Співає гімн моя жива ріка,
Ріка життя, кохання і наснаги,
Біжить ріка і чиста, і стрімка,
І берегів вшановує увагу…
Вода весною стариці заллє
І береги напоїть талою водою,
Верба річкова слізоньку проллє,
Зупинять ряску води осокою.
Співає гімн моя стрімка ріка,
Де жаби не змовкають до схід сонця,
Співає очерет і осока,
Життя малює блиски на віконці…
Щоб луки пили воду із ріки,
А річка була чиста і стрімка,
Хай довго - довго, через всі роки,
Тече між верб мого життя ріка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500593
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Не в халаті душа, а у щирих думках,
Хоч вона завжди зв’язана з тілом,
Не можливо утримати щастя в руках,
Як воно в небеса полетіло…
Не зірвати плодів, не зрівняти ріллю,
Дати варто душевну свободу,
Тим думкам із якими буває живу,
Що міняють бажання на воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461889
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Змайструю пензля з шовку павутини,
Дощем краплинами змішаю безліч барв,
Яскравим полотном покрию днини,
Поразку колір смутку щоб зазнав.
У сонця зачерпну тепло в долоні,
У неба - ясність, й домішаю все до фарб.
Веселкою засяють хмари чорні -
Весняним дивом між осінніх сірих ґрат.
А ще любові кину самоцвіти,
Нехай торкнуться радістю сердець.
Ще трохи... Розведе зима палітри,
Й творитиме картини із чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461358
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Шумить на дворі дощ осінній
по гіллі котиться плачем.
Останні схлипи журавлині
в душі звиваються вужем.
Пливуть думки за горизонти
вже дні такі сумні й малі.
Схилили небо мастодонти
звисають клоччям до землі.
Поникли приспані тривоги
замовкла пісня у гаю.
Вже сниться літо у чертоги
і теплий дощик у маю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461464
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Немає фальші, ні – нема,
Кожна струна - це соло…
І п’ємо пісню ми із дна,
Романс чи колискову.
Акорд один, а потім ще…
І лине пісня знову,
Неначе річечка тече
І творить пісню нову…
Тут замовкає пісня враз,
Струни мовчать – притихли,
Навіщо той іконостас*,
Коли слова зависли.
Немає слів, мовчить струна,
І вже немає співу,
Візьміть ту пісню знов із дна,
І дайте нову силу.
Бо там, далеко десь, на дні,
Забуті вже роками,
Чекають струн старі пісні,
Від бабці, чи від мами.
А є ж такі, що сотні літ,
Лежать на дні – чекають…
Нехай вони побачать світ
І знову залунають!
Іконостас* - символізує межу між небом і землею
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461600
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Розчарування - наче гострий ніж,
яким порізав пальці ненароком,
як наболілий душервущий вірш,
як грам отрути у стакані з соком.
Подав надію - то верши її,
віддай всі сили на її спасіння,
бо вже вона належить не тобі,
а всім. Від тебе тільки вміння
як ту надію обернуть в успіх.
Як не зумієш - гіркота образи
буде точити серце, мов зараза,
або на скронях відкладати сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461614
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за байдужість ще й тебе клянуть,
Коли ніхто тебе не розуміє –
Ти не зважай, спокійним просто будь.
Чогось чекаєш – сильним будь у вірі,
Ошуканий – не мстись нікому ти,
Отримає ж бо кожен в помній мірі,
Тобі ж важливо гідність зберегти.
Свої думки завжди відстоюй вперто,
Та у безодню марних мрій не поринай
І з кожним ти поводься сам відверто,
Відчутно зразу фальш - ти добре знай.
Не падай духом, як твої слова злочинно
Враз перекрутять легко у брехню,
Спокійним будь, поводь себе гостинно,
Розумний не повірить в маячню.
Будь здатен все найкраще, що ти маєш
Віддати часом задля вищої мети,
І не шкодуй коли ти щось й втрачаєш –
Докупи сили й розум ти збери
Зумій примусити і силу волі й розум,
Позбавлені снаги, тобі служити,
І як душа вмить зябне від морозу,
І тільки воля каже: «Треба жити!»
Ти між людей собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ніколи ворогам не піддавайся,
Й надмірної поваги не шукай.
Нехай секунда кожна у хвилині
Веде тебе щасливо до мети
І хай весь світ до ніг твоїх полине –
Ти не спиняйся ні на крок – вперед іди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461765
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Коли бикують злодії - бандити,
коли жирує в нас жидомоскаль.
Не можу я миритися терпіти.
Не дасть мені ні совість ні мораль.
Піду в пороги Богу помолюся,
впаду в Дніпро пощербленим мечем.
У хвилях синіх болем розіллюся,
дістану з дна намолений тотем.
Дадуть його наставники суворі,
щоби позбутись каїнів - щурів.
Почну карати суддів - прокурорів,
ментів собачих - "птичок" холуїв.
Хіба Вкраїні служите паскуди,
катам чужим одвічним ворогам.
Бо ж не її ви любите іуди,
продАли душу виплодки жидам.
Прим. птичка - Беркутом зоветься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457759
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 03.11.2013
Так, танцівниця... Із тіла злітають
Сім Саломеї спокус покривал...
Очі бажання вогнем в мужчин сяють,
В помислах... дикий хтивий оскал.
Так, танцівниця... Але - Магдалена,
Що заслужила прощення Христа.
Зміст існування її - це ДИТИНА!
Хоч тілом грішна, та чиста душа.
"БрУдна" вона... То ж кидайте каміння,
Хто проживає без плями гріха,
В кого біліше від снігу сумління.
Та всіх розсудить Христова рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457928
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Діти Шевченкові, не заплямуйте мови,
Ви ж українці, при любій зорі,
Смоктали груди з чистою любов’ю
І плакали тихенько на дворі.
Весь український рід - родина нерозумна,
Що поклоняється сусідам і «браткам»,
Розміщений давно по їхніх тюрмах,
Життя ж народу у його руках.
Не плачте й не ридайте - українці,
Не кланяйтеся їм, бо це не варт…
Нехай втікають із землі чужинці,
А в діток наших хай міцніє гарт!
З корита, що в державі - відлучіте!
«Кобзар» нас вчить, щоб розум берегли,
І землю нашу хлібом освятіте,
Ми – українці, але не раби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457917
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Тиха розмова... І падає вечір,
До ніг лягає осіннім листОм.
Мої тендітно закутав ти плечі,
Тканим із ніжності й ласки шарфом.
Ми загубились у тиші кімнати,
Де скрізь любов, і не хочеться йти.
Сердець вогнем будем радо стрічати
Сніжно-колючі зими холоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456550
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 25.10.2013
Я не знаю, не відаю, милий,
Скільки років напророчила в гаю зозуля,
Коли хор голосів гамірливий,
Падав з висі на плечі та дістала бо куля.
Постріл снайпера в груди - кохання:
Розлилося по тілу амплітудне займання.
Амперметром у серці зізнання:
Твоє ім’я - то є градус найвищий згорання.
Шепотінням нічним заклинання:
Подих твій на вустах, як незбориме плекання.
Ти завжди зі мною - до стинання:
Заплакані очі від щастя, повні чекання.
15.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449179
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Зашарілася Осінь оранжоволисто,
Утаївши позір за вуаллю туману.
Хмаровищ завитки виглядають перисто
З-під ламкого бриля, що зітканий з бур’яну.
Мед шипшинових губ посміхається мило,
А на щічках бринить повечір’я рум’янець.
Майорить між вітрів журавлем сумнокрило
Шаль озимків, плечей укриваючи глянець…
За чаруючий стан обіймаю панянку,
Безсоромно на вушко шепчу про кохання,
По алеям блукаю із нею до ранку…
А вона червоніє і грає в мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448938
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Пролетять, немов птахи, перелистані роки,
Побіжать удаль, сховавши пережите…
Підростуть сини й доньки і зажуряться батьки,
Що так мало залишилося пожити.
Що ще внуки при зорі заспівають молоді
І запросить внук бабусю танцювати,
І захочеться тоді, коли Місяць угорі,
Вийти в поле і від радості співати.
Сиплять зорі на поріг, в дім зібралася рідня,
Діти, внуки за столом – батьки щасливі…
І коли в душі тепло, осідлаю я коня,
Молоділи б нам батьки, хоч вже і сиві.
Вип’єм келих ми вина, за родину і до дна,
Щоб батьківська завжди хата нам співала,
Щоб натягнута струна, і батьківська сивина,
Грала довго й на порозі зустрічала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449163
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
А хмари летять, а хмари летять,
Як клин лебединий на фоні,
Дерева шумлять, дерева шумлять,
Осінні, зелено-червоні.
Вдягає свій одяг осіння пора,
Лиш чорні поля від врожаю…
До школи пішла гомінка дітвора,
Вже листя додолу злітає.
Рясніють дощі і мокріють стежки,
Малюють осінні пейзажі…
І листя спішить в поля навпружки,
Мов хоче спочити на пляжі.
Біжить вітрюган, робить в хмарах дірки,
Грибний лісовик в гості просить…
Лиш промені сонця латають хмарки,
Всіх в гості запрошує осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448086
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Гарцюють коні гордо сиві,
Франц Йосиф дивиться на плац:
Усе тут елегантно і красиво...
У Шонброні розкинувся палац.
І все живе, колишеться у тоні,
Бо в Відні світ музично прозвучить...
Все ж хочеться, щоб гарцювали сиві коні,
Щоб атмосфера ще лунала в кожну мить.
Ці рінґи, ці дороги і Парламент,
Цей дух імперії живе повік -
Такий в австрійців темперамент,
Який не зміниться й не пройде вмить...
Гарцюють коні далі сивочолі
І не спинити повсякденний тон.
У кожної країни різні ролі -
Лиш Відень лишиться навічно той.
28.08.2013 Відень
Цикл: "Європейські пристрасті"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447958
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 09.09.2013
[i]Я танула в твоїх руках,
Немов м'яка солодка вата.
Хотіла чути у словах,-
Для тебе я не буду втрата.
Ти ніжно-тихо шепотів.
Від поцілунків я п'яніла.
Тоді кохати ти ще вмів.
Тоді кохати я ще вміла.
Невпинно стрілка мчить вперед.
Та почуття не вгамувати.
Були колись хвилини-мед.
Колись уміли ми кохати.
08.09.2013 рік
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448031
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Спитаєте, чи вірю в щирість в почуттях.
Звичайно, вірю... Що любов без неї?
Вона невидимий для всіх дарує знак,
Щоб серце не кололось сумнівів стернею.
Життя таке... Солодке і п'янке,
І важко не піддатися спокусі.
Кохання ж в щирості до всього є тривке,
Й до епізодів на життєвій смузі.
Усе минуче... Лише щирість і любов
Підводні течії всі в світі переможуть.
Оселя в почуттях засяє знов,
І сяйво це згасить ніщо не зможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447754
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Все в певну міру виростає,
Яка у кожного своя.
І час зростання припиняє
І припиняє він життя.
Все молоде миліше оку,
Воно і пахне, і цвіте.
Старе негарне, кособоке,
Ще трохи – рухне, відійде.
І цінна молодеча сила,
Стареньку ледве ти знайдеш.
І молода дорога – мила,
Старою мало ти пройдеш.
Але цінується порада,
Яку нам старість подає.
Життєвий досвід – ось відзнака,
В нім мудрість, виваженість є.
05.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447512
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Відродила земля до спочинку спішить,
Літо бабине вже відлетіло,
Помаранчеве листя летить і летить,
Ну а я задивляюся в небо.
Я люблю коли осінь і небо в зірках…
І сичі не кричать вечорами,
І коли до межі давно обраний шлях,
Наче тепла дорога до мами.
Зникли хмари з небес, небо сяє в сині,
Червоніє казкова калина,
Я дивлюся на те… Те, що бачу в вікні -
Це ж мій край і моя Батьківщина.
(До пісні, якщо хтось візьме…)
(Приспів може бути інший…)
Пр.
Я Полісся люблю і Поліссям живу,
Я шаную батьківську могилу.
Та проходять часи, хоч я ще на плаву,
Я молюся й прошу в Бога силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447713
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Любителям гумору
Кожен день і кожен час семимильним кроком,
Йде прогрес вперед від нас, ніби ненароком.
Хтось збирається на Марс, хтось шука мікроби,
Хтось засукав рукава – ліки від хвороби.
Думає простий народ, як у світі жити,
А дівчата молоді – гарно заміж вийти.
Бо проблеми є у всіх і в народів тоже…
Кожен їх рішає сам - як, коли хто може…
Німець думає і чех, як зробити пиво,
Щоб без градусів було та творило диво.
В росіян проблеми ті ж, лише для горілки,
Щоб без градусів була, не було похмілки.
Ну а, що ж лишилось нам, щирим українцям,
Щоб могли ми за столом випити по вінця.
Головне, щоб в нас велось українське сало
І грошей було побільше, щоб на все хватало.
Може виведемо сало пісне наче риба,
Щоб його могли із салом їсти замість хліба.
В Книгу Гіннеса вдалося з салом нам попасти,
А свіженьке і товстеньке в шоколад покласти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447518
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Осіння тиша... Листя шурхотить
Багряно-золотаве під ногами.
Душа завмерла... Її не оживить,
Бо обірвалась ниточка між нами.
Завмерло твоє серце і мовчить,
А моє - в спогадах весняно-ніжних мріє.
І згадує ту надзвичайну мить,
Коли на крилах прилетіла наша мрія.
Та все завмерло... І сердець чуття
Любов\' ю лиш мого не відродити.
У твому ж - кануло усе у забуття,
І долі зникли , що, здавалося, зішиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447632
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Ну ось і вересень на дворі,
Золотоцвіт, Ревун, Руєн...
Багряний колір апріорі
в цього художника здавен.
В гаях малює гобелени,
зберіг для осені кураж.
Золотить верби в полі, клени,
кладе в незайманий пейзаж.
Довкруж багрянець одягає
одухотворена Душа.
Сади й діброви прикрашає,
біжить удаль краса, вража.
У грудях серденько тріпоче,
єлеєм музика звучить.
Милує око і лоскоче,
піднятись пташкою велить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446738
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Я дивлюсь в сліпородість нічної полуди,
Де розхристаний вітер гуля по діброві,
Травоцвітом хмільним полонить мої груди,
Упованням зірниць явориться по крові.
Спраглі очі мої хочуть світла краплину.
Та розп’яли його на покосі стернища.
Межи протягів хмар, місяць збудить долину,
Вовчих зорів на мить запаливши вогнища.
Зачаїться ріка в берегах, мов куріпки.
Очере́тяним серцем заб’ється лякливо.
Від тремтіння її, на лататті очіпки,
У заплаві німій затанцюють мрійливо.
І шукатиму я у пітьмі, до хрипіння,
Браму нового дня, між розпливчастих замків...
В перших схлипах зорі, непроглядне каміння
Спорохніє на блиск росянистих уламків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446913
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
3давалося, все зникло в часових порталах.
Душа завмерла в марному чеканні.
Життя за течією пливе далі.
І дні картинами збігають монотонні.
Та раптом погляд твоїх очей синіх,
Що загубились в пам'яті давно.
Здавалося... І почуття присипав іній...
Та серце знов тріпоче... Ожило.
Вуста згадали смак твоїх цілунків...
Від них миттєво пломенів бажань вогонь.
І тіло моє, і твоє... без обладунків...
Від ласк твоїх ідем у пристрасті полон.
Твоя усмішка... Ніжність слів... І кава...
Наших єднання в спогадах сердець...
Руки твоєї дотик... Не забава...
Та чи початком стане той кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Біжить життя - нестримне колесо,
Все більше оберти, все швидше темпи.
Хто поруч лиш... ну, тому повезлО...
А хто в середині... шалені ритми.
Біжиш по ньому, наче білка в колесі -
Проблеми лапками швиденько так рішаєш.
І ніби все... і ти вже - на межі...
Та друге дихання... Із прірви виринаєш.
Та треба іноді зробити різко "стоп",
Буття шаленість щоби зупинити,
Щоб затяжним не видався стрибок.
Життя одне... І треба вміти жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425120
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 20.05.2013
По зеленій травичці, що так пахне медовими сонечками,
Я ступаю босими ступнями та думками до тебе спішу.
Стану поруч з тобою, схилюся в поклоні перед могилами:
Сум і радість, здобуток святої Перемоги, навпіл розділю.
І пробереться світло яскраве крізь сліпо навислу хмарку,
Вітерець колисатиме незмінний піднесено-слізний набат.
Лунатиме музика, на старій алеї тінистого парку,
Ми стрінемо: збережених долею, зранених війною солдат.
09.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423794
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 20.05.2013
У вербах білих заледве зоріло,
Курносий Місяць зорі цілувавав,
В обіймах вітру плесо захмеліло,
В небесні шати любий пеленав.
Затихла пісня раптом на півслові,
Як угорілий хтось зареготав.
Блакитне око блимнуло в діброві,
Мабуть Чугайстер Мавку проводжав.
Всю ніч хрущі над вишнями гуділи.
В гаю писали пісню соловї,
У небі зорі спати не хотіли.
Купала втому скрипка вдалині,
Надворі вечір вмився дивиною,
У вербах Місяць тихо задрімав.
Стояли двоє вражені красою,
В гаю Росяник трави пеленав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425697
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Весна засяяла в віконці,
Струмки побігли в далечінь,
Земля радіє щедро Сонцю,
Душа чекає певних змін.
Розквітло в березі латаття,
Вже скоро верба зацвіте…
Зніме зима своє закляття,
Права весна в життя внесе.
Летять хмаринки вгору зранку,
Краплини творить дощ вгорі,
Лиш Сонце вигляне з-за ганку,
На луг злетяться журавлі.
Вони підуть в п’янкі болота,
Щоб захмеліти на землі,
Тут відпочинуть від польоту,
Тут дітки родяться малі.
Бо вдома лиш вони щасливі,
Стають тут діти на крило,
Тут землю небо освятило,
І щастя їхнє тут лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417516
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
1.
Подих на скло…дотиком...
Пишу моє плюс твоє ім’я,
Зірка скотилася вогником,
Чому стою я одна і сумна?
Чому самотність тугою,
Рве на шматки і зникає сон,
Знаю що ти із другою,
Тому і вимкнув свій телефон.
Пр.
Хочеться, хочеться, колишнє стерти,
Ти ж мене не кохаєш,
Боляче, боляче, боляче, знати,
Що ти мене забуваєш.
Зрада як пута, зрада отрута…
І на то є причина,
Я полюбила, в серце впустила,
Я, тільки я в тому винна…
Сама...
2.
Місяць у небі човником,
Не відчуваю змісту життя.
Зимно…мороз художником,
Холодом вкрив усі почуття.
Всі візерунки кригою,
В серці пітьма і в душі пітьма,
Любий тепер ти з іншою,
Сонце, ти згас , тебе вже нема…
Пр.
Хочеться, хочеться, колишнє стерти,
Ти ж мене не кохаєш,
Боляче, боляче, боляче, знати,
Що ти мене забуваєш.
Зрада як пута, зрада отрута…
І на то є причина,
Я полюбила, в серце впустила,
Я тільки я в тому винна…
Сама...
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407980
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Нехай туман засліпить все довкола
І сірим будень обіцяє буть;
Нестримний дощ гуляє хай по колу,
І хмари кучові блокують сонця путь.
Хай снігом захурделить всю дорогу,
Несеться вітер ген за небосхил.
Ми ж очі завертаємо до Бога
Й зустріти ранок просим в повні сил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407790
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Любов до краю - вогник рятівний,
який зігріє в найзимнішу стужу,
у мить загрози зробить тебе мужнім,
навіть коли занадто є слабким.
А як той вогник добре доглядать,
то він тобі сторицею віддячить -
і ти вже сам, мов полум"я гаряче,
за рідний край скараєш цілу рать.
Чи розпалиш вогонь цей у серцях
отих хоробрих молодих героїв,
які вкінець розправляться з ордою
і од брехні в Дніпрі сполощуть стяг.
Може й прийдеться в полум"ї згоріть,
як Кобзарю, чи вже Олексі згодом,
краще на мить стать світлом для народу,
ніж цілий вік терпіти глум і гніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407620
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Ми про життя, що склалося у долю,
Розповімо, неначе шлюбна пара:
Вона- Любов, а я- так сам собою,
Та нас лиш двох накрити може хмара.
Ми- друзі, хоч окремо битись звикли,-
Біда не в тому, що плече є друга...
А так в житті буває часом прикро,
Коли висить над ласкою наруга.
Знайти нам спільну мову - не проблема,
Домовитись не важко, якщо спільно
Шукати відповідь на всі важкі дилеми,
А не кричать образливо- безцільно!..
Долаєм шлях ми нарізно і разом,
Бо маєм ціль і мрію ми єдину:
Ми хочем стать отим дороговказом,
Що приведе в квітучу Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406334
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
У співавторстві із slon
Прокидалась земля від зимової, довгої сплячки,
Прокидалось усе з летаргічного, білого сну.
І неслися у небі біляві пухнасті конячки,
І на спинах несли заквітчану красуню-весну.
Їй зима-відьма зла на шляху розставляла тенета
Із холодних завій, і пекучих із снігом вітрів.
Розсипала ж весна скрізь із променів сонця букети,
Розливала в серця найсолодший нектар почуттів.
Люди бігли кудись і ясніли похмурі обличчя,
І у натовпі двоє очима зустрілись на мить…
Світ спинився навколо…вже ніхто біля них не стовбичив...
А у поглядах тих веснянкове кохання бринить.
Зупинилось все вмить. Тільки в душах всі барви веселки,
І забились разом їх серця, що з'єднала весна.
Ніжні дотики рук... І обійми... Й палкі поцілунки...
Лиш взаємне кохання... І більшого щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406116
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Два місяці, як все змінилось,
І тісно в почуттях словам.
Колись таке у снах приснилось,
Чув, що було таке десь там…
Вплелась в моє життя напруга,
Кипучість діл кричить: «Давай!!!»
Стиснули моє серце туга,
Слова: «Дивись, не проморгай!»
Короткий час і стислі строки
Вороже дивляться мені,
Життєві випивають соки,
Я наче на якійсь війні.
«Втекти!..» - думки не покидають,
Але від себе не втечеш.
Лиш переможців величають,
Можливо, буду серед них я теж…
01.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405260
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
(рондель)
Неначе сполох, маку цвіт
В степу весною,
Що увінчав полин красою
Між плетива тернових віт.
Звитяги древньої одсвіт –
Росинки крові в гущі бою.
Неначе сполох, маку цвіт
В степу весною.
Щоб вівся солов’їний рід,
Діди закрили нас собою…
Ятриться пам’яттю святою
Про наш незламний родовід,
Неначе сполох, маку цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380745
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 29.11.2012
- Згадав...
- Згадав???
А я й не забувала:
Ні запаху Твого волосся,
Ні наших віршів двоголосся,
Ні дотику Твоїх долоней,
Ні вибіленних болем скроней.
Згадав... А я й не забувала,
Як синь очей Твоїх вбирала,
Як віддавала й віддалась ,
Як Ти моїх глибин діставсь...
Який Ти був в коханні красень!..
Вже скільки промайнуло часу
Як Тобі серце віддала,
А там і досі - свіжа рана...
Світає... Ось уже і ранок.
Я так і не змогла заснути,
Щоб хоч колись це все забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379660
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Хризантеми чекають морозів,
На городі цвітуть, наче плачуть…
Рідко квітів ми бачимо сльози,
Вони сліпнуть і потім не бачать…
Поки квіти купаються в сонці,
То морозам шляхи перекриті,
Бо проміння, як ті охоронці,
Бережуть хризантеми в самшиті…
Квіти ці не прості, а чарівні,
Які завжди милують красою.
Вони вічні, хоча і осінні,
Їх побачити можна й зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378082
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Величезним шарфом, замоталась під самі очі,
Щоб крізь світлі шпарини, зазирати у світ непевний.
А коротке пальто, ледь прикриє твій стан жіночий,
Обсмикнути по нижче, намагаєшся все ж даремно.
Не зігріє камін, ще немає для нього дому.
Чай ніхто не налив, бо зіпсований ржавий чайник.
Ти питаєш «Чому?», відчайдушно чи підсвідомо,
Серед безлічі вулиць шукаєш тепло звичайне.
Перебравши кістки, тих скелетів, що виснуть в шафі
І на кожному з них є клеймо від твого коліна.
Вони просто хотіли ввійти в твій щоденний графік
І могли б збудувати дім для твого каміну.
Замоталась шарфом, хай вбирає дрібні сльозинки,
Через них не помітно свічок у ласкавих вікнах.
Безнадійно чекати, нізвідки, свою половинку,
Та бажання гріє теплом і ніяк не зникне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374764
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Життя одне і янгол в нас один,
Не бачу іншого в житті нічого,
Ростуть онуки і мужніє син,
А я тепер кінця чекаю свого.
Роки летять туманами в клубках,
А роси осипають срібло в лузі
І риба плеще вранці по ставках,
Лишивши рибакам шматок ілюзій.
Таке життя, такі мої роки,
Хоч доля кожного біжить кудись далеко
І тиха хвиля бистрої ріки,
Дует веде із клекотом лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374993
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Впав білий сніг на сині айстри,
Білявий пух припудрив їх.
Ввірвалась прохолода в настрій,
Час по-зимовому побіг.
Сніжниці зелень ще перечить,
Боронить право на життя,
Білявий пух їй недоречний,
Який схиляє в небуття.
Засмучені дерева плачуть,
Втрачаючи красу свою,
Йде золотистість під роздачу
В колись барвистому гаю.
Від сонця вже нема підтримки,
Північний вітер стиха дме,
Летять з краплинами сніжинки,
Льодинки видно де-не-де.
29.10.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374105
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 03.11.2012
М-ерехтять краплинки в світлі ліхтарів,
Е-х..., ця пізня осінь в гості завітала.
Л-иш на серці тепло й затишно мені,
О-сь до твого тільки я плеча припала.
Д-ощ іде..., мелодія звучить...
І- так гарно й легко на душі,
Я- враз згадую щасливу мить...,
Д-якую..., тебе зустріла я тоді...
О-повите все кругом дощем...,
Щ-е не вечір, хоч уже смеркає.
У- криваєш ти мене плащем...
.і враз добре так,немов й дощу немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373003
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 03.11.2012
Кую по ночах домаху,
плету харалужну крицю,
в горні я вогнем Сварожим,
дамаську готую сталь.
Відлюддям живу монаха,
люблю як фаранд іскриться,
як тне він олжу ворожу
й підкинутий вверх перкаль.
Для гарту не треба блиску -
для міці лиш ті узори,
кую я клинок для битви,
не цяцьку, що на стіні.
Ретельно підводжу риску
під тим, що відбулось вчора,
і Богу складу молитву,
щоб сили послав мені.
Кую по ночах шаблюку,
в горнилі гартую лезо,
гострю наждаком свободи,
ефес не вкраша сапфір,
зітру рушником пилюку,
і гніт, що по-грецьки - "п"єзо",
отримавши насолоду,
розтну, як перкаль, навпіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374801
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Вклякла тихо перед броньованими дверима,
Від гострих країв гальки під колінами було болісно-мулько.
Прохолодно щулилась під поривами холодного вітру,
А осінь відбивала із ним, хороводила листяну кадриль.
Тільки серце, чомусь, так бухкало у грудях
Та думки напосідали, вп’явшись у мізки клешнями.
Не повірив, подумав: "От причепа, ніяк не угомониться."
Якби ж то...Якби ж то сни не мали властивості збуватись,
А вона знала і уже стала боятись таких снів, снів передвісників.
Що ж...Вона буде молитись, молитись за усіх своїх близьких
Та за нього, щоб був їм захистком у цьому такому жорсткому світі.
Буде молитись, а право вибору, хіба хтось відміняв його?
Кожна людина робить свій вибір самостійно
І вона свій уже зробила, проза виявилась сильніша за лірику,
Хоч кохання і стискає груди, виймаючи душу
Та кидаючи її на амбразуру спротиву, якому здається,
Його хочуть поневолити та, насправді,
Саме кохання і є добровільною полонянкою,
А без нього і полон гіркіший гіркого полину.
Смак того полину уже вивітрювався із її тіла,
Ніякі прянощі довго не в силі були його змити...
І якщо їхнім життєвим шляхам не судиться перетнутись,
Вона буде щиро молитись, з покорою на те у серці.
02.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375021
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Бродяча собака піджавши хвоста,
Брела під дощем, де старенькі підвали,
Така її доля – вона на проста,
На неї в підвалі щенята чекали.
Цілісінький день по холоднім дощі,
Шукала вона, щоб насититись чимось,
В під’їзді однім хтось розкидав хрящі,
Вона трішки ними тоді підживилась.
Упроголодь важко кормити щенят,
Щоденно приходиться харч добувати,
Малі хочуть їсти і їм наплювати,
Їх мусиш кормити, бо ти їхня мати.
А батько, як завжди – він сам по собі,
Ростуть біля мами малі собачата,
Так завжди ведеться в собачій сім’ї,
Ніхто не дізнається імені тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372130
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Згубились в серпні у вітрах твої слова
І трави не шепочуть теплі рими,
В жертовник сподівань накладені дрова,
Печаль із листям – почуття незримі.
Осінній вітер із дощу – й вогонь погас,
Намок вівтар і треба Купідону
І в мокрих крилах втомлений шукач-Пегас
Схилив чоло до Афродіти трону.
Благословення ж Сонця вимолить вона
І місяць зоряну ще ковдру встелить.
Можливо й так, чом ні. Проте, чекай, хто зна.
Шукаю складність-шлях в покрові Лелі.
25.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370137
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Коли довкола золотиста осінь,
Тепло останнє віддає коротким днем,
Й баристе листя відлітає в просинь,
Несе нам свято теплим вітерцем.
Це День народження у мене і в сестри,
Сьогодні нас вітає вся родина,
Бажають щастя, і щоб в злагоді жили,
І радісною була кожна днина.
Хоч ми народженні із нею в один день,
І схожі дуже- дуже між собою,
Та все ж ми різних слухаєм пісень,
І різні інтереси в нас з сестрою.
Та все ж для мене найрідніша є вона,
І зараз хочу привітати її щиро,
Нехай для неї буде щедрою земля,
І сонечко всміхається все мило.
Достаток завжди буде у сім’ї,
Коханий подарує Казку-Мрію,
І квіти щастя розцвітуть в душі,
А доброта її усіх довкола гріє.
Стрічаються хороші друзі завше їй,
Збуваються найпотаємніші бажання,
Життя дарує здійснення всіх мрій,
Панують в домі Злагода й Кохання.
Небесний Ангел завжди береже,
В житті ніколи не дозволить сумувати,
Розумні все поради лиш дає,
Навчить усьому, що в житті повинна знати.
Вночі нашіптує їй ніжну колискову,
Вдень береже від лиха і напасті,
Всевишній подарує гарну долю,
І все найкраще, що лиш в його власті !!!
І я щаслива, що близнятко в мене є,
Це відчуття не порівнять ні з чим на світі,
Хай Бог стосунки наші береже,
Щоб завжди ласкою його були зігріті!!!
Ми щиро вдячні Долі за усе,
І дякуємо Богу знову й знов,
Що в домі злагода у нас, й живе
Надія, Віра, Мрія і Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365756
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Не знаю я чому мій край віками
чужинці поучали канчуками
і роздирали, як сукна сувій.
Неначе краєм бродить рабовій,
якого вже не відмолити в храмах.
Чи може ми вродились не такі -
боязкі, полохливі, заслабкі,
і не судилось мати нам держави?
Але ж були у нас сторінки слави
і світ нас мав за вправних вояків.
Чи надто мирні і не любим війн,
чи забагато їх вже пережили,
чи хлібосіїв кров тече по жилах,
яка кипить як лиш нещастя дзвін?
--------
Так, предки - скотарі і сіячі
ще із часів доби енеоліту
до цих земель тулилися, як діти,
робили рала скорше як мечі.
Напевне дух прадавньої Аратти
нас кличе землю щедру обробляти,
хліби ростити, а не воювать.
І хто у край наш не забрів би згодом -
на клич землі разом з її народом
ішов до плуга перше, чим на рать.
Тут були яси, скіфи і сармати
приходилось не раз їм воювати
із готами і гунами, та анти
усіх навчили землю шанувать.
------
Із них і ми, нащадки мужніх воїв,
та завойовництвом ніколи не жили,
лиш боронили край, коли війною
погрожували люті вороги.
Так би і було, може, дотепер,
коли б не ті густі князівські чвари,
що послужили роздрібом держави,
а в душах оселився люципер.
Бо, коли роздріб - здобич неважка
ні для орди, ні всяким довгоруким,
і рідну землю віддали на муки,
бо не знайшлося князя-ватажка.
Коли мужі воюють за корону,
то де для краю взяти охорону?
--------------
Була козацька ще у нас держава,
і знов земля в надії ожила,
але гетьмани, позмагавшись в славі,
себе спалили і її дотла.
Ще скільки раз відважні відчайдухи
кидались в битву із темниць задухи,
але та кров у жилах хлібосіїв
нам не давала взяти в руки меч.
Невже й тепер відстоять не зумієм
і похороним заповітну мрію
своїй і Божій волі всупереч?!
Чи рішимось, з"єднаємося з духом
славетних предків і тоту розруху
зупинимо, як смертовісний смерч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366568
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Cпочатку про повернення. Думав мені перекрили доступ на сайт, бо не міг надрукувати ні коментарів, ні нових творів. Тепер бачу, що то технічні збої. Отже, в першу чергу вибачаюся за довге мовчання!
Приводом для цього вірша була моя музична безграмотність, бо не послухав автора natalux щодо авторства музики до вірша "Ніч перед Воскресінням" і виставив його у Ютубі у виконанні доньки http://www.youtube.com/watch?v=wcU0xzq9ev4&feature=g-upl , що одразу спричинило блокування. Тому приношу свої вибачення Наталі і автору музики Рольфу Ловленду. Тепер про композитора і, власне, виконавців чудесної композиції:
Secret Garden, Rolf Lovland — ірландско-норвежский дует, граючий в стилі new age, celtic и neoclassical music. Дует складається з Фіоннули Шеррі (Fionnuala Sherry), ірландскої скрипачки і норвежского композитора/піаниста на ймення Рольф Ловленд (Rolf Lovland). Secret Garden продали більше 3 мільйонів копій альбомів и перемогли на конкурсі Евробачення виступом за Норвегію в 1995 році з композицією «Nocturne».
Дуже сподобалась і ця композиція під назвою "Adagio", що в буквальному перекладі означає повільний темп. Разом з тим adagio є безсумнівним показником ступеня істинної талановитості, ознакою справжнього таланту композитора за рахунок внутрішнього музичного наповнення і багатства думки. Таким і є цей твір! Але я, не дивлячись на це, спробую описати його зміст поетичним рядком. Тільки суворо не судіть!
Чому обрав тему Гольфстрім? Напевне тому, що це течія, якій зобов"язана життям не тільки батьківщина композитора, але буквально вся Європа. Течія простягається на 10 тис. км від берегів півострова Флориди до островів Свальбард і Нова Земля. Розпочинається у Мексиканський затоці стічними водами Антильської течії, проходить Флоридську протоку, і, відхиляючись Великою Багамською банкою ліворуч та приймаючи води Антильської течії, тече вздовж берегової лінії США до Ньюфаундлендської банки. Течія несе великі маси вільно плаваючих водоростей роду саргасум (Sargassum), термофільних тропічних риб (також летючі риби). Біля узбережжя Флориди чіткий кордон течії контрастно відділяє сині (кольору індиго) теплі води від зеленкувато-сірих прибережних прохолодних, проте більш насичених киснем, вод...
...На північ від Шпіцбергена води течії занурюються на глибину і простежуються в Північному Льодовитому океані під холодними і опрісненими поверхневими водами як тепла і солона проміжна течія.
Теплі води поступово охолоджуючись вздовж траси опускаються вниз і знову беруть курс на південь. Там вони знову нагріваються, піднімаються на поверхню і повертаються на північ./ Вікіпедія/
Гольфстрім - велика океанська ріка, яка за об"ємом перевищує всі земні ріки разом взяті, яка так нагадує своїм коловоротом саму формулу існування життя. Тому її сміло можна назвати Рікою Життя.
Гольфстрім
Як лоза винограду
вирвана із землі,
я несуся смарагдом
по життя течії.
Кольорами індиго
мій зазначено шлях,
ані вправо, ні вліво
не пуска течія.
Річко життя - Гольфстрім!
Дай ще хоча би мить
теплу одну прожить
у океані цім.
Доле моя - Гольфстрім!
Не обминай мій дім,
радістю обігрій
зграйку рожевих мрій.
Свальбарда гострі скелі
вперлися в небокрай,
Лонг"їр в барвах містерій -
тут ворота у рай.
Непотрібний саргасум
обертається в лід.
Під вітрилами часу
щогли у течії.
Лонг"їр - (норв. Longyearbyen) — найпівнічніше у світі поселення, найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364403
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Зимова арія уже закінчена
і диригент показує абшлаг.
Але Зима
прощається не ввічливо -
у дисонансі каденція пішла.
Вже флейта-пікколо висвистує,
а тУба басом, ще вітер дме.
Весна благає - "а прима віста",
і чути скрипку "флебіле".
Але ж Зима -
скандальна примадонна,
останні ноти здіймає в завірюху.
Кларнет, в дуеті із тромбоном,
хихочуть єхидно із старухи
Там барабан -
бурмоче щось про бабу.
Тут тарілкИ -
пліткують і міддю червоніють.
Лише терпляче, похилий лабух
чекає чергу в поліфонії.
Партер нервує,
в лібретто заглядає:
Чому на сцені Весни нема?
ЇЇ сопрано вже зал чекає...
В завісу чіпляється Зима...
І все-таки даремні ці пасажі -
Художники змінили декорації.
Весна виходить.
Оркестр заграв адажіо.
Сьогодні слава їй!
Бравіссімо!
Овації...
Примхлива публіка зрадила Зимі.
Тепер Весна - в театрі юна прима.
А потім стане Літо - візаві.
А там і Осінь у Літа за плечима...
16.03.2012р.
Музичні терміни:
Абшлаг - жест закінчення
Дисонас - не гармонійне поєднання звуків
Каденція - гармонічна кінцева частина музичного твору
А прима віста - виконується з листа, без підготовки
Флебіле - жалібно
Лібретто - літературна основа музичного твору
сопрано - найвищий жіночий голос
пасажі - невеликі музичні фрази із швидким чергуванням нот
лабух (сленг) - музикант
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364461
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Солов’їні гаї, солов’їні,
Я живу в цих піснях солов’я,
Їх співають по всій Україні,
Від їх пісні радіє земля.
Солов’їні гаї біля Стиру,
Де в лататті цвітуть береги,
Квіти їм усміхаються щиро,
Блиском сонця красуні ріки.
Солов’їні гаї понад шляхом,
Де до неба злітає туман,
Він летить догори сизим птахом,
Вбравши в роси оброблений лан.
Солов’їні гаї мого серця,
Де співають завжди солов’ї,
Коли серце очима іскриться,
Значить в серці співучі гаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364019
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Стеляться, клубочуться тумани,
Наче травам гоять зранку рани,
Росами вкриваються покоси,
Вербам вітер заплітає коси.
Сонечко заграло в білих хмарах,
Рознесло між ними диво-чари,
Засіяло небо до схід сонця,
Відблиски закинуло в віконця.
І кохання вранці розбудило,
Певно в сонця появилась сила,
Розстелились на покосах коси,
Роси, роси, роси, теплі роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363660
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Як я ненавиджу тебе... за те,
Що так легенько тишком-нишком
Своїми ласками ти приручив мене -
Шалену, дику, волелюбну кішку.
Ненавиджу солодкість твоїх губ,
Що зачаровували шалом поцілунку,
Від пестощів по тілу твоїх рук
Знайти я не хотіла порятунку.
Ненавиджу, що розпалив вогонь
В моєму серці ніжними словами,
І тіло брав обіймами в полон,
В шаленство від бажань, що є між нами.
Ненавиджу тебе...та серце все ж
Твій силует серед людей шукає,
По тим стежкам, що йдуть кудись без меж.
Ненавиджу тебе... Та ні. Я все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363570
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Усе прекрасне має свій кінець.
Слова, думки, і мрії, і бажання...
Та, зрештою, все сходить на нівець,
Немає в світі вічного кохання.
Та як не хоче серце з цим миритись,
Нічого не поробить розум з ним,
Не хоче серденько йому коритись
І не приймає неминучих змін.
Розум наказує йому забути
Всю ніжність, ласки й дотик теплих рук,
Та серце не бажає їх позбутись
Й звільнитись від любовних ніжних мук.
Це ж так прекрасно - трепетно кохати!
Хоча би днину, хоч й не на роки,
Чекати зустрічі, і мліти, і бажати
Палких обіймів любого руки.
Так сперечається здоровий глузд із серцем
Вже безлік років, може вже й віки.
І так триватиме допоки світить сонце,
Й на світі є мужчини і жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363301
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Пам’ятайте про своїх батьків,
Відтворіть, як кожен день прожито,
І складіть своє життя в рядки,
Бо минулим варто дорожити.
Час летить, немов пташиний клин,
Скоро нам збиратися у вирій,
А на батьківську дорогу ступить син,
Як я хочу, щоб він був щасливий,
Світлим хай у нього буде шлях,
Вільним буде, бідам всім на зло,
По житті летить, неначе птах,
І внучат поставить на крило.
Виведе їх в зоряний політ,
Щоб відчули смак своєї долі,
Прожили щасливо сотню літ,
Були мудрі і були на волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363284
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Чому тільки вірші?... Я мелодії хочу...
Але осінь прийшла, що сховала пісні,
Соловейко мовчить у гаях цілі ночі,
Тільки музика лине в щасливому сні.
Якби вмів записати мелодії ноти,
Заспівав би тихенько ласкаві слова,
Щоб у серце лягли, наче мед ліг у соти
І здійснилася мрія моя вікова.
Я б доніс вашим душам промінчики сонця,
Вірші в серце б лягли, мов зерно у ріллю,
Але думи мої не вартують мізинця,
Бо на шлях своїх мрій, я уже не ступлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363066
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Давай від всіх втечемо вдвох туди,
Де хатка в лісі, а навколо повна тиша,
Де ні душі нема , нікого, тільки ми,
Лиш вітер стиха гілками колише.
Вода в джерельці чиста мов сльоза,
Верба схилилася ,милується собою,
Заводить пісеньку веселу стрикоза,
І ніжне сонечко вітається з тобою
Де тепла річка витікає із струмка,
На схилах повно оселилося ожини,
Довкола – просто неземна краса,
Й на світ очима дивишся дитини.
Краплинами смарагдів небо плаче,
Даруючи приємну прохолоду,
І зразу барвами всіма веселка наче
Всміхаючись, чарує свою вроду.
Цвіркун веселу пісню виграє,
А бджоли запашний нектар збирають.
Там промінь сонця з річки воду п’є,
В дупло горішки білочки складають.
Давай втечемо, будемо лиш вдвох,
Повітря там прозоре й чисте, чисте,
А під ногами – золотисте листя й мох,
В усіх дерев вбрання таке барвисте.
Вночі на небі зорі - мов алмази,
Казково сяють в місячному світлі,
А у траві блакитні вогники одразу
Включають світлячки свої примітні.
Велике царство там грибне живе,
А квітів - безліч, аж п’янить їх аромат,
Чарівна ніч там подарунки роздає,
З цієї казки не повернемось назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362727
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Мені здається, що в житті далеко,
Не відлечу я у чужі краї,
Туди, куди летять мої лелеки,
Я не покину рідної землі.
Кусочком хліба поділюсь із братом,
Догляну землю, щедрі врожаї,
Я стану тут, на цій землі багатим
І збережу традиції свої.
Я пригорнусь до дуба над межею,
Коли в цвіту черешня - поклонюсь,
Цю землю я люблю, пишаюсь нею,
За її щастя я ще поборюсь.
Хай мої діти, дорогі внучата,
Землі своїй належне віддадуть,
Щоб ця земля була завжди багата
І саме тут щасливий був їх путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362831
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Стежина втоптана до хати
Ще моїм прадідом колись.
Вона і нині може звати,
Як до могили забаривсь.
Спориш на дорогій стежині
Росте й понині і цвіте
І пліт, порослий хмелевинням,
Віночок спогадам плете.
Іду додому, як до храму,
З собою лиш одні думки…
Давно немає тата й мами
Та йду до хати залюбки.
Хоч в цьому домі чужі люди
І в хаті звичаї не ті,
Та до гнізда навічно буде,
Одна стежина у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362830
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Кошмари по ночах в таких людей,
Що пролили невинну кров людини,
Вони прийдуть до внуків, до дітей,
Важким камінням ляжуть на родину.
Ніхто, повірте людоньки, ніхто,
Життя не має права забирати,
Його дали батьки і дав нам Бог
І ми його повинні шанувати.
І гріх великий, коли кров проллєш,
Невинну кров нещасної людини,
І він помер, а ти іще живеш,
Кошмари будуть поруч, щохвилини.
Не піднімайте руку на життя,
Життя забрати може лише Бог,
Про це говорить заповідь-стаття,
Моліться і позбавитесь тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360679
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Вже косять стигле картоплиння,
Заждались люди нагород,
Дзвенить жовтяве хмелевиння,
Ступає осінь на город.
Цвіте вже вдруге полуниця,
Малини кущ убравсь в красу,
Петрушка в росах бадьориться,
Сплелась квасоля у косу.
А бурячки стоять з чубами
В рядочок, наче вартові,
І хризантеми кольорами,
Створили килимки нові.
Звисають грона золотаві,
Гарбуз виблискує здаля,
І огірки, на вигляд ржаві,
Сховала в бур’янах земля.
Стає капуста щодень важча,
Старі боби відкрили рот,
А ця пора таки найкраща...
Ступає осінь на город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360187
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Старий коняка тягне дряхлий віз,
Підкови на копитах позлітали,
Колись йому дали ім’я – «Маркіз»,
І він його носив тоді по праву.
Його сідлали по житті й не раз,
Він танцював, як на балу маркіз,
В галоп в той час зірватись міг ураз,
Був молодий і жив тоді без сліз.
А нині мухи кляті п’ють сльозу,
Вже сприт не той і сили вже не ті
І ноги не біжать, а ледь повзуть,
Як швидко все міняється в житті.
Та він трудяга ще із юних літ,
Хоч сил все менше, нині з року в рік,
Часто йому уже не милий світ,
«Маркіз» тепер свій доживає вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360387
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Це ж так просто любити цю землю, в якій народився,
І країну і мову, і культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський, писати своєю).
Це ж так просто згадати не тільки у свято,
Тих героїв, полеглих в боях і скатованих в тюрмах-полонах
усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу, і собі та нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
що немов би, соромляться мови своєї, у місті й на сайті,
і що носять футболки з кубинським героєм,
а про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо так не дозволив міністр, голова
і московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто любити вкраїнську державу,
і у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті змаг
з сівачами облуди, зневіри й поразок.
Це ж так просто відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
чи католик, ач и православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто сказати, що я українка,
поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто любити оцю Україну,
і хоч трішки для неї докласти зусиль.
05.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355471
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Гарячий серпень дихання скував,
надії гаснуть, наче персеїди,
і небокрай зловіщістю заграв
жахає мрії та пророчить біди.
Великий Космос жде Парад Планет,
які пристали від земних парадів,
злочинних маршів, що розбили вщент
підвалини вселенської громади.
Творець, мов цвітом, Землю заселив
народами і дав їм різні мови
і нищення творіння - рецедив,
який не має прощення ніколи.
Стануть планети у магічний ряд,
як в мантіях, на фоні Макрокосму -
процес сумління, покарання зрад,
сигнал останній до людського мозку.
А душі в передвиборчім гріху
на те знамення віще не зважають...
Багато зір в Чумацькому Шляху,
та кожна неповторно світу сяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354834
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 07.08.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354854
( тема - з вірша Невгамовного)
Красиві мрії…, полотно бажань...
Я в тишині нічній коханням розмалюю,
Чекати в мареві думок палких зізнань
І знати – сум мине, тебе лиш поцілую.
І в лабіринтах снів твої сліди знайти,
Й поринути у світ казок дитячих щирих
І дотиком сліпим відчути – поряд ти,
Й зануритись в блакить очей цих милих.
Нехай летять роки нестримними вітрами
Проте не все здійсниться те,що ми бажали…
Красиві мрії… , і вони десь поряд з нами -
Й слова красиві…, що їх так і не сказали…
***************************************
Dum spiro spero… (Соавтор - Ветра)
Красивые мечты...Желаний полотно
Я в тишине ночной любовью разрисую...
Под кружевом ресниц мечтать лишь об одном -
Не чувствовать печаль, вдыхая поцелуи...
И в лабиринтах снов искать твои следы,
Вновь погружаясь в мир цветных и добрых сказок...
Слепым касаньем слов как капелькой воды
Чертить на стеклах нить как маленькую разность...
И пусть летят года ветрами озорными,
Пусть остывает кровь, меняют цвет глаза...
Красивые мечты...А где-то рядом с ними -
Красивые слова, что так и не сказал...
автор - Невгамовний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354942
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Звертаюсь до Вас, українці!
Чому Ви такі безталанні,
Чи тому, що всі по одинці,
Чи є вороги нам заслані?
Чому убивають святого?
Який прагнув волі народу,
Тепер вже немає живого,
Він нам освятив би дорогу.
Люблю Україну, як матір,
Бажаю добра і порядку,
Ще будемо ми святкувати
І будемо жити в достатку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353535
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Реве Дніпро, б’є дзвін у храмі,
Болить душа всього народу,
На Україні знову камінь,
Який закрив усім свободу.
Жирують ЗЕКи і бандити,
«Царки» вдягнули діаманти,
Вас, люди, хочу розбудити,
Бо час настав, вже б’ють куранти.
Якщо родина не єдина,
Якщо немає честі в домі,
То незалежна Україна,
Комусь достанеться другому.
Сплетімо руки у братанні
І захистімо українця,
Не будьмо більше безталанні,
Зберімо честь свою по вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353067
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Ми приходимо в світ як палає зеніт
від народження зірки нової
і вдихаємо цвіт тих барвінкових літ,
що судилось прожити в любові.
Із дитинства до зір нас дорога веде
по ланах доброчинства і честі,
але іспит нас жде - роздоріжжя круте,
наче карма, лихе перехрестя.
На перехресті справдження надій
свою дорогу відшукать зумій,
не помились, не схиб, не відступи
із перехрестя в зоряні світи.
Там наліво вода, а направо вогонь,
попереду провалля і скали,
хай не буде шкода тобі здертих долонь,
та безхмарного неба замало.
Ні вернутись назад, ні його обійти
не вдавалось ніколи нікому
у вогні тіла гарт, волі гарт у води,
ну а гори бальзамом від втоми.
Що зберіг - не згуби, що не зміг - доведи.
що не встиг заверши усе в пору.
Доки жар у вогні, життєдар у воді,
а у горах негаснучі зорі.
Є нев"янучим цвіт, доки світить зеніт,
доки попіл не висушив море,
доки вистачить сил для натруджених крил
боронитись від вітру у горах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353011
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Котить сонце небокраєм, літа лічить й днини,
хтось родивсь, хтось помирає в світі щохвилини.
Хтось святкує, а хтось плаче - в кого яка доля,
а хто світу і не бачить в застінках неволі.
Одним перли, іншим лаври, решті - животіння,
а он ті і те вже "сперли", лиш німе терпіння
ще витає понад краєм, немов подих вітру,
але - хмари, чорні хмари, грозові в повітрі.
Повбирають тоті хмари увесь біль і тугу,
блискавиця, як покара, стисне обрій в дуги,
загуркочуть громовиці, буря невмолима
розідре, мов рукавицю, світ наполовину.
Хлинуть води, закружляє все в гігантськім вирі,
мов прокляття... Рідний краю, невже жити в мирі
не судилось нам ніколи, й завше так без спину
натягать на тіло голе чужу сорочину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352238
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
А вірш, скажу тобі я, друже, пречудовий.
Лиш вслухайся вже як пульсує в ньому ритм,
Такі тут образи літають кольорові -
Життя - неначе злий метеорит.
Однак усі вірші лунають мелодійно -
Немов веселка розливаються навкруг.
Пиши постійно впевнено, завжди граційно,
Пускай вірші навколо на родючий ґрунт.
21.07.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352145
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Заходить час на змучені орбіти
І скреготить буттям сузір'я майбуття,
Шумлять навколо дикі мегабіти -
Знаходять інформацію собі здаля.
Мільярди слів, мільярди кілометрів
І сотні тисяч років світлових пройшло,
А час розгнузданий собі й відвертий
Шукає в небі всюдисуще енело.
Лиш час заходить змучено в орбіти,
Бувалість долі кличе щастя навмання...
Шумлять навколо дикі мегабіти -
Знаходять інформацію собі здаля...
18.07.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351186
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хто бачив із вас, як зникає зоря,
На сході полумиском сонце підходить,
Чи чули ви пташку в цей час у гаях,
Чи роси втікали у ранок, що сходить?
Чи вам пощастило у пору таку,
Напитися трунку із вуст малинових,
Чи будуть часи ще такі на віку,
Чи трапляться вам ще такі чорноброві?
Чи піснею серце заб’ється колись,
Спотіє рука, коли поруч є друга,
Повернуться миті, коли ви клялись…
Часи пролетіли - лишилася туга…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351931
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Летять пухнасті у блакить хмарки,
А в серці виринають знову мрії.
З тобою хочу залишитись на віки
В любовній, пристрасній, незвіданій країні.
Гуляти вдвох по вулицях пустих,
Знімати поцілунком місячні краплинки,
І танути в обіймах рук твоїх,
В очах ловити ніжності іскринки.
І почуттями малювати полотно
Лише барвистими веселки кольорами.
Щастя взаємності не кожному дано,
Воно ж назавжди лишеться із нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347694
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Мене ранкове сонце розбудило,
Так лагідно торкаючись щоки,
І добре враз мені так стало й мило,
Неначе не промінчик це, а ТИ.
Що це ТВОЇ ласкаві й ніжні руки,
До себе пригортають так приємно,
І шепіт ТВІЙ немов дзвіночків звуки,
Розказують мені про щось таємно
І знаю я – промінчик цей веселий
Від сонечка - це ТИ мені прислав,
І вже так гарно стало у оселі
Мені хороший настрій дарував!!!
ТИ добрий завжди і такий ласкавий,
Моє ж ТИ СОНЦЕ, рідне й дороге,
ТИ завжди щось придумаєш цікаве,
Так добре, що ТИ в цьому світі Є!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347710
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Тебя увидев, я как будто был в бреду.
Тобой зомбирован, минирован, разрушен,
ты снизошла... меня попробовать на ужин,
а я был рад - меня к десерту подадут...
Я был в раздрае, гнал по встречной полосе...
Мои порывы ты со смаком окунала
в глубины тёмно-красно-винного бокала,
где отражалась лишь сама во всей красе.
Когда ж решила ты: бокал почти что пуст,
хотя по мне - наполовину был он полон, -
ты всё отбросила, и дребезги по полу,
осколки острой недосказанности чувств...
О, где же, где я согрешил, где был неправ ?
Недосказал, недомолчал, иль недослушал ?
Недовошёл я, или был недоснаружи,
припав к твоим, уже захлопнутым, дверям ?
Теперь, и наг, и бос, я за тобой бреду...
Ты по осколкам застучала каблучками -
оставив сердце, превратившееся в камень,
в хрустальных брызгах, заменяющих мечту.
Ты... мне позволишь искупить мои грехи?
Ступнями голыми собрав осколки чувства,
я, может быть, смогу еще раз окунуться
щемящей болью в недопитые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 04.07.2012
Мене завжди п"янять твої слова,
Тріпоче тіло, так відчути хоче ласку,
Аж крутиться від цього голова,
З тобою я попасти хочу в казку.
Де ніжний звук холодного струмка,
Де тепле сонце нас обох ласкає,
Де будем лише вдвох ми - ти і я,
Де все навкруг назвати зможем Раєм.
Мене ти ніжно, ніжно обніми,
Тебе я зацілую до нестями,
Притулюся до тебе я грудьми,
Відчуєм жар своїми ми тілами.
Який гарячий ти..., і я палаю,
Шалена пристрасть охопила враз,
З тобою я екстаз вже відчуваю,
Бурхлива хвиля накриває нас.
Легенько серце моє так щемить,
Тебе цілую ніжно і зухвало,
Не хочем зупиняти ми цю мить,
Бо відчуваєм - нам ще цього мало!
"Хіба не так коханий? Ти скажи,
Чи зараз хочеш мене відпустити?"
«Ні, ні, кохана", - просиш -"ще не йди…»
І я ж тебе так хочу ще любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346766
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Ми у літо з тобою підемо,
Де волошки в житах мов казкові,
І там квітку кохання знайдемо,
Та пізнаєм принади любові.
І всміхатися будуть хмаринки
Так цікаво до нас й загадково,
А роса нам свої намистинки
Подарує , вони пречудові!
Заспіває десь пташка красиво,
І струмочок на флейті зіграє,
Усміхнеться нам сонце щасливо
Й вітерець літній нас привітає.
Блиск води озерця зачарує,
І покличе грайливо до себе,
А хмаринка від спеки врятує,
І я ніжно пригорнусь до тебе.
Ти знайдеш найчарівніші квіти
І вплетеш їх мені у волоссі,
І радіти ми будем, як діти
Нам співатиме жито в колоссі.
Нас сп`янить аромат матіоли,
Й залоскочуть враз трави шовкові,
Вже цю мить не забудем ніколи,
Всі ці барви кохання ранкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345221
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Розквітли мальви біля хати в мами,
Стареньку хатку видно іздаля,
Яка співає різнокольорами,
Здається, що розквітла вся земля.
А мальвочки-красуні навкруг хати,
Пішли рядочком в чарівний танок,
Примусили серденько заспівати,
Сплітаючи небачений вінок.
Квітуйте ціле літо, мої любі,
Хай з вами заспівають солов’ї,
Щоби пишались у такому шлюбі,
Найкращі наречені на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343885
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Нам крила то дають вдягти,
то відбирають,
Так люди по землі ідуть -
душі літають.
Ми підіймаєм очі в небо –
їх там бачим
І посміхаємось з любов’ю,
часом плачем.
А сльози – кров гірка душі,
сохнуть на вітрі,
А звідти шепчуть – Не сумуй
і сльози витри.
Коли ідеш – то ще іди
добро творити,
А прийде час – і ти злетиш.
Учися жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Пустий екран
Годинник, що застиг у безвість часу.
Підсвічник теж
Згорів у полум’ї думок окраси.
Віконність штор –
Застава у державу, межі інші.
Один є світ,
Один поклін Яхве, і Ра, і Вішні.
Німий рояль
Та привиди ілюзій патифону
Вертають Час,
Реальності руйнують перепони.
І сходи вниз,
Кому й угору можуть плавно вести
У спогад мрій,
В буття дощем розмиті перехрестя…
12.06. Чортків. арт кафе "Вінтаж"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343672
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Збивається подих, як голос твій чую,
Й картини звабливі в уяві малюю.
І образ для серця такий милий твій,
Не віриться навіть ,що ти зараз мій.
І очі від щастя уже закриваю,
Ти поряд, так близько тебе відчуваю.
Ці руки, що ласку дарують безмежну,
Цілунки жагучі такі й обережні.
І шепіт, немов десь далеко у сні:
«О, як ти кохана жадана мені!»
І розум уже відключається враз,
Лише відчуття ейфорії у нас.
У море бажань і кохання пірнаєм,
Й усе навкруги нам здається вже Раєм.
Серця наші б»ються уже в унісон,
Кохання нас двох захопило в полон.
І вже ми не знаєм - це сон чи реальність?
Це дійсність така, чи лише віртуальність?
Ці пестощі ніжні й палкі поцілунки…,
Чи це лиш уяви солодкі дарунки?
Та ні, це не сон, і не наша уява,
Це пристрасті вир і жагуча забава.
У танці кохання кружляють тіла
І зайві між нами вже зараз слова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343571
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Ніч розгорнула таємничості шатро.
Приглушені вогні і тихий-тихий тон.
Розкинула зірки на неба полотно.
Запанував у світі повелитель-сон.
Твій легкий подих на моїй щоці,
Вогонь цілунку обпікає губи.
Біжить по шиї, грудях і руці.
Його багаття відчуваю всюди.
Обіймів твоїх пристрасний полон,
До тебе притискаюсь все сильніше.
Тіла й серця - все б'ється в унісон.
І насолоди мить до нас все ближче.
Все тіло огорнули твої ласки,
Воно не хоче покидати цей полон.
Ми ще герої пристрасної казки.
Та прокидаюсь. Ранок. Це всього лиш сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342767
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Життя проходить...
Ми всі підЕмо
по Стіксу бродом,
тунелем темним,
і лИшень свічка
журби й любові
лишиться вічно
для нас з тобою...
Життя проходить,
і я теж пІду
у темну воду,
не стане сліду,
лише кохання
до молодої
спливе туманом
понад водою...
Спливе туманом,
підійме в хмари,
введе в оману,
затягне в чари,
впаде жагучим
дощем на землю,
зросте квітучим
зеленим стеблом...
Життя проходить.
Це так невтішно...
Без родоводу
я згину, грішний,
та щось не щезне...
Я точно знаю...
Так ніжно, щемно
тебе кохаю!
Життя проходить...
Не плач, кохана!
Коли в природі
Мене не стане,
хмарин намисто
десь там, у небі,
проллється чистим
дощем для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340487
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Побудь зі мною, день минає
І вітер сторінки гортає
Мого життя...
Постав портфель, не стій в порозі
І знову ніч сумна в дорозі.
До забуття....
Присядь, я так тебе чекала,
Тебе від злих очей ховала,
А ти й не знав...
Побудь зі мною, ніч холодна,
Тебе зігрію, ти голодний?
Я пригощу...
Ти геть стомивсь, давай накрию,
Піснями сон тобі навію,
І ти заснеш...
А ранок схоче розбудити
Та я не зможу відпустити
Ти все ж підеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316207
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 01.06.2012
Наш час прийшов - потрібно вгору дертись
І не жаліти порваних колін
У несусвітній нині круговерті,
Щоб потім вічність тиху ти не тлів.
В житті потрібно мучитись, боротись
І долю, мов титани, здобувать
Життєвість і жагу свою молоти,
Пилюку дикості завжди ковтать.
Й нарешті виповзти з діри на волю,
Зробитись рівним з рівних навмання -
Такі в нас різні між світами ролі,
Проте у підсвідомості мета одна.
26.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339985
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Евтерпу* щиро прошу я на каву,
І погляд прямо, в очі, в глибину,
Рутинності перейдемо заставу,
І забере турботи пелену.
Вона без слів промовить образ вірша,
Гнучкий думками, мов дівочий стан
Слова займуть прочитану десь нішу,
Де зерна кави й верблюдів караван.
Отак, у залі тільки я і муза,
Нашіптує рядками аромат.
Бува, я співрозмовник, не обуза,
Не викаже вона і компромат.
Ковточками уже спожита кава,
Схрумтів і чорний «Світоч» шоколад,
Я вдячний словесності постави,
Що провела словесний слів парад.
* Евтерпа – давньогрецька муза поезії;
31.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341099
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Еще немного постою я в храме,
В сторонке от хлопот и суеты,
Еще немного перед образами
В Божественное мысли вперены.
Мерцают свечи, теплятся лампады,
Распевы умилительно звучат.
Остаться бы мне среди той отрады,
Упрямо стрелки на часах бежат.
И время уведет меня отсюда,
Обременит в житейской кутерьме,
Где буду ждать духовного приюта,
Чтоб к Богу снова возноситься мне.
24.05.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339541
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Наше слово,
рідна мова.
Як пісня лунає.
Серед полів,
серед садів,
соловейком співає.
Любіть нашу
рідну мову.
Як сонце, як вітер.
Нею ви зростайте,
радійте як діти.
Мова моя,
люба, мила,
я тебе кохаю.
І до свого народу
у віршах промовляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335859
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Повернула обличчя весна до ласкавого літа,
Та й для осені теж ця казкова пора золота,
Як я хочу летіти, та в мене не ті уже крила,
Та і сила для лету у крил тепер зовсім не та.
Хоч бузкові свічки освітили життєву дорогу,
Щоб мені не прийшлося блудити одному в пітьмі,
Та в зозуленім «ку-ку» я чую постійну тривогу,
Хоч весна для життя посилає нам дні золоті.
Моя весно, красуне у квітах яскравих і співі,
По тобі рахуватиму пройдені мною сліди,
Знай, осінні роки теж весною бувають щасливі,
Та багато років ти до мене, красуне, ще іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337480
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Вони зустрілись зранку, чи у сні:
святий Петро і сивочолий старець.
На кріслі в різнобарв"ї орденів
висів мундир, а біля нього ранець -
вчорашні атрибути святкувань,
його і правнука, висіли вже без діла.
Святий Апостол мовчки оглядав
малу кімнатку і старече тіло.
Мовчав і він. Обидва знали ціль
цієї стрічі і її кінцівку.
" Мені пора?" - спитав... і відповів -
"Таки пора. Вже сил нема ніскільки.
Учора так без правнука б пропав
і до домівки вже би не доплентав.
Чому мовчиш ти, Петре? Щось добав.
Та що ти скажеш? Закінчилась рента!
Життя пробігло наче у кіно -
так кадр за кадром, не спинившись й миті.
Дитинство десь згубилося давно
у спогадах, а юність перерита,
покраяна війною на шматки,
і не стулити їх уже докупи.
Лиш спогади із мозку закутків
проміж атак, поранень адські муки.
Проміж тривог й недоспаних ночей,
проміж дроти колючі і траншеї,
проміж убитих друзів блиск очей,
помежи смерть, що вп"ялась у трахеї.
Оточення, жорстокії бої,
полон, концтабір, втеча і блукання
в густих лісах, де бродить хижий звір,
напівголодне дике існування.
І через фронт дорога до своїх,
і знов концтабір, і сибірські далі,
і смерть вождя, і через сльози сміх,
коли батьків побачив на вокзалі.
А потім повертали ордени
і вішали медалі ювілейні -
усе життя на рубежі війни
так й не вернувся з неї вже напевне.
" А чи грішив?" - спитав святий Петро.
" Є один гріх." - сказав, сховавши очі -
"То, як втікав з полону, у село
забрів я напівмертвий серед ночі.
Чужа родина в нім спасла життя,
перев"язали рани, відігріли,
а вчора їх на площі пострічав
і зустріч ця так підкосила тіло.
Впізнав у натовпі я молодицю ту,
що у селі мене порятувала,
а поряд з нею внуку у вінку
із транспарантом "Україні - слава!"
А я ішов в шерензі в орденах
і бачив очі, що свердлили душу.
(Її ж за мене німець в таборах
опісля втечі відбувать примусив.)
А син її був воїном УПА,
від нього залишилась тільки згадка
і немовля в невістки на руках,
що певно стало цій онуці батьком.
Я знав про те, та час був непростий -
самому ледь вдалося відхреститись.
Довчора лиш не думав, що в житті
нам доведеться десь-колись зустрітись."
"Не говорили?" - запитав Петро.
"Я всі слова у погляді побачив
і, наче босий наступив на скло,
вернувсь додому. Внука перестрашив,
бо запитав малий що то було,
чому я зблід і ледве тягну ноги.
А я згадав енкаведиське зло
і ті лихі етапнії дороги.
Згадав як сам карався і страждав,
і як зрікався правди у побоях.
Невже я слабшим із літами став
і жінка ця хоробріша як воїн?
Вона стояла на передовій,
а я під охороною в шерензі,
під брязкіт тих блискучих орденів
йшов проти неї. Тій, яка у смерті
мене буквально вирвала із рук!
Отак то, Петре, певно то знамення,
бо навіть вчора мій малий онук
мене повчив і нарозумив чемно.
Підбіг до них, з дівчам тим подружився
і обидвоє під оркестрів звук
мене вели додому. Я втомився
та тілом і душею враз потух.
Мені спокою погляд не давав,
бо думав так: як став уже солдатом -
то до кінця їх маю захищать,
а не у славі й орденах купатись.
То що - пора?" - спитав він у Петра.
"Та ні, живи поки не зрозумієш,
що для солдата істина одна -
служити тим, хто тільки правді вірить -
свому народу. Ким би ти не був,
як ти вояк - то не з дітьми й жінками,
а з тими, хто про правду вже забув
і затуливсь чужими прапорами."
Солдатом бути - не парадний стрій,
а доостанку, поки кров у жилах,
стояти завше на передовій
й тоді тебе вшанує Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336654
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Опаде жовтий лист. Наче віхола, здійметься відчай
та підхопить його, понесе у далекі краї,
і шалені вітри перепудять літа потойбіччям,
з диким реготом в злості ламаючи долі плоти.
Чи подумав тоді, що останні безсніжнії зими,
обезбарвлені весни, від спеки потріскані дні
будуть, наче листок, гнати долю шляхами чужбини,
а зв"язковими стануть журливі лелечі ключі.
З їхнім клекотом я зустрічаю безросі світанки.
Тут десь сонце стає, але радість від того мала -
наче лист той сухий, у раю почуваюся бранцем,
бо нерідною є ця плодюча чужа сторона.
Так хотілось б злетіть і полинути в далі далекі,
де, як хліб, чорнозем і калина, і буйні гаї,
в край, де я народивсь, де гніздяться ці білі лелеки,
де листок цей сухий цілували колись солов"ї.
Чом же доля гірка так підвладна вітрам-ураганам?
Чом у рідних краях від розрухи не втримать гнізда?
Знов лелеки летять, знову клекіт блука океаном,
і летить жовтий лист, наче жовта осіння журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336858
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Сьогодні буду одаліскою
І власним ти моїм султаном.
Прикрите тіло лиш серпанка блиском.
Я починаю танець своїм тілом.
Спадає перший - і летить копна волосся.
Воно пухнасте й ніжне, наче шовк.
А далі - очі з пристрастю до млості,
Червоних губ звабливий рот.
Найцікавіше далі...Плечі, груди,
І ніжне лоно, що чекає твоїх рук.
Летять серпанки. Їх шматочки всюди.
Ми не витримуємо тих солодких мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336693
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Це княжий вовк, черлений ніж
І тиша для рулад.
Лети чимдуж, скачи скоріш
В далекий вертоград.
Схрестили велеси лісів
Доріг сліпе панно.
Ти ніби смерть, себе зустрів,
І ось – вівтар, вино.
Усе – до краплі, щоб лишень
Життя перемогти.
А завтра буде перший день,
І в ньому будеш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335475
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Як хочу щорік доживати до дня,
Коли забуяє весною земля,
Як вечір зчарують пісні солов’я,
Лишитись удвох, половинко моя…
Хай зорі щоденно нам світять з небес,
Щоб кожен листочок весною воскрес,
Хай дощик травневий омиє поля,
Весною цвіти, половинко моя.
Зелена перина застелить луги,
Вода у річкові зайде береги,
Весняно всміхнеться квітуча земля,
Радіймо життю, половинко моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335424
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Я зупинюсь лише на мить,
В червневу подивлюсь блакить –
Яка краса! І все повз нас…
Баским нестримно скаче час.
Проблем буденних сірий лід,
Студить в очах навкружній світ.
Й за «невідкладними» ділами,
Ми не милуємось квітками,
Не помічаємо краси
Перлин ранкової роси,
Тепла і шовку вітерця…
І лиш добігши до кінця,
Життя пустого стане жаль…
Та не повернеш темпораль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335276
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Вона влетіла, як весняний вітер -
Жагуча, дика і палка.
Нестримних поцілунків квіти,
Обсипала коханії вуста.
Все нижче й нижче опускались ласки
До сокровенного його єства.
Ще мить - і тіло розірве на частки -
Вершина насолоди ж бо прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Я відчуваю дихання весни,
Легеньким вітерцем, що дме мені у груди.
І погляд лине до височини,
Що безкінечністю так манить всюди.
Шовкові трави линуть до ноги,
Приємно пестить молоденька зелень.
І все зробити вдасться до снаги,
Бо в собі відчуваю новий струмінь.
Життя енергія вирує через край -
Вона підживлена оновленням природи.
Летять думки ген-ген за небокрай.
І все найкраще у житті ще буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332551
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Укрийте з головою мене, мамо,
Чи заспівайте пісню колискову
І притуліться до очей губами,
Бо я так хочу Вас почути знову.
Життя біжить, неначе бистрі коні,
Я своїм онукам пісеньки співаю,
Давно вже попіл запорошив скроні,
А я дитинство й нині пам’ятаю.
Зчорнілі руки ті, що пахли хлібом
І теплий погляд, де сховалась ласка,
І чорний день, що серце обдав снігом,
Коли життєва закінчилась казка.
Тепла я Вашого сховав у свою душу,
Ви ж людяність дали у подарунок,
Її, як пам'ять, берегти я мушу,
Як той дитині ніжний поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332837
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
У кожнім з нас живе вампір
Премудрість, що сосе душевну,
Вмочає в неї ліру кревну
Й віршем зволожує папір.
Вікує в кожнім самоїд,
Що серце поглина ваганням,
Розтявши на шматки питанням:
- Навіщо я плюндрую Світ?!
В будь-кому мешкає фігляр
Готовий на підступні зради.
Дрібної користі заради,
Що честь збуває за доляр.
На грудях кожного жабчук,
Будує зависне гніздечко,
Щоб дару божого крилечко
Зламати іншим… Й на бунчук.
Ведуть за тіло вади спір,
Скажено рвуться до престолу.
А підкоривши сутність кволу…
Як по мені – то хай вампір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329056
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Сонце сходило, як сонце,
Тільки проміння ярке
Очі сліпило, мов гостре
Вино похмеліло-терпке.
Небо горіло від сходу,
Всміхалося поміж дерев.
В ранковому леготі знову
Проснулося все живе.
У кожній росинці - сяйво,
У довгій дорозі - мета,
А в матері - квіти мальви,
А в школі - дзвінка дітвора.
У батька - ранкове натхнення,
В достатку - щаслива сім'я.
У краю, що зветься на ймення
Соборна Україна Свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328110
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012
І запалили свічку на хрестини,
Хресні батьки, рідні батьки від роду,
Дали ім’я своїй малій дитині
І опустили у ледь теплу воду.
Горіла свічка полум’ям яскравим,
І язичок злітав, немов мав крила,
Душі батьківські в унісон співали,
Була родина у цей день щаслива.
Дитя зростало і горіла свічка,
І колихалось полум’я яскраво,
Текло життя, неначе бистра річка,
Точила камінь, берег обмивала…
А свічечка горіла і горіла,
Дивись, згоріла більше половини,
Тепер вона лише яскраво тліла,
В ній відбивалась чорна тінь могили.
Та час від часу полум’я кипіло ,
Немов колись, неначе знову свято,
Свіча тоді по - новому світила,
І радість поверталася до хати.
Свіча життя, немов життєва мірка,
У полум’ї її все можна прочитати,
Вона горить, неначе в небі зірка,
Проте із часом мусить догоряти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327961
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Я при зустрічі скромно мовчу
І дивитися в очі не смію.
За мовчанку сльозами плачУ,
Зазиваю щодня в свої мрії.
Разом нас не веде гороскоп,
Про майбутнє мовчать ворожбити.
Та про мене, хай завтра – потоп.
Лиш тебе хоче серце любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327922
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Фанам гума не зашкодить,
Підготовлений наряд
Бігає і лад наводить
Якщо щось – дає під зад.
Виросли кругом кордони
Із шоломів та щитів,
В амуніції загони
Крутять руки та й без слів.
Хтось кричить: «Не той рахунок
Мав би бути на табло,
Бо суддя не подарунок,
Нам із ним не повезло!»
Ще хтось: «Телепні та вівці!
Це ж ганьба, що не кажи,
М’яч тримали, били стільки,
А попасти не могли!»
«На своїх ти бочку котиш? –
Хтось у відповідь йому, -
Бий чужих, як тут приходиш,
Драйв пізнай і боротьбу!»
Ось в таких перипетіях,
У емоціях футбол,
Гамір, бійки він посіяв,
Все заради крику: «Гол!!!»
04.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327697
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Родилась ніч. У зорянім саду,
Трояндою проквітнув місяченько.
Благоуханним сріблом в степ піду,
Де спокій, туманцем вповивсь легенько.
Наповню груди солодом весни,
Закалатає серце охмеліло.
Душа прошепче: - «І мені плесни,
Здіймуся в небозвід натхненнокрило!
Там, поетичних сповнена я сил,
Співатиму про Україну мою,
Допоки зірочок коштовний пил,
Не забринить на ковилі росою.»
3. 04. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327581
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Василь Семенович Стус (*6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — †4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі, де і помер мученицькою смертю.
/Матеріал з Вікіпедії/
Пам"ятаймо!
ІМ"Я ПОЕТА - БОРОТЬБА, ІМ"Я ПОЕТА - УКРАЇНА
Гряде душа. Забракло сил
катам розправитись з душею
і за наказом фарисеїв
на піках розп"яли сонет.
Та невмирущим є Поет,
що протиставив сталі честь,
бо муж єси, і воїн, і боєць!
Хіба розіп"яти безсмертнеє слово,
хіба віщу правду в катівнях зморить?
Трясіться, нещасні, у власних оковах,
з яких навіть совість ночами кричить.
Прийшла пора долать рубіж.
душа, бо й зігнута не гнеться!
Чи думали вам то минеться
і ми забудем імена,
які Поет в обличчя знав -
убивців і убивців вбивць,
бо муж єси, і воїн, і боєць!
Прийшла пора. Ставай, Поет!
З ребер зніми заржаві грати,
ми не боги, та час карати,
бо час - не час і вік - не вік.
Для тебе замалий цей світ,
вже підроста достойна зміна.
Ім"я поета - боротьба, ім"я поета - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327322
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Справжньою берегинею української народної пісні і національної культури краю можна назвати Ніну Митрофанівну Матвієнко - видатна українська співачка, народна артистка України з 1985, Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1988, Герой України. Член Спілки кінематографістів України.
Співачка Ніна Митрофанівна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 р. в с. Неділище Ємільчинського району на Житомирщині. У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть свої твори Євген Станкович, Олег Кива, Мирослав Скорик, Ірина Кириліна, Ганна Гаврилець і багато інших.
Вона зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом'яні дзвони», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. У 1988 році був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт актриси музичний спектакль «Під сонцем» (1997) за участю японського танцівника Тадаші Ендо, а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» (1998). Крім того, Ніна Матвієнко зіграла в 1995 році 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. (Нью-Йорк, США).
Побажаймо довгих творчих літ видатній співачці і виховательці нових талантів України - Ніні Матвієнко!
/матеріал взято з Вікіпедії/
ПОЛІСЬКА РУСАЛОНЬКА
Лебідкою в небі, зозулею з гаю
поліському краю русалка співає.
У нотних дзвіночках душа квіточками,
на білій сорочці вишИванка мами.
Гаївкою кличе весну до престолу,
у збанок збирає росу світанкову,
Дажбога гукає сопілкою Мавки
над щедрим Поліссям піснями журавки.
До озера кличе на Йвана Купала,
де папороть-квітка опівніч зайняла,
і небо малює вогнем-пелюстками,
де глід і ліщина, і пісня від мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327079
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Я приходила на розраду,
Як вдень світання голубе.
Дивуюся, що досі прагну,
Як друга давнього тебе.
Комічний жест в твоїй натурі
І ділова тверда печать.
Стояла збоку, як в обсурді,
Що в других очі тим горять.
Вже перекреслене бажання,
Старанню неминучий клин.
Оцінку рук моїх в останню
В графу для двійок залишив.
Всевишній все прощає в світі,
Ніяк я рану не згою.
Не дай тобі в житті зустріти
У попіл спалену мету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326649
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ ОДНОКЛУБНИКІВ З ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!
Давайте розмовляти віршем,
забудемо про зле й ще гірше,
а підберем такі слова,
щоб закрутилась голова
від тих римованих рядочків,
щоб хтілось скинути сорочку
і кинутись у водоверт.
Твори! Співай! Святкуй, поет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323750
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Не обдури, бо то великий гріх!
Коли у те, придумане, повірю,
а потім правда, як у травні сніг -
обірвана струна на шиї ліри.
Краще промовч,хоч боляче також
і не рятує те німе зізнання,
зів"ялий пуплях поливає дощ
і він цвіте ще у садку кохання.
Ти не кохаєш? Стій, не говори!
Чи обдури, я вже готовий, люба,
і наперед прощаю всі гріхи.
Навіщо правда, як кохання - згуба?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323236
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Хитається маятник
Вліво… і вправо…
Годинник настінний –
Безсилля часів.
То вліво… то вправо…
За темінню – світло.
Світлом ночей живем,
Темінню днів.
То вліво… то вправо…
Присутність… відсутність…
Мимо машини…
Спалах вогнів…
То вліво… то вправо…
Усмішки і сльози,
І правда, й неправда…
Однакових слів –
То вліво… то вправо…
І тиша… і звуки…
Серце… годинник…
Шум чужих слів…
То вліво… то вправо…
Тягар… траєкторія…
Наче ті самі,
А стільки шляхів…
То вліво… то вправо…
То вліво… то вправо…
То вліво…
то вправо…
То вліво…
то вправо…
То вліво…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323049
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Люблю весну
Таку брудну і чисту.
Люблю весну
Урочисто барвисту.
Люблю той дощ,
Що всесвіт омиває.
Нехай весна всіх щастям напуває.
Люблю весну за барвінкове небо,
Люблю весну, в ній є усе, що треба.
Люблю весну і їй складаю оду,
Вона таку натхненну має вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259347
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 17.03.2012
Так тревожно уходят минуты,
Только длятся как будто года.
Так тревожно уходят минуты,
На часах полшестого утра.
Город спит, он не слышит мелодий,
Что играют под утро в душе.
Остывают касанья ладони,
И прокатится дождь по щеке.
Как тревожно уходят минуты,
Оставляя в душе холода,
Тихий голос в квартире как будто
В дальний путь отправлял поезда.
И затих, только эхо больное,
Как иголкой, так ноет в груди.
Отпускаю такое родное,
Возвращайся, я жду, приходи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321458
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 17.03.2012
При закінченні ночі
На краю ліжка снів,
Як місяць зорі-свічі
Світанком загасив,
І чорну каву з неба
Сонце випивало,
Просинатись біля тебе
Цілувати. Мало
Бути просто поряд,
Просівати осад снів.
Бачити твій погляд
Хочу протягом всіх днів,
І життя одне шалене
Лиш на двох встеляти
Як же міг ти так без мене
День на ніч міняти?
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319363
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
"... я упаду и сразу встану,
благослови меня, строка!"
Ника Турбина
Чому пече земля, коли босоніж
Душа життям, ридаючи, іде?
Ти малювала сни на підвіконні,
І небо обіймала голубе.
Маленький геній, а в житті — невдаха,
Бо важко тим, хто від вогню живе.
З вікна на землю ти шугнула птахом,
... а я хотіла втримати тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216569
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 02.02.2012
Небо із троянд,
В полум`ї вода,
Я невільний птах -
Парадокс життя.
Серце б`ється в такт
Із розбитим склом,
Життя в дзеркалах
Відбива любов.
Десь там вдалині
Кличе нас Отець.
О, Боже, скажи
Є ціна в сердець?
Де в нас та любов?
Є ж ціна в життя!
Чом пролита кров
Краще каяття?
Я лише вода,
Що пливе крізь час
Поки не згора
Тіло, що є в нас.
Небеса пливуть,
Десь у прірві ми.
Люди проживуть
Поки любиш - ТИ!
Десь там вдалині
Кличе нас Отець.
О, Боже скажи
Є ціна в сердець?
Я прошу прости,
Мій безжальний грім.
Я вірю! Спаси!
Цей упавший світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305288
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Твори себе в невпинності сьогодні,
Бо завтра може дико не прийти,
Життя підступне і завжди голодне -
Себе у істині навік знайди.
Знайди себе однак у існуванні
І побори ці слабкості гнилі,
І не бреди собі в дурнім блуканні
У нерозважливім бруднім брилі.
Ти не бреди отак в стереотипах -
Вони навіки долю зажують -
Он воля вже на тебе нині глипа -
Ти не зважай на ворогів, які снують!
09.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305524
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
складати веселку з вечірнього світла,
між грою у бісер хрипіти: я вірю...
хто втому стирає, і сльози їм витре –
один - невечірній.
вкладаючись в ясла прокрустових правил,
збирати надію з найменших окрушин,
що він не пішов, не забув, не зоставив,
а значить – я мушу…
бо право свободи – це право на втрату,
і тут не знайти, не сплести оберега,
хіба тільки цвях, що кувався на брата,
ввіб'єш до ковчега.
а сталь – все гостріша, зливаються тіні,
шепоче порадник: ось міра – і крито…
ми всі – півтонами – пекучі, невірні,
життя нерозлите...
складаєм веселку з вечірнього світла –
колиску для ноя у слові "людина",
марія співає у ніч ненаситну,
ніхто не загине…
_____________________________________
Світло Невечірнє (рос. – Свет Невечерний) –
в богословській традиції одне з Божественних імен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304749
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Порух Думки, що лине в далечінь,
До сонця – в простори стратосфери.
Та окрик: «Стій! Фальстарт!
Не встигла тінь».
В тенетах опинились чужої ери.
Чи думи девіантністю политі,
Чи час не той в Хроноса державі,
Де судять ніч фарисеї ситі?
Невже ж то світом правлять
душі ржаві?
Та знову ввись, крізь вічка
освятних пут,
Табу фізичні, моральні догми.
Аж враз, на горизонті – світла суть,
Зусилля, позбавлені вже втоми…
2011 р. 05.01. 11.43. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304158
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Календар групових етапів
8 червня
19.00 Польша - Греція (Варшава)
21.45 Росія - Чехія (Вроцлав)
9 червня
19:00 Голандія - Данія (Харків)
21:45 Германія - Португалія (Львів)
10 червня
19:00 Іспанія - Італія (Гданськ)
21:45 Ірландія - Хорватія (Познань)
11 червня
19:00 Франція - Англія (Донецьк)
21:45 Україна - Швеція (Київ)
12 червня
19:00 Греція - Чехія (Вроцлав)
21:45 Польща - Росія (Варшава)
13 червня
19:00 Данія - Португалія (Львів)
21:45 Голандія - Німеччина (Харків)
14 червня
19:00 Італія - Хорватія (Познань)
21:45 Іспанія - Ірландія (Гданськ)
15 червня
19:00 Швеція - Англія (Київ)
21:45 Україна - Франція (Донецьк)
16 червня
21:45 Чехія - Польща (Вроцлав)
21:45 Греція - Росія (Варшава)
17 червня
21:45 Португалія - Голандія (Харків)
21:45 Данія - Німеччина (Львів)
18 червня
21:45 Хорватія - Іспанія (Гданськ)
21:45 Італія - Ірландія (Познань)
19 червня
21:45 Англія - Україна (Донецьк)
21:45 Швеція - Франція (Київ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297517
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.01.2012
Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
Я гадала, що сонце ласкаве,
І здавалось мені у ту мить,
Світло сонця таке різнобарвне
Квітки пагін не спопелить...
Я не знала, що СОНЦЕ жорстоке,
І гадала, що щирість є...
Що ж, тепер хай гірські потоки
Заберуть мою віру в людей...
Ясні очі, усмішка дитяча.
Весь як СОНЦЕ - а кривда ж яка!
Проминуло кохання гаряче,
А лишилась лиш ГІРКОТА...
І тягар мене той так тисне!
Чим розвіять свій біль і сум?
Може ти зробив ненавмисне,
Може все це з тяжкого сну?
Ні не сон, не уява примарна!
Бач, як очі лукаво світять,
І усмішка твоя негарна,
зла, підступна і непривітна...
Хай мій біль гіркота і мука
Переллються і в твою душу.
Знай, між нами навік розлука,
І забути тебе я мушу...
Може зараз звучить химерно,
Не відчуєш у серці болю,
Та пролинуть роки і поверне
інший хтось твою світлу долю...
Лиш тоді ти пізнаєш кривду,
Лиш тоді ти відчуєш мій біль,
Лиш тоді ти до мене прийдеш,
Уві сні припадеш до колін...
Ясні очі, усмішка дитяча,
Весь як СОНЦЕ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292994
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Слово сказане
не одужує –
Захворіли ми
бути друзями,
Обдаровані
диво-мовами,
Одне в одному
закарбовані,
То співаємо,
то голосимо –
Кров'ю в прописах –
діти осені,
Впали листячком,
стали – знаками,
Золоті мої,
неоплакані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292334
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Бледнеет алый свет зари,
Зеркальной сделалась река.
Мы в этот час с тобой одни
Гуляем, милая моя.
Верба склонилась у реки,
Считает звезды на воде.
Здесь я впервые о любви
Шептал признания тебе.
Цветами отцвела весна,
Опавший цвет с водой плывет,
А девичья твоя краса
Все больше с каждым днем цветет.
Течешь спокойно ты, река,
Скрывая тайну молодых,
Волной ласкаешь берега
И часто видишь нас двоих.
31.10.2011Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289839
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Вкотре на тій же сторінці розгорнеться книга, з чорним текстом життя, в тому ж невірному місці проломиться крига, на грані чужого кінця. Простий збіг обставин під божевільною безладу тиранією, що світом безпечно іде з сестрою вірною – байдужістю. А можливо, скероване положення речей у владі Провидіння, що бездоганно править існуванням людей з небесного паріння.
Вкотре на тій же главі розгорнута книга, з білим текстом смерті в спустошеній голові обірвуться крила в шаленому герці. Все правильно записано у книзі великій, що зветься Доля, не допущено помилок у тверді незримій, де живе душі Воля. Ніхто не в силі рядки собою перемінити, що пише там – стале, все буде саме так, ніщо не створити, що зверху не дане.
Та враз, крізь масу людську, постає нескорений, хто в силі змінити Слова у вищих рядках, болем не стомлений, вільно може прожити.
Вересень 1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289659
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Портрет на вулиці художник малював,
А перед ним сиділа, з синіми очима,
Красуня-дівчина і вітер розвівав
Волосся над округлими плечима.
Що рух пастелі – рисочка нова,
Яка характер створює дівочий,
Ледь схилена у думах голова,
Вона щаслива, бо сіяють очі.
Короткий штрих, пастелі лет,
Натурщиця у посмішці засяла,
Художник душу вклав в її портрет,
Вона такого справді не чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289786
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Чи то так просто з зашкарублих слів,
неначе з пазлів, скласти ту картинку?
Чи то так легко кинути свій дім,
залишити дітей, родину, жінку?
Чи так то добре кинутись у світ,
який тебе, насправді, не чекає?
Чи спакувати, взяти у політ
з собою сум, що серце й душу крає?
У паспорті візи,
беремо валізи,
літак запалив габаритні вогні.
Як грань рубікону,
долаєм кордони,
вплітаємо пам"ять в мереживо снів.
"Бувайте здорові!";
"Not smoke!"; "Am sorry!"
Злітаємо! "Fly up!" Це - еміграція.
На щиреє "будь-ласка" доносяться, як з казки -
"Thank you!"; "Oh, obrigado!"; "Gracias!"
Чи так то легко заробити те,
чому у світі гроші - не мірило?
Чи то можливо, щоб забуть святе,
як в тебе буцім розпустились крила?
Чи є робота, що не тягарем?
Чи заробіток той, який не тішить?
Скільки питань, нерішених дилем
в одному слові і в одному вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288964
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Если коснулся магнит - не железа -
Хоть раскаляй до бела, режь стамесом,
Свя́зной любви ожидать - бесполезно...
24.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288709
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
як в дзеркало,
вдивляюся у жаль,
і штори срібні торсає не вітер –
то ангел креслить душі:
ось межа,
де я і ти.
він взяв її… і витер.
і вже не бачу нас,
а тільки я
вмерзаю тінню білою в шугý,
і пальчиком
пишу твоє ім'я
не в зошиті, не в книзі –
на снігу.
і, прагнучи зігріти,
я сама
відталиною імені стаю...
о Господи,
у світі, де зима,
храни любов мою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288045
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 26.10.2011
что-то загрустила я...
и горло сразу заболело...
и вспомнила и Гари Мура я...
и блюз... душой и телом...
бывают дни печали, тишины, забвенья...
и под гитару умираю я без сожаленья...
воспоминания душой играют)
ушли былые времена... я знаю)
услышав блюз... он в стиле Бога)
печаль съедает понемногу....
а ритм качает... душой и телом управляет)
а сердце ноет и вздыхает...
вот так со мной всегда бывает
когда тоскую и страдаю...
зачем былое вспоминаю?
гитара... блюз... и Гари Мур)
прекрасной музыки "ноктюрн"...........
Ноктю́рн (от фр. nocturne — «ночной») — распространившееся с начала XIX века название пьес (обычно инструментальных, реже — вокальных) лирического, мечтательного характера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288684
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Горить і скапує свіча сльозами,
Лунає тихий монотонний глас.
Проходить він словесними стежками.
Настав вечірній молитовний час.
Затих минулий день й буденний гамір,
Близькі події в образах майнуть,
Відлуння їх лягли неначе камінь,
Гріхопадіння пам’ять сколихнуть.
Важливим видавалось самовілля,
Йшли Заповіді Божі в забуття,
Отямитись взивали потрясіння,
Щоби добром наповнилось життя.
Заполоняла день гріховна темінь,
Манив принадами просторий шлях,
Та легше на душі, як віри кремінь
Дав світло при вечірніх молитвах.
Застигли на іконах світлі лики
Марії Богородиці й святих,
Христа Царя, Небесного Владики,
Духовно серце близиться до них.
25.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288560
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Коли честь забута в роду,
Коли слів в оправдання не має,
Я дорогу свою оберу,
На якій ще зоря засяє.
Я із честю пройду життя,
Зберігаючи честь родини
І якщо було прокляття,
То було прокляття єдине.
Честь завжди у роду одна,
Бережімо святе нащадків…
Нехай честі бренить струна
І в родині все буде гладко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288572
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
«Чорним золотом світилося волосся,
Силует просився на монети» -
Йосип Свіжак.
Ця осінь розмальована постала,
Іду крізь ліс вечірніх сподівань,
Листки килимом під ногами впали,
Шукаю Мавку поміж трав й зізнань.
Мене тривожать в ній відкриті дужки,
Прочиненість у шлях печалі хмар.
Колись був Лукашем, любив їй дуже,
Та певне і тепер – в полоні чар.
Горить вогонь з осінніх трав і листя,
Між них тривога, сум і серця стук.
Чи долетить той дим – печалі лиця,
Поміж холодних днів і криків крук?
Я розведу вогонь в сакральних нетрях,
І в жертву спалення близькій душі,
Хмаринку щастя в ірреальних спектрах,
Я щиро принесу в моїм вірші…
23.10. 09.52. автобус: Чортків – Тернопіль.
Ганусі Мавці лісові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288620
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
У чистім полі лицарський турнір.
Святкові кульки, стрічки кольорові,
і лицарі спустилися із гір,
щоб позмагатись в вправності і зброї.
Мечі змінили гострі на тупі,
на стрілах наконечники вломали
і люд (так радий дармовій крупі)
на свіжозроблених трибунах весь зібрали.
А поруч бій! Там ходять вороги,
грабують, убивають і гвалтують.
Крик порятунку з"їв сигнал труби,
а торжество супротив вже клінчує.
І я, дурний, повівсь на феєрверк,
одів святково виткану кольчугу,
на шоломі розправив з пуху верх,
але, спасибі, лист прийшов від друга!
Я вже і спису затупив кінця,
в стремено звабне гордо ногу пхаю...
Як вчасно друг прислав мені гінця!
Чохли скидаю. Каюсь, друже, каюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282593
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Вже двадцять літ Мойсеї водять
В пустелі бідний мій народ,
Кружляють там, невпинно ходять,
Шукають скрізь джерельних вод.
Бредуть уперто, прагнуть пити,
Їх мучить голоду мара.
Якби напитись, відпочити, -
Та зверху крик: «Ще не пора!»
В пісках пекучих і безводних
Їм сниться марево оаз,
Та гонить спраглих і голодних
Лише вперед – вождів наказ.
В дорозі падають безсилі,
Які не можуть вже іти.
Ніхто не знайде їх могили
І не поставить їм хрести.
А що ж вожді, теж недолугі,
Також страждають від біди?
Ба ні, у них є вірні слуги,
Припаси їжі і води.
Вони відверто бенкетують
В часи нещастя і журби,
І їх ні трохи не хвилюють
Прокляття бідної юрби.
Питають зморені попутні,
Чи скоро цій дорозі край.
А зверху чути глас могутній:
«Ще двадцять літ і буде рай!
Ви ще нічим не заслужили
Собі щасливого життя.
Лише вперед, зібравши сили,
Назад немає вороття.»
І знов вперед і сняться знову
Оази в лагідній росі.
Коли ж прийдуть у Землю НОву?
Дасть Бог, дійдуть. Але не всі.
11.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
і двері в сад прочинені –
за сферами
з ефіру і твоїх сумних віршів, –
там три зорі
зустрілися й вечеряли,
і ти мене
в котрійсь із них зустрів.
хрусткі слова
багряними потоками
вливалися
в правічний океан,
що більше нам не бути
одинокими,
лиш вийняти
цвяхи останні з ран.
мій дар тобі,
що пахне сном і сполохом,
і б'є крильми
розкритими вночі –
дозволь покласти руку –
легша голуба
моя рука
у тебе на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277272
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 10.09.2011
Я геть не знала, що ти є,
Що серце ти торкнеш моє.
У вирі днів, в одну ту мить
Я враз відчула, що щемить,
Коли я чую голос твій.
Хіба ти можеш бути мій?
В твоїх думках так легко бути
І так приємно те відчути,
Що вже роками спало в тиші,
Давно струбили сірі миші.
Скільки тепла в твоїх словах
У наших мріях наче птах
Ловлю я крилами свободу
Тобі дарую свою вроду.
Руку поклАду на екран,
В очах імла, в очах туман
І від бажання поруч бути
Хворіти наче від простуди.
Вночі питати щораз неба:
Чому все так? Хіба так треба?
Прокласти б міст до нього щиро,
Щоб його посмішка світила
Мені одній, а я йому
Відкривши душу потайну.
Хіба я знала, що ти є?
Моє проміння золоте.
Якось згубилась в сподіваннях,
Ти чуєш, любий, це – кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279112
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Я не вмію складати вірші.
Я словам лиш знаходжу всім риму.
Мов стріляють вперед калаші.
Але кулі летять усі мимо.
Я пишу просто дивні слова.
Які якось під риму лягають.
Щось придумає там голова.
Ну а руки писать починають.
Я напишу безглуздість вночі.
І лиш потім читать починаю.
І таким ось походам з печі.
Не знайду ні кінця я ні краю.
Я не вмію складати вірші.
Але пишу щось просто для себе.
Заспокоїти голос душі.
І полинути в синєє небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279362
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Вас з Днем Народження вітаю,
Що особливий з інших днів.
По Інтернету Вас я знаю
Де Клуб Поезії нас звів.
Нехай Вас муза не лишає,
Дає окрилення, підйом,
У серці рифму вибиває,
Щоб творчим рухатись шляхом.
Бажаю Вам в житті трафунків,
Які б приємними були,
Від рідних, ближніх – подарунків,
Які би радість принесли,
Здоров’я, многих літ та злету,
Та миру, затишку в сім’ї,
Контактів Вам по Інтернету,
Щоби писалися вірші!
18.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275706
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Як бути далі в рідному краю?
Де не дають ні думати, ні жити…
Ховайся з думкою, коли маєш свою,
А, якщо ні – то змушений кривити.
Споконвіків ми проливали кров,
Вона лилась за землю і за волю.
Ніхто й не думав, що вернуться знов
Важкі часи, що нестимуть неволю.
Невипадково, кинувши гніздо,
Летять на чужину злиденні діти - птахи.
Вертає те, що стільки літ було,
А замість патріотів – є невдахи.
Прокинься земле, краю рідний мій,
Моя красуне, ненько Україно!
Бо ж твій народ, це є господар твій,
А ти у нас для всіх - одна єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274742
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Цілує мокрий берег озеро Світязь,
краплями малює по піску
уя́ви вияв....
Завітаєш в гості ти рано чи пізно
й залишиш свою душу дзвінку
на хвилях...
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274861
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
так безпомічно,
так безпечно
в райських дзвонах сказала: мій…
до полинних дощів причетний,
утішати мене
не смій!
у роздвоєнні –
не зберемо, –
я розбила яйце-райце.
брат мій – янгол
і брат мій – демон
не осудять мене за це!
але ти –
забуття кленове,
мого дару крило легке,
помолися,
щоб стати поруч
із душею,
що йде в піке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274311
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Біла стіна, обірвані рядки,
І нігтями по тій стіні до крові,
Вже так дістали ці весняні дні,
Що серце стислось в споминах любові.
Сліпа гроза спалахуючи грізно,
Мені у душу струменем води
Вже пізно, чуєш любий, пізно,
Прости, забудь і відпусти.
Біла стіна: страшна, пуста, холодна.
І ніч в обіймах сліз і забуття.
Води? Поїж!!! -Облиште, не голодна!
Бо сита градом того каяття.
Не мій, не мій, не мій та не пускаю,
Не можу просто викинути все,
І до безтями, віддано кохаю,
Та серце Нею, зайняте твоє.
Біла стіна, на ній сліди любові,
Що я намалювала власноруч,
Червоний колір збуреної крові,
Стрімке падіння із Дніпрових круч...
Люблю і тихо помираю,
Що ж так болить мені ота любов,
Лиш білу стіну ніжно обіймаю,
Змиваючи слізьми холодну кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263107
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 08.08.2011
Мій друже, вибач, що торкнувся
Твоєї долі лиш тепер,
Твій світ в кімнаті не замкнувся,
А тіло лиш у ній запер.
Стіні бетонній не спинити
Думок нестриманий політ,
Адже надію не убити, -
Завжди стояв на цьому світ.
Тримайся, друже, буде краще,
Ти переможеш біди всі,
Комусь буває ще і важче,
Та бачить Бог на небесі,
Бог милосердний добре знає,
Кому які вручить Хрести, -
Вагу на плечі накладає,
Яку хто зможе донести.
12.05.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274026
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
Предовгий пошук ниткових барв
І голочки з широким вушком,
Щоб силою сімох тілесних чакр
Ввійти у Рай, в Землі насущний.
Клубочок із нитками кіт скотив
У пил землі, печалі й смутку,
Іржею вкрилися нові голки,
Їм не прошити узору смужку.
Веселки шлях в мереживі ниток
Шукаю поглядом теорій,
Однак лиш синім вишитий бузок
Стає в бутті чомусь прозорий.
Майстерності бракує вишиттю,
Шукаю колір, що пасує.
Верблюди сірі ходять по життю,
А голка вхід їм вільний пропонує.
08.07. близько нуль першої години.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272677
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Не зібрав я прибутків фінансових,
Скупо капав в житті мені гріш,
Став для мене прибутком балансовим
Творчий доробок – за віршем вірш.
Навіває життя це поезію:
Фрази, рифми, віршований такт.
Я полишив мамонну претензію
І проходжу у творчості гарт.
В ній знаходжу собі сатисфакцію,
Збурену сплеском душевних сил,
Що беруть із життя інтонацію
Та від віяння м́узиних крил.
Набувають слова більше значення,
Став приємним тягар їхніх нош,
Я для себе відкрив інше бачення
У царині віршів, а не проз.
30.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272694
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Моє село, моя краса.
Ти все в хлібах у маках і волошках.
Нехай в полях виблискує роса,
Така краса лиш для людей хороших.
Іду в полях, лечу, як птах.
Село моє дало дорогу в вирій.
І котить вітер хвилю по хлібах,
І я життю радію, бо щасливий.
Пр. Роки летять, мов журавлі у вирій,
Село моє розквітло й буде довго жити.
Тебе люблю, для мене ти найкраще,
Я буду все життя тебе любити.
Моє село, моя краса.
Ти все в хлібах у маках і волошках.
Тут моя хата, тут моя рідня,
Серед людей трудящих і хороших.
Іду в полях, лечу, як птах.
Бо ти дало мені дорогу в вирій.
І тонеш ти в городах і хлібах,
Я тут родився і тому щасливий.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269045
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
За столом, там де груша крислата,
Позбиралася наша родина,
І матуся до власного свята
Застелила нову скатертину.
Наварила компоту із сушки,
Додала ще й шипшини і глоду,
І поставила з маком галушки
І в горнятка освячену воду.
Сік із яблук, який того року
Начавили під пресом у діжку,
І духмяного з м’якоттю соку
Налила в полив’яну гладишку.
На столі ковбасою запахло
І картопля із кропом парує,
І салатів напевно десяток,
Бо родина сьогодні святкує.
Як шкода, що збираємось рідко
І ми всі винуваті у цьому.
В день народження нашій матусі,
Ми злетілись до рідного додому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268787
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Дрібно дощик засіяв краплинами
З хмар, що вітер над нами зібрав,
Теплі дні десь за обрій полинули,
Я минуле собі пригадав.
Що в подіях булих розпорошене,
Де дитинство і юність мої,
Заспокоїться серце стривожене:
Всі літа поєднали дощі.
Хоч були ці дощі більш непрошені,
Їх спинити я часто хотів,
Задивлявся на хмари зволожені,
Прагнув гарних та сонячних днів.
Із дощами спішив я сховатися
Від напружень та слів гомінких,
В брязкіт крапель я прагнув вслухатися,
Забував негаразди при них.
Сірість, мряка були їхнім подихом,
Та вмивалось в них серце моє,
Різні думи з дощами приходили:
Смуток, радість, що все перейде,
Хоча сонце сховалось за хмарами,
Та воно нам засяє колись,
Нас утішить природа ще барвами,
Засиніє небесная вись…
05.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268620
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Як бути коли усе валиться з рук
Дратує товариша ручкою стук
Всілякі початки не мають кінця
Кохана не хоче іти до вінця.
Засохла троянда, яку так плекали,
Хтось випив вино, що зосталось в бокалі.
Дурна штукатурка упала на свято
Сусід он капусту бере так завзято.
Коза вже доїла вазон дорогізний
Маршрутка вже вкотре не стала в Рогізні.
А діти на килим розлили чорнило
За тим серіалом вам піца згоріла.
А тут на екзамені ручка не пише,
Співати так хочеться, але кажуть тихше.
І нерви на грані, й нема сигарети
По місту блукаєш й нема туалету
Здається дістало усе до кінця
І проситься фраза з міцного слівця.
Тут вихід один, тут не треба кипіти
Лише посміхнутись і все пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260100
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 18.05.2011
То смішна затія,
То бездонна туга...
Нерозумно, серце,
Так любити друга.
Без вінків і втіхи
В некупальські ночі,
Жалю мій далекий,
Що ти напророчив?
- Я чекав, щоб вийшла
Біла королева
В оксамиті ночі
Під сузір'я лева.
- Що тобі принести,
Рідна, в подарунок?
- Тільки теплий дотик
Золотого руна.
- Як на руно станеш,
Що захочеш в нього?
- Безум мій останній:
Лиш тебе одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260150
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Осознание светлых минут,
что текут как песок.
Мысли мои тебя берегут,
и ты в этом не одинок.
Я бы книгу тебе написала,
из всего, что в моей есть душе,
и собрав все что я рисовала,
залила бы до самых ушей.
И плевать на букеты сирени,
на звонки эти в два часа ночи,
просто стала сама я смиренней,
да и ссоры вдруг стали короче.
Мне б наполнить тебя моим счастьем,
хоть бы кроху суметь передать,
не сгорел ты с минувшею страстью...
Жаль что я разучилась ждать...
но искра та, что с первого взгляда
промелькнула - жива и сейчас.
И немного я этому рада,
что ругаем не мы и не нас.
Я б посланье тебе написала
но писать его нужно с умом,
в этих строках тебе всё сказала
если хочешь считай их письмом́́́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259448
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
І щастя більшого не треба,
За те, що ти у мене є.
Подякою йому за тебе,
Молитвою – ім'я твоє.
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
(АBbАbaАB)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254390
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Нас розділяють сотні кілометрів
У кожного із нас своє життя..
Та ти один, лиш тільки ти , скажу відверто,
Розпалюєш в мені шалені почуття..
Це не кохання, ні. Це розуміння і підтримка,
Це впевненість, яку даруєш ти,
Незапланована в житті моїм зупинка,
З тобою зійду на ній, лиш руку протяни..
Ти світ змінити хочеш, прославити країну
Я поруч завжди буду, підтримаю сповна
Поклич лише й до тебе я прилину..
..дурні наївні мрії.... у тебе є Вона..
Й лише для неї пишеш свої вірші,
Викладуєш в рядках свої ти почуття.
Чому не я? Чому навколо тебе інші?..
..тебе читаю лиш і сльози на очах..
Ну що ж, не доля бути нам разОм,
Та все одно про тебе мрію я щоночі..
Два келиха... і знову заливаюсь я вином,
Вдивляючись в твої небесні очі...́́́
P.S. мій любий друже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253471
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Ми живемо на світі грішнім.
Сам грішу, бо живу, як хочу.
Все це бачить Господь Всевишній,
Може Він нам відкриє очі.
Ми забули життя закони,
Десь поділася наша віра.
Вже у церкві не б’єм поклони,
А душа просто так, для тіла.
Лише хочемо гарно жити,
Не робити – відпочивати.
І не хочем дітей родити,
Про майбутнє своє подбати.
Тільки думаємо про гроші,
Вони нам не бувають лишні.
Хто порушить життя закони,
Покарає Господь Всевишній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253435
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Ще місто спить у кольорах веселки
І лишній подорожній площею бреде,
Старенькі вулички у ліхтарях-виделках
Давно замокли... Сонце де-не-де.
І скрізь сім фарб на хмарах, білім сонці,
Дощі періщать тихо по шибках,
Пронизує холодний вітер ті віконця...
Катедра спить, а Ратуша співа.
Та знов світило радує те око,
Стихія в далині повільно відступа.
Купаюся у променях заломлення стобоких -
Новенький день упевнено ступа...
09.04.2011 року 8:00 Львів (Ринок)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252589
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 10.04.2011
Коротка просинь – світлий шарфик дня –
Щоранку тонший, легший клаптик неба
До скроні висне й, може, так, як я,
До тебе тулиться і думає про тебе.
Коротка мить – ти допиваєш чай,
Терпкий, як світло вітряне, ранкове,
Гортаєш книжку наспіх, й знову я
Від тебе не змогла відвести погляд.
До вечора! – смієшся, і мені
Коротким щемом синь і сум зійдуться...
І доня щось малює на вікні,
І крапля сонця плаває у блюдці.
______________________________________
Плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1550610/639a0dfe41bf5a0eeb6145d21036bb436e8d302apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252470
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 10.04.2011
Розквітла троянда червневого ранку,
Вмиваючись росами - перлами вкрилась.
У гордій поставі, готова до танку -
Неначе принцеса в садку появилась.
Любуються люди - не квітка, а диво,
І пахне чудово, та коле до болю.
Шепочуться квіти - троянда щаслива…
І завидки чорні вмішались у долю.
Під вечір нещадно троянду зламали,
Пропала краса, і троянда зів’яла…
Лиш птахи всю ніч у садку щебетали,
Як ніжна красуня кохання чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252818
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 10.04.2011
Згадалися батьки і защеміло серце,
Хоч я ніколи їх не забував.
Любов’ю переповнилось відерце,
Якби я вмів – їм реквієм заграв.
Немає дня, щоб я про них не думав,
Щоб не котилась по лиці сльоза.
Їх дуже жаль і серце повне суму,
А на могилі, замість сліз – роса.
Шануймо їх, бо в нас батьки не вічні…
І, як підуть, згадаєте не раз.
Слова кажіть їм теплі і магічні,
Вони життєвий нам дали дороговказ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251997
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011
Коли не сон, не сум, а ніч в мені,
Ти відімкнеш широкі двері тиші
І нашу ніжність нотами напишеш
На срібній зорепадовій струні.
Твої думки течуть в мої вірші,
І, може, я звучатиму пречисто,
Коли торкнуться спраглої землі,
Як клавіш ночі, руки піаніста.
…Нам ранок край землі позолотив,
І тане шлях молочною дугою…
На світі бракувало б, мабуть, див,
Якби у нім не було нас з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251403
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011
Словесний дотик подиху вірша,
Солодкий присмак дикості із рими
Незнаний бриз лунає без кінця,
А муза повертається кудись незримо.
Шалений погляд ритму в кожен склад,
І ароматний амфібрахій тут роздався -
Люблю я римам надавати завжди лад,
Щоб кожен цим творінням надихався...
24.03.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249396
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011
Де верби, де цвіте калина,
Де журавлиний чути клик
Стояла втомлена дівчина
В очах у неї чувся крик.
Стояла мовчки і дивилась
З зінниць вогонь, кругом пожар
Ішла у прірву й не корилась
В душі любов, але не страх.
Уся заквітчана, чарівна,
Співає небо голубе в очах
Довга коса, немов царівна,
Жовтенька сукня в колосках.
Вона відчула порив вітру
А я дивилась із кутка.
Заплакала дівчина гірко
І кров текла з-під рукава.
Я підійшла й спитала тихо:
Допомогти? Усе гаразд?
Вона дивилась мовчки, гірко
Й схопила руку мою враз
Та повела мене до річки,
Де сонце падало у сон
У загадковості смерічки,
Де вся краса брала в полон.
Я закохалась в божевілля
У світло й яблуневий рай!
Потім... з`явилося насилля,
Війна і кров, димлений гай.
Ішли вперед перед очима
Опухлі діти і батьки,
А все що було жовто-синє
Зі злістю рвали на шматки.
І землі рідні вивозили,
І церкви спалювали вщент
Нову ідею в "рай" прибили
Маєш думку - значить "мёртв".
Ішли нові вже покоління
І все стогнало без кінця,
Туман овив всіх божевіллям,
Пустили сльози небеса.
Нарешті крикнув хтось: "Рятуйте!
Відкрийте очі на життя!
Ви нація! Свободу знайте!..."
І спалахнула знов війна.
Душу і тіло положили
За нашу з вами там свободу
А ми за те що вільно жили
Кидали хліба, цурались народу.
Цурались пам`яті й пісень,
Що мати над колискою співала.
Минала ніч, минав і день,
І в яму швидко все скидали.
І бігла там все та ж дівчина
Благала, плакала, молилась
Стояла гірко біля тина,
В душі любов і не корилась.
Лише мирно чекала спасіння,
Годувала колоссям синів
Жорстоко кидали каміння,
А вона жила в надії снів.
Із кожним забрудненим словом
Дівчина кров`ю стікала,
Омана усе! ...наче з ромом.
Її усе менш помічали.
Вона підійшла до обриву
Підбіг до дівчини хлопчисько.
Гордо назвавсь її сином,
Заплакав і вклонився низько.
Стояла там біла береза
Бруньки її вмить проросли.
Звернувся хлопчина до неї:
"Україно, ми твої сини...!"
Заплакала я і затихла
Дівчина втекла між вітри
Я знаю вона ще не вмерла
Душа її з нами живе...
Лиш ми українці поснули,
Забули ми давні роки,
Про мову, свободу забули
З пустого чекаєм весни.
Ридали забуті ікони,
Плакали хвилі Дніпра.
Велика ціна у свободи,
Але ти є, країно, ти жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247716
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Сидиш – вставай,
Ідеш – спіши,
Лежиш – стогни,
Біжиш – співай,
Як п’єш – то будь,
Їси – смакуй,
Свербить – чеши,
Твориш – малюй,
Як ніч – то тьма,
Як сонце – день,
Зустрів – судьба,
А «Будьмо» - «Гей» !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247427
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Горько плачет и стенает
Грешная душа моя,
Ко Всевышнему взывает:
«Боже, Ты помилуй мя!»
Уподобилась ты Еве
И позарилась на снедь,
Запрещенную на древе,
Змий завлек коварно в сеть.
Устремилась за Адамом,
Грех желала ты сокрыть,
Стала будто скверным Хамом,
Захотев отца стыдить.
Не пошла ты за Давидом,
Много плакавшим, что он
Любодействовал с убийством,
Слезно написав псалом.
Горько плачет и стенает
Грешная душа моя,
Ко Всевышнему взывает:
«Боже, Ты помилуй мя!»
За чужим была томима,
Как Гиезий, мзду любя,
Струпная болезнь покрыла,
Обнищавшую, тебя.
Соломон, познав всю мудрость,
Возлюбил распутных жён,
И постигла его скудость,
Хоть богат был, славен он.
Ты ж, душе, того желала,
Знала мудрость, но увы,
Любодествовать мечтала
И пришла во скудость ты.
Горько плачет и стенает
Грешная душа моя,
Ко Всевышнему взывает:
«Боже, Ты помилуй мя!»
Подражала ты Исаву,
Первенство продав за снедь,
Возлюбив коварство, славу,
Кайся, не греши ты впредь!
Верность Богу не хранила,
Как Дафан и Авирон,
Их земля живьем сокрыла,
Моисей предрек о том.
Словно Каин возроптала
Ты на брата своего,
В мыслях мстя, ты пожелала
Гибели души его.
Горько плачет и стенает
Грешная душа моя,
Ко Всевышнему взывает:
«Боже, Ты помилуй мя!»
Позабыла Ниневитян,
Покаянный их пример –
Плач, что пепелом пропитан,
Не желавших больше скверн.
Убегай, душе, Содома
И Гоморры, словно Лот,
Будь ты Господу угодна,
Не живи ты будто скот.
Кайся Богу ты, как м́ытарь,
Не гордись, как фарисей,
Будь слезами ты омыта
И крепись среди скорбей!
Горько плачет и стенает
Грешная душа моя,
Ко Всевышнему взывает:
«Боже, Ты помилуй мя!
Как Петру, подай мне руку,
Возведи из глубины,
Не отдай меня испугу
Волн житейской суеты.
Как разбойник, я взываю:
Ты мя, Боже, помяни,
Хоть в грехах я утопаю,
Но по них Ты не суди.
Да войду я в Твое Царство,
Ты очисть меня от скверн,
С покаяньем дай лекарство,
Да не буду я презрен!»
09.03.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245939
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Его глазенки так нежны,
В них и печаль, и грусть, и слабость.
Любовь и ласка всем нужны,
Ему же дружбы не досталось.
Тихонько он сидит у клена
И грустно смотрит вам вослед,
Как потерявшийся ребенок...
Горит в глазах вечерний свет.
С тоской скулит на тьму, что птицей
Парит, снижается над ним,
Ему под кленом плохо спится,
Тоскливо, грустно быть одним.
Потерянный, совсем нездешний,
Забытый Богом и людьми,
Он кажется таким потешным,
Глаза же просят о любви.
Он будет другом, самым лучшим,
Поверьте только вы ему,
Вам никогда не будет скучно
Или тоскливо одному.
Глазенки, полные печали,
С надеждой вам глядят вослед.
Никто его не замечает,
Не видит исходящий свет.
Остановлюсь я возле клена,
И завиляет он хвостом,
И вот уже глядит влюбленно,
Как будто, правда, он влюблен.
Теперь ты мой, комочек шерсти,
Отныне будем мы вдвоем,
С тобой навеки будем вместе,
Невзгоды все переживем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226747
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 08.03.2011
Віяв вітер вечоровий,
Сосни ним гойдались,
Потемніли сині гори
В час як ми прощались.
Місяць хмари заслонили,
Мов ховали щастя.
Час спинити ми хотіли,
Нам ще хвилька здасться.
Ледь побачу твої очі
В цім химернім світлі,
Що розлуку нам пророчить,
Що піймає в сіті.
Ѓору місяць ледь торкає,
Наче разом з нею,
Та пізніше покидає,
Лине за зорею.
Наша зустріч ця минає,
Віддалятись мушу.
Смуток серце моє крає
І тривожить душу.
Пригорну тебе ще трішки,
Втішусь поцілунком.
Збережу гірські доріжки
Красним візерунком.
Пам’ятатиму покоси,
Де ми проходжали,
Як великі пишні сосни
Наче нам шептали:
«Бережіть своє кохання,
Будьте ви щасливі!
Хоч бувають розставання,
Будьте терпеливі!»
Застелялись полонини
Любо килимами.
Як гляділи ми з вершини,
Піднеслись серцями.
Аромати трав пахучих
Гори розливали,
А скелясті їхні кручі
Подих тамували.
Бистра вода все шуміла,
Камінь обмивала.
Наша зустріч пролетіла,
Віра утішала,
Що ми будемо ще разом,
Краще в нас майбутнє,
Лиш приходить тільки з часом
Кохання могутнє.
24.02.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243161
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Я знов закохалась безтямно,
Я знову метелик, чи птах.
І сяє коштовно кохання
В зелених, як в мавки, очах.
А люди, душею порожні,
Що тільки плітками живуть,
У бік мій відверто й безбожно
Влаштовують свій пересуд.
Я - відьма, сказали, напевне,
Про це прочитали в очах.
А очі - як літо, зелені -
Зібрали смарагди в світах.
Про мене сказали - чаклунка.
Закохую поглядом вмить
Старих, молодих, зовсім юних -
І кожен коханням горить.
А я - не чаклунка, не відьма,
Сама я в тенетах навік,
Сама зачарована, видно.
Можливо, це ти - ворожбит?
Мої малахітові очі
Розкажуть за мене без слів,
Як знову зануритись хочу
В смарагдові очі твої.
24-25.02.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243279
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Сумрак город покрывает,
Время дышит тишиной,
Сердца пыл с ним остывает,
Мысль становится благой.
Желтым светом от высоток
Замаячил город наш.
О прошедшем отголосок
Прячет сумрачный пейзаж.
Гул машин, чуть тараторки,
По асфальту шин накат.
Светофор особо зоркий,
Огоньки его горят.
Тени городом мелькают,
Спешно тянет всех домой.
Звезды в небе полыхают,
Месяц скрученный дугой.
Лай собаки где-то слышно,
Рада темени она,
Погулять из дома вышла,
Засиделась там одна.
Ветер шебаршит вечерний,
В мыслях день, как бы мираж.
Ищем лучших уяснений,
Чтоб не тяготил багаж.
Тех событий, миновавших,
Вдаль унесшихся в закат,
Днем бывало нас смущавших,
Что теперь пошли на спад.
19.01.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235782
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 21.02.2011
З дитячих наймиліших сновидінь
лише одне пригадую затято:
тоді до мене ангел прилетів -
мій добрий вісник трепетного свята.
В світ безкінечних радостей водив,
на крильцях підіймав до веж дзвіниці,
сяйливі промені виловлював з води -
я їх пила, і не могла напиться.
Перешуміли зливами літа,
лягла до скронь непрохана пороша.
Тепер до внучки ангел приліта -
леліє сни спокійні і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238609
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої, диво – хрущі, не хрущі з Колорад.
Мої ластівки - білі й червоні.
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі - озерні, щасливі, мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком.
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238850
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Я буду стояти, не хочу тремтіти,
Бо холод крижиною ляже на плечі.
Кохання триває і сонечко світить,
Життя попереду, ще день, а не вечір.
Сніжинка – це квітка, а квітка – це мрія,
Чарівна усмішка, щасливе кохання.
Живу в цьому світі, бо є ще надія,
Яка, наче зірка виблискує зрання.
Цей блиск, ніби промінь, що світить і гріє,
Це погляд в майбутнє, без часу і ліку.
Вогонь не згасає, вогонь пломеніє
І буде теплом зігрівати до віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238478
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Коли відкриюся тобі,
Цього направду я не знаю.
Боюсь зізнатися собі,
Тебе навіки покидаю.
Боюсь сказати тобі вслід,
Що я насправді не кохала.
В моєму серці синій лід,
Тепло моє зима сховала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235173
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Такая жизнь по плану
работа, отдых, отпуск.
Подарки из Вьетнама
и много ерунды...
Мы ДЕТИ, пока МАМА
ЖИВА!... а будет драма!
и я всё понимая
готовлюсь... НО! УВЫ!
и вечно я страдаю...
порой себя ругаю!
Зачем смерть призываю?
живи!Живи!ЖИВИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236259
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Кожен пише про своє,
В клубі завжди друзі є.
Я ж у клубі живу ними,
Пропоную нові рими.
Груздева є, Тепла осінь,
Є Змія і Круля Зося.
Зая є, Зелений ГОТ,
Є Сідий і Марізонд.
Анка є і є Ангора,
Азіат, і є Аврора.
Айві, Алін і є Айстра,
Чу, Чуха, а також Майська.
Вова, Чорний чоловік,
Навіть Проданий є сміх.
Є Махно і Маша Мері
Всім відкрити в клубі двері.
Є Серьогіна в нас Інна,
Інга є і просто Іма.
Є Монгол, Метис, Мостов
І Тарасик Шелестов.
В нас є Лесь, Годун Наталя,
Корсак є і Неба Краля.
Мирослава, Уніат,
Кожен друзям в клубі рад.
Діва є і є Фате,
Юлія, Ватанг, Хорхе.
Є Борисівна, Даріна
І Васина Катерина.
Є Байстрюк, Бунтар, Балкан,
Хельга Ластівка і Хан.
Є Ваньоха, Велеслава,
Вася, Васса і Варвара.
Йожеф Фламберг, Маріана,
Є Окрилена, Оксана.
Жовте небо, Ліля Бо,
Борода і Куван До.
Є Надєжда, Матіола,
Андрій Найт, і Коржакова.
Пастернак Іван, Павло,
Оскар є і навіть О.
Чорний є у нас Дем’ян,
Вольна Птиця і Балкан.
Є Шевчук Володя, друзі,
Його знають всі в окрузі.
Габа в клубі є Оксана
В інтернет заходить зрана.
Є Омега, Серафима,
Ана Пест і є Людмила.
Анатольєвич, Нінель,
Доммерштерн і Камаель.
Є Вєдомая Любов’ю,
Юта є і навіть Ю,
Всіх Вас друзі я люблю!
Вітер, номер в нього є 07,
Р. Строїнський і Рі Джин.
Нині досить, вже стомився,
Може десь і помилився.
Дехто каже, що піарюсь,
Через те і закругляюсь.
Більш не буду римувати,
Вип’ю чарку й піду спати.
ВСЕ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234428
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Замружиш на мить свої очі
І знову полинеш туди,
Де казка у зоряній ночі
Губилась між безліччю днів.
Там ніч обіймала ласкаво,
Там зорі плели оберіг
Там хвиля єднання шукала,
А берег стелився до ніг,
Там вітер співав в очереті,
В акаціях вогник жеврів,
І в місячнім сяйві намети
Пливли, як важкі кораблі…
Якщо повернутися хочеш
У казку, що біля води.
Замруж на хвилиночку очі –
І знову полинеш туди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217187
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 16.11.2010
Прости мені мою любов,
Прости не мій, коханий мною.
Холодною торкаю я рукою
Застиглі сльози під щокою.
Простіть мені моє життя-
Кому принесла вдосталь муки,
Кому турботи додала
Простіть мене, я плачу... Боже!
Прости мені мої гріхи,
Пору зневіри і провини.
Прости мені мої думки,
Малу увагу до родини.
Я каюсь, прошу, ти прости,
Бо недостатньо полюбила
Людей, як любиш їх всіх ти
І в цьому є моя провина.
Простіть, я прошу, друзі вас
Мої недоліки, проблеми
Простіть мене, що довгий час
Закрила серце для людини.
Прости мені і не коханий,
Хоч я і дякувать маю тобі,
За подаровану увагу,
Коли надії забрала усі...
Моя матуся, моя кров
Не плач, за мене ще невмілу.
Ти дарувала всю любов,
А я не знала, що є цінне.
О, Батьківщино! Рідний край!
Закохана до болю я в простори:
В лани, сади, у водограй,
Безкрає небо і високі гори.
Життя-ріка, а час хоч вічний.
Летить, біжить, а ми живем.
Я прошу сил і дотик ніжний
Із вітром сльози вдаль несе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214301
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 05.10.2010
У серці живе Україна,
Незмінна квітучість садів.
До столу збереться родина
Співати козацькі пісні.
Всі прийдуть і батько, і мати,
І сміх буде литись дзвінкий.
Всі прийдуть до рідної хати
І день стане світлий, ясний.
Блищать вишивані сорочки
І хліб запашний на столі,
Бабуся в квітучі рядочки
Рушник вишивала мені.
Рушник вишивала на щастя,
Достаток, удачу, добро.
Рушник вишивала на долю,
Щоб сіялось в хаті тепло.
У серці живе Батьківщина,
Історія, рідний мій край,
Колоссяна й житняя нива,
Стожари, гаї, водограй.
Навіки Ти будеш тут жити,
Нестрашні ні війни, ні біль.
Навіки я буду любити
Країну калинових мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209804
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Дорогие коллеги по творчеству, бесценные ценители Поэзии, сердца, запавшие на чувство "созидания вечного", талантливые и доброжелательные инженерно-тех.помощники - поэты в своих мирах!
Время размышления, где сайт и сайтовцы находятся сейчас, на каком этапе, что хорошего у нас и что требует легкого касания неслышной мягкой кисточки, наступило еще летом. Но, очевидно, сам я был не готов начать говорить. Сейчас в мыслях посвободнее. Прежде всего, хочу извиниться перед моими украинскими коллегами за выбор сегодня русского языка - просто у нас пользователи - из 22 стран. Данная статья - одновременно и поисковое полемизирование, и ответы на вопросы, на которые выскрестовализовывается ответы и постановки самим себе задач. В то же время выношенные тезисы будущего для сайта, да, и возможно, для некоторых из нас. И, рад буду возникшим в ходе написания находкам(это я к природе :)
Часть 1. О настоящем
О волшебных причинах работы сайта.
Начну с небесной благодарности нашему модератору (зовут его Олег)!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Именно благодаря Олегу сайт существует вообще и плодотворно работает сейчас. А особенно, после весны 2005 года. Когда здоровье одновременно провозгласило мне со всех ветров - стоп! Хватит! Довыступался! Дописался! Досоздавался! Доработался. Когда стоял вопрос не сайта, а выбора утра, когда со всем можно щелчком покончить и перестать "тащить" счастливую свою судьбу-службу. И тогда Настоящий Олег самостоятельно, без просьб, указаний, зарплаты, должности, финансирования - развил великолепно дальше наш сайт. Сумел оправить его от грязи, выработать самофункционирующую стратегию и ежедневно, ежечасно ее совершенствовать. С Вами! С Вами, мои ранимые, требовательные и талантливые сердца…
Думаю, Вы присоединитесь в своих постах "спасибками" Олегу!!!
Об алгоритме настоящей работы сайта
Модератором был успешно внедрен метод дистанционного управления примерными (как образец) блоками сайта в рамках общего вектора развития. В связи с этим, если Организатор Конкурса (допустим, из Гонконга, Вологды или, не дай бог кому-то, - из "Матросской тишины" ) принимает работы-стихи, комплектует критические обзоры, выбирая и давая психологический кредит Судьям, Жюри САМОСТОЯТЕЛЬНО, то надо допускать и мысль и сценарий развития: Он и САМОСТОЯТЕЛЬНО может удалять любые, раздражающие его комментарии, посты, критику, стихи и т.п. Такова была идея Модератора. Хотя, это больно удаленным, искренне корпешим на чужими работами…
И уж поверьте в непредвзятости Модератора. Вопрос здесь состоит, если хотите, в европейскости: в Европе людей научили следовать правилам. Как научили - это вопрос к нашим неучам-гос.управленцам, но - там научили. И никакому Ведущему в голову не приходит, например, удалить чей то пост, если договорились не удалять… У нас из-за принятой с кровью развращенности, каждый, добравшийся к любой власти, часто ищет (и находит!!!) возможность залезть на стол, управляя. Однако, анализ текущих утрясок на Сайте находится в несколько иной плоскости. И это в следующей, важной для понимания многого, главе.
Об существующих отношениях между поэтами
Это странно. Сэ курьё, как более точно отражает французский язык подобные состояния. Дело в том, что на психо-соматике происходит редкая ненависть, крик в мозгу, притупленная ревность-самоистязание при замечании работ других, живущих поэтов. Я не врач для поиска причин, но пользователь, который знает это и пытается анализировать. И тут все дальше зависит или: от общего уровня развития отдельного Творца (об этом, позже) или от степени его профессионального погружения в мир поэзии. По последнему - если творец 24 часа в день пишет, спит и пишет и т.п., ничем иным не занимается(как и дОлжно быть, если он - Писатель), то у него - естественное состояние профессиональной ревности к опережающим коллегам. Это можно подать на примере моей, и не только, семьи. О дедушке моем рассказывают, что когда он около 2-30 утра завтракал перед выездом в поле и слышал проезжающую мимо с, уже позавтракавшими, подводу, он бросал ложку и бежал, ругаясь, догонять. Это профессионализм. А в случае, если человек целый день занят другим и пишет время о времени, то и чувство противостояния у него притупляется и оживает лишь, например, при чтении чужих работ. Люди, прошедшие ВЛК(высшие лит.курсы) поддержат меня. Например, у меня в группе через полтора месяца учебы была показательная ситуация: на обсуждении моих работ один из самых активных, доброжелательных помощников из числа группы(сам, кстати, писавший не просто бред, а …-можете найти слова сами: ) представляя работы начал перед публикой: "Добрый день всем. А где, собственно говоря, стихи? Мы все Евгения любим, но на страницах я стиха не нашел" И сел на место. Вечером на моей пьянке он был самым веселым и счастливым, да еще более доброжелательным. Конечно, дальше выступающие ситуацию исправили.. У того парня сработала ревность, при доставшемся ему стечении обстоятельств. Но такие примеры есть у всех И у всех свои. Закалка настоящего рода - один из необходимейших кирпичей фундамента каждого поэта!!! (Если бы мне в свое время такое кто-то подсказал…) А справляться с собой после такого приходится месяцы. Иногда - годы…(Здесь не говорится сейчас о: по-жизни бессовестных, с которых, как с утки - вода) К сожалении, или счастью, поэты, как петухи, не терпящие рядом других петухов. С этим надо смириться и радоваться, если в общении нам попадаются истинно сердобольные, доброжелательные и полезные друзья-критики.
Вообще о критике поэзии
Настоящий вопрос - наиболее интересный и безаксиомный в литературе. Дело в том, что каждый Творец рождается с доминирующим мотивирующим алгоритмом принесения своей идеи в эволюционирующий мир. Так один - басит аллитерацией, иной грузнет в тавтологии, иной научился кормиться парафразами, выдавая на гора вечные девизы, иной франтуется лаконизмами, иной - до сих пор строит сонеты, кто-то усовершенствует катахрезу, добиваясь ее права на жизнь, кто-то любит каламбурит билабилальным муканьм и действительно постепенно становится метром в звуках. Я, например, сторонник строгих размеров, пусть и разных со свежей, собственной рифмой. Однако, ни один стиль не является залогом успешности.
Успешность: если твоя находка - служит ВСЕМ людям, например фраза "Як тебе не любити, Києве мій!" или "Если б знали Вы, как мне дороги Подмосковные вечера" или "Я памятник себе воздвиг нерукотворный" и т.п. И если по каким-то причинам РЯДОВЫЕ ЧИТАТЕЛИ находки поэта не вспоминают и не цитируют - значит: или написано не так, или еще не время, или общество не готово!
Посему, и разные критики обращают внимание на разное: один - на рифму, другой на размер, третий - на музыкальность, четвертый - на свежесть, иной - на историчность, или аллегорисность, или последовательность. Другие - на образность, современность, своевременность, вечность утверждений. И т.д. И ввиду того, что видов поэзии - не счесть, то и индивидуальных пакетов наборов анализирующих свойств к конкретному произведению - миллион. То есть, миллион взглядов. Но самое интересное, не знаю, понимается ли это всеми, что и рядовые читатели, для которых собственно и создаются шедевры - тоже различны! И по зодиакам, и по имущественному положению, и по религиозно-патриотическим воспитаниям, и по процентности потребности в чувственности, поэтичности, и во врожденных аппаратах потребления и оценки образности. А самое главное - по НЕОБХОДИМОСТИ им поэзии!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Терпимость к иному образу мышления - человеческое развивающееся качество. Среди поэтов оно проявляется(но редко : в допустимости чужих взглядов на свое родное. Не было бы у нас поэзии - нам бы встречались более прозаические случаи в жизни для обучения наших душ терпимости. И никакой Модератор этому не поможет. И надо понимать, что вытершему чужую критич.статью, все равно придется встретиться с таким же в жизни, но на этот раз - с влияющими факторами на него или его любимых. Это - основа интеллектуального развития Человеческого Вида. Вот пример, не совсем к месту, зато заставляет задуматься: в Париже сейчас несколько представителей африканской расы выкупили музейные комплексы и к ним французы устраиваются работать поварами, менеджерами, секретаршами. К этому надо быть готовыми, как и к тому, что славянский мужской идеал постепенно вытесняется у женщин пакистанско-турецким интересом. И как только арабские народы станут более европейскими… Правильно. И тут вычеркиванием чужих (вскрывающих проблему или ее тупящих) критических анализов не спастись. Нужен диалог. Как только Организаторы локальных конкурсов на сайтах дискуссионность полностью примут, им станет самим легче в жизни. А мы, рядовые наблюдатели-чатовцы "Клуба поэзии" теперь легко можем знать, созрел ли Организатор Конкурсов для более Высоких Дел или на Он на долгом пути. Для этого и существует сайт. Я же лично низко кланяюсь Каждому Организатору, Члену Жюри, Критику! Вы еще - толерантны… Я бы за себя не ручался…:
О ранимости поэтов
Данное обозрение об умении щадить! Если продавец в супермаркете продает чужие ножницы, тоо ему критика ножниц до одного места. Если критикуешь рабочего выпускающего один вид кирпичей за один негодный кирпич - рабочий ухмыльнется и постарается не пропускать брака. Но если приходится критиковать конкретного мастера за произведение, над которым он умирал долго и истощимо, то мастер и обидится и расстроится. Тоже начнет себя яростно и искренне защищать(вспоминайте поэтов, защищающих свои произведения) Возможно, защита примет и активные наступательные формы (здесь речь не идет о конкурентной, проплаченной пропаганде-прим.) Так и с поэтом. Из-за того, что творит индивидуальное произведение, что долго изнемогает над формо-образо-содержанием, соответственно Поэт ранится от критики, тем более огульной, тем более расходящейся с его канонами, жестокой, острой. А особенно - от правдивой!!! ( О ситуациях с нецензурщиной - в след главе) Здесь можно только нам всем пожелать: с одной стороны быть щадящими в выборе характеризующих эпитетов, с противоположенной стороны - быть храбрыми, читая о себе и своем произведении все, что говорят и думают другие. Иллюстрацией к реакциям на критику - следующий случай. Прошлым летом, покупая на парижском рынке кровянку, дома заметил, что она начала киснуть. До этого я ее у этого же человека покупал лет пять каждое свое парижское воскресенье. А тут - чуть порченная… На след выходные, покупая, стал принюхиваться. На удивленность продавца-производителя, объяснил, что прошлый раз кровянка была испорчена и на этот раз я решил удостовериться. (Все таки лето-все быстрее портиться).
Сначала продавец побагровел, потом прошипел что-то рядом работающей жене, потом заорал, что мне ничего не продаст!!! Заорал, что Качеству и репутации у него посвящена жизнь. (Французы действительно делают все исключительно качественно в своей массе!!!) Потом заорал ко всем остальным продавцам, чтобы я покинул рынок. Я был в шоке. Рынок там длиной около 800 метров один ряд. Мне больше никто ничего в то утро не продал, игнорируя мои вопросы и не встречаясь взглядом. Пришлось обалдевшему ретироваться. И как я следующий раз шел на этот рынок, лучше меня не спрашивать…
Об использовании нецензурщины в письме
К сожалению, ни один Модератор, ни сто Модераторов не в состоянии очищать конюшни… По-крайней мере, от первых, разовых испражнений. Тут все глубже. И помогли мне в понимании бурятские(считай монгольские) жрецы. По их верованиям, поэт, использовавший мат, долго станет это отрабатывать в реальной жизни, т.к запечатленное слово служит двигателем и постановкой эволюции, формированием уровня читателей. И если кто-то капканит и рассаживает грязь… Опять же, проверил на себе - сам грешил дежавюшными изысками с пьяной лексикой. Потому, стоит лишь молча пожалеть тех, кто не понимая, кличет на себе прожектора контроля с Вышки. Слышащий - поймет, изголяющийся - придет к подобному в свое, заслуженное им, время.
Об использовании сайта "Клуб поэзии" для раскрутки личных ресурсов
Всем свойственно развиваться. Останавливаемся - начинаем хиреть. То же и к врожденным организаторам. Конечно, тусуясь с нами, они не могут терпеть, что все это внимание - не к ним. И естественное их желание - творить свои страницы. Это естественно. Так вот, создавая сайт, я ни в коей мере не старался конкурентно вытеснить других, хотя возможностей - валом! Цель - построить залы для общения и развития. Многие помнят первые мои обращения с заверениями: сайт - не пропаганда Юхницы, а пропаганда поэзии. Просто на мне - программисты тренировались, привлекали внимание, отрабатывали ошибки. Вспомните, сколько сальности и пошлости пришлось проглотить, принять, умыться и на своем примере для других уже делать более защищенные форматы. Постепенно все реализовывается. Но менеджерскому типу часто свойственно, не понимая деликатности, боксировать на площадках для лепки пластилином. Недавно вот, даже одна суппер талантливая поэтесса и критик(действительно!) обратилась к моему юристу с просьбой вмешаться и спасти "несчастную поэтессу" от произвола Модератора. А проблема только в ее непрекращающемся пиаре своего ресурса. Позвольте: во первых - это стоит денег. Нет денег - покопай картошку для модератора или сделай другое приятное… Во вторых - если тебе это надо - обратись и мы сами тебе поможем. В третих - дурных то с нас не надо делать: ВСПОМНИТЕ, как первокурсник пытается втюхать что-то доценту, прошедшему восемь лет общаги, козления чертежей и пятилетия "шведских" семей. Да этот доцент тебя видит насквозь - сам же не раз бухал так и ловчился… В четвертых - если кто-то считает себя цивилизованным - пусть использует цивилизованные методы. В пятых - подстольное использование моих коллег, как и Ваших друзей, жен, мужей, сподвижников - это беспринципность, которая все-равно накажется Землей (поэтический талант то - от Бога…, может и угаснуть…) И никогда проект, построенный на неправедности - не принесет счастья. Даже, если он состоится. Ведь видим мы обычно начало сказок. И часто не знаем, что случается в жизни тех, что извиваясь, построил дом на чужих участках. А в доме возможны и ссоры, и дележи, и инфекции, и …сушащее, гавкающее стенами, одиночество.
Часть вторая. О развитии сайта
Развитие поэта и развитие сайта - вещи всегда взаимосвязанные. Это, как планка, как выставка. И от ее уровня ее Участники или сами растут или находятся в вечном регрессирующем состоянии.
Тезисы развития полезности ресурса "Клуб Поэзии"
Этап самоорганизации прошел успешно. Теперь необходимо нам сконцентрировать все небезразличное внимание на аспектах улучшения качества интернетного поэтического Клуба. Начну с Конкурсов. Мне они нравятся. Но не очень. В чем-то совсем не нравятся. Ну, не то, чтобы совсем…Но - не то… Поясню: Сейчас Сайт напоминает форум придумывальщиков японских роботов, которые показывают свои творения друг другу на ежегодных демонстрациях новинок и где присутствующие - исключительно Инженеры, которые и привезли новинку. Ни тебе прессы, ни тебе независимых экспертов, а главное - без внимания реальных будущих пользователей, которые и скажут - это фишка мне до фитиля, а вот эту бы я заказал… Но форум наш и без производителей серийных - которые могли бы изготовить для пользователей - представителей журналов, издательств, Поэты для таких же, как сами у нас публикуются, сами правят, критикуют. И все умирает в них!!! Потому, буду благодарен за идеи реализации следующих важных составляющих:
1. Пополнение в сайтовскую библиотеку классической поэзии стран, в которых наши пользователи живут. Такое пополнение будет всегда полезно для всех форм пользователей поэзии: читателей, учителей, аматоров, любителей, прессы. А у нас - Беларусь, Норвегия, Израиль, Казахстан, Германия, США, Латвия, Молдавия, Эстония, Англия, Польша, Испания, Нидерланды, Узбекистан, Япония и др. Гарантируем вечное присутствие фамилии автора( по длине жизни сайта), добавившего основную поэзию страны, в которой он живет!
2. Проведение Мужественными Организаторами Конкурсов, по тематике - полезных для использования находок и работ поэтов в реальном обществе! То же относится и к расширению форм поэзии - сказка, пьеса и т.п.
3. Нахождение причины, причин (зацепки, зацепок), почему обычные люди станут заходить на наш сайт, наслаждаться нашими изысками, и тем самым, запоминая нас, поэтов. Мы открытия постараемся внедрить
4. Нахождение и реализация важнейшей цели - привлечения к Жюри многочисленнейшей армии обычных людей через чтение, голосование( не так, чтобы родственники поэта голосовали за него четыреста раз за минуту - но это уже вопрос о нашем месте в движении к Европе)
5. Реализация идеи включения Сайта в программы пользования в школах, детсадиках и Вузах Украины, России, Белоруссии и.т.п. а для этого структуризация поэзии Сайта по удобному путеводителю. Очень жду Готовых Взяться!!!
5. Насыщение сайта неприсутствующими у нас поэтическими работами живущих поэтов для возможности быть всем нам в курсе эволюционной гонки.
6. Создание таких порталов: песни, пьесы в стихах, рекламных речевок, и т.п и создание на Сайте доступной плоскости, куда вынуждены будут обращаться Пользователи поэзии - режиссеры, музыканты, воспитатели, общественные деятели, коммерсанты и бизнесмены, рекламщики, топменеджеры, издатели и т.п.
7. Популяризация сайта современными способами Интернет продвижения, что повысит осведомленность о нас во всех странах.
8. Поиск заинтересованного топ.менеджера по продажам рекламных Интернет-площадей, что повысит весомость каждой строчки проданных страниц.
По многим из пунктов - мы готовы выделить очень достойную зарплату с контрактом по сроку для реализации конкретного аспекта.
Со своей стороны, если из указанных восьми пунктов в ноябре-декабре, что-то сдвинется с места, то я готов в январе инициировать выпуск ежегодного сборника с рабочим названием "Работы-победителей конкурсов Лучших поэтов Клуба Поэзии 2007" страниц в 150-200 хорошего формата с фото авторов. Выпуск - это максимум месяц-полтора. Тексты ведь есть. А первый раз - будет 2006-2007, то есть за два года. Потом попробуем продать через книги почтой. Посмотрим.
Готов и к награждению победителей. Просто, пока не ясен необходимый бюджет, формат, надежность начинания, ответственных за это.
Индивидуальные тезисы по будущему поэзии и уровню мастера
На мой взгляд, не важно, в каком стиле ты пишешь, важна внутренняя обусловленность, мотивация, свежесть и чувство меры и красоты. И, конечно, чтобы цель произведения не приходилось объяснять дополнительно двухчасовой, яростной, защищающей лекцией "недоумковатому" читателю. Читатель ведь прав. Не понравилась новогодняя игрушка - купят другую. И ты хоть распинайся, объясняя, что она, дескать, ионизирует целый квартал излучением Успешности и Счастья с самой Альфы-Центавры. Покупатель и потребитель ведь тратит личное время и деньги, чтобы прочитать. Зачем мне секретарша, которую я не хочу, даже если она умеет еще жонглировать горящими мечами и подобно гаррипоттерскому посланцу Кингсли - помощнику Премьер-Министра от министерства магии , тексты бирает и делает все в десять раз быстрее. Хочется иметь рядом секретаря-образ-Вдохновение :. Так кому-то и не нужны пока наши стихи. А ищут и купят другие! Человек заждался уже положить рядом лист с Поэзией, в которой Человек нуждается.
Поэтому, позвольте сформулировать два следующих насущных принципа:
1. Борьба с собой, чтобы быть достойным читателя! (а не одобрения со стороны коллеги по цеху)
2. Агрессивная Борьба за внимание читателя.
Видите, в конце - ничего нового не получается. Или получается? :
Эпилог
И последнее - как обещано - об уровне личного профессионализма. Естественно, это мое ИМХО, как пишут футбольные болелы. У меня в Альзасе есть друг - гениальный портретист. У него есть все, но он не спит ночами, выгоняет жену до утра, чтобы не мешала творить. Он и говорит." Боже, сколько тем через портреты я не выдал: взаимоотношение Франции с Африкой, измену соседки к своему любовнику?" И так каждый раз называет еще и еще. Потом - "сколько техник я не освоил?" "В скольких конкурсах я не победил?" Портрет у него стоит от 4000 евро. Говорю: "Круто живешь…", А он отвечает:" Так я дорого стоить начал лет семь назад(ему сейчас 56). А писать картины - в 14,5 лет. Зато я теперь хоть из куста с листочками проявлю портрет любой Анжелы Девис!" И с упоением перечисляет виды техник и полотна, на которых может выдать работу, но… с особым раздражением, протягивая руку к Бургунскому красному, начинает перечислять, что у него еще не получается, или до чего не дошли руки. Разозлившись, уединяется и начинает черкать эскизы. Чтобы он тратил нервы на какого-то антипода в Сайтах - я не замечал!
Не получается, чтоб яйца не высиживать.
Что' взмахи саблей без тончайших тренировок?..
Мы покупаемся капканами престижного,
Как глухари, под осень, петлями бечёвок.
Вокруг: ой цены, предложенья надвигаются!
В них без анализа - ты, что глухарь на мушке.
И только тот, кто твёрдо стал бездонной Матрицей -
Имеет шанс не ныть ограбленной кормушкой.
С огр.уваж. ко Всем Ваш Евгений Юхница
П.С. Просьба, при перепечатке другими изданиями, указать
источник - Клуб Поэзии. Мерси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46331
дата надходження 15.11.2007
дата закладки 24.05.2010