Так пахне твоє волосся,
Як пахнуть весна і літо –
Так ніжно осінній вітер
Колише у полі колосся.
Так дивляться твої очі,
Як дивиться синє небо,
Як сяють у небі зорі,
Як збуджують теплі ночі...
Дивитись на твоє небо,
Вдихати твоє повітря,
Одну лиш Тебе кохати,
Одну лиш Тебе хотіти
І в твоїх очах читати,
Як пахнуть весною квіти.
8 грудня 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160111
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 16.03.2010
Життя – це гра, а люди то актори. Ти був лялькар, а я маріонетка. Мене тільки недавно виготовили, я ще не встигла зіграти жодної ролі. Усе було мені нове, ще не пізнане. Але ж ти був досвідченим лялькарем, ти зумів захопити моє ще дерев’яне серце розповідями про театр, про сцену – вир у який поринаєш з головою.
І я погодилася, я зіграла з тобою п’єсу під назвою «Перше кохання».
Ти був досвідченим лялькарем…
Уміло тягнув за тоненькі ниточки моїх почуттів, а я піддавалася кожному руху твоїх чарівних рук.
Ти був досвідченим лялькарем… тому я довірилась тобі.
Ти рухався поступово, терпеливо. Я не помічала як ти потихеньку підрізував ниточки моїх почуттів, тим самим забираючи по краплині мою свободу. Я не могла без тебе жити, ні не жити, а існувати, бо була всього лиш лялькою маріонеткою, а ти – моїм досвідченим лялькарем. Ти випив чашу моєї свободи до дна і я була тобі вдячна за це, бо я – маріонетка…
А потім ти просто взяв і обірвав усі ниточки, що нас з’єднували . Так просто, взяв і кинув, адже ти був лялькар, а я маріонетка, а іграшки так часто набридають своїм власникам…
Ти взяв і кинув мене, не знищив, не спалив, а просто обірвав мої тоненькі ниточки почуттів і кинув саму.
Ти залишив мені життя і не навчив, що з ним робити.
І тоді я перестала бути маріонеткою, почала сама направляти свої рухи, я стала жити, не існувати, а саме жити! У мене знову з'явилася свобода, і не було страху, що лялькар її забере, бо я уже людина.
Я ненавиділа тебе за те, що ти впустив світло життя у мій темний і затишний кокон існування, бо була маріонеткою, яка ніщо без свого лялькаря. Я дякую тобі за те що показав життя, бо я - людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172665
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 19.02.2010