А что есть секс - в руках синица.
Любовь - прощанье журавля,
Зачем же нам нужна та птица,
Какую ждём порою зря?
А я скажу о сексе прямо,
Когда нет чувства, то не так!
Потребность, крутит как динамо
Заводит нас, как тех собак.
Конечно есть оргазм не спорю,
Но он один на миллион
И врут о том, что я открою
Партнёр без чувств - хамелион.
Прийдёт на помощь камасутра
Тем сотням, тысячам людей
Где много поз с печатью"Тундра" -
Набор холодных чертежей.
Меняем позы и партнёров,
Всё врём на белых простынях
Ведь секс с нас делает актёров
Больных тоской о журавлях.
Легко поймать одну синицу,
Труднее будет с журавлём
Пиши любя свою страницу,
Той книги жизни где вдвоём.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011016818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219509
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 03.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2010
Я тебе изменю лунной ночью,
Когда только погаснет закат,
Я тебе изменю, знаю точно,
Милый, сам ты во всем виноват!
Будет трогать чужими руками,
Тот другой, тот что будет со мной,
Будет он прикасаться губами
К тем местам, так любимых тобой!
Валит с ног, опьяняет измена,
Бьется сердце, разносится яд,
И в пузыриках праздничной пены
Не сыскать мне дороги назад!
Я тебе изменю лунной ночкой...
Я тебе изменю, знаю точно...
Вдруг в кроватке заерзала дочка...
Размечталась. Останусь. Я. Точка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206903
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 17.09.2010
Иду по тихим улочкам одна,
Мне на прощанье веткой клен помашет,
Домой не ждут насущные дела,
Мне "где была" - увы, никто не скажет...
Моя семья- тот клен и фонари,
Они как пять снежинок на ладони,
Еще со мной, но и растают вскоре,
Исчезнут до непрошеной зори...
Ищу тепло не в доме, а в степи...
Но чем, скажи, мне отогреть несчастье,
А мне казалось, в этом мое счастье -
Дарить тебе полночные огни!
Я стану пеплом, пеплом от любви...
О Боже, помнишь, как она горела!
Своим теплом тебя я обогрела,
Но а цена... на цену не смотри...
PS. Прошу метель, чтоб та протяжно спела
Мне оду о потерянной любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211316
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Котик-котик миє хвостик,
Він збирається у гості.
Котик вушка свої миє,
Котик миє свою шию.
В гості кіт піде до киці,
Будуть в киці вечорниці.
Кіт поважний вийшов з хати
І направивсь полювати.
Киці мишку він спіймає
І зі святом привітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150931
дата надходження 19.10.2009
дата закладки 17.09.2010
Що таке імунітет?
Захист від мікробів.
Якщо будем їсти мед,
Будемо здорові.
Не зашкодить і часник
(Хоч пекучий дуже),
Він здоров’я помічник,
Пам’ятай це, друже!
Фрукти теж не забувай
Щодня споживати.
Молочко ти випивай -
Й «Геть, хвороби, з хати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152974
дата надходження 01.11.2009
дата закладки 17.09.2010
На уличной дороге, в грязной пыли,
В тени давно поблекнувших ветвей
Под страстный поцелуй на миг застыли
Двое обычных сизокрылых глубей.
Но ощущалось нечто очень необычное
В таком вот поцелуе их простом,
Сугубо светло-нежно-личное
И сладко-бережно-невинное при том.
И ни асфальтный омут липкой грязи,
Ни шумный вихрь столичной суеты
Не разорвали крепкой этой связи
И не счернили поцелуя чистоты.
Разные лица все менялись и менялись,
Перерастая в нескочаемый поток,
А голуби все так же целовались
Хватая нежности целительный глоток.
Вокруг все мелко-пустяковым стало
И с поля зрения исчезло наконец,
Кроме любви большой и небывалой
Двух маленьких, но преданных сердец.
Прохожие украдкой любовались,
Давая волю зависти своей,
Как двое птиц влюбленно целовались,
Внимания не обращая на людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205481
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010
Ще очi,мамо, кольору весни,
а руки нiжнi, наче iз туману,
та сивий iнiй випав восени
i на волоссi Вашiм не розтанув.
Ще погляд,тату, лине до зiрок
i грiє нас в часи непевнi й сталi,
от тiльки уповiльнюється крок,
а в голосi вiдлунюють печалi.
Роки втiкають у щоденний пил:
робота, кухня, гаразди i втрати,
а Вам ще стiльки мудрости i сил
потрiбно Вашим дiтям передати.
Спасибi Вам за джерело снаги,
якому не судилося змiлiти.
Так бистрi рiки живлять береги,
аби на них буяли травнецвiти.
I то нiчого,що срiблиться день,
а серце в грудях бiльшає на внукiв.
Iснує гарний звичай у людей-
батькам подячно цiлувати руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199913
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 08.07.2010
Сжигаем фото. Чтоб греться прошлым.
Огонь ласкает. Он чист и сыт.
Я буду разным: смешным и пошлым.
Она всё знает, она простит.
Не скоро сорок, давно не двадцать.
А где-то между. Пусть будет так.
Глядеть бы в паспорт. И не бояться.
А помнить: возраст – ни друг, ни враг.
Гулять по парку, сидеть в кафешке
И знать, что в мире вы лишь вдвоём.
А всё, что важно, носить на флешке.
Но помнить, важность совсем не в том.
Приходит утро. Постель измята.
В подушках белых мы прячем сны.
И кофе будит нас виновато,
И сигареты к нам так нежны.
Нет черных, белых. Везде нюансы.
Там будет лучше. А где то Там?
И кружит голубь голубку в танце.
Навстречу ветру. Назло котам.
Совсем не белый. И не пушистый.
Никто не хочет ведь быть таким.
Меняя маски, виним Артиста.
И грустно смотрит с улыбкой мим.
Курю на звёзды. Фонарь тоскует,
Листвой укрытый в зелёный плед.
Люблю тебя я. Люблю такую.
Люблю, что любишь меня в ответ.
Мы все лишь дети. Большие дети.
Игрушки жёстче – купюры, власть.
И бродим тихо по всей планете.
Рожать – так Чудо. Грешить – так всласть.
По небу бродит моя собака
И машет звездным своим хвостом.
Она живет там давно. Однако
Она дождется меня. Потом.
Надеюсь, всё я в душе оставлю.
Её тепло пусть ладонь хранит.
Я буду разным: то сном, то явью.
Она всё знает. Она простит.
27-05-2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197716
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010
Не бійтесь говорити компліменти,
Попробуйте добром засіять ниву,
Даруйте посмішку усім інтелигентно,
Робіте всяк зустрІчного щасливим.
Дітей спочатку похваліть, не ганьте
За, навіть кепсько, зроблену роботу,
В найгіршій ситуації все вставте
Те слово, що пробуджує щедроти.
У суперечках не кидайтесь злостю,
Лихі слова забудьте і відкиньте,
Зрадійте враз непроханому гостю
І чуже горе з болем зрозумійте.
Повірте, це, насправді, дужа сила
І перед нею затріщать кордони,
Зніміть цілунком втому з лиця милих,
Обіймами їх визволіть з полону.
Любов*ю вмийте прихворівші сходи
І співчуттям зберіть засохші квіти,
Гніт замалюйте в кольори свободи,
Щоб той малюнок передати дітям.
В житті-польоті швИдкім, турболентнім
Знайдіть завжди для теплоти хвилину,
Не бійтесь говорити компліменти,
Це справжній доказ, що ви є - ЛЮДИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197398
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Пропоную вашій увазі мою "пробу пера" як перекладача :)
----- ----- ----- ----- -----
Я - жінка. Я - актриса ексцентрична,
вгадай, яку я граю нині роль.
Я - жінка. Я - володарка велична,
мені вклонялись злидар і король.
Я - жінка. Я - рабиня безталанна,
що знала лиш солоний смак образ.
Я - жінка. Я - пустеля невблаганна,
що спалить всі гріхи твої за раз.
Я - жінка. Я слабка і я всесильна.
Моє життя - зі злом жорстокий бій.
Я - жінка. Ти поводься, любий, пильно,
а раптом, стріли послані тобі...
Я - жінка. Я - жага непереможна,
я мушу все стерпіти і знести.
Я - жінка. Я - те щастя найдорожче,
котре не зміг впустити в душу ти.
Я - жінка. І тому я небезпечна.
Вогонь і лід зійшлись в мені одній.
Я - жінка. Я прекрасна, безперечно,
і в юності, і в старості моїй.
Я - жінка. І у світі всі дороги
ведуть до мене втомлених прочан.
Я - жінка. І за це я вдячна Богу,
хоч Він мені гріхів не пробачав...
А ось оригінальний вірш київської поетеси Наталії Очкур:
Я - женщина, а ,значит, я - актриса....
Во мне сто лиц и тысяча ролей.
Я - женщина, и, значит, я - царица,
Возлюбленная всех земных царей.
Я - женщина, и, значит, я - рабыня,
Познавшая соленый вкус обид.
Я - женщина, и, значит, я - пустыня,
Которая тебя испепелит.
Я - женщина. Сильна я по неволе,
Но знаешь, даже если жизнь борьба,
Я - женщина, я слабая до боли,
Я - женщина, и, значит, я - судьба.
Я - женщина. Я просто вспышка страсти,
Но мой удел терпение и труд.
Я - женщина, я - то большое счастье,
Которое совсем не берегут.
Я - женщина и этим я опасна.
Огонь и лед навек во мне одной.
Я - женщина, и, значит, я - прекрасна
С младенчества до старины седой.
Я - женщина, и в мире все дороги,
Ведут ко мне, а не в какой-то Рим...
Я - женщина. Я - избранная богом,
Хотя уже наказанная им...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176061
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 23.06.2010
Мы прощались, смеясь
И не верили в нашу разлуку
Заменяли на радость печаль
И, как дети, держались за руки
Мы в последние 10 минут
Обжигали друг друга глазами.
Напоследок, почти на ходу,
О любви своей молча кричали.
Не рыдали мы и не вздыхали,
Мы разлуку встречали, смеясь.
Но прошло это все, мы устали
улыбаться, вдали находясь.
Мы смеялись, прощаясь с тобой,
Но тоска пролетела над нами.
Горечь, слезы, обида и боль
В скором времени к нам пришли сами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196180
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Ти не стояв нiколи в тишi храму,
У буднях нелегких не бачив свята,
Та Iскру Божу сiяв помiж нами
I я вiдмолюся за тебе, любий тату!
Усе життя шляхами непростими
Iшов вперед з надiєю злетiти!
I хочу я, щоб ми були такими,
Щоб ти пишатись мiг – ми твої дiти.
Ти не нав’язував своїх iдей нiкому,
Ти нас навчав своїми мозолями…
Та ми ловили в словi у простому
Зернини iстини, що проросли мiж нами.
А Божi Заповiдi вчили не з паперiв –
В твоїх очах їх день-у-день читали.
I вiдкривалось серце, нiби дверi
У свiт широкий, що його ми пiзнавали.
…Злiтають днi – ми бачимося рiдко:
Так складно з мандрiв iнколи вертати,
Та серце лине, як в гнiздо лебiдка,
До рiдних мiсць.
До витокiв.
До тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196845
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Я в твоїх зіницях вкотре молодію,
Знову вісімнадцять! досі на коні!
Ти мені з роками повернеш надію,
Я лиш усміхнуся, просто… Або ні,
Обійму до болю! Повернулась, мріє!
Ти зі мною вип’єш вечір при свічах?.. –
Краще хай довкола все це постаріє,
Аніж постарію я в твоїх очах…
18.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196447
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Я родився в далекій країні,
Там, де сонце стає дуже рано.
Та душею я весь в Україні!
Не дивись, що маленький я, мамо!
Я повернуся, о б о в я з к о в о!
Якщо вам це скоріше не вдасться,
Допоможу їй зняти окови,
Допоможу здобути їй щастя!
Не дивіться так,татку і нене,
Я здійсню заповітную мрію!
Помолися, будь-ласка, за мене,
Богородице Божа, Маріє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186605
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 29.04.2010
Не вбивай мене, мамо,будь-ласочка,
Я твоя ріднесенька ясочка,
Я твоя маленька кровиночка,
Почекай,хоча б ще хвилиночку!
Я не бачила ніжного сонечка,
Не ступала на м`якеньку травиночку,
Я твоя малесенька дочечка,
Не губи, і не ріж билиночку!
Ми ще будемо разом сміятися,
Цілуватись і в ховашки гратися,
І я стиратиму в тебе сльозиночку-
Щасливу німу намистиночку.
Захищу я тебе від недоленьки,
Ми будем жити щасливо,поволеньки,
Моя люба, добрая мамочко,
Моя квіточко,пташечко,лапочко!
Не роби мені холодно й боляче,
Моє тільце маленьке, і не втече,
Я із пастки саменька не виберусь,
Пожалій мене, найкраща з матусь!
Я віддячу тобі сторицею,
Як виросту, стану царицею,
Твою старість від біди доглядатиму,
Й безтямно, безтямно кохатиму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186622
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 28.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2010
Лучи рассвета девственно коснулись
нетронутого шелка облаков
и легкой грациозностью косули
нас утро манит из бездонных снов.
Весенний ветер чутким ароматом,
пропитанный магнолиями день
исполнит сердцу вечную сонату
и зацветет пурпурная сирень.
И солнца свет, как соком апельсина,
вдруг разольется томно на постель,
весна твоя заманчиво красива,
рисует сказкой счастья акварель.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182263
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2010
Я сотни миль иду, не замечая пыли,
К тому рассвету, где твои глаза,
Так искренне меня ласкали и любили,
И пальцы рук твоих, как горная вода
Ищу тот день, где необычно светит солнце
Подсушивая раны у болот,
У озера, а может померанца,
Истощены тела и без хлопот
Ищу закат, в который мы уплыли,
Где маревом струился жаркий свет,
И лебеди тогда у пристани кружили,
Дождавшись, ночь, укрылись в белый плед
Так сотни миль бегу, с поклажей сзади,
Не сбросить мне её, не поменять на приз -
Прильнуть к устам из бархатистой глади,
И голос не услышать твой, как легкий бриз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175256
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 04.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2010
Давай помовчимо, хай буде тиша-
Безмовний щем на поминках кохання.
Історія розмашисто запише
У свій архів той помах крил останній.
Давай помовчимо, хай буде вічність,
Як тихий сум, що з часом не минає…
І плачуть воском поминальні свічі
Й невтішно тиша-реквієм ридає…
Давай помовчимо, щоб в слові мертвім
Не осквернити святості любові,
Що відійшла. Та все ж ніяк не стерти
В моєму серці зорі світанкові.
Давай помовчимо, бо в цю хвилину
Покути ліки зовсім недоречні.
Ось так любов зникає по краплині
В прогалинах сумнівних заперечень...
Давай помовчимо, хай буде тиша.
В ній відгомін запізного зізнання.
Історія розмашисто запише
У свій архів той помах крил останній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169425
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 02.02.2010
Жив у лісі пан Їжак,
Все було йому не так,
Кожне слово – навпаки,
Аж стовбурчаться голки.
Всі стараються дарма,
Каже він: Ладу нема!
Це безладдя, а не ліс!
І все хнюпить чорний ніс.
Але якось диво з див:
Їжака хтось підмінив,
І усміхнений, і радий
Став потіхою громади.
Здивувався кожен звір,
Повилазили із нір
Обсудити новину:
Що ж це сталось Їжаку?
Хто завжди у курсі справ?
Хист сорочин не пропав.
Все розвіда, всіх знайде,
Хто? Кому? Коли і де?
Скоро ліс увесь почув:
То Їжак самотнім був!
А тепер минулось лихо –
Є у нього... Їжачиха!
19.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167534
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 01.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2010
За К. Мотрич.
---------------
Мово! Моя рідна і єдина!
Із любистку, м"яти ти зросла.
Ти води Дніпровської краплина.
Від зорі і місяця зійшла.
Мово! Моя мудра Берегине!
Не дала погаснути вогню.
Рід наш український не загине.
Чесну я обіцянку даю!
Мово! Ти велична й нероздільна.
Ти - Надія, Віра і Любов.
Ця любов до тебе непіддільна,
Бо козацька в жилах тече кров!
Наш народ багатий на таланти.
Сила вічна золотих пісень.
І про це усі повинні знати:
Віримо у завтрашній ми день!
Мово! Невмируще твоє Слово!
Ти давала силу, довгий вік.
І безсмертя і міцне здоров"я,
Хто молитись на це Слово міг.
Мово! Ти дивись - я на колінах
І за всіх благаю і прошу:
Ти прости нас лише в тому винних,
Що не завжди берегли красу.
Вічним забуяй же Словом віщим.
Рідну Україну ти спаси.
І пробач тому, хто є ще грішним.
Наш народ оберігай завжди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166999
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 19.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2009
На камине лучится свеча,
В топке тлеет лениво полено,
Чашка с чаем еще горяча –
Пригревает сквозь блюдце колено.
Я учтиво и мудро молчу:
Ведь под левой рукой твои плечи,
А щека приклонилась к плечу –
И о чае не может быть речи.
Потянувшись чуть, ставлю на стол,
Аккуратнейше, с чашкою блюдце,
Возвращаюсь рукой на подол,
Чтоб легонько к тебе прикоснуться.
Ты ручная и мило мурчишь,
Под ладонью слегка выгибаясь,
И в глаза мне с прищуром глядишь
Изучающее, чуть улыбаясь.
Я, пожалуй, задую свечу –
От камина достаточно света –
И охотно с тобой помурчу…
Жаль, что времени, лишь, до рассвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136177
дата надходження 04.07.2009
дата закладки 17.12.2009
Нелегка ноша це–
жіноча доля.
У неї смак солоної сльози.
Мов у тюрмі,
хоч ніби і на волі...
Молюся,
дивлячись на образи
і все питаю Господа, питаю:
Навіщо, Боже,
нащо так, чому
предрік Ти жінці
у Едемськім Раї,
Щоби корилася вона йому?
Чому лиш жінку
Ти скарав так тяжко –
вчинив її рабинею раба...
Вона згрішила,
так, згрішила важко,
Але ж і він удався до гріха.
Чому Ти, Боже,
не ділив нарівно,
Щоби і він частину мук узяв?..
...Прости, мій Боже,
вибач мя невірну.
Ти краще знав - кому, і що давав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161220
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 17.12.2009