  юначий  давній  цвіт,
Бо  тяжкий  пласт  моїх  прожитих  літ
Останнім  часом  дуже  жме  на  плечі.
Хоч  кажуть  люди:  молода  душа
І  здатний  ще  безтямно  закохатись…
Таж  молодість  вже  не  зайде  до  хати
І  в  гаманці  надій  –  ані  гроша!
Реально  –  так:  щодня  на  самоті,
Німий  екран  комп’ютерного  світу,
Нечасті,  ніби  крадені,  візити,
Де  бесіди  приземлено  прості.
І  ще  вірші…  немов  ота  вода,
Течуть,  течуть…  дай  Бог!  –  занотувати!
Отак,  як  зараз  –  в  просторі  кімнати
Пишу  про  щось  –  і  лихо  не  біда!
Одне  ще  здатне  збурити  думки:
Згадка  про  ту,  яку  щоночі  бачу.
Лиш  уві  сні…  душа  за  нею  плаче,
Та  доля  не  засвітить  нам  зірки!
Прийде  у  пам’ять…  ніби  наяву
Дивлюся  в  очі,  як  колись  дивився…
Начебто  пив…  та  так  і  не  напився,
Хоч  досі    нею  дихаю  й  живу.
Різні  шляхи  у  нашому  бутті,
Все  розумію:  треба,  щоб  окремо…
Трагедія,  як  тема  для  поеми
При  повному  колапсі  в  почутті.
Таке  то,  друзі,  видає  старий!
Немов  при  сповіді  розкрив  зболілу  душу.
Вже  пізній  час.  Кінчать  балачки  мушу,
То  вже  пробачте  за  мінорний    стрій!

08.03.2018    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782328
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018

Тамара Шкіндер

Пам'яті матері

На  могилу  прийду,  помолюся  до  Господа  Бога.
Припаду  до  хреста  і  вклонюся  землиці  святій.
Мамо  рідна  моя,  відійшли  ви  у  вічну  дорогу,
Залишили  у  серці  ні  з  чим  не  порівняний    біль.

Відцвіли  чорнобривці,  калина  знизала  намисто,
Крають  спогади  душу    в  самотнім  чеканні  зими.
Тільки  пам"ять  про  вас,  як  життя  джерело  світло-чисте,
В  час  гіркої  розпуки  обійме  незримо  крильми.

А  здавалося  нам,  що  розлука  не  прийде  ніколи.
Залишаємось  дітьми  тоді,  коли  мама  жива.
Перед  рідним  порогом  спинюся  закована  болем,
І  ніхто  для  розради  не  знайде  у  світі    слова.

Та  й  заплачу  без  сліз  і  ридатиму    серцем  я  гірко,
Як  на  прощу  священну  тихенько  до  хати  зайду…
Вишня  в  смутку  мені  прихилила,  мов  рученьку  гілку,
Наче  рідна  матуся  на  хвильку  з"явилась  в  саду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373316
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 16.03.2018

Рідний

Моє село (сл. і муз. Володимир Сірий)

                                     1    
Над  ставками  і  рікою  пролягло
Трибухівці  –  краю  рідного  село,
Зелен  -  гаєм  привіталося  здаля
І  побігло  доріжинами  в  поля.
                           Приспів:
Моє  село    -  моя  жура,  мій  біль,
Мені  відкрилось  над  тобою  небо,
І  на  столі  батьківськім  хліб  і  сіль,
Все  те  ,  що  на  землі  людині  треба.
                                               2
На  порослих  осокою  берегах
Пам'ять  про  роди  минулі  зберіга,
І  відтворює  у  посмішках  малят
І  польотах    несміливих    лелечат.
                                               3
Перейдуть  літа  минуться  і  віки,
А  верба  не  відцурається  ріки,
Так  і  той,  хто  в  Трибухівцях  народивсь,
Не  зречеться  лісу,  поля  і  води…

[youtube]https://youtu.be/pIOLX1JP9tY[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780264
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018

Наталя Данилюк

Відеопоезія

Ще  одна  прониклива  відеоробота  проекту  Сила  слова
на  мій  вірш  "Падаю  в  небо..."!

https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story

Людське  життя,  направду,  занадто  коротке  задля  дурниць  
і  достатньо  довге  для  великих  речей.
У  смерті,  як  і  в  будь-чого,  є  кілька  іпостасей.  Одна  з  них  –  
це  звільнення.  
Звільнення  від  тіла,  від  проблем  і  турбот  світу  
земного.  Проте  сьогодні  в  цьому  звільненні  є  ще  один  відтінок.  
Це  темна  тінь  війни,  присмак  попелу  і  крові.  Сьогодні  смерть  –  
це  ще  й  смерть  в  ім’я  звільнення.  Звільнення  тих,  хто  мимоволі  
опинився  в  самому  пеклі  бойових  дій  і  тих,  хто  не  хоче  туди  потрапити.  Звільнення  своєї  країни.  
Герої  не  вмирають  –  їх  кличуть  тримати  мирне  
небо  над  нашими  головами.

[i]Вірш:  Наталя  Данилюк

Читають:  Лила  Перегуда  и  Запрот  Вокрыс,  Євгеній  Ковирзанов.  
Наталия  Владимирова,  Olga  Evlanova,  Anastasiya  Pankovetskaya,
Андрій  Мартиненко.
Майстрували:  сергій  пишун,  Marina  Statkevich,  Ptashka  Kateryna,  
Halanzha  Dmytro[/i]

[youtube]https://youtu.be/ld2uypLVF1s[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596625
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 04.03.2018

Ганна Верес

Інша Україна

Грабували  Україну,
Народ  корчували:
Кращих  з  кращих  погноїли  –
Бидло  ж  залишали,
Щоб  служили  московитам,
Лізли  до  трибуни,
Рабували  Компартсвиті
Й  про  мову  забули.
Висилали  й  до  Сибіру,
Везли,  мов  скотину,
Не  золото,  не  сапфіри  –
Злидні  в  сиротини.
Й  на  дитячі  гіркі  сльози
Москва  не  зважала,
Посилаючи  погрози,
Вражаючи  жалом.

Та  не  щезли  лози  кращі  –
Ожили  за  роки,
Розібрались,  хто  ледащо,
Здобувши  уроки.
Й  позбулися  «пана-брата»,
Щоб  не  рабувати,
Зруйнували  мури-грати,
Пішли  й  воювати,
Щоби  воленьку  святую
Зберегти  навіки,
Землю  від  орди  рятують…
Кров’яні  вже    ріки…
Пора,  Рашо,  зрозуміти  –
Інша  Україна.
Ми  ж  тієї  волі  діти.
Котру  ти  труїла!
18.02.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777932
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018

Миколай Волиняк

…за обрій понесу

Зіп’ю  п’янкий  нектар    губами,
Занурюся  в  тугу  твою    косу…
І  попливем,  як  голуби  до  хмари,
Як  вечорові  промені  в  грозу.

Нас  буде  в  зорях  Місяць  колихати,
Він  теж,  як  ми  закохані  в  красу.
Як  в    Бога  будуть    янголи  співати,
І  я  любов…  за  обрій  понесу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777782
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 20.02.2018

Фея Світла

Горіхові сни (Муз. Віктора Оха)

[img]http://dachadecor.com.ua/images/viraw%20grec%20oreha.jpg[/img]

[i][b][color="#085757"]
Сонце  за  обрієм,  стелиться  марево...
Запорошила  зима.
Ой,  зажурилось  горіхове  дерево:
-  Спати  б,  та  сну  все  нема.

Заполонили  думки  білу  голову,
гілля  схилилося  вниз,
холод  пробрався  у  душу  смарагдову,
смуток  коріння  надгриз.

-  Де  красне  літечко?  Й  осінь  минулася,
перед  очима  -  пітьма...
Ой,  діти,  діточки,  де  ви  поділися?
Чи  вас  ростив  надарма?

-  Та  не  журіться  ви,  любий  наш  таточку,  -
міцно  я  вас  пригорну...
Тепло  в  обіймах,  і  ваше  коріннячко
кріпне...  Ще  стрінем  весну!

Зазеленіло  горіхове  гіллячко,
в  серце  любов  потекла.
Очі  світилися...  Мружилось  листячко,
в  ніжних  проміннях    тепла.

Сонце  на  обрії...  Зникло  те  марево,
вже  не  лютує  зима.
Співи  пташинії...  Квітне  знов  дерево
гілля  увись  підійма.
[/b][/i][/color]

 https://youtu.be/7PoGP_ahGnk

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/fr/cp0/e15/q65/27907607_202053667043879_9039166696222297045_o.jpg?efg=eyJpIjoidCJ9&oh=3978184137c92adc99880928cdc227d2&oe=5AFF7CF9[/img]
Фото  і  робота  автора.  Горіх,  котрий  росте  посеред  подвір'я  
садиби  авторки  і  кожного  року  радує  своїми  плодами,  
та  дарує  сховок  у  спекотні  дні  літа  від  пекучого  сонечка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777930
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018

Ганна Верес

Зерно любові

Літа  цвіли  вже  інеєм  у  косах,
Коли  послав  свій  погляд  ти  очей,
Прийшла  до  нас  обох  життєва  осінь,
Та  кликало  мене  твоє  плече.

Хотілося  слова  тепла  почути,
Щоб  ніжністю  лилися  із  душі.
Омріяний  піймати  щастя  жмутик
Й  кохання  пити  із  твоїх  віршів.

Хтось  погляд  у  зневіру  заховає,
А  хтось  засудить  перезрілий  вік,
Зерно  ж  любові  в  серце  засіває
Закоханий  і  мудрий  чоловік.
7.01.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018

РОЯ

І словом, і булавою!

Укотре  відшампанили  свята  -
Втекли  від  буднів,  наче  від  прокази...
А  що  війна?..  Вона  ж  собі  десь  там!..
Це  нюні  розпускають  віршомази...

Ждемо  із  неба  доленосних  змін...
Плекаємо  "мамони"  на  диванах...
Гарненько  обсмаковуємо  ЗМІ  -
І  сниться  нам  земля  обітована...

І  так  із  року  в  рік:  цяцьки-слова...
Вже  ситі  обіцянками  по  вінця!
Не  буде  змін,  допоки  булава
Гарцює  тільки  в  пляшці  українця.

Та  поки  ще  кується  булава,
А  кожна  друга  хата-вата  скраю,
Шукаймо  порятунку  у  Словах
І  правдою  торуймо  шлях  до  раю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775338
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018

Олекса Удайко

РІДНЕ ДЖЕРЕЛО

       [i]  Бува,  настає  мить,  коли  розмова
         з  нащадками  набуває  
         особливого
         змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав  той  час,  що  треба  естафету
комусь  з  рідні  нехибне  переддать,
не  лише  вміння  й  задуми  поета,
але  й  усю,  
                   що  маю,  благодать.

Щоб  все,  що  коренем  проникло  в  душу,
у  новій  гілочці,  як  даність,  проросло...
Які  слова  знайти  ще  маю  й  мушу,
щоб  прищепить        
                   життєве  ремесло?..

Бо  ж  не  хотілося  б,  щоб  дріб’язковість
над  всім,  що  вище,  прикро  брала  верх.
Розгледіти  б  правдивість  і  казковість,  
щоб  глузд
                     здоровий  раптом  не  пришерх.  

Щоб  мудрості  хватило  в  лихоліття
добро  від  зла  гапевне  відрізнить,
щоб  квіточки  єднались  у  суцвіття  –
єднала  душі  
                   зв'язувальна  нить.

Щоб,  все  життя  молившись,  пам’ятати
своє  коріння  й  рідне  джерело,
що  б'є  від  прадіда...  І  рідну  хату,
що  виглядати  
                   вийшла  за  село...

...А  ще...  Щоб  в  нас  нащадджувались  діти,
доконче  знать,  де  сіяти  зернят,
щоб  свято  мати…    Ніде  правди  діти  –
ми  гідні  
                   і  варті  всі  родинних  свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн,  ФНР

На  власній  світлині:  "лапка"  6-місяної
внучки  Hanna-Mari  в  "лапищі"  автора.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018

Миколай Волиняк

Людина, що залишила сліди

Кохають  не  за  личко  і  браваду,
Кохають  не  за  груди  чи  косу.
За  мурами  високого  фасаду,
Шукають  задушевну  чистоту.

Боготворять  людей  не  за  посаду,
Не  за  подать…  з  немитої  руки.
За  дії  люблять  їх,  а  не  за  владу,
Добро  ж  воно  пакується  в  роки.

Шанують  благородну  добру  справу,
Насіння…  що  породжує  плоди.
Цінують  не  положення  і  славу,  
Людину...  що  залишила  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772363
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018

laura1

Ріку наповнять талі води

Невтомно  стрілки  циферблату
Подій  гортають  сторінки.    
Летять  удаль  роки  крилаті,
В  літопис  ставлячи  крапки.

Лише  природа  в  круговерті
Нагадує  забуті  дні.
Зима  поглине  осінь  врешті
І  знов  поступиться  весні.

По  колу  зміняться  пейзажі,
Квітчаючи  земні  роки.
Одні  відійдуть  персонажі,
І  прийдуть  інші  залюбки.

Хтось    принесе  палке  кохання,
Додавши  фарби  золоті.
А  дехто  ранить  уостаннє,
Лишивши  дні  на  самоті.

Але  повільно,  крок  за  кроком,
Затягне  рани  лікар-час.
Зоставить  пройдені  уроки
І  фото  в  профіль  і  анфас.

Старе  забудеться  кохання,
Хіба  що  прийде  уві  сні.  
Болюче,  давнє  розставання
Вже  не  торкнеться  струн  душі.

В  безмежжі  простору,  напевно,
Нове  підхопить  долі  нить.
Долаючи  колючі  терни,
Назустріч  поспіхом  примчить.

І  так  по  колу  хороводи,
Кружлятимуть,  немов  у  сні.
Ріку  наповнять  талі  води,
Бузок  розквітне  навесні.  

Але  життєвий  шлях  без  кола.
Лише  чотири  є  пори.
На  ньому  пагорбів  доволі  
І    розмаїтих  кольорів.

Та  кожна  мить  в  житті  безцінна,
Їй  повторитись  не  дано.
Рукою  долі  неупинно
Життєве  пишеться  панно.

15.  12.  2017                    Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766229
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 20.01.2018

Анатолійович

Чорна хмара.

                                         ЧОРНА  ХМАРА.
З  невеличкої  дзвіниці  лине  світом  дзвін  –
Плаче!  Кличе!  Розриває  кожне  серце  він!
З  невеличкої  дзвіниці  бідного  села
Горедзвоном    страшна,  чорна  звістка  попливла…
У  селі  тім  невеличкім  справних  мужиків
Може  сто…  А  може  менше    було  до  цих  днів…
А  тепер  ще  на  одного  стало  менше  їх  –
Привезли    в    труні    хлопчину…  На  війні  поліг…
Молода  ще,  гарна,  мати  постаріла  вмить…
Чи  жахливіш  є  наруга  –  сина  хоронить!
Сина  в    землю  положити!  Без  руки,  без  ніг!
Хто  таке  у  сні  страшному  уявити  міг?!
"Я    ж  тобі  молила  ,  сину,  довгого  життя…
Та  тепер  нема,  синоньку,  з  пітьми  вороття!
Ми  ж  тебе  чекали,  сину,  весілля  гулять…
Як  тепер  без  тебе  будем  жити-доживать!
Вас  з  коханою  чекали  ми  біля  воріт…
Не  діждалися  онуків!    Обірвався  рід!"
Ой,  за  що  ж  ти,  чорна  хмара,  впала  на  село?!
Звідкіля  на  нашу  землю    лихо  принесло?!
З  невеличкої  дзвіниці  лине  світом  дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває  кожне  серце  він…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 20.01.2018

Наталя Данилюк

Щастячко світлокриле

Щастячко  світлокриле,
Сон  твій  –  легкий,  як  пух!
Добрі  небесні  сили,
Світлий  Різдвяний  дух
Хай  бережуть  твій  спокій,
Янголе  мій  земний!
Зорі  блакитноокі
Падають  в  теплі  сни.
Сонячне  коліщатко
З  променів  день  пряде.
Як  ти,  моє  пташатко,
Тягнешся  до  грудей!..
Солодко  пахнуть  щічки
Небом  і  молоком!
Зиму  прудкі  синички
Люляють  за  вікном.
Світла  моя  потіхо
В  теплому  напівсні,
Як  ти  вібруєш  сміхом
Лагідним  у  мені!
Сили  святі  небесні,
Благословіть  щокрок
Ту,  що  вмістила  всесвіт
В  крихітний  кулачок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Миколай Волиняк

Бог без попів благословляє

 "  Не  хочу  ваших,  я  церков,
 Молитви  рабської  не  треба,
Мій  Храм  -  природа,  Купол  неба.
 Для  ряс  і  золотих  оков
У  ньому  вільних  місць  немає,
Бог  без  попів  благословляє
Молитву  щиру".
                                   Т.Г  Шевченко..."



В  мені  дух  предків  соколом  дрімав,
В  нім  соти  правди  нашої  комори.
Там  честь  і  славу,  гідність,  я  черпав,
І  не  знайшов  там  рабської  покори.

Чужинських  не  потребую  церков,
Своїх  богів  догмати  потребую.
Навчився  в  них,  я  тих  першооснов,
Котрі  тепер…  понад  усе  шаную.

Тож...  не  навиджу  люто…  ворогів,
Назустріч  скоро  вийдемо  світанню.
Прийшло  до  нас  прозріння  із  віків,
Несе  вже  ворогу,  мелодію…  останню!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772027
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Миколай Волиняк

Як тінь… могили і хрести.

Все  пам’ятаємо  шакали,
Ми  знаєм  хто  ви…  Автори.
В  Котлах,  як  Градами  вбивали,
Господь  наш  бачив  все  згори.

Хто  пережив  той  не  забуде,
В  крові  залишені  сліди….
Ніщо  не  буде  в  нас  забуте,
Як  тінь,  могили…  і  хрести!

Тож  прощень  звірі  не  благайте,
Могили  лише  сплять  в  землі.
Пощади  вбивці  не  чекайте,
Ні  наші  змії…,  ні  в  Кремлі.

У  серці  кожному  руїна,
Посохли  ріки…  без  води.
Кричить  згвалтована  країна,
То  змова  виплодків  Орди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771867
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Квітень Олександр

Промовчи ЄВРОПО !

                                   Коли  Україна  в  нерівній  борьбі
                                   Вся  сходила  кров'ю  і  слізьми  стікала
                                   І  дружної  помочі  ждала  собі,
                                   Європа  мовчала.

                                 Олександр  Олесь
                               1931  рік

                     

Промовчи  Європо  ,  промовчи
У  твоєму  ж  домі  нині  спокій
Сонце  ,  тиша  ,  мирна  далечінь  ...
І  не  ллється  кров  рікою  ,
                                                                                       ПОКИ...
-------------------------

Не  здіймає  вітер  в  височінь  ,
Іскри  на  подвір'ях-попелищах
Промовчи  Європо  промовчи  ,  
Кажуть  ,  свій  кожух  до  тіла  ближчий  !!!

-----------------------

Не  тривожить  біль  чужих  скорбот  ,
Не  лякає  грім  за  небокраєм  ,
Твій  байдужий  ,  приспаний  народ
Як  колись  змовчить  і  зачекає......


 P.S      Сунуть    хмари  ,    у    розкішний  дім  
                   Прийде  ворог  ,  принесе  руїну  
                   І  тоді  у    розпачі    своїм  ,
                   У  вогні  ,  згадаєш  Україну  ......


Олександр  Квітень
6  січня  2018  року
зона    АТО

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770065
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 15.01.2018

Миколай Волиняк

Осіння фея. муз. Анатолійовича.

                       1
Осінь  листя  фарбувала,  
Пензликом  в  садочку.
Вишиваночки  вдягала,
Декому  в  куточку.

                     2  (двічі)
Сипле  золотом,  як  фея,
Наче  то  завія.
Розговілись  гай...алея,
Душу  спокій  гріє.
 
                 Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  оправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  мочі.    

                           3                    
Барбарисики  червлені,
Діточки  яскраві.
Туї...  збіглися  зелені,
Як  камінь  в  оправі.

                     4  (двічі)
Снить  берізка  гола-й-боса,
Аж  сум  огортає.
Липку  ще  русявокосу,
Вітер  колихає.

                 Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  рправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  мочі.  

                             5
А  калинонька  червона,
Ягідьми  жаріє.
Розпустила  пишні  грона,
Клен  в  гаю  хмеліє.

                     6(двічі)
Як  вогонь  багряночубий,
На  виду...  красує.
Стоїть  парубком  у  шубі,
У  гаю...  царює.

                   Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  оправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  сили  (двічі).    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760742
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 15.01.2018

Світла (Імашева Світлана)

Слухаючи "Запорозький марш"

                               [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rlhpi-WllkQ[/youtube]                                                                                                                    
                                                                                                     *************
                                                                         Литаври  й  сурми  провістили:  час!
                                                                         Громами  гримотіли  тулумбаси...
                                                                         Ця  музика,  цей    "Запорозький  марш"  -  
                                                                         Оця  лавина  болю  -  і  екстазу.

                                                                         І  хвиля  душу  вдарить  навідліг  -  
                                                                         Глибинні  гени  Пам'яті  й  Любові...
                                                                         Я  бачу  їх,  я  відчуваю  їх  -  
                                                                         Прапредків,  предків  -  клич  своєї  крові.

                                                                         Ось  лавою,  наставивши  списи,
                                                                         Летить  кіннота  вільного  козацтва...
                                                                         Таки  її  зуміло  захистить,
                                                                         Вкраїну-матір,  -  Запорозьке  братство.

                                                                         Ця  січа  дика,  коней  ржання,  крик:
                                                                         -Прощайся  з  світом,  розпроклятий  враже!..
                                                                       Веде  Сірко  -  нуртує  Чортомлик  -  
                                                                     -  Вперед,  за  Волю!-  креше  військо  наше.

                                                                         Як  очі  їх  горіли,  козаків,
                                                                         Які  вогні  у    душах  тих  палали...
                                                                         "За  Україну!"  -  і  молитва,  й  гімн.
                                                                           Не  зрадили,  не  скурвились,  не  здали.

                                                                         Мов  чорним  плугом,  оре  пам'ять  Час,
                                                                         Б'ють  на  майданах  вічні  тулумбаси...
                                                                         Ця  музика,  цей  "Запорозький  марш"-
                                                                         Оця  лавина  болю  -  і  екстазу.
                                                                         
                                                           
                                                                         

                                                                         


                                                                       

                                                                       
                                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742016
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.01.2018

Миколай Волиняк

На Меланку й Василя

Сію,  вію,  посіваю,
 вас  з  Велією  вітаю!
Ми  й  Меланя  з  Василем
 в  гості  їдем  вже  конем.

Вітри  буйні  –  чорні  тури,
розчищайте  сніжні  мури.
Місяць  батько  наш  Василь,
розжене  все  без  зусиль.
З  ним  племінниця  Меланка,
сестри  Лади  -  Вишиванка.

Богом  древнім  нашим  дано
 в  цю  неділю  спозарано.
Ячмінь  сипати,  пшеницю
у  небесну  колісницю.
Щоб  міцне  було  стебло
Щоб  родило…  і  було.

Сію,  сію  засіваю,
 з  Василечком  Світ  вітаю.
Коноплі  на  куделю…
радість  з  вами  розділю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771224
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018

Миколай Волиняк

Зустріч побратима

Перестуком  вагонять  колеса,
Побратими  заповнили  зал.
В  сльозах  радощів  лишні  словеса,
«Маріуполь»…  прийшов    на  вокзал.

Як  солдати…  ялини  звелися,
Побратима  стрічає  сім’я.
Братове,  як  один  обнялися,
Україна  тут…  наша  земля!

На  пероні  лаштуєм  гостину,
Вип’єм  друже  наш  чарку  вина.
Щоб  завів  ти  скоріше  родину,
Щоби  швидше  скінчилась  війна.

Щоб  ви  діток  своїх  народили,
Ми  ще  й  вдома  накриєм  столи.
Щоби  зайди  Вкраїну  звільнили,
Щоб  Дніпром  їхні  кості  спливли.

Возрождає    ’ся  ВкрАїни  Слава,
Хвилі  буйні  Ревучий  несе.
Повертається  доля  ласкава,
Україну…  Господь  збереже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771175
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018

Фея Світла

Рідний край (Муз. В. Оха)

Велике  спасибі  за  музичний  супровід    і  допомогу  у  створенні  першої  пісні  Віктору  Охріменку  і  Олексі  Удайку.

Де  б  я  не  ходила,
не  бувала  я,
завжди  наймиліша
батьківська  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,
і  моя  сім'я,
погляди  тепленькі,
жде  уся  рідня.

Приспів

Вернусь  домів,
де  б  шлях  не  вів.
Уклінно  стану  на  поріг.
До  тебе  йду,
де  цвіт  в  саду,
мій  краю  рідний,  оберіг.

Тут  хатина  тепла,
миле  все  довкруж…
І  пташині  співи
серед  мальв  і  руж.
Так  спокійно  серцю,
тішаться  думки,
мови  дорогої
жебонять  струмки.

Приспів.

Матінко  рідненька,
тату  любий  мій!
Вам  поклін  доземний
і  землі  святій.
Богу  помолюся  –
щиро  в  височінь,
миру  попрохаю
я  для  поколінь.

Приспів.


23.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018

Миколай Волиняк

З Різдвом і Водосвяттям колеги

З  Водохрещем  Брати  мої  вітаю,
З  святами  рідної  орійської  землі.
Не  втратили  святих  бо’  повертаєм,
Тих,  що  дали  Небесні  Ковалі.

У  крові  нашій  карби  письменами,
На  пантеон  воздвигнемо  Живих.
Перун  єреїв  вже  разить  громами,
Тьму  чорноризу  викинем…  чужих.

Із  Водосвяттям  вас…  Богині  Дани,
З  жертовним  вас  освячення  вогнем.
Своїм  богам  засвідчимо  осанни,
Нехай  до  внуків  вернуться  дощем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770012
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018

Олекса Удайко

ТИ – МУДРИЙ

       [i]Мудрий  той,  хто  має  знання  та  робить
       вигляд,  що  не  знає.    Дурень  той,  хто  
       не  має  знань,  та  робить  вигляд,  
       що  знає
                                                                           [b]  Лао  Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]

[i][b][color="#002fff"]Коли  мовчиш  ти  більше,  ніж  говориш,
й  абиде  не  пасеш  своїх  думок,
коли  діла  свої  належно  твориш,
закривши  рота  міцно  на  замок;

коли  достоту  відаєш  дорогу  
і  знаєш,  як  опону  обійти,
і  ділишся  думками  лише  з  Богом,
як  досягаєш  трібної  мети;  

коли  лаштунки  в  тебе  під  рукою
для  найважливіших  життєвих  справ,
і  знаєш  наперед,  що  маєш  скоїть,
щоб  вирішальну  битву  не  програв;

коли  у  змозі  розпізнать  знамення,
що  враз  тобі  спустилося  з  небес,
й  не  валиш  справи  на  чужі  рамення,
а  маєш  власний  досвід  і  прогрес;

коли  сміття  не  винесеш  із  хати
й  не  подаси,  як  завітає  гість,
а  будеш  плюси  у  речах  шукати
і  мінус  оцінити  маєш  хист,

                     Ти  –  мудрий!!!

Й  маєш  безумовне  право
судити  ницих,  блазнів  і  лихих…
Та  не  питаєш  і  не  кривдиш  прямо,
не  б’єш  за  думку  візаві  своїх.

Бо  істина  й  тебе  колись  поправить!
Й  не  апелюй  до  більшості...  Колись  –
голосуванням  не  вінчають  правду  –
в  покорі  їй  колінно  поклонись![/color]    

[/b]05.01.2018,
Кельно,  ФРН
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018

Миколай Волиняк

Баран бо я

Мене  у  всьому  забагато,
Ридали  бабця,  мама  й  тато.
Нещасний  я.

Терплять  і  дітки  і  онуки,
Ромали  предка  перестуки.
Яскравий  я.

Я  можу  випити  й  гульнути,
Бабулю  часом  обманути.
Гуляю  я.

Найбільш  холєра  їй  дісталося,
Як  би  ж  воно  у  путнє  склалось.
Гарячий  я.

Наллю  я  чарку  й  бахну  махом,
То  може  стану  ще  монахом.
Бідовий  я.

Щоправда  й  гумору  багацько,
За  що  б  не  брався,  завше  хвацько.
Щасливий  я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769654
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018

Фея Світла

Дідусева колискова

Слова  до  музики
[youtube]https://youtu.be/2kOTsVkL95o[/youtube]

 -  Засинай,  засинай,  внученько  рідненька,
Сонечко  злотавеє,  моя  дорогенька.
Засинай,  засинай,  дитинонько  мила,
Над  тобою,  любонько,  дідусеві  крила.

Почепив,  почепив  на  колиску  зірку,
Щоб  в  житті  дитиночці  не  бувало  гірко.
Заяснить,  заяснить  онучаті  стежку,
Світлим  гаптуваннячком  вишиє  мережку.

Ой,  люлі,  люлі,  сонце.  Ой,  люлі,  люлі,  спи.

Цілував,  цілував  білесенькі  ручки
І  у  долі  випрохав  щастя  для  онучки.
Милував,  милував  ніженьки  пухкенькі,
Прикладав  до  п'яточок  капці  золотенькі.

Розганяв,  розганяв  хмаровиння  з  неба,
Бо  дитяті  сонечка  якнайбільше  треба.
Та  просив,  та  просив  вітер  не  шуміти,
Бо  дрімає  ясочка,  годі  гомоніти.

 -  Гойда-да,  гойда-да,  наше  світле  диво,
Ми  засієм  радістю  й  благодаттям  ниву.
І  зросте,  і  зросте  дівчинка-зоринка,
Втішиться  родина  вся  і  Вкраїна-ненька.

Засинай,  засинай,  внученько  рідненька,
Горличко  крилатая,  дівчинко  маленька.
Засинай,  засинай,  втіхо  люба  й  мила,
Над  тобою,  серденько,  дідусеві  крила.

Ой,  люлі,  люлі,  сонце.  Ой,  люлі,  люлі,  спи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769626
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2017

Миколай Волиняк

З Різдвом Світла Даждьбожого

Один,  я  у  полі…  Даждьбожому  воїн,
З  Різдвом  Вас  вітаю  Даждьбога,  один.
Заради  майбутнього  й  нашої  волі,
З  украдених  зайдами…  -  Наших  Родин.

Нас  віра  збагачує,  в  справах  єднає,
Як  цемент,  гуртує…  нам  силу  дає.
Здоровить  вона  нас  дітей    пеленає,
В  скарбницю  духовну  життя  подає.

Це  вкладені  мудрість,  добро  і  щедроти,
В  ній  гідність  моралі  і  рабства  ганьба.
То  святість  безмежна,  моральні  чесноти,
В  ній  радість  турботи,  грааль  для  життя.

Свій  маємо  розум,  свою  маєм  душу…
Само…  збережемось  інстинктом  земним.
Десятки  століть  нас  трусили,  як  грушу,
Мо’  досить,  втомились,  створінням  чужим.

Свята  наша  віра  Даждьбожої  крови,
В  ній  розум  й  інстинкти  від  наших  Богів.
Від  Неньки  в  ній  трепет  людської  любови,
В  ній  ненависть  люта  до  злих  ворогів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767959
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017

Миколай Волиняк

Віра предків

   Раби  невольники  недужі!
Заснули  мов  свиня  в  калюжі,
В  святій  неволі.
                                       Т.Г.Шевченко

Віра  предків  звеличує  нас,
В  ній  добро  і  любов  до  Ойчизни.
В  ній  суворая  правда…  -  Тарас,
У  ній  сутність  народження  й  тризни.

Предки  світлим  служили  Богам,
А  не  тьмі  потойбіччя  Єгові.
Він  належить  чужим  –  ворогам,
Щоб  привити  покірність  рабові.

Рідна  віра  єднає  думки,
В  ній  інстинкт,  що  зволожує  розум.
То  єднання,  що  живить  струмки,
То  залога  і  бурям  і  грозам.

Десять  довгих  і  сірих  століть,
Нас  єреї  церковні  гнобили.
Неможливо  гріха  утаїть…
Русь  –  Украйні  копали  могили.

З  нір  вилазять  знов  гади  й  щурі,
Що  не  мають  святого  ж  нічого.
Та...  вже…  наші  Боги  там…  вгорі,
Ми  щасливі  без  щастя  чужого!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767937
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017

Миколай Волиняк

Дідо Микола

Сніг  покривалом  лягає,
Вечір  зорі  розсипає.
Вдіг  Микола  кожушок,
Склав  даруночки  в  мішок.
Дмухнув    вусами  в  долоні,
Запрягає  білі  коні.
Засвітив  вогні  в  ялинці,
Щоб  шукалися  гостинці.
Під  подушкою,  столом,
Чи  для  киці  під  шатром.
Подаруночки  виймай,
Привіз  Дідо  Миколай.
У  пакунках,  чималенькі,
Ой,  які  ж  вони  смачненькі.
*

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766797
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017

ptaha

На сьомому…

За  картиною  Р.Гонсалвеса  (версія  2;  версія  1  -  "Мушля")

[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]

Прочинено  всесвіт  наро́зхрист  -  в  чотири  вікна.
Розлито  по  мушлях  холодні  запінені  хвилі,
Солоно-солодкі,  п'янкіші  за  келих  вина,
В  них  тоне  твій  острів  -  непізнана  п'ята  стихія.

У  сітці  стежинок  наживкою  серце  пливе,
А  шосте  чуття  спанієлем  несеться  по  мапі.
Це  море  -  як  небо.  На  сьомому  бачу  тебе  -  
Легеньку  хмаринку  у  сонних  обіймах  канапи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 19.12.2017

@NN@

*Хочеться чуда…*

*Де  ж  мого  слова  хоч  би  хоч  луна?*
                                                                                                                     Ліна  Костенко

Що  ж  це  за  настрій?  Якась  дивина;
-  *Хочеться  чуда  і  трішки  вина*,
Снігу  надворі,  сонця  та  неба,
Чого  ще  душі  для  радості  треба.

Нового  року!  Вечір  Різдвяний.
Добру  кутю  в  горшку  полив'янім,
Кільце  ковбаски,  грудочку  сиру...
Боже,  про  що  я?..  Так  хочеться  миру

На  теренах  твоїх,  Україно.
Щирі  колядки  звучали  б  дзвінко.
Мир  і  любов  на  заході  й  сході.  
Радість  й  достаток  у  кожній  господі.

Боже  Великий,    у  Тебе  прохаю,
-  Миру  і  спокою  Рідному  краю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Ніна-Марія

Літа кружляють спогадом далеким

[img][/img]


[i]Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.
 
Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
Летів  життя  нещадний  часоплин.
За  обрієм  виднілись  силуети
Отих  крутих  вготованих  вершин...
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 08.12.2017

Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань,
А  ранок  -  
                 наче  півжиття  твойого  витер.  

І  котиться  воно  –  немов  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 наче  та  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь
І  глибину  утіхи  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  клекоче  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017

Миколай Волиняк

Стрільці

Ревниві,  горді  часто...  і  двуликі,
Комфорти  люблять,  розкоші  життя.
Красиві  унікальні,  милі...  сонцеликі,
Акумулюють  пристрасть  в  почуття.

Вогонь  невситний,  жаром  у  вугіллі.
Ну  що  для  них  іще  один  роман.
Під  шаром  попелу  ,  як  жар  у  божевіллі,
 Коханці  перші  з  роду  -  Дон  Жуан.

Відважні,  незалежні  і  блискучі,
У  суперечності  лежить  у  них  життя.
Надійні,  розуму  яскравого,  рішучі,
Тому  шукають  в  шлюбі  опертя.

Високі  духом,  не  терплять  скандали,
Чутливі,  ніжні...  вичислять  обман.
Похвалу  люблять,  люблять  п'ядестали,
Із  них  виходить  гарний  отаман.

Обид,  принижень,  просто  не  прощають,
Хоча  невірність  й  зрада  в  них  в  крові.
Та  слід  надійний,  вічно  полишають,
По  сОбі  завше...  поки  ще  живі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762654
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Ганна Верес

Правдоруб

Одну  світлину…  Лиш  одну  світлину
У  спадок  маю  я  від  дідуся
Й  думками  у  30-і  чорні  лину…
Ох,  не  одна  життєва  драма  ця.
І  пам’яті  фрагменти  повертають
В  скупі  з  бабусі  вирвані  слова:
«Про  це,  дитино,  в  Сталіна  питають,
А  не  у  мене»…  Й  мимохіть  сплива
Оте,  як  гнули  нас  тоді,  ламали…
Вели  вперед,  до  «світлої  мети»,
Два  голоди,  війну  із  німцем  мали…
Ой,  довелось  нам  дорого  сплатить!
Народ,  який  лиш  поклонявся  волі,
Плодився  й  жив  в  усі  часи  в  труді,
Зустрів  в  30-і  голод  і  недолю:
Жив  на  воді  і  дикій  лободі.
І  вижив,  щоб  відбутися  у  світі,
На  повен  зріст  устати  й  заявить:
Ми,  українці,  люди  горді  й  смілі,
Рабами  нас  ніколи  не  зробить!
І  «рай  союзний»  мали  –  досить  «щастя»,
Ним  ситі  й  на  майбутні  вже  віки,
Бо  інше  маєм  розуміння  братства.
Із  діда-прадіда  ми  вільні  козаки.
Дізналась  мало  я  тоді,  та  горда
Із  того,  що  дідусь  мій  –  правдоруб.
Для  мене  це  звання  є  вище  лорда;
Його  за  приклад  я  собі  беру!
28.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017

Світлана Моренець

ПАМ'ЯТАЄМО…

Сміливий  мій  народе,  мирний,  гордий,
хоч  гноблений  століттями  як  раб!
Споконвіків  тебе  вбивали  орди,  
ти  ж  воскресав  із  попелу  стократ.
Мечами  не  здолавши  непокору,
продумали  дияволи  Кремля
пекельно-вбивчий  план  голодомору.
Такого  зла  не  знала  ще  земля,
бо  нація,  пісенна  і  весела,
конала  в  муках...  Впали  хоругви...
І  смерть  невтомна  скошувала  села,
заповнюючи  трупами  рови.
Примарами  брели  голодні  тіні
по  землях,  плодовитих,  як  в  раю,
вмирали  тисячами  попідтинню
в  обкраденім  до  зернятка  краю.

Тож  помолімось  всім  народом,  браття,
тяжку  скорботу  виливши  в  сльозах,
і  пом'янімо  незчисленні  втрати,
кого  здолав  голодний  смертний  жах:
тих  діточок,  що  в  муках  помирали
чи  не  змогли  з'явитися  на  світ,
чим  рід  козацький  давній  перервали,  
весь  українства  винищений  цвіт.

Не  забуваймо,  хто  несе  нам  лихо  –
від  голоду  а  чи  від  "градів"  смерть!
...  Хай  свічі  пам'яті  горять  у  вікнах  тихо
і  в  серці,  сповненому  болем  вщерть...

                                                 25.11.2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017

Миколай Волиняк

Переступіте…

Переступіте  через  страх…
Та  схаменітеся…  не  бійтесь.
Допоки  вас  не  з’їв  хробак,
Його  позбавитися  зумійте.

«Вподобав»,  -  хитрий  реверанс,
Немов  би  гідність  не  страждає.
Лукавий…  підлості…  нюанс,
Який  ще  глибше  страх  ховає.

Не  реєструйтесь  «про  запас»,
Тоді  й  злиняєте  ж,  не  видко.
А  то…  так  соромно  за  вас,
Що  почуваюсь  часом  гидко.

Пробачте  друзі  за  «нарив»,
Я  ж  не  терпів  і  не  збоявся.
Я  чесно  з  вами  говорив…
Мене  й  товкли  вже,  піднімався.

ВИ  теж  …  сміливіше  пишіть,
Неправду  бийте  гідним  словом.
Не  личить  нам  -  поетам  тліть,
Адже  найбільша  зброя…  слово!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761074
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017

Леся Геник

Коли не ждеш…

Коли  не  ждеш  нічого  й  ні  від  кого,  
а  просто  йдеш  у  сіру  далечінь,  
тримаючи  за  руку  міцно  Бога
і  янгола  на  схудлому  плечі.  

Коли  не  маєш  вижухлих  ілюзій,  
ні  сподівань,  ані  пустих  надій.  
Бо  добре  знаєш  -  зраджують  і  друзі,  
і  йти  відтак  приходиться  одній.    

Такій  безсилій,  начебто,  і  голій  
у  цій  усюдисущій  марноті.  
Усе,  що  є  -  це  відчай  сили  волі
на  схиленому  вихором  хресті.  

Тому  й  немає  зайвини  в  хотіннях,  
ні  білих  веж,  ні  зболених  темниць.  
Лиш  ця  хода,  лиш  це  руки  тремтіння...    
І  осінь  у  полоні  гострих  шпиць.  

17.11.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761046
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017

Ліоліна

Вересневе танго (мелодія Віктора Оха)

Сонце        промені        ллє
На        золочені        кручі,
Вітер        промені        п’є,
Разом        з        листям        несучи.

         Поцілунок        п’янкий        
         Ти        приніс        на        вершину.
         Як        схід        сонця        палкий,        
         Червоніє        калина.

Ти        –        джерельна        вода,
Тебе        пить        –        не        напитись.
Місяць        мрійно        гада,
Як        крізь        хмари        пробитись.

         І        у        сяйві        у        тім
         Ми        сплетем        свої        руки.
         Стане        теплим        наш        дім,
         І        не        буде        розлуки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361886
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 19.11.2017

Ліоліна

Наш щасливий час (Мелодія Віктора Оха №47)

Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
І  ми  –  удвох,  ми  разом.
Наш  щасливий  час,  натхненний  час,  -
Забули  всі  образи.

Осінь,  осінь  золотиста,
Листя  в  вихорі  кружляй.
Одягай  в  рясне  намисто
Горобини  тихий  гай.
Надягай  червоні  свити
На  старезнії  дуби.
Небо  хмарами  сповито.
Десь  пливуть,  не  знать,  куди.

Дощ,  а  від  весни,  життя  весни
Ми  вже  пішли  далеко.
Милий,  поцілуй  і  пригорни,
Мені  з  тобою  легко.

Зранку  раптом  задощило,
І  на  землю  впав  туман.
Осінь,  осінь,  ми  просили:  -
Забери  хмар  караван.
Та  не  слуха  пані  мила,
Дощик  ще  пішов  рясніш.
Вітер  напина  вітрила
І  співає  голосніш.

Місяць  усміхавсь.  І  зорепад
Таким  був  таємничим!
Сяє  різнобарв”ям  листопад
Й  моє  кохання  вічне.

Полум”яніють  жоржини,
Сонце  загляда  в  ріку.
Пізні  ягоди  малини  
Червоніють  у  садку.
Дні  коротшають.  Без  ліку
Краплі  бренькають  у  скло.
В  осені  немає  віку.
Літо  сумно  утекло.

Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
І  ми  –  удвох,  ми  разом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371070
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 19.11.2017

Миколай Волиняк

…Канни

Щоб  ти  дзябле  не  виліз  із  ванни,
Шоб  ти  хало  отримав  там  снід.
Щоби  ночами  снилися  Канни,
Шоб  вмивався,  як  я  інвалід.

Щоб  лічильник  крутив  тобі  холод,
Щоб  про  воду  гарячу  ти  снив.
Щоби    нужник  шукав    доовкола,  
Щоб  ти  з  ЦУМа…  в  вокзальчик  ходив.

Шоб  ти  грівся,  як  я…  у  панчохах,
Щоби  ночами  снилась  страна.
Шоб  ти  к.рво  пожив  в  мені  троха,
Шоб  ти  ж.де  дістав  мого  дна.

Шоби  жив  ти,  як    я  людожере,
Шоби  пенсію  ти  мою  мав.
Щоб  так  снідав,  обідав,  вечеряв..
Щоби  я  тебе…  так  годував.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758635
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017

Миколай Волиняк

Олізарка й Борова

Все  частіше  хата  моя  сниться,
Край  долини  дідова  верба.
А  за  нею  батькова  криниця,
В  моїм  серці...  птахою  журба.

Книга  плаче  в  полі  сиротою,
Хилить  в  ноги  шовком  мурава.
Не  надишусь  рідного  настою,
Моя  юність  в  пам'яті  сплива.  

Ой,  яка  смачна  ж  її  водиця,
Стука  в  грудях  наче  там  пташа.
Поспішу  водиченьки  напиться.
Вже  кудись  спішить  моя  душа.

Там  де  свіжість  віє  теплотою,
По  струмочку  в'ється  Борова.
Тут  я  душу  й  серденько  загою,  
Бо  водиця  батькова...  жива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758302
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017

Наталя Данилюк

Цей хлопець

Цей  хлопець  любив  справжній  рок  і  круті  мотоцикли,
Вслухатись,  як  басом  гарчить  розігрітий  мотор…
І  мчати  вітрам  навздогін,  вкотре  кинувши  виклик,
І  бути  господарем  долі.  Яке  там  АТО?

Яка  там  війна,  коли  ти  молодий  і  зухвалий?
І  море  тобі  по  коліна,  і  стільки  ідей!..
І  віра  міцна  у  якісь  неземні  ідеали,
У  те,  що  фортуна  тебе  неодмінно  знайде!

Цей  хлопець  умів  закохатись  і  втратити  розум,
А  потім  забутись  із  друзями  десь  у  кафе…
Сміливо  дивитись  у  вічі  щоденним  загрозам
І  дружбу  міцну  відрізняти  від  підлих  афер.

Він  був,  як  усі  –  молоді,  непохитні,  амбітні,
Мав  крила  міцні  за  плечима  і  пригорщу  мрій…
Допоки  на  Сході  війна  (десь  напевно  у  квітні)
Його  не  покликала  стати  із  хлопцями  в  стрій.

І  він  не  злякався,  а  вкотре  прийняв  гордо  виклик,
Залишивши  друзів,  розваги  і  рідну  сім’ю…
Забувши  улюблений  рок  і  круті  мотоцикли,
Він  вперто  ішов,  підставляючи  спину  свою

Розпеченим  «градам»,  що  падали  з  неба  плювками
Із  пащі  голодного  звіра  на  ймення  «війна»,
Як  міг,  так  боровся  за  клаптик  землі  з  ворогами,
Та  смерть  чатувала  його  і  впіймала,  хмільна!..

В  ту  мить,  коли  вибух  гучний  пролунав,  наче  вирок,
І  хлопець,  як  сніп  серед  поля,  злетів  під  укіс,
Так  прагнуло  небо  над  ним  розридатися  щиро!..
Та  бракнуло  сліз…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 15.10.2017

Патара

У "визволеному" Краю

Криївка  глибока  й  сира
Для  нього  домівкою  стала.
У  чайнику  —  з  вишні  кора,
От  тільки  води  дуже  мало.
Нагору  не  можна,    бо  там  —
"Стрибки"  лісом  шастають  зрання.
Хай  милує  Бог,  щоб  катам
Їх  виправдати  сподівання.
Отак  на  своїй  він  землі
Ховатися  мусить  у  лісі.
Прийшли  "визволителі"  злі
І  "крила  підрізали"  втісі.
Не  чути  пісень  голосних,
Лиш  плач  Україною  лине
І  сміх  вже  давно  тут  затих,
І  щебет  затих  тут  пташиний.
Як  хочеться  пити  йому
Та  краще  вже  спрага,  ніж  куля.
Свіча  розганяє  пітьму,
Кує  комусь  роки  зозуля...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755251
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Олексій Тичко

Серпнева ніч

За  вікном  зима,  уже  зустріли  2017  рік.  А  я    думками  у  літі,  у  серпні  і  у  роздумах  про  швидкоплинність  нашого  життя…  Дякую  усім  причетним  до  створення  цієї  пісні.
За  основу  взято  цей  текст  –  

Серпнева  ніч

Знову  падають  зорі  у  воду,  
Віддзеркалює  став  небеса,  
Повна  тиша  у  Божій  господі,
Спить  довкілля,  не  сплю  тільки  я.

У  безмежнім  космічнім  роздоллі  
Думи  бродять  по  небу  сумні.  
Бачу  -  хрестиком  вишиті  зорі  
Зажурились  на  темному  тлі.

Човник-місяць  завис  на  орбіті,  
Зустрічаємо  вдвох  зорепад.  
Зорі  падають  в  серпень,  у  літо,  
Їм  не  буде  повернень  назад.

Приспів  

Догорять  і  бажання,  і  мрії,  
Впала  зірка,  згасає  життя.
І  колись  в  дні  журливі,  осінні
Серед  ночі  впаде  і  моя.
2012

Відео  тут  -  https://youtu.be/6VdgFyHHIJk

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710085
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 14.10.2017

Віталій Назарук

НАШ РАЙ

Де  роси  на  квітах  полощуть  джмелі,
Де  пахне  рум’янок  і  м’ята…
Від    цього  блаженства  я  враз  захмелів,
Для  мене  життя  було  свято…

Окремі  питають:    -  Де  рай  на  землі?
Він  часто  у  нас  під  ногами.
Коли  поруч  з  нами  живуть  солов’ї,
Коли  ми  живемо  з  батьками.

Як  сонечко  сходить  і  пахне  трава,
Зузуля  кує  спозаранку.
Коли  Батьківщина  на  волі  й  жива,
А  ти  одягнув  вишиванку…

Лише  придивіться    і  знайдете  рай,
Не  треба  нікуди  ходити.
Живемо  в  раю  -  знай  про  це  й  пам’ятай,
Лиш  треба  любити  і  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749985
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017

Миколай Волиняк

Осінь золотава

Багряніє  осінь  золотава,
Смутком  впали  в  серце  холоди.
Розбуди  прошу  мене  ласкава,
Від  печалі  люба  розбуди.

Ще  на  тебе  хочу  надивитись,
Не  скидай  убранок  до  води.
До  діброви  хочу  помолитись,
Дай  мені  ще  трішки  теплоти.

І  з  тобою  хочу  пожуритись,
Не  жени  у  вирій  череди.
Адже  зможу  часом  запізнитись,
Не  лишай  на  пам'ять  гіркоти.

Червоніє  обрієм  заграва,
Замітає  листячком  сліди.
Зупинися,  я  прошу  жовтава,
Натягни  ще  трішки  поводи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 07.09.2017

Світла (Імашева Світлана)

МИ

                                                                                           ****************
                                 Ми  -  онуки  Даждьбожі,    ми  руси,  погани-слов'яни,
                                 Володимиром  хрещені    кров'ю,  вогнем  і  мечем,
                                 Хто  возніс  до  небес    білостінні  золочені  храми,
                                 Хлібороби  і  вої  -  нащадки  могутніх  племен.

                                 Богом  дана    справіку      нам  земля-материзна,  Раїна,
                                 Тут  мужнів  і  плодився    живучий  слов'янський  наш  рід.
                                 Ми  -  нащадки  козачі:    за  Волю  святу  й  Україну
                                 Нас,  як  пращурів  наших,    сурма  підіймає  в  похід.

                                 Нас  садили  на  палі    колишні  й  новітні  іуди,
                                 Ми  брели  по  етапах,  по  зонах  і  концтаборах;
                                 Наших  юних  синів    розпинали  в  розтерзаних  Крутах...
                                 Над  століттям  двадцятим  -  багряний  кривавився    стяг.

                               Вимирали  без  хліба  -    на  землі,    що  чужих  годувала,
                               Журавлиним  ключем    за  безкраїй  пливли  океан,
                               І  в  Канадах  далеких    рідна  пісня  і  мова  гучали  -
                               Оберіг  і  молитва,  наш  духовний  Відродження  храм.

                               Дикі  війни  й  Чорнобиль  нас  смертним  туманом  косили:
                               Дичавіло  Полісся  -  радіації  раковий  клин,
                               Покоління  майбутні  -  ненароджені  -  німо  почили,
                               Не  лишивши  і  сліду    на  теренах  рідних  руїн.    

                               Наші  світлі  уми    прокладали  міжзоряні  траси,
                               Наймудріші  науки  нелегкі    скорялися  нам;
                               Нас  будило  до  праці    чесне  слово  гаряче  Тараса,
                               Ми  Свободи  своєї    високий  возводимо  храм.

                               Ще  сто  років  терпіти???  -  Не  хочем,  не  можем,  не  будем!
                               А  перевертням  й  злодіям  -  в  прірву  готуємо  шлях.
                               Ми  -  Народ,  ми  -  Держава,  нової  історії  люди,
                               Поважаймо  себе  і  продовжім  у  мудрих  синах.

                               Нуртували  майдани    жагучими  гаслами  волі,
                               Болем  Сотні  Небесної  горе  у  душах  зійшло...
                               Ми  себе  захищаєм    в  донецькім  розтерзанім  полі:
                               Скільки  крові  пролито...  А  скільки  іще  віддамо?

                               Від  хижачки  Москви,  від  кріпацтва  сумної  руїни  -  
                               У  просвітлене  завтра    тернистий  верстаємо  шлях.
                               Сходить  полем  пшеничним    могутня  нова  Україна:
                               Ми  плекаєм  її  -  в  кожнім  серці,  в  труді  і  в  умах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747615
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 27.08.2017

Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА

Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 26.08.2017

Наталя Данилюк

Прогулянка

 [img]http://gif5gif.ucoz.ru/_ph/90/669054025.gif[/img]                                                                                                              

                                                                                                         [i]–  Хто  сотворив  казкову  цю  красу?  
                                                                                                                     У  відповідь  мені  лунає  тиша.

                                                                                                                     Віктор  Охріменко:  “У  відповідь  –    мовчання.”[/i]



Серце  рипить,  мов  узяте  в  лубки́*  прохолоди,
Ніби  мороз  візерунки  на  ньому  різьбить…
З  неба  вечірнього  блимають  світлодіоди
Прямо  на  за́склену  річку  і  хвойні  чуби.

Тінь  розіллялась,  мов  кава  холодна  з  горнятка,
На  шерстяне  і  пухке  укривало  зими.
Світить  очницями  вікон  загублена  хатка  –
Ген  аж  під  лісом  –  і  в  кучері  соснам  димить.

Що  я  шукаю  у  цій  глушині  непритомній  –
Чорній,  розбавленій  снігом  вершково-густим?
І  голова  моя  куриться  в  небо,  мов  комин,
Пара  клубочиться  з  рота,  молочна,  як  дим.

Хто  тут  господар  –  у  цій  кришталевій  світлиці?
Скільки  скарбів  неземних  –  і  ніхто  не  бере!..
У  мельхіорі  виблискують  пишні  ялиці,
В  хутрі  позують  для  місяця  крони  дерев.

Наче  роздроблені  вщент  дорогі  діаманти,
Вкрили  блискучі  лелітки  зимовий  масив!..
В  руна  овечі  зодягнуті  гори-гіганти
Вперлися  гордо  в  небесний  нічний  об’єктив.

“Хто  тут  господар?”  –  волаю.  У  відповідь  –  по́кій…
Тільки  підошви  мої  по  снігу  храбустять…
Люмінесцентними  лампами  в  тиші  глибокій
Світло  проціджують  зорі  в  земну  благодать.


[i]*Лубки  –  лещата,  шини.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639136
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 09.08.2017

Олександр ПЕЧОРА

ОТА СТЕЖИНА

В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Й  хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Багато  в  світі  є  чудес,
країв  багатих.
Мені  ж  дорожча  над  усе
селянська  хата.
Шляхів  протоптано  сповна.
Нам  раю  треба.
А  та  стежина  лиш  одна
веде  до  неба.

Дороги  в  світ  –  на  шрамі-шрам…
Та  душу  тішить
ота  стежина  в  споришах  –
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 06.08.2017

Олександр ПЕЧОРА

СЕЛО ПІД ГОРОЮ

Село  під  горою
билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється  
в  долині  ріка,
пахучі  левади
приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!
І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  
родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  
А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  
і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  
мої  земляки.

І  дідові  вуси,  
і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  
усе  дороге.
І  спів  соловейка…  
І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  
село  трудове.

Чекає  і  кличе  
село  мальовниче.
І  краще  на  світі  
немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  
й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  
І  сонце  цвіте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 06.08.2017

Олександр ПЕЧОРА

УКРАЇНСЬКИЙ МОТИВ (Муз. В. Оха)

Поле,
рідне  прабатьківське  поле,
як  би  не  склалася  доля,
завжди  до  тебе  горнусь.
В  світах
довго  не  стану  блукати,
а  повернуся  до  хати  –  
в  рідну  пракиївську  Русь.

Мотив  звучить,  веде,
у  неозору  даль.
І  ти  чекай  мене,
з  усіх  доріг  чекай,
коханий  край!

Доле,
небом  дарована  доле,
дай  мені  розуму  й  волі  –
я  тобі  серце  віддав.
Ніде  
я  не  прошу  собі  раю,
тільки  якби  в  ріднокраї
не  поселялась  біда.

Мотив  звучить,  веде,
у  неозору  даль.
Та  тільки  ж  ти  мене
й  на  мить  не  покидай,
і  сили  дай!

Воле,  
будь  непохитною,  воле,
щоб  не  цуралася  доля
й  поле  родило  врожай.
За  те,  
щоб  не  велися,  як  вівці,
в  згоді  жили  українці  –
жити  й  померти  не  жаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639632
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 06.08.2017

Олександр ПЕЧОРА

Зустрів Назарук Печору…

Щиро  дякую  собрату  Віталію,  що  почав  цього  вірша,
надоумивши  мене  дородити  оцей  дружній  експромт.


*      *      *

Зустрів  Назарук  Печору
та  й  дружба  в  них  завелась.
Давненько,  а  ніби  вчора  –
хтось  мріяв,  а  хтось  вагавсь…

І  котиться  рік  за  роком  –
братами  зробив  їх  час.
Хтось  друга  зустріне  соком,
хтось  зробить  волинській  квас.

Ще  будуть  всілякі  теми,
щоб  мати  рясним  врожай.
Ще  стільки  зробити  треба,
щоб  квітнув  прарідний  край!

Єднають  нас  добрі  справи.
Й  ще  скільки  в  нас  є  ідей!
І  це  не  заради  слави,  –
заради  простих  людей.

І  линуть  думки  до  брата,
ділами  стають  слова.
Душа  прагне  вічно  свята,
бо  дружба  свята  –  жива.

Якби,  подолавши  муки,
козацький  зміцнів  народ
і  в  мирі  зростали  внуки,  –
найкраща  із  нагород!

Бо  тільки  отак  і  варто
звертатися  до  основ.
Здійняти  за  дружбу  кварту
й  подужати  знов  і  знов!

За  братство  святе  нетлінне
ізнов    піднялась  рука!
Коли  вже  в  Лубнах  зустріне  
Печора  Назарука?!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 06.08.2017

Олександр ПЕЧОРА

ІРПІНСЬКІ РОЗДУМИ ОСІННІ

Яка  красива  осінь  в  Ірпені!
Сюди  колеги  звідусіль  злетілись.
Той  щебет  досі  чується  мені.
Прощатися  нікому  не  хотілось.

Прибулі  з  Криму  і  Галичини,  
з  Хмельниччини,  Полтавщини,  Волині…
Із  Кропивницького  й  Дніпра  вони.
Й  столичні  друзі  –  всі  в  душі  й  понині.

З  Чернігівщини  –  бравий  лікар  Ох.
Він  –  во!    –  поет,  художник,  композитор.
У  нього  хисту-вдачі  на  п’ятьох!
Є  й  «Гарбузівка»  –  може  пригостити.

З  Борисполя  –  Шевченко  завітав.
Він  –  музикант,  співак  і  композитор.
Давненько  і  поетом  гарним  став.
Й  художником,  мо,  стане  ще  маститим.

Добро  іскрилось  з  сонячних  долонь.
І  осінь  барвограйно  так  буяла!
Співала  нам  Олена  Білоконь!
І  пісня  наша  душу  окриляла!

Аплодували  приязно  собі  –
були  тоді  мистецьким  епіцентром!
І  кожен  захопитися  зумів
ще  й  співом  Анатолія  Куценка!

Усі-усі  –  і  хлопці,  й  дідусі,  
й  дівчата-жіночки  –  такі  чарівні!
Були  щасливими  й  раділи  всі  –  
відносно  незалежні  й  майже  рівні.

Об’єднані  у  слові  і  ділах
не  плакалися,  більше  –  жартували.
Те  світло  в  душу  бережно  заклав,  
аби  вона  вкраїнно  гартувалась.    

Об’єднані  метою  Луцьк  й  Лубни…
Дніпро  єднає  береги  священні.
Людей  натхненних  й  трішечки  чудних.
Ми  всі  –  прості,  хоч  серед  нас  є  й  вчені.

Ми  дещо  різні  й  рівень  різний  ще.
Не  будемо  себе  у  груди  бити.
Патріотичне  наше  дітище.
Хтось  хай  сичить,  а  нам  своє  робити.

Ми  вірні  лиш  одній  святій  меті,
щоб  дихалось  усім  на  повні  груди.
Ми  лірики  відважні  –  саме  ті!
Посеред  нас  немає  й  краплі  юди.  

Понад  усе  –  плекання  братських  уз.
І  людяність,  і  відданість,  і  гідність.
Єднає  нас  міцний  козацький  дух,
тверда  національна  відповідність.

Яке  ж  величне  й  горде  слово  «друг»!
Піднесено  струмує  й  коле  серце!
І  друг,  і  брат  –  Віталій  Назарук!
Розвіртуалиться  й  Микола  Серпень!

У  нас  ще  стільки  невідкладних  справ
і  задумів  добро  творити  разом!
Я  однодумців  творчих  тут  зібрав,
і  тих,  що  не  стрічалися  й  ні  разу.

О,  як  привільно  мріється  мені!
О,  як  же  моє  серденько  зігріте!
Яка  ж  красива  осінь  в  Ірпені!
І  будуть  ще  зима,  весна  і  літо!..

У  залі  й  в  барі  ми  дали  концерт!
Самі  себе  послухали  та  й  годі.
На  тому  не  робили  ми  акцент:
спілчани  ми  чи  трішечки  народні.

Були  ми  скромно  на  «передовій».
І  лінію  свою  натхненно  гнули.
Поети,  піснярі…  і  вітровій  
осінній,  щоб  журитись  за  минулим.  

В  глядацькій  залі  ще  й  трибуна  є,
й  столи,  мов  для  президії  зостались.
Більярдний  стіл  є  посеред  фойє.
Й  обдерте  піаніно  у  їдальні.

В  кутку  біліє  здоровенний  бюст  –
Гурамішвілі  –  гордого  Давида.
У  протилежному,  мов  хтось  забувсь  –
Шевченка  бюст  й  долоня  геть  відбита…

Розбиті  долі…  класик  тут  живий  –  
Василь  Голобородько…  втік  з  Лугані.
В  зажурі  курить…  
Та  пиши  чи  вий…
У  стелі  світ  дивися  на  дивані…

Вигранює,  довершує  вірша.
Немов  затворник,  догорає  в  горі.
Що  Інтернет?  На  прив’язі  душа!
А  осінь  златом  стелиться  надворі…

–  Зайдіть  до  нас,  щоб  ми  почули  всі…
–  Мені  б  ще  фрак,  і  тільки  від  Версаче!
Мені  б  ще  побродити  по  росі…

Сміються  очі,  але  серце  плаче.
 
Живуть  тут  й  молоді  бородачі,  
оті,  що  в  чорній  зоні  воювали.
Та  тільки  ж  потенційні  слухачі  
на  тім  концерті  в  нас  не  побували.

Ми  ж  пишемо  й  говоримо  про  них,  
допомагати  прагнемо  охоче,
щоб  Україну  разом  боронить…
А  доля  з  того  плаче  і  регоче.

Ірпінь  для  них  сьогодні  –  оберіг.
Що  буде  далі  –  ще  вони  не  знають.
В  Донецьку  залишились  матері…
А  як  синів  бандити  упізнають!..

Отак  собі  ми  поруч  живемо  –  
і  пишемо,  й  воюємо,  як  можем.
Із  неба  манни,  звісно  ж,  не  ждемо  –
ще  Господу  хоч  трішки  допоможем.

В  Будинку  творчім  не  були  й  доби,  
та  думи  зародилися  на  волі.
Нам  шелестіли  клени  і  дуби  –
скидали  листя  в  наші  душі  голі.

Ми  тут  обговорили  свій  Статут,  
як  «Ріднокрай»  нам  праведно  плекати.
Звести  гуртом  гартований  редут  
і  до  коша  заброд  не  допускати.

Пориви  наші  жовтень  золотив.
І  персонал  привітний  і  гостинний.
Підсилив  мікроклімат  колектив.
І  теплі  мрії  додали  нам  сили.

Нам  затишку  в  серця  додав  Ірпінь.
І  віри  в  праведність,  щоб  краще  жити.
І  підказала  неба  голубінь,
кому  і  як  ми  маємо  служити.  

Тут,  безперечно,  аура  ще  є  –
письменницька,  закохано-мистецька.
Таке  близьке  все,  й  наче  нічиє.
Тут  «ретро»  безпритульно-молодецьке.

Алеї  і  стежки…  і  падолист…
Так  хочеться  на  лавочку  присісти.
Напевно,  краще  тут  було  колись…
Зразкового  б  сюди  капіталіста!

Та  де  ж  той  благородний  меценат?
Тепер  чи  ж  тут  письменницька  еліта?
О  як  шалено  дивний  час  мина!
Як  прохолодно!  Чи  ж  діждуся  літа?

Поглинув  нас  враз  гамірний  перон,
й  вмістила  всіх  ранкова  електричка.
Від  почуття  вже  плавилось  перо…
Не  остудила  б  суєта  столична!


Листопад,  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 06.08.2017

Патара

Розписане усе

Хтось    пише    Долю,    і    твою    й    мою,
І    нам    давно    розписані    в    ній    ролі,
На    бочку    щастя  —  пару    ложок    болю
І    воля,    відвойована    в    бою.
І    кількість    в    літрах    сліз    на    все    життя,
Розписані    палкі,    жагучі    ночі.
Напишуть  там,  ти  хочеш  чи  не  хочеш,
І    втечу    геть,    а    після    —    вороття...
Вже    стільки    нас    усіх    на    цій    Землі
І    стільки    ж    Доль,    (аж    страшно    уявити).
Та    досі    пише    хтось    безмежний    звиток,
Усі    ми    в    нім    —    дорослі    і    малі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742727
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2017

РОЯ

Усміхнися, мамо!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5YmKxH4yyh0[/youtube]

-  Чому  в  Тебе,  мамо,  посивіли  коси?
     Чом  Твоя  зів'яла  врода  молода?
-  Їх,  моя  дитино,  посріблили  роси,
     Вродоньку  всю  змила  весняна  вода...

-  А  чому,  матусю,  потьмяніли  очі?
     Вони  ж  так  світились,  наче  дві  зорі!
-  Донечко,  у  темні  і  безсонні  ночі
     Мерехтіли  очі  сяйвом  угорі...

-  Чом  же  Твоя  пісня,  ненечко,  стихає?
     А  колись  бриніла  ген  за  небокрай!..
-  Це  коріння,  доню,  родове  всихає,
     Щоб  в  твоє  серде́нько  влився  водограй!

-  А  чому  зітхаєш  тихо  щохвилини,
     Чому  променисто  сміх  Твій  не  дзвенить?
-  Мудрості  благаю  в  Бога  для  родини...
     І  за  Україну  се́рденько  болить...

-  Матінко  єдина,  усміхнися,  пташко,  
     Освяти  любов'ю-добротою  світ!
     Як  би  у  житті  нам  не  прийшлося  важко,
     У́смішкою  зцілиш,  об'єднаєш  рід!
     
     Не  журись,  рідненька,  за  свою  дитину:
     Твоя  мудрість  щедро  у  душі  цвіте!
     Виплекаю,  вимолю  кожную  зернину  -
     Хай  свята  наука  в  дітях  проросте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737287
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 13.06.2017

dovgiy

З ТОПОЮ

Тиха  ніч,  ані  шелесне  подух,
Ми  удвох  надворі  сидимо.
Тож,    давай,  під  тиху  цю  погоду,
Про  кохання  пісню  почнемо!
Місяць  вповні  на  півнеба  сяє,
Друже  мій,  кудлатий  мій  хитрун,
Чи  й    тобі  за  душу  зачіпає
Передзвін  весняних  ніжних  струн?
Знаю  я,  лиш  дві  доби  до  цього,
Шерсть  твою  куйовдила  рука
Отієї,  що  до  серця  мого
Водопіллям  влилась  як  ріка;
Отієї,  чиї  русі  коси
Чистим  шовком  ллються  долі  з  пліч;
Отієї,  чиї  щирі  сльози
Над  віршами  капали  всю  ніч.
Світла  мить  в  життя  вернеться,  друже,
У  наш  дім  колись  вона  прийде.
Свою  руку  ніжну,  небайдужу
На  шовковий  кожух  прикладе.
Торжеством  стрічаючи  подругу,
Мліючи  від  щастя  новизни,  
Глянь  їй  в  очі  лагідно,  як  другу
І  за  мене  руку  їй  лизни!
Тиха  ніч.  Ані  шелесне  подух.
Повня  місяця  бентежить  рій  думок.
Разом  виємо  на  тиху  цю  погоду,
А  кохання  з  серця  як  струмок.

24.05.2017

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734773
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 13.06.2017

Шостацька Людмила

БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

                                                                         Це  прийшло  мені  після
                                                                         проповіді  священника
                                                                         в  батьківську  суботу


                                         Плачуть  дружно  свічі  -
                                         Батьківська    субота,
                                         Десь  у  потойбіччі
                                         Й  на  Землі  скорбота.

                                         Так  чекають  Душі
                                         Пам'яті  хлібину,
                                         Всі  зібрались  дружно
                                         На  земну  гостину.

                                         Поспішають  в  церкву
                                         Діти  і  онуки
                                         На  поклон  і  жертву  -
                                         Ліки  від  розлуки.

                                         Хліб  святий  й  молитва  -
                                         Це  Душі  пожива,
                                         Гірко  хтось  десь  схлипнув,
                                         То  -  Душа  красива.

                                           У  куточку  тихо  
                                           Сльози  проливає,
                                           Що  таке  за  лихо?
                                           Всі  -  чужі,  не  знає.

                                           Спів  небесний  лине,
                                           На  столах  -  офіра,
                                           А  Душа  аж  гине,
                                           Не  йме  собі  віри.
                                       
                                           Чом  вона  забута
                                           В  голоді  і  смутку,
                                           В  забуття  узута,
                                           Гріш  -  ціна  здобутку?

                                           На  цім  світі  важко
                                           Наробились  ручки,
                                           Билась  як  та  пташка
                                           Для  дітей  й  онучки.

                                           Як  пішла    на  небо,
                                           Мабуть  всі  забули,
                                           А  Душі  потреба  -
                                           Лиш  би  пом'янули.
                                     
                                             Взяли  Душі  в  коло
                                             Душу  цю,  сирітку,
                                             Привели  до  столу,                              
                                             Дали  хліба  й  свитку.

                                               Там  нема  забутих,
                                               Бог  всіх  пам'ятає,
                                               Душі  пом'янути  -
                                               І  назад  до  раю.
                       
                                               Пам'ятайте,  діти,
                                               Батьківські  суботи,
                                               Щоб    й  вам  не  сидіти
                                               В  самоті  напроти.


















                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 05.06.2017

Патара

До художника

Намалюй  мені  дощ,  не  шкодуючи  фарб,
Щоб  міські  ліхтарі  заглядали  в  калюжі
І  ховали  на  дні  своє  світло  мов  скарб.
Щоб  ішли  перехожі  до  всього  байдужі.
Намалюй  розмаїття  плащів,  парасоль,
Хай  буяє  життя  у  плаксивій  юдолі.
Кожен  штрих  і  мазок  хай  свою  грають  роль  —
Подарунок  для  них  від  примхливої  Долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734480
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017

Світла (Імашева Світлана)

…Перейдімо до щастя

                                                                                             ***********
                                     "  Гібридна"    весна  сподіваннями  марними  студить:

                                       Робота,  турботи  -  життя  закодований  будень,

                                       Питання,  завдання,  нагальні  одвічні  проблеми..

                                       Коли  ж  перейдем  до  Весни  -  іскрометної  теми?
                                       
                                       Зима  проминула  -  серця  остудила  і  ріки...

                                       У  душі  поснулі  скорботи  надбала  засіки,

                                       Тривала,  карала  -  й  нарешті  весна  -  мов  причастя!

                                       Забудьмо  про  сумнів  -  уже  перейдімо  до  щастя!

                                       До  щастя  краси,  що  різьбиться  у  гілці  бузковій,

                                       У  посвіті  сонця,  що  будить  жагу  до  любові,

                                       У  сяянні  неба  -  його  пресвятої  блакиті,

                                       У  щедрості  ниви,  що  вродить  в  прийдешньому  літі...

                                       Угору  і  в  землю  врізаються  корінь  і  крона  -  

                                       Так  Світу  Нового  ясні  проростають  закони  -  

                                       Закони  прозріння,  закони  краси  і  любові...

                                       Напевно,  вони  проростають  і  в  нашому  слові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734192
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 22.05.2017

Леся Геник

Коли на тебе скачуть люті пси…

***
Коли  на  тебе  скачуть  люті  пси
і  норовлять  до  крові  укусити  -
ти  не  терпи  цього,  не  тишся  і  не  спи,
таким  не  треба  тихістю  годити.

Таким  вартує  дати  по  чолу,
та  так,  щоби  зо  місяць  скавуліли,
бо  знов  калічитимуть  душу,  й  не  одну,
та  ще  й  на  чорне  говорити,  що  то  біле.

І  ти  не  бійся,  що  дасиш  відпір
а  потім  будеш  наслідки  збирати,
якщо  в  людині  оселився  лютий  звір  -
не  треба  тому  звіру  потурати.

Не  треба  пригинати  голови,
і  Боже  збав  ставати  на  коліна,
не  боячись  нічого,  в  очі  говори  
собаці  те,  що  є  направду  вірним.

І  дай  позауш  так  йому  хоч  раз,
аби  уже  не  багнув  і  гарчання,
аби  урешт  собі  затямив    на  всяк  час,
що  ницості  не  буде  потурання!

18.05.17  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734118
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 22.05.2017

уляна задарма

…з невіршів 2

Травень,  сімнадцяте.  Ранок.  Квадрат  вікна.
Поверх  -  дев'ятий.  Дорога.  Дроти.  Стіна.
Сонце  танцює  -  і  знаки  химерні  на
звичних  предметах  вібрують  -  горять  незвично...

Сонячні  "па"  на  естраді  мого  стола...
Радіохвилі  з  незмінними  бла-бла-бла...
Де  ти  взялася,  дурненька  мала  Бджола,
в  світі,  що  пахне  не  медом...

                   ...в  кращому  випадку  -  хрустом
цупких  папірців,чи  парфумами  NINO  RICCI

Безладом...  Блазнями  (  їхні  серця  -  картон),
вчасно  не  вжитими  "  Вірю",  "чекаю",  "оммм..."
Цвіт  на  шпалерах  -  повір  -  то  лише  фантом.
Та  позаяк  ти  вже  тут  -  то  побудь  ласкава:

В  мене  є  кілька  хвилин  -  випий  зі  мною  кави

звісивши  лапки  з  відчиненого  вікна,
спостерігаючи:  травень,  трамвай,  весна,
ранок,  жебрак,  лімузин,  світлофори,  фари...
Поміж  новин,  хмародерів,  дахів,  дротів,
снайперських  куль  і  палаючих  літаків

в  сонячне  небо  пливуть  невагомі  хмари
,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 22.05.2017

Віталій Назарук

НІЧНІ ХОРИ І ЗОРІ

Співала  ніч  пташиним  стоголоссям,
В  небесних  далях  падали  зірки.
І  пахло  між  вишень  твоє  волосся,
Немов  вода  із  чистої  ріки.

Ось  соловей  -  всі  решту  замовкали
І  зорі  не  летіли  вдалину.
Вони  у  хмарах  наче  позникали,
Розносив  вітер    запах  полину.

Ми  були  вдвох  і    з  нами  наша  липа,
А  поруч  то  хори,  то  солов’ї…
Місять  ховався,  а  то  знову  глипав,
Беріг    в  міжхмар’ї  пари  на  землі.

А  пари  все  ховались,  як  ті  зорі,
Неначе  грали  з  Місяцем  жмурки…
І  заливались,  заливались  хори,
І  падали  удалину  зірки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733268
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Життя, ти – будь!

А  скiльки  коштує  сльоза?
А  дружба...а  святе  причастя?
Промiння...вранiшня  роса?
Миттєвий  сум...  хвилина  щастя?

А  перший  крок?  а  перший  снiг?
Ну,  а  твоя  життєва  сiль?  
Мiй  полиновий  оберiг,
Чекання  радiсть,  зради  бiль?

I  як  життя  пiзнати  суть?
Питань  чимало  набереться.
Ти  просто  –  є,  ти  просто  –  будь,
Життя,  ти  –  будь,  там  –  розберемся!

©Тетяна  Прозорова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733401
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017

Патара

Нескорені

Нескорені  вони,  бо  навіть  Смерть,
Зустрівши  їх  зненацька,  відступила.
Хай  рук  не  мають  та...  у  них  є  крила
Й  відваги  у  серцях  їхніх  —  ущерть.
Ми  віримо,  їх  перемога  жде,
Хоча  для  нас  вони  —  уже  герої,
Бо  кожен  з  них  достойно  вийшов  з  бою,
Нема  облич  світліших  більш  ніде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731331
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017

Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 17.04.2017

Віталій Назарук

ОБПАЛЕНА РИМА

Поранене  слово,  обпалена  рима,
У  пам’яті  «гради»  й  шалені  «смерчі».
Живе  Україна  вогнями  палима,
Для  захисту  гострить  булатні  мечі.

Віками  за  волю,  віками  за  славу,
Стояли  й  стоять  незборимі  сини.
Щоб  гниді  московській  брехливій,  лукавій
Забити  у  серце  з  осики  клини.

В  любого  поета,  що  серцем  з  землею,
У  кого  слова  б’ють  немов  кулемет,
Обпалена  рима  сіяє  зорею,
Якщо  з  нею  поруч  безстрашний  поет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722199
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.04.2017

Валентин Бут

Час Перемін

Час  перемін.  А  ми  тупцюєм  все
І  досі  продаєм  себе  за  гречку,
І  мовчимо,  неначе  ті  овечки,
І  сподіваємось:  "Мо'  цей  раз  пронесе…"
Не  пронесе.  Доки  й  не  відчахнем
Лукавої  сподіванки  на  Бога.
Мовляв,  прийде  від  нього  допомога,
Чекаймо,  лиш.  Того  лиш  не  збагнем,
Що  сивий  Бог  давно  вже  спогляда  
На  лінощі  лукаві  у  зажурі
І  в  погляді  його  все  більш  похмурім
Гроза  усе  частіше  прогляда.
Тож,  прокидаймося,  братове,  від  облуд,
Від  сподівання  на  небесну  манну  -
Розкриймо  очі  -  бій  іде  останній
І  в  нім  лукаві  підпирають  юд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727908
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017

Світлана Моренець

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ

Вже  клин  за  клином  линуть  журавлі,
спішать  із  чужини  до  свого  раю.
Несуть  тепло  на  зморенім  крилі,
весні  відкривши  шлях  до  ріднокраю.

І  серце  мре  розчулено,  коли
я  чую  сум  і  радість,  й  крик  любові
в  пташиному  журливому  "курли",
безмежно  глибші,  ніж  в  людському  слові.

В  негоду,  в  дощ  і  в  зоряній  імлі
веде  їх  клич.  В  нім  –  тайна  диво-сили.
А  ми,  "царі",  до  рідної  землі
цей  потяг...  в  метушні  життя  згубили.

Розбіглись,  розлетілись  по  світах...
Женуть  нас  злидні  до  чужого  раю  –
у  найми  –  молодих  і  вже  в  літах...
Віками  зло  жене  зі  свого  краю.

Невже  це  доля,  воленька  Небес?
Чом  щастя  люд  на  цій  землі  не  має?..  –
Бо  щастя  в  тих,  котрі  не  ждуть  чудес,
де  одностайно  зло  народ  долає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017

Фея Світла

Прелюдія

[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Мій  любий  янголе  із  неповторних  снів,
Дозволь  зіграти  на  твоїм  роялі...
Торкатись  клавіш  тих,  якими  ти  зумів
Зіграти  нам  мелодію  печалі.
Чи  то  печалі,  чи  прелюдію  чуттів...
І  перетнула б  всі безмежні  далі!
Були  б  ми  разом  у  мереживі  світів,
Де  почуття   стрічаються  в  єднанні.
Їх  музика злилась би  у  небесний  спів,
Чи  в  гру  зірниць,  що  мліють  на  світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017

Наталя Данилюк

Просто квітка

Кожен  наступний  день  –  це  насправді  шанс,
Спроба  почати  вкотре  усе  спочатку:
Ще  раз  у  долі  випросити  аванс,
Спробувати  привчитися  до  порядку  –

Передусім  у  помислах,  в  голові,
Порозгрібати  мотлоху  цілі  стоси…
Просто  радіти  променям  у  траві,
Що  на  нитки  нанизують  срібні  роси.

І  не  бажати  більшого,  лиш  тепла
В  рідному  колі,  в  лоні  своєї  хати,
Де,  мов  листку  весняному  від  стебла,
Взяти  тобі  судилося  свій  початок.

І  зрозуміти  істину,  що  життя  –
Чи  не  найбільше  диво  на  цій  планеті!
Вкотре  урок  важливий  собі  затям:
Скільки  б  тобі  не  випало  прірв  і  злетів,

Дім  твій  насправді  там,  де  душі  й  думкам
Те́пло,  коли  вертаєшся  хтозна-звідки,
Де  між  долонь  надійних  садівника
Ти  –  просто  квітка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017

горлиця

МАТУСЯ В СНАХ

 Ти  знов  приходила  у  сни
Матусю,  з  того  світу,
А  я  прохала,  поверни
Той  час,  що  до  відліту!

Лишись  зі  мною  хоч  на  день,
Нехай  відчую  ласку,
Послухаю  твоїх  пісень,
Розкажеш  диво-казку.

І  я  в  обіймах,  мов  дитя,
Вколисана  тобою,
Забуду  все  земне  тертя,
Спочину  в  супокою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Віталій Назарук

ВІДЛЕТІЛИ БАТЬКИ

Відлетіли  батьки,  не  вернуться    весною  додому,
Їхній    вирій  далеко,  далеко  тепер  від  дітей.
Залишили  у    спадок  родині    державу  і  мову,
Та  ніколи  не  буде  із  вирію  їхніх  вістей.

Над  портретом  рушник,  що  колись  вишивала  матуся,
В  нім  червона  калина,  чи  вишита  доля  її.
Я  немов  до  ікони,  до  цього  портрета  молюся,
Бо  на  ньому  батьки,  а  вони  залишились  святі.

 Вже  немає  батьків.  Залишився  про  них  лише  спомин...
І  могили  з  портретом,  де  вибито  їхнє  лице.
І  батьківські  слова,  що  донині  знаходять  відгомін,
І  матусині  руки  ще  пахнуть  мені  чебрецем.

Відлетіли  батьки,  залишили  дітей,  як  нащадків,
Дочекалися  внуків,  не  встигли  внучат  подружить.
Ридають  онуки,  скільки  знаю  таких  я  випадків,
А  вони  ж  бо  могли  ще  для  правнуків  трішки  пожить.

Відлітають  батьки.  Відлітають  від  нас  журавлями,
І  запалена  свічка  горить  в  захололих  руках.
Із  святої  землі  полетіли  в  світи  з  мозолями,
В  родинному  серці  будуть  жити  вони  у  віках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723981
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Із нами - Бог! Герої не вмирають!

Із  нами  -  Бог!  Герої  не  вмирають!

Герої  йдуть  у  небо,  не  вмирають...
..чому  менi  так  плачеться  тодi,
Чому  ж  цей  біль  так  душу  розтинає?
Болять  у  ній...і  лiтнi,  й  молодi,
А  спогади  так  серце  моє  крають...
Бо  доля  повернуть  не  в    змозi  їх!

Скажи  мені,  о  Господи,  скажи,  
На  скільки  ж  постаріли  ми  з  тобою  
В  роки  цієї  підлої  війни?
На  скільки  подорослішали  втрат?
На  скільки  стали  старшими  від  болю
Під  оплесками  «братових»  гармат?

Мій  Господи,  Герої  нас  прощають,
Чому  ж  душа  так  плаче  без  зупину
Й  в  сльозах  моя  зболiла  Батьківщина?
Та  вище  прапор,  правда  в  нас  єдина!
Із  нами  -  Бог!  Герої  не  вмирають!  
Своє  ще  слово  скаже  Україна!


©  Тетяна  Прозорова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721551
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017

Леся Геник

Вони ішли (пам'яті Небесної сотні)

Вони  ішли,  ішли  й  не  озирались
чи  де  погас  вогонь,  чи  ще  горить.
Із  вірою  вперед  ішли,  не  знали,
що  жити  залишалося  лиш  мить.

Вони  самі  горіли,  наче  зорі,
вони  зоріли  іншим  на  путі...
Тепер  хіба  світлини  договорять
усе,  що  не  устиглось  при  житті.

Чи  хтось  гадав,  що  руки  супостата
здіймуться,  хижо  знищуючи  все?
Хтось  не  діждеться  мужа,  сина,  тата...
Ще  й  досі  душі  догори  несе...

І  досі  ворог  з  лютістю  паплюжить
щойнайрідніше,  і  чужий,  і  свій.
Вмирають  знову  ті,  що  духом  дужі,
не  перейшовши  цей  останній  бій.

І  розпач  темний  накриває  плечі
і  гне  донизу...  але  ж,  брате,  ні,
не  даймося  розрусі  в  цій  хуртечі,
не  здаймося  у  цій  гіркій  війні!

Згадаймо  тих,  хто  йшов  на  барикади,
згадаймо  їх  і  гляньмо  догори,
нехай  неблизько  нині  ще  до  правди,
та  вже  зійшли  прозріння  прапори.

Вони  заклали  перший  камінь  волі,
вони  ступили  на  правдешній  шлях,
і  нам  пора  усім  туди,  доволі
ховатись  по  зосіблених  кутках.

І  до́ста*  люті  вже  поміж  собою,
буде́*  плодити  несусвітню  рать,
пора  ставати  кожному  до  бою,
пора  уже  перемагать!

20.02.17  р.

*досить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719309
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017

I.Teрен

Хто ким залишається

                                       [b](без  пієтету  і  з  оним)[/b]
                                                                                                           [i]«  Я  міг  би  їх  забути…»[/i]
                                                                                                                                   Б.  Пастернак
                                                                                             [i]  «  Багато  хто  впізнає  себе,
                                                                                                                         мало  хто  –  інших,
                                                                                                                   зате  Швейка  –  всі»[/i]
                                                                                                                           Підпоручик  Дуб
***
Може  й  –  не  Ахматова,  та  має
Ярославни  нашої  ім'я.
Ритми  серця  з  римами  єднає,
хоч  буває,  їх  не  чую  я.

***
Мій  найкоротший  коментатор
і  найщиріший  із  усіх
цінитель  нарисів  моїх,
та  не  почутий,  як  оратор.

***
Не  знаю,  що  мені  за  брат,
оцей  латинський  …-…
не  бич,  а  наче  пилорама
яка  пиляє  все  підряд.

***
Не  довести  до  плачу
кацапецьку  пику.
[i]«Я  такую  вот  …
делаю  картинку.»
[/i]
***
У  ньому  рівновага  всього  –
енергії,  і  інь,  і  янь,
і  різне  благо  йде  від  нього  –
поета  з  іменем  ...

***
Має  псевдо  із  тієї  Флори,
що  буяє  осінню  в  траві.
І  моїх  цитат  у  неї  –  море,
тет-а-тет,  а  то  і  візаві.

***
Мене  навідує  охоче,
і  я  її  почую  знов,
коли  захоче  й  затуркоче
щось  про  божественну  любов.

***
Це  Українка  по  імені
за  пориваннями  духу.
І́ди*  її  дорогі  мені,  –  
[i]ані  пера,  ані  пуху.[/i]

***
Хто  її  нині  не  знає
із  «завсігдатаїв»  клубу?
Іноді  і  пропадає,
але  мені  вона  –  Люба.

***
Не  заручниця  у  Криму,
не  рабиня  у  Бахчисараї,
і  нейтральна  бодай  на  дому,
поки  преса  адреси  не  знає.

***
У  провінції  –  і  зачаєна,
і  проявлена,  як  весна,
що  дарує  свої  печалі  нам
і  обожнює  імена.

***
Тисячолітніх  замків  дух  столітній,
таємних  фей  і  лицарів  акин,
Ірландії  і  України  син
метафізичний,  і  живий,  і  вічний.

***
Його  не  вичислиш  ніяк,
аж  поки  запанує  літо
і  на  Хрещатику  –  козак
у  Клубі  буде  –  наший  Дідо.

***
Де  половіє  жито  польове,
проміння  Криму,  запорізькі  скелі,
пригадує,  вигадує  й  живе
поет  з  дитинства  в  німбі  М...

***
Левом  вдивляється  в  пекло  пустині
не  кавалер  орденів  і  наук,
а  неповторний  поет  із  Волині,
що  заримується  як  –  …

***
Не  Македонський,  а  диктатор,
не  Демосфен,  а  декламатор,
художник  збірок  та  пісень,
які  майструє  день  у  день.

***
Літає  високо  у  небі
і  набирає  висоту,
карбує  фрази  і,  як  треба,
поета  чує  за  версту.

***
вона  не  почує  мене
з  пальміри  і  ясен  і  світ-лого
і  не  обізветься  і  не
помітить  тако-го  поміт-ного

***
Аватар  у  образі  абрека.
Для  жінок  ховає  свого  чуба.
До  його  анфасу  й  тюбетейки
ще  би  люльку  і  шаблюку  Бульби.

***
Верстає  філігранно  тонко,
як  лицар  фей  і  житія.
Його  таємна  незнайомка
така  ж  незмінна,  як  моя.

***
Є  до  неї  пильний  інтерес,
до  її  рубайчиків  і  тостів,
і  до  розпелеханих  поез,
що  не  всі  причесані  і  досі.

***
Він  ще  не  Бах,  але,  –[i]  ох,[/i]
як  же  він  музику  пише!
Нас  уже  чули  обох
друзі  майбутні  й  колишні.

***
Не  терен,  але  теж  вставляє
насмішкуваті  колючки,
та  іноді,  ...але  буває  –  
описки,  …а  не  помилки!

***
Полуде́нний  двомовний  поет,
«колошматор»  поезій  і  сайту.
І  незмінний  його  пієтет,
що  поклав  на  «Дніпро»  і  на  карту.

***
А  хто  себе  не  помічає,
я  тому  шлю  своє,  –  мерсі.
Нехай  уже  не  заглядає
туди,  де  мали  бути  всі.

***
Коли  дошкуляють  усім
його  епіграми  і  жарти,
хай  знає,  що  може  й  не  варто
пишатися  его  своїм.

Вгадали!  Браво  ойкумені.
Ще  не  зів’ялий  і  зелений,
і  сам  чортяка  не  пойме,
хто  опорочує  без  мене
своє  ім'я  і  реноме.
Моєї  тут  немає  ролі
між  королев  і  королів,
інсинуації  і  тролів,
і  у  своєму  ореолі,
і  в  ареалі  «свояків».
Тому  приймаю  власний  писок,
бо  чую  голос,  –[i]  ізиди![/i]
Щоб  не  вернувся  я  сюди,
беріть  мене  у  чорний  список.
Я  мало  друзів  заслужив,
та  й  тими…  Ні…  Не  дорожив.
Лишайтесь  чисті  і  наївні
у  вашій  вірі  до  кінця  –
є  чорні  контури  лиця
і  не  буває  напівтіні.
Усі  ображені,  простіть.
Не  догоджу  і  не  поможу.
Укуси  слиною  мастіть
і  заживе  колись,  дай,  Боже.
Забудьте,  якби  не  кортіло
спекти  нового  калача.
Радійте,  що  зробили  діло,
достойне  вашого  бича.
Мене  від  того  не  убуде,
що  не  затужать  по  мені
і  друзі  з  поцілунком  Юди,
і  вороженьки  записні.
У  баламута  карта  бита,
коли  оточення  таке,
де  я  ще  каченя  гидке.
Десерту  мало,  всі  сердиті
і  є  усім  за  що  вкусити.
Оце  і  є  моє  піке.
Приємного  Вам  апетиту
і  на  солодке,  й  на  гірке.

Дякую  всім,  хто  оцінює  рівень  поезії  і  толерантності,  а  не  ступінь  чиєїсь  невихованості,  розпущеності  і  неделікатності  у  своїй  буйній  фантазії.  Особлива  дяка  тим,  без  кого  ніхто  не  дізнався  б,  що́  я  є  насправді,  а  також  козакам,  які  «не  воюють  з  баба́ми».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717524
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017

РОЯ

Сьогодення…

Зачерствіло  серце  у  хаосі  бруду,
Скам'яніло  слово  в  белькотінні  рим
І  в  кривавий  морок  каркає  огуду...
І  чіпує  душі  у  безликий  грим.

Ну,  а  світ  жирує  у  бедламі  свята,
Феєрверить  п'яно  під  гучний  салют...
А  землиця  стогне,  горем  розіп'ята,
У  ярмі  конає  зубожілий  люд...

Та  відколи,  Боже,  кров  людська  -  водиця?
Упились  до  краю  небо  і  земля!..
Чи  ж  повік  стражденна  доля-удовиця
Сповила  під  серцем  байстрючат  кремля?..

І  ніхто  не  бачить...  І  ніхто  не  чує...
Оніміли  душі  на  розпутті  зла...
Тільки  ворон  кряче...  Та  кому  віщує?..
Сиротинна  пам'ять  терням  поросла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

I.Teрен

ГАМЛЕТ

                                                                                                   [i]  Вірш[/i]
                                                                                                           Б.  Пастернака
Утихає  зал.  І  я    на  сцені
До  людей  іду  із-за  куліс.
Чую  я  далеке  сокровенне
Що  усіх  очікує  колись.

Чорний  морок  за  імлою  ночі
Сліпить  і  пронизує  мене,
Та  якщо  можливо,  Авва,  Отче,
Хай  мене  ця  чаша  омине.

Я  люблю  сценарій  непохитний
І  у  п'єсі  гратиму  на  біс.
Та  у  драмі  цій  я  буду  вбитий.
Кожна  крапля  крові  –  море  сліз.

Все  жадає  миті  однієї.
Від  своєї  долі  не  втекти.
Я  один.  У  ложі  –  фарисеї.
Жити  –  це  не  поле  перейти.

Оригінал
Гул  затих.  Я  вышел  на  подмостки.
Прислонясь  к  дверному  косяку,
Я  ловлю  в  далеком  отголоске,
Что  случится  на  моем  веку.

На  меня  наставлен  сумрак  ночи
Тысячью  биноклей  на  оси.
Если  только  можно,  Aвва  Oтче,
Чашу  эту  мимо  пронеси.

Я  люблю  твой  замысел  упрямый
И  играть  согласен  эту  роль.
Но  сейчас  идет  другая  драма,
И  на  этот  раз  меня  уволь.

Но  продуман  распорядок  действий,
И  неотвратим  конец  пути.
Я  один,  все  тонет  в  фарисействе.
Жизнь  прожить  -  не  поле  перейти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717026
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017

@NN@

Ваша Величносте…

                                     Дякую  Віктору  Ох(у)
                                       за  натхнення.


Ваша  величносте  -  Всесвіте,
Що  ви  сховали  в  рукав?
Що  там  в  долонях  пестите?
Нам  недосяжне  в  роках.

Як  недосяжне  й  у  вимірах,
В  нашім  короткім  житті.
Та  неодмінно  ми  вирвемось
З  ті́сних  оков  і  страхів.

Зорі  нам  будуть  каміннячком,
В  буйнім  шумилі  Світів.
Світлі  надії  ще  здійсняться,
Прагнення  -  і  поготів.
..........................................
Ваша  величносте,  Всесвіте,
Що  ви  сховали  в  рукав?..
........................................
Сьогодні  Ваша  похресниця
Серед  Галактик  блука.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715734
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 08.02.2017

I.Teрен

ПЕЙЗАЖІ БАТАЛІЙ

[color="#151fd9"][b][i]***
БИТА  ДОРОГА  ЛЯГАЄ  ПІДКОВОЮ
ТІНЯМИ  МАНТІЇ  ГРИВИ  ЗИМОВОЇ
У  НЕОСІДЛАНОГО  КОНЯ
БУЙНОГО  ВІТРУ  І  МАГІЇ  ЧОРНОЇ
У  ЗАМЕТІЛІ  УБРАНІЙ  ПОПОНОЮ
МИРНОГО  ДІЯМИ  ОБРІЮ  ДНЯ
І  СИЛУЕТОМ  ЗОРІ  ВЕЧОРОВОЇ
НЕОПАЛИМОЇ  В  БІЛОМУ  ПОЛУМ'Ї
………………………………..
[color="#d91c15"]поки  зі  сходу  не  йде  кацапня[/color]

***
ЛЮБО  І  ДОРОГО
ДИХАТИ  ПОРОХОМ
ДИМУ  ВІТЧИЗНИ  КОЛИ  ЗАМЕТУТЬ
СИВІ  МЕТЕЛИЦІ
ВІЙНИ-ХУРДЕЛИЦІ
……………………………..
[color="#d91c15"]поки  зі  сходу  кацапи  підуть.[/color]

***
БУДЕ  СІЯ́ТИ  І  НАМ  ПОМАГАТИ
ЗОЛОТО  НЕБА  І  ТЛО  ГОЛУБЕ
ВІТЕР  ЗАВІЄ  ЗИМА  ЗАГРЕБЕ
І  ДВОГОЛОВИЙ  НЕ  БУДЕ  ЛІТАТИ
Є  КОМУ  ВИМЕСТИ  ЖОВТУ  ПАЛАТУ
…………………………….
[color="#d91c15"]тільки-но  путя  удавить  себе.
[/color]
***
ВИЮТЬ  СНАРЯДИ
ЛІТАЮТЬ  РАКЕТИ
ТРУПІВ  УЖЕ  НЕ  РАХУЄ  ВІЙНА
ЦИВІЛІЗАЦІЯ!  ПІВНІ  ПЛАНЕТИ
ЛИСІ  ЧУБАТІ  ПАКУЮТЬ  ГАЛЕТИ
…………………………….
[color="#d91c15"]поки  на  раші  зимує  весна.[/color]
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716079
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Олександр ПЕЧОРА

МІЙ ДАВНІЙ ДРУГ - СЕПАРАТИСТ

З  квітучих  незабутніх  літ
я  гарного  колись  мав  друга.
Я  донедавна  так  і  думав,
тепер  –  він  хижий  інвалід.

Він  гарно  жити  має  хист.
Хизується  попутнім  вітром.
Не  звик  він  праведно  говіти.
Колишній  друг  –  сепаратист.

А  називався  й  дорогим…
Я  втратив  не  одного  друга…
Над  Україною  –  наруга!
Тепер  ми,  звісно  ж,  –  вороги.
             
Одна  Вітчизна  в  нас  була.
В  одній  ми  армії  служили.
Занадто  ніби  ж  не  тужили.
Вже  дещо  знали  про  Гулаг.

Тоді  ще  ми  й  не  утяли  
щось  толком  про  голодомори.
Одні  були  моря  і  гори.
Тепер  –  щось  врешті  пойняли.

Коли  ще  був  «Народний  рух»,
колишній  друг,  бувало,  й  гейкав
та  заливався  соловейком.
Тепер,  –  навмисно  все  забув.

В  збіговиську  всіляких  банд
він  зрадив  Матір-Україну.
Донбас,  Лугань  –  тепер  –  руїни.
Там  окопався  окупант.

Там  гинуть  люди  кожен  день.
Переговорний  стіл  –  параша.
Домовились  –  «рошен»  і  «раша».
Іуд  Господня  кара  жде.

Перевертень  колишній  друг.
Отам  права  він  може  гнути
«бандерівцем  і  майданутим».
В  собі  гартує  «русскій»  дух.

Давненько  оселився  там,
де  кермували  скрізь  васали.
Бувало,  про  таких  казали:
«Подався  жити  в  Зекестан».

І  ким  тепер  друг  давній  став?
Воює  і  живе,  не  тужить,
бо  Путлєру-катюзі  служить  –
будує  вперто  «Бандустан».

Тепер  –  на  службі  в  сатани  
він  має  «бабки»  за  роботу.
Хати  громить,  будує  доти…
Звик  до  гібридної  війни.

Із  ним  тусуються  братки
і  проімперські  офіцери.
Яка  мета  його  кінцева?
Дайош  країну  «Навпаки»!

Зверталися  ж  люб’язно  –  «брат».
І  серце  калатає  в  тузі…
Найбільше  стережися…  друзів.
Тепер  триває  зрад  парад.

Вже  добре  видно  хто  є  хто.
Кому  й  за  що  життя  набридло.
Чи  виродки,  чи  то  гідриди?..
Від  гніву  плавиться  й  бетон.

Кому  і  чим  я  завинив?..
Колишній  друг  –  сепаратюга.
Виходить,  що  не  мав  я  друга,
бо  не  було  б  тоді  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716026
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Артур Сіренко

Театр абсурду

                                   «На  вулиці  якійсь  посеред  Міста  Марень
                                       Все  буде,  наче  тут  ти  жив  уже  колись...»
                                                                                                                                           (Поль  Верлен)

[b]Арлекін  на  фронті[/b]

Все  наче  сон  –  як  вигадка,
Війна  між  чорних  пірамід
Поміж  копалень-нір,
Де  люди  мороку  глибин
Несли  нам  чорний  камінь,
Такі  ж  мальовані  як  тьма.
А  нині  ось  –  хоч  і  зима,
Та  вдягнений  в  плямисте
Зі  смертю  бавиться  
І  грає  роль  смішну
Невдахи  Гамлета
Веселий  Арлекін.
Комусь  дарує  смерть,
Ховається  від  куль,
Стріляє  в  сепарів,
Поребриків  кладе  із  кулемета,
Жартує  (часом  недоречно)
І  риє  землю
Безтурботно...


[b]П’єро  на  фронті[/b]

Блідий  поет,  
Колишній  меланхолік-вчитель,
Артист  сумної  гри,
Філософ  ностальгій  (колишній),
Співець  модерну,
Майстер  алегорій  –  
Гірлянди  мертвих  слів,
Закоханий  (колись)  –  
Таки  невдало.
Творець  метафор,  текстів  і  поем
(Колись).
Він  нині  офіцер:
Три  зірочки  на  теплому  бушлаті.
Приціл  перевіряє:  
«Вище  три,
Від  основної  –  правіше  п’ять...»
І  сумно  батареї  
Команду  віддає:
«...  фугасним...  Постріл!»


[b]Коломбіна  на  фронті[/b]

Колись  давно  –  
В  минулому  житті
Вірші  складала
Серед  міста  мрій,
Весела  Коломбіна
(Життя  як  водевіль),
А  нині  рвані  рани  шиє,
Бинтує  у  шпиталі  польовім,
А  потім  кличе
У  журбі  своїй  захмарній
Старого  Бога.
І  черлені  плями  
На  білому  халаті.
Бо  зима.  Назавжди.
Чи  хто  зна.  
Веселе  і  трагічне  танго  
Танцює  з  нами  смерть.
І  безтурботна  Коломбіна
Колись  яскраве  плаття
Носила.  Нині  білий.
Халат.  І  запах  крові.
І  війна...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715245
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017

Akimova

Маленькі

Ой  маленькі,    які  ж  ви  маленькі!
І  куди  ви  зібралися  йти?
Повертайтесь  до  рідної  неньки,
Треба  трішечки  ще  підрости.

Ой  слабенькі,  які  ж  ви  слабенькі!
Ну  і  як  в  люди  вас  відпускать?
Ви  посидьте  ще  вдома  тихенько,
Почуттів  і  снаги  набирать.

Ой  дурненькі,  які  ж  ви  дурненькі!
А  подекуди  й  зовсім  дурні.
Нумо,    мчіться  до  хати  швиденько!
Я  сказала  вам  -  рано  ще!  Ні!

Але  рвуться  на  волю,  на  волю
І  летять  у  далекі  краї
З  моїх  сумнівів,  з  радості  й  болю
Мої  віршики,  любі  мої...


31.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669613
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 21.01.2017

Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ

ВІДОМІ    ІСТИНИ

***
Неважко  відрізнити  дійсно  мудрих,
від  того,  хто  лише  нам  "мізки  пудрить".

***
Чим  більше  мудрість  світу  осягаєш,
тим  менше  коло  щирих  друзів  маєш.

***
Як  нас  занапастити,  –  доля  знає:
вона  тверезий  розум  відіймає.

***
Покірно  стерпівши  образу,
наступну  викличеш  одразу.

***
Солодшим  те  здається,
що  важче  дістається.

***
Чомусь  чуже  для  нас  миліше,
нехай  і  гірше,  аби  інше.

***
У  статі  сильної  побільшало  декору...
Все  менше  лицарів  без  стра́ху  і  доко́ру.

***
Як  легко  співчуваємо  нещастю!
Та  мало  хто  радіє  друга  щастю...

                               14.01  2017  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017

Патара

На смерть поетки

Усе  життя  вмістилося  в  тире  —
Маленькій  рисці  на  її  надгробку.
Дитинство,  юність,  творчі  всі  доробки...
У  свій  архів  це  пам'ять  забере.
Я  те  тире  розіб'ю  на  роки,
На  місяці,  на  дні  і  на  години...
Коли  живою  ще  була  людина,
Писала  вірші  з  "легкої  руки".
Писала,  як  уміла  лиш  вона,
Словами  проростаючи  у  душі
І  з  клаптика  малесенького  суші
Поезія  в  усіх  світах  луна.

Усе  життя  вмістилося  в  тире
Та  безрозмірне  те  якесь,  на  диво,
Повірити  у  смерть  цю  неможливо,
Хоч  розумію  —  врешті  все  умре.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711461
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017

Леся Геник

***Коли життя дрібніше за монету

***
Коли  життя  дрібніше  за  монету,
коли  воно  не  ставиться  в  ціну,
згорають  від  жалю  вгорі  комети,
лиш  чорні  іскри  котяться  по  дну.
Чи  то  землі,  чи  то  душі  сумної,
що  заблукала  на  полях  олжі.
Летять  у  засвіт  білокрилі  вої,
малює  осінь  чорні  колажі.
І  небо  знов  сивіє,  плаче,  плаче.
Щербатий  місяць  висікає  кров.
"О,  світлий  вою,  лагідний  юначе,
ти  ж  передчасно  за  межу  пішов!".
А  десь  над  лісом  перша  хуртовина.
Десь  на  село  насунулась  імла.
Коли  дарма  не  ціниться  людина,
то  навкруги  лишається  зола.
Розвіє  вітер,  випахкає  люльку,
а  за  ярами  впаде  перший  сніг.
І  лиш  на  серці  буде  мулько-мулько,
бо  очі  в  правди  знов  такі  сумні.
Дукати  чорні  в  чорнім  капелюсі.
Хтось  грає  марша,  хтось  пливе  під  марш.
Дитина  зойкне:  "Матінко,  боюся!"...
І  суголосо  зойкне  "Отче  наш"...

27.11.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711438
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017

Наталя Данилюк

Є час для родинного затишку…

Є  час  для  родинного  затишку,  світла  й  тепла,
Вітального  слова,  обіймів  і  рідного  кола,
Коли  закосичена  хата,  мов  біла  сова,
Кошлатим  крилом  пригортає  і  кличе  до  столу.

І  простору  робиться  більше,  і  згустки  вогнів
Крізь  матову  шибку  сочаться  назовні  медами.
Несуть  благодать  ці  святочні  усміхнені  дні,
Як  східні  царі,  що  приходять  в  оселю  з  дарами.

І  ось  тобі  золото,  ладан  і  мирт  запашний,  
І  пригорщі  білого  снігу,  як  вовна,  густого…
Від  першого  слова  розписаний  шлях  твій  земний:
Із  глини  –  у  попіл,  із  попелу  –  в  небо,  до  Бога.

А  поки  –  радієш,  хапаєш  кожнісіньку  мить,
У  колі  тісному  тобі,  як  у  космосі,  вільно!..
І  щось  ностальгійними  нотками  в  серці  щемить,
Коли  ти  прокручуєш  пам’ять,  мов  кадри  із  фільму.

А  в  ній  стільки  світла,  тепла  й  лімітованих  див!
Тому  і  чекаєш  між  буднів  родинного  свята,
Допоки  у  Вічності  час  тебе  не  розщепив,
Як  атом.

[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017

Шостацька Людмила

МАЙЖЕ В ДИКАНЬЦІ

                                         Забула  де  я,  думала  –  в  Диканьці.
                         Це  -  репетиція,  напевно,  до  Різдва,
                         Така  зима  у  своїй  забаганці
                                         Разом    добро    і  зло  сипнула  з  рукава.

                         Кипіло  небо  сніговим  вулканом,
                         Струсило  зорі,  мов  доспілі  груші,
                         Накрило  землю  крижаним  жупаном,
                         Розгублені  блукали  всюди  душі.

                         А  на  мітлі  таки  хтось  небом  пролетів
                         І  в  коминах  якось  було  не  звично,
                         Здригався  дико  світ  від  блискавки  дротів
                         І  було  страшно,  а  не  феєрично.

                         Зустрілися  Вакули  із  Оксанами,
                         Забули  за  цариці  черевички,
                         У  Пацюків  –  вареники  з  сметанами,
                         Я  ж  згадую  по  черзі  небилички.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710676
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017

Шостацька Людмила

Я ВІРИЛА В КАЗКУ

                                         Я  довго  так  вірила  в  казку,
                         В  її  неземні  наддива,
                         Благала  у  доленьки  ласку
                         І  казка  ось  –  поряд,  жива!

                         Вдягнула  поезій  наряди
                         І  шаль  із  чарівних  рядків,
                         Відкрила  обличчя  плеяди,
                         Слова  заплела  до  вінків.

                         Цю  казку  із  сонячних  мрій
                         Плекатиму  завжди  у  серці,
                         Для  зцілення  від  аритмій  
                         Довірюся  цій  фантазерці.

                         Нехай  вже  несила  злетіти,
                         Завада  тому  –  листопад,
                         У  шафі  знайдуть  внуки  й  діти
                         Поезій  моїх  зорепад.

                         Не  буде  мене  тоді  вдома
                         І  навіть  не  в  цьому  біда.
                         Вік  житиме  казка  знайома
                         Від  щирого  мого  труда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017

Артур Сіренко

Ніхто не виживе

                                             «Мені  більше  не  шкода  себе
                                                 Не  описати  тортури  мовчання…»
                                                                                                       (Гійом  Аполлінер)

Ось  що  я  подумав,  подивившись  фільм  Джима  Джармуша  «Виживуть  тільки  закохані»  (англ.  –  Jim  Jarmusch  «Only  Lovers  Left  Alive»)  (2013).  Саме  такий  заголовок  есею  склався  сам  собою  –  як  складаються  кубики  в  дитячій  забавці.  Я  не  перестаю  дивуватися  окремим  феноменам  в  кіно  –  має  на  увазі  митців.  Інколи  сотворить  людина  геніальне  кіно,  а  потім  все  –  сірість.  Тут  же  потік  геніальних  картин  –  одна  геніальніша  іншої.  І  всі  різнопланові,  різні  і  по  змісту,  і  по  атмосферності.  Я  вже  мовчу  про  позавербальний  зміст  і  системи  символів.  Коли  Джим  Джармуш  зняв  «Мрець»  у  1995  році,  і  всім  стало  ясно,  що  з’явився  новий  гральний  режисер,  я  подумав:  «Все.  Нічого  геніальнішого  він  зняти  не  зможе.  Бо  це  вершина.  Не  тільки  його  власна.  Але  і  кіно  взагалі.  Далі  буде  тільки  вечір.  І  в  нього,  як  творця,  і  для  кіно  взагалі.  Вечір  і  сутінки…»  Як  я  помилявся!  Одна  за  одною  пішли  геніальні  картини  про  рівень  «шедевральності»  кожної  з  яких  можна  сперечатися  нескінченно:  «Пес-привид:  шлях  самурая»  (1999),  «Кава  і  цигарки»  (2003),  «Зламані  квіти»  (2005),  «Межі  контролю»  (2008)  і,  нарешті,  «Виживуть  тільки  закохані».  У  цьому  фільмі  старина  Джим  перевершив  самого  себе.  Зауважте  рік:  2013.  У  фільмі  нотою  крізь  всю  картину  звучить  передчуття  апокаліпсису.  Апокаліпсису  мистецтва,  культури,  людяності.  Саме  людство  проіснує  ще  не  одну  тисячу  років.  Правий  був  старий  алкоголік  Хайям:  «Ми  підемо  без  сліду:  ні  імен,  ні  прикмет,  а  цей  світ  проіснує  ще  тисячі  літ…»  А  от  культура….  А  от  людяність…  1913  рік  був  роком  вищого  злету  культури  модернізму,  потім  все  –  катастрофа,  апокаліпсис,  самознищення  людства.  2013  рік  –  рівно  через  сто  років  –  все  повторив:  теж  вищий  злет  культури,  тільки  культури  постмодернізму.  А  потім  апокаліпсис,  катастрофа.  А  ми  всі  чекали,  що  це  відбудеться  років  через  сто.  Але  один  божевільний  карлик  прискорив  події:  апокаліпсис  почався  вже  сьогодні.  Самознищення  людства,  знищення  культури,  гуманізму  відбувається  у  нас  на  очах.  У  фільмі  передчуття:  надто  болюче,  що  щоб  його  не  помітити  і  не  почути.  Я  подивився  цей  фільм  вперше  восени  2014  року  –  в  сирому  бліндажі  під  звуки  далекої  канонади:  на  мені  була  військова  форма,  я  щойно  стріляв  по  «людях»,  в  бліндаж  зайшов  колега-офіцер  з  ноутбуком  і  сказав,  що  в  нього  є  цікавий  фільм.  Сама  ситуація  –  теж  суцільний  постмодернізм,  суцільний  абсурд,  суцільний  сюрреалізм.  

Таке  відчуття,  що  Джармуш  навмисно  взяв  банальну  і  потаскану  тему:  тему  вампірів.  О,  скільки  про  це  писали  і  знімали  кіно!  І  то  банального  ширпотребу  (переважно).  А  тут  взяти  банальну  тему  і  зняти  геніальний  фільм!  Звичайно,  у  фільмі  всіх  вражає  верхній  шар  змісту:  чи  то  символ  реального  людського  суспільства,  чи  то  вигадане  суспільство.  Люди  діляться  на  дві  категорії:  вампіри  і  зомбі.  І  все.  Інших  немає.  Вампіри  творці:  творять  культуру,  науку,  мистецтво,  духовність,  філософію,  саму  думку.  І  то  не  всі.  Решта  людей  зомбі  –  лише  споживають  і  прикидаються  людьми,  лише  отруюють  світ,  воду  і  навіть  свою  кров.  Тільки  вампіри  не  можуть  жити  без  зомбі  –  бо  мусять  пити  їхню  кров,  інакше  помруть…  Символічно.  Хто  зна:  можливо  нинішній  світ  саме  таким  і  є.  Суспільство  деградує:  вампіри  нескінченно  самотні,  їх  духовні  пошуки  нікому  не  потрібні  крім  них  самих,  культури  і  мистецтва  навколо  стає  все  менше.  Зомбі  деградують  і  перетворюються  просто  в  людське  стадо.  Але  Джармуш  оптиміст:  він  впевнений,  що  вампіри  виживуть  –  не  всі  –  але  виживуть  тільки  закохані.  Ех,  мені  б  його  оптимізм.  Але  щоб  вижити,  вони  змушені  знову,  як  в  старі  добрі  часи  середньовіччя  полювати  на  людину:  все  повторюється.  Закоханих  вампірів  не  випадково  звуть  Адам  і  Єва  –  вони  започатковують  нову  велику  расу  мислячих  людей.  

Але  це  лише  поверховий  шар.  Кількість  пластів  і  підтекстів  в  фільмі  нескінченна.  Давно  глядачеві  не  показували  настільки  складний  и  глибочезний  фільм,  цитуючи  Шекспіра.  Справі,  що  нам  «ця  квінтесенція  праху».  Треба,  все  таки,  вірити  в  глядача,  щоб  таке  знімати.  Таких  концепцій,  що  рвуться  з  екрану  я  від  Джармуша  не  чекав.  Я  сприймав  Джармуша  (грішним  ділом,  звісно),  як  нове  пришестя  Тарковського.  Ні.  Таке  можна  сказати  хіба  що  про  раннього  Джармуша.  І  то…  Насолода  гріховна  –  ось  думка,  яка  ясно  звучить  за  образами  і  текстом.  Думка  не  нова  (всі  ми  читали  Біблію),  але  нині  остаточно  забута  (особливо  після  Омара  Хайяма).  І  тут  нам  про  це  нагадали.  Цю  думку  ми  сприймаємо  нині  як  єресь.  Та  й  сам  фільм  –  суцільна  єресь.  Яку  б  сучасну  концепцію  суспільної  думки  ми  не  взяли  –  від  гуманізму  до  фашизму.  Суцільна  єресь.  Філософія  фільму  не  вписується  нікуди.  Вона  самодостатня.  Як  самодостатня  людина.  Бо  людина,  це  зрештою,  вампір.  Серед  вампірів  в  нинішньому  світі  є  єдині  позитивні  герої.  І  їх  гнітить  те,  що  вони  є  саме  такими.  Людина  не  може  перестати  бути  собою  –  це  самознищення.  Або  бути  собою,  або  вбити  себе.  І  лишити  на  нещасній  планеті  Земля  тільки  одних  зомбі.  Повторю  ще  раз,  для  особливо  неуважних:  в  нинішньому  світі  вампіри  –  єдиний  позитивний  персонаж.  Можете  підкреслити  цю  фразу  графітовим  олівцем.

Фільм  постмодерновий  –  думаю,  що-що,  а  це  заперечувати  не  буде  ніхто.  Я  тут  під  постмодернізмом  розумію  не  заперечення  модернізму,  а  його  логічний  розвиток.  Як  постімресіонізм  Ван  Гога.  Нині  світ  захворів  на  неоархаїку.  Архаїку  у  викривленій,  спотвореній  формі.  У  2013  році  цього  ще  не  усвідомили  –  були  тільки  перші  симптоми,  і  то  у  вигляді  дитячої  хвороби.  Ніхто  навіть  не  здогадувався,  що  це  «всерйоз  і  надовго»  як  казав  в  свій  час  Владімір  Лєнін  (не  плутати  його  ні  якими  іншими  Владімірами).  Джармуш    передчуваючи  такий  розвиток  подій  висунув  (ще  тоді!)  антитезу  неоархаїці.  Фільм  модерновий,  скільки  не  розглядай  його  міфологізм  з  будь-якого  боку.  У  фільмі  звучить  еротичний  підтекст:  надто  голосно,  щоб  про  це  можна  було  б  промовчати.  Автор  правий:  смерть  це  теж  еротика.  Про  це  найголосніше  сказав  (ні,  прокричав)  Нагіса  Осіма,  але  його  не  почули  (як  це  не  дивно,  як  можна  не  почути  крик).  Тут  про  це  сказано  тихо,  майже  пошепки.  Але  цей  шепіт  почули  всі.  Крім  того  страх  –  це  теж  еротика.  Може  навіть  більш  сильніший  вияв  еротики  ніж  смерть…  І  вампіризм  –  теж  еротика.  Ми  про  це  знали,  але  сором’язливо  мовчали.  У  слов’янському  світі  зрозуміло  чому  –  постсовок.  Але  там,  на  Заході?  Чому?  Може  тому,  що  не  хотіли  ні  говорити  про  це,  ні  розуміти.  Ні  тим  паче  мовчати  про  це.  

І  взагалі,  громадяни  хороші!  Споживачі  телешоу  і  читачі  газет!  Подивіться  цей  фільм,  але  не  зараз.  Через  два  роки.  Вам  тоді  буде  набагато  цікавіше.  І  зрозуміліше.  Все.  І  ви  тоді  отримаєте  набагато  більше  задоволення  від  перегляду.  Тільки  не  кажіть  тоді,  що  Джармуш  був  пророком.  Це  неправда.  Він  просто  відчуває  мить.  Саме  цю  мить  –  як  ніхто.  І  не  тому,  що  він  мадяр  –  дитя  уральських  степів.  

Про  що  це  фільм?  Та  про  моральний  злам.  Не  більше  і  не  менше.  У  2014  році  відбувся  не  просто  крах  гуманізму,  відбувся  моральний  злам  людства:  людство  перестало  реагувати  належним  чином  на  відверте  зло.  А  ви  кажете:  вампіри  і  зомбі,  вата  та  інтелектуали…  Де  там…  Нічого  великого  нині  нема:  навколо  одні  пародії  –  пародії  на  політиків,  пародії  на  наполеонів,  пародії  на  війну,  пародії  на  фашизм,  пародії  на  Третій  Рим,  пародії  на  комунізм.  Пародії  на  людину,  зрештою!  Майже  ніхто  не  говорить  правду.  Навколо  всі  свідомо  брешуть.  Він  президентів  до  бомжів.  Все  змаліло.  Я  не  бачу  великої  літератури,  великого  живопису,  великих  філософів,  великих  ораторів.  Не  бачу.  Геть  все  змаліло.  Крім  кіно.  Є  велике  кіно.  І  серед  цього  великого  кіномистецтва  є  фільми  Джима  Джармуша.  

Дуже  важливо,  що  сниться  людині  після  повторного  перегляду  фільму.  Після  первинного  перегляду  фільму  в  сні  як  правило  опиняєшся  або  в  самому  фільмі,  або  в  світі  придуманому  режисером  фільму.  Важливо,  що  вам  присниться  після  повторного  перегляду  фільму  –  шедеври  кіномистецтва  вартують  того,  щоб  їх  переглянули  кілька  разів.  Мені  після  повторного  перегляду  цього  фільму  приснились,  що  я  знаходжуся  на  окупованій  території  і  збираю  партизанський  загін.  Прийшли  якісь  бородаті  селяни  з  австрійськими  карабінами,  трьохлінійками  та  берданками,  і  я  їх  веду  в  бій,  і  вони  з  цих  допотопних  рушниць  відстрілюють  сепарів  та  окупантів  поребриків.  А  потім  снилось  що  я  літаю  –  лечу  без  крил  і  мотору  над  донецькими  селищами  і  шахтами,  який  сепар  стріляє  в  мене  з  шмайсера.  Але  не  влучає.  Постмодернізм  він  нелогічний.  І  сни  приходять  після  перегляду  постмодернових  фільмів  нелогічно.  

У  фільмі  світ  поліетнічний.  О,  як  це  зараз  немодно  –  поліетнічність.  Хоча  я  впевнений,  що  людство  перехворіє  на  шовінізм,  нетерпимість,  релігійний  фанатизм  і  знову  прийде  до  цивілізації,  розуму,  інтересу  до  інших  культур,  не  тільки  до  своєї  (хоча  і  своєю  культурою  нині  ніхто  не  цікавиться  –  шовіністи  люди  обмежені,  вони  взагалі  нічим  не  цікавляться)  і  до  поліетнічності  суспільства  теж.  Нове  середньовіччя  –  воно  не  назавжди.  Середньовіччя  завжди  короткочасне  і  завжди  вагітне  ренесансом.  А  нинішнє  середньовіччя,  коли  все  так  прискорено,  особливо.

Джармуш  впевнений,  що  під  час  цього  апокаліпсису  культури  виживуть  тільки  закохані.  Можливо.  Але  мені  вперто  докучає  думка:  в  цьому  апокаліпсисі  ніхто  не  виживе…  Даруйте  мені  за  мій  невчасний  песимізм.  

Слоган  фільму  цікавий  –  навіть  для  Джармуша  –  у  вигляді  діалогу:
«  -  Ех,  всі  ці  зомбі…  Їх  ставлення  до  світу…  Мені  здається,  що  всі  піщинки  вже  впали  на  дно  годинника…
-  Значить,  вже  час  годинник  перевернути!»

У  фільмі  один  з  головних  героїв  каже,  побачивши  сум  і  безнадію  в  очах  співрозмовника:  «…Все  це  ми  вже  проходили.  Пам’ятаєш?  Але  ти  пропустив  найцікавіше:  середньовіччя,  татаро-монгол,  інквізицію,  чуму…»  Зараз  то  ми  розуміємо,  що  нічого  цікавого  він  не  пропустив:  все  починається  знову:  середньовіччя,  татаро-монголи,  чума…  Головний  герой  пише  музику,  але  музика  виходить  виключно  для  поховання.  Цікаво,  що  би  Джармуш  вклав  в  уста  героїв  зараз,  хоча  пройшло  то  всього  три  роки  після  завершення  фільму…  

А  фільм  ще  багато  про  що  –  про  самотність  творців  і  майстрів,  про  глибоку  самотність  геніїв,  про  вічність  мистецтва,  попри  тотальне  його  нерозуміння  масами,  про  сенс  життя,  зрештою.  Автор  фільму  насмілився  сказати:  сенс  життя  в  творчості,  сенс  життя  в  тому,  щоб  творити  мистецтво,  красу.  А  ми  то  грішним  ділом  думаємо,  що  сенсу  в  житті  немає.  Може  й  так.  Але  хоча  б  спробуємо  уявити  на  мить,  що  автор  правий.  У  фільмі  багато  пророцтв.  І  не  всі  вони  сумні.  Це  я  сумний  співак  блідого  Місяця.  Але  не  Джармуш.  Ні.

(Примітка:  на  світлині  –  кадр  з  фільму.)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709760
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017

Артур Сіренко

100 кращих фiльмiв всiх часiв i народiв

Кінематографу  як  різновиду  мистецтва  вже  понад  століття.  Коли  був  ювілей  –  виповнилося  100  років  з  часу  появи  першого  фільму,  в  мене  з’явилася  ідея  скласти  список  сотні  найкращих  фільмів  всіх  часів  і  народів  знятих  за  сто  років  історії  кіно.  Я  почав  складати  цей  список  з  натяком,  що  це  кращі  фільми,  це  зразки  високого  мистецтва,  і  як  кожна  осічена  людина  має  прочитати  твори  Гомера,  Петрарки,  Данте,  Дікенса,  Сервантеса,  Гемінгвея,  Флобера,  Кафки,  як  має  побачити  картини  Рембрандта,  Веласкеса,  Далі,  Дюрера,  Мікеланджело,  так  і  має  подивитися  кращі  зразки  світового  кіномистецтва.  Спочатку  я  дуже  високо  «підняв  планку»,  список  зі  ста  картин  ніяк  не  складався.  Потім  я  знизив  планку  і  список  збільшився  аж  занадто  –  до  кількох  сотень  фільмів.  За  сто  років  зняли  дуже  багато  –  і  більшість  цих  фільмів  просто  видовище,  розвага  і  не  має  ніякого  відношення  до  мистецтва.  ХХ  століття  було  епохою  графоманів.  Було  опубліковано  купу  різної  макулатури,  чтива.  І  в  той  же  час  геніальні  твори  забували  або  намагались  забути.  Те  саме  стосується  і  кіно.  Зрештою,  я  зупинився  на  ось  такому  списку  –  ось  такій  сотні.  Багато  прекрасних  фільмів,  дійсно  шедеврів  кіномистецтва,  сюди  не  ввійшло,  на  превеликий  жаль.    Склався  якось  сам  собою  ось  такий  список  –  з  фільмів  які  я  побачив  і  погодився  з  тим,  що  це  справді  шедевр,  і  то  кращий  шедевр  кіно,  і  вже  на  за  сто,  а  за  сто  двадцять  років  історії  кіно.  Список  цей  дуже  суб’єктивний,  як  суб’єктивне  в  мистецтві  все.  Але  це  моя  думка.  Сподіваюсь  вона  не  безпідставна.  Фільми  тут  розташовані  по  алфавіту  –  по  прізвищах  режисера.  Я  намагався  бути  об’єктивним  і  не  зважати  на  політичні  переконання  чи  естетичні  погляди  режисерів  –  багато  концепцій  як  політичних  так  і  естетичних  деяких  митців  для  мене  неприйнятні.  Кінематограф  мистецтво  технічне,  навіть  технологічне.  Техніка  йде  вперед  і  роботи  Чарлі  Чапліна  чи  Фрідріха  Вільгельма  Мурнау  –  фільми  епохи  німого  кіно  не  можуть  конкурувати  з  сучасними  фільмами,  але  для  свого  часу  вони  були  геніальними…  Крім  того,  я  цей  список  склав  на  основі  того,  що  я  побачив  і  переконався,  що  це  прекрасно.  А  скільки  я  ще  не  побачив…  Безглуздо  сперечатися  який  фільм  кращий,  який  гірший,  але  я  схиляюсь  до  того  що  найкращим  режисером  всіх  часів  і  народів  був  Андрій  Тарковський  і  навряд  чи  комусь  дано  дорости  до  його  рівня…        

Андерсон  Вес  «Отель  Град  Будапешт»  (2014)
Балаян  Роман  «Польоти  в  сні  і  наяву»  (1982)
Балабанов  Олексій  «Про  виродків  і  людей»  (1998)
Бергман  Ернст  Інгвар  «Фанні  та  Олександр»  (1982)
Бартлет  Холл  «Генерали  піщаних  кар’єрів»  (1971)
Бертолуччі  Бернардо  «Останнє  танго  в  Парижі»  (1972)
Бертолуччі  Бернардо  «Останній  імператор»  (1987)
Бертолуччі  Бернардо  «Під  покровом  неба»  (1990)
Берлолуччі  Бернардо  «Маленький  Будда»  (1993)
Бертолуччі  Бернардо  «Зникаюча  краса»  (1996)
Вісконті  Лукіно  «Рокко  та  його  брати»  (1960)
Вісконті  Лукіно  «Смерть  у  Венеції»  (1973)
Вайда  Анджей  «Попіл  та  алмаз»  (1958)
Вайда  Анджей  «Пейзаж  після  битви»  (1970)
Вайда  Анджей  «Земля  обіцяна»  (1974)
Вайда  Анджей  «Людина  з  заліза»  (1981)
Вайда  Анджей  «Дантон»  (1982)
Джармуш  Джим  «Мрець»  (1995)
Джармуш  Джим  «Пес  Привид:  шлях  самурая»  (1999)
Джармуш  Джим  «Кава  і  цигарки»  (2003)
Джармуш  Джим  «Зломані  квіти»  (2005)
Джармуш  Джим  «Межі  контролю»  (2008)
Джармуш  Джим  «Виживуть  тільки  коханці»  (2013)
Жене  Жан-П’єр  «Амелі»  (2001)
Захаров  Марк  «Звичайне  диво»  (1978)
Захаров  Марк  «Все  той  же  Мюнхаузен»  (1979)
Захаров  Марк  «Дім,  який  збудував  Свіфт»  (1982)
Захаров  Марк  «Вбити  дракона»  (1988)
Звягінцев  Андрій  «Левіафан»  (2014)
Земекіс  Роберт  «Форрест  Гамп»  (1994)
Імамура  Сехей  «Легенда  про  Нараяму»  (1983)
Імамура  Сехей  «Вугор»  (1997)
Кеслевський  Кшиштоф  «Три  кольори:  синій,  білий,  червоний»  (1994)
Кім  Кі  Дук  «Порожній  дім»  (2004)
Клімов  Елем  «Пригоди  зубного  лікаря»  (1965)
Клімов  Елем  «Агонія»  (1981)
Клімов  Елем  «Іди  і  дивись»  (1985)
Козинцев  Григорій  «Гамлет»  (1964)
Козинцев  Григорій  «Король  Лір»  (1970)
Кольбер  Грегорі  «Попіл  і  сніг»  (2002)
Комер  Меріон  «Коли  48  ангелів  плачуть»  (2007)
Кубрик  Стенлі  «2001:  космічна  одісея»  (1968)
Куросава  Акіра  «Ворота  Расемон»  (1950)
Куросава  Акіра  «Сім  самураїв»  (1954)
Куросава  Акіра  «Замок  павутини»  (1957)
Куросава  Акіра  «Червона  борода»  (1965)
Куросава  Акіра  «Ран»  (1985)
Куросава  Акіра  «Сни»  (1990)
Кустуріца  Емір  «Арізонські  мрії»  (1993)
Кустуріца  Емір  «Життя  як  диво»  (2004)
Леконт  Патріс  «Вдова  з  острова  Сен-П’єр»  (2000)
Леоне  Серджо  «Хороший,  поганий,  огидний»  (1966)
Леоне  Серджо  «Одного  разу  на  дикому  заході»  (1968)
Леоне  Серджо  «Одного  разу  в  Америці»  (1984)
Лінч  Девід  «Дикі  серцем»  (1990)
Лопушанський  Костянтин  «Бридкі  лебеді»  (2006)
Мейрелліш  Фернанду  «Міто  Бога»  (2002)
Миколайчук  Іван  «Вавилон  ХХ»  (1979)
Міядзакі  Хаяо  «Віднесені  привидами»  (2001)
Осіма  Нагіса  «Імперія  почуттів»  (1976)
Осіма  Нагіса  «Імперія  пристрасті»  (1978)
Пазоліні  П’єр  Паоло  «Декамерон»  (1971)
Параджанов    Сергій  «Тіні  забутих  предків»  (1964)
Параджанов  Сергій  «Київські  фрески»  (1966)
Параджанов    Сергій  «Колір  гранату»  (1968)
Параджанов    Сергій  «Легенда  про  Сурамську  фортецю»  (1984)
Персивал  Браян  «Викрадачка  книг»  (2013)
Полянський  Роман  «Тесс»  (1979)
Сокуров  Олександр  «Самотній  голос  людини»  (1978)
Тарковський  Андрій  «Каток  і  скрипка»  (1960)
Тарковський  Андрій  «Іванове  дитинство»  (1962)
Тарковський  Андрій  «Андрій  Рубльов»  (1966)
Тарковський  Андрій  «Соляріс»  (1972)
Тарковський  Андрій  «Дзеркало»  (1974)
Тарковський  Андрій  «Сталкер»  (1979)
Тарковський  Андрій  «Ностальгія»  (1983)
Тарковський  Андрій  «Жертвоприношення»  (1986)
Фелліні  Федеріко  «Дорога»  (1954)
Фелліні  Федеріко  «Солодке  життя»  (1960)
Фелліні  Федеріко  «Вісім  з  половиною»  (1963)
Фелліні  Федеріко  «Амаркорд»  (1973)
Фелліні  Федеріко  «Репетиція  оркестру»  (1978)
Фелліні  Федеріко  «І  корабель  пливе»  (1983)
Фелліні  Федеріко  «Джинджер  та  Фред»  (1986)
Фон  Трієр  Ларс  «Розтинаючи  хвилі»  (1996)
Фон  Трієр  Ларс  «Та,  що  танцює  в  темряві»  (2000)
Форман  Милош  «Один  політ  над  гніздом  зозулі»  (1975)
Форман  Милош  «Амадей»  (1984)
Форман  Милош  «Привиди  Гойї»  (2006)
Фріке  Рон  «Барака»  (1992)
Харві  Ентоні  «Лев  взимку»  (1968)
Хуциєв  Марлен  «Липневий  дощ»  (1966)
Швейцер  Михайло  «Втеча  містера  Мак-Кінлі»  (1975)
Швейцер  Михайло  «Маленькі  трагедії»  (1979)
Швейцер  Михайло  «Мертві  душі»  (1984)
Швейцер  Михайло  «Крейцерова  соната»  (1987)
Шеро  Патріс  «Королева  Марго»  (1994)
Чан  Ань  Хунга  «Норвезький  ліс»  (2010)
Чжан  І  Моу  «Герой»  (2002)
Чжан  І  Моу  «Дім  літаючих  кинджалів»  (2004)

Ілюстрація:  Кадр  з  фільму  «Прибуття  поїзда  на  вокзал  Ла-Сьота»  (1896)  братів  Люм’єр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709759
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017

Микола Миколайович

…погасло кадило в кремля

     Памяті  В.  Чорновола
Дитячий  романтик  століття,
Останній  справдешній  герой.
У  темряві  хмар  лихоліття…
Не  встиг  свою  сповнити  роль.

Назавжди  пішов  у  минуле,
Там  дивиться  з  болем  на  нас.
Щоб  ми,  як  раби  не  поснули,
Нам  світить  з  небесних  Терас.

Щоб  мирне  вернулося  небо,
Ожила  стражденна  земля
На  хатах  гніздився  Лелека…
Й  погасло  кадило  в  Кремля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708263
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016

Валя Савелюк

КОЛІР ЧАСУ

спресована  біла  маса
часу
капежем  з  карнизу  –
донизу…

тане  час  –
і  
з-під  стелі
скапує  до  землі

лине
різноколірними
краплинами

відкілясь  із-під  стелі  –  
проз  книжкових  полиць
космічні  траси  й  туманні  пустелі,
розібрану  вірність  постелі,
відчужений  блиск  натертих  столів  –
усе  спостережене,
наче  піймане  –  тим  обмежене,
стане  часткою  
і  щоб  згаснути  –
спішить  до  землі…

реальність  квантова
енергетичних  полів

…у  свободи  –
незалежна  природа  –  
усе-проникної  хви-лі…

...згусток  Часу
може  мати  колір  і  масу
тільки  у  нас  тут  –
на  Землі…  

23.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708075
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016

Галина_Литовченко

ОСОБИСТІСЬ (нарис)

                   Мій  (мала  надію,  що  останній)  переїзд  до  чергового  місця  проживання  відбувся  якраз  після  виходу  на  пенсію.  І  дарма,  що  не  було  за  місцем  нової  прописки  жодної  знайомої  душі  –  той  факт  мене  ні  краплі  не  лякав.  При  бажанні  можна  навіть  якогось  далекого  родича  де  завгодно  знайти,  а  завести  звичайне  знайомство  –  для  цього  й  бажання  не  потрібне.  Все  за  тебе  зробить  життя.    На  крайній  випадок,  і  це  було  заспокійливим  фактором,  мала  друзів  в  іншому  районі  півострова,  бо  ж  мій  контейнер  з  речами  вже  вдруге  за  останні  десять  років  пересувався  залізницею  з  материка  в  Крим.  Але  на  цей  раз  місцем  призначення  вантажу  було  вже  інше  побережжя.  
                     Паралельно  з  облаштуванням  житла  зайнялася  пошуком  роботи  і,  як  не  дивно,  перший  похід  до  роботодавця  виявився  успішним:  позмінна  робота  мене  влаштовувала  найбільше  –  був  час  і  для  ремонту  квартири,  і  для  відпочинку,  і  для  творчості,  що  врятувало  мене  від  депресії,  яка  часто  переслідує  свіжоспечених  пенсіонерів.  Тобто,  посприяло  безболісному  переходу  до  нового  статусу.  
                       Знайомство  з  цікавими  людьми  почалося  з  зустрічі  з  відомим  українським  кримським  поетом  Данилом  Кононенко  в  редакції  газети  «Кримська  світлиця»,  де  він  працював  літературним  редактором,  –    раніш  ми  були  знайомі  лише  заочно  (мої  поезії  вже  друкувалися  в  «Світлиці»  та  інших  періодичних  виданнях  України).  Неочікувано  для  себе  отримала  від  Данила  Андрійовича  цінний  подарунок  –  авторський  примірник  збірника  віршів  українських  поетів  про  Крим  «Люблю  тебе,  мій  Криме»,  друге  видання  доповнене  і  перероблене.  Упорядкування  та  видавництво,  як  і  в  1988  році,  поет  взяв  на  себе.  Це  був  приємний  сюрприз,  бо  мій  вірш  «В  долині  Салгіру»  вперше  друкувався  в  книзі,  та  ще  й  в  одному  ряду  з  творами  українських  класиків,  починаючи  з  Євгена  Гребінки,  Лесі  Українки,  Павла  Тичини,  Володимира  Сосюри…    Серед  сучасних  авторів  нової  збірки  були  вже  теж  досить  відомі  прізвища:    Василь  Марсюк,  Наталка  Поклад,  Софія  Майданська,  Іван  Левченко,  В’ячеслав  Гук  та  багато  інших.    Після  такого  визнання,  звичайно  ж,  з’явився  стимул  видати  свої  твори  окремою  книгою,  з  рукописом  якої  я  і  навідалася  до  Андрія  Щекуна,  тодішнього  очільника  сімферопольського  видавництва  «Таврія».  Одна  за  одною  тут  вийшли  з  друку  мої  поетичні  збірки  «Не  займай  мене,  осене»  та  «Лаванда  на  спомин».
                     Якогось  дня  на  початку  літа  я  вирішила  з’їздити  до  Бахчисараю,  свого  нового  райцентру.  Бувала  я  там  і  раніше,  коли  мешкала  в  Перевальному,  але  тепер  мала  нагоду  краще  познайомитися  з  історичним  містом.  З  вікна  міської  маршрутки,  що  прямувала  густо  забудованою  вулицею  старого  району  в  бік  Старосілля  та  Свято-Успенського  скельного  монастиря,  помітила  споруду,  яка  відрізнялася  своєю  архітектурою  від  навколишніх  житлових  будинків.  Встигла  прочитати  на  меморіальній  дошці,  що  це  музей  Ісмаїла  Гаспринського.  Зізнаюся,  що  з  життям  та  діяльністю  цього  видатного  діяча  кримськотатарського  народу  була  мало  знайома,  тому  вирішила  скористатися  нагодою  і  на  зворотному  шляху  завітати  до  музею.  
                     Поблукавши  живописною  околицею  Бахчисараю  з  її  відомим  печерним  містом  «Чуфут-Кале»  та  заснованим  візантійськими  монахами  ще  в  роки  процвітання  Кримського  ханства  православним  монастирем,  налюбувавшись  величними  скелями,  та  наслухавшись  (невідомо  звідки)  криків  павича,  в  маршрутку  сідати  вже  не  хотілося,  тож  до  музею  І.  Гаспринського  шлях  продовжила  пішки.
                   З  вузького  тротуарчика  крутими  східцями  спустилася  в  невеличкий  двір  садиби  і  відразу  ж  потрапила  в  поле  зору  охоронця,  що  самотньо  сидів  на  стільці  біля  дверей  музею.  Молодий  чоловік,  поцікавившись  метою  мого  візиту,  пояснив:
                 -  На  жаль,  музей  сьогодні  не  працює,  та  й  заявку  на  екскурсію  потрібно  роботи  завчасно,  бо  далеко  не  стільки,  як  у  ханському  палаці,  буває  тут  відвідувачів.  Але  на  цей  час  в  приміщенні  є  директор,  то  можете  зайти  до  нього.
                   Його  пропозиція  мене  збентежила,  брав  сумнів,  чи  варто  турбувати  самого  директора  музею,  який  має,  певне,  якусь  важливу  справу,  якщо  у  свій  вихідний  вийшов  на  роботу.  Та  й  ніхто,  крім  мене  самої,  не  винен,  що  так  невдало  вибрала  день  для  своєї  поїздки.  Але  доброзичливий  погляд  охоронця  підбадьорив  і  я  ризикнула.
                     «Прямо,  потім  наліво»,  як  направляв  мене  страж  музею,  забулося  в  першій  же  залі,  до  якої  я  потрапила.  Далі  вже  тихенько  йшла,  зачарована  музикою,  що  доносилася  десь  з  глибини  будинку.  Це  була  якась  дуже  красива  тужлива  пісня  у  майстерному  фортепіанному  супроводі.  Боялася  своїми  кроками  перервати  той  спів,  що  проникав  у  самісіньке  серце.  Прихилилася  до  одвірка  у  просторій  залі  і  дослухала  його  до  кінця.  Виконавець,  приваблививий  сивочолий  чоловік,  схоже,  боковим  зором  помітив  у  дверях  сторонню  людину  і  швиденько  опустив  віко  інструмента.
                         -  О,  ви  вже  приїхали?  Доброго  дня,  дуже  радий…
                         -  Доброго  дня,  а  ви  на  когось  чекаєте?  Може  я  невчасно?  Ось  проходила  повз  музею  і  вирішила  познайомитися  ближче  з  Ісмаїлом  Гаспринським…
                         -  Що  ви!  Ви  дуже  вчасно  зайшли  і  я  радий,  що  у  вас  виникло  таке  бажання!    В  мене  є  хвилин  40  вільного  часу  до  приїзду  делегації  ЮНЕСКО  і  я  з  задоволенням  поспілкуюся  з  вами.  Я  думав,  що  це  вони  раніш  назначеного  часу  приїхали.
                         Я  засміялася,  бо  відчула  задоволення,  від  того,  що  мій  зовнішній  вигляд  видався  директорові  музею  достойним  представника  такої  поважної  організації.  Пояснила,  що  віднедавна,  я  пересічна  сільська  жителька  району,  не  забувши  при  тому  подякувати  за  насолоду,  яку  отримала  від  майстерного  виконання  пісні.  
                       Під  час  знайомства  запитала,  як  по-батькові  чоловіка,  на  що  він  відповів:
                       -  Для  вас  –  я  просто  Якуб.  Так  і  називайте  мене.
                       Така  екскурсія  для  мене  одної  відбулася  вперше  в  моєму  житті.    Цікаві  розповіді  про  відомого  просвітителя,  письменника,  видавця,  педагога  та  громадського  діяча  Ісмаїла  Гаспринського  перемежовувалися  з  приватними  бесідами,  з  яких  я  дізналася,  що  Якуб  ага  має  вищу  музичну  освіту,  яку  отримав  в  м.  Ош  в  Киргизії,  коли  в  сусідньому  Узбекистані  мешкав  з  депортованими  батьками.  Викладав  спів  та  музику  в  школах,  зокрема  і  в  школі-інтернаті  для  обдарованих  дітей,  працював  в  закладах  культури,    а  в  1988  році  їх  родина  повернулася  на  історичну  батьківщину  в  село  Плотинне  (до  1945  р.  Гáвро)  Бахчисарайського  району.  Там  Якуб  займав  посаду  директора  будинку  культури.  В  1993  році  пройшов  у  Києві  ще  й  курс  підвищення  кваліфікації,  а  в  1998  році  йому  запропонували  очолити  музей,  якого  ще  й  не  існувало.  В  колишній  типографії  видавництва  «Таджиман»,  заснованого  Ісмаїлом  Гаспринським,  в  той  час  був  гуртожиток,  в  якому  мешкали  п’ять  сімей.  Новий  директор  вклав  багато  сил,  щоб  тих  людей  забезпечили  житлом,  кілька  років  пішло  на  відновлення  будинку  та  розшуки  його  експонатів.  Урочисте  відкриття  відбулося  в  2001  році  –  в  дні  святкування  150-річчя  від  дня  народження  І.  Гаспринського.  Дізналася,  що  тут  вже  був  колись  музей.  Саму  типографію  закрили  ще  23  лютого  1918  року  в  день  смерті  Номана  Челебіджехана,  першого  голови  уряду  Кримської  народної  республіки,  організатора  І  Курултая  кримськотатарського  народу.    Він  був  убитий  в  Севастополі  революційними  матросами,  а  тіло  його  кинули  в  Чорне  море.    Дякуючи  активістам,  через  три  роки  після  трагічної  події  будівля  типографії  була  перетворена  в  Меморіальний  музей,  та  проіснував  він  з  1921  до  1932  року.
                       -  Ось  бачите  цю  старовинну  друкарську  машинку?  Беру  на  себе  сміливість  сказати,  що  саме  її  клавіш  торкалася  рука  Ісмаїла  Гаспринського.  Під  час  ремонту  вона  була  знайдена  під  старим  мотлохом  на  горищі  типографії.
                       А  потім  задумавшись  додав:
                         -  «Эгерде  миллетине  ярдым  этмеге  истесен  –  элинъден  кельгенини  яп…»  –  це  відома  цитата  просвітителя.  «Якщо  хочеш  допомогти  своєму  народові  –  розпочни  з  доступного  для  тебе».  Я  цю  цитату  взяв  за  девіз  свого  життя.  Відновлений  музей  –  це  моя  гордість,  це  найбільший  спадок,  що  залишиться  після  мене.
                       Хитрувато  прищуривши  око,  Якуб  запитав:
                       -  А  от  у  вас  є  що  наслідувати  після  себе  нащадкам?  Кожна  людина  повинна  залишити  про  себе  пам’ять  на  землі.
                       -  Звичайно,  таких  досягнень,  які  маєте  ви  та  Ісмаїл  Гаспринський,  мені  не  подолати,  але  жителі  мого  рідного  села  на  Київщині  разом  зі  мною  раділи  виданню  збірок  моїх  поезій,  бо  в  них  багато  присвят  батьківській  землі.  Я  з  задоволенням  подарую  їх  вашому  музею.
                     -  То  це  вже  не  мало,  я  вам  скажу!  Буду  щасливим  і  особисто  отримати  від  вас  такий  подарунок,  якщо,  звичайно,  знайдеться  примірник  і  для  мене.
                     Примірник  знайшовся,  бо  я  планувала  залишити  свої  книги  в  районній  бібліотеці,  але  з  задоволенням  зробила  дарчі  написи  музею  та    Якубові  особисто.
                     Прощалися  ми,  як  добрі  друзі,  і  наша  бесіда  відновлювалася  в  моїй  пам’яті  багато  разів.  Я  була  впевнена,  що  не  раз  ще  зустрінуся  з  Якубом  в  музеї,  але  за  щоденними  клопотами,  все  відкладала  свій  візит.  І  ще  дуже  жалкувала,  що  не  запитала,  яку  пісню  Якуб  виконував  тоді  в  залі  музею.
                     Після  відомих  подій  2014  року  в  Криму  несподівано  і  передчасно  помер  Данило  Кононенко.  Обірвалася  та  міцна  ниточка,  що  пов’язувала  мене  з  українством  на  півострові.  Цілий  рік  не  могла  ні  писати,  ні  читати…    
                   Якось  подумалось,  що  не  завадило  б  навідатись  в  Бахчисарай.  Піймала  себе  на  тому,  що  до  сих  пір  не  знаю,  як  по-батькові  директора  музею  Ісмаїла  Гаспринського.  Добре,  що  інтернет  під  рукою.  …Не  хотіла  вірити  своїм  очам:  «23  лютого  2015  р.  на  63  році  життя  від  нас  пішов  Якуб  Абдурашитович  Аппасов,  заступник  голови  Бахчисарайського  регіонального  меджлісу  кримськотатарського  народу,  людина  яка  відродила  Музей  Ісмаїла  Гаспринського…».  Щось  знову  обірвалося  в  душі…  Енергійний,  молодий…  Це  ж,  виходить,  що  слідом  за  Данилом  Андрійовичем…  А  ще  –  ця  рокова  дата  23  лютого,  пов’язана  з  убивством  голови  уряду  Кримської  народної  республіки  в  1918  р.  та  з  закриттям  видавництва  «Таджиман».  Не  вірилося,  що  досягнення  Якуба  Аппазова  вже  перейшли  в  спадок.
                   Через  деякий  час  зателефонувала  приятелям  в  Бахчисарай,  щоб  запитати,  що  ж  сталося  з  Якубом.  Дізналася,  що  з  приходом  нової  влади,  почалася  реорганізація  в  Бахчисарайському  історико-архітектурному  заповіднику  з  кадровими  чистками  та  перестановками.  Над  Якубом  Аппазовим  теж  нависла  загроза.  Причиною,  начебто,  стала  його  освіта,  яка  не  відповідає  посаді  директора  музею.  Там  повинен  бути  фахівець  з  дипломом  історика.  Для  Якуба  це  було  ударом  в  спину,  стався  сердечний  напад,  після  якого  він  вже  не  піднявся  з  ліжка.
                     Відвідання  музею  відклалося.  Надіюся,  що  працюють  там  люди,  ніяк  не  причетні  до  його  смерті,  але  чомусь  бажання  відпало.  Можливо  колись  пізніше…  23  лютого…  а  може  1  липня,  в  день  народження  Якуба  Аблурашитовича  Аппазова.

20.12.2016  р.                                                                                                                                                                                
На  фото  з  інтернету  Якуб  Аппазов  в  залі  музею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707775
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016

Наталя Данилюк

Передріздвяний Львів

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]

Передріздвяний  Львів  –  зимове  диво!
На  шоколадні  плитки  площ  і  стріх
Стікає  вечір,  темний,  наче  пиво,
І  піною  шумує  білий  сніг.

Ряхтять  вогнів  льодяники  барвисті,
І  ваблять  апельсини-ліхтарі…
Ялинка  у  святковому  намисті  –
Серед  зими  різдвяний  оберіг.

Із  приймачів  доносяться  колядки,
Передсвятковий  ярмарок  гуде!
Заманюють  яскравим  крамом  ятки
Щасливих  заклопотаних  людей.

А  там  –  тепленькі  вироби  із  вовни
І  керамічна  писана  краса,
І  гальби  з  пивом,  пінисті  і  повні,
Й  вишивані  добротні  чудеса!..

І  пряники  медові  у  глазурі,
Пахуча  шинка,  сало,  і  хлібець!
Музичить  на  дротах,  мов  на  бандурі,
Раптово  увірвавшись,  вітерець.

У  фарах  і  гірляндах  довга  траса…
І  я  від  щастя  свічуся,  хмільна,
Немов  з  ялинки  зірвана  прикраса  –
Ота,  найяскравіша,  най-най-на…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016

Світлана Моренець

І ЗАКОРТІЛО ЇЙ МОРОЗУ ВЗИМКУ

Ще  вчора  осінь  тут  пройшла  дощоволоса,
сьогодні  –  вже  припудрює  зима,
так...  –  ледь  покрила  сива  пелена.
А  хочеться,  щоб  дійство  відбулося!

Щоб  падав  сніг  всю  ніч  густий-густий,  лапатий,
немов  травневий  вишні  дивоцвіт,
і  закружляв  у  білім  вальсі  світ,
і  ти,  і  я,  і  песик  наш  кудлатий.

Морозу!  Вітру  хочу,  щоб  пробрав  добряче!
Забігши  в  дім,  в  спасенному  теплі
під  пледом  в  кріслі,  наче  у  дуплі,
мрійливо  смакувать  глінтвейн  гарячий.

І  наче  спокоєм  дихне  казкова  Фея.
Під  тихий  тріск  дровець  і  гул  вогню,
й  невтомну  вашу  з  цуциком  возню,
я  відпливу  в  обійми  до  Морфея...

Насниться,  що  пейзаж  набридливо-облізлий
із  чорно-сірих  (що  вже  нудять!)  барв,
загорнуть  Віхола  і  Сніговій-казкар
в  пухнастий  килим,  срібно-білосніжний...

                                           17.12.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707068
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016

Віталій Назарук

ЖИТТЄВИЙ ЗВІТ

                         Не  можу  втриматись,  щоб  не  поділитись  своїми  враженнями  щодо  рецензії  книги  «Синьоока  Волинь»  зроблену  Віктором  Охріменком.    Я  безмежно  йому  вдячний,  що  він  так  тактовно,  з  великою  витримкою  і  мудрістю  зробив    аналіз  моєї  праці.  Повірте  –  це  не  оправдання,  -  це  моє  бачення  всього  мого,  моєї  дороги,  як  поета.  Є  повтори  –  є…  Є  схожості  –  є…  А,  як  без  них,  коли  одне  і  теж  прагнеш  описати  з  різних  сторін,  до  клітинки,  до  молекули.  Мої  спориші  певно  у  20-30  віршах,  моя  липа,  мій  сад,  моя  хата,  моя  хвіртка  –  це  те,  що  в  душі  до  скону.  В  одному  забув  про  скрип  хвіртки,  в  іншому  згадав,  що  хата  побілена,  ще  в  іншому,  що  старою  стала  липа,  наче  я  став  молодший…  Так,  що  не  судіть  Діда,  який  віршами  живе,  а  пише  душею…  Дякую  всім,  хто  мене  розуміє  і  допомагає!

ЖИТТЄВИЙ  ЗВІТ
Люблю  я  спориші,  садок  вишневий,
Шаную  хату  білу  в  холодку,
І  сливу,  яка    слала  мигдалевий,
Дурманний  запах  осінню  в  садку.

Чому  пишу  про  спориші  –  не  знаю,
Болить  за  ними  до  цих  пір  душа,
Люблю  я  сад,  а  ту  одну  –  кохаю,
Вони  герої  нового  вірша…

Не  ображайтесь,  я  прошу  Вас,  друзі,
Поетове  життя  не  в  споришах,
Я  не  творю  в  своїм  житті    ілюзій,
Хочу,  щоб  чиста  сяяла  душа.

Можливо,  що  у  віршах  повторяюсь,
Завжди  у  віршах  бачу  свій  політ.
Часто  клянуся,  мучусь,  та  не  каюсь,
Мій    кожен  вірш  -  це  є  життєвий  звіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705678
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016

Мазур Наталя

Старенький музикант

[youtube]https://youtu.be/Hfno-suLMmc[/youtube]


На  вулиці  старенький  музикант
Сумний  мотив  виводить  на  струні.
Потертий  фрак,  пошарпаний  футляр,  
Монетний  дзвін  на  бархатному  дні.

Приспів
Благословенна  мить  –
Це  музика  звучить,
І  лине  у  блакить
Невпинно.
Мелодія  сумна,
І  схлипує  струна
Любов  в  житті  одна
Єдина.

Мелодія  летить  поміж  дерев,
На  брук  лягає,  наче  в  напівсні.
За  мить  її  недбало  підбере
Байдужий  шум  людської  метушні.

Чому  ж  в  мені  ця  музика  звучить,
Немов  малює  дивне  полотно?
Старий  скрипаль  уміє  роз`ятрить
В  душі  любов,  що  втрачена  давно.

Наталя  Мазур

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704524
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016

Олекса Удайко

Дещо про «Енциклопедію сучасної літератури»

         [i]  [b]Як  уже  відомо  всім  членам  КП,  у  приватному
 видавництві  Лілії  Стасюк  (вона  ж  і  «голова  
організаційного  комітету»)    (ГОК)  планується  
видання  чергової  книжки  з  колективним  
авторством  за  участю,  звісно,  і  членів  «Клубу  
поезії».  Енциклопедію  буде  видано  із  залученням
коштів  авторів.  Кожен  автор  переказує  на  
платіжну  картку  по  170  гривень  вступного  
внеску.  Якщо  автор  бажає  розмістити  текст  
більше  3-х  сторінок  (56  грн  70  коп/стор),  
здійснює  доплату  з  розрахунку  25  гривень  
за  кожну  додаткову  сторінку.  Якщо  автор  
бажає  отримати  додаткові  примірники,  
здійснює  доплату,  по  69  гривень  за  кожен  
додатковий  примірник.  Тобто  7  сторінок  
кожному  автору  обійдеться  в  270  стор.  За  
додаткові  5  примірників  автори  мають  
сплатити  ще  майже  350  грн.  Тобто  кожен  
автор  має  сплатити  у  фонд  «Енциклопедії  
сучасної  літератури»  біля  620    грн.  Зате  
матиме  кожен  можливість  ввійти  в  історію  
сучасної  літератури!  Закмітьте,  не  української,  
а  сучасної  (тобто  світової,  позаяк  мовою    
книжки  пропонується  окрім  багатостраждальної  
української,  ще  й  мову  «братньої»    нам  РФ,  
а  чому  не  хорватської,  польської  чи  німецької?).
Як  на  мене,  видавництво  «Лілія  Стасюк  і  Ко»,  
робить  гарну  справу,  популяризуючи  авторів,  
які  мають  можливість  публікуватись  на  сайті  «КП»  
(і  не  тільки).    Причому,  вимоги  до  публікацій  в  
анонсах  видавництва    у  літературному  плані  
не  прописані,  а  доля  поданих  до  друку  робіт  
«покоїться»  у          волі  літературної    феміди  –  
організаційного  комітету,  про  склад  якого  ГОК  
в  анонсі  чомусь  не  повідомляє.  Ця  таємниця  
не  розкривається  також  і  в  виданих  раніше  
шановною  ГОК  (а  зручніше  і  правдивіше  –  Гоп).    
Видаватись  чи  ні  –  то  дуже  делікатне  питання  
і  кожен  вирішує  за  себе  сам,  чи  він  є  складовою  
СУЧАСНОЇ  (СВІТОВОЇ)  ЛІТЕРАТУРИ  чи  аматором-
віршувальником!  Якби  анонсувалось  вимоги  
редакційної  колегії,  її  склад,  автори,  можливо,  
активніше  реагували  б  на  ті  анонси  Гоп-компанії,  
і  не  доводилось  би  видавцям  продовжувати  терміни  
прийняття  творів.  Особисто  мені  затії  ГОК  
видаються  досить  ризикованими  і...  провокаційними.  
Адже  сучасна  література  (українська)  презентована  
такими  поетами  і  письменниками,  як  Ліна  Костенко,  
Дмитро  Павличко,  Іван  Драч,  Павло  Мовчан,  Юрко  
Андрухович,  Оксана  Забужко,  Лада  Лузіна,  нарешті  
Сергій  Жадан    і  багато  інших,    які  вже  пройшли    
випробування  часом  і  оцінені  прискіпливим  ставленням  
до  них  багаточисельних  читачів.  Нам  би,  громаді  КП,    
створити  який-небудь    літературний  ЛІКБЕЗ,  перш  
ніж  пертися  в  класики.  Однак  невгамовна  жадоба  
до  "легкої  копійки"  у  видавців  і  такої  ж  «легкої»  слави  
у  багатьох  дописувачів  затьмарює  здоровий  глузд.  
Я  особисто  до  таких  заходів  я  ставлюся  з  великою  
пересторогою!  Хай  бавляться  у  "ЖЗЛ"  (була  колись  
така  серія,  куди  попадали  лише  "не  от  мира  сего")  
авантюристи  від  літератури!  
А  щодо  фінансової  сторони  проблеми  (що  є  
немаловажним),  то  я  б  порадив  початківцям  сайту  
видавати  свої  твори  індивідуально.  Вони,  принаймні,  не  
розчиняться  у  сумнівних  «Антологіях»  чи  «Енциклопедіях»,
а  ляжуть  на  полички  бібліотек  чи  книгарень  і  будуть  
замічені  читачами,  якщо  вони  (твори)  є  достойними  в  
літературному,  естетичному,  гуманітарному  чи  
соціальному  плані.  Якщо  включити  математичний  
апарат,  то  можна  легко  довідатися,  що  кожна  сторінка  
видання  твору  у  Гоп-компанії  для  автора  обійдеться  
майже  в  100  грн.    Це  велика  розкіш  для  дописувача,  
який  матиме  лише  3  або  7  (хто  матиме  бажання  
прикупити  ще  4  прим.).  
Книга  ж,  видана  накладом  менше  1000  прим.  
вважається  мертвою.  Відтак  видавати  твори  
необхідно  таким  тиражем,  якого  було  б  достатньо  
для  бібліотек  та  книжкових  магазинів.  Шукайте  
спонсорів  та  видавайте  твори  своїм  коштом.  
Від  того  матимете  більше  власного  задоволення  
та  зробите  добру  справу  для  тих,  хто  літературу  
українську,  в  першу  чергу)  вважає  неабияким  
чинником  для  забезпечення  своїх  духовних  потреб.  

Држньо,
Ол[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703992
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016

Леся Геник

Космічне

Заціловуй  мої  орбіти,
приголублюй  гарячий  космос.
Хай,  мов  здиблені  зореліти,
межи  зорі  полине  голос.

Невагомість  мою  притулюй
до  незнаного  сонцетіла.
Зірка  впаде  хай,  мов  пілюля,
в  серце  збуджене  біла-біла.

Розласкавлюй  мої  комети,
їх  виловлюй  у  дужі  сіті,
хай  розгойдуйться  планети
на  розпаленому  софіті.

Хай  згорають  метеорити,
залишаючи  тільки  попіл,
хай  неторкані  сталактити
розтікаються  у  окропі.

Хай  кружляють  системи  дальні
ще  нестримніше,  ще  скоріше,
над  землею  нехай,  над  нами
стане  в  кілька  разів  світліше!

Хай  задимлену  атмосферу
розколише  щасливий  вітер.
Виласкавлюй  всесильну  еру
у  моєму  крихкому  світі.

31.10.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703915
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 01.12.2016

I.Teрен

ФЕЙКОВА РАШКА

А  на  Раші  ми  побили  глека
і  тому  ми  нині  не  свої.
Холуї
                       її  
                                         ведуть  бої.
Те,  що  нам  до  успіху  далеко,
знаємо  самі,  але  не  легко
бачити
                                 амбіції  її.
                   То  вона  орудує  у  Раді,
                   то  жирує  на  чужій  крові,
                   і  нема  нічого  на  заваді
                   нації  овацій
                                               і  парадів,
                   поки  має
                                       «глюк»  у  голові,
                   що  вона(у  ражі  ейфорії)
                   чадіє  ідеєю  кремля  –
                   і  потопу  жде,
                                                         і  чудасії,
                   що  без  неї  кінчиться  земля.
Ні  жалю,  ні  гумору,  ні  сміху
ні  душі,
                                 ні  пам’яті  про  те,
як  і  їй  попало  на  горіхи…
Не  уміє
                               ні  у  мирі  жити,
ані  воювати  за  святе.
І  ніколи
                               не  капітулює,
поки  є  єфрейторове,  –  [i]фас![/i]
«фейкове»,
                                     юродиве  –[i]  атас,[/i]
у  якої  армія  воює
за  неволю,
                               а  не  за
                                                             Донбас,
за  яку  ніхто  не  голосує,
крім  Кореї  і  Китаю...
                               Всує,
                               бо  еліта  Азії  –
                               за  нас
Та  радіє,  коли  ми  не  раді
ані  презу,  
                             ані  нашій  Раді,
де  і  досі  є
                                       її
                                                   [i]носи*[/i],
*хоч  і  знає,  що  самі  ми  звані
зводити  рахунки  на  Майдані
з  носіями  зради  і  яси.
               І  кейфує,  що  її
                                                       Європа
               уступає  місце  кацапні.
               і  лютує,  що  пітекантропи
               в  Україну
                                       й  досі
                                                       не  в’їзні.
Ой  Росіє,  все  у  тебе  файне  –
і  молочні  ріки,  й[i]  киселі[/i],
і  не  дуже  п'яні  москалі,
але  рило
                         дуже
                                               неохайне.
Ти  така  смішна,
                                 коли  печальна
на  моїй
                   руйнованій
                                                         землі.

*  –  синонім  зрадництва  за  одноіменним  прізвищем  батуринського  полковника.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703251
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Віталій Назарук

ВИ НАМ ВОРОГИ

     "Не  менш  страшним  ніж  сам  Голодомор  є  потуги  московської  влади  приховати  цей  злочин  і  зробити  вигляд,  що  нічого  не  сталося.  Позбавити  український  народ  пам'яті,  гідності  і  патріотизму  намагався  не  лише  тодішній  тоталітарний  режим  -  до  цього  прагнуть  і  його  сучасні  російські  послідовники.  Як  і  80  років  тому,  вони  ведуть  неоголошену  знекровлюючу,  метою  якої  є  знищення  нас  як  нації",  -  Глава  СБУ  Грицак.

Болить  щохвилини  у  мене  душа,
На  серце  лягають  жалі.
В  АТО  знову  хлопці  у  бій  вируша,
Допоки  у  нас  москалі.

Спасіть  нас  від  «брата»,
Бо  це  вже  віки…
В  моїй  Україні  розбрат.
За  «братську  московію»  люди  лягли,
А  «брат»  виявляється  –  гад.

Хвала  Україні  і  смерть  ворогам!
Права  українській  землі!!!
За  вашу  історію  стид  вам  і  срам,
Ви  нам  вороги  –  москалі!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703126
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Микола Миколайович

Черемховий гріх

На  вечірку  прийшов  тоді  з  друзями,
Тьмяно  тліли  вгорі  ліхтарі.
Ти  стояла  сумна  і  зажурена,
Наче  зіронька  ніжна  вгорі.

Запросив  тебе  скромно  на  танок,
У  танку,  я  тебе  закружляв.
І  не  зчулись,  коли  той  світанок
В  гаю  трави  навколо  зім’яв.

Поцілунки  твої  зачудовані...
Твої  губи,  як  маківки  цвіт.
Ніжні  пестощі  зачаровані...
Понесли  нас  обох…  у  політ.

Біла,  біла  черемхова  віхола,
Розсипала  пелюстки  відром.
Все  притихло  навкруг  і  не  дихало,
Суть  ховала  наш  гріх  під  сукном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703117
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Леся Геник

З попелу

Вродимо  з  попелу  -
тихо,  без  натиску,
променем  сонячним  -
через  туман.
І  доторкнемось  
до  хижого  латексу
масок  безликих,
що  множать  обман.

І  зазирнемо  
в  зіниці  нерадісні
поглядом  щирим  -
неначе  дитя.
Й  мовимо  слово
неголосно,  вартісно,
грудям  вертаючи
подих  життя.

Й  хай  обпече
і  облає  хурделиця,
снігом  колючим
лизне  по  лиці.
Стежка  до  світла
упевнено  стелиться
там,  де  недавно
були  манівці.

Там,  де  недавно
палало  пожежею,
попіл  задушливий
сипав  з  вікна  -
сходить  надія
високою  вежею.
І  не  одна!
Не  одна,  не  одна...

26.11.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703093
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Артур Сіренко

1933

                                                   «Я  не  вмію  писати  про  смерть.
                                                       Можливо,  тому,  що  це  не  тема  для  поезії,
                                                       А  страшна  буденність…»
                                                                                                                                                           (Клод  Мішо)

Чорне  сонце  чорного  року,
Чорний  хліб  –  тільки  в  мріях,
Тільки  у  снах,
А  наяву  –  смерть.  Тільки.
І  прапор  кольору  крові
Над  сільрадою-домовиною,
Де  сидять  вурдалаки-зайди,
Що  прийшли  забирати  останнє,
Останнє  зернятко,
Останнє,
Що  прийшли-принесли
Смерть.
Чорну,  як  все  (окрім  прапора)
У  цій  державі  привидів,
Що  блукають,  блукають,  блукають
І  сіють,  сіють,  сіють
Смерть.
І  може  нічого  вже  не  лишилось
Людям  нашим  до  землі  звиклим:
У  долонях,  які  колись
Тримали  хліб  і  зерна  для  чорнозему
Нині  пустка:
Дарували  б  хоча  б  чорну  мітку:
Нам,  у  долоню  кожному,
Але  шкода  їм  навіть  це:
Вони  вирішили,  що  нам
Не  можна  бути,
Не  можна  орати,
Не  можна  дихати,
Не  можна  співати  і  вишивати,
Не  можна  жити.
Вони  вирішили  саме  так:
Хоча  знали:
Ті,  хто  виживуть
Не  будуть  про  це
Співати  своїх  сумних  пісень
А  лише
Зуміють  взяти  до  рук
Скоростріли.
У  майбутньому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703078
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Патара

Згадуючи голодні 1932-1933

Важко  слухати  свідків
тих  далеких  подій.
Від  жалю  рветься  серце,
тихо  плаче  душа.
Як  же  страшно  було  їм
виживати  тоді,
Коли  хрест  на  їх  долі
клала  воля  чужа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703074
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонько!  Земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
а  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  втоптав  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв  розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося  ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Віталій Назарук

НОВИЙ ДЕНЬ

Ой,  як  добре  мені  наодинці,
Є  блокнот,  є  вода  й  сухарі.
Жити  вільно  в  сім’ї  українській,
Щоби  гріли  теплом  димарі.

В  цих  літах  я  піду  битим  шляхом,
Між  озер,  поміж  синіх  ожин.
Лиш  би  мир  був  і  сонце  над  дахом,
Не  гірчив  біля  дому  полин.

Попрошу  в  Бога  сил,  хоч  би  трішки,
Напишу  може  кілька  пісень.
В  споришах  і  у  росах  доріжки,
Подарують  мені  новий  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702950
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Віталій Назарук

МИ ВИЖИЛИ

Лишилася  душа  в  худому  тілі,
Життя  ще  тліло,  наче  каганець,
Світились  очі,  губи  посинілі
Нагадували  долі  про  кінець.

Голодомор!  Ні  крихти,  ні  зернини,
Забиті  вікна  і  худі  коти,
Забрали  все  до  крихти    у  родини,
Зерня  ж  народу  мало  прорости…

Як  вижив  наш  народ,  спитайте  свідків,
Не  те  що  хати,  вимерли  міста,
Кропива  й  лобода  були  наїдком,
А  хоронили  навіть    без  хреста.

Та  нашого  народу  не  зламати,
Хоча    мільйони  сховані  в  степах,
Пережили  ми  все  і  війни  й  грати,
Пора  тепер  нам  свій  обрати  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702825
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016

Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016

Наталя Данилюк

Вершково-зефірне

Вийдеш  у  двір,  а  довкола  вершково-зефірно!
Канула  осінь  у  лету  –  і  жодних  ознак…
Свіжість  морозну  природа  вливає  підшкірно,
Мов  по  краплині  міцну  чорну  каву  й  коньяк…
Крутиться  світ,  посміхаючись,  мружиш  повіки,
Дух  запирає  стерильна  густа  білизна!..
Ця  неймовірна  зима,  як  віднайдені  ліки,
Щось  ворухнула  в  тобі  –  й  зазвучала  струна
Після  тривалої  тиші  й  вологих  туманів,
Прілого  листя  і  сивої  дратви  дощу!..
М’ятно-вершковою  пінкою  тане  в  гортані
Чисте  повітря,  впиваюся  ним  досхочу!
І  розумію,  як  мало  потрібно  для  щастя:
Білої  тиші  в  душі  поміж  вітру  і  злив
І  розуміння  того,  що  усе  тобі  вдасться,
Адже  зима  –  це  пора  для  очищення  й  див…
Чаю  гаряче  горнятко  і  вовняні  капці,
Ніжних  зимових  картинок  у  стрічці  новин,
І  за  вікном  –  дивовижно  легких  декорацій,
Ніби  вершковий  зефір  на  прилавках  вітрин...

[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Заблукала коза у старої Дарини

Заблукала  коза  у  старої  Дарини
І  пішла  її  бабця  шукати  селом,  
Ой,  якщо  та  коза  по  дурному  загине,
Хто  напоїть  стареньку  парним  молоком?
І  на  кого  тоді  їй  півночі  сваритись,  
З  ким  розмову  вести,  замітаючи  двір?
Діти  в  місті  живуть,  що  в  селі  їм  робити?
Тай  онуки  не  їдуть  уже  з  давніх  пір.
Всі  про  бабцю  забули,-  років  їй  багато,
Довго  мабуть  живе,не  рахуючи  вік,
А  весь  скарб  то    коза,  і  оця  стара  хата,
Що  колись  збудував  її  дід  -чоловік.
Так,  звичайно,  давно,  ще  тоді  був  хлопчина,
Та  не  знали  утоми  дві  вірних  руки,
Він  привів  наречену  у    нову  хатину,
Одне  щастя  на  двох  пронесли  крізь  роки.
Все  було!  Відшуміло  життя  спільне  свято  
І  колись  не  прокинувся  ранком  дідусь,
А  старенькій  одній  дні  свої  бідувати,.
Діти  кликали  в  місто,  «Та  ні,  тут  лишусь!»
Опинилась  старенька  одна  на  одинці
Господарство  велике  -  несила  вести,
А  коза  –  то,  як  подруга  цій  старій  жінці.
Може  в  поле  гайнула,  щоб  там  попастись?
Заблукала  коза  у  старої  Дарини,
Пів  села  обійшла  по  хатах  і  дворах,
Витирає  сльозу  окраЄчком  хустини,
І  на  пагорб  присіла  –  спочити  в  ногах.
Раптом    чує  –  женуть  утікачку  сусіди,
І  страшний  має  вигляд  коза  в  реп'яхах…
Так  зраділа  стара,  що  забулись  і  біди,
Та  готова  козу  ту  нести  на  руках….

Ось  оказія  вийшла  з  тією  козою!
Та  в  історії  цій  є  зворотні  боки:
Ми  коріння  втрачаємо,  вкрились  лузгою,
А  самотня  Дарина  -  німий  нам  докір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699822
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016

Леся Геник

Якби…

Якби  ж  ти  тільки  знала,  люба  доле,
як  солоно  у  грудях  від  жалю,
як  серце,  ще  гаряче,  студінь  коле,
коли  байдужість  вистріне  твою.

Якби  ж  ти  тільки,  рідна,  здогадалась,
відкрила  очі,  зраджені  вогнем,
то  й  ця  осіння  потемніла  зала
напевно  зайнялася  б  знову  днем.

І  навіть  може  відгорілі  зорі
за  руки  б  узялися  угорі,
і,  просвітливши  зранені  простори,
відчистили  душевні  димарі.

І  ці,  безраддям  сіяні  тумани,
і  ці,  загуслі  відчаю  дими,
нарешті  б  розчинились  над  полями,
на  згарищі  провини  і  вини...

Та  тільки  знову  зустрічі  всі  мимо,
порожнє  слово  -  тяжче  за  граніт.
Зникаєш,  люба  доле,  за  дверима
колючими,  холодними,  як  лід...

29.10.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016

dovgiy

ІВАНУ НЕ ПОМНЯЩЕМУ РОДСТВА

Знаєш,  Іване,  слухаю  тебе,
Твою  покручену,  напівросійську  мову,
І  подумки  питаю  сам  себе:
Для  чого  я  терплю  оцю  розмову?
Що  нам  дають  ці  скарги  і  плачі
На  нескінченні  нелади  і  чвари,
Що  робиш  ти,  щоб  наші  паничі
Тебе  за  бидло  більше  не  вважали?
Атож!  –  нічого…  вміє  твій  язик
Комусь  за  злигодні  щоденні  дорікати.
Війна  прийшла…  а  ти  чому,  скажи,
Не  поспішав  свій  край  обороняти?
Ти  звідти  втік.  Подалі  від  біди,
Яку,  можливо,  сам  же  і  накликав…
Чого  шукав  коли  тікав  сюди?
Мо,  сподівався,  тут  не  буде  лиха?
А  вимоги  у  тебе  –  ого-го!
Все  тобі  дай  –  від  даху  і  до  шкварки…
Зглянулись    до  положення  твого,
Допомогли…  а  ти?  А  ти,  –  до  чарки
І  лиш  за  тиждень  до  коп’я  продув…
Оплакував,  що  біженець  з  Донбасу…
На  гроші  щедрим  мій  сусіда  був,
Від  пенсії  складав  останнім  часом,
На  всякий  випадок,  бо  вже  старий  дідок.
Та  як  біда  постукалась  у  двері,
Не  довго  думав:  в  руку  взяв  ціпок  –  
Подибав  віддавать  на  бетагери…
Я  знаю  багатьох,  хто  у  АТО
Зараз  боронить  незалежність  нашу.
Їх  поіменно  не  назве  ніхто,
Лиш  позивні…  до  перемоги  часу.
Вони  з  Донбасу.  Є  рідня  у  них,  
Що  в  окупації  чекає  перемогу…
І  я  молюсь  за  чоловіків  цих
Єдиному  на  всю  планету  –  Богу,
Також  за  діток  їхніх  та  дружин,
За  матерів,  що  сивіють  дочасно.
Лиш  не  молюсь  на  промосковський  дзвін,
Який  для  тебе  калатАє  класно.
Немає  бога  в  ординській  душі,
Коли  на  вбивство  люд  свій  посилає,
Коли  у  Думі  на  міста  чужі
Неситу  пащу  хижо  роззявляє,
Коли  в  Криму  пригноблює  татар
Як  громадян  Української  Віри,
Коли  не  совість,  -  а  брехні  тягар
Несе  у  світ  без  каяття  і  міри!      
Така,  Іване,  думонька  моя
На  ті  холуйські,  ниці  просторіки
Які  почув  від  тебе  вчора  я,
Від  тебе,  нетверезого  базіки!
Коли  ж  тобі  так  зле  тут  поміж  нас,
То  їдь  туди,  де  Юду  радо  приймуть!

Там  будь  щасливим…  та  лише  без  нас!
На  пирогах  Колимського  екстриму.    
 
04.11.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699086
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016

Тетяна Луківська

У щемі ночі…

   
Жалі  мої  схилилися  у  щемі...
Стинає  осінь  трави  у  журі.
І  вітер    дивом    витинає  схеми,
Видовжуючи  в  небо  димарі.
Вдивляюся  у    завіконну  темінь
І  мороком  здається    тиха  ніч.
Лиш  кілька  зір,  неначе  в  діадемі,
Спускають  сяйво  із  небесних  свіч.
Вколихується      дрімом  усе  суще.              
На  шибку  вписую  твоє    ім’я.
Час  загортає  відлік  у  минуще...
Лиш  залишаємося    ти  і  я.
Отак  удвох  під  небом  серед  світу
Рука  в  руці...    і  томиться  пітьма.
Вітрить  у  шибку,  подихом  зігріту.
Світліє  небо.    Перший  сніг.    Зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016

Леся Геник

Справжнє

Коли  твоя  душа,  як  люта  хуга,
коли  думки,  як  дужа  заметіль,  -
як  добре  мати  істинного  друга,
котрий  не  зрадить  щирістю  тобі.

Котрий,  зачувши  здиблену  негоду,
не  піде  геть,  рятуючи  своє,
а  ревно  пантруватиме  нагоду,
аби  сказати  вперто:  вихід  є!

Аби  не  дати  занепасти  духом,
за  руку  взявши  в  найприкріший  день
із  певністю,  що  все  минає  з  рухом.
А  рух  -  постійний,  тож  і  це  пройде!

Світліша  стане  з  того  чорна  смуга,
а  біль  таки  колись  переболить...
То  щастя  -  мати  істинного  друга,
котрий  не  зраджує  тобі  в  найважчу  мить!

29.10.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016

Микола Серпень

Лелеки України

(оновлений  варіант)

Не  ходи  ти  далеко,
Подивись  навкруги  -
Ген  чутливий  лелека
Сторожить  ворогів.
Наче  тінь  наших  предків,
Що  за  нас  все  тремтить  -
Як  не  так  щось,    лелека
Кудись  швидко  летить.

Біла  птиця  -  чорні  крила,
Після  літа  нас  покине!
Зиму  мусить  десь  перечекати.
Чи  є  нам  до  того  діло?
Ну,  яке,  здається,  діло?
Скільки  їй  терпіння  треба  мати!

Може,  там  десь  далеко,
Дивні  квіти  цвітуть,
Та  лиш  тут  у  лелеки  
Малі  діти  ростуть!
Ми  тут  всі  як  лелеки...
«Як  життя?»  -  не  питай!
Хоч  і  рвемся  в  далеко,
Над  усе  нам  свій  край!

Біла  птиця  -  чорні  крила,
Зустрічі  весняний  символ!
Щастя  треба  вміти  дочекатись.
Біди  всі  з  країни  гнати,
Боронитись,  працювати,
І  свою  вже  долю  повертати!

А  хмари  знов  зібрались,
Як  ознаки  біди,-
Тільки,  що  б  там  не  сталось,  -
Він  вернеться  сюди!
Знов  країні  нелегко,
Смутку,  хоч  відбирай!
Та  недаром  лелека
Прикрашає  наш  край!

Чорні  крила,  біла  птиця,
Нам  би  з  долею  зустріться!
Скільки  нам  її  іще  чекати?
Та  давайте  вже  не  ждать,
А  старанно  працювать,
Чорне  з  білим  чітко  розділяти!

11.2011-15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624310
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 03.11.2016

горлиця

СОНЦЕ ЩЕ НЕ ЗАЙШЛО!

Мов  сніжинки  -роки,
Роздувають  вітри,
Ген  летять  і  назад  не  вертають,
Та  не  гасне  вогонь,
Сніг  торкається  скронь,
Серце  б'ється,  безмежно  кохає.

Він  воркоче  слова,
-Ти  голубко  моя,
Не  журись,  що  до  нас  прийшла  осінь,
Сонце  ще  не  зайшло,
Подає  нам  тепло,
Давай  руку,  полинемо  в  просинь.-  

Пригорнулась  вона,
Знов  щаслива  була,
Нехай  віють  вітри,  завивають,
Там  де  тепла  рука,
Не  буває  зима,
Бо  з  кохання  роки  не  зникають!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695823
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016

I.Teрен

НАСУЩНІ ПИТАННЯ

О,  вороженьки  не  дають  дрімати  –
тоді  чека,  а  нині  еФеСБе.
Поширюють  культуру  ...азіати.
І  як  тоді  своє  не  захищати,
якщо  ми  захищаємо  себе?

Оклигуємо  буйні  і  наївні.
Уже  не  дивовижа  –  коляда.
Колись  осоловіє  і  орда.
Але  чому  каца́піє  країна,
де  мова  має  бути,  як  вода?

А  пам'ятаєш,  окаянний  брате,
що  є  у  нашій  мові,  -  [i]назавжди?[/i]
Якщо  на  ваш  великий  перекласти,
це  означає,  нібито,  послати
тебе  і  [i]іже[/i]  знаємо  куди.

Бо  ви  усюди.  Вже  і  на  івриті
лунає  ваше,  –  [i]ме[/i],  якшо  не,  –  [i]бе[/i].
Де  язикаті,  там  чекай  рашиста.
То  як  вас,  м'яко  кажучи,  любити
якщо  ми  поважаємо  себе?


Вам  у  Бермуди,  а  не  у  Європу,
де  ми  були  раніше,  ніж  вона.
Та  як  ізолювати  за  окопи
усіх,  кого  чекає  гепа-допа,
і  вас,  кого  збагачує  війна?

І  королеви,  і  а  ля  дворяни,
якими  аж  зашкалює  екран,
кому  я  пишу  оди  і  романи?
Чому  у  хаті  охають  селяни,
коли  лютує  опер  капітан?
 
Ворота  на  Росію  не  закриті.
Навоювався,  тай  тікай  бігом.
А  як  іще  худобину  учити,
якщо  не  гнати  у  своє  корито
вилизувати  мову  язиком?

Орда  воює,  поки  не  конає.
Ідуть  за  [i]окультурення[/i]  бої  –  
за  капища  й  кадильниці  свої.

Хіба  не  мова  нас  оберігає?
Якщо  за  неї  націю  вбивають,
то  як  же  обеззброїти  її?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695685
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016

Олександр ПЕЧОРА

СІМ ХРИЗАНТЕМ

Кілька  місяців  я  тут  не  озивався.  Написано  за  цей  час  чималенько...
Але  досі  нічого  новенького  не  озвучив  -  і  часу,  і  грошей  не  вистачає.
То  нехай  хоч  голосом  з  минулого  романСичне  прозвучить.  Всім  -  гарного  ліричного  настрою.

Сім  хризантем  –
                             дарунок  долі,
квітують  сонячно  в  мені,
немов  зоринки  чарівні,
бентежать  подихом  любові.

Ясночервоні,  сніжнобілі,
закличні  й  ніжні,
                                                             і…  сумні.
Малює  осінь  у  вікні
дощі,
                   граків,
                                             автомобілі.

Сім  хризантем  у  росах  віри,
ви  й  досі  ще  не  відцвіли  –
червоні,  як  тоді  були,
хоч  білі  квіти  й  посивіли.

О  квіти,  о  душі  привілля!
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль  –
сім  хризантем  –
                                                       червоні  й  білі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016

Віталій Назарук

НЕ МОЇ ЛІТА

Що  писати  -  не  знаю,
Десь  парю  поміж  хмар.
Як  в  дитинстві  літаю,
Не  дивлюсь  в  календар.  

Відлетіло  юнацтво,
Та  ще  тягне  в  політ,
Відгуло  і  козацтво…
Скільки  ж  то  мені  літ?  

Ціла  купа  пігулок,
Кожен  день  на  столі,
Я  зверну  у  провулок,
Де  літа  не  мої…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694247
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016

Любов Ігнатова

Блукає осінь Ірпенем

Блукає  осінь  Ірпенем
В  пожухлих  травах,
Тумани  змішує  з  дощем,
Немов  приправи.
Розводить  тишу  перестук
Коліс  і  колій,
А  ще  грози  далекий  звук
І  вітер  в  полі.

Блукає  осінь  Ірпенем
В  опалім  листі,
В  терпких  жаринах  хризантем,
В  роси  намисті.
Ховає  душі  ліхтарів
У  морок  ночі,
І  силуети  у  вікні  —
Як  поторочі.

В  калюжі  хмари  і  зірки
Спивають  вічність,
Сідає  мжичка  на  гілки  —
То  нелогічність?
Листок  багряний,  як  тотем,
Упав  на  коси...
Блукає  осінь  Ірпенем,
Самотня  осінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

Тетяна Луківська

…я ще про любов

Усі  щось  пишуть,  я  ж  все  про  любов....
Про  відстані,  роки...  і    пережите.
Із  спогадів    далеких...знов  і  знов
Гірчить  моє    кохання  недопите.
Усі  про  щось...  а  я  про  почуття,
Умите  в    росах  у  колисці  ранку.              
В  шаленстві  серце  плутало  биття  
І    ніч  ховалася    у  світлі  ґанку.  
Усі  щось  пишуть,  я  усе  про  те  ж...  
Хвилюючі    й  такі  палкі    стрічання.
Небо...  волошки...жито  і...  “помЕж”
Наш  поцілунок  в    подиху  єднання…
Усі  про  різне,  я  ще  про  любов.
Таку,    зненацька,    на  краю    вагання.
Тремтливу,  ніжну…  Ні,      без  передмов!
Я  не  про  першу,  я    про  цю,  останню.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Чуєте, степи загомоніли?

Чуєте,        степи    загомоніли,
Ніби  вітер  шелеснув  траву?
То  козацькі    давнії  могили,
То    кургани  скіфські  і  ковили,
Сам  на  сам  розмовоньку  ведуть.

Де,  чиї    поховані    Герої,
Як  вони  любили  і  жили,
Що  їх  занесло  в  це  Дике  Поле,
Де  суха  стерня  підошви  коле,
І  які    велися    тут  бої?

Шепотів  спориш  прибитий  пилом,
І  кивали  сиві  ковили,
Цей  курган  високий  –  то    могила
Скіфського  Царя,  якого  сила
Підкоряла  племена  землі.

Він  тут  заснував  свою  державу,
І    Тавриду  в  остраху  тримав,
Битви  тут  точилися  криваві,
Сяяла  мов  Сонце  скіфська  слава,
Тут  в  бою  і  голову  поклав.

А  кремезний  дуб,  що  у  дороги,
Розповів  про  те,  що  пам’ятав,
Як  ординці  з  Півночі  і  Сходу
Намагались  знищити  свободу,
Та  народ  коритись  їм  не  став.

Козаків  єднались  тут    загони,
Боронили  у  степу  кордон.
Щоб    імперські  не  прийшли    корони,
Помолившись  на  святі  ікони,
Свій  козацький  прийняли    закон.

Так,  не  всі  сусіди  з  цим  мирились,
Нападали    зграями  щурів,
Козаки  завзято  з  ними  бились,
Та    були  і  ті,  що  обдурились,
На    слова  про  «християн-братів»

Скільки  тут  могил  посеред    степу,
Мов  зірок    в  серпневу  ясну  ніч,
Ходиш  мов  по  цвинтарю,  по  склепу,
По  слідах  Хмельницького  ,  Мазепи,
Й  ніби  чуєш  переможний  клич.

Чуєте,  іще  не  все  сказали
Чабреці  ,  що  крові  напились?
Ви  про  давнину    запам’ятали
А  тут  знов  бої  і  скрип  металу,
Це  «брати»,  яких  ми  позбулись.

Цю  нову  історію  запише
Воїн  –українець-скіф-козак,
В  унісон  з  цим  Диким  Полем  дише,
Бо  прямий  нащадок  щонайліпше  

Відчуває  степу  кожен  знак.

Ця  поема  про  нових  Героїв,
Тих,  що  вийшли  з  надр  самих  степів,
Тих,  що  стали  як  один  до  бою,
З  хижою  та  ницою  ордою  -  
Правнуків    славетних  вояків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686885
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 11.10.2016

Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 11.10.2016

I.Teрен

КРОСВОРД НА ОДНЕ …О

***
Кросвордами  нікого  не  здивую.
Але  цікаво,  що  я  ще  почую,
коли  це  означає:  люте  зло,
[i]ех[/i]  –  на  початку,  [i]ій[/i]  –  посередині,
та  ну  його  уже  к  лихій  годині,
бо  далі  [i]о![/i]
І  на  кінці,
...о.

***
А  темної  ночі
кацапія  …хоче  –
варяга,  Батия,  мурло.
А  волі  не  треба.
Вона  є  на  небі,
яке  завоює
...о.

***
Все,  що  украли,
злодіїв  не  радує.
І  у  Кремлі  ненадійне  кубло.
Є  тільки  Пу!
І    н  е    в  и  н  н  а    Кабаєва,
що  і  її  залишає
...о.

***
І  ніякі  ми  не  вільні,
і  свободи  не  було.
Та  не  ми  у  тому  винні.
Тільки  –  [i]слава  Україні!  –[/i]
підіймається
...о.

***
Я  посилаю  есемеску,
як  Ваня  діду  на  село:
[i]Пакуй  валізи  і  бабло.
Тебе  чекає  Чаушеску.
І  не  затримуйся,
...о!
[/i]
***
Потоне  у  крові  Росія,
а  з  нею  і  її  «месія».
І  марсіани  з  еНеЛО
візьмуть  кирюшу  ієрея
і  меч  рахітика  Арея,
що  іменується
...о.

***
Історія  Раші  не  знає  потопу,
неначе  його  й  не  було.
Виговського  знаємо  по  Конотопу.
Мазепу  шануємо,  як  патріота.
А  що  означає
…о?

***
Волають  яничари  та  ізгої:
[i]  –  Немає  України  як  такої![/i]
Аж  небо  голосами  загуло:
[i]–  Є  Азм,  і  Яхве,  і  Михайло-воїн![/i]
Оберігають  націю  герої,
а  боягузи  –  зека  і  
...о.

***
А  у  нашого  Петі  –  чоло,
а  у  мідного  –  щоки  надуті.
На  коні  він  показує  Путі,
що  бере  і  його  у  сідло.
І  побачила  ненька,
що  Петя  маленький,
ну  а  Путя  –  
велике
...о.

***
А  у  Петі  –  малий,  а  у  Путі  –  такий,
що  різниця  на  ціле  кіло.
Але  злі  язики,
особливо  жінки
доказали,  –
махлює
...о.

***
А  на  Росії  всі  аристократи:
бойовики,  злодії,  бюрократи,  
усі,  кому  раптово  повезло.
Іде  аристократія  війною.
ЇЇ  веде  конвоєм  за  собою
його  високородіє
...о.

***
Великі  істини  зі  сходу:
немає  України  зроду,
Європу  бомбою  знесуть,
Америка  іде  під  воду,
на  Рашу  тропіки  ідуть.
Тому  Америці  на  зло,
рятує  Азію
...о.

***
А  совдепія
співає:
[i]  –  Бачу  те,  чого  немає,
чую  те,  що  загуло,
знаю  те,
що  не  було...
[/i]Бутафорія  линяє.
Окуповує
...о.

***
Воюють  із  украми  урки.
Це  ОБееСЄ  довело.
Але  Україні  за  муки
Америка  каже,  –[i]  хелло![/i]
Європа  викручує  руки.
Зате  багатіє
...о.

***
Його  уже  й  Гаага  не  чекає,
Обама!  Й  той  руки  не  пожимає.
Асад!  І  той  чекає  на  бабло.
Усім  надокучає  помело  –
нікуди  [i]невпіхуєме*[/i]
...о.

[i]*–  авторський  неологізм  І.  Плюща                                                                          [/i]                                                                                                          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693659
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016

Олексій Тичко

Осінь одна на двох

За  основу  взятий  цей  вірш

Годинник,  хоч  на  трішки  зупинись.
Година-дві,  повірте,  це  немало.
Запалимо  свічу  і  як  колись.
Вино  наллю  домашнє  у  бокали.

Настояне  давно,  а  не  гірчить,
Теплом  руки  чи  то  душі  зігріте.
Не  часто  випадає  така  мить,
Осінній  спокій  бабиного  літа.

Позаду  метушня  буремних  днів
І  будні  сірі,  біготня  по  колу.
Хотів  завжди,    сказати  не  зумів,
Те  що  відчув  я  не  довірив  слову.

І  знову  промовчу,  бо  що  слова,
Важливі  в  цьому  світі  вчинки  наші.
Для  мене  ти  така  як  і  була,
Загадка,  не  розгадана  у  часі.

Мої  літа,  вплелися  у  твої,
Ми  дерева  родинного  коріння.
У  щебеті  онуків  у  дворі,
Удвох  дощі  зустрінемо  осінні.
2016.

Відео  тут  -  https://youtu.be/o8UHqPUEBdQ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693622
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016

I.Teрен

ЖЕВРІЮЧІ МАЯКИ

                                                         (Компіляція  поеми)
                                                                                         [i]  «  Привиддя  лихі  мені  душу  гнітили,
                                                                                                             Повстати  ж  не  мала  я  сили.»[/i]
                                                                                                                                                     Леся  Українка
Я  уві  сні  літаю  ще,  буває,
а  наяву  ілюзією  раю
являється  поезія  моя.
А  іноді,  вечірньою  зорею,
не  оминає  келії  моєї
пульсуюча  поема  житія.

                                         І
Побачу  небо,  маяки  у  морі
і  пристані,  і  гавані  …на  дні,
і  неозорі  про́стори  ясні,
а  де-не-де  ледь  жевріючі  зорі
у  сивій  і  глибокій  далині.
А  іноді  привидиться  мені,
що  чую  репетицію  салюту,
якою  не  відлунює  майбутнє…
Або  узрію  плями  у  вікні
і  виповзає  тугою  забуте,
і  …просинаюсь  на  своїй  війні,
де  войовниче,  сите  і  безпутне
ще  полірує  зорі  п'ятикутні...
І  думи  навіваються  сумні,
що  Україна  знову  у  вогні,
а  наші  душі  на  біду  і  горе
ошпарює  інформаційне  море,
«Аврора»  маячіє  у  бою,
агресія,  анексія,  блокада
і  недолуга  корупційна  влада,
що  зневажає  націю  свою.
З  одного  боку  діє  Божа  сила,
а  з  іншого  -  парафія  Кирила
собі  шукає    місце  у  раю.
То  агітує,  то  іде  ходою,
то  апелює  до  Русі  святої
іноязике  юрмище  «рідні»,
манкурти  генерації  нової,
злодії  і  нувориші  хатні.
І  наче  люди,  а  немов  отари
ідуть  за  баранами  до  кошари,
яку  не  допалив  Наполеон.
А  –  жаль!  Бо  мали  б  іншого  сусіду,
свої  права  і  Орликів  закон
або  Мазепу,  а  не  людоїда,
і  Конотоп,  а  не  Бородіно
дивилися  б  у  іншому  кіно…
………………………………
Історія!  А  як  же  правди  мало!
Історію  ми  кров’ю  написали
і  не  один  долали  рубікон…
І  знову  –  та  ж  руїна  і  навала…
……………………………..
Іще[i]  самі  себе  не  звоювали[/i],
та  знову,  –  [i]що?  Готові  у  полон?[/i]
……………………………
І    напухає  онко-сіра  зона,
а  паразити  п'ятої  колони,
чекають  інвазію  кацапні.
І  вчора  ще  вони  голосували,
аби  на  сцені  [i]карлики  скакали[i][/i][/i]
або  тузи  «еліти»    нев'їзні.
Московії  усе  іде  до  пари  –  
мерзотники,  іуди,  яничари,
любителі  гучної  маячні.
……………………………..
[i]Усе  тече,  але  не  все  минає.[/i]
Рептилія  щелепи  роззявляє,
шматує  і  заковтує  чуже...
Нема  управи  на  діяння  змія,
хоча  нечиста  сила  розуміє,
що  Україну  небо  береже
і  анулює  націю  Батия,
яка  уперто  лізе  на  рожен.
А  я  усе  дивуюся,  –  [i]невже
і  їй  не  вистачає  тої  суші,
води  у  морі,  випалених  зон?[/i]
Ви  чуєте?  [i]Рятуйте  ваші  душі!  –[/i]  
лунає  у  сузір'ї  Оріон.

                                             ІІ
Та  ми  й  самі  дивуємо  планету
і  маємо  уже  [i]свої  дуети[/i],
воюємо,  аби  на  небо  йти,
уміємо  у  світі  суєти
писати  і  поеми,  і  сонети,
і  досягати  ...вищої  мети.
Але  нема  путі  із  темноти.
А,  може,  не  майори,  а  поети
у  синьому  сузір'ї  Андромеди
освоюють  сіяючі  світи?
І  може,  як  підемо  за  тумани
у  чорну  пломеніючу  діру,
і  нас  конвоюватимуть  слов'яни  –
євреї,  українці  і  цигани
не  у  раю,  а  в  Бабинім  яру?
І  небеса,  до  болю  незнайомі
у  пам'яті  ґенези  ожили.
Яка  краса  у  мареві  імли!
І  як  ходити  у  ярмі  земному,
і  як  не  добиватися  додому
з  цієї  каламуті  й  кабали?
...............................................
Пітьма  і  сяйво.  Куля  і  свобода.
Релігія  і  опіум  народу.
Душа  і  пекло.  Рай  і  сатана.
Висока  Ліра  і  її  фанфари.
Імперія  і  неминуча  кара,
«Today»  Росії  і  її  [i]весна[/i]...
Минуле  ударяє  у  литаври,
і  кожен  відчуває  ці  удари,
де  матюками  гупає  війна.
А  там  уже  –  руїни  і  окопи,
той  самий  осучаснений  дует:
яса  і  воля,  урки  і  укропи,
Росія  і  Америка-Європа,
орда  і  Україна  –  тет-а-тет.
........................................
І  вояжує  місія  до  [b]Крим[/b]у.
Очолює  її  авторитет
таємної  імперії  калиму.
Володарює  мафія  незрима,
гієна  ночі  –  [b]крим[/b]іналітет.
І  тут  уже  ніякої  надії
на  ум  і  совість  партії  злодіїв.
На  караул!  І,  Боже,  нас  боронь
од  місії  скаженого  месії.
Але  не  гасне  сірка  і  вогонь.
І  п'ятикутні  пазурі  Росії
диявол  випускає  із  долонь.

                                             ІІІ
Такі  ось  –  когнітивні  дисонанси.
У  небі  зорі,  а  на  Раші  –  шанси  
повірити  у  шоу  й  чудеса,
а  в  Україні  пауза  й  …гроза.
Від  мирної  угоди  по  Донбасу
одному  –  сльози,  іншому  –  роса.
Ви  чуєте?  Це  плач  Ієремії
до  нашої  заступниці  Марії,
аби  допомагали  небеса.
А  у  людей  на  це  немає  часу.
І  падає  з  очей  самого  Спаса
гаряча  і  гірка  Його  сльоза.
А  у  людей  немає  ще  науки,
як  ідолу  укоротити  руки.
А  може  мало  муки  на  землі?
А,  може,  мало  ще  тієї  кари,
якої  заслуговує  отара
парафії  ізгоя  у  кремлі?
…………………………...
[i]Нема  управи  на  діяння  змія…[/i]
...........................................
Але  триває  ера  Водолія.
Очима  ночі  сяючі  зірки
на  зміну  бойової  веремії
запалюють  у  небі  маяки.
І  жевріє  надією  майбутнє,
і  падає  уже  Ієрихон,
і  з  віщою  трубою  в  унісон
лунає  заповітне  і  могутнє.
Розвіюється  летаргійний  сон.
І  поки  розвидняється  над  нами,
поїдемо  чумацькими  шляхами
вивозити  огуду  протиріч
малими  і  великими  возами.
Віч-на-віч  засіяє  із  облич
жива  надія,  поки  Божа  сила
запалює  у  небесах  світила
і  землю  укриває  мати-ніч.
Її  вітрило  напинає  крила
і  їй  на  зміну  вранішня  зоря
нагадує  отаману  Ярилу,
що  настає  його  ясна  пора.
[i]І  блі́дий  місяць[/i]  падає  за  гаєм,
а  ясночолий  ранок  починає.
Є  маяки  –  минає  маячня.
Ярило  зорі  поганяє  плаєм
і  напуває  білого  коня,
і  розганяє  чорне  вороння...
І  поки  ера  миру  не  настала,
єднає  у  досвітні  ареали
сузір'я  ночі  –  ореоли  дня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693597
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016

Віталій Назарук

СЛЬОЗА, ТУМАН І СЛІД

Вертаються  військовії  вдовиці,
Не  жити  їм  без  болю  і  без  ран,
Серце  болить,  в  сльозі  завжди  зіниці,
Немов  роса,
Чи  вранішній  туман.

Поля  знялися  багатезним  хлібом,
Червоні  маки  наче  крові  слід.
Ховають  маки  воїв  слід  
За  слідом,
Дрібніє  рід,  
Ой,  як  дрібніє  рід…

Калина  одягла  червоні  грона,
Багатство  віддає  пшеничний  лан,
А  мати  сина  вигляда  до  скону...
В  очах  сльоза,
А  може  це  туман?..

В  снопі  зустрінеш  часом  мак  червоний,
Мов  крапля  крові  вилита  у  хліб,
І  знов  лунає  у  полях  відгомін  -
Військовий  слід,
Страшний  кривавий  слід.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692514
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016

Крилата (Любов Пікас)

Жінка, якій під дев’яносто

Жінка,  якій  під  дев’яносто,  
з  посіченим  лицем  і  сухою  шкірою,  
натягненою  на  тонкі  кості,
Любить  тричі  на  день  проказувати    «Отче  наш»,
Цілувати  образ,  на  якому  зображений  розіп’ятий  Ісус  
І  казати:  «Божечку!  Божечку!»
Вона  тільки  не  любить  дітей,  собак  і  котів,
А  ще  голубів  і  жінку,  яка  сипле  корм    тим  голубам
На  підвіконні  своєї  кухні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690345
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016

Дід Миколай

Иосифу Бродскому

             Ответ  на  стих  
     "Прощавайте  хохлі"

Мы  не  забыли  вам  кровь  под  Полтавой,
И  вам  не  забудем…  -  холуй  ты  картавый.
И  время  покажет  за  кузю…  -    скотине,
За  ненависть…  -    фобби  к  моей  Украине.

Окрашенный  болью  в  лучах  изотопов,
Наш  -  желто  –  блакитный  взойдет  Конотопом.
Не  будет  перечить  нам  мир  и  Канада,
От  Бога  дано  нам,  -  другого  не  надо.

Кого  обвиняешь    гей    потный  в  измене?
Заткни  себе  в  зад  те  все  семечки  в  жмене.
Еще  пригодятся  тебе  там…  «в  Рязани»,
Продажная    с.ка    -    исчадие    тлани.

Пошли  бы  вы  н.хер    -  не  надо  вам  хлеба…
Да  нам  вас  видать  вдоль  и  трижды  не  треба.
Днепр  вспять  не  покотит  ты  выбрось  надежду,
Да  разве  любов  то…    была  когда  между.

Ты  св.нохабиру…  -  пройдоха…  зар.за,
Ты,  ногтя  не  вартый  …  Пророка  Тараса.
Кацапская  мразь  ты…  -    обелся  конопли…
К…  кобыле  красавец  засунь  свои  вопли.

Ведь  сук  выбирали…  -  то  вы…    все  почаще…
И  курицу  грызли…  -  самому  ж  …  послаще.
Как  жалкие  строки  твои  с  перепоя…
Не  даст  вам  Земля…  и  по  смерти    покоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687411
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016

Олена Іськова-Миклащук

Іловайська самота

[url=""]https://youtu.be/7z9fB7hFHHk[/url]
Застелю  я  вкотре  постіль  самотою,
Та  в  їдке  безсоння  вкутаюсь,  як  в  шаль.
Побратими  кажуть:
— Ти  не  вийшов  з  бою.
Мильні  офіцери:
— Зник  кудись.  
На  жаль…
І
ловайський  серпень  капав  з  неба  воском,
Фарбував  колосся  кров’яним  дощем.
Хтось  —  медаль  отримав.
Хтось  —  чотири  дошки.
Я  ж  святу  надію:  що  вернешся  ще.
Не  вдова…
Не  жінка…
Не  коханка…
Відьма!
Загнана  вовчиця,  вхрипла  від  виття.
На  зап’ястках  —  шрами.
Дні,  немов  у  фільмах,  —
Я  все  жду,  а  поруч…
Поруч  йде  
Життя.
Син  вже  не  питає.    
Син  уже  не  плаче.
Він  уже  дорослий.  
Завтра  першачок.
Тільки  погляд  в  нього  став  прогіклий,  наче
Біль  ввігнав  у  нього  сотні  голочок.
…Знову  серпень  сипле  яблука  й  снаряди.
Із  собою  поруч  знов  кладу  я  біль.
Що  нам  тії  смерчі,урагани,  гради?  —
Я  чекаю!  
Чуєш?!!!  
Ти  ж…  
прийдеш  відтіль?!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686877
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016

Дід Миколай

Я піду… там де сині гори муз В. Оха

Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685436
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016

Валентин Бут

Піднімаймося, братове!

Ще  не  вмерла  України  ні  слава,  ні  воля,
Але  час  вже,  любі  браття,  помінять  нам  долю.
Чверть  століття  змарнувавши  на  догоду  зухам,
Довели  ми  Незалежність  ледь  не  до  розрухи.
Гей,  пора  до  справи,  браття,  -  годі  вже  чекати  -
Україну  нашу  милу  час  нам  піднімати!
Час  звільнятися  від  марень,  від  олжі  й  облуди,
Бо  інакше  діти  ваші  проклянуть  вас,  люди.
Проклянуть  за  пустослів'я,  за  мовчання  нице,
За  здання  перлини-Криму  чужій-чужаниці,
За  відступництво,  бо  ж  де  ще,  на  якій  землі
Є  вітчизна  для  стражденних  кримців-киримли!  
Піднімаймося,  братове,  проти  супостата,
Але  спершу  проженімо  із  своєї  хати
Всіх  манкуртів,  що  тут  ходять,  сливе,  табунами  -
Найстрашніший  в  світі  ворог  той,  що  поміж  нами.  
Пригадаймо,  милі  руси,  нашу  давню  славу  -
Хто  ми  є,  якого  роду  і  свою  державу
Піднімаймо,  мов  калину,  зігнутую  злісно.
Піднімаймо  вже  сьогодні  -  завтра  буде  пізно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Віталій Назарук

КРИНИЦЯ

                       Пісня  на  музику  Віктора  Охріменка  №86
Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напиться…
Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

Ой,  криниченько,  моя  доле,
Як  болить,  що  аж  серце  коле.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він    вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.
Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Ой,  криниченько,  моя  доле,
Як  болить,  що  аж  серце  коле.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.

Ти,  криниченько  люба,
Дай  водиці  йому….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685303
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Дід Миколай

Підніми мене тату на руки Муз В. Оха

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 23.08.2016

Дід Миколай

Поет

Поет  не  співає,

Поет  говорить.

Поет  засіває,
 
Коли  він  творить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684870
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Світла (Імашева Світлана)

Шкільний вальс

                                                                         ****************

                                     

                         [b]Осіння  палає  калина,

                                                   Цвітуть  чорнобривці  в  саду,

                         Над  школою  рідною  ластівки  линуть

                                                       під  пісню  дзвінка  золоту...

                       Це  школа  малим  громадянам

                                                       премудрі  відкрила  книжки...

                     Уроки,  перерви  -  складні  і  цікаві

                                                       шкільної  науки  стежки.[/b]

                     [b]Учителя  погляд  глибокий  -  [b][/b][/b]

                   [b]                        В  нім  стільки  тепла  й  доброти...

                                 Основи  наук  і  життєві  уроки

                                                     Отут  нам  судилось  пройти...

                               І  трепетне  перше  кохання,

                                                   І  друга  надійне  плече,

                                 І  юність  -  життя  найніжніше  світання  -  

                                                     Ми  дякуєм  школі  за  це...

                                   

                                     

                                         [/b]

[b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683360
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016

Дід Миколай

Несе світом святий Заповіт

В  центрі  міста  на  місці  святому,  
Де  бруківка  просякла    у  кров.
Спляча  гідність  відгомоном  грому,  
Кричить  знову  проснітеся...  знов!

Зачекалися  вас  вже  Майдани,
Убієнні  кричать  нам  згори.
Чужі  символи  й  віра  в  пошані,
Не  за  те  ми  лягли  тут  брати.

Мурло  владу  украло  обманом,
Зачищає  Майдани…  шкребе.
Ощетинилось  бидло  оскалом,
Вас  прикаяних  в  пропасть  веде.

Пробудімося  ж,  скиньмо  окови,
Повиймаєм    зі  стріхи  шаблі…
Щоб  тремтіли  в  Печерах  потвори,
Щоби  плакали  суки  в  Кремлі.

Третій  рік  будить  слово  Тараса,
Невмируще,  як  весь  божий  світ.
Спів  русинської  мови  окраса,
Несе  Світом  святий  Заповіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682347
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Микола Шевченко

Весільний вельон (пісня)

         ВЕСІЛЬНИЙ  ВЕЛЬОН
(як  фонова  для  підзвучки,  як  варіант,
 коли  нареченій  знімають  вельон,  або  просто  пісня)

Слова,  музика  і  запис  -  Микола  Шевченко
Співає  -  Марина  Романович
         
             1
Швидкий,  веселий  і  щасливий  добігає  день.
Вже  майже  відгуло  весільне  свято.
Ми  обрядових  заспіваємо  пісень
Бо  молода  сіда  вельОн-фату  знімати...
Витьохкує  серденько,  і  душа,  мов  завмира,
і  гОстей  посерйознішали  лиця.
Дівоцтво  відпустити,  раптом  надійшла  пора,
і  враз  навік  дружиною  зробиться!
         ПРИСПІВ:
Один  лиш  раз  в  житті  знімати  вельона,
зате  цвісти  й  кохати  -  кожну  мить.
Тепер  -  не  наречена  ти,  а  квітка  осяйна,
жона  кохана,  дай  себе  сповить!..
Хустина  білосніжна,  над  вродливим,  над  чолом
і  чоловікові  ласкаві  поцілунки.
Тебе,  як  рідну,  рід  його  стрічатиме  добром,
а  доля  щедро  даруватиме  дарунки.
 А  доля  щедро  даруватиме  дарунки...
             2
Мої,  подруженьки,  не  плачте,  не  забуду  вас,
бо  на  весілля  ми  до  кожної  прийдемо.
Цей  білосніжний  вельон,  хай  усіх  накриє  нас,
і  ми  не  раз  "горіла  сосна"  заведемо.
Обидві  мами  рідні  наші,  і  дбайливі  татусі
і  любі  гості  дорогі,  рідня-родина.
Перехопивши  подих,  радо  -  подивіться  всі,
як  нашій  молодій  пасує  ця  хустина!..
           ПРИСПІВ:  (той  самий)
5  серпня  2016р

посилання  на  відеослайд:

https://www.youtube.com/watch?v=iqKSqUchtQk

Ремарка  від  автора:  
Інколи,  маючи  відношення  до  проведення  весіль,  виникало  питання,  що  ставити,  коли  знімається  фата.  Зазвичай  українською  лунає  "Горіла  сосна",  а  от  щоб  урізноманітнити  і  привнести  щось  "свіжіше"  в  цей  чудовий  обряд,  то  якоїсь  авторської  українською  мовою  чомусь  не  знаходилося...  Є  російська  пісня  "Снимаєтся  фата"  Руслан  Марк  -  та  хай  знімають  там  собі...  Вирішив  підійти  творчо  і  десь  півтора  роки  тому  написав  цю  пісню.  І  так  вийшло,  що  лише  зараз  Марина  її  озвучила.  Отже:  всім  приємного  прослуховування,  на  часі  треба  буде  зайнятися  якимось  відеорядом,  щоб  розмістити  на  Ютубі.  Дуже  б  хотілося,  аби  пісня  сподобалася  і  пішла  "гуляти"  весіллями  там,  де  мешкають  українці...  
Мрії,  мріїї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682048
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Світла (Імашева Світлана)

Гріє серце моя вишиванка

                                                   
                                             Вдячна  за  натхнення  авторові  чудової  поезії  "Українська                    
                                                                             вишиванка"  Віктору  Оху

                                                                                           ***************
                                           Солов'ями  щебечуть  світанки

                                           У  поліській  моїй  стороні...

                                             Із  любов'ю  ясну  вишиванку

                                             Дарувала  матуся  мені.

                                                                                                                   Гріє  серце  моя  вишиванка,

                                                                                                                     Пломеніють  узори  палкі...

                                                                                                                   Україночка  я,  полісянка,

                                                                                                                                             Донька  милої  серцю  землі.

                                           Чорна  ниточка  сумом  озвалась,

                                         І  червона  бринить  -  то  любов...

                                         Щоб  надія  моя  вишивалась,

                                           Одягну  вишиванку  ізнов.

                                                                                                                       Сивокосу  матусю  згадаю,

                                                                                                                       Той  святий  оберіг  у  руці...

                                                                                                                       Нині  доленьку  я  вишиваю  -  

                                                                                                                         Вимережую  квіти  ясні.

                                           Гріє  серце  моя  вишиванка,

                                           Пломеніють  узори  палкі...

                                           Україночка  я,  полісянка,

                                           Донька  милої  серцю  землі.

                                                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682093
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Дід Миколай

…Україні моїй послужи

Боже  Правий  лелій  Україну,
Рідну  неньку  мою  бережи.
Возлюби  ж  її  рідну  дитину,
Україні  моїй  послужи.

Розвінчай  Сварже  бога  чужого,
Розбуди  ж  ти  від  сну  козаків.
На  Землі  ради  всього  святого,
Поверни  наших  рідних  Богів.

Розблокуй  в  тілі  чакри  мій  Боже
З  Абсолютом  зв'язок  віднови.
Впусти  в  Коло  нас  знову  Свароже,
Віру  прадідів  в  нас  оживи.

Душу  втішим  у  Мирі  й  Злагоді
У  Любові…  у    Щасті  й  Ладу.
Вкажем  двері  чужинцю  -  заброді
Й  знову  житимем  в  райськім  саду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680955
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016

Микола Шевченко

І поведе синя роса (пісня на вірш Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  спів,  запис  -  Микола  Шевченко

     текст  вірша:  "  І  ПОВЕДЕ  СИНЯ  РОСА

                                                     Навіяно    віршем    Ігоря    Стожара...
Губи    німі,    губи    німі,
Ранок    в    росі.
Зникли    давно,зникли    давно,
Сльози    в    лиці.
Верби    мовчать,    верби    мовчать,
Вітру        слова…
Серце    кричить,    серце    кричить    -
Пісня    жива.

Промінь    сія,    промінь    сія,
А    соловей.
Гонить    сльозу,    гонить        сльозу
З    чорних    очей.
Двоє    бредуть,    двоє    бредуть,
Сонце    зійшло.
Як    же    мені,    як    же    тобі    –
Двом    повезло.

Втоми    нема,    втоми    нема,
Лише    любов.
Мовкнуть    слова,    мовкнуть    слова,
Знову    і    знов.
Губи    п’янкі,    губи    п’янкі,
Зорі    втекли.
Ми    вже    не    ті,    ми    вже    не    ті,
Роси    лягли.

Промінь    гайнув,    промінь    гайнув,
Гине    туман.
Ранок    вдягнув,    ранок    вдягнув,
Новий    жупан.
Сонцем        палають    двоє    сердець,    
Двоє    сердець.
І    поведе    синя    роса,
Двох    під    вінець.©Назарук  Віталій"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680782
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 30.07.2016

Віталій Назарук

СКЛАДНЕ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ

Життя  стомило  пройдені  роки.
Лише  сліди  лишило  за  собою.
Хоч  ще  кохана  горне  до  щоки,
Та  тихо  суне  та,  що  із  косою.

Чомусь  ще  серце  прагне  у  політ,
Хоч  знає,    що  попасти  може  в  штопор,
Та  ще  цвіте  життєвий  ніжний  світ
І  крутить  по  житті  шалений  вихор.

Ще  кілька  кроків  у  життєву  даль,
Чуть  спокою  у  далі  неозорі.
Щоб  ще  дзвенів  наповнений  кришталь.
І  посміхались  в  чистім  небі  зорі.

Та  хай  роки  карбують  новий  крок,
А  ясне  сонце  ще  теплом  погріє,
Життя  людське,  немов  складний  урок,
Часом  горить,  а  часом  лише  тліє…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680697
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016

Валентин Бут

Моїй Долі

Вбережи  мене  доленько-доле
Від  пустого  словесного  блуду,
Від  захоплень  юрми,  від  облуди,
Від  спокуси,  що  рівна  неволі.

Вбережи  від  нещирого  слова,
Від  примар,  міражів  та  надій,
Дай  у  вирі  буремних  подій
Не  згубити  життєві  основи.

Не  мій  вибір  по  лезі  ножа  —  
Значно  б  краще  босоніж  по  травах
Та  коли  вже  палає  заграва,
Я  іду  —  притлуми  лиш  мій  жаль.

Проведи  мене  доленько-доле
Ти  по  лезі  отім  до  кінця,
Вбережи,  щоб  не  втратив  лиця  
І  не  зрадив  ні  жінку,  ні  волю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680582
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016

Віталій Назарук

ЛЕТ

У  композитора,  художника,  поета,
Завжди  знайдуться  «нитки»  для  портрету…
Комусь  –  це  гладь,  комусь  буває  –  хрест,
Для  когось  палочка,  що  робить  чіткий  жест.
Не  ганьте  Ви  людей,  які  від  Бога,
У  них  давно  означена  дорога,
Художник  ти,  чи  композитор,  чи  поет,
Тобі  лиш  Богом  визначено  лет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680548
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016

РОЯ

Осінній мінор

Осіннє  листя  золоте
Бринить  мелодію  кохання...
І,  може,  вперше  (чи  востаннє?)
У  серці  папороть  цвіте!..

Та  несподівана  зима
Той  цвіт  цілунком  остудила...
І  опадають  листя-крила,
Й  надії-іскорки  нема...

Під  снігом  -  осені  сліди,
У  серці  -  музика  осіння...
Снує  ще  доля  павутиння,
Та  стежка  в'ється...  в  нікуди́...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 29.07.2016

РОЯ

Захиснику України

[b]Музика  та  виконання  Андрія  Андрущенка[/b]

Дорогий  солдатику!  Патріоте!  Друже!
Ми  Тобі,  ріднесенький,  дякуємо  дуже
За  незламну  стійкість,  мужність  і  відвагу,
За  несхитну  віру  і  тверду  присягу!
Ти  відважний  воїн,  Ти  Герой  народу,
Борешся  за  спокій,  гідність  і  свободу!
Ти  стоїш  за  правду,  за  Вкраїну-неньку,
За  дітей,  за  внуків,  за  матір  стареньку…
Знаю:  було  важко,  але  Ти  тримався,
Із  боїв  кривавих  знову  піднімався!..
Вірю:  переможеш,  бо  Господь  з  Тобою,
Він  благословляє  правдою  святою!
Слово  Кобзареве  хай  Твій  дух  гартує!
«Борітеся  –  поборете..!»  -  серденько  карбує!
Хай  почує  москалота  наші  думи-«квіти»:
«Чия  правда,  чия  кривда  і  чиї  ми  діти»!
Вже  недовго,  рідний,  скоро  перемога!
Чуєш?  Пахне  рутою-м'ятою  дорога…
Кличе  хлібом-сіллю,  манить  рідна  хата…
Вигляда  синочка  посивіла  мати…
Повертайся  швидше!  Повертайсь,  солдате!
Всі  Тебе  чекають,  Сину,  Батьку,  Брате!
Моляться  за  Тебе  українські  діти,
Щоб  могли  співати,  вчитися,  радіти!..
О  Всевишній  Отче  і  Пречиста  Мати,
Хай  живими  вернуться  всі  наші  солдати!
Щоб  Вкраїна-мати  знову  вільна  стала,
У  добрі,  здоров'ї  й  щасті  процвітала!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 29.07.2016

Наталя Данилюк

З тих часів

[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]

Скільки  мені  лишилося  з  тих  часів  –
Рідного  й  не  забутнього  –  не  злічити!
Пахощі  хвойні  темних  густих  лісів,
Тепле  гніздо  лелече,  на  грабі  звите…

Вечір,  що  пахне  м’ятою  й  чебрецем,
Стежка-хідни́к,  що  завше  веде  до  хати,
Комин  у  космос  цілиться  олівцем…
На  видноколі  –  сині  кити́  Карпати
Ув  океані  неба,  у  піні  хвиль
Мирно  вляглись  погріти  вологі  спинки.
Хата  моя  осіла,  мов  корабель,
Серед  лілових  повеней  материнки.

Вікна  мої  розчахнуті  в  білий  світ,
Скупаний  у  медах,  у  траві  пахучій.
Кличе  подвір’я  скрипом  старих  воріт,
Світять  шибки́  у  душу,  мов  лід,  блискучі.
Рідного  дому  скромність  і  простота,
Все  тут  близьке  –  бери  і  затягуй  шрами!..
Двері  привітно  рипнули:  «Ех,  Ната́…»,
Знову  домів*  прибило  мене  вітрами.

Стільки  приємних  спогадів  що  не  крок:
Місяць  повис  на  дідовому  горісі,
Тут  по  черешні  дерлася  до  зірок,
Скільки  мені  було  тоді  –  сім  чи  вісім?
Там,  під  покровом  затінку,  між  дерев  ,
Груша  тримала  гойдалку  за  мотузки:
Я  підлітаю  –  й  страх  мене  не  бере,
П’ятами  б’ю  повітря,  мов  скло,  на  друзки!

Ген  біля  хати  тато,  міцний,  як  дуб,
Вхопить  мене  і  хвацько  уверх  підкине!
Я  верещу,  сміюся,  кричу  «Впаду!»,
Хоч  розумію,  паніка  без  причини…
Руки  у  тата  дужі,  для  нього  я,
Мов  невагома  гілочка  чи  стеблина.
Мить  –  і  вже  кличуть  в  мандри  густі  поля,
Сонцем  рудим  всміхається  літня  днина.

Вже  наслухаю  шерехи  у  траві  –
Коників  і  джмелів  дивовижні  соло.
Мов  парасольки  сонячні,  деревій
Кошики  цвіту  порозправляв  довкола.

Світ  був  тоді  безмежним,  і  простота
Чи  не  найбільшим  дивом  була  й  дарами!
Мов  крізь  роки  відлунює  те  «Ната́…»  
Голосом  мами…

[i]*Домів  –  прислівник,  діалектне,  вживається  у  значенні  «додому».
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Віталій Назарук

ДУМКИ І СЕРЦЕ

Забуду  я  образи  і  слова,
Забуду  вчинки  моїх  близьких  друзів,
Прокинувся  і  свіжа  голова,
І  соловейка  трелі  по  окрузі…

І  знов  тепло  по  жилах,  як  туман,
Побігло  з  кров’ю  сивими  клубками,
І  пригадався  стиглий  житній  лан,
Як  була  юнь,  а  не  були  дідами.

Тепер  не  те,  уже  слова  не  ті,
Думки  інакше  в  пам’яті  скрекочуть.
Та  помисли  приховані  -  святі,
Що  серце,  як  у  юності,  -  лоскочуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680341
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

РОЯ

Скажи, чому?

[b]На  музику  Андрія  Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи,  чому  у  серці  осінь,
А  поміж  нас  -  давно  зима?..
Я  у  снігах  блукаю  досі,
Але  тебе  нема...
В  самоті  минають  дні,
Довгі  і  холодні  ночі...
Десь  удалині  сяють  твої  очі,
Десь  там  удалині  сяють  твої  очі...

Скажи,  коли  упало  небо,
Погасли  зорі  у  душі?
Та  серце  б'ється  лиш  для  тебе,
Хоч  ми  тепер  чужі...
І  у  кожного  сім'я,
Підростають  онучата...
Та  любов  моя  буде  вік  палати,
Але  любов  моя  буде  вік  палати!

Скажи,  чия  зрадлива  доля
Печаллю  стежечку  сплела?
Чому  караємось  в  неволі
На  відстані  крила?..
А  розлука-гіркота
Болем  коси  посріблила...
І  гірчать  літа  посивілі  крила,
І  так  гірчать  літа  посивілі  крила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.07.2016

РОЯ

Слава Вкраїні!

[b]Музика  та  виконання  Андрія  Андрущенка[/b]

Україно,  вставай  із  колін,
Нас  не  зможе  ніхто  подолати!
Відбудуємо  все  із  руїн,
Лиш  було  би  кому  будувати…
Доля  гнула  не  раз  і  не  два,
Била,  мучила,  катувала…
Мову  нашу  топтала  Москва
І  від  люті,  скажена,  стогнала…
Бо  не  вирвати  серце  з  грудей
У  землі,  яка  любить  співати,
Яка  родить  найкращих  дітей,
Щоб  гордилася  ними  мати!
Чи  є  в  світі  такий  ще  народ,
У  якого  так  серце  палає?!
Через  терни  до  вільних  висот
З  попелища  й  руїн  воскресає!
Та  не  мириться  «старший  брат»,
Затісна  йому  стала  хата…
І  підступно  московський  кат
Убиває  «молодшого  брата»…
Кращий  цвіт  український  поліг,
Куля  клала  і  батька,  і  сина…
Та  ніхто  б  заховатись  не  міг,
Коли  кров'ю  стікала  Вкраїна!
Серце  плаче  –  аж  мозок  болить…
Їм  би  жити,  мужніти,  кохати…
Ще  до  когось  кохана  спішить,
А  когось  виглядає  ще  мати…
Хтось  дружину  в  надії  лишив,
Інший  сина  чи  доню  покинув…
Ще  учора  …  життя  він  любив,
А  сьогодні  …  поліг  …  загинув…
Крики,  відчай  з  усіх  сторін
І  …  смертельно-кривава  руїна…
Глухо  стогне  церковний  дзвін…
За  синами  ридає  Вкраїна.
Вже  не  боляче…  Добре  там  –
Вартовою  Сотнею  в  небі…
Ти  ж,  народе,  навіки  затям:
Вони  гинули  тільки  за  тебе!
Чи  було  їх  тоді  тільки  сто?..
Небо  знає,  та  ніби  не  чує…
І  не  відає  правди  ніхто,
Лиш  Господь  їхні  душі  рахує…
Вони  моляться  хором  за  нас…
Їх  оплакує  вся  Україна…
Знай  же,  кате,  настане  твій  час
Перед  Божим  судом  на  колінах!
За  невинно  пролитую  кров,
За  страждання  і  чорні  хустини…
Що  то  гроші?..  Влада?..  Любов?..
Найцінніше  –  життя  людини!
Українонько,  рідна  моя,
Не  журись,  підростає  вже  сила!
Загартує  їх  слава  твоя  –
Українська  ж  їх  мати  зростила!
Синьо-жовтий  наш  стяг  майорить!
Нас  багато,  усі  ми  –  єдині!
Хай  сміливо  й  велично  звучить:
-  Слава  нації!  Слава  Вкраїні!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630085
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 27.07.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Маленький фенікс . Музика –Тетяни Мірошниченко, Слова –Тетяни Прозорової

Кохання,  опалене  війною....пісня  тим,  хто  знайшов,  хто  зберіг  в  цій  війні  своє  кохання..воно  ніби  той  птах  -фенікс,  згораючи,  стаючи  попілом  в  життєвих  переживаннях  ,  знов  і  знову  відроджується,  щоб  чекати  і  чекати  свою  єдину  людину...молитись....допомагати...рятуючи  тим  самим  від  лиха...  Повертайтесь  живими,хлопчики!  вдома  вас  чекають...всім  серцем..
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

Маленький  фенікс

Слова  –Тетяни  Прозорової
Музика  –Тетяни  Мірошниченко

1.Коли  здається,  що  душа  згоріла,
І  попелом  посипані  вірші,
Маленький  фенікс  розпрямляє  крила-
Гаряча  пташка  щирої  душі  .  

Пр.
Ні  втоми,  ані  зради  птах  не  знає,
Хоча  летять  в  розлуці  ночі  й  дні.
Він  лиш  чекає,  над  усе  чекає,
Про  порятунок  молить  вдалині!

2.Не  раз  цей  вогник  в  бурі  й  заметілі
До  самого  серденька  зігрівав  ...
Коли  ж  лиха  година  налетіла,
Крилом  тебе  від  кулі  закривав!  

Пр.
Він  оживає  в  подихові  кожнім
В  щасливі  дні  і  дні  наші  сумні,
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

3.В  нас  не  було  кортежів  в  диво-квітах,
Серед  війни  знайшлись  ми  навіки  .
Колись  розкажуть  онучатам  діти
Про  наші  Богом  дані  рушники!  

Пр.
Відступить  ворог,стихне  зброя,
З  новим  світанком  зникне  і  пітьма.
Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  маленький  фенікс  обійма.

Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  надійно  фенікс  обійма.        

Ось  тут  можна  переглянути  відеоверсію  :  https://youtu.be/PYkz0k9dCSs

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Віталій Назарук

ДОРОГА ДОДОМУ

Через  серце  проходить  та  дорога  додому,
Крізь  ліси  темнолисті,  золоті  пшениці,
Я  іду  по  дорозі,  як  до  храму  святого
І  ховаю  тривогу  на  своєму  лиці.

Чи  стоїть  наша  хата,  де  батьківські  могили,
А  чи  хвіртка  зустріне  старим  скрипом  мене,  
Чи  зайти  до  хатини  мені  вистачить  сили,
А  чи  новий  господар,  наче  пса,  прожене?

То  ж  частіше  додому  по  тій  битій  дорозі,
Повертайтеся,  діти,  поки  є  там  тепло,
Щоб  живими  зустріли  вас  батьки  на  порозі,
Як  є  хата  батьківська  і  не  зникло  село.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677436
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

нерозумним росіянам та таким, як Бєшений Йожик. . послання з 2014року

                                                                                             
Вірш  написаний  давно...це-другий  вірш,написаний  мною  в  цій  війні...Нажаль,  не  зберегла  "расєйскіє"  самоцвєти,  той  вірш,на  який  була  написана  ця  відповідь...Зміст  приблизно  якщо  в  двох  словах  ,то:  "ми  такі  схожі,  ми  ж  братИ,  ви  так  колись  класно  пригощали  нас  салом  та  такі  у  вас  смачні  "Київські"  торти,  та  ми  ж  вас  так  любім  ,братья...то  що  ж  ви,тіпа  хахли  продалися  Абамкє?"
....я  дозволила  собі  залишити  його  таким,  яким  він  був  два  роки  назад...цю  відповідь....знаю,недосконалий...але-гляньте  на  дату  написання-тому,  хто  зі  мною  в  однім  човні-  пояснювати  нічого  не  треба...  ну,  а  хто  не  з  нами-  не  пояснити  вже  нічого...нехай  на  згадку  залишиться...

***********
 
Ви  їли  сало,  дай  вам  Бог  здоров`я,
 І  Київським  смакуючи  тортом…
Не  треба  нам,  якщо  це  є  любов`ю,
Кохання  вашого  з  нас  не  просив  ніхто..

Братами  називалися  на  славу,  
Допоки  смакували  за  столом,
 На  стіл  свої  і  ноги  поскладали
І  в  дім  залізли  зі  своїм  лайном…

Та  ще,незадоволений,ти,  «брате»,
Що  негостинно  я  тебе  зустрів..
Що  ж,  вибач,  на  сніданок-  автомати,  
А  на  вечерю  є  лише  гранати,
Що  ж,  вибач,  те,  що  заслужив!

Ви  знали  нас  такими,  як  ми  бУли…
Красиво  схожості  шукаючи  в  цей  час..
Та  що  брати  ми-швидко  ви  забули.
Коли  вас  кинув  Путлєр  проти  нас.

Ви  вуха,  очі,і  роти  позакривали,  
Коли  на  нашу  землю  перший  встав  солдат..
А  потім-  що  то  ми  –  гуртом  брехали,
Та  ні,  Росіє,ти  мені  не  брат!

Та  ти  не  маєш  права  нас  судити
За  нашу  Віру  і  Надію,  і  Життя.
І  зрозуміють  нас  онуки  наші  й  діти-
Тобі  до  нас  немає  вороття!

Біснуєшся  в  агонії  сьогодні,
Відбірну  лайку  сиплячи  на  нас,
Бо  знаєш:прийде  суд  Господній-
За  Все,за  Все  сплатити  прийде  час!

…а    ти  мені  готуєш  «Буки»,  «  Гради»…
Новини  про  загиблих  хлопчаків…
Та  що  ж  тобі  потрібно  ,  рюцький  гаде?!
Невже  ж  ти  зовсім  ізбожеволів!?

Ти  «миротворцем»  ,кажеш,вдерся  в  хату..
Дивлюсь  на  тебе,  й  бачу  божевільний  дім..
Тамбовський  вовк  тобі  нехай  і  буде  братом..
А  я-  не  можу..вибач,  що  прозрів..

Немає  більше  запитань  до  тебе..
Нам  говорити  ні  про  що  удвох..
І  все,що  можеш  ти  зробить  для  себе-
Пощезни  просто,чуєш,  з  нами-  Бог!

Немає  в  світі  отакої  сили,
Яка    зломити  може  вільний  дух!
Ти  не  поставиш  на  коліна  Україну!
Тепер  відомо,хто  є  Ворог,  а  хто-  Друг!
 

=іскорка  життя=        10.08.14

Тетяна  Прозорова

Р.S.  Ви  могли  бачити  колись    цей  вірш  в  соцмережах  з  підписом  =искорка  жизни=

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677371
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016

Патара

Я покладу на музику тебе

Я  покладу  на  музику  любов,
Нехай  вона  торкнеться  твого  серця,
Щоб  ти  відчув  моє  кохання  знов,
І  хай  воно  в  душі  твоїй  озветься.
Я  покладу  на  музику  тебе,
Ти  зазвучиш  мелодією  літа.
Ввімкне  веселку  небо  голубе
Світ  ароматами  наповнять  квіти.  
Я  покладу  на  музику  слова,
Які  тобі  ще  досі  не  казала.
Лунатиме  мелодія  жива
І  буде  світ  увесь  —  концертна  зала.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671113
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 10.07.2016

Дід Миколай

і закипали в долах роси

У  венах  кров,  як  вир  бурлить,
Вогонь  гарячий  ринув  в  п’яти.
Кортить  тебе  в  собі  спалить...
Щоб  зцілувать  твої    принади.

Дай  притулю    до  себе  знов,
Знов  запалю  твої  бажання.
Віддам  усю  свою  любов...
Себе  поклавши  на  заклання.

Чи  то  за  покликом  богів,
Чи  то  за  подихом  любові.
Сплелись  в  єдине  ми  без  слів…
Птахи  замовкли  у  діброві.

Заклекотав  у  венах  струм,
Я  розплітав  шовкові  коси.
Чи  нам  на  спокій  чи  на  глум...
Знов  закипали  в  долах  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016

Леся Shmigelska

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ!…

Повертайся  живим,  я  благаю,  не  йди  в  небеса.
Пронеси    через  померки  віри  запалену  свічку.
Серед  куль  навісних  і  ворожої  мли  ти  не  сам  –  
Сотні  доль  у  тобі,  що  вимолюють  Матір  правічну.

Не  скорися  орді,  мій  звитяжцю,  не  зволь  відійти,
Бо  мільйонами  уст  молитовно  устелена  стежка
По  якій  ти  ідеш.  …Догорають  останні  мости
І  руїна  пече  огнедишно  близька  і  далека.

Не  зімлій  між  смертей,  хоч  як  тяжко,  а  мусиш  іти.
Твоя  віра  свята,  наче  світ  цей  –  одна  і  нетлінна.
Повертайся  живим,  заклинаю!  За  муку  –  прости…
Одержимий  життям  той,  хто  вирізьбив  кров’ю  –  «Вкраїна».
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543660
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 10.06.2016

Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016

Наталя Данилюк

Під настрій ночі

[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]

Ця́тки  ві́кон  блимають,  мов  стразики,
Кожна  з  них  –  увімкнений  ефір.
Із  дверей  викочуюсь,  як  з  пазухи
Жовтобоке  яблуко,  надвір.

Світлофори  в  темряві  виблискують  ─
Сухопутні  стражі-маяки…
Трасу,  мов  докупи  зшиті  блискавки,
Бороздять  автівки-бігунки.

Гуркотять  колеса,  мов  у  рупори,
Будять  заколисану  весну,
І  зірки  загвинчені  шурупами
В  стелю  неба,  темну,  натяжну.

Пізно,  та  вночі  не  спиться  містові:
Де-не-де  ще  людно,  суєта…
І  дахи  полоще  через  відстані
Мерехтлива  зоряна  сльота.

Ніч,  мов  хрущ,  гуде,  вібрує,  кліпає
Плямами  яскравих  ліхтарів…
Випускають  в  небо,  як  з  фолікулів,
Сиві  пасма  труби-димарі.  

Згодом,  як  ущухнуть  вулиць  повені,
І  авто  останнє  камінцем
Булькне  десь  у  темінь  асфальтовану,
Північ  сажу  висипле  тихцем…

Розподілить  плавно  –  до  мілі́метра,
Вкриє  місто  мороку  обрус...
Аж  допоки  завтра  все  не  вимете
Молодий  світанок-сажотрус.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016

Олександр ПЕЧОРА

ВИШИВАНКИ МАМИНІ (пісня)

Музика  й  виконання  Анатолія  Супруна.



Ранок  затуманений
                                               стеле  теплий  сум.
Вишиванки  мамині
                                                           березню  несу.
На  сріблясті  котики
                                             крапельки  мрячать.
У  серденько  зморене
                                                               лебеді  ячать.


Спомини  гаптовані…
                                                       Крапля  на  щоці.
Впали  на  чоло  мені
                                                       срібні  промінці.
Подивуйся,  братику,
                                               на  барвисту  знадь.
Вишиванки  мамині
                                                     лагідно  погладь.


Напилися  повені
                                                                 береги  Сули.
Вишиванки-спомини
                                                         знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,
                                                   вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,
                                                             земле  молода.


Вороття  нема  мені,
                                                             та  в  душі  несу
вишиванки  мамині  –
                                                       березневий  сум.
До  серденька  туляться
                                                       ніжні  пелюстки.
Променяться  й  журяться
                                                           рідні  рушники.        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Таке обличчя мав Союз в 30-х

[u](Запитання        і    відповідь    –    одним    реченням).
[/u]

Чи    де    було    таке    ще    на    Землі,

Щоб    жити    вдома,    як    у    чужині,

Де    проти    тебе    йде    чиясь    війна,

А    згодом    –    північ,    де    спішить    Двіна,

І    роба    арештантська,    і    барак,

І    ти,    здається,    ніби    не    дурак,

Та    ти    –    внизу,    а    над    тобою    –    той,

У    кого    є    Компартії    квиток,

Навколо    ж    –    вишки    і    колючий    дріт,

І    щі    вонючі,    маєш    на    обід,

І    дихає    морозом    кожна    ніч,

Ти    ж,    хоч    не    раб,    зате    системи    річ,

А    коли    так,    тобі    немає    слова,

Бо    лиш    покірність    є    її    основа    –

Таке    обличчя    мав    Союз    в    30-х,

Яке    боронить    Путін    так    завзято.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).