Маринка Хмара: Вибране

Андрій Тофан

На смерть Максима Черненка (героїчно загиблого воєна-захисника України)

                           
Страшна  війна,  жахлива  втрата,
І  біль  над  серцем  нависа  –
Свого  убитого  солдата
Ми  проводжаєм  в  небеса...
Країна  знову  у  негоді,
І  кожен  з  нас  лиш  миру  жде  –
Він  був  у  пеклі,  там,  на  Сході,
Тепер  у  рай  нехай  іде.
У  душах  чутно  плач  і  галас,
Бо  доля  –  той  ще  режисер...
Його  труну  сховають  зараз
У  землю,  за  яку  він  вмер...
А  хмари  небо  огорта́ють,
Блакить  –  лише  на  прапорцях  –
Герої  наші  не  вмирають!
Вони  живуть  у  нас  в  серцях.
Росія  нами  одержима,
Її  нам  треба  побороть.
Тож  помолімось  за  Максима,
І  хай  його  прийме  Господь...
Ми  біль  у  силу  перекроїм,
Ми  не  допустим  більше  зла.
Він  став  для  нас  новим  героєм,
Йому  подяка  і  хвала!

Пекуча  тýга  через  втрату
У  грудях  раз  у  раз  скреса  –
Свого  убитого  солдата
Ми  проводжаєм  в  небеса...
 
 [b]03.0315  р.  [/b]            Андрій  Тофан  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588394
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 27.09.2015


Адель Станіславська

Не квапся…

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Дорога  у  життя  така  далека...
Ще  трапляться  у  ній  і  дощ,  і  спека,
і  грім,  і  грози,  пахощі  й  розмай...

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Ще  будуть  радості,  печалі  і  тривоги,
стежки  неходжені,  поразки,  перемоги,
любов  і  сльози  -  віри  не  втрачай.

Усе  в  житті  з  подякою  приймай.
Хай  буде  добрим  щире  твоє  серце,
а  очі  -  ласки  повнії  озерця.
Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай...


*  Моїм  дітям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 11.03.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2010


Рідний

Курc

Життєве  море  тихе  і  тривожне,
То  штиль  у  ньому,  то  дев’ятий  вал.    
Ти  вийшов  з  -  за  імлистої  горожі
Піщанистим  шляхом  на  свій    причал.

За  днів  дитячих  ледь  вмочив  гомілки,
В  шкільні  роки  заглибивсь  до  колін,
У  юності  зайшов  углиб    настільки,  
Що  півперек  забризкав  хвильок  плин.

За  пояс  впали  води  молодечі  
І  ось,  в  полуденку  життєвих  літ,
Ти  мокрий  весь  ,  лише  огруддя  й  плечі
Торкає  сонця  лагідний  привіт,

На  голові  вінець  квіток  осінніх,
Що  має  змити  грізний  ураган  
У  переддень,  коли  крізь  стіни  пінні
Ти  зійдеш  дном  в  безмежний  океан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167391
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 07.02.2010