Усыпаны улицы кожей платанов –
Корою шагреневой, тонкой и рваной.
Стволы все белее и глаже без кожи.
И ходит по коже одесский прохожий…
Такой коропад одесситам привычен.
А я как воришка, что пойман с поличным,
Кладу виновато обрывки шагрени
Себе на колени, себе на колени...
Платаны – деревья с шагреневой кожей.
На голые нервы платаны похожи….
01.07.2018, Одесса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797764
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 03.07.2018
(Сучасне)
«Серця підкидають увись,
Як кудлаті м’ячі божевілля:
О руно відтінку води,
Наш прапор на вежі!»
(Пауль Целан)
Джеймсу Ебботту Мак-Нейлу Уїстлеру. Щиро.
Бавляться люди серцями
Наче м’ячиками:
Кидаю своє серце – ловіть!
Ловіть, любителі ностальгічних поезій,
Ловіть, читачі, допоки серця-м’ячики
Не зруйнував цезій
(Чи то церій, чи то Цезар – байдуже),
Ловіть, любителі розваг і пігулок,
Ловіть, творці хронічних цидулок!
Одягає сірі футболки
Волейбольна команда,
Що грає серцем замість м’яча:
Моїм серцем!
Не дайте йому
На підлогу впасти,
Не дайте йому
У тенета втрапити:
Бавтеся:
Це ж така забава гарна:
Кидати одне одному моє серце…
Нехай і сто разів
Простріляне-продірявлене,
Нехай нічого не варте:
Але живе і тепле:
Серце моє – м’ячик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788021
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Ми на краю прірви,
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно.
І я прошу, визнай,
Що ми надчутливі.
Подаруєм зливі
Наше серце дике,
Вільне і велике –
Злива біль наш змиє.
Обвивають змії
Сонячні долини,
Серцем стиглим лину
Під покровом ночі.
Я дивлюся в очі –
Бачу в них глибини,
У яких загину,
У яких зав’язну,
Безнадійний в’язень
Світу без ілюзій.
Ми – найліпші друзі
Чи близькі коханці?
Після ночі вранці
Сонце знову вийде.
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Місяцем осяйна,
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче пір’я пташки.
Надзвичайно важко
Так тебе кохати,
Начебто вдихати
Вітер у легені.
Болю повні жмені
Легко відпускаю.
І тебе немає.
І мене немає.
Все летить в безодню.
Вільні відсьогодні,
Вільні аж до крику.
Хай розтоплять кригу
Березня обійми.
Вийми серце, вийми –
Хай собі літає
Понад небокраєм,
Понад краєм прірви.
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно,
І придумай пісню
Вічну і натхнену
Для сердець стражденних
Про кохання й Відень.
…
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Зорями осяйна.
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче сонця обрис –
Занотуй цей образ,
Темряву і мрію,
Зупини, як фото.
Це і є свобода.
Це і є надія.
13.02.2016/25.02.2018
[url=http://picua.org/][img]http://picua.org/img/2018-04/17/urqhi8dw649xr9kgq52ev7fwx.jpg[/img][/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787791
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Твоє тіло пахло жасмином
І корицею, й чимось ще…
Може…Ладаном невловимо?
Я…
Не в курсі таких речей…
Ні…Приємно…Просто незвично…
Я у прянощах не мастак…
Знаєш… все ставало статичним,
Коли ти посміхалась…Ось так…
Твої губи із присмаком вишні
Та завжди прохолодний язик…
Та від того лише… Смачніший?
Чи я ,просто, до того звик…
Ніжні перса в моїх долонях…
Милі зморшки в куточках очей…
Твоє спрагле кохання лоно…
Було мало…Хотілось іще…
Залишалась ниючим болем,
Задоволенням, втіленням, стресом…
Я казав:
- Купатись в любові…
А ти просто:
-Займатись сексом…
Я тепер на своїм підвіконні
Сигаретним втішаюсь димом…
А чиїсь спітнілі долоні
Твої білі гладять коліна…
Чи любові було замало?..
Чи тебе було забагато?
Я допалюю і стрибаю…
Я стрибаю назад, у кімнату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769553
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Втомилась осінь листопадити
і фарби розтікаються на склі.
як можна сонцем легковажити,
коли і дні як клаптики малі
лягають на зап'ястя стигмою...
Без тебе світ - сізіфова гора,
укрита снігом, вкрита кригою
і шансу, щоб піднятися нема.
Вітрами хризантеми зламані
ховаються в зелену волосінь.
Листки багрянцеві на камені -
лишає осінь знаки голосні.
І сипле, сипле обліпихою
тепло останнє ходить по краю.
Твоїми фібрами я дихаю
і всенькою палітрою горю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761233
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017
«Місячну ніч
Відкриваю,
Як велетенську книгу,
Гортаю білі її сторінки...»
(Сайдзьо Ясо)
Місячна ніч –
Монетою срібною жебраку під ноги.
Осені біла сторінка:
На якій не написано
Жодного знаку
І жодної літери.
Тільки тема – для медитацій.
...А падолист пахне димом і тліном.
Місячна ніч осіння:
Гільйотини лезом –
Срібним і потойбічним
Вироком.
Наче весни вже більше не буде.
Ніби то ми стали туманом:
Поети занепаду.
...А падолист пахне димом і тліном.
Уривок холодної осені:
Сріблом карбованим
Королівства давно забутого.
Важкість металу:
Корони й підкови,
Шаблі і молоту.
...А падолист пахне димом і тліном.
Місячна ніч осіння:
Срібною кулею
Для юнака-самогубця,
Для вурдалаки сирості –
В жменю. Набої.
...А падолист пахне димом і тліном.
Брюмера холодного світло
Осінь республіки,
Вітри Бонапарта,
Туман алегорій.
Скриню відкрию осені –
Скриню скарбів:
Срібляники темних ночей
Збирає глитай фрімер –
Володар кахляних п’єців...
...А падолист пахне димом і тліном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760639
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 20.11.2017
ні-чка…
ні-чечка…
медом гречаним густо стіка
з перевернутого догори денцем
полумиска
у сите кругле черевце
широкогорлого глека:
накрий і сховай
у темний закуток мисника
натомість
розливається по шибках,
як поверхнею вапняного молока,
нерозбавлена синька
21.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747023
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Прийду на прощу, мовчки примощуся
На край постелі, де дрижить стіна.
Ти знаєш, я, буває, таки злюся,
Коли настане ніч, а я сама.
І серце стисне зойк хотінь нестримний,
Де шепіт вуст гарячих, що твоя.
Заполонить єство інстинкт тваринний
Й не треба слів - говорять почуття.
Спадуть окови сорому безгрішні,
У втіх земних божественна краса.
Дух торжества твого торкнеться спальні
І щезне...На війні ти... Я ж одна...
17.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017
А я все тебе забуваю…
Знаєш, як це – кожного дня забувати щось? Ні, не так. Виривати з себе це щось шматками, перевертаючи всі нутрощі, виривати з м’ясом, зі шкірою, з душею. Повністю вивертатися назовні, аби лише змити під дощем те, що існує всередині тебе вже третій рік. Дощ роз’їдає одяг холодними струменями. Дим пече очі, змінюючи їх колір, обезбарвлюючи їх. Години змінюють, залишаючись на тілі знаками й у пам’яті шрамами. Час взагалі може багато чого змінити. Час не може змінити тільки пам`ять. Вона в нас одна єдина, на все життя. І як хочеш з нею живи. Або виживай.
А пам’ятаєш я любила тебе фотографувати? Я казала що на фото твої очі здаються справнішими ніж в житті. А ти собі не подобався на знімках, за часту тому, що їх робила я. Так от я їх усі роздрукувала. Усі. Усі до єдиного. Й повісила на стіну. Оту, нашу стіну, де ми малювали свій план життя. Я повністю звільнила місце коло неї. Перетворила її на музей «Тебе».
Пам’ятаєш, ти щось казав про «музей непотрібних людей»? Це було теплої червневої ночі: на тебе нахлинула ностальгія за рідним містом і старими друзями, яких, певно, вже нема в живих (чомусь ти так думав), ти розповідав мені про свої сни... А потім ми разом складали їх, як фрагменти пазлу. Виходило, наче чергові сценарії для твоїх творів. Але ти їх ніколи не записував, ти надавав перевагу живим розповідям про свої сновидіння. Одного разу тобі наснився «музей непотрібних людей». В цей музей потрапляли ті, від кого в один момент відвернулися всі. В с і. І що найгірше, з цього музею вже ніхто не повертався. Адже якщо одного разу відчуєш себе непотрібним усьому світу, це відчуття надовго заселиться в тебе десь під ребрами, й інколи буде нагадувати про себе різкою біллю. А саме… ти вже ніколи не повіриш людям так, як вірив раніше.
Ти пам’ятаєш, як ми обоє раділи тому, що ми не в цьому «музеї», що в нас є кого любити, і, головне, що хтось любить нас. Я тоді мало що зрозуміла про той твій сон, адже ти розповідав багато і гарно. Ти завжди розповідаєш гарно про свої сни, або про своїх персонажів. Натомість коли в тебе запитуєш як справи?» – ти завжди відповідаєш одне єдине «нормально». «Нормально» – ні більше, ні менше. Ти розповідав, а я притулилася до твого плеча, й слухала твій голос. Від тебе пахло м’ятою й сигаретним димом. Тоді я думала, що той твій «музей» - вигадка, просто твій сон, твоя ілюзія.
Ілюзія розвіялася за серпневим вітром коли я сама опинилася там… Так-так! В твоєму сні! В твоїй реальності! Хоча… можливо, я лише перебувала на своєму «острові покинутих пілігримів». Я не дуже гарно пам’ятаю, як і за яких обставин це сталося. Але одного ранку я відкрила очі й побачила, що стеля над головою стала нижча, а в кімнаті запахло сіллю й морем. Це був знак, що ти десь далеко. Ти часто десь зникав на довгий час, пам’ятаєш? І в такі дні я відчувала в себе в кімнаті запах моря, а стеля ставала нижчою з кожним днем. Інколи, коли тебе не було довго, вона опускалася так низько, що вночі в кімнаті не вистачало повітря, а в легені мені набивалася морська сіль. Я чекала тебе. Гадала, що не витримаю. Тікала зі своєї ж квартири. А в той день я зрозуміла, що ти не повернешся. Моя стеля змінилася на світло-блакитну гладь морської води. І тоді я не витримала. Уявляєш? Заплакала… Що? Ти ніколи в житті не бачив як я плакала? Ну то й добре, це явище не для чужих очей… Скільки я так пролежала вткнувшись лицем у свою улюблену подушку? Навіть не уявляю... Коли мені вже добряче пекло очі, а живіт зводило від болю (й зовсім не фізичного), я встала й підійшла до дзеркала. Глянула на себе й побачила, … що мої очі стали блакитними, як морська вода влітку…
А пам’ятаєш, як ми любили пити полуничний чай в мене на кухні? Саме полуничний. Ти його просто обожнював. Після такого чаювання мені завжди хотілося посміхатися, а твої губи мали присмак полуниці. Я й досі купую той чай. Останнім часом він подорожчав. Але я ще можу дозволити купувати саме його. Я ще можу дозволити купувати собі згадки про тебе. Або хоча б якісь зачіпки тих згадок. Адже що нам потрібно аби витягнути назовні давно забуті щемлячі моменти? Опинитися не в тому місці не в той час? Почути «саме те» слово, побачити «саме ту» людину, натрапити на «саме ту» музику. І всередині все перевертається догори дригом, і живіт скручує від судомів, а на очі навертаються сльози.
Я ще пам’ятаю як поставила на твій дзвінок «саме ту», твою улюблену пісню, і як не змогла навіть ворухнутися, коли після цілого року мовчання мого телефону, заграла саме вона. Не повіриш, я навіть не відразу згадала. Не второпала, буває й таке… А потім щось в мені зламалося вдруге. Завалилася стеля. Зникло повітря. Впало небо. Я не знаю як іще описати мої відчуття. Я не вірила. Хотіла сміятися, кричати, плакати. Хотіла підняти слухавку й закричати «Де ж ти стільки часу був?! Я ж тебе так чекала!». Хотіла взяти телефон і розгемселити об стіну. Натомість я лише накрилася з головою ковдрою й застигла, слухаючи «саме ту» мелодію… Ти дзвонив ще двічі. А я лише згадувала твої солодкі, після полуничного чаю, губи й думала про те, як сильно я тебе ненавиджу...
Пам’ятаєш, як ми гуляли з тобою тої осені? Як давно знайомі гарні товариші. Ти ввічливо давав мені припалити й накинув на мої плечі свою куртку, а я взяла чай в термосі. Бо знала, що ти знову вдівся не по-осінньому. Ми сиділи біля річки. Я бачила, як твої пальці, в яких ти тримав сигарету, тремтіли від холоду. Я бачила, як твої очі дивилася кудись за горизонт, і все не могла вгадати про що ти думав. Ти запитував як моє життя, а я нічого не відповідала. Ти розповідав про якусь книгу, пам’ятаєш? Я тоді ще не змогла второпати… невже ми й дійсно стали знайомими? Ні більше, ні менше? І найгірше те, що ми обидва вели себе зовсім спокійно! Це ти не знаєш як я ревіла, зачинившись у темній ванній кімнаті, коли прийшла додому. Це я не знаю, плакав ти, чи навпаки, посміхався коли повернувся у свою двокімнатну квартиру… А на прощання ми обійнялися. Щось в мені остаточно рухнуло. Відірвалося з м’ясом й впало додолу. Розбилося на сотні маленьких шматочків…
Пам’ятаєш, ти казав, що ніякі емоції не проходять безслідно? Назавжди лишаються десь в глибинах нашої душі… А де ж тоді поділося твоє кохання, дозволь запитати? Чи… що то було? Чи твої обійми були зовсім не щирими, а слова лише театром фальші?..
У будь якому разі я заплуталася… Я тебе все забуваю, і, знаєш, не можу забути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654692
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 19.08.2017
Такий як я і уявляла:
В бентежних росах на світанку.
Ти цілував, а я мовчала.
Для тебе: я лише коханка...
Чи руки то мене торкались,
Чи, може, крила із граніту?..
І я сполохано ховалась
В обійми ті від злого вітру.
Нестримний ранок увірвався:
Злякав фіранки. Пахнуть роси.
А ти дививсь і усміхався.
І просто гладив мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745785
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Я милуюся ніччю з тобою,
Зорепадом між скошених трав.
Світлячки захопились гульбою,
Місяць в річку невабом упав.
І шумів в очереті вітрисько,
Ляснув карп по воді і завмер.
Скрикнув пугач десь злякано близько,
Полетів в темінь убраний сквер.
А столітні дерева дрімали,
Кільцювали поважно роки.
Все, що бачили і, що зазнали,
Те у кроні в прийдешнє несли.
Ми ж купались у ніжності двоє,
В обопільнім пориві сердець.
Нас гойдало кохання в каное
І плело в наших душах вінець.
07.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
ти застанеш мене сонною, босою
серед осені,
а, можливо, й зими…
мої руки вже візьмуть покручі
а волосся триматимуть обручі
- кілька сотень сухих волосин
мої рухи не будуть вже бажані
наші дотики сповняться звичкою
наче діти на літо минувше ображені
будем дихати коломийською мжичкою
ти застанеш мене у старості
я твою не помічу навіть
бо казали: і в горі, і в радості
невиправні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683855
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016
И пусть тебя не смущает
Мой голос из-под земли.
М. Цветаева
Кладбище. Надгробная плита.
Пыль на фото. Женский облик юный.
Ускользающая красота.
Жить хотелось! Оборвались струны.
Загустела синева как вар
В глубине зениц твоих на фото.
Только им ни в чьей душе пожар
Не разжечь, сведя с ума кого-то.
Не дразнить глубокой синевой
Плутовато-озорного взгляда
Млеющего от тебя - живой! -
Паренька, что рядом был когда-то.
И никто уже из-под земли
Не услышит голос твой, плутовка.
Две косы твои - как две змеи -
Обвили истлевшую головку.
Не ухожен вечный твой приют.
В трещинках плиты зернистый мрамор.
Над могилкой птицы лишь поют.
Умерла, от горя, видно, мама.
Над погостом облака плывут.
Тела нет! Как девушка прекрасна!
И глаза - печально, а не страстно, -
Кажется, к себе меня зовут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680648
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху...
Антуан де Сент-Екзюпері
--------------------------------------
Вода, не маєш запаху й смаку.
І ми тебе не можем описать.
Та ми тебе обожнюєм таку,
За тебе можемо життя віддать.
Ти - насолода нашого життя.
Хоч ми не знаєм, що ти є таке.
Ти - невимовне, дивне почуття.
Бо ти - саме життя людське.
Наповнюєш нас радістю своєю.
Здоров"я додаєш усим слабким.
Ми силою вражаємось твоєю,
Можливостям дивуємось таким.
Отак й в житті, ми тягнемось до тих,
Хто не красою, гаманцем поманить.
А до людей хороших і простих.
Але в житті не всім так поталанить.
Не всі вбачають у душі красу,
Красу в обличчі часто помічають.
Та небагато треба їм часу,
Щоб впевнетись: вони недобачають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680715
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Слова знову зайві
У зорях забутих,
Лоскоче світанок
За подихом снів.
І реверсом пам'ять
Парфуми і рута,
За ритмами тане
Вагонний приспів.
Мелодія подиву
Сонця з-за хмар,
Пробач, що турбую,
Отак безпорадно.
Аж раптом, невчасно,
Одна із примар...
Читатиме дні
не навмисно і складно.
А далі пошепки
Гортаються рядки
Таких порожніх
Рим і не почутих
Серед людей у прошарку
Води і парасоль
У натовпі присутніх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670732
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
[img]http://cs7050.vk.me/c540106/v540106949/36110/02maHbsuiH4.jpg[/img]
[b]"Наскільки я тебе люблю?
Настільки ти від мене даленієш."[/b]
[color="#00ff0d"]Коррадо Калабро.[/color]
Даленієш…
Мій обрій блідне.
В парасольку
згорнулась душа.
А повітря гаряче,
літнє -
закальянилося ….
Спокушай -
У люпинові сни
травневі,
де куйовдиться
лип жовтизна
У руках Твоїх -
глина Єви
доки віддана,
доти жива.
А коли моє небо
низько
І клубочиться
вниз буревій,
уявляю -
Ти дуже близько
і вустами
торкаєшся
вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668992
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Я не еду к тебе...
От улиц осыпаются хлопья лета.
День распарен и перепет. Но...
я не еду.
Пусть станет бредом
голос мой, что к тебе всё чаще.
Видишь - в небо поднявшись, счастье
раскрошилось на сотню нот? Но...
я не еду.
Бесповоротно
мой трамвай отнимает лица...
мне бы нынче тебе присниться..............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664241
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 08.05.2016
З ДН
Ти бачив море
Ти бачив море настільки синє й настільки глибоке, що хотілося в нім потонути,
Хотілось збагнути
Настигнути всю глибину
Дотягтися до дна,
Зберегти його в серці синім й глибоким.
Море все знає,
А ти забуваєш
Мене/себе забуваєш і гасне сонце
Більше не сходить
Нічого на дні нема
...знаєш море буває нестерпним,
Тиша й спокій його доводить до відчаю,
І ти певен, що так бути не має,
Що вітер води завжди колихає.
Я думаю, що Бог тримає все море в руках
А ми лише в жменях несемо собі води
Мій дорогий
Бачиш, ми вже не станем такими якими були,
З кожним кроком вітер додасть тобі втоми,
З кожним довгим зануренням, море вертає назад
"- Чуєш, можливо й не станемось" говорим ми
"- Поживемо, вип'єм чай, там побачимо"
...і я засинаю під сни твої
Вечір незграбно кладе свої руки мені на плечі,
Зими йдуть одна на заміну пройдешній
Лютий такий глибокий
Сьогодні його перший день
Сьогодні все, що захочеш обов'язково збудеться
Обов'язково прийде
А Бог тихо гойдає хвилі
Ми бачили море у Нього в руках,
Ми безповоротно станемо вільні
Безповоротно і назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640472
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 27.04.2016
З ДН
Ти бачив море
Ти бачив море настільки синє й настільки глибоке, що хотілося в нім потонути,
Хотілось збагнути
Настигнути всю глибину
Дотягтися до дна,
Зберегти його в серці синім й глибоким.
Море все знає,
А ти забуваєш
Мене/себе забуваєш і гасне сонце
Більше не сходить
Нічого на дні нема
...знаєш море буває нестерпним,
Тиша й спокій його доводить до відчаю,
І ти певен, що так бути не має,
Що вітер води завжди колихає.
Я думаю, що Бог тримає все море в руках
А ми лише в жменях несемо собі води
Мій дорогий
Бачиш, ми вже не станем такими якими були,
З кожним кроком вітер додасть тобі втоми,
З кожним довгим зануренням, море вертає назад
"- Чуєш, можливо й не станемось" говорим ми
"- Поживемо, вип'єм чай, там побачимо"
...і я засинаю під сни твої
Вечір незграбно кладе свої руки мені на плечі,
Зими йдуть одна на заміну пройдешній
Лютий такий глибокий
Сьогодні його перший день
Сьогодні все, що захочеш обов'язково збудеться
Обов'язково прийде
А Бог тихо гойдає хвилі
Ми бачили море у Нього в руках,
Ми безповоротно станемо вільні
Безповоротно і назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640472
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 27.04.2016
моїх пісень вже нема,
Словами залиті щоки, омите тіло,
німа, лиш папір і літери...так це я, мій закоханий в прозу друже...
Я прокинулась
Сходять з розуму, ходять одна до одної
думки мої,
Я була б у тебе закохана, якби ти у мене був
Але кохання непрохане,
Світло не може любити пітьму...
Та що ми один без одного, коли стріляти верлібрами в голову,
Невже нас можна назвати людьми?!
..Я тримаю в руках твою душу,
Муза твоя у долонях спить,
А ти їх так нестримно цілуєш
Росу світанкову
Любов твоя не роса
Не сполохай весни, яка тільки прийшла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658209
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 27.04.2016
стати Чаком Паланіком й розірвати тебе на двоє
Каструвати твою свідомість,
Будуть думати, що ти героєм
що ти герой,
І гине метелик той, що так сильно розмахував крилами,
аби була буря,
аби десь хтось страждав...
В стічних каналах тіло,
чи твоє, чи твоєї коханої,
чи всіх коханок твоїх -
Безумовно ніхто нічого не знає,
Закриті очі, заштопорені вуха.
Що діється поруч?!
Світло беззаперечно - правда
над Мадридом сьогодні ясно,
Сена в Парижі заповнена твоїми думками,
вони досі невпинно мруть...
Легені повільно вдихають.
Він чекає доки ти будеш з Ним говорити,
а ти далі мовчиш,
Далі кидаєшся в Сену й захлинаєшся відчаєм, горем, брехнею...
Гордість твоя посміхається, гордість твоя живе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609056
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 27.04.2016
Все так просто...я невпинно ламаю лінії і хочу заснути,
Стіни та стелі, лишаються тими хто бачить мене найчастіше.
Малюють на тілі моїм бездоганні фрактали і я б надіслала їх всіх у конверті,
Та ранки перехоплюють пошту і гинуть наче у неба більш не лишилось води.
Я люблю тебе...мені зливають дощі усю свою втому, складають у шафу зі светрами,
Я кожен день намагаюсь зігріти серце,
Та холод встромляє пальці, розриває мене з середини,
Наче баса снігами в обіймах із Антарктидою,
Все далі на північ...
...я дивлюся на тебе й стає тепліше
Все до банальності просто...
Я пишу тобі, збираю з опалого листя/зірок натхнення,
Розкладаю в кишені, щоб не загубити і ближче до світла...
Я бачила океан. І там втонула моя самота і можливо не всі воскресають із мертвих,
І можливо у всій цій хворій чумою війні, є ще хтось здоровий,
Хтось разом п'є чай із картонних стаканів,
Хтось вірить, що якщо йти, то можна дійти до кінця...
Я люблю тебе...воно так банально просто /як забувається осінь, коли наступає зима/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620275
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 27.04.2016
Музика й риба
Голос і німота
Ноги холодні і тиша така самотня.
Збагни мене.
Іржа проступає залізом,
Іржа проступає в мозок
Тоді коли поруч нікого нема.
Твої горіхові очі...
на смак, як джерельна вода твої сни,
Не збагнеш мене, то прийди.
Ми посидим, втамуємо голод, пообриваєм зірки,
Твої амбітні ідеї, мої ілюзорні думки...але очі твої
Ця крихта твоєї душі, мені торкає нутро /ми разом зриваємо вишні, дивимся десь в далечінь серед гір,
загорнувшись у серце моє й твої руки ми спим/
о безмежна моя й філігранна,
мої квіти у вікнах,
пишуться телеграми без імені...
скажи де ти живеш, щоб прилітали у відповідь листівки/конверти/птахи...
о солодка моя
Хто ж це бачив, щоб з тебе зростали плоди?!
Коли ти постійно мала, і п'єш молоко...
навчишся ставати на ноги, говорити,
як річка із берегом - жити...бо я його очі горіхові, навчилась любити раніше, як ти народилась в мені
о, Любове, коханий мій спить,
Не буди його душу, допоки вона не збагне...
іржа проступає по смерті заліза
воно так самотньо кричить й помирає в холодній росі
...не мовчи
з ясел до смерті в Любові дорога важка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621355
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 27.04.2016
все сказано, тобі лиш треба повторити:
чужі слова, чужі емоції і імена
чужі турботи й стремена
тобі на ноги треба вдіти
усі стежки протоптані, тобі лиш треба крок
у крок пройтись по цим слідам
скривавленим, згадай,
що значить – бути першим
яка ціна здобутих звершень?
втікав пісок між пальцями, бубнів там-там
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661232
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
смотри, как в комнате играет с тенью свет:
ослабнет, притаившись, то воспрянет,
и кажется, грохочущее пламя
теряет языки в кленовой синеве.
не дай разлиться тьме на полночь, не спеши!
ты затаи дыхание, не бойся
открытого окна, где чья-то осень
по листьям выжженным мелодию шуршит,
в которой тонкая и хрупкая печаль
стремится вплыть на темные страницы
соединиться, слиться, измениться.
и хочется сидеть, внимать, и не молчать;
и хочется словам в дождливое вплестись,
напомнив одиночеству о том, что
нельзя, как ни пытайся, уничтожить
в себе весь мир, где есть любовь,
и значит жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656160
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Усміхайся, коли болить
Усміхайся, хоч як нестерпно...
Може, врешті настане мить -
Перетліє, перегорить
І невиказане затерпне...
Загрубіє, застигне враз,
Перетворить себе на камінь.
І на порох зітреться час,
Проминувши собою нас
В небуття безіменній брамі...
Усміхайся... Люби... Болить?..
Ти живеш і бува нестерпно.
Врешті, може, настане мить -
Перетліє, перегорить
І невиказане - затерпне.
Усміхайся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652436
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 20.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
«Донна смерть шкандибає
Повз верби похилі
З юрбою ілюзій -
Престарілих попутниць.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
У цьому місті
Так багато щурів
І так мало людей,
І всі так зазирають затято
(І щурі і люди)
У віконечка сірих будинків,
Що виходять виключно
В парк атракціонів,
Де все поламано
Крім однієї машинки
Чи то каруселі
Чи то круговерті
Чи то просто безумства:
Там лише одна конячка
На якій катається лисий карлик,
А ще купа щурів
Бігають і попискують,
Сподіваючись, що той карлик,
Якого всі називають Крабом
Кине щось їм із недоїдків.
А всім нетутешнім,
Точніше не тамтешнім
Сумно так на то все дивитися,
Навіть не сумно, а огидно,
Особливо коли той карлик
Заради розваги
Когось із людей вбиває,
Чи бавиться у війну -
В єдину гру йому знайому,
А сумна конячка ірже
Все ту саму нісенітницю,
А карлик все міряє
Трикутну шапочку,
Думає, що він корсиканець,
А люди все шкодують,
Що божевільня давно зачинена,
І в парку атракціонів ліхтарів замало -
Всі зламані.
І тьма все гусне
Надвечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650672
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Ми б могли жити з тобою там де є море,
Ми б з тобою літати навчились, після сотні падінь
Треба жити там де є море, мій дорогий, треба жити,
Тримати один одному руки, коли неможливо іти
Хочеться плакати, сильно залити сльозами море,
Я думаю, що солоне воно, саме від них,
Треба вбирати у себе всі його синьо-холодні відтінки,
А воно горесті наші позабирає собі.
Ти ще хорониш минуле, вже сотий схід сонця підряд,
Ти приходиш додому з мертвим тілом минулого кожного ранку,
Відпусти його, відпусти його,
Ти ж бачиш, як небо торкає твоїх долонь,
Огортає тебе, дивиться в твоє нутро
Відпусти його з небом, бо в неба є свої плани на нього,
Воно ж пам'ятаєш писало драми Шекспіру
Рятувало тебе від горя, замість тебе лило дощі.
Відпусти його, відпусти.
А вітер сьогодні західний, скоро осінь, пізніше сніг,
Треба моря напитися, щоб було про що згадувати,
Щоб було кому розповідати про світ
У який ми маєм потрапити,
Засинаючи в теплих обіймах тиші і рук тобі таких дорогих.
Так віриться, знаєш, віриться багато і лиш у Бога,
Він єдиний хто правду говорить завжди,
Він каже, що треба жити там де є море, любий недавній друже.
А я вірю у Нього, бо з Ним можем море з собой понести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600381
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Я буду тобі співати пісень і плакати
Читатиму тобі віршів й писатим у стіл листи.
А ріками з гір стікає твоя відреченість,
І я би пила
Її, та вона у мені розчиняє фарби,
Коли малювала протерти твої,
Твої плечі, ключиці, зіниці,
Серце, легені, хребет.
І малювала, як пахнеш зеленим чаєм і пізньою, пізньою ніччю не спиш.
Коли ти на мене дивишся, бачу весь світ зовсім твоїм, тобою врятованим, тобою звершеним.
Хто зна, можливо герої вмирають першими.
А ти ще живий.
І ти не герой, божевільний мій
А я не поет, і не цинік, і зовсім ми не глибокі люди,
Бо в чім та глибина, скажи?!
Ми надто звичайні з тобою, з горем ладнаємо, надто банально прості.
Ми не ті.
Одягаємо куртки, як надворі стає до білого холодно,
Один одному гріємо руки,
Тужим настільки, коли не поруч,
Що кожне слово написане, ковтається, як небеса.
Ми звичайні, нічого незвичного у нас як не було, так і нема.
Ранок о сьомій, на обід погані новини про когось хворого,
Та наостанок вечір приносим у жертву сну,
І жодних зірок, квітів, французьких булок,
Лиш кава постійно, щоб очі тримати відкритими,
Пластик стаканів й завжди піднебіння обпечене кип'ятком.
Та ти дивишся в гору, мій недосконалий герою,
Не вистачає кисню,
Мої вірші стають блідими в тон до твого обличчя, й ти далі дивишся високо,
Я вірю, що вдасться тобі не розбитися,
Доки тіло потопає у повенях, вірю що ти полетиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597900
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 06.08.2015
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 27.07.2015
[img]https://pp.vk.me/c623416/v623416008/179bc/htSIx_cRwh8.jpg[/img]
Набридла осінь! А зима -
Дістала, кажучи відверто.
Якби ж вона прийшла сама,
Та за дверима пахне смертю…
Як після жнив горить стерня,
Горить і наша Україна.
Вмирають діти, вся рідня,
Але не станем на коліна.
Чия ж вина, що там війна?
Чиї там гинуть рідні діти?
І хто згадає імена
всіх тих розвіяних по вітру?!!
Хто приютить старих людей,
В яких немає більше хати?
Хто відповість за сіль ночей?...
Та видно всім уже начхати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557473
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 27.07.2015
Л.
Привіт лютий, о вибач...
Привіт любий друже,
Моя перша і чиста любов,
Така чиста неначе снігами/сльозами так довго стояла під душем, омита.
Привіт, той, чий голос я досі сприймаю, як ранковий будильник,
Я не вірю, що ти говориш інакше,
Кожне слово твоє прорізає вени мені...і болить так...і хочеться ще.
Листи починають з вітань,
Але в тебе настільки звичайне ім'я, що...
О, якби тебе назвали французи, і ти вимовляв його з таким почуттям,
Наче медом повен твій рот,
Так солодово звучало б твоє ім'я.
А якби ж тебе звали Джеком,
Сер Лондон, і я б обожнювала твою "жагу до життя",
І я п'ю тільки чай і туман у темних закутках бару, читаю твої записки що ти будеш мене шукати у кожнім похмурім дні...
А так, з ім'ям що у тебе п'ють лише каву, надто чорну і надто гірку...
Моє життя починається з сонцем,
Хоча я раніше за нього встаю...
А ти спиш, спиш настільки недбало, що ночі пустив по краю,
І тепер вони стали звичайними,
Невиліковним недугом доби...
А якби ти спав, ми бачились би частіше,
В кожен сон твій я приходила знову і знов,
А так помітна лиш тінь під твоїми очима,
Як у тих, хто з собою постійно бореться, веде у собі бої...та мені так подобаються плечі твої.
Невже можливо бути настільки звичайним,
Одягатися тепло, коли зима,
Тремтіти коли відчуваєш морози,
Чи чекати доки вона скаже "так".
Чому ж твої очі завжди бачать інше?!
Чому у них я поринаю і сплю,
Чому з усіх звичних ти бачиш більше,
Бачиш осінь...
...таку, яку я люблю?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571770
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 27.07.2015
Янголи вплітають в волосся квіти,
Більше мовчать, п'ють чай з молоком,
Янголи напевне англійці,
Фарбують губи пастеллю...
[Помади/підбори/любов]
Одну називають Дженіфер, краще Дженні, але лиш для своїх,
Вона до неба взлітає, так високо аби не дістатись,
У неї зазвичай клаустрофобія на землі. Хочеться політати самій.
Бо самота стала тиха й приваблива, в кишенях ховає тендітний мотив,
На руках малює троянди і кожну із них висаджує,
А Дженні знімає туфлі на одній із найближчих хмарин,
Бо можна й босоніж по них бігати
Можна й без крил літати, аби було сил...
Ім'я ще однієї Джоанна для всіх,
Її серце прикуте до ліхтарів, що у ніч освічують дівчини справжність з середини,
Освічують очі з блакиті небесної, бо в сонячний день, не видно нічого у них.
Вона жодного разу не покидала багатолюдні вулиці, але завжди мовчить,
Бо мовчали до неї.
Джоанна схожа на казку, чи солодку історію або нестерпний полин.
Не чекай на неї, бо глибоке безсоння...
Сліпа, брунатна, холодна - не спить.
Таня. Вона не з місцевих, і поводить себе, як непроханий гість,
Грає серцями, вдає із себе принцесу і скоро дівчинка полетить.
Просить в парфуми апельсинових нот,
Дощ зіпсував фарфорові вилиці, зачіску і в асфальт розбиваються мрії краплями з далеких дитячих вій...
Хотіла, щоб все забувалось скоріше, та все воно падає з рук
Вона не знає де дітись, дівчина з довгим волоссям,
Солодка, ванільна й крихка,
І ніхто без них...
Одну не називають зовсім, скоріш за все не знають її ім'я,
Вона не відома, і не бувала з небом у френді,
Ти ще створиш із неї леді,
Англійська принцеса, слов'янська красуня, американська трагедія...
Хто ж бо вона?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579489
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 27.07.2015
Задихається небо киснем
Тиша народжує крик,
Це самогубство летіти вище
Але ти обіцяй що летиш...
Обіцяй, що повернешся,
О сьомій прокинешся,
Станеш на мить невидимкою з фільмів старих,
Щоб не розполохати співи ранкових пташечок,
Щоб мрії не розбіглися з голови.
Обіцяй що будеш передивлятися мої фотограї раз на рік,
Ми красиві настільки коли закохані, що хочеться повернути ті дні,
Чи закохатися знову, так само як і колись.
Будь чесним з собою, як колись говорив мені,
А я твоя тиша, що збергіає таємниці усі.
Обіцяй мені, що коли вітер, зима і застуда,
Тепло вдягнешся, вкутаєшся моїм теплом, шарфами та пий молоко.
І цілунки складай у конверти, відпраляй у моєму напрямку,
Десь на північ, можливо я досі ще тут живу.
Якщо стане сумно, обов'язково читай щось гротескне,
Дивись на картини молодих авторів.
Обіцяй мені, обіцяй мені, обіцяй,
Що любов твоя дужча ніж всі сили землі,
Обіцяй що будеш завжди любити
І згадуй очі мої, так само часто, як згадую я твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588219
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 27.07.2015
Ти головою до сонця, тобі зовсім нічого не сниться,
Знаєш, буває співаю тобі колискові, а ти не чуєш,
Буває приношу подушки та ковдри,
А ти все одно не спиш.
На ранок питаєш, що снилось мені, і чи сни мої були кольорові.
Говориш, що світанок сьогодні найкращий з усіх що ти бачив,
І так щодень.
Я знаю, ти тужиш за ними,
За космосом і як серед зірок ти знаходиш спокій,
І як плаче Велика медведиця за своїм дитям,
О, як ти сумуєш,
Торкаєш повік моїх, доки я сплю,
Вплітаєш квіти в моє волосся,
Щоб мені снилося лиш хороше,
Щоб частіше мені снився ти.
Мій найдорожчий головою до сонця,
Береже мої кольорові,
І ми засинаємо разом, він бачить мене,
А я бачу сни, як спить мій дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595748
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 27.07.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Ти мрієш до Філадельфії та пахнеш кавою,
Мокрі ноги в траву на світанку і море, багато моря,
Наче з горя люди втрачають здоровий глузд,
Так у мені волошки із медом - такий ти на смак
Напевно
Мав бути, стояти роззутим, ходити босоніж,
Та тут тумани, не море, не океани,
І холодно.
Ти мрієш в Іспанії і настільки красиві у тебе очі
Наскільки бувають лише в іспанців,
Жити в Мадриді,
Літати на крилах і зупиняти миті,
Банально, зашкалює температура тіла, піску
Бо ж ми серед вітру, пишем листи собі
Через десяток років,
Ми навчимося вставати о сьомій,
І нас хвилювати будуть лише наші діти,
Та скільки іще лишилось прожити.
А з дахів падають голуби
На наших підвіконнях живуть безсмертні історії...
Ми всього лиш слухаєм гучно музику,
Говоримо довго
Про літаки, про Мадрид, Філадальфію,
Кого не любили і кого так палко кохали,
Казали, що нічого не вийшло,
Як горіли вірші,
Як нічого від нас не лишилось більше
Відтоді,
А зараз знову вчимося ходити,
Забуваєм минуле аби почати,
Кохати настільки багато кохати,
Та я лиш хочу зеленого чаю і танцювати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593114
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Я сплела з твоїх квітів вінки, з твого одягу, серця, волосся,
Повплітала всі мрії що ти не здійснив, і впліла всю любов, яку ти залишив роздирати собакам.
Що там мій крик? Що мої стогони,
Що ти ще зможеш сказати своїй непроханій?
Я не йду, я німа, я стою на розпечених віршах, які вугіллям до кожної моєї весни.
Мені би осінь, тоді залила б сльозами її своє горе,
Тоді б розмились чорнила портретів твоїх,
Але ж пам'ять зрадницько тримає свої ланцюги, її руки стиснули скроні.
І не варто, що болі лікують годинами,
Все що мало вакцини для хворих,
Все лежить мертвим у мене в ногах.
Зникни ти, я повстану із попелу, як вставли усі романтики на землі,
Зникни знову...
Я в поезії розчиню всю себе,
Пий, а я тихо співатиму тобі останню свою колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584198
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Я у небес просила сил
Креста по силам мне
А дождь по стеклам моросил
Писал курсивами
Как разверзались небеса
По Слову Божьему
И замолкали голоса
Неосторожные
А я гостинцы припасла
Каких не видывал
А дождь писал себе писал
Да позавидовал
Теперь несут наперебой
Мне околесицу
Пока спускаемся с небес
По мокрой лестнице
Не перебесимся никак
Не перемучимся
А тучи посылают знак
Что это к лучшему
иллюстрация: Вікторія Галай-Колесник
"дощ. час натхнення" графіка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576978
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
...коли маєш один хребет на двох
все навкруги здається не таким уже й безпомічним
змучений квітень лягає дощем на твої рамена
є дні коли особливо далекий Бог
все ще йде по воді несучи в собі переможні знамена
і не треба
казати що душа твоя темний льох
навіть якщо вона напрочуд чужа і студена...
твої очі трохи темніші за цей світ
і жодне з небесних світил не в праві своїм світлом
цілувати твої одкровення
коли від безвиході б`єшся обличчям об лід
кров застигає поверх води благословенням...
прийде час і ти шукатимеш слід
від минулих імен на які ти відгукнувся
бо сьогодні заквітнуть сади
там де вчори ти необачно спіткнувся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574541
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Стена без плача кажется стеной,
Обычной и обшарпанной, условно
Привычной в повседневности, одной
Из стен вокруг, и будто бы неровной.
Но стоит только лбом уткнуться, как
Обнимет неожиданно за плечи,
Протянется из прошлого рука,
И вспомнятся потерянные вещи.
И вспомнится, как я стоял не раз
В углу, молчал, наказанный за шалость.
И слезы на стене считали час
И сколько до свободы оставалось.
И вспомнятся прощание и сны,
Которые преследуют полжизни:
Я возвращаюсь, к радости стены,
В объятиях желая жадно стиснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574395
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 16.04.2015
родоусловность вросла именами
в плоть
мертвых земель расчлененных
ножом дорог
чтобы продолжить виться
и вить их чтоб
время дышало
п́олня значеньем
вдох
лезут наружу плоды
погребенных
лет
вселяя себя в разноглазия
темных вод
с пустыми глазами возводят там
монумент
из пыли и слёз
что вбирались из года
в год
металлоконструкции спутали
косы трав
деревьев одетых в голые
провода
мы выпили кровь и вписали себя
в состав
природы но обескровили
города.
*фоновая композиция –
Troum «Peletä»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572469
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Пора апреля. Прелая земля
теплом полусогрета ненадежным.
Смолистость почек топят тополя
и почерк выправляют безодежный,
расписываясь тонкой зеленцой
за всё, что испытать случилось в зиму.
И радуга смыкается в кольцо
на купине небес неопалимой.
01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571203
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
озеро
споглядало небо:
зійшла перша зірка –
на озері одкрився лотос
09.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565362
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 11.03.2015
підбирають малярі
до весняної блакиті
суголосні кольори,
м`яко молоком розмиті:
всі відтінки радості
на шовках блакиті
пластично поєднані,
плавно порозлиті –
між багетів-берегів
у плесі озернім
небописців-малярів
витвори модерні
дзеркально відбиті…
стане вечір на порі –
невидимі малярі
миють по роботі руки
у сонному озері,
сполі́кують пензлики
і квачі́ –
до приходу ночі
заґрунтовують шовки́,
беруть пензе́лики миті
наллють срібла у мані́рки
і на чорнім оксамиті
намальовують зірки́:
срібно скрапують сузір`я
у моє подвір`я…
07.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564847
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
"Тліє листя, скручене в пергамент..."
Наталя Данилюк
небокраю
по́спіхом добігає
життя достигле моє –
як сонце, коли "на мороз" сідає:
на півнеба – роз`ятрена рана,
за тисячу років – неви́гоєна,
ординцями
мирозлобно запалена
…ллється
густо-червона крайнеба кров
на миролюбність
наших пагорбів і дібров
у півнеба – роз`ятрена рана
чи знов? під ордою покину тебе,
як і застала – Україно моя кохана...
…є потреба
у одірваного од гілки листка,
намагання-спроба –
згорнутися, умираючи, до першозго́ртка,
як у лоні бруньки давно – до першожмутка–
зародка-першоклубочка:
змаліти назад хоче
єство листо́че,
ніби чекає десь та –
звичайна-проста,
не розбуджена ще Теплом – його брунька…
отака
і у мене потреба:
навзнак упасти -
лицем до неба,
закотитися у який куток,
згорнутися
у першоклубок –
коліна до підборіддя…
і - одпустити повіддя,
очі міцно зімкнути –
забути, забути,
заснути,
небокраю сягнути –
за лінію перейти…
може ізвідтам уже побачити –
вільна і незалежна!
ти
19.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560843
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Гірський мій Ті́кичу,
дивлю́ся на спокійний плин –
на кожен русла плавний ви́гин –
і плачу…
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,
човном до берега приковано мовчу,
Гірський мій Тікичу
пливуть, як хмари, над тобою верби
у флері романтичної журби,
у паволо́ці злотору́сої задуми…
пірча́сту зграйку суму
плю́снули в небо дикі голуби
злітаються з горбка, із висоти,
полишивши обійстя і госпо́ди,
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
спішать із Тікича Гірського воду пити,
допастися його снаги і вроди
…і на ту сторону з високого моста,
по са́мі вінця небокраю,
звивається між рівнопі́ль і грає
Гірського Тікича шовкова лента:
упійманим карасиком стриба́є
у перевитих променем осо́ках –
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
то знову межи вербами щеза́є
… в обидві сторони з високого моста
не тільки оком – серцем зрячим
бачу:
така проста натхненна Красота…
і я –
не те, щоб навіть плачу,
а сльози, не питаючи, течуть,
як ти,
Гірський мій Тікичу…
24.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554163
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Сусаноо
возвращаясь по небесной тропе в Суга
вез сто корзин лепестков дикой сливы
укутать ими Инаду
когда грусть постучится в её сердце
Фудзин неосторожно зацепил повозку
корзины рассыпались…
превратились в 99 облаков
тихо падают…
падают…
лепесточки Мейхуа –
сокровенные желания Сусаноо
собранные в лунную ночь
в долине благоухания слив
белое безмолвие Ёсино
хранит верность Сусаноо
которую он вёз любимой
падают...
падают лепесточки Мейхуа...
в белизне снежинок хранится
99 снов для Инаду
99 тысяч объятий нежности
99 тысяч поцелуев
падает..
падает снег…
- подставь ему свои ладони
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552583
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Я візьму своє чуле серце
вколишу, як малу дитину,
зачинивши в свідомість дверці
на колодку… Замкну причинне...
Зараз вкупі яка їм користь?
Хай побудуть собі окремо.
Як усне ся сердечна хворість,
мо’ відійдуть кудись проблеми?..
Може вистигне жар пекучий,
може страх вже не йме колоти.
Люлі-люлі, засни… Рипучо
колихає душа гризоти…
Люлі-лю… Підкрадеться втома,
огортатиме розімліло...
Спи-засни… Відпуска судома,
м`якшить сон запалене тіло.
Тане віск, догорає свічка,
лічить ніч цокіткі хвилини,
вже й світанку вузенька стрічка
зазирає через гардини.
Люлі -люлі… Затихло наче...
Промінь сонця краде тривогу,
болі сплять і уже не плачуть,
лиш з під вій мерехка волога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551177
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Ты – снегом Первым…
Хоть и не впервой
Идти Тебе по мыслекромке тучи
ко мне навстречу,
тормозя Второй –
не мокрый,
не прилипчивый
и лучший.
Из вас двоих
я выберу Его –
и заскрипит послушно под ногами.
А Ты не долетишь ни до чего –
ловлю тебя душой над головами,
из воздуха,
из серости – ловлю!
Когда с Тобой
внутрисердечно-очно
стечем вдвоём
внекамерным «люблю» -
землёю будем венчаны
на строчки,
И их,
как реку,
вымостит мороз.
Снег – тот, Второй, -
(фата реке иль саван?) -
из двух снегов один идёт всерьёз.
Но как же мне – Тебя не доставало!..
Ты – Первым снегом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532239
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 23.12.2014
Хочу
кави з гірчинкою
і ванільною грінкою
розчиняти цей чорний нектар.
Мандаринок з кислинкою,
щоби пахло ялинкою
і старенький світився ліхтар.
Серед вулиць розхристаних
намагнітити відстані.
Рукавиці вдягти на дахи,
щоби сніг кучугурами,
льодяними фігурами -
веселилися в них дітлахи.
І самотні обіймами збагатилися,
білими стали мрії, неначе зефір.
І хвороби розтанули, як в гарячому - гранули,
а у кожній домівці був мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545835
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чуть легенький дзвін.
Посріблить голови ялинкам.
По пояс снігу намете.
По шапці кине всім будинкам.
І білим цвітом сад цвіте.
Вона панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
А іноді, оця пустунка,
Якщо захоче - украде...
Бо знає: ти боїшся снігу.
Дорога зовсім неблизька.
Ти будеш ще чекать відлигу.
Тоді ж дорога неслизька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Невиліковно біла,
шита з парусин
завія снігу -
крейдою на щоки.
А кожна гладкість ,
що в тобі і гострий згин
занурюють мене
в тепло глибоке.
Скотилось часу
найкоштовніше литво,
де ночі-дні -
потоки без зупину.
Яке знамення,
що за руку привело?
Як думати про Тебе
не покину?
Неначе наяву,
неначе мені снить
зневіра тиха -
на деревах схима.
Та, щоб не в’яло листя
бажаних зіниць
на світло буду
дихати очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542864
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
[img]http://artrussian.com/images/media/186418.jpg[/img]
За кожною втратою
зріє прозріння,
але на початку - рубці.
Антонівки в мисці –
парфуми осінні
туманяться у молоці.
Терпінням гартуюсь,
а жовтень зі «стажем»
синдрому холодних дощів
тонким павутинням
вікно декупажить
і пише фрагменти віршів.
Лукаве тепло,
віражі сухозлітки,
сумує одцвілий ромен.
Та варто чекати
хорошої звістки…
а з яблук –
густу карамель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530528
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 11.12.2014
О, що з обличчям твоїм, мій коханий, втрачений друже,
Хто лишив на тобі відбитки нещадних зим,
Кожна з них давалась тобі останньою/невідомою,
Ти повернувся назад спраглий/живий…
Де вони, ті хто казали, що тиша втратила сенс й завжди осторонь,
Вони так волали, що гуркіт навколо травмуючи вікна, заважав думати.
(Ти повернувся назад)
Перший стояв посеред натовпу, вчив себе досконально мислити,
Чути себе. У хвилини зневіри, залишатися вірним
(Ти повернувся сильним)
Твої глибокі порізи, досі давались в знаки болями,
Вітри різали навпіл твою і так скалічену долю, але тримаючись
(Ти повернувся зціленим)
Шукаючи там, де нічого не видно, де був лише ти і Той хто ішов до тебе на зустріч,
Морок змінився яскравим світлом
(Ти повернувся вільним)
Любов тримає тебе за плечі, мій друже,
Дає сили підняти поранене тіло,
Вона завше на крок попереду…(Вірити в те, що для всіх не можливо)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542562
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Слова - сміття,
Насправді мій єдиний знак - хлопчик для серцебиття. К. Сальцова
Ця ніч ще пахне осінню, небо ховає за рогом своє кострубате тіло,
Ти ще повинен, розставити/скласти пазли власних ідей,
Разом ми плачем/платим/розплачуємось,
Разом жити збираємось, разом вмирати,
Ходити по магазинам, вибирати сукні/квіти друзям/знайомим - нікому.
Першу осінь не пам'ятаю, та й про останню не буду,
А в тебе їх скільки живе у грудях,
Скільки розстріляно намертво,
Скільки разів сиділа за ґратами, стільки ще
Про що іще?
Про що говорити, коли усе сказано словами/сміттям,
Але ж ти знаєш, що кожне слово, корицею з медом, надто солодко для живих, байдуже тим хто не ховає обличчя за масками,
Хто взагалі не живе.
Що ті слова? Що вони для поета/для тебе?
З вуст на папір, а той в золото на тисячу літ
Хто ще згадає про них,
Хто назве вулиці в нашу честь,
Що імена, що слова?
Осінь не молода, розкидала себе серед вересня і листопаду,
Хто вона?
Їх пройшло вже чимало, і далі проходити будуть
Скільки ж їх,
Як не пам'ятали, так і забудем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532036
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 09.12.2014
Позволь мне нежно прикоснуться,
К рукам твоим… Я так устал…
И постепенно излечиться,
От ран, таких глубоких ран…
Любовь нас сделала чужими,
Ведь я пошел на тяжкий грех.
Хотел, что б ты осталась тою,
Что души выведет на свет.
Что б ненавидела меня ты,
Хочу всем сердцем потому -
Лишь так сумеешь жить ты,
На радость нашему врагу.
Но боль пронзает мое сердце,
От чувства неземной любви,
Когда я ясно понимаю,
Что ангел с демоном враги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383534
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 06.12.2014
«…І хто знає,
Чи не той самий самотній птах
У нас вчора віщував вечір?»
(Райнер Рільке)
Є птахи, які віщують вечір –
Такий лагідний і теплий,
Вечір роздумів і тиші дотиків,
Коли душі тягнуться
До музики розмов,
А тіла до затишку.
Є птахи які віщують ніч –
Глибоку й бездонну,
Темряву одкровень.
Є птахи, що віщують день –
День великої істини,
День світла і радості.
Є птахи, що віщують ранок –
Навіть не ранок – просвітлення,
Навіть не новий день – нову епоху.
Але є птахи, що віщують війну:
Такі як чорний Крук Битв
З ірландських легенд –
Супутник понурих богів.
Цього птаха накликали люди.
Він шматує холодну плоть,
Що колись відчувала і дихала,
Що колись прагла польоту
В небо мрій і свободи,
За хмари буденності,
Долаючи дух важкості.
А нині це просто пожива
Для крилатого віщуна смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541791
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Вязкий туман вокруг. Сонная кутерьма
и монотонный звук сводят меня с ума.
Что-то достало влёт... Что мне опять не то?
Просто пришёл черёд сумерек и зонтов.
Холод промокших спин нас возвращает вспять,
нет никаких причин горести собирать.
Это осенний блюз дымом костров плывёт,
вот оттого-то грусть в доме моём живёт.
Каверзой удосужь в поисках неудач,
грустью осенних луж и опустевших дач.
Блеклые лоскуты… Хмелевый серпантин
заполонил кусты кружевом паутин.
Перистых облаков рваная бахрома...
Чудо твоих звонков сводит меня с ума,
кажется, ни при чём осень, туман и дрожь.
...Рядом твоё плечо и барабанит дождь. ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527914
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014
на самом деле
я видела океан,
он манил меня глазами своих бывших возлюбленных
и шептал бессвязно их имена
пытаясь меня угадать.
серьги цвета женской кости
на волнистой ладони бушующего старика
как подарок без повода.
прости,
но мои украшения не пахнут водой,
они клочками неба
падают на тело земли
и тогда я подбираю их молча.
позже они стают словами и слухом
чтоб мне оставаться собой.
я видела океан,
только он совсем ослеп
и перестал бороться
с небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527793
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
«…шось ти мерзнеш», – помітила мама:
«піду підкину у грубку дров…»
Дивовижно! –
такий
простий
побутовий намір,
а римується з словом «любов»
07.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522068
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Господи!
зглянься сюди,
Око Твоє Всевидяче не одведи –
бачиш: кремлівські нелюди
вбили і тіло людини –
брата-батька-мужа-воїна-сина
і Твоєї дитини –
на
ви́соково́льтні повісили проводи́:
навіть не звірі – відверті репти́лії-не́люди!
вбили і тіло людське знущально кинули в небо –
звідти, Господи! – ближче до Тебе
…мерзотно регоче
перед Лицем Твоїм
кремлівський Каїн –
людиноподібне вмісти́лище сатани –
Око Твоє Всевидяче
не одверни!
гинуть за правду і волю Сини
Матері-України
повстань, Господи, проти московської скверни!
розпинає одвічний ворог
дітей Твоїх на Те-подібних опорах
високовольтної мережі́
Україну, Господи, збережи
…з нами Любов і Світло Боже –
переможемо…
пере-можем
...поросте колись по окопах
вічно живий барвінок хрещатий:
блюзнірства - не можна прощати
06.09.2014
БЛЮЗНІРСТВО, а, сер. Зневажання чого-небудь святого
[i](В Старобешево садисты-психопаты из ДНР наслаждаются тем, что развешивают на линии электропередач тела военных и гордо пишут об этом в интернете.
Не новость, что против Украины воюют нелюди и зверье. Но вот такие факты мы тут тщательно собираем и документируем. Думаю, они еще сыграют свою роль. Чтобы потом через 20-30 лет никакая продажная сволочь не сказала, что "этого не было", как говорят сейчас про Голодомор 1930-х.)[/i] - из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 07.09.2014
десь там,
піл Іловайськом,
сокіл мій
коханий-єдиний,
він любить мене й Україну,
бо
яка між нами різниця?..
присягав,
що живим пове́рнеться
десь там,
під Іловайськом,
у полях нежата пшениця
золотими слізьми
на землю криваво сльозиться –
хліб святий…
хоче
знищити Україну
московська орда-Батий
десь там,
під Іловайськом,
горить нежата пшениця…
соколе мій,
у тривозі-печалі давно не спиться…
а як очима зведу – щоразу сниться:
хрестиком
вишиваю сорочку білу – кому?.. кому…
чи ж повернешся ти додому…
а не вернешся – слідом полину,
вишиванку твою
нашому сину
покину
це тобі заповіт наш, сину,
храни,
як ми – люби-борони
родину,
хліб, вишиванку
і Україну
святу-єдину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
А это было всё "до". А "после" -
не будет лета. Сопьётся в осень.
Сольётся в лужи свои. Дождями.
Сопьётся осень. Оставшись с нами
листом пожухлым. Комочком в горле.
И страшно то, что ее запомнишь...
На всю.... А кто-то испачкал детство
кроваво-алым. И пролил свет твой
куда-то в полночь. В её безлунье.
День заменяя на ночь безумий.
Варфоломеевскую...
А где-то
забыт твой мир
там,
на грани лета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521259
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Любимая, на полпути в Шираз
Я каждый раз тревожусь понапрасну
И голубя почтового для Вас
С колечком отправляю в путь опасный.
Любимая, поверьте, ни к чему
Златые горы мне и самоцветы,
Когда я Вас и дочку обниму,
Вернувшись с караваном на рассвете.
С приездом все изменится для нас.
И не Шираз, а белоснежный Киев,
Разбуженный, угрюмый, не узнав,
Ветвями обнаженными обнимет.
Найдя в столе дорожную тетрадь,
Играя с дочкой, буду на диване
Я голубей бумажных запускать
Из вырванных страничек со стихами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520709
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 01.09.2014
На вечерней аллее танцует девица манерно и плохо.
Я втираю в твои обожженные плечики сливки.
Из балкона виднеется краешек темного моря
и кафешек светящихся два, или больше навскидку, десятка.
Какафонит нещадно суббота, а ты после долгого вздоха
расстегнуть позволяешь невинный сиреневый лифчик.
Я целую соленые губы, как это занятие сладко!
Ты играешь на флейте мелодию нежную страсти,
вспоминаешь, смеясь, о забытой на пляже бутылочке колы,
прерываешься, вдруг, и уходишь, ругая из комнаты власти,
возвращаешься с пивом в бокале такой ослепительно голой!
И куницы, и лисы, и гуси, и ласки таят куннилингус,
и вплетаются в пряди твои хрипловатые стоны...
Побеждает в кафешках серебряный голос Доминго.
А лицо твое в страсти достойно иконы.
А когда после шторма смешаем мы соки и воды,
из пучины морской, где живут кистеперые люди,
выйдет увалень славный, своей не стесняясь природы,
и по свету пойдут пересуды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517872
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
Гірський Ті́кич,
як доля людська́ –
викрута́систа, різнопли́нна ріка…
усьо́го на половину
молодша Землі – планети…
де ти?
за якими порогами – ми?..
запрудами-греблями,
хвилями…
гарячі серпневі дні
на дво-мілья́рдно-рі́чному камені
засмагла моя рука
гріється, як трав`яна жабка,
сито-лискучо-м`яка…
лежить засмагла моя рука –
ліниво недба́ла:
доло-ня –
лицем до каменя,
теплом до тепла:
півстоліття і два мільярди...
бархатисто грудний і об`ємно гортанний говір води –
два мільяр-ди!..
неосяжна уяві абстракція
водопа-ди…
повільний плин – стрімка течія:
два мільяр-ди років,
безтурботна і молода,
співає протерозойським гранітам –
вода
на первозда́нно теплому камені
приємно дрімати мені:
долонею вниз –
ледарює на сонці засмагла моя рука:
павутинка…
пір`їнка…
травинка…
неіснуюча рисочка…
лапка –
тінь!.. од лапки метели-ка…
Тікич Гірський –
земної вічності Течія…
Зороастрового Коня
завивисто-плинна грива
непомітна
у Часово́му Просторі – я,
але помітно
ЗАРАЗ –
жива і красива…
12.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516991
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Жовтіють соняхи полями,
В віночки промені вплели.
До сонця крутять головами,
Рахують кращі літні дні.
А ти десь там в озерах синіх,
У віддзеркаленнях води.
Тебе пестливі ніжать хвилі…
Я б обійняв твої сліди…
Та, я в ладунках самоти.
По ранках йду в холодні роси,
Шукать де сходяться світи.
Йду під ногами спориші...
Так манять соняхи оті.
Вони всміхаються,…як ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515776
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 08.08.2014
Волки ушли. Их жизнь вольна.
В степи дороги. Ветры ждут.
Огонь в душе. И стая в путь.
Голодный пепел. Юрты жгут...
Огонь бежал, трещал и побеждал
Бесился, очищал и ждал,
Ждал ветра, искры, теней предков
Ведущих мертвых за собой...
В степи индейцы побеждали.
Скальпы врагов всех собирали,
Делили женщин, скот, пожитки,
И равнодушны были у всех лица...
В степи остался дым и пепел.
Сожженный дом. Все полегли в бою.
Лишь волки рыщут. Их душа свободна.
И снова бесконечен цикл перерождений….
06.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515824
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
«Я дивився в ту далину,
Де ховався ірландський
Нудний берег…»
(Шеймас Гіні)
В дитинстві ми бавились в хованки.
Ми – діти старого Дубліна.
Ми ховались від самих себе
У закоулках минулого
Потім виросли і ховали Дублін
У закутках свого химерного Я.
Ми бавились у буття –
Не знаючи, що воно насправді.
Ми думали, що гра це гра –
А воно насправді. Підросли і виявили:
Життя – це лише пуста гра.
А тоді ж – у дні радісні
Гра була змістовною.
Бо сповнена безпосередністю.
Нині ж ховатись нікуди –
Бо ми на острові:
Хіба сховаємось разом з ним –
Від очей заздрісних.
Але ж той бородатий –
Не Бернард Шоу, ні –
Отой, старіший, серйозніший
(Хоча він теж жартівник,
А може він теж ірландець?
Бо хто ж такий світ придумати
Пришелепкуватий та безглуздий
Міг ще?)
А поки що ми – діти:
Бавимось собі і не здогадуємось,
Що життя сумне то насправді
І забагато в ньому сірості…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514434
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
«Пиши в темноті,
Де живуть тільки тіні.
Від полярного сяйва
Не чекай осяяння…»
(Шеймас Гіні)
Діти старого Дубліна:
Я теж колись з вами босоногими
Жив у країнах ліхтарних
Жовтого світла містовечора,
У часи не дуже електричні,
Бавився в буття казкове,
Світ міряв провулками і під’їздами,
Двір між кам’яницями вікторіанськми
Бачив Галактикою поснулою,
Гадав, що завтра буде через тисячоліття,
Рік уявляв вічністю,
Цукерку мрією,
А дерев’яного паровозика
Таємницею таємниць і сенсом буття.
Всі люди здавались добрими,
Всі казки правдою,
Всі годинники таємничими,
А батьки вічними:
Бо думалось,
Що дитинство не закінчиться,
Бо до юності ще безодня часу,
А місто це просто колодязь,
Де люди звикли діставати відрами
Свої маленькі й великі радості.
Вулиці були затишними,
А коти мурчиками.
Де ж той клубок закотився,
З якого бабуся в’язала мені
Не светр – долю –
Ірландця дивакуватого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514326
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Забудь - і не згадуй
про вірш,
що утік
неупійманим
птахом,
лишивши на згадку
пір"їну-
у колір ворон.
Ти знаєш,
десь там - у траві,
де блукають
загублені душі,
мольфари,
комахи,
дрімає останній
на білому світі
ДРАКОН.
Колись у Дракона
буЛА золоЧЕна корона,
звивася змією
лускатий смарагдовий хвіст.
І лицарі - спраглі до
золота,
подвигу,
грому
втрачали раптово
дар мови,
мечі,
і - до герцю
безжального
хист...
Дракон - як годиться -
ковтав
боягузів,
сміливців,
героїв,
ковбоїв
і ласих до золота
зайд.
А пізньої ночі -
коли засинали нарешті,
знімаючи мешти,
заплакані
вдови
й дівиці -
ДРАКОН відкривав
свою пащу і
всі виповзали
назад!
Минали віки.
Пробігали зайЦЯми
хвилини.
ДРАКОНУ
набридли
корона,
самотність,
трава.
Так ниділо серце.
Стрибало чомусь
безупинно.
Тиснула корона.
Крутилась сумна
голова.
Він сів на дієту,
приймав заспокійливі
ванни.
Варив з боягузів:
компоти,
киСЕлики,
чай.
Та якось на стежці
з"явилась - мабуть,заблудилась -
вродлива
налякана
панна.
На ній - не буЛО
обладунків
у пляшечках -
зварених трунків
У крихітній білій
долоні -
й слідочка-
меча.
І вибухом сонця
засяяли очі
ДРАКОНА!
Герой у компоті
наспівував тихо
"АЙ ЛАВ!"
ДРАКОН простягнув ЇЙ
свою золоЧЕну
КОРОНУ!
І СЕРЦЕ -
гаряче
як вуглик
драконяче
сяюче
СЕРЦЕ
у білу долоню,
в долоню
тендітну
поклав.
Здивована панна
налякано
СЕРЦЕ тримала...
"ВІН -ЛЮБИТЬ!" - лунав
із киселика
лицарів
хор.
У відповідь панна -
вродлива
налякана
панна -
дістала з кишені
червоний, як кров,
ПОМІДОР.
З тих пір промайнуло
п"ять тисяч
шістсот двадцять
вісім
коротких і довгих
зимових і літніх
ночей.
ДРАКОН збудував
собі хатку
у темному
лісі.
Він їсть помідори
й НЕ ЗВОДИТЬ ЗІ СТЕЖКИ
ОЧЕЙ.
Де Панна пропала
ніхто достеменно
не знає.
Була-загула.
Загубилася.
Зникла -
і край.
Десь там
у траві,
де блукають
комахи,
мольфари
садити іду помідори.
Ти ж будь,
моя донечка,
чемною, мама повернеться
скоро.
Не дихай в кімнаті
вогнем!
І КОРОНУ, БУДЬ-ЛАСКА, ПОДАЙ!
P.S. Це просто жарт,
а помідоровий Дракон - придуманий друг моєї донечки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513694
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014
я был слишком счастлив
чтобы писать
размениваясь на самоуничтожительные акты
в неприличных вербальных
позах
о любви которая уходит
тогда
когда начинаешь переименовывать контакт
|но умирает гораздо
позже|
нельзя считать вечным то
что по умолчанию является жизненно важным
и все равно бесконечное количество раз
стремится стать мертвее
|чем мы есть|
ведь мы отчего-то не можем быть
больше
а потому сливаемся с пустотой
|бумажной|
бесконечное количество раз
и становимся той самой
дверью
|для одних и тех же|
почему-то наши дети рождаются в те времена
когда мы умираем
пускай меня никогда не покинут сомнения в продолжении
нас
но я всегда верил в продолжение
времени
|внутри тебя|
это и есть мой рай
это и есть расшифровка слёз
твоего
сна.
*фоновая композиция –
Ulver «Eitttlane»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513066
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Ночь нежна.
Бессонница и звезды
Гроздьями качаются в листве,
Превратив поэзию и прозу
В голубой акациевый свет.
Мы одни. Я с книгой, ты рисуешь
Лотосы и веерную рябь
От дождя, идущего вкосую,
Гладящего ивовую прядь.
Обнажен потертый подоконник,
Вскрытый острым бежевым серпом.
Час пройдет - и сцеплены ладони,
Лотосы раскрыты во втором…
Ночь нежна.
И нас уже не двое.
Время распадается на сны,
Там, где ты беременная морем,
Где похож на парусник мой сын.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513090
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
А знаєш,
Схід - то не зовсім напрям, то стан душі,
коли ти тонеш.
Це тільки вічність достоту плинна,
а ти не вічний. Тому даоське
"Не ворушись!" -
єдина заповідь в тому світі.
Там гільйотина
тотожна вічності, бо й як та не спиняє рух.
У стані Сходу ти не зважаєш на сон
та стерті
коліна, пальці і пам'ять.
"Мамо, а я помру?" -
"Ні, не помреш.
На таких, як ми, не настачить смерті".
Коли у скроні ударить сонцем і гашишем,
коли у пальцях перепульсує вчорашній
досвід,
зніми свій хрестик,
сховай у діри чужих кишень -
ти вже на Сході.
І тут хрестів і без твого досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512986
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Я вижу свет костра и неба сито...
Как жаль, мой друг, что ты не инквизитор -
Ты б целовал меня огнем и плетью...
А впрочем, так же жаль - что я не ведьма,
Хоть и живу, к столбу гвоздем прибита,
Под ним - дрова. (Разбитое корыто)
Проходят мимо миллиардом точек
Те, кто поджечь меня совсем не хочет,
Святая простота!
Святая сложность!
Мне хочется гореть. Тебе ведь тоже?
Хотя, плевать. Ведь у меня есть вечность,
(хоть и не проживу ее, конечно)
И алкоголь, что греет мне ладони
Под инфернальным небом Оболони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512737
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
перед світанком –
перед четвертою ранку
незбори́мо хочеться спати:
пові́ки важко злипаються –
хоч уставляй сірники…
збита з то́лку уява
запускає «галю́ники»…
усілякі страшил-ки
перед світанком
у дозорі нашому –
за́тишок,
поміж гілок і кущів, у високій траві –
гречано-медо́ві
удихаємо аромати –
не можна спати!..
зусібіч од розлитих по обрій полів –
драпірують марлею чату
м`які тумани,
забинто́вують на березах і со́снах рани
осколочно-рвані
липневий світанок –
уселе́нська тиша…
і листочком ніде ніхто не колише:
неугавні
вимерли цвіркуни,
комарихи – і ті
поснули, си́ті,
у непорушному придорожному житі
і тільки чата:
не спати! не спати…
просочується
крізь марлю туману,
як рана,
місцевого значення траса –
осідає роса:
у оптичний приціл - польова ромашка,
як домашнього молока повна чашка,
на майданчику снить гвинтокрил –
лопасті опустив, наче підбита пташка:
на все осідає роса –
на траву, на листя,
на щомиті готову до бою
зброю –
і
на нас
із тобою
бо що до того росі?..
перед росою – рівні усі
17.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511862
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
пам`ять уже не та...
зовсім не та стала:
за чим у цей світ приходила?... –
забула,
як заора́ло
15.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511553
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 16.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 28.06.2014
ось випиливає залізна рибина
і ковтає повітря з палкістю самогубця,
ковтає численні зміни
і в знак несподіванки продовжує плавати.
часом їй стає аж до пустелі сумно
і тоді вона грається у везіння рибалки,
вправно чіпляючись за блискучий гачок
і останньої миті зникає.
вода знає усі прикмети та тріщинки її вдачі,
риба вдає, що плаче,
а натомість регоче люто у сон людині,
яка й плавати ще не навчилась,
а тільки убрала в залізо
й без того холодну кулю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506639
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Балкони розкрито. І сни догорають.
Прислухались в небо замріяні верби.
Мовчання та спокій мені нагадають
що я вже як місяць існую без тебе.
Як Місяць існую. На ліжку зім"ято
од тебе важкий та зволожений подих.
І скрип од дверей мені зможе награти
твій крок на моїх бетонованих сходах.
Твій крок надлегкий. Світло падає клином
на ока примружений вхід в позапростір.
І спогад про тебе легким тополиним
подразненим пухом лягає на простір.
Я жив як раніш. Це незмінні шляхи.
У тобі моя зупинилась потреба.
Лиш блиском ночей ці холодні дахи
мені нагадали про місяць без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503488
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Пятое июня, четверг. Текущий выходной.
День начался, как всегда с шести тридцати утра. Кофе.., прогулка с псом... А далее что? Погода, конечно, не располагает к выезду на природу. Тем более, что по прогнозам, ближе к обеду, обещают грозовые дожди. Да вот только соблазняют слухи о том, что в лесу появились грибы. Пол-часа на сборы и....Вот он лес. Немного пасмурно, свежо, зелень буйная и умытая.., где-то кукушка кукует...Одним словом - рай земной. Нашли один подберезовик, затем второй.., сыроежку..Похоже, что грибы таки есть!
И вдруг, под кустом - маленький, черненький, с беленькими носочками и беленькой кисточкой на хвосте щенок лежит...Бездыханный? Похоже - мухи по нему ползают...Нет-нет, он глаза открыл. Молчит, обезвоженный, как тряпочка, даже пискнуть сил нет. О, Господи! Кто же тебя сюда завез? Сам бы ты так далеко не ушел.
Хорошо, что у нас с собой вода есть. Пьет с ладошки. Шевелиться начал. Мы его на руки - застонал. Люди добрые, как же вам там живется после этого? Спокойно? И думать забыли ? Это же беззащитный ребенок!
Немного позже растворили желток круто сваренного яйца водой - хлебает.Начал по травке ползать. Снова с ладошки водичку пьет. Уснул.., постанывает.
И что теперь, куда его? Кому-то подкинуть? А если ...Нет-нет, зачем тогда было его спасать. А дома-то свой пёс есть.
Вышли из лесу. А что тут думать? Кто же его оставит на верную гибель? Остановила такси и домой. ВЫхожу, а там видно будет, пристрою в хорошие руки. В машине он оживился, стал на плечо выползать, скулить. Слава Богу. Сколько ему, месяц от роду?
Пока зашла в квартиру, он уснул на руках. Положила на подстилку, подогрела молоко и налила в блюдце. Спит. Вот и славно, пока спит, своего псюку прогуляю. Отсутствовали не долго, минут двадцать.
Пришли и ... Щенок не дышал.
За эти пол-дня душа разорвалась на мелкие части. Видно этот случай был последней каплей. Все, не могу...Откуда столько зла в этом мире?
Веришь, мечтаешь, что-то хорошее пытаешься делать.., не могу...
На руки прыгнул мой пес, лизнул и посмотрел с такой любовью и доверием мне в глаза...
Нет, дудки! Нельзя, не имею права на последнюю каплю. Быть в этом мире добру и точка! Аминь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503402
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
о, дай напитись мені, Боже, з твоїх долонь медової води
і відведи від розхристаних тривожищ, від ста розлючених вітрищ, – Ти, відведи,
від сотень стріл кудлатих божевільців, що нишком спокій шайтанять,
від ста гіркот гримливих хмарогримців й зажоржинь на завтра-завтра благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503001
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014
В похмурий день ми згадуєм про сонце.
Душа терпляча так чека тепла.
Бредуть отарами хмарки на горизонті,
А річку обійма холодна мла.
Ось знову тихо дощик накрапає
і шарудить між листям у саду.
І день сумний легесенько зітхає.
Та я чомусь, всміхаючись, іду.
Холодний дощ, та я йому так рада.
Приємне просвітління в голові.
Не думаю, що сонцю буде зрада,
Коли всміхаюсь, дощику, тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502735
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Життя не раз учило мене стійко удар тримати,
Ні поглядом, ні словом не похопитись тим, що в душі.
Мовчки молитву крізь біль казати ту, що колись мати,
Схилившись над колискою, серцем шептала у ночі.
Просила Господа дати дитині долю щасливу,
Бились в раму віконну, співом чарували солов’ї.
Підспівувала стиха про кохання, про Україну,
Лились емоції з її грудей, із молоком, мені.
Дякую, мамо, за рук тепло, терпимість, ніжність, ласку,
Пробачте, що не завжди все так, як хотілось би й самій.
Мудрі настанови Ваші мають незмінну окраску,
Щоб не трапилось - шукати вихід в розуму кладовій.
01.06.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502590
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Бігцем збирались хмари на грозу,
зчорнілося зіницями черешень.
Мені здалося - йду за ту межу,
де бачиться безмежжя в дні прийдешнім.
Той розмах крил! Таких, мабуть, нема,
мені був недосяжним для покори.
Стояла тиша і була німа
і німота підживлювала корінь.
Брунатним соком ягоди взялись,
укрив їх листям вітер-халамидник,
достиглі, що тягнулися увись
зриває місяць у сорочку спідню.
Солодке мрево до грудей горну
Твоїх очей зіниці як черешні.
Додала відстань холоду вогню,
а час невтомно свої іскри креше.
[img]http://www.nastol.com.ua/large/201303/43606.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502243
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 01.06.2014
на горищі - миші
з`їли книжку ві́ршів…
стали романтичніші
і світліші
у глибокім закапелочку душі
ми-ші
порушники тиші
не пропали задарма́
ві́рші
31.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502371
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014
Что же ты молчишь? Окутан пламенем
город мой и гарью полон вдох.
В сердце (думаешь смертельно?) раненый
в этот день пылающий восток.
Солнце как-то суетливо прячется -
меряться с войною не спешит
яркостью... Весна в цветастом платьице
босиком по городу бежит.
Кажется всё сном. Проснуться б засветло...
а вокруг такая тишина....
Отчего-то нынче в кровь испачкана
порохом пропахшая весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501742
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
...На травах бринять струнно
світань золоті роси...
...А Небо - таке юне!
А трави - іще босі...
...в отавах,де спить Літо,
загублені ним заБАвки:
бджолині міста - з квітів,
червоні плащі - маків...
...І чує крізь сон Літо,
як в Небі росте - Сонях...
В церКОвцях суцвіть світло
джмелята у дзвін дзвонять...
...про день,що зросте квіткою...
...про Світ,де війна - спомин...
...про душі усіх вбитих,
яким не прийти - з ВОєн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500968
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 26.05.2014
В стороні капусТЯних плантацій
на саМОму краєчку городу
познайомтесь! - жиЛА собі РАвлиця
неймовірна на вдачу і вроду!
І треба ж такому здійсниться!-
наснилися стиглі суниці -
самі у тім сні безтурботно
суниці стрибали до рота!
СТРИБАЛИ ДО РОТА.
ПРЯМЕНЬКО - ДО РОТА,
ТІЙ РАВЛИЦІ З ДИВНИМ
ІМ"ЯМ - РАВАлоТТА,
ЯКА МАНДРУВАТИ
ГОРОДОМ ЛЮБИЛА,
ЯКІЙ ВЖЕ ЗЕЛЕНА
КАПУСТА НАБРИДЛА!
А СНИЛИСЬ УПЕРТО
РУМ"ЯНІ СУНИЦІ
І ПАХЛИ...ТАК ПАХЛИ
В СОЛОДКОМУ СНІ ЦІМ!!!
Тож равлиця РаваЛОтта
гайнула у мандри в суботу
( буЛА дуже гарна погода! )
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
ДОРОГА-ДАЛЕКА,
СУНИЦІ - НЕ БЛИЗЬКО...
МІЖ ГРЯДОК РЯДАМИ
СТОЯТЬ ЦИБУЛИСЬКА,
А ДАЛІ - ЛЕЖАТЬ
ГАРБУЗЯКИ ПИХАТІ,
СИЧАТЬ З коноПЕль
ПАВУКИ ВОЛОХАТІ...
І КВАКАЮТЬ ЖАБИ З БОЛОТА:
-НЕ ЙДИ! ПРОПАДЕШ,РАВАЛОТТО!
Та равлиця - марить суницями...
не може уже зупинитися!-
Мандрує п"ятнадцяту добу
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
А СОНЦЕ КОЛЮЧЕ
ПАЛЮЧЕ ПАЛАЄ,
ВНОЧІ РАВАЛОТТУ
ДОЩЕМ ПОЛИВАЄ...
ПРОТЕРСЯ КРОСІВОК,
ПОРВАЛАСЬ КОЛГОТА...
ВЖЕ СИЛИ ОСТАННІ
ВТРАЧА РАВАЛОТТА!
...ШЕПОЧЕ,УПАВШИ: " НАСНІТЬСЯ,
МОЇ НЕДОСЯЖНІ СУНИЦІ..."
...була б моя казка печальною
( і навіть у чомусь - повчальною),
якби не наснилась КАПУСТА
Равлику РАВЛУ-АвГУсту
із країни СУНИЧНОЇ родом
на самому краєчку городу...
Йому снилась КАПУСТА зелена-
незнайома,смачнезна шалено!!!
Тож равлика РАВЛА-Августа
зманила у Мандри - КАПУСТА...
Він мандрує п"ятнадцяту добу
на край світу,
точніш - городу.
НАРЕШТІ У КАЗЦІ
ЩАСЛИВАЯ НОТА,
БО РАВЛИК АВгуСТ
ВРЯТУВАВ РАВАЛОТТУ-
ВІН МАВ У НАПЛІЧНИКУ
СТИГЛУ СУНИЦЮ,
КРОСІВКУ,КОЛГОТКУ,
у склянці ВОДИЦЮ...
( А ЩЕ - РОЗКАЖУ ВАМ
ОДНУ ТАЄМНИЦЮ-
АВгуСТ ЗАКОХАВСЯ
У ТУ МАНДРІВНИЦЮ!)
А завтра на грядках - застілля:
у Равликів буде - весілля!
Равлиця Равалотта - то вигадка ( "віртуальна"подружка) моєї донечки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501180
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014
...на кінчиках пальців - по ніжному-ніжному дотику...
...у кутиках вуст - по невисловленій надії...
...від смутку до смутку - розлука натягнутим дротиком,
де ходять канатоходцями - сни і мрії...
...на відстані вій - океани,де СОнця сховані...
...украденим щастям - долоня в човні долоні...
...у слів на вустах - поцілунки недо...ціловані...
...солоні
...і я - в полоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500299
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Твоїм рукам
троянди личать,
пелюсток ніжні сорочки.
Усмішка тепла
і довірча
стинає гострі колючки.
Де човен
обрію хлюпоче,
втікає сонце
як форель,
тріпоче у грозі
листочок
і ллється дощова
пастель
НА ЗГАДКУ.
Блискавка бентежить,
ламає ребра
на дрібки,
лишає серце
без одежі
тривожним, тихим,
боязким.
Міцні Ізольдині
обіти,
п’янкі Трістанові пісні.
Тебе не можна
не любити.
Забути? Можна…
Не мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500435
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Нехай звучить гучніше серця тон
Нехай у кров вбереться ніжність
Коли ми поруч, решта – фон
Ми вдвох, ми в цьому світі більшість
Чаруй, твори і будь собою
Я вслід тобі осанну заспіваю
Ні, це не від того що кохаю
Я насолоджуюсь твоєю грою
Ти – неполохана Жар-Птиця
Ні, не тому що руді коси
Коли ми поруч – решта сниться
Мені не буде ніколи досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460993
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 22.05.2014
вітерець дихне –
спроквола торкне
у світанку ліловому ску́пані колоски –
наче зелені косички,
дрібно сплетені,
бездоганні
і
дото́ркнуті колоски
пускають прозорі димки́,
як безтурботні дитячі смішки́,
чи осяя́нні думки…
спонтанні
нива житня
вольготно розкинулась горілиць –
квітує-грає,
неутримно пи́рскає
прита́єними смішками –
золотими пилка́ми
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого вмиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…
…ні,
виходить, іще не всі
ми докупи тут зібрані –
у житах
майнула русява чиясь голова -
Алкіон-птах?
...то Русалка бавиться польова:
у насназі творчої гри –
розторочує світло на кольори́,
на кольорові нитки́ –
розмаїті,
щоб вишивати воло́шки і маки
у молодому житі
…розсотує на муліне́
ма́мине
невидимі сонячні про́мені…
узріла мене,
осміхнулась мені –
так весело і лукаво!
за тим –
подалась у луги-береги
чесати гребенем золотим
некошені трави
…діадема тремтить над її чолом,
вогні́є у ко́сах –
безцінно-ро́со,
на зап`ястях* –
смарагди гойдаються на ланцюжках,
вся - у коштовних ша́тах-жита́х-шовка́х
боса
21.05.2014
*зап`ястя - тут прикраса, яку носять на руці; браслет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500363
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Якщо ти відчуєш нестримну потребу
Свої почуття донести́,
Коли вже немає більш сили у тебе,
То все виливай у листи.
Пиши, як колись, на цупкому папері
Про те, що є тут і тепер.
Пиши, зачинивши всі вікна і двері,
І ніжно вклади у конверт.
А потім дістань, допиши ще постскриптум
Про те, як ти любиш без меж,
Й щоб я пам'ятала частіш руки мити,
Бо ти із долонь моїх п'єш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495410
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 08.05.2014
Я не можу тебе не чекати.
Ти не можеш сюди не прийти.
Перед нами події і дати,
Купа місць і кав'ярень пустих.
Нам до щастя ще ти́сячі ранків
І мільйони самотніх ночей.
До любові ще сотні світанків
І змарнілих зустрічних людей.
Заварю́ кілограми ще чаю,
Обійду зо дві тисячі міст,
Поки я тебе все ще чекаю,
Поки в снах ти ще бажаний гість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496027
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 08.05.2014
А ты расскажешь, что с нами будет.
И старой кистью и влажной краской
меня напишешь. По воле судеб,
что пряжей в чьих то ладонях гаснут,
сплетешь мне путь, что едва длиннее,
чем адреса на моих конвертах.
А я бесспорно тебе поверю.
И буду там, за границей смерти,
считать все родинки на запястье
и выдох твой принимать на вдохе.
И отдавать его.. Слышать счастье.
И время тонкое нитью штопать...
а ты напишешь...
http://www.playcast.ru/view/5698417/0359d7dc839690b290386fb58c949523f239bf9bpl
каст от автора LaurA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497370
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Він розказує завше мені про квітень, коли помирає весна.
Їй доводиться міцно боротись за те, аби жити довше...
Він встромляв в тіло її слова
Цвяхами
Й відлигою лилася кров по моїм щокам.
Як сказати, мій друже, що ти вже давно забув куди йшов,
Тоді коли все частіше й частіше говориш про це?!
Що з твоїми дорогами вчора стряслось, бо так гучно усі кричали?
А ти все пишеш...
Як поет наливає собі натхнення в стакан. О, ні зараз не та доба,
Натхнення десь пало в якійсь... у невдалих війнах - хтось багато писав
Вкотре, засуваючи руки в вогонь,
Думаючи не згориш, шкіра лише прихисток для кісток......
.......ти захист серед моїх зізнань,
А я благаюче
Не читай мені більше
Свою любов нехай заливає сльозами, кожна із літер,
Які, ртуттю розмножуються в твоїй голові...
Дай спокій всім римам, вже час -
Авіарейси, квитки, чужі очі...
Будеш писати мені тоді, як всі про тебе забудуть.
Так бракує весни,
коли вона помирає
...останній подих її без твоїх швидкоплинних віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496060
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
над жита́ми
моїми –
зелена
із синім густим одли́вом –
ізумрудно-грайлива,
смара́гдова паволо́ка
над жита́ми,
вгорі,
на блакитному тлі – хмаринка летка́,
ніби тендітна жіноча фігурка
відкілясь приблукала
випадкова хмаринка,
заледь рожева, а по краях – заледь золота…
і, наче тендітна жінка –
покрива́ла атла́сні із себе
на льоту розгорта…
як рожева пелюстка,
а по краях – сонячно-золота…
на блакитному тлі…
може, жила така
колись у цьому селі?
може, мрія
чия?..
…паволокою,
з яблуні цвітом,
димком-туманом
здійнялась од землі,
на льоту́ – тане…
Ляна?..
Ляна!
Фет-Фрумосова Косиндзя́на
кохана…
уже й розтанула казка, нема…
голубі́нь-глибінь атла́сна
сама
01.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496159
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Та що ж це, все-таки, любов?
Чому буває спопеляє?
То закипає в жилах кров,
То в прірву зопалу кидає.
То схожа так на ніжну квітку,
Така духм"яна, справжній мед.
Бува принадна, як лебідка,
А то тихенька, без прикмет.
Зате уколе так шипами,
І без причини утече.
Дадуться взнаки серця рани,
На довгі думки прирече.
І скільки ти не будеш гнатись,
Навряд зумієш повернуть.
Чому так сталось? Хочеш знати?
Що може ще любов утнуть?
Та ти не думай, що там буде.
Люби всьому наперекір.
Любов - окраса,- кажуть люди.
А ти будь вправним, ювелір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493622
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 22.04.2014
краплі жодності на чолі,
я молюсь за кожного актора
твого внутрішнього театру,
нам не варто пити соки війни
й чужини.
зупинився ліворуч квітень,
він ланцами обіймає,
заборонами говорити
чи зшивати у ковдру
тканинні чутки.
він м"який,
ледь бузковий,
він випльовує мову
на цукрові хатини
й двори.
поверни моє сонце,
бо невдовзі дерева
повтікають з своєї кори.
так могли досі бути,
але відра отрути
розкорінили тихо цей бунт.
ми ще тут
і крізь зорі
я до твоїх акторів
надсилаю листівки у кут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494021
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2014
Із сердець, зимового шалю, шарму весни, зупинитись на мить
Ти правий
Ти перший
Бій завжди можна завершити
...нема в тобі спокою, доки хтось спить на твоїх колінах,
Так ти перетворюєшся на людину, коли міцно тримаєш мене за плечі,
Коли все співзвучно з твоїми думками, все знає собі ціну,
Відповідає за себе, говорить з собою частіше ніж відкривається рот,
Й ці вуста огортає слово...нам з тобою не вперше в мовчанні шукати істини,
Вивертати серцевину з середини, щоб бачити
Що ж може приховувати те, в чому стільки правди й справедливості,
Чесноти й відданості...що у середині того, що покрите золотом?!
Частіше за все, не хочеться шукати провину в тому хто винний,
Чекати слушного часу аби розкрити вбивство якогось із почуттів,
А потім розгорнувши битву, стояти лише на своєму, а вигравши заливати сльозами стопи.
Хто проти? Хто перший в протистоянні з тими хто завжди виграє,
Хто завжди досягає свого, більше брехні й лицемірства, більше фальшивого одягу,
Хто стане на захист просто одного слова?
Коли між нами немає ножів біля шиї,
Коли все на довірі...лише на слові.
Бо коли ти смієшся чи плачеш, я сміюся і плачу разом з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488595
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 29.03.2014
[i]Ніщо не зникає, ніщо не зникає, ніщо…
лиш тала вода вододілом пере…
тіка … знаєш,- болісно, болісно як у щось…
у наше колись, яким згодом стане тепер.
ТужАвіють стебла, напившсь першим дощем,
минулось, минула і ця заскорузла зима,
від скреслої криги - потік, то вчорашній щем,
вкрадається сум у днище старого човна.
На вітрі шафрановім трохи не так болить,
промовисте серце – чекай-но, лише не малій,
… сполохано мліє і зазвичай бува мовчить,
про світ, що безмежний, таки безмежно малий. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487910
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2014
здавалось би -
летимо по кругу,
насправді ж – проторюємо
висхідну́ спіра́льну дугу…
…одхилила віконну фрамугу,
у щілину одразу – зірки́,
наче вербові котики…
зацікавлено проснували гілки́,
повстромля́ли сіренькі носики
борзе́нько до хати
пробралися –
уро́зтіч порозбігалися,
порозсипалися
на ко́вдри і подушки́,
вовтузяться біля скроні,
лащаться до щоки,
торка́ють об ру́ки,
лоскочуться у долоні,
проти́скуються у пригоршні –
не дають заснути
мені
пустуни́ і пусту́нки
перламутрово-сріб-ні…
що тут уже й казати:
розсипа́йтесь, розко́чуйтеся
по усіх куто́чках
і потає́мних за́куточках
фраму́жно одкритої хати
…треба підво́дитися,
вставати,
між подушок мости́тися,
зручно всідати,
невеселі думки
у цупкі нитки
сука́ти,
у циганські голки засиля́ти,
живі жари́нки,
самосійні перлинки –
зірки́-вербові ко́тики
у разки́
низа́ти
позав`язуються думки
у тугі ву́злики,
причепурю́ся… на шиї
намистинки-перлинки –
Усесвіт безмежний сяє…
...сказав трьохсотлітній ворон:
умру –
швидко і скоро -
знає…
…десь найме́ншенька
закотилася і немає:
ма́цаю
під подушкою –
таки прини́шклася і дрімає
перламутрово-срібна крихіт-ка…
станеш у мене
на пальцеві безіменному
за персте́ника
21.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487199
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Твоєму тілу наказали "Струнко!"
І те піддалось, в небо завербилось.
Степи підслухали і вмить заколосились.
Шумлять твого волосся візерунки.
Ти - тятива, натягнута на світ
і ти ж - стріла, поцілена у небо.
Моя гнучка та непохитна вербо.
Моїх глибин травневий малахіт.
Твій стан бринить як арфова струна.
Од вітру трав невпинні реверанси.
Моїх думок строкаті дисонанси
очей твоїх Усесвіт поглина.
Пірнай у ніч! Я стримую потік
усіх машин, полюючих на простір.
Лунає серця перебитий постріл.
Хтось каже "Струнко" та мовчить навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485207
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014
па́хне
у подвір`ї моєму – сном,
надобра́нічним пря́женим молоком
пахне…
мале вітерча́ з-за причілка зітхне,
уві сні завовту́зиться, позіхне,
виноградним куче́риком ворухне́
і надалі засне…
на шнурку –
білизна під місяцем сонно сох-не
…роздивляються із під руки
на лілові трояндочки,
ви́цвілі маки і сокирки́ –
молоді зірки:
знадобилися б залюбки
квітчасті мої простенькі си́тчики –
простирадла і пошивки́ –
малим зірченятам
на пелюшки…
ба́вляться
зірченя́та дрібні́,
випро́стують срібні
цупкі́ па́льчики-про́мені –,
до рук упіймати пнуться квітки́ -
лілові трояндочки, сокирки́ –
на си́тчиках намальовані…
…оксамитово-скра́длива ніч
спиває непо́спіхом звідусіль
прохолодно-пряну воло́гу,
щоб на ранок – у всій росі
новопреста́витись Богу…
…а десь
комусь
у цей час не до сна,
комусь десь усюди затісно
і всього мало,
десь комусь позарі́з потрібна війна,
щоб люди людей – калічили і вбивали
кремлівські
розпа́лювачі війни –
не́люди,
вірнопі́дданці сатани
10.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484748
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014
«Dixit itaque ei Pilatus:
"Quid est veritas?"»
(Evangelium secundum Ioannem. 38.).
«Що істина? Навіщо ці слова
Кидаєш в порожнечу божевілля
Юрби? Що тямиш ти – жебрак?
А істина проста: весь твій народ –
Раби. Існує Рим у величі свавілля
Існує меч, закон, орел і легіон.
Цього не зрозумієте, однак!
Бо ви – пилюка на шляхах війни,
Збіговисько юродивих пророків,
Фанатиків, що плісняві слова
Плетуть нитками у нудні молитви.
За філософію свою повиснеш на хресті,
А цей народ віддам мечу й вогню,
Таки зруйную храм твоєї мрії
І подарую вам шматок надії –
Блукайте і тиняйтесь по світах!»
«Той, сущий каже: «Аз воздам!»
Ваш світ – жорстокість, Рим камінний
Сліпе страховисько, що суне в небуття
Ми ж істину шукаємо в словах
Одвічних. І століттями блукаємо в імлі,
Йдемо пустелями до світла й доброти.
Закон і право ваші – то звірячий Колізей,
Розпуста і вино, не мудрість – словоблудство,
На ваші оргії мільйонами очей
Зневажливо й без страху дивляться народи.
Хай поневолені і кельт, і галл, і грек
Та іудей, сармат, і мавр та іллірієць –
Настане день – впаде бундючний Вавилон,
Впаде розпусти ненависний трон,
Свобода
Прийде в світ, та істини закон
Засяє для людей, не для царів,
Впадуть імперії вина та сибаритів,
І на руїнах Риму ненависних
Новий збудують люди світ і храм –
Новий Єршалаїм! Я чую: «Аз воздам!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484355
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
Люблю я степ вечірньою порою,
Коли жара уже недопіка.
Коли сідає сонце за горою,
Притулок на ночліг, немов шука.
Тут море трав, сягають аж по пояс.
І забиває дух квітковий аромат.
Люблю за те, що тут я заспокоюсь,
Відчувши музику нечуваних сонат.
Тривожить серце кольорова гама.
Небачену красу вбирає зір.
Оця шовкова літня панорама,
Знеболеній душі, як сувенір.
Дарують силу лікувальні трави.
А мак червоний - віру у любов.
А сум непроханий, розвіється вітрами.
Жага життя повернеться тут знов...
(натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482761
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 01.03.2014
Сьогодні у тебе стріляли,
Сьогодні ти падав ницьма, цілуючи землю губами,
Їй холодно…Від губ холодних твоїх,
Їй хочеться утекти або дати тобі теплий прихисток,
Залишити тебе на нічліг.
Ти ще пишеш…ще намагаєшся жити,
Намагаєшся вірити в те, що - життя,
Що якщо його так називати, все стане на своє місце,
У імен стільки ж істини, стільки й істини у іменах.
Сьогодні я бачила, як вбивав ти себе,
Як легені переставали поглинати кисень,
Як серцю бракувало тепла, і вмирало,
Вмирало все
…аби поринути в темінь достатньо закрити очі – нічого нема…
Хто я, коли розбиваю твердині?!
Хто ти, коли будуєш собі Вавилон?!
Хто ми, коли без любові цілуємо руки в прощанні,
Лиш ті, хто говорить гучно, від чого дзвенить у вухах,
В чиїх серцях, надто порожньо – нічого не чути...
...
Ти будеш носителем світла,
В цей світ,
А він буде ламати ноги, аби ти не йшов,
Встромляти цвяхи у стопи, аби ти падав,
Аби вмирав ти з кожним кроком своїм!
А я життя твоє з кожним ударом серця
Поки дихаю,
Збережу…
Коли зникне усе, коли змовкнуть усі мови світу,
Я нестиму любов твою,
Бо хто ми, коли без неї/її ми не маємо,
Хіба ми живі,
Коли й життя не було?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482290
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Не торопи весну – она придет
сама, неожидаемо, спокойно.
Аукающий тронувшийся лед
откликнется вскрывающейся болью
по праву исцеления теплом.
Взрывающий ледовую плотину
лишь ускоряет должное, на слом
пуская русло, поднимая тину.
И вырастают Спасы-на-крови*,
ведь не вода на дыма коромыслах.
И колокол расколото звонит -
бьёт по весне, не потерявшей смысла.
28.02.2014
*Cпас-на-крови - Храм Воскресения Христова в Петербурге,
построенный на месте, где был смертельно ранен Александр ІІ
1 марта 1881 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482584
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Гулкая тишина.
Черный пролом стены.
Звезды пасет Луна.
Грусть пеленает сны.
Мученица руки
Коврик елозит мышь.
Тихо мои стихи
Шепчет во тьме камыш.
Дуб и толпа рябин.
Озера полынья.
Жизни каких глубин
Словом постигну я?
Чтоб не боялась ты
В пасть забытья попасть,
Буду из букв святых
Складывать боль и страсть.
В сонме планетных сфер
Зыбки времен шаги.
Брошу я в воду смерть -
Небом пойдут круги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481503
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 25.02.2014
...світла ніколи не буває забагато
окрім того яке сліпить очі
кожна жінка тримає за спиною ножа
бо пам`ятає що
напад це завжди краще аніж помста...
вона думає
"ось зима мине наче дрібні порізи на шкірі
від того спокій стане чистим
а совість не стискатиме горло..."
і як би там не було
ти мовчки помолишся
"Господи хай станеться все по її вірі..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479452
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014
"Путь". Бывает идёшь куда-то по улице города, по трассе, по лесной или горной тропе, и в какой-то момент наступает ощущение, что тебе хотелось бы просто бесконечно идти вот так, как сейчас. А придёшь ты куда-то или нет, уже совершенно не важно...
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479003
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Я все ще у лабіринтах болючих.
Як не стараюсь вибратись,
та ще більше в'язну.
Не стараюсь уникнути дій неминучих.
П'ю вино і тону в меланхолії
джазу.
П'яний вечір,нестерпний ранок.
Заховатись від себе.Куди?!!
Як від спраги згасають
серця у фіалок,
Так згасає й моє
від журби.
Я все ще у лабіринті...тебе.
Як не стараюсь вибратись,
та ще більше в'язну.
Як молитву повторюю:"це мине".
П'ю вино і тону в меланхолії
джазу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476961
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014
від нотного стану візьму окраєць тиші
і наважусь бути поміж вітрів і пародій на них,
відкинувши тихо стару парасолю,
дозволю небесним озерам здобути сон
у моєму волоссі.
дзвіночки у жертву холоду носять стебла,
а ти ще не вмерла,
мовчазна й незнаюча?
й справді, рано ще,
бо ж тільки настало НІКОЛИ,
ти довго цього чекала
чи просто робила вигляд.
хлібом грудей наситиш чуже немовля,
і врешті дізнаєшся,
що земля
твоя майже округла,
такої наруги не стерпить жодна пустеля,
а зараз застелю світанок вуглем,
ти спи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477132
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
...сни обриваються у твоїй пам'яті
липнуть до слів інтонації холоду
нову шкіру наче повітря
ми поділимо порівну...
ось вона стоїть за стіною ядучого диму
перев'язує твій поранений спокій білим ганчір'ям
лютий ховає її обличчя
лютий стелить тобі під ноги матрац із пір'я
бо ж насправді ти привязуєшся не до неї
а до її порожнечі
і відчуваєш найтоншим нервом
як пульсує на шиї у неї сонна артерія
як пробуджується у її погляді почуття ворожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476940
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Всотує натовп байдуже метро.
Стигне від холоду змучене тіло.
П'є зима,випиває тепло.
Руху нема.Бо життя оніміло.
Холодом вулиць кульгає ніч.
Ніс у хмари кудлаті кутає
місяць.
Життя-це така надзвичайно
примхлива річ,
бо ще вчора я ніби жила...
а сьогодні для мене немає
місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476603
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
«Пошив для пісні плаття
Не з мережив і стрічок
А з давніх голосінь
І з легенд старих…»
(Вільям Батлер Єтс)
Імболк.
День провісник.
Свято, яке відкриває очі,
Яке сумним пророком розказує
Чи то про весну чи то просто про наше буття.
Про дні рудих пастухів отари років,
Про орачів поля пісень
Про нас – ірландців.
Імболк.
День, коли хмари
А може не хмари, а просто думки
Цього кудлатого світу-дитини якому Бог
Дарував трохи радості у мішку дірявої сирої зими.
Ці шматки пряжі, що пливуть небом
Стають такими близькими
Як дитинство дерева.
Імболк.
Грію руки біля вогню -
Не тому, що холодно і вітер-єретик
Забирає в спогадів останню одежину тепла.
У такий день не личить згадувати і зазирати в минуле
А лише у майбутнє. Але я зазирнув.
Чому – бо білі птахи
Дня вогнів.
Імболк.
Примітки:
Я раніше цей день відзначав як день святої Бригіти, але на старості літ згадав, що предки 1 лютого відзначали Імболк – ворожили в цей день про майбутнє… От і я ворожу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476471
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Малою каплей точит слеза гранит.
Криком кричит душа, оглушая тело -
(Господи Боже, как же она болит!)
Вопль к Богородице: разве Ты ТАК хотела?
«Сomme à la guerre». Где война - нападают вши.
Вот и проверка светлых голов на вшивость.
Крестообразно: на горизонтность – вширь,
На вертикальность – чью ты заслужишь милость?
Кто за идею, кто за цветной металл,
Как иудеи – мы отреклись от Бога.
Долго, как гору, Он нас, гранитных, ждал.
Вот Он сегодня сам, на Днепра порогах.
Приходит с подарком, приносит Дары волхвов.
Новорожденным - золото, ладан, смирну.
Господи правый! Дай нам родиться вновь!
Брани людей избавь, чтобы жили мирно.
Чтобы в аду кромешном увидеть свет,
Духу пошли прозрение и здоровье.
Что от лукавого – просто сведи на «нет».
Чтобы не пеплом хлеб посыпать, а солью.
24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474717
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 26.01.2014
жодних старих портретів тобі над ліжком,
тільки краєчок світла й холодна ковдра.
нишком рахуєш дні і малюєш знижки
на самоту й давно перестиглу гордість.
жодних тобі листів у поштовій скрині,
кіт відібрав тепло і собі на вихід.
лінії страху повз сон у дичаві тіні,
лихо ж дається тим хто боїться лиха.
жодних тобі дзеркал і країн казкових,
супровід - ранок в кістлявих римах.
мова ж дається тим, хто боїться мови,
і якщо в безвість,
то неодмінно з ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473200
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Я чекаю завжди теплих слів,
Та від тебе чую я так рідко.
Пам"ятаю, ти сказать посмів:
Прилечу до тебе я, лебідко.
Так запали в душу ці слова.
Знаю, що сказати їх непросто.
Як же ти мене цим здивував.
І з тих пір вдивляюся у простір.
В синій висоті парить орел.
Долітає звідти тихий клекіт.
Та шукаю іншого тепер:
Лебедя так хочеться розгледіть..
Прилетиш... Настане такий час.
Вірю, що здолаєш перешкоди.
Жаль, що обіцяв мені не раз...
Мабуть, ти чекаєш ще погоди..
А дощі все зливами ідуть...
Сонце з хмар теж рідко виглядає..
А думки до тебе все бредуть...
Лиш надія трішки звеселяє..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473358
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 20.01.2014
В жизнь приходят минуты: можешь стать ты богат.
Не о деньгах здесь речь, что-то вроде наград.
Тебе Бог подарил, что дороже всех благ:
Настоящего друга. Ты ему очень рад!
Друг с тобой будет рядом, ценит дружбу всегда.
Если это награда, не предаст никогда.
Когда трудно тебе, не столкнет он с обрыва.
Руку дружбы подаст, не стесняясь порыва.
Может так вдруг случиться, что он станет врагом.
Малодушье сыграет, станешь ты нипочем.
И тебя отфутболит, как ненужную вещь,
А что сделал так больно, разве сможет учесть?
Нет страшнее врага, чем твой преданный друг.
Если с кем-то случится: обожжешься ты вдруг,
Знай же истину жизни, не забудь никогда:
Настоящий твой ВРАГ рядом будет всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471986
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Я знаю: завтра крiзь мене почне проростати трава.
Та це мене не бентежить, скорiше -тiшить.
Закотилася згаслим сонцем перестигла моя голова,
а очi - як жаль!не побачить нiхто! - за небо тепер голубiшi.
Ще тремтять в переможця руки - не на користь мою двобiй.
Ось - мiй Ворог. В долонях - меч,що рубав умiло.
Переможного маршу звуки надi мною кружляють,мов рiй.
Та крiзь мене ростуть - вже ростуть! - неймовiрно зеленi стрiли...
Я травою, травi, трава... Я стебельцем гнучким - крiзь ребра...
Я - до сонця, до синiх зiр, крiзь холоднi морози згуб.
Переможцю, колись i ти упадеш - вже не чуючи неба.
Я травою - цiлунком нiжним - доторкнуся, прощаючи, губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471662
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
[img]http://s002.radikal.ru/i197/1112/98/90869e86f9e3.jpg[/img]
Палають зірчасті лампадки
і дзвони єднання звучать,
срібляться луною колядки
і тане воскОва свіча.
Із неба нам шлють янголята,
озвучують сурми листа,
що кожному можна прийняти
і серцем вітати Христа.
Пашіє кутя у господі,
рум’яний пампух і узвар...
І сонце пелюстками сходить
на ранок Святого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470783
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Повільно стрілка стрілку здоганяє.
Давно уже півночі, та не сплю.
І нічка тихо голову схиляє.
Ну спи уже, я все себе молю...
Чому душа вразлива, неспокійна?
Якісь думки рояться раз у раз.
Не слухає поради непокірна.
І все тремтить від тих гірких образ.
Не треба.. Заспокойся, душе мила.
Крізь сито пересій оті слова.
І залиші такі, що заживляють крила
Болючі перемелять жорнова.
Крадеться несміливо новий ранок.
Цікаво: може, й ти іще не спиш.
І новий день торкається фіранок...
Можливо, він думки ці освіжить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470624
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014
«Плоть тлінна твоя є то тутешній Світ,
і сьогоденний вечір, і пісочний ґрунт,
і море Сиренське,
і Каміння спотикання.»
(Г. Сковорода)
Плоть наша – це корабель Магеллана
Сколочений з дощок вчорашніх днів,
Бо кожен день стає вчорашнім -
Навіть ці скляні газовані дні
Наступного четвертого тисячоліття
Теж стали вчорашніми, як крем’яне лезо.
Буття ковтає тисячоліття –
А у вас в голові і не паморочиться,
Століття тануть шматочками цукру
У терпкій каві епохи людиномавп,
А вам і не солодко.
Бородатий жрець доби неоліту,
Що плоть свою замість якоря
Кидав у море людей-хліборобів
Бо таке вигадали –
Землю побачили жінкою,
Молять дощу у Неба-прабатька.
Плоть людська. Хто тягне її
Важкою ношею, що зветься «людина»,
Хто сміється з цього плаща потріпаного,
Позиченого-розпозиченого
Тимчасового та умовного.
А плоть – то тільки папірус
Чи то пергамент
На якій ми пишемо свої вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470281
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Я из-за этих распрекрасных дам
В цугцванг* попал в условиях цейтнота!**
Зачем ты народила меня, мам,
Несчастного такого обормота?!
Излился друг мой, приняв внутрь сто грамм,
В такой вот незатейливой тираде:
Что делят дев на благосклонных "дам"
И злых "не дам" ни при каком раскладе!
Не дуралей я вроде, и не хам,
Но среди женщин - видно, я старею -
Мне всё труднее встретить милых "дам",
Хоть на колени бухайся пред нею!
Прошу "не дам" шепнуть мне: "Позабудь
Ты даже в мыслях уповать на ЭТО..."
Чтоб я, принЯвши триста грамм на грудь,
Смирился с горькой участью поэта.
______________________________________
*цугцванг - ситуация, при которой любое
действие ведет к ухудшению положения
**цейтнот - острый недостаток времени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469920
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Здесь, на крыше - зима... зима.
Белых мух, прилетевших стайкой,
слишком много. В ладонь поймай-
тают... тают...
Сонный месяц - кошачий хвост
в час, когда задевают душу.
Проложить бы тончайший мост,
чтобы слушать,
все рассказы его и сны,
трогать тайны
мягкой лапкой. И ждать весны
в день
случайный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469984
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2014
Говорят, холода… Говорят – заснежило.
Говорят, что повязки Зима наложила
На, печалью осенней, исколоту землю.
Я рассказам про Зиму давно уже внемлю,
Все: как лечит она, как белы покрывала,
Сном глубоким искусно всегда врачевала
От депрессий, усталости, ярости, злости.
Собирает родных, отправляет всех в гости
Добрый доктор с холодным дыханьем искристым,
Чей халат белоснежный всегда был пушистым…
Если правильно сделать, с умом, перевязки,
То, пускай не окажешься сразу же в сказке,
Но затянутся раны, боль утихнет немножко -
И уже ощущаешь, что есть свет в окошке.
Вот и елка, и фильмы, что с детства знакомы -
Новый год на пороге. Рождество так весомо
Нам напомнит, что есть жизнь, и чуду в ней место.
А весной снимем бинт, чтобы вновь все воскресло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467817
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 30.12.2013
«Людина створена не для того, щоб отримувати поразки. Людину можна знищити, але перемогти її неможливо.»
(Ернест Гемінгвей)
Колись в молодості – ще у студентські роки я відвідував спіритуалістичний клуб «Зелена лампа» в Дубліні. Там збиралась молодь, що захоплювалась містикою, що була популярна в певних колах молоді в ті роки. У клубі було кілька груп – кожна зі своїми уявлення про потойбічний світ і зі своїми фантазіями. У нашому вузькому колі було прийнято викликати духи великих художників (бо ми чомусь вважали, що тільки їм дано блукати безтілесно у Всесвіті і спілкуватися з досі тілесно втіленими) і розмовляти з ними про їх картини. Згадавши раптом ті роки і себе в ті роки я написав таке:
Попрошу Вінсента ван Гога
Насмалювати мені знову
«Соняшники» -
Помріяти хочу
У світі вічного світла,
Де крім радості
Душа сповнена
Сонцем одвічним.
Попрошу Дмеймса МакНейла Віслера
Зобразити мені кольорами загадку,
Дивну таємницю буття
В ноктюрнах блакиті і срібла,
Сірості й золота.
Попрошу Клода Моне
Зобразити мені ще раз копиці –
Життя нашого невловимі миттєвості.
Чи може попрошу Тулуз-Лотрека
Завести мене знову у свій світ химерний
Світу людських сутінок…
Але ні!
Я попрошу Ежена Делакруа
Намалювати мені ще раз –
Тільки не на полотні
А в повітрі мого міста
Картину шаленого пориву –
«Свободу на барикадах»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467716
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 22.12.2013
«Той лиш існує, хто схований,
Видиме – сон і примара…»
(Григорій Сковорода)
Хлопець який зазирнув у темряву,
У холодне єство світу сього
Нині складає вірші за столом Стівенсона,
Пером чорного лелеки
(Без жодної білої плями)
Пише нотатки по острів
Вкритий пальмами насолод
З озером, що по самі вінця наповнене
Вином нашого смутку
І сподівань наших вкрадених,
Десь між рядками «Лунь Юй» записаних.
Добре було Конфуцію –
Він дивився на царство У
Зазирнувши спочатку у своя «Я» -
Чи то світле від початку
Чи то просвітлене,
А тут в Ірландії
Дивлячись, як мій народ
Століттями розстрілювали
Зайди з брудними душами,
Сміюсь сміхом злим Бернарда Шоу,
Тінню рудою тиняюся
Та не від учора – а з часів
Туатала Техтмара,
У чашу з молоком зазираю
У його білому тумані бачу
Поетів з сумними очима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466147
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Я иногда покупаю тебе цветы,
Так, не всерьёз, чтоб поставить потом на стол,
Наспех поскидывав с ног в коридор ботинки,
В вазу налив из-под крана сырой воды.
Утром на кухне тихонько, пока ты спишь,
Я, аккуратно в корзину сложив печенье,
Новую чашку с яркой зелёной ручкой
Буду тереть, пока не сведёт в кистях.
Пусть мы не встретимся вместе в каких-то мыслях,
Или никак не сойдёмся на цвете штор,
Жизнь ведь настолько короче, чем то, что мы вместе,
Что это всё так неважно при свете нас.
Пусть надо мной смеются мои соседи –
Я, как ребёнок, – забывчив на их слова,
Я равнодушен к правде, в коей тебя не будет,
И точно так же к жизни, если там нет тебя.
Мне ведь вполне достаточно просто знать,
То, что твой взор скользнёт по цветущим макам,
По новой чашке, корзине с печеньем мятным,
Притормозив на чае с надписью «Бергамот».
Что, заливая заварку парным кипятком,
Ты аромат незнакомый заметишь странный,
Может, отметишь, что вкус у меня не плох,
Если с печеньем мне всё-таки повезёт.
Знаю же – спящим я притворяюсь плохо,
Но, не срывая моей неумелой игры,
Ты всё поймёшь, подойдёшь, поцелуешь в щёку
И улыбнёшься, что я забыл снять штаны.
И вот тогда я внезапно открою глаза
И загляну в твои так, чтобы стало ясно:
Я всё отдам за место в судьбе твоей,
Пусть в самых дальних, по меркам судьбы, местах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453804
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 13.12.2013
[i]Стучали босоножки по асфальту, мелькали ножки детские в зелёнке,
И слёзы грязные ладошки вытирали – автобуса огни в глазах размыло,
И разрывалось маленькое сердце, когда растаял в воздухе след маминых духов.[/i]
Стебель тянется к свету,
Зерном прорастая сквозь почву,
Между ним и раскидистым клёном бесспорно
Сила, мощь, кольца лет,
Бесконечное рвенье к теплу.
Бригантина, поднявшая парус,
Режет волны форштевнем,
Бесстрашно бросаясь в пучину,
Между нею и берегом новым
Только ветер попутный
Да прочность нагруженных мачт.
Безутешен ребёнок
В отчаянии расставанья,
Между сердцем его и надеждой
Вся жизнь погружается в бездну.
Всё что знал, во что верил он,
Рушится карточным домом,
Видно там, между ним и листвой,
Вечность чьей-то ужасной расплаты.
Между отнятым детством
И зябнущим шансом прощенья
Вестник света крылатый
С мечом, добела раскалённым,
Пламенеющем в тысячи солнц
Ослепительным жаром клинка,
Тем, что выплавлен между Земным и Небесным.
Он единым решительным взмахом
В мгновение ока весь мир
Превратит в пыль и пепел.
Дотла, за одну лишь слезу!
Что сорвалась к ногам в босоножках,
Где ещё на коленках не смылись остатки зелёнки.
Ту слезу, что кристальной невинностью духа
Просочилась сквозь пальцы
Замызганных детских ладошек,
Прикрывавших лицо, на которое может взглянуть
Только Вестник, всё крепче сжимая свой меч…
Между Ним и забвеньем –
Господь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461594
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2013
***
Дніпром розлита
твОя ніжність
на схилах мОїх Карпат
І орії пальців
Сходять поволі
На грудей моЇх Арарат.
Завойовник Атіла
звойовані землі
Не тільки мечем берЕ,
Палає Везувій,
заснула Помпея
Обіймів тебе і мене...
Русана Гордієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463155
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 30.11.2013
из твоих глаз сиреневых как медь
взрываютя на самом старте
космические корабли
я ставлю крестики на карте
обозначая край земли
/из твоих глаз сиреневых как медь/
из твоих рук протянутых вперед
и скользких рельс / сошли
пустые электрички
мы очень долго с тобой шли
на эхо чиркающей спички
/из твоих рук протянутых вперед/
из твоих стран с безвизовым режимом
бегут стирая ноги до крови
переселенцы/эмигранты
там снова тайно правят короли
кричат слепые протестанты
/из твоих стран с безвизовым режимом/
в твоих слезах невидимых на вкус
ни утонуть ни захлебнуться
кричать или как пластик гнуться
и как песочные часы
пере. пере. пере.вернуться
/ в слезах невидимых на вкус/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462366
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 27.11.2013
[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю з уст твоїх несказані слова,
Як вітер осені зриває листя клену,
А їх мелодія така мені сумна,
Коли лягають з криком на холодну землю.
Не чув би я оті слова: вогнем печуть,
Зривають дах і віднесуть його далеко.
Пожовкле листя ще б росло, але чомусь,
Так повелось, втрачати тих, кому нелегко.
А ти страждала мила – сохла, як той клен
І листя непомітно стало облітати.
Якби ж ти тільки знала, як мене шкребе,
Що не зумів те листя вчасно позбирати.
Надію мав – чекав наступної весни,
Тому що все на світі оживає знову...
А на засніжених полях стояла ти,
І я ... не зміг сказати ані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
[img]https://pp.vk.me/c310218/v310218008/49ff/2U_UhTrbVPY.jpg[/img]
Тихим шепотом дібров проводжаю осінь,
Проводжаю журавлів і ти теж в дорозі.
Всі покинули мене, і душевний спокій.
За два кроки до зими став я одинокий.
І в самотності своїй, так як і в торішній,
Винен сам, бо зрозумів, що цінив щось інше
Надлишкова пустота поглинає вперше,
Може, й спогади візьме - знаю буде легше.
Прохолодою вітрів серце не остигне,
Та й зимові палачі будуть тут безсильні.
Не погасить мій вогонь і сибірський холод,
Тільки я боюся твій… твій холодний погляд.
Руки зціпивши в кулак, проводжав я осінь,
Та прощатись не хотів, бо і ти в дорозі…
Знаю - осінь вернеться, журавлі – мабуть,
Лиш не повертаються – в кого інша путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458519
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 06.11.2013
яко намо́лені прапори́,
полоще-розві́шує осінь вогкі́ листопа́дові ра́нки,
висо́тами неба міряє
потаємні свої глиби́ни – медитати́вне озе́рце…
сьогодні, грою випа́дку, на де́нці
моєї призе́мистої філіжа́нки
зібралася гуща кавова у чіткий
ідеально окре́слений символ – двоєди́не серце…
розлягло́ся
на все порцеля́нове дно –
так і лежить до за́раз
у філіжанці моїй воно…
Хто!..
надіслав мені зра́ння
про любов неча́яну –
із майбутнього послання́ ?...
повідо́млен-ня…
поза сумніви прочита́вся
цей промо́вистий Знак,
але не думала,
що все і насправді станеться – ТАК…
«…на сьогодні у нас любов…» –
іронійна думка метеликом ворухну́лася…
за таких обставин – це і справді було б диво:
любов… така велика… і така ідеально красива…
неймовірно, але несподіване Диво –
справді ста́лося…
наче сон – збуло́ся…
у події реальні вплело́ся,
матеріа-лізува́ло-ся:
чуже зло,
як на скалки́, на дру́зки побите скло,
що стежки мої босі було
рясно засі́яло –
зникло!
Світло!
Любові Божої Світло
у серця́ людей увійшло –
возсія́ло!
у простих
правдивих словах Силу свою яви́ло –
і, як тінь, посоромлено одійшло –
чуже і лукаве зло:
Сонце зійшло!
і за мить
безпорадно пропало,
як сніг торішній, розтало
зача́те людськими неправдами,
і поро́джене ними – зло
за́здрісне і лукаве
Велик Господь!
Неруши́м і Велик Господь
У Любові Його і Славі
...Могущ!
Всюдисущ
……
це – не вимисел,
поки що, може, й не вірш… але чесне сві́дчення,
зізнання́,
Волі Божої я́влення, Його Надихне́ння –
на кору́гвах, серцями намо́лених,
одно́го із багатьох – осіннього теплого дня…
04.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458606
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Найкращі свої мотиви
відтворюй у танці життя,
бо люди тоді вродливі,
коли у них щирі серця.
Прикраси – для ока магніти.
Софітовий блиск? Дарма…
Поглянь як радіють діти -
Хоч золота в них нема.
Довірою очі повні
і сумнів для них чужий,
що світ є не тільки зовні –
зсередини теж золотий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441180
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 28.10.2013
Колись настане час такий,
Що будем ми, як малі діти.
Він може бути нам гіркий.
Чи перестанемо любити?
Хіба зима остудить кров,
Що ще недавно так пашіла?
Не допустіть, щоб сум зборов,
І щоб душа тут заржавіла.
Нехай вона розтопить лід.
Боріться з цим, поки є сила.
І скільки вам не буде літ,
Воюйте, щоб не зледачіла.
Радійте променю в вікні,
Всміхніться першим раннім квітам.
Відкиньте думи геть сумні.
Добавте їм побільше світла.
І хай вони несуть туди,
Де квіти кригу пробивають.
Та наполегливо бредіть:
Вони чарівну силу мають.
У них учіться сильним буть.
На зло морозам і негодам.
Погляньте: як вони цвітуть!
Не вірять вперто всім прогнозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451554
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 02.10.2013
“...это скала, на которой
построена моя жизнь”
Моя війна розпочинається завтра.
...
Серед тихого віяння вітру, сліпучо-холодного дня хтось народжує нове життя,
Уривчасто-гиблі повісті, хтось народжується з совісті,
З тиші, з праведності, як цвітіння каштанів напередодні грудня.
Її звати Марія, Естер, Соломіта
І голос її розбитий криштальний дзвін,
І пахне вона ніжно-солодкою кавою вранці,
Її народила жінка...і так розпочалася її війна.
Довелося спалити вітрила, мости, щоби дороги втратили сенс...
Не шукати зі сторони в сторону, не чекати з минулого мертвих
Вчора — тоді надто сильно болить горло,
І нема у цім вереску спокою.
А за спиною тягнуться зав’язують ноги своїми історіями,
Важко стає іти, пустіють кафе і шукають працівників,
Вдивляються в тебе, як в прокаженого,
Ти маєш зайти, аби випити чогось теплого з пахучою булкою...
І ще більше питань без відповідей,
І ще більше ворогів-ворожбитів, котрі вважають себе живими,
Воюють за себе і проти себе,
Стоячи на одному місці,
Вірячи в літеру такого ж мертвого...
Моя війна триватиме тридцять днів до мого нового народження
Я тримаю в руках засіб для переїзду з одного місця у інше,
Квитки у вічне життя куплені надто дорогою ціною,
І віддані мені, як військовому - холодну неоціненну зброю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451894
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 02.10.2013
Вогонь велику силу має:
Його призначення - горіть.
Коли легенько він палає,
То можна руки в нім зігріть.
Зігріть і тих, хто поряд з вами.
Дорогу зможе освітить.
Підеш упевнено шляхами:
Від темноти він захистить.
І будуть впевнені, хто поруч,
Що він для них дороговказ.
От тільки хай не зробить попіл
Із найдорожчого для нас.
Вогонь сердець хай ніжно гріє.
Нехай не спалює серця.
І хай ніколи не зітліє
В руках умілого творця.
У того, хто любити здатен,
Хто може щастям осліпить.
У кого погляд добрий, ясен.
Хто може словом ізцілить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Та, що у білій сукні,
З бурштину намисто вдягла
І з вітром гуляла під руки,
У вальсі з теплом відбула;
Перлинами краплі ловила,
Щоразу до неба молилась,
Веселку тримала за край,
Збирала вчорашній врожай.
І знову вона полетіла
Кудись, в невідомі світи,
Тримаючи птаха за крила...
Ах осінь, бешкетнице біла,
Своє загубила намисто,
Бурштином гуляла по місту,
Години лічила, хмарини,
Чіплялася за горобини...
Бешкетнице, осіне біла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433748
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 29.09.2013
Луна зблідла
Роса впала
Ранок встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207656
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 28.09.2013
Моя пісня без кінця і початку,
Можливо це все недарма,
Я хотів би жити в достатку,
Та заваджає карма...
Тисячі сердець рвуться в бій,
Наче мотилі на вогонь,
Летить вже засліплений рій,
Забувши тепло долонь...
Приспів :
Ця гра немає жодних меж,
Я ніколи не стану дорослим,
Ловлю сигнали з космічних веж,
Музам проголошую тости...
2
А в мене все класно, впорядку,
Дивлюся вдаль, прищуривши очі,
Як мрії роблять зарядку,
Посеред темної ночі...
І малюю дивовижні портрети,
Шиючи із слів полотно.
Знімають фантазії свої кашкети ,
Вони зі мною заодно....
3
Може кинути це заняття,
Йти собі за течією,
Але ж горить всередині багаття,
Якоюсь дивною зорею...
Не звернути із шляху назад,
Рими квітнуть у дорозі,
А навколо шумить листопад,
І кудись спішать перехожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449441
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
...как жаль, что я не владею другим
искусством и не могу нарисовать
на полях моей рукописи то, чего
не выразишь словами.
Герберт Уэллс
Вже так пахне осінню в кожному закутку
Багряніють всі спогади і сповзають віршами на лист,
Їх назвати би іменами осені,
Але ти весною приходиш у них…
Голос твій, криштальними водами, омиває ці пустоші,
Захлинається світло від світла очей твоїх,
Доки спиш,
Доти мелодія арф заколисує (так писали б прадавні митці)
Поети всі падали б долу,
Палили усі свої літери від безпорадності,
Розчинялись у фарбах художники,
Але все це не має значення,
Доки в осені спогади,
Доки ти приходиш останніми днями весни…
«- Я пам’ятаю Єлену,
Паріс би не зміг без неї,
Розгромивши Трою в ім’я любові –
Ти – Єлена тамтешніх часів…»
Так уривчасто все, сьогодні осінь занадто гучна,
Музика виливається в кожну чашку чорного чаю,
Дев’ятий день її, і радіо ще гучніше починає думати,
І під ногами тремтить земля,
І покидає здоровий глузд,
І тільки Бог покриває Своєю святістю
Твою тендітну постать,
Ти неймовірне творіння, Його неймовірних рук…
…твої листи пахнуть м’ятою,
В мене таке відчуття
Що завтра дощ позбирає усіх сонячних зайчиків,
А післязавтра ти прийдеш,
І знову настане весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450148
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Всё без конца. И сад не обойдешь.
Волхвы-деревья. Травы-сухостои.
Стоишь со старой кружкою и пьешь
Питьё потусторонности густое.
Так мало солнца. Небо, как слюда,
Желтеет мутно. Кто-то оставляет
Тебя. И шорох: слышно поступь, да,
Сквозь заросли сухого молочая.
Пускай. Вот монастырь. А там, в саду
Благая тризна. Сладких яблок спелость.
И, увязая пальцами в меду,
Ждем только ночь, а будто ждем орду.
И молимся. И поступь на беду
Тревожит молочайную замшелость.
'2013
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Мар’яна Савка
Нема кінця. Цей сад не має меж.
Старі дерева. Трави-сухостої.
Стоїш із кухлем глиняним і п’єш
Питво позачасовості густої.
Так мало сонця. Небо, як слюда,
Мутне і жовте. Хтось тебе лишає.
І чути шурхіт: то його хода
Крізь зарості сухого молочаю.
Нехай. У монастирському саду
Солодка тризна. Яблука доспілі.
І, затопивши пальці у меду,
Чекаємо на ніч, як на орду.
І молимось. І чуємо ходу
Крізь молочаю зарості замшілі.
'1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442975
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.09.2013
Моя любове!
У серця стогін кутається осінь
Та розцяцьковує ним листя,
що тремтить.
Холодно чомусь!
Душа стражденна, вистуджена просить
тепла твоїх долонь,
щоби її зігріть.
Щоб до опіків!
Дихни вогнем, затиснутим у грудях,
хай полум’ям по тілу з гоготом біжить.
Свічею танутиму!
У відблиску тіней здриганнях,
відчувши у твоїх обіймах щастя мить.
09.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448174
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Ты так красив, мой Чёрный Ангел,
В безумном танце жарких тел.
На наше ангельское танго
Сам Дьявол с завистью смотрел.
Я знаю, что такое счастье –
Твоих объятий жаркий пыл.
Меня сжигающею страстью
Так безнадёжно погубил.
Насквозь стрела твоя мне в сердце
Пробила грудь, а шрам болит.
Мне никуда теперь не деться –
Меня с небес низверг в Аид.
До боли мне сжимая пальцы –
Рука в руке – наш вечный бой.
Я рождена погибнуть в танце.
Мой Чёрный Ангел пал со мной…
26.10.2009
[img]http://i016.radikal.ru/1309/88/cc28cb968363.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448163
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Чорнобривці - мого дитинства квіти,
Рукою маминою висіяні під вікном.
Погляд голубить їх і шле привіти,
Красольок кучерявиться рядок під парканом.
І виринають з небуття жоржини,
Зігріті скупим сонечком тендітні пелюстки.
А ще, пашіють, мов би ті жарини,
Граційні гладіолуси, застиглі у журбі.
Дуб небо підпирає величаво,
В крону зловив та ув’язнив непослухів-вітрів.
Калина усміхалася ласкаво,
А він у відповідь їй тихо листям шарудів.
Щиру любов несу в серці рокими,
Закладену із ріднокраю в глибині душі.
Натруджені цілую руки мами,
Її кланяюсь низенько, аж до самої землі.
06.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447642
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 08.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2013
[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю я сум під час дощу,
Під гул дерев в поривах вітру,
Люблю у небі нічний шум
І спів птахів вже трохи тлінний.
Тому що осінь за вікном
І журавлі летять у вирій,
І я гортаю той альбом,
Де збереглись останні миті.
Сумую я під гул дротів,
Що вітер рве з усеї сили.
Сумую я …, але хотів,
Щоб ми були лише щасливі.
Та не вернути час назад,
Хоч і не раз того хотіли.
Роки життя, як листопад -
Вмирають зірвані вже квіти.
Це розумієм кожен раз,
Коли на дворі править осінь,
Коли життя дає аванс,
Але цінити ми не в змозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
скаже: «…ходімо» –
на дальній куток стола
одкладу шиття,
різнобарвні бля́шки і ске́льця
застрИбають коло ніг
моїх –
слі́дом… за ним…
рукавом полотняним
вишитої сорочки –
рубці і зморшки
зітру
з лілейного мого лиця,
і – за поріг…
де там! – про шати
згадувати,
про взуття –
скаже: ходімо…
простоволоса, боса,
і не спитаю куди...
звісно ж – до нас, додому…
ви́збирає долівка
розсипані
різнобарвні мої сліди,
і не розкаже – де я – ніколи-нікому…
ходімо…
і голос твій
тишею пролунає…
сріблом струмка засяє –
одразу його упізнаю:
без тіні сумніву
одкладу на край недошите шиття,
без огля́дки і без жалю́
обтрушу́ із подолу пла́хти життя,
проминуле
і обмануле,
осінь і втому –
нарешті додому…
удвох із тобою…
до рідного нашого дому…
бузковим щастям у шибку війни…
ми оддавна такі
бли́зькі –
ти бачиш мої сни…
01.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446677
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
«Коли вікінги у 870 році відкрили острів Ісландія, вони не знайшли там нікого крім кількох ірландських монахів…»
(З історичних хронік)
У судний день
Візьму з собою вівцю.
Бо я теж пастух –
Подаруйте мені ножиці –
Замало мені кресала і терезів.
Стою на мосту
Поміж двома порожнечами,
Ангели всі в мантіях,
А я ногами босими
По дерев’яному кістяку переправи.
Зважуйте наші гріхи, зважуйте!
Промені чорного сонця
Перстами вказівними
Для цієї юрби нескінченної.
Дозвольте мені хоча б затесатися
Поміж ірландських монахів,
Що бредуть у мовчанні самітників
У свої важкі ряси вбрані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446148
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 31.08.2013
На одному боці мосту звучала мінорна музика,
На футлярі від саксофона картонна коробка,
На другому - чернець, а поміж ними простір,
Заповнений без учасними звуками з гучномовця:
Поїзд відправляється, пасажирам щасливої дороги!
Залізний настил мосту чітко відлунював сліди,
Озивався у серці закарбованими пам’яттю словами:
Хіба хто знає, скільки раз моя душа була розрізана,
Розшматована на дрібні кусники лезом ножа
Та закривавлена, рознесена гайворонням на всі боки
І я сама, власними руками, знову збирала її
Та, переносячи повторний біль, зшивала назад.
А люди скажуть, що вона - сильна жінка
І ніхто не спитає, а що відчуває ота сильна жінка,
Коли вечорами лишається наодинці зі своїми думками,
А душа її кричить від такого простого бажання:
Заспокоїтись, забутись у обіймах коханої людини,
Обігрітись, обласканій його щирим теплом.
Так. Вона сильна, бо все має втримати на своїх плечах,
Усім життєвим негараздам дати раду
Та тільки вона ж сама і знає, що її внутрішня сила
У безвиході, яка, власне, і породила цю силу духу.
29.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446012
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 26.08.2013
серпень…
ще днями –
смажить і пече:
жагучі пристрасті,
хоч перейшли у звичку –
палають ще…
як любощі тілесні,
не вінчані,
не вічні,
не скроплені гісопом, ні дощем…
а но́чі…
як сон зітре умовностей личини,
задавнені коханці
одне від одного одве́рнуться плечима,
розко́тяться на розпашілім ложі –
чужі…
на серпень схожі…
серпень…
іще в одчинене за звичкою вікно –
палає днями,
а ночами – приховано
зітхає-дихає самотньо-хо́лодно:
невідворо́тності осінні
проз ковдру й сон – як льодяні ножі…
чужі…
вже не коха-ні,
а лише коханці…
уранці –
сльози і роса,
бала́чка спроквола́ між «так» і «ні»
впівголоса,
туман-на
і розмита:
хоч – плач,
минулася весна…
минулось літо
23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444867
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Цей серпень протяжністю в тисячу років,
Глибиною впадин у тисячі кілометрів, або очей.
Вже просто не сила його терпіти, вставати і зустрічати сонце з насмішкою «Ось воно - Я»! Все минає,
Та ти чомусь в рядках живеш вічно.
Чекаю на Осінь.
Вона через мить має настигнути, доторкнутись, поцілувати мене у щічку, як подругу, як свою власну порадницю.
Це так по дитячому…дівчатками ми будемо носити з собою наплічники, ходити десь біля школи…
а потім листя, але ми надто дорослі, тобі не здається?!
Я оминула цю повість, розповідь, сповідь…
…цей серпень неначе нова філігранна історія,
Пише у власний щоденник, називає це надто інтимним, не дає прочитати.
Все ж у мене напевно довше волосся ніж серпневі дощі.
А вони тільки й роблять, що зі швидкістю світла, несуть мене…
Восени…
Я вчитиму, як правильно мімізувати обличчя, щоб не виглядати нікчемно.
Переливаю моря на перших променях сонця,
Вставляю свої світлини в зіниці твої
Буває холодно і вже одягаю тепліші речі…
Я втомилась від вас поети…
Читати про себе серед ваших рядків, і бути впевненим, що ви надто великі фантасти, ілюзіоністи…
Я пишу нову книжку…
…першу…
бо все що до того було надто просто стерти ластиком, новою зіркою, п’єдесталом і піснею…
Грай на своїх барабанах, цимбалах, кімвалах мій друже.
Будь тим в кому бачиться світло,
А очі все так помітно…дається взнаки, що мені не байдужі твої щоденники.
Мій Бог говорить, що в цій осені і в наступних – скільки їх буде…
…в них - саме ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444910
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Я крапля
Місячної амальгами
Коли у раму
Хати-вулика
Дмухне зелений Космос
І злива поглинає
Вчора
Мить ся
Вже є відлунням
І буревій
Приборкуючи стріху
Б’є в черевця гладенькі
Вишень
Збирає породілля кров
Чаклує над живим вином
Що повертає нас
У землю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434522
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 23.08.2013
Пах губ змішався
З шепотінням миші
Гук яблук
Перестиглих зір
Зірвався з гілки ночі
Понісся до Землі
Та влучив
У плетіння павучка
З макітри місяця
Відлунювало літо
На склі відбивши
замальовок тиші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434523
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013
нам не хватает других
|проблем|
нас не хватает другим
|нечасто|
ими любимы вполне
|несчастны|
ибо являемся им
|никем|
чувство внутри оседает
|сном|
сны навсегда остаются
с|нами
мы заменяем любовь
|стихами|
тысячей слов вместо двух
|в родном|
поздно сердца перестанут
|ныть|
рано|й| состарятся все
|запчасти|
если любить
|и не попрощаться|
смерть расставаний уходит
|в сны|
*фоновая композиция –
Chelsea Wolfe «House of Metal»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443884
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 18.08.2013
кінь
глухо об ночі копитом б`є,
оксамитово-ні́здро форкає –
спати нам не дає…
десь
картопли́ння вологе тліє,
тягне у сни гірко –
прихиляю кватирку,
вітерець бавиться, одчиня…
визирну в сад –
нема коня…
неспроста́…
старенька домне́шта
зірка́ми достиглими обліта...
хтось
зореливи безсонні обтрушує
у двоєдину нашу, щасливу душу –
лі́-та, літа́…
10.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442556
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 10.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2013
«Et ego flebam multum quoniam nemo dignus inventus est aperire librum, nec videre eum.»
(Apocalypsis Ioannis Divina. 5,4.)
Бруно жив на вулиці Яскравих Ліхтарів. Як довго він там жив не пам’ятав ніхто – з людей не лишилося його сучасників, а будинки на вулиці були всі старіші за нього: який на століття, який на цілих три. Папір, що зберігав знаки про його дату народження пожовтів і вицвів, книжкові воші зробили там дірку якраз, де була позначені число і рік. Так, що ні Бруно, ні всі жителі вулиці Яскравих ліхтарів не знали як довго він там живе. Самому Бруно це теж було не цікаво. Яка, зрештою, різниця, скільки він на світі, на цій вулиці і в цьому місті з химерною назвою живе? Він знав лише, що його дід і його прадід і всі предки до десятого коліна жили на цій вулиці. А звідки його пращур у це місто прийшов і коли, і що тут шукав – того не знав ніхто.
Бруно торгував старими книгами в крамниці, що нагадувала комірчину – на першому поверсі. У тій же крамниці і жив. Торгівля книгами приносила мізерний прибуток: у місті з химерною назвою книг купували і читали все менше і менше. А старих книг не купували взагалі. Вряди-годи заходив в крамницю якийсь любитель старовини і порпався серед старезних фоліантів у шкіряних палітурках. Бруно такі відвідувачі не цікавили: вони цінували в книгах їхній вік, а не зміст. Бруно колись виглядав свого покупця – отого самого, який захоче отримати ту саму книгу – оту товсту і важку, в якій написана Істина. Він прийде колись за цією книгою – оцей шукач. Він буде юним з палаючими очима. Йому Бруно просто подарує цю книгу – бо треба комусь бути носієм Істини – єдиної, головної і всеосяжної яка сховалася в оцій книзі між чорними знаками у безодні між словами. Але цей Шукач не приходив і не приходив, і Бруно зрозумів, що він не прийде ніколи – Істина перестала цікавити людей. У книгах вони бачили лише розвагу, а таких книг у крамниці Бруно не було.
Бруно щоденно виконував свій звичний ритуал – стирав пил з книжок, дивився чи не завелась десь книжкова воша, мив скло і вивіску над крамницею: «Старі книги – Крамниця Бруно».
Іноді вечорами до нього заходив музикант на ім’я Адам, що жив поверхом вище: він грав йому старовинні мелодії на скрипці з чорного дерева, а Бруно – цей єдиний поціновував мелодій забутих часів у місті з дивною назвою тихо зітхав. Іноді вони розмовляли про одного художника, що давно помер, картини якого були на сторінках важкої книги, яку так любив гортати Бруно. Цю книгу він нікому не продавав, хоча завжди виставляв її на вітрині. Цю книгу найчастіше хотіли купити у Бруно – бо вона була з картинками.
Якось осіннього вечора до Бруно знову зайшов Адам – але цього разу без скрипки і якийсь стривожений. Він не захотів пити чай і говорити про художника. А сівши за стіл сказав: «Бруно! Послухай мене уважно! Тобі треба сховати всі книги у важкі скрині. А скрині помістити у пивницю. А сам ти мусиш їхати з цього міста геть, бо йде біда. Поїдеш в одне село в горах до мого знайомого і будеш торгувати молоком. Або годувати худобу. Бо прийшли погані часи. Мені наказали грати в міському оркестрі якісь огидні і примітивні мелодії – я не хочу, але мушу – нема на то ради. Наша вулиця вже не називається вулицею Яскравих Ліхтарів, а називається вулицею Вождя. Вчора на площі зібралось багато народу і вусатий чоловік в військовій формі говорив, що в країні незабаром настане Епоха Великого Щастя. Всі будуть радісні і щасливі. Але загальному щастю заважають ті, хто книжками баламутить народ, вносить у голови людей сум’яття і запитання, сумніви і зневіру. І, мовляв, потрібно всіх, хто книжки пише, читає і поширює знищити разом з книжками, бо суть вони вороги загального щастя і радості. У відповідь жителі міста кричали від захвату і махали червоними прапорами з якимсь кривим знаком, а у відповідь на запитання, хто піде знищувати все, що заважає загальному щастю, радості і вільній праці всі підняли догори руки. Тобі не можна лишатися тут, де всі знають, що ти зберігав книги.»
На це Бруно відповів: «Той вусатий чоловік не правий – він або дуже помиляється, або навмисно вводить людей в оману – книги не можуть заважати ні щастю, ні радості, ні вільній праці. Якщо у людей не буде запитань і сумнівів – вони перестануть бути людьми. Якщо б він зустрівся мені, я б поговорив би з ним – він би зрозумів свої помилки. Але він не прийде і не захоче говорити зі мною, якщо навіть я піду до нього. Не поїду я нікуди і не буди ховати свої книги ні у пивницю, ні у землю: чого буде вартий світ в якому ті, хто беріг Істину раптом будуть тікати від неї і зрікатися своєї справи? А може саме зараз до мене йде Шукач Істини саме за тією Книгою Яку Давно Ніхто Не Читав І Ніхто Ніколи Не Розумів? Не гоже тікати від смерті тому, хто давно зрозумів, що смерть це лише омана, лише хисткий міст між двома перевтіленнями. Я надто довго жив на світі, щоб боятися чогось чи тікати від неминучого.»
Адам пішов у свою кімнатку з одним вікном і розтрощив свою скрипку, бо зрозумів, що ніхто більше не оцінить його музики.
А наступного дня мимо крамниці Бруно проходили молоді люди у яких на обличчях не було ні тіні сумнів. Вони намалювали на склі крамниці знак. Бруно впізнав цей знак – не образився і не здивувався, що саме цей знак намалювали на склі його крамниці – давній як світ. Лише подумав, що ті молоді люди зовсім не той зміст вкладають в цей знак, який бачив у ньому Бруно.
Вночі скло в крамниці Бруно розбили – Бруно ще подумав, що це навіть красиво, коли уламки скла виблискують у променях ранкового сонця. І ще подумав, що сьогодні прийде до нього його Смерть – він так її і уявляв – не старою відьмою, а молодим юнаком без тіні сумнівів на обличчі, зі скляним поглядом, за яким не ховається жодної думки.
Через тиждень жителі міста забули про Бруно, ніхто навіть не згадував про його існування. У крамниці Бруно тепер торгували свіжим м’ясом – дебелий різник відважував покупцям литочки та ребра свиней. А книги Бруно – разом з тією, в якій була написана Істина – спалили. Навіть не на площі під гиготіння юрби, а в новій котельні. Бо бракувало вугілля у місті з химерною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442250
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013
к концу первой зимы
расстояние станет по|пыткой
согревания памятью
в пепле холодной войны
ничего не останется
вместо сердец лишь избыток
сильной боли внутри
опустевшей
могильной
тюрьмы
продолжая смотреть
как мучительно тлеет минута
под влиянием ночи
лишенная |скорости|
сна
ненадолго умрёшь
засыпая тревожно
как будто
ожидаешь чтоб в это мгновенье
не|снилась
она
но уже не родишься
а значит еще
не погибнешь
от осколков надежд
или ядов
несвежих обид
то что кажется р|ядом
находится дальше
и выше
если любишь кого-то
то будешь |с| любовью
|убит|
*фоновая композиция –
Gris «L'Aube»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442163
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 10.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2013
Матіола розквітла духмяна,
милий серцю з дитинства стіжок.
І очей не стуляє до рання –
в’яже шаль із бузкових ниток.
Ніжну амбру розлито в городі,
наче Янгол ступав по землі.
Розбудилися спогади, годі
зупинити їх…
– Що принеслИ?
– Теплу звістку про сонце кирпате,
перші яблука-мед наливні…
Матіолу волію спитати,
чи приходжу
до Тебе у сни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441326
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 05.08.2013
«Пройшов я Стежину Каменів
й погибельний Ліс Шипів,
Бо хтось вклав у мої ноги
надію і страх…»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись давно я прожив кілька днів серед дрімучого лісу на дні давньої ущелини, оточеної скелями, що утворені тріасовими вапняками. В ущелині були зруйновані стародавні копальні, штольні, де люди колись шукали блискучий метал, які нині ведуть у велике Ніщо. Вічно вологі камені поросли мохом і папороттю. Я слухав шум водоспаду і думав про вічне. І раптом написав таке:
На дні тріасової ущелини,
Серед скель,
Де спить споконвічне,
Спить небудиме й невисловлене,
Мислю про паростки,
Що завжди проростуть,
Як тільки зерно –
Не мертве і не живе
Впаде в цей ґрунт
Вічної вологості.
Щось більш давнє
Ніж папороть,
Щось більш невловиме
Ніж думка
Зазирає у моє глибинне єство,
Нагадує, що все тимчасове,
Крім нього – оцього темного
І зловісного,
Якого друїди звали Кром Кройх,
Що ховається
В густій,
Як молоко сліпої вівці темряві
Старої кинутої копальні,
Наодинці з прокляттям,
Яке тяжіє перестиглим яблуком
Над моєю землею
Тужливих журавлів
Та бородатих шаманів.
Віддаю свою плоть
Крижаному водоспаду часу,
Віддаю свій дух
Старому дереву споглядання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440711
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Ці вікна дрижать, від кожної крихти неба,
Спадає все нова і нова історія,
Мені світло падає ешелоном у саме серце,
А очі до неба, як глядачі у перших рядах...
І цей весь до скону перфекційний пластик,
Виїдає з своєї середини нутрощі чорної гнилі
Він достатньо по хіпстерськи правильний,
Б’ється кривою зовнішністю у власні крила
Це нестерпно...скло витримує навіть камені,
Береже усією своєю прозорістю,
Від елітних батальйонів безглуздості
Він найдоречніший - стає опорою...
А я ковтаю життя своє солодовоми водами
Перетинаючи міста розбещеності в кожнім обличчі
Мені все ж до неба, як до пункту призначення,
Дихати киснем аби там жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440113
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Літо стає квапливим.
Спека бере в ясир,
темно-рубінні сливи
у дзеркалАх роси.
Промені білих лілій
сонцю несуть пилок.
Вечоре мій тужливий,
ближче, подай крило!
Вечоре мій ласкавий.
Ладо, Твої човни –
весла згубили в травах...
Cумно… Дощі рясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440508
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали
Магічні почуття,
Якби ж то знали ми
Кохання це війна.
Застигли намертво
Палаючі серця,
Коли ти зрадила
Всі задуми творця.
Горіли-мріяли,
Летіли до небес,
О, як хотіли ми
Торкнутися чудес.
Сліпі, не бачили,
Що щастя у руках,
Та рано втратили
Сльозинки на очах.
Просила-плакала,
Вже тліюча душа,
Щоб я не згадував -
Ти стала до вінця.
Блукаю-маюся
Уламками весни,
І посміхаюся -
Бо в серці досі ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2013
Зазирнуло сонце у шпаринки,
І залив кімнату рижий сік.
Радістю наповнив всі клітинки,
Медом майським по лиці потік.
Лоскотав, заглядував у очі.
Бігав по підлозі, по кутках.
Хто ж таку утіху напророчив,
І усмішку поселив в вустах?
Відкриваю настіж я віконце.
Ринуло проміння, цілий стік!
Я радію тобі, Моє Любе Сонце!
Бо хорошим настроєм нарік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439786
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Під сонечком розніжилась ромашка.
Розправила біленькі пелюстки.
Росу тримати їй було так важко.
Ці цінні діамантові злитки.
На землю впали теплою сльозою.
І спрагла проковтнула їх земля.
Хитає квітка легко головою.
Запрошує у гості вже джмеля.
Ранковий вітер будить гладіолуси.
Веселкою розкинулись в саду.
Розправили рівненько свої корпуси.
А сарафанчики ідуть їм до ладу!
Волошки увібрали в себе небо.
А півники - чубаті королі.
Чи бачив це із вас колись хто-небудь,
Як білочка вмивається в дуплі?
Я сонячне проміння позбираю.
Розкидаю усім на цій землі.
І радості всім дітям побажаю.
Купайтеся, малеча, у теплі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438982
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2013
Рассказывай, ночь, о далеких мирах,
О вечной любви и несбывшемся лете,
О том, что в причудливых снах-миражах
Нам солнце побед одинаково светит.
Прохладным сияньем далекой звезды
Рисуй бесконечность космических далей,
Напомни, что лишь у земной красоты
Есть разные стороны, как у медали...
Пусть ветер ночной о надежде поет,
На крыльях своих пусть приносит удачу,
Я знаю, что мне без тебя не везет,
А я для тебя очень многое значу...
Струится сквозь годы загадочный свет,
Рождаются новых созвездий плеяды,
А мы всё хотим то, чего рядом нет
И маски меняем как кукле наряды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 17.07.2013
Написан в соавторстве с Высокой Музой)
Ты футболку никак не снимала,
Сласть дразнила, рукой провела....
И губами с колен одеяло,
В ароматах живого котла,
Разошедшись, целуя, рвала.
Нос - к животику...нет...увернулась,
Мне - кудряшками, да - по бедру.
И рукой (шоколадная вкусность)
Под футболкой прогладил - в жару.
...Порвалась...ты орёшь...я - ору...
Удержал, пил нектар-дрожжь...И, смолкнув,
Ты - рывком повалила на по́л:
...От сиропов восторженных громких -
В головах расстекался ментол.
Сквозь футболки проник ледокол.
13.07.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437205
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2013
Однажды я вину отмою кровью,
За всё, что было и за всё, что нет.
И погребальным покрывалом, как любовью,
За мною ляжет лепестков увядших цвет.
Однажды мысли обретут свои одежды,
Явив всё то, о чём пыталась рассказать.
Я руку Смерти протянула, как Надежде,
И с ней ушла забытый путь искать.
Возможно, в этот день мне вдруг поверят,
И попытаются понять, и всё простят…
Опасливо закроют на ночь двери,
Ведь мёртвые всегда в пол-ока спят.
Возможно, иногда, с полночным ветром,
Являться буду тем, по ком живу…
Оставшись поутру едва заметным,
Холодным серым пеплом на полу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434623
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 10.07.2013
В предрассветной тишине
Я уснула вечным сном,
Колыбельную мне спел
Чёрный ливень за окном.
Баю-баю, милый мой,
Не пугайся и дыши.
Теням, что пришли за мной,
Не отнять твоей души.
Пусть истерзанное сердце
Остановит свой разбег.
Я сгораю, чтоб согреться…
Кто я? Демон? Человек?
Баю-баю, милый мой,
Не пугайся и дыши.
Теням, что пришли за мной,
Не отнять твоей души.
Я бы душу продала,
Только кто её возьмёт?
Не смогла, не сберегла,
Я мертва и равен счёт.
Баю-баю, милый мой,
Не пугайся и дыши.
Теням, что пришли за мной,
Не отнять твоей души.
Мой прощальный поцелуй,
Кровь и горечь на губах.
С первым солнечным лучом,
Обращусь я в хладный прах.
Баю-баю, милый мой,
Я земной твой сон храню.
В жизни, в смерти, я с тобой,
Жду… Люблю… Люблю… Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434744
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Я знайшов тебе в книжковій шафці,серед поличок,справа в куточку.Тонку тендітну брошурку.На обкладенці яскраво-червоні вуста,очі з буштиново- теплим світлом.Я взяв в руки книжечку і відчув дотик маленького пальчика-мізинчика.В мене ввійшов легкий вібруючий струм і в будиночку мого серця відкрилось вікно...В ньму світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168926
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 10.07.2013
Я тебе цілував, обнімав і обманював
Повна крові тепер є душа
Я у тебе кохання благав і зраджував
Стогне й плаче тобою сльоза
Вік малий і малі в ньому виклади
Скрізь зі мною крокує журба
Ти навпомацки мріяла вірити
Я знав певно - що ти не одна
Фраз туманом повитих окрилених
Повно впало із уст і в уста
Поцілунки летючою хвилею
Полонив я тебе – насправді в полоні вже я
Можна тихо піти і зоставити
Сум не зборений у вухах гука
Тільки серце у крові знедолене
Повно знає – що йти вже пора
Залишити і будь - якось збудеться
Стерти номер і стерти чуття
Варто вірити ти невпокорена
І в усьому провина моя
Зайвим стати у днях понад місяцем
Лиш шукати колишню тебе
Віднайти незнайдену втішену
Уподоблену ж змити з себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436344
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
липневий ранок
на поверхні листочка кожного
сміється умито…
до хмаринок маленьких,
пухкеньких,
біло-невинно-голеньких
лоскочеться жартома
вусате жито
сяє промінням одбитим
кожен листочок «з лиця» -
життям соковитим іскриться,
повниться…
а зі споду, із вивороту,
під кожним листочком – нічна пітьма
гається – неохоче тане-ховається…
такий!
усіх можливих
відтінків-сутінків-переливів
зеленого –
контраст об`ємно-м`який…
перспективно-глибокий
такий
всеможливо-зеленого глибина…
кожна крона – у собі самій не чує дна,
кожна
світло-відтінена
крона…
кожнісінький кущик,
дерево і деревце
підставляє ло́скітно сонцю лице –
грає і міниться щастям
щонайдрібніший листочок!
водно́час
дозбирують руки-гілки
і тендітно нанизують у разки
порозгублені чорні перлини ночі:
поспішно ховають у па́зухи –
під листки
перламутру чорного півпрозорі мазки,
прохолодні дотики на ранково-теплому тілі…
радісний спокій і дрібна метушня:
пора
збирати розсипані перли дня –
золотаво-блакитно-рожевувато-білі
09.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436278
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
"Et iterum clamaverunt: "Crucifige eum!"
(Evangelium secundum Marcum 15.13)
А ви знаєте
Як пахнуть цвяхи?
Ще до того, як їх
Забили в дерево
Або в плоть,
Яка тепла як дерево?
У плоть
Того самого хлопця,
Що молов нісенітниці,
Вештався волоцюгою
Від селища до селища…
Недарма ж солдати…
Хоча вони і чужинці,
І загарбники, і грабіжники,
Окупанти та бандити,
Але ж порядок…
Порядок який…
І прокуратор у нас
Досвідчений, мудрий.
Аякже…
Ні, з волоцюгами тими
Давно потрібно…
Ми навіть схвалюємо.
А то із за тих язикатих
Словохтивих та писак
Надто грамотних
Того й гляди бунт почнеться.
А в мене ж виноградники –
Понищить сволота.
Та й кому ж мені
Вино продавати
Як не солдатам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436290
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Молюся, синє Небо, прихились.
Втомилися слова у підземеллі.
Пробач мені, що думкою колись
втопила світло в темній акварелі…
Шовкова сукня вечора. Гроза.
І блискавка стрілою золотиться.
Спекотно так, що зорі допізна
шукатимуть, де місячна криниця.
Вплела у коси стрічку лепеха,
вилискують порічкові рубіни.
Небесні струни вітер колиха...
Торкаюся нахиленої сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
...приналежність до чужого простору чужої м о в и
мов хижі примари переплітаються тіні
с л о в а
коли ти так щиро складаєш молитву
до свого будди, ісуса чи є г о в и...
а я не вірю у правду
що відклається з м о р ш к а м и
у кутиках г у б
коли пам'ять можна було б забити
чотирма д о ш к а м и...
і кожен раз коли ти т у т
у радіусі кількох секунд
до серця
я відриваю погляд від неба
немов болючий с т р у п...
намацуєш море наосліп
л ю б чи не л ю б?..
спить бог
а ти т у т
я знаю
ти т у т
л ю б...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320222
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 06.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2013
справедливість, зазвичай, написана іноземною мовою,
тому ми не вміємо її розуміти.
звідти виповзає зграйка її трактувань-
встань на коліна і проволай транскрипцію.
я вихожу із піни відчаю
і в ній розчиняюсь.
знаєш як то слухати зіпсований телефон,
надсилаючи вічності беззмістовні вітання?
квіти в душах ростуть приречено гарні
і в друкарнях пашіє чорнильне безглуздя пустель.
тонким присмаком хмелю
розстилає цей тиждень анонси,
хто тебе просить вивчати мову,
якою мовчиш?
облиш цю забаву
і йди повз несміху кімнату,
бо їх у замовчаній совісті надто багато,
тому знаком рівності впадеш
на слово і ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435409
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
[quote]...якщо це божевілля - воно справжнє...[/quote]
В цій тиші дзеркальні міста плачуть симфоніями,
Я розкладаю тебе алфавітом, щоб не забути, чорнилом проводжу по шкірі,
Встромляючи пальці, і ти граєш клавішами фортепіано, музику моїх терпких віршів...
Словами я...Словами я тільки готуюсь до бою, аби перетнути свої кордони,
Ти їх руйнуєш обличчями то низьких, то надто високих нот...
Жодного разу не торкнувшись ні однієї струни, ти в темряві лишаєшся світлом,
Ти — світло...
Я б писала твоєю прозою, засинала з голосом твоїх муз,
Але так зненацька будується нове місто і там надто багато крихкого скла,
Ти ідеш, ріжучи ноги об ці меркантильні друзки...
Мій воїн в своїх обладунках вірить в свою надприродність,
В свою непереможність...
Міста падають долу, заливаючи рот оскомою,
На що здатний коли перерізане горло?!
Коли тільки музика переливається в тендітну прозу,
І стеля зовсім не небо, підніжок — ніяк не земля,
На що здатний, коли я у твоїй середині пишу вірші,
А ти переповнюєш нотною прозою моє життя?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434966
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Вже cтільки днів полощуть землю зливи.
Дерева вимокли, стоять, немов хлющі.
Я слухаю дощів сумні мотиви,
Що тихо розливаються в тиші.
Пливе мелодія і тулиться до серця.
Та сум воно не хоче відчувать.
Лише на хвильку смутком доторкнеться,
А потім зможе біль утамувать.
Я знову біля тебе, мій хороший.
Ну чим мене ти зміг причарувать?
Так хочеться, щоб ночі були довші,
Щоб мати змогу все обміркувать.
Тебе я ще і досі не зустріла,
В уяві тільки вигадка жива.
Та я тобою вже переболіла.
Ти радість і журба тепер моя...
Ось знову ти проходиш мимо вікон,
Тримаєш парасольку у руці...
А серце зацвітає дивним цвітом...
І я боюсь порушить миті ці...
Не хочу я узнать розчарування,
Не хочу біль душі своїй завдать..
Нехай таємне буде існування.
Це краще, ніж знайти і знов втрачать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435056
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2013
«Справедливість» і Сонце
Вона терпіла. Бо рахувала, що народжена Жертвою, що так – справедливо. Очі її завжди залишалися сухими, бо чого його плакати? І погляд її від того поволі ставав геть незрячим – наче піску в очі хто насипав. Це – справедливо… Болить? Значить – так треба, заслужила. Справедливість саме така…
Зіщулювалася від замахнутої на неї руки у три, у п»ять, у десять , тринадцять, чотирнадцять, двадцять років . А потім падала від удару, що справедливо настигав її у любій точці фізичного тіла. Падала і здригалася… Лишилися шрами. Але… так треба… Так – Справедливо.
Душа ж її виходила в такі миті з тіла, осушуючи тим самим очі і, не витримуючи,металася кімнатами, ліжками, квартирами, світами – шукала якогось предмету чи речі, аби боронитися – ніж, кийок, пневмо, чиюсь руку…- хоч щось! Бодай щось!!! Бо це – СПРАВЕДЛИВО!!!!
Вона справедливо помирала незлічену кількість раз. Без супротиву, На сліпо, на німо і на сухо…з одним словом на потрісканих губах, яке , мабуть, давало хоч якусь надію – «це… - справедливо…»
Та Сонце видно навіть крізь зімкнуті повіки. Як би не лячно було б їх розплющити. Це так схоже на потугу – відкрити очі. Вперше! Відкрити! Очі! Назустріч Сонцю. На них, тут же, випадає пекучо-солона роса, як на квіти. Зранку.
Вона плаче. Ридає. Кричить. Схлипує. Сміється… Але… - бачить. І ... БАЧИТЬ!!! І це – справедливо.
СПРАВЕДЛИВО Дозволити Собі Бачити Сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420277
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 27.06.2013
Любовь, как будто мотылек,
Вспорхнёт вдруг крыльями цветными
На сердце, хрупкий стебелек,
Подарит чувства неземные.
Любовь - цветенье алых роз,
Нежнее цвета миндаля.
Она для сердца, как наркоз,
Но только тоньше хрусталя.
Она доверчивый ребёнок .
Не понимает слово ЛОЖЬ.
И любит нежность, как котёнок.
От грубых слов уходит прочь.
Она цветенье белой вишни,
Когда снега уже лежат.
Тогда забудешь, что ты лишний,
Хотя пришел твой листопад.
Цветет, как аленький цветочек
Среди кромешной темноты...
Но как же тонок стебелёчек!
Храни цветок свой ЛЮБВИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432841
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
яка щаслива –
росами змита,
сонцем і за́тінками перевита
трава
лісова,
незаймано соковита…
іду стежко-ю
і жалкую:
така трава!..
ах, і чому наразі я не коро-ва…
мати б
отаке продовгува́те
і собі лице,
щоб втопити його по самі вуха
у бездонно смарагдове радісне царство оце…
і носом, і ротом,
і шорстким язиком
неймовірно зеленої свіжості аромати
у себе, в себе!
усім єством –
з насолодою поглинати…
вбирати, пере-жувати…
…у корови – верхніх зубів зовсім нема…
їм смакоту і радість зелену – очи-ма…
скільки сягає зір – трава, трава –
красива,
аж ореолець тремтить над нею
сяючим туманце́м –
щаслива
падаю у живі крепдешини
з усіма
зеленого переливами
і тумані́ю - сер-цем…
20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432601
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2013
...не в'яжи мотузками дні своїх перемог
порозсипалися ночі на долоні твоєї втоми
я малюю цей світ у собі за нас обох
прийшов час розкидати каміння слів
під розбиті важкими дорогами ноги...
__________________________________________
перелатане небо і гомін людських зізнань
по кожній із ран залишилась не то пастка не то просто дірка
твоя думка прудка і гнучка немов лань
а душа схожа на мишу
ляклива і знає що завжди можна сховатись у нірку
хто з тобою тепер
ділить воду і хліб
продає свою совість не оптом а вроздріб?..
життя прилипає до рук немов до металу магніт
ламаються слова якими мовчить світ
сни четверга
лякають недоспаний ранок
не варто просити у тих хто втамував свою спрагу води
виходь за межі себе за межі ненависних рамок
і пам'ятай про те що залишаєш сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432505
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 20.06.2013
залишилась сама
на краю́ біди,
навіть за краєм…
стільки любила і пестила,
а ніхто не подав води –
і в подальшому не чекаю…
ні, не обра́за,
але тверезий ро́змисел це:
світ заклопотаний
одвертає лице,
як дзеркальце…
за дітей ще – же́вріюче молила,
але … зда́леку якось,
ніби проз товщу, із безпросві́тного дна…
що вмирала – безпри́страсно розуміла,
цілком усвідомлювала…
…згорнулася
на терновому о́дрі,
як у безмежному Всесвіті – сама-одна…
терпіла,
приймала тілесну муку –
без жодних видінь і чудес
відчула –
як тепла чиясь Рука
лагідно узяла
мене за руку…
спокоєм уповила́
лагідність,
затишок і тепло…
невидиме зором світло…
півдоби, кажуть, мене не було:
бездиханне тіло
усю ніч самотою на одрі проле́жало –
не боліло…
Хто за руку тримав - і не спитала,
бо
знала...
…розклепи́вши уранці повіки,
побачила… полотно:
воно
символічною зна́чимістю одразу
глиби́нну свідомість вразило:
у обра́мленні білого прямокутника –
волошково-синє, світлом насичене, тло
і абсолютно точно
у прямокутник вписане ідеально –
ясно-червоне коло…
…біла рам-ка,
волошкове тло
і вписане ідеально
між гранями прямокутника –
ясно-привітне червоне Ко-ло…
у свідомість, сповиту Тишею, мов дитя
у сонні байкові пелюшки –
вистрелив єдиний паросток думки:
ЖИТТЯ!..
…а тоді уже, слі́дом,
прийшов розсудок з інобуття́
і розтлумачив,
що саме дух,
повернувшись передніше нього до тіла –
побачив:
зимовий ранок,
госпіта́льна палата,
тіло «в койці»,
до сходу повернуте випадково(?) лицем…
перший «предметний» погляд
ухопив
прямокутне біле вікно –
було воно
синім небом задрапіроване рівномір-но,
а червоне Коло проявилося - Сон-цем…
…залишилося відчуття –
відсутності
і стертого за́пису
на "магнітній плівці"
мого
внутрішнього часу:
відчуття
частково стертого запису –
на тонесенькій плівці мо́го
життя…
земного
16.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431845
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 20.06.2013
свобода наша –
загалом людська –
іде босоніж по мечу двосі́чному
(не вічному?..)
босоніж по відточеному лезу,
по вістрю, невловимій грані
двом протилежностям
належного клинка –
хибка́… хистка́…
свобода вибору і волі
у нас така –
людська…
і не самі!
по вістрю, по відточеному лезу
ступаємо босоніж у пітьмі:
обабіч грані –
дві сили,
урівноважені в протистоянні –
усяк до себе,
у протилежні два боки́
нас перетягують –
узявши з двох сторін
за протилежні наші –
праві й ліві – ру-ки…
потявши крила
наші – чорно-білі…
…які могутні сотворіння Божі ми –
Небесну твердь
утримуємо втятими крильми…
…ми –
не янголи,
і янголами, кажуть, не були
ніколи,
хоч янголи – були людьми…
Боголюбивими…
були Людьми!
які обрали Світло і Тепло,
читай – Життя
в Любові й Істинах Небесних,
удруге - духом - народились Го́рі,
возстали і воскресли…
вознеслися… як зорі…
і сяють, увібравши в себе,
проміння Благ і Мудростей Божественних…
…і ті були людьми,
які за пристрастями власними,
за якістю сердець лукавими
обрали заздрість, ненависть – брехню і зло
і стали демонами –
духами
пекельни-ми…
ми «однорідні» –
та неоднозначні ми:
пшениця вперемі́ш із плевела-ми…
нас доглядають,
наче мислячу розсаду,
для висадки подальшої:
за власним розсудом –
хтось обере безмежні Небеса,
хтось обере безмежні хащі аду…
вістря, грань, межа,
мембрана між світами –
ми
свободу вибору і волі маємо –
тому майбутнє «кожному своє»,
ступнями босими
на лезі протиріч –
за покликом сердечним обираємо…
щодень, щомить, щоніч…
…Любов дарує, і нікого не карає:
сама людина власну приналежність
і схильність власну – серцем обирає
Свобода Вибору –
на грані, на клинку…
ми! обираємо
між правим і «не-правим» боком –
вже тут і зараз –
як ніби між «високо» і «глибоко»:
і кожен сам собі – і у собі
Всевидяче Небесне Око…
заплутався у павутинні протиріч? -
поклич: «О, Боже…» -
Він – Рівновага і Клинок*…
Він завжди поруч,
Він із тобою і в тобі…
і у твоїм двобою
з самим собою –
Він допоможе:
непроминуще в Духу
Слово Боже…
14.06.2013
*клинок - те саме, що лезо.
**автор художньої роботи "Наскрізний Меч" - gala.vita, 2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431460
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 20.06.2013
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431712
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Літо. В травах я по груди.
І до п"ят улітку в небі.
Промінь в скроню мене будить,
в воду дня мені потреба.
Літо. Спеки сильні руки
закували в простирадла,
миті, погляди і звуки -
все тече, до зливи спрагле.
Літо. Простір пламеніє.
Час кипить і завмирає.
Я принишк і вітер віє,
подих мій в полях гойдає.
Літо. Міста ріки стали.
Вулиць плин завмер навічно.
Спорожнілі п"ядестали.
Всі кумири сплять публічно.
Літо. Вечір. Вишень запах.
Вишень смак і вишень колір.
Небо гасить сонця спалах.
І думки тепер на волі.
Літо. Пахне тут тобою.
Спека спить у шкірі в тебе.
Море видихне прибоєм.
Я тону в тебе потребах.
Літо. Вир твого волосся.
Все червоне. Все й усюди.
Ніч іде. І стоголосся
всіх машин мене пробудить.
Літо. Стиглі твої губи.
Наче грона виноградні.
Ніч із торби зірки губить...
Сни мої тобі підвладні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430663
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
нам говорили что наши корабли не смогут летать
а мы убеждали всех в обратном
бросаясь с крыши
кто-то всегда остается
|в сердце|
на своих местах
а кто-то так и не выжил
от тебя останется только пара любимых песен
и пустая страница
люди удаляют такие
чтобы казаться чище
я точно знаю что ты вернешься
но уже не для того чтобы просто
проститься
в удалении себя нет никакого смысла
потому что все твои страницы уже давно во мне
и песни
с тех пор я ни разу не включал их
а теперь по несколько тысяч раз в день
слышу
ты мое наказание за то
чего я так и не узнаю
никогда
не уходите не попрощавшись
иначе придется возвращаться снова
и снова
спасибо что всегда остаешься со мной
с|нами
я ненавижу тебя за то
что мне не хватило всего лишь одного
|слова|
*фоновая композиция –
Interpol «Take You On A Cruise»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430583
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 08.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2013
стараюсь держаться
держа тебя в приграничной зоне
сердечного отчуждения
хотя почти уверен
что она не пригодна для жизни
еще в ближайший десяток
световых лет
назад
но xуй знает
всякое может случиться
и всякие могут
мертвые особенно
любят
жить
поэтому и держу
а впереди что?
быстротечное прожигание
проживания своей
полусмерти
без возможности успеть
вспомнить что было до
тебя
и во время
либо
вязкая тягучесть бесконечности
из-за ощущения расширяющейся
пустоты
в виде насильной нехватки твоей души
во мне
и всё еще сочных кусочков
твоего сердца
вырезанных
вместе с отрезком жизни
после
смерти
сопровождаемые лишь мыслительным
абсцессом
и только он удержит тебя
на плаву
такое одинокое время
есть лишь медленная ампутация
конечностей
потому что нет желания
когда-то
ходить
или когда-нибудь
писать
кому-нибудь
это потеря
слуха и мировоз|зрения
полная атрофия действительности
недействительным
это когда ничто не становится прошлым
и прошлое не сменяется будущим
просто потому что
их
уже
не стало
а ты вроде бы и не жил
никогда.
*фоновая композиция –
Dahlia'sTear
«6th Sky Spellbound The Circles»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429131
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Бежала вверх, спешила, задыхаясь,
Вприпрыжку достигала рубежи,
Грехов случайных не боясь, не каясь
Крутые проходила виражи.
Прогнозы юности: шагни - и ты у цели!
Ну для кого победа, коль не мне?
Жизнь закаляла, голова трезвела,
Когда босой ногою - по стерне…
И я боролась, я сопротивлялась
И закалялась в терниях побед,
Судьбу благодарила, обновлялась,
И не боялась сбиться в счете лет.
Свой опыт ни на что я не сменяю,
Пускай мне в след завистники шипят…
С крутой горы небоязно спускаюсь,
Осенних трав вдыхая аромат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429098
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Зеленый чай плесну в большую кружку,
Наполнит кухню терпкий аромат,
По-свойски принимаю я подружку –
Контакт интимней, правду говорят.
Нам хорошо вдвоем, тепло, душевно
И тем не счесть, хоть времени в обрез,
Поспешно, сбивчиво, как можно, откровенно
Устраиваем трапезу чудес.
Ты знаешь?
Не слыхала?
Вот так новость!
А помнишь? Было, кажется, вчера…
Клубится нить и создается повесть
О главном, вечном, кратком, как игра…
Ленивый вечер вполз в беседу нашу,
Пора прощаться, чай остыл давно…
Скупится жизнь… А хочется почаще
Нам проживать давнишнее кино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429099
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Смотрю и мир живет во мне.
Умру и он во мне исчезнет.
И все уляжется во вне,
Где бесконечность дремлет в бездне.
Там сушь и влага,жизнь и смерть,
Там тверди маются в пространстве.
Воронки черной круговерть
В звездно-торжественном убранстве.
И все кружится,все плывет,
Систем галактик хороводы,
Вплетаясь во Вселенной год,
Пространства временной свободы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428450
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 03.06.2013
...................................................Олесе
Всё как раньше… мне деньги, им – покер,
В сапоге спрятан нож на врага,
В семь ноль-ноль по Москве на востоке
Сок даёт в складках неба ирга.
К старым шуткам брезгливость знакома
И так хочется дико и всласть
Биться в праздники до гематомы
Головой в колокольную пасть.
Гуимплен?! Как приятно... я тоже!
Не люблю долгих лет суету,
И как только взгрустнёт день творожный,
Я латаю насечки на рту.
Всё как раньше… мир впаянный в тайну,
Рыщет месяц под вечер песцом,
Но потрескалось что-то случайно…
Может зеркало… может лицо…
Прошлый путь – панорама Пальмиры,
Только брызги снов едких звенят –
Ты в прокуренной старой квартире
И похожа точь-в-точь на меня.
27 февраля 2013 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404656
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 03.06.2013
ПроіржАвів підвечір і в дірку у дні виливається теплий кармін
І замащує в червень протягнутий палець людини,
Що рахує зарубки, надерті піском на застінках скляної тюрми,
І збиває лічбу, та не може розбити годинник…
А десь там, на високій-високій горі, западає порізана синь,
Наче свіжо поголені щоки старого Ісуса.
Зашкарубла долоня гребе там докупи усі часові пояси,
Що лежать на землі, ніби тіні нових землетрусів,
І затягує ті пояси і піски у розкішний кобилячий хвіст,
І пускає кобилу галопом по синіх вершинах.
І кидаються врозтіч Стожари і Пси, і гуркоче розхитаний Віз,
а Христос дістає метеори, що впали за шию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428979
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Одаруй кохання віршем,
а я допоможу.
Ощаслив його ще більше
краснослів"ям Божим.
Підніми, наче пір"їнку,
дмухни на кресало.
Додай жаги, щоб жевріння
полум"ям заграло.
Розбуди бурхливі гами
кольорів веселки,
нотними склади рядами
в серці, як в люстерку.
І тим ключиком скрипічним,
наче катеринку,
накрути на цілу вічність
мажорну пружинку.
Занури сонливу дійсність
в тьохкаючу кварту.
подаруй коханню пісню -
воно того варте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238417
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 01.06.2013
вродилося золоте теля –
радо брика́є! -
до зеніту од небокраю…
ніч-породі́лля
теля
молозивом напуває:
п`є, на очах росте –
рожеве молозиво
довкруж розфиркує-розливає…
…пеститься золоте теля
ПрісноДіві-Владичиці до руки,
ту́рить-потура́є
золотими ніжками
ніжними
рожево-моло́зивні,
жовтаві хмарки́…
31.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428447
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Не лякайся цієї спеки, вона – як Змій:
Їй смакують лише незаймані та святі.
Не трави її беладоною та слізьми,
Не шпигуй золотими голками білу тінь,
Хрестоцвітами та зажнивками не гони,
Не кидай кам’яною сіллю по голові.
… Подивись їй у самі очі і роздягнись,
І пусти її на вологий тугий живіт.
Ви лежатимете обоє, мов пара вій,
Що упали з повіки обрію на ставок,
Розімлілі торішні яблука у траві,
Здичавілий бездомний пес і безлісий вовк.
Ти не дихай, ти просто злизуй із губ агар,
Що сочіє цукровим киснем по зрізах стін,
І дослухуй, як витікає твоя жага -
там, де Змій належав пробоїну в животі.
І нехай із тебе вийде уся вода
І залишиться тільки масло і чорний мед.
Не лякайся цієї спеки – ще є Адам:
Він прийде і усе недобране довізьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428585
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Пусти мою руку, я маю підняти засув
на чорних воротах, які ти колись палив
(тоді ти не знав, як швидко усе погасить
холодний пісок і довгий, мов ніч, полин).
Ступай по слідах, залишених на світанку
отарою снів, що вибігли на лице, -
туди, де роса біліє немов останки
розкопаних душ, де пахне сирим яйцем,
де шлях на війну вливається в шлях на вирій,
де мальви – як рани, що гоять свою красу,
де баба-шептуха замолить твою зневіру
моїми віршами і виллє на віск їх суть:
вони попливуть весільними рушниками
кульбабково-теплим виводком каченят.
Я їх попасу, а ти повертай до брами,
яку споконвік ніхто і не зачиняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428149
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Коли розповзуться вени гадюками по осонню,
Я вислизну поміж ними і витечу з-під землі.
Захочеш мене догнати – постій на снігу босоніж,
Допоки ядуча вічність не випече мозолів
Находжених по асфальту проспектів чужого міста,
В якому нема блаженних – лиш дзвони, та й ті мовчать.
Захочеш мене вловити – замаж свої очі тістом,
Що сходить у передпічку на проскури до причасть.
Вбери перехрестя вікон у мак й перекотиполе:
Захочеш мене почути – молися на ті хрести,
А в ночі вогню і граду молись на гінку тополю,
Що, збита страхОм начорно, не перестає рости…
Коли розповзуться вени гадюками по осонню,
Крізь отвори на зап’ястях я випаду, наче сніг -
На проскури для блаженних, на мак і твоє безсоння,
Що є лиш новим видінням, якого ти ще не снив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428063
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Кто я для Вечности? Вздох - да и только.
Помнишь, ты звал меня именем Толька?
Только вчера еще детством дышал я,
А уже смерть приготовила жало.
Вдох был недолгим, и выдох недолог,
Вон приоткрыла Вечность свой полог,
И обернула в саван тумана,
Все по-простому, все - без обмана.
Я и в тумане стихами дышу,
и никуда, никуда не спешу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427785
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 29.05.2013
ты спишь не там
где взрываются площади
проносятся карнавалы
утихают молитвы
ворота всех замков
исчезают в любовных историях
и проходит не одна осень
задетый летящими город
вздрогнул дождем
не там ты спишь
где путешественники зажигают огни
ветер раскрывает твои глаза
и ты соглашаешься с ним
ты спишь не там
где забыта
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427749
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
...літо розпочинається аскетично
небажанням писати вірші та
початком осені...
наша круговерть змушує нас боятись нас
бо часом все занадто звично
і треба якомога більше мовчань
щоб слова нарешті перестали кровоточити
ти входила у вірш цей маленьким дівчам
а виходиш дощем
щоб усі могли тебе бачити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427374
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Ах, сердце-сердце, чего сладостно в груди,
Щекочет теплый комочек нервы, сгораю от любви.
Спешит прохожий за окном, шумят дожди,
В полной осаде небо, в лужицах бегут круги.
Погода у вас как? Взгрустнулось что-то мне
И от того, что дождь, к тебе, родной, тянусь вдвойне.
Притихли воробьи, не галдят во дворе,
Птицей бы парить под сводом радуги да налегке.
Забыться бы о том, что не вернуть назад года
И не зашить без швов ветром потрёпанные паруса.
Но жизнь дает нам веру и выбор есть всегда,
И живы мы душой, доколь жива не сломлена мечта.
24.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427036
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Десь на грані світла й тіні,
ночі й дня, вікна й кімнати,
рвучким звуком безупинним
дощ у світ голодний гатить.
Десь у межах траси й поля,
на протертих перехрестях,
землю тиху й землю кволу
дощ галантно пальцем пестить.
Десь між оком та думками,
на скляних та крихких стиках
він штовхає світ на захід,
люд жене по краплях диких.
Десь де листя шумно дише
та в дахи лопоче стиха
світ стає на поверх вищим,
вперто вчиться глибше дихать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426863
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Трамвайний гул щораз гуляє містом
І дзвінко Ратуша дванадцяту проб’є,
В шаленість дня занурились туристи,
Нептун одвічно щедро воду ллє.
І ми занурились в симфонію предвічну,
Кудись женемо і кудись йдемо
Шалений Львів дарує добру пісню -
Тому так важко не любить його.
16.05.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425313
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 24.05.2013
«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
«Травневі дощі
Сьогодні, як і вчора,
Темніє потроху…»
(Йоса Бусон)
Відчиніть двері -
Пустіть літній дощ
У цей сутінковий дім,
Що нагадує келію,
Де годинник
Давно не вимірює час,
Який зупинився
І якось ненароком
Повернув назад -
З потворного «сьогодні»
У прадавнє минуле,
Де все було справжнє:
Залізо й вода, глина і кров,
Шерсть і бронза, офіра й зерно,
Де коней і биків
Приносили в жертву,
Де люди жили,
А не зображали живих,
Знали для чого росте трава,
І пахнуть квіти суниць.
Я мовчу,
А в просторі літа
Чи то краплі
Чи то літери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426868
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2013
…ластівки́
по блакитній канві
вишивають дрібні
чорні хрестики
два круки́,
мов пришпилені на гвіздки
до висоти –
два великі чорні хрести:
…під одним упокоїлась – я,
під іншим – ти…
літаки –
металеві блискучі хрестички…
майже прозорі,
наче креветок мальки
у блакитному морі…
20.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426183
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 21.05.2013
У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Іграшковий хлопчик
Так реалістично плаче
Маленький горобчик
Каже, не пробачить
Ляльковод я вмілий
Знов мені повіриш
Без прохань і сили
Серце своє виймеш
Ниточки в руках моїх
Серденько в долоньках стука
Ні , не відпущу я !
Що ти кажеш? Сука..?
Я колись , як лялька,
Затуливши рот
Все тобі прощала,
А тепер самая... ляльковод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336795
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 17.05.2013
рваное рассечение на три четверти
блокноты поэтов словоточат
густые капли мрака
и пустота
в них
много свежей крови
из ничего
каждый день
на ночном повторе
из нас
|для
нас|
стараться быть осторожным
и неестественным
соответствовать несоответствиям
реальности и не
держаться пограничных стен
разума
иначе объявят мертвым
что я еще жив
или еще хуже
|здоров|
кричать во сне от ужаса
потому что уснул
впервые
за весь срок вечности
без тебя
и времени на то чтобы хоть чем-то
быть
и хоть что-то
любить
|в ком-то|
терять друзей
и чувствительность к их боли
вместо себя
теперь без чувств и необходимости
лишать
себя
смерти
чтобы чувства не лишили
жизни
|тебя|
потерян
еще один день
заперт
еще один выход
внутри
еще одно сердце
кровит.
*фоновая композиция –
Velvet Cacoon
«Fire Bloomed From Frost»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425141
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Моя королево, сьогодні світати не буде
– світило зомліло,
Завидів, наскільки пасує твоєму волоссю пожежа палацу.
Заграва впилася тобі у зап’ястя вустами отруйливих лілій,
І вдарила в тім’я, рознісши свідомість на друзки гарячих овацій.
Забили на сполох. Колода прислуги розсипалася по газонах.
Церковна дзвіниця помпує неспокій, зливаючи вниз голосіння.
А ти ошаліло апокаліпсуєш у самому витоку дзвону,
Пульсуючи в ритмі, що б’є однаково по страті і по воскресінню.
Назавтра не буде чого одягнути – зосталася тільки сорочка,
Заплямлена піною збитої ночі й розчавлених снів молочаю.
Пройшовши крізь пальці, що мітили в пекло, ти все ще –
така непорочна:
Сам бог починав над тобою молитись щоразу, коли ти кричала
В обіймах коханців…
Моя королево, не бійся підходити ближче –
Твій трон ще ніколи не був таким пишним –
в вогні проявляється суще.
Коли допалають герби і знамена, ти вибереш із попелища
Зомліле світило, що необережно упало в свою ж завидющість,
Закріпиш на тім’ї – прокинеться сонце і зарум’яніє від щастя,
бо також пасує твоєму волоссю…
Ти ходиш по пальмовім листі,
що впало на попіл. Блаженні бездомні зализують тобі зап’ястя,
А ти їх вином і гірким молочаєм помазуєш на королівство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424911
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013
рядом со мной слишком много «родных» людей,
поэтому я уверен, что одинок.
столько выпито /строк/ до дна..
..всем будет одинаково в с е р а в н о,
пей не пей.
в дУше ты остаешься один, а в душЕ –
она..
наедине с подыхающим «понимающим-всех-кроме-меня» Миром,
пытаясь найти в уличной пустыне города свое..
..место, где еще не пахнет сортиром,
я почти потерял
все ориентиры на веру в себя
и надежду.. на то, что этот Мир хотя бы меня переживет.
прослушивая старые записи тишины,
перечитывая воспоминания,
в так и не раскрывшихся бутонах твоей вечнозеленой души,
я не уловил такого необходимого
sosтрадания.
**
поэтому до сих пор вдыхаю аромат собственной
вины.
|26.10.2010|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424702
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
«…Ти знайдеш на березі
Просту зелену глину
………………………
Будеш взимку
Ліпити з неї людей.»
(Даниїл Хармс)
Я відвідав міжнародний фестиваль ковалів під час візиту в одну далеку і прекрасну країну. Блукаючи між рядами майстрів, які прямо на очах глядачів виковували з заліза дивовижні квіти і зубатих драконів, я раптом побачив біля одних майстрів наш ірландський прапор. У душі стало якось щемно і солодко – я згадав про друїдів-ковалів, про залізо яке гартувалося в горнах Тари та Круахана і написав у свій записник таке:
Торба старого коваля
Наповнена нині
Сонетами Петрарки.
Їхні жовті папіруси
Нагадують мені човен,
Що пливе річкою Ра
З нескінченної жовтої Сарматії
У чорний гумовий світ сажотрусів.
Нескінченними дорогами
(А всі дороги нескінченні!)
Ми мандруємо,
Постійно лишаючись на місці,
Ніяк не можемо покинути
Нашого кудлатого Всесвіту.
Люди в білих шатах
Знають щось про бардо,
Про тібетське каміння
І шматки глини,
Що здаються людьми.
Між вогнем і водою
Лунає дзвін молота.
Епоха заліза
Своїми буруватими барвами
І твердими вістрями плугів
Карбує поезію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424385
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
«Оселюсь я відлюдником
і слухати буду бджіл.
До мене прийде спокій там
сповільненим дощем.»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись давно я піднявся на вершину гори Кокнарі, що в графстві Слайгьо у Коннахті. На верхині цієї кори височіє кам’яний курган, насипаний багато тисячоліть тому. За легендою, в глибинах цього кургану похована королева Медб. Стоячі на вершині кургану я думав про сиву давнину моєї сумної Ірландії. І тут помітив чорну грозову хмару, що сунула небом. Почало гриміти і блискавки, що освітлювали небо – таке ж сумне як в часи короля Лугайда мак Лоегайре. І тоді я написав таке:
Бавимося в хованки
Зі старою худорлявою жінкою
Вдягненою в біле,
Що тримає в руках
Серп і косу
Що зроблені з заліза
Допотопних метеоритів.
Граємося в піжмурки
З бородатим дідом
У якого всі посмішки
Сумні як осінній дощ,
У якого всі жарти
З журбою старих криниць.
Ми – гравці у кумедні ігри –
Завжди дитячі,
Але завжди азартні.
Ми – діти чорної землі
І спраглого сонця.
Ми – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424443
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
Де ти, проміжок щастя,
На ймення весна?
Битим склом
Стоптані дороги,
Шляхи вкриті
Відгуками минулої зими.
Над відблиском хмар
Нахиляється літо.
А я схиляюсь
До віддзеркалення літніх
Калюж босоніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424166
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
ловлю себя на ужасной мысли
что хочу до фантомной боли в сердце
чтобы ты была со мной
чтобы среди тысяч ожидающих
своей остановки
ты стояла напротив
как тогда когда мы уединялись
в толпе
и ты говорила о том как нам хорошо
вдвоем
всматриваться в экраны
чужих спин
а потом обнимала мои слова
своими губами
лаская языком каждую букву
и в конце говорила
что эти стихи пахнут семенем
и слезами
я улыбался
когда ты произносила мое имя
|глазами|
словно заклинание
с каждым разом делая это
всё тише
и тише
пока они не закрывались
и пока демоны твоих снов
не приходили
к нам
или когда ты своим душевным состоянием
старалась обратить всех
в свою веру
|в любовь| и в то
что мы будем вместе
всегда
я почти поверил
еще тогда когда очень долго
стоял
в прошлом и ждал
своей конечной остановки
а ты меня спасла так внезапно
появившись
на уровне моих мыслей
о смерти
предложив подождать
вдвоем
вера в тебя крепла
даже когда стены начали нашептывать
всякую ересь
пост-истину
которую я записывал за ними
о том что ничто не вечно
кроме молчания
и мы скорее всего умрем
в разные периоды
одной жизни
или о том что таких как мы не бывает
да и не было на самом деле
потому что такие как мы
живут только в стихах
таких как мы
а время ходило
туда-сюда
вокруг да около
не останавливаясь
какбы подтверждая
произнесенные стеной
слова
хотя я все равно им не по|верил
тот первый миллион секунд
надеясь что сейчас дверь откроется
и теперь уже я
спасу
тебя
.. сбылось
когда однажды двери открылись
время остановилось
и никого не было
* *
поэтому иногда ловлю себя на мысли
что вместо э|той пост травматической
ереси
нужно было написать
только
___
я тебя люблю
*фоновая композиция –
Unkle «In A State»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423888
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Твоя сила у тому, що ти дихаєш...
Моїми легенями,
В повітрі істерика,
Дай мені ще хвилину для влучності,
Для вдалого пострілу,
В тебе за спинами мої крила виросли.
І польоти, абсурди, блукання,
Твій мозок заповнений мною,
Наче мішень убивцею.
Тиша в голосі, видно, як падають повітряні кульки і розбиваються в друзки, наче чужі бажання, зірки, все розбивається і зникає.
В твоєму серці....я — твоє серце...
Ніколи не бачили феєрверку в очах божевільного, а він кожного дня живе ними, як диханням.
А я сюжетами,
Лініями,
Історіями...
Як же доречно зайшли пообідати, океани втонули у наших напоях,
Значить нам ще багато про що говорити,
Жити і бачити, як часто рекламують життя
Бутафорність реалії...
В моїй голові ти, як небо,
Неосяжність думок,
А я ногами твоїми протоптую землі чужі,
Наче все це колись скінчиться,
Але вічно лишаються тільки ті, хто збирається вічно жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424239
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Хто не смердить, не значить, що він - живий.
Сльози – такі ж солоні, як кров і лоно.
Замість плювати в покидьків і повій,
Краще понюхай спершу свої ж долоні -
Що запеклось між пальців, який пісок –
Дихай своєю суттю, допоки вирвеш.
Щоб осягнути велич чужих висот,
Треба розбити лоба о власну прірву.
Бог недаремно сіє зірки у млу –
Вся чистота починається із болота,
Де в перегної святості та облуд
Грудка землі проростає у синій лотос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423608
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Царство Небесное начинается в камне,
Том самом, что кладут в основании дома,
Приглашая войти в него Счастье
Вместе с теми, кто жить в нём готов,
Чтоб пока есть в нём силы –
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
Царство Небесное начинается в слове,
Том, что призвано в помощь утешить,
Простить и признаться, обличить, если нужно
Поступок, но не совершившего с ним,
Чтобы сердце и душу не сжечь на костре осужденья.
Царство Небесное начинается в деле,
Где решенье помочь и вмешаться диктуется тем,
Что без устали бьётся в груди,
Вопреки всем законам природы и
Жизни своей беззаботной,
Признавая чужое несчастье своим до конца.
Царство Небесное начинается в свете,
Том, что тьму разгоняет сияньем,
Где мрак обращается в бегство
Ликом тех, кто простил и признался,
Помог и утешил, остался отныне и присно
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418274
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 07.05.2013
Пора – почувствовал он где-то глубоко внутри. Словно что-то зажглось с новой силой, вспыхнуло новым огнём. Земля сотряслась, люди разбегались кто куда, лошади испуганно ржали и топтались на месте, пригибаясь от страха к пыльной почве. В последний раз он взглянул на потухший безжизненный лик того, кто зажёг в нём и в таких же, как он, этот странный огонь, наполненный трепетом, жизнью и скрытой властью. Властью, которой не обладал до этого никто из них. Властью вершить что-то невероятно важное, а главное - бок о бок с тем, кто всегда являлся для него светом, жизнью и целью во всём. Вместе с властью в этом огне возгорелось Начало. Такое начало, которое объединяло сейчас их всех, в едином порыве, в едином стремлении к невообразимо яркому Свету, возродившемуся в ином, неведомом никому образе. Этот Свет, непреодолимо влекущий за собой огонь, зажжённый внутри каждого из них, преображённый в новом сиянии, был ещё великолепнее прежнего. И он, как и те, что были рядом с ним, без тени сомнения пошёл за этим Светом в сердце тьмы. Землетрясение стихло, и мгновенно загустевшее пространство разорвалось на тысячи мелких кусочков. Он внезапно почувствовал звенящий холод тьмы всем своим естеством. Всё пропало из виду – деревья, кони, люди, пыльный ветер. Только мрак и холод вокруг, и преобразившийся Свет, за которым шёл он и много таких же, и не было им числа. Огонь внутри него разгорался сильнее. Мрак подбирался всё ближе, всё чаще сталкиваясь с полыхающим пламенем. Страх и холод старались прокрасться внутрь, но тут же обжигались и отскакивали обратно. Его сознание собралось в единую точку в желании проникнуть в суть того, что происходило сейчас, и среди множества переживаний и ощущений он ясно выделил бесконечно долгое падение вниз. Вселенная колебалась, как водная гладь от взмахов его крыльев и сотен тысяч других. Время постепенно остановилось, пустота, холод и мрак медленно окутывали их в попытках сдавить, растворить и разрушить их яркое пламя. И когда противостояние достигло своего пика, он вдруг нащупал предел, черту, за которой было едва слышно присутствие какой-то иной, словно пленённой жизни. Скованной, отравленной и замёрзшей, но всё-таки жизни. Эта черта, за которую, казалось, не возможно было прорваться, и была сердцем тьмы. Он понял это, и в тот же момент Свет, за которым все они шли, столкнулся с тьмой, и сердце мира сотряслось. От края до края пронеслась волна оглушительным громом, словно разошлись океанские воды. Раскололось пространство, разверзлась тьма, и врата мрака пали. Свет наполнил собою гигантский разлом в бескрайней вселенной, разогнал холод и страх и вывел оттуда жизнь, разрушив её оковы.
Он снова очутился на том месте, где всё началось. Было ранее утро, солнце ещё не взошло, стрекотали цикады, шумели деревья, лёгкий прохладный сквознячок приятно обдувал его лицо, слегка играя волосами и перьями на крыльях. Он взглянул на свои руки – они светились, в голове ещё немного гудело, и он всё ещё продолжал слышать отдаленный хор, струящийся где-то высоко в небе. Он знал, кого ждёт, и что должен был возвестить. Он отдыхал и наслаждался тишиной, сидя на камне в небольшой пещере. Кончики крыльев едва касались холодного пола. Неподалёку послышались шаги, монотонное шуршание хлопковой одежды, показался едва уловимый свет от зажжённой масляной лампы. Три женщины подошли к пещере, одна из них шагнула внутрь и, увидев его, замерла на месте. Через мгновенье показались и остальные. Уронив лампу, они поспешно упали на колени, закрыв руками рты, чтобы не закричать. Он медленно поднял на них глаза:
- Что вы ищете живого среди мёртвых? Его нет здесь, Он воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423299
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
«Я знаю світ – старий і повний бруду…»
(Франсуа Війон)
Гюстав!
Ти ж не жив у часи пихатого Риму,
На тебе ж не тиснули
Кам’яні лапи його форумів,
Ти ж не пив отруєне вино цезарів,
Не сидів за столом
Огидної трапези
З черговим Калігулою.
Чому ж твої книги сповнені
Такою нудьгою віковічною
Такою безнадією сірою?
Чому слова твоїх апостолів,
Твоїх героїв – вічно невчасних,
І поборників істини
(Нікому черговий раз не потрібної)
Квітами зів’ялими
На могилу історії?
Не сумуй, виноградарю!
Виноробе прозорих романів.
Твій трунок не сьогодні
Загуслий.
Не в мою чашу тиснений…
Примітка:
Дружня порада – не читайте роман «Мадам Боварі» під стукіт коліс поїзда – того, що його тягне паротяг який вперед летить… Особливо взимку. Краще вже «Спокусу святого Антонія» або «Саламбо» - але не сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413032
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 05.05.2013
люблю любить
знаешь а такой вариант наиболее безобиден
не без тяжелых последствий конечно
похмельно-депрессивных синдромов
душевных и физических увечий
но определенно мне подходит
знаешь почему?
просто мы делимся на тех кто боится
и тех кто нет
или уже нет
так вот я уже не боюсь
не боюсь признаться себе в том
что никому не нужен
ну вот честно
сейчас наверно у тебя будет момент отрицания
но сначала дочитай
не боюсь потому что это так
так тупо и бесполезно думать
обратное
иметь надежду
прямо скажем трахать ее
бессовестно насиловать
во все дыры
ведь ее собственно никто не спрашивал
хочет она или нет
оставаться с такими как мы
с такими до смерти боящимися
потерять кого-то
как мы
поэтому таких как я называют
безнадежными
потому что я перестал в нее верить
но не от отчаянья
нет
просто однажды отпустил
и признался себе
тебе
да bлядь всему миру
признался в том
что меня никто не
ну ты в курсе
и знаешь что?
я получил спокойствие
да
мне никто не ебeт мозг
не пытается довести до самоубийств
одну из жизней
не старается уничтожить
мой внутренний мир
своим
нихyя по сути для этого не делая
просто там же всё
взаимно
а значит я делаю то же самое
с твоим
раньше делал
и признаюсь
иногда это было восхитительно
мы так услаждались этим нектаром
упивались
нажирались
убивались
гребаным синтезированным наркотиком
из двух страстных сердец
что в конце концов забывали
о послевкусии
о неизменном осадке
на самом дне одного из них
который медленно но верно
отравлял всю флорауну
внутри общей вселенной
жаль
искренне жаль что об этом не пишут
на упаковках
перед употреблением
жаль что не предупреждают
о необратимых изменениях
в жизнях
порой настолько сильных
что те приводят к безысходности
а затем и к смерти
обоих
|жаль|
а надеяться
верить
любить
это штаммы схожих вирусов
единственное что их объединяет
это ложь
и смерть
различий же как и вариантов несколько
ты можешь слепо любить
отталкивая от себя правду
пока можешь
и пока смерть не разлучит
ну ты в курсе
вот только не вас
а кого-то одного
или
можно осознанно идти путем
неизбежной погибели
получая незаменимые дары
используя все обретенное
и обретаемое
по максимуму
благодаря за это судьбу
но точно зная что тебя ждет
односторонняя
однополосная
любовь с плохим соединением
когда тебя слышат
а ты нет
и никогда не услышишь
просто рано или поздно
нужно признаться себе
что лучше говорить
не произнося ни слова
лучше беречь тебя
внутри
|от себя|
лучше продлевать твою жизнь
а значит и свою тоже
молчаливым осознанием
моей бесконечной любви
к тебе
|чем однажды убить
нас
словами|
______
знаешь как это прекрасно?
а ты попробуй
*фоновая композиция –
Feigur «Night Pulls All Perception»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422828
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013
Ми іще зовсім не чистий аркуш, і починати з початку ми ще не ті,
Ми ховаєм в собі, кожен по своєму, так щоб ніхто ніколи не бачив
Тільки я, тільки ти...
Я твоя співзвучна до вереску муза, холодною кригою вмерзаю в твої думки,
Серед весен пекучих, я розтаю наче вперше відчула сонце,
Наче до цього його ніколи і не було...
Я вчитаюсь в тебе, такого безслівного, жодної чорнильної літери,
Тільки ти, у очах тільки вічність, і я розглядаю крізь всесвіт, читаю тебе.
Мій впевнений в холоді,
Знати ти будеш про нього, тільки тоді коли холодно,
Навчишся відчувати його, коли все кричатиме про тепло...
Тільки холод дає ясність розуму, тільки я буду єдиним твоїм читачем...
Ми будемо разом жити в крижаних палатах,
З середини сонце, і опіки інколи...
Так ти — холод, загоюєшся моїм теплом,
Ноги з під пледів, пальці у серці, і очі — скарб мій тутешній,
Корабель моїх берегів...
Я буду кричати, гукати, не слухати, ти будеш писати це все по звукам моїм,
Грубим виводити літери єдину свою живу книгу
Життя писане зіницями й кров’ю, на смак як медова ріка...
...ти єдиний поет, якого я збережу до кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419849
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
Скільки ще потрібно кроків для наповнення мого раю,
Щоб буяв він і цвів незвичайно, а не бавився знову сльозами,
Скільки спогадів вільних, не приречених в дану безвихідь,
Скільки тих хто прийдуть і тихенько поруч посидять…
І Зупиняться дивні трамваї, може зайві тоді пасажири,
На зупинку – і в небо взлетять, тільки їх не тримайте. Благаю!!!
Бо ж сьогодні вже інші надії, і лунає лиш стомлена сповідь.
Та для когось завше буває, не вертають назустріч трамваї,
І зникає усе, що з'являлось до цього, і пустельність навколо,
Заважає подих величних барханів та звична вам щирість,
Залишається вічність для себе, і кроки природно самотні.
Скільки ще потрібно кроків для наповнення мого раю,
Щоб буяв він і цвів незвичайно, а не бавився знову сльозами,
Скільки спогадів вільних, не приречених в дану безвихідь,
Скільки тих хто прийдуть і тихенько поруч посидять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418652
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
…часом потрібно всього-навсього повернутись
не жаліти за часом і не жалкувати крові та поту
бо під тиском пам'яті ламається недосконала конструкція
твоєї душі
і бухкає кров носом...
все рано чи пізно знаходить свій кінець
якщо надто довго дивитись на небо воно стає океаном
а твій хліб перетворюється у свинець
і твій небесний отець
промовляє до тебе :
"ти мусиш іти і як не дивно
вперед
навіть якщо не кожна дорога твоя
не кожне слово мед..."
а тиша зріє у думках немов фурункул
внутрішня спрага спровоковує плач
часом потрібно всього-навсього повернутись
туди де чекає тебе твій
не переможений страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418190
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Вечір кудлатий повільно опускався на землю
І цідив через сито розбурхане море думок.
Згасав промінець, а у серці озвалось: приймаю,
Приймаю усе, лиш своє не закривай на замок.
Донині в житті ми ходили по різних дорогах
Та доля, напевно, уперто нас вела не з проста.
Постійно гублюся в здогадках і теплих тривогах,
Натомість, знову ніч мені буде, як рідна сестра.
Хоч і знаю, в душах, відбитком минулого кроки
Та поклик кохання рветься геть із тенет пустоти.
А чи ж можемо стати ми самі собі пророки?
Дзвенить телефон. Я завмираю в напрузі. Не ти.
10.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417397
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
...і я падаю з неба, кометами, тишею, зорями
ні мертвими, ні живими, втомленими від чужого світла, чужих ліхтарів.
Літер.
Я вперше і перша візьмусь за твої руки, бо більше нікому і більше ніколи,
Перші слова, перші кроки, усмішка, тендітні доторки,
Завжди щось залишається першим, і вперше,
Хто знає, як говорять про мертвих, що тоді відчувають мертві,
Що живі, хто живий?! Тільки ти!
Бачиш ти перший на цьому старті, єдиний хто має здатність,
Не повторити свій шлях, тільки прямі лінії ламаних снів, коридорів.
А за вікном проливні дощі, мокрі вулиці,
Все б здавалось, як завжди,
Тільки в очах світять сонця твого життя.
Перейти б ці кордони, поламати замки у всіх дверях,
Бути непрошеним гостем.
Тільки так тримай мою руку,
Навіть якщо до неї кілометри років
І спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417156
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Вот-вот тюльпаны зажгут всё красным...
Что тут осталось? Какой-то месяц –
и будет повод писать о счастье,
о том, как сладко всегда быть вместе.
И просыпаться, деля подушку.
И, прижимаясь к тебе всё ближе,
срастаться кожей, шептать на ушко,
что ты – мой ангел, а дальше – тише –
всё то, что точно не пустит в строчки
любой редактор и вся цензура.
О нас, о лете, о прошлой ночи,
что только будет... И будет утро,
в котором – чайно, в котором – сладко.
И жизнь, в которой неразделимы!
А все разлуки – всего лишь плата
за это счастье, а, может, стимул
ценить друг друга сильней и выше,
держать за руку друг друга крепко...
И этим летом не будет крыши,
с которой мы б не смотрели в небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416957
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
я сюда не вернусь
никогда это слишком
и громко
просто знаю что всё
мне пора
жизнь не правит ошибок
заменяя чертой эту чёртову
бровку
у меня под ногами
подошвы забрызганы кровью
страниц
|я ни каплей не врал|
но тебя не верну
так непросто всё
вышло
безнадежно
а эти последствия хуже
смертельных
простуд
будто после загробного
сна
уже скоро с тобой
|не проснусь|
и мне незачем поиски
смысла
почему обретая звезду
мы теряем вселенные
|в нас|
(?)
*фоновая композиция –
Interpol «Song Seven»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416788
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Безвимірна брехня
без краю, дна і страху?
Безвимірні діла
у безгомінні зла?
Стобурчиться стерня
на бездоріжжі шляху -
безвартісні слова
без крихточки тепла...
Присохла свіжа кров
у цівочках до правди...
Невчуті молитви -
у хмарах грозових.
Від пари підошов
брудної гри назавжди
залишаться сліди
у стосах вікових.
І долями недоль
доповнять кари чашу,
і болями стечуть
незмінно у віки.
За щедрістю сваволь
не чутно "Отченашу"...
Не губиться лиш суть
кармічної ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416530
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
1. СВІТ…
...почну цю «казку» для Вас про «мої дерева», віршем Ніколая Гумільова, бо він (вірш) у цій першій частині, де йтиметься про «початки», надзвичайно промовисто і доречно «стає»… думала зробити для Вас переклад, але – передумала…))) хай буде мовою оригіналу:
ДЕТСТВО
Я ребенком любил большие,
Медом пахнущие луга,
Перелески, травы сухие
И меж трав – бычачьи рога.
Каждый пыльный куст придорожный
Мне кричал: «Я шучу с тобой,
Обойди меня осторожно
И узнаешь, кто я такой!»
Только, дикий ветер осенний,
Прошумев, прекращал игру, —
Сердце билось еще блаженней,
И я верил, что я умру
Не один, — с моими друзьями.
С мать-и-мачехой, с лопухом.
И за дальними небесами
Догадаюсь вдруг обо всем.
Я за то и люблю затеи
Грозовых военных забав,
Что людская кровь не святее
Изумрудного сока трав.
Николай Гумилев
...отак висловив сю тему Гумільов…
дерева – живі… вони не просто ростуть і розвиваються, цвітуть і плодоносять… видихають кисень, який вдихаємо ми… вони одухотворені, сутні… вони – особистості, індивідуальності… кожне із них - суб`єкт, а не лише об`єкт, засіб... вони сприймають, відчувають і мислять… переживають… спілкуються… і з нами також – тільки за відповідних умов… нам заради такої радості варто дещо враховувати…
і насамперед те, що дерева завжди стоять на одному місці, а ми – ні… дерева нас не бачать – не встигають нас усвідомити, сприйняти! можливо, вони навіть не знають, що ми також на планеті є … але можуть дізнатися… можуть навіть полюбити кого із нас і справді подружитися – упізнавати і радіти, відчувши наближення, а тоді і присутність обраного… і дарувати нам навзаємну чисту радість і справді щастя…
…щоб дерево Вас побачило і, можливо, полюбило – треба… зупинитися біля нього і постояти… довгенько… можна обіпертися об стовбура плечем, обхопити його руками, притулитися спиною… чи посидіти біля підніжжя, хоч і навпочіпки… справа в тому, що ми для них занадто швидко рухаємося, переміщаємося у просторі, і вони не встигають нас помітити… розпізнати… ми для них, як ніби для нас – автівки, що проносяться трасою, а ми стоїмо на обочині… і ще, мабуть, швидше – може, як молекули повітря – ми їх не сприймаємо взагалі, а вони ж є… літають доокруж…
перше моє знайомство з деревами було – приголомшливо прекрасним! тоді була весна, думаю, травень… можливо, початок червня… і то були - верби…
із першого по́зіру здалося мені, що то – хмари… і я дивлюся на них зверху… як ніби із висоти пташиного польоту… чи, може, янгольського іще... пишні, розкішні, кучеряві хмари… такі – округло м`які… пружні́… радісно-живі і щасливо сяючі… ні, передати словами те бачення просто неможливо… бо… тоді я, мабуть, узріла ті верби не лише земним оком, а й тоншим органом сприйняття, я побачила ті верби у двох планах, як розумію тепер і можу висловитися – у земному і тонко-матеріальному їхньому вияві… окрім вільноростих, досконалих «твердих» форм, побачила душу – неперевершено прекрасну душу! тих перших усвідомлених мною дерев… діти уміють так бачити…
перше враження од верб так і залишилося одним із найкрасивіших моментів мого життя… наймиліших спогадів… власне, то був момент, коли я освоїла власну душу, стала собою – такою от… вічно закоханою у красоту… в дерева і траву, квіточки всілякі невибагливі і простенькі…
років три… з рештою незначною… було мені тоді… чи кінець травня, чи початок червня стояв на порі… бабця мої, янгол мій земний, сказали, що, коли висохне моє пальто – у мене було дуже красиве пальтечко – із ясно-червоного бархату (думаю, то був плюш…) і я його дуже любила – воно «гладилося» долонями, як котик… пальто випрали і воно сушилося, вивішене на шнурку для білизни серед двору – то коли пальто моє висохне – ми «підемо у світ…», так сказали мої бабця… зауважу лише, що той бабцін «світ» став для мене поняттям на все життя – поняттям Справжнього Живого Світу…
пальто сушилося не поспішаючи, три дні висіло воно і погойдувалося собі спроквола на високому тоді для мене шнурку… і три тих дні я стояла під ним і чекала… не знаю, як тоді відгадали бабця у мені головну із пристрастей майбутніх моїх – пристрасть до споглядання, а отже – подорожей… бо зовсім не було у них інших якихось причин йти в береги`, як тільки справді «вигуляти» мене трохи… може, вони самі знали радість споглядання і хотіли навчити тому рідкісному і щасливому хисту мене… їм це вдалося – із першої ж спроби…
яким слимачком повільним повзе час, коли доводиться чекати… три дні я терпеливо дочікувалася того «слимачка», при кожній нагоді допитуючись у бабці, чи не висохло вже моє пальто… бабця щораз уважно обмацували одежину зо всіх країв і «компетентно» оголошували, що ні, ще мокре… і я продовжувала чекати, не відходячи…
врешті – пальто висохло, бабця зняли його із шнурка, вдягнули мене у те сухеньке і красиве пальтечко, самі вбралися у святкову спідницю, пов`язалися білим, теж святковим (як на Великдень…) фартухом, біленькою із дрібними квіточками, ситцевою хустиночкою (тут я до решти пересвідчилася, що відбувається на той момент щось особливе, надзвичайно важливе і навіть величне…), взяли мене за руку, і ми, повільно і торжествено, як два нарядні кругосвітні лайнери, «вийшли» з гавані рідного двору і «лягли на означений курс» – відправилися «у світ»… для мене та подія була занадто зна́чимою, настільки, що не просто було повірити, ніби це насправді відбувається…
тому, коли ми зустріли на дорозі бабціну знайому – котрусь із сусідок наших, але до того я її ще не бачила, і та запитала, куди це ми ТАК ідемо удвох – я нашорошила «усі вуха», бо малося до решти з`ясуватися, куди ж ми йдемо… бабця, абсолютно серйозно (до речі, діти відчувають і розуміють неоднозначність казаного дорослими, коли ті обіцяють їм якісь дрібниці, не збираючись тих обіцянок виконувати – заради того лише, щоб дитина заспокоїлася і «відчепилася» зі своїми вічними забаганками…) – і от бабця мої, без найменшої тіні сумніву відповіли, що «ми з Вальою ідемо в світ..» та чужа жінка так перейнялася серйозністю чину і з такою важністю відказала «а-а…», тобто, що тепер вона вже знає і розуміє, куди ми насправді йдемо, що я остаточно повірила у винятковість події…
(до речі, діти прекрасно розрізняють нюанси мови дорослих – я відчула деяку «гротескність» цього діалогу, знала, що наявні смішинки у інтонаціях направлені на мене… ніби вони обидві доброзичливо впевнені, що я чую слова, але прихованої суті розмови за словами не ловлю… проте я її «ловила» – і все ж перебільшена важність інтонацій не заперечувала і не робила умовним значення фраз… тому я до решти пересвідчилася, що ми справді йдемо «у світ»… діти читають дорослих елементарно – «з чистого листа»… у дітей відкрита свідомість, розширена… вони швидко і безпомилково орієнтуються у тонкощах «дорослого» світу, у якому ростуть і «вчаться», призвичаюються до умовностей, серед яких потрапили жити, народившись…)
бабця мої були педагогом від природи… вони дали мені кілька простих уроків, які не тільки запам`яталися на все життя, але навіть сформували основні позитивні риси натури моєї…
переговоривши отак із сусідкою, ми продовжили свою подорож… навіть зараз я вдячно відмічаю ту обставину, що ми йшли тоді – з моєю «швидкістю»… тому я почувалася абсолютно комфортно і затишно… я відчувала, як мене шанують… визнають… це був вияв справжньої дружби… таке лагідне відчуття рівності і повноцінності у тій нашій з бабцьою парі… я переступала повільно, звичайно ж… але те бабці зовсім не заважало – вони нікуди не поспішали і не нудилися від такої ходи – вони йшли ЗІ МНОЮ, а не я підбігала б за ними, як це доводиться робити усім діткам… діти не оцінюють себе «знадвору», а всередині себе почуваються такими ж «логічно і формально» довершеними, як і дорослі… різниця виявляється у якихось спільних діях – як от у ходьбі «за руку», наприклад… коли ти не встигаєш ЧОМУСЬ іти так швидко, як від тебе чекають… такі «бігання слідом» дуже не комфортні, але діти не вміють ображатися на своїх дорослих, вони їм багато і багато чого одразу ж вибачають… бо люблять їх…
оскільки того ранньо-літнього сонячного дня ішла я дорогою по вулиці нашій уперше в житті, то «світ» уже давав себе знати, цікавивши мене на кожному кроці… але я не роздивлялася, бо розуміла, що «світ» – ще не тут, а десь – там… це тільки шлях до того дива, куди ми йдемо… то вулицю нашу я побачила уперше периферійним зором, як заставку, пролог до «світу»… що насправді так і є…
по́вагом проминули ми з бабцьою кілька сусідських дворів, і десь так у шостий-сьомий від хати нашої – завернули (очевидно ж, я не рахувала тоді ті двори, бо не знала навіть, що є такий принцип пізнавання реальності – рахунок)… ніякої загорожі не було, і ми вільно увійшли у двір, що ховався від дороги за вольготно розрослими кущами бузку… дворик був такий акуратний, невеличкий, увесь затінений кронами розлогих незалежних дерев, що, ніби береги, обмежували його тихе плесо (самих дерев я не усвідомила на той момент, але знала звідки тінистість дворика того)…
у глибині двора, ліворуч, заплуталася у тонких вишневих гілочках хатина… я одразу відчула симпатію до тієї хатинки, і сприйняла її за живу істоту… вона здалася мені котиком, що вмостився собі затишно між того вишневого плетива подрімати… господиня була у дворі, але я її з першого враження не зауважила, бо хатину роздивлялася, усвідомлювала… тому вона, господиня, ніби зіткалася нізвідки, і мене те зовсім не подивувало… являтися нізвідки – нічого дивного у тому я не вбачала…. добра жінка, чимось навіть схожа на бабцю мою, щось спільне уловила я в них обох – спокійну доброзичливість, либонь… привітавшись, господиня хатини-котика і двора-озерця спитала бабцю, знову ж таки – «куди це ми ТАК удвох ідемо…» либонь, оте «ТАК» було досить виразним… я знов чекала на бабціну відповідь, але вже не з такою «нашорошеною» увагою, бо мала певність у «справжності» походу нашого…
повторився такий само діалог… вивідавши, що ми йдемо «у світ», господиня осміхнулася стиха і сказала, на знак згоди із затією нашою: «ну йдіть, ідіть…», інтонаційно це означало, що вона прихильно ставиться до нас із бабцьою і до походу нашого, поділяючи і розуміючи важливість події, що відбувається… навіть жалкуючи заледь, що сама не може піти з нами, а ще радіючи, що стежка «у світ» стелиться саме через її сонний дворик, мимо її, згорнутої у клубочок, «м`якенької» хатини…
отримавши ще одне благословіння, ми з бабцьою пішли собі дальше – «у світ»… минули садок, так чогось він запам`ятався мені сплутаністю тонких гілочок вишневих, як ніби коси русяві той садок розпустив, а вітерець, бавлячись, перевив і поплутав коси ті (через занадто тінистість садочка – листочків на гілочках вишневих було, виходить, мало, тому й склалося враження у дитини, що то ніби коси, вільно розмаяні, розвітрені, поплутані… – а?... уважність яка сприйняття дитячого… тільки зараз і розтлумачила собі ту «аналогію»…)
проз русокосий вишняк, вийшли ми на город, що, як і наш, збігав із горбочка донизу, у береги… стежечка, що ділила город навпіл, як ніби акуратний проділь, була вузенька, то ми вже не трималися за руки, але я йшла попереду, бабця ж мої – слідом за мною… картопля посходила і попідростала, на рівненькі пасемцями розчесала вологувату землю… (вологуватою земля може здаватися тому, що на Поділлі у нас такі щирі чорноземи, що аж лисніють глибокою і теплою чорнотою своєю до світсонця…)
верби я осягнула на відстані… з висоти… зір мій виявився на рівні їхніх крон, схожих на живі, веселі, округло-подушкасті ніби, перинасті безтурботні літні хмари… саме безтурботність! красоти буття – побачила я, дитина, зупинившись вражено у тій «точці» стежки, де вона зібралася вже збігати плавно вниз до берегів… зупинившись саме там – я опинилася «площинно», «лінійно» відносно верб, що розкошували внизу, у берегах, на одному рівні з кронами і верхівками, а може навіть трохи й вище – он звідки враження «пташиного польоту» над вербовими хмарами…
важко прикинути, на який час я «застрягла» у тій точці «пташиного польоту» і усією відкритою навстіж свідомістю поглинала оту дивовижну красоту… колір… чи можна назвати його зеленим?.. у зеленого стільки відтінків, тонів і сутінків, і переходів-переливів... і вони не названі, не висловлені, не обумовлені – щоб сказати словом, узагальненим для всіх, який то був колір… їх, кольорів, було там безліч… якого кольору вербовий листочок на сонці, якого – в тіні, якого – в осонні?... з лицьової сторони, з вивороту?.. а ще тло, на якому вони жили і мінилися – небо! волошково-сапфірове, блакитно-голубе, а ще й хмарки білі – з усіма переливами, відтінками, сутінками і рефлексами… і вся оця неймовірна краса і розкіш погойдувалася плавно і ніжно-задумливо, як ніби пливла, ніби летіла, ніби витала у переливах вальсу… а понад усім цим – із самих лиш флюїдів ткана, невагома і невловима діадема, як корона сонячна, як світіння довкола пломінця свічки – віяло і сміялося Світло і Радість Буття!.. верби – сяяли… прозоро-золотисто… над ними і в них самих, у розкішних їхніх кронах – ніби сочилося, мерехтіло, мріло і мінилося – переливалося дивовижне світіння – сама Богом Живим дарована необмежена Свобода, сама безкінечна Радість світилася, тремтіла і струменіла у вербах тих… і понад ними…
…бабця мої, зупинившись за мною, і не ворухнулися… може, вони також «бачили» ту неймовірну красу Божу… врешті, я оглянулася до них і, вказуючи рукою на вербове світлокипіння і радостипереливання, спитала: «…бабцю, це – Світ?» – «..це Світ…» – потвердили бабця мої…
і ми пішли вниз стежечкою, щоб не тільки побачити, а й побувати у тому чарівному Світі… город той, як і наш, закінчувався бережком – цю місцину й називали в селі Берегами, бо Жилка, хоч і зовсім річечка мініатюрна, але характер і норов мала справжні… веснами вона розливалася і, таким чином, тримала у недоторканості свої береги, які підсихали тільки тоді, коли городи вже «посходять», тому перекопувати чи переорювати ті клаптики берегів, що малися у кінці кожного городу – не було господарського сенсу…
ми зійшли в беріг… і одразу ж я опинилася всередині щастя непереда́ваного і дива «неописа́нного»… трава берегова́ (не болотяна, а саме берегова), перевита і переплетена яскравими береговими ж квіточками – впустила мене всередину себе, як ніби я увійшла у живий смарагд… трава була удвічі вищою од мене ростом, але – вона не закривала мені світу, навпаки – ніби до решти відкривала Його… трава була висока, густа і прозора водночас… я бачила проз неї всю красоту світу, бо й вона була Світом і його Красотою…
навіть зараз відчуваю ту зовнішню тендітність кожної окремої, готично видовженої, травинки, і внутрішню цупкість… життєздатність і тривкість… росла трава густо-густо, і високо, ніби кожна окрема травинка натхненно висотувала себе ізсередини себе ж – угору, звівшись радісно навшпиньки… ніби кожна хотіла визирнути з-поміж сестер і родини своєї, аби побачити більше і дальше… і увесь цей прекрасний виструнчений насичено-зелений береговий народ, і кожна окрема жива травинка раділи і тішилися мені – так щиро і з таким інтересом і цікавістю мене приймали, роздивлялися… з такою привітністю і доброзичністю… і кожен той зелененький промінець намагався лагідно торкнутися моїх рук, поцілувати в щічку, лоскотнути в носика, заплестися грайливо у коси… і кожен радісно і весело кивав до мене своїм колосочком, простягав видовжені тендітні і елегантні, делікатні долоньки-листочки… погойдував, поколихував мене у своєму окремому ритмі, у той же час – спільному для нас усіх…
мабуть, так сонячно і світло радів світ першолюдині… на зорі Творіння… і я відчула ту радість, і сама відкритим навстіж серцем раділа кожній тоненькій "рисочці", сповненій життя, – ми були чимось рідним і Єдиним… але я знала, що я – не трава… і не травинка… але ми – Єдине, десь глибше, дальше, чим там, у «точці нашого перетину» – у берегах…
«…бабцю, як їх звуть…», – згадала я про безшелесну мою кохану супутницю, янгола мого «во плоті́ »… – «це – трава», – сказали бабця… «… і це трава?...» – «… а це квітки – незабудки…» – якими ніжними були ті незабудки, і якими весело-блакитними поглядами зазирали вони з цікавістю у мою душу… одні були блідими, майже білими, тільки з ледь вловимим блакитним відтінком… інші – як небо – голубими… «…а це зірочки…», - сказали бабця, не чекаючи на моє запитання… ах, зірочки ті… справді на зірочки небесні схожі… яскравинки такі – іскринки насичено-темно-лілові, чи світло-бурячкові – як можна колір той висловити?..
душевно і духовно я від початків тісно переплетена із душею рослинного царства – з елементалями – царством Природи взагалі – струмочками, озерцями, річечками, вітерцями і вітрами, пагорбами і рівнинами, долинами… небом і світлом, Сонцем і Місяцем… зірками… але дерева, трави і кущі – це родинна приналежність, життєва потреба і необхідність душі моєї… ліс… все життя шукаю я лісу… зелених живих крон над голову мою…
зовсім не розуміючи чому, дитиною я «жила» у городі нашому… коли картоплі́ підростали і розросталися – я ховалася під їхніми «кронами» і цілі дні проводила у тому єдино доступному на тоді «лісі»… можна сказати, що я виросла «в картопля́х» – і там мене постійно й знаходила мама моя… на густі мої коси вона пов`язувала біленьку хустинку, щоб сонце голову не напекло… я ж, добравшись до картопляного зеленого царства мого, ту хустинку з голови «здирала» і викидала… от по тій білій «ознаці» серед картопляного шалу мама і віднаходила мене щораз… хустинка біла, як пташка, сиділа, розкинувши кінці по темно зеленому картоплинні, і стерегла моє «лісове» життя… кличучи маму, коли наставав час мене з того лісу виплутувати…
…коли ми з чоловіком моїм отримали квартиру на столичній Троєщині – цей мікрорайон ще тільки будувався, ми оселилися у першому, зданому в експлуатацію будинку, навіть у першій половині нашого будинку – другу добудовували, коли ми вже там «давно» жили – то коли ми оселилися на Троєщині – я не могла зрозуміти, чому так некомфортно тут почуваюся… хоча район столичної «спальні» мені припав до серця – недалечко од нас – ліс, а ще Десенка і Дніпро… з протилежного боку – поля, луги і Десна… але щораз, вийшовши з дому, я починала страждати непоясненно – журбою такою глибокою, нерозгаданою, притаєною, але яка обіцяла перейти у відчай навіть…
аж поки одного разу не забралася з дитячим візочком, у якому дихали свіжим повітрям діти мої – син і дочка, маленькі ще тоді – у решту села, яке донищувало, живцем дожо́вувало місто, розростаючись на очах… і там, на сільській напівживій іще вулиці, рівновага моя одразу ж відновилася… я роззирнулася – що так освітило і розпогодило моє серце і дискомфорт зник?.. виявилося, усього лишень – я стояла під деревом на сільській вулиці тій, під кленом, чи ще якимсь звичайним – живим! і зеленим великим деревом… тоді я зрозуміла, що мені для життя конче необхідні крони дерев над головою… я – не з пустельного племені кодом генетичним, а з лісового народу… як тільки Троєщину нашу обсадили липами – озеленили, я перестала мучитися там через внутрішню мою печаль непоясненну…
...отакий "вступ" вийшов... у наступному листі - вже про "мої дерева" конкретно...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416088
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
ми створили всесвіт
де кожен невпевнений крок
супроводжується вже досить міцними
спогадами
і чим болючіше слово
тим більша кількість мовчань
у відповідь
починай вже ненавидіти
себе
якщо ще хочеш колись покохати
дозволь собі нарешті
вмерти
в комусь
щоб не вмирати
по-справжньому
отримай можливість народитися
знову
і по-справжньому
та на цей раз більш
менш схожою
на оригінал
себе
майбутньої
дозволь мені не захищати тебе
від гострих лезових поглядів
у підсвідомість
від глибоких занурень
у порожнечу болісних мовчань
у темряві твоєї власної тиші
яка тим не менш зцілить кожного
оманливою сліпотою
захололих від солоної вологи
слів
привиди віршів
ще довго будуть переслідувати
твої руки та очі
огортаючи важкою плазмою
відчуттів
тих хто поряд
поки врешті решт не поселяться
у тобі
на кінчиках пальців
часом з’являючись
під час обрядових вигнань
слів
і стаючи настільки реальними
що одного разу навіть ти сама
в них
повіриш
.
*фонова композиція –
When Mine Eyes Blacken
«Beneath Pale Stars»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415138
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
День сміху сонячно сплива за обрій,
Складає жарти у часу резервуар,
Десь на горищі заховався добрий Гоблін
Від кризи, гамору, неспокою і скарг.
Арівідерчик, день! Смішний і гарний,
До зустрічі, бувай! … якщо діждем,
Життя нам завтра зачитає кодекс карний,
І ми за долі вироком прийдем.
Комусь на потім приготовані тортури,
Комусь етап розлуки на роки,
А в декого - підкуплені Амури
Стрілою влучать з легкої руки.
На завтра вже не буде юморини,
Печаль (казав Вінсент) ніколи не мине,
Тож бережім щасливих днів скорини,
Бо все так смішно швидко промайне.
...
День сміху вже сховавсь за обрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414743
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Я гратиму
на ТвОїх Струнах
ВеснУ.
Безконечно довго.
Всміхатимуться паралелі
від проміння
Надяскравості Сонця.
Натягнуті струни дощу
впадУть
у верхню невідомість.
В підсвідомість –
Музика Рос
Бринітиме за вітрами.
Перевертає цей світ
від суперечностей людства.
Я молЮся,
граючи на ТвОїх Струнах
ВеснУ,
ПовернУ
За рогом Буття
Направо…
Маю право
Грати і не боятись.
Засміятись
В обличчя Тобі,
Боже,
Бо я – щаслива
І мОлюся тим Щастям
До Тебе;
І вЕсни
Складаю у ряд.
Всі підряд!
Аби тільки жити…
Дихати животом
За гострим кутом
Небуття.
І грати ВеснУ
на Струнах
Твого Життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414596
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
«Твій син повернеться додому,
а дому нема…»
(Володимир Цибулько)
А насправді весна. Зрозумій.
Твоє замкнене коло Спінози
Через сірість ґотичних надій
Через спроби злетіти у небо
Таке ж сіре як місто.
Ні, як туман – сіро-біле.
Ти тікаєш від сірих людей
В сіре небо. Твій світ
Кольору миші. Недарма
Тобі
Так до вподоби коти.
А насправді весна…
Руки грієш на вогнищі міста
Кожний вогник вікна
Вуглинкою димної варти
З космосу хтось
Думає нишком – вогонь.
Він не знає, що згасло
У мокрому місті усе –
Навіть серця.
Шкода, що смерті немає –
Я б залюбки полетів
У вічне ніщо.
Та судилося знову вертатись
У Всесвіт асфальту і кави –
Сірим котом, жовтим метеликом,
Білкою чи ескімосом, поетом чи круком.
Навіть віра моя охолола.
А нині весна!
Казку Платона читаю шпакам.
Сон мій Лукрецієм сивим
У мрії папуги.
А за вікном – все той же туман.
І люди все ті ж.
Добре, що кіт муркотів
Тихо на вухо:
«Нині весна…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414568
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
* * * * * * *
Сны
короче,
короче чёлки,
снят с повестки бойкот уродам,
и так ласково
блеют
волки
в это нежное время года.
К откровениям голых яблонь
липнет зелень,
и песней чьей-то
заправляет апрель,
как дьявол,
на своих
узловатых
флейтах.
Разбрелись по газонам нервы,
зябнут пальцы,
ключом играя…
Никакая она не стерва –
эта жизнь
без конца
и
края.
Никакая она – не сучья,
круговая её порука:
о сухих не жалеют сучьях
и не входят к любви без стука.
И разлука –
не крюк в уборной,
и петля на нём –
не дорога,
будь хоть рыжим ты,
будь хоть чёрным,
хоть бесцветным,
но жизнь – не трогай.
От дворовых глухих заборов,
знай, бреди себе
бездорожьем –
силой немощи,
честным вором,
детским плачем в ладони божьи.
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413775
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Видишь город? Свет погашен. Ночь.
Нет, скорее утро, очень рано.
Я смотрю сейчас в своё окно –
ты идёшь ко мне, мой светлый ангел.
Всё твоё – глаза, улыбка, свет,
что всегда мне греет дни и ночи.
А весна спешит усыпать след
лепестково – просто очень хочет,
в знак благословения, для нас
сократить дорогу в наше завтра.
Льёт пыльцу цветочную фонарь
на дорогу, что ведёт из марта
прямо в город, где ты у окна
точно так же свой рассвет встречаешь.
И цветы, и всё вокруг – для нас,
этим «мы» живу! А за плечами
чувствую я светлых два крыла,
и такую нежность между нами,
что вся жизнь окажется мала,
чтоб отдать её, и не словами.
__________________________________
Иллюстрация – мой любимый художник
Альвидас Венцлаускас «Ангел города»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413935
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
часом моє життя нагадує цитати з пісні "Спліна"
де герой на героїні і героїня під кайфом чи то від героя чи то від вина
в майже порожній кімнаті заміть повітря - червона напівпітьма
і як би не танув від дотиків твоїх лід а спати буду сама
місцями моє життя схоже на дивний артхаузний фільм
довгі плани мигтіння облич на екрані білий шум жовтий дим
цілунки в зап'ястя вгризання у шию твій гроул мій скрім
і коли закінчиться наше кіно чи залишишся - ти - живим?
твоє серце звучить як джембе розламує ребра відшукує новий ритм
зганяє чорних метеликів з вух в зіницях полохає риб
і тепер щоб зібрати себе мабуть варто летіти на Крит
бо коли ти стоїш у центрі мого життя воно нагадує лабіринт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404903
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 29.03.2013
Червона сукенка і погляд a-la Саша Грей...
Арканити рухом брови тугі чоловічі м’язи,
Навпомацки ніжно шукати густі оази,
Збирати ключі від їхніх сердець і дверей.
Між щирістю й дурістю надто тонка межа.
Твоєї любові на двох було забагато,
Тому дарувала себе, як бонус на свято,
І часто гуляла босоніж по лезу ножа.
Ця ніч – як волосся твоє: густа
І довга. Й так само ковзає по шиї.
Ти постіль із неї собі пошиєш
І витреш цілунком від крові вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413753
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Авжеж ця дитина не така вже мала і дурна
Вона пам’ятає усе що ти їй обіцяв
І коли приходить босоніж вночі до твого вікна
І просить зробити їй чудо з води і вина
Насправді рятує тебе від сотні надуманих справ
Вона вирубає світло недбалим помахом рук
Змішує тексти паролі поради їх викидає геть
Ловить птахів нічних на власного голосу звук
Слідом ідеш немов за повітряним змієм малюк
Смішиш гієн цілуєш змію у себе закохуєш смерть
І засинаєш. Дитина палить свічки
І тіні у колі танцюють правічний аркан
Годинник спиняє хід навспак поспішають річки
Тебе огортає темний і теплий туман
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404568
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 29.03.2013
Одного тебя чувствую кожей – мы так близки.
Через все расстояния, зимы и бездорожье.
И я помню родные все чёрточки, будто кисть
начинает с утра рисовать, что всего дороже,
мне на сердце. Макаю и в память, и в этот день,
потому что сегодня люблю я ещё сильнее!
На холсте – чудеса, нет, не ходишь ты по воде,
но, я знаю, что можешь ты всё. Только ты умеешь
в многослойном молчании спрятать все краски дня,
быть и солнцем, и небом, и всем для меня на свете.
Даже сквозь расстояния нежностью так обнять,
что я чувствую кожей блаженство твоих отметин!
Я – твоя. И ношу это в сердце, как светлый дар,
сформированный план на жизнь, что давно твоя тоже.
Принадлежностью этой горжусь! Будет так всегда –
никого нет на свете, кто был бы тебя дороже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413614
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Все що доводиться слухати — радіо і твої кроки,
Спостерігати, як падають долу, до твоїх ніг — вірші
Сповзають зі стін, і змиваюся я, розмиваюсь,
Дощами якоїсь нашої спільної осені, нас єднала тільки вона,
Давала нам ліжка, простирадла, кімнати,
У вікнах ми бачили відображення наших зіниць.
Але потім весною — зима, зимою — розпечений вугіль,
Літо сипіло від сказу, розтинало себе — убивало,
Справжньою була тільки осінь. Тільки я й твої вірші.
Так дивлюся на тебе і в вбиваю в собі поета,
Відміряю рядками відстань, палю на вогні слова — всі мости,
Щоб не холодно цими затяжними морозами, цієї весни.
Я мовчу. Я тільки слухаю, як проходиш повз мене,
Скільки кроків ти робиш туди і назад,
Скільки сторін у тобі, скільки спогадів лізуть в голову із голови,
Стільки й вірші твої (стільки - я) все посилять знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413162
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
псевдонаправленность твоих конкретных действий
провоцирует учащенное мыслебиение
вслед за тем
из закрытых |для| глаз
участков аур
начинается сильное слововыделение
у нас двоих
это любовь
и ненависть в одном теле
то что мы так хотели
это быть вместе
а сегодня мечтаем хоть на секунду
очутиться в разных телах
местах
и времени
крах надежд
и сожаление по любому поводу
таков наш удел
вот что происходит если нарушить химический состав
ошибиться с дозировкой
и отравиться
друг другом
как следствие можно неслучайно убить
себя или друга
|в тебе|
это означает как минимум одну вечность
будешь думать
что он единственный
или она
одна
вен не видно
также как чужих слов
и чувств
ну почему всегда так трудно с тобой
когда рядом и не рядом
всё кроме сердца
выбивает ритм
молчания
ведь любовный трепет порой так трудно отличить
от адреналиновых конвульсий
настоящего
|отчаяния|
* *
никогда не оставляй ее
наедине с твоими мыслями
она подумает что это всё
что ей осталось
|любить|
(?)
*фоновая композиция – Diary Of Dreams «(ver)Gift(et)?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413023
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
я никому не отвечу
ближайшим будущим
пусть это сделает кто-то
другой
и потому я буду спокоен
ибо верю в них –
отражения не врут
забудьте обо мне
как всегда это делали
в прошлом с прошлым
не делайте ничего
что хотелось бы помнить
легче вовремя забыть кого-то
чем вдруг вспомнить
и больше не иметь возможности
забыть
потому что звезды возвращаются
из путешествий уже другими
внутренне
хоть и на свои места
а судьбы меняются у всех
пусть никто этого и не заметил
даже сам изменившийся
время меняет не внешность
а температуру мыслей
которые со временем становятся холоднее
чтобы соответствовать
внутренней природе
гармонизировать всё и всех
приспосабливая окружающий вакуум
для существования
слов
только словам хорошо дышится
в темноте пустоты
в тишине беззвучия
в мертвом одиночестве
и когда тебе покажется что вокруг ничего нет
никого не слышно
и нечем дышать
словно страх безысходности сковывает легкие
будто перед смертью
которой ты никогда не знал
и не узнаешь
просто отпусти свои мысли
пусть они дышат
и говорят
______
за тебя
*фоновая композиция –
Chelsea Wolfe «The Modern Age»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412532
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2013
…випиваючи день немов воду із склянки
піддаєшся спокусі роздивитися дно
із теплого вимені неба тече молоко
яке наситить і вилікує твій спокій
що немов лихоманка...
твоя воля безмежна майже як світ
та світ волю розламує навпіл
мов яблуко
твоє сумління крихке мов графіт
твоє серце усе частіше нагадує забавку...
босоніж по хвилях холодного леза ножів
сон ховати у ночі та вити на місяць
віра у себе і зима на вагах терезів
бо є крик думок та болюча тиша слів…
дівчинко ти уже давно виросла із цих істин
бо світ мов одежа для тебе
змалів...
занотувавши думки зрозумівши тактику гри
у вільному просторі із обмеженням часу
з кожним роком усе важче уникати війни
і писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411166
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів !)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів...
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз !
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все ! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі - зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти ?
Можливо підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382186
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 21.03.2013
Можливо ти гірше став писати,
Співати фальцетом, говорити що важко відкрити рота,
Напувати пусті коридори собою, щоб так, аж тісно,
Душно, до скону огидно, так як тисячу років тому,
Ти брав у руки холодну зброю, цілував коханої такі ж губи,
Холодні, замерзлі, нещадні і ти зброю любив так як і жінку,
Невимовно прекрасну жінку.
Можливо це згубно впливають аеропорти, вокзали,
Міста кожного разу своїми стінами, вікнами голих будинків
Роздягають і так тебе не завжди тепло одягнутого.
Знаю, що це не причина лишати місто безслідно,
Без питої кави в кав’ярнях,без щирої радості, яка
Навіть обличчя печального міма робила веселим,
І місто втрачало пильність і піддавалось твоїм малюнкам.
Чорно-білим малюєш кожну свою картину
І знаєш, зовсім не зимно, нехай тільки біле- зима,
Нехай чорне і тільки, ночі торкаються й спокій, твоїх здичавілих думок.
Можливо ти гірше почав обіймати,
Стояти навпроти й не бачити, можливо тобі просто час відлітати,
Взяти з валізами тишу у подруги,
А я звідси, такому тихому, надто гучно буду писати листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411163
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Распахнул сердце ветер и я полюбила,
Когда вишни цвели, а метель их кружила.
Алый снег лепестков безмолвно ложился к ногам,
Телом нервная дрожь, снова молилась Богам.
Миру открыта, в танце страсти стонала душа,
Ведь до сель не познавала её глубь до конца.
Улыбалась, не знала, тронет печали венца:
- Ты мой, никому не отдам, - всё нашептывала она.
Я приду в твои сны, миленький, спелой грешницей,
Ночка станет для нас привольной кудесницей.
Совью гнёздышко ласточкино подле окошечка.
Тревожно. Душа без тебя - изба брошена.
19.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410378
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Над венерою небо – доверчиво рыжее,
над землёй –
голубое с подкладкой из звёздного крепа,
а над нашей, похожей на мёртвую бабочку, хижиной –
никакого нет,
даже бесцветного неба.
Всё бесплотней случайная радость –
бродить в её комнатах,
растревоженной памятью трогать цветы и предметы
и глядеть в потолок, по которому – к шторам задёрнутым –
уплывали когда-то,
блестя чешуёю,
кометы,
и глядеться
в разбитое гордыми взглядами зеркало
и страницу на счастье распахнутой двери,
за которой,
названия улиц безбожно коверкая,
тёмный ангел
шагами отчаянье меряет.
Дотлевает ореховый август над крышею выжженной,
в изголовья бессонниц дождей набивая солому,
голоса одолжив пустоте,
мы – в конце концов – выжили:
видимо, не смогли по-другому.
Но для той,
что косыми лучами закатов пришпилена,
никогда не прервётся полет над седеющей степью,
и колышатся травы,
играя с тончайшими крыльями,
и подсолнухи долго и пристально смотрят вослед ей.
2003-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410300
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
Що ти прощаєш,
коли твій коханий
кидає тобі на прощання:
"а тепер перевіряйся
на ВІЛ, дорогенька",
прирікаючи тебе
на бездітність,
відсутність сім'ї,
неможливість працювати
за улюбленим фахом,
адже твій аналіз
виявиться позитивним?
Що ти прощаєш,
коли батько твоєї дитини
забиває на смерть
твою матір?
Що ти прощаєш,
коли твій чоловік
викидається з п'ятнадцятого поверху,
залишаючи тебе
з трьома малими дітьми,
купою боргів
і квартирою "під заставу"?
Що ти прощаєш,
коли твій син
виявляється вбивцею?
Що ти прощаєш,
коли у Прощену неділю
говориш
"Бог простить"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409739
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Нежно-розовый закат,
Дымка голубая.
Обнимает нежно так,
Осень золотая.
Рыжая ее коса,
Жизни запятая.
Белых, белых лебедей
Улетела стая.
В паутину сладких грез
Кутаюсь устало.
Где то поезда гудок
Зазывает в дали…
Cвет вокзальных фонарей
Провожаю взглядом.
Толь к судьбе,
Толь от судьбы
Не пойму, не знаю.
По перрону клена лист
Ветерок гоняет.
Ночь туманная меня
Тихо обнимает,
Осень нежная моя
Постриг принимает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404108
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 16.03.2013
«Es sitzen am Kreuzweg drei Frauen…»
(Christian Johann Heinrich Heine)
Один мій знайомий жив у старому кам’яному будиночку самотнім аскетом. Любив вечорами грати на скрипці і читати старовинні грубезні книги у шкіряних палітурках писані латиною та грецькою. У нього в домі ніколи не було мишей – він тримав трьох кішок яких назвав Клото, Лахеза, Атропа які берегли його бібліотеку від докучливих гризунів. Мій знайомий давно помер, його будинок, його скрипку і його бібліотеку продали за безцінь. Якось я згадав про нього і написав ось такий вірш:
А ви вмієте крокувати?
Не бруківкою
І навіть не ромашковим полем,
А полями етеру,
Взувши чоботи
Пошиті з порожнечі
Шевцем з дивним прізвищем
З шилом позиченим
Ангелом чорнокрилим.
А якісь три жінки
Досі прядуть свою вовну
тягнуть нитки – не свої – наші
Так невчасно їх обриваючи…
Недоречно я тут, недоречно.
Моя нитка
Все тягнеться й тягнеться,
Обтинати їм ліньки
Чи то не хочеться,
Довга вона аж занадто
Між гілками горобини плутається,
Нехай з неї ліпше
Теплий светр сплетуть
Ірландським безхатькам-рибалкам.
Бо всі ірландці безхатьки –
Острів свій загубили
І світами блукають
Стежками
Як ті нитки плутані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409300
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
…після того як усе вкотре почнеться спочатку
ми повернемось назад із далеких доріг
я триматиму в серці скалку твого упадку
ти казатимеш "мила поглянь
який цього літа випав нестерпний сніг"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409322
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
«Es ist nichts… nichts…»*
(Останні слова
Франца Фердінінда д’Есте)
Микола Хвильовий колись написав збірку романтично-красиву «Сині етюди» за яку заплатив найвищою ціною – життям пустивши собі до скроні кулю. Один з його опонентів написав на противагу живому романтизму Хвильового ідеологічно стерильну і кастровану збірку «Червоні етюди» за що теж заплатив вищу ціну отримавши кулю в потилицю у горезвісному 1937 році. На цьому бажання малювати етюди словами в українських літераторів урвалося. Хоча палітра Скіфії широка і тут малювати і малювати… Але літератори загірної Країни чомусь літературу перестали вважати одкровенням, за яке платять життям. А дарма. Як ми легко забуваємо, що чимало майстрів тексту за кожне слово платили найвищу ціну. Вони писали вірші своєю кров’ю – іноді буквально – як Сергій Єсенін. Нинішні автори пишуть знічев’я, заради розваги – іноді бавлячись в ті самі слова за право сказати які раніше платили життям. Час знецінення слова. Бідна Скіфія! Край сарматський… Коли ще тут так зневажали слово… За слово вбивали, бо його боялись. Зараз просто зневажають. Можливо тому, що нинішні можновладці Скіфії просто не розуміють силу слова. Для них це просто набір звуків. Вони не розрізняють «фєню» і мову. Для них мова – це спосіб лаятись. Але не для нас. Колись Фрідріх Ніцше писав: «Пиши своєю кров’ю і ти зрозумієш, що кров це дух…» І це доводиться нагадувати нащадкам козаків мені – ірландцю. Старому сивому філіду**…
Сиві етюди ще ніхто не писав. І не тільки в Україні Загірній. Взагалі. Навіть в Ірландії. Сивий колір занадто нагадує сірий. Тільки нагадує, але художникам байдуже. Пишуть переважно в молодості про світ своїх бурхливих емоцій. Потім кидають – як Артюр Рембо. Чому він кинув писати в дев’ятнадцять, коли інші тільки починають, і решту свого життя (про яке ми маємо досить туманне уявлення) продавав непотріб кочівникам десь в пустелях Африки. І ні слова на папір… І в той же час чимало авторів починали писати, коли скроні вкривались сивиною. Більше того – усвідомлювали, що для справжньої поезії (а не гри в слова і звуки) потрібна сивина – потрібен досвід прожитих років і мудрість дороги розчарувань. Про це писав Арсеній Тарковський – чи не єдиний поет, який посивів ще в юності, і зрілість до якого прийшла ще в дитинстві. Омар Хайям взяв до рук свій калам вже на схилі віку, Рабіндранат Тагор написав свої кращі твори після довгої дороги прожитих років, і коли було йому вже за сімдесят раптом вирішив стати художником і почав малювати геніальні картини. Тут особливо цікавою є історія китайською літератури: молоді поети писали переважно про старість і журбу, а сивочолі вчителі про радості земного буття і красу. Все перевернуто в цьому світі ритуалів***.
Наприкінці довгого шляху пишуться переважно есеї. Особливо, коли черевики стоптані. Кожен мимоволі стає есеїстом. Микола Гоголь це відчував, його спроби писати «Обрані місця з переписки з друзями» це насправді спроба есею яку ніхто так і не зрозумів. Про «Арабески» я вже мовчу. У Хвильового вся творчість – від памфлетів до повістей – суцільний есей який виливається в різні ливарні форми, застигає на холоді буття. І не випадково. Есей довгий час був якщо не забороненим плодом, то хворим побічним дитям літератури. Його боялися, його уникали. Миколу Хвильового можна порівняти з Оскаром Уальдом в англомовних текстав (о, для чого?). Він теж есеїст який боявся писати есей – без перебільшення. Перетворював його або в казку, або роман, який нагадував чужий есей – чужі думки і роздуми вилиті в одкровення літературних героїв. Есей (і ширше – літературу) він бачив як дзеркало, яке сують під ніс суспільству, примушують у нього подивитись. І цей примус – не пробачають. Як не пробачили Гоголю. Як не пробачили багатьом – від Франсуа Війона до Маяковського. «І скільки важить оцей зад – дізнається ця шия!» - це Війон писав не тільки про себе.
Я вважаю першим есеїстом Конфуція. І не випадково, що він свої лаконічні роздуми не записував, а лише говорив учням. Есей мав визріти – античність вимагала плодів думок – трактатів, які щось пояснювали чи проясняли (ох, ці громадяни полісів! Як вони вимагали пояснень!), а не вільних роздумів, які сіють запитання. Тут показовою є фігура Сократа – він теж нічого не писав, а лише задавав питання – його есеї так і зависли в повітрі. І досі висять у нас над головами перезрілими плодами. Ці питання рано чи пізно впадуть – і то нам на голови. Не можуть же вони висіти в повітрі тисячоліттями! Ну сто років, ну двісті… Але не дві з половиною тисячі років! Не дивно, що Сократа отруїли. Люди не люблять коли їм задають питання і не дають відповіді – чіткої і ясної.
Дивно, що есей не став реальністю в добу ренесансу – людина в добу бароко могла нарешті опинитися наодинці з собою. Але цього не сталося. Стати чимось в літературі есей зміг тільки в епоху модерн. Хоча його продовжували соромитись. В одних країнах думати стало небезпечно, в інших ганебно. Інтелектуал замикався в собі як Степовий Вовк Германа Гессе. Але ці нескінченні блукання в тумані в пошуках неіснуючої Касталії перетворювали есей на прихисток, сховище. Сучасний есей мені нагадує картини Ван Гога – зміст схований в собі, таємниця буття, яко доступна лише обраним, посвяченим. Велемір Хлєбніков у своїх спробах писати есей постійно збивався на хроніки (очевидно йому більш близькі). Двадцяте століття тому так і не могло визнати есей повноцінним – воно потребувало хронік. І тільки хронік. У хроніки перетворювались романи, повісті, мемуари (ви чуєте? Мемуари! Та де і коли ще це бачено!).
Передчасно закінчившись (чи то відійшовши у світ спогадів) у 1991 році двадцяте століття звільнило есею шлях до визнання (здавалось би!). Та де там. Дев’яності роки стали роками постмодернізму, а не есею. І це не дивно. Есей потребує антитезу, супротивника. Комунізм агонізував. Агонізуюча потвора не може бути антитезою для інтелектуала. Хто ж з знав, що агонія комунізму так затягнеться? Світ завис в ілюзії «завершення історії» (і не тому що дев’яності – «фін де сікл» - це вже було. А тому що тому.) Людство в черговий раз насолоджувалось безтурботністю – як в двадцяті роки. Це здавалось апогеєм, вершиною цивілізації яка здатна здолати будь-які проблеми (навіть комунізм подолано, цивілізованість всесильна. Ура!) А це не сприяє розвитку есею. Література йшла не до космічних висот, а в глибину людського я, блукаючи нетрями постмодернізму. Двотисячні не стали одкровенням – лише усвідомленням, що історія триває. Література (і есей в тому числі) були в пошуках. Схоже, доба есею настає тільки сьогодні. Саме зараз. У цю мить. І байка, що нині есей бачиться як перехрестя холодної прози і гарячої поезії. Нині обидві ці доньки Аполлона метафізичні. За есей вже не спалюють на вогнищі і не розстрілюють в підвалах НКВД. Можна хіба що заробити кулю від якогось дуркуватого кілера-дегенерата такого ж тупого як і його господар диктатор…
Примітки:
* - «Це нічого… нічого…» (нім.) Він це сказав коли в нього влучили кулі терориста Гавриїла Принципа.
** - ніколи не читайте давніх філідів. Розмовляйте краще з деревами.
*** - читайте китайську класику! Як писав Маяковський: «Ніде! Тільки в Моссельпромі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408588
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Навеяно стихотворением
БОРТПРОВОДНИЦА
(автор: ДНО)
http://stihi.in.ua/avtor.php?author=45999&poem=93455
.........................................
СТЮАРДЕССА
В платочке синем я иду салоном...
"Бортпроводница"(ДНО)
Вошли в салон вы! я отбросил чтиво
И рот разинул. Как мужик любой.
Вам подсказал мой взгляд красноречивый,
Что в вас влюблён осёл очередной!
И из под плата - синенького ситца -
(Я - как стыдливый вьюноша, притих)
Вы взглядом, как копытом кобылица,
Меня лягнули прямиком поддых!
И понял я под вой турбин, их гула,
Что вновь судьба мне дулю поднесла,
Меня бортпроводница "бортанула", -
Что толку от мечтателя-осла!
Что буду впредь я ездить по столицам
В вагонах спальных дальних поездов.
Там тоже есть такИе проводницы,
Что слюнки капают! и сиськи - будь здоров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362776
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 13.03.2013
ты была моей младшей сестрой
которой я давал советы
а ты всегда отвергала их
но все-таки прислушивалась
ко мне..
это было вчера
километры слов назад
а сегодня ты стала старшей
и никого уже не хочешь слушать
даже меня
хотя я и пытаюсь сказать что
это правильно
ведь ты должна слышать
только себя
а значит никакие чужие лекарства
синтезированные из чужого молчания
не помогут
вылечить
твои
родные
раны
раны к которым настолько привыкла
что не желаешь заживлять
поэтому так и ходишь
с открытыми ранами
воспоминаний
так и дышишь
вдыхая и выдыхая их
разреженный кислород
отравляясь все больше
изнутри
так и живешь
продлевая им жизнь собственной верой
в их реалистичность и важность
словно забыть для тебя это как
не поцеловать твою щеку на прощанье
|для меня|
* *
так и умрем.
*фоновая композиция –
Xasthur «Screaming at Forgotten Fears»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408209
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
"Він просив у Бога один рік на те,
щоб завершити свою працю,
і Всемогутній дав йому це."
(Хорхе Луїс Борхес)
За чарочкою "мадери"
Все частіше думаю про країну
На сонці вицвілу
Та про хлопця
З дивним ім'ям Дон -
На ймення Борисфен схоже.
Вітряки на пагорбах!
Смак морської води.
У залізній сорочці
Сівши на тварину
З довгим патлатим хвостом
У якої до ніг причеплені залізяки
Дивлюсь на куцого товстуна.
Мені дірявити
Ці руки з дерева
Химерних махальників
І друзів вітру.
Мені буттям міряти
Цю землю посохлу -
Жовту, як пасма
Старих жебраків.
Мені нагадувати
Людям з дірявою пам'яттю
Одвічні істини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407225
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
«Де старість спочиває від журби…»
(Віл’ям Батлер Єтс)
Розмовляю з гомінкою луною
З ще не виритого колодязя,
П’ю з нього прозору воду,
Відпочиваю в тіні дерев,
Які навіть ще не посадили
В м’який і теплий ґрунт радості,
Які навіть не проросли
З сухих та блискучих насінин життя.
Дивлюсь на зайчиків літа,
Які навіть не виставили
Свої довжелезні вуха
З хащів глухої кропиви.
Я – людина минулого –
«Вічний жид» зі старої потріпаної Біблії,
Який заблукав у сучасності,
Оселився в майбутньому,
У його тінистих лісах віршів,
Нюхаю його яскраві квіти верлібрів,
Ультрафіолетові кольори яких
Бачать тільки бджоли й метелики.
Я – апостол
Неіснуючої церкви слимаків,
Я – пророк подій,
Що ніколи не стануться,
Месії, що ніколи не прийде,
Армаґедону,
Що ніколи не відбудеться.
Бачу як з ірландської землі
Замість трави проростають
Білі й блискучі леза ножів,
Але мовчу про це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406942
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
коли на небі немає зірок –
я бачу похмурі сни…
отакий зв`язок
міцний,
либонь, і вони…
…макро- і мікро-безмежність –
взаємозалежність…
не показна –
ДоброВільно взаємна,
радісна…
зрідка – лагідно-світло-сумна…
але завжди – високо-тонна,
природ-на
втомився бути самотнім ночами ти?..
небо зоряне через шибку до серця впусти –
сяй і світи!
сяй
і світи…
07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406882
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
…шовко́вію шкірою,
атла́сно дотикові́ю…
зло́тося́ю
пелюстям лататтячка,
до́вго-тичи́нко-ві́ю…
обліпили шибку зірки
проро́щеним маком…
на лівій руці –
позолочені два годинники
символом-знаком…
чутливим краєчком
вказівного пальця
делікатно торкаю зірки́ –
гладенькі,
наче вербові котики…
на мої дотики
розпускають шибки́
срібними колами хви́льки –
десь аж об рами га́сяться
потривожено сонні брижки…
ховаються у бережки́
…зірки,
як у любовнім екстазі метелики
білі –
після спраги липневої,
після теплої зливи
на вологій землі
живим простирадлом тремтливим –
вікон моїх шибки́
гірляндами обліпили
зірки…
…і ти сяєш?
розбита моя
і склеєна –
Кассіопея?..
і ти!.. –
сяй і світи…
…зірки –
пророщеним маком
по березневій ріллі…
як у дзеркалі! –
у моїй свідомості сонній
споглядають самих себе
проз незасло́нні
шиби
віконні
06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406565
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Ціна життя та почуттів у ньому,
Якому підкоряються вони закону?
Чому підхоплюють, несуть у невагомість,
А потім, по хвилі часу, натомість,
Скидають в прірву, чи у вир крутий?
А ти мовиш собі, що потопати не смій
Й барахтаєшся в ньому навмання,
І вчишся знову виживати - знання -
Життєве кредо, їх не вичитаєш із книжок
Й дається, в руки, в один кінець квиток.
На полустанку новім майорить весна,
Природа не скупиться підкинути полотна.
І ми там можемо залишити розписи свої,
Під копірку відбиті, чи власні - особливі.
Трактуємо право вибору по совісті, чи гаманці,
Вперед ступаємо прямо, чи нахильці.
Всі східці вгору, чи донизу
Не варті кроків, якщо без хмизу,
Який підтримує вогонь душі,
Ступати ними і голизні тоді
Дерев весняних заздрити у пору,
Їм листяниця молода дасть фору.
Душі ж голизну крити нічим -
Ти сам собі - чи мачуха, чи вітчим.
01.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405269
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Чи, чуєш, вітре, вплітається в весну,
Стогін мій, що рветься з глибини душі?
В пташинім щебеті, як зов, - воскресну!
До серця твого я віднайду ключі.
Стану живицею в сумну годину,
Рубці на тілі - припаду жаром вуст.
Куштує дзигар роки без спину,
На життєвім шляху сипле здавлений тлуст.
Одиноку любов - зціплену муку,
На клапті дрібні, вітре, ти пошматуй.
Віддам себе, милий, в запоруку,
Пий мене! Бушує коктейль мінних мрій.
28.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404930
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Захвилювалось єство
І на душу лягло
Дивне сум"яття.
Серед тих, що в менІ
І жінок, і мужів -
Проявилася Мати.
Ця країна, що Я
має дивне ім"я
Із роси та із м"яти.
Що робити і як?
Побороти свій ляк,
відпустити і прийняти Матір?
Ти частина мене,
В майбуття зазирнЕ
Моїх рим так багато!
Я пробачу себе-тебе і усіх,
Подарую свій сміх
І сама стану ВСІМ
МАТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406111
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Бог не выдаст - свинья не съест.
Ворон старый не каркнет даром.
Сиротеет строки насест,
И страницы стоят под паром.
Бог не выдаст, ловлю ворон,
Вороного коня - на волю!
С тридевятых идет сторон
Смерч стиха по косому полю.
Засевает сорняк-глагол,
И глаголит о том ветрам,
Что поэт, как соколик гол,
И что пишет он всякий срам.
Бог не выдаст. Лиса в лесу.
Сиротеет на небе сыр.
Буквы черные я пасу,
И протер рукава до дыр.
Ворон старый свинью не съест,
Бог мандат на отстрел не выдаст.
Я ушел из родимых мест,
И тоску приобрел на вырост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405862
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Знаешь, из лета – в осень и дальше – в зиму,
это – не время, это – необходимость.
Быть в каждом миге просто единым целым,
жизнью одной, где всё, как мы и хотели. –
Все имена придуманы ровно к сроку.
Нежность такая, что времени нет на строки.
Лето босое ходит по кромке моря,
ветер горяч, но в этом тебе проспорит.
Осень, что каждой клеткой твоей у сердца,
знает все способы вместе и долго греться...
Надо бы что-то здесь написать про зиму.
Скажем, что мы с тобой в ней неразделимы!
Только ведь дело вовсе и не в сезоне,
главное, что моя – на твоей ладони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404569
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Как пахнут носки Версаче?
До глянца ли здесь? До гламура?
Прошёл я в носках Версаче
От Волги и до Амура...
Снимал я их на привалах,
Стирал их в ручьях, озёрах...
Теперь там рыбёшек мало,
Сказали мне два помора,
Шанелью кропил носочки,
медведю давал понюхать,
Бедняга, на первой кочке
Издох от такого духа.
Теперь я одет c иголки
От Дольче видать Габана,
Попрятались в ёлки волки
До Тихого океана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274003
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Від любові, чи ненависті виникає гнів.
Його важко зупинити. Мало буде слів.
Як вогонь, який потрапив на сухе гілля,
Від іскринки запалає. Спалить все дотла.
А великий гнів, є шалом. Все іспопелить.
Щоб здорові були нерви, в мирі треба жить.
( За Сенекою ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403621
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
…завжди є ті кому ти час від часу снишся
серця у них мов губка вбирають твій спокій
без’язикий крик риб твого серця
їх бентежить і досі...
більшість із них убивають навесні своїх коханців
із якими зими видались занадто тремтливими
раз на тиждень вони складають нехитрі пасьянси
їхні голоси вогкі немов земля
що переситилась зливами...
тобі від них нікуди не дітися
вони віднайдуть тебе у найдальшому кутику
просто завжди є ті
які сняться тобі
для того щоб заповнити твою щоденну нічну
акустику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403625
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Це
Просто...
Бути Сильною
Незалежною,
Амазонно-безмежною,
Стабільною та протилежною,
щоб не згубити себе
і побачити Ціль -
повернутись назад
до початку Коріннь.
Велечінь
неосяжна!
Падає тінь
від свічки,
Скапує віск
Часом.
Щось передчасне...
А Щось - Вічне,
Як життя свічки...
Полум"я не задути!
Це ж так просто -
Вільною
і Собою
БУТИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403127
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
«…А в нас, у Дубліні, уже весна!»
(Конан О’Тулл)
Дивлячись на калюжі майбутньої весни
Подумав ненароком, що
Я теж каменяр. Мурую з цегли слів
Своє творіння – храм Істини
Чи то свого життя безглуздого
Понурий мавзолей…
Крім слів, цеглинами важкими
Кладу помилки у підмурки.
Крапки моїх фраз шумерських
Зрозумілих хіба що глині
Летять крізь тунелі сансари
До білого світла в кінці.
Десь там нірвана –
Між квітами кульбаби
Та польотом джмеля.
Стою серед весняного міста.
Запаліть мені смолоскипом вірша
Хоч якесь світло на світлофорі!
Хочу перейти цю дорогу метафор
Які летять шаленими автомобілями
Асфальтом моєї сірої речовини
З розбитої вулиці Арістотеля
На вулицю Платона-філософа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 22.02.2013
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
трудно быть серийным убийцей времени
в тебе так недолго живых секунд
ты одна в кафе
сладишь и без того переслаженый имбирный чай
и снимаешь мерки взглядов
с нескольких забредших посетителей
или с еще не проснувшихся пассажиров
вагона метро
который проваливается в пропасть небытия
вместе со всеми кто там находился
так и не успев проснуться
но каждое утро почему-то останавливается
на нужной тебе станции
вовремя
и вы выходите
целые и невредимые
только пустота внутри тебя становится еще глубже
и безысходней
а ты словно веришь в спасение
всех и лишь таким способом
хотя на самом деле только
в свое
и заключается оно в убийстве
времени
уничтожении следов действительности
и существования среди неповеривших
выживших в той катастрофе поезда
которая промелькнула мгновением
в твоей голове
ты садишься за столик в кафе
допиваешь свой переслаженый имбирный чай
а потом в новостях узнаешь что никто не выжил
просто ты почему-то вышел на станцию
раньше.
*фоновая композиция – Einsamtod «Haunting Fate»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401913
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 19.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013
Гойдається у лозах очерет,
Вітер розгорнув широкі поли.
Душа отримала з вогню презент,
Покохала, як раніш ніколи.
Покохала, чи ж то великий гріх?
Серце у млості, доля примхлива,
Твоє, весь час, наче, міцний горіх:
Б’юсь у твердь, ламаю крихкі крила.
Звела очі в далеку синь небес,
Смиренно вклякнула на коліна.
Господи, кохання - натільний хрест,
Ти прости, його нести посміла.
Піду, кохаючи понад життя.
Навіки твоя, мій милий. Милий!
Йтиму беззахисна, мов те дитя,
В дощу обіймах погляд змарнілий.
16.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401495
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Мені наснились зорі й чорнозем
і мідні полиски, що в ньому потопали…
(Мабуть, у снах ми все-таки ростем -
стаємо тими, ким хотіли та не стали)…
Коріння сік вбирало і росло,
каміння вдало обминало, розросталось.
До світла рвалось і міцнішало стебло,
листками з вітром лопотіло, піднімалось.
І теплий дощ глибоко проникав,
війнув живицею у зав’язі тендітні.
Котилось сонце з рук Садівника
Стояв надвечір - матіоловий і літній….
Втекти у ранок з пахощами снів -
Бажання втілилось під проводом Морфея,
Мій зір, неначе світ мені відкрив -
В саду квітучім, де блукає Галатея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394072
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 15.02.2013
Торкайся слова обережно.
До слова йди – воно святе!
Плекай у вірі. Як належно –
зерно в турботі проросте.
Наповни сутністю й любов”ю
джерельно чисто до країв.
Криниця повниться водою,
щоб подорожній з неї пив.
Бо що не робимо – вернеться,
жбурляти словом – лезом вглиб? –
у серці власному озветься.
Чи хтось плює у свій же хліб?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363926
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
Сьогодні я мовчатиму про Вас…
Так легко, можна думкою сп’яніти,
Згоріти сонцем в обертах орбіти,
Дрібним дощем розбитись по ринвах….
Допоки навстіж вікна на вітрах
і перший пагін зійде первоцвіту -
не смію перед Вами я змаліти
і передчасно зрощувати страх…
Сьогодні не гаситиму вогні.
У гронах ночі - зорі переспіли
і пахнуть яблуками…
Білий,
сповитий Вами,
солод
у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401233
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
ты копируешь молчание
переносишь его на экран
а я переслушиваю песни о безысходности
из плеера в окнах и дверных щелях
и просто за собой записываю
жду
окончания этой вечности
и начала обратного отсчета
омоложения души
транквилизаторами одиночества
и агрессивным наступлением
оживляющих
холодов
завтрашний день назначит свидание
нам обоим
ты снова не придешь
а я уже простил
и скоро забуду
нас обоих
снег сохраняет в себе веру
в потепление
в переход из режима ожидания
в режим самопожертвования
ради того чтобы насладиться вкусом новых
секунд
я стою с закрытыми глазами
подняв голову
посреди необъятного пустого поля
втягиваю свинцовый морозный воздух
и стараюсь не двигаться
снег покадрово приземляется на мое лицо
взрываясь маленькими бомбочками
и медленно превращает снежинки
в микрочастицы
ничего
я выдыхаю и чувствую их
теплом
жизнь прекрасна.
*фоновая композиция –
Sopor Aeternus «All Good Things Are Eleven»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401108
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Просто чекай, як підсудний чекає вироку,
Просто молись на чужий рок-н-ролл і фарт.
Все, що лишилось - писати наївну лірику
І в повідомленнях десь "воно того варте".
Все, що лишилось - любов, як остання релігія,
Тиша сакральна (слова лицемірні по суті),
Б"ються вони об папір, наче тілом об кригу я.
Прийняти і жити не гріх буде. Гріх - забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400967
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Мой собственный «Версаль»...
Воспоминаний и ошибок,
Смертельной скуки — дань,
И одиноких вспышек,
Милость.
В холодных залах,
Раздумья мечутся
Волной,
Лишь эхо — верный друг ...
Запутавшись,
В разбитом хрустале
Бокалов,
Эфемерный стук ...
В пыли все балюстрады,
Разорванный альков...
И ухватившись,
Намертво,
В мозаику мраморных полов,
Растаявший,
Под гнетом тайны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396482
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Дослухайся серця:
витає Різдво над Землею!
Чекають Месії
високії гори, моря!
Мільйони стежинок
сьогодні ведуть в Галілею,
де над Вифлиємом
вже сяє яскрава зоря...
Дає вона змогу
ще раз народитись для Світла,
і щедро дарує
дещицю святого тепла:
щоб в нашому серці
троянда Любові розквітла,
аби все життя нам
та квітка незгасно цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390389
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Спочатку – дощ,
а далі - піде сніг –
густий і безконечний...
Все накриє.
Дерева змовкнуть.
У холоднім сні
впаде останнє листя -
і зімліє.
Настане нескінчено довга ніч.
Безсонна ніч,
проведена без тебе...
Загублю погляд
в мерехтінні свіч,
пошлю молитву
у холодне небо,
бо відчуваю:
завтра – вже зима...
Нехай тобі щастить
в морознім світі!
У ньому ти для мене –
лиш одна -
єдина згадка
про гаряче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382866
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 13.02.2013
У порога – весна, где есть ты,
у порога – предчувствие счастья.
Я смотрю на пустые листы,
над которыми ты только властен.
Я хочу написать все слова,
от которых немыслимый трепет,
а потом – целовать, целовать
каждый знак. И улыбками неба
снова видеть подтаявший снег,
очень редкий, дрожащий в ресницах.
Я пишу – о тебе, обо мне –
только буковки «эл», чтобы сбыться.
Чтоб собою наполнить весну!
Этой нежности звонкая чаша
не даёт мне сегодня уснуть.
И не надо. Пусть так будет чаще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400627
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Если смотреть в перспективу марта,
(я забегаю вперёд на месяц),
то в нашем общем лучистом завтра
не отыскать даже тени места,
где бы мы были с тобой не рядом.
Там – шумный город, глядящий в лужи,
парки одеты, почти что в Prada,
первыми почками. Как ты нужен,
ты и читаешь в стихах, и слышишь.
Я же молюсь, лишь к твоим ключицам
кожей касаясь. А март над крышей
синюю пряжу мотает, спицы –
острая нежность, желаний колкость,
вяжет судьбу нам, рисует «восемь»
горизонтально, чтоб долго-долго
было насущным всё то, что носит
ангел наш общий в своих ладонях.
(То, что в молитвах). И Бог с ним, с Prada.
Мы перспективу с тобой заполним
жаждой быть вместе, всегда быть рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400344
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Пробач мені усе.
Усе мені пробач.
Що бачила Тебе -
неслося серце вскач.
А коли йшов у ніч -
лишав мене саму -
Тебе я відпускала -
пробач - у цю пітьму.
Що потім я Тебе
чекала знов - роки́.
Пробач, але з Тобою
все бу́ло залюбки.
Пробач, що я в чеканні
сильнішою ставала.
Любити слабших легше.
А я цього не знала.
З слабким сильніший -
перший,
крилатий,
на коні.
Не думала над цим.
Пробач і це мені.
Пробач, Твої вірші
сприймала, як реальність.
Повірила, що кличеш
в лелечу далечінь.
Пробач мені усе:
моїх чекань фатальність
і цю нестримну радість:
очей читати синь.
Якщо мого життя
це по́милки дрібні,
тим паче їх пробач.
Усе пробач мені.
Пробач, не знала я,
що близькість - це напруга.
З Тобою легко йшла,
неначе в росах лугом.
В гармонії жила.
До Тебе не звикала.
Усе було́ уперше,
коли Тебе кохала.
Пробач, що я завжди
пишалася Тобою.
І що була як Ти.
Як Ти.
Лише собою.
В час одчайдушний болю
злукавить не змогла.
Пробач, в житті Твоєму
я все-таки була.
Пробач. Все, що сказала -
це не лише́ слова.
Пробач. В моєму серці
любов завжди жива.
Любов не помирає.
І вмерти не дає.
І мертва не буває.
Пробач.
Це так і є.
Усе, що тут сказала,
це - не слова. Пробач.
Це - серця дзвін церковний,
предвеликодній плач.
Що я сховала сльози -
у німоті - пробач.
Лиш після всепроще́ння
побач мене. Побач.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400510
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
***
…у кожному із нас залишається місце для осені
часопростір хвацько стискає горло
і сни незапрошені
вимагають у твоєї пам'яті повернення боргу...
людина випадково опиняється поруч
але як прийнято
зникає очікувано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399661
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
деталі механічних розмов
ми знов починаєм знаходження із окропу
влитого із охололих поглядів
прямісінько в світ маленької чашки.
мені важко мовчати тобі про цю зиму,
про її втраченість сокровенну,
коли твій голос пашіє світлом зеленим,
проростаючи ближче до мене...
ще важче маскувати ці постійні сигнали,
мовляв *не чула, не знаю та і навіщо*
вище смиріння лише ритуал байдужості-
коли набираєш грубості повні груди
і йдеш, бо пити окріп з ним
то наче ковтати облуди.
врешті вирости з світу горняти,
пережити усі казки,
всі домішки й механізми,
всілякі різності посеред тижня
і коли пізно-
просто лягати спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399021
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 09.02.2013
…в скарбниці – шурхіт,
мелодійний передзвін…
щораз,
коли торкнеться ненароком –
перстом, чи думкою, чи оком
скарбниці він…
життя! достойне значення свого` –
а не якесь там… плазування нице –
у шепоті… у шерхоті…
у срібнім гомоні
його,
до серця доторка́нної! –
скарбниці…
тут - вся любов… усе тобі спасіння…
свобода, радість, воскресіння-вознесіння,
у срібнім гомоні – можливості без меж!
і творчі – теж…
тут – право вибору… і ТУТ – свобода волі:
захочеться – купи отару-хмару
чистопорі́дних
ви́соколікві́дних
золотору́нних і опасистих овець;
захоч –
придбай шматочок поля:
якраз ділянка на прикметі є,
гончар тамтешній продає
(біблейського народу пра-отець –
Адам,
подейкують,
неоддалік покоїться десь там)…
…вузенькою терасою збігає –
лине
південно-східним вкісом у Гінно́м-долину,
сусідить із низиною Кедро́н
земелька та, як наче кров - червона,
в північних при́ярках-відно́жинах Сіону:
якраз навпроти
подібного
до черепа людського
(як збоку глянути) –
горбка Голготи…
за безцінь взяти
безплідне поле те,
придбати…
і продавати
міським властям
по клаптику –
для поховань розп`ятих…
не докладаючи і дещиці зусиль –
можна прибуток сталий мати…
яка ідея! – заробляти
на вигоді розташування,
шматка дешевої землі
з Голготою,
Єрусалимським
місцем страти –
так ромірковував Іскаріот Іуда:
але ж…
ці галілейські диваки…
засмаглочолі волоцюги і рибалки…
раби! –
бездумно тратять гроші на хліби́
і рибу –
годують натовпи роззяв,
що дармового прагнуть чуда
ласо…
а треба б – зовсім навпаки:
хоча б по асу
мідному
збирати
із публі-ки,
кількоро-тисячної часом…
відомо ж: ас до аса –
дена́рій береже!
та галілейським цим приблудам
про бізнес прибутковий
і оборотний капітал скарбниці
хоч і не згадуй ані-же!
…лиш балачки
і ефеме́рні мрії! –
роздумував,
нудьгуючи в світлиці
золотокудрої Марії
у домі Симона з Витанії – Іуда…
дитя комерції
від крові і від плоті,
Іуда знав,
що багатіти треба – на голоті…
ментальність і модальність:
де гроші –
там відповідальність…
велика…
за бариші
хороші
а ці…
чи ж ми́слимо?!. – Марія
пахучим
найдорожчим ми́ром
із нарду щирого, –
Ісусу ноги миє…
які витрати!
тим паче, Він
і не збирається
на трон
Давидів воссідати,
зате погрожує
твердиню віри –
Храм пра-отців
зламати…
і зруйнувати…
рибалки й теслі
епохальних перехресть…
Безсрібника –
незрячі міхоноші!
не марно ж учать мудреці,
що «галіле́янин
понад усе шанує честь,
а іудей –
понад усе шанує гроші», –
прислів’я давнє,
занотоване в Толмуді,
на гадку навернулося Іуді…
…для чого,
хто б її спитав,
посудинку із алебастру
розбивати?..
весь мир за раз
на голову
Ісусу,
та ще й на ноги! –
виливати?..
косами
власними,
прекрасними,
ті ноги – витира́ти…
…Він не збирається,
недавно Сам казав,
на трон Давидів воссідати…
…чому б ті пахощі і не продати
за срібняки?
а виручку –
три сотні щонайменше! –
в калитку щільно впакува́ти…
нехай і довелось би,
далебі,
якісь нікчемні мідяки –
голо́ті,
про лю́дське око,
і старцям міським - роздати…
…пройшли роки,
минулися віки –
і що ж?...
з Іудиної легкої руки
все продають –
і честь, і душі –
усе! що мають…
чого ж не мають –
у ближніх одбирають –
крадуть!
і – продають:
збирають срібняки
у капшуки
складають – добро кують…
чи вже сягнула меж
продажно-бізнесова гра:
на душах –
цінники в копійко-грамах…
планета
стала Полем Гончара,
Землею Акелдама…
09.02.2013
*Поле Акелдама́, Земля́ Кро́ві чи Земля́ Гончара (Горше́чника) – це місце традиційно пов`язують зі зрадою Ісуса Христа, яку скоїв Іуда Іскаріот: коли Іуда повернув первосвященикам 30 срібняків, вони не поклали ті гроші у церковну свою скарбницю, бо це була «ціна невинної крові», а купили на них землю гончара, де згодом хоронили подорожніх… Назва цієї ділянки землі нагадує про кров Христа, оскільки це поле придбано за гроші, отримані Іудою за зраду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399521
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
пора уж допить
но кофе горчить
стал
и вкусом нищал
и прятал на дно
суть
устала курить
и лёгких объём
мал
а он всё молчал
размешивал дном
муть
*
отстали часы
вчерашним молчит
миг
а капли воды
смывают со стен
грим
не лечится сыпь
испорчен дорог
лик
вокруг только дым
внутри только ты
|с ним|
*фоновая композиция –
Brocken Moon «Einsamkeit»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399020
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2013
На самім краєчку откосу,
Розцвів рожевенький мачок.
Не пив він вранці чисті роси,
Не чув сусідніх балачок.
Він ріс один. Тонка стеблинка,
(Хоч був красою для очей)
Як сирота, сумна дитинка,
Що непомітна для людей.
І вітер коршуном крутився,
Збивав росинки з пелюсток.
А то бувало, з ним журився...
Це було радості шматок.
Дощі холодні обливали.
Від сонця в"янув корінець.
На зло природі виживав він,
Оцей тоненький стебелець...
----------------------------------
Отак й в житті буває часто:
Когось зустрінеш на шляху,
І раптом дерево гіллясте,
На гілку схоже вже суху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399265
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
А ночи здесь холодные. Весна… Она все больше становится похожей на лето. Днем +30. Заканчивается сезон клубники, поспели шелковицы, унгудунья. Деревья цветут. Боже, какое разнообразие цветов, оттенков! Красотища неописуемая. А на цветущих апельсиновых деревьях сохранились плоды, - представляете! И розы цветут и одуванчики.
На ночь я закрываю окно манипуляционной, которая тут служит и ординаторской и приемным покоем. Просто нет свободных комнат больше. Этот приют-больница, санаторий, интернат, или еще как-то… Он переполнен детьми, которых становится с каждым днем все больше. Не потому, что каникулы , а потому, что война.
Вечер приходит рано. В семь – уже темно. Я дежурю сегодня, вторые сутки подряд. Таков график. Мне подходит. Мой дом за 80 км отсюда. В девять – все затихает. Детей укладывают спать. Во всех отсеках есть дежурный нянь и охранник. В больничном отделении – 2 врача, медбрат, а на всех дверях – военный пост, по два вооруженных солдата.
Так вот, закрываю окно и ставни на крючок . В комнате – три кушетки. На одной из них под капельницей – лежит подросток, мальчик тринадцати лет. Я должна за ним следить, часа два. Пока дремать нельзя. Сижу с компом. Инэт сегодня не работает. На сайты свои почти не захожу. Больно возвращаться в прошлую жизнь. Щемит под ложечкой. Надо привыкать быть здесь. Привыкаю. Выздоравливаю, наверное, ремиссия, но не стойкая пока. Знобит чего-то. Ноги замерзли в шлепанцах. Пол – просто покрашенный в голубой цвет бетон. Укрылась пледом. Впервые за много дней - хочется спать, просто так, без снотворного. В дверь постучали. Я их закрываю на защелку. Знакомый голос доктора Абду. Спросил: «Как все?» Я ответила: «Спасибо, нормально». Наконец флакон уже почти закончился. Нужно будет отключать систему. Мальчик уснул. Пусть. Не буду его тревожить. Лягу наконец-то и я. Но как всегда, - перед сном снимаю со стены часы, которые ужасно тикают. Не могу засыпать под тиканье, еще с детства так. Когда темно и тихо, когда закрываю глаза – это тиканье кажется ужасно громким, и с какой-то наростающей силой бьет по перепонкам, прямо впивается в мозг. «Тикк-такк…!» Ужас, как раздражает.
Встаю на стул и снимаю эти чертовы часы. Уношу их в коридор и кладу там на столике, за которым сидит медбрат. Он широко улыбается и, зная об этом моем чудачестве, - говорит: «Спалахир», -спокойной ночи, то - есть… А завтра, утром, я знаю, - когда я приду за часами, чтобы опять повесить их на гвоздь, - он так же белозубо улыбнется – и скажет: «Сабахуль хиейри!», - доброе утро.
Какой будет сегодняшняя ночь, - не знаю. Если никто не поступит – значит спокойной. А прошлой ночи – вообще-то и не было. То есть была, но привезли пятерых детей, три мальчика и две девочки. Двое совсем маленькие, годовалые. Надо было всех осмотреть, послушать, сделать назначение, отправить в душ и разместить. Хорошо, что Абду помог, он все записывает. В общем, - ведет все журналы.
Наконец, я глотнув свой остывший кофе – скрутилась калачиком, укрылась колючим верблюжьим одеялом, - и стараясь ни о чем не думать, начала засыпать. Но все же – в тишину казенной комнаты пробивались звуки, - шаги за дверью, звонки телефона и голоса охранников, которые переговариваются периодически, как обычно, шум машин возле здания. С каждой проезжающей машиной, - у меня мысль, - вот она остановится сейчас, наверное кого-то привезли… А еще, еще - отголоски далеких выстрелов, одиночных и длинных. Они ночью слышны. Нет, все-таки надо выпить свой гидазепамчик… И только бы не думать о прошлой жизни, только бы не ду….
Меня разбудил плач ребенка, прямо возле меня. Открыла глаза и увидела рядом маленького мальчика, ему три годика, Атаа зовут. Он тут давно, еще до меня. И никто его не забирает, родители еще не нашлись. Он теребит своими худенькими ножками, босой, тапочки не одел. Дергает меня за волосы и плачет. Слезы горохом из большущих темно-карих глаз. Волосики черные - смоль, носик у него маленький такой аккуратный, и кожа совсем белая, полупрозрачная, как пергамент.
Испуганный такой. Не понимаю, что-то говорит. А… может он писать захотел. Решила отвести в туалет, - не хочет идти в коридор, ухватился за мою руку и кричит. Прибежал Захид, медбрат. Он увел проснувшегося Сайфи в его палату. Ладно, не буду Атаа никуда вести. Я взяла его на руки, просто подняла – и поставила на раковину умывальника, чтобы пописал. Ему понравилось. Он крепко обнял ручкой меня за шею, боясь соскользнуть с края мойки и смешно сосредоточился на процессе – писал долго.
Наконец-то… Мальчик успокоился, забрался на кушетку под мое одеяло, прижавшись к стене всхлипнул и… улыбнулся! «Ну, что, малыш, ложимся?»,- сказала я, решив, что лучше его оставить тут. Пришлось умоститься рядом. Он взял прядь моих волос, намотал себе на пальчик, зажал в кулачке – и уснул. Посапывал мерно и спокойно. Так мы и спали. Не долго, - в шесть, уже светает. А в семь – подъем. Обход, завтрак, осмотр больных детей и тех, которые не в больнице, а просто так, в приюте.
Я открыла глаза, сквозь закрытые на окне ставни, а они из деревянных досточек, - пробивались полоски яркого света. С улицы доносился шум машин, громкие мужские голоса. На мобильном – было 6.30. Атаа спал. Одна ручечка его была закинута наверх, за курчавую головку, а в другой – он так и держал прядь моих волос. У него такие длинные, пушистые реснички, даже тень от них кажется на щечки. Веки чуть подергиваются. Ему , наверное, что-то снится. Я поцеловала его в лобик. Мальчик вздохнул, так по взрослому, грустно, потер кулачком глазки – и открыл их. Удивленно посмотрел на меня, на потолок, на комнату. Что-то сказал, но я не поняла что. Он показал пальчиком на умывальник. Тогда уже я поняла. Он опять хотел туда пописать. Мы проделали с ним ту же процедуру, что и вчера. Он писал прямо в дырочку раковины. Интересный звук получился такой. Атаа засмеялся.
За ним пришла нянечка. Она испугалась, что мальчика не оказалось в его комнате. Малыш нахмурился, надул свои губки и нехотя дал ручонку Хасне. Она с укором посматривала на малыша и что-то говорила ему. А он, - уже в дверях, - оглянулся на меня, - и сказал: « ин хе бек»… Я знаю, что это означает: « Я тебя люблю».
А ночи здесь холодные… Весна… Она все больше становится похожей на лето.
12.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399203
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Держу тебя внутри, как самый тонкий смысл,
как самый верный знак, как сущность высших истин.
И в пафосных словах, и в очень тихом «мы»
есть только ты и я. Цветы, снежинки, листья –
всего лишь яркий фон для светлого «люблю»,
когда проснёшься ты от поцелуев в спину.
Лишь одному тебе открыт сердечный шлюз,
и о тебе – все сны (немножечко – о сыне).
И о тебе стихи, которым нет числа,
где сбивчив звукоряд, наполненный любовью.
Я всю себя тебе без страха отдала...
И пусть не будет мест, не пройденных тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399221
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
стіни труснуті, тлінь й волога,
кілька крісел із кедру в пилюці
вигук твій, наче стогін в люці, -
так зустріла тебе барлога
темно, вітряно й надто тихо
сам на сам - це занадто нині
тим то й важко, тому й не до сміху
носиш біль, наче книги торбині
грім би впік ці думки пророчі
забивають клітини, мов медом соти
що ти хочеш, ну, що ти хочеш?
ти живий ще, і світ не проти...
біль тамуєш: Сінатра й "Бітлз"
газ ввімкнули - отже буде тепло
вірш тривожний із тебе виліз
а проте... це нікому не треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398548
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Не дотянуться в сторону от света
слепящего. Судьба седым клубком.
И крылья износились. Стылым ветром
разносится опавшее перо.
Не пишутся стихи. День клонит к югу.
Зима саднит. А в горле - колкий ком.
Мы... слишком много помним друг о друге,
а прошлое... пролившись молоком
холодно-лунным, каплет на ладони.
И ночь скрывает хриплую печаль.
Зажми ладонь.
Закрой глаза.
И вспомни
осенний вечер...
нежность...
терпкий чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398473
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Небеса растянулись
С Востока на Запад, как будто
Багряницей Христовой.
Стих ветер и замерло время.
Не иначе как горы застыли,
Покорно склонив свои плечи…
Словно колокол древний
Ударил во мрак,
Легионов бесчисленных
Ангелов глас унисонный,
Нарастающим громом:
«Господь Саваоф!»
Ярко вспыхнуло Слово,
И Тьма, обращённая в бегство,
Спотыкаясь о ложь в дикой давке,
Всполошенным загнанным зверем
Мчалась прочь,
Исходя едким страхом,
Безудержным и беспощадным.
Расстелились в смиреньи поля,
Океаны умолкли и реки,
Вся Земля поклонилась
Свой взор не решаясь поднять,
На Небес ослепительный лик.
И сошли на неё Херувимы
Шестикрылою стаей,
Исполненной Света дыханьем
В жарком огненном зареве –
Сердца священное пламя.
Обнимая того,
Кто не в силах увидеть всё это,
Кто отчаянно водит по небу
Безмерно слепыми глазами,
Ищет в звёздах холодных ответа,
На зов сокрушённой души.
И кто, всё-таки, грея остатки надежды,
Во тьме задыхаясь,
Пусть на ощупь, на сбитых коленях
Наткнулся на Свет,
И исторг из себя что есть силы:
«Услышь меня, Господи!
Я без Тебя погибаю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398349
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Непомітно ніч приспала землю.
Тиша розляглася навкруги.
Та чекати сна мені даремно...
Як прогнати з серця ці сніги?
Ніч прийшла, і знову не заснути.
Все роблю я висновок за день.
Де робила помилки - збагнути.
Все боюсь: не повторить лишень.
Може, я когось не зрозуміла?
Що хотіла - не могла сказать.
Знаю, що душа не обміліла.
Хочеться і інших розпізнать...
Знаю, що життя бува жорстоким:
Помилки не хоче пробачать.
І тоді буваєш одиноким,
І узнаєш, що таке втрачать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398044
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
[img]http://cs417619.userapi.com/v417619008/589e/6Euv_S-aKC0.jpg[/img]
Казковий зимній вечір
І запах мандарин,
Сніг падає на плечі
У відблисках вітрин.
А люди так щасливі,
Гуляють всі удвох,
Я про таке й не мрію -
Така вже доля! Що ж…
Та мріяв я про тебе,
Тобою дорожив,
І радувався небу,
Як серце я відкрив.
Зламала туди двері
І ходу вже нема,
Скалічені, та щирі
Залишились слова.
І згадую все ж нині
Підсніжник лісовий,
Коли знайшов я милій
В період хуртовин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388791
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 04.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 01.02.2013
зайшлі на кілька миттєвостей
ми під тонкою шкірою асфальту
шукали свої назви.
вчасно не явитись у затишку
твоїх переплетінь
бірюзовим відбиваючись
у лінії прокидань
і хотінь.
гусінню по крихкості міста
аби війною здобути притулок
там
де я вперше розчула
наскільки цей трепет чистий.
зайшлі на кілька розмов
ми досі тиняємся близь
розчиняючи усі невидимі вікна.
блакитна фарба подвійного зору
якого ще дужче не видно.
огидно знімати одежі порад
і вбирати в них теплу підлогу.
зайшлі на кілька миттєвостей
вже не чекаєм нікого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397253
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Навколо тиша я пишу,
Твій образ нотам віднесу.
Щоб стала вічна музика моя
Від смаку кави того дня.
Мов дика кішка ти ввірвалась,
Як анаконда вигиналась,
То вмить моя і не моя,
В одночас грішна і свята.
Незнаю … Де вона блукає ?!
Сидить повільно дим вдихає.
Від неї бігти і кричати,
Не в силах знаки розгадати –
Коли я бачу їй болить, вона кричить :
«Смішить, смішить !»
Коли сміяться, просить :
«Укуси! Скоріше боляче зроби !»
Як божевілля жінки зрозуміти ?!
Якщо вона дурна ,
То, що мені потрібно теж здуріти ?!
28.01.2013 р., час 16:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397403
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Я так боюсь почути постріл в груди,
Боюсь, що зараз мовиш коханню - ні.
Боюсь, що не знайду протиотрути,
Блукати буду - промінчиком в пітьмі.
Розвіє вітер пустирем надію..,
А у серці ніжність збуджена бринить.
Скубоче скроні, я ніяковію,
Біжить по тілу і жалить нерви хіть.
Заповнює собою простір вечір,
Лащиться погляд до тебе одного.
В душі здіймається гортанний клекіт,
Розкрий долоні та приголуб його.
01.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397283
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Я слідкую весь час за тобою,
Я бажаю провести рукою
По волоссю пухкім, шовковистім,
Потонути в очах твоїх чистих.
Я співаю тихенько - для тебе,
І нехай ти не чуєш, не треба,
Всі ласкаві слова, наче квіти,
У віночок пісенний завиті.
Розпізнаю в юрбі голос милий -
Мчать до тебе намріяні крила...
Ось і вечір спустивсь таємниче,
Та татусь з дитсадка мене кличе…
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276288
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 31.01.2013
Я в августе с мамой отправился к морю,
Там все изумляло, восторга не скрою:
Ракушки, дельфины и катер "Марсель",
Мороженых уйма, в цепях карусель!
Я строил на пляже дворцы из песка,
Купался до дрожи, снимался у скал,
Стрелял в детском тире молочным ирисом!
Но главное чудо - девчонка Алиса,
Что в нашем же доме с бабулей жила,
Всего на полгода моложе была.
Умела та девочка плавать, нырять,
Гонять на скейт-борде и змея пускать!
За ней в магазин, в огород и на пляж
Я следовал тенью, как преданный паж...
Я имя ее по секрету шепчу:
Хочу я на море. К Алисе хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397088
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
днями просиживал в прошлом
придумывал пути отвода глаз
от ежедневных просмотров
зимнего порно в окнах
пересмотрел фильм о тебе
закрытым показом внутри
и понял что всё ещё жив
по сроку годности
значит имею право нарушать
правила выживания
за которые давно уже должен
сидеть в настоящем
карцере небытия
по закону
за совершение алкогольных
преступлений
и массовых ритуальных
самоубийств
мыслей о жизни и о страданиях
решительно настроенных
на самоуничтожение
вполне хватает для еще одной
смерти
и еще одной
под такую же веселую мелодию
похоронного марша
насвистываемого внутренним
которое мне подсказывает
что после столь частых просмотров
похожих между тобой
фильмов
основанных на реальных событиях
я однажды перестану верить
в реальность
и во всё остальное
|кроме кино и боли|
и что-то мне подсказывает что скоро
начнется повторный показ
фильма
«живи и страдай»
живи и страдай
живи..
*фоновая композиція –
Cathedraal «Les Chiens Rouges Sont Lâchés»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396457
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 31.01.2013
быть частью чьей-то жизни
словно присутствовать второстепенным героем
который появляется в самом начале
книги
и умирает неожиданно где-то в середине
сезона
от приступа счастья
по несчастливой случайности
или от передозировки
приятных воспоминаний и неприятных
моментов приведших к сумасшествию
однажды смешавшись
вместе
когда вроде бы ничего не предвещало беды
потому что ничего не должно было происходить
но происходит
якобы для усиления драматической составляющей
ваших отсношений
и вся важность твоей второстепенной роли
вдруг оказывается далеко
позади
на еще не прочитанных страницах
но уже вырванных
и как бы не старался быть нужным
обрастая словами
ты всё равно намеренно пожертвуешь
пробелами
становясь простым намеком
на участие
становясь сюжетом без которого
вполне можно было
обойтись
порой мне кажется лучше быть настоящим монстром
абсолютно негативным героем
без эмоций и сожаления
впитывающим только ненависть
и отвращение на протяжении всей
книги
потому что лучше быть настоящим
чем присутствующим
среди людей и затертых слов
о любви
*
а еще потому
что его хотя бы
помнят.
*фоновая композиция –
Ordo Rosarius Equilibrio «From Copenhagen With Love»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396179
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 31.01.2013
ты когда-то сказала что я помогаю тебе тонуть
потому что стихи|я поглощает тебя полностью
но ты не тонешь а будто дышишь мной
вместо кислорода
и на месте моей планеты мёртвых
у нас теперь целый незаселенный город
из твоих эмоциональных переживаний
и черно-белых слов
где ты сдаешь мне квартиру помогая понять их
через свою многоОбразную суть
мы стали злыми чтобы раны от разочарований заживали
быстрее и без на|сильной боли
но никто не подозревал что мы потеряем чувствительность
не только к слезам
но и к тому что раньше словно корявая рыбья кость
намертво цеплялось безрифмовыми краями
за нашу ранимую душу где-то глубоко внутри
вызывая острую поэтическую недостаточность
и желание посыпать собственные раны
солью.
*фоновая композиция – Xasthur «The Eye Upon The Throne»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395694
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 31.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
Зірки знайшли притулок в хмарах.
А місяць десь пірнув в пітьму.
Повільно хмари, як отари,
Несли в собі якусь суму.
Вони від снігу обважніли.
Нести його вже не могли.
Останні кинули вже сили...
Вже не хотіли... Підвели.
Здогнав їх вітер- розкуйовдив.
Посипав сніг, як з рукава.
Для чого ж він їх потривожив?
Хіба себе так забавля?
А я іду. Січе в обличчя.
Змішались сльози, мокрий сніг.
А я не можу все змириться:
"Ну як ти міг? Ну як ти міг?"
Пройшло чимало уже часу...
Надворі знову пада сніг.
Я чую кроки час від часу...
Та моя відповідь вже - сміх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Мой Сильф!
без тебя!
без тебя не дышать мне Луною
манящий твой образ ловя
целует мне веки с тобою...
с тобою я дева огня
я крыльев твоих не трону
дышать буду сильно любя.
Мой Сильф!
без тебя!
без тебя сердце стонет
и шепчет " где ты там и я "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396985
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Це кохання між двох -
диво_танго сполоханих тіней.
Ніби бризки вогню
у розплавленім воску свічок...
Це кохання терпке,
наче моря схвильована піна,
що у танці жаги
напува невтолимий пісок.
Це кохання між двох…
Це кохання – і солод, і мука.
Це найтонша струна
у таємних глибинах єства.
Чиста музика сфер,
що вібрує напруженим звуком.
І плетіння світів
невагома двінка тятива.
Це кохання, як хміль
медом сонця по вінця налитий.
І спекотне, як ніч,
що зриває шалену грозу.
Наче буйність садів
межи зваби невинного цвіту.
Наворожена мить,
що сльозою стікає в росу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396852
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
***
~protégé moi~
Мы будем друг друга любить под Брайана Молко**,
Под его несравненную песню "Protégé moi".
Ты соберёшь меня по частям, по кускам и осколкам,
Ты сотворишь меня снова, сначала, с нуля.
Ты входишь в меня и шепчешь слова из песни,
Строчку любимую: "Protect me from what I want"!***
Нам кажется, будто мы ангелы в поднебесье,
Но помни, что крылья наши всего лишь фантом.
***
~fuck u~
Давай теперь ослушаем "Fuck U" того же Молко.
Мне нравится тебя любить под песни в такт,
Прерывисто дышать тобой, казаться диким волком,
И умирать от чувств, низвергнувших во мрак.
Любить тебя так сладко, томно, нежно, невесомо,
Мне кажется, что я живу с тобой в Раю.
Потеря чувств, лишение контроля и почти что кома,
Но я шепчу: "Тебя люблю, я так тебя люблю!"
***
~meds~
И разливается во мне горячее воздушное тепло,
Сгущёнкой сладкой растекается по телу.
Держи меня: я хрупкая и ломкая, я как стекло,
В твоих руках ломаться, разбиваться я хотела.
Мы в облаках парим под "Meds", потом идём ко дну.
Я бьюсь в божественном экстазе томной дрожи.
В тебе я растворяюсь, растекаюсь негой и тону.
Мы словно ангелы, но только падшие, похоже...
11.02.2010
_______________________________________________________________________
* "Protégé moi", "Fuck U", "Meds" – песни группы "Placebo";"Meds" – кавер на одноимённую песню группы “Archive”.
** Брайан Молко – солист группы "Placebo".
*** Protect me from what I want – строчка из песни "Protégé moi".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396667
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
«Бо все, що ранок збереже
Від зайця що на схилі спав
Трави зім’ятий слід…»
(Вільям Батлер Єтс)
Колись у Богом забутому селищі Коннахта одна сива бабуся розповідала мені легенду про Шовкового Томаса. Я подумав на мить, що її біле волосся нагадує шовкову стрічку і що минуле насправді не минає. Потім я слухав вітер, який шумів у верховітті старого ільма і написав таке:
Одягну на своє тіло
світанок замість одягу
Повірю на мить,
що білий день –
це жменя горіхів
які лускає патріарх друїдів
а життя це листяний ліс
в якому заблукав шелест,
в якому час пряде вухами
сірим зайцем епохи.
Граб та берест -
дерева тужливого ренесансу
ваші арфи зелені
грають реквієм
Бріану Уа Нейлу –
Останньому королю Ірландії.
Білі постаті
ступають босими ногами
по синьому моху…
Примітки:
Шовковий Томас – Томас Фіцжеральд, що очолив повстання в Ірландії в 1534 році. Страчений в Тауері після поразки повстання.
Бріан Уа Нейл (Brian Ua Neill) – останній верховний король Ірландії. Спробував відновити незалежність і єдність Ірландії у 1258 – 1260 роках.
На світлині - руїни замку на горі Кашел - резиденція верховних королів Ірландії в добу середньовіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389087
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.01.2013
більше жодних символів
на паперових простирадлах
завтра клич стане деревом
і почне заглядати у скляну пащу
твого будинку.
завтра дім почує мій голос
і запарує спокоєм
в очікуванні листів
від осені.
так буває лише
коли сполучні дроти
беруться памороззю
і єдиним правильним рішенням
є
простягнути теплу долоню
в форзаці
твоїм очам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396018
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Сльозиться січень.
Вітер Дон-Кіхотом
розгойдує щосили
вітряки.
Грайливе сонце
лиє позолоту,
дерева очищає
від луски.
Дарма, що ночі
темні, довгополі -
рибини снів
шугають крейдяні….
У грудочку
збиваюся відколи,
верлібрами
розтягуються дні.
І так щодня –
відшукую причетність,
звільняюся і….
знову в каземат…
І знаю, що
не скоїти утечі,
і прихистку
від ніжності нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396259
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
В зимовій тиші
білий серпантин
вплітається в волосся, тане
між пальців -
небо ніжністю краплин.
Ковток глінтвейну,
солодко і пряно….
І щось веде
до Ваших сновидінь,
і смак кориці
в спогадах не в’яне.
Тепло вікон
торкається колін -
цвіте в кімнаті
полум’ям різдвяник.
І наче сон,
і наче наяву….
Таємний задум
втілиться на ранок.
Як сонцю
ми радіємо Різдву,
палахкотить урочисто
РІЗДВЯНИК.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390277
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 25.01.2013
В этом прекрасном – от нежности – мире
всё, кроме света, меняясь, течёт.
Свет мой горит, и его я транжирю
весь, без оглядки, рождая ещё.
Свет внутривенный и внутриутробный,
сущность которого – ты, снова ты,
жизнь, где сплетаются руки и тропы,
что суждено нам бок о бок пройти.
Ты поджигал эту свечку, лучину,
ты раздуваешь во мне все костры.
Я же послушно и небеспричинно
жду наше счастье... У зимней поры –
благословение ватного снега
выглядит самой простой из примет.
Впрочем, нам хватит, чтоб в счастье, с разбега,
взять и нырнуть, доверяя зиме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394996
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
- Ти підкорив уже більше сотні вершин...чого ти хочеш?
- Найвищої
..............................................................................................................
Тримай мене моя карусель,
Протестуй проти мене, моя дівчинко,
Кохай мене мій останній
І дізнаєтесь,
Я перший гравець.
Граємо в моїх монстрів,
Тобі десять Місяців світить, це має бути велика вдача,
Або десята біда...у твоїй крові вірус волохате створіння.
Моя одинока повіє, сумуєш за своїм тілом,
Поїдаєш чоловіків на вечерю, сніданок, обід,
Ти схоже не можеш насититись...
А ти викресли з усієї пам’яті, своє ім’я...
І відчуваєш полегшення, коли тебе вже не знають — Христина.
Мій гонщик хоче розбитись на своїй першій гонці,
Йому б трохи терпіння, померти завжди встигне,
Якщо не знайде своєї щасливої години, аби померти у ній.
Знай, мій любий Доріан, Джон, Себастіан,
Мої кохані, С’юзен, Вікторія, Ін та Алісо:
Всі місця в каруселі до неба, в один лиш кінець — сідайте,
Політ повинен бути тривалим, як вічність,
Значить нам ще буде про що і час говорити...
...
..
.
А тепер поговорим про тотальні істерики у істеричок,
Про сутінки перед холодною, до кісток промерзлою ніччю,
Поговорим про гроші, кіно поки Рембрант падає на підлогу
В сп’янінні і не важливо якому...Знаєш на що це схоже?
Давай просидимо отак всю ніч, споглядаючи на безглуздя зір,
Спустошеність темряви, вона стала чомусь надто світлою.
“Недопустимо” кричав би якийсь із містиків,
А це ж лише наші погляди,
Ти завжди бачиш щось зовсім інше, коли падає із каруселі твій черевик,
Так буває...
Перші метри, це всього лише спроба, далі все важче,
Стає холодно, не по собі і хочеться спати,
А потім вертається до свідомості мозок
Все починає працювати на тебе,
На твої фантастичні для інших мрії,
Десятки метрів і в тебе крутиться в голові...
Відображення дійсності...
Де ти?
На моїй висоті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390417
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Я залишусь…залишусь акордом на «дольче»…
Ти дозволь, бо уже перегорнуто ноти,
Тільки зараз не раньмо цю тишу, помовчмо,
Поки Бог нам на долю відмІрює квоти…
Поміж двох, лиш Йому одному зрозумілих,
Одинокостей, взятих у точечках світу,
Що на мапі у пам’яті є, не зотліли…
Знаєш, зорям так легко крізь час пломеніти.
Як пожовкнуть під вікнами стомлені клени,
Знов згадаєш про значення всіх листопадів,
Аксіоми безвиході й пошук дилеми…
Пізня осінь поллється в мінорному ладі.
Там я буду лиш нотою третьою терцій,
Ще й з бекаром на «сі» в тих акордах поезій.
І розховстана тиша спливе в інтермецці.
Та ні слова тепер!.. Ми в цю мить – мов на лезі.
Прочиняючи іноді пам’яті двері,
ЗазвичАй, у настирні часи снігопадні,
Підійми опівнічну завісу в етері,
Загубись на хвилину в зірковім параді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394157
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 22.01.2013
еще один кусок души ушел с молотка. Тебе
твои стеклянные ладошки
роняли трепетность на пол
одежду на дубовый стол,
а вдоль по коже кошки кошки
я не забыла твой почтовый
десятый без семи этаж
но ты, увы, мираж мираж
горчично-пепельно-медовый
мечтаю навсегда разбиться
о твои окна светом светом
сгореть быстрее чем комета
и не успеть в тебя влюбиться
Чтобы по коже кошки кошки
Не бегали. Прошел сезон.
Нет больше эрогенных зон.
Твои стеклянные ладошки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394171
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Мир принадлежит тому, кто ему рад ...
(надпись в индийском автобусе)
_____
разлитый кофе -
перекупщик ночи
под ритмы танго
верности огня
вновь ухожу
не оставляя строчек
вчерашний сон
прокуренного дня
неверный снег
проталиной на утро
спешит загладить,-
экий мастерок!
запорошило.
голос помню смутно.
так и живем:
где краски, а где слог
и может завтра...
может быть с рассветом!
ты вдруг ворвешься,
утро пролистав,
а черный кофе?
нет, мы не об этом
не уходи...
в не знаю, не читал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394216
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Жадається кохання неземного
М’якому серцю – ну хоча б на мить!..
Любов сліпа. Однак, хіба до цього,
Коли весна у серці стугонить?
Коли сліпучим, радісним покровом
Вражає в несподівану пору…
В передчутті весняної любові
Перебува і мій молодший друг.
Він дихає не киснем, а ефіром:
Залюбленому духу всюди рай!
У нього замість квітів – срібна ліра,
А замість віршів – дивовижна гра…
Він всюди перший. Та хіба це треба,
Коли у серці дивосад густий…
Він виглядає красенем і Фебом
При тім, що він звичайний і простий!
І так весна та захвилює струни
У серці, дорогому як опал…
Чи ж ти забув, мій друже ніжно-юний,
Що ця любов розпачливо сліпа?
20.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394184
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 21.01.2013
Раз в крещенский вечерок
Барышня гадала -
Выйдя в полночь на порог,
Горлицей воззвала:
«Ряженый-суженый,
Приди ко мне ужинать!»
Как тут отказать девице?
Мужики со всей станицы,
Зо́ву вняв на кастинг мужа,
Завалились к ней на ужин!
Разносолов всех не счесть –
Есть, что пить, и есть, что есть!
… Пировали до утра…
Рассвело. «Ну, нам пора!
Ай, хозяйка!!! Ай, краса!!!
На такой товар купца
Вмиг отыщешь без труда!
Вдруг чаво – зови! Пока!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391107
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 20.01.2013
так падає гільйотина
без – жалощів
без – зітхань
так палять листву осінню
так топить лошицю твань
так – просто і без вагання
так – навіть не вчула біль
я – вбила в собі кохання
щоб легше було – тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394070
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
всё происходит и всё случается если есть кто-то рядом с тобой
а один это когда внутри никто не родился и даже не умер
можно считать что любовь всегда неплохо смотрится
на других
только не смотря на ее высокую стоимость
и довольно сложный покрой
почти ни у кого так никого и не выходит
в сумме
все аккуратно сложенные глубоко в себе мгновения
это холодные могилы
счастья
которые почти не посещаешь
но рано или поздно они всё равно раскапываются
потому что видимо кто-то еще верит
что зомби-любовь воскресает
вопреки магии написанного слова на ее могильной плите
п р о щ а й
а возможно кого-то согревает осознание того
что эта могила всё еще рядом
с ним
наверное это просто какой-то псих
_______
такой же
как я
.
*фоновая композиция – Vàli «Lengsel»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392997
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 20.01.2013
фантазмагорії
горе-апорії
зоряний жарт гори
раз - перетворена
два - перетворена
три - Демірджі... завмри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393502
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Зимовий вечір,
сніжна заметіль,
а за вікном
у глибині хатини
світЕлко свічки
ледь кошише тінь
прикляклої
до молитов родини.
Свят- вечір...
Нині живиться душа
набутком Духу
у святому слові,
тріпоче серце,
мов дрібне пташа -
родинній щиро
тішиться розмові.
І любо знати -
стелить прийшлий рік
стежину добру
тим благословінням,
що ув очах рідні
являє лик
Господній день
Йорданським омовінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393534
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
жодного натяку на те,
що в тобі запалала інакша ера,-
все так само мовчить,
визираючи слушні нагоди.
біля ніг у калачик згорнувся
слухняний Цербер
і у неба твого
так невчасно відходять води.
ніч із танень зійде
і опуститься нам на спини
в ковдру з мовних чудес
загорне хтось мою дитину.
їй не стане плачу,
тільки чутка про це пришестя.
сліпотіючи холод чуй,
кожне зморене сном "нарешті"
без арешту в неволю
і за плащем,
щоб всі схови
між нас надійно.
із далекої рідності
надплемен
досі кличе стара дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393637
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
"я тебя забываю
чтобы снова впервые узнать"
(inki)
Я тебя забываю.
И кажется - воздух стал пуст.
Мир рассыпался в крохи
и птичьими стаями собран,
уничтожен.
Горячим дыханьем из уст,
колким выдохом:
"слоооомлееен..."
Я себя оставляю
у этих раскрошенных стен
на расправу ветрАм -
все равно обрываются нити.
Я себя в сотый раз
убеждаю:
"зааабыыытыый..."
И сминаю опять бесполезность
отпущенных фраз,
с горстью снега мешая,
чтоб выстудить,
вымертвить жар.
А по миру
неспешно
ступает
Любовь-госпожа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393492
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
погляду тво́го
музи-ка
тонально близька́
до музики
сонцем!
наскрізь пронизаного
струмка:
з висот Олі́рни –
нит-ка
невловимо ефірна…
осяя́нно тремка…
музика
сонячних переливів
на атла́сній
поверхні струмка –
крил твоїх
музика!
невловимо-
тонка́…
…Південним Хрестом
розпросторилось
понад сонними
кронами
відчуття –
неодмінна
конечність життя,
як поняття буття
земного…
і – мого…
музика…
осяя́нно тремка…
Світлом!
наскрізь пронизаного
струмка…
незбагненна
мелоді-я…
ти?..
я...
17.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393235
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Чому зимою плаче небо,
А не іде пухнастий сніг?
Хіба це взимку так і треба,
Щоб краплі падали зі стріх?
На зміну холоду- відлига.
Буває сонце припече,
І на річках розтане крига,
Водою річка потече.
Чому в руках сніжинки тануть?
Чому мороз вбива квітки?.
Коли ж слова мої дістануть
Твоєї чЕрствої душі?
Чому у тебе серце камінь?
А нерви схожі на дроти...
Скажи, у чому тут причина.
Хіба ще мало доброти?
А, може, в тебе і не жили:
В клубок заплутані нитки?
Морози їх охолодили,
А кров подібна до води?
Ти посміхнись - і лід розтане.
Я знаю: любиш ти мене.
Хай розуміння вже настане,
Що з серця холод прожене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393170
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
снігу душа –
біла…
цьогоріч
у особливо натхненну силу
вступила:
долину –
песцями срібними,
накликала-заселила…
кру́пнозерни́стим ся́євом
запорошила…
гостро-ламані риси
світу людського – ізгладила,
заокругло-пом`якшила,
злагідни́ла…
на усе – ризу
парчевоткану святу
біло-з-відливами-золоту
опустила –
прагнення… свідчення про Чистоту…
істинну Красоту…
...іссопом обіцяним окропила
…мій горо́д, уся долина і схили –
як Чаша Грааля – через вінця – біло…
біло-біло -
пухнасто…
як безтілесний дух,
пливу, загрібаючи пух,
невидимим настом…
хочеться впасти
у необмежену
білість пухку…
падаю…
зорі так падають
у душі філіжан-ку,
переповнену щастям…
лежу…
атла́с і оксамит
білі –
невагомо погойдують
плавно-обтічні лінії
і краї
фізичного мого тіла…
повнота життя!
радість снігобуття! –
у плоть земну проникають:
мене
на сніжинки окремі
живі
довершені –
розсипають…
теп-ло…
як у тиглі,
плавиться у мені
невидиме срібло…
спостерігаю…
вся –
на окремі сніжинки розсипана –
сяю…
у пелюстках
білого блиску-вогню –
тихо бриню…
ніби псалми співаю…
ефіром витаю…
снігобуття
у людино-життя-сприйняття –
вплітаю…
наразі
радісно відчуваю:
жито моє
озимо-городнє
мною-ковдрою-білою
вкрите,
мною –
пухово-теплою
обігріте
повільно вві сні підростає…
росте!
і сниться йому,
несвідомому,
сниться щось –
поза формами і умовами,
понятійно щось – золоте!..
до урожаю...
…лежу
на шматинці моєї землі,
занурена в пух лебединий:
жива,
щастям наскрізь пронизана
невагома сніжино-людина…
серед атла́су білого,
безтурботно лежу:
атла́с білий –
ані бганочкою
під собою не бри́жу…
вольготно лежу –
хрестом…
розкинувши руки…
звуки…
сторонні якісь… чужі –
утробно-ущільнені звуки…
розсуваючи
небо кри́лами –
напружено-м`язо-си́лими –
важко несуть себе
понад нами –
людино-біло-снігами –
класичних два чорних круки…
(…скільки марних зусиль
у порівнянні з нами –
невагомо-людино-снігами…)))
перший минув
і нічого примітного не побачив…
але другий – услід йому,
чую,
двічі коротко кряче…
і перший, ведучий, крук
зійшовши із курсу сво́го
прямого,
рішуче зайшов на круг…
на круг – наді мною,
живо-ю…
хрестом на снігу
розпласта-но-ю…
ворухнулася –
тої ж миті крук
обірвав
чорно-спіральний свій
недовершений круг,
вернувсь
на прямий маршрут
мова кру́ча –
не наші слова,
але –
я почула,
як перший
кинув товаришеві,
зневажливо-односкладно: «Жива…»
і наліг на крило…
ніби й нічого між нас не було…
я
все зрозуміла…
але…
такій
«взаємопроникності»
зовсім чомусь не зраділа…
…може, дещо поспівчувала…
круків
поглядом провела,
встала,
не обтрусившись,
до хати борзенько пішла…
14.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392457
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
бавиш слова мов дитя
сповиваєш надвечір*я дощем
і правда твоя не твоя
плодюча мов чорнозем...
***********
...ти ще занадто голодна щоб їсти життя смакуючи
непоспішаючи...
упівосені тягнеться вирій твоїх птахів
якщо віру ти зможеш осягнути тільки літаючи
серце у тобі пектиме
мов грань дотліваючи...
коли змерзнем у двох
у двох грітись прийдеться
на двох один і той самий Бог
який плаче по нас...
якщо доведеться ховати у тілі стомлений голос дощу
обважнілі повіки торкнуться руїни погляду
вдихай поосінню жагучу війну
кожним нервом відчуй як твій меч
вкотре пробиває
на перший погляд
непробивну стіну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391936
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
двома
льодяни́ми кружа́льцями,
розтрі́сканими
дзеркала́ми,
відли́плими
клаптями амальгами
облущених
лже-почуттів –
із
стебли́стих очиць
прозирну-ло
старанно приховане
зло
непорушно свинцевим
поглядом,
червоно-брунатним
кі́птявим про́тягом
себе
вида-ло…
ненароком?
тамувалося – до пори, до строку
…між сухими пташиними пальцями –
скальпель холодний затисло,
підійшло:
інтелекту цинічного п`яльцями
холодно обійняло –
обмежило,
спробу молитви – закреслило,
загальмувало,
па-ра-лізува-ло:
*ігва-зло –
поглядом
інфра-фізичним
себе вияви-ло…
вречевленим у метал *рарругом
в`їхало:
споришів о́бруси поздирало,
дрібне
життя трав`яне
почавило…
і потоптало –
дозволу
не питало…
о…
якою зверхністю
і зневагою,
до усього світу мого –
живого-земного
дихало…
віяло-засівало…
до хати йшло
хата
двері сама зачинила:
«…куди?
до мене не йди!
я – очищена і омита
оберегом Святої Води!..»
дух дверей
неввічливо вмовк:
володіння свої
на сталевий замок! –
і поламав ключа…
(…наївна моя
домашня мале-ча…)
ігва-зло –
інтелектуально-бездушний плід
поєднання Нергала з Ліліт –
технічно вправне було:
замка́ без ключів одчинило –
ввійшло
стало
посеред хати –
Кристала Живого
скальпелюва́ти…
живцем
скальпелюва-ло…
і не знайшло,
що шукало:
із глибини Кристала –
Світло!
але світла ігва-зло
інфра-розумом
не сприйняло…
…забив перетинчасто крилами
у дворі
металевий рарруг!
то спускався –
із неба,
проз дах старенький – до хати
невидимий Друг
Біло-Крилатий –
світ живий,
і вічний Кристал
у мені
в глибині –
захищати…
Друг
заслонив од ігви мене,
ворухнув непомітно крилом
і полився
джерельним струменем
світло-акордний псалом:
сяєвом
умить наповнився
простір хати –
і кинулось ігва-зло
чимдуж
утікати…
і втекло…
в інфра-фізичне
високотехнічне своє –
пек-ло…
дух дверей
закивав кулаком услід,
запечатав
силою ритуального дуба
між одвірками – про́сві́т:
щоб ніколи більше
увійти не могло
у псаломно освячену хату
людино-демоно-ігва-зло…
…у хаосі лже-пророків,
плутани́ні образів, знань і ідей –
застереження:
інтелект холодний,
жорстокий і безсердечний
вирізняє ігва-людей…
12.01.2013
*Ігви – головна з расс антилюдства, високоінтелектуальні демонічні істоти, мешканці «вивороту світів» - за твердженням Даниїла Андрєєва в книзі "Роза мира".
*Рарруги – друга із рас антилюдства – розумні істоти, еволюціоновані крупні хижаки давніх геологічних ер, які пройшли незчисленні інкарнації у шарах демонічної матеріальності (там же).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391893
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
когда приоткрываю дверцы шкафа, попадаю в твой мир. Нарнии не тягаться с твоими лабиринтами
Вчера мы познакомились с тобой. А сегодня я уже тебя не знаю. Каждый новый день я узнаю тебя нового, почти привыкаю до вечера. А утром я снова знакомлюсь с тобой.
Сегодня мы познакомились прикосновением. Долгожданное рукопожатие. Болтовня обо всем на свете заставляла утопать в мыслях ни о чем. Мне нравится в тебе все – твоя неубранная квартира и дурацкий шкаф. Балкон, который зарос виноградником, превосходен, он схож с твоими мыслями, которые тоже временами проблескивают неочищенными стеклышками среди лозы и листьев. Помню раздавленные виноградины на белой поверхности, все так символично! Все в тебе так пропитано древностью, вином и легендой, что хочется проникнуть вглубь этой виноградной плоти. Хочется открыть твой стремный шкаф и пошарить вглубине пыльных полок. Пауки – не беда! Жуть от того, что неведомо моему сознанию, тому, что прячется за кроватью. Ты не зависим от внешнего мира, да в твоей комнате даже нет ни одной розетки! Огосподибожемой, чем же ты питаешься, почему работает твой компьютер, где генератор серой жидкости? Ты замкнут на секстиллиарды замков и замочков, а двери в твои комнаты по прежнему не существуют - есть арки, проходя в которые, ты задеваешь петлю времени, границ и законов гравитации, ты невесом и в то же время, твои мысли становятся вескими, сердце замирает но бьется чаще обычного. Лишь преодолев страх перед сумрачной неизвестностью, можно остаться здесь до рассвета. Твоя комната без света, и причина не в лампочке, я помню твое оправдание. Причины не нужно, причин не существует, их придумали глупые люди. Если нет причины – нет следствия. Это просто особенность твоей души. Дыши. Только дыши. И можно жить наощупь. Зачем все эти потребляющие энергию штуки? Ты не расточаешь такое попусту, это дороже бабла. А люди – глупцы и дряни. Давай оставим разговор о них. Они и сами о себе научились разговаривать, о себе и о погоде. Ты помнишь наше первое знакомство, ведь была весна? И был джин без всяких тоников и прочей ерунды. И музыка была без ерунды. Утром мы знакомились опять. После часовой попытки разбудить тебя, оставалось только уснуть рядом. На твоей кровати с привидениями и причудами. А потом мы знакомились. Я точно помню. Звенел будильник. И были холодные гренки и салат с киви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391391
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013
Сейчас бы дыхание твое на губах.
И руки, сжимающие кисти до боли.
Мы точки пустые в огромных мирах,
Где каждый из странников мнит о престоле.
Сейчас бы мне грубость твою сквозь себя.
Хочу быть искусанной и искушенной.
Хочу быть растерзанной и растерзать
В теснящемся свете чуть-чуть приглушенном.
Сейчас бы не ведать о чертовом рае,
Не биться в подолы сиреневых стен.
А просто кружить и кружить себе в стае.
И склевывать крошки с кормящих колен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391396
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Январь, пушистый плед, и ночь тиха.
Умело прячет снег следы от шин.
Из наших разговоров о стихах
рождается история души.
Рождается история о нас!
Но… можно мне не слушать после двух
катренов обо мне? Ведь ночь темна,
а губы так и тянутся на звук
твоих стихов... Все споры – в тупике.
Из доводов остался только вдох.
Вдохни меня! Сильнее! И в руке
почувствуй жизнь мою и нежность догм,
которые готовы уступить.
Ведь ты всегда, во всём, конечно, прав!
А я согласна, загнанной в тупик,
всё повторять до самого утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391211
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
а може…
у тому був якийсь
провіденційний скритий смисл…
щоб ми
у просторі і часі
отак немислимо зустрілися,
зійшлись
стежками
допитливо наблизились,
словами,
лякливими руками
одне до одного торкнулись –
думками
одне від одного
сахнулись
відчуттями
і розійшлись…
ми – не домовились…
бо – не пора…
триває споконвічна гра…
у нас і поза нами…
у кожного своя – ме́та-мета́…
різниця?
різниця до первісного проста:
творити!
оддати радісно й забути…
щоб знов творити:
бо – любити…
чи навпаки –
все намагатися обмежити, зім`яти,
прорахувати,
привласнити,
контролювати,
у себе поглинати,
в собі, наче в узилищі, тримати –
пожадно й ненаситно споживати…
тягар надмірний волочити –
нудьгу нездібності любити…
ти
я
ме́та-Ідея:
углиб – увись…
стежки наблизились –
і розійшлись:
різно-направились…
взаємно різновбереглись…
…хоча,
можливо,
був у тому
якийсь –
провіденційно-скритий
смисл…
07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390463
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 10.01.2013
знання потойбічні,
метафізичні,
на самій поверхні
приховані –
одкрилися нині мені
у
кульбабовій
насіни-ні…
квітка
кульбабова золота
до Сонця схожа,
до Зірки, отже, --
не випа́дком
і неспроста́…
закон аналогій
такий…
строгий…
стійкий:
люди – зірки
люди – квітки
люди си́́віють, достигаючи,
люди – кульбаб-ки…
дозрівши –
чекають потоку свого`
попутного…
руху повітря дочасного,
щоб возне́стись
од рідного ложа
о́дра – можна сказати…
линути і витати,
пориватися ввись…
увись…
у ви́шніх світах
засіятись…
невагома, крізна і летка́
парасолька –
лине…
лине…
піднімаючи в небеса
свою насінину:
…то Янгол-Хранитель
білий
несе
у наступне життя
душу людську
дозрілу
чи НЕ дозрілу…
у цьому – і таємниця:
вирішить все вага…
угору чи вниз
майбутня
дорога…
у вишні
чи нижні світи…
наскільки заважиш ти?..
скільки буде в тобі-насінині
радості невагомої,
і чистоти…
чи навпаки – нена́тля
і тягаря марноти́…
краса і радість –
вишні Світи
отакі
прості таємни-ці:
де
впаде
насінина –
там і пустить
майбутні твої корінці…
03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389513
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 10.01.2013
* * * * * * *
Н.С.
Падал снег…
На тёмный сад строений,
сквозь ряды вечернего конвоя
падал,
не отбрасывая тени,
высотой отвесной – на земное,
падал
так безропотно, безмолвно,
так по-детски смешиваясь с грязью…
Падал снег…
И наползала полночь
на идущих уличною вязью,
на осин последние наряды
у оси застёгнутых подъездов,
на огни гирлянд, фасады, взгляды,
тихо оседающие в бездны…
Падал снег…
На города и веси
как безумство – спрашивать у пыли:
и о чём молчат слова их песен,
и как много в сказках чёрной были,
над которой
плавниками Млечный
в темноте, не помнящей запретов,
их сердец перебирает речи
как осколки тающего света…
Падал снег…
Бездомно, безымянно,
падшему понятный с полуслова,
падал
как единственная данность
дня сего от Рождества Христова…
2013
з.ы. родному, любимому, далёкому брату,
сейчас не спящему где-то под Сан-Франциско
(да и чего дрыхнуть в два часа пополудни по ихнему)
в день его рождения - сей вирш и жуткую ностальгию...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391202
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Львів знову одягся у шати святочні,
Клени в блискітках, золоті ліхтарі,
А левам гранітним сьогодні не спати, -
Місто радіє новорічний порі.
Ярмарок щедрий – всякої всячини,
Кава і струдель, вино, пампушки,
А там спотикач і пиво гаряче,
І «Все буде добре!» співають «ельзи»,
Так, неодмінно, віримо ми.
Друзі, до гурту, гайнемо у «Креденс»,
Потім до «Мазоха» ( вам до смаку?)
Рушимо разом до «Фабрики кави»,
Вечір ще довгий… Жаль немає сніжку.
Та є медовуха, глінтвейн, і горілка,
Текіла і сіль, лимон і коньяк,
А може – давайте по сто « Калганівки»?
Будьмо! Гуляймо! Давайте, - за нас!
Нумо кататись на срібній кареті,
Чи проїдем трамваєм, хоча б номер 7,
Я розповім вам львівські секрети,
От.. тільки вату цукрову доїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389045
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 02.01.2013
...люди, які страждають на хронічну самотність – а їх мільйони, навіть мільярди (бо й ті нещасливці, що киплять у вирі політичних чи й шоу-бізнесових вакханалій, нічим особливо не різняться од інших, що каламутно втупляться у екрани і знічев`я додивляють за ними, як за кишінням черви́ ) – нагадують скупих лицарів, самовільно заточених у комори, обвішані почорнілим від часового пилу павутинням, чи в льохи́, із ослизлими стінами…
сидять – на сундуках і мішках незчисленних скарбів – золота-самоцвітів – і скиглять, і скаржаться, що ніхто їм сухарика не принесе, аби погамували голод їхній, ніхто краплини води не подасть, аби позбулися спраги…
а ще більше нагадують вони тіні, котрі никають межами світів, сподіваючись, що у сусіда яка подія станеться: корова ратиці відкине, чи хата займеться… щоб хоч якось розважити себе… а тоді – вмостяться розпачливо-розчаровано на самому краю свого безпро́світу, на якомусь холодному, гострому, сірому камені, пригнічено втоплять відсутній погляд свій у каламуть, зневажаючи і обтяжуючись сіризною і пустельністю безкінечних своїх володінь… просторів необмежених своїх, пажитей – світу свого, Вселенної власної… подарованої…
ну, якщо вже така пустельна і неприваблива дісталася, «випала» безмежність твоя – то встань, потягнися з дрімоти солодко, візьми заступа, принеси відерце води, викопай ямку і посади хоч куща якого, чи билину яку посій…
доглянь за ним, познайомся з ним, подружись… полюби його – і стане вас у тій пустелі вже двійко… і це вже буде не зовсім пустеля – вічна мерзлота…
бо з`явиться у твоїй одноманітності нудотній перша барва… перший живий кольоровий мазок… стане вже оком за що зачепитися… і думкою… і серцем… стане з ким словом перекинутися, поговорити… кому порадіти…
а кущ підросте у теплі піклувань твоїх, зацвіте-запахне, викоханий тобою… з вітром заговорить, кине затінок на сірий престол твій…
…а тоді прилетить до куща яка пташка… може, гніздечко собі зів`є… пару до себе прикличе… молитвам – досонцесхідним і досонцезахідним – тебе навчить…
а тоді й мурашка окрема приб`ється… бджола на розвідку прилетить… джміль здалеку загуде…
…росі буде на що впасти, то вона і впаде: засяє-заряхтить, задзвенить собі… милуйся і слухай… учися…
бо нікому із них не буде самотньо… ніхто в телевізорі каламутному життя свого топити не стане… чи в скаргах-бурчаннях безпросвітних… як ніби із кишковика…
Сонце – вже не буде безжально напікати потилицю, а проз тінисте шатро куща твого – осонням лагідно цілуватиме… у «маківочку»… у щічку… у скроню… вітерець легенький – леготом – за вушком лоскотне – зрадій!
пелюстка яка у косах заплутається – шовкові коси твої, дощиком вимиті… а пелюсточку відпусти – у неї своя дорога… то вона так, перепочити у косах твоїх примостилася… думала – то срібляста паволока струмочка джерельного з вітром шепочеться…
подумала так пелюсточка – аж ось і джерельце – із під сірого каменя твого на світ Божий пробилося… уже й русельце собі майструє – трудиться… щоб напився ти, щоб ожив-стрепенувся, розпушився… ніжки свої омив – від пилу пустельного і пороху перетрухлого внутрішнього твого… сердечного… душевного…
погладь атласною долонею правиці твоєї, покуйовдь витонченими, як у скрипаля, пальцями твоїми тонкорунне срібло струмка… як ніби це відданий друг і товариш твій, як ніби це – собака твій… може коллі…
коллі! і приб`ється до оази підкущевої твоєї ізвідкись невідь собачка сама, і вмоститься біля підніжжя, омитого струмком – не сірого вже і безродного – а смарагдово-самоцвітного престола твого… і торкнеться доброзичливо носом вологим і прохолодним об стопи твої, потреться об видовжені і кволі гомілки твої, обнюхає підколінну западинку твою… покладе лапу теплу на стегно схудле твоє, позирне розумно-осмислено ув очі твої… лизне довірливо в носа… чи в долоню…
…а тоді запросить тебе пройтися удвох стежкою: ти – попереду, друг-товариш твій – слідом… запропонує погратися у квача, пововтузитися у піску безтурботно…
принесе тобі звідкись кийочка – кидай!.. він знову тобі принесе… апорт!
…а далі – стрепенеться тілом, по собачому, бо звичка така… розчеше об повітря хутро – із чорними підпалинами вогненно-руде своє, з «коміром» і маніжкою – розкішно білими… і витрусить на пісок учорашньої пустелі твоєї якого реп`яха, парасольку яку з насіниною молочаєвою… волотце яке – трав`яне… озирнешся – а вже пустеля твоя – зеленіє, живе, соком смарагдовим світ благословляє, міниться квіточками простенькими розмаїто – радості, радості скільки у Всесвіті твоєму…
і для чого тобі штучні пристрасті – безкінечно-серійні «мильні» чужі… і що тобі до корови і хати сусідської?... хай жує собі жуйку свою корова та… хай струменять тихим зорінням вечірні вікна хати тієї… ти – у своєму раю… у власному затишку…
…а де пес, туди й кіт до мисочки з крапелькою молочка пробереться… буде до каганчика мружитися, казки тобі вечорами баяти… чого б іще тобі треба? – візьми! посій, осели… все в тебе є.. все – твоє… все – у тобі… і пустеля безплідна – також…
право вибору...
а де Право Вибору – там Бог… Він не на сьомому небі… Він – у пустелі занедбаній твоїй… чекає… коли ти зволиш душею безсмертною ворухнути, щоб усе – Все! увесь спадок земний дістався за Обітницею тобі…
де Бог – там Любов… прийми її… і засяє небо над головою – зорями… і сонцями… і світами щасливими… і таємницями, які тільки і мріють, щоб Ти їх пізнав…
крила! крила! – розгорнуться крила – твори! хочеш – думай, хочеш – пиши, хочеш – співай-танцюй… сади! сій! поливай! вигадуй! – Твори!
Право Вибору… завжди належить То-бі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388278
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Когда оглядываешься на жизнь, столь трепетную, столь насыщенную переживаниями, заполненную мгновениями столь жарких исступлений и радостей, все это кажется каким-то сном или грезой. Что такое нереальное, если не те страсти, которые когда-то жгли точно огнем? Что такое невероятное, если не то, во что когда-то пламенно верил? Что такое невозможное? То, что когда-то совершал сам.
О. Уайльд
Тобі так подобається те, чого не існує,
За що варто боротись, і що не можливе,
В що не вірять, і що вважають суцільним безглуздям,
Тобі це так подобається, мій милий друг.
Знаєш, що кожна суцільна поразка ні грамом не є перемогою,
Білі вітрила ніколи не стануть піратськими,
А тебе несе водами навіть тоді коли вітри стають перепоною,
І ти ж знаєш, що «не можливе», це те за що варто боротись.
Я розгорну для тебе найкращий пакунок мій друже,
Наша любов буде вічною.
- Поки смерть не розлучить нас…
А потім падіння в депресію, надто багато алкогольних сп’янінь, шоколаду,
Зміни жінок, чоловіків, а наша називається вічною.
В реверансі падають перед тобою слова,
Я їх складаю й записую, щоб не втратити жодної літери,
Вони вбивають, навіть сильнішого, а ми лише вічна любов,
Ті хто переписує по новому історію…
Я відчуваю тебе жодного разу не бачивши,
Не знаючи чи ти так схожий на мене мій милий друг,
Ми розриваємо навпіл всіх привидів і простолюдин,
Ми знаємо про нашу вічну любов.
Золота лихоманка, підкорення всіх невідомих світів,
Створення того, що досі вважають абсурдним.
А нас завжди буде двоє,
І тільки щоб все пам’ятати знайдеться третій…
Друг…
Дружба вмирає надто болюче і безмежно довго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387867
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Давай представим шаткие ступени,
которые ведут меня в январь,
где нет перил, где снег холодной пеной
ложится поперёк. Но, все слова,
о нас с тобой, звучат счастливым эхом
рождественской мелодии. И день,
когда тебе захочется приехать,
уже я называю днём чудес.
Которые со всеми происходят,
за веру – платой. Я иду, любя,
по хлипким доскам, без тропинок, бродов,
держась всем сердцем только за тебя!
Давай по звёздам нагадаем вечер
и сыпь чудес в ладонях, и тогда
нам ангелы зажгут камин и свечи,
и сложат вместе наши города...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387574
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
...напишу тут: ...і от я йду польовою дорогою... пізня осінь - поза сумнівом листо́пад... недавно, видно, пройшов дощ - світ такий... свіжий і небо... живе небо... густо-зелене озиме жито по обидві сторони від дороги - обабіч, як ніби вічнозелений газон - роззираюся...
поле, яким іду, облямо́ване прямокутником соснового лісу, я у звичній своїй осінній одежі - шарудить шкіряний плащ мій (із неякісної шкіри зшитий, а найшвидше з "кожзаму", церати, тобто, добре під шкіру підробленої), шарф бордовий на голові... чобітки мої - до решти стесані підбори - усе цілком реальне... місце тільки не знайоме і нове...
гарно так і комфортно йти мені... дивно трішки, як я тут опинилася... але одразу ж пригадується, що я тут не надовго - на тиждень-два зупинилася у селі недалеко від цього поля, від цього лісу святково-свіжого - у якоїсь доброї старенької бабусі - і блукаю собі околицями, роздивляюся на красоту всіляку світу Божого...
нікого і ніде... тиша і самота солодко і радісно цілковиті... одне слово, душевне тихе щастя і комфорт... гармонія… іду повільно... затишно іду... коли дивлю́ся - вишка така посеред поля, як козаки колись "горою" називали, із дощок збита, майданчик невеличкий нагорі... (знаєте ж... чата ще називали, звідки спостерігали, чи не кури́ться земля крайнеба, чи татари не сунуть підступною хмарою до села… якщо закуриться - підпалювали діжку зо смолою - сигнал подавали всім, щоб зброю до рук брали і коней сідлали - до бою готувалися спішно... а ще такі вишки робили, щоб спостерігати на випадок польових пожеж, коли хліби́ достигають - у переджнив"я...)
піднімаюся на ту "гору" - з висоти краєвид уцілому охопити можна... стою на тому майданчику наверху, тримаюся за теплу до рук дощаницю - дивлюся-надивляюся: гарно так усе скрізь... затишно так.. вітерець не дихне... хмари прозоро-сизі тануть на очах, і чиста пізньоосіння холодна синь глибока все більше запановує проз них... і тут помічаю, що увесь цей світ, цей прекрасний і дивовижно-простий, вишукано-витончений і природний такий, непідробний такий світ - вібрує... звучить ніби...
не так, щоб десь там грубо музика грала, чи радіо яке, ні... він сам собою, внутрішньо, об"ємно увесь звучить і вібрує, у ньому живе - живий ніби ритм...
ах, який ритм, а слова ж які... вслухаюся усією шкірою, кожною клітиною плоті моєї і крові моєї, і фіброю душі моєї - таку красоту і таку гармонію уперше відчуваю....
зачарована і вражено-подивована, захоплена і щось на кшталт натхненної невагомості розправляє у мені всю свободу внутрішнього польоту... я звучу разом і в унісон із усім тим прекрасним світом... звучу і вібрую в ритмі вишуканому його...
"на що це схоже", - думаю... чимось віддалено нагадує танго... але куди там танго - тут невагомість і прозорість така, святковість - бо радість в усьому, як ніби шовкова тонесенька хустинка, витаючи прозоро, опадає згори додолу... "Це вірш!", - догадуюсь, - я, ніби всередині вірша якогось опинилася... мені не знаного, але довершеного і вишукано-простого...
і тут хтось грубо потрясає мене за плече і, ні сіло-ні впало, питає: - Ти голову підняти можеш?.. від несподіванки такої жахливої, від обурення грубощам неможливим таким, я хочу повернути голову, аби побачити - хто це таке амікошонство собі дозволяє?! і відчуваю, що голову я якраз-то повернути і не можу... кілька разів силюся, а вона - ані руш... рівно тільки стоїть, не повертається... "та що ж це..." - думаю... і навіть страх починає полонити мене... урешті від тривоги тієї розклеплюю повіки - реанімація... мене будять після наркозу... трясуть за плече - одне слово, вдома...
але, коли вже голова повернута, процедури усілякі здійснені, мене зоставлено і все стихає, обережно прислухаюся у собі і чую ще відгомін того світу-ві́рша, в якому побувала... у реанімації в основному сплю, бо "колять" морфій, а через добу, уже в палаті госпітальній - так вийшло, що я там сама, записую на серветці того вірша, в якому побувала (олівець у ті часи був зі мною скрізь і завжди - в палаті, правда, була тоді зі мною шарикова, ні, гелева ручка - тонесенько так писала і легесенько на серветці... а може й шарикова все-таки...) - не всього, звичайно, але фрагмент з того вірша, яким звучав ТОЙ світ... мені його тільки до паперу пришпи́лити, раділа я, щоб не зник, а потім його пригадаю і відновлю...
я діставала ту серветку, яку ховала між сторінками книжки, що була зі мною в госпіталі (книжки завжди і скрізь зі мною були...) перечитувала фрагмента того справді не земного вірша - таку насолоду і затишок переживала... і це - у після операційній палаті госпітальній...
десь під вечір прийшла до мене дочка - Роксана звуть її... я так зраділа, достала ту серветку і кажу, ось я тобі вірша абсолютно неймовірного прочитаю, кусочок із вірша, осьо послухай - і починаю, розгойдуючи рукою, ніби у ТОМУ ритмі намагатися ТАК! прочитати ті слова... одна спроба, друга... і відчуваю з жахом, що не виходить його прочитати ТАК... тоді бачу, Роксана дивиться на мене занадто уважно і спокійно... добре, врешті кажу я, потім колись тобі його прочитаю... і ховаю ту серветку між сторінки...
виявилося, що в цьому світі ТОЙ фрагмент ТОГО вірша не читається і не звучить... я швидко зрозуміла, що у нас тут зовсім інший ритм, світ наш вібрує у зовсім іншому ритмі і ТОЙ вірш тут не живе... 17 років по тому я віршів не писала... так, як раніше - строфічно, класично-ритмічно писати не могла, бо чогось мені стало здаватися таке писання скучним занадто... а Овен ніколи не робить того, що йому робити скучно...
протягом тих мовчазних у поетичному смислі рокі́в (вірші я всере́дині себе бачила, просто не записувала їх, не матеріалізувала - мені і так цікаво, для чого фіксувати, думала собі...) я ловила себе на думці, що, якщо я іще буду писати вірші, то це будуть зовсім інші вірші...
і от, три роки тому, так склалися обставини мого життя, що я знову
опинилася у поетичній течії... струї... і от пишу тепер у цьому моєму "рваному", як я його називаю, ритмі і стилі... здогадуєтеся чому?.. бо він чимось віддаленим нагадує мені ніби відгомін ТОГО ритму Того світу...
настільки, наскільки ТОЙ ритм може хоч якось "звучати" у нашому світі...
чи могла б я писати класичною строфою, рахуючи склади́, розставляючи наголоси, вимучуючи рими?... - могла б, звичайно, але сама тільки думка про таке наганяє на мене сіру скукоту... ні... не хочу...
у цьому моєму стилі - свобода... та й нічого я не вигадую, не підбираю, не вимучую... я - бачу... і чую - першу фразу, а тоді швиденько так слова висипаються, римуючись настільки, наскільки треба, щоб "тримати правий край"... не скажу, що я не працюю - напруження, зосережденість, концентрація - але це механізм, який запускається, коли починається процес - сам починається, і де й коли захоче... тому знову я скрізь ношу з собою олівця простого і блокнотика - і на підвіконні біля ліжка, де сплю, і на городі, коли за рослинами своїми доглядаю, і навіть у лісі, коли біжу своїм ранковим годинним маршрутом... є ще в мене годинний луговий маршрут... багато про все це (писання віршів) знаю, бо спостерігаю за собою все життя - я собі сама дослідник і піддослідна...
а тому, коли мене починають повчати, чи "підказувати" - я тільки осміхаюся дещо скептично і раджу вчителям моїм просто не читати цього всього, та й по тому... самі ж бачите - такі вірші цікаві і подобаються тим, хто йде за ними, а не намагається тягти їх за собою... хто сприймає такі вібрації, ритм... і таких людей чималенько є... до речі, там, на сайті, де ніхто нікого не "товче", у мене є послідовники... дізнаюся я про своє "учительство" чисто випадково - візьме та й напише мені хто, що читає мене "всю" і "вчиться"... я бажаю успіхів... зайду коли, гляну, як там "самонавчання" те просувається, похвалю за якийсь вдалий рядочок, чи образ - але ніколи не брешу... і ніколи не повчаю... бо це процес і він триває у своїм часі і за своїм законом...
ві́рші живуть не в нашому світі... наш світ і наш звичайний стан називають бета-ритмом... а вірші живуть у альфа-ритмі... хто вміє "переключатися", той поет, а хто не вміє - критик і поучитель... є іще тета-ритм, там прозріння живе, там ідеї живуть... щоб туди потрапити - треба добре "ноги витерти"... але дехто впадає туди і без підготовки, небагато, правда, таких...
отака вийшла у мене історія... той, хто справді Поет - знає, що він усього лише секретар, вправний приймач... а віршів ніхто не пише - вони приходять самі, треба тільки вміти їх почути і встигнути їх одягнути у точно дібрані-підігнані слова наші... а хто цього не знає, той "хоче бути поетом", що також добре, бо якщо буде вперто і вірно, віддано! хотіти, то йому відкриють...
вірю, що Ви мені вірите і не запідозрите ні у шизофренії, ні у самосвятстві... думаю, Вам цікаво буде все це прочитати... у крайньому разі - Ви запитали, я розповіла - обом приємно і це добре, праж??
Боже мій! уже половина четвертої!... чи добраніч Вам бажати, чи вже й доброго ранку? а, побажаю Вам і того й іншого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386998
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
...коли сусідка принесла мені перших курчат -- це були дві курочки і два півники… ясно, що одному півникові не світило велике майбутнє, а... бульйон йому світив...
ні, не для мене -- я ніколи не вб"ю і не з"їм живу істоту -- а в принципі -- одного треба буде комусь оддати, а той хтось і покладе його в бульйон...
і от... один був червоненький, класичний, і я знала, що він залишиться, а другий білий... от білому бульйон і світив... і так мені шкода було на нього дивитися -- як він, нічого не знаючи, росте і зовсім не журиться, хоч доля його вже вирішена...
і почала я до нього більш прихильно ставитися, нещасненького такого... скоро він уже був ручним -- всі ходили, а цього я носила на руках... швидко він зрозумів винятковість свою, але не зрозумів її причин... коли підросли -- розбилися на пари -- білий з біленькою курочкою, червоний з червоненькою... і все було в нас добре, поки всім їм виповнилося по рокові -- наступної весни... в якийсь момент білий почав переслідувати червоного... той довго уникав конфлікту -- вів себе досить інтелігентно... але білий усе помітніше насідав...
я попередила білого, щоб він не вівся агресивно, але те, що я перестала "носитися" з ним, його також доймало... він не збирався бути рівним, він хотів бути обраним і то в усіх відношеннях...
в якийсь момент червоний вчинив спротив нахабству білого (не було вже в нього можливості не помічати тих наскоків... далі вже довелось би згоджуватися на приниження, а він боягузом не був, був інтелігентом...) -- і почалася війна!
страшна! кривава... і саме так -- на смерть...
білий, вигодованець мій, фізично переважав на силі -- червоний поклав умерти але не поступитися гідністю півнячою... я дуже скоро стала на сторону червоного, бо білий був агресором...
як я тільки не намагалася примирити чи якось розвести їх -- безнадійно... білий скрізь знаходив червоного і лупив його... поки я добігала до них -- у червоного вже юшила кров з голови широкою хвилею (бив тільки в голову -- де основа черепа, знав, як вбити), але червоний вже не відступався...
скоро білого почала "футболити" ногою я, вриваючись між них і рятуючи червоного... тоді білий почав відслідковувати мене і також нападати... врешті, білий наш півень почав нападати на всіх -- на сина мого... там, правда, він знайшов спокійну і доброзичливо-непоступливу силу... син сам жартома наступав на білого і той не сходив з дороги -- ліз у поєдинок... єдине, що ненадовго його охолоджувало -- коли син носив його головою до низу, тримаючи за ноги, а тоді просто викидав, як непотріб, на очах у всіх... пару годин після такого приниження білий (звали його Петро Олексійович) відсиджувався десь під калиною і ставало у нас тихо... але дуже скоро він знову виходив на стезю війни проти всіх, а насамперед проти червоного (звали його Арсеній Петрович)... війна була страшна і кривава і я не знала, що мені робити, куди мені білого того подіти, але зарізати його, чи віддати комусь, щоб хтось зарізав і з"їв я не могла... ворога треба перемогти, але не вбити...
врешті ситуацію врятувала сусідка: бачачи ті постійні війни, в яких ми з червоним зазнавали поразки -- я психо-моральної, червоний -- фізичної, вона сказала, що забере білого до себе, але ні в якому разі не в бульйон, а щоб курей її водив -- у неї багато курей... я віддала білого з радістю... вона зарізала свого півня, а мого бандюгу возвела на трон у власному курятнику...
Ви думаєте, це його примирило зо світом?.. аж ніяк... він там не їв, сидів окремо від курей -- знати їх не хотів, а коли виходив -- біг до нашої огорожі, і кликав червоного на бій... врешті якось переліз через огорожу і знов перетворив мого червоного півня на кроваве місиво -- я була на той час на городі... коли прийшла і побачила -- взяла до рук перше, що потрапило і втрутилася...
на той момент я вже також дозріла до однозначного рішення і, переслідуючи білого півня по всій вулиці, він перелетів через огорожу і тікав од мене, вирішила його обов"язково вбити... він це добре зрозумів, бо тікав, аж порох з під шпор летів, і ховався за всіма плотами... я кидала вслід йому каменюками (у нас дорога крупним щебнем встелена), потрапляла в чужі плоти і ворота, розуміла, що можу пошкодити чужу власність і будуть неприємності, але мета в мене була чітка і одна -- вбити білого свого півня... для якого я зробила все можливе і неможливе, щоб він був вдоволений долею своєю...
врешті я його не вбила, бо не поцілила каменем... після цієї сцени (уявіть собі, як я бігаю з каменюкою по всій вулиці, при тому вдягнена в сам купальник -- з города в двір прийшла, жара в той день стояла...) білий перестав приходити до нашого двору і навіть познайомився з курми, до яких його приставили... але... Наталю, дивно було дивитися, як він ставав на горбку через дорогу навпроти хвіртки нашої і дивився в двір -- додому хотів...
а як тільки я виходила на вулицю і йшла мимо нього, він так показово і брутально залазив у мене на очах на якусь курку -- мені щось доводив.. щось своє, ПІВНЯЧЕ...
якось я заговорила до нього, йдучи мимо, мирно так, як і колись -- о!! він з такою ненавистю кинувся у відповідь до мене битися! я його не боялася, тому просто відфутболила, як і завжди, і більше вже ніколи не пробувала помиритися з ним... він завжди відслідковував, не приховуючись, кожен мій рух... сусідка, треба додати, тримала його тільки заради обіцянки мені не зарізати його, бо він вів себе там жахливо -- бив кота їхнього, бив собачку їхню дворову, навіть на вівчарку їхню ж нападав, бив сина дорослого сусідчиного, і на господаря нападав... кидався на всіх, хто у двір заходив, і хто мимо по вулиці йшов... оце таке я вижаліла маленьким і виносила на руках...
ясно, що у червоного півня був неодноразовий струс мозку, тому в нього постійно боліла голова -- він постійно потрясав головою, ніби намагався той біль струсити... я дивилася на нього, як він мучиться головним болем постійно і думала, що гуманніше, мабуть, було б його зарізати, щоб не мучився... але така гуманність мені не підходила, і він жив собі інтелігентно і спокійно на тлі болю постійного... і от 30-ти градусні морози зимою не вбили його, а спека і духота 30 ж градусна липнева -- розправилася з ним...
звідки я знаю, що інсульт -- він вмер миттєво, впав з вишок і вмер... голова в нього вся посиніла -- то був удар, крововилив... я -- медсестра ЦО, маю медосвіту... орієнтуюся... хвилин за 10 до його смерті я ще бачилася з ним... гарний був півень мій... він сприймав мене -- за щось схоже на товариша, якщо у них таке поняття можливе... бачив, що я про його курей також турбуюся і вболіваю, але не претендую... тому...
н-да... син якраз був у мене... ми з сином червоного нашого й поховали... вистелила йому ямку листками хрону (потім подумала, що ніби трохи цинічно звучить -- півень з хроном, і вкрила його листками лопуховими... так звучить нейтрально ніби ...)
...отакі тут баталії відбулися... півнячі... нормальна людина просто зварила б гарного борщу з того білого півня і навіть уваги не звернула б, а тут... але бачите, навіть сусідка моя вже перейнялася дивацтвами моїми... дуже складно зі мною всім... дуже...
от я пишу Вам ці мої історії і думаю: який висновок можете Ви зробити про мене -- людину Вам не знайому, але яка на повному серйозі описує подібні події -- мало того, бере участь у півнячих боях... вважатимемо, що я розказую Вам напівказки... хоча все це -- правда...
от я Вам про Маврика розкажу -- як він мене порятував... то навіть містика відверта...але абсолютна правда... скоро розкажу, якщо Вам іще не набридло марення отаке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386999
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Вже Новий рік, як і торік, ступає на поріг
Нового й щасливого для усіх землян життя,
Де ні криз, ні апокаліпсису, що хтось прорік,
А тільки гарне і квітуче для нас майбуття.
Де всі здорові, веселі, успішні й кохані,
Де на долонях любові нас світ зігріває,
На травах духмяних колихає на світанні,
Сонечком в тім’ячко цілує, в росах купає.
Божим духом наші душі й серця напуває,
А ми духовно зростаємо в тій безмежності,
У неперевершеній красі, що окриляє,
Нас Ангели оберігають, бо ми в єдності.
Ти і я, і наша матінка-природа Земля,
Ми щасливі й безгрішні, бо на те Божа воля,
Від природи, від Бога й від нас, залежить життя,
Від добра залежить і доля, твоя і моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386797
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Маленьке серце здатне так любити,
Щоб чудо це вчинити із тепла:
ЗимУ в душі на літо повернути.
А замість снігу, щоб весна цвіла.
Ми мучимо серця, коли страждаєм,
Коли близькі не можуть зрозуміть.
Тоді образи в серці ми ховаєм
І думаєм: А як же далі жить?
А серденько ж терпляче, розуміє
Тихенько собі стукає й мовчить...
Коли ж вже дуже боляче - пониє,
Коли ж мороз у жилах, то тремтить.
Коли ж накриє хвилями кохання,
І почуття вирують, як вулкан,
Воно тоді забуде про мовчання,
Лиш тихо нагадає про обман...
А ураган кохання несе в море
Туди, де можуть хвилі потопить.
А ми пливем... Воно ж таке прозоре!
І серце з розумом не хоче вже дружить...
Ми любимо: на то ми живі люди!
Хто не любив, той просто і не жив.
І хай осудять ті, у кого пусті груди,
Немає серця... Значить не Любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386549
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
Я краплинками ніжність збираю,
Що лишилась в самотній душі.
І думками себе ще втішаю:
Не забуде ж мене в метушні.
Я тобі принесу без вагання
Свої щирі, палкі почуття,
Може, ти ці оціниш старання,
А в душі запече каяття.
Я так хочу торкнутись рукою
Твоїх ніжних малинових вуст.
І ходою такою легкою,
Вітерцем я до тебе ввірвусь.
Примощуся на краю сердечка.
Хто ж за це мене може судить?
Тільки ти, ніби спиш... Ні словечка!
Як же серце твоє розбудить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385286
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012
…перебинтуй на кухні крани щоб не кровоточили
не слухай голоси лякливих тіней
кожен змарнований день подібен злочину
твій страх - це лиш система поперечних ліній...
довгі вервиці чужого простору
ця набридлива тягуча фонетика
залишайся вірним ідилії дотику
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
ніколи не втрачайся поміж слабкими
безпідставна любов це не завжди вирок
доленосні рішення найчастіше бувають терпкими
і якщо тобі одного разу випаде відпускати
то відпусти із миром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384681
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Ховаю себе…
Ховаюсь у всіх на очах, щоб не бачили,
Щоб проходили повз, оминали мене, як заразу,
Як хворобу, чуму, щоб покинули мене, а я далі,
Далі у перші світи – новостворені, народжені із гори…
В обличчя вітри…
Прорізають шкіру звуками, намагаючись вказати дороги,
Дати поради, а мені вже нічого не чути,
Я десь за тисячу миль, долаю снігові перешкоди,
Антарктида оголена.
Десять секунд і відчиняться двері в кафе для вечері,
Зірветься останній реактор, на якійсь із електростанцій,
Буде невимовно холодно тим, хто ще не потрапив додому,
Недопита кава, залишиться до завтра, а завтра нова.
Десять секунд і мене турбувати це перестане,
Разом зі мною, розтануть вояжні сніги,
Вони тут тільки на зиму, на декілька тижнів,
І я, як і вони, звідси іду назавжди.
В мене буде неосяжна кількість спроб, розібрати себе на частини,
Випити ще раз, гарячого чаю, з найкращим у світі другом,
Примирити себе із собою. Читати чужі листи і сміятись,
Бо їх якщо не спалити, лишаться на поталу Класики,
Вона як завжди чекає, доки це станеться,
Доки хтось паралізує себе заради цієї краси.
А я буду кінчиками пальців торкатись небесних просторів,
Вірити в диво і знати, що моя межа з двох сторін,
А попереду тільки нескінченна дорога,
До першого світу – новоствореного, народженого із гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384578
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Старий ірландський сад,
Тут каменів більше ніж дерев,
Тут квітів менше ніж моху і трави,
Тут журби і спокою більше ніж радості.
Кам’яна огорожа легенд
Про щось темне шепоче
Старому щуру, який нюхає
Холодне повітря осіннього дня.
Тут садівник пошерхлими руками
Бере щоранку заступ рукописів,
Тут яблука терпкі, а терен солодкий,
Тут завжди тінь у глухих кутах його.
І тільки вітер з моря…
Тільки він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366493
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 13.12.2012
«Темні вулиця вкрились насінням.»
(Майк Йогансен)
Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривали килимом бруківку старого міста. Ще старішого ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:
Падолист.
Його ім’я написано крейдою
На мокрій стіні буцегарні.
Він загубив не листя – себе.
Старим сухотником
Шкандибає бруківкою тижнів.
Подаруйте йому монети,
Бо
Харон не веслує задарма.
Діряві кишені вівторка
Цвірінькають флейтами Токіо.
Він теж самурай.
І своє харакірі
Вважає іконою.
Я по калюжах ступаю
Хлюпаю соком Землі
Парасолю розкривши
Стаю музикантом крапель.
Глядачі-горобці
Магелланами сірими
Вірять в кулястість вулиць.
День як поема.
А я – корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375226
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 13.12.2012
«З гір прийшла жінка.
Вона несла в руці круглий,
сплетений із лози кошик,
у якому лежала гадюка.»
(Пер Лагерквіст)
Порожні як глеки кірхи Лютера,
Не годуйте нас замороженими ягодами
Північних країв рибалок-привидів.
Холодні каміння книг
Вилизуємо язиками ящірок
Довгих, як дні маркграфа Вагнера.
Людина, намальована чорнилом
На пергаменті з сивого козла
Зробленого. Читайте.
Готичні літери данських апокрифів
Колять очі своєю округлістю.
Байдужі риби Балтики
Снять своїм принцем данським
З яким колись в морі плавали
Бавлячись у човна та апостола
Того, що черні.
На гранітах мовчазних Феноскандії
Сенс минулого (в чому?)
Знайти намагаюся.
Тільки чайки – вони
Наче бавляться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384445
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012
Море Спокою
ГлибОко я
Споконвіку
до закінчення віку
Чоловіку
Любов дарувати
Літати
вІрші як крила
уверх підіймати
розправляти
Пірнати
у Тебе
як у води бездонні
Руки холодні та сонні
равликами шукаютиь Тебе
Ніч мине
і Світанок
розплющить очі
Я Тебе хочу
прошепочу
і Ти
Почуєш
Прочитаєш
Рунічні ПисьмЕна
на моїй шкірі
В Прадавній Вірі
Є Зміст
Міст
від Тебе до мене
Древні племЕна
Знали все наперед
Наш портрет
закарбовано
у Небі
Світилами
Милий мій
Мимоволі вібрую від зустрічі
Люди по зУстрічній
йдуть туди
звідки я вже прийшла
Віднайшла
Бога в собІ
Вогонь у Воді
Люди у рОді
При Батькові Роді
Звільняться
отримають Долю
і свої крила
Не стримають
Я за Тобою
Водою
Течу
Птахом кричу
Кличу
Лечу
Вперед і Вгору
Райдію
Нарешті
Ти
Поруч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380964
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 11.12.2012
Вже час...і нехай всі ночі лишились у венах,
Із серця стікає, скрапує вчорашній день,
Тут і місто, і мрії, і гроші, і інші безглузді речі,
А загалом немає нічого — тільки Я й мої шрами,
І пара десятків пісень...
Віршами закуталась, знаю наскільки це важко,
Інколи вдавати любов, інколи стріляти собі в чоло
І знати, що завтра мені знову вставати із того ж самого ліжка,
Із того самого дому виходити,
І якщо цей дім змінюється тієї ж кожної ночі...
Мої кроки, навіть у тиші схожі на крики,
Схожі на оплески власних долонь, так гучно...
Тепер це не так важливо.
Це місто належить мені,
Його чорні усмішки печальних очей,
Весь бруд, і асфальт розбитий на друзки,
Важкого бігу і розламів — так хотілось назад до себе...
А тепер це місто посміхається, плаче, обідає разом зі мною,
Вириває з легень повітря чужих, колись надто близьких...
Тобі не дійти, не доїхати...і ніколи його не знайдеш,
В тебе тільки погані новини, чужі провини, холодні руки,
І надто пусті квартири.
А мої листівки не приходять з ранковою поштою,
Я відправляю їх, як і свої кораблі...
Океани переповнили моє місто.
Привіт моє “Я” і “Я” і нікого більш не потрібно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383712
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2012
Громоотводы не спасут. И волнорезы тоже.
Мы встретимся стихиями заворожённых глаз.
И полетят эмоции по возбуждённой коже,
Как ветром неожиданно подхваченный рассказ.
Твоих волос впадающие в небо водопады,
Моих объятий необузданный водоворот.
Обрывистые фразы, как раскаты канонады.
И твоё имя, заменяющее кислород.
Наших сердец притягивающиеся магниты,
Ресниц от восхищения парящая листва.
Пересекутся наши судьбоносные орбиты
И совпадут, как самые заветные слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382474
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 08.12.2012
вода
прийшла у двір до мене –
з такої глибини:
де а́рхігли́ни –
віки й віки!
архіпіски́…
у підсвідомості
антропоге́ну
геологічні досі бачить сни…
з таких глибин – і в хаті
вода свята!
як символ Благодаті:
Життя і Чистота…
не обминула ти
двора мого,
моєї хати,
Жива Вода –
ніби Пречиста
Божа Мати…
правічно молода
…тепер же я – володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського струмка…
у пору голоцену
з нього пила
прадавня шаблезуба кіш-ка –
проворна і витка,
картато-мідно-золота
(чия проекція
сягнула в наші дні:
її
пластичні лінії
я вгадую у плавній течії
дороги лісової
і в масті мого –
мідно-золотого
домашньо-незалежного кота…)
…тепер,
діждавшись темноти
до мене в двір
заходять натовпом попити
із
ДО-палеолі́ту,
ще не польовані
людськими зграями –
могутні мамон-ти…
проз
плетиво сучасних верховіть,
вони
поглянуть похапцем на зорі…
і скотиться,
впаде в струмок
чия важка сльоза!
тому вода моя –
ровесниця алма-за –
така
незатуманено-прозора,
як погляд
із глибин тисячоліть…
…
протягом голоцену
льодовики тали
і знов наступали:
інші струмки оживали,
і
умовкали…
у глибині
підтало-
зальодованих днів
струмок мій
стиха бринів
і, врешті,
із плейстоцену
в антропоген
прибринів…
…пахне вода моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні талим…
диво!
поселилося в хаті зі мною:
пахне одежа,
постеля,
я…
кава ранкова моя –
весною!
першими числами березня…
після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383185
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим покривалом стелиться туман,
Огортає землю жовтувата шаль,
А за небокраєм і десь далі, там,
Ти сидиш самотня, а в очах печаль.
Цьогорічна осінь, як і ти, сумна -
Плаче болем небо, листя обліта,
Тільки ти не плачеш - сліз тепер нема,
Витекли, напевно, з відчаю до дна.
Ти не плачеш! Навіть боляче якщо,
Почуття не вмерли - у тобі любов,
Ставши на коліна, крикнеш ти: За що?
А в душі слова ті згадуються знов.
"Я сказав цій осені і тобі скажу:
Ти, пробач кохана, більше не люблЮ,
Та відкрию серце, хай і на біду,
Уже іншій, мила… ти ж мене забудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
дівчинко, щось з тим роби:
після сліз твоїх, як гриби
на його коробках з-під антидепресантів з"являються тексти
ти наївно пишеш листи до Санти,
поки він після чергового випадкового сексу,
примружуючи очі, не може позбутись
відчуття твоїх вічно-холодних пальців на своїх ключицях
і під небом одного міста, вам обом би хотілось не_бути
просто зникнути, відключитись
темно, бо він не_той
в"яжеш браслети собі з ниток
він з тих замовчаних параной,
які не бачить ніхто.
ти з тих, що дихають на плечі,
гублять ключі, а свої плачі
не переводять в істерики.
а як болітиме, зможеш - кричи
випадуть літери - настрочи.
буде й тобі суконка з парчі...
тільки, чому ж так терпко?
http://vk.com/ljaljabo (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382787
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012
Скоро реки покроются мрамором,
и по льду в город вступит зима.
Всё вокруг будет заживо-замерло,
кроме нас. Это время снимать
тишину, равнобедренным пологом,
разделяющим бархат и сталь,
одеялом, скрывающим шорохи.
Расставлять всю себя по местам,
у коленей твоих, у обласканных
рук любимых, надёжных, родных,
в ожидании яркого праздника
изучать все изгибы спины...
И луны все изгибы и трещинки
рассыпать по земле – конфетти,
каждый луч – тихой лаской, обещанной
зимней нежностью. В сердце нести
красный бархат, что тянется – стелется,
и к коленям твоим, и к рукам.
И в стальные объятья, что стенами
я хочу за собою смыкать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382307
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
В туманный полдень, стоя в ряд,
деревья плакали,
и слезы
в асфальт вонзались, как занозы -
в больное тело ноября.
Дома смотрели отрешенно,
как звал из улочки соседней
церковный колокол к обедне
растрескавшимся баритоном.
Смотрели, как на остановке
напротив шахты, ныне мертвой,
молчал народ,
почти что стертый...
Как, голубей сгоняя к бровке,
у тысяч ног слепым терьером
туман хватал одежд края,
и воздух откровенно серый
с трудом вдыхал больной ноябрь
и, проклиная приступ астмы,
в предчувствьи -
времени в обрез -
искал он желтое лекарство
горячих солнечных небес.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248063
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 04.12.2012
Когда чердак был местом битв с драконом,
был вкусу жизни черный хлеб тождествен.
Смех не был нарочито-округленным,
был угловатым, как и должно в детстве,
и воробей над солнечным карнизом
был больше облака, хотя не больше глаз
пронзительных и удивленных жизнью
с той стороны оконного стекла.
Был каждый вечер на минувший вечер
и непохож, и материнской лаской,
как золотым запасом обеспечен,
и смех кололся, ибо не был вязким.
Мир цельным был, как молоко в стакане:
ни трещинки, одно большое чувство
причастности своей к огромной тайне
и тайны той - к судьбе. Сгрызался с хрустом
до цвета карамели жженый сахар.
Не смерть страшила - тьма, и гардероб,
порой с одной-единственной рубахой,
чревовещал, что выпадет зеро...
Теперь лишь память близоруким зреньем
с ехидностью непойманного вора
таращась на вещей столпотворенье,
но не без внутреннего все-таки укора,
петитом книг, хроничностью ангины,
позвякиваньем ложечки о блюдце
намек даёт (не толще паутины) -
и ведь не в том беда, что не вернуться
в тот мир, где смело у яиц пасхальных
трещат носы и выигравший - ликует,
намек, что цельность в зрелости формальна
и двойственна, как жало поцелуя.
Теперь все дни похожи, и под утро
все чаще цель приравниваю к средству,
теперь на чердаке стареет утварь
и злой собакой больше по соседству.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248287
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 04.12.2012
. супруге
Как кометы
с алтайских небес,
я твой след
распознаю всюду.
Я – смутьян
и порой – балбес,
но за то мне не стыдно люду.
Обнимаю
твой лёгкий стан,
берегу от дождя
и зноя,
и целую твои уста,
а в груди
сладко сердце ноет.
Ты – дыханье
арктических льдов,
ты – весенняя песня юга…
я идти
за тобой готов
за кордоны
смертельного круга.
Я родился
под знаком пса,
а умру
при чертоге волка,
чтоб остаться
в твоих волосах
серебристой луны заколкой.
1.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310906
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 04.12.2012
словно сykа во время течки,
дождь ласкает моё лицо…
…гасит пламя души, как свечку,
на ладони ложась свинцом…
легче воздуха, вязче ртути
остаётся лишь вещий слог…
будто вечность в одной минуте –
мост калиновый – мой порог.
но на сердце дохнёт прохладой
ветер, сбросив постылый груз…
мне безсмертье дано наградой,
с лунным светом войдя в союз.
от судьбы не уйти в нирвану:
я давно был к тому готов,
что назло преисподней стану
продавцом запрещённых слов.
20.05-8.06.2012 Санкт-Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342952
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 04.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
Яблука мОїх грудей
Котилися
Битими шляхАми
твоєї спИни...
Не зупиниш
океанських хвиль
натхнення,
зІтканого
з вібрацій наших тіл.
Від сотні кіл,
що по воді
наших сердець
розходяться
у Простір нашого
Кохання.
Коріння
з ніг і рук.
Вростання.
Звук.
Розлук
не бУде більше,
Бо Ти дощем
пройшов-
зволожив лоно
і зливами
переспівав мій світ.
Слова, позбирані у грона...
І вдарить тіло громом,
І трісне під Тобою Лід!
ВпадЕм на Землю цю грозою,
І розтечусь
для Тебе
Я
Весною...
І рОсами знову заіскриться луг.
Небесний Плуг
зорАє запахи Землі,
І в цій ріллі
твоЇ й моЇ
Долоні
ЗЕрна засівають.
СерцЯ кохають,
а душі відають
й ведУть.
"У Добру Путь",-
Старі речуть,
перебуваючи
в деревах і птахах...
ТечУть...
А груди мої
яблуками Сонця
Знов покотились
по твоїх шляхах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382116
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
…осінь сьогодні втрачає обличчя і тисне
у грудях особистий апокаліпсис серця
я знаю знаю це так зумисне
лоскоче вітер
пісню наших кроків....
___________________________________________________
…від суботнього дощу залишається мокрою стеля тиші
перетворюючи тінь на крик
наче воду в вино
розумієш одне - ти ще просто не звик
відчувати нового самого себе
серед тих
хто проповідує про неминучий кінець...
ти гравець
якого ніколи не покидає гра...
між проміжками ударів серця застрягає грудень
із землі виростає бажання пережити цю зиму
кожен свого часу зрозуміє затишок буднів
тільки б залишатись справжнім
якомога довше…
та зуміти витягти ножа
якого твій ворог щоразу вганяє тобі
у спину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381911
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
я
у Яві земній –
сутня –
у плоті́…
об`ємно,
тілесно,
фізично,
тактильно –
всіляко:
«я є!» – у живому житті…
всіма
відчуттями п`ятьма
(шістьма…) –
на Землі присутня
як і всі ми –
під впли́вами
мирських приваб і принад…
а водно́час:
зміщена кимось
у часовому вимірі,
наче фігурка шахова –
на декілька кроків назад…
я –
чийсь
спогад…
виходить, я –
не до решти сама
своя…
спо-гад…
спога-ди
залишаємо
одне в одному
навзаємні сліди…
у реальності сій
живі й сутні –
водночас
частково відсутні:
бо ми всі –
чиїсь спогади…
незабутні
заспиртовані
у чиїхось зга́дках
(вигад-ках!..)
сидимо непорушно
у
часових клітка́х –
там не співаємо…
на волю вибратися
ча́ємо…
навіть смерть на хресті
із кліто́к часових
не звільняє:
над пам`яття́ми
людськими
смерть!
влади не має…
не збагне пальпа́ція логіки
сутності краму,
знаного нами,
яко Простір-Час…
отакий
езотеричний фокус…
потаємне знання…
чи незнання –
блукаємо навмання
…а, може, ймення,
слово саме «Ісус» –
абревіатура,
«скорочення»:
ІС-нуючий
У
С-віт-лі …
(і в Світі,
тобто, на Землі…)
…ІС-нуючий незримо серед нас:
і явно,
і спога́дно водноча́с…
02.12.2012
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381862
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Я вперше побачила, як з неба падав небесний пілот,
Холодним білим тілом, закрив мені сонце,
Без серця, без крові, без криків, без спогадів перед тим, як померти,
Так сніг падав мені до ніг цієї ночі,
І місяць вперто виспівував печальний мотив...
Ти почався, як він...зникнувши на долоні.
В тобі стільки музики, що мені хочеться закрити вуха,
Говорити з тобою, лише коли падає мій небесний пілот
І кричати, виривати з вуст пекучі уривки
Чи то спогади, чи то легенди, уривки казок.
Доживи до завтра, нам треба ще говорити,
Засинати під плач і спокій Титаніка,
Нехай вкотре зіткнеться з грудами льоду,
Нехай зіткнеться з моїми протестами, з музикою в твоїй голові.
Розкажи мені всі свої таємниці, я навчу їх бути пілотами,
Безшумно впадуть, лиш холодними слідами лишаться,
Татуюванням невидимим, яке кожен день нагадуватиме про своє існування,
Так я в твою спину збираюсь стріляти, та отрутою лізе у вуха музика,
І сонце сьогодні надто яскраве,
Прощай, мій пілот, ти моїми ж словами зникаєш із моїх віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381808
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
[img]http://www.nastol.com.ua/large/201403/90909.jpg[/img]
Горы, предвечерье, воздух дымный
багрянец солнца в листьях стынет.
В желаньях ветер осторожен
и кроны больше не тревожит.
Встречая хохотом щербатую луну,
охоту предвкушает хищный филин.
Вот эхо отозвалось кличем длинным
и оборвалось нервами струны.
На бархатистом небосклоне
мерцают звезды-очи томно -
Пантера-ночь бредёт по склонам
с проверкою владений сонных..
Дежурство у цепного пса-тумана -
без отговорок и обмана
он охраняет леса тайны ..
Роса коснулась поцелуем трав долины
и вновь благословенна тишина.
Вступила ночь в свои права...
Лишь у ручья своя забава -
слова любви журчать дубравам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381160
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Ночи растёт бутон,
цвета кофейных зёрен,
сказками, снами полон.
Нами... Ещё галлон
жидкости – полон бак,
полон ноябрь дождями.
Только вот между нами –
нежность, огонь, судьба.
Прячемся под мостом –
лондонские бродяги –
от всех дождей, бумаге
сердце доверив. В том,
что между нами мост
(мы его строим сами),
убеждены! И пламя
крепнет внутри само.
Крепнет стальная нить,
что две души связала.
И потому вокзалы
смогу не отменить.
Что нам какой-то смог?!
Мы же друг другу – пламя.
Короток между нами
к счастью ведущий мост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381193
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012
есть нечто депрессивное в любом проявлении счастья
что-то давящее и провоцирующее тревожные ощущения
в о п р е к и
внутреннему спокойствию той умиротворенной части меня
которая давно умерла.
где чувствительными остались только пальцы
|правой руки|
.
есть нечто невыносимое в бесконечном у|ходе часов
и дело не в их быстротечности или желании всех
остановить
убивает неспособность стрелок сворачивать
собственную кровь
поэтому я целую вечность оставался один
|в их крови|
.
есть нечто ускользающее в твоем внезапном появлении
будто нам будет холоднее по мере приближения к границе
|совместного ада|
но ужас не в том что сердца больше не поддаются
тлению
мне нестерпимо больно от чувства
что когда-нибудь пальцы совершенно перестанут
о щ у щ а т ь
|твое тепло|
__________
и прохладу
*фоновая композиция –
Unkle «When Things Explode»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380619
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
представляю как нервно движешься по неровному позвоночнику улиц
и каждый раз когда оступившись
притрагиваешься к винтажному обрамлению влажных дорожных язв
ты вздрагиваешь от отвращения ненамеренно раня их своими изящными спицами
ног
и начинаешь плакать
испугано вглядываясь в тесные коридоры тьмы
в поиске спасительных маячковых огней твоих самых близких
незнакомых очей
с помощью которых ты хочешь найти выход из этого чужого пропитанного холодом места
но взглядом натыкаешься лишь на бледные пугающие улыбки
постаревших окон
с их выбитыми вставными зубами
из стекла
и начинаешь смеяться
истерично но так искренне что спустя каких-то пару минут тебе становится немного легче
дышать утяжеленным ночным воздухом
смешанным с щепоткой твоей концентрированной боязни
темноты и давящих высохшими костями стен
скелетов опустошенных зданий
и где-то в глубине холодных вод города
почти на самом дне дома
забытого тобой еще ребенком
ты вдруг слышишь голос
отчего-то придающий спокойствие
больше не подкашиваются ноги не холодеют руки
ты наконец-то перестаешь задыхаться удлиненными противными минутами нахождения тут
и ты просто продолжаешь идти туда
откуда доносятся слабо улавливаемые ноты
слов
туда где тебе не нужно и не хочется больше бояться
себя
туда где теплее и кажется будто свет уже совсем близко
ибо это |твой дом
где я| зову тебя и ожидаю что ты придешь
___
..ПРОСЫПАЙСЯ
*фоновая композиция –
Sleeping Peonies «Cemetery Kisses»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379532
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 28.11.2012
иногда хочется просто стоять
как вкопанный
растворяясь в темноте
твоих зрачков
таять как сахарная пудра
из звезд
в капле такого же ночного
чая
исчезая как сигаретный пепел
на поверхности луж
вместе с твоей
обжигающей асфальт
тенью
для того чтобы запомнить
ожог твоего присутствия
каждым миллиметром
своей души
навсегда
иногда достаточно вдоха
чтобы задержав дыхание
начать отсчитывать
миллионные доли секунд
до следующего глотка
|тебя|
застывая
на еще одну вечность
в безвременьи
иногда кажется боль
нестерпима
в те моменты когда я понимаю
что твой голос давно стал частью
не только меня
но и каждого угла осени
снов
и родственных улиц
в которых он отзывается
лишь эхом
в те моменты когда я осознаю
что твоя любовь
|тянет на дно памяти
ни на миг не отпуская
мою руку
а хрупкие мысли о тебе
замерзают там
в одиночестве|
никогда уже не вернется ко мне
|прежней|
*
и такими моментами моя боль
лишь усиливается
|бесчувствием|
тысячекратно
*
но не смотря на констатацию смерти
чувств
и каких-либо проявлений
эмоций
я все еще подкожно ощущаю
|что люблю..|
шелковые касания твоей ауры
правда теперь они стали
холоднее.
*фоновая композиция для душевнобольных–
When Mine Eyes Blacken
«Within Deaths Embrace»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371481
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 28.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012
Осенняя беспутица.
Намокли купола.
И в циферблате крутятся
два тоненьких крыла.
И в циферблате вертится,
рождая вновь стихи,
жизнь – ветряная мельница,
минуя все штрихи.
Вот пять – пора рассветная.
От звона в куполах
душа надеждой светится.
И силою тепла,
которое нам вверено –
хранить и умножать.
Вот шесть, и день уверенно
во мне разводит жар.
Вот семь – пылает строчками
вся клеточность листа...
А мне сегодня хочется
тебе их вслух читать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380641
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Холодно.
Човником
Долоні.
Пальцем по небу
помаранчевим креслити
знаки для Тебе.
ЛюблЮ.
І не має потреби
Закриватись...
Зривати
з петель двері
і забувати про сон.
Келих ночі перехилити,
хильнути тЕмряви
і переПОВНИТИСЬ
САМОТОЮ.
Те, що з Тобою
на себе прИйняти,
щоб не спати,
долонями торкати
потертості входу душі.
Не дощі,
не сніги,
а тумани
над містом устануть,
щоби я,
зіщуливши
свій Внутрішній Світ,
з нетерпінням
ранку чекала.
Не спала,
а лиш бачила,
як Ти спиш...
Облиш!
Боляче буває усім
і по-різному...
ЗіркАми порізане
Небо болить.
Теж не спить.
І теж не вміє плакати...
Коли "завтра" прийдЕ,
я забуду цю ніч,
наче мить,
що ніколи не трапилась.
Не жалітись,
Не плакатись.
Лише руки
складати човникм,
вилазити на підвіконника
і малювати, малювати,
МАЛЮВАТИ!!!!!!!!!!!!!!!!!
По небу
пальцями
Знаки
Тобі...
І чекати...
на Відповідь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380363
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
врешті решт –
ми окремо з тобою,
і взаємно щасливі
обоє
володіємо,
чим уміємо…
невдоволень відкинуто
ноші:
ти
я
безвідносно хороші…
тобі
дісталися гро́ші -
гроші́...
мені –
необмежений простір
моєї
душі…
25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380259
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
...листопад у безпорадно безлюдних районах
у снах своїх синів жевріє спогадом...
так холодно тільки тоді коли вперше дізнаєшся
яка насправді сльоза солона...
ніхто ніколи не поверне тобі ці смутки
ти втрачатимеш їх так як втрачає весна відлигу
коли прийде тиша і мовчки поцілує руки
на самому дні її погляду
знайдеш осад
який залишила розлука...
і якщо не чути нічого окрім власного серця
яке вросло у світ ідей та безпомилкових рішень
напрочуд легко дається
зрозуміти
що
листопадом осінь освячує зиму
нехитрий маневр безкомпромісного Бога
і якщо твої рани одного дня перетворяться
у риму
не тримай птаха вічності у долонях
ці птахи не бояться холоду
вони як і ти
здатні пережити під покровом слова
навіть найхолоднішу зиму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379803
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
З початку навчитись розуміти останні слова,
А між ними й сторічні істини, або це в останнє.
Кому, як не падаючій зірці знати, що вона більше не загорить,
А ти спи, моє Сонце кожного дня постає з пороху,
Як і я, після того, як складаю розпечений вугіль у свої легкозаймисті кишені,
Мені холодно
Не зважаючи на термометри.
Я хочу додому, туди де вперше відчула, як цілували руки
Губи моєї любові, і синцями вималювали картини,
Було начебто й боляче, але електрика здатна не тільки вбити...
Моє серце відверто не просить нічого натомість,
Моя тиша зникає у світлі прожекторів і прямує в сторону,
Зовсім у іншу сторону...а пошуки лише роздирають вуста вітрами...
Надто сильно холодно
Не зважаючи в що одягнений...
Той, хто вміє дивитися через нутрощі,
Знає на скільки там скаламучено
Воду, дощі так часто виливаються через сльози,
Солоним, самотнім морем...
Той, хто кожного дня бореться із собою,
Знає, на скільки страшно дивитися в дзеркало,
Перебинтовувати руки після скляних порізів
і вмиватись джерельно-криштальними водами...
Мені лише холодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379873
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
(gala.vitі...)
моє
тіло
лісом бігло
весело –
так воно рухові
тому
раділо!
маршрутом знайомим –
вирвалося, урешті,
із дому:
так воно руху
того хо-тіло…
а душа,
певна
само-розумності тіла –
взяла
свідомість мою
на кри́ла,
підняла,
лагідно обійняла
і всередину себе самої
впустила:
удвох-разом
вони полетіли:
не низом,
і не вгорі,
а в самій
пло́ті Часу –
у
Часово́му Просторі…
неймовірна «плоть» часова́ !
на дотик
пластично-тривка…
несказанно краси-ва!
змішано двокольорова така:
наче небесна синь весняна,
ні, не синь – бездонна голубизна
і білизна́ –
м’яко і тепло молочна,
розводами змішана
і до решти спресова-на…
водно́час – летка…
туманна…
не пружка́,
не ворушка́…
наблизишся –
наче безкраїй тунель
перед зором повільно світає,
Плоть Часу погойдується,
розріджується,
у сто́рони розтікає –
увіходити
дозволяє…
там,
у ча́совій глибині –
живі… ті-ні…
здалеку – нечіткі…
знайомі мені –
рідні такі!
споглядаю…
радість
непереда́вану переживаю:
наче світло живе
в одкритих долонях тримаю…
наче світло живе – п`ю і вдихаю,
наче світлом живим
себе – маю…
тіні поволі тануть,
тіні зникають –
я…
ні, не букет, але сніп ромашок,
обіру́ч обхопивши,
тримаю,
справжню вагу снопа
відчуваю:
атла́сність рома́шкових пелюсто́к,
на пелюстки
обтрусився подекуди –
жовтогарячий крихкий пилок…
запах вологий
живих квіток…
у Просторі Часу –
явно, реально стою…
сніп ромашок тримаю…
автобуса…
із райцентру… до дому…
(тоді… чи тепер?..) чекаю…
у містечку –
затрималась ненароком…
о… я ці ромашки впізна́ю!
…усього лиш за пару кроків:
зараз мені –
справжній!
у Часовому Просторі
десь так, у межах…
вісімнадцяти років
…а
у «домашній»
реальності даній -
самостійне моє тіло
лісом біг-ло:
обминали калюжі і бакаї́
лісової дороги
ноги –
самозрячі! ноги мої…
душа свідома –
неоддалік,
зверху над тілом
летіла…
веселе моє,
безна́глядне тіло
чоловіка
стороннього
випадком на стежці зустріло,
розминулося ввічливо з ним –
услід
НЕпоглядам навзаємним
пахну́ло чомусь на мить
ефірним
ароматом трояндо-вим…
тіло – бігло…
а ті,
угорі –
душа і свідомість –
обидві разом,
мало чи не з екстазом –
всотували у себе
пізньо-осінню вбогу красу:
із такою пристрастю
допалися
роздивлятися
попід соснами
у
світло-зелених розетках гладушника
зібрану
кришталево-алмазно-розплавлено-зо́лотобілу
крупнозернисту
передгрудневу росу…
діамантові сльози зірок небесних
нічних
холодним огнем
космічним креснуть*
у розетках гладушника,*
не до пори – ясно-зеле-них…
ні…
не вдається мені,
мушу, врешті, сказати –
хоча наближено змалювати,
передати
те
галограмно-об`ємне живе бачення…
схоже, та
неземна красота –
поза словесним
нашим
двомірно-інформативним
значенням…
24.11.2012
(*креснуть – спалахують; *гладушник-чистотіл )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379960
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
***
Дід
Дідусеві жаль. Нікому не потрібні його спогади. Ані про гори, ані про раптові руйнівні спалахи війни, ані про золоті церковні дзвони, що закопані в його старому селі... Ото сидить собі такий маленький на присьбі біля хати, поки ми сдодобАємся приїхати, послухати. Чекає...
***
Золото
Золотим жалем розлилася по усіх усюдах Осінь. Гори спалахнули багряним. Маленькі спогади Землі про літо повилазили з-попід опалого листя. "Ми Є!" - кричать вони, чекаючи, поки хтось таки їх помітить під своїми ногами.
Мороз суворим дідом пройшовся різким кроком поруч. Затихли відразу...
***
2012
Маленькі ми. Золота гора колись спалахнула. Жаль, правда, часу чекати, поки дідусь нагадається та й розповість, що сталось тоді, в 2012...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379348
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Якби я мала можливість переродитися , чи матеріалізуватися чимось, я б стала родимкою на твоєму передпліччі лівої руки, бо вона ближча до серця. Десь там, коло точки пульсу, обабіч шкіряного ремінця твого годинника, який невпинно щогодини повторює своє незмінне "Пік-пік!"
Я б пахла твоїм запахом. Частіше імбирним маслом, яке практично не вивітрюється. Іноді - лавандою - це у ті дні, коли ти хочеш побути мною і натираєшся моїм улюбленим лавандовим кремом ручної роботи.
Щоразу, коли ти дивитимешся котра година - мимохіть звернеш увагу і на мене, а то й торкнешся-погладиш вказівним пальцем правої руки, задумливо вДИВляючись у таємні світи поза фізичним тілом.
Я б постійно слухала мелодію твого серця, пританцьовуючи в такт пульсу. Впивалася б кожним пришвидшенням ударів, кожному вищому градусу розпалетої мріями крові, при твоїй згадці про мене...
А вночі, опиняючись у обіймах твого соннго тіла, я б співала тобі колискових, нашіптувала дивовижні кольорові сновидіння і тихо завмирала б від твого диханя...
І прокидалася би разом з тобою, цілуючи в лівий кутик губ, посміхаючись кожному ранковому пробудженню!
Це було б так Чудово!!!
***
"Трррр!"
- Привіт, кохана! Уявляєш? У мене на лівій руці, на пульсі, з"явилася родимка! Дивовижа!!! Я назвав її - Кохана!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379145
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Мене не обмежить
ніяке місто,
БО
у моєму Серці
існує місце,
Де Є МИ.
Де Дім
з дерев"яними дверьми,
різьбленими вікнами
і кахельними пічьми.
Де я з розпущеними косами
ворожу глиняним посудом
На вогні
І тішуся нашими дітьми.
Де кличу всіх до столу,
де хліб із рук у руки йде по колу,
де замовляю збіжжя в полі,
щоб росло,
де з хмарами говорю
і веселки перевесло
тчу вночі з тобою.
Де лию воду із криниці
тобі в долоні,
уста цілую
від води холодні,
де у очах іскриться
Впевненість твоєї Праці і Любові,
де лава у Серці і лоні,.
Щастя у Домі
і обереги вишиті на полотні
наших сорочОк,
де три сини і двоє дочОк.
Де роси прозорі
миють ноги,
коли Схід Сонця стрічаєм,
Своєю душею
знаходим дорогу
і руки рАзом тримаєм...
Де трави приймають
у свої обійми
аж ген до того лісу мЕжі...
Обійми мене, Любий!
І ця реальність
НАС уже не обмежить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379152
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
ты смотришь на меня так
будто я сказал
всё
что ты хотела услышать
хотя на самом деле мы молчим
взаимно
и вот уже целую вечность
одну бесконечно длинную минуту
одну неумирающую секунду
растянутую на тысячи
миллисекунд
молчим так органично
космосу
и той вакуумной тишине
где не смотря на отсутствие земного
притяжения
присутствует взаимное
и отсутствует та самая
неживая атмосфера
пригодная для нормального
человеческого существования
в которой МЫ САМИ
больше не ощущаем потребности
поддерживать безжизнедеятельность
остальных
с тех пор как мы вместе
перестало быть далекими друг от друга
словами
мы не испытываем кислородного голода
насыщаясь энергией тонких тканей
и нитей которые стягивают
и обвивают
нас обоих
все сильнее
и сильнее
и..
всё
на что я теперь способен
это напитываться молчанием
двух самых темных звезд в мире
спрятанных от чужих
вселенной твоего
взгляда
и продолжать любить
вечно
задыхаясь
тобой
.
*фоновая композиция –
Profetus «The Skull of Silence»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379054
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378965
"Значит луны слились… и пройти только пять шагов…."
Лане Сянськой
Пять шагов до луны в перевернутом звездном пространстве.
Пять шагов... Чтоб увидеть забытые прошлые сны
где-то рядом. На грани их не-постоянства
балансировать, пересекая порог тишины
далеко... далеко от себя и от грешного мира.
Обрывать перечеркнутость календарей.
Рисовать путь в себя бесконечным упрямым пунктиром
уходя...
По восьмерке часов повторять прошлый путь в... бесконечность.
Отрекаясь от мира, покинуть и имя свое
на распятьи. Забытым. Ненужным. На стылую колкую вечность,
где разносит по крохам остатки тепла воронье.
Не вернуться. На выдохе вытереть воспоминанья.
Зачеркнуть пересоленный осенью май, что утерян Весной.
Оставаться... чужой для... себя, даже не замечая
робких прикосновений едва уловимой строкой....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378973
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
"Напиши неответ мне. Но так, как велит душа."
(golod00x)
***
Я прошу об одном - напиши для меня неответ.
Если завтра морозы отступят и окна оттают,
если бог или черт бездну новых страниц пролистает, -
напиши, я прочту. Даже если пройдут сотни лет.
Напиши, как живешь, кто целует твои ноябри.
Кем начертаны линии жизни на милых запястьях.
Напиши. Или просто окно для меня отвори
с незаметной почти и насмешливой надписью "счастье".
Напиши... И подай мне хоть крохотный знак.
Я замечу его на окутанных сном перекрестках,
даже если рассерженный снег все дороги заносит,
даже если замкнется твой круг... Будет солью в глазах
каждый прочерк в словах, обронённых любимой рукой.
Напиши неответ... прикоснувшись чуть-слышно строкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378782
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
прикладаю до себе вухо:
наслухАй!
уповільнивши подих:
слухай…
побачиш Бога у собі́ –
вухом…
епоха техніків
одійшла:
починається ера Духа
…летить Ра́дова
з гір донебесних –
кисе́листо
розступаються
кам`яні береги́:
радість така
Ра́довій –
до снаги!
сила гірської води
геть змітає
глибасті сліди
за Конем Залізного віку,
стирає кинджальні карби-зарУбки…
рве, як оброті,
гатки й мости
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…
слухай:
епоха техніків
одійшла -
починається ера Духа
19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378761
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Завмирання
Здивування
Мак б"ється
об листя торішнє.
Небо безгрішне
рветься у груди!
Скоро грудень.
Пальці в"яжуть вузли.
Нам Туди,
куди серце кличе -
Круком кряче,
журавлем курличе.
Зерна пшеничні
В обличчя
дощем.
Хлібину цілую.
Життя ціную
Тихий щем
і Радість велика
Рід столико
посміхається
і віддається.
Відається
легко.
У Воду дивлЮся
І у Вогонь...
У Коло по Солонь
БОги, Предки, Стихії.
Ти - вЕдеш,
Я - Дію.
вселяю надію,
Даю Віру.
Таємні слова
до купи складаю.
У змісти себе Вкладаю.
Довіра
моЯ Безмежна!
Незалежна
Тиша у Колі,
де Велес ходить.
Простір родить
вібрації з тих паралелей,
у яких наші долоні разОм.
Морозом
погладило
гарячі жарини.
Моє волосся
пахнутиме димом.
Жива Вода цівкою
у полум"яну середИну
В Серце твоє - Домівкою-
Вогняним Вихором
Симарглову дитину
У лаві виносити
на лляній тканині
Руками медоносити.
Життя вишите.
Вищий Ти.
Віщий Ти.
Пі-Ти,
Пи-Ти
сурицю
з уст одне одного.
щоб Вирватися
з Поясу Астероїдного
Світанку Сварожого
ранку морозного.
Погляду раптового
ДОсить,
щоб з"єднатись
назОвсім...
У колі Зірок і Родин.
Сім
Шість
П"ять
Чотири
Три
Два
Один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378779
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Так не бывает, ты мне снова снишься
Едва касаясь плеч моих воздушно,
Весь этот миг просторно утром дышит
И шепот только: тише, тише, тише
Так не бывает… было и случилось!
Июль дождями тихо покосило…
Мы накануне вазу вновь разбили,
Букет ромашек...были, были, были
Так не бывает! дом шумит гостями,
Все сны живут на кухне, за диваном,
За незастёгнутой рубахой, сами,
С твоей щекой небритой самой, самой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351499
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 18.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
Що є життя?! Розмірене звучання
Холодних арф у тиші консисторій
Зів"ялих квітів...
Літо...
Я його чекаю
І розмовляю
З хмарами ночами...
Лами
Торкають бронзові циліндри
З молитвАми...
І все воно так само,
Як було
До цього...
Шукаю Бога
В шурхоті листків
Осінніх...
Тіні
З"являються, зникають...
Знають,
Грають
У п"єсі
Деміурга
І чекають
На оплески, або зневагу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378174
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
...відстоюючи наші сни на право бути побаченими
у дні коли повертаються додому втрачені вітри
розумієш
як важливо бути пробаченим...
нам же чекається пишеться віриться...
аромати глибин звісно ще пахнуть небом
пізня осінь мовчить
її віра слабка шкутильгає на милицях...
на мізинчику місяця спогади виплітають мереживо
і як тепер дочекатись
допоки по слову кожен із нас допишеться…
а у кожному із розчарувань-пункти призначення
ті кого не чекають - повертаються завше
молитва дощу нами на пам’ять завчена
кожної осені звучить все м’якше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378221
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
"Лучше быть девиантной, чокнутой и прямой,
На трамвайном окне накалякать свое: « лю… кранты»
И сойти на конечной, вернувшись в себя собой."
Лана Сянська
Мне вернуться в себя помешает чужая тоска.
Недописаны строки, но, кажется, стерты страницы.
В этом мире запутаны профили, почерки, лица,
ноябри... И так трудно себя (и тебя) отыскать.
Знаешь, кажется, что у луны серябрятся виски,
а за лунными бликами прячется выдох вселенной.
Уходя за черту, понимаешь, что память нетленна,
что ветрами давно перемешаны с пылью пески
и стекают в пространство забытых стеклянных часов.
За минутой скользит чья-то... жизнь (или смерть). Почему-то
оставаясь (на тонком стекле) нарисованным утром.
Знаешь, жизнь просчитали шаги в доме брошенных снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378294
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Вот, зимую уже в колючих теплых носках,
Все субботы навыворот, и зная исход выходных,
Черно-белые фильмы закачала с меткою «в снах»,
Понедельники-пятницы бьют больно, и часто под дых.
Пролистать календарь, двадцать пять ноябрей вспять…
Подскажи, сколько это вселенных тому назад?
Я потом родилась, в декабре, примерно часов в пять,
Ну, а ты… помнишь, наверное, был снегопад.
Этот мир, то есть ворд, где трудно казаться живой,
Когда с разумом вдруг переходишь совсем на «ты»,
Лучше быть девиантной, чокнутой и прямой,
На трамвайном окне накалякать свое: « лю… кранты»
И сойти на конечной, вернувшись в себя собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377563
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 16.11.2012
..І хай тобі сьогодні
буде добре!
Родися іще раз,
аби цвісти!
Всміхайся!
Будь чарівна і хоробра!
Здіймися в синє небо
і лети!
Ти обрана.
Збагни це.
Тільки ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378037
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Мы однажды проснёмся в Париже в разгар весны.
Попивая горячий чай на большом балконе,
Мы расскажем друг другу о том, что реальны сны,
И позволим бродяге-солнцу согреть ладони.
Мы однажды проснёмся в Париже... И каждый день
Будем просто гулять, внимая своим капризам,
Любоваться, как в утреннем парке цветёт сирень,
Как довольно курлычут голуби на карнизах…
Мы однажды проснёмся в Париже.. И целый мир
Распахнёт объятья, вдохнув ароматы мая
Наше счастье постелется песней в прямой эфир,
Напевая другим: мы живы, пока мечтаем!
04.10.2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368689
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 15.11.2012
[img]http://cs419023.userapi.com/v419023008/b3e/p3eVRs53Xts.jpg[/img]
Повільно затікає у скроні мої осінь,
І крадькома проникла в серця близьких людей,
Та тільки в моїм серці весняна досі повінь,
Що стала аргументом недоспаних ночей.
У тебе у долонях посохли білі квіти,
І відсиріла палаюча колись любов,
Ну що ж, пройшло кохання - нема чого жаліти…
Бо хто умів любити – полюбить вірно знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376135
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Чорні Діри
мого тіла.
Кому до того діло,
до Чорних Дір
моєї душі?
В молоці
колись була отрута,
Чаєм із рути
лікуватись тепер.
Звір помер,
щоб відродитися знову
від Любові.
До Любові
всОьго Нічого
ступити...
До чого?
Перейти убрід
через себе
по коліна в воді,
над собою і під.
Впасти, щоб навчитись літати.
Не політ
те, що бУло до того.
Замкнуте коло
Розривається
словом "Ніколи"
Прозвучить тільки раз
Турісаз*...
Ворота давно вже відкриті.
Тільки
Ісса** стримує рух.
Снігом вкриті
письмЕна твоЇ,
Крига й Лід
по цІлому тілу.
Я зомліла.
ТвОї уста
подихом гріють.
Самота
Розтікається кров"ю.
Розбудиш Любов"ю,
Зцілиш Любов"ю...
Така...
Ріка..
Стрімка...
Підтримує твоя рука
і погляд твій
з-під вій
Сувій
з твоїми письменАми
завірений двома тілами
Нами
у серединному вогні
Мені
подали знак
Відтак
Слід на ступні
ПроПерунений,
викладений рунами.
Аріями, готами, гунами
сходжені мої степи.
Залишаєшся ТИ,
щоб зі мною піти
у найглибші глибини,
де я Доросла,
Дитина,
Боюся сказати "Люблю",
Боюся сказати "Боюсь".
Одна хлібина
на двох...
Я розчинюсь,
щоб дістатися Цілі.
МИ ОДНЕ ЦІЛЕ,
тому я вернУсь.
Крізь шум краплин
Часу плин
стИснеться у годину.
Не загину,
бо Тут Ти Є -
Світило моЄ
і
Енергія Простору.
Простоволосою,
Босою
і щасливою
по траві
Тільки Тобі
Моя Любов зливою,
Моє тіло - глиною,
Мої долоні - мріями,
Мої думкИ - діями,
Моя Душа - Крилами,
Слова - сталактитами,
скелями, брилами...
Бери мене!...
* Турісаз - одна зі скандинавських рун - значення - Ворота.
** Ісса - одна зі скандинавських рун - значення - Лід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377456
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Вже снігом припорошені світанки,
І листя вкрила біла сивина.
Такі прозорі й свіжі стали ранки.
Зима іде, та це не новина.
А осінь відлітає десь далеко.
Над містом промайнули два крила.
А, може, здоганяє десь лелеки.
Та пізно, треба мчатись, як стріла...
Але вона повільно відлітає...
Не всі ще спопелились кольори.
Вона мене жаліє, добре знає:
Що щастя є осінньої пори.
Я так боюсь: не вбили б щоб морози
Таке крихке це щастя, як кришталь.
Нехай іде й не зІб"ється з дороги,
Бо втрачене кохання буде жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377418
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Ти - Вістря Роду.
Твій меч - заточені слова,
Не рАнять, а падУть, як в воду
у плеса душ і у серця.
І водоспадами вогню
розшириш невагомий Простір,
Одною кулею "ЛЮБЛЮ"
без бою виграєш війну
і заспокоїш словом "Досить".
В насіння сіре споришу
Вкладеш усі секрети світу.
Й плащем з "тебе ніколи не лишУ"
укриєш зИму розігріту.
Ти - Вістря Роду!
Клич Весну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377442
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Ты – тот единственный, в ком мне длиться
небом завещано, знаю точно!
Ночь, серым мехом большой волчицы,
город накрыла, тебя. И топчет
зыбкие тропы – в одну дорогу,
что на восток все следы уводит.
Каждой улыбкой ты, понемногу,
день приближаешь, когда на взводе
чувства окажутся – не отречься,
не умолчать, отложив на после.
Точен прицел твой, в прицеле – вечность,
вечная нежность, в которой осень
станет началом. Не дрогнут пальцы,
жизнь забирая мою, надолго.
Я отдаюсь насовсем! И сдаться
в руки твои – приручённым волком –
лучшее счастье, в тебе продлиться,
звук посвящая сердцебиенья.
Греть, серым мехом ручной волчицы,
тесно прижавшись к твоим коленям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377397
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Умре зоря – народжується мрія,
Що точно зірка падає до ніг.
Так швидко в листопаді вечоріє,
А в інший вечір – то уже і сніг.
Мотає, наче розпис петриківський
Дивацькі візерунки заметіль.
Вибілює вузькі провулки львівські,
Як це буває часто у житті.
На серці в такі дні чомусь неспокій
(Хоча й в зимі можливі чудеса).
…А в тебе знов зачервонілись щоки,
Як я про тебе вкотре написав…
10.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377278
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Слухайте мою аудіозбірку “Dreamcatcher”!
Приємних вам слів)
leona-v.com/audio
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377001
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2012
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 10.11.2012
Кожна зустріч з тобою,
Це - як подих весни.
Коли квітнуть левкої.
Так чому? Поясни...
Це маленьке є свято,
Ніби сон на яву.
Тоді сонця багато:
У промінні пливу...
Що до того, що осінь,
Хай уже листопад..
Хай пташки безголосі,
Відшумів зорепад.
Наша ж зірка яскрава
Ясно світить в пітьмі.
І від неї заграви
Гонять думки сумні.
Підійди, любий, ближче.
Скоро прийде зима.
Обійми мене швидше.
Знаю: вдвох недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
...сьогоднішня осінь багатослівна неначе верлібр
відсутність спокою ознака життєвої втоми
із пам'яттю ділимо ліжко воду та хліб
і здається ділимось всім
та тільки не болем...
вчорашні сліди немов непроявлені знімки
де душа у душі не змогла впустити коріння
чи буває у віршах занадто багато жінки?..
чи буває у жінки занадто багато терпіння?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376362
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Глубже вонзи нож
В самую сердцевину!
Не разжимай рук,
Смело держи спину.
Ты меня разорвал
Резко.
Одним движением.
Самое для стихов…
Самое им время.
Ты уже делал так.
Всю выворачивал душу.
Выверни же еще
Сердце.
Слушай,
Солью морской засыпь
Так,
чтобы жить стало тошно.
Так, чтоб ничто-ничто
Было не в радость.
Нет
не нарочно
Я так срослась
Одним сердцем с тобой
Аритмийным
Одной пагубной
И созидающей силою.
Всеразрушающей, сладкой,
Фатальной, фантомной
болью.
Словно ты есть у меня
(И всегда был)
Господи! Неужто на этом всё?
Всё, что досталось?
Видимо мало осталось нам.
Мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376098
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
настане пора – я тебе обійму на прощання,
до самого-самого теплого серця мойого тебе пригорну:
моя ти любове, моє ти безмірне кохання -
журливо всміхнусь і легенько востаннє зітхну…
розправлю в потоках ефіру тобою даровані крила:
нема каяття – і не треба мені вороття!..
я так тебе лагідно, так навзаємно любила –
єдине моє, незрадливе, натхненно-прекрасне Життя
…із небуття
дароване Богом Всевишнім
Життя…
06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375920
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
я боюсь, что зима меня выведет из берегов,
и оставит без воздуха, хлеба, китайской лапши.
отберёт и друзей и семью и достойных врагов,
пожурит: мол, грешила? теперь - ка, поди попляши.
попляши, дорогуша, по тропкам прыг-скок до утра.
помолись сувенирным божкам, позови хоть кого.
все скончались, от солнца, любви от ушибов и ран.
я боюсь, что зима меня выведет из берегов.
и тогда я умру, так нелепо и ни комильфо,
безобразно. некстати, в чужом, незнакомом краю,
в кружение старых картин и чьих-то стихов,
ощущая, что больше уже ничего не боюсь.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375775
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
* * *
Сергею Фесенко,
автору книги «Я сын Половецкого поля»
Нам ветер полынный не горек,
Он с каждым глотком все пьяней.
Ты сын Половецкого поля,
А я – дочь Сарматских степей.
На самом высоком кургане,
Где чуток сон каменных баб,
Мы встретимся чуточку раньше,
Чем нам назначала судьба:
Когда с неба падают звезды,
Чтоб ЗА-серебрИться росой.
Мы встретимся все таки позже,
Чем нам бы хотелось с тобой.
В ту ночь уходящее лето
Осенних дождей зачерпнет.
Мы встретимся – главное это,
Тысячелетья – не в счет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206148
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 06.11.2012
Поки
Ніхто
ще
не переступив
порогу.
Пересторога:
Інь у Янь.
На мільйони кохань -
Одне -
Особливе -
кольорів переливи
Потоку уверх.
Життя - Смерть -
ЖИТТЯ.
До ключа
всього лиш крок -
усвідомлюй урок!
Не тримайся за мене,
бо я вже назавжди в тобі.
Серед мільйонів робіт -
Одна-
Особлива -
неймовірно глибока
і щиро-дитинна.
Опускайся найнижче.
Підіймайся найвище.
Каное нашого днище
з червоного дерева,
вощене нЕбами,
благословенне Велесом
пройде усюди.
Люди
не все прИймуть і зрозуміють.
БОги німіють,
коли їх не чути.
Забути
себе
щоб відчути нас.
Погорду відкинути
далі.
Призахідні далі
наступають у серце.
Ти в герці
з думками,
собою і з межами.
Я тебе не обмежую,
Тільки за руку тримаю -
Чую, Бачу, Триваю,
як Простір у Вічність
Перетікаю,
Поринаю,
Відпускаю,
Кохаю,
Впускаю
Драконів,
ВовкІв
і БОгів.
Гори
Говорять,
Балакають,
Перешіптуються.
Мати не вмішується -
поглинаючи все -
НЕСЕ!!!
Серце моЄ
перекачує твою кров.
Стань собою знов -
засвітися зеленим,
Повернися до мене
з дітьми.
Погляд з пітьми
не загроза,
не кара.
Ми - не пара -
Ми - Одне -
Особливе і Ціле...
Зраділи
три світи,
що ми знайшлися...
Не спиняйся у Яві -
розбурхуй уяву -
З Нави тягни
землю для зерен.
Народжуй,
Твори
Велеса
з себе.
Потреба
Бути Тут і Там.
БогАм
Треба
Вогнем і Деревом.
Дійшли до одного берега-
Шкіру міняти пора...
На папері - слова -
По Правді - Закляття.
Очі змінюють колір,
Мова міняє поняття.
Просто повір.
Звільнися і дій.
Собі вір.
Новий зір.
Звір.
Звіром
Уверх! Углиб!
Оживший із скель,
морів і з глиб.
Зарийся у мене
і з мене злітай.
Давай!
Рай!
Ирій!
Зроби вибір!
Брами відчинені!!!
Край Сонця
дорогу вкаже,
променем Хорса
вузол зав"яже
у гривах твоїх.
Припадаю до ніг,
Сміюся, плачу і граюся.
Розчиняюся...
На!
Бери...
Тільки Твори!
СоТвори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375734
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
мне бы точку кипения, мне бы в точку.
Поразить и скрыться за кулисой.
Проникновение. Кулака в почку.
И трава в мае пахнет мелиссой.
Мне бы денег побольше и славы.
И вдавить хоть стишок в капитал.
Чтобы ночи – пьянее и дольше.
Чтобы ближе любимый стал.
Чтобы мысли – лишь о высоком.
О стране – ни мыслишки вслух.
Укатаю себя ПОРОКОМ.
Перейду за полярный круг.
Только там, без надежды надеясь,
В ледяном дотлевая аду
Я тебя, о вселенская муза,
В медвежонке белом найду.
Улыбнешься крылом волосатым.
На худой конец – брызнешь хвостом.
Перед телом твоим бородатым
Выгнусь я белоночным мостом.
И польются сияния млечные
И пойдут по земле чудеса.
Деньги, что? Да они же не вечные.
Слава, что? Разве в славе твои друзья?
И под свист прирожденного бога
И под вой ледяных сирен
Я вернусь к крову отчего дома
Не вставая со стертых колен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375735
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Тиша
пересипається зернами.
Гул міста,
що прокидається
поза межами
нас.
Хочеться
кожним вигином тіла
тобі довЕсти
ДонЕсти
пальцями-пЕрстами
волоссям і персами
Я - ТВОЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375723
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
ДРИМБА
"Музика дримби несе в собі давню магію. Дримба зачаровує людей і приборкує звірів. Дримба здатна лікувати тіло й душу. Вона пробуджує енергію природи і наділяє людину особливою силою".
Ця історія могла трапитися у будь-якому часі і просторі. В минулому, чи в майбутті. Тому, мабуть, це не є так важливо зараз. Єдине, що історія ця, наче дерево, має глибоке коріння і товстий шкарубатий стовбур, розлогу крону і безліч юних гілочок, що стримлять в Небо. Захоплює в себе і минуле, і нинішнє, і те, що , напевне, має статися з нами...
***
Ще колись давно, у ті часи, коли Боги жили поруч людей, сивочолий Сварог відпочивав у своїй кувачниці*, присівши на порозі. Поруч лежав нещодавно викуваний велетенський меч, виблискував на Сонці. Сварог був вдоволений роботою, аж співати хотів! Коли , раптом, Вітер-Стрибожич, заплутавшись у гілках бузини, почав , випадково, награвати на деревині дивну мелодію, що захопила старого своєю правдивою тужливістю та проханням про допомогу. Той виплутав вітра і заходився окрилено майструвати щось з дерева, схоже на гребінця. Дмухнув на нього – той загудів, приклав до губ – наче вітер у деревах зашумів, торкнув зубчик – затремтів звук довколо. Та не те щось. Супиться коваль, міркує. Як ось, Лада його пливе по полю зеленому – молока несе холодного напитись, стежкою босими ногами ступає і посміхається усьому, дивується... Замилувався Сварог жоною і як блискавкою думка осінила його враз. Забіг до кузні і відшукав шматок срібла, що на перстеники тримав. Узяв молоточка і ну виковувати коло маленьке, а від нього – два променя поруч, що не торкаються . Сидить,гладить творіння своє, перебирає пальцями, гріє... Бере волос свій і в вогонь кладе, вистукує молоточком дзвінким по волосині тій у струну перетворює і мугикає у вуса, а тоді – у воду студену вогнем розкалену струну – загартовує. Кріпить ту струну у центр кола і поміж промені пускає шляхом людським – з одного боку – Життя, з іншого – Смерть. А ти йди собі просто – не зблудиш ніколи!
Засяяв оберегом на долоні працьовитій дивний інструмент. Лада підійшла, обійняла мужа, а той вкладає в її рученьки дарунок свій і посміхається у вус – найкраща Лада його! Втішилася та, до губ піднесла коло маленьке, пальцем струну ледь торкнула, як заспівав срібним голосом Свароговий дарунок і пісня з душі Ладиної вирвалася, що зранку до ночі в думках співана і вплелася в звуки диханням її :«Люблю-ю-ю!!!...»
Втішився Сварог і наробив пригорщі таких звукових Всесвітів. Волхвам роздав і людям звичайним теж. Волхви та мольфари грають і проганяють зло та хвороби усілякі звуком небесним, настроюють власні та чужі душі на відаючий лад, наче камертоном. А жінки райдіють граючи, чоловіків ще більше до себе причаровуючи, настрій закликаючи і думки правдиві на світ викликаючи.
***
Так чи не так, а прийшла у наш світ дримба. Чи то музичний інструмент, чи то мольфарський здобуток, чи й просто забавка для жінок і дітей. Та будь де, вона вчасна та потрібна.
Та дорога, що йде по центру дримби у кожного своя, тому ліпше не давати своєї дримби нікому. Бо то такий собі провідник Всесвіту, по якому він потрапляє в нас, змінюючи сутність і усвідомлення світу. Слухати чи грати на ній – то приймати участь у найглибших чарах....
***
Юнак ліз крізь хащі , дерся догори, прямував до цілі – мольфарової хати. З давніх давен велося у нашім краю – якщо хлопцеві приглянулася дівчина, запалила вогонь в ньому, то дарував їй дримбу, як знак Любові та бажання. Пішов не дорогою, а навпростець, аби швидше. Так, ніби не знає, що люди кажуть :»Хто поперекує, той дома не ночує». Ай я! Та що було робити, коли захтів дарунок своїй коханій зробити, здивувати її чимсь. Час йшов до Купала. Тож вирішив Юрко не купити, як всі, дримбу у Василя-майстра, а справити своїй Даринці мольфарську, аби не така, як у решти. Аби звірка від її звуків слухалася і вороги друзями ставали. От тепер і ловив ногами навпомацки дорогу крізь ліс, відводив руками густі ялинові віти і намагався вгорі вигледіти жовте око місяця – повня ж, а темно,хоч в око стрель!
Ліс поволі наповнився нічними дивними звуками. Шурхотіло звідусіль, крехтало, свистіло, плямкало і спалахувало вогнями. Юрко вже й не рад був зі своєї ідеї, але куди вже назад – краще вперед. Згадував оповідки різні про чугайстрів, навок, лісовиків і тихо складав пальці, як дідо-пастух вчив – від нечистих –одразу ставало не так страшно. Хлопець геть стомився і сів під перше-ліпше дерево, обперся і почав намагатися стишити своє серце, що гупало, як бубен. Поволі спокій прийшов до нього і Юрко, заплющивши очі, намагався пригадати дорогу до мольфарової хижі, по якій колись ходив за дня по ліки для неньки. Раптом юнак так чітко побачив у своїх думках потрібну стежку, що від несподіванки, аж очі розплющив і , вже наяву, знову побачив стежину залиту місячним сяйвом. Це ж треба таке!!! Юрко не повірив сам собі, як , часами, не вірив і дідові, коли той розповідав про усілякі дивовижі, які траплялися з ним у горах та лісі. Дідо часто повторював, що хто чистий серцем – тому ніц не буде ніде. Що ліс прийме, як рідного. Подякував тихо дідові та Богові й ступив на дорогу. За якусь хвилю вже вийшов на галявину, а там рукою подати до джерела та хати під дубом. Юрко завернув за малинник і ніби натнувся на невидиму перешкоду, підняв очі і від здивування присів. Біля хати мольфара колом сиділи високі, сивочолі, в довгих одежах старці і про щось розмірено говорили. Чутно голосів не було, лиш ватерка потріскувала в такт вітру. Мольфар обернувся і помітив хлопця.
- Юрасю, ану ходи но сюди! – поманив пальцем і Юрка, наче сила невідома потягнугнула через кущі до кола. Не знав, що робити і куди руки подіти, тож лиш поважливо вклонився людям. Ті відповіли на привітаня і схвально переглянулися.
Мольфар же ж встав і , ніби продовжуючи почату розмову, ворожив голосом
- Застарий я вже. Маю тут добути, бо потрібен людям. Не лишу їх напризволяще і не просіт! Жию туй спокон віку, то й вмру тут. Та й самі знаєте, які зараз часи. Нема того, як колись і нема ще того, що має бути. Закриті люде до вас. Тре’ зерно спершу посіяти знову, аби повернути душі до Сонця... Але, видите, що пройшов сей юнак крізь ваші стіни, видко таки чистий серцем і з кріпким якимсь наміром йшов д’мені... то може б ми ’го відправили? Та й крев в нему Гнатова – добра. Гнат знаючим був – тримав то в собі в серци, як свічку запалену. Бачу її в Юркові.
Юрко ніц не розумів з того, що робилося і говорилося навколо, лиш стрепенувся на словах «відправити» :«Йой! Даринка!!» і почав прислухатися , коли дідове імено зачув. Один з кола встав, узяв довгу бороду у руку, наче вирішуючи, а тоді пильно глянув Юркові у вічі і не відкриваючи уст тихо сказав йому
- Підеш з нами...Отримаєш нове ім’я, будеш учитися і повернешся, як час стане. Як ніч Сварожа закінчиться, а ранок Його прийде... Збирайся ! – і обернувся спиною до вогнища.
Не відчув Юрко страху, лиш цікавість і спрагу якусь донині йому невідому. От тільки серце йому трепетало, як птаха ранена , до сліз доводило :»Дарко! Даринка, Даруся моя...»
Старці повставали, збираючись іти. Тихо спадали до землі їх білі одежі. Лиш останній підійшов легко до Юрка і між складок полотна витягнув і вклав в долоню юнака золотаву теплу дримбу.
- маєш годину до світанку...
Над горами встав туман і десь там на обрії Сонце народжувалося вмите росами. Даринка вийшла на моріжок і легко потягнулася назустріч золотому колові. Босі ноги трималися землі, а тонка лляна сорочка огортала ще сонне тіло. Дарина підійшла до межі, там щось заблищало на бузиновому кущі, привертаючи її увагу. На гілці, на шкіряній шворочці висіла дримба. Даруся пригорнула дримбу до серця :»Приніс таки..» Посміхнулася ранкові і щасливо закружляла по траві, надто переповнена щастям і любов’ю! А тоді, впала долі, приклала дримбу до уст, закрила очі і поринула у магію. Відчула поруч Юрка коханого, тепло його і руки несмілі... лиш пальцем торкнула струну, як по тілу пройшлося таке тихе та рідне «Люблюююю», а далі вирвалося з неї і полетіло до неба, наче жайвір, співаючи :»Юрасююю...» Дарина лежала і чулася легкою , повною, всемогутньою і вічною...
Тої ночі Юрко пропав безвісти...
***
Наші душі кружляють у танці часу, простору, світів. Можуть гуляти по Всесвіту, блукати у снах. Тішаться , наче діти, райдіють. І мають змогу повертатися в тіла, іноді, навіть, пізнаючи одне одного, як час їхній прийде...
***
У горах збирається світати. Я усю ніч лежала горілиць і блимала очима на зорі. Щось тягне мене сюди. Беру свою дримбу, з якою певне чи не народилася, прикладаю до вуст і здається мені, що цілує мене хтось через неї, що шепіт Всесвіту іде назовні крізь звуки її, і натягуюсь я тоді, наче струна і хтось торкає мене, і видаю я тоді заперте у моїй свідомості, закладене заборонами, заховане за віками тремтливе «Люблюююю...». Як полотно час рветься і не годна замовкнути, повторяючи, як удари серця тобі назустріч, пульсую словами, сльозами і знемагаю від чекання. Що зі мною діється? Затискую живу теплу дримбу у кулаці і чую когось поруч. Час прийшов...
Світає...
У цілому Світі світає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347371
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 04.11.2012
Твоя 21-ша, що називалась Євою,
мала риси Ліліт
і очі, як кораблі,
і ні краплі страху...
синьо-зеленими венами
під шкірою надчуттєвою
час утікав на захід.
...За 40 секунд до світла
дощі тарабанять танго.
Відьми сідлають мітли.
Востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375206
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
. Я иду по улице своего города. На ней сегодня светло и просторно, но не потому что мало людей, а потому, что от окружающего воздуха меня отделяет только лёгкая летняя одежда. Этот воздух поднимается высоко над моим городом и там формирует облака, один слой, второй, третий… Потом, замедляясь, меняя настроение и цвет, осторожно прикасается к абсолютно спокойному безмолвному космосу, охлаждается и, беспечно раскинув руки, падает обратно в город, в котором я живу. Он проносится лёгким порывом ветра по верхушкам деревьев и крышам домов, после чего, спустившись к светлым витринам магазинов, снова путается в моей клетчатой рубашке… Воздух приносит мне прохладу с самого края Земли… Шутка ли, от бесконечности меня сейчас отделяет лишь тонкий крашенный хлопок…
На ногах светло коричневые замшевые мокасины (такие себе лёгкие ботинки без шнурков, почти как тапочки). Каждый шаг – это каждую секунду всего лишь три миллиметра материала, отделяющие мои босые ноги от брусчатки, асфальта или газонной травы. Подошва такая тонкая и эластичная, что я чувствую выступы и неровности улицы, и от этого улица становится роднее, как старый знакомый, который давно бросил попытки произвести впечатление и при случае прикрыться удобной, твёрдой, начищенной до блеска маской. Ты знаешь о нём почти всё, как и он о тебе, и это делает вас намного ближе.
За спиной болтается небольшой рюкзачок одетый на одну лямку, а это значит, что у меня свободные руки, которыми можно махнуть маршрутке на стоянке, прятать сдачу, держа в другой руке мороженное, искать мелочь в кармане для уличного флейтиста, не прекращая листать музыку в плеере. Рюкзачок – это всегда с собой мобильник, зонтик и кола. Мобильник – это связь со всем миром, я хоть сейчас могу вытащить его и набрать любой придуманный мною номер. Зная только код страны, я могу сказать австралийцу, американцу или китайцу «Хэллоу!» и он почти наверняка тут же мне ответит, прежде чем поймёт, что происходит. Выходит, у меня в рюкзачке связь с целым огромным миром, практически с любой его точкой и в том порядке, в каком я захочу. Зонтик отделяет меня от промокшей, вышедшей из строя связи с этим самым миром, от мокрых волос и простуды, от раскисших наличных и невозможности приобрести мороженное и поблагодарить флейтиста. Кола – как лёгкое касание, сбивающее мой колеблющийся маятник настроений всегда в положительную сторону. Мобильник, зонтик и кола на все случаи начинающегося нового дня, который я охотно собираюсь прожить, не упустив из него ни одной минуты.
Похоже, кому-то было нужно, чтобы я родился; кому-то стало интересно подарить мне зрение и слух; кто-то очень хотел, чтобы я научился ходить и говорить; кому-то было не безразлично, какие книжки попадут мне в руки; кто-то решил тщательно следить за мной, чтобы я возвращался из путешествий целым и невредимым…
Кто-то однажды подумал «А пусть будет так», и теперь я могу видеть, слышать, осязать, чувствовать… Я готов воспринимать и ощущать то, что преподнесет мне сегодняшний день. Я готов запоминать любые интересные или необычные моменты, которые потом можно будет сложить в события, связать с предыдущими, найти иллюзорную (а может и действительную) закономерность, сделать странные, самому не встречающиеся ранее выводы, что-то приукрасить, над чем-то поразмыслить, о чём-то даже помечтать… Но, так или иначе, постараться понять для чего всё это происходит со мной именно здесь и прямо сейчас. Постараться всем своим естеством, как можно ярче и отчётливее почувствовать жизнь, саму её сущность, её соль… Как можно сильнее проникнуться самой что ни на есть банальной, изъезженной, но вместе с тем практически неуловимой и неизменной во все времена истиной.
А, иначе, зачем всё это?.. Для чего?.. Для кого?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275399
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 02.11.2012
Я рисовал на холсте деревья -
Он отвечал мне, взмахнув рукою,
Как из ростка появлялись листья,
Стебель тянулся струною к свету,
Клён разрастался ветвями в небо,
Как одевались в луга долины,
И обрастали лесами горы,
Дивно меняя цвета и формы.
Я на бумаге писал о море -
Он указал мне на тучи в небе,
Как они дождь проливали наземь,
Как ручейки собирались в реки,
Как наполняли моря собою
И разбивались о берег волны,
Как в океаны они сомкнулись
И облаками сочились в небо.
Я на гитаре играл балладу -
Он же ветрами со склонов молвил,
Как на холмах воздвигались замки,
Как корабли выходили в море,
Как небеса наполняли стрелы
И закрывали знамёнам солнце,
Как высекали клинками искры,
Как королевства ковались в битвах.
Всё что во мне – на холсте и струнах,
И на бумаге балладой длинной,
Но Твоё слово смогло вместиться
Лишь в сотворённый Тобою мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361862
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 02.11.2012
Мы перейдём эту осень вброд,
как переходят речных излучин
ленты атласные. В свой черёд,
осень поклеточно нас изучит.
Выдохнет ветрами звук молитв,
что у тебя, у меня, подкожно,
нежностью вписаны. Станет лить
негу дождей, беспрестанно множа
то притяжение наших душ,
что не даёт нам уйти в архивы.
Я непременно тот день дождусь,
где ты безумным, шальным, счастливым,
терпким движением сильных рук
всё подытожишь. Ведь мы – две части
сердца единого, нежность рун,
что обещают нам только счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374702
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Мне не хватает млечности луны,
что зацепилась платьем за дыханье
цветущей сакуры.
В осколках тишины
она живет теплом воспоминаний
о трепетной весне,
на складках сна
рисуя отраженье томной ночи.
В молчании переливая сочность
в волнующий беспечный аромат,
весь в серебро окрашивая сад...
Плейкаст автора LaurA httphttp://www.playcast.ru/view/2018674/
98c45a1156da7514475e3f8418e68515861daf98pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374638
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
вже третій дощ
так художньо і заповзято
змиває з міста
осінні залишки
тепла і краси...
(gala.vita)
скільки минуло дощів?..
скільки іще їх мине?..
за́ким ти
назовсім
забудеш мене…
заким змиють за́лишки,
крихти! дрібні
осінні
ночі і дні,
ночі і дні
дощі проливні…
у тобі…
в мені…
дощі і дощі…
перейдуть у сніг
поступово
і непомітно
сміх –
морозним туманом із вуст
тепло –
птахом знеможеним
перелітним
готичних ліній
обривки
вітражного шкла
скалки́
уламки
і шматинки́
холодні
красиві руки
за печатями сімома
невідворотна зима
потойбічні гілки
у шибки́
такі
хрумкі
озерця слюди
…дощі і дощі
змивають сліди
сніги
запорошують спогади:
…готичність ліній
…шовко́вий іній
….холодні руки
краса гордині
краса розлуки
31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374462
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Нарешті Ти мені приснився.
Ти не приходив так давно.
І втомлено мені жалівся:
"Не можу спати все-одно".
А я Тобі стелила ліжко.
Подушку м'яко підбивала.
Сон берегла крихкий та ніжний.
Навіть в чоло не цілувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372497
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Наталі Годун - сестрі - зі світлом
з почуттям глибокої вдячності за голос у моєму вірші "Далеч-інь"
і не тільки за це...
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, леле.
Ти була наддалеко.
Мої відлітали ключі.
Небесами у вирій спливли невимовні лелеки.
А Твій голос леліє забуту мою далечінь.
Оксамитовим сумом Твій голос мені пробачає
Проростання віршів із магічно-прозорих причин.
Ось і осінь нова гострим струмом мене зустрічає.
А у голос втікає невтомна моя далечінь.
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, віриш?
Ти була надто близько. Аж ангел замовк на плечі.
Біль занадто великий. Його вже нічим не відбілиш.
Та ясніє Твоєю чомусь і моя далечінь.
12.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363694
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 31.10.2012
Поринемо за мить у темряву безодню:
Прощай, палка ясо коротких літніх днів!
Вже чутно навкруги сокир нещадний подзвін
І стукотіння дров по щебеню дворів.
І полонúть зима єство моє: гризоти,
Ненависть, жах і дрож і каторжанський піт.
І, ніби сонця лик в морозяній скорботі,
В моєму серці кров перетвориться в лід.
Я чую стук полін, проймаючись тремтінням, –
Так гупають цвяхи об ешафотний діл.
І кришиться мій дух як вежа у падінні,
Під тиском тарана розколота навпíл.
І мариться мені під звук одноманітний,
Що поспіхом комусь готується труна.
Кому? – Осінній день! А ще учора – літній!
Це подзвону прощань віддалена луна.
***
CHANT D’AUTOMNE
Bientôt nous plongerons dans les froides ténèbres ;
Adieu, vive clarté de nos étés trop courts !
J’entends déjà tomber avec des chocs funèbres
Le bois retentissant sur le pavé des cours.
Tout l’hiver va rentrer dans mon être : colère,
Haine, frissons, horreur, labeur dur et forcé,
Et, comme le soleil dans son enfer polaire,
Mon coeur ne sera plus qu’un bloc rouge et glacé.
J’écoute en frémissant chaque bûche qui tombe ;
L’échafaud qu’on bâtit n’a pas d’écho plus sourd.
Mon esprit est pareil à la tour qui succombe
Sous les coups du bélier infatigable et lourd.
Il me semble, bercé par ce choc monotone,
Qu’on cloue en grande hâte un cercueil quelque part.
Pour qui ? — C’était hier l’été ; voici l’automne !
Ce bruit mystérieux sonne comme un départ.
(Les fleurs du mal)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373117
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Сейчас случатся банальности в виршах: дескать, да, было всё,
и все тоже случались, и даже в одной кровати и в одном виртуале
мы называли не-это любовью, встречались, мечтали, гуляли
смеялись (вот правда порознь), шептали "люблю" и "пошел ты"...
..."глупый, стой!"
и я останавливался. Напротив.
Касались ладонями, страхами, криками, сердцем, пожалуй, тоже
вскользь или словно скальпелем по душе - это уже "не теперь",
это уже "не для нас", катастрофически "так-будет-лучше-поверь"
и прочие тысячи глупых фраз, совсем не уместных для полувлюбленной
в бога
Или в чёрта межстрочного.
Десять шагов за черту - дуэль на изменах, на вере, на козыре "не в сети",
карьера, учеба, чужие в постели, следы в душе - ах, 21, черт его подери,
век! Тени, скупые встречи, пока-до-вечера, у тебя Диккенс, у меня Брэдбери
и короткие смс, и случайно стертое "не" перед "люблю" в электронных письмах
скупых...
не избалованных многоточиями.
Это было вчера, это было в марте. Это было, мне кажется, тысячи тысяч лет -
и не поймешь, то ли назад, то ли нигде: мы выпускали змей, мы убивали любя
мы расставались по счету, мы снова случились детьми и в них потеряли себя
чтоб обрести снова, вылинять по весне, рассмеяться в лицо от боли, дать наконец
ответ
в графе "вместе" поставить прочерки.
А сегодня я скупо молчу: пора бы послать тебя, наконец, к далеким лихим чертям
иль самому к ним - ты все равно опоздаешь на транспорт, сядешь не в тот трамвай
заблудишься, выбрав дорогу к другому черту/святому/богу/ну кто еще там бывает, а?
И не приедешь, напишешь письмо мне "где?", но забудешь прочесть ответ и мы
(!обещай) никогда не встретимся больше, ни здесь, ни там...
я надеюсь на это. Очень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374010
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Каждый пальчик, каждый ноготок,
как ребёнку – нежно… нежно… нежно....
Осень открывает третий том,
том для поцелуев. И надежды,
что так скоро каждый ноготок...
Осень так рубиново ложится
прямо в ноги, лиственным зонтом
укрывая всё, что под ключицей,
и чуть ниже слева, в нас горит,
ярче самых ало-жёлтых листьев.
Мы же попадаем в этот ритм
счастья, что крадётся к нам по-лисьи –
очень тихо, путая следы,
вперемежку с радостью и грустью,
прячась в серый дождь и серый дым.
Но, я знаю точно – не отпустит,
силу хватки испытав на нас.
И придёт, чтоб навсегда остаться,
наше счастье. Наши имена
осень пишет в потускневшем глянце
поздних листьев. Словно трафарет
мастерит для снега – «плюс», «равно». И
третий том – не прочерк, а тире,
в зиму, оживлённую тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374020
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Ты говоришь: в этом городе тихо и жутко до дрожи в коленях,
до яркого крика, до звона монет по асфальту: одной или двух
в этом городе, ты говоришь, о нет - ты думаешь, только вслух,
мертвые даже тени и листья осенние.
Я только киваю: это моя духовно-душевная Припять,
моя безголосая память разрушенной древней Спарты
в ч/б фотографиях. Думаешь, можно назвать талантом
способность все мертвое - воссоздать?
Ты говоришь: оглянись вокруг, все пропахло полынью и тленом
и чем-то излишне вечным еще. В этом городе нет даже ноты тебя самого
он похож на реактор в мае, он, черт возьми, заколоченный наглухо гроб
моей локальной вселенной.
Ты злишься, мол этот город - залы Снежной моей королевы
(вот привязался к ней!) - только бы складывать льдины в "вечность"
все давно разгадали кроссворд, обратный избрали путь, а не встречный
впрочем у прочих кровь, а у тебя - то ли лед, то ли пепел по венам.
Ты зли-ишься, мол, этот город мною привязан к сказкам, вот на кой?
Город мертв, город в тени седые раскрашен, город пропах зимой
городу нужен лидер, стратег и тактик, не Сказочник, а Герой
я отвечаю, что город лишь только мой.
Ты говоришь: оставайся в своей Хиросиме, чертов шут,
свои забираешь герберы, хлопаешь дверью до сотрясения мира
я возвращаюсь в себя, я касаюсь холодных теней, которые пьют
горько-терпкий ветер полынный.
**
Я читаю свой город меж строк, я пишу ему новое имя и время,
и из пепла сожженных мостов возгорается смерть поправший,
акварелью рисую поверх и огонь обретает тело
и, конечно, характер.
Я смеюсь, и мой смех пробуждает осень, кроет картами неба космы,
разгорается солнцем, щекочет седые тени, отвергает правила бытия,
растекается кровью по венам, наливая багряным и серость, и осень
этот город, милая
- это я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374011
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
міські будинки –
як сторінкИ
пошарпаного зошита
в клітинку…
розграфлена стандартно
тіснотА…
механістична послідовність,
життя абстрактність
і умовність
…в квадратики
вмонтовані фігурки
недбало-схематичні і ламкі –
людські
пласкі
двовимірні світи –
безвИхідні!
в обмеженій своїй самотині –
при скупченні
і в незчисленній множині…
фігурки
у квадратах вікон
схематичні:
серед дотичності
простінків –
недотичні…
умовно-розмежовані
двовИмірні світи…
…і важко навіть уявити
мені,
що ти!
в обмеженні,
в клітинковій
двомірній площині,
у скупченій
міській самотині –
можеш світАти
і смеркати –
з вікна безликого
бездумно виглядати…
25.10 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373613
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
Розкриваючи
зажурене лоно осені
Взяте туманами
і поволокою
ще таких теплих рос
і запашних травозгуб.
Вологими кистями,
тремтливими пальцями
торкатись
великих й малих
її губ...
Долонями
з ароматами сінними
втирати пристрасть
тугУ по-осінньому,
Молитись і
зуби зціплювати,
Губи кусати
все ще по-літньому...
І, зранку, в самому спідньому
У паморозь тихо ступити.
І так терпко,
жовтнево і листопадово
Тебе пригубити
І
Любити! Любити!! Любити!!!
До нестями любити...
* На зображенні - квітка орхідеї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371078
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
як добре
пізньої осені на городі –
нікого ніде нема:
цілковито сама,
як зима…
небо таке –
однотонно-сірень-ке,
як пелюшка ба́єва
на дотик – лагідне і м`яке,
простеньке…
повна долина заду́ми,
по самі-самісінькі вінця,
наче глиняна філіжан-ка –
молочно-кавових
передчуттів
хтось над душею
невидимо пролетів!..
тиша
гойднулася, як фіра́нка,
торкнула слуху
ба́єво-теплим крилом –
то обізвалась корова
із протилежного берега за селом,
обізвалася
так доречно - у тон:
розпливчасто-чорно-біло…
каже, уже звечоріло,
каже,
у надрах її молоко
дозріло –
також по самі вінця…
нагадайте про мене, каже,
господині моїй,
отій
забу́дькуватій
заклопотаній жінці…
десь далеко
хтось кинув дошку…
ко-рот-ко й чіт-ко
когось висварив молоток…
перегу́кується соба́ками
кожен віддалений
напівсонний куток:
служба така – гавка-ти…
сіреньку небесну пелюшку
не склепиві́ч
стерегти,
і підслі́пуваті
у надвечір`ї
людські хати…
стерегти
зовсім вечір, а скоро і ніч…
пора і мені
до своєї хатини йти…
будем удвох собі каву пити,
у теплі і затишку
побрехеньки котові
упівуха
слуха-ти…
позіхання в долоні ховати
а за тим уже й спати…
спати…
щоб назавтра
ранесенько-рано
переддосвітом встати…
15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Ро викурює сигарету в мою відсутність,
Викидає недопалок собі під ноги
І чекає мого приходу.
Ро ненавидить всіх, і в першу чергу себе,
У нього власний вияв і форма протесту –
Він цинік. Він може спалити усе,
Що здасться йому пустим чи без сенсу.
Він вчить мене філософії свого життя,
Мовляв, ти тут не для того, щоб просто була,
Якщо ти прийшла, будь доброю, порви цей зал,
І байдуже, що хтось в третьому ряду не встав.
Ти прима, що працює на загал.
Він говорить:
- Маленька, любити усіх людей – це не любити нікого.
У домі того, що захищає тварин, собака дорогої породи,
В той час, коли бездомного кота трощать на дорозі.
Тому що любити усіх – це рвати себе на шматки,
А мій егоїзм не допустить такого. Я у себе один,
І це причина бути собою.
Ро переконує, що немає жодного когось,
Про кого він сказав би «люблю»,
- Звичайно, є жінки з якими я сплю,
Біля яких волочить і ниє нутро,
Але жодної людини, біля якої б відлягло,
Перестало б тягнути на соціально дно.
Я не люблю нікого. І саме воно
Змушує мене думати, що я ніхто.
Ро викурює сигарету в мою відсутність,
Щоб я не дихала нікотиновим димом.
Бо у кожного, навіть кінченого мізантропа,
Є хтось, хто робить його щасливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361295
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 16.10.2012
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Ще не вбили морози цю осінню красу,
Лише грому погрози несуть тайну якусь.
Ніби осінь змішалась з теплим літнім дощем.
І тихенько всміхалась, зачарована днем.
І здалося, що літо, повернуло тепло,
І над всим білим світом усе знов розцвіло.
Ніби пахнуть ромашки, і цвітуть нагідки.
Прилетіли вже птАшки. А як пахнуть садки!!!
Ми удвох в заметілі. Пелюстків снігопад.
Почуття запізнілі дарував листопад...
Ще не вбили морози цю осінню красу...
Бо хороші прогнози: вдосталь буде часу.
Осінь разом зустріти, і згадати весну.
І морози стерпіти, мати думку одну:
Щоб Любов не зів"яла, коли перший мороз,
Щоб журбою не стала, щоб було все всерйоз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370580
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
"осень, в которой мы совпадаем..." (Rekha)
День напивается сладким светом,
что осыпается с желтых листьев
золотом. Краски все вторят лету.
Небо спускается слишком низко,
мне на ладони. Вдыхаю запах
(как он похож на тебя!). Беспечно
кошкой на мягких и тихих лапах
перехожу в твою бесконечность
мебиусовской петли. По кругу
наши с тобою касанья судеб.
Кажется кто-то нас друг для друга
раньше придумал. Иных не будет
строчных путей. Золотая осень
под ноги листья ковром разложит
(даже когда мы ее не просим).
Ветер коснется губами кожи
как поцелуем. Мир вторит свету
в этом желании раствориться.
Из облаков васильковым цветом
дождь прикоснется к моим ресницам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369703
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
"Коли непевно робиш перший крок у Диво..."
Восени
розцвітають троянди
у долині троянд.
Твоє волосся
пахне їхніми пелюстками.
До грудей молоко прибуває
І я готова
годувати весь світ!
Каштановий квіт
Забуває,
що на вулиці
Жовтень.
Можна обійняти стовбур
і потрапляти у Космос,
і повертатись назад
з холодними
руками і носом.
Знайти
останні в цьому році
абрикоси,
щоб пригостити Тебе.
Зустрічати людей,
які посміхаються,
даруючи Сонце в речах.
Водограй,
наче монах
у своїх молитвАх
хилить воду землі
І від того
стається Райдуга!
Ти - народжений
біля ріки,
Через віки
перетворився
у мій
міст у Тишу.
І я
Тобі
Пишу,
Що я ніколи
не бачила
нічого схожого...
Дивного Перехожого
з очима синіми,
що дарує мені сенс
і спокою хвилі,
коли я
непевно роблю
перші кроки
у Диві...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369532
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
щит
між Землею і Сонцем –
втруча́ння сторо́ннього
щит…
кра́деним світлом відби́тим
ноча́ми
примарно блищит(ь)…
сі́м`я вороже!
прикидається справжнім,
живим,
ніби може
ізсере́дини себе світи-ти!
отим
замилуєшся по́части
блиском –
маре́вно-відби-тим…
блідим,
світло!
торкнувшись поверхні
щита – мертвої,
віддає внутрішню силу –
надаре́мна жертва!
ніщо іще мертвого
не наси́ти-ло…
до «життя ізсере́дини»
не воскресило!
а що намагалось –
саме
згину-ло…
сяє по́вня
світлом зіпсованим,
жадно-ви́смоктано-загіпсованим,
перевернуто-беззмістовним,
цинічним,
тимчасовим,
безсило-невічним…
не спрИйнятим,
примітивно
перейменованим –
блиском відби-тим
як ти!
символ
примарної красоти:
отака
ілюзорна довершеність,
плавність ліній,
ошатність форми крихка́…
ви́тонченість
мінерально-безкровна,
без внутрішнього
наповнення,
вогню і життя –
буття-небуття
грань
несвідома…
а́мфорна ви́довженість,
інеє́ва тендітність –
дзвінка порожнеча
внутрішня
і
почуттєва бездітність…
як ске́льце,
викинуте і розбите,
під повнею
може яскраво сяяти і світити
безсилим залежним блиском
колишнього світла,
двічі відбитим…
жадібно і бездумно
спожитим…
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!
…я –
самодостатня
ілюзі-я…
07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369182
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2012
Как же боль заглушить,
Коль утеряна нить
Смысла жизни.
Слова
Горькой солью отбелены
До бела.
Не нашла я пути
В твоё сердце, прости.
Не чета знать тебе.
По осенней листве
Кану в небыль.
Зима
Воцарится в продрогшей душе
И канва
Лентой шёлковой ноги мои
Свяжет крепко, чтобы они
Не пытались бежать.
Да разве их удержать?
Ворошу сладкий сон,
То ли крик, то ли стон
Рвётся тихо с охрипшей груди.
Милый мой,
В ярком свете зори,
Сторожащей оконный проём,
Колышутся тени.
Дремлю... Мы вдвоём...
05.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368826
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Все тучи сосчитаны, милый, и дальше
их больше не будет над нами! А наше
лазурное небо, скрижалево-звонко,
судьбы две начертит в одну. Эта тонкость
твоих горизонтов – всего лишь примета,
что скоро с востока, незыблемым светом,
безумная нежность прольётся. И руки
согреет до крыльев, до ласковых звуков
в гортани, у сердца. И небо раздвинет,
чтоб посередине, нежнейшим из синих,
отметить нам место для встречи и счастья.
Да, пусть и не делится небо на части,
твоё и моё пусть навечно едины,
ведь мы же у целого – две половины!
*
А тучам завещана важная данность -
пролиться дождями. Пролиться дождями
и смыть добела чью-то колкую память.
Стереть все, что было когда-то не-с нами.
А ветрам завещано слить воедино
твою половину - мою половину,
так крепко, чтоб были они не-де-ли-мы.
Чтоб все огорченья, печали - все мимо.
А солнцу завещано...
знаешь, любимый, все будет прекрасно!
И неповторимо!
*
Я срок угадала, когда ты не сбыться,
ну, просто не сможешь. И ласковой птицей,
осенним аккордом, дыханием встречным
ты крепко обнимешь. Погладит мне плечи
осеннее солнце, твоими руками.
Я больше не помню, что было не с нами.
Октябрь наш случится безумно счастливым!
И линии судеб осенние ливни
сольют воедино, навеки. Любимый,
мы – две половины. Мы не разделимы!
*
Мы неразделимы. Мы - целого части.
Наверное, это и есть наше счастье -
ладони сжимать, согревая от ветра.
И если нас время отправит по свету
листвою осенней, лесной паутинкой -
ты помни, мой милый, мы - две половинки
чего-то большого. В распахнутых душах.
Мы - не разделимы. Мой милый, послушай
как бьется за стенкой груди вольной птицей
большая любовь. Ночью каждою снится
тепло твоих глаз, что родными мне стали.
Ты знаешь, мой милый, нас небо венчает.
*
Ты знаешь, хороший, какие бы дали
в ближайшую полночь нас не разделяли,
с приходом рассвета сошьют половины
лазурные нити. И в небе едином
напишут большим иероглифом «счастье»
изгибы судьбы. И в твоей нежной власти
окажется завтра, дожди, паутинки.
Всё будет прекрасно и неповторимо!
Обвенчаны небом, скитаться по свету
мы можем с тобой, подчиняясь запрету –
и только лишь так – запретив все разлуки.
Отныне – навечно! Сжимаются руки
в неистовой нежности, жарком порыве...
Октябрь обещает быть очень счастливым!
Счастливым. И нашим. Навеки. Отныне.
Мой милый, у счастья мы - две половины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368729
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Замерзати під теплими пледами осені,
Що поробиш, так треба, значить скоро морози.
А поки зливи сповзають по зачісках та парасольках,
Так треба, нічого не треба з цим діяти!
Я пишу...я стільки листів написала і в цих поштових скриньках,
В них лише холодні звуки твого скандального голосу — в моїй голові.
Пальці вистукують мотиви азбуки Морзе.
Хтось наперед знає, чим я буду псувати папір.
Ну доводиться часто писати, доводиться часто вживати холодні дощі,
Щоб зігнати з себе гарячку, і її в унітаз, разом з днями,
Ночі лишу на вечерю, чи вечір на нічні посиденьки.
Нічого нового, все так по старому, давно стало відомо,
До чого, у кого із ким, а з ким ти?
Я розповім, проріжу дірки в своїй пам’яті, нехай витікають спогади
Солодкими медовими ріками. Невже все набридло так?
Все стало на місце, на місця,
Я розкидана, як розкидаю рядки свої.
В тобі бездонність — блукаю я,
Є ще що пошукати.
Цієї осені, надто багато справ зроблено,
Ти старшаєш, я лишаюсь у тому ж проміжку часу
І ріжу його...з кожним днем все тупішають,
А я намагаюсь вирватись, я намагаюсь вирвати всі абзаци твої,
Так і гоїться все, рани, вірші, листи, звуки музики,
Я у продірявленій пам’яті.
Дивний лишається найважливіший день осені,
Шум поїдає все частіше й частіше її вечори.
Але так солодко все
І торт висотою до неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368692
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
А соавтор здесь ;)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9256
Все тучи сосчитаны, милый, и дальше
их больше не будет над нами! А наше
лазурное небо, скрижалево-звонко,
судьбы две начертит в одну. Эта тонкость
твоих горизонтов – всего лишь примета,
что скоро с востока, незыблемым светом,
безумная нежность прольётся. И руки
согреет до крыльев, до ласковых звуков
в гортани, у сердца. И небо раздвинет,
чтоб посередине, нежнейшим из синих,
отметить нам место для встречи и счастья.
Да, пусть и не делится небо на части,
твоё и моё пусть навечно едины,
ведь мы же у целого – две половины!
А тучам завещана важная данность -
пролиться дождями. Пролиться дождями
и смыть добела чью-то колкую память.
Стереть все, что было когда-то не-с нами.
А ветрам завещано слить воедино
твою половину - мою половину
так крепко, чтоб были они не-де-ли-мы.
Чтоб все огорченья, печали - все мимо.
А солнцу завещано...
знаешь, любимый, все будет прекрасно!
И неповторимо!
Я срок угадала, когда ты не сбыться
ну просто не сможешь. И ласковой птицей,
осенним аккордом, дыханием встречным
ты крепко обнимешь. Погладит мне плечи
осеннее солнце, твоими руками.
Я больше не помню, что было не с нами.
Октябрь наш случится безумно счастливым!
И линии судеб осенние ливни
сольют воедино, навеки. Любимый,
мы – две половины. Мы не разделимы!
Мы неразделимы. Мы - целого части
Наверное это и есть наше счастье -
ладони сжимать, согревая от ветра.
И если нас время отправит по свету
листвою осенней, лесной паутинкой -
ты помни, мой милый, мы - две половинки
чего-то большого. В распахнутых душах.
Мы - не разделимы. Мой милый, послушай
как бьется за стенкой груди вольной птицей
большая любовь. Ночью каждою снится
тепло твоих глаз, что родными мне стали.
Ты знаешь, мой милый, нас небо венчает.
Ты знаешь, хороший, какие бы дали
в ближайшую полночь нас не разделяли,
с приходом рассвета сошьют половины
лазурные нити. И в небе едином
напишут большим иероглифом «счастье»
изгибы судьбы. И в твоей нежной власти
окажется завтра, дожди, паутинки.
Всё будет прекрасно и неповторимо!
Обвенчаны небом, скитаться по свету
мы можем с тобой, подчиняясь запрету –
и только лишь так – запретив все разлуки.
Отныне – навечно! Сжимаются руки
в неистовой нежности, жарком порыве...
Октябрь обещает быть снова счастливым.
Счастливым. И нашим. Навеки. Отныне.
Мой милый, у счастья мы - две половины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368609
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012
Нанизывает старый календарь,
нет, не листы, а нас с тобою, тесно
на тёплый луч, на осень, на года,
рука к руке. Чтоб было это «вместе»
для нас с тобой – началом всех начал,
огромным миром, новым, самым нежным,
горячим, словно кожа, мысли, чай.
Таким же сладким, терпким, неизбежным,
когда приходит утро, и мистраль
ложится вспять по курсу, испугавшись,
что станет ярче и теплей костра,
соприкоснувшись с нашим общим завтра.
Когда все листья краской октября
рисует луч – умелый подмастерье.
Нам не остыть в любых календарях!
Я в это верю, буду свято верить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368364
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Давай посчитаем все тучи, мой лео.
Я слева-направо, ты - справа-налево
и встретимся где-то посередине
(хотя это небо совсем неделимо).
В его синеву поднимаются птицы,
а мне б из ладоней его бы напиться
лазурной водицы.
Жемчужною спицей
прострочены дали.
На солнечных пяльцах
рисует мечта голубые озера.
А знаешь ли, лео, хотел бы я вспомнить
потом, через время, все тайны, все лица.
А знаешь ли, лео, мне хочется слиться
сейчас с облаками.
Чтоб крыльями стали
горячие руки. Чтоб в небо подняли.
Чтоб видеть все дали...
и за горизонтом,
оставить печали...
за линией тонкой...
/спасибо автору LaurA за вдохновение-картинку/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368368
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2012
Не перестану думать... Радость моя, откройся!
Нежным движеньем пальцев мне на щеке пиши,
как ты безумно счастлив, как любишь эту осень,
цвета меня. Созвучно песне моей души
переводи все ноты на птичий, идиш, хинди,
только пиши! О чуде, жёлтых морях листвы.
Или о том, что «завтра» сердцем моим ты видишь.
Видишь! Я точно знаю. И, чтобы оживить
голос твой, прикасаюсь к солнечному сплетенью,
нежность свою впускаю в каждую клетку... Ток
тихих дрожащих звуков, жадных прикосновений
море листвы сжигает, плавит его в бетон
дня – по дороге к счастью, трассы, длиною в осень.
Не перестану верить! Верить твоим словам.
Сердце твоё я слышу и без «Сезам, откройся!»
Мы ведь живём друг в друге. Просто, как дважды два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367863
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Дивно....
Усміхаюсь...
Зацицькала думки,
Що зірвалися на галоп.
Мов схарапуджені коні
Линуть до тебе,
Стукочуть об поріг.
Гупають наливними грушами:
Вистиглими, запашними.
Стримую їх, мов віжками,
Обхопила голову руками,
А вони шмигають неупокорені навтьоки,
Витоку шукаючи,
Гніздяться по закутках свідомості.
То осідають там пилом осіннім,
Ніби на поруділому листі мостяться.
То нараз збурившись,
Квітнуть у серці,
Бухкають у грудях кулями розривними.
Завихрене багаття плавить тіло,
Медова патока накриває його
З голови до ніг,
До самих кінчиків пальців.
Усміхаюсь...
Дивно...
А ти - мовчиш, а тиша - голосить...
30.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367828
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Тамрико поёт о дожде
прерывисто
гортанно
___
мы в какой-то теплой
макдачке
с обожанием
светильников
и вкусом лате
маленький столик
громадное окно
и зависшее небо
пенкой
на крыше проспекта
парки
дороги
музыка
и дело даже не в осени,
и не в коротких записках,
под магнитами
академический
вокал
улиц
в ритме музыки
акселераторов
затягивает вечер
в рукава
пробками
и ожиданием
подари мне
сны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366714
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Ты помещаешься в эти стихи,
я обвожу нас восьмёркой (лежащей).
Мысли о счастье – эффектом дохи –
греют меня. И в моём настоящем
все переплёты истрёпанных книг,
кажется, знают твои отпечатки.
Мир мой наполнен тобою одним!
Солнце нам золото сыплет – началом
самого светлого. Счастье – на вес
жёлтой листвы, облетающей в осень,
хочешь – считай миги счастья в траве.
Если же ты у меня тихо спросишь,
сколько ещё нам осталось гореть,
друг ради друга, я смело отвечу:
если начать свой отсчёт в сентябре,
то… бесконечно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366515
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Дрібно-хмільно пульсує
у скронях жила,
Хлюпає солодом бажань:
"Кохаю, мила."
Інертний згусток збуджені
заціловує вуста
І у сплетінні сонячнім торкає
глибин єства.
Сіється дощ,
нахмурила осінь брови,
Розкинула шатром
золочені обнови.
Злітають ввись,
розморені таїною тіла,
А понад ними благодать,
зцілена шалом гріха.
23.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365979
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Яро
Ярію
ЯворИ похилились
Осені наснились.
Рівнодення.
Смирення
у сОбі шукати,
листям шурхотіти
під ногами.
Чути в собі
Спокій
від Далай Лами.
Не спи!
Побудуй себе
наново
Із морозяного повітря,
з сонячного призахідного
проміння,
зі східного вітру.
Із місячного сяйва
леза створи
для мечів,
щоб зруби ставити
на вогні.
Під ногами -
закута у часі Сила Сонця,
Тури її стережуть.
Не стримуй лють!!!
Визволяй Дракона -
Кресли Кола
у різних Просторах
в своєму серці і домі,
Одночасно
Ватри пали!
Замоли,
Землю засій,
Ліс посади.
Не спи!
Сміло дій!
Джерела знайди,
Воду пусти
у ліси,
наче кров.
В цьому світі
ЛЮБОВ
Затопить всі скелі.
РайДуги веселі,
крізь дощ,
Впадуть на явори...
Сотвори
Світ Новий
Сьогоденний
Зелений.
І тішся
Богами даним Даром.
Рівнодення...
Яро...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365872
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Бери від дерев усе,
Чого бажаєш:
Весняну буйність,
Літній спокій,
Осінню ностальгію
Чи зимовий сон.
Бери, та не питай навіщо.
Так буде затишніше
Для нас обох.
Та черемшина,
То доля для тебе.
А я лише звичайна вишня.
Шкода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365806
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Прокинувсь нехотя світанок...
Туман скотився колобком.
Неначе вилив хтось із банок
Парне, пахуче молоко.
Почався дощ... Знов непогода,
Але так затишно душі!
Чомусь від нього насолода,
Дає наснагу для віршів...
Блиснула блискавка раптово -
І гримнув грім, як навесні.
На мить все стало кольорове,
А дощ, неначе знавіснів.
Течуть струмки - це плаче небо,
Стікає краплями сльоза.
Це що я плачу?.. Ні, не треба!
Дивлюсь: пройшла уже гроза...
Цей дощ для нас пересторога,
Бо він колись нас двох з"єднав,
Життя - це є складна дорога,
Що збудував, щоб не зламав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365798
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Просто сьогодні така погода, невчасна і навіть непрохана
Гостя стоїть за дверима, її не чекали і вже надовго.
На порозі обшарпані речі вітрами, дощами, засухами.
Мене звати... назавжди...навіть радію, що гостя!
Все починалось з простої витримки.
Завтра, сьогодні, ночі і дні пролітати так просто не вміють,
Вони щось таки залишають, наслідують попередні,
Інколи помирають у злиднях...
Граната з серця, розриває на шмаття, ганчір’я чужі сподівання...
В мене є невтомне бажання, втрати зір, слух,
Щоб не чути, не бачити, не знати — хто ви такі.
З чого зроблені твої нутрощі?!
О, невже! Невже такі, як у всіх...
Невже, все що робиш лише чужа, колись, також копія.
Нутрощі давай викинем, знайдемо в грудях солодку ваніль,
Будемо пити думки розріджені оцтом.
Ми сьогодні готуємо кисло-солодку витримку,
В яку намагались потрапити здається кілька десятиліть.
...а я одягаюсь, обв’язую шию шарфом
І починаю згадувати,
В руках тримати живі та цілющі спогади,
Цілувати власні губи,
Відображення в серці у дзеркалі,
Перебинтовувати рани негоєні,
Все тільки розпочинається...
Я люблю тебе Безсмертнеім’я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365953
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
о, не торкайся імені мого́ –
тим!
ротом…
облізла і облущилась коро́стя-во
фініфть
і позолота…
і обнажились пі́дступів основи,
як гріш
на блюді…
…на доказ навзає́мної Любові –
Учитель
ноги вмив
Іуді
пудо́ві ро́ги не важкі волові:
усяк звикає
до своєї ноші…
Іуда ноги мити підставляє,
а на умі –
про гроші…
…Він знов своєї за вечерею завів:
Небесне Царство,
Світло і Свобода…
Іуда їв,
бо їсти захотів,
Іуда слухав
упіву́ха
і терпів:
а на умі –
з Каїфою
угода
шматочок хліба, де́щиця вина:
ковтнув і вийшов,
прихопив
скарбницю:
цієї ночі
буде не до сна…
цієї ночі
все
і окошиться…
Учитель знав…
Він наперед все знав:
тієї ночі
й спати не лягав….
Він бачив наперед,
що далі буде:
на вимитих Учителем ногах
пове́рнеться
Іуда.
вернувсь.
не сам.
у товаристві вояків:
кишеня
одстовбурчилась
од срібнякі́в…
а на умі – здійснилася пора!
таких жада́них
тетра-драхмо-жнив…
Іуда
цілуватися любив…
як це огидно
виглядало збоку:
Учитель
ледь помітно осміхнувсь
і нахилив для поцілунку що́ку…
…хоч на ногах – без бруду:
вже, що замислив,
те чини, Іудо…
(…а він так тішився
таємним розрахунком…)
Іуда цілуватися любив:
слизько́го рота
руркою стулив –
поліз
із поцілунком
(в примружених очицях –
радість зла:
оце Тобі – Любов твоя небесна!..
подивимося,
як то Ти воскреснеш…)
Учитель знав,
Він наперед все знав,
та ноги вмив,
і цілування те приймав…
переборов спокусу -
сахнутись!
як зміїного укусу…
цілуй, Іудо,
видавай на муки…
цілуйте ж!
пра-іудині –
пра-внуки…
у вашім
дріб`язковім
тетра-драхмо-бруді –
на тридцять срібняків
моліться!
та тільки знайте,
як Іуда,
не вдавіться…
17.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364814
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Сизе небо
важкими краплями
на трамвайних дротАх.
Вени міста
на небесному тлі
ледь помітні.
Дивитися вгОру,
вслухатися в порох
І в те, як стук серця
вливається в звук колії,
Посміхатись навколишнім,
хто зовсім не знає мене.
Остання зупинка.
Хвостом майне
дорога назустріч
давно стертою бруківкою.
Запахне домівкою
з вікон старої кав"ярні.
Блукання не марні!
Бо , колись, тут ходив ТИ.
ЗалишИлись сліди
з ледь вловимим запахом.
Осінь чарівним помахом
перетворюється на веснУ,
я прокидаюсь зі сну
і бачу НЕБО,
яке намалював мені ТИ
у цьому місті
цілу Вічність томУ...
Посміхнутись і йти,
задерши голову догори,
зачіпати рукою кольорові дахи,
повторяючи твОє ім"я.
Щоб, через Вічність,
Ти приїхав сюди й зрозумів -
Тут теж, колись, бУла я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364339
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Отзывом на "Полосы" (Rekha)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364004
В странных рунах (до боли знаковых),
что не терпят ни зла, ни лжи,
прорисована одинаковость.
Ну откуда она? Скажи!
Объясни мне все совпадения
наших стоптанных кем-то троп.
Словно прихоти злого гения,
что тебя пропустить не смог
мимо. Мимо. Лучом очерченый
этот тонкий горячий круг.
В этом круге я - твоя женщина,
так уставшая от разлук.
Ожиданием расстояния
перечеркнуты. Миражи
уступают моим желаниям
и твоим. Почему, скажи?
Пусть беснуется Осень холодом
нагадаю и ей тепла...
По-осеннему пахнут волосы
в этот яркий хмельной сентябрь...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/
1952674/fda63506574b3d6d38e9bb76d13471eab1ff938cpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364017
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
По-осеннему пахнут волосы,
солнце льётся в окно навзрыд.
Скоро счастье начертит полосы –
эпителий земной коры
раскатает для нас на взлётные,
на атласные, в цвет зари.
Будет небо, в сентябрь влюблённое,
разливать свой ультрамарин
по карманам большого города,
красить окна и этажи
нежным солнцем и кофе, смолотым
по утрам. И я буду жить –
для тебя и для нас, по-прежнему
замыкая сентябрьский круг
самой тёплой, безумной нежностью!
На ладонях – единство рун,
совпадение судеб, полосы
чертит счастье – тебе и мне.
И сплетаются руки, волосы...
Оберегом (чудесней нет).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364004
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2012
Тіло...
Двоє в одному.
Як прагнути дому,
ТАК хочеться Тебе
торкатись,
текти по пальцях
цілунками,
водоспадами по руці,
по щоці -
Сльозою.
Виплакати б осінь
на Твоєму плечі
до останнього
запаху задимлених згарищ!
Минуле вміщається
у рамку слова "Мариш".
Ти ж Віриш
усім собою,
Свободами міряєш
зустрІчні вітри...
Крапає Вічність
в пустелях вогнів
зі звуком
Планети, що обертається.
Що залишається?
Блукання долонь
по вигинах тіл.
Ми заховалися
Одне в одного.
Натяку жодного
на те, де МИ Є.
Минуле ВІД
МИ
РА
Є,
наче гілка присохла
на дереві, біля струмка...
Лиш Твоя рука
торкнеться її,
зупиняючи Час...
Напружиться Всесвіт,
щоб укотрЕ
знов народити НАС.
Спалахне сірником
МИТЬ.
Не згорить,
а відродить полум"я.
По воді колами
Стук від наших сердець.
МИ Є.
Що не треба - згоріло...
Двоє в одному.
Тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363450
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Вечер окутал землю.
Северо-западный ветер -
Ресничек твоих касание.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345450
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 06.09.2012
Перламутрові хмари
на вереску неба.
Слів пісок
застрягає
у трІщинках часу,
Вітер розгойдує простір,
до волі ласий
крАде у осені
останнє тепло.
Потекло
Щастя
від тебе до мене
дощами, листами, впалим листям,
пунктирними рисками,
Сонце на заході
в"язне ірискою,
Далекими й блИзькими
бувають наші тіла,
Одним єдиним - Душа.
Переорана чорна рілля
пахне Любов"ю...
Картопля круглими світами
стримить в дворі горою.
Мені б - з Тобою,
Тобі б - від мами,
дорогами, шляхами,
З землі руками
Вічності взяти-
Нове Небо зіткати!
Кохати
І не звикати,
не зникати
з обрію НАШОГО серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361934
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Вона мала одне дивацтво – будувала будиночки з карт. Купувала колоди, які не схожі на інші, з кольоровими сорочками і зображеннями замість звичних черв, дзвун, треф та пік. Найбільше їй подобалися зображення замків. Вона брала у руки карту, водила пальцем по вмурованих мальованих каменях та цеглинах, заплющувала очі і починала жити «ТАМ». Блукала околицями, впитувала долонями шершавість стін , до нестями нагріту сонцем.
Вона жила тим світом і тільки у ньому почувалася щасливою.
Ще в дитинстві їй наснився сон, у котрому вона побудувала велетенський замок з карт і так сильно забажала, щоб він став справжнім, що уві сні паперовий замок почав обростати камінням, обвиватися дикими виноградами, скрипіти дерев»яними воротами і ставати реальним. А вона обіймала його і радість переповнювала її серце, хлюпотіла дрібними хвильками, переливалася через край її тіла і ширилася зі сну аж у цей світ.
Вона зрозуміла, що саме там мешкає її справжнє Щастя.
Тоді, ще малою,вона цілими днями майструвала, складала, підбирала, затамувавши подих виставляла третій і четвертий поверхи будиночків. Ті руйнувалися, падали від необережних рухів, вона розстроювалася. Один раз, другий, третій, п»ятдесят сьомий, дев»яносто четвертий, сто п»ятдесять дев»ятий... вона давно збилася з ліку, але вперто будувала й будувала.
Рідні, друзі, знайомі сміялися з її дивацтва. Казали, що краще б вона зайнялася чимсь більш кориснішим. Вона ж нікого не слухала, а тихо гріла у серці дитячу мрію і вірила в Диво.
Коли вона подорослішала, то й ,взагалі, перестала зважати на будь-кого. У одній з кімнат своєї квартири вечорами викладала ціле містечко з пласких прямокутничків. Нікого і ніколи не допускала у цю , лише свою , кімнату. Містечко росло і ширилося, додаючи їй впевненості і блиску в очах.
Та прийшов час – вона закохалася. З тихим трепетом, заплющивши очі, привела коханого до свого Дива. Хлопець зачудовано стояв посеред кімнати і боявся поворухнутися і дихнути. Карткове місто було неймовірним! Лише ось збоку тільки-тільки підіймав першу вежу велетенський замок. Свою найбажанішу мрію дівчина почала втілювати нещодавно і тепер спостерігала,як найближча їй людина дивувалася усьому з широко-розплющеними очима. Серце її раділо. Вона любила у цьому світі та викохувала мрію у іншому.
Тепер вона стала щасливою у двох світах.
Пройшов час. Зрештою, хлопцеві почало набридати це її дивне захоплення. Він почав пояснювати дівчині, що це усе таке недовготривале, що , рано чи пізно, це місто завалиться, адже ніщо не тримає карти. Просто, чомусь, якимось дивом вони поки що тримаються купи.
Вона почала розриватися по-між коханням і мрією, по-між реальністю і Дивом.
Вона щиро зазирала в очі хлопцеві, ніжно стискала його руку і знову бігла будувати, будувати, будувати. І лиш одна думка крутилася в її голові :»Зачекай! Ще трішки. Я ось-ось добудую останню вежу свого замку і ти побачиш, я стану цілком твоєю. Милий, коханий... зачекай...»
І у ту мить, коли остання карта мала зайняти своє місце, її телефон нервово завібрував, приймаючи смс з одним словом :»Прощай». Заболіло, запекло, рука її затремтіла, але, зуміла таки вкласти останній клаптик картону на вимріяне місце.
Вона ледь стояла на ногах, що відмовлялися слухатись і дивилася на світ, що створила. З очей її струмками лилися тихі сльози і різні відчуття вирували в її душі. Думки у її голові зникли зовсім. Востаннє глянувши на втілену мрію, обернулася, вийшла з кімнати і щосили гримнула дверима!
Карти здригнулися, захиталися і...
Раптово, з шаленою швидкістю, почали перетворюватися у старовинний камінь. За кілька митей виросло прекрасне місто і шершава стіна останньої вежі замку наздогнала своїм теплом її руку на порозі балкону...
Ридання вибухнули з її тіла і вона сперлася спиною до найріднішого у її світі, до свого замку.
Вона потрапила Додому... і всім єством зрозуміла, що тільки ТУТ мешкає ЇЇ Щастя.
Вона осіла на землю, заплющила очі і Спокій огорнув її.
Нарешті... Вдома...
Десь на обрії, чи то в кінці, чи то на початку дороги здійнялася курява, спіралями піднімаючись у небо. Хтось рухався до Замку...
P/S/ Коли б хтось, хоч раз уважно придивився до цього, здавалося б, нетривкого та непотрібного будівництва, то точно б помітили, як безліч малюсіньких сільфів снують у кімнаті, по-між її пальців і щомиті скріплюють кожну карту собою і розчином з її снів та віри в Диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361278
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
В продолжение из откликов к "В этом городе тысяча лун упало"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353916
-------------------------------------------------
insolito
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12833
В этом городе лун – вдруг одна упала
Цепь порвав, что в руках я не удержала,
Отмотавши мечту вроде, как попало,
Но поднявши судьбу с колен.
Душу взяв в Брахмапутре, а лик- Гаити
Вам не все ли равно для каких открытий,
Праздник тьмы тосковал по ручью событий
Вовлекая в знакомый плен.
Вряд ли вырваться мне… Сил слишком мало,
В этом городе лун – вдруг одной не стало,
Отраженьем всего с головы вокзала
Любовался поток измен.
Отголоском потерь этой странной ночи
Сердце сжалось мое. Только, между прочим
Белый стих говорил парой сильных строчек,
Оставляя меня с никем.
======================================
Ветра
В этом городе... впрочем, не так уж важно -
все слова и мысли опять бумажны.
Лунный сон охраняется верным стражем,
открывая твою судьбу
на мгновение. Если прочесть сумеешь -
ты найдешь без труда все пути и двери,
ты прочтешь все послания с грифом "Вера"
и на выстывшем берегу
сможешь видеть безумную реку-Время,
словно книгу тайную. Дат замены
сложишь в линию, остановив мгновенья,
что так хлещут и больно жгут...
В этом городе... переверни страницу -
пусть тебе на ладонях небесных снится
дождь с живою святой водицей
и слова. Те, что не солгут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361082
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Домов угрюмые массивы
Глотали жадно кислород,
Когда неведомая сила
Огнем пронзила небосвод.
Сразив сухие до основы
Молекулы в тугой пучок,
Она взрывала их и снова
Плела невидимый стручок.
Асфальта каменные струи
Врезались в земляную плоть,
Шатались сморщенные туи,
Пытаясь небо проколоть.
Стонали взвинченные вихри,
Шатая ворохи антенн,
Казалось, переходы сникли
Распластываясь между стен.
И вот, без четверти семнадцать,
Из дна набухшей высоты
Резными каплями прорвался
Прохладный ливень на мосты.
Дышали голубые своды
И содрогали пыльный слой,
Стекала ночь в водоотводы
И растворялась над землей.
Цеплялись скрюченные тени
За улиц замшевых подол,
Размазав контуры растений,
Неровно гравий расколов.
Ползли тряпичные комочки
Разорваных, как высь, сонетов,
От запятой до грубой точки,
Захлебываясь в ливнях лета…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353151
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Ты не схватил меня за плечи,
Пустив за дальнюю черту,
Кипел и лип овсяный вечер,
И лился в городской фартук.
А я оделась в ярко-синий,
И, взявши пригоршню монет,
Бежала вдоль трамвайных линий,
Туда, где слышался кларнет.
Ползли смешно и неуклюже
Улиток скользких облака,
Роняя свою свежесть лужам,
Роняя запах молока…
Струились краски в липах сочных,
Просили трепетно – «разлей»,
И я приклеивала скотчи
Случайных солнечных лучей.
В руке крошился мятный пряник,
И полдень ворковал у ног,
Он был таким кунжутно-пьяным,
Что лился за края восторг.
Я собрала всю нежность в сверток,
На берегу трамвайных линий,
Там среди мусорных оберток
Возьми его, он синий-синий…
Postscriptum:
Глядя в твои карие глаза, вижу печаль как небо синюю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353799
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 31.08.2012
Если вы ищете здесь рассказ волшебными элементами, то совершенно-таки зря. Я хоть и выдумщица, каких поискать еще, но сказки рассказываю только на ночь и в кромешной тьме, а так как не уверена, что вы погасили свет при прочтении этих строк, то расскажу вам совершенно иную историю. Кстати, пряники я действительно люблю, поэтому просто немного приукрасила свой этюд нелепым названием.
Итак..
Итак, началось все внезапно, в июле. Хотя, это был без суток август. И была лесная дорога, покрыта сухими и насквозь прогоркшими от солнца листьями. Мои белые босоножки легко похрустывали меж изгибистой прядью дороги. Казалось, какие же заботы здесь, вдали от городских сует, грязной посуды, и брани таксистов? Здесь, где время повисло меж изумрудных трав, полыни и подорожника, и многих иных неизвестных мне. А небо, казалось, вот-вот прорвется через разлогие ветви и упадет мне прямо на плечи всей своей влажно-голубой насыщенностью.
Ох, это небо!
Сколько сердец оно тревожит своей бесконечной изменчивостью от ванильных облаков до иссиня-черной бури. Днем и ночью сочится нежность с его живительного источника. Хоть я с детства знакома тут со всеми тропинками, поросшими сухим можжевельником, сейчас все казалось совершенно неузнаваемым. Так было, когда я, совсем еще малышкой, находила новые уголки в знакомом саду или таращилась на огромного черного жука и звала на подмогу бабушку с веником. Да! Здесь все было таким новым, что хотелось сиюминутно распахнуть все внутри на встречу этому потрясающему дню, охватить все до миллиметра, услышать каждый шорох у изголовий кленов, каждый запах и звук.
Хотелось сберечь это где-то там, может чуть ниже сердца, в малюсеньком комочке, который можно будет развернуть в студеный понедельник, среди вечно бегущих куда-то людей, на случай, если забуду дома любимые варежки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354683
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 31.08.2012
...між пальців вогнем осіння тиша міста
надвечір мовчить...
говорити про голос...
говорити про відстань на якій
ти ще зможеш чути цей голос...
відчути як відмирає черешок листка
як обламується і падає...
падає...
падає...
ти вишукуєш свою любов з поміж інших любовей
з поміж інших осеней вибираєш свою...
вчитись довго цілуватись із ранковим туманом
язиком заглиблюючись у присмак зів’ялої трави
у присмак врятованої тиші...
усе має ціль якої досягає не завжди
дощова вода і вино
довгі коридори правдивої сповіді
відповіді гаснуть у цій вогкій темряві...
двоє нас...
я і вона...
але це зовсім нічого не змінює...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360277
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Ти чекаєш моїх віршів.
Ти заглядаєш
Під полУ чекання.
Кохання
Витікає
З щілин
Звідусіль.
Чуєш, коханий?
За спИною крила?
Незрівняна Сила!
Я народила
Ще один день
Без тебе у Яві...
У моїй уяві
Твої очі, руки, плече...
Простір тече,
Протікає крізь нас –
Пече!
Скоро час
Разом
Розправити Крила
Вода бурхливо
Землі залила-
Напоїла
Зерна у полі...
Визволяй із неволі
Себе
Й свою силу.
Я перелила
Свою кров
В НАШІ Крила.
Полюбила
і
ПрийнялА...
Що далі? за «А»?..
Ар?.. Ра?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359769
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Світає...
І перший трамвай промчить по бруківці.
Прокинусь. Зазирну у світ крізь фіранку:
Співає
пташка: "Добрий день" у сво́їй домівці,
Ліхтар передасть естафету світанку...
Зчитаєш
нові лиця на старій фотоплівці,
І знову до ночі впадеш у мовчанку...
2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327846
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 19.08.2012
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Cтрасть к музыке сама по себе является признанием. О незнакомце, который предается этой страсти, мы узнаем больше, чем о человеке, с которым мы общаемся каждый день, но который не чувствует музыку.
Эмиль Мишель Чоран.
Йому було п’ятдесят чотири з того моменту, коли жінка все таки випустила його з свого лона. За ці роки жодного разу він не думав про смерть, як про велику трагедію. За словами одного філософа потрібно було «померти вчасно» і чоловік впевнено чекав на цей час. Не прогавити б його, а все зайве помре разом з ним. Тепер коли він лишився сам зі своєю самотністю, мало спав, майже не вживав їжі, тільки кожного дня випивав терпкого техаського віскі, лиш для того, щоб не забути смак піку своєї кар’єри. Саме тоді він познайомився з цим напоєм і саме тоді зрозумів, що одним з геніальних людей, був творець цієї божественної рідини. І повторював в своїй голові, що це зовсім не «замилювання очей», пити, щоб забути про свою теперішню безпорадність, самотність, головне про самотність.
Вони жили троє: людина, самотність і музика. Ніколи ніхто з один одним не сперечався, не бунтував, не влаштовував скандальних сцен. Все пливло за течією, до моменту «померти вчасно». Чоловік був видатним музикантом свого часу, котрий кинув свою кар’єру після смерті дружини та доньки. Але музику він годував приходячи на головну вулицю міста та граючи на своїй скрипці. Це можна сказати все, що лишилось з його попереднього життя, але ще спогади. Саме вони не давали жити спокійно. Музика, була задоволена, адже в цих майстерних руках почувала себе собою. Самотність також ніколи не гнівалась і не гнівала свого господаря. Вона лишалась його вірною товаришкою, з якою він постій вів миле спілкування.
Одного дня йдучи знайомою вулицею, в мішкуватому вбранні сірого кольору, тільки фіолетовий шарф вирізняв його і гучно кричав своєю яскравістю, відчув знайомий аромат кави і зайшов у кав’ярню, яка тільки відчинила свої двері.
Чоловік сів в глибині залу, де ще не були запалені свічі і не увімкнене світло. В іншому кінці приміщення горів камін, що додав інтер’єру домашнього затишку, хоча загалом був надто громісткий. Підійшла офіціантка, принесла гарячого, темного напою. Чоловік ковтнув каву і пірнув у роздуми про музику. Де вона зараз, коли не з ним, хто торкається її своїми пальцями? Чи така ж висока та неземна лишається і без його присутності? Він любив її, ніжно та пристрасно, як любив свою дружину, трепетно та турботливо, як любив свою доньку. Все починалось з музики і все нею завершувалось. Це було його життя. Чоловік зупинив свої думки і зрозумів, що час іти. Залишивши гроші на столику, взяв у руки скрипку і тихо покинув привітну та теплу кав’ярню.
На вулиці було досить холодно. Осінь показувала свій характер тим, хто ще лишався з теплом на «ти». Місто поволі починало пустіти і поринати у золоті обійми. «Скоро зима» - подумав чоловік і витягнув з футляру скрипку. Вулицею розлетілась маса різноманітних звуків і в поєднанні вони створювали музику. Вона була холодною, як і день. Музикант хотів передати всю красу швидкоплинної осені, всю велич та багатство найчарівнішої пори року. Все чого прагнуло його єство, чути і відчувати, як з-під його рук народжується краса.
Разом з нотами розлітались і секунди. Час не слухав нікого і нічого. Так і минали година за годиною. Почало сутеніти, як чоловік побачив дівчинку, яка стояла біля нього. ЇЇ щічки були також яскраво-червоного кольору, як і пальто в яке вона була одягнена, та по ній не можна було сказати, що вона змерзла. Діти загалом, сприймають холод, спеку зовсім по іншому. Скрипаль продовжував свою гру, не зупинявся, бо бачив наскільки глибоко проймає дівчинку музика. Її очі сяяли неземним блиском. Вона була для нього ангелом серед цієї сірості та буденності.
Її присутність стала для нього невід’ємною частиною дня. Дівчинка приходила, і слухала. Щоб вона не втомлювалась, музикант брав з собою стілець. Інколи чоловік бачив жінку котра забирала дівчинку, інколи вона йшла сама. Він не смів з нею заговорити, боявся, що більше не побачить її. Їхнє спілкування закінчувалось обміном посмішок. Чоловік відчував, як повертає до життя його це маленьке створіння.
Настав день, якого він боявся найбільше – вона не прийшла. «Напевно її не відпустили, бо холодно», заспокоював свою тривогу. Так минув тиждень, дівчинка не приходила. Але він невтомно носив з собою стілець, бо сподівання були сильніші ніж правда. Чоловік не грав, приходячи, він ставив стілець, сідав. В таких очікуваннях минали дні.
- Я хворіла. – Промовила дівчинка, підійшовши до музиканта. – Чому ви не граєте,і сумуєте? Музика це насолода, гірка, солодка, але насолода. – Чоловік не відповідав. Дівчинка дістала свою скрипку і почала грати. Її гра була неймовірною, музика проникала у кожен закуток, не тільки вулиці, але всього тіла. Він також взяв інструмент і доповнив своєю мелодією… «Ось цей момент» подумав чоловік і закрив від задоволення очі.
***
Час далі лишався невпинним незважаючи ні на що. Хтось каже, що він зупинений тільки на цвинтарі. Там час діє тільки на квіти, котрі в’януть, змінюються і знову в’януть.
- Дивись, завтра 15-тирічна дівчинка дає сольний концерт для скрипки. – Сказала дівчина до молодого хлопця, тримаючи його за руку і розглядаючи в темряві афішу. Через декілька секунд пара зникла у вечорі. Лишилась тільки освічена афіша, на котрій було зображено дівчинку з скрипкою у руках та надпис «Музика – вічна насолода».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356470
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Всміхнися,
і тихесенько засни!
Нехай весна
розвіє твою тугу,
як вітер –
жовте листя восени,
бо я завждИ
лишатимуся другом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322801
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012
Весь день сьогоднішній - Тобі,
щоб кожна мить
так солодко дзвеніла,
щоб сутність моя
не змаліла,
щоб твої ріки
не зміліли
і не занІмились вуста.
Дописую листа
і ніжно
відпускаю в Простір.
Мовчу-співаю стоголосо,
щоб ти почув
і запалився мною -
для тебе не залишуся німою,
як огортатиму собою,
мов росою -
стечу водою
по тілу, аж до ніг,
Щоб ти не стримався,
не зміг!
в цю ніч
не відпускав
мене від себе...
Весь день сьогоднішній -
для тебе...
Вся ніч сьогоднішня -
Тобі...
Все тіло моє, наче небо,
Твоє...
Я вся - Твоя.
Ти лиш
ЛЮБИ!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355903
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Переходами,
Порталами,
Перехрестями,
СтежкАми,
сОснами,
Перевеслами
Міряти до Тебе
шляхи биті
ногами босими.
Переноситись
з мІста в місто,
зі світу - у світ.
Святилище Вісти
За горОю
всьогО
Лиш...
Мостами дороги наші
до обИдвох сердець,
не розуміючи нащо
ідуть навпростець.
Раптово доторкуєм руки.
Навколишні дії і звуки -
Ніщо
навпроти
співу наших душ
у твоїх обіймах.
Не поруш
нашу Тишу
на тому мості,
під одинАдцятим Сонцем.
Спітніла одіж,
пальці тривожні
і цілунки
зі смаком чекання...
НавмАння
обмацую твоє лице
і пірнаю у очі -
сни пророчі
знайшли тебе тут.
Підійдуть
наші тіла,
як і душі
підійшли тоді,
коли на те час.
Суть
стікає із нас
у чашу Ночі,
у прим"ятість трави.
Нам сюди...
Забрели
одне в одного,
наче звірі...
Я так в Тебе вірю!
Ти є,
Серце моє..
Нам разОм
любити,
світи творити,
відкривати портали,
не розмикаючи рук.
І ловити собою
ЗіркИ, що упали
в Ту Ніч...
без розлук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354173
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
На широку лавицю під хатою спустилась ніч
Та гранітною накидкою обійняла без свіч.
Скоро місяць на небі скибкою зі срібла завис,
А заграва малинова опускала ще завіс.
Тиша спокоєм накрила та розморила землю,
Сонцем щедро напоєну доторком душі ловлю.
Приліг вітер-розбишака на спочинок у садку,
А ні риба не шелесне, замулилась у ставку.
Світлячок крильцями тріпає, кружляє, де вікно,
Струмінь світла із-за фіранки, на серці так тепло.
Думка тче доріжку зваби, стелить із вогню сувій,
Розчинюсь у ньому до останку, полюби, - посмій.
31.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354234
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
Сбросив шлем, старый викинг
Упрётся ногами о камни,
Раздвигая руками врата
В мир нетронутых снежных вершин.
Нестерпимый зов Севера
Снова проникнет мне в душу,
Гулким эхом откликнется в сердце
И кровь сладкой дрожью,
В предвкушении чуда,
Забегает в жилах моих.
Сквозь безмолвье зеркальных озёр
Я пойму, я почувствую,
Я обязательно вспомню,
Тетивою натянутый воздух
Из снежных далёких равнин
Донесёт сквозь молчанье глубин
Песню древних реликтовых льдов.
Я увижу сверканье снегов
В бирюзово-неоновом блеске,
Всё пропитано нАсквозь
До боли знакомой легендой
Спящих предков,
Ещё до начала времён.
Только старое племя ветрОв
Всё ещё хороводит в долине
Среди белых холмов,
Под всё те же родные напевы
Вечных призрачных снов
Бесконечных таинственных льдов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301463
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 28.07.2012
Ця пісня стала весільним дарунком моїй доньці у 2001 році.. Музику до вірша написав талановитий музикант Ігор Стойко, а виконала її моя старша донька. Тепер завдяки можливостям інтернету хотів би нею поділитися з Вами.
Дві квіточки в полі розцвіли, мов зорі, весною,
листочки, мов руки, в обіймах бентежних сплелись.
Тулились стебельця, голівки мінялись росою,
нектаром солодким кохання вони розвели.
Пр-в
- Скажи, що любиш!
- Так, я тебе лиш кохаю!
- Скажи, що віриш!
- Так, я тобою живу!
- Скажи, що мрієш!
- Без тебе я мрії не маю!
- Скажи, що знаєш!
- Без тебе я певне умру!
Отак і любились красиві, пахучі і юні,
від ранку до ночі купались в кохання росі.
Шептали слова і ковтало їх чудо-відлуння,
горіли в цілунках і мліли в душевній красі.
Налетіли буйні й жорстокі вітри-суховії,
Зірвали стебельця, посипались з зір пелюстки.
І звідти, з небес, лиш листочками сплевшись обоє,
цю пісню кохання на землю вони донесли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353435
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
Дві насінини
Проростуть одночасно
Якась виживе
***
Вітер напився
.роси і води з джерел
П"яний літає
***
Туман спадає
Прокидається осінь
в дзеркалах літа
***
Самотня птаха
Вітер застряг між пір"я
Крапка у небі
***
Намисто впало
Кольорове на землю
Як позбирати?
***
Очі зелені
Всесвіт у них потонув
Тебе не видно
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352657
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Скучаю
По тебе
мой друг любимый
я повторюсь в безумьи снов
разбудят ветры стог ранимый
что опьяняет силой слов...
вот- жил чудил творил смеялся
Дан Богом был
земле родной...
со всеми жилами стучался
умел... всё ждал себя томил
слова... слова...
и разлетелись
нет дороги
дорога в небо
к птичьим стаям
мраморным цветом следа ил
холодной искрой набегают
строками
мелом
столько слов...
и никому не нужные тревоги
поднялись ввысь
душа и лето
сорвали ветку
нет оков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352236
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Відуне...
Відання крізь страх.
Стікаючи Безмежжям
у польоти,
Тремтінням пальців
Я спитаю :"Хто Ти?"
У Всесвіті, де я
була одна...
Відуне...
Відання крізь Час.
Не кожному із нас дано.
Цілуючи видіннями давно
бездонне позірковане небесне тло.
Я знала світ,
в якому НАС ще не було.
Відуне...
Відання крізь Жар...
Палаючи і тліючи у тілі,
В очах твоїх - нескінченність стожар,
В руках твоїх - небачені ще цілі
І Сила в крилах розімлілих...
Відуне...
Відання крізь нас.
Я твоя донька,
Твоя Жінка й Дика Мати.
Моє Призначення - Тебе Приймати
І відати десь поруч,
в спільнім сні -
Прилинути. Поглянути. Карпати.
Відчути. Прийняти. Кохати.
Побачити Тебе в Мені...
Вогонь в Вогні...
Відуне...
Відання крізь "МИ"...
Богами. Всесвітом. Крильми.
Деревами. Землею і Дітьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352077
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Приливи. Море.
Я живу над Тобою.
Полин.
Птахою дикою в серце прилинь
і я спУщусь з гори,
Де живу над Тобою
Забери.
Забери мене в гості
до гір.
Я там пісню плету.
Із дерев проросту.
Залишайся сьогоді зі мною.
Ми впадЕм у траву,
Наче рОси зі сну.
Я тебе обійму
Всім Безмежжям своїм
Хоч на мить, хоч на дві
Залишися моїм..
Над горою вітри. Із моєї нори,
із моєї хатини не йди.
БОги сон принесуть.
ТИ мене не забудь...
Свою лють-
В кулаки!
Свою Суть-
На грядки!
На полині гіркі
Всі слова настоЮ.
Перед Богом стою.
Себе
Тобі віддаю.
Відаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351810
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
...твій страх бути непочутим починається вранці
кожного разу коли в черговий раз нас ламає віра
коли ніяк не знайти одну із потрібних станцій
між правдою і небом пролягає прірва...
а треба йти... залишати осліпле від темряви
серце позаду...
допоки ти дихаєш допоки є сили мовчати
бо більшість таких як ти снує по барикадах
бо більшість знає як давати раду
холодним ранкам...
ця непевна залежність - дихати римою
полювання на кров незабруджену спрагою влади
наше життя заводиться від дотику
у руках стає дзигою...
я так люблю коли осіння повінь думок
може бути тихою...
все що ти зможеш втримати все що не ділиться
не варте того щоб зізнаннями краяти зустрічі
мені все ще на диво віриться
що все це недорозуміння звичайні дитячі пустощі...
а насправді дитинству немає до нас діла
ми не в змозі щось у самих себе відібрати
ми є як докір долі один у одного
і все що нам залишається це просто знати
що пам'ять не насититься змовами
що треба боротись із кризою духу
я живу нашими розмовами
я простягаю до них руку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351531
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
Любовь, как будто поле брани,
Где битва между двух полов.
Накал страстей, чувства на грани.
Ещё рывок - исход готов...
Он, словно лев. Он - царь зверей -
Свирепый, грозный, неприступный.
Она, как лань, что всех быстрей,
А тело - сладкий островок уютный...
Он - победитель. Он - герой.
Самоуверенность горит в глазах.
Но нарушает всё ж его покой
Тот образ нежный, что приходит в снах.
И движутся тела их в унисон,
От губ её пьянеет без вина.
Он - победитель... ею побеждён.
Она его испила уж до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349347
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 15.07.2012
злетілись зірки
до боввана-комина на хвилинку,
як метелики
до живокоста
синього –
роєм…
до одного
додати одну –
поза зошитом у клітинку –
не достеменно
двоє…
а
ранку пізнього
у високості,
вигоріло-злинялій од спеки –
порожні хмари
до пори, до строку
душно
мовчать:
запрягати й сідлати повітряні
висхідні потоки –
невагомі лелеки
літоростих вчать
лелечат…
невидима,
невідчутна,
прийдешня колись іще! прохолода
засохлим
вербовим котиком
торкнулась
поверхні води…
скоро вересень
назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350447
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Ялицею пахли
мольфарові руки
За крок до Безмежжя,
За крок від Розлуки.
В диких хащах
мОя вовчиця
Щось десь ухопить,
чогось не навчиться...
Принюхуюсь тихо-
димом зі спориша
Втікає навшпиньки
з тіла душа.
Ідучи на поклик,
тілом прикута,
цим світом, як лезом,
на два розчахнута!
Ти пестити будеш,
не чуючи рику...
Вибач - не твоя...
Нічия...
Бо Дика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350437
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012
Розплющу очі
поглядом несмілим
і випущу на волю
усі свої скрипкИ!
Торкнутися Тебе
уперше я посмію,
коли
моїх скрипОк
торкнешся Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350330
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Спокойной прохладой дышит летний вечер
Или пожалуй ночь, без четверти двенадцать
На циферблате старых часов светит.
Сижу, смотрю по телевизору кино.
Эх, милый! Вот, снова куда-то занесло...
К тебе бы под мышку, под уютненький бочок,
Пусть в мыле заброшенный валяется помазок.
Остановись мгновение ты на чуток,
Сладко мурлыкать, словно маленький котик,
Вдыхая мужской запах тела твоего.
Играет на губах улыбка и, вправду, ничего,
Урву кусочек ночи, ещё не кончен бал.
Целуй меня, как никогда не целовал,
Целуй, люби! Молниеносна дрожь.
Гром, молния, внезапно хлынул дождь.
Его созвучие промежду нас волной,
Гонимый страстной бурей, бьёт прибой,
В пучину брошена упьюсь тобой.
14.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350246
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Парує,
Дихає
Дністер...
Росою
шкіру обпече
Твій спогад.
І тіло
нагістю стече
у Тівер-воду...
Долоні
Дивно
Крилами
схоронять перса...
Я народилася
в цю мить?
Чи я воскресла?..
Зтужілі хвилі
ноги обіймають
тужно.
Грозою в серце
Ти
Ввійдеш
аж надто пружно
І душу
громом заведеш
у танець зливи!..
Я в Тиші
птахою завмру
в цю мить щасливу
і створю
Диво,
щоб в свому світі
у Тівер* рибою пірнуть,
А в твому,
над Дніпром,
розправить Крила...
Чекаєш...
Милий...
*Тівер - давня назва Дністра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350094
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012
* * *
Я спрагло слухаю мелодії дощу.
Давно не чув таке бадьоре ретро.
Ну й розгулявся ж ти, вітриську вредний,
мовляв, ось я тебе до нитки промочу!
Це злива вже! Та я її прощу.
В оркестрі дивнім – громовиці миті
і блискавиці шик. Омитий, битий,
натхненно слухаю мелодії дощу.
Я вже – неначе хлющ, немов янтар, блищу.
По полю вмитому іду-бреду поволі.
В пшеничній повені ущент напився волі.
Пречиста тиша...
Дощ нарешті вщух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349699
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Неділя.
Довгі спідниці
ворожать
вихром надій.
"При надії"
кожна мить
народжує Спокій.
Ти зрайдій,
бо приймаєш
Життя в свОї руки
І колишеш його, як дитя.
Стерня
впивається в босість
і пахне Петрів батіг...
Просто сісти,
спертись на скирту,
обійнявши весь світ,
крихти сніданку
роздати птахам...
Скільки ще нам?
Набуватись?
Ще трохи побути
ТУТ
в Молитві і Щасті,
без лишнього руху,
Без дії...
Вдихати на повну
Неділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348930
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
ранок
вусиком винограду
нао́сліп
спинається на віконце,
півнем сусідським
підхри́пуватим
задьо́ристо ноту бере,
промінцевими
пальчиками рожевими
вії́нки сонні перебира:
прокидайся, людино,
вставати пора!
онде у лісі
перезріває малина…
до куща жоржини
підбирається блекота…
а найперше –
час годувати! не гаючись
нестерпно за ніч зголоднілого
ліниво-рудого кота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347261
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Простір наповнюється тишею, біля скроні пропливають німі паперові кораблі-привиди..вони перевозять малі оберемки чогось в'язкого, з гірким мабуть присмаком..і ніякий там не шоколад, дзуські, кораблі мої білі, без крил та літають, без вітрил, щоправда, та іноді зсипають з своїх плечей (а чи є у них плечі? У моїх снах є..нічого неможливого, нема граней, нічо нема, тиша.німа тиша) у мої вуха спогади.останні беруть кувалду й довбають якісь проміжні мозки, мозочки й інші конструкторські деталі, і проникають до півкуль.там щось пронизливо дряпають на звилинах, заводять якусь пластинку і це все спогадське гівно опадає до моїх солодких..(ням ням тьфу гівно) дрімів наче перший сніг у березні, так-так, не у грудні, не у січні і навіть не у лютому,а у березні. (бо ж ніяких граней, ніяких обмежень).
І от сиджу я на даху, сиджу у шапці й рукавицях ранньою весною, а попід ногами..там,на шаленій висоті паводок..гігантський потоп..,а сонечко світить..пливуть ліхтарі, чиїсь панчохи, навіть динозаври бігають, мені стає жарко, я бачу твої сині капці і втоплені книжки (це ж сон, і зір у мене там просто "Бінокль між бровами"..і тут підходить хтось..жабрами,шмабрами,шкірою,спиною,нюхом і підсвідомістю я відчуваю,шо то ти...ти підходиш, кладеш свої теплі руки на мої плечі, ніби обіймаєш, а насправді душиш і позбавляєш мене можливості доторкнутися до твого обличчя..мені не страшно померти, я навіть цього невбагненно бажаю цієї миті, і тут ти перевіряєш чи я не птаха, штовхаєш униз,а я не птаха,я навіть плавати не вмію.я тону...ніби засинаю..прокидаюся навпроти чиїх очисьок і плавників, хтось сипе якесь їдло на мою голову, скрізь водорості і камінці,я під водою, я не гину, я в акваріумі, я риба. Риба з твого акваріуму.
Ти споглядаєш за моїми рухами, підсипаєш мені їдла і вітаєшся, щось мовиш невідомою мені мовою...я риба.у мене є зябра, і дихаю я якось дивно, наче на мене вантажівка наїхала та не задавила..я бачу твою подружку..вона прийшла до тебе додому і посміхається твоїй мамі.твоя мама любить її..а я риба.тупа німа риба, як і тиша у моїй кімнаті, поки я сплю і хтось шкрябає мої мізки...музика.,якась музика.прокидаюся...музика не у сусідів,а у моєму серці..мелодія ,яку не наспіваєш , ніби купа залізних гномів фігачать хард рок. Доброго ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340649
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.06.2012
Напівсонна дівчинка по черзі відкривала й закривала очі. Годинник кліпав очима і казав щось пошепки своєю годинниковою мовою, на підлозі валялося простирадло, недбало скинуте Джесікою з плечей під гул ( потяга!? Ні,які потяги, сьома ранку і до першої ближчої колії пів міста пішки. Заводу шліфування машин чи деталей? У місті Ре нема деталей, машин нема. І мер тут їздить на самокаті або триколісному велосипеді, так, триколісному, бо справ у нього багато, а з здоровезним дипломатом рівновага – справа випадку. Тож ніхто не давить котів і не збиває зі шляху птахів. Тут бобри вилазять з шахт та люків і чистять всім ледарям зуби блендаметом. Тут навіть собаки ходять у біотуалети. НЛО? Ні, гул явно з опізнаного і, скоріш за все, нелітаючого об’єкта) чайника. Гул чайника. Коли вода досягла вже необхідної, ні, не консистенції, а стану, придатного для заварювання думок у чайних листочках. Джесіка сиділа на табуреті, вона була високою дівчинкою з синіми-синіми очиськами, що ближчали уночі. Звичайні стільці вона не любила, і, здається, останній такий ще місяць тому протріщав свою пісеньку у каміні, напханому старими невдалими п’єсами для драматичного театру, старими конвертами, дошками та залишеною від бабусі пам’яттю – людським стільцем. Стілець був майстерно вирізьбленим з рідкої породи червоного дерева, та вона все одно його не любила. Двометрова лижа. Так вона себе кликала, дивлячись у запотівше від гарячого душу дзеркало. Та попри незвичайний зріст в неї ще було нетипічне коротке, як для Ре, та синє, стовбичаще над очима волосся. Цього ранку їй не треба було йти на цукеркове поле, де вона заробляла собі на кисень тим, що підливала шоколад до підготовлених місіс Лі лунок. Їй навіть не треба було поливати розтовбучений пелюстки кактус і купувати капусту для Жеже на міському ярмарку. Жеже – розумна сіра кроляка, що слугує Джесіці запасом на чорний день, тобто шматочком м’яса на випадок лимонного дощу, коли тиждень мешканці Ре не мають права виходити з дому, бо шкіра покриється товстеньким покровом жовтого кольору, як у знайомого всім фрукта, і об неї можна буде тушити цигарки, мов об ожившу, з очиськами й ніжками/ручками попільничку. У Ре є каста лимонників. Вони, до речі, аніскілечки не страждають від своєї неподібності до нашої двометрової лижі, вони по неділям збираються на площі і організовують флешмоб для дітлахів та інших, полюбляючих забави панів та тіток, коцапів та москалів, незважаючи на колір шкіри та національність, вони просто збираються і танцюють. А тьоті Маші, Паші та Олени дивляться це все в прямому ефірі, кажуть, що лимони виїли їхні мізки, в’яжуть і жують петрушку. Так, тьоті й дяді у Ре, зазвичай, вегетаріанці, чого не скажеш про синьоголову, ту, що каже: «Лижа!» , дивлячись у дзеркало і тримає домашніх тварин на чорний день. Отже, по суті Джесіці сьогодні не штовхати свій самокат у буденних походеньках, чи поїзденьках, як вже вам завгодно. Їй треба добратися до «Синьої діжки» і вкоротити чуба. «Синя діжка» - то перукарня на розі вулиць Шахматної та Книжкової. Код «123 чуба підстриги», і ось вже товста руда тьотя Паша, чи Глаша, чи чорт її побери з її ім’ям, бризкає Джесіці в очі з пузатої зеленої пляшечки та дере чуба залізною зубаткою. У Ре всі гребінці зубаті, а коли волосся немите, то вони не лише гризуть, а ще й плюються. Плюються і сміються, тому волосся у мешканців міста чудернацьке, причісуватись вони не люблять та до «діжки» ходять раз у сторіччя, та й те, коли вже чуба повідростають по самі очі й того довше. І ось тьотя, чи дядя, чи хто там був, бере ножиці і шматує Джесічине волосся. Коли годинник, що мешкав на стіні перукарні, прокував дванадцяту годину, лижа поперемінно віддираючи пальці від очей, глянула на себе у дзеркало і побачила…їжака. Вона тепер людина-їжак з пропаленим фенами чубчиком. Так, той самий їжак з кумедної дитячої пісеньки про синього-синього їжачка, що заліз на провода, та йому током довбануло й повишибало очі. Слава дівчинки-лижі була такою, що затьмила лимонників і навіть заздрісні личка інших міст почали складати перфоманси, присвячені їжачку, й навіть зняли мультик про їжачка в тумані. Такі от справи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340653
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.06.2012
це все лиш попередження
стиснутих губ заперечення
і вузлів від обірваних струн
від обірваних речень
сумних і не дуже
любов перш за все потребує прощення
що приходить занадто пізно
як літо в легені сирі
а тоді приходить осінь
вчорашня зрадлива коханка
відчуй цю справжність
і щирість як лезом під шкіру
проколюй небо виделкою
виливай дощі потопельників собі на обличчя
і вдавай що пишеш музику відвертості
оголюй збентежені вікна і дроти на руках
впускай сонце з пожовклими пальцями
і нехай буде тепло тобі коли поряд немає мене
бо вітер в животі тривожно кружляє
зриваючи із серця налиті стиглістю вишні
будь-яка історія
розпочинається із крапки
будь-яка історія
розпочинається із тебе
cлухай удари сердець втомлених чайок
що прилетіли у твої сновидіння
слухай це море
воно у тобі втопилось
мабуть навмисно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346950
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
і настане найкращий день
із усіх уже надуманих нами пандоро моя
і на долонях твоїх проростатимуть
паростки літньої туги чи суму
а водорості будуть волоссям на тілі морськім
а світло грається в піжмурки
і так тихо навкруги
що аж чути гупання серця підземного
і можна курити повітря німе
на волоссі твоїм рожевім як сонце
як сніг яким вкриваються діти зимою
вплітаються сни
а літо собі співає тай спить безпробудно
а ми поглинаємо поцілунки бездонні
народились пожили нажили відійшли
птахи то є зорі між літаками у небі
ця спрага пустельна втинає нам дні
а ти набираєш у рота слів і тримаєш під серцем
допоки крики віршів і крики людей
затихнуть замкнуться і перетворяться в крапку
змішати землю з водою
а кров з молоком і створити тебе
о пандоро моє недосяжна як небо безмежне
і мокре від слів чи від сліз
давай ловити губами дощ із львівських кульбаб
вільха гербарій черемха і насіння соняшнику
вкривають твоє голе тіло пандоро
а ти навиворіт лезом проколюєш нутрощі
але не вмираєш як завжди
бо ще є жменя часу на дурниці
ти так як і усі лезбійки ховається в тиші
і темряві допоки хтось не розстелить
тобі сновидіння під спину і покладе м'ягко
на листя жовтневе а потім поцілує
не доторкнувшись
пандоро моя недосяжна
прокинься
прокинься
я все видумав навмисно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342530
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 29.06.2012
я хочу думати про хороше
пришли мені свою усмішку поштою
я ж багато не прошу
у мене руки у шрамах зношені
я хочу солодкого натще
вітру в кишенях і слів незавчених
я вірю у правду
я знаю так правильно
і хто б казав що слово не сила
ми сильні я знаю ми сильні
інколи хочеться простої щирості
як молитвою у небо врізатись
проломити усі заборони і помисли
це мов до рота чогось терпкого і кислого
коли б тобі дівчинко струм по волоссю
і ногами у глибокі подвір'я стоптані
тоді ти була б безсмертною і досі
ступала на літери босою
люди ж бо хочуть впевненості
люди ж бо хочуть постійності
їм усе заборона
їм усе невдоволення
це прокурене літо вдихає тебе у легені
і дерева пускають у землю корені
твої руки сплелися мов виноградники
під легкими ногами апостолів
і тіні на стінах бігають колами
я благаю заповни цю тишу
своїм тілом порівно
вже ранок світає воскреснувши
і сонце лоскоче
на подвір'ї траву уже скошену
хочеться думати про хороше
я пришлю тобі усмішку поштою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344983
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 29.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2012
моя слухняність білою скатертиною,
створює тобі кількаденне свято
і прагне на фото відбитку.
дітям пробачають всіляки вибрики,
навіть розбиті глечики і серця.
ця темінь бере нас за свідків
власної неспроможності.
настій пекучих трав і різниці,
різниці у часі, в музиці
чи навіть у віці...
кордони вогких упереджень,
тому хто за нами стежив
було цікаво без крил.
ще трохи сонця
і втрьох за святковий стіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346195
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Самітнику,
шукаю Тебе в снах.
Такий короткий шлях
від Іскри до "люблЮ..."
Твої Дива губами я ловлЮ
ЛюблЮ...
Жадаю подихів, емоцій,
твОїх Сил
і прагнень-поривань
з душі свобідної
та з рукокрил!
Я входжу в Див -
нашіптую у Всесвіт обереги...
Вже з мОїх берегів
виходять Ріки,
твоїм обіймам
я не маю ліку,
тому корюся,
волею Богів
Долонею до Тебе доторкнуся
І видихну від щастя...
До Тебе, як до ватри
пригорнуся
І повернусь у Тебе,
як до свого дому.
І дивна втома
по тілу,
як вода...
Ходи сюда!
Самітнику...
Ти вже не сам..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346541
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Руни мовчать.
Сонце покірно сходить.
Крізь сни до мене говорить
Той, хто...
вміє до мене мовчати.
Вийти в поле
й кричати!!!
Спочатку почати
Молитись
і Лад наводити
У свОїх діЯннях,
Яснобаченнях й снах...
У власних Чуттях...
Я знаю чогО я шукаю...
Самотність є необхідна...
На замкИ закриваю
Повновіддя єства!
До часу -
Сам.
До часу -
Сама...
Скоро жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345986
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 28.06.2012
небо с вишнями над головой
ярким светом июня в заначке
мы с тобой в гамаке не найдем
даже тени смущений на сдачу
___
пусть колотится сердце птицей
пусть расшатаны нервы в дым
поцелуйно-воздушный ситец
как лекарство от всех морщин
на улыбку с тобой богаче
на раскаты и гром ночей
по дороге, где сны к удаче
землянично-черничных дней
перекрикивая усталость
перешагивая всю соль
под аккордами и стихами
мы по струнам и без часов
а в запасе всего лишь вечность
мысли росчерк и пять минут
наколенники и беспечность
дом терраса и дней батут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346054
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2012
Р.М.
мій персональний сорт героїну (тільки максимум, чистий)
я тебе хочу з"їсти (так хоче морозиво часом дитина)
ходити у твоїх сорочках і варити тобі чар-зілля у кавнику
(ти мене пів життя чекав, сам не знав, що чекав таку)
згвалтувати тебе посеред площі Ринок
знаєш, я чхала всіх твоїх Оль, Іринок, чи хто там у тебе був
я для тебе (усе, що хочеш) 27 годин на добу
77 секунд на мить... так буває, коли від пальців твоїх в голові починає блискати і гримить...
так перед грозою гримить...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345333
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Тонни часу
і відстаней сотні.
На моїх плечАх
зріють душі
кількох людей.
Твій голос
зтушовує межі.
Телефон - то Ніщо,
коли не чуєш МЕНЕ.
По коліна у воду
в оазисі пОсеред міста,
Хай дивують усі,
ВідкІль така ще дурна?!
Матір Божа
безмежно зворушна
в своЇй незворушності
білій
і кам"яній...
Всі вклоняються,
та чи хоч хтось
ТЕБЕ чує?
Як я чую Тебе
по коліна в воді?..
Ти дзвонитимеш щОраз,
щоб перевірити чи я
все ще я.
Чуючи голос,
намагаючись почути ще щось,
по-між тим
я сміюся у слухавку, як і тоді.
Бо інструменти зв"язку -
зовсІм ні до чого,
коли я ловлЮ неіснуючих риб
по коліна в воді..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345277
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
напои меня дождями своими, небо
вдохни в меня душу свою, ветер
наполни сердце мое тайной, ночь...
когда в твоих ладонях пляшут ливни
под музыку вселенной - дай раздеться
душе. На вытянутость линий
подкожных вен свой поцелуй от сердца
оставь. Пусть сон коснется мыслей
и, обронив звезду в карманы неба
ты станешь ... необдуманно и близко
дышать, тихонько складывая небыль
в пустые руки памяти. Неспешно
вселяя в душу семечко надежды
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344015
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Сегодня я гуляла под дождём,
Зябла душа, раздетая до нитки.
Играл шутливо ветер фонарём,
Скрипела воровато дверь калитки.
Ложились прядки мокрые на лоб,
Капли искали ложбинку на груди.
Тело сковал непрошеный озноб,
А дождь рисовал холодные круги.
Плакало небо, тучки чередой
Церквушки купол рьяно обнимали.
Ливень умыл заплаты мостовой,
Чтобы ушли тревоги и печали.
11.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343353
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
пальцами словно роняя пыльцу,
трогать неслышно следы этой мысли,
воздух бродил как в танцующем смысле,
падали звезды... в кромешном лесу
в пульсе на сонных артериях слов,
все сослагательно нежным порывом,
где-то в секундах прозрачно-счастливых
мягко, легко тихой речкой ушло
музыка под каруселью, в садах
нитью серебряной, ткань паутиной,
птицы заливисто, лунно-дождливо,
через одну подытожили взмах
окна не спят, тихо верится свечке,
дымка сторонится... ветер, не слушай!
где-то карьер и шумят безделушки...
где-то давно, он из детства, как встречный
крепко держи меня, - это серьёзно...
стрелки часов норовят убежать,
да... не ищи в них подвох и как знать...
кажется, пальцы замёрзли, так поздно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343397
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
напруга –
сягає
межі
сягає
краю
вечір
розправився
з днем:
у небі
і
зарЕберній порожнечі –
вогнем
обманом
точені бритво-ножі –
чужі!
скоро –
ворон…
напруга –
плазмо-дуга…
повітря
розбилось:
молекули…
електрони…
іони –
напруга!
проводить струм
друга…
плазмо-дуга…
ми…
у стані
плаз-ми!
четвертої форми речовини –
із чиєї
вини?
11.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343285
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342647
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
у чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
у тілах і в любові,
ріднесенькі мама і тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горо́ді,
снопи в`язала…
мені
співала пісні́,
а тато
власнору́ч
вшива́в нашу хату:
до́мцю моя! домови́нко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розка́яни-ця!
у зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…
трави мої! квітки!
полини́ і люби́стки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…
…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні
…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…
07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342497
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Яриле мiй,
до повнi другоi Тобi
лишатись тут.
Мене тримай
в своiх обiймах
аж до Купайла!
Не вiдпускай...
Яриле мiй,
Мiй муже ясноокий,
у моэ лоно
дай зерно,
щоби дитям твоiм
на веснi проросло.
Яриле мiй...
Люблю життя
Понад усе!..
I яснiсть думки
Тут
з Тобою здобуваю...
Яриле мiй...
Кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342496
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Да плевать мне - что' там, у тех дорог!
Бог ли, дъявол ли тропы мои стережет.
Мне попутный ветер один не лжет.
В полнолуние
я опять срываю твои замки -
мне давно надоело с твоей руки
жадно слизывать алые угольки.
В час безумия
(ты так думаешь) я выбираю путь.
Открываю окна, двери, чтоб не уснуть.
Надеваю крылья (серые, правда не в этом суть).
В свете лунном
направление угадываю на вкус,
воздух сумрака зельем пьянящим пью.
Устаю от сомнений своих. Ус-та-ю.
Словно струны
были кем-то натянуты. Звук обрывал слова.
Надоело думать - права была, не права.
Заплетать из прозрачных слов кружева.
Синий сумрак
отделять от света - а чем же он нынче плох?
У него не больше слепых дорог,
чем у солнца. Только не так он строг,
как пророчат.
Хуже слышать нежность, тепло, потом
капли крови слизывать языком
с вен запястий. И слезы свои. Тайком.
многоточьем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342609
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
створювати ауру навколо твого ім'я жовтим маркером,
сіткою подряпин доводити власні пошуки,
до кошика обережно складати якісь зізнання
і вірити, що все це безперечно востаннє.
в тобі розростаються пагони мого сумління,
хтось чинить раптові смерті люстерок.
виглядаєш занадто живим із моїх істерик
і далі провадиш про те, як обманюють жести.
я хотіла пронести в собі твої тихі бурі,
малювати емблеми чекань і котячих лемурів,
замикати казки в браконьєрські сіті
чи плекати словами твоїх фаворитів.
а ім'я огорнулося жовтим німбом,
ніби нас не було і до з'яви зосталось мало.
відшукала гостинність в покинутих ним кварталах,
зустрічаючи ранок сіллю з хлібом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342248
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2012
***
groan
deepest groan
gentle groan of a faraway thunder
the grotesque of white cotton illusions
is being broken away
being replaced with
the dirty gray worn out sheets
switch
snappish switch
sharpened switch of the whipping chain lightning
and vermilion flesh of papaverous field
has been wounded to blood
sob
lowest sob
childish sob suffocating
without fresh air
needs so badly one oxygen blow
pinkie smile
that was lost by
who-knows-one from nowhere
on the hot orange beach nearby
is being vanished away with blue tears of rain
melting down insensibly
death
sudden death
long-awaited sweet death - and no fear
and no worry at all -
absolution
of weariful heart
and new life
in the flash of eternal
lightning razor
in reggae-rain's rhythm
early morn of the hopeful dawn
sacred light of pearl sun,
aloha!
* mori ut vivere (Latin) - to die so as to live
aloha (Hawaiian) - love; hello; breath of life
***
стон
тихий стон
нежный стон отдаленной грозы
рассыпается гротеск
хлопковых иллюзий
их сменяют
грязно-серые
рваные простыни
взмах
резкий взмах
жесткий взмах белой молнии
и разрезана плоть
поля розовых маков
до крови
всхлип
детский всхлип
задохнувшийся без кислорода
тает медленно
перламутровая улыбка
позабытая кем-то
на оранжевом пляже
и смываемая
голубыми слезами дождя
смерть
внезапная смерть
долгожданная сладкая смерть
и не страшно совсем
очищение сердца
и новая жизнь в миге
бритва-молния
в ритме реггей-дождя
утро первой зари
свет зеленого солнца
здравствуй!
* mori ut vivere (лат.) – «умереть, чтобы жить»
Музыка: Vanessa Mae – Storm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342354
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
двоє
несуть у ряднині щось важке,
за два кінці́ вчепився у ряднину
кожен ...
то важче буде тому з них,
хто ростом нижчий:
вага бездумна,
але Центр Ваги –
рухомий
і завжди прагне
ближче до землі…
тягар завжди впаде на плечі тому,
хто підставляє плечі під тягар…
турбота –
уміння «вирівнятись»,
розділивши ношу
на двох –
по рі́вну…
відомо:
шлюб –
це два воли в ярмі одному,
що спільно тягнуть плуга
чи підводу з сіллю…
якщо один із них недотяга́є,
то другому –
удвічі важче жити….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342151
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
"Любовь сильней разлуки, но разлука
длинней любви..."
И.БРОДСКИЙ
____________________________________________
...погляд який спотикається об глибину очей
втрачає можливість торкнутись чужих зіниць...
у сонячній частині серця чекає вістей
клапан який прокидається тільки тоді
коли память паде долілиць...
********
за що ти боровся сьогодні мій стомлений вечоре
сидиш біля мене і нишком крадеш мій спокій
який наче кров...теплом витікає із вени
твоя вірність - одна із численних утопій
де ми?..
якщо смикнути нитку загубиться голка
яка колить думки проникає крізь час...
все що має сенс для кожного із нас
в порівнянні складає каркас
і хто зрозуміє небо чому воно залишається холодним
чому слідом за пророками йдуть тільки бездомні собаки
та тіні людських сердець
той ніколи не буде голодним
бо справжня любов якою б ціною вона не давалась
і навіть якщо плата за неї -
останні кисневі ковтки
і тиха наче після шторму море безодня
яка витікає із тебе
а ти
у шухляду ховаєш масивні нотатники
щоб не допусти Господь
навіть найдрібніших літер
не торкнувся
вітер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340440
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
в твоих голубых глазах не мне утонуть сейчас
молчи. кто "против", кто "за". не надо рубить с плеча
не надо "ты лучше всех" и хватит "мы против них"
на тонкой нити висеть, пока продержиться нить...
забей, оставь мне ключи. не глупенькая - вернусь.
включи во мене нежность, пусть без масок и без причин...
мне просто слишком светло, чтоб тратить мир на плачи.
мне просто... пальцы... стекло... лучи...
http://vk.com/public38449053 (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339922
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
…ДЛЯ ЧОГО?..
бджола збентежена
і подивована до краю:
її із квітки
витрусила жінка,
зламала квітку
і забрала –
всю…
НА ЗАХІД
коли
різкий холодний вітер дме зі Сходу –
усе
природно хилиться на Захід…
НАЗАВЖДИ
жасмин одцвів…
ти запізнився назавжди.
Учора.
Я
не наймаюся.
і не наймаю…
Гідність.
ДО ДОЩУ
дитячий нігтик зрізаний – на небі.
за нижній край його
не втриматись відерцю –
повинен бути дощ…
ЗА ВИНЯТКОМ
цвітіть і розсівайтеся, молочаї!
красиві сонцеликі бур`яни.
Тільки не в мене на городі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339890
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
"а во мне нет ни строчки"
все испепелилось песчаными бурями
дошло до финальной точки сборки.
ракета ,так и не взорвавшись
глухо рухнула в теплые волны,
родная-такая далекая
кричишь мне в трубку картаво-властно:
"мой герой, живи!пей,пиши,только будь счастлив!"
молчание мое сочится сквозь телефонные линии -
с кем я буду счаслив?
"А ведь я же поэт,Мира...."
а во мне сердце покрылось инеем
от первого взгляда и до хриплого вздоха..
я по морям северным диким
все собираю тусклых слов усохшие крохи,
лентой жемчугов увиваю их бесконечно
лист бумаги бел-полотно
день-утро-вечер
"а во мне нет ни строчки".
"А ведь я же поэт,Мира..."
* цитаты - Р.Б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337293
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Твое небо - в твоих руках, а мое - на ладонях бога.
Моя музыка льется из чьих-то далеких миров.
Мои строки разбиты на хрупкие мелкие слоги,
а твои заплелись в кружева в нежном танце ветров.
Моим песням искать тебя по далеким странам,
оставляя все звуки в призрачной вышине
и, найдя, стать единственной и желанной,
тая в нежных горячих руках твоих, словно снег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339066
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 24.05.2012
спить голодний собака
(приблудився)
під шатром
груші-дички
розхристаним…
блідне місяць,
ховаються зорі,
на траву
осідає роса,
сходить Сонце…
потомилися солов`ї –
слава Богу,
поки ще
нічиї́…
23.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339351
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…
Екклезіяст 3:20
........................................................................................................
Дитя есть невинность и забвение, новое начинание, игра, самокатящееся колесо, начальное движение, святое слово утверждения.
Ф. Ницше
_______________________________________________________________
Від тебе лишаться тільки літери, нотатки,
Чорнильні лінії заломлені в серце.
Я пам’ятаю тебе…
Пам’ятаю всі дати твого народження,
Ти так часто прокидався дитиною безіменною,
Щоб ставити масу питань собі…творити кожен день по своєму,
Лаяти суб’єктивну істину, розрізати її перед сотнями пар очей,
Які бачили лише деталь, а не істоту живу,
Не важливо, довершену, ні.
Вона ніколи не пролила по собі сльози,
Знала, що прийде нова, виношена немовлям,
Неприйнятна, амбітна з гарячкою у очах…
Так, вона лишиться допоки ти її оскаржиш і прокинешся знову…
Я буду тебе годувати власними водами,
Тверезо-холодними і пити з тобою із одного джерела.
Поки тут, поки кожне сонце, кожна земля – нова,
Простягається тілом мапами і кожна артерія, знає куди впадає вона.
Сьогодні це так по новому,
Сьогодні початок голосистих вигуків у собі
(почути себе самого й побачити, не загубити, не втратити).
Серед червоно-сліпучого кольору маків, є ще зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339362
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 24.05.2012
встали рано,
обнюхали
всі іриси
наші
під хатою –
в два
носи`…
нашвидкуруч зібралися
й подалися
у ліси –
причащатись
краси…
ти!
символ Сонця
і Божої Повноти!
у лісі
розбила глечика
з медом
біла
акаці-я:
«…знаєш, Володю,
я…»
21.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338877
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 23.05.2012
А пам'ятаєш, мамо, тихі вечори,
коли світала медом матіола?
І молитовно зірка падала згори,
завмерши в росах, наче чиясь доля.
А пам'ятаєш перших чудо-ластів'ят?
(Весну стрічали щебетом з гніздечка).
Я дивувалась - звідки сила у крилят
і мужність звідки в юного сердечка,
щоб у польоті стрімко ввись і до вершин.
Без стрАху! В них же вірила матуся!
Я дотепер в дитинство сонячних долин
й до Тебе, мамо, пташкою горнуся.
...І не забуду світло мудрих настанов,
що крила - страх долають і крізь ґрати…
Бо дивовижна сила – мамина любов,
яка і небо здатна наближати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Голоси і ритми
Предків
Сплітаються в генах
Бездоганно
І не повторити ніяк
Солов"їної пісні
наспіваної вспак.
Мій сонячний знак
На твоїх передпліччях
лишився
з сАмого ранку.
Я - куртизанка.
Куртизаню віршами
Малюю картини
мазками,
стукаю серцем,
як в мами
і болЮ
спогадом карми.
Бери мене
майже задармо -
За сонячний промінь,
за запах полину...
За сміху розмінну монету
Продається ціла Планета
мОїх світів...
У Захід примарний
знов відлетів
твій журавель..
Сутеніє...
Небесні сині
нині
"при надії"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337681
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
К колким подножиям старых усталых гор,
к талому снегу, что просит испить воды,
я не могу привыкнуть. Ночь - беглый вор -
наспех стирает твои и мои следы.
Я не могу уснуть. В рукаве - слова
скомканы. Оголенной струной дрожит
что-то внутри и крошится на жерновах
мельницы времени с вычурным именем Жизнь.
Не балансируя - просто скользя к ногам,
не отрекаясь, а лишь забывая свет,
мысленно возвращаюсь к твоим рукам
в талое время, в котором оставлен след....
/Благодарю за музыку чудесного автора gala.vita/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337643
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
господи
если ты есть
самое время поверить
в мое
существование.
*
так как я не могу больше
ТАК
безошибочно
ошибаться
в людях
я измазан черной краской
от фотокопии
их
действительности
и даже моя уверенность в завтрашнем дне
это всего лишь перепост
чужой
веры
в моих венах течет теплая река
вечной ретроспективы
черно /белых/ воспоминаний
о временах
когда тебя
не было.
а из них –
вытекают эпизоды эмоций
краткосрочность абсолютной любви
и нерожденные бессонницей
единоутробные близнецы подсознания –
сон и мечта
/о счастье
задушенном удавкой бесконечного ожидания
подходящих моментов/
умерщвленные собственной верой
в тебя
и в твою значимость
теперь их кровь омывает мои ноги
медленно покрывая собой
голый пол дня с названием
с-е-г-о-д-н-я
навсегда впадая в океан
беспросветно серых
будней
эта река лишь с одним
течением.
*
я родился мертвым
почему же мне так невыносимо хочется
жить?..
господи
я ненавижу тебя за это!
потому что повторяю так каждый-нетвой-день
глядя..
Н-А Т-Е-Б-Я
..в зеркало
*фоновая композиция – Chelsea Wolfe «Movie Screen»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336753
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Примружую очі, щоб уявити тебе (не) оголеним
Торкаюсь руками своїми віддАвна кволими
Гортаю сторінки книжок непрочитано-різних
І бачу у них твої рани протерті… наскрізні
Примружую очі, прогріті нічними кошмарами
В них ми – перехожі, за руки із різними скнарами
Ти бачиш ті самі кошмари, лише з хепі-ендами
В житті наставляємо надто відмінні акценти ми
_________________________
Примружую очі, щоб кавою нюх насолОдити
Обпеченим зерням мені відтепер не нашкодиш ти
Я бачу наскрізь тобою (не) відкриті сторінки
Покайся. Порви всі оголено-стомлені знімки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332117
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 14.05.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Божевільними хмарами неба
В люстра зимних ночей
Вертатись минулим до тебе
Відвертою синню очей.
Ставати на мить весною…
Минатись останнім дощем,
Пролившись святою сльозою,
Тамуючи спраглий щем…
Вливатись до часу річищ,
Висихати водою калюж
У спеку, коли мене видихнеш,
Зустрічний, до болю не муж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337012
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Плакать болью на небесах,
отражаться в твоих закатах,
приходить дуновеньем в снах
на кресте (твоем ли?) распятой.
Быть весною твоей. Одной.
Обезумевшим откровеньем.
Оставаясь... водой речной,
и в жару - влажной нежной тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336220
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Не могу... я с ума схожу...
С каждым новым напоминаньем
ожидаю твою весну.
И себя без раздумий, без слов -
на закланье.
Ароматной степной травой -
прямо под ноги,
понимаешь.
Свежей, нежной лесной листвой
/ты ведь знаешь/.
На ладонях тебе - апрель,
словно из родника - водица.
Словно вешняя слов капель...
Как мне, милый, тебе присниться?
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1837988/
fe768d9eb07d5d9d56ae002fca6544b16321c7dbpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336217
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Запах кави..
ТістЕчко...
Музика.
Пам"яті течку
відмикаю новим ключем...
Тихий щем
Там,
де заснула душа.
- Вирушай!!!
Вирушаю
в дорогу додому,
не кажучи нікому,
про плани на завждИ.
І замість крапки
ставлю кому...
Зажди!
Не поспішай...
Не йди
без мене
у сяйво дивне і зелене.
Туди,
де не протизаконно
Бути щасливим,
де на рамі віконній
вІдбиток твоєї руки,
Мамо,
Мерехтливо
притягує погляд...
Ти поряд.
Полум"яний метелик
на свічці
не згасне ніколи.
І давній кафель
на коричневій пічці
пахне бабусиним Сонцем
І сільською школою...
І Калачі "по колу"
смакують найкраще...
Тепле молоко натще...
Запах трави зранку...
Щастя...
Ще трохи
в переповнену шклянку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335949
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
Вода обжигает плечи, целует руки.
Сжимает запястья, медленно покоряя.
Она не пытается все разговоры слушать
/она и без слов все доподлинно понимает/ -
как тонут пески, что считали твои минуты,
как пальцы хранят тепло их. Как дышит берег.
Ты плачешь в ладони во'лнам и почему-то
пытаешься смыть водой безуспешно веру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335642
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
а мне так нравится
вокзальный шум рядов,
простудный кашель
этих ровных улиц
и невозможно
объяснить одно:
что так тревожит,
будоражит, кружит
и вдруг под утро
он опять приснится,
волшебный город
в белых простынях,
мосты под ветром,
в платьицах из ситца,
каналы стойко
и Варшавский в ряд
и где-то в мае,
где-то весь в заботах
прозрачным эхом
тихо позовет
моё вчера,
моё сегодня, кто-то...
продрогшим утром
в паутине лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335503
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
В се было на одном дыхании,
С ошли снега, растаял лед,
Я чуть смутилась в ожидании,
В есна сняла с души оплот.
Т еперь твоя, и нет сомнения,
В глазах твоих моя любовь,
О на - Творца прикосновение,
И ей мы отдаемся вновь.
Х очу с тобой на небе скрыться я,
Г орячих чувств нам не унять,
Л уна нам будет колесницею,
А звезды - путь наш освещать.
З атихнут птицы до рассвета,
А мы к мирам дерзаем путь,
Х оть раз испытывал кто это,
Я знаю, вспять не повернут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335452
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
- Надто тихо?!
- Як завжди!
...
(Ти випадково живий і в випадкових контрастах,
Лишаєшся тільки випадком.
Не емоційно все...Без феєрії...Без глядачів
Саме те...)
На що Антарктида схожа коли я сплю?
Чи відчуваю той самий спокій без центру Всесвіту?
Мені трохи обридло перебирати цілями, обирати мету,
І розвіювати все за арктичними зимами,
Але це не кінець...
Треба вишити на тобі візерунок холодом,
Ти будеш носити його навіть коли стомишся.
Він не вірить у нас, він лиш загартовує,
Тому там де починається Творчість закінчується усе
Й спраглим голосом, вереском, слізьми запрошує,
І тут можеш ставити оклики, крапки, зв’язувати...
Кінець це...
Ти народився дивною дитиною спокою,
Розіткані нутрощі (полярним сяйвом гояться),
Вона гордо ступає кроки народивши, як завжди єдиного,
Дає на виховання Самотності.
... а в Атлантиці помирають дощі!
Початок...
Твоє друге народження!
...
- Тиша!
- Так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334873
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 02.05.2012
А на улице пахнет сиренью,
Я не знаю заметил ли ты,
Все равно же теперь только тенью,
Посещаешь девичьи мечты.
Тут так часто мелькают машины,
(Не подумай, что я тебя жду!)
Просто в моде сейчас темно-синий,
Да и марка твоя на виду.
Не надейся, на то что скучаю,
Мне так звонко поют соловьи,
Я себя по чуть-чуть приучаю,
Слушать их, а не песни твои.
Под окном расцветают тюльпаны,
Ты их мне никогда не дарил,
Да и ладно.. полнее карманы,
И без них ведь сумел - приструнил.
В моем городе веет весною,
Только я ее что-то боюсь,
Заберет тебя, злая, с собою,
Ну а я, как всегда, остаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334227
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012
Ах, сирень, сирень белая, лиловая, кудрявая,
Пышная, бархатная, ароматная...неземная,
Я уповаюсь , я наслаждаюсь и возношусь к раю,
Ты талисман, ты алмаз мая, я от любви сгораю.
Ах, сирень, сирень милая, нежная, безмятежная,
Словно морской бриз, ласковая, вся такая свежая,
Я целый год по тебе, ой, как тоскую и скучаю...
А теперь, будто старого друга крепко обнимаю.
Ах, сирень, сирень , как принцесса из сказки, красивая,
Ты словно та девушка при выходе в свет стыдливая,
Для меня ты, тех, счастливых мгновений воспоминанье
И таких чудесных, и волшебных дней, первых свиданий!
Ты жизнь продолжаешь, ароматом душистым питаешь,
Я утоляю любви жажду под твоей сенью, знаешь,
Только на тебя я уповаю, как на дочку Мая...
Прости ! Я уже в небеса, вместе с любимым взетаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334337
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
Крізь три вікна шалено пахне ніч
Вдихаючи її на повні груди
я подумки торкаюсь Ваших пліч
котрі уже ніколи не забуду
А три вікна вдивляються у ніч
освячують весну ясним безсонням
Молитвою торкнуся Ваших віч
до цвіту простягну свої долоні
і солов’єм співатиму всю ніч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334087
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
волны твоих волос волновали меня, и море..
билось внутри, взбираясь с силою вверх по шкалам.. я утонула,
губы крепко зашив с иглою..
камни чужих утёсов ждали меня с оскалом..
пальцы вплетая в кудри, я становилась светом.. свет назывался тьмою,
схожей с тобой, Морено.
это случалось. чудо, в самом уютном гетто
слыть для всего изгоем,
плыть в глубину, за слоем слой-
-единившись с кожей,
томно тонуть в юдоли
бренной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334084
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
лучше бы промолчать
не говорить
не говорить ничего
не писать
но опять
срываюсь на буквы-звуки
чувствую твои руки
даже когда далеко
медленно и легко
касаюсь губ
я-зы-ком...
пью тебя
сном
тихим и нежным сном
проникаю в твое сознание
чувствую /улыбаюсь/
твое дыхание
теп-ло-е...
же-лан-ное...
странное...
ощущение странное -
знать что ты рядом и
не дотянуться рукой
строкой
касаться
когда
отпоют твои провода
песню чужих дорог
остаться
ветром в твоих руках
светом в твоих глазах
сладостью на губах
поцелуем...
z gj nt,t njcre.///
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333540
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Вона його
під милий бік просила:
- Не залишай мене,
без тебе жить несила…
Вмовляла кожен раз,
благала слізно,
та він казав:
- Піду додому,
пізно…
Ішли роки,
минали дні за днями.
Вона його! любила до нестями:
- Чи будеш ти моїм?
скажи, єдиний,
бо я від тої безвісті
загину….
І він також любив її неначе…
але обачним був,
тому казав:
- Побачим…
не поспішай… не підганяй коней…
іще не вечір… встигнем…
ще – гей-гей!
і от від горя,
чи від іншої причини,
її гукнула владно домовина…
і на могильнім камені
в одчаю!
нашкрябав він:
«я згоден!.. я кохаю!..»
прокинувсь вітер,
і по соснах
грізно
пробігло цвинтарем:
- Іди додому.
Пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
...кожен другий тепер якщо не геній то душевно хворий
стомлене сумління не спить і щось завше нотує
я часто бачу уві сні розкішне зелене поле
і ми разом по ньому мандруєм ...
а сьогодні я пізно ввечері виходила в місто
вдивлялась у сутінки наче в чужі невідомі широти
життя так стрімко почало набирати сили та змісту
і так буде тривати допоки
ти торкатимешся своїм поглядом моєї шкіри...
так відходять жалі опускаючи голови на стомлені руки
із серцями притихлими в жменях ховаючи зерна розбрату
часом здається що на душі висить тонна пилюки
від чужих сновидінь
і якщо ти сповідуєш тільки цифри та дати
віра твоя мертва гливка та холодна глибінь...
і не треба стіни за якою ховають безсилих
не треба чекати допоки завтрашній день
стиглий пагін до землі прихилить
щоб легше дістати плоди
своїх звершень мрійливості в замкнутій ночі
неминучість утоми сповідують очі жіночі
спокій рве сухожилля ілюзій твого часу
і залишають на лобі холодний піт
сни
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Зриватись в прірву
снів пророчих.
Дивитись в очі,
Коли
Входити будеш в мене.
Зелене
з просинню крило
твоє торкаю...
Завело!
Звело
у вирву шалу!
Намішало
трав
у сУрицю*
Єство.
Що то булО?
Знов зранку
Сонце встало...
Я відкидаю наметало*
Зі свОїх пліч.
У чому річ?
ТИ, як з металу!..
Стікає ніч
між пальцями
у Відьми.
ПерстЕні
дзенькотом
співають колискову.
Ось мОї
найсильніші кови*!
Клади печаті і окови,
Собою спопели до тла!
До мого тіла
Звіра допусти.
Пусти!!!
ПрийдУ сама...
Впусти...
У глибину...
Бо я так хочу!!!
Ти що мені пророчиш?
Драконе!
Лише дивись
у мої очі...
Суриця - напій Богів
Наметало - накидка-плащ з капюшоном
Кови - чари
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333302
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
А за окном все те же поезда,
все тот же дождь целует пальцы травам.
Мы в ожиданьи долгом будем правы,
когда прольется талая вода.
Забытость слов покажется игрой,
а шепот губ - прикосновеньем ветра.
Весна напишет листьями ответы,
а песнь ручья напомнит голос твой.
Цветы откроют свежий аромат
своих духов. И в тайности рассвета
увижу нежный и любимый взгляд
что полон негой, словно небо - светом.
Плейкаст автора LaurA:
http://www.playcast.ru/view/1824089/
f5405eea4afd889d8e7dc0dd5ae63b90b4498704pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333293
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Не проміняю.
Вір мені.
Чекай.
Нелегко
сподіватися на диво,
та почуттів
шалений водограй
захопить нас у вир,
аби щасливо,
залюблено
дістатися
у рай!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108805
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332994
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Тік-так... Твої очі глибокі до спазму.
Тік-так... Твої руки несміло нестерпні.
Тік-так... Час стікає у шклянку оргазмів.
Тік-так... Доторкнутись Душі і... померти.
Тік-так...
Тільки так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332686
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
ты становишься лучше
и распускающийся цветок
апокалипсиса
лишь слегка прибавляет твоему лицу
свежих красок
обогащенных новыми оттенками
ожидаемой смерти.
отказ от отмирающих пережитков
прежней жизни
позволил тебе перестать зависеть от
внутренней независимости
навязанной бременем рабского
существования
без веры
в себя.
теперь ты живешь
во мне
так же как и я в ком-то
а кто-то
в тебе.
сегодня мы взаиморазвязаны
имея в распоряжении
собственный автономный источник
бесконечной пустоты
в каждом из
нас.
и уже сейчас
ты можешь свободно летать там
где среди брошенных кем-то
воспоминаний застрявших в вакууме
снов
обходя обмерзающие колосья
беспорядочно растущих
надежд
на сегодня
ты научилась нарушать призрачные границы
осознания подсознания
открывая Собой
новые горизонты
завтрашней
никогда еще не родившейся
мысли
для других.
и в этот
преисполненный истинной значимости
момент
ты наполняешь смыслом
своей
молчаньеточащей
бездонной
пустоты
наш абсурдный Мир
и через поврежденные отчаянными сомнениями
участки которого
познаешь наконец
суть
НЕДОСКАЗАННОСТИ..
ты становишься Его
|воплощением|
*фоновая композиция –
Hypomanie «Lullabye For Ian»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332555
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
мне нужно заново учиться ровно дышать
как когда-то
с тех пор много чего изменилось
точнее – изменилось всё
кровь потемнела
и застывает периодически
мне приходится растворять её
алкоголем
как обычно
взгляд обесцвечен
вещи кажутся не такими яркими
а некоторые исчезли вовсе
из виду
сердце стучит реже
иногда останавливаясь
в знак протеста
или просто отказываясь
бороться
с застывшей кровью
душа осунулась
ей стало дискомфортно в этом теле
в котором ей иногда приходилось
бороться
с сердцем
всё взаимосвязано
все подходят всем
но не всегда такая связь
идет всем на пользу
в моем организме произошли
необратимые изменения
структура здравого смысла
видоизменилась
сместилось месторасположение
ядра подсознания
внутри появляются совсем новые отростки
осознанных мыслей
неосознанно влияющих на общее состояние
всего вокруг
паразитирующих собой
на духовной пище
социума
проникно|венно заражающих каждого
соприкасаясь с мягкотелостью
чужеродственных
душ
мир вокруг меня изменился
навсегда
и стремительно продолжает менять себя
под давлением стен статического скептицизма
и тяжеловесных
мнений
о нем
не|имеющих скрытого смысла
замедленного действия
изменился
под влиянием ураганных эмоциональных волн
и убийственного прессинга
неконтролируемой машины
апатичного спокойствия
отравляющего
меланхоличными каплями взорванных слов
кислород
в-мире-вне-меня
|внутри меня полное умиротворение|
апокалипсические перемены происходят Там
где постель прокурена сомнениями
о завтра
|внутри меня полное умиротворение|
бесформенность однообразной реальности
медленно и незаметно
мутирует
в иное представление о ней
мной
|внутри меня полное умиротворение|
отсчет брошенного времени
пошел
мысли начинают действовать
внутри меня всё обновляется
всеми
вокруг
потому что во мне ничего не происходит
я меняю структуру воздуха
именно поэтому сейчас немного трудно
дышать
но
внутри
меня
полное
умиротворение.
*фоновая композиция – Trist «Pain»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329301
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 23.04.2012
талантливые люди уходят внезапно
поэтому мы с тобой так невыносимо долго
умираем..
признаваясь друг другу
в ужасных преступлениях
таких как любовь
наше сознание с упоением начинает перечислять
все потерянные
в бездонной черни сердец
полые души вторых половинок
но мы не раскаиваемся
мы питаемся мертвой энергией
смакуя моменты потерь
мы умеем жить лишь
смертями
и умирать
в ком-то
мы человекоподобные уроды
белые неразбавленные пятна
на рифмовано прозрачных слоях
многоэтажного типа
с одноОбразным оформлением
искусственно правильного
мира
подкорректированного религией
ожидания
|смерти|
мира
НЕ ПОДОЗРЕВАЮЩЕГО о чьем-либо
существовании
* *
однажды
в период осмысления одной из своих
смертей
находясь на стадии погребения останков
собственной
памяти
пребывая в атмосфере
формалинового одиночества
когда отравление реальностью достигает
самой критической отметки
и хочется только расчесать до крови
ноющее прощальными прикосновениями
запястье
вырезать глаза
призрачно представляющие детали
ее образа
|до невозможности точных|
усыпить мозг
сводящий с ума воспоминаниями
О СЧАСТЬЕ КОТОРОГО НЕ БЫЛО
потому что доказательства остались
лишь
в твоей
голове!
когда перестаешь вдруг думать
о выходе
и начинаешь задумываться о входе
в другой мир
потому что не можешь так больше
тонуть
один
среди себя
проявляется
близнец
идентичный натуральной
непорочноначатой
гдеторожденной
мысли о Родственном
долгое время скрывающийся по углам
страхов собственной красоты
суеверных безверий
комплексов полноценности
в тебе
имеющий такой же набор оттенков
серых красок меланхолии
такой же почерк души
и абсолютно схожую с твоей
узконаправленную |на всех|
общую библиотеку
подсознания
он появляется в момент отчаянья
будучи всегда рядом
подпитывая верой
твое бес|силие
подталкивающий
к революционным бес|действиям
к вызову святых демонов
страданий
на зеркальные нео-отражения
вчерашних дней
на лице сегодняшнего утра
он появляется именно тогда
когда в нерешительности открыв
еще свои глаза
с нарастающим ужасом осознаешь
что
никто никогда и никому
не являлся
потому что
на самом деле никого нет
кроме..
никого нет
кроме..
никого нет
кроме..
* *
НИКОГО
*фоновая композиция –
Atrium Carceri «Manufactured Minds»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330514
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Жити...
Мушу...
душу краплі із воску.
На щоки
Допоки ми чекатимем
на диво
До того часу диво
Бог красиво
відійде убік
А через рік
прийде дивитися
І як там ми без Нього...
І обійматиме, тулитиме
до себе
ніжно і наставницько
Його оселя
в моєму серці
в твоєму серці
Його оселя -я. Моя оселя- Ти)
Із Райдуги мости
Звести
щоб не забути
повернутися до Нього
із іскрами в очах
і Всесвітом в долонях
Я твоя доня
краплини світла, що
даровано мені
Тобою.
Знов проростуть
в моєму лоні
Щасливими дітьми
солоні сльози
чищеня
Ціна кохання
Відьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332444
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
"...слепой художник нарисует твой портрет
на мелкосопочнике мая разнотравьем..." (inki)
слепой художник нарисует нас
и синий свет в твоих глазах
и отблеск лунный
и пальцев танец на цветочных струнах
и миллионы нерожденных фраз
и шепот трав и пенье дальних птиц
дыханье леса на твоих ладонях
мелодию исписанных страниц
которую никто из нас не помнит
слепой художник нарисует дождь
и слов несказанность
но в нежном их биеньи
я чувствую, что ты меня найдешь
в час наших душ с тобой перерожденья
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332463
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
(Хайбун*)
* * *
Один мій хороший знайомий, втомившись від політичних інтриг та суспільної діяльності, купив собі хатинку в горах поблизу села Осмолода і оселившись там, став складати вірші у стилі «Вітер і потік». Він вирішив решту свого життя присвятити вдосконаленню свого поетичного мистецтва, віддав перевагу тиші і спокою, залишив «пил міст» та шум людської юрби. Я знав його як майстра каліграфії і неперевершеного коментатора віршів Оно-но Коматі. Я відвідав його хатинку цієї осені коли повітря було особливо прозорим, а листя на деревах тільки почало облітати. Ми довго розмовляли про творчість Кавахігасі Хекігодо, пили чай, споглядаючи стару столітню смереку на подвір’ї, милувались осіннім вечором та загравою. На прощання я склав йому в подарунок ось таке танка:
Осінній вечір
Тільки він нам повідав
Суть слів таємних
Будди Аміди. Осінь
І вітер пронизливий…
* * *
Друг мого дитинства - Олександр Миколайович Кравченко в молодості пішов служити на річковий флот щоб слухати зачаровано плюскіт річкових хвиль. Він дослужився до капітана, водив вантажний корабель «Весняний туман» по Дніпру з Вишгорода до Ржищева, перевозячи пісок, щебінь та інші будівельні матеріали. Одного разу восени я відвідав його корабель коли він стояв на рейді біля гирла Десни серед жовтих сухих очеретів та тихої води. Ми милувались осіннім туманом, споглядали верболози берега, пили чай зі старовинного китайського порцелянового посуду епохи Сун зроблений майстром Чженом Лі. Потім розмовляли про вірші Танеди Сантока. Мій знайомив був тоді відомий як кращий знавець творчості цього поета серед усіх річкових капітанів Дніпра і міг цитувати на пам’ять цього хайдзіна годинами. Під час дружньої бесіди ми прийшли до висновку, що субкультура хіпі насправді далека від буддизму і її носії у своїй емоційності і неприйнятті буденності світу сього далекі від Серединного шляху. На прощання я попросив капітана скласти мені вірш і він, подивившись з сумом на осінню річкову воду, продекламував:
Осінній вітер!
Безтурботність поета
Поніс далеко…
Листя верби падають
На хвилі темні ріки…
* * *
Одного осіннього вечора я вирішив зайти з візитом до одного старого знайомого, який був хорошим знавцем літератури епохи Хейан та й був цікавим хайдзіном – його танка були відомі у певних колах знавців сучасної поезії. Крім того він був знавцем японської поезії епохи Мейдзі. Виявилось, що мій візит був дещо невчасним – він якраз збирався здійснити самогубство – якраз в той день помер президент Янукович і він, будучи його фанатичним прихильником, вирішив супроводжувати його у потойбічний світ. Довідавшись про це, я зажурився і сказав, що нікому тепер буде оцінити мої хокку і доведеться «розірвати струни кото», і говорити про поезію епохи Мейдзі мені не буде з ким. На останок ми вирішили цей вечір – останній для мого старого співбесідника - провести за бесідою про старовинну китайську поезію, цитували Ван Вея та Су Ші, потім перейшли до японської поезії часів Бусона. Потім повправлялись трохи у складанні ренга і прийшовши до висновку, що ренга має складатись тільки трьома поетами одночасно, спалили свої віршовані спроби. Завершили вечір хорошим чаєм сорту «Вушка дракона» з провінції Юнь-Нань. Розстаючись назавжди, я скромно відмовився бути асистентом у самогубстві мого знайомого зіславшись на необхідність редагувати поетичний збірник «Осінній туман». Знайомий з розумінням кивнув головою і посміхнувся. Я з жалем подумав про те, скільки людей цієї ночі покинуть добровільно світ йдучи у Велику Порожнечу супроводжувати покійного президента і попросив знайомого прочитати останнє танка, яке прийнято складати перед самогубством. Тоді він сказав:
Білі пелюстки
Квітів осінніх сумних
Несе течія.
Суха трава завмерла -
Скоро паморозь вкриє…
(Примітка: Хайбун - традиційна японська прозова мініатюра з вкрапленими в неї віршами танка та хокку. Хайбун пошеться згідно певних канонів.
Світлина автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329698
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Накрило!
Заплутались крила.
Душа заблудила...
В Твоїй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332039
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
(собі...)
я пам`ятаю себе в раю́ –
до! втрати раю…
людей красивих упізнаю́,
хоч я їх –
іще не знаю…
Жінка… одежа біла…
як із перка́лю
птах,
на по́кутті
зручно всіла –
тримає дитя
на руках…
ні́мбової,
орео́льної про́би золото
плавить
шибки́ з кришталю…
я жінку в білому – упізнаю́,
я жінку в білому – знаю…
я жінку в білому –
первопричинним єством – люблю́.
стою –
не якось!
посеред раю –
просто стою.
ніби, первісно…
без порівнянь
і півсмислів:
начала власні
у іпостасях лагідних –
спостерігаю…
і так стоїться
славно мені –
уперто…
якось щиро…
і якось… навіть відверто!
і так якось – гідно,
і так якось… ніби – безсмертно.
довго стою
і давно –
у живому широкому промені,
що стелиться проз вікно,
плаває
золотосяйна пилинка…
так за́тишно…
такий невагомий
її політ…
стою,
нікому не заважаю –
пилинку у промені
зацікавлено
споглядаю…
на ту
мить неповторну,
просту
безтурботного щастя –
ні сном,
а ні духом не знаю,
що пилинка свавільна –
цілий безмежний світ!
куди
доведеться впасти
по якомусь
десятку літ –
після
вигна́ння
з раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331436
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Жителям царства Лу присвячую.
Щиро.
Мандрівник на Схід
Подарує стоптані сандалі
Сліпому митнику.
Дракон священної ріки Бог
Розповість нам про кавалок
Забутої істини
Якщо зможе...
Коли прокидаються їжаки
Коли засинають черепахи
Сонце - кудлате руде божество
Падає в колодязь вирію.
У моїй забутій землі Лу
Зацвіли абрикоси і сливи.
На могилі Конфуція
Безногий хлопчик
Заспівє мені оду
Про вік золотий...
У старій добрій Ірландії
Про весну саги складають друїди.
Мені б їхні струни...
Мені б з каменем Долі
Розмовляти навчитись!
І в той пагорб зелений піти...
У місті старому копаю рівчак
Наповню його вином Арарату
Хайяму на згадку.
Дві тіні поснули
Дивним сном наркомана
А місто ковтає бруківку
Як бритву піна...
Малюю літери.
Забутий алфавіт.
Чи то етрусків
Чи то поганців
Час як мереживо.
Для чого воду продаю
Дельфінам?
У шахи граю.
Сивий бородань -
Суперник.
Замість правил
І фігур
Весняні дні
І мій блокнот
Доречний...
(Дякую, друже, за натхнення отримане від шанахі зелених пагорбів після прочитання твоїх творів. Ця химерія народилась раптово і сама попросилась на папір. Друїди тут ні при чому. Хіба як свідки…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331150
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Найтемніший період [буває...
Починаю розрізати вени своїх меркантильних ілюзій,
Чекаю останньої краплі вологи, котра дечим схожа на кров.
Витікає все. Мій джокер граєм з тобою в покер на мрії,
Хоча можеш забрати собі — тепер я волію жити!
Заварюю чай із власних думок, буду з тобою пити,
Буду випивати кожен твій погляд, мій джокер — ти належиш мені,
Не лий сльози. На моєму шляху для тебе місця немає, тільки — я,
Мої і парадні, і задні двері закриті.
Пахне трояндами та шоколадом, легкі відбитки роси,
Відчинені вікна у завтра, холоне ранок із кавою,
Вона лишиться чекати вечора (хтось кричав, що такого не можна робити)
Значить потрібно обов’язково спробувати, якщо долунало звуками.
Відтак слова б’ються в груди серцем і хочуть жити,
Мій джокер, ти як завжди козирний туз.
Говори мені тільки те в що ти віриш, значить — мовчи
Це має приємний запах, як троянди і шоколад!
...буває] перед яскравим світанком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331398
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Не говори, что грустно - все пройдет.
Как снег, от солнечных лучей растает.
Есть только музыка. Я знаю наперед,
что жизнь рождается в угоду маю
с его теплом, с журчанием ручья,
с весенним пеньем птиц и ароматом
цветов. Пойми, есть только ты и я...
И эта музыка... в лучах заката....
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Що все мине… так сумно, - не кажи.
Стече снігами, в сонця променях розтане.
Лиш музика залишиться, я знаю,- в віражі
життя нове прийде, як все, у травні
з теплом його, з дзюрчанням ручая,
зі співом птахів... не мине - повір
мені… і квітам весняним, - є лише ти і я…
І музика… в заграві надвечір’я…
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1816158/
45c5367f0adcd59d1fb8efab5659620e7ad71e42pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331357
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Хіба ж я знаю, мій милий, хіба ж знаю...
В лабіринті думок зав’язла, блукаю.
Тільки знаю: серцем, душею кохаю,
Світанок новий самотою стрічаю.
Без ласки твоєї вже жити не сила,
Чи не ревно Господа долі просила.
Гудок паровозний свистить у проводах,
Примостились роки за плечима...реп’ях.
17.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331047
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Пробач мене...
Прости.
Без санкцій
Перетнула я кордон.
Я - Відьма,
Ти – Дракон.
Куди іти?
За запахом?
За змахом крил?
Спинитись до пори?
Зіщулитись у тебе
Під рукою,
Як дике вовченя,
І нагло
дихати тобою?
залишити без крапок
Усі між нами «І»
Я вся –
Тобі
Простелена, як поле...
І не дізнаєшся ніколи,
Що вже
переступила я закон...
Я – Відьма,
Ти – Дракон...
До мене підійшов?..
То ж вибач...
За Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330817
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
О, дивна панно!
Ніжна, мила панно!
Як Ваші очі
сяють неустанно
і зігрівають
серденько теплом!
Із ними я встаю
уранці – рано
і засинаю...
О, яка Ви гарна,
коли вночі
торкаєтесь крилом!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329808
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 16.04.2012
...буває раз на все життя...
Буде все...крила, літаки,
Погляди сумні, при зустрічі щасливі,
Громадські туалети, чуже вино і сльози, знов вино...
Буде все...будеш ти і я,
Пересічні люди, преса, ранки...
Нам треба зупинитись тут,
І в цих пастельних кольорах отримати засмагу,
Обгоріти, перестати бігти, торкнутись хоча б раз...
Буде все...неспокійні сни ціловані холодним простирадлом,
І ти, і я — музика жива,
Омита цілющими дощами — як вона?
Ти знаєш краще — як вона...
Приглушена, як завжди, як і вчора, і сьогодні (завтра — ні)
Малюю силует помахом руки,
Повітря відчуває мою віру в те, що — “ти”
Вбирає кольори. Зникає він...
Буде все...зникаєш ти...
Гудки, квитки, зустрічі й знов прощання...
Тримаєш руки, подумки, але тримаєш...
Потяг робить кругообіг днів,
- Я тут, ти ж відчуваєш...і сипле сніг,
В очах вогонь, по щокам вино і сіль...
Буде все...і ти, і я
Календарі — не вірні ні літу, ні зимі!
Та все не те.
Музика мовчить, чекає...
Зникає силует...
І лиш вона лишається між нами...
...буде все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330356
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Плавитись.
Зникати
НавІки
з цього світу.
Пальці, як пера
малюють невидимі ріки
по моїх жилах.
Сенс тільки у крилах.
Літати!
Вуста розтуляти
Назустріч
твоєму дощу.
Не пущУ
навали інкубів
під мої спідниці.
У мріях рук
не спинити.
навіть на хвилю!
Я вивчаю тебе
так повільно,
як тільки можу.
Долаючи за милею милю
твоїх перепон,
серце тривожу,
наближаюсь впритул
до твого "ВІЛЬНО"
Божевільно!..
Є мЕжі й закон.
А я так часто
перетинала межУ,
випускаючи Вовка,
Що зараз просто стою,
Ставлю блоки,
намагаюсь загубити
Твої очі
серед зелених бруньОк.
Не дивитись!!!
Закритись!
Ще один крок
І...
Врятуюся втечею
У іншу реальність.
Залишиться тільки
Спонтанність
Моєї руки
Назустріч.
І вовчий слід
на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329823
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Руки тремтять.
Зводить скули.
Ким ми були
Одне одному
в минулих життях?
І хто ,самовільно,
мене перетяг
З того часу,
де можна булО
просто дивитися в очі,
Ніяковіти,
За волосся ховатись?...
Мої вІрші пророчі.
За руку триматись.
Прощатись.
Звикати до переходів
І мінливої моди
на колір волосся
та розмір сідниць.
Доводиться...
Довелося
Ховати хвоста
У розрІзах спідниць.
І очі ховати,
щоб знову не обпектись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329817
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2012
Вирватися
і бігти.
Бігти!!!
Залежати
тільки від себе.
Дихати без потреби.
Люблю...
За вітром
всі дУмки гублю.
Відриваю гудзики-
за собою сію.
Люблю
Це все, що я вмію.
Зомлію,
коли добіжу
за межУ
обіймів твоЇх.
ТИ переміг!
Мені б
водою
між пальців
стекти...
Не має сили
втекти
від себе.
У кисні
немає потреби...
Дихаю шкірою
повною мірою.
Люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328827
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
И будет день, как прежде, пить росу
и шить из шелка маленькие крылья
весенним мотылькам. И золотистой пылью
их нежных крыльев окроплять слезу,
что уронил подснежник. Первый. Хрупкий.
Он к солнцу тянется, протягивая руки,
неся улыбку твоему лицу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327896
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
отведи меня к морю, папа
к винноцветному темному морю
я расскажу тебе тихо историю
как я никак не могу удрать
вытащить часть себя и оставить эти кривые стены
как он цеплялся в слезах за мои колени
и если бы я умела кричать, услышал бы каждый
но мой голос смолчал, еще даже не начинаясь
мне не нравятся эти сценарии
холодные руки и скучный взгляд
но не всем открываются двери рая
отрицай тут не отрицай
кто-то кого-то ранил, кто-то кого-то оставил
но, пап, мертвые души ночами не прорастают
не пишут стихи, а ноют, как ною я
отведи меня к сильным морям.
пап, он учил меня раскрываться
таять и прорастать, а сегодня, гляди, устал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327987
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Хімія.
А хімія тут ні до чо̀го,
Бо просто прийшла весна!
Я хочу чогось такого,
Чого уже хоче й вона:
Ключі від високого неба
І вітру в твоєму волоссі,
А хімія? Може і треба…
Цілуй! Чи мені здалося?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325831
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
Торкнутись
Раптом.
Очі закрити долонями.
Вуста - вустами.
Пірнути під Тебе,
Зірвавши соціум
до шкіри.
О! Скільки в Тобі віри!!!
Блукатимуть звуки
розбудженої ліри
по мЕні
зверху вниз
І знову вгору.
Вдаватиму покору,
щоби приспати
Твого Звіра,
який готовий
до війни.
А я - за мир!
Ти спробуй - дожени!
Спіймаєш - буду твоя,
ще раз звойована,
як Троя.
Складаю зброю,
Але з погордою
в очах...
Кохаю Твого Звіра.
Луска, як шкіра.
Раптово доторкнусь...
О, Боже!
Скільки в Тобі віри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327770
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
В Твоих глазах всегда хочу гореть,
Но иногда и это не под силу.
Как жаль, что еду посмотреть
Не на концерт, а на Твою могилу.
Молчу. Здесь неуместен крик,
Сегодня с прошлым я прощаюсь.
К Тебе приеду, может, лишь на миг,
А хочешь – навсегда останусь.
Ведь жизнь идет, как будто не моя,
И пустота не страшной мне сдается,
Когда представлю, что Твоя рука
К судьбе моей уже не прикоснется.
С минутой каждой тяжелее ждать,
Но времени, конечно, не заплатишь.
И словом мне, увы, не передать,
Как много для меня Ты значишь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327101
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Чтобы не слышать - замки на двери,
жалюзи на окне.
Чтобы не вынырнуть из неверья -
селишься в пустоте.
Чтобы не видеть тоску во взгляде -
не поднимаешь глаз.
Выверни душу мою. Не надо
только нелепых фраз
о расстояниях. Бога ради,
не отводи руки! -
я ведь весь мир умещу в тетради,
чтобы тебя найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327476
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 04.04.2012
і падають краплі
з даху,
променями
пронизані,
проз дірку іржаву,
з карниза
летять донизу –
крупні дзвінкі алмази,
щоразу
з усього маху
розбиваються
об живу
порцеляну квіток,
як молоток
Ноя…
на голови
цвяхів
без промаху опускається:
покайтесь!
покайтесь!
покайтесь!! –
та ніхто
не кається…
02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327220
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Зовсім непомітно доторкаюся носом до Твого плеча.
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Наповнюю Тобою усі свої легені.
Вдих-видих
Маленькі альвеоли дружньо обіймають Тебе, щоб затримати в мені бодай на секунду довше...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Заплющую очі і стискаю в кулаці Твій запах. Паморочиться в голові!
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Це неможливо! Живіт спазмує і мені видається, що я застогнала від того болю занадто голосно. (Тільки б не помітив) Закусую нижню губу.
Вдих-видих; Вдих-видих;
Зовсім-зовсім поволі відсторонююсь від Тебе; ледь відсуваюся, не подаючи знаку, що тепер то Ти вже надовго залишишся в темно-синій глибині моєї Душі...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Зітхаю, як дитина, з потроєнним видихом. Тобі це подобається
Вдих-видих;
Подаю руку на прощання.
Вдих-видих; Вдих-видих;
Затримуєш мою руку в своїй дещо довше ніж завжди. Відпускаєш. Розвертаюся і йду.
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Крадькома підношу праву руку до носа і... розчиняюся у повітрі...
Вдих-видих; Вдих-видих;
Моя телепортація, на жаль, чи на щастя, не можлива без Тебе, без Твого Запаху...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Де я?..
Вдих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327204
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Я на груди твоей хочу проснутся,
Чтобы в объятьях крепких,
Счастливо утром улыбнутся.
Оставив грёзы с ветром погулять:
- Единственный, любимый мой, - шептать
И слушать музыку рождения любви.
- Глупая ночь, - тоску терзания уйми.
- Мой милый, я не хочу тебя терять.
Неумолимо время пятится вспять.
Мечту разбив, уходит напрочь сон
И рвётся невольно с горла тихий стон,
Печалью сердца стынет на губах,
И разбивается в темнеющих углах,
И тик часов на вздутых венах, на висках.
01.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326948
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
"Потому что на самом деле каждый человек, в сущности, одинок. Не важно, есть у него близкие или нет. Человек в одиночку переживает свои страхи, даже если кто-то другой в это время держит его за руку. Он сам плачет, даже если кто-то другой вытирает его слезы. И если сейчас у него есть кто-то, кому он может доверить самые свои большие тайны, то вовсе нет гарантии, что так будет до конца жизни. А в конце человек и так уходит в одиночестве…"
Януш Леон Вишневский. Малгожата Домагалик. 188 дней и ночей
_____________________________________________
...накресливши мапу твоєї долоні відтінками
суму очей
дістаю із глибин дна моря твоїх роздумів світло
так важливо мені
молитись перед сном на лінію твоїх плечей
на невагоме волосся з яким грається вітер...
терпкий наче чай
який залишився недоторканим зранку
твій голос...
тремтіння скла в глибині лабіринту ховається проміжок часу
хотілось сказати...але натомість
думка з'їдає слова щоразу...
наші серця високо в небі неначе птахи
що під язиками тримають розлуку
і життя найчастіше це гра у шахи
коли біле і чорне тримає одне одного за руку...
в мені губляться планети твоєї уяви
і щоразу зізнаюсь сама собі
ти просто дотик що не потребує з'яви
ти ніби мед який тече по бороді
ти далеко не той хто сповідує правду
ти наче Господь бо до тебе я йду по воді
твоїх слів - тимчасової радості серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Не хочу чути «Час загоїть рани».
До біса! Не лікує - злодій час.
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі до нас.
І в кожного своя над ліжком стеля
Давно вже стала схожа на мольберт.
Колишні втрати (нині – акварелі)
Смакує тиша знову на десерт.
Хай, з-під гардин, все ті ж приходять будні
Вже хто як вміє, так їх і прикрасить.
Та в кожнім серці є щось незабутнє,
Нам непідвладне, а тим більше, часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Тебе (від ніг моїх аж до повік)
Аж досі!
На день. На ніч… Чи може вже й на рік?
Не хочу більше.
Досить!
Перев’язав собою всю навхрест.
Нитки зі сталі!
До тебе йти, то як на Еверест.
Не можу далі…
В тобі (від ніг моїх аж до повік),
Як ртуть в куточки,
Хотіла я розсипатись. О, ні.
Тепер не хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326345
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Оставить бы море в тебе,
Наполнить, глубоко, мир Везувием.
До пределов твоего вдохновения
Выпивать каждый миг, пьянея от радости.
Знать бы дорогу к вечности,
Перелистать, перемыть ее прошлое
И найти там далеко в сердце Эйфеля,
Что оставил он………………
А во французских булочках есть неизменная истина,
Так как в берегах, которые самый большой корабль оставил не тронутыми,
В тебе есть сходство и с истиной, и с кораблем,
Да и с вечностью, как без нее……….
Была бы смерть, вместе б умерли,
Был бы дождь, презирали горячее солнце – ведь, да?
Но давай оставим все…успевая улавливать миг,
Вытеснение трусости – силою,
Как красноречиво молчанье ворует слова,
Как вяжется бантик, на косичках у маленькой девочки,
Как он остается у мальчика на руках,
Как мастерски сон наполняет уставшие, дневные глаза,
Засыпает все…………………..
Оставь море в себе,
А я наполню твой мир Везувием,
Может глупо искать свободу везде,
Но я дальше ищу,
Доверяя и веря тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326423
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Одинокі кораблі потонули на просторах душі моєї,
вони шукали там вічного притулку, кидали на дно якорі,
вони не знали, що в океанах душі моєї гірше ніж в пустелі,
там чайки над берегами вже давно не літали,
і дехто з кораблів без порятунку ржавів на дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323705
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Той, хто колись проклав дорогу до пекла,
певно що сам по ній прошкував нечасто,
чи не волів минати зустрічні схили,
або ж не знав що є обхідні шляхи.
Як би воно не було, та в результаті
той, хто колись проклав дорогу до пекла,
вивів її притьмом на Твоє обличчя
і перетнув маршрутом Твої вуста…
Так, наче камінь кинув у тихі води.
Колами розійшлася непевна слава:
хто б не ходив – хоч сам Люцифер – тим шляхом,
тут, на губах, оступиться чи ковзне.
Іншим розвага – сторч головою долі,
падати на вуста і нестись до дідька –
хай і непрошеним… Тільки ж лихе прокляття
тим, що до пекла носять сиру смолу.
Хлюпає з повних відер на биту стежку.
Стільки уже смоли тут було розлито,
що не встигає виміситися пилом
і не всиха на сонці у чорний прах.
Губи твої – в’язкі, як липнева спека,
тільки торкнешся – тягнеш їх за собою:
й темні сліди, що їх не замастиш мирром,
й пекло, куди вони заведуть колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325907
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Знов барабанять в шибку краплі,
Слізьми розбавлені дощі,
Й такою свіжістю запахло,
Забудеш біль на самоті...
Всю ніч бриніла тихо злива.
Яка ж це втіха від дощу!
Здалось мені, що я щаслива...
Й земля напИлась досхочу.
Чому ж тоді ти серце плачеш?
Чому скотилася сльоза?
Мабуть, ти знов йому пробачиш?
Куди ж образа все зника?..
На ранок дощ вже ущухає,
і теплий, скупаний в дощу,
Далеко громом все зітхає.
Та не лякай мене, прошу.
Рожеве ринуло проміння,
І сірі хмари розійшлись.
В надії лиш одне спасіння,
Що ще зустрінемось колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326072
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
утром не хотелось ничего
лишь бы только проснуться..
как всегда из Ниоткуда возник туман
медленно сползая по горизонту
приближался к моим окнам
без предупреждения и лишнего шума
проник через кожу стен дома
через поры моей
через глаза
в центр
в середину
в легкие
в сердце
вцепившись
туда где больней
незащищенней
сжимал и сокращал его
отбирал кислород
жизненную силу
способность дышать
возможность думать
отбирал желание
просыпаться
двигаться
жить.
втягивался
впитывался
перерабатывался
в некую бесплотность
отягощенность бременем осознания
что ты еще жив..
окутывая ощущением ничтожной безысходности
отдаленности
нереальности происходящего
чуждости этому миру
и /как всегда/ он исчезал в Никуда
оставляя внутреннюю тяжесть
и Настроение.
внутри сформировался новый элемент
с одной стороны ослабляющий
всю мою сущность
всего меня
действуя как разрушающий вирус
уничтожающий структуру души
заставляющий ее и меня мутировать
в существо иного рода
с другой стороны – усиливающий
рецепторы и ощущения
ухудшающие общее состояние невозвратимости
невосстанавливающейся
разрухи.
* *
туман это всего лишь часть
недостающая деталь
такая же как почти всегда хмурое утро
не желающее твоего пробуждения
как почти всегда серое небо
не особо жаждущее твоих взглядов
части одного механизма
заставляющих его двигаться
к саморазрушению
это отправная точка
это подготовительный этап
завершения
существования
переход
из мира Мертвых
в мир................................................
*фоновая композиция - Huldra "Ashen Lips"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289815
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 28.03.2012
Этим веснам, что скрыты в ладонях упрямого солнца,
не отнять, не сменить, не принять ни одной из мелодий.
День еще не оттаял. Промерзший до самого донца
он ослеп, словно вымерз устало. До самого мая.
К четвергу все сотрется. И снег перед выдохом слепнет,
как ослепли дороги ведущие дальше. К востоку.
Для меня остаются чужие нелепые "если"
и дырявость карманов у неба, которые штопать
будет ветер весь год, собирая весь пух по крупицам.
Чтобы после рассыпать на гордые важные склоны.
Ты вернешся туда, где пора мне перебеситься.
Но я жутко хочу это время как воздух запомнить!
(Я сотру все звонки. Ты - слова. Время высыпет стрелки.
Снег растает. Зима холод спрячет живою листвою.
Без тебя, без меня этот город, казалось, ослепнет.
Но безумная память теряется там под травою.)
Перемешанность чувств застывает. Им, кажется, выжить
не удастся. Хоть там, в подреберье, не спится.
На протянутость рук не хватило горячего "ближе".
Время выпило сроки, чтоб выплеснуть дождь на ресницы...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1799120/
6eeba11e28133c040e6db1a8c414a1ba5a6759ddpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325744
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
I could what I want but I can't!
I just close my mouth eating tongue.
I burn like a match day by day…
How dare you emerged on my way?
I feel what I dream but deny….
You cut open me, left in fire.
My heart burns, melts into the ground
When I catch of you steps beloved sound.
I can't sleep I can't eat I can't share!
Since the Lucifer's magic appeared
Don't you hear.. I can't take any more…
No place for my scream… bleeding door…
You shut…
Shout…….
Магия Любви
(авторський переклад gala.vita)
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325720)
День за днем душа горит,
Истончается защитный слой
И вот я уже беззащитна перед тобой, Любовь!
Слушаю вновь и вновь шаги твои,
Из ста дорог ты выбираешь одну,
Стоишь на пути моем, небо застилаешь собой , Любовь…
И дай мне замолчать, отпусти,
Дай мне не знать тебя, забыть,
Но сила твоя и подступ сходны с магией Люцифера…
День за днем я сгораю,
День за днем стою за этой дверью,
Как заглушить сердца крик, как уйти от тебя, Любовь?!!
ДЯКУЮ!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325642
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Усі знання -
не варті краплі Віри.
Лише вона -
основою основ,
а ще - Любов,
яку в життєвім вирі
ніколи і ніхто
не поборов!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183418
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324711
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Можливо,
надто зблизилися ми,
а чемне ВИ -
передбачає зИми...
Мені усе ще світять із пітьми,
жагучі очі -
у душі я з ними.
Життя позаганяє до тюрми
вітрами і дощами затяжними...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324209
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Весняний сон
із запахом дощів
завісу крепдешинової ночі
відкриє тихо...
Тільки комиші -
у ритмі колискового тороччя.
Густу блакить
художник розведе -
злетять угору білі парашути…
Яскравий сонях – сходить!
Новий день
народжується знову,
щоби збутись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322922
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Перемішались сон і реальність.
Венера вкотрЕ цілує Юпітер.
ТвОє дивне ім"я, твоЯ незвичайність
І мОє вміння Тебе розбудити.
Перемішались вигадки й правда.
Повний Місяць танцює з зірками.
Візерунки душі знову Чую...Я - Рада!
Яснобачення - серцем. Дотик - руками.
Перемішались новели і ритми віршІв.
Світ зплітається з тиші галактик.
Я відшукала свОю Розу Вітрів
В пісні крил - посерЕдині такту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321869
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Тихо...
У снах
Я загУблюся
в "свОїх" стінах.
Так захотіла.
І лабіринтами думок
Прямую до
Знаків зверху.
Щоб не померти?
Але ж не має смерті!
Є Життя!
Є Простір,
Де Час секунди колише...
І Тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321870
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
я дивилась на тебе
проз лугову
траву,
проз відважно направлені в небо
зелена́ві штишки́…
проз дрібнесенькі,
як на бабцінім си́тчику,
квіточки́ –
чебреці́ і рома́шки,
полино́ві з тума́нцем ка́шки,
рожеві якісь зірочки,
незабудки,
проз невагомі метелики,
і пухнасті,
на відстані дотику,
соснові голки́…
проз фейєрверки безсмертків
синювато-сиві –
ти стояв одиноко
на схилі пагорба,
як бог молодий,
досконало красивий…
такий стрункий
і високий…
сокіл!
наче псалми́,
стелились до ніг
твоїх –
наскільки сягне око
берегами, долиною –
прибережні озерні осо́ки.
а з протилежного боку,
крізь завісу
соснового лісу
в надвечірній своїй
повноті
золотій
СОН-ЦЕ!
цілувало тебе в лице,
мружило тобі очі,
у грайли́вій
лагідності жіночій
плутало сонячним вітерцем
слова молитов
у шовковисто-пружне волосся…
і полинув
долиною
гомін стишений –
ніби сотні і сотні вуст
шепотіли щось про любов…
і мені
не здалося.
серед храмової, соборної,
надвечірньої тиші
йшли до тебе
стопою незримою,
невловимою
з усіх чотирьох сторін
комиші,
як спасенні тобою душі…
з-поза обріїв,
усіх чотирьох небокраїв,
і до самих твоїх
ніг
сповнився світлом,
на міріади розсипаним,
берега оберіг…
на кожній гінкій стеблині
ореолом розпушеним сяяло
волоття́ –
очеретяної надії
вічне
поцейбічне Життя.
…
невдовзі сонечко зайшло
і ми поїхали в село.
а як вернулися додому – ти,
у тоні зверхности,
вказав мені
на крихти…
хлІбні,
такі дрібні –
що й не помітити.
правдивий сокіл!
з такої висоти
і до такої дрібноти…
і стали три
дрібненькі хлібні крихти,
як перевернуті хрести –
таку довершеність
вдалось розбити…
розсипати.
тепер до висновку:
ото жили б «як діти» -
ніхто тих крихт
нікому б не помітив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321541
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Тишиной оглушенный бред
разбивается на осколки.
Прямо под ноги сыплет снег,
но сегодня и в нем нет толку -
время спутанных фонарей
проливается на ладони
и сквозь них. У моих дверей
месяц тенью рисует полночь.
К оглушающей тишине
иглы звезд пришивают холод,
прорисовывая на дне
беcконечность кометных по'лос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320386
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Там,де місячне сяйво
Виціловує обличчя фіалки,
Де зорі спадають у трави,
Розбиваючись у росяні сльози,
Я йду до тебе.Ти чуєш?
Йду дорогою болю...болю,
Що ні хвилини не дає спокою,
Що переслідує і вдень,і вночі...
Але всі ці муки,страждання
Сповна винагороджує диво:
Диво бачити твою посмішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318673
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 06.03.2012
У нас з тобою будуть діти-хлопчик,
схожий на сонце і дівчинка з очима Марлен Дітріх.
Вони будитимуть нас щоранку, залізаючи під ковдру
і лоскочучи мені плечі, а тобі ніс та підборіддя.
У нас будуть найсмачніші у світі сімейні обіди
та найтепліші обійми. Дівчинка любитиме твої руки-
міцні та надійні, а хлопчик мої поцілунки за вушком
та казкові історії перед сном.
Ти розпалюватимеш камін, а я читатиму Рільке
під тріскотіння хмизу та багряне ігристе вино.
Здаватиметься, що це десь за чужим вікном
час тліє, мов гніт, та від лиха й брехні гасне.
А у нас з тобою буде домівка залита любов'ю,
в ній зупиниться мить...Натхненна, тиха, прекрасна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319269
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Карпати!...Буки – гілля руки.
До неба сосни в хмари впхнуті.
Річки озера – срібла перегуки .
Гори медведі - вічністю припнуті.
Густа, безмежна синь
До космосу прикута .
І сонце витинає. Золотом .
Малюнки райдуг . Незбагнути
Часу застиглі кроки -
Мохом камені закуті .
І спокій раю.
І душою відтерпаю .
Риплять, чи то смереки,
А чи може буки -
«Карпати… гори…
Бути!...Бути…!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315445
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Прислушайся…
То дышит нам весна.
Ручьёв запомни звонкие хоралы
В необозримом мире -
ты одна...
Кому же от меня они дарили
свою шальную непрестанность,
восторг невероятный
и чувство столь неудержимого полёта!
Вскрывает тело лед.
И солнце правит бал.
И мелочно, и так не важно
все,
...что будет после
Оригинал здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244318
автор: viter07
Прислухайся - то дихає весна…
Прислухайся…
То дихає весна.
Запам’ятай струмків дзвінкі хорали!
У неосяжнім світі -
ти одна,
Кому вони від мене дарували
свою невпинність,
неймовірний шал
і відчуття нестримного польоту!
Скресає крига.
Сонце править бал.
Так неважливо
все,
що буде потім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318957
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
тишина на двоих златоустом,
путешествуя по облакам,
мелодично, касанием чувства,
проведет по небритым щекам
парафраз деловито, некстати,
пролетит, проиграет глазам,
лунный диск полотном и токкатой
зачеркнет глубину, как нельзя
черно-белые клавиши жизни
заиграют мелодии дней,
обнимая, чудачества в призме,
возводя степень важности ей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309492
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 03.03.2012
Продовження вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
-------------------------------------------------------------------------
Вже запахла весна, на яку так чекала.
І заграла струна, що так довго мовчала.
І поллються пісні, що лікують в журбі,
Як струмки весняні. Не почути тобі...
Ось заграє ріка, і крихким стане лід,
А недоля лиха потече річці вслід.
І від слів непростих проросте знов трава...
Лише тільки від них душа знов ожива.
Збудить крик журавлів мою пісню, що спить...
Тільки ти не зумів мою пісню збудить...
Наче зранена пташка Хай по світу летить.
Знаю: буде їй важко. Але вже не спинИть..
Хай по світу л -е -т -и -т-ь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318143
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Як мовчить саксофон
і як скрипка плаче -
все я бачу крізь сон.
І там осінь бачу -
Мертвим листям все плаче вона.
Моя осінь - то Львів,
то є небо без краю.
То верхівки домів,
тихі пахощі кави,
недосяжний, сліпий ідеал.
Я шукаю його,
щоб життя відчувати.
Осінь вибачить все,
час коханих прощати
і забути про сутність людей.
І хай музика б'є
на всю силу.
І хай осінь не йде
надто довго.
Надто пусто у вікнах твоїх,
Та вогонь у очах ще не стих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318053
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
на левом плече - пепел, на правом- золото
мой завоеватель предельно спокоен и смел,
его уже не остановишь ни кровью, ни холодом
нет побежденных,поскольку нету живых
нет победивших,поскольку никто не сдался
Мой завоеватель - Колумб и Кортес - он неотвратим
я предлагаю временный мир
если хочешь, останься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310759
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Вони летять.
І звати їх - рокИ.
В моєму серці
гнізда залишають:
коли навколо
падають зірки -
тепло і щем
від доторку руки,
я, не повіриш, -
Досі пам`ятаю!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317387
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Моїм віршам, написаним так рано,
Коли й не знала я, що я – поет,
Що вирвались, як бризки із фонтана,
Як іскри із ракет,
Що увірвались, як чортята вперті,
В святилище, де сон і фіміам,
Моїм віршам про юнь і подих смерті,
– Нечитаним віршам! –
Закиданим в пилюці магазинній
(Де їх лишають бáйдуже щораз!),
Моїм віршам, як неоцінним винам,
Настане сяйний час.
***
Моим стихам, написанным так рано,
Что и не знала я, что я - поэт,
Сорвавшимся, как брызги из фонтана,
Как искры из ракет,
Ворвавшимся, как маленькие черти,
В святилище, где сон и фимиам,
Моим стихам о юности и смерти,
- Нечитанным стихам! -
Разбросанным в пыли по магазинам
(Где их никто не брал и не берет!),
Моим стихам, как драгоценным винам,
Настанет свой черед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317301
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Все не нужно, бессмысленно, глупо и до безысходности просто.
На окне - тонкий лучик и острая грань пустоты.
Я скольжу словно в гулкую пропасть с ненужных вопросов
и теряю законченность выпавшей вниз высоты.
Cловно в небо, роняю былые слепые ответы
на вопросы, которые кажется были неразрешены.
Я пыталась на звуки накладывать отблески яркого света,
но разбилась о жесткость поставленной кем-то стены.
Все бессмысленно глупо и до безысходности просто, -
не подать на ладонях ненужные капли тепла.
Из горящей свечи стану маленькой капелькой воска.
Не понятно - чего я так долго упрямо ждала.
Разбиваясь о камни разбросанных ветром молчаний,
пропуская сквозь пальцы ненужную нежность и боль,
я прощенья прошу за нелепую глупость признаний...
я
прощенья
прошу
у тебя...
за... любовь...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити.
На вікні тільки промінь ламкий, наче голка - ребро пустоти
Я у вирву ослизлу лункУ зісовгуюсь із непотрібних запитань,
І вже гублю завершеність , долу випавшої висоти.
Хай небо прийме ці осліплі, розвіяні вітром одвіти
На запИтання ті, що здавались насправді уже нерозв’язні,
Я ж так намагалась на звуки наносити вІдбитки справжнього світла
Та, зазвичай, розбивалась об стІну, себе відчуваючи в’язнем.
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити,-
Жалюгідно боятись подати в долонях зайві краплі тепла.
Ставши краплею воску, моя свічка перестане горіти,
То чого ж я чекала, терпеливо і довго, - до нестями, ждала.
Твердь камінна прийняла розвіяні вітром мовчання,
Пропустивши крізь пальці відкинуту ніжність і біль,
Я пробачення прошу за свою недолугість кохання,
Я пробачення
Прошу
У тебе…
Ти ж не любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317249
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Як змалювати біль душі,
хіба можливо?
Та і кому потрібно це,
кому важливо?..
Я маму міцно обійму,
а серце плаче -
У часу виграти війну
снаги чи стачить?
Роки, мов сніжна заметіль,
мов літня злива.
Мов повінь стрімко через гать
шумлять квапливо.
З прийдешнім роком, ще одним,
її вітаю.
Роки, як сон, роки, як дим,
пташина зграя...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317294
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
ми залишаємось вірними та чужими
неважливо що навкруги морозяне небо під ногами
талими водами розтікається
увімкнувши анонімні часові режими
тиша на тишу накладається...
_______________________________________
...є люди яким особливо потрібен кисень вода та книги
я бачу твої рани яскраво червоні на вилицях
якщо заздрість холодна плете навколо нас інтриги
совість заледве жива шкутильгає на милицях
відлік почнеться коли доля натягне тятиву
із тонких капілярів спокою макраме
лагідні ноти світла падатимуть у шовкову траву
пам'ятай що і цей час щастя також мине
як минало твоє дитинство у мовчанні чужих вулиць
як минала туга за першим смаком причастя
мені потрібне насамперед твоє світло
щоб наші серця перетнулись
і пульс засвідчив початок нового життя яке розквітло
геометрія тіл у просторі ми неповторно далекі
ефект перспективи залишити на ніч за дверима докір
я чую навіть зараз прощальний журавлиний клекіт
якому бажання залишитись поруч чинить опір...
стрілки невтомно малюють малюнки із кіл
наш порятунок кусати вологі губи і вірити
що перш ніж любов попаде під приціл
ми почуття тишею перестанемо міряти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317125
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Кошка открывает лапой дверь
и крадётся
в угол самый дальний,
и ложится –
зверем усыпальниц –
в складки шёлка,
словно небом ей
велено,
молчание храня
в желтизне прищура, как в колодце,
встретить – по ту сторону –
меня…
Кошка ждёт и
знает, что дождётся.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308954
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.02.2012
Сквозь озноб своих площадей,
сквозь дома, трамваи, бистро
тёмными ручьями людей
утро затекает в метро.
На дождём краплёном ветру,
в тесноте, но в сущности - врозь,
всплески рук, летящих в дыру,
под земную ржавую ось.
Если кто-то крикнул: "спаси!
погибаю плыть по кривой..." -
значит, ты - у той же оси,
ибо ты услышал его.
Я тебе доверюсь одной
с пафосом публичных молитв:
лучшее, что было со мной,
это - смерть во имя любви.
Дни, когда и осень – весна
с дорогим чернением крыш,
ибо по ту сторону нас
рваный шорох старых афиш
заглушает чья-то струна,
и расклейщик, пьяный как май,
новые открыв имена,
клеит их на спины домам.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247747
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 26.02.2012
Докурим злую нашу скуку,
что жизнь – одна,
и смерть – одна,
что каждой фразе, слову, звуку
не избежать
двойного дна,
наполним дымом горькой правды –
одной из многих
горьких правд –
стихи и спрячем их в тетради,
как прячут в ящик
путь назад,
туда, где рвань – что было тонко –
сшивает вера,
как скорняк,
где ветер треплет распашонкой
цветы жасмина
у плетня,
и лепестки слетают в зыбку,
что и взаправду
так зыбка,
где носят траур, как улыбку,
и ждут вестей
издалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255503
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 26.02.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
у снега срок годности вышел
и тают в поспешности крыши,
под звук колыбельно - дождливый,
под музыку станции зимней...
ожоги на пальцах от вёсен,
от взглядов ...и завтра быть в восемь...
плывут облака друг за другом,
под утро, в заносчивых дугах
за прочерком граф и проталин,
под временным "...завтра поправим..."
по медленным нотам и звукам,
по клавишам,плавно по кругу...
и долго... и долго там снится,
уставшей от холода птице,
прозрачно-вишневым нарядом
в цветущем саду за оградой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316361
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Спелого яблока лунный омут,
звезд перекисшее молоко.
Жадные окна чужого дома
небо лакают голодным ртом.
Что-то незрячее плачет в реку.
Капли - как дождь из пустых глазниц.
Дно отзывается зыбким светом
и отраженьем забытых лиц.
Месяц в небес полушубок липкий
прячет от мира свое лицо.
Стылая ночь перетертой ниткой
штопает тихо своё крыльцо.
И, потянувшись, зевает кошкой,
к чашке рассвета забросив нить,
чтобы за день отдохнуть немножко,
и на закате затертой плошкой
новые сны на траву пролить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316283
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
І
Желание
ВОздух пульсирует
в отраженьи - света биография
переплелась закладкой избранного
невнятными снами замелькали дни
капельками тают многоэтажки снеговиков
в преддверии искренней оттепели
на пороге земляничных поцелуев
растяжимой жвачкой радуги
и надувными шарами адреналина
в полном лунном ожидании
замирать...
ІІ
Зелени в этом городе много
Мы в первый раз виделись
Но все промелькнуло вдруг
Как в подземке поезд
И время мчало по кругу
Как космонавт в центрифуге
Чтобы привести меня вечером к чаю
и созерцанью
Тебя...
будто аквариум неба
а вместо рыбок в нем звезды...
это Тебе
Этот город в зелени
который строили столетия
и достроят наши дети...
одним касанием
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316103
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Заплакані вікна.
Дощ.
До неба – дівочі руки.
Теплим дощем
Тихо стікає
Небо
В долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316165
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
я –
не метелик,
не гусінь навіть зараз …
я – лялечка,
така, на разі, фаза.
ти ж
про своє одразу:
люблю́ – чи не люблю…
зима! я в лоні…
я – зав`язок,
в утробному
само-полоні,
у ембріоні…
я - зернятко,
у жменьці
лагідній
тихенько сплю…
я – Кай…
геологічної
епохи «до-людей…»
із хаосу видінь,
уламків льоду,
у самоті
Мовчання й Холоду –
яких Ідей!
довершена
геометричність… –
непоспіхом
збираю слово
«ВІЧНІСТЬ».
не дорікай,
і НЕ відволікай,
не підганяй! –
собі на шкоду.
…я
не назовсім Кай –
змири гординю
і зачекай.
мине зима,
і я на радощах
знайду тебе сама.
я – за́родок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші:
інакше, знай,
я перекинусь в пару
і пропаду
безслідно
поміж хмари…
тоді вже –
відвикай
і не гукай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314455
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Чебрець
Срібні стріли
У небо!
Шкереберть
Вірність
Затишок
Вічність...
Лелеки
і чужі
небеса
Чудеса!
Підношу
Жертву
Маками
Одній
Мені
відомими
знаками
Лежу
У траві
Вітер
Хитаю
Чекаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314596
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Ноги...
І пальці рук
ТИ –
Мій вчитель
Науки з наук
Я мовчу,
Стуливши уста
Всотую
Долю твою...
Тільки так
Доведу,
Що затямлю
Урок.
На замок
Всі думки.
Я і ТИ
В Обережному Колі
Долоня в долоні...
Зображення Марта Ніконова
нтимна лірика.
або.. Пізнання)
50х70см
Вирізанка
сріблястий папір, фон темно-зелений з фактурою полотна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314614
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Чтобы выжить - ты пишешь на листьях чужие сны.
Ты встречаешь ладонями холод. Боишься дожить до весны.
Обрываешь все нити, что связывают меня с твоим миром.
Закрываешь двери. Меняешь на них замки.
А потом меня кормишь словами. Опять с руки,
не боясь, что я спутаю все твои и мои эфиры.
А потом ты ложишься спать, обнимаешь ночь.
Я пытаюсь заслоны все, стены все превозмочь.
Бьюсь в стекло твое птицей. Без-звучно. И ты не слышишь.
Время ранит сильней, чем твое стекло.
День стирается ночью. Призрачно и легко.
Я целую твой берег. А ты опять далеко. Время дышит...
Я пишу тебя инеем на выбеленном стекле,
я рисую на крыльях узорами белый снег,
вытираю следы на дорогах, что ты ко мне тихо чертишь.
Обнимаю за время, снимаю замки с петель,
зацеловываю шрамы, что там, на твоей спине.
Заговариваю все раны, что нА сердце. А в окне гаснут свечи,
те, что нА небе нынче зажглись. А ты
с каждым утром сводишь развЕденные мосты.
Я вымаливаю тебя снова у темноты
каждый вечер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313218
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Мы робинзоны с пятницы и надолго.
В сердце горит под поршнями чувство долга.
В замкнутой звездной системе пылает солнце.
Жар осторожно, пригоршнями, раздается.
Вроде не дети и знаем, что нет гарантий.
Спим, как положено, с разных сторон кровати
В центре которой бьется в прямом эфире
Сердце, в котором наших по половине.
23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312717
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Молитва – сонце на Твоїх вустах,
не просто звук магічний або слово...
а стан душі , неначе вільний птах -
відкриє де пшениця, де полова..
Молімося, не тільки у біді,
Молімося, у щасті ще палкіше...
хто зна – чи на вершині, чи на дні?
Лиш Богові єдиному видніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312218
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
кажется маленькие слова
больше не умещаются внутри
толкаются маются
дробятся на слоги
и вновь превращаются в слова
новые или старые повторяющиеся
плачущие и улыбающиеся
все те что так хочется
выплеснуть из ладоней души наружу
но голос словно простужен
звук заперт внутри
огнем горит
жжет
вырывается
болью смеется бьется
и эхом ему отдается
ветер
путаются закаты расветы
где ты
я так хочу тебе все сказать
продышать прокричать
но
звуки заперты
на тысячу разных замков
как мне избавить их от оков?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312035
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Ту-дух!!! Ту-дух!!! Ту-дух!!!!!!!!!!! Ні! Нізащо!!!
Куди? Навіщо?!! Мамо!!! Ні!!!
Червоно, гаряче, боляче ! Я не хочу звідси. Я буду пручатись! Навіщо, мамо? Я не хочу туди!!! А-а-а-а-а!!! Боляче!
Я мовчатиму...
Заціпенію і мовчатиму. Я знову стану рибою...
Не займайте мене. Ви -чужі. Неприємні.
Щось так ріже очі! А-а-а-а! Боляче!!!
А-а-ах, ехехехех...
Хто? Що? Хто? Ти - мама?!!
Навіщо?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311865
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Ти далекий, як море, а милі мені не милі
і не милі вітри, від яких весняно й нестримно.
Виростаю зі свОго приватного божевілля...
Я б дощем... А виходить льодом по ринвах...
Я б травою... в пустелі твоєї волі,
Та забракло вогню, десь отам, на денці зіниць.
Септакордами щему вриваєшся поміж сни.
Тиша також болить. В неї темрява на престолі.
Заколисуєш втомою, вчиш сповивати чудо
В оксамитові сльози і марення з органзи.
Сильні крешуть з повітря. Живуть. Не бояться зим.
Що їм доля? Ліхтар. Що їм люди?
А й справді, а що їм люди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311862
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
І ніч у серпні тче дорогу в Ирій,
І впали в руки перезрілі сливи,
І ти в губах моїх, як Сонце визрів,
І важко так не буть щасливим.
І мить одна у озеро, як вишня,
І місяць колом мружиться зрадливо,
І в вістрі уст живе тепер Всевишній...
І легко так! І просто буть щасливим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311861
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Зимовий морозний день.
В повітрі повисла тиша,
Тільки лунко поскрипує
Під ногами сніг, сліпить очі,
Переливається в промінчиках сонця.
Маленький хлопчик,
Ігноруючи мамину заборону,
Стрімголов мчить
Міряти білосніжні кучугури.
Перехожі, привітно усміхаючись,
Поспішають, кутаючись у комірці,
Кудись у своїх справах.
Поспішаю і я назустріч кольоровій мрії.
Повною жменею черпаю
Та переливаю твоє тепло в себе
І воно пробуджує мене,
Наповнює чарівною музикою кохання,
Що ніжністю б’ється у серце,
Стугонить, розганяючи кров по венах
І я на повні груди дихаю ним, ним живу,
А Всесвіт прихиляє чисте небо перед нами.
06.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311834
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить,
Раптом в мене знову
зневіра вповзе,
з тривогою змовна,
а мені й так зле.
Віра є, не скресла,
певно ще не час,
й діти перевеслом
поєднали нас.
Душа твоя наче,
ластів'я в вікні,
достукатись хоче
в серденько мені.
Бог, прости гординю,
всі не без гріха,
лиш себе виню я,
що любов стиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311717
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
А кто-то в ладонях минуты мои бережет.
Рассчитаны все по крупицам. Как зернышки риса.
И в каждом... кусочек непрожитой-прожитой жизни.
Они протекают сквозь пальцы. А время идет,
ступая босыми ногами по талой листве
И с каждым измерянным шагом становится ближе
дорога домой, что напишет итоги для жизни,
стирая свои отраженья на мокром стекле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311608
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Меня здесь нет - я соткана из ветра,
из тихих песен тонких проводов,
из отголосков чьих-то нежных слов,
из воска, что свеча теряет где-то
в чужой дали
на краешке земли
в тех странах,
что найти мы не могли...
--------------------------------------
Viter07
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10270
Я вже не тут, бо зіткана із вітру,
Пісень тонких, натягнутих дротів,
Із магії, відлуння ніжних слів,
Воскових свіч прадавньої палітри,
що губиться
у безвісті імли
країн, котрі
знайти ми не змогли….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311003
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Re: Моя дволика співучаснице,
Я вкотре намагаюсь від тебе читати листи,
Бачу як ти виросла відтоді,
Як востаннє тобі писала – тепер мої руки,
Крики у тілі від болів…говорять за мене,
І не важливо, що говорила – ти,
А як ти все говорила своїми губами,
Згадувати все стало для мене звичкою,
Істеричною правдою, що тільки спогади,
Здогади – де ти є, з ким ти спиш,
Яка наволоч тебе нервує, а з якою ти…
Писала мені, пишеш досі…
З тим же відчуттям, що ти все мені розповіла…
Re: Re: Ощущение будто я все тебе рассказала
Ты сипела от боли
Потом страдала похмельем
Я хочу тебя рядом
Чтоб тошнило от бьющей в пах крови
В туалетах вокзалов и бруклинских пиццерий
Трогать тонкие бедра под мешковатой юбкой
Отпусти…………………………………………
Я крошу негативы твоих неоконченных писем
- Сори ай донт спик (точка)
К чертям опустевший Нью-Йорк
Я сейчас почитаю что-то из детской Библии
Там должна же найтись хоть какая-нибудь любовь
Ты бери все моё. Я феникс
Я уже восставала из пепла и рвала на себе пакеты
Черного полиэтилена
Только этот раз - слишком фо рил
В пику вязкой миражности мира
Даже рваные шторы на окнах хостела
Которые ты не взлюбила -
О тебе
Re: Re: Re: І після цього, зриваю з себе всі свої картонні,
Дорогоцінні і лишаюсь оголена…
Перед тобою і твоїми словами,
А вони мені скальпелем, як медицина в магії,
Як магія медицину ґвалтує,
Як я своє тіло, свій мозок…
А може ти все ж перестанеш, жити в мені,
І без мене…
Арена заповнена кріслами і людьми…
Я сьогодні твій джокер,
Статевий інфаркт твого серця…
Пиши мені далі,
Поки я збираюся вмерти…
Re: Re: Re: Re: Мои альвеолы паразитируют на твоих
Мы слиплись легкими, но даже так
Сложно дышать
Ты вспомни, бейби, разве казалась короче
Со дня нашей встречи хотя бы одна зима?
Зато я пишу стихи. Только все не тебе
Вместо бутылок роняю в Атлантику пластик стаканов
Как оказалось есть миллионы вещей
В которых
C кем-то одним навсегда совпадаешь
Эмпайр-стейт-билдинг торчит в моем небе иглой
Упасть бы
Тогда
Обнявшись
Со смотровой
Я слегка повредилась жизнью. Сильно умом
Ты пиши мне. Пока я решусь
Умереть за тобой
Без теми: і навіть, якщо не наважишся,
Життя не змогло розлучити,
Чому Ін і Ян придумали, що смерть зможе?
А ми назавжди з тобою зостанемось,
Назавжди зостанемось жити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311060
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Почему действительность печальна,
Иногда - размыта словно сон,
И фрагментом музыки венчальной
День былой зачем мне воскрешён?
Сотни дат и тысячи историй
Наша память бережно хранит,
И в весёлых нотах и в миноре
Прошлое нас тянет как магнит.
Нежную улыбку, смех и слёзы
Вызывают памяти листы,
Взрослость там и молодости грёзы,
А меж строчек - все наши мечты...
В будущее медленно шагая,
Настоящего осмыслив суть,
Мы прошедших лет не забываем,
Возлюбив всё то, что не вернуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310022
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012
(S.O.) Сколько лет они носятся за мной по миру, столько же я болен. Столько же я вынужден скрываться, жить ночами. Ты сам вчера согласился со мной, что рецепт здоровья нужно обессмертить, нужно его увековечить, чтобы и будущее могло использовать его. Разве нет?
____________________________________________________________________
Щоб зрозуміти свою роль, вона повільно, пронизуючи поглядом тіло і встромляючи його в спинки крісел…щоб зрозуміти свою роль, вона зійшла зі сцени…
...........................................................................................................
Твій цинізм сьогодні у моді, спить на якихось небесних лаврах,
Тут йому віддають честь і хвалу, приймають дозами, кокаїно-дорогами.
А в Раю сьогодні холодно, вітер приніс деяку кількість непрочитаних листів,
Від флуду нудить і чим ближче – у горлі стоїть згусток,
Нудних загадок, таємниць вже відкритих та заважають жити,
Зашивають мені губи, говорю надто гучно, що для пустих недопустимо,
…і згубно…
Ти помреш від застуди, чула сьогодні по радіо, тобі просто не пережити цю зиму,
Тебе похоронять, наївно ти думаєш, що переможеш,
Термометри показують і зашкалюють, рвуться, розмножуються ртуттю.
Не одна війна була так завершена, і на помилках не вчаться,
Їх не помічають, руйнують проміжки часу на сніданок з брудом і шльондарами,
Але це тільки війна. Я скептично ставлюсь до істориків
І до смерті – твоєї. Ще далеко не все, і далеко не всі обличчя поїджені хробаками,
Але вони туди не ввійдуть, в історію, в ній лишилося місце лише для цинізму,
І лицемірства. Шукаю твоє відображення в дзеркалі, вранці,
Бачу того хто ввійде в дурнувату, упереджено написану і мною закреслену
…коли ти смієшся, я плачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310145
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Твої очі — діаманти!
Годі серцю вже дрімати!
Твої очі — ясні зорі.
Що освічують простори
І душі, і мого тіла,
Бо любов — велика сила!
Бо любов — небес знамення,
Бо любов — це откровення,
Що несе тебе в висотах -
Неземна вона істота.
Твої очі — синє небо...
Я повітряний до тебе
Мчу-лечу із поцілунком,
На губах краплинка трунку,
Що жадає заіскриться…
Серце стукає і б'ється...
Серце битися не хоче,
Як не гляне в твої очі.
Твої очі — це натхнення...
Нове радості учення...
Душу мою окриляє,
Бо вона, вона кохає!
Бо вона, вона співає!
Їй на світі меж немає!
Нам на світі меж немає,
Бо душа, душа кохає!
Марю, марю дні і ночі...
Твої очі… Твої очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310256
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Пробач, що так мені болить!
Прости, що ніч безсонням укриваю...
Пробач мені за ту Єдину Мить,
в якій УСЕ Тобі прощаю...
Пробач, що Ти лиш у думках,
Прости - за ТЕБЕ Бога лиш благаю.
Пробач.... Ісус, Сварог, Аллах!!!-
ВіршІ Твоїми Крилами літають...
Пробач, самотньо Сонце зустрічаю,
ВкотрЕ у снах турбуючи Тебе!
Прости... Від щастя завмираю -
Крізь Біль народжую себе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309849
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Зыбкое равновесие
в свете чумной луны...
Ты окунаешь песенность
в омут из тишины,
ты обжигаешь взглядами
и проникаешь в сон.
Ты отравляешь ядами
с музыкой в унисон.
Что же молчишь, невесела?
Что же не пьешь вина?
Видно не теми песнями
нынче душа полна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308489
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Ветер в поле свищет,
Тучи разгоняет.
Но кого здесь сыщишь?
Вороньё летает.
Здесь простор широкий:
Благодать метелям.
Что ж так больно руки
Обожгли деревьям?
Я не слышу всплеска:
ЗамЕрла река.
А по перелескам
Катится луна.
Словно чудо-зеркало,
Светит мне она.
Почему ж не греет?
Как же холодна!
И в мороз январский,
Мартовской весной,
Ты, мой край родимый,
Близкий, дорогой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308323
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Психолог говорит, нужно бороться со своими страхами.
Пожалуй, за окном слишком темно, чтобы совсем не бояться - даже тени шарахаются по стенам, как всполошенные первыми каплями грозы воробьи. Иногда мне хочется быть тенью - серой, неприметной, неизменной, исчезающей не-совсем. Об этом мы никогда не говорим, мне кажется, она догадывается - я не до конца искренен, но, впрочем - это ведь мои проблемы? Я не обязан делиться ими с кем-то, кому плачу деньги. Впрочем, будь она социальным работником, я бы тоже не был с ней откровенен. Слишком уж давно мысль о том, что меня в конце концов отправят в психушку, стала навязчивой идеей, и теперь я шарахаюсь от искренности, как тени от моих шагов или хрупкого пляшущего пламени декоративной свечи. Мне бы кофе. Покрепче.
Коридор кажется нестерпимо длинным. Она говорит, страх искажает пространство и время.
Белая дверь маячит призраком средь теней.
Щелкаю выключателем. Власть над светом - это уверенность в себе. Может, именно потому у нас на клетке так часто выбивает пробки? Соседняя квартира пустует уже полтора года, я живу один. Энергосберегающая лампа разгорается медленно и неохотно. Ставлю свечу на бортик ванной: нет, не так, вот сюда, у зеркала. Не то реальность, не то ее потусторонняя сестра будит страх щелчком пальцев. Глухо, раздражающе резко. Не успевшая толком разгореться лампа гаснет так же равнодушно, как не-пыталась делиться светом. Я не боюсь темноты. Нет. Чертовы пробки. Остро-теплое пламя свечи выхватывает глубины зазеркалья, очерчивает, обозначает, едва не вешает ярлыки - как в обществе или в морге. Как там дальше? Чтобы прочесть мелкие литеры инструкции нужно поднести пластиковую бутыль с вязкой, смирно-синего цвета, жидкостью к глазам: близко-близко. "Растворите 2-3 колпачка... пену взбейте...". Отступать некуда. Тени мечутся, неугомонные. Свеча потрескивает, огонь тихо кряхтит о своем, перепрожитом. Из чьего синтетического праха ты родился, птичка-феникс-из-зажигалки? Я смеюсь и невольно вздрагиваю.
Психолог говорит, нужно бороться со страхами.
Это не сложно: открутить вентель, сперва с горячей, потом с холодной водой - именно в этой очередности. Вставить в отверстие слива купленную вчера затычку из плотной резины. Отрегулировать температуру, слушать почти умиротворенно, как шелестит вода, перетекая меж пальцев, обхватывая запястья, поглаживая по коже - нежно. Растворяю 3 колпачка резко пахнущей лавандой и еще чем-то, кажется - васильками, хотя кто сейчас помнит запахи полевых цветов? Или барвинком... Пена пузырится, разрастается белым: ядерный гриб в миниатюре.
Раздеваюсь.
Я-в-зеркале глумливо скалится. Мне страшно, но...
... да, с ними надо бороться. Погружаюсь в теплую воду. Она пахнет детством: я плохо спал и мама купала меня перед сном в щедро разбавленном отваре лаванды. Теперь пора. Старательно не смотрю на свое отражение, медленно, слишком медленно проворачиваю вентель. Сперва с горячей, потом - с холодной водой. Тело бьет крупной дрожью. Пена решетится последними каплями, раны затягиваются, словно и не было, только белая снежность, тихая и безмятежная - прямо как смерть. Какое-то время сижу обездвижено, чувствую, как предательски немеет тело, оцепененно, скованно. Вдох и выдох, это просто ванна с лавандой и какой-то из полевых трав. Успокоить себя едва ли получается, впрочем - медленно опускаюсь, так, чтобы вода ласкалась лезвием к шее. Коленки и локти смешно торчат - дылда вымахал. Мне хочется обнять себя за плечи, но пальцы вцепились в бортики ванной крепко, почти до боли. Сердце колотится гулко, а вода совсем безмятежна. Мне кажется, там, в глубинах своих, она скалится, как мое отражение в зеркале. То, свечное. Сумерки по стене. Мечутся. Маются. Неприкаянные чертята из потусторонья. Слежу взглядом, а они пляшут, маленькие демонята, тени осколочные - это все свеча, потрескивает знай, убаюкивает, лаской манит лавандовой и я снова в своих горах, мчусь куда-то за солнцем, сбивая ноги о камни, кричу во всю ширь. У ручья замираю, но птиц все равно всполошил - и они улетают, а я смеюсь звонко, припадаю к воде, пью жадно, едва не захлебываясь, и так хорошо - бо-оооже! Плещусь ладонями, пока руки не цепенеют - ключевая вода, холодная. Журчит переливами, зовет за собой, жизнью искрится, пограничностью. Помнится, мама мне говорила: веровалось, мол по речушкам да рекам можно добраться до Нави (наверняка с пересадками, и зайцем не проскочить, как бывало в троллейбусе, но меня это не пугает. Я сберегу монетку, которую первого мая мне... и заплачу, честное слово! Я заплачу), де и хоронили предков наших так, по воде пуская - сама принесет в новый мир (а может мне умереть? Хотя, там скучно, наверное, все же старенькие. Будут сердиться, мол гайсаю да дурачусь без меры, дедуля всегда ворчит, когда у него в груди колет: мол, не шуми, внучек...).
Помню, ступал за ручьем, зачарованный, сжимая в кулаке четвертак, крепко-крепко, ручей вился нечеткой стёжкой, насмешничал надо мной, исчезая - мол, рано тебе, малец, еще рано, а я упрямился. Рассмеялся шелестом средь травы, развенчал себя в нить узкую, да и вовсе под земь ушел, а я смотрю, глаза - как блюдца, водой напоённые, рукавом сопли размазываю, едва не реву в голос: так не че-еестно! И вижу озеро. Вода в нем тихая-тихая, обезличенная, обездвиженная. Темная, только солнце пляшет бликами - обманчиво, мол, иди сюда, мальчик, помнишь, как рвался в _моё потугранье? Иду, оступаюсь, соскальзываю, па-да-ю. Холодно. Проваливаюсь с головой, жмурюсь отчаянно, захлебываюсь в крике, молочу ладонями по воде, разгоняя ее неподвижность, рвусь к солнцу, а омут манит, ведь уже оплачено - четвертак падает, тонет в бездонье, а я захожусь криком, вынырнув, погружаясь под воду снова, рвусь к берегу - инстинкт выживания сильнее, чем инстинкт любопытства. Цепляюсь за корягу почти у берега, наверное - вода слизала землю, выела своей бездвижностью, оголила корни. Коряга ломается с треском, из-под деревца скалится на меня череп: беззубостью и червивостью, и не коряга вовсе в ладони, не корень, нет, а ко-осточки, это смерть и ее ладони. Кричу. Бью чертову воду, неясной неправдой выбираюсь на берег, падаю, цепляюсь за землю, отползаю, дрожу от страха и ветра, встаю, бегу, спотыкаясь, падая, поднимаясь снова, обгоняя тени, не разбирая дороги. Моя рука немеет и пахнет смертью.
Сердце колотится, как сумасшедшее.
Ручей журчит приветливо и солнечно, я падаю рядом, зарываюсь ладонями в теплую воду, дышу сбивчиво, всхлипываю и дрожу, боже, бо-оооже... Мне кажется, что ручей чернеет, как немая вода, и ладонь, и - снова кричу, разбиваю брызгами наваждение, стряхиваю присмерть с кончиков пальцев, срываюсь, бегу по камням домой. Молчу, сторонюсь, прячусь. Мама зовет купаться, в ванной тепло, светло, пахнет лавандой и какой-то из полевых трав. Вода насмешливо скалится черепом из-под корней.
- Нет... - шепчу, замираю, разбиваю спокойную гладь, и ладонь чернеет, мне кажется. Или просто темнеет в глазах, так бывает, когда на сердце и на стенах слишком много теней. Омут манит. Зовет. Я бегу. Мама ласково гладит по волосам, мол все хорошо, я с тобой. Я дам тебе еще четвертак, не плачь, он - как солнце, мы начистим его до блеска, сделаем дырочку наверху, проденем вощеный шнур... Я снова дышу. Мама радуется. В палате белым бело, и я тихо и хрипло: зима? А мама смеется, украдкой стирает слезы, и, кажется, молится - я живой.
Сердце стихает. Я забываюсь сном.
Немая вода недвижна, ждет. Она - мой охотник, видишь - замерла меж камышей или сточных труб.
Солнце дрожит угасающим костерком, шепчет о чем-то, мол, бе-ре-г|ись, беги. Свеча зазеркалья гаснет, из светлого - только стены и четвертак на моей груди.
Тени мятежатся, пляшут, взлетают по белому стаями перелетных птиц. Немая вода молчит.
Вход только по предоплате.
Психолог говорит, нужно бороться со своими страхами.
Поэтому - не кричи, тише, лавандовых снов, малыш. Спи, засыпай, спи.
Коленки торчат так нелепо - вымахал. Кругами остатки дыхания по воде. Мама мне улыбается: чуточку блекло, как на фотографии - той, на могильной плите. Тянет ко мне свою руку - вот, обопрись, сынок, отдохни. Что с тобой сделала эта жизнь? Я соскучилась, милый. И ты слишком много пьешь, я волнуюсь, как бы не захлебнулся. Улыбка стареет, стирается, скалится с черепа обезображенного, рука из теплой стает костлявой. Я кричу. Вынырнуть, воздух глотнуть - прости, мама. Ударяюсь головой о край ванной. Па-да-ю. Омут затягивает.
Я-в-зеркале тихо смеется.
Только вода - немая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307972
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
О бійму тебе я словом ніжним тихо,
Б уду милувати, матимеш утіху.
І дитину любо пригорну, і маму.
Й родичів, сусідів, ліпшою враз стану.
М ирно обійнятися має увесь світ,
У родиннім колі хай процвітає рід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308046
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
На хвилях буйних човен щастя
розгойдується, - пливе,
У пороги-скали б’ється,
піниться вода, - греблі рве.
Парадокс життя - розгорнутий,
нечитаний сувій
Сумніви, що проковтують спокій...
Коханий, - розвій.
Тріпоче у сітку спіймана пташка
маленька - душа,
Сліпить очі, іскриться сніг -
природи одвічна краса.
Багряніє квітка за склом,
спрагла пити - зірвана,
Далека вершина гори
манить зір - незвідана.
21.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308122
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Таки зима вблагала небо,
що білу одіж землі треба.
Сповзло із неба покривало,
земля тремтіти перестала.
Оголені їй вкрила груди,
не страшно вже, мороз як буде.
Поділ сорочки підібгала,
озимину під ним сховала.
Позвала віхоли найкращі,
забісерила в іній хащі,
Спішить зима, проспала грудень,
чимало справ, морози будить.
Та хоч тріщи він, не тріщи, як
кажуть, вже прийшли "Водохрещі".
Й свячені води із Йордану
цілющі ненадовго стануть.
Й залишать диво на здогадки…
...Різдвяні закінчились святки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307251
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
всё начинается с мечты
которая нагадано нагрянет
и прямо в ухо проорёт
"вставай, там за окном
восход нового мира!
почувствуй запах молний,
очнись, прозрей, услышь
как за окном играет лира"
и ты бежишь,
ты спотыкаешься,
скользишь
и головой об лёд,
бывает, попадаешь вне эфира,
и очень важен тот момент,
когда ты лишь,
очнувшись с недосыпу мчишь
навстречу обнаженной но искренней мечте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306819
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Я потерял следы свои,
Бывает ведь и так,
Я потерял души своей оттенки
Я их не помню, я стою у стенки,
И малодушно дрожат коленки
Хотя для страха причины нет.
Свернусь клубком и спрячусь –
Так теплее
И пусть фантомы меня согреют,
И пусть иллюзии меня взбодрят,
Я очень рад,
Что дикие создания моего
Свободного сознанья пляшут
И играют маскарад, я очень рад,
Что раздвигаются пред смертным,
Врата низвергнутых империй,
Что раж их золотых мистерий
Предстанет предо мной, как вернисаж.
Забуду о душе и о её следах,
Меня, друзья, уже не существует.
Остался только облик и мираж,
Который иногда барханами волнует
пустыню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306825
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Останні дні як різності в єднанні.
Єднанні алкоголю, снігу й слів,
коли машини злі, дерева - п"яні
і все волає розкошами снів.
Читаю все, вичитую на ризик,
п"янію вщент у цегляних лісах,
де запити моїх характеристик
блукають по цілованих вустах.
Це жовтий світ: ліхтарно-чайноокий,
це темні закутки, римовані з вином.
В кишені штопор, жодної мороки
із совістю та краденим майном.
Це купи слів, позбавлені сюжетів,
сто клаптиків у замкнених столах
неголених і жадібних поетів
зі шрамами на витертих стопах.
Останні дні зимово-хуртовинні.
Немає грошей, п"янки одностайні.
Невинні ми, і коні теж невинні.
Та ці дні точно, люба, не останні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306711
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Не облекая все наши чувства в слоги,
молимся изощренно чужим богам.
Я не пытаюсь тебя ожиданьем трогать
и запрещаю снам.
Не разжигая ненужный огонь в наших душах,
не окрыляя надеждой и нежным "лю...",
ты через-строчно пытаешься что-то слушать,
если я говорю.
Не отбирая прошлого, не рассыпаясь
будущему под ноги слепым дождем
/тем, что живет лишь с солнцем/, мы все же взлетаем
и... живем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306498
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012
С интересом рассматривая витрины магазинов,
Я, неторопливо-размеренным шагом,
Брела улицами едва знакомого мне города,
Пахнущего и благоухающего весенними запахами.
Зашла в кафе, выбрав его наугад,
Выпить чашечку кофе, поразмыслить о жизни
И случайно услышала твой голос.
Голос звучал из-за перегородки, скрывая тебя самого.
Изумление и жадная дрожь охватили моё тело.
Я наслаждалась глубиной твоих мыслей,
Моя душа трепетала и тянулась навстречу,
Желая растворится в твоей без остатка.
Я не смогла устоять от соблазна знакомства
И прочла на твоём лице, сначала полное недоумение,
Потом некоторый интерес игры кота с мышкой.
Да только с моей стороны никакой игры не было.
Была любовь: дерзкая, страстная и безудержная,
И от того, кажущаяся иногда сущей нелепицей,
Ибо она не вписывалась ни в какие общепринятые рамки,
Она жила в своём, ином мире, так, как с самого начала
Основывалась на ощущениях обаяния
Внутренней красоты и духовности человека,
И от этого стала гораздо сильней,
Развив умение терпеливо ждать, порой и прощать,
И просить прощение самой, и радоваться всему,
Что связано с тобой, радоваться, иногда, сквозь слёзы.
Ибо это жизнь, жизнь полна неожиданностей,
Крутых виражей и поворотов,
Стоит об этом только помнить всегда, не смотря ни на что.
13.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306254
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 13.01.2012
кажеш, що в мене під шкірою потерті мапи,
а ти блукаєш усе і ніяк не вернешся додому.
нікому не світять ліхтарі,
ніхто не шукає прихистку в лютому...
ти кажеш, що я забута
і лише коли пробіжуся взута по твоїй пам'яті,
невільно вимовляєш моє ім'я,
шепочеш його не тій.
сієш вірші мої в теплу землю часу,
бачиш схожі прикраси і переносиш їх в сни,
а до весни зовсім трохи...
ноги малють на склі дивовижні стрибки,
кличеш уранці: "Навпаки, повернись!!!!"
відгукаюсь пальцями,
тріпочу листям кипарису,
коли відчуваю, що риси мої ти бачиш
тільки закутими в слово НАВПАКИ.
може це колір стійкий на холодних нігтях,
віття подряпало вікна до глибоких зморшок
і може чекати залишилось менше ніж трошки...
ти кажеш, що в мене під шкірою мапи потерті
і як цілунки смерті синці під очима.
хочеться йти за тими хто ще не покликав,
дике звіря вмирає від свого ж крику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305840
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2012
Півслова. Півподиху. Півкроку -
Вплітай крізь відстань в мОї сни.
Бо що мені слова пророків?
Ти поцілуй і поруч теж засни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305234
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Навсегда постарайся запомнить простой закон:
Вот идешь по кварталу, который давно знаком,
Мир так ясен, и шаг твой легок и невесом -
Оттолкнись о поребрик пыльный своим носком.
Если воздух тебя поймает - то это сон.
Опускайся на землю, двигайся не спеша
Этот мир у тебя на кончике карандаша
Здесь есть всё, чего пожелает твоя душа.
Осознай это. Дальше можешь ускорить шаг.
/06.11.2011/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305020
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Білосніжним встелена обрусом
до сердець Господняя стежина,
з неба зірка до ясел з Ісусом
на молитву скликала родину.
Знову Він - усміхнена дитина,
із любов"ю тягне рученята,
в кожен дім, кожнісіньку родину,
де готові цю любов прийняти.
Пригорнися, серденько, до ясел,
нині вони повні благодати!
...Стихли голоси, вогні погасли -
лиш молитва, Син і Божа Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304637
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2012
И будет сон. И во сне ты коснешься неба.
И будет время - словно тягучий сок.
Сладкий и терпкий, и горький одновременно.
И не коснутся его ни дали, ни перемены.
Только тепло.
И будут крылья - два. Твое и мое. Ты знаешь.
Небо - без стен и запретов. Без маяков.
Прикосновенье... всего лишь прикосновенье.
И погружаешься в облако. Пусть на одно мгновенье.
Мотыльком.
И будет сладость, невыпитость, жадность на поцелуи.
Вдохом, комочком в горле, жгучим песком в глазах.
И будет... все. Будет все! Только ты запомни
жар на своих устах!
Выжжено
на ее левой ладони
имя твое... имя твое...
Мысленно
шепчут губы ее: "Запомни
все..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304386
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Коли душа вжахнулася пітьми,
що огортала нагло ніби повінь -
до Неба потягнулася крильми,
вхопивши рятівний надії промінь.
Бо хибила на битому шляху...
Бо падала, збиваючи коліна...
Бо стукала у мур, стіну глуху
затвердлої і зимної руїни
невірства... Чи не був то Долі знак,
прозорий натяк виснуваний снами?
У днів стихії рятівний маяк
душі заблудлій між життя штормами...
Щоб в мить якусь торкнутися змогла
крилом великої вселенської любові,
припавши до надійного крила
посланника Небес... із плоті й крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304117
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
...цієї осені тепло торкнеться твого серця і залишеться до весни
хтось вірить нашій брехні і засинає із нею на одній подушці
так часто буває...і коли починають снитись розбиті літаки
виявляється що все далеко не так просто...
і життя все ще тебе тримає...
можна пройти до кінця так і не спіткнувшись жодного разу
об власне серце яке ти безрозсудно кидаєш комусь під ноги
яке жбурляють від себе неначе проказу
душею убогі...
коли ти починаєш говорити про те про що інші воліють мовчати
сліпі від початку сліпі від нарождення й ниці
хапають тебе за горлянку
у ребра твої вколюють гострі шпиці
і так усю ніч...до самого ранку...
а потім теплий віск заливає холодні прогалини часу
шматок пшеничного хліба неначе змучена плоть Спаса
втамовує голод і навіть лікує відчуття провини...
у душу твою таку ще чисту дитячу
життя вливає дешевий міцний алкоголь та першопричину страху
і прийде час що в тобі буде настільки мало сучасної людини
що я накінець зможу повірити у Бога...
він зараз невимовно крихітний та безпомічний
не більший від мурахи...
повір я не даремно ховаю тебе від інших
я маю тебе так як і ти маєш мене
тільки довірся рукам
які більше пишуть аніж обіймають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303753
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Иду по краю тишины.
Кошачьи лапки
касаются ее спины.
Ночная слякоть
кошачьи путает следы
и размывает
легонько каплями воды.
Следы растают
на грешной-вызревшей земле
ворсинкой тонкой,
напоминая обо мне
у лунной кромки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303803
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Спасибі всім минулим дням, що їм життям сплатили мито,
Зима... Іще під снігом від осені лишився прілий запах,
Чи то від божевільності вітрів, чи від незайманості літа,-
Сигналить SOS… на вістрі голки, на яку нанизувати дні нові і дати.
Кульбабкам дякую, що жовто відцвіли, розвіявши свій пух по світу,
Метеликам, що лялечок нових сповити встигли у шовковий кокон,
А ще дощам, що по дахах і парасолях так слізно плакали за літом,
Піску в годиннику, що лиш протікав, не турбував нас рік за роком.
Безсонним ночам за написані вірші і Зірці, що у космосі пульсує,
А що їй рік старий, новий? Є вічність потім, і по нас, по мені…
Їй все одно кому світити і навіщо, вона моє спасибі не почує,
Вдихнімо світ і далі летимо… Допоки кров іще гаряча в венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303460
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
А поезда меня уносят вдаль,
метель запутала все истины и карты.
Осталась лишь дорога на январь,
что сквозь февраль спешит в объятья марта.
Слепая ночь прильнула к фонарям,
что льют свой свет пронзительно и сочно,
испить из них и выплеснуть построчно
тропинкой в небо к призрачным мирам.
По млечному, забыв огни земли,
меняя их на вспышки от кометы,
вплетая отблески от призрачного света
в те дали, что давно-давно влекли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303214
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Ми віримо у казку новорічну
(хтось більше ,а хтось менше - не біда:).
Запалюєм вогнем надії свічку,
і в ніч святкову сняться нам дива.
Наснилося....!!! Лялькове королівство:
Лускунчик в танці закружляв з Марі.
У Замку з марципанів було дійство,
далеко - на Ірисовій горі...
А нАвколо Різдвяний ліс в гірляндах,
долина Кольорова із драже:
тече там справа річка Лимонадна,
а зліва - дерево Бажань цвіте.
Ванільна музика торкалась слуху,
прикраси ялинкові ожили...
І сніг, ніжніше лагідного пуху
дав крила для Лускунчика й Марі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303465
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Старенький записник, потерта обкладинка -
історія життя сховалася у нім.
Кіношний happy end? Обірвана сторінка!
"Осанна" - була вчора. ... Сьогодні - "Розіпнім!!!"
Це сповідь в самоті, в надламаному стержні,
де почерк плакав так, як свідок і як кат.
Лягали на папір сніжинки обережні,
а на душі такий... холодний снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302954
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Зима зачем-то путает следы,
метель снегами прячет чьи-то мысли.
А ты... ты из какой-то моей жизни...
иначе - почему мы так близки?
И в горле ком. И все твои слова
там, под ребром, так гулко отдаются.
Мне кажется - я сплю и все боюсь проснуться,
и кружится зачем-то голова.
В твоих ладонях - часть моей души,
и потому мне без тебя так грустно.
Я попрошу весну, пусть поспешит -
я так хочу в нее скорей вернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302821
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Морозом дало
під полУ манти*.
У гуглі** чорній
ніч сховала носа.
У темінь слічно***
стежкою до тебе йти -
У сардаку**** ховати
щоки босі...
* Манта -тепла шерстяна накидка у пастухів.
** Гугля - накидка з капюшоном. Зараз використовується лише , як одяг наречених на весіллі.
*** Слічно - соромно, ніяково
**** Сардак - вишита безрукавка з овчини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302472
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 27.12.2011
"Чтобы оправдаться в собственных глазах, мы нередко убеждаем себя, что не в силах достичь цели; на самом же деле мы не бессильны, а безвольны."
Франсуа де Ларошфуко
"Я очень простой человек, Саюри. Я не люблю, когда вещи, которыми я не могу обладать, находятся рядом со мной."
Артур Голден. "Мемуары Гейши"
__________________________________________________________
...никто не заставлял ускорять
падение тьмы
на скользкие улицы
времени...
у нас всегда вдоволь
самих себя пока
рядом никто не дышит....
я заставляю тебя смотреть пристально
как скучают двери
когда их никто не открывает
вот уже половину вечности
как опустошенные корабли причаливают
к берегам
где никто никогда их не ждет
как в утреннем тумане
исчезает сон
в мгновение чьей-то слабости
рождается сила другого
и когда кровь в сердце твердеет
запутанные лабиринты твоего дыхания
первыми ощущают холод
жизнь - это слишком тонкая материя
чтобы удачно пережить десятки зим
и если тебя преследует солнце
то значит пришло время
говорить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302292
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Никогда ничего не спросит
Новый Месяц, смотря с небес.
Только свет на брусчатку бросит
Для таких же, как я, повес.
Отголоски былых укоров –
Шёпот памяти не затих
И бунтарский мой дикий норов
Мне диктует безумный стих.
Я опять задаю вопросы
И найти не могу ответ.
Обступили кольцом торосы,
Но я вижу средь них просвет.
Мне поможет найти дорогу
Лунный луч – колдовство пера:
Нарисую себе пирогу
И отчалю, шепнув: «пора…»
Хитрый Месяц сверкнёт улыбкой
И растает последний снег,
А на лунной дорожке зыбкой
Одинокий танцует Лег.
18.01.2010, Полтава
Леги - высшие существа. У каждого человека есть свой Лег-покровитель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302258
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Мы венчаны с тобою в тех стихах
слепым дождем,
что шел опять на запад,
когда под черным маленьким зонтом,
вдохнув друг друга,
пили этот запах,
как яд, как исцеляющий бальзам
в одном бокале.
Смешанные мысли
нас уводили
к боговым слезам,
как будто в них застыл остаток жизни
прозрачной радугой,
разводами тепла,
рисуя краски неба
в нашем вдохе.
Мы нашу нежность плавили по крохам
сокровищем муранского стекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301727
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
я хочу тебе любити - пошепки, вголос, у крик -
навіть коли мовчиш, відкохана, спиш зі мною,
згорнувшись кавовим зернятком, стомлена,
буденністю змелена, викраплена у горнятко,
випита вщент, любая квітко мОя,
виплекана дощем.
я хочу тебе торкатись: ніжно й ласкаво,
пестити, лестити, ластити, як кошеня мале,
коси тобі плести, маками та волошками
віншувати волосся, та зорями, зірваними згори,
наближати тебе до неба, й себе - до тебе
й кохатися до зорі
і до Бога близько.
я не хочу лише,
щоб ти розмовляла зі мною смайлами
знаючи українську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301305
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Брось зажимать рану! Позволь полностью вытечь теплой моче здравого смысла из вен и артерий твоих, а затем хлебни горячей жертвенной крови.
.........................................................................................................
Бажані кольори й моменти сонячних опіків,
Загубились в старому, обшарпаному ганчір’ї,
В улюбленій осені…
Через десять хвилин обв’яже мотузкою шию,
Так і скінчилась вона – десятихвилинна.
Ти народишся цієї осені виключно із-за моєї дурості,
І його відповідального рішення.
Ти народишся, здається в жовтні,
Твоя мама народиться також, уже вкотре.
Ти обов’язково будеш, мати найгарніше ім’я на світі,
Так, як твій тато, його скроні, його неймовірні руки
І очі…
Ти народишся виключно із-за моєї дурості…
Ми навчимося разом ходити,
Разом будемо жити, вчитись…Ти будеш найкращим,
Будеш схожим на тата.
Ти народишся після ночі його відповідального рішення,
Ти будеш жити виключно із-за мого бажання,
Ти помреш виключно із-за своєї мудрості,
І я ніколи про це не дізнаюсь…
Ти народишся виключно із-за моєї дурості,
Але я з нетерпінням чекаю приходу цієї
Десятихвилинної
Осені...
Ти будеш для мене вічним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301422
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Хто ти?
Жалюгідна подоба тіні?
Чому починаєшся з мене від ліктя
Аж до колін?
Навіщо зчиняєш такий непосильний для вуха гамір?
Хто ти?
Незграбна,перефарбована часом в синій, душа,
Що відбивається пляшкою
У очах Модельяні?
Навіщо вештаєшся за ногами,зазираєш мені під одяг?
Стіни досі
ховають у сухих щілинах списані молочною долонею
Клаптики таких несміливих, ніжних бажань.
Хто ти?
Звичайнісінькій кишеньковий злодій.
Облиш мене, негайно ж відстань!
Я втомилась тамувати у грудях подих,ловити
Навмання незнайомі авто.З мене досить, годі.
Мені не потрібні відповіді, мені поки що вистачає питань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301009
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 20.12.2011
я малюю сонце
олівчиками різнокольоровими
жовтогарячо-червоним
навкруг розмальовую осінь
мені сім
років, уроків у школі, уколів (боляче? ні, вже ні)
тільки від них синці - сині-сині, як птаха Метерлінка
я сам читав, коли був у лікарні
в четвертий раз, чи, мо, в п'ятий
я чув, як казали мамі про метастази
а я не плакав, старанно не плакав,
а разом з Тільтіль і Миітіль шукав свою птаху щастя
крізь хіміотерапію та операцію.
Незнайомі мені люди ділилися кров'ю,
коли я спав (а спав я багато - нейробластома втомлює)
і коли заходився болем
вголос.
А на Миколу
добрий святий мені вдарував життя
і сонечко у віконце
тягнуло долоньки
так само,
як я до мами.
Ішла зима,
мені так дуже хотілось додому,
а летіли у Лондон
до донора.
Одного разу до мене вві сні прийшов Бог
сивий-сивий,
мабуть тому що зимньо
чи від чужих гріхів
Бог розказав мені,
що тисячи тисяч мені невідомих
і безіменних
прохають у Бога здоров'я
для мене
А я так зрадів, дуже-дуже
що є небайдужі
не лише до свого - до чужого горя
і обіцяв Богові
що буду добрим й слухняним,
чесним і щирим
коли стану здоровим.
Бог вислухав, посміхнувся лагідно
і сказав, що вірить,
по голівці погладив
і відпустив
- пора прокидатись.
Мені вже сім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300207
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
...стає лячно коли мрії складаються із щоденних
повинностей та буденності...
більшість бідкається що уже давно мала б прийти зима
але насправді є кілька очевидностей
зими приходять тоді коли настає їхня пора...
через нашу надмірну впертість стає важко дихати
це ніби озонові діри проникли у серце та спокій
і кожному із нас так невимовно ще хочеться вижити
що рідко хто на кінець зрозуміє
життя - це одна із найбільших утопій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299955
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
П.О.
Ти зараз рубаєш не корені,
а лиш утинаєш віття.
Лікуєш новоутворення
чи може благе безпліддя
каліки неповноцінного,
що марилося коханням,
дурману роки незмінного,
що випливло блазнюванням...
Ця ампутація болісна
без грама анестезії....
Та, мабуть, страждання корисні
без права на амнезію.
Бо йде через них очищення
і болем святе причастя
із неминучим знищенням
фальшивого справжнім щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300005
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Ухожу, словно кошка. Как больно сжигают мосты...
Заставляю себя не смотреть и глаза закрываю.
За ресницами взгляд с перламутрами слез укрываю.
Пепел... ветер... а память стучится в виски,
словно птица, что бьется крылом о стекло
и в оконную запертость душ почему-то не верит.
Только ищет свой путь за когда-то оставленной дверью
и пытается тщетно вернуть, что давно безвозвратно ушло.
На созвездиях ночи ищу как и прежде пути,
вслед за лунным клубком забираюсь на краешек крыши.
И мне кажется, что в эту лунную ночь ты услышишь
голос мой и, как прежде, сумеешь найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299900
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Вокзал. Черемушки. Пробелы после детства,
куда-то мчится Рождество в немых огнях.
Морозный вечер декабря - причины следствий,
в ладони зимние две капельки меня.
Червонный вечер пролетая над посадкой,
шаги приглушит незаметно, не для нас
и песней нежной златокудро без оглядки,
коснется неба глубины любимых глаз...
Пусть эта радуга его бродячей жизни,
вприпрыжку с радостью и чашечкой лате
меня чарует неизвестностью капризов,
бесшумной графики под музыку сhantе le ...
blues
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299604
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
я тінню обличчям сліпця пролечу
і впаду десь біля сонячного сплетіння
насінням влечу трави-споришу
зцілую тебе до тремтіння
вселюсь у твій грунт й навесні проросту
і житиму в тОбі, аж поки не стану осіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299556
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Як боляче і зимно ступати по краю леза,
балансуючи над прірвою обабіч тебе…
Іти вперед повільно і напружено,
здригаючись від кожного порізу,
мліючи від болю і незворотності.
А назад –не можна…
Назад – нема дороги...
Назад – не існує…
Доріг багато, а ти наступаєш на лезо.
Що тобі застереження?
Що тобі вигуки збоку?
Ти обираєш свій шлях.
А лезо тобі не блищить,
бо воно - іржаве.
Воно - приховане.
Воно - непомітне
і тим небезпечне…
На початку воно виглядає навіть тупим…
Ти ще не знаєш, що відшліфуєш його своєю ходою,
вимочиш своїми слізьми,
вигостриш своїм серцем
і йтимеш ним довго, так довго,
як тільки стачить тобі часу, відпущеного Небом.
А там, за горизонтом, тебе чекає нагорода,
яку сама собі призначила.
Яку сама собі виборола.
Заради якої жертвувала спокоєм.
Заради якої вивчала уроки любові.
Заради якої сміялась і плакала.
Заради якої тебе покликано у цей світ…
Щиро вдячна авторці ілюстрації gala.vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299521
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Найважче знайти того, хто ніколи не ховається. Хто лишає свої валізи в центрі зали, а сам стає біля годинника, щоб всі спочатку помітили його без валіз, а потім і валізи без господаря.
- Чому він лишив свої валізи без нагляду, в такому місці, в такому скупченні людей?
Він спробував їх лишити і з ними нічого не сталося, валізи далі стоять у недоторканні. Всі надто зайняті, щоб ще прибавити собі зайвих клопотів, і взяти чужу ношу.
В руках він тримає непомітний м’ячик. Через сорок хвилин його літак. Валізи будуть далі без нагляду, але тепер в іншому залі, в іншому приміщенні, на іншій висоті. Два дні, прийшло з того часу, як були куплені черевики…
- Я така рада, що ти приїхала, мама не дочекається…
Інколи так буває, він живе уривками чужих життів. Коли на вулиці дощ, захистом являється власна шкіра, а коли вона не надійна, що тоді?!
Він лишається сам. Десь між звуками оголошеної відправки, поспіху, плачу дітей - його золоті очі, вдивляються у свою середину. Його крига вкрила скроні, щоб він завжди пам’ятав, що десь між ним і чужими поглядами проведена тоненька лінія, яку сам провів. Він знає, як легко заглянути під одяг, під шкіру…він знає що там де написано «ВИХІД», виходу немає…він знає…
«Хтось бачив його?! Скажіть, будь-ласка! Бачили?! Чоловік середнього зросту, без багажу?! Він, він, він…Його золоті очі! Хоч хтось, будь-ласка!...»
Найважче знайти, того, хто ніколи не ховається.
Ніхто не помітить нас, поки не заглянемо в очі,
В нотах так багато чужих думок, наче музика комусь належить,
Ніхто не помітить тебе, і коли ти спіткнешся,
Тільки твоя рука допомоги, обіпреться об холодну підлогу,
І ніхто не скаже: «Ти мені винен». Ти їм не належиш.
Ніхто не помітить мене, ніхто не побачить в що я одягнена,
І ніхто не почує про, що наша розмова…
Англійські серветки, запиши номер свого телефону,
Я ніколи не буду дзвонити, ми зустрінемось…
Зустрінемо зиму в залі очікувань,
Там де ти чекаєш мене, я діждатись не можу,
Доки домом твоїм стане моє власне тіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299522
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
"Щоб любити один одного, потрібно боротися з собою."
Ф.Достоєвський
_________________________________________
...пам"ятаєш між нами й досі стільки правди що важко дивитись в очі
нестерпно обпікають язик слова яким не судилось стати словами
це тільки думки що шкребуть серце кігтями щоночі...
як зберігати рівновагу коли більшість доріг складають ями?..
кожен сніданок гнітить прив"язкою до минулої ночі
годинник невпинно лоскоче вуха і шепоче "пора"...
в найближчій аптеці ти придбаєш найсильніші знеболюючі
маленька людино великого та могутнього пера...
і псуватиметься погода губитимуться маршрути
ніхто не застрахований від несподіваних втрат
коли падаючи ти не зможеш розпустити парашута
це насправді буде великий мат...
але здатність залишатись живим спровоковує силу
і після усіх невдалих падінь та мовчань
пишеш ночами курсивом
переходячи навіть найнебезпечнішу грань...
я зумію колись тебе полюбити
так як люблять коли навчились розуміти любов...
бо насправді ми надто часто помиляємось
у виборі своєї долі та молитов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299170
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Вдивляюся... боюся пропустити
проміння сонця ув очах на мить,
і кожен погляд Твій, то пишноквіти,
і подив кожен росами тремтить...
В пустелі загартовую коріння -
стаю гнучкою або йду на злам.
І глибшає у пошуках прозріння:
в Тобі моя криниця Міріам*.
В переспівах води фортепіанних
душа зазеленіє як жасмин...
Я мрійниця? Але і в мріях п'яних -
медові згустки і рідкий полин.
* криниця Міріам в пустелі - символ духовного переродження. Вона земля і одночасно - джерело води, життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298545
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Утро вымыто светом и пахнет прохладным дождем.
В ожидании солнца застыли бульвары и скверы.
Ночь оставила звездам немного раздробленной веры
и тихонько уснула за старым продрогшим окном.
День вступает в права, обнажая свои колдовства,
отворяя дома, пробуждая деревья и травы.
На ладонях у неба раскладывая слова,
заплетая мосты, открывая свои переправы.
Чтобы жизнь потекла бесконечным звенящим ручьем,
проникая сквозь время, стирая пустые границы.
День рисует улыбки на грустных скучающих лицах,
невесомостью ветра проснувшись на сердце твоем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297962
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Зачеркиванье новых жизней -
второй, шестой, седьмой, девятой
простым сползанием с карниза,
когда скользишь уставшей лапой
по жести. Срыв... и вновь в полете.
Пусть на мгновенье. Гаснут свечи.
На вдохе забываешь - кто-ты.
а расстоянье... снова лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297967
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Колись мені в глухім проваллі ночі
Наснились очі, наче тернослив.
Такі мрійливі, звабливі - дівочі,
Неначе хтось дві зірки запалив.
А пристрасті, а полум"я, а блиску
В отих очах - аж серце закипа!
І віщий сон підводить першу риску
І знову ностальгія відступа.
Вона з"явилась в платті голубому
Серед буяння білих хризантем.
Тоді ж я запросив її додому,
Хоч це було завдання й непросте!
Ми спілкувались майже до світанку
Про все на світі, отже й про любов.
Всю душу їй, до крихти, до останку,
Я виливав у русло тих розмов.
Вона ж мені душі не відкривала -
Боялась, певно, зради без жалю.
Лиш тінь журби в очах її згорала...
І я тоді пожалкував, що сплю.
Я цілував, і пестив, і голубив,
Немов не знав, що це всього лиш сон,
Коли її такі жадані губи
Шептали щось про дію заборон.
Ніхто на світі з певністю не скаже,
Яку нам долю вигадають сни.
А вже кому яка дорога ляже -
Лиш тільки так розкажуть нам вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297556
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011
моя аура кольору твоєї далекої турботи. щоранку починаєшся ти поруч з моїм віддзеркаленням, починаєшся так само холодно і невідступно. щовечора пишу черговий лист довжиною в неможливість і наче квітку вкладаю його в улюблену книжку до наступної зими.
*я не люблю зірвані квіти так само як зірвані слова, а вони спраглі до часу. час же закоханий в колір моєї аури так, як я закохана в твою далеку турботу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297626
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011
ТРИзна.
ТРИкрапка
ТРИсутності.
ТРИ.
ТРИмай.
Не зіТРИ!
ЗаТРИмай
у сТРИмках
СТРИя.
ТРИ "Я".
оТРИмай
Ім"я-
ТРИкутний
ТРИлисник
Чебрець
і
Любисток
у ТРИста
прожитих
віків.
Молися
ТРИпільцю,
Де трійко Богів.
І ТРИ
щосили
Тріскою
в трут!!!!!
Розпалити би
ВаТРИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296587
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 30.11.2011
« Остановись, мгновенье , ты прекрасно!» В. Гетте
Казкові відчуття! Незвичайні ..хвилюючі!
Щаслива милуюся вмиранням сьогоднішнього дня!
Не очі мої дивляться! А щось в мені. Наче крізь вікна!
О , боги , як же я люблю бачити……
Моя оболонка, моє тіло,
моя ж картина, витвір моєї харизми,
шліфуватиму !!! Тесатиму так, як цей світ вирізає мою душу поміж інших…..
В мені більше ніж здається! Я – енергія, - думка, що змінить сірий плин часу…Любов*ю!
Вишуканість, еротичність і таємничість цього світу – моя найбільша спокуса…, що збуджує мозок, хвилює погляд…
Пізнати! Пізнати! Пізнати!
Я під прицілом очей незнайомої сили…
Я знайду! Побачу! Відчую!
Хочу змін ! Змін!
Я хочу….
ЖИТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296816
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Мы странности эти сливаем покапельно,
рисуя дороги на острове времени.
Но только выходит опять по касательной
и путь остается на двое разделенным.
Слагай-не слагай - словно два отражения
по разные стороны вечного зеркала.
Стремленье коснуться уходит в скольжение,
навстречу шаги бесконечностью меряя...
Волнующим вдохом задев, словно пальцами,
почувствуешь дрожь.... то ли жара, то ль холода.
И меряем снова все тропы скитальцами...
А зеркало... чьей-то рукою расколото...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296454
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Хлопче, ти на сей раз помиливсь у виборі:
Я не ванільна лялька і не хитаю голівкою в такт до твоїх прозрінь
Зрізала феньки з зап’ястя, в серденьку знов гармидер і…
Ще почала палити та не влізаю в парі…
Рідше малюю трьокрапки, часто «на автоматі»,
Не зазираю в очі, звикла до порожнеч…
Вчуся «себе ліпити», мушу «себе тримати»…
Тільки чому ж наші тіні гострі, як меч?
Тільки чому ж наші істини захлинулися?
Від безголосся холодно нашим снам…
Містові привокзально, заліхтарИлись вулиці…
Все, про що я змовчала, ти уже знаєш… сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296267
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Усталому талому снегу неймется.
Смеется солнце
в его отражаясь лужах.
А он простужен,
чихает и тает, и тает,
взлетая на небо стаей
легчайших туч,
чтобы снова замерзнуть,
пролиться дождем на лица.
Остаться на милых ресницах,
слиться с твоей слезой,
злиться с грозой,
прятать слезы в закаты...
Чтобы потом, когда-то
снова вернуться снегом...
белым-белым-белым...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296123
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 27.11.2011
весільна сукня знебарвлює кров її,
підкреслює великі очі кольору теплого ґрунту
і робить з неї отруту,
яку слід берегти десь в небі,
щоб діти сусідські не спромоглись дістати.
кольору кривавої вати її уста,
що майоріють прапором його невітчизни...
так минають їх тижні,
так лікуються рани глибокі
й дитячи порізи,
відкриваються візи,
летять повз міста літаки...
він хотів навпаки,
але це вже забуте бажання
й востаннє він бачив її у своїм листі:
"я писав не тій,
коли ти минала себе
і кордони...",
а зараз спогад холоне,
як колись восени їхнє ліжко.
все ті ж вулиці з тягарями квартир,
все ті ж розбиті вікна
і схожі крадіжки
і навіть ліжко те саме...
от тільки з очами і
сукнею зовсім інакше.
їй під сонцем чужим молиться трохи тихіше,
а все інше не варте,
бо залишилось там де й знебарвлювач крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295911
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Гусне тиша-
вІрші пише.
"Я не лишу..."-
Скажу в тишу,
Скажу в шепіт,
в шелест, в спИну -
"До загину!"
- Не залишу-
скаже Тиша..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295724
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Шепоче ніч, журбу покинь,
думки вгамую та й утішу,
вже я прийшла, до мене линь,
тебе до ранку не полишу.
Поставлю північ в головах,
щоб остудила чвари денні,
заколишУ на небесах,
сузірним маривом південним.
Голівку положу на хміль,
укрию ніжним сновидінням,
що поззиваю звідусіль,
бо я волію проведінням.
Сон перший матимеш міцний
та не тривкий, а що вже потім...
не пригадаєш й силоміць
того, що зранку був неспокій...
Ти сон забудеш, як в вікні
побачиш вранішнє світання,
то ж, не дивись, завдяч мені,
згадать дозволю на прощання.
А щоб він збувся, помовчи,
розкажещ згодом, ненароком,
бо, щоб ніхто не наврочИв,
і він не став тобі злим роком.
А зараз спи, зніму з очей
утоми тінь, з лиця - тривогу,
торкнусь оголеним плечем,
уже заснула...слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289952
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 24.11.2011
я люблю людей з чіткими обличчя рисами
які своїми словами-списами
рецепти римовані всім виписують
і ріжуть ними по голові
вони роблять аналіз твоїх середин
і з ними ніколи не будеш певен
що ви це ви а не джізус, ленон,
рапунцель, гикач і поль Верлен.
такі зривають режими, розклади
сіють траву й розпусту
в тролейбусі кажуть їм тільки "Господи"
і хочеться взяти чим більше досвіду
не здорового глузду
з ними ловиш себе в моментах
революцій внутрішніх,відчуттєвих
на різних висотах, дахах, ліхтарних стовпах, говерлах
і з криками захвату повністю вириває дух
вибиває із серця страх
Тільки Потім вже
Після чорного кадру з написом
афтер мені лонг йеас
сидять на горі
патлаті,обірвані,кольорові
майже забули про час
блиск у погляді пробивний
обличчя добре і мудре, лише старе
тоді на згадку про вічних тих хто от-от помре
ми створим хіпповську таку комуну
де все живе
і без шуму,суму
відходить кожен в свою лагуну
і церквою буде їм кабаре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293941
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 24.11.2011
холод коле голим гіллям по пальцях
пристаркуваті майже лисі добродійки
сидячі у смітнику
мажуть червоним
зморщені губи
опущені вниз до землі
як руки батьків і дітей
алкаші під дощем
б"ють мокрих псів
своїх і чужих
заокругленим черевиком
б"ють в те місце
де у мене злітає остання пташка
коли випадає сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294575
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 24.11.2011
И ты... И ты бросаешь
Анжелика!
Клин журавлиный на рассвете
К мёртвому морю улетаешь
А помнишь? Вчерашние мы дети...
Тебе сказать я не смогу
Как сильно я тебя люблю
Да и не нужно, мы без слов
Сорвали с сердца семь оков.
Лети, свободной птицей поднимись
К растущим облачным ветвям
Напитком тёрпким устремись
Разлейся током по корням
Подзарядись...Сквозь слёзы
Улыбнись, нелёгкий путь
Болезненна дорога уйдут
С тревогой и огнями
И зацветёт, Анжелка, виноград!
Я в храм войду, а ты войдёшь в шаббат
Но, главное не это...
Мне думается, главное, есть сад
Цветок в миру и шмель над ним мохнатый
Я думаю, подруга, мы богаты
Люби любовью неземной
Лети, ты не одна, душа моя!
Ангел-хранитель над тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295576
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
а від тебе ніхто і не вимагає багато
просто вчи економіку, затикай ніс у тролейбусі
восени збирай листя,
в грудні починай ловити язиком сніг
хіба казали що це буде просто?
тикайся носом з кутка в куток
з людини в людини на пішоходному переході
впевнена ти знайдеш того хто оцінить
красу вибитого вікна і плісняви на стіні
без технічних умов і гостів
не вистачає твоїх пальців поміж моїх.
я вийшла на вулицю
пробити мінусовим повітрям голову
п"ятнадцять нижче нуля -
пощастило-не пощастило
хлопчик в ісландській шапці
махає мені з вікна тролейбусу
а ні, він просто витирає скло
коти гризуть мої пальці,
степові пташки видирають
пір"їнки з куртки, гілки з судин
світе, я віддам тобі всю себе без залишку
тільки дай ще трошки інтернету безлімітного
і бананів в супермаркеті чимдешевших.
Головне тут любити,
маньяків за деревами, під дверима,
політиків, вчительок, всю ці невичерпну хуєту
тоді по закінченню
прийдуть три повільних черепахи
з дивовижними прозорими очима
і відкриють суперважливі істини
архітектоніки космосу і справедливості
головне вміти чекати
головне вірити
а поки дивись
як сніг розлітається під фіолетовим ліхтарем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295578
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
Задыхаясь в кофейной гамме,
посветлевшие дни пройдут,
Пролистали мы осень с Вами,
как-то быстро, за 5 минут...
Из касаний ветров и строчек,
из мелодий да в ритмы снов,
В зачерпнувшей руке пророчеств
пульс рассвета, оконный шов
Независимо-ровный почерк,
в листопадах продрогший снег,
Пароходный гудок меж прочих,
сонным шармом по следу нег
По эскизам и экспонентам
степень важности, как песок,
Тает, тает, плывет всё "Свема",
лента памяти, как глоток...
Виноградные гроздья мыслей,
карандашно - блокнотных дней,
Так летят беспристрастно-чисто,
подгоняя своих коней
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295138
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
С шорохом листья укрыли аллею
Тихий, задумчивый старый наш сад...
Что ж тяжело так тобою болею?
Чувствую сердцем, что ты мне не рад.
Вспомнились встречи с тобой под луною.
Лета хмельного разлит аромат.
Как же мы счастливы были с тобою...
Время летит...будто сто лет назад.
Хочешь, я солнечным лучиком стану:
Душу твою отогрею теплом.
Я не хочу, чтобы гром вдруг нагрянул.
Дождик пойдёт - я укрою крылом.
Хочешь, я тучи закрою руками.
Солнце, захочешь, смогу остудить.
Только пусть счастье останется с нами,
Только бы дней золотых не сгубить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155060
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 22.11.2011
Це один із перших моїх віршів,
який був написаний ще в 2008 році.
Сьогодні він вдруге народився, дякуючи
Віктору Ох, який написав і подарував
мені чудову мелодію до вірша!!
Дякую Вам, Вікторе, за таку чудову музику!!
Ось його адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 22.11.2011
захлебнулась твоим дыханием
ранней птицы раненой,
легкой как перышко, ветренной,
спрятанной белым снегом и
близкой лишь в расстоянии
сломленного ожидания.
Снега рассветным крошевом
жизнь твоя припорошена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295015
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Ищу зазор между снегом и мной
И понимаю: одно и то же мы:
Снег горизонтальной лежит стеной,
Я с каждой смертью на жизнь моложе.
Ольга Арефьева
__________________________________________________
...заповнюючи собою нехитрі будні та час перед світанком
розмикаючи руки знаючи що це все ж таки востаннє
коли власна кров і плоть стає твоїм сніданком
а наступний вірш - всього навсього черговим повстанням
ти розплачуєшся з тишею одним єдиним франком...
цей страх прокинутися у чужому світі та чужій спальні
по той бік власного розуму та відображення
після півночі коли знімають всі маски карнавальні
кардинально змінюються душі та враження...
там де твій простір обривається на "до" і "після"
там де небо пересипається в долонях мов цукор
поміж усім хламом твого існування залишається пісня
і твій ангел невпинно волає у рупор
"чувак ти сам вперто лізеш на це гостре вістря"...
але як зупинити цю зиму яка у кожного із нас різна
як вивільнитись із густого туману та диму
ховатись за який уже настільки пізно
що не чіпляєшся за життя так як за риму
і цілуєш заплакані вікна так ніжно
що дивлячись на тебе я починаю розуміти
зима - це тоді коли ми суміжно
хочемо зігрітись але боїмось обпектись
об власні серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294241
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Города...перекрестки...машины...трамваи...дома...
Стертость звуков и слов, отголоски забытых ответов,
фонарей одиноких озябших скупые отсветы
и небес бесконечно далеких чарующая синева.
Холода...пустота сонных улиц...и чьи-то шаги...
Может это - давно заблудившийся в серости ночи прохожий?
Мы с тобой на него чем-то тоже безумно похожи,
в темноте все пытаясь почувствовать близость руки
и живое тепло, что горит в тишине маяком,
в одиноком окне ожидающим ласковым светом.
Одинокой прохожий, я жду тебя! Где же ты? Где ты?
Может ты так давно и так близко со мною знаком...
И дорога ко мне потерялась в далеких мирах -
кто-то спутал все знаки и ты заблудился (быть может).
Ты озяб без меня, мой прохожий... я, кажется, тоже
замерзаю в тепле своих сумрачных комнат одна без тебя...
одинокий прохожий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293489
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Навчилася літати
тепер
щоночі
споглядаю зверху
твої сни
і мрію,
що колись
наснюсь
тобі,
коли літаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293199
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2011
Как хорошо, что некого терять,
и можно плакать.
Анна Ахматова
________________________________
...я б хотіла хоча б раз написати тобі листа на папері...
ніхто ніколи не втратить більше ніж може втратити...
і якщо за кожною стіною насправді заховані двері
то ці стіни мають хоча б щось для нас усіх значити...
попри те все що ми зможемо дати один одному
в період безнадійних прощань та найбанальніших віршів
у щастя твоє буде вірити далеко не кожен
це передчасне відчуття найсправжніших
та найжорстокіших снігів...
я маю час сказати як насправді ми нікому ніколи
неналежимо...
а ви мені у відповідь кидатимете свій фальшивий сміх
я кожного разу згораю у слові пожежею
і попелом лягаю до чиїхось передсердь та ніг...
шкода лише твоїх химер та спроб здолати кригу
нічних зізнань і всіх нездійснених телефонних дзвінків
бо й справді треба вміти закривати нецікаву книгу
і йти по снігу не залишаючи слідів...
і у проваллі спогадів та випадкових весен
жити сьогодні так немов востаннє
писати неначе слова то насправді стиглі черешні
і кинувши кісточку в плідну землю
вона цілим деревом проростає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292662
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Сиділось п"янко в теплім домі,
ти десь поділася за звичкой,
мені ж ввижалися безмовно
твоя торбинка й рукавчики.
Втепливсь у крісло. Ти, гадаю,
скоріше палиш на балконі
Мій світ бездумно помирає
у твоїх пахощах полоні.
Все в темний тон, без візерунків,
тебе тягнуло на простіше.
Тобі я злодій для грабунків.
Усесвіт твій на мене дише.
Запам"ятовую дрібниці,
шершаві пальці давлять скроні.
На кріслі речі ти лишила
ніби простягнуту долоню.
Ти повертаєшся з балкону,
фінал прийма ця кінострічка.
Чомусь урізались між скроні
твоя торбинка й рукавички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292630
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Не грусти,
я конечно тебе напишу
на холсте свои письма.
Я кусочек тепла
в твои мысли гуашью вложу,
буду рядышком,
близко.
Для тебя одного
подберу я такие цвета,
чтобы нежность дышала...
Не грусти,
я на призрачной глади холста
все раскрашу...
для нас...
все сначала...
С благодарностью за каст автору AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1588535/
01b3c0172f8c1a640ab1e186c9f6f3d910bd0c01pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292593
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Любов запітніє як скло, ми її рукавами
від вологи та сорому витремо.
Долоня залізе у кишеню, відчуваючи в ній
тепло.
Вуста до тріщин пекучі й обвітрені.
Якщо твоє серце ще досі unlocked,
а сум виливається з-під повік солоними літрами
засвой цей важкий урок і почни життя
з легких, сонячних ранків босоніж по пристані
почни його пошуком нової істини.
Десь на початку Гоа у маленькому бунгало
чи з гарячого вина в самому центрі Аляски.
Твоя душа - найбільший скарб нібелунгів,
захована поміж щілин земної кори, виливається
магмою. Знаєш,це коли він зранку дзвонить,
так нетерпляче дивуючись:
-Чому ти ще досі не вдягнена?Збирайся, мерщій!
І не забудь захопити з собою закордонний паспорт.
Любов як історія Екзюпері загорнеться обережно в сувій,
любов іноді надто схожа на казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292579
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Прозрачное утро чарует мой взор.
Мне кажется будто стал краше мой двор.
Скамейка украшена жёлтым листом,
И стал, вроде, выше мой старенький дом.
Пусть птички отпели и тихо в саду,
Но всё же я радость в таком нахожу.
Цветут и в морозы мои хризантемы.
Их белый наряд для стихов моих темы.
Речушка притихла, камыш не шумит,
А ветер тихонечко в зарослях спит.
И дремлет под листьями сладко земля...
Вдали за рекою седые поля.
Пусть солнца не видно, но что его свет!
Ведь рядом любимый, родней его нет!
Я чувствую близко родное плечо
И сердце, что греет меня горячо.
Я с нежной улыбкой ловлю его взгляд.
Я знаю: любимый меня не предаст.
Не даст загрустить в эту позднюю осень.
За это люблю тебя, милый, я очень!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292284
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Искать слова в молчании дождя,
угадывать в капели грусти слезы
и вспоминать, как веточкой мимозы
дрожала на ветру душа моя.
Искать дыханье в шёпоте травы
и, захлебнувшись выдохом колючим,
застыть на кромке сна, оставив хмурость тучам,
что остывают в бездне тишины.
Кричать, не отпуская хрупкий звук,
зарывшись в мягкость белизны подушек.
Снимать остатки дня как паутину кружев,
чтоб в ночь войти нагой, ступая вдруг
по воздуху, навстречу лунным снам.
Лететь, забыв земное притяженье
и легкость чувствовать в стремительном движеньи,
деля мгновенья жизни пополам,
чтобы оставить часть себя - тебе,
одно крыло взяв у тебя (быть может),
чтоб сны твои волнительно тревожить,
свой поцелуй неся к твоей щеке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291389
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011
моїй дружині
Який чудовий краєвид:
Осінній день, вона зі мною,
А я – єдиний на весь світ,
Захоплений її красою.
Ось вже на ґанку листопад
В якому вкрала в мене спокій
Та відьма, від чиїх принад
Я, наче в озері глибокім.
Мені дорожче за усе
Земля, де мрії я плекаю,
Куди мене душа несе,
Де врода батьківського краю...
...де все життя лише мене
Чекає відьма – я це знаю,
Бо і хвилини не мине,
Щоб не сказав їй: «я кохаю!»
12-14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286758
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 08.11.2011
у натовпі компресій-декомпресій,
коловороті скупчень і лакун,
у кулеметних вибухах обсесій,
спрямованих на осередки лун,
кудись біжу – до битви чи до схрону,
із ран німих прозору плазму ллю,
душею в душу – викликом синхронним –
наздоганяю…каюсь…і люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291273
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Я літню веселку
тримала в долонях,
чому ж не весела,
і руки холодні.
Заплутався іній
осінній у коси,
а серце невинне
так лагідно просить.
Не переймай, не забирай тепла, а
пригадай літній
розмай, де коси в вінки плела. Сумно
мені, віриш чи
ні, я заблукала. У відповідь лиш
посміхнулась мені
осінь лукава.
Так - так, усміхнулася тихо мені
осінь лукава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290413
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
"На їхній побутовій шизофренії, котру вони дещо пафосно називають пристрастю, можуть працювати атомні станції, ця чорна кров, що переливається в акваріумах їхніх сердець , щороку заливає собою набережні й пляжі, лишаючи на асфальті кольорові нафтові розводи."
С.Жадан
_____________________________________________________________
...перестрибуючи кордони заборонених тем немов
калюжі після осінньої зливи
ми надто часто уникаємо нудних передмов
і ковтаємо правду неначе контрацептиви
безпристрасно дотримуючись настанов...
а на ранок тиша пульсує мов сонна артерія
на шиї часу...
наші почуття завше важка артилерія
і коли ти виходиш курити на порожню терасу
це уже справжня містерія...
бо коли забуваєш що йти треба так щоб небуло
причин повертатись...
і дихає в скроні смертельно холодне дуло
я приходжу до висновку що все таки
краще йти по англійськи ...не прощатись...
бо кожне слово сказане тобою за порогом
інший оцінить як спробу капітуляції...
а так поклявшись вкотре своїм промоклим
від сліз стомленим Богом
одінеш навушники і підеш слухаючи
опівнічні хіти сонних радіостанцій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290365
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Час незалежний пан -
мірно крізь нас протікає...
Лікар сердечних ран,
зрадник земного раю,
це перехожий німий,
і вартовий на чатах,
лукавий спокусник-змій
тим, хто не вміє чекати...
Щастя дитячих літ,
юності хміль солодкий,
зрілості живопліт,
старості сон короткий,
правди тверда рука,
пензель у божій правиці,
сталість незмінно крихка,
байдужа, безжальна криця,
вічності моноліт,
плавно текучий стан,
рухомо-незрушний світ...
Час - загадковий пан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289874
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Знаешь, здесь некуда деться от ветра,
Некуда спрятать сердце, ты знаешь,
Девочка-скерцо, знаешь, что ты теряешь?
О.Арефьева
_______________________________________
...більше нічого непотрібно тільки б міцніше серце
встигнути повернутись додому коли ще усі сплять
дівчинка -скерцо дівчинка -скерцо
ти все відмолила...в душі твої більше немає
проклять...
загалом це скоріше схоже на пафос
тримати у собі лякливі тіні і жити під їхнім ім"ям
що буде коли доля все таки змінить ракурс
дівчинки - скрецо більше не буде там?..
закохані часто залишають коханих знаючи правду
що завтрашній день гострим лезом черкне плече
і кров потече зі смаком мармеладу
і кислотою губи їм пропече...
зрозумій чорні плаття ховають у собі тугу
їх приємніше знімати ніж одягати...
тебе бажає кожен другий
але не сміє на душу твою посягати...
дівчинка-скерцо стурбовано пише щоденник
дівчинка-скерцо лягає спати над ранок...
дівчинка-скерцо схожа до "одноденок"
вона із небагатьох завше цнотливих коханок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289858
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
В тёмном переулке свет лишь от окна.
По небу гуляет полная луна.
Удивлённо смотрит в сердце мне она,
А вокруг немая бродит тишина.
Звёзды робко млеют среди ватных туч...
Что же ты не греешь серебристый луч?
Мне лишь заглянуть бы милому в глаза...
И упрямо катится по щеке слеза.
Что ж дрожите руки? Ноги вмиг свинцом...
Робость поселилась, завиляв хвостом.
Шторы чуть качнулись - и погас вдруг свет...
Вот тебе история... Да... Больнее нет!..
Милый, неужели не узнал меня?..
Закружились листья, золотом звеня,
А по струнам сердца пробежала дрожь,
Прятал мои слёзы моросящий дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289617
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
розтинають слова навпіл смугляві зірки,
бенкетують перекладачі космічних поетів,
розводячи вогнище поблизу нашої домівки.
тумани валяться з димарів розчавлених тугою,
другою-першою, першою-другою...
останньою секундою, напівправдою,
зрадою опівнічною,
надто дотичною до твоєї відсутності зараз.
зосталось кілька кроків,
кілька елейних поглядів...
зовсім без спогадів, без квітів блакитних
на твоєму плечі.
голос нічий розливається на підлогу плесом,
наче воскресло в мені сторічне видиво...
тонкими лініями тягнеться час вздовж дахів,
переплетені смужки світла зі склом,-
нам обом сняться щоранку космічні поети
й ними померти було б за спокій..
та кілька кроків до відсутності схожі на вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289630
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
(із циклу поезій зі спеціями"Відтінки червоного".)
Бувають ж такі жінки...
Виворіт серця у них рясно вкритий зернами гранату.
Вони лишають після себе осад.
Липкий на дотик і на смак-гіркий.
Кожна з них приходить до тебе налякана, голодна,
боса...
І приносить в долонях заряджений болем атом.
Мовляв, тепер саме тобі доведеться про неї дбати.
Бувають ж такі жінки, яких за свою бездоганно
манірну суть номінують на Оскар.
Вони заливають тобі у вуха лицемірну ртуть
і ти сохнеш, виснажуєшся, наче кратер.
Але колись з'явиться чудова нагода і тобі таки
натякнуть, що тут ти всього лиш гість.
Тимчасовий, обмежений, зайвий.
Пісок заб'ється між пальців ніг, небо заступлять розлогі,
розбещені вітром пальми.
Ти зникнеш десь на початку Німеччини затертою
у долонях поемою Ґете.
...чи зім'ятою пачкою червоного Мальборо по магістралі.
Ти ж хороший. Носиш з собою контрацептиви та заправляєш
у джинси светр.Ти надто добрий...І тому-неактуальний.
Бувають ж такі жінки, свідомість яких обділена гальмами.
Які словами, наче королівські кобри, жалять.
Їм до лампочки твоя любов та хоробрість.
Їхня совість закінчується за дверима спальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289650
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
на моїх пальцях проросло п'ять люстерок і ти відбиваєшся в них приреченістю.
наші міста перегукуються співом будильників, перетягуючи мапу, наче ковдру, кожен на себе.
*
в місті твоєму блукає тінь, хиткими рухами вона малює інакший простір. знаєш, пиши мені про неї листи... цілуй її, коли вона плаче, бо так починається правда.
в люстерках вирує тиша... я надто люблю тебе.
добраніч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287296
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Сиджу поряд і крядькома дивуюсь чому
ти настільки красивий...
Звідки це волосся з італійського шовку,
налиті яблучним сиропом вуста, густі, оксамитові вії?
Сиджу і сама собі повторюю: Досить.Замовкни!Це тобі
не властиво...
Ти як згусток світла, що в кінці коридору мене притягує,
гріє.
Скільки разів кортіло торкнутись твоєї шкіри
долонею або кінчиком язика.
Якщо розповім, знаю, ти не повіриш,
але я непритомнію, коли ненароком
зачеплю стегном твій рукав.
Чи коли навмисно розстібну на сорочці верхній ґудзик,
щоб ти міг розгледіти смачний овал персикових
грудей.
Іноді здається, що таки остаточно їду з глузду...
Коли ти так невимушено та беззмістовно смієшся.
Це як пошуки святої землі паломниками з Іудеї.
Це, ніби ти два дні голодуєш,щоб влізти в улюблену сукню...
І нижня білизна, що буцімто робить стрункішою, на тобі,
м’яко кажучи, сидить не дуже.
Це, мов самій в собі надто тісно.Це коли
з тобою просто хтось час від часу дружить в губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287228
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Опали друг с друга
листьями с дерева.
Медленно, как ангелы
крылья
сбрасывают.
Объединенные
сутью
падения,
Были
стремительны и прекрасны.
В нем, опьяненные тяготением,
дерзко стремились к земле,
к основам.
Только -
они отрастают
снова -
Крылья у ангелов,
листья на дереве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287360
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Моя прекрасная Лилит,
Чернее ночи глаз твой цвет
И на губах играет свет,
Как яд был мною он испит,
Моя прекрасная Лилит.
Моя святая дьяволица,
Я стан изящный твой ласкал
Тебя одну лишь я желал,
Моя распутная блудница,
Моя желанная Лилит.
И губы цвета вишни спелой
Вкушал их сладость, словно мёд,
Я в сердце ел твой жадно лёд,
Обожествляя твоё тело.
Я грешник, Богом был забыт,
Но блажен тот, кто был с тобою,
Ты отравляешь сердце болью,
О, божество моё, Лилит!
Я рисовал твой образ милый,
Дыша тобой – тебя любил,
Я без тебя совсем не жил
В той жизни горькой и постылой.
Меня лишь стон твой исцелит,
Который мне звучит как песня,
Я счастлив лишь, когда мы вместе,
Моя безумная Лилит.
Я опьянён был красотою
И запахом твоих волос,
Но жизнь летела под откос,
Когда я жил одной тобою.
О, дева, призрак моих снов,
Меня ты на смерть погубила,
Совсем меня ты не любила,
А я на всё ведь был готов.
Мой мир тобою был разбит,
Я без тебя не ел, не спал,
Тебя бездушную я ждал,
Моя жестокая Лилит.
Тобою был жестоко брошен,
Ты как иллюзия ушла
С собою сердце унесла,
Я словно лист травы подкошен.
Теперь душа моя болит.
Я был тобою в сердце ранен,
Тобою был я обезглавлен,
Моя любимая Лилит…
24.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287415
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Отзыв на "Молчишь." Retell Del Viat
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245953
Плейкаст AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1514477/
f023d88b47c3fa3bed0ce77045c9866a96120f60pl
А ты молчишь о чем-то о своем,
не разделяя тишину на части
со мной. В молчании твоем
я заблудилась. Словно чьей-то властью
мои миры запутаны, разбиты
и пылью тех веков давно покрыты,
что канули куда-то. Глубоко.
И я теряюсь где-то далеко,
где явь и сон в одно живое слиты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287477
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
оглянись... и не нужно уже объяснять ничего.
Календарь отлистает с деревьев тихонечко даты...
Мы с тобой на одном языке говорили когда-то,
а сейчас... а сейчас я никак не пойму твоего.
оглянись... Я рисую на старых холстах твою тень
ярко-алым, как будто закатного солнца отсветы.
На ладонях-лучах капли нежного теплого света,
согревающие твой тягучий заботливый день.
оглянись... посмотри ну хотя б на мгновенье в глаза, -
может ты разглядишь то, что пряталось в сердце так долго...
ты не видишь... и кажется сердце в колючих осколках...
я не плачу, не думай. А это.. а это от солнца слеза...
оглянись...
Спасибо AmriLaura за рисунок-вдохновение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287484
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
А ти не плач, і не гадай про щастя,
спини думки, як в домі всі поснуть,
заломлені у відчаї зап'ястя
не вичистять із мозку каламуть...
Душі метання спокій не прикличе,
з насіння страху зродить тільки страх,
лише утома вицвілим обличчям
січе штрихи у сірих кольорах.
Спини думки. Дозволь постати тиші.
Їх розведи на різні полюси,
повиснувши між них... і, може, вищі
тоді досягнуть серця голоси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287459
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Найтонші порухи душі – вони як лілії свічадні
то світанкові, мов пісні, то смутку знову є підвладні
і дуже боляче , коли в ранимій зав̓'язі посуха -
зів׳януть білі пелюстки – впадуть снігами… Ти послухай...
як б׳є по ринвах долі час - вливається у срібло ритму.
І Ти згадаєш ще не раз, промовиш не одну молитву...
Стара клепсидра знає всіх, по краплі спогади збирає…
І терпко падає горіх, шкоринку спіло розбиває…
Ступає жовтень за поріг…
….але не все , не все минає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
наивное
дневник
28сентября2012, вечер, потом ночь
рано лёг спать, хоть в соседней квартире, которая рядом, сильно шумела музыка и что-то тяжёлое роняли на мой потолок. От таких колебаний со стены оторвался портрет любимого президента Обамы и упал на левую ногу, но не больно и даже кстати – не пришлось снимать на ночь левый носок, под портретом его не было видно. Снился нефтеналивной танкер и Саудовские пираты, а так же моя давняя мечта – коллайдер с экраном 458 дюймов и сурдопереводчиком.
29сентября2012, раннее утро, примерно 5.38утра
пытался проснуться сразу – не получилось, оказывается, портрет с любимым президентом повис на пальце ноги и зацепился за спинку кровати, отчего я сразу не смог встать и даже испугался. В голове ещё перемещались Саудовские пираты и коллайдер с немым сурдопереводчиком, рядом с ним сидел слышащий и жестами показывал, что именно нужно жестикулировать.
портрет наконец-то отцепился, соседи снизу успокоились, наверное, заснули, а на работу ещё было рано вставать.
30сентября2012, после завтрака, где-то 8.12утра
по шестому каналу объявили о конце света и ещё сказали, что об его начале сообщат дополнительно. Разбил копилку в виде позы Родена, среди них оказалась монетка евро (кассирша супермаркета выдала на сдачу вместо 10 рублей, решила, что я идиот и ничего не пойму, а я сразу понял, но сделал вид и взял – ей же тоже кто-то подсунул).
вышел в ближайший магазин запастись продуктами на конец света. В переходе бабуля торговала комнатными растениями, за евро согласилась продать самый чахлый отросток столетника.
на остальные деньги купил банку кильки в томатном соусе, две пачки сухариков «кириешки» со вкусом чёрной икры, замороженного кальмара и плавленый сырок «Дружба».
31сентября2012, ночью
ночью не спалось, поэтому встал. В банку из-под кильки посадил столетник – неожиданно понял, что это время, и время значительное, не менее ста лет. Навскидку прикинул, что конец света и даже его начало спокойно переживу. В качестве подкормки на дно банки положил кусок замороженного кальмара. Время потрясающе зазеленело, и я в первый раз с любовью посмотрел на портрет Обамы.
почему-то вспомнились строчки одной знакомой сумасшедшей, живущей под ветвями платана. Она их в последнее время часто завывала, и тогда я знал, что она выпила дешевого вина из тетра пакета:
мир невидим, как воздух, как вакуум точнее
у него лицо в трещинах, в глазах точки
с виду - корчится в муках, болеет
от жара принимает время песочное
время важничает и не торопится:
ставит миру горчичники из календарных листов
накладывает на воспоминания швы
кожа мира рвётся, как изношенный ситец
вместо крови появляются миллионы несказанных, важных слов,
которые уже никому не нужны
а небо становится теснее, как будто Уже
натягивает парусину облаков, словно батут
те, кто пытались устремиться вверх, оказалось – не тому служат
оттолкнувшись, падают в родные осенние лужи –
то же небо, только там их любят и ждут
12октября2012года, после обеда
с удивлением стал замечать, что время растёт, налилось жирным зелёным соком и стало выползать из консервной банки. Его стало слишком много, так много, что подоконник исчез под слоем водянистой мякоти. Пришлось несколько листьев отрезать и сварить на ужин. Сейчас попробую. Хоть кто-то должен рискнуть своей жизнью и спасти цивилизацию перед вставшим началом конца.
14октября2012года, вечер
часть отварного времени организм перенёс нормально, я даже успел вернуться к началу дневника и пережить падение портрета любимого президента и помечтать о коллайдере, но с соседями стало твориться что-то странное, они перестали громыхать по ночам.
Спустился, позвонил, никто не отвечает.
Со двора доносятся странные звуки, выглянул в окно. Под платаном знакомая чокнутая мурчала странные строчки:
очень ночно, небо перед операцией по удалению грыжи
кишки выпирают из живота
завтра хирург сделает надрез чуть ниже
и станет падать на людей непосильная красота
никто не захочет больше
подниматься вверх и вешать в прихожей крылья
потому что в небе будут парить кошки
и непосильную красоту замыливать
но может случиться так, что красота мир спасёт
а мир спасаться не захочет
тогда на крышу взлетит огромный домашний кот
и восстановит на небе точки.
успокоился, потому что через открытую дверь вошёл бездомный чёрно-белый лохматый кот, запрыгнул на колени и запел на своём кошачьем языке. Понял, что не верю в конец света и позвал платановую бомжиху отведать новорожденное время на ужин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278833
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 17.10.2011
Оторвать тебя нужно от сердца быстро,
Как пластырь от свежей болезненной раны,
Пока ты не стал для меня Кораном,
И не превратился в смертельный выстрел.
Мне нужно тебя изъять непременно,
Как бомбу, заложенную для взрыва.
Танцующую на краю обрыва,
Падение вниз ожидает мгновенно.
Мне нужно тебя отпустить бесспорно,
Все вытянуть прутья из птичьей клетки,
Перестать принимать горстями таблетки,
Начать всем вокруг улыбаться притворно.
Отлучить тебя нужно от мыслей тревожных,
Пока эти дикие чувства-пираньи
Меня не сожрали до осознанья,
Насколько любовь может быть ничтожной.
Уже излечить от тебя невозможно,
Меня всё тянет и тянет в трясину.
И вползают в меня хладнокровно, змеино
Ожиданья тебя – подсердечно, подкожно.
Мне нужно прозреть, ведь влюблённые слепы.
Меня подхватило к звёздам торнадо, –
Просыпаюсь: а это Девятый круг Ада,
А казалось, что это Седьмое небо.
12.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286006
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Ты доиграешь.
Я выплесну в огненном танце
боль ожиданья и спелую сочность тоски.
Каплями нежность прольется на розовом глянце
тонкой руки.
Время сомкнется.
Разорванный круг станет шаром,
листья улягутся по'д ноги желтым ковром...
Ты доигрешь.
Секунды качнутся и градом
высыпет хрупкое небо свое колдовство.
В синем заоблачье
ветры сорвутся с рассветов,
выплеснув темные тучи в небес глубину.
Солнце зажжется в ладонях
и ласковым светом
слижет с ресниц капли соли
и грусти кайму...
Ты... доиграешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285809
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Рождаясь бабочкой из хрупкого зонта,
коснувшись спиц крылом, распарываешь воздух,
взлетая ввысь. Где радуга. Туда,
где неба опьяняющая просинь.
Собрав в ладони стайки облаков,
читаешь их стихи, ловя губами
все строки, повторяя их на память,
роняя на перину талых снов.
Слагаешь в рифмы чьи-то нежные слова.
А дождь рисует в тучах кружева,
вертя танцующими спицами...
И лепестками
рассыпанных цветов плетет ковры
на кончике... нет,... в ушке у иглы...
Благодарю за плейкасты автора AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1579511/
b0dcde5f0e51bb6da2d6cad4ec66af0951ab5f9bpl
http://www.playcast.ru/view/1580402/
7e8db5aa400a625030711a7b5972e43b6ae10a77pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285600
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
просыпаюсь чуть позже обычного
чтобы утро минутами лишними
не душило меня раньше /времени/.
*
тишина по вискам и по темени
говорить миллионами сигарет
заставляет с тобой /хоть тебя и нет../
контур образа /в зеркале/ затирать
задыхаться «сегодня», не жить «вчера»
и на ужин давиться таблетками
день такой с перерывами редкими
на бессонницу /вялотекущую/ –
с умерщвлением времени /в сущности/
ожидают несвежие новости.
*
в этом доме с отсутствием громкости
без тебя мне /так больно/ бессмысленно
оставаться живым средь безжизненных
дней.
*фоновая композиция – Ethere «Regne Supreme»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284105
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 11.10.2011
ты недостаточно страдаешь при жизни
чтоб получить единоразовый
/безвозвратный/ кредит досрочной
смерти.
* *
..но иногда хочется умереть просто так
без чужой «помощи»
без ожиданий чего-то
без причины.
потому что у тебя
например
за определенный период времени.
с утра.
в течении часа.
за последние двадцать минут..
/а для того чтобы осознать
значимость
собственного желания умереть
достаточно и секунд/
НЕ БЫЛО НИКАКИХ СОБЫТИЙ
более менее «значимых»
/да каких либо/
никаких переживаний
хотя на самом деле НИКОГДА и не было
НИЧЕГО
кроме мыслей..
которых хватит для чего угодно
для совершения героического поступка
или убийства
как минимум
собственного.
и этими мыслями ты задыхаешься
захлебываешься
ты ненавидишь /сначала/ их
затем все вокруг
и наконец
СЕБЯ.
причем
с утра ты можешь быть абсолютно
СЧАСТЛИВ
ну или почти /счастлив/
либо просто доволен
СУЩЕСТВОВАНИЕМ
как ни странно..
а к обеду настроение вдруг меняется
портится вместе с погодой к примеру
меняется отношение к себе
к погоде
к ЖИЗНИ
ко всему в принципе
погоде тоже становится плохо.
у вас обоих
начинается первая стадия депрессии
легкая стадия
но достаточная
чтобы начать ДУМАТЬ..
и ты решаешь покончить с собой.
ДЛЯ РАЗНООБРАЗИЯ
от скуки
от невыносимой скуки(!)
от ненависти.
и ты даже не собираешься думать о чем-то другом
а зачем(?)
зачем придумывать что-то
зачем что-то менять
ведь есть четкое чувство
что твоя гарантия прошла
твой срок действия окончен
ты уже не актуален
для той реальности
значение которой ты когда-то сам
преувеличил..
и чтобы покончить с этими
противными мыслями
ты не находишь лучшего способа
более действенного
или быстрого
чем самоубийство.
и все бы ничего
да только вместе с такими размышлениями
в твой мозг проникают другие
так называемые СОМНЕНИЯ
вместе с сомнениями
ты начинаешь задыхаться СТРАХОМ
чувствуя себя ничтожеством
от того что не можешь осмелиться..
хоть что-нибудь сделать
САМ.
и вот все эти хаотичные обрывки
неразумных мыслей
о жизни и о смерти
сводят к одному
к тому что ты еще НЕ ГОТОВ
ты еще недостаточно пожил
недостаточно страдал
чтоб получить единоразовый
/безвозвратный/ кредит досрочной
смерти.
* *
как же хочется иногда
отключить
мозг
себя
ОДНОЙ КНОПКОЙ
даже не успев подумать
«ЗАЧЕ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284818
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 11.10.2011
...твій старенький зморшкуватий Бог сидить при свічках
і читає все що ти зміг написати у Його відсутність
рахує скільки жінок позбавились від зачатого тобою
у їхніх душах бруду
і курить дорогу сигару...
це така божевільня кидатись з крайнощів
у крайнощі
хай краще теплом неприкаяним в серце
ножами гострими...
бо все між нами відносне й короткочасне
час також немає відношення до вічності
ти ж розумієш що він
такий же смертний як ти і твій
старенький Господь
у якого доречі штучний клапан
і довге сиве волосся...таке довге
немов стежки якими ходили твої стопи
змучені стопи пілігрима...
яка тепер тобі різниця що немає нічого
холоднішого за мертву траву за твоїм
вікном в період цілковитої пустелі
пустелі спокою...
коли підлогу як і небо вкриває пісок...
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285514
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Я же уже заворачивался в твою кожу
Тревожно и сладко, помнишь?
Она пахла мускусом и шоколадом
И было нежно.
Сердце достукивало
До половины восьмого
Но мы лежали.
Я выписывал языком клятвы
Между твоих лопаток как на скрижалях.
Мы задыхались
А кислород был жидким
На твоих губах.
Нам его не хватало.
Мы просыпались не в явь,
а в друг друга.
И мало! Мало!
Было.
Мы таяли словно сахар.
В ладони, по скользкой коже,
Я собирал тебя и кожа опять
превращалась в бархат.
Спешно, словно в карманы
Друг друга прятали в память.
Чтобы потом расставить
статуэтки на полках.
Губы твои смеялись и ускользали
Так колко!
И как же они дерзали!
Как улыбки идут поцелуям первым...
Ты помнишь, что нам сказали?
Наощупь, нервно,
Искали грани друг друга -
Острые грани
Комнатно-теплой вселенной.
Наверно -
Жадно глотать кусками
без всяких причин
друг друга - не очень красиво
и порядком неблагородно.
Но -
Мы укладывались друг в друга
Так перочинно.
И грешили так первородно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285506
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Ты приедешь в мой город лесной,
Побредём по ирпенским иголкам,
Что ковром расстелились под каждой сосной,
Да по киевским да просёлкам.
Я приеду в твой город - столицу столиц
Погулять по любимой брусчатке,
Чтоб из рук у фонтана кормить наглых птиц,
По банальностям, да по Крещатику.
Мы поедем домой в Запорожскую Сечь -
В город самых обаятельных мальчиков,
В теплоту наших дружеских встреч
Пить ситро из бумажных стаканчиков.
Мы поедем с тобою на пляжный песок,
Что щекочет нас между лопаток.
Ты косы мои заплетёшь в колосок
И нырнём в ряд торговых палаток.
А сколько ещё берегов, где мы не сидели!
А сколько норовистых морей,
Где мы не были, которые нас не видели!
Только выздоравливай поскорей.
Только выздоравливай поскорей.
Только выздоравливай поскорей.
Ирпень, 19.07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271143
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 10.10.2011
Не дим, озон і не повітря
Із глибин брудних легенів
Видихаю тебе звідти,
Видихаю тебе, геній.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
Усе важливе відпустила.
Останній подих випускаю –
Тепер ти чистий і безгрішний.
І кнопка вибуху – я натискаю.
Не можу дихати. Так боляче!
Мозок відказує – сказився.
Все тіло трусить. Мені гаряче!
Мною тремтить. Ти запізнився.
Ти не торкайся моїх скронь
Сталевим лезом плоскогубців.
Облиш! Зостав мою долонь!
Я вже у колі самогубців.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282495
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 10.10.2011
Розлогий дуб – кремезний , величавий
із віттям, що торкає небеса
зростав.. коріння пестили заплави
а листя умивала рань-роса.
А поруч, зовсім поруч дуже ніжна
береза - і тендітна, і низька,
горнулася до дуба. В тінях грізних
ховалася її п'янка краса...
Вона і він , здавалося... щасливі
(коріння ж заховалося в землі),
він захищав її у грім і зливи.
Береза ж сохла, спогадом - рубці...
...як часто віддаємо ми бездумно
свій простір, своє сонце без жалю.
І все життя минає так - безшумно:
руйнуємо самі свою ж ріллю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285318
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2011
"...life is the best of my mistakes" Анатолий Сидорин, "Farewell to Ukraine"
Полуночный скрипач на Крещатике слеп много лет
И не видит свечей на каштане -
Так и мне в темноте не увидеть монет
На земле у него под ногами
.
Одинокая скрипка не спит и не спит,
Он качает ее и качает,
А она все картавей скрипит и скрипит:
«Жизнь ошибка моя дорогая!»
+
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260672
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 09.10.2011
розіпнута живцем в сузір’ї псів
на тишу… тиша так по-вовчи виє
до болю ніжно …
ненаписані віршІ
стікають млістю тілом
соком вишень…
дозрілих до любові…
чи хтось прихИстить горобців
за нас в покинутому домі
де золоті перетини дороги
там де ще теплі неба подушки
у квадратурі одинокостей
покинуті жильці
під сонцесоняхом Ван Гога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285162
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Шкаралупки поїджених днів
нагромадила гіркою втома,
безпритульна, без власного дому
зазирає вже навіть до снів...
Гризуном тишу ночі січе,
шарудить там в надії поживи,
ніч її оминає квапливо,
прихиливши мене на плече.
А на ранок із крапель дощу
осінь настрій мені виплітає...
Це минеться, усе бо минає... -
я заплаканій їй шепочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285147
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Вольный художник, продай мне свою любовь –
Зачем тебе это? Ты вечно один средь полотен
Кровь для тебя это холст, и яркою краскою боль:
Ты один, ты один, ты один – против ночи.
Вольный художник, отдай мне свое тепло –
И уменье прощать заверни в обертку из ткани
Ты уходишь во тьму, когда на душе светло
Впрочем, есть ли твоя там душа, где раны?
Вольный художник, верни мне свою печаль
Я сплету из нее ярко-серые сети Теней
Ты однажды уйдешь и сгоришь, мне жаль,
Я прошу – будь еще не на долго – сильней.
Вольный художник, доверь мне свою ладонь,
Обожгись о мое тепло, или просто закрой глаза
Хладные звезды в ночи – чужих вселенных огонь
Просто поверь в меня, и ты не вернешься назад.
Мой вольный художник, мы вместе с тобою уйдем
В мир, где свет не приносят в жертву ночи..
За руку – крепче держись. Не так одиноко вдвоем.
Пусть сердца обломки закрыты навек…
…позволь подобрать ключи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285098
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Вириваюсь
З-під контролю
Руки, танець,
В Вогонь
з головою
Бракує води у долонях
загасити себе
Я без тебе
ніхто
і без тебе
я Хтось
Центр тяжіння
тяжіє
під серцем
в твоїх снах
риби пливуть
Тіла не чую
Знову ночую
правОруч
Дочекатись
Доснити
Дожити
До...
До...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285070
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Немножечко холодно. Клонит ко сну и ворочаться.
В окрестностях полночи каждая пара минут
Стремится закончиться. Господи, как же мне хочется
Зарыться ей в волосы, слушать её тишину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284585
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
В ювілейний свій рік
Ти стоїш на порі,
Коли полудень не за горами,
А для мами повік
Зостаєшся, повір
Колисковим, ріднішим самим!
Хай злітають роки
Подорослішав ти,
Геть стомили тебе дороги,
Але їм завдяки
Я полишу думки
І поглину твої тривоги.
Не журись, що не так,
Й не губись у світах,
Зле було, що, забудь, не згадуй.
Хай усмішка проста
Не залишить уста
Й не понівечить серце зрада.
Десь - то правда свята,
Коли родиш дитя,
Цвітом ніжним любов обвіє,
А тоді все життя,
В серці як німота,
Шип троянди щемить і ниє.
03.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284201
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
За каміння чіпляюсь і падаю,
На частини порвались роки,
Піднімаюсь і знову згадую
Всі земного страждання смаки.
Я стаю все сильнішим і мудрим,
Вже я чую не тільки себе
І під зовнішнім лагідним хутром
Чорний смуток вже менше шкребе.
Я навчився єднать паралелі,
Сенс знаходячи в дивних речах
І бурхливі життя каруселі
Я тримаю на сильних плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283401
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Нарисуй мне на белом снегу одинокий подснежник.
Голубой, словно небо, в каемке янтарного дня.
Нарисуй, пусть на краски прольется нежность
от тебя до меня.
Нарисуй мне дороги к причудливым ярким рассветам,
гривы сонных лесов и изгибы задумчивых рек.
Нарисуй бесконечную полосу звездного света
и на ней - тонкий след
от тебя до меня
в лунном сне уходящего дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235515
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 03.10.2011
Если было б узаконено убийство,
то на этой чертовой планете остался, лишь один человек – я.
Била Clinton «Танцующий Деспот»
Останусь я. Всего лишь до завтра,
А кто-то ворует у тебя одеяло,
«Снова и снова тыкая пальцем в карту
И где-то на юге земля рельеф поменяла.
Железнодорожные взгляды - они уходили,
Рельсами в горизонт твоей Атлантиды,
Мысли, вперемешку со сталью, домны варили,
Твой смысл жизни, где утро и вечер убиты»
Так заканчивались мои рассказы,
О первой жительнице внеземного мира,
Где остались лишь тонкие нити связи,
Между мной и ее Атлантидой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283155
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 02.10.2011
Она зачем-то стирала строки,
что оголяли до боли нервы.
Она не била слова на слоги
и не пыталась казаться первой.
Она играла с луной на крыше,
листала звезд золотые листья.
и открывала зачем-то двери
и подпускала настолько близко
что была видно, как бъется сердце.
Как кровь пульсирует на запястье.
И открывала ладони ветру.
И попадала в объятья власти
его дыханья, прикосновений,
и затаившихся вдруг мгновений,
когда движения застывают.
когда на сердце ледышка тает
капелью падая на ладони
и замирает со сладким стоном
и умирает... чтоб возродиться
листая ветренные страницы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283745
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 02.10.2011
И слепнет день, и ночь вползает в щели,
как старый вор.
Луна в тоске скользит под хриплой дверью
и звезды рассыпаются в неверье
по кромке штор.
Усталый ветер разогнать не в силах
капризных туч.
Он замерзает, дробится курсивом.
И кажется земля душой остыла.
А сон тягуч.
И липкость паутин его сковала
тугим кольцом.
Под тяжестью ночного одеяла
земля уже давно дышать устала,
как под свинцом.
Она все ждет, когда растают тени
ночных владык.
И утро, обнимая ей колени,
разбудит нежностью своих прикосновений
в рассветный миг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283601
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2011
ти – вічні води
чуй мене шкірою
чуй мене –
я срібна форель
з дозою морфію
в’яжи мене –
спини астральний крик
кинь виклик світові
ввійди у тінь ріки
ми змії
(переплетені думки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283218
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011
черная изящная занавеска
проявив внезапный интерес
к располагающемуся по соседству
новому окну
оголилась
перед ним..
и начала своим нагретым
от солнца /и оконных взглядов/
нежным шелковистым телом
небрежно касаться упругой
/остекленевшей/
гладкой и прохладной кожи
объекта..
на окне
моментально проступили капли
молниеносного и
/от волнения/ спонтанного
кратковременного
грозового /пота/
дождя..
ощущая повышенную степень
непреодолимого вожделения
хаотичными и методичными
трепетными
прикосновениями они
/поддавшись давлению взглядов/
безостановочно продолжили
молчаливое знакомство
с такими разнящимися
/по содержанию/ и структуре
неправильными формами
друг друга
в поиске
гармонизирующих их обоих
вероятных
схожестей..
по завершении
непродолжительного /акта/
проявления
необъяснимой
но страстной и сильной
симпатии
объекты новой любви
некоторое время все еще находясь
в дымке послевкусия и
опьяненные /дождевыми/ испарениями
степенно охлаждающихся
собственных
оргазмирующих /астральных/
тел..
вернулись в ритмичную
и монотонную
рутину существования
преждевременно
но ненамеренно забывая обо всем
некогда произошедшем
с ними двумя..
лишь изредка они могли
с непривычной но приятной дрожью
и таким знакомым волнением
вдруг задышать
/еще теплыми/
воспоминаниями
о Себе..
/во время грозы../
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281401
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Вона знала, що завтра насниться п’ятьом -
І мені - я був шостий.
Я вдивлявся в проміння гірського світанку,
Покриваюче білу шкіру – золотом,
Все було зайвим, крім неї, крім мене,
Та й я був гостем.
Вона була моєю Гекатою,
Зрадою,
Облудою…
Вона була для мене Фемідою.
Йдучи я лишав для неї декілька тисяч
Ударів золота.
Вона лишала мені
Конверти, папір – листи:
Жодного разу -
Не написані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282975
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
А як поринути у сон,
коли не хочу, щоби день скінчився?..
МоЯ рука
ще тепла від твоєї...
Але уста холодні
без твоїх.
Хіба припасти
до твого плеча
і лиш тоді
дозволити собі
заснути
і відчай дня
таблеткою ковтнути
в твоїх обіймах лиш...
Хіба...
Прийми мене...
Не стримуй, не жалій -
відчуй пойонний
переклИк душі!..
І ордер випиши -
В своєму серці -
дай квартиру...
Дозволь ділити навпіл
погляд, дотик і
свій щоденний
окраєць хліба!
Лишень би
бути поруч
і чутись Жінкою
Дозволь...
Покорою віддам
й своїм єством,
що сповнене жаги
і спокою водночас...
Свободу дай,
щоби могла Свободою
тобі вернуть...
О, Боже!
Благослови мене
у НОВУ Путь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282870
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011
Такі як вона народжуються раз в ніколи,
її ім'ям називають епоху,
з неї малюють картини та ліплять статуї.
Ти дивитимешся на неї несамовито беззахисну,
інертну, голу
і від задоволення майже вмиратимеш...
Через її тихі, персикові груди, надмірну впертість,
погляд, яким вона тебе, наче цілує, важко дихати.
Після того як її долоні кометою здетонують
десь у озонові діри твоїх глибоких кишень, ти
збиратимеш власну душу сталевими крихтами.
Треба закінчувати розмови крапкою, знаєш,
в її серце надто важко потрапити, воно непроста мішень.
Вечір сповзає панчохою з янтарних стегон,
спокій губиться на дні пляшки Джим Біму.
Господь, мов настирливий папарацці,
за нею постійно стежить, що не мить-то
вульгарний, яскравий знімок.
Такі як вона часто втікають з міста, вимикають
заповнений болем мобільний.
Таким як вона завжди тісно в твоїх надто солодких обіймах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282861
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Когда летишь-мелькают координаты,
и счётчики все сходят с ума,
когда не спасают запасные канаты
в реальности времени-сна.
когда воздух песчинками режет и жжет,
когда вдруг необъятно пусто,
на секунду замедлит твой дикий полёт
Человек, Любовь и Искусство.
Я, цепляясь за них, как усталый трамвай,
Все равно продолжаю падение,
Раздаюсь, как сирена, криком - НЕ УНЫВАЙ,
Исчерпай счастьем это мгновенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282934
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
спільнокореневими обіцянками, понеділками вересневими,
за ледь пожовклими деревами пси здавалися левами,
що посунувши ґрати намагались спіткати мрію,
на скло розливали олію збентежені янголи хором,-
ми йшли коридором, вступаючи раптом у змову...
буденно-святкову.
понеділок виховував в ній гордість,
розстеляючи під ногами свіжий асфальт
із шпальт злітали лозунги, фарбою пахла реклама,
а між їхніми містами,здавалось, не було зв'язку.
він брав її вдачу крихку і вигадував колір волосся
і все б обійшлося, ховаючись в осінь гірку
та вона розікрала його на записочки сині,
зустрічаючи ранок, прикрашала себе цитатами,
наче знала, що вже скоро й собі засинатиме
під гучну безкінечність його говоріння.
так і сталось невдовзі...
котилося листя з гілки,
понеділки рекламами густо бриніли,
її тіло вбиралось частіше в блакитне
й ледь помітно змінилося місто за склом
чи за сном...
пси блукали все далі, гукали беззвучно самітники
і за викликом знову літали записки додому-
адресату НІКОМУ.
ви удвох, але я ще не бачила де ви...,-
біля ніг його мертвими снами сплять леви...
мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282751
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Промеж боли,
все дальше, дальше
убегает моя тропа.
Как чиста ты,
любовь без фальши.
Как глупа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282716
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2011
...На чужой земле...
У него были крылья - прекрасные белые крылья
С кровавым оттенком - но в этом винили рассвет
Рассекающий плетью небо, разбавляющий сказку былью
Вот уже многие тысячи дней или лет....
Плети небрежных снов нам рисовали образ:
Самый прекрасный из всех неземных совершенств
Он был очень красив, и печален - как роза
Та, чужая, в себе заключившая свет
Его именем звали святых - не святош, а истинно верных:
Тех кто смог - в своей, пусть недолгой, вечности -
После смерти назваться - первым
(а при жизни быть проклятым грешником).
Его имя шептали вослед: той девчонке, в короткой юбке
Или крови упавшей на девственный снег со стального клинка
И во время войны в холодной радиорубке
Его имя чертила чужая (без пальцев) рука.
Никто не знает об этом, а Бог так не любит сейчас вспоминать
Что именно он был перворождённым, был сыном, а может быть дочерью
Случайной ошибкой, вот только нельзя ничего поменять:
А Бог оставляет в графе о детях - место для прочерка,
После пишет - "Христос", а первому шепчет "прости"
И украдкой смотрит на фото - в старой потертой рамке:
На котором остались двое...а третий был должен уйти
И остаться таким одиноким на том полустанке...
....
Кажется, вывеска сверху гласила "Земля"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282671
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Кошачьи мысли сотканы из снов,
приснившихся в изгибе пробужденья.
Из лунных бликов,
звездных откровений,
сверкаюших в непойманности слов.
Из рос янтарных в час, когда рассвет
венчает ночь и день
в своих ладонях...
когда, оставив ночь, за подоконник
она привяжет солнца яркий свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282513
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 26.09.2011
...він один із небагатьох перед ким мені соромно роздягатись
дефекти душевної стійкості муляють скалкою й досі
він змушує навіть мою тінь на виворіт вивертатись
а потім ув"язнює у своєму холодному серці немов у льосі...
каже що смуток мій тимчасовий що в мені сил забагато
щоб одного разу впасти обличчям в болото...
але не розуміє що коли любов у тілі уже зачато
минуле стає в колекції згадок звичайним альбомним фото...
часто думаю що він безнадійно хвора віршами істота
якій непідвладне бажання стати звичайною людиною
в ньому є щось від бога сатани і деспОта
але попри все святе і грішне він є тією половиною
без якої зникає світ а душу всесвіту
виїдає самотність й нудота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282604
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
(не)мой безымянный автор, более - не пиши, не говори построчно и ветер устало-холодный не слушай
не тревожь перестуком полустертые клавиши, ежедневник за прошлый год оставь не исписанным
не испачканным ни чернилами, ни, как осень чужая, поблеклыми, серо-багряно-алыми мыслями
и смирись, не яри свое сердце, себя не мучай. Летаргия твоей души - это просто несчастный случай,
просто крылья однажды сломались и заново не срослись, однажды упал в огонь и сгорел, а не воскрес,
просто однажды в обманах своих запутался, оступился, прощения не спросив - трусливо удрал с небес,
милый нашкодивший синеглазый ангел, никому (увы) по душе не пришедшийся, такой уж вот невезучий
так правда случается, впрочем что тебе говорить о правде - вы знакомы лишь косвенно, по интернету,
когда-то сыгрались-списались-обменялись фото, лет сколько-то каждодневные: "здравствуй, ну как де-
ла?" и ответы в ответ: ни о чем, ни о ком, как колокольный звон, отразившийся в дождевой воде,
отпечатавшийся в хистори на мониторе. А потом - ссоры, измены-в-кавычках, и полунамек на лето
тонко-тонко, в ажурных кружевах, на шелковой простыне - секс, пальцы в запахах сигарет и в тебе - глу...
...по как-то: доверился, кто же тебя доверять учил тем, кого сам обманываешь? Знаешь, странный ты
и слова твои неживые, спутанные, как взгляды синие, лживые - если целуешь меня еще - не касайся души
а лучше бы - не дыши, м? Переломай свои пальцы, и ручки шариковые, мысли, вплавленные в игру
и наигранную грусть псевдоосеннюю - тебе, как и рыжие волосы - не лицу, как и твое раздвоение личности
- одну бы собрать из разрозненностей, которых в себя нахватался осколочно, претендуя на звание сволочи
только наивной очень. Знаешь, все вышесказанное ни к чему, я не помогаю не обратившимся за помощью,
и с не умеющими слушать и слышать обычно не говорю, не заношу обывателей жизни моей в избранное
и в целом-то в строках вышенаписанных смысла нет, только просьба, с пометкой алым-печатно "так будет лучше":
"ни стихотворные строки, ни прозу, больше, пожалуйста, не пиши
так бывает порой, твой диагноз прост и ,к счастью, неизлечим,
(нет, спасает порой ампутация права на жизнь или всех очагов лжи)
но не саркома/бластома, не ВИЧ и не СПИД, нет - летаргия души."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282215
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Непрочитанное письмо
зацепилось листом осенним,
заплелось с дождевым неверьем.
Строчки ветром все унесло
и капелью сочится в травы....
Лист замешкался с переправой
в чью-то осень.
Больным крылом
он стучится в окно печально.
День сгорает. Фатой венчальной
опускается на земь ночь...
Время прошлое гонит прочь....
http://www.playcast.ru/view/1637055/
9026f6ae94767b335d59d51786d30a1dae0847f0pl
/Плейкаст AmriLaura/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282402
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Я говорила, что видела твои сны?
Синие сны, что на всплеске ночных мелодий
черные кони на спинах своих несли.
Ты это видел. Но только их не запомнил.
Я говорила, что в этих полночных снах
ты был похож на ангела? Правда. Знаешь?
Белые крылья. Ночь на твоих руках
тихо спала. И, касаясь клавиш
легким крылом, ты рождал зарю.
Алую. Словно парус в разрыве неба.
Музыка тихо лилась вокруг
и пробуждала жизнь. И лучами света
нежно касалась черт твоего лица.
Словно ласкала, целуя твои ресницы.
День просыпался, чтобы согреть сердца.
Пусть этот сон тебе завтра опять приснится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282100
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Комом в горле слова. Под ногами - листвою признания.
Ярко-ало, со строками скомканных фраз.
Опустевший вокзал переводит часы ожидания
для кого-то еще, ну а может быть только для нас.
Все земные пути перечерчены стрелками сонными
в город тайный, неведомо-нежный, где спины мостов
выгибаются страстью безумной над реками томными,
отражаясь в воде, не стесняясь рассыпанных слов
в черно-синюю бездну, где кем-то надолго оставлена
золотая холодно-зовущая дева-луна...
Ночь чарующим зельем напоит, мечтою разбавленным,
чтобы снова я в ней потерялась тобою до боли пьяна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281921
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011
капилляры кленового листика как развилки железнодорожных станций
где смотрители в жилетах оранжевых пялятся в окна уютных будок
а я в городе и мой профиль в осенних витринах с рекламными акциями..
на воздушных ямах пространства умирает ночами в загулах и на утро похож на вуду
снова мелькаю в окнах маршруток и по граниту брусчатки стучу каблуками
внутривенно вдыхая сентябрь оставаясь в примерно стабильном своем состоянии
в слишком тонкой плаценте вселенной зародыш новой души питается облаками
он уже эхогенный и скоро родится от передоза межсезонных воспоминаний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281752
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Осінь напарфумилась тобою.
Я сьогодні плакала вже двічі.
Осінь так замучила нудьгою,
Бо ж мовчить по-київськи у вічі.
Хай би вже скоріше задощило,
Щоб хотілось дихати на повну.
Знаєш, а без тебе я щаслива.
А що плачу, то лиш так, умовно.
Клята звичка! От і все, не більше.
Трохи часу і усе зітреться.
Вже зима запахне кимось іншим.
Іншим, хто так просто не здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281622
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Дзвенить кришталевий ранок,
Інею срібна креш.
Через про́різь фіранок
Ди́влюся,
як ти йдеш.
Грає прозорий серпанок
Бли́скітками вогню:
Боса, слідо́м, на ґанок –
Вже і
не зупиню.
Од болю не знайдено ліку,
Окро́ми, як дотик руки.
Ми стрілись були наві́ки,
З тобою були
навіки́…
Та
розкололось люстро
На два гостробоких шматки.
Дзвенить кришталева пустка,
Ідуть під вінець
гілки.
Пізнє сонце освітить.
Вітер здійме́ круговерть.
Яка в проминулого літа
Дзвінка і прозора
смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281563
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Жизнь то бьёт, а то бьётся ключами от дома.
То бросает их в море, то в вечное царство Аида.
Ты становишься маленьким, будто небрежно ведомым,
И спираль днк всё кодирует слово "обида".
И в итоге понятно, что дома-то не было вовсе,
Ты устал от скитаний и вечноотсутствия чашки.
И зачем все шесть лет такая холодная осень?,
И карманы протёрты вечночужими ключами.
Ну а в поезде чай в нестерильных стаканах отвратен,
Посему нет уюта и небо сжимается в мячик.
И в стекляшках, целованных, словно подножья распятий,
Жизнь полощется в чае, сквозь поры пакетика плача..
17.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281552
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Кіт
треться до ніг -
не обійти…
занадто охоче
муркоче –
занадто лагідний,
до нудо́ти,
як ти,
коли обманути
хочеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281568
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Замерли мысли,
Предчувствием гонимы,
Искать устали
Весомые причины.
В стену глухую бьются,
Падают слова,
Их поедает дней
Бегущих кутерьма.
Душа заиндевелая
Тоски полна.
Блуждает, мечется
Внутри меня мечта.
Сердечко болью ноет.
Вечер. Я одна.
Сгустился сумрак седой.
Звенит тишина.
19.09.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281522
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 20.09.2011
*холоднеча шикує всілякі дитячі страхи,
швидким кроком наближаються осінні сторожі
і готові до бунту онімілі від часу бажання.*
передайте йому, що тепер я не слухаю музики
і давно не римую, вкладаючись в рамки тексту.
передайте йому, що з вузлів залишилися вузлики,
щоб не тринькати голосу, -
виправдовуюсь жадібно жестом.
вивчай мою мову, мовчи і дихай нею,
як вірний читач втікай від реальності до вічного автора,
який казав, що вічності не існує.
існуєш ти, але існуєш лише на поверхні сну,
такій пласкій і сходженій аж до прокидання
чи прикидання...
можна я прикинусь тобою?
оселюся в місті твоїм багатотисячнім
і навіть відчую себе самотньою перш ніж заснути,-
ти тільки дозволь.
я навіть збайдужію до рими і до мелодій,
почну вивчати німецьку, японську,
завершу вивчати англійську...та ні,
я розмовлятиму подумки всіма мовами світу,
коли відчую, що ти зовсім близько...
загорнутою в ковдру надією,
розбитою громом склянкою,
народженою келихом вакханкою.
:але тобі ці ролі зовсім не личать...:
візьми собі за звичай вчасно прощатись,
бажати пошепки сновидінь приємних
і розуміти, що спокій буває даремним
коли тобі хочеться бігти у пащу дороги,
не згадуй Бога,
не згадуй нового кумира...
йди з миром
і проси, щоб йому передали,
що тебе тут просто не стало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281441
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Одягнуті в червоне, наче рани,
Немов ножі, слова твоЇ на дотик.
Співаю тілом, грішучи, "Осанну",
Зціловуючи запах, як наркотик.
До біса! Виграв ТИ змагання!
Пірнув у мене, наче в музику.
Зітхну п"ять раз - німі благання -
Залиш... на потім... остатнього... гудзика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281484
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
У тебе в душі суцільні інцести,
як можна так дико й невчасно стати стрілою
і натягнути собою його арбалет?
Ти фарбуєш нігті у кров, носиш на шиї
синці від поцілунків та бутафорний хрестик.
Ти надто хижа,розкута, сучасна, свідомість хвилюєш,
пестиш... думки твої -
древньоєгипетський бог хаосу Сет.
Полотна на стелі твоєї кімнати
плавляться під Ненсі Сінатру.
Але ти ще досі боїшся знімати
легке жовтогаряче порно збуджених матриць.
Це не те, щоб затерті касетні мотиви,
це не те, щоб розбиті навпіл платівки...
Просто іноді вона розливає по грудях каву,
міцну, подвійну,
посміхається, ніби справді щасливо
у його обіймах на зенітній плівці.
Може, колись їй таки набридне
зривати числа з календаря на кухні.
Якщо дивитись крізь спину, то чітко видно,
що колізей душі архаїчно рухнув...
Вона повертається додому, як звично.
Ховає в під'їзді крики і занедбану астму.
А він так любить, коли на її бліде обличчя
спадає втомлено неслухняне, фарбоване пасмо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281454
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Время молчания.
Время для тишины, -
маленькой части
чуть сбившегося дыханья.
Если его запереть -
стынут воспоминанья
льдинкой, не тающей
где-то под сердцем,
внутри.
Время на выдох
с утраченным
правом на вдох.
Страх застывает
в глазах
отражением боли.
Капли замрут,
оставляя чуть
привкуса соли,
как эпилог.
Время раставленных
знаков
на чьем-то пути.
Как перекресток
где выбор уже
неизбежен.
Больше нельзя
по прямой,
что очерчена прежде
чьей-то уверенной,
твердой и сильной рукой...
Время на выдох...
застыли секунды и дни.
Их ожиданье
сквозит,
словно ветер по щелям.
Можно искать
в них ответ.
Можно просто не-ве-рить.
Только
застывшее время
нельзя изменить.
Можно принять
и дышать вместе с ним,
слыша такт.
Можно забыться,
ресницами
скрыв свои мысли,
маленькой тайной,
крупинкой
на ниточке жизни...
Можно лететь в облака,
сделав к пропасти
маленький шаг...
Плейкаст AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1496893/
ac9618d52959a05915573ec412aacc0213118e45pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281040
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
він залишав обережно в повітрі свої відбитки,
шість тоненьких життів цілувало пальці.
я гадала, що осінь зігріє чи стане свідком,
свідком наших мовчань чи інакших сенсацій.
та буває, що пізно тягтись пунктиром,
присипати образи пожовклим листям,
пересолені часом латати діри
і настоянки пити бридкі, трав’янисті...
він уповільнює свою ходу,
вивчає на пам’ять уривки поля,
засіяного ним же в позаминулому житті.
одяг мріє про інший колір...
подумки жонглюю його очима,
відбираючи здатність бачити ранок.
ти знав, що звуки бувають святими?
коли картаті серця циганок
стеляться тобі доріжкою внікуди.
зажди...
ще не снилась мені ця музика.
він приміряв нову шкіру... на кілька розмірів більшу,
щоб можна було губитись кожної секунди
навіть там, де зір чужий вивчає занедбане поле ранку.
безкрилі птахи у душі його лаштують зручне гніздечко,
щоб кілька днів не труїтись зіпсованим небом.
шість тоненьких ланцюжків ще вразять братерством,
зв’язавши руки мені з власної волі,
коли він створить цю пісню....
так, коли він створить її,
пересолені часом порізи сплетуться в осінь
і ми зазвучим,
проводжаючи птахів у безвість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280852
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Есть у каждого в жизни сокровенна мечта:
Это цель нашей жизни, что души красота.
Мы стремимся с ней в небо, где лишь птиц голоса.
И к заветной надежде нас несут паруса.
Часто замысел смелый накрывает волна
И бросает о камни, только вера сильна.
Впереди запах жизни...Улетит пустота.
Только штиль здесь не нужен и души дремота.
Алый парус надежды вдаль спешит неспроста.
Если есть в жизни цель, значит жизнь не пуста...
Пусть попутные ветры понесут паруса,
И друг другу взглянуть тогда сможем в глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280715
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
...ми швидко звикнемо до холоду що голками ранить пальці
до хрестів своїх чужих і вкрадених
накладатимемо шматки живої плоті на хлібні окрайці...
а ти знаєш як це ... бути зрадженим?..
проростаючи світлом у душах колись майже рідних
плакати так як плакав вперше коли від тебе звільнилась
материнська утроба
і враз стала щаслива й уже "безплідна"...
ти був сильний ти лукавив тільки по понеділках
стигматами тріщини стін твоїх на ранок ставали...
а тепер розливаємо мінімальне тепло у резинові грілки
і бідкаємося ... бо таки замало...
...пам"яттю по пам"яті - найшвидший транзит
вузькоколійка думок...кожен третій втретє зайвий
твої очі колись голубі нагадують мені антрацит
секунди ковтає вмонтований у серце таймер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280808
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
.аз есмь синоним слова »неизвестность«.
*
.и снег во мне растает без тепла
я жить |ни для кого| не собираюсь
и умирать.
.молчаньем дыма сигарет
я неизбежно насыщаю бездну
и в вакууме внутреннего зла
я воплощаю мрак
и тени
рая.
*
.»аз есмь Тьма –
синоним слова
свет«.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279511
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Когда сквозь туманность не спящей столицы
ты смотришь на осень, что в сумраке мокнет,
и прочь разлетаются терции – птицы,
а вечность подходит к зашторенным окнам,
люблю тебя!
Когда ты опять замолкаешь упрямо
и ставишь меж нами уверенно точки,
а я собираю то листья, то шрамы
и верю в осеннюю силу пророчеств,
люблю тебя!
Когда забываешь причины и даты
и в душу впускаешь лишь вольную волю,
а я выживаю, (и в сердце распятом
один только крик: ты не знай этой боли!),
люблю тебя!
Когда в тишине ты протянешь мне руку
и нежной улыбкой излечишь все раны,
и счастье – настойка на боли разлуки –
войдёт в мои двери, как гость долгожданный,
я буду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280670
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Мой путь лежит на линии воды -
художник-дождь опять рисует серым.
И кисть скользит то дерзко, то несмело,
смывая снова все мои следы.
Зонт потерял все краски.
Все цвета
угасли, взмокли до последней нитки.
Деревья погрустнели и поникли,
ресницы-листья опустив.
Мольбы
их нынче не слышны.
Уснувший ветер
их не несет по вымокшей земле.
Дождь размывает память о тебе,
чтоб завтра воскресить лучом рассветным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280526
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
"...наша любовь была диалектической любовью, какая связывает магнит и железные
опилки, нападение и защиту, мяч и стенку."
(Х.Кортасар)
вечір вірний мені по собачому,
шлях встилає опалою шерстю,
ми не бачимо сонця й не плачемо,
як виводим роки на конверті.
гра у класики, істини, спомини,-
стільки гомону знову з нічого.
причаївшись дощем біля комину
ти не згадуєш сонця рудого…
Безпритульний собака вмостив на язиці веселку,
розбрискав слиною усі кольори, не стерпів мене.
Чому ти пишеш про квіти?
Чому ти про них писав?
Став за містом, за моєю країною
і він не приймає бажаючих захлинутись ним.
Отак і ти мене не приймаєш,
відлік ведеш зворотній і не ходиш вулицею,
замкнувшись у свій безкраїй плащ.
Він може сховати мій світ від дощу,
розгледіти в наляканих очах щось котяче,
позбавити ночі від страху тваринного,
позбавити решетоване небо мене.
Я відбиваюсь від стіни світлом,
безвухим промінням...
я створюю стіни незримі синім кольором,
лише почуй відсутність часу.
Навіщо пишеш про квіти?
Навішо писав про них?
Вони вже чахнуть отак на моїх руках,
а пес все ніяк не примиреться з тією веселкою...
Розчавлена квітну щоб знов прорости,-
так само ваблять мене мертві мости
і листи з Аргентини...
розливаються вина... я встигну тебе знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280205
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Витягни мене з цього кокону,
сплетеного сторінками книжок, тиші,
котячих пестощів,
витягни мене з цих нудотно солодких фото,
з покинутого горища, з термосу,
в якому ти мене зберігаєш,
щоб пити гарячою...
Коли одним єдиним терміном
висловлюється усе твоє значення.
Даремно боятись темряви і бути безмірно терплячою
до всіх істерик, обіцянок, умовностей.
До твоїх надто зелених очей. До м'якого голосу...
Я, здається, склала власне серце
в маленьке паперове орігамі
і затиснула його між шпаринами на підвіконні...
Нехай чекає вітру змін.
Чому мені так добре з ним?
Чому він такий красивий, коли втомлений, сонний,
чому його шкіра, наче пергамент,
де поцілунками вимощена ніжність...
Нехай не тримає мене спогадами,
наче в лещатах затиснуту.
Вони ж у нас не спільні, а лишень суміжні,
як вузькі та сходжені вулиці Неаполя.
Він повинен зрештою визнати - що силоміць,
мені його любов буде,
наче нове взуття, тільки муляти. І,щоб не трапилось,
я ховатиму в ліжку нижню білизну та оголені груди,
так як ховала раніше від мами цигарки
і правду про те,
що дитинство у мене закінчувалось кожної ночі.
Мабуть, я надто багато хочу...
Проте, все буде. Потрібно тільки розхотіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280188
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 13.09.2011
скажи мне, кысь, когда шальные листья
слетят к ногам, минуя третий круг,
я окажусь с луной? я в ее мысли
прольюсь, остановив небесных слуг?
когда трава вдохнет ночного неба
на краешке распластанной земли,
я выпью свой бокал, что полон неги,
зачатой на безумстве и любви?
скажи мне, кысь, как примут меня звезды
в час полнолунья ветренной, нагой?
скажи, мне кысь? не будет слишком поздно
вернуться к ведьмам?
я хочу домой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280262
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Спалах яскравий відкрив нічне небо
Серпом вогняним розірване влучно
Шибки у вікні дзеньчать- "Більш не треба!"-
Злякалися грому,- ревів дуже гучно.
Ливень рахує ребра собаки
Каліки нещасної,- без імені й роду
За нею ніколи ніхто не заплакав
Ніхто не похвалить її кволу вроду.
27.06.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135439
дата надходження 28.06.2009
дата закладки 12.09.2011
Своїм від'їздом з ранку,
Моє украла літо,
Тепер слимак на ґанку
Змінив веселі квіти
Листки осінні в ліжку
Лежать із жовтим смутком,
Віршів ліричну книжку
Гортає вітер хутко
Висять в кімнаті краплі
Дощів ще не пролитих,
Гілки за сонцем спраглі,
Шкребуть по серцю й вікнах.
Тебе знов на світанку
Шукав за теплим слідом,
Своїм від'їздом з ранку,
Моє украла літо.
12.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149697
дата надходження 12.10.2009
дата закладки 12.09.2011
Червона криця
Фатально личить цим губам.
Чом знов не спиться
Твоїм замисленим очам?
Нічне безсоння
Без смутку нудиться давно
На підвіконні
Як в чорно-білому кіно
Неспокій пошуків себе
Огорне тіло
І до обличчя припаде
Майстерно й вміло
Сліди залишить на губах -
Рубці і шрами,
Кришталь небесний по щоках
Збіжить сльозами,
Натхнення б’ється до вікна
Твоєї спальні
І знов ходитимеш бліда
Та не востаннє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176990
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.09.2011
как только возникает желание умереть
я вдруг начинаю жить..
* * *
все рифмы сводятся к Смерти
все стихи про любовь - о Смерти
потому что любовь склонна к самоуничтожению
она любит умирать.
мы постоянно говорим о любви
возносим ее на важнейшее место в жизни
преувеличивая истинное значение
мы стремимся к страданиям
всегда готовы к ощущению новой боли
и к нестерпимым душевным терзаниям
которые так же неизменно следуют за нами
как любовь преследует Смерть
испытывая чувство ко Второй
страдая от патологической
невзаимности(!)
которая нас и убивает.
подсознательно
при любом удобном случае –
мы все стараемся
умереть.
синонимично их можно назвать Родными
однако Смерть испытывает единственную потребность
по отношению к любви - убивать
единственное что Она любит это - УБИВАТЬ
причем абсолютно бесцельно безосновательно
от чего «мотивация» кажется еще более беспощадной
поэтому все теряет смысл..
слова - /истинное/ значение
внутренний мир - краски
и /как следствие/ -
дальнейшее существование становится обременяющим
и невыносимым для нас
как для переносчиков обеих вирусов..
мы сами становимся болезнью
мы обреченные жертвы любви /к Смерти/
мы обречены существовать чтобы любить
любить чтобы страдать и гореть в пожизненной агонии
прекрасного но самого темного в мире чувства
обрекающего на разложение
души.
как итог
мы все умрем от любви /к Смерти/
нас не спасти и нет лекарств от Этого
и что самое важное - мы всем сердцем этого жаждем
мы жаждем Смерти /в объятиях любви/
это то что мы никогда не вспомним Перед
но /вечно/ будем помнить После..
это единственно верная цель Жизни
ибо Жизнь - это Любовь, а Любовь - это Смерть
все чего мы хотели в течении всей Жизни -
ощутить когда-нибудь свою маленькую Смерть
и хотя бы раз -
Большую.
* * *
давным давно ты умирала
во мне.
но выжила и сейчас /бесцельно/ живешь.
а мне повезло -
я умер
сразу..
*фоновая композиция – Xasthur «Beauty Is Only Razor Deep»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277512
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 12.09.2011
не впевнений що я тебе
люблю
то просто час в очах твоїх
спинився
чи може білим цвітом крізь
зіниці
зірки в легені мОї щастя
ллють..
*
не впевнений що я тебе
люблю
то мАбуть через дивний присмак
ночі
мені здається іноді
не хочу..
та думаю про тебе
/і люблю../
*
не впевнений що я тебе
люблю
та серцем відчуваю сутність
поряд
ти не існуєш..
лиш »зірковий« погляд
безмовний –
/певно..
..я тебе
люблю../
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278177
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 11.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2011
Вітер, грайливо заглядає під вії,
Обіймає за стан, як він уміє,
Куйовдить моє, неслухняне волосся,
Без надії. Чи мені так здалося?
Пестить поцілунками змарніле тіло...
А воно затремтіло й забриніло,
Як для гострих стріл, натягнута тятива,
Чи немов та, скрипкова дзвінка струна.
Спокушає гріховодець мене на гріх
Та від нього є у мене оберіг,
Крикне тричі півень йому на його слід
І здійметься вітер від мене у біг.
Та я не хочу, щоб втікав цей коханець,
Можливо він брехун і самозванець,
Але ж такий милий і ніжний зухвалець,
Що нехай уже цілує ,поганець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275931
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 05.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2011
Уявляю себе поетесою, вдягаю старомодні сукні,
знаю, їх тепер називають ретро,
вони дешеві, тому доступні.
А ти й досі
носиш покудлачений светр
не вимикаєш приймач на кухні, там
кажуть, що сьогодні почалась осінь.
Якби ти мене теж так уважно слухав,
тоді тобі наврядче здалося б це дивним.
Ми пропустили декілька слів, тому розмови
стали незрозумілі й порожні.
Щоб зустрітись з тобою мені потрібні тільки дві гривні
в один кінець і багато пляшок пива.
Я бачу гнилі рештки сорому, людей, що на кожній
зупинці лізуть мені в душу. Хто поглядом, хто необачним дотиком,
а хто штовне з усієї сили так, що синці не сходять місяць.
Голова забита параноєю вщент.
Ви так печетесь, щоб неодмінно зайняти собі місце,
а я їду покищо стоячи. Роблю на своїй самодостатності
надто помітний акцент, у мене залізне серце Танатоса,
думки важкі та зношені.
Я виснажений пацієнт сьогоднішньої осені.
Тобі неймовірно важко згадати моє лице,
навіть якщо воно посміхається з кожного бігборду
цього занедбаного міста.
Я надто горда, щоб поряд з тобою сісти.
Знаєш,це...
Одна з сотні речей, які ми щоночі в молитві просимо.
-Господи, дай мені терпіння та сил до наступної осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278128
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Ніколи не опускай своїх рук,
навіть якщо вони тримають тонни болю.
Нехай думки свідомість порвуть
ти їх не тримай в собі, розповідай, оголюй.
Тоді хтось неодмінно ввімкне тебе пультом,
щоб дивитись в екран душі.
Ти одержимість мною зводиш майже до культу,
немов молитви, читаєш напам'ять мої вірші.
Я знаю, коли ти до пізна малюєш історії,
чому не снідаєш зранку і не прасуєш одяг...
Ти мене, мов ескіз, у власній уяві створював.
А тепер я втомилась. Годі...
Ці спроби як ембріони, ще зосім не схожі
на впевненість.
Сидять у твоїх кишенях, марнують час та гроші.
Такі як ти давно не в моді, що виправдовують
неадекватність генами.
Ти, мабуть, тільки для мене завжди будеш хороший.
Списую простирадла алкоглем і тишею.
Знову вичавлюю совість недостиглими лаймами,
я приречена на те, щоб тебе залишити...
Бо в такій любові - ні, не треті, другі бувають зайвими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278294
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Полетіли ластівки...Це осінь,
і без їх натішитись дощу,
в небі промайне ,десь, просинь,
й лист кивне змокрілому кущу.
Для душі вже більше не принада,
прохолодна синь в ручай-воді,
й серце хоч боїться листопаду-
завмирає від краси падінь.
Кожен лист,немов чиясь надія,
під ногами тулиться землі,
і вмирає під багатослів`я,
шепотіння крапель в сизій млі.
В покаянні ждуть старі берези,
віти опустивши у плачі,
знову шати ріжуть гострі леза,-
осінь гасить вогники свічі.
Полетіли ластівки...І тиша,
до весни замкнула голоси,
з кожним роком осінь все різкіша,
проминають молоді часи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278201
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Не роман наш к развязке какой-то стремительно близок,
От меня до тебя три часа, сто шагов по карнизам
Размышлений о том, кем не стали мы в прожитых жизнях,
И с пол сотни распущенно-пошлых и радужных мыслей.
Что искали?.. И как мне назвать безымянное "это"?
Пара встреч и ужасно короткое, душное лето.
Сотни фраз из-под маски такой электронной улыбки,
Без цензуры, без лиц, без возможности править ошибки.
Ну, а что тебе снилось, пока я гуляла по крышам?
Спотыкалась и падала... Гулкое эхо ты, может быть, слышал.
Уцепившись отчаянно в столь эфемерное "завтра"...
Ты ведь любишь театр? Значит время пришло для театра!
Все те люди без лиц - порожденье моих сновидений,
Ты - причина и следствие части из этих моих наваждений.
Сто шагов по карнизам, со смайлом в руке и душой нараспашку,
Сбой системы, впервые познавшей осечку и давшей промашку.
Пара сотен ночей, может больше, и длинная-длинная хистори...
Я пытаюсь освоиться, свыкнуться с новыми странными мыслями.
Нечто большее: образы, взгляды, мои о тебе представления,
Преступления против себя и позорнейшие отступления.
От меня до тебя имена, поезда, никому не известные станции,
Время, чёрным по белому, вбитое в мятом билете-квитанции.
Сигареты... Спасение... Жестов и взглядов предательство.
Обстоятельства встречи, не встречи и снова одни обстоятельства.
Пусть реальность рассветом по стёклам скребётся непрошено:
Убирайся, останься, решайся на что-то - прошу по-хорошему!
Говорила себе... И считала шаги по тропинке невидимой.
Чёрти что между нами творится, да где ж это видано??!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277562
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 02.09.2011
Ранок ще з досвіта розперезався, паском тумановим міряє плесо:
ніч підкопала вербове коріння і пересунула межі на захід.
Там очерет нашорошеним зайцем знай дослухається до піднебесся:
хто там шамрить поруділим хмаринням – перші птахи чи останні комахи.
Пасок порвався: Господь з тим кордоном! Над горизонтом замаяли мітли -
вичистять обрій і сонце, мов сокіл, стрімко впаде очерету на роси.
Зириш у воду: у гладі бездоння те, що минає, виходить на світло.
Шкіра поблідла, лиш райдужка ока - згадка про південь, відлита у бронзі….
Літо - як бражка з весняного жмиху: перешумить, перебродить і скисне.
Лози у розпачі рватимуть коси, вихлебчуть став осокового рому,
й ляжуть на вітер, щоб їх переїхав потяг, вантажений досвітнім киснем…
Бризне листопадом й напрям на осінь перегородять до першого грому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277301
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011
***
мовчання - золото... примарне Ельдорадо...
о шостій лабіринтами палат
блукаю знов - твій випадковий кат:
петля проклять стиска едемським гадом
горлянку, що здалася напрокат -
мовчить Пілат...
***
із піхви голосу, де зародкова віра
за срібняки збудовує собор,
чи забереш назад мій давній борг
розпеченою буквою офіри? -
все, чим багата - слово і любов -
зітхає Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277315
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011
ти стаєшся візерунками на посуді
чи моєму досвіді крихкому.
на щастя розбиваєшся голосно,
не дозволяєш з себе їсти нікому.
а мною марять стіни реанімації,
виделкою з горла шкребуть твої рештки.
хімічні реакції на лавичках станції,-
яка ще любов в керамічнім арешті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276915
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Танок пальців на струнах повільно
вводив в сон, що тривав наяву,
там частенько бува d́ej́a vu,
там частенько блукаєш безцільно
і повторюєш гамму просту.
Рятувальна й сліпа порожнеча
не зустріне мене у цей вечір,
не тому, що бракує їй такту,
не тому, що вона - моя втеча
в світ музичних емоцій абстрактних.
Забуття цілюще й жада́не
не вгамує вогонь мій душевний,
хоча граю я дуже старанно,
хоч влучаю в акорди напевно,
віддаючи їм знаки пошани.
"Я продовжу танок, хоч до ранку.
Я зіграю для вас, хоч до крові!"
Але хто мене зловить на слові?
Рветься "соль" і я бачу на ґанку
Тінь твою і парфюм пелюстковий
вдихаю..вдихаю..вдихаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276864
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Вона обережна, вона не міняє до осені шкіру:
А що як нова пропускає метеорити?
У серпні щороку дощить і у неї по всенькій квартирі
розставлені відра, каструлі, пляшки, корита –
заклеєні скотчем, обвиті бинтами і дертим капроном
(в містах навіть скло розсихається від беззір’я).
Вся стеля в дірках, у які зазирають веселки й ворони,
повзуть золоті павуки і течуть сузір’я.
Лисніє на стінах, розходиться долом небесна полива -
від стелі до столу, від вікон до краю світу.
Раніше, мабуть, будівничі не знали про зоряні зливи.
І нині щосерпня вона підливає квіти
самими зірками, полоще білизну, змиває волосся.
Дірки не латає, до райдуг й ворон байдужа.
Замінює відра. І шкіру лише не міняє під осінь:
а що як промокне і зорі заллють їй душу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276921
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Між мною і Тобою - східці Якова,
до неба заведуть, вертають до землі,
на зламі серпня - серцевина знакова,
в сітківці ока світ, а ми його ловці.
НевпІймана душа витає миртою -
півнОчі - до землі, до Тебе - ще півсна.
Так швидко літні дні лягають скиртою,
але надія як нескошена трава.
Між мною і тобою щось несказане
тримає у руці розкидані склади.
Небажане: «бувай» - вустами складене,
але очима склалось бажане: «Зажди!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276317
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011
...така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
есенцію вина та єлею введи у висохлі вени
ти щастя недоспаними ночами міриш
і від твоїх сліз розливається Сена...
така легкість в душі
моя дівчинко світло неси у долонях
і нехай звідусіль линуть прокляття
тягнися до сонця немов золотавий сонях
і буде тобі свято і білосніжне плаття...
така легкість в душі
моя дівчинко ти не повіриш
свавілля часом дорожче за срібло
і навіть якщо минуле тебе
випадково стріне
передай йому
червону нитку із свого зап"ястя
бо чужим серцям часом недостатньо
трьохденного смутку за ними
в пекучому оцті
коли споглядають очима скляними
фіксуючи біль на єдиній точці
така легкість в душі...
і байдуже що це всього навсього
чергова осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276333
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Янголе мій красний, нащо стільки сонця?
Вистачить хоч промінь у моє буття.
Бо душа тремтлива рветься в піднебесся,
Від турбот злиденних прагне забуття!
Бо душа лебідкою у тенетах рветься,
Бо у птахи білої зранене крило.
Янголе мій красний, не потрібні ліки,
Тільки крихта проскури і живе вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275998
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 21.08.2011
привет.
во мне сердце бьется как топот бешенного оленя
это не ты. это мертвое море забытых весен.
вспомни рассветы и может быть перебесишься
и останешься жить со мной хоть до осени.
мимо пролетают птицы
воздух прорезают стекла
я сижу за тобой
продолжая считать вдохи
хилая слабая недотрога.
сколько моря в тебе. сколько иголок.
во мне слезы текут талой водой.
по спине меня ветер старой простыней
хлещет. и становится тяжелей.
я целую тебя в плече
изнутри раздаюсь громом
твой город стоит мне комом -
коридор закрытых дверей.
я борюсь с собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275963
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Давай замовимо більше рому,
поки розмова не зупинеться на перехресті.
Поки ти мене ще хвилюєш, соромиш,
поки ти ще зі мною такий милий,такий відверто чесний.
Я б годинами дивилась як твій ніс сіпається від диму,
що кільцями виходить з мого рота,
як пітніють сильно долоні,
що можна з них вичавити у стакан півокеану.
Ти ж все, що хотів давно отримав.
Мене вполював, мов здобич, поранив...
Так завжди, свіжі газети зранку,
тости з повидлом на кухні.
Мені остогидла напівфабрикатна правда,
твої слова, наче повії, дешеві й доступні.
Я не вмію так щоб боляче,
так щоб вирвати гнів разом з нігтями...
Я не готова ще змінювати стан речей.
Це 9 балів за шкалою Ріхтера.
Це період коли надто потрібне поряд
міцне чоловіче плече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276094
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011
...після того як до останньої молекули зникає твій запах
змінюється кімната старіють і тріскаюсь впоперек стіни
сліду твого перебування не знайти на жодних мапах
ти надто часто змінюєш координати своєї задзеркальної країни
а я тільки на початкових етапах
видалення твого імені із всесильної рутини
часу...
коли руки тремтять вбираючи в себе холод
а волосся здається від смутку сивіє
хтось приходить і замикає коло
і від сліз злипаються вії...
і ніким не порушена тиша сплітає у кокон
наші притихлі серця намертво
коли ти засинаєш я повертаюсь до світу боком
щоб не бачити тих
які приносять тобі байдужу вкрадену жертву...
і начебто віра повинна ставати щоразу міцнішою
а насправді ми з тобою давно запеклі атеїсти
ти просто молишся імітуючи шукання істини
а я...
від безпорадності перед відстанню
тривалістю в один крок на зустріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276109
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Сердца стук, узлы поуже,
капюшон на голове.
Бегом заниматься буду,
Погибать?) - так на ходу!
Август месяц, тёплый вечер,
всё бегу, бегу бегу...
Слышу запах, вкусный вроде,
ну да ладно, пробегу..
Подбежал чуть-чуть поближе..
Ах..роскошные глаза..
Неет.. сейчас не сбавлю хода,
Ты такая не одна.
Пробежал ещё немного,
слышно голос...чудеса..
Повернулся чуть на лево,
Ах прелестный аромат..
Ускоряю шаг не медля,
знаю эти жесты Я)..
Вижу, как прекрасны ноги,
Руки...руки нежны и хрупки..
Как в такую не влюбится..
не подумав и пройти...
Вон другая, что-то просит,
ей подружка там нужна.
Эх, девчонки.. Что-ж такое..
Вас так много для Меня..
Каблучки стучат - цок, цок,
глазки, бёдра, плечи, шея..
Эх, девчата, как хотите..
Тяжело быть мужиком)
Господи, но за что Ты так с Нами-то.... Как Ты можешь повелевать так... Вот создал Ты - Прекрасных, вкусных, нежных, сладких, строптивых, ласковых, энергичных, сказочных, серьёзных, смешных, заботливых, весёлых, утончённых, ошеломляющих, доводящих до точки кипения, успокаивающих лишь одним касанием, внимательных и болтливых, любопытных и таких мудрых.., чувственных, случайных и очень редких.. - А потом говоришь - " Выбирай одну из них.... " - скажи Мне, что это шутка.... и весьма злая..)
От всей души и на вечно, благодарю каждую особу женского пола, за то, какие Вы есть... Если на Земле и происходят разного рода катаклизмы, то это из-за того, что там мало женщин... Вот Вы и есть эти маленькие катаклизмы в Нашей немного суровой и серьёзной мужской жизни.. Порой Вы - Дождик, иногда Ветерок, как и горячее Солнце, не менее творящие в Нашей жизни - землетрясения, разной шкалы))).. И Мы называем это всё простой фразой.... - У Меня есть девушка... И все другие мужчины, сразу-же понимают Его))..
.
Уважаю, обнимаю, целую( в щёчку ), дарю по цветочку) и очень душевно люблю Всех Вас, за то, что Вы с Нами, с какой планеты-бы Вы не были)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275332
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
На клоччях хмар
Смолоскиплять ідеї.
Думки мої -
колони іудеїв -
Мойсей ведЕ
Пустелею душі.
Слова твоЇ ласкаві,
як ножі
з спинИ виймаю
і кладУ рядами
на круглому
дубовому столі -
Дороги з сталі.
Розталі,
мов сніги,
Чуття...
Ідучи навмання:
"О, Боже!
Чи так може бути?
Пізнати щастя,
щоб забути?"
-Ступай в моЇ пустелі
нероззутим
і дозволяй
садам своїм
у мЕні прорости!
Прости...
За все прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275311
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Але ж простір між ребрами-наче жалюзі в офісі,
тамують світло, що просочується пасмами
на письмовий стіл.
Я заповнюю сторінки часопису
почерком двох оголених, сором'язливих тіл.
На серці ховається сонний місяць у ідеальній повні.
Туш розтікається нафтою під повіками,
коліна спазмами зведені.
Якщо так приречено й темно зовні,
то ти уявляєш, що відбувається зі мною всередині?
Я вся бронзова, і судинами, і плечем.
Я розніжена, самозакохана, вперта,
зловживаю надто гарячим чаєм.
Бо від нього у грудях нестерпно пече.
Саме тоді я хоч щось, але таки відчуваю...
Знаєш, я коли виходжу з своєї кімнати,
щоб знову терпіти на дорогах крик авто і ковтати
шалено клубками пилюку,
дивитись на людей збоку, приклавши ліву руку
до правого ока, розуміти,
що насправді це моя кімната виходить з мене.
Слухай, припиняй ці нудні розмови,
від них у вухах дохне пліснява.
Всі мої валізи вщент забиті піском,
шкіра обвуглилась від вогнів Борисполя.
Я сьогодні зовсім інша дійсність, непрочитана істина
у поштовій скриньці про те,
що рейс Київ-London успішно здійснив посадку,
що будуть знову нові обличчя, готель,в якому я так і не
зможу виспатись...
як зазвичай,шматок шоколадки у формі монети
на м'якій подушці.
Перенасичений людьми фурункул,
порізаний Темзою навскіс.
Постійна важкість від жахливо несмачної їжі у шлунку,
неконтрольована злість,мігрені,болісні падіння і не менш
істеричні злети.
Систематичні зливи та надто
солоні,вогкі поцілунки.Притулок
для душі за п'ять пенсів метр на метр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275089
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Сплети мені браслет з доріг-ниток,
Котрась-бо точно приведе за покликом.
До дідька межі! Близько, як ніхто...
"Люблю"... там знак питання чи знак оклику?
Не треба знаків. Власне, все це - гра.
Любов - всуціль азарт і провокація!
Сплети мені тіару із заграв,
Допоки час просіюю крізь пальці я.
Прозрінь нема. Мій світ - банальна фікція.
Шукай собі простих і несподіваних.
І уяви на мить: в твоєму віці я
Не буду вже ні мавкою, ні дівою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
а сны не стареют
они же совсем безтелесны
они ведь немые свидетели мыслей
бегущих иллюзий
оттисков дат и чисел
недоказанной теоремы
заснятой на пленке
что кажись называли «Свема»
вот и живут эти дубли
когдашними нашими снами
о девочке хрупкой
о розах и прочих цветах
приходят собаки
и лижут по-дружески ноги
и мы вспоминаем
о наших затеянных снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274855
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
Він взяв моє тихе, оголене тіло,
стиснув ніжно за втомлені плечі
і поклав його перед дзеркалом...
-Поглянь, невже саме цього ти так безнадійно
завжди хотіла, моя незалежна Маргарет Тетчер?
Я дивилась на ребра, що ледь не рвали шкіру,
на кістляві руки, обмотані венами...
На хребет, який зі спини випирав антеною.
-Чому ти мене тоді не зупинив?
Навіщо мені, мов іконі,вірив?
Замість шпалер на стіні -прибиті цвяхами
карти Таро,
підлога залита червоним вином.
Мені важко дихати під час землетрусів,
я ненавиджу, коли волога сирість
моє волосся пасмами крутить...
Тому ти кожного разу мусив повторювати, що я красива.
Вставляти у ніздрі кульки ртуті і танцювати під Russian Red.
Я пройдусь по твоїй душі депресивним курсивом,
відверто, розкуто.
І через те, що я ніколи не зможу тебе забути,
i'm glad.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274120
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011
однажды влюбиться в утро
не слушать, не слышать смуту,
листать пожелтевший город,
смущаться от взглядов гордых
однажды дышать мечтами,
дарить волшебство за снами,
тонуть в облаках объятий,
в настойчиво-жгучих party
а после ... искать губами
все ночи и дни как пламя,
а бабочки по сплетеньям
порхают, мечтают тенью
однажды влюбиться в утро
со вкусом кофейным будто,
чуть слышно будить губами
мой август в черничной гамме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273994
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Я ранок
нарікаю Вашим іменем
і Він мені
Дарує сонце знов.
Моя любов
У грозах перевірена:
я вірю Вам.
І тексти молитов
складаю, щоб не тліли,
а горіли Ви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273805
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2011
Давайте поговоримо,мені цього давно не вистачає.
Друга ночі,а маленька дівчинка поверхом вище бігає по кімнаті та плаче,плаче,плаче.
Я сама через неї нервово сіпаюсь,не можу заснути і,ніби відчуваю її синці...На колінах,ліктях,
попереку.Мені теж болить,коли мама,мов навіжена,лупцює дівчинку долонями по сідницях.Так сильно,що здається ще трохи і лусне шкіра.Через хвилину все починається знову.Тільки тепер до набридливого тупотіння можна додати істеричний,хриплий,пропалений ще за часів юності важкими цигарками голос матері.Я беру до рук уявний револьвер та імітую декілька пострілів у стелю.Нарешті цілковита тиша.
Поцілила.
Минає декілька годин після виснажливого перельоту,вже в готелі,знепритомніла від втоми на ідеально м'якому ліжку.Здається, ці матраци таки гоять рани.Розплющила очі,треба в душ і переодягнутись.Нарешті улюблені квіткові сукні і жодних тобі пальт,светрів,затісних джинсів.Жодних умовностей.Без косметики і босоніж.Треба випити.
Ще зовсім трохи і замість паперової парасольки в бейліс я запхну власний гаманець,сьорбну з барної стійки недопиті рештки і якийсь невідомий добродій,що аж вилискує,наче змащений вершковим маслом,запропонує мені випити ще.А я мовчки повернуся у свій номер,щоб
розчинитись в простирадлах,прикласти до вушної раковини мушлю та міцно спати під оргазми океану.
Бейлісу більше не кортітиме.
-Ти мені губу порвав,ідіот!-кричить вона,торкаючись болючого місця і роздивляючись кров на подушечці вказівного пальця.
Він задоволено знизує плечима,наче й хоче поспівчувати,але вперто робить вигляд,що це трапилось зовсім випадково.
Вона ображено намагається втекти з ліжка,до найближчого дзеркала,але.
Він навмисно міцно її цілує,саме туди,де помітно гематомну ранку,притискає плечима до подушки і витирає внутрішнім боком долоні вологий від сліз ніс.
-До весілля загоїться,дурненька.
Завтра вона купить свій перший в житті тест на вагітність і зрозуміє,що стане однією з тих наречених,які виходять заміж пораненими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273477
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
і не минає, і не минає, і вже, напевно, не мине...
/Л. Костенко/
усе минає. крапля точить камінь...
чи ж сльози виточать в душі граніт?
тримаю щастя обома руками,
дзвенить натужно... скільки ще дзвеніть?
минає... вислизає з пальців хвилею,
чіпляйся хоч губами, хоч зубами!
поети очі вічністю замилюють,
їй мить - краплина у бездоннім дзбані.
минає... Боже, слово ріже слух!
і капають рядки з отих порізів.
безжальні, дайте здогадку малу
чи синій птах ще синій чи вже сизий?
нехай так буде. тьмяно. тлінно. смертно.
у швидкоплиннім та скороминущім...
не наворожиш на кавовій гущі
чуття, що й час не зміг на порох стерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273532
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2011
Голі стіни насолоджуються моєю красою, лише голі стіни.
Виключно холодне простирадло торкається тіла, і ніхто більше.
Дзеркало морознокровно дивиться на мою недосконалість. Торкаюся його пальцями, долонями, жорстоко нищу його ідеальність.
Вся моя добра душа вилилася сьогодні із чашки випадково на стіл і випарувалася під палючим сонцем.
А тіло так і лежало на чужій планеті, у чужій квартирі, чужі голі стіни насолоджувалися моєю красою і чужі дзеркала зневажали мою потворність.
1:34 a.m.
4.08.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273519
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Июль – по коже – мелким шрифтом титров,
в анонсе – август. День второй, янтарный –
от яблок, мёда, дынь… и запах мирта
(от всех бессонниц). Облака попарно
танцуют танго, хороводит ветер.
К тебе опять закрыты все границы,
тебе опять в песочных пальцах лето
приносит клятвы всех желаний – сбыться!
В тугих тисках бегущих в лето строчек
безмолвен день. Судьбу мою пунктиром
рисует солнца луч вдоль-позвоночно,
как долгий путь в благословенный Ирий.
К тебе. К тебе! Не говорить о важном
становится на месяц мне труднее.
И я кричу, рифмовано – бумажно,
о том, что без тебя я не умею!
О том, что сердце – красная камея –
хранит твой лик.
И ты – во вдохе каждом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273221
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Создала природа за века
Малахит, агаты, жемчуга,
Бирюзу, янтарь и сердолик -
Мир камней таинствен и велик!
Самоцветы - дивные подарки!-
С ними станет долгой жизнь и яркой!
* А *
Агаты
Агаты - камни доблести, успеха-
Встречали их на рыцарских доспехах,
На шлемах и мечах они служили
Надежным символом отваги, чести, силы.
Врагов отваживали внутренних и внешних,
И были притягательны для женщин:
Кто носит камни втайне иль открыто -
Находится под рыцарской защитой,
Они способны открывать таланты
И действуют как антиагрессанты.
Аквамарин
Этот цвет - отраженье прохладных глубин,
Тайна южного моря - аквамарин,
Он от бурь и штормов бережет моряка,
В кругосветной дали его роль высока,
Но и те, кто на суше, его берегут:
Счастье он не отдаст в поруганье врагу,
Он - хранитель любви и надежды и веры,
Порчу снимет с семьи, как гнилые барьеры.
Аметист
Лепестки фиалок - аметисты -
Камни счастья и желаний чистых:
Не потерпят скрытности, обмана,
Искушений, сплетен и дурмана,
От дурных привычек исцеляют,
И от пьянства слабых отвращают.
В дом приносят прибыль и удачу,
Ну, а если под подушку срячешь,
Сны счастливые вам станут навевать,
А еще - в пути оберегать.
По легендам греческим и римским
Камнем признавался материнским,
Он снимал бесплодия проклятья,
Помогал и в родах, и в зачатье,
Будет в люльке аметист лежать, -
Вырастет дитя - не бросит мать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202862
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 02.08.2011
На вірші gala.vita :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273104
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273130
1.
Фантазерка, собі сотворила ніч,
А себе в ній зробила біллю,
торкайся, цілуй і каліч,
а щоб було іще солодше, -
не забудь посипати сіллю...
2.
Сто отрут під правічним дощем,
А хочеться так озону,
Десь під серцем пекучий щем,
Лаборантки жаліють балонного…
В масках обличчя заховані,
Рукавиці стерильні одягнено,
І тягнуть з душі препарованої
Тонкі нитки світу зраненого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273139
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2011
Я подумки
з тобою у грозі.
І зараз ти –
в моїх міцних обіймах...
Громами небо
рикає, як звір.
Ще пригорнися...
Нині будеш вільна...
У мить,
коли у тебе я ввійду, -
нагряне дощ,
шалена літня злива,
що змиє
хвилювання і біду!
Молюся,
аби ти була
щаслива.
озвучка: Molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267469
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 27.07.2011
Так боляче дивитись на красу. На ритмічні рухи ребер, живота. Видих. Не вдихати. Насолоджуватись пустотою.
Так боляче від краси, я заплющую очі. Твоє чорне волосся наче дерева на місяці. Мої руки - вітер. Я побіжу на захід і заховаюся серед ущелин твоїх вух.
Блукатиму пустелею спини.
Переходитиму мости з ребер.
Питиму із твоїх зап*ясть.
Остерігатимусь течії сонної артерії...
Мені так страшно там загубитися.
Мені так страшно ніколи не вийти із тебе.
6:00 p.m.
25.07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272058
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2011
Знаєш, є такий подих...
на зрізі губної помади.
Коли ти нею ніжно контур обводиш,
коли власні вуста, наче трояндовим маслом гладиш.
Груди хвилею піднімаються вгору,
пасмо рудого волосся неслухняно падає вниз.
Я обожнюю, коли ти так тихо і хрипло говориш,
немов під ногами нишком тріскає сухий хмиз.
Я ховаю до скриньки дві манірні, зухвалі сережки,
які ти нестерпно любиш мені одягати у вуха.
А ще, пам'ятаєш, квартиру, в якій ти колись донедавна мешкав?
Як забував вимикати у ній світло, яку музику щоночі слухав?
Здається, що від спогадів залишились непомітні рештки...
Ніби на підвіконнику непритомні від спеки мухи...
Засоромлені поцілунками шия та вилиці, відчинені навстіж
спраглі на спокій аптеки...
А ще пам'ятаєш,нашу улюблену вулицю?Гірчичний будинок
з терасою на даху?
Дешевий, подріблений в безодні сумки солоний крекер?
Пам'ятаєш як важко ти тоді зітхнув,
яким приреченим було твоє лице,
коли я вкотре цитувала напам'ять Сенеку:
"Цезарю багато чого не дозволено саме тому, що йому дозволено все."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271363
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011
Обіймати нотатник, хотіти твого дотику...
Перекреслити все - ти не любиш банальних штампів.
Карбувати листи: без адреси, марок, поштамтів
І жбурляти слова, як в десятку сталеві дротики...
Я напружена. Дика. Готова до зіткнень і сутичок.
Тільки ти як поглянеш - розкришаться обладунки.
Чисту воду в долонях з гірських принесу річок,
Щоб про серце моє не лишилось кривої думки.
Щоби сумнів чолом не посмів малювати ескізи
Павутинок-заглибин, що їх іменують досвідом...
А щасливим дарма: засинать чи вставати вдосвіта!
Я кохаю тебе! (Називай це максималізмом.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271058
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Немає протиотрути від емоційних зривів,
постійних мігреней, нудоти...
Ці стихійні лиха в мені такі невловимі,
майже як кульки ртуті невловимі на дотик.
І в кожної з нас позаду-неадекватне дитинство,
фатальні стосунки, рештки фарби на волоссі
як ехо минулих протестів...
Коли думки на папері виливались анапестом й
ми з тобою по мокрих волокнах вештались наосліп босі.
Вірили в те, що дрібною рештою у гаманці
можна позбутись похмілля,
затиснути твою руку у власній руці надто сильно...
Не боялись цих відвертих поцілунків, незрілих, ранніх
у батьківській спальні.
Намагались побачити океан у порожній,
забитій іржею ванній.
А зараз одержимо біжиш до вітрини, де можна побачити власне обличчя.
Можна в соте придбати сукню, яка тобі зовсім не личить,щоб заспокоїти нерви.
Замовляєш собі вина на голодний шлунок, медитуєш під вуличну арфу.
Носиш важке, інфіковане серце у розшитому бісером клатчі ,а варто?
Якщо знову сама просиш рахунок,
допиваєш своє "біле напівсолодке"...І довго, нестримно плачеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270908
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
...якось я була небом...
місяць золотою сережкою впав у димар
і перекрив дихання цегляному велетню...
та він боявся ворухнутись,
щоб жоден потяг лихом не збився з шляху.
колись під моїм ліжком пролягали холодні залізниці,
на них шукали притулку вигадані істоти,
що мандрували з однієї ночі в іншу.
можливо й досі вони подорожують тими маршрутами
та ліжко вже давно перестало бути моїм.
якось я була небом і згадувала часи,
де могла існувати в серці цегляного велетня.
щотемряви його очі світились через моє безсоння
і він не впускав ранок на першу колію
та мене так вабила недосяжність...
не пам'ятаю коли це трапилось
та я перестала чути розмови нічних пасажирів,
опинившись блакиттю над умовним існуванням будинку...
загубила сережку...
гарний початок дня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270832
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Прийми від мене
сонце у дарунок
і глибоко у серці заховай.
Мольфарових чуттів
прадавній трунок
запалює для тебе небокрай:
душа світає.
Сонячний цілунок
залишиться назавжди -
так і знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269320
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 12.07.2011
Я скучаю, когда появляется небо..
[Ближе к небу я чаще бываю с тобою..]
Когда дождь омывает вчерашнее завтра..
Когда дождь, замерзая, и хлопьями снега
Все покроет пути к суетливым вокзалам
Я умру.. Я узнаю, как быть нераздельной..
Я не буду гореть от разлуки и боли,
я оставлю твои поцелуи на теле..
Пусть они будут помнить, что нас было двое..
А пока.. Я опять, забираясь на крыши,
Вижу город как остров на хрупком остове..
В этом тесном мирке ты меня не услышишь..
И не скажешь, чтоб я повторила: пустое..
Я скучаю, когда появляются звёзды..
Разбегаюсь к ним глупым, капризным ребёнком,
Становлюсь с ними рядом с рассветом и взрослой
И решаю молчать о влюблённой девчонке.
10.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269605
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Мама завжди запитує "Ти куди?"
Хоча, звісно, про все давно знає...
Одяг пронизує цигарковий дим,
шлунок промитий алкогольним чаєм.
Підбори ламаються об вологу бруківку,
Сухий кашель рве горлянку вперто.
Це ж так до смішного наївно
шукати собі героїнових богів серед
звичайних смертних.
Ти нестерпне більмо на моєму оці,
розфарбованому вугільно-чорним олівцем.
Серед всіх педантичних, надмірних емоцій,
що змінюють моє лице, я сьогодні обираю таку,
з якою Бродський розповсюджував істини,
наче спекулянт, під своїм сірим, розхристаним,
затертим до ниток плащем.
Я не знаю чиє ліжко власним тілом сьогодні грітиму.
Де забуду нижню білизну, розлию нові парфуми.
Проте, вкотре залишу броньовану, мов двері,
душу відкритою.
Щоб всі мої колишні музи, наче залежні,
у римовані рядки повернулись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269533
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Робота належить талановитим рукам і пристрасному серцю магічної дівчинки...
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8681
У моєму виконанні.
Её голос в каждом из нас…
Нежной песней, искушением, болью звучит.
И шанс полюбить,
И заслушаться мелодией волшебной
есть у каждого.
Её глаза смотрят из каждой капли росы,
Из каждой витрины ювелирных лавок.
И шанс полюбить
И засмотреться , и быть поглощенным игрой
есть у каждого…
Её голос вибрирует маняще сладко,
Зовет из каждой телефонной трубки…
И шанс полюбить,
И замечтаться, и безоглядно пойти на зов
есть у каждого…
В каждом сидит угрюмый шут,
Священный долг которого не дать
Нам потерять себя.
Но каждый день любовь проникает
В наши сердца,
В наши тела,
И мы послушны ей,
И преданы,
И безупречны…
Любовь играет с нами...
Любовь живет в каждом,
Смотрит в окно,
Читает смешные записки,
Пьет чай, пишет стихи,
Спит до особого часа…
И внезапной волной
Накрывает,
Лишая рассудка!
И шанс познать её есть у каждого!!!
06.07.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269525
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Немає нічого теплішого, ніж рукав твоєї клітчатої сорочки,
коли ти ним мене притискаєш в обіймах до себе...
Мої плечі нанизані на кострубаті вішалки,
думки утворюють словами складний, заплутаний ребус.
Немає нічого милішого, коли ти переляканим кошеням
зазираєш в душу і залишаєш на ній подряпини
розкидані навмання.
Я тоді неодмінно мушу, щоб не трапилось,
одержимо повторювати пошепки твоє ім'я...
Закреслити б власну тінь по сантиметру,
ключі від дому жбурнути у відкритий простір,
змінити б щось в собі, для початку принаймні фах,
сісти в перший ліпший потяг...
З думкою, що не така як всі, що не формат.
Ніби з тебе зірвали шматки виснаженої плоті.
Забили у скроні щось пекуче та гостре,
ніби приправили мізки гірчичним зерном.
Ти різко озвучиш мені вирок "шах",
а я всеодно
сатирично посміхнусь, відповідаючи тобі "мат".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269504
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Прорвалось сіре небо,
Крізь сито хмар тече вода.
І сонця око стогране́не
Сховалось в простині, нема...
Крізь зливу дощову
Так важко пробиратися до тебе.
Що сили є – кричу,
Та все сильніше плаче небо.
Лиш срібні блискавки́
До смерті розціловують смереку.
Мені б лиш доторкнутись до руки,
Та ти від мене так далеко...
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267880
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 10.07.2011
Душа зірвалася і покотилася під ноги…
Покаюся! Розчарувала свого Бога!
Дозволь мені на ноги мовчки встати!?
Ти Ідол мій ! Сьогодні в ролі ката…
Життя моє в тобі, хіба ж не бачиш?
Без тебе зброя вся моя ледача….
Розрубана! Примара лісу- Мавка.
Кричи на мене, вовком вий і гавкай!
Я папороті цвіт! Не вірять в мене!
А ти знайшов! І вилив мої вени…
Садизм прогнав. Вдихнув спокусу, волю!
Ти мій єдиний!!! Ні? Не вірю в долю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2011
выключи свет,
уснувший в коридоре,
головокружение жарких ночей
и аромат кофе на пальцах...
фонари подглядывают
в свое пенсне,
а тени скользят
по сочной и разомлевшей
средней полосе лета
утро вечера
ярче и выразительней,
смелей и находчивей...
резонно
разительно
резвей
и только шепот ветра
будоражит мысли,
раздаривает
налево и направо
комплименты,
и гонит прочь
сто первого барашка
____
музыка Нино Катамадзе - OleI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269143
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
был четверг-понедельник несносно забытый,
парафраз загулявших под утро в кино,
и давно побелевшее небо и Питер,
и мосты разведенные темной Невой...
а зима с мостовой как по клавишам ноты,
и куда-то спешить, и куда-то бежать,
в общем, снилась она... а июлю щекотно
от морозного следа. Фонтанка. плюс пять
от летящего дня по пути самолёта,
забывая на миг всех условностей груз,
сердце тихо стучит, если завтра суббота,
будет праздник рождений танцующих муз
ну, а если среда? или пятница франтом
вся такая в манто и с подвеской в огнях,
дамой пик с мундштуком, неразгаданным фартом
или страстью любви Галатей на камнях?...
в общем, снилась она, та неделя из сказок,
и запутались мысли, какой-то июль,
если вдруг позвонишь или встретишь так сразу,
да, скучаю, мой друг, крайне редко
... люблю
___
музыка Арно Бабаджанян (фортепьяно) - Ноктюрн
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268521
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2011
Новая пустота..
Я, как всегда, никто.
Пульс отмеряет такт..
Осень, дожди, пальто..
Грёзы сплетают нить,
Тянут петлю к щекам.
Как без тебя мне жить?
Ну а с тобою - как?
Как-то готовить плов..
Умных рожать детей?
Из позатёртых слов
К ночи стелить постель?..
И непрестанно ждать,
Света хотеть сквозь сон,
И непрестанно знать,
Рваться на рубикон,
Но прижимать к груди..
Что-то, да прижимать.. -
Пульс.., как всегда, один..
И, уставая, спать..
Что там? Ты знаешь? Нет?
Нужно ли это знать?
Так ли насущный свет
Должен каким-то стать???.....
07.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269231
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
твої дерева – мої
руни.
губами торкаюсь
землі.
павутиння мов
тиша
здригнулось.
двері зачинено.
я в
тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269125
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Святий Августин стверджував, що в жінки немає душі...
(Ярослав Дорожний: Чи має жінка душу?)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125
А сліз не було. І хотілося стати вужем,
Проповзти між трави й відчувати на тілі росу.
І серце моє, мов на друзки розбитий фужер,
У якому, розрізавши простір, тобі не внесу
Ні хмільного, ні меду, ні дьогтю, ні власної крові
І не вип'ю з тобою до дна та на брудершафт...
Я люблю півтони, але сни завжди кольорові.
Як ти думаєш, любий, у жінки теж є душа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268194
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 03.07.2011
Благословенна тишина...
В тот день,
Когда умолкнут звуки,
Воздвигнув к небу,
Свои руки,
Признаюсь тишине
В любви.
Я уповаюсь тишиной,
И, мне, сакральный смысл
Понятен,
Я растворюсь,
В безмолвии,
В тиши,
И обменяю серебро на злато.
Предам анафеме слова,
Они, лишь, колебание
В пространстве.
Пусть не тревожат,
Мои сны,
Пускай не держат,
Волю в страхе.
Дыханье — тише!
Я внемлю тишине...
Я наслаждаюсь совершенством...
Пускай, не полностью,
Подвластно мне...
И, только мысли,
Заглушить,
Не вышло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267719
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 02.07.2011
я вспоминаю твои глаза, они цвета неба и летнего зноя
и чего-то еще, звериного, хищного - да, нет - не злого
не отравленного любовью и ею - не просветленного
я вспоминаю твой крик, так плачут чайки теряя свою
добычу в пенах синего моря, так говорят "люблю"
(перед тем, как порезать вены), так уходят в бою...
я вспоминаю тебя: тебе навеки десять-двенадцать
скуластый, вихрастый мальчонка, тебе бы играть и играться
(только винтовка в руках - непридуманно-настоящая
ты не читал Метерлинка и никогда не знал
что война привлекает ворон, а не птицу счастья)
я вспоминаю, такое забыть слишком поздно и сложно
пью мятный чай, пальцами шрамов касаюсь, нет, не на коже
а на душе. На часах без 15 шесть утра, надо быть с собою построже
и не вспоминать. И болью на смену погоды не отзываться
и на могиле твоей повторять: "ну один то из нас остался, братец,
а значит, сердце мое неживое, жизнь продолжается"
*
занавес в воспоминаниях.
тишина за опущенным занавесом
ребенок моей души со взрослым ее
во Вьетнам заигрались.
Один из них (с голубыми глазами) -
на-мерт-во.
*
А второй наживо,
который с янтарными.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267900
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 01.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2011
дожди опечалены вымышленными именами
и почти не пр(о)идуманными воспоминаниями,
вышиты снами, пальцами выпотрошены
губами обласканы
до самого дна выпиты небесами, вычитаны построчно
нарисованы надвечерьем, стерты в безмолвие ночью
и по асфальту азбукой морзе: точками-прочерками
по холсту красками
расскажи не-сказку мне? В душу шепотом выдыши,
выплети нитями, венами, каппилярами, нет, не спеши
ме-еедленно, вдумчиво, искренне, искрами
рассвет всполошив
и более не кричи, сердцем под пулями неба - нет,
не стучи, я прошу тебя, не стучи, хотя бы несколько "здесь"
мой ангел, дождями вырожденный, каплями выбитый на стене
или это расстрел?
так непривычно-тихо в этот дождливый и серый июль
и воздух пропахся сталью-грозой, и, нет... я совсем не сержусь
и не молюсь совсем, только пальцами простынь крепче
поцелуями абрис скул очерчивая
*
|в святом письме не отмечены
ангелы цвета пуль
и вкуса пороха, запаха пламени
Бог отказался от комментариев,
но по слухам:
дело не в грешных душах
и это не апокалипсис
просто дожди опечалены
теми, на фотографиях распечатанных
сердце выключившими воспоминаниями|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267865
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 01.07.2011
Сьогодні слухала серцебиття птахів
під фото Пола Маккартні з цигаркою між зверхніх,
промовисто впертих пальців.
В голові застряг твій рельєфний відступ,
голий, змащений кунжутним смальцем.
Я не знаю для чого існують ночі, в яких губиться
нижня білизна і збивається ритм серця...
Розріж мене навпіл, наче стиглі, пружні томати,
і у солоній воді замочуй, поки я не затерпну.
Дай мені свою долоню, я за неї буду триматись.
Навіть, коли боляче, навіть,якщо нестерпно.
Я, наче Пізанська вежа, вивертаюсь дугою
тобі на груди,
волосся цупким мереживом обплітає шию.
Звичайний будень
перфекціоністки...
Наводжу лінзою пластмасового ока
відверту різкість.
Щоб він вкотре насупив носа і приречено запитав:
-Ну в кого ж ти така вперта?
Ця дискримінація, здається, таки расова.
Я темношкіра, запечена сонцем жінка,
яка заради тебе ладна померти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267846
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 01.07.2011
своей расстроенной психикой
ты стимулируешь солнце к закату
а меня – к мет-перерождению
у него там целая минута впереди
а нам – можно не спешить и расслабиться
подумать обо всем, кроме того, что
будет завтра..
ибо «оно» не наступит и мы не проснемся
а значит..
никому не нужно инсценировать утрату,
наконец-то можно перестать доказывать Миру, что
ты какой-то-не-такой
как все
нет необходимости разрисовывать стигматы
потому что.. на самом деле, никто не собирается уходить, но
придется ВСЕМ
– так предвещала Провидица.
и чтобы ты не планировал, Ему все равно,
что у тебя –
горы-невымытой-посуды(!)
и какая-то незакрытая дверь
в Матрице..
последняя запись в ЖЖ Иуды гласит:
«мудак тот, кто ослушается Тишины..»
нам лучше ностальгировать о Прошлом
молча. разархивируй анналы и «памятные» папки
маме, кстати, надо позвонить –
на ужин я уже /наверно/
не приду..
думал, что много чего не успею еще
многих не найду и многих не потеряю..
сегодня я просто перестаю /верить/
просить.
и начинаю – отдавать.
сегодня я услышал ответы Стены
с которой разговаривал целую вечность
то есть Вчера..
и остается только монотонный звон глубоко
в голове
фоном..
воспоминания унесло потоком слез и улыбок
дневники уничтожены огнем ненависти, а знаки
сегодня они ничего уже не значат.
на языке металлический привкус. противно
и холодно
что-то всегда будет происходить
даже после смерти
сегодня наступило
«завтра».
*фоновая композиция - Hypomanie «You Never Gazed at the Clouds»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267813
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Скинути б з себе тогу
І більше не оглядатися від азарту
Голою брести луками.
Малювати посмішки на піску,
Обирати спонтанно нову дорогу
Не планувати, йти так – без карти
Милуватись природними звуками
І бути із Всесвітом на зв’язку:
Без цього трешу і авангарду…
А ще б ...засипати ріки ніжністю
І залити ґрунти уявою
Мати в імені дивні літери
Бути завжди безпечно правою…
Таврувати б шляхи на Південь
І мовчати, так вірно, зі змістом
Рахувати години з придихом
Наче бачу свого Монте Крісто,
Що підійде і скаже: «Підемо!»
На околицях міст – журитися,
На вокзальних лавах - дрімати,
Мати кілька причин лишитися
Вічним учнем Природи,
за парти б...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267724
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Страшно-разрушительные волны сносят дамбы,
С последних ангелов снимают нимбы,
И свергнут нас с вершин Олимпа.
Отравленные ядом чёрной мамбы,
На дно мы попадаем лимба.
Каков диапазон реальности, которую мы видим?
Какая амплитуда наших чувств?
Насколько мир без Бога безутешно пуст?
Как много мы всего на свете ненавидим?
Я под напором ветра слышу крыльев хруст
И с треском надрывающихся нитей, –
Паденье с неба для меня сложнейшее из всех искусств.
Упав, уйду в какую-то неведомую даль,
Чтоб стать отшельником, аскетом.
И не пойдёт никто за мною следом
Искать Священный тот Грааль,
Так освещающий мою Пустыню светом.
Вся жизнь, как бесконечная спираль,
С извечными вопросами, но без ответов…
27.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267688
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Вишнева хвиля подолу сукні
грайливо хлюпне на білу гальку
моїх статичних, як спека, пальців.
Зісмикне бязеву порохняву,
та ступні навіть не ворухнуться,
і хвиля ніяково відрине –
до рифів виточених гомілок,
де і затихне до новолуння.
Лише десяток забутих крапель
зоставить літепло вишневіти
в окрайних вищербинах породи.
Вони і знадять зустрічне сонце,
таке допитливе і кудлате,
повзком наблизитись до підошов
(остерігається, халамидне!)
і доторкнутися носом нігтів
з лискучим лаком – таки не вишні.
Погляне боязко, облизнеться,
опісля чого вологим писком
уткнеться м’яко у міжкоління
і буде сопки вбирати запах
терпкої солі тонкої хвилі
подолу моря моєї сукні.
Занурить пичку в червоні води
і набереться тієї барви
по саму шию…Обтрусить зайве
на перехожі поважні хмари,
(такі бундючні, що неможливо
було над ними не посміятись)
а потім квапно зірветься з місця,
махне калачиком на добраніч
і понесеться широким небом,
туди, де сходяться всі дороги,
де починається кожна хвиля,
де зачекався уже Хазяїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267385
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2011
Відчуваю твої крила...
Сильні, дужі, з напівДива.
Лоно ніжністю накрило.
Хочеш?.. Сина?...
*****
Тут постіль в синю смужку,
Тут рух співає колискову.
Тут чай зі смаком смутку
І пригорнуть у сні мене нікОму
*****
І ніч на мені темна і густа,
Чужі птахи співають колискові,
Ти так далеко, певне, неспроста
І близько так, напевно, від любові...
*****
Зірки вгорі виблискують, як мрії,
А Сонце завстидалось у багрянці неба.
Я руки об вогники-спогади грію,
Закутавшись в хУстки думок про Тебе...
*****
Весь день - ні крихітки тебе -
Ні сну, ні голосу, ні слова...
Лиш сум з прочинених дверей
Вирощує в душі діброви...
*****
Ніч скручує в сувої час.
Його вдихаю, значить я - Живу,
Пастеллю Бог малює поруч нас,
Ступаючих босОніж у траву.
*****
Терновим оком ніч червнева,
Зпідлоба випаса зірки
І в Сонця гриву, як у лева,
вплітає стрічечки-рокИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266763
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2011
блискавка грає в класики,
класику випльовують навушники
і кожен будинок пахне вимушеною молитвою.
Я бачила як хтось копав собі могилу,
уявляючи обійми юної циганки і короля блазнів.
Я відчувала як чиїсь руки відкидали землю
і вривались в мою темну кімнату,
щоб більше ніколи її не залишити.
Тут ніхто не жив
і не творив зовсім.
звідси ніхто раптово не йшов.
Тут лише знали,
що хтось погодиться на вічність тоді,
коли блискавка гратиме в класики
і на натягнутих електричних дротах
янголи заграють другу сонату Шопена...
ледь чутно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266678
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Побути Рибою,
прохолодним боком якої
торкаються сни.
Як передати
Словом
колір та відчуття?
В лусці
відбивається Сонце
чи Місяць?
Там - нагорі -
неспокій Стихії,
а тут -
Життя
і
Спокій.
Крізь товщу Води
видно Бога.
Часом,
добре побути
Рибою
У бірюзовій
передвечірній Тиші,
щоб краще
Почути Себе
і
Навчитись
Молитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266569
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Я
Сто раз
заплЕтена в косУ,
ЗтужАвіла
від ста вітрів,
немов вітрило
НАпнута
в сто дві струни,
лопочусь тілом
і душею,
крізь світи.
Світи!
Стовільне Сонце
наді мною,
коли входитиму
розхристана
усоте
в море я нагою
і там
Бруньками
Вибухну
На Волю!!!
Невагома
і...
Важка.
Важка Тобою...
Важка
Стосонячно
і
Стоводою,
Стовітряно
і
Стоземльою,
Важка
Із вільною косою,
Розпущеною Богом
у Єстві...
Я..
Дякую...
Тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266411
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011
скорее всего у луны
только одна сторона
сзади лишь две подпорки
и всяческий звёздный мусор
по сути —
там просто пусто
как и у всех планет
свет у луны тёплый
хотя это просто плоскость
и я
по неосторожности
купился на этот свет
вот я сижу под светом
и ты сидишь слишком близко
и в этой всей эйфории
читаю тебе стихи
ты умилённо киваешь
как будто бы вникла в строки
а я ведь и сам не знаю
о чём говорят они
мы будем сидеть как птицы
на плоскости - тихо мирно
смотря на другую плоскость
и видя там чудеса
молчание и неловкость
всё это наверно было
ведь даже у этой луны
всего одна сторона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261837
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 18.06.2011
…. А слова – не вода,
хоч у ситі їх теж не носити
щоб зливати на час на долоні на лід і пожежі.
Не вода, хоч їх теж, мов дешевий і вицвілий ситець
розгортають по дну і викочують на узбережжя -
простирадла пісків, що збиваються зА ніч у грудки…
Зариваєшся в них і копаєш сюжети історій
і муруєш собі чергові оборонні спорудки
у підніжжі яких білозубо всміхається море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265541
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2011
...і ти невдовзі напишеш вірш,
і всі мовчання знесиляться.
І пробіжиться іржавий ніж
по зацілованим вилицям.
і ти напишеш мене як всі,
вкладеш у рими прострочені.
І десять тисяч нових месій
умруть при моєму народженні.
...і раптом стане словам тепліш,
і наші тіні замісяться.
Пишу тобі цей забутий вірш
іржею швидко на вилицях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265480
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Лікарю,
Вилікуй її від кохання.
Чаклунко,
Дай їй напитися чарів,
Щоб вона забула про мене.
Правдо,
Стань солодкою,
Щоб я міг проковтнути тебе.
Пісне,
Народися у серці зболеному
І обмий мої рани сльозами.
Вічносте,
Заховай у безпам’ятство все,
Чого ніколи не зможу змінити.
Доле,
Подаруй мені крила,
Щоб міг я стати
Журавлем у небі,
Лелекою,
Що приносить дарунки.
Янголе,
Позбав нас від страждань
І подаруй нам янголятко.
Демоне,
Відпусти мою душу,
Не тримай мене за крила,
Дай мені волю,
Щоб я міг піднятися в небо
І стати для неї
Піснею,
Долею,
Правдою,
Лікарем,
Вічністю,
Янголом
І янголятком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265187
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Тільки я вмію так безглуздо:
Каву - відрами,
Кожен клапоть паперу - віршами,
Кожну "майже любов" обертать на музу...
Жити так, щоб з очей блискавки!
Як хотіти - тоді максимум!
Не лишай мене лиш так саму,
Я сумирна стану колись-таки.
Буду ввічливою і тихою
Підпалю конспекти й нотатники...
Не збагну лишень, поки дихаю:
Хто ж оцінить змін результат такий?
15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265294
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Я вмер. Запилених віконниць
і яворів ряди Еол
гарячий т́орсав.
Я ішов,
і фавни йшли, і в фавні кожнім,
здавалось, Пана впізнаю:
«Гаразд, я, певне, у раю.»
Від сонця затулившись, сяйво
руде пустивши з-під плеча,
з лілеєю в волоссі стало
на дверях враз наге дівча,
струнке, як жінка, й так бентежно
розквітли пипки — я згадав
весну наземних давніх справ,
коли, за вільху прибережну
сховавшись, зблизька спостеріг,
як млинаря дочка найменша,
мов золота, із річки вийшла
з борідкою між мокрих ніг.
І ось тепер, у тому ж фраку,
що вчора в нім залишив світ,
із хижим усміхом гуляки
я підступився до Ліліт.
Через плече вона зирнула
зеленим оком — й на мені
зненацька шати спалахнули
і спопеліли.
В глибині
диван був грецький волохатий,
вино на столику, гранати
й у вільнім розпису стіна.
І, як дитя, двома перстами
вхопивши полум'я нестямне:
«Сюди», — промовила вона.
І без принуки, без зусилля,
лиш іскорка в очах жила,
переді мною, ніби крила,
вона коліна розвела.
І так спокусливо, розкуто
лежала горілиць, аж кров
моя заграла. В незабуту
ударом дужим я ввійшов
і в ній зробився невіддільним.
Як змій в змії, я ковзав там,
і буйний захват у свербінні
солодкому все наростав, —
аж тут вона стиснула ноги
і відсахнулася нараз,
легким серпанком сповилась
й граційно скочила з підлоги.
За півдороги до мети
я, сили сповнений, зостався
і сіпнувся і захитався
від вітру дивного. «Впусти!» —
гукнув і з жахом я помітив,
що знов на вулиці стою,
і, з меканням мерзенним, діти
булаву вгледіли мою.
«Впусти!» — руда і козлонога
юрба росла. «Заради Бога
впусти, бо згине розум мій!»
Мовчали двері. І безсило
перед всіма я сім'я вилив
і враз, що в пеклі, зрозумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263278
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Синє чорнило світанку, розведене, блідне.
На промокальнім папері туману дерева
Проступають рисунком із ботанічного атласу –
Спогади наростають, кільце по кільцю,
Обручками, низкою шлюбів.
Щиріші за жінок, дерева не знають
Ні зрад, ні абортів, і світ засівають
Так легко, без жодних зусиль!
Розкошують собі вітрами, безніжки,
По пояс укопані в історію,
Наповнені крилами, потойбіччям, -
Як копії матері Леди.
О родителько листя і насолоди,
Хто ж ці плакальниці, скажи?
Тіні горлиць туркочуть, але не приносять розради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264988
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Він приїхав до Львова, коли цвіли тюльпани…
Із самісінького Риму, у брилі з лози…
Його очі – мов дикі потуги грози,
Несумісні з моїми як Веди з Кораном…
Я чекала на нього вокзалами й небом –
Мого дивного френда з далеких світів…
З - поміж сотень на правду зворушливих слів
Я змогла ледь просипіти – рада за тебе…
Потім були кав’ярні у скверах і дощ,
Ти щасливий від зливи, мов знаєш мольфарів…
Ти на диво умієш тримати флояру,
І… тікаєш у натовп розбурханих площ…
Ми з наплічником синім одним через воду,
Між байдужих і мудрих до мого вікна –
Я волаю крізь зуби до себе: САМА!
Ти щось ніжно шепочеш про руки і вроду…
Чорні пасма по вилицям – слизько, без руху,
Я навшпиньках до тебе ледь дістаю…
Ти кладеш у долоню браслет з кришталю –
І вбиваєш: Моєму найліпшому другу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264381
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Похмурий день,
Принишкле море,
На дні смарагдових очей…
Ти мрійник, бачиш тільки обрій
Незіграних людських ролей.
І не лякає послідовність,
Відсутність справдження натхнень,
В контексті слів шукаєш долі,
Уяв химерних мов Гомер.
Летиш думками у безмежність,
І розсікаєш звичний світ,
Ти відчуваєш присмак моря,
Що як полИну дивний цвіт.
Приносиш подумки зізнання,
Знаходиш іскорки в думках,
Відкривши очі, споглядаєш
Мінливу мушлю у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263579
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 11.06.2011
вітер в лице дорогими парфумами,
похапцем в очі думками нестримними,
буде шукати слова, мабуть думає,
що серед травня чи липня, та дивний він...
зможе знайти, посміхатись упевнено,
сердце з його невимовними примхами,
щось прошепоче, але то даремно вже,
поспіхом, подивом, пошепки з римами...
знаю, не снилось, малюнки із дійсності,
часом альбоми знайомі... до сепії...
може, чекала, а може й не відала,
термін придатності, час загубив усе
реанімує життя діаграмами,
перериваючи паузи в посмішках,
а серед снігу в безкраїх проталинах
травень шукає листи мої пошепки
і серед вітру, в словах нерозказаних,
щось у душі невимовно-нестримане,
солодко, ніжно, пестливо і вразливо
в посмішці викаже, поглядом виманить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257863
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 11.06.2011
небо в закладке избранных,
долькой Луны в обе стороны,
чаем горячим приторным,
сладким цветением города.
свечи каштанов в музыке
ветра звенящего тайнами,
по тротуарам звуками,
стуком шагов меж кварталами.
губы с губами влюблялись
мантрами слов и касаний,
таяли мысли в туманах,
звонкой росой умываясь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258482
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 11.06.2011
Чувствуешь запах ночи?
Боже, я им не могу надышаться....
всё что было до нас - это так... между прочим...
только бы не расстаться, только бы не расстаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252961
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 10.06.2011
Люди живуть в людях,мов у комунальних квартирах,
тонуть в людях,наче круїзні лайнери у тихому океані,
їдять людей,як спагетті з сиром,
ідуть одне до одного крізь людей,крізь внутрішню сирість,залишаючи
рани наскрізні,колоті,вогнепальні,рвані...нехтуючи одними,
надаючи перевагу іншим.Не таким відданим,зате красивим.
Три парковки підряд і на всіх вимикають світло.
Може,це збіг?Авто параноїдально
дивляться фарами в душу.І ти ще поряд,бо просто не встиг
вирвати з серця поламаний,дешевий навушник,що
текстами спільних оргазмів у нього нахабно та хтиво вріс.
Ми жбурляли порожні келихи у шовкову білизну,
щоб вона зберігала в собі усі спогади,запахи,до яких
так довго з тобою звикали...
А час непомітно проходив повз котячими лапами.
... запітніли
на склі м'яким алкогольни подихом ініціали.
У тебе немає душі-ти сам душа,в якої є тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264167
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 10.06.2011
… А вокруг тишина – полуночная гостья и верная спутница.
В сердце снова стихийная грусть, почему-то не дыши… не пишется.
Сердце бьётся толчками: «люб-лю»… Только день обещает: всё сбудется!
И я верю – меняю на строки все мысли заплаканно – лишние.
Только ночь обживает не-вещие сны одинокого города
и стоит у обочин дорог, что ведут лишь к тебе, полусонными
фонарями, чьи хрупко – стеклянные соты янтарно распороты,
и цветочного мёда мазки на листве, на цветах. Над балконами,
над летящими ввысь раскалено – усталыми (летними) крышами,
где в щербатое лунное зеркало пойманы хмурой Гекатой сны,
мы в заметки судьбы на полях и в ближайшие планы Всевышнего
(на счастливое «мы») аметистами – звёздами – верю я – вписаны.
… Кровоточит «люб-лю», разрывает виски. Будто вен продолжение –
эти нити, что Мудрым Портным наши судьбы друг к другу пристрочены,
эти слёзы раскаянья с верой в тебя и твоё всепрощение…
Это чудо, – что счастье дано нам узнать, прикоснуться воочию!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264091
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011
як мріє дощ
упасти на сади,–
в твоїх глибинах
подумки
зринаю.
а сад у хвилях сонячних
не знає
про чорну тугу
дальньої води.
...в тобі відбитись,
злитись,
протекти
в вогненній колісниці
сонця-феба,
щоб замість серця
залишився
ти,
а в ньому кров'ю –
вічний вірш
про тебе.
щоб всі слова
обпалених пісень
ввійшли в дерева,
обізвались в квітах,
коли у безвість
вирушить
мій день,
втомившись жити.
____________________________________________
переклад російською Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 07.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2011
Спасая кого-то от смерти,
Навьюченной серой влагой,
Ты помни
И будь ты проклят!
О ты, опьяненный отвагой!
Спасая кого-то любовью,
Наполненной страстью слепою,
Ты помни
И будь ты проклят!
Ведь совращен даже дьявол тобою!
Спасая кого-то, спасайся.
Спасён от тоски и уныния....
Ты помни,
Что обязан открытием
Смысла вечности и бессмертия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263381
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
...схожі на виноградні ґрона
розмови двох блукаючих ілюзіоністів.
Поділю тебе навпіл боляче,
куштуючи по одній виноградинки страху.
Зникатиму несподівано
і повертатимусь в дні сонячного затьмарення.
Переспілі цінності стікають соком,
пахне гнилим в кожному дворі.
Танцює комашиння під плескіт долонь,
сп'янілим засинає вдоволений натовп
і продовжує не знати, що то є диво.
Твої руки з недопеченого тіста
прилипають до вікна і ніяковіє за ним краєвид.
Поліетиленове скло захищає від дощу,
шурхотить вітром і смакує плоттю з тіста.
Ілюзіоністи прагнуть померти,
але безсмертні завжди віддаються снам.
Грішник ж тим часом зводить храм
і рубає навпіл людей, які прагнуть дива.
А ми розмовляєм виноградними ґронами
і поволі гниєм під оплески натовпу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263303
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Послухай – це ж вітер змін
І яка там різниця, що було вчора?!
І яка там в біса доля правди тих,
Хто говорить не в вічі
Це вітер змін
Він наповнить наші легені озоном
Після зливи так хочеться жити свіжо,
Закриваючи очі на умовності й підступи
Цей вітер - західно-східний
З поривами на незламність
Ми ж станемо гнучкі, як пластик
І виразними, як сонце в зеніті
Закрий на хвилину очі,
Відчуй смак прекрасного
Вітер змін
(Печалі в агонії)
Мирним атомом
На зіницях альтергармонії
Шарахається твоїх стін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262909
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Вона не розмовляла,вона читала на пам'ять Ахматову.
І ці три родинки на лівій щоці навскіс по діагоналі текстами набиті,
і ці орхідеї затиснуті пальцями міцно в руці,
і ці зіниці,наче з кориці,наче матові...
Ягідний пунш на мереживній скатертині тремтінням
в словах тихо розлитий.
Хребет у стільця сколіозом розхитаний...
Совість пришита до ліжка блідими нитками.
Вона вкрита лускою зовні,чекає,мов риба, свого поплавка.
Чекає,щоб місяць був у театральній повні...
Тоді вона еротично-легка,така іншомовна,
аристократично триматиме підборіддя...
У нього на плечах лупа,він декілька років поспіль носить
ганчір'я,
пахне акварельними фарбами і щоранку п'є з-під них воду.
...так невагомо виводить кожен контур,як алегорію,кожну лінію,малює її
зніжену,сонну,малює її нетверезою,малює її океаном,його хвилями...
Робить нариси обережними,пильними і в куточку підписує пензлем
"Gloria".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262999
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011
от тонкого до ГРАНДИОЗНОГО звучанья
мелодия печальна, НО
наполняет Душу изначально)
и не смеясь, а плача по ночам
тот арлекин поёт всем нам
о хрупкости большого Мирозданья...
и близость ВСТРЕЧИ назначая
тот час Вселенной приближая
всех муз моих простором окрыляя
ведёт от "до" до ноты "ля")
проснулась и запела вся ЗЕМЛЯ!))))))))))))))))))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262582
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2011
Я Ікона ,я Вакарчук, у мене в кишені свіже,молочне лібідо.
Якщо не сьогодні,тоді неодмінно завтра я перетну
власними бедрами тихий океан,заб'ю у динаміки твого
вуха ультратонкий, еротичний звук.
А ти сядеш з дикою втомою на диван,
від того що мною щойно обідав.
Я піднімаю тривогу, нехай почнеться нарешті паніка...
Почуття тікатимуть з серця ,в якому ти,наче в музеї,
був напівставки гідом.
В мізках полиці заставлені експонатами,
пам'ять в архівах давиться астмою.
Я боюсь викидати старий,антикварний кларнет,
бо ніхто після мене на ньому не гратиме...
Боюсь...До кісток боюсь зрізати волосся повністю, тому
вкотре зрізаю його тільки пасмами.
Ти приходиш, як завжди, о другій ночі.
Такий байдужий, знесилений, вбитий...й ще досі
не розумієш багатьох елементарних, пробитих наскрізь
ілюзіями речей.
Знаєш, це, мабуть ,добре, що ти нічого в мене не просиш,
ми залишаємось друзями
і я з упевненістю можу не відчинити наступного разу тобі дверей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262511
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
От неурядиц, от слов нелепых,
Битых зеркал и дорог окольных
Отгородился. Любуюсь небом,
Пускаю корни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260736
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Закат утонул в воде.
Закончился долгий день,
Один миллиард людей
Закрывает глаза.
И будто бы сотни лет
Им так ожидать рассвет.
Рыдает в кисельной мгле
Ночная гроза.
А может им правда ждать
Отсюда до никогда,
Пока не сойдёт вода
С насиженных мест.
И им не вино и мёд
А полуметровый лёд
Покуда не рассветёт –
Потом и не здесь.
На самом краю земли,
Где солнце нашло залив,
Свободный от ветра, ливней,
Града и гроз,
В лучистой живой воде
Рождается новый день –
Один миллиард детей
Пускается в рост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256948
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 29.05.2011
Свернулась калачиком, тихо мурчит
Под ласкою грозного волка.
В глазах изумрудная дымка души,
За дымкой лишь счастье и только.
А позже потянется, выгнется вся,
Глаза загорятся игриво,
А волк и не знает, что это игра.
Ведь кошка – то хищник, забыл он.
И дыбом вдруг станет вся рыжая шерсть,
То кошка, а значит и львица.
Не смог приручить волк, а также учесть,
Что кошка не станет волчицей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262240
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2011
Эти стены видели тонны писем,
Тонны слез и улыбок в два раза больше.
В этих стенах взлетали в такие выси...
Только падали, правда немного позже.
В этих стенах рыдали, и в них бросали
Пару сотен бутылок бедняги джина.
Может быть знаменитыми в них не стали,
Правда, стал хоть кто-то чуть-чуть счастливым.
В этой глупой комнате в старом доме
Обретались смыслы, рождались песни.
Тут мертвело все, что под знаком "кроме",
Исчезали пачками "но" и " если".
И в оконные рамы влетали птицы
Не зовя смертей, создавая лучших.
Открывались книги на ТОЙ странице
И влетали НУЖНЫЕ фразы в уши.
Так бы жить и жить, только люди - крылья.
И они порхают, пойми, порхают.
Расправляя перышки от всесилья,
Наблюдай, мол, как я тебя покидаю.
И не прав был Ной со своим ковчегом.
Согревались - да, но летели сольно.
Только стенам, теряющим человека
Каждый раз становилось безумно больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261495
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
...така відсутність сну смертельна
в основі ночі закінчення д н я
в і м я т в о г о т в о р ц я
лунає в небі постріл
п о с т і л ь
береже химери з р а д и
з а р а д и
чужого тепла
можливість торкнутись
ч о л а
благословенням
дихання коли вимовляєш
і м я
коли чергова осінь
приходить завчасно
із лона
духа,сина й отця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262123
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
... він вигадує сенс -
тож сьогодні слова не потрібні.
Голкоподібні дотики,ніч навпроти,
вже всоте вбиває в собі нетерпіння:
"Моє покоління цінує наркотик вербальний."
Детально вивчаю істоту,що в ньому існує,
диктує промови на вільні і задані теми...
Злий демон танцює із янголом в парі,
а він лиш гітарі нашіптує власну молитву.
Цю битву з собою вкрадуть закодовані плівки-
листівки минають шість вулиць і падають мовчки.
Віночки пливуть і пристануть до берега скоро,
морок замовкне, записки читатимуть в Відні...
... а поки є сенс
мої вірші йому не потрібні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262145
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2011
Кохана. Кохана. Кохана. Кохана.
Скажи, це — любов, а чи, може, омана?
Залежність сердець чи жорстокі окови?
Любов чи ілюзія диво-любові?
Вітуся. Вікторія. Віточка. Віта.
Скажи, ураган це чи лагідний вітер?
Це — постріл амура чи постріл у спину?
Я буду щасливий чи, може, загину?
Прекрасна. Кохана. Єдина. Безцінна.
Це — справді любов чи любові підміна?
Це — щирість чи гра, філігранна, жорстока?
Це — крок до блаженства чи в урвище кроки?
Кохана. Кохана. Кохана. Кохана.
Коли вже цей лід недовіри розтане?
Коли я зумію повірити в щастя?
До губ найдорожчих без муки припасти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261879
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
зірочки на небі -
цукор на чорниці
місяць у хмарині -
у подушці серп
вітер у деревах -
протяг у волоссі
для теб́е - кохання
для мен́е - вертеп
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261883
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Як не намагаюсь, коли болить -болить.
І навіть якщо я таки наважусь на щось подвійне,
то, не на сальто, а,мабуть, тільки на вбивство!
Ти вивчаєш повільно іврит,
твої пальта пропахли мною, особливо там,де ліве плече.
Я знімала їх, шитих нерівним кроєм,
Пестила у півтону рукою,
змінювала власним диханням стан
буденних, зношених думками речей.
Якщо зазирнути у твій гаманець,
там пожовклі від часу фото...
Там маленька донечка, в неї на коліні синець,
в долонях пухнастий персидський котик...
Тепер сумую до сухої мігрені,
до диких істерик, щоб аж асфальт гризти,
до голок,забитих під нігті,
до самотніх конвертів без марок в кишенях,
до хворих, облізлих птахів...
Дивлюсь їм прямісінько в рани і кидаю
крихти...
від черствих образ, які вже вкотре наодинці
їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261797
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Ты почти в двух шагах от себя самого и себя ни в себе,
На молитвы твои, на ночные кошмары плевать свысока.
Как прекрасен твой мир с точки зрения прошлых и пошлых побед
Божий сын? Сирота? Недоношенный,весь из земли, сын полка.
(Никого не жалел,пожалели уже до тебя, не считал, всяк дурак)
Ты забил свою личность на карту какой-нибудь мудрой страны,
Прикупил себе карму,семью, канарейку( без кармы теперь нам никак),
И ходил в воскресение в храм, что бы Богу о главном "поныть".
Ты почти в двух шагах от своих рубежей и своих "атлантид".
Ты дерзал, достигал, торговал,но однажды дошёл и устал,
Вроде жив и спокоен,ни болен, ни беден: ухожен и сыт,
А внутри ни себя, ни дороги к себе – пус – то- та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261575
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Трохи млосно зранку давитись на сніданок
вчорашньою запіканкою
і пускати по легенях кип'ячену воду з крану.
Я була надто відданою коханкою
і зализувала всі твої минулі рани.
Вирвати б з-під нігтів мотузку,
якою ти мене ще й досі тримаєш...
Та в мені надто мало здорового глузду
тому поволі вона приростає.
До огиди брутально палити совість...
якби хтось навчив мене по-іншому,
я була б неодмінно зразковою,
хаотичною,як у Лінча,короткометражна повість.
моя різкість,на жаль,спадкова
може,це знак?маєш часу до завтра,щоб піти...
вся поламана місткість крові
на обпечених вилицях розтікає по вулицях,
як по Львові я...коли хочу від світу втекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261264
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Коли сієш добро, то сій його без маски на обличчі. Істинному обличчі, що ймення йому Душа твоя. Аби ніжні паростки, пророщені сонцем любові і твоєю дбайливою рукою впізнавали свого господаря і родили добро сторицею. Бо як ні, то пожнеш колючки, що боляче впиватимуться у твої натруджені руки на заході твого сонця. А біль від того віддаватиме у серці та скапуватиме гіркою сльозою в криницю неба, глибини якої ніхто не зміряв, але одвічно п'є від неї і незмінно спиває тої гіркоти, дещиця котрої призначена для кожного, хто прийшов у цей світ.
Не люблю лукавити... Не скажу, що не роблю цього зовсім і ніколи... Якби сказала — злукавила б. Усі ми час від часу це робимо з різних причин... Хоч, може, не всім стане духу визнати це, навіть перед самим собою... Та я не боюся сказати про це вголос. Мене від того не змаліє, ані додасться... Тільки буде щирою правдою і байдуже, чи зрозуміють її інші. Вони й самі бувають нещирими, то ж нехай кожен судить себе, а мене судитиме власна совість та ще Господь, як схоче... Бо лише Він знає всі помисли мого серця, усі причини, біль і каяття. Знає усі мої маски, які я ношу впродовж дня аби скинути їх поночі, коли залишусь віч-на-віч з собою і з Ним.
Коли я була маленькою у мене не було жодної маски. Я носила власне обличчя, котре світилося щирістю мого дитячого чистого серця. Не знаю достеменно, коли з'явилася перша... Може з першим усвідомленим переляком, чи з першою усвідомленою брехнею з чужих вуст, може з першим життєвим спектаклем, розіграним перед дитячою простотою... Лукавство — породило лукавство. Тепер я знала, що воно може сотворити чудо там, ще щирість була безсила — гнів п'яного батька затихне, а ми з мамою ще довго труситимемось від пережитого, як осикове листя, але на якись непевний час у нас буде спокій.
Йому потрібні були спектаклі аби задовільнити потребу у власній значимості — нам було потрібне лукавство аби задовільнити потребу у нетривалому спокої.
Ролі розподілені, вистава вивчена напам'ять, страхи поїджені, а смак їх ще довго і довго гірчитиме у скаліченому серці та нагадуватиме про себе ще багато-багато років, упродовж усього життя діючих осіб спектаклю, аж до оскомини...
Отож, важливий перший крок, а далі все ніби й не так складно. Знайомі речі, слова, вчинки, обличчя миттєво вихоплені підсвідомістю складаються у кольорову мозаїку під назвою життя, де колись чисте сумління, розгублено застигає перед терезами, на які невидима рука безупинно складає життєві ситуації — вибирай, що до душі? Ось перед тобою який вибір...
А страх таки липкий. Люди навчились виводити плями з одягу, навчились керувати складною технікою, відвідали космос, морські глибини, пророкують долю за зодіакальми сузір'ями, передбачають погоду, зв'язуються одне з одним за допомогою чудо-технологій через супутник, упевнено крокують назустріч новим відкриттям... Лише з собою нічого зробити не можуть. Маски, прикріплені до колись живих облич клейким надійним страхом, не міняються протягом тисячоліть. Ніхто не наважується носити власне обличчя. Хіба лише в моменти потужного душевного потрясіння, та ще коли постають перед тишею, спричиненою відсутністю таких самих паяців. Та навіть у такі моменти далеко не кожен здатен визнати, що ті різноманітні ролі, які він чи вона старанно розігрує щодня, є лише ролями, мавпуванням, блазнюванням, неправдою. А життя минає...
***
У неділю рано, прокинувшись від неспокійного сну, Павло, наспіх поголившись, умившись та причесавшись, квапливо надягає джинси, сорочку, легку куртку і виходить надвір. Не снідає, зате припалює цигарку. Задумливо випустивши кілька кілець біло-сірого тютюнового диму, набирає номер Її мобільного.
- Доброго ранку, Таню... Може кудись сьогодні поїдемо? Не знаю... Може в ліс на природу чи прогуляємось містом з малою?.. Я заїду...
Натискає відбій і знову затягується димом. Намацує в кишені ключі від авто, вмикає запалювання і кілька секунд слухає роботу двигуна — поїхали!
Він бачиться з Нею щодня. Він зустрічається з Нею кожних вихідних. Цей зв'язок існує ось уже десять років поспіль. Він досі не знає, що саме до неї відчуває... Може це любов? Він не знає...
За плечима уже півстоліття, постаріла дружина, двійко заміжніх дочок, зяті, онуки... А поперед ним ще одна весна, молода, красива, розумна, усміхнена жінка. І дівчинка. Маленька чорнява крихітка, як дві краплі води схожа на нього... А ще невідомість, спокуси світу і роздвоєність душі... І неспокій...
Зробити б якись крок... Але куди? І навіщо? “Я дихаю — а значить я живу!”
Хай лишається все, як є... Хай.. Час покаже...
***
Людмила давно вже не дівчинка, уже давно третина волосся на голові вигаптувана срібними нитками, які вона незмінно старанно зафарбовує у каштановий колір. Краса ще служить їй вірну службу, збиваючи з пантелику знайомих і незнайомих людей — надто добре вона виглядає на свої сорок п'ять, бо більше тридцяти їй не даси.
За плечима чималий вантаж проблем, життєвих розчарувань, душевного болю і досвіду — дорога, якою йдучи, наближаємось до воріт мудрості. Та мабуть нелегко у ті ворота ввійти... Бо не одна голова схилялася перед ними під вагою сивини, а вони так і не відчинилися, і не впустили подорожуючого до святая святих...
Чи відчиняться вони перед нею? Чи тупцюватиме вона, розгублено зіщулившись, як жебрачка, з простягнутим серцем, в надії, що хтось наллє туди бодай краплю любові, котру розхлюпала по дорозі життя, необережно розгойдуючи святою посудиною, коли стомлено, в безнадії переконувала себе, що уже зробила все, що могла. Жертва принесена, неоцінена, потоптана і спаплюжена тими, кому віддавала себе всю без останку, лавровий вінок прикрашає чужу голову, а їй дістався лише березовий віник...
А поки - ще треба йти...
***
Кожен з них знав свою правду...
Як не склалося подружнє життя в їхнього сина Романа — прийняли бік невістки. Байдуже, що був розумним, добрим, не пив, заробляв, дбав про свою сім'ю і їм помагав. Він переступив ту межу, через яку не слід було переступати — утратив голову від кохання до іншої жінки, що стала його другим єством, рідною душею, плоттю від плоті...
Хіба не можна було жити, як люди? Чи одне подружжя живуть, як кіт із собакою, а не розлучаються? Хіба, як так припекло, не міг тихцем походити до тої жінки, а свою, не кинувши, заспокоїтись?! Ох ця молодь... Ідеалізують все, вишукують чиряка на м'яке місце, аби було за чим голову сушити!..
І таки пішов! До дитини прибігає щоразу. Проси його, моли — не допросишся, щоб вернувся. Жінка плаче, по ворожках збігалася - водичкою намоленою речі його, що не встиг вивезти, скропила... Не помагає...
Останній шанс — дитина. Та ж не камінне в нього серце, заболить, як не бачитиметься з Івасиком.... Ох, вернешся, голубе, до свого гнізда, покинеш ту відьму, що розум тобі відібрала...
... У кожного була своя правда.
Невістка пурхнула, як зозулька, підкинувши дитину батькам блудного сина, та й полетіла собі... А він все ж не повернувся додому, так і зостався з тією... Лише до сина приходив часто, котрого баба з дідом чатували, як зіницю ока, берегли, аби борони Боже, не віддати мачусі. Хлоп'я стало для них центром усесвіту, довкола якого оберталася їхня шалена любов із силою вихора, з котрого годі було вихопити дитину його батькові. Він став лише частим гостем у їхньому домі, добрим, дбайливим і стримано-мовчазним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260517
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Одного чудового ранку я прокинулась німою,а ти незрячим.Коли я просила зварити каву,то клала твої руки на цукор,а ти посміхався,знаючи,що п"ю її чорною і до непристойності гіркою.Ми заїдали поцілунки грейпфрутами і ніколи не знали,що смачніше.
Коли падав дощ і краплі періщили об гнилу бруківку вулиці,ти стискав мене за плечі і відводив до кімнати,щоб разом дивитись фільми.Тоді було неважливо про що.
Якось я написала багато віршів і таки наважилась дати тобі їх прочитати.Ти на дотик повірив у мене і відправив їх поштою далеко у прерії.
Коли мені не було у що вдягнутись і моя косметика на обличчі жевріла з сорому рум'янцю та синцями на повіках від меланхолії...ти казав мені,що я красива.А я хотіла бути рудою,сподіваючись,що так у нашому домі буде більше світла.
Іноді ти залишав на столі калюжі з-під молока,щоб у них я побачила багато білого дна.Я замочувала там пелюстки орхідей і сідала ними снідати.
Ми займались коханням на книжкових полицях,як дві заповнені чимось нетлінним кулькові ручки,що виписують з себе натхненні пориви геніальних ідей,а потім рвали сувої порядності,щоб більше нікого і нічого не соромитись...Бо я не могла про це тобі розповісти,а ти не бачив осуду вбогих душами людей і тому завжди нюхав наніч сухі персики,щоб відчувати мене поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260377
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Ночь уйдёт. И солнечная пряжа
на фонарный столб – веретено
позолотой тонких нитей ляжет.
Утро, обрамлённое окном,
карамельным гостем быстрокрылым,
с чемоданом сладких-сладких снов,
долетит к тебе и обессилит
на тетрадной плоскости стихов.
И лимонным подогретым соком
в хрустале окна бродяга – май
нарисует имя…
На осколки –
грусть. От счастья не сойти б с ума!
От того, что ты есть, мой хороший!
От того, что солнце льёт весна.
И в груди горячечно до дрожи,
до озноба, до ночей без сна.
Без пощады солнечная скрипка
расплескает музыку лучей.
Это солнце – тень твоей улыбки,
что родней и в сотни раз нужней,
даже солнца…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260071
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Кофе разлит горячий,
Вещи забились в угол.
Слезы любви не прячут.
Жаждут уста друг друга.
Блюдца разбиты страстью,
Солнце прожгло гардины...
Слаще восточной сласти,
Краше любой картины--
Тело желанной женщины
В cтрок моих паутине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249687
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 17.05.2011
Небо босе, небо голе,
Нема в неба краю,
Небокрай згубило в полі -
Крається, ридає.
Храми радять, хмари марять,
Храми хмар величні.
Раптом - блискавка яскрава,
Наче знак окличний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259676
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Когда строка стекает с рук
И растворяется в тетрадке,
Когда дыханья легкий звук
Размеры пробует украдкой,
Когда от всякой чепухи
Кружится голова,
Тогда в молчащие стихи
Врываются слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257099
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Гори випустять дим і стануть чекати:
Кому скинути своЇ перші роси.
День, наче заспаний дід, скоро вийде із хати
Покурити на ганку товсті папіроси
І ось сонце знімає з очей всі вуалі.
Потім вітер запхав свого носа в бузки.
Піп Іван настромив синє небо на палі
Вийшли рівні трикутні куски
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260022
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Якщо ти віриш –
день твій буде кращим
і ти в собі
відкриєш цілий світ, -
зрадіє серце,
в небеса піднявшись...
Благословен хай буде твій політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259876
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Нарциси у саду моїм за ніч
розквітли дружно –
весело і рясно,
а у гаю,
на стежці,
вздовж узбіч,
Цвітуть фіалки –
запашні, прекрасні...
Нехай у небі хмари -
у душі
так сонячно,
так затишно і тепло:
розквітли очі!
Пишуться вірші,
Щоб твоє серце
з холоду не стерпло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259313
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Я навіки забув. Загубився, замарив, пропав.
Ти, на щастя, не та, з ким вдалося б життя розділити.
Струни серця мого заглушила щасливих октав,
А я хочу тепер без оцього навчитися жити.
Я навіки пішов, щоб почати нове і єдине,
Народитися знов, розцвісти, загорітись, а ти...
Не ставай на шляху, до повернень не клич безупину,
Я навчився стоять, я навчусь бездоганно іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259736
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2011
... нудить і час приземлився на ліжко,-
тільки б ніяких розмов про високе.
Знаєш, ця книжка не зовсім ще книжка,
швидше реальність бридка й косоока.
В ній я любила лише волоцюгу
того, що всіх посилав на три спеки.
Телефоную комусь, майже другу,
раджу піти прогулятись в аптеку.
Там нахапатись дощу й Анальгіну,
щоб не болів антидумальний пристрій.
Дихає час геть обкурений в спину
і обіцянки з бензином в каністрі.
Нудить...ти знов про високу нікчемність,
що ж, доведеться на хвіст тихо впасти.
І ледь помітна гірка НЕвзаємність
все ще жує із стаканчиків пластик.
Навіть якщо ризикну дочитати,
потім з героїв всі вичавлю соки.
Боляче? Зараз же спиртику й вати,
тільки б ніяких розмов про високе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259579
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Ти ж як фільм Кустуріци,
затиснутий у вилицях.
Сидиш один.В метро.Нахмурений
й ніхто не дивиться.
А я цигарками поснідала...
і ми з тобою ніби квити.
Не знаю,кидАти снідати,
а чи палити?
Мовчи,чави руками
гірко-солодкі,зморені грейпфрути...
На серці тісно,тисне камінь.
на пульсі відстань,щоб забути.
Ви коли-небудь
На повні груди вдихали небо?
Чи куштували під хмільні розмови
щастя?
Щоб упіймати моє серце,
яке натерлось поміж ребер
до крові...
Пожертвуй всім і будь готовий.
закидувати снасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259147
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Дама сидит в пенсне..
Курит табак из трубки..
Кресло-качалка мерно
поскрипывает в такт..
Дама дана весне..
Это ей греет руки..
Всё окромя неверно..
Всё, что кроме, не так..
Дама закроет веки..
Ей не составит труда..
На веках пять граммов гримма,
Веки опустятся сами..
Дама зовёт человека,
Рисуя его в мечтах..
Где пальцы его ощутимы
На теле её местами..
Дама довольно долго
Курит так свой табак..
Кольца: помад на трубке..
Дыма, что растворятся..
Дама всё кроет возраст,
Только одно никак -
Некому даться в руки -
Нету кольца на пальце..
Дама закроет шторы,
Включит старинный бра,
Будет читать, прищурясь,
В пальцах пенсне сжимая..
Масса пустых историй,
Кто как учился врать..
Дама опять в ажуре..
Но для чего, не знает..
Дама сплетёт из сплетен
Тёплый уютный плед..
Пледом укроет ноги,
что, как обычно, мёрзнут..
Дама уснёт с рассветом,
Так, как и много лет..
Сон унесёт тревоги,
Дама проснётся поздно.
Дама захочет Солнца -
Солнце уйдёт на дно..
Дама предложит Солнцу
Крепкий янтарный виски..
Выпьет и рассмеётся -
Солнцу же всё равно..
Выпьет ещё.. сорвётся..
Так было счастье близко
Снова раскурит трубку..
Так же совсем одна..
Только который вечер
Нету на веках гримма..
Снова замёрзнут руки.
кресло. табак. весна.
Время, конечно, лечит..
Смерть подводя незримо..
Дама сидит.. Пенсне
Густо покрыла пыль..
Строчки газет вчерашних
не шелестят со скрипом..
Кресла.. Весна во сне..
В ней прорастает быль..
А в некрологах скажут..
Скажут. Без всех постскриптум.
09-11.05.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259056
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 12.05.2011
Я куди не дивлюсь-бачу суцільні протести.
Багато глазурованих посмішок,дешевих
протертих
колгот,вроджених вад,паралічів мозку,сиріт,розпусти...
словом,як звично.
Мені кожного дня зашивають рот,тому рідшають тексти...
Я стаю настільки ж важливою
як і людина,яка міняє в барі попільнички.
Не стій на протязі,а то вивітришся і я перестану
відчувати твій запах.
Незнайомці сидять біля вікон у потязі,
снують мене поглядом,
провідник із квитками квапить:
-Це не ваше місце,звільніть його негайно або на протязі
наступних двох зупинок.
Я ховаюсь в подертий спальник,наче равлик,і простуджую
спину.
Мама дзвонить не так,щоб часто,
але мені вистачає.
-Досить цілитись надто високо,потім боляче буде впасти!
Думаєш,хтось це все читає? Я через тебе майже висохла.
Усі діти як діти,а ти у мене пропаща...
Може,мрії свої ,віршами списані, викинеш?
Знаю,так буде краще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258976
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Я все життя вчусь відчувати менше,
емоції на обличчі малюю пензлем.
Наче тиха,стримана гейша,
загортаю себе тканиною,бинтую поламані сумом ноги.
Я стаю до усіх цих речей терпимою...Зціпивши мотузкою зуби,
навіть коли ти буваєш надто різким та грубим,
коли очі від темряви стають вологими,я беру твою холодну долоню і грію її об
свої спалені болем груди.Грію впевнено.
Зірвати б тонни гриму,який на душі свинцем осів.
Вуста твої-пілігрими,обіймали шию,залишали на ній синці...
Ти від мене ніколи не йшов,швидше просто виходив...
як виходить з судини кров.
Як виходить штучне з моди.
Якщо говорити з тобою про тонкощі,якщо говорити в деталях.
Я,наче Жанна д'Арк,босоніж ступаю на вогнище
й,зітхнувши з полегшенням,чекаю...
коли мене нарешті вже спалять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258939
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
...................................Антрацитовый вечер,
(без)душный и тихий,
вдыхала,
и роились стихи о тебе,
и парила луна…
Дышать,
оставляя печаль в подреснично – солёных кристаллах.
И твой запах искать в послевкусии вещего сна.
Дышать…
В звёздных зёрнах отгадывать судеб шальные пасьянсы.
И, чернильную рану окна зашивая лучом
скороспелой луны, перекраивать ночи пространство:
«без тебя» – на «с тобою», «в тебе» и, конечно, «вдвоём».
Дышать…
Лечь послушно стихами в твои (я люблю их!) ладони,
(выбирая в скрещении линий навстречу пути).
Дай мне, Господи, ныне и присно, их счастьем наполнить,
я за каждую каплю готова судьбе заплатить!
Дышать…
Острым гребнем луны рассекать одиночества путы,
дозревающей ночи примеривать тёплую шаль,
и во влажной усталости кожи почувствовать утро
не могу без тебя!
Не живу!
Разреши мне дышать…
Для тебя.
(29.03.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258907
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Тримай мене на пульсі
найсонорнішим дотиком пряних,солодких емульсій,
що легким сіпанням турбують шкіру.
Коли все не так як хотілось,коли щось всередині
рветься по швах...
Єдине,що сьогодні дає мені сили...Це те,
як ти в мене ще досі віриш?Як?!
Коли я не можу піднятись з ліжка,турбуюсь,
заїдаю опіки знеболювальним...
Ти цілуєш мене повільно і ніжно...
Наче пелюстки магнолії,липнуть
до тіла твої втамовані подихи.
Я втомилась руками зводити
мости між океанами слів.
Я з шухляди виймаю акуратно складені спогади...
Дивлюсь на них,іноді нюхаю...
Вони наскрізь пропахли дорогами.
Чимось натхненним,інертним...
Я не з тих жінок,які люблять вухами.
Я з тих,які кохають серцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258760
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Ніколи не читала наніч,натомість-пила жменями снодійне.
Думала,пройде.Це ж всього лиш совість.А вона у мене надійна.
Розтягала на собі одяг,щоб він не лип до тіла.Така неохайна близькість
викликала нудоту,коли я їла...
Силяла ниткою вушко голки,ніби пестила власну шию шибеницею.
Рвала на грудях улюблену сорочку,сподіваючись,що ти замовкнеш...і
Я її потім зшию.Цілилась в яблучко,але знову схибила...
Прогнози останні два роки були неточні.
У мене заростали поволі мочки,а ти продовжував душу слинити і терпіти
оргазми мовчки.Ми кохались як риба з рибою.Довго...Пліч-о-пліч.
Треба бути більш,ніж менш терплячою.Приносити в зубах,мов хижачка
до зграї,впольовані істини.
Та,яке тепер вони матимуть значення?Якщо ти їх нізащо не їстимеш.
Ці мігрені такі надокучливі.Ніби п'явки,викликають залежність і звичку.
Ми з тобою одне від одного тільки мучились...Бо я вірна,а ти язичник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258350
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
Не пам'ятаєш нічого,ні хто ти...імені і де мешкала...
хочеш відвертості?Все начисто стерто.
Але,мабуть,всі мої спогади важать більше,
ніж тонна.
Я,наче Си́кстинська Мадо́нна,
втрачаю розкутість...
і здобуваю цноту.
Щоб зменшити власну сутність,
пальцями в горлі викликаю рвоту.
Навіть,якщо помирати без серця,
помирати безсердечною.
Навряд можна стати легшою...
Якщо тобі смачно,тоді весь сенс
у тому,щоб до шоколаду просто
додати гострого перцю.
Зважити власну душу
там,де сплелись ключиці.
Мабуть,ти все таки мусиш...
її ціна в крамниці
надто висока.
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
-Зважте мені трохи душі...так "на око".
І не поспішайте з рештою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258164
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Якби я могла зірвати руками скелі
і кинути ними в прострілене наскрізь небо,
щоб його пихаті,густі акварелі
не дивились у вічі так ницо й ганебно!
Щоб всі мереживні звуки сплелись разом з вітром
назустріч ідеально-щасливому дню і закинули його
десь в останній тиждень квітня.
Здається,тоді я тебе найбільше люблю.
Якби ж я могла випити всі океани і оросити ними
спраглі суші самотніх душ...
Прокидаєшся рано,їси на сніданок суші і приймаєш душ.
Розумієш,що насправді нічого значного
ти ще й досі не взмозі зробити.
Мабуть,вже досить...В житті сталою поки є лише випадковість.
Лірична совість поранена,тепер ми з нею минулі коханці й теперішні
квити.
Якби я могла читати навиворіт молитви,
носити на долонях підбори...
Складати в хаотичному порядку алгоритми
і ставити діагноз"Виліковно хворий".
Поки я збираю по людях щось
невагоме,на смак солодке,ягідне...
Ці симптоми для втоми викликають
терпінням надмірну лагідність.Іноді просто
мігрені й судоми.
Якби я натхненням могла завагітніти,
щоб в кожну бездітну,порожню голову
вкласти,мов у радянську скрипучу шафу,
по ідеї,думці,слову...Не в одязі,
а оголену жінку-музу,що вміє грати в шахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258163
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Знімаю чемно капелюх,
Поважно з усіма вітаюсь:
«Ти відчуваєш травня дух?
Привіт! Я тут! Я повертаюсь!»
Я в ароматі, красоті бузку,
У свіжості від першої грози,
Мою пухнасту, молоду траву,
Розстелять запашні луги.
Я - птах співучий, я – життя,
Я - подих величі природи,
Весна чекає почуття,
А я п’янію з її вроди.
Грайливо кліпає вона,
Нас не чіпає пересуд,
Солодка усмішка рясна:
«Я повертаюсь! Я вже тут!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256991
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Смешно, смешно: упав, ты станешь ближе...
И жизнь твоя не обратится вспять.
Лети, звезда, – я пепел твой увижу,
А по-другому как тебя принять?
А по-другому – не раскрыть ладони,
Не потеряв и веру, и мечту.
Без грёз, без слёз, в своём немом беcсонье
Ты падаешь – а я к тебе лечу.
И становясь в рассветных муках пеплом,
Тебе, угасшей, смерть презрев, свечу.
В безумии своём – тобой окрепну,
Тебя, приняв в ладони, – воскрешу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255392
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 06.05.2011
тільки дощ, тільки дощ…
і свічок тонкорунні лампади,
і озерце тепла
під батистовим дотиком вій,
тінь прочинених брам
до далекого царського саду,
де весь світ – тільки наш,
ми одні, і мій дощ – тільки твій.
перебором тонким,
шелестким ніч загадує, просить
партитур і октав
для єдиної в світі струни.
руки сплутують час,
заблукавши в твоєму волоссі.
тільки дощ, тільки дощ –
це надовго. пробач, – назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256718
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 06.05.2011
Ти - моя журба в гіркИх зірках,
що вмирають в синіх перевеслах.
Час сотає нитку з рукава
дням, що линуть на кленових веснах.
Ти – печаль у ямках на щоках,
з пісні таємничого Орфея.
Золотий пилок в моїх руках
розсипає місяць по алеї.
Вікна в небо – протяги хмільні ,
в снах торкнуся рук твоїх, зап’ястя…
як же вранці хочеться мені
прокидатись в домі… повнім щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257593
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 06.05.2011
-Я ненавиджу тебе!Тебе і твої картини!
Усі оргазми мокрого пензля від фарби!
Ненавиджу тебе кожною клітиною
свого тіла.
Ненавиджу марно...
Я проклинаю всі твої ідейні муки!
Усі написані,неначе від руки,полотна!
Я ж обривала лікті з рук,щоб ти послухав
яка я стомлена,покинута, голодна
лежу в куточку...й нюхаю,немов життя,
твою брудну сорочку.
Здається,нею я пропахла вся
назавжди й остаточно.
Позуй.Як ніби з гіпсу ти,порожня,неприкаяна.
А він дивитись буде...на білі стегна,соковиті груди.
Любов без сенсу.Я,наче Авель,вбита Каїном.
Утворюю собою трикутник й жбурляю його в Бермуди.
Може,для мене ти-надто тонка матерія.
Планета твоя Меркурій.
Я ,майже як Гоголь,пишу містерії...
Ти ще досі невтомний,малюєш...А душа твоя поряд курить.
Дивишся в мене наскрізь,бачиш глибоко..там,де дно.
Я тебе до картин ревную.
Галерея без істин,стоїть пустує.
Якщо кілер,то тільки неголений Жан Рено!
Парфумера,пам'таєш,звали Гренуєм...
Якщо знімати,то тільки білизну й хороше кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257344
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
Приходит. Не ждет. Не смотрит в окно,
Почти не мечтает о трепетном солнце.
Я называю ее - Весной,
Люди зовут ее - Осень.
Она улыбается. Кутает плечи в шарф,
Тонкий, раскрашенный алым и желтым.
Я знаю, она покупает март
У блеклого неба за злотый.
Она вышивает весну уже тысячи тысяч лет
Разноцветными нитями снов и желаний.
Она любит кофе и дым сигарет,
И тонкую мятную тень обещаний.
Она прячет в душе огонь, а в глазах - льдины,
Она любит гулять по дождям и по нотам.
Я знаю ее. Я сочинил ее имя,
А люди... зовут ее - Осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257230
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
Я буду живым, даже если не сложится "вечность"
Из придуманных кем-то (кубической формы) льдин.
Я буду живым и, пожалуй, немного беспечным,
Буду радугой - в серо-пустынные долгие дни.
Я не верю, что будет весна, - я помню об этом,
Просто знаю, как тысячи прочих священных истин.
И одна из них (предрешено) - мы встретимся летом,
Чтобы снова гулять по волнам, по снам и по жизни.
Пройдут тысячи тысяч веков, а, может быть, более,
Но два ветра всегда будут слышать дыханье: твое и мое.
Твой - горячий и жаркий, и южный, мой - северный
И мятежный, свободный, рисующий наше "вдвоем".
А сейчас - прочитай до конца, улыбнись, поверив,
Прошепчи мое имя: ведь стекла ветрам - не преграда.
Видишь: тени сплетаются в Тень, змеятся по стенам?
Я приду, я коснусь поцелуем губ, я (чувствуешь?) рядом.
Ночь подходит к утру, мне пора уходить, но - не бойся,
Не грусти, мое чудо: ведь ночами сменяются дни.
Просто помни - вернусь. Просто жди, мое солнце,
Просто знай, что люблю. А значит - я буду живым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257233
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
мир, как и люди в нем, до терпкого на губах неизменен,
верности предпочитает измены и маргинальные настроения
первый из декадентов, священное порожденье не правил, но хаоса
уникальный концлагерь из "я"-личностей-умниц-красавиц,
живущих не правильно, но, без сомнения, строго по правилам
(в последней редакции смерть на бессмертие еще не исправлена,
но она старается. Вам не кажется: в союзе жизни и смерти так мало
традиционно принятой в отношениях гетеросексуальности?..)
мир неизменен, на косые строчки, словно тетрадка, мной разлинеен
буквами поразмечен, не отбечен, с божественным планом не сверен
но я знаю, Господь нас любит, и даже меня. А кто любит - тот верит
на слово, на умение, на талант и (что главное!) даже на чувство меры
(я никуда не спешу, начинаю, порой, последним, заканчиваю - первым
все любят играть на гитаре, в себя, в других, а я просто - на нервах
натягивая как струны, чутко касаясь, ла-аасково, я в целом - мальчишка скверный
ведь душу выгуливаю не пафосно по осколкам, а скромно - по скверу)
мне говорят: смеешься, Джокер, судьбы тасуешь как карты, раскладываешь веером
вечно б тебе "не как все", а для кого, нам скажи, строился жизни конвеер?
для кого, чертёнок, рисовались графики, диаграммы, четкие схемы
о правилах и законах, о том, как должно быть в рамках всеобщей системы
ты, говорят, несомненно личность, как и каждый диод в микросхеме
я улыбаюсь чеширски, головой киваю, ни у кого не вызывает сомнений:
Джокер все понял и принял, проникся, исправился, взял принципы с полки и цели
Видишь, фигура в углу взгляд смеющийся прячет (не шибко то тщательно) в тени?
Что уж мне говорить: мир, как и люди в нем, до терпкого на губах - неизменен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256953
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 02.05.2011
Я сповідую Сицилію апельсинами й довгими вулицями,
що розплелися,неначе волосся,милями.
Витонченими вилицями
тріснутих навпіл будинків.
Гамірними агоніями фруктового ринку,
білосніжними простирадлами на розлогих балконах,тихим світлом
гасових ламп в оселях.
Ілюзорним,невагомим ритмом,
виноградниками,що проростають на стелях.
Я,ніби бруківка,дихаю твоїми ногами посеред околиць Палермо.
На зенітну плівку,майже гола,знімаю сльози,заливаючи їх у термос,
щоб вони зберігали тепло.
Замовляю в найближчій до серця таверні
пасту Ді мандорле,полощу Марсалою горло.
Пересипаю себе,ніби розбите скло.
Змочую у вулкані язик...такі відчуття,наче його запхнули в розетку.
Я знеструмлена
і мій божевільний крик розбудив сонну,надчутливо збуджену Етну.
В душі добре старе італійське етно.
На столі ідеальні серветки.
Витираю ними вуста від стиглих томатів.
Залиті лимонним соком тигрові креветки,
розкидані днями пазли.Їх треба в єдине зібрати.
Я сповідую Сицилію.За всі гріхи вона буде прощена.
Омита солоними хвилями,зцілена святими любові мощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257113
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
Прокинусь на морському узбережжі,
під м'якою ковдрою від свіжого вітру...
Цілуватиму тебе перламутром,тихо і обережно.
Напишу на піску ніжність,а потім хвилями витру...
Проковтну трохи тиші,щоб її зволожену,пінну
ти на пам'ять собі залишив.
Берегтиму минуле в руїнах.
Там,де неба озонний виворіт,стигне ртуттю між венами
формою вічності моє майбутнє.
Чути пишні подихи тенорів,
я невдало загострена,як прямокутний трикутник.
Сьогодні уві сні посміхалась...Коли ноги пестили
мідії.
Ти знову думками лукавиш...
Наче метаморфози Овідія,
мене на полицю ставиш,мною обідаєш.
Центр земного тяжіння
змістився ще ближче до серця...
Любов-холестерин,її ожирінням
хворіти буває нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256085
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 26.04.2011
На вустах розливається кава,
фарбуючи їх у багряне.
Крізь щілинки на них,пульсуючи,жваво
тече присмак...
Тоді здається,що ти майже п'яна,
що наче хтось з середини висмикнув
твою совість і гарячим ковтком її отямив...
Сідаєш в таксі на заднє сидіння так спокійно,
ніби не помічаєш як водій смакує тебе поглядом,
дивлячись у люстерко на лобовому склі.
Дешево і надійно...
В принципі,так як і всі.
Стабільно нестерпно тримаєш гаманець в руці,
щоб біля дому нарешті спитати:
-Скільки?
Відчиняєш шафу,наче вікна на весні,
а у ній ще досі зношені й безнадійно старі сукні...
Дивишся в неї і бачиш ,як уві сні
ідуть минулі та приходять наступні...
проте,всі твої
дні.
Навшпиньках...і затерпають ступні.
Каро-червоні,розмиті думками очі,
над ними зволожені маслом повіки...
Не важливо-хочеш цього,чи не хочеш,
але!
Ти настільки сьогодні красива,
що зупиняється серце і треба приймати ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256086
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 26.04.2011
порцеляновий птах
води не просить.
не вдає важку вірність.
не помирає просто серед дороги.
не креслить небо.
не прокидається рано вранці.
не пролітає повз.
не б’ється у шибу.
порцеляновий птах – холодний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255784
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 24.04.2011
жінка
не розкаже
про те
як він
дивився
не в очі
а в декольте
в неї ж
своя конфігурація
дива
вона має його
він її
от наче й щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255637
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 24.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2011
Ти цю грань і не помітиш!Перетнути її до бісу легко!
Коли я слухаю пісню групи 30 Seconds to Mars «Hurricane Feat. Kanye West»
я просто ковтаю сонце! Мої очі заходяться від сміху…пісня вливається в мене, розбавляється з моїм невагомим тілом, лоскотить кожен нейрон…і я божеволію….вона мені болить… тремчу…Хочу кричати, серце вибиває кулаками груди!Я задихаюсь! Хочу плакати, сміятися…хочу жити!Мені боляче від щастя! Здається, що вмираю, відчуваючи, що я така сильна…Я зможу все…в мені весь світ! Я –Світ!
До чого я веду?!
Кохаючись, мій звір ніколи повністю не розуміє солодко мені чи боляче)))
Я посміхаюся йому,а часом шиплю показуючи грізні зубки.
Мій погляд виражає напруженість, то цілковиту відсутність мене у тілі.
То скрикую, як буває електричка верещить до перехожих, то розбавляю тишу протяжним виттям вовчиці.
Буває краду подих з його вуст, а часом відвертаюсь , ховаючи обличчя в його плечах.
Часто притискаюсь до нього, впиваючись кігтиками до крові, то відпихаю від себе, впираючись долонями..
Ніхто не помітить цю грань! Кохання і біль на моєму обличчі проявляється однаково! Душа так бачить…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249329
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 23.04.2011
... лабіринти хмар і запах нічного дощу-
ти навмисне плутаєш фарби, малюєш невидимість.
Художник знає на смак кожну мить і позіхає,
свобода не вміщується в рамки двох тротуарів-
вихід за межі...
Межа тонким ланцюжком обіймає шию,
а старий волоцюга роздає свої візитівки-
саме час згадати прізвище улюбленого автора
і хапатись за його слова що є сили.
Ти чув більше за мене,
ти змішав жовтий і зелений кольори,
але запізнився на бал дорослішання-
сценарій здійснюється без права на помилку.
Художники часто згадують квітневі вечори,
запах розмов, дощу з пилом
і колір чиїхось очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255472
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Друзі, чи то ба, панове…. Взагалі кожен з нас може називати себе за власним бажанням і без приналежності до соціального стану ( що в житті, а що на сайті)… В принципі на сайті….(зовсім недавно тут, і думаю, що мене сприймуть адекватно навіть ті, хто по житті своєму дише, їсть та п’є чай-каву з неадекватністю, хоча всяке можливо, але будь ласка, будьте чемними і не кидайтеся фразами типу: «А шо ти тут робиш козел? Та ти ж сам хто…» і так далі)… Питається, а чого ми тут. Ну…кожен з нас подумає ( і сам собі відповість – я ж талант! І мені немає куди свій талант дівати, тому я йду шукати таких самих талановитих… як і сам ….(при цьому певний відсоток постукає себе в груди кулачком, чи долонею, зауважте не покрутить біля скроні пальчиком, а саме – постукає в груди!!!!!!!).
Так, дійсно, на сайті є БЕЗПЕРЕЧНО ТАЛАНОВИТІ ЛЮДИ, яких навіть не треба називати, бо ми ж всі читаємо їхні твори, добавляємо їх у «вибране» і, навіть, перечитуємо…але ж…чекаємо....чекаємо ЇХНІХ коментарів на свої «твори». І ВОНИ змушені теж читати нас (бо хто ж тоді читатиме їх), зауважую ( при слові нас – відношу себе до другої категорії, бо знаю, чим дишуть мої твори, а таким як я – ще ВЧИТИСЯ І ВЧИТИСЯ…(і Ленін тут ні до чого). Бо якщо не читати творів СПРАВЖНІХ(класиків, сучасників), то хіба навчишся чогось….
Звичайно, «Клуб Поезії» - чудовий приклад того, як потрібно розвиватися людям, якщо вони самі хочуть цього. Адже творчість не купиш на базарі. І вона або є, або - Боженька її не дав! ( а тут уже як не крути – зась тобі…)Але творити треба…і розвиватися, навіть якщо сьогодні або завтра – ти зрозумієш : що це не твоє – писати. Тому Любі поети, майбутні поети, починаючі поети та творці – пишіть…але пам’ятайте: МИ ВСІ ТАЛАНОВИТІ (кожен, правда, по-своєму…і в чомусь…). Тому не ображайтесь на сказане, ми повинні підтримувати один одного…і хто знає, можливо завтра з’являться нові Шевченки, Лермонтови, Ліни Костенко….
PS. Після таких слів, мене мабуть ніхто не читатиме. Вибачте, якщо наступив комусь на коханий мозоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239535
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 22.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2011
Земля жива -
не руш її, не руш...
На ній мільярди і мільярди душ
свій тимчасовий прихисток знайшли
о, любий Боже, мудрості пошли
усім живучим...
Земля жива -
ось дихання її
у кожному, світаючому дні
пташинім співі , шелесті вітрів
у пахощах п”янких її садів,
в цвітінні квітів.
Земля жива -
енергія життя
мережиться через усе буття,
дарунком кожному її краса
Творця благословіння і яса,
і милість Божа.
Земля жива,
вона таки жива
це диво, що народжує дива,
старенька, сива, тиха і свята
колиска всього людства золота -
не смій тривожить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254666
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Очима гладжу ніжки, від стопи
до сьомого склепіння , аж до талії.
Мов в небо підіймаються стовпи,
на каблучках з далекої Італії.
Веду думками впевнену ходу,
колін округлість виважені лінії.
Вже й погляд від тих ніг не відведу…
Куди ж подіти очі свої синії?
Якби ж мав силу - зупинити б зміг
Й весняним мачо всю красу побачити,
Хоча б вустами доторкнувся їх,
Щоб в снах дівочих мріями позначитись.
В ноктюрнах чистих і невинних втіх,
В напівтонах гламурної косметики,
Красо дівочих неповторних ніг –
Зроби мене цінителем естетики!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254485
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Мне б небо целовать краями тонких мыслей,
И прятать боль свою в бокале Шардоне.
Душа танцует в одиночном па-де-де*,
Касаясь самой сути, самой выси,
Где небо цвета чая каркадэ**.
Вокруг меня несносная безликая толпа.
Ищу себя в безостановочном круговороте.
И это мой предел возможного, где я на взводе.
Я делаю неспешно друг за другом па
По белым облакам на небосводе.
Я Лебедь Чёрный, Лебедь Белый,
Смешать в одно – попытки тщетны.
Влюбляться в небо безответно –
Лишь делать клеткой своё тело,
А выйти за предел – желанно, но запретно.
И я заламывала руки, в кровь стирала ноги,
И даже воздух, кажется, на миг застыл.
Ничто не усмирит мой неуёмный пыл –
Я искренне познать пыталась Бога,
Но я сломалась и лишилась сил.
Без остановок вновь и вновь я повторяю фуэте,
И мир вокруг теряет очертания и чёткость.
Теряю равновесие, срываясь в пропасть –
Ведь за руку никто не держит в одиночном па-де-де.
Но даже с бездны небо цвета чая каркадэ.
14.04.2011
*Па-де-де (фр. pas de deux) — одна из основных музыкально-танцевальных форм в балете. Состоит из выхода двух танцовщиков (антре), адажио, вариаций сольного мужского и женского танцев и совместной коды.
** Каркадэ — сладковато-кисловатый на вкус чайный напиток ярко-красного цвета, изготавливаемый из сушёных прицветников цветков розеллы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253974
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2011
Небосвод закатом осургучен
до краёв, до первых ливней, до…
Там чернично вздувшиеся тучи
прячут по карманам спелый дождь.
Замирает день у изголовья,
палево-карминный тает шар.
Мотыльки – дождинки вьются, ловит
их сачком ресниц моя душа.
Земляничным пуншем льётся вечер
в город, у которого есть ты,
в город, что в утробе носит вечность,
и весну наносит на холсты
площадей, бульваров, переулков.
Но весна, замедлив тёплый шаг,
не зовёт на поздние прогулки
парково-скамеечно дышать.
Мы с тобой разбросаны по карте
на пересечении надежд,
на судьбосплетенье наших «завтра».
Будет дождь. И будет новый день.
Мотыльки – дождинки станут лужей
под твоим распахнутым окном.
И придёт смиренье – всё, что нужно.
И случится, что предрешено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253672
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011
Ти відпускаєш….
Я не самотня, але дихаю вільно
А ти?
Тепер живеш не озираючись
А я?
……………………………..
Ти знаєш, що говорять прощаючись?
Зникатиму повільно… Тепер я вільна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125913
дата надходження 12.04.2009
дата закладки 13.04.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 13.04.2011
Это только слова...
И прочтётся глава
О зиме, холодах
О любви и мирах...
О вползающих в душу грехах
Белоснежных садах,.. на тлеющем прахе
Пусть терзает молва
Не болит голова
От обид и утех
От прощения... наспех
От прощаний... без страха
Но живу, - ощущенья, на плахе
Уходя,.. - уходи
Нет брони на груди
Купидона стрела... - даёт промах
- Что тогда..?
- Погоди...
- Снова..?
- В реку жизни войди...
Голоса позади
- Очищение, в водах,..
- Но, душа моя в шрамах
и боли
- Тогда в новой любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251831
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 13.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2011
Не отлучай меня от церкви,
Анафеме меня не предавай.
Твои объятья – сущий Рай,
А мир вокруг плывёт и меркнет,
И стынет кровь, как мёрзлый чай.
Пергамент жёлтый и перо –
Ты что-то пишешь непрерывно.
А я люблю тебя надрывно,
Ты отпечатался тавром
Внутри меня. Бежать – наивно.
Мир сузился до мысли о тебе –
Единственной беспрекословной мысли.
Парю в небесной и просторной выси.
Не предавай меня анафеме,
Мой Аспид, что с глазами хищной рыси.
16.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253075
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2011
Белым – бело, и оживает город
дыханием заутренних молитв.
Вчера ушёл зимы восточный скорый,
и календарь на кухне мне скулит:
весна… Весна! Уже в прожилках марта
я чувствую оттаянность души.
Весна во мне, весна давно на старте,
осталось только взять и разрешить
ей разгонять зазимненность по венам,
латать мне кожу ласковым лучом,
исписывать стихами даже стены,
и думать об одном, тебе одном!
Изогнут горизонт, как дека арфы,
простужен день, над мрамором реки
хрипят ветра, рассвет шафранным шарфом
свисает с неба. Ветру вопреки
весна во мне, а значит, всё возможно,
всё хорошо, душа в ладу с судьбой.
И ровно день весна дрожит под кожей,
и ровно год, как я живу тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244253
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 11.04.2011
… а ночь течёт в рукав настоем снов
с заметной примесью горчащих послевкусий
твоих стихов.
И где-то за окном
весь незатейливый сюжет моих иллюзий
сжигает март в огарках фонарей,
стареют в небе тучи – спелые маслины.
И грусть, что стала гуще (и родней)
во мне, по капле растворяет эндорфины.
… а соло одиночества в ночи
так явственно, так близко и на слух знакомо.
У ног змеится мгла. Луна молчит,
вгрызаясь в стены засыпающего дома.
Луна молчит. Но, прячась по углам,
ночные шорохи настойчивы, упрямы –
не то в висках тоски колокола,
не то ветра мне сердце жадно рвут на гаммы,
не то дрожит в мембранах новый слог.
Короткая молитва согревает губы…
Не разувериться!
Ведь март – как Бог –
сулит мечту,
но так же яро всё и губит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246125
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2011
а звезды заживо сгорали
и был так ароматен пепел
и замирали воды в реках
глубокими немыми зеркалами
в них отражение купалось
волчонка и запуганной волчицы
и в схватках ночи зарождались
инстинкты мертвого убийцы
последней каплей молока
пролился свет луны на землю
и не хватило лишь глотка
чтобы поверить
что жизнь на крыльях мотылька
а он не вечен
и что не все в твоих руках
а ты беспечен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252578
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Чи то сила земного тяжіння слабшає,
Чи то небо із поглядом звабним незвичне?
Та в мені і навколо - весь світ інакшає,
Коли літо в Тобі наступає суничне.
Коли сонце-кульбаба в очах бавОвніє, -
Ти літаєш без мене парашутиком ввись...
І так довго блукаєш, Моя Гармоніє!
І земля під ногами не така, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252463
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011
На зачарованому вогнищі палаючи,
Бреду повільно стежками весни.
Набігає вітер, розгойдує крила вітряків,
Що жорна думок перемелюють,
Сумом серце розбите огортають.
Три сутності: тіло, душу та розум
У одне єдине з’єднують
Та линуть до тебе, німим запитанням
Стукають у замкнені двері твої.
Стеблиною підкошеною падають, мліючи,
Бо викреслити з пам’яті несила жар,
Що пече - трунок п’янкий,
Вугілля розжареного невипитого,
У келих кохання по вінця насипаного.
Тіло розперезане викрешує іскри волі,
Бажання ловити спокусу тіла твого.
Упившись теплом долонь твоїх, притихнути,
Щоб упокорено душа лягла
На розколихані груди твої,
Свій храм Вічності ревно оберігаючи.
07.04.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252171
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 05.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
І знову сніг лапато обнімає Львів,
І тихі кроки над сплячою бруківкою,
І лиш ліхтар так ніжно освітив
Все те, що сніг укрив тонкою плівкою:
Трамвай останній і чиїсь сліди від ніг,
І іній, що мереживо на склі розплів...
Мов час зупинився. Лиш тихо падає сніг..
На місто...На засинаючий Львів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239490
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 04.04.2011
Ледь, ледь прокинулось у небі сонце!
Божественним вином пролилось у вікно.
Сонними руками торкнулося до мене…
Шкода холодним, змореним було!
Стомилось сіре небо,закрило своє око!
Ліловим позіханням вабило згори.
Я думала сьогодні воно буде любити,
Та сипле на доріжки краплинами води.
Знову понеділок.....
Дякую коханому, Ігору Вовку, за допомогу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250261
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
по тишине. Ступаем по тишине, смотрим в глаза другим
книги читаем в метро, на остановках и в мировой сети
мы так одиноки, как звезды: будто бы рядом, но только
если смотреть с Земли.
по тишине. Играем, словно по нотам, играем, нет, не живем
играем, играемся раем, ранами новыми-старыми или душой
или словами, чтобы до крови, до крыши, до крика "не трогай!"
чтобы до "падать вниз".
по тишине. Пишем надрывно, по строчкам, до точки, до-после
и неисправленных запятых, и прочерков, и тому подобного-прочего
вслух вычитываем, проговариваем мысль до последнего слога
не веря в себя, но... веруя в Бога.
по тишине. Касаемся губ через тысячи километров, желаем счастья
роняем небрежно слезы и рядом стоящие "прощай"-"здравствуй"
и забываем, у жизни есть жизнь, только жизнь, без эпилога
только одна глава. Бесконечно долгая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251113
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
однажды - не по сети
off-line. Читай между строк
черт возьми, вслух читай!
Не молчи...
прошу тебя, не молчи...
на телефонный звонок
на тихое "я люблю"
на нашу-чужую весну
всё, потолок.
всё ок.
Стоп.
Ты только не плачь...
я тоже не стану, я сильный
я пахну полынью
как волки - стаей
вранье, что они одиночки
люди волков не знают
не потеряю тебя
и сам
... не потеряюсь.
В тебе.
спросишь "зачем"?
или поймешь без слов?!
это, сука, любовь
как по стеклу босиком
только не больно
светло
светло и спокойно
с душой и теплом
с тобой
за тысячи километров
за "долго ждать"
пусть против отец и мать
ты знаешь
на все плевать
ты знаешь
да.
я просто люблю
тебя...
...не по сети. Off-line.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250712
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 31.03.2011
як зупинити цей блюз
це вічне впадання у відчай
цей дай-мені-руку даремний і давній роман
без права на потім
без обіцянок печаток і клятв
потрібний мені і нікому
як позбирати слова
що сипляться крейдою
бруднять манжети сторінки і стоси листів
примарних
німих
схованих за анонімні зізнання
цитати і шрами
закрити чортів у коробку
зашторити ніч камуфляжем
не бачити жовте око
що зирить крізь шпарку у снах
ця музика буде вічною
а ми помремо не сьогодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249656
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Секс, пиво і дез-метал у вухах.
Це літо любові триватиме вічно.
Голос-гіпноз б"є струмом по слухавці.
П"єш просто з пляшки і дивишся в вічі -
Очі, в яких і зорі втопилися б.
П"яні каштани слемляться з місяцем,
З небом, в яке кулаки потім билися,
Бо на землі не було уже місця нам.
Секс, дез-метал і пиво з морозу.
Літо любові закінчилось внічию...
Хто і кого тепер зводить із розуму...
...ти проведеш мене ще раз у ніч мою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250152
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 29.03.2011
..і потім дрібку полину,
щоб дим до обрію полинув...
Ти ще мене не пом"янув,
А вже спокутував провину.
Ти ще хотів сюди прийти,
Та вже не пам"ятав дороги.
Тобі вклонялися чорти
І відьми цілували ноги.
Ти був такий, як Новий Рік -
Врочистий і без міри п"яний,
І твій совино-винний крик
На клапті шматував і ранив.
Ти був такий, що плакав Бог,
Ти йшов у світ без слів і Слова...
Мені ж лишалася любов
І ніч, пуста і полинова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250358
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011
Пауло пропонує стати персональним богом
Пауло вміє перконувати, завойовувати і кидати
Паулові нічого не коштує мене мати, бо я згідна матись
Паулові просто спекотно аж до нудоти від того,
що я не впираюсь рогом
мій Пауло - геть не Коельо, просто Павло із Станіслава
мій Пауло завжди каже: "Ти ніжна й яскрава"
я звісно не злісно та все ж нецікаво:
"Пауло, скільки можна, ходиш тут наче пава,
а слова прісні, наче жовта приправа"
Пауло стисне зуби, відкине на спинку голову
ковтне слину, як від приступу голоду
"Вчись жити простіше - не посивієш з молоду"
я розтрачусь на відповідь до мовчання і колоту
ні, кохати такого не вистачить норову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250204
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2011
... Зореносці бувають такими...практично німими,
їхнє волосся вплітається в коси моїх обіцянок.
Ранок вони зустрічають з листами чужими без рими
і падають в себе щомиті, ковтаючи воду зі склянок.
Мій Зореносець танцює на стелі наш зоряний спокій,
я перетворююсь в літо і з ним вирушаю до краю.
Поле надій за туманом жорстоке й широке,
все обіцяю... чекаю й безсилля без нього долаю.
Він засинає для того, щоб сни увібрали причини-
місто рубцями від кроків його бездиханних.
Пахне дощами і ранком, зі смаком ожини.
...він не єдиний ці стіни озвучив зарано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 27.03.2011
В спіралі равлика сховалася аморфна
душа, загублена у сірості асфальту.
Як з пуп'янка рожевого в зимові жорна -
Ти випустив в життєвий танець Есмеральду.
Кружляла, билася у шибки із металу,
для ран сумління Твого лилася єлеєм.
Без містики б вогонь запалював фіалу
якби Ти був лише для Неї Прометеєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249798
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 27.03.2011
навіть квітень не вміє гріти
на розпатланих головах - вітер
квіти в твіттер і соло в квінти
й ваші очі, як моноліти
не здатні зіпріти
скоро ноти як бегемоти
розкрадуть все що аж до нудоти
наповняло казарми і роти
я ж стоятиму десь навпроти
я ж не проти...
тут за січнем бредуть морози
сніг і досі безпечно росить
роз'їдають всіх до корозій
білосніжні отруйні оси
але літо вже на порозі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249830
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 27.03.2011
Все дуже просто – у казці брехня.
Ми помились – і ти, й мабуть я…
________________________
Це все казки, бездушні і лукаві,
Які нас вчать, що є на світі принци.
Що хтось примчить до тебе на Феррарі
І забере у Канни чи до Ніцци.
Це все казки, що все любов здолає:
Твої печалі, його зради і обман.
Це все казки і всяк на світі знає,
Що мрії кануть в Лету, як дурман…
Це все казки, що солов’ї не плачуть,
І що лелеки вірність зберігають.
Що кожній дівчині вінок і вельон личать.
Це все казки – це кожен відчуває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248795
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 24.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2011
Весна обещала быть щедрой и доброй,
Не верить весне – значит вовсе не быть.
Но март уместился в косматые ромбы,
И в томные «нет», и в проклятые «бы».
Ах, если бы было… а впрочем, не важно,
Что небо плюётся холодной слюной.
Весна представлялась мне многоэтажной,
Никак не бессильной, никак не больной.
Весёлые дети в цветастых ветровках
Из рук кормят белок. Пугают грачей.
Но тронулся поезд, чтоб без остановок,
Чтоб просто вперёд… чтоб ни с кем, чтоб ничей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249024
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 23.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2011
Погляд
впирається
у ялинку
паркету,
Як, часом,
твоя ракета
у мене.
Пасмо волосся
вабить
вовчі душі
за моєю
спинОю,
Загущує слИну
відчуття
остороги
звуками рогу.
Уявлення
З"явлення
серед ночі
у білій сорочці
з босими кроками
і тихеньким
стуком у двері
твоїх снів
Заяснів
Заряснів
Срібний дощ
у пітьмі
твоїх рук,
твоїх ніг,
твоїх грубощів
твого Життя...
В небуття
я до завтра
впадУ
украдУ
твої сни
у Цю
Ніч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248917
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.03.2011
пахне постіль твоїм теплом
гіркий присмак зерен мигдалю
сніг, як спогади за вікном
пролітає вбік, пролітає.
думка-згадка (та я не про те),
спорожнілі слова світанками
розмарин у вазі цвіте
і ночами цвіте і ранками.
за твоїми словами я
пригадаю, як місяць сідає
як кохання – спів солов’я,
ніби вишню спілу ковтаю,
як в бажанні пальці сплелись,
як щеміла душа – боліла -,
а на плечі світ-зорі лились,
і спускалась рука на коліна.
пахне постіль твоїм теплом,
поцілунками – пахнуть ранки
сніг, мов спогади за вікном
замітає сліди -
на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236935
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 20.03.2011
Бреши мені щомиті, роби вигляд,що фанатієш від мене такого. Мені буде приємно, а ти з часом можеш до цього звикнути!(с)Н
--------------------------------------------------------------------------
... десятий дощ цієї весни стане фатальним-
твоя мистецька душа захоче спокою й пива.
І знецінена мрія, потерта, із чеком фіскальним
у дірявій кишені на грудях нудьгує...( десь зліва).
Хтось наврочив і все зіпсувалось...
занадто вже просто-
повтікали сніги і розтанули друзі на тижні.
Жертва випадку, спокою-
хрипло затягує тости
і малює в уяві вокзали й бенкети надпишні.
Я не знаю чи можу з'явитись до тебе в неділю
і втішати, мабуть, доведеться отій,що навпроти.
Не читають казок надто вірній...безкрилій,
бо вона не відчує і твердо казатиме "ПРОТИ".
Бо вона ображається завше на погляд туманний
і мовчанням карає за слабкість й ранкове похмілля.
Без запізнень зникає і разом з примарами тане...-
і тому я не знаю чи буду з тобою в неділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248355
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Шукала порятунку в погляді, знайшла - полин,
вітри у небі напинали синю парасолю.
На плечі падав слів Твоїх шовковий палантин,
і дощ, втрачаючи свідомість…. падав у долоню…
Хвилини, як пташина зграя - епілоги зайві,
у м’язах струм - стаємо разом на тонкий канат.
А наші мрії оксамитні - як червоні мальви,
які сміливо проростають з-під залізних ґрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248323
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Делаю в сердце кокон
и внутрь сажаю бога.
Маленького, живого,
бога простых желаний.
Он ходит внутри по кругу
руки сложив за спину
и губы поджав сердито
мои гироскопы крутит.
Он ловко меня пытает
ответами без вопросов,
он жмет до последней капли
ночами играя в жмурки.
За муки мои в отместку
я утром в него не верю -
он грустные тянет губы
и поднимает плечи.
...бог, осторожный, светлый
маленький, словно гномик,
бродит во мне по кругу
в коконе прямо в сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248258
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Весна, хочу твоих причуд,
Дыши поглубже, выше ранги
И белым голубем к плечу
Лети, как будто, с неба Ангел...
Среди цветущей тишины
Услышать лишь твоё дыханье,
А трудности... Разрешены
Средь чувств высокого звучанья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247927
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 19.03.2011
что же, пожалуй уже пора: кофе остыл и солнце спряталось в море
привычно болит голова и прячутся буквы в прожитых строках историй
пожалуй, пора: не смотреть на часы, отмеряя спокойное время на сон,
не опаздывать на деловые встречи, не писать виртуально "влюблен",
не читать об оружии десятого и двадцать первого (и по нарастающей) века
(и никаких мечей, никаких револьверов, только отцовская Jetfire беретта
в кабинете, в столе. Ведь не все виртуальным решается словом и делом.
Отрезвляет металл в руке и живая (стук сердца) мишень за распахнутой дверью)
Пора прекращать курить, отравляя не-виртуальные легкие канцерогенными смолами,
есть вовремя и на кухне, да и в целом - самое время заботиться о здоровье
не носить в минус десять кожаный длинный плащ без теплой подкладки
на шелковую рубашку и не шарф, а под цвет-настроение-образ - галстук
Пора вспоминать, что за тридцать уже не в душе, а здесь, в паспорте
более четверти века это уже не "всего лишь семнадцать, мам, что ты паришься?"
что нельзя открывать отмычкой чердачные двери, прямо как в фильмах
выбираться на крыши, смеяться в ветер, наивно мечтать о крыльях
и кому-то в on-line: "хэй, не плачь. Ты знаешь, сегодня я стану ангелом"
и как будто всерьез губы в кровь и уверенность: "вовсе не больно падать"
и на самом краю получать смс: "не глупи. Я ведь очень тебя люблю"
и смеяться (истерика, или от счастья), шептать "я непременно вернусь"
а потом расставаться опять, кричать "ненавижу", влюбляться заново
да, как обычно, в последний раз.
- Ты когда будешь дома?
- Мам, отстань. Да не знаю я!
И бросать телефон. И курить одна за другой, пить энергетик с друзьями
которые тоже on-line, тоже спят с кем попало и ругаются матом и с мамами
говорят, что умрут в 25 или поженятся в Амстердаме и похуй на социум,
называют себя поколением next, "дети Полынь" и тд, и прочее
Пора вспоминать, что дома семья, что с работы нужно заехать в студию
Дочурку забрать, улыбнуться детской мазне, зайти по дороге за куклой
За молоком и хлебом, телепрограммой и (да) оплатить интернет
Сыну двенадцать, он весь в тебя: забьет на учебу сегодня и до утра - в игре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247670
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Самотня постать у дощі...
хоча вже почуття не ті -
вона ще любить...
та навіть ранок не розбудить
очей вогонь.
В руїнах сліз зрадливий сон
в пустелі як художник
в пастельний колір розмалює ніч,
щоб розтопити сум теплом
тоненьких свіч.
Вони горіли ще тоді,
коли Вона була щаслива,
коли ще небуло межі,
де там і тут ховалась злива.
Вона ховає руки від безодні,
від дотику до слів...
Які ж вони пекучі і холодні,
як звук розбитих кришталів.
Вона не божевільна серед тиші.
А крик... О, Боже! Вільний!
Десь в даль гроза ловила крики:
"Я - Блискавка. Ти - грім,
але безсильний!!!!"
Вона одна...
На відстані руки тремтіла
до місяця.
З вікна гриміла ЗЛИВА.
Весна 2001 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247858
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Відростайте, мої коси,
Нитями міцними,
Заплітайтеся в покоси
Поки ще не сиві,
Заплітайтесь в небо синє
І в лани широкі,
Бережіть жита озимі,
Цвіт блакитноокий,
Станьте жилами моєї
Матінки-роздолля.
На віки не знайте пекла
Зради та безволля.
Проростайте усе глибше
До кісток прабатька.
Всотуйте усе найкраще
Попелу й багаття…
Бо вже час, о мої коси,
Впитися у руки,
Ґудзувати їх до страти,
Горло затискати
Страхом, тиском, німотою
За брехню карати.
Як родився самотою
У своїй країні,
Не дай згинути свойому
Хисту на чужині.
Залишайся вірним собі,
Закликай собою,
Твої руки мають зброю
У нерівнім бою.
Відростайте мої коси,
Моя тайна сила.
Час косити ті порослі
Бур'янищем ниви.
Час столиці засіяти
На чолі держави.
Час майбуттю керувати
Своїми ділами.
Час творити час прекрасний,
Дім новий і знову
Переборювать нещастя
Роду золотому…
А коли уріжу коси…
Знов западе тиша.
Плесо річки. Гори. Просо.
Шлях. Пробігла миша.
Як відкрию очі в полі,
Плакати не смію.
Під ногами - пам'ять волі
І моя родина.
Не зломити нашу долю,
Не знайти спочину,
Поки серце не відчує
Вільну Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247612
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Сади, напоєні весною
п’яніють від терпкого соку
і сонце лискою рудою
ховає зиму у тороку*.
Медові крапельки на носі -
від бджілок подарунок щедрий!
Росинку-дощик у волосся -
приніс з травички перший бедрик*.
В люстерку із калюж Хмаринка
чепуриться у сукні синій.
Усмішка - долька мандаринки -
це мамина ВЕСНА в дитині.
*Тороки — дорожній мішок;
*бедрик - комаха, сонечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247558
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 17.03.2011
[…. . ]
... то лише крихта нетерпіння...
тертим шоколадом спогад- заснеш,
втрачає важливість моє поклоніння
й твоє вже згасає...теееж.
Начебто поруч-обрив над обривом,
лапатими зорями тиша з вікна.
Лякливий самітник здавався лякливим
та втрутилась в мене весна.
Поступом тихим зникання навіки,
щоб мовчки про знаки інакших світів.
Нехай за вікном твоїм сонячні ріки,
а в мене дві пригоршні слів.
В дзеркалах на стелі нічого ніколи
і тисне підлога на спомин..ще тут.
Струси мене крихтами зараз зі столу,
печуся про тебе...
Отрута отрут.
1/02/2011
1.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244172
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 16.03.2011
(О.Р.)
Я б хотів щоб ти стала другою,
Щоби заздрили нам кити,
У житті моїм була смугою
Тільки білою, – тільки ти!
Трішки м’якшою, трішки тихшою,
Щоби легше сягнуть мети.
Я б хотів щоб ти була іншою..,
Та тоді будеш вже не ти.
15.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 16.03.2011
я б бігла вперед і навіть пітюпцем
я б ламала нігті об залізні засови
я б трималась за тебе і молодцем
я б навчилась твоєї культури і мови
я б... зробила це, ти б не оцінив
тож для чого ці жертви й розмови
краще братись до ще не зораних нив
і знімати із рук поржавілі окови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247274
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Я скуриваю яблочную Kiss.
Я знаю, ты не любишь сигареты.
А я люблю… их дым; и белые манжеты,
И чёрный цвет, и эвкалипта запах, и анис,
И с крыши наблюдать апрельские рассветы,
Шекспира Уильяма читать сонеты,
Когда лицо ласкает нежно свежий бриз,
И то, как смотришь, будто хитрый лис,
Когда тебе нужны мои ответы.
Я так люблю души твоей стриптиз,
Касание груди клинком стилета,
Ведь мы с тобой отменные эстеты –
Нам нравится с небес свергать друг друга вниз.
У каждого в шкафу свои скелеты,
Свои запреты, тайны и секреты.
Мой вороной прекрасный фриз*,
Губами губ моих коснись, –
Я так люблю мгновенья эти.
Мои касанья, будто плети –
От них, попробуй, увернись.
Обнажены душой и телом. Мы – кометы,
Исследуем космическую высь.
До оснований мыслей мы раздеты,
Но друг для друга мы – бронежилеты,
На грани балансируя понятий «смерть» и «жизнь»,
Ведь каждый раз нас ждёт карниз,
Как окончание сюжета.
Я скуриваю яблочную Kiss,
Я знаю, ты не любишь сигареты,
А я люблю… их дым; и белые манжеты,
И чёрный цвет, и эвкалипта запах, и анис,
И с крыши наблюдать апрельские рассветы,
И падать с неба в самый низ…
15.12.2010
*Фриз - порода лошадей, выведенная в Фрисландии, провинции на севере Нидерландов. Выведена в 16-17 веках путём скрещивания испанских лошадей с местной тяжелой "холоднокровной" породой лошадей, в период оккупации Нидерландов Испанией. На Западе этих лошадей иногда называют "черными жемчужинами", ведь фризская - одна из самых красивых и необычных упряжных пород мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247281
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Обними меня. И давай просто помолчим…
Сердце рвётся и тянет, как мощный магнит –
Прошу, усмири моё сбившееся дыхание.
У тебя дьявольское самообладание,
А моя душа задета и снова саднит.
Цианистый калий не вызывает привыкания,
Принятый из твоих рук только один раз –
Смертельная доза убивает и немного горчит.
Чувства – всегда западня и никогда щит,
Поэтому в этой партии я – пас.
Надеюсь, у меня не слишком жалкий вид,
Когда я с упоением огромным говорю о нас.
От этой сладости во рту уже тошнит.
А жидкий обжигающий огонь в крови
Всё вырваться из вен наружу норовит.
Расходятся и расползаются все швы,
И шрам, где сердце мёртвое оборвано, кровит,
И тело пробирает до костей озноб.
И сводит мир внутри с чертогов райских до трущоб.
И сердце от меня отдельное – как раненый огромный кит,
Идущий на самое дно. А ты – китобой.
Надо мной небосвод под водой открыт голубой.
Мой голос внутренний сорвался и молчит.
Но я всё так же душу дьяволу продам за ночь с тобой.
13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247039
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
на часах без пятнадцати восемь
на костях можжевеловых - шесть
- как дела? (ну а что еще спросишь)
- все в порядке (ведь так и есть)
- может чаю? (кивнешь. Лучше черный)
- так же три (и не ради господней любви)
я - на кухню. Ты - взглядом по комнате
déjà vu? Может быть. C'est la vie.
горячительно. Раньше - горячно
не сбылось, ну и пусть. Не беда.
- вижу, снова за краски взялся?
- вижу, так же отводишь взгляд?
без усмешек. И не констатация факта
словно мудрость пришла с сединой
- не рисую. Скорее, как раньше
душу-чувства швыряю на холст.
улыбнешься. Оттеночно-пряно.
я в ответ. Закурю. Помолчим.
я храню постаревшую память
ты - улыбку, любовь и ключи.
и в глазах - так знакомая просинь
и несказанных слов не счесть
тишина.
на часах: без пятнадцати восемь
на костях можжевеловых - шесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247043
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011
Давай уедем за обмякший горизонт,
За линию полуденного глянца.
Я буду сетовать на свой не вещий сон,
А ты над ним привычно издеваться.
Давай на час с тобой останемся вдвоём
В дешёвом номере, где гниль и мыши,
Там где рассвет в окно врезается копьём,
Но как трещит стекло никто не слышит.
Я разорву свою удавку словно нить.
И будто бы чертям на угощенье,
Ты станешь душу мне насильно потрошить,
А я за всё вымаливать прощенье.
И будешь с желчью распинаться, как во мне
Ты изощрённо обнаружил суку,
А я в ответ ласкать, как в том не вещем сне,
Твою в кулак издавленную руку.
И станешь снова говорить, как ты для нас
Идёшь вперёд, а я лишь злюсь упрямо,
Чтобы случайно мне напомнить в сотый раз,
Что не гожусь я твоим детям в мамы.
Пойми, ты вырастил в моей душе давно
Рефлекс – плевать на донца обещаньям.
Ты много говоришь, но слышится одно:
«Когда напишешь кровью – До свиданья… ?»
Ты - мой единственный и в том моя вина,
Что разболтались рано мои нервы,
Но среди тех, кто говорил, что я больна,
Прости, родной, ты у меня не первый!
13 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246821
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Світало...Вирвавшись із темені ночі,
Летіла до яскравого світла душа.
Хапало в дорозі гілля її, вітер шарпав її,
Шмагав колючими краплями дощовими,
А вона летіла, сповнена гарячої надії.
Чуєш - крильця тріпочуть? У ранкове твоє вікно
Душа, пташкою маленькою, стривожено б’ється.
Впусти її до кімнати, перельотом втомлену,
Зігрій у гарячих долонях своїх,
Вклади у розчахнуті навпіл груди мої,
Де б’ється, пульсує серце розшматоване.
І нехай заграє водоспад чистим коханням
Та понесе заспокоєні хвилі між гострим камінням.
Там веселка полоскатиме кольорові коси,
Стелитимуть метелики барвисте ложе.
11.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240294
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 13.03.2011
Десь, глибоко в мені,
Заховалась маленька дівчинка
І зіщулилась під зливою дощу,
Що падає краплями холодними,
І дивиться на небо,
Де хмарки біжать,
Сповнена тремтячої надії.
Мій милий, - розбери в’язницю
Невидиму мою.
Розвій по вітру порох чекання,
Висуши сльози.
Злизни отруту з вуст моїх і випий жар,
Що ним пашіє тіло,
І крик кохання рветься із грудей,
І, тремтячи лозою,
Плаче від щастя, що нутрує,
І тихо жебенить струмком гарячим.
25.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243449
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 13.03.2011
Сигареты, фрукты и стихи,
Редко - кофе, чаще - чайки в кружке,
Ослепляют взгляд их мотыльки,
Отсветы от лампочки-подружки,
Белоснежной скатерти грехи,
Кружевные страсти псевдодетства,
Черный цвет забитой в щель тоски,
От которой никуда сейчас не деться.
И святая кротость перемен
Одевается в слова и микрофоны,
Уведет в информационный плен
Все сонеты, хоку и канцоны...
Мне не жаль сигарного столбца
И не жаль погибшего банана,
Как не жаль свинца в затылок пана
И подпорченной улыбки хитреца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246127
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
"Слёзы людские, о слёзы людские...
Льётесь, как льются струи дождевые..."
Ф. И Тютчев.
В час ночной непогоды,
Когда льются дожди,
Станут птицами годы...
Ты поплачь, посиди..
Слёзы горькой печали:
Тихо плачет душа.
Что ж вы годы умчались,
Все надежды круша?
Слёзы льются весною
Тишиною ночной
Даже летней порою,
Снегом поздней зимой.
А туман над рекою,
Белоснежной фатой.
Обожглась я душою,
Обнялась с пустотой.
И холодный лишь сумрак
От потухшей свечи.
И далёкий твой призрак,
Словно солнца лучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246196
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Коли вІрші
терпнуть
на кінчиках пальців
Зачаття сваволі
стає неминучим
Я прагну до
сьомого дна кохання
Торкаюсь глухого
шкла дна ілюзій
ПУчками пальців
на яких
терпнуть вІрші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245931
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Безконечники
пАльцями
по твОму тілу
вишиваю
малюю
грію
тлію
жариною
Щастя
у твОїх руках
Ах...
Раптово впускаю
у себе
твОє проміння
нетлінне
знання
про Любов
нижче серця
у місці
причинному
безпричинно
зустрілися
наші вуста
неспроста
не проста
покручена
дорога Любові
кусаю губи
до крові
аби не
здійнятись на крик
тої пісні
яку чутно
тільки тобі
Далебі
не просто
тебе полюбити
як по вуглях
по колу ходити
заки"м зловиш
за оголену
литку
і
до останньої нитки
не постягаєш
всю одіж
Їж!
Їж мене поглядом
і цілунком-вулканом
паркАном
між нами
мОї коліна
зраджують
падають вежі
перед тобою
Належу
чи
неналежу
тремчу
у твОїх
обіймах
цілунках
руках
Раптово впускаю
Ах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245930
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
... Енний раз стрираю написані стрічки
Про весну, що чекаю її, про тепло і сонце.
Про вітер, вітер, вітер… про свободу, якої бракує.
Про натхнення і вогонь.
Про нові дороги.
Про нові слова і вірші. Блискучі сюжети.
Про перемоги і посмішки.
Про те, як хочу аби лиш був здоровий...
Куди хочу поїхати разом.
Під що хочу танцювати з тобою.
Про ранок біля тебе.
Про свою долоню в твоїй у тебе в кишені.
Про що хочу говорити. Про що мовчати поряд.
Як чекаю дощу. І веселки.
Як чекаю тебе. Обіймів. Дотику. Знайомих жестів. На диво таких рідних.
Про те, як люблю, коли пригортаєш до себе. Просто і тепло.
Як же просто.
Про ліхтарі, сонця, дерев’яні сходи, день і ніч, шляхи і спогади, обличчя, солом’яні ляльки…
Осінь, місячну сонату, Скорпіонс, трохи божевілля, жовте листя, Місто і гори, запах кави і яблук… теплО, теплО, теплО......
Все це можна стерти.
Бо ми знайшлися… серед щоденного гармидеру і бруду, серед випадковостей і чужих облич.
Ми є, є один в одного, і відчувати це – мабуть найпростіше і найнезаперечніше Щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245670
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2011
Завтра прийде весна.
І бурульки потануть дзвінкіше...
Ще дерева у снах.
А їх тіні - від сонця - постануть - побачиш - ніжніші...
28.02.будь якого року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243962
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 05.03.2011
В чём же день - похож на предыдущий?
То же утро, тот же грязный снег,
Те же ценности и мусорные кучи,
Тот же крест, которым лечат грех...
Я и сам - ничем не изменился:
Те же руки, тот же тихий шаг...
Только вот - сегодня научился,
Чай холодным наспех выпивать...
Я не верю в старые обряды
И в традиции, и в "так здесь повелось",
И в богатую на витамин - помаду,
Я не верю... (Может - не дорос?)
Наспех выпиваю чай холодный,
Брякну старым кованным замком
И пойду искать потусторонний,
Внеземной и антимирный дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244758
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 04.03.2011
Коли ти сидиш обабіч затишшя Ганги,
ти чуєш попід собою уламки істин,
озвучених нею, коли ще вона не вмовкла,
коли ще слова були не такі текучі,
коли на словах тримався молочний всесвіт,
що тільки вставав на ноги...
Ти чуєш кості
колін і долонь, відбитих у цім затишші,
колін і долонь, відірваних від відбитків;
а ті, що торкнувши Гангу, у ній зостались -
лиш їхніх кісток не чути.
І трохи зимно,
бо камінь узбіччя річки натягся небом –
залізним і злим, як зброя, і голос криги
що крила собою землю ще до скелетів,
що правила тут до сталі, до слів, до Ганги,
що смертю своєю Гангу і породила –
той голос уже дістався твоїх кінцівок.
Ти чуєш, як лід покрив онімілі пальці –
проникнути вглиб, сягнути твоєї крові
і в ній відродитись вповні.
...................................................
Тобі ж не страшно,
бо тиша гучніша всіх голосів на світі,
бо річка твоєї крові – та сама Ганга,
бо чайки уже пробили наскрізну дірку
у панцирі неба, й свіжий гарячий ранок
сочиться із неї й капле у тихі води,
мішаючись там з густою твоєю кров’ю,
мішаючись там із кров’ю усього світу,
коли він сидить обабіч затишшя Ганги,
не рушачи жодним звуком її мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244672
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
сховалась на небі -
шукай не шукай!!!
між хмар я солодкий
п"ю липовий чай
смакую цукати
гризу шоколад
під треки Земфіри
танцюю...
порад - не варто сьогодні
тссс....помовчи
не руш мого неба
йому до весни
лишилось так мало
просто мовчи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243895
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 27.02.2011
Зітхаю аритмією
Нічного міста.
Дахами пульс
Вимірюю,
Звіряю данні
З історією
Його хвороб.
Неймовірна насолода
болем...
Навіщо ж нам
Невиліковне місто?
Введу ритм
У його аорту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243682
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2011
Руками - у сяйво -
Нитку
Із Сонця
зсукАти...
Під краплинами слів
Знімають одіж Карпати,
Від шаленості снів
По коліна в снігу
За смереками
БерезОля шукати
Я йду.
Прагну опіків-сліз,
Що ввергаю в сліди -
Свій - по ТвОму,
Аж поки сЯгну трави...
Знов - Туди!
Углиб і у себе,
Щоб розвергнути душу
І торкнутися Бога,
Який
Дощем,
наче Раєм,
в обійми візьмЕ...
Я кличу...
ВЕсно...
Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243470
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 26.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2011
Я знов закохалась безтямно,
Я знову метелик, чи птах.
І сяє коштовно кохання
В зелених, як в мавки, очах.
А люди, душею порожні,
Що тільки плітками живуть,
У бік мій відверто й безбожно
Влаштовують свій пересуд.
Я - відьма, сказали, напевне,
Про це прочитали в очах.
А очі - як літо, зелені -
Зібрали смарагди в світах.
Про мене сказали - чаклунка.
Закохую поглядом вмить
Старих, молодих, зовсім юних -
І кожен коханням горить.
А я - не чаклунка, не відьма,
Сама я в тенетах навік,
Сама зачарована, видно.
Можливо, це ти - ворожбит?
Мої малахітові очі
Розкажуть за мене без слів,
Як знову зануритись хочу
В смарагдові очі твої.
24-25.02.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243279
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Меня прорывает тобой, как плотину волной –
Так заливает кровь, когда рвётся аорта,
Так корабль на дно тянет Кракен с левого борта,
Так мало Солнца в мире, окутанном тьмой,
Так после войны оголяет руины обрушением форта,
Так выводят любовь через боль нового сорта,
Так защищает улей пчелиный рой,
Так нежность обрастает толстой кожурой,
Так чувства на пределе требуют аборта.
Твой сверлит взгляд дыру в предсердии –
Так смотрит сладострастный Казанова,
Так ураган лишает стен и крова,
Так жить желающий боится смерти,
Так кислотой мне сердце разъедает снова,
Так трут запястьям новые оковы,
Так ворох листьев в танце кружит ветер.
И кто из нас по-настоящему друг другом бредит?
И ты кусаешь губы, мой целуя рот –
Так жжёт огонь в агонии в последней фазе,
Так разветвлено трещины расходятся в разбитой вазе,
Так заливает кровь закатный небосвод,
Так падает с верхушки самый спелый плод,
Так ангелы становятся последней мразью,
Так страсть животная скользит в последней фразе,
Так требует прикосновений плоть,
И так взрываются оргазмами в божественном экстазе.
18.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242109
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Ваш волос цвета ворона крыла
Спадает чёрной прядью на лицо.
Вам так идёт быть подлецом.
Когда б я влюблена в Вас не была,
Не стала б менестрелем и певцом.
Ваш голос, словно бархат, баритон,
Как будто бы вдыхаешь ароматы марципана –
Дурманит ум в парении пьяном.
Из лёгких извлекаю выдох-стон,
Пульсирует в груди сладчайшим соком рана.
Ваш взгляд гипнотизирует сознанье,
Ваш магнетизм и шарм – пленят воображенье.
Такое яркое души сожженье
Рождает сильные желанья,
Неровное моё скольженье.
И в сердце жженье, будто кто-то
Искусно влил туда и спирт, и йод.
Не скоро боль моя пройдёт,
Ведь Вы, мой рыцарь Камелота, –
Тотальных сумма несвобод.
О рифы был разбит мой плот,
И я иду на дно под воду.
Вы, словно Чёрный кардинал,
До боли остаётесь равнодушным.
Мне упиваться Вашим ядом нужно,
Вдыхая мускус и сандал.
Вам Ваша так идёт бездушность.
Давно меня – не знаю, кто – сломал,
Я не подвластна обновленью.
Для Вас я стала лишь мишенью
В метании скорпионьих жал,
А Вы – моим единым утешеньем.
Кто эти лопасти разжал?
И кто обрёк меня к спасенью,
Где эшафот – мой пьедестал?
Ваш волос цвета ворона крыла,
И чёрным бархатом Ваш голос баритон
Касается изящно сердца мыслям в тон,
Пока лианами сплетаются тела.
Уже в душе чернеет пепел и зола –
Во мне грядёт Армагеддон.
09.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240998
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 24.02.2011
(Дамская сумочка - это маленький мир )
Шелест фантиков. Мелочь. Помада.
Пожелтевшее фото. Ключи.
Это надо, а это не надо.
Телефон вот уж час как молчит.
Снова пудра рассыпалась… Флэшка.
Дорогие, как память, духи.
Талисман (из Египта конечно).
На салфетке бумажной стихи.
Два билета в кино. Авторучка.
Почему-то перчатка одна…
Да визиток немалая кучка,
Где чужие в упор имена…
Ах, на счастье монетка упала!
Вот бы вспомнить, а что я искала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242910
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Ми падаєм в небо,
ми – зорі, ми – люди, ми – квіти,
Ми можем співати,
і повна земля стоголось.
Пригадуєш, рідний,
колись ми хотіли летіти,
І от – все збулось.
Ми падаєм в хвилі
то щастя, то муки, то болю,
В штормах, буревіях
нам знову пливти довелось,
Я стільки хотіла
побути в тих хвилях з тобою,
І от – все збулось.
Ми падаєм в сонце,
ми врешті втрачаємо відлік
Зернятам галактик,
які пов'язати вдалось
Спіралями світла,
бо ти в мене... просто повірив.
І от – все збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242195
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 23.02.2011
В Макондо дождь, уже который год…
Луна к стеклу подходит слишком часто
и, улыбаясь сухо, безучастно,
отраву сна мне под ресницы льёт.
Бессонница, как терпкое вино,
давно на вкус мне хорошо знакома.
А тени снов и мрак пустого дома
переплелись. Всё так предрешено!
Чего-то жду, и клавиш перебор
выводит мне одно и то же имя –
четыре буквы, каждая – «любимый»,
(а прозвучало, будто приговор).
В моих руках температурит чай.
(Ты не звонишь, не думаешь об этом!)
Жизнь замирает дымом сигаретным,
облизывавшим стены по ночам.
(А я не смею даже и мечтать,
в твоей улыбке растворяя память,
все позвонки твои считать губами,
дыханье поворачивая вспять…)
И ночь грешит унынием светил,
над горизонтом спящих неизменно.
А ветер разделяет песнопенья
на взмахи белых невесомых крыл.
Но, как же тихо! Тихо и темно.
И в отрешённость стеклолицых окон
вползает сон, плетёт из грусти кокон
немой луны кривым веретеном.
Редеет ночь, и в жидком серебре
всё слишком зыбко – сны, мечты и яви,
(их ковш небес во мне навечно сплавил)…
В Макондо дождь и время замереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241660
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 23.02.2011
- как начинаешь год?
- да ничего… хорошо.
- думаешь, всё пройдёт?
- кажется, всё прошло.
- думаешь, отболит?
- нечему тут болеть,
здесь не кипит вода
и не спасает плед.
- что ж мне тогда сказать?
- что-то скажи, будь добр.
- жаль, не вернуть назад
прошлый весёлый год.
- знаешь, а мне не жаль
(странно дрожит рука)
- что же тогда… прощай…
- лучше скажи «пока»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242771
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
перетекает лето в боль
ложатся сумерки над снегом
забыты явки и пароль
мы не спасемся на ковчеге
в стихах нет смысла, нет идей
доспехи рыцарей ржавеют
в груди нет сердца и дождей
Кихот не любит Дульсинею
на свалку выброшена честь
втоптали в грязь корону князя
ты где-то есть... я где-то есть...
но только нет воды и связи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238437
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 22.02.2011
дай мені руку. Отак. Вір. Падай.
добровільно розп'ятий, на небуденності
розпорошений (правило невід'ємності:
біль - готівка за втішне буття особистості
не звинувачуй мене в жорстокості і цинічності
схилися. Я правий.)
доданий в "обране" до першого поцілунку -
цить, прокляте. Лихо розбудиш, не стукай
так голосно, живчиком у зап'ястку, у закуток
між восьмим-дев'ятим Богом|дияволом загнане
спрагле і справжнє.
шукаєш цікавостей, незаперечний мій янголе?
ближче-но, друже, віддайся мені і цікавості -
надто вже звабливе це (пошепки) "ближче"
зап'ястя в залізо. Схилися й читай, наче вірші,
затемнення серця
кров'ю твоєю написане. Потім закреслене
надією в тебе на спині вишите, скресане
вогнем в почуттях, в'їдливим, наче совість
вона ж в тебе є ще, є, безгріховний
приречений полонений?
на "цікаве" сьогодні ти: наївний, довірливий,
чистий душею, тілом збезчещений та зневірений
знекрилений (то вже моєю волею-ласкою
моє розуміння добра, нажаль, життя, а не казка)
змертвленний нині
дай мені ніж. Отак. Тепер - спину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242610
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
У сірому небесному сувої,
що зачепився за гілля дерев,
відбились тіні нашого двобою
і вишили гіпюровий шедевр.
Ще жалить голка з чорними нитками...
Клубок зелених ниток у весни
позичу лиш на вечір і руками
зготую сік із ахілес-трави*.
Загою рани... Зав'язь анемони -
ти відчуваєш ароматний пил?
Пульсує в скронях, теплі сонце-дзвони -
земля збирає в фартушок й поділ.
* Ахілесова трава (деревій) - Рослина має сильний запах, що трохи нагадує полиновий. Старовинний народний засіб було визнано ефективним при кровотечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242519
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2011
Я поклялся, что буду нем,
Ибо слово – всего лишь пыль,
Ибо слово – всего лишь тлен,
Как горящий в степи ковыль.
По карнизу иду во тьму,
Где меня ожидает лёд…
За моею спиной – самум,
Что толкает меня в полёт…
Я с надеждой порву контракт,
Если дубль последний снят,
Если сыгран финальный акт
И закрыты пути назад.
И, снимая свой оберег,
Вспомню я, как глаза горят,
Кто – единственный человек,
Чей меня остановит взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239475
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 17.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2011
Когда любишь, детка, нежность твоя необоснованна.
Рисуешь чернилами по телу, касаешься губ вздохом.
Ведь само молчание сводит с ума.
Извиняясь за неосторожность ловкости рук,
Тихо в уме высказываешь мнение о себе.
Ах эти многократные стены.
Видишь наполненный волнениями воздух.
Прелестность выдумок.
Сердишься. Говоришь «люблю».
Тоскуешь еще не уйдя.
Гибкость линий очерчивает подсознание.
К черту вкусности. У тебя одна сладость – шея.
И ведь это совсем не падение,
А вознесение в мир живости и чувств.
Люби.
Да так что б было кого обнять.
Люби.
И ты сново сможешь дышать.
И будут безумности.
И будет сахар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241520
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 17.02.2011
* навеяно фильмом "Gia" и саундтреком к фильму "Реквием по мечте"
я распят на твоих ладонях, как наши шаги - на дорогах
и капли дождя на стенах, и кровь на холодном столе
я не в себе сегодня, я на тебя подсел, я опять на игле
и не небо по венам сегодня, а ты...заменяющий Бога
я кричу от отчаянья. Бритвой вскрываю, как сейф
(с грязными тайнами и документами) бледную кожу
швыряю в лицо и смеюсь в глаза: я ничего не должен
ни капли себя (ты слышишь меня?!): ни тебе, ни всем
я смотрю сквозь стекло на отметки колото-черным
наполняя бесцветьем вплоть до штриховки "нельзя"
нарисованный рай чуть теплее, чем были глаза
когда ты на меня смотрел и будто-бы даже помнил
захлебнувшись свободой я падаю снова и снова
кто согреет холодные камни, коль не горячее тело?!
мир расскрашен в тональности "си" и черно-белый
безупречно, как ты, и столь же до боли знакомо
кто мой ангел, что шепчет "нет, не время, себя не губи"
чью улыбку я видел, споткнувшись однажды на грани
кто простит...? Нет, молчи, и пусть это останется тайной
на ладонях холодных распятой, как я на твоих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241485
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Хтось холодним дощем у мої увірвася сни,
Осінь срібним плащем укриває останні квіти,
Я собі обіцяв не чекати тепер весни,
Я весні обіцяв безнадійно її любити.
По узбіччях доріг за чужими слідами йти
І крізь вікна пусті випускати на волю вітер.
Від твоїх почуттів моє серце почне рости,
Від моєї зими вмить застудиться твоє літо.
Замість кроків тебе наближає до мене час,
В часових поясах знов і знов я втечу від тебе,
Я палаю один та чомусь я вбиваю нас,
Залишаєтиься дим і мене розриває небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240953
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Ще мить і планета забуде, що ми існували,
Ще крапля і небо над нами відкриє море.
У хмари вгризаються сірі примари-причали,
Розпеченим снігом на щастя лягає горе.
Запиленим нотам мелодій ніхто не напише,
Запаленим іскрам очей тільки мить горіти,
Чумацьким шляхом підіймаючись вище і вище,
Де зорі холодні так прагнули нас зігріти.
Ми станемо завтра одними з мільйонів молекул,
Що простір заповнюють втомленими тілами.
Допоки не вибухне зірка нова десь далеко
І ми у вогонь її кинемося серцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241218
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2011
...хочеться кольору...
білизнА забілила біль-
дівчина голкою навхрест...так просто.
Цього ранку світитиме сонце її рукоділь
і отримає хтось до таємного доступ.
Доста...заморилася? порахуй до ста,
щоб дістатись до вежі свого сумління.
Ти не бачила міст й вишивала міста,
щоб наповнилась кольором диво-скриня.
Це насіння бажань ти пожнеш колись-
в допомогу могутність терпіння й спокій.
Поки лінії снів на канві неслись -
розлітались на час протоки...
- Це роки?
- Та ні ж...порахуй до ста!
Кольоровість... блакитна нитка...
Вже чекають міста...тільки ти не та-
попрямуєш кудись... та ЗВІДКИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241084
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 15.02.2011
а я - мовою свого тіла - твоєму
все те, що давно кортіло
зріло і виросло у дилему
як у вакуумі живу в понеділок
і як без тебе безмежно темно
і як з тобою відверто біло
сьогодні ж свято, а я як емо
втираю з пам"яті слова спітніло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241132
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2011
Нині небо в зірках,
Нині свято земної любові,
І святий Валентин
Знов єднає серця навіки-
Ну а завтра зима
Зустрічається радо з весною,
І родилася Ти,
Хоч відтоді минули роки.
Більш як тридцять вже їх
Промайнуло від миті отої,
Коли в церкві святій
Ми у вірності Богу клялись.
Було й прикро в житті-
Та згорало від жару любові,
Що його Валентин
В наших душах роздмухав колись.
Як я вдячний йому!
Б"ю поклони і Богу, і Небу
За той адрес душі,
Що у серці твоїм прочитав.
Бути разом завжди-
Більш нічого для мене не треба,
Бути разом завжди-
І тобі би я це побажав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240981
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2011
Святе Причастя пригубив світанок -
із чаші сонця - в небі на престолі.
Неділя заглядає із фіранок -
усміхнена, у срібнім ореолі.
...о, так приємно прокидатись в мріях,
з тобою кекс лимонний смакувати...
Цілунки, мов метелики на віях
ловити і до кави додавати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240798
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2011
Настояна на шепотінні трав,
Ця тиша надто загадкова.
Мольфаре, починайте ритуал!
Готова я. Проводьте коло –
Замкніть мій простір вже і тут.
Клекоче нетерпінням чаша.
Давайте - не боюсь отрут –
До дна. Любов сильніша завше.
Запалюйте свічу від зір
І замоліть цю ніч на попіл.
Законам всім наперекір
Я пронесу вогонь крізь спокій.
Мольфаре, бачте, я жива –
Як дикий звір чи вільна птиця.
Тож хай шепочеться трава
Про те, що ранкові насниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240304
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Я смакую життя, як вино -
Терпкий смак, гіркота полинова.
Довга витримка смутку й любові,
І для мене найкраще воно.
Я смакую життя, бо є смерть,
Що махає косою щосили.
Боже, милий, так дай мені сили
Піднести келих повний ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239536
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 09.02.2011
сорваться с обрыва и... медленно, плавно, вниз...
к подножью скалы, что дурманила глубиной.
к ее опустошенности неземной...
туда... где ночует солнце, покинув высь.
коснуться камней, позабыть обо всех делах,
стереть свои мысли их холодом. Добела.
Стать капелькой ночи, частицей слепого сна,
стать ветра дыханьем на милых твоих висках...
с обрыва и... вниз... незаконченностью строки.
навек обрывая ленты прошедших дней
в ладони навстречу подставленные твои
В объятия воздуха...
шаг... страха больше нет....
Плейкаст автора AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1484636/543e3d60149cdfed9fd80e71b19ee08290f1f3e0pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239679
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
писалося як відгук до твору H&N - Gomenasai
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236381
________________________
і буде тобі доля, і смерть, і три бажання
і вісім днів до прірви, бо вісім - безкінечність
а небо - річ цікава, в очах його найбільше,
і лялька небом марить, бо звідти пада дощ.
і небо нині хоче, щоб ляльці було добре,
вона не скаже "вибач" японською тобі.
а от любов і душу без приводу в дарунок
людина не посміє, а лялька - залюбки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236499
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 08.02.2011
Я любила триматись за сонячні нитки дощів,
Заблукавши у липні, за містом, на волі,
А потім сідати в останній, сонний трамвай,
Лишивши у нім вже котру свою парасолю.
(и)і носити при собі твої вірші, як дивосил
Шукати в них сатьї і чудуватися римам,
А ще, - із розчинених вікон вдихати зоряний пил,
You Tube обіцяв невидане досі cinema…
Сполохало щось це дивне торкання душ,
я сягнула у снах до іншого виміру світу,
збирала латаття з люстеркового блиску калюж.
Леліяла мить, та немає вічного літа.
І хмари перисті косичили літо лентами,
Торкання до спеки лишилось на завше теплом,
Очікуй мене, з недосяжності, абонента,
Мабуть, все, я про це тільки так, загалом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239631
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
... ЕМАНАЦІЯ...
ти пострілом з висоти на поріг,
міг дивитись лише очима БОГА.
Кілька століть і каміння з твоїх доріг
епілог заціловує спокій на тлі пролога.
Ти почався з проміння і ось -
фінал-
у кімнаті моїй вираховуєш перемоги.
Це маленький, заслужений карнавал,
але ТИ...
ТИ здійснився із НЕБА-БОГА.
Ненадовго...
а втім - це не головне
і пустеля тривожить обох пісками.
На плечах безоружно вогонь засне,
обійнявшися зніжено майже з нами.
Передчасно втрачаю із вас когось-
це майбутнє забути так справедливо!
Оправдань я шукала та не знайшлось-
гість з "КОЛИСЬ", - ТИ звичайне диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239373
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Плэйкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1550362/3ea8fa0d1548fabab466fac68a2d0c05df2b11e2pl
***
А Вы приходите… Прошу и кричу: «Ну пожалуйста!»
Приходите… Дождем, или снегом, или прошедшим летом,
Шепчу: «Приходите»… Без Вас как-то очень пууусто,
Молю и молюсь, не Богу, а Вам, моему Поэту…
Не можете днем… Приходите утром, или на рассвете,
Или вечером… Когда ТОЛЬКо Вам будет удобно,
Не придете… Я знала… Я верила в эти приметы…
Уже не придете… Что же, как Вам будет угодно.
Но я буду ждать Вас,- во Львове, в Париже в Дамаске,
Когда дождь, или зной, или вечер осеннее-серый,
Помните? УзнаЕте? Если даже я буду в маске,
В парандже, неглиже, в толпе… На улице опустелой.
Вот возьмите, - все, что есть, у меня – на ладони,
Мертвые бабочки из Ваших, очень осенних, стихов,
Обрывки несказанных фраз рябиновой боли,
И Ваших кровавых камелий несколько лепестков…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239043
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 06.02.2011
він вірив в Бога,а вона казала що Цой не помер. він ходив в церкву, а вона таємно молилась за нього. він казав що все буде добре, а вона курила і сміялась що кінець скоро. він вірив в рай, а вона знала що таке пекло.
вона часто вдавала що слабка, а він - що сильний. насправді все було навпаки.
він любив захід сонця, а вона любила зустрічати світанки. він завжди приходив першим. вона всьоди запізнювалась. в них ніколи не було побачень.
вона ніколи не вдягала маски. він ж мав для кожного іншу. вона обожнювала гірку каву. він - солодкий чай. вона любила помаранчевий. він любив веселку. їм обом не подобалося їхнє сіре життя.
вони обожнювала гуляти під дощем.
вона записувала свої думки на аркушах в клітинку, - він у форматі .doc.
вона помирала для нього. а він народжувався для неї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237281
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 05.02.2011
Колись, саме таким чином народилася моя "зимова казка". Вона виявилася позитивною. Тож, спробую ще!
Ще пару днів і я буду сама. Мій язик танцюватиме в роті зі словом "single", як в дитинстві з льодяником "дюшес" чи там "барбарис". Для мене, щоправда, це означатиме не зовсім самотність, радше - свободу - крок вбік, аби поглянути на Життя з іншого ракурсу.
Ледь помітний смуток серпанком оповиває ще сонні мої крила. Сонце вже прокинулось і прагне, вимагає, спонукає до Життя! Я одягаю полотняну сорочку на голе тіло, виходжу боса на двір. Цілую своїми слідами роси на травах і молюся-райдію, чиню Рай в своїй душі. Здіймаю руки до неба і приймаю в себе Любов - від Бога. ВІД-ЧИНЯЮСЬ! Можу творити Дива!
Я.
Можу.
Творити.
Диво.
"Ти Felici, моя дівчинко?" - голосом мого італійського батька промовляє до мене Газда Світу, торкаючи розкритою теплою долонею моє розпущене волосся.
Певне, що щаслива!
Усміхаюся Йому очима і біжу...
Творити Дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238896
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Вона кохає. В коротких віршах, в дитячій прозі
згортає літо, сплітає осінь у теплій бронзі.
Слова, як тижні, не переставиш місцями фразу
CіDі подерті, хмільна байдужість в екстазі джазу.
Вона все бачить. Короткозорість не мучить совість.
Чужі обійми, гламурні пики й відверта гордість
світанки в спину, а любі ночі не наздогнати,
від болю лікті, на стіни лізти…а чи писати?
Вона чекає. Ти ж виріс швидко, пішов шалено
(надмірно злився, коли казала, що ще «зелений»…).
Перон, вагони, сосиска в тісті, остання каса
як кістка в горлі, як роль акторки, що не вдалася.
Вона ще вірить. Під серцем коле, гріхи як втіха,
найперші зморшки – немодні зовсім, як в’язь горіха,
з мохеру светр, рукава довгі не гріють й дома,
дешеві квіти…чиїсь. У вазі. І підла втома.
Не перепише. Листів , листівок, кохання ноти
Дзвінків чекає, перебирає зім’яті фото
«Постскриптум» пише, в кінці три крапки, підхопить сльози
Вона кохає… в коротких віршах. В дитячій прозі.
PS. ..відтоді як Він пішов, меланхолійні нотки ніжності поколюють змучене серце і віддають тонкими голочками у кінчики пальців. Вона…все ще кохає… Його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
А знаешь, я, кажется, снова готова родиться…
Бумажную память свою – на куски (от тоски)
и фотки, особенно те, на которых за тридцать.
И, вроде, не возраст, а как-то уже не с руки
рождаться.
Но сею в молитвах надежды ростки…
А знаешь, ведь я же, по сути, всё тот же ребёнок…
Подарков под ёлкой не жду, но рисую цветы
и птиц – как наброски зрачков в синеве заоконной,
у них же учусь не бояться тугой высоты,
(где так повседневно – привычно скитаешься ты).
А знаешь, взрослеть мне хотелось бы чуть по-другому…
(И Цой, и Би-2 – тут по-прежнему всё без затей).
Но не было сил одиночества высушить омут,
бинтов – на зарубки незваных сердечных гостей.
Я их оставляю в прошедшей – теперь – пустоте.
Быть сильной – умею, вот петь бы ещё научилась,
и видеть - картинками – мыслей обрывки в стихах.
И верить в судьбу, не сдаваясь при этом на милость,
послойно вычёркивать самосохранный мой страх –
читай – одиночество.
Зреют ростки на глазах…
Они прорастут! А что было – то было, и точка.
И к лучшему всё. (А особенно к лучшему – ты!)
Сейчас я – черта, недописанный день многострочный,
но, знаю, готова измерить глубины мечты,
(ну, если позволишь в улыбке твоей прорасти…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236094
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 04.02.2011
Где обещанный мне край обетованный? –
Рассеялся, как призрачный мираж.
Я раскрываю крылья. Здесь тринадцатый этаж.
Я падаю. Я – лист… оборванный и рваный.
Я зашиваю красной ниткой раны.
Здесь время – самый строгий страж.
Амбивалентность чувств противоречит
Покою мыслей и души. И видит Бог,
Не разогнать вокруг густой и вязкий смог
Неведенья. Здесь время никого не лечит.
Здесь путь познания себя и мира – бесконечен,
И главное идти, не сбившись с ног.
Я потерялась в мире затуманенном и пьяном,
Как в вечном сне, что с дымной пеленой.
И я иду, не чувствуя дороги под собой,
А боль становится глубинным океаном.
И лунный свет рождает новые изъяны.
Я расплескалась из себя душою, как водой.
Плутать в пустыне собственных теней,
Ночной песок так холоден и так бездушен.
И храм надежды, что так грел, теперь разрушен.
А вера? Вера… нет спасенья даже в ней.
Тону в водовороте календарных дней.
Мне новый путь к спасенью нужен.
Моя душа внутри весенним снегом тает.
Я рассекаю воздух и глотаю горький дым.
Я знаю, дождь – так нежен и раним,
Его слезами небо землю усыпает.
Мой мир устал. Он засыпает.
Я лишь уставший путник-пилигрим.
Я – жёлтый лист… оборванный и рваный,
Что, не дождавшись осени, упал,
Я искалечена осколками кривых зеркал,
Накладываю швы на колотые раны.
Мне не дойти. Обрушен град и шквал –
Разрушен край обетованный…
02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238580
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
помолчи со мной
полечи меня
отучи меня пить печаль
из ладоней своих
приручи меня
укрывай меня
облаков тонкой шалью
с жемчужными каплями звезд
нареки меня именем
что в устах твоих тает
как мед
оставляя лишь сладость
и терпкую жажду желанья
помолчи со мной
оставляя губам моим вкус свой
унеси меня к самому краю
твоего мирозданья
и позволь на мгновенье
остаться
в тебе
с тобой
собой.
с послевкусием нас.. двоих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238563
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Ти з"явивсь, як тихий ранок.
Промінь кинув у блакить.
І зайнявся сонцем ганок.
Зачарована ця мить!
Ти ідеш, а все радіє:
Ллються пахощі квіток,
В серці гілля зеленіє,
І сильніш п"янить бузок.
Ніжні струни затремтіли,
Розлились мої пісні.
І назустріч полетіли
Запашній моїй весні.
Струни серцем ти торкаєш:
А мелодія ніжніш...
Ти мої пісні збираєш,
Свою душу ними втіш.
І розхристані на вітрі,
Я ловлю твої думки.
Хай розтануть у повітрі
Всі сумні мої рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238558
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Дві жінки, два світи, дві суті,
у сховищі одної плоті,
дві долі на однім розпутті...
Чи знаєш - хто ти?
Вогонь і лід, служниця й пані,
м'яка та водночас сталева,
перлина в водах океану...
Ліліт чи Єва?
З праматері сплелось в єдине
розділене щось неподільне,
що птахою до неба лине -
душа є вільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238511
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 03.02.2011
В поштовій скриньці завелися голуби -
це сподівання випадково залетіли.
Поворкотіли... і залишили сліди...
пір’їну спогадів про те, як ми любили.
Поскрипують дверцята - вітерець з весни
хвилює спокій мій, зимовий сон хвилює.
Теперішнє й минуле стало на ваги...
і голуб одинокий серед них сумує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238453
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
нерозмежоване майбуття, не розлінієне
на аркушах біло-червоногарячо-зелених
на гострині леза, дівочо-безкровного,
підсвідомості;
ляльки (ви не знаєте, ба!) підростають,
як діти. З посміхом дивляться в небо,
та не шукають (знаючи добре і зле) стежок
смаілик в віконці, зелена ромашка, все буде ок
тільки не завше.
рими буття складатимуть коло з осіннього
листя та вітру: в русявих шаленствах віночок
все зміниться, тільки зеленими (літньо)
залишаться очі
поки серце ще грає (в) любов, мабуть не варто
дорослішать. Бо діти люблять щиріше.
Є лише два шляхи на сьогодні: злетіти за вітром
чи таки зі снігом - падати нижче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238432
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
Бачиш, як моя душа зараз витягнулася, стоншилася, зпрозорилася, немов розігріта карамель, коли її ненароком зачепиш?
Чуєш, як вона - моя душа - бринить, тремтить, тьохкає та тенькає?
Відчуваєш, як з кольорового широчезного печворку ця душа перетворилася в надто натягнуту струну?
Я - інструмент з однією струною?
Ти - саме той музИка?
Умієш грати на такому дивному інструменті?
Помічаєш, коли хтось до максимуму підкручує колик і при першому дотику струна може порватись?
Чи, навпаки, так непрофесійно та фанатично б"є раз за разом, що наступного струна не видасть ані звуку?
А пам"ятаєш, коли моя душа була полотном?
А ти, якийсь час був знаменитим мАлярем?
Знаєш, як дивно спостерігати за цими всіма метаморфозами, що відбуваються з нами протягом життя?
Як Тобі зараз музИкою?
Не так, як мені - лячно- зі струною всередині?
Що робитимеш?
Заспокоїш мою душу, видобувши з неї якусь мелодію?
Чи сховаєш інструмента на стрих - до кращих часів?..
Та хіба не видно, як ця моя струна прагне саме твоїх пальців?
Хіба не чутно, що Бог настроїв її саме для Тебе?
Скільки часу відведено мені для того, аби бути Струною?
Що ще потрібно для того, аби зазвучала Гармонія?
Нічого...
Тільки бажання двох - творити Музику...
*Берімба́у (порт. berimbau) — однострунний ударний музичний інструмент
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238258
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2011
Монетный двор,безумной лестью.
Шептал да сыпал на престол,
Где почивал безглавый гений,
А у подножья терся вор.
Тропа росла,народной ветвью,
Гремел и колокол двора,
Народ просил при людной смерти,
На казнь сходилась детвора.
Его несли верхом на муле,
В руках анчар,корона-плющ,
Толпа безумная ликует,
И музыкант играет блюз.
Монетный двор,притих помалу,
Последний говор вору дан,
Но он сдержал язык, как жало,
И улыбнулся, чрез оскал.
И на столбе его подняли
да разожгли под ним костер,
А он смеялся,перед вами,
И плюнул камнем на престол.
Монетный двор,хрипел крестами,
Да сыпал смертью, государь
Все вымирали,кто глазами,
Внимал, как умирает царь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238154
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
а бездна неизведанно-чиста
как майский дождь пролившийся на плечи
ты на краю и ветер душу лечит
стирая все до чистого листа
без запятых запутались слова
а мысли как осколки опадают
к ногам земли и рассыпаясь тают.
смывая пресной грусти острова
а бездна манит. стаи облаков
парят как птицы. шаг... и ты за ними...
и тает на губах слезинкой имя
в осколках неба цвета васильков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238145
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
Какая странная любовь -
страниц обрывки, расставания,
улыбки, грусти, ожидания,
одно желание и слов
несказанность. Обрывки фраз
и непройде'нность расстояния.
Касанье мыслей в сотый раз,
сердец несмелое касание.
Какие странные мечты -
неслышность голоса.
На перекрестках пустоты,
где рядом были я и ты,
остались полосы.
Прикосновением сбылись
и под ребром отозвались
рубцами свежими.
А время исчезает ввысь,
но только где остались мы?
Мы вновь размежены...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238060
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
В тридевятом, десятом, в любом от себя не скрыться.
В каждом новом царствие, входишь в мёртвую воду
и садишься в лодку ( такое себе корытце),
смотришь жалко, как тот, что вечно: кушать подано.
Нужно плыть, а силёнок нет, или есть какие – то,
а в глазах тишина цвета солнечного затмения.
Нужно плыть и язык – твой враг доведёт до Киева,
или дальше, где пятый угол, что угол зрения
не такой, не в себе. Ну да пусть, все углы разгладятся.
Ты от царствия к царству почти на износ, без памяти -
как щенок, как из многих пятниц последний Пятница
(не свободен, не раб, вроде жив, а живёшь, что каменный).
Вот часы задирают носы, дельфины покоятся,
и норд – ост посинел от тоски и от напряжения.
Скоро лодка прибьётся к какой-то земле на Троицу,
ты коснёшься воды и растаешь в ней отражением.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222012
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 31.01.2011
Аннушка масло льёт на свои ладони,
вскрикивает гражданка с лицом из воска,
в цирке смеётся списанный старый пони,
дедушка в шляпе шагает пешком на остров.
Аннушка дует, как ветер прохожим в спины.
Гордо гражданка несёт своё тело в вечность.
Пони съедает осколки от анальгина.
Дедушка солнце взвалил на худые плечи.
Маленький школьник в отчаянье рвёт тетрадку,
прыгают буквы на парту, как чёрный жемчуг.
В городе утро и как-то пустынно гадко,
хочется плакать, обидно до слёз - не чем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221612
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 31.01.2011
Знаєш, дивитись в шибку суть як і на годинник,
тільки колобіг часу має не той діаметр.
Хочеш нових спектаклів - не розсувай гардини.
Те, що покажуть вікна - давнє, як власне Драма.
Там (за сюжетом) - небо, висушене на вітрі,
висиплеться дощами, мов перестигле просо.
Хитрий шинкар збере все й пережене у літри
недоброділих істин - почастувати осінь.
Та, як завжди, уп"ється, скине останню свиту,
сплюне тягучим сонцем: "Ну його все до біса!"
Жовта слинА повисне цівками вербовіття
і закрапоче долу... Осінь же всуне писок
в миску з нічним туманом, вимаститься по вуха,
вийде із шинку в місто, ляже на схилах парку
і заведе балачку... Ти її вже прослухав.
Не розсувай гардини. Краще наповни чарку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224314
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 31.01.2011
Города словно прячут в застывших уставших ладонях
эти хрупкие письма, что мы не смогли уберечь
друг для друга. И ветер, расплакавшись, стонет,
вдруг коснувшись крылом опустившихся тоненьких плеч.
Этим струнам дождя в полуно'чную темную пору
дозвенеть доиграть остается немного совсем.
Города остаются, но люди куда-то уходят
и уносят истертые письма с собой... насовсем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237979
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
театр марионеток. Стар, как мир, и столь же бесславен, любопытен и полон. С каждым днем кукол больше, чем кукловодов. С каждым днем все тщательней отрепетированна пьеса и сыгран финальный акт. Пасьянс раскладывается с первого раза. Зрители, задерганные за ниточки, аплодируют стоя.
А Кукловод порой плачет: с каждым днем все искреннее и реалистичнее. Тонкая леска хрустальными капельками, ласково холодящими щеки и оставляющими соленый привкус на губах, едва ли заметна.
Все так, потому что от предсказуемого совершёнства кому-то скучно. До безумия в темных глазах.
- Господи! - молится душа, не веруя. - Придумай мир - живым.
Нити звенят тонкими струнками, нити рвутся в небо. Кто-то едва уловимо шевелит пальцами и бог отвечает устало и просто:
- Хорошо. Не вопрос.
Все лгут (с)
Леска растягивает уголки губ в улыбку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237933
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011
помислом
подихом
порухом
світ постав
ніжністю
ласкою
вірою
виростав
ниткою
прядивом
плетивом
почуття
цяткою
зіркою
сяєвом
майбуття
маревом
краплями
росами
знов і знов
зернятком
паростком
пуп'янком
у любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237905
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 31.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2011
ти пробач...
я сьогодні якась неспокійна -
завиваюсь у смуток,
то стискаюсь в кулак
і, забившись в куток,
перечитую мантри,
переховую глибше,
все глибше свій страх.
я боюся!
до болю у грудях боюся,
що прокинусь, а поруч не ти -
лиш стіна...
[холод холодом ріже
і зціплює зуби]
я боюся лишитись без тебе,
одна...
тайкома білоока зима
виїдає
витискає
видавлює
з пальців життя.
роздягаюсь в зіницях
твоїх
й завмираю,
боячись захлинутись
в обіймах
ловця.
чорно-білі сліди
чорно-білим лукавством
в неприборканих снах
залишають рубці.
я боюся,
а раптом холодного ранку
не відчую
під серцем
твоєї
руки...
__________________________________________________________________
Я боюся!
боятись - гірка насолода;
затуляти думки
від настирних химер;
це так звично
для мене,
коли взимку
негода
світ частує
нестерпно-холодним
дощем....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237802
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Неприкаянно-мятежная
На пути мне повстречалась,
То ранимая, то грешная
Доля девочке досталась:
Где кнутом, а где и пряником -
жизнь богата на сюрпризы...
Между буднями и праздником
Пишет девочка репризы.
У неё - сатиры молнии,
У неё - любви лавины,
Если счастье - только полное,
ну зачем ей половина?
Удивительная девочка,
Этой будет чем гордиться:
У неё в руке не ленточка,
У неё - перо Жар птицы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237361
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Учора прийшли морози,
і сонце маленьким стало.
Подвір'я твоє - біле-біле,
і хата твоя - із снігу,
збудована дітям на втіху.
Все - біле і все - досконале.
А ось ти на лавці сиділа,
нові роздивлялась картини.
Заграла гармонія біла,
розважить тебе захотіла.
Не всиділа ти і хвилини,
на білому - біла стежина.
А я підійшов тихо-тихо,
вслухаючись в музику білу,
узяв твої руки до себе,
заглянув у тв́оє обличчя.
- Приніс я тобі рукавички.
І очі твої потепліли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236938
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2011
Как иногда, всего одно лишь слово
Важнее многих фраз,
Как иногда, сильнее даже слова
Единственный твой взгляд
Твоих зеленых глаз,
Как иногда, похож я на немого,
Теряясь в жестах рук
Рождая тишину,
И не могу сказать ни одного я слова,
Когда в твоих глазах
Безмолвно я тону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236790
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 27.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2011
Медова ніч цілує твої груди,
Тремтяче тіло в пестощах горить.
А за вікном, палкий коханець грудень,
Засніженими ліжками скрипить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236608
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 26.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2011
не потому ли нет ни дня доселе,
в котором мир бы не сошел с ума,
что мы не сходим с детской карусели,
держа наивно веру в головах...
обильный свет обзор пути сужает,
идти на ощупь с тростью каждый шаг,
порою слишком смело наступая
искать надежды след во всем подряд
и не скрывать приятной раны чувства,
что не для каждого открыта и видна,
мне в этом мире не бывает пусто,
как и любовь, я навсегда жива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237006
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011
Ты разрушил мой мир
до за-горизонтно-текущей снежной равнины,
на которой лимонно-шафрановое солнце
рисует иероглиф «ай».
Ты создаёшь мою душу заново,
выводя в ней, словно терпеливый мастер – каллиграф
на листе тончайшей рисовой бумаги,
иероглиф «фу»,
(пока не дописанный).
Ты храни в приюте твоего сердца
своё творение –
солнечно-рыжее,
влюблённо-счастливое…
_____________________
«ай» - «любовь»
«фу» - «счастье»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237004
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011
Зірками впираєш у мій небокрай,
Елеєм цілунків – у руки і губи,
Малюємо разом незбагнений Рай –
Лю-блю... лю-би-ти-му... Лю-биш?..
Я простеляю собою шляхи,
Викрешую іскри, щоб темно не бУло,
ОднОму Тобі дозволю пройти
Городами снів і реальністю вулиць,
ОднОму Тобі відкриваю світи
НагОї моєї безстрашності стегон...
Ь...
Водою не згасиш наш смолоскип!
Одному Тобі Моє Зоряне Небо...
Думки, що втрачаю потиск руки,
А*ле ж, у серці – весь Всесвіт - Люби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236759
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 25.01.2011
Моя прабабця знахарювала. І частенько, з моїх спогадів та снів виринають пучечки трав під стріхою та їх неймовірний запах, коли бабця заливала їх окропом. Не раз дихала ароматною парою над банячком з настояними травами. Допомагало від кашлю горла та дитячих шмарклів...
Ех, бабцю... Як би мені нині згодився якийсь кухлик з твоїм цілющим відваром! Аби розчинити в Твоєму літеплі свої тривоги, сумніви та гіркоту дивного болю у ділянці серця.
Ех, бабцю...
Гортаю Твій старенький зшиток, перебираю пучками пальців різнотрав”я у полотняних мішечках, та ніц не знаходжу для себе... Чого то так, бабцю, можеш допомогти іншому – одразу вихоплюєш все, що треба , вкидаєш у мищинку для настою, мазі чи відвару - та не годен помогти сам собі...
Де той заповітний рецепт для спокою душі? Які трави туди входять? Чим залити? Бабцю! Дай знати! Ти ж у мене така мудра! Видко нема такого... Так, бабцю? Що? Щоти кажеш? Вигадати самій? Та не є у мене зара тої сили, що була у тебе, тої мудрості та жіночності, аби створити Таке...
З оповідок, ти їздила за пару сотень кілометрів щотижня, аби просто скупати в травах своїх онучків. А я що? Що годна зробити, коли чуюся безпомічною, немов одиноке деревце серед відкритого поля, бабцю...
Кажеш, що то деревце є чи не найсильнішим у сім світі? Хочу відчути то в собі, бабцю. Знаю, що все саме так та, певне, віри бракне при супротиві цілому світові. Розумієш, бабцю? Знаю, що розумієш, як не розуміти, коли звідала неабияке життя з усіма його перипетіями?..
Так, бабцю. Та певне, що Любов... Через віщо іще? Приймаєш в себе Любов, будь готовий до того, що Всесвіт перевірятиме Тебе на гідність тому дарунку. Як Ісус, бабцю, так? Страждав... Але ж любив...
Дякую Тобі, бабцю...
Впишу у Твого зошита свого рецепта, десь наприкінці. Це буде нашою з Тобою таємницею. Люблю Тебе, бабцю...
Рецепт: Дев”ятисил
Чебрець
Безсмертник
Материнка
Звіробій
Ромашка
Іван-чай
Рум”янок
Липовий цвіт
Сон-трава
У рівних частинах
Залити окропом та варити, помішуючи зо три хвилини. Думати в той час про зелень Його очей та твердість думки, про сплетіння пальців, наче душ та дивну тугу під серцем в очікуванні, про промовистий сміх та непристойну ніжність, про міцні обійми вночі та спільне майбутнє, про скрип череса під дихання та купу вишиванок, про янголяті сни своїх дітей та влені відчуття, що перехоплюють подих...
Доки помішуєш – стає легше, повірте!
Основне, відкинути сумніви, простягнути руку, відкрити серце та впустити Любов у себе.
Далі йдеш увечері до потоку (на крайній випадок до ванної) запалюєш свічку, мастиш себе медом знизу-вверх та змиваєшся тотим відваром зверху-вниз.
Спокійно засинаєш, помолившись.
Прокидаєшся вдосвіта, посміхаєшся новому дню і радієш тому розумінню, що ти – Живеш!!!
„Привіт!” – шепочеш тихенько коханому, де б він не був...
І чуєш у відповідь :”Привіт...”, де б ти не була.
Це і є – рецепт Щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236755
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 25.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2011
я тоже все чаще молчу. Говорю только взглядами, строками, мыслями
читаю прошедшее, чтоб написать, что у нас впереди, вспоминаю мечты
редко встречаю в сети, но всегда жду в Тенях и тенями: спи, милая, спи
спи, моя девочка...я всегда рядом: во снах и в письмах неприсланных
между нами всего ничего: только шелк простыней и капелька ветра
вместо слезы на щеке, в качестве платы за быль: ты ведь помнишь
я на твоих подоконниках, я - в тишине, я - замирание сердца в полночь
между нами всего ничего: только любовь, только память, надежда и вера
я тоже все чаще молчу. Но скучаю, и жду, и люблю - не как прежде, сильнее
считаю часы до встреч: что в сети, что во снах, на страницах моей души
и на улочках Праги, спокойных, обманчиво-тихих, старых и полупустых
взглядами полуслучайно заденем себя ... здесь, вне пространства и времени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236716
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 25.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2011
Не отнять у души огня,
как не выплеснуть бездну лун.
Ты пытаешься рассказать
то, что выпытала у струн.
Ты на ноты сыплешь зарю,
окунаешь слова в рассвет,
перемерзнувшему январю
согреваешь его слово "нет".
Запорошенностью души
прячешь грусть, и в остатках дня
вновь вывязываешь шарфы
для продрогшего января...
Плейкаст автора FmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1469718/73f961bef637bd70f2475e7e00b4abeb00d2e9aapl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236405
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
В скарбничці спогадів на дні сховалось літо,
просіяне крізь простору і часу сито,
З веснянками на носі, в сукні з ситцю,
несе червоне яблуко на блюдці.
Запрошує у казку щедро на гостину,
тож під подушку наніч заховаю зиму…
умиюсь в теплих водах літньої грози
і щастя доторкнеться… ніжно так… руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236466
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
…………….……………........…П. Ж.
Не проси меня быть другой.
Я возьму на себя вину.
Пристывает одной ногой
Ветер к треснувшему окну.
Пирс над Обью – шаманский нож.
С неба виснет луна, как труп.
Собирай напускную ложь
С моих вечно цветущих губ.
Снег из туч, как двойной надой –
Верный праздник лесной трухи.
Я опять умру молодой,
Чтоб не выплатить за грехи.
Ночь запуталась в проводах.
И как будто на грани тайн,
То что мне во всех городах
Снишься только ты и Алтай.
Ловят брошенные сады
Одинокой звезды блесну.
Я вдыхаю как едкий дым
Календарной зимы весну.
Перештопанная вина.
Опустевшей души овраг.
В эту ночь,
Как в проём окна
Можно сделать последний шаг.
* * *
В лоне неба зародыш дня.
Сердцу тесно в больной груди.
Я готова себя менять,
Только, милый… не уходи.
19 января 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236180
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Я вернусь сюда снова и снова...
я вообще никуда не уйду...
я использую магию слова
и струну на девятом ладу.
я хожу по кармичной спирали
и читаю руничную вязь,
собирая златые скрижали,
поправляю меча перевязь.
я вернусь сюда снова и снова...
я вообще никуда не уйду...
вечность мига в поэзии слова
под уздцы за собою веду.
я ищу позабытые тропы,
а еще - ледяные ручьи,
проходя сквозь смертельные топи
и владенья пустынно-ничьи.
я вернусь сюда снова и снова,
рассекая прозрачный эфир...
возрождая лишь магией слова
мной самим уничтоженный мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226656
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 22.01.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
------------------------------------------------------------
Когда печаль обнимет душу,
А сердцу больно станет вдруг,
Твой голос нежный тогда слышу.
Твоя улыбка лечит, друг!
Твои слова -ручья журчанье.
Тревожат душу столько лет!
И возвращается сиянье,
Моей звезды потухший свет.
Когда вселялась безнадёга,
Казалось, жизнь вдруг отцвела,
Тогда спасения дорога
К тебе немедленно вела.
И сердце билось учащённо:
Вот заалел опять рассвет.
Звезда смотрела удивлённо:
Что ночь прошла, и следа нет.
И лунный свет пролил дорожку,
Она от бед меня спасла.
Уходит грусть вдаль понемножку,
Ведь столько боли принесла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2011
... від зими до зими поспішають незграбні потяги,
вчитуюсь в себе, дивуюсь і певне, що з відчаю.
Бережи себе там - від мовчань і осіннього протягу-
наша друга зима - не остання...я ніби засвідчую.
Переливами кольору ніжусь в твоїй пам"яті. Гематофобія змушує стрепенутись і забути про смерть, а небо вже торкається волосся. Жилося досі безбарвно і лише бірюзові слова надсилались тобі з щирістю. Листівками електронними без зайвих почуттів,коли ти вкотре хотів мене забути. Зима... Тоді я сама відчула твою присутність і знайшла тебе на фоні рожевого несмаку. Втрутилась у зіркові прогнози, здобула радість таємничості і чекання. Рання байдужість, спровокована почуттям провини. Людина, що пересувається моєю уявою тепер на грані необхідності...
Лише бракує сміливості.
Аромат кави тамує спогади ненаситні,
тижні невідомості покаранням найгіршим.
Перехожі повз мене байдуже-привітні,
а я за своєю провиною...тільки тихіше.
Кілометрами,наче рубцями по тілу -
затишок засніжених снів із торішнім листям.
Молитовне безсоння до тебе хотіло,
поселило навіки в старім і занедбанім місті.
Щоб твої руки до зірок торкались
і нам зосталась лише хвилина-
невпинно...
Потребувала шквалу, дикої експресії, а й справді було весело. Так лише на атракціоні,коли вперше,а потім набридає. Знаю багато істин, сама їх безперервно вигадую і втілюю правдою. Але жоден атракціон не замінить подарунка зими. Зніми маску розчарування, останніми долі не бувають. Ти зафіксований в десятках моїх віршів, які ділити з кимось не доводиться. Непідробними сльозами, лише словами можу передати краплю тепла. Принесла тобі зайві турботи, виступала проти...спокою. Синьоокою зрадницею тупотіла на вістрі безмежності. І що залИшилось? Тішилась твоїм віршам, тішусь твоїй присутності і зимі...
У волоссі кавове мереживо-
стежимо за щастям з різних сторін.
Один... починай і завершуй відлік,
виклик спростовано...небо дозовано...
клаптик блакиті зветься дарунком-
обіцяним трунком стане весна
та спокій не бачить дна.
Ковтай і чекай снів весняних-
люби безперервно свою оману...
...листами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236022
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2011
Ввімкни вогні,
Налий в келих вино,
Озвись в ефірі щирим привітанням.
Всміхнись мені,
Осудницям на зло,
Роди надію
І замов бажання.
Чумацький шлях
На землю опаде,
Убере мрію у пухнасту шубу.
Наснюся в снах -
І то тобі буде
Чи не найкращим подарунком, люба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232249
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 19.01.2011
Я осідлаю місяць в небесах,
Накину зорям золоті вуздечка -
Вночі здолаю весь Чумацький Шлях
Дістанусь, люба, до твого сердечка.
Лиш не насуплюй брівки чарівні-
Сховай у віях гострі блискавиці,
Веселкою всміхнись в цю мить мені,
Розтань в обіймах, ніби ніч в зірницях.
І розмалюєм небо голубим,
Примхливі хмарки сонечком прикрасим.
Як добре все ж відчутись молодим!
Життя, спасибі! Ти таке прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235146
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Насичене буденностями вкрай,
Засне у ліжку моє грішне тіло,
А що душа? - У синій небокрай
На цілу ніч блукати полетіла.
Щоби до ранку облетіти світ,
Щоб побувати там, де сам не зможу,
Щоб позносити вістки "от" і "від"
І в файли поскладать на сайті мозку.
Прокинуся, процесори включу,
Може й не все (як завжди) розміркую:
Кого засуджу, а кого прощу,
Ну а кого (пробачте) й не почую.
Що принесе душа із вороття,
Що назбира в киплячому ефірі -
Вселенські тайни, нові відкриття
Про роль світил й злощасні чорні діри?
А може просто перекаже з вуст
Таких же душ, що будуть там блудити,
Слова, що їх сказав ще Златоуст:
"Хто ти такий, щоб братися судити?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235727
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2011
Меня никто не держит,
Открыта моя клеть.
Давно сломался стержень,
И нечем уж реветь.
Скопилось столько боли
На дне моей души,
Что можно было б поле
Засеять вместо ржи…
А я стою. Мне дико,
Что я могу идти,
И как-то слишком тихо.
И призрачны пути…
Стою опять вначале,
А будто на краю…
Никто не держит… Дали…
А я стою.
Стою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235348
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Тебе я не боюся взимку втратити:
Спокійно в серце зраду я прийму.
І марнувать себе не буду, й плакати.
Біда тепер поменша на одну.
Відкину гіркий відчай і сумління.
Собі душею спокій зачерпну.
Вдихну повітря й наберусь терпіння,
А потім зиму в літо поверну.
ОбЕрнеться зимова ніч в майову.
Сумні думки у вирій полетять.
Зумію зрозуміти вітра мову,
Мене навчить, як вільною знов стать.
І туга не розллється за тобою.
Нехай у бруд потоптані квітки.
Умию їх колишньою сльозою,
І будуть дивним цвітом ще цвісти.
Мої пісні вберуться в самоцвіти.
Веселкою до сонця я дійду.
А під вікном бузок розкине квіти,
Й піднявши голову, щасливою піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235594
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Будет утром – мудрец,
Будет утром – холодный ученый,
Тот, кто ночью – поэт…
М. Цветаева
Бессонница. Чай. Сигарета.
Строчки пляшут одна за другой.
Это время ночного поэта, -
В унисон – его души со мглой.
Строчка к строчке, - и мысли о вечном,
О любви, обо всем дорогом.
Он слагает их, может, беспечно,
Позабыв обо всем земном.
Чай остыл. Сигарета затухла.
Тишина поглощает ночь.
Он – поэт, разрывающий вечность,
А строка, как родная дочь.
Вдруг кому-то покажется странной,
А кого-то зацепит она,
Главное, чтоб не оставила безучастной,
Как глухая стена.
Строки входят из неоткуда,
И ложатся строка к строке,
Он не знает, что дальше будет,
Он сейчас на своей волне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235562
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2011
Красно-желтые сумерки ночи.
Город умер. Вокруг тишина.
Я курю на окне. Грустно очень,
Ночью к людям приходит тоска.
Ночью им вдруг становится страшно,
Так темно и вокруг ни души.
Я курю на окне. Мне неважно,
Что так громко в глубокой тиши.
Я вдыхаю коричневый яд,
И ищу в хмуром небе луну.
Я ищу яркий звездный парад
Там, вверху. Как же клонит ко сну!
Обвивает дыханье Морфея.
Отгоняю. Кофе спасет.
Сигарета – моя панацея.
Я курю. Пусть усталость уйдет.
Ночью в памяти – образы снов,
Воздух полон обрывками фраз.
Ночь – опора из тусклых основ
Безразличья сереющих масс.
Я смотрю сквозь свое отраженье
На стеклянном рисунке окна.
Там, на улице, нету движенья,
Нет людей, лишь ночная тоска.
Ночь мешает тусклые краски,
И рисует туманный сюжет.
Ну а я, как в какой-нибудь сказке,
На окне ловлю лунный свой свет.
Я смотрю, как возносится дым
Тонкой струйкою, как паутиной.
Он выходит со вздохом моим,
Растворяясь в черных картинах.
Я смотрю, как горит огонек
Сигареты в дрожащей руке.
Но какой, вы скажите мне, прок
Никотином глушить грусть в себе?
Иногда, надо дать ей взлететь
И принять небывалые формы.
Иногда, невозможно терпеть,
Посещая ночные платформы.
Я боюсь шевелиться, смотря
На движенье глухой тишины.
Город смотрит с нее на меня
Томным взглядом слепой пустоты.
Я сижу, свои мысли глотая,
Чтоб не вырвались с горла в слова.
Там, снаружи, безмолвная стая
Черных туч. И болит голова.
Я смотрю пеленою зрачков
На шум ночи, который затих.
Я снимаю с себя груз оков
И пишу самый грустный свой стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235483
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Пройдёт. И не захочешь возвращать,
Смирившись с данностью.
Укрыть полмира воротом плаща
Ты постараешься.
Рассеется. И станет холодней,
И дни изношены,
Расставшись с белым облаком потерь,
С годами тощими.
Забудется. Но сколько не ходи
Тропами бренности -
Встаёт печаль разлуки на пути
Высокой крепостью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235468
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 18.01.2011
колись вітрами розносились новини про погоду
і древні люди малювали на деревах вічність
і кожен знав, чого вартий і з якого роду
і новий рік вітали десьу жовтні а не в січні
а все змінилось й більшість з нас живе як більшість
і меншості нема цікавості плести дурниці
хтось думає що стали люди розумніші
й розмінює життя на теревені та дрібниці
крокуючи попереду засуджених на вічні пустощі
сталевими рапірами він ранить прокажених
у них серця гарячі, хоч ослаблі нутрощі
не здатні стримати дволичних й навіжених...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235464
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 18.01.2011
По лезвию меж двух твоих миров
без устали, без страха и упреков
иду вперед, не различая сроков,
руками-крыльями касаясь твоих снов.
Размеренно считаются шаги, -
ведь с каждым шагом я к тебе все ближе.
Когда часы пробьют - коснусь твоей руки
и, может быть, глаза твои увижу...
но тает ночь - мы снова далеки....
Плейкаст автора FmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1463659/f80aa5eee5f3a2ee41e464c06769b0cacd380e21pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235314
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2011
Не остуди меня, мой нежный снег.
Не расплескай из сложенных ладоней
мое тепло. Укрой мой робкий след
к тебе в пути от взглядов посторонних.
Дай окунуться в ласку, как в волну
и напои меня из губ пьянящих.
Окутай нашу встречу в тишину
сердец касаний, что не будет слаще.
Мой нежный снег... меня не остуди -
часы уже отме'ряли нам капли
минут, выскальзывающих из горсти.
Не дай их роднику навек иссякнуть!
Не остуди меня, мой нежный снег,
я без тебя здесь не хочу замерзнуть.
Ожёгом хо'лода сомнений след
и льдинкой на ладони капли-слезы.
Мой милый снег... лишь прикоснись легко,
почувствуй как по венам льется нежность...
Ресниц касаясь хрупким мотыльком,
напьюсь твоим дыханьем как вином,
в небытие прольюсь и вновь воскресну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235033
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Нарис з продажу, зимовий
Дра́ги зв,яли, орхідеї,
Змерз і перехід.
Гріє тільки вуха плейєр
І пухкий бисквіт.
«Люди, накупайте квіти!..»,-
Сиплий продавець
Хоче голосом зігріти
Квіти в морозець.
15.01.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234957
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 15.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2011
Осень бережно скрывает равнодушье,
цедит в лужи вымученный свет.
Вечер выкипел…
Привычное удушье,
как собака чувствует мой след.
Ворожба заката выбила границы
ранней ночи и упала в пруд,
застревая в камышовых спицах,
где ее за чудо не сочтут.
От оборванных, когда-то сильных крыльев,
шрам остался римской цифрой два.
Тропы прошлого,
залатанные пылью,
обрамляет жжёная трава.
Своих мыслей ранних прорванные сети
я бросаю в заводи потерь.
И, как лист пожухлый,
треплет вольный ветер
за тобой незапертую дверь.
уходя святой дорогой белых лилий,
что приколоты на небосвод,
ветры севера вздымают вихри пыли
и сдувают с неба лунный плот.
Протыкает ночь иглой пустые пяльцы
прошлой жизни...
Лопнул тонкий лед…
Мы давно привыкли заново рождаться,
чтоб ступать в окаменевший брод.
Исчезают в лужах блики отражений,
застывают на устах слова...
Осень бережно рисует наши тени
в лунном свете римской цифрой два.
23 сентября – 4 декабря 2010
/Новосибирск - Энергодар - Петербург - Запорожье/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226423
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 14.01.2011
На забор небоскрёбов седых
Липнут стружки свинцового снега,
Ветер город ударил под дых
И сломал ему рёбра с разбега.
Запотевшие стёкла витрин
Предлагают любовь манекенов
И осадок просроченных вин
Остаётся во вздувшихся венах.
Город мёртвых – ночной изувер
И луна, словно рыжая псина…
Я по тьме залезаю наверх,
Чтобы вывести блох керосином.
В ночь упёрлась ногами заря,
Вместо слов только дыры от моли…
Горький воздух старается зря,
Ведь души он моей не отмолит.
Обнажённые руки зари
Залезают безстыдно за ворот,
Пьют тошнотную хмарь фонари
И висок острой болью распорот.
Прочертила кривую звезда
И оставила шрам на предплечье.
В эту небыль спешат поезда
Получивших от жизни увечья.
Поезд сгинет в гортани метро,
Словно отзвук пощёчины-стервы.
Пробирается холод в нутро
И экспресс проезжает по нервам.
Пролетает охрипший состав
С чёрной меткой на ржавой спине
И ломает перила моста…
…выход был, но в другой стороне.
9-10.04.2010, Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183355
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 14.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2011
Last Fall
И эти чувства увянут
Хоть осенью расцвели.
Они разобьются спьяну
О щеки сырой земли.
И старые самолеты
Прошьют лихо тучи грез
Дождливые грянут ноты
По коже осенних роз.
И палые листья ссохнут
И пылью сойдут с дорог.
Последние звуки смолкнут
Осенних красивых строк…
Но ты, бескорыстный светоч,
Мой аленький семицвет,
Среди оголенных веток
Осенний храни рассвет.
22/09/2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221924
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 14.01.2011
Пусть во всем, что меж нами случается,
Обвиним непогоду и сны.
Словно птицы мы в стаи сбиваемся,
Но быть вместе не можем, увы.
О! будь прокляты эти нечайности!
Мы сильней, ведь сильней, чем они!
Хоть во всем, что меж нами случается,
Мы виним непогоду и сны.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232060
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 14.01.2011
Чекати.
Спати і не спати.
Вночі, прокинувшись, - читати
Твоє Віршоване Тепло
Про те, що снилось... чи було.
Зануритись у ковдру слів,
У марево нічних снігів.
Кінчати й тихо зачинати
Нове життя старих віршів
У мареві нічних снігів.
Чекати.
Знати і не знати
Слова, події, болі, дати
З Твого небесного човна.
Це нагорода чи вина? -
Постійно серцем відчувати
Пресвітле ангела крило,
Що осяйнув Твоє чоло.
Чекати.
Грати чи не грати
В цю гру, де вірити й кохати,
Страждати, мріяти, літати -
Так безнадійно.
Й так НАДІЙНО.
А те, що буде не з Тобою -
Бог з тим...
Бо Ти - завжди зі мною.
Так що ж насмілитись обрати?
Лише одне.
Одне.
ЧЕКАТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234723
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Я смотрела из окон маршрутки
Как спокойно и жутко
Умирает февраль… бьётся рыбой о лёд…
И поёт
Над ним рыжая девочка…
С неба стекает компот,
Омывая большие зонты молчаливых прохожих,
И лаская наваристой жидкостью серый живот
Улиц города.
… если бы этот февраль подытожить,
Заарканив его, или попросту взяв его в плен,
И пустить по себе -
пусть взрывается холод подкожный!
не жалей своих не…
Не жалей своих нервов и вен.
Будто крыши домов – капюшоны, карнизы подъездов -
Козырьки чьих-то кепок - по ним и срываются вниз.
И февраль умирал, не оставив улик и зацепок,
И пока городские маршрутки, зевая, плелись,
Уходила зима. Я смотрела и думала – как же,
Просто так умирать, а вокруг столько тел (н-и ду-ши).
И казалось, что громкую рыжую с хитрой мордашкой
Никогда не звала, обещая без марта прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234306
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 12.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2011
П’Ємо каву… А до того?
Під сердитим оком Бога,
У порив шалений вітру,
Поза світом,понад світом…
Вип’єм каву… А опісля?
Очі винні, плечі звислі…
Різним шляхом, в різні боки…
Кров схолоне, стихнуть кроки…
Тільки вітер із провулків…
Та у всіх чужих цілунків –
Присмак кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233863
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Я на роздоріжжі в темноті стою.
Хочеться забути про біду свою.
Хмари кучеряві линуть все кудись.
Захотіла плакать: сльози не лились.
Розшумілись сосни. Зникла десь пітьма.
Що їм всім до того, що прийшла зима?
А мороз лютує, жалить до кісток.
Тільки б не упасти, ще зробить хоч крок.
По слизькій дорозі, прямо навпростець,
Я спішу до тебе, теплий промінець.
Ледве диха вогник, що у серці тлів,
Той, що розпалити, ти так й не зумів.
ПрОйнята морозом, так тремтить душа,
І спішить зігрітись: до весни руша.
Та розгладив смуток сонця промінець,
А як ніжно гладив коси вітерець!
Та весна далеко: швидко не дійти.
Помогло бажання страх перемогти.
Так манило щастя, як рожевий світ,
То ж пішла шукати папороті цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233569
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2011
Я хожу по заснеженным тропам босой,
Я легко подставляюсь под розги и плети,
Я лицо подставляю под северный ветер,
Но никак не могу между мной и тобой
Сократить расстоянье. На свете
Только ты мой бескрайний покой.
Надо мной чёрной радугой виснет печаль,
Окончанье грозы на века затянулось.
Небо чёрной дугою над нами прогнулось.
Твоё сердце зовёт меня в серую даль.
Одиночество снова проснулось
И из глаз вытекает хрусталь.
Я боролась за призрачность чувства,
Я гонялась за собственной тенью,
Не найдя у тебя утешенья,
Я снята, как с креста. Это грустно.
Кто из нас заслужил воскрешенья
После этого псевдоискусства
Принимать на себя пораженья?
Монолог неудавшейся пьесы.
В сердце дрожью волна пробежала –
Это колкость стального кинжала,
Эти мысли, как шествие мессы,
В этом сердце срываются бесы,
Это сердце вообще из металла.
Я руками сталь лезвия сжала.
Я устала… Я просто устала…
06.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233495
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011
ветер шелестом по мыслям, ветер шорохом по душам
белым снегом, тихим пеньем, тишину небес нарушив
рвется сбивчивым дыханьем, яростью сердцебиенья
пальцы яркой алой краской - кулаками боль по стенам
вновь безумием улыбка: ветер - как синоним воли
растревоженной свободой на оковы мира прОлит
синеокая небесность: ветер ярый, ветер хмурый
тихим смехом в бесконечность: аллилуйя, аллилуйя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233373
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2011
Напевно, долі не зходяться.
Їх просто зв"язують вузликом.
Нам серце, мабУть, не підказує,
Всередині ,певно, музика
Дві нитки душі пов"язує.
І мрії, скоріш, не збуваються,
А просто щезають у темряві.
Із часом усе забувається,
Із часом і руки мерзлії
Під сонечком зігріваються.
Серця не можуть розбитися,
Їх ,певно, ріжуть ці "добрії",
Ці "любі" , "кохані " , "людяні ",
"Ріднесенькі " щастя злодії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215654
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 06.01.2011
Ночь людям склеивает веки,
Над тихим городом паря,
И будто в шоколаде крупные орехи
Даруют золото светила сентября.
На небе смешивали краски,
Антенны прорезали синь.
Я слушала Земфиры «Сказки»,
выветривая из себя полынь.
В объятия осени снова хочется –
Не ждите в гости, не приду.
Я просто слишком полуночница,
И слишком люблю ночную грозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209187
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 04.01.2011
-1-
это не я на фото - на фоне, над
городом, горем, временем - огрызаюсь.
это не я осталась себе верна,
это не я лелею родную зависть.
это не мне всё кажется, заживёт,
с гонором, малой кровью -
на слух не скажешь -
это она сияет,
я не люблю её
и не ревную
даже.
-2-
от полутонов к повторению улиц.
в готической вьюге московской зимы
снежинки сбиваются в стаи горгулий -
они зареклись от сумы и сурьмы.
и, кажется, только сильнее темнеет –
чернеет обрыв в пузырьках голубей
(единственно белых), в камеях скамеек,
в случайных ожогах речных простыней.
и кажется, стиль мелодрамы исчерпан
в деревьях, целующих землю взахлёб.
(косить от любви и размахивать серпом –
вот это моё, неизменно моё!)
стекло отекло – горевать на морозе
ему приходилось почаще, чем нам.
кого лошаденка из леса вывозит?
куда затерялись его имена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230307
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 04.01.2011
Коли найперший сонця промінець
торкнеться ніжно твого підвіконня –
з’єднає ранок стук обох сердець
і донесе тепло моїх долоней…
То ж не дивуйся, як відчуєш ти,
що вихлюпнути усмішка готова,
що хочеться кохати і цвісти!
Згадай,
адже спочатку було Слово -
воно розквітне в серці веселково
і поведе в нові, ясні світи!
Цвіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232821
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Приручаю я сны, что слетаются на подоконник.
Вспоминаю слова полустёртых из сердца молитв.
А осенние ветры сдувают с озябших ладоней
всё, что было и есть, всё, что так неуёмно болит.
Караванами строчек уходят в тетрадку закаты,
ночь подкралась по крышам и молча стоит у ворот.
В лабиринтах судьбы отыскав вероятное завтра,
утро зреет неслышно и скоро уже прорастёт –
на краю горизонта незримые соты прорвутся,
и медовые реки размоют небес берега.
А пока что чернильные рты обессиленных улиц
продолжают потоки тоски прямо в ночь извергать,
и ноябрьские ветры её между окнами носят.
Я привычно считаю недели, стихи, этажи.
Приучаю себя не любить эту грустную осень…
Только мне почему-то не грустно и хочется жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224241
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 04.01.2011
Я ухожу по извилистым тропам в расщелинах скал,
я ухожу по трясинам и топям таёжных болот
и по излучинам рек. Луноликий туман танцевал
там свой манящий, пропитанный магией ночи фокстрот.
Я ухожу по осколкам растерзанных ветром надежд,
и по мозаичной россыпи стылых озёрных зеркал.
Пересекаю последний размытый осенний рубеж,
тот, за которым томится и бредит снегами декабрь.
Я ухожу по муару роняющих звёзды небес
и по распятьям дорог – вечных пленниц слепящих вершин.
Я ухожу, а останусь – растаю по капле в тебе,
стану я дервишем в храме твоей окрылённой души,
буду я прятать в ладонях случайные взгляды – гроши.
Я от тебя убегаю по призрачным лунным следам,
я ухожу, (я пытаюсь), но дождь на ресницах дрожит…
Мне никогда от тебя не уйти! (Отпусти!) Никогда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224620
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 04.01.2011
"Стояли звери около двери,
Они стучали - их не пускали.."
(братья Стругацкие)
Сила камней -
Оберегает.
Голоса снов
Помогают видеть.
Дерево и вода
Открывают
Путь к сердцу.
Пламя свечи
Находит двери.
Там, где ослепительно
Высоко парят птицы...
Мы можем уйти
Любым путем,
Куда поманит нас время.
И вернуться в мир
Множества дверей,
Выбрав тот,
Что лежит на пути
Сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177398
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 03.01.2011
Я рождаюсь из пепла
Алого цветка,
Что лежит у
Основания мира.
Огонь жизни цветет,
Затухает и
Зелеными капельками
Застывает у подножия
Сердца.
В чем сила?...
Я буду словом,
Что разбивается
Кругами на воде.
Моя влага
Наполнит жизнь
В любых мыслимых
Формах.
Во мне отразится
ТО невыразимое,
И заполнит собою
Мир иллюзий.
Песок - это время,
Уходящее сквозь пальцы.
Шепот камней и
Магия трав,
Бездна перерождений...
В погоне за эхом
К незримым горизонтам...
- Что видишь ты?...
Множество осколков,
Плавающих в вечности.
Их единение влечет
К концу мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178976
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 03.01.2011
Не спите рядом,
не тратьте время —
ловите нити соединений.
Вдыхайте глубже,
держите крепче
скользящий
в пальцах
восторг мгновений.
Врасплох застигнуть
пытайтесь ласку,
в глазах любимых
ловите искры.
Обид гнилую
срывайте маску —
храните сердца
мелькнувший высверк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231905
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 03.01.2011
Я чувствовал солнце в осколках каждого взгляда
читал по линиям на ладонях - о жизни и смерти
и было тепло и спокойно, и счастье мурлыкало рядом
свернувшись-пригревшись у самой души
смешным беспородным котёнком.
Я касался губами ветра и ловил его поцелуи в ответ
изменяя себе....а, быть может - пространство и время
и было не важно, что меж нами тысячи тысяч рек
и что сердце стучит тахикардически быстро
разгоняя холодную кровь оттенков забвения.
Я ступал по холодным камням и по яркой от рос траве,
и смотрел в небеса - как и ты - святые, порочные, чистые
а потом были рельсы, и крылья, и хриплое чуть "привет"
и твой голос в ответ, поцелуи на тонких запястьях,
на ресницах дрожащих, на линиях сердца и разума.
Я дарил тебе - нет, не цветы, но свое теневое сердце,
и улыбку, и шепот о том, что когда-то мы встретимся снова
да, я знаю, это так сложно и больно порой - верить,
но крылья расправим и к черту законы....мы с тобою взлетим
в небеса, нарушая все нормы, отрицая границы...
...мы с тобою, быть может, лишь две перелетные птицы
у которых один на двоих...смешной беспородный котёнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201754
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 03.01.2011
зараз обвалиться,грохне
небо в калюжу щосили
кинь в сірникову коробку-
буду на люстрі сушити
зараз розсиплеться,лусне
капосне і волохате
на веселкові пелюстки-
буду в букети збирати
небо листівкою-вітер
навпіл його перегнув
ти сам того не помітив
як душу мою роздягнув
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204784
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 03.01.2011
маразматически пристально
леской до боли впиться бы
мелкими зелеными искрами
колотыми чистыми
живут все за вдох от выхода
на камне пещерном плесенью
во мне без единого вывода
твоя суть неспокойно плещется
полусном
на полу
полоснем набегу
по рисованным белым аллеям
может я и сама как-нибудь перетру
что никто перегрызть не сумеет
пол глоточка никак
руки ставишь к стене
как-то так впопыхах
наугад но по мне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186491
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 03.01.2011
вплітаєш пристрасть в коси
цілуєш торішні засоси
чомусь не вдягаюся досі
кохай якщо дуже попросиш
хоч в тебе якісь психотравми
а в мене теж заморочки
загарбав би всю і кохав би
допоки більше не схочу
допоки без жодного звуку
в маленькій душній кімнаті
захочу братись на руки
у темряві голокартатій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186492
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 03.01.2011
светлячками утыкан город
дорогами-порами,
окнами-прорубями
скрепкой меня за ворот
держит.кормит.
а я на подушке из мяты
под крышей сосновой матовой.
до первого светофора
даю тебе форы, город.
до треска костей
поверх скоростей
уйду где совсем
по-другому.
чтоб не было- ждать-не дождаться
спасений/реинкарнаций.
потеряно- значит потеряна
во времени
в эпизодах маленьких,
в записках памятных.
а я живу как в кино-
малобюджетном, малосерийном
хорошо- жить не держит никто
насильно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213331
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 03.01.2011
Я продолжаюсь с лопаток к пушистым крыльям,
Чтобы лететь туда, где застыло время,
Где до утра остаются открыты двери,
Чтобы быть рядом с тобою сегодня. Близко.
Я продолжаюсь молитвами в тихом храме,
Чтобы вложить в них больную живую душу.
Я продолжаю гореть в сонном слове "память",
Чтобы о будущем снова рассказы слушать.
Я продолжаюсь. И там, где прольются росы,
Музыкой стану, звучащей в твоем дыханьи.
Чтобы ответы найти на твои вопросы,
Чтобы разлиться по венам воспоминаньем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232649
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Знову кімната затягує м'якістю.
Книжні полиці, віконними тезами
Я не зрівняю із дійсною вартістю
чаю зеленого чашки кремезної.
Вечір подряпано гіллям покрученим.
Фарба зеленістю скніє під'їздами.
Та за дверима, із Вічністю злучними,
Я з почуттями нескорено різними.
Тиша і спокій кочує по теплості
Вітер замовк, зачиняю віконниці.
М'якість диванно стікає в непевності.
Я ж потопаю у вражень околицях.
Ти посміхаєшся в ніч авокадову
Сплеснувши крилами, феньками повними.
Зореподібно в очах міріадових.
Взятий твоїми я залами тронними.
Теплість у обрисах, м'якість у сутності,
погляд сіяючий, посміх віконця.
Всепоглинаюче щастя присутності.
Так я заходив у гості до Сонця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232556
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
ДумкИ моЇ - ластівкИ
Відлітають у Вирій.
А Вирій за
слідАми пОтягів,
лісами, гОрами,
порОгами рік,
камінням та зОрями...
А Вирій там,
де ти сонно дрімаєш,
де ти пишеш піснІ,
де ти живеш і співаєш,
Бо Вирій просто
Там, де Ти є...
Бо Вирій, це коли
ти відпускаєш
свОїх птахів
назустріч моЇм.
Бо Вирій, коли
я тут, далеко від тебе,
теж їх приймаю.
Вирій там -
на перетині наших шляхів,
де в"ють гнізда
наші з тобою
крилаті думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214376
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 02.01.2011
я живу
игрой
мне нравится курить
зависеть от тебя и от кофе
смотреть на дым
чувствовать музыку и всегда ассоциировать ее с кем-то/чем-то/тобой
успевать
опаздывать на встречи
фотографировать души и здания
стены
солнце в окна
слова и цифры
знаки
мои карты
мои руны и моя Руна
кассеты и виниловый проигрыватель (его нет, он будет)
корица
твои фотографии
мои глаза
пальцы по клавиатуре (но я все равно хочу печатную машинку)
кофейная кружка
четверговый чай
собственные знания
стойка с оружием
Смерть
(я люблю Ее)
ты
(я люблю Тебя)
любить
себя, тебя, Ее
быть плохим и чуть печальным
ангелом
слышать твои шаги и петь свои песни
тихо-тихо
в два сердца
жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228112
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 01.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2011
Не знаю, что и рассказать,
Не знаю...правда...мир потерян
Из дней шести осталось пять:
Лишь тени-ночи небеса
И звездный терен...
О нем? Ну что же - будет так
Взамен - душа. Томиться пленом
В моих израненных руках.
Навек забудь о небесах -
Я Аду верен...
Согласна? Что ж - теперь пустяк
Контракт и кровь...измены
Я расскажу тебе в стихах
О тех, распятых в небесах
На черных стенах...
...
Молчанье в тусклой тишине,
И отголоски звезд в вине,
Они являются во сне,
По сизо-черной дымке-мгле
Узором ада...
Укор? Награда...?
Они в звенящей тишине
Танцуют в память обо мне
Свой танец душ, холодных душ
Оркестр небес играет туш
Они танцуют для меня
Своим отчаянньем пленя.
Холодный мир холодных грез
Из мертвых сказок в небо мост
По скользкой грани бытия
По трупу собственного "я"
Скользит их хладно-мертвый свет
Их тоже нет...В ответ
...
Нет, знаешь, все наоборот
Не бойся, смерти - не придет
А сказка вовсе не страшна:
Такими лишь земля грешна
А мы в аду, мы не на ней
А звезды...Вереница дней
И наших снов, и грез, и сказок
Да, звезды - яд, но он так сладок
Они нас манят в небеса
Они лишают нас лица -
Но это - маска...
Ты веришь? Сказке...
...
О чем? О страннике ночном
О том, что было только сном
...
Давным-давно души черней
До самых первых божих дней
Вокруг царила пустота
И был хаос. И бездна та
Собою полонила свет.
Так будет снова - но тогда
Была спасением звезда
Все было так:
Извечный мрак
царил вокруг, роняя холод
А я тогда еще был молод
И верил в чуть иные сны
И, как и бог, я ждал весны
Но только лютая зима
Все жгла мосты. Опять сама
Там, в бездне, где-то далеко
Что даже богу не легко
Увидеть было этот мир
В котором приглашен на пир
Был только Хаос и Судьба
Был мир..С названием Земля
Туда потом был сослан я
По воле рока бытия.
В ладонях я принес свечу
А впрочем...нет, не промолчу
То - да - была моя душа
Что догорала неспеша.
А людям так был нужен свет
Не мог сказать я "нет" в ответ
И просто так, себя даря
К ступеням неба-алтаря
Я бросил душу...
...
Ты видишь - солнце?
...
Те, кто творил - не мог уйти
Не показав другим пути
Они, как я, в небес простор
Как пламенеющий укор,
Судьбе идя наперекор
Бросали души...Без оков
Сияли те даруя свет...
...
Нет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231430
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 01.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2011
За вікном засинає місто
згасли вже новорічні вогні
кольорове гірлянд намисто
губить блиск у новому дні.
Рік старий розчинився, наче,
став прозорим вчорашнім сном
згас бо промінь його гарячий
у бокалі з сухим вином.
Загубився у стосах часу...
П'є хвилини свої новий
розсипа кришталеві стрази
поміж пасма несмілих мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232319
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 01.01.2011
А сны прилетают, и стаей садятся
На гладь предрассветную ночи широкой.
Зудящими мошками тени роятся
Кошмаров минутных тьмы одинокой.
А светлые пятна на веках дрожащих
О чувствах и страсти рассказы слагают,
И горько жалеют о людях неспящих,
И смысл суетливых времён постигают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230077
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 31.12.2010
Прости, что часто так тревожу.
Прости, что сильно полюбила.
За то, что тело, разум, кожу,
Я лишь одним Тобой поила.
Как часто август проклинаю.
Кусая губы до кров́и
Тебя с печалью вспоминаю-
Объект своей большой любви.
Ведь невозможно жить без боли,
Так жизнь над нами пошутила,
Она одной щепоткой соли,
Судьбу всю нашу отравила.
За 20 лет много сказали,
И новых слов я не найду.
Пока вы свет во тьме искали,
Я верила в свою звезду.
Быть может, обо мне Ты знаешь,
Возможно, слышишь Ты меня.
Порой совсем не разрешаешь,
Словами радовать Тебя.
От посторонних слезы спрячем,
Ведь не понять им никогда.
Не скажем никому, что плачем,
И что за горе, в чем беда.
Земля Тебе пусть будет пухом,
Молюсь, чтобы обрел покой,
Я мыслями с Тобой и духом,
Родной и вечный Виктор Цой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222235
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 31.12.2010
Люблю теплий ранок, щоб трішки з морозом..,
Що тіло все сковує наче гіпнозом.
Води теплий плескіт у душі щоднини
І сміх..,щоб горою..,та ще й щохвилини...
Вдихаю щоранку я запах кавовий,
Наскільки нестримний, наскільки ж бадьорий...
А ще аромат як ванільний відчую...
Здається, то щастя я жадно смакую.
І зір вечорових сіяння безкрає
Мене зачаровує, ніжно вбиває.
Без тями закохана в світ цей казковий!
Такий божевільний, такий кольоровий...
Легкий шепіт ночі у вікна все б'ється.
Приємна й нестримна тут музика ллється.
Багаття з каміну манить і чарує.
А гроно з бокалу п'янить і хвилює.
І скинувши в тиші усі свої маски,
Так хочеться щастя, хочеться ласки...
Люблю, як мені ти шепочеш "малышка"...
І кажеш, що я "непрочитана книжка".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230979
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Лоскут линялый латаного ситца
Под лаковым каштановым копытцем …
За хвойным хлопотом ресниц
тьму греют пойманные птицы.
Ноздрями хмарь прядет,
храбрится… Капли зреют.
Набухнут, опадут в глазницы –
озер глубокий туесок,
прольются,
пустят горький сок,
сопреют, перебродят.
Грядет. Маслята хороводят,
ждут – когда придет, перешагнет
раздвоенные языки дорожек,
коленцами тонкостебельных ножек
шурша,
безветренно дыша…
Моргнет пугливо, распахнет
с налетом матовые сливы
глубоких сумерек.
Встряхнет, растянет колокольной трелью
певучих тонких позвонков
молочный жемчуг ожерелья.
Раздует робко
горсти угольков
на неба муравьиных тропках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63699
дата надходження 16.03.2008
дата закладки 30.12.2010
Ее поступь легка
и речи ее нежны.
Она путает сказки с явью,
а явь со сном.
Ей всего 300 лет
остается до той весны,
где не будет ночи.
Где серый
промокший дом
станет розовым,
с белой каемкой крыш.
Где обсыпятся скалы,
скрывающие моря.
Где увявшие
подаренные цветы
оживут
на самом краю января
и, корнями врастая в сердце,
сотрут мосты,
что построены памятью
с вымышленной страной.
Паутинкой оставив нити,
которыми ты
связан с ней.
А она связана с тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231792
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Закат опять заварит карамель
и звезд мне высыпет горстями на подушку.
И убаюкает пушистая метель,
прошепчет сказку новую. На ушко.
И будет месяц что-то говорить,
рисуя ангелов на задремавших тучах.
Мне из ковша его захочется испить
молочных сливок. Сладких и пахучих.
А мой уставший старый домовой
опять ворчать начнет и тихо шмыгать носом...
Я не сержусь. Зато лишь у него
ответы узнаю' на все свои вопросы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231794
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Вкраду у Бога день,
чи хоч годину,
а як не вдасться
то за хвилиною піду
і як дитину понесу
ховаючи під серцем сум
й легені страхом стиснуті у грудях.
Гріхом те буде,
вирок на суді,
та не собі
несу той клаптик часу!
Тому — у кого відняли,
забрали весь пісок з клепсидри
радше ніж вимовив кохаю,
й до раю призваний був в мить.
Кому болить,
що не успів прости сказати
і прощенним піти на небо.
Треба було кому лише хвилину,
щоб сину в очі зазирнути
аби збагнути все й заснути тихо...
Лихо не те якого ти хотів,
не там і не в той час.
Згас вогник - і забрали,
загас хтось з нас...
Плавиться віск
й не знаємо коли заберуть свічку,
в нічку чи в день
покличе небо.
Треба встигати:
любити,
вірити,
прощати,
стирати зле
нове творити,
ламати рамки
й
жити
жити
жити...
Не буду красти в Бога час,
для нас він йде
я тут і зараз,
я — люблю тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153085
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 27.12.2010
Я такий який є
мені треба лиш іскру
трохи справжности твої
крок у двох за карниз
запали моє небо
я є легкозаймистий
одягай мої крила
й не дивися у низ...
Не дивись що те небо
осипається з стелі
таке тепле і чисте
намальоване наче малям
не дивися що крила мої
зроблені з воску
аби як поналіплене
пір'я там
Просто будь
і не вицвітуть барви
не осиплеться небо
від невіри у ніч
крила втримають сонце
щоб дістатися Бога
стане воску на двох
віри нашої свіч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212773
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 27.12.2010
Город хочет очнуться, зимой надышаться и знать,
что матёрые ветры бредут по белёсому следу
износившихся лун. А стихов ненаписанных рать
так скребётся внутри старой фразой о ложке к обеду.
Раскисает декабрь, выдыхает сырой неуют,
но мечтает о днях мандариново – ёлочной яви.
И в неё, а не в Рим, неустанно дороги ведут,
жаль, не смогут меня навсегда в этой сказке оставить.
Как слепые котята, в тумане устало дома
тычут мокрые окна в поспешность растрёпанных будней.
Вроде всё хорошо, но никак не привыкнет зима
к нашим стенам молчанья и фразам размеренно – трудным.
Пришиваю декабрь к девяти предыдущим с тобой -
без тебя долгим месяцам, что измеряли стихами,
прочной нежностью, еле заметно горчащей тоской,
жгучей нежностью, так и не ставшей при встрече словами.
Но сильнее, чем в Бога, я верю в тебя и молюсь
за тебя, мой родной, моя жизнь, моя боль и спасенье!
На согретом дыханьем стекле вывожу я: «Люблю…»
Ну, а всё остальное уже не имеет значенья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231448
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Якби зустрітись ...так само, як колись...
В медових травах, у волошковім полі.
Щоби два погляди в один злились
І в почуття зануритись по самі скроні.
Всю втому через сито пропустити, мов пісок
Завмерти в часі...кохати... злетіти до зірок
Скусати губи...слова очима - обмаль змісту
Та біль? Чому?...Скажи?...Хто може відповісти?
Життя розділене складами...Чужі обручки
...Не нами вдіті...печуть, як вічні рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219626
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 27.12.2010
*ворону в небесах
Оттенки тишины расскрашены бледно-серым.
Я сижу на осколках бытия, подбрасывая время от времени сухие, полуистлевшие не то сердца, не то осенние листья в догорающий костер чужого мироздания. На улицах пусто, скупыми слезами пепла плачет бесцветное седое небо. Холодно. Пальцы едва не касаются дрожащего пламени, ловя сполохи обманчиво-спокойного тепла. Мира нет. Есть я.
Где-то хрипло скорбит ветер, блукающий меж переулков и стен, потерявший свою недопетую осень в руинах беззвучия и небесных рыданиях. Мне хочется отыскать его, обнять за плечи, грея продрогшую душу своим не остывшим телом и искрами догорающего костра, улыбнуться светло и открыто, замещая собою и солнце и веру в завтрашний день и шептать, тихо-тихо, чтобы не нарушать затянувшейся на вечность минуты молчания: всё будет... Душа листает прошлое, вчитываясь в каждую строчку нерожденных чужих настоящих, душе мёрзло и голодно, душа обрывает страницы: истерично, неровно, нервно - бросая в костер, одну за другой, вторую - за третьей, не оставляя даже чистовик собственной жизни. Отчаянная попытка сгореть или согреться. Зачем ты стучишь, сердце?
Опавшие листья тлеют в холодной беззвездной ночи.
Плачь-не плачь, кричи-не кричи...ощутимая бесполезность. Только ветер и голодные тени, свободное небо, холодные пальцы. Мира нет. Есть я.
Я сижу на осколках бытия, подбрасывая время от времени сухие, полуистлевшие не то сердца, не то осенние листья в догорающий костер чужого мироздания. Надо мною неслышной надеждой на "завтра" парит незаметный в седых небесах серый ворон. Осколки луны красят крылья в оттенки индиго, костер оттеняет улыбкой янтарный спокойный взгляд. На холодных осколках-камнях горячие черные угли: я рисую свои мечты.
Мира нет.
Есть я.
Есть ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228734
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Сплетаю узелки твоей судьбы
в случайных преломлений кружева,
стирая прошлого забытые слова
в ненужность...
Отголоском откровений
соединяю часть слепых сомнений
с кусочком сердца.
Вписываю суть
серебрянной листвой в узоры тонких линий
твоих ладоней. И своей рукой
рисую путь к озерам с нежной сетью лилий
в хрустальном облаке живой воды.
Стираю чуть-прозрачные следы
от тени грусти и ненужной пыли
пустых печалей, выдуманных снов,
меняя буквы потускневших слов
на новые... и... расправляю крылья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231294
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 26.12.2010
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…ніби ми повигадували одне одного й потай тішились цьому, а вони собі фотографувались і молились опісля.
Та ніч була занадто холодною і мені було не зовсім затишно в чужій сорочці. Десятки вікон заглядали в моє вікно, глузуючи з такої безпорадності. Лежу на чужому ліжку, в чужій сорочці, обіймаю насправді чужу мені людину і вірю в Бога, а хтось тим часом невідомо де і невідомо з ким. В такі моменти хочеться кричати, але я боюсь розбудити того, хто поруч. Краще нехай спить і не бачить моєї люті, бо винна лише я. Вимкну світло і втримаюсь від прокльонів,буду дихати… Зранку заварю йому кави, виштовхаю з квартири і залишусь чекати вечора. Чому він відкрив очі?
-Не спиш? Все ще боїшся мене? Хочеш закурити?
- Хочу…тільки не торкайся мене зараз…і не говори зі мною, мені огидно.
- Мене починають дратувати твої дивацтва: лежиш зі мною в ліжку, в моїй сорочці і просиш тебе не торкатись. Жартую, кури…
- Коли ти говориш зі мною…ти…твої очі ніби знають про мене більше ніж я сама. Тоді я хочу тебе вбити і шкодую, що всі ножі на твоїй клятій кухні тупі.
- Знову мелеш дурниці…
- Ти мене дратуєш…дуже
- Ну то давай…покажи на що здатна!
І я кидаюсь на нього, дряпаю, кричу…йому лише смішно. Вікна продовжують з нас глузувати, телефони розриваються і чайник кипить.
- Ти мене надто ідеалізуєш…я мовчала не для того, щоб ти мене любив інакше…
Спочатку тиша, а потім відчуваю силу його рук на своїх,хочеться плакати та не дозволяю собі. Моя усмішка робить його ще скаженішим, а за мить він жбурляє мене на ліжко, залишивши на моїх руках сліди своєї дурнуватої любові і йде… Ненавидить себе мабуть.
Я залишусь додивлятись ніч в тій же сорочці і в тому ж ліжку, але наодинці з своїми думками про щось далеке. Хотіла б познайомитись з собою,але так щоб ніхто не знав, щоб жоден негідник більше не посмів випивати мене за правду. Зараз ввімкну телефон і чекатиму поки жителі цифр 911 зателефонують і спробують зрозуміти.
Мені байдуже, що скажуть інші…що вони знають про мене? Що вони знають про себе? Вони моляться, фотографуються і не помічають мене, коли я заперта в чужій квартирі і не можу дихати. На одній стороні вулиці стоять дві дівчинки з крилами. Мабуть в садочку вже було свято і їм дістались ролі янголят,а батьки продовжують святкувати цю ніч в барі навпроти, залишивши янголят на вулиці в таку холодну ніч… янголам завжди важко доводиться. На іншій стороні горланять веселих пісень компанія безхатченків, лякаючи маленьких дівчаток. Хочеться сховати їх від цього брудного світу, зігріти чаєм і дивитись на їхні оченята, але ж той дурень замкнув мене тут. Ненавиджу і засинаю…отак, в його сорочці, на його ліжку і з думками про щось далеке- буває ж…
- Ти вибач…я не хотів…ти ж знаєш…ти мене спровокувала і я..і ти…вибач!
- Бовдуре, ти ж не зможеш без мене! Я живлю тебе думками, прикрашаю твій нудний світ своєю особливою нудьгою і навіть прибираю іноді тут… Куди ти без мене?
- Нікуди…вибачила? Хочеш сигарету? А може спробуєм те, про що я тобі розказував…це безпечно,чесно…
- Йди до біса…Мені пора. Коли піду, заглянь у верхню шухляду і читай уважно…
- Знову ці дитячі витівки.
« Янголи мерзли під твоїм вікном,дурню! Синці на моїх руках стануть відбитком неправильності наших дій і вікна глузували… Краще мені не телефонуй більше і забудь все…так…так»
Тепер я не чекатиму його дзвінків, не скаржитимусь йому на лінь… Яке він мав право торкатись мене? Ненавиджу… Палити теж більше не буду… Добре, що в мене ще є крапля ТЕБЕ…далекого.
Занадто холодні ночі. В них ховаються божевільні, чоловік підіймає руку на жінку, мерзнуть собаки, танцюють тіні і гаснуть запальнички, підпалюючи спокій. Ніби й нічого не сталось, я все ще та…чи дещо інша. Втратила щось непомітне, пішла проти себе і тепер вмираю від холоду. Ніхто не мусить цього знати…Ніхто. Продовжуватиму писати листи, іноді буду балакати по телефону і завжди залишатись вірною далекому.
- А й справді, я тебе надто ідеалізував…навіть твій голос вже не здається якимось чарівним, але він все ще кличе мене.
- Я тебе попереджала…
- Хочу ненавидіти тебе, але…
- Краще мовчи! Таке буває лише раз, подякуй Богу. Добраніч!
…важко про це говорити, але ще важче мовчати. Коли ти зараз невідомо де і невідомо з ким продовжуєш вірити в мене, хтось фотографується для сімейного альбому чи молиться, ніби всього цього й не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230953
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 26.12.2010
однажды все - на круги своя: слишком спокойно для снов
для искренности и правд ... и для меня (тебя?)
однажды все - как полночный карточный дом
после росчерка лезвия по тузам алым забрызган вином
после взгляда без звука или хотя бы различия
(его называют любовью порой, но чаще - влюбленностью)
дрогнет от выдоха или открытия глаз
и перья обрубленных крыльев я назову лепестками
белыми, словно невинность только упавшего снега
и смехом - небо
однажды все (или все) вдруг распадется на истины
в бинарные коды, нули-единицы не заключенные
я променяю себя на тушью рожденные книги
и задыхаясь от крика
лезвием вскрою собственное дыхание
в отместку за гибель тузов, королев и вальтов
в полночной тиши
а ты улыбнешься едва ли печально: мол ты из колоды,
мой Джокер, лишенный мечты и души
а сердце, смущаясь тебя, азбукой морзе мне простучит
| − · · − · − −− − − −· · | "дыши"
а я так отчаянно вдруг просто возьму и поверю
а после - однажды · − −· · ··
(это почти как · · ·− − −· · · просто иначе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230179
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 26.12.2010
пока еще есть время: на забытых стрелках по ровному кругу
бесконечностью правд ничего-не-должность врагу или другу,
или себе, растерявшемся в падших (как ангелы ранее) звездах
что не-сейчас - уже или рано, или отчаянно брошено в прошлом
слышишь: на грани вселенной танцуют оттеночность джаза
двое без лиц и имен, безо лжи и даже порою без правды
отдавшись течению млечных путей и змеистых земных дорог
пока не закончится сердца скупой испытательный срок
касаясь вслепую и нежно твоей неочерченной стилосом веры
играя по нотам, которые стали со временем пеплом и тленом
едва не боюсь ошибиться | нет, заставляю себя не бояться
страху свойственно убивать, как людям и нет порой - ошибаться
мой ангел читает книги, в одной из них тщательно спрятана правда
о том, почему я уже не боюсь, о том, почему я пока еще рядом
однажды мой ангел прочтет между строк и спрячет в слова улыбку
на грани земного-небесного, в оттенки закатно-рассветной палитры
и двое без лиц и имен останутся в прошлом, а джаз обретет настоящее
я нарисую тебе твои новые крылья, улыбкой скраплеными красками
я не-уйду, касаясь губами и взглядом холодных настенных часов...
...я - не душа. Я тобой не прочитанный, вне времени брошенный сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228189
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 26.12.2010
У меня есть Ты и Твоя улыбка. На седьмой странице старого бумажного фотоальбома. Черно-белый формат. Говорят, он наиболее точно передает душу. Иногда мне кажется, что тебя нельзя сфотографировать в цвете: ты прячешь истину своего сердца слишком глубоко для оптической линзы. Только один снимок. Случайная, неосторожная открытость: я помню, был год, четыре дня и около восьми минут с того часа, как мы поняли, что значим друг для друга чуть больше, чем для других. Что знаем: ты - меня, а я - тебя чуть-чуть иначе, чем хотелось бы нам самим. Ты стоял на улице и ждал меня. Спокойно: ты знал, что я приду. Абсентовый яд твоих глаз изучал ветер. Кончики твоих ресниц едва ощутимо дрожали и первые крупные дождевые капли падали с них (словно с неба) на твои бледные щеки. Я любовался иллюзией твоих слез. Я заставил тебя ждать на две минуты дольше. Это был первый и единственный раз в наши встречи, когда я пришел, задержавшись.
Пунктуальность - один из моих грехов.
Ты молчал всю дорогу, потому что знал, что я никогда не опаздываю. В твоих глазах змеилось недоверие и осколочная оттеночность ярости. У меня есть Ты и Твоя улыбка. То прошлое, которое я оставил на двоих. Напоминание о том, что у тебя есть душа. На черно-белой фотографии в старом бумажном альбоме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229465
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Груднева ніч спокійно грудьми диха,
Розкинулось небесне полотно,
То вітерець морозний війне стиха,
Загляне місяць у моє вікно.
Сніжинки закрутились в хороводі,
І білим цвітом огорнувся сад...
Як гарно сказано давно в народі:
"Все, що пройшло, не ве́рнеться назад"!
Сумні думки знов обступили душу,
Печаль на моїм серці розляглась.
Чому страждати знову й знову мушу?
Адже жаліти серце й душу поклялась...
Вже скоро ранок на порозі стане,
І хмари вже засвітяться в огні...
Холодна ніч в промінні сонця тане...
Чому ж так важко на душі мені?
До тебе простягаю свої руки:
"Не дай мені упасти в цій зимі..."
І раптом чую дивовижні звуки
Моєї незрадливої весни.
Вона прийшла, як мрія довгождана,
Як ясний промінь місяця вночі.
І в час такого красного світання,
Засяє щастям, промені ллючи!!!
Красного- в значенні ПРЕКРАСНОГО
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158919
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 25.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2010
Любовь долготерпит,милосердствует,
Покровы срывать до крови
До первой тёплой капли на рукаве
Одна вообще сгорела в огне
Ее живое сердце бросили в Сену
А кто то целится в вену
Затем видит мир полный любви
Андерсен,ты лучше меня подожги
Я все еще здесь с тобой
Намеченною рукой
Или врачебной ошибкой
Немного холодно и зыбко
Но все же улыбаюсь,иногда
Срываюсь как все люди
Любовь не завидует,
Любовь не превозносится,не гордится,
Ты только меня не оставь ненароком
Каждое движение
Тлеет пороком
Каждый шаг больно режет ноги
Я произношу предложения,но слышатся слоги.
Андерсен, мой друг,где тебя носила
Мое мутное детство,пока жизнь не шла
Но при этом кишила
Вокруг,поступала через капельницу зрения извне
Тогда ты казался мне угрюмым стариком
В напудреном парике
А теперь ты вдруг помолодел оправился
У тебя дочери,жена красавица
У нее лицо моей бабушки и ее прикосновение
Я возношу ей постылые моления.
не бесчинствует,не ищет своего,
не раздражается,не мыслит зла,
не радуется неправде,а сорадуется истине;
все покрывает,всему верит,всего надеется,
все переносит.
Любовь никогда не перестает
Тюль одно из ее любимых слов
Мне казалось это рыба,селедка
Я тогда была смелой и кроткой
Все это одновременно
Мне исполнялось 5 лет
Я любовно хранила салфеницу – браслет с надписью Лёля
Кто она я не знала,свято верила наша родственница
Сосланная в Сибирь
А еще был имбирь
Им пахли руки
Ничего не болело внутри,не случалось скуки
Андерсен, я знаю зачем твоя жена похожа на бабушку
Никуда не уходи,разделим одиночество как буханку
Ты ее ждал целую вечность и еще немного
Мялся и клянчил ласки у порога
Поэтому тебе нужно ее спасти
Ты так ловко превращал своих героев
Дарил им бессмертную душу
А ради нее послушай что тебе
Стоит написать сказку
Я отдам тебе стойкую краску
Напишем вместе на печной трубе
Андерсен ,ты веришь мне?́
ps:увы,я не умею делать здесь шрифт наклонным,он очень важен мне.
про любовь интонация другая.
Андерсен,потому что была только его книга под рукой.Не имеет значения кому молиться.Кажется что то понятно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217502
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 24.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
Сердечно благодарю за иллюстрацию к стихотворению замечательного автора-художницу gala.vita
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8681
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
И, как следствие,
будет опять итог
перевернутым дням,
что песчинкой стекли
вниз по стрелкам,
ссыпая минуты тревог
и часы откровений.
Меняя замки
нашим душам,
выбрасывая ключи...
Нет, сейчас -
лучше не говори.
Молчи.
Слов достаточно.
Больше уже не нужно
фраз, заученых памятью
наизусть.
Ведь за ними -
нескрытая серая грусть
ожидания,
что запеклось на сердце,
как лоскут алой ткани.
И камнем вниз
опадает все то,
что звучало внутри.
Только лучше
молчи.
Больше
н е г о в о р и...
Исчезают мгновения
в ритме скерцо,
оставляя в холодных
ладонях твоих
моих скомканных снов
черно-
белый
эскиз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230532
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 23.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
Я влюблена в мужчину, который умеет плакать,
И это не делает его слабее прочих.
Но будущее ничего хорошего нам не прочит.
Его слёзы делают его живым и настоящим.
Но он женат. А я люблю его очень.
И этот замкнутый круг бесконечен, порочнен.
Этот образ неискореним и навязчив.
Я влюблена в мужчину, который умеет чувствовать,
И эти чувства делают его непохожим
На остальных. Предположим,
Что это всего лишь актёрское мастерство.
Но я ищу его в лицах прохожих.
В сердце, как в масло, легко входит ножик.
Любить чужого мужчину – почти воровство.
Я пытаюсь достичь равновесия и покоя,
Но жизнь, как шоссе в никуда и безумная гонка.
Я влюблена в мужчину с глазами ребёнка.
Я усыпляю страсть и усмиряю похоть.
Мне хочется вынуть мечты, записать их на плёнку,
Но надежды мои разбиваются, падая звонко.
В бочке мёда – нет мёда, один только дёготь.
Я влюблена в мужчину, который умеет плакать,
Но слёзы не делают его поцелуй солёным,
Он тает на языке сахарной ватой,
Плавится карамелью. Измеряются в киловаттах
Мои чувства. А боль превращается в тонны.
Он выглядит точно счастливым, и точно влюблённым…
Но, кажется, не в меня. И я почему-то распята.
15.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230461
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 23.12.2010
Из молчаний правдивых, из наших расстроганных «да»,
Из касаний болезненных, утренних нервных признаний,
Ты рождаешься полная силы, сомненья круша ледокольно —
Безнадежная, вечная, стойкая — наша минутная слабость...
2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227268
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 23.12.2010
Есть у любви расстояния
красоты и
молчания —
радиус неотвечания
на простые
вопросы —
когда
от чаянья
до отчаянья
и
от «да»
до «нет»
или мили и
ледяные торосы
или
милли
метр.
9 декабря 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227415
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 23.12.2010
Лето было бледным болезненным и чужим.
Он смирился с летом, смирился и долго жил.
Запивал простуду солёной морской водой.
Выходные – будни, а в целом, почти покой.
Он не знал, что осень последнее время го.
Что война подкосит, богинь, а затем богов.
Что собаки плачут во сне иногда, за ним.
Что октябрь на даче сжигает тела богинь,
Собирает пепел и прячет его в подвал.
Он не знал об этом и жил, и опять не знал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230602
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 23.12.2010
9 секунд - и снег замирает...
Город, одетый в нарядные крыши
Сонно вздыхает...
И тает...
И тает...
Даже рука неуверенно п...и...ш...е...т...
Все исчезает...
Становится тише
Музыка. Падает и умолкает...
Мы не услышим..
Уже не услышим
Тех, кто взлетает...
Распахнуто... Выше...
Время стекает
С их перьев... Смотри же!
Это свобода. Она обнимает,
В спины им дышит...
Ты понимаешь?..
Истина ближе,
Несказанно ближе!
................................................
Все исчезает...
Становится тише
Музыка. Падает и умолкает...
Ты не услышишь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229654
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Океан открывает рот,
Хрипит,
Выплескивая рыб, медуз, зазевавшихся прохожих,
Он уже не похож на зеркало,
На З Е Р К А Л О ...
Алло! Проснись! Флаг уже поднят,
Паруса расправлены,
Шире глаза - вдох... Быстрее... Быстрее...
И вот океан внутри.
И кто же ты:
Волна?
Или косяк пучеглазых рыб?
А может, тебя и вовсе нет?
Океан всегда был тобой...
Теперь ты можешь видеть водой.
Ты уже не дождь. Не море.
Ты - О К Е А Н ...
И время твое - Вечность,
Которое порвется завтра.
Кем ты будешь тогда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225755
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 22.12.2010
любовь сменяет любовь, как осень порою - иные времена года
пальцы рисуют знакомые всем иероглифы: сердце и стрелы
на запотевшем от неприкаянных вздохов стекле немые разводы
становятся инеем (как чувства и мысли) девственно белым
и даже шаги не звучат, чтобы греха не нарушить дыханьем
губы касаются губ, так терпко, так больно, так кровлено ярко
и тихо смеется душа, в весенних ветрах не веет ни сном, ни отчаянем
а летние ночи так неоправданно долгие и так неприкаянно жаркие
а после звучит одиночество - скупым и осенним выстрелом
ласкают по сердцу длинные пальцы лезвийной меланхолии
и вечные спутники: скорость и смерть нынче сидят за столом
пьют со мной горькую, с привкусом пьяным полыни
мечты нерастраченной жизни тихо сидят по углам и прячутся
дескать, не суйся ка в реку, mon cher, если не сыщешь броду
а ты по стеклу, как когда-то весною, рисуешь дыхание пальцами...
...любовь сменяет любовь, как осень порою - иные времена года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228399
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Штовхаю човен
Крізь порожнечу,
Що зависає
У сиво-багряному повітрі,
У яблукові місяця,
Який поступово
Перетвориться
У молоде вино.
До човна емоцій
Захований ковчег оберегу.
Так непомітно
Догорає життя
На тлі безодні
Сивиною дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230281
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Хочу бути
теплом,
яке зігріє твої долоні
… і серце
дощем,
що застане тебе посеред вулиць,
якому ти всміхнешся,
згадавши мокру мармизку…
світлом,
якого шукатимеш,
коли тобі стане темно...
мовчанням,
в якому блищатимуть твої очі
поки весна вицвітає в осінь,
пахнуть яблука... тане сніг на віях...
тінню,
що майне за твоєю спиною,
підіймаючи на крилах,
коли опускаються руки...
...тією,
до кого ти прийдеш
радіти,
ридати,
мовчати…
... танцювати під дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230163
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Мой дождь почему-то тихонько вплетает в тебя
прозрачные капли, смывая пылинки от грусти.
Он пальчики тонкие нынче тихонько опустит
в зашитое сердце на самом краю декабря.
А там, наверху, кто-то капли его остудил
и перекроил их на хрупкие платья снежинок.
Они в своем танце неспешно и плавно кружили,
а месяц из блюдечка свет потихоньку цедил.
Плеснув на изогнутый стан одинокой реки,
от льда ее сердца поспешно в испуге отпрянул,
Почувствовав вдруг, как они меж собой далеки...
разлил свою нежную грусть на лесные поляны.
И вспыхнули травы одеждами из серебра
морозною ночью на самом краю декабря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230028
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Осень бережно скрывает равнодушье,
цедит в лужи вымученный свет.
Вечер выкипел…
Привычное удушье,
как собака чувствует мой след.
Ворожба заката выбила границы
ранней ночи и упала в пруд,
застревая в камышовых спицах,
где ее за чудо не сочтут.
От оборванных, когда-то сильных крыльев,
шрам остался римской цифрой два.
Тропы прошлого,
залатанные пылью,
обрамляет жжёная трава.
Своих мыслей ранних прорванные сети
я бросаю в заводи потерь.
И, как лист пожухлый,
треплет вольный ветер
за тобой незапертую дверь.
уходя святой дорогой белых лилий,
что приколоты на небосвод,
ветры севера вздымают тучи пыли
и сдувают с неба лунный плот.
Протыкает ночь иглой пустые пяльцы
прошлой жизни...
Лопнул тонкий лед…
Мы давно привыкли заново рождаться,
чтоб ступать в окаменевший брод.
Исчезают в лужах блики отражений,
застывают на устах слова...
Осень бережно рисует наши тени
в лунном свете римской цифрой два.
23 сентября – 4 декабря 2010
/Новосибирск - Энергодар - Петербург - Запорожье/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230054
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Святий Чудотворець Миколай,
Ти сьогодні мене не забувай,
Прийди до мене вночі,
Поклади під подушку калачі
Й ще цукерок солодких туди,
Також щастя трошки принеси,
Любові і гарної долі,
Щоб було й здоров'я доволі.
Ні, не треба мені дарунків,
Солодких й мабудь таких смачних,
Краще друга мені приведи
Й біля мене в ліжко поклади!
Ми знайдемо вірнії шляхи,
Щоб здоров'я наше зберегти,
В коханні збудуться всі мрії,
Миколо, коханий мій, прийди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229692
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010
Я зграйку слів
зігрію у долонях,
до них
гарячим серцем притулюсь –
летіть
і поцілуйте ніжно скроні
тій жінці,
за котру давно молюсь...
Хай Миколай святий
дарує радість,
упевненим і світлим
буде крок,
усе тепло,
яке іще зосталось,
підносить її в небо,
до зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229658
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010
Питаєш, звідки цей біль?..
Труюся живою водою,
Бо відповідь буде глевкою,
Ковтнути забракне сил.
Трохи тобі зали́шу...
У віці моєму не личить
Не мати шкідливих звичок...
Звідки, питаєш? З тиші -
В ній так багато трунку....
Лягло, наче пастками, листя,
Собі не знаходячи місця,
Просячи порятунку.
Біль - у кожному кроці.
А осінь з запізненням топче,
Немов відігратися хоче...
"Я на твоєму боці!.."
Питаєш?..Відповідь є-
Я просто любити посміла.
Розхристана і знавісніла,
Як осінь - беру своє.
Питаєш, звідки цей біль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225511
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 18.12.2010
Сижу на карнизе, болтаю крылом безбашенно.
Внизу копошится город слепой волной...
Упасть-не упасть - какая тут к черту разница!
И ветер за руки дергает - вечно дразнится.
А я так хотела вчера полетать. С тобой.
И лестница в небо сломана, - не подняться мне.
И крылья давно испачканы и не те.
Душа на ладонях... Куда-то ее мне спрятать бы...
Прикрыть ее перьями, пусть и давно измятыми,
оставить дрожащим отзвуком в пустоте?
А там наверху вечно спорят о соответствии
того, что дано и того, что нужно вернуть...
А я оставляю перо на коленках детства и
соскальзываю с карниза. Куда-нибудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229385
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2010
Піна туману огортає
Далекі рідні береги.
Та корабель мій повертає
туди, де сонце навкруги.
Ось він пливе собі по хвилях
З простою назвою - ЖИТТЯ.
Бува, що тоне в шквалах, зливах,
Шаленних зривів каяття.
Та хвилі часто накривали
Найкращі спогади буття.
І жалем серце обливали:
Забудь... немає вороття!
Нерідко в розпач упадала,
Душа у сумнівах жила.
І лиш тому я виживала,
Що в сні забутися могла.
Не часто штиль бував на морі,
І вірно вибраний маршрут.
Та вірю я: що тільки зорі
Шляхом щасливим поведуть.
Щоб не наразитись на скелі:
Гладеньким буде полотно.
Серед пісків, серед пустелі,
Шлях вже простелений давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229106
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Мне нравится дым сигарет, но я не курю.
Мне нравятся девушки, но я с ними не сплю
отчего-то. Погода по-осеннему прекрасна:
Не ясно, почему не любят осень.
Тысячи вопросов гнездятся в голове моей.
Сильней любить уже не выйдет.
Я – кончилась, как завершение момента.
Мне кем-то другим уже не стать.
Писать кому-то, кто не помнит даже имени.
Ничего, я выживу. Я – выжжена,
но боли я не чувствую. Отсутствую.
Отсутствие мыслей и чувств.
Розовый куст, что мы посадили прошлой весной –
погиб. Просто высох. Обветшал.
Кто из нас друг другу обещал
помнить вечно?
Быстротечность Времени смывает Память,
И ранить стало гораздо проще, чем было.
Я застыла вне пространства каплей снега,
что растаял. И тоже высох. Стало пусто.
Такое чувство, будто всё повымерло внутри.
Ты посмотри, как лебеди нашли свой дом
в небе, и в нём навсегда упокоятся.
Кроются мои же желания – от меня
до тебя – застыв где-то между.
Надежду спаиваю, чтобы зря не надеяться.
Смеётся тот, кто ещё в силах смеяться.
Бояться грозы, когда рядом никто не лежит,
не нежит тебя, с тобою не говорит,
Не кружит меня в медленном танце.
А пальцы не слушаются, когда не хотят обнимать.
Пуста кровать. Покрыта льдом и снегом.
Моё эго хочет больше, чем я могу дать.
Опять я рисовала картину чёрными красками,
Страшными сказками заполняя жизнь свою.
Не люблю, когда приторно. Люблю, когда трагично –
Отлична от других.
А всех инакомыслящих под трибунал.
Финал всегда не тот, который ожидаем. От этого обидно.
А берега не видно.
Значит, до него не доплыть.
Никогда не доплыть.
Перерезав эту нить
между жизнью и смертью –
где окажешься ты?...
10.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228396
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Как Ведьма, что клянет мужчин стихами,
Я душу нежную сгубила за чернила.
Мой яд цитатный расползается по жилам,
Как тень дрожащих рук над оригами…
Из ран сердечных молоком кормлю пергамент,
Как Дева, что рождает мир стихами…
За здравие смахну талант руками
На скатерть девственную, где любовь - орнамент.
Как Ведьма, что клянет мужчин стихами,
Я вижу рифму на кофейно-млечной гуще.
И пусть одной, как убеждаюсь, будет лучше:
Я - птица, что томится облаками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219670
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 16.12.2010
.. забившись в куток, я повторювала його слова-
тоді від сивини було лоскотно й так сміливо,
а завтра він повернеться в мій світ -
і знову погоня.
Долоні шукають прихованих натяків на диво
( та ти не права...
як завжди ти чомусь не права)
--------------------------------------------
Переслідуєш, болиш мені і стукаєш в ранок,
твоя дорослість обіймає вулиці і не спиться...
Загубиш цю ніч в компанії зрадниць-панянок,
а потім плюватимеш вслід,їм в засмучені лиця.
Тоді забившись в куток я на тебе дарма чекала,
а ти все приходив з чужих уст і себе славив.
Ти читав про любов і про смерті з Непалу
і ковтав мене пошепки, засипаючи медом у каву.
Тоді забившись в куток я дивилась на твоє фото,
а потім історія втечі, плітки на бруківці-огидно.
Ти писав, обіцяв ( не мені )...це ж робота,
а мені не сміялось,мовчалось...так видно
коли ти рукою в волосся й по пальцям хвилини,
чіпляючись за обручку, як звичку ( ця хмарність)-
чекаючи щастя від долі, від мене...дитини,
чекав випадково на дощ чи омріяну старість...
А вона не приходила, не приходила я...
і котилися сни від знемоги.
Забивалась в куток ( знову твоє ім"я
і дороги... залізні дороги)
Та завтра ти повернешся в мій світ
і від сивини буде лоскотно...знову.
Зачепившись за звичку лавиною літ
ми продовжим цю зрадницьку змову.
крапка
крапка
крапка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228761
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 16.12.2010
(Да Вінчі присвячую)
вітрувіанець
я б тебе зрівняла з божеством
а ти мене з землею, звісно ж
я ж - порочна
розкидані кумири всім моїм єством
й гризуться між собою злісно
й остаточно
танцюю свій поганський танець
бо Господу молитись надто пізно
а заочно...
не вмію
вітрувіанець
молю слізно
щоби непорочно
донЕсла я
тяжкий школярський ранець
на Голгофу
апокрифічного
вогню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228709
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
О мудрости женской немало сказаний.
О храбрости,силе-достаточно слов.
Прославлена женщина сотней признаний
Как символ любви и основа основ.
Но я,уж,позвольте ,открыто,без правок
Открою секрет,нарываясь на мат,
Внесу в эту тему процент из поправок-
Чем глупость сильнее ума во сто крат.
Что- умная женщина?Да,-это круто!
Раскручена в жизни и "шарит" во всем!
Свободна,как Бог,под мужчин не прогнута
И кризис всех жанров-ей фиг!Нипочем!
Но вечером,сняв деловые одежды
И чашечку кофе,спасая в огне
Свое одиночество со вкусом надежды
Меняет на женское счастье во сне.
Так тихо в квартире,что выть пробивает!
Ей,умной,удачливой всюду,везде
Простого тепла и семьи не хватает,
Мужского плеча,мотыльков в голове.
Где женское счастье?Где бродит по свету?
Кто держит его в заржавелых тисках?
Ответ очень прост!У простушек с "приветом",
У тех,где сквозняк и сорняк в головах.
Мужчины балдеют от глупеньких "мышек".
На фоне простушек-они короли!
И в жены берут идиоток и "пышек",
Чтоб вешать лапшу им на уши могли.
Визжит от восторга наивная дура,
Из глупости строит песочный мирок:
Сварила,помыла,одела,обула
И ужин стоит на столе в нужный срок.
Одетый прилично,начищен,сверкает.
Он-МУЖ!Он-МУЖЧИНА!Хозяин судьбы!
Она про измены его не "втыкает",
А жарит блины и готовит борщи!
И полная чаша их домик мещанский
От сытого блеска и детских соплей.
Не глядя на вид свой "капец-замухрянский"
Готовит обеды для званых гостей!
Не ведает,бедная,глупая "мышка",
Что нет никаких сверхурочных в ночи.
А шепчет он умной:"Моя ты малышка!"
При свете горевшей от страсти свечи!
Но утром уходит с помятой постели,
Оставив,как тапочки,душу в шкафу.
ЕЕ окна насквозь от слез запотели
В тот час,когда он обнимает жену.
Вот так и живут две заблудшие души!
Одна-с кандидатской сидит до утра.
Другая,с умом не особенно дружит,
Со шваброй в руке и с кастрюлей борща!
******************************
....Да здравствует женская милая глупость!
За тихое счастье бокал подниму!
Да здравствует вечная женская тупость!
Для вас посвящаю я оду свою!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228365
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Много...
хорошо забытого
увядающего
осеннего
мира,
пульсирующим набатом бьющего в сердечную мышцу,
разрывая на части нити того, что было,
разгрызая радио-мыслей эфиры.
Тяжелым шагом устлана вдаль дорога,
болты подошвы от ржавчины износились,
но как не иду - стоять остаюсь у порога,
как будто мне в небо двери заколотили.
Рёвом грозы пронеси над землёю страхи,
тот, кто не ведая устали, плачет над нами,
Если весь мир только прелюдия к Аду,
дай мне сердце и крылья из закалённой стали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220362
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 11.12.2010
Хочу и буду
Рисовать на стенах
Помадой дорогой
Малиновый букет
Цветов озябших
Из-под груды снега
И предлагать
Игру на флейте
Типа менует.
Бежать по крыше
Необувшись утром
И прыгать с простынею
С высоты
И не взирая на ангину
Жадно кушать
Мороженое
Под сиропом белины.
Сирень чернил
Глотать фужером
И нюхать снег
И доктору соврать
Я не простыла
Я больна жарой…
Трястись в карете
03 с сиреной
В городе чумном
И говорить в бреду:
Что всех на свете
Дороже ты.
Вот понесло
Прости за «ерунду»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227652
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2010
Меня позвали ночью древней повестью
С седьмого неба вслед за лунной дочерью
Пустили в адский пляс, да с чистой совестью,
Служить чертям учили псину гончую…
Меня травили бесы стаей кровною
И мстили мне за душу не голодную..
Ковыль-трава врезалась строчкой ровною
В судьбу собачью от цепи свободную…
Меня назвали на рассвете Агнией
За кровь шальную вкуса волчьей ягоды
А все чего душе хотелось загнанной -
Зарыться сердцем в пепел Старой Ладоги…*
Старая Ладога - /по некоторым версиям/ первая столица Руси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224391
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 09.12.2010
Как жажда жизни, бьет ручей,
Слова приходят ниоткуда
Во мне разбавлены минуты
Живучей силою вещей,
В которых есть смятенье правды
И сухость вечной суеты,
В которой обитаешь ты…
И время просится обратно,
Испепелив края начал
И похрустев остывшим зноем.
Ходы от юга к югу роем,
И ветер будто одичал,
Всё парус рвёт. И снятся лодке
Огни усопших берегов.
Я берегу в себе любовь,
Как новостей остывших сводку.
И на бегу ловлю волну
И брызги солнца озорного
Ты сократи мою дорогу
Иначе я пойду ко дну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227122
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Перебрать зёрна снов извне.
Не обрезать своих волос.
Я ревную тебя к луне,
Вытекающей на погост.
Страшно то,
что нельзя терпеть,
Не скрывая от глаз других.
Я ревную тебя к тропе,
Что целует твои шаги.
Бьёт по небу рассвета плеть
Как подтёк золотая нить.
Чтоб попалась в твою я сеть
Ты меня научил любить.
Чтобы снежная стала масть,
Чтобы быть для тебя одной,
Я тебя научила всласть
Как никем наслаждаться мной.
Я возьму горсть безумства в долг
И напомню себе опять,
Как беснуясь,
кусает волк
С терпкой нежностью мою стать.
Брод, как в блюдце густой кумыс.
Выгну спину под волчий вой.
В целомудрии хвойной тьмы
Свет пунцовый – след ножевой.
При луне за больную дрожь
И за ревность - не обвиняй,
Ведь она,
когда ты придёшь,
Тебя встретит вперёд меня.
8 декабря 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227298
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010
День опадает как листья с печальной ольхи,
робко рисуя по стареньким сморщенным стенам
чьи-то рисунки и чьи-то больные стихи.
ты погружаешься в сны. Ты их замкнутый пленник.
В пальчиках рук остается немного тепла.
Холод струится с затылка до кончиков пяток.
Сон успокоит. Его поцелуй слишком сладок.
Только оставит холодную синь на губах,
как от шипов облетевших по осени роз,
что красотою своей так недавно пленили.
Час истекает. И старый остывший вопрос
больше не нужен.
сотрется рисунок из линий...
В стареньком доме останется только стена,
как манускрипт с непрочтенными кем-то стихами.
Их угадать сможет только измятая память,
выпив напиток из жизни до самого дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227015
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Я пальчиками чуть коснусь твоей щеки,
твой поцелуй горячими губами
неспешно выпью,
растворяя память.
И самые заветные мечты,
фантазии твои сейчас исполню.
Мгновенье бесконечностью наполню
на самом дне напитка жизни "ты".
Пройдя по кромке хрупких восприятий,
держа твою ладонь в своих руках,
с тобою поднимаюсь в облака
на пике нежности и страстности обьятий,
когда мое опять срываешь платье,
когда суть жизни кажется близка.
Когда мне кажется - могу коснуться бога,
и ты - мой бог. И в небеса дорога
с тобой мне лучше тысячи дорог!
Твой вкус мне слаще самых нежных ягод
и горячей огня твоя рука....
Мой бог, с тобой я поднимаюсь в облака....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226816
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2010
... все почалось з мого нерозуміння себе і світу
(тобто себе,як світу бех жодних частин і цілих).
Потім з"явився ти, намагався чогось навчити,
а я слухала мовчки і мовчки тебе любила.
Ці пробіли...Куди нам до розуміння?
Божевільно-нудні і чомусь безперервно зайві.
Я дивилась у ніч і зима моя блідо-синя,
а твоя тане цукром в міцній і шкідливій каві.
А хоча я брешу, я не вмію любити...гірко,
просто плачу щодня і ненавиджу це звикання.
Поглинаю брехню, доторкаюсь крильми бруківки
і не вписуюсь в слово "перша" ,тим більш в "остання".
Я для тебе НІХТО,розумієш,- НІХТО...без суду,
неможливість терпіння на відстані рук холодних.
Засинаю ось так- між "була" і "буду"
і плюю я на ВЧОРА, ховаючись від СЬОГОДНІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
изнанка света - такой же свет, надменный, яркий, чужой, не я,
а я на крыше, а я во сне сижу и греюсь у фонаря.
мне может сниться, как город лёг на мягкий берег живой реки,
и стал прозрачным речной песок, прозрачны стали мои зрачки.
мне может сниться, как в новый дом приходят люди дожить до ста...
а дом съедает их всех живьём и начинается пустота.
и вот сижу я на высоте – сплошные страхи, фонарь погас.
что, если город сотрёт людей, что будет вместо и после нас?
что если город к утру уйдёт – уложит в ящик дома - мосты,
кафе, театры, вечерний порт, дороги, даже большой пустырь?
и я с изнанки смотрю туда, (мне всё едино: друзья - враги)
на уходящие города и слышу только шаги- шаги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226327
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Раскинулось поле-Поэзией,
Колосками, поэты стоят,
Для кого то они, бесполезные,
Но во злате одетые, в ряд.
Семенами,стихами,бросаются,
Но, а ветер несет их в народ,
Ведь Дорогою,жизнь эта славится,
А поэт воспевает,исход.
Только время,продажное чудище,
осыпает им пылью чело,
Эта слава,пьянством ликующим,
Свою ветвь над поэтом взвело.
И ударило в спину,всей критикой,
поросли колоски в сорняках,
А ромашки,воспетые лирикой,
В этом поле,зернистом молчат.
И востребовал,век новый,Гения,
и взрастил в семенах,желтый лик,
Ах подсолнечник,стать,вдохновения,
В этом месте ты будешь велик.
До тех пор,как пожаром прокатится,
по поэзии,тяжкий удар,
И ты ветру отдашь,все что скажется.
А взамен заберешь гонорар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225266
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 03.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2010
Дороги застывшими реками тают в ночи,
снежинки на них в эту пору особенно падки.
Поверь мне, свобода на вкус еле слышно горчит,
отшельником быть, диким ветром, я знаю, не сладко,
совсем неуютно – вокруг лишь полынь да ковыль.
И что остаётся – опять перечитывать память,
раскрашивать полночь дыханием сонной травы,
озябшие тучи меняя на небе местами?
А что остаётся? – На прочность испытывать нить,
связавшую души так крепко и необъяснимо.
В судьбы лабиринтах учусь я и верить, и жить,
и благословляю всю боль и тебя, мой любимый.
А ветер, поверь мне, он тоже бывает ручным,
он просто мечтает ласкать твои тонкие пальцы
и робко терять поцелуи на юге спины,
и жадно и трепетно губ твоих нежных касаться.
Зачем этот ветер тебе – ты решай это сам.
Прогонишь – он снова умчится в бескрайние степи.
А что остаётся? Любовь отпускаю к ветрам –
она возвращается, но возведённая в степень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226119
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
БАЙКА
(без моралі)
Цар Нептун в Підводнім царстві,
Як до влади приступив.
Замінив всіх можновладців
На, собі подібних, риб.
Дав їм волю до розбою,
Суддів насмерть залякав,
Їхні діти (ще ікрою)
Стали старші в косяках.
А всю Раду царства водну
Він умить перетрусив-
Перекрасив в Восьминогів,
Щоб указ, значить, любий
Вони враз голосували
Всіма щупальцями враз.
Й риби, бідні, аж пищали -
За указом йшов указ!
Бувших вожаків косячих
Вже термосили суди.
І Акули вже добряче
Гострять зуби до води.
Коли риби від свавілля
Знов збирають косяки -
То Нептун плюється сіллю
Й Раді тиче кулаки.
А дурнії Восьминоги
Голосують все підряд
(Місця не знайшлося в Бога
Куди розум їм запхать!)
І не бачуть, що Акули
Скоро вже з"їдять і їх,
Вже й Нептун сказав (не чули?):
"Восьминогів не жаліть!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226090
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
У будь-якій ідеї сльози - вічні,
але блукання й промахи стирають нанівець
думки дотичні... Пальці ж скуті дивними судомами.
тож краще йти сміливо - навпростець.
У пізнанні не варто йти навпомацки:
від цього забагато ран та вивихів.
нова невдача відгудить, але сторонні коменти
пищать на дні у спогодах, а ми ж не вічні ...
А почуття Бог розділив крапками й комами.
на всіх шосе столичних бороздить по рудаментах біль,
содомами й гоморами засвідчивши твою дволичність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225864
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2010
ты держишь за руку
и не даешь упасть.
как странно,
для меня так странно.
я ни жива и ни мертва.
спонтанна,
я есть и нет меня
на этом свете.
мы вроде взрослые,
но мы порой как дети
на крылышках
тончайших мотылька.
ты держишь за руку
и не даешь упасть
и затеряться
между двух итогов
листом опавшим
с тоненького клена.
и в этом межитожии
пропасть
как в пропасти.
и выцветшей страницей
не вглядываться
запятыми в лица...
ты держишь за руку.
зачем? Ответа нет.
я вижу лишь
застывший силуэт
твоей души
на расстояньи лет
иль расстоянии
протянутой руки...
мы далеки с тобой
и так близки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225673
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
когда мне станет
просто все равно,
когда мои часы
сойдут со стрелок
на скорости,
как с рельсов поезда
куда-то под откос
в чужие города,
а мой напрасный
и немой вопрос
зависнет где-то
в воздухе над Пензой -
я растворюсь.
Я больше не явлюсь
ни в сны,
ни в явь,
ни в мысли,
никуда.
и треснет зеркало
от падающих слез
оставив пыль
серебрянную верить
в слепую неизвестность.
Слово "да"
утонет,
затеряется на дне
и там остынет
как льды
на полюсах
моих
надежд
как иней
на ресницах.
белый иней,
что холодом
так сердце обжигал
и не давал ему
стучаться в такт
с твоим,
что не позволил
согревать сердца
двоим
над черным городом,
что ночь
давно
настигла
и заставляла
верить
в чьи-то игры
и забывать,
что миг
неповторим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225657
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2010
Переверну дни
и призову ночь.
Ты меня прогони,
я ведь луны дочь -
светом меня манит,
песни хочу петь.
Мне бы окно открыть
и в небо улететь.
Я разожгу огонь,
пеплом сотру боль, -
Нам ведь не быть с тобой,
и ты меня не неволь.
Стая волков мне,
словно давно семья.
Мне уже триста лет.
Моё вино - яд.
Ты попросил пить,
руку мне протянул.
Как же теперь быть? -
Ты от вина уснул.
Капну живой воды
и прошепчу: "Живи..."
Ты растопил льды
у ведьминой любви...
Плейкаст автора FmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1466212/4e2eba338337fbe3d86207fe519b384e09e36af5pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225430
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 01.12.2010
Я знаю,
дорогие трюки,
Как мышеловка для мужчин.
А тот,
кто называет сукой,
Попал под номером один.
Чумы осенней переборы,
Перерастающие в визг…
Мы для друг друга не партнёры,
Мы для друг друга – новый риск.
Раздвинув
занавесок груду,
На перламутровом
стекле,
Ты захотел увидеть
чудо,
Как я летаю на метле.
От круга лунного
лишь сектор
В себя вбирает
ведьмин смех.
Ты думаешь, метла, как вектор
Укажет направленье вверх?
Ты прав,
агония случится…
Но отойди и не держи!
Ведь я, как все самоубийцы,
Взахлёб считаю этажи!
24 ноября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224174
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Я всматриваюсь в дрожь потертых черно-белых клавиш и надсадный полынный плач неупокоенной скрипки, и вижу небо, серое, как крылья одинокого ворона. Память сидит за спиной и рисует эти крылья на моих острых, гротескно очерченых лопатках. Прикосновения ее пальцев горчат, как кофе в позднеосенние дни. Мне не больно, пусть даже память рисует кровью, ибо чернильница сегодня - мое уставшее ударяться о ребра сердце. Мне не больно, больно рыдающей скрипке и моему непризнанному одиночеству, больно миру, который я обесчестил своим безразличием. Мне - тихо.
Я листаю страницы полуистершихся бинарных кодов и чернильные строки моих чувств вместо глянцевого журнала или рекламного проспекта.
Время еще не пришло?
Время уже не придет.
Эти мысли - перья в очерченых памятью крыльях. Тревога замирает на кончике разума, в надежде шагнуть по тонкой, лезвийно острой грани души, но видит беспородный неограненый камень. Она исчезает. Ей некуда больше идти.
Змеиным посвистом - предложение мне последовать за ней. Отказываюсь. Предельно вежливо, только глаза темнеют, как заснеженная осень в час сумерек, до горчаще-янтарного, с переливами антрацита. Глаза - зеркало души. Душа - камень.
Память прячет улыбку в уголках губ. Она помнит мое дыхание и стук моего сердца. Она - да. Я - нет. Я всматриваюсь в дрожь потертых черно-белых клавиш и надсадный полынный плач неупокоеной скрипки, и вижу небо, синее, как крылья одинокого ворона...
Время уже не придет?
Время еще не пришло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224451
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 28.11.2010
*Я люблю души. Берешь, как старый фотоальбом,
раскрываешь, стряхнув пыль и поблеклые воспоминания, а там - ты.
Кофе и сигареты, сигареты и кофе.
Ни капли сахара, ментола или сочувствия к собственному сердцу. После четвертой или пятой сигареты начинаешь чувствовать вкус жизни - в терпком аромате горько-приторного дыма, ленивой смертью ползущего к соседней стене по направлению ветра или дыхания. Именно потому я люблю курить в одиночестве: так моя жизнь не касается ни твоих губ, ни твоих глаз.
Кофе и сигареты, сигареты и кофе.
- Ты ревнуешь. - Не то вопрос, не то утверждение.
- К чему? - Безысходность.
- К одиночеству.
Не шах и не мат. Жизнь - не шахматы.
Мы встречаемся, когда ночь не в небе, а в наших глазах. Порой мне кажется, что моя - только отражение твоей собственной, или ее сон. А ты редко улыбаешься и почти никогда не говоришь "до встречи", совсем как зеркалам. Зеркалам и правда не стоит назначать свидание, не так ли?
- Не так.
- Кофе?
Завариваю чай на двоих. Полынь. Любистник. Любовь всегда горькая в одной из своих нот. Мы пьем неторопливо, как время - наше дыхание. Возможно, стоит уберечь себя от ошибок?
- Нет.
Сегодня одна из редких твоих улыбок. Ты касаешься моих глаз собственным взглядом:
Я отражаюсь, как мертвый камень
В невольно разбитом девичьем сердце
Я - айсберг, вчера потопивший "Титаник"
Несправедливо преданной веры.
Я - искушение собственной правдой,
Распятой на небе в образе солнца,
Прочтенной по строкам в нотной тетради,
Украденной фильмом с нелепой концовкой.
Я отражаюсь, чуть-чуть не живя,
Преданный тенью прошедшего лета...
Зачем ты вернулся, грядущий Январь?
- За кофе и сигаретами.
Твоим губам нужно чаще тренировать улыбку, тогда однажды она станет искренней. Я знаю, я учился улыбаться почти так, как ты. Только на одну или две зимы раньше, но в зеркалах совсем несложно играть со временем. Иногда я чувствую, как ты течешь по моим венам, пропитываясь насквозь кровью, пресыщаясь, словно не-случайные любовники, эмоциями на шелковых простынях. Вот и сейчас - эта горчинка в уголках твоих губ, словно корица и мускат в кофейном послевкусии.
Дыханием по строкам. До безумия нравится молчать с тобой.
До безумия - с тобой.
После - тоже.
Кофе и сигареты, сигареты и кофе.
- Знаешь, Я люблю души. Берешь, как старый фотоальбом, раскрываешь, стряхнув пыль и поблеклые воспоминания, а там - ты.
- Я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223909
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 28.11.2010
С тобою, будто гравитации здесь нет,
И мы вне времени, вне всяких координат.
Я плавлюсь, словно чёрный шоколад,
И под ногами растекается паркет,
В моей душе ты вырастил эдемский сад.
В моей душе амброзии теперь цветут,
По венам бьёт вино – божественный нектар.
Такой неистовый пылает в сердце жар.
У ног твоих нашла единственный приют,
Тем самым, превращая свою жизнь в кошмар.
Ты знал, что самые красивые губы лгут –
Всегда безоговорочно, но сладко-сладко,
Устроив в моей жизни беспорядки.
Что заслужила я сегодня – пряник или кнут?
На каждый шрам накладываю латки.
Схожу с ума. Давай сыграем в прятки? –
Нас всё равно в конце игры убьют.
В падении с неба не раскрылся парашют.
Мне кажется, я слишком не в порядке.
Меня не вылечат и не спасут:
Я так пуста – мне нечего отдать взамен.
Всё синим адским пламенем горит.
Бессильно вырваться пытаюсь изнутри
Бетонных нерушимых стен.
Я голыми руками вынимаю сердце из груди –
Такая боль, как будто заново ломают кости,
Которые неправильно срослись.
И без наркоза. Разве это то, что называют жизнь?
И боль растёт. Как выжить при таком-то росте?
«Держись, my babe, - ты говоришь, - держись».
Не прикасайся к сердцу, я и так дрожу.
Температура тела, кажется, за сорок.
Перегорев, потухну очень скоро.
Здесь без тебя я медленно с ума схожу
В своём эдемском внутреннем саду.
23.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224606
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Что в этом мире сделал ты весомого?
Считается ли этот день, как прожитый не зря?
Внутри меня – там больше нет меня.
И ничего не найдено искомого.
За мною тянутся стальные цепи прошлого.
И где теперь, когда нужны, друзья?
Из собственного тела выбраться нельзя.
Зачем всегда мы жаждем невозможного?
Никто не знает, где конец пути идущего,
Где его дом, где место сладких грёз.
Ты думаешь, что ты живёшь всерьёз?
Ты веришь в настоящность сущего?
Не в иллюзорность веришь равновесия?
Там где была любовь – теперь лишь секс,
Здесь всё, что ты любил с приставкой «экс»,
Здесь все твои мечты – сплошное месиво.
И есть ли в этом хоть какой-то смысл бытия?
Здесь и добро и зло рождают злобу почему-то,
Здесь вовсе нет добра как будто.
И для чего живу на этом свете я?
Ты сделал в этой жизни что-то настоящее?
Считается ли этот день, как прожитый не зря?
В меня вползает ядовитая гремучая змея,
И эта боль от жал становится навязчивой,
Меня всё больше и сильней пленя.
Внутри меня – там больше нет меня…
23.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224179
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Перший сніг прихорошив дороги
І обкутав промерзлії віти,
Застелив новий коврик під ноги,
Розбудив непосидливих діток.
І малеча до вікон припала,
Заглядаючи в білу картинку:
Чи не видно ще там Миколая,
Чи Мороз не несе ще ялинку.
Загорілися очі бажанням,
Зачекалися санки без діла,
І забулося враз за навчання -
Скуштувати той сніг захотілось.
Метушаться матусі по хаті -
Дістають чобітки, рукавички...
Перший сніг. Такий свіжий, лапатий
Закрутив в білу хустку криничку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224794
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
кричу в себя.
душа опять навылет.
сочится кровь
и каплями рассвета
окрашивает ярко слово: "были",
упрятав в уголке все наше "где-то".
смотрю в себя, -
наружу невозможно.
теряюсь в лабиринтах
темных спален.
а помнишь, - мы с тобой вдвоем искали,
потом вдвоем разбив. неосторожно.
не вижу ничего,
того что рядом.
улиткой - внутрь.
чтобы не слышно боли.
все, что внутри,
зачем-то искололи.
а там, снаружи, дождь...
и пахнет ладан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224380
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 27.11.2010
Розсіялась осіння непогода,
І вечір у промінні потонув.
Від слякоті звільнилася природа,
А листопад у літо повернув.
Ще вчора вітер шаленів від злості:
Жбурляв листки в засмучене лице.
Стосунки, що були такі непрості,
Розтанули у просторі уже.
Із шовку зіткана осіння тепла ніч,
Крильми припала до мого вікна.
А я біжу думками босоніж
У край, де пахне квітами весна.
В моїх думках ти свіжий літній ранок.
І промінь, що освячує блакить.
І спів птахів, пролитий в спозаранок,
Що робить неповторною цю мить.
Несу тобі неспалені НАДІЇ
І вогник сподівань, що ще горить.
І вірю, що здійсняться мої мрії:
Любов"ю твою душу напоїть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223765
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Для Charodijka =)
Закуте сонце нині у туман -
Воно ще світить, а проте не гріє,
Мені нагадує цей Чорного лиман,
Де зранку павутина море миє...
До тебе доторкнуся, в сірість полечу,
Купатимусь в молочних мріях твого серця
Тебе торкнуся... Ніжно по плечу
Пройдусь рукою і відкрию дверці...
Я житиму тобою і лише в тобі
Шукатиму я прихистку палкого...
В житті все мчиться лихом в боротьбі...
Кохання я плекатиму з тобою.
17.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222948
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Опыт счастья
Личному чуду
2004 - 2006 гг.
(неоконченное)
С чего бы начать? С каких-то слов, которые могли бы предварить дальнейшие
слова. Название "Опыт счастья" пришло мне в голову вчера. Что это должно
означать, я не имею ни малейшего понятия. Но мне
понравилось именно такое сочетание этих слов. Оно должно выражать некий
предельно концентрированный смысл.
Это будет рассказ о человеке. О человеке этическом. Это словосочетание
употребляется здесь в том же смысле, в котором обычно употребляется
словосочетание "человек разумный". О его чувствах и мыслях, о
противостояниях моральных, нравственных и этических. О борьбе и единстве
чувства и разума. Об отрицании и принятии.
Рассказ будет состоять из заметок, разбродящихся в разные стороны.
Стягивающей, обьединяющей их силой будет желание выразить невыразимое. Это
будет издевательство над словами и смыслами, столпотворение противоречащих
друг другу точек зрения, смешения и смещения понятий, толкотня аляповатых
образов выражающих совсем не то, что хотел сказать автор и втянутых в
текст только из желания блеснуть безвкусной яркостью красок.
Оригинальность будет заключаться в неоригинальности. Неповторимость - в
банальности. Тщета, суетность и желание выставить напоказ собственные
точки зрения будут постоянными спутниками автора. Текст будет насыщен
цитатами, авторы которых пришли бы в ужас, зная, с какими низкими целями
используются их возвышенные слова.
Автора увлекает соблазн быть непоследовательным, размыто-многозначительным
и вообще не нести никакой ответственности за свои слова.
***
Здравствуйте. Вот мы и встретились, уважаемый читатель. Позвольте
придержать вас за рукав.
***
Как-то так получается, что все мы что-то ищем. Бредем, несемся, рыскаем,
пробираемся впотьмах. Иногда, что-то вдруг приковывает наше внимание, и мы
останавливаемся, чтобы вглядеться получше. Но в большинстве случаев мы
продолжаем наше движение вперед, часто не имея никаких конкретных целей,
не зная для чего и зачем. Зуд голода заставляет нас принимать пищу, яркий
свет сужает наши зрачки, усталость заставляет нас отдыхать. Русло шириной
в день, в котором бьются или сочатся потоки и ручейки наших жизней.
Если отбросить кнут краткости человеческой жизни, который заставляет нас
двигаться вперед, времябоязнь напрасно растратить отпущенное время, останется
ли у нас что-то, к чему мы будем продолжать стремиться?
Ставя перед собой цели мы надеемся их достигнуть.
Но цель достигнутая бесконечно печальна. Ребенок, радостно разжимающий
кулачок, обнаруживает мертвую бабочку.
Он плачет от разочарования, а мы продолжаем устилать свой жизненный путь
мертвыми бабочками достигнутых целей.
***
Вопиющее недоразумение их жизней случилось. Они встретились.
Может быть кого-то этот факт и может оставить безразличным. Но никак не
меня. Нелепая случайность пересечения их судеб восхитительна и
необыкновенна, как солнечный лучик пробравшийся в щель туго задернутых
штор чтобы упасть прямо в раскрытую ладонь.
Чувство, родившееся где-то в самой глубине души из быстрых взглядов и
теплых улыбок, расцветает под холодным светом январского солнца, как
незнакомый высокогорный цветок.
Желание видеть, слышать и касаться ее живет в нем также естественно как
само дыхание и биение сердца. Искушение целовать ее завладело им как
наваждение безумца. И только иррациональная робость влюбленного удерживает
его от этих рискованных поступков.
Не имея никаких оснований влюбится - быстрее влюбляешься - правило древнее
как человеческих род и столь же актуальное и поныне.
Вопреки всему родившееся чувство, пусто и бесплотно как привидение
Кентервильского замка. И столь же печально и безысходно.
Но такое знакомое и всякий раз удивительное чувство
влюбленности, отстраняет его от действительности и на поверхности
реальности остаются только ее теплые руки, мягкие губы и глубина
ласковых глаз.
***
Наше несовершенство в том, что мы желаем быть счастливыми вопреки всему.
Жажда счастья - подобна инстинкту самосохранения. Она не требует
доказательств и смысла. Она естественна, как желание жить.
Но давайте зададимся вопросом - счастье - что ты есть?
Давайте придумывать ответы на этот удобный вопрос.
Я люблю такие вопросы. В ответ на них можно многозначительно молчать.
Можно глубокомысленно излагать самые бредовые вещи без риска быть
перебитым. А можно очень элегантно пожимать плечами.
Счастье - проснуться, открыть глаза, видеть и слышать. Видеть - небо и
улыбку случайного встречного, слышать - стук дождя и шепот влюбленных под
окном. Трогать - крошечную ручку ребенка и нагретый солнцем шершавый
кирпич многоповидавшей кладки старинного дома.
Ощущать - запах только что отпечатанной книги, вкус с любовью
приготовленного ужина.
Все это счастье. Эти крошечные миги квинтэссенции ощущений проносятся мимо
со скоростью курьерского поезда, незаметные и незамечаемые, как
мелькающие за вагонными стеклами размытые лица пассажиров.
Но иногда, вдруг, совершенно вдруг, мгновение превращается в чудо.
Мир вспыхивает блестками как глянцевая фотография. Само время
приостанавливает свой ход.... мучительно и сладко испытывая нас каждой
секундой неповторимой гармонии. Ощущения замирают. Струящаяся сквозь
нас Вселенная разворачивается циклопическим калейдоскопом закономерностей
и взаимопроникающих связей, растворяя воображение своей необъятностью.
Это тоже счастье. Особое счастье, неповторимое. Счастье быть.
Ощущение своего слияния с целым миром, неотрицаемое чувство принадлежности
ему.
Подобно тому, как любое лицо, приоткрыв свой, особый ракурс красоты,
навсегда становится прекрасным, так, внезапно возникнув, чувство
сопричастности великой гармонии примиряет с несовершенствами мира.
***
Жизнь, как это не удивительно, продолжается.
Очередное утро понедельника приближает его к ней помимо его воли и
желания. Хотя вовсе не вопреки.
Часы, разбившись на минуты и рассредоточившись по-секундно садятся в
засаду и ждут. Они, как и он, ждут момента. Странного и волнующего момента
встречи их глаз. Момента когда грезы и реальность соприкасаются гранями
чтобы породить в своем столкновении необыкновенное чувство выросшее из
увлечения случайными мыслями о ней.
Нет ни малейшего сомнения в том, что подстерегшее его чувство настоящее.
Как плохо прожаренное мясо, как серое небо и холодный снег на улицах.
Оно радугой высвечивает ее образ внутри него. Подсказывает ее
незвестные черточки, которые он выдумывает, чтобы все в большей и большей
степени проникаться этим восхитительным чувством - вовлеченности в нее,
участие в жизни ее души.
Неизвестная она. Заманчиво - разбираться в ее внутреннем устойстве и
обнаруживать нечто неизвестное и не поддающееся логике и анализу.
Это волнует.
Приятная печаль, говорящая о том, что прошедшее - уже навсегда, посещает
его после каждой встречи с ней, еще раз подтверждая что беспечная игра
чувствами превратилась в игру самой жизнью.
***
"... ведь то чего достигаешь, формирует душу, а то, чего не достигаешь,
только искривляет ее; для счастья совершенно не важно то, чего ты хочешь,
а важно только, чтобы ты этого достиг."
Роберт Музиль
А он так и не нашел себя такого, каким тебе уже не быть. Он копия копий,
сгусток чужих влияний, клубок надорванных нитей без начала и конца.
За какую не потянешь, она кончается также неожиданно как и началась.
***
Что же мы имеем? Одни красивые карие глаза смотрящие внутрь, в глубину, в
самую суть и бесконечность других красивых карих глаз.
Чувство, живущее вопреки всему, всем законам и правилах, чувство,
отказывающееся сознавать свою бессмысленность и быстротечность, живущее
единым мигом, невозможное и почти непристойное в своих устремлениях.
Есть ли что-то что связывает эти красивые глаза, кроме тонкой, неуловимой
и в тоже время сверхпрочной нити их взаимных и тайных взглядов?
Я не знаю ответа на этот вопрос. Я вообще не знаю ответов. Я знаю вопросы
и моменты когда их следует задавать. А это, согласитесь, уже немало.
Знаете ли вы, как это - влюбиться? Умеет ли ваше сердце сжиматься от
сладкой боли предчувствия? Страстно желать хоть касания дорогой руки, хоть
единого и случайного соприкосновения пальцев? Почитать за высшую ценность
драгоценный подарок взгляда, безумнейшую сладость долгожданного поцелуя,
опиум нежных слов, лихорадочно прошептанных в самое ухо?
Помните Сирано Де Бержерака? Мой любимый эпизод в мировой лирике. Он пишет
письма возлюбленной своего патрона, сам влюбляется и, продолжая писать за
него, видя как они счастливы восклицает: "Она его целуя в губы, целует в
них мои слова!"
Слова влюбленного - самое сильное оружие. Красивые и гармонично сложенные во
фразы - оружие смертельное.
***
Делайте инвестиции собственных чувств в комплименты. В надежные,
качественные, искренние, проникающие в самые глубины души.
Касающиеся ласковыми прикосновениями и заставляющие сладостно трепетать
тончайшие струнки протянутые от самолюбия к совести.
Озаряющие человека изнутри светом, который непременно вернется к вам через
глаза и улыбки.
Дарите эту неразменную мелочь - слова.
Эту самую нежную ласку и самое интимное прикосновение. Ибо только
они могут проникнуть в человеческую душу. Им позволяется бывать в
самых сокровенных уголках и самых потаенные местечках человеческой души.
Словом можно больнее всего ударить и слаще всего приласкать. Может быть
из-за этой их особенности мы наделяем их таинственной силой и
всемогуществом, надеемся что словом можно все изменить и исправить. Верим
в дар убеждения и наивно верим в то, что словами можно передать чувство.
Но "мысль изреченная есть ложь", повторяем мы вслед за поэтом и знаем что
слова искажают нашу мысль дважды - будучи сказанными и будучи услышанными.
"Нам не дано предугадать, как наше слово отзовется".
Но мы говорили, говорим и говорить будем, потому что только словами можно
сказать драгоценному для тебя человеку о том, как он дорог. И пусть,
это будет лишь неверное скольжение по самому краю наших подлинных чувств и
мыслей, лишь бледная тень переживаний взрывающих душу, мы будет вкладывать
всю имеющуюся силу чувств в слова и говорить, говорить, говорить...
И чувства непременно вернутся, взойдут из принявших их душ, как
благодарные солнцу ростки, пробив наслоения условностей и приличий, чтобы
вернутся к нам дерзкой зеленью настоящей искренности.
***
Смотреть и смотреть. В лучшее зеркало мира. В ее глаза. Свести смысл
собственного существования к этому благоговейному молчаливому созерцанию
красоты.
Изменить все, чтобы не изменить себе. Заключить сделку. И молча смотреть,
как чудовищно медленно срываясь с кончика пальца, падает красная капля.
Нет правил. И нет законов внутри. Есть только тонкие струны чувств,
которые начинают звучать в унисон с биением чужого сердца.
Бархатная, до терпкости, словно вкус темного вина, кожа. Робкие, но
смелеющие с каждой секундой погружения в чувственность, прикосновения
пальцев источающих нежность. Взаимное притяжение тел намагниченных
новизной. Влекущий изгиб талии вкусно скользящий под ладонью. Кажущаяся
инертность податливо льнущих бедер и трепетная мягкость прикосновения
груди. Приглашающе полуоткрытые губы и полуприкрытые глаза...
Все это накатывает как наваждение...
***
Это вообще нормально - он непрерывно о ней думает? Думает о ней,
врывающейся оранжевой молнией в его размеренную жизнь, врывающуюся, чтобы
прильнуть к его губам, обвить шею руками и раскрасить его небо новыми
красками.
Но что это, откуда это все - этот энергетический смерч, тайфун, ураган,
неистовый и напористый шквал? Что с ней делать, с этой шаровой молнией
апельсинового цвета, с ее искрящимися веселым бешенством страсти глазами,
с губами, которые касаются его, чтобы оторвать от реальности и повергнуть
в безумие...
Ее не удержать в объятьях, это невозможно - удержать в руках
переполненную рвушейся наружу энергией шаровою молнию.
Она невероятно, чудовищно, неестественно сексуальна! Это практически
невыносимо, как физическая боль, это остро как пряности и приятно как
стакан ледяной воды в руке задыхающегося от жажды!
Ее неровное дыхание прерываемое жадными поцелуями - звучит как
грандиозная музыка сфер, оно заставляет само сердце биться с перебоями,
сладко останавливая его перед очередным ударом, как при скоростном спуске
с горы.
Голова срывается с цепи, чтобы закружится в неистовом вальсе
несдерживаемой более страсти, и утонуть в разорванных цепях нарушенных
запретов.
***
Это лежит вне обычной жизни. Счастье лежит на совершенно иных
параллелях и меридианах. Оно не вписывается в дни обывателя. Оно неудобно
для практического применения. Слишком капризно и непредсказуемо. Скользкое,
как очищенное яйцо, оно не терпит прикосновений и карманов. Не помещается
в кошельки и сейфы, боится слишком яркого света и грязных рук. Хрупкое
как высохший цветок, оно не подлежит хранению и возмещению по утрате.
***
И так - кто? Маленькая девочка, глаза которой просят его о нежности.
Может быть это не так, может быть это он видит в них эту несуществующую
просьбу, так как сам испытывает потребность подарить кому-нибудь
затаившийся во нем неизрасходованный запас, свернувшийся подобно сжатой
пружине. Может быть, первоначальный импульс интереса к ней вспыхнул, из чувства противоречия,
желанию быть, черт возьми, оцененным по достоинству, этой странной девушкой, глаза
которой с таким равнодушием скользят по месту где ему случается сидеть или
стоять. Может быть это только тоска по любви, по интимному человеческому
общению, практические невозможном на этом треклятом необитаемом острове...
***
Каждый нуждается в свидетеле. В свидетеле своей жизни. Ком-то, кто
вопиющей реальностью своего существования подтверждает - ты действительно
есть, ты - живешь, ты - часть этого мира.
Случайно встреченные и найденные после долгих поисков, любящие и
позволяющие любить, поучающие и принимающие нас безоговорочно, они
сопровождают нас как ангелы-хранители, зная нас такими, какими мы сами
боимся себя знать.
Знать наши ошибки и просчеты, милые и не очень слабости, столь тщательно
скрываемые, но все равно лезущие в глаза недостатки и порочные склонности.
Мы отказываемся от этого неудобного груза, вежливо перекладывая его на
плечи наших драгоценных свидетелей, слишком гордых, любящих или мягких,
чтобы отказать в этой мелочи - знать и нашу темную сторону.
***
Мучительней всего знать о неисключительности и неединственности счастья.
Даже ребенок, поедая долгожданную конфету, уже мучается от сознания, что
есть и другие, может быть, более вкусные. Но, главное - другие.
Страдания от нереализованности, от недоступности "счастья вообще"
подобно тайному желанию скупца владеть всем золотом мира.
Это абсурдная и невозможная жадность широты собственного бытия - живя в
городе, знать что есть тысячи деревень и других городов, родившись русским,
знать, что можно быть англичанином, родившись в трущобе, знать что можно
родится во дворце, состоя в браке, видеть миллионы других мужчин и женщин
и знать, что у каждого из них собственная жизнь, желания и мысли,
удовольствия и горести и им нет до тебя никакого дела.
***
Прощаем. Возвращая утраченные частицы души, принимаем в себя поступки и
слова. Тем, кто несоответствует нашим ожиданиям, мы разрешаем быть и такими
тоже. Отпуская натянутые поводья собственных душ, пускаем их вольной
рысью. Какие мучения - позволить себе простить. Не требовать. Не увещевать.
Не отворачиваться: "А, все бесполезно!". Принять в застывшую глину
принципов живую человеческую душу, не заставляя ее принимать форму и
костенеть на ветру упреков.
***
Одна из причин, по которым нельзя клясться в вечной любви - чтобы потом не
сказали что ты в ней клялся.
Сберечь возникшее ослепление невозможно. Как невозможно ухватить пригоршню
солнечного света.
Мир взрывается под ладонями, раня разлетающимися осколками.
В мире заполненном ослепительными вспышками, суженные зрачки перестают
различать полутона.
Каждый шаг - сквозь пламя, каждое слово - окончательное решение.
Счастье захлестывает как обида, до горечи, до рези в глазах.
В паузах между поцелуями дыхание втягивает пылающий водород.
Кажется, нет ничего важнее этих мгновений, когда смотришь в упор не
различая лица, и сосредоточенно слушаешь, не понимая слов.
Ты окружен вечными истинами, которые длятся мгновение, и изрекаешь
обещания, которые звучат как обеты.
Вспыхивая, страсти выжигают собственные излишки, подобно тому, как удар
молнии уничтожает взрывоопасную разницу потенциалов неба и земли.
Но, породив вспышку и на краткое мгновение соединив небо и землю, молния
исчезает, осветив болезненно ярким светом пугающую и вечную пустоту между ними.
И мы снова, и снова и снова становимся чужими сразу после того как перестаем
быть ослепленно счастливыми.
***
Удивительно просто избегать разочарований. Следует только хранить надежды
и ожидания отдельно от ценностей. Принять все неслучившееся, простить все
несовершенные промахи, поверить в еще не сказанную ложь, полюбить еще
неизвестные недостатки. Бросить искать истину в человеческих словах и
чувствах. Разместить собственное сердце на нейтральной территории между
правдой и ложью, между любовью и ненавистью, между добром и злом - и
впустить в себя это все в равных пропорциях. И только тогда, тогда, когда
все страдания мира обрушаться своей всесокрушающей тяжестью, но не раньше,
ни в коем случае не раньше, встать и выбрать - правду, любовь и добро.
Не забывая об условности правды, минутности любви и неопределенности
добра.
***
Угасающее чувство капризно требует внимания, как ребенок чересчур занятых
родителей, испытующе глядя снизу вверх обиженными раскрасневшимися глазками.
Ласковые слова начинают скрывать упреки. Комплименты, кажется, стыдятся
своего идеального смысла, и больно хлещет фальшь взглядов научающихся
смотреть мимо волшебного стекла.
***
Ах, как это красиво, когда книги попадают в ваши руки случайно, как капельки
дождя. Это волшебно - открыть брошенную кем-то книгу и найти там
собственные части, без которых не чувствуешь себя целым.
Отыскать слова, которые давно вертелись на языке, и мысли, которые вот
только вчера записывал на подвернувшемся клочке бумаги.
В этом, наверно, и есть единственное что можно назвать "судьбой" - порядок
случайностей в котором к тебе попадают самые нужные книги.
***
У него не было амбиций.
Он желал быть красивым, умным, сильным, ловким, остроумным. Он на самом
деле стремился к этому. Но у него не было потребности быть самым.
И это делало его счастливым. Точнее, не делало его несчастным.
Он умел радоваться чужому превосходству легко и естественно, как люди
восхищаются красотой морского пейзажа или заходом солнца.
Он брал от чужих побед всю радость, не замечал их горечи и, делая последний шаг
к наивности, был счастливейшим из смертных.
***
Они обменяли кусочек своих жизней на слова. Они превратили себя в слова и
показывали их друг другу из раскрытых ладоней, смеясь от восхищения
собственной смелостью. Они любили эти слова, душа заходилась ознобом от
некоторых из этих слов.
Он выворачивался наизнанку, называя это человеческим общением.
Вначале она удивлялась. Не понимала, зачем и для чего это все. Потом
перестала. И тоже стала выворачиваться. Все больше и больше. И тоже стала
называть это человеческим общением. Иногда, но все реже, она испуганно
сворачивалась в трубочку и прикрывала створки. Процесс объединения
сердечных тайн оказался увлекательно опасен сам по себе.
Он отдавал все что было внутри, сваливая в кучу, и
привычно-многозначительным жестом экскурсовода обводя открывающиеся
перспективы. Она молчаливо делала удивленные глаза и кивала, явно
озабоченная существованием возможности применить это все в приложении к
практической стороне жизни.
Но иногда они касались друг друга. Инстинкты услужливо выскакивали из своих
табакерок и темных углов, расставлялись треноги, натягивались холсты,
готовились палитры, смешивались краски. Тысячекистная толпа тянулась
раскрашивать застывающие мгновения. И тогда небо над ними хлопало огнями
фейерверков и пылало всполохами северных сияний.
Но праздники и сказки жестоки. Они заставляют острее ощущать
обыденность реальности и понедельников.
Испуганно отстраняясь, они не отводили счастливые, упивающиеся безумием
мига глаза друг от друга. Какое наслаждение - смотреть друг в друга сквозь
краткое расстояние наполненное дымкой расфокусированности и улыбаться
потешности смешно перескакивающих в тщетных попытках смотреть одновременно
в две точки зрачков.
Но волшебство конвульсивно схлопывается в пустоту, стоит только оказаться
на безопасном расстоянии или мельком увидеть отражения друг друга в
бессовестно и правдиво лгущих зеркалах.
Реальность встает между ними во весь рост, недвусмысленно намекая на
собственное существование.
И что же остается для них в сухом остатке, кроме нескольких тысяч общих
слов и нескольких, ничем не примечательных для окружающих, поступков?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217135
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 18.11.2010
А знаєш як буває? коли добродій вітер
Зриває капелюхи з перехожих.
Думки тривожить.
А віриш , дощ і влітку
Нагадує мені про осінь?
І смутку просить.
А скажеш чому мені і досі
Приносить радість коли ноги босі.?
Трава їх росить …
А можеш мені зірок насипати в долоню
Щоб всім світити.?
Зірки дарити…
А правда, що коли любиш
То усе прощаєш?
І біль не взнаєш
А хочеш розкажу тобі
Де живе щастя , серед презирства світу?
В обіймах вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216158
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 18.11.2010
выдохни меня и я расстаю
как последний лист
как прошлый ветер
упаду к ногам росой рассветной
календарь твоих надежд листая
выдохни. И сразу станет легче
все пройдет. Закончатся желанья.
Иногда (поверишь?) - время лечит.
Не стирает лишь воспоминаний....
Каст AmriLaura http://www.playcast.ru/view/1554284/
1718f399b50bee0bb6ab8a890e71bc4586c8bbe9pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222718
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Как всегда, я во всём виновата.
Даже в том, что ноябрь обесценен -
больше золотом клёны не платят,
и дождей перекрёстные вены
пропитали усталость асфальта,
напоили туманами город.
Что по швам расползаются даты,
и зима так немыслимо скоро.
Даже в том, что ночные прогулки -
просто вычурный способ проверить
моё сердце колотится гулко
от любви или злости безмерной.
Даже в том, что в изысканных пытках
закаляются чувства и строчки.
День разлит по минутам и выпит,
выжжен осенью и обесточен.
Скоро шалые ветры задуют
разожжённые свечи заката.
Я тебя бесконечно люблю и
только в этом навек виновата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222510
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
З’являється нізвідки солодкий листопад
Із присмаком диму, мигдалю, гіркоти
І липне до пальців теплим ще листям
Зазирає у серце заплаканими вікнами
Обіймає петлями спорожнілих вулиць
Запрошує на підігріті темні вина
Просочується головокружінням в скроні
Посипає зорями з прохололого неба
Сідає поруч і мовчки пахне сухим опалим листям
Цокає старим годинником… міряє нашу осінь...
Підкладає в кишені уривки щемливих пісень
Краде вогники звідусіль, ласує світлом
Ховаючись у сутіні сигаретного дихання
Ходить слід у слід
Мовчить... мовчить...мовчить...
Зводить з розуму
Не втечеш, ні… точно не втечеш…
Бо далі – зима(
15.11.10
variant 2
З’являється нізвідки солодкий листопад
До гіркоти солодкий як мигдаль.
І липне до пальців теплим ще листям, у ньому топить…
Зазирає у серце заплаканими вікнами… зазирає у даль…
Обіймає петлями спорожнілих вулиць
Запрошує на підігріті темні вина
Просочується головокружінням в скроні, притулиться…
Посипає зорями з покинутого неба половини…
Сідає поруч і мовчки пахне сухим опалим листям
Цокає старим годинником… нашу осінь міряє…
Підкладає в кишені уривки щемливих пісень
Краде вогники звідусіль, ласує світлом, звістками з вирію…
Ховається у сутіні сигаретного дихання
Ходить слід у слід
Зводить з розуму…
Не втечеш, ні… точно не втечеш…
Бо далі – зима(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222509
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Cерым камнем, желтой глиной, голубым огнём,
Красным солнцем, белым снегом, розовым конём,
Жил я тихо, жил я мирно, жил и не тужил.
Но однажды человеком взял да и ожил...
Зябнет камень, мокнет глина и коптит свеча.
На лице печаль застыла тверже сургуча.
Лёд подтаял, тучи низко и во взгляде тьма.
Значит верно, значит правда - горе от ума...
Стану глиной, стану камнем, стану я огнем.
Приходи с косой старуха светлым летним днем.
А пока промозгло осень хмурит леса бровь,
Чашу грусти горькой вылью.
Приходи, Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221834
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2010
Н...
П.янке тепло наприкінці осені...
Марення,не розрізняючі межу неможливого...
Вчора...Сюніч...Ізнову...
Я ізнову не зміг подолати її,
браму,що береже твої сни.
Та навіть не тіш себе.
Викинь те з голови що я
Один З,
Невідрізнимий Як Й,
Якщо Дещицею Й Несхожий То...
Звертаючий напівдорозі,Шукаючий виправдання,Опускаючий руки,Відводячий погляд,-
й думать забудь,-
будьщозавгодно,та тільки не сеє,
зарубане на моїм носі.
Я просто шукав й так не зміг відшукати
красномовніше за мовчання
слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221647
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Дарили слова друг другу, как дарят игрушки дети —
Бездумно, без сожаленья, от искренности смеясь.
И это тогда казалось главнее всего на свете.
И лучшие звезды мира сияли из наших глаз.
январь 2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220037
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Мы нарезаны мелким ломтем
и замешаны вновь в колоду.
Долгим трепетом поцелуя
льем друг в друга живую воду.
По сердцам разливаем радость
Каждой капли ища значенье
растворяя до боли сладость
в ускользающем утонченьи
пустоте между строк внимай же...
...в тишине между слов, ночами,
жарко искренность оживает
чтоб вызвучивать нам молчанье
я твою украшаю спину
тонкой вязью своих агоний
когда бабочкой, крылья скинув,
спишь в ночи на моей ладони...
...мы нарезаны мелким ломтем
и замешаны вновь в колоду...
2007 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221315
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 12.11.2010
. "Первому.
Встречному.
Радостью.
Новою.
В Старом мы встретились.
Новые.
Новые...
Вечные. Главные. Ливнем звенящие.
Слышишь?
Дарю тебе
Миг
Настоящего."
М.К.
Я люблю тебя, юная школьница с нотами в сумочке,
Твои ломкие, нежные, быстрые, звонкие пальчики.
Твои туфельки, шуточки, платьица, бантики, челочки,
И бесчисленных мальчиков, мальчиков, мальчиков, мальчиков...
Я люблю их, тебя обожавших, сидевших за партами,
Я люблю их, дрожавших от ревности, робких до наглости,
Ослепленных весной и распятых внезапными мартами,
Изумленно в тебе открывающих светлые радости.
Я учился тебя целовать вместе с ними, наивными,
Я тебя раздражал вместе с ними своей неумелостью,
Мы словами тебя оглушали, простыми и дивными
И опять задыхались от ревности, ревности, ревности...
В каждом слове, тебе жарким шепотом на ухо сказанном,
В каждом долгом касании, важном своей неслучайностью,
Был и мой отголосок, неслышный, упущенный, смазанный,
Полутон, полупризвук, нещадно затерянный в частностях...
Каждой ночью, блестящей на коже солеными каплями,
Ты себя отдавала и мне, неизвестному, дальнему,
Обреченно искавшему тонкую, близкую, тайную,
За, вообще-то, совсем недалекими дальними далями...
Я люблю тебя, юная школьница с нотами в сумочке,
Твои ломкие, нежные, быстрые, звонкие пальчики.
Твои туфельки, шуточки, платьица, бантики, челочки,
И бесчисленных мальчиков, мальчиков, мальчиков, мальчиков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221643
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2010
тени падают устало
на планшеты снов измятых,
на крылечке пахнет мятой,
чашка августа упала,
и разбрызгана небрежно
помесь теплоты и зноя,
и дожди готовы к бою,
всё – на лето нет надежды
никакого продолженья –
ночь косматая лукавит,
скатерть спрятала в рукав, и
леший вылакал варенье
полночь унесла под веки
то, что мы не угадали,
и дороги по спирали
разговорчивы, как реки
только звёзды на ходулях
шаловливо манят выше,
шлют лучи ко мне под крышу,
сны о лете карауля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221351
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
до журналу Дніпро
Міняє час декор із року в рік,
Природа стелить стежки хитрим штибом.
Незмінний мій бетонний оберіг
Проспектами і площами прошитий.
Там на алеях листя неживе
Забите людським перекотиполем.
І де-не-де обличчя промайне,
Що чимось буде схоже на знайоме.
І над Дніпром, над схилами крутими,
Де особлива кожная зоря,
Порину знову у безодні рими
І вирину із них уже не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221230
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
Де моє щастя?
Воно на плечі у тебе,
У тебе під підборіддям,
І пахне весняним небом,
Дурманом, гарячим вітром.
За вухом твоїм, в волоссі,
Я носом туди тулюся.
Пронизує наскрізь. Досі.
Ніколи ним не нап’юся.
Де щастя моє? В обіймах.
Стискає, мов срібний обруч.
У спільних думках і мріях.
Не десь, не колись. А поруч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220891
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 10.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2010
Надень очки и будет солнце,
Подпрыгни – будет высота.
Взгляни скорей в мое оконце,
Там происходят чудеса!
Там я размытый словно небо
Меж стен, не выше потолка.
Там грань меж солнечным и тенью.
Там радуга, как плинтуса.
И дым, и газ, и снег, и вещи,
Шкафы важны и величавы.
А стулья, стулья каждый вечер
Игривы, шумны, как тамтамы.
И зеркала не отражают облик.
У них закрытые глаза.
Зачем смотреть на то, что видел?
Зачем уродовать себя?
Воды холодной ручеек –
Умойся, друг, все не напрасно.
И одеяла чистый шелк –
Как здорово и как прекрасно!
Когда, закрыв глаза, ты знаешь,
Что возвращаешься домой.
Тебя охватывает радость.
К тебе ласкается покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221238
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2010
Сон молочними слідами
Залишається на склі
І нічними мотилями
На шовковому крилі
Принесе тобі усмішку
Крізь зімкнутість губ і вій
Спи… до ранку зовсім трішки
Гарних снів, хороший мій)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221008
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Знаєш, коло тебе,
Я забуваю про числа,
перестаю складати докУпи
прості, по суті, доданки,
вони ж бо на суму
не вплинуть кроками своїми...
Знаєш, коло тебе,
я закидаю підручники
з вищої математики
на шафу - нехай припадають пилом,
бо навіщо мені все те,
про що ти, точно, краще знаєш?..
Знаєш, коло тебе,
я втрачаю лік часу,
не зазираюсь на циферблати,
бо зроду не мала годинника,
та й пощо обмежувати себе
тихим скрапуванням хвилин у Вічність?..
Знаєш, коло тебе,
я перестаю рахувати
зіркИ, втрачені можливості та свОїх дітей,
задумуюсь лишень про те, що Любов
рідко заводить дружбу з цифрами
і усіляким непотрібом, що знищує душі...
Знаєш, коло тебе,
час не має значення,
він просто Є і вражає своЄю творчістю,
ти обіймаєш і цілуєш мене незлічну кількість разів,
а я... все те саме і, як в дитинстві,+Нескінченність...
Коло тебе, знаєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220960
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Переношенная свобода…
До абсурда паршивый лоск…
Обнесённые лентой годы,
Приготовленные под снос…
Бесполезные прятки с тенью…
Поминутный осенний страх,
В двадцать пятое нарожденье,
Ищет правду в моих глазах…
Изощрённые до разврата,
Сны, налитые в грани сот,
Забирают себе обратно
Свои выводы чистых вод…
Сгустки ночи в тумане кислом
Протыкаю веретеном…
Не луна в облаках повисла,
А заснувший горбатый гном…
И погрязшие в мирном хламе
Рубят воздух в который раз,
Обвиняя в циничной гамме
Нарисованный мной экстаз…
8 ноября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220845
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
В колыбели Коктебеля
Колосится вера в Лето
Бесконечное. Тебе ли
Говорить о том, что снится?
Разноцветные браслеты,
Крылья белоснежной птицы,
Быстротечные недели.
Коктебель мне сушит слёзы,
И бусинки винограда
Ночью падают, как звёзды,
Купол полночи распят.
Сколько жизней тебе надо,
Чтобы выстроить по росту
Чутких радостей отряд?
Чтобы шум воды наполнить
Сочетанием звучаний,
Тем соцветием мелодий,
Что доносятся с вершин?
Чтоб впустить в себя молчанье
Этих ласковых глубин,
Ветра южного рыданья?
Сладкий привкус карамели,
Аромат луны медовой.
Сны, которые посмели
Потревожить мой покой.
Кажется, душа готова,
Плыть по небу к Коктебелю,
Белым парусом домой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220892
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Осколок времени в сети.
А сеть надорвана. И нечто,
Напоминающее клешню,
Пытается в мой мир войти,
Вползти ли? Лодки дремлют и
Дыханье осени спокойно,
Пока ноябрь бьёт поклоны,
Размерен подчерк суеты.
Ракушка истины пуста.
Луна взобралась выше сосен.
Когда теряют суть вопросы,
Приобретает смысл бра,
Висящий слева на стене,
Сквозящий свет холодной лампы
В тебя вбивает чувства-штампы…
Ты потеряешься во мне,
И мне искать тебя внутри…
И сети вытащат на берег
Того, кто ни во что не верит,
И я скажу себе: «Смотри,
Как сладко душит оправданье,
Испитое из нежных рук,
И как упрямится паук,
И как кусается пиранья,
И каждый так вцепился в мир,
Боясь закончить жизни пытку…».
Из сети выползла улитка…
А ты сорвался и уплыл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220252
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Спи...
Забувай всі слова,
що проходили повз
в цьому дні.
Засинай, закриваючи очі
на безодні хвилин
в пеленІ.
Притуляй до рамен
руки схрещені
й зоряні сни.
Поцілуй у плече
після губ та грудей
і...
Засни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220313
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Поле давно скошено,
Лишь кружит листва.
Озеро заброшено...
Вдалеке тропа.
Дымкою окутана
Неба синева.
И в росе искупана
вялая трава.
Ветру всё неймётся:
листьем зашуршит.
Или подкрадётся
И в камыш влетит.
Как прогонит сон его:
Тут же улетит.
То в ветвях запутается
И тихонько спит.
Птица пролетела.
Скрылась за рекой.
Не сидит без дела
дождик проливной.
Пробежал по веткам,
Прошуршал листвой.
Постучался к деткам
Позднею порой.
Но они не слышат
Сладко- сладко спят.
Ну а дождь по крыше
Кап, кап, кап...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220209
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Павутиною,
диво-дниною,
осінь в даль
проводжає
туманом-хустиною
днів печаль.
Все розписано...
Сум вколисано -
хай поспить.
Суть приховано,
віру даровано
в кращу мить.
Кожним порухом,
кожним подихом
п'ю життя -
тане день і рік,
а за ним, і во вік,
каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220150
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Завтра утром туман рассеется,
Растворится в стакане чая.
Перемелет большая мельница
Твои маленькие печали.
И вокзальные встречи робкие
Обнадёжат мечты реальностью,
Новый город встречает пробками,
В нём под солнцем ограды плавятся,
И морщины построек мраморных
Нам откроют простые истины -
В этом городе люди парами
Обнажают улыбки искренне,
Мне покажется всё знакомым и
Ты мне скажешь глазами серыми:
«Дорогая, быть может дома мы»,
Я отвечу: «Давай проверим мы».
И сожму твои пальцы тонкие,
И поправлю твой шарфик вязаный.
Пусть всё будет, как будет! Только бы
Не жалеть нам о том, что сказано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220082
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Все було в мені зрозуміло
Прямо тупо в струнких рядках,
Надихало мене що боліло,
Не було сенсу в моїх віршах.
Амур між рядками ніколи
Не пролазив, бо не хотів,
Щоб я душу свою мимоволі
Почуттям віддав розрив.
Повік не думав я «Ямбом»
І з «Хореєм» не знався я,
Почуттів неймовірна дамба,
Тисне мозок мов сива журба.
Все що писано зараз мною
В душу влилося дуже давно,
Трапилось так що з тобою
Щось нове у життя увійшло.
Мною створені вірші, почуті
Перечитую знов що пишу,
Твого серця дотик відчутний
Зрозуміти просив, й прошу.
Я пишу твої очі на стелі,
Твоїм тілом наношу фарби.
Твої груди і стегна на скелі,
Намалюю, діставшись туди.
Справжня в мальованім світі
Свята донька моєї крові,
Твої губи як вранішні квіти
Заплетені мовою рідною мені.
Серце твоє́ – мо́їм стало
Мої вірші тобою кричать,
Цього світу замало
Тобі б крила і небом літать.
Я хотів би тебе обійняти,
Ніжно пестити, їсти тебе,
Ні шматочка тобі не лишати
О де Боже спасіння моє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220044
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
когда твоим губам наскучит холод
и ты расколешь мир на звук и запах -
я оживу в твоих колючих лапах,
мой дивный зверь,
и перестану плакать.
я зачеркну вчерашнее, за дверью
оставив позабытые потери.
и слов ненужных запыленный ворох
смахну с небес, раскрашивая тени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219857
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Так кончаются сказки. Хмурым рассветом.
Допитым бокалом. Желудком пустым.
Холодной постелью. Не вовремя снегом.
Без сахара чаем. Который остыл.
Зловещим молчаньем. Взглядами мимо.
Спором и криком. Опять тишиной.
Желаньем уйти, непоколебимым.
Желаньем вернутся, но поздно. Домой.
Утраченным домом. Пропавшим подъездом.
Заброшенным словом. Забытым вдали.
Затерянным миром. Бессмысленным бегством.
Уродливым шрамом. Который болит.
Без зрителей залом. Убогой картиной.
Последней страницей. Без смысла стихом.
Не сделанным делом. Истлевшей надеждой.
Естественной смертью.
Мгла. Занавес. Стоп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215768
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 03.11.2010
Когда я чувствую, что сила
Вновь покидает... нет огня,
Тогда Всевышнего просила:
Спаси и сохрани меня.
От горькой лжи и от измены,
От безразличия друзей.
Пускай наступят перемены
В душе измученной моей.
Ты помоги,прошу Всевышний,
Чтобы смогли понять меня,
Чтоб в этой жизни не быть лишней:
Прибавь немного сил, огня.
И пусть сердечные волненья
Не станут ядом, что крушит,
А нежных слов прикосновенье-
Бальзамом нежным для души.
Или оставь мне муки ада,
Тоску, предательство лиши,
Но дай терпенье, как награду,
И безразличьем утеши.
Не усыпи мои НАДЕЖДЫ,
Но дай им быть, как сладкий сон.
Хочу, чтоб сбылся он однажды,
И болью пусть не станет он!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219833
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Час короткий,
Крапка - зона відліку.
Світ малий,
Де міра рівноваги?
В тиші пошуках -
знаки оклику,
між ковтками зустрічей -
море спраги.
В друзках запахів -
вітраж фатуму...
Як прокинемось,-
ще в сні знатиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219806
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
В голове кружит вечное – «Кто мы?»
Говорят, что мы боги на этой планете,
Но мне кажется, всё-таки, - гномы,
Притворились большими, а в сущности – дети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219807
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Давайте запалимо сонце!
Прокинемось дещо раніше,
Чиркнем сірником по коробці,
Та буде тепліше й світліше.
Також пофарбуємо небо,
Щоб стало воно синім-синім!
Щоб в людства з"явилась потреба
Дивитись у нього від нині.
Давайте розбудимо Бога,
Щоб він розбудив наші душі.
Щоб вірили доброму слову,
До інших були небайдужі.
Давайте щось разом робити,
Щоб ми почувались Народом!
Дарма небо щоб не коптити,
Не плескати порожньо ротом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180111
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 02.11.2010
Ім*я твоє пишуть зорі
Чорнилами ночі
Зліва направо,
Зправа наліво,
Ворожать музикою
Пізньої квітки.
Вщент малюють
Хвилями долі,
Знімаючи для нас
Ролики,
Що потім іменуємо
Життям.
Так далеко
Ненароджене
Власне щастя...
Зірку не дістати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219569
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
Серед переспівів гір,
Серед перетину вір,
Серед Космосу й зір
Я обираю Тебе!
По серцю твоєму ходити,
Руками твоїми блудити,
Мрії спільні родити
Я обираю Тебе!
ВиграЮ у життєвім двобої,
Потрохи стаЮчи собою,
У дивній тиші й покОї
Я обираю Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219532
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
Дорожных знаков пыльный частокол –
Мне два часа езды в Миры Иные.
Минуя без зазренья окружные.
И архитектор Города – Эол
В туманный свиток пропечатал илом
Твои-мои забытые слова.
Я все здесь, по-возможности, забыла,
По максимуму, я почти жива.
Не так, как раньше. Может быть, на треть.
(Как ты живешь один в пустой квартире?)
Синдромом счастья не легко болеть,
Но я бациллу счастья в А-4
Переношу. Тут будет новый штамм,
Устойчивый и к временным провалам,
И к унесенным вдаль, безвкусно-алым,
Наивным благородным парусам.
Туман в объятьях лапы распростер.
На черный гольф наброшу белый свитер.
Обзаведусь дотошно-льстивой свитой,
И А-4 спрячу в секретер.
В Мирах Иных «Иных» не завидать.
Они, понятно, явятся не сразу.
Под мертвые цветы готовлю вазу.
И те, кому не страшно опоздать,
На запах смерти, как на вечный зов,
Осознанно ль, не очень, но сползутся.
… Пусть там тебе не преминет икнуться,
Где Зеркало впитало Стык миров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219492
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
Яке блаженство - ніч кохатись,
Був я заручник почуттів
Таким і мрію залишатись,
я так тоді того хотів...
Солодке щастя - ніч кохання,
коли обоє одне ціле...
Сердець палаючих єднання,
в екстазі тіло оніміло.
Клокочуть гейзерів джерела,
блукають рухи, поцілунки.
І стиглі груди - наче перли,
як символ вищого гатунку.
Вулкани пристрасті щомиті,
бурхливі, мов гаряча лава,
зімлілим тілом розіллялась...
Запахла в ліжку чорна кава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217955
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 01.11.2010
Листья на деревьях,сначала горькие,липкие дарят нам первый
тонкий аромат весны,обозначая этим возрождение жизни,потом
поят нас живительным воздухом,укрывают от палящих лучей
солнца.А опав с деревьев, стелятся под ногами неповторимым
ковром. Сгорая на последнем костре они выедают глаза злому,
отдавая последнее тепло всему доброму,что должно жить не
угасая до новой весны,до новых клейких листков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219371
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Я знаю, в тебе живёт гений
И воин славянских небес,
Ступивший в страну отчуждений
Безумнейшей из поэтесс.
Твой лик, почитаемый стаей,
Очерченный угольком
Целую, как кошка лакает
Украденное молоко.
Твои антикварные строки –
Ручьи полнолунных путей,
Нетленная вера пророка,
Лекало огня в темноте.
Сибирского ветра простуда
В крови моей дерзкой живёт,
Плетёт небывалое чудо
Объятий моих приворот.
На поле страны отчуждений
Надломлена выкриков рать,
В бессмысленной битве сомнений,
Где каждый хотел проиграть…
31 октября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219247
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Снова в стакане суслик.
Глядит лупоглазо сквозь грани,
плывя в русле спокойном,
отбрасывая ногами ( весьма энергично )
нечто, чего не бывает и нет.
А пустота зевает
вечно открытым ртом,
образы выбирая - не выбрав,
скучая о том, что суслики –
навсегда.
Нет.
С изнанки себя наблюдая,
она в восхищеньи –
сюда забредая,
видя вращенье
незыблемого непостоянства,
дыр столкновений и трений,
и всякой подобной хрени,
Балдея, воскликнешь: безобразие!
О…
Как это точно.
И суслик – заочно -
за стенкой захватанной пальцами пустоты,
мудро жевнет губами,
глотнет высоты,
и перестанет быть – хотя там его
и не видно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63147
дата надходження 13.03.2008
дата закладки 29.10.2010
Бархатные листья забросали сад.
Словно птичья стая всё летят, летят.
И как будто облачко с жёлтою каймой,
Покружились в воздухе - встретились с землёй.
Прилегли и слушают: травы шелестят.
Искупались в росах, что в лучах блестят.
Тихо...Сад задумчив. Ветер в ветвях спит.
Даже клён усталый не скрипит...Молчит.
Ведь, душа, как прежде, больше не болит.
Расправляет крылья и к тебе летит.
Даже в небе Ангелы сторожат, не спят.
И вспорхнув с лазури в тишине парят...
Тут явилась Муза в платье налегке.
Знать польются песни только о тебе.
Заиграют арфы, тронув свет небес.
Зашумит от радости и заплачет лес.
Красными, зелёными, синими порой
Листьями осенними с тоненькой резьбой..
Время незабвенное этой красоты,
Ты целуешь руку . Млею - рядом ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218950
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Я хочу зустрічати світанок
В молочно-білій сорочці
Вишитій сонцем
На березі сонних думок...
Я хочу зустрічати захід
В весільно-білій сукні
Заручена з сонцем
На скелі - всеперший танок...
Я хочу розтанути ніччю
Бути дельфіном у морі
Сплячого сонця
Складати малюнки з зірок...
Я.. хочу..
Знов впала..
У прірву сновид-подушок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217838
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Я играю мятными пальцами по мятым нотам.
Звуки врозь.
Клавиши пропитаны холодным потом.
Ломаю пальцы. Сквозь.
Музыку.
Снег вперемешку со сладкой ватой.
Липнет на зрачки.
Осторожный выдох. Вдох. Фермата.
Ресницы-смычки режут рассвет на пестрые ленты.
Так хорошо..
Поставлю в холодильник улыбку.
Чтоб не скисла.
И будильник для мыслей. Или мюслей.
Неважно. Сутра всё так хаотично.
Ноги истерично лапают колючий паркет.
Ногти прячутся в кости от грусти.
Сегодня в гости жду опавшие листья.
Мы будем играть в крокет лесными клюшками.
Потом присядем на кроны-подушки.
И устроим солнцепитие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218568
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 29.10.2010
я хромаю по океану, умываясь стаей чаек.
хромаю от бессилия и печали.
подскальзываюсь на медузах, падаю, обжигаюсь.
хромаю дальше.
иногда меня глотает ветер.
иногда меня глотает дождь.
океан не утихает.
ему передается моя дрожь.
океан лежит надо мной,
океан съел моё небо.
он такой же немой и храмой.
ночь меня укрывает, ночь мне поет.
в океане, кроме медуз, никто не живет.
с ней не так одиноко. ночь остается вне.
я пробираюсь к солнцу.
солнце светит на дне.
глоток за глотком.
я выпью весь океан.
пока нас не развеет рассветный туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218768
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Нема чим писати –
Всі рими посходили з рейок.
Нема чим мовчати –
Терпіння уже на межі…
Цікаво, де взяти,
Де взяти таких батарейок,
Аби подолати
Безплідних зусиль віражі.
Вслухаюся в тишу,
А тиші вже, власне, не чути.
Вдивляюсь у натовп,
А бачу іржаві ножі…
Навічно залишу
Бажання достоту пробути…
Втомилась кричати –
Мій голос уже на межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217274
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Дао не достигается – Он просто есть.
Иначе его нет.
Как достичь сущему Не-сущего?
Достижение – лишь кажущееся:
Разум живет играючи.
Время, движение, наполняемость...
Образность игры.
Явь действительна, как сон,–
Реален лишь Один-думающий-об-ином.
Мной, тобой, ими – каждой своей мыслью
К Себе возвращаясь, достигается Дао.
Есть только Дао. Дао есть Путь.
Усыпляется действительность – проявляется реальность.
То и это – Дао.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218829
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.10.2010
Доле моя, купана в любистку,
зоре моя, згублена в світах,
звідки в тебе полиновий присмак,
що гірчить золою на вустах,
що піском у очі серед поля,
де ромашки буйні, через край,
де гуляє вітром бранка-воля
де убраний в паморозь розмай,
чом до мене ти така зрадлива,
в кухоль з медом частку дьогтю ллєш?
Там де вчора я була щаслива,
нині чорне згарище пожеж...
Доле моя, гіркото безмовна,
дай же причаститися вином,
у якого міра щастя повна
життєдайно-радісним теплом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218639
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Сны – лишь коконы подушек,
Дни расплюснуты, как блин.
Задыхаемся, но душим
Тех, кто раньше был любим.
Оттого ли наши скулы
Нездоровый носят цвет,
Что мы курим много дури
и глотаем свежий бред?
Износив себя, как тряпку
И испачкав грязью дом,
мы на прошлое так падки,
будто счастье было в нём.
Оглянись, ведь ты из глины,
Ты податлив, как она.
Скука въелась, как ангина,
В ёмкость серого окна.
А осталось только сбросить
Эту слякоть-тяжесть с плеч.
Под обои спрятать осень,
А меня? Меня – сберечь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218601
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2010
Я сьогодні вища стала –
Серце взулось у підбори.
Цокотить до п’єдесталу,
Йому йти ще довго в гору.
Я сьогодні – королева!
Хай собі лютує осінь.
Серце ж вбралось у рожеве,
Розкуйовдило волосся.
Я така з самого ранку!
В каву хочеться кориці.
На губах все та ж приманка –
Блиск із запахом суниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218483
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Поэзия - петля. Такой петлей
Охомутать доверчивую выю
Не просто честь - от участи такой
Не в силах отказаться те живые,
Которые предчувствуют, что смерть
Не есть забвение, но избранная память
Для тех, кто понял, а понявши впредь
Искал возможность за собой оставить
Пусть неглубокий, пусть нечеткий след,
Как от удавленника, срезанного с ветки.
Поэия - петля, а в ней поэт
Живей живых, бессмертнее всех смертных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197082
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 27.10.2010
Когда прийдет пронзительный октябрь,
Когда багрянец листья разукрасит,
Войдет в меня тихонечко печаль,
Совьет гнездо на донышке души.
И душу изнутри сиреневым раскрасит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218421
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Серебрянная паутинка прилипла к воздуху на заре.
И так же ко мне прилипла мечта о прошедшем дне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218422
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Снова день уплывает в безвозвратную даль
В тишине оставляя чью-то нежность, печаль.
И на землю садится вновь бессонная ночь.
Что ж теперь мне не спится? Как мне боль превозмочь?
Загорелась рябина. Осень всё холодней.
А печаль всё кружится и быстрей, и больней.
Словно стаями птицы, как в саду вороньё.
Что-то сердцу не спится..Что ж грустит так оно?
А над степью пустынной воет ветер, как зверь.
То в окно постучится, барабанит мне в дверь.
От тоски изнывает...Непроглядная ночь.
А то вдаль улетает, будто гонит кто прочь.
Я окно распахнула. Улыбнулась луна.
Видно всё она знает: в чем же мука моя...
Тонкий воздух осенний душу мне освежил.
Чтоб печаль улетела- добавляет мне сил.
Вот расстаяла ночь..Но заря всё яснА.
Может, я ошибаюсь? Может, я не права?
Мои мысли вспорхнули... Забрала к себе ночь...
Вижу день расцветает. Может, сможет помочь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218325
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Это значит летать,ну а впрочем,однажды проснуться...
Вне пространств,вне себя,гладить кожу остывшего тела.
От тебя я узнала что месть - это тоже искусство,
И Тебе я оставлю всё то,чем когда-то болела.
Это вырвать все трубки,очистить всю кровь от мечтаний...
Мой полёт был обрезан тобою,серебрянный ножик.
Я - мазок на картине из высохших красок страданий,
а творец моей жизни,- безумный и старый художник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218022
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
___________ "дорогою до мети
_________ не забудь парасольку
___________ і Біблію ..."
дорогою до мети
не забудь парасольку та навігатор .
бувають сліпими не тільки кроти -
мовчить мій самотній душевний оратор.
дорогою до мети
крізь терни, провалля й відлигу
хоч краплю підтримки хотіла знайти
і стукало в двері сто "дузів"
немовбито
вовче
лігво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217835
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 24.10.2010
дорога повертає праворуч
а треба вперед і стрімкіше
в руках - кольоровий пакетик "сандори"
і томик розкутого Ніцше
тримай ще міцніше і виграєш гранди
на місяць западеш у кому
останні сни віщі під спів Джеймса Бланта
в шляхетних дворах Оклахоми
синдром наш - це бідність, резонанс - як ліхтар
і кілька завзятих окриків хана
пробач, громадянко, усе це - піар
програй нам у витримці в Каннах
білборди гудять, агітки мовчать на стовпах
закинуті в пошту флаєри
"Україна - жива...ще", - і очі горять,
хоча таки тане, як бульбашки "Аеро"
коріння іскрять молоком із грудей
забутих митців із Канади
що тобі дядьку, до мОїх ідей
продати Вам більше правди?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217836
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Боюся ночі до божевілля,
Немов якоїсь страшної кари.
Від болю серце моє зотліло,
Неначе в нього хтось лезом вдарив.
Боюся ночі, бо в ній шукаю,
Та не знаходжу на все одвіти,
У божевілля страшне впадаю
Від зрад й лукавства людей в цім світи.
Боюся ночі, бо в її темінь
Не заховаємо власні проблеми,
Зерна страхів проростають потворно,
Круків над нами скликаючи чорних.
Боюся ночі - в її лещатах
Душа доходить до самозречень,
Криваві війни беруть початок,
Втрачають цінність безцінні речі...
До божевілля боюсь заснути…
Жадаю ночі, немов покути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217476
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.10.2010
...незвично пошепки говорити про зірку долі,
особливо тоді, коли зовсім в неї не віриш.
Довгими вечорами сивіють дахи будинків
і за вічністю видніється лише щось безпорадне.
Чиясь рука дописує десяту сторінку сну
і мріє про одинадцяту, але бракує чорнила.
Коли бракує чорнила,відчуваєш себе опустошеним
і мрієш помирати...хоча б раз на тиждень.
Тиждень скорочується вдвічі, ділиш себе на два
і рука завзято просить літер,примушує їх дихати.
На сиві дахи опадає листя,яке не встигло згаснути,
освітлює вулицю і ти живеш,щоб і я могла жити.
---------------------------------------------------
Коли хочеться бути на кілька мрій ближчою до тебе,
я стаю синім метеликом і гріюсь на білому простирадлі днів.
Тобі здається, що крихта неба вміє робити щасливим,
а я ж зникаю від кожного руху руки....кожного подиху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217653
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.10.2010
неспокійністю вистукує потяг...
вже позаду
"маленький Париж".
прохолодно
й цей клятий протяг,
я мовчу...
ти мовчиш.
тарабанить осіння злива -
біль і втома,
втома...біль,
зачепилась за власні крила,
затягнула петлю надій.
аромати терпкого страху
у повітрі витають
слів
нам не бракне,
ми просто з браком,
ми щербаті,
ми вже не ті.
час пантрує на наші душі,
гнів муштрує нас з дня у день,
небо давить,
дощить
і глушить,
небо знає кінця секрет.
каламутні дзеркала вікон
зазирають в зіниці.
снів
так бракує.
жонглює серце
почуттями,
гризуть думки.
позіхаєм...
четверта ранку,
десь на фініші
новий старт.
ми зашторим брудну фіранку
й віддамося
нічним
шляхам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217784
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Дощить і дощить. І нічого більше:
що п'ятниця, що вівторок...
Знудьгований вітер шукає вістей,
пролистуючи бульварну
каштанову пресу, та все, що пишуть -
повтори старих повторів.
І, переполохані гнівним свистом,
ховаються по кав'ярнях
скуйовджені доби: пусті, як піна,
з обличчями в хмаровинні,
такі однакові, немов горнята
на тацях офіціантів...
А десь вдалині вигинають спини
мости - наче балерини,
які опустилися долу зняти
зі стомлених ніг пуанти.
І жовтень стікає дешевим бренді
по стінках скляного міста,
і небо його потихеньку цмулить,
і, пахкаючи кільчасто
імлою, нотує нові легенди
в розгорнутих наших кистях
поверх листопадів, що вже минули,
про інші, що теж скінчаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217658
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Раздутый солнцем жвачный день
Пасётся на гречаных крышах.
Под куцей юбкой клёна в тень
ползут дожить минуты-мыши…
Сычужный ветер южной ложкой
Створожит небо на окрошку,
Царапнет кожу, тронет вожжи,
Хлестнёт…
И на ходу уснёт – одолевает лень.
Заныла, чем-то разбужена,
Тревога-пчела натужно,
Полосуя гудением
День,
Опасками опоясывая,
Укусом припугивая,
Фасетками всплясывая.
Страхи собрав, на гнусавой ноте –
Сотни их в соты,
соты,
соты…
Новый виток, зудом в висок.
Жаль уже!
Зарраза, изыди или занозь!
Желудок что камень от пережиданий,
Жаль!
Вот тебе жилка.
Зарево…
Небо зарёвано, хмурь белобровая,
Сердится, прячет
красный от плача
Глаз.
Рыхлые губы, вспухла щека - за облака.
Больно, обидно…
Эх, а такое большое! Не стыдно?
Спела пчела…
Опала,
Воском залиты соты.
Завтрашнее беззаботно
Выйдет гулять на крыши,
Может, услышит…
Нанижет тоненьким слухом
Вязкий несносный прононс
Пчелиного пения…
Может, тряхнёт ухом
Да побредёт нюхать
Тающие тени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64148
дата надходження 18.03.2008
дата закладки 22.10.2010
Запахом з весільних коровАїв
І з "дежавю" цілунків на порозі
Мене повільно ти собою краєш,
Щоб залишити, як колись, на півдорозі...
А я - корюся під нападом бажання,
Тремчу від страху, що тебе я втрачу,
З одежею прощаючись безжально,
СтенУ співаючи і тішучися плачу...
Ти ж чересом і чреслами своЇми
ПечАті ставиш по менІ могучі!
То мало чи багато?.. МоЇ думки німіють...
Але ж, незмінно, як колись, "реве ревучий"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217459
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Пустынный сад морозом дышит.
Покрылись ветви серебром.
И он тоскует...Но всё слышит:
Мы, взявшись зА руки, идём...
Там одинокая скамейка.
В тиши на грусть обречена.
Листок вспорхнул, как канарейка,
Прощаясь с веткой навсегда.
Но есть и в этом наслажденье:
Ведь этот сад - любви исток!
Он стал для нас былым виденьем
И не умрёт, как тот листок.
В саду не раз рассвет встречали.
Скрипят, как раньше фонари...
И потому мы не в печали...
Улыбку снова подари!
Упал листочек мне на руку:
И сердца тронул он струну...
Прости меня за боль, разлуку :
У чувств хороших мы в плену.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217141
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
Плакав осінній янгол
Золотом ліхтарів.
Калюжі росли над дахом
Осо-ружних домів.
Хотілось - іти на страту,
Загинути за людське.
Та тільки жовтневу вату
Жовтавий вітер несе.
На листя упасти - втонути,
Схопити себе за живе
І ніби уперше відчути
Кохання твоє наливне.
Мізерно коротка листівка:
Жмуток неохопних слів.
Я буду для зла вогнетривка-
Така, як ти завжди хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217086
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 20.10.2010
...желание ветра казалось тогда обоюдным
и вечер катился клубочком к холодным ногам.
Боясь утонуть,разбегались по сушам, по суднам,
а там несомненно молились своим же богам.
Едва ли припомню твой голос,что лился с эфира,
не хочется верить в былое и в пропасти лет.
"За солнце! За небо! За мир во всем мире!"-
кричал ты на кухне,готовя лениво обед.
Потом затянулись недели невзгод и депрессий,
почтовые марки, бутылок пустых батальон.
Шесть вечностей без обещаний и песен,
послушно внимая упрекам слезливых икон.
И где ты теперь? Для кого сочиняются оды?
На что променял вечера и родные огни?
Всё в пропасть обид,всё мгновенно выходит из моды,
но только не дружба. Почаще в наш город звони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216167
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 19.10.2010
ввечері народжуються звуки, чимось схожі до музики
пальці більш чутливі, бо предмети гострішають
і темнішають тіні від вій, і теплішають ковдри дотики
відкладаєш на завтра щось таке необхідне
зрештою завтра буде ще один день на лезі можливого
момент пошуку білих людей у сміттЄвому кошику
робочого стОлу тебе стомленого й твоєї оперативної пам'яті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217016
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 19.10.2010
А я чіпляюся за цей минущий світ,
рву кігті за "своє", мов кішка дика,
так ніби є в нім цінність превелика...
А що в нім є мого? Неясний слід
життя стежини...
Хто ж у тому винен,
що я собі намріяла сама,
як, народившись, віру вспадкувала,
що маю щось.
І з тих часів - пропала...
Життя моє, мов зіткане з тривог,
боязні втрат... І бачить Бог,
як душу біль пекучий обіймає,
і рве, і сіпає, і кров"ю обмиває
нещасне серце.
Правда ж в тім -
ніщо й ніколи не було твоїм,
ніщо й ніхто нікому не належить...
У кожного призначення своє,
і треба вміти дякувати Богу
за довгий шлях,
чи незначну дорогу,
що йдеш пліч-о-пліч з тими,
хто й по розлуці
в серці, наче стигми
живою пам"яттю для тебе є...
Зізнатись в цьому -
справа нелегка.
Прийняти - важче, важче у стократ,
бо вперто серце не бажає втрат -
а дорожить, і любить, і страждає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216407
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Після коротких днів
і нестерпно довгих ночей,
я ще можу згадати
блиск її чорних очей.
Після довгих ночей
і нестерпно коротких днів,
я ще можу сказати
чого я для неї хотів.
Тепле привітне сонце,
нестерпно гарячий пісок,
серед ясного неба
ми могли бачити сяйво зірок.
Тепле привітне сонце,
чиста прозора вода,
для неї хотів я дістати
перлину з морського дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215035
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Плачь, губами я буду целовать твои слёзы,
Ведь ты и есть мой окончательный предел.
Мой Джа, ты так пронзительно смотрел,
Давай вот точно так смотреть на звёзды,
На то, как мир наш падал и чернел.
Ты – ахиллесова пята моей души беспечной.
И я погибну, как бесстрашный Ахиллес.
Ты заплети мне в волосы лазурь небес
И расскажи об избавлении от боли вечной.
Ты не читал роман «Норвежский лес»? –
Мне кажется, что мы герои этой драмы.
Мой Джа, ведь у всего же есть предел? –
Ты мой. И если ты настолько смел –
Безудержно целуй же мои слёзы, мои шрамы.
Любить и умирать – наверно, это наш удел.
Ты – боль, сродни моей последней сигарете,
Последний долгожданный воздуха глоток.
Не кровь, а нефть внутри горит, и бьётся ток.
За приручённых нами только мы в ответе.
Мой Джа, но мы устали, и мы сбиты с ног.
Ты плачь, я буду слёзы целовать губами
Так нежно, безутешно, как срывая лепестки.
Давай друг друга стянем как в тиски.
Мой страх скрывается за этими мольбами:
Давай расстанемся безропотно близки,
Давай расстанемся с тобой друзьями,
Оставив друг от друга лишь ошмётки и куски,
Смертельные на память оставляя раны.
15.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216464
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Что ты, милый... мне не страшно... пусть скребётся
Ветер в тамбуре, как заплутавший пёс,
Он попутал небо с липким дном колодца
И вылавливал ведром осколки звёзд...
Он всегда приходит по ночному глянцу,
В полуночной дрёме ищет мой порог,
Чтоб со мной до боли снова торговаться
За погонный метр неузнанных дорог...
Выжженные дали, где лоснятся рельсы...
За каким же чёртом от себя бежать?!
Чтоб луны обмякшей золотое тельце
Под иным углом тянуть в свою кровать...
Первый Петербургский, словно из хлопушки,
Снег со вкусом детства ищет стоки труб...
Время с механизмом сломанной игрушки
Проиграю ветру и отдам под сруб...
15 октября 2010 г. Пушкин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216447
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 16.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2010
Тихо, лёгкой походкой
В переулках ночи́.
Возвращается прошлое...
Сердце, слышишь? Молчи!
Оживают страницы,
Что ушли навсегда.
Иногда, словно птицы
Прилетают сюда...
Чётко слышу твой голос,
Свет улыбки твоей,
Ощушаю всю прелесть,
Радость давних тех дней!
Но теперь уже поздно
Что-нибудь возвратить.
Поросло всё травою,
Только вспомнить...Забыть.
Вижу ты одинокий...
Почему ж не со мной?
Я всю жизнь ожидала
Этой встречи с тобой.
Ах, года пролетели
Не оставив следа.
Нет тебя со мной рядом,
Нет меня у тебя...
Тихо падают листья
И кружат в тишине.
Ветер тучи гоняет...
Жаль... Приснилось всё мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214693
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Бывает, друг мой, временами,
Когда с тобою мира нет,
Душа встревожится дождями
И солнца вдруг погаснет свет.
Я говорю, что разлюбила.
Не только света, что в окне.
Что я тебя давно забыла,
Другого вижу я во сне.
Что я не помню твои очи,
И не волнует твоя речь,
Не зажигая ночью свечи,
Могу спокойствие беречь...
Но где-то всё ж надежда тлеет,
Что не поверишь ты словам.
И снова осень зеленеет,
Цветёт опять на зло ветрам.
Зачем тоска терзаешь душу?
Хочу я гордость победить!
Твои сомнения разрушить
И в море радости уплыть.
Не верь, мой милый, что ненастье,
И пусть всю ночь идут дожди,
Разрушить смогут наше счастье...
Не верь дождям... Ты просто жди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213760
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Прет-а-порте...
Осінь
бронює
вулиці,
парки,
порти.
Вибирає
на ринках
то се, то те -
вискладує в кошик.
В кав"ярнях
завждИ
замовить
лате,
А вдома
на ранок
мате
В калабасі...
Вічний пошук!
Ковбасить!!!
Дощить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213596
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Эти стекла
нуждаются в твоем дыхании
ты продолжаешь дышать на них
согревать их
как будто
они единственное что
у тебя осталось
все чаще тебе кажется
что через них
на тебя кто-то смотрит
будто на пейзаж
видимо поэтому
ты время от времени
меняешь свои комнаты местами
и выслушиваешь прогнозы погоды
как пророчества
и когда дождь
не дает тебе спать
ты говоришь
что это твои любовники
расхаживают
по железным крышам
твоих последних этажей
и когда ты просыпаешься
будильник всегда отстает
и ты провожаешь себя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213508
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Місяць кОвзає оком зваблИвим
по тілу, що співатиме пісню за мить.
Ти поруч лежиш коршуном хтивим,
що вІзьме мене і кудись полетить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213434
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я разучилась слушать тишину
И разлюбила сладкий чай с жасмином.
Одна в постели больше не усну,
Не грею руки, молча, у камина.
Не проживаю прошлое опять,
Ища былому каплю оправданья.
Я разучилась от обид страдать,
Есть шоколад как допинг утром ранним.
Не прячу больше за улыбкой страх.
В один конец в ладонях два билета.
Вдруг отражаясь в мелких зеркалах
Не узнаю себя. А я ли это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Не волчица, наверное, шавка,
………………… на перроне столичном живу,
Проезжающий поезд украдкой
Жду…
…….. как породистый мопсик свою госпожу…
Не волчица, наверное, сука!
................. отпустили меня погулять…
Ожидания рабская мука,
Блядь,
.....Заставляет бродяжку хвостом повилять…
Не волчица, наверное, шавка…
… прокляла благородную кровь.
Отыскалась на холку удавка
Вновь
....человека спасает собачья любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172065
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 30.09.2010
My Angel, ты слепишь меня своим светом.
Он светит так ярко, но ни капли не греет.
И где-то под рёбрами сильно немеет.
Разбуди, как закончиться душное лето.
Так тоскливо за окнами солнце тускнеет.
My Angel, тончайший лёд на ощупь ты и пламя,
А кожа – цвета выпавшего снега.
Ты, как начало, Альфа, я – конец – Омега,
И эти чувства, как предвестник, смерти знамя,
И их собрать сложнее, чем конструктор лего.
My Angel, а меня тобой накрыло и заснежило,
Невероятность красоты: снаружи и внутри.
Минуты до тебя считаю: раз, два, три…
Тебя боготворила, растворяла, нежила,
Теперь с лица своей Земли меня сотри.
My Angel, ведь любить опасно и не комильфо.
Я поцелуем пью вино с твоих нежнейших рук.
Стихами о тебе напичкан мой блокнот и ноутбук,
Ведь ты – моя любовь, а я твоя безумная Сафо,
Но наши чувства только блажь, лишь звук.
Зачем любить? Ведь если не тебя, тогда кого?
02.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211830
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Бурлит, кипит, клокочет лава –
Внутри копилась много лет
И, наконец, ее прорвало,
Осыпав пеплом белый свет.
Теперь уже бессильны власти
Из самых крупных государств –
Так иногда и наши страсти
Кипят, не выпуская пар.
Зачем же ждать проблем и взрыва,
Засунув голову в песок,
Толкать супружество к разрыву,
Подвесив все на волосок?
Мужчина должен быть мужчиной
И, как сейсмолог и факир,
Увидеть в следствиях причины,
Спасти от взрыва жен и мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193113
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 30.09.2010
Я не боюсь казати ніжних слів:
Від них, як квітка, серце розцвітає.
Але чомусь боюся так тих снів,
В яких тебе так часто не буває.
Я не боюся взять тебе за руки
Й душею відчувать твоє тепло.
Боюся пережить сердечні муки.
Я хочу щастя, щоб воно прийшло!
З любов"ю в твої очі подивлюся;
Так хочу зрозуміти все без слів.
Нехай кохання чари з них проллються,
Щоб ти мене забути не посмів.
Так хочу подивитись в твою душу.
А, може, порожнеча там у ній?
Але, собі признатись мушу:
Нащо людині я оцій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153308
дата надходження 03.11.2009
дата закладки 30.09.2010
Ти від мене зараз так далеко:
Море, кілометри і роки...
У той край долинуть лиш лелеки.
Голос чути хочу...говори.
Я здолаю відстань, що до неба.
щоб з тобою жити на землі.
Іншого бажати і не треба...
Тільки не мовчи, а говори...
Хочу я тебе щодня стрічати.
Хай життя проходить без жури.
І про це на світ весь прокричати...
Чуєш?.. не мовчи, а говори.
Не журися, соколе мій ясний,
Бережи у серці ти Любов.
Віриш, що настане день прекрасний
І два серця будуть поряд знов?!
Знай! Іще не втрачена н-а-д-і-я.
Хай розквітне усміх на вустах!
І полине пташкою ця мрія,
І впаде до тебе у ногах.
Ти її піднімеш, наче квітку.
Оживе вона в твоїх руках.
І відчуєш ти тепло, як влітку,
Проліском розквітне у серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162534
дата надходження 23.12.2009
дата закладки 30.09.2010
Линуть мої ро́ки в синій висоті.
Їх несуть на крилах білі журавлі.
Іноді купаються в сонячній красі.
Часто поливають грозові дощі.
Доля дарувала світлі ясні дні,
Та туманом вкутані сірі та сумні.
Отак разом з ними йду усе життя:
То щаслива, радісна, а то геть сумна.
На життєвій ниві так, як на стерні:
Не вколовши ноги, не проходять дні.
Але поруч друзі в радості, біді.
Часом перевірені в вірності вони.
Я зазнала ласки, теплих ніжних слів.
Промінець Любові в серці моїм цвів.
Дарувала щастя. Можу і прощать.
Знала душа зраду...Мріяла літать.
Думала злетіти я в небесну вись,
Але страшно стало - подивилась вниз.
Та про це писала я не раз в віршах:
Крила були зламані, а на серці страх.
Лише Ви підтримували, друзі дорогі!
Рада, що зустріла Вас у своїм житті!.
Дякую Вам щиро за любов, підтримку,
Що Рожевий Сайт запалив іскринку!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162726
дата надходження 24.12.2009
дата закладки 30.09.2010
Небо шершавое часто морщинится шкурой мастино.
П’арит и прёт.
Ветер стареющий, пронафталиненный,
жадно скоблит роговеющий пот.
Вязкие запахи, шорохи-шёпоты-щупальца
в катышки пряную ночь
мнут, растирая.
Топорщится, хлопает
воздух погуще.
Вдышаться – не в мочь!
Жмётся тропа простынёй не разглаженной –
вялый язык заржавевшей луны.
Плотно запаяны шрамами скважины.
Плети в конец оголтелой войны
рубят и рвут, изгибаясь.
А в трещинах –
сплошь маета забродившей жары.
Свет разлагается сетками в клетчатый плед,
разделяющий смутой миры –
прочий… и трепетный.
Кажется, ссорами гроз разрешится июль на сносях.
Яблоки сорваны, ягоды собраны
будут…
не мной…
не в меня…
не сейчас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202477
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 29.09.2010
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Не поверишь колдунье? Я тоже…
И в истоптанной сном темноте
Пораскинулись линии дрожи
Криворуких железных путей…
Перегибов скользящие стоны,
Лун осенних резные круги…
Я в карманах везу незаконно
Зыбкий ветер сибирской тайги…
Двое суток до Питерских ливней…
И две ночи я буду смотреть,
Как плывёт по турнбулевой сини
Длиннохвостая мама-медведь…
Соты станций… и с ловкостью лани
Рвётся поезд к фонарным свечам…
На квадратном столе подстаканник
Не сберёг подостывший мой чай…
Я пришлю свой подарочный ветер
Из беспутья… где сумрак немой…
И когда только ты меня встретишь,
Буду знать – я вернулась домой…
28 сентября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213319
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
... Все життя із заплющеними очима...
Я б не радила тобі прокидатись зараз
і неважливо, що сни вбивають відсутністю-
все, що здійснилось...все,що сьогодні сталось
буде позначено болем чи просто грубістю.
На віях твоїх ще нудьгує білява фея,
розплющиш очі - впаде,розіб"ється...спокій.
А поки дрімаєш - щасливий, коханий нею,
блакитноокий...зеленоокий... Доки?
Просто хотілось мовчати ось так-сльозами,
бо я ж не бажала їй смерті,тебе я собі бажала
навіки, на мить - кожне слово у прірву гудками
( Ти спиш,не прокинешся...як же мені тебе мало!)
Знати хоча б, що у снах ти зі мною,
що віриш у ночі, в багаття...і в зими.
* тільки для чого звучиш безперервно луною?
змушуєш бачити чітко цей світ між сліпими?*
Все таки фея твоя ще занадто юна,
вії нічні - це її невблаганний ВСЕСВІТ.
Гаснуть зірки і тужливо ножем по струнах-
переросте, перемовчить, перекреслить...
... Все життя із заплющеними очима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213137
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
опять срываю шали с облаков
озябшим ветром, чтобы отогреться.
зализываю волком свое сердце
и падаю уснувшим мотыльком
с седых небес на охладевший камень.
стираю ледяной рукою пламя
и по стеклу как капля от дождя
скольжу...стекаю...таю...уходя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213042
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Буднее утро в ухо сопит загостевавшей подругой.
В чайнике, чашках и пластике - сухо.
Похмелью - быть.
В окна вплывает звук.
Сердитый, упругий - голос натруженного движка.
Натыкается на меня и глотает.
Я, в этом пузыре,
выталкиваюсь на балкон,
обливаясь порцией сквозняка.
Во дворе воробьиная драка,
солнце, пыль, и прогулочные собаки
травят мусорные буйки.
Пантомима, немое кино, дрожь.
По режущей кромке троллейбусных тормозов
проплывает пузырь.
Искажаются отражения в ломких оконцах,
и волны колышут всю мерную массу вибраций,
как хохот, качают большое смешливое пузо.
Все звуки сезонны.
К зиме они истончаются,
застывают воздушными фресками.
Да сугробы арбузными тресками
крошат звонкую хрупкую рябь...
Двигатель глохнет.
Лопнувшей плотью утро насасывает голоса...
Шорох колясочного колеса, стон заикающихся дверей...
Псиная перекличка:
личный состав, кто во дворе?
Я! Рекс! Бакс! Гав!
Есть новичок. Ура-а!
Вне очереди - парад!
И каблуки.
Судя по скрежету,
даму безудержно тащит в безбрежное
или бездонное страшное нечто
по окончаньи тропы...
Тащат верёвкой, ведут вокруг дома,
и, видно, за горло –
ишь, бедолага, как, вытянув шею и выпучив гузку,
блузка чуть пуговку не отрывает,
впивается каблуками, цепляется.
Извивается в узкой, совсем не по формам, юбке.
Так - могут тащить лишь мешки самых важных,
найнеотложнейших дел.
Подходит маршрутка.
Шутка ли - полный противень!
Волованы расплющенных лиц
из духовочных окон
сонно смотрят,
как воздух на солнце пылится,
и как пеплится отгоревшее лето.
Пассажиры исходят соком.
Довезти до румяного цвета, подавать запотевшими
прямо на улице...
Роскошное угощение!
Даже соседские занавески распахнуты жареным луком.
Я - верую в ощущения.
Они говорят мне,
что я – забродившее некогда дрёмное испоконье.
Вседышнее и пресветлое тёмное море. И немного хомяк.
Время - мои семечки.
Их у меня пара горстей за щекой,
отщёлкиваю посекундно.
Не могу оторваться...
Просто - хорошее утро, зачем торопиться?
Сопению в комнате надо бы выспаться,
мне - насладиться ещё одной горстью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211822
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Отпусти мои крылья, пальцы...
Отпусти, это больно! Больно!
Я останусь навек скитальцем,
Вечно ветреным, вечно вольным,
Вечно... Манит святая небыль.
Отпусти мои крылья... пальцы
И бумажным пакетом в небо,
Прямо в небо, чтоб в небе... Рваться
Из глубоких подземных копей
Небо кажется только ближе
Небо, цвета озимой крови,
Цвета вызревших спелых вишен.
И в глазах, цвета спелой вишни
Не земных, но таких прекрасных
Я найду своё счастье, слышишь?
Я найду своё... Слышишь, Счастье?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212154
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 27.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2010
И с каждой минутой становиться прошлым
твоё пережитое счастье, улыбки,
Немного печальным становиться прыткий
Мой взгляд из-под лба. Под скорлупкой улитки
Замучено память. Звонки - без ответа,
Вокруг только слякоть и хлещут запреты
По голой спине, окровавленной светом...
А выхода нету... Без устали где-то
Я движусь в себе, без нужды и без формы,
Без сферы, без силы, без цели. Офшорны
Все мифы о деле решительных, смелых,
Историй крестов, на крови подгорелых,
Исполосованных гневом... Мои микросхемы
Инфо не создали. Они ей болели.
И мир, запечённый в рекламные бели,
Остался на мелях...На мраморной пене
Застыли богини моих похождений,
Любви и смятений, проклятий, растений
И тел, разнесенных на мясо без смысла...
Ведь скисла планета..безбожно закисла
Душа президентов и божьей прислуги...
И будто бы в птиц - заломлены руки
За спину, идут добровольно на плаху
в погоне за счастьем. Довольно. Рубаху
Оставь на себе, это -дань миллионов,
Копейку отдавших на церковные стоны...
Я все забываю. Стаю невидимкой.
И чувства, события просто стираю...
И память моя - искалечена стиркой.
Я - самая сильная. Просто святая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212835
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Сивий ранок залазить в вікно,
Виганяє з кутків чорні тіні,
Щось мені вже не спиться давно,
Очі ловлять розпливчатість ліній.
Спить ще все, спить дружина і внук,
За вікном сплять пташки галасливі,
Ще не тче свою сітку павук,
Вітерець спить на дядьковій сливі.
Тихо так, що в вухах дзеленчить,
Чути навіть, як час пропливає,
Може десь хтось, як я тут, не спить
І на стелі щось в мріях шукає.
Сон покинув мене, чи заснув,
Десь приліг у кутку подрімати,
Я не буду будити його,
Може зможу вірша написати.
Або може згадаю весну,
Що нектаром п’янким напувала,
Або ту, неповторну одну,
Що для мене дружиною стала.
Так пролежу до ранку без сну,
Поки сонце промінням заграє,
Стукне вітер листком по вікну
І думки з голови позганяє.
Квітень 2009р.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910217680
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212822
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
А ще скоріше розірвуть і Віру -
Розділять весь народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже відроду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню - церкву
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову
Й лиш в гнаній нею церкві уніатів,
Буде лунать вкраїнське Боже Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212828
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Индийское лето в гости к нашему сентябрю
Забежало, одетое в разноцветное сари,
Мне по вкусу не хершис теперь, а шампанское брют,
И не персики, а кислые сливы ткемали.
Запахом пыли и астр,и свежего кофе из баров
Пахнут улицы города ,уставшего от дождей,
В эту пору уютно бродячим поэтам-бардам,
И музыка льётся с самодельных сцен-площадей.
Под старыми кленами играли джазмены,
Утомленные солнцем , утомленные жизнью,
Под вечер, после работы- вторая смена,
Нагоняли печаль звуковой синкопической синью.
Трубач выдувал рэгтайм из какого-то прошлого лета,
Душа его плакала за чем-то грустно-давнишним,
Вдаль смотрел гитарист, будто всё ему фиолетово,
Время… здесь оно казалось им просто лишним.
В шляпу фетровую бросали мелочь прохожие,
Я подошла… Улыбнулся ударник : « Рыжая, как пожар…
Смотри,- Колян, помнишь Ритку?- похожая,»-
И ответил трубач:«Ну… тогда, давай «Риориту», жарь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212697
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
закончен день, а кто-то так настойчив,
что кофе пьёт к полуночи. и всё
сгибает под углом размытых строчек.
и крутится лениво колесо,
и стрелочки часов остры и гладки,
и поминутно в чашке тает ночь.
и время оставляет крошки, складки,
и трещины… осталось доволочь
свои труды, огрызки мирозданья,
обломки снов, орнаменты мечты
до островов, где вечное сиянье,
где отрастили длинные хвосты
большие луны - пряники заката…
к тем берегам, где утро ждёт чудес.
не бойся, дорогая, падай, падай
из первых, третьих... до седьмых небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212667
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Кохання плете павутину...
Таке собі макраме безневинне.
Нанизує крила на спИну.
Верету тче - то радість червону, то тугу синю...
*****
Розлінилося Сонце, як золотава муха,
Не сполОхає в пОлудень шум,
Тихий Вітер упівтОна дмуха...
Осінь малює сум...
*****
Дзвіночки ввімкнули розлуки:
Не сьогодні! Не сьогодні. Не сьогодні...
ЗалАмую римами свОї руки.
Слова загубились в безодні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212634
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2010
Осіння ніч, заплакана дощами,
Із листя стеле килим у саду.
Дерева, заколисані вітрами,
Зустріли з сумом осінь золоту.
Замріяна мелодія із сну
Несе мене на крилах, ніби в казку.
У дні солодкі, давню ту весну,
Ночей п"янких І ніжну твою ласку.
Спадає з листя краплею сльоза,
Що серце омива в нічній тривозі.
Зникає ніч, як вранішня роса,
Зустрівши перший промінь на порозі.
Ти почекай!! Осінній ранок, не світай...
Ще дай мені натішитись думками.
Рожевих снів, прошу не забирай...
Як важко...Хіба вимовиш словами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212145
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
...
Бредет тут вот эта малёха
Тугие косички в бантах
И жизнь
еще не «оплеуха»
И сердце
даже не в бинтах.
И мамины тащит журналы,
И мамины тащит шузы,
Юбчонки, заколки, помады,
Румяна и карандаши.
Такая наивная мелочь,
Невинная мелюзга.
Смешная и редкая челка
Оборки на поясах.
И всё так спешит скорее
Стать старше и все дела.
Ах, как же мы все похожи
В такие смешные года.
Бредет так вот эта малёха.
Тугие косички в бантах.
И жизнь
еще не «оплеуха»
И сердце
даже не в бинтах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212027
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Не треба слів,
не хочу порятунку
від болю ран
тривожної душі...
Малює спогад
нечіткі малюнки
схололих мрій,
уплетених в вірші.
Не треба слів,
вони такі гарячі,
що кожен їхній дотик
аж пече,
хай буде тиша,
з нею ми поплачем,
схилившись
одна одній на плече.
Не треба слів,
хіба вони рятують?
В цю мить вони
безжалісні кати.
Час не повернеш,
уперед крокують
німі хвилини,
спалюють мости...
Забудусь сном,
пірну в його обійми,
бо ген у вікнах
ранок забілів,
сон - добрий знахар,
з серця скалку вийме,
загоїть рани...
Тсс...не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212072
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
... може несподівано, може передбачено
ніч снується вогником, знову не заснеш.
Я дощем наділена, я тобі призначена
і вогнем охоплена крапаю із веж.
Може тільки вигадка у хвилину зоряну
й не дано здійснитися кращим із бажань.
Я в тобі оманами, я зимою створена
пролітаю ніжністю у лютневу рань.
Може невідомістю до землі прикована
увірвусь, непрохана,у вікно без слів.
Літом недолюблена,вітром зацілована,
літерами вічності дихаю з листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211666
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Останні дні зимові, сніжні...
Пурга дороги замела...
Звучать слова у серці ніжні
Й душа від радості зліта.
Від слів твоїх у грудях мліє,
надворі, наче навесні;
від дивних чар душа п"яніє,
тебе побачивши хоч в сні.
Ясніше небо голубіє,
проміння світить все ясніш...
кохання в серці вже не тліє,
а з кожним днем усе сильніш
Для мене лагідне ти сонце,
очей негаснуче тепло
і усмішка твоя чарівна-
пісень найкращих джерело...
Про нас шепочуться вітри,
почувши подихи зітхання...
Ти сльози із очей зітри
й прийми, як є, моє К О Х А Н Н Я ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117057
дата надходження 18.02.2009
дата закладки 21.09.2010
Насторожилось синню небо,
Обрії осені, он,- дивись,
Я знаю, так буде, так треба-
Печаль моя впаде ввись.
Ще день, іще ніч, і скоро
Бабине Літо - ЯНЬ,
І ранок, і вечір, і морок
В моїх лабіринтах чекань.
У двері постукає О-СІнь,
Боязко вийду на ґанок -
А там- розлучниця - ІНЬ
Народжує в потугах ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211728
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Свесив ноги с причала, касаясь ступнями воды,
Созерцая пейзаж раскалённого крымского лета,
Ожидая явления первой вечерней звезды,
Мы с тобою одни… Словно нет никого на планете.
Свесив ноги с причала, играя с прохладной волной,
Улыбаясь счастливо последним мгновеньям заката,
Мы вдвоём… Мы охвачены общей мечтой,
И над нами не властны ни стрелки, ни диск циферблата…
Лето 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199936
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 20.09.2010
...мене дратують твої малолітні фанатки,
рідне ім"я, що видряпане на їх спинах.
Усі ці фото з тобою на згадку
у їхніх серцях,як в сирих домовинах.
Мене дратують безглузді вечірки
і те, як ти вмієш долати втому.
Гасаєш по місту у статусі "зірки"
і знов повертаєш до мого дому.
Дратує усе і чомусь спонтанно,
а кілька годин нас з"єднало навіки.
Хтось каже раптово чи може зарано,
а я оживаю, ковтаючи ліки.
Це все так дратує-смішна позолота,
безхмарність небес і нудних церемоній.
Маленькі фанатки отруту до рота,
а я свою ніжність у твої долоні...
Згасаю повільно,така дратівлива
і вечір лікує від щастя й застуди.
Осіння байдужість породжує диво
і краще за вічність з тобою-не буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211040
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Завітний день
Для тебе і для нас.
Найкращі квіти
Едельвейсу волі,
Мажор пісень,
Нірвана щирих фраз,
Ансамбль із світла,
Реверанси долі.
Одній тобі
Даруємо цю мить!
Живись повік
Енергією сонця,
Не смій тужить,
Нехай всміхнеться вік
Яскравим спалахом у тебе на долоньці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210602
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Буває так, що слова не пишуться,
Хоч ти і чуєш їх десь в собі.
Свіча згорає, і дим колишеться,
А слів немає… Лиш тільки біль.
Між серцем десь і пером загатина,
І треба дуже багато сліз,
Щоб проломити… Щоб знов крилатими
Птахами стали твої жалі.
І ти збираєш до купи зливи,
І все чекаєш свого припливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209785
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Время стало похожим на пластилин,
Время стало похожим на мутные воды –
Не дарит такой долгожданной свободы,
Не даст нам отстроить остатки руин.
Время стало похожим на зыбучий песок,
Время стало похожим на грязь и на пыль.
Вместо ветра теперь наступил полный штиль.
Время стало просить только пулю в висок.
Время стало водой и сквозь пальцы сочиться,
И его невозможно никак удержать.
И за ним не угнаться, и его не догнать,
Оно слишком уж быстро ускользает и мчится.
Лишь его завершенья приходится ждать.
06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210422
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Згасає день.
...Ну от – і зовсім згас.
І я, зовсім один на білім світі,
В полоні ночі, о, який вже раз,
Твого листа читаю.
В шибку вітер
Мені постукав.
Блимнула зоря
І затремтіла солоно на віях.
Я задубів.
Спинилася земля.
Мене ніхто на світі не зігріє -
Там тільки степ
І лютий вітрюган.
Ночами хуртовина вовком виє.
Всевишній Бог возвів мене у сан
Самотності.
Усі ми не святії.
І я також.
І ти, маленька, й ти...
Не каюся,
Ні хвилі не жалію.
Ти хочеш досягнути висоти,
Я ж – глибини –
І птицею не вмію...
Віщують ранок півні на зорі,
І я, зовсім один на білім світі,
Молюсь за тебе Богу на землі
І вірую,
що за зимою –
Літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210194
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 10.09.2010
на вкус твоего имени, на звук твоего имени
ото лба твоего – жар,
от сердца и глаз – лёд.
в шёлковой блузке – душа -
чувство к рукам приберёт.
в имени спрятан ключ,
прошлых истерик зной.
имя своё озвучь
или пронзи иглой.
имени время есть,
времени имени нет.
в буквах печатных – весть,
та, что глотает свет,
та, что стирает гладь
мимо бегущих дат,
пылко хранит тетрадь
букво-и словопад.
чувства живут теперь
в недрах имён ли? там
(ведь обошлись без потерь),
им имена – дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210201
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 10.09.2010
...ранки тепер холодні і пахнуть малиною,
схоже на те,що вже завтра себе я втрачу.
Світло далеке,для тебе зостанусь єдиною,
тільки люби,хоч і важко любити невдачу.
Світло далеке, я сльози тобі коралами,
іншим себе починаю з нудьги дарувати.
Душу осиплю вночі найстрашнішими карами,
знову кочую-із неба до темряв кімнати.
Світло далеке,ти досі далеке й невидиме,
скільки прощань ще побачать малинові ночі?
Знаю, що вітром на шкірі ми довго не всидимо
і не зупинимось,і не підем...я б охоче!
Світло далеке, ти звикнеш мене стирати
з власних бажань ,стиснувши в пальцях крейду.
Світлом залишуся-світлом страшної втрати,
краплею дьогтю у мріях твоїх із меду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210158
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Завтра!
Наступит чудесное завтра!
В каплях апреля,
а может быть марта.
Сном сентября,
в середине недели
С новой победой
Или без цели
Вдруг, по пути
Иль, быть может, в начале
«Завтра» из пуха
А, может, из стали
Только чудесное
Тут я клянусь
Может, двухместное
Может быть – «люкс»
Завтра наступит!
Я это знаю
Я его жду,
не призываю
Ведь я тогда
волшебство потеряю
То, что сейчас.
В эту минуту
Жизнь,
что вокруг -
Настоящее чудо.
Строчки твои,
Облака в вышине…
Все это счастье,
Данное мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210085
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2010
...ці рученята не знають нічого крім материнської ласки
і м"якотілі іграшки правлять усім - проганяють зими,
але завтра малюк візьме зброю й втече геть із казки,
знайде собі безліч ляльок і почне насміхатись над ними.
Все заплановано - штучності стане навічно,
жодних ілюзій, тверезість для щастя малечі.
Іноді в снах якась дівчинка дико-космічна
очі примружує й змушує вдатись до втечі.
Вона не лялькова,тому її краще б не знати,
але в його снах щось незвичне ховає за вії.
Малюк презирає себе і дівчисько крилате
за те,що любити не хоче чи просто не вміє.
На іншій планеті тим часом усе, як годиться:
щоранку зарядка, книжки і бездонне провалля.
Дівчинка спить і ненавидить місто за лиця,
носить в кишенях записки до неба й коралі.
Стиглими вишнями хтось закидає на ринку:
"красівий дєвушка" фруктів не любить,не молиться.
Зошит заселений ніжністю смужка в клітинку
і позбирала надії стара й захаращена полиця.
Вчора вночі їй наснився дивак із сигарою
(схоже з чужої планети,а може із книжки).
Він грався в людей і був собі сам примарою
і змушував дівчинку вдатись до втечі,крадіжки.
Прокинувшись дівчинка плакала якось люто,
вдягалась у зорі і йшла у світи за краєм.
Їй часто вдавалось хлопчиська із сну забути,
не кликати небом чи просто маленьким Каєм.
І все б не погано, якби не сліпі пророки,
що їм малювали дощі на сухих долонях.
На різних планетах, до зливи чотири кроки
і зустріч із неба накрапає вже сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209811
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 08.09.2010
Виктор Цой – герой поколений,
Вечно живая рока звезда.
Русского рока художник и гений –
Вечно живой – живой навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206276
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 07.09.2010
Кометой пронёсся в судьбе всех поколений,
И упал в наши души, да в наши сердца.
Найдёт пусть он счастье среди измерений,
Он с нами навек… навсегда… до конца…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206278
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 07.09.2010
я с возрастом стану злее.
и стану наверное скучной.
вот так себя представляю:
со скалкой и вся в повидле.
с ребенком с сопливым носом.
и с мужем в смешной тельняшке.
и буду дружить с соседкой,
такой же сверепой теткой.
покупки:
картошка,лук,сахар,
свинина,мука,селедка...
Подсяду на сериалы,
и буду над ними плакать.
однако же перспективка.
с ума сойти и заплакать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160476
дата надходження 11.12.2009
дата закладки 06.09.2010
Е.С.
Нарисуй узловатые пальцы старушечьи –
сосны,
захватавшие свет фонаря в мошкару,
чтобы щёпоть –
в носу,
и раcхлёбывать лёгкими воздух
киселями…
Выкуривать в ночи
жару…
Нарисуй мне кикимор-берёз,
худосочных,
в чахотке,
тонкокожих, прозрачных почти,
в неглиже,
чтоб по-русски кручиниться –
солоно выть
до икоты –
то ли жив ещё, то ли обрывочно прожит уже!
Нарисуй мне левкои, шары и лазоревый…
берег,
чтобы в омут, как в детство, –
распоротым лбом,
чтобы в войлок зашиться поглубже:
ни драм, ни истерик…
и свернуться в покой
по-кошачьи –
клубком…
Нарисуй мне свой голос –
он полон оттенками моря!
Акварели возьми.
И развёртывай звук
в паруса…
– За душой без купюр ни рубля под дождём не промокнет… не копи простоту… от холста до холста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205254
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 06.09.2010
Горите долго наши свечи!
И дождик ровный за окном,
Вдруг, возбужденный всплеском встречи,
Залюбовался огоньком...
Закрыл он нас от всех на свете.
И воцарившийся уют,
Не развенчал залетный ветер -
Уложен спать в ближайший пруд.
И только ты, любимый, рядом,
Моих не отпуская рук,
Едва нашептываешь взглядом,
Что мы сильнее всех разлук.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209638
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
В чужому місті холодна осінь.
Вона в машрутках збирає дань,
А парасолька,сердешна, просить:
«Хоча б сьогодні без нарікань!»
Її зриває бездумний вітер,
А я насилу тримаюсь сама.
Ми в цьому місті, як дикі квіти-
Не наше небо, не наш формат.
Страшні ідеї і мокрі мешти,
Калюжі газу міських авто.
Я, може, звикну до цього врешті
А осінь пише своє кіно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209660
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Поэзия – это особая способность ориентироваться в хаосе.
Юрий Азаров, «Печора»
__________________________________________________________________
Вірш - не нагода
Кричати у відчаї
Про те, що хвороба
З часом лиш більшає ,
Про те, що ти сам
Не зробивши останній крок
Повірив словам
Та не йшов - до своїх зірок.
Вірш – не те,
Що втирає ніс
Від помилки твоєї
І гірких сліз,
Від знесилля думок
І відсутність надій -
Не врятує твій крок
До відсутності дій…
Ти – один…ну та й що?
Сонце - світить для кожного
Генерує тепло
Для усього істотного…
Хай там як б не було –
Не втрачай – надій!
Не здавайся в полон –
А світи та грій!
Не зважай на те,
Що минає час
І душа твоя –
Скопище образ:
Все мине! І – ти -
Теж минеш колись
Та отож бери –
І пиши свій ВІРШ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177743
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 06.09.2010
її альтруїзм мав риси збочення
навіть мазохіст би позаздрив
літала містами у пошуках заохочення
купівлі притулку якогось Опеля "Астра"
і назбирала тисячі відгуків та обіцянок
закинула в пам"ять мобільного сотні номерів
а потім був передріздвяний ранок
і жодних подяк... наче весь світ здурів
і кричала гуманістка у вікна Троєщини
"де ваша бля вдячність, мазе ваша фака!!!
у вас, хоч у когось, совість є ще на*?!
я ж вам у лиця дивилюсь, а там .. така ср*ка..."
і скапустили дівчину в якусь благодільню
годували перловками, поїли пігулками
катався директор притулку на "Астрі" у Вільнюс
шукав втіх на вечір брудними провулками
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209639
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2010
«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит… Любовь никогда не перестает. Кор.13:4-8» (Библия)
ЛЮБОВЬ
Уж если Богом ты дана -
Любовь, как молодость красива.
Тебя нельзя испить до дна.
Ты вечна! В этом твоя сила.
И если даже суждено
Тебе лишь с памятью сроднится,
Ты не угаснешь, все равно,
Покуда сердце будет биться.
Ты все простишь, без лишних фраз.
Любви в словах искать не надо.
Ты храм в душе, не на показ.
И, все же, высшая награда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209418
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Дзьобик пташки колібрі годую
нагодами пагод безсоння
і душа охолода
летить у бездоння пустель.
Тра-тру-тє…
Те, що вабить вірші безхімерні мої
позолотою щастя росхреслого в радість безхмарну…
А серце-метелик надії
у печаль весняну відлітає,
а там…
Безтям бестіям…
І тру-тру-тра-та-там…
Там кінчається пустка нічна,
стогін-скрип журавлини колодязної
в повсякденність,
у клопіт живий повертають мене.
А годинничок півнем співає…
Ку-ку-ку-курррєєєкууу!
Курррєєєкууу!
Ку-ку-ку!
Засинаю не тут і пробуджуюсь зовсім не…
Там, тра-та-там…
Тамтратам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187793
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 04.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2010
а я всё не о том, и ты меня не слышишь,
слова глотают ток, и исходя на нет,
взрывается ли слог, сгрызают буквы мыши,
и льётся кипяток преображенных лет.
и ты, в своём пальто, изношенном, осеннем,
стоишь в проёме снов, в дверях прошедших дней,
предупреждая нас, чтоб мы не стали теми,
какими стали мы. а было же видней
оттуда, с дна эпох, с прикормленного чувства,
с привитого «люблю», с прошедшего «прости».
а слышать, понимать – великое искусство,
которое во мне рождает новый стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209218
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Город тихо молился слезами, стихами и мыслями,
город скорбно сутулился коваными оградами.
Город не был пророком, но знал непреложную истину -
нам осталось молиться и плакать о тех, кого рядом нет.
А ещё вспоминать их словами простыми, печальными,
их улыбки, стихи и мечты, что судьбой зарифмованы
с дальним светом небес, с плачем клёнов надрывно – отчаянным,
с этой болью, что завтрашний день раскроила по-новому.
И их души голубками вьются над утренней площадью,
лабиринтами крыш, серой гладью дорог и погостами,
устремляясь туда, где светлее, уютней и проще им,
где их внутренний свет отражается яркими звёздами.
Но они остаются листами тетрадей исписанных
и утратой, которую вытрем из памяти вряд ли мы,
в наших душах – то светом, то скорбно – печальными мыслями.
Смерть умеет, увы, выбирать молодых и талантливых…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208751
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 03.09.2010
пока ты спал, я выплетала солнце
из камышовых неокрепших тел.
а ты во сне отчаянно боролся
с самим собой. пока ты не хотел
открыть глаза, вдохнуть озёрный воздух,
впустить в себя цветочную пыльцу,
я вышивала на поляне гроздья
большой любви. и к твоему лицу
я примеряла лучшие улыбки,
пока ты спал, я ткала облака,
мечтая сшить им лёгкие накидки.
хранила сон твой чуткая рука,
но не моя, а та, что провиденьем
спускалась свежим утром из небес.
пока ты спал, ждала я пробужденья,
воистину, как чудо из чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209205
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Коли прийде у Світ
Зима студена,
усі чуття
обтрусить листопад -
один листок все ж лишиться -
від мене.
Малюсінький.
Йому я буду рад...
Не пожовтіє.
З гілки не зірветься.
Над ним не владна
днів химерна гра!
Лиш він один
в саду твойого серця
не облетить,
коли прийде пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208920
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 03.09.2010
……………………………………………………………………………...................………..…………П. Ж.
"… Да спасет тебя любовь моя! Да коснется тебя надежда моя! Встанет рядом, заглянет в глаза, вдохнет жизнь в помертвевшие губы!... Скажет: это я, твоя Катя! Я пришла к тебе, где бы ты ни был. Я с тобой, что бы ни случилось с тобой... И если смерть склонится над твоим изголовьем и больше не будет сил, чтобы бороться с ней, и только самая маленькая, последняя сила останется в сердце - это буду я, и я спасу тебя."
………………………………………………….........................................................В. Каверин "Два капитана"
У сибирского воздуха терпкий,
Обжигающий сладостью вкус…
Кровоточит пурпуром на ветках
Придорожный рябиновый куст…
Ночь на цыпочках ходит по крышам,
Распустив дерзких локонов чад…
На ладонях тайги незаживший
Шрам от чёртовых стрел автострад…
Как незваными тёплыми снами
Задыхаюсь осенним теплом…
Бесполезное время чеканит
Вшитый в сердце моё метроном…
Встречный свет ослепляет и режет
К чёрной ленте приученный взор…
На кипящее утро надежды
Рвутся в клочья о чёрный забор…
Пусть ветра моё пламя потушат
И дороги судьбу раскроят,
Вопреки сохраню свою душу,
Чтоб спасла тебя вера моя!...
2 сентября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209007
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 03.09.2010
я из далёкого города не жду вестей.
мне и мои тополя – в тягость суетным дням.
на площадях откормленных голубей
встреча плывёт, как парусник, что мне там,
в том захудалом городе – сны считать,
и пить сиропы сладкие, как враньё,
или стирать ладошкою неба гладь,
или лакать отчаянье, но вдвоём?
катят овалы облАка в сентябри,
тянут хвосты плавучие – до тепла.
город, меня в дождях своих раствори,
смой, как листок обугленный, со стекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208862
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Коли небо грає серенади краплинами дощу над нашими тілами...
Коли гумка з клаптика тканини, що прикриває... сповзає дещо вниз...
Коли Ти тим, що покидаєш мене у дивні миті, щоразу знов доводячи мене до сказу...
Коли Твоя волога потрапляє на мОю шкіру, раптово викликає невимовну тугу...
Коли, опісля, у свідомість вибухає якесь таке земне фізичне щастя...
Тоді я , прокидаючись, обов"язково молюся до Бога, що нині я прокинулась з Тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208605
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Прости меня, я слишком долго жил,
Я слишком долго тебе звезды заслонял,
Я думал, что берег и сторожил
Тебя от боли, подлости и лжи,
А вышло – боль другую причинял…
Прости меня, я так тебя любил,
А ты любила небо и весну,
Твой колокол зарю тебе трубил
И дрожь безумную в крови будил,
И ненавидел эту тишину…
Прости, что от ошибок я берег,
От острых лезвий и горячих жал,
А ты на ощупь знать хотела лед
И пламя, бездну и полет.
Прости меня, что я тебя держал.
Прости, что тяжело мне уходить,
Я слишком долго ждал тебя… Прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206922
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 30.08.2010
я так легко нарушила молчанье,
что на меня обиделись часы.
я думала, какими же мы станем,
от взлётной оттолкнувшись полосы,
кто в руки нам опустит шар белесый,
кто отворит ворота в царство снов,
кому из нас не хватит светлых песен,
и пряников медовых, и хлыстов.
я верила, во мне моря танцуют,
во мне трепещут жизни лепестки.
я прижималась к твоему лицу ли,
и к сердцу ли?.. взрываясь от тоски,
стонала ветром в горах Кара-Дага,
и забивалась в щели хрупких скал.
на мне была счастливая рубаха,
и третий глаз предательски не спал.
и я искала вещие начала,
и я ходила по кайме времён,
пока твоя душа во мне рычала,
пока ты мною был благословлен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208496
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Под белой простыней лежит она…
Живая, мёртвая? Не видно…
Сгустилась тучами над ней беда:
«И как же нам теперь не стыдно?»
Собрались медики со всех сторон,
С больниц соседних, ближних дальних,
Чуть слышно в коридоре деда стон
И виден блеск от слёз хрустальных…
Профессор местный слово взял,
Обгадил прошлое лечение,
Коллег своих он грубо обозвал,
Словами мести и презрения.
И про стабильность много говорил:
«Не надо новшеств и движений!»
Всё старое боготворил,
Вертел ключом от всех решений.
Его поддерживал соседний врач,
Из клиники через дорогу,
Как будто бы играли вместе матч
Или шагали бодро в ногу.
Всё обещал почти бесплатно:
Плазму крови, кислородный газ…
А, что взамен? Совсем невнятно:
«Присоединяйтесь к нам, под нас…»
Как под гипнозом, с запада врачи,
Кивали одобрительно, смиренно:
«Какая разница, чьи трубочки?
Лишь бы текло нам беспрерывно».
А против было несколько больниц,
Которые, недавно, вырвались из плена:
«Ведь у наркотиков не может быть границ,
И гибель ждёт всех постепенно».
Но голос их был очень слаб,
Как голос и свободных папараций,
Душили их под сотню лап
Валютных фармакорпораций.
Пока творился грубый беспредел,
То в оперблоке медики-трудяги
Спасали девушку с последних сил,
Как белые в халатах, маги.
Никто здесь деньги не считал,
Здесь просто делали работу,
Тут жизнь и смерть играли бал,
А тело и душа им пели ноту.
В их тихий разговор ворвался звук,
Мерцание ламп, сплошная полоса,
Прямой массаж, движение рук…
Похоже смерть… И, тишина...
«Нет, нет, не может это быть!»
С букетом жёлто-голубых цветов
Ворвался парень: « Будет жить!
Пока живёт моя любовь!»
Он лихорадочно стал целовать
Ресницы, губы, волосы и руки,
Слова любви и нежности шептать,
Вдыхая жизнь и выгоняя муки.
Цветы попадали, рассыпались на пол,
Как голубое небо, лучики от солнца,
Душа схватила теплоты укол
И распахнула светлое оконце…
На удивление и вопреки:
Глубокий вздох и девушка ожила,
Откликнулись на отблески врачи…
Любовь, надежда – это сила!
Девятнадцать - много или мало?
Возраст только жить и жить!
Не спешите белым покрывалом
Тело с головой прикрыть!
С верою, надеждою, любовью,
С запахом свободы на века,
Говорю с ранимой дрожью:
«С Днём рождения, милая страна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207489
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Я подумки -
з тобою у грозі
і зараз ти –
у лагідних обіймах...
Громами небо рикає, як звір.
Горнись до мене, -
нині будеш вільна...
У мить, коли у тебе я ввійду,
нагряне дощ,
шалена літня злива,
що змиє хвилювання і біду!
Молюся,
аби ти була щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208219
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Йому не щастило і він знаходив пусті гаманці,
розглядав стелю і мріяв прокинутись комахою.
Вивчав інтенсивно всі родимки і синці,
дивився як мовчки кричу і руками розмахую.
Часто не бачив вогню і моїх листів,
а потім засуджував долю, її поведінку.
Дивився під ноги, і зраджував, і любив
одну - істерично-заплакану жінку.
А вона тим часом вчилась жити в мені,
опускати додолу очі і подумки не до нього.
Заштриховано ревнощі,перекреслено дні -
і в ранкових молитвах нічого святого...
НІЧОГО..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208068
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 28.08.2010
(постоянно дополняемая страница)
_______________________________________________
...и казалось бы - всё хорошо и отлично... и казалось бы и ещё, и ещё...но кто-то первым пришёл - и сказал:"Ложь!"
Оттуда и начался МОЙ человек...
__________________________________________________________________
- И что же, я делаю?
Да-да, что я делаю?
Всегда в своих мыслях обращаюсь к человечеству с одним лицом. Лицом немого взгляда с острова Пасхи. Никогда не отвечающим, обязательно – серым, бесчувственным…. Первое, что и вправду заставляет ощутить себя «ничтожной частью» - это необозримых размеров тень, которая стоит над тобой не зависимо от положения солнца. Тень человечества над всем, кто собрал себе свой образ, свой лик, своего - проклятого бога.
Но в конечном итоге, всё равно, я начинаю беспокоиться о своём здоровье, если образность – начинает торжественно говорить высокопарными фразами. Кого, я хочу впечатлить? Неужели – себя самого? А что, если и – влюбить! Влюбить – впечатлённого! – самый верный путь. Особенно, если в нём угадался стосковавшийся по людям сгусток. Рука его протянута, но в тоже время – попробуй вложить в неё помощь - и увидишь, сколько гордости может вместиться в одном человеке.
Всегда, мне было стыдно за себя самого. Когда – в дни ещё неопытной лжи – мне метко указывали на сознательность обмана, я синхронизировался с коллективом судей и нависал над собою до состояния воспламенения. Я тут же лгал и себе, как будто, нечто злое вынудило меня пойти низменным путём обманщика.
«- Как! – при имеющемся выборе – ты, выбрал ложь?»
«- Да…да…да… и не только, я – её, но и она – меня…»
«- Тогда, ты знаешь к чему ведёт это всё. Ты, вполне мог бы быть надеждой человеку»
«- В таком случае, я мог бы и родиться не сейчас, не мужчиной, не человеком. Но, я есть. Я лгу. И это моё Я лжёт во мне. От чего же мне – избавиться? При борьбе с ложью, мой холодный нож, всегда был именно у моего собственного горла»
«- Ты ведь помнишь? Самоубийство – грех»
«- Потому и жива до сих пор, моя любимая ложь»
Никогда не любил посредственных игроков. Когда они не доиграли – становится за них неловко, когда они явно переигрывают – ужасно стыдно. Им бы всем просто выполнять механическую работу, которая не требует импровизации улыбки при похоронном шествии. Один только момент – застаёт их врасплох.
Как им достаётся – когда этим моментом бываю я.
Вопрос гуманности меня никогда не беспокоил: я делал важное дело! Я лишал человека – иллюзии. Но при этом плодил – врагов.
И эти поленья – называли меня «хитрым»…
Но «хитрые» - плодят друзей.
Разве не была, главным моим аргументом к добрым поступкам, мысль : «- Но я живу только – раз! » , чтобы отдать последнее, что имел?
Откуда же происходят доводы: «- Я отказываю тебе, потому что думаю о своём завтра»?
Жизнь всегда становится - хуже....Перед тем, как наладиться.
Кто утром проснулся и понял, что любви нет, а жить нужно дальше - тот будит второго и говорит: - "Эй... я теперь в другую сторону..."
..мы - правы...но мир сдвинут торгашами.... нужна глобальная война.... захват власти...давно хочу и вынашиваю это.... пусть с меня начнётся великий заговор, который осуществится через триста лет...
Во мне всегда пишут стихи ДВЕ сущности: ленивый ученик и строгий учитель.
Один проповедник - КАК НИБУДЬ.
Другой - проповедник ЛУЧШЕГО.
В разные периоды молодости - мне казалось, что сегодня я уже понимаю так много, так серьёзно, что становилось непонятно - чем же ещё жить? чему удивляться? чему радоваться?
А потом появляется случай...или человек... или день, который называет тебя - неопытным, который заставляет смотреть на всё вокруг - широкими от удивления глазами... И вот....где твоё вчера? Оно принимает имя - юношеской абстракции в мире геометрии...
Любая теория,
Если - попасть с нею в шторм,
Порвётся, как слабый, матерчатый парус…
Над ветром и морем – не властен всемирный Закон…
Им каждое правило – в тягость…
Сколько раз моя задача заключалась в том, чтобы человек сказал - "в мире нет любви", чтобы он разочаровался и искал другой путь, к любви которой у него никто не отнимет.
Как и каждый влюблённый, я хочу, чтобы меня любили до безумия..Чтобы ради этой любви - нарушались все принципы, все обещания... Чтобы любовь - моя и ко мне - ощущала превосходство над тысячами других, несовершенных связей, между мужчиной и женщиной.
О, почему нет - войны... Я бы искал славы среди покойников и крови. Мне осталось быть только поэтом, чтобы получить хоть часть спокойствия на свой счёт.
______________________________________________
...причина в том, что ты мало меня знаешь...
Не будем разбираться, кто виноват в этом. Так случилось.
Знаешь, что мне говорили?
- А ты такой же, как и в своих стихах.
... такой...какой?
Но всё, что здесь нервно писалось, переживалось и чувствовалось - было бы и в жизни. Однажды, случился бы скандал. Больше десяти раз - мы уже ссорились. Собранные вещи...
Тебе не знакомо? Да, собранные вещи. Когда тебе приходится этим заниматься, ты невольно задумаешься - а что собственно такое - мои вещи?
На самом деле - жалкая горсть предметов.
_______________________________________________
...сколько я встречал людей, которые на первом свидании уже мечтали о том, как они будут вместе жить...(Никого не узнаёшь в этом, а?)
Только вот - знали ли они когда-нибудь - ЧТО ТАКОЕ жить вместе?
Для начала бы научиться - жить одному...
Но пока в мире слово "одиночество" привязано к несчастью и наказанию - первые свидания будут насыщены словами:
- Ах, милый... Я буду ложиться только в твоих объятиях...И без них никогда не усну..
Сколько здесь - святой лжи!
Люди! - я смотрю на вас из будущего, в ваше прошлое: сегодня вы красивые вазы, а завтра - груда осколков. Я ловлю вас этим словами, этим обращениями... Руками.
Но это делали люди и более достойные, чем я. И даже им ничего не удалось.
________________________________________________
...какая разница НА КАКОМ языке мы говорим? Главное - ЧТО мы говорим. Глупость - сказанная на латыни - ничуть не лучше глупости сказанной на украинском или русском...
_________________________________________________
Я – стою в стороне от политики:
У нас взаимная – неприязнь…
Они все заодно –
И ядовитые критики,
И те,
Кто возносит – власть…
______________________________________________________
- Эй, подтяни экватор – Земля!
Пластический хирург – выкачивает нефть:
Не глядя на возраст – будешь стройная вся…
Полюсами хватайся
За
Стрип-
ШЕСТ!
Сколько можно заботиться о слабых милосердием, если мы теряем из-за недостаточности внимания - сильных представителей, которых ломает система выживания слабых?
...когда иду по улице и вижу курящих детей, вижу алкоголиков и наркоманов...даю взятки ментам... трахаю легкодоступных женщин... - думаю сам: как мои дела?
- Твои дела - хреновы, - говорю я себе...
_____________________________________
2 мая 12 года:
...И мне кажется, я стою на грани сумасшествия. Я никому не могу сказать о причине своей радости, своего счастья. Совсем никому. Словно её и нет. Как будто, я обычный больной, который остро нуждается в уколе против приступа.
_______________________________________________
13 мая:
...конечно, как и всякий юноша, я когда-то мечтал о такой девушке, которая полна энергии, чтобы удивлять меня каждый день, делать то, что влюбляло бы меня в неё - бесконечно. Я всегда представлял, как она входит, как смотрит, что говорит мне. Этот образ я никогда не встречал. Я встречал только его осколки. Кто-то входил, как ОНА, но ничего не говорил, как сказала бы ОНА. Тогда я понял, что единственное, что можно сделать - это создать такую женщину. Воспитать её, что ли. Но для этого нужна... юная дева, с потенциалом к этому. Ведь лепить из ничего или из совсем другой глины - это бессмысленно.
__________________________________
6 июля:
Да, я постоянно в мире сюжетов. Чего только не летает в моей голове. Я чувствую огромную потребность. Другими словами, я говорю себе: "- Пиши. В чём тогда твоё предназначение? На кой чёрт тебе отдалась литература?". И знаешь, я верю, что литература отдалась мне не зря. Мне будет стыдно перед этой женщиной, если что....
_________________________________
Верность - это не то, что один говорит другому, в качестве взаимности.
Верность - это то, как живёт один в отношении другого, не обращая внимания на взаимность.
___________________________________
о литературе:
Нужно практиковать свою философию, применять её в жизни. Перепроверять себя.
Печально признаваться себе, что готовность к литературе - только приходит. Т.е. вся эта вера в то, что готовность уже была - как и всякая вера хочет жить, но правильнее бы умереть. Вообще, публичность творчества - в конечном итоге заставляет тебя писать то, чего от тебя ждут. Не явно, не вдруг. Так, что ты остаёшься ещё долго уверен, будто ТЫ и только ТЫ сам хотел так писать. Страшно копать глубже. Это - если говорить сравнениями - как будто, однажды, ты после написания своей книги, открываешь её на любой странице и обнаруживаешь, что влияние ДРУГИХ - свисает со страницы ногами вниз, а где там ты сам - вопрос зловещий.
Это не значит, что писать вообще не нужно. Я о том, что нужно выстаиваться, как вино. Голодать отсутствием общения. Вообще не знать, чего от тебя хотят, чего ждут. Иначе, как только узнаешь - сразу начнёшь соответствовать.
_____________________________________
Человечество очень долго шагает от события к событию. Пока наступит отвращение к полу-любви, полу-дружбе, полу-жизни, я уже состарюсь и умру. Сколько цивилизация шла к мысли, что полноценная жизнь не обязательно должна начинаться с изучения псалмов? Долго. Ещё дольше, будет оно шагать к любви, к другому пониманию. Ещё лет 50-100. Сегодня даже среди посредственных можно услышать недовольство жизнью. Значит близится гроза. Потом и молния. Уверен, молния разделит человечество на части, одни части будут - позорным прошлым, другие - станут отсчётом к будущему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206419
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 26.08.2010
(І знову ж таки емоції....)
Не треба! Зупинися. Я благаю.
Твої слова у вічі, як пісок.
Ні, не до Раю – ми дійшли до краю.
Багаття згасло, не жбурляй трісок.
Не треба! Зупинися. Біль біліший
За сполотнілі лиця дорікань.
Ти просто інший ти, я знаю, інший.
Лиш совість непокірна, наче лань.
Надщерблені краї зізнань кололи
Віночок рук, піднесений до вій.
Стояла правда безсоромно гола
У мертвій тиші, наче й неземній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Бесполезно хватает губами
Хмурый ветер тычинки звёзд…
Подпирают два берега лбами
Искривлённый Калинов мост…
Воздух рвёт над Смородиной ворон,
Исклевавший луну в виски…
Огнедышащим древним узором
Тьму лакает река тоски…
К вечной боли привыкшее темя
Ночь не сможет рукой достать,
Повернёт несломимое время
Поцелуй поэтессы вспять…
На колках вместо струн тянешь нервы…
Две стихии сгибают свод…
Я хочу вечно юной и верной
Заступить в твой горящий брод…
август 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207419
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
Море пінить
Буйки життя,
Перетворює чорне в біле
І навпаки.
Місяць помаранчово
Гойдає човни,
Підпалює зорі
Один за одним.
Заплітають у коси
Сотні думок дівочих,
Намагаються втілити
Афрощастя
Одне за одним...
Ніхто не відміняв
Пухнасте
Чорно-біле море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207269
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 22.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2010
Останній день
розпеченого літа,
короткий,
ніби подих, –
догорів...
Не встигли ми
серця свої зігріти –
любові бракувало нам
і слів...
На незабудь
твої погладжу коси,
до серця
пригорну тебе на мить.
Мій потяг
вирушає в зимну осінь –
не будем
озиратися, тужить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207127
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 22.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2010
Силен ли ты? Силен ли телом или духом? Горд ли ты? Горд ли настолько, чтобы не стыдиться своего тщеславия?
______________________________________________________
Я привык к высотам,
Я сроднился с ними,
Мир людей - вращается во мне,
Воля к власти -
Распустила крылья,
Сердце сжали цепко -
Тысячи
Когтей...
Засверкала мудрость
Молнией слепящей -
Рассекла алмазом
Тьму вокруг меня:
На колени пал - зверь прямоходящий
Перед ликом бога,
Что - познал себя...
Чтобы без страданий -
Жизнь неслась - не в тягость -
Смерть ищи,
А может -
Долгую любовь,
Кто подобен мне - не ждёт седую старость
Тот смешал с чернилами
Собственную кровь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205656
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Мирославі
Я випускаю білих голубІв
У темну ніч – нехай летять до тебе!
Вони зігріють серденько тобі,
Візьмуть тебе до зоряного неба!
Я там один – загублений в Світах.
У Безмірі, напоєнім Любов’ю,
Літаю між зірками, наче птах,
Для тебе в Бога просячи здоров’я.
Я випускаю білих голубів –
У твому світі буде більше Світла!
Хай буде більше Богом даних слів, -
Аби твоя душа від них
Розквітла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206659
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
На часах 3 ночи. А мне всё не спится.
То ли вторник ещё, то ли это среда.
Я не знаю: что время – песок иль вода,
И какой из кошмаров сегодня приснится,
И за что я люблю, как идут поезда.
На часах 3.15. Наверное, поздно.
А, может быть, рано – это как посмотреть.
Я жива окончательно только на треть,
Ещё треть – мертва, треть – предана грёзам.
И сколько ещё продолжать мне мертветь?
На часах 3.30. Никаких перемен.
Всё также тоскливо, больно и пусто.
Какое-то странное рвущее чувство
Безысходно сжимающих меня стен.
В метаниях жить – это тоже искусство.
На часах 3.40. Уж скоро рассвет.
Новый день – что-то даст или снова отнимет?
И кто на себя удары все примет?
А смысла как не было, так и нет.
Кто боль эту дикую острую снимет?
Кто вылечит мой исчезающий свет?
17.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206565
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
*моему Злодею
Волновалась, почти боялась,
Ускользала от ласки рук,
Яркость лампы меня смущала,
Отвлекала на сердца стук.
Степень вынужденных сомнений
С каждой пуговкой - резко вниз,
Сюрреальность сопротивлений
Обнажала желаний криз.
Поцелуем – на поцелуи….
Тихим вздохом – на легкий стон…
Нежный трепет – в струну тугую…
Как дурман… как полет… как сон…
Хрупкость грани… кричать - не слышать…
Пульс движений со-из-ме-рять…
Вспышки … ммм… полетели выше!...
Притяженья закон ломать…
Восходящей волной сближенья
Параллельности душ слились…
Мое сладкое преступленье -
С высоты с тобой падать вниз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61303
дата надходження 01.03.2008
дата закладки 18.08.2010
я решила больше в него не верить и
не встречаться, как бы от случая к случаю.
я подумала, гадко, зачем я мучаю
и себя и его и других истерикой.
стала невидимкой с большими ушками,
приняла лекарство – пять капель глупости,
две таблетки радости, дальше, Бог. прости.
и заныла тихо: лучше, лучше мне.
от эффекта паники к синдрому – нет его
вот такое дикое, злое волшебство.
п.с. этот текст не является стихотворением!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206471
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
Скоро осень…я медленно падаю в сон,
наблюдая за добрыми лицами с грустью.
Будет ветер задумчиво листья считать
на деревьях, которые я не увижу.
Не увидит деревья наверно и он
Не увидим, обратно не ждут и не пустят.
Разве можно упасть ещё глубже и ниже?
Скоро осень...божественная пустота
будет строго глядеть из зачитанных книжек.
Разве важно теперь кто и кем увлечён.
Пусть дожди побегут в такт потерям и пульсам,
пусть дожди побегут звать на помощь снега.
У снегов не бывает ни пришлых, ни лишних…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205253
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Можно закрыть глаза и послушать ветер,
много жемчужин уснуло на дне Реки,
многие города превратились в пепел,
а острова в части суши и островки.
Тао Леум сжимает в ладони монету,
или читает стихи о городе "Ч".
Солнце над ним всегда зелёного цвета,
с кружевом из натянутых струн – лучей.
Тао не видит город, она его помнит,
тонкими пальцами трогает хрупкий воздух.
Ветер уносит слова далеко за полночь,
скоро слова упадут, как всегда в прозу...
Так и лежит не один жемчужный год
зёрнышком рисовым сердце на дне реки.
Тао Леум воду глазами пьёт
И в никуда теченье несёт стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205803
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Боже, часами не відаю, як звертатися до Тебе. Та й байдуже мені до того, бо просто знаю - Ти є. Ти живеш у різних хатах, відкликаєшся на сотні Імен, робиш чудеса - від найдрібніших до таких, від яких дух перехоплює. Ти твориш світи, Ти вдихаєш життя у наші душі.
Я стою сьогодні у одному з Твоїх храмів, зведеному людськими руками в твою честь. І я знаю, що Ти є тут. Я вдихаю запах Твого дому, як запах бабусиної комори. Він чужий мені, бо то Твій запах. Я не знаю, як поводити себе в Твоїй оселі - чи ставати на коліна, чи страждати, чи співати, чи запинатися хустинкою, та й , взагалі, чи маю право ступати сюди своєю ногою. Тож стою і вдихаю просто повітря, яке є лише в цьому місці. Вдихаю і благаю Тебе, аби з кожним подихом очистив мої думки від сумнівів, від нальоту чужих переконань, щоб Вибір, який я ВЖЕ зробила в собі став яснішим та виднішим.
Ти є моїм вибором, Боже.
Не знаю чи то потрібно Тобі, та хочу своє Життя, в якому Радітиму, Любитиму, Даватиму було Твоїм усвідомлено. Знаю, що й так, від самого мого народження, належу Тобі, та зараз відчуваю, що доросла моя душа до розуміння Тебе. До того, що годна впустити Тебе у себе і тим самим змінити своє Життя.
Я не збираюсь страждати, бо для чого Тобі того? Не буду ставати відлюдником, бо навіщо Тобі оселятися тоді в моєму одинокому серці? Не острижуся і не одягну одежі монаші, бо таких є багато у Тебе. Не читатиму денно і нічно молитовники, бо мої молитви інакші. Бо молюся собою, бо славлю Тебе, Боже, кожним своїм днем, кожною думкою і дією. Бо дарую Тобі своїх дітей, яких народжую в Щасті. Бо мої молитви полягають в Любові! В Любові, яку Ти віки тому вклав в мене, чекаючи поки моя душа виросте і, нарешті, прийме той дарунок, перероджуючись з життя в життя, з людини в людину, набираючись мудрості, світла, творчості та сили.
Я вже, Господи...
Відчиняюся назустріч Твоєму Світлу...
Бо знаю, що Ти ніц не зробиш злого мені
лиш...
даш ще одне Життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206154
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2010
Я дочуваюся
як догнивають у прілих підвалах
твого цегляного, забитого дошками серця
торік ще тверді і квітнево-смарагдові яблука
з едемського саду
з едемського року
едемською-торішньою зібрані Євою
торішнім надкушені змієм,
таким же смарагдовим – аж до оскоми,
надкушені злегка -
настільки, що Єва і не зауважила -
самими губами, холодними ніби вода,
що скапує нині зі стелі на тліючі рештки,
які після змія ти погидував куштувати…
Ти вирішив, що дочекаєш нового врожаю
І нової, свіжої, більше уважної Єви…
І зараз я чую, як темні зацвілі підвали
вбирають долівками перебродиле торіччя
і як в перепаленій сонцем гущаві очей
цнотливі плоди наливаються топленим літом…
І я відчуваю нові, боязливі долоні,
що тягнуться горі – до яблук, лисніючих світлом
дозрілої, вже цьогорічної правди.
Чиї це долоні?
Не чую – вони не твої
і певно навряд чи якогось невситного змія….
І я , я боюсь опустити свій погляд,
боюсь подивитись на руки –
а раптом вони… раптом дійсно долоні - мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205087
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 12.08.2010
Карпатська велич гір та лісів,
Озер та річок, й полонин.
Шепіт вітру, ніжність трав і пташок спів…
Повільним тут є часу плин…
Купання в чистих, Сильних водах,
Ковток води з гірських джерел…
Тут чітко знаєш в чому міць твоя й свобода.
Летиш увись немов орел...
Рюкзак на спині – дім твій й крила,
Що підіймає в височінь.
І дух летить твій на вітрилах
У ту далеку неба синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203015
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 12.08.2010
Карпатська велич гір та лісів,
Річок стрімких й гірських озер…
Вона очищує твій «всесвіт»,
У ній навік твій дух завмер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203152
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 12.08.2010
Колискова.
Співаючи дітям,
чую,
що сном
рикошетить і в тебе.
Я вмощуюсь поруч,
На землі, як на небі,
не торкаючись тілом
ані йона тебе.
Засинаючи, рахую до...
Злизую ніч
та сни
смаку "Бордо".
Ти ж
проникаєш в ці сни,
як Адам
проникає у Єву -
руками,
цілунками,
кригою заперечень,
точками "Еф", "Аш" та "Джі",
доторками гіпотетичних речень,
невідомими навіть мені
на власному тілі;
Я народжую втрачені цілі
Просто у пригорщі
терпких Любовей...
Не поспішай!
Давай не так скоро!
Струшує моЄ сьогочасся
сюрчанням цикад,
ТвОїм теплом
й тихим Щастям...
Саме так
я добуваю для тебе
чужі мені інтеграли.
Вигадую нОві рівняння
З іксами вір і магічних граалів,
Щоби потім
якось зійшлося
ТвоЄ - Чоловіче
МОє - Жіноче
В інтегральне Кохання
парадоксальних бажань
і наших Життів,
Звичних усім меридіан
І зОвсім новИх полюсів
наших спільних
інтимних світів.
Раз
і
НазАвжди!
Я, вкотрЕ,
завмираю у твОїх обіймах
на початку слова "Кохали"
(-сь)
Я вибираю тебе,
як Батька свОїх дітей...
До чого тут
інтеграли?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205459
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010
я живу в готелях
харчуюсь попелом
мене пестять повії
у своїх тріпакових постелях
я прямую світ за очі
але завжди на північ
мене не згадають правнуки
хібащо бройлерні півні
іноді я депресую
від занадто чутливих слів
перу свої маски, совість прасую
відкидаючи все, від чого колись млів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204649
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 07.08.2010
Я сделаю коктейль: щепотку слов,
Немного взглядов, нежных, словно дымка.
Минуты ожиданий, горсть Цветков
Капризных вздохов золотые льдинки.
Добавлю пару ложечек тоски
(Ее украшу розовым рассветом).
Потом, порежу ревность на куски
И тоже брошу, половинку где-то.
Еще, конечно, страсти с ноготок.
И расставаний! Так, для аромата.
Последний штрих – шампанского глоток.
Сомненья подевались вдруг куда-то.
Ну, вот и все. Теперь коктейль готов.
Подам с ладоней, будет только слаще.
Ты сделай, милый, несколько глотков.
Любовь. Она всегда была пьянящей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204350
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 06.08.2010
пришлось впитать в себя чужих людей
и разгадать уютность сентября.
мне кажется, на свете нет дверей,
которые бы помнили тебя.
мне чудится, сиропом прошлых лет
излечены все памяти холсты.
пока ладонь нащупывает плед,
глаза разводят хрупкие мосты.
и кружево листвы летит с ветвей,
и ветерок царапает стекло.
мне кажется, на свете нет дверей…
но есть одно открытое окно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204417
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Хочу выразить слова благодарности прекрасному человеку и поэту Бороде 171,
соавтору в написании этого стиха.
Уважаемые читатели! Свои комментарии для Бороды 171 Вы можете оставить на его страничке http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204110
Отгорели дни жаркого лета,
Серебрится холодный рассвет.
Ты скажи, как поверить мне в это:
Между нами любви больше нет.
Мы с тобою до боли чужие,
Вера в счастье, увы, умерла...
Все напрасно, уже никакие
Нам теперь не помогут слова.
Только сердце щемит: там остался
Легкой грустью след солнечных дней,
Где мы вместе, где ты улыбался...
Как же жить без улыбки твоей?
Что ж, покажутся в зыбком тумане
Очертания нового дня,
И другая любовь вдруг поманит
За собою вновь к счастью меня.
Но не знаю, смогу ли, как прежде,
Я поверить в нее всей душой?
Я тебя умоляю, надежда,
Дай мне шанс! Ну, хотя б небольшой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204108
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 03.08.2010
Бузковий ранок крізь фіранку снів
нашіптує улюблені цитати.
Самотній вогник втомлено згорів,
щоб яскравіше завтра запалати.
Очима знову списки поклонінь-
метафорична тиша й вірність культу.
Тепер позаду стогне дика тінь,
доводячи блаженних до інсульту.
Ще стільки мрій,захованих в конверт,
лежать на дні старої чудо-тайстри.
Яскравість фарб,написаний портрет
і оживаю я з бажання МАЙСТРА..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202535
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 30.07.2010
...осягання таємних просторів - улюблена справа,
евфонічність затьмарень з паперу нещадно пилом.
Є вказівка,щоб манги читати з ліва на право:
- Ой,це так неповторно!
Цікаво й мило!!!
Так захопливо, стрілочка прямо... в лоба,
можеш впасти й горланити про байдужість.
Я твоя найсвітліша НІЧНА подоба,
що примусить повірити в спокій
і власну дурість...
Не почула та вірю без заперечень,
заховаю в рукописах літо-
блакитнооке.
Ніч складається з сотні квапливих речень,
що провіщують кроки,
до тебе кроки...
Поверхневість бажань на моїй долоні,
обцілована мрія дрімає на передпліччі.
Співвідношень ніяких в глухім півтоні,
естетичності тонни в дурному кітчі...
Заплямовано щастям і передбачено-
не віддам,не пробачу і не благаннями
ти вимолюй дощі.Мої сни не проплачено,
будем першими завтра,тоді ж і останніми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203190
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Притишена краса
стуманеності шляху.
В долонях мить,
яка є суть Буття.
В твоЇх зіницях
Зорі вершать знаки,
У пориваннях твОїх
є точка відліку,
де ще одне Життя.
Прописуєш мелодії
по травах в сутичці з луною,
а я боюсь
торкнутися
позначене Громовицею одною
це смерекове диво-лоно...
А я боюсь торкатися руками
до тіла твого,
загорнутого в черес...
Торкаюсь тільки,
щоб не видати страхУ.
Сама себе
я зашиваю в тайстру
зеленим гобеленним швом,
своЇ страхИ
сплітаючи в косУ,
нервово реагую животом
на крик твоЇх долонь
по мОїх
давно неходжених стежках.
Горять Вони.
Як полум"я,
чекаючи, мов кисню -
Поцілунку.
А паралельно
в мЕні
крутиться ім"я
Нових дітей.
Так тихо...
й
Лунко...
Я падаю...
Опори десь нема.
Що принесе тобі моЯ зима?
ТИ поруч?
чи то я - одна?
Перемішалися емоції,
Як в шклянці.
Я прокидатимусь
у завтрішньому
"Вранці",
шукаючи посмішкою
лиш твоЇх очей
І слів
про
надспокійне щастя,
в якому
вже
страхУ нема.
А тільки...
Дві вишиванки лежатимуть аж занадто поруч
ПС. І, обов"язково. пахнутиме сіном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202713
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 26.07.2010
Ветерка шелковичную дрожь,
Шелестящую строчку прибоя,
Покупаю в июле за грош,
Чтоб зимой не замерзнуть с тобою.
Чтоб листать этот жар в феврале,
Поцелуи учить наизусть,
Чтоб в каминной горячей золе
Воскресал можжевеловый куст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202256
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 25.07.2010
Мелом ведьмы очерчен круг…
Я привыкла к своей границе…
Где обычным движеньем рук,
Вместе с гримом смывают лица…
Где дороги протёртый жгут
Мне отрезал на счастье ветер…
Где софиты созвездий врут,
Что на небе нас кто-то встретит…
Где со шва немого окна
Каждый раз я хочу срываться,
Чтобы тонкой иголкой сна
Вышивать у луны на пяльцах…
Где у осени под шатром
Дождь целует тайгу капризно…
И плюёт ночное метро
Пустотой штампованных жизней…
Сосны душит рассвета нить…
Не сойти б с ума и не спиться…
Чтоб случайно не заступить,
За обрубок своей границы…
25 июля 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202579
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 25.07.2010
так вміють народжуватись тільки ангели та ідеї
так мали право прощатись тільки троянці
так безтурботно живуть лиш коханці
і то літніми ранками зачиняють за спинами двері
так знакають лише безтурботні мачо
так швидко забудуть тільки таку, як вона
так тихо буває лише на забутих ранчо
і виключно там, де прорОсла руна
так засипають тільки в слюнявих фільмах
так тихо плачуть тільки, як дуже болить
так коротко названо тільки у списках мобільних
і то тільки в тих, що раніше були..
так можеш тільки ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202478
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Снова солнце устало светить раздражающей темой
И исчезло за тучей безумных идей
И по ссохшимся сморщенным жаждой венам
Прямо к сердцу земли потек скорей
Импровизационный дождь
Он так хорош
Импровизационный дождь
Ты его жадно пьешь
Импровизационный дождь
Ты его не поймешь
Импровизационный дождь
Импровизационный дождь
Самый умный самый точный гармоничный свет
Идеальней этой темы в мире нет
Только вот промокли ноты под дождем
Так давай импровизировать начнем
Импровизационный дождь
Он так хорош
Импровизационный дождь
Ты его жадно пьешь
Импровизационный дождь
Ты его не поймешь
Импровизационный дождь
Импровизационный дождь
Строгий ветер бежит беспорядочно быстро
Как пастух гонит стадо на новый простор
Гонит тучи он в даль угрожающим свистом
И вот вот солнце снова осветит наш двор
Импровизационный дождь
Был так хорош
Импровизационный дождь
Импровизационный дождь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202455
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Є така отрута.
Її звати
Небо.
Не дай тобі Бог
її ковтнути.
Відтоді
руки стануть
як крила
Крила
як жало
Жало
як меч…
А меч як спокуса…
Спокуса стікає
від вуса до вуса
у кішки - два метри
чеширська усмішка
і автопортрети
над зібганим ліжком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202388
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 23.07.2010
У сітцівці твоїх очей
Метушиться сполоханий зайчик
Він із сонця туди застрибнув
Та бентежить його очне дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202033
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Догорає вже день,
лине птахою ніч чорнокоса,
тихим смутком озветься
розбуджена болем струна,
тінь гіркої сльози
пурхне з вій і загубиться в росах,
і поглине мій сум
стоголоса нічна тишина.
Я позичу в печалі
дрібних кришталевих сльозин,
попрошу у любові
міцної прозорої нитки,
а у радості - жменю
джерельних дзвінких намистин,
нанижу у коралі
ці скромні нехитрі пожитки.
А у неба позичу
хмаринок пір”їни легкі,
стану птахою я,
а вони мені будуть за крила,
заберу у політ
сподівання невинно-крихкі,
віднесу в зоресад
те, що вірою ніжно зростила.
Заколю собі в коси
надію букетом перлин,
Замилуюся ними,
вплітаючи стрічку серпанку,
загорнуся в тендітний
мережива зір палантин,
загублюся у снах
і блукатиму ними до ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193226
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 23.07.2010
Пальцем по тілу,
наче по глині.
Я малюю на серці
НАШУ дитину.
Я вкарбовую в себе
кожен порух і подих,
Аби схожим на Тебе -
Дев"ятимісячний Подив!
Аби Вітром назвали...
Щоби світле волосся...
Доля тихо вплітала
В очі зелені жовте колосся.
І щоб посмішка щира
У цієї дитини.
І щоб виросла з Нього
Справжня Людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202323
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Мне бы Вас ненавидеть вдвойне
За предательски нежные пальцы
По моей обнаженной душе
И по кромке холодной Распятья.
Мне бы Вас отослать на тот свет
Взглядом вслед обласкав на прощание
И в награду за боль или выслугу лет
Не сдержать своего обещания.
Мне бы Вас позабыть, как пустые слова,
До последнего вздоха изласкав Ваше сердце
И в себе заключить (что нам эти тела?)
Вашу душу, увы, не достойную смерти.
Мне бы Вас обесчестить за выдох и вдох,
И, касаясь губами колючего взгляда,
Мне бы Вас не пустить на терновый порог,
Мне бы Вас угостить не собою, а ядом.
Мне бы Вам написать плетью алые крылья,
Чтобы вместе со мною Вы падали в бездну.
Мне бы вновь опорочить Ваше тело и имя,
И своею душой отплатить безвозмездно.
Мне бы Вас ненавидеть вдвойне
Не тонуть беспробудно в тишине Ваших глаз,
И не слышать беззвучно "люблю" - в тишине.
Мне бы Вас...мне бы Вас...мне бы - Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201900
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Ось бачиш, ти тут… Гулятимем? Але як мало на це часу. О, я хочу, хочу тебе і цього гуляння. Бо скільки часу я тут бувала без тебе, а сьогодні разом. Чуєш разом! Повітря, бачиш, вечірнє, пахне лементом моїх сподівань, які в цьому скрипі рейок трамвайних, в музиці з вікон цих будинків. Чуєш? Це мій голос з
ехом підїзду холодного, голодного на твій голос і стукітом моїх підборів, в унісон із серцем.
Разом… Пройдемо по цій вулиці. Ось тобі моя рука, бери її в свою сміливо,
бери міцно, бо я того хочу. Йдемо… Каштани над нами, трохи пожовклі від спеки після екзекуції дощами. Вулиця Пекарська. Тут не пахне печивом, пахло колись солодощами, давно, в минулому столітті. Тепер тут на кожному будинку вивіски, мої!.. - «Я», «Вчорашні розмови»... Йдемо… Бруківка блищить від ліхтарів, що вже запалює старий ліхтарник Лємберг , бере мітлу , замітає сутінки і роздмухує срібний пил, а він все летить і летить з місячного решета...
Бачиш? А тут нічний базар квітів, круглодобовий. Дивись - гладіолуси, невже вони вже цвітуь?!.. Я й не помітила, дурепа, а кульбаб тут не продають… Он, букети із перших жоржин. Вони для тебе – передвісники осені. А, дивись- твої камелії, мої гвоздики… Та ти не купуй мені квітів . Ми краще знайдемо наш шматочок волошкового поля. Синього, до нестями. Вона є, ця поляна, існує, я знаю. Дивись… А це ті червоні прасольки «Paradise». Я тут часто бувала. Пила каву і їла тістечка, і годувала сивих голубів, слухала твій голос. Звідси я тобі вперше зателефонувала. Он, бачиш- цей столик, мій… Зачинене кафе, дарма... Ми не хочемо кави, ми не хочемо солодощів, ані музики, ні меню, – ми хочемо просто нашого раю – бути удвох.
А там, лавка, це та сама, на котрій я часто сиділа. Музика, дивись сліпий акордеоніст. Він грає нам. Чуєш. Тепер сюди… сюди… У цю кафешку. У підземеллі старого будинку – «Криївка». Це те місце, де можна сховатися серед друзів. Тут на нас ніхто не кине недоброго погляду, тут всім весело, тут всі вже трохи п’яні, розспівані, розморені. Тут кажуть: «будьмо», і п’ють, і ми, давай,з ними за нас, за долю і за любов …
Ми йдемо знову Львовом. Чуєш,- ніч, але ніхто не спить. Ритм, який багатоголосий,той ритм. Це дербуки, вони зажди тут, на цьому місці. Острів ритму на площі Данила... Як тахікардійно звучить моє серце, серед інших , серед цієї нічної площі, в ньому і удари твого. Хіба може так бути, щоб ці ритми чула вся площа? Мабуть так. Бо так зараз є. А я боялася цього, боялася бути почутою. Але ні. Слухайте всі…Зі мною зараз – ВІН! Чуєте!
Гарячий палкий ритм. Він роз"ятрює, нагнітає хіть, розбурхує жорстоко і солодко, жагуче і нестримно. А ці вогні! Вони падають на блискучий червоний мармур від танцюючих смолоскипів. Вони дико танцюють, - це танець полум’я на холодній поверхні площі. Вони облизують мармур, вони пишуть на ньому знаки таємничого нашого, нестримного часу удвох, тут, в одному, справжньому вимірі часу , простору, ночі.
Стискай мою руку, міцніше, до болю, то того, щоб аж почувся хрускіт у пальцях… Я хочу цього болю… Твоя долоня тепла, міцна,велика - я зараз уся в ній, і мені боляче і приємно, я чую твою владу над собою. Так солодко бути у твоєму полоні , і п’янко і терпко . Це так – наче пити холодну криничну воду просто з відра, нахиливши обличчя і втамовувати спрагу, це лячно, - наче дивитися в цю глибоку холодну криницю, де бачиш своє відображення в круглому таємничому люстрі чорної води. Це так справжньо…
Місто причаїлося… Стишились трамваї, музика, голуби… Принишкло.
Не дослухайтесь до наших кроків… « Де вони?..» Не шукайте нас. Ми розтанули у нашому раю... А хіба може бути раєм просто куб кімнати з одним заштореним вікном? О, так… Безумний рай. Де вже нічого не існує окрім нас. Ми - язики полум'я, нечутного, але видимого, пекучого, спопеляючого…
Завтра в місті дощів - буде спека... Чуєте?!.. МИ розпалили її!.. Кажуть, тут давно не було такого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202316
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Огниво.
Ах! Дива!
Вода и водица.
Ах! Нимфа!
И Ницца...
Такое приснится.
Одета дождями
надежда
невежды.
Одежда промокла
и смолкла ты нежно.
Я - символ, я - сила,
я - сахар Сахары.
Ты - ласка, ты - сказка,
ты - строчка стихары.
Я - сказочник робкий,
Ты - голая правда,
Нагая, нагая,
ты будто другая,
Моя дорогая.
А я твой властитель,
И друг, и слуга я.
Огнем по водице
Стихи я слагаю.
Царица!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199817
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 21.07.2010
Читает, конено же, мой друг wite_snow
Сон почти ни о чём: на комоде лежит перчатка.
Моль сидит за столом в ожидании чашки кофе.
Извращенец – художник - костюм в изумрудных пятнах.
Я не сплю, не смотря на то, что вкололи морфий.
Извращенец – художник рисует ножом мой профиль.
Воздух пахнет мазуркой, мочой и немного мятой...
В коридоре шаги, голоса, там почти смеются.
На кофейнике синий цветок и отбита ручка.
Моль с досады плюёт и зовёт: заходи, Конфуций,
Этой, мало колоть, эту можно сто суток мучить,
Видишь, смотрит на нас: что не спится, не спится, сучка?
Воздух пахнет навозом, свинцом и немного Гуччи...
И Конфуций заходит, садится важно на край постели.
Произносит душевно: пока ты дышишь легко и ровно,
Будь уверена в том, что тебя навсегда разделят,
Чтоб какую-то часть положить на комод, на газон, под коврик.
Я смотрю на него и уже ни во что не верю.
Воздух пахнет кунжутом, козлом и немного кровью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201704
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Иногда вижу, как чай - дерево вынимает из кармана горсть листьев.
Я конечно знаю, что всё - вымысел, но меняюсь с деревом мысленно телом и,
Принимаю вымысел за истину.
На часах - жарко мне, день - аура не такой медленный, день - ножницы.
Я почти уверенна, всё сложится, и тогда у дерева мы парами
будем чай - искренни, чай - божие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201272
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Мені вже не сняться твої родичі
Все тільки ти, і моментами наше весілля
Ти за два роки постаршав і одичів
А я пішла у підпілля
Мені вже не страшно зустріти тебе у місті
Не боляче змовчати і пройти повз
Приходять про тебе не поштою вісті
А від знайомих, щодня, як прогноз
Але знав би ти як мені байдуже
І як тепло від того, що кинула врешті
Ночами не снись мені і все буде райдужно
Роби вигляд, що ти нетутешній….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201867
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Береги свои уши, мой друг,
ожидает тебя испытание,
миллионы ртов вокруг
в унисон прочтут заклинание.
Водопад из пророчеств и лжи
не знает преград, ты укройся
над пропастью, где-то во ржи,
там росой от грязи отмойся.
Миллионы напыщенных фраз,
миллионы благих побуждений,
легион ответит на раз
миллионом сердцебиений.
Ты не верь в этот благостный хор,
то кричат лихие кликуши,
слышишь лязг восьми адских шпор?
Друг мой, береги свои уши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201649
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Опять куда-то я еду.
Окно, фонарные блики.
Скучаю снова по пледу,
По серой кошке-мурлыке.
Хлебну горячего чаю,
Пойму: грущу я впустую,
Ведь там, куда я причалю,
Там тоже ждут и тоскуют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201182
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
на самом деле, мы давно ушли
из тела наших ласковых имён,
из памяти, из взгляда, из души,
из сквера, по которому идём.
и время неизбежно вертит круг,
исписанный историей людей.
ты не гадай, останемся ли, друг,
тому, кто свёл нас, это ведь видней.
пока мы протираем небеса
от пыли, от тревожных смутных снов,
кому-то свыше проще рисовать,
а нам с тобою хватит тихих слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201038
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 15.07.2010
зачем ты меня заряжала
этой нелепой магией,
что руки впивались жалом
в белую ночь бумаги
там, на восходе лампы
где отыграв жестоко
будем с тобою слабые
плыть по течению тока
тонкого тона. Ни грамма
горя, отчаянья, скуки.
мрут поцелуи за мрамором
острой скалы и скулы
бьются о детские десна.
не выжидая трамвая
рельсы горячие стесывай
как от души отрывая
в участи этой участливо
провод от сердца. А кроме
рана – роскошное счастье
для закипевшей крови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187358
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 15.07.2010
дождь оставляет рецепт на капли
и поселяется между.
руки текут под лежачие камни
мокрой твоей одежды.
дождь засекает слова и секунды
тушит глаза курящих.
вот, ты сидишь в одеяло закутана
прошлая и настоящая
и наступают холодные луны
бьются сердца-поклоны.
тихо звенят обреченные струнные
слезы твои нейлоновые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200895
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Це місто вчасно вбиває вогні,
в нім дитинство дарма шукати.
Розстелило навпроти роки лляні
і несеться уздовж Арарату.
Запитати? Похнюпитись? Обпектись?
Скарги літа цілують серветки.
Алкоголь не рятує,як ніч колись...
Зупинись і не спалюй чернетки!
Дві монетки-на щастя...в брудний фонтан-
повертайтесь,замурзані гості!
Для фортеці змайструють новий таран-
"Та не бійтесь! Це ж так...не від злості!"
Просто місто не любить нудних сліпців,
галасливих п"яниць і гітари.
Воно марить світанками сорок днів,
свято вірить в смішні мемуари.
Тільки хмари несуться у твій Париж
і доріжки січуть з пурпУру...
Місто плаче під мій обважнілий вірш-
дивні сльози...від зради...здуру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200844
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Вязнет ветер в скошенных трубах,
С неба виснут созвездий тела…
Не мою улыбку пригубят
Снов трёхстворчатые зеркала…
Время жизнь потухшую косит
И в снопы вяжет талые дни…
От целующих небо сосен
Нам останутся чёртовы пни…
В лабиринте тайного лона
Спит ещё не рождённый восход…
Пласт луны, с лицом фараона,
Тянет в ночь обмороженный рот…
Я привыкла к ласкам обмана,
К указателю «выхода нет»
И к гостям нежданным, незваным
Без лица и коробки конфет…
Кот в мешке, какая случайность…
Всем котам не набраться мешков…
Я тебе дарила реальность,
А ты взял территорию снов…
14 июля 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201000
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Захочешь ты уйти,
А может быть остаться...
Из облачных рутин,
Из солнечных абстракций...
Я нарисую круг,
За ним оставив беды,
Теплом согрею рук
Прохладу струнок медных.
С изношенной души…
Сорву тебе оковы,
Начать сначала жить…
Так сложно… но не ново…
Целует ветер злой
Взасос сырую осень,
Где ночь уже метлой
Густую тьму разносит…
Где правда, а где ложь
Давно мне всё понятно…
И только тела дрожь…
Касанием невнятным…
И шелк скользнул с плечей,
Быть мудрой… бесполезно…
Средь язычков свечей,
С тобой в горящей бездне…
Ванильные духи…
И звёзд прозрачных струи…
Сквозь страхи и грехи
Исполнила мечту я…
Да и с твоей души
Все сорваны оковы…
Начать сначала жить...
Так сложно… но не ново…
Октябрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150050
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 11.07.2010
Чумацьким шляхом сіль роз"їдає небо
Зза обрія блищить вже око жовте
Прокинулось і розпростертим крилам
Вже є що огорнуть й притиснути до серця
Зоря рождається і папороті квітка
Вже розцвіла - бо щастя в світі є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199708
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 10.07.2010
1
там, где тебя уже не будет,
последний странник захрапит.
ко мне придут другие люди
с испитой чашею обид,
и мне покажется привычным
отсутствие тебя во мне.
и только грустным взглядом птичьим
проснётся прошлое в окне.
2.
и если поезда объявят нам бойкот,
и небо протечёт сквозь крышу дома,
я вытащу все снимки из альбома,
и не прощу того, кто не придёт.
и если утро, занавесив мир,
покажется растянутым и пресным,
я допою свою чудную песню
тому, кто не добрался, не доплыл.
и тихо, по реке моей любви
раскачиваться будет алый парус,
я зарекалась раньше, но попалась.
так сделай что-то: упрекни, соври,
отчаяние близится… пора.
пусть поезда объявят нам отбой,
покуда суждено мне быть с тобой,
я верю в силу Света и Добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200039
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Завмираю
від того, що ти
усміхаєшся
і робиш усілякі
дрібнички, про які
я мрію з дитинства.
Забираю
усі миті з тобою
до купи,
аби сховати їх
назАвжди-назАвжди
глИбоко в серці.
Хочу Раю
від відчуття тебе
у собі.
І, щоб ніщо і ніколи
не зрушило з точки Любові
наші душі.
Вибираю
щастя поруч з тобою,
дитячо-доросле,
усміхнене, яке босе біжить
і пірнає у мОї трави...
І... відчуття Дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200017
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Не запитуй мене: «А можна…?»
Взагалі не питай нічого,
а вхопивши мене за погляд,
за палаючий хвіст комети,
закріпи на своїй орбіті –
сателітом твоєї зірки…
Бо спочатку було не слово,
бо усе почалось зі Вчинку,
і продовжує починатись.
А слова – то лише ефекти,
посторонні, немов відбите,
хворобливо холодне світло,
(покалічене від удару),
що звабливо моргає з неба,
та зачати життя не може…
Не запитуй мене нічого.
Прив’яжи до свого проміння,
дослухайся моїх пульсацій
і подивимося що буде:
чи звичайний подвійний вибух,
чи єдине нове світило…
Все одно це – лише початок,
і словами він ще озветься,
та на інших уже орбітах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199842
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 08.07.2010
"ДивлЮся, ніби вперше.
Все зазираю в твої очі,
Стараючись у пригоршні зібрати
Усі меди із поглядів твоЇх..."
Весняно-зелено, липнево-жовто
В очах твоЇх сьогодні,
Такі, до болю рідні, в очах медові соти
Летять у мене так, що дихати не годна!
І я по краплі все приймаю в себе,
Сприймаючи твій усміх, як втіху із утіх...
І з доторком твоЇм стікають в моє небо
Усі меди із поглядів твоЇх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199639
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Лишь змеи-вьюги вьются… От друзей
о братстве манифесты – просто байки.
И тишиною кормит белых змей –
из дома вынес им в консервной банке…
Без права, словно договор расторг.
Без храма, и сосёт авгура голод…
Без шапки. Поприветствовал простор,
и в третий раз целует крепко холод.
Идёт – сам белизна – по белизне.
Нехожено, давно забыто небо.
Так приземлён реальностью, что вне
перрон мечты, припорошённый снегом…
Идёт. Он знает – Там закрыта дверь,
а лес безлюдный, но всегда распахнут.
Молчанье в лист… И стерпится теперь
всё, что толкало по ночам на плаху.
Дом не согреет сердце – в нём болит…
Талант, Огонь помножив на пожары,
как церковь посреди листа стоит
и сам себя сжигает, как татары…
Идёт навстречу волку – тоже волк,
того с руки привычно кормит зверя.
На лапы, на колени. Что за рок?!
Завыли в небо, вместе в нас не веря…
Строка, что движет… Ей движенья нет!
Химера в маяке. Нет, меньше значит…
Волк помнит вой, что издаёт поэт,
и словно человек, с молитвой плачет…
Он языком шершавым лижет шерсть,
конечно, на израненной душе!!!
Где были вы – «подвижники» и «небо»,
когда он к людям шёл и волком не был?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198845
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
я валюсь ниц
колокольня -
трещина
голая земля
нынче стала
женщиной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198530
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Коефіцієнт корисної дії
Неба
прямопропорційний
розмаху крил маленької птахи.
Я хочу залізти на дах
І там на тебе чекати,
Декламувати власні вірші
Сьогоднішнім хмарам
з черепахового сердолІку.
До віку!
Дарувати їх Єдиному
Чоловіку,
який витримає
ККД мого неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198662
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Дикунка.
Омріяне літо.
Сидіти та підставляти
обличчя
червневому сонцю.
Нині - в останнє,
Бо завтра вже липень
І я
зраджу йому
з тобою.
Я забуваю про те,
що вчора майже
Кохалась,
майже лишилась одна
і майже з тобою зосталась.
Майже...
Бо між нами
у ліжку,
як меч
ще не зроблена Богом
Дримба...
Ти спиш?
У сні ж
тримаєш мене за коси
І я від того
наливаюся спокоєм
і теж засинаю.
А ти, немов інквізитор,
раптово прокидаєш
зливами безперечного шалу...
І лишаєш мене
на межі з
майже...
Я всоте вигинаюсь
назустріч,
щоб майже
тебе вловити.
Зволікаю...
Зволікаєш...
"Де ти літаєш?"
-Чекаєш?
На прощання цілую
у спИну.
Там
у Тебе
родимка
майже там само...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198661
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Вас, как и меня, заботит, что думают о вас ваша свекровь, шеф, продавец в магазине и семьдесят три бабушки на лавочке у подъезда, когда вы забываете поздороваться, одеваете слишком яркую шляпу и целуете взасос молодого человека подозрительной наружности?
Поздравляю!
Вы - разносторонняя личность (с глазами на затылке и встроенным калькулятором – иначе как бы вы всех замечали и запоминали?) Вы внимательны, и легко освоите маленькую хитрость, которую я вам подскажу.
Я вас ни в коем случае не буду уговаривать, мол, чего им всем о вас думать, кому вы нужны, никто вас вообще не замечает, и тому подобное. Наоборот! Я вам настоятельно рекомендую размышлять именно таким образом – ведь ваши мысли формируют вашу реальность. А вам выгодно, чтобы о вас думали – неважно что именно!
Потому что все ваше окружение, даже случайный прохожий, пристально посмотревший на вашу слишком большую попу (вы шо – и это замечаете?! У вас точно глаза на затылке…) – все эти люди что-то ДУМАЮТ НА ВАШ СЧЕТ.
А теперь быстренько отыщите номера ваших банковских счетов (или заведите трехлитровый филиал и сочините номер сами). Напишите заявление – мол, так и так, прошу, настаиваю и повелеваю всем встреченным мною людям думать именно на этот счет.
Возьмите симпатичный блокнотик и сотворите из него чековую книжку. Отрывные квитанции с ФИО, подписью, номером счета и девизом «Мысль – материальна!»
«Здравствуйте, любопытная тётя Фрося из второго подъезда! Да, я собралась в таком виде гулять! Да, всю ночь – у меня свидание. Да, я в курсе, что целованный мною молодой человек женат. Нет, сегодня у меня свидание не с ним. С девушкой, интимное. Подробности завтра. Вы что-то подумали на мой счет? Секундочку… Вот вам чек – думать, оценивать и оплачивать сюда. Сумма ограничена только вашим воображением!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190854
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 01.07.2010
В июньском трепете листвы
Созрели рифмы налитые.
А от Молдовы до Литвы
Вскипают тучи золотые.
Темнеет неба бирюза
Сверкают молнии лихие
И декламирует гроза
Гремучие стихи стихии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198554
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Бессердечность тепла и бездушие взгляда,
Каждый сам за себя, для себя каждый сам.
На продажу мечты, нет любви – и не надо,
Предпочтя Преисподню Святым Небесам.
Милосердия нет и, наверно, не будет,
Сожаление скрылось за лжи пеленой.
Стали клонами Зла безразличные люди
И, наверное, Время тому лишь виной.
Люди стали безмолвны, тверды и бездушны,
Атрофия души и душевная смерть.
Ничего в этом мире им больше не нужно.
Не дано человечеству больше прозреть.
Бескорыстье ушло, ещё не родившись,
Трансплантация чувств не поможет согреть.
Доброта умерла, за руинами скрывшись,
И осталось надежде теперь умереть…
31.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153385
дата надходження 03.11.2009
дата закладки 30.06.2010
(Убийте) Врятуйте мене! Я не можу убити (врятувати) кохання!
І воно все живе, розтираючи м'язи на сіль...
Скільки часу пройшло...А єдине дитя і страждання
Поєдналися в ликах коханих чоловіків...
____________________________________
По лікоть в дзеркалах застрягла,
на протязі замерзла.
І Коліньми
я присягнула,
Знаючи, як смерти
благають діти
У доабортних
матерях.
_____________________________________
Мені не соромно за чорні сторінки
В щоденнику, який закритий міцно
В моїй сорочці. Там, де навпаки
Одягнене розірване намисто,
Оплетене реберря чебрецем,
Омите серце власними мольбами…
А ти ховався…скритий олівцем
Поміж листів. І з пристрастю косами
Ти змолотив всю цноту зусібіч,
Перегортаючи світлини з чудесами…
А потім - розійшлися.
Дим сторіч.
Поміж світами
Ми народилися,
померши в сій землі.
А там - щасливі, дикі, молоді -
Ми будем вічні.
Голими ногами
Ми станемо ходити по воді,
Лоскочучи повітря пелюстками…
Поки іде тут дощ.
Поки біжать маршрутки.
Допоки ми спимо на іншій стороні
Від місяця.
Від болю.
Проститутки
Бордель відкрили в збудженій мені.
Забули легалізувати профіль.
І от тепер - караюсь я,
За те, що покохати - профі,
А розлюбити - все дарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197989
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Я – простой Карандаш. Мой Художник купил меня давно, чему я был необычайно рад, потому что чрезмерно устал пылиться на полке в магазине.
Он принёс меня к себе домой и положил на полку к остальным карандашам, кистям и краскам. Его квартира была простенькой, повсюду были картины, множество чистых листов и пара мольбертов, а вещи были разбросаны по всей комнате, как будто Художник никогда не убирался. Но, тем не менее, мне очень нравилось то место, где он жил. Оно было тёплым и уютным. Здесь я чувствовал себя как дома. Теперь здесь и был мой настоящий дом.
Немного осмотревшись в своём новом жилище, я стал терпеливо ждать, когда же мой Художник возьмёт меня в руки и начнёт рисовать. Я знал, что был создан для того, чтобы творить на чистом листе бумаги новые образы, лица, пейзажи, передавая мысли и чувства того, чья душа ложится линиями на поверхность полотна с помощью моего грифеля.
– Вы только посмотрите на этого новенького! – услышал я рядом с собой, как заговорила одна из кистей, явно указывая на меня, – размечтался тут.
– Да, вот именно, – подхватила другая.
– И что же, позвольте узнать, уважаемая Кисть, Вам не нравится в моих мечтах? – спросил я у неё.
– А то, что они слишком заоблачные.
– Это почему же? – удивился я.
– Потому что твой Художник нарисует с тобой одну картину и выбросит, так никогда и не вспомнив о тебе. Вот мы, кисти, совсем другое дело – мы живём гораздо дольше. А вот все карандаши наоборот пытаются вести себя тихо, чтобы Художник, ни в коем случае, не выбрал их для своей новой картины, потому что хотят жить.
– Но ведь я создан для того, чтобы творить, - я был так удивлён тому, что услышал от этой Кисти, - смысл моей жизни заключён в том, чтобы создавать, а не пылиться на полке.
– А что же плохого в этом? Нам всем здесь довольно хорошо, - язвительно ответила Кисть.
– Вот и лежите себе здесь, а я точно знаю, что стану для Художника чем-то большим, чем просто карандаш.
Кисти недовольно фыркнули и отвернулись, продолжая о чём-то сплетничать друг с другом. Другие карандаши тоже не осмеливались со мной заговорить, так как считали меня не при своём уме. Никто из них не хотел рисовать, а я всё не переставал мечтать об этом.
***
Мой Художник в тот день, когда купил меня, как раз закончил рисовать свою предыдущую картину. Его новое творение было превосходным, вот только его лицо не выражало никакой радости, лишь печаль. Тогда я и подумал: «Отчего же ему печалиться, если он создал такую красивую картину? Он должен быть счастлив, что сумел изобразить свой внутренний мир, свои чувства и переживания в такое великолепие из ничего простым карандашом». Но Художник отчего-то совсем не радовался, а становился всё грустнее и грустнее. И я начал грустить вместе с моим Художником, потому что хотел, во что бы то ни стало, разделить с ним его печаль.
Художник всё чаще пил и почти никуда не выходил из дома. Бывало только вечерами выйдет на балкон и смотрит куда-то вдаль, словно заворожённый. А потом зайдёт обратно в комнату, выключит свет и ляжет спать, так ничего и не нарисовав за день.
А мне так хотелось ему помочь. Мне хотелось сказать: «Возьми меня в руки и я сам буду направлять твою кисть в нужном направлении, я сам буду рисовать то, о чём ты думаешь и о чём переживаешь». Но Художник меня не слышал, он меня попросту не замечал, а я всё лежал на запылённой полке и ждал, ждал, когда же я смогу понадобиться своему Художнику. Время в ожидании тянулось для меня слишком долго, и я начал подумывать о том, какой же смысл в моём существовании, если я бездейственно лежу на полке и ровным счётом ничего, кроме лежания, не делаю. А моя душа, если у меня, конечно, есть душа, хочет творить, хочет создавать, хочет созидать, любуясь нарисованным мною произведением искусства. От этого бездействия я сам впал в уныние. Но всё равно продолжал надеяться на то, что ещё смогу быть полезным моему Художнику, что ещё смогу создать что-то прекрасное, направляемый его рукой.
И вот в один из апрельских дней, когда солнце светило необычайно ярко, а цветы под окном пахли необычайно приятно, мой Художник проснулся рано, несмотря на то, что долго не мог заснуть, пребывая накануне вечером в мрачных раздумьях. Этим утром я увидел в его глазах луч света, который, казалось, давно и безвозвратно уже погас.
Художник подошёл к пустому холсту и несколько минут стоял неподвижно, словно каменная статуя. Он пристально вглядывался в пустой чистый лист, словно пытался там что-то увидеть, чего не смогли бы увидеть другие. Внезапно он оживился и подбежал к полке, где лежал я. Мой Художник выбрал именно меня из всех других карандашей для осуществления своей новой идеи.
Он принялся делать какие-то наброски. Мне пока не было известно, что будет нарисовано на картине в будущем, но я очень усердно старался помочь моему Художнику воплотить его мысли на бумаге. Я осторожно выводил каждую линию. Я был продолжением каждого движения моего Художника. И со временем картина начинала приобретать смысл и я увидел прорисовывающиеся образы, что выходили из-под его руки.
К моему великому сожалению, с каждой новой линией мой грифель становился уже не таким острым, как прежде, и Художнику становилось труднее рисовать. Мне ужасно не хотелось доставлять ему такие неприятности.
Когда я совсем затупился, мой Художник взялся меня поточить. Для меня это было впервые. Это оказалось очень больно, но я так хотел дорисовать эту картину, что терпел всю боль. Я знал, это необходимо для того, чтобы стать таким, как прежде. Но с каждым разом, когда Художник меня точил, я становился всё меньше и меньше, я менялся снаружи и внутри, только лишь не менялись мои желания. И каждый раз я терпел всё новую и новую боль. Но время позволило мне стать одним целым с моим Художником. И в каждом движении его руки отображалось и моё движение. Иногда он вёл меня, иногда я направлял его руку. Я был так занят созданием этой картины, я чувствовал, как я нужен своему Художнику, что у меня не осталось мыслей, почему я был создан таким и в чём мой смысл. Я точно знал, мой смысл в том, чтобы быть необходимым моему Художнику, потому что я успел полюбить его, я успел привязаться к нему. У меня было много идей, как в будущем мы нарисуем ещё множество картин, что мы станем знаменитыми на весь мир, а наши картины будут цениться на вес золота. И мой Художник больше не будет таким грустным, потому что он уже понял, как я ему необходим и что вместе мы сможем всё.
Картина была уже почти закончена, и я безумно радовался тому, что это всё плод нашего кропотливого труда, что это всё мы создали вместе. Я уже был в предвкушении того, что мы вскоре приступим к новой картине. Обо всём этом я думал лишь тогда, когда мой Художник отдыхал, а я наблюдал за ним и ждал утра, когда мы продолжим работу у холста. А он так сладко спал, наверное, потому, что очень уставал, ведь всё время он дарил только картине, даже на балкон не выходил, как раньше, чтобы полюбоваться ночным пейзажем.
И вот картина была закончена. Она была божественно прекрасна, и я бы даже расплакался, если бы у меня были слёзы. Художник отошёл немного в сторону, держа меня в своей руке, и принялся рассматривать уже законченный шедевр. Он был очень счастлив, потому что его глаза излучали это счастье, а я грелся в этих тёплых лучах. Его глаза блестели и блеск этот наполнял меня неописуемой радостью.
Пока я был занят работой, я не заметил, как же сильно изменился. Я стал совсем маленьким, мой грифель больше не был таким острым, и я снова вернулся на полку.
– Вот ты и вернулся, Карандаш, – злорадно заговорили ко мне кисти, – значит, Художник о тебе вскоре забудет, как забыл о нас. Только о нас он ещё вспомнит, а вот о тебе уже нет.
– Вы мне просто завидуете, потому что Художник полюбил меня, а не вас, – самодовольно ответил я, и отвернулся от них, не желая больше слушать.
Я не хотел им верить, потому что был уверен в том, что я нужен моему Художнику. А пока я лишь любовался нашей картиной и снова ждал…
Время шло, а я так и продолжал лежать на полке. Мой Художник теперь часто уходил куда-то по своим делам, или просто встретиться со своими друзьями, которых он забросил, пока рисовал картину. Я начал чувствовать себя забытым и ненужным. Мне часто становилось очень одиноко.
И вот однажды мой Художник вернулся домой в отличном настроении. Я так обрадовался, так как решил, что к нему вновь пришло вдохновение и мы вскоре начнём работать вместе, а я больше не буду чувствовать это ужасное беспросветное одиночество.
В комнате раздался звонок телефона:
– Алло. Вадим? Ты не представляешь, я сегодня продал свою картину иностранному музею за такую сумму денег, которой я за всю свою жизнь не держал в руках… И теперь меня приглашают в столицу на работу…. Я переезжаю…. Вот сегодня буду вещи собирать…
Я был очень счастлив за своего Художника. Значит, наша картина увидит мир, а мир увидит всё, что я отдал этой картине.
Потом Художник начал собирать вещи и паковать их в сумки и чемоданы. Он подошёл к полке, где лежал я вместе с остальными.
– Ну, всё, прощай! Счастливо оставаться! – залепетали кисти и карандаши, когда Художник начал складывать их в отдельную сумку.
И я на секунду опечалился, подумав, что вдруг мой Художник и в правду оставит меня здесь одного. Но как же так: он забыл взять меня с собой? Он забыл обо мне…
Но нет, я ошибся. Мой Художник подошёл ко мне и взял меня в руку. Он смотрел на меня, словно говоря спасибо, а потом положил в какой-то пакет к смятым листам бумаги, наверное, я заслужил то, чтобы не лежать вместе с остальными карандашами, потому что я особенный, я не такой, как они, потому что я очень нужен своему Художнику…
30.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169454
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 27.06.2010
т́ого дня небо плакало зливами...
світ поморщив старече чоло
грона хмар напівсонно й глузливо
шаруділи, ковтали пігулки,
запивали чеканням блудливим
заперечення, ніби цілунки
не шрамують та слід всеодно
обпікає, обплутує тіло.
на тремтячі повіки зрадливо
кліматичними зонами гамір
опускає своє божевільне
трактування розпачливих мук.
штори спущені. сіра байдужість
присоромлено під простирадлом
ворохнулась. повільно й безладно
визрівають на кавовій гущі
безнадійністю знедбані душі.
пелехаті химери шизоїдно
задивляються. кляті стероїди
активують гіркі почуття.
проти течії...та не одна.
проти ночі із келихом солоду -
голий нерв голій правді не подруга.
ненароком, а може й зумисне
п"яний вітер над скронями висне.
недолугими фразами, примхами
у намисто нанизуюсь,
вчинками відгороджуюсь, відтинаюся.
завтра знову дощитиме. зграями
відлітають у вирій птахи.
подзвони мені...
подзвони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197010
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 23.06.2010
ЗаслОню фіранки,
Най від світу не грішно,
РозкурЮ чебреці торішні,
Жеб відлякати світанки,
Хрест сховаю за піччю,-
Бути нам втрьох із ніччю.
А далі , як в ПРИТЧІ:
Впала на стіл карта піка -
Віддаватися любому,
Стелити коханням йму,
І стати му як жінка
На ніч тілько єдну.
Блаватну стяжку -
На волосся, жеб ся не вило,
Двері зіллям завиню,
Най би вроків не впустили,
Зі студні води набЕру,
Жеб нею ми ся студИли.
Обрусом новим стіл накрию,
Та немаю, що їсти,-
Я нині невІста,-
Ніц не варила, тілько мліла
За милим, сором зложИла,
І ним слабувала, чекала.
Яка то невіста, що без шлюбу?
А на ніч приймає,
Тіло із порцеляни любо
Дає ціле, цілувати , знає,-
На одну лиш нічку.
Цілунками- барвінками
Сповиває, рук його не спиняє.
Блаватну стяжку-
Тай уздріли зрання
в бистриці- річці
А люди казали, -
«Вна смерти не варта
Була гарна панна…»
Та їй прИйшла карта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197266
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Я любил тебя больше, чем ангелов и самого,
и поэтому дальше теперь
от тебя, чем от них обоих.
( И. Бродский)
***
Відпусти мене, як ранок відпускає ніч,-
І не тримає, здіймаючи сонце руде на руці,
Відпусти, як дощ сліпий у літо , не каліч…
Твоя вода у морі, а моя - іще в ріці.
Я боюсь, що зійдуть з неба БогИ,- їм не можна,
Ангели ж будуть плакати, - не хочу, знаєш,-
Моя вже, навіть найдрібніша вена, кожна
Пульсує, випинається, кричить: Кохаєш!
Я сказала б тобі: "Ти тільки сон, лиш сон…"
Та звідки він? Я ж іще навіть не спала,
Дихай мною, як киснем гроза, я - озон,
О, Боже, навіщо тобі я все це сказала?
Як бути далеко від тебе – снами зови,
Я Ангелів тобі повернУ... і Самого,-
Ти Їх люби,- так треба, мене лиш лови -,
І тримай, і зі мною не будь надто строгим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197256
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
…І ми,незалежні, емансиповані та космополітні
Блукаємо по закутках своїх Всесвітів
Вакуумно одинокі
Герметично зашиті
Шукаючи Маленьких Принців та Принцес
Які б могли ще нас приручити
Паралельні як дні та виміри
В яких існують наші долі-сценарії
Ми спотикаємося об власні шляхи,
Втрачаємо чуття простору в танку наздоганяння часу,
Послизаємось на вичовганих сходах досвідів
І ле- Ти- Мооооо ………………
Сторч головою
Крізь вулиці
Світло фар
Шерех дощу
Вереск гальм
Крик немовляти
Занімілу руку жебрака
Дзвін монет
По мокрому щербатому бруку
Обривки газет, розпливчасті реальності листів
Зламані підбори
Нігті, Долі…
Ми боляче гепаємось
Об цілковиту негнучкість
Власних я,
Нездатність чути, обретатись і повертатись,
Прощати і вірити
Повну атрофію
Порозуміння і сприйняття Всесвіту
Глухоту до музики і поезії
Без нот і слів
Глухоту насамперед до себе…
І врешті
Що лишається
Недопита кава
Попіл на зів’ялій пелюстці
Невиконана обіцянка передзвонити
Загублений ґудзик
У випадковій кишені
Надцять пісень,
Низочка геніальних невимовленостей
Шерех дощу на підвіконні
Тінь у музеї чиєїсь самотності
Бодай тінь, бодай стрічка на згадку про твоє ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197270
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
В некоем отдаленном уголке вселенной, разлитой в блестках бесчисленных солнечных систем, была когда-то звезда, на которой умные животные изобрели познание. Это было самое высокомерное и лживое мгновение “мировой истории”: но все же лишь одно мгновение. После этого природа еще немножко подышала, затем звезда застыла – и разумные животные должны были умереть.
____________________________________________________________
Эра
Эпоха
Век
-
День
Час
Секунда
-
Вода
Солнце
И –
Человек
Держащий в ладонях – утро…
Умойся!
Стряхни с себя
Гениальность и всякий порядок:
Всё устроено
До
Тебя:
Ты – лишь автор
Своих
Загадок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195883
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 19.06.2010
Як добре жити в неіснуючих покоях,
Як добре… Стеля, стіни – літнє небо,
І обгортатися разом у квітковИх сувоях ,
Без дозволу торкатися дощем до тебе .
Говорити вітрами і від щастя плакати зорями,
І засинати накрившись твоєю сутанОю-оманою,
Кохатися в променях сонця, високо, над горами,
Підстеливши благеньке рядно туману.
Як добре – нікого ніколи не пустим
В плач наш миттєвий, в нашу, чужу їм, печаль,
В нескалічене яблуко зашарілої цноти й розпусти,
І полуничну солодкість вечірніх октав.
Нам на волосся не впаде зненацька світанок,
Нас люди не стрінуть вночі, ані примари -
Тризни не буде по нас, на останок,-
Ми - божевільні, розвіяні вітром хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196477
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010
Передмова.
Печи…
В печі - бджолі
залишилось згоріти,
замореній у золотій землі,
говіти у голодній глотці
Ката. В цій катастрофі -
біда бджоли. І боляче:
Жерсть жала
Ржавіє ряскою на роті
Беззмістовності.
Рятуй.
Допоможи…
____________________________________________________
Розділ 1
Печи…
Допоки не остигла,
Оскільки розпалились до нестриму
Пекельна брама з парадигм мейнстріма
Й диявола на мене затягла.
Застиг, пригледівся…
"Моя!!!!!!!!!!!!"
Аж раптом серцем всиротіла
І дим, розвіяний дарма,
Забивсь цементом поміж крила…
_____________________________________________________
Розділ 2
Тепер повзу.
Летіла я до тебе.
І шваркотіла жаром на вогні,
Я танцювала, дика, вогкотіла,
На твоїй силі, як на полотні…
І я долоні небом обхопила,
Завила в труби власних синіх жил,
Та чорт тебе візьми!!!! Колись тебе любила!
Тепер… Іди. Забудь, що наробив.
_____________________________________________________
Розділ 3
О, чоловіча владо…
Цей терен в оці Бога…
Бо він же чоловік і має стать…
А я - лиш жінка, зрадниця, небога…
Сподвижниця наліжкових розп'ять…
Коханка Люцифера, дике стерво,
Суспільний елемент відтворення…
Шкода…
Що не було пориву…Це нестерпно,
Коли кохання пахне забуттям.
_____________________________________________________
Розід 4
А що тепер? Тепер ти - nostalgie,
Стара, промріяна туманність і жага…
Залишиться по тобі лиш елегія…
Життя іде вперед. І скільки не чекай,
Я не вернусь назад, не перекособочусь,
Не обернуся, не перелечу,
Не перестрибну й не перероджуся
В тобою перетоплену росу…
_____________________________________________________
Розділ 5
Прощай тепер. Два рази двері
Оповістили нам розлуку назавжди.
Я покидаю дім твій і твій берег…
І не надіюся. Заморене "зажди"
Сховай в любов. І відпусти в багаття,
Я напишу про це без каяття.
Я не чекала, що сліпе бажання
Шукатиме шляхи до вороття…
_____________________________________________________
Післямова
Нема кінця і краю тим словам.
І все дурня! І все якісь хвороби!
Діагнози, ін’єкції. Дурман
Пробачте мій, не надаю я вроди
Оцим недопрацьованим рядкам…
Я просто хочу, аби стало легше
Мені хоч раз. На злість моїм страхам,
Я віддаюся, мов читаю вперше
Своє кохання мертве…
Мов роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196164
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Вінілове небо
віртуально вислизує
з екрану
справжньо- ванільно дихає ,-
я в заручниці взята ,
тепер невільна,
і сонячний зайчик мої рани зализує.
На обличчі обвітрилось
моє ластовиння
а жук , в якого крильця
блискавичність
заплутавсь
в рудому волоссі ,
я ж винна…
він крильцями б'є,
і тремтить,
і проживає
свою хвилинну вічність.
Від знемоги затих у моїй долонях,
Напившись терпкості віол, смугастий джміль,
Схилилось сонце, опустив голівку сонях,
Та ще джмелить під серцем солодкавий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196282
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
а Город плыл корабликом бумажным
над восковыми крышами домов,
курил табак и чистил зубы сажей,
выгуливал отряд бессвязных слов
кому-то кем-то сказанных когда-то,
случайно не доживших до вчера…
«когда уже тебе дадут зарплату?»
«зачем без спросу куколку взяла?»
«как ты сегодня выглядишь шикарно»
«ну вот, почти дописан мой диплом»
«тебе идёт улыбка, слышишь, мама?»
«когда-то мы с тобой достроим дом»
и Город вдруг закашлялся от дыма
бессмыслием испорченных цитат
«я этим летом удавлюсь без Крыма»
«поехали ко мне смотреть закат»
и сыпались, сплетаясь в многоточье,
чужие обещания и лесть,
текли слова по трубам водосточным,
другие лихо улетали в печь.
но были те, что Город, как открытки,
хранил в альбоме памяти своей
«как хорошо понять свои ошибки»
«прими любовь, останься и поверь»
«тебе идёт улыбка, мама, слышишь?»
и мама вдруг отбросит суету,
и засияет, подойдёт поближе,
обнимет нежно доченьку свою.
«тебе идёт быть чудом, слышишь, дочка?»
(и ямочки, и тонкая коса)…
впитает в себя Город эту строчку
и добрый смех… и улыбнется сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196082
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
за то, что я тебя люблю
мне нужно будет оправдаться:
забраться в сердце кораблю,
впитаться в лепестки акаций,
и в чёрном жилистом кругу
искать углы и есть гранаты,
за то, что я тебя люблю
намного больше, чем когда-то
могла кому-то обещать.
ветра срывают с нас береты,
и я с упорностью клеща
впиваюсь в клюквенное лето,
за то, что по любви моей
плывешь, как в лодочке бумажной,
за то, что в вазе чахнет день,
ополоумевши от жажды,
я соглашусь, что жизнь – буфет,
игра – обман, а ложь – чудесна,
и даже с тем, что прозы нет,
а только песни… песни… песни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195842
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Войду к тебе, потом в тебя войду,
Скулит щенок, ему так одиноко.
Окно открыто и свежо в саду.
Во лбу небес Луны сияет око.
Ты спишь, родная, ночи мёд течет.
Сирень стихи нашептывает груше.
И страсть моя, как зоркий звездочет,
Глаза сомкнет и свет ночной потушит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195182
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Душа
світла невагома
вірити впускати шукати
я хочу її відчувати
Бог
Сонце
рідне єдине
відає творить кохає
в серце моє заглядає
Сварог
Крила
вільні широкі
ширяти творити кохати
у небі тебе малювати
Щастя
Вогонь
крилатий іскристий
горіти тліти хотіти
з попелу світ народити
Дитя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195662
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Клік!
СвОє серце
На мить
ви-ми-ка-ю.
Є бажання
сховати його
у коробку,
обклеєну старими журналами.
І не витягати,
Аж допоки
ТИ
Не назвеш
Мене
-
Коханою...
*************
Еротичні сни
навідують мене
далеко не щоночі.
Сьогодні були
Електричні струми
наших астральних
свідомостей
І
краплі поту
на моєму чолі,
коли я
розплющила очі.
***
Відчуття тОго,
що Кохання
знову винаймає квартиру
саме у моїй душі.
На Його посвідченні особи –
ТвоЯ фотокартка.
Є дві ознаки,
Що ставлять
В його розумінні крапку.
Це непереборне хотіння
Впиватися запахом
ТвОго тіла
І бажання –
виношувати в собі
ТвОю Дитину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195370
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Посредственность и безразличие к происходящему,
Поверхностность: и мыслей, и суждений,
Неверность (псевдо) умозаключений.
Действительность становится навязчивой,
И отрицает всякую возможность исключений.
Кто истину познать сумел бы: иль глупец, иль гений?
Открытие – простая (не) случайность?
Быть только мудрым/глупым – это крайность.
Кто мир поставит на колени?
Кто выразит самоубийце благодарность
За нежеланье жить в системе?
Замедлить время хоть на несколько мгновений,
Увидеть красоту и глубину глазами.
И даже под моими сорванными парусами,
Я совершенства жду, как откровений.
А в недостигнутом – мы виноваты сами,
Как дежавю – просмотр преступлений,
Вновь совершённых против нас же нами.
Откуда никому не нужный пафос изумлений?
Зерно греха посеяно повсюду.
Кто был прощён в последнюю минуту,
Как награжденье за грехов всех искупленья?
Я всё равно в числе таких не буду.
Всё только матрица, иллюзия видений,
Не существует в мире точки (не) возврата.
Сознания (не) трезвость и (не) ясность взгляда,
Как следствие чужих (и правильных ли?) мнений.
И в результате знаний поколений
Не знать, какой исходной станет дата
Начала всех Господних (не) творений.
Какая важность мятежей, сопротивлений,
Когда никто не знает, кто он и откуда.
Любой из них – Иисус, Аллах иль Будда –
Лишь производные религиозных убеждений,
Ещё одна причина войн и трений,
Где ореол духовности – кривая магистраль,
Где сломлены: и совесть, и мораль,
(Лже) обещаньями ко (лже) спасеньям.
Кто так силён, что мир поставит на колени?
05.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193900
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Сочатся сны, сквозь ветхий потолок.
Гвоздями звезды вбиты в спину неба...
О, жизнь моя, ты - лабиринт, ты - ребус,
Где я, как перст, блуждаю, одинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182810
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 10.06.2010
чи любиш відблиски ночей?
посміх від місяця, і очі
любиш вогонь,що серце точить?
душі зітхання, плин речей?
скажи, а любиш ти співати?
з горнятком кави у руках
народження зірок стрічати
прогулюючись в денних снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80223
дата надходження 20.06.2008
дата закладки 10.06.2010
Прикутий ланцюгами до землі,
Він з тугою взирав у сині далі
І пружив м*язи, пробував стальні
Ті пута, що злетіти не давали.
Лише думками озирав весь світ,
Лише любов*ю обнімав планету,
І серце краялось від пережитих літ,
І кров тяжіла, мов свинцем розлита.
За стільки літ нічого не зробив,
Прожив життя, а результатів - «зеро»!
Здувались вени, ніби батоги,
Та пута (щоб порвать) не було сили.
Ще раз напружся! Ще один лиш раз!
Вклади у це зусилля згусток волі,
Вклади вогонь, що в серці не погас,
Вклади страждання, й оберемок болю!
Затисни зуби, притисни язик,
Свідомість - у очікуванні злету!
Напнулись жили і завмер кадик,
Щось затріщало...Я лечу, плането!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194585
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
Если ты ещё живёшь,
Если – свет в окне,
Если –
Никого не ждёшь –
Значит –
Я - к тебе…
Никому не нужен – дождь,
В лужах - тает грязь,
Ты – боишься ночью – гроз:
Мне б тебя –
Обнять…
Помню старый Вавилон:
Я желал – небес,
Строил башню – шпилем в сон
Для двоих сердец…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194560
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
О, недоречно якось говорить про осінь,
Ще тільки літо почало свій теплий хід,
А час мене у вересень чомусь відносить,
Я неодмінно хочу Вас до Львова запросить.
Там нитки дощу сплітають свої гобелени,
Сірі мури барокко палають в кленовім вогні,
Наче Париж, лише тільки бракує Сени,
Скуйовджений Вітер тихо співає своє "Се ля ві".
Дрімають левИ на гранітних сходах,
Мріє тиха печаль поміж веж й ліхтарів,
Художних малює бажаючих всіх перехожих,
Скрипкою плаче музИка, і дим від кострів.
О, як доречно зараз тут випити кави,-
В цукерні, в кав"ярні, а може - на Митній,
Я Вас запрошую у цю королівську осінь духм"яну ,
Дивіться,- дукатами листя падає з віття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194403
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Мене болить. Той біль, неначе яд,
Все роз*їдає і повзе до серця.
Мене болить. Неначе слизький гад
ЗатИснув горло й вогнедише перцем.
Мене болить. На ранах свіжа сіль
Вбирає кров й пече невиносимо.
Мене болить і той нестерпний біль
Вже доїдає неслухнянне тіло.
Мене болить, що я іще живий,
А там вмирають від шматка тротилу.
Мене болить, що він вмер молодим,
А я життя марную посивілим.
Мене болить, що я досхочу їм.
А там дитя вмирає у пустелі.
Мене болить за мій батьківський дім,
Якого «закрутили» в «каруселях».
Мене болить, що тонуть кораблі,
Мене болить, як літаки палають,
Мене болить, що на святій землі
Донині кляті війни не вшухають.
Мене болить, що мучився Ісус,
Мене болить, коли палили Жанну,
Мене болить за бідність людських душ
І за убогість теж болить нестанно.
Мене болить, а значить - я живу,
Коли ще біль той серцем відчуваю.
Мене болить...А нащо я терплю?
Чому мовчу, й не бившись, помираю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194397
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Полюби меня жизнь, я прошу, полюби!
Ни за, что, просто так, без обмена,
Чтоб я видел от счастья и света огни,
И при этом не чувствовал плена.
Чтоб живучий кусочек насущной земли,
В час экстаза, пока наслаждаюсь,
Не растаял бесследно в дорожной пыли,
Ведь на нём я стою, хоть шатаюсь.
Полюби меня жизнь, я прошу, полюби!
Почему же меня?.. Нет, не знаю…
Вероятно, хочу сильно этой любви,
И её сохраню, обещаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194273
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
В скроню біль
Більярдною кулею
Єлеєм як кров"ю стікає
Тікає з-під ніг земля
В ля-мінорі
Зорі звучать
ОргАнами
Нами спустошене
Розпорошене
Просиш - прощаю
Чаю
Заварю тобі
Бідкаюсь
Цукру нема
Мабуть піду купити
Пити гірке несила
Лила смуток в горня
Згорнулось в клубок кошеня
Нявкало щось
А я
Пішла і мене нема
Мабуть переплутала час
Частоколом провулки мічені
Лічені дні
Скалічені почуття
Чути відлуння кроків
Років, а може століть
Літо, а Всесвіт затих
Тих минулих
Полинялих на сонці зим
Зимно мені
Ні, я не вернусь туди
Дичиться ніч з дощем
Щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194202
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Заграло сонце в океанській гладі,
Причепурилось до прозорих хвиль,
Почало підніматись по каскаду
Рожевих хмарок в голубу блакить.
Спочатку лише бісики пускало,
Тоді відкрило очі, припекло
Й хмаринки десь одразу заховались,
Й повітря від усмішки зайнялось.
Лиш океан всміхнувся тому зору,
Сховавши жар під товщою води,
І вигравали хвильки кольорово,
Несучись на піщані береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194179
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Збентежене серце
Просило простити
І рвалось з грудей,
Як сполоханий птах.
В очах, мов в озерцях,
Хотіло втопити
Весь смуток ночей
І недіспаний страх.
«Прости, лиш благаю!»
Уста ніби скуті
І мозок ніяких
Рефлексів не шле,
А серце каралось
І билось в покуті
За вчинки всілякі,
Що звились в кільце.
«Прости нас, кохання,
Не йди, дуже прошу!»
І руки в чеканні
Тривожнім тремтять.
Прозріло світання,
Як камінну ношу,
Закинуло ніч
У валізу зітхань.
«Прощаю!» - промовило
Й більше нічого,
Уста із устами
З*єднались нараз
І сльози зникали
Від жару любові,
І серце заплакало
Щастям в грудях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193594
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 06.06.2010
на время ставлю ставку и молчу,
притворяюсь чей-то домашней кошкой.
как легко перевернуть свечу,
будучи хвостатой (осторожно),
не мурчи о том, что унесла
прошлого река твои сомненья.
тяжело ли плавать без весла,
и легко ли ждать хоть в день рожденья
чуда, по которому давно
прошумели поезда и судьбы?
кошка любит старое трюмо,
ей по нраву претворяться глупой,
гибкость – то чего не занимать,
то, чего мне прежде не хватало.
ей не обязательно кровать
разделять, как полку, с кем попало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193727
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 06.06.2010
У крові бездушій, гординій під шкірою,
Аналіз зроблений, анамнез зібраний,
Ти- хворий і повною мірою
Впевнена - невиліковно, вибраний.
Стираю із пам"яті пом"яті роки,
Знімаю з стіни пихаті портрети,
По сходах не чутиму більш твоїх кроків,
Все, навіть і знати не хочу де ти.
Ти більше не вчиниш мені терактів,
На філіжанці, на клямці,- відбитки зітру,
Витру із скайпу, з фейсбуку, з контакту-
Три дабл ю, suka- sobaka. ru.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193995
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
насколько ты богат, милый?
тебе хватит налички купить мне еще один рассвет?
забывая, о прошлом, проеложенном ложью в размеры Китая,
в похабных оттенках интимных моментов, но без идеи
у тебя будет достаточно фунтов сочувствия к моему молчанию,
завербованном шиком евро интеграции с тату в куполах на спине?
тебя разве не испугают мои мании величия относительно шика?
разве тебе не жаль, своих кровных на затянутые в узел интриги,
близки к тайнам Грааля по масштабах сверх естественных фобий???
разве тебе безразличны мои гиперсвобода и псевдоулыбка,
прошитые под урбанизм казначейств сплетен подонков?
ну, и конечно же, ты еще не спятил конкретно и бесповоротно,
чтобы искать искру искренности в моих претензиях к твоему альтерего,
продырявленном, словно дедова сталинградская каска моими метаморфозами...
насколько ты богат, милый????
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193813
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
а ще... мені завжди хотілось,
коли так тихо падає дощ,
так тихо, як він вміє падати тільки вночі.
щоб хтось підійов і сказав:
"спокійно, мала, це тільки дощ,
а ти слухай і мовчи,
вітер за вікном, а не в твоїй душі..."
і заспокоїв вагомим німуванням,
і накривпледом, налив чаю.
а я заколисана його впевненістю,
відпливала у сон, стиснувши його долоню.
а ще, коли чекаю на зупинці
і всі такі непривітні,
і спішать зайняти місця,
і штовхаються, сіпають, сичать,
так хочеться, щоб хтосьсказав:
" а в мене часу - гать гати,
давай чекати разом!"
і обійняв полами пальта,
і дихав рідністю у вухо
і так було би довго.
або коли вкотре з застудою
ковтаєш піґулкита малину,
передивився новин і фільмів,
перебрав з аскорбіном,
перетримав градусник,
щоб хтось поклав
прохолодну долоню на чоло
і сказав:" Йдеш на краще, пустьоха,
завтра замотаю тебе, як матрону
і не дозволю більше години гуляти.
а тепер давай під ковдру і ніяких онлайнів!"
а ще... іноді ТАК хочеться,
щоб це були не друзі і не батьки,
а ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193737
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Гу
Ка
Ю
Тебе крізь нескІнченний простір
сантимЕтрових відстаней між
наших рук на поверхні стола
Шу
Ка
Ю
Кавалки розхристаної душі
твоєї спільної з Богом
на моЇй території щастя
Скла
Да
Ю
Перевернуті пазли із рун
перекладуючи майбутнє з минулим
яких не існує Тепер
Пи
Та
Ю
Твій улюблений звір
про якого ніколи не думав
дитинЯчий подив в очах я Вовк
Лі
Та
Ю
ДумкАми у цьому дивному місті
повному твоЇх асоціацій
і творчості біля фонтанів
Ши
Ря
Ю
Хизуючись новими КрИльми
які так боязко все ж розправляю
коли ще поки ніхто не бачить
Га
Да
Ю
Ти чуєш мене через віки
пересипаючи сутність сміхом
і я зачинаю писати без слів і без рими
...о
...а
...ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193582
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Холодный свет обратной стороны
На лунном лбу, как ведьмины засосы…
Во взгляде волчьем вижу две луны…
На мёртвом поле ветер вьюгу косит…
Кровавый след… как алая стезя…
Как знак любви и верного причастья…
Не захлебнуться в сумерках нельзя,
Когда обрыв тропу хватает пастью…
Изрезан лес узорами теней…
На хвойных лапах мокрый снег, как плесень...
Изгибы раскачавшихся ветвей
Хрипят мотивы поминальных песен…
Метель с удушьем в узел сплетены…
На снег, как кровь, моя душа сочится…
В глазах, где мне казалось – две луны,
Теперь я вижу лишь одну волчицу…
31 мая 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193017
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Кап-кап.., кап на подоконник -
На балкон зовет поклонник...
Зачастил.., скучает.., глупый,
Что ж, целуй, подставлю губы...
Ах, какой ты все же сладкий,
Не спеши струёю гладкой
Пробежать по моей шее,
Ты - развратник, в самом деле...
Мой халат промок...Раздеться ?
Нет же, нет ! Закрою дверцу,
Уходя ...Ты дождик все же -
ко мне в дом зайти не сможешь.
Кап-кап.., кап на подоконник...
Ух, настырный ты поклонник.
Если любишь - вспыхнешь солнцем
Сквозь стекло пройдешь в оконце !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193240
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Дощами зневоднене хворе небо,
Сіре і гнівне, напружено-хмарне,
Ти завтра почуєш слово "не треба"
Будеш шукати пояснень примарних.
Зневоднені очі сльозами карі,
Голос розгніваний, зашморг печалі,
Одягну на себе байдужість, як сарі,
Ти ще не знаєш, не "буде далі".
Перетяги далей і сірі вокзали,
Пахнуть дорогою зміни локальні,
Бо ми тут проїздом, і щоб не казали,-
Ждемо від’їзду свого в почекальні.
Дощами зневоднене хворе небо,
Поїзд за вітром несе у нікуди,
По рейках напнутих, так треба, так треба...
Далі не буде, далі не будеее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192558
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 03.06.2010
Що то таке - кохання враз зустріть?
Це наче сон пророчий спозаранку,
Коли вночі спалахує весь світ,
Чи блискавиця в клапті рве світанок!
Що то таке - кохати і горіть?
То наче ватра у сухому лісі,
То той вогонь, що йде з глибин столітть,
То те багаття, що горить у пісні!
Що то таке - кохати і вмирать?
То невмолима туга по любові,
Що душу рве, як тисячі багатть,
Що з горла не дає злетіти й слову!
Що то таке - кохати і співать?
То все оте описане раніше,
Коли душі лиш хочеться літать
Так високо, як може злетіть пісня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193052
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Я целый день сегодня жду письма.
Я проверяю свой почтовый ящик,
Как если бы он был младенец спящий,
К чьему дыханию прислушиваюсь чаще,
Чем воздух набираю я сама.
Предчувствию невятному придав
Черты конверта, составляю списки
Из самых близких, близких и неблизких,
Чья не ахти, но все же переписка
Ни мне, ни им не принесла вреда.
Перебирая имена из тех,
На ум пришедших, силюсь разобраться –
Кто этот человек, чья мощь вибраций
Заставила письмо ко мне добраться
Быстрей, чем написаться на листе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193178
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Початок літа. Сонце і дощі.
Танцюють небом гострі блискавиці,
Під бубен грому мокрії кущі
Сміються ягідками на зелених лицях.
Поезія роздяглась від тепла
І підставляє сонцю спраглі губи,
Жага кохання обійшла поля
І легким засмагом заполонила груди.
А на краю, де небо і земля
Зійшлись у мареві блакитного подолу,
Уже стає вечірняя зоря,
Щоби світить зак зійде світанкова.
Пташки щебечуть із високих віт,
Їм цвіркуни підсвистують у травах,
Душа співає, проситься в політ
І те, що вже старіє, забуває!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193171
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
Какие же в твоих глазах играют бесы –
Улыбкой тысячи чертят,
Меня с ума свести хотят
И утащить в безвыходную бездну,
Откуда нет пути назад.
Какие на твоих губах играют блики,
Твой поцелуй – от LSD эффект.
Who can still save me and protect?
Мы пылки, безрассудны, дики –
Идолопоклонники любовных сект.
У нас божественные лики,
Ведь мы - божественный проект.
Ты смотришь на меня, как чёрт на ладан,
Но даже ангелы, бывает, лгут.
Ты в моём сердце, как тату, –
Написан, вычерчен, впечатан.
Ты – мой полнейший абсолют.
Такие лилии в душе моей цветут –
Что беспокойные рождают мысли.
Моя Вселенная сошла со всех орбит,
Мне раздробить бы твой гранит.
Твой взгляд, как пуля, в сердце выстрел –
В груди дыра сквозная адски так болит.
Какие же в твоих глазах играют бесы –
Оскалом тысячи чертей.
Бывают ли такие взгляды у людей?
А ты, любовь моя, – безвыходная бездна
Всепоглощающих страстей.
28.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192775
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 02.06.2010
Твоя любовь немного холодит.
Как за стеною голосит Эдит!
Она порою тоже замерзала,
В кафе промозглом, посредине зала.
Восторженно и страстно голосит,
Душа над пропастью от пения висит.
Любовь по жердочке тонюсенькой приходит,
И тает снег, звезда в груди восходит,
Лучистый голос, бархатистый свет,
Где нет любви, там и страданья нет,
И жизни нет, а только увяданье.
И песен нет. Есть только бормотанье.
25-26.05.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191833
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 01.06.2010
Вітаю, Червень, Вас вітаю!
Сьогодні вже хазяїн – Ви!
Природню пісню вже не граю,
Лишились ріжки від Весни!
Пробачте, що зустрів з дощем,
Не хоче слухатись, все льє та льє,
Я пив вже з ним і пригощав борщем,
А він по п'яні громом б’є!
Закохані поскаржились на нього,
Вже хочеться і в травах прилягти…
Чи, може, налякати Богом?
Образиться, а потім нам шукай води!
Не знаю, що йому хибить!
Похмурий він, серйозний і печальний.
Можливо серце у дощу болить
Тому і став такий брутальний?
А може це моя Весна-Красна,
Образила його десь ненароком?
Ех, молода вона, така збісна,
Тепер нам все виходить «боком»!
Керуйте, Червень, я пішов.
Брати послали вже за мною.
Даю Вам слово, знов і знов,
Що побалакаю з Весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193111
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010
Блукала ніч, стара потвора хвора,
Скликала байстрюків своїх і потерчат,
Перетяги підступні думки ловили в горах.
Ми замиками сни, зривались з гір-,
Нас хвилею несло і вже трималися несила,
Ми падали спочатку в небо, потім в вир.
Ми йшли, перебинтовували спогадами рани,
Змивали сльози і ковтали кисень,
Ось він - остів,
Там вже давно залюднено,- але не нами.
Там зараз ніч, там ще засвітять кволі зорі,-
Там в снах літатиме той хтось -
Ми тонем...
О, де наш острів в цьому морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192952
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 01.06.2010
Промокли мы, садясь в автомобиль.
И тронулись, поехали, поплыли.
Штормило долго, двадцать восемь миль,
И в мире больше не осталось пыли.
Вдруг - штиль.
Причалили и дверцы распахнули.
Пах морем лес, руками в душу лез.
Два ангела дугу над головою гнули,
Пытались неба залатать разрез.
Юлили тучи тучные июля.
Холмы туман лакали вдалеке....
А мы счастливые обнялись и уснули,
И утонули в Вечности реке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192353
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2010
Думок моїх не паперові стоси,
Готуються в середньовічні війни,
твоє тепло таке близьке і безнадійне
До мого серця східний вітер зносить.
Твої слова давно попсуті ритуалом
В цей вечір, ніби-то чужі,
Влучають в мене, як ножі,
Прохромлюючи душу сплавом із металу.
І що воно таке людське життя?
Тунель. Вогонь. Політ. Стріла.
Я мить тому закохана була,
І як завжди, вмикається закон тертя.
Не пробувати б того погляду гіркого,
Зрубати б з твого серця всі замки!
Червону нитку крізь віки
Пустити. Де ти? Знов нікого...
І вовчі очі із серця мого власної зими
Перемагають сум під проливним дощем,
Лікують мій дорослий і дитячий щем
Волосся твого ластів"ячими крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191813
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 27.05.2010
З яких джерел народжуються сльози,
коли душа задухою страждає,
з яких вітрів розгулюються грози,
як думка напівлеті застигає?
З яких глибин зростає біль пекучий,
як серце висихає помарніле,
чим ріже скроні дивний звук скрипучий,
як сліпо гляне око збайдужіле?
Де поспішає серце у тривозі,
коли свідомість топить одкровення,
звідкіль приходять сили у знемозі,
як родиться із відчаю смирення?
----------------
Лиш час крокує тихо, невагомо,
що тулить до небес серця незрячі,
і подихом таємним, невідомим,
з очей стирає краплі сліз гарячі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191517
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
Я не йшла, я не бігла, не мчала,
Лиш стояла. Дивилася вслід.
Захолола в горнятку не кава,
То душа моя стала, як лід.
То скуйовджений вітер сміявся,
Розтинаючи прозу віків.
Ти можливо б так легко не здався,
Та мені позабракло тих слів,
Що примушують землю здригатись,
Забувати гріхи димних літ,
Паралелі так тісно стискатись,
Щоб гримів землетрусами світ.
Я не йшла, я не бігла, не мчала,
Лиш стояла. Дивилася вслід.
Потихеньку любов догорала,
А душа таки стала, як лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156618
дата надходження 19.11.2009
дата закладки 24.05.2010
скучаю
за нашими дырявыми корытами,
за твоими щеками небритыми,
за облаками-плюшками,
за пряными и душными
июльскими, сентябрьскими,
за песнями и сказками,
колючими, вихрастыми,
за теми, с кем не празднуем,
по тем, кого впустили
в сердечные пустыни.
и я хочу обратно,
в три ночи, под парадным,
с лопаткой, без ангины
лепить тебя из глины,
и вдруг проснутся рано,
не на твоём диване -
за пазухой у счастья,
в какой-то горной пасти
под небом белокрылым
тонуть в объятьях Крыма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190092
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 24.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2010
ещё глупый апрель не прятал глаза в тишь аллей,
гуашью по шее стекала твоя неизбежность,
мы бредили летом, одним из лазурных морей,
а утро лилось из ладоней ленивей и реже,
и пальцы крошили французскую булку. и всё
казалось растянутым ветром. магнолия пьяно
смотрела на небо. сломалась грустинка часов,
и голуби дружно клевали растоптанный пряник.
и ты говорил мятным голосом. счастье плыло
облачком с рюшами. так бы застыло, оставив
нежности привкус... я прячу под простынь крыло,
лучше - потом, когда явью окажутся страны,
те, до которых лететь, - я достану его.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191321
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 23.05.2010
Адриане посвящается
знаешь, любимых нужно уметь прощать.
да, нелюбимых проще. но тем не менее,
мы у истока древних (святых) начал,
и нам пора с тобой преклонить колени,
и помолчать. подумать о том, что мир
не заслужил, чтоб мы на него сердились.
пусть даже то, что было – сплошной нарыв,
но и в нарывах тоже укрыта милость
Божья. и я касаюсь небес слегка
тихой молитвой сердца – храни нас, Боже!
и ощущаю - мягко течёт река,
чистая, как любовь. глубоко. под кожей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191215
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 23.05.2010
Укради меня.
Отбери
У противно-унылой ночи.
От заката и до зари
Сердце в счастье купаться хочет.
Укради меня.
Унеси
В те миры, где сияют звезды.
О любви в небесах расспроси,
И ответить мне будет так просто.
Укради меня.
Поцелуй,
Дай тебя защитить от бури,
От пронзительно-хлестких струй
Человечьей бесстрастной дури.
Укради меня.
Обними
Этим ласковых рук колечком.
И тогда превратятся дни
В то, что мы называем "вечность".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190685
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 20.05.2010
я иногда тебя не узнаю,
шагающего к дальним и знакомым,
туда, где кто-то дышит на зарю,
где ревностно в твоем дежурит доме
твоя ручная свежая луна,
влюблённая в тебя и твои карты,
висящие над хламом у стола.
ты каждый вечер забываешь даты,
традиции улыбчивых людей,
которыми и мы когда-то были.
а я стесняюсь приходить к тебе,
чтоб ворошить слои поникшей пыли
того, чего не стоит возвращать,
того, к чему уже не прикоснуться,
ведь привыкают к числам и вещам,
а я катаю яблоко по блюдцу,
гадая. впрочем, знаешь, я порой
тебя не узнаю. но это глупость.
ведь всё равно я жду тебя домой,
и даже, если прошлое прогнулось,
любовь всесильна. милый, ей видней,
какими нам с тобой ходить тропами,
в какую стоит постучаться дверь…
она простит, но не простится с нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190442
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 19.05.2010
Начать свой день, нырнув в волшебный омут
Таких родных и столь желанных глаз...
От ласки рук твоих, такой знакомой,
Сходить с ума уже в который раз.
Рычать, сжимать тебя в тисках объятий
Дрожащую, кричащую опять,
Упасть без сил и жилки на запястьях,
Как все богатства мира, целовать.
А за окном румяною зарею
Уже крадется шепотком рассвет.
Мне все равно.
Ведь ты сейчас со мною.
И ничего иного в мире нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190459
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010
Чи вмирає любов?
Розтворяється в буднях і часі?
Чи зникає вона
На дорогах життя у роках?
Я запитую знов
Й сам собі отвічаю одразу:
Не для того дана,
Щоб вмирати у всіх на очах!
Вона просто жиє,
Вона сіє зернинки у землю,
Зустрічає світанки,
Радіє теплу і добру,
Бо геройством не є,
А лише промінцем в царстві темнім:
Разом з ранком стає, днем жиє,
Вечорами відходить до сну.
Вона поряд завжди,
Контролює свідомість і вчинки,
Направляє, підкаже, научить,
Покаже, пійме.
І не хоче хвальби,
Ейфорії чи слави сходинки -
Щоб не вимерли ми
Разом з нами у душах живе!
Часом в буднях життя
Забуваєм її, полишаєм
І, тоді вже, грішим
І направо, й наліво в спіху,
У обрив небуття
Опускаємось, падем, лягаєм.
Без любові ми - пил
І нема оправдання гріху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184220
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.05.2010
Энергия солнца – энергия Жизни,
Дыхание ветра и гор красота.
В сознанье твоём очищение мысли.
Нежность всех трав…
созерцанье костра…
… «Сварога явленье» в вечерней тиши.
Мерцание звёзд и сиянье луны.
В походном движенье окрыленье души.
Стоянка у моря… Блески волны…
…сомкнутый круг улыбок и рук.
Скольженье по камням к цели, вперёд,
По хребтам и по склонам –
в закалке твой дух.
Ты чувствуешь там, как Правда течёт.
P.S: Данное произведение посвящаю как самому Крыму, так и тем людям, которые разделили со мной радость похода!
На фото "Сварога явленье" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184158
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 16.05.2010
Як із сумочки в сумку вже потертий блокнотик,
Так із серця у душу застарілі образи.
Хтось із на апелює...та суддя буде проти,
Хтось забуде забуле у потоці сарказму.
Зашифрований ребус в алгоритмі чекання
Не одразу впізнати неозброєним оком.
Найчастіше рятує від жалоби мовчання,
Коли йдеш навпростець "легким джазовим кроком".
І в новесеньких кедах нелячно підошви
Протерати як віру у всесильне кохання,
Зарядившись смертельною дозою нош-пи,
Прокричу на весь світ, що не я " та остання"......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156932
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 16.05.2010
Холоне...
завмирає ніч в моїх очах:
два кроки до омріяного дива
штурмує біль якесь бульварне чтиво
у сяйві "220V" старого бра,
широке ліжко - вічна самота...
горизонтально зім'ята білизна
на ній кохаюся шалено і до тризни
сама з собою - вірна "саме та".
дрімає тінь...ковток вчорашніх буднів
цей світ так звик до віхол і до студнів,
до дір асфальтних, вимитих дощем,
цей світ помре, а ми ще поживем...!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158466
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 16.05.2010
Ты видишь море, солнце, небо?...
Ты слышишь ветер, шум дождя?...
Ты чувствуешь мои прикосновения?...
Прошу - не забывай меня...
Забыв меня - ты много потеряешь:
любовь, тепло, и страсть в моих глазах,
и шепот по утрам уставший...
Моя душа летает в облаках...
Разбей мне сердце, сделай это нежно.
Чтоб больше не было о чем жалеть...
Уйди тихонько, не хочу надежды.
Мне надоело все это терпеть.
Я буду жить...и буду жить счастливо!..
Забыв о всем, я буду преданна ему.
Лишь только маленький сынишка
подарит мне улыбку не одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188945
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 14.05.2010
Судив не раз за первородний гріх
В своїх думках Адама я і Єву,
Допоки не знайшов посеред всіх
Тебе - моєї долі королеву!
Ховав я очі і ковтав слова,
І руки мене слухатись не стали,
Я розчинився у твоїх устах,
Насмерть проткнула точена постава.
Блаженство погасило нам свічу
І вознесло у лебединний вирій,
Ізвідки я у небо докричусь,
Що я грішу! І у гріху щасливий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184635
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 14.05.2010
Глубина следа от чего-либо
в органе, находящемся
под защитой
грудной клетки
зависит от многих факторов
но, несомненно главный фактор -
максимально возможная
глубина
самого
органа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161337
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 13.05.2010
Одна моя хорошая знакомая
учила меня
когда-то давно
не принимать близко к сердцу
критические замечания
окружающих.
Мы с ней ходили по улицам
спинами вперед,
Клянчили мелочь в переходах,
Рядились вскопать полисадник
за пятерик,
и все такое...
...Она случилась у меня в конце зимы
и поэтому к началу лета
мы с ней собрали немного денег,
больше, конечно, пр́о́́́пили,
но все-же решились
летом поехать к морю.
Жаль загореть нам не удалось,
Она боялась солнца,
поэтому мы всегда находились в тени.
Я вернулся домой бледным.
Она боялась солнца,
а я боялся критических замечаний окружающих...
Та еще парочка.
Всем казалось,
что когда мы были вместе
я себя чуствовал плохо.
Она-же снова и снова
говорила: "Не верь!
Сам же видишь - тебе хорошо."
Она говорила. И я видел.
Окружающие советовали
чаще бывать на солнце,
И все они были так навязчивы,
Что я навсегда решил остаться в тени,
В память о ней.
В память о том, что тем летом
они ее у меня забрали.
В память о том, что она пыталась, но не смогла
Научить меня не боятся
Критических замечаний окружающих,
а смогла лишь привить
ненависть к солнцу,
смогла научить сливаться с тенью,
Научила становиться тенью.
И я стал тенью.
А что я смог сделать для нее,
кроме того, как научить боятся любых
замечаний со стороны окружающих,
кроме того, как покидать тень
Когда окружающие того хотят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172735
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 13.05.2010
На березі дотику - мушля твоєї долоні
ранково-рожевої барви. Підношу її до душі,
вчуваюся в неї і слухаю шипіт прибою
усіх попередніх твоїх і наступних жінок:
хлюпоче заварена ними нуртуюча ніжність,
скипає на вигнутих рифлях твоєї руки
пінИстою ласкою... Я дослухаюся глибше
і чую лункі перекати чужих голосів,
якими звучало твоє дотеперішнє ліжко,
якими воно заспіває і післятепер...
Хвилююче море жінок...тільки я не хвилююсь,
бо я - не вода. Не розбурхана прірва. Я - дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 10.05.2010
Мо́є полотно діряве.
Я недбалий художник -
Шкода.
На засмічених п"єдесталах
Пси вилизують ноги
Богу.
Сполоснула думки. Малюю
Гордовито-німе обличчя.
Темінь висне. Пантрує куля -
Полохливо-нещадна жриця.
Тво́ї ворожбити - скнари:
Віроломно таврують
Правду.
Блідолицим молюсь примарам.
Пильний погляд маскує
Зраду.
Гострі вилиці кам"яніють.
Карколомно хитрує порух.
Фарби сохнуть. Завчасно мліє
Порожнечі безликий морок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188683
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 10.05.2010
"Го-о-о-рррррррри-и-и!" Перкалаба
Ото не перестаю чудуватися тими людьми, з якими зводить мене своєю ласкою пан Біг. Все не звикну до того відчуття, яке виникає, коли людина тільки-тільки зачинає втворяти перед тобою свою душу. У мене тоді усе всередині перевертається і тремтить, ніби ввели у кров якийсь дивний лік, аби перевірити на практиці, як би він мав подіяти.
Тож, на разі, стою перед прочиненими дверима ще однієї людини і непереборно хочу ділитися тим, що виникає в мені від споглядання того, що бачу у тій щілині дверної пройми. Якби”м могла, то просто б сіла та й пустила то чуття сюди риданням. Не розпачем, а просто, ніби гірським потоком Прута. Так ні ж, сі прозорі потоки примушують писати і виношені емоціями сльози спішать перетворитися в словеса.
Ніби жиєш у цьому світі, на сій землі, дотикаєшся з іншими тілами, контактуєш, балакаєш і – НІЦ! Бо що є Людина без Душі? Таки ніц... Не є людини. Лиш тіло... Ото і є наукою, аби не прогавити тої хвилі, коли душа має хотіння виказати себе і промовити :”Ади! Я є! Чудуйсі!” І я таки встигаю злапати той мент і... Чудуюся. Як вперше!
Хто зна, що може стати ключем, аби душа втворилася? В сему випадку не помогло ніц – ані спільні поїздки, ані всілякі веселощі, ані яка допомога одне одному, ні печена бульба біля ватри, навіть не глибокі розмови за моїм круглим лозяним столом. Нє-е-е! То важко пояснити.... потаємну Суть Людини. Но! Та спробую.
Він миє лице в джерелі, пирхає навсебіч щастям і, раптово,не дивлячись, запускає пригорщу зимної води просто мені в обличчя! Ох! Схлипую. А з нутра, моя Суть стає в стійку : „Прокинься! Розплющ очі! Лови!!!”
Я посміхаюся.
Він іде по майже рівній дорозі до гір і вже видко, як його Суть прокидаючись смачно потягується.
„Ого-го-го-го-гой!” – гойкає щосили.
То байдуже, що навколо незнайомі і якісь троха дивні люде, бо він в сю мить – Живий!
Він співає пісень, немов молиться своїй Суті, що є також Суттю Гір. А я згадую слова Хоткевича про Довбуша і знаю, що опришки колись були саме таким.
На деякий час основою Суті є вода, повітря, йти, несамовито гойкати у власній абсолютній тиші і відчувати Життя.
Ковток, подих, крок, крик, тиша, Бог.
Він цитує Франка, Лепкого, народ і себе – сплітаючи то все у дивну косу туго перев”язану стрічкою своїх власних переживань. Я – чую. І від того волосся моє на цілому тілі стає дибки! Бо Суть виходить тембром голосу в його очі, руки, рухи та думки, що вискакують десь з-під серця, а не з голови.
Він сміється, наче гора пускає по собі каміння – котитися додолу, і страшно від того гуркоту, а далі – стає смішно зі свого, такого дитячого, переляку. І Суть його визирає з дитячих спогадів, наче солодкий льодяник.
Він ще такий молодий, а Суть його – стара та мудра, виривається з погляду доріжками зморщок.
Він оточений людьми, увагою, словами, справами, а його Суть сидить одиноко на лівому плечі і завжди грає на дримбі, ніби плаче.
Він голий купається в холодному потоці, змиваючи з себе неіснуючі гріхи, а Суть його вірно лежить на землі вишиванкою та шкіряним чересом терпеливо очікуючи свого часу.
Він лежить горілиць, позамикавши себе на усі можливі металічні блискавки, а Суть його, протестуючи, вимагає дивитися на зорі і жартує з ним у снах!
Він вибігає на пагорб з розкинутими, наче крила, руками і голосно гукає: „Я газда сих гір!!!!!!!!!!!” І видко, що Суть його у сю мить є ним...
І я вірю йому.
Так! Він – газда сих гір!
І най я часами знаю, що буде далі, мені зараз байдуже. Бо я пішла вдолину, а він – т”горі...
Не стрималася, і з самого низу гойкнула до нього своєю Суттю :”Га-а-аз-до-о-о!!”
Маю надію, що почув...
Йок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188638
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 09.05.2010
Згорнувшись у бублик здобний
Із маком дрібних оказій,
Дрімає душа на вовні
Кошлатих нічних фантазій.
Їй сняться пологі схили,
Де бродять видінь отари.
Овечок вже подоїли
І місячну бринзу варять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134825
дата надходження 23.06.2009
дата закладки 09.05.2010
А я тебя очень жду и еще с позапрошлых снов
открыла глаза и дверь, и бутылку света,
и жду. И считаю в мыслях своих и чужих слонов,
своих превращая в мух, а чужих – в котлеты.
И знаю, что ты придешь. И мы посидим допоздна
и будем читать друг друга по листьям чайным.
И я научу тебя совсем ничего не знать
и каждое утро дивиться вчерашним тайнам.
И будет зима. И мягкий, как наши ладони, снег.
И ты мне покажешь, где его можно спрятать,
чтоб он не растаял даже в горячем июльском сне
и чтоб в то же время был постоянно рядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165641
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 08.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2010
В груди расцвёл пион...
лавина лёгкой нежности крушила
преграды все,
что на её пути
воздвигло серое существование моё...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60730
дата надходження 26.02.2008
дата закладки 08.05.2010
Я не видела в жизни такой красоты,
Чтоб огнями цветов полыхала земля,
Чтобы снизу, под небом, горели листы —
Все, что осень оставила после себя.
Чтобы красный пылал, как живущая кровь,
Чтобы желтый сверкал, словно золота медь,
Чтоб оранжевый смешивал солнца любовь,
А зеленый надменно встречал свою смерть.
Будто банки разлили, забыв развести
Серым дождиком этот ноябрьский цвет,
Даже черные ночи не в силах смести
Разноцветные фанты осенних конфет.
Их закроет на миг лишь молочный туман,
Но безудержный ветер нарушит эскиз —
Он мгновенно подбросит мазки к небесам...
И горящей лавиной отпустит их вниз.
(20.11.06)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132462
дата надходження 03.06.2009
дата закладки 07.05.2010
ТонкИм пером у невагомі звуки
Проруню камінь віщою строфою.
О, Боже! Силу дай у мОї руки,
Щоб рідне слово лИлося рікою!
Блукання тихі за межами безодні,
По крАю леза променем молитви...
Невже впустити знов Тебе не годні
В нутро душі, наперекір гонитві?
У хвилях гір непроходимі стИгми
СмерЕкових лісів та дихаючих скель.
До сходу Сонця не спізнися - встигни!
Зросити Вірою тІла свОїх пустель.
Шість сорок п"ять. І Всесвіт творить Диво!
Освячує собою всю Сваргу із небес!
А хто не вірить, що усе правдиво,
Той знає менше на ще одне з чудес...
І відчуття, що Вирій стане Раєм
У ембріонах сили та Добра...
Ми знов Тебе крізь ніч в пітьмі шукаєм,
Мій Боже. А Ти - у Світлі серця... Сонце - Ра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187893
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 06.05.2010
И вот раскрываю тетрадь… Снова.
Город надламывается кусочком сахара,
Рассыпает людей празднично-белых,
Сладких, приторных,
Тепло одетых.
Они все прячут лица под шарфами, шапками,
Улыбаются, смешно растягивая губы…
Глупые.
Смотрят в глаза других, а своих не видят.
И город сердится.
Заметает их вихрями ватными,
А они думают, что это правильно,
Кутаются сильнее,
Спешат.
Мерзнет в глазах
Лед.
То есть сахар.
А я раскрываю тетрадь –
Кто-то ведь должен это записывать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139493
дата надходження 31.07.2009
дата закладки 06.05.2010
Этот город взорвется, если услышит привычные мысли.
Ведь в каждой из них - частичка от маленькой атомной бомбы,
Чека от гранаты, бикфордов шнурок, надорванный выстрел,
Сквозящие стены затертой на карте сырой катакомбы.
Избитые фразы, клише да границы, и двери, и двери,
"Войди через вход" - нависают над каждой цветные растяжки.
Но город беспомощен - мысли друг в друга ни капли не верят.
Войти через выход и выйти сквозь вход - соразмеренно страшно.
Так страшно, что слезы... и хочется тыкаться носом в живые,
В горячие, добрые, мокрые руки, скулить по-собачьи
И ждать, как в театре: раздвинутся стены да грянут святые
Фанерно-пророческим хохотом, плачем животворящим.
Все ждать. Исступленно царапать скамейку чужими стихами,
А город на взводе. Он чует неладное в каменном чреве.
Последние кадры... Какой-то крестьянский мальчишка над нами
Смеется, легко отделяя созревшие зерна от плевел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185421
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 06.05.2010
Выходи на улицу,
Подставляй бидоны -
Будем
Собирать дождь.
По капле...
По литру...
По вере...
Будем слушать его
Бесконечно
Там,
Где нет мыслей,
Где вода
Заполняет разум,
Растворяя его
в душЕ.
Или в дУше
Из твоих
Страданий,
Которые вылились.
Вымылись до конца.
Навсегда.
Да...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181958
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 06.05.2010
За вікнами знову шаліє злива…
Ти читаєш для мене поезію Сходу,
У подиху твому відчутна сила,
Украду її в тебе, як вічність вроду.
На старій табуретці догорає свічка,
Чайник нам відсвистів мелодію Баха.
Ти сказав, що любов не буває вічна,
Я боялась піти, але що з того страху.
Небо сльози сховало у твердому асвальті,
А я й далі сиджу на закуреній кухні,
І не знаю чи муки мої того варті –
Бути плямою крові на розідраній сукні.
Ніч ввірвалась без стуку обеззброїним звіром,
І до ранку здавалось кілометри й ще більше.
Я кричала, захрипла, із прямого ефіру,
Що без тебе так зимно…ти дивився щось інше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157049
дата надходження 22.11.2009
дата закладки 03.05.2010
А если я выключу свет,
ты будешь бояться неба?
Ты будешь считать паучков,
ползущих по левой руке?
А если меня больше нет,
ты вспомнишь миры, где ты не был?
Ты сможешь смотреть без очков
на золото в мутной воде?
А вдруг захочу умереть,
оставив тебе все тайны,
ты будешь рыдать по утрам,
стирая моё бельё?
А если я просто поэт,
пришедший на землю случайно,
ты будешь платить докторам,
чтоб мой не кончался полёт?
А если на чёрном столе
расставить сто белых свечек,
сростутся ли наши души
в бескрылого ангела тьмы?..
Да ну их всех!.. Водки налей!
И выпусти серых птичек -
они не годятся для суши,
и, может быть, стануть детьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182662
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 03.05.2010
В цьому місті день як ніч
Ну а ніч - стороковий ворон
Зречено чорним крилом
Накриває імлу туманом.
У туманнму сні в підсвідом"ї
Хвилі повільно линуть.
Створюють ілюзію руху,
Породжують міраж предсвітання.
В цьому місті чи можна жити.
Та чи можна його покинуть.
Павутиння думки сплітає,
Та не створюється одноманітна.
В цьому місті слів дуже мало
Ну а ті що лишились осліпли.
В цьому місті відлуння-дощ
Посилає сигнали SOS.
Та не чути за краєм неба
Цю слабку і тиху морзянку.
І сигнали дощу розбились
Об воронячий чорний кодекс.
Поветаємось із провулків
Ти і я - ми жили там довго.
Довго так,що давно скінчилось
Те життя не помітивши нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159353
дата надходження 05.12.2009
дата закладки 30.04.2010
О, Господи,вкажи мені мій дім.
Там,де я сплю-чужий.
Там де не сплю-небажаний.
Як жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165660
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 30.04.2010
Милої усмішки світанок
Веселкою щастя
Що ще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162806
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 30.04.2010
Серце-серце,
Знову-джаз,
Знов дощить,і ріже вітер.
Серце-серце ти вже звикло
Бити в рванім ритмі час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156829
дата надходження 20.11.2009
дата закладки 30.04.2010
Півні перші без пір'я, їх обскубала ніч-гадина,
Нові подушки насипала, спати на них радила,
Другі півні не мають крил, вони стали віялом,
Щоб Дочка - панянка тішилась .
Треті півні не мають голосу, їх ніч-ворожка лікувала,
Ізцілювала від співу, кодувала тишею,
Шершень лише мороком крила миє,
Ми є?, Чи нас вже немає? Далі буде?
Промінь перший рве стрічку фінішу, далі тиша,
Шанс один на тисячу, чудо- злітна смуга,
Тож знов летіти можна, чи треба? До неба,
Разом у Всесвіт, а потім на землю падати далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186836
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 29.04.2010
Перекрёсток… истома развязки…
Умер день под плафоном луны…
От слежавшейся вешней закваски
Пузырится настой тишины…
Поцелую я в морду Пегаса
И умоюсь мелодией лир…
Дождь свисает, как нити атласа,
Лижет сонную землю до дыр…
А безумие может быть сладким,
Если пить не спеша и вдвоём…
Я оставила в книжке закладку,
Где постельная сцена с огнём…
Ветер сыпется в песне обрядной,
Под ладонями звёздных высот,
Он в полночном безумии жадно
Не одежду, а душу мне рвёт…
30 марта 2010
читает Пётр Кравчина http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 29.04.2010
Они меня давно считают сумасшедшей
И посылают кто куда… но чаще к чёрту…
А я хочу к тебе… на поезде вошедшем,
Как перочинный нож, шальной ночи в аорту…
Они скулят как жить, поджавши хвост от страха…
Я их воды прошу… они мне льют Мадеру…
Ведь знают, что легко по пьяне мозг мне трахать
И душу раскроить в стандартные размеры…
В натянутой игре, под тяжестью апреля
Весна порочным снам противиться не может…
Ты знаешь, дорогой, я не дышу неделю,
Чтоб запах сохранить твоих волос и кожи…
На бельевой верёвке ветер наизнанку…
Я жадно рассую его себе в карманы…
И пусть они меня считают клептоманкой,
Им не дано понять, как ветер лечит раны…
Уставшая луна стекла по трубам серым,
Рассвет плюёт огни в ручьи небесной жижи…
Я тороплюсь с толпой к трамваю новой эры,
Все лезут на него, я под него… кто выжил?…
апрель 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186738
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 29.04.2010
…А потім ми потрапили під сніг,
І коли йшли по дорозі,
То ти зціловував із мого обличчя сніжинки,
А водії з машин дивились на нас, шоковані.
Перехожих в 11-ій ранку мало,
І ми робили, що хотіли – дуріли.
Тоді ще в парку Франка,
На ковзанці, синців понабивали.
Опісля ти відвів мене в універ,
А сам пішов на нудну роботу.
Отак ми вкрали трошки щастя
В невблаганно безповоротнього часу...
8 лютого 2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185755
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Люблю тебя необратимо, даже слепо –
В квадрате, в кубе: больше во сто крат.
Какое безграничное над головою небо,
И как же страшен под ногами ад.
Любовь – лишь счастья суррогат.
Всё кажется безумно и нелепо.
Ты вывел мою жизнь из строя.
Ты мой огромный радужный софит –
Я сильно обожглась, ожог болит –
От боли по ночам я псом бездомным вою.
Безумие моё, я знаю, это паранойя,
Что адским Цербером внутри меня сидит.
В висках пульсирует твоё святое имя,
Что мне не выжить, и не умереть.
И не проси меня об этом впредь,
Моя любовь к тебе – табу отныне.
Во мне огромная пустыня,
Что начинаю плавиться я и гореть.
Земля уходит, ускользает из-под ног,
Мечту мою уносит безвозвратно.
Я падала и ошибалась многократно,
На перекрёстках тысячи дорог.
И мне сказали, ты – не Бог,
Что сумасшествие отвратно,
Что это паранойя, просто бред –
Тебя на самом деле нет…
23.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185726
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Играет дождь на барабанах окон.
На улицах вовсю цветут зонты.
Еще чуть-чуть, еще совсем немного -
Из водных джунглей выйдешь в счастье ты.
Пусть по щекам вода вовсю струится,
Пусть капельки нахального дождя
Замрут росинками на вздрогнувших ресницах,
Они красивой делают тебя.
Ты выйдешь из завесы серо-зыбкой,
Собой раздвинешь занавесы струй
И озаришь весь этот мир своей улыбкой,
А мне подаришь звонкий поцелуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185938
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 28.04.2010
…А ведь если бы ты приехал, то я бы сожгла
неулыбки, стихи, сигареты, чужие постели –
облила бы вином и фантазией весь этот хлам
и о стену бы чиркнула сердцем … На самом-то деле
я же просто хотела связать все это в канат -
как следы в тротуар, как квартиры свивают в подъезды -
прикрепить к батарее и выбросить из окна
и спуститься по нем за пределы твоих неприездов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168677
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 26.04.2010
мене моя мрія не чекає в онлайні
все я її - навпаки і наперекір доказам
мене моя мрія штовхає на крайні,
хворі та аномальні спротиви
я виглядаю його під "депеш"
під "дольче віта" "океану ельзи"
під сотнями цементованих веж
а в нього - робота і рейси
мене моя мрія не згадує вранці
коли присмак сну зігріває уяву
ми не друзі, і не коханці
він - вільнодумець, я просто раззява...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186175
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Ступити крок назад
Наперекір інстинктам
І відпустити всіх птахів,
Зачинених у принципах
Суспільства...
Ступити крок назад
Від полум"яних вогнищ,
Що розгоряються нараз
У тілі і душі
Єства...
Ступити крок назад
Під дощ лунких емоцій,
Освячуючи кожен слід
Чорнильного пера
Любов"ю...
Ступити крок назад,
Втрачаючи гердан ілюзій,
Приймаючи в нутро
Звіриний поштовх Бога,
Щоб знов іти вперед!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186165
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Півкроку
Крок
Півподиху
І... подив -
Не бачу
Тільки серцем
Чую,
Що голод я
тобою не втамую!
Хіба лиш, може, спрагу...
За Життям!
І нагло рву
ТвоЇх простОрів мЕжі
Мені від того
Ніби не залежить,
Але...
Знов мОя муза вимагає
Дозу
Три "кубіки" у шприц
твого гіпнозу
І я, спотворена на мить,
впадаю в стан
По-типу ейфорії.
Душа - летить,
неначе не болить,
А мозок - знову мріє,
На короткофокусну любов,
немов би захворію
Й не вмру!
А...
Просто так
Завмру
У ритмі свОїх вІршів
НаспІваних на ТвОї сопілкИ...
Нехай лиш мить...
Але ж горить!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186187
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Є такі міста:
Руки лиш підстав -
Для пегасів насиплють проса.
У таких містах
не живуть до ста -
там до ста не рахують зовсім.
Не плетуть рядків
лаврові вінки.
Там поезія трусить сажу.
Не живуть в кіно -
Вимите вікно
ліпші сцени щораз покаже.
Там нема ключів,
навіть скрипачі
свою музику не замикають.
У міста такі
стежки завузькі:
огрубілих душ не вміщають.
03.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135071
дата надходження 25.06.2009
дата закладки 26.04.2010
Впасти!
І молитися щосили
Усім Богам, що у менІ.
Бо рве зсерЕдини
щось душу на шматки...
Пусте мовчання.
Тиша.
Здивований зв"язок
між тими,
хто чужий,
Мов древній Сивоок,
Молитися самій собі,
Благати вирвати
Ридання всі на волю
Крилатими віршами.
За кригою незламне
Оте,
що греблі рве моЇ,
Тече і витікає
Тихо
Але
Всерйоз.
Бери мене, мій Боже,
у свОї сни,
У свОї очі дощові,
в долоні теплі
І в захист золотого жита...
Твори дива,
Вселяючи у мене
Самого СЕбе,
Даруючи слова,
що я віддам паперу,
Малюючи сліди,
що на дорогах днів
перевертаються у спогад...
Твори, мій Боже,
Ці світи, неначе вперше.
Благословляй думками,
Діями, життям!
І випускай
крізь мене свОю Волю
Свободами Молитв
І Вірністю Сердець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185381
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 26.04.2010
На брамах моЇх - столітні замкИ,
Що стримують шал прадавніх віків.
Про дивне "не можна" сняться думки,
Як квіти яскраві Купальських вінків.
На брамах моЇх - печаті сумлінь,
Що стримують крик із душі.
І п"ю по ковтку вину поколінь,
Розчиняючи вірність в ковші.
На брамах моЇх - непідйомні мости,
Що часом, крокують назустріч за нас...
Бажання у всіх - якось час провестИ,
Та нікому, чомусь, не дано - провЕсти цей Час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186038
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Крымское лето течет в рукав
облаком звездопада.
Каждый из нас оказался прав
и отступить бы надо,
Просто позволить нектару спеть,
птицам – клевать букашек,
Резвым малькам - пролетать сквозь сеть,
трубам – плеваться сажей.
Хочешь, забудем свои берега,
небу закроем уши.
Я бы тебе о мечтах могла
петь… если будешь слушать.
Хочешь, наш август в руке сдави,
и раскроши, как клевер.
Не обещай лишь большой любви -
я ведь могу поверить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185051
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Ти сьогодні мовчиш. Ти наповнив пітьмою свій рот,
німотою заліза наповнив свій подих і дотик.
Кожним порухом, поглядом, всім споночілим нутром
ти мовчиш. Ніби чиниш допитливим сутінкам спротив.
…А хвилини бредуть по колючій зірковій стерні,
Наче вицвілі в пил і заляпані млою прочани,
поклонитися праху доби і змішатися з ним…
Я ж торкаюсь до хвилей твогО розливного мовчання
і стараюсь вловити якщо і не зміст, то хоч тон,
хоч би напрямок руху твоєї бурхливої тиші.
Ти ж мовчиш під стрімким і пронизливо гострим кутом
і врізаючись в ніч, починаєш мовчати стрімкіше.
...А паломники часу невпинно прямують до снів
і шипами зірок пробивають оголені ступні.
І розжарена ртуть витікає з поранених ніг,
і густими мазками маркує дорогу наступним
пілігримам. І цей капілярний отруйний маршрут,
він проходить твоїми очима. І я помічаю
як холоне і гусне червона розпалена ртуть
й опускається в товщу твого розливного мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183340
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 18.04.2010
обычные листья слетают с кустов
в обычную осень, пронзённую светом.
обломки обычных поникших мостов
засыплют границы меж нами и летом.
бегут, бесконечно не зная куда
в обыденной жизни обычные люди
и скучно стекает в мои города
иссохшая заводь штампованных судеб.
рыдают тугими слезами в ночи
обычные свечи, а белые латы
на город надеты, что снова кричит
в обычных посланьях, где ветхие даты.
в домах плесневелых и гнев и долги.
любовь с чувством долга сплелись воедино.
вернёшься сюда... и беги, не беги -
затянет, всосёт этой грязи рутина.
и будут ручьем протекать во дворе
обычные капли янтарного мира
и будут строкою лежать в серебре,
и прочь удаляться по волнам эфира.
и радуга будет согнута в дугу,
но вряд ли её в полумраке заметят.
и зайчики солнца на том берегу
всё в прятки играют, как малые дети
порвать бы мне цепи... я это смогу!
уйти бы мне прочь из прокуренных будней.
вдохнуть бы мне травы на летнем лугу,
я буду так жить! с каждым днём безрассудней.
не стану использовать вечных клише,
не буду следить за тенденцией в моде.
дам волю затёкшей, но сильной душе,
чтоб голос явила в прекраснейшей оде!
чтоб было понятно, что где новизна –
там жизнь – проявление нового чуда,
и каждый чтоб истину эту познал,
и выпил её, как вино из сосуда.
Страница Кати - http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7647
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145873
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 03.04.2010
Я поселюсь в твоей квартире,
среди обрывков странных песен,
срывающихся с древней лиры.
Им даже мир огромный тесен.
Я поселюсь в твоём серванте,
средь облаков и бегемотов.
А рядом - дедушка Сервантес
читает на ночь "Дон Кихота".
Я поселюсь в твоей постели,
среди духОв былых любовниц.
Что говоришь? Стихи поспели -
плоды оранжевых бессонниц?
Ты не гони меня обратно -
в миры безумных снегопадов.
Всё время мы спешим куда-то,
не замечая счастья рядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181480
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 03.04.2010
Кішка, по скошенім осінню полі,
Нишком крадеться. Тінь виростає.
Згустки на кігтях буремної крові
Кішка не вилиже…кров засихає.
Холодом ріже розлючений вітер,
Рана розраниться з давньої рани,
Кішці не важко себе пожаліти –
Важко зіскочити з гиблої драми.
Сумно за шторами бачити світло,
Тіні вогню, що згасають в каміні.
Чийсь силует, консервуючий літо,
Пензлем руки на крихкому вінілі.
Тисяча слів крізь її гострі вуха,
Вірусом в мозок, а потім до серця,
І сирість думок, і нестерпно-колюча розлука,
І в’язка життів у нечіткості фраз обірветься.
Ехом замруть в безнадійності спогади…
Ніч не постукає – гість без запрошення.
Кішку довно надихають апокрифи,
Вічний їх біль…закодоване прощення.
Дотик до скронь зашрамується болісно….
Чорним чорнилои чорніють слова.
Хмара прийшла. Так настирно й безсовісно
З неба стікає стіклянна вода.
Тісно думкам..Крізь шпарини свідомості
Сиплеться густо на мокрий асвальт
Блиск її погляду, витканий з гордості,
Усміх їдкий. Сум на вістрі проклять…
Запах життя через ніздрі убивцею
Збудження, пристасть, бажання гноїть.
Кішка іде – в неї правильна дикція…
Осінь закінчилась. Час не стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157428
дата надходження 24.11.2009
дата закладки 03.04.2010
«Без вершків і без цукру.»
Ти вустами повільно знімав
чорну піну мов сукню
із прозорих плечей філіжанки.
«Неймовірно!» Даремно,
все одно найдухмяніша з кав –
у розплющених зернах,
які сам ти заварюєш зранку
у горнятах очних
Не мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152385
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 03.04.2010
Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
По філіжанці з гіркотинкою тепла,
Хай недомовок не буде між нами,
Лише довіра - тиха і сліпа...
Щоб зимна заметіль торкалась неба,
А нас з тобою гріли почуття.
Посидьмо мовчки, слів пустих не треба,
Попиймо кави... Ох, яка ж гірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161475
дата надходження 17.12.2009
дата закладки 03.04.2010
Я всміхаюся Вам
мов послушнику дзенської школи,
якого безжальний сенсей несподівано стукнув.
Найскладніший коан –
трохи нижче вузького подолу
моєї ну зовсім маленької чорної сукні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152397
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 02.04.2010
У меня одна ладонь всегда открыта:
я смотрю на мир сквозь пальцы – так удобней.
А другая – для зонта, для маргариток,
чашки с чаем, "Хиросимы"** и для сдобной
свежей булочки: крошить днепровским чайкам,
или крымским, или тем, что без прописки,
представлять их прилетевшими с Ямайки
и знакомить их с "землячками" из Лиски*,
и смотреть на них сквозь пальцы – так удобней…
Да, одна рука пустая… Чтоб кому-то,
у кого ладони обе несвободны,
на короткие прозрачные минуты
позволять увидеть мир таким понятным
сквозь мои всегда распахнутые пальцы,
ощущая внетелесную приятность
от возможности когда-то в нем остаться…
* Лиска - простонародное название Лисьей бухты в Крыму. Отдыхающие и постоянные (но не местные)) тамошние жители поделили ее на "земли": Пикадилли, Зеленка, ЯМАЙКА(!), Куба и т.д.
** "Хиросима" - алкогольный коктейль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176844
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 02.04.2010
На стене городского парка – акварели весенних ню.
И одетые только зрители и дорожки –
в этих зрителей. Обветшалый месяц, срубленный на корню,
тонкой щепкой торчит из неба. И лунной крошкой
весь усыпанный тротуар, а у подножия фонарей
серебрятся уже сметенные ночью в кучи
световые опилки. Слышно, как шуршит молодой апрель
дождевой простыней, ворочаясь на зыбучем,
проседающим вместе с влажной почвой времени лежаке…
Засмотревшись на акварели, я каблуками
задеваю и рву постель… и увязаю в густом песке,
словно брошенный недоверчивым взглядом камень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181015
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 02.04.2010
Ти – всесвіт, ти мій власний мегаполіс,
Ти центр усіх планет та їх зірок.
Усіх моїх бажань та мрій фотоліз,
Шматочок ендорфіну для думок.
Мій ніжний і звабливий повелитель,
Двигун, початок, запуск, ти мій старт.
Мене з моїх кошмарів визволитель,
Ти настрій мій, моє натхнення й фарт!
Ти те, що котить кров невпинно з часом,
Ти - восьме чудо, сьоме відчуття.
Ти лицар мій з своїм конем пегасом,
Моє нічне та денне забуття.
Ти – іскорка в моїх очах щасливих,
Причина алгоритмів слів й мовчань.
Ти – чудо, казка, ти маленьке диво,
Ти відповідь моя до всіх питань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181287
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 02.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2010
В моєму волоссі, буває, загубиться Вітер.
Сховається там, мов хлоп’я, у сорочечці босе.
Притихне на мить, мабуть слово вигадує з літер.
А потім вплітає натхнення, ледь чутно, у косу.
Загубиться Вітер у золоті мого волосся.
І я вже не знаю, де - я, а де – він пророкує.
Лиш хвилями грає у полі, торкнувши колосся,
І спогадам вічність свою непомітну диктує.
Прислухаюсь – чую, збирає, примружившись, маки.
Зітхає, голублячи кучері ніжно рукою.
Без нього життя моє б стало, напевно, ніяким.
Текло б в невідомість, як в прірву малою рікою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180689
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 02.04.2010
"закрой за мной дверь - я ухожу"ЦОЙ
виходячи - замкни і кинь ключі у прірву
не в ту, в яку потрапиш сам - знайдуть
тебе із себе, як сторінку стрімко вирву
і байдуже, що в Букіністі не візьмуть
виходячи - як завжди вимкни світло
встроми цигарку, фільтром припали
від тріпотіння пальців охолоне срібло
ми мали трохи щастя - пропили
виходячи - поглянь зимоводовго
закрий на два оберти, смикни за клямку
забудь на постелі айфона свого
вернись і знову залишись до ранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180165
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 02.04.2010
Ах, уж эти мечты сексуальные...
Сколько страсти в сюжетах мысленных.
Сколько раз улыбался печально я.
Сколько раз расставался с жизнью я.
Расписав небосвод оргазмами,
Разукрасив тела поцелуями,
Вновь задумывал песни страстные,
Свою душу нещадно волнуя, я.
И пытаясь от мук избавиться,
В ангелочков метал я дротики.
Но им, видимо, очень нравится
Окунать меня в мир эротики.
Запах женских духов впивается
В мой покой самой цепкой хваткою,
Дрожь бежит чуть заметно пальцами.
На коленки смотрю украдкою.
Но метро - не постель уютная.
Я глотаю слюну усиленно,
И кляну эту кучу людную,
Что телами оргазм заслонила нам.
Рядом лица, тоскою сытые,
Заморочены одиночеством
И толпою уже убитый я.
Да и секса совсем не хочется.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180844
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 31.03.2010
спасибо. как-нибудь найду слова,
без помощи. они тебе нужны?
скажи, зачем пытаться сжать овал,
зачем искать в нём острые углы?
тебе же очень нравилось кричать,
что мы проспали наши берега,
что задохнулась, кашляя, свеча,
когда весна с простудою слегла.
отчаявшись, ты бросила сама
себя на остриё чужих «болит».
а мне тебя хотелось рисовать,
отгородить хоть кистью от обид.
я выводил дрожащею рукой
мосты и реки, реки и леса.
и вдруг увидел синий берег твой,
счастливою тебя дорисовал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180386
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 31.03.2010
Хворобливо спокійний вечір,
Безвітряний і беззмістовний,
Приходить, сідає безмовно,
І відбуваються дивні речі.
В долоні збираєш зорі,
А він ,може думає ,- листя,
Курить кальян місто,
І тоне вечір у димі, як в морі.
В жовтім вікні світло гасне,
А він, може думає,- місяць,
І на завтра вже день місить
Як тісто, машина часу.
За півкроку від входу до раю,
Ніччю пульсують вени,
Інформацію зчитують гени,
Хтось каже комусь: " Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180629
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 30.03.2010
Вічності у тлінному нема,
Й нема безсмертію кінця.
Тому не гай цей час дарма,
Поки ще є стезя оця.
Щоб сяйво світла не згубити,
Й не загубити власне «Я».
Щоб сонце щастя відродити,
Ти не втрачай свій дух бійця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152220
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 30.03.2010
Мартовский воздух еле стоит – похоже
он перебрал сегодня открытых окон...
На одеяле – пятна луны и кожи
цвета песчаной отмели и глубокой
питерской ясной ночи в разгаре лета...
Пахнет увядшей розой и голой грудью...
Тени, как неоконченные куплеты
старой баллады о фонарях и людях,
ждут, чтоб их ночь допела на бис до пола -
там же улегся пьяный весенний воздух…
Пара людей как тонкий двойной осколок
зеркала мира - ломкий и несерьезный -
лунно мерцает на одеяле…
Тени
бледнут и вянут вместе с усталой розой -
смена светил, куплетов и отражений,
вместе со сменой суток и спящей позы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180455
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Потоком Світла
Сонячна гроза
гримітиме Промінням
і нат́омість
Дощем із іскор
стомлена Зоря
заповнить Перевеслами
свідомість
Сумн́івні бл́искавки
гор́одами тривог
розч́ахнуть н́авпіл
Ілюзію Стихії
Подивиться у вічі
мені отець Сварог
і посміхнеться...
У відповідь - зРайдію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180584
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 29.03.2010
А хто сказав,що мріяти шкідливо,
Для мене це щаслива мить,
Ти починаєш думати красиво,
Про все,що навкруги летить!
Без мрії люди не є люди,
Бо мрія творить чудеса,
І хочеться ,щоб завжди і усюди,
Була в усіх одна мета!
Йдучи вперед, не варто оглядатись,
Нехай усе,що було, згасне назавжди,
А лиш безжурно й сміло сподіватись,
Що вже не станемо такими,як були!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177224
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 29.03.2010
Сиди і дивись. Я буду писати гріх:
на фоні бажань – начала земних начал –
із точки падіння рівнів усіх морів
я виведу в ніч опуклу криву плеча.
Я виведу в жар тремкий горизонт грудей.
Мазками долонь із тіла зніму туман.
Здригнуться повіки. Пензлик руки впаде
і лінія ніг себе поведе сама:
стече до підошв подвійним струмком жаги
по гальці зірок, що сиплеться із вікна,
ввіткнеться у ліжко, вийде із берегів
і хвилею стегон вихлюпне з полотна.
Сиди і дивись, як пляма густої мли
тремтітиме мокрим полиском по краях.
Палітрою всього грішного на землі
у нинішню райську ніч володію Я!
Я випишу кожну риску твого страху.
Я виведу те, що ти заховав від всіх.
Ти просто сиди й дивися. І не рахуй
чи вистачить в тебе засобів і зусиль
намірено відкупитися від гріха,
лишити його у ніші чужих торкань.
Аби ти не помилився і не збрехав
тобі допоможе права моя рука
і вправні вуста – заглянуть у кожен кут,
дістануть з душі усе, що ти заробив.
Та їм не потрібна жодна з твоїх спокут,
бо я все одно картинку лишу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180373
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 29.03.2010
а потом они отнимут детство,
с запахом черешен и с боязнью
находится в комнате, в которой
из угла так грозно смотрит тётя
с черными, тяжелыми глазами, -
будто всё-всё знает о тебе,
(и о том, что ты разбила вазу,
и о том, что потеряла куклу,
и о том, что трогала лошадку,
и о том, чего сама не знаешь).
у неё в руках красивый мальчик
кажется живым и очень светлым.
а потом они отнимут юность,
с запахом студенческих обедов,
и весны… с оскоминой свободы,
и кричащем, синим, бесконечным,
с тем, чему вообще названий нету,
с верою, любовью, и надеждой,
с платьями из самой нежной ткани,
и уменьем наслаждаться жизнью,
пить фонтаны, баловаться счастьем,
мазать, будто джем, его на булку.
юность – это очень, очень, очень…
а потом они отнимут зрелость,
с запахом черники и чужого
детства. с выпеканием пирожных,
с мыслями о юности прошедшей,
но с каким-то облегченным вздохом,
и с улыбкой, и с еще не старым,
но твоим таким любимым мужем…
а потом, когда наступит старость,
ты захочешь, чтоб её отняли.
но она останется с тобою,
и впитает запах лет прошедших,
и тогда ты будешь знать, как много
жизнь дарила доброго. и часто
ты упорно отрицала счастье.
а сейчас оно вдруг стало близким,
в твоём сердце, расправляя крылья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180219
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 29.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2010
Март постучался украдкою в двери,
Сердце чего-то с надеждою ждёт...
Хочется снова открыться, поверить...
Но время не лечит, а просто идёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176365
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 26.03.2010
Ти малюєш портрет акварельною фарбою,
Розмиваєш водою, щоби тіні стали прозорими,
Тамуватиме подих вона і пашітиме звабою,
І розсипеться серце твоє мерехтливими зорями.
Ледь помітні уста, та усмішка рожево окреслена,
Зашаріле обличчя від нестримних кохання утіх,
Такі виразні очі, до болю, а може до зречення,
В оксамитових віях спокій синій очей і гріх.
Ти придумав їм'я їй, і став називати - Настурція,
У волосся пшеничне закосичив цілунки палкі,
Та закохана дівчина просто для тебе натурниця...
Хіба ж в світі бувають вродливі музи такі?..
Як зачиняться двері за нею, в кімнату прокурену,
Прийде інша, чорнява, жагуча, нова,
Сяде в крісло, а ти знову в натхнення зануришся,
І оте, що в очах її карих, від тебе вона не схова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179876
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 26.03.2010
...................... Музу:)
Зачинити це місто, цей пил, автотраси і гамір
на високім горищі у темній бабусиній скрині -
щоб вони хоч до ранку не плутались попід ногами -
і заповнити вікна прозорим нічним безгомінням.
Позгрібати ганчір’я думок і засунути в діри,
крізь які витікають розтоплені березнем зорі,
напустити у ліжко твоєї гарячої шкіри -
вище будь-яких рівнів, за межі найбільшого моря –
і роздягшись до самого серця, пірнути в твій подих,
і гойдатись на хвилях твого запашного волосся,
пропускати крізь пальці м"яку переливчасту воду
і ловити золочених риб і багатоголосі
ритми доторків. І не тягнутися більше до неба –
це воно(!) вже до нас починає проситись у прийми -
і зімкнувши пелюстки повік, загортатись у тебе,
засинаючи сонячним пуп’янком в стеблах обіймів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179902
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 26.03.2010
Жили Были. Имели они вид коров сумчатых, весом отличались значительным и размерами необъятными.
Целыми днями Были пережевывали воспоминания и давали самые большие в округе надои горького опыта. Хозяин с Хозяюшкой души в них не чаяли и опытом горьким щедро поили горожан. Потому и пользовались всеобщим уважением и огромным авто «Ритетом», на котором и выезжали частенько, и наезжали, бывало, на соседей.
Опыт горький пользу приносил немалую – иммунитет от жизненных глупостей и ошибок. Голова от него умнела, тяжелела, и глаза видели только то, что было под ногами. А ведь это очень полезно – видеть все, что под ногами…
И каждый житель желал вот так же ездить на авто «Ритете» и хвалиться надоями своих Былей. Звезд с неба никто не хватал, справедливо полагая, что, ежели все будут звезды хватать, то звезд на всех не хватит. Поисками Истины себя тоже не утруждали. Да и чего искать-то, когда ее каждый день на веревочке по улицам водят. Странное бородатое существо бомжеватого вида, от которого за версту разит вином. Избито оно до невозможности, баян с собой непонятный таскает…
Появлялись, конечно, охотники познать Истину, только кто ж разберет, куда ЭТО познавать… И приблизиться к ней невозможно – сразу на одного из Стерео-типов наткнешься. Это они, близнецы-мудрецы, бородатое создание на привязи водили. Привычка у них была странная. Подойдут к человеку с двух сторон и говорят истины прописные хором сразу в оба уха. Стерео-эффектно! Главное – ни из какого уха уже не вылетит. А существо народ развлекает: то заиграет на замшелом баяне, то плясать примется под веселую дудку Стерео-типов.
***
Жил в городе чудак один. Бывали у него частенько сезонные обострения, когда сомнения одолевали. Брожение мысли в голове начиналось, и тогда он поступал неразумно и желал странного. И мастерил Мечты – одну другой краше.
Творил знатно, вот только сбыть их никак не мог. Не брали лавочники грезы для реализации... Потому и отдавал чудак Мечты детишкам за символическую плату (носили они мастеру символы всякие, в работе полезные). А потом наведывались Хозяин с Хозяюшкой, отпаивали его горьким опытом, он успокаивался и Мечты свои забрасывал.
Однажды набрел чудак в лесу на Старый Пень. На нем так и значилось: «STARый Пень». Страдал Пень звездной болезнью. Говаривали, в молодости он был дуб дубом, да потом жена его все пилила-пилила... В общем, смутная история.
Еще про него баяли, будто знания ему даны глубокие, потому как уходит он корнями в землю и питается от Истоков Всего. А ведь земля местная богата талантами зарытыми.
Принялся чудак у Пня спрашивать, сбудутся ли Мечты его, а тот в ответ захихикал скрипуче, велел больше не задавать щекотливых вопросов и потребовал ввести Пень-код.
- Какой еще код? – не понял чудак.
- Известно, какой – четыре звездочки! - хмыкнул Пень. – Если хочешь, чтоб я решал, куда тебе плыть, дай мне звание капитанское, папаху на меня надень, тогда и поговорим…
Прибежал чудак домой, нашел кастрюлю подходящую. Зачерпнул воды из колодца, наболтал в нее пакетик универсальной «Ерунды» и замочил из кастрюли четыре ковра-самолета. На кастрюле моментально проявились четыре героических звездочки.
А ковры-самолеты не испортились - от «Ерунды» же ничего не портится. Летают даже лучше прежнего.
Вернулся чудак в лес, отсалютовал Пню и кастрюлю на него напялил.
- Чего тебе? – проскрипел новоявленный капитан Пень.
- Я хочу, чтобы мои Мечты сбывались! И чтоб с запоями опыта
горького завязать! Пусть вместо чужих историй мои собственные творения и мысли будут! - Выпалил чудак.
Пень хихикнул:
- Мечты, мой дорогой, не самоисполняются! Их исполнять надо, причем
исключительно гениально! Своими руками! И констатировать результат обязательно с удов-ле-творе-нием!
- Но… как же?! Как я смогу?- Воскликнул мастер.
- Мечта – это мелодия. Она должна играть внутри тебя. Поймай ее и исполни. А остальное само придет.
Чудак прислушался. В сердце крохотными молоточками, набирая ритм, трепетала Мечта. Робко пока и неуверенно.
Мастер сорвал с шеи любимый пестрый шарфик хранцуцкой фирмы «Ле Творение», узелком завязал ему голову с язычком раздвоенным, и получился замечательный Удав. Пригрел чудак его на груди и на плечи набросил.
Прилясывая в кончиках пальцев, мелодия запросилась на волю. Руки потянулись к кастрюле, забарабанили…
Вдохновенно, да так неистово, с Удавом «Ле Творением» исполнил чудак Мечту, что лес гудел! Окрыленный, примчался домой, где на крыльце его поджидала ежедневная крынка с горьким опытом.
Чудак улыбнулся…
***
Толпа собиралась у дома Мастера каждое утро. Он раздавал детишкам сказочные пряники. Похорошевшая Истина сновала по дому с ухватами. Целые бочки горчайшего опыта заквашивались бурлящим весельем, горечь исчезала в искорках смеха. Сцеживалась питательная сыворотка правды, в печи подрумянивались свежие анекдоты. Стыли на окне романтические десерты. В кадушках бродило пышное тесто для историй-ассорти – с изюминками, перчинками, пикантными остротами. На полках в круглых формах зрели новые неизведанные сыры…
Мечты шли нарасхват.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64094
дата надходження 18.03.2008
дата закладки 24.03.2010
(из цикла "Мировая история в стихах")
Он злорадствовал в ухмылке,
Ведь враги его должны
Из отравленной бутылки
Выпить зло своей вины.
Только смерть их миновала.
Удивленьем вспыхнул взгляд -
Понял папа запоздало,
Что он выпил сам свой яд.
То ли кладовщик напутал,
То ль продался за сантим,
Да отрава почему-то
Оказалась перед ним.
Кровью яд на руки капал,
И в отравленных глазах
Ошарашенного папы
Отражался мертвый страх
Из отравленной бутылки
Выпил зло своей вины
За злорадные ухмылки
Сам апеткарь сатаны.
* * *
Александр VI (до интронизации — Родриго Борджиа (итал. Rodrigo Borgia); 1431 — 1503) — папа римский с 12 августа 1492.
Ещё при жизни папа римский Александр VI был заклеймён как «чудовище разврата». Даже официальной историей католической церкви он характеризуется как «самая мрачная фигура папства», а его понтификат назван «несчастьем для церкви». Папа Александр VI имел во времена правления прозвище «аптекарь сатаны», связанное с его умением изготавливать яды.
Вместе с сыном Чезаре, Александр VI отравился и 18 августа 1503 года скончался. Произошло это так. Александру надо было отравить трёх кардиналов, и он приказал отравить три бутылки вина и положить их под надзор надёжного кладовщика. А когда он приказал принести вино себе и Чезаре, по ошибке принесли отравленное вино, и он с сыном выпил его и умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179540
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 24.03.2010
… - Даа-а, тебе хорошо, ты – Волшебница. А мне не везет. Ничего волшебного и даже
просто хорошего в поле зрения не попадает.
- Может, ты смотришь невнимательно?
- Как же… Я все вижу. Говорю же – не попадает ничего.
- Давай вместе глянем. Подержи мое мороженое…
Щелкают пальцы.
Слоится пространство, оплывают дома, течет асфальт… Вырастают непроходимые джунгли. Петлями
свешиваются лианы, опутывают вековые стволы…
- Ну вот. Отдай мороженое. Нечего сквозь пальцы смотреть – так точно не увидишь.
- Ч-ч-то это?
- Оно и есть. Поле Зрения. Будем приводить в порядок.
- А почему такие заросли? Что это за коряги, лианы?
- Что посеяла когда-то – сомнения, страхи, то и выросло. Сама себя запутала.
Позволяешь попадать в Поле своего зрения всякой дряни - вот и расхлебывай.
Земля чавкнула и предательски дрогнула. Всплыли скользкие кочки.
- А болото? Кажется, что почвы нет под ногами…
- Так Поле Зрения на твоем Мнении произрастает. А оно у тебя зыбкое… Даже,
кажется, жидкое. В общем, нетвердое. – В руке материализовался новый рожок
мороженого.
- Что ты все ругаешь? Посмотри вот – указатели какие-то. Причем на каждом дереве!
Есть какой-никакой порядок.
- Ага. Вижу. И что указывают? Ты почитай, почитай!
- «Встаньте на эту Точку Зрения», «Примите эту Точку Зрения», «Вам следует
думать…» Что за бред? У меня есть своя Точка Зрения, между прочим, твердая и
основательная! Вот, я нашла ее без указателя!
- Ну, и? Гордишься? Будешь стоять на своем?
- Буду, - сопит обиженно.
- Ну и стой. А я дальше пойду.
Упрямица спрыгивает с кочки, высоко задирая коленки, бежит следом. Обе молчат.
Капает мороженое. Волшебница время от времени к чему-то прислушивается и вздыхает.
Наконец Подруга не выдерживает.
- А что мы ищем?
- Ветра в Поле… Перемены бы здесь устроить.
- Да ну-у. Я и без тебя знаю, что можно волшебного сделать, – останавливается,
оглядывается, берется за стволик небольшого деревца и выдергивает его с корнем.
Подхватывает следующее.
Волшебница присаживается на корягу и с интересом наблюдает за ее действиями.
***
Дремучий лес. Небольшая опушка, кучи сваленных деревьев, веток, обрывков лиан.
Волшебница, болтая ногой, ест очередное мороженое на палочке. Подруга, отдуваясь
и пыхтя, садится на землю.
- Ну, и как тебе Поле моей Деятельности?
- Деятельность не может вызывать столько злобы. Ты так ругалась, что это больше
похоже на Поле Брани. Можешь воевать дальше. Но «один в Поле» – это как раз о
твоих действиях…
- Тогда я сама пойду искать ветра в Поле. Это все-таки мое Поле Зрения.
- А куда двигаться думаешь?
- Туда, - неопределенный взмах рукой, - напролом.
- Пролом в другой стороне.
- Ну, хоть направление укажи, раз такая умная!
- Держи, - в руку ткнулся плетеный «косичкой» шнурок, - это путь.
- А-а как его держать?..
- Путь держат не как, а куда. Теперь надо скосить эти заросли. Скоси глаза. Что
видишь?
- Двоится все…
- Правильно. И бабушка надвое сказала. Вот между этими двойными видениями и иди.
Только иди по своим Точкам Зрения.
- Так их мало… Или почти нету.
- Где поставишь – там и будут. Просто посмотри другими глазами на все Поле.
- У меня других нету…
- Давай дорисуем.
- Не надо, - смеется, - я поняла. А этой косичкой тоже косить можно?
- Во-о, соображаешь!
- Знаешь, такая Игра Воображения начинается… Чувствую, скоро и ветер поднимется!
Дуновение. Поток света. Ослепительный, горячий, все сжигающий дотла. Маленькие
спиральки смерчей носятся, собирая пепел. Рассеивается дым.
***
Ровное поле. И две горки золы вдали. Слышно, как часто-часто дышит ветер, словно
послушный пес, ждущий команды.
- Эта вспышка… Озарение, да?
- Точно! Куда направишься?
- Вон туда, - кивает подбородком, - из двух зол выбирают меньшее, верно? Вот к той
кучке и пойду. Разберусь с ней, а там и Поле засею… Чудесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72691
дата надходження 06.05.2008
дата закладки 24.03.2010
весни не буде
її віддали за борги
і розпач роздирає груди
і зловтішають вороги
весни не буде
варто б було знати
що їй набридли люди
їх дріб"язковість й шати
весни не буде
і нам прощально плаче
немите сонце Будди
з дощами на додачу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178706
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Ей стало неприятно душно.
И сигарета пальцы обжигала.
Хоть взгляд остался равнодушным.
Предательски губа дрожала.
Дрожало сердце мелкой дробью.
Под взглядом черного рентгена.
И обливалось алой кровью,
Стекая в душу прелым тленом.
Надрессированная память
Ослушалась под ребра впилась.
И не стерпеть, и не убавить
Ту боль, что снова появилась.
Как не бывает встреч случайных,
Так всему есть своя причина.
За трусость наших дел печальных
Жестоко совесть хлещет в спину.
И лучше б мясо вместе с кожей
За каждый свист бича снималось.
Чем те куски, что всех дороже,
Что от души твоей остались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179263
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Пространство
Закрыто на ключ.
Я боюсь
рассплескать этот день
в тихой поступи ночи.
Счастье...
Так близко,
что можно потрогать рукой,
Пригладить русую чёлку
И плакать навзрыд
От того, что жизнь этого дня
состоит из сотней ЖИВЫХ секунд,
Которые врезаны в память
От сегодня - навечно!
Тактильность...
И правило -
хоть чем-то касаться
друг друга.
И так - целый день!
Тела рассходятся на ночь,
уставшие от потока Всего...
Но души-то
остались держаться...
- "А то!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178855
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 21.03.2010
Стащи с меня щиплющий,
липнущий,
не по размеру - навырост,
наВыворот,
петельно-серый,
чужой,
недовязанный,
недораспущенный,
невыносимый
ждень!
Возьми что-нибудь...
А, хоть - жатый и жёваный,
много раз ношеный
вечер,
надень.
Ну и пусть - куцоват,
выбит снежною блошью,
залит фонарями и еле криво
висит -
на бледной ментоловой пуговке-броши.
Всосался и цедит её,
паразит...
Всё равно надевай -
он трепливый и ветреный,
хриплый и легкий!
И как парусит!
Эх, думала - выкину,
нет же - опять...
Ещё бы обнять тебя!
И ещё...
Собиралась сказать что-то,
кажется, важное...
Р.S. "Ждень" в исполнении великолепной Аnn Garu!
Оказалось, видный мне аудиофайлик напрочь не работает, потому даю ссылку: http://www.youtube.com/watch?v=jOejYwjx4b4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178071
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Когда мои волосы
вырастут длинными,
Когда я сниму
все свои скафандры,
Ты поймёшь,
что умрёшь,
если не дотронешься
до моих волос.
Ты узнаешь,
что
все в мире письма -
от меня,
Что правда очень жёсткая,
что за счастье ст́оит
бороться...
Я улыбнусь
и почувствую
своевременность
Любви,
своенравность
Судьбы
и двузначность Смерти.
В зеркале - "Я"-Ребёнок
А ты - озорной мальчишка,
который
ни за что не дёрнет
меня за косичку.
В первую очередь потому,
что мама
всегда стрижёт меня
"под мальчика"...
Тогда ты не понял,
что перед тобой - Женщина...
Возможно,
я позволю себе
отворить свои двери
навстречу твоим
робким шагам
подсознания.
Возможно,
я устану
от счастья с тобой.
Кем я стану,
после того,
как побуду
твоей Судьбой?
Распущу свои волосы
И пойду смотреть на звёзды.
И, если ты, во сне,
начнёшь искать меня рукой...
Я - вернусь...
И мы вместе встретим Рассвет,
выбирая соломинки с длинных волос Любви.
Счастье...
Виртуальность опасна?
Ничего!
У меня ведь короткие волосы!
Пока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177729
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Была ли я уколом Вашей совести,
упреком прошлого?
безглавым страхом новой безысходности,
плащом не сношенным?
разбавленною горечью с ликерами
преступно-сладкими.
царапиной, ожогом, раной, порою,
бинтом ли, латкою?
Вы были моим смыслом и отчаяньем,
свечой без пламени.
Предсказанные сердцем и случайные,
Вы были – знаменем,
пучиной страхов и сладчайшей бездною,
надеждой, верою…
И Вами, как простудными болезнями,
переболела я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178012
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 17.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2010
Це був мій ліс. Він був ще зовсім юним.
Зеленим повкривалися гілки.
Він ріс в мені. Як пісня, ліг на струни.
А ви ж кидали в нього цигарки.
Мій тихий ліс не пахне вже нічим.
Бо юні сосни раптом посивіли.
Це був мій ліс... Він був лише моїм...
Це був мій ліс...А ви його спалили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177943
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 17.03.2010
Вешний месяц – чёртова игрушка,
Сталь твоя у горла холодна!...
Выметает ветер звёзды – стружки
С ледяного мартовского дна…
Варит ночь унынье в старой турке,
Говорит – сейчас чудес пора…
Но меня не слышит Сивка – Бурка,
Не могу перекричать ветра…
В чистом поле, тающим и млечном –
Снег по пояс… выкрики ворон…
Я одна, на четырёхконечном
Перекрестье выжженных сторон…
Ночь не ждёт рассветные побеги,
Вводит внутривенно холод мне…
Разгребаю путь себе от снега
Я у марта… на глубоком дне…
13 марта 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177032
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 16.03.2010
мені не потрібні чоловіки
я втомилась від їхніх комплексів
ми несемо їх біль крізь віки
на мільйонах поселень і полюсів
ким ти станеш для мене у вічності?
знову стомлений працею меном
будеш плакатись у безличності
я сушитиму сльози феном
досить милий, я теж не гранітова
і не можу тебе зрозуміти
важко жити, коли сила вітрова
не дає мені навіть взлетіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176073
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 08.03.2010
Искренне удивляюсь выражению твоих глаз
замечая в них что-то новое
не пойму что именно
Закурю, подумаю
Выражу искреннее восхищение
твоим глазам
молчаливо
Я теперь есть
Раньше меня не было,
Теперь есть
Потому-что я сижу в кафе
напротив тебя
Потому-что присутствую
в твоих глазах
Потому-что мне совсем
не хочется напиться
Потому-что у меня есть два
билета
на
качели-лодочки
в нашем старом парке
Давай-же пойдем в парк
пока твои глаза светятся
я хочу увидеть себя в них,
катающегося на качеле
вместе с тобой
сегодня я не боюсь упасть
не боюсь, что когда-то качели для нас остановятся
мне не страшно, что тетенька-билетер без эмоций
попросит покинуть их немедленно
сегодня все это не страшно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168571
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 08.03.2010
Платье скрывало тело.
Тело скрывало душу.
Душу никто не видел.
Я думал, что я был душой.
Тело росло.
Тело порвало платье.
Тело узнали многие.
Душа становилась от этого гуще.
Но душу и теперь никто не видел.
Вскоре душа сделалась совсем густой.
Научилась ходить
И своими ногами ушла из тела на пенсию.
Душа схоронила тело.
Оказалось,
что я ошибался
Когда думал, что я был душой.
Оказалось,
Что из нас двоих я был телом.
Я был телом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175064
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 08.03.2010
Тремять на віршових шворках затерті ажурні рими -
інтимні і повсякденні, як випрані чорні стрінги.
І муза у довгій майці, нечесана і без гриму,
латає побиті міллю, залежані в снах сторінки.
А березень миє душі, зливаючи воду в місто.
Так мокро, що навіть вікна почАли вбирати весну:
і темні засохлі рами набухли, як бруньки листям,
і скло вже таке прозоре, що певно, от-от і скресне
і випустить пінні води текти по усіх квартирах,
зривати зі шворок дрантя, а з ним і самі вірьовки…
І муза покине шити свої старомодні діри
і рушить до перукарні і по веснянІ обновки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176078
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 08.03.2010
В сером вельвете навыворот дырами –
окна.
Бр`ючины жмут осьминогое, мутное небо.
Улица девкой беспутной продрогла,
промокла.
Пыль устаканена снегом в белёсую
небыль.
Мартовским пряником пахнет шершавый кнут
ветра,
крепко отстёгивая карамельки на сдачу.
Ты поскользнешься – и дряблая
в стельку
пла(ц\н)е(н)та
взвоет расколотой щелью совсем
по-собачьи.
Ты не натягивай вещую шапку потуже –
просто послушай, как ты растекаешься
в осень…
Сам же накликал! Простуженный воздух послушен –
вторит и жмётся, и трётся, и кисточку
просит…
Ты в терракот горизонт разрисуешь бескровный
и по-кошачьи скользнёшь в ночниковую
п`устынь –
свесишь китайский фонарик на хвост монохрому.
Воздух догонит, проглотит, оскалиться –
вкусно!
Ты зазеваешься, марлей опустишься
низко
и распогодишься жидким заливистым
смехом
завтра…
Проснувшись художницей-имажинисткой,
будешь вычёсывать пса или шубу…
из меха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175673
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 06.03.2010
Они совсем как растения…
Ивовую водоросль помнишь
В день перерождения?
Навесом полос полусонных
У корабельного дома -
По головам проведёшь,
И проползают тени.
Гнутся, обидчиво шеи уводят,
и за рукой тут же тянутся.
Смысл появляется вроде –
за чем-то тянуться.
Так грустно…
Проснуться б...
В лапы достались
Холода горсти
С сахарной костью.
Леший сосну
В спину плеснул,
струхнул.
Услужливо след заметает.
Пёс с ним – он свой,
Но для порядка взвою.
Взгляд по окрестым покоям
Гуляет,
сам по себе.
По огонькам,
по избе…
Ох, а миски у вас какие…
Всё расписные,
с капустами кислыми, творогами,
да пирогами…
ммм… мясными!
С восторгом…
Мам, глянь: волк смотрит в окно!
Дай, косточку ему вынесем,
Он добрый совсем и смешной, я поглажу?
В доме пусть ляжет.
Оставим, приручим…
Ма-ам?
Ай!
Укусил, убежал…
«Ну вас!
Спасибо за косточку, шкуру подсохшую,
Что не прибили,
И сами скажите спасибо
за то что…»
Уф, как я наелась…
Пойду я, чёрт меня ждёт,
Замесить весну налегке
На вороньей муке
да на спелом песке,
следьми бежьими
прорастающем –
сдоба та ещё…
Чтоб дрожать-дорожить бездорожьем -
Ничегошеньки ценного.
Дым полорогий,
сухарь и улыбка - вам,
порожним порогам
с пирогами, прикрасами,
дни стригущим,
углы стерегущим...
Потяну носом мясо, зевну во всю пасть -
что же красть у вас,
рожи зыбкие, придорожные?
Вы лишь страхами и харчуетесь…
За гроши да ложки держась,
Всё тревожно вам –
Не снесло бы порывом!
Себя б вам хватиться, пузырям бесхребетным.
Нет же, пыжитесь зря, ухмыляетесь криво…
Дескать, души у нас! Бессмертные!
Да… ты вечная, человечина…
Только спесью разишь.
Не лицо у тебя, а при-личие!
Да трясётся как мышь,
Только рыкни,
Чуть живая душонка
в поджатой мошонке.
Велика ли потеря?
Да ладно вам,
верю.
Сама же была…
Эх, страх-господин,
Уплатила оброк – впрок.
Нутряной ваш мирок
Мне ль вытапливать…
Это я-то ущербная?!
Вам увидеть бы раз,
Как пускается в пляс
Взвесью звёзд в пёсьей песне
Луна щенная…
Заболтала меня.
Уркну животом, сжалюсь –
оставлю вас на потом,
а пока подарю малость –
воя выемку в дымке.
Бойтесь, поживые!
Поутру обернусь…
А хоть деткой заплаканной
Или девкою лакомой
аль могутным воякою
да скотиною всякою…
Я ведь всеми умею!
Только балуют пусть да меняются
те, кто шкур не имеют…
Своего лица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90980
дата надходження 01.09.2008
дата закладки 05.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2010
А ведь дело не в том, кто виновен в создании мира,
кто фальшиво любил, не прощал повседневных грехов.
Ты сегодня поэт, и в руках вместо Ruger'a лира,
а в душе только сны и орда ненаписанных слов.
Ты идешь наугад по заброшенным странам Востока,
в спину дышит февраль, под ногами истлевший песок.
Твоя муза мертва - захлебнулась в рифмованных строках.
В этой странной весне ты остался совсем одинок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174603
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 03.03.2010
Місце зустрічі - сім минулих життів.
І у кожному з них - ти тримаєш мене за руку.
Я впускаю тебе в найтаємніший з м́оїх світів,
Де час між ударами серця - розлука...
Я пригадую кожну думку, що дотиком стала,
Проживаю щоночі з тобою по спіралі нове життя...
Подихом мрії пускаю вслід зор́і, що упала...
Б́огів предвічних, двох галактик наївне злиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173871
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010
Вже надвечір’я гасне над землею,
І в присмерку полуда на очах.
Осяянії срібною зорею
Летять боги слов’янські на вітрах.
Проклятії, забутії, гонимі
Знов повстають Перун, Даждьбог і Рід
На Київській Русі, на Україні,
Де в владі їх і корінь був і плід.
Згадаймо, як мечем, вогнем і кров’ю
Чужого бога креслили в серцях,
Як будували храми на румов’ї,
На спалених, розбитих капищах.
Не ідоли, а плоть землі і неба,
Вам не жерці служили – віщуни...
Чи у чужинській вірі є потреба?
Чи ж ми не Світовидові сини?
Нескорені, незломлені, живії
Крізь прірву віку дивляться на нас.
Ярило, Пек, Купало, Ладо, Ниє,
Де ж ви були увесь цей довгий час?
І бачу знов: під срібною зорею
Летять боги слов’янські на вітрах...
То надвечір’я гасне над землею
І в присмерку полуда на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152096
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 24.02.2010
Сидіти
в кріслі,
Огорнутою
конопляним покривалом,
Водн́очас
перебув́аючи
в тобі...
Сидіти
на дошках -
торкатись моря,
Молитись
про любов
і мружити зіниці Сонцю.
Сидіти
і в піску
лишати
слід своїх думок,
І дивне вміння
залишатися
Собою.
Сидіти-
Слухати слова,
які у себе
повплітає вітер,
Впускати в душу
Насінини
Бога.
Сидіти
Розчинятись
Всесвітом у світло,
Щоби
зібравшись в ціле,
Нести
Це світло
в світ...
Сидіти
за сотні кілометрів
і вміти відчувати,
Що хтось
сидітиме
тим світлом
поруч...
Сидіти,
дихаючи небом
і жити абсолютною любов"ю...
І виправляти нею
зпокривлені шляхи.
Сидіти...
Шепотіти
По півслова...
І знати,
що їх
почуєш ти..
Летіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173122
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Я залоскочу крайчиком весни
Куточки мрій твоїх шалених...
І стрепенуться вірою вони,
Всміхнувшись лагідно до мене.
Піду за ýсмішкою навмання,
Присвічу променем Любові,
Зимóве залишаючи вбрання
На всохлій гілочці розмови.
Розніжені передчуттям тепла,
Бажання зацвітуть у кронах...
Пелюсткою торкнуся до чола
І зникну… як весняний спомин.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173241
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 22.02.2010
От весны полжизни отмерю я…
Ветер, вёслами сумрак греби
По сибирской сонной артерии –
По изгибам уставшей Оби…
Полумесяц обугленный тает
На сплетении звёздных теней…
Из нетронутой чаши Алтая
Вытекает отвар моих дней…
Лижет дождь предрассветные раны,
Гнут колени тугие мосты…
Ну а я под весенним туманом
Захлебнусь от своей пустоты…
Бродят тучи в небесной темнице,
Там, где месяц был накрепко вшит…
Одного я хочу… заблудиться
В глубине твоей терпкой души…
18 февраля 2010
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273812
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172612
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 19.02.2010
Так б"ється
Серце,
Що в утробі,
Так у Безмежжі
Плаче Бог,
Так у Щоденні
Сонце з моря
Сходить,
Так із Натхнення,
Як із п́іни -
Народжую пролог.
Так дзвонять
В дзвони,
Як по смерті,
Так моляться
Всі ті,
кому запізно вже
померти...
Так у Пустелі
Піски голублять
Вітер,
Так у Стожарах
Пахнуть
Невідомі квіти,
Так в Сновидіннях
Ми стаєм
Богами,
Так в спогаді
Смак молока
У мами...
Так, певно,
і співає птаха
На Дереві Життя,
Так само
Зачинає в лоні
Хтось
Своє дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160840
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 17.02.2010
Коли відчуваю тв́ої потоки-моря
Через сотні тисяч древніх часів,
Пролітає у небі опахата зоря
Через ніч у очах зароджує спів.
Найсильніші ќови мої́ у цю мить
Дивно зникають під наметалом,
З серця сул́ицею трем вже летить,
Щоб розбитись в різн́ицю твою́ із металу.
Я п"ю ситу́ вич́авлену зі сну,
І шлю меркуріїв сво́їх незлічно...
Кірісе мій! Думками засіваєш борону́,
Мою кувачницю тривожачи магічно.
Ти, як завжди́ , ор́ужний та з мечем
І різноличний з рубами від бою...
А я все слухаю, як Віщий мій рече -
Обіймом котор́итися з тобою...
Словничок:
Час - древня міра довжини (5км)
Опахата зоря - комета,
Кови - чари,
Наметало - плащ з капюшоном,
Трем - хвилювання,
Сулиця - спис,
Різниця - кольчуга,
Сита - безалкогольна напій з меду,
Меркурії - вісники,
Кіріс - пан,
Кувачниця - кузня,
Оружний - озброєний,
Різноличний - різноманітний,
Руби - шрами,
Віщий - внутрішній голос,
Рече - говорить, пророкує,
Которитися - сваритися, боротися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172404
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 17.02.2010
Ти правий. Я палю себе у пристрасті, у тишині, у гучності і у самотності, в містах шалених.
Ти правий. Я травлю себе у ревнощах у горах брудних слів, думок у вчинках нелогічних.
Ти правий. Я втікаю від слабкостей своїх, від легкості в можливостях, нещирих рук і ницих усмішок єхидних днів.
Ти правий. Я горю за тим , що більш за все люблю, за тих кого люблю, за те що правдою я звикла звати.
Ти правий. Я кожен день роздарюю себе для всіх, для тих хто того всього і не вартий , хто із тим не згодний.
Ти правий. Я вмираю день у день , і повстаю коли на небі сонце сходить, заради того щоб умерти ще раз, заради ще одного дня, можливості спокутувати гріх вчорашній, і як завжди згрішити мимоволі знов.
Ти правий. Я у темноті своїй осінній лишилась жити назавжди, у неможливості своїй втопилась, у тишині своїй німою стала знов і руки вже болять від мови жестів, закута я в своїх шістьох стінах.
Ти правий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171924
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 17.02.2010
Не слухай ти мене. Не слухай!
Бо я безжалісна брехуха.
Я серед ночі тільки справді вільна.
Я в повню відьма, я варила зілля.
Я привертала і тебе й його
Щоб спробувати хмелю серденька твого.
Я на мітлі, тай серед ночі.
Не заглядай в мої холодні очі.
Ти душу збережи і спину.
І не куштуй кохання мого зі смаком полину.
Ти не чекай від мене слів жагучих
Шукай білявку це «реально круче».
А я лише вкраду у тебе серце
Я його вирву і підсмажу з перцем.
Ти духом хирлявий мені не рівня.
Бо я вмираю вранці з першим криком півня.
Не слухай ти мене! Йди спи!
Бо я на смак полину і ропи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162070
дата надходження 20.12.2009
дата закладки 17.02.2010
Душою, чувствуя усталость,
Ты ищешь теплый, яркий свет.
Страдаешь тяжкою судьбою,
Что не дает тебе ответ.
В степи далекой, одинокой,
Общенье с ветром: - Где ты, Жнец?!
Луною бледною, шальною,
Ты освещен и ждешь конец.
Роняешь мысли в злую бездну,
Где темнота и дикий смрад.
Ты дерзко смотришь влево, вправо,
Но жуть пришла смотреть назад!
Туман окутал твое тело,
Приятно белым полотном,
И тихий голос за спиною,
Заговорил хмельным вином:
- Испей воды: святой и чистой,
Приляг тихонько ты усни,
И сон твой ярко-серебристый,
Сожжет унылые пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163273
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 17.02.2010
… А на дальнем конце коридора
Накалился прожектор луны…
Я тебе своё сердце проспорю,
Ты мне – вечное чувство вины…
Почему мы с тобой одиноки,
На чужбине продажных чудес?...
Режет рельсы отмеренных сроков
Нашей жизни разбитый экспресс…
На оконном растянутом сите
Перечёркнут изношенный мир,
Он для нас, как святая обитель,
А для пьяного ветра – трактир…
Бьются звёзды об сны головами…
Терпкий запах сибирской хвои…
Жизнь прекрасна… но только не с нами,
У неё с нами счёты свои…
Ветер ночь разорвал, как рубаху
И на сгибе другой стороны,
Он луну расхлестал одним взмахом…
Ни твоей… ни моей… нет вины!...
7 февраля 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170288
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 16.02.2010
Я відчуваю кисень твого подиху
У різнотравї своїх снів.
Значна деталь самого подвигу,
Щоб Ти для Мене дихати хотів...
День 1
=Побуть зі мною трохи...
=Пробач, я , мабуть, не мала того писати...
-Щойно дійшли твої смс. Все нормально, не парся)
=Думки. Образи. Видіння. Місяць. Вовк. Тотем. Стихія. Віра. Сум. Надія. Спогад. Доторк. Мить. Погляд. Дитина. Ніч. Подих. Вітер. Дивно... Хто Ти?..
-Дитина)
=Заходь у сни, Зоряна Дитино! )
-Ти кльова) Зайду! Гарних снів*
Поза часом
Непевний тихий перестук коліс
З сердечним ритмом створює косу.
Цей потяг знов мене від тебе віз
І я, вкотре, себе тобі у сни несу...
День 2
=Мене знайшли вовчі ікла )
-Ура!!! Мені 1 буде?
=Звичайно!
-)))
=Сонце. Воля. Вогонь. Любов. Біль. Струна. Відьма. Звук. Секунда. Погляд. Немовля. Молоко.La Loba. Море. Мрія. Потяг. Ти. Дивно. Хто Я?..
-Море емоцій)
=Боюсь втонути...)
-Азовське море, воно мілке)
=Ну-ну! Не применшуй мене!)))
=Гарних тобі снів, Зоряний... Бігаймо нині вовками? Наздоганяй!
-Ги-ги! Це неможливо зробити!)
-Добраніч! Далеко в ліс не тікай!)
=У сні можливо все. Шукай по запаху. Я чекатиму.
-Чекай біля старого дуба...
Поза часом
в мені живе напівБог – Вогонь,
що сумує за хвилями моря,
що стомився від диких погонь...
може тому я ще твоя?...
День 3
=Любиш читати?
-Люблю)
=Коли я народжую Вірші,
Навколо стає тихо-тихо.
І, Хтось, випадково, в цій Тиші,
Народить мене і залишить...
-Надзвичайно гарно...
=Вечір. Музика. Щастя. Посмішка. Я. дитинство. Вірші. Сон. Політ. Дивно. Що це?..
-Танець янгола?
=Твоя рука – драконяче крило.
Прийдеш у сон?
Торкни моє чоло...
-Чоло твоє немов небесні перла,
Торкнув би їх й рука моя відмерла...
= Розсипані зорі в небесному морі.
Шукаєш мене, а знаходиш дорогу...
Знаходиш шляхи, неходжені мною.
Лови мене подихом, а не рукою...
-небесна височінь перехоплює подих...
=я поруч...
=Лови вечірню казку!) чекай мене на вчорашньому місці*
-Добре) дякую!
Поза часом
Мої крила ще складені
Та вже - на межі,
Мої Душа й думки – не продані,
Я полечу!!!
День 4
=Протяг. Хліб. Смуток. Шум. Запах. Очі. Веранда. Лоза. Хмари. Крок... дивно. Де це?
=я так класно потренувалася!) можу вже край боронити!
-а я поплавав круто! Будем боронити разом)
=Залюбки!!!
=Питання. Життя. Коловорот. Дія. Стоп. Крило. Лоскіт. Голос. Жаль. Поспіх. Промінь. Спрага. Дивно. Де Ти?..
-В парку...)
=)))) Я теж!
=Є у мене Птах.
Ім»я тому Птаху – Печаль.
Своїми крильми він створює дах
І тоді, невимовно стає себе жаль...
=Доброї ночі , Вовче... Вибач мені...
-Надобраніч. Щойно додому зайшов) не вибачайся)
=Я так відчуваю...
-Це мені близько... Значить ми живемо!)
=Іноді страшно, що занадто близько...
-Так...
=Плачу у ванні...
-Дурненька) не плач маленька)
=Давно так не було. Надзвичайно добре і невимовно боляче. І щоб ніхто не здогадався.
=Не знаю, що зі мною... Дякую. Ще раз
-Ти живеш...
=Вовкам легше. До зустрічі Там. Ти точно такий самий. Теж дуже сам і ніхто цього не бачить. Але ти правий, ми дійсно Живем, можливо, як ніхто...
«Маленька» - це весело. Ти – перший)
-На тому ж місці...
Поза часом
Останній крок, як пів Життя.
А все Життя – це лиш Сьогодні.
Ця мить – початок майбуття,
Бо Ти – моя безодня!
День 5
-Дякую за книгу та вірша) дуже приємно...
=ти зміг його прочитати?)
-Звичайно зміг)
=То як, ти пересвідчився в силі бажання?
=То не моє, але чітко передає мій стан.
У цьому місті, де панує море,
де всі чужинці і тому – всі вільні,
де час тече поблажливо-повільно,
бо знає, - я до завтра тут, а гори
такі несхожі на мої, шукаю
твоє обличчя в юрбах перехожих,
хоч знаю, що намарно, й не знаходжу.
Відсутня основна ознака Раю...
-Твої кращі...
=Дякую. Але ж ознака відсутня...
-Вона присутня, просто в іншому місті.) Вона є .)
= впевнений?
-Рай та пекло у нас в голові...я спати...
=Добре. Прибігай, бо я вже за день встигла скучити.
-Обов»язково! Солодких снів...
Поза часом.
Твоя усмішка
Живе
У мене в животі,
Як маленький метелик.
Обійми мене міцно...
День 6
=Обірваний політ.
Невидима струна
Тобі крило болить,
Коли мене нема?
-Давно літав...
Та крила поламав...
=я не зроблю боляче...
=Зоряний... Подивись в Небо...
-Дивлюсь...
=Бачиш?.. Відчуй... Це не страшно. Ще раз полетіти. Я знаю, Як Тобі Зараз.
-Легко...
=) Обманути можна любого, крім себе...
-Я теж так думаю!
=Дай руку...
-...
=Ходи...
-Біжімо...
=...................................... стук серця....................
-)))в унісон...
=Ходи в Наш Сон...)
-Вже лягай, зараз буду...
=чекаю...
-Ти хто?
=Нарешті! Зупинись та подумай, куди бігти...
-До млина!
=Дурненький! Цю дорогу я знаю!)
-Я перший! Я в сон. Добраніч)
=серце зараз вискочить! Чекай на мене!)
-Чекаю...
Поза часом
Ти славиш зорі, що у небі,
Я боса ходжу по росі...
Не муч мене, скажи що-небуть,
Коли моя рука в твоїй руці...
День 7
= я застрягла в ліфті!)
-Жах!! Стукай!)
=Та я на роботі. Жаль тільки, що поруч нема «сімпатічного мальчіка».))
Думаю, що зараз витягнуть.
-Дзвони 02)
=Думаєш вони пришлють «мальчіка»?
-Може навіть двох)
=на разі двох не подужаю. Вночі доста набігуюсь в лісі.
-)))
=Ти знаєш, сидіти на підлозі в ліфті, в темряві, це... дивно якось...
-Я теж тут...
=Бог дав мені час і місце подумати...
=Дякую тобі, Вовче. Ти повернув мене до Життя...
-Живи!)
=Допоможеш?.. Мене вже визволили!
-Так)
=Зовнішню свободу починаєш розуміти, коли застряєш в ліфті. А внутрішня... просто має бути...
=Обожнюю, як пахне Осінь... Неймовірний запах! Мій... Запах почуття, яке пришвидшує серце, перевертає все внизу Живота, дозволяє творити... Хочу поділитись з Тобою...
-Дякую, леді Осінь...
=Падолист... Ніде метелику сісти... Полетіли...
Поза часом
Що нині?
Вибирай.
Літати...
Я за
Куди?
Карадаг
Я за
Добраніч...
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154085
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 16.02.2010
Полумрак и подснежник в профиль,
В пряном воздухе тишины
Я несу тебе крепкий кофе
С отраженьем парной луны.
Размешай лунный свет янтарный
И подуй на горячий пар,
Дразнит нас аромат коварный
Колдовством своих древних чар.
На поднос я поставлю сливки,
Твой любимый черничный джем,
Брошу в вермут по две оливки
И хрустального льда драже.
В небе ночь разбросала всюду
Звёзды ранние, как росу…
Я смотреть на тебя лишь буду,
Когда ты расплетёшь косу.
***
Ты в волос моих русых нити,
Словно в ведьмину сеть попал.
Я желаю твоих открытий
В королевстве моих зеркал
И сейчас ты шагнул в бездонный
Омут серых таёжных глаз,
Ведь позволил надеть попону
На себя твой смутьян-пегас.
Ты любил лишь свою свободу,
Голубые ручьи дорог,
Но сегодня, в туманных сводах,
Ты расстаться со мной не смог.
Прикасаюсь к твоим запястьям,
Но обжечься боюсь огня.
Я в твоей безграничной власти –
Через трубочку пей меня!
***
Выливается тьма густая
Карамелью на руки мне…
Что за тайну в себе скрывает
Океан твой на самом дне?
Лижут ночь язычками свечи,
Под окном теней веера…
Только джокер побить мой нечем
И с ума сводит эта игра.
Я ворую твой жемчуг редкий
С непокорных морских глубин,
Словно дети крадут ранетки,
И бросаю на ткань перин.
Полумрак и подснежник в профиль,
Мы под взором немой луны
Допиваем остывший кофе
В пьяном воздухе тишины...
22.01 – 29.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169027
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 16.02.2010
Перезрелая вишня заката
Забродила над гладью реки…
Жизнь так любит потребовать плату,
Но не всем расплатиться с руки…
Мы с тобой, брат, платили довольно,
До крови жизнь порой била нас,
Но вставая с колен, мы невольно
Вспоминали тот проклятый час,
Когда в горном заросшем ущелье,
Где туман, словно старец седой,
Мы с тобой оказались у цели –
У истока с живою водой.
Но с тех пор как испили оттуда,
Мы покоя не можем найти
И для нас настоящее чудо –
Отыскать смерть на Млечном Пути!
Мы от жизни своей убегали
И руками ловили огонь,
Только даже мечами из стали
Нас не ранили больно в ладонь.
Мы с тобой возвращались с охоты,
На которой нам смерть не далась
И готовили вновь эхолоты
Обнаруживать рунную вязь.
А когда месяц тонкий, как волос,
Ночь рисует на чёрном угле
И ветров злых простуженный голос
Застывает у снов на игле;
Когда звёзды фарфоровым блеском
Освещают земные пути
И туман золотится, как фреска,
Мы пытались покой обрести.
Мы бежали по тесной дороге
И хотел достигнуть конца,
Но об камни, разбив себе ноги,
Мы не видели смерти лица.
Мы блуждали по древним руинам,
Где последним быть мог каждый шаг
И мотали в клубки паутину,
Но нашли лишь пустой саркофаг.
В свете дней, что уже миновали
Одному только в жизни я рад,
Что прошли мы сквозь дальние дали
Рука об руку, с честью, мой брат!
9.11.2009 – 20.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157491
дата надходження 24.11.2009
дата закладки 16.02.2010
Обычные листья слетают с кустов
в обычную осень, пронзённую светом.
Обломки обычных поникших мостов
засыплют границы меж нами и летом.
Бегут, бесконечно не зная куда
В обыденной жизни обычные люди
И скучно стекает в мои города
Иссохшая заводь штампованных судеб...
рыдают тугими слезами в ночи
обычные свечи, а белые латы
на город надеты, что снова кричит
в обычных посланьях, где ветхие даты…
В домах плесневелых и гнев и долги...
Любовь с чувством долга сплелись воедино...
Вернёшься сюда... и беги, не беги...
Затянет, всосёт этой грязи рутина.
И будут ручьем протекать во дворе
Обычные капли янтарного мира
И будут строкою лежать в серебре,
И прочь удаляться по волнам эфира…
И радуга будет согнута в дугу...
Но вряд ли её в полумраке заметят...
И зайчики солнца на том берегу
Всё в прятки играют, как малые дети
Порвать бы мне цепи... я это смогу...
Уйти бы мне прочь из прокуренных будней...
Вдохнуть бы мне травы в осеннем лугу,
Я буду так жить!.. С каждым днём безрассудней...
не стану использовать вечных клише,
не буду следить за тенденцией в моде.
Дам волю затёкшей, но сильной душе,
Чтоб голос явила в прекраснейшей оде!
Чтоб было понятно, что где новизна –
Там жизнь – проявление нового чуда
И каждый чтоб истину эту познал
И выпил её, как вино из сосуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156917
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 16.02.2010
В час, когда лунный свет, как монеты
Порассыпется в тёмной глуши,
Я сорву все былые запреты,
Что забрали тепло из души.
Я намажу на голое тело
Золотой чудодейственный крем...
Звёзды смотрят на мир чёрно-бело,
Но покой они дарят не всем...
И невидима я, и свободна,
И метлу, оседлавши верхом,
Я устрою погром как угодно
И квартиру поставлю вверх дном.
Разолью на постели чернила,
А потом учиню я потоп.
Во мне ярость кипит, как горнило -
Закаляется сталь высших проб.
Этот город - берлога несчастья,
Но его не изжить, как чуму…
И сегодня, наверное, всласть я…
Отомщу за страданья ему!…
Я сегодня - взбешенная ведьма!
И пусть к чёрту летит всё вокруг,
Мне от страсти своей не сгореть бы…
Ведь сегодня всё сходит мне с рук…
Полечу я на лысую гору,
Не стесняясь своей наготы.
Королевское платье мне впору,
Но в нём нету такой остроты.
А потом я прибуду в покои,
Где слышны только отзвуки лир.
Сатане ногу мазью покрою
И со мною станцует мессир.
Я готова подставить колено
Для уставших убийц и воров,
И в мерцающих бликами стенах
Мне не жаль им улыбок и слов…
Пусть меня разрывают на части,
Под весенней обвисшей луной,
Лишь бы только любовник мой - Мастер,
Оказался сегодня со мной!...
И желание выполнил дьявол
Сокровенное это моё,
И хоть рай обрести нету права,
Но зато теперь сердце поёт.
И мы вместе живём в чудном доме,
Ведь попали не в рай, и не в ад.
Там отсутствует улицы номер,
Но зато в гости ходит Пилат.
сентябрь-октябрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157161
дата надходження 22.11.2009
дата закладки 16.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2010
Розлита кава
Була з вершками.
Ти будь ласкава
Та й пісню Лами
Пусти в вінампі
І, зрозуміло,
Розбий скло в лампі.
Лиш тінь від тіла
Лягла на стіну -
З тобою в танці
До тебе лину,
Цілую пальці,
Твій стан, що манить
П’янким бажанням
І не оманить.
Ділюсь коханням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131313
дата надходження 25.05.2009
дата закладки 15.02.2010
Краплинові орди
розп'являть асфальт,
бетонні хорди балконних шпальт,
пласкі забудення віконних рядків
роз'яснюють сенс існування білків…
Жертовні отари машинні зберуть,
немов данину…
Наллють в міхури ліхтарів жовчогінних пухких вечорів,
що круками викришать хмари…
І коропороті примари
Туманами позіхань
Засліплять скловиди:
За подивом - видих…
Напруженолобі, в щоденній жалобі за світлим минулим,
Подразнюють небо нав'язливим гулом
Вимог надпорогових, скарг і прохань.
Назавтра – програма пахань,
Нових накопичень, скопичень, чекань.
Із пагону дня
розшукать сочевички
Та видихнуть в них профільтровану звичку…
І знову за скло - відригнуть виправдання свого існування,
по скринях-кутках молитовно розкласти
пакунки купюр різномастих:
немає релігій міцніше, ніж віра у Чорний день…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137825
дата надходження 17.07.2009
дата закладки 05.02.2010
Занурююся...
Глибина.
Я - Море.
Я - Душа.
Безмежність.
Влада над собою.
Політ.
Падіння.
Воля.
Вдома.
І тепло, як ніколи!!!
Втома...
Злови!
Вгамуй!
Згадай!
Прийми...
Я - Рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168147
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 02.02.2010
Я - божевільна!
Боже! Я - вільна!
Коли знову вчула у тілі ту точку своєї Любови, яка, раптом, пухнатим звіриком залоскотала мене зсередини, накрила хвилею Свободи і примусила снити дивні сни.
Божеволію від того, що маю розриватися у цьому житті по-між різними різностями, замість того, аби просто бути вільною, Боже...
Вільною в собі, відкритою всім, потрібною Тобі...
Ото мрію, сню та марю, коли притиснеш мене до свого серця у цій моїй Яві, прошепочеш : "Рідна моя...". І тоді аж пущу я коріння, вистрілю в небо крилами, обійму тебе руками-гілками, народжу безліч сонячних дітей!...
І аж тоді нарешті стану і Божа, і Вільна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168869
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 29.01.2010
Вне мирозданья есть город-призрак -
Ты чуть попристальней посмотри.
Живут в нем люди двойные жизни -
Одна - снаружи, одна - внутри.
Внутри контрастней, там ярче краски,
Но, как увидеть? Как угадать?
Снаружи плотно одеты маски -
И не пробиться, не отодрать.
И вот в разгаре жестокой сказки,
Где все замешано на крови,
Седой мужчина в красивой маске
Спросил внезапно, где взять любви.
Вопрос так больно ударил в уши,
Я не рискнула ему сказать:
Снимите маску, откройте душу! -
Иначе, как вам любовь отдать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168531
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 27.01.2010
Выпивай меня словно ром,
Как порочное ведьмино зелье…
Всадник–ветер бушует с похмелья…
Ночь по снам бежит босиком…
Лопнул мыльный пузырь луны…
Над звездою, повисшей как слива…
Поцелуй меня в шею игриво,
Подкрадись ко мне со спины…
Пар весны, завитый плющом,
Лижет тёплые мутные звёзды…
И об звёзды, как будто об гвозди
Зацепился ветер плащом…
Прикоснись ко мне нежно рукой,
Вылей сладкую дрожь мне на тело,
Я тебя поцелую, как Гелла…
Так же сладко и глубоко…
20 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167192
дата надходження 20.01.2010
дата закладки 23.01.2010
Сосчитать закаты… звёздный частокол,
Стряхивая пепел ночи на подол…
Целовать рассветы в губы не любя,
Целовать и тайно представлять тебя…
Берега ночные – золотая нить,
Ветер меня хочет кордой задушить…
Помоги мне, милый! Ветер убери!
Выпей мою сладость на глазах зари…
На рассвет свисает месяц, словно прядь…
Одному тебе я дам себя сорвать…
Только ты не простынь - небо приготовь,
Подари мне веру в вечную любовь!...
6 декабря 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159469
дата надходження 05.12.2009
дата закладки 18.01.2010
Когда, как пьяный фокусник, усталый ветер
Достанет за уши луну из облаков,
Девица–ночь, в давно изношенном корсете,
Ему всерьёз подарит шансы на любовь…
Он знает запах её кожи чем-то пряный,
И как атлас её подъюбников течёт…
Как он за талию её к себе притянет
И поцелуй подарит ей в зашитый рот…
Шальная тьма, как стая воронов сгустилась…
И просыпаюсь я опять в больном бреду…
Остыли рифы звёзд… и я уже не в силах,
Бродить опять у снов пророческих в аду…
И я кричу тебе, прошу, чтоб дал мне руку!...
Прошу хоть мысленно меня сейчас обнять…
Но в тишину мою хохочет ночь, как сука…
Она ведь знает, что не слышишь ты меня…
13 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166020
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 16.01.2010
Ніхто не загл́яне в мене так гл́ибоко.
Нікому не здогадатись про кількість тепла.
Нічого не втямити - сонячно, ніби-то.
Не винен вогонь, що нищить до тла.
Крім Тебе, Хто носить Світло всер́едині і
Любові прост́ори безмежні моря...
* Ніхто нікому нічого не винен, крім любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166348
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 15.01.2010
Серед зими запахла травами сорочка з льону.
Вдихну у себе, як Життя, той запах я на повну.
Та мить, коли стоїш, неначе дуб, гілками обіймаєш на порозі,
Від щастя плачу я слізьми соснової смоли в морозі.
Стою одна, сер́ед своїх світів, що світять через Праліс.
Мол́юся серцем про тоѓо, хто раптом біля скелі лісом виріс.
З минулого я викликаю зіллям чарівним всі спогади твого коріння.
Не знаю,чи поможе Сонцю це моє,таке просте,навпроти твого,дивне вміння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166351
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 15.01.2010
Пустых надежд оббитые пороги...
Захлопнутые двери за бедой…
Мой верный ветер опускает ноги
В Обскую прорубь с ледяной водой…
Стальные сабли у метели в ножнах…
Натянутые струны серых вьюг…
В туманный лес снег аккуратно сложен,
Как платье подвенечное в сундук…
Я до утра, из нитей зимней ночи,
Себе вязала длинную печаль…
Но вот теперь кудрявых петель строчки
Мне распустить и бросить в ночь не жаль…
Когда рассвет, как сок калины брызнет,
Из тонкой пряжи розовой зари
Свяжу дороги я, для новой жизни,
Пути к которой ты мне подарил…
10 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165310
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 12.01.2010
Над городом обветренным в остуженной тиши,
Луна медовым пряником повисла в облаках…
И заступив за линию моей больной души,
Бриллианты звёзд декабрьских принёс ты мне в руках…
Стряхну снежинки мелкие я с твоего пальто,
Коснусь ладонью ласково замёрзшего лица…
Я знаю, что ты чувствуешь так, как не знал никто…
А ты зашел за линию, которой нет конца…
Крадётся ночь упрямая Багирой среди снов,
Макает лапку мягкую в небесный синий плёс…
Стекает кофе чёрное на голое окно,
Но в комнате светло у нас, от звёзд, что ты принёс…
21 декабря 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162293
дата надходження 21.12.2009
дата закладки 12.01.2010
Богине, моя Берегине!
Без суму, ́але з ненастям,
Баную твоїми очима,
Бавлюся своїм щастям.
Багато, ой як багато,
Блискавок в моїм світі!
Багр́яним полум"ям хата
Б́ереться. Сонячні діти.
Бадиллям тихих поезій
Бродять невипиті вина.
Бажання настільки тверезі!
"Біле ніколи не винне?..."
Бабусині трави в полотнах
Б́айки розказують вітру.
Байстрючата сміються в болотах,
Боючись Життям захворіти.
Балакають звірі по ночі,
Біблію, певно, пишуть.
Багаття! І... Твої очі
Базилік зелений у моїх залишать.
Бандурою в моє тіло
Блакитно натягуєш струни.
Барвінку в вінок схотіла!
Бірюза у душі, наче руна...
Бездна пророча. Місячна рана.
Божа присутність у серці, у лоні,
Боса у травах Я - Босорканя
Барткою скину св́ої долоні...
Безкарно розкинулись н́авколо зорі,
Блимають, ніби в останнє...
Боже! Невже то знову я хвора?!
Б́айдуже... Бо Коханням...
*Босорканя - закарпатська відьма, що ходить боса по траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165166
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 11.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2010