Мілена Христич: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015


Fragola

ты один

по  притонам  и  дворцам,  
и  дворам
нас  учили:  дом  отца  -  
это  храм.  

но  не  сможет  удержать
старый  сад.
если  вызовет  чужая  
роса.

пожелтеет  под  окном
резеда  -  
повзрослеешь  и  уйдёшь  
из  гнезда.

по  загибам  из  песков
или  льдин
пробираешься  ползком
ты  один.

скоро  встретится  тебе
на  пути
тот,  кто  будит  молодой
аппетит.

если  плоть  твоя  как  мёд,
страсть  жива  -  
вы  едины  может  год,
может  два.  

кто  рогами,  кто  враньем
наградит.
всё  растащит  вороньё.
ты  один.

если  кто-то  на  дороге
одной
оказался  не  по  роду  
родной,

потоскуешь  поделом  
на  груди
и  запрыгнешь  в  эшелон
ты  один.

злая  память  -  канонир
новых  лиц.
это  шахматный  турнир,  
это  блиц.

но  с  присохшего  пупка  
до  седин
ты  один  на  все  века,
ты  один.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574813
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Fragola

Воронка

Господи,  я  же  не  знала,  что  так  навсегда
Я  уезжаю  из  города  раннего  детства.  
Лик  твой  к  молитвам  был  нем,  намекнул  бы  мне,  дескать
Скоро  под  землю  уходят  теперь  города...

Господи,  я  же  не  знала,  что  так  насовсем
Я  уезжаю  из  первого  отчего  дома,
Как  догадаться,  что  вспыхнет  кровавым  рандомом  
Город,  убийца  которого  -  брат  и  сосед.  

Боженька,  я  же  запомнила  в  белом  сады,
Скверик,  гимназию,  рынок,  кафе  с  поварёнком,
Как  же  уверовать  в  то,  что  на  месте  воронка
Смертью  зияет  и  стелется  пушечный  дым.

Боже  Всевышний,  на  что  тебе  столько  калек,
Воющих  женщин  на  кровных  своих  пепелищах?  
Маленький  беженец  счастье  вовеки  не  сыщет,
С  городом-призраком  в  сердце  бредя  по  земле.

Август  2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574815
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Петро Орлов

До зоряних небес…

До  зоряних  небес  
Свої  здіймаю  руки.
Вдихаю  вітер  цей,  
Нектар  неначе  п'ю.
Я  так  люблю  життя,  
Його  солодкі  муки,
Ці  молитви  нічні  
І  таїну  мою...

Бог...  І  Його  любов...  
Її  отак  багато!
Якби  цей  світ  її
Збагнути  здатним  був!
Цей  світ  -  в'язниця,  де
Посажено  за  ґрати
Всіх,  зрадив  хто  любов
І  Бога  хто  забув.

Любов  і  Бог...  Вони  
Є  не  від  світу  цього.
Є  світ  любові.  Він  
Є  справжній  світ,  не  цей.
І  звідти  йде  сюди
Буття  любові  й  Бога,
Що  робить  чарівним  
Моє  життя  усе.

04.04.2015
Донбас
Петро  Орлов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574247
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Antoshka

Хорошо

Хорошо,  если  нет  надобности  искать  наследие  века,  
его  желания,  скрытый  смысл,  назначение,  вопрос  -  зачем?  
В  окно  выглянешь,  уставившись  в  эволюцию  нужды  человека,  
но  не  понятно,  от  чего  и  кому,  и  кто  под  чем.  

Мы  работаем  здесь  на  того,  кому  результат  до  лампы  
а  так  все  идет  чередом  и  в  деньгах  загвоздка  
и  если  состояние  здоровья  кроется  в  количестве  ампул  
то  ваша  дражайшая  судьба,  скорей  всего,  вертихвостка.  

Свести  с  ума  теперь  доступнее,  но  нелогично  и  стыдно  
показаться  случайным  блеклым  пятном  на  покрывале  прогресса  
в  элитных  отрядах  солдатам  бывает  до  смерти  обидно  
холостыми  разряжать  ситуацию  собственного  регресса.  

Остается  встречать  научные  возгласы  оглохшим  ухом  
переждать  рыночный  спор  за  свежий  кусок  мяса
топтать  каблуком  страдания,  прикрываясь  духом  
и  мечтательно  робеть  нарочитым  взглядом  савраса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574253
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Самітник

Нестерпний ранок

Прокинувся…
Вранішні  паростки  сонця  
Вже  пробилися  до  ліжка.
І  все  наче  добре,  
Але  чогось  не  вистачає…
Чогось.  Її.  Посмішки.  Очей.
Тягнуся  за  телефоном,
Щоб  нишком  поглянути  на  її  фото,  
Щоб  вийти  з  цього  стану  прострації,
Щоб  її  чарівні  барви  знову  вдихнули  в  мене  життя.
І,  проглядаючи  вкотре  сторінку,  
Бачу  новий  вірш.
Люблю,  коли  вона  пише.
Починаю  читати  і  пізнаю  щось  знайоме.
Пізнаю  нас,  себе,  її…
Можливо,  я  все  ж  подобаюсь  їй?
Чи  я  знову  нафантазував?
Так,  скоріш  за  все.  
Як  же  побороти  ці  амбівалентні  почуття?
Як  позбутися  цього  когнітивного  дисонансу?
Не  знаю,  живу,  сподіваюсь…

P.S.  Буду  вдячний  за  відгуки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570663
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Febralina

Пережить…

Что  манит  нас  в  слепую  даль?  
Куда  течет  реки  хрусталь?
Кто  может  сердце  нам  разбить?  
Как  нам  все  это  пережить?
Зачем  летает  в  небе  пух?  
И  где  пасет  овец  пастух?  
Как  нам  про  совесть  не  забыть?
И  что  возможно  пережить?
За  что  страдает  человек?
Деревьям  нужен  дровосек?
Зачем  вообще  ножи  точить?
И  что  нам  стоит  пережить?
...Я  знаю  -  жизнь  одна  дана,
Не  повторится  вновь  она...
Страдать,  бороться  и  любить  -  
Лишь  для  того,  чтоб  пережить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570417
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Catocala Lacrymosa

Постмодерновая игла

Поэзия  -  шлюха,  лгунья,  воровка,  мразь,
Что  любит  смеяться  -  плача,  реветь  -  смеясь,
И  ныть  "Не  бывает  печали  моей  светлей",
Хоть  все  -  под  одним  прицелом,  в  одной  петле.

Адепты  ее  с  актеров  берут  пример,  
Но  здесь  лицедей  -  равняется  лицемер.
И  я...  Я  такая  же  точно,  как  все  они:
Выползаю  змеей  на  софитовые  огни,
Речь  моя  горяча,  ну  а  мысли  мои  пусты...
На  сцене  -  принцесса  в  возрасте  рок-звезды,
А  дома  -  конспект  "динамика  геосфер"
И  в  нёбо,  как  в  небо  направленный  револьвер.
Конечно,  он  не  заряжен,  ведь  все  -  игра...

Жила  б  по-другому  -  жевала  бы  фуа-гра,
Смотрела  б  из  окон  отеля  на  океан,
А  не  в  кровавые  дыры  открытых  ран.

Но  нет  -  поплелась  за  Поэзией  в  никуда,
Пережевывать  дни,  дороги  и  города.

Да.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501943
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.03.2015


Стяг

Ясна печаль…

Ясна  печаль…  По  вінця
Повна  тиша,
Дзвінке  мовчання
Знищило  слова,
І  чутно,  як  дерева
Мірно  дишать,
Корінням  проростаючи  
В  дива.
Торкнусь  до  липи  -
Ми  ж  росли  укупі,
Стрічали  дні,
Немов  гостей,  у  двір,
І  бачили  як  пролітала  
В  ступі,
Над  нами  осінь
До  кармічних  зір.
Ми  з  цвіркуном  на  небеса  молились,
Аби  назавтра  дякувати  дню,
Слова  і  листя  місячно  імлились,
На  радість  вечоровому  коню.
Він  бив  копитом,  щедро  бив  копитом,
Метеоритні  падали  дощі,
Й  Чумацький  Шлях  стелився  гордовито,
У  неповторнім  зорянім  плащі.
Так  рік  за  роком…  Вавілонить  тиша,
Недбало  розсипаючи  дива,
І  чутно,  як  дерева  мірно  дишать,
Корінням  проростаючи  в  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569977
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Yurko Okhapkin

спрінтер

І  кожний  день  -  звичайна  низка  рішень.
Не  слід  вагатися,  і  думати  не  слід.
Не  зупиняйся,  рухайся  скоріше,
Перетворися  з  тарантайки  на  болід.

Долай  сумління,  сумніви  долай.
Не  намагайся  обминати,  пробивай.
Не  треба  лоба  берегти,  не  відступай.
Ламай  усе,  усіх,  себе  ламай.

Не  розламєшся  -  то  й  фініш  тобі  буде.
Отам  застрелишся,  якщо  туди  дійдеш.
Не  встигнеш  сам  -  застрілять  інші  люди,
Яких  на  повороті  обійдеш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569725
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015


Олександр Ткачинський

я не залишусь сьогодні у тебе вдома

Кохана,  я  не  залишусь  сьогодні  у  тебе  вдома,
Кохана,  мене  прикликає  далека  дорога.
У  ніч,  що  вкриває  вікна  шарами  криги,
Я  вирушу,  взявши  в  наплічник  улюблені  книги.

Найкраще,  що  справді  навчився  робити  -  це  йти.
Без  планів,  обітниць,  ідей  та  чітких  перспектив.
Сховавши  обличчя  та  втому  у  теплий  комір,
Запам'ятавши  кожен  твій  вигин  і  колір.

Якщо  я  залишусь,  то  хто  розмовлятиме  з  водіями?
Хто  попередить  німця  про  небезпечні  ями?
Хто  занотує  історії  сотень  чужих  життів?
Хто  поєднає  нічні  Карпати  зі  співом  одеських  хвиль?

Кохана,  лови  мене  в  теплому  житі  південного  степу,
у  Дзизі,  у  джазі,  у  ритмі  стрімкого  квікстепу,
Лови  мене  там,  де  вітер  ожарно  шепоче  до  трав,
де  я  тебе  вперше  зустрів  та  востаннє  чекав.

Допоки  ти  йдеш  за  зірками  та  покликом  чуйного  серця,
Усе,  що  насправді  твоє,  до  тебе  не  раз  повернеться.
Я  світло  твоє  упізнаю  за  тисячу  кілометрів,
Якщо  я  кохаю  тебе,  то  смішно  боятися  смерті.

P.S.  Любов  до  життя  має  бути  сильнішою  від  страху  смерті.  Лише  так  можливо  жити  та  відчувати  по-справжньому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569764
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015