Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 25.02.2014
***
Ты береги свою любовь от всех,
Которые горя от любопытства,
Её считают главной из утех,
Лишённой оправдания и смысла,
Кто видит в ней лишь только забытьё
И, прикрываясь повседневной "блажью",
Спокойно смотрит, как растёт быльё
На вольной пашне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448773
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Все звуки, все слова, все ноты
звучат и кровоточат невпопад...
Я самый преданный солдат
твоей, поэзия, ударной роты.
И то, что в этот миг звучит во мне,
стирает страх, озвучивает смыслом
влетевшие в мой мозг, как пуля, мысли,
оставив росчерк рикошетом на стене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428310
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи був для тебе на землі хтось раєм?
Чи раєм пробувáв для когось ти?
Тому, подумай, поки ще не пізно,
Ще поки не прийшли сумні часи.
І уклонися матері, і слізно
Пробачення за кривду попроси.
Почуй, як перешіптуються трави,
Як вітер затихає між ланів.
І усміхнися стежці золотавій,
Що до старих прямує яворів.
А дітям крила подаруй і казку,
Роздай себе усім без вороття.
Можливо, день оцей, як вищу ласку,
Як шанс останній надає життя.
26.05.2013р. 22:40
Для ілюстрації використано кадр із фільму
режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427675
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
День із подихом кропиви
Затягнувся... Здається роком!
Живете як без жалю ви
Попід небом святим, високим?
День зі смаком людських турбот
За спочинком та миром тужить.
Так багато довкруг скорбот,
То чому ви такі байдужі?
Всюди біди, хоч очі мруж -
На коліна стаю в покорі.
Як торкнутися словом душ,
Коли душі безмежно хворі?
20.05.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426683
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Раскаянности дрожь уходит с дымом.
Мы врем и возвращаемся к любимым,
с обломками споткнувшейся души
и чей-то сжав в руке нательный крестик,
из пресного подсоленного теста,
кого уже нельзя назвать чужим.
Переступив порог родного дома,
где потолки застыли невесомо
и дышат Небом строгим вдалеке,
целуем сыновей, целуем дочек,
в карманах прячем корки глупых строчек
и крошим в недосказанной тоске.
Изнашивая год за годом зимы,
мы тихо возвращаемся к любимым,
садимся к ним на краешек души.
И свечечку сжимаем, на коленях,
о здравии в церквушке в Воскресенье*
того, кому не стать уже чужим.
______________________
* Прощёное воскресенье
май, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424322
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
«…Ти знайдеш на березі
Просту зелену глину
………………………
Будеш взимку
Ліпити з неї людей.»
(Даниїл Хармс)
Я відвідав міжнародний фестиваль ковалів під час візиту в одну далеку і прекрасну країну. Блукаючи між рядами майстрів, які прямо на очах глядачів виковували з заліза дивовижні квіти і зубатих драконів, я раптом побачив біля одних майстрів наш ірландський прапор. У душі стало якось щемно і солодко – я згадав про друїдів-ковалів, про залізо яке гартувалося в горнах Тари та Круахана і написав у свій записник таке:
Торба старого коваля
Наповнена нині
Сонетами Петрарки.
Їхні жовті папіруси
Нагадують мені човен,
Що пливе річкою Ра
З нескінченної жовтої Сарматії
У чорний гумовий світ сажотрусів.
Нескінченними дорогами
(А всі дороги нескінченні!)
Ми мандруємо,
Постійно лишаючись на місці,
Ніяк не можемо покинути
Нашого кудлатого Всесвіту.
Люди в білих шатах
Знають щось про бардо,
Про тібетське каміння
І шматки глини,
Що здаються людьми.
Між вогнем і водою
Лунає дзвін молота.
Епоха заліза
Своїми буруватими барвами
І твердими вістрями плугів
Карбує поезію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424385
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2013
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І.МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім,
зачинені віконця.
В кімнату,
де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон
спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната,
у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті,
мов привиди нічні.
Коли ж завмерла
вже й остання нота,
старенький німець
ближче підійшов.
– Як же це так?
Воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне
і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, –
мовив автоматник, –
воюємо.
Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село,
яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423600
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 10.05.2013
Я тебе вивчаю... По краплині
Злизую з медового вікна
Здогадок. В золоченій платині
Бігаю довкола полотна
З пензлем у руці. Лягає тінню
Перший, ніби вгаданий, мазок.
Простягаю жмені до прозріння
Півтонів. Намаренням зірок
Заплітаю все, що за Молочним
Шляхом загубилось в далині.
Лину до пізнання, бого-зодчим
Званого. А краплі на вікні
Все густіють, нетерпенно манять
Доторкати, проникати в суть,
Залишати різнобарвну пам"ять
На зап"ястках долі, каламуть
Фільтрувати фібрами чування...
А воно закручує, веде
Серце за лаштунки сподівання,
Де вивчаю і... люблю тебе...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423679
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
На твір ''Невже навік?'' АВТОР: ютий
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423710
*
То так страшно- в серці пустка,
І душа, мов сирота...
Почуттів пульсують згустки:
Йдуть літа...
То так щемно- коли поруч
Навіть пам'яті нема,
А якийсь непевний покруч...
Слів зима...
То так боляче- прощатись
Коли рана ще кровить...
Дай же сили протрима'тись
Іще мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423722
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
В первый раз я шепнул: «Прощай…»,
Замерев на грани любви.
Ты не знаешь, как я кричал,
Потому что кричал внутри.
Ты не знаешь, как я хотел
Не бежать, а познать тебя.
Ты не знаешь, как я ревел,
Торопливо прочь уходя.
Марку выдержал. Стоек был.
Козырнул. Рапортнул. Кру-у-угом!
Ты не знаешь, как гвозди бил
С каждым шагом, с каждым рывком
В свои ноги себе же я…
По углям, не по фэмке шёл.
Ты не знаешь, как бешено
Я бы губы твои обжёг.
Как бы т`ела весну ласкал,
Успокоил душ`и пургу…
Ты не знаешь, как я мечтал
Быть с тобой…
Зная, что - не могу.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423577
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Задернул ветер звёздчатые шторы,
И тишина цветами проросла.
Волшебные незримые узоры
Покрыли сновидений паруса.
Такая ночь бывает очень редко,
Когда прохлада пьётся, как вино,
И шепчет вишни свадебная ветка
Весенний бред стихов в твоё окно.
Тем, кто уснул, привидится в их грёзах,
Те, кто не спит, увидят наяву
Как стайкой птиц с небес слетают звёзды,
Чтоб порезвиться рыбками в пруду.
И будут лить мелодию гитары,
Лишь обрамляя бархат тишины.
И в эту ночь соединяться пары,
Что были раньше разъединены.
Ну, а когда скучающее утро
Редиску солнца выдернет на свет,
Спадут туманом сказочные путы,
Пойдёшь на кухню жарить свой омлет.
Традиционный кофе попивая
Ты пошуршишь газетной ерундой.
И, о ночной стране не вспоминая,
Вновь растворишься в суете дневной.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423155
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Солодка моя Самотносте,
з тобою я сам на сам.
Без ницості і підлотності
нам добре, мов битим псам.
Романтика без обмантики.
Самі горимо без свіч.
І нашої тиші семантика*
записана в книгу-ніч.
Безсонням не смієм піддатися
під ці хороводи зір.
Але нам прийдеться розстатися.
Та тільки на час. Повір.
*семантика – розділ мовознавства, що вивчає значення слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421584
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Заинька
Зайка, зайка, заечка,
Заечка
Прыгал по поляночке,
Ляночки.
Маленькие лапочки,
Лапочки —
Топи-топ по травочке,
Травочке.
Длинненькие ушечки,
Ушечки.
Слушали внимательно,
Мательно,
Чтобы никакие зверюшечки
Заиньку не сцапали,
Сцапали.
Зайка, зайка, заинька,
Заинька.
Прибегай к детишечкам
В спаленку.
Пойте вместе песенки,
Песенки,
Кувыркайтесь весело,
Весело…
Мышки
Мышки-мышата,
Бойкие ребята,
Бегали по дому,
Наделали погрома.
В родительской комнате
(Большая такая, помните?)
Кресло погрызли,
Где умные мысли
К папе приходили,
В голове бродили,
Выхода искали,
Да там и застревали.
А еще мышки
Папины книжки
По буквам раструсили
Да по всей квартире.
Досталось и маме —
Её любимое платье,
То, что в цветочек,
Теперь стало в кружочек,
А точнее — в дырочку,
Ну, как такая мисочка
С длинною ручкой,
В которой всего лучше
Макароны промывать
Прежде чем на стол подать.
В маленькой спаленке
Покусали куклу Катеньку
И нашли два чёрствых пряника,
Что Женя давным-давно припрятала.
А на кухне мышки
Разгулялись пышно:
Порвали все мешочки,
Тряпочки, кулечки,
Вытрусили крупы
И приправы к супу,
(А на перец как попали —
Вот, наверное, чихали!).
Ну, а ложку деревянную
Ту, что бабушкина,
Утащили они в ванную,
Разбышатушки!
Там добрались до цыплят,
Что под ванною стоят
(Это мылочко такое —
Жёлтое, пахучее,
Мама мне его купила,
Потому что лучшее —
И красивое,
И не слезливое).
Цыпляток не съели,
Хоть, может, хотели —
Так, понадкусили
И в норку потрусили.
А потом всю ночь пищали —
Животы у них бурчали…
Мы на мышек так ругались,
А потом простили.
Но чтоб они не распускались —
Кошечку купили.
Машкою назвали, в кухне поселили.
Ни одной теперь нет мышки у меня в квартире!
Правда, Машка иногда тоже разбуянится —
Коготки об мебель точит, на шторах качается.
Но у нас есть веник. А еще есть папа.
Получает от них Машка, если виновата.
Белочка
Белочка, белочка,
Рыженькая девочка.
Прыгала по веточкам,
Рвала орешки деточкам.
Полные лукошки
Приносила под окошки,
А потом конфетки ела
С Сашиной ладошки.
Журавли
Из далекой из дали
Прилетели журавли,
Летели-летели
И на травку сели.
Журавли-журавушки —
На мягкую травушку.
Ножичками — топ-топ,
Крылышками — хлоп-хлоп,
Клювиками — цап-цап —
Всех поели жаб, жаб.
Тише, мыши!
Тише, тише, мыши,
Тише, мыши.
Ходит кот по крыше,
Кот по крыше:
Мяконькими лапками — топ, топ, топ,
Коготками, коготками — цок, цок, цок.
Мяконькими лапками — топ, топ, топ,
Коготками, коготками — цок, цок, цок.
Тише, тише, мыши,
Тише, мыши.
Если кот услышит,
Кот услышит,
В комнату примчится
Он и тогда
С вами приключится
Беда, беда.
В комнату примчится
Он и тогда
С вами приключится
Беда, беда.
Тише, тише, мыши,
Не шумите.
И кота не злите,
Не дразните.
Лучше вы по корочке —
Хвать, хвать, хвать.
И — скорее — в норочки,
Шасть, шасть, шасть.
Лучше вы по корочке —
Хвать, хвать, хвать.
И — скорее — в норочки,
Шасть, шасть, шасть.
2007
PS
Тут – вот какая штука. Беда у нас была одно время с горшком. Не усадишь. Бойкот ему объявил – и всё в штаны… Только книжки и спасали. Усадим, сами рядом – читаем. А так как почти у каждого дитяти есть любимая книжка, была такая и у нас. Изрядно потрёпанная уже, почти разваливающаяся. С четверостишьями на украинском языке (фольклор) и рисунками под них. Зверушки там, птички всякие. Картинки Саньке нравились, а вот текстовка стала надоедать. И я стал придумывать песенки. Что-то «лямзил» из старых детских припевочек, что-то присочинял сам. Так и родился этот «горшковый цикл».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420683
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Любов – Джерело:
із Висот,
не доступних уяві, –
Джерело
випромінює Світло-Тепло…
Тепло-Світло,
Першозадуму відповідно –
без Початку і без Кінця –
життєдайним потоком вливається
у серця..
у серцях
всього сущого і живущого –
Світло-Тепло
безкінечно помножується…
і
повертається
до Триєдиного Бога –
у лоно Отця…
поТроюється
і знов
випромінюєть-ся…
таким чином,
схема ця
безкінечно повторюється –
безкінечно і безупинно:
Світло-Тепло-Любов
у серці людини
помножується…
і випромінюється –
весело ллється –
радісно віддається
Джерельно посилене
і освячене –
у світ
повертається…
все
воздається…
без початку і без кінця…
просто
задумана і налаштована
схема
безперебійна ця…
наочний приклад:
зірки
на небі нашому сяють!
Світло-Тепло-Любов у себе вбирають,
всотують –
у власних серцях помножують
і
випромінюють-повертають –
небеса осявають…
зігрівають
…зірки і Сонця`…
для всього живого – Єдина
схема ця –
зірка ти, чи людина…
(…а те, що Сонце світиться,
бо водень у гелій,
на атомарному рівні, у ньому перекидається –
висмоктана із пальця
науковоподібна
нісенітни-ця…)
наше Сонце –
Світлом-Теплом Любові Джерельної –
животворить
і животворить-ся…
там, де Любов –
поглинається…
вбирається жадібно
тільки в себе –
не помножується,
не повертається –
за такою схемою живиться,
паразитує зло:
поглинає
людськими інстинктами
зіпсоване
Світло…
у зваблених злом серцях
Світло у темряву –
трансформується…
так Чорна Дірка
до решти і до кінця
живу висмоктує Зірку…
але –
люди усі – діти Божі
Світло темряву
переможе…
…
любов наша –
Світло із Джерела:
радісною була,
як висхідна сила –
розгортала навзаєм крила…
коли, під нашепти зла,
ми якість її змінили –
я
любов свою зберегла –
не прогнала…
слідом не прокляла,
не зненавиділа –
люблю собі,
тихо і затишно – як і любила…
любов моя –
лагідна і красива…
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама
18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410165
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 20.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
з літа насушені чебреці
пахнуть свічками і ладаном…
намоленим
цвіркунами храмом…
теплим причасним вином,
настояним полинами…
церковними співами:
комариними
виги́нистими диска́нтами
і розважливими
бджолино-джмелиними
баритоно-баса́ми…
…щаслива рідкісна здібність –
у собі зберігати,
на порох уже перетлівши, –
пережитої радості аромати…
либонь, це і є результати
хисту-таланту ЖИТИ!
яко Благо – життя приймати…
…сухі чебреці пахнуть ситчиком
зелененьким
з дрібнесенькими квіточками…
оголеними
безтурботно руками,
коротенькими шортами і спідничками…
округло-привабливими колінцями,
засмаглими
пружно-легки́ми ногами…
виднокраями –
п`яльцями-вінцями…
вигорілими
до золотого відливу
ко́сами,
«долонями ніг»,
довірливо босими…
вітерцем грайливим
ти – не хочеш,
чи не умієш бути щасливим?..
…у тобі – вічний лід і невтішний вечір,
затаєна,
прихована ворожнеча…
ні, я – не жертва,
тобі – не офіра…
наче сухі мої чебреці,
сама у собі – я пахну миром…
…ніби спонтанна липнева злива –
сама у собі я сонячна
і незалежно щаслива…
з літа
насушені чебреці
пахнуть
торішнім раєм
псаломно благоухає
кожна ламка стеблина,
лілово-зелена…
...любові моєї перлина
сяє! –
від мучилищ твоїх захищена,
ніби у скойці, усередині мене…
02.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405531
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Как-то вот так сочинилось...Не знаю, что с ним делать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403987
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Долговязые мальчики в узких простроченных джинсах
Провожают подружек в коротеньких норковых шубках.
Это принцип.
Колдуньи - о зельях, принцессы - о принцах.
....А родных не бросают давиться обидой в маршрутках.
У рюкзачных девчонок с глазами пугливой косули
По карманам билетики, чеки и три карамельки.
Прецедент наказуем.
Снежинки в ладонях - посулы.
...А запомнятся те, что швыряли позвонче тарелки.
Чуть сутулые мальчики с модной трёхдневной щетиной
Посвящают подружкам чужие красивые строчки.
И рутинно
Себя именуют бездушной скотиной.
...А желанных не просят тоску на неделю отсрочить.
Чужедевочки пишут ночами трёхтомники писем.
И сжигают в уме,не убив маятой кодировок.
Не зависит.
От сердца и взгляда ничто не зависит.
...А судьбу не бросают пылиться под толщей коробок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403725
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
все души тянутся к теплу;
любить, не требуя поруки,
желает сердце; помнят руки
печаль прощаний поутру;
все слезы огненным дождем
на крылья ангелам стекают;
все люди - верят, реже - знают;
все одиночества вдвоем
так быстро переходят в скуку,
но, сердце приоткрыв надежде,
ты будешь счастлив, как и прежде,
мечты меняя на науку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311401
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 24.02.2013
был светлым день и свежи были розы,
что уронила ночь к твоим ногам.
напрасные февральские морозы
весны не остановят и снегам
придется таять, и зиме - кончаться,
и почкам - распускаться, и цвести
цветам, и Богу - может статься -
меня по жизни на руках нести.
был светлым день. и розы тоже были.
и пали стены ледяной тюрьмы.
мы так слегка и по чуть-чуть - любили?
иль прятались друг в друге от зимы?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283206
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 24.02.2013
вірші прозорі
видно як в грудях рядків
б'ється їх серце
й дихання чути
яке на собі
відчуваєш
мов доторк
чиєїсь
душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403445
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Три тривоги – і днів, і ночей,
три тривоги – в тринозі печалі,
і в тумані буденних речей,
й в недомріяних мрій на причалі.
Перша ти – почорніла від бід,
Рідна земле, країно козацька.
Перевівся уславлений рід,
чи пропала звитяга юнацька?!
Доки будем плекати ярем*,
доки будем вклонятись батию*,
і вкраїнок давати в гарем –
не свята нас Покрова покриє,
а ганьба(!) і зневага за те,
що удома до рабства готові,
що даєм осквернити святе
шолудивому, підлому псові!..
Три тривоги на триста безсонь...
Друга ти – рідне слово з колиски,
що в молитві зімлілих долонь,
і збезчещене в підлому писку.
Ми без тебе загинем в собі,
ми не будемо більш українці.
Україна без тебе в журбі
на обірваній часом сторінці.
Ти, небого, тривога з тривог,
бо без тебе немає народу.
І кладе на вуста тебе Бог,
щоб співці прорікали свободу!
Три тривоги – як Трійця розпук...
Третя ти – наша Пам'ять забута.
Стільки сліз і заломлених рук,
що не всі пам`ятали про КРУТИ,
СМЕРТЬ ГОЛОДНУ, ГЕРОЇВ УСІХ,
ДНІ ЧОРНІШІ ВІД ЧОРНОЇ НОЧІ,
і ПЕКЕЛЬНІ ГОЛГОТИ ДОРІГ...?!
Як ми Совісті глянемо в очі?..
Що ж ми дітям у спадок дамо?
Власну ницість, байдужість, лакейство?!...
Білозубо всміхайся, Пітьмо, –
розрослося твоє фарисейство!
Ми звертаємо в Лети* русло,
чи у Стікс* занесуть нас вітрила?!.
ТРИ ТРИВОГИ, що стало б на трьох –
ТРИЗУБ МІЙ, проти ворога сила.
Й поки в душу, мов дужі вітри,
ТРИ ТРИВОГИ всилятимуть пімсту,
надихатимуть гори й степи
на звитяги нові УКРАЇНСТВО.
*ярем – тобто подібних Яремі Вишневецькому – катові власного народу, що був онуком засновника Запоріжської Січі Дмитра (Байди) Вишнивецького.
*Батий – монгольський завойовник, перед яким мусили вклонятись руські князі.
*Лета – міфічна річка забуття в потойбіччі. В народі кажуть: "Як в лету кануло, тобто коли щось пропало.
*Стікс – міфічна річка, якою в потойбіччі Харон перевозив душі мертвих в царство Аїда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396608
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 10.02.2013
Хтось стукає дощем в моє вікно,
То світить в шибку свічкою каштана.
Що я - одна, комусь не все одно,
А я боюсь омани та обману.
Вже за вікном вщухає метушня -
(Хтось, мабуть, певний, що втрачаю ґранта).
...Одна на одну дивимось щодня:
Це - власне я і квітка амаранта*.
* стійкий червоний сухоцвіт у вигляді гребня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398928
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Плейкаст на даний вірш тут:
http://www.playcast.ru/view/2175021/a8c4d6367b7a7f2ab585615890f7bc10aa64c10epl
Автор: LuChi
Вона звичайна жінка. День у день
Охайна і приємна. Не лукава.
Для пр́иятелів - жодних одкровень,
Хіба що разом вип'є чашку кави.
Коли проміння сонця золотить
У вазі квітів маківки червоні,
Пригадує життя солодку мить,
І заздрить голубам на підвіконні.
Коли іде любовний серіал,
Бажає мати ніжності краплину.
Подивиться у глибину дзеркал,
І розстеляє ліжка половину.
Вона звичайна жінка. І тому -
Сучасний одяг, модні черевички.
У диво вірить. Диво і весну,
Що радісно накликують* синички.
*Накликують(діал.) - дуже голосно раз у раз
видавати звук, що передає певне почуття.
1-3.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398454
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2013
Мне бы потоньше колготки, поменьше мозга -
Был бы не страшен маньяк, гололёд и циститит.
Ехала к палевым розам, а вышло - к розгам.
Как не прощать, если Бог всё равно простит.
Бык, истекающий кровью, готов к корриде.
Ты подо мной, а как будто в Твери, в Кижах..
-Милый, о чём ты задумался?
-Как я тебя обидел..
(Как же ты долго и сладко меня обижал).
..Солнце ушло на восток, а деревья - в зёрна.
Реки от устьев к истокам, а птица - в яйцо.
Разве копаться в душе нелюбимой зазорно?
Всяко полегче, чем сжечь поцелуем лицо.
В новых очках безразличие видно резче.
Мне бы зимовку на Кольский, а лучше - Ямал.
-Милая, что же ты делаешь?
-Я поджигаю вещи.
Те, в которых ты меня обнимал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398057
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Моя любовь - обещанный платеж
Судьбы, что разменялась на монеты...
Не спетых песен мертвые куплеты,
Которых ты, увы, мне не споешь...
Моя любовь, что мерзнет по ночам,
Губами жаркими шепча свои признанья,
Упав на миг до самосозерцанья,
В паломничестве по твоим стихам....
Моя любовь - обожествленный сон,
Меняющий все "да" и "нет" местами,
Ложась на карту красными крестами,
В тоскливом прожигании времен...
Моя любовь всему наперекор,
Пройдет с тобой, на вечность уповая,
По всем дорогам Ада или Рая,
Срываясь сердцем в ласковый минор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398014
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Котилось помаранчем у поля
Зимове сонце, залишивши місто.
Загорнута у сутінки земля
Прощалася зі сяйвом золотистим.
Зіщулилися ягоди калин,
Вже не яскраві - а бліді, змарнілі.
Мороз із порцелянових крижин
Вирізьблював їм шати сніжно-білі.
Мережив сріблом соснам кептарі,
Оздоблював кружальцями, шнурами.
На оксамитних вітах угорі
Бурульки порозвішував разками.
"Оранжево закінчується день", -
Подумала. А спогадів лавини
Несли думки про тебе і про те,
Що любиш ти солодкі апельсини.
25-27.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397922
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
(Низка хокку)
«Я розірву кущів кільце,
Піду з галяви…»
(Варлам Шаламов)
* * *
Здалося, що сніг.
Сива паморозь вкрила
Світ у свічаді…
* * *
Тиша – мій Всесвіт.
Прокидається місто.
Сховку немає…
* * *
Сивий філософ
Пощез серед білого
Першого снігу…
* * *
Порожнеча. Сніг.
Чиїсь самотні сліди.
Піду назавжди…
* * *
Холодна вода.
Тиша глибини. Спокій.
Люди на кризі.
* * *
Холодний вечір.
Навіть дух замерзає
Посеред зими…
* * *
Шматочки часу.
Виблискує паморозь.
Годинник людей.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397666
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Завуальована зима-
Зазимлена вуаль;
І на деревах осіда
Розпушена печаль...
Не мають сонця небеса-
Нема небес у сонць;
І у хмарових парусах-
Ні тріщин, ні віконць.
Лежать засніжені стежки-
Застежені сніга;
І у яругу склав мішки
Із пухом вітрюган.
Закриштальована вода-
Заводнений кришталь;
Летить сніго'вий зорепад-
Змережує вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396898
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Хоронили любов – бачив Бог…
Впала в серце сльоза чоловіча.
Подивився коханій у вічі
й присудив до розлуки обох.
Серця дзвін…
Ще рука у руці,
та промовлено слово останнє.
Чи й любов так безслідно розтане,
як у тебе сльоза на щоці?
Бите скло в скам’янілих очах.
Не спасала любов. Боронила
свою зраду – любов хоронила.
Поминальна палає свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397015
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
А я усе дивилася на тебе
Крізь скельця непрозорих окулярів.
І вірила, що ти - посланець неба,
Божественних розносчик циркулярів.
І все старалась у безсонній тиші,
Знайти хоча би слід від твоїх крил,
Хотіла розпитать, де їх залишив,
Коли покинув світлий небосхил...
Та раптом впала із очей полуда,
І замість німбу засіяв ліхтар...
І спить у ліжку янголом приблуда,
Загорнений у брехні, як в кептар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395878
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 28.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2013
Снег срывается с дождём
Перемешанный.
Злится осень за окном,
Ветер бешеный.
Белый саван шьёт зима,
Да с прорехами.
Воробьи дрожат в домах
Под застрехами.
Непогода во дворе
Вяжет кужево,
От неё сегодня мне
Занедужило.
А камин теплом зовёт,
Дух берёзовый.
На полешках уголёк
Жёлто-розовый.
Скрипнет кресло, на полок
Ноги вытяну,
Да налью себе чаёк
С цветом липовым.
За окошком чехарда
Ветра с льдинками.
А в печи трещат дрова...
Чай с малинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374913
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 26.01.2013
Если хочешь узнать человека,
То не слушай заученных фраз,
Рассмотри отражение света
В глубине неизведанных глаз.
Посмотри, как с детьми он играет,
На бродячую кошку глядит,
Что улыбку его вызывает
И на что он бывает сердит.
Как подходит к калекам и нищим,
Как взирает на стариков
И какими глазами он ищет
Пчёлку малую в море цветов.
Присмотрись, как свой взгляд поднимает
В небо звёздное тёмной порой
И каков он без маски бывает
Дома, дверь затворив за собой...
Слово лживо от века до века,
Тишина чаще правду хранит.
Если хочешь узнать человека,
То послушай, о чём он молчит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361791
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 26.01.2013
Пускай они не близко. Пусть не
рядом.
Пусть кем-то там, на небе, решено
Не повстречаться им случайным
взглядом,
На торжестве одном не пить вино.
И внешне совершенно не похожи.
Не совпадает цвет волос и глаз...
Смешно и грустно им одно и тоже,
И мысли схожи и строенье фраз.
Не суждено увидеться порою.
Не суждено пропеть один куплет...
Единство душ, разбросанных
судьбою...
Они друг друга отражённый свет.
Они стоят на разных перекрёстках,
У каждого из них стезя своя,
Но по ночам глядят на те же
звёзды,
В сердцах звучат одни колокола.
В маршрутках едут в разных
направленьях,
В трамвай садятся в разных
городах,
Но в помыслах, мечтах, души
движеньях.
Живут на свете люди-зеркала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380851
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2013
Зима вже втратила останню совість-
І плаче, і морозить водночас!
Не хоче снігом радувать. Натомість
Схотіла покалічити всіх нас!
Он кіт іде, на ковзанах неначе,
Все лапи роз'їжджаються руді.
І горобці вже на гілках не скачуть,
А падають,як з дуба жолуді.
І кожну грудочку глазур слизька покрила,
Катки великі скрізь замість дворів...
І лиш зима взяла у вітру крила,
Сміється із людей-ковзанярів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394773
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Моє серце
В полоні твоїх долонь...
А битися мало б у грудях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394675
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2013
Схилявся важко колос до землі-
Чекав на свою зоряну часину.
Радів. Були врожаї чималі
В очікуванні першого зажину.
Скрипить підвода весело селом-
Добротна її тягне конячина.
В ній збіжжя пахне сонцем і теплом,
Тож чи для суму знайдеться причина?
Село гуде, співа на всі лади,
Підтримує дзвінке жниварське соло!..
Ніхто не думав... Не чекав біди
Із хмар , що обступили видноколо...
І здійнялось! Ревіло і гуло!
Змітало навіть півгниле і пріле!..
Там, де недавно ще цвіло село,
Тепер лиш пустки в траурі німіли...
І плакав колос, до землі схиливсь,
Де предок його так радів обжину...
Він бурю пережив! Він відродивсь-
Щоб знов співали села в Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394281
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
***
Не дійду до тебе, не дійду -
Сила, мов міраж, не надто вірна...
Віхола в зимовому саду,
Віхолі душа моя покірна.
Хоч і ясен у любові цвіт,
Пелюстинок щастя не торкнути.
Насипає поблизу воріт
Ніч самотня мерзлої цикути.
Тільки й того - лагідна свіча
Серце заколихує дражливе,
Де сопить маленьке дитинча
У колисці сонячної зливи.
Наймиліша і найважча мить
Під покровом вишньої надії...
Віхола в душі моїй сурмить,
Віхола в саду моїм сивіє...
(16.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Мы радуги в небе, папа, коснемся сами!
Твоими надеждами полнятся наши дни.
Пожалуйста, папа, сделай счастливой маму!
Тогда в этом мире точно не будем одни.
01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393810
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Музика Віктора Оха
Над річкою схилилася верба,
де ми облюбували човен мрії.
Давно тут поселилася журба.
Ім’я твоє в душі моїй зоріє.
Грайливо срібна річечка тече.
Стрічалися отут, неначе вчора,
та як же нині серденько пече!
Прикутий до верби старої човен.
І я приходжу досі ще сюди,
де ми натхненно мріяли з тобою.
Втекло до моря безміру води.
а серце прагне повені любові.
І ти ріку надії пригадай.
У Господа спитаємо поради.
У юність незабутню повертай
і стрінемось на березі розради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393789
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
З`їдає ранок
Сонячні медИ,
Присісти б можна
На ріжок плацкарти,
Та, усміхнувшись
В буйність бороди,
Січневий день в вікно
Вставляє жарти
Ховає потяг
Потайний тунель,
І випускає серед
Царства лісу -
Понад смереки
Сонце, як морель,
А між ялин дівча,
Немов Аліса
Із задзеркалля
В звичний
Перестук
Невиспаний кондуктор
Повертає,
І смачно позіхає
Ноутбук,
Протерши очі
Біля склянки
Чаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393614
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Чистокровное небо смеётся
зубами белыми -
Лоскуты-полы-румянцы спелые;
Благоух во хмелю,
молодечество гулкое-звонкое,
взглядами долгое,
многословьем девичьим,
да зойками - ойкое;
Побираются мыши спеша,
набивают корманы корней
да животики-ротики,
и, гляди:
принесли запоздалой эротики
вербные котики;
Знать,
устоять не смогла,
прибежала на горны охоты
гулёна-весна...
На дорожку,
брызнув
там и сям
дождями короткими,
танцуют-вертятся
с летними
парнями ходкими;
А, поодаль,
в крысьих шубах -
лиходеи-зимуки...
И не подходи!
Да уж, подошли...
Ну, когда ещё?
Теперь!
Гарцуй, пляши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63340
дата надходження 14.03.2008
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
С Новым Годом всех жителей странной поэтической страны!
Именно странной , непонятной для многих. Но мы-то понимаем , что мы не странные, мы - другие!
Желаю всем поэтам , писателям, читателям и их друзьям и поклонникам , чтобы их желания сбывались как можно чаще!
Новогодняя ночь нам подарит свои чудеса.
Всех заветных желаний не сможет исполнить, но все же...
Пару самых-пресамых... И примут наш взгляд небеса!
Пусть для них те желанья пусты, бестолковы, ничтожны...
Мы в весельи своем, как и в грусти, вселенски глупы.
Мы желаем того, до чего не смогли дотянуться.
И не поняли ни глубины наших целей, ни их пустоты...
Но прошли часть пути и уже опоздали вернуться.
Новогодняя ночь. Новый круг по спирали наверх.
Двадцать, тридцать и больше... ведь вовсе не в возрасте суть.
Смысл лишь в точном и правильном расположении вех.
Смысл - прожить без обид. Смысл в уменьи спокойно уснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389074
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
Плейкаст на это стихотворение тут:
http://www.playcast.ru/view/2083396/259dcc894d0e11434c3be3bf08da500fdf76cf7fpl
автор: LuChi
Луна уснула на ветвях,
Накинув ночь, как шаль, на плечи.
Звучала где-то скрипка... Я
Стояла молча. Снег беспечный
Кружил с мелодией любви
Над сиротливым, старым парком.
Едва мерцали фонари,
Разбрызгивая свет под аркой.
Метель в наряде кружевном
Пустилась в пляску по дорожкам.
Остановившись меж домов,
Ложилась пухом на окошках.
И плачу скрипки под смычком
Внимал фонарь на перекрестке.
Снег укрывал его ковром...
Заиндевевшие березки
Стонали жалко скрипке в такт,
Нарушив зимнее молчанье, -
А я брела за шагом-шаг
К той хрупкой музыке признанья:
"...Откуда средь зимы в метель
Плывут чарующие звуки?
Кто тот незримый менестрель,
Сгоравший от любви в разлуке?"
...Как стая белых лебедей,
Летела музыка средь улиц.
И мысли о любви твоей
К душе стихами прикоснулись...
09-10.12.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384341
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Что глаголы, бутоны в снегу, кольцо,
в шелестящем пакетике за спиной...
И в истоме сгорающее лицо,
и привычно любимое мной вино?
Что немые касания в темноте
и свобода дорогою за окном?
Мы убогою тянемся тенью тех,
кто весной упивается перед сном.
Кто луну неприлично макает в чай,
чтоб в неистовой неге стонала ночь.
Кто не видит сосуда и склона край!
… и у Бога в смирении просит дочь…
Что уютный и ровный законный быт,
куличи да носки потеплее впрок?
Если запах ладоней родных забыт.
Если нежность споткнулась о наш порог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384542
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Я засыпаю лишь под мысли о тебе...,
Слагая их в красивые сюжеты,
Встречая ими сонные рассветы,
Храня весь день в привычной суете...
Я жизнь живу под мысли о тебе...,
Обманываясь радостно надеждой,
Предав себя наивности безбрежной,
Закрыв глаза, в кромешной темноте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384285
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Це тільки вірш
нічого більш.
Тебе назвала не твоїм ім'ям.
Помимо волі.
Вирвалось.
Злетіло.
Ти робиш вигляд, що не чув.
А сам
В куточках вуст всміхаєшся зболіло.
Ти став моїм і щастям, і життям,
Глибоким сумом, ранами і болем.
Та Ти ж не чуєш, як Твоїм їм'ям
Того я кличу, хто ці рани гоїть.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384173
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Нахожу тебя в буквах заплаканных строчек,
По народным приметам читая судьбу...
По следам твоих слов и моих многоточий,
Я опять новый день непременно пройду....
Я найду что-то лучшее, что-то святое,
В уголках самых темных заблудшей души...
Я тобою живу, я надеюсь тобою...
Ты меня не читай..., ты меня напиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383760
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
(oduvan4ikу)
кульбабкові
серпаночки крізні́ –
над травами
буйно-зеленими
у травні…
легкі́,
леткі́,
повітряно-пухнасті ку́льки…
наче зірки,
вибагливо розшиті,
розсипані недбалою рукою
на темно-синьому,
з відливом,
оксамиті –
нічного неба тлі…
кульбабки білі…
як перший сніг
в густо-смарагдовій озимині́ –
в моїм
доглянутім
озимім житі…
…покинувши,
з благословення Бога,
свої
намо́лені чертоги
(ненадо́вго),
небесні па́житі
і справи –
спускаються до нас
на променях
щотравня –
апостоли, пророки і святі,
в духовній чистоті
і славі:
погубляться,
як діти, у пахучих травах,
наївно-нелукавих…
…кохані божі діти –
на мить їдну
відлучаться
од молитов за нас,
на Землю спустяться –
спочити
і розбредуться,
заблукавшись ніби,
порозкида́ють
безтурботно по траві
ознаки святості -
кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…
07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383439
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012
Где-то клокочет живая вода,
Срок раздают кукушки…
Ну, а меня наградили года
Лысиной по макушке…
Где-то в глухих, непролазных углах
Страсти не понарошку…
Эх, хорошо бы в копчёных углях
Зазолотить картошку…
Где-то у моря в цветочной пыльце
Судороги озноба…
А на резном деревянном крыльце
Шёлк теребит зазноба…
Где-то в заботах друзья и враги,
Трансцендентальны восторги…
Вот, брат, какие теперь «пироги», -
Парадоксальны морги…
Где-то состарился школьный букварь,
Заиндевело детство…
А я, вот, по уши вляпался в старь
С юностью по соседству…
декабрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382977
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
Давно загубився у снах серед марень безкрайніх
Твій образ. А може, ти просто в житті випадковий
Прохожий, що тільки спинився напитись водиці,
Зігрітися серцем від серця палкого. І знову
Згубитися поміж доріг, де іскрять громовиці,
Пішов, залишивши на згадку, цілком випадково,
Свій усміх? Чому ж до цих пір ще бринить відголосся
Тих слів, що промовив мені у останній розмові?
Враз тиша запала глибока і навіть здалося –
Цей дощ і ця ніч у моєму житті випадкові.
02.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382271
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
(мамі)
Вишивала зірками й дірами.
Юлія Холод
Під серцем носила з вірою.
Світанки чеканням міряла.
Сорочку зірками й дірами
стривожено гаптувала.
На долю дзвінку, усміхнену!
У старості – мати втіхою…
Колиску в морози сміхом і
долонями зігрівала.
Слова молитвами танули,
на тім’я лягали манною…
Роки постаріли й канули
під хустку тернову вмить.
Душа загубилась в осені.
Онуки по хаті – босими,
в сорочках, розшитих росами…
і серце за всіх болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382055
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Тонкий лёд - зазеркалье вод
в цепенящих объятьях снов.
Уходящий и Новый год,
не приемля унылость вдов,
обветшалый сдерут наряд ,
чтоб примерить богатство шуб
на невзрачный и голый сад -
он вдруг стал неопрятно-груб,
на безликую тень лесов -
сиротливо-пустую глушь,
там, где крик одиноких сов
перекличкой заблудших душ
по спине холодком скользнет
тихим шелестом мягких крыл.
Новый вытеснит Старый Год,
разбавляя глаголом "был".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381985
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
«…а буде Син, і буде Мати…»
Тарас Шевченко
мій син
управляється вміло,
сміло,
із сімома
кінь-ми –
висо́ко-окта́но-годовани-ми
земельку сонну ворушить –
пу́шить…
на рідній землі
зо своїми сьома кінь-ми,
напито-бензинови-ми,
творчо
трудимось ми…
іду за сином
і сьома кінь-ми
умовними -
слі́дом:
рухами –
певними
і широкими –
має син мій багато
спільного
з дідом його,
моїм татом…
засіваю житом
вира́зно окреслені,
чітко відбиті
вервечкою
на свіжій ріллі,
сину, твої сліди –
будь
щасливим завжди...
...скоро весна,
а там - літо:
будемо пу́шити
по стерні
...пахне хлібом
землиця волога...
чого б іще у Бога
і просити мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378577
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
(На стихи golod00x "Ты проснёшься, и стыдливо…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378064)
Мне не жалко помады,
И так все разорвано в клочья –
И мечты, и надежды,
И серого неба холстина.
Снова дождь зарядил,
Он мне косы, рыдая, полощет.
Вот и тушь потекла…
Только дождь ли тому был причиной?
Что помада?
Безделица!
Ну и пускай от Dior-а.
Чем еще написать мне на зеркале
Было в прихожей
Буквы красные,
Словно сигнальный огонь семафора?
Отпускаю!
Прощай!
Оставляю ключи твои тоже.
Ты внезапно проснешься,
Разбуженный утренним ливнем.
Сонно выйдешь на кухню
В накинутой наспех рубашке.
И застынешь в дверях,
На столе удивленно увидев,
Недопитый мой кофе,
И след от помады на чашке.
16.11.2012г. 21:05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378293
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Слякоть, зонты, пакеты…
Люди в тоску одеты,
комкая сигареты,
жались спиной к спине.
Кто был магнат, кто – плотник,
спорили неохотно,
сколько углов за сотню
строить, а сколько нет.
Кто-то поверил в Будду,
был и сторонник Вуду,
некто прослыл иудой
(кто-то рискнул судить!)
Люди, как на вокзале,
медленно прибывали.
Каясь, врачи «спасали»,
тех, кто не «смел» родить.
Очередь в даль сочилась,
дура в толпе влюбилась,
прыгнула и разбилась.
А на другом конце
дети искали маму,
терлись о стены Храма,
гаснущими глазами
на городском лице.
К вечеру багровело
Небо, что не у дела.
Очередь не редела.
Двигались, кто как мог.
Все из добротной глины,
(правда, сорвавши спины)
веруя во едино:
там, за пределом, – Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377966
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Sonnet 56
Sweet love, renew thy force; be it not said
Thy edge should blunter be than appetite...
William Shakespeare
В. Шекспир. Сонет 56.
"Проснись, любовь! Твоё ли остриё…"
(перевод С. Я Маршака)
***
Проснись, Любовь! Уже ли ты слаба?
Тебя ли приравняли к вожделенью,
К пустому брюху, или к изможденью? -
Очнись, Любовь! Уже ли ты - раба?!..
Ни сытости, ни лености не знай -
Сжигай в огне, морозь до цепененья,
Пытай, Любовь, не зная сожаленья,
Не верящих в тебя, Любовь, карай! -
Топи их в океане теплоты,
А после - разводи мосты упрямо.
Свергай из поднебесья в будней яму,
Величие и безнадёжность - Ты!
Будь летним днём, когда царит зима.
Бесчинствуй, властвуй и своди с ума!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377639
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.
Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.
Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377356
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
В длиннополом пальто из когда-то приличного драпа
Седовласый старик шерудит палкой в мусорном баке.
Под ногами юлит, припадая на левую лапу,
Озорная, исконно дворовой породы собака…
Звон стеклянных бутылок в затасканной кожаной сумке
Со щенячьих времён веселит и вселяет надежду,
Что закончится тягостный день и пахучую булку
Кинет на пол старик, оставляя в прихожей одежду.
Он опять будет, морщась, из маленькой чашки пить воду,
Нюхать корочку хлеба, и долго смотреть в никуда.
И, не тронув еду, чуть шатаясь, дойдёт до комода,
Где достанет альбом, и заплачет над ним, как всегда...
Будет ливень ночной, неуёмный стучать по асфальту.
Сны покажет обоим засаленный старый диван.
Ветер будет стонать в щелях окон простуженным альтом.
Ливень стихнет к утру... Переулки засыплет листва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376911
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Тремтять дахи
Від сизого туману,
В трьох соснах
Пізній ранок
Заблукав,
Зламались в небі
Моросисті крани,
Розтанув обрій,
Знітився, пропав
Жебракувата осінь
Мідяками
Торгує під
Каштановим столом,
Чи ж заглядає
Крізь кімнатні рами
На фікус, що жене
Уверх стебло
Торкнеться ручки,
Чистого паперу
В надії на останнього
Листа,
Й відчує : наче
В човнику химера,
Крізь неї пропливає
Самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375188
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 11.11.2012
***
Ну, проходи, поплачем о тебе,
Давай, дави на жалость - не стесняйся,
Ведь не чужая я в твоей судьбе,
Не то, что та - с пометкою из ЗАГСа.
Достала жизнь? - Банальнейший сюжет...
А мы с твоей - подруги по несчастью,
Несчастье - это ты!
На склоне лет
Две дамы и король "козырной" масти.
Лепечешь о любви - какая блажь!
Что может знать о верности пройдоха?
Вино, конфеты - бледный антураж,
Ещё б цветы к подножию неплохо:
Ты - памятник себе...
За окоём
Уходят дни - ты щедро их растратил.
Любовь-любовью. Дети - у неё,
А у меня - одни стихи в тетради...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374754
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Ты говоришь: в этом городе тихо и жутко до дрожи в коленях,
до яркого крика, до звона монет по асфальту: одной или двух
в этом городе, ты говоришь, о нет - ты думаешь, только вслух,
мертвые даже тени и листья осенние.
Я только киваю: это моя духовно-душевная Припять,
моя безголосая память разрушенной древней Спарты
в ч/б фотографиях. Думаешь, можно назвать талантом
способность все мертвое - воссоздать?
Ты говоришь: оглянись вокруг, все пропахло полынью и тленом
и чем-то излишне вечным еще. В этом городе нет даже ноты тебя самого
он похож на реактор в мае, он, черт возьми, заколоченный наглухо гроб
моей локальной вселенной.
Ты злишься, мол этот город - залы Снежной моей королевы
(вот привязался к ней!) - только бы складывать льдины в "вечность"
все давно разгадали кроссворд, обратный избрали путь, а не встречный
впрочем у прочих кровь, а у тебя - то ли лед, то ли пепел по венам.
Ты зли-ишься, мол, этот город мною привязан к сказкам, вот на кой?
Город мертв, город в тени седые раскрашен, город пропах зимой
городу нужен лидер, стратег и тактик, не Сказочник, а Герой
я отвечаю, что город лишь только мой.
Ты говоришь: оставайся в своей Хиросиме, чертов шут,
свои забираешь герберы, хлопаешь дверью до сотрясения мира
я возвращаюсь в себя, я касаюсь холодных теней, которые пьют
горько-терпкий ветер полынный.
**
Я читаю свой город меж строк, я пишу ему новое имя и время,
и из пепла сожженных мостов возгорается смерть поправший,
акварелью рисую поверх и огонь обретает тело
и, конечно, характер.
Я смеюсь, и мой смех пробуждает осень, кроет картами неба космы,
разгорается солнцем, щекочет седые тени, отвергает правила бытия,
растекается кровью по венам, наливая багряным и серость, и осень
этот город, милая
- это я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374011
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Вольному воля... спасенным рай...
Что-то приснилось, как-то тревожно...
Край у моста, у стакана край...
Души не в граммах,.. но тоже можно...
Тучи нависли... надеть пальто...
зонтик... забыла!.. автобус полный...
два мужика "от вчера по сто"...
дождь пузырится... в потоке волны...
серость и сырость...угрюмость лиц...
снег обещают... с дождем конечно...
жмется к хозяйке дрожащий шпиц...
мыслям бы кротость... или безгрешность...
Маки на клатче. И губ кармин.
Френч ненавязчив. Чуть-чуть - улыбка.
Челка - небрежно. "Корррова!..блллин..."-
тихо мне вслед. "Извини..."- ошибка!:-)
шарф не спасает... рукав промок...
красным горит светофор..."...ну сколько?!."
муть поглощает бездонный сток...
"...кофе!" - глоток обжигает... горький...
Ольга..."Привет!" - чуть растерта тушь...
"...нет, тут не курят..." "Хочу на Мальту!"
...чушь!... лучше б дома сидела...ЧУШЬ! -
"Кращі новини на перших шпальтах...!"
...Ноги промокли. Горячий чай.
Люська мурлычет и просит корма.
Дом. Будто крошечный теплый рай.
А в изголовьи венок... из терна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373328
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Луна серебристым диском
Плывёт в шелковистой мгле...
Со льдом подружился виски,
А с креслом - мохнатый плед.
"Адажио" Альбинони.
Слёз памяти пелена.
В мелодии сердце тонет.
Которая ночь без сна.
Настенную пантомиму
Показывает свеча.
В седом сигаретном дыме
Находит приют печаль.
Не можешь никак согреться -
Характер озноба твёрд.
Но боль оставляет сердце,
И, значит, оно живёт...
Восток розовеет нежно,
Роняет в глаза рассвет
Уверенный луч надежды
Укутавшей ноги в плед...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372054
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
* * *
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди українно серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2012
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
як добре
пізньої осені на городі –
нікого ніде нема:
цілковито сама,
як зима…
небо таке –
однотонно-сірень-ке,
як пелюшка ба́єва
на дотик – лагідне і м`яке,
простеньке…
повна долина заду́ми,
по самі-самісінькі вінця,
наче глиняна філіжан-ка –
молочно-кавових
передчуттів
хтось над душею
невидимо пролетів!..
тиша
гойднулася, як фіра́нка,
торкнула слуху
ба́єво-теплим крилом –
то обізвалась корова
із протилежного берега за селом,
обізвалася
так доречно - у тон:
розпливчасто-чорно-біло…
каже, уже звечоріло,
каже,
у надрах її молоко
дозріло –
також по самі вінця…
нагадайте про мене, каже,
господині моїй,
отій
забу́дькуватій
заклопотаній жінці…
десь далеко
хтось кинув дошку…
ко-рот-ко й чіт-ко
когось висварив молоток…
перегу́кується соба́ками
кожен віддалений
напівсонний куток:
служба така – гавка-ти…
сіреньку небесну пелюшку
не склепиві́ч
стерегти,
і підслі́пуваті
у надвечір`ї
людські хати…
стерегти
зовсім вечір, а скоро і ніч…
пора і мені
до своєї хатини йти…
будем удвох собі каву пити,
у теплі і затишку
побрехеньки котові
упівуха
слуха-ти…
позіхання в долоні ховати
а за тим уже й спати…
спати…
щоб назавтра
ранесенько-рано
переддосвітом встати…
15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Висаджується небо на зупинку,
І їде день трамваями очей,
Як часто за можливостями вчинків,
Чекаєм на примарний апогей.
Й лиш іноді,ввібравши в себе небо,
Відклавши графік грамот,орденів,
творИм добро,бо маємо потребу,
укласти список світлих місяців.
Так просто,друже,надзвичайно просто,
Відкрити іншим світлий добрий острів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363574
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 13.10.2012
Як тепло під наметом куполів.
Бентежать дзвони мідними серцями,
І десь в глибинах схованих світів,
Священні ноти входять в давні брами.
Торкнуться скроні промені ясні,
І по молитві вийшовши із храму
В собі знаходиш міць хоралів тих,
Що поведуть біблійними стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364127
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 13.10.2012
На відстані очей,
На відстані ночей,
На відстані осінньої
Розлуки,
В характері
Закоханих людей,
Таяться недосліджені
Сполуки.
Навшпиньки ходять
Ангел довкруж,
Забули про пісні
Стрімкі сирени,
І не дзвенять канкани
Мулен Руж,
Сховавшись у німі
Портьєри сцени.
На відстані закоханих
Очей,
Нема двобою,
Нишкнуть секунданти,
На відстані закоханих
Ночей,
Нема годин й спинилися
Куранти.
А журавлиний клин
Несе листи
На відстані осінньої
Розлуки,
Й наводить час
Змарновані мости
В кохання недосліджених
Сполуках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370225
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Ти почув мою пісню – і Ти усміхнувся мені.
І засяяло сонце, і висохли сльози одразу.
Знаю – любиш мене, і приходиш до мене вві сні,
Й за провини мої не тримаєш на мене образу.
Любий Господи мій! Я нарешті це щастя пізнала:
Жить з Тобою разом, і любить Тебе більш за життя.
Ще не знавши Тебе, у життєвих я хащах блукала.
Ти покликав мене – і змінилося раптом буття:
У Едемськім саду, у Небесному Царстві живу я,
Райський сад цей – душа, у якій – тільки Ти, тільки Ти.
Й за минулим своїм, і за тим, що було, не шкодую,
Бо тепер я – нова, і в моєму житті – тільки Ти!
2004/03/03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366324
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 11.10.2012
***
Найди себе предсказуемую,
До одури повседневную -
И будет речь её зуммером
Тревожить систему нервную.
Найди себе рукодельницу -
В шелках утопай и в кружеве,
Забудешь меня, бездельницу,
И станешь примерным мужем ей.
Найди себе запредельную,
Сверхумную, сексапильную,
И к чёрту пошли Офелию -
Не модную и не стильную.
А я возвращусь бессонницей,
Молчанием, горькой памятью,
Тоской ночной, беззаконницей -
Сумеешь ли, милый, справиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369893
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Закрутять дні
Ліричний хула хуп,
Й на світ багряну
Кинуть плащаницю.
Вступили в жовтні
У осінній клуб
Дощі й дерева,
Небо і криниця.
Лечу над церквою
Спізнілим журавлем,
На службу кличуть
Надвечірні дзвони,
І молиться навколішки
Гарем моїх думок,
Складаючи поклони.
Неспішно вечір
Рясу одяга,
Вправляючи окрасу –
Першу зірку,
На осені принишклих
Берегах
Так солодко
І так
Безмірно гірко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369780
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Перрон пестрит людскою суетой,
Баулами, дымами сигаретными…
Там женщина в распахнутом пальто
С глазами серо-карими, ответными.
Слезой отмечен лацкан пиджака
И запахом духов её с перчинкою.
Тепло руки хранит ещё рука,
А губы вкус прощания, с горчинкою.
Под ложечкой разлуки тихий стон,
Успевший положить себя на музыку.
Там женщина в распахнутом пальто,
В стихах недавних названная музою…
Танцует степ колёсами вагон.
Ищу в толпе любимое лицо.
Мелькает кинолентою перрон,
Из виду уходя в конце концов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369657
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
В обьятьях солнца ласковой гетеры
В постели из неплотных облаков
Я – капитан на надувной галере
Маршрут - к созвездью рыб, - собрать улов
По армилляру выставлены снасти.
Мой храбрый полупьяный экипаж
В который раз берет на абордаж
Наш провиант литровых капсул страсти
В отряде есть чудесный менестрель:
Слагает гимн про бури дождь и грозы
Добавив в холст материальной прозы
Высокого искусства акварель
Наш кок на распаковке служит нам
С ней - звездный лучник в пластиковой майке
И грозный цербер, весом в 300 грамм
И ангел кареокий. Без утайки
скажу – ему отдал бы я руно.
Нам – классно! Эра золота настала
И между идеалом и реалом
Я ставлю стопроцентно знак «равно»
А просто про реал – писать гуняво
Смотрите, как сужает кругозор:
Усрался в лодке песик чау-чау
И наши весла ночью кто-то спёр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350174
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 08.10.2012
щит
між Землею і Сонцем –
втруча́ння сторо́ннього
щит…
кра́деним світлом відби́тим
ноча́ми
примарно блищит(ь)…
сі́м`я вороже!
прикидається справжнім,
живим,
ніби може
ізсере́дини себе світи-ти!
отим
замилуєшся по́части
блиском –
маре́вно-відби-тим…
блідим,
світло!
торкнувшись поверхні
щита – мертвої,
віддає внутрішню силу –
надаре́мна жертва!
ніщо іще мертвого
не наси́ти-ло…
до «життя ізсере́дини»
не воскресило!
а що намагалось –
саме
згину-ло…
сяє по́вня
світлом зіпсованим,
жадно-ви́смоктано-загіпсованим,
перевернуто-беззмістовним,
цинічним,
тимчасовим,
безсило-невічним…
не спрИйнятим,
примітивно
перейменованим –
блиском відби-тим
як ти!
символ
примарної красоти:
отака
ілюзорна довершеність,
плавність ліній,
ошатність форми крихка́…
ви́тонченість
мінерально-безкровна,
без внутрішнього
наповнення,
вогню і життя –
буття-небуття
грань
несвідома…
а́мфорна ви́довженість,
інеє́ва тендітність –
дзвінка порожнеча
внутрішня
і
почуттєва бездітність…
як ске́льце,
викинуте і розбите,
під повнею
може яскраво сяяти і світити
безсилим залежним блиском
колишнього світла,
двічі відбитим…
жадібно і бездумно
спожитим…
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!
…я –
самодостатня
ілюзі-я…
07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369182
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2012
Винесла осінь коралі,
Не позбирати утіх,
Ми із околиць печалі,
Винесли сонячний сміх,
Хлюпнуло щастя у груди,
Злотом осінніх вітрів,
В іскрах містичних прелюдів,
День до зірниці добрів.
Яблуня тихо зітхає,
Травам даруючи плід,
Мрійно землею ступає,
Сміху осіннього цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369048
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
«Куди тебе заніс дух буревію?
Ти заїхав у країну і царство
де живуть як вражені
і сплячі в домовинах…»
(Григорій Сковорода)
Блюз мого міста
Цю осінь малював
Сліпий художник
Якому замість фарб
Меланхолійний сажотрус
Дав мішок попелу,
А замість пензлика
Зламану рушницю.
Кульгавий поет
Співає про фарби
Бабиного літа
Цього брудного міста.
Позич мені очі свої
Веселий художнику слів!
Хочу побачити
Радісні кольори
Цього поганського храму
Збудованого з цеглин-помилок
Та цементу брехні
Доки світ людей-ляльок
Не став порохом…
Блюз твого міста
Високе осіннє небо
Дивиться на тебе
Очима «апостола черні»,
А під ним люди,
Що дихають димом
Заморського зілля
І собаки, що забули
Дорогу до псячого чистилища –
Жебраки-католики
Зустрічають Місяць –
Свого панотця
Вдягненого у рясу ночі
Піснею без слів.
Якби ж громадяни
Навчились відрізняти
Ранок від вечора…
Блюз нашого міста
Ходимо серед машин
Дивимось в обличчя людей
А хочеться пірнути в небо
Але боїмося – втопимось
У вирі Чумацького шляху
Боїмося
Розбити голови
Камінням зірок…
А ми граємо в чотири руки
На величезному роялі,
Що завис у небі над містом
Як дирижабль
«Граф Ципелін».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369038
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
- Пиши!
- О чем?
- Пиши, я говорю, какая разница...
- А...если напишу - и не понравится?
- А ты пиши красиво, ты же можешь!
- А сам то - что? Быть может, мне поможешь?
А то стоишь и тычешь пальцем мне - пиши!
- Я - не могу! Ведь я же - часть души!
- Какой еще души? Какая часть ?
Кто дал тебе такую власть,
чтоб тыкать мне, ты - кто такой?
- Да... голос внутренний я, твой...
Советчик и наставник...
- Не смеши...
Так, говоришь, ты - часть моей души?
А, где Сама?
- Да, на тебя сердита...
Сказала, что поехала к маститым...
Отборных захотелось ей стихов!
Вот, начитается до третьих петухов...
И возвратится! Жди! Она - подскажет!
- И, что? Смогу я стать поэтом даже?
- Сие,... зависит от таланта и ...души!
Пиши!...
- О чем?
- Какая разница...
Пиши!...
17.09.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145785
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 05.10.2012
Помолись за него в тишине.
Он устал от дорог тревожных.
Боль тонула в густом вине,
но не так ведь все было сложно.
Просто небо льняных ночей,
будто сыпало лунным светом,
забывая, что был ничей,
он любил золотое лето.
И не плакал когда песок,
больно резал глаза, а ныне-
подходил беспощадный срок,
когда сердце невольно стынет,
от разлук, на краю высот,
где в ладонях сжигал обиды,
за спиной говорили: «тот» ,
кто под утро звездою виден...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359461
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 04.10.2012
я порою смотрю на себя и случаюсь предельно-предательски лишним,
потому что умею бродить по звездам и в ладонях умею своих
убаюкивать крик полуночный земли, и дышать я могу за двоих
вышивать небо радугой, осень седую - кленовыми яркими листьями
всех октав тишины.
я порою небрежно целую в висок отчеканившей жизненность пулей
запоздалую юную вечность всех тропок, путей и дорог, и бытийных вех
я там, на чужом перекрестке, вновь воскрешаю всех сердцем полёгших в весне
замёрзших в апреле от не-взаимности, сгоревших от боли в июле
и в каждом из прочих весенне-не-летних дней.
я порою (!)смеясь принимаю вызов, собою латаю небо - это совсем не сложно
главное правильно раскроить. Я - анонимный донор таёжной зимы,
первокапельный март уходящего года, я - по краям сшивающий "мы"
по тысяче за день... и после - еще немного: для истин растрепанно-непреложных
нанизанных мной на сны.
я порою теряю себя, отступаюсь и прячу в лопатки крылья, снова бросаю курить
и в небесные своды тоже бросаю: всю душу, и злость, и надежды истлевший окурок
перепечатываюсь меж строк, прошлое ворошу, себя настигаю и вновь отпускаю курок
всему ведь и всем свой срок. Но что-то смеется во мне, мол, тебе-то ведь хочется жить
междустрочный мой, юный, бог?
Я, порой, соглашаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367846
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
***
Тікаючи світ за очі від себе
Над урвищем ілюзій несвоїх
Незримо душу опалило небо
На зламі запорошених доріг.
Де не ступали ноги слабодухих,
Де не вертіло смерчем навсебіч...
Маленькі тіні - і сліпі, й оглухлі,
Розтерзані юрбою протиріч,
А булави вчепилися нацупко,
Не відірвеш - смарагдова яса!
Голосить непочуто Боже гулко -
І днина, і освята, і краса...
Лише б узріти і торкнути з краю,
Лише б молитву випити на залп!
О, скільки онеможненого Раю,
О, скільки загашених чудоламп!..
Світ за очі! Не тямлячись - за межі,
Бо може там ще темності нема!
Заметені слідами тихі стежі -
Ідеш з усіми, а дійдеш сама...
(25.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366681
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 29.09.2012
о, не торкайся імені мого́ –
тим!
ротом…
облізла і облущилась коро́стя-во
фініфть
і позолота…
і обнажились пі́дступів основи,
як гріш
на блюді…
…на доказ навзає́мної Любові –
Учитель
ноги вмив
Іуді
пудо́ві ро́ги не важкі волові:
усяк звикає
до своєї ноші…
Іуда ноги мити підставляє,
а на умі –
про гроші…
…Він знов своєї за вечерею завів:
Небесне Царство,
Світло і Свобода…
Іуда їв,
бо їсти захотів,
Іуда слухав
упіву́ха
і терпів:
а на умі –
з Каїфою
угода
шматочок хліба, де́щиця вина:
ковтнув і вийшов,
прихопив
скарбницю:
цієї ночі
буде не до сна…
цієї ночі
все
і окошиться…
Учитель знав…
Він наперед все знав:
тієї ночі
й спати не лягав….
Він бачив наперед,
що далі буде:
на вимитих Учителем ногах
пове́рнеться
Іуда.
вернувсь.
не сам.
у товаристві вояків:
кишеня
одстовбурчилась
од срібнякі́в…
а на умі – здійснилася пора!
таких жада́них
тетра-драхмо-жнив…
Іуда
цілуватися любив…
як це огидно
виглядало збоку:
Учитель
ледь помітно осміхнувсь
і нахилив для поцілунку що́ку…
…хоч на ногах – без бруду:
вже, що замислив,
те чини, Іудо…
(…а він так тішився
таємним розрахунком…)
Іуда цілуватися любив:
слизько́го рота
руркою стулив –
поліз
із поцілунком
(в примружених очицях –
радість зла:
оце Тобі – Любов твоя небесна!..
подивимося,
як то Ти воскреснеш…)
Учитель знав,
Він наперед все знав,
та ноги вмив,
і цілування те приймав…
переборов спокусу -
сахнутись!
як зміїного укусу…
цілуй, Іудо,
видавай на муки…
цілуйте ж!
пра-іудині –
пра-внуки…
у вашім
дріб`язковім
тетра-драхмо-бруді –
на тридцять срібняків
моліться!
та тільки знайте,
як Іуда,
не вдавіться…
17.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364814
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2012
Біжить ріка
Тремтить рука
Ми в руслі
Течія
Снується нить
І час як кліть
Схвильована
Змія.
Ми дивний сад
Тепло свічад
Тремтить
Мов осокір
У задзеркаллі
Тінь Маат:
Дрімає істин звір.
Ми входим в роль
В сюжет кіно
Без касових штормів
Та діє принцип
Доміно:
Хто перший –
Той згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366600
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Прогулка по Андреевскому
(Экспромт)
Ты – Серебряным веком принесена
Как явление не атмосферное,
Словно с детства знакомая – песенка,
Как спокойствия море – безмерная.
То Вертинского тенью завертишься,
То цветаевским слогом распустишься,
То за сложность мою не рассердишься –
На колени мои не опустишься
Белым снегом душистой акации,
Синим небом растерянной пятницы –
Дом булгаковский номер тринадцатый,
Век - Серебряной старой салатницы...
13.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350373
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 24.09.2012
Когда всё уляжется - мысли и дети,
Когда успокоятся страсти и штормы,
И высушит солнце и слёзы, и сети,
Планета придёт в соответствие норме,
Тонувший в сомненьях - закроет задачник,
Уставший в дорогах - запрётся на даче
(Толстого читать, пересказанным вкратце),
И тот, кто боится разочароваться,
Не будет влюбляться,
Не будет пытаться
Ни бить по воротам, ни быть иностранцем -
Смешным, непонятным, другим - но собою.
Со временем станет рулоном обоев -
Таким интерьерным. Привычным. Обычным.
Лежащим в кладовке на случай ремонта:
"ну, как-то потом, ведь сейчас не критично."
А жизнь - уже скроется за горизонтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350975
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 24.09.2012
– Я видел море!
. . . . . . . . . . . . . . . . – Ну так и что же?
– Я видел море в гусиной коже,
Я видел море в лиловой шали,
Там слезы лечат, а речи – жалят.
Я видел море в восторге кружев…
. . . . . . . . . . . . . . . . – Я видел море – не лучше лужи!
–Я видел в море пучины страсти,
Я видел в море источник счастья…
. . . . . . . . . . . . . . . . – Я видел: море глотает снасти!
. . . . . . . . . . . . . . . . Я видел: море змеи опасней!
– Я гладил море! Оно – смешное,
То вроде супа, а то – живое!
. . . . . . . . . . . . . . . . - Я трогал море – так, недотрога.
– Я выпил море – совсем немного…
. . . . . . . . . . . . . . . . – Ты выпил море? Оно же сине!
. . . . . . . . . . . . . . . . Наверно старо и в паутине
. . . . . . . . . . . . . . . . Химично может – да кто там знает
. . . . . . . . . . . . . . . . Его где варят, хранят в сарае.
– Я видел: море – открыто, честно,
В нём пахнет свежесть как сдобы тесто,
И в белом креме своих барашков
Так хочет верить – дрожит, бедняжка,
То мелкой рябью, то в складках юбки
На ней рисунки – киты и шлюпки
. . . . . . . . . . . . . . . . – Я видел море.
– Меня послушай.
Ты видел море, живя на суше!
А море видно лишь тем, кто в море,
И тем, в ком море – в крови растворе
Открытым ветру – с собой не в ссоре
Прости себя же –
и выпей море!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358397
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 24.09.2012
Бере за руку Січ,
Беруть за пам'ять Крути,
Лечу униз,кудись у Бабин яр.
Не кожну річ ми можемо збагнути,
Банально не сягаючи до хмар.
Сухі гілки не квітнуть у музеях,
До мавзолеїв весни не ідуть,
В якім столітті,пам`яте, о де я,
Які розгадки мозок стережуть?
Історія стоптала черевики,
І з-під очіпка світить сивина,
Тендітна Кліо,де й з якого віку,
Погублені збирати імена?
Бере за руку, пам'ять оживляє,
Лечу униз – минуле вверх злітає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366375
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012
О чем сожалеет ветер,
касаясь опавших листьев?
О чем так тревожно птицы
щебечут, сбиваясь в стаи?
О том ли, что тучи серы
и день на закате выстыл,
что клен, обнажаясь в грусти,
тихонько кряхтит, вздыхая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366154
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 21.09.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 21.09.2012
Зроби лиш крок
Відкрий замок
Ключі від неба
В твоїх руках
Кудлатий страх
Жени від себе.
І хай прихоплює мороз
За ноги,груди
Дійди до кетягів мімоз
В весни прелюди.
Дійди до денного
Тепла
Крізь ватри пізні
Хай яра молодість
Пала
Огнем наскрізним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365229
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012
осінній світанок
падає на горо́ди,
наче блідий листочок
що дрімав
у моєму блокнотику –
витає
без дотику…
наче пір`їна з крила
журавлиного:
кружеляючи – лине…
не полетить
у теплі краї
пір`їна…
залишиться вдома
чекати зими:
з нею – і ми…
…якось прокинемось –
а вже за вікна-ми
біло:
стільки радості нам
налетіло!
…осінній світанок
обсипається з неба
як молочно-туманні
макові пелюстки
ми з тобою
дивимось у вікно –
про останню любов
кіно
на білому полі фіранки -
золоті підківки:
ми - наче дві
польові́
перестиглі маків-ки…
...сіється мак
так
20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365401
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
— А как это — приручить?
— Это давно забытое понятие, — объяснил Лис. — Оно означает: создать узы.
- Пожалуйста... нарисуй мне барашка!
(Антуан де Сент-Экзюпери)
Барашки из дыма, столица, ночь, фонари.
Стоянки-дворы с хроническим кашлем, гаммы
асфальтных полотен. Когда-то Экзюпери
в века уронил – чего не объять словами.
В Эдем по наклонной, и тут не бывает «впредь».
Слепые дома, в искусственном корчась свете,
ласкают родным, да непрочным своим «согреть».
За окнами в каждом сказками грезят дети.
Презрительным тоном уснувший вахтер ворчит.
И снова очаг на плечи ложится грузом.
Зверенышу проще, он верует – приручить –
равно без оков и обетов построить узы.
А жизнь, как и небо, над темечком все дрожит.
Намеренно прячет тропы хмельного ралли.
Любить, по Преданию, - то же, что и - служить.
Предание, правда, в вечности потеряли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365368
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012
Цією піснею у 1995 році "Secret Garden" підкорили Євробачення. Текст пісні друкувався у газетах, хоча у виступі норвежська співачка Гуннхільд Твіннерейм співала тільки початок і кінцівку, а сам зміст було передано неперевершеною композицією Рольфа Левланда і Фіоннулою Шеррі . Я все ж спробую нагадати його:
Догоряє цей день,
із простягнутих жмень
роси в ночі спиває несміло.
Темно-синя вуаль,
наче тиха печаль,
огортає і душу, і тіло.
Ноктюрн...
Лиш не здумай тужить -
треба ніч пережить,
відпочить під її колисанку.
Десь у східних морях
народилась зоря
і пливе під вітрилами ранку.
Ноктюрн...
Коли ніч, наче птах,
в оксамитових снах
приголубить і жагу розбудить -
я є поруч, затям,
і маленьким дитям
упади на оголені груди.
Ноктюрн...
Злетимо до небес
і з міжзоряних плес
будем бачити нашу гріховність.
Це життя - тільки мить
між "кохать" і "болить",
а все решта німа невимовність.
Ноктюрн...
Скільки збігло цих стріч,
за півсотні сторіч
і усім вигравала акордами ніч -
ноктюрн!
Ноктюрн (фр. nocturne — нічний) — поширена назва музичних композицій, переважно інструментальних, що навіяна поетичним настроєм ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364760
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2012
Куда же ты? Смотри, на стрелках десять!
Как мало мы с тобою посидели...
За окнами мерцает еле-еле
Лимонной долькой изумрудный месяц.
Сентябрьский вечер дивен и чудесен!
Прощай? А может просто до свиданья?
Не знаем мы о том, что будет после,
Но жизнь прожить в разлуке так непросто...
Во все века, с начала мирозданья,
Нам не дано судьбу узнать заране.
А хочешь, напророчу нашу встречу,
И то, что буду я тобой любима,
Что рядом мы, присевши у камина,
Когда-то вспомним вместе этот вечер.
Я знаю, время раны все залечит...
12.09.2012г. 22:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363773
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 15.09.2012
У зимну зелень зрілої трави
Ти припливи до мене.
Припливи
Межи́ корі́нь
У ці зимові хащі,
Де білі душі - віщі і пропащі,
Не знають: стра́ху, остраху, безстрашшя,
Не мають ще набутків і провин,
Не відають видінь і володінь,
Де кожен сам собі:
нащадок,
пращур, -
Ти пропливи крізь мене.
Пропливи.
Так буде краще.
Нам усім на краще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363631
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 13.09.2012
умирала собачка
на газоні міському,
неоддалік гастроному:
більш не цікавив її гастроном,
і те,
що в ньому…
і те, що люди,
у хрумки́х торбинка́х,
не́сли із гастроному –
собі
додому
вмирала собачка
у світлі брудному
міських ліхтарів,
як у липкІй калюжі:
моросило...
мря́чило…
подих у мені
зупинився і остовпі́в –
відсторонено і байду́же
я тротуаром брела,
і от:
випадково глянула –
і побачила…
собачка вмирала –
якраз випускала дух:
на волю!
душу свою собачу…
гамір столичний
наразі усох і вглух :
стою, як бовван,
у стрімкій людській
течії –
і бачу…
так просто вмирала собі собачка
на газоні волого-зеленім:
так – гідно!
так – чинно…
так… правильно,
так –
приро́допричи́нно…
без протестів і скарг,
без пози і суєти,
зовсім якось…
без особливого значення…
(з достоїнством…
не як ТИ! –
коли сталося нам розійтись,
щоб окремо – ЖИТИ!
перше,
чим двері навік зачинити, –
встиг усе зруйнувати,
із жадібності!
і мізерного звинувачення:
все – облаяти…
замість
гідно сказати,
щось на кшталт:
забувай! –
доНЕпобачення…)
мовчки вмирала собачка…
лишень її тіло,
дрібно-дрібно ніби тремтіло,
ніби… рухалося саме у собі…
ніби, з калюжі брудного світла
утекти хотіло…
а може воно
бігло вже
теплим і ситим,
веселим собачим раєм?..
звідки ми знаєм…
що стояла, дивилася,
переймалася –
мова тут не про те:
виявилось, що вмирання,
заняття таке…
природно-просте…
як робота,
що має
свого часу зробитися –
і по тому…
собачка вмирала…
а я – обкрунулася на підборах
і пішла додому…
а далі?..
для чого ж отак достеменно
фіксувати вмирання того
деталі?
я -
не прихильниця смерті…
на похорон не піду,
а як піду – не заплачу:
така людина…
але!..
як настане моя! Година,
поможи, Боже,
з такою ж
Гідністю вмерти,
як ота
Благородна душа собача…
невинна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363299
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Ухожу на свою войну,
где не будет ни в грязь, ни ниц.
Где женой назовут жену,
не сжимая в руках синиц.
Не спросив, поднимут с колен,
отряхнут и протянут хлеб.
Где исходит тепло от стен,
даже если те стены – хлев.
Где в окопе – спиной к спине –
не подкосит дурной исход.
А на печке, да в тишине,
полукругом растет живот.
Где усталость уходит в ночь,
ощущая родной порог.
С милосердием, как на дочь,
из-под вышивки смотрит Бог.
Где величие – в простоте.
А уют – то же, что – ютить.
Где ни этих родных, ни тех
не бросают на полпути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361377
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 03.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2012
. ...Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.
1915г. А.Ахматова
...Каждая капелька августа
царствует в нас,
звеня,
срывается,
и не падает.
18.01.1993
Писать стихи...
Так долго -
не писать...
К тетради - детской - редко! - возвращаться.
Там мало слов.
Но там так много счастья.
Открыть тетрадь, где между двух листов -
Ты видишь? - пред тобой -
на развороте:
так много ненаписанных стихов
и - чередою -
прожитые годы...
Открыть тетрадь... Найти тот старый стих,
в котором -
- и тебе он посвящался -
там капли отрыванья
дивный миг -
- в паденье - никогда! -
- не превращался!
Истоки здесь http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273635
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360804
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 02.09.2012
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
17.08.2012г. 17:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
Я классный друг, когда даю взаймы,
Когда я оплатил бухло и закусь.
Когда во споре – становлюсь немым,
А лексикон забыл словечко – на-кась...
Я классный друг, когда "ложил" на сон,
Семью и прочее, чтобы помочь другому.
Я классный друг, когда пашу как слон,
Когда вкушаю глупость, сквозь оскому...
Когда строкой снимаю боль, недуг,
Когда опохмеляю, с перепою...
Казалось бы: я самый классный друг!
Но дружба – это несколько иное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348530
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Синий вечер
обнимает плечи,
По воде – узорная дорожка,
на песке – следы.
Чей путь отмечен?
Ну-ка, погадаю я немножко:
Мог рыбак здесь,
Весла собирая,
Натоптать в песке колдобин мелких,
Мог мальчишка,
камешком играя,
По воде швырять блины-тарелки.
Уходящий луч,
румян и светел,
На волне качнулся...
Угадала:
Местная Ассоль,
вдыхая ветер,
Алый парус сказочный встречала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348350
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Очень понравились минорные осенние грёзы... Рискнул... Написал... Правда, автор хотел дописать стих, поэтому это может быть не окончательный вариант... И музыки, и текста. Если автору текста не понравится мой вариант музыки - милости прошу к сотрудничеству коллег-поэтов!
Вальс
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
ID: 300041
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 14.12.2011 22:29:57
© дата внесення змiн: 15.12.2011 01:26:47
автор: amigo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347234
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Ночь стонала от удушья,
Зноя плед луной кромсая.
У окна – безмолвье слушать –
Встала я, нага, босая…
Звездной солью свод присыпан,
Космос впитывает звуки…
Одиночество как пытка…
…Днем меня другою знают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347281
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Достача тела и мощей –
любых подмастков;
горжанки –
сублещью стальной куда язвей,
чем агноокие
пейзанки;
во все мослы тщесля,
ухожей пестунью своей,
поцок
продранков;
богачки светоч – нежно горяча
в умащенных маслами
лапках;
и жищь пастушья, в сущи - хороша,
не гладя, что табунчик –
не себе, взапах,
не сборый вообще;
но устье семенящих ручейков –
в руке,
надкушенной
кровящимся ройцом
до звёздчей полноты,
веснушчатых,
инаких
знаков…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345360
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 23.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
Притормози чуть-чуть... Твой бег так быстр.
В листы блокнотные врываются мгновенья
то горьких слёз, то разноцветных искр
впечатанных в мои стихотворенья.
Жизнь протекает чередою диаграмм
неся на пики и бросая в бездны.
И лица, лица в переплетах рам...
Глядишь - возникли и опять исчезли...
Всё чаще, обернувшись бросишь взгляд,
но что-то изменить уже не в силах.
Так крепко память вехи ставит в ряд...
И не переберешь : милО-немИло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341541
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 07.06.2012
(Два сіджо)
* * *
Забуті свята осені разом зі старим котом
У цьому році сумному зустрічати буду.
Холодно в небі. Все пройшло. Вітер.
* * *
Де знайти стільки відерець дитячих
Щоб осінь сховати в них кольорову
В часи зими чорно-білої, вічної, злої?
(Примітка: Сіджо - жанр давньокорейської поезії.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341700
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 05.06.2012
КУТ ЗОРУ
цікаво – не на екрані,
а у вікні…
гілка абрикоса
небо
Повільні пори року і доби
ПОВОРОТИ
найбільші і найпихатіші у парнику́
стають найменшими і найкволішими під сонцем
Закоренілість
СОФІТИ
сороки помічають, що блищить,
а Сонце світить – звично і щодня:
така банальність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340958
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
СВЯТОШІ
сердитий і суворий пастор
всіх без розбору посилає
до Письма Святого...
а, може, кожного б – за руку лагідно…
чи на долонях серця?..
Самосвятство
БІЛИЙ ВАЛЬС
чом плачуть заміжні жінки на весіллі,
коли наречена в білім
танцює з коханим нарЕченим
свій невагомий вальс?
сльози горохом… закушений німо рот…
ніхто їхніх сліз не бачить...
за чимось
плачуть
АМБІЦІЇ
висимо над прірвою,
кожен гойдається на нетривкій павутині –
і ліктями одне одного,
й іклами…
вітер
пташка бриє крилом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340733
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
ВРАНЦІ
ліс
розливає по бочка́х дубових
зелене молоде вино.
зозуля
у підрахунках збилася давно…
Не-витоптано
ПРОЦЕС
«великого вибуху» таки не було:
все «тверде» виникло,
як із сметани масло…
Вібрації
ПИТАННЯ
у нас все добре –
чом же ми не разом?..
Звички
ДОВГА РОЗЛУКА
давно пішов і не вернувся дощ
земля стужавіла
Чекання
великі краплі
пристрасно вдаряються об землю
і розбиваються об заскорузлу твердь
земля стужавіла…
Образа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340400
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Виходьте, браття, з могил глибоких
на Україні царить неспокій.
Царить безчинство нових моголів,
що прагнуть знищить народ і мову.
Ставайте, хлопці, з сирих криївок,
біда і смута на Україні.
Знов торжествує брехня і зрада,
ставайте, браття, на бій за правду.
Ставайте, орлИ, орлят навчати
як Батьківщину обороняти.
Як захистити народну волю,
ставайте, браття, з могил до бою.
Ставай, безсмертність, шикуйся, гідність,
не посоромим Вітчизну рідну!
Козацьким гнівом горить багаття,
ставайте, друзі, ставайте, браття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340264
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 29.05.2012
…ДЛЯ ЧОГО?..
бджола збентежена
і подивована до краю:
її із квітки
витрусила жінка,
зламала квітку
і забрала –
всю…
НА ЗАХІД
коли
різкий холодний вітер дме зі Сходу –
усе
природно хилиться на Захід…
НАЗАВЖДИ
жасмин одцвів…
ти запізнився назавжди.
Учора.
Я
не наймаюся.
і не наймаю…
Гідність.
ДО ДОЩУ
дитячий нігтик зрізаний – на небі.
за нижній край його
не втриматись відерцю –
повинен бути дощ…
ЗА ВИНЯТКОМ
цвітіть і розсівайтеся, молочаї!
красиві сонцеликі бур`яни.
Тільки не в мене на городі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339890
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
СПОГЛЯДАННЯ
не плач, не клич і не гукай,
мій телефоне.
сідає Сонце.
Неповторність.
ЛОГІК
сказала інтуїція: «Дорога…»
ти відмахнувсь: «Нікуди я не їду!»
поїхав інший
і розбив твою машину.
НЕУВАЖність
ЗРАДА
ти ворога простив і пригостив.
віддав сорочку.
голодна й боса вмерла мати.
Гординя.
ПРОЗРІННЯ
…а ти не СТАРШИЙ кінь.
ти взагалі не кінь!
ану, кидай повіддя!..
Самозванство.
ПАСИНКИ
з капустяної ніжки –
п`ять зав`язей неповноцінних…
Княжий розбрат
МИ З ФРОМОМ І БАСЬО
волошки в полі обіч небокраю.
ніхто не бачить їх.
кожна окрема квітка
цвіте з достоїнством,
радіє повноцінно сонцю,
не знавши, що не визнана людьми.
найбільший подвиг –
Особистість.
26.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339976
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Традиции ещё сильны порою,
Хотя похожи больше на понты, -
К могиле неизвестного героя
Спешат потомки возложить цветы…
Мы навсегда опалены войною,
Хоть мало тех, кто вправду воевал…
И я подставу чувствую спиною,
Престранный наблюдая ритуал…
Я к памятникам отношусь предвзято
И не могу воспринимать всерьёз
Могилу неизвестного солдата
Как результат чужих бредовых грёз…
Сдаётся мне, что кто-то, не подумав,
Послал народ на этот ложный след …
И всякие безрадостные думы
Не исцеляет даже натиск лет…
Меня тошнит от всякой обезлички, -
Ведь, если пал за Родину солдат,
То он достоин именной таблички
С конкретным указанием двух дат…
Не всё легко выходит на проверку,
Вопросов очень много непростых…
Вы можете представить, чтобы церковь
Молилась за неведомых святых?
Сегодня тьма гламурных виртуозов
Устраивает праздник на костях,
Сорит вокруг стихами или прозой,
Ведя себя паскудно, как в гостях…
Но только тот, кто старые окопы
Копает до мозолей и костей,
Кто не щадит ни живота, ни жопы,
Достоин каждой сводки новостей…
И как бы трудно ни было, ребята,
Закончить надо поминальный лист…
И каждому погибшему солдату
Поставить персональный обелиск…
май 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336625
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 23.05.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 21.05.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 21.05.2012
На цыпочках иду к тебе – бегу.
Бежать так страшно по пути витому.
Любить всем сердцем, точно, не смогу,
Но ты не отдавай меня другому.
Не проболтай наш маленький секрет
Приятелю и гостю дорогому.
Я буду рядом много-много лет,
Но только не отдай меня другому.
А если кто, используя предлог,
Задумает пленить меня словами,
Не разрешай ступить и на порог,
Закрой меня своими покровами.
Коль украдёт он, подобрав ключи,
Настигни похитителя в погоне.
Ведь виноват не тот, за кем пришли,
А тот, кто не сберёг, разжав ладони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338567
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Конвалія, як лісова царівна,
Росла струнка на пагінці зеленім.
Росу ввібравши чисту світанкову,
Сріблились дзвоники прозорим блиском,
Згортаючи обгорточку казкову
Над пуп'янком – пацьоркою намиста.
А запах! Ніби ангели із неба
Подарували свіжі аромати!
А знаєш, вона квітла задля тебе,
Щоби тобі себе подарувати.
А ти проходив мимо і навмисно
На ніжну квітку наступив ногою.
Поранена душа її повисла
На ниточці і витекла сльозою.
Скажи, чому, не можу я збагнути,
Приніс царівні лісовій страждання?
Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
То не чини подібного з коханням.
08.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Все мы кутим на грани, слововладельцы.
Кто выдыхает солнце, кто – мечет солью.
Миру земному от нас никуда не деться –
мы обрастим эпоху его же болью…
Я далеко не мастер. Словами Шварца,
только учусь, ступая на чет и нечет.
Мне во век не коснуться чужих простраций!
Я полыхаю в собственном тленном небе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336444
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2012
Чи бачили як плаче в травні камінь?
Як на світанні він струмками сліз
там відмиває стели з іменами
і враз темніє в спогадах граніт.
Чи бачили мовчазну ту величність?
Чи зрозуміли заклик той німий?
Не потривожте ту скорботну вічність!
Помолимось за мертвих...і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
щось давно уже
ти не співав,
мій пташе,
марніє
сонечко наше
на тлі
вселенських заграв
і свавільних
нестримних трав…
ві́дстань –
не доро́ги і не роки́,
чи навіть серце
недуже…
ві́дстань – недотик руки
і тон
байдужий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336093
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Весняної ночі, напевно в вівторок...
Їй – трішки за тридцять, йому – десь під сорок...
У ніч майже теплу і майже звичайну,
Закохані люди ділилися сяйвом.
В будинку навпроти, в кімнаті зі світлом,
Самотній, не бритий – закінчив півлітру.
Залишивши геть, сподівання останні,
Він щастя шукав у гранчастім стакані.
В сім’ї, десь за три чи чотири квартали,
Вечеряли, скромно, і крихти збирали.
Дванадцять, це дуже велика родина!
Надія – на маму і старшого сина...
В нічному, на першому поверсі, клубі,
Пузатий, що років п’ятнадцять у шлюбі,
Тримаючи дівчинку нижче спідниці,
Програв тридцять тисяч, за вечір... Дрібниці.
Сучасність – об’ємне насичене коло,
Шукаючи правди, не знайдеш ніколи...
Є світло, є темрява. Гріх, або сповідь...
А кожен – шукає своє... І знаходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333954
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 01.05.2012
для Вічності
усі ми –
посланці́…
Її солдати.
Богиня-Мати!
і генералів
серед нас нема.
Вона сама
на власний розсуд
знає обирати,
кому – визна́ння і палати,
кому вигна́ння і хрести…
кому, як виняток,
безсмертя дарувати,
кому почесно
в забуття лягати…
і я, і ти –
амбітний
і маститий друже мій,
всі шанси маємо
рядочком полягти
у поетичний
теплий перегній…
отак примножити
і зберегти
трудом душі́ набуте –
удОбрити,
і розрівняти путь,
для тих,
що на́глядці за нами
вперто йдуть
Богиня-Мати…
Їй нікуди
і ні до чого поспішати:
віками буде споглядати
і наслуха́ти,
роздумувати,
мислити, шукати.
чекати…
з реторт у колби
щось переливати –
на смак і дотик
аналізувати.
щось віднімати,
інше додавати –
синтезувати…
щось протилежне
з виключним!
рішить змішати…
складе з антонімів –
синонімічний ряд!
і врешті решт
отримає
потрібний результат…
а ми:
віки́ й віки –
у ґрунт,
в поживний шар,
у поетичний перегній…
щоб мав куди
посіятись,
зійти
і вирости,
і Світлом забуяти –
наш
ГЕНІЙ…
у Вічності
критерії
свої.
ми – промінці,
ми – посланці,
ми! – соколи і горобці!
наші амбіці-ї –
матеріал
піддослідний
Її...
26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333323
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Междоусобиц шрамы ножевые,
Молчанья и забвения браслет...
Моим стихам, пока они живые,
Лететь к тебе сквозь лихолетья лет.
Какой шкалой тоску мою измерить,
Как не сойти с ума на вираже?
Но видит Бог - пока молюсь и верю,
Моим стихам звучать в твоей душе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332798
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Дочери.
Подари мне весну.Мне холодно.
Ждать устал белоснежный лист.
Нарисуй по нему золотом.
Как отчаянный эквилибрист
тонкой линией струнки сердца
пробегись, не страшись, рискни.
Не пирожными - жгучим перцем
прикорми, чтоб огонь в крови
заиграл, отжигая прошлое.
Помоги обо всём забыть.
Мне не нужно, как птичке - крошками.
Мне б любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330355
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Намалюй мені Волю.
На листі дерев,
На втомлених вітру раменах,
На персах хмар…
Намалюй мені Волю!
Не пензлем – мечем
На давніх курганах,
На глеках зчорнілих,
Де молоко офіри
Мішали з кров’ю биків.
Намалюй мені Волю!
На шаблях іржавих,
Що краяли плоть,
На краплинах дощу,
Якими плакало Небо.
Намалюй мені Волю!
На землі полотна,
На квітах ниток,
Коли вишивали чорним
Долю – не комір...
Намалюй мені Волю!
Сарматськими знаками
На мертвому дні Кальміусу,
На могилах, що криком кричать
Нащадкам глухим.
Намалюй мені Волю!
На гомоні тирси,
На дзвіницях Батурина,
На трьох колосках…
Вітчизно правічна!
Твоє одкровення
Кров’ю на пензель.
Малюю картини
Волі жаданої
На чорному полі ночі...
(Світлина автора віршів)
24.08.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330384
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Порою самый близкий и родной
Подставит с упоением подножку.
И не со зла, а будто понарошку,
Столкнёт с обрыва крепкой пятернёй.
Да, только самый близкий и родной
Так разудало может плюнуть в душу,
Бесцеремонно вывернув наружу
Всё, что имело право на покой.
И не допустит твой успешный взлёт,
И радость измолотит жерновами,
Пощёчины отвешает словами,
И правдою нет-нет да полоснёт...
Но ты обиды не спеши отмщать -
Свяжи покрепче порванные нити.
Писание велит нам: «Возлюбите!».
Мы прощены - и нам дано прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330470
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Не грустите, женщины,
Об ушедшей юности -
Зрелостью обещана
Книга вещей мудрости.
Пусть морщинки ниточка
След забот отметила,
Взгляд придирчивей в очках -
Да прощает весело.
Серебро волнистое
В крепкий узел связано,
Как вино игристое,
Терпко слово сказано...
Рук натруженных тепло
На внучат возложено,
Сказка вяжется светло –
От простого к сложному.
И загадывать вперед,
Как судьба их сложится,
Станет к ночи. Сон придет,
И мечты умножатся.
Без слезы, без ревности
Вспомнит в жизни многое ...
Возраст женской зрелости -
Красота особая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329246
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Т.П.
Вздовж білої стіни мого кохання,
Де кожен крок дзвінкий, але непевний,
Бо ти не знаєш, що тебе чекає,
Але ти йдеш і шлях твій недаремний.
Там кожна зустріч перша і остання...
Там дерево зростає ясеневе...
Вздовж білої стіни мого кохання...
Вздовж білої стіни мого мовчання...
Над нами - вічне - в гіацинтах небо.
Нам слів...
Нам слів уже давно не треба,
Бо в світі є, існує Боже слово
і Божа мудрість - ніжна і сувора...
Вздовж білої стіни мого мовчання...
Вздовж білої стіни мого чекання...
Вузьким провулком ми йдемо до Брами.
Хто цим шляхом ітиме разом з нами
Вздовж білої стіни?..
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328549
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Бульвар Шевченка. Світлофор.
Червоний корпус Універу.
У нього - друзі з КФО*.
Зелене світло. Зелень скверу.
У неї - парк. Ось дітвора
Пружинить в жовтому батуті.
Передвечірняя пора.
Кобзар в задумі. Пошук суті.
Він поруч. Близько. Метрів сто.
Це три хвилини. Двісті кроків.
Вона прямує до авто.
Навспак від нього. Двадцять років.
*КФО - К(иївське) Ф(армацевтичне, філологічне, філософічне) О(б'єднання, організація)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327841
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
і падають краплі
з даху,
променями
пронизані,
проз дірку іржаву,
з карниза
летять донизу –
крупні дзвінкі алмази,
щоразу
з усього маху
розбиваються
об живу
порцеляну квіток,
як молоток
Ноя…
на голови
цвяхів
без промаху опускається:
покайтесь!
покайтесь!
покайтесь!! –
та ніхто
не кається…
02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327220
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Здалося: засмутивсь Богдан...
Софія світлоока тихо
Дивилася на біле лихо,
Що сипалося на майдан.
Ми йшли, спускаючись, з гори.
Вже вечоріло, сутеніло,
Душа - сполохана - боліла
За те,
що боляче тобі,
Земля...
Мовчать незбуджені фонтани.
А сніг змагавсь з дощем і сіяв.
Сніг сіяв білим на тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327155
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Як просто не почути слів образ,
Як просто не скипіти на півслові,
Та пригадати світлу мить любові,
І ніжність, і тепло найперших фраз.
Як просто не спалити всі мости,
Як просто не зронити слово люті,
І не зривати ланцюги прикуті
Між двох сердець, щоб їх не розвести.
Як просто ще уникнути біди,
Як просто ще триматися за руки...
Чому ж, скажи, прямуєте туди,
Де чорний день від розпачу розлуки?
02.04.2012р. 18:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327154
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012
Знаходячи в часі проріху,
Посеред невдач і звитяг
Шукаєм настирливо втіху –
Попорпатись у почуттях.
Горнятко розчинної кави –
Знайомий уже ритуал.
Коротка розмова про справи –
Дещиця і та на загал.
У прагненні довгих цілунків
Вуста паленіють вогнем.
Присутність лишень обладунків
Тамує гарячий тандем.
Картинка, напевне, яскрава
Збентежила раптом обох…
Тож маємо вистиглу каву
І дружню розмову на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326732
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012
Чом, кохана, мовчиш? Я так хочу багато почути,
в мене вже наперед стільки різних до тебе питань:
про пташиний спориш, про суцвіття червоної рути,
про калиновий мед і коли розцвітає герань.
Говори, я прошу! Хоч би міг про те все прочитати,
але ти розкажи, то так мило, неначе весна
у краплинах дощу по шибках тарабанить до хати
і, неначе комиш, плете мрії в рогозових снах.
Розкажи про птахів, про лебідку оту одиноку,
щоб мені захотілося взяти тебе під крило,
повідай про батьків, про корисність суничного соку -
про усе говори, що ще буде і що вже було.
Наче спів солов"я, ті слова заколисують душу,
поленіють теплом, наче вогник в мільйон язичків,
та прошу тебе я - червоніти мене не примушуй,
лиш по-нашому мов, не каліч рідну мову батьків.
Бо на мові другій почуття вже втрачають всю силу,
що рожденне в землі - то на камені вже не росте,
перший же буревій те зламає, як ти б не просила,
те, що любе мені - у моїм лиш краю зацвіте.
Говори, говори! Хай підслухають те зоряниці,
нехай місяць старий капелюхом задує зірки.
Он вже промінь згори візерунки малює на лицях,
а мені так додому не хочеться, люба, іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326542
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Касание иллюзий
Нажатием клавиш
Клавиатуры
Уверенно пальцами
Байтами памяти
Ассоциации вольтами
Мыслей абстракции
И кульминации
Моих простраций
Пишу
Нажимая CapsLock
Стрелами лука
Летят к нему
Совсем не моему.
Слова те ожившие
В виртуальной нише
Вытирает Enter
И пишу снова
И мучаю "мышку"
Никто не нарушит
Эфира затишье
Эфемерних догадок
И прихотей мрак
Буквы и знаки
Доминантные признаки
От сердца к сердцу
Виртуальные герцы
От спорных иллюзий
Почти до конфуза.
И атомы меченные
Крови виртуальной
Перетекают
По венах
Живых
Щекоча нейроны
Реальные
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195720
Лана Сянська
ТОРКАННЯ ІЛЮЗІЙ НАТИСКУВАНЬ КЛАВІШ
Торкання ілюзій
Натискувань клавіш
Клавіатури
Впевнено пальцями
Байтами пам"яті
Асоціацій вольтами
Думок абстракції
І кульмінації
Моїх прострацій
Пишу
Натисканням капслуку
Стрілою лука
Летять до нього
Зовсім не мого
Слова і вірші
В віртуальні ніші
Стирає ентер
І пишу знову
І мучу мишу
Ніхто не порушить
ефірної тиші
ефемерних здогадок
Сліпих забаганок
Літери, знаки
Домінантні ознаки
Від серця до серця
Віртуальні герци.
Від сумнівних алюзій
Аж до конфузу
Мічені атоми
Віртуальної крові
Перетікають
По венах реальних
Лоскочучи справжні
нейрони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325624
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
Мій сон сьогоднішній чому
Так розтривожений тобою?
Чому, скажи, мої вуста
Без поцілунку ти залишив?
Нерозуміння нароста
І загортається у тишу.
Ти ж обіймав мене у сні,
Я пам'ятаю кожен дотик.
В словах, що говорив мені,
Вчувалися журливі ноти.
Уява то моя, чи ні?
Хитнулася ураз гардина...
Твій голос чую вдалині,
Шепочеш: " Спи, моя єдина.
Світанку сяючий бутон
Іще блукає десь шляхами."
І знов мене солодкий сон
Твоїми обійма руками.
22-27.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Погода у березні хвора й напрочуд лінива.
Весні не пасує плямисто-брудний камуфляж.
Дивлюся на фото твоєї дружини – вродлива –
Безодня в очах і пристойний цілком антураж.
Вітрами гартується збуджене сонце спроквола.
Вже пнеться до неба зароджене Богом дитя.
А я своє серце шматую тортурами, болем
Й несу до погосту убите, ще тепле життя.
Прибралися в траур дощі, розпочали купалу,
Надміру ретельно гримують веселку криву.
Ти жив в моїм серці. Із ним я тебе поховала.
А як же без серця?.. Як бачиш, коханий, живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325627
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Я на відстані уст признавався бажанню шаленому
і на відстань очей відпустити кохання не міг.
я на відстані рук кутав щастя п"янке гобеленами
і на відстань грудей я ховав у душі оберіг.
Я на відстань роси покривав всю тебе насолодою
і на відстань дощу налаштовував лагідний душ.
Я на відстань коси ворожив подушками над вродою
і на відстань "пущу", не пускав ані злив, ані стуж.
Ми на відстані злились, на велич вселеньського простору
і на відстані гір, що здіймалися ввись, як роки.
Чом же ми опинились з тобою на відстані пострілу
і на відстань до зір поділилися наші думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324281
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Минуле,
як пух
з тополі –
своє відлітав,
упав
долі
і наслідками
попроро-став…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323729
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
В окне души моей темно...
Там слез жестоких оправданья,
Застряв в бессвязности, давно
Кружат в тумане раставанья.
Разбитой вдребезги мечты,
Осколки, острыми краями
Впились в обиду. Но чисты,
Мерцая тусклыми огнями.
Там слезы, вылившись в печаль,
И опустившись в пыль забвенья,
Застыли в камне, как печать,
Покрывшись пеплом сожаленья.
Сухие, как гербарный лист,
В душе висят воспоминанья
О том, как был мой путь тернист,
И полон разочарованья.
Там пол заплеванный. Не раз
Плевали в душу все охотно...
Но это в прошлом. А сейчас
Закрыты двери в душу плотно.
Но где-то там, среди вещей,
Испепеленная, седая,
Вздыхает тень любви моей,
Твоих ладоней ожидая.
15-20.02.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323655
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Охрип смичок і розгубився пензель,
В німотній тузі розлилась душа,
І тільки пам"ять свій скорботний вензель
На вечорах самотніх залиша.
Блукаю я по розсипищах літер,
Шукаю Слово, як розрив-траву,
Ловлю в долоні непокірний вітер,
Щоб сколихнути тишу грозову.
Та із дзеркал зорять терпким контрастом
Глибінь очей і мука на чолі.
Напевне, творчість - це найважче щастя
Із тих, що люди мають на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322545
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Ти від рождення дивувала світ
В святилищі хрестилась Бористена,
Моя Вітчизно, стації століть
Твій хресний шлях у муках і у терні.
Тебе вели на страту крізь віки,
І на хресті, що несла, розпинали,
Щораз міняли тернові вінки,
Кували цвяхи з свіжого металу.
Та Ангел Волі камінь відсував,
На місці ран хліби родили щедро
І у промінні воскресінських барв
Лунало гучно світу "Ще не вмерла..."
З тернових гілок виростуть сади,
А багряниця зтліє доостанку,
Живинкою дніпрової води
Дитя твоє охрестим на світанку.
Назвемо Воля, щоб вовік жила,
Щоб на хресті уже не помирала,
Щоби тобі, священная земля,
Дитя принесло велич, міць і славу!
Бористен - древня назва Дніпра
Стації - вимушені зупинки Ісуса Христа на дорозі до Голгофи
Багряниця - глумливий одяг, одітий на Ісуса під час судилища, червоного кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321177
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Зима...Стареющая прима на подмостках.
Медлительны её и грациозны па.
Ей не страшна людская косность -
она солирует, она слепа...
В своем последнем выстраданном танце
всем показав недюжинный талант,
сыграв и королей и голодранцев
да истрепав атлас своих пуант,
уходит гордо, не глядит со сцены,
ей будто безразличен этот зал...
Из надоевшей роли, как из плена...
Аншлаг. Финал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319254
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2012
на переході
знаків гороскопа,
в обіймах ворога
одвічного
і мізантропа,
в часи розпусти,
ґанджи і пороків,
в часи розбещеності,
вад і лже-пророків
душа втрапляє
у привабливе сильце,
як сонце
допитливим
втрапляє промінцем
в картонну рурочку
дитячого калейдоскопа…
там пучка підфарбованого скла
і дзеркала…
там,
у обмеженім
кружа́льці де́нця,
крізь папірець
цупкий напівпрозорий,
у рурці, сподом
перевернутій до сонця –
чарі́вне сяйво
штучних кольорів:
небачені суцвіття і узори!
…подібно світ наш,
що стоїть на голові,
всю срамоту
задерши вгору.
змагальність,
переваги, перегони,
яскравих конкурсів
павукобаночні закони,
халіф-на-часні визнання…
софіти й заздрощі,
хула і похвала –
глузують з нас
калейдоскопні дзеркала…
ми - різні всі,
і своєрідно всі хороші:
чи варті гідності
людської
слава й гроші?
але –
привабливі узори зла…
та я про інше:
тут –
душа
і дзеркала…
душа од Світла
у сутінки земні прийшла,
і знає,
Світло,
допитливу її
й охочу до знання,
у точці Простору
означеній
назад чекає…
коли душа
скидає тіла строї,
то, може, й засумує
враз
на мить…
буває, часом,
що й заплаче –
аж поки Світла,
роззирнувшись,
не побачить.
тоді зрадіє
і на Світло рідне,
проз темряву чужу,
воро-жу,
без сумніву
летить…
як провеснем
до рідних берегів
лелека…
і саме тут
чатує
небезпека.
холодним блиском
кличуть дзеркала…
так близько й звично
мертве світло
світить,
як промені
німі
земних софітів…
і йде душа,
заблу́кана,
на той підступний блиск:
чи мають дзеркала
який
од того зиск?...
спішить
на звичний блиск
душа роззута…
і ні покути в тому блиску,
ні спокути…
бо дзеркало –
то тільки скло
і амальгама…
творіння рук, розсудок,
ремесло…
душі безсмертній – пастка і тюрма…
бо простір
задзеркалля –
гра тіней, омана:
ні світла, ані простору
у склі дзеркальному нема.
сама блукає
у лабіринті ілюзорнім
душа ув`язнена
і плаче…
утративши Безсмертя
і Життя –
ані туди, ані сюди
стежок не бачить:
є каяття, немає вороття.
…колись мої,
веселі і сумні,
скінчаться дні:
як не потрапити
душею у сильце,
Заступнице!
одкрий мені!...
за миттю – мить,
за миттю – мить
Заступниця
у відповідь мовчить.
та я без сумніву
вслухаюсь знову й знову,
і, врешті, відчуваю
в серці
Слово:
«…Світло Живе
тебе
на ймення назове:
Любов
всерозуміючу спізнаєш –
не заблукаєш…»
Заступнице!
вовік між жонами
Благословенна Ти!
Ковчег Спасіння,
символ Чистоти,
молитвами не погордила
в дні скорбо-ти…
я вірю й знаю,
як себе знайти,
куди ТОДІ
роззутою іти:
поміж калейдоскопів і дзеркал –
не заблукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319022
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Думаєш, відлітали, поколе й стихне?
Кілька неділь… А, може, таки століть?!
Я помолюсь за плечима, як завжди, стиха
- ти озирнешся дотиком мимохіть.
Надто зневірені, їдко обпечені душі,
в мокрих бинтах, не спішать до чужих долонь.
Ти щось давно заніміле в мені порушив.
Щось, що тепер пульсує в районі скронь.
Я помолюсь за обох (в мене досить віри!).
Хай Небеса прозріння несуть – не гріх!
Щоб не з покори, остраху, тлінних втіх…
Але в прощенні, зціленні і довірі
щоб ти себе і мене воскресити зміг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318887
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
… і не сумуйте за тим, що втрачено.
Воно насправді було лиш кроком
у щастя, Кимось для нас призначене,
незриме в попелі для пророків.
… і не тривожте чеканням помисли.
Усе приходить до болю вчасно.
Із оксамиту очима повними,
які ніколи уже не гаснуть.
…і не розмінюйтесь на тлумачення.
Шукайте фарби, малюйте щастя!
Ви не жалкуйте за всім утраченим.
Це як очищення до Причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318885
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
У ринвах дощ замріяно хлюпоче -
Краплинами вирує у душі.
У небесах кружляючи пророче,
Відлунює польотом у вірші.
Що краще за легкий весняний вітер
Який дощем торкається лиця?
Коли із неба сипле теплий бісер -
тоді вирує щастя без кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318824
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Коли цвіте мигдаль - п"яніє небо,
хмарками затуляючи гортань,
п"янію я тобою та без тебе,
я божеволію, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - панує вітер,
щоб поєднати чашою Грааль
пилинки щастя із усього світу,
тільки не нас, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - звучать фанфари,
весна вдягає карнавальну шаль,
нема в житті жорстокішої кари,
аніж розлука, як цвіте мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318403
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Круті береги, що вітрами обсвистані,
Хвиля в мереживо рве.
З Північної бухти до Графської пристані
Катер квапливо пливе.
Баркас розгубився в причалові тисняві,
Між катерами снує.
В ранковому натовпі очі замислені, -
Кожен мовчить про своє.
Хитаються трапи гнучкі під підборами,
З морем гудуть в унісон,
Гарцює човнами, тріскоче моторами
Бухта, розвіявши сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318343
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Великий херсонеський дзвін був взятий у "полон" під час Кримської війни 1854 р. Шістдесят років знаходився у Соборі Паризької богоматері. Повернутий в Херсонес за вимогою російського уряду.
"Адью", барони й баронеси,
Мадмуазелі і мадам!
Вернувся дзвін до Херсонесу,
Набрид до біса Нотр-Дам.
Пройшов знедолення і плаху.
Полон - це, звісно, не престиж.
В минулому лишився Захід,
Давно у спогадах Париж.
Завис навіки на обриві,
Де хвиля б`є берегова.
Радіють базиліки сиві,
Під сонцем Корсунь* виграва.
Здригнулись мармурові сходи,
Як прозвучав забутий дзвін.
Тепер вітає теплоходи
З поверненням додому він.
* - Херсонес Таврійський за середніх віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318340
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Є.Є.Є.
«Земля віддасть своїх…»
але яќ саме?..
усі – великі і малі,
ми будемо,
на заклик су́рми,
що з неба владно
й радісно заграє! –
в життя
випро́стуватись з-під землі
такими,
як оце в нас є,
м`язо-кістковими
воскреслими тілами?..
-То чиста вигадка, -
засумнівається Хома, -
бо прецеденту
поки ще нема…
Хома, Хома…
так стережеться
жарту чи обману,
що не повірить в чудо
істинне,
допоки не застромить
пальця в рану…
а прецедент, насправді, є:
хто око має –
спостеріга-є…
все, що цвіте –
улітку, чи під осінь,
собі лиш притаманний
плід приносить.
плід – то побічне,
тимчасове,
всіляким плодоїдним вигода.
а для рослин
великий смисл плода –
в насінні…
обітниця Життя нового
у щовеснянім
сонце-воскресінні.
«…хто не посіється,
той не зійде»:
Хомо! згадай,
від Кого чув таке,
і де?..
якась перчина,
чи капустина….
городнє
або дике, неприбо́ркане, зело –
зійшло, росло, цвіло,
себе-ідею
у зав`язь зав`язало,
достигло –
відбуло й зів`яло,
і в землю-матінку лягло:
само себе
посія-ло…
сховало.
життя рослини
перепливає Лету білу
заледенілу –
поховане
в ковчегу насіни́ни,
в землі сирій
сном вічним
непробудно спить,
аж поки су́рма
з неба
засурмить…
зачувши з-під землі
в сигналах Зову
ім`я своє –
кожне Життя
себе упізнає…
пригадує…
прокльовує…
на заклик радісний
Небесної Любові
зо сну,
здавалось, вічного,
встає…
спочатку
на долоні й на коліна
зіпнеться кволо,
майже півсвідомо,
тонесенько! –
бліда,
надвоє перегнута нить…
замре на мить,
подумає:
мене… зовуть Додому…
постоїть так,
збереться з духом,
тоді упевненим
рішучим рухом
розі́гнеться,
діставши з під землі
долоні,
докупи складені
у жесті молитовнім…
за тим –
у захваті любовнім
долоньки
щиросердно розгорне́:
- я тут!
бо Ти покликав, Господи!
мене….
отак і ми,
посіявшись,
зійде́мо з-під землі
на поклик Бога!
…Хомо, утримайся,
помовч,
цьогораз
не речи
нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318331
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Маленькая ледяная королева сидит на троне и смотрит в зеркало. Оно необычное. Говорят, много тысячелетий назад его разбил не то черт, не то тролль, словом, один из тех, в кого маленькая взрослая королева давно не верит. Долгие годы она собирала по миру реки, озерца, рощицы, редкие снежинки, усмешки, портмоне старого Гобсека, фотографию братьев Люмьер, монетки на мостовой, мальчиков, девочек, тварей божьих и не совсем - словом, всех, в чьи глаза или сердце случайно угодили осколки разбитого зеркала. Долгие годы кто-то любил, мчался сквозь снежье и темные леса в поисках тех, кого забрала маленькая ледяная королева. Чтобы пораженные зеркальным крошивом чужие возлюбленные не ушли, королева превращала их в статуи. Рекам было слишком сложно быть статуями, и они разбивались. Мудрая маленькая королева всматривалась, подбирала осколочки, любовалась каждым и бережно относила (один за одним) к пустой золотистой раме (какая причудливая вязь узорилась на ней, вилась бронзовыми вздохами, переплеталась с воспоминаниями!). Скоро речных осколков стало так много, что из них можно было тысячи лет складывать слово "вечность". Маленькая королева больше не превращала чужих возлюбленных в статуи, нет. Теперь же невольные пленники ледяного дворца, потерянные для тепла и времени, сочиняли льдистословия. Все, кроме нужного. На "вечность" вечно не хватало какой-нибудь вредной буквицы. Маленькая королева знала: так случается, потому что за разбившимися реками прилетают влюбленные ветры и кубики-буквы тают от их поцелуев.
Порой, когда ледяной дворец пустел, и даже растревоженные чужой лаской монетки теряли свои зеркалица, рассыпались колокольным звоном и больше не стучали по ступеням сюитой для клавесина, маленькая королева закрывала лицо ладошками и горько плакала. Как же ей хотелось, чтобы однажды осколки волшебного зеркала впились ей в глаз и в сердце, улыбка ее стала прозрачной и призрачной, а разум - рациональным, и снежные вихри унесли ее в чертоги ожиданий, а какой-нибудь мальчонка с соседней улицы мчался к ней сквозь снежье и темные леса...
"Веч-ность" - записывает маленькая ледяная королева в своем ежедневнике. Она сидит на троне и смотрит в зеркало. Оно необычное. Долгие годы его собирали из тысячи тысяч мелких осколков и склеивали наново, бережно-бережно, тщательно скрывая следы клея. Долгие годы кто-то любил, мчался сквозь сне...
... королева подбирает с пола кубической формы ледышку. Сжимает ее в тонких, по-детски хрупких пальчиках. Закусывает губу, делает глубокий вдох. Ее глаза широко раскрыты - чтобы наверняка. Лед ударяется в сетку зеркальных морщин. Осколки ранят до вскрика. Сердце, не выдержав боли, предательски замирает. В воздухе пахнет кровью, смеющимся чертом со вновь опустевшей рамы, первыми днями марта.
Маленькая ледяная, впрочем, сама виновата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318456
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Послідня ніч... вже порвані всі струни(Графиня*)
Остання ніч в самотності пошерхла.
Останнє слово ... як забути, як?
Сама з собою відтепер відверта...
Думки полоще за вікном вітряк.
Остання ніч ... Перебираю кроки,
Літа, розмови, сказані слова.
Німим крилом нависли сиві ночі.
Печалить душу у сльозах пітьма.
Остання ніч...У небокраї рання
Зоря освячує небесну благодать.
Остання мить ...зимова ніч остання...
Прощається з коханням жінка так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317321
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Від біди, печалі і тривог,
Збереже нехай всіх Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
С Богом в покер, один на один...
Александр Аксельрод
***
А Он не играет ни в покер, ни в шашки -
И каждый твой шаг, и топтанье на месте
Известны давно наперёд. И промашки
У Бога не будет. И торг не уместен...
А мы всё стремимся за далью земного
Успеть разглядеть хоть крупиночку тайны...
И каждому будет ни мало, ни много -
А сколько отмерено. И не случайно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316942
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Порой и самый
глупый сон
Я ласково зову
мечтою,
И очумевшей
головою
Киваю жизни
в унисон.
Да, этот нрав -
почти закон,
неписанный чужой
рукою,
И только в небе
надо мною
Хрустальных звезд
манящий звон.
08/05/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282538
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 26.02.2012
Додати твір.
Невже ти цього хочеш?
На люди винести свій почорнілий біль?
І хтось повірить у прозорий почерк.
Хтось буде з сліз випарювати сіль.
Хтось потовчеться на твоїх молитвах.
Хтось квіти прикладатиме до ран.
Запросить хтось на "поетичну битву".
Поетам - крові?
Блимає екран.
Хтось подихи розплющить найніжніші
Не зміною відмінків.
Це замало?
А потім хтось читатиме не вірші,
А те, що нижче, з присмаком скандалу.
Хтось надрукує не спитавши згоди.
А хтось вкраде.
І видасть за своє.
Тобі замало?
Ти ж не для пригоди
Свої вірші із серця дістаєш.
Невже бракує у житті реальнім
Скорбот і горя, прикростей і драм?
Тоді ж навіщо із висповідальні
Робити цирк, вертеп і балаган?
Щоб знову захлинутись власним горем?
На люди винести...
А це ж не на папір...
Ділитись щастям.
На кінці курсора:
Додати твір.
Авжеж.
ДОДАТИ ТВІР.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316709
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Ещё по вечерам мерцают свечи,
Не до конца склонилась голова…
Ещё зима не опустила плечи
И есть в запасе нужные слова…
Настырничает тёплый южный ветер
И гонит прочь тоску и холода…
Обманывает задушевный вечер,
Что горе - это, в общем, не беда…
Вдали слышны любимые аккорды,
И «чаша жизни» иногда полна…
Но тычется луна лукавой мордой
Нахально в перекрестие окна…
Под натиском весенних полноводий
Не устоять красавице-зиме…
И на моём унылом огороде
Найдётся место новой бузине…
февраль 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315231
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
*** =июль 2005=
Мурзику – Мурка, Шарику – Шара!
Дарована каждому Господом пара –
змей у змеи, у вороны – самец…
дорогие мои, всё продумал Творец!
У букашки есть радость, есть у жука…
а мне все никак не найти мужика!
У Мурзика – Мурка, у Шарика – Шара…
а где же моя ненаглядная пара?
Не видно её… устала я ждать…
мечту мою, видно, не просто создать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314164
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 19.02.2012
А нелюбовь к кулисам плотных штор
не означает беззащитность дома :
не оголяет душу и не ранит скользнувшим взглядом любопытных глаз.
Досужих сплетен жало - не топор.
Лишь неприятно тлеет сгнившая солома
брехни. Пусть себе ищут в выгребе алмаз!
Наполнив уши колокольным звоном,
задействуешь другие языки в прямом и переносном смысле.
И вот вопрос : что толку в незамысловатом коромысле,
коль ведер нет? Весы Закона
там, в запредельи приземленных остряков,
теряют актуальность. Ведь право слОва неравнозначно весу слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315137
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Он был как никогда красноречив –
О музыке, о флейтах, клавесинах,
О творчестве великого Россини,
Басовые, скрипичные ключи.
Он надевал с бравадой черный фрак,
Выплясывая сказочные вальсы,
Он брал уроки танго, мамбо, сальсы,
И сам готовил дома фуагра.
Он говорил с ней точно Левитан
Небрежно, с переходом на английский,
О «блин» и «че» не слыхивал и близко,
Во всем знал толк как асс, не дилетант.
Она была повергнута им в шок
Рассказами о спорте парашютном,
Добита лингвистическою шуткой,
Умением готовить артишок.
Он наблюдал как слушает она
О стайке верноподданных фанаток,
Играл на контрабасе ей кантату,
Потом критиковал обертона,
И вот, когда писал про свой каяк,
Про киевский волшебнейший Крещатик,
Приходит сообщение: «Прощайте!
Вы – идеал, что Вам в такой как я».
…..Нетбук – из рук, обида на века.
Ошеломленно выругался матом,
Скомкал и к черту выбросил кантату,
Пошел хлебнуть с ребятами пивка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315097
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Таїна вічності зорить із небосхилу, заглядаючи в розгублену душу, запрошує до подорожі. Від землі ж так далеко, а небо манить: “Піднімися у вись, таємниця за тропосферою, продерись вглиб сріблястих хмар мезосфери і відкриється “Шлях Чумацький” до нового життя”.
Недаремно ж колись цей шлях відбився зоряницею-сузір’ям на небі, сховавши в собі земні таємниці людського мандрування. Піднімаюся на висотний будинок, щиро зазираючи в піднебесся. А зорі, майнувши в далину, знову запрошують: “Відірвися від землі, злети у вишину. Тільки тоді всі хмари небесні розступляться і дозволять шугнути в безмежжя.” Притихла, стояла і мріяла, споглядаючи зоряний незвіданий Всесвіт. А поруч шелестів вітер. З висоти падав донизу , і притоптаний пізніми перехожими, прилягав пилом до землі. Наступну ж мить піднімався і знову шугав у простір вітровою завією. Вільний у своєму виборі злітав у різні боки, вибирав тільки йому відомий напрямок, хитаючи віття дерев. А, здавалось, то небеса заколихують землян до нічного спокою, шепочучи колискову: “Ш…шш..шу. ” Я спати не хотіла, бо рвалася до неба, до зірок, до таємниці вічності. Хотілося пірнути в непізнане, щоб відчути наяву всім своїм єством грань земного тяжіння і величі польоту до нескінченності недосяжного Всесвіту. Я знала це відчуття. Часто у снах злітала, широко розгорнувши руки, неначе крила. Відчувала, як з кожним розмахом рук набирала силу, що піднімала мене над землею. Сила та була в плечах і в серці, наснажена з кожним рухом і подихом, внутрішнім вогнем, що розгорявся ватрою, підносячи мене в небо. Злетівши над землею, стишувалась птахом і пливла у просторі і часі, споглядаючи з висоти луки і озера, міста і села. Особливо часто, ті шляхи-стежки, якими торувало моє дитинство. Інколи линула в майбутнє, яке завжди було несподіваним і незрозумілим. Дивно споглядати себе в ньому, ніби за чужиною. І я поверталася в минуле, де було до болю все знайоме. Ніжність таких зустрічей надовго залишалася у пам’яті уже поза сном. Стояла перед нічним небом і роздумувала. Як добре наодинці з собою і небом. Ні від кого не залежиш. Ти і небо… І як би не показувала, що ти є кращою, ніж насправді, небо знає тебе достеменно. Це і звільняє тебе від усіх соціальних ролей. Ти, щиро і просто чекаєш запрошення в політ. А чи злетиш, залежатиме знову ж від того, що прихопиш із собою. Душевну спокуту за прожите помилками життя? Чи досягнуте, будь-яким чином, багатство? Шкода ж залишати. І воно зрине довгим, як у комети, красивим хвостом…і не відпустить до злету, потягне донизу, притисне тим добром-багатством…і спалить. Душа повинна бути вільною, тоді стає вона невагомою і, злетівши у простір, підніме людину поза часом у вічний небесний політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295309
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 19.02.2012
Тихо плакала душа,
Біль, згортаючи у сльози.
Розпинали без ножа
Цього світу злі вельможі.
І чалапало дитя
Під покровом зла й образи,
А в дорогу ще й сміття
Підкидали для відрази.
Що ж лишалося душі?
Темінь сивої спокути?
Ні ! Звивалися вірші –
У рядочок з каламуті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298600
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 19.02.2012
Притули свою душу до неба,
Збережи власну зірку на нім.
Хто сказав, що любити не треба,
То ж бо вигадка, марево, дим?
Хто сказав, що для мрій не потрібно,
Зазирати у синю блакить.
І не бачити паморозь срібну,
І як небо вечірнє зорить.
Хто сказав, що світанки не сяють,
Не у вірності справжність свята...
Тоді ж як?! Коли щастя безкрає,
А в любові обидва крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315044
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2012
я - бабочка... мой век короток
и крылья приспустив, прильну к цветку,
и поцелуем жадно выпью сок нектара,
пусть силы даст вспорхнуть мне на заре,
коснуться неба синевы, поймать лучи
что солнце бросило ко мне, раздвинув тучи.
спущусь к лугам зелёных трав,
станцую сальсу с ветром своенравным,
а на закате, так за день устав,
послушав ручейка вечернюю октаву,
прилягу в тишине дубравы..
там эхом листьев шепоток,
я слышу...
- бери от лета всё, оно твоё по праву,
а звуки леса тише, тише...
и соглашусь
я - бабочка... мой век короток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314244
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
(Жені ЄВСЄЄВУ)
під
супровід
потріскування дров,
вогонь,
в мажорі звичнім,
співає
баритоном драматичним
щось про свою
палку́ любов,
журливо-романтичне…
чи не мені?..
годинник на стіні –
закоренілий реаліст
і логік,
літа кує…
за разом раз,
за разом раз –
все про своє…
як і завжди –
спішить кудись,
наку́льгує…
небесна акварель
на хутрі білої полярної лисиці
відображається
і міниться,
відсвічує,
в діапазоні барв
і півтонів
вібрує… виграє́…
життя! під хутром білим
спочиває.
надрі́мує…
життю
зати́шно спиться,
життю
красиво сниться…
я!
і Вселенної
субстанція,
ен-вимірні
площини і світи –
ти.
макро-
і мікро елементи –
і небо наше,
і земля:
цвітемо
ми,
а чи спимо –
всі
хором злагодженим,
кожен
у своєму темпоритмі,
вібруємо,
а отже –
звучимо…
читай:
живе́мо!
Найбільша цінність є –
життя.
Життя!
твоє, моє,
і Всесвіту...
як явище,
як поняття.
як рух і розвиток, як дія…
субстанції
узгоджена вібрація:
Альфа Кентавра
і Омега Оріона –
це ти – і я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314198
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Я город свой люблю не за престиж
Кичливый: Харьков – первая столица! –
Я забираюсь на веранды крыш
И вглядываюсь в улиц вереницы:
Сумской брусчатка помнит времена
Почтово-пассажирских дилижансов,
Хранит семенаристов имена
Бурсацкий спуск – свидетель реверансов.
Не торопясь, спускается к реке
Полтавский шлях. И мост над речкой Лопань
Застыл, как путник, шедший налегке
В почтительном поклоне не холопа,
Но мудреца – пред святостью земли,
Величием Успенского собора
И Благовещенского – истинной любви,
Их звона колокольного. И хора…
Сокольники, Померки, Лесопарк
И Саржинки неспешное теченье,
Сад Ботанический с великолепьем арок –
В судьбе моей, как некое знаменье.
Мой город суеты не признаёт –
Хранит старинных улиц сны и тайны.
Театр Шевченко сонный воздух пьёт
Из сквера на тенистой Театральной.
Струи зеркальной отражает гладь
Плиту ХАТОБа с площадью фонтанов.
И на влюблённых сходит благодать
Зажжённых кем-то по весне каштанов.
Их свечи полыхают на ветру,
Сумская – не Арбат и не Крещатик –
Здесь лип благоуханье поутру,
Как дикий мёд,
Его на вечность хватит!
Зелёных парков дышащий простор,
Артерии дорог и вены улиц,
И в пенье птиц немыслимый восторг –
Они в мой город по весне вернулись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313519
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012
. На тему "Еміграція"
Спливає час... так непомітно... Як в кіно
Мигочуть кадри чорно-білі і субтитри.
Міняються у пам'яті "давно"
На обнадійливі слова - "ще буде видно".
Та хто б заглянути зумів за горизонт,
Сказати, чи настане скоро літо?
Чи ти повернешся? Чи будемо разом?
Адже між нами відстань у пів світу.
У пів життя, де нарізно жили...
Пил пам'яті на серці осідає.
Мені б тебе спитатися "коли",
І не почути відповідь - "не знаю".
12.02.2012р. 8:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012
читая дневники на сайтах знакомств... ответ
Мужчина и женцина...тонкие нити...
случайностей - море, а случай один...
и Ева одна, и одна Нефертити...
девицам бы - принца...смешон Аладдин,
мусолящий лампу...пустую, без Джина...
и так раздражает возня Аладдина!...
построили стены - холодные камни...
положены балки и названы связями...
нескромными были, себя же и сглазили.
А сваха-весна будоражит инстинкты...
волшебники-мимы безгласо пророчат.
И вредина-шашель опоры не точит -
покуда не время... блажен тот, кто верит
в бессмертные чувства!.. спустя их попустит!
Хотя... у меня лишь причина для грусти...
Но сами решайте : грустить -не грустить.
Ищите, влюбляйтесь...и кайтесь до смерти.
Но только живите. И ... все-таки верьте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313224
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Пальчики мокрые, кожица в цыпках,
Варежка пестрая смята, промерзлая,
Горестный вздох на губах, не улыбка.
В синих глазах огорченье. По-взрослому...
Санки в сугробе торчат перевернуты,
Шарф развязался и шуба расхристана:
Зря торопилась из дому по зову ты,
Чтоб окунуться в предательства истину!
Вовка вихрастый из ближней квартиры
Выкликал бойко тебя из-за чая,
С горки катается с рыжею Ирой,
Вместе смеются. Не замечают...
Будет предателю все полной меркой!
Незачем слезы тратить напрасно.
Санки достал из сугроба Валерка.
Он уже взрослый. Он первоклассник!
2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312502
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012
Сколько их было, прекрасных чужих дорог,
Сколько дождей и пыли смешалось в грязь,
Сколько их, Боже, истоптанных пар сапог
Взглядов прощальных и вздохов "Не прижилась"...
Звоном ключей запирается теплый дом.
Очередной. Разменяный мной на тракт.
Боже, молюсь, беспризорница, об одном -
Я так живу, но позволь мне не сдохнуть так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308217
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 03.02.2012
Понимаешь , теряются все, умирают, уходят,
Вслед плюют – это ладно, я это смогу пережить.
Исчезают внезапно, в то место, где я не пригоден
И последние взгляды вонзаются в грудь, как ножи.
И тогда – хоть кричи о бесстыдности строгой природы,
Хоть глазей сквозь окно на огрызок каймы голубой...
Только ты не забудь… Обязательно перед уходом…
Попроси меня сдохнуть… Уйти по следам за тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310381
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 03.02.2012
А я так люблю свою затишну домівку, маленьку нірку…
Ми тут танцювали і кілька століть назад нам кричали «гірко».
У нас тут і перші крики, і перші кроки.
Ми двоє кохали, і днями ставали роки.
На нашій, в три кроки, кухні сміялись гості.
В екстазі плавився лід, червоніли борщі зі злості.
Потопи вмивали новенький блискучий кахель.
І вічно скрипіли двері в триклятій шафі.
Нам кілька століть назад тут кричали «гірко».
І двоє упертих в любові шукали мірку.
Нехай потихеньку у нас розрослись хороми –
незрима нірка назавжди у душах домом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310646
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 03.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
"Где тонко, там и рвется"
Иван Сергеевич Тургенев
***
И простить и понять - не трудно
Оправдалось бы то доверие,
Что растрачено безрассудно
На прощение лицемерия.
Рукоплещет толпа паяцу,
Гарантируя обострение.
Рвётся там, где должно порваться
Не от времени - от прозрения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309875
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
стою
на само́му краю́ –
на воді…
на водяній
тве́рді.
мну
у серці
віри
гірчичне зерно́,
воно
відділяє мене
од смерті…
з-за пагорба,
з-за соснового лісу
церковні дзвони
дзвонять–
вінчають когось?
чи хоро́нять?..
Різниця?
хіба у тому:
кому
і що зараз
сниться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309751
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
Восторженный, живой, тончайший слух
Приемлет всякий шорох, каждый шёпот:
Молву луча, пронзающего мглу,
Молчащий камень, муравьиный топот,
Молебен тишины, тумана всплеск
Во время литургии предрассветной...
Заманивают звуки в сладкий плен
Фантазий неоконченного лета.
Звон паутинок слышится вдали,
Мелодика их трепета волшебна.
Оркестры очарованной земли
Играют фугу утреннего неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308841
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 25.01.2012
"...За тайные знания - истинной магией слов..."
Поэты уходят в пространство написанных строк,
Уходят в пробелы, уходят за грань многоточий.
Обрёкший на рифму себя - навсегда одинок,
Но ты ещё можешь возмездия время отсрочить.
А жизнь обязательно спросит: почём письмена?
И сколько ночей было вложено в эти записки?
И чьи зашифрованы в тайных стихах имена?
И времени сколько стихи отбирают у близких?
Ты будешь платить по счетам за свою нелюбовь,
За поиски истины, смысла, за магию слова -
Бессонницей, болью, ночным откровеньем, собой...
Поэты уходят, но боль повторяется снова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308592
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
* * *
Я в жёлтой комнате, где мне диктует бра
Интимные загадочные строчки.
Лист в запятых пока что.
А до точки –
Как прорезь: от рассвета до утра.
Руке послушен чуткий карандаш,
Строка любая на сердечном сломе,
Заря на всплеске.
И ни звука в доме.
Молчит квартира, онемел этаж.
Но первый луч намеряли часы,
И звуки утра тишину взорвали.
Листок мой сердцем взвесили весы
И новую строфу надиктовали…
Пройдясь по гулким коридорам вен
(Не зря душой плутал по полуночью),
Я вместо точки… ставлю многоточье
Как недомолвку точности взамен.
20 января 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307974
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
Почнемо кавою ранок?!
Та скільки того життя.
Розтратили на обмани,
пориви і каяття
уже немало усмішок,
обіймів, солодких слів.
І дотиків вічно ніжних, без дозволу уві сні.
З минулим, уже, до речі, зі збитими коліньми,
не буде відчутним вечір
з життя однієї зими.
Зате снігопад бальзамом
затягне на певний час,
можливо, оті обмани, пориви і каяття.
Почнемо кавою ранок?!
Ну, скільки тієї зими!
Незмінно прийде світанок…
А в ньому уже не ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307067
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012
Надихнула мене на написання віршу почута мною
по телевізору мелодія "Краплі запізнілого дощу"
композитора Романа Коляди.
В пам'ять про мелодію та композитора, я
залишила для віршу цю назву...
Випав дощ.
Взимку.
Попри закони,
Із бездонного синього неба
Краплі падали прямо на тебе,
Цілували,
Котились за комір.
Як могло таке статись зимою?
В час,
Коли крижані заметілі
Випускають метелики білі,
І душа оповита журбою?
Коли сковане холодом серце,
І життя
Затискає в лещАта,
Ніжні,
Лагідні краплі-малята
Зігрівають.
Як сталося все це?
Почуття,
Що намріяні снами,
Що у долі
Намолені слізно,
Наче дощ -
Той, що випав запізно,
Кожну краплю
Ти ловиш губами.
13. 01. 2012р. 13:30
Виконавець: Роман Коляда - фортепіано
Мелодія - "Краплі запізнілого дощу"́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
День двадцять шостий. Вітер. Листопад.
Холодним снігом почуття не стерті:
Горять мільйони пам’ятних лампад
За зниклими в голодній круговерті…
Молімося - тепер вони святі.
Вшануймо їхню пам’ять нині, друже.
Розіпнуті на сталінськім хресті -
Не відболять у віковічній стужі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296385
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 13.01.2012
Между нами века и веси
Мы - незримая пыль созвездий
Неизбежно, непостижимо -
Как ещё до сих пор
мы живы?
Между нами моря и горы,
пересуды и разговоры...
Но не спетая наша песня
Где-то там, в облаках, воскреснет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305895
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
(епіграф - Любові храм усюди, поки в душах... Бережіть його.)
В маленькій тісній квартирі просторо, немов у Храмі.
Торкнутись могли б і Неба, якби не віконні рами.
Босоніж блискучим паркетом – до кухні кумедні тури,
там вранці – Львівська кав’ярня, в традиціях кращих культури,
удень запах Кримського Сонця, із динями і нектарином,
а ввечері – Луцька тратторія, просякнута розмарином.
А потім - назад у спальню (вона б розказала багато…).
І знову (без телевізора!) розмови, газети,… свято.
І вся ця шалена розкіш квартирки у передмісті
зростала, неслась, крутилась, неначе у благовісті!
Та якось ураз спинилась – і згіркло у каві Небо.
І золото розтопилось у звадах, кому що треба.
У душах стало затемно, на вікнах блиснули грати.
І львівську пусту кав’ярню не варто було тримати.
- Яка чудова квартирка! А скільки за неї хочете?
- Ви знаєте, небагато. Любові Вам напророчити.
Любові, яку ми втратили.
* Тратторія - в Італії заклад громадського харчування з сімейною затишною атмосферою, де подають готові страви. Відзначаються простотою в обслуговуванні та обстановці.
** Благовіст - дзвін перед початком церковної служби.
*** Звада - незгода, ворожнеча, сварка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305197
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Бессознательностью осознанного
не спеши подрывать мосты
Снова утро по каплям роздано,
и закат на холсте застыл
Солнце тычется к ночи мордочкой
в молодой туман над рекой
И художник, присев на корточки,
ждёт.
Он помнит тебя другой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304980
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Лиха беда - начало...
Так говорят.
Вот "завтра" и настало...
Зимы наряд
растаял. Крышам голо,
им в милость - снег.
На серебро не смолот
покров... Как грех,
оставлен неприкрытым
разбег дорог.
Метелями не свитый
мой мир продрог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303864
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
История вершилась грандиозно,
Кровь запекалась на святых устах…
Нелепо и совсем не грациозно
Сменялись часовые на постах…
Анкеты изучали скрупулёзно
И объявляли войны трём перстам,
Хрипели лагеря туберкулёзно,
Разбрасывая кости по верстам…
Не все проверки вынесли на прочность,
Стремясь за журавлями в облаках…
Поверившим в зачатия порочность
Казалось, что судьба у них в руках…
Наверное, раскаяться не поздно
И можно на́чать с чистого листа,
Но до сих пор распятые на звёздах
Безжалостны к распятым на крестах…
декабрь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302844
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Ночью безмолвной снимаешь
поклажу усталости,
И незамеченной тенью
скользя по излучине,
Бродишь сомнамбулой
призрачной линией радости,
На берегах моих снов
оставляя все лучшее.
Ночью себя ты мне даришь
всецело, до капельки.
Я растворяюсь в тебе, и
плыву по течению.
В небе для нас зажигаю
цветные галактики,
И восхищаюсь при этом
двойному свечению.
Ты исчезаешь наутро
туманами синими.
В жизнь исчезаешь, в заботы,
работу и прочее...
Кто же те маги, что вместе
связав наши линии,
Ночи твои в безмятежный
мой сон напророчили?
20-23.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301843
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
***
мы заложники... так бывает...
кто-то помнит, а кто-то знает,
что по миру нас ветер носит
для того, чтобы где-то бросить.
Мы заложники...
Кто?
Откуда?
Верим Вечности.
Жаждем чуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301400
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
А утром выпал чистый снег,
Прикрыв все улицы пустые,
На ветках серебрился иней,
И был прозрачен на просвет.
Вдруг стала чистою душа,
Как после исповеди Богу,
И снег все сыпал на дорогу
Безмолвно, тихо, не спеша.
А люди, сонные с утра,
Вновь торопились на работу,
Предновогодние заботы
Неся с собою со двора.
И только непорочный снег,
Веленью Божьему послушный,
Кружился над людьми воздушно,
Неслышно засыпая след.
20.12.2011г. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301265
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2011
Як я люблю усіх Твоїх дівчат!
Як я люблю усіх Твоїх жінок!
І кожне слово у Твоїх віршах -
Політ душі... Політ Твоїх думок...
Як я люблю ці дивні вечори,
Де все п'янке - на смак, на звук, на дотик.
Як я люблю!.. Ти тільки говори...
Ми знову поруч -
погляд, подив, подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300389
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Туман розвісив за вікном
Свої картини,
Розлив досвітнє молоко
Все до краплини.
Заполонив мене усю,
Моє все тіло.
Чекала я тебе у снах,
Я так хотіла...
Відчути подих на щоці,
І тихий шепіт.
Прийди з туманом разом цим,
Відчуй мій трепет.
Я розповім про снігопад,
Що скоро буде,
Хоч хмурий грудень за вікном
З лицем приблуди
Лишає сльози на душі,
І бруд на рамі...
Чомусь так хочеться мені
Тебе губами
Торкнутися хоча би раз
Палким цілунком...
Туман у скроні проникав
І стукав лунко.
16.12.2011р. 12:15
(попытка перевода)
Туман развесил за окном
Свои полотна,
Разлил с рассветом молоко
Весьма охотно.
Заполонил меня кругом,
Все мысли, тело,
А я ждала тебя во снах,
Я так хотела...
Испить твой выдох на губах,
Слова хмельные.
Приди скорей с туманом тем
В мечты цветные.
Я расскажу, что снегопад -
Он все же будет,
Хотя сейчас скулит декабрь
С лицом приблуды.
Роняет слезы за окном,
И грязь на раме...
А мне так хочется к тебе
Припасть губами.
Коснуться бы еще хоть раз
Тебя, мой милый...
Туман в висках моих стучал
С огромной силой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Чма́каючи жуйками пророцтв
проїдаєм цивілізаційні зуби.
Втрата цно́ти в рейтингах діво́цтв
лиш накачує тугоґумові груди.
Ляжем спати пр́одані зранн́я
НЕнарод, НЕвлада, НЕсім"я...
НЕлелека не несе до хати
НЕмовля...Якщо не пам"ятати:
хто нам Біг!
І де поріг?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221203
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 16.12.2011
В давно погасших фонарях,
В почтовых ящиках без дверок
И в старых, кинутых дворах,
И на поблекших грязных стенах...
По мостовым где эхо спит,
Где уж давно не ходят люди,
Где лист к окшечку прилип,
И солнце никого не будит...
Там словно в стареньком кино
Без цвета, шораха и звука
Мне ясно видится оно,
Лицо потерянного друга...
Что в детстве рядом был всегда.
И словно братом мне считался...
Его улыбка и глаза...,
В которых мир весь отражался...
Прошли года, седин полно,
Давно застроена округа...
Но неизменно лишь оно –
Лицо потерянного друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265430
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 15.12.2011
А ніч така ж темна, як завжди! Та зорі бринять сльозами.
У грудях болить від правди. До неба торкнутись руками!
Так прагнула …. І - схаменулась. Розправити крила не можу.
Горіти хотіла – запнулась. А тліти у небі не гоже.
А ніч – ясна, як ніколи! Та зорі сумують в небі.
Душа переповнена болем, та їй, мабуть, того і треба.
Так прагнула в небо злетіти! Розправити крила не може.
Боялась між зір зітліти. А тліти у небі не гоже.
А ніч – така дивовижна! І зорі палають в небі!
Душа догорає у Вічність. Вона там горить за тебе!
Так прагнула неба торкнутись. В його глибині горіти!
Наважилась – і спалахнула! Любов’ю не можна тліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289315
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 15.12.2011
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він. А небом була вона:
він був легкий, а вона була ніби вічна.
В кожного з них була своя глибина.
Сонце для нього – просто небесне тіло;
а почуття – або є, або їх нема
- їй же весною воно навіть душу гріло…
Правда, якщо почуття не душила зима.
В нього душа, як і в неї, була прозора,
тільки неслася в свою височінь вона.
Вона була небом, а він розважався з морем…
І їх пожаліла і розвела весна.
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він, а небом була вона…
Він полетів – і якось поникли квіти.
Зорями в небі чомусь посміхнулась весна…
2003-2007 рр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299096
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про крила.
Я думала що Ти перегориш,
Щоб ця Жар-Птиця знову полетіла.
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про втечу,
Коли ночами - все-таки - не спиш
І думаєш про далечінь лелечу.
Я так багато думала про нас,
Про полум'я, слова, кохання, вчинки.
...Тебе читач у обране додасть
І з мого серця вогняні жаринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300091
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011
Хорош девиз: «Искусство в массы!»
Пусть не всегда он был таков,
Зато ценились прибамбасы
На протяжении веков…
Поныне в моде выкрутасы
У молодых и стариков...
И собирают мастер-классы
Большие массы простаков…
Но, чтоб не корчились гримасы
От незатейливых стихов,
Нужна критическая масса
Весьма отчаянных грехов…
декабрь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298836
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
***
Я знаю: где-то есть гончарный круг,
С которого горшки уносят в обжиг,
Но кто-то должен, непременно должен
Мять эту глину доброй силой рук.
***
Безрадостность моей земли
Дана мне. Но не в наказанье -
Лучом безмолвного страданья
В огромном зареве любви.
***
Я не умею лгать
самой себе.
И в этом, может, главная причина
Всех моих бед.
И правдой беспричинной
Себе самой я причиняю вред.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298764
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2011
на метелика білого,
невагомокрилого
і майже безтілого –
чоботом…
задля чого?
…як дитина –
в куче́риках,
янгольсько мила,
поті́шна,
розтуливши
старанного ротика –
так безгрішно!
неспішно
і невміло
одриває
метелику крила…
тепер не втече,
не покине.
рада
дитина…
…далі
покрутить
у пальчиках тіло –
несподівано
комаши́не,
та й кине…
бо для чого ж воно
дитині таке –
безкриле...
бридке
хочеш
метелика
зберегти?
відпусти…
будеш
про нього
згадувати
беззоряними ночами…
навіть речами
власними,
не володіємо до кінця,
бо й вони
належать не нам,
а підвладні законам
речови́нного світу…
а душі й серця?
єдине,
що справді
належить людині
у земному житті –
не результати навіть,
а сам лиш процес
спонтанної Творчос-ті…
у труді і в любові;
і почуття:
істинні,
не нав`язані,
не набуті,
а власні
СВОЇ по суті.
такі
справжнього
щастя
людського
психологічні
основи...
а одержимість…
тільки
за власної волі
кожен із нас
належить,
чи не належить –
Богу…
і твої балачки
про відсотки
взаємної
приналежності -
тут
взагалі ні до чого…
і останнє:
любов
Чоловіка і Жінки,
КОХАННЯ –
закони його природи
доступно прості:
усього лиш -
свобода
Двох Особистостей
у безкінечній
взаємній
Співтворчості
отаке
від народження
Богом на́дане
кожному з нас
право
а решта все –
від лукавого
07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298421
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2011
Усыпан парк слетающею ржавью
с листвою молодость теряющих дерев.
Стволы - морщины лиц увядших дев -
пейзаж наполнили глубокою печалью...
И вовлекаясь в перемены круговерть,
в ветвях беспомощных ворчит, как старец, ветер,
так скор и неотступен мрачный вечер,
но так лирична под ногами медь...
Вошедший в парк с дорожек непременно
спешит сойти и в ворохи листвы
попасть, рябины грозди собирать в намиста.
Нет вечного - всё в этом мире тленно,
нет праздника без сожаления канвы
о том, что всё проходит слишком быстро...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298162
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Ніч і я. Місто зморене спить.
Грають марно у келиху чари.
Стелять постіль для місяця хмари -
Незабутня, зворушлива мить.
Підбивають перини пухкі,
Потакають його забаганкам.
Звабно сяє зірниця-коханка,
Мерехтлива, в сорочці легкій.
Із задуми не виберусь я,
В ніч дивлюсь зі свого підвіконня.
Не женуть мої чари безсоння,
Б`ється пульс: ні-чи-я, ні-чи-я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298081
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Любовь, это когда…
... начиная с воскресенья ты ждёшь субботы, чтобы увидеться с ней
... на последние деньги покупаешь цветы
... лежишь, уткнувшись в ямку на её шее и радуешься удушью
... она понимает твои шутки
... в поезде, глядя в окно, ты думаешь о ней
... подаёшь плащ и хочешь при этом обнять
... не можешь сам смотреть интересный фильм
... она уезжает, а ты крестишь её незаметно на дорогу
... не знаешь где она и просто бежишь на улицы искать
... думаешь, что лучше уже не будет и мысленно соглашаешься сейчас умереть
... едешь целый день автобусом глухими дорогами, чтобы поговорить полчаса
... одновременно с ней вдруг произносишь то же слово.
... она начинает напевать мелодию, которую ты слышал в своей голове в этот миг
... она уже спит, а ты ещё нет, и не убираешь затёкшую руку из-под её головы
... хочешь от неё ребёнка и боишься даже представить себе это - так сжимает горло от счастья
... если бы вдруг исчезли все женщины вокруг - тебя бы это абсолютно не волновало
... любишь всех женщин вокруг только потому, что и любимая - женщина
... ты готов расстаться, только бы не видеть, даже мелкого изъяна в ней
... ты готов терпеть любые капризы лишь бы она была с тобой
... ты боишься будущего, если там не будет её.
... ты с удовольствием носишь её домашние тапочки
... с восхищением наблюдаешь, как она отстаивает копеечную сдачу в магазине
... она расчёсывает волосы вашей дочери.
... твоё прошлое, настоящее и будущее рядом с тобой – это она.
... она прекраснее цветов, которые ты ей даришь.
... она пахнет молоком и орешками.
... вы с ней «умираете от смеха», услышав анекдот, который больше никто не понимает
... у тебя и у неё становится меньше друзей, а вы этого не замечаете
... жалеешь, что она не настолько маленькая, чтоб носить её с собой в кармане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84598
дата надходження 18.07.2008
дата закладки 05.12.2011
На стихотворение Валерия Ткаченко
Город пропал, остались лишь только кварталы,
Город пропал, остались одни перекрестки,
Город пропал, а люди не замечали,
Нет декораций, остались одни лишь подмостки.
Древние улочки так беспощадно изрыты,
Земские здания топчет сапог генеральский,
Люди не видели, люди молчали как рыбы,
Начисто тратя по очередям свои страсти.
пр-в:
Может кому-то удастся куда-то попасть,
Не забывайте, что кто-то при этом упал,
Не забывайте при этом, что гаснет тропа,
Не забывайте при этом, что город пропал.
Утром пройдёшься - чего-то опять не хватает,
Все исчезает с эффектом шагреневой кожи,
Завтра опять будет хуже - это мы знаем,
Лучше, чем завтра, живется сегодня нам все же.
Всюду мелькает творенье Дали, где б я ни был,
“Рынок рабов с пропадающим бюстом Вольтера”,
Так разлагается лик уходящего неба,
Так исчезает наутро ночная химера.
пр-в:
Может кому-то удастся куда-то попасть,
Не забывайте, что кто-то при этом упал,
Не забывайте при этом, что гаснет тропа,
Не забывайте при этом, что город пропал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275329
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 05.12.2011
Надо мною небо, подо мной песок.
Здесь давно я не был – старый адресок.
Волны пляж прибрали, и дожди в июле.
То, что не давали, мне сейчас вернули.
Разбросало нас, наш десятый класс
Вот-те раз...
Семьдесят седьмой, год наш золотой
Боже мой...
Бухта "Узкая", Черноморское
Всё живёт...
Может грустная, вышла песенка
Но пройдёт...
Встреча одноклассников, двадцать лет прошло.
Прячем мы в запасниках то, что не смешно...
И на память фото - щёлк, чтоб не забывать.
Вот бы, встретиться ещё, лет так через пять?
Разбросало нас, наш десятый класс
Вот-те раз...
Семьдесят седьмой, век наш золотой
Боже мой...
Бухта "Узкая", Черноморское
Всё живёт...
Может песенка, не сложилась та -
Кто поймёт?
19.07.97
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276633
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 05.12.2011
- «Прости, украинский мудрец»*,
Тебя честят и в хвост, и в гриву:
Склепал кузнец подкову криво,
И счастью вдруг пришёл конец.
Мудрец смеётся:
- Цоб-цобэ…
Не кован вол, но бездорожьем
Пройдет успешно. Не стреножить
Того, кто соль везет тебе.
Но всем невеждам и "неверам"
Её отсыпать - нету меры!
*«Прости, украинский мудрец...» ИЗ ПИСЬМА К РОДЗЯНКЕ, А.С. Пушкин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191089
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 05.12.2011
Что может быть более удивительным, чем текст, который вдруг начинает звучать? Да ещё в исполнении Саши Шхалахова! http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=2921 Партия гитары - Александр Войтко, лауреат фестиваля "Червона Рута".
Не жмут башмаки, и фонтанчики пыли
За мной по дороге задорно взлетают.
Насвистывай песенку, странник мой милый,
Тебе подпевать я негромко пытаюсь.
Махая руками в невиданном танце,
Смеёмся с тобою мы попеременно…
Вы все прегрешенья простите нам, братцы,
Пусть дружба с любовью идут неизменно.
На нитку дороги мы жемчуг местечек
Нанижем, по свету с тобою гуляя,
Из трав луговых ты сплетешь мне колечки
На все десять пальцев – я их подставляю.
Искристые капли росы на рассвете
Рассыплю вокруг я крестильным обрядом -
Благословляю любовью на верность
Для этой дороги, в которой ты рядом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223439
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 05.12.2011
Плач!
плач...
бо й небо
всевишнє
плаче…
може побачиш
як роздирає
липку́ павути́ну,
щоб
на хвилину
єдину
продертися
крізь вузла́сте
плетиво
внутрішніх ґрат –
людина
жива
слова, слова…
кожен сам собі –
судія і кат:
жодного кроку
назад
ні!
Бога
усеблаго́го -
наві́дмаш
словом і нагаєм...
навзає́м:
віч-ні
блукаль-ці
приза́хідні
промені
поламали
пальці
тендітні
об невмоли́мо тверде́
лобове скло!
не було:
ні початку,
і ні кінця…
«я» і «я»!
і ніяких – «Ми…»
навідмаш –
з тобою
обоє…
«…зро́блю
ваші серця
травою,
а все,
що любите –
вівця-ми…»*
(* із "Останнього єдинорога" Пітера Бігла)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297709
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Сьогодні третій день зими і що? І з ким ти загуляла?
Під ким вкладаєш килими? Кого накрила покривалом?
Лишила голими ліси, а з іншим розділяєш ліжко.
Прийди до мене, саме час! Я за тобою скучив трішки...
Я не дождав твоїх обійм, жалючих поцілунків в вуха.
Чи то удень, чи то вночі, нехай приплине завірюха!
Нехай закутає у шовк дороги, що блукають містом.
Я вийду босим, або ні! Я роздягнусь і вийду… чистим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297544
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Я потерял врага, вчера его не стало.
Он в целом был подлец, хотя никак о тех...
В работе – просто ас, каких, по сути – мало.
За первенство – дрались, он хаял мой успех...
Мой враг попал под нож. Нелепо, бытовуха.
Казалось бы гора, или обуза – с плеч!
Я потерял врага, а кажется, что друга.
Хотя не я, а кто-то в него вонзил мой меч.
Бессонной будет ночь, как горько от потери!
Мне стало жаль его, не ясно почему.
И раньше бы не стал, а вот сегодня – верю:
Я планку поднимал – благодаря ему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296929
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 01.12.2011
"Яблоки падали вместе с дождем
осенью этой.
Время хандрило давно октябрем,
кажется с лета."
Виктория Полякова
***
Яблоки падали вместе с дождём -
Осень, как осень.
Если сегодня мы снова вдвоём,
Кто кого бросил
Разве имеет значение? - Ночь
плакала с нами,
Яблоки падали, падал дождь
Воспоминаний...
А на веранде яблочный джем
В миске томился...
Плачущий сердцем чист и блажен -
Мир возродился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296874
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2011
я бачила,
як ти падав
із неба:
не променем –
обігріти,
не каменем –
догоріти,
не дощем –
воскресити,
і не росою
у смарагдові
пахощі трав...
ніби, попелом –
граційно витаючи,
осідав
я бачила,
як ти сходив
із неба:
Янголом
осяя́нним,
Принцом
у білих стро́ях,
Лицарем
сподіва́ним,
античним
Героєм,
Чоловіком
коханим…
гостем!
просто
людиною…
перехожим
стороннім
просто…
схо́дина
за сходи́ною –
незупи́нно
ворогом!..
затуляю долонями очі –
мороком!..
переддо́світним
мороком
ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296450
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Степ і стежка в село. Село
Сиве-сиве старе-старе
Хилить долу своє чоло,
І хатами, хатами мре.
Сум сумує. Мовчить народ.
Сумнів суне сумління. Смерть.
Голод порає тут город.
І живими лишає чверть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296082
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2011
К твоим ногам свой стихотворный дар
Бросаю я без жалости и грусти
И если б мы не встретились тогда,
Я в полной мере не владела бы искусством
Воспеть любовь. Бог милостив ко мне,
Тебя – неисчерпаемый источник,
Мне предоставив и на глубине
Сокрыв как жемчуг строфы, строки, строчки.
Пойдем со мной. Она не глубока –
Пугающая чернотою Лета.
Я знаю брод и пусть моя рука
Твоей не выпустит. Кораблик из сонета
Надежнее, чем Хроноса тиски.
Но лишь с тобой возможна переправа.
И счастье целовать твои виски
Мне в сотни раз желаннее чем слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76695
дата надходження 30.05.2008
дата закладки 26.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2011
У вінку трояндовім, босоніж
Я до тебе, милий мій, прийду -
Подарую серце у короні,
Відверну розлуку і біду.
А коли з`єднаються долоні,
Гупатиме серце перший раз -
Лиш тоді відчуєш крізь безсоння:
Цілий Всесвіт – створений для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264009
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 25.11.2011
Почуття - не кіно, мої сльози - не гра,
просто інколи міряю маски...
Видно, правду тобі розказати пора,
що живу я - далеко не в казці.
Проглядаю листи, що писав ти мені
І не знаю: де ставити крапку?
Бачу сни кольорові, у них ми - одні...
Прокидаюся - знову спочатку.
Я молю: пригорни, відвертаючи біль,
І прости за слова недоречні!
Озовися!Достатньо уже божевіль -
Досить гратися в ролі сердечні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268225
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 25.11.2011
у вітри́нах
дорогих магазинів
на вулицях
і проспектах
великих міст,
стоять відверто
на повний зріст,
у позах закли́чних,
у розмаїтих
вогнях електричних,
модно вбрані
символи часу
нашого –
безголові
манекени
пласт-ма́сові.
трудяться
за лаштунками
тоно́ваними
у сутінках несвідомих
заплі́чних справ трударі:
ідуть «на ви» --
обтинають нам
голо-ви...
ляльки́ безголові –
ми
не спохопимося
з відразою
якогось разу
у гонитві
за блиском
стра́зовим
і не згадаємо,
як до початку Ери
пласт-масової юрми –
були колись
сотво́реними
подібними Богу
людьми….
мо́вчки доводя́ть
тоно́вані ляльково́ди,
що без голі́в
престижно…
бо така вона –
сама остання мода…
і нам безголов`я
ніби-то дуже ли́чить…
пласт-масові
голови наші,
як порожні глеки,
поблискують
недалеко
на окремій полиці –
красиво і зручно:
потве́рджуємо
привабливі
переваги
волосся
і поглядів штучних.
…а в парках і скверах
великих міст,
на тлі дубів
кремезних
і тендітних
беріз,
як
непохитні мури,
стоять суворі
гранітні фігури…
прагнуть поглядами
скам`янілими
людської жертви –
будьте готові!
пласт-масові,
безголові,
за наказом
тоно́ваним –
добровільно
ме́рти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295770
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Как Новый год - так попандос.
- Тук-тук!
- Кто там?
- Я Дед Мороз!
И понеслось… Давай пляши,
В мешке подарки отыщи.
Влезай на старый табурет,
Всего за пригоршню конфет
Читай стихи.
- Мороз, ну право,
Кто дал тебе такое право
Так измываться над дитём?
Права ребёнка не при чём?..
Давай хоть в этот Новый год
Не будем веселить народ.
Когда пробьёт двенадцать «Бам!»,
Ты забегай, Мороз, и к нам.
Поговорим о том, о сём,
По пепси-коле навернём.
Как два реальных пацана,
Махнём тарелку холодца.
Накинем сверху бутерброд.
Но только в этот Новый год,
И не проси, за пять конфет
Не влезу я на табурет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295666
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
..."Носится, как дурень с писаной торбой!.." - тоже мне, лирики. - "Как дурень..." и дура сможет! И не обязательно с писаной, может и с чистенькой. У дуры-то руки, поди, оттуда растут?..
А откуда вы подумали? - Не, ну что вы, - оттуда ноги! Руки чуть повыше. И, это : одна левей, другая правей. Ноги что? - Они вместе растут. Это уж потом как получится. У кого на что фантазии хватит...
У меня бурная?! - Та Боже упаси. Я ж скромница, каких свет не видел!
Что вы говорите? Пять раз замужем была? - Так я ж честная!!! Чуть что - сразу замуж!
А мужик что? - Женится и давай сразу права качать, руки за спину заламывать.
- Отпусти, - больно, - говорю!
А он шутит всё : "Так ты ж сама утверждаешь, что они у тебя оттуда растут."
- Не, - отвечаю ему, - это ты мне их хочешь туда засунуть...
Отпустил, гад. А сам рад-радёхонек! Приблизил, однако.
Увидел опять с ручкой и с блокнотом в руках - побагровел весь - сердится, значит.
- А ты посуду помыла? А полы? - Тоже помыла... И ковры вытрусила?! И что, больше никакой работы по дому нету?.. Ты б хоть со стола убрала, что ли, срач такой - уже ступить негде! ("А нечего по столу ходить!"- думаю...) Трусы бы свои с верёвки сняла. ("Ты бы свои повесил? Боишься, что рядом с моими не поместятся? Так я подвину...") Глянь, у тебя цветы аж со вчерашнего дня не политы! Вон деревце засохло совсем... Что это? Подставка под цветы,- говоришь? Ну ладно, подставка, так подставка. Её можешь не поливать. А то ОНА ещё колоситься начнёт...
Вот так всегда. Чуть что не так - и давай глазами молнии метать и опять права качать : то чаю ему подай, то компьютер освободи. Совсем распоясался. А всё почему? Потому, что глава семьи. По рангу положено!
Кем положено? Зачем положено?.. Ну, положили - так заберите. Хватит мне уже... добро чужое хранить!
Хотела вечером стихи свои ему почитать лирические. Свечи зажгла, платье вечернее надела... Так он лицо кирпичом делает, уши руками закрывает, - и как только в таком положении умудряется пальцами на нужные кнопки на пульте попасть, чтоб телевизор погромче сделать? - А то слышно плохо. - говорит. А я ж стою напротив ящика этого - сигнал не доходит! - Ты б не могла, - говорит, - подвинуться немного...
Вежливый такой...
_ Спасибо, мне бабочкой чуть в глаз не попал - моль он ловит! О, а теперь бабочке в глаз. Попал! Всё бабочке... Бабочке - всё, мне-то что? Опять ничего? Внимание?!- Та кому оно надо, такое внимание?..
Слава Богу, кума позвонила, разрядила обстановку, иначе скандала бы не миновать...
- Чё, говоришь у тебя не включается? Телевизор? Пульт не работает? А у тебя там перед экраном никто не стоит? Не стоит, нет? Плохо.
Слышь, кума, так может батарейки сели? Лучше б сели? У того, кто даже перед телевизором постоять не может? Да, лучше б у него сели!..
И компьютер не включается? Слышь, а у тебя вообще электричество в доме есть? Точно есть? Проверяла... Даа, лучше б электрик был, согласна. С ним и электричества не надо, - так за день наэлектризуется, что к вечеру сам, как лампочка Ильича... Так и сияет! Особенно, если селёдочки купить, картошечки нажарить... Ага, а утром кофе в постель... Кто - кому? Мне?! Та ты шо, я ж так рано не встаю. У меня дети. Спят до обеда...
Подожди, так что там у тебя с компьютером? Я тебя сейчас проконсультирую по телефону. Ага, как рентген! А после - выходи на кухню, мне молоко вскипятить надо, хоть поговорить будет с кем. А то в этой коммуналке никуда не денешься от тех, кого слушать уже сил нет! - Всё декламируют и декламируют, и память же не отшибёт! Все новости перескажут и рекламу, главное, - до последнего словечка, как будто им за это платят! Ага.
Ладно, давай про компьютер твой, а то я отвлеклась...
Фамилию говорить пробовала? Та шучу я, шучу!
Что, не знаешь куда? А, не знаешь какую? А ты все оптом, может дешевле получится... А счёт давно пополняла? Не помнишь?! Да ты что?!
Кума, а пароль ввела? И что, пишет, что все разы неправильно? Тогда понятно. Там ведь, если несколько раз неправильно введёшь, то потом можно будет только через сутки...
Не, кума, через суд - то другое...
Ага, от трёх до пяти!..
А ты сколько раз ввела? Тоже не помнишь? Кума, память тренировать надо. Ты пароль свой выучи обязательно! В этот храм чтобы попасть, надо запомнить его раз и навсегда. Да, как Отче наш. И, главное, не переврать. Нет, рвать ничего не надо! Ты что, на ночь компот с косточками пила? Слышать плохо стала...
Что у тебя кот делает? Лапой в унитаз макает? - Может, он туда кольцо обронил? Какое, какое - обручальное! Откуда у кота кольцо? А фиг его знает, может, не подошло кому... А ты про какого кота?!..
Слышишь, а он лапу облизывает? Каждый раз? - Так он пить, наверное, хочет, я ж его сегодня селёдкой угощала... Ты б налила ему. В блюдечко. Из блюдечка не пьёт? Так в рюмку налей, не со стакана же ему пить, в самом-то деле. Ага, кот же всё-таки, а не козёл!
Как я тебя понимаю!..
Ладно, всё, кума, спи. Спокойной ночи! Молоко кипятить? Та шо ему станется за ночь, в холодильнике. Спи, не переживай. Я не переживаю и ты не переживай, - творога наделаю...
Увидимся завтра. На одноклассниках!
А после - приходи ко мне, чайку попьём, договорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165091
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 23.11.2011
"Я живу в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Мне уютно в его меланхолии дней..."
Виктория Полякова
*** (Вике)
Ты живёшь в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Акварельное небо размыло тоской горизонт -
Это осень уходит, нарушив торжественность скверов,
Небо плачет дождём на продрогший линялый газон.
Ты уже по утрам не торопишься выйти наружу
Из уютного дома в застёгнутый наглухо мир -
Город болен теперь, он всегда в это время простужен,
Не спасает его и тебя дорогой кашемир.
Из вчерашних звонков, из былого пьянящего плена
Есть дорога одна, но она холодна, как металл.
Засыпает земля - зимний сон, говорят, к переменам...
Ты живёшь ноябрём, он и сам безнадёжно устал.
Льёт за шиворот дождь одиноким озябшим прохожим,
Ты глядишь из окна как туманится серая даль.
Ты живёшь по законам земным, а природа - по Божьим,
И на склонах предгорий уже расцветает миндаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295382
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
П’ятниця. Одеса. Листопад вирує!
Сонце запускає промінь крізь фіранку...
Вітер по дорозі листячком шурує,
Розбавляє тишу золотого ранку.
П’ятниця. Одеса. За вікном бабуся,
Тягне за собою вицвівшу валізу.
Вишукана квітка, в моднім капелюсі...
Йде, не помічає дивно стриптизу.
Листопад безжально роздягає клени,
Скручені одежі – розкидає долі.
Вже й не натякають, що були зелені.
Бо тепер – відверті, безсоромно-голі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295056
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
пісня: Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Пролітає, землю привічає
Чистий різдвяний сніжок.
Випливає, зіроньку стрічає
Місяць в небі, золотий ріжок.
Тишком-нишком до кімнатки
Залітає янголятко
І збирає щирі молитви.
У посріблене горнятко
Сипле зібрані зернятка.
Щоб Господь дитя благословив.
Засинає, в кулачку стискає
Пряничок усміхнене маля.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293492
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
И что с того, что в жизни всё не так,
Что не сложилось всё, как ожидалось,
Но видеть столько лет из акта в акт
В глазах твоих то свет любви, то жалость,
куда важней!.. Ведь ценишь ты меня
И каждый день мой полнится тобою.
Случится так - на линии огня
душа твоя - своей душой прикрою.
Пускай пленит других твоя игра,
Я радуюсь возвышенному чувству.
Звенит второй звонок. И мне пора -
Ведь я суфлёр. И я люблю искусство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293235
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Она любила считать до ста. Очень тихо, чтобы не сбиться
Чтобы не слышала цифры душа, и не отражались лица.
Она смотрела в окно и порой рисовала звезды:
Очень тщательно, зная, что это – чужие солнца.
Ее сторонились соседи, но всегда провожали взглядом,
Ее тень немного сутулилась, но была неизменно рядом.
Ее не боялись птицы, в ее ладонях прятался ветер,
В глазах отражались мечты, в будущем прятались встречи.
Ей было чуть-чуть одиноко, но она не теряла веры,
Зима сменялась весной, а месяц последний – первым.
Однажды шел дождь, наверное, солнце спешило к весне.
Его взгляд замер крыльями на промокшей ее спине.
Что-то вплелось в молчание, что-то тревожило сны,
Она не знала его имени, он – читал вместо книг – дни.
Они чем-то были похожи, может быть – верой в других.
Они (уж точно) не ждали любовь, но последняя – ждала их.
Они порою встречались – глядя каждый в свое окно.
Ее тень все так же сутулилась, в его комнатах пахло весной.
Близился вечер, она возвращалась домой, улыбаясь прохожим,
Он шел навстречу, они были (наверное – тенью) похожи.
Его – тоже сутулилась, и тоже ловила собою рассветы,
Порой – разгоняла птиц, путалась в снах и в трамвайных ветках.
Кажется даже, они улыбнулись друг другу – смущенно.
Встреча была случайной, но судьба – уже предрешенной.
Немного молчанья. Касания пальцев, теней, улыбок.
Потом были встречи, и ссоры, сплетенье побед и ошибок.
Признанья в любви, полевые цветы, стихотворные строки,
Тысячи тысяч рисованных солнц, сияющих в окна…
Мечты, воплощенные в жизнь, расстояния, встречи.
Вера. Надежда. Любовь. С каждым днем – все ярче и крепче.
…Знаешь, если тебе одиноко – не теряй веры:
Зима снова станет весной, а месяц последний – первым.
Будет однажды дождь, и сказки, что станут былью.
Пусть ты не увидишь взгляд…но…чувствуешь – крылья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194405
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 14.11.2011
Без політичного базару,
Без адміральських позолот
У Севастополі під баром
Ділився Чорноморський флот.
Човни підводні рахували
Чоловіки там без нікчем.
Ескадри всі на ваги клали
Теоритично без проблем.
Згадали й лоцманську науку,
Коли до практики дійшло:
Те, що потрапило під руку, -
Все по фарватеру пішло.
А стало лиш тоді спокійно,
Коли в громади на лиці
Розподілились пропорційно
Дряпи́ни, садна і синці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293012
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Чи я буваю в лісі восени?
Так я ж Тобі щодня оповідаю
Про Голосіївські осінні сни,
Про віддзеркалля в ставі небокраю.
Поверхня копанки притрушена листом.
І відпочинок лісу незворотній.
Біля джерел тонесеньким льодком
Беруться вже калюжки відсьогодні.
Тьмяніють під ногами килими.
Але в верхів'ях віт он як прозоро!
І вже надлегкі подихи зими
Ловлю я піднімаючись на гору.
Тумани, мряки, хаоси, дощі -
Звичайні листопадові видіння...
Тремтить, тріпоче і вогнем пашить
Листок останній в передмить падіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292651
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Когда совсем одиноко - к людям приходят кошки, мягко скребутся в душу, точат о сердце когти. Это вовсе не больно и почти не печально: мы ведь просто играем наше отчаяние. Сложно искать мотивы в прошедшем уже настоящем: главное - все еще живы и сердца еще не растрачены. Кровь стучится в окно вместо вечера: темным, чуть гордым закатом. Вроде бы делать нечего, а может - уже не надо.
Громкость почти на полную, яркость почти до боли. Ненависть к полутонам сродни желанию воли. Скользкие нити бессловия по бледным нашим ладоням. Это так сладко, это так ярко - жить дальше и больше не помнить. Не плакать в чужие подушки, не слушать чужие души (я все еще не уверен, что быть эгоистом - лучше).
Но я знаю. когда совсем одиноко - к людям приходят кошки. Пушистая ласка боли, когтистые троеточия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192792
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 13.11.2011
Не позволю тебе себя
Я - люблю, но себя - не позволю
Слишком больно, когда неволей
Разбавляешь сердечный яд
Не смотри в тишину моих глаз
Слишком солнечным будет лето
И, наверное, счастливым, где-то
Может даже, не только раз
Не ищи псевдосмысл моих фраз
Я всегда говорю открыто
Ты как я - прирожденный лидер
Недописанный мой рассказ
В бесконечности странных правд
И наивности общих истин
Растерявшись не-смыслом жизни
Не позволю тебе - себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192530
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 13.11.2011
Завела канитель метель,
Сыплет щедро снега пурга.
А назавтра опять капель -
Рановато зимой пугать.
Леденеет в прудах вода,
В полыньях ветер гонит рябь.
По дорогам езда – беда.
Межсезонье – тоска и хлябь.
Что опять захандрил, браток,
Снова фибры души болят?
Неутешен годов итог,
Как всегда недочёт цыплят?
Как судьбу ни кори, старик -
Вечерок на её часах,
А единственный жизни приз -
Белый иней на волосах.
Не терзай, брат, гитарный гриф.
О тоску не ломай зубов,
Подбери пару сочных рифм,
Не измызганных - на "любовь".
Не держи на неё обид,
И в себе не ищи вины.
Наболевшее отболит
Обязательно до весны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292649
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
совсем не всерьез. Боже правый, ты ведь не ма-лень-ка-я
и давно бы пора понимать: в постмодерне любовь обесцвечена
не то что бы черно-белая, нет, фотошоп > level > hue&saluration
любовь текущ|чего века, baby, - Каин из сказок про Авеля
не больше, не меньше, и не тешь себя |под|ве|не|чностью
осенняя правда , какие бы к ней не проставить теги:
все бесконечное быстротечно, my little one, даже не-бо
на тонком ободе вокруг зрачка.
смотришь упрямо. Как же ты выросла за минувшие двадцать 2
века? года? часа? минуты? Ёжиться научилась и хму-рить бро-ви
по правилам нынешней молодежи или (черт тебя разберет) против
Кому задолжала сердце, милая? И школьно: бе-до-ю, бе-да, бе-де,
до-будь. Ре-#во-ль... все-то путаешь падежи, используешь повелительное
наклонение. В аптеке берешь психолептики, пьешь дома у(с)покоительные
путаясь в каплях, глотая таблетки, ан-тракт. Теперь поклонись зрителям
время тебе умирать на короткий сон.
во сне улыбаешься блекло, осенне-горячно, по-первоснежному бледно
я знаю до имени, кто провоцирует это, кто целует тебя во свои ветра,
ласкает по небу и держит твои ладони, кто - карусельное время вспять,
кто штопал червоным сердце, ниточка к нити, вшивая в него надежду
веру, любовь, улыбки из прошлого (помнишь - весеннего) ноября.
Соединение прервано. Стоп. Абонент не в се-ти, статус ВК - нет ме-ня
впрочем, my little one, я не прощаюсь. С (псевдо)любовью - твой страх.
Дата. Конверт. Адрес. А вот теперь - за-на-...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292501
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
Від сонця зашарілися суниці.
Гудуть джмелі в голівках конюшин,
А жовта кашка бабками іскриться,
Немов в траві розсипано бурштин.
Доносить вітер запах материнки,
Петрів батіг вдивляється навкруг.
Стрибунчик-коник осідлав билинку
І поскакав галопом через луг.
Лоскочуть трави ноги мої босі,
Припудрив носа маковий пилок.
Вплету ромашку я собі у коси
Й подамся із метеликом в танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291845
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Она уходит, слов не проронив,
К чему теперь слова - они лишь тени...
Как непрочна связующая нить
Сегодняшнего дня и сновидений,
В которых было всё, как он хотел -
Глаза и руки отвечали лаской,
Но это было поединком тел
Бессмысленным, придуманным, напрасным.
Смятение души... Который год
Сны оживляют в нём былое чувство.
Всё повторилось.
Но её уход -
Душевной боли высшее искусство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291880
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011
* * *
Встала сирая старуха
Поутру.
Воет вьюга-завируха…
Не к добру.
Снегу к окнам навалило,
Мать честна!
Печку бабка накалила
Докрасна;
Воду в выварке нагрела
И в тазу
Кипятком пытала тело
На слезу.
Чисто вымылась старуха,
Впору цвесть…
Где-то в суднике краюха,
Надо съесть.
С хлебца скудного краюшки
Полкуска -
Много надо ли старушке…
Ох, тоска!
После хлебца подкрепилась
Молоком,
Долго, истово молилась
У икон.
…Воет вьюга. В печке вьюшка
Вьёт тоску.
И пошаркала старушка
К сундуку.
Там припасенный мешочек
У неё,
В нём неношеный платочек
Да бельё;
Платье с латочкою хилой
На боку…
Ничего-то не скопила
На веку.
Причепурилась, оделась –
Хоть к венцу,
И чуток душой согрелась,
Всё к лицу.
Воет вьюга зло и клято
По дворам…
Оглядела бабка хату –
Всё. Пора.
Молча духом укрепилась
И легла.
Пальцы в горсть…
Недокрестилась.
Умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291419
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
- Діду, га, діду! По телевізору знову про незалежність говорять. Будете слухати?
- Вже йду. От лишень Лису в холодку прив"яжу та пити дам, а то з пасовища так додому гнала, що я ледве за нею встигав.
- А нас нині вчителька збирала, про школу говорили і про незалежність теж.
- І що там вчителька про незалежність говорила?
- Та казала, що то велике державне свято. Щоби в той день збитків не робити, а вдягнутись по-святковому і йти на майдан - там про незалежність багато розкажуть, пісень заспівають і гопака станцюють. А що то, діду, і справді таке велике свято?
- Ех, хлопче! Малий ти ще та нерозумний. От уяви, що тебе нізащо-ніпрощо у коморі закрили і заборонили геть усе: гратися, телевізор дивитися, ласощі смакувати, а в один день ти за двері смикнув - вони і відкрилися. Скажи, ти той день пам"ятати будеш? Він стане для тебе святом?
-Гм...Певно що так.
- Ото, хлопче, і народ весь той день пам"ятає і святом величає! Дехто, як от я, вже думав і не доживу до нього, а бачиш - 20 років святкую. То як, підеш на майдан?
- Обов"язково піду, діду! Треба послухати про ту незалежність, а то і справді в коморі закриють. Та й вишиванкою хочеться похвалитися - мама таку гарну вишила.
- Разом підемо, внучку. Ми тепер завжди разом ходити будем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275783
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 05.11.2011
Царює вечір золотий,
Сховавши сонце у коморі,
Гойдає місяць молодий,
Купає у калюжах зорі.
Статечні ясени мовчать
І викладають листям руни.
Затихло все. Лиш десь бринять
Утомлені гітарні струни.
Про марність свар і неміч прощ
Співають пальці – віртуози.
Заслухався вразливий дощ,
Розчулено зронивши сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290971
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відповідь на " Женщина (мечта?) Contessa
Яка? Така, як бачиться Добро -
вродлива, чуйна, лагідна і вірна,
болюча, наче вирване ребро,
вразлива, як панчохи безрозмірні,
така, якої досі не було.
І як то добре, коли те Добро
з тобою поруч крізь роки і стужі
на край землі іде і робить мужнім,
коли сутужно, всім смертям на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290866
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Я залишаюсь серцебиттям,
вітру тривожним звуком,
жалем твоїм,
твоїм каяттям,
віт запізнілим стуком.....
Я залишаюсь
шумом дощу,
сумом безсонних вікон.
Не потривожу.
Не закричу.
Не дотягнуся.
Тільки
інколи тихо гляну в вікно
місяця мудрим оком.
Лиш обійму тебе
синім сном –
трепетним і глибоким...
озвучка: molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229013
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 04.11.2011
В прозору В"єнну замок загляда,
могутні мури вкутались туманом,
Сер-Жорж, Кудре, донжон, Сторожева
перекликаються по вечорах сичами
і дрижаками аж рябить вода.
Тут не один зломав об нього карк,
і не одному усміхнулась доля...
Шанує замок пам"ять Жанни Д"Арк,
яка навік коронувала Волю!
Десь тут витає її віщий дух,
десь тут блукає стінами видіння,
якщо прийшов сюди, напруж лиш слух -
Шінон підкаже формулу спасіння.
Історія пішла на новий круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290664
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
"Вас Бог ліпив із глини, а не з шат
і найдорожче вам впустив у душі,
це - Віру! А її ніякий кат
не випалить й скоритися не змусить,
якщо її лелієте стократ.
Немає сили, щоб убить любов,
нема сокири, щоб зрубати душу,
нема багаття, щоб спалити кров,
немає зброї, що мовчать примусить!
Чи ще у світі є один Кошон?
Чи королі перевелись і князі?
Та не вони царі життя - а Бог,
і перед ним ви рівні всі наразі!» -
Ось що сказати хоче нам Шінон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290663
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Комусь дорогу кішка перейшла,
А хтось із ліжка встав не на ту ногу,
Та нанівець уся хандра зійшла -
Всміхнулось сонце, дякувати Богу.
По діловому руки-промінці
У землю запустило, мов у діжу,
І на тумані, як на молоці
На день опару замісило свіжу.
Родзинками приправило заміс,
Моргнуло з висоти усім лукаво,
Вказало хмарі напрямок на ліс
І понеділок видався на славу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288480
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 03.11.2011
Зі стрімкого мінарету
Прочитав мулла намаз.
Запитав у сонця злету -
Вдарив ранок в срібний таз.
В синім тлі голівка сиру
Зникла з зоряним ковшем,
Покотилось із тандиру
Сонце теплим лавашем.
Сонно мружиться на дечках
Помаранчевий урюк,
Відізвалися овечки,
Забажав вівса віслюк.
Заскрипіли вікна, двері:
Стуки, грюки, дзень-дзелень!
В буркітливій атмосфері
Розпочався новий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287136
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 03.11.2011
Люди, к которым липнут сравнения:
Люди-тараны и люди-тромбоны -
разрушители стенок и перепонок.
В построенных кем-то-сильным теплицах
живут странные, бледные люди-растения.
Есть те, кто с детства шныряет по улицам
Люди-коты и – в глуши – люди-курицы
и те, кто всегда приползает в гниль
(видит Бог, не хотел писать - «люди-мокрицы»).
Люди-хронометры – безотказные
и те, кто вечно спешат и опаздывают -
люди с разболтанными шестерёнками.
Люди - памятники-себе-любимым,
люди мимо которых проходишь мимо, и
люди-гербарии – яркие, ломкие.
Эти бирки всегда забывают срезать
легко читать – просто сделай шаг ближе.
Если на мне что-то тоже написано –
Что же... прочтите – и я не обижусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200665
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 03.11.2011
І це видіння - таємниця замку,
яку він так ховає дотепер,
яка так і лишилась доостанку
відома їм лиш двом, доки не вмер
останній свідок, сам Шінон, у згадках.
А він поклявся тайну берегти,
допоки не впаде останній камінь,
допоки вежі дивляться в світи,
неначе виглядають знову Жанну.
Лише німою строгістю мурів
кричить усім: « Cхиліться у поклоні!
Не вірте у всесилля королів,
бо сила духу тут, у вашій крОві
і кожен з вас є родом із царів!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290429
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
І Жанна йшла попри ряди вельмож,
постала перед зляканим дофеном:
«Ти будеш жити, Франція також!
Ми переможем! Будь у цьому певен!»
І задзвонили дзвони на д"Опрож.
А зал горів вогнями сотень свіч
і в цих вогнях вже пробігали в герці
і перемог майбутніх люта січ,
і Карла коронація у Реймсі.
У тих вогнях та в виблиску очей
побачили тоді Шінон і Жанна
і зрадницьке те закриття дверей
і біль полону, й смертнеє багаття,
і зраду короля у судний день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290424
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Сьогодні в лісі пахло як у церкві,
Коли остання золота свіча
Свої втрачає сльози, щоб померти
І в землю загорнуть свою печаль.
На осені вівтар
дуби складуть
Зелений лист, що бронзою візьметься,
А клени лист останній віддають
У цій молитві від усього серця.
Прозоріє повітря між дерев.
І ясени стоять немов прочани.
А Дух Землі це золото бере
І нам під ноги стелить величаво.
Це золото несправжнє так шкода...
Ще кілька днів -
його зітре на цедру.
Сьогодні на цім золоті - вода.
...сьогодні в лісі пахло як у церкві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290401
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Не растопчи подаренную нежность.
Не отними последнего тепла,
чтоб никогда над рухнувшей надеждой
слеза кровавая не потекла.
Не иссуши надорванную душу.
Не оборви натянутой струны.
Не срежь отцом посаженную грушу.
Не обмани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289866
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Хранят
ушедших души
облака,
Баюкают ветра
колосья хлеба,
А небо
нас качает на руках,
Сплетая в нить одну
и быль и небыль.
Из сонма туч
на землю льётся дождь,
Небесным молоком питает травы.
Мы принимаем грозовую дрожь,
как чьи-то неразумные забавы.
Мы - сами дети
учим жить детей,
По сути
ничего о них не зная...
Летит сквозь мглу обитель ста морей -
Земля,
своих землян оберегая.
Хранят ушедших души
облака
И облака хранят
ушедших души
И небо,
нерождённых нас пока,
хранит
и этой связи не нарушит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289775
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
…у мене тут -
Сонце зійшло!
небесне
світило...
сяє все –
біла па́морозь
ве́люном
накрохмаленим,
аж хрумким,
землю
Таїнств Святих
причастила:
освітила,
очистила
і освятила!
…а десь,
на північний захід
од мене,
стоїш
у напівтемряві
біля вікна
символом
каліграфічним,
ви́різьбленим
ієрогліфом
обра́зи
і самоти́ –
ти
ворушиш
у долоні
холодній,
як лід,
надважкі
камінчики,
наче зга́слі
давно зірки́ –
білі
космічні
карли-ки,
то
необачні
мої
провини
і
кри́хтоподі́бні
грішки…
…а під ліжком,
за плі́нтусом,
сіроми́шка
так
дріб`язково схоже
точить
зубками
гострими
і дрібними
ви́збирані
потає́мно
на полиці
у тебе
крихти дрібні́ -
у докір
мені,
і трухляві
старі
горіш-ки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289731
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
ЕПІЛОГ
(I вже це не похiдний покой Гетьмана,
а знову його розкрита могила,
де, біля Чорного Каменя, двi душi -
Марiїна та Iванова –
стрінулися
через триста лiт
по всiх цих
подiях.)
Марiя
…Ти вiдспокутував спокуту.
Усе земне тобi забуто.
Прощений! Чистий, як огонь!
Iване, з тебе кару знято -
Ти чуєш дзвiн? - На небi свято,
На небi паска i весна,
Бо кається душа земна.
Тобi одкрито путь до раю.
Там вiчний спокiй. ВІН - чекає...
Летiм - там я тебе кохаю...
Мазепа
Марiє, не можу летiти.
I справа не в тiм, що не смiю...
Народ сей - довірливі дiти:
Ридають з дрiбниць i радiють.
З тобою, голубко, полинуть
В безжурнiї райськi краї -
То вище блаженство, та кинуть...
Як можу покинути їх?
Марія
Вони прокляли тебе, Йване!
Мазепа
Хiба ж то, Марiє, вони?
То слово чуже i погане
На них напустило мани́.
Здiйсниться, нехай навiть згодом -
Вкраїнцi ще стануть Народом!
Заграють копита з Великого Степу
I вершники кли́кнуть Мазепу.
Самi зрозумiють i втямлять,
Куди я їх кликав ТОДI...
В їх жилах дрiмаюча пам'ять -
Як рана у мене в грудí.
Мiй борг поверну неоплатний,
I мрiю здiйсню чарiвну -
I труд свiй заве́ршивши ратний,
Я сном немовляти засну.
...Чи стрiнеш свойого Iвана
У Божому тихiм раю?
До нiг твоїх схи́лю, кохана,
Я голову сиву мою...
I бiльше нiколи не буде
Розлука мiж нас, як межа.
Забуду я, хто такі - люди,
Земля менi стане чужа.
Й розтане, як в небi пiр'їна,
В туманах вишневих
моя
Україна.
(На схід сонця сiрiє.
Спiвають першi пiвнi.
Промiнь гасне,
все зникає.
Кiнець.)
м. Київ
1990 р.
Валентина САВЕЛЮК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289536
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
ява дев’ятнадцята
ЗВІСТКА
(Гетьман щойно повернувся до свого стану
з польської Бiлої Криниці, де восприйняв
із Святого Купелю
онучку княгині Дольської.
До його похiдної резиденцiї увiходить Дем'ян.
Вiн прибув iз Батурина.)
Дем'ян
Я, Гетьмане, вже тут два днi...
Сказати велено менi,
Що тихо все в Батуринi`.
Що, дякувати волi Божiй,
Нiхто нас поки не тривожить,
В усiх iсправно йдуть дiла...
...Були iз Києва прислали,
Що матка ваша захворали,
Та, Боговi за те хвала,
Ускоростi iз ложа встали...
З Москви оказiя була -
Цидула важна тут одна
До вас з пiсьмом Головiна...
Оце i все...
Хоча...
Ну-да...
Ще... приключилася бiда...
Панянка вмерла молода...
Хай там їй царствiє небесне,
А тут нехай пером земля.
Уже не вернеш звiдтiля -
Хоч слiдом вмри, то не воскресне...
Один обман, а не життя.
Увесь Батурин спiвчуття
Батькам виказує за нею...
Мазепа
Чия панянка?..
Дем'ян
(пiсля тяжкої паузи, та зiтхань)
Кочубея...
Я гнав коня … гадав успiю...
Мазепа
Котора?!!
Дем'ян
Гетьмане...
Марiя...
(За мить-другу у Мазепи на виду вiдбився
непогамований бiль, наче йому, неждано-негадано,
зо спини, нанесено смертельного удару в самiсiньке серце.
Вiн ледь чутно застогнав i похилився сивою головою на руку.
Свiтло поволi гасне. Дем'ян зникає. Зникає все. Тiльки Мазепа
у променi залишається сидiти нерухомо. Звiддалiк вчувається спiв церковного хору: «Прийми, Господи, усопшу душу раби твоєї, Марiї».
Чути поминальнi дзвони. Голос читає заупокiйну, дзвони i церковний спiв наростають i могутнiм потоком падають - це страждання Гетьманове стає таким нестерпним!
Враз усе обривається, натомiсть звучить нiжна мелодiя. Немов туман, з'являється із темряви прозора постать у бiлому - це душа Марії. У неї розпущенi довгi коси, ледь в'ються, на головi вiнок. У правицi вона має гiлочку бiлої лiлеї - знак чистоти, святості i непорочностi. Постать наближається до Мазепи, схиляється над ним, торкається його сивин - заспокоює.)
Голос Марії
Буде мороз чи спека -
Плакать нема потреби.
Я вже вiд вас далеко,
Я вже вiд вас, як небо.
Я вже приходила в квiтнi,
Я вже зазнала муки -
Всi ви тут перелiтнi,
I не тривкi, як звуки.
Думаю, що не буде
I на копУ бiди...
Дивiться на себе, люди,
Як верби на край води.
...I ти не журись, не треба,
Не завдавай жалю,
Тобi я i звiдти - неба,
Хоч крихiтку, та прихилю`...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289534
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2011
Вмирав дідусь тихенько, без плачів,
Бо наказав, щоб сліз не розпускати.
Ще зранку вийшов у широкий двір,
Оглянув сад і обійшов круг хати.
До кожного деревця підійшов,
Листочок кожен приласкав очима,
Спинився поглядом на зелені дібров,
Звів погляд догори на небо синє,
Якось тужливо голосно зітхнув,
Зайшов до хати, там все роздивився,
Покликав всіх, хто лиш удома був,
І в мертвій тиші з усіма простився...
А більш не пам*ятаю вже нічо -
Якась стіна жалю, журби і болю
Закрила двері в те, що відбулось
Й відкрити вже нікому не дозволить.
Лишень слова, святі його слова,
Лежать у серці і керують мозком,
По них звіряю всі свої діла,
Як був малим і вже як став дорослим.
В важку хвилину деколи і звав,
Питавсь поради і у снах знаходив
Ту відповідь лишень в його словах:
«Будь вірним сином для свого народу!»
Надворі знову дощик моросить.
Я внуків кликнув, щоб зайшли до хати,
Кругом стола усіх їх розсадив
І дідові поради став читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189646
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Дідусю, що таке менталітет?» -
Я запитав, коли ми в поле вийшли.
«Ой, хлопче, як ти вчув його і де,
Чи вигадав тепер його навмисне?
Який там, в Бога, ще менталітет -
На Україні говорили вдача!
Понагородять слів тих, як штахет,
Понадають їм імена собачі...»
Дідусь ще трішки щось побубонів
(сердивсь на теє хитроумне слово)
А потім усміхнувся, подобрів
Й почав зі мною вести вже розмову:
«Це вдача, внучку, значить яка в нас.
Не нас з тобою - цілого народу,
Які ми є, що вмієм, без прикрас,
Характеристика, сказать, цілого роду!
А вдача, хлопче, в нас не бунтівна,
В нас вдача шахтара і хлібороба,
І сталевара вдача, й бджоляра,
Як стисло -трударя, а не нероби!
В нас нація потужних відкриттів,
В нас нація нескінченних талантів,
Як треба веселитися в житті -
То навіть співаків і музикантів!
В нас нація хороших хазяїв,
(Хоча батьків і звезли до Сибіру)
У дітях залишився їх укрій,
В серцях осіла ще дідівська віра!
І все в нас добре було би, коли б
Ми ні на мить не вміли забувати,
Що нам разом триматися велить
Вітчизна наша, для народу мати!
А то ми всі такі вже хазяї,
Що дальше свого тина ніц не бачим,
І кожен сам для себе лиш жиє,
Що краще лиш в сусіда добре бачить.
Усі на плОтах дружно постаєм,
Усі новини дружно повідаєм,
Усе говорим, що воно і з чим -
Та дальше плоту і не виглядаєм.
А от коли нам тикнуть кулаки,
Коли вже так дістануть нас «на синьо» -
Тоді беремо вила і кілки
І б*ємо без розбору й всеї сили!
Така-то вдача, чи менталітет
(Ну і придумають же слово те, їй Богу!)
Напевне, то якийсь інтелігент
Про вдачу перевів на іншу мову.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189446
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Чому то люди журяться, дідусь?» -
Я запитав, як йшли ми по суниці:
«Я й сам не знаю, деколи чомусь
Так хочеться поплакать, пожаліться.»
Дідусь мовчав, зігнувся, під кущем
Знайшов суничку і підніс до сонця:
«От, бачиш, як в промінчику цвіте
І як іскриться, ніби у віконці!
Бо хоче світла, хоче теплоти,
Щоби її, он там, не розтоптали
А обігріли, навіть, коли ми
Від рідних стебел її відірвали.
Дивись, онучку, бачиш у траві
Ті ягодинки, що вгорі, до сонця?
Рожевощокі,пишні і рясні,
А унизу - зелені, хмурі,прісні.
Отак-то, хлопче, і в житті бува,
Коли під сонцем ходим - повно світла!
У радощах і день за днем сплива
І доля якось стелиться привітно.
А як прийдуть осіннії дощі,
А як повіють злії хуртовини -
То, якось, сумно зразу на душі
Й важка журба впадає на людину.
Щоб не розкиснуть, не зжурити дух -
То треба щось приємне пригадати,
Бодай хоч книжку прочитати вслух,
Якимось чином ту журбу прогнати.
Бо та журба тебе, онучку, з*їсть,
А у житті ніколи не поможе.
Отож прийми від мене добру вість -
І не журись ніколи, дай тє Боже!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189263
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«А що то - зрада?» - діда запитав.
Аж зупинився дід, пересмикнуло:
«А що то, хлопче, ти таке згадав?»
І, певно-що, поринув десь в минуле,
З стерні (зігнувся) підняв колосок,
Помняв його в руках, дістав зернину:
«Хоч не питай про це мене, внучок,
Бо то важка й не з прощених провина.
То чорна тінь, що яструбом пливе
І вп*ятись в душу пазурами хоче,
Тоді, коли її ніхто не жде,
Чекає, як відведеш в бік десь очі.
То гидкий змій, що у кущах заліг
Й чекає, поки ти оголиш ноги,
Щоби вкусити. То отой батіг,
Що так болюче б*є весь час з-за рогу.
Ой, не питай, онучку, то - ганьба!
Бо та зараза вже не раз гуляла,
Не раз козацьку славу продала,
Козацькії кургани потоптала!
А як тобі розумно пояснить,
Щоб міг ти це для себе зрозуміти:
Не можна, хлопче, по двох мірках жить,
Й людиною при цьому залишитись!
Не можна зраджувать ні друзям, ні думкам,
Свому народу, Батьківщині, вірі,
Бо брудом ти заляпаєшся сам -
Але й нащадки вмитись не зуміють!
Отож не згадуй більше вже його,
Забудь те слово, проковтни,як слину,
Бо лишень згадка - то велике зло,
У ньому й є всі біди України!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189260
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Що таке віра?» - діда запитав,
Складали сіно ми на косовиці.
Дідусьо мій спочатку промовчав,
Задумавсь і погладив, чось, копицю:
«О, хлопче, віра - то святе!
То те, що світом і людьми керує!
Без віри - то людина пропаде
І весь свій вік, усе життя змарнує,
Бо лиш приходим ми в цей грішний світ,
Лишень рождаємось - як вірити судилось,
Що завтра сонце стане в цій порі,
Що дощик впаде, як земля зпостилась.
що пташка заспіває на вікні,
Що зацвіте троянда на подвір*ї,
Що всі страхи будуть лише у сні,
Що сніг зійде весною на узгір*ї.
Людина лише вірою й живе
І в день наступний, і в своє майбутнє
Ця віра їй добитися зове
Й зробити щось у своїм житті путнє.
То віра у батьківськую любов,
То віра у святі Закони Божі,
Вона бурлить у тобі, наче кров,
Підкаже, що робити, хлопче, гоже.
Найбільше віра, внучку, ожива,
Коли ти сам її в душі тримаєш,
Коли усякі новії діла
Із вірою, що скінчиш, починаєш.
Отож, онучку, незважай на страх
І не дивись на всякі перешкоди,
Спитай у серця свого попервах,
Бо серденько - то дзвін твого народу!
Воно підкаже, що робити слід
І як в собі ту віру укріпити,
А з вірою і сам гірчак - то мід,
І нізашо тебе вже не скорити!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189040
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Що то політика?» - я діда запитав.
«Ото, внучатку, наша біль і сльози.
Дивись! Он бачиш той великий став?
То стільки сліз ми виплакали, може,
Бо хто придумав слово те смішне,
Що, ну ніяк, з життям не пов*язати?
Ну, розумію, десь дорога йде
І нам із неї треба не звертати.
Але дорога завжди - це пряма!
Ось із села, приміром, йде до міста,
А ми петляєм, як ото чума,
І ніколи на хвильку навіть сісти!
А скільки грошей та чума жере,
І скільки там усяких «капеланів»:
Технологів, експертів, страх бере,
Що там зібрався клан політиканів!
От я, приміром, як робив роблю,
Я орю ниву, сію вдячне жито,
Уже зіграли похорон рублю -
Та й гривня чось не хоче нас зігріти!
А всенькі гроші, як то говорять,
Раптово, якось так, позеленіли
І всі в політиці кружляють і вертять,
Над тим олімпом брехні і зневіри.
Не лізь в політику ти, хлопче, нізащо,
Бо не вона цей грішний світ годує!
Що вона дасть оцій землі дошу?
Чи може колір ниви замалює?
А прийде час - і люди все піймуть,
Й не політиканів стануть величати,
А тих, хто цю дорогу зладить в Путь
І, разом з нами, буде прямувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189038
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«Що то, дідусю, націоналізм?» -
Спитав я діда в садку біля груші -
«Бо, кажуть, таке саме як фашизм.
А я не знаю,та й цікаво дуже!»
«То важко пояснити» - каже дід.
«Та постараюсь якось роз*яснити.
Дивись в садку і сливи, і горіх,
І яблуні, і вишні в оксамиті!
Та кожне деревце росте собі
І не мішає другому родити,
І кожне плід виношує в собі
Інакший, як в сусіднім древі-вітті.
Хоча й цвіте в однаковій порі,
Й ті самі бджоли запиляють разом -
Та кожне деревце, мов в чудо-грі,
Лишається, ким і було одразу!
А там росте (он бачиш?) терен-кущ
І все йому замало в світі місця,
Весь час залазить на кремезний дуб
І до садку приблизитись спішиться.
Ото, внучатку, так воно в житті:
Ми - українці, там оно поляки,
І кожен має мову, звичаї святі,
Свою історію, міста, в нас Львів - в них Краків.
Але живемо дружно напрочуд,
Хоча колись потроху і сварились,
Бо знаєм українцю бути тут,
Ну а поляки там, де народились.
А от фашизм - то терену кущі,
Що хочуть заграбастать все довкола,
Себе лиш звеличають від душі
І вседозвілля прикривають Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188848
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 29.10.2011
Сиділи з дідом якось надворі,
Про те, про се тихенько говорили.
Аж тут автобус став у тій порі
І пасажири з нього виходили.
От і сусідка наша підійшла
(Вона вже тиждень в місті десь працює)
Й до діда: «Здрастє! Как дєла?»
А дід мовчить, немов її не чує.
Плечима зверхньо стиснула вона
І пхикнула так важно й гонорово,
Пішла собі...Такі тобі дива!
Не розберу - що то така за мова.
Питаю діда гречно що то є,
Як тота мова там, у місті, зветься
І що вона так гонор додає?
А дід мені у відповідь сміється:
«Не додає, онучку мій, нічого.
Хіба чужинське слово - то диплом?
Цуратися свого це гріх від Бога,
Так можна і вдавитись за столом.
А то погана мода, хлопче мій,
Вона для тих, хто з розумом не дружить,
Бо вдома треба мовити на тій,
Якою мовлять всі тутешні люди.
Якою тебе мати назвала,
Якою тебе вчителька навчила
І срам людині, що то забула,
Що мову у душі похоронила!
Бо, навіть, другі люди у світах
Лиш поважають тих, хто вірний слову,
У них кажи на їхніх «язиках»,
Вони приїдуть - будуть вчити мову!
Освічена людина лиш тоді
По-справжньому слугує на повагу,
Коли не забуває свою в чужині
Й до других мов не проявля зневагу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188844
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 29.10.2011
«А хто такі, дідусю, «москалі»?» -
Спитав в дитинстві я колись у діда,
На пасіці сиділи ми в тіні
Й дивилися як бджоли йдуть обідать.
«Хороше запитання» - дід сказав -
«Це, думаю, би варто відповісти.
Візьми, приміром, вулик. Там устав
Коли ставать, коли робить чи їсти.
Та прилітає зовсім інший рій
Й не дивиться ні на устав, ні бджоли,
А починає вішать тобі стрій,
Якого ти й знавать не знав ніколи.
І починає зразу ж тебе вчить,
Що ти, мов, все чось робиш як не в нього.
Хіба від того серце не болить,
Не хочеться прогнати його з дому?
Та він, не те що просто не іде,
Він ще й тебе прогнати з дому хоче,
Брехливо й вперто щось тобі плете,
Що вулик той - його, і прямо в очі!
Тобі аж слів вже не хватає говорить,
А він уже на всенький світ волає
Що брата, мов, по крові хтось гнітить
Й слова при тім зовсім не вибирає.
Складне то слово, внучку, я скажу.
Не думай, що вся пасіка сусіда
І справді так похожа «москалю» -
То лишень рій, що нам міша обідать!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188686
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 29.10.2011
У діда ще маленьким запитав:
«Як добровільно, діду, це і примусово?»
Дід подививсь на мене, мовчки став:
«А нащо, внучку, знать тобі те слово?»
«Та, просто так» - сказав йому тоді.
«Е, просто так, такого не буває.
Бо примусово (скажу я тобі)
Коли тебе, як те теля, штовхають,
А добровільно - коли сам ідеш,
Знаєш куди, за чим, і ради чого.
Приміром: нас в союз (якщо піймеш)
Колись давно загнали примусово!
І примусово відбирали хліб,
І примусово у колгоспи пхали,
І примусово гнали у Сибір,
А добровільно ми у ліс тікали.
І там ми боронили нашу честь,
Щоби не бути баранами стадом,
Щоби не бути арештантом десь
Й під автоматом не робить «как надо».
Ми боронили ріднії краї
Від німця і тортур енкаведиста -
То добровільно йшли на смерть самі
Супроти комуністів і фашистів.
Одні від других мало чим різнять -
І ті і інші вождів восхваляють,
І світ цілий загарбати хотять,
Бо кажуть, що півсвіту їм замало.
Та то колись...А зараз що сказать,
Послухай, внуче, серце, як підкаже,
Коли щось будеш у житті рішать,
Лиш до муки ніколи не сип сажі!»
Нема вже діда. Пухом хай земля!
Нема від кого слухать мудре слово...
До мене внук сьогодні підбігав
Й питав про добровільно й примусово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 29.10.2011
Його колись ще римляни зводили,
його взяв штурмом мужній Фредерік,
ховає замок дотепер могили
вестготів, галлів, франків і щосили
нагадує про свій доволі довгий вік.
ВІн був завжди у самім пеклі воєн,
тут був і Хлодвиг і Блуа Шахрай,
він був форпостом іменитих воїв,
фортецею, що боронила край.
Там і понині дух блукає Тібо,
і Жоффруа регоче по ночах,
і королі, один за одним, ввійдуть
щоб напустити на цікавих жах
та не згадати Орлеанську Діву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289343
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
ява вісімнадцята
ПОХІД НА ВОЛИНЬ
Кобзар
Батурин спить.
Далеко ще до свiту.
Пообiймались верби, наче дiти.
I мiсяць уповні́, як срiбна пава,
Гойдається на хвилях серед ставу.
Щось про своє столiтнiй дуб рипить...
Батурин спить.
...А неба темно-синi оксамити
Сiяють зорями, як росами, увитi -
Аж криницям в зiницях мерехтить!
Шлях на Волинь серед полiв блищить...
Батурин спить.
Вкраїна спочива - велична мить.
Почиє свiт на крилах сновидiнь...
Хiба що десь спросоння форкне кiнь
I, мов струна, вуздечка забринить,
Чи злякано осика затремтить -
А то все тихо.
Тихо, тихо, цить –
Батурин спить...
I так-но у Мазепинiм покої
Ще свiчка слі́пає - ускорiм догорить.
Як сивий сич, Мазепа сам сидить,
На руку похилившись головою:
Чолом печаль оре глибокий слiд -
Уже й свiтатиме. Удо́світа - похiд.
I хоч не на вiйну, та проводжати
Аж за Батурин вийдуть - кого мати,
Кого дружина, а кого - кохана...
Лише за Гетьманом, немов за бусурманом,
Нiхто не вийде вдосвiта на шлях,
На грудях не заб'ється, наче птах,
Не припаде з плачем до стремена́,
Бо мати - в Києві, на цвинтарi жона,
А Кочубеївна...
Немов свiччаний пломiнь
Її любов Мазепа не вберiг.
Якби прийшла - упав би їй до нiг
I запалав би, як снiпок соломи -
Аби простила зраду несвiдому,
Аби лиш скрес у гордiм серцi лiд!
Та вже не скресне.
Досвiт.
У похiд!
Зале́дь сiрiє схiд окрайцем неба,
Чiткiшають верхи́ щербатих веж.
Кiнь пiд сiдлом. Пора тiка́ть од себе.
Тiкай-тiкай... од себе не втечеш.
Бо скрiзь наздожене печаль-гризота,
Їй не вiдоме iснування меж.
У душу серця всмокчеться сторото -
Од неї, як од себе, не втечеш.
Печаль п'явка́, печаль, то ненаси́та.
Їй ви́грашки усi земнi путi.
Не розiб'ють її об шлях тугi копита -
Ти з нею всюди, скрiзь на самотi.
Печаль стожа́ла,
по сто раз - стокри́ла.
Куди не кинься - слiдом, як мана́,
Iтиме на́глядцi до самої могили
I душу осушатиме до дна.
То не спасуть тебе суворi далi,
Не порятує анi глиб, нi вись.
Єдиний спосiб збутися печалi -
Не боронитися.
Змирись i впокорись:
Вона тобi напоїть трунком жили,
Щоби розкiшно ві́дчаю цвiсти.
Опустиш крила, далi втратиш крила,
І, врешті решт, збагнеш: вона - це ти.
Прийми ж її, як данiсть, без вагання.
Печаль - це пiслямова до кохання,
Яке ти не зумiв уберегти.
Од неї не втекти.
Вона - це ти.
...Прощай, Батурине! В дорогу!
Знялася пiсня в височінь
I ге-е-ен полинула до Бога -
А вiйсько шляхом, на Волинь.
Гарцують конi нетерплячi,
Як на цимбалах - вудила́ !
Рiшать державнії дiла
Знялось в похiд вiйсько́ козаче
З сiдим пророком па чолi -
Напрочуд спритним у сiдлi.
Видать здалеку, що то воїн,
Поваги й почестей достоїн:
Удався зростом, вийшов станом,
Умом багатий, серцем теж -
Хiба природу обiйдеш,
Як сотворила отаманом?
Як-но ще зернятком, в рiллi,
Йому вже визначено долю -
Вернуть заярмленiй землi
Звитяжну славу й вольну волю?
Чи хто змiнити долю може? -
Героя серце - в ру́ці Божiй.
...Мазепа тайнi вiстi має,
Тому на захiд поспiшає,
Вiдкiль Стані́слав ля́дський басом
Давно вже зирка на Петра -
То скористатись слушним часом
Настала Гетьману пора.
Пора закручувати справу,
Щоби гуртом шукать управу
Проти московського царя.
Iван Вкраїну на поталу
Не дасть Петровi, що помалу
Гетьма́нщинi вчиняє шкоду,
Законних позбавляє прав:
Богданом складену угоду
Про сувереннiсть двох держав
Цар-самодержець потоптав.
Мазепа рушив у дорогу
Шукать проти Петра пiдмогу.
А там: чи пан, а чи пропав...
«Авжеж, хотiлось би, щоб "пан"» -
Всмiхнувсь думкам своїм Iван.
Над ним хоругви виграють -
Це Бог благословляє путь.
...Заходить по́лудень поволi,
Пiдбилось сонце в височiнь,
Враз серед шляху в чистiм полi
Майнула, наче хустка, тiнь -
Пiд Гетьманом спiткнувся кiнь,
Спинивсь зненацька, наче врiс,
Рвонув i зо́палу понiс!
Хоч вершник цей не знає стра́ху -
Вiн зупинить з їдного маху
Мiг лет сполоханий коня -
Та Йван його не зупиня,
Бо серце обгорнула туга,
Незрозумiла, мов у снi:
Вiн бачить, як розді́лом-лугом
Проворно й плавно, як в човнi,
Прошкує серед трав черниця...
Така легка́ - iде, мов сниться...
Високостана, блiдолиця...
Мазепа з подиву нiмiє:
- Невже?..
Та буть того не може!
Вiдкiль?!. - але ж яка похожа...
До нiг їй хилиться трава -
Тi ж рухи... плечi... голова...
Таки Марiя! - Боже правий!
Її хода! її постава!
З-пiд хустки - двi коси, як змії.
- Марiє! Звiдки тут?! Марiє!
Кобзар
Вона ж не чує, не спинилась.
Мазепа осадив коня,
За мить єдину долу скочив,
Продерся через верболiз
I кинувся наперерiз -
Черницю наздогнати хоче!
Кiнь схарапуджено хропiв...
Догнав i наче остовпiв:
Мазепа
Вiдкiль ти тут?!. Верхом пiв дня!..
Вiдкiль ти тут?.. Скажи на милiсть!..
Кобзар
Черниця ж навiть не знiтилась
I так байду́же подивилась,
Що Гетьман, як трава, поник,
І мовби проковтнув язик,
Зробивсь, мов скеля безгомiнний.
I впав до нiг їй, на колiна,
Готовий каяться, вини́ться -
Та враз розтанула черниця,
Лиш злякана перепелиця
Навтiч пустилася з-пiд нiг.
Iван отямиться не встиг,
Як та одбiгла, стрепенулась
I ластiвкою обернулась -
Шубовсть у небо, як у воду,
I зникла в сторону походу...
...Iван пiдвiвсь,
гойднувсь, як п'яний.
Хтось обiзвавсь: - Живi, ГетьмАне?..
Оглянувсь: Орлик недалечко
Коня тримає за вуздечку.
Йшла обертами голова,
Тiльки й спромiгся на:
- Дива-а...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289338
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Пом'якшено настрій триденної зливи...
В тумані м'які силуети людей
Пливуть неймовірно сумні чи щасливі
Від рідних дверей до глобальних ідей.
Суттєво зтьмяніли трьох тижнів жовтневих
Яскравість,азарт, полум'яність, вогонь.
Туман цей осінній стає аквареллю,
В якій необхідний лиш дотик долонь.
Три місяці довгі розлука триває.
І що в цім тумані осіннім згасає?
Багрянцю орнамент?
Чи кожен листок?
Чи біль?
Чи незустрічей довгий ковток?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289286
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Открыт мой дом.
Прохожий, заходи.
Когда другие снадобья не лечат -
Я от беды сумею оградить,
Найдётся чашка чая
... и покрепче
Я разожгу в дому своём камин,
Достану плед из натуральной шерсти...
И будешь ты молитвою храним
От подлости,
предательства
и мести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289206
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
ява сімнадцята
ПЛАЧЕ РОСА – БЕЗ ГОЛОСА…
Кобзар
…І потягнулися днi,
Наче отара –
ОдинАковi i сумнi.
Марiя (подумки)
Любов, як свiчка... що горить, та плаче.
А лиш дмухнеш – вона одразу вмре.
Козаче мiй, далекий мій козаче,
За серце туга, як мороз бере.
Було довкола нас з тобою лiто -
Був пишний цвiт i розмаїтий свiт...
Рiлля нiмує там, де грало жито
І журавлят тривожно-затяжний полiт.
Скажи ж менi, нащо гартують крила
Отi сумнi, мов янголи, птахи?
Як рано їм верба нашепотiла
Захмарну путь за всi людськi грiхи...
За хмарами означенi шляхи.
Яка їх доля невблаганно кличе?
Мов журавля, душа моя кигиче,
До раю плаче, та тяжкi грiхи.
...З чиїх намов церковний паламар
На вiвтарях свiчки завчасу гасить?
Верба нашiптує дорогу понад хмар -
Прощай, прощай, життя мого окрасо.
Мазепа
(Лист I )
"Моє серденько,
мiй трояндовий квiте,
серцем на те болію,
що не далеко ти од мене,
а я не можу очей твоїх
і личенька білого
бачити;
Через сеє пiсьмечко
кланяюся
і цілую тебе,
любляче".
Марiя.
Я люблю Вас далеко – де спокiй.
Супокiй. Де сонети свiчі.
Я не вдарюсь, як птах одинокий,
Об шибки ваших вiкон вночi.
Не стривожу. Така вже я добра,
Хоч до рани мене прикладiть...
Горошиною сонця за обрiй -
закотилася. Там догорiть.
Мазепа
(Лист 2)
"Моє серденько,
зажурився,
почувши од дівчини таке слово,
що Ваша Милiсть
сердиться на мене,
бо Вашу Милiсть
при собi не затримав,
але одіслав тоді додому;
уваж сама,
що б з того виросло.
Перше:
твої родичi
по всьому світу розголосили б,
що взяв у них дочку
уночі
силою
і тримає у себе
замість наложниці.
Другая причина:
державши Вашу Милiсть у себе,
я не зміг би нізащо витримати,
да i Ваша Милiсть також;
і мусили б ми
мiж собою жити,
як чоловік і дружина,
а потім
прийшло б
неблагословіння од церкви
і наказ,
щоби нам розійтися.
Куди ж би мені тоді подітися?
Та й Вашу Милість жаль,
щоб потом
на мене не плакала".
Марiя
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав,
Я вслід би кинулась -
та стала, вкопана, мов камiнь.
А моє серце, як з колиски дитинча,
Схопилось босе i потюпало за Вами.
Ви йшли - як Бог.
I сiрий шлях стелився Вам до нiг,
Мов хтось розмотував сувiй простого краму.
А моє серце – чи спинить нiхто не мiг?! -
Збивало пальчики, так тюпало за Вами!
Та де йому за Вашою ходою?
Ви, наче Iстина, - куди там наздогнати...
Впаде, заблудиться, i вiчно сиротою
У чужi вiкна буде заглядати.
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав.
Я вслід би кинулась - та стала,
вкопана, мов камiнь.
А моє серце – нерозумне дитинча -
Схопилось босе i потюпало за Вами…
Мазепа
(Лист 3)
"Моє сердечне кохання!
ПрОшу i дуже прОшу,
знайди змогу
зі мною побачитися
для усної розмови;
Коли мене любиш –
не забувай же,
Коли не любиш –
не споминай же!
Згадай свої слова:
що любити обіцяла,
навіщось же мені
й рученьку біленьку подала.
I повторно
i постокротно прошу,
назнАчи
хоть на одну хвилину,
коли маємо iз тобою видiтися
для спільного добра нашого,
на яке сама ж раніше
сподівалася.
А заки побачимось –
пришли намисто
з шиї своєї, прошу..."
Марiя
…Життя рiзноманiтне i складне:
Є в ньому всього – i чеснот, i бруду.
Пройдуть роки – забудеш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
I бiль, i радiсть – все колись мине.
Переживем i славу i огуду.
Пройдуть роки – згадаєш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
Нехай у жертву ти принiс мене
Людськiй необережностi i суду –
Пройдуть роки – забудем все земне,
А я i ТАМ про тебе не забуду!
Мазепа
(Лист 4)
"Моє серденько!
Уже ти мене iзсушила
красним своїм личком
i своїми обіцянками.
Посилаю тепер
до Вашої Милостi
Мелашку,
шоб про все
домовилася з Вашою Милiстю;
не стережися її нi в чому,
бо вона
вірная Вашій Милостi i мені
в усьому.
Прошу i дуже прошу,
до ніжок
Вашій Милості прихилившись,
моє серденько,
прошу,
не одкладай своєї обітниці..."
Марiя
…Я пiду, як у землю вода:
Так природно, i так поцейбiчно.
Хтось прицмакне – така молода!
Хтось зажуриться – всi ми не вiчнi...
Я пiду – наче встану з-за столу,
Не прощаючись, вийду iз зали:
Ви мене не любили нiколи!
Ви нiчого менi не прощали.
Дзиґарi мою пiвнiч відбили -
Я одчиню тихесенько дверi...
Ви ніколи мене не любили –
Я чужа на цiй пишнiй вечерi.
Там, у сiнях, неначе в печерi:
Все темнiш i темнiш з кожним кроком.
Обережнiш! не рипнули б дверi,
Не злякати б кого ненароком!..
Темно й тiсно у цiй комiрчинi –
Чи вернутись до свiтла iзнов?..
Та менi вже нiхто не вiдчинить –
нi Надiя, нi Вiра,
нi Ви –
нi Любов...
Мазепа
(Лист 5)
"Моє серце кохане!
Сама знаєш,
як я сердечно люблю Вашу Милість.
Iще нiкого в світі не любив так:
мої тоє щастя i радість були б,
щоб нехай їхала та жила у мене,
тiлько ж я зважав,
який кінець з того може бути.
А тим паче при такій злостi
і заїдливостi твоїх родичів.
Прошу, моя любонько,
не одміняйся нi в чому до мене,
якщо вже неєдинократ слово своє
і рученьку давала.
А я взаємно,
поки жив буду,
тебе не забуду..."
Марiя
…Княгиня в бiлих горностаях
Невiдворотною ходою
Напівлетить-напiвступає
За ким? –За мною? За тобою?
В її очах така безодня,
Таке бездоння голубе!
Кого вiзьме собi сьогоднi? –
Може мене. Може тебе.
Княгине в бiлих горностаях!
Прийшла збирать податки з душ?
Ти ж бачиш, я його кохаю,
Мене вiзьми – його не руш...
Мазепа
(Лист 6)
"Моє серденько,
Не маючи вістей
про справи Вашої Милостi,
(чи вже перестали Вашу Милiсть
мучити i катувати?)
мушу виїхати на тиждень у певні місця.
Посилаю Вашій Милостi
через Карла од'їздного гостинчика,
якого прошу завдячно прийняти,
а мене
в неодмінній любовi своїй
зберігати..."
Марiя
Провiяне i зiбране в пiдситок,
Через гайок, де бавиться ручай,
Я до млина своє принесла жито:
- Гей, Бiлий Мельнику! виходь-но та стрiчай.
Вусатий i косматий, як пустельник,
Примружив очi – до-о-овго впiзнає...
- Оце i все? – всмiхнувсь нарештi Мельник.
- Де ж вiзьмеш бiльше? - Забирай, що є...
...Ще дотлiвало десь на стернях горно
З цеберки синiм присмерком залите -
Як два воли, боками терлись жорна
І перетерли в порох моє жито.
Все позмiтав i визбирав ретельно.
Як мiсяць сходив, наче порятунок,
З'явивсь у чорних дверях Бiлий Мельник
І простягнув через порiг нужденний клунок.
Як немовля, той клунок я приймала.
Десь рипнуло, а вiн сказав якраз:
- Щоб коровай спекти – цього замало,
Хай розчиняють пампушки
на парастас...
Мазепа
(Лист 7)
"Моє серденько!
Тяжко і боляче на серці в мене,
що сам не можу
З Вашою Милiстю
обширно поговорити.
Що не маю змоги
відраду Вашій Милостi
в теперішній печалі учинити.
Про будь яку потребу
Вашої Милостi до мене –
скажи цій дівчині до остатку.
Коли вони, прокляті твої,
тебе цураються, --
іди в монастир.
А я знатиму,
як на користь Вашої Милості
чинити.
Чого треба, i повторно пишу,
ознайом мене, Ваша Милiсть..."
Марiя
Рипить ярмо. Немов двi сивi хмари
Поволi, повагом, ступають два воли.
Спокон вiкiв, у споконвiчнiй парi
Тягнули плуга i в сьогоднi притягли.
Поперед ними – дзвонять косовицi!
За ними - чорна, мов полив'яна, рiлля.
А над рiллею – нетутешнi птицi,
Двi славнi птицi – звiдкись, звiддаля.
А Простiр, що мiняє днi i ночi,
Лемiш стирає - ге-е-ен ще до Могили!..
I хоч пташки про гарне щось туркочуть -
Та в однiєї ширший розмах в крилах.
...I йдуть воли по волi Батька й Сина,
І квилить птиця, та, що слабша на крилi,
і кружеляє згублена пiр'їна,
І западеться у полив'янiй рiллi...
Мазепа
(Лист 8)
"Моя сердечна кохана!
Тяжко зажурився,
почувши, що тая катувка
не перестає
Вашу Милiсть мучити,
як i вчора те учинила;
я сам не знаю,
що з нею, гадиною, чинити;
То моя біда,
що з Вашою Милiстю
слушного не маю часу
про все переговорити.
Більше од жалю не можу писати.
Тільки, щоб воно там не сталося,
а поки жив буду - тебе сердечно любити
і зичити всього добра не перестану,
і повторно пишу - не перестану,
на злість моїм i твоїм ворогам..."
Марiя
Дойшла уже до краю – до одчаю:
За все тебе люблю. За все прощаю.
Я так тобою ницо дорожу –
Прощаю все: i зраду, i олжу...
О Мудросте! Порадь менi пораду.
Навчи, як не прощать олжу i зраду.
Отямся, серце збожеволене моє!
А серце мовить – i на сонцi плями є...
Мазепа
(Лист 9)
"Моя сердечна кохана!
Бачу, що Ваша Милiсть
в усьому одмінилася
своєю любовiю колишньою
до мене.
Як собі знаєш:
аби потім
за тим не шкодувала;
Пригадай тiльки слова свої,
під клятвою мені данії,
тоді, коли виходила
з покою мурованого од мене,
коли дав я тобі перстень,
над котрий ліпшого,
дорогшого в себе не маю:
вже хоть як воно там буде,
а любов межи нами не одміниться,
ти казала…"
Марiя
Любов не вiчна. Так, любов не вiчна.
Любов проходить, як проходим ми.
Вона, як рiчка – стрiмголова рiчка,
І, як трiсками, бавиться людьми.
Любов, як повiнь – схлине i нахлине.
Затягне в вир, на мiлину приб'є...
Любов минуща, як сама людина,
Любов, як сонце, що не в кожнiм є.
Любов правiчна i, як рай, прекрасна.
Любов як зЕло, що гранiт проб'є.
Любов конечна – але й сонце згасне!
А поки згасне – благодать, бо є...
Любов як рiчка, що безмежно плине
(недавно – соромливе ручая...)
Любов така, яка душа в людини:
Не плач на неї – суть вона твоя.
Мазепа
(Лист 10)
"Бодай того Бог з душею розлучив,
хто нас розлучає.
Знав би я, як над ворогами помститися.
Тiльки ти мені руки зв'язала.
Я з великою сердечною печаллю
жду од Вашої Милостi вістей,
а в якім ділі - сама добре знаєш.
Прошу тебе дуже,
дай мені чим швидше відповідь
на сеє моє писання,
моє серденько.."
Марiя
Перетлiй i вичахни. - Допоки!
Вiн глухий, молись чи не молись,
Одкаснись вiд нього, одсахнись –
Вiн лихий, пiдступний i жорстокий!
I не простягай йому крила -
Вiн земний, немов гранiтна брила.
Вже любов його здiймала й не зняла -
Тiльки марно поламала крила.
Перетлiй i вичахни. Навiки!
Як жебрачка, не молись пiд плотом.
Це кумир - глухий i многоликий.
То не нiмб - то чиста позолота...
Мазепа
(Лист 11)
"Моя сердечна кохана,
Наймиліша, найлюбіша Марiє!
Раніше смерті на себе сподівався
Чим такої в серці Вашому одміни.
Згадай тільки свої слова,
Згадай присягу свою,
Згадай свої рученьки,
Які мені неоднократ давала:
Що мене, хоть будеш зі мною,
Хоть не будеш - до смертi любити обіцяла.
Згадай нарешті любу нашу розмову
Коли була у мене в покоях:
«Нехай Бог неправедного карає,
А я - хоч любиш, хоч не любиш мене -
До смертi тебе любити
I сердечно кохати не перестану,
На злість моїм ворогам», - казала.
Прошу і дуже прошу тебе, моє серденько,
Яким завгодно чином
Знайди можливість побачитися зі мною,
Бо маю знати,
Що нам з Вашою Милiстю далі чинити.
Боюсь, більше не буду ворогам своїм терпiти
І остаточну помсту вчиню,
А яку - сама побачиш.
…Щасливішi мої пiсьма,
Що в рученьках твоїх бувають,
Аніж мої бідні очi,
Що тебе не оглядають..."
Марiя
Як умру - всiх чекає ця проза,
На могилi - кому б не прийшлося,
Посадiть менi кущ верболозу -
Срібно-крилий, як в нього волосся.
...Вся земля менi стане труною,
А душа перекинеться в дзвiн...
Верболiз, як потягне весною,
ПосивІє, i стане як вiн.
I не треба менi нiчого:
Нi жалю, нi зiтхань, анi слiз...
Хай за мене помолиться Богу
Срібно-сивий, як вiн, верболiз...
Мазепа
(Лист 12)
"Моя сердечно кохана Марiє!
Уклін мій віддаю Вашій Милостi,
Моє серденько.
А при поклоні
Посилаю Вашій Милостi гостинця -
Книжечку i обручик дiаментовий;
Прошу тоє завдячно прийняти,
А мене в любовi своїй неодмiнно ховати;
Нехай дасть Бог з кращим привiтати.
А за тим цілую уста кораловi,
Ручки біленькiї,
Моя любцю коханая..."
Марiя
Ну що ж iще сказать тобi, єдиний?
Iди. Дороги нашi розiйшлись.
Я зцiплю в серцi крик той лебединий,
Де бiль i жаль у вiдчаї злились.
Над розум почуттiв стихiйна сила!
Я шугону! Рвонусь в безумну вись –
Свiдомо у польотi згорну крила
I в землю каменем! -
Iди.
Не оглянись.
(*Листи Гетьмана Мазепи – Бантиш-Каменський, «Малоросія»; мова листів осучаснена автором)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289123
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
ява шістнадцята
У ПОКОЯХ
(У своєму покої Мазепа чекає на Дем'яна.
Входить Дем'ян.)
Мазепа
Провiв? Усе там слава Богу?
Не сталось по путi нiчого?
Чого мовчиш?
Дем'ян
Не маю слiв...
Провiв, та лiпше б i не вiв...
Мазепа
Що там iще? Кажи не мнись!
Дем'ян
Там несусвiтнє щось твориться... –
В набат ударили з дзвiницi...
Не посоромилася мати
Людей на сполох пiдiймати...
Суддиха люта, як вовчиця,
Давай панянку проклинати.
В косу` вчепилась – розплiтати,
Хотiла й хустку пов'язати!
Панянка видерлась – втiкати,
Зловили й волоком до хати
(пручалася!) – поволокли,
А там таке уже зняли,
Що сором, Гетьмане, й казати!
О, Господи, пропаща панна...
Мазепа
Чи ти здурiв?
Йди геть, Дем'яне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289122
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
ява чотирнадцята
ВОСТАННЄ
(Мазепа у своєму покої.
Зодягнений по домашньому,
щось читає. Коли несподiвано
у передпокої зчиняється метушня)
Мазепа
Дем'яне,
що там за подiя?
(як для гостей –
то пiзнiй час...)
(входить розгублений Дем'ян)
Дем'ян
Панянка... Гетьмане... Марiя...
Прийшла – i хоче бачить вас...
Сама прийшла – їй-бо дива!
Блiда i в чорнiм, як вдова...
Мазепа
Марiя?!
Господи, Марiя!..
Проси! Стривай!
Зустрiну сам!
(...щось, видно, трапилося там
недобре...
справжня веремІя...)
(Гетьман поспiхом іде до дверей,
та вони одчиняються i на порозi постає Марiя.)
Мазепа
Марiє!..
Марiя
Гетьмане! Iване...
Мазепа
Так темно, пiзно – ти сама?
Марiя
Сама. Прийшла у чiм була...
Я з дому, Гетьмане, втекла.
Там скоро кинуться за мною -
Та не вернуся я до них!
I, зарікаюсь головою,
Що, як на те поверне дiло,
То тiльки бездиханне тiло
Вiзьмуть вони з цього покою!
Мої слова твердiшi крицi* -
Я не зумiю впокориться!
Мазепа
Ходiмо, серце, сядь сюди.
Дем'яне, дай хутчiй води!
Та ж ворушися!
(до Марiї)
Боже правий,
Ти, як в пропасницi, тремтиш...
Марiя
Не хочу я води, облиш...
Я в повнiм здравiї й умi.
Iване, ми удвох, самi
Повиннi те перерiшати,
Що нам на зло вчинила мати.
Вона не хоче чути й знати -
Кричить, i лає, i клене,
Погрожує згубить мене,
Аби за тебе не оддати.
Нема нiчого, крiм могили,
Що би нас з нею замирило!
Мазепа
Марiє, серденько моє,
Як ти завчасу поспiшила...
У мене лiпший задум є...
Не завжди силою на силу
Ступають, лишенько моє.
…Твоя би охолола мати –
Тодi б ми вiдновили знову
При лiпшiм настрої розмову.
Я мiг би досягти мети –
І їх обох перетягти
На нашу сторону. А ти
Чому мене не сповiстила,
Рiшившись з дому утекти?
Марiя
Ти, Йване, матiр знаєш мало:
Iще такого не бувало,
Щоб по її не вийшло в чiм -
Вона, як той вiслюк, затята,
Їй байдуже, чия б то хата -
Бо верх завжди буде за нею,
Спитай у батька, в Кочубея...
Вiн їй перечити не смiє:
Що вона скаже - те вiн дiє,
Чи хоче того, а чи нi.
Вона спiткнулась на менi,
Бо я ослухаться посмiла -
Зате вона мене уїла...
Хоч на колiна стань - одначе
Вона свою не змiнить вдачу.
Мазепа
Голубко, я ж би її вмовив -
Велику силу має слово
Й вагомi доводи ума...
Подумай, горлице, сама,
Що iншої путі` нема,
Нiж миром, ладом i без шкоди
Урешті решт дiйти до згоди...
Марiя
Ти з нею згоди не дiйдеш,
На неї слово не впливає,
Вона... - та я не добираю
Куди... до чого ти ведеш...
Я, Йване, хитрувать не вмiю,
Скажи ж відверто - так чи нi?
Ти розлюбив свою Марiю
I хочеш одказать менi
У прИхистку, у порятунку?
Ти одступаєшся, похоже...
Мазепа
Марiє, мiй солодкий трунку,
Так навiть думати негоже!
Чи ж серце Гетьманове може
Останню стратити надiю
І одректися од Марiї?
Моє негадане кохання,
Якби ти знала, що то є,
Коли для серця настає
Любов беззахисно остання...
Коли в душi, мов серед степу,
Ударить великодний дзвiн,
Аж стрепенешся – звiдки вiн?!
Облиш, то видалось, Мазепо...
Та враз – готове до причастя -
Стенеться серце, мов крило,
І сльози забринять од щастя,
Що дивом Божим забрело
В повите сутiнком житло.
Печалi i зловiснi сни
Сахнуться, наче кажани,
І ластiвками по оселi
Запурхають думки веселi,
І защебечуть солов'ї
Над рани тлiючi твої.
I мрiї, як волошки в житi,
Воскреснуть, росами умитi...
Ти й сам воскреснеш, оживеш,
І попливеш на чари м'яти –
Захочеш плакати, спiвати,
І завмирать, а не вмирати,
Аж поки в обiймах не вмреш.
I хоч здоровий глузд, як тiнь,
На крилах здiйметься сумнiнь,
І холодом, як грiзна зброя,
Зависне враз над головою
Й на мить якусь вгамує кров -
Дарма! Бо вiдчай i любов
Її розбурхають, як воду,
Що, всi порвавши перешкоди,
Потрiйно з силою летить,
Щоб пiдхопити, закрутить,
І нЕсти, й бавиться, й губить...
Та й смерть не застрашить i не умовить,
Зректися від останньої любовi.
Бо смерть – то неочІкувана гостя,
Вона однак госпОди не мине...
Твоя ж любов, що вибрала мене –
Це найостаннє благо сього свiту!
Це вистражданий в сумнiвах вiнець!
Допоки є вона, допоти сивий жнець
На стернІ не впаде, а буде жати,
жити...
Ти iще зможеш полюбити,
а я, Марiє, нi i нi!
Чекать бiльш нiчого менi.
Повiр, моє сумне кохання,
Ти сонце, що зiйшло востаннє.
I як-но я ще хочу жити,
Якоїсь досягти мети,
То це усе, Марiє, - ти!
Менi бiльш нiчим дорожити,
Менi бiльш нiкуди iти...
Марiя
Iване, чом же ти не хочеш,
Щоби я в тебе зосталАсь?..
Невже ти можеш буть несмiлим?
Зiзнайся, що тебе страшить?..
Двоє сердець, що полюбили,
Єдино разом можуть жить –
Я iншого й не зрозумiю,
I не вiзьму собi в тямки...
Мазепа
Моя розумнице, Марiє,
Твоєї, серденько, руки
Добитися Iван зумiє.
Аби лиш ти мене кохала
І трохи часу зачекала...
То ти довiришся умовi
І вЕрнешся назад до дому?
Клянусь тобi на кожнiм словi -
Я не оддам тебе нiкому.
Нiхто не зможе розлучить
Нас доти, доки будем жить.
Згодися на мою пораду
Й повiр, я зможу дати раду
І вскорiм дiло замирить.
Марiя
…Тобi перечити не смiю,
Бо мiй закон єдиний - ти.
Та вдруге вже, мабуть, Марiї
У цi покої не ввiйти...
Прощай, мiй Гетьмане, довiку.
Востаннє палко пригорни.
За мною дверi зачини,
Немов труни дубове вiко.
(роззирнувшись)
Чого це я сюди прийшла?..
Мов щось шукала
й не знайшла...
(йде до дверей)
Мазепа
Марiє,
зачекай, зажди...
Марiя
Я буду, Гетьмане, завжди
Любить тебе. Кохать до скону
В законi, а чи без закону...
Та Бог з ним... прощавай. Пiду.
Мазепа
Чекай, зодягнусь – проведу...
Марiя
Тобi не варто проводжати,
Ще, не дай Бог, заскочить мати,
Здiйметься крик на всю округу...
Пiду сама. Проз сад – мов з лугу
ВернУся нишечком до ґанку...
Мазепа
Дем'яне!
(входить Дем'ян )
Проведи панянку...
(до Марiї )
Марiє, то чекай вiстей
І знай, що я не одступлю,
Бо понад все тебе люблю.
(Марiя i Дем'ян виходять. Дверi за ними зачиняються.
Темно, як у трунi. Призвичаївшись до темряви,
Марiя ступає кiлька крокiв, зупиняється,
озирається назад.)
Марiя
Я б'ю чолом тобi до самих нiг!
Останнiй мiй непогамовний жалю.
Живцем до Бога рвусь, щоб вiн тебе вберiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Цiлую в снiг. В срiблястий сивий снiг.
В завiю, в хугу... Незбагненний раю!
Я б'ю чолом тобi до самих-самих нiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Благословляю твiй далекий свiт.
Далекий i чужий! благословляю.
З тобою мить. Без тебе - лiт i лiт.
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя, а сонце вмить зайшло:
Метаюсь, кличу, мерхну i щезаю!
А ти ж тепло моє, а ти ж моє крило...
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя. Я прах твоїх дорiг.
Зигзицею, невiднайдЕнний раю,
Росою ярою впаду тобi до нiг –
Прощай.
Навiк прощаюсь.
I прощаю.
(*криця - тут, кремінь)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288904
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
ява тринадцята
ЩО Є ЛЮБОВ?
Кобзар
Гойдає вiтер люльку на калинi -
В нiй спить листок, неначе немовля.
Туман чiпляється подолом за гiлля
I осiда на нiм, краплина по краплинi.
Ростуть i важчають цi перли сiро-синi,
Як матiр-божi-сльози звiддаля
Прозоро виснуть. Пересичена земля
Приймає їх - перлина по перлинi...
(У саду Марiя несподiвано зустрiчає Черницю.
Глибшають сутiнки.)
Марiя
Ти хто?
I що тут пiзно робиш?
Черниця
Тебе чекаю.
Марiя
Звiдки ж ти дiзналась,
Що я прийду сюди?
Я i сама не знала,
А просто вийшла випадково
I зайшла...
Черниця
А що тут дивного?
Я все про тебе знаю
I, навiть те, що взнати доведеться
Тобi ще згодом.
Марiя
Справдi? Хто ж ти є?..
Черниця
Я – твоя доля.
Марiя
А-а... та, що снилась...
Черниця
Так, саме та.
Марiя
То ти у мене невесела, бачу...
Черниця
Яка не є, Марiє, а твоя.
І я тебе вiдмовити б хотiла
од цого... як тобi сказать?..
пустого дiла,
що ти замислила...
Марiя
А звiдки ти?!. ага...
І що ж менi тепер, скажи, робити?
Черниця
Покiрно жити.
Марiя
Так просто? Покiрно жити?
Жить без нього?!
Черниця
Звичайно. Просто. Жить.
І що такого?
Марiя
Та я ж люблю його!..
Хоч ти, мабуть, не знаєш,
Що це таке – невИгойна любов!
Черниця
Любов – це Бог.
Марiя
Любов – це фiлософiя i вiра!
А Бог – є Істина любовi.
Виходить, що любов – це путь до Істини.
I путь єдина.
Як може возлюбити ближнiх той,
У кого серце, як листок у бруньцi,
Не випросталось ще i не спiзнало,
Що десь є небо, свiтло,
сонячне тепло...
Коли воно любовi не вiдчуло,
Не рвалося й не плакало вiд щастя,
Не трепетало i не завмирало
В любовi до єдиного, до того,
Що сам - як свiт, що, може, згодом стане
Прообразом до поняття «людина»...
Черниця
Ти богохульствуєш...
Марiя
Та нi... я думаю...
Черниця
Iсус нас научав любити ближнiх,
I сам тих ближнiх - Богом бувши - возлюбив,
I постраждав за них, розп'ятий на хрестi...
Марiя
Iсус - є Бог.
А Богу все доступне.
Він сотворив нас за подобою своєю
Але не рiвними в можливостях Собi.
Вiн розум дав, а поняття не дав нам.
I ми йдемо по замкненому колу
I спотикаємося там, де спотикались
Вже тисячi i тисячi до нас.
Любов - це слово, може навiть, звичне,
Та до тих пiр у сутi недоступне,
Допоки не оселиться у серцi,
Допоки ми душею не побачим,
Що то таке насправдi є «Любов»!
Але словами
Довiку не зумiєм передати
Нi вiдчуття, нi iстинного смислу
Того, що звично називаємо любов'ю.
Це наче свiтло - i його не можна
Нi роздивитись, нi торкнутися руками.
Воно iснує в нас i поза нами.
Це щось таке як небо, як вода,
Як вiтер i як промiнь сонця...
То хiба може буть любов грiхом,
Якщо Любов i Бог - Бог i Любов - єдине?..
Черниця
До чого ти?
Марiя
До того,
Що Боговi противним є перелюб,
А не любов - пречиста i свята:
Коли душа i молиться й спiває,
I в Бога просить лиш благословiння
Для двох сердець, щоб злитись воєдино?
Невже це грiх? Скажи, невже це грiх?
Хiба не бiльший грiх i не наруга,
Коли перед вiнцем, а себто перед Богом,
Я скажу «так» тому, який нелюбий,
I буду все життя йому брехати -
йому i Боговi! -
Дiлити з ним у шлюбi
I хлiб i ложе? I родитиму дiтей,
Вважатимусь частиною одного –
Одного з ним, але частиною його
Повiк не буду, бо не зможу стати,
Бо я не є така! Хiба це буде
Угодно Богу, що читає у серцях?
Черниця
Ти будеш вiрна.
Марiя
У чому ж вiрна?
В лукавствi? У брехнi?
Черниця
У законi...
Любов грiховну вигадали люди,
I я з тобою сперечатися не буду,
Бо я не знаю лЮдської любовi,
Що народилася в непОслуху, грiховi -
Вона скороминуща i земна.
Марiя
Та й ми ж бо i земнi, й скороминущi...
Черниця
Тiла земнi у вас, а душi вiчно сущi.
Марiя
То i любов же суща iспокон:
Це Божа Iстина, Євангельський Закон!
Черниця
Христос прийшов на землю, щоб спасти...
Марiя
Христос прийшов на землю Людським Сином,
Мабуть, не випадково. А для того,
Щоб зрозумiти нас як Рiвний рiвних.
Вiн мiж людей Сам як людина жив -
I дихав, i моливсь, i їв, i пив...
Осмисливши людей i лЮдський свiт,
Вiн залишив нам БлаговІсний Заповiт.
Вiн сам вiдчув, що то таке - спокуса,
Бо сатана Iсуса спокушав,
I вистояв Iсус. То є надiя,
Що кожен сущий вистоять зумiє...
Не вбий. Не укради. Не учини перелюб.
Щоби сказати «цього не роби!»,
Потреба сталася навiч узрiти,
Й побачити - наскiльки то огидно!
Христос прийшов пiзнати нас такими,
Якi ми є - щоб потiм вже навчати,
Якими бути нам, i як нам жити,
I тим спасти нас - мукою своєю
Вiн iскупив грiхопадiння перед Богом
I смертним дарував безсмертнi душi.
...Якби Iсус був жiнку покохав -
Земну, прекрасну, чисту як молитва -
То, певно, Вiн сказав би, що любов -
Прекрасна, чиста, iстинна - не грiх,
А жити з нЕлюбом - то грiх, i то перЕлюб!
Черниця
Марiє, я молитися за тебе
Недремно буду - може, Бог простить,
Тобi, як нерозумному дитятi, такi ось мислi.
А, може,
Вiн тобi одкриє серце
I ти Його воiстину приймеш...
Бувай, Марiє. Мир тобi в усьому.
Але повiр, неварто йти iз дому -
Все буде так, як має буть. Нiкому
Нiчого ти уже не доведеш.
Лиш осоромишся навiки...
Кобзар
...I пропала. Як сон.
Мов стоячи Марiя спала,
Бо що це тралилась за дивна дивина -
Сама з собою сперечалася вона...
На мить Марiя розгубилась -
Цей сон-розмова наяву...
Ступила крок i зупинилась:
Марія
Куди? До шляху через сад?
Чи, може, все-таки назад?..
Упокоритися?.. Змиритись?..
Зректися - i покiрно жити?..
Вбиратись пишно, їсти сито?..
Минатимуть бездумно днi,
Роки - а там i по менi...
Але ж - Iване! милий свiте!
Врятуй од вiтру, як свiчу!
Не можу я покiрно жити,
Не хочу з горя умирати
В юдОлi рОзпачу й плачу`!
Я вирвусь за iржавi грати
Умов і звичок. Я втечу
До тебе, до твого` покою
I, наче сонце за горою,
Сховаюсь, серце, за тобою!
Врятуюсь. I жорстока мати
Мене не буде катувати,
Бо вже не зможе повернути.
Я розiрву старезнi пута!
I як на мене - то не важить
I дещицi, що люди скажуть:
Чи схочуть того, а чи нi -
А будуть заздрити менi.
Нехай таємно, несвiдомо,
I навiть попри власну волю...
Ти ж не одступишся од мене?
Не оддаси мене нарузi?
Громада ж, родичi i друзi -
Якщо вони мене зневажать,
Якщо лихе про мене скажуть -
Нехай! Хай знають, що Марiя
Понад усе кохати вмiє!
(Рiшуче ступає уперед - стежкою до дороги,
i не озирнувшись на батькiв двiр.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288677
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011
ява п`ятнадцята
КОСА І КАМІНЬ
(Марiя повернулася до батькового двору,
а там на неї вже чекають Кочубеїха, Кочубей, двiрня,
i сусiдськi молодицi, що позбiгалися на ґвалт Кочубеїхи.)
Кочубеїха
(накидається, як кібець на голубку)
Ти де була?
Марiя
Була, де хтiла.
Кочубеїха
Як ти ослухаться посмiла?!
Марiя
А я вам, мамо, не теля,
Що зась йому за плiт i годi.
Я не зловилася на шкодi
I не вчинила зла нiкому,
Що ви мене, як татя, з дому
Не випускаєте. Як бранку
Тримаєте у цiй в'язницi.
То вже пришийте до спiдницi,
Чи варту виставте на ґанку...
Кочубеїха
Цить, безсоромнице!
Блуднице!
Ти де, негiднице, була?!
Марiя
Де я була - вже там немає...
Кочубеїха
(до Кочубея)
Ти чуєш, як одповiдає?!
(до Марії)
Он, грiховоднице, якої
Ти серед ночi завела!
То це ти жебрати пiшла
У тi мурованi покої?
Ти осоромила наш рiд!
То що, вхопивсь за тебе дiд?
Узяв?
Попользував i кинув?
Ану ходiм в'язать хустину
I косу розплiтати...
Марiя
Нi!!!
Кочубеїха
Ще не принесла в пеленi?
Ну, то тепера, як скотину,
Я стерегтиму без упину
Тебе недремно день при днi –
Посмiй лиш визирнуть менi!
...I замiж випхну за вдiвця
При першiй лiпшiй же нагодi -
Як ще знайдеться дурень де,
Що тебе сватати прийде...
Марiя
(благально)
За Гетьмана оддайте,
мамо!
Вiн сватав...
I якраз вдiвець...
Кочубеїха
Нiзащо! Вiн у Божiм храмi
Приймав тебе. Вiн твiй отець!
Про нього i забудь навiки –
Не буде батько чоловiком,
I я не допущу грiха...
Марiя
Ви як могила та глуха,
Ви як могила невблаганна!
Кочубей
Забудься, дочко, про ГетьмАна,
і викинь геть iз голови...
Марiя
Чого уїли в нього ви?!
Кочубеїха
(обурено)
Чим я тут голову морочу?!
(до двiрнi)
А ну, берiть її хутенько
Й тягнiте волоком до хати,
Хай тiльки спробує брикати...
(до Марiї)
Все буде так, як я захочу!
Марiя
Все буде так, як скаже Бог...
Кочубеїха
Я проклинаю вас обох!
Марiя
Давно вже проклясти хотiли.
Ну, що ж, то, мабуть, добре дiло
Як доньку проклинає мати...
Менi бiльш нiчого втрачати.
Хоч будете тортурувати,
Та врешті мусите зізнати -
Нічим Марії не зламати:
Хай сила скрешиться на силi –
я буду з ним. Або в могилi.
Кочубеїха
Дарма! Могила – не тюрма!
Від того сорому нема.
Ти собi вибрала
сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288905
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2011
На розплетених косах дощу
Сутінкова снується журба.
Вже наплакалась донесхочу
Одинока плакуча верба.
Гурт берізок покірно примовк -
В сивім прядиві тихо дріма,
Лиш один молоденький дубок
Пружне гілля в негоду здійма.
Причаївся в кошлатій траві
Неполоханий привид пітьми.
Мокне в полі дороги сувій
З розпанаханими грудьми.
Злото осені вже одцвіло,
Тільки крапель видзвонює сталь,
Та вкрива розпашіле чоло
Ця, сльотавого смутку, вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288804
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
ява дванадцята
НЕПОСЛУХ
Кобзар
Опiсля сварки, як опiсля пожару́:
Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів,
Усе забрав – червоно-чорним пта́хом
Пронiсся хижо над запалим дахом –
Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв.
I залишилося потворне пожари́ще,
Похмуре й дике, наче кладови́ще,
Старе й занедбане, з руїнами хрестiв.
...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне,
Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне...
Струмує дим з-пiд обгорiлих дров,
Як на побоїщi пролита щойно кров
парує.
Хатнiй дух, немов душа, -
Умиротво́рено, спокiйно, межи дiлом
Прощається з житлом людським, як з тiлом,
Усе довкола з жаху онiмiло,
Усе принишкло: тихо, тихо, ша...
...Марiя никає сновидою по дому,
Як пожари́щем, чи по цвинтару старому,
Не взмозi й слова мовити нiкому:
Усе зробилося нараз немиле,
І якось чудно так оддаленіло,
Пропало, наче в ирiй одлетiло -
Мов загубилося в сiдому полинi,
А чи розтануло, як привид, в тумані́...
Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить...
Та Кочубеїха сичить, немов живиця
У полум'ї неви́гасної лютi.
Марiя нiмо упоко́рилась спокутi
І гасне мовчки, як досві́тня зiрка, -
Яка печаль на смак терпка i гі́рка...
Марiя
Обсiли серце невсити́мi птицi,
Гамують спрагу – кров солону п'ють.
А в серцi, що в замуленiй криницi,
Знялася з дна печаль i каламуть.
Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi,
Хай беззворотна буде ваша путь.
Нема живого мiсця в тiй криницi,
Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть...
...О, доле зла! О, згорблена чернице...
То ж не дарма являлася менi
Жебрачкою-черницею ввi снi...
Розбилося життя нараз, як жбан:
Кому й навiщо це череп'я нице?
О доле, о безпро́свiтна темнице!
О Господи!.. – а як же там Iван?..
Образився?.. – зневажили Гетьма́на...
Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана...
Зигзицею припасти до грудей!
Забути все – забути цих людей!
Батькiв! що наче ворiженьки злiї
Позбиткувалися над волею Марiї,
Життя перевернули в темну нiч...
Я їм дочка, але не їхня рiч,
Що захотять - у красний кут поставлять,
а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч!
Московський, бачте, князь
У невістки мене обрав...
І що ж?...
Хто дав їй право, хай вона i мати,
Моїм життям так легковажно гендлювати?
Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав?
Та ж як заведено в людей – сватiв заслав...
I, як на те пiшло, то Йван просив руки
Не батька й матерi, а їхньої дочки,
Чому ж тодi моя побожна мати
Мене у сiни виставила з хати
І згордувала навiть запитати,
Чи хочу я за Гетьмана iти?..
Чи ж знав Iван, що може покохати
Ту, що приймав iз Купелю Святого.
Це так судилося, i не вкрунеш од того.
(О Господи, непослух мiй прости!)
З Iваном бути - присягала Богом
I буду з ним, або умру без нього.
...Нехай вже лiпше мати прокляне,
Чим ти зречешся, Господи, мене...
Ти бачиш Сам - я змушена тiкати
До того, хто для мене батько й мати.
Пiду вiдсiль, не вернуся до хати,
Де пахне порохом. I прахом!
Де тiнi шамкають солому.
З безоднi горя, з прiрви страху -
Пiду iз дому...
Де образи́, як лицемiри,
З мойого серця смокчуть втому.
В пречистий свiт моєї вiри -
Пiду iз дому.
Одчиню дверi - і по тому.
Пiду. Залишу все, як є...
Втечу з чужого мого дому
У серце любляче твоє!
(Марiя бере опинальну хустку,
непомiтно виходить з хати.
А там через двiр до саду, щоб до дороги...
У саду пiзня осiнь.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288675
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
ява одинадцята
СВАТАННЯ
Кобзар
Спечи менi, доле, хлiба
З ярої муки,
Зашлю сватiв до дiвчини
Просить рушники.
Пiшли свати, пани-брати,
По битому шляху,
Благослови, сива доле,
Жениха-невдаху.
Увійшли свати до хати
Та й стали казати:
- У вас товар - у нас купець,
Будем торгувати...
Ввiйшли свати, рядком сiли
На дубовiй лавi,
Одказала сватам мати,
Що не бути справі.
Ввiйшли свати, рядком сiли
Попiд образами,
Умилася дівчинонька
Дрiбними сльозами.
...Як вертали манiвцями,
Бо була причина,
Заплакала, затужила
Молода дiвчина:
- Не захтiла мене, мати,
За люба оддати,
То прийдеться тобi скоро
Мене наряджати.
То прийдеться тобi, мати,
Рушники в'язати,
Тим сватам, що будуть яму
На мене копати.
А як буду, стара мати,
У трунi лежати -
Не забудь весiльну хустку
Менi в руки дати.
Ой, мати, мати,
Як тяжко вмирати,
А ще тяжче без любого
Вiку вiкувати...
...Немов свахи весiльні мливо,
Не поспiшаючи, дбайливо
(...нехай подихає мука,
то буде пІдмолодь пухка`...)
Пересiвають терпеливо
Проз найгустiше в свiтi сито,
На коровай щоб замiсити, -
То з неба так чиясь рука
Вже третiй день од ряду сiє
Свою дрiбнесеньку сльоту
На ризу саду золоту.
Крiзь шибку дивиться Марiя
На ту осiнню сумоту:
Марiя
...Вже он-де лущаться, тьмянiють
На банях осенi хрести...
Три наче постатi темнiють –
До двору?..
З хлiбом?!
СтаростИ!!.
Кобзар
Ввiйшли.
Кочубеїха
Марiє, вийди в сiни!
Кобзар
Марiя й вийшла, як чудна`.
Наразі стала, мов камiнна,
А потiм впала на колiна,
Немов пiдкошена вона.
О-о-о... Щиро так молитись вмiють
Лиш непорочнiї вуста!..
Марiя
Маріє, Дiво Пресвята!
Не одкаснися од Марiї...
Молю! Благаю! Божа Мати,
Ти маєш все про мене знати -
Як завинила в чiм, прости!
Та заступись! Та захисти!
Це од Iвана старости!..
Нехай їм не одкаже мати,
А рушники велить подати!
Поститись буду всi пости
I Твого Сина прославляти...
О Богородице, ввiряю
До рук твоїх мою судьбу -
Почуй покiрную рабу,
Спаси i заслони - благаю!..
Кобзар
Та -
Вмовкли голоси в свiтлицi.
Марiя скочила з колiн -
Вчинились дверi, впав заслiн, -
Чи, може, сон жахливий сниться?.. -
Без рушникiв пiшли свати...
Марiя
(розпачливо)
За вiщо?
Го-о-осподи святий...
(Невдозi Марiя, немов сновида, входить із сiней,
безтямно дивиться на Кочубеїху)
Марiя
Катувко! Що ви наробили?
За що Марiю погубили?!
Чого впилися, мов упир,
I долю, як горня, розбили?
Немилосердні, чим же я
Так перед вами завинила?
Для вас дорогшi забобони
За рiдну доньку?! Знайте ж бо -
Я буду з ним i без закону!
(Хоче вийти з хати,
але Кочубеїха кидається до дверей)
Марiя
Зiйдіть з дороги, мамо, геть...
Iз двох їдне:
Iван чи смерть!
(Простоволоса i в однiй сукнi
Марiя нерухомо стоїть у саду.
Туди ж сатаною влiтає Кочубеїха,
вона розгнiвана, аж червона.)
Кочубеїха
Я бачу, дiвко, ти здурiла!
Чи обпилася дурману?
А чи на тебе злу ману
Нечиста напустила сила?!
Та лiпше б я лягла в труну
В той день, коли тебе вродила!
Таке верзеш, немов на муках!
Та лiпше б я тебе, гадюко,
У першiй купелi втопила,
Чи в сповиточку задушила!
Ти бач, якi пiшли дiла?
Оце-то, Любко, дожила!..
Марiя
(над силу)
Чи добрим побитом, чи злим,
А буду, мамо, я за ним.
Як нi - то тут i посивІю,
Навiк зостануся в дiвках.
Хрестом, що ось ношу на шиї,
Заприсягнусь, що буде так.
I навіть не дивіться косо -
Чи вiн мою розпустить косу,
А чи залишиться вона
Заплетена. I сивина
Її прикрасить, як вiнець.
Люблю Мазепу - i кiнець!
Люблю без тями i без краю,
Люблю його, люблю, кохаю!
Без нього сохну i вмираю,
Як гине квiтка без води.
Благословіть щасливу долю,
А коли хочете бiди -
То прокляніть. З лихої волi
Не скоро прийде вiн сюди.
Та зважте, що ми з вами, мамо,
Вiднинi станем ворогами:
Я буду плакати ввесь вiк
На те, що ви мене вродили
У той лихий проклятий рiк,
I хоч красою надiлили
Та безталанною зробили...
Кочубеїха
Це ж встид який! А грiх од Бога!
Та й од людей великий страм!
Дочку за сивого, старого,
Отця хрещеного - не дам!
Марiя
(над силу)
Не оддасте? - пiду сама:
Без нього все менi тюрма.
Кочубеїха
Пiдеш сама?! I то посмiєш
Отак зневажити свiй рiд?..
Ти збожеволiла, Марiє!
Отямся! Вiн же сивий дiд!
(руки в боки i голосно регоче.
Крiзь смiх.)
Нащо йому таку жону? -
Хай лiпше вибира` труну!
(уважно приглядається до Марiї)
Чи вiн тебе причарував?..
Давно казали добрi люди,
Що вмiє напускать полуди
Й варить питво` з вiдьомських трав...
Навчився у ляхiв спокусiв
Той чорнокнижник сивовусий!
Цур-пек йому! Перехрестись!
Молися Богу i постись...
(грiзно)
То ти одкинешся од нього?!
Марiя
Хутчiй розстануся з життям.
Кочубеїха
Чом ти не вмерла ще дитям!
Договорились у садочку –
Дурна, ще й потурала вам!
Та швидше я позбудусь дОчки,
А за Мазепу не оддам
На втiху й радiсть ворогам!
Тебе ж роздягну до сорочки
I зачинятиму в льоху!..
Кобзар
В отвiт нi слова. Певно мовчки
Молилась Богу й жениху…
Кочубеїха
...То ти одкинешся од нього,
Чи ми - навiки вороги?!
Марiя
Я вже про те сказала, мамо...
Кочубеїха
Чекай же, приведуть до тями
Тебе в конюшнi батоги!
Я швидко заладнаю справу,
Й на вас обох знайду управу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288439
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
ява десята
ОСІННІЙ СУМ
(Сiра осiння днина. Марiя, зодягнена по-осiнньому,
входить до саду i несподiвано застає там дiвчинку,
рокiв шести, у довгiй бiленькiй сорочечці, босонiж...
Та закрилася рукавом i плаче. В руцi тримає
кiлька зiв'ялих квiток. Марiя присiдає до неї
навпочiпки.)
Марiя
Ти хто?.. Чого так гiрко плачеш?
Чи заблукала у саду?
Не плач - поправим ту бiду,
Все буде добре, от побачиш...
Я стежечку в травi знайду -
Тебе до мами одведу...
Признайся, серденько, чия ти?
Чом ти не хочеш розмовляти?
Не плач, а то й собi заплачу,
Хоч маю не плакси́ву вдачу...
Дiвчинка
У мене матiнки нема,
Немає в мене тата,
Анi сестри, нi брата,
Нi доми, анi хати -
Лиш мачуха сама,
Сердита i лапа́та,
Гряде мене приспати...
Її зачувши хист
I звiддалеку свист,
Сумує падолист
I припадає долi...
Зiв'януло життя -
Я лиш передчуття,
Я тiльки вiдбиття
Цiєї туги й болі...
У рідномому саду
Я квiтiв не знайду,
Бо вже поснули, кволi, --
Кiнчається життя:
Я лиш передчуття,
Покiрне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
Марiя
Гiрких не треба дум,
Ти хто?..
Дiвчинка
Осiннiй Сум
У тумановiй льолi...
Я немовлям була
Як рожа тут цвiла -
А де тепер та рожа?
Чи цi ось пелюстки,
Що липнуть до руки,
Ота царiвна гожа?!
Збувається пора -
Од царського шатра
Вже тiльки ребра голi...
Марнується життя -
Я лиш передчуття,
Печальне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
(I вже то не дiвчинка,
а лише пасмо туману i луна звіддалік)
Твоєї долi... долi...
(Осiння днина гасне.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288438
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Я умею терпеть,
Я умею молчать.
Зубы стиснув - стонать,
От обид не кричать.
Сильной быть я умею,
Все молча сносить.
А еще я умею
Безумно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288443
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Еще так хочется любить,
И слушать нежные признанья,
Сгорать от страстного желанья,
И для тебя любимой быть.
Еще так хочется тепла
От сильных рук на смуглой коже.
Я верю, что Господь поможет,
Чтобы любовь я сберегла.
А ты, мою любовь к тебе,
Храни предельно осторожно,
Ее разбить совсем не сложно,
Она одна в твоей судьбе.
И если даже я уйду
В тот мир иной, где нет печали,
Любовь лампадными свечами
Не растворится поутру.
18.10.2011г. 11:00
Шарм-Эль-Шейх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288173
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
ява дев`ята
СУПЕРЕЧКА
(Мазепа заїхав до Кочубеїв,
щоби при нагодi переговорити за свою справу...
Та момент виявився невдалим, балачка не складалася. Тону їй задавала Кочубеїха).
Кочубеїха
(уїдливо)
...Марiя акурат на часi,
Та й я зрадiла б добрiй свасi...
То, може б, ви нам пособили
Владнать таке потрiбне дiло -
Марiю до ладу засватать,
Бо ж, як не як, хрещений тато...
Чом мовчите? Чи загордились?
Щось ви до нас перемiнились:
Все мимо двору, мимо саду -
Чи де знайшли собi принаду
Та гаєте в обiймах час,
Що нiколи й провiдать нас?..
Мазепа
Державнії, кумо, дiла...
А де Марiя?
Кочубеїха
В сад пiшла.
Мазепа
Хотiв би я її побачить,
Хрещений батько «як не як»...
Кочубеїха
(уїдливо)
Вони якраз невдусi, плачуть...
Ввiгнали в пальчика будяк...
Дiвоцьких слiз - солодкий смак!
Нехай, то за́бавка пуста,
Дасть Бог, сльозами й глупота́
З голiвки ви́тече у них...
Мазепа
Щось скоїлось?..
Кочубеїха
Нiчого, куме...
Не до смаку прийшовсь жених.
(сердито)
Князь Меньшиков! прислать готов сватів,
Її в Москву - для сина висватать схотів!...
Сказала, що зiйде iз дому,
А рушникiв не дасть нiкому.
То вже прийдеться жениха
Самому вам шукати їй -
Духовнiй донечцi своїй.
...Вона мене зживе зо свiта -
Псує дiвок ота освiта!
Тепер їй подавай пiїта
Не iнше. А все, куме, ви
Вбивали їй до голови
Якiсь ненужнiї думки:
Вашi пiснi, вашi книжки -
Псуються од книжок дiвки́ !
...Пiду гукну її до хати,
Чи зайва я, щоб розмовляти?
Мазепа
Якщо Марiя справді плаче,
Щось, видно, трапилось, одначе...
То лiпше б я пiшов до саду
I може б чим тому зарадив...
Кочубеїха
Велика цяця - не iначе!
Не вмре, нехай собi поплаче!
Минулись безтурботнi днi -
Стрiчайтесь з нею при менi,
Бо поки я Марiї - мати,
То мушу все про неї знати.
(виходить, чути як, гукає)
Марiє! Ху́тко йди до хати!
В нас гостi! Твiй "хрещений тато"!
(повертається, западає мовчанка.
По якiмсь часi входить Марiя - видно, що плакала.
Мазепа пiдводиться, ступає до неї, бере її руки у свої)
Марiя
День добрий вам...
Мазепа
Що «добрий» - бачу...
Чого ти, пташко моя́, плачеш?
Марiя
Хiба вам не сказали мати?
За москаля мене оддати
Хотять,
аби позбути з дому!
Я не вгодила тут нiкому...
Втоплюсь з одчаю i жалю́ -
(закриває обличчя рукавом вишиванки)
Я iншого давно люблю...
Кочубеїха
От безсоромниця, та й годi!
I як тобi розкрився рот
Таке при матерi казати!
Мазепа
(напівобернувшись до Кочубеїхи)
Кумо, чекайте на сватiв!
(до Марії)
Хай буде так, як Бог схотiв...
(цiлує Марiї руки, бере шапку, виходить)
Кочубеїха
(кинулась до вiкна)
О!-О! - як вихор полетiв!
(сама до себе)
Вiн хитрий, та, мабуть, не знає,
З ким цього разу справу має...
(до Марiї)
Я вас, голубчики, за шкоду
Вмить виведу на чисту воду!
Все буде так, як скажу я -
Вже ж воля збудеться моя!
...Ти бачиш, як вони щебечуть...
Сиди у хатi кожен вечiр!
Не дай Бог зло́влю за порогом -
Як курцi, поламаю ноги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288211
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
ява восьма
ЗА ПЕРЕЛАЗОМ
Кобзар
Минула нiчка недоспана -
Немов провiсника, Дем'яна
Жде Кочубеївна щомить,
Бо вiн їй передати має
Усе, що Гетьман повелить.
У грудях, наче скрипка грає,
Немов огонь палахкотить:
Марiя радiсно зiтхає,
До раю думкою летить.
Їй Гетьман перекаже - де
Вона з ним бачитись буде́ !
О, як поволi час iде...
А серце, мов троянда, в'яне -
«Iване! Гетьмане! Iване...»
...всьому свiй день, всьому свій час,
Що наше - не уни́кне нас:
Жада́на вiдбулася стрiча,
При тихих зорях, як при сві́чах,
Любові сонцеликий птах
Знайшов приту́лок у серцях...
Та Доля, мов черниця строга, -
Встелила те́рнами дорогу...
А втім, людина, мавши волю,
Свою змiнить спроможна долю.
Бо тим, хто повстає за себе
Прихильно спiвчуває Небо...
...Марiя сумнiву не знає,
Бо Йвана над усе кохає:
I сенс для неї у життi -
У спiльнiм з Гетьманом путi.
Хоча непевнi вiдчуття
Їй душу, наче сни, тривожать -
Вона їх розгадать не може
I зрозумiти до пуття...
То знов при зустрiчi Марiя
Спiшить прискорити подiї:
(Марiя i Гетьман за садом,
там, де перелаз)
Марiя
Iване, засилай сватiв,
А там - хай буде вже, як буде -
Не знаєм, що за чим гряде...
Та ця любов не перебуде,
Така любов не перейде,
Як свiтло мiсяця блiде...
Завваж, моя сердита мати
На лихо стала помiчати,
Що я не так люблю тебе...
Вона, мов кiбець заскубе,
I душу вийме, як з курчати,
Сьогоднi мало не плачем
Менi вдалося вийти з хати...
Мазепа
Марiє, ти моє життя...
Марiя
Нема нам, любче, вороття.
Повiк укупі бути нам
На зло недолi й ворогам...
Мазепа
...щоб на рушник весільний стати -
Я мушу дозволу спитати -
На шлюб наш - у московського царя...
...і на вінчання
маю дозволу просити
В московського ж митрополита:
А ми з тобою - "у духовному родстві"...
Марiя
...твій шлюб
і для царя так пильно важить?
Мазепа
...твої ж, без дозволу того́,
московського -
одкажуть...
Нерозрішимая задача…
Марія
Я все життя на них пропла́чу!
Нехай вони мене скарають,
Нехай зо свiту iзживуть! -
Вони, Iване, ще не знають,
Який вогонь палає тут!
Моїм словам за свідка - Бог!
До смертi бути нам удвох!
А нi - то в мене стане сили...
Заприсягнутися готова
Перед людьми і перед Богом:
Не маю третьої дороги,
Лиш двi: до тебе чи в могилу!
Мазепа
Марiє, мій коханий світе,
Життя велике i складне...
Послухай, горлице, мене:
Крiм тебе й батькiвського краю
Дорогшого в життi не маю.
Нiчим я так не дорожу
I нi про що я так не дбаю,
Бо врiвень з честю стережу...
Що срiбло, злото й дiаменти? -
То все минучості моменти.
Життя - короткоплинна мить:
Воно нуртує i шумить...
Пiдхопить i несе без зиску
Й на берег викине, як тріску.
Спливе i зникне без слiда,
Як межи пальцями вода...
Нi з чим приходимо сюди,
Живем: караємось, караєм,
Страждаєм, любимось, вмираєм,
I повертаємо туди,
Вiдкiль приходили - до Бога,
Не взявши в путь собi нiчого.
Нажите все залишим тут
Для інших, що по нас прийдуть...
Вони ж своє протопчуть коло -
І не скінчиться це нiколи:
Спокон i до страшного суду
Не зрушаться і кроком люди...
Бо все земне є суєта.
Але людина має душу!
Безсмертну i навiки сущу.
А що для вiчностi лiта?
Умовність. Вигадка пуста.
Як пес, чатує пильно час
Лише тілесних, смертних нас...
Душа - в безсмертiї вита,
У неї вища є мета...
(пiсля паузи)
Марiє, я прожив немало,
Мене життя не шанувало.
Я знав i радiсть, i бiду,
Любов i пристрасть молоду.
Я все на довгiм вiцi мав:
I умирав, i воскресав,
Був i всесильним, i безсилим,
Дививсь не раз на дно могили...
Я знав пiдступнiсть, бачив зраду,
Земля виходила з-пiд нiг -
Та Бог чомусь мене берiг,
Ще й доручив менi громаду...
Марiє, я тебе кохаю,
Тому й повiдаю тобi,
Що Боговi лише ввiряю -
І сувмніви мої, і біль -
У мене є послiдня цiль...
Нiчого вищого нема,
Про неї сам-один я знаю...
Вкраїна - це моя тюрма,
В ній, наче в'язень знемагаю.
Неспла́тний борг на серцi маю -
Звiльнить з московського ярма
Цю землю - з краю i до краю.
Марiє, але я вважаю,
Що станеться, як-но програю:
Я сам - i я на все готов!
Мене нiкому не зiгнути -
Вкраїна вiльна має бути!
А ти?.. твоя свята любов?..
Марiє, сам не йму я страху,
Прийдеться, то зiйду на плаху
I гiдно стану над юрбою...
Марiя
I я, Iване, за тобою...
Мазепа
Нiзащо! То встокрот бiда!
Моя лебiдко молода,
Та ж камінь треба в грудях мати -
Твоїм життям ризикувати!
Мiй нiжний, мiй рожа́ний квiте,
Тобi ще тiльки жити й жити
У щастi, в любощах, добрi...
Мені ж судилося ступити
безо́глядно за той порiг,
А там: Вiкторiя чи ґрати -
Самому Господу рiшати...
Марiя
...Iване, сивий волос маєш,
А про любов так мало знаєш...
Та я за тебе, як за вiру -
На лобне мiсце й на офiру!
Iване, я твоя частина:
Роздiлять нас - i я загину.
Бо ми одно, одно-єдине!
Тим паче, у скрутну́ годину
Як тiнь, тебе я не покину.
Ти ж сам сказав: життя - це мить.
Нехай воно собi шумить...
Але існують поняття
Важнiшi й за саме́ життя!
Напраснi всi твої одмови -
Життя не більше од Любовi...
За мене твiй даремний страх.
Я вiльна в помислах, як птах,
То, мов на сповiдi, кажу:
Життям я менше дорожу,
(тим паче - ситою судьбою) -
Чим щастям бути за тобою.
Iване, я натура вперта,
I в мить їдну з тобою вмерти,
В покої чи на браннiм полi -
Та я такiй завиднiй долi
Завдячне поклонюсь до нiг!..
Якби то ти збагнути мiг...
Чи, може, ти мене не любиш?
То так ув очi i кажи...
Мазепа
Кохаю, серце...
Марiя
Поготі́в!
Iване, засилай сватiв.
Мазепа
Марiє, пропадеш за мною...
Марiя
То ще побачим: так чи нi,
Без тебе ж - не життя менi.
Будем удвох, то до пропа́стi
Ще встигнемо пожити в щастi,
А як не будемо, то мушу
Дарма занапасти́ти душу.
Мазепа
Це ти, Марiє, жартома?..
Марiя
Iване, я страшусь сама
За себе, а встокрот за тебе...
Але завсiди, любий, слiд
До щастя йти - краєчком бiд.
Мазепа
Яка ти розумом метка́ !
Марiя
Люблю тебе, тому така.
Кобзар
Ще довго сад проз нiмоту
Наслу́хував розмову ту,
Як межи янголами, любу,
I вiрить не хотiв у згубу.
Вже й нiч пiдкралася поволi -
Вступила у свої права,
Поснули квiти i трава...
А на Небесному Престолi
Рiшались двi печальнi Долi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288209
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Фонарь горел тигриным глазом..
Он службу нёс бессменным стражем.
Служил фонарь как раб,
зарывшись в ветки клена.
Что ж город,..
Он принимал его услугу благосклонно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288078
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Этюдом влит огромный город мой
В туман огней над улочным простором, -
Магнит вечерних звуков, над которым
Застыл покровом колокольный бой.
Прерывисто дыхание мостов,
И, продвигаясь без участья и оглядки,
Уходят дни... А листья так же падки
На влажный стук вечерних каблучков,
Им застят путь скандальные трамваи...
А мы живем в плену предчувствий мая,
Глотая вечер и дымок от сигарет.
Вокзал пропитан перегаром винным...
А там, вверху, уходит клин за клином
Осенних дней, осенних встреч, осенних лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287975
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
ява сьома
ПОЗАВТРIМ
Кобзар
Лиш сме́рклося, Марiя з дому,
Як тiнь, майнула тихо в сад:
Чи хто гукнув її назад?!
Марія
О, Господи!.. та наче б нi...
То показалося менi...
Удень тут все таке знайоме,
А зараз - все таке вороже...
О, Боже!..
Зашарудiло щось в кущах!
Хтось причаївся!..
Хто це?..
Стра-а-хххх...
Та не лякай мене, небоже,
Хіба я чим тебе тривожу?..
По темнiм небi пiзнi хмари
Пливуть нечутно, як примари,
Таємно шепчуться гiлки,
Та з о́судом кивають в спину
Й сучка́ми ловлять за хустину –
В гнiздечках вимерли пташки...
А кицька – вдень руда й проворна –
Здича́вiла i стала чорна,
Ще й перебiгла (хтось наврочив)
Знайому стежку, тiльки очi
Враз засвiтились, як свiчки...
Кобзар
Марiя, нi жива, нi мертва,
До перелазу стрiмголов
Летить – там жде її любов!..
А, може, там нiхто й не жде?..
Марія
Я вмру! якщо вiн не прийде́ !
Мазепа (притишено)
Марiє...
Марiя
Гетьмане! Iване...
(ховається у нього на грудях
од того страху́ )
коханий мій...
Мазепа
(розгублено)
Моя… кохана...
Марiя
(вiдсторонюється)
Чом не приходили до нас?..
Мазепа
Хотiв позбутися тривоги...
В моїх лiтах...
Марiя
Неначе Бога,
Я, Гетьмане, чекала вас!
І прислухалась до дороги
Щодень, щонiч, що божий час...
Усю весну i цiле лiто.
А якось видало менi,
Що скаче вершник на коні,
І дрiбно-дрiбно б'ють копита –
Все ближче, ближче кожну мить –
До двору нашого летить!
Я при́тьмом вискочила з хати,
Аби вас першою вiтати –
Аж то в дворi гарцює злива,
Така пiдступна i зрадлива!
Густа, як у засі́ку жито,
Й двигтить об землю, мов копита...
Я не могла прийти до тями,
І затужила геть за вами.
Вже думала, не дочекаю,
Щоб вас побачити iзнов!
Мiй Гетьмане! я вас кохаю...
До складиру́к така любов!
Мазепа
Марiє, серце,
я старий...
Марiя
Не наговорюйте на себе!
I не кажiть менi про те…
Такi думки – то все пусте.
Я вас люблю, клянуся небом!
Мазепа
Марiє,
я ж увесь сiдий...
Марiя
Та то вам, Гетьмане, здалося!
То срiбло мiсячне вплелося
У ваше смоляне́ волосся...
Мазепа
В лiтах я... в присмерку...
в жалю́...
Марiя
Мiй Гетьмане,
я вас люблю!..
Мазепа
I я люблю́ тебе...
о, Боже!..
Марiя
Вiн знає, що таке любов,
І Вiн нам, Гетьмане, поможе...
Хай небо, луг, i там – рiка
Потвердять, що моя рука
Їдному вам належать може!
Мазепа
Марiє, що ж менi робити?
Я безпорадний, як дитя...
Не смiю я тебе любити!
Вже скiльки там того життя
Менi зосталося дожити...
Марiя
Напраснi цi печалi вашi:
Вже скiлько буде – стiлько й наше...
(десь неоддалік ґерелицею ідуть дівчата,
і розлягається пісня:)
Злiталися бiлi птицi
До твоєї хати,
Опускались на подвiр'я,
Пшона поклювати.
Тi клювали, тi ходили,
Третi пили воду.
Задивлялись дiвки гожi
На козацьку вроду.
Вже й чимало назлiталось,
Все пшоно зiбрали -
Грали в дворi веселої
I сумної грали.
А як став ти на порозi,
Щоб вiтати милу,
Сполохалась бiла зграя
I знялась на крила.
Б'ється зграя! Рветься в небо!
Тiльки пiр'я лине.
Набилося того пiр'я
Тобi у чуприну...
Не журися, мiй соко́лю,
Що чуприна бiла -
Лiтам твоїм пшона всиплю,
Стiльки того дiла!
Позбираю біле пiр'я
Та й наб'ю перину!
Заплуталось моє серце
У бiлу чуприну...
Мазепа
Марiє, серце, вже пора,
Бо пiзно. Кинеться шукати
Тебе стривоженая мати,
Ходімо, проведу до хати.
Марiя
Та, Гетьмане, я мушу знати:
Ми будем бачитися з вами?
Мазепа
Марiє,
дай прийти до тями...
Марiя
(розпачливо)
Без вас – усе менi тюрма!..
Мазепа
Та вже ж, голубонько, нема
Для мене на цiм свiтi щастя,
Окро́ми, як твоя любов...
Марiя
Коли ми стрiнемося знов,
І де,
Ясновельможний пане?..
Мазепа
Про все перекажу́ Дем'яном.
Ходiм...
Кобзар
Провiв аж до двора.
Поцiлував. I через сад
Вернувся стежкою назад...
Побрiв поволi до дороги –
Як пiсля доброго вина
Зробились неслухнянi ноги
І заплiтались об траву.
Поник Мазепа. Наче з бою
Бреде без стежки навмання –
Позбувшись волi i коня,
Вертає пiшим до покою...
Ще й заблукав посеред трав –
Цей бiй вiн сам собi програв...
...Безумнi i щасливi мрiї
Заплутались в сумнi думки,
Пекучий жар у грудях тлiє –
Розбилось серце на скалки́
І запалало, як свiчки,
Пред чистим образом Марiї!
Марiя
(сама у дворi)
В душi, як великодний дзвiн –
Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!..
Густу, як нiч, печаль згойдну́в –
Був-в-в!.. Був-в-в!.. Був-в-в!..
У бе́зладi свавiльних дум –
Сум-м-м!.. Сум-м-м!.. Сум-м-м!..
Лякає привидом буде́ннь -
День-нь-нь!.. День-нь-нь!.. День-нь-нь!..
Вiн-н-н!.. Був-в-в!.. Сум-м-м!.. День-нь!..
Він-н - сон-н
Він-н - сон-н...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287926
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
ява шоста
ЦИДУЛКА
(Покой Мазепи.
Дем'ян заходить з докладом.)
Мазепа
Дем'яне, ти однiс гостинцi
до Генерального Суддi?
Дем'ян
Однiс, а як же. Повелiли
Низенько кланятися вам,
(дещо повагавшись)
і… несподiванеє дiло
Одне ще виявилось там...
Мазепа
Яке?
Дем'ян
Як йшов назад, то їхня до́чка,
Мене гукнула iз садочка...
(подає цидулку)
Пообiцявсь, що так-но вам
Осьо цидулку передам...
(Дем'ян виходить.
Мазепа розгортає i читає.)
Мазепа
«Вельмишановний пане Йване,
Чом не буваєте у нас?..
Позавтрiм, у вечiрнiй час,
Я вельце буду ждати вас
За садом, там де перелаз.
Приходьте ледве одсiрiє...
З цим – Кочубеївна.
Марiя.»
Мазепа
Оце-то дивна новина́ !
Чого зове мене вона?..
А може це якась омана,
Щоб осоромити Гетьма́на?..
Чи лихо скоїлось яке,
То справдi зве на допомогу?
Кобзар
...а серце, п'яне i стрімке́ !
Уже летить на ту дорогу:
За сад, туди, до перелазу…
Мазапа
...Ми там були їдного разу,
Десь, може, позатого лiта:
Вона собi збирала квiти,
А я таке щось споминав,
Що сам собою захопився,
Й не спомнився, як опинився
За тином їхнього садка –
Там далi луг... за ним рiка...
Як тiшилось моє дiвча,
Що ми забрались так далеко...
Голос Марiї
Дивíтесь! он мої лелеки
малих годують лелечат...
Мазепа
Чому твої?
Голос Марiї
А ми знайомi!..
Мазепа
Сама до річки ходиш з дому?
Голос Марiї
Я, пане Гетьмане, люблю
І добре знаю всю округу –
Гуляючи по цьому лугу,
Вiнки з квiток собi роблю...
Мазепа
Марiє, може би подругу
Яку собi ти завела?..
Голос Марiї
А я таку «подругу» маю –
Я з вами в мислях розмовляю...
Мазепа
(повертається в реальнiсть)
...Позавтрiм жде мене вона –
це справдi дивна новина...
(в сторону дверей)
Меласю!
(входить дiвчина)
Погукай Дем'яна...
(входить Дем'ян)
Дем'яне, завтрiм десь iзра́на,
Суддисi меду однесеш...
I як-но знов побачиш панну,
Скажи, домовлено про все...
Дем'ян
Зроблю́, Ясновельможний пане...
Мазепа
Сiдлай коня менi, Дем'яне!
Кобзар
Гарячий кiнь в широкiм полi –
Аж зорi креше з-пiд копит!
Настрíчу долi чи недолi
Мазепа вихором летить!
Якась невiдома шептуха
Йому нашiптує до вуха:
«Поза́втрiм,
там,
де перелаз,
Прийде любов останнiй раз
До твого серця, як по воду,
Нi в чiм не вíдаючи броду...
Прийде неви́гойне кохання –
Та, Гетьмане, це не останнє
В життi твоїм випробування...»
Iван пришпорює коня,
Що й так летить вже навмання –
Зустрiчний вiтер дме у груди,
Та пломiнь в серцi не остудить,
Бо вже - лети чи не лети –
Дарма, не встигнеш утекти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287924
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
N****
О, сколько людей
Одиночества
Горькую чашу
Пьют долгим глотком
Нескончаемых в боли разлук...
А после - открытьем?
отрадой?
наградой?
на дне этой чаши
за горечь напитка бесстрашья
на дне?
на вершине?
дано -
обретение рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287777
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
ява п`ята
СОН
(Двiр i свiтлиця Кочубеїв)
Кобзар
Минуло днiв з тих пiр чимало.
Води чимало утекло.
Весiлля Теклi одгуляли –
село, як пасiка, гуло.
Вже Текля – справжня молодиця,
в очiпку – писарю жона!
А Кочубеївна сумна
Живе, немовби для годиться...
Як тiнь по саду сновигає -
Чи долi там собi шукає?
То йде у двiр, то з двору в хату, -
Там вiзьме книжечку читати,
Що їй Мазепа передав…
А то в подушку порида,
Щоби не чула часом мати,
Бо знову стане приставати,
Розпитувать, чого блiда,
Чи, боронь Боже, не хворiє?
А що їй може одказати
На те закохана Марiя?
Щоденно: до пiзна од рана
Вона в саду чекає Йвана,
А вiн не їде i не йде
Уже котрий відто́ді день.
Марiя
Чого вiн перестав до нас
Приходити од часу час?
Кочубеїха
Хто – вiн? Про кого ти питаєш?
Чи не Чуйке́вичiв Степан?
Марiя
Та нi, я кажу - пан Гетьма́н...
Кочубеїха
Ти iнтерес до нього маєш?..
Кобзар
На тiм Марiя замовка,
Тiльки засмучена рука
Печально книжечку гортає...
З весни не бачились вони.
А вже повiсма сивини
Вплiтає серпень в коси гаю -
Марiя Гетьмана чекає.
Вона ввiряє тiльки Богу
Свою тернистую тривогу.
Як свiчка, мерхне i смеркає
В долонях бе́звiсти й одчаю.
…Читаючи на нiч псалтир,
Подумує про монастир...
I вiщий сон їй знову сниться:
Мов увіхо́дить в двiр до них
Старенька згорблена Черниця
І мовить слово зауче́не:
«Возра́дуйся! Ти наречена.
I Бог, Марiє, твiй Жених...»
Та й возлагає їй на плечi
Принесене вбрання чернече.
I вже Марiя бiлолиця
У чорнiм,
Бо й сама черниця,
Та полишивши батькiв двiр -
Іде босонiж в монастир
Проз вижате серпами поле:
Стерня їй ноги босi коле...
Аж навпростець, по тiй стернi,
Летить Мазепа на конi!
Веселий, радiсний з лиця –
Палають очi, як сонця́ !
Вiн подає Марiї руку
Й веде у церкву, до вiнця -
З'єднатись волею Творця,
Забувши горе i розлуку.
I вже вони, як голуби,
Покiрнi Божiї раби
Стоять перед вiнцем у парi
В пахучiй ла́дановiй хмарi –
Церковний хор для них спiва
Псалмів Давидових слова:
«Благослови, небесний Отче...»
Марiя опускає очi,
Жених цiлує у чоло,
В уста поцiлувати хоче...
Враз щось завило! Загуло!
Мазепа зник - як не було!
Лиш хтось прокляття їм бурмоче...
...Сама Марiя. Свiчка плаче,
Стiкає воском по руцi –
Нараз вона iз жахом бачить,
Як з трун пiдводяться мерцi!
…Чось Iскра з Кочубеєм тут,
Серед мерцiв i того чаду, -
Царю московському за зраду
Безбожно Гетьмана клянуть!
(Такi якiсь нiкчемнi й ницi,
І скачуть, наче двi блощицi...)
...Марiя в чорнiм, як вдовиця,
Мiж мертвих – Боже, борони! –
Та ж то не в церквi, а в каплицi
Вiнчались з Гетьманом вони!..
...Аж все те зникло, провалилось,
І вже Марiя опинилась
Бiля камiнної стiни:
Хтось одчиня важе-е-енну браму,
Вона вступає в стiни храму
І гасне, як сумна зоря,
У сутiнках монастиря...
...Проснувшись вдосвiта зо сна
Марiя думає, сумна:
Марія
Це моя доля – та Черниця,
Вона менi на лихо сниться,
Видать, повiк не бути з ним,
Коханим Гетьманом моїм...
Такi думки, то чиста згуба...
А може, я йому не люба?..
А може, вiн де iншу має,
А про любов мою й не знає?..
Ще раз його узрiти ввiчi
Й одкритися у всім при стрíчi!..
Нехай вже вiн мене осудить,
А чи од вІдчаю спасе –
Я буду дякувать за все.
Кобзар
Встає й бере до рук перо –
В суддi в достатку те добро –
Од хвилювання ледве дише –
Циду́лку Гетьмановi пише:
«Вельмишановний пане Йване...»
Марiя
Напи́шу i дождусь Дем'яна
(вiн часто в нас буває зрана,
слуга довiрений Гетьма́на) –
і, що би вже не сталось там,
Мазепi звістку передам…
(Марiя у саду. З хати виходить Дем'ян, слуга Гетьмана Мазепи, i поспiшає до ворiт. Марiя зове його).
Марiя
Тебе, здається, звуть Дем'яном?..
(Дем'ян ствердно киває головою)
Передаси́ своєму пану
Осьо цидулку.
Та нiкому її, дивись, не оддавай,
А тiльки Гетьману самому...
Дем'ян
Iсполню, панi, як велiли.
Самому пану, ясне дiло,
Не сумлiвайтесь, передам.
А взавтра все розкажу вам,
А бiльш нiкому - а нi же́ !
Марiя
Хай тебе Янгол береже.
Дем'ян
(бере цидулку i ступає з двору).
...і що за справа у панянки
До мого пана? Дивна рiч...
А брови в неї – як в циганки!
А очi – як iмли́ста нiч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287754
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
ява четверта
ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА
(Мазепа сам у своєму покої. У глибокiй задумi. Догорає свiчка).
Мазепа
Лiта`, лiта... мов диким степом
Табун сполоханий летить...
То чий табун? - То твiй, Мазепо!
Гей, зупинiть його на мить!
Гей, навперейми – злiва, справа!
Мiцний аркан, тверда рука!
В такому дiлi вiрна справа
Перш заарканить вожака.
...I в'ється з свистом, як гадюка,
Волосяна́ потрiйна нить:
Кидок - як доля... от нештука!
Вожак на волi – не спинить.
Не зупинить, не перейняти:
Зiб'є i стопче, як траву...
Моя Вкраїно, сива мати,
Нащо́ вручила булаву
Своєму синовi Iвану,
Про лю́дське око чи для смiху?
Щоб цар чужий собi на втiху
Тебе затяг до балагану
І мацав, як повiю, сп'яну,
Й поров онучi з хоругов,
І щоб твiй син служив тирану?..
Оце та братняя любов?!
Оце тi клятви, тi свободи?
Це та надiя у життi?
Не знавши броду - влiзли в воду,
Вкраїно, для твого́ народу
Несповiди́мi всi путi!
…Душа моя з неволi тужить -
Тут всяк своєму пану служить,
I всяк тебе за матiр має...
От наплодила ж ти синків -
Пожадних ницих лайдаків.
Вкраїно, мiй загиблий краю,
На горе я тебе кохаю...
Кохаю й хаю... сам не знаю
Як руки розв'язать тобi...
Та у прихованiй борбi
Не одступлю, хоч знемагаю…
(Пiсля паузи)
Звiльню́ – чи лихо заподiю?
Спасу – чи погублю́ надiю?
Хоч не за грiш, як пропаду!
Тебе, мов панну молоду,
На руки в мислях пiдiймаю
І вно́шу Боговi до раю.
В лiтах, у при́смерку, в жалю́ -
Люблю тебе! Люблю. Люблю…
Люблю, як я лиш сам умiю,
Люблю, як волю! як Марiю!
...Люблю Марiю?.. Що це я?..
А втiм – хоч со́лодко помрiю!..
Потiш себе, старий Iване,
Бо що є мрiя? – лиш омана,
Яке бо лихо з неї є?
...Кохане серденько моє...
Як попіл, обтрушу́ лiта,
Усе минуле, як полуду,
Зо сну прокинувшись, позбуду,
Не побоюсь людського суду,
І на кораловi уста
Молитись денно й нощно буду.
Тендiтнi пальчики персня́ми
Засиплю, як роса траву,
Забуду славу й булаву,
І буду ублажать пiснями
Мою панянку степову...
Моя трояндова пелюстка...
Хоч де там, Гетьмане, твоя?
Безодня лiт, як чорна хустка,
Нас невблаганно роздiля.
Вона ще - пуп'янок невинний,
Ще тiльки крильця розгорта!
Її коса - й мої сиви́ни...
Її лiта – й мої лiта...
Така легка́, iде - мов сниться, -
В цiле життя мiж нас рiзниця!
Вона розквiтне - я дов'яну...
Зубудь її, старий Iване!
Облиш її – i все. I край.
Одразу ж серце загнуздай.
Порожнiх дум солодка згуба
Не личить до сiдого чуба...
...А серце раде, наче птиця,
Защебетать, помолоди́ться...
Та то найбiльша є бiда -
Як голова кому сiда,
А серце, наче в юнака,
Й кров бунтiвлива i палка́ !
«Люблю» - зронила у саду...
Туди не скоро я пiду…
За́ки не збудуся тривоги –
В той сад нема менi дороги.
...А кров нуртує все одно!
Як на днi келиха вино:
Послiднє наче б, а проте –
Хмiльне, пахуче i густе!
…Перейду́ минулим, наче житом -
Половiє лан мого́ жалю!
I на свiчцi споминiв спалю́
Все минуле, все, що пережито.
Випурхне з-пiд нiг, як сонний птах,
Серцем наполоханий свiтанок –
Прийму купiль, що в твоїх очах
І загою душу, наче рану.
Причасти́ ! Твiй голос, як причастя!
Тихi янголи живуть в твоїх устах!
Проведи на споришевий шлях -
І прощай. Не смiю мати щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287751
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
ява третя
ДЕНЬ ЯНГОЛА
(Дме вітер, і, наче кола по воді, захилиталося, взялося хвилями видиво і почало танути. Густий туман заяскрів розмаїтими барвам, і видиво виникло знову. Але то вже не двір Кочубеїв, а їхня світлиця. Минуло сімнадцять літ. На день Янгола Марії збираються гості. Мазепа прибув першим, сидить під образа́ми, має трохи втоми на виду́, упівуха слухає Кочубеїху).
Кочубеїха
(щебече)
...збираються свати до них.
І хто б ви думали жених?..
Полко́вий писар... дім, як чаша.
Їх Текля десь така, як наша...
Давно на хлопців погляда –
Така метка`, хоч молода...
А нам з Марією біда:
Все мовчки, а недавно каже,
Що не цікаво їй з панами...
Усе сумна... якась бліда...
Якісь синці попід очами...
Ото хіба що тільки з вами
Голубка наша ожива! –
Могла би слухать день при дні
Ваші пісні і опові́дки...
Навіть у сні гукає вас –
Он образи́ мені у свідки.
…якийсь такий непевний час,
Що й діти пнуться до політики…
Мазепа
А де Марія?
Кочубеїха
У саду.
Мазепа
То я до неї перейду́ –
Там поговорим до ладу.
Кочубеїха
Бог з вами! честі забагато –
Піду гукну її до хати...
Мазепа
Не треба.
Сам я вийду в сад.
Кочубеїха
То вдвох вертайтеся назад...
(В саду. Мазепа наближається до Марії, бере її руки у свої, цілує в чоло, вітаючись. А потім дещо награно роздивляється на неї).
Мазепа
(жартома)
Це ти, Маріє? Ну ж на диво
Ти виросла – така вродлива,
Така красуня, хоч куди!..
Із твого личенька води
Хіба напиться козаку...
Чи є який вже до смаку?
Марія
Нема.
Й не буде.
Мазепа
Оце – на!
Чого бо ти така сумна?
Чи нездорова, чорноброва?
Марія
Здорова.
Дякую, здорова.
Мазепа
Маріє, ти така тендітна,
Немов троянда, он - ота...
Її коралові уста
За-ледь розкрились,
Мов у сні...
Вона розквітне і відквітне,
І знов розквітне навесні...
І ти красуня в свого тата:
Розумна, гарна і багата,
І, мов троянда та, сумна.
Маріє, це твоя весна:
Цвіти ж, радій!
До смертних нас
Весна приходить тільки раз…
То ти вже маєш на примі́ті
Того́, найкращого у світі?..
Може тому така бліда
Моя троянда молода?..
Бо що ж за сум ці ніжні плечі
Крилом обняв і не пуска:
В твоїх очах – осінній вечір,
У по́рухах – стрімка ріка...
Марія
Як гарно вмієте сказати!
Мій...
Мазепа
Мовити хотіла “тату”?..
Марія
Ні...
Але я хотіла б знати,
Що ж далі там,
Під Берестечком?...
Мазепа
...Я вже тобі минулий раз
Розповідав з якої долі
Під Берестечком, в чистім полі,
Зступи́тись довелося нам,
Тобто, Богдановим полкам...
зступились… січа загула,
як буря,
шаблі́ рази́ли без жалю́,
як блискавки́,
кров
рясно потекла -
козацька, й посполита…
Вкраїна підвелась: за волю!
бо в лядському ярмі
уже була незмога жити…
бої й бої,
війна –
роки й роки́ –
терзали тіло
біле
пожадні
три круки́…
урешті решт,
зібрав Богдан
у Переяславі
Велику (Чорну) раду,
шукаючи
в безвиході
розраду...
так і підпали
під московського царя:
не знали,
що чинили –
як завше,
сподівалися на «може…»
московський цар –
єдиновірець –
допоможе…
отак, Маріє, проміняв наш тато
сліпу кобилу на криву й горбату…
Отак преславний наш Богдан
(хай з миром сплять його кістки…)
Оддав Украйну в невістки,
До злої й жадної свекрухи.
І хоч би як запобіга́ла
Невістка – все свекрусі мало…
Усе не так, за все бурчить,
За все виказує і лає…
З нагоди й без нагоди – б`є,
Уже й сплакну́ти не дає…
Невістка гірко бідувала
І, врешті, наймичкою стала.
От-так, Маріє, наша мати
Пішла Москві наймитувати…
(…Свою похресницю Гетьма́н
розрадить, словом приголубить…)
(із хати виходить Кочубеїха з котримось iз гостей.)
Кочубеїха
Он наша доця!.. кум Iван...
Iване!
Вас Марiя любить!..
Як батька...
Прошу до стола!..
Марiя
Люблю!
(сказала i втекла...)
Кобзар
У Кочубея – званi гостi,
Та важнi ж: все старшинський стан.
А також, з Божої мило́стi,
Мазепа, Гетьман, кум Iван.
З ним поруч – Орлик, як правиця,
Довкруж – полковницькi чини,
Їх пишнотiлi молодицi,
Чорнявi дочки i сини.
Шовки i хутра, срiбло й злато,
Там грудь висока, то́нкий стан...
Свiтлиця знадами багата,
Бо що не погляд – ятаган!
Тут чорновусi й чорнобровi,
Мiцнi, кремезнi та стрункi –
Як до вiйни, як до любовi
Щомить готовi залюбки́.
Мiж них – тендiтна, мов лiлея,
Марiя, донька Кочубея.
То тут, то там зорею зблисне
Її лице iконописне.
Iване,
Це твоя спокута,
Укро́ма пiзня за дощем!
Давно минулий i забутий
Нараз лизнув по серцю щем.
Немов зiрницi дальнiй гомiн,
Безумна мрiя, давнiй спомин
Через утрати i лiта
Довкола Гетьмана вита...
Дурманять трави приворотнi,
Таємно й сонно пахне сад...
Донинi був Iван самотнiм –
Тепер самотнiший встократ!
Якась непереможна сила
Iвану серце притрусила
Бузковим щастям безнадiї –
Вiн поглядом шука Марiї...
I вже хмелiючі думки
Її торкаються руки,
І гладять
(не втекли спокуси!)
Її голiвку темнорусу...
Мазепа
(подумки)
Моє дитя... моє кохане...
І ти туди ж, старий Iване?!.
Полковник Iскра онде млiє,
Очима пестить i лелiє
Її, голубку. Та вона
Й не помiча його, сумна.
... Ото смiялась би Марiя,
Дiзнайсь вона, про що я мрiю...
(Мазепа пiдводиться з-за столу,
пiднiмає свою кварту з медом)
То що?
Пригладимо дорогу?
Щоб думка в нас була їдна!
Щоб ми трималися їдного!
(і Гетьман вихилив до дна.)
За тебе, ластівко-Марiє,
Твою сімнадцяту весну!
Поїду... серце щось нiмiє...
Уже, напевно, й не засну...
Кобзар
I кварту так об стiл поставив –
Аж розлетiлась в черепки.
Дiстався i торкнувсь устами
Дочцi хазяйськiй до руки –
У пояс поклонився їй
Старий чаклун, сiдий гордiй.
Не цiлував уже в чоло,
Як в них заведено було...
Мазепа
(до Кочубея)
Занадто крiпкi в тебе, куме,
Горiлка й мед... і ця весна.
Давним-давно забутi думи
Менi навiює вона...
Поїду. Сам собi помрiю...
Здорова будь, моя Марiє!..
Марiя
Не їдьте, Гетьмане,
Зостаньтесь...
Бо що за свято нам без вас?..
Iще на час... ще раннiй час...
Я вас… запрошую до танцю...
Кобзар
В її словах така тривога –
і руки склала, як до Бога...
Кочубеїха
Марiє! що це?.. мов зо сна...
Отямся, ти їй-бо, чудна!..
(до Мазепи)
Iване, куме, що то з нею?!
Немов зурочено її...
(до Кочубея)
Василю! батьку! Кочубею!
Така неловкость...
Оце – на...
Твоя дочка, їй-бо, чудна!..
(до Мазепи)
При всiх... при людях...
Як в нестямi
Вона говорить, куме, з вами...
Мазепа
Мабуть, втомилося дитя...
Кочубеїха
(з підозрою)
Та нi...
Збивається з пуття...
У Кочубеїв – чемний рід!..
Мазепа
(до Марiї)
Марiє, може до ворiт
Ти провела б мене iз татом?..
(до Кочубеїхи)
Кумо, то ще раз вас зi святом...
Хай щастя й радощiв багато
Марiїн янгол принесе, -
Прощайте, дякую за все.
Кобзар
Марiя з батьком. Як на муку
вона за Гетьманом iде.
Вiн шапку зняв – цiлує в руку,
Потiм в чоло її блiде...
Кочубей
Чого зiбралися так рано,
Вельмишановний куме Йване?
Чи, може, вернем до стола?..
Мазепа
Нi, куме.
Маю ще дiла.
Кобзар
Як град
ударили копита -
За Гетьманом багата свита
Грозою в темiнь загула.
Марiя в темний сад пiшла.
Ввiйшла – i впала на траву.
Марiя
Мiй Боже! на́що я живу?..
Дай сили переждать розлуку!..
Як нiжно взяв мою вiн руку...
Яка була його рука
Непевна, бе́режна й тремка...
...а що зі мною далi буде?
Отi чужi вельможнi люди
Тепер здіймуть мене на смiх.
Та я люблю – хiба це грiх?!
Не визнаю цього грiха!
«Чи ти вже маєш жениха?» -
Чого питав про те аж двiчi,
На по́ру стала? слушний час?..
Дарма, що не сказала ввiчi -
"Я, Гетьмане, кохаю вас!"
Як вiн дививсь на мене з сумом...
Що за печаль, i що за думу
Оця весна йому верта?
Його лiта? – якi лiта!
Не знаю i не хочу знати!
Його єдиного кохати, як Бога,
Буду цiлий вiк,
Як жiнка, як сестра, як мати!
Кочубеїха
(гукає)
Марiє! Де ти? йди до хати!..
Вже пiзно, ми лягаєм спати...
А де ти там?! ходи сюди...
Марiя
...Тут на травi його слiди...
Осьо чiплялася вужина
Йому в рукав...
Кобзар
...і на колiна
звелась Марiя у саду:
Марія
Клянусь до Бога i до неба -
Що iншого менi не треба!
Чи буду з ним, а чи пiду
У свiт за очi й пропаду!
...вони уже лягають спати...
Мене заїсть сварлива мати!
А батько – хто вiн проти неї?
Промовчить, слі́дом пiдтакне́...
Та не даремно ж бо своєю
Дочкою зве вона мене! --
Хай судить вищий Судiя –
Не одкасну́сь од нього я!
Супроти всього свiту встати
Не забоюсь... якби лиш знати,
Що люба я йому так само...
Кочубеїха
(гукає)
Марiє, чуєш, йди до хати!
Марiя
А те, що вiн «хрещений тато»,
Що ми в родствí пред небесами –
Не знаю i не хочу знати…
В лiтах, у присмерку, в жалю –
Люблю його! люблю! люблю!
(і розмисливши)
...та й що завадило б менi пiсля вiнця
Любить його, як мужа, і шанувати, як отця?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287561
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
ява друга
ХРЕСТИНИ
(Хмара-ви́диво стрімко наближається, сповиває берег і він зникає. Натомість – яскравий сонячний ранок. Квітує бузок. Радісно переливаються церковні дзвони. Батурин. Садиба Кочубеїв).
Кочубеїха
(заклопотано)
Хоч би ж нічого не забути...
(до дівки)
А бричку килимом встелила?
Дівка
Встелила, пані,
Все зробила...
Кочубеїха
А подушками намостила
Під боки ку́мам?..
Дівка
Поки ні...
Кочубеїха
Чому?!
Дівка
Бо Гетьман на коні
Поїде в церкву.
Каже, бричка –
То не для нього.
А кумі...
Кочубеїха
Помилуй, Боже! От привичка...
(проворно підбігає до Гетьмана)
Їй-бо, ви, куме, як малі –
Могли, то й спали б у сідлі...
(до них підходить молодиця з немовлям на руках – то кума. До обох:)
Кума
…А ось і наше янголя́ –
Прокинулось і вже сміється.
Кумо, воно, мені здається,
На вас похоже...
(заглядає у густі шлярки до немовляти, воно, либонь, пручається)
...ох ти ж, киця…
На світ кортить уже дивиться?..
Це я – твоя хрещена мати,
(грайливо подивляючись на Гетьмана)
А он-де, бач? – хрещений тато...
(підходить Кочубей)
Кочубей
Кумо, прошу́ в ридван сідати –
Пора до церкви вирушати.
То про́шу. Хай благословля
Бог - вас, дорогу й немовля...
(у цю мить невідь звідки виникає стара черниця. Вона ловить Кочубеїху за рукав і сердито напу́чує:)
Черниця
Оддайте кумові дитя!..
(нічо не знають до пуття...)
Хай кум хрещеницю везе...
Кочубеїха
(вбік)
Та що вона таке верзе?
(до черниці)
Та ж кум поїде на коні!
Черниця
Ти, Любко, дуже вперта жінка...
Мазепа
Давайте дівчинку мені.
(черния забирає у куми немовля і подає його Гетьманові. Мазепа бере дитину)
Оце-де - справжня українка!
Кочубеїха
Та не схибніть мені дитини!
До церкви – ве́рхи:
Сивий жах!
Мазепа
Кумо, це ж будущність Вкраїни
Тримає Гетьман на руках!
Вже ж не схибнуть, дасть Бог, зуміє -
(і до своєї дорогої но́ші)
То що? - поїхали, Маріє?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287352
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
ява перша
ЗУСТРІЧ
(За шість миль од Бендер. У безодні темно-синього неба – жовтий місяць уповні. По́вівом доносить ледь відчутний аромат бузку – то з далекої України.
Високий скелястий мертвий берег. Розкрита могила. На чорному камені сидить Гетьман Мазепа. Він у походному вбранні, при боці має шаблю. Простоволосий. Гетьман у глибокій зажурі.
Наразі місяць вибухає яскравим світлом. Довгий срібний промінь відділяється і лине через густо-синій нічний простір, врешті сягає берега. Перед Гетьманом сяє па́смо туману́. Потривожений вітром, туман починає гойдатися, переливатися барвами, кипіти. За якусь мить із туману проступає прозорий силует. Промінь поволі гасне, силует набуває реальних обрисів - це Марія. І вже видно, що це молода тендітна дівчина, довгі русяві коси розпущені. У правиці у неї – квітка білої лілеї).
Марія
...Дума пекуча, як рана.
Голову сиву схилив.
Гетьмане! Любче! Іване!
В чім? Перед ким завинив?
Лицар зрадливої мрії,
Бранцем діставсь чужині.
Гетьмане! серце Марії
Не піддається брехні.
І проклинають руїни
Того, на міднім коні,--
Гетьмане! серце Вкраїни
Не піддається брехні.
Виссали кров суховії,
Славу свою пережив, -
Крім України й Марії,
Ким ти іще дорожив?
Гетьмане, любче, Іване,
Чуєш Марію свою?
Зці́лю неви́гойні рани
Травами в райськім гаю.
Линьмо! Забудь ці обмани.
Все там проститься тобі.
Бачиш – цілують кайдани
Ниці нащадки рабів.
Знову забули про Бога –
Ідолам точать хвалу.
Воля нікчемна й убога
За́вжди веде в кабалу.
Слава? Яка вже там слава?!
Славлять кайдани і пута!
Рабство в серцях, як отрута...
Йване, завіщо спокута?
Гнути, як наймичка, спину
Звикла твоя Україна.
Мазепа
Маріє!
Серденько, зигзи́це...
Маріє, ластівко моя...
Моя голубко, лебеди́це, --
То ти?..
Маріє, літ без ліку
Опла́кую твої сліди. –
Я втратив все. За раз. Навіки.
Старого Гетьмана суди...
Марія
Іване, суд – то гріх од Бога,
Бо Він Єдиний - Судія.
Тобі ж перед лицем Святого
Заступницею буду я.
Нехай осудить, хто не знає,
Як ти душею вболівав
За волю й честь свойого краю,
Що Отчино́ю називав.
...Якби-то всі твої брати
Про́тив Москви, тоді як ти,
Відважились були піти –
Цвіла б як рай! а так он гине
Убога наша Україна.
Петрова бранка блідолиця –
Небога, б`ється, наче птиця,
Що мусить на всі боки світу,
Здійнявшись, зопалу летіти.
Ти й сам, Іване, як та птиця...
Царю Петрові для годиться,
Для виду вірно слугував:
Тебе народ тихенько кляв,
Бо пі́дданство, обра́зи й болі
Твоїй приписувались волі.
В усім народ тебе винив:
Вважав, що то з твоєї згоди
Петро вкраїнців заярмив –
Священні потоптав свободи.
…Що землі забирав під замки,
Бо ти тримавсь московськой клямки.
А ти – я знала ще дитям –
Носив у серці таємницю:
Звільнить з московської темниці
Свою Украйну...
Мазепа
Маріє,
облишмо, серце...
Те життя
Минулося без вороття...
Єдине лиш – твої краси́,
Як істина на всі часи.
Це те, що вічне,
Це од Бога...
Марія
Не мав ти, Йване, допомоги –
Твої старшини, наче пси,
До дармівщини вельми ласі:
Яка там воля! – лиш ковба́си
Їм снилися... без всяких прав
Їх цар за їхнє ж купував.
Мазепа
(вказує кудись у простір неба і сам вельми подивований)
Маріє,
Ти мені прости...
Неоддалік зібрались хмари
І на́віч почали рости...
Дивись-но, що то за хрести?..
Будівлі... шлях... ріка... сади...
Це місто! леле, як з води!..
Ти чуєш – біля церкви дзвін
тремтить –
Тобі цей дзвін знайомий?!.
Пропав... чи видалось мені?..
Та ні! Ти чуєш – знову! знову!
Маріє, - то… в БатуринІ!
(…з яких глибин цей спо́мин лине...)
Батурин... без цвіте... хрестини...
У небі, глянь, як у воді,
Двір генерального судді...
А ондечки ж і ваша хата...
Василь... Маріє, бачиш тата?..
Сусіди, родичі, двірня́ –
Немов квасолі у горня,
Людей набилось в двір багато...
Іще б, у Кочубеїв – свято:
На схилі спільного життя
Послала доля їм дитя.
Щоправда, сподівались сина.
Та слава Богу й за дочку.
Щоб мала щастя на віку,
Звістує дзвін її хрестини...
Марія
(заворожено дивиться туди ж)
А той – при шаблі, на коні?..
Здається рідним він мені!.. -
В одежі, золотом розши́тій,
В окрайці синій з оксамиту,
Статечний – хто це? не впізна́ю...
Мазепа
Маріє, горлице моя!..
Їй-Богу, то, здається, я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287351
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2011
КОЧУБЕЇВНА
Драматична поема
(майже роман у ві́ршах)))
ДІЙОВІ ОСОБИ
Кобзар
Мазепа (Іван Степанович )– Гетьман України
Марія – донька Кочубея, похресниця Гетьмана Мазепи (історично її звали Мотроною)
Кочубей (Василь Леонтійович) – генеральний суддя при Гетьманові Мазепі
Кочубеїха (Любов Федорівна) –дружина генерального судді
Черниця
Дем`ян – довірений слуга Гетьмана Мазепи
Мелашка - дівчина-служниця Гетьмана
Кума – молодиця
Дівка – служниця в господі Кочубеїв
Осінній Сум – дівчинка років 6-ти
Орлик (Пилип) – генеральний писар Гетьмана Мазепи
Козацькі старшини, їхні дружини, доньки і сини
Свати́
ЗАСПІВ
Кобзар
Так ні́мо й одзвучиш, моя Маріє,
І пропаде́ш безслідно, як роса?
По Україні жито полові́є,
Немов твоя розплетена коса.
В печалі, в горі – чиста, як Мадонна!
Промов, пролийся словом і сльозою!
По всіх церква́х весільні вдарять дзвони
І обвінчають Мудрість із Красою.
Заплач, Маріє. Не мовчи, як бранка.
За триста літ – доволі німоти́ни!
Немов твоя діво́цька вишиванка,
Хрестами вишита недоля України.
Хрести й хрести. Неволя і наруга.
Осклизлі душі, мов каміння в склепі.
Тре по кістках затягнута попруга,
Що надто тісною здалась була Мазепі.
Понад Бенде́рами – туди й відтіль лелеки.
І мов хоругви! їх тріпочуть крила,
Лиш межи скель замріє іздалека
Знеславлена Мазепина могила.
Забута. Наче віспою, вітрами
Довкруж подзьобані камінні валуни –
Останньої Іванової драми
Безмовні свідки і спові́дники вони.
...Тут прах Мазепи, як у кам`яниці,
Довічний скит неви́гойного болю.
Хоч укрунув Петрової в`язниці,
Та не минув скорботну чашу Долі.
Зотлілий прах останньої надії.
Об скелі розбиваються роки.
А по Вкраїні – жито половіє!
Цвітуть волошки, наче кісники́ !
А вітер плаче, мовби хліба просить,
В Дунай з могили спокій виміта.
...І кучерявить жито, наче коси,
Коли Марія косу розпліта...
Встає Мазепа й дивиться додому –
Та нездоланне море забуття!
Із України Гетьману старому
Ганьбу приносять хвилі, як сміття.
Мазепа
А по Вкраїні жито половіє...
Невідсподі́ваний, невіднайде́нний раю!
Моя Вкраїно! О, моя Маріє!
мріє...
Вже триста літ тут стра́дницьки вмираю.
Вже триста літ не знаю супокою,
Немов колодник, відбувати мушу,
Доки імперія кривавою рукою
Вичавлює з Праматери́зни душу…
Кобзар
Біда Вкраїни серце Йвану крає.
Неви́плачені гетьманські борги
Небіжку-душу в рай не одпускають.
Сміються осоружні вороги
Над переможеним і зганьбленим Гетьма́ном.
І після смерті йому спокою нема –
Бо лиш як вивільнить Вкраїну із ярма,
То до Коша небесного пристане.
А Йван хотів би вже хутчій до раю,
бо там його Марія виглядає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287157
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Жили-были Ах и Ох
и дружок их Ого-го.
Ох всё ныл :"Ох! Мир наш плох!
Ох! Я не люблю его!"
Не согласен с Охом Ах:
"Ах! Ну как наш мир хорош!
Где ещё, в каких мечтах
ты другой такой найдёшь?!"
Спор их слушал Ого-го,
улыбался Ого-го...
Знал - за это ого-го
любят женщины его!
Ого-го для них - кумир!
С Ого-го прекрасен мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284385
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 16.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2011
НОМИНАЦИЯ СТИХОТВОРЕНИЙ НА КОНКУРС ОТКЛИКОВ!!!
Василиса Кощею (синдром заложницы)
Печален Ваш пронзительный был взгляд,
Но столько жизни в худощавом теле…
Чувств рой своих выстраивая вряд
Держали страсть усильем на пределе.
(Сей страх перед эмоцией так мил).
Все ж мучились. Пытаясь покорить
К ногам бросали серебро и злато,
Но оборвал ухаживаний нить
«Спасением» Царевич глуповато.
…Ну кто его об этом вот просил?..
Иван – мой одноклеточный герой:
Банальность ласк, да и слова скупые,
Обрюзг, храпит, в глазах укор немой:
Мол мало ценят подвиги былые…
Вчера опять в себя пол литра влил…
Измотана: «заложницы синдром»
(По крайней мере, все симптомы схожи) –
Забыть не в силах Ваших губ излом
И утонченность черт, пергамент кожи
Нежнее лилии, белей белил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286551
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
* * *
Усыпан парк слетающею ржавью
с листвою молодость теряющих дерев.
Морщинами стволов - увядших дев -
пейзаж наполнился глубокою печалью.
И вовлеченный в перемены круговерть
в ветвях беспомощных ворчит, как старец, ветер.
Так скор и и неотступен грустный вечер.
И так лирична под ногами медь...
Входящий в парк с дорожек непременно
спешит сойти и в ворохи листвы
попасть, рябины грозди собирать в мониста...
Нет вечного - всё в этом мире тленно,
нет праздника без сожаления канвы
о том, что всё проходит слишком быстро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286646
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Не плач, моя сіра трояндо, такою
Ти рідко буваєш, по суті
І очі із надлишком ртуті
Сумні і важкі після бою
Не рюмсай, я поряд з тобою
Розкиснеш на клейстер з такими ділами
Немов у калюжі картонка
Всі знають, що ти - амазонка
Нюанси залишим між нами
Лягай краще спати, знесилений воїн
Скидай білий верх з чорним низом
Складу твої лати в комод під карнизом
А завтра нове щось накоїм
Ми ті ще з тобою герої
А я заспіваю тобі серенади
Інтимно і місячно тихо
Помірно розчиниться лихо
До ранку відновиш принади
Прокинешся завтра прудка, мов ресора
Вплетеш у волосся багнети
Озброїш паперами файли щоб скоро
Трощить хробакам кабінети
Підбори у камінь зацокають дзвінко
Все буде нармуль, от побачиш
А зараз чарівно ти плачеш
Зворушливо так, моя жінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137621
дата надходження 16.07.2009
дата закладки 16.10.2011
Просто зима була,
холодна і біла.
Без кінця.
Просто наші тіла
тепла́
хотіли:
тіло до тіла,
щоби зігрітись,
до купи горнуться.
А серця
пам`ятають весну
хмільну,
кожне свою,
давно минулу,
по́при відстані –
не забули
і не поснули.
Просто десь,
у інших світах,
у маренні чи уві сні,
через безвість
і позаме́жність,
пульсують
живі й безтілесні –
ті,
до яких
наших сердець
нерозривна
бринить
приналежність.
А між нами тут,
у дебрях добра і зла,
на землі –
просто зима,
заскорузла пора
тимчасова:
хо́лодно й біло.
Шукає живого тепла
зболіло
у тіла
тіло.
Прикрашаємо, як гільце́
на весілля чуже, -
взаємне чекання.
Отака вона,
наша любов,
у земному житті
остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286596
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Квіти останні, немудрі та чемні,
Золотом, міддю втішують очі;
Хай почуття наші щирі й таємні
День наш насичують, пестують ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286440
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
І все сміялось в іскорках яскравих,
Дощі тремтіли ніби майорці.
І просто так , напевне для забави,
Веселкою втішалися в кінці.
І так було просторо, ніжно, легко,
І тілом грали молоді вітри,
Розкинеш руки майже як лелека.
І ось свобода!
Хочеш- то лети!
Заграє пісню у душі трембіта.
Роздасться гуркіт у душевній млі,
І легко так людина чи лелека,
Майне дощами в вимитім вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286436
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Заштрихован дождями день.
Под ногами в клочки рваное
небо в лужицах, тучи-тени -
неопрятные, серые , странные.
Зонтик кляксою - в шелест-шум,
а с него ручеек по сумочке...
Ветер, с севера повернув,
навевает промозглую сумрачность...
Репетиция .Грусти темы.
Одиночество саксофонное.
Небо в лужицах. Тучи-тени.
Переменчивость в монотонное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286390
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
* * *
В ту ночь под каплю фонаря,
В пятно чахоточного света
Вошёл я из шального лета
В сырую скуку сентября.
И при фонарном том столбе,
Где пахли ржавчиною лужи,
Стоял я никому не нужный –
Ни осени, ни сам себе.
Дождь этой ночью отдыхал,
Гром не гремел басово в трубы,
И я, облизывая губы,
Лишь капли редкие вдыхал.
И мне шагнуть бы дальше в ночь…
Но были стены мрака туги,
И понял я, что заперт в круге,
Мне свет его не превозмочь.
Вся в нём отсвечена судьба,
Где был и ярким, и бездарным…
Нет, я не при столбе фонарном,
Я – у позорного столба.
Что толку клясться на крови?
И встал я в этом судном круге –
И вспомнил об умЕршем друге,
И о погубленной любви.
Я каялся и признавал
В себе Мессию и Иуду…
Как было горько мне, как худо,
Я от признаний изнывал!..
Но лишь наметилась заря,
Лишь капля на столбе угасла,
Вдруг понял я, что не напрасно
Всю ночь стоял у фонаря;
Вдруг осознал, что – нет, не вдруг
Шагнул я этой ночью в осень.
…За всё с тебя когда-то спросят,
Втолкнув из мрака в судный круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286176
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Весна пестрела робою парадной,
Плела вуаль цветочная пурга,
Но сумрачно, спокойно, безотрадно
Звучал усталый чопорный орган.
Старик (седые всклоченные космы,
Опухшие суставы тонких рук),
В своем глухом и темном микрокосме
С органом вел давнишнюю игру.
Пустынно в сельской церкви спозаранку,
Казалось, одинок чудак слепой.
Но льет в углу девчонка-лютеранка
Алмазы детских слез на грязный пол.
Они вростали в шар земной бок о бок -
И церковь, и горбатый органист.
Но раньше в темном дереве коробок
Опустится старик навечно вниз.
Сомкнет тогда орган уста строжайше,
Наставив миру трубы как шипы
И вместо пальцев старчески дрожащих
На клавиши слоями ляжет пыль.
На кафедре пустеющей когда-то
Паук сплетет узорное колье..
Но льет печаль минорная кантата
Пока девчонка плачет на скамье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286127
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2011
Запрятала сердце в шкатулку,
оббитую бархатом...
и чувства свои сложила...
на полку... до лучших времён...
и жизнь задышала рутиной...
ощущение праздника... я...
знаю вернётся тогда,
когда в жизни появится Он!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155209
дата надходження 13.11.2009
дата закладки 12.10.2011
Рыжему
Когда-нибудь и я, как этот пес,
Свалюсь мешком среди чужих прохожих,
И шерстью буду чувствовать и кожей
Как я врастаю в тротуар. До слез
Обидно – я мечтал совсем не так:
Нелепо быть разрезанным трамваем,
И тротуар покажется мне раем,
Обычным раем, раем для собак…
Прохожие пойдут, пройдут, уйдут,
А я, пятном с потухшими глазами,
Останусь там лежать, на Привокзальной,
Так просто оказавшийся в аду…
Лишь девочка – ребенок лет пяти,
Вдруг скажет: «Мама, это же тот рыжий…»
И я сквозь пленку мертвых глаз увижу,
Как мать ускорит шаг, чтоб увести…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284426
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 08.10.2011
На теле моём вериг
как не было, так и нет.
Вся жизнь моя среди книг
идёт - я ищу ответ.
Он может быть очень прост,
но мне не дано найти.
Я бабочка среди роз.
Вот кто-то б шепнул - " Лети..."
Но я ощущаю узд
на крыльях своих петлю,
шепчу, заклиная муз,
под шелест страниц не сплю.
На теле моём вериг
как не было, так и нет.
Но взлёта не чую миг,
как будто застыл весь свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284927
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2011
* * *
Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
на сім життів, або лише на подих...
Ти сонцем невідомості заплів
мої думки мені самій на подив...
Мій сивий хлопче, не рахую літ –
моя душа раніше посивіла,
ніж ти уперше вимовив: «Привіт»
і крила дарував, і крилам силу...
Мій все ще хлопче, сивий, ніби бог,
з перепусткою вічності у слові...
Ми тільки мить колись були удвох,
а все життя здалося дріб’язковим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282349
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 07.10.2011
* * *
і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283062
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 07.10.2011
Строката осінь стукала в вікно,
Яскравим сонцем, вибродженим листям,
Кістляві пальці жовте кімоно,
Мені до ніг кидали на обійстя.
Худенькі руки в осені-пори,
Хапали краплями будинки в позолоті,
І обплітались сивістю двори,
І потопали в жовтому турботи.
І заживали рани у серцях,
І відійшли свої й чужі провини.
Сьогодні осінь спершися об дах,
Зацокотіла пальчиком по ринві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283964
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
За замизганими вікнами
Краплі падали порічками!
Я прошита бісеринами!
Я як Космос, тільки зрідженний.
За зализаними ранами
Я наскрізь прошита римами.
Ви світіть мене екранами,
Але все ж поводьтесь стриманно.
За зачиненими гратами
Все пройде і все пробачиться.
Я ж прошита постулатами!
В документах це не значиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284000
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011
Тучи собираются «до кучи»,
Застилают солнце пеленой
И весьма легко находят случай,
Чтоб поиздеваться над луной…
Дятел барабанит телеграммы
На кудрявых свитках бересты,
Осень серебристой амальгамой
Украшает хмурые версты́…
Люди нахлобучивают шапки,
Зябко тычут головы в шарфы,
Листьев золотистые охапки
Втискивают в книжные шкафы…
Осень вносит умиротворенье
В череду угрюмых зим и лет…
И на листья капает вареньем
Не/раз/очарованный поэт…
октябрь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283890
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Не пам'ятник залишу - пам'ять,
Все, що зібрав, що ніс - у ній...
Минуле жовтим листом палять
Дні заосінені, сумні.
Даремно, бо жага розлита
Могла б ще відтворити знов
І незабутнє наше літо,
І розкуйовджену любов...
Не пам'ятник залишу - пісню,
Щоб душу трепетом крила,
Розчулено, в годину пізню
І розважала, і вела.
То ж ця мелодія вразлива
Тобі нагадує нехай,
Як нас шукала тепла злива,
Як цілував пташиний гай...
Не пам'ятник залишу - весни,
Й зазеленіє спрагло світ.
Для тебе радісно воскресну,
Як благовісний первоцвіт.
Безсила снігова пороша,
І холоди - не назавжди.
Не забарюсь, моя хороша,
Ти тільки жди, ти тільки жди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283779
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 02.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2011
Как ты долго молчишь...
Оборви своим голосом терпким
С хрипотцой чуть заметной и нервом
Всю телефонную связь!
Как ты больно молчишь...
Отпусти строки писем не длинных
Кочевать в чревах синих старинных
Всех почтовых вагонов!
Как ты жадно молчишь!..
Да взорви ж интернетову сеть!
Где взять силы разлуку терпеть?
Воспаляется мозг без сна.
Приезжай! Приходи!
Возвращайся в пустынный мой дом,
Так уютно нам было вдвоем...
Сердце живо надеждой.
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283559
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
В плащ осень кутает, тихонько плача
Метель дождя, - в нём душу прячу.
Чет-нечет дней моих, - кульбиты циркача
Мы встретились, - судьбы метаморфоза ?
Как кружится шальная голова...
Иллюзия весны, очарованье снова
Ах, мне бы выдох и на тормоза,
Но я в порыве промо-чувства,
Забыты горечи разлук. Слова... слова.
Ловлю мгновения, - момент гипноза.
И я люблю , а как иначе...
Плэйкаст :
http://www.playcast.ru/view/1656957/a9322027802e45f5a6d3ec9b0d4e495d89677bbbpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283333
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Мой дом в ночи, как будто в море остров,
Тебя на нём давно я ожидаю...
И голос твой так искренно и просто
Шепнул со вздохом: «По тебе скучаю...»
Всплакнули где-то грустно половицы...
Окно открылось в жизнь мою былую,
Листала медленно ее страницы...
Ты мне сказал: «Люблю тебя такую».
Свеча сжигала время наслажденья,
Луна светила золотистой долькой.
И то ли явно, то ли в сновиденьях
Ты мне сказал: «Не просыпайся только...»
27.09.2011г.
Для иллюстрации использовано картину
американского художника Ли Богла
http://pda.privet.ru/post/108937946
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283009
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
* * *
К ней приходили ангелы, промокшие под дождем:
Пить чай, сушить свои крылья, порою играя с огнем,
Смеясь над собой, над миром, зябко кутаясь в плед,
Никогда не жалея песен, никогда не считая лет.
Они говорили мало, и очень редко про Небо,
Но ей не казалось, что кто-то из них там не был.
Она не мечтала о крыльях и не забывала сказанного,
Хранила верность троим: себе, сердцу и разуму,
Не путалась в мыслях и не искала (как Мастер) покоя,
Верила в сказки и в шепот морского прибоя.
Искала ответы, но находила только лишь истины:
Порою болезненные, но от того искренние.
Не знала, что встретит Любовь, но все же встретила
Было немножко страшно, и нежно, и ветрено.
Он забрал ее сердце в свои глаза и ладони,
Чтобы вместе дышать, чтобы жить, чтобы помнить.
Они вместе творили добро и вышивали вечность,
(Теперь уже четверым) она свято хранила верность,
Любовалась звездой на кончике его сигареты,
Светлой, святой, в закатном прибое воспетой.
Прошло около полувека, к ним заглянула старость
Принесла поседевшие крылья, полынь и усталость.
Ангелы ждали дождей, чтобы наведаться снова,
Но было сухо, прохладно и ветрено не по сезону.
Он ушел раньше: на несколько дней или лет,
Оставив ее в одиночестве, как иней на сером окне.
С первым дождем он вернулся, только теперь крылатый
Его безупречный пиджак пришлось распороть на лопатках.
Они держались за руки и вместе смотрели в Небо,
Он говорил мало, курил, стряхивал наземь пепел.
Она улыбалась солнцу, не спеша находить ответы,
Обнимала его за крылья, ловя поцелуи ветра.
Смерть уходила прочь, следы засыпая пылью…
…К ней приходили ангелы: пить чай и сушить крылья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282660
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Слід народу памятати
мудрі вислови, цитати,
що показують уміло,
як реформа стане ділом…
"Я повінєн вам сказаті -
трєба всім лопаті взяті
і впєрьод - город копаті,
шоб сім"ю нагодуваті!
Нє повінні ми чекаті,
шо нам влада зможе даті,
так шо слід людєй подняті,
шоб дєржаву рятуваті!
Колі кожна з вас людіна
збєрьот торбу картоплінок,
моркві, рєдькі, буряка -
странє помощь! Ше й яка!
Єсть у многіх із вас дача -
нада шоб була отдача!
Кур полсотні - єсть яйцо
і прибуток наліцо!
Нада, шоб корова пєла -
благодарнєйшеє дєло!
І шоб рохкав кабанєц –
будєт шкварка до яєць!
Роботяща у нас вдача
і натура не лєдача,
так шо смєло в бой пойдьом
і порядок навєдьом!!!
От тогда - капєц кітайцам!
Ми ім так дадім по … пальцам!
Отдадім ім взад іх грєчку
І забудєм супєрєчку!!!
Хто там ржот такой смєшлівий?
Смєшно слухать? Да пошлі ви!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261327
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 26.09.2011
Тепер іди й живи собі в мирУ.
Хай суєта, як муха,
лізе в очі.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Мої слова безумні.
Та пророчі.
Ти відступився. Ти не поборов.
Зневажив Істину
і мудрість Богослова,
який прорік, що страх
вбива любов:
той, хто боїться –
недовершений
в любові.
Ти одрікаєшся од мене,
як од віри.
Вмирають,
наче лебеді,
надії.
Слуга умовностей
і вічний в’язень міри,
ще каяття тобі
обтяжить
вії.
Я вистою. Я не схилЮсь.
Є сили.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Ти був святим!
бо я тебе любила.
Тепер іди
і доживай
в мирУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Зима приходит неизбежно
Сжимая серебром виски.
Но вдруг она подарит нежность
Среди заснеженной тоски.
Из глубины сердечной тайны
Вмиг прорастет побег любви.
И, может быть, тогда случайно
Меня в мечтах узрите Вы.
В минуты тайные блаженства,
Среди заснеженных миров,
Возникнет чувство совершенства,
Сверкая вензелем стихов.
И в каждой строчке я незримо
Явлюсь, как сон, на склоне лет.
И Вы поймете, что любимей
Меня для Вас на свете нет.
17-25.09.2011г.
Для иллюстрации использовано картину Josephine Wall "Сказочный мир"
http://img-fotki.yandex.ru/get/5002/ivanpobeda.12e/0_40d97_69123c17_XL.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282704
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011
Собі
Ідеш від втрати і до втрати.
Тебе впізнає з тисяч лиць
Морана зла, щоб силоміць
Знов найцінніше відібрати.
На душу не натягнеш лати –
Втомившись від сумних річниць,
Митарств, випробувань на міць
Вже і не знаєш, чи жива ти.
Тягнути ще. Чого заради?
Не всі спізнала лиха й зради?
Не серед тих хто падав ниць?
В ваганнях не знайти розради,
Як повний цебер не підняти
Із обезводнених криниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282461
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
* * *
В лесу осеннем важен каждый скрип.
Мох у сосны свернулся сенбернаром,
И шляпкой цвета южного загара
Сквозь влажный хворост рвётся к жизни гриб.
Здесь вздох и кашель – всё имеет вес.
Ждёт, затаившись, эхо восклицанья,
И крик «Ау!» - в насмешку, порицаньем
Мгновенно передразнивает лес.
И как пройдёшь, не стронув тишины,
Не погубив великого молчанья?
Здесь гимном шишка падает с сосны,
Здесь, если хрустнет ветвь, то величально.
…Всему, что здесь находится, хвала:
И мху, и сгнившей веточке, и мошке.
Не смуглый гриб уносим мы в лукошке,
Который нам лесная жизнь дала,
Её самой над прелью торжество
И то, что тяжелей любого веса, -
Не властную рассудку тайну леса,
Молчанье и величие его.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282248
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор : Таира
Дощ цілував у сквері всі дерева
Та ще й до мене ліз під парасолю.
Нахабно чмокнув у загривок лева,
Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті.
Він гримав гучно у вікно і двері.
На ранок хмари розійшлись кудлаті,
Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи,
Виходжу з дому, вдягнена тепліше.
Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи -
Мені свій поцілунок дощ залишив.
18.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Їм боляче. Не кидай більше ниц
свої думки і погляди цнотливі;
твій місяць тихо входить у знак Діви
і витікає із чужих зіниць,
чи може рідних? - вчора ще, згадай,
вона просила розуміння й ласки,
а ти розказував їй денні казки,
які би уночі вели у рай.
Ти дав їй окуляри. Далебі
від їх рожевості ще й досі ріже очі.
Та спогади згодяться лиш на клоччя.
Їм боляче... а як тепер тобі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190517
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 21.09.2011
-- Заговори, щоб я тебе побачив --
Казав мудрець своєму візаві --
Проворний ти на розум, чи ледачий,
Чи в тебе, може, вітер в голові?
Заговори! Я знатиму напевне:
Красиву, чи потворну маєш суть.
Чужа душа, як кажуть, діло темне,
А в темний льох завжди свічу несуть!
Буття є Бог. А Боже слово - віще.
І нам Творець, що слово сотворив,
Із вуст в уста, про тлінне і про вічне
Нетлінним словом Істину відкрив!
Немає слів пустих та незначущих,
З них кожне в світ печать свою несе.
Чи в манускриптах древніх невмирущих,
Чи то в модерних розвідках-есе.
Палкі слова в контексті революцій
Не згірш разили кулі чи гармат;
Як ті, що їх сказав колись Конфуцій,
Чи ті, що їх не вимовив Пілат.
Слова для думки, наче крила дужі,
Несуть її через віки й світи,
І в заметіль цензурної остужі
Сягнуть-таки жаданої мети!
Кріпімо слово ділом повсякденним,
Хай нам прибуде розуму й снаги
Перерости над призітхом буденним
Лайливих слів задавнені борги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280716
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Злої втоми пута олов"яні
Сплутують думок важку ходу.
Несучи ті думи окаянні,
Я , життям стриножений, іду.
І не буде тій ході спочинку
В обширах сердечних володінь.
Зникне десь за відблисками вчинку
Мрій амбітних ефемерна тінь.
Я несу всенепрощенну ношу
Скоєних неправедно діянь.
Скільки літ змарновано хороших,
Скільки сліз у чаші покаянь!
Через душу мощено дорогу
Валунами вистражданих слів.
Я по ній дійду-таки до Бога
І не стану зайвим на землі.
Та допоки зродиться в потугах
Памолодь прийдешньої доби,
Йти мені в неславі і наругах
Полем пересудів і ганьби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280489
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Ніхто не знає достеменно,
Та врешті-решт не в тому річ,
Коли та мить була знаменна,
Що розділила день та ніч.
Коли Земля навколо себе
Здійснила перший кругорух
І Сонцем висвітилось небо
І стало все, як є навкруг?
Всьому шукай першопричину,
Спонуки вічне джерело,
Аж отоді належним чином
Пізнаєш те, що відбуло.
Пізнаєш істину творіння
В безсмертній величі Творця
І суть святого Воскресіння
В пожертві Сина і Отця!
І ти, прозрінням оповитий,
Допоки розум не зачах,
Збагнеш, що варто в світі жити,
Бо ти - начало всіх начал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280343
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 20.09.2011
У Києві - тепло. У Києві - осінь.
Вже бабине літо плете свої коси.
А квіти останні яскраво сміються
У місті, де наші літа зостаються.
У Києві - ясно. У Києві - осінь.
Насіння дозріло і лагідно просить:
Збирайте мене для краси на майбутнє
У місті, де серцем ви завжди присутні.
У Києві - дзвінко. Повітря - прозоре.
І синь піднебесна густа й неозора.
І котять каштани свій глянець беззвучно
У місті, з яким ми повік нерозлучні.
У Києві - гарно. Рясна горобина
Намисто для себе і міста зробила.
І листя кружляє у дивному танці
У місті, з яким ми коханці і бранці.
...Ходили світами. Вже мабуть-що досить.
Вертаймось додому: у київську осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281217
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
*недосказанным истинам
.уходя - уходи.
Ты запомнишь эти слова и запишешь их на зеркале - своим дыханием, моими шагами, которые больше никогда не прозвучат, меланхоличным отражением цветастого мира. Ты запомнишь, запишешь, и будешь кричать столь же тихо и безумно, сколь бьется мое болезненно-горячее, напоенное не то кровью, не то и правда - огнем, сердце. Ты будешь ждать мой взгляд в окне напротив или в случайном вагоне метро. Иногда будешь узнавать меня в других и, постепенно, превратишь меня не в ушедшую реальность, а в мечту, когда-то сбывшуюся грезу. Будешь вспоминать поцелуи на плечах и утренний кофе на молоке и шептать искусанными в боль губами: "это просто сон". Тело будет отрицать, но в эпоху торжества постмодерных душ - кто верит телу?
Я? Но кто я? Просто сон.
Однажды ты проснешься. От шепота. Едва касаясь губами губ, я скажу: "уходя - уходи", сварю тебе кофе, пряно-корично-горький, разбавленный молоком, словно детством, улыбнусь в болезненный шепот твоего пробуждения. А ты... ты запомнишь эти слова и запишешь их на зеркале своим дыханием, моими шагами, которые больше никогда не прозвучат, меланхоличным отражением цветастого мира. Ты запомнишь, запишешь, и будешь кричать. Чтобы билось - столь же тихо и безумно, мое сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205133
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 17.09.2011
Здесь, в этих залах – могилах весны
Так безразлично молчание времени
А каждая льдинка – это ведь сны
Бесцветно-печальные, искренне-серые.
Кем-то забытые в этих краях,
Брошены кем-то, так же как я…
А где-то в душе распускается страх
Безумно-бессмертным цветком бытия.
Я знаю сплетение литер из льда,
Я радугу видел в серости снов…
Я знаю, я помню – но я сквозь года
Ищу начертание слова основ.
А Королева все хмурится-злится,
Сто тридцать шагов протяженностью зал
И серая вьюга дорогой змеится,
И так беспощаден небесный оскал.
Я замерзаю – но бьется сердечко,
Надежда в душе – становится твердью
Я знаю, что слово из льда это «вечность».
Я знаю и помню. Но жду тебя, Герда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213470
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 17.09.2011
Нынче утром, почти с рассветом,
(Он уже не настолько ранний),
Догонять уходящее лето
Мы отправились с другом Саней.
Нас разболтанный вез автобус
Километров, наверно, тридцать,
Поаукать в лесу и чтобы
Нам воды в роднике напиться.
Летом в городе жарко, пыльно,
Двор до камешка весь излажен,
А в лесу воздух прям стерильный,
Нам на год надышаться важно:
Скоро в школу, и нам, мальчишкам,
К ранцам вновь привыкать и к партам,
К ненавистным тетрадкам, книжкам,-
Лишь в спортзал мы спешим с азартом...
Вот и лес. Ой, какой зеленый!
На тропинках еще - ни листочка,
Только в самом верху у кленов
Появились рыжие точки,
И орешник еще не зрелый,
И не пахнет совсем грибами:
Значит, лето еще не успело
До тепла распрощаться с нами!
Но уже желудями сыплет
Дуб развесистый на тропинки,
И репейник к одежде липнет,
И засохли цветы барвинка.
Верный стражник лесного здоровья -
Долбит дятел сухую вишню,
И обрызган ягодной кровью
На опушке боярышник пышный.
Солнце в ветках запуталось где-то,
Редко луч свой наотмашь бросит...
...Мы притихли: До встречи, лето!
Наступай и владычествуй, осень!
30.08. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277980
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Образа
проростає крізь тіло,
наче бамбук.
Літо
лишилося в спогадах.
Звук
телефона змовкає -
Зникає
картинка майбутнього.
Певно,
батарею розряджено.
А здається,
що зраджено...
Хто відповість?
Повно
перлів у жмені
назбираю.
Чи сліз?
Біль
наростає у серці.
Ці
втрачені скерцо
плачуть крізь ніч...
Може,
гра не вартує
свіч?
Ні!
Дзвоню у дзвони,
відмолюю рок...
Хто мені скаже,
як відновити
з небом зв"язок?
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280870
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Мозг - орган, посредством которого мы думаем, будто мы думаем (из Словаря Сатаны)
Всегда не давала покоя тема педагогики и развития. Давно увлекаюсь этим. Стал писать и разбирать, ещё с университета, где были сплошь и рядом жуткие учителя, но педагогику вела прекрасная женщина, честная и адекватная.
Не так давно сел почитать очередное пособие по педагогике. Как всегда меня тошнило и рвало... бухают они что ли там, когда сочиняют свои бредни...
Раньше конспектировал небольшие "мыслеформы" так сказать на тему.. сейчас взялся за более серьёзную работу. Сил терпеть весь бред уже нет, но есть силы включать разум.
Убедительная просьба, прокомментировать, что думаете по этому поводу. Конечно, это только небольшое начало, но и оно отняло немало времени. Всё таки я отношусь к этому со всей серьёзностью и понимаю какая это ответственность.
Буду рад за ваши мысли.
Педагогическое Эссе
Педагогика, как одна из самых творческих деятельностей в жизни человека, является сложным языком программирования человеческого сознания. В процессе обучения, педагог является своего рода программистом, посылая информационные команды системам развития учащихся. В современном обществе мало найдётся людей, способных «отдавать адекватные команды», и при этом, главное – это способность включения и настройки систем развития у учащихся на необходимую «частоту».
На тему образования и развития педагогической мысли написано немало работ. Все они никогда не будут иметь никакого значения, если в практической деятельности не будет происходить развития слоёв населения, что должно отразиться на общем состоянии общества. Сама наука «Педагогика» состоит из довольно массивных пластов знаний. И чем больше педагогика будет становиться в объёмах, основываясь на накопительной системе информации, тем болезненнее и менее практично будут происходить процессы обучения.
Человек либо развивается, либо деградирует. Этим обусловлена педагогика, структура которой, должна быть гибкой, чтобы соответствовать уровню развития каждого человека в отдельности. И чем толще будет становиться «книга по образованию», тем сомнительней будет являться обучение. Это объясняется многими факторами, одним из которых, является то, что учителя не способны оперировать огромнейшим количеством знаний (когда на самом деле, количество совсем не является обязательным условием в процессах обучения), не говоря уже о том, что большинство знаний – это просто мусор, засоряющий головы преподавателей, что естественно негативно сказывается на результатах. Плюс, ко всему этому, должна работать система КАЧЕСТВЕННОГО использования любых знаний, от количества которых, могут происходить перегрузки такой программы.
Система образования сегодня может стать гибкой и ясной. Многие ученики и студенты часто задают вопрос одного и того же типа: «А зачем?». Например «Зачем мне нужен тот или иной предмет?», и в некоторых случаях они могут оказаться правы (даже чисто на интуитивном уровне). Но стоит отметить, что в большинстве случаев учащиеся не получают никаких вразумительных ответов. А вопросы звучат часто и достаточно громко, и в подобных вопросах не стоит видеть «нежелание учиться», в них стоит проследить тот факт, что у детей и молодых людей нет возможности ценить информацию той или иной направленности. То есть, ученики получают знания, БЕЗ понимания их значения. Каким же образом они усваиваются и способствуют развитию? Конечно, говоря пока что о таких «деталях», уже стоит отметить то, что педагогика не может результативно существовать в ограниченных пространствах. Её воздействие должно благоприятно проявляться и за стенами учебных заведений, когда учащиеся гуляют после занятий, выполняют домашнюю работу дома или отдыхают на выходных.
Надо заметить, что получаемое образование учащимися, сегодня имеет свои эквиваленты в социуме в виде чисел. Имеются в виду оценки и баллы, хотя эквивалентными они не должны быть. Но мы живём в 21-ом веке и стоит осозновать абсурдность идеи использования чисел вообще как таковых, в данном контексте. Такое явление, как появление оценок в виде чисел в истории образования могло появиться и прижиться только при безответственности со стороны педагогов и в силу отсутствия объективного взгляда на человеческие способности по оперированию знаниями. На самом деле, сегодня можно абсолютно естественно обходиться без системы числового оценивания. В образовании цифры не говорят ровным счётом ничего, будучи использованными субъективно (часто бывает, что это в лучшем случае), к тому же они являются относительными, а в некоторых случаях даже парадоксальными. Ничего из этого не имеет НИКАКОГО отношения к знаниям и развитию.
На всём земном шаре царствует и прогрессирует одна опасная болезнь, условно которую можно назвать «количественность». В учебных заведениях знания выдаются как товар, что попадает в категорию численности со всех времён торговли. И создаётся впечатление, что система торговли и система образования имеют намного больше, чем это можно себе представить. А ведь в реальной жизни, при торговле часто «подсовывают» некачественные товары. Не происходит ли подобное и в системе образования? Можно сказать даже больше, сегодня такие «некачественные знания» часто ещё и являются «просроченными», так как большое количество информации, предлагаемое учащимся, не является актуальным либо по времени, либо по другим критериям (знания с поистине впечатляющими свойствами).
Кстати, внедрить в систему образования конструкцию без числового оценивания, не так сложно, как это может показаться на первый взгляд (основные проблемы могут появиться в связи с вопросами на международном уровне, но никакие вопросы не могут быть важнее развития человека, и никакие ответы не должны вредить обществу). Самая большая сложность заключается в извлечении оценок из школ. Такая система способна будет работать ТОЛЬКО в комплексе с воспитательными программами родителей (или ответственных лиц). Но в первую очередь необходимо понять насколько ограниченным является метод числового оценивания.
Нередко воспитание детей сложно отличить от животных методов воспитания потомства, видя избиения родителями собственных детей и другие проявления агрессии и злобы, приучая тем самым детей к антигуманным методам мышления. Хотя давно уже должно быть всем ясно, что любое проявление раздражения – это ничто иное как показатель НЕПОНИМАНИЯ ПРОИСХОДЯЩЕГО. Часто дети неосознанно провоцируют взрослых на «раздражённый режим», что взрослые должны воспринимать как стимул для развития, а выходит так, что дети получают по «мягкому месту», что совсем не мягко сказывается в дальнейшем. Это лишь отдельный элемент, подобных которому бесчисленное множество и которые в комплексе могут приводить к ужасающим результатам. А ведь проблема в том, что родители просто неспособны ПОДРУЖИТЬСЯ с возрастающим поколением. И если взрослых не устраивают их дети, то кто же несёт ответственность за их воспитание? Всё это говорит о том, что людям необходимо изменить само отношение к развитию.
Удивительный факт: в процессах воспитания крайне редко можно проследить желание воспитывающих НАУЧИТЬ ДЕТЕЙ УЧИТЬСЯ. Как правило, всё проходит тривиально: напичкать чужую голову информацией, а опыт наберётся как-нибудь сам собой. Такой метод до безумия наивен с ярко выраженным БЕЗРАЗЛИЧИЕМ в настрое. Да и поразительно то, что такой метод вообще работает в таких масштабах, но работает отвратительно. С такими позициями далеко человеку не уйти.
Стоит ещё обратить внимание на актуальную тему. Все вокруг почему-то с полной уверенностью рассказывают о том, что современное общество развивается. Это иллюзия. Да, может и развивается, но далеко не везде, с тяжёлыми последствиями, да и если разобраться, то человеческие заслуги в этом – это капля в море. Капля, которая явно не соответствует задачам современного общества, да и к тому же напоминает, скорее всего, слезу. Тем, кто сомневается, напомню, что атомные бомбы – это тоже достояние современного развития. Все достопримечательные открытия мира человеческого ума перечислять нет смысла, они и их проявления повсюду.
Часто, мотивом воспитания и обучения выступает самый настоящий эгоизм. Конечно, каждый воспитывающий считает себя абсолютно бескорыстным в этом отношении или даже великодушным. Но в действительности, вырисовывается жуткая картина, на которой в самых мрачных тонах показано желание большинства родителей быть всегда умнее своих детей. То есть, мы не хотим, чтобы наши дети были умнее, чем мы? О каком развитии идёт речь?
Развитие человека не ограничивается его социализацией, и начинается оно, кстати, вообще ещё ДО зачатия. Развитие каждого ребёнка начинается с развития его родителей… это длинная цепочка как в одну, так и в другую сторону. И при этом, это только в одной плоскости, так сказать. С другой стороны, существует масса факторов влияющих на человека и его способности, многие из которых вообще практически никому не известны. Например, от количества людей умеющих водить автомобиль во всём мире, зависит потенциал к обучению вождения автомобиля всего остального населения Земли. Границы стран и материков – это в какой-то степени всего лишь условность.
В процессе обучения, надо учитывать, что все известные в педагогике и описанные в книгах знания не свалились просто так с неба. Поэтому, при необходимости, что-либо узнать, совсем не обязательно листать тонны литературы в поисках ответа. Достаточно знать свои способности и понимать, в каком направлении стоит развиваться. В конце концов, книги пишут не боги, а такие же люди, как и учащиеся. Книга лишь способствует развитию, но настоящим источником знаний её назвать крайне трудно.
Прежде чем серьёзно разбирать процессы обучения, надо понять механизм развития. Этот механизм работает благодаря различным составляющим, главным из которых является сама жизнь, а основными составляющими, уже в самом процессе развития, являются:
- способность человека «понимать» систему мироздания (любые процессы в своей основе имеют концепцию, являющуюся моделью более масштабных процессов, в которых участвует человек)
- ответственность за познания (существуют системы, регулирующие информационные нагрузки в разных частях мира; человек познавая реальность, занимает определённое место, попадая в условия задач, окружающих данное положение)
Что касается процесса обучения, то многие называют его двусторонним из-за взаимодействия двух процессов: преподавание и учение. На практике, такой процесс трудно назвать двусторонним, так как преподавание играет пассивную роль (руководство), когда учение – активную (здесь проявляется истинная "красота" такого процесса). Исходя из этого, получается, что естественным результатом может служить массовое превосходство учащихся по уровню развития над преподающими, что на самом деле не должно вызывать никакого удивления, так как кажется абсолютно нормальным при развитии общества с такой системой. Но такого не происходит. Во всяком случае, это редкие единичные случаи, привлекающее к себе внимание, и, как правило, это зависит скорее от самого учащегося, чем от преподавателя. Проблема в том, что уровень развития учащихся ограничивается рамками уровня развития преподавателей. Отсюда и появляются многочисленные исследования и появления новых областей в науках, что в свою очередь порождает ещё большее количество отраслей и ответвлений, награждая новые исследования узостью мышления и ограниченностью. В действительности же, процесс обучения не может быть двусторонним, в полном смысле этого слова. Сам процесс обучения может быть общим, как для преподающих, так и для учащихся (в относительно равных пропорциях). В этом случае цель процесса обучения будет направлена на развитие не только учащихся, но и преподающих. При такой системе уровень развития преподавателей не будет ограничивать уровень развития учеников, а будет лишь воздействовать на их потенциал. Таким образом, в процессе обучения стороны будут содействовать друг другу в развитии, и зависеть в той или иной степени друг от друга. Но это будет ОДИН процесс обучения, и он будет ОБЩИЙ, а взаимодействие преподавания и учения будет слиянием энергетических систем с целью познания не на основе отражения реальности, а на основе процессов ВЛИЯЮЩИХ на окружающую реальность. В этом случае, обучение – это не процесс передачи знаний, а процесс их ОТКРЫТИЯ с пониманием их значения и места в жизни человека. Поэтому, процесс обучения можно так же назвать явлением, стимулирующим желание развиваться, а модулирование таких явлений – это суть педагогического процесса. И нельзя забывать о том, что знание информации и её понимание – это разные вещи и как правило, приводят к абсолютно разным результатам.
Любые результаты исследований в области педагогики не должны усложнять процессы обучения. И в действительности, методы исследования не менее важны, чем сами результаты, так как в педагогике основную роль играют процессы, а не статичные выводы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256517
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 17.09.2011
Спалитися вщент.
До попелу.
До останнього
перетліти.
Протилежних світів
орбіти
на льотУ
перетнулися зОпалу.
Зазміїлися блискавкИ
в застережливих
окриках
грому,
окрилИло
натхнення втому
і – тепло
від руки
до руки.
Небезпека!
Рука до руки!
Десь зринала
з глибин Афродіта...
та недремний
Коваль антисвіту
недовіру
гранИв
на гвіздки.
Ще рука
сподівалась руки
у повільнім
назУстрічнім леті –
та на кожній
твоїй
планеті
заметАлись
до Бога
свічки.
-- Катастрофа!
Антисвіти!
Дай зневіри,
щоб мимо пройти!--
оддаляйся,
наляканий світе,
будь спокійним,
твоя орбіта,
та,
що сам собі
вимолив
ти.
…І лягла на зірки
роса.
Обсипаються наміри
щирі.
В чоловічій твоїй
зневірі
є якась
своєрідна
краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281018
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
это мне-малышу мама читала, укладывая спать
автор - мой отец
Человек родился в январе
Человека ждали на Земле
Тёплым одеялом укрывали
Ласково Андрюшей называли
Вот он: тёплый, маленький, живой
С круглою упрямой головой
Спит себе на низенькой подушке
И к нему, притихшему, в кровать
Навострив внимательные ушки
Ходят сказки ночи коротать
1963 янв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171353
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 15.09.2011
Мысль изреченная –
Звено,
С которого не начато, не крепко,
Но ты попробуй без него.
С другой:
Потоптана на толковище,
И: ого-го!
Раздельщика по прыщику
разыщет,
Раз нет иных отличий в цвете,
И, что положено по смете –
Вменит, не кинет никого.
Так, я к чему?
Не жди приметы!
Годятся и зима и лето;
Вальцуй в яйцо свои гаметы,
Заподлицо.
Не жаль невысидков,
Зачтём попытку,
А, вместо умничать –
снесём чего ещё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221051
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 12.09.2011
*
Як пишуться вірші?
Вони в тобі палають.
Зачепляться. Живуть.
І душу вивертають.
Це сяйво. Світло. Ритм.
І наголос. І голос.
Це полум'яний світ.
І слів невипадковість.
Як вберегти слова
У цім вогні живими?
І думку донести
Вцілілу поміж ними?
Слова. Слова. Слова.
Дим. Попіл. Іскра знову.
Мовчання. Відзвук. Звук.
Світанок. Передмова.
І висновок. І звіт
З твоїх доріг хрещатих,
І розумієш ти,
Що це -
лише початок.
**
Як пишуться вірші?
У невимовній тиші.
Коли гримлять громи.
І зацвітають вишні.
Як перед першим снігом
Впаде листок останній.
Як пишуться вірші?
Вночі. Опівдні. Зрання.
Коли свічки палають.
Коли палають очі.
Коли клекоче кров
Із горла серед ночі
Словосполучень, слів,
І образів, і смислів.
І треба все сказать.
І висловитись стисло.
І риму віднайти,
Не допустивши фальші.
І молодіти з віршем...
Або
ставати старшим.
***
Як пишуться вірші?
Чому вони приходять?
Піднімуть з дна душі,
Таке наколобродять,
Щоб визбирать росу
Із найчистіших слів,
Які ти так шукав,
А мовить не посмів.
Уголос. Чи колись.
Але ось тут, сьогодні
Без них не обійтись,
Бо вірш -
Сльоза Господня.
****
Як пишуться вірші?
Секрет. І таємниця.
У груди б'є крильми
Поезія. Жар-птиця.
І проситься на волю.
І з серця вилітає.
Як пишуться вірші?
Цього ніхто не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Расползалось пятно на скатерть –
Полусонный и ранний чай.
Это утро с другим сличай.
Под копирку – и так покатит.
На рассвете еще во сне
Ты болишь глубоко во мне.
Книга, дворик, цветет калачик,
Малышня в золотом песке.
Поиграть бы.. Да только с кем?
Но отчаянным детским плачем
В развеселой пустой возне
Ты болишь глубоко во мне.
А когда мне на ухо дышит
Мой оливковый полубог,
Расплетая тепла клубок,
То котом на горящей крыше
Танцевалось страшней вдвойне:
Ты болишь глубоко во мне.
Кофеин, болтовня, советы,
Хокку, децимы, рубаи –
Слишком плохо вела бои,
Затонули мои корветы
В этой древней как мир войне:
Ты болишь глубоко во мне.
Июнь 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270921
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 11.09.2011
Белое-белое,
Снилось ли, было ли -
Санные полосы.
Млела ли, пела я,
Таяла, стыла ли,
Звезды на волосы.
Белые, алые,
Руки ли, губы ли.
Иней к ресницам лип.
Луны усталые
Катятся к убыли
Взмахом десницы ли.
В проруби неводом
Вытащить облако -
Ложе пуховое.
Экая невидаль!
В зеркале облика
Нечто греховное.
Синее-синее,
С небом сливается.
Смотрит ли с милостью?..
Жало осиное
В кожу впивается:
В нем усомнилась я.
Белое-белое
Сбитое, смятое
Хлопьями, комьями.
Млела ли, пела я,
Стыну, распятая
Снежными кольями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239552
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 11.09.2011
Спустошена.
Твоя і вже не та.
Обпечена.
Не крила - тільки попіл.
Запрошення
На спалення моста.
Приречена..
Пробач за зайвий клопіт.
Брела до тебе крізь дорожний пил
Як йшли колись
до Києва на прощу.
А ти.. Скажи,
Байдужий чи сліпий?
Чому все так?..
Навіщо стільки спрощень?..
Спаплюжена.
Плітьми шмагав чагар.
З кульбітів опустилась на коліна.
Напруження
чи ж гибельний тягар?
Зігнеться, та не зломиться калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226932
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 11.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2011
"Посвяти мне стихи,… мне так хочется, право…
Посвяти потому, что я все-таки есть...
Напиши мне стишок, чуть смешной и лукавый,
Окажи мне, далёкой, высокую честь!.. "
Надежда Сергеева
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/34-1617-1
* * *
Посвяти мне стихи... Мне так хочется, право,
в этих строках твоё разглядеть естество,
невзирая на возраст и быта оправу,
всё же есть в наших душах азарт, озорство!
Посвяти мне стихи... Зимним вечером стылым
у камина присяду и стану читать,
принимая, как есть, вспоминая, как было...
Время - нам и союзник и призрачный тать.
Посвяти мне стихи... Это самая малость,
О которой я смею тебя попросить.
Жизнь моя без тебя на Земле задержалась...
Напиши! - Я сумею понять и простить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278963
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Я шёл по старицам дворов,
и осень шла;
Мы с ней живали – будь здоров!
посмерки для…
Так получилось: мы – родня,
хотя и видимся едва,
в сравненьи с прочим;
времена –
для дня и ночи.
А междуречье межвремён –
всего короче,
словно сон:
в одно касание годён…
Мы чли начала перемен,
и рыжий мякиш тёплых стен,
в шуршавой стиши;
все дела…
Пусти, ты слышишь?
Ещё побудем, только –
в тон…
но, дольше – горше;
так, пойдём,
потом напишешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279092
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Любимых молча забывают.
Без слёз,
обид,
печальных вздохов,
Без сожалений и упрёков
В чужие руки отпускают.
В сетях в друзья не добавляют,
Меняя амплуа и роли.
Во избежанье долгой боли
Любимых молча забывают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278488
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
О! Що то буде за приємний день,
Де дві самотності зустрінуться очима,
Залишать все минуле за плечима,
І житимуть теперішнім лишень.
О! Що то буде за щаслива мить...
Твоя рука торкнеться до зап'ястя,
В моєму тілі розіллється щастя,
Та музикою в серці зазвучить.
О! Що то буде за шалена ніч!
Всі зорі, хоч досвідчені в коханні,
Лиш спрагло споглядатимуть в мовчанні
За диким полум'ям з глибин сторіч.
02.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Ворон каркнул с лязгом, риском,
Пушки вздрогнули, плюясь.
Полетели ядра с визгом,
"С иском", злобно матерясь.
Души в поле напугались,
Разбежались по телам,
Но очнувшись разлетались,
Кто к огню, кто к небесам.
Не на шутку раскричались,
Разделившись пополам,
Черти, ангелы мотались,
Собираясь по углам.
Бог смотрел на это молча,
Много раз за всех молясь,
Дьявол рядом, морду корча,
Усмехался не стыдясь.
Битва шла за небо, сушу,
Кто за правду, кто за ложь.
Поменяй местами...
Вряд ли сразу разберешь
Кто за правду, кто за ложь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275340
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 27.08.2011
.........................................................................
* * *
Это жизни итог, возвращается всё на круги.
Возвращаешь долги -
............по счетам платишь болью за скверну.
Предавая друзей, ты шагнул за предел, где враги
Заменили друзей и тебе присягают на верность.
Самой нежной из жён что досталось за ласку и свет,
За огромное сердце, которое в муках сгорало
за тебя одного?..
............И заката кровавый браслет
Отразился в воде, как в ту ночь на Ивана Купала.
Я хотела спросить у тебя: как она умерла?
Ты бежишь от вопроса, заведомо чуя опасность.
Ты не веришь себе, нервно куришь погасший кальян,
Скоро время расставит все точки. -
........... Рассвет будет ясным...
Я хотела узнать - расскажи, что такое судьба?
Часто видишь во сне роковое ненастное лето?
...Ты на верном пути.
............Ты уже в двух шагах от столба,
На котором тебе не удастся избегнуть ответа.
Это жизни итог, возвращается всё на круги...
Возвращаются все -
............вот и ты у речного причала,
Будто кто-то позвал в темноте, но не видно ни зги. -
Это память вдогонку тебе её имя кричала...
...........................................................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277213
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011
Посвящается событиям на Майдане
24.08.2011г.,
в 20ю годовщину независимости Украины.
Закон и беззаконье –
оба
соборны в меру
благородства корня.
Кто делит корм –
тому и класть.
Но, худо всем при узколобе:
И так и эдак,
мощь природы
на всём потомстве
по-причинно
отдохнёт.
Рабы – не мы,
дай только случай.
Да их – число…
Для веча – немы,
одним битьём,
они, спуста –
пасомы лучше...
Уроды жаль земле:
угарная нависла туча…
Уже и сами ждём,
Что встрясью
просверкнёт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277108
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Що святкувати, Боже мій?
Що незалежні від законів
Всі ті, хто більше вкрасти вмів,
І що вони тепер на троні?
В чім незалежність, Боже правий?
Що путін іншої держави
Нам грає на своїй трубі,
А ми святкуємо собі?
Це незалежність? Бога май!
Коли ґарант спішить в Китай,
Щоб наші українські землі
На півстоліття здать в оренду.
Про шаблю ти забув, козаче!
У тебе не тютюн – табачник,
У тебе пива – хоч залийся.
Чи може всі давно спилися?
Заглянь під кришку –вигравай!
Не треба в праці гнути спину,
Пий тільки пиво Батьківщини,
І знову пий, і знову грай,
І незалежність пропивай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276719
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Размыкай свою снастёну!
Разметай искру подковой;
вечер вёдренный,
сбудённый;
не к добру,
а - вопреки!
Торк…
И…
Вздыбя пыльный сволок,
Размехай позёву, словом:
Рви рубаху!
Дай на плаху!
Ломит гривна позвонки…
Просит в губы жажда звона…
Кушаки – на кулаки!
Пей,
суши разбитый
дымом…
Кровью вышита рванина…
Ждень продёван,
солонина:
В терему,
кто мной любима…
Выздоравливай, дорада!
Ей-бо,
сколочной досадой,
твой сужоный обезжёнен,
обреченье,
только - ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276637
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011
Фрида не помнит своего отца. Мама Доминика порезала и сожгла все фотографии, где он был запечатлен. Много позже, когда Фрида выросла, она осмелилась спросить о своем отце. Мама Доминика сказала, что его расстреляли Советы, потому что он служил у немцев.
Зато Фрида помнит, как бабушка отдала им свой огород, который граничил с соседней улицей, и мама Доминика начала строить дом. Сначала она с двумя ведрами ходила к ближнему карьеру, и наносила огромную кучу глины, а потом делала из этой глины большие четырехугольные кирпичи и сушила их на солнце. Так у них появился свой, настоящий дом.
А печку в доме ставил знаменитый на всю округу печник, и после этого у них осталась только одна коза. Как же быстро нагревала печка две маленькие комнатки! И тепло держалось всю ночь!
А еще Фрида помнит, как ранней весной 46-го у нее опухли ноги, и тогда мама Доминика с кайлом в руке рубила замерзший грунт на колхозном поле и приносила домой полусгнившие, полузасохшие и мерзлые картофелины. Всю ночь сушила их на этой печке, растирала в ступке в порошок, и наутро делала для Фриды плохо пахнущую похлебку. Но Фрида ела с удовольствием, ведь больше есть все равно было нечего.
А когда пришла весна, они ели молодые побеги крапивы и лебеды. Фриде очень нравились молоденькие, круглые «калачики». Калачиками она называла семена дикорастущего по обочинам дорог сорняка. Семена были нежные и сладкие. Еще из сладостей Фриде очень нравился застывший сок вишневых деревьев. Девочка целый день лазила по деревьям в надежде найти хоть небольшую застывшую каплю сока, похожего на клей.
Немного позже Фрида и мама Доминика ходили воровать на колхозное поле молоденькие колоски пшеницы. Они прятали колоски за пазуху. День считался необыкновенно удачным, если к вечеру они могли добыть горсть зерен. Мама Доминика давила зерна на деревянной доске скалкой, и засыпала их в кипяток. Какой же вкусной и сладкой была эта жидкая похлебка из ещё не созревшего зерна!
Перестали они воровать только после того, как посадили в тюрьму их соседа, обнаружив в его мешке охапку колосьев. Когда соседа забирали, на улице стоял неимоверный плач и крик. Кричала его жена, и ей вторило пятеро ребятишек. У самого меньшего из них от голода перестали двигаться ножки, и его держала на руках старшая сестренка.
А когда наступила осень, и урожай увезли с полей, мама Доминика брала дочку в поле. Они весь день закоченевшими пальчиками выковыривали из размокшего чернозема желтые горошины. Когда же гороха набралось целое ведро, мама Доминика стала торговкой.
Она сушила горох на теплой печке, всю ночь перетирала его в муку, и наутро пекла на базар теплые лепешки из гороховой муки. Вот тогда Фрида уже вдоволь наелась гороховых лепешек. Ничего лучшего она сроду не ела. Какие они были теплые, пахучие! Каждая лепешечка была красивого желтого цвета и величиной с ладонь.
Но однажды к ним в дом пришел человек в форме, и Фрида впервые услышала слово «спекуляция». То, что делала ее мама Доминика, угрожало хлебобулочной промышленности страны...
Фрида бежала за мамой Доминикой и тем человеком в форме, а мама все время прогоняла ее к бабушке. Девочка долго ходила около здания, за дверью которого исчезла мама. И уже ближе к вечеру услышала, что ее кто-то зовет. Голос был мамин:
- Доченька, иди к бабушке. Пусть бабушка принесет фуфайку, здесь очень холодно.
Голос доносился откуда-то из-под земли. Фрида пошла на голос и остановилась возле маленького окошечка в цоколе здания. На окошке была железная решетка. Сквозь решетку к ней протягивала руку ее мама.
В подвале, откуда мама протягивала руку, было очень темно. Да и день близился к концу. В сумерках тени деревьев казались страшными чудищами. Маленькая девочка испугалась. Всю жизнь потом Фриде снился один и тот же кошмар – темнота, и белая мамина рука, которая тянется к ней.
Перепуганная Фрида побежала в свой дом и, тихо скуля, всю ночь просидела возле холодной печки. Фрида тогда еще не знала, что мамы Доминики не будет долгих десять лет.
А наутро пришли люди и забрали козу, швейную машинку, сундук, скамейку, мамино пальто, незатейливую кухонную утварь, и почему-то разбили все окна. А потом пришла бабушка и забрала Фриду к себе.
Бабушка была старенькая и очень любила внучку. Она пошила Фриде из мешковины маленькую сумочку через плечо. Выменяла на картошку настоящий карандаш и темно-коричневую оберточную бумагу. Из этой бумаги она вырезала и сшила настоящую тетрадь. И Фрида с гордостью укладывала свою тетрадку в сумку и спешила в школу.
Фрида помнит, как холодной зимой бабушка давала ей с утра две теплые картофелины, испеченные в золе. Фрида держала картофелины в руках, и поэтому руки не мерзли, когда она шла в школу.
Фрида заканчивала четвертый класс, когда бабушка взяла ее за руку и повела к еврейке Хайке. И Фрида осталась у еврейки Хайки нянчить малолетних детей. А бабушка вскоре умерла.
А когда Фриде исполнилось 16 лет, она ушла работать на текстильную фабрику помощником ткача и вернулась жить к себе домой.
Однажды вечером во двор дома зашла старая, незнакомая женщина, села на порог и попросила воды. И когда Фрида подала ей в алюминиевой кружке воду, она поцеловала Фриде руку и тихо молвила: «Прости, доченька…»
Фрида сначала страшно было жить с мамой-зэчкой, которая, то принималась петь песни каторжников, то сидела, пристально глядя в никуда, то звала Фриду в Сибирь, из которой она вернулась. Мама говорила, что люди в Сибири суровые, но справедливые, и что жить им там будет хорошо.
Но к тому времени Фриде уже нравился один умный парень, который работал учетчиком на фабрике, и ехать в Сибирь она категорически отказалась. А потом была свадьба, и родилась маленькая, белокурая девочка.
Фрида смотрела на льняные волосы и зеленые глазки девочки и тихо шептала:
- Ты моя родная. Ты для меня самая родная… И имя твое тоже будет – Родная.
А белокурая девочка тихо посапывала возле теплой печки, но это уже совсем другая история.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268401
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011
У ніжності була своя печаль,
Закоцінілі і слова і рухи,
Як добре, що мене ніхто не слуха,
А може і не добре, просто жаль.
Мені колись хотілось сотні слів,
Напхати ними в одязі кишені,
А залишилися одні маленькі жмені,
І ті не реченням були, скоріше спів,
Я втримати хотіла сотні слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265364
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 17.08.2011
Крізь попелища й згарища життів,
Крізь безкінечність дум і пересудів,
Ти йшов стежками нездійсненних снів,
Стежками тими, що не ходять люди.
В задумі зтиха проводжав вокзал,
Таксі ревіло вигуком клаксону,
Десь, хтось, колись це все уже сказав,
Блиск ліхтарів погойдувавсь від втоми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265357
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 17.08.2011
У каждого в голове свои тараканы... (c)
Кожен має свою безневинную
Тарганячу улюблену фермочку.
Щоб не стала юрба депресивною,
Видає тій дрібноті цукерочки.
І лежать тарганята вгодовані,
Ледь ворушаться і не пручаються.
А мої ж таргани недресовані
І цукерками не спокушаються.
Влаштували суцільну анархію,
Все снують в голові некеровано.
В тарганячу оту ієрархію
Вхід стороннім, нажаль, заборонено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275393
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 17.08.2011
* * *
…Нет, не плачу и не жалуюсь,
Как печалюсь – не скажу.
Приезжай ко мне, пожалуйста,
Приезжай ко мне, прошу!
Здесь у нас опять распутица,
Звонок говорок ручья…
Приезжай, моя распутница,
Непорочница моя!
Дом наш хмуро скособочился,
Сиротлив проём окна…
Приезжай же, полуночница,
Полудруг, полужена!
…На судьбу я, всё ж, не жалуюсь,
Снисхожденья не молю.
Приезжай ко мне, пожалуйста!
Жду.
Надеюсь.
И люблю.
1986 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274744
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011
До "Книги пам"яті" Алли Мегель . "Наш німець".
Була в мого колишнього чоловіка родичка - баба Валька. Для дітей баба , а йому сестрою доводилась, не рідною, а якоюсь там на черзі,а їх було чимало, ми й не знали усіх.
Як докотилася війна до Харкова вона була лише чотирирічною дитиною - наївною та лагідною. Як свиню різали, вона тікала з дому до ставка і плакала там допоки її шукати не починали. Ховалася у плавнях і затуляла рученятами вушка, щоб не чути визку - жаліла свиню. М"яса не їла ніколи і ніякого "бо то ж живе, нащо його ростять,щоб тоді вбити".
Усе своє життя прожила вона у батьківській хаті на Гусарах - це ще Харків , але містом його важко назвати. Такий собі хутір за великим ставком з якого витікала одна з численних річочок, що не мають назв.
Батьки баби Вальки працювали у колгоспі і як у справжніх селян в них була корівка-годувальниця. Голоду вони не зазнали бо ім пощастило не втрапити в очі якомусь нелюду. І тому, коли прийшли німці, їхня сім"я мала численне господарство зі всякої птиці й худобини, яку вони частково вирізали й сховали у старому льосі.
На корову рука не піднялася - материна мати та побивалася, що дід не витримав. Викопав біля клуні яму, обшив дошками , щоб не обсипалася земля, та й опустили туди худобину. Зверху поклали дошки й обклали сіном, щоб раптом не знайшли, і заліз туди сам . Та й гадки не мав ніхто, що дитина мала може розбовкати.
Ввечері загуркотіли машини. Понавозили солдатів та почали розселяти по хатах. Люди позачинялися, часом чути було грюкіт - били у двері. Інколи стріляли. Усе животиння, що бігало у дворі, було одразу ж спіймане і зв"язане за ноги, мовби мало розуміння кудись втекти.
Бабина мати двері німцям відкрила одразу - боялася, що розсердить їх і , не доведи Боже, ще постріляють. Малу - на піч, матір на лаву, немов хворіє. Та що їм..."Век, век..."- і показують : ходіть з хати.
Заплакали та й вийшли у двір. Коли офіцер пішов, солдат позвав "матка..." Рукою їм - заходьте. Отак руками і спілкувалися надалі.
Хатина була як у всих - кухня та кімната. У кухні мати з бабою, у кімнаті троє німців. Готували вони собі самі, намагалися догодити, малій всміхалися , так баба Валька їх і запам"ятала - усміхнених і чемних.
А дід у ямі з коровою...Ой намучився ж там! Кизяки притруси й вночі кудись повинось, щоб не почули духу коров"ячого, молоко кудись подіти треба, хоч виливай. Бо як знайдуть - постріляють усих. А тут ще мала внадилася заглядати - як же ж там корівка і рюмсати, що дід у ямі, скотина у ямі! Ще й на німців дутися. Мати вже її вмовляла, баба плакала просила. Німці бачать , щось на те , почали у дворі нишпорити. Знайшли й діда, й корову...
Не видали їх, вночі стояли насторожі, як дід за коровою гній закопував. Молоком німців частували - полубляли вони його. Так прижилися, що коли одного вбили то мати з бабою плакали, як за рідним.
А у пам"яті в баби Вальки так і лишився дід у ямі з коровою і здавався він тоді у тій ямі таким малим, що вона його прозвала "малий дід".
Відступали німці, стрілянина була страшна. Люди поховалися у погріби, бо мазані хати снаряди наскрізь прошивали. А у коров"ячу схованку бомба попала, та корову з собою дід до погріба забрав - грілися біля неї. Потім від своїх ховали. То вона єдина лишилася на Гусариках. А радянські солдати теж не гребували нічим, що можна було з"їсти. М"ясо у льоху знайшли - забрали усе. І їх можна зрозуміти - голодними не повоюєш. Та інколи такі жорстокі попадалися,
що мала казала мамі - хай німці будуть, вони добріші...
Часто баба Валька, коли сварилася на людей, що у її розумінні були лихими, казала : "Війни на вас немає!" Вмовляли її, заспокоювали, та вона одне тільки - німці були добріші.
Не можна казати, що війна -- це добре, бо це смерть, горе, втрати. Не можна допустити ,щоб таке страхіття знов колись скоїлося. Та не можна усіх міряти однією мірою - усякі були німці, та й наші часто були жорстокіші за тих німців. Не можна робити ідолів і створювати ідеологій. Треба просто бути нормальними людьми і чинити так, як хотів би , щоб з тобою учинили. Хай як це банально звучить. Але ж життя має неабияку цінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274567
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2011
Тебе я славлю віршами,
Твій образ пишу щоденно.
Ти снишся мені ночами,
Красивий і здоровенний.
У снах я тебе цілую,
Надкусюю і з’їдаю.
Велику любов такую
Від друзів усіх ховаю.
І хто б тільки знав, як люблю...
Ти мій солоденький хлопчик.
Зайду у кафе та й куплю
Нарешті собі той пончик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271522
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
На струнах тихо янголи заграли.
І серце мов розплавили повільно
Чи то акорд, тобою взятий вдало,
Чи блиск очей нестримно-божевільний.
Чи то акорд, тобою взятий вдало,
Чи блиск очей нестримно-божевільний.
Ми довго потім пили теплу каву
І говорили будь-що й ні про кого.
Прощалися і забувались знову,
На ранок лиш діставшися порогу.
Прощалися і забувались знову,
На ранок лиш діставшися порогу.
Зі струн ледь чутно янголи злетіли.
Заплакав дощ, по склу розливши сльози.
А нам проститися не стало сили.
Стояли мовчки на отім порозі.
А нам проститися не стало сили.
Стояли мовчки на отім порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270957
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 26.07.2011
На локте опять мозоль-
Спасибо удобной позе.
Компьютерная консоль
Коварна в чрезмерной дозе.
Но если б одна мозоль...
Есть заговор пострашнее,
Который приносит боль
Ну в тысячу крат сильнее.
Тут бдительным надо быть:
Беречь от внедренья сердце,
Всё тайной большой покрыть,
Надёжно захлопнуть дверцы.
Любовь, увы, моветон,
Болезненная ущербность
С букетом из гематом,
Добытых в боях за честность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271676
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 25.07.2011
Июль заароматил разнотравьем,
Выдёргивая городской народ
Туда, где испокон резные ставни
Таращатся в кормилец-огород…
Где с раннего утра жужжалят пчёлки
И друг на друга «гонят» петухи,
Лохматятся пацанистые чёлки
И как щенки кусают лопухи…
Где в лоне изворотливой речонки,
Раскрашенной цветным карандашом,
Все местные мальчишки и девчонки
Барахтаются смело нагишом…
Туда, где заарканивает горло
Соседских яблок пряный аромат,
Где в первый раз «в зобу дыханье спёрло»,
А непорочность знала сопромат…
Где по весне не умолкают споры
Под лягуша́че-бабуша́чий хор,
Где ценят рукотворные узоры,
За чаем нескончаем разговор…
Где без зазренья пляшут под «фанеру»,
А чувства «вынимают» из души…
А ночью кабальеро-браконьеры
Выпрастывают сети в камыши…
Где всё ещё волнуются колосья,
Хотя житуха вовсе не пестра…
И птичье гомонит разноголосье,
И колыбелит душу у костра…
июль 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271242
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Летять великі птахи
Ліси, поля минають
Ту хату де осядуть -
Щасливою вважають.
Лелека-чорногузка
Це - символ України,
Як оберіг у хаті
Великої родини.
На білих крилах птаха-
Хвиляста чорна смуга,
Неначе розлилася
За рідним краєм туга.
Бояться його миші
Та пухлі, товсті жаби,
Але про нього кажуть
Лелека щастя вабить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248166
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 18.07.2011
До "Книги Пам"яті" Алли Мегель. "Наш німець".
Пам"яті бабусі та батька.
Чи багато ваші батьки чи інші родичі розповідали вам про війну? Нам, народженим у50-ті, 60-ті роки розповідали, бо тоді ще чимало було людей, що ту війну пам"ятали. Страшним було, голодним дитинство у тих, що пережили окупацію. Це не так просто забути.
Моєму батькові було лише 9 років, коли німці окупували Харків. Дядьків-підлітків, що залишилися у місті, погнали у концтабори працювати на заводах, бо вони вже мали неабияку у той час майстерність у токарній справі. Хто їх тоді видав німцям так і не довідалися. Та й бабка-циганка сама переховувалась, бо вбили б і до табору не доїхала - чимало їх таких лежить у яру в Лісопарку.
Німці ... Життя німці не відміняли. Працювати ніде, а годувати дітей треба. Ще троє малих братів та сестер залишилося у моєї баби. То й пішла "на мєнку", узявши з собою і мого батька, бо лишити боялася - як хто видасть, що мати її циганка.
Ходили місяцями, щоб принести бодай що, міняли мотлох на їжу - мерзлу картоплю, кусені хлібу, якусь крупу,олію - все чим могли поділитися такі ж голодні і голі. Та батько тяжко захворів, казали тиф. Не лишилася з ним - пішла далі, бо вдома ще голодні ротики чекали. Та й до смерті тоді відношення було знівельоване страхом голодноі смерті. Так вона й казала : "Від хвороби легше вмерти, аніж від голоду. Нехай тоді краще вб"ють. Аби не мучитися та не пухнути, як у голодівку..."
Вижив батько - дякувати добрій жінці, що пожаліла малого й не вигнала. Більше нікуди не брала баба - ноги поморозив, слабкий став. Повертаючись додому, ледве дотягла на санчатах, які хтось позичив. То ж залишала його по-тому з дідом-теслею, який у німців знайшов заробіток - робив труни.
А хлопчаки є хлопчаки. Все їм кортить до того, що не можна. То залізуть у комору, то набої вкрадуть. А одного разу підірвали міну у городі, бо хотіли полякати німців. Так потрапили до гестапо. Попоходив дід, поплакав : "Діти ж.." Не пожаліли. Повісили "об"явлєніє", що розстрілюватимуть хлопчаків за порушення окупаційного порядку.
"Поставили всих трьох нас до стіни. Ніхто не плакав, бо вже й не страшно було - байдуже. Кулемет перед нами поставили. А тут тітки набігли, на колінах просили, обіцяли, що шкури поздирають з нас вдома, тільки щоб дітей відпустили. Від того завивання і ми плакати почали. Прийшов офицер німецький і почав умовляти гестапівця відпустити. Довго кричав тому щось. Ми й не вірили вже, що живі зостанемося. Та вмовив. Дід привів додому, зняв ремінь і бив, а потім плакав... А товариш мій ще хотів щось вкрасти і поліз через паркан до комендатури - стрільнули у піхви, коли злазив. Помер у матері на руках."
Щоб не втрапив знову у якусь халепу, дід почав брати батька до майстерні. А німці теж люди: як побачать хлопця з дідом, руками махають, кричать: "Кіндер, ком, ком.." -хтось хліба дасть, шоколад уперше скуштував, бо німці пригостили. А офіцер, що гестапівця вмовив як розстрілювати хотіли, діду часто давав щось для дитини. На батька мого пальцем посвариться і засміється...
Окупація скінчилася - почались інші страхіття. То шукали запроданців, то співчуваючих. Люди сваритися з сусідами боялися - донесуть і заарештують, а тоді ж у табори. Казала баба: "Хто перший до телефону добіжить..."
Історія. Її треба знати. Щоб мати змогу щонайперше собі раду дати і залишатися людиною у будь-яких обставинах, бо чи судять люди чи ні, а божа кара усюди знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270706
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Здесь детство пронеслось -
Теперь я тут как гость...
Былое вспоминая - чуть тоскую...
А в маленьком дворе
Всё так же по весне,
Проснувшись от зимы любовь ликует
Под липой за столом
Сидели мы вдвоём
С девчонкой, что в любви я признавался.
И помню как краснел,
Когда я, между дел,
Своей рукой её руки касался...
Боже, какая весна-
Третью ночь не до сна.
Стынет чай на столе,
А сердце греется -
Тем, что вовек не забыть,
Тех, кого не разлюбить...
Видно враньё, что всё перемелется...
И детская слеза,
И вешняя гроза -
Упав на землю быстро высыхали.
Росли мы как могли.
Хватало всем Земли,
Что будет дальше с нами - мы не знали...
Я жил наверняка,
И без черновика
Свою судьбу на чистый лист печатал.
И первую любовь
Что так волнует кровь,
В глазах счастливых я не прятал...
Боже, какая весна-
Третью ночь не до сна.
Стынет чай на столе,
А сердце греется -
Тем, что вовек не забыть,
Тех, кого не разлюбить...
Видно враньё, что всё перемелется...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106855
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 17.07.2011
Мышь жила на чердаке
В старом книжном сундуке.
Ночью лунной и при свете
Грызть любила книжки эти.
И однажды (точно - зря!)
Добралась до букваря...
Мышка буковка за буквой
Стала "проникать" в науку,
А в итоге - зуб сломала!
Слёзок пролила немало...
Почему случилось так?
Грызть пыталась ТВЁРДЫЙ знак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270652
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
Мы стоим у окна
Зима
Букв и слов баланс нарушая
Молчаньем
Мешая
Кто кофе, кто чай
Сигарета бессмысленно тает
За окном открывается даль
По стеклу мотыльками стучимся
Там декабрь
Январь
Февраль
Там границы. Темно. И лица
Отражаются
Видим себя
Ручейками тонкими слёзы
Замёрзли
Дыханьем согрею
Тебя
Только бы не было поздно
....................................
Мы стоим. Два окна.
Зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108673
дата надходження 21.12.2008
дата закладки 16.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011
...она на чувства тонко отзывалась,
На чутких пальцев мягкое тепло.
Звенящих струн и вычурность и шалость,
Лекарство, чтоб от сердца отлегло...
Он стал ее последним, этот первый,
Под капли, что стекали по свечам,
Скрипичные обласканные нервы
Дрожали от касаний по ночам...
Она царила в нотном мире знаков,
Где в роскоши сверкали хрустали,
Внимали жадно ей в молчаньи фраков,
И голосу перечить не могли...
Под крики «Браво!» от оваций зала
Опасно трепетали зеркала...
Она по-женски мир воспринимала,
И лишь его касаньями жила...
А там, где в парке сходятся аллейки,
Она ждала и зябла дотемна,
Но он, ее оставив на скамейке,
Ушел... он душу вычерпал до дна...
Да... все проходит, даже камни зыбки,
И радуг свет, поблекнув, стал землист....
..................................................................
На преданной ветрам осенним скрипке
Лежал рукой ослабшей желтый лист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194730
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 10.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2011
Об городов жесть
бьется ветров прыть,
Надо почти умереть,
чтобы любовь ощутить.
Встану не с той ноги,
вяжут ремни струй,
Выстоять помоги,
в губы лишь не целуй.
Трещина от ворот,
словно судьбы клише,
Разлом начало берет
с царапинки на душе.
Ветер сметет молву
в синие вены реки,
Обветренный поцелуй
уколет тепло щеки.
Бордель - подсознанья нрав,
мысли – театра клон,
По своему каждый прав,
и с этим жить обречен.
Грешен, коль хочешь в рай,
кланяйся, глядя ввысь,
Лишь бездны увидев край,
желанье поймешь спастись.
Ответ, как на пламя соль,
ночь ранив, умрет в ней,
Нет хуже, чем помнить боль,
но радость – сто крат больней.
От мыслей лишь в пятнах мох,
лишь мертвая пыль огней
На высохший чертополох
просыплется с их теней...
Сердце чтоб скрыть от дум,
не хватит всех штор плиссе,
Чтоб спрятаться от себя,
достаточно стать как все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257807
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 09.07.2011
Мне кажется, я снова слышу дождь...
Шуршанье капель, треск мотоциклета,
Спешащего промчать по лужам в лето,
Где ты меня в промокшем платье ждешь.
Приблудный кот, укрывшись под навес,
Отряхивает капельки на лапах...
Прибитой пыли душноватый запах -
Тот мокрый день как будто вновь воскрес....
А ты стоишь, глаза закрыв от брызг -
Бескомпромисный маленький бойскаут,
Ребячливый, и дождь тебя ласкает
И в той тебе особый есть изыск...
Ты еле-еле сдерживаешь смех -
- Ну что вы, мир сегодня не утонет!....
И тянешь к небу мокрые ладони,
Доверчиво распахнутые вверх.
И этих капель плотная броня,
Как будто сверхъестественная сила
Тебя сплошной стеной отгородила
От всех невзгод, потерь, и от меня...
......................................................
Наверное, меня ты не поймешь,
Но я все чаще слышу этот дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269291
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Стоїть хатуня моя
на краю обійстя зеленого –
чимось схожа до мене,
коли, серед літа,
я сяду, бува,
на межі спочити,
під стіною жита,
в кукурудзяному осонні,
смачно задумаюсь,
обіпру об коліно
ліктя
і підіпру долонею
скроню.
Моя хатуся.
Переймається мною,
як рідна матуся.
Над моїм серцем
простирає крила
лагідним пта́хом,
укриває
од всіляких
житейських негод
благеньким,
іржею
давно поточеним,
дахом.
В її вікна престижні
(потурбувався син…)
заглядають ночами
справжні небесні зорі,
вони опускають
шовкові свої паруси
у мої неспокійні сни,
і полощуть їх там,
як у морі.
А трапляється часом,
що довго мене
додому ізвідкись нема
(на вагомі, звісно,
обставини з огляду),
тоді
в усіх хатуніних вікнах
тривожна густіє пітьма
і самотня печаль
струменить
в усіх
семи її поглядах.
У таких випа́дках
моя налякана хата
готова бігти мене шукати,
але -
як не спокутаний гріх,
старий розлогий горіх
тримає її за ріг,
і доводиться їй нервувати
і щораз у дворі
на мене чекати.
Як тверда чоловіча рука,
міцна горіхова гілка
бігти в ліси нічні
на зустріч мені
Хатуню не одпуска.
А домовик?
Він
до передшої
господині
дуже був звик.
Боровся
та
не поборов.
Врешті зважив
на таку
нашу з хатуньою
взаємну любов,
махнув рукою
і зник.
І не знаємо ми
ні минулих бід, а ні втрат.
І не згадуєм
окремішнього
колишнього.
Дав нам Бог
тепер
на двох
любов затишну
і лад,
то й старієм собі
поволеньки
вкупоньці
і прославляєм
Всевишнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269322
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Обними же меня сильней
в первый раз и в последний:
вовремя – это не обо мне,
обо мне – это значит намедни.
Заворкует над степью звезда,
препояшется синим пламенем –
сердце слепнет не по годам,
перед нею как на экзамене,
не зная ответов верных,
голова склоняется низко:
ах, как глупо, как стыдно, как скверно
есть из собачьей миски.
В четырёх углах под бездомный вздох
допознать одинокий ужин,
пресмыкаясь на четырёх,
ибо на двух и того хуже,
подливая слова незрячие
в эти скудные дни и ночи.
Только если с обмана начали,
кто сказал, что обманом кончим?..
А пока – ходить нагишом
под своею звездой доверчиво
и латать холщёвый мешок
накануне святого вечера.
да у неба просить, словно это базар,
сбавить цену на аллилуйя,
чтоб любимые нам закрывали глаза
тихими поцелуями,
чтоб ни шага, ни слова, ни вздоха
в сторону от мечты
и на каждой купюре эпохи
карандашом простым:
если любишь лишь то, что нравится,
сердце свивая кольцами,
с окаянством путей не справиться,
за удовольствие
надо платить – тоскою
рук о живом тепле,
как о жилом покое
на нежилой земле,
где вчерашним – не помню,
новым – не знаю,
нынешние - не в счёт,
где за каждым окном
без конца и без края
дождь печали идёт, идёт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268396
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Есть у любви расстояния
красоты и
молчания —
радиус неотвечания
на простые
вопросы —
когда
от чаянья
до отчаянья
и
от «да»
до «нет»
или мили и
ледяные торосы
или
милли
метр.
9 декабря 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227415
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.07.2011
Дело было, аж, каким не помню летом,
Только точно помню на восходе дня
Заболел я воспалением рассвета
И с тех пор меня чурается родня…
С того самого прекрасного момента
Потерял я по утрам покой и сон, -
Всех «колбасит» от моих аплодисментов,
А в машине надрывается клаксон…
Я пытался излечиться так и этак, -
Пил микстуры на обед и натощак,
Перепробовал немеряно таблеток, -
Весь извёлся и серьёзно отощал…
Мне, короче, сильно клиника «светила»
Вместе с титулом сакрального вождя
До того, как одно местное светило
Мне внушило шум осеннего дождя…
Мотылёк притих, как говорят японцы,
Равнодушен я теперь к рожденью дня…
Но вчера, ребята, на закате солнца
Приключился острый приступ у меня…
июль 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269323
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011
Я тебя не предал, моя милая,
но и не выжил.
Не сломался под пытками
но и не вышел.
Я растерянным странником
брожу по руинам —
нас с тобою экранками
растащило.
Мы исчезли на копиях
за шумами.
Нас на корпию гарпии
расклевали.
Нас делили на нолики
единицы
интернетными коликами.
За тридцать
нас забросило бренностью
и часами.
Нас до крови влюбленности
расчесали.
Нас обыденность серой
накрыла шалью.
Мы друг друга в ладонях
передержали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230442
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 08.07.2011
выживи выживи выживи выживи
радуйся
не умирай, даже если так хочется
слышишь,
пожалуйста
ночь до души беспросветною пыткой
пристрочена
выдыши, высквози напрочь свое
одиночество
вылови, вымети, выгони, вытолкни
бесово
дай разглядеть себе дальше за этой
завесою
выскребись, выползи, высветлись, вымолись
адово
не отравись от любви умирающей
трупными
ядами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259265
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 08.07.2011
Скільки в літа роботи!
Стрибнуть сонцем в суницю,
Заховатись у травах
встигнуть до косовиці,
Сплести житньому полю
волошковий віночок,
А ще з жовтої квітки
змайструвать огірочок,
У блакиті небес
випасати хмарини,
Підрум'янити щічки
стиглим соком малини,
І квітучій картоплі
заглянуть в сині очка
А іще впеленати
капустину в листочки,
І прозорим намистом
розсмішити порічку
Дріботіти горошком
до нагрітої річки,
Крутобокої дині
грать веселим м'ячем
Обернутись круг тички
крученим паничем,
Пил доріг, як муку,
ситом пальчиків сіять,
І в степу запускать
повітряного змія...
А ще встигнуть пробігти
босоніж під дощем
Щоб літа залишали
лиш дитинячий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269092
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Во весь дух несется мой велосипед!
Руль рукам послушен, и звенит звонок!
За спиной трясется Мишка, мой сосед,
На багажник жесткий взгромоздиться смог!
По асфальту улиц, в парке, по листве
Катимся стрелою сквозь девчачий визг.
Лаковая такса, копошась в траве,
Удивленно морду вскинула на свист.
Спицами сверкает мой велосипед,
Не похож на осень в пятнах солнца день.
У каникул кратких продолженья нет,
Колесо - восьмеркой! - Остановка - пень!..
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221526
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 05.07.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 03.07.2011
На жаль, я їх не виховую,
До дошки не викликаю,
Вони в білих льолях бавляться
І я їх, як діток, плекаю.
Я їх люблю і соромлюся,
Я сльози їм витираю,
Я їх ніяк не виховую,
Я їм лише потураю.
Хай буде в мені їм затишно –
Відзнаки найвищої стан –
Свята паралель гармонії,
Любові меридіан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251710
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 02.07.2011
На голодные оси вагонов накручены версты и ночи:
по полям расползались во тьме чуть живые деревни,
города предлагали себя, имена изменяя и почерк,
до сих пор не пойму: я – беглец или просто кочевник?
Ненавижу насилие и ни к чему не привязан,
столько раз разветвлялась судьба и менялось жилище,
что все легче прощать мне
прощальную холодность вязам
у вокзальных часов, никуда не спешащих,
блаженных и нищих.
То искал прямоту и познал,
что минутнее слабости - сила,
то искал правоту и познал
относительность фактов и истин,
в ожиданьи любви пребывает душа,
что ещё никогда не любила, –
поезда, прибиваясь к перронам,
уносятся дальше, как листья.
Семафоров зеленые солнца, запутавшись в шелке
параллелей дорог, не спешат восходить к облакам,
в простоте телеграфных столбов
есть укор к нам, лежащим на полках
в тусклом свете своих ночников с паспортами в руках.
Ничего нет трудней простоты в человеческой жизни,
тру привычным движением боль, что прилипла к виску:
недочитанный том, недожёванный сом
в знаменательной части харизмы
глаз напротив способны и бога обречь на тоску,
на вагонные споры, на храп как последний в них довод,
на обман сквозняков, блеск колышущих квазимечты,
и когда неумытое утро потянется сонно за словом, –
на себя в простынях на краю неразменной версты.
* * * * * * *
В подстаканнике – крепкий сон,
на стекле – чешуйка луны,
два дыхания в унисон:
виновато и – без вины.
Ночь, как ночь: голова да хвост –
поезд сонной ползет змеей,
да часовенка, да погост,
разделённые колеёй.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250405
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 02.07.2011
Мы одеваемся в колючки.
В карманах остренькие ножики.
Мы разделяемся на кучки.
Мы люди – маленькие ёжики.
Кого-то ищем поколючей
И друг о друга нежно колемся.
И не желая жизни лучшей,
Чужим богам колючим молимся.
И пусть доказано научно –
Не существуют люди-ёжики,
Мы одеваемся в колючки,
В карманы всовывая ножики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263602
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 02.07.2011
Ти візьми мене на коліна
І торкнися моєї душі,
Шепочи мені без упину
Найпалкіші свої вірші.
Я замріяно в очі погляну,
Не пручатимусь сильним рукам.
Кошенятком слухняним я стану
І всю ніжність, що маю, віддам.
Ти - мій котичок, дай-но торкнуся
Щічки, носика, вушко смикну.
Я маленьким клубочком згорнуся
І за шийку тебе обійму.
І нічого не треба нам більше.
Муркотіти ми будем до рання.
Найпухнастіше, найдивніше
Ось таке от котяче кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260847
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 02.07.2011
Кохай мене, милий, різну–
Пухнасту кохай і залізну.
Кохай веселкову, світлу,
І сіру, сумну, непривітну.
Кохай королівну ніжну
І відьму безсовісну, грішну.
Терплячу кохай, покірну,
Розбещену, злу і невірну.
Кохай кошенятко біле,
Зміюку від гніву безсилу.
І в досвіт, і зовсім пізно
Мій милий, кохай мене різну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262086
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 02.07.2011
У равлика схованка – мушля,
Будинок з маленьким вікном.
Водночас і спальня, і кухня,
Дитяча, вітальня і хол.
І добре маленькій істоті
У тім вапняковім раю.
Чому ж, подорожній, ти проти
І звершуєш волю свою?
У мушлі цікаве начиння
Жило і не відало бід.
Ти ж витягнув миле створіння,
Відкривши маленькому світ.
Лежить на долоні ця куля,
У мініатюрі – Земля.
То равлика схованка – мушля
Що надто простора була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262108
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 02.07.2011
Не буває таких почуттів,
Що не стАріють і не вмирають.
А метелики у животі
Як з’являються, так і зникають.
І агонію ту припинить
Неспроможна звичайна людина.
Від коханння уже не болить
Мого серця твоя половина.
На перетині наших світів
Лиш хрести і під ними могили.
А метелики у животі
Відлетіли, кудись відлетіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268116
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2011
[i]Из пустоты, из ничего
Приходят звуки, мысли, слоги.
Приходят к тем из нас, немногим,
Которых выбрали не мы.
И в пустоту, и в никуда
Всё канет... Канут наши души.
Но не они! Их, иногда,
Создатель позовёт послушать.[/i]
Iraida Kułakowski перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173466
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147678
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 30.06.2011
Открыла старую тетрадь,
И окунулась в наше лето!..
Берёзки тоненькая прядь
Лежит среди страниц заветных.
Ещё хранит твоё тепло
Тобой подаренная книга,
Ещё не накренился плот
совместной жизни. Слов вериги
ещё не вяжут по рукам,
Стоим в молчанье у излуки,
Плывут по небу облака...
Ещё пол жизни до разлуки.
СО № 42 ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267478
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Буднее утро в ухо сопит загостевавшей подругой.
В чайнике, чашках и пластике - сухо.
Похмелью - быть.
В окна вплывает звук.
Сердитый, упругий - голос натруженного движка.
Натыкается на меня и глотает.
Я, в этом пузыре,
выталкиваюсь на балкон,
обливаясь порцией сквозняка.
Во дворе воробьиная драка,
солнце, пыль, и прогулочные собаки
травят мусорные буйки.
Пантомима, немое кино, дрожь.
По режущей кромке троллейбусных тормозов
проплывает пузырь.
Искажаются отражения в ломких оконцах,
и волны колышут всю мерную массу вибраций,
как хохот, качают большое смешливое пузо.
Все звуки сезонны.
К зиме они истончаются,
застывают воздушными фресками.
Да сугробы арбузными тресками
крошат звонкую хрупкую рябь...
Двигатель глохнет.
Лопнувшей плотью утро насасывает голоса...
Шорох колясочного колеса, стон заикающихся дверей...
Псиная перекличка:
личный состав, кто во дворе?
Я! Рекс! Бакс! Гав!
Есть новичок. Ура-а!
Вне очереди - парад!
И каблуки.
Судя по скрежету,
даму безудержно тащит в безбрежное
или бездонное страшное нечто
по окончаньи тропы...
Тащат верёвкой, ведут вокруг дома,
и, видно, за горло –
ишь, бедолага, как, вытянув шею и выпучив гузку,
блузка чуть пуговку не отрывает,
впивается каблуками, цепляется.
Извивается в узкой, совсем не по формам, юбке.
Так - могут тащить лишь мешки самых важных,
найнеотложнейших дел.
Подходит маршрутка.
Шутка ли - полный противень!
Волованы расплющенных лиц
из духовочных окон
сонно смотрят,
как воздух на солнце пылится,
и как пеплится отгоревшее лето.
Пассажиры исходят соком.
Довезти до румяного цвета, подавать запотевшими
прямо на улице...
Роскошное угощение!
Даже соседские занавески распахнуты жареным луком.
Я - верую в ощущения.
Они говорят мне,
что я – забродившее некогда дрёмное испоконье.
Вседышнее и пресветлое тёмное море. И немного хомяк.
Время - мои семечки.
Их у меня пара горстей за щекой,
отщёлкиваю посекундно.
Не могу оторваться...
Просто - хорошее утро, зачем торопиться?
Сопению в комнате надо бы выспаться,
мне - насладиться ещё одной горстью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211822
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 27.06.2011
Розцвіте моє серце, мов п'яне осіннє бадилля,
Що знешкоджує розум, болить і вгамовує біль,
І тоді я, нарешті, почнуся, раптовий, як хвиля
З давнозгаслої зірки, з сумної струни, звідусіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149493
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 26.06.2011
Мир похож на спираль - не захочешь, а станешь провидцем:
Оглянулся назад, и увидел приметы грядущего.
Как следы оставляет на небе летящая птица,
Так и мы -- на сознании Сущего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163369
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 26.06.2011
Вечер. Пес чернобокий
роет в чертополохе.
Осы собрали соки,
пчелам остались крохи.
Ноги
топчут остатки луга.
Еле касаясь слуха,
мнется трава упруго;
гибнут букашки, сухо
хрустнув.
Грустно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217746
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 26.06.2011
Я выстилаю время человечьей –
живой, распахнутой,
и запахи теней ловящей млечно,
такими маленькими порами,
что впору -
по капле ноты лить
эфирьей сдобы;
покуда волоски заголосят,
заплещут,
и дуновение качнут похлеще…
Тут всё и кончится…
И снова –
оно выходит из обновы;
тычком качнув желанный вечер,
губами круглыми, взначай,
начальное отложит слово…
И, глядя на ночь -
нежное отвежит вече…
Затем, при тьме,
лунёвое, внутри – багрово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266934
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Волшебная ночь: люди спят, завывают собаки,
Сутулится дерево, ветки к земле прижимая.
Не хочется думать, а хочется просто поплакать,
О том, что сегодня я знала, но больше не знаю.
О том, что в чужих городах так же сонно и жарко,
А где - то снега и дожди, и летят колесницы.
И мне от того бесконечно и больно и жалко,
Что это сегодня уже никогда не случится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206871
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 25.06.2011
Консервированные стихи - никогда не бывают
свежими...
Чувства, заготовленные впрок - подвержены
гниению...
Отношения, разрушенные подлостью - не станут
прежними...
Любование собой - приводит к
самоуничтожению...
О любви читать стихи базарной толпе -
нелепо...
Сострадания ждать от больных и калек -
глупо...
Бесполезно просить в январе у Господа -
лета...
Неоправданно щеки свои подставлять для удара
кому-то...
Угождать, ради выгоды личной - и мерзко и
пошло...
Быть бездушным к себе и другим - это адом
чревато...
Жизнь прожить без любви - недостойно, преступно и
тошно...
А ответить придется за все...Там, ведь, каждого спросят...
когда-то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153169
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 24.06.2011
Судьба, ты моя, на кобыле хромой!
Едва поспеваешь по жизни за мной.
Тяну я тебя каждый день за собой,
А ты, улизнуть все стремишься, домой...
Вот так бы, всю жизнь взаперти, просидела...
Состарилась тихо, как я -поседела...
Стихи на уме...к остальному - нет дела!
Как надо куда-то , так ты - заболела!
Удача моя! Я тобой - недоволен!
Тебя выбирать, я, конечно, не волен!
Досталась мне честно ты, зубы не пряча...
Зовешься конем, но мне, кажется, - кляча...
Успехи мои! Да куда же, Вы, делись?
Пошли погулять и в гостях засиделись?
Вернитесь домой! Заживем! Зажиреем!
А все ты, Господь!...не сподобил евреем...
Поэтому:
Молча,
успехи с удачей,
похожей на старую добрую клячу,
забрали судьбу и кобылу хромую....
Ку-ку...
Понедельник....
Сижу и тоскую...
21.09.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146364
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2011
Нескорбный и нехитрый труд –
для милых гнёздышек и лежбищ
отсрочить жизнь на час, на круг,
на шаг назад, чтоб всё – как прежде:
и день воскресный, и в дому
ведут на кухню все дороги,
и память прячется в дыму
том самом, сладком, босоногом,
и доевангельским дитём
бредёт в степи, глядит закату
в глаза, горящие огнём,
рвёт волчьи ягоды и мяту,
и рвётся в дальние края,
скучая за вечерним чаем,
покуда ангелы кроят,
пока сапожники тачают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240155
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 21.06.2011
Кабы знать, где упадёт звезда,
Взял бы обветшалую котомку
И побрёл бы загодя туда, -
Постелить ей мягкую соломку…
Кабы знать, за что мне воевать,
За моря бы двинул да за горы, -
Променял бы хату и кровать
На непокорённые просторы…
Барахлом бы не грузил мешки,
Не искал бы истины в стаканах…
И не бил бы хрупкие горшки,
Задыхаясь в гонках тараканьих…
Кабы знать, как тропку протоптать,
Как не стать обузою для близких,
Понапрасну бы не стал роптать
Ни вовек, ни ныне и ни присно…
июнь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265186
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Не звикнемо ніколи до такої -
злиденної, убогої, дурної,
зневіреної, хворої, слабкої,
такої легковажної, простої,
забутої, розтоптаної, злої,
жорстокої, холопської, глухої...
До тебе, Україно...
Сумуємо, як діти, за тобою -
такою сильною, чарівно-молодою,
прекрасною, розумною, смішною,
ображеною, грішною, святою,
такою теплою, квітучою, сумною,
красивою, жагучою, земною...
Такою рідною... і враз чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255228
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 11.06.2011
Я давно живу в городе имени, конечно, тебя…
Сочиняю роман, где ты – главный герой. А кто же еще?
Все мгновения счастья на молекулы мелко дробя,
Попадаю в грозу под дождь проливной! Но это не в счет.
Сердце тычется в ребра, безнадежно и нежно скуля -
Неприкаянный странник в поиске вечной любви…
Генератор добра – это я. Ты заметил? Это же я!
Но меня убивают неожиданные сквозняки…
Где-то лет через двести стану дряхлой, как весь этот мир!
На руках вспыхнут венки прозрачной сеточкой рек.
В нашем городе дивном объявлю затяжной карантин
На ветрянку-любовь, которой болеют навек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259329
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 11.06.2011
Тиша. Вечір. Літо. Спокій.
Сонце сіло. Ані руш.
Сходить місяць зореокий.
Зиркає у дно калюж.
Вітер вщух. Десь пахне липа.
Дощ, напевно, буде знову.
Зав'язь яблук, зав'язь літа
Ніч зустріне волошкову.
Лиш біліє кущ ясмину...
Тьохнув соловей висо́ко.
І злякався. Змовк спізнілий.
Тиша. Літо. Ніч. І спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264228
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.06.2011
"...Периметр оконного проёма
Я извлеку, и в степень возведу..."
Алла Войцеховская
ты в степень совершенства возведёшь
дверной проём, оконный переплёт
и по щекам тебя хлеставший дождь
и птичьих стай сезонный перелёт.
холодных звёзд полночный хоровод,
и отраженье лебедя в пруду
и там, где землю озарит восход,
тебя я обязательно найду...
======================
* СО № 41, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264135
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
1.Изящной линией скользнёт по стенке тень
руки, в порыве вдохновенья вознесённой
куда-то ввысь... Светает. Новый день
торопится на смену ночи тёмной...
2. Как быстро пишется рассвет
Всё так же алым - в тон закату,
Сверкнёт рубинами в росе
И в тучах спрячется косматых
И утро, полное надежд,
Примерит вишня-недотрога
И на краях её одежд
Вишнёвым соком - имя Бога!
3. Сотри воспоминания ложбин
Ромашковым раздольем изначальным
И зрелой ягоды доношенный рубин
Покажется на миг вселенской тайной...
=========================
* СО №41, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264136
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
(Из цикла "Родом из детства")
Не задаренные игрушками,
Поощреньем считали одно:
Если выглядели послушными,
В выходной нас водили в кино.
И на цыпочках (чтоб стать рослыми!),
Чтобы свой получить билет,
В темный зал вступали за взрослыми,
И светлее момента нет!..
А с экрана на нас стремительно -
Кони, поезд - Люмьеров фантом!..
Среди всех картин удивительных
Потрясал ребятню Космодром.
Детских фильмов - не длинный перечень:
"Чук и Гек" и Тимур*, и Васёк**...
Про войну - пацанам, и девичий:
Знали клубный план на зубок.
Мы в артистов влюблялись пламенно,
"Совэкран"*** затирали до дыр,
Похищали помаду мамину...
Нам кино открывало мир.
Шли домой, не спеша, ликующе,
Проживая в душе гамму чувств...
Это вправду было чарующим
И важнейшим из всех искусств.
* "Тимур и его команда", детский
х/ф советской эпохи;
** "Васек Трубачев и его товарищи" -
х/ф для детей;
*** "Советский экран" - популярный
подписной журнал.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209668
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 08.06.2011
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 07.06.2011
У сонячній залі, що близько до світла,
Збиралися Музи митців, непомітно.
І поміж собою, за горнятком кави,
Ділилися досвідом, словом, думками…
Туди ж прилітали думки музикантів,
Поетів, художників, інших талантів…
І у енергійному чистім просторі
Збирали до купи надкушені твори.
Збирали до купи надірвані душі,
Зшивали усе, що порвали байдужі,
Нахаби і навіть колеги, зухвалі…
Ще й дух наближали до міцності сталі…
Робилося, дійсно у світі чистіше!
Нажаль, я не знав, про це диво раніше.
Тепер, коли капає крапля остання –
Звертаюсь до творчості і до кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262852
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 06.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2011
…саунд-трек як тиша –
ноти ніби ґніт
горять повільно
відблиски на стінах
а на екрані білім
білі тіні
і за вікном
і навіть у вікні
є від зими
цукрові кольори
й солоними бруньками
фон
навіють
чи може сон
хурделицями звіють:
сюжет простий –
без рим не говори
твій монолог
заплутаних думок
«al niente» оп’яніло чутно
минає березень
як відбілів і лютий
вже й квітень повінню свій навертає крок
і далі так –
буденно з дня у день
і відблиски на стінах зійдуть в коду
і білий сон
прийде для насолоди
і в тиші кадру брунька проросте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180396
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 06.06.2011
Нас мало...
Нас осталось очень мало -
Лишь ОН, да я...
Да те, кто не дошёл.
Под ветром чуть колышется устало
Несбывшихся сражений пыльный шёлк...
Я рад бы оглянуться, чтобы вспомнить,
Но падаю на выстрел, чтоб забыть............
В который раз за горизонтом тонет
Попытка смысла "...быть или не быть...."....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221334
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 06.06.2011
Разбрелись слова в моей голове,
как овечки по зелёной траве...
И пытаюсь я, усталый пастух,
подбирать слова , рифмуя на слух.
Улетел куда-то резвый Пегас,
заболтались с кем-то Музы в саду...
Я ищу их :,,Мне тоскливо без Вас!..,,
И по строкам одиноко бреду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263214
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Абстракт аб ово
наррачтёт абракадавр,
Неплесня черствуя
во имя иссиня живаго;
Отвесы-вешенки размеренны
во разуменье блага,
в ряду назначенных
по-старости служить,
тык скыть,
примерными «из ряда вон»,
к оскоминце от млада до упаду.
Ни слова в простоте, но – площе, площе:
Печатный червенцом,
по-нраву в большинстве.
Ин, самный,
выпляшет речец,
посул себе,
Неверн, да дюж,
блуждающий нутром,
как нерв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263157
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Такие дни:
темнеет слишком рано
и тень
легко становится окном,
как виноград,
подёрнутый туманом, -
в три поцелуя выпитым вином;
и бисер слов
нанизывают губы
на нить соблазна,
и ручным зверьком
глядит на них
идущая на убыль
луна,
в зрачках лежащая ничком;
к полотнам стен
приколот свет бумажный,
и на его обратной стороне
мечты свои
рисует эпатажно
себя почти не помнящий Донецк.
Храни их, Бог,
мечты и силуэты,
как письмена ночей своих,
храни,
моя любовь
их тающего света
не в силах сохранить в такие дни.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244640
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 01.06.2011
У сорванных цветов дыханье чище,
чем у растущих на стеблях обвислых:
так пахнет дождь над свежим пепелищем -
стихиею, наполненною смыслом.
У сорванных цветов понятней жесты -
у них уже нет времени лукавить:
стоят, как неизбежного невесты,
и отказаться от него не вправе.
У сорванных цветов уже нет шанса,
как есть у нас с тобой, - начать сначала...
И вянут лепестков протуберанцы
и опадают на паласы в залах.
У сорванных цветов прозренья тоньше:
так проникают в суть, не вскрыв конверта,
так постигают - путь земной окончен,
так умирают с верою в бессмертье.
Их голоса молчанье не нарушат,
и по спиралям восходящей боли
их маленькие праведные души
уносятся в мир белых колоколен.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247818
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 30.05.2011
Расплескалась...
миллионами капель по глади пруда и по лужам...
Разметалась...
комариными тучами, писком , укусами - лес!
Продымилась...
подходила к костру, отогрелась -
нельзя быть простуженой .
Насмотрелась ...
в обложнУю навИслость,
густую свинцовость небес .
Истерзалась...
болью, грузом потерь, ожиданьем, сомненьем .
Накричалась...
стоном, воплем звериным, волчицею раненой - вхрип!
Возвращалась...
спотыкаясь, без сил, без эмоций -
размытою тенью.
Возвратилась...
Выдох. Вдох. Снова - маска. Улыбка... улыбка - на всхлип...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262496
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
У темінь смолисту
приправлену пахіттю цвіту,
легеньким прибоєм,
бельканто веселих цикад
ступаєм, а море
дарує нам стежечку світлу,
точніше,із морем -
небесний з-під хмари дукат.
Ти - рвійна, нестримна -
вітрильник весняного вітру -
говориш-співаєш -
і вир обіймає мене...
Отам, біля моря,
любов'ю схмеліло повітря,
отам, біля моря,
ніколи наш час не мине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262015
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 30.05.2011
* * *
Уже я спал на облаке из ваты,
И ангел дошивал мне два крыла,
Когда в мою безмолвную палату,
Вся в чёрном, молча женщина вошла.
И на постель, что мной была тепла
И смертною горячкою сырела,
Она в слезах потерянно присела
И тихо моё имя назвала.
…Как плакала она!
Ах, как рыдала!
Сведя у горла пальчики в петлю,
Не голосила, нет, - едва шептала:
«О, Господи, верни его, молю!».
Так плакала она…
И сквозь рыданья
Всё повторяла горько: «Боже мой…».
Божественно великое сиянье
Светилось у неё над головой.
…Пыльцою звёздной по земле мело,
А я вокруг на облаке вращался…
И отложив готовое крыло,
Сказал мне тихо ангел:
- Возвращайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258693
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 28.05.2011
1
Завтра снова весна,
Зазвенят, задолдонят капели,
К зеркалам хрупких луж
Солнце жарко потянет лучи.
Март ещё весь в снегу,
Но с полей потянуло апрелем,
И в весну, как в забег,
С крыш покатых стартуют грачи.
На реке ледоход,
Как ребёнок коверкая звуки,
Сокрушает всё то,
Что декабрь так прочно воздвиг.
Окунаю в весну
От морозов застывшие руки,
На какой монолог
В этот раз я настрою язык?
Припев: Облака, облака, облака
В величавом порядке
Всё везут и везут
В Синегорье свою белизну.
Снова сердце моё,
Как ребёнок, упавший с кроватки,
Сорвалось, покатилось
В свою золотую весну.
2
В город хлынет туман,
Растечётся, разляжется важно,
И зашторится дом,
Будто снимет на дрёму очки;
И любимой ладонь
Мои плечи погладит бумажно,
И огни фонарей
Упадут в молодые зрачки…
Ах, весна, ты всю ночь
У измятой дежуришь постели,
Ты для взрыва любви
Поджигаешь свой адский фитиль.
Чтоб в весеннюю ночь
Мы с любимой уснуть не посмели,
С шалым ветром вдвоём
До рассвета танцуешь кадриль.
Припев: Ах, весна! Ах, весна! Ах, весна,
Я сосулькою сладкой
Твой волшебный дурман
В свою кровь ледяную вплесну,
Чтобы сердце моё,
Как ребёнок упавший с кроватки,
Сорвалось, покатилось
В свою золотую весну!
Завтра снова весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244070
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.05.2011
Отшлёпать тебя по мягким местам...
Так нет же - я в носик целую.
Ты мой эгоист, невежа и хам.
На окнах твой образ рисую.
Отшлёпать тебя по нежным местам...
Так нет - карамелькою таю.
Ты мой эгоист, невежа и хам.
И я за тобою скучаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261956
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Зря ввеки –
ока убелён смарагд
мглеца опекой:
Любой волны -
длинны для человека,
а паче – краткие:
ей-ей,
не вольно плоти переплыть,
уж больно йедки…
Горько метким:
за шелухой земных морщин,
улыбки редки.
И, оттого - молитвы крепки,
свинцовый щит
на чёрный вечер,
и чревный вор
в зерцах
навстречу,
бражина вещая…
Аще, прознание
в себя отсеча –
в упрёчь упряча взвёсью днесь:
Вотщен, недушен,
тем и вечен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261920
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Вони недограли в чотири руки.
І білий рояль недовизвучав звуки.
І плакали тіл незгорілі свічки
В невидимі струни німої розлуки.
Вони недограли в чотири руки.
І кожен з них свій інструмент не остудить.
А місяць, що плине в сонатах років
Той білий рояль все ніяк не забуде.
Вони недограли в чотири руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261698
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Когда уравнены в правах,
возможность, вроде – на сносях,
но много ль сможется?
И, загогулит ли размах,
говелый гоголь,
в пух и прах,
Во славу множества?..
Негож – нищает нисходя,
и, вообще, незнамо для,
Вибрисcой тычется, жуля,
и грызлом жжётся…
Тирьям-пиявица-родня,
Испей – вернётся…
Так, затыкай, во злобу гня,
так закипай во зле огня,
добром рукастым загребя;
Пусть милость
выкисшая, мня,
Не прикоснётся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260094
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Во времени всё изменяет вид:
Внутри и внешне видится иначе,
А в ежедневной бытовой задаче
Теряет прелесть ферзевый гамбит -
У королев апатия на власть,
А короли становятся мудрее
И дамы, вспомнив что они слабее,
Не прочь всплакнуть ну, так вот, тихо, всласть.
Этюды юности разрешены,
Игра, по нервам, всё себе дороже:
Спрос, вроде б, не большой, но, явно, строже -
Короны ж, в забытьи, припылены.
Как просто говорить: - Супруг... Супруга...
Как сложно, просто, понимать друг друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261385
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Аплодисменты, занавес, забыли...
Бездарно сыгранная пьесса.
Гримёрка, маски сняли, смыли...
Сердец отслуженная месса.
Бумагой комкал, рвал - простила.
Не жду, не верю, я устала.
А был ли мальчик? Что здесь было?
Лишь тень любви у пъедестала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259639
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Докурим злую нашу скуку,
что жизнь – одна,
и смерть – одна,
что каждой фразе, слову, звуку
не избежать
двойного дна,
наполним дымом горькой правды –
одной из многих
горьких правд –
стихи и спрячем их в тетради,
как прячут в ящик
путь назад,
туда, где рвань – что было тонко –
сшивает вера,
как скорняк,
где ветер треплет распашонкой
цветы жасмина
у плетня,
и лепестки слетают в зыбку,
что и взаправду
так зыбка,
где носят траур, как улыбку,
и ждут вестей
издалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255503
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 16.05.2011
Характерный звук металла по стеклу
Из души моей, измученной, доносится...
Это - Я... мое,скребется, выйти просится...
И чего ему неймется - не пойму.
Я себя, верней Его - не обижал!
Поил, кормил, стихи читал из лучшего...
Я, это Я... мое, всегда с собою брал,
А, это Я... мое, меня совсем замучило...
Натура слабая моя, ни дать, ни взять
Ему досталась от меня еще с рождения...
И, Я... мое, терпело долго унижения,
А, вот теперь, надумало сбежать!
Но, Я, без Я, без моего - не проживу!
И, что теперь - мне взять да и повеситься?
Но, Блейлера моя, сказали - лечится...
Но только не во сне, а наяву...
(упрощенная версия)
Болезнь Блейлера - шизофрения,прогредиентное психическое заболевание, протекающее с характерными изменениями личности, выражающееся в утрате единства личности, потери связи с реальностью, характерными расстройствами мышления и развитием бредовых и аффективных расстройств....
26.08.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150624
дата надходження 17.10.2009
дата закладки 13.05.2011
Мёртвым не нужны мемориалы
И парады тоже не нужны
Мёртвые взирают так устало
На потуги лживые страны
На распил бюджетов и откаты
На дешёвый пафос торжества
Им сказать так хочется: "Ребята!
Память лишь внутри у вас жива!
Память - вам не памятник, а боле
Память - уважение в сердцах
И не раз в году. Забыли что ли
О дедах своих вы и отцах?
Память - наставленье поколенью
Чтобы внуки чтили. А у нас
Глупое, слепое поклоненье
И без веры скучный пересказ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259375
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Я выговор судьбе своей влепил!
Разделал в пух и прах...и за сто первый...
Так надоела мне, бесчувственная стерва...
А я, еще стихи о ней сложил...
26.08.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143104
дата надходження 27.08.2009
дата закладки 13.05.2011
Боже!
Я - к тебе...
Прости за смелость...
Горемыка я по жизни... горемыка!
Боже!
Как бы мне...
еще хотелось...
Мыкать,
мыкать,
мыкать,
мыкать,
мыкать...
сентябрь 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144135
дата надходження 03.09.2009
дата закладки 13.05.2011
Какой он, этот день осенний первый?
Немного шумный от веселой детворы...
Нарядный, праздничный, немного нервный...
Проводят лето тихие дворы...
И заскучают и умоются дождями,
И будут с завистью следить за журавлями,
Как те, прощаясь, приглашают их в полет...
А, осень - песню им прощальную споет...
Какие краски! Как подобраны умело!
Сентябрь - художник, знает свое дело!
И запестрели, заалели акварели...
И ожили осенние свирели...
Осенний блюз, ... осенний блю...
Я, Вас, люблю ... я Вас лю ...
1.09.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144636
дата надходження 07.09.2009
дата закладки 13.05.2011
Осень в душу ворвалась!
(Хотя бы спросила...)
О любви мне шептала...
Дождем голосила...
Танцевала стриптиз,
На ветру раздеваясь...
Но, скользил желтый лист
по душе... не касаясь...
сентябрь 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145076
дата надходження 12.09.2009
дата закладки 13.05.2011
До срамоты деревья голые,
Стоят и смотрят в воды талые.
И от зимы душой усталые,
Все тянут к солнцу ветки новые...
До слепоты слезами вымыты,
Березки белые опрятные
Наденут платьица нарядные,
Как будто девушки на выданье...
До хрипоты грачами встречена,
Весна пришла веселой радугой,
Листвой зеленой, первой ягодой
Подкралась к лету незамечено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135450
дата надходження 28.06.2009
дата закладки 13.05.2011
Туманится над рыбными местами;
слоёный упокой
под иволжье молчанье:
давён мочковой вольницы отсёл…
На отмели – прожилиста церквица,
и чудятся со дна
селец белёсьи лица,
и призрак благовеста
рань саднит:
«Чего не спится?
С яйца начало!
У весны - отёл»
Протлев исхудую за зимь дерюжку,
густым мочалом процветает
лес
листвой;
сдувает стылый дым
с холодной юшки,
сметанит лягушачею икрой;
«О том ли всё смечталось,
вёсельный началец,
копчёный светом да золой?
Прими на правую, за прыть,
пасхального шрамца
стигматку
в шутку,
бесец, краплёный с кручи
ветренной слезой.
Ты - свой»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256324
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 13.05.2011
…И отмеряют срок, и оплавят сургуч,
и пропишется в книгах ясельных:
те, кто в детстве не умирают, живут
словно в долг, одиноко, несчастливо…
Снег солили, жгли лето в кострах, с молоком
кровь играла… хотелось братика…
опускался все ниже и ниже балкон,
и жевала кассеты романтика…
На кипучей полоске земли
возле дома, под белой шелковицей
причащались мы тайн, а над нами плелись
паутины, в которые ловятся
легкокрылые бабочки дней,
а старуха, вдова-полунищенка,
трудоденную злобу зажав в пятерне,
молодым абрикосам да вишенькам
корни ночью рубила, в кровь губы жуя…
мы ей мстили разбитыми окнами,
мы желали ей смерти…Господь нам судья…
как её?.. Пантелеевна?.. Прокловна?..
Нас вели под арест, в полутёмный подъезд
плёлся след от обид наших босых,
но и дома хватало обычных чудес
днём, а ночью – занозы вопроса:
в материнском тепле дрожь пытаясь унять,
прошептать пересохшими, как при простуде,-
неужели я тоже умру и меня
никогда-никогда не будет?
И влажнели ладошки…смеялась сова…
падал вздох в темноту с размаху,
но любовь находила живые слова,
заговаривая от страха:
это просто охотится птица на мышь,
засыпай, вспоминая звёзды…
испугаешься позже, когда, мой малыш,
ты однажды проснёшься взрослым
в старом доме, где окна сбежались на юг,
глядя вслед перелётным пророчествам…
пьют запоем… печальные песни поют
и слезой умываются дочиста…
где, в содеянном роясь, из тысячи дел
память вытащит факт бесполый:
от подрубленной яблони яблочко съел,
и по сердцу прошла расколом
пустота, а за ней и весь дом
стал трещать по ночам все отчётливей,
от подземных пустот защищаясь с трудом,
словно те его, тёмные, прокляли…
…И пропишется в книгах: все окна в дому
будут в окна напротив глядеть, как сквозь ставни,
с мыслью: кто эти люди вокруг и кому
собирают устало созревшие камни?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253073
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.05.2011
За столом на кухне трое:
я и две мои печали...
Во дворе собака воет,
за стеной сосед скандалит,
скатерть в пепле сигаретном,
мошкара прилипла к стёклам,
поздно… и по всем приметам -
не придет уже никто к нам.
Две печали - две княгини:
старость - справа, юность - слева,
и почти посередине
тень моя в пространство въелась.
И ни сна, ни откровений
в тёплом ящике молчанья,
только взгляды, только тени,
только свет испито-чайный.
Третий час в корзину брошен,
и ночной безумной птицей
ожиданье дней хороших,
звёзды склёвывая, злится.
И пока дворняга воет
и сосед всю ночь скандалит,
за столом нас будет трое:
я и две мои печали.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247816
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 11.05.2011
Догорает свеча зыбким пламенем...
Сам не видел, но люди твердят,
Что живут, мол, за дальними далями
Птицы те, что умеют летать...
И ещё ходят слухи, что будто бы,
С ними рядом, в соседних краях,
Ходят дети совсем необутые,
И у каждого небо в руках..............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120959
дата надходження 12.03.2009
дата закладки 10.05.2011
А рассвет - то был ничего себе... ничего себе... ничего себе...
Он добавил всем нам проседи, ранней проседи, лунной проседи...
Перевал огнём огрызается, разливается, издевается....
В сны мои тайком пробирается, возвращается....
Рикошет от пуль душу в клочья рвёт, душу в клочья рвёт, душу в клочья рвёт....
Сашка ранен... друг...!!! и меня зовёт, перекошен рот.. !!! не дай Бог умрёт!!!!!
В этот тёплый день жить так хочется, жить так хочется, ох, как хочется...
Жаль, что всё назад не воротится.... не воротится.....
Оседает пыль пеплом на губах... пеплом на губах... пеплом на губах...
А душа уже где-то в облаках... где-то в облаках... ей неведом страх...
Вот ещё чуть-чуть и взойдёт луна... и взойдёт луна... белая волна...
Всё, что должен был - я вернул сполна... я вернул сполна....
День придёт когда возвращусь домой... возвращусь домой... раннею весной
Встретит Родина молодой листвой... молодой листвой... маминой рукой.....
Расскажу друзьям, где я побывал, где я воевал, что я повидал.....
И о том, как он навсегда запал в мою память тот перевал......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232013
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 10.05.2011
Небрежно, опадающей листвой
Со мною сводит счёты эта осень…
Не ждёт и не зовёт, и ни о чём не просит…
И дождь стоит стеной
Между тобой и мной…
На стёклах совершенствуя свой почерк…
Одним простым движением руки
Меняешь очертания созвездий…
И каждый миг с тобою, как последний…
Теченью вопреки
Идём мы вдоль реки…
По разным берегам, но всё – же вместе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153172
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 10.05.2011
Луна кружилась в танце до зари..
Прощались звёзды фейерверком поцелуев
Туман молочный озеро прикрыл
Периной белой, под русалочьи забавы...
Принёс заморский ветер терпкий бриз
Склонились в лёгком реверансе травы
Сверчки сыграли польку, вальс-каприз...
Встречая Солнце, что входило величаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258183
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
"Когда б вы знали из какого сора
Порой растут стихи..."
Анна Ахматова
1.
Порой элементарного внимания
мне не хватает - этого итог -
Побег из той страны непонимания
В страну, где тайна бродит между строк.
2.
Фантазия - безумия основа?
И что с того?.. - Стихи ни дать, ни взять,
растут. А я порой всего два слова
готова всё читать, читать, читать...
то вдоль, то поперёк, то так, как надо,
а то наоборот - и невдомёк
тебе, что для безумия награда
не в двух словах, а в том, что между строк,
которых нет... Достаточно намёка
(Безумию - ТАКОЕ по плечу!)
Придумаю себе, что одинока
И вновь тебя стихами приручу...
Опутаю, оговорю, оплачу,
и обозначу, и отождествлю...
Мне б только знать, ЧТО для тебя я значу
И после убедиться, что не сплю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168750
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 06.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2011
Короткий постріл вимикача.
Пірнаю в ніч, мов у теплу воду.
Зеленоока моя печаль
кривого танця із серцем водить.
Думки в тональності ля-мінор
співають щось про минулий вечір...
Причиниш двері у коридор
й накинеш ковдру мені на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228637
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 02.05.2011
Оставляю твоим городам
самодельную сказку,
береги от дурного суда,
от недоброй, китчливой развязки,
по которой, сужая круги,
как впадающий в ересь,
голубь сникнет, вор станет благим
и безумной - вечеря,
и, начав по словечку марать
слогом душным и тесным,
перепишут твои доктора
белокрылую в тексты
о покойно-удобных деньках,
теплом чае, дороге неспетой
и беседах, в которых слегка
прикрывают зевоту газетой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252201
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Цветы растут и осеняют небо
В них тонет солнце в лепестках лучей
Цветы из солнца и цветы из снега
Цветы из голоса и лепестки речей
Цветы теней растущие из света
Цветы лучей растущие где тьма
Цветы вопросов лепестки ответов
Цветы из мысли над землей ума
Цветок вселенной в лепестках галактик
Цветок печали из любви и слез
И может быть весь мир — букет галантный
Из наших нежно млеющих желез
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256620
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Ліс ще прозорий,
ще деревам - ранок,
І лиш верхів'я самих верхніх віт
Торкається зелененький серпанок,
І в нім ще неба голубіє світ.
Ліс ще прозорий,
ще деревам - ранок,
Земля під ноги їм встеляє килим,
Із медуниці, рясту і фіалок
Пряде - гаптує зеленаво - синім.
Ліс ще прозорий,
ще деревам - ранок,
Іще дрімають вікові дуби,
Немов чекають дотиків весняних,
Тих, хто до них тікає від юрби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256061
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Жовто-гарячий ранок починався.
Розпечена зоря. Небес світлиця.
І день, як тісто, в діжці зачинався.
З печі́ виймалась сонця паляниця.
І золотаві прутики верби
Сплітались легко в золоті корзини,
Де щедрих днів піднесені хліби,
І Великоднє частування ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256012
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 30.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011
Заграй мені мелодію любові.
На синіх струнах вечора - заграй!
І вибухнуть салютики кленові
У надвечір'ї весняних заграв.
Заграй мені мелодію натхнень
На дивних струнах весняно́ї ночі.
Каштани розірвуть на бруньках клей,
І виклюнуть долоньками листочки.
Десь соловейко душу викладав,
Туман в ярах розсіювався хутко.
Заграй мені мелодій перших трав.
Лише не грай мені мелодій смутку.
Заграй мені мелодії весни,
Заграй мені в сопілки світанкові.
Знов музикою серце осіни.
Зіграй мені мелодію любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254066
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Жарко в плену у нежности,
Мне не хватает слов
Мира с его безбрежностью,
Сушей материков,
С волнами вдохновения,
Светом вечерних звёзд,
С горечью от прозрения:
Мне не хватает слёз...
Строками разбазарена
Вся по страницам книг,
Но повторяюсь заново -
Длится беспечно миг!
Болью, бедою, чаяньем,
Пыткою, горьким днём,
Стану твоим отчаяньем,
Памятью о былом,
Призраком, дуновением,
Признаком бытия,
Смыслом, полночным бдением,
Мукою стану я.
Ты открываешь заново
То, что другим - нельзя...
Главным для нас экзаменом
Станет разлук стезя.
Над суетой, над бездною,
Над пепелищем снов
Карой земной, возмездием -
Шаткий мосток стихов.
Грубый, земной, неистовый,
Искренний и родной,
Я не могу быть Истиной,
Мне суждено - вдовой.
Как ты ошибся в выборе -
Я не одна из жён.
Выдумал счастье, выборол,
Сам для себя чужой...
Мне не хватает воздуха,
Мало воды, огня.
Вся по крупицам роздана
Вечности...
Нет меня...
======================
*Союзники-3, СП №2, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252815
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 10.04.2011
Лёд соскользнул с дорог,
Нехотя стаял снег…
Те, кто зимой продрог,
Чают весенних нег…
Дождиком облака
Пыжатся невзначай…
Те, кто остыл слегка,
Дуют на чёрный чай…
Рейтинг на днях подрос
Луковой шелухи…
Те, кто пошёл вразнос,
Принялись за стихи…
Кончиками берёз
Брызнула карамель…
Тех, кто замёрз всерьёз,
Расцеловал апрель…
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251954
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 09.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2011
На родные харчи возвратились грачи,
Благовесты окрест растрезвонились чинно…
Не сподобившись петь, приобщился влачить
Виртуальное бремя под люминесцентной лучиной…
Суета у печи, на столе куличи,
Освящённая кровь на губах и в стаканах…
Запечённая плоть с непривычки горчит,
А мечты облицованы инеем в сонных капканах…
Не воистину всё, но воинственны все
В искушенье потешном наполнить карманы…
Осмелели взращённые на колбасе,
На глазах обращаясь в бананно-бесстыжих гурманов…
Зацелован до комы поруганный крест,
Заунывно скрипят на задворках качели…
И вгрызается в глотку унылый протест
Как прощальная песня обсмыканной виолончели…
Обречённо мерцает огарок свечи,
В непорочном экстазе зашлись менестрели…
Мир гораздо тесней, чем казалось в ночи,
Но, шепчи не шепчи, а кончаются даже апрели…
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250856
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Хватит ныть и брюзжать, и курить по ночам на балконе,
И юлить, и хандрить, и цепляться за край тишины…
Песни модные быстро состарились в магнитофоне
И жара не даёт препарировать чувство вины…
Убежденья ковались на строгих скупых постулатах,
А в мечтах норовил обойти стороной беспредел…
Приходилось не раз занимать у друзей до зарплаты
И не верить в способности органов внутренних дел…
Жаль немного, что был не в ладах с микроскопом,
Не сумел обнаружить заразной болезни синдром…
Понадеялся тупо на хитрый расклад гороскопов
И бежал в «дьюти-фри», приземляясь на аэродром…
Мои тайны, наверно, узнает патолог-анатом…
И скабрезно оскалится проклятый мною кумир…
Но, пока расщепляется в сердце чернобыльский атом,
Попытаюсь очистить от скверны хоть внутренний мир…
июль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199444
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 29.03.2011
Последний поворот, а дел невпроворот…
И кофе не бодрит, и водка не берёт,
Зачем же голосить, коль знаешь наперёд…
Но не заколотить болтающийся рот…
Хребет протёрт до дыр затылочным ярмом,
Перенасыщен мир химическим дерьмом…
Эксперименты зла не оплатить добром,
Не вылечить «козла» «адамовым ребром»…
Не выбросить ключи, не выкинуть форте́ль,
Не вколотить мячи, не сколотить артель…
Прилично не сыграть, не оплатить счета…
И старая тетрадь дискетке не чета…
Прибит к воротам щит и не хватает стрел…
По телику трещит очередной пострел…
И телефон зудит, - в эфире беспредел, -
И голова гудит от неотложных дел…
Сук надо допилить и постирать портки,
И в чугуне отлить анютины цветки…
Унылого кота похлопать по плечу
И соскочить с «винта», не жалуясь врачу…
И оказаться вне заманчивых чудес,
И без обиняков низвергнуться с небес,
И накормить волков, чтоб не смотрели в лес,
И доказать жене, что мерин - не балбес…
Дорисовать портрет и красок не жалеть,
Утихомирить бред и успокоить плеть…
И плюхнуться в купель, разбрызгивая страх,
И дверь сорвать с петель, и пломбу на устах…
Достойно оценить кладбищенский уют
И перестать скулить, что больше не нальют…
И кораблям помочь в портах найти приют,
А, улетая в ночь, нарваться на салют…
И не ударить в грязь заплаканным лицом,
И увенчать стихи восторженным концом!
P.S.
А, получив своё забралом по зубам,
Промямлить: «Ё-моё…»
Всё остальное – вам!
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197382
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 29.03.2011
Не спорю, что в начале было Слово!
Какое, правда, в этом весь вопрос…
Наверное, оно - ума основа,
Но до таких высот я не дорос…
Оно благословляет к жизни вечной,
Нет у него начала и конца…
Но как оно порой бесчеловечно…
До кро́ви… до тернового венца…
За Словом шли в крестовые походы...
Вся наша жизнь, ему благодаря…
И, несмотря на мутные восходы,
За Слово шли и в бой, и в лагеря…
И там, где было вовсе не до шуток,
Мужало Слово, чудеса творя…
Хотя и там без сочных прибауток
Не обходилось, честно говоря…
Чем дальше в лес, тем… крепче наше слово,
Чем глуше ночь, тем ярче фонари…
О том, насколько слово бестолково,
Толковые толкуют словари…
Сегодня слово изменилось вкорне,
Пропали притягательность и шик…
И силы в нём не больше, чем в попкорне -
Жуёшь-жуёшь, а в результате - пшик…
Что в этом мире есть сильнее слова,
В котором скрыта мощь и глубина?
Я проверял: когда совсем хреново,
Сильнее слова только тишина…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216306
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 29.03.2011
Сегодня на захламленный балкон
Ко мне влетел бумажный самолётик, -
Соседский шкет его пустил тайком
И спрятал нос в оконном переплёте.
И этот неказистый самолёт, -
Конечно, сам того не замечая
И, несмотря на прерванный полёт, -
Вернул меня к счастливому началу…
Коснулся носа ласковым крылом,
Напомнил про Ан-2 и Ан-12,
Когда я был так лёгок на подъём,
А той девчонке было восемнадцать…
Когда пьянящей утренней порой
Я целовал её как мармеладку…
И пахло свежескошенной травой,
И мы по ней бежали без оглядки…
Уже слабо́ подняться на крыло,
Схватить в охапку резвые потоки…
Следы давно снегами замело,
Замусорены светлые истоки…
Смирившись с притяженьем насовсем,
Друг в друга как в мишень швыряем дротик…
А хорошо бы, чтобы к нам, ко всем
Мог прилетать бумажный самолётик…
май 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205117
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 29.03.2011
В суету сует вплетают дни
Ожерелья встреч и расставаний…
И мерцают в сумраке они,
Помогая путь найти в тумане…
Если наша встреча суждена, -
Глупо превращать её в потерю…
Если между нами глубина, -
Только нам с тобой её измерить…
Ты меня за руку будешь брать
И с опаской взглядывать на двери…
Ты чистосердечно будешь врать,
Я чистосердечно буду верить…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214436
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 29.03.2011
Берёзы расплетают аксельбанты,
А клёны щедро сыплют наземь медь…
Не шибко много нынче вариантов,
А столько ещё надобно успеть…
В преддверии морозной доминанты
Пичуги прижимаются к домам,
Роняет ночь на землю бриллианты
И беспардонно бродит по умам…
Не интересен Алигьери Да́нте,
«Божественной комедии» конец…
Адажио вплетается в анданте,
А вальс-босто́н всему и вся венец!
……………………………………………...........
Седых волос хватает в бороде,
Но изгоняю бесов неуклюже…
А навыки прогулок по воде
Приобрету в хождении по лужам…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215728
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 29.03.2011
Мир многолик и гениально прост,
И бесконечно склонен к переменам…
И каждый в нём найдёт себе вопрос…
И, может быть, ответит откровенно…
И, если верить разным хитрецам,
То мы недалеки от совершенства…
И даже те, кто вырос без отца,
Испытывают приступы блаженства…
И я, пожалуй, тоже недалёк, -
Одной ногой, считай, в абсолютизме…
Ещё бы раскорячиться малёк, –
И вот она – сакральная харизма!
И я, не хуже Павловского пса,
Готов к обильным слюновыделеньям…
Вот только ни фонарь, ни колбаса
Не высекают искры вдохновенья …
Не помогает аспирин-упса
От старческого скрежета коленей…
Разнузданная голая попса
Вот-вот добьёт абортами на сцене…
И хочется подальше от греха, -
Иммунка реагирует мгновенно, -
Когда при смаковании стиха
Встречаю ртуть, текущую по венам…
ноябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224184
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 29.03.2011
Я грозился не раз разнести этот мир на куски
И поставить на уши унылое племя друидов…
Ты же трезво пыталась спасти поголовье трески,
И кормила с ладоней готовых на всё инвалидов…
А, когда догорал сбитый мною дурацкий болид
И я падал без сил под крыло своего звездолёта,
Ты беспомощно долго листала гравюры Дали́
И меня обзывала таким же больным идиотом…
Сколько раз в одиночестве я окунался в прибой
И барахтался в мутных потоках скупых откровений…
Но, когда ненадолго случалось остаться с тобой,
Не сумел оценить глубины этих чудных мгновений…
Посмотри, - на заре наши снова примкнули штыки,
Только в этих фалангах зияют огромные бреши…
Интересно, а кто научил тебя жечь шашлыки?
И на конченом блендере импровизировать фреши?
Ты, естественно, вправе смотреть на меня свысока
И вполне обоснованно можешь стереть голограмму…
Но пока я с тобой во плоти, вскипяти мне ещё молока
И добавь пару всплесков в распятую кардиограмму…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230468
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 29.03.2011
Построят замки и разрушат снова,
Поля засеют, расцветут сады…
В любом из начинаний есть основа,
А от неё по осени плоды.
Причина в следствии когда-то воплотится,
Водою станет онемевший лёд,
Из пепла Феникс снова возродится,
Умрет зерно и колосом взойдёт.
Всё в жерновах у времени: столетья,
Слова и мысли, полные огня,
Пройдут года, не буду сожалеть я,
Что не узнал тебя в рутине дня,
Что образ твой искал во снах наивно,
Растягивая поиск на года,
Сам не любил, а ждал любви взаимной
И вдруг ушла из родника вода?!
Не уходи... мне имя назови,
Во тьме познал я свет твоей любви.
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248084
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Подмышку - мышку,
По ноги - кошку,
Под пальцы - клаву,
В пупок ей - брошку,
В лицо ей - вебку,
Собаку в адрес.
Адью, соседка.
Реалу - аллес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246214
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
Комусь могла півсвіту зав’язати,
а ось тобі й краватку не змогла.
Комусь була я казкою роками –
тобі ярмом на шиї пару літ…
Я світ любила римою, словами,
а ти собою затулив той світ.
Відкрила свою душу! Що із того? –
Ти витер ноги, бо були брудні,
і крику не почув. І дикий стогін
закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
…Я вчуся жити після катастрофи:
у кратері виполюю полин,
вертаю світло і любов у строфах
і частку нас, бо підростає син.
http://www.youtube.com/watch?v=8uUDRTZsBeE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245327
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Ура! Наконец улетели на север метели,
Зима перестала цепляться зубами за власть,
Неряха-весна разбросала свои канители
И каждый спешит испытать возбуждения сласть…
Пойдём-ка и мы, прогуляемся берегом речки, -
Раздулась, бедняжка, понятно - опять на сносях,
Проветрим мозги и заплывшие жиром сердечки,
А то недосуг всё и как-то наперекосяк…
Не будем пенять зеркалам за унылые рожи,
Развеем печальные мысли и злую мигрень…
И нам улыбнётся какой-то случайный прохожий
И лихо заломит ушанку себе набекрень…
Забросим до осени зимнюю грусть и усталость,
Припомним какой-нибудь старый забытый шансон,
Попробуем спеть, невзирая на то, что досталось,
Ну, или хотя бы с капелью звучать в унисон…
Забудем, как круто недавно февраль куролесил,
Попробуем снова поверить простым чудесам
И, освобождаясь из плена диванов и кресел,
Поскачем вприпрыжку навстречу живым голосам…
март 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244868
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Расскажи о себе: чем живешь, что читаешь,
Или смотришь в окно на безликих прохожих?
Я никак не пойму: ну о чем ты мечтаешь,
И о чем говорит твоя кислая рожа?
Да, свалила жена, на работе – не очень,
Предал друг, покусала тупая собака...
Помочилась машина – не ходи у обочин,
Ты же видел, что лужи! Две недели как слякоть.
В голове пустота и бухать не охота,
И готов бы зажечь, только не с кем, по ходу.
И куда ты пойдешь, если в сердце – болото?
Отраженье плюет в недовольную морду...
Позвоночник расправь! Губы сделай попроще.
Улыбнись, а не скалься, как кондуктор в трамвае.
И вдохни в обе ноздри, как в березовой роще.
Станет легче. Найдешь то, что ищешь, я – знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235231
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Жива еще память о дальних походах.
Гитарные струны, костры и палатки.
Ты зарево помнишь на ярких восходах
И первые песни потертой тетрадки...
Жива еще память о резвых девчонках,
О поздних прогулках ночными дворами.
А мама не спала в своей комнатенке,
Ждала. Бесконечность текла, со слезами...
Ты изредка пишешь, не чаще – читаешь.
Прошедшие годы в глазах и сединах...
И только у зеркала ты понимаешь:
Что память следы оставляет в морщинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235571
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Красиво коли сонце, коли дощ,
Як сніг іде, коли туман – красиво.
Коли сметану вкладено у борщ,
Коли на чарку із печінням запросили...
Коли кохана звідусіль близька,
І від її тепла – натхнення й сили...
Коли природа чиста і п’янка
На цілині, що зроду не косили...
Красиво, коли правда від людей,
Коли забуто час, як кулі вили...
Коли вночі щебече соловей,
Коли твою свободу не скорили!
Красиво, коли є чоловіки,
Що знають честь, що здатні захищати...
Чому ж завжди знаходяться бики,
Що цю красу воліють розтоптати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237400
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Не хочу за вчинки свої червоніти,
Не хочу страждати, не хочу хворіти.
Не хочу неправду носити вустами,
Не хочу маразму, що лізе з літами.
Не хочу подій нетверезого стану,
Не хочу втрачати у зраді кохану.
Не хочу у друзях побачити звіра,
Не хочу для бою гострити сокиру.
Не хочу шукати того, що не має,
Не хочу збезчещення рідного краю.
Не хочу планету без кисню, без водню...
Не хочу занедбане завтра – сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238029
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 28.02.2011
Я – не врач и не верю в закаты истерик,
Приходилось стоять на краю, на меже-рубеже…
Не Колумб я и не открывал я Америк,
Но по морю гулял при бесстыжей луне в неглиже…
Я не строил иллюзий и всяких рассыпчатых замков,
Не чеканил монет, а чеканил отчётливый шаг…
Я полжизни пытался раздвинуть суровые рамки
И наивно считал, что от друга легко отличается враг…
А сегодня стою в середине своей пирамиды…
И наверх не спешу, и не очень-то хочется вниз…
Опротивела крепко распущенность местных «друидов»
И на старости лет припекло отчебучить каприз…
Мне весьма интересны мудрёные тайны Вселенной,
Я не прячу за пазухой камень и зло за душой…
И надеюсь, - Ты будешь со мной откровенным
И у нас впереди разговор бесконечно большой…
январь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237831
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 25.02.2011
Он пишет так, что замирает день
И в ожиданьи трепетном страницы.
Его рука, подобно светлой птице,
На холст листа отбрасывает тень.
Из слов простых слагаются стихи.
И все его пути - дорога к Храму.
Не дай ему отчаяться так рано,
Отец, прости ему его грехи.
Он пишет так, что отступает ночь,
И свет тех слов спасает чьи-то души.
Но старый храм намоленный разрушен
"И нету сил, чтоб это превозмочь."-
он пишет так...
*"Страна Озарение" №38, март 11
книга "Это для тебя..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243403
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
С виноградной лозы опускаются гроздья тумана,
начинается день незатейливым танцем песка,
дети солнечных снов просыпаются тихо и рано,
дети тёмных надежд спят, печаль отведя от виска.
На последнем витке оборвалась совиная песня,
затаилась в листве, сумрак цепко сжимая в когтях,
в незнакомую жизнь, как в любимую книгу, отвесно
загляни и листай пересказов солёный костяк.
Весь посёлок пропах шашлыком, разнотравьем и морем,
по двору ходит птица с подрезанным белым крылом,
ты налей ей воды, я насыплю гранатовых зёрен:
ей недолго ходить меж добром и содеянным злом.
Да и нам не с руки наряжаться в одежды бессмертных,
встретим вечер в беседке из дикого камня, игру
чёрно-белых фигур освежая тягучим десертным,
и отложим опять, и оставим стоять на ветру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240544
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Не ходи за «по-сердцу» с умом;
Увлечён – увиливай печали,
Уловя, единственно, что чаял,
Не ищи, что «по-сердцу»
умом.
Не суди «невмочь!» одним горбом;
Не серчай на взвешенный едва ли,
Белой шерстью затыча проём,
Запотелый обеспечь приём
Стуженной по кромочке;
В начале,
не суди отрочь, своим –
горбом.
Не вменяй, покуда видишь:
Не умён;
Не спускай, когда зачуешь: вгон,
Разворачивай тогда, со всех сторон,
Пусть обсыплется пунцовым,
опечён,
Не меняй, покуда –
неуймён.
Не взыщи –
Зачинщику – поклон,
А «занёме» – тягло во все руки,
Так-то так,
Но слово – в опереньи звука…
Не взыщи:
Застрельщику – по нём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239680
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Зимнее утро пудрит мелом лицо.
Старые раны - шрамы – под фотошоп.
Спрятаны нити, шито - заподлицо.
Слабым узлом с изнанки –
«Всё хорошо».
Плавилось в чаше наше смежное я.
Падали звёзды, только мимо горсти.
Располовинено небо. Значит, ничья.
Мне с тобой стало мало света. Прости.
Холод привычно голод – кость от тепла.
Скуден навар любви, раз не на крови.
Святость – не святость, если не добела.
Мне в твоём храме стало пусто. Не рви
Колокола, - им нечем выпустить звон.
Те языки разбиты в месиве битв.
Выкраден наш алтарь. Расколот амвон.
В треснувшем лике бьются стоны молитв.
В треснувшем сердце бьются тысячи птиц,
Путаясь в капиллярах, будто в сети.
Хоть бы глоток полёта – ввысь или ниц.
Мне в твоём небе стало тесно. Пусти.
Топчется утро - сотня мелких шажков.
Выстрелит ровно в полдень - на ворошок.
Швы разошлись, но всё же пару стежков
Держит с изнанки узел.
«Всё хорошо».
*Амвон – это возвышенное место перед иконостасом.
*Стрелять на ворошок – не видя птицы или зверя, по направлению шума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241257
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Колись давно, на Пасху, в Голосієво,
Коли у дзвони можна всім дзвонить -
Ще монастир тоді стояв замріяний,
Творився Духом, ткався із Молитв,
Ще не було в нім пластикових вікон,
І мурів кам'янющих не було,
Ще відчувалось променисте світло
І Боже Серафимове крило,
Дзвіниця в нім була ще дерев'яна,
І сходи - вгору! - бу́ли без перил.
Там вітер жив. Там серце калаталось:
Це ж бить на Пасху у церковний дзвін!
І ось на цих вузеньких - вгору! - сходах
Стояло поруч, літ п'яти хлоп'я,
А очі - вишні - й недитячий подив:
- А Вам не лячно? - він мене спитав.
І здивувала мова українська
З дитячих вуст у цім монастирі,
І як він в очі глянув близько-близько,
І недитяча мудрість угорі.
Життя у різні дзвони калатає.
Б'є дзвін святковий і буденний дзвін.
І душу звук наскрізь твою проймає:
Про що питає і що каже він?
Все починалось дуже мелодійно:
Легкі, прості, незмушені слова
Котились гладко, іноді нерівно...
Язик із дзвону душу вибива...
Все починалось начеб-то з нічого:
Віршовані рядочки легенько задзвенять...
І ось уже про Хресную Дорогу,
Про Божу кару й Божу благодать...
На цій Дзвіниці, що веде нас вгору,
Де небо -синім -в очі заглядає:
Слова, як дзвони, б'ють,
Слова нас тво́рять.
- Тобі не лячно? - в тебе я питаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236167
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 15.02.2011
Де зберігаєш Ти мої вірші?
На цій "дискетці", "флешці", в телефоні?
У вигляді якому електроннім?
Де зберігаєш Ти мої вірші?
В блокнотах?
В зошитах, що списані чорнилом?
Листках друкованих форматом А-4 ?
У виданих книжках?
В старих листах?
На інших паперових носіях?
Де зберігаєш Ти мої вірші?
Я? В пам'яті.
У серці.
У душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235226
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 15.02.2011
У лісі дощ. Дерева мокрі плачуть.
Туман не знає дякувать кому:
Чи цій зимі - морозами ледачій,
Чи вже весні?.. Так рано ж на весну.
У лісі дощ. Жаданої вологи
Вже гіллячко корінням напряде.
Шлях розвезло. В багнюці мої ноги.
Рука корою мокрою веде.
Гілля дерев завмерло в млі і тиші.
І сіре небо - на верхів'ях віт.
Клаптями снігу
схили ще колишуть
В колисці озера
дірявий льоду щит.
Пора додому. Під надійним дахом
Запи́шу вірш. Зварю картоплю, борщ.
Деревам весь мій біль
дано відплакать.
Туман. Зима. І йде у лісі дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239544
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Читати вірш -це теж інтим:
Лишитись з віршем наодинці...
Віддатись голосу, сторінці,
Побуть віч-на-віч: Ти і Він.
На аркуші вбачать не букви,
Не розділових знаків суть,
А потаємний вияв думки -
Як доказ цілого - збагнуть.
Відчуть зболілими плечима
Двох дужих рук звичайні рухи:
Мені неначе ліплять крила -
А з літер виринають звуки.
Як нову зустріч - вірш чекати...
Розкрить екран, вікно, сторінку.
Потік енергії вбирати.
І віддавать.
Як Бог.
Як Жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234961
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 15.02.2011
Люблю... Коли вірші прозорі,
Легкі, як жайворонки в полі,
Як чистий світ життя сільського...
Вірш... Як любов...
-Це милість Бога?
Люблю...Коли в віршах прооре
По стомленній душі ріллю...
Де слово ніжне і суворе
Чистіш гірського кришталю.
Люблю... Щоб лагідно дощило
В найкращій всесвіту столиці,
Щоб шаленіли в серці зливи
З краплин небесної криниці.
Люблю... Не тіні, а дзеркАла,
Бо у віршованих рядках:
З віднайденого слова спалах...
Несказане - в Твоїх очах...
Люблю... Коли у небі синім
Спів птаха і літають зорі...
Коли слова прості та сильні.
Люблю... Коли вірші прозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234280
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 15.02.2011
Що таке поезія?
Це – мука:
Підступає, множиться, болить.
Іноді візьме тебе за руку,
Іноді відпустить і мовчить.
Що таке поезія?
Це – свято:
Грає в тобі музикою слів,
Молодечо, радісно, крилато
Викресає іскру з почуттів.
Що таке поезія?
Це – совість:
Бо коли несила говорить,
А вона заплаче… І говорить,
І сльозою кожною бринить.
Що таке поезія?
Це – проза,
Що до рими пнеться в лабіринт.
Вулканічна лава, що морозить.
Жар вогню, що в спеку холодить.
Що таке поезія?
Молитва.
Звернення до Бога і людей.
Це - любові невимовне світло,
Що до Тебе крізь цю ніч веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234113
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 15.02.2011
В сприйнятті ми дуже однобокі.
Бачимо чи Світло, а чи Тінь.
Хор почуто - голоси високі,
Шепіт не почуємо за ним.
Як же розказати про світлину?
Як про Творчість можна розказать?
До людей які слова долинуть?
А якими краще промовчать?
Київ. Лютий. Вулиця Мазепи.
Плине в ніч Мистецький Арсенал.
Показав світлини і портрети.
А вірші
свої
не показав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240646
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Коли мені важко - я йду у Софію,
Коли мені легко - до неї я йду.
І тут біля Брами,
І тут біля Храму
Я спокій і силу душі віднайду.
У тихім провулку горить Серце міста.
Схилились над ним гіацинти небес.
Відкрилася мушля в акантове листя.
І сяють Корона, і Сонце, і Хрест.
Вздовж білого муру - під Божу Премудрість
Йду від галасливих спокус і марнот.
Велич дерев лиш підкреслює сутність
Вічного міста і справжніх щедрот.
Легко лягає проміння над тінню.
Золото бань віддзеркалиться в Слові.
Сяйво Софії спокійне та сильне.
Мудрість - це світло. Світло Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239996
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 15.02.2011
І знову сніг. І знов дитинна радість,
Що білі – горобинові плоди,
Що можна на санчатах покататись,
Фортецю білу снігову звести,
Зліпити бабу. Дати їй морквину.
Піти у ліс. Погратися в сніжки.
Кидатись ними. Мати білі спини.
Так змерзнути, щоб зашпори зайшли.
Дивитись на дерева білі-білі
І вірити, що білим є життя…
І ще нема веселості зупину,
Ще біль – не біль, ще гріх – не каяття.
Ще віриш в біле, ще не знаєш горя,
І ще нема ні смутку, ні біди.
І знову сніг. І лиш дитинна радість –
Що перші - з дому – це твої сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236792
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 15.02.2011
Коли мороз найвищого гатунку,
Коли зима нас замела снігами,
Зігріюсь давнім фотоподарунком:
Там квітнуть мальви...
Мальви під тинами.
Ранковість світла. Мохом вкрита стріха.
Прозорість і пелюстки, і стебла.
І сяють квіти для краси і втіхи.
І повно сонця. Сонця і тепла.
Ще пуп'янок чимало нерозкрито.
Розгорне світлом їх таємну сутність.
Насіння визріє. Мене зігріє літо.
І Ваша позакадрова присутність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238490
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Я вийшла подавлена, вийшла пригнічена,
Адже у цьому є щось цинічне:
Коли над дитиною палку заносять,
Коли у малечі в очах переляк,
Фотограф майстерність свою переносить,
На те,
щоб цей погляд на фото закляк.
Убивство й насильство заносять на плівки,
Щоб потім у пресі розміщувать знімки.
Кровопролиття і горе фіксують,
А потім на конкурсах це презентують.
Я вийшла подавлена, вийшла пригнічена:
Невже в головах вже настільки засмічено?
Невже нам усім вже настільки пороблено,
Що ждем лиш похвал: "Професійно як зроблено!"
Невже в наших душах так вистлалось темінню,
Щоб потім за це ще давали і премію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239243
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Войдёт без стука и к столу винтом –
продолговатый, с хромотой учтивой,
на край присядет и закрытым ртом
начнёт шептать кривую перспективы:
построить дом из собранных камней,
и посадить под окнами осину,
и разделить всё поровну к весне
между петлёй и нерождённым сыном…
Потом крестись, как сгинет в темноте,
и плюй через плечо в шерсти овечьей,
но только не клянись, что не хотел
чужой победы в двухминутной встрече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240717
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
…голова в шерстяном кургане,
вещь любая на мне черна,
взгляд потерян, разит долгами,
матерщиной речь пересыпана,
то ли время во мне застыло,
то ли сам костенею в нём,
только небо свинцовым илом
заливает лицо моё,
и на долгую, видно, память,
о судьбе над грошом ворча,
вместо хлеба одна слепая
продала мне свою печаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240394
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Закусали вампиры-микробы,
Испарились сноровка и прыть…
Захотелось простейшей амёбой
Мне в бесформенном теле пожить.
Можно корчить прикольные рожи, -
Головная не лопнет кора,
А при полном отсутствии кожи
Не страшны ни мороз, ни жара.
Нет проблем со столом и со стулом,
Дефекация – полный ажур!
Даже страшным зубастым акулам
Ты до лампочки как абажур.
Никаких опрометчивых связей,
Никаких отягчающих лет, -
Не боится ни сглазу, ни грязи
Цитоплазма и фитоскелет.
Никаких у тебя супостатов,
Не воздействует телекинез,
Не достанут подагра с простатой…
Не житуха, а – цитокинез!
Не смущает родня и тотемы,
Не подавишься жирным куском…
Есть, конечно, отдельные темы,
Но о них разве только мазком:
Не погладят твою ложноножку,
Не шепнут комплименты в ушко́…
Но зато не порежут в окрошку
И не вспорют ланцетом брюшко…
И не надо ни в чём разбираться,
Выяснять, кто природы венец…
Одному удивляюсь я, братцы, -
До чего же хитёр был Творец!
июль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203281
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2011
Закатилось бабье лето за пригорок,
Упорхнули птички-ласточки на юг…
Эх, не греет нынче свечечки огарок,
Не придёт ко мне мой разлюбезный друг…
Налетела из-за леса бабья осень
Да в сердцах нагородила бурелом…
Эх, годков бы эдак –надцать нынче сбросить…
И туда, где в парке девушка с веслом…
Бабья осень, доля женская, кручина…
Матерь Божья! Ниспошли нам благодать…
Да в придачу бы непьющего мужчину…
Только, где ж его такого нынче взять…
Не вернуть мне бабье лето… и не надо!
Эх, пойду - чайку покрепче заварю…
И под шепот озорного листопада
Оторву напрочь башку календарю!
В магазин опять завозят апельсины…
Знать, напрасно я судьбинушку корю…
До весны, пожалуй хватит керосина…
Осень бабья... я тебя благодарю…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216396
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 05.02.2011
С севера снова припёрлась дождливая рать,
Шмыгая носом, попрятались в норы бабули,
А на рекламных щитах раскорячились дули, -
Значит – опять в демократию будем играть…
Будем играть в домино, в города, в городки,
И голоса побросаем в прозрачные урны…
И удивимся, что «барин» какой-то гламурный,
И не такие «позорные» нынче «волки́»…
Будем играть, кто - на деньги, а кто – в поддавки,
Будем корячиться, горькую пить, трепыхаться…
Те же, которым намедни исполнится двадцать,
Будут наивно считать, что они – не совки́…
Будут считать и рожать, и водить хоровод, -
Им танцевать не мешают пока ещё яйца…
Им подавай в Новый Год косоглазого Зайца
И по́ барабану, что где-то закрылся завод…
Будем играть в пап и мам, в дурака, в карамболь
И коротать вечера, глядя «шустрые лайфы»,
И вистовать, и от блефа колбаситься в кайфе,
И терпеливо сносить мануальную боль…
Каждый в итоге игру себе выберет сам
И, может быть, замахнётся на главные роли…
А, завершая однажды земные гастроли,
Низко поклонится зрителям и небесам…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218521
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 05.02.2011
Шестая часть света мерцала во тьме вполнакала,
Но ярко пылали сердца и зашкаливал пульс…
Как, вдруг соблазнившись обманчивым блеском кристалла,
Мы курс корабля променяли на биржевой курс…
Уныло взирают кумиры с высот пьедесталов
На наши потуги вписаться в шаба́ш от кутюр…
Мы долго пытались мечи переплавить в орала,
Довольствуясь па́йками самой народной из тюрьм…
Затихли вдали отголоски расстрельных процессов,
Но мёртвая хватка испортила прикус зубов…
До края стакана сжимается круг интересов
У бывших, как будто свободных, счастливых рабов…
Целебное время снимает усталость сомнений
И лечит подагру души, как пчелиный укус…
Искусство дантистов и новый комплект упражнений
Не в силах исправить надёжно испорченный вкус…
Когда для несчастья достаточна самая малость
И в высшую степень возводится всякая блажь,
В структуре металла вскипает такая усталость,
Что нету с ней сладу, каким её салом ни мажь…
На смену металлу повсюду приходит пластмасса,
Темнеет в глазах от обилия новых богов,
Но, если суровей вглядеться в народные массы,
То снова не видно ничьих, ни своих, ни врагов...
И всё же стране, как по мне, не хватает металла, -
Пластмассой его не заменишь, как тут не крути…
И мне интересно, что с тем бронепоездом стало,
Который когда-то стоял на запа́сном пути?
ноябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220341
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.02.2011
Вот и дождались! Время, оглянись!
Вертится народ, - скоро Новый Год!
-------------------------------------------------------------------
Скоро небрежно проводим в историю Старый,
Новый без спроса «засеет» в дома семена…
И, подтянув пару струн на охрипшей гитаре,
Сбацает пару куплетов на все времена…
И разлетятся азартных аккордов осколки, -
Весело будет ежам и бомжам, и ножам…
И затрясутся в паническом ужасе ёлки,
И загрустится закрытым на ночь гаражам…
Женщины загодя к «бою» начнут подготовку
И наведут на девичьи обличья красу,
И, маскируя фигурки под экипировкой,
Будут посуду крушить и крошить колбасу…
Ну, с мужиками, понятное дело - всё просто, -
Эти, не глядя "сметут", что ни дай, всё подряд…
Маются вечным вопросом размера и роста…
А после бани махнуть норовят в Ленинград…
Но распахнутся сердца, конфетти и конфетки…
Я за компанию тоже не раз согрешу…
На табуретки взберутся нарядные детки, -
Дедкам-Морозам «на уши навешать лапшу»!
Будет весёлый шаба́ш-ералаш по-цыгански,
Трезвый расчёт превратится в нетрезвый галдёж…
Переполняясь горластым пивком и «Шампанским»,
Будет колбаситься ночь напролёт молодёжь…
Могут пожаловать гости в «летучих тарелках»,
Али нагрянет какая из шалых комет, -
Мы на задворках запалим для них фейерверки
И открестимся от всяческих глупых примет…
Время свой бег ненадолго, да приостановит…
Грянет на фоне курантов лихое «Ур-ра-а-а!»
Всё закружится в стремительном вальсе по-новой, -
Мало кто в этаком вихре уснёт до утра…
В общем, всё будет прекрасно, прикольно, премило, -
Флот не пропьём и оставим в покое дома…
И не беда, что с утра нас немного кренило…
Всё перемелется… и прослезится зима…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228836
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 05.02.2011
и плевать, что уже - полуночный сеанс
сердцу хочется, чтобы...
...эта вечность текла бесконечно
в красках неоновых ламп
растворяя в себе и таежное лето,
и хмуро-московскую осень
и стучит, как часы, иль каблучная дробь
по чужим мостовым и свободным рассветам
и спокойно молчит, звуки скрипки заслышав
не рожденные на посеребренных нитях
в лабиринте вчерашних весенних открытий
слышен шорох шагов, расстворенный в метели
одинокой душе - одинокое тело
перелетные птицы улетают на север
ты придешь, не найдя ни меня, ни любви
просто рядом оставшись, обнявши за плечи
и плевать, что уже полуночный сеанс
сердцу хочется, чтобы...
...вечность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228400
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2011
ГОВОРЯТ,ЧТО ВСЯ СИЛА В МУЖЧИНЕ,
И ПО ЭТОЙ ПРОСТОЙ ПРИЧИНЕ.
ВСЕ,ЧТО ТРУДНО В ЖИЗНИ ДАЕТСЯ,
СЛАБЫМ ЖЕНЩИНАМ ДОСТАЕТСЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238950
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 05.02.2011
Непроста и довольно коварна стезя стихотворца -
От обилия дум эйфория нередко приходит в ночи.
И с бессонницей воле нет смысла за имидж бороться,
И для кофе находится много довольно весомых причин.
Но стихи, как назло, не приходят из звёздочной выси,
Окаянные руки напрасно хватают перо.
И мерещатся рифмы, но кто-то кричит властно - Брысь! - им,
И они удаляются в свой неподкупный мирок...
Неприкаянный ум предрассветной фантазией пучит,
За окошком туман поит травы живою росой,
Сквозь него пробивается сонный, пока неуверенный лучик,
И всплывает светило большим огневым колесом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186380
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 28.04.2010
волнуется в ритме фанданго
спесивое сивое море...
вчера потрепало трепангов,
был шторм у лагуны в фаворе...
стихия уснуть не давала
кораллам задумчивых рифов...
под рокот девятого вала
рождалась невольная рифма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186761
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 28.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2010
Коли зняли з хреста в той день Ісуса,
Він мертвим був, він на хресті помер.
Соромилась своїх принад спокуса,
Історія жахалася химер.
Його зняли і кров його омили,
Й на кладовище нишком віднесли.
Сліпили зорі з горя онімілі,
І Місяць небом на волах везли.
Солдати смерть його охороняли,
Сміялись, грали, їли і пили.
Та разом розступились і охляли,
Коли в печеру ангели ввійшли.
На третій день Ісуса оживили,
Життя в долонях ангел з неба зніс.
Літа минали і віки сивіли,
А смерть з життям шукали компроміс.
На третій день, як говорив, воскрес він.
В облозі ранку спав Єрусалим.
І Бог цей день в календарі підкреслив,
Бо до людей вернувся його син
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181432
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Сложила руки на коленках.
Ждешь.
Слезами тонкими по стенкам -
Дождь.
Во тьме рисуют робко свечи
Свет.
Ты зябко вздернула на плечи
Плед.
Тревогой сладкою по телу -
Дрожь.
Но ты ведь этого хотела...
Ждешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179746
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 25.03.2010
Он был крутой.
И всех просил любить.
Он верил в то,
Что он есть центр Вселенной.
Но от него
Так сладко уходить
Непобедимой,
Необыкновенной.
Он не поймет, конечно, ничего.
Он будет ныть,
Что есть на свете стервы,
Что не дано им всем
Понять его...
Не трать на это суперэго нервы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178579
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Я бежал, задыхаясь,
Крича о тревоге,
Задирая в испуге
Мохнатую бровь.
Сам не знаю, куда
Понесли меня ноги.
Но напрасно...
Догнала любовь.
Я спешил, чертыхаясь,
Считая минуты,
Отрешенно не веря
В грядущую новь.
И в прыжках из небес
Раскрывал парашюты.
Но напрасно...
Догнала любовь.
Я летел, озираясь,
По тлеющим углям,
Растирая в ладонях
Соленую кровь.
Я искал тишину,
Продираясь сквозь ругань.
Но напрасно...
Догнала любовь.
Я упал, обливаясь
Испуганным потом.
Я шептал сотни слов
Без надежды и вновь.
Я искал в суете
Непонятное что-то.
Но напрасно...
Догнала любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177247
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
............................................ ТобІ.
Он старше ее. Намного. На очень много.
На душу, где нету места для новых виз.
На сына и дочь. На веру в себя и в бога.
На пули в спине. На взгляд, устремленный вниз.
На петли венков – на шее и на могилах.
На стебли проросшей истины в закромах
он старше ее. Он старше, чем все другие,
сидящие на соседних шести холмах
четвертого Рима. Старше чужих ошибок.
Он старше, чем самый долгий осенний стих.
И ей не страшны года за плечами, ибо
он взял их себе и будет их сам нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177245
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Зима ведёт локальные бои
И всхлипывает под кошачьи стоны,
Иммунитет панически сбои́т,
А в белом вальсе слышатся чарльстоны…
Уже вовсю постится божий храм,
Деревья распускают косы в кронах,
А из-под снега высунулся срам,
Мимозами запахло на перронах…
Уныло засопел под койкой мяч,
Предчувствуя лихое истязанье...
Старушка старичку печёт калач,
А молодые давятся лазаньей.
Восторг уже не сдерживает шлюз,
Как интересно стало на балконе!
Пора сменить «собак бродячих блюз»
В заезженном авто…магнитофоне.
Шальное солнце припустилось вскачь
В вихрах протуберанцевой короны,
От возбужденья раскраснелся грач,
Читая оду розовой вороне!
март 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175197
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Ещё девчонки прячут в варежки ладошки,
Робеет солнце, но в агонии февраль,
А манекены примеряют босоножки,
И мужиков опять пугает календарь…
Им интересно стало - сколько стоят брошки,
Какие в моде нынче плюшки и торты?..
И всё задумчивее кошка у окошка,
И с каждым днём наглей соседские коты…
И всё бессовестней становятся вороны,
Грачи объелись белоснежной белены,
Под крышей тают ледяные макароны…
И ты меня потащишь к маме на блины!
февраль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170363
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 13.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2010
Дитяча молитва
Вже ранок засяяв
І сонечко встало.
Хвилина молитви
Для мене настала.
Мій Отче Небесний!
До Тебе молюся!
І до Ісуса
Всім серцем горнуся.
Цей світ пречудовий
Ти дав мені Боже!
Радіюю, сміюся,
Бо так мені гоже...
Мій Отче Небесний!
До Тебе молюся...
Любити і вірить
В Ісуса навчуся!
2004р.
Дитяча мрія
Сонячний промінчик
Розбудив дитятко.
Помолюсь за маму,
Помолюсь за татка
Дай їм милий Боже,
Сили і здоров’я,
Щоб і ми зростали
В мирі і любові,
Щоб мої сестрички
Й братики хороші
Всі були здорові
Й на Ісуса схожі,
І людей навчали,
Як любити Бога –
Щоб для всіх відкрилась
Зоряна дорога!
2004р.
Ти особливий!!!
Чи ти чув колись про Ісуса?
Чи ти знаєш, що все створив Бог?!
Я за тебе, мій друже, молюся,
Щоб пізнав ти, як добре з ним вдвох...
Він стоїть на твоєму порозі,
Ревно стукає в шибку душі,
І коли твоє серце в тривозі,
Ти до Бога скоріш поспіши.
Ти для Бога такий особливий,
Неповторний, чудовий такий!
Глянь у очі Ісусу сміливо,
Просто серце Йому відкрий...
І дорога твоя засяє,
Як веселка барвиста у небі.
Бог, як Батько, про тебе подбає,
Бо у Нього є все для тебе.
Хай у серці не буде зітхання..
Я за тебе, мій друже, молюсь!
Не страшні всі незгоди й страждання,
Якщо поряд з тобою Ісус!
Він підтримає і допоможе,
Проведе до ясної мети.
Я прохаю Тебе, О Боже,
За дітей, яких так любиш Ти!
Січень 2005р.
Малює Бог.
Бог – чудовий художник,
Майстер Він незрівнянний,
Він малює – де хоче,
В Нього фарби живі.
Очі вмию спросоння:
Бог малює вже зрання
Пензлем сонячним дивним
На росинках в траві.
Просто треба навчитись
Бога скрізь пізнавати.
В Нього дуже багато
Незрівнянних ідей!
Я дивлюсь і радію,
Хочу й вам розказати:
Любить Бог малювати,
Бо Він любить людей!
Любить Бог малювати,
Коли сонце сідає.
Він розмішує гарно
Кольорів акварель
І зірками малює,
Світлом ніч вишиває,
Грає сяйвом полярним
Й міражами пустель.
Бог малює на хмарах
У високому небі,
Там, де мчить блискавиця
І гуркочеться грім...
А якщо ти захочеш –
(Дуже прагнути треба!)
Намалює веселку
Він у серці твоїм.
Вересень 2005р.
Казала мама…
Господь!!! Мені сказала мама,
Що в Тебе знов болять всі рани,
Коли поводжусь неслухняно…
Мені так сумно і погано,
Бо я не слухаюся часто…
Учора я розбила чашку,
За хвостика смикнула кицю…
До Тебе буду я молитись:
«Господь, прости!!!»
Казала мама,
Що в Тебе вся Небесна Ласка,
Ти научи мене, будь ласка,
Щоб я була Тобі слухняна!!!
Тебе побачити я хочу
Та Небеса за небокраєм…
І Дух Святий мені шепоче:
«Люби й чекай…»
І я чекаю!!!
12.08.08.
Хмари
Я люблю дивитись на хмари,
Як вони по небу пливуть,
Ніби білі пухнасті отари
Вирушають в незвідану путь…
Ось хмарина периста і чиста,
Ніби ангела біле крило…
А у серці слова пломенисто
Повертають у те, що було.
Як Ісус до апостолів вірних
Говорив на Оливній горі:
«…Проповідуйте благовістя
До останнього краю землі…»
Він вознісся, благословляючи,
В небеса, де хмари пливуть.
Учні, щиро Йому довіряючи,
Вирушали в незвідану путь…
Я у небо вдивляюсь і мрію…
Я на хмари дивлюся й молюсь…
Я хмарини лічу й радію,
Бо на хмарах вернеться Ісус!!!
16,22.10. 08р
Народження Івана Хрестителя
Коли служив Захарій в храмі Божім,
Явився Ангел і йому сказав:
«Не бійся, бо твоя молитва Богу гожа.
І буде син. Назвеш його Іван!
І буде він на втіху та на радість,
До Господа вестиме він людей.
Вино йому не стане на заваді,
Із лона матері—у Дусі назорей!!!»
Захарій не повірив. «Як це буде?!
Дітей родити час наш відійшов…
І так уже сміються з мене люди!
Чого до мене зараз ти прийшов?»
«Я, Гавриїл, стою ось перед Богом!!!
Тому що ти повірити не смів,
Замовкнеш. І здійсниться осторога:
До родів сина будеш ти німий!»
Єлизавету втіха наповняє,
Дитина в лоні радісно тремтить!
Бо це Марія в гості поспішає,
Говорить тихо й лагідно: Привіт!
«Благословенна ти поміж жінками,
Благословенний плід в твоєму лоні!
Ти — мати Господа!!! І звідкіля я знаю..?»
А серце Духом радісним уповні…
Три місяці вони були ще разом,
Молились, вірили і прославляли Бога!!!
І народився той, що є Іваном,
Щоб готувати Господу дорогу!!!
Божі дари.
Усі друзі мої мають різні дари:
Коля вміє чудово співати,
Ваня має талант до футбольної гри,
Вчиться Лідочка танцювати.
На картинах Сашка оживає ріка,
Надя котику лапку лікує,
У Наталі до вишивки вправна рука,
А Михайлик дотепно віршує...
Я у серці своїм
Таємницю пізнав,
Хочу друзям усім розказати:
Треба даром оцим,
Що нам Бог щедро дав
Повсякденно Його величати!!!
Господь, я дякую
Господь, я дякую Тобі
За сонечко і вітер,
За неба ніжну голубінь,
За дощик та за квіти.
І за росинки у траві,
Й за веселкову браму,
За барви радісно-живі
У Небесах над нами.
Господь, я дякую: Ти є!
З Тобою добре жити.
Усе, що маю, Ти даєш
І вчиш мене любити...
Я дякую за глибину
Морських пучин бездонних...
З Тобою я не потону,
Бо я в Твоїх Долонях!
ЛЮБОВ ДОВГОТЕРПИТЬ
ЛЮБОВ ДОВГОТЕРПИТЬ, З ГОРДИНІ НЕ ПНЕТЬСЯ,
ПРОЩАЄ, РАДІЄ, ДО ГНІВУ НЕ РВЕТЬСЯ,
НЕ МИСЛИТЬ ЛИХОГО, ЛАСКАВА ТА ЧЕМНА,
У СИЛІ СВОЇЙ НЕ БУВАЄ ДАРЕМНА!
НАДІЮ ТА ВІРУ ТЕРПІННЯМ ВІНЧАЄ,
У МУДРОСТІ СЕРЦЯ СПОЧИНКУ НЕ МАЄ.
ТАКОЇ ЛЮБОВІ БАЖАЮ ВАМ, ДІТИ,
ЩОБ ЗАВЖДИ У МИРІ ТА РАДОСТІ ЖИТИ,
ЩОБ СЕРЦЕМ УСІМ ПОЛЮБИЛИ ВИ БОГА,
ЩОБ З НИМ БУЛА СВІТЛОЮ ВАША ДОРОГА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176239
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 13.03.2010
Спускалась ночь отяжелевшим веком
На изморозь усталого лица.
Душило одиночество поэта,
Квадратом белоснежного листа.
А за окном зима – микстура сна,
Озноб гортани. Ледяная строчка
Портнихи ветра на пакет стекла,
Стеклопакету кесарево срочно!
Когда смогла бы тёплая рука,
Соединить стихии воедино,
Нам в феврале гореть вдвоём дотла,
Немыслимо и невообразимо.
Ты всё-ровно останешься одна,
И я один в бессмысленную вечность,
Легко скользну, под дудку сквозняка,
Сгорю, и снегопадом обесцвечусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165761
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 09.03.2010
кружляє сніг
___________ і крутить білий світ
по головах округлих
__________________ час кантує
мов скіфських баб в степу
________________________ а потім всує
мете в кути
__________ і пазухи всебід
заносить кришталю
_________________ холодну синь
немов бузку
___________ молочного суцвіття
кладе під груди
______________ де заснуле літо
у пахощах
_________ високих благостинь
прийма щоденні
______________ духу молитвú
лишаючись
__________ за образáми візій
тонкою
______ павутиною колізій
як присмак
__________призабутих
____________________ добрих вин
лиш губ твоїх
____________ щемку медвяну мить
у танці білім
___________ спогадів майбутніх
омріяну
_______ на відстані відчути б
у Йордані зими
_____________ де стрілись ми
© 12-01-2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163066
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 22.02.2010
Приходи.
Я пеку караваи и мучаю четки.
Я устала смотреть за окно, рукава теребя.
Здесь есть солнечный зайчик,
паук и соседки-трещетки,
след бессонницы и...
Никого.
Не хватает тебя.
Приходи.
Я мурлыкаю джаз и считаю по тактам.
Я устала дышать, но мой отдых недолг и нескор.
Здесь есть солнечный свет и коты, опьяненные мартом.
И весна, кем-то чуждым
расстрелянная
в упор.
Каравай остывает,
немеют соседки-трещетки.
Расспыются четки,
и зайчик ложится спать.
Приходи.
Испеку тебе новое яркое солнце.
Приходи,
даже если я слишком устану
ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173006
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 21.02.2010
мы - дети солнца и дождей,
таких же маленьких детей,
порывов трепетной весны,
не соблюдающей посты.
нам уготован первый крик,
последний вдох и нервный тик,
любви печать, оскал разлук,
и в супе плавающий лук.
мы - дети света и теней,
чужих ошибок и идей,
воскресных ужинов с семьей,
дискуссий с миром и с собой.
желаний собственных рабы
мы просим счастья у судьбы.
а время поджимает срок
и убегает, как песок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173036
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 21.02.2010
Знайома стежечка веде
Мене до неньчиної хати
Усе довкола тут живе,
Її присутністю багате.
І кущ калини під вікном,
Як і колись горить багаттям,
І п'янко пахне полином,
І матіолою,і м'ятой.
Знайомі двері відчинились
Із скрипом тихим, як у сні
І сильно серденько забилось,
Згадавши неповторні дні,
Згадалась мамина усмішка,
Тепло засмучених очей.
І ніжні руки шовковисті
На тлі недоспаних ночей.
Підходжу ближче до вікна
(Так часто тут сиділа ненька)
Чекала завжди нас вона
У білій хусточці тоненькій...
Нема матусі вже давно,
Та в пам"яті вона із нами,
Благословивши на добро,
Своїми мудрими словами.
Слова її ті чарівні,
Які з роками не зітруться,
Щоб всі у дружбі ми жили,
Тоді нікому не схитнуться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115740
дата надходження 08.02.2009
дата закладки 17.02.2010
Ты бессонные ночи неделями
Проводила со мной напролёт,
Когда пела ты мне колыбельную,
Эх… прости, что забыл я её;
Расцелую тебя… за волнения,
Что весь день я «стоял на ушах»,
За улыбку твою неподдельную,
Когда делал я первый свой шаг.
Помню школьников робких с букетами,
Моросящую синь сентября,
Как холодное солнце с рассветами
Я учился встречать без тебя;
И порой тебя так не хватало мне,
Так хотел повидаться с тобой,
Поделиться сердечными ранами
И унять ту душевную боль.
Вот уж сад зеленеет рябинами,
На далёких полях сеют рожь,
Ты простишь и согреешь, любимая,
Как никто меня, мама, поймёшь.
Под окошками россыпи лютиков,
Вот и ты, моя добрая мать,
Я хочу лишь… сказать, что люблю тебя
И, прильнув, крепко-крепко обнять!
Спасибо тебе, что счастливый я,
Что провёл свои детские дни,
Мимолётные, злые, дождливые,
В теплоте материнской любви!
Лишь тебя не хватает, родимая,
Миллионам горящих сердец;
Простодушная, Богом хранимая,
Преклоняюсь за то, что ты есть!
(17.08.2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141782
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.02.2010
Моей маме…
Не хочу, чтобы плакала мама
И поэтому только живу…
Мне дороги стелились так прямо,
Но лицом я упала в траву…
Я давно уже всё потеряла,
Выбрав в жизни другую версту…
Звёзды эти – кусочки коралла,
Освещают мою пустоту…
Ты прости меня, мама… я плачу…
Вижу боль я твою за меня
И поэтому ввек не растрачу
Я в себе твои искры огня…
И пускай я немного другая,
Чем те сотни других дочерей…
Они радость в семье… я же знаю…
Но я маму люблю ведь сильней!
И пускай меня душат оковы,
Жизнь сплетает мне в узел пути…
Я хочу приходить к тебе снова...
Пусть не радовать… просто придти…
И пускай в этом воздухе млечном,
Жизнь сменяет судьбу, города…
Но одно, знаю я, будет вечным –
Ты любой меня примешь всегда!...
17 октября 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150593
дата надходження 17.10.2009
дата закладки 17.02.2010
Возле школы танковое кладбище
и охранник в порванном тулупе.
Доски на заборе словно клавиши
на разбитом пианино в старом клубе.
В нашем классе обогрев «буржуйкою»,
сделанной из бочки для горючего.
Не удручены мы жизнью жуткою,
Хоть и ждём, как манны с неба, лучшего.
А пока что двенадцатилетние,
краем уха слыша про Тараса,
мы стараемся, как можно незаметнее,
выскользнуть из сумрачного класса,
чтоб через дорогу тенью белою
сквозь уже знакомые нам дыры
в танк залезть и (мы уже умелые!)
что-то тихо отвинтить и стырыть.
Нам, мальчишкам, всё необходимо –
от спидометра до пулемёта.
Только бы прошёл охранник мимо!
Только бы из нашей школы кто-то,
нас заметивший, охраннику не выдал,
вроде от беды оберегая!
Сколько раз мы, воя от обиды,
получали оплеухи, убегая.
Но опять нахально и настырно
лазали по «Тиграм» и «Пантерам».
Мы забыли игры жизни мирной,
примирились к собственным потерям.
А они случались очень часто –
в наших играх страшные проколы.
Потому и было мамам счастьем
наше возвращение из школы.
По утрам, из дома провожая,
умоляли быть чуть-чуть взрослее...
Мамы, мамы! Нас на свет рожая,
вам бы нас до старости лелеять.
Ну, а мы, лишь ножки чуть окрепнут,
ищем сами для себя дороги,
сами сеем и выращиваем репу,
и ничьей не просим мы подмоги.
Поступаем часто сверхопасно,
о последствиях и не соображая;
необдуманно, жестоко и напрасно
вас поступками своими разрушая.
Лишь когда изрядно постареем
и, итожа, жизнь свою листаем,
мы, из детства навсегда пострелы,
о несбыточном, как пацаны, мечтаем:
если б в детство снова возвратиться! –
мы бы окружили вас вниманьем,
чтобы вам не волноваться, не сердиться,
чтобы ваше удлинить существованье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156374
дата надходження 18.11.2009
дата закладки 17.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2010
Сложней, родной - сложней, чем все ремесла
понять, что жизнь проста, как дважды два.
Кому-то - лодка, верный пес и весла.
Кому-то - сушь и складывать слова.
А этот мир - он прям и неспокоен.
И небо цвета чистого листа.
Среди гламура, выборов и воен
сквозит любовь - упряма и чиста.
Сложней, родной - чем выбиться из строя,
чем пронестись по миру во всю прыть,
чем биться - не тянуть впустую воен.
И быть простым. Собой.
И просто быть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171895
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 14.02.2010
Вернулось літо снами восени.
Збулись, чудні , які давно вже снились.
І я з тобою з тих хвилин на «ви»,
Щоб вже разом «про око» не винились.
Ти ще не спиш, а я тебе згадаю.
Вертайся снами через все життя…
Ти будеш в них, хоч снів уже не маю.
Вернись весною…це ж для нас вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150859
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 14.02.2010
Снятся нередко мне сладкие сны…
Там карамельки в обёртках блестящих
Просятся сами: "Меня разверни!"
В жизни не встретишь вкуснее и слаще.
Их уплетаю одну за одной,
И шоколадками лакомлюсь тоже,
Папы и мамы ведь нет за спиной
(Снится им что-то другое, похоже).
Солнышко утром лучами в окно...
Звонкий будильник назойливой мушкой...
Вроде проснулся. Не понял одно -
Что за обёртки лежат под подушкой?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166906
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 14.02.2010
Зима – холодная кокетка…
Дрожит промерзшая земля,
И солнце катится таблеткой
В сухое горло февраля…
И города, как цитадели,
В осаде вражеских снегов…
Но лижут нежные метели
Большие лица городов…
И ветер прячется в морщины
Оледенений февраля…
Кого-то ждет чужой мужчина
На мостовой у фонаря…
И смотрит, с блеющей надеждой,
В безлюдье улочек косых;
И сердце бьется под одеждой,
Точнее – бьет его под дых…
И не понять, что будет дальше...
Метель скрывает вещи, даже –
Идею их…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169975
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 07.02.2010
Звезда вещала о судьбе иной
И в воздухе неясное носилось.
Дыханье чьё-то за моей спиной
Всё явственнее в жизнь мою просилось...
...А всё, что ночью было явно, зримо,-
При свете солнечном - лишь призрачный обман.
Холодной тенью проплывая мимо,
Мечты уходят в утренний туман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169543
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 02.02.2010
Заходите на свет разожженного мною огня:
Я готова согреть тех, кому в этот час одиноко,
Тех, кто просто захочет, как в музу, поверить в меня,
Повернуться к теплу уж давно ощетиненным боком.
Заходите на свет: я готова делиться мечтой,
Мне не жалко отдать Вам последние белые крылья,
Я готова послушать любого с открытой душой
И помочь Вам в моменты беды и глухого бессилья.
Заходите на свет, я хочу подарить Вам тепло,
Мне так важно сказать, то, что Вы не одни в этом мире,
То, что в жизни бывает всё просто, легко и светло,
Если Вы ей, как дети, в ответ улыбнётесь пошире.
29.01.2010 г. Любовь Козырь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168919
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 30.01.2010
* * *
Клеймило прошлое бессонницей ночей –
Одуматься оно меня молило,
Опоясало изгородью ливней
И наплело решеток из ветвей.
Оставило с собой наедине,
Как будто можно что-нибудь исправить,
В альбомах старых поселилась память,
Лежащих в сундуке на самом дне,
Где с пожелтевших фотографий мы,
Счастливые, бросаем вызов горю,
А за окном гудит, как улей, город.
… А вот бредем руинами любви.
Клеймило прошлое, но разве это боль?
А может быть, я просто с нею свыклась,
И не зайдусь я лебединым криком,
Не побегу дворняжкой за тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167512
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 30.01.2010
В своём кругу всё чувствуешь сильней.
Но год от года выбираешь строже.
В кругу друзей становишься умней,
В кругу семьи - немножечко моложе.
А жизнь идёт кругами по воде,
Листвой опавшей истлевает время...
Но я отныне обитаю здесь,
В кругу одном с людьми родными всеми.
На ствол одето новое кольцо,
Ведь год прошёл- минута за минутой...
А я смотрю в любимое лицо,
И мне тепло, как в детстве,почему-то...
И вновь в свой круг- как с парашютом в цель,
Как, переплыв залив, попасть на остров,
Как сквозь костёр... Как в тёплую постель...
Но уберечь свой круг, увы, не просто...
Влечёт в свой круг таинственный магнит,
Он не даёт спокойно спать ночами,
Здесь ткань души сияет и манИт...
И за любовь душою отвечаем....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168892
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 30.01.2010
Белая кошка – на подоконнике…
Взгляд, устремленный в снежинок мелькание.
В синих глазах что-то потустороннее,
Как бы на грани игры и внимания.
Грустная женщина в этой же комнате
Пишет письмо на листе разлинованном.
Тонут раздумья в чуть слышимом шепоте.
Время застыло в будильнике сломанном.
В складках халата теряется скованность.
Вечер у ног трется тенью доверчивой.
Пишет письмо в невозвратную молодость
Все еще милая грустная женщина…
Воспоминанья на плечи наброшены
Шалью ажурной, судьбою сплетенною.
Здравствуй, далекое звонкое прошлое!
Здравствуй, девчонка с глазами зелеными,
Маленький дворик, крыльцо деревянное,
Куклы и книжки вразброс на завалинке,
Сладкие флоксы благоуханные,
В ведрах вода из колодца кристальная…
…Падает точками снег между строками.
Письма в минувшее вряд ли отправятся.
Женщина кошку берет с подоконника,
Гладит её и тепло улыбается…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162638
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 30.01.2010
(Переклад з росiйськоi)
Прощаю всiх, кого б,- прощати грiх,
Наклепами хто слав моi дороги.
Не будь, як Бог повчав, до ближнiх строгим,
Бо все одно – земля примирить всiх.
Прощаю тих, хто лестивi слова
Казав менi й не вiрив в них нiскiльки.
I все ж, як не бувало менi гiрко, -
Довiрливiсть моя – була права.
Прощаю тих, хто зичив менi зла...
Я душу свою помстою не тiшив,
Оскiльки й я у битвах не безгрiшний…
Когось десь - i моя знайшла стрiла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160403
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 28.01.2010
я не хочу, чтобы ты вырастала,
оправдывалась, украшаясь ложью.
мне не хватает тебя, усталой,
ласковой. мягкой. с прозрачной кожей.
ты так любила читать открытки,
и рисовать на стекле узоры.
можно увидеть твою улыбку,
можно, тебя я такой запомню?
если однажды ты выйдешь замуж,
я буду тайным незваным гостем.
и я оставлю под дверью ландыш
такой прозрачный, как твоя кожа.
я говорю слишком много бреда.
прошлого пыль оставляет запах.
о том, что будет, гадать нелепо,
о том, что было, не нужно ахать.
я не хочу, чтобы ты взрослела,
пусть твои кеды стоят в прихожей.
пообещай мне – остаться смелой,
вредной и громкой, моей хорошей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168542
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 28.01.2010
Не смотри, не смотри так, пожалуйста,
Мне болезненны эти минуты,
Даже искренней, трепетной жалости
Я принять не могу почему-то.
Видишь, я улыбаюсь… Мне хочется
Проводить тебя дальше порога
И не звать тебя в шутку по отчеству,
И вчерашнюю тему не трогать.
Я останусь жить в маленьком городе,
И все будет, наверно, как раньше.
И прогулки от полночи к полудню
По тропинкам закрученным нашим,
И стихи, что так пишутся ласково
У пруда, а зимою – метелицы,
И утята, с наивными глазками,
Остальное еще переменится…
Мне еще и всплакнется, и вспомнится,
Но пусть будет последняя встреча,
Ни накалом страстей, ни бессонницей,
А открытою, доброю, вечною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130907
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 27.01.2010
Полстолетия назад, хотя бы,
Попадала в ил Москвы-реки
Стеклотара с надписью – «Хоттабыч»,
В каждой джин, с халявой волоски...
А теперь в артерии столицы
(волшебству помину нет давно),
В Сетуни, и в Яузе, и в Битце
В основном плывёт одно ... оно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163508
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 25.01.2010
Всё срифмовано и спето,
Израсходована смета
На сложение сонетов.
А от солнечного света
Ни привета, ни ответа…
И, в угоду этикету,
Обмозгованы советы:
Отдохнуть на дне кювета,
Наложить на песни вето
До расцвета красок лета.
Не случилось стать аскетом.
Не сработали при этом
Самовольные наветы
В подражании А. Фету,
И напрасные обеты
Не считать себя поэтом.
В кассе есть ещё билеты
На «зелёную карету»!
Дудки! Песенка не спета!
Ветер мысли вне запрета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163542
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 25.01.2010
Яблочко на тарелочке,
И мандарин один,
Пара конфеток "белочка",
Два дня подряд дожди...
В дырочке в вялом яблочке
Прячется снулый червь.
Не выключайте лампочку,
Не обрывайте нерв!
Буден жизнетрясение
Будит сердечный клин.
Спит телефон спасения -
”911”.
Нет в лабиринте выхода,
Каждый зигзаг – тупик.
Вот ты какое, лихо-то? -
Несимпатичный лик.
Руки дрожат предательски,
Тремора не унять.
Льготный билет некстати был
С местом в чужих санях...
Скоро лучи весенние
Вытопят холод льдин.
Спи, телефон спасения -
”911”...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165377
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 25.01.2010
Небеса подарили невиданный снег,
Как заказывали, по колено.
Не со зла сделал снег из деревьев калек -
Мир таков, и в нём многое бренно...
Белый снег, белый лист – эталон новизны,
Непорочность, безгрешность, начало...
Пусть утихнет, забудется боль до весны,
К эпилогу цветочного бала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166172
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 25.01.2010
КОРЕНІ.
Рослини сплітаються корінцями
десь глибоко під землею.
Тихо там і спокійно.
Напевне ніхто не вгадає,
дивлячись на крони дерев -
різних і самотніх-
як сильно і як на довго
зв’язані вузлами міцними.
Доля чи то фатум
пірнає у порожнечу свідомості,
щоб напувати соком пристрасті
кожну звивину заскорублого,
пригніченого темрявою,коріння.
Мов жилавий дріт,
п’яний електрикою кохання,
живить стовбур, гілки, листя...
Лише єдиного разу,
торкнувшись вітру,
спокусившись
завмирають крони навіть в негоду,
щоб не відірвати погляду.
Бо лише на мить зупиняється час,
аби двоє відчули пульсацію струму...
Торкнувшись дощу
їхні мокрі долоні пізнали
силу тяжіння...
Та тільки корені знають
як глибоко...
як на довго...
як сильно...
Очима цього не побачиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167792
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 24.01.2010
Стоит за гранью пониманья
Извечный каверзный вопрос.
-Кто создал мир и мирозданье?
-Какой и кто этот Колосс?
А может это вовсе нечто,
Его мы называем Дух.
Во временном пространстве - вечный.
Рабам - учитель и пастух.
Он в мыслях, в пустоте Вселенной
Гармонии небесный фон.
Он днём незримый и нетленный
Ночами он - прекрасный сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162230
дата надходження 21.12.2009
дата закладки 23.01.2010
Пустых надежд оббитые пороги...
Захлопнутые двери за бедой…
Мой верный ветер опускает ноги
В Обскую прорубь с ледяной водой…
Стальные сабли у метели в ножнах…
Натянутые струны серых вьюг…
В туманный лес снег аккуратно сложен,
Как платье подвенечное в сундук…
Я до утра, из нитей зимней ночи,
Себе вязала длинную печаль…
Но вот теперь кудрявых петель строчки
Мне распустить и бросить в ночь не жаль…
Когда рассвет, как сок калины брызнет,
Из тонкой пряжи розовой зари
Свяжу дороги я, для новой жизни,
Пути к которой ты мне подарил…
10 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165310
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 13.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2010
Осенние письма, нежданные гости,
Гранатовый цвет на окне.
И зимняя муха в беспомощной злости
Цепляется к сизой стене.
И день будто тот же, все те же туманы,
Часов так немилостив бой,
И я здесь как будто был кем-то обманут,
Быть может - обманут собой.
Все будет, конечно, как многое было,
Как правда тонула в вине,
Но снова под утро мне сердце томило
Молчанье твое обо мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156988
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 12.01.2010
Полет, огонь, закат, рассвет,
Водоворот, твой силуэт,
Волна, свист пули, тишина,
Чуть слышный стон… моя Весна,
Стремленье, вечность, слов обман,
Затменье Солнца, ночь, туман,
Безмолвье взгляда и цветы,
Твое дыханье, просто - Ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161050
дата надходження 14.12.2009
дата закладки 12.01.2010
Любовь это гимн молчанию,
Исполняемый лёжа
Это цистерна цианистого калия,
Нерастаможенная.
Сгусток радостей и отчаяний,
Непонятность японского хокку,
Сухожилия вывих нечаянный,
Под рубашкою с левого боку.
Разговор ни о чём с товарищем,
Энурез раздвоения личности,
По вип карте в душе отоваривается,
Оставляя сознание нищенствовать.
Как торговка в речах восклицательна,
Как таксист после смены разувшийся,
Как дошкольный букварь познавательна
И наивна как дура надутая.
До истерик она непослушная,
До земли из под ног - скользкая,
До игрушек на полках - плюшевая.
И неистовая до спокойствия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141354
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 12.01.2010
Я играла с огнём,
вдохновенно стихами соря,
Я играла с огнём,
совершенно его не пугаясь.
Мне бы быть осторожней в словах,
мною сказанных зря...
Мне бы знать, что за игры с огнём -
непременно раскаюсь.
Я играла с огнём,
наблюдая как искры летят,
Унося в поднебесье
тепло моих строчек, сгорая.
А зеваки, слюну утирая,
распятья хотят
И беду предвкушая,
ладонь о ладонь потирают.
Я играла с огнём,
полагая, что будничность - сон,
Забывая о том,
что итог той игры неминуем.
Это с каждым бывает,
кто так безнадёжно влюблён.-
Колдовство нелегко победить,
но реально - целуя!
Я играла с огнём,
испытав на себе его власть,
Увлечённо паря над землёй,
растеряв с нею связи.
Я играла с огнём,
совершенно забыв о боязни.
Заигралась,
любуясь тем пламенем
и... обожглась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165578
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010
На відстані простягнутого серця
Лишаю тінь свою і тихо йду.
Хоч я мовчу, мій сон в тобі озветься
І забрунькує сонцем у саду.
Ні пасток, ні парканів не готую,
Лиш повсякчас приборкую свій тил,
Бо той хто хоче чути, той почує
Як б'ється серце неба в сотнях крил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165367
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 11.01.2010
"Яблочко от яблоньки
недалеко падает"
"Какие-то у нас козлячьи детки..." -
Сказал козёл своей жене в беседке.
Коза ему спокойно отвечала:
"Попробуй сам не быть КОЗЛОМ сначала!"
Мораль сей басни такова:
Фильтруй слова!
А если серьёзно, всегда помните: в слове - действительно, сила!
Старайтесь контролировать свои эмоции!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165438
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010