Несомненно, уходят лучшие,
Больно платим за равнодушие,
Alex-dr_7(tericon) - Бои…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521538
Жаль безумно ушедших до времени,
Ведь ушли молодые да ранние...
Одному лишь бы дать по темени,
Но, нам послан он в наказание.
За безпечность и равнодушие,
Пресловутую "хату с краю"...
Нас оставили с вами ЛУЧШИЕ,
Как нам жить с этим я... не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521549
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 28.02.2016
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 28.05.2015
Зустрілися. Бог Янголів просив,
Щоби допомагали їм усюди .
Він на руках її весь час носив.
Соромилась, що думатимуть люди...
Джаннет Даклін Зустрілися. Щоб знову розійтись
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583572
На публіку живеш постійно ти.
Любов шукаєш по усіх усюдах...
Знайшла нарешті, та... Що скажуть люди?..
І... починаєш нищити мости.
А людям байдуже, сказали і забули,
У них свої кохання і життя.
Пізніше, щоб не знати каяття,
Любов не перетворюй на минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583646
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Не оставляй меня на полдороги,
Я в этом мире сам не свой,
Мне бы взлететь, да крылья, ноги
Привязаны к земле сырой.
Не говори, что парус пышный,
Что ветер путный за спиной -
Я в лодке нынче, пусть Всевышний
Отложит игры над судьбой.
И если море, всё сметая,
Оставит плот мой в стороне,
Я буду знать, моя родная, -
Не равнодушна ты ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Бігме брате
я більше не вмію говорити
і вірити
не відчиняю дверей і серця
недільні гості
розповідають мені про Бога
який закликає до воєн
який палить на вогнищі красунь і вчених
і готовий вбивати невірних
якщо їхні будинки оздоблені мармуром
і позолотою сяють вежі мечетей
ти знаєш, вони залишають мені книги
і обіцяють вічне спасіння душі
якщо я зроблю пожертву на черговий храм
знаєш брате
ця зима проростає в мені
соняхом
я тягнуся до світла і розпалюю піч
книгами, що приносять недільні гості
всі радіо в моїй хатинці з комином
вийшли з ладу
тому я все частіше слухаю синичок
і навіть підспівую їм
вони кажуть в мене непогано виходить
і якщо я трошки під тренуюся
то до весни з мене вийде файна птаха
чуєш брате
я почала прокидатися з сонцем
і нарешті навчилася їсти каші
я кожної секунди відчуваю
як в мені проростає пір’я
а крила вже не сховати за наплічником
повним книг і рукописів
тих хто був до мене
знаєш, я ж виявляється не перша
були й до мене
бігме брате
зачекай до весни
вся техніка в домі вийшла з ладу
а я перейшла на пташиний
не лякай сусідів і лікарів в білих костюмах
не подавай в розшук
просто іноді підгодовуй синичок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552411
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Он был сметён, обескуражен
Её незримой красотой,
И статус был совсем не важен,
А разность мнений - звон пустой.
Он был совсем обезоружен,
Повержен навзничь и влюблён,
И воздух был совсем не нужен,
И сердце издавало стон.
Он позабыл о положеньи
Своих насущных важных дел,
Но даже в крайнем исступленьи
Заговорить с ней не посмел.
Оставил лишь стихотворенье
Без адресата, лишних слов...
Его нашли на дне теченья,
На венах - несколько рубцов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538469
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Один єврей на прізвище Ньютон
Не мав, напевно, просто що робити,
І, після струсу мозку, нам закон
Подарував, щоб в школі потім вчити...
А Вася що ж, — душевний чоловік,
Він ті закони пропустив у школі,
І... вкоротився раптом Васі вік ...
Отож запитую у Вас: ДОКОЛЄ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539067
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 27.11.2014
[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли закінчиться війна і грім гармат не буде чутно,
Я значить вижив, я зумів прорватись там, де було скрутно.
І я не здався ворогам, ні смерті, іродам, нікому,
Там сотні друзів полягло, моє життя - дарунок Бога.
Для Вас закінчилась війна, я ж до цих пір не можу спати,
І як в дитинстві, як колись, мене втішає лише мати.
Кохання в мене вже нема - не діждалась чи не хотіла,
Коли вернувся я живий, на мене й глянути не сміла.
Та я ж не винен, що мені все тіло гради шматували,
Не винен я, бо ми усі є просто люди, не титани.
І навіть куля та мала життя велике відбирала,
А люди в величі своїй забули, що його так мало.
Ну що принесла ця війна: розруху, смерть, моє каліцтво?
Лиш з фотокарток впізнаю свого дитинства рідне місто.
Та краще б я тоді помер і став навіки вже героєм,
Чим проклинати день за днем оту війну пропахлу горем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 25.09.2014
Поверь, что встретимся мы снова, –
Пусть через многие века! –
Хоть будут прочные оковы,
Хоть встреча будет нелегка.
Олекса Удайко
----------------------------------
Мечты питают наши души.
Порой мечтою мы живем.
Хоть часто жизнь их больно рушит,
К другой упорно мы идем.
Не покидают нас надежды,
Увидеть розовые сны,
Цветущих вишен белоснежных
Среди заснеженой зимы.
Увидеть ласточки зимою,
Что так поют на проводах.
И снова встретиться с тобою,
Что не сказала, все сказать.
А, может, просто улыбнуться,
Смотреть в глаза и помолчать.
К душе лишь взглядом прикоснуться
И тихо- тихо закричать.
Что б ты услышал боль разлуки.
И вспомнил ту весну зимой.
Пускай разбудят тебя звуки,
Чтоб ты прозрел, ведь был слепой.
И пусть реальности не вижу,
Я от мечты не отступлю.
И верю я: она все ближе.
Терпенью я благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523371
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 16.09.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=QCrkft1GOyI[/youtube]
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас – Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
Источник
http://tekst-pesni-tut.ru/song/show/1590962/vktor-baranov/tekst-pesni-i-perevod-do-ukrancv/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511898
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Уходить надо вовремя, чтоб не "просили",
Ведь потом очень больно бывает принять,
Что в тебе нет нужды больше здесь уже, или...
Напрягаешь терпение чьё-то опять.
Уходя УХОДИ, ведь тебе здесь не рады,
Не смотри ты, с надеждой, в ЧУЖИЕ глаза,
Здесь уже не твоя, а чужая отрада.
Уходи, тут излишне скупая слеза.
[youtube]http://youtu.be/NOiFXoB4by4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508401
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014
ось випиливає залізна рибина
і ковтає повітря з палкістю самогубця,
ковтає численні зміни
і в знак несподіванки продовжує плавати.
часом їй стає аж до пустелі сумно
і тоді вона грається у везіння рибалки,
вправно чіпляючись за блискучий гачок
і останньої миті зникає.
вода знає усі прикмети та тріщинки її вдачі,
риба вдає, що плаче,
а натомість регоче люто у сон людині,
яка й плавати ще не навчилась,
а тільки убрала в залізо
й без того холодну кулю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506639
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Я тиші жду, коли б розтанув хор
і запитання в намірі б зостались,
і значення без звуку і без форм
за межі берегів переливались.
Нехай розумні, завчені слова
сипнуть урозтіч конями баскими,
і буде тиша, тиша світова,
де спроба мови—марна й непростима.
Полеміка по рейках відгримить,
і пауза наповниться світами.
Можливо, нам зустрітись пощастить
у мовчазних провулках між словами?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503831
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Три сестри разом зростали у селі одному,
І ось час настав піти їм із рідного дому.
Старша з них була лінива, не доведи Боже,
А середня така злюка, ще й на відьму схожа.
Наймолодша - працьовита, лагідна й красива.
Й ось до їхнього обійстя жінка зайшла сива:
- Збирайтеся у дорогу, бо я ваша доля,
Хочу заміж вас віддати, на те Божа воля.
Посадила дівчат в бричку ледве засіріло,
Довго їхали і в полі парубка зустріли.
Він пшеницю жне і сходу у снопи складає.
Доля старшій каже: - Ти вже чоловіка маєш.
Їдуть далі, а назустріч не хлопець - картина,
Має дуже добре серце, щирий, як дитина.
До середньої звернулась Доля: - Це для тебе.
Ось такого чоловіка тобі, доню, треба.
Поїхала Доля шляхом з меншою сестрою,
Бачать - село, в селі хата стоїть під горою.
Сумно дивляться з-під стріхи маленькі віконця,
Біля хати спить п'янезний чоловік на сонці.
- Оце й є твій наречений... - каже Доля тихо.
Менша сестра швидко в сльози: - За що таке лихо?
Чим же я, скажи на милість, прогнівила небо?
- Та... Нічим. Тільки цей хлопець пропаде без тебе.
***
Чи буває доля з нами, людьми, справедлива?
Адже кожен хоче жити у парі щасливо.
Все частіше клянем долю, а того не знаєм,
Що ділитись з іншим треба тим, що в серці маєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497171
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
«Речі, наче віолончелі,
Заповнені дзвінкою тьмою…»
(Райнер Марія Рільке)
Бавлюсь з темнотою старих речей
Які ховаються по закутках кам’яного дому.
Дому, що розмовляє тихими ночами зими
З тінню господаря, що танцює на холодній підлозі
Бавлячись з вогнем кахляного п’єца,
Що кидає відсвіти – марно намагаючись
Прогнати з закутків буття тьму – бо не час.
А скрипка проситься до рук у запитує:
«Ти святий Бартелемей чи його ніч?»
Але що розуміє скрипка? Вона лише інструмент,
Вона буде грати будь-яку мелодію,
Вона нічого не вирішує, в її утробі теж тьма,
Вона буде видавати дику какофонію замість музики,
Якщо потрапить до волохатих рук
Старого бандита замість віртуоза-музИки
З тонкою душею, що колись був її господарем,
А тепер сховав свої атоми в глибинах землі,
А свою душу у світі, який годі шукати…
Я наповнюю звуки змістом, я запалюю свічку
І ставлю її на вікно історії. Але за вікном сліпці –
Їм байдуже день це чи ніч.
Вони не повірять в існування свічки,
Вони не повірять в існування кольорів
(Не тільки ультрамаринових),
У них замість душі дірява газета,
Колись вони навчились повторювати слова
Не розуміючи їх змісту.
А нині стали важкими краплями
Густої рідини темноти…
Лишається вірити. Лишається тільки вірити,
Що там – за океаном тьми
На острівцях старих кам’яних будинків
Теж дивляться на вогонь люди
З сумними очима старого музИки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496640
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні,
Малював все на віях долю, позолочену у багні,
Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій,
Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій.
Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці,
Обіцяв вкотре: "Не покину", через хвилю вривав кінці,
І лиш місяць сміявся з тебе, і з полону твоїх думок,
Говорив ти лиш сам до себе та втікав далі, ще лиш крок...
Пам'ятаєш, хотіли щастя, забували про білий світ,
А що зараз у нас, нещастя? Чи нестримність твого "Привіт"?
Я щодень рахувала хвилини, ти ж все гордощі виливав,
Я чекала тебе щоднини, ти ж бо брехнів все додавав,
А тепер я стою у полі, в кольорових казкових снах
І черпаю води із моря, моря кривди і нових розплат,
Ти ж стоїш за моїми плечима, гордо дивишся на цей світ,
Що з тобою?Розвій цю днину, підійди або ж йди навік!
26.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472500
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Не на шутку разошлась метелица,
Но спешат друзья в мой скромный дом.
Скатерть белая, как поле стелется
И не важно, что там за окном.
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Нам душой по жизни не скукожиться,
Хоть бывало - ох, как заметет...
И не как-нибудь, все славно сложится.
После третьей и зима цветёт...
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Пусть удача в нашей жизни встретится!
За любовь ! Нам без нее не быть.
На коня ? Не торопи - успеется...
Будем жить? А как же, будем жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472473
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Цілющі каплі я додам до чаю,
Щоб спокій дарувати й силу знов,
Знеможені думки я дочитаю,
Щоб не залишили тобі обнов.
Ранкові промені запущу в душу,
Хай же освітять темряву снаги!
Росою омиватиму я сушу,
Що призвела до справжньої жаги!
Я вирву з лап твоє стрімке майбутнє,
Що павутинням поросло, як ґніт...
Нехай розправить крила ─ всемогутнє,
І починає свій стрімкий відліт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462338
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Я/ так решила - страдать не буду!.
Н/о память снова мне душу рвет.
Е/ще бы .. болью сложилось в груду.
З/анозой в сердце, в душе живет.
А/ я пыталась развеять пепел,
Б/росала в пламя свои слова.
У/ходят чувства ...уносит ветер.
Д/а правда ль это? Она... жива!
У/знать бы только - доколе это?
Н/у почему дан мне этот крест?
И/ где та надпись с судьбы сюжетом.
К/акую тяжесть - куда нам несть?
О/дно спасает - жизнь быстротечна!
Г/русть и унынье гоню я прочь,
Д/а знаю - помнить я буду вечно,
А/ ты, как призрак, уходишь в ночь...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113111607579
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461066
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Нелюбимых жалеть не стоит...
В благородство играть, предавши
Пусть глазами собаки смотрят
Не внушайте им только фальши
Они скажут потом - спасибо,
Что вы с ними уже не вместе,
Как чужие — невыносимо...
Вам не делает это чести
И запомните, лучше честно
Нелюбимым во всем сознаться,
Что любовь с ними стала пресной,
Время вышло, пора — расстаться
Не любите из чувства долга
Это подло, поверьте, люди
Вы не сможете так подолгу
Это вас изнутри погубит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460656
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Що нам робить погоду? Чи дощі, що ідуть?
Сльози ллємо, як воду...І думки десь бредуть..
Ну а край так далекий...Чи здолають його?
Чи завадить знов спека? Чи мороз більш всього?
Перешкоди - дороги... Та ще сумнів душі..
Попрошу допомоги для вагань в метушні...
Полетить першим вітер.. Хай узнає усе.
Чи уяви ти витвір, чи це діло пусте?
Як проллє у дорозі місяць сяйво своє.
Ти уже на порозі... Все чекаєш мене.
Перешкод ще багато на моєму шляху...
Та тебе б не зустріти у погоду лиху...
Подивитись у очі...Ні! Не зможуть збрехать.
Ой, які темні ночі... Повернутись назад?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460464
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
За вікнами безмірний падолист.
За вікнами чиїсь тяжкі утрати.
А в когось навіть гірше: сірі ґрати.
На серці ґрати майже в повний ріст.
І знов мені до болю невтямки,
Чому часами носиш стільки масок,
А сірі ґрати - дорогі прикраси?..
Від серця відриваю, мов куски
Такі думки.
За вікнами паде́ останній лист.
За ними - щось таке уже далеке.
Комусь талант вигадувать сюжети,
А в мене до печалі, мабуть, хист.
Пройде колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460436
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Бездумно живемо, немов безсмертні,
Брудна вода, засмічене довкілля...
Цей поспіх у життєвій круговерті
Для нас вже норма. Та прийде похмілля.
Це дивно, та легені ще сприймають
Бруднючий смог за щось на кшталт повітря,
Часу у нас, практично, вже немає,
Хоч б'ємось за розгадку довголіття.
Все геніальне - просто, ми це знаєм
І, маючи по дві й по три освіти,
Усі вже підійшли впритул до краю,
Ще пару кроків і... немає Світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454206
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 12.11.2013
Веришь ли, нет ли, я подбираю ключик.
Он не подходит к нежности — ребус моих иллюзий…
С каждой секундой взбираюсь всё круче и круче
Вверх. Победитель? Отчаянный лузер?
Путаюсь в башне ступеней, дверей, открытий,
Круглой и скользкой, как шар, високосной, как время.
Мир — как подвал с кладом вечно зарытым.
Жизнь — как разбитое градом корыто.
Смерть — как толкающий в упокоение гремлин.
Веришь ли, нет ли, я говорю, как умею.
Если б могла, я б иначила фразы и стоны…
Я вся изъедена насквозь фальшивой омелой.
Только деревья… не умирают стоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373916
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 31.10.2013
Осінній дощ мелодію заграв
І полились її чарівні звуки.
А вітерець у кошик їх збирав,
Від серця відганяв печаль розлуки.
В кімнаті тихо, кава на столі,
Я у вікно так часто зазираю.
Вже повлягались діточки малі,
А я тебе все, як колись чекаю.
Хвилююся, щоб дощ ненамочив,
І щоб було спокійно у дорозі.
Щоб місяць тобі стежку освітив,
А я тебе зустріну на порозі.
"Привіт, скажу, коханий, дорогий,
Я хвилювалась і тебе чекала.
Мене зігріє поцілунок твій,
А разом нас зігріє тепла кава"...
У шибку знову барабанить дощ
І небо затягли хмарки кудлаті.
У полі мокне одинокий хвощ,
А нам обом так затишно в кімнаті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456139
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Ця пісня грала не для нас,
Та ми ішли по лезу бритви,
Такий у нас був декаданс -
Ламати всі стереотипи
Й не відступати з поля битви.
Пліч-о-пліч ми проти усіх
Ставали битись, мов герої.
У нас один був оберіг -
Одна на двох любов - це зброя!
І ми взял́и її з собою.
Ми всім пішли наперекір,
На свій мотив зіграли долю.
Й лягла та пісня на папір,
Яка писалася війною,
Тепер звучить для нас з тобою.
//29.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440141
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Камыш шептался над волною
Вечерней заводи пруда,
И крик, пронзительный порою,
Топила мутная вода.
То утка крякнет слишком громко,
Маня своих утят домой,
То куличок напевом колким
Зовет сородичей с собой.
А над прудом луна повисла,
Рассеяв мириады звезд,
Волна бежит молочно-кисла,
Ведя подружек хоровод.
Стихает, ветер. Все застыло…
У тихой заводи пруда,
И личико луне умыла,
Сомлевшая в пруду звезда.
Картинка из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438972
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Ти їй даруєш всі світанки,
Тепер належиш тільки їй.
А я своїх ілюзій бранка,
І світ без тебе, мов німий.
Та я ж сама собі казала,
Як поєднало нас життя:
"Не полюби - любов-омана,
Й гостропекучі почуття."
В кулак я силу не зібрала,
Піддалась волі... А тепер
Реву в зімн́уте покривало,
Бо ти болиш поміж ребер.
Та, знаєш, тішить лиш єдине,
Я не бреш́у, мій свідок - Бог,
Що на цей день, на цю годину
Хоч ти щасливий з нас обох.
//26.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439585
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Я терпіти не можу брутальну агресію,
Що порушує межі мойόго цілόго.
Руйнування спокόю враз вводить в депресію,
Рівновагу втрачаю від надлишку злого.
Я втрачаю себе, гублю суть свого мислення.
Ґрунт іде з-попід ніг, я лечу у провалля.
Так бракує мені тут чіткого осмислення,
Що потрапила в пастку твогό задзеркалля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435571
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 08.07.2013
[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/89f5/QVfKqixWKiY.jpg[/img]
Чому твої очі сняться щоночі
І згадують губи п’янкий аромат?
Тих юності днів вернути не зможу –
Не витру ж я сльози як сум у очах.
Обіймів нових ніщо не пророчить,
Хоч квіти чекають у старім саду:
Для тебе їх рвав, кохана, щоночі,
Тепер все скінчилось - туди не піду.
А квіти цвітуть і ваблять самотніх,
Та тільки не тих, що віддали життя
За щиру усмішку, очі тернові,
Що ніжно манили аж мліла земля.
До неба злітають, в холоді в’ються
Далека усмішка, чужа вже хода,
Зробила мене одвічним вигнанцем
Зі світу любові, де місця нема.
Не варте життя, хай навіть на волі,
Без подиху рідного, ласки й тепла,
У мене ж своя приречена доля -
Любити і знати, що ти не моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435825
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 08.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2013
Твоя сила у тому, що ти дихаєш...
Моїми легенями,
В повітрі істерика,
Дай мені ще хвилину для влучності,
Для вдалого пострілу,
В тебе за спинами мої крила виросли.
І польоти, абсурди, блукання,
Твій мозок заповнений мною,
Наче мішень убивцею.
Тиша в голосі, видно, як падають повітряні кульки і розбиваються в друзки, наче чужі бажання, зірки, все розбивається і зникає.
В твоєму серці....я — твоє серце...
Ніколи не бачили феєрверку в очах божевільного, а він кожного дня живе ними, як диханням.
А я сюжетами,
Лініями,
Історіями...
Як же доречно зайшли пообідати, океани втонули у наших напоях,
Значить нам ще багато про що говорити,
Жити і бачити, як часто рекламують життя
Бутафорність реалії...
В моїй голові ти, як небо,
Неосяжність думок,
А я ногами твоїми протоптую землі чужі,
Наче все це колись скінчиться,
Але вічно лишаються тільки ті, хто збирається вічно жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424239
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 04.07.2013
"...П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша."
(kulbabka: "Купальське").
Немов нанизані росинки на стеблі,
Укутані туманом вечоровим;
Снить неба захід соняхом багровим,
Срібліють човник і сузір"я кораблі.
Тебе веде купальська ніч у мої сни
Із помислів моїх фантазій повних.
Я чарами очей твоїх бездонних
В полон узятий. Шепотом "засни"
Ти заколисуєш і пестиш торком рук,
Мене лоскочеш ніжно так вустами...
Останній промінь сонця в обрій канув...
Став Лукашем твоїх солодких, Мавко, мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435039
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Я давно вже зайшла за межỳ,
За рубіж забуття й невизнàння.
Ту любов, таку рідну й чужу,
Засудила на вічне заслàння.
Я давно вже спалила мости
Через ріку, налиту сльозами.
Призвичàїлась до самоти
І блукаю її берегами.
Я давно вже зайшла за межỳ.
У минуле нема повороту.
Навіть спогади не збережу,
Навіть в мріях назад ні на йоту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434368
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2013
Я відчуваю в повітрі легку гіркоту,
Пальці вимірюють міліметрами тіло,
Щирість готова віддати і всю чистоту,
«Тримай мене міцно», - прошепотіла.
Холод долонь я хочу віддати тобі,
Терпкі вуста стають після твОїх солодші,
Хто винуватий? Хто розпочав цей двобій?
Струни душі торкаєш моєї найтонші.
Хочеш слова? То я їх тобі віддаю
Хоч на три дні, а хочеш – бери до суботи,
Одяг кидаю і посуд увесь розіб’ю,
І вже все рівно, бо ти є у мене навпроти.
Твій подих вбиває, кидає то в холод, то в жар,
Від запаха шкіри по мені пробігли мурашки,
Ми вип’ємо ліки від криків, брехні і від чвар,
З тобою як є, і навіть душа наопашки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420624
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
перезимувати,
нетутешні втрати тримати глибше вимови,
бо словом мені не окреслитись
як і не охреститись.
мій човен під землею попелястою,
тож не треба просити віддати,
краще нахабно вкрасти
те,
у чому я маю дичавий брак.
відтак, ти мені єдиний знак
і моя найгрубіша хиба,
хлібом стрічаючий
і сіллю у біль як піду.
як туман порівнянь
на околицях за спасибі,
накликаю на себе звикання біду...
перезимувати,
бути тобі рештою від натхнень
і якщо неминучі ці ґрати,
краще гратись
в мисливця і його простодушну мішень...
день новий
і нехай нас не перезимовано,
словом,
вистачить колом холодним ходінь,
геть не тінь, але я,
опечатана змовою
приростаю до тебе
і схоже, що назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403138
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Колись, років так через двісті
(Бачиш, вірю, що доживу. І ти – теж.)
Ми зустрінемось в майже мертвому місті,
Яке рватимуть леза пекучих пожеж.
Ти мене не впізнаєш – я буду насправді щасливою,
Без тавра недоснів і надміру буденних турбот.
І захочеш згадати, чи була колись я красивою,
Та не певна, що спогади доживають до двохсот…
Потім моя дочка закохається саме в твого сина,
Іронічно. А доля так любить круті віражі.
По суботах зі мною пектиме торти твоя дружина,
Доки нерви у тебе розгойдаються до межі.
Потім буде весілля, ми станемо майже ріднею,
Ми ж цього так хотіли! Щоправда, не зовсім так…
Твої погляди стануть підсунутою свинею,
І точитимуть сни, ніби дощовий черв’як.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Коли я у чудовій сукні наливатиму гостям бульйон
Ти відважишся врешті, відведеш мене мовчки вбік,
На, заповнений зламаним світлом, німий балкон.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Ти згадаєш мені, що ми – бранці одних широт.
Я ж скажу, що у мене найкращий на землі чоловік,
І хоча б задля цього я доживу до двохсот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401907
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2013
Зірки знайшли притулок в хмарах.
А місяць десь пірнув в пітьму.
Повільно хмари, як отари,
Несли в собі якусь суму.
Вони від снігу обважніли.
Нести його вже не могли.
Останні кинули вже сили...
Вже не хотіли... Підвели.
Здогнав їх вітер- розкуйовдив.
Посипав сніг, як з рукава.
Для чого ж він їх потривожив?
Хіба себе так забавля?
А я іду. Січе в обличчя.
Змішались сльози, мокрий сніг.
А я не можу все змириться:
"Ну як ти міг? Ну як ти міг?"
Пройшло чимало уже часу...
Надворі знову пада сніг.
Я чую кроки час від часу...
Та моя відповідь вже - сміх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
[img]http://cs307205.userapi.com/v307205008/5ef6/26dHYuJ_yoI.jpg[/img]
Я б покинув рідний край,
Щоб не думати про тебе.
Я піду - ти не зважай,
Лиш візьму з собою небо.
Я молитиму Богів,
Не жалітиму і крові,
Тільки б я перегорів,
Тільки б знову краплю волі.
Я не сплю ні в день ні в ніч,
Очі вицвіли від солі,
Руки терпнуть, в ногах біль,
Та живу... живу поволі.
Не почули молитов,
Не почули... кляті Боги!
Дарували знов любов.
Ну за що? За що, Ви Боги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396212
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Я люблю этот мир, я люблю эту жизнь,
я люблю всё вокруг, ну и что же?
Мир бежит по делам, ему не до меня,
ему время и деньги дороже.
Деньги движут прогресс, время кажется есть,
я совсем ведь ещё молодая.
Но не знаю совсем где мой путь, где мой дом,
всё как будто туман исчезает.
Как найти мне себя в этом мире большом?
И куда мне бежать в этой гонке?
Может я постою, и вокруг посмотрю?
просто так, наблюдая в сторонке...
Жизнь проносится в миг, поколенья идут,
все идут по той же дороге.
Ищут славы, любви, денег, власти, утех,
и хотят, чтобы кланялись в ноги.
Ну а я не хочу встать на эту тропу,
я хочу лишь покоя и мира.
Я хочу чтобы жили все люди в любви,
без надменных и гордых кумиров.
Помоги же, мой друг, разобраться во всём,
ведь никто больше мне не поможет.
Мир бежит по делам, ему не до меня,
ему время и деньги дороже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396173
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Дайте мне краски! Акрил, акварель, лучше масло.
Я все зарисую, я маслом замажу глаза.
Я выкрашу все и пущусь в разноцветную пляску,
Но в серость свою я уже не хочу никогда.
Дайте мне ноты. Рояль, барабаны, нет - скрипку!
Я кошкою стану! Я хвост задеру высоко.
Хочу так мяукать, чтобы когти сточились об плитку,
А с тесной кастрюльки сбежало подпеть молоко.
Дайте мне крылья! И воздуха! Воздуха много!
Я волком завою и, криком взлечу к облакам.
Чтоб путаясь в ветре, и в кровь оббивая пороги,
Спуститься на землю к любимым надежным рукам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394804
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
( Надихнув вірш Л. Ігнатової "Я самотність збризкаю парфумами"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393457)
Я на серці всі зашию шрами,
Щоби кров бинти не просякала,
Розідру дорогу, що між нами
Ще тоді розлукою лягала.
І зітру я сльози на обличчі,
На якім нема сухого місця,
Проселю печалі у намисто,
Застелю їх ковдрою із листя.
Я зігріюсь чаєм із малини,
Кажуть, він збива температуру,
І заповню ним ту порожнину,
Що відчинена для тебе була.
Я усі ключі тобі віддала,
Аби ти відкрив замок до серця -
Ти ж на нім залишив тільки шрами,
І від нього кров фонтаном ллється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393940
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Зійшов до мене янгол. І плеча
Торкнувся поцілунком непорушним,
Від дотику зажевріла печаль,
Тавруючи кривавим слідом душу.
Душа зайнялась світлом полум'яним,
Як свічка перед образом Христа,
Печаль розлилась кольором багряним,
Ввібравши кров на янгольських вустах.
І сльози заструмились рясно з вій,
Відчувши біль небесної істоти.
Чому прийшов ти вкрасти спокій мій?
Скажи мені — чому ти тут і хто ти?
Ти вісник щастя чи володар болю?
Чому приховуєш своє обличчя?
Чому вуста твої таврують кров'ю,
В яку безодню за собою кличеш?
Ні слова не промовив мені янгол,
Розправив крила, пригорнув до себе,
У янгольських обіймах до нестями
Душа вбирала справжні дари неба.
Єдналась з кожним ритмом його серця,
Вдихала ніжність і тепло обійм,
Душа мужніла, не боялась смерті —
Вогонь життя зайнявся жваво в ній.
Знов прокидалась із німого сну,
Достигла й чиста. Тільки янгол блід...
У сутінках розтанув і минув,
Залишивши в душі пекучий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390588
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
Стихи мне нынче не нужны,
По горло сыт я рифмованьем,
Мне интересна только ты,
Я пьян твоим очарованьем.
Мне строки душу извели,
В них нет ни счастья, ни отрады,
Лишь твои письма помогли
Преодолеть пути преграды.
Лишь в наших сказках я живу,
Лишь ими я сейчас питаюсь,
Словами тёплыми дышу
И нашим счастьем упиваюсь.
Но знаю я, что виноват,
Что много на себя беру,
Что в ваш прекрасный райский сад
Войти пока я не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Тендітні мрії веселкові
Давно засипав білий сніг.
Лиш в хуртовину випадково,
Стають, як гості, на поріг.
Вони, окутані морозом,
У душу просяться зігріть.
Не вірять хибним ще прогнозам,
Бо хочуть так ще в серці жить.
І крига в серці, ніби тане.
Минуле гріє вже думки...
Невже ж, колись все перестане
Мені даватися взнаки?
А серце тихо б"ється в грудях...
Що можеш ти мені сказать?
Так тяжко жить тепер у буднях.
А казку можеш лиш згадать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384992
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 17.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
Я не здаюсь, не йду на перемир`я,
Зненавидівши вже оті бої,
Де серце розправляє свої крила,
А розум знову тягне до землі.
Де бореться свідоме з несвідомим,
Де заощаджень менше, ніж витрат.
Де ти живеш в полоні повідомлень…
Де прокурор собі і адвокат.
Все проженеш, лишаєшся у тиші,
А спокій щось до тебе не спішить…
Коти скребуть, бо зловлені всі миші
По всіх куточках мертвої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379509
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Наивность осени роняет в сердце грусть.
Ах! Лето яркое промчалось словно ветер.
И листопад, и дождик будут пусть.
И солнце не такое на рассвете.
Капризна осень, словно девица-краса:
То плачет грустно, тучи собирая,
А то стыдливо опустив глаза
Листвой шурша, нас в парки зазывает.
А если уж рассердится порой,
То в страхе все живое замирает.
И клен, и тополь не шумят листвой -
Ведь злючка-осень враз ее срывает.
И разбросав одежды тополей,
Девица, осознав, что натворила.
Стремится тучки разогнать скорей,
Чтоб солнышко лучами обагрило.
А мы живем не замечая красоты,
Что осень дарит, листьями играя.
И буйность красок осени, мечты,
Замкнувшись в панцирь бытности, теряем.
---
Проснувшись утром, солнцу улыбнись,
И нежному листу, что в окна глянет.
Мечтая, в небо птицей потянись
И повода печалиться не станет.
октябрь 2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378170
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Загрустила осень, загрустил и я,
Много так вопросов в сердце у меня,
Люди молодые слезы, не тая,
Проливают с болью, все еще любя.
Листья золотые, так как никогда,
Ветер раздувает будто бы печаль,
Жаль, вчерашний вечер не вернуть назад -
Мы закрыли двери в этот календарь.
В городе холодном брожу я один
И мысли тяжелые - нужно ли жить?
А все оттого, что глуп...и без причин
Начал я прошлое свое ворошить.
В парке на скамейке ты сидишь ... и я,
Только ведь с тобою в разных городах,
Я был в парке Горького, а ты там – одна,
Вспоминаешь, может, с нежностью в глазах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372120
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Заведу я осенью роман -
Пусть согреет душу бабье лето.
Пью до дна, хотя на дне обман,
Ну и пусть! Я не ищу советов!.
Хватит сил - налью себе еще.
Захмелею в листопадной пляске,
Лишь-бы рядом сильное плечо
Мне на сказку отвечало лаской.
Лишь-бы поддержало, не дало
Раствориться в небе раньше срока
Вижу, выпито почти вино,
Я уже не так и одинока...
Паучком заботливо сплету
Теплое с любовью одеяло,
Чтобы позже, стоя на ветру,
С этим летом перезимовала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367199
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
О смелости твоей мир знал
не по наслышке,
По жизни неразлучен с воздушным кораблем.
Твой номер до сих пор
в моей затертой книжке
Пестрит таким смешным размашистым нолем.
Конечно, не дойдут
гудки,
но набираю.
И этот чертов ноль о чем-то говорит.
Прокатимся еще?
Последний,
обещаю.
А дальше – остановка, а после –
не болит…
И учащенно бьется, пульсируя дождями
Твое ночное небо в
осколках синевы,
Достанем эти звезды?
До самой,
самой,
самой
Ты долетишь сегодня и сам сгоришь, увы…
Я вырву этот номер!
Наш белый самолетик
Поднимет в небо ветер,
а нолик –
на крыле.
И пусть он не вернется, а в нем наверно кто-то
Смеется тем, кто струсил,
оставшись на земле!
Р.S. Стих посвящен потрясающему пилоту Руслану Грицайло, который трагически погиб 8.07.12, совершая свой последний полет. А мы успели покататься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349450
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 24.09.2012
Я прийду непрохано у сни,
Може ти, мене і не чекаєш.
Те тепло, що втратив навесні,
Ти і досі ще його шукаєш...
Я прийду непрохано у сни,
Завітаю у думки і мрії.
Ти, мов птаха, крила розпусти,
Невтрачай погаслої надії.
Я прийду у сни не забарюсь,
Будемо щасливі в них з тобою.
Нектару з кохання, я нап'юсь
І розтану у твоїй любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363913
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 21.09.2012
ответ Марине Бойковой
на " Поцелуй сеня на наизусть"
Поцелую тебя наизусть,
Словно это последняя осень,
Поцелуй не встревожит грусть,
Как бы ты не хотела очень.
Позабылись картинки теней,
Что весна нам давно рисовала,
В дни когда была ты моей,
Когда мной задыхаясь дышала.
Я и сам с тобой встречи боюсь,
Ведь в глаза заглянуть возжелаю,
И тогда я наверно сорвусь,
И скажу – без тебя умираю.
Только это пустой разговор,
Мы подвластны Судьбе, ну и пусть,
Раз такой у Судьбы приговор,
Поцелуй меня наизусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365521
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Я, знаю, что-то делаю не так.
Я что-то делаю,
А что не понимаю,
Я с тоненьких страничек вынимаю
Никем не найденный на них доселе знак.
Его на солнце грею,
Узнаю,
Его черты в дождях, секундах, лицах.
Он мне, вдруг, начинает странно сниться.
Я понимаю – что-то делаю не так.
Но мне легко,
Легко и хорошо,
И я хочу, чтоб так все продолжалось,
Я жить хочу, а не давить на жалость,
Пусть даже все я делаю не так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365541
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Ця пісня стала весільним дарунком моїй доньці у 2001 році.. Музику до вірша написав талановитий музикант Ігор Стойко, а виконала її моя старша донька. Тепер завдяки можливостям інтернету хотів би нею поділитися з Вами.
Дві квіточки в полі розцвіли, мов зорі, весною,
листочки, мов руки, в обіймах бентежних сплелись.
Тулились стебельця, голівки мінялись росою,
нектаром солодким кохання вони розвели.
Пр-в
- Скажи, що любиш!
- Так, я тебе лиш кохаю!
- Скажи, що віриш!
- Так, я тобою живу!
- Скажи, що мрієш!
- Без тебе я мрії не маю!
- Скажи, що знаєш!
- Без тебе я певне умру!
Отак і любились красиві, пахучі і юні,
від ранку до ночі купались в кохання росі.
Шептали слова і ковтало їх чудо-відлуння,
горіли в цілунках і мліли в душевній красі.
Налетіли буйні й жорстокі вітри-суховії,
Зірвали стебельця, посипались з зір пелюстки.
І звідти, з небес, лиш листочками сплевшись обоє,
цю пісню кохання на землю вони донесли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353435
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 30.07.2012
В пустій кімнаті стихли голоси,
Померкло світло в розрізах фіранки.
А ти тепер сама собі прости
І міцно спи без сумнівів до ранку.
І скажеш мовчки серцю: "відпусти",
Як небо зорі, як вуста прощання.
Бо хто ж таке на світі допустив,
що мовить "відпускаю" без вагання?..
Чи так хотілось? Тільки буде так.
Пролиє світло вицвіла фіранка,
А я сприйму то, ніби долі знак
Щасливо спати до самого ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Чом, кохана, мовчиш? Я так хочу багато почути,
в мене вже наперед стільки різних до тебе питань:
про пташиний спориш, про суцвіття червоної рути,
про калиновий мед і коли розцвітає герань.
Говори, я прошу! Хоч би міг про те все прочитати,
але ти розкажи, то так мило, неначе весна
у краплинах дощу по шибках тарабанить до хати
і, неначе комиш, плете мрії в рогозових снах.
Розкажи про птахів, про лебідку оту одиноку,
щоб мені захотілося взяти тебе під крило,
повідай про батьків, про корисність суничного соку -
про усе говори, що ще буде і що вже було.
Наче спів солов"я, ті слова заколисують душу,
поленіють теплом, наче вогник в мільйон язичків,
та прошу тебе я - червоніти мене не примушуй,
лиш по-нашому мов, не каліч рідну мову батьків.
Бо на мові другій почуття вже втрачають всю силу,
що рожденне в землі - то на камені вже не росте,
перший же буревій те зламає, як ти б не просила,
те, що любе мені - у моїм лиш краю зацвіте.
Говори, говори! Хай підслухають те зоряниці,
нехай місяць старий капелюхом задує зірки.
Он вже промінь згори візерунки малює на лицях,
а мені так додому не хочеться, люба, іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326542
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Не лишилось ні слів, ні емоцій.
Тільки й світу, що, ось, за вікном.
В жилах холодно. Може там стронцій?
Як живеться вам, пане Фантом?
Все написано. Сказано. Змовчано.
І заплакано вголос. Аж-ажжжж!
Мою втечу назвали ви злочином,
Бо, могла б поступитись. Могла ж?
В жилах холодно, змучено, змріяно.
Знов навшпиньки до неба… Молись!
Хай ще порізно поки не вміємо…
Та, усе ж навчимося колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325167
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
[i][b]Доторкнися до вуст Весни,
Вбери сонця енергію до душі,
Ту байдужість Зими прости,
Любов у своє серце мерщій впусти .
Розпали в ньому багаття,
Хай судинами потече кохання,
Замруж синь неба від щастя,
Поринувши в почуття... Не отямся !
Пристрасть запахне в повітрі
Та закрутить наше життя на вістрі ,
Щоб не розлучалися ми
Сьогодні, завтра, до смертної пори.
Порох струси з нас. Ох, Весна!
Ще є в порохівницях сила ось та,
Що піднімає в небеса,
Ой! Шалена вона така і крута![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324865
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я не знаю чому Бог такий подарунок зробив нам,
Що в подяку молитви замало і в вечір, і рано.
Відчуваю тепер, що уголос сказати повинна:
Ти найкращих мені в світі вибрав і тата, і маму.
Я не знаю чому мені так пощастило безмежно,
Не зрівняються з тим щоб усі хай багатства узяти.
Мені мама в життя необхідних дал́а застережень,
І ніколи у нім не здаватись - навчив мене тато.
Прошу, вислухай нині мене і Ти, Тату Небесний,
Сам ж сказав, що в молитві попрошу із вірою, - дасться.
Подаруй мамі з татом і довгі, і радісні весни,
Заслуговують в нас вони, рідні, і тільки на щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322072
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Шановні одноклубники! Пропоную продовжити нашу традицію і відсвяткувати Шевченківські дні, присвятивши Великому Поету хоча б кілька рядків під загальною рубрикою "З Кобзарем у серці"
Реве Дніпро і будить береги,
лама крижини об могутні греблі,
весняний клич одвічної ріки,
як виклик панахиді за померлих.
Вдихнувши кисень, міці набира,
летить, як буря,оберта турбіни,
а Кобзарем натягнута струна
вже пророкує славу Україні.
І під оркестр порогів-валунів
лунає голос віщий цьому світу:
«Порвіть кайдани й вовіки віків
зробіте Правду праведником, діти!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320355
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Мне сегодня приснился дождь,
Он в окно постучал на рассвете.
И сирени пахучей гроздь,
Что качал незатейливый ветер.
А по небу плылИ облака,
Словно стая седых журавлей,
И вилась, вроде змейка река,
Будто гналась за звоном ключей.
Я подставила руки дождю,
И так стало легко мне и ясно!
Слышишь, дождь, ведь совсем я не сплю!
Я люблю! И теперь не напрасно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315478
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Я к серцю накажеш
П робачити зраду.
Р етельно ховаєш
О бразу й відразу.
С томилась, чекала
Т ебе до світання.
О маною стала
Л юбов така рання. О,
Ю ність грайлива
Б оялась спокути!
Л иш довше хотіла... Ще
Ю ною бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311220
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
(Холодной, тихой ночью, ты сделаешь шаг к своей вечной Звезде)
Безкрайні простори всесвіту. Безкрайня чарівність нездоланних гір.
«На що схожа твоя любов, моя Північна Вершино? На що схожа твоя свобода?Там де бурхливі води рік, омивають твоє лице, чи ти плачеш?! І твоє серце десь в неприступних і непробивних породах…»
Його ноги були в крові, тіло ледь несло все вище і вище. Десь за кордонами неба, він бачив свободу. Потрібно було дістатись до неї і не впасти, не спіткнутись на спокусах, на любові. Скільки часу його хтось зупиняв, лишав на нічліг. Одного дня жінка намагалась його отруїти «Якщо не мені, тоді нікому. Ти забудеш про неї, про свою Вершину». Він вчасно зрозумів, що краще піти з її дому. Плач і стогін лунав ще довго, нерозумна жінка була розгнівана.
«- Чому ти її покинув? Хіба правду казав Мюнхаузен, що якщо трапиться хороша дружина, будеш щасливий, якщо погана – філософом?!
- Моя правда, там де починається свобода - промовив чоловік. - І не важливо чи ця свобода буде з дружиною, чи без. Я прагну Північної Вершини. Але коли забрати в мене її, що ж лишиться від мене?! Вона хотіла в мене забрати не Вершину, вона хотіла посягнути на моє життя, мою свободу, навіть якщо сама цього не усвідомлювала. Вона скоро перестане плакати, вона знайде іншого, хто буде для неї просто чоловіком. Я їй не потрібен, їй потрібен будь-хто, хто міг би називатись чоловіком, і справа не в сльозах по моїй особистості, справа в сльозах по чоловіку.
- Куди ти прямуєш тепер?
- Шукати свою Північну Вершину…»
Мої Альпи, моя вічна спокусо,
Ти живеш в мені, декілька десятиліть,
Ти все вище і вище будеш над небом моїм підійматись,
Я буду невпинно іти, в доланні тебе неосяжної,
Буду топтати сніги і народжуватись з кожною твоєю вершиною.
Чи зустрічали його люди, чи зустрічав він людей?! Так, досить часто. Чи бачили мої очі його дім, навіть коли вони і уві сні були відкриті? Бачили. Одного дня мої ноги прослідували за ним…і вона повстала перед моїм поглядом «Як же можна було її не побачити, не відчути…?!»
...наша Північна Вершина лишалась, завжди, в таємниці від всіх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302624
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Час не пливе спокійною рікою. Мить не зупиняється. Навіть тоді, якщо вона прекрасна.
Час божевільно летить по тунелях глибоких морщин напруженого чола, поглинає блиск та гасить світло в очах, огортає байдужістю серце.
Безжально робить найкращих друзів недругами, ба навіть ворогами. Особливо тих, стежки яких перетинаються. І яким доводиться ділити шкуру невбитого чи вбитого ведмедя – не так важливо. Він робить коханих некоханими. Рідних по духу людей– абсолютно різними. Близьких – чужими.
Час не загоює рани. Вони просто припадають пилюкою.
І хто сказав, що він – найкращий лікар?
А, може, вся проблема не у часі, а просто в нас самих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295213
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Борода
ТІЛЬКИ МИ
Тільки ти –
наче ранняя весна,
тільки ти –
мені радість принесла,
тільки ти –
спраглий первоцвіт,
тільки ти –
зчарувала світ!
Тільки ти –
дарував мені любов,
тільки ти –
зможеш те зробити знов,
тільки ти –
снишся по ночах.
тільки ти –
вогник у очах!
Тільки ми –
як залізо і руда,
тільки ми –
наче річка і вода,
тільки ми –
небо і земля,
тільки ми –
ти, любов і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282103
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 11.10.2011
Востаннє дарував сьогодні квіти,
Й пішов від тебе на завжди.
Без мене зможеш ти прожити,
Тому ти не сказала «Ні не йди…»
В останнє стримала ти сльози,
Коли покинув твій поріг…
І за вікном лише морози,
І перший, незрадливий сніг.
Востаннє, ми були сьогодні двоє.
Лишились спогади мені…
Думками буду ще з тобою,
Якщо не спиш приходь в вісні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281570
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 11.10.2011
...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283758
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Я тебе ні одній не віддам!
Не поділюсь тобою! Нізащо!
Як захочеш ти іншої сам!?
Лиш мені доведи , що так краще!
Як гарнішою буде ніж я!
І гостріші думки линуть в небо.
Як сп*янить чуйне серце твоє,
Лиш таку я підпущу до тебе!
Якщо сонцем залиє твій шлях,
Від вогню її вмлієш раптово.
Замилуєшся нею у снах,
І я піду без зайвого слова!
Я тебе ні одній не віддам!
Не поділюсь тобою! Нізащо!
Як захочеш ти іншої сам!?
Лиш мені доведи , що так краще!
(Пробачте, за неякісний звук при озвучці, писала на швидкоруч)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281695
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
...пейзаж приклеївся до вікна,-
пий чай і бійся щось змінювати...
ти любиш тричі на день пити чай... тільки англійський,
бо чай мусить бути англійським,
бо світ твій, наче маленька іграшкова Англія,
де ти замріяно сьорбаєш гарячий англійський чай...
а він тим часом вивчає англійську мову
і зовсім не любить чай,
хоча п'є його щовихідних з сім'єю...
і він здається таким врівноваженим, вічливим,
і хочеться розповісти йому про всі ті дощі,
котрі зависли в їдкому повітрі,
але він не смакує щодня чаєм...
він навіть не закоханий в Англію,-
лише жадібно вивчає англійську мову.
навіщо?
можливо колись йому трапиться прокинутись в Лондоні
і він, розгубившись, забуде усе, що завчив.
з розмаху кине з вікна десять копійок і втече з надією,
що повернеться колись... через певний час,-
так він встигне оволодіти нею... мовою.
повертайся в мій крихітний Лондон,
залитий вечірнім світлом й окропом.
кажуть, що Бог не здійсниться гордим
й вирішить рухатись автостопом.
можеш зійти мені випадково,
грубим, зневажливим чи привітним,
можеш вдягнутися смішно, святково-
в чорне, зелене чи жовто-блакитне.
можеш сміятись чи мовчки радіти-
бачити сни, надсилати привіти,
квіти зривати і рушити плити,
можеш любити мене й не любити,
слухати вірші, варити обіди
і захлинатись обіцяним чаєм
в Англії штучній, бо я ж обіцяю...
можеш не вірити ночі і знакам,
голосу, вірності, щирим подякам-
чуєш?
(хтось голосно поруч заплакав)
ти любиш тричі на день пити чай... тільки англійський,
солодким присмаком зупиняєшся на датах,
а він десь далі ніж найстрашніша уявна даль
і зовсім не пише листи тобі англійською...
...пейзаж приклеївся до вікна,-
пий чай і бійся щось змінювати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279006
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Над рікою світить серп,
Золотиться старий сквер,
Чеше вітер коси верб,
В самотині дуб завмер.
Там де сріблиться пагорб,
Зажурився старий граб,
Вмить він ,зовсім голим став,
Бо вітер одяг зірвав.
В красі цих осінніх фарб,
Ти мене цілунком зваб,
Візьми з вуст любові скарб,
Ніжно, не люблю нахаб.
Пристрасті віжки ослаб,
До гріха мене не квап,
Не спустошуй і не граб,
Дощик з неба кап, кап, кап...
Ніхто його і не звав,
Стукає, як барабан...
На небі грози тягар,
Війна блискавок між хмар.
Часу під дощем не гай
Та додому повертай,
Втечем скоріш ми у рай,
Пристрасть лине поза край.
Погасим той її шквал
І безсоромний запал...
Скільки б ти знов не стогнав
Та підкатується вал...
За вікном періщить дощ
І на всю міць... ну то й що ж,
Ми млієм від тіл пахощ
Й любові прянощ, ото ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278549
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Чи варта мить одна життя,
чи є дорога в майбуття -
спитаю в долі. Спитаю в долі!
Чому живемо в світі цім,
чи в небесах існує дім,
вокзал любові? Вокзал любові!
Як долетіти - не згоріть,
як спраглі квіти не спалить
в пориві щастя? В пориві щастя!
Як не звернути зі шляху,
як дати силу літаку
у мить напастя? У мить напастя!
Крізь призму ночі полечу,
за злет коханням заплачу,
побачу зорі. Побачу зорі!
Увіковічу цей політ,
прославлю на весь білий світ
літак любові. Літак любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277634
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Первое утро осени
В вуали тумана, встречаю...
и рос жемчужные россыпи,
и лёгкий оттенок печали
в это первое утро осени...
***"НЕЗНАКОМКА"...
Ты пришла в эту осень с мольберта…
Твоё имя: Марта, Мария, Берта…
Незнакомка печальная, мира людского…
«Неизвестная», кисти Ивана Крамского…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278068
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
Вот я уже почти на волоске.
Еще чуть-чуть и не остановиться!
"Бежать! Бежать!"- Стучит, как гром в виске.
Ведь, кажется, что сказка только снится.
Бежать, не видя лиц, не чуя ног
Куда-то, без оглядки, в неизбежность.
А что потом? Не знаю… Видит Бог,
Сражаются во мне и страх и нежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276735
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Грайливий вітер щось траві шепоче.
Цвіте усмішка на моїх вустах.
Осінні мрії линуть так охоче
У вирій, наче запізнілий птах...
Я так люблю осінню непогоду,
Мелодію зажурену дощу.
Та настрій мій не змінить ця негода:
Свої думки у літо я несу!.
Багряне листя знов пашить багаттям.
На вітрі розгориться більш вогнем.
А осені прозоре жовте плаття
Не викличе у серці моїм щем..
Чарує очі ця краса прощання!
Все ж смуток прожену я із душі.
Хоч осінь ця народжує кохання,
Та радить: Обережно! Не спіши!
Які чудові, милий, твої очі!
То cонячного неба ніжна синь.
Я так люблю пахучі свіжі ночі
І губ твох п"янкий солодкий хміль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275804
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Всміхалось сонце віями весни.
Чомусь в той день хотілося літати.
Ти вкрав мене на білому коні,
Галопом мчали в ніжності згорати...
Хиткий місток купався у воді
На озері, де квітнуло латаття.
Там гордості лишалася тоді,
Коли зім`яв ти моє біле плаття...
Знесилені в цілунках до незмоги,
Вдихали аромат трави густої...
Душа спиналась дотиком тривоги,
У серці щем - натяк долі пустої...
Давно місток нетесаний скосився,
В років польоті не спинити час...
Спокуси результат гірким лишився,
Щаслива мить уже не звабить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Під поглядом всевидящого ока,
Під променем яскравої зорі
Ти в губи цілуватимеш, допоки
Не сполохнеться серце, що в імлі.
Близь Богом ненависних прихожан,
Святих, що не різняться і від мертвих
Я у очах побачу диво-жар,
Якому все підвладно… й після смерті.
І під негласну суть людських турбот,
Під гамірливий сміх малих дітей
Впаду в обійми… як у синь висот…
Бо ти в моєму серці – Прометей.
10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275743
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Уходите? Увы, держать не стану.
За выбор я не буду вас судить.
Промчалась жизнь, как титры по экрану,
И так нелепо оборвалась нить.
На полпути. Не медля. Без сомнений.
Считаете, в груди моей металл?
Вам не увидеть согнутых коленей!
Идите же, ведь жизнь - лишь карнавал.
Я вас не потревожу тихим взглядом,
Пускай ответа вы не дождались.
Промчалось счастье наше где-то рядом
И белой птицей устремилось ввысь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272673
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011
опівночі для нас застигне світ
щоб ще хоч раз торкатися несміло
ми зірвемо із душ колючий дріт
і визволимо виснажене тіло
ми іскрами розжарених зіниць
спадатимемо попелом на груди
і серце обірветься долілиць
і захід сонця пурпуровий буде
цілунками розсиплемось… трьома
словами на обніжених зап’ястях
коли ні в кого сили вже нема
чекати на трамвай чужого щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272154
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
...все починається зі страху сказати "не те"...
захворіти якимось однотипним римуванням
і так уже дочекатись вогкої весни
проклинаючи чергове самотнє зимування...
...все починається зі страху перейти на "ти"...
агресій завжди чомусь понад норму
і цей передбачений дощ заливає сліди
від того вони якось суттєво змінюють форму...
ти як і я ненавидиш самотності й попси
не розставляєш розділових знаків
загоюєш рани на чужих розбитих колінах...
а в моєму квітнику найбільше диких маків
на паркеті - пахучого свіжого сіна...
ми доживемо до глибокої старості
ховаючись за прирослими до нас ніками
і ніяк уже не сховати потягу й вульгарності
хтось стає Магдаленою хтось Веронікою
хоча сучасніше дамою чорною піковою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269056
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
Любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268725
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
кожа моей планеты немного печёт,
не в счёт количество звуков и знаков.
Я слышу не то, обеззвучив водою рот ,
здирая пшеницы поля полосками.. с воска.
Скользко смотреть сквозь тебя на других,
стих прижигать или просто себя на минуту.
кому-то писать... или вовсе не видеть их
в своей голове.
пахнет воздухом пусто.
столбы с тротуаров холодными пальцами,
танцами света там, где ждешь темноты.
ты непременно почувствуешь явную тайну
и специально начнёшь очень тихо молчать.
Пение птицы лежит на полу у богов,
только они не касаются неба ногами.
память научит ценить, убивать дураков
или самим незаметными быть дураками.
ну же...
я в луже смотрела кино про НИЧТО,
будто финал оборвался и мир беспредметен.
может мы встретим людей...
шансов ноль...или сто...
может когда-то друг друга мы всё таки встретим.
долго шагает мой призрак...
прозрачность в окно,
может придумаем тысячу истин когда-то.
только земле очень больно
и очень смешно,-
кожа в ожогах и солнце сбежало с проката.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268652
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Мене Господь до тебе на руках
Приніс, щоб не поранилась об стерня.
Щоб не блукала довго по стежках,
Які ведуть в нікуди, в безімення.
Вже образ чийсь у тиші відстояв,
Вже й розпачу гіркого наковталась.
Господь життям за руку вів, а я…
А я навіщось долі опиралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011
Ты сегодня снова снился мне..
(Часто снится сон, один и тот же)
Мы с тобой при звездах и луне
в сладкой неге на любовном ложе..
Ты сегодня снова снился мне...
Так же сладко и любвеобильно..
Раскаляясь в чувственном огне -
в поцелуях нежились умильно..
Ты сегодня снова снился мне,
долго ль, объясни мне, будешь сниться?
Над землей парили в вышине
мы с тобой - две окрыленных птицы..
Ты сегодня снова снился мне...
Проскользнул лучом в души оконца.
Но я верю, может быть вполне -
сон когда-то явью обернется.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106047325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263384
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Жизнь коротка: одно мгновенье.
В руке рука. Прыжок - паденье.
Так часто падала. Как было больно!
Лишая тело силы, разум - воли.
И находясь ещё в плену неволи,
Урок не извлекла из этой боли.
И верила предательской улыбке.
Себя виня. Прощая за ошибки.
Неся в душе мучительную рану,
Всё находилась я в плену обмана...
Но мелким бисером посыпались года,
И обмануть ещё, не смогут никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262836
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 02.06.2011
...на останній сторінці
списаного цікавістю зошита
я позичаю місця для
твого існування
к о р о т к о т р и в а л о г о
снігу солодко розталого води
стікають між пальців
ловлю на ходу
подихи л і т а
крізь сито просіюю
с л о в о за с л о в о м
скапуючи розпеченим оловом
на папір падає
п і р я
р а й с ь к и х птахів
ти в і д л і т а є ш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260411
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Не ложись мне на душу зимой,
не укутывай плеч моих стужей.
Ты же знаешь, единственный мой,
ты, как солнце, как воздух мне нужен.
Не меняй мою радость на грусть
от рассвета до кромки заката.
И ночами бессонница пусть
от меня убегает куда-то.
Увядаю без нежности слов,
без тебя, без тепла и надежды.
Мне бы слышать тебя... И любовь,
воспылает сильнее, чем прежде.
ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002217246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Другу, которого нет в живых...
-------------------------------
В тишине всё тикает будильник.
Стрелки в небытьё меня ведут.
Я включаю маленький светильник:
Мысли поднимают и несут...
Предо мной чуть пожелтевший снимок.
Как же ты жестокая, судьба!
Забрала того, кто так мне близок.
Вера вновь на встречу так слаба.
Почему же всё необЪяснимо?
С нежностью смотрю тебе в глаза...
Всё давно ушло... Неповторимо...
Гостем вновь непрошенным слеза.
Но всё так же тикает будильник.
А весна, как прежде, вся в цвету.
Утро... Погасить пора светильник...
Как постичь природы простоту?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259128
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
В сирени цветеньи сиреневом,
В отцветаньи поры тюльпановой,
День кончался рабочий скукоженно,
А завтра опять, все заново…
Заводские ворота скрипнули,
Проходная… Охранник… Выход…
Пахли липы листочки липкие,
Майский день догорал тихо.
Парясь на нудной панщине,
Поденщик-поэт, замаялся…
Но Лидке,- собаке, как женщине,
По-доброму так улыбался.
А сирень так лилово-ласкова,
Вечерело, он шел устало,
Тетрадка стихами наскоро
Исписана… В кармане лежала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259176
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Присмаку терпкого оп'яніння...
Знову почал́ися каруселі.
Це вона закохана в падіння,
Виштовхана силою за двері.
Стала ніч безвихіддю омани.
Серце перестало лупцювати.
Тільки хоче ѓоїтися рана, -
Іншу починають колупати.
Звідки стільки значення у колій?
Згубне, риторичне запитання.
В нас з тобою надто душі голі,
Щоб собі дозволити чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257107
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
І мрії ті - мов скошена трава...
І я не знаю, правда, я не знаю,
Чому мене ілюзія твоя
Надвоє рве ще й досі. Розриває...
І мрії ті - мов роси на квітках,
Їх сонце палко вип'є до безтями.
А в цих банальних, зболених рядках -
Усе життя, що сталося між нами.
І мрії ті відпущу в небеса,
До Тебе, Боже, зорями сіяти.
Щоб ц́іле не ділилося на два,
А майже мертве вчилось оживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
(Один из тех стихов, которые пишутся на одном дыхании… Даже ошибки исправлять не хочется)
Начерчен нам свыше путь.
В себе не позволь усомниться.
Будь лучшим! Надежным будь!
Стань выше пустых амбиций.
Однажды, не пряча лица
И выпрямив гордо спину,
Со мною пройди до конца.
Удача приходит к сильным!
Зачем-то судьба свела
Нас разных таких, непохожих.
Ведь я несвободной была
И ты ведь чужим был тоже.
Пусть часто казалось, что врозь
Нам легче жилось порою.
Но спутала карты осень,
Вскружила, влекла игрою.
Нам свыше начерчен путь.
А Богу, ему виднее.
Единственный, просто будь
Всех ближе и всех роднее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252634
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Режет небо огневом зарница,
бьют раскаты грома над землей.
На опушке гордая волчица
издает последний дикий вой.
Верила любимому и знала
в чувствах и любви звериной толк.
А теперь страданья принимала
от того, что предал ее волк..
Из груди израненной струится,
алым ручейком стекая кровь.
Воет одинокая волчица,
жизнь отдать готова за любовь..
И казалось - вечно будет длиться
над землей и небом этот вой.
Стихло все.. и гордая волчица
в лес уходит черною тропой..
Ей бы в это время помолиться,
но упала на холодный мох.
Все простила верная волчица,
издавая свой последний вздох..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104078561
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252318
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Чи це має вагоме значення,
коли полем простягся пирій?
А я згадую наші побачення,
Хоч давно ти під гаслом «не мій».
Лічать, хворі безумством, акації
Плин останніх щасливих хвилин.
Не повірила б в реінкарнацію,
Хоч давно ти незмінно один.
Ще попереду сотня невтрачених,
Нерозораних кимось надій…
Чи це має вагоме значення,
Що в душі ти завжди будеш мій?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252102
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011
…цей запах дощу на твоєму обличчі,
мінорні ноти в весняних хрипах…
твоє «отче наш» не промовлене тричі
врізане зморшками в рисах…
…коли розбиваєш люстерко відчаю
і засинаєш в проваллях вагонів
я даю твоїм пальцям свідчення,
надто тривкі та доволі вагомі…
…а коли прокидаєшся зранку
поруч наших з тобою істин,
я готую смачні сніданки
і сідаю з тобою їсти…
…вірним будням кинувши милість…
теплий чай із дикої м»яти…
замість дощу та сирості…
замість того, щоб обійняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251658
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 07.04.2011
Весна. Пустынный сад прохладой дышит.
Закат горит оранжевой свечой.
Я не могу тому поверить... слышишь?
Что наша встреча станет роковой.
Я вот сижу на краешке скамейки,
Считаю дни, прожитые вдвоём,
А дворник в своей синей телогрейке,
Напомнит мне о прошлом, дорогом.
И снова в моём сердце оживают
Те дни, что потерялись в бездне лет.
На крыльях ветерка лишь прилетают,
Но чувствую: возврата уже нет.
Былое всё в душе моей смешалось
С тем, что дала нещедрая судьба,
Но в памяти моей ещё осталась
Надежда, словно ниточка, слаба.
Последний луч земли уже коснулся.
Прохлада в моё сердце забралась.
А вечер в неизвестность окунулся.
Как жаль, что я тебя не дождалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251076
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011
... Зореносці бувають такими...практично німими,
їхнє волосся вплітається в коси моїх обіцянок.
Ранок вони зустрічають з листами чужими без рими
і падають в себе щомиті, ковтаючи воду зі склянок.
Мій Зореносець танцює на стелі наш зоряний спокій,
я перетворююсь в літо і з ним вирушаю до краю.
Поле надій за туманом жорстоке й широке,
все обіцяю... чекаю й безсилля без нього долаю.
Він засинає для того, щоб сни увібрали причини-
місто рубцями від кроків його бездиханних.
Пахне дощами і ранком, зі смаком ожини.
...він не єдиний ці стіни озвучив зарано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 28.03.2011
В моё окно стучит рассвет,
Но я давно уже не сплю.
Тебя улыбкой бы согреть,
Сказать, что я тебя люблю.
Твоя шершавая щека...
Касанья в жизни лучше нет!
За сотни вёрст издалека...
Мой друг! Я чувствую твой свет.
Зажглась блестящая звезда
Среди душевной пустоты.
Вот только жаль, что никогда
Не сможешь мне дарить цветы.
И в этот час тихонько спишь,
Я так хочу тебя обнять...
Мой телефон разбудит тишь..
Ну как же мне тебя понять?
Но всё ж упрямо буду ждать
Хотя в ответ услышу : НЕТ!
И долго буду вспоминать
Звезды тобой зажженной след...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249713
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
По веленью Бога -
мысли и слова,
из простого слога
вяжем кружева..
Честно и открыто
пламенем и льдом,
мы владеем рифмой,
как скрипач смычком.
Вскроем острой бритвой-
лезвием словца
мы словесной битвой
души и сердца..
Такты и размеры,
вперемешку - боль..
и крупицы веры
в счастье и любовь..
Если Муза рядом -
песней льется слог,
чистым водопадом,
как велел сам Бог..
За хитросплетения
гениальных слов,
Эти поздравления
Авторам стихов..
Муз вам, вдохновения,
планов и идей..
И в своих творениях
авторских страстей.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11103209629
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248461
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Вона шукала в погляді його себе,
шукала та втікала від реалій.
Ховала десь в куточку серця мрії,
душа її ставала схожа на цвіт лілій -
пахучий і так лагідно п'янкий.
Легенька усмішка на ніжному обличчі
і очі до землі, соромились чогось...
Вона, як завжди, думала про вічність,
шукаючи у вічності палку любов...
Та мрії покидали її швидко,
лишалась лиш реальність почуттів..
Тих ніжних, теплих і тендітних,
тепер в думках:
-"Лиш би назавжди, лиш би любов..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246465
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Благословлю, вдруг ты решишь уйти..
И попрошу Хранителя у Бога..
А вдруг нелегкой выдастся дорога
И ты любовь не встретишь на пути..
Судьбою взяты чувства под прицел,
Но в сердце нет пристанища обидам..
Я эту боль... ничем тебе не выдам..
Благословлю.. грусть пряча на лице..
Быть может грех пред Богом отмолю!
Искренность слов звучит подобно грому..
Я не сумею, слышишь, по другому..
Своей любовью я.. благословлю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008152153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244901
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
[…. . ]
... то лише крихта нетерпіння...
тертим шоколадом спогад- заснеш,
втрачає важливість моє поклоніння
й твоє вже згасає...теееж.
Начебто поруч-обрив над обривом,
лапатими зорями тиша з вікна.
Лякливий самітник здавався лякливим
та втрутилась в мене весна.
Поступом тихим зникання навіки,
щоб мовчки про знаки інакших світів.
Нехай за вікном твоїм сонячні ріки,
а в мене дві пригоршні слів.
В дзеркалах на стелі нічого ніколи
і тисне підлога на спомин..ще тут.
Струси мене крихтами зараз зі столу,
печуся про тебе...
Отрута отрут.
1/02/2011
1.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244172
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Продолжение песни :http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
Музыка и исполнение Яна Подорожного .
Кактус вдруг расцвёл на подоконнике -
Нежный, восхитительный цветок.
И разлился фимиам по комнате,
Радости прибавилось чуток.
Огорчает только куст шиповника:
Пепел лишь остался от костра...
И зачем теперь искать виновника,
Больше нет ни завтра, ни вчера.
Ветер! Что ж грустишь над пепелищем?
Ищешь всё же признаки тепла?
Больше никогда его не сыщешь:
Всё былое сожжено дотла.
Падает снежок по тихим улочкам,
То позёмкой ветер зашуршит...
От костра дымок унёсся облачком...
Боль цветущий кактус заглушит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243984
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Приблуда... у цій зажуреній коловерті життя.
Каплею стікаю зі стелі на похмуре небо.
Примара..., зачинена дверима у небуття,
Випрошена жебраками у Бога… так мабуть треба.
Причепа, якої реп’ях ніяк не позбудеться.
Втікаю від моторошних слів нічних скрипалів.
І знову приблуда..., на снігом засипаних вулицях.
Ти жаліти мене не хотів, чи може не смів.
Візьму в руки веселку після яскравого видива,
Бо після дощів веселки сумніші навіть за сум.
І буду тінню чи другом південного привида.
Важко жити в пустій голові від браку розумних дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243918
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Мені пройде. Мені не буде гірше.
Минає все: і радість, і печаль...
Перипетіям місце лиш у віршах,
На кожен біль буде своя медаль.
Лиш де-не-де навіюються смутком
Думки про всі покинуті місця,
Де тінь дерев солодким поцілунком
Розбуджує пригноблені серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243994
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 22.02.2011
ПРомчались роки і дитинство пройшло
Минуле моє в небуття відійшло
Полинули мрії, і радiсть, і горе
Хвилини щасливі, і усмішок море
Ми іншими стали, ми дуже змінились
Забули про казку, не віримо в диво
Ніщо не цікавить, книжки не потрібні
Ми ніби ті клони, між собою подібні
Байдужість і злоба правлять у світі
Не знаємо щастя, не вмієм радіти
На серцi так пусто і вітер в очах
А доля повільно загине в руках
Життя - таємниця, нестримная мить
Нам хочеться вмерти і хочеться жить
Ми істину справжню не пізнаєм ніколи
Бо сіра буденнісь панує довкола!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242529
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
Янгол влучив... Серце крає
Дивовижне почуття –
Я кохаю, я кохаю.
І немає вороття.
Та чому ж мене поцілив
Цей малий Амур-пустун?
Моє серце, моє тіло
Завились, немов двигун.
Хочу пестощів, цілунків,
Гри, шаленого кохання.
Хочу безліч подарунків
І обійм, немов в останнє.
Хочу, щоб мене кохали
Палко, сильно, до нестями.
Хочу, щоб пісні співали
Взимку й літніми ночами.
Але щось не вистачає.
Що зробив Амур-маля?
Серце плаче, не співає,
Бо закохана лиш я!
“Хочеш? Буде”, - він сказав,
Свою жертву показав,
Взяв стрілу, примружив око...
З тих пір я не одинока.
14.02.2005
P.S. вірш був написаний на університетський конкурс до Дня Всіх Закоханих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240983
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2011
... ЕМАНАЦІЯ...
ти пострілом з висоти на поріг,
міг дивитись лише очима БОГА.
Кілька століть і каміння з твоїх доріг
епілог заціловує спокій на тлі пролога.
Ти почався з проміння і ось -
фінал-
у кімнаті моїй вираховуєш перемоги.
Це маленький, заслужений карнавал,
але ТИ...
ТИ здійснився із НЕБА-БОГА.
Ненадовго...
а втім - це не головне
і пустеля тривожить обох пісками.
На плечах безоружно вогонь засне,
обійнявшися зніжено майже з нами.
Передчасно втрачаю із вас когось-
це майбутнє забути так справедливо!
Оправдань я шукала та не знайшлось-
гість з "КОЛИСЬ", - ТИ звичайне диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239373
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Вольно живущим странникам,
Со взглядом, ушедшим в вечность,
Женского сердца карманникам,
Робин Гудам, дарящим прелесть.
Пошло курящим мачо -
Императорам девичьих грез,
Чьих нет поцелуев жарче,
А потом солонее слез.
Рабам нужных связей и власти,
Меняющим нас и машины
От тоски и отсутствия счастья,
Мужчинам, мужчинам, мужчинам!
Тем, что дарят тепло и покой,
Нашу бурю страстей усмиряя,
Кого сердцем, и нежно щекой
Коснемся прощая, прощая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239100
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Тарасе, батьку, скільки ще чекати
Тієї правди змученій землі?
Твоя Вкраїна, як скорботна мати,
До тебе шле тривоги і жалі…
Вже півтора століття виглядає,
Тараса із засніжених доріг,
Не вірить в те, що він вже спочиває
Під небом рідним, на крутій горі…
Вже пам`ять в сивині, а плаче мати,
Гукає у сльозах йому «вернись»…
Чи буде ще такого сина мати,
Як був Тарас? Чи втішиться колись?
Він – вічний в’язень, але серцем вільний,
Вигнанцем за свободу був Тарас,
Його життя – як доля України,
Що здатись не хотіла в смутний час.
Немов осиротіла Україна,
Занедбана осміяна земля…
В душі Тараса ця свята руїна –
Поет на неї дивиться здаля.
З небес високих гірко усміхнеться –
Поколота, розбита… ледь стоїть…
Чи про таку він мріяв усім серцем?
За що боровся у зловісну мить?
Чи були марні Тарасові думи?
Бо ж забувають вже усе добро,
Що ніс піснями на печальні струни,
І роблять із журби його порок…
Не заплямовуйте ім`я Тараса!
Не прославляйте цим ім`я своє,
Бо хто – не грішний? Не безлика маса
Ми, українці, в нас герої є!
Ми не раби, не маса ми безлика,
Не забуваймо світлих тих надій,
Бо МИ – є світло, ми народ великий,
Ми гідні жити на землі своїй!
Тарасе вічний, славний наш соколе,
Верни надію втрачену серцям,
Хай твоя мрія не помре ніколи,
А стане світлом і знаменом нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238803
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Тебе я не боюся взимку втратити:
Спокійно в серце зраду я прийму.
І марнувать себе не буду, й плакати.
Біда тепер поменша на одну.
Відкину гіркий відчай і сумління.
Собі душею спокій зачерпну.
Вдихну повітря й наберусь терпіння,
А потім зиму в літо поверну.
ОбЕрнеться зимова ніч в майову.
Сумні думки у вирій полетять.
Зумію зрозуміти вітра мову,
Мене навчить, як вільною знов стать.
І туга не розллється за тобою.
Нехай у бруд потоптані квітки.
Умию їх колишньою сльозою,
І будуть дивним цвітом ще цвісти.
Мої пісні вберуться в самоцвіти.
Веселкою до сонця я дійду.
А під вікном бузок розкине квіти,
Й піднявши голову, щасливою піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235594
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 15.01.2011
В платье серебрянном девочка грелась у камина в новогоднюю ночь.
Окна, свеча… Она дверь приоткрыла, а за ней - пустота, ничего…
Музыка, комната, скоро двенадцать... Пламя, огнь, угли…
Только пространство зимы и снег, - минорный аккорд любви.
Так фортепьянно, так медленно время вливается в новое утро,
А где-то есть город, куда ей так хочется. Но не случилось чудо.
Зачем завтра первое?… Вот, - этот стерильно нетронутый год,
И скоро двенадцать… И просто сегодня уже никто никуда не идет…
Звуками флейты в душу вливается такая шелковая грусть,
Она знает, что будет «си бемоль ре» после репризы, почти наизусть.
Стрелки часов приближают полночь и начнут свой новый отщет,
Ведь кроме музыки есть просто жизнь, - завтра, потом и еще .
Скрипка проплакав вступление в партию, нежно пропела « до диез фа»,
Зазвучали фаготы, - феерия фатума… Чем же закончится эта строфа?
Будет что будет, но чем черт не шутит? А всем управляет Бог…
Вечность вне времени - оно лишь в стеклянной восьмерке – песок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232780
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Годинники завмерли у містах
Перед тріумфом новорічних дзвонів,
Проворно підганяє у лісах
Звіряток на ялинку вітер сонних.
Он Дід Мороз дарунки уклада,
Пегас охоче сам запрігся в сани,
І Муза шубу й шапку огляда -
Вона в цю ніч Снігурочкою стане.
Найкращі вірші, нариси, казки,
Картинки, візеруночки, малюнки
Самі у сани скачуть залюбки,
Щоб радістю оздобити дарунки.
Що принесуть нам новорічні дні?
Сніжинки звеселяють від прострацій,
Мороз малює вправно на вікні
Химери неземних цивілізацій.
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232248
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 02.01.2011
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…ніби ми повигадували одне одного й потай тішились цьому, а вони собі фотографувались і молились опісля.
Та ніч була занадто холодною і мені було не зовсім затишно в чужій сорочці. Десятки вікон заглядали в моє вікно, глузуючи з такої безпорадності. Лежу на чужому ліжку, в чужій сорочці, обіймаю насправді чужу мені людину і вірю в Бога, а хтось тим часом невідомо де і невідомо з ким. В такі моменти хочеться кричати, але я боюсь розбудити того, хто поруч. Краще нехай спить і не бачить моєї люті, бо винна лише я. Вимкну світло і втримаюсь від прокльонів,буду дихати… Зранку заварю йому кави, виштовхаю з квартири і залишусь чекати вечора. Чому він відкрив очі?
-Не спиш? Все ще боїшся мене? Хочеш закурити?
- Хочу…тільки не торкайся мене зараз…і не говори зі мною, мені огидно.
- Мене починають дратувати твої дивацтва: лежиш зі мною в ліжку, в моїй сорочці і просиш тебе не торкатись. Жартую, кури…
- Коли ти говориш зі мною…ти…твої очі ніби знають про мене більше ніж я сама. Тоді я хочу тебе вбити і шкодую, що всі ножі на твоїй клятій кухні тупі.
- Знову мелеш дурниці…
- Ти мене дратуєш…дуже
- Ну то давай…покажи на що здатна!
І я кидаюсь на нього, дряпаю, кричу…йому лише смішно. Вікна продовжують з нас глузувати, телефони розриваються і чайник кипить.
- Ти мене надто ідеалізуєш…я мовчала не для того, щоб ти мене любив інакше…
Спочатку тиша, а потім відчуваю силу його рук на своїх,хочеться плакати та не дозволяю собі. Моя усмішка робить його ще скаженішим, а за мить він жбурляє мене на ліжко, залишивши на моїх руках сліди своєї дурнуватої любові і йде… Ненавидить себе мабуть.
Я залишусь додивлятись ніч в тій же сорочці і в тому ж ліжку, але наодинці з своїми думками про щось далеке. Хотіла б познайомитись з собою,але так щоб ніхто не знав, щоб жоден негідник більше не посмів випивати мене за правду. Зараз ввімкну телефон і чекатиму поки жителі цифр 911 зателефонують і спробують зрозуміти.
Мені байдуже, що скажуть інші…що вони знають про мене? Що вони знають про себе? Вони моляться, фотографуються і не помічають мене, коли я заперта в чужій квартирі і не можу дихати. На одній стороні вулиці стоять дві дівчинки з крилами. Мабуть в садочку вже було свято і їм дістались ролі янголят,а батьки продовжують святкувати цю ніч в барі навпроти, залишивши янголят на вулиці в таку холодну ніч… янголам завжди важко доводиться. На іншій стороні горланять веселих пісень компанія безхатченків, лякаючи маленьких дівчаток. Хочеться сховати їх від цього брудного світу, зігріти чаєм і дивитись на їхні оченята, але ж той дурень замкнув мене тут. Ненавиджу і засинаю…отак, в його сорочці, на його ліжку і з думками про щось далеке- буває ж…
- Ти вибач…я не хотів…ти ж знаєш…ти мене спровокувала і я..і ти…вибач!
- Бовдуре, ти ж не зможеш без мене! Я живлю тебе думками, прикрашаю твій нудний світ своєю особливою нудьгою і навіть прибираю іноді тут… Куди ти без мене?
- Нікуди…вибачила? Хочеш сигарету? А може спробуєм те, про що я тобі розказував…це безпечно,чесно…
- Йди до біса…Мені пора. Коли піду, заглянь у верхню шухляду і читай уважно…
- Знову ці дитячі витівки.
« Янголи мерзли під твоїм вікном,дурню! Синці на моїх руках стануть відбитком неправильності наших дій і вікна глузували… Краще мені не телефонуй більше і забудь все…так…так»
Тепер я не чекатиму його дзвінків, не скаржитимусь йому на лінь… Яке він мав право торкатись мене? Ненавиджу… Палити теж більше не буду… Добре, що в мене ще є крапля ТЕБЕ…далекого.
Занадто холодні ночі. В них ховаються божевільні, чоловік підіймає руку на жінку, мерзнуть собаки, танцюють тіні і гаснуть запальнички, підпалюючи спокій. Ніби й нічого не сталось, я все ще та…чи дещо інша. Втратила щось непомітне, пішла проти себе і тепер вмираю від холоду. Ніхто не мусить цього знати…Ніхто. Продовжуватиму писати листи, іноді буду балакати по телефону і завжди залишатись вірною далекому.
- А й справді, я тебе надто ідеалізував…навіть твій голос вже не здається якимось чарівним, але він все ще кличе мене.
- Я тебе попереджала…
- Хочу ненавидіти тебе, але…
- Краще мовчи! Таке буває лише раз, подякуй Богу. Добраніч!
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230953
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
Зимова ніч.. засніжена та чарівлива
Моя любов.. не прийнята, але зваблива
Думки шумлять, не даючи покою
Хотiла вічність залишитися з тобою
В душі печаль.. на серцi бiль
Не сип хоч ти на рани мої сіль
Ти й так жорстоко мрію вбив
Мене позбавив пурпурових і зимових див
А почуття нещадно у безодню кинув
Як той туман від мене ти полинув
А завірюха кличе десь далеко в даль
Тобi зовсім.. зовсім мене не жаль!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229942
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Дуже скоро Різдво відгукнеться морозом по шибках,
Найяркіша зоря розіллє своє світло у душах,
Посміхайтесь усім – ми це робим так мало і рідко,
Хай сьогодні наш сон летаргічний дух свята порушить.
Лиш на кілька секунд зупиніться, примруживши очі:
Відчуваєте ви аромат мандарин і ялини?
І вся магія там, - у покровах різдвяної ночі,
В сокровенності цих, подарованих Богом, хвилинах.
За святковим столом знов збереться велика родина,
І ця радість серця переповнює й ніжно тривожить.
Коляда прозвучить з уст дітей, мов самих херувимів,
І сьогодні цей день, коли смутку коритись не можна.
Усе місто давно вже засипане снігом пухнастим,
Чути дзвоників сміх, і в лампадках холодні вітрини.
Прийде скоро Різдво, - хай воно подарує нам щастя,
Коли звістка весь світ пронеслась про народження Сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230363
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Мы из прошлой жизни знакомы,
Ты ведь помнишь? ну с кем не бывает...
Двести лет я все жду тебя дома.
Двести лет мне тебя не хватает!
В часах стрелка бьется быстрее,
По секундам всю жизнь отмеряя.
И вдыхая тебя на мгновенье,
Через век я тебя выдыхаю.
Мне тебя всегда слишком мало!
Слишком много тебя не бывает...
Пусть на миг тебя время украло,
Этот миг порой...вечность(!) летает...
Свидетельство о публикации №11103300898
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Чего-то хочеться, но все вокруг противно
И снег не тот, и не нужна жара,
И чувства наши стали примитивны.
Так может, разбежаться нам пора?
Уже не доставляют радости свиданья,
Глаза уставшие любовью не горят
И радуют не встречи, а прощанья.
Не шепчут губы о любви теперь, молчат...
Но помня то, что мы когда-то пережили,
Как мы хотели вместе быть назло всему.
В боях...за счастье мы, скорей всего, убили
Свою любовь...всю нежность, теплоту -
О чем кричали мы на перекрестках,
Когда другие пальцем у виска...
Кидали фразы..., которых отголоски,
Сквозь шум автомобилей, доставались нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227687
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Ах, як легко тво́ї уста наповни́ли мене порожнечею,
Затягнувши на шиї дарунку червоного бант.
Я з усім би мирилась, але знов прирікаєш нас втечами…
І цей стержень в тобі не єдиний між тисяч констант.
Ах, як легко тво́я «любов» начинила мене болем-відчаєм,
Проколовши наскрі́зь про кохання і відданість марево.
Кожен день між думок лиш прихильність до спогадів рідшає.
І у ролі чужих за хвилину для світу постанемо.
Ах, як важко піти, не жаліти, піти і забутися.
Будуватися знов, щоб без гніву, ненависті, викривлень…
Дві хвилини часу на пальто одягнути і взутися,
Це для того, аби як раніше жити навчились ми.
Ах, як важко тепер розбирати по каменю зліплене,
Пережите та пройдене, те, що серцю ще так дороге.
Ти за мною не йди, і не клич за собою по імені.
Хай спокійно собі на землі перший сніг упаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226971
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Дозволь мені ніжно впиватись Твоїми вустами,
Дозволь ще хоч раз доторкнутись до надміру мрій.
Я пестити буду тремтячими хвилі-руками
Від кінчиків пальців - крізь зорі - до кінчиків вій...
Дозволь цілувати Твоє найпрекрасніше тіло.
Вгризатись зубами...якщо Ти дозволиш мені...
У спину. У руки. У плоть... так чарівно-невміло...
Й несміло почути на вушко Твоє: Іще ні...
Я хочу почути,як б*ються у грудях вулкани!
Як моє волосся здіймає в думках буревій!
Дозволь Твої пестити руки ,замкнувши в кайдани.
Від кінчиків пальців (безумно) до краю всіх мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226042
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
... на деревах розгадують небо чорні птахи-плоди
і мені повітря мало, бо таємниці стрибають з кишень.
Здається, що холодно й мертво і хочеться краплю води,
від спраги зникати так страшно,спіткнувшися в сірий день.
Куди заховатися зараз, щоб вчасно з тих гір зійти?
Кому розказати казку з відсутністю див й принцес?
А сни не лікуються - небо, мости... і ТИ,
що голосно плачеш і потай кричиш: "ВОСКРЕС"!!!
Твоє воскресіння - спасіння святих і нас,
збиваючись з ритму, штовхаючи хмари, ще вперто йду.
Звучить так загублено голос, будує якийсь наказ
( а байдуже зараз... обрала для себе чужу мету )
Накрапай, накрапай... розвієшся, зникнеш...і я-
такого не буде і все це даремно... чомусь.
З плодами крилатими в казку чужинка твоя
зникає, благає, вмирає... (дурепа, клянусь!)
Кому це потрібно? На клавішах дотики стін
і ти не спіткнешся, а я за тобою...чомусь.
Спонтанна банальність... ( три, два і один)-
зникає,благає,вмирає... ( дурепа,клянусь!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Я продираюсь в этот ад
Сквозь дебри лет, уже седой,
Под Ленинград, под Ленинград,
Под свисты пуль, снарядный вой.
Сквозь грохот тысячи сердец
Кричу тебе, врезаясь в бой:
«Живи, отец, живи, отец,
Я – жизнь прожил, ты - молодой!
Ты сделал всё в аду огня
Той проклятущею зимой,
Ты спас меня, ты спас меня,
Теперь черёд пришёл и мой»…
__________ 2 ___________
…Я продираюсь к тем годам,
Где мор и стынь одной судьбой:
Ведь мама там, ведь мама там
Лежит, прикрыв меня собой.
Шепчу я, маму теребя:
«Твой сын пришёл, прорвав года,
Спасти тебя, спасти тебя,
Я – жизнь прожил, ты – молода»…
Резвится смерть, сходя с ума,
А я твержу в мольбе немой:
«Живи сама, живи сама,
Теперь черёд пришёл и мой»…
__________ 3 __________
На Пискарёвке скоро ночь…
Стою, войну, себя кляня:
«Не смог помочь, не смог помочь!
Простите, милые, меня»…
...За силуэтом силуэт
Уходят павшие в закат,
И меркнет свет, и меркнет свет…
Уж не вернуться им назад.
Встаёт с восходом в наши дни
Бессмертных душ военный сплав.
Живут они! Живут они,
Сегодня честью нашей став!
______ * * * * * _______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221479
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Наблюдая за парой, сидящей за столиком ресторана, по длине пауз в их разговоре можно судить о том, как давно они живут вместе.
Андре Моруа
______________________________________________
(Beryza "ukr." & S.O. "rus.")
- Мне кажется, что ты - меня придумала,
Нарисовала образ и вдохнула жизнь,
А говорят ещё - что бог не женщина,
Что бог и женщина - не могут вместе быть...
- Забракло сил моїм вечірнім вигадкам -
божественність камінням в пісню втеч.
Твоя присутність стала світлим випадком,
що вкрала фарби мрії з колотнеч...
- Я в темноте ночей - живу сознательно,
И ненавижу окна, где рассвет..
Пойми - мне нужен день и...ТЫ, и обязательно -
Не говори мне ДА, когда правдивей - НЕТ...
- Моя правдивість тане знову з тишами-
до слів звикання тішить не усіх...
Можливо завтра МИ цей сон залишимо
новим сплетінням стомлених доріг...
- Не верю в случай! Не хочу - случайностей!
Живу самоуверенно - один,
Ведь, если ты - влюблён, то и опасности
Не ослабляют, а дают нам - сил...
- Не слід шукати ранок поруч з тезами,
є сил достатньо - ЗЕМЛЮ обійти...
Вмирає "вчора",брудно під колесами-
чекаю ЗАВТРА... у якому ТИ...
- И даже, если всё это - иллюзия
И "завтра" - вздёрнут чьи-то палачи,
Я буду говорить - "Она была мне - нужная"...
Я - мог любовь до "Завтра" донести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204194
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 08.11.2010
В душе, стесненные тоской,
Живут минуты ожиданья.
Пока я не больна Тобой.
Влечет нас время и желанье.
Ты, как всегда, в моих словах
Найдешь сердечную угрозу.
С укором горьким на устах
Родится пафосная проза.
И взгляд свой нежный окунешь
В мой мир, что от других скрываю.
Не ангел Ты, не мой кумир,
Но для МЕНЯ Ты - точно знаю.
Позволь забрать свой поцелуй,
Что дремлет на губах уставших.
Позволь уйти и не ревнуй,
Ведь я одна из тех, из Павших.
Я буду навсегда Твоим,
По меньшей мере, ритмом сердца.
Нет! Слов не нужно. Помолчим.
Позволь Тобою мне согреться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220966
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Ніч нитками плете на небесному тлі між зірками,
Чути відгул з вікна: поїзди не міняють маршруту.
Кілька довгих субот, що здаються за рік тобі, мамо,
Я все знаю, повір. Та по-іншому зараз не бути.
Мені часто у снах видно яблучний сад біля дому,
Певно, долі моїй невтямки, що я хочу до тебе.
Ти – початок мене, я не зможу ніколи й нікому
Показати свій жаль, як тобі. Та чи, зрештою, треба?..
Моє серце болить, бо розлука дедалі частіша,
Ти пробач мені все, що би мала для тебе зробити.
Пару днів - і мій рейс, я нарешті тебе знов потішу,
Моє серце болить: ще не стало байдужим гранітом.
Ти молися, прошу, за свою перемінену доню,
Я давно не взірець, та любов все міцніє з роками.
Кілька довгих субот, - й сивиною цвітуть твої скроні,
Як же швидко та ніч виплітає своїми нитками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220627
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Високе щире почуття мене на дно кида осіннє,
І в білім платті, мов весільнім
В мені надія остига.
Холодний вітер, наче лід калічить душу ненавмисно,
А я її корсетом стисну,
Й закрию очі на весь світ.
Чужа любов цвіте здаля і я їй заздрю, як нікому.
Хотіла б так поставить кому
І даму біля короля…
Але не доля їм, не щастя, і більше того, - ще мотив:
Коли залишився один –
Позбутись спогадів не вдасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219504
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
Познімай з рук холодні кастети,
Скинь з тіла свого в'їдливі лати,
Вибери вірні пріоритети
І ну – у хованки з ними грати.
Згадай райдугу на підвіконні;
Мрії, що не давали заснути;
Очі закохані, любі та сонні,
Які ніколи не зможеш забути.
Випусти списа з вікна на асфальт,
Скинь шолом і відкрий свої очі.
Хоч цій будівлі не треба базальт,
Ти не зважай. Бо мрії – пророчі.
Не захаращуй себе дріб’язково,
Не закривай своє серце залізом…
Бо я прилину – обов’язково
І уміщу усі мрії в валізу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216697
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Не жена я тебе и не дочь.
Не любовница, не раба.
Не гнала никогда тебя прочь.
и всегда твоим сердцем жила.
Не слуга я тебе и не враг.
Не чужая. А ближе всех.
Не боюсь никаких я драк,
Если будут они о тебе.
И в огонь за тебя и в снег!
В бури, даже в холодный дождь.
Ты мой самый родной человек.
Никогда ведь ты не уйдешь?
Обижаю подчас тебя.
Не со за и не просто так.
Обижаешь и ты меня,
Самый близкий, родной человек!
Я не стану указывать в чем.
Не скажу тебе что и где.
Отодвину обиды плечом.
Сколько будет еще в судьбе!
Даже боль для тебя я убью.
И надену очки сейчас.
Для тебя я только живу!
Для тебя берегу блеск глаз.
Ты не знаешь в чем дело. Верь,
что не страшно и переживу…
И, закрой эту чертову дверь,
Где боль лишь на яву!
29.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168867
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 11.10.2010
Якщо колись мене розлюбиш ти,
Забудеш всі слова, що шепотів ночами,
Зруйнуєш всі збудовані мости....
тоді моя душа піде світами.
піде й шукатиме твою любов,
твій голос ніжний, твої рідні очі.
І буде повертатись знов і знов
у наші спільні божевілля ночі.
Вона чекатиме тебе завжди
на перехресті де колись зустріла,
де не чекала ще вона біди,
де просто вірити тобі хотіла.
якщо колись мене розлюбиш ти
моя душа забуде слово спокій
немов сліпа вона піде в світи
і так блудитиме сто тисяч років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215000
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 08.10.2010
...записуй мене на чернетках старанно
і спалюй у гніві нещаднім щоночі.
Співати вже нудно брехливу осанну
і хтось чисте небо нудьгою порочить.
Пропахну бажанням,як синім чорнилом,
вернуся до тебе, загорнута в риму.
Записуй мене і тоді, як несила,
губи все у веснах, розшукуй у зимах.
Читай мене зранку,тоді ж переписуй,
збивайся із ритму, губися в безсонні.
Люби мене справжню-бездарну актрису,
тримай мене міцно в своєму полоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214886
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Прошу вибачення у читачів і друзів-поетів, але я зробив неприпустиму помилку і пропустив один сонет. Він має йти під номером 19. Тому всі сонети після нього автоматично пересуваються на один порядковий номер.
І Кобзаря безсмертне віще слово
Буде лунати, як Дніпро ревучий,
Буде будити скинути окови
І об"єднатись на Дніпрових кручах.
Його рядки святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
І вірить в перемогу неминучу.
Будуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмиручим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213528
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
лимонный запах. утро курит мяту,
мурлычет кот на грелке-батарее.
и кажется – полжизни до заката,
и верится – сегодня я успею
связать из слов ворсистые перчатки,
испечь пирог из песен и изюма.
впитать твои любимые повадки,
домыслить всё, о чём бы ты подумал.
и каждый луч мне кажется знаменным,
мой мир уютный, тёплый и кошачий.
развеялся туман моих сомнений,
и всё живёт, трепещет, что-то значит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212466
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Горджуся, що не вмерла Україна
В важкі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч й падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Тягли, немов з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
А в вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Кремсали її тіло недобите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211795
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Твоя усмІшка – сонце серед мряки.
Твої уста – це мед серед полину.
Твої слова – то щирості ознаки.
До твого серця своїм серцем лину.
Нехай лиш фото маю на екрані,
Та все одно дає воно мені тепло.
З тобою ми не перші й не останні,
Та почуття такого досі не було.
І через всі колишні перешкоди,
Через пасткИ брехні інших людей
Наша любов не втратить насолоди
І буде ясним днем серед ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211862
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
...вкотре заплющиш очі й заснеш на моїх колінах,
за мить стрепенешся дико і викличеш в сни таксі.
І знов понесеться мрія про доньку або про сина,
розчиниться спокій вулиць у випадку,як в сльозі.
Заплутано біль брехнею,не здатна літати вище
по літері ЙОГО ймення витягуй з моїх страждань.
Усе застигає взимку, здіймися із попелища
і просто холодним другом,як інші, для мене стань.
Він перший в моєму світі і в казці твоїй він третій
і важко таке збагнути, і докори ріжуть слух.
Ця тиша сьогодні зайва, як оплески для трагедій-
всміхайся,лише всміхайся...я поруч мій любий...ДРУГ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211395
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Я напишу тобі про нас...
Я напишу як ми кохаєм,
Про те, як довго плине час,
Коли тебе поруч немає.
Я напишу як сум находить,
Я напишу як серце крає,
Про те, як біль сльозинку ронить,
Коли тебе поруч немає.
Я написати хочу все...
Про почуття свої сказати,
Та все ж бажаю над усе -
Поглянуть в очі і... мовчати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210407
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Задощило. Прохолода
Блукає ночами,
Натягла туман на воду
І воркує з снами.
Їм шепоче: «Це - я, осінь!
Ви ж мене чекали,
У серпневі спраглі ночі
Все на поміч звали.
А тепер знов недогода -
Вже померзли в ноги?
Чим грішити на погоду -
Звертайтесь до Бога!»
Та й Господь, певно, не знає,
Що нам справді треба -
Правди, волі в ріднім краї,
Чи журавля в небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209625
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Знесилені болем Планети,
З душею, відкритій вітрам,
Без війн помирають поети,
Залишивши ім"я віршам.
Ввібравши до краплі всі сльози,
Впитавши тривогу і біль,
Ізранене серце не може
Дограти життя водевіль.
Відкриті для Всесвіту нерви,
Пробиті іонами мук,
Схилились, як втомлені верби,
Від кубла наповзших гадюк.
Утомлені правдою зв"язки
Набухли й закрили гортань
І вени відстукують важко
Секунди надмірних страждань.
Тріщать пересилені м"язи,
Горить розпростерта душа
І кров стигне в жилах одразу,
Лиш дух - як розгніваний птах.
Не всі доспівавши сонети,
Свій попіл віддавши вітрам,
Щораз помирають поети,
Залишивши ім"я віршам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208812
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Пора остаточно прокинутись, зиму взяти за барки,
напитись холодного чаю, відмовитись від кофеїну.
Можна блукати , вклоняючись равликам в парку
і малювати в блокноті чужу, незнайому людину.
Повертатись додому раніше і вперто когось чекати,
блокувати реальність, ЙОГО обіймати снігами.
Ще складати щось дивне зЕрнятками із гранату
і дивитись у небо, що всіяне густо слідами...
Пора остаточно прокинутись десь - з тобою,
дивитись на ніч, умостившись на підвіконні.
А можна залишитись в пам"яті просто ЧУЖОЮ
і гріти навмисне чиїсь зашкарублі долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207716
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Какая там любовь
когда плывёшь в поту!
Жара тебя сломила,
ОДОЛЕЛА!
Когда глаза поднять -
и то НЕВМОГОТУ!
Не то что НУЖНЫЕ для дела
ЧАСТИ ТЕЛА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206112
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010
Непрочтенному мне, непрощенному
грянет сорокоуст октября,
день, размазанный белым по черному,
оторвется от календаря.
Но дорогой, как вена распоротой,
я вернусь навсегда в этот свет,
где в заштатном окраинном городе
я с землею остался в родстве.
Там - на сонной речушке без имени
скрип уключин и мат рыбаков –
не ищи ты меня, не зови меня
из моих перезревших стихов.
Там - заросшие чертополохами,
пережившие смерть на века -
золотая строка архилохова
и моя золотая строка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203509
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Йому потрібна думка для життя,
Бентежна, бунтівлива думка,
Щоб збуджувала почуття
Донині не відчуті.
Йому потрібний дзвінкий сміх,
Захоплення словами
І смак незнаних досі втіх,
Пов`язаних з думками.
Йому потрібно новий день
Зустріти самим першим.
І хай він геть стомився вже,
Він не такий, як решта.
Він інший у думках отих
І без думок він інший,
Не схожий на юрбу німих,
За них він голосніший.
Йому потрібна думка для життя,
Щоб першим день зустріти,
А ще йому потрібна та,
Без котрої не жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203147
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
...Як же вас багато,відступіться-
не торкайтесь поглядами,хтиві!
Так дратують ваші сірі лиця,
сиплете услід слова брехливі.
Збайдужіло зовсім тихе літо-
літерами щастя на асфальті.
Все оце забуте й пережите
іменем моїм на кавоматі...
Залиши і ти свої промови-
подаруєш іншій в її свято.
Я до тиші з НИМ лише готова,
з вами ж і не хочеться мовчати.
Відступіться,світло ще зелене,
очі вниз-в калюжах більше правди.
Ви навмисне не існуєте для мене,
одне серце вбило ці мільярди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195881
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Залічиш рани, знімеш втому,
Почистиш лати, одягнеш
Мені на голову шолома
Й коня із стайні приведеш.
Любисток заплетеш в вуздечку,
Коню в нашийник вплетеш мірт,
Притулишся усім сердечком
І поцілунком витреш піт.
Лиш до меча не доторкнешся,
Якось відведеш очі вбік,
Як буду брати - відвернешся
Й подаш в торбинці свіжий хліб.
Підійдеш, як буду вже верхи,
Обнімеш ногу в стремені,
А я нагнусь до тебе зверху
Й загляну в очі ті сумні.
Лиш поцілую й вирвусь риссю,
Щоби навік сховать в грудях
Той погляд, що не раз присниться
Й цілунком освіжить уста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195346
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Вот это жизнь! Хватай, держи!
Иначе выскользнет, как рыба!
Рванёт на дно к себе и вниз
Тебя потянет неторопливо.
Забудешь всё: свой дивный сад,
Свой отчий дом, свою семью.
Ты будешь ничему не рад...
Я не пугаю, говорю,
Что вряд ли нам предусмотреть
И просчитать всё наперёд…
Сидишь, удишь, но не клюёт!
И как в рыбалке преуспеть?!
Вот так и жизнь: сегодня клёв
И неожиданный улов,
А завтра – тишина, застой!
Тебя то прёт, а то – покой…
То радуешься и смеёшься,
А то слезою захлебнёшься…
Из пламя сразу, да в огонь!
Беги, лети, на месте стой!
Но раб её ты всё одно,
И жизнь – лишь пьеса иль кино,
И все мы в ней – всего актёры…
И роли все давно не новы,
И реплики наскучили давно…
Порой бунтуем, но всё равно
Желания сорваться нет со сцены!
Так будет же всегда благословенна
Наша безумная, хмельная жизнь!
Подарок бога иль его каприз?!
11.06.10 02:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195308
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Збентежене серце
Просило простити
І рвалось з грудей,
Як сполоханий птах.
В очах, мов в озерцях,
Хотіло втопити
Весь смуток ночей
І недіспаний страх.
«Прости, лиш благаю!»
Уста ніби скуті
І мозок ніяких
Рефлексів не шле,
А серце каралось
І билось в покуті
За вчинки всілякі,
Що звились в кільце.
«Прости нас, кохання,
Не йди, дуже прошу!»
І руки в чеканні
Тривожнім тремтять.
Прозріло світання,
Як камінну ношу,
Закинуло ніч
У валізу зітхань.
«Прощаю!» - промовило
Й більше нічого,
Уста із устами
З*єднались нараз
І сльози зникали
Від жару любові,
І серце заплакало
Щастям в грудях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193594
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Дивись,мої крила - дівочі руки
одіяння - блакить прозора.
Під звучання німого хору
я виконую дивні трюки.
Озирнись,не лякайся світла,
інші бачити це нездатні.
Я ще вчора була,та зникла...
Пишеш вірші? для неї? ладні!
Доторкнись,не відчуєш тіла...
Як же душно в твоїй кімнаті!
Я належу небесній раті,
на ЗЕМЛІ я тебе любила...
Бачиш очі мої блакитні?
В них не вмів ти нудьгу читати.
Крики натовпу,сни огидні,
я щаслива, блаженний фатум.
Та не плач,все дощем розбито...
Твоє пекло-це вхід до раю.
Навіть тут я книжки гортаю,
переплетені оксамитом.
Ти не винен в моєму щасті,
а образи? Цікаве слово.
Досі хочу тебе я вкрасти
і практично тепер готова.
Подивись,я існую досі...
Ти ж не віриш в канон матерій?
Що тепер цей потік критерій,
якщо я пережила осінь?
За вікном гомоніли зорі,
гіркота від нічної втрати.
Міг єдиним для неї стати,
тане світло у коридорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191201
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 22.05.2010
Цю подорож я назову - Любов!
Між зорями у Всесвіті Кохання,
А замість палива ракетного - ми кров
З сердець у ступені залили на світанні.
Багато літ назад ми взяли старт,
Земних, так мовить, бо для нас це - миті,
Життя своє поклали на алтар
В імя життя й любові на планеті!
І дотепер орбітами пливем,
Галактики недолі обминаєм,
Наперекір відомих теорем,
Все ж летимо й поки-що не сідаєм.
Стукіт сердець, помножений на жар,
Взаємну близькість в амплітуді часу,
Ми викидаєм з сопел, як пожар,
У простір Вічності і з ним згораєм разом.
Як у комет - в нас вогнянні хвости,
Розбиті в хаосі життя метеорити,
Не палимо лиш пройдені мости,
Щоб повернутись в часі і любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191060
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 22.05.2010
Здійнялась в гору хмарка голубів.
Їх наполохав, мабуть, сплеск в долоні.
Серед облич, неначе прапорів,
Гублюсь в юрбі на довгому пероні.
Ще ціла вічність – цілих сім хвилин!
Готується душа, немов до страти.
Повисло небо, наче із гардин.
Здається, можна пальцями дістати.
Вже кілометри рідні, як свої…
За вікнами минуле промелькало.
Прокинулись травневі солов’ї,
Співають оди сірому вокзалу.
Ще сім хвилин! Ще цілих сім хвилин
І будуть очі очі впізнавати.
Світ завмирає барвами картин.
Ще сім хвилин…. О, як же це багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190069
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 17.05.2010
Мимохідь, поволі відступає ніч..
Ледь сіріє ранок...Та не в тому річ...
Ще тумани сірі обіймають гори...
Загорілось небо, і погасли зорі.
А навколо тиша, шо́вкова краса.
Ледь тремтить на травах ро́сяна сльоза.
У рогатім човнику нічка відплива.
Сонце, відпочивши, очі відкрива.
Позіхнувши смачно, вії підійма-
І краса чарівна, ніжна зависа...
Та здіймає груди сонна ще земля,
Сон її чудовий ще не покида.
Зайнялися хмари у жаркім вогні:
Це заграли в небі промені ясні...
Бризки полетіли світлом і теплом,
Обійнявши землю золотим крилом.
З радістю великою стало цілувать,
Золотим промінням квіти поливать...
Розлилися пахощі кольорових трав...
Ще один щасливий літній день настав!!!
------------------------------------
Рогатий човник - місяць...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159735
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 14.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2010
Музам не потрібні імена,
але ти Її назвав Чужою.
І лютує в темряві війна
між минулим і новим тобою.
Ти не бачив схожих тут очей,
барбарисових обіцянок омани.
Постарався втомлений Морфей
і розкинув ситцеві капкани.
Як тепер зустріти самоту?
Чи Вона прийде у вечір знову?
Ти обрав неправильну мету
і прикрасив сіті без улову.
Музам не потрібні імена,
тільки як твою єдину звати?
Вона досі ще самотня і сумна
вірить,що ти зможеш пригадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184459
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.04.2010
Как макияж, вчера не смытый,
Как серость лиц, что за окном,
Меня пронзает, словно пикой,
Поэт своим шальным пером.
Искусство и литература -
Страданья автора, души.
Его оставила культура
Без денег пафоса и лжи.
Поэт - лишь вождь невооружённый,
Лишь глас, что может изъяснять
Всю правду. Хоть и утомлённый,
Пером орудует опять.
Без нужд, без света, без потери,
Без тучности протёкших дней,
И птиц раскатистые трели,
Стремится записать скорей.
Из неба он черпает музу,
Землею вскормленный талант.
Он очень любит кукурузу
И опровергнет весь стандарт.
Его люблю я всей душою.
Он мой, он просто идеал!
Сама себя и успокою:
Он выдумка, а не риал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114058
дата надходження 28.01.2009
дата закладки 29.03.2010
Десятий день у пошуках межі,
гріхам шукаю іншого притулку.
Яскраві фарби,небо й вітражі
підсолодили днів моїх пігулку.
Кепкує небо з вічності й пісень,
а вітер заглядає у кишені.
В чужі дороги вірить новий день,
тримаючи зірок великі жмені.
У ніч прямує місяць,як колись
в думках ховає сонячні світлини.
Мені,благаю,більше ти не снись,
бо надто вже потрібні певні зміни.
Я поруч і далеко водночАс,
ти не навчився сльози помічати.
Минула злива цих фальшивих фраз-
з"явився шанс нудьгу собі обрати.
Не я одна живу у твоїх снах,
там ще комусь повітря вистачає.
Обидва в небі,в різних літаках-
здавалось близько,і таке буває.
Розмежувати ніжність не вдалось,
але й не варто все тепер єднати.
Тобі ж до мене затишно жилось?
Тоді до мене ти не вмів літати.
Десятий день у пошуках шляхів,
які б зуміли все нам пояснити.
Я не знайшла притулку для гріхів,
я знов навчилась,як до тебе жити..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171947
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 15.02.2010