Марічка9: Вибране

Леся Геник

Дай мені, Боже, мудрости…

Дай  мені,  Боже,  мудрости
там,  де  ростуть  мохи.
Там,  де  в  одвічній  хмурости
відчай  стає  глухим.
Де  із  роси  вечірньої
скрапує  самота,
дай  мені,  Боже,  вірної
стежки  через  літа.
Би  не  схилити  ревности
перед  сухим  зелом
і  не  втрачати  певности
в  тому,  що  є  й  було.
І  не  губити  істини
поміж  густих  прозрінь,
де  нездоланні  відстані
хилять  відради  тінь.
Дай  мені,  Боже,  кріпости
серед  оцих  негод
підступу  й  злої  підлости,
що  доросли  висот.
Дай  не  згасити  вуглика
глибоко  у  душі
серед  земного  вулика,
що  докотив  межі.

24.01.23  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971856
дата надходження 24.01.2023
дата закладки 24.01.2023


Леся Геник

Душе моя, чи ти іще жива?

Душе  моя,  чи  ти  іще  жива?
Чи  падолист  не  вбив  тебе  ще  болем?
Бо  он  краплинка  крові  із  крила,
бо  он  сліди  скривавлені  над  полем.

Бо  там  війна,  і  тут  також  війна...
Бо  там  розруха  й  тут  безмежжя  муки.
Бо  ця  Земля  свята  -  на  всіх  одна  -
тримає  небо  за  холодні  руки  

В  тобі,  Душе,  сьогодні  скільки  свіч  -
не  зрахувати  і  не  загасити!
Та  буде  день,  коли  відступить  ніч,
просіявши  усе  крізь  болю  сито.

А  ти  живи,  не  дайся,  ані-ні!
Ти  -  добрий  воїн  під  знаменом  Бога...
На  цій  війні,  на  цій  страшніій  війні
воюй  і  вір  -  за  нами  Перемога!

9.11.22  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965413
дата надходження 12.11.2022
дата закладки 12.11.2022


Володимир Шевчук

Колись я помру від старості…


Колись  я  помру  від  старості,  
А  швидше  –  від  самоти,  
Коли  у  життєвих  заростях  
Розлюбиш  раптово  ти.  

Коли  в  середині  осені  
Знайдеться  причина,  то  
Ти  можеш  такі  відносини  
Порвати,  немов  листок.  

І  хоч  я  живий  ще,  начебто  –  
Холодне  давно  чоло,  
Якщо  перестанеш  бачити  
В  зіницях  моїх  тепло.  

Коли  я  тебе  не  втримаю  
За  руку  від  холодів  
Всією  у  серці  силою  –  
Сама  розлюби  тоді!  


01.11.2022  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964455
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 02.11.2022


Леся Геник

Тини мовчань

Моїх  мовчань  розхитані  тини
впираються  у  землю  що  є  сили,
а  Той,  вгорі,  собі  рахує  дни,
розчісуючи  янголятам  крила.

І  ані-ні  на  цю  нестерпну  гать,
що  рве  здуріло  неприступні  межі!
О,  як  мені  той  біль  перекричать,
що  йго  замкнула  у  високій  вежі?

О,  як  зійти  з  поранених  хрестів
і  на  кивот  принести  слова  жертву?
Хитаються  тини  моїх  світів,
не  вмію  сперти...

29.07.22  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955194
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 04.08.2022


Микола Ліннік

Дивися, мамо, йде лапатий сніг…

Дивися,  мамо,  йде  лапатий  сніг
На  завтра  буде  вже  його  багато.
І  я  б  згори  кататися  побіг,
Та  почекаю,  як  приїде  тато

У  небі  хтось  торбину  розв’язав  –  
Такі  великі  падають  сніжинки.
"Приїде  тато?  Він  же  обіцяв  
На  Новий  рік  поставити  ялинку"

-"Він  не  дзвонив  сьогодні?"  
-"Не  дзвонив"
-"І  вчора  теж,  напевно  на  завданні"
Але  клубок  до  горла  підступив,
Втомилася  від  довгого  чекання.

Ще  кілька  днів  і  знов,  нарешті,  дім
Підріс  малий,  дружина  вже  чекає.
Он  пада  сніг,  піду  на  гірку  з  ним
І  думка  на  морозі  зігріває…

Тут  раптом  свист  і  вибух,  знов  і  знов
І  білий  світ  кудись  у  темінь  канув.
А  сніг  тихенько  все  ішов,  ішов,
Та  на  обличчі  вже  його  не  танув…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857823
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 27.07.2022


Тарас Слобода

Що ти приготуєш нам світанок

Що  ти  приготуєш  нам,  світанок,
Де  підстерегатиме  змія*
Чи  кохані  губи  наостанок  
Цілувати  буду  взмозі  я  

Плакало  вночі  вже  вкотре  небо,  
По  осі  твоїх  координат  
Знаю,  що  боятися  ганебно  -  
Та  лякає  й  досі  звук  гармат

Павутина,  хаос,  колотнеча  
Від  весни  в  свідомості  людей  
Засипає  стомлена  малеча
В  зойках  горя  з  маминих  грудей  

Краю  мій  величний,  неозорий  
Краю  мій  страждання  і  краси
Запалю  свічки  ́  -  вечірні  зорі,  
Дам  зерну  Надії  прорости  

Бо  не  видно  ні  кінця  ні  краю  
Пре  Орда  зі  Сходу  Дичини
Не  ворота  -  хоч  задвірки  Раю
Відчини  нам  Боже,  відчини

*змія  -  легенда  про  загибель  Віщого  Олега  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954182
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 24.07.2022


уляна задарма

Човен

Чи  не  тому,  що  я  тобі  -  ріка?
(Дорога?  Перепона?  Бездоріжжя?)
Не  знаєш  сам  дочасу.  Але  ніжність
росте  крізь  ніч,  що  мов  земля,  глевка.
Що  мов  вода,  якій  немає  дна.
Пребілий  день  пресинім  снігом
повен.

Мовчать  ефіри,  музи  і  весна.
І  Бог  мовчить.

А  ти  -  будуєш
човен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 23.02.2022


fialka@

В лютий увірвалася весна

В  лютий  увірвалася  весна,
У  людськім  уявленні    -  не  пара!
Журавлина  пісня  голосна,
Кличе  сонце  одинока  хмара.
Ніжністю  підсніжник  задививсь
У  блакить  очей  безмежжя  неба.
Ой,  який  сьогодні  ти  смішний,
А  мені  такого  саме  й  треба.
Бо  до  тебе  серцем  пригорнусь.
Слухай,  казку    нову  світ  придумав:
«Так  тебе  кохаю!»  -  озирнусь…
Туляться  розхристані  дерева.
 І  нема  у  світлі  протиріч.
Протилежні  міцно  поєднались.
У  любові  безліч  є  облич,
 А  весна  в  обнові  йтиме  далі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940414
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 22.02.2022


Наталя Данилюк

Куди Ви?. .

[i]Світлій  пам'яті  Віталія  Назарука...[/i]

А  зорі  падали,  як  сливи,
Згасали  в  буйних  споришах.
"Куди  ви,  Боже  мій,  куди  ви?.."  –
Волала  сплакана  душа.

А  ви  собі  –  за  світлий  обрій,
По  свіжих  росах  навпростець,
Такий  усміхнений  і  добрий,
Такий  поважний,  як  мудрець.

"А  як  же  справи,  як  ідеї?
Їх  цілі  стоси  на  землі!..
І  де  шукати  панацеї
Від  цих  роздразнених  жалів?

Ну  як  без  вас  тепер  нам  бути,
Як  примирити  біль  і  час?
Де  прокладати  ті  маршрути,
Що  вкотре  приведуть  до  вас?

Куди  ви,  Боже  мій,  куди  ви,
Зібравши  в  клуночок  літа?"
А  ви  собі  –  на  Божі  ниви,
Щоб  слово  сіяти  і  там.


[i]  3  липня  відійшов  у  засвіти  наш  дорогий  друг  Віталій  Назарук,  
залишивши  невимовний  жаль  у  наших  серцях  і  світлі  спогади  
про  зустрічі  на  Волинській  землі...  Людина  щедрої  душі  і  
невичерпного  таланту,  щира,  добра,  благородна,  дбайлива,  
невтомна,  відповідальна  -  його  прекрасні  якості  можна  
перелічувати  довго  й  довго...  Скільки  було  планів  і  мрій!..  
Але  їм  не  судилося  здійснитися,  бо  раптова  смерть  обірвала  
цей  високий  політ...
Прощаючись  у  телефонній  розмові,  ніколи  не  забував  нагадати:  
"Поцілуйте  манюню  від  мене  і  скажіть,  що  дід  її  дуже  любить!".  
Манюня  -  це  моя  донечка  Даринка,  завжди  мріяв  про  онучку!
Як  нам  всім  бракуватиме  Вас,  наш  дорогий  і  мудрий  наставнику,  
учителю,  батьку!..  Вже  не  зустрінете  своїх  ріднокраївців  
на  щедрій  Волинській  землі,  яку  так  любили  і  оспівували  у  своїх  віршах!..  
Але  Ваше  щире  слово  житиме  поміж  нас,  зігріваючи  кожному  душу,  нагадуючи  
про  ті  яскраві  і  надзвичайно  цікаві  дні,  проведені  у  Вашому  товаристві.  
Світіть  нам  звідти,  як  зірка-дороговказ!  
Любимо,  сумуємо  і  бережемо  світлу  пам'ять  про  Вас...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882575
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 26.12.2021


Володимир Шевчук

Доньці, коли виросте



У  вечір,  коли  за  вікном  сніг  лапатий  мете,  
Ти  поглядом  грієш,  віконцями  справжнього  раю.  
Привіт,  моя  пташко!  Як  швидко  ти,  мила,  ростеш,  
Я  днів  рахувати  веселих  твоїх  не  встигаю!  

У  твоїх  очах  моє  серце.  У  твоїх  руках  
Уся  моя  радість,  найкращі  коштовності  світу!  
Для  мене  ти  будеш  до  смерті  Принцеса,  яка  
У  мрії,  що  збулись  усі,  найтепліше  одіта.  



14.12.2021  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933889
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 25.12.2021


Lesya Lesya

Ти прости мене, Боже

Ти  Прости  мене  Боже,  що  якось    молюся  невчасно
Суєтою  запхавшись  ,  буває  з  дороги  збиваюсь.
Та  не  можна  забути,  що  ЖИТИ    Ти  дав  мені  щастя,
І  в  сум'я́тті  душевнім  на  милість  Твою  покладаюсь.

 Ти  прости  мене  ,Боже,  за  спомин,  розвіяний  вітром,
За  бажання  й  спокусу  ,  що    серце  буває  тривожать.
Та  висить  над  усім  чорним  шрифтом  -  незміненим  титром-
Слава  Богу  за  все!  І  за  все  Ти  прости  мене  ,  Боже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932235
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Чорнобривець

Від тебе тепло на душі

Від  тебе  тепло  на  душі
Від  тебе  хороше  і  ніжно
Нехай  зриваються  дощі
Нехай  невдовзі  буде  сніжно

Хай  буде  віхола  хоча  б
Нехай  хурделить  у  віконце
Але  в  твоїх  святих  очах
Я  завжди  бачу  промінь  сонця!

15.10.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928018
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Стяг

Я мушу йти

Я  мушу  йти.  А  ти  лишися.
І  слухай  голосу  дерев.
Вони  розказують  про  листя,
Про  день  рудий,  неначе  лев.
Вони  розказують  про  тебе,
Отим  хмаринам  вдалині,
Що  притулилися  до  неба…
Як  небо,  ти  живеш  в  мені.

І  хай  накочується  простір,
Квітневим  розчерком  крила,
Скажу  тобі,  кохана,  просто  –  
Ти  є  в  мені,  а  не  була.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910700
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 12.04.2021


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2021


Любов Таборовець

Почуй мене, Доле…

Не  стели  мені,  Доле,  шипи  на  рушник…
Натерпілась  доволі  я  смути.
Розцвіте  хай  на  ньому  осінній  квітник,
Що  дасть  музику  літа  почути.

Не  вплітай  кольори,  що  несуть  в  дім  печаль,
Не  неси  прохолоду  у  ранки…
Не  стели  на  волосся  сріблясту  вуаль  ,  
Розгуби    її  в  барвах  світанку…

Не  тривож  щемним  спогадом    душу  у  снах,
Намалюй  ти  їй  казку  весняну…
Там,  де  юність  моя  у  химерних  човнах,
Квітку  щастя  гойдає  духм’яну.

Ти  налий  в  мою  чашу  жагу  і  порив…
Не  дивися,  що  втомлені  крила.
Вдосталь  маю  в  душі  і  наснаги  і  сил
Щоб  для  світу  зорю  запалила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Стяг

Десь, поза тишею дощів

Десь,  поза  тишею  дощів,
За  шторами  очей  і  слова,
Вони,  мов  двоє  голубів,
При  недокінченій  розмові…
-Привіт.  Я  радий.
-Навзаєм.
-Спішиш?
-Даруй.  Як  завше.  Справи.
-Що  ж,  календар  календарем.  
А  може,  філіжанку  кави?
-Спасибі.  Правда,  я  спішу.
-Тоді  щасти.  Колись  пізніше.
Між  ними  простягла  межу,
Розгойдана  минулим  тиша.
Дзеркал  душі  не  обійти  –
В  очах  завжди  розгадка  суті  –
Недорозведені  мости,
Мовчанням  поглядів  роззуті.
На  все,  звичайно,  ліки  –  час,
І  буде  так,  як  має  бути.
Розлука  в  профіль  і  анфас,
Там,  де  себе  не  оминути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877667
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Тарас Слобода

Осінь за вікном, холодна осінь

Осінь  за  вікном,  холодна  осінь,
Листям  вкрилась  поверху  отав  
У  твоєму  русому  волоссі  
Як  в  життя  криниці  потопав  

Мов  для  нас  ці  зорі  мерехтіли,  
Мов  для  нас  цей  ранок  пив  росу
Пристрасть  розливалася  по  тілу,
Боже  збав,  забути  ту  красу

Ким  була  ти:  марево  вечірнє,
Чи  забута  мрія  наяву?
Попри  всі  твої  слова  невірні,
Попри  все  -  коханою  назву!

На  останок  посміхнуться  очі,
Ніби  в  такт  тій  паузі  німій
На  останок  серце  полоскочать
Вогники  палаючі  в  пітьмі…

Осінь  за  вікном,  холодна  осінь,
Жовтим  цвітом  плачуть  кольори
Ти  забула,  я  ж  кохаю  досі,
Повтори  цю  зустріч,  повтори…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853988
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Mattias Genri

Благословляю…

Что  было  --  всё  благословляю  !
Не  надо  памяти  другой.
Она  от  края  и  до  края
Мне    предназначена  судьбой...

Удачи    всплеск  и  горя  муки,
Как  плуг  оставили  свой  след.
Порою  опускались  руки,
Когда  сужался  в  точку  свет.

За  всё,  что  не  расскажешь  словом,
Прости  себя,  но  сожалей,
О  том,  что  было  в  час  суровый
Так  много  вычеркнутых    дней...

Греша  порою  в  серых  буднях,
О  наказанье    позабыв,  --
Продолжи  путь  свой  многотрудный
Прощенье  свыше  испросив.

Глядят  глаза  из  бездны  ночи,
Где  можно  было  б  отдохнуть...
Но  я  себе  же  напророчил
Свой  до  конца  отмерить  путь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778247
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018


Alex-dr_7(tericon)

Без прикрас

Питання  вечора  -  де  спокій  на  душі?  
І  кави  п'ється  дуже  забагато,
Все  ж  настрій  мав  би  бути  більш  завзятим,
Та  все  як  і  на  вулиці  -  дощі.

Рука  "стиска  повітря"  -  як  завжди,
Мовчання  "ідеальне"  аж  до  болю,
Чомусь  цей  сум  "надовго  став  стіною",
Що  поки  шлях  прямує  в  нікуди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774870
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Лілея1

ЛЮТИЙ У ДУШІ…

[b][i]Січневий  плюс  лама  прозору  кригу,
Хоча,    цвітінню  й    буйству    не  пора.
Та  плаче...  плаче  соком  на  відлигу
Старої  вишні  зранена  кора.

Моє  вікно  фільмує  цю  картину,-
Плачу  зими  і    вишні,  -  й  не    збагне,
Що  ця,  з  прогресом    виросла  людина,  
Кого  кохає,  того  й  сильно  б’є.

Від  цих  побоїв  зрубами  рясніють
Карпатські  схили  -  рани  і      рубці.
Жаль,  ні  у  кого,    навіть  не  тепліє
Солона  крапля  горя    на    щоці.

І  вишня,  вишня,  вишенька    навпроти
Оту  січневу,  вигріту  весну
Гілками  ловить,  зламами  на  дотик,  
А  ми  за  миром  йдемо  на  війну.

Та  за    здоров'я  п'єм  гірку  отруту,  
Здається,  цей  прогрес  забрав      уми
У  душах  вічний  лютий,  лютий,  лютий...
Якби  ж  то  квітня  їм...    якби...  якби...[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Алексей Ткаченко

Лікує не чай

Підійшов  ти  до  прірви,  чи  хворий  твій  світ?
Час  від  часу  у  ньому  блукають  чужинці,
Зачини  вікна-двері,  побудь,  пустоцвіт,
Наодинці.

Не  шкодуй  за  вчорашнім  -  воно  не  болить,
То  те  саме  що  битись  даремно  об  скелі...
Ти  остання  рослина,  що  згине  за  мить
У  пустелі.

Тож  не  гай  свого  часу  -  пиши,  відчувай,
Може  бути,  що  саме  вірші  випадково
Таємницю  розкажуть:  лікує  не  чай  -
Тільки  слово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754272
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 20.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2017


Стяг

Світлий клин пам`яті

Була  весна.  Травнева  повінь  била,
Коли  фашистські  падали  хрести,
Й  голубка  поспішала  білокрила,
Оливки  гілку  людям  принести,
На  ті  поля,  де  круппівське  залізо,
Вгризалось  в  український  чорнозем,
А  грім  катюш  свинцево  небо  різав,
І  падав  вниз  розпеченим  дощем….

Дві  тисячі  сімнадцятий  надворі,
А  Крим  –  не  наш,  зґвалтований  Донбас,
В  якомусь  божевільнім  форс-мажорі,
Нам  вени  ріже  невський  Карабас.
І  знову  смерть,  і  знов  безглуздя  бою,
І  світлий  клин  отих  батьків,  синів,
Що  вкотре,  затуливши  нас  собою,
Перетворились  в  білих  журавлів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732451
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Анатолій В.

Я хочу

Я  хочу  у  вимір,  де  можна  бродить  по  калюжах,
Де  квіти  кульбаб  на  зеленому  килимі  трав
Запалюють  сонце,  пробуджують  світло  у  душах,
І  серце  співає  по  нотах  щасливих  октав!

Я  хочу  у  вимір,  де  навпіл  й  цукерка,  і  ранок,
Де  сонячний  зайчик  метеликом  сів  на  щоці...
Вночі  перламутровий  в  місячнім  світлі  серпанок,
І  ми  із  тобою  ідемо  рука  у  руці!

Я  хочу  у  вимір,  де  небо  скупалось  в  блакиті,
Де  п'яти  лоскоче  зелене  руно  споришу,
Де  є  лише  світлі,  тобою  окрилені  миті...
Я  хочу  у  щастя!  Невже  я  багато  прошу?!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016


Квітка))

Я несу тобі сонце в долонях…

Я  несу  тобі  сонце  в  долонях
І  живильного  краплю  дощу...
Він  стікатиме  ніжно  по  скронях,
Я  печаль  ним  усю  відпущу...

Зцілить  сонце  ласкавим  промінням...
Мене  щастям  люби,  я  прошу...
Новий  день  обнімаю  терпінням...
І  закохана  серцем,  шепчу...

Посміхнись,  світ  прекрасний  навколо,
Ну  навіщо  минуле...  прости...
Я  несу  тобі  сонце  в  долонях
І  весну,  що  так  хоче  цвісти...



18.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Циганова Наталія

Флюгер

Нет.  
Нет...  я  не  хочу  тебя  держать.
Ты  ветер  -  переменчив,  неустойчив.
А  мне  -  на  крыше  флюгером  стоять.
Ловить  твои  порывы  между  прочим.
Пока  ты  есть.  
Но  скоро  полный  штиль
меня  накроет  с  океанских  милей.
А  подо  мною  только  острый  шпиль.
Я  удержусь  на  нём.  
Возможно.  
Или…
Согнуло  небо  радугу  дугой.
По  горизонту  -  океан  безбрежный.
А  флюгер,  с  ветром  сломанной  душой,
стоит  в  застывшем  воздухе,  как  прежде.
Когда  настанет  время  улетать  -
сорви  с  небес  свинцовые  одежды.
Нет.  
Нет...  я  не  хочу  тебя  держать.
Мне  просто  нужно  удержать  надежду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665426
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Ніна Незламна

Зустрічаю ранок

Я  весну  кликала,жадала
 Мені  вже  пташечка    віщала
І  ніч  тепла    і  свіжий  ранок
 Й  привітний    чарівний  світанок.
В  небесній  блакиті,    мов  птахи
Ще  трішки,    хмаринки  дрімали
По  них    іскринки  танцювали
Вже  мої  очі  чарували.
Я    люблю  ,дуже  цей  світанок
Зустрічаю.  Вийшла  на  ганок.
По  обрію  ледь  здригається
Біжить  промінчик  всміхається.
Вмить  яскраво  зачервоніло
Сонце  виглядає,  грайливо
Поглянь  –  но  все  небо  світліє
Уквітчана  земля  радіє.
Коли    я  ранок  зустрічаю
Ще  щасливішою  буваю.
Піднялось  сонечко  золоте
Все  навколо    буяє  ,  цвіте
Я    весну    так  довго  чекала
Чую  пташечка  заспівала.
Хочу  щодня    вийти  на  ганок
Щоби  зустріти  цей  світанок
Та  низько  вклонитися  землі
Радіти  миру,  життю,  весні.

06.05.2016




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664381
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Леся Геник

Не треба слів

Не  треба  слів,  бо  інколи  мовчання
вагоміш,  певно,  за    усі  слова.
Злетіла  в  небо  зірочка  остання.
Прийшла  під  вікна  втомлена  весна.

Присіла  скраю  на  старенькій  призьбі
і  попросила  чистої  води...
А  серце  тихе  звилося  на  дибі,
бо  хтось  жагу  навічно  присудив.

Самотній  вітер  дихає  журбою
на  білий  цвіт  змарнілої  душі.
Мовчи,  нехай  безслівною  канвою
холоне  день  між  нами  і  весною
на  учорашній  стоптаній  межі.

16.04.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660194
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.03.2016


Мазур Наталя

Барвиста парасолька

Барвиста  парасолька  повсякчас
Від  поглядів  ховала  і  негоди.
Ми  цілувалися  під  нею  раз  по  раз,
І  вушко  лоскотав  твій  теплий  подих.

У  чорно-білі  прохолодні  дні
Нам  світ  здавався  різнокольоровим.
Закохані  були  ми  і  чудні,
Наївні  і  смішні  вели  розмови.

Потерта  парасолька  вже  давно
Забута  десь  у  комірчині  тьмяній.
І  ми  удвох  в  кімнаті  мовчимо...
А  парасольці  сниться  дощ  весняний.

22.01.2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638015
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Циганова Наталія

Пробач… (не моё)

 Я  познакомилась  с  замечательным  поэтом,  пишущим  под  псевдонимом  Алексей  Глорин.  И  очень  захотелось  поделиться  прочитанным  у  него...                            

                             

                               "вчера  повонила  твоя  дочка  и  сказала,  что  операция  
                                 прошла  благополучно  и  ты  будешь  жить"

Ты  помнишь  лето?  Каштаны?  Киев?  
Рассвета  жало  в  цветке  сурьмы
Когда  шептала  :  "Мы  -  не  такие..."  
Но,  не  сказала,  какие  мы
"Люблю  другого.  Прости..  Плохая..."  
Слова  чеканом  -  да  по  виску:
"Пробач,  я  тебе  вже  не  кохаю.
Живи,  как  хочешь,  живи-тоскуй..."

Был  миг  последний  слезой  искупан.
"Живи,  как  знаешь",  один,один!
Нигде  не  сыщем,  ничем  не  купим.  
Но,  тех,  кто  продал  -  не  продадим...
Эх,  мужики,  всё  живём  на  ощупь,  
портвейн  глотаем,  варганим  щи
А  может  проще,  намного  проще?  
Запрячь  всё  в  угол.  И  не  ищи.

Запомни  просто  -  она  чужая,  
любовь  чужая.  Без  лишних  тем
Выходят  замуж,  потом  рожают  -  
чужим  мужчинам  твоих  детей.
А  мы  всё  помним,  зачем  всё  помним?  
И  прячем  в  щели  чужой  земли
"Ковбои  жизни  ..."  загнали  пони.  
Загнали.  В  пене...  Так  пристрели...

Тебя  покинув,  себя  покинув,  
"забыть-  не  помнить"  пообещал
Но,  снится  лето,  рассвет  и  Киев,  
твой  полу-русский  "пробач,  прощай"
Живу  не  плача  и  не  рискуя,  
другой  придумав  любви  слова

Но,  где  запрячу  свою  тоску  я  ?

Ведь  точно  знаю,  что  ты  жива...



                                                       "Она  умерла  через  10  дней..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633399
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Леся Геник

Вітер в лице

                                                       [i]  (пам'яті  Ігнатюка  В.  І.)[/i]

Вітер  в  лице  -  покута.
Знову  не  встигли  бути
хоч  би  на  трішки  ближче,
довше...
А  вітер  свище,
в  очі  жбурляє  муку!
Падають  мури,  гуркіт
часу.
Та  пізно  надто
плакати,  нарікати...
Світ  не  жадає  тиші.
Сльози  для  світу  -  лишні...
Згасне  зоря  -  прощання.
Не  заперечиш  -  рання,
рання  ще!
Їй  палати  б...
Небо  убрало  шати
сірі,  холодні,  мурі.
Душі  відходять  булі,
рідні...
Січе  покута...
З  ними  б  іще  побути
хоч  би  на  трішки  ближче,
довше!
А  вітер  свище...

(28.12.15)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632103
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


морський лев

гарячий шоколад

Куди,  навіщо,  що  я?
Чи  мить,  чи  напівмить
Похмілля?  Параноя?
Не  знаю  де  болить...

В  уривчатому  русі
У  мороці  кімнат
Я  відчуваю  осінь  -
Промерзлий  сурогат

Що  пишеш?  Це  не  гріє...
Що  віриш?  Де  ти  є?
Обвуглена  надія
Слабке  тепло  дає...

Залізна  канонада#
Гарячий  шоколад?
І  перший  сніг  -  розрада
Засипле  шлях  назад...

Я  так  хотів  морозу!!!
І  втомлений  людьми,
Писав  дешеву  прозу
Без  відчуття  вини

Поношені  питання
Такий  сумний  розклАд...
Таке  просте  бажання...
Гарячий  шоколад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613520
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 24.12.2015


Циганова Наталія

Свеча…

Вырываясь  из  времени  плена,
тихо  тенью  касаясь  плеча,
на  столе  разгоралась,  на  смену
мёртвой  лампе,  живая  свеча,
наполняя  меня  новым  смыслом  –
осветив  жизни  песню  без  нот,
добровольно…
до  капли…
до  мысли
заключённую  ручкой  в  блокнот…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Flexis

Безысходность

Не  зову,  не  ищу...  Мне  осталась  твоя  тишина,
Зарифмованный  вздох  и  прощальная  фраза  навылет.
Ты  привыкла  сбегать  и  всегда  остаёшься  одна  -
Это  ангелы  наши  тебя  уберечь  позабыли.

Я  не  в  силах  бродить  по  следам  умирающих  звёзд  -
В  этой  чёрной  тоске  все  мечты  уже  были  отпеты.
Это  путь  одиночества,  он  неизбежен  и  прост,
Зачехленных  гитар  и  случайно  убитых  поэтов.

Но  взвывает  душа,  измеряя  тобой  города,
Измеряя  весь  мир,  задыхается,  кашляя  пылью...
Как  бессмысленно  ждать  и  бессмысленно  верить,  когда
Это  ангелы  наши  меня  уберечь  позабыли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340996
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 23.11.2015


viter07

ТВІЙ

Присядьмо  тут,  
за  столиком  надій.
Із  медом  чай  
зігріє  наші  душі...
Приглушить  скло
осінній  вітровій
і  ти  відчуєш:  
я  навіки  твій,
в  закоханих  очах  -
немає  стужі...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211439

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332655
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 11.11.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2015


She said: gray...

Скажи - яка вона?. .

Скажи  -  яка  вона,
любов  колишня?
Забутий  дотик,
погляд,  ніч  без  сну...
Неначе  та  сумна,
безлиста  вишня,
що  от  не  квітне
вже  яку  весну,

бо  не  чекає
сонячні  цілунки,
хоча  тепло
у  стовбурі  ще  є!..
Листки-вірші  кохання  -
як  дарунки
вітрам  осіннім
щедро  роздає...

Яке  це  почуття,
що  журавлями
в  осінню  даль
полинуло  від  нас?
Ми,  певно,
заблукали  між  дощами...
Колишній  щем  на  серці.
Ще  не  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298943
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 06.11.2015


Halyna

Пробач мені, солдате

Пробач  мені,  солдате  на  війні,
що  я  сиджу  собі  в  затишній  хаті,
коли  тобі  в  степу  щодень  вмирати
і  чути  смерті  кулі  навісні.  

Пробач  мені,  герою  без  прикрас,
що  ти  пройшов  страшні  пекельні  кола,
тоді  як  я  не  бачила  ніколи
що  робить  смерть  в  бою  в  негожий  час.  

Пробач  мені,  ти  ж  чийсь  єдиний  син,  -  
моє  життя  не  знає  чорних  буднів,
тоді  як  ти  виборюєш  майбутнє,
а  ти  такий  сьогодні  не  один...

Пробач  мені,  для  когось  ти  весь  світ,
твоя  кохана  вимолить  спасіння,
тоді  як  в  мене  вже  нема  терпіння,
а  ти  стоїш,  гранітний  живопліт.  

Пробач,  незламний  воїне,  мені,
нема  на  що  мені  корити  долю,
і  я  лише  проситиму:  "Доволі!",
та  цього  надто  мало  на  війні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603586
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Наталя Данилюк

Сини ідуть…

[i]У  родину  Михайлишин  з  с.  Липовиця  на  Рожнятівщині  
прийшло  непоправне  горе.  14  липня  2015  року  у  зоні  
проведення  антитерористичної  операції  при  виконанні  
бойового  завдання  біля  Станиці  Луганської  обірвалося  
життя  бійця  128-ої  гірсько-піхотної  бригади,  старшого  
лейтенанта  Миколи  Ярославовича  Михайлишина.  
Йому  було  лише  23...[/i]

Сини  ідуть  за  обрії  далекі,
Не  залишають  звісток  і  адрес,
Немов  підбиті  кулями  лелеки,
Пливуть  у  сивій  купелі  небес.

Скривавлені  і  спалені  у  танках,
Розірвані  у  полі  на  шматки…
Чорніють  на  похованих  останках
Хрести,  немов  обвуглені  кістки.

За  ними  відголосять  панахиду
Тужливі  дзвони,  дощ  і  матері…
Невже  зі  смертю  програно  кориду
І  ґніт  життя  у  свічці  догорів?

І,  кров’ю  замережана,  дорога
Поміж  ниток  лягла  на  полотно…
Як  мало  їм  відведено  земного
І  як  багато  вічного  дано!..

І,  мов  з  корінням  вирвані  дерева,
Лишають  по  собі́  глибокий  шрам.
Сини  ідуть  тримати  наше  небо,
Щоб  дати  шанс  усім  новим  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015


Halyna*

Пісня про Великі Мости (разом з Марічка9)

Тут  синє  небо  зорями  сміється,
про  щось  мовчать  таємно  береги.
Великі  Мости  -  радість  мого  серця,
де  все  для  мене  рідне  навкруги.

Приспів:
Там,  над  рікою  Ратою,  місто  моє  старе,
років  дитинства-юності  спогади  не  зітре.
Полонили  звабили  вечори-світанки
і  красою-вродою  ніжні  мостівчанки.

Тут  кожна  стежка  стоптана  ногами,
яка  веде  до  теплого  крила.
Бо  там  чекають  щирі  очі  мами,  -  
мій  оберіг  від  заздрощів  і  зла.

Чекай  мене  без  натяку  прощання,
згадай  мені,  як  пахнуть  спориші.
В  тобі  усе:  весна,  життя,  кохання,
Великі  Мости  -  цвіт  в  моїй  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270229
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 25.07.2015


Весняна Осінь

Ти не приходь…

Ти  не  приходь,  бо  осінь  стала  ближча,-
Вона  ж  мене  найкраще  розуміє:
Розмай  збирає  з  горстки  попелища,
Із  мрій  шукає  часточку  надії.

І  так  далеко  -  близько,  наче  ве  ́сни,
Тремтіння  кине  вдаль,  а  Ти  зустрінеш.
На  відстань  в  мрію  був  зі  мною  чесним,
На  крок  від  щастя  бачив  лише  тіні.

І  не  кажи,  що  небо  просто  плаче,
Що  ми  не  ті,  "сьогодні"  не  судилось.
Я  не  шукаю  жодних  в  світі  значень.
Твоє  "люблю"  в  мені  відговорило...        ́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.07.2015


Eva1904

Папе…

Прошу,  не  говори  со  мной  о  прошлом,
Его  не  существует  всё  равно...
Оно,  как  старый  плащ,  давно  поношенный,
Сожжем  его  и  выбросим  в  окно.

Прошу  тебя:  давай  забудем  старое
И  заново  попробуем  начать.
Нам  жизнь  дала  понять  с  тобою  главное  -
Любить  родных,  да  искренне  прощать.

Прошу  тебя,  давай  отпустим  полностью
Ошибки  и  обиды,  ни  к  чему  -
Питаться  в  этой  жизни  только  гордостью,
Когда  так  тяжко  в  мире  одному.

Не  надо  лишних  слов,  ведь  счастье  зыбко..
Грустишь:  не  уберег,  не  подсказал...
Всегда  со  мною  мамина  улыбка,
И  папины  любимые  глаза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567297
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Мазур Наталя

Крок у життя

І  сльози,  і  радість  -  усе  проминає  колись,
Зникає  під  сонцем,  як  дрібка  солодкої  вати.
І  мрії  відходять,  які  за  роки  не  збулись,
Ховаючи  в  пам`яті  прагнення  вічне  -  кохати.

Усе  затихає:  і  шторм  безупинних  проблем,
І  те,  що  у  світі  здавалося  надто  важливим.
А  спогади  линуть  невпинно  сумним  журавлем,
І  ниють  ночами  обшарпані,  зранені  крила.

Та  в  час,  коли  день  заглядає  у  шпарку  гардин,
Ти  вже  не  лежиш  і  не  плачеш  невтішно.  
Натомість
У  вузол  збираєш  волосся  розкішний  бурштин
І  знов  робиш  крок  відчайдушний  в  хитку  невідомість.

07.03.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565001
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Вячеслав Романовський

Не вийде, рідна, не спита…


Не  вийде,  рідна,  не  спита,
Як    там  мені  живеться  в  місті.
Вітрисько  хвіртку  хилита.
Печальні  вісті.

Знайомих  менша  у  селі,
Але  чужим  воно  не  стало.
Товчуться  спогади  й  жалі
На  п’єдесталі.

І    щось  болить  мені,  пече,
Як  притулюся  до  одвірка.
Торкнеться  маминим  плечем
Вечірня  зірка

5.03.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564653
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


She said: gray...

В розлуки очі - сині…

Оце  й  усе...  

І  подихом  на  склі
малюнок  сліз  і    рваних  мокрих  ліній
нервово  креслиш.  

Я  -    уже  в  імлі.  
А  ти  –  в  купе.  

В  розлуки    очі    -  сині.

І  синя  буде  ця    безсонна  ніч
у  спробах  щось  забути...  
Чи  згадати?

Але  так  жаль!...

Хіба  не  в  тому  річ,
що  нам  удвох  вдалося  політати,  

та  -    мало!...    

Як  достиглі  колоски,  
в  життєвім  полі    
наші  долі  непомітно  
і  швидко  так  
зникають  на  віки...

На  згадку  –  

лише  дотик  твій  
тендітний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382179
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 16.02.2015


Юрій Цюрик

Друзья по жизни разные встречаются…

Друзья  по  жизни  разные  встречаются;
Что  на  уме  у  многих  знает  кто  ж  ?!…
Ведь,  зачастую  люди  не  меняются,  
А  ты  их  просто  лучше  узнаешь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559442
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Кіра Рубінова

Я у тобі

Я  у  тобі  розчинялась,  як  цукор  у  каві.
І  Бога  просила  лише  про  одне.
Даруй  йому  спокій  і  силу  в  ударі.
Коли  будуть  брати  його  за  живе,
Зціли  йому  душу  від  пакостей  долі,
Вгамуй  болі  в  серці,  нехай  не  кричить.
Й  коли  виїдатиме  рани  від  солі,
Благаю  нехай  його  так  не  болить.
Люби  його  Боже,  він  буде  щасливий,
Пробач  дурну  молодість,  запалу  жар.
Вдихни  в  нього  крапельку  своєї  сили,
Навчи  відганяти  набридлу  печаль.
Й  коли  уночі  він  не  зможе  заснути,
Прийди  і  накрий  своїм  теплим  крилом.
Я  візьму  на  себе  усі  його  муки,
Щоб  розум  його  відпочив  від  думок.
Я  у  тобі  розчинялась,  як  цукор  у  каві,
Й  ні  про  що  не  жалію  в  своєму  житті.
Я  в  обіймах  твоїх  була  немов  у  раї.
Про  який  всі  мовчать,  а  він  є  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559278
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Володимир Шевчук

Тим, кого нема



О,  як  же  нам  усім  тоді  везло!  
Такі  хвилини  називають  раєм!  
Не  так  давно  ми  всі  були  разом,  
А  зараз  уже  деяких  немає.  
О,  скільки  було  сяючих  годин
І  відчуттів  безмежності  моментів!..  
Усе  пройшло.  І  лиш  вряди-годи  
Думки  печальні  накривають  тентом.  
Чому  болить  у  згадках  голова?  
Чому  минуле  так  багато  значить?  
…Сиджу  собі  і  згадую  про  Вас.  
Про  тих,  кого  вже  більше  не  побачу.  

13.01.2015  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551194
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Г. Король

Без тебе серцем не живу

Давно  болить  мені,  давно…
Завітрилися  протиріччя.
Колись  посіяне  зерно
Зійшло  травою  на  узбіччі.
Життєва  стежка  без  запруд
Ще  вільною  прямує  й  досі,
Та  сподіваюся,  мій  друг,
Тебе  зустріти  на  порозі.
Давно  болить  мені,  давно,
Прощенням  кається  минуле,
В  моїй  душі  оте  зерно
Лежить  невидне  і  нечуле.              
Я  жду  тебе,  я  жду,  я  жду,
Життя  нас  мудрості  навчило.
Без  тебе  серцем  не  живу,  
Воно  мовчить  осиротіло.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542650
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Алексей Ткаченко

Его нашли на дне теченья

Он  был  сметён,  обескуражен
Её  незримой  красотой,
И  статус  был  совсем  не  важен,
А  разность  мнений  -  звон  пустой.

Он  был  совсем  обезоружен,
Повержен  навзничь  и  влюблён,
И  воздух  был  совсем  не  нужен,
И  сердце  издавало  стон.

Он  позабыл  о  положеньи
Своих  насущных  важных  дел,
Но  даже  в  крайнем  исступленьи
Заговорить  с  ней  не  посмел.

Оставил  лишь  стихотворенье
Без  адресата,  лишних  слов...
Его  нашли  на  дне  теченья,
На  венах  -  несколько  рубцов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538469
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Андрій Бабич

Я давно бегу…

Я  давно  бегу
От  себя,  куда-то…
Пожелтела  дата
У  календаря.
Думал,  что  смогу
К  берегу  причалить,
Одолеть  печали,
Жизнь  благодаря.
Ах,  мечты,  мечты…
Бешеные  кони!!!
Там,  где  сердце  стонет,  -  
Плачут  облака.
Если  бы,  не  ты,  -  
Как  бы,  завтра  жил  я,
Не  расправив  крылья
Для  рывка?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538170
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Просто Тетяночка

Вийшов місяць тихою сторожею…

Вийшов  місяць  тихою  сторожею
Над  моїм  надломленим  життям...
Відпусти  мене,  любов  непрошена,
Я  тобі  взамін  усе  віддам.

Не  тримай  солодкими  лещатами,
Бо  на  тебе  права  не  дано.
Як  себе  даремно  не  втішатимеш,
А  разом  не  будем  все  одно.

Не  тримай  мене,  байдуже  граючись,
Вже  не  вірю  ніжності  долонь.
Просто  він,  і  сам  того  не  знаючи,
Серце  захопив  у  свій  полон.
                                                         6.08.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531709
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Леся Геник

Ця осінь

Ця  осінь  не  народжує  поетів,
Ця  осінь  виколихує  печаль...
Хоча  й  цвіте  безмежжями  букетів,  
Та  тільки  над  могилами,  на  жаль.

Ця  осінь  не  римує,  а  ридає
На  аркушах  нерадісних  митців,
Бо  матері  лишаються  без  раю
І  зостаються  без  надій  вітці.

Ця  осінь  не  співає  серенади,  
А  дико  завиває  по  ночах!
Не  золоті,  іржаві  листопади
У  неї  цього  року  на  плечах.

Ця  осінь  не  натхненниця,  а  мука!
Не  фея  добра  -  чарівниця  зла!
Чаклує  неустанно  лиш  розлуки
І  переводить  на  журу  усі  слова!

Ця  осінь  не  забудеться  ніколи...
О,  Боже,  більш  ТАКЕ  не  повтори!
Засіяне  хрестами,  плаче  поле,
Летять  невинні  душі  догори...
(17.10.14)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 21.10.2014


kalush

Війна . . .

Вітрів  печаль,  трави  скорбота
І  зойки  чути  з  долин́и́,
Війна  солдату  не  робота,
Солдат  -  монета  для  війни.

Війни  вогненна  колесниця,
Рудий  відтінок  пелени,
Скалічені  тіла  і  лиця  -
Знекровлений  портрет  війни.

Залишаться  политі  кров’ю
В  полях  незібрані  жита,
Неторкані  серця  любов’ю
І  Богу  віддані  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530731
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


She said: gray...

Ти мене не забудь… (автор ідеї вірша - Kio)

(як  експромт  в  продовження  вірша  автора  Kio  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)

*****

Ти  мене  не  забудь,  
у  печалі  розвіявшись  вітром.
Ти  мене  не  покинь  
у  пустелі,  під  пилом  сумлінь.
Повертайся  щоночі  до  мене.  
А  сльози  я  витру,
щоб  мій  погляд  світлішав  для  тебе  
скрізь  марево  днів.

Повертайся  до  мене  
у  чарівній  красі  небокраю,
через  дотики  рук,  
через  сум  або  радість  життя.
Повертайся  таким,  
як  тебе  ще,  можливо,  не  знаю.
Я  чекаю  тебе,  
як  найбільше  своє  відкриття!..

Повернись  будь-яким  –  
може,  втомленим.  Або  безсилим.
Я  укрию  тебе  
від    холодних  дорожніх  вітрів.
Будь-коли,  будь-яким  –  
ти  для  мене  залишишся  милим.
Лиш  би  ти,  мій  єдиний,  
вернутись  до  мене  зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 15.10.2014


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014


She said: gray...

…для нас немає неба…

Привіт.  

Ти,  знаю,  любиш  дощ
і  вітру  сум,  печаль  осінню  
міських  напівпрозорих  площ...  
Глянь  -    
вечір    причаївся  тінню.

Ось  я  пишу  тобі  листа.
Ми  так  давно  не  говорили
про  те,  що  дарувало  крила.
Вже  я  не  той...
І  ти  не  та...

Запросим  до  розмови  ніч?
Вона  нам  не  відмовить,  звісно.
Хоча  утрьох  нам  ніби  тісно...
Але  хіба  у  цьому  річ?

Ти,  відчуваю,  вже  не  та.
І  я  пишу  інакші  вірші,
хоч  кажуть  –  
нібито  не  гірші.
Та  їх  до  цього  ось  листа
я  не  додам.

Це  –  не  для  тебе...

В  них  вже  для  нас  
немає    неба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 13.10.2014


Наталя Данилюк

Ще крок…

Ще  крок  до  перемоги,  мій  народе,
Один  лиш  крок,  але  який  важкий!..
Нема  шляхів  широких  до  свободи,
Лише  тернисті  і  вузькі  стежки.

Ще  подих  до  омріяного  волі!..
А  поки  задихаються  в  димах
Твої  калини,  верби  і  тополі,
Твої  багряні  маки  у  житах...

А  поки  кров'ю  скроплена  землиця
Щодень  палає  в  лютому  вогні
І  роздирає  грізна  блискавиця
Блакить  небес.  І  гинуть  у  борні

Твої  сини  за  правду  незбориму,
Бо  голос  крові  праведний  не  вщух!
Під  обстрілами  в  гіркотинні  диму
Гартується  незламний  їхній  дух.

Ще  крок  до  перемоги,  ще  лиш  подих,
Одне  зусилля  –  хай  і  надважке  –
До  справжньої  свободи,  мій  народе,
Бо  згине  зло  лукаве  й  нетривке!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Наталя Данилюк

Коли спіткнешся…

Коли  спіткнешся,  думай  про  політ,
Не  про  каміння,  а  про  світлі  зорі.
Яким  стрімким  не  був  би  цей  кульбіт*,
Над  долею  твоєю  Бог  в  дозо́рі.

Коли  життя  закрутить  дикий  вир,
Свободи  смак  вдихни  на  повні  груди!
Нехай  душі́  чіткий  орієнтир
Убереже  від  фальші  і  облуди.

І  вір  собі  на  зло  усім  вітрам,
Усім  життєвим  пасткам  і  невдачам,
Хай  віри  непорушний  світлий  храм
Плекає  серце  мудре  і  терпляче.

Хай  ніжний  порух  чистої  весни
В  тобі  розбудить  вічне  і  високе!
Коли  спіткнешся,  крила  розгорни,
Спрямуй  у  небо  невагомі  кроки.


[i]*Кульбіт  -  переворот  вперед  через  голову  з  опорою  на  руки.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014


Борода

З Великоднем!

Воскреснути!  Яка  блага  мета!
Воскреснути!  Після  тортур  і  гніту.
Воскреснути  подібно  до  Христа
і  воскресіння  дарувати  світу!
Отцю  небесному  вклонитися  затим,
зерно  добра  засіяти  на  ниві  -
нехай  врожаєм  вдячить  золотим
й  вквітчає  землю  посміхом  щасливим.
Тож  воскресай,  Вітчизно  дорога
живильний  напій  скуштувавши  волі,
воістину  мета  твоя  блага,
Христос  воскрес  в  надії  і  любові!  

Щиро  вітаю  всіх  з  Великодними  святами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493690
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Вячеслав Романовський

Аллі

Із  тобою  щомиті
В  золотому  півсні,
Де  нам  будуть  щеміти
Українські  пісні.

Ти  зі  мною,  зі  мною  -
І  політ  наш  до  зір
Золотою  весною
До  цих  пір,
До  цих  пір...

28.ХI.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463085
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 29.11.2013


Лія***

Лиш мене…

Чи  змогли  б  Ви  мене  покохати?
Не  на  показ...  а  тихо...  в  думках...
Наче  квітку  весняну  плекати...
Розтопити...  як  сніг  у  струмках...

Чи  змогли  б  Ви  зі  мною  ділити
Ні...  не  ліжко...  а  небо  одне....
І  словами  кохання  п"янити...
Лиш  одну...  лиш  навік...  лиш  мене...

ж."Дніпро"  №4  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.11.2013


Наталя Данилюк

І це мине…

[i]"Все  минає  і  це  мине".

(Напис  на  персні  царя  Соломона)[/i]


І  це  мине:  відплаче,  відболить,
У  часу  є  можливості  магічні.
До  подиху  зимового  лиш  мить,
А  до  весни,  здається,  ціла  вічність.

Та  й  це  мине.  Вулкани  почуттів
Розвіються  з  роками,  наче  порох.
У  цій  буденній  сталій  суєті
Не  розберу,  хто  друг,  а  хто  є  ворог...

Які  стежки  мереживом  тонким
Лягли  й  застигли  в  мене  на  долоні?
Гортатиму  пожухлі  сторінки,
Коли  заниє  серце  у  безсонні.

Мов  по  спіралі  звичній,  знов  і  знов
Повториться  трагічне  і  прекрасне...
І  це  мине.  Лиш  істинна  любов
Затвердне  діамантом  і  не  згасне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Рідний

Мої літа благословенні

[i]Прошу,  послухайте        мене,
Мої  літа    благословенні,
Хай  щем    кохання    не  засне
І  долі  личенько    сяйне
Не  відсторониться    від  мене.  

Прожив  немало  на  землі,
Хоча,  здається,  -  мить  єдину.
Минуле  тане    уві  млі,
А  сьогоденне  на  крилі  
Усе    стихаючого      плину.
 

Своїм    провинникам    простив.
Що  винен    сам  –  спішу  віддати.
Літа  мої  -    небес    листи,
У  вас    нема  ні  зла,  ні  мсти,
Лиш    тиха  мова    благодаті.


Я  з  вами  був,  я    був    у  вас,  
І  ви    в  мені,  як  цвіт    буйніли  .
Спасибі  вам,  що  ви  весь  час  
Мене  навчали    без  образ  
Черпати  втіху  в  кожнім  ділі.  

Нехай  маліє  ваш      ліміт,      
Пора  надходить        косовиці,
Ви    перевеслом    притуліть  
Мене  і  мій  духовний  світ
До  лона  Божої  правиці.

27.0713[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439730
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013


Наталя Данилюк

Якби ти знав…

Якби  ти  знав,яка  вона  крихка-
Ота  любов,оспівана  віками,
Коли  згасає  полум'я  в  руках
І  крок  стає  безоднею  між  нами...

Якби  ти  знав,яка  вона  гірка-
Ота  любов,здавалося  б,невинна...
Вона,мов  Брута  зрадницька  рука,
Холодний  ніж  тобі  встромляє  в  спину...

І  голос  серця  рветься,мов  струна...
І  вже  не  вирвеш  жало  це  закляте!..
Якби    ти  знав...якби  ж  ти  тільки  знав...
То  не  посмів  би  в  себе  закохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 05.04.2013


Михайло Плосковітов

Думаю про…Вас.

Лапатий  сніг  один  танцює.  
Вальс.
В  грудневі  дні,  у  міжморозній  тиші
скупі  рядки  не  схожі  так,  
на  вірші,
але  пишу,  бо  думаю.
Про  Вас.

Недавно  ж  осінь  бавилась  
листком.
Горіли  вишні,  
наче  у  пожежі,
і  той  годинник  на  високій  вежі
відстукував,  
мов  Панна  
каблучком.

За  Вами  йшов,  
а    в  серці  –  мов    струна.
Ніяковів.  І  не  зумів  спитати,
хоча  б  про  те,  
як  милу  Панну  звати,
й  чому  вона  самотня  і  
одна…

Листок  торкнувся  
до  мого  чола,
Ті  очі.  Мить,  
і  зникла  незнайомка,
а  та  струна,  що  так  бриніла,  
тонко
із  осені  у  зиму  перейшла.

А  й  досі  лину  в  той  
осінній  сад,
де  замість  листу  сніг  летить  грудневий,
О  кароока  Незнайомко…  
Де  Ви?...

Вальсує  садом  тихий  снігопад.

плейкаст  від  LaurA

http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Леся Геник

Така тужлива ся осіння нота…

***
Така  тужлива  ся  осіння  нота...
Скидає  липа  одіж  золоту.
Міжпавутинно  тулиться  дрімо́та
До  гІлля,  що  пізнало  наготу.

І  небо  сиве,  наче  повитуха,
Приймає  сонце  -  немічне  дитя,
Що  безпорадно  напинає  руки,
Хапаючи  за  тороки  життя.

Немов  чуття  мої  в  сумному  сквері
Іще  леліють  на  святочний  лад...
Та  вже  покірно  прочиняє  двері
Пожухла  осінь  в  тихий  листопад...
(23.10.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379399
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Михайло Плосковітов

Під вербою.

Під  ніч,  зникає  річка,  в  сон  верби,
і  манить    жовтим  золотом-водою.
Розсипле  осінь  зорі  із  торбин
на  стежку,  по  якій  ішли  з  тобою…

В  обіймах  вітру  мліла  осока,
із  рук  пручалась,  трохи  важкуватих,
і  марно  шелестіла:  «Не  така…
Не  дам  себе  я  вітру  цілувати.»

Під  берег  місяць  кидався    уплав,  
трава  тремтіла,  зіркою  прим’ята.
Тебе  я  під  вербою  цілував,
і  знав,  що  буду  все  життя  кохати…

Та  швидко  осінь  запрягла  гарбу
в  твої  дороги,  крізь  мої  вокзали,  
і  ми  забули  схилену  вербу,
напевне,  розлюбили-розкохали.

Літа  ж  як  хвилі  –  гаснуть  на  воді,  
по  стежці  –  сам,  не  як  колись  –  з  тобою.
Цілуються  вже  інші  молоді
під    нашою  плакучою  вербою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Стяг

Зустріч

На  Вас  лягла
Печаль  осіння
Смаглявим  
Золотом  лісів
Набрали  очі  –
Неба  сині
Одежа  –запахів
Грибів.

Як  між  деревами
Врочисто
Сосновий  бір
Мов  корабель
Ви  принесли  собою  
З  міста
У  ліс  незнану
Акварель.

Уздрів  Вас
На  дзвінкій
Галяві  -
Й  між  сосни
Серце
Утекло
Та  стрілись  очі  
Й  величаво
Нам  небо  руку
Подало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367477
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


Halyna*

Осіннє божевілля

У  тишині  загублених  слідів
Зашурхотіло  теплим  листопадом.
Останній  клен  на  землю  облетів,
І  кількасот  квапливих  днів  позаду.
А  озирнутись  –  встелений  туман,
Неначе  вчора  були  низько  зорі.
На  пам'ять  лиш  янтарний  талісман,
І  сльози  щастя  щирі  та  прозорі.
Та  журавлиний  клекіт  в  дальню  путь,
Де  не  запахне  спаленим  бадиллям.
Вже  голі  верби  воду  з  річки  п’ють,
Таке  чудне  осіннє  божевілля…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364552
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012


Halyna*

Ось ці місця…

Ось  ці  місця,  де  так  запахла  м’ята,
Де  слід  згубився  в  травах  й  споришах,
Бо  не  знайти  таких  іще  на  карті,
Де  так  би  легко  дихала  душа.

І  я  про  них  хотіла  розказати  
Високим  мальвам  в  баби  під  вікном.
Заради  цього  сонця  жити  варто,
Заради  дня  і  ночі  заодно.

Ось  ці  місця,  на  цьому  видноколі
Така  п’янка,  безмежна  широта...
Бо  не  знайти  таких  мені  ніколи
По  всіх  чужих  дорогах  і  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329873
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 02.08.2012


Тамара Шкіндер

Липнева ніч

Липнева  ніч.  Так  близько  до  світанку.
Сховався  сон  зрадливо  у  пітьмі.
Лиш  вітерець  погойдує  фіранку.
Бентежать  серце  спогади  німіі.

Липнева  ніч.  Чому  ж  не  спиться  нині?
Палітра  дум  міняє  кольори
І  зупиняє  погдяд  на  світлині
Щасливо  безтурботної  пори.

Стирає  пам"ять  партитуру  скерцо.
Самотність  доторкнулась  тихо  пліч.
Чомусь  нестримно  защеміло  серце...
І  стала  довгою  коротка  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Рідний

*-*-*/ я син землі…/

Я  син  землі  і  неба  син,
Одні    у  мене  мама  й  тато,
Одна  душа  і  Бог  один,  
Всього  інакшого  –  багато…

23.07.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352501
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Наталя Данилюк

По крапельці

По  крапельці  стікає  час  в  долоні,
Скрипить  думок  старенька  антресоль.
Скупе  мовчання  мліє  в  телефоні,
У  день  вчорашній  змінено  пароль.

А  серце  рветься  вперто  і  бездумно
Запричаститись  голосом  твоїм!
Нехай  мовчить.Мені  сьогодні  сумно.
В  проваллі  саду  стихли  солов'ї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 05.06.2012


Svetok

Просто друзі. .

Я  буду  проникати  в  твої  сни
І  маритись  самотніми  ночами.
"Ми"  існували  майже  від  весни,
Ми  не  кохали  майже  до  нестями.

Таку  любов  -  любов"ю  не  назвеш.
Хоча  слова  розпалювали  війни...
Я  без  вагань,  я  повністю,  без  меж,
Не  від  кохання,  ...  падала  в  обійми.

Я  бачила,  як  гаснули  вогні,
В  очах  твоїх  від  надлишку  ілюзій,
І  всоте  ти  зізнаєшся  мені,
Що  ти  мене  не  любиш...  Що  ми  друзі.

Пробач,  якщо  слова  тебе  пекли,
Якщо  ти  вірив  ніжності  -  я  грала.
Ті  сльози  від  байдужості  текли,
Бо  ти  мені  брехав...  І  я  брехала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341275
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Наталя Данилюк

Про що сумує сивий піаніст…

Про  що  сумує  сивий  піаніст
І  доторкає  клавіш  так  щемливо?
Якби  літа  відкликати  на  біс
І  вилити  у  щедру  нотну  зливу...

І  повернути  з  попелу  весну,
Де  на  одній  із  людних  вулиць  міста
Мрійливий  погляд  в  душу  зазирнув,
Розцвів  блаженно,  мов  лілея  чиста.

Де  обривались  лагідні  слова
Таким  солодким  трепетним  мовчанням,
Звучала  в  парку  музика  жива
І  мідні  зорі  канули  в  світання...

І  так  хотілось  в  пахощах  хмільних
Творити,  жити,  мріяти,кохати!..
Допоки  крик  холодної  війни
Не  розірвався  вибухом  гранати...

Враз  заніміла  радості  струна,
Вчаділі  вишні  мертво  захололи...
Ще  й  дотепер  відлунює  війна
Таким  пекучим  невигойним  болем...

О,  скільки  доль  злетіло  під  укіс
Під  градом  куль  прострелено  надії...
Про  що  сумує  сивий  піаніст?
Тремтить  сльоза  непрохана  на  вії...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Наталя Данилюк

Весняний листопад

Ох,  листопаде,  що  тобі  я  винна,
Що  ти  прийшов  в  цю  березневу  мить?
П'янка  весна,  тендітна  і  дитинна,
Лебідкою  пірнула  у  блакить.

Захолидило  краплями  на  скронях,
Проллявся  дощ  крізь  ситечко  небес.
Чи  я  тебе  накликала  безсонням,
Що  ти  в  мені  негадано  воскрес?

І  устелив  думки  опалим  листям,
Пожухлий  аркуш  спогадів  надніс...
Таким  крихким  прозірчастим  намистом
Моя  весна  обсипалась  з  беріз.

І  розчинилась  мрія  лебедина
Між  сизих  крил  обірваного  сну...
Ох,  листопаде,  що  ж  тобі  я  винна
Що  ти  весну  на  осінь  обернув?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Наталя Данилюк

Нехай летить…

Нехай  летить  минуле  під  укіс,
Не  склеїш  вже  розбитого  корита!..
Між  стовбурІв  заплаканих  беріз
Моя  журба,  світанками  надпита...

Нехай  бринить  освячена  струна-
Мого  безсоння  місячна  соната...
Невже  весна?Ти  ба,  таки  весна-
Між  тихих  буднів  крапелина  свята!

Така  ясна,  аж  наспіви  дзвінкі
Зринають  в  небо,  лагідно-погоже!
Все  відпускаю  з  попелом  років...
Ну  що  це  я...Ну  що  ж  я  плачу,Боже?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Журавка

Невиліковна

Я  застудилась  словом  «назавжди».
Усе  ніяк  не  видихну  обрАзу.
Ти  думаєш,  що  ти  такий  один,
З  яким  так  легко  впасти  у  екстази?

Без  тебе  світ  похмурий  і  нудний?
З  тобою  за  спиною  раптом  крила?
Ти  думаєш,  що  ти  один  такий,  
З  яким  я  вперше  у  житті  щаслива?

Напоїш  чаєм  із  гірських  малин,  
Загорнеш  у  обіймів  теплу  вовну…
А  я  ж  бо  знаю:  в  світі  ти  один!  
І  це  тобою  я  невиліковна.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Halyna*

Я потребую вийти з берегів

«Я  потребую  вийти  з  берегів...»
                                   (Галина  Мирослава)  


...І  знову  вечір  снігом  побілів,
Вдалечині  горять  маленькі  вікна.
Я  потребую  вийти  з  берегів,
Бо  в  берегах  загублюсь,
                           Знищусь,
                                               Зникну.
Бо  наче  айсберг,  втоплений  в  глибінь,
Не  схаменюсь  підводними  шляхами.
Як  біла  ніч  в  продовженій  добі,
Я  буду  миттю,
                     Вічністю,
                                     Роками.
Або  як  суша  спраглих  островів,
Попід  небесним  встеленим  покровом...
Я  потребую  вийти  з  берегів,
В  останній  раз,
                       Чи  вперший,
                                               Або  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316615
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Halyna*

* * *

Я  якось  тихо  піду,  без  валіз,
без  гучності  від  цокоту  підборів,
ще  досі  не  знайшовши  сили  волі,
щоб  втримати  в  очах  солоних  сліз.
Про  себе  не  згадаю,  промовчу.
Годинник  відбиватиме  мій  відчай.
Ми  -  різні.  Ми  -  чужі.  Ми  зовсім  інші.
Ти  ж  знав  про  це,  та  вдав,  що  не  почув.
А  я  німа.  Ти  бачиш,    я  німа?
Коли  все  вислизає  з-під  контролю,
в  останній  раз  тобі  й  собі  дозволю
втекти  туди,  де  інших  всіх  нема.
Та  що  там  їм?  Їм  справді  все  одно,
що  ця  розлука  нам  у  спину  дише,
залишивши  нічну  безжальну  тишу...
Я  якось  тихо  піду,  як  в  кіно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292393
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011


Наталя Данилюк

Не йди до мене…

В  порожнє  небо  дихають  сади
Зів'ялим  листям,памороззю,цвіллю...
Не  йди  до  мене,осене,не  йди,
Не  потурай  моєму  божевіллю!..

І  сивий  смуток  в  серце  ти  не  лий,
Не  дихай  в  душу  холодом  мовчання.
Той  день  серпневий,теплий  і  ясний,
Чи  відіснився  він  мені  востаннє?

Чи  вкрали  сонце,кинувши  в  мішок,
Заморські  старці(мабуть  зі  Стамбулу?)
Лиш  павутиння  срібне  між  гілок,
Немов  вітрила  в  подорож  напнули...

І  якось  терпко  дихають  сади,
І  вмитий  ранок  з  присмаком  кориці...
Не  йди  до  мене,осене,не  йди,
Нехай  ще  літо  в  серці  колоситься!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 06.11.2011


Ольга Кричинська

А віриш - …

А  віриш,  мені  здалося  -
відкинув  у  бік  Бог  п’яльця,
занурив  в  моє  волосся
твої  невагомі  пальці.
твоїми  вустами  втішно
залишив  на  шкірі  рани.
і  те,  що  не  стало  віршем
зрослося  його  нитками.

слова  розімкнули  коло
в  провалля  зійшли  луною,
але  візерунки  долі  
не  стали  для  тебе  мною.
хай  п’яльця  знайде  і  вирве
орнаментів  мертві  квіти,
бо  ти  не  заповнив  прірви  -
собою  її  поглибив.

я  знаю,  що  стане  гірше  -
тому  вчусь  тримати  спину.
а  віриш  –  немає  сліз  вже,
лише  роздирають  рими…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 05.11.2011


Наталя Данилюк

І як це ти посмів?

Насипав  жовтень  пригорщі  листків
В  мої  долоні,сонцем  обігріті...
І  як  це  ти,скажи  мені,посмів
Для  мене  стати  найдорожчим  в  світі?

І  не  хапати  жменями  зірок,
Не  розсипати  матові  перлини,
А  просто  бути  лагідним,як  шовк,
Лягти  на  душу  пухом  тополиним...

І  не  будити  пережитих  днів,
Хіба  ж  важливо,що  було  до  тебе?
І  як  це  ти,скажи  мені,зумів
Раптово  розпогодити  це  небо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 05.11.2011


Наталя Данилюк

Коли печаль…

Коли  печаль  нефритових  очей,
Мов  океан  в  мою  стікає  душу,
Перебираю  пригорщі  ночей
І  сторінками  дні  твої  ворушу...

Коли  печаль  крізь  відстані  земні
Тебе  відносить  на  чужі  орбіти,
Я  розумію:істина  в  вині,
Проте  ніяк  не  можу  захмеліти...

І  не  збагну,  чи  в  тім  моя  вина,
Що  цілий  світ    перед  тобою  тане...
Коли  печаль  висушує  до  дна
Твоїх  очей  глибокі  океани...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011


She said: gray...

Заговори…

Заговори  со  мной,  
заговори...
К  моей  душе  
притронуться  не  бойся.
Не  бойся  рассмотреть,  
что  в  ней  внутри  –  
там  только  я  и  ты.  
Не  беспокойся.

Без  сна  не  ожидай  
ночной  звонок,
что  от  тебя  
в  неведомые  дали
в  круговороте  
этой  жизни  смог
меня  забрать  
и  растворить  в  печали.

Но  почему?!...  
И  не  найдя  ответ,  
надеясь  лишь  на  то,  
что  время  лечит,
сейчас,  тобой  дыша,  
я  жду  рассвет  -  
ты  в  это  время  ждешь  
с  надеждой  вечер.

Заговори  со  мной  
через  года,
сквозь  вой  ветров  
и  грусть  ночных  вокзалов,
соприкоснувшись  
через  города
душой  к  душе.  
Хоть  этого  так  мало!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219574
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 14.10.2011


Софія Кримовська

Жінка

Я  просто  жінка.  Просто  жінка  я.
П’ять  букв  у  слові  –  ну  куди  простіше?
Я  люба,  я  кохана,  я  твоя,
Я  та,  яка  на  світі  найрідніша.

Сумна  і  ніжна.  Мовчазна  і  ні.
Я  та,  якій  протягують  долоні…
Я  палена  у  відьомськім  вогні,
Я  писана  у  золотій  іконі…

У  муках  я  життя  тобі  даю,
Зціпивши  зуби,  на  війну  пускаю.
Біля  вікна  задивлена  стою.
Я  просто  жінка  …  і  немає  краю

Такій  ось  простоті.  З  ребра  чи  ні,
Я  Єва,  я  спокусниця  Адама.
Я  та,  якій  присвячують  пісні,
Я  та,  якій  гукають  просто  «Мамо…»

Я  просто  жінка.  Грішна  і  свята,
Слабка  і  сильна,  сіра  і  яскрава.
Я  просто  жінка,  просто  жінка.  Та,
Якій  потрібно  щастя,  а  не  слава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 13.10.2011


Михайло Плосковітов

Шкода… (з чарівною МАРІЧКОЮ9) …

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  летів.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листі  золотім?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Михайло Плосковітов

Наша осінь…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби,
скотилось  сонце  золотом  у  став.
На  фоні  перевернутого  неба
останній  раз  тебе  поцілував.

Засмаглий  вечір  крався  попідтинню,
трусились  зорі  шепотом  в  траву,
у  теплу  ніч  -  не  схожу  на  осінню  -
коханою  тебе  вже  не  назву.

Бракує  щастя,  кисню  до  знемоги,
приліг  коханець-жовтень  між  октав,
підпер  півнеба  місяць  круторогий,
чубатий  вітер  верби  чарував…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби.
Я  знаю:  ти  чекатимеш  мене
допоки  вітер  розплітає  верби,
допоки  наша  осінь  не  мине.

плейкаст  від  AmriLauru  на  http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

переклад  російською  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 11.10.2011


Просто Тетяночка

Прошу тебе, спали мої листи

Прошу  тебе,  спали  мої  листи,
Я  в  них  занадто  щира  і  відверта,
Я  в  них  могла  воскреснути  й  померти
І  серце  тобі  в  жертву  принести.

Я  в  них  сміялась,  плакала,  жила,
В  них  запах  мій  ледь-ледь  іще  вловимий,
Вони  ключем  летіли  журавлиним,
Щоб  тихо  впасти  до  твого  крила.  

Вони  тобі  несли  мою  любов  -
Тонкий,  зворушливий  роман  у  віршах.
Твоя  ж  була  новелою,  не  більше  -
Дешева  гра  емоцій  і  розмов.

Я  в  них  звучала  музикою  слів,
Ховала  біль  в  байдужості  трикрапки
І  вкотре  починала  все  спочатку
Поміж  рядків  іще  щасливих  днів.

Між  нашими  серцями  як  мости
В  моїх  листах  були  слова  кохання...
Я  в  них  була  тоді  занадто  справжня...
Прошу  тебе,  спали  мої  листи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276599
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 07.10.2011


Просто Тетяночка

Заповідь колишньої

Він  не  назве  Тебе  моїм  ім*ям,
Тебе,  таку  щасливу  й  безтурботну,
А  поцілує,  йдучи  на  роботу,
Вже  Ти  його  опора  і  сім*я.

Він  не  злякає  спогадом  твій  сон,
Солодкий  сон  щасливої  дружини,
Моя  ж  любов  в  очах  його  загине,
Не  зачепивши  вже  принишклих  струн.

В  твоїх  обіймах  засина  мій  бог,
Сьогодні  Ти  в  душі  його  богиня.
Тож  будь  йому  і  мати,  й  берегиня,
Люби  його,  прошу  тебе,  за  двох.

Прощай  його,  згори  в  ньому  до  тла,
Віддай  йому  до  краплі  душу  й  тіло,
Будь  тою,  ким  я  бути  не  зуміла,
Ким  стати  я  для  нього  не  змогла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281641
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 07.10.2011


Наталя Данилюк

Прощання

Туманним  світанком  прощається  бабине  літо,
Розкидавши  мушлі  порожні  на  білім  піску.
Чого  ж  це  я  плачу?Мені  залишаєш  півсвіту,
Бо  й  досі  ще  любиш  мене,ненадійну  таку...

Чого  ж  я  шукаю,простромлена  наскрізь  дощами,
В  обтесаних  скелях,закутаних  в  білий  туман?
Мені  залишаєш  в  квадраті  віконної  рами
Усміхнене  сонце,що  впало  в  нічний  океан...

Мені  залишаєш  грайливі  дзвінкі  зорепади,
Розлитий  по  небу  Чумацький  осяяний  Шлях...
Чого  ж  не  знаходжу  в  дарунках  твоїх  я  відради?
І  роси  холонуть  в  моїх  мерехтливих  очах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011


Михайло Плосковітов

Старенька лава…

Люблю  цю  лаву,  з  довгих  хворих  ребер,
(Літа  її  руйнують  без  жалЮ).
Вона  в  надії  тулиться  під  верби,
похила  спина  в  написах  «Люблю…»

Байдужий  дощ  полоще  ноги  хворі,
В  набряклу  осінь  ревматизм  проб’є,
В  написаних  словах  чужих  історій
згадає  лава    щось  своє…моє.

Згадає  всіх  закоханих  у  парах.
Зітхання.  Поцілунки.  Дотик  рук.
Веселий  сміх.  Романси  під  гітару,
а  ще…згадає  гострий  щем  розлук.

Люблю  цю  лаву,  спогадами  вкриту,
у  теплих  краплях-росах  з  кришталЮ.
Спинюсь.  Присяду  в  листя  з  оксамиту.
Не  вернеш.  Розумію…  а  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Михайло Плосковітов

На двох… (разом з Марічкою9)

(Вона):
Ти    друг,    чи    так?    Скажи    мені    між    іншим,
Бо    я    вздріваю    в    посмішці    твоїй
Якийсь    хід    слів,    а,    може,    навіть    й    більше...
А    якщо    ні,    то    зразу    дай    відбій.

(Він):
Пробач,    що    не    сказав    тобі    відразу,
Вже    -    позолота    втрачених    ночей.
Тобі    ж    болить…болить    почата    фраза,
Промовлена    без    вогнику    очей.

(Вона):
Ти    друг,    чи    ні?    Скажи    мені    не    вголос.
Я    право    маю    знати,    чи    не    так?
Ми    ж    часто    так    сліпі    на    те,    що    поруч,
Воно    ж    лишає    зашкарублий    знак.

(Він):
Пробач    ….змовчав,    хоч    не    мовчали    руки,
любов  у    дружбі    -    тягарем    лягла.
Між    цим    шаленим    та    сердечним    стуком    -
Обійми    ще    не    стратили    тепла…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268727
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Михайло Плосковітов

Батькові…

Скриплять  старі  розлогі  ясени
Над  стежкою  в  життя,  в  безкрає  поле.
Твої  літа  –  у  нитках  сивини,
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий.

Як  рано  ти,  мій  Неньо,  посивів
(а  ще  ж  роки  й  не  перейшли  на  зиму).
Життєву  мудрість,  твердість,  щирість  слів  –  
Найкраще  передав  донькам  і  сину.

Натруджені  робочі  мозолі,
росте  журба  в  мереживі  на  скронях.
ХлібоТворець  найперший  на  Землі  -  
Господній  Світ  тримаєш  на  долонях.

Вже  так  бракує  сил  твоїм  рукам:
Тримати  час  і  нести  косу  в  поле…
За  посмішку  твою  я  все  віддам  -
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Михайло Плосковітов

Житомир…Львів… З МАРІЧКОЮ9….

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…    та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо    руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  рук  в  сум’ятті  кольорів.
ось  пальці  розімкнуться  наостанок
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011


Михайло Плосковітов

Біла ворона…

На  завтра  про  зустріч  мене  не  проси  .  Не  проси.
Роса  на  щоці  ще  гаряча  і  надто  солона.
Життєві  задачі  розв’язано.  Зайві    плюси.
На  цім  перехресті  дороги  я  –  біла  ворона.
Аж  зАдуха  в  серці,  коли  на  каштанах  свічки
під  небом  згорають  у  щасті  духмяних  просторів.
Не  варто,  не  варто  чіпати  взаємні  «грішки»
в  прочитаній  книзі  «Давно  пережитих  історій».

Джмелі  захмеліли  в  останньому  цвіті  Землі,
не  хочеться  вірити,  що  моє  серце  холоне.
Я  знаю:  в  цім  світі  ще  десь  є  долоньки  малі,
що  душу  зігріють,  бо    я    …наче  біла  ворона.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 20.05.2011


Ольга Кричинська

Отава

...а  я  не  просила  жодного.
І  жоден  не  став  у  стрій.
Молися  зі  мною,  подруго,
Мій  голос  такий  слабкий.

Так  звично  запахло  порохом,
Неначе  він  вже  вбивав.
Орфей  із  обличчям  ворога,
Володар  п'янких  отав.

Але  як  покличе  порухом
У  вир  спопелілих  днів-
Молися  за  мене,подруго...
бо  я  не  згадаю  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259782
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011


Тамара Шкіндер

Сон, задивлений у пам"ять

Пульсують  скроні!  В  кров  -  адреналін!
Земля  пливе  синхронним  круговертом.
Ритмічно  стука  серце:  Він-це-він!  
А  я  стою  вже  ні  жива,  ні  мертва...

В  єдину  точку  весь  зійшовся  час
У  вимірі  роздвоєних  означень.
Цей  світ  вердикт  виносив  вже  не  раз,
Заручниками  долі  нас  призначив.

Тонку  боюся  обірвати  нить.
Кричать  слова  безмовними  устами.
В  думках  волію  зупинити  мить...
Та  це  лиш  сон,  задивлений  у  пам"ять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249907
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 14.05.2011


Надія Гуржій

Я стала старша на одну образу

Я  стала  старша  на  одну  образу.
Сильніша  стала  на  одну  броню.
Від  смутку  -  злидня  душу  бороню,
Не  просто  це  -  пробачити  відразу.


Приходить  з  часом  просвітління  мить,
До  неї  треба  дорости  поволі.
Не  відчуваючи  чужого  болю,
Допоки,  свій,  тупий  переболить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247941
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 13.05.2011


molfar

Світло

Травневим  ранком
хай  для  тебе  квітне
Ласкаве  сонце  в  небі  голубім!
Нехай  до  тебе  
добрим  і  привітним
цей  буде  День
і  береже  твій  дім!
Хай  Затишок  поселиться  у  нім,
а  в  серці  –  
Хай  назавжди  буде  Літо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258814
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011


molfar

Радій, що ти жива…

Прислухайся  -
то  дихає  весна.
Листочки  набубнявіли  на  вітах,  
духмяний  теплий  вітер  –  мов  струна,
що  вже  от-от  повинна  задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі  росте  трава
І  тягнеться  до  зоряного  неба…
Всміхнися
і  радій,  що  ти  жива,
а  я  собі  молитимусь  за  тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011


Вячеслав Романовський

ЧЕКАННЯ

Спинивсь  автобус.  Ой,  невже  сини?
Такі  статечні,  мужні  і  чубаті.
Мов  чуло  серце.  Віщували  сни.
Яка  ж  то  радість  буде  в  її  хаті!

І  вулиця  світлішала.  Цвіла.
Сусідці  усміхалися  краяни:
Це  ж  до  синів  заквапилась  Уляна.
І  вістка  схвилювала  півсела!

Знов  обізналась.  Ні,  то  не  вони  -
То  просто  дуже  схоже  односельці,
Яких  хтось  інший  виносив  під  серцем,
Але  вже  після  клятої  війни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258267
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 10.05.2011


jaryj

Великомостівчанки

Красуні  водяться  в  Великих  Мостах  -
Всі  просто  чудо,  лагідні  в  словах,
Струнка  постава  нас  веде  до  млості,
Прекрасні  голоси  так  топлять  на  очах.

Красуні  водяться  в  Великих  Мостах
І  хоч  куди  поїдь  -  не  знайдеш  ще  таких,
Вони  від  стресів  вилікують  та  від  злості
Блаженним  поглядом  позбалять  назавжди.

Таки  красуні  водяться  в  Великих  Мостах,
Життя  несе  тебе  у  дику  даль,
Лиш  ті  дівчата  відіб'ють  напасті
Та  поцілунком  щирим  заберуть  печаль...

30.04.2011  року      Сокаль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257441
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011


MC_Yorick

ТЕАТР

Дочекалась  зізнання  і  нащо?
Він  моя  чергова  перемога
Я  ж  то  думала  буде  так  краще
Та  у  серці  іронія  та  ще
Тільки,  що  мені  зараз  із  того

У  руках  подарована  квітка
Очі  ж  уперто  рахують  хмари
Хто  це  ж  із  них  таке  небо  виткав
Як  і  чому  так  втікають  швидко
Хмари  -  мого  кохання  примари

Хто  придумав  рецепт  про  клин  клином
Хто  ж  це  серце  обводить  круг  пальця?
Один  поруч...  до  другого  лине
В  грудях  шипами  коле  стеблина
Наче  на  сцені...  та  без  овацій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256793
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011


MC_Yorick

ЦЕ НЕ СЛЬОЗИ…

раджу  відкрити  фото

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256750
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011


Михайло Плосковітов

…самота

Проводжає  мене  самота
повз  вітрини  парадного  міста.
Ця  з  неону  весна  –  вже  не  та,
бо  позбавлена  кисню  і  змісту.

Каблуками  здригається  брук,
на  зупинках  маршрутного  буму
й  щирий  напис  закоханих  рук
на  будівлі  торгового  ЦУМу.

Обнулю  телефонні  дзвінки  -
аритмія  ж  на  серці  проста.
Спазм  у  горлі  диктує  рядки
й  обіймає  мене  самота…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011


Михайло Плосковітов

НЕЗНАЙОМЦІ… ( Марічці9) …

Мені  твій  погляд  так  на  совість  схожий:
Магічність  блиску,  кара  площина.
Ці  очі  -  сни  і  душу  розтривожать  -  
Я  б  цілував    їх  і  пірнав    до  дна…

Лінійність  вуст,  довершеність  цілунку,
Відвертість,  непідкупність,  таїна…
І  -  очі,  наче  диво-подарунки,
Я  б  цілував  їх  і  пірнав    до  дна…

Невже,  печаль  в  очах…  на  каву  схожих?
П’янку,  та  із  пелюстками  цикорію.
Не  розумію,  чом  в  світанках  божих,
Від  погляду  німію  й  божеволію  ?…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252320
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш авторів Марічка9 і Halyna::За буйками (V)

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246046
 Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE[/youtube]

Повертайся    назад.    Біжи.
Догорають    байдужі    зорі.
Я    не    знала,    що    ти    чужий,
Замість    того,    щоб    бути    хворим.

Зачекався    старий    маяк,
Не    доходять    пляшки    з    посланням.
Я    забула    б    тебе…    А    як?
За    твоє,    що    «не    ти    остання»,

За    несказану    сотню    фраз,
За    безжальне    твоє    «не    можу»,
За    побачення    двох    не    нас,
І    за    ніч    не    прожиту    кожну,

За    мовчання    моїх    шухляд,
За    глухий    телефонний    провід,
І    за    біль    нерозкритих    зрад,
Почуттів    смертоносний    овід.

Повертайся    назад.    Туди,
Де    за    мною    нестерпна    суша.
За    буйками    нема    води,
А    вертатися    я    не    мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248356
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Михайло Плосковітов

Сирота

«Счастье  целого  мира  не  стоит  
слезы  на  щеке  невинного  ребенка…»
Ф.  Достоевский



Мала.  Розхристана…Лице  невмите
Шнурочок.  Хрестик.  Зболена  душа
Худющі  плечі  гріє  тóнка  свита,
Життя  ж  не  варте  й  мідного  гроша…

Вона  –  сирітка.  Не  згадає  маму,
Про  тата  надто  спогади  сумні.
Мала  не  розуміє  долі  драму:
від  раку  –  мама,  тато  –  вмер  в  тюрмі…

Сиріточка…  тамує  вивих  долі,
та  очі  щиро  сяють  на  лиці.
Йдуть  в  безвість  тротуаром  ніжки  голі,
З  півнеба  очі.  Хрестик    у  руці…

10.03.2011.

переклад  російською  Наталі  Мазур  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Михайло Плосковітов

Магія числа

Свята  любов  не  ділиться  на  троє
ця  істина,  як  формула  –  проста,
там  третій  зайвий,    де  кохають  двоє.
самотність  –  середина  золота.

Любов    любові  -    кращого  жадає
у  крапку  стисне  серденько  моє,
коли  молитва  ниткою  згорає,
мовчання  гірше  смерті  в  груди  б’є.
 
Із  марев  не  постануть  тóнкі  руки,
на  гострі  версти  діляться  роки.
Обійми  офіційної  розлуки
сльозу  збивають  за  краї  щоки.

Повісить    ніч  сорочку  із  сувою,
Забілить  вікна  зраджена  імла.
Свята  любов  не  ділиться  на  троє…
Це  -    магія  непарного  числа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244638
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011


Володимир Шевчук

Минулому

Ти  відводила  очі  і  тихо  душа  моя  в’яла,  
Почуттями  зривала  ти  серце  (хто  любить  –  сапер!)…  
Ти  не  вірила  в  мене,  сміялася,  з  іншим  гуляла;  
Ти  забула  мене!..  –  Та  згадала  раптово  тепер.  

…А  тепер  все  не  так.  Серце  більше  не  ниє,  не  чахне;  
Біля  мене  упевненість  ангельська  сяє  теплом.  
Біля  мене  усе!..  І  хоч  небо  ще  мріями  пахне,  
Від  старання  душі  навіть  аура  йде  на  пролом…  

Бо  тепер  все  не  так.  Та  любов  –  не  релігія  Вуду;  
Біля  мене  тепер  тільки  успіх,  і  де  б  я  не  був,  –  
Біля  мене  усе!  І  хоч  я  зупинятись  не  буду,    
Ти  згадала  мене…  Тільки  я  от  про  тебе  забув.  

27.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237293
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 30.01.2011


Любовь Козырь

Я буду счастлива (положительная установка)

Я  буду  счастлива  вне  всяческих  сомнений,
А  путь  к  мечте  моей  предельно  ясен.
Я  буду  счастлива,  не  слыша  возражений,
И  мне  плевать,  что  кто-то  не  согласен.

Я  буду  счастлива,  простив  другим  обиды
И  к  небу  вознеся  слова  молитвы,
Пускай  я  не  воинственная  с  виду,
Но  выйду  победителем  из  битвы!

Я  буду  счастлива,  не  глядя  на  попытки
Завистников  напасть  и  сделать  больно…
Исправив  все  проступки  и  ошибки,
Я  буду  счастлива,  ведь  я  того  достойна!

Я  буду  счастлива.

26.01.2011.


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237044
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011


Мантіхора

Я не та…

Я  не  та,  за  которой  мужчины  -  в  огонь  и  под  пули,
И  не  та,  от  которой  скрывают  грехи  и  пороки.
Я  скорее  из  тех,  что  рыдают,  когда  все  уснули,  -
Я  из  дерзкой  породы  всегда  и  везде  одиноких.

Я  скорее  из  тех,  что  на  "ты"  и  с  луною,  и  с  ветром,
Для  кого  шорох  листьев  осенних  -  почти  серенада.
Я  из  тех,  что  столетья  назад  растерялись  по  свету,
Для  кого  горных  троп  не  смогла  заменить  автострада.

Я  из  тех,  что  в  толпе  неприметны,  как  серые  кошки.
Я  из  тех,  кого  ценят  "подруги"  как  фон  для  знакомства.
Я  из  тех,  для  кого  не  бывает  любви  понарошку,
Для  кого  всё,  как  есть,  -  романтично,  наивно  и  просто.

Я  не  та,  для  которой  все  звёзды  и  бархат  прибоя,
И  не  я  неземной  красотой  вдохновляю  поэтов...
Но  я  та,  что  -  и  в  горе,  и  в  радости  -  будет  с  тобою,
Если  ты  позовёшь  прогуляться  вдвоём  на  край  света.

(31.08.2010)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 19.01.2011


Halyna

Пожелай мне удачи

Пожелай  мне  удачи,  ведь  я  заслужила  на  это,
Может,  ты  не  успел  покорить  всех  желанных  сердец,
И  улыбкой  осыпать  на  улице  ранним  приветом,
Подарить  с  бриллиантами  сотни  десятков  колец.

Сбереги  писем  зной,  пусть  они  и  не  будут  на  счастье,
Посмотри  как  любовь  разрушает  нам  медленно  жизнь,
Отвернуть  всех  последствий,  возможно,  когда-то  удастся,
Но  убейте  меня,  не  поверю  я  в  помощь  вакцин.

Нам  давно  идти  врознь  по  смежному  пути  не  свыкаться,
Позабудь,  что  вчера  я  сдалась  в  твой  обманчивый  плен.
Пожелай  мне  любви,  чтоб  с  тобой  наконец-то  расстаться,
Я  всей  сутью  своей  очень  жажду  больших  перемен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234189
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011


Ольга Кричинська

А краще б…

Згорнуся  листком  -  на  більше
Не  вистачить  сил  сьогодні.
Навколо    -  і  ті,  і  інші,
А  краще  б  -  не  було  жодних.

Ти  там  вимикаєш  світло,
Я  тут  -  у  своїй  кімнаті.
Ми  схожі,  ми  майже  рідні,
А  краще  б  тебе  не  знати.

Між  нами  -  години  й  милі,
А  краще  б  -  світи  й  століття.
Згорнуся  листком.  Я  вірю
У  милосердя  вітру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219160
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 05.01.2011


Юрий Богатинский

Папа

На  кухне  жарилась  картошка,
Сидела  мама  вся  в  слезах,
У  ног  её  лежала  кошка
С  тревогой  в  маленьких  глазах.

И  я  совсем  ещё  ребёнок
С  большим  вопросом  почему?
Сидел,  как  крохотный  котёнок
С  машинкой  маленькой  в  углу.

Прости  сынок,  но  папы  нету...
Надеюсь  родненький  поймёшь...
Пустил  машинку  по  паркету
И  громко  крикнул,  нет!Ты  врёшь!

Одно  лишь  помню:руки  мамы,
Слова,  бывает  так,  сынок
И  вид  холодной  телеграммы
Ваш  муж  погиб,  без  лишних  строк.

На  кухне  жарилась  картошка,
А  мы  смотрели  на  неё...
У  наших  ног  лежала  кошка  -
Так  детство  кончилось  моё.  


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011277787

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 05.01.2011


Махов Илья

ВЛЮБЛЁННЫЕ ОБЩАЮТСЯ ГЛАЗАМИ

Не    зарекайся    никогда,    и    не    клянись
Ни      вечной    верностью,    ни    истинной  любовью;      
Я    столько    клятв    наслышался    за    жизнь,
Но    ни    одной    исполненной    не    помню.

А  сколько    фраз    пустых    услышать    мне    пришлось!
Где    много    слов,    всегда    не  много    смысла.
Мне    хватит    взгляда,    брошенного    вскользь,
Да    блеска    радости    в    глазах    твоих    искристых.

Не    обещайся    впредь.    Ни    слова.    Никому.
Ведь    в    жизни,    знаешь    ты    сама,    бывает    всяко,
И    если    вдруг    ты    скажешь,    я    пойму  
Лишь    с    первых    слов.    Без  пафоса.    Без    знаков.

Не    надо,    знай    же,    мне    ни    в    полдень,    ни    в    ночи
Свою    любовь    доказывать    словами.
Молчи,    покуда    зряча    ты.    Молчи,  -  
Влюблённые    общаются    глазами...      

(18.  11.  2010)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222944
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 25.12.2010


Троянда Пустелі

Познущайся ще трошки…

Познущайся  ще  трошки,  як  хочеш.
Понервую,  поплачу…  змовч́у.
Але  серце  так  важко  тріпоче.
Ти  смієшся…  я  знову  прощ́у.

Ляжу  спати,  заплакана  й  вірна.
Може  тут  хоч  віднайду  споќій.
І  нехай  інші  скажуть  –  манірна.
Та  не  зникне  чуття,  що  ти  мій.

Я  твоя,  хоч  фізично  стороння.
Але  десь  у  відкритій  душі,
Під  жагучим  потоком  у  скроні,
Й  навіть  тут,  у  відвертім  вірші

Розкажу  про  свої  відчування,
Що  зриваються  криком  у  серці.
У  мені  зародилось  кохання…
Чи  в  тобі  воно  все  ж  відгукнеться?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229928
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010


viter07

Я ЗАЛИШАЮСЬ…

Я  залишаюсь  серцебиттям,
вітру  тривожним  звуком,
жалем  твоїм,
твоїм  каяттям,  
віт  запізнілим  стуком.....
Я  залишаюсь
шумом  дощу,
сумом  безсонних  вікон.
Не  потривожу.
Не  закричу.
Не  дотягнуся.  
Тільки
інколи  тихо  гляну  в  вікно
місяця  мудрим  оком.
Лиш  обійму  тебе
синім  сном  –
трепетним  і  глибоким...







озвучка:  molfar

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229013
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010


Журавка

Запахло травнем восени

Запахло  травнем  раптом  восени.
Така  собі  насмішка  депресивна.
Дерева  голі.  Хочу  як  вони
Лахміття  поскидати  агресивне.

А  потім  розцвіту  як  той  каштан,
Що  також  переплутав  все  на  світі.
Самообман?  Нехай  самообман!
Чи  просто  Богу  захотілось  квітів?  

Запахло  травнем…  Пахне  цілий  день.
Десь  сонце  помилилося  дверима
І  світить  як  скажене  на  людей,
Що  вже  давно  впустили  в  душі  зиму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 03.12.2010


Журавка

ГРА

Давай,  пограємось  у  «Відстань»?
Ти  так  далеко,  я  ще  далі…
Ділити  ковдру  знову  ні  з  ким,
То  хто  з  нас  двох  на  п’єдесталі?  

Давай,  пограємось  у  «Винних»?
Я,  хочеш,  крайньою  побуду?
Всіх  чинних  фраз  і  безпричинних,
Всіх  вироків  твоїх  без  суду.

Давай,  пограємось  у  «Втечу».
Вже  "Піжмурки"  не  актуальні.
Ти  скрізь  шукав  мене,  до  речі,
Завжди  ж  знаходив  тільки  в  спальні.  

Давай,  нарешті  просто  в  «Спокій»,
Бо  нерви-струни  геть  в  напрузі.
Щоб  світ  не  був  таким  жорстоким
Давай,  пограємося  в  «Друзі».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010


tosikosan

Є дівчата не просто красиві

Є  дівчата  не  просто  красиві
Є  ніжніші  за  квіти  Піонії...
Вони  всі  неймовірно  щасливі
Якщо  серце  в  кохання  полоні

Є  красиві  душею,  не  вродою
Навіть  ліпші  за  цвіт  Орхідеї
Є  такі,  що  женуться  за  модою
І  такі,  в  яких  власні  ідеї

На  коліна  стаю  перед  тими!  
Які  мають  терпіння  і  мудрість
Чесь  для  них  у  віршованій  римі
І  в  серця  їм  нестрачену  юність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221803
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010


Троянда Пустелі

Завари собі каву з інтригою

Завари  собі  каву  з  інтригою
І  додай  дві  пелюстки  розваг.
Не  покриються  роздуми  кригою  –  
Ти  готовий  до  нових  звитяг.

Йдеш  у  пошуки  істини  (ніби),
Налаштовуєш  світ  проти  всіх.
І  мереживо  в‘єш  (як  для  німба)  –  
Все  лише  для  химерних  утіх.

Приготуй  собі  з  підлістю  кекс.
Що,  не  вмієш  вмикати  плиту?
Та  не  варто  шукати  ж  бо  сенс,
Навіть  серця  в  тобі  не  знайду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220177
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 08.11.2010


tosikosan

Дві долі

Ти  не  впізнала,  то,  Він  був!!!
Твій  легінь  з  синніми  очима
Холодний  вітер  скрипом  дув
Пішов  він  грюкнувши  дверима.

Невже  ви  знову  розійшлись???
Мов  з  чумаками  дві  дороги
Чи  знов  зустрінетесь  колись
Пройшовши  крізь  круті  пороги.

Життя  ж  навіщось  вас  звело...
Дві  долі,  по  два  боки  річки
Одне  в  пітьму  кудись  брело...,
А  друге  в  вірш  писало  стрічки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210576
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 05.11.2010


Олексій Тичко

Осінні рани.

Осінні  рани.


Відкриє  осінь  свої  рани,
Не  наша  в  цьому  є  вина.
Навчуся  жити  із  думками,
 в  яких  тебе  уже  нема.

В  календарі  зітруться  дати,
Під  мовчазний  в  душі  протест.
Повільно  буду  забувати,
Твій  голос,  посмішку  і  жест.

А  зараз  згадки  ніби  тіні,
Наздоганяють  листопад.
Ведуть  в  елегії  осінні,
В  магічні  знаки  круглих  дат.

Сезон  оголить  жовті  грані,
Не  вірю  більше  у  дива.
Луною  чую  я  останні,
Уголос  сказані  слова.
14.10.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217956
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 02.11.2010


Morana

Я больше не буду…

Осенние  слёзы  на  мокрой  траве,
Эх,  серые  будни  на  фоне  аллеи,
И  я  вновь  пишу  этот  стих  о  тебе,
На  руки  холодные  слёзы  слетели.

Морозное  утро  разрушило  сон,
За  окнами  голые  ветви  резвятся,
Я  мысли  свои  отложу  на  потом,
Как  хочется  громко  сейчас  рассмеятся!

Размытые  лужи  покрылись  ледком,
И  слёзы  мои  тоже  в  лёд  заковались.
Я  просто  хотела,  я  верила  в  то,
Что  это  не  ты  был,  что  я  обозналась...

Простая  наивность,  слепые  мечты,
Безумные  чувства  убитого  сердца...
Осенние  танци  разноцветной  листвы,
Я  больше  не  буду  безумно  влюблятся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219666
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 02.11.2010


tosikosan

Про неї, неймовірну

Малинові  вуста,  медовий  блиск  очей.
Білесеньке  личко,  витончений  сміх.
Як  заплітає  в  косу  зірочки  ночей,
Чарує  вродою  дівочою  усіх.

Яка  краса  -  ота  гнучка  фігура
Хода  граційна  наче  у  левиці.
Ламає  стріли  гострі  у  Амура,
Вінчає  славу  владної  цариці.

Малює  пензлем  місяць  чорні  вії.
Ще  й  у  влосся  квіти  домалює.
І  знову  Жовтень,  як  хлопчисько  мліє,
Ревнивець-вітер  лагідно  цілує.

Леліє  сонце  миле  її  личко.
Росяний  ранок  омива  дівочу  вроду.
Стрічають  клени,  як  брати  сестричку
Торують  шлях  на  річці  біля  броду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216512
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 31.10.2010


Alex-dr_7(tericon)

Adiós

За  окном  барабанит  нам    дождь,
Грустный    символ  канувшей    любви,
Знаю,  ты,  от  ответа  уйдешь,
Твое  сердце  "не  тонет"  в  крови.
Неизбежно  услышу:  Adiós,
В  алкоголе  начну  томить  боль,
Ведь,  я  все  принимал,  лишь  всерьез,
В  том  числе,  и  наш  шанс  на  любовь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219313
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010


Журавка

Щось неминуче

В  житті  моєму  є  щось  неминуче.  
Романтики  назвали  б,  мабуть,  Раєм:  
Ти  зайдеш  в  двері  і  промовиш:  «Скучив!»,
Бо  вже  тебе  без  мене  не  буває.
Промчиться  день,  немов  на  білих  конях  
І  подарує  вічність  світу  вечір.
Я  більш  за  все  люблю,  коли  спросоння
Ти  ковдрою  вкриваєш  мені  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010


Журавка

До тебе долетіти

До  тебе  долетіти  так  не  просто.
Вчорашній  день  у  тиші  догорав.          
З  моїм  натхненням  ти  одного  зросту,    
Десь  причаївсь  на  кінчику  пера.    

До  тебе  долетіти….  і  навшпиньки    
Твоїм  життям  замріяно  пройтись.  
Ми  будемо  щасливі  знов  як  діти,
Де  світ  вже  листопадом  постеливсь.

Ми  будемо  в  мовчанні  навіть  схожі.  
Зізнаннями  знов  вечір  причастивсь.    
А  пам’ятаєш,  просто  перехожі
Були  з  тобою  ми  усе  ж    колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212512
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010


Журавка

Такий як є

Такий  як  є.  І  що  мені  з  того?  
Зірки  з  небес  і  ті  до  мене  ближчі.  
Ти  думаєш,  що  ти  для  мене  Бог?  
Що  ж  то  за  храм  в  якому  вітер  свище?

У  вічній  правоті  твоїй  змовчу.  
Сценарій  фраз,  кому  це  вже  важливо?  
Скажи,  чи  ти  хоч  раз  в  житті  відчув,
Як  тихо  кров  шумить  у  мене  в  жилах?  

Чи  був  ти  там,  де  я?    Хоча  б  на  крок  
Зі  мною  на  оцій,  хиткій  планеті?  
Я  мабуть  й  справді  ближча  до  зірок,  
У  них  обійми  завжди  розпростерті.  

Усе  як  є,    хай  буде!  Не  гнівись.    
От  тільки  я  уже  не  поряд,  бачиш?  
Скажи  одне:  чи  ти  б  мене  колись  
Таку  як  є,  за  все  що  є  пробачив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010


Троянда Пустелі

Марічка9 - тобі, моя люба Марі

Бірюзове  намисто  вдягнула
Мила  дівчинка  із  задзеркалля
І  в  очах  у  небес  потонула…
Ти  красуня,  красунечка,  краля!

Скільки  хочу  тобі  я  сказати
В  день  народження  милої  любки
Важко  путніх  промов  підібрати
Напишу  на  крилі  у  голубки.

І  вона  на  крилах  моїх  слів
Принесе  всі  мої  побажання:
Мила,  добрих,  ясних  тобі  днів,
Наснаги,  здоров’я,  кохання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211946
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010


В.А.М.

Якби ж то…

Никогда  не  приходили  ко  мне  слова  на  украинском  языке.  Но  вот  понравилась  мне  львовская  девушка,  чей  язык  родной  -  украинский  и  я  стал  писать  ей  на  украинском  (наверное  потому,  что  хотелось  сделать  ей  приятное).
А    иллюстрирует  это  стихотворение  фотография  другой  девушки,  Насти  из  Киева.  
И  в  Киеве  встречается  красота  :)  :)


[i]Якби  ж  то  день  постукав  у  вікно
Її  рукою,  легко,  майже  млосно...
Замружився  б,  як  сонцю,  що  зійшло,
Й  на  ганок  вибіг  би  до  Неї  босим...
І  зупинивсь...  не  знамо  що  робити...
Чи  губи  цілувать,  чи  руки  й  очі?..
Як  встиг  я  їх  так  палко  полюбити,
Що  нічиїх  вже  бачити  не  хочу?![/i]



Фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 21.09.2010


Biryuza

!

...мене  дратують  твої  малолітні  фанатки,
рідне  ім"я,  що  видряпане  на  їх  спинах.
Усі  ці  фото  з  тобою  на  згадку
у  їхніх  серцях,як  в  сирих  домовинах.
Мене  дратують  безглузді  вечірки
і  те,  як  ти  вмієш  долати  втому.
Гасаєш  по  місту  у  статусі  "зірки"
і  знов  повертаєш  до  мого  дому.
Дратує  усе  і  чомусь    спонтанно,
а  кілька  годин  нас  з"єднало  навіки.
Хтось  каже  раптово  чи  може  зарано,
а  я  оживаю,  ковтаючи  ліки.
Це  все  так  дратує-смішна  позолота,
безхмарність  небес  і  нудних  церемоній.
Маленькі  фанатки  отруту  до  рота,
а  я  свою  ніжність  у  твої  долоні...
Згасаю  повільно,така  дратівлива
і  вечір  лікує  від  щастя  й  застуди.
Осіння  байдужість  породжує  диво
і  краще  за  вічність  з  тобою-не  буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211040
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 16.09.2010


Віктор Ох

Дівчатам під нІками «Марічка9» і «Halyna»

Ой,  Марічко  Дев’ята,  
Дев’ята-Дев’ята!
Маєш  віршів  хороших
 багато-багато!
А  на  знімках  така  вже  
файна,  як  та  чічка!
Два  в  одній  –  і  врода  й  розум
в  нашої  Марічки!
І  Галина  розумна!
Інтелектуалка!
Також  справжня  красуня!
Також  галичанка!
Пише  не  про  якесь  там
кохання-зітхання,
а  зрілі  вірші  чудесні
про  душі  палання!
Ой,  Галино  й  Марічко!
Ще  співайте,  ну  ж  бо!
Що  не  має  –  не  вірте  –
жіночої  дружби!
Ви  бунтуйте,  кажІте,
пишіть  своє  Слово!
А  ми  будем  радіти  –
молодь  в  нас  чудова!

P.S.  Присвячую    дівчатам    маленький  музичний  канон

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211086
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 16.09.2010


Борода

З днем народження

Завітний  день
Для  тебе  і  для  нас.
Найкращі  квіти
Едельвейсу  волі,
Мажор  пісень,
Нірвана  щирих  фраз,
Ансамбль  із  світла,
Реверанси  долі.
Одній  тобі
Даруємо  цю  мить!
Живись  повік
Енергією  сонця,
Не  смій  тужить,
Нехай  всміхнеться  вік
Яскравим  спалахом  у  тебе  на  долоньці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210602
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010


Борода

На летовищі

На  взлітній  смузі  ланцюги  вогнів  -
Минулих  літ  суворі  маяки,
Раз  в  рік  на  ній  стрічаю  журавлів,
І  кожен  день  -  сріблясті  літаки.

І  ті,  і  ті  приносять  з  синіх  хмар
Ковток  повітря  з  батьківських  долин
І  я  його  вдихаю,  наче  дар,
І  оживаю  пульсами  клітин.

А  потім  проводжаю  знов  в  політ
І  смуток  й  біль  на  крила  їм  кладу,
Кладу  любов,  як  свій  синівський  звіт,
За  ті  роки,  що  в  маяках  гудуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209825
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010


jaryj

Цитатник І

***
Життя  людини  -  це  мрії,  які  плавно  переходять  в  континіум  реальности  та  зникають  в  павутині  історії.
01.08.2010  року  Львів

***
Життя  робить  нас  сильнішими  тоді,  коли  ми  намагаємося  засвоїти  його  уроки.
31.07.2010  року  Львів

***
Ми  можемо  зробити  більше,  але  часто  робимо  настільки  мало,  що,  оглядаючись  у  своє  минуле,  лякаємось  того,  що  не  залишаємо  по  собі  нічого  доброго.
31.07.2010  року  Львів

***
Кожен  з  нас  може  стільки,  наскільки  він  думає,  що  може.
31.07.2010  року  Львів

***
Ми  святкуєм  життя,  залишаючи  спогад  навічно.
21.02.2010  року  Львів

***
Жертвування  всім,  що  є  найдорожче  у  світі,  де  кожен  думає  про  своє  власне  еґо,  заслуговує  на  подив  і  визнання.
20.10.2009  року  Львів

***
Поки  у  світі  ще  залишатиметься  хоч  один  альтруїст  -  життя  на  цій  планеті  триватиме.
20.10.2009  року  Львів

***
Вічність  -  це  просто  неосяжність,  яка  має  свій  початок  та  не  має  кінця.
2.11.2009  року  Львів

***
Бідність  буває  чотирьох  видів:  бідність  розуму,  бідність  духа,  бідність  душі,  бідність  буденності  -  всі  вони  намагаються  провадити  до  дикого  безумства.
2.11.2009  року  Львів

***
Не  заздри  чужому  щастю,  адже  воно  таке  відносне.
31.10.2009  року  Львів

***
Людський  мозок  -  -це  тисяча  двісті  грам  екзистенції  підлості,  зла,  заздрості,  бажання  влади  та  бажання  принизити  слабшого  за  себе.
14.03.2010  року  Львів

***
Людина  -  це  розумний  хробак,  який  живиться  порохом  чужого  горя.
14.03.2010  року  Львів

***
Nie  zawsze  wiesz,  co  może  się  z  tobą  trafić  jeszcze  dzisiaj,  nie  mówiąc  już  o  jutrzejszym  dniu.
22.11.2009  roku  Lwów

***
Якщо  я  не  бог,  то  чому  так  намагаюся  змінити  світ?
13.10.2009  року  Львів

***
Унікальність  вбивства  полягає  в  тому,  що  на  його  шляху  завжди  трапляється  жертва,  яких  на  цій  землі  є  надто  багато.
13.10.2009  року  Львів

***
Ніколи  не  говори  людям  те,  за  що  потім  шкодуватимеш,  адже  вони  завжди  пам'ятають  все,  що  їх  не  стосується.
19.10.2009  року  Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203714
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 26.08.2010


viter07

НАКАЗ

Привіт  тобі,  
моє  дівчисько  світле!  
Чи  нині  був  
достатньо  теплим  день?
Чи  цілував  у  щічку
ніжний  вітер,
від  мене  
передав  тобі  пісень?
Чи  усміхались  нині  
твої  очі?
Чи  серце  билось
збуджено  хоч  раз?
Ще  ні?  
То  -  усміхайся!
Я  так  хочу!
Щаслива  бути  мусиш!  
Це  наказ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205453
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Андрій Бабич

Не карай покараного…

Не  карай  покараного,  Боже.
Я,  лишень,  зумів  одне  збагнути:
Як  мене  нема,  ще  бути  –  може…
Як  іі  нема,  -  не  може  бути…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204502
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 06.08.2010


Софія Вдовиченко

Я ГОТОВА!

Здається,  годі  вже  писати:
Немає  слів,  немає  тем.
Вже  не  здіймається  крилато
Думок  розтерзаний  тандем.

Вже  мозок  не  будує  плани,
Розбите  серце  наче  спить,
Та  тільки  раптом,  мов  з  туману,
Рядок  натхненний  забринить.

І  стрепенеться  знову  слово,
І  сколихнеться  в  ньому  світ,
І  зрозумію:  я  готова
Творити  ще  хоч  сотню  літ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203247
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 02.08.2010


Halyna

Я не просто тобою жила

Я  не  просто  жила,  -  я  дышала,  болела  тобою.
Наполняла  теплом  все  холодные  скучные  мысли.
И  проблемы  других  мне  казались  такой  ерундою,
Если  нету  тебя  на  восходе  моей  серой  жизни.

Я  считала  всегда,  что  ты  должен  еще  повториться:
Что  я  жду  тебя  вновь,  вспоминая  ночные  беседы.
Как  могла  я  в  тебя  так  бездумно,  нелепо  влюбиться,
не  желая  умом  на  вопросы  услышать  ответы.

Знаешь,  я  не  начну  с  ничего  накалившейся  ссоры,
Просто  тихо  уйду,  оставляя  тебе  только  звезды.
Ты  украл  мое  сердце,  -  ты  был  ненаказанным  вором,
И  вернуть,  милый  мой,  либо  что  невозможно  и  поздно.

Я  не  просто  жила,  -  я  тобою  все  клеточки  вскрыла:
И  кружила  себя  в  нарисованной  мною  вселенной.
Как  же  я  одного  лишь  тебя  так  безумно  любила,
Отдаляясь  мечтой  от  мечты  не  спеша,  постепенно?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203722
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010


IvAnt

Моя ікона

Перед  совістю  постану
Я  на  сповідь,  на  уклін,
Із  гріхів  брудну  сутану
Вмить  зірву  заради  змін.

Розкажу  про  болі,  муки,
Про  паскуднії  думки
І  від  страху  пульсу  стуки,
Що  дались  таки  в  знаки.

Хай  мої  нікчемні  дії
Із  минулого  й  тепер
У  спокуті  цій  зотліють,
Щоб  я  їх,  як  пил  зітер.

Совість!  –  Ти  моя  ікона,
По  життю  мій  путівник,
Честь,  мораль  моя  законна,
В  гірких  бідах  рятівник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197570
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 29.06.2010


Софія Вдовиченко

Про любов

Візьму  тонке  перо  до  рук,
Вмокну  його  у  кров  гарячу
І,  хоч  страждатиму  від  мук,
Любов'ю  кривдникам  віддячу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197710
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 29.06.2010


Halyna

Одкровення

Не  хочу  Вам  здаватись  педантичною,  -  
у  тім,  що  я  сказала  є  ж  бо  суть.
Мене  уже  питання  з  симетричними
то  "ні",  то  "так"  повсюди  впізнають.

Іронію  свою  Вам  не  виказую,
бо  хто  зна,  що  там  коїться  в  душі,
з  дитячими  амбітними  образами
ми  з  Вами,  мов  безглузді  міражі.

Чи  я  якось  не  так,  як  Вам  хотілося
придумала  сама  собі  роман?
А  Ви  ж  тоді  чомусь  не  спохватилися
і  далі  болю  сипали  до  ран.

Не  хочу  Вам  здаватися  жорстокою,
та  вибору  у  мене  вже  нема.
Бо  тільки  вечорами  одинокими
Ви  в  мене  за  плечима  крадькома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196915
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010


Богдан Стасюк

На серці біль для тебе гість незваний…

(Ні  для  кого;  ліричні  герої  абстрактні)

На  серці  біль  для  тебе  гість  незваний,  
Для  мене  ж  –  ахіллесова  п’ята…  
Догадувалась  ти,  що  я  поганий,  
Догадувався  я,  що  ти  –  свята.    

І  хоч  мені  радіють  всі  театри,  
У  тебе  ж  –  тільки  осінь  золота.    
А  твої  очі  досі  –  мов  ті  ватри!..  –  
А  мої  очі  –  просто  пустота.  

Для  мене  в  твоїм  серці  досить  масла,
Для  тебе  в  моїм…  –  ну  хіба  смола;  
Бо  твоя  вірність  досі  не  погасла,
А  моя  вірність  –  вже  давно  зола…  

15.06.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196075
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 18.06.2010


Андрій Бабич

Не обманешь…

Жаль,  -    боль  невысказанных  слов
Мне,  точно,  -  душу  не  излечит.
Такая,  вот,  она,  -  любовь…
Кого  –  щадит…  Кого  –  калечит…
А  ты  -  не  скажешь:  «Приходи…»,
Роднее  завтра  мне  –  не  станешь…
Огонь,  пылающий  в  груди,
Знай,  брудершафтом  –  не  обманешь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194553
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010


Halyna

Тоді, коли ми вдвох в вечірнім Львові

Сьогодні  як  ніколи  світять  зорі,
і  теплий  вітерець  торкнувсь  за  плечі,
а  ми  були  удвох  в  вечірнім  Львові,
тоді,  коли  слова  всі  недоречні.

Запахло  нам  банально  жаром  кави,
коли  пройшлися  ми  по  площі  Ринок.
А  світло  зорі  щедро  дарували,
і  запах  з  ним  уплівся  в  поєдинок.

А  ти  мені  приніс  тоді  півоній,
і  я  їх  розгубила  по  бруківці.
Була  я  в  сукні  атласній,  червоній,  -  
це  має  бути  десь  на  тв́оїй  плівці.

Ти  ніжно  своїм  поглядом  бажання
мене  нап́оїв  трунками  любові.
Не  треба  для  формальностей  зізнання,
тоді,  коли  ми  вдвох  в  вечірнім  Львові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193612
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010


Чехівський Володимир

Я не пишу…

Я  не  пишу,  я  дихаю  віршем,
Слова  виходять  потом  і  сльозами,
Чи  сльози  виливаються  словами
Немов  немає  в  світі  інших  тем.

Те,  кимось  в  душу  зронене  зерно,
Росте  в  мені,  не  звуком,  не  мовчанням,
Колючим  дротом,  болем  впізнавання,
Фантомом  істин  втрачених  давно.

Шепоче  надокучливим  дощем,
Волає,  хниче,  б'ється,  скаженіє,
Само  себе  прийняти  не  уміє....
Я  не  пишу,  я  дихаю  віршем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192614
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 03.06.2010


Віктор Ох

АНЕКДОТИ (3)

Необхідні    приготування

-  Доню,  принеси  із  шафи
тарілОк    шість-сім.
Мені  треба  побалакать
з  татусЕм  твоЇм.

************  

             Божа    кара

-  Дуб  той,  під  яким    ми  стрілись
від  блискавки  з  неба,
знаєш,  любий,  загорівся!
-  Так  йому  і  треба!


************  

           Обмінялись

-  Коли  я  з  банкіром  зійшлася,
був  досвід  у  мене  хороший.
Тепер  в  мене  є  його  гроші,
а  він  має  досвід  багатий.

************    

         Повна    інформація

Мама  доньку  розпинає:
-  Я  неначе  в  страшнім  сні!
Як  же  ти  зібралась  заміж  –
ви  знайомі  лиш  два  дні.
-  Я  усе  про  нього  знаю!  
Ну,  ви,  мамо,  і  чуднІ!
Моя  пОдруга    жилА  з  ним  
й  розказала  все  мені.

************  

           Не  настільки    хворий

-  Куплю  у  вас  книжку  хорошу!
-  Є  все  –  й  детективи,  й  страшилки…
-  Щось    хворому  б...
-    Біблію,  може?
-  Ні!  Хворий  він  не  настільки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185087
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 24.04.2010


Halyna

Про нашу дружбу (присвячую Маняні)

А  ми  такі  з  тобою  схожі,  
а  ми  неначе  близнюки,
Я  без  порад  твоїх  не  можу,  
без  товариської  руки.
Нас  часто  плутають,  буває,  
хоч  різні  наші  імена,
Я  друга  кращого  не  знаю,
 для  мене  подруга  одна.
Ми,  може,  є  й  не  кровні  сестри,  
та  чи  важливо  це  для  нас?
Усі  мелодії  оркестрів  
нам  дарував  невпинний  час.
Ми  часто  можемо  мовчати,  
або  ж  сміятися  до  сліз,
Й  ніхто  не  може  розгадати,
 хто  сміху  привід  нам  приніс.
Ми  разом  в  втіхах  і  печалях,
й  читаєм  фрази  по  устах.
Ми  як  одне  –  Марічка  й  Галя,  -  
єдина  тінь  у  двох  словах.
Ми  чай  з  тобою  випиваєм  –  
і  це  міцніше  за  коньяк,
І  тільки  ми  з  тобою  знаєм,  
сп’яніти  можна  з  нього  як?..    
Про  хлопців  часто  теревеним.  
А  що?  Й  вони  про  нас,  мабуть.
Ми  їхні  погляди  привернем,  
вони  в  думках  нас  пронесуть.
Наш  блиск  в  очах  ніхто  не  знає,  
про  що  там  думається  нам.
А  я  тобі  пообіцяю,  
що  свою  руку  завжди  дам.    
І  хоч  розійдуться  дороги,  
і  кожна  житиме  своїм,
Нам  будуть  рідними  пороги,  
які  ведуть  в  дитинства  дім.  
І  що  там  кажуть,  нам  начхати:
 цінують  дружбою  жінки.
І  тільки  нам  з  тобою  знати,  
чому  ми  майже  близнюки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184521
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 17.04.2010


Олександр Ковальчук

Художники пишут картины, мечтают поэты в стихах…

Бессонных  ночей  атрибуты  –
В  кресты,  превращая  плюсы,
Бегут  неустанно  минуты,
У  жизни  воруя  часы.

Огнями  рекламы  витрины
В  уснувших  горят  городах.
Художники  пишут  картины,
Мечтают  поэты  в  стихах.

Не  жаждая  звонкой  монеты,
В  едином  порыве  души,
Народу  полотен  сонеты
Рождают  в  полночной  тиши.

Покажут  холсты  в  галереях.
Покинув  художника  дом,
Шедевры  осядут  в  музеях,
В  коллекциях  частных  потом.

Стихи,  как  наброски,  в  тетрадях
Свой  первый  увидев  рассвет,
Когда-то,  быть  может,  в  журналах
Иль  в  сборниках  выйдя  на  свет,

С  поэтом  останутся  вечно,
В  блокнотах  пылясь  без  конца.
Картины  ж,  расставшись  беспечно,
Уже  не  увидят  творца…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171790
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 09.04.2010


Alexandro

Пусть за окошком сыплет грусть

Пусть  за  окошком  сыплет  грусть!
Ты  не  моя,  и  это  зная,
Гитара  скажет:  «Ну,  и  пусть!
Она  уйдет,  придет  другая…

Я  не  соврал,  не  обманул,
Разбив  рукой  мечты  шальные…
А,  может  быть,  душой  прильнул,
Смотря  в  глаза  твои  хмельные…

И  что  оставил  я  себе?
Лишь  только  вечер…Только  вечер...
Он  догорел  в  моей  судьбе,
Как  утром  догорают  свечи…

И  только  утренний  туман,
Вернет  в  душе  воспоминанье,
Твоих  миндальных  глаз  дурман…
И  недопетое  признанье…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140205
дата надходження 05.08.2009
дата закладки 08.04.2010


Alexandro

Письмо, (советую прочитать)

Я  умер  почти  9  лет  назад.  Но  я  пишу  вам  не  для  того,  чтобы  рассказать  как  мне  тут  живется.  Я  пишу,  чтоб  рассказать  вам  свою  историю.  Историю  моей  большой  любви.  И  еще  хочу  сказать,  что  любовь  не  умирает.  Даже  на  том  свете.  Даже  если  её  пытаются  убить,  даже  если  этого  захотите  вы.  Любовь  не  умирает.  Никогда.  Мы  познакомились  31  декабря.  Я  собирался  встречать  Новый  год  со  своей  третьей  женой  у  своих  старых  друзей.  Моя  жизнь  до  её  появления  была  настолько  никчемной  и  ненужной,  что  очень  часто  я  спрашивал  себя  :  Для  чего  я  живу?  Работа?  Да,  мне  нравилось  чем  я  занимался.  Семья?  Я  очень  хотел  иметь  детей,  но  у  меня  их  не  было.  Теперь  я  понимаю,  что  смысл  моей  жизни  был  -  в  ожидании  этой  встречи.  Я  не  хочу  описывать  её.  Вернее,  я  просто  не  смогу  описать  её,  чтоб  вы  действительно  поняли,  какая  она.  Потому,  что  каждая  буква,  каждая  строчка  моего  письма  пропитана  любовью  к  ней  и  за  каждую  ресничку,  упавшую  с  её  печальных  глаз,  за  каждую  слезинку  я  готов  был  отдать  все.  Итак,  это  было  31  декабря.  Я  сразу  понял,  что  пропал.  Если  бы  она  пришла  одна,  я  бы  не  постеснялся  своей  третьей  супруги  и  подошел  бы  к  ней  в  первую  минуту  нашей  встречи.  Но  она  была  не  одна.  Рядом  с  ней  был  мой  лучший  друг.  Знакомы  они  были  всего  пару  недель,  но  из  его  уст  я  слышал  о  ней  очень  много  интересного.  И  вот,  теперь,  я  увидел  её.  Когда  пробили  куранты,  и  были  произнесены  тосты  я  подошел  к  окну.  От  моего  дыхания  окно  запотело  и  я  написал:  "ЛЮБЛЮ".  Отошел  подальше  и  надпись  на  глазах  исчезла.  Потом  было  опять  застолье,  тосты.  К  окну  я  вернулся  через  час.  Я  подышал  на  него  и  увидел  надпись  "ТВОЯ".  У  меня  подкосились  ноги,  на  несколько  секунд  остановилось  дыхание...  Любовь  приходит  только  раз.  И  это  человек  понимает  сразу.  Все,  что  было  в  моей  жизни  до  это  дня  -  была  мишура,  сон,  бред.  Очень  много  слов  есть  этому  явлению.  Но  жизнь  моя  началась  именно  в  тот  новогодний  вечер,  потому  что  я  понял,  я  увидел  в  её  глазах,  что  этот  день  -  тоже  первый  день  в  её  жизни.  Второго  января  мы  переехали  в  гостиницу,  и  планировали  купить  свой  маленький  уголок.  У  нас  вошло  в  привычку  писать  друг  другу  на  окнах  записки.  Я  писал  ей  "Ты  -  мой  сон".  Она  отвечала  "Только  не  просыпайся!"  Самые  сокровенные  желания  мы  оставляли  на  окнах  в  гостинице,  в  машине,  у  друзей  дома.  Мы  были  вместе  ровно  два  месяца.  Потом  меня  не  стало.  

Сейчас  я  прихожу  к  ней  только  когда  она  спит.  Я  сажусь  к  ней  на  кровать,  я  вдыхаю  её  запах.  Я  не  могу  плакать.  Я  не  умею.  Но  я  чувствую  боль.  Не  физическую,  а  душевную.  Все  эти  восемь  лет  она  встречает  Новый  год  одна.  Она  садится  у  окна,  наливает  в  бокал  шампанского  и  плачет.  Еще  я  знаю,  что  она  продолжает  писать  мне  записки  на  окнах.  Каждый  день.  Но  я  не  могу  их  прочитать,  потому  что  от  моего  дыхания  окно  не  запотеет.  

Прошлый  новый  год  был  необычным.  Не  хочу  рассказывать  вам  секреты  потусторонней  жизни,  но  я  заслужил  одно  желание.  Я  мечтал  прочитать  её  последнюю  надпись  на  стекле.  И  когда  она  заснула,  я  долго  сидел  у  её  кровати,  я  гладил  её  волосы,  я  целовал  её  руки...  А  потом  подошел  к  окну.  Я  знал,  что  у  меня  получится,  я  знал,  что  смогу  увидеть  её  послание  -  и  я  увидел.  Она  оставила  для  меня  одно  слово  "ОТПУСТИ"  

Этот  Новый  год  будет  последний,  который  она  проведет  в  одиночестве.  Я  получил  разрешение  на  свое  последнее  желание,  в  обмен  на  то,  что  я  больше  никогда  не  смогу  к  ней  прийти  и  больше  никогда  её  не  увижу.  В  этот  новогодний  вечер,  когда  часы  пробьют  полночь,  когда  вокруг  все  будут  веселиться  и  поздравлять  друг  друга,  когда  вся  вселенная  замрет  в  ожидании  первого  дыхания,  первой  секунды  нового  года,  она  нальет  себе  в  бокал  шампанского,  пойдет  к  окну  и  увидит  надпись  "ОТПУСКАЮ"...



Если  кто  нибудь  знает  автора  этого  письма,  сообщите,  пожалуйста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82690
дата надходження 06.07.2008
дата закладки 08.04.2010


s o v a

просто слова

и  прекрати  мне  не  писать...
ты  знаешь,  я  так  ждать  устала,
ко  мне  не  нужно  прилетать
на  белоснежном  покрывале.

и  прекрати  мне  не  звонить...
о  тишину  звенят  бокалы,
я  перестану  уходить,
мне  каждой  встречи  будет  мало...

и  прекрати  не  сниться  мне...
играя  солнечным  рассветом,
когда  улыбка  в  тишине,
я  жду  тебя...  да,  я  об  этом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168148
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 04.04.2010


Тетяна Яровицина

Що ти робиш зі мною, óсене?! (українською мовою)

Що  ти  робиш  зі  мною,  óсене?!
Я  ще  мрію:  простоволосою,
в  літній    сукні,    ногами  босими
                       йти  по  рідній  святій  землі,
милуватися  в  лузі  квітами,
що  дарує  так  щедро  літо  нам…
…Та  –    очима  вже      сумовитими
                       в  небо  дивляться    журавлі.

Нещодавно    мені  наснилося,
що  ти,  óсене,  забарилася.
…Та  –  на  ранок    дерева  вкрилися
                       ніжним    золотом    сивини.
Я  люблю  тебе,  осінь,  різною:
безтурботною,  злою,    слізною…
…Та  найбільше  люблю  я  –  пізньою,
                       і  не  бачу  у  тім  вини!

Ти  виблискуєш  днями  гожими,
на  замріяну  казку  схожими  –
осягнути  ніяк    не  можу  я
                       велич  лагідну  і  німу…
Серце  повниться      хвилюваннями
від    приходу    такого  раннього.
…Знай  же,  óсене:    до  останнього
                       сукні  літньої  не  зніму!

                                               2007  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143926
дата надходження 02.09.2009
дата закладки 04.04.2010


little black

Стрімголов.

Занадто  довгі  телефонні  гудки
Знищують  бажання  розмовляти.
У  м́ого  настрою  грайливі  завитки,
Він  інколи  тренується  стріляти.

На  м́ому  тілі  безліч  гематом  -  
Жива  картина  відчаю  та  болю.
І  проти  лома  лиш  один  прийом,
То  ж  раджу  просто  опустити  зброю.

У  цього  неба  вічність  для  думок,
У  тебе  ж  мить,  щоб  вивчити  паролі.
За  словом  -  слово,  а  за  кроком  -  крок,
Отак  й  живи,  впивайся  соком  волі.

Натисни  "плей",  звільни  безплотних  духів,
Налий  вина  -  червоного,  мов  кров.
Фатальний  зміст  тантрично  -  звабних  звуків
Малює  тінь  любові  стрімголов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171733
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 04.04.2010


olesyav

Весна кохалася з дощем…

Весна  кохалася  з  дощем...
Він  пригортав  її  так  сміло,
Та  цілував  –  іще,  іще...
Аж  небо  стиха  буркотіло.

Він  пестив  лагідністю  див
Найменші  бруньочки  любові.
На  землю  ніжністю  стелив
Зелені  кúлими  шовкові.

Дрібненьким  листячком  вона
Мережила  сором’язливість.
Він  шепотів:  Моя!  Весна...
За  що  мені  ця  дивна  милість?

Неначе  щастя  оберіг  –
Твоя  любов  невинно-чиста...
І  розсипáвся  їй  до  ніг
Дрібними  краплями  намиста.


Весна  дощеві  віддала
Пелюстки  найніжніших  квітів,
Бо  ж  як,  скажіть,  вона  могла
Його  безумство  не  любити?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180655
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 02.04.2010


Respect

Іди

Поглянь  у  вічі,  зазирни  у  душу,
Не  треба  більше  зайвих  запитань,
Ти  хочеш  йти,  тому  я  теж  йти  мушу,
Я  заспокою  пил  своїх  бажань.

Не  треба  сліз  гірких,  прощань  і  слова  "вибач",
не  треба,  час  лікує,  просто  йди...
Розбий  усе,  що  ти  ще  не  добила,
Нехай  залишаться  у  мріях  мої  сни...

Іди,  тільки  залиш  про  себе  пам"ять,
Хай  муки  ці  нестерпні,  всеодно,
Тебе  чомусь  я  хочу  пам"ятати,
вдивляючись  в  засніжене  вікно..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177339
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 21.03.2010


Фавн

21 понятие о Любви

Полет,  огонь,  закат,  рассвет,
Водоворот,  твой  силуэт,
Волна,  свист  пули,  тишина,
Чуть  слышный  стон…  моя  Весна,
Стремленье,  вечность,  слов  обман,
Затменье  Солнца,  ночь,  туман,
Безмолвье  взгляда  и  цветы,
Твое  дыханье,  просто    -  Ты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161050
дата надходження 14.12.2009
дата закладки 19.03.2010


Астарот

ВЛАСНИЙ СВІТ

1.Передчуття  кінця.

Невже  я  знаю  власний  світ?  
Невже  це  він  так  гірко  плаче?
Лишаючи  позаду  слід,
В  якому  кожний  крок  щось  значить.

Він  відбирає  в  мене  все,
Наводить  смуток  і  страждання,
Вбиває  мрію  і  несе,
Нові,  невідані  бажання.

Він  взяв  в  неволю  сильне  Я
І  водить  сірими  степами,
Там  вітер  є  моє  ім’я,
Там  зорі  ллють  думки  сльозами.

Я  сів  під  деревом  старим,
Сухим  безбарвним  і  холодним,
Поглянув  в  даль  чуттям  сумним,
Де  крик  мерців  луна  невтомний.

І  так  щодня  і  так  щоночі,
Я  залишаюсь  у  пітьмі,
Лиш  темний  лик  чарує  очі
І  жовклий  лист  дає  мені…

2.  Лист  в  нікуди.
         
Пишу  листа  у  власний  світ,
Пишу  і  чую  подих  смерті.
Чому  тяжкий  твій  творчий  слід?
Чому  зі  мною  невідвертий?  

Я  наодинці  в  самоті,
Я  прагну  болі  лиш  з  тобою.
Чому  твої  уста  німі?
Чому  смієшся  наді  мною?

Мовчиш  весь  час,  життям  керуєш,
Вбиваєш  сковані  думки,
Благання  сліз  моїх  не  чуєш,  
В  яких  пливуть  тяжкі  роки.

Ти  ніби  вбивця  наді  мною,  
Ти  прагнеш  смерті  власним  снам,
Ти  тягнеш  мертвою  рукою
До  дерева  прощань  з  життям.

Я  знов  з  тобою  засинаю,
Я  знов  втрачаю  ясні  дні,
Закривши  очі  –  споглядаю,
Як  руку  Жнець  дає  мені…

3.До  смерті.

Нарешті  я  впіймав  твій  погляд,
Нарешті  впав  тобі  до  ніг,
Відчув  цей  вишуканий  одяг,
Що  легким  вітром  тілу  ліг.

З  тобою  я  пішов  у  вічність.
Ти  показав  мій  власний  світ.
З  тобою  темна  потойбічність,
З  тобою  смерть  любовних  бід.

Ти  залишив  мене  у  мрії,
Де  я  є  вітер  і  туман,
Де  зоряний  поет  в  надії
Шукає  вірші  без  оман.

Тут  моє  дерево  всихає,
Тут  моє  слізне  каяття,
Душа  моя  лиш  тут  витає
І  в  цьому  світі  -  тільки  я.

                                   09.11.2005  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150390
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 16.03.2010


Strannic

"Остистий біль остудить очі..."

Остистий  біль  остудить  очі.
Я  все  забула.  Все  –  таки.
і  тільки  мовчки  кровоточать
рубцями  пам’яті  роки.
І  тільки  атомом  мільярдним
та  снігом,  впалим  уночі,
кохання  тінь  по  довгих  мандрах  
засне  у  тебе  на  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144030
дата надходження 03.09.2009
дата закладки 14.03.2010


Волошина Катерина

Тобі, кохана Україно!

Тобі,  кохана  Україно!
Твоїм  степам,  ставкам,  деревам.
Тобі  до  віку  буду  вірна.
Ти  всім  чарівна,  як  на  мене...
Твої  міста,  заводів  дим.
Дитинства  вулички  маленькі.
Усе  моє,  усе  моїм
Залишиться!  Плекання  неньки  –
Твої  гаї  –  таємна  врода.
Ти  вся  в  мені.  І  серце  лине.
Твої  вітри  –  моя  свобода!  
Тобі,  кохана  Україно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115363
дата надходження 05.02.2009
дата закладки 14.03.2010


irinag

Хто я така?

Хто  я  така?
Звичайна  жінка.  
Така  як  тисячі  і  тисячі  жінок.
Немє  значення  -  брюнетка  чи  блондинка.
Моя  душа  несе  поезії  вінок.

Хто  я  така?
Я  просто  мама.
Лечу  щодня  я  у  свій  рідний  дім,
Де  поселилась  злагода,  надія  і  кохання,
Нам  тепло  тут  і  затишно  у  нім.

Хто  я  така?
Проста  людина.
Для  когось  подруга,  для  когось  я  чужа.
Але  для  мене  є  одна  святиня  -  
Моя  родина,  віра  і  сім"я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177448
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 14.03.2010


Ольга Кричинська

І.

Не  діли  непохитне  й  крихке,
Вір  однаково  слову  і  диму...
Я  шукаю  уламки  тебе.
Так  минають  мої  години.

Але  ти  вислизаєш,  мов  шовк,
Не  даєш  і  схопитись  за  нитку.
Ніби  дощ  поміж  нами  пройшов,
Змив  розставлені  долею  мітки.

Стигле  гроно  не  падає  ввись.
Відчуваєш  болюче  тяжіння?
Скільки  згаяно  часу.  Дивись-
Нам  пора  вже  збирати  каміння.

Але  ти  вислизаєш  ,мов  шовк,
Розбиваєш  невидимі  стіни.
Дощ  пройшов.  Дощ  пройшов.  Дощ  пройшов.
Так  минають  мої  години.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177035
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 14.03.2010


Kira

Гра в слова

Проговорила  в  колі-грі
Слова-дрова  пусті-страшні

Затихла  спомином  у  снах
Моя-твоя  любов-весна

Відкрила  двері  в  нікуди
Крути-верти  не  втрапиш  ти

Завмерли  поглядом  в  очах
Надія-промінь  відчай-птах

Спокою  просить  нічия
Зболіла  й  знищена  душа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145545
дата надходження 16.09.2009
дата закладки 02.02.2010


Адель Станіславська

Я дякую тобі

Роки  минають  швидко  день  за  днем,
І  швидко  так  усе  життя  минає.
Від  недугу  багато  ліку  є,
Лише  від  старості  його  немає.
Роки  минули,  і  змінилась  я
Не  постаріла,  просто  зрозуміла,
Минає  юність  швидко,  мов  весна,
Спинити  час  ніхто  не  в  силах.
А  погляд  тих  закоханих  очей,
Примусив  раптом  душу  стрепенутись.
І  мов  у  казці  на  коротку  мить.
У  юність,  що  минула,  повернутись.
Я  дякую  тобі  за  почуття.
Я  дякую  тобі  за  твої  очі.
Бо  час  летить  невпинно,  а  душа  
і  серце  з  тим  миритися  не  хочуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162903
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 30.01.2010


Оксана Рибась

МАЯК

перевтомлені
       перевтілені
               перероджені  відчуття
неподільні
             та  неподілені
і  наївні  немов  дитя

від  очікувань  пахне  мріями
із  коріння  зростає  сад
сили  зміряні  
                         та  відміряні  
як  нездатність  піти  назад

як  незламність  і  невідчудженість
і  як  вірна  віра  моя
ніч  затемнена  
                                   в  ній  пробудженість  
запалилась  немов  маяк


Фото:
img.artoff.ru/_i/100/orig/1947.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162933
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 30.01.2010


В.А.М.

Я не хочу Вас… +п +п +м +:-)

Когда  эти  строчки  пришли  мне  в  голову,  ничей  образ  не  маячил  перед  глазами.  Они  писались  никому  или  кому-то,  в  будущем.  
И  вот  много  лет  спустя  мне  встретилась  девушка,  к  которой  удивительно  подошли  эти  слова.  Только  я  её  увидел  и  сразу  понял  -  это  было  написано  ей.  И  ничего,  что  на  момент  написания  стиха,  ей  было  ещё  только  годика  три-четыре.  :)  Кажется  мне,  что  именно  её  такую,  сегодняшнюю  взрослую  уже,  увидел  я  тогда  в  своём  воображении.
Зовут  ненаглядную  -  Мари.  Встретить  Маричку  можно  в  городе,  где  каким-то  немыслимым  образом  собралась  вся  женская  краса  славянского  мира  -  встретить  её  можно  во  Львове.  


[i]Я  не  хочу  Вас  потерять
И  пусть  я  Вас  еще  не  знаю
Но  если  только  повстречаю
То  не  смогу  Вас  не  узнать
Я  не  хочу  Вас  потерять
Безумно  полюбив  однажды
И  что  для  Вас  это  не  важно
Из  равнодушных  глаз  понять
Я  не  хочу  Вас  потерять
Лишь  потому  что  встречу  поздно
Мне  будет  просто  невозможно
Жить  
                 если    Вас  вдруг  потерять[/i]




Anna  †  Demonia  перевела  на  польский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796

Anven  перевёл  на  украинский  язык  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512

Виктор  Ох  смастерил  музыку  на  этот  стих  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848

пародия  на  стихотворение  автора  boroda171  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895

фотография  опубликована  с  разрешения
её    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 30.01.2010