У хаті пахне пирогами,
Варення з вишень на столі.
В гостях я нібито у мами,
Все так, як ми були малі.
Весела мама і щаслива,
У очі дивиться мені.
В вікно заглядує калина,
Обоє раді ми весні.
Ну як живеш?- мене спитала.
А в мене сльози полились.
Мою руку в своїй тримала.
Зі мною, дочко, поділись..
Та що казать, всього бувало,
Життя не мед, ти не хвилюйсь.
Її в щоку поцілувала.
Почула слово: ти тримайсь.
Вона мені ще щось казала,
Та вже не чула я її....
Гірка сльоза з щоки сповзала,
Було так боляче мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875724
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 20.03.2023
Вже повільно літо догорає,
Так промчалось, ніби один день.
Все на осінь мовчки позирає,
Тільки б не спішила ти лишень.
Потихенько складує пожитки,
Все, що за свій час зробить змогло.
Непогані літо має статки,
Так нелегко це зробить було.
Ну а осінь - хитра ти лисиця,
Чого в літо часто зазираєш?
Дай тепла ще літнього напиться,
Ще не час твій, добре оце знаєш.
Та вона лаштує свої коні,
Підбива підкови золоті.
Поки що тримай їх у загоні,
А сама побудь ще в дрімоті.
Ще не будь у зговорі з зимою,
Нащо в літо напускаєш холоди?
Не роби дурниці за спиною,
Руді коні в літо не гони.
-------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953280
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Мої думки, ви можете літати,
Я вас чекаю і не йду до сну.
Одне я хочу в вас оце спитати:
Нащо літаєте ви в ту весну?
Забутий край, спекотне давно літо,
Пора змінити вам старий маршрут.
Ви зможете, повинні зрозуміти:
Не ворушіть, покиньте отой сум.
Присіли поруч, слухають уважно,
Диктую їм я настанови.
А чи дійде до вас, чи недосяжно,
Можливо, знову проти мене в змові?
Навіщо? Не чіплятесь за минуле,
Весна пройшла, немає вороття.
Дивлюся, а думки мої заснули,
І сниться їм минула та весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952375
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
( Цей вірш друкую повторно )
------------------------------------
Слова, слова, які ж ви різні!
Яке ж тут вибрать серед всіх?
Душа ж бажає тільки ніжних,
Хіба у цьому її гріх?
Слова, які ідуть від серця,
Вони живі в буденні дні.
Від них частіше б"ється серце,
Бо хтось тобі сказать так вмів.
Слова, що сказані інакше,
Перевернути можуть світ.
І їх ти чуєш, ніби вперше,
Душа здійметься у політ.
Роки проходять, ми старієм,
Все рідше чуєм ті слова.
Та ми це знаєм, розумієм,
Душа ж слова такі чекає.
2. 07. 2022 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952319
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Я садом бі́гла,
Де юність вишнею горіла.
Відбірно-стигла
Лилась стернею, мов чорнило.
Душею й тілом
У хміль пірнала й звабу літа́ -
Бо вишня зріла
Тебе дозволила любити…
Неприпустимо
Солодкий сік нектаром бризнув.
Життям нести́му
Цілунків несміли́вий присмак.
Дощі та зливи
Червленість юності оббили.
Та все ж щаслива,
Що йду до тебе, ви́шне мила.
В краю побачень
Озвався хтось… мене покликав,
І щось юначе,
В очах блищало чоловіка.
… А намистини
Мастили, сипались стернею.
Немов хрестили:
«Кохай його…»
« Іди за нею…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941016
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 30.06.2022
Стою й вдивляюся у море,
Кидає бризки у лице.
Хіба окинеш його зором?
Це не маленьке озерце.
Бушує, сердиться, звіріє,
Чомусь в ненастрої було.
Чи до негоди шаленіє,
Було на когось в нього зло?
Шпурляє хвилі врізнобіч,
А потім кидає об скали...
Повільно крадеться вже ніч,
А море все ще не стихало.
Та раптом вгледіла далеко,
Маленьку цятку, що то є?
Розгледіть добре так нелегко,
Імла з незвідки ось повзе.
І охопило хвилювання:
Куди в негоду хтось пливе?
Пусте із хвилями змагання.
В моїх думках - переживе.
Повільльно хвилі затихали,
Робили спроби ще малі.
А потім човник колихали,
Уже спокійні, а не злі...
---------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950547
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 30.06.2022
Стоїть хатинка чепурненька,
Очима дивиться на світ.
Навколо прибрано гарненько,
Вбирають очі вишень цвіт.
Садок з-за хати виглядає,
Ніхто не знає скільки літ.
З ним часто вітер розмовляє,
Він не збиває саду цвіт.
А під вікном розквітло сонце,
Все задивляється в вікно.
Немов найнятий охоронець,
Щоб відганяв від хати зло.
Снується пташка коло стріхи,
В гнізді дітки її кричать.
А для дітей ця пташка - втіха:
Як буде пташок годувать?
В рядок шикуються квітки,
Що добавляють теплу гаму:
Пахуча м"ята, нагідки,
І повнять мальви панораму.
Неначе райський тут куточок,
Від нього віє так теплом.
Дитячі чути голосочки,
Сім"я зібралась за столом.
Ну що для щастя іще треба,
Коли в сім"ї порядок, лад?
Можливо, світлого ще неба...
Та щоб роки не йшли на спад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951075
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 29.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Все не так.Чи здається мені,
Що роки задарма пролетіли,
Що молюся мабуть Сатані.
Хоч вже скроні мої й посивіли.
Я шукаю щось світле в собі,
А знаходжу чуже, пустоцвіле.
Задихаюсь від болю в журбі,
Оглядаючи крила згорілі.
Де? Коли я з дороги зійшов?
Де життя повело манівцями.
Вирувала мабуть юна кров.
Не дружив тоді мозок з ногами.
Щось шукав,та знаходив не те,
Не моє,чи то може здавалось,
Все життя не Здобуток -, пусте.
Це мені на останок дісталось.
Повертаюсь до пам'яті знов,
Кожен день як сторінку гортаю.
Що шукаю? А може знайшов?
Я у Бога прощення благаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939611
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Гойдає вітер клени і тополі,
Мете пожовкле листя по землі.
Свинцеві хмари сунуться поволі,
Немов пливуть по небу кораблі.
Осінній день згасає за горою,
А вітер ніби грається в жмурки,
Затихне, не шумить над головою,
А потім... . Аж хитаються зірки.
Затрусить хмари, сипоне крупою,
Завиє дико, снігом сипоне,
А там вже й дощ із хмар тече рікою
Від нього не сховатися ніде.
Розірве вітер хмар густих кордони,
Щербатий місяць з неба підморгне,
На церкві вітер загуде у дзвони
І десь у полі під кущем засне.
Минає ніч,прокинеться він знову
І полетить крутити вітряки,
Трусне сердито гілочку кленову,
Зашелестять засохлі будяки.
Шумлять вітри ,щось хочуть розказати,
Повідати, що вже зима іде,
Що скоро ніч накриє снігом хати
І віхола у стрісі загуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936183
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 18.02.2022
Раз прийшла Любов до хати,
Стала на порозі.
Хіба треба тут благати,
Зігрітись з дороги?
Запросили гостю сісти,
Напоїли чаєм.
В хаті прибрано, так чисто,
Любо зустрічали.
Діти гралися, сміялись.
Видно, що щасливі.
Радість гостю так торкнулась,
Видно - помилилась.
Тут Любов панує й лад,
Треба йти до інших.
Їм не треба цих порад,
Лиш посиджу трішки.
І піду тоді до тих,
Де нема Любові...
А надворі сніг вже стих,
І пішла поволі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933778
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 18.02.2022
Кружляють зранку у дворі сніжинки,
А то вже й дощик плаче за вікном.
Всміхнулось сонце потекли сльозинки
Із стріх накритих зимовим сукном.
І вже струмки побігли по дорозі,
У небі чути гомін журавлів,
Кричать шпаки, присівши в верболозі,
Приліг погрітись котик на землі.
І пролісок зацвів, не забарився,
Як зіронька, на схилі первоцвіт,
В долині гай прозорістю накрився,
Вітаючи весни швидкий прихід.
Вона примхлива, ніби настрій жінки,
Теплом зігріє, снігом сипоне,
Замість тепла отримаєш крижинки,
А далі дивним цвітом розцвіте.
Дивлюсь на тебе, ти весна, та й годі,
Така ж велична, дивна, як вона,
Жінки такі,говорять,завжди в моді.
Наллю за тебе у бокал вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907339
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 10.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Задощило на опале листя,
Осінь вже закінчує політ.
Почуття розхристані сплелися,
Бо зима лаштує свій прихід.
Десь іще з-за рогу виглядає,
Приміряє всі свої думки.
Їй не жалко осінь, хай ридає,
Не подасть плаксивій і руки.
Заморозить сльози? Ні, ще рано,
Листя вкрити снігом? Чи пора?
Що зробити їй із цим туманом,
Із-за нього осінь визира.
Подивилась: ні, вже не красива,
Постаріла осінь золота.
Ледь знаходить у собі ще сили,
А недавно все ж була не та.
Та не треба, осінь, плакать гірко,
Кожному відміряно свій час.
Ти усе зробила на п*ятірку,
Скористала вдало увесь шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895130
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0
[/youtube]
Осіння жінка за вікном,
Ледь сивина прикрила коси,
Торкнула осінь їх крилом.
Чом по щоках котились сльози?
Красива жінка в цих роках,
Рум"янець грає на обличчі.
Вона уся в своїх думках,
Чому ж ці сльози так пекучі?
Зітре їх нищечком з очей,
Від всіх ці сльози заховає.
Скільки недоспаних ночей,
Хіба про це хтось з нас узнає?
Пройшла так осінь не одна,
Зима ввірвалася у груди.
Якась тривожить таїна,
Хіба за це осудять люди?
Душа все знає, та мовчить,
Вона цей смуток розуміє.
Його не може припинить,
А, може, просто не посміє.
У очі осінь заглядає,
Чи плакать з нею, може, - ні?
Та сенсу в цьому геть немає.
Чому жінки такі чудні?
Запорошила сиза мжичка
Чарівний образ, що в вікні.
Вже не в сльозах це миле личко,
Пройшли хвилини ці сумні.
Враз розпогодилося небо,
І сум гіркий уже пройшов.
Та все ж думки летять до тебе,
Тримає нас іще любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894821
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
За твором Леоніда Глібова
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IsBO7zayfRo
[/youtube]
Повільно тече річечка,
Міленька, як струмок.
Звивається, як стрічечка,
І повна вся думок.
Про що думки, малесенька?
Що день коротшим став,
Чи жаль тої вербиченьки,
Що листя вітер вкрав?
Невже ти зажурилася,
Що прийдуть холоди?
Хіба журбі скорилася?
Ти не сумуй... зажди...
Допоки гріє сонечко,
Хай зникне десь журба.
Співають іще пташечки,
Притихла і верба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851224
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 07.11.2020
Останні подихи тепла.
Вже осінь золотить сади.
Блакитне небо ніби з скла,
Не за горами холоди.
А там вже вкриються поля
Периною пухких снігів.
Замерзнуть ріки і земля,
Не чути буде журавлів.
А зараз ще листок летить
Із вітром в вальсі закружляв,
Натанцювавшись в якусь мить,
До рук тобі із неба впав.
Червоно-жовтий, аж горить,
Немов би каже:-Я вогонь!
Він знову з вітром полетів,
Торкнувшись до твоїх долонь.
Сміється осінь золота,
З берізки скинувши фату,
А та стоїть немов свята,
Не прикриває наготу.
Я обіймаю білий стан.
Торкаюсь ніжно до кори.
Хоч розумію це -обман,
Та уявляю, що то ти.
Цілую тіло молоде,
Мені на плечі покладе
Берізка віти. Лист впаде
Й мене у осінь поведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890653
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 07.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3I6GDA4e06c[/youtube]
Чом зло цвіте, як бур"яни,
Не знає спину, непогоди?
Ненависть й зло, як табуни,
Чи є для цього перешкоди?
Десь підкрадеться ненароком,
Ужалить боляче до сліз.
Собі піде спокійним кроком,
Таку властивість має злість.
Не витягнуть жало із серця,
І ти вже в розпачі: як жить?
І до душі вже сум крадеться,
Ну як оце все зупинить?
Який знайти хороший спосіб,
Як відповісти на це зло?
І тут у сум впадаєш зовсім,
І раптом - може повезло?
Знайдеш слова в своїй скарбничці,
Такі, щоб ворог занімів.
Найкращі, чисті, як водичка,
Щоб більше злитись не посмів.
Ви не повірите - всміхнеться,
Такого кроку не чекав.
Те, що почув, так й відгукнеться.
Цей вчинок злість чомусь злякав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891576
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 13.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nArhnmSpag[/youtube]
Я ще не все тобі сказала,
В запасі є багато слів.
Я їх старанно заховала.
Чи ти відчути їх зумів?
Що осінь знову у наряді,
Зі мною ти її зустрів.
Вбрання тримала у шухляді,
Тепер навколо світ розцвів.
Сади, поля всі вишивала,
Вплела калину для прикрас.
Оцим усим нас зчарувала,
Вона старалася для нас.
На листі краплі, як гірлянди,
Як сльози осені сумні.
Душа тобі здає екзамен,
Чи буть мені на самоті?
А ти учитель надто строгий,
Уважно слухав в котрий раз.
Мене пробачити готовий,
Без зайвих слів і без образ.
Спостерігала осінь пильно,
Щоб й слова тут не пропустить
У нас і в осені щось спільне...
Дозволю вам про це судить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891295
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VCs5ZQSO5O4[/youtube]
Поскладало літо усі речі.
Що у них? Забрала лиш тепло.
Обережно кинула на плечі,
Ось і все знаряддя, що було.
Поспішала - човен он чекає,
Озирнулась кілька ще разів.
Те, що повернеться - добре знає,
Хто б тут сумніватися умів?
Сіла обережно, відпливає,
Ми ще відчуваєм літа смак.
Поряд вітер теплий сновигає,
Та вже осінь знаємо, однак.
Жменьку іще кинула тепла,
Що і досі нас ще зігріває.
Цяточку сховала сіра мла,
Тихо літня днина домліває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891086
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WQmODuLKDHU[/youtube]
Посіявсь дощ, немов крізь сито,
Дрібний, холодний. Ну й нехай!
Зриває вітер лист сердито,
А в хаті тепло - справжній рай...
Що заспокоїть так зуміло,
Можливо, в настрій грав скрипаль?
В душі відразу проясніло,
Нудьга помчала кудись вдаль.
І виростали ніби крила,
Думки снувалися у тон,
Нову сторінку гра відкрила,
Де звуки й настрій в унісон.
Зачарували, все забула,
Що рветься в скло он вітролом,
Всі негаразди обминула,
Що осінь пізня за вікном...
Буває ж так!
---------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850323
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IZqV3xri0Q0[/youtube]
Міленький дощ по підвіконню,
І як завжди - нема тепла.
Я не вдаюся до чекання,
Теплінь не прийде із-за скла.
Збирала влітку я тепло,
І берегла його в долонях.
В душі у холод проросло,
І зараз, в осінь, не холоне,
Воно, як квітка з пелюстками,
Я бережу його ростки.
Вдихаю осінню ковтками,
Не дався б холод, щоб взнаки.
Надпий і ти тепла з долоні,
Із мого келиха добра.
Не в тому суть, що сніг на скронях.
Чому сумуєш задарма?
На двох з тобою буде вдосталь,
Нащо жаліть тепло душі?
Нас зрозуміє пізня осінь,
Не буде лить весь час дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851028
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 05.10.2020
[[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Краплинка краплю доганяє,
Їх вітер струшує з гіллі.
І з ними, граючись, гойдає,
Як діаманти у імлі.
Одна краплинка ось зависла:
Вона остання серед всіх.
Її залишив він навмисне,
Бо хоче знову нових втіх.
Він придивлявся так і сяк,
Так дивувала її сила.
Невже, він просто був добряк,
Що його вчинок зупинила?
Хотів хитнути він стебло,
Яке занадто було хиле,
Та краплю сонце обдало -
Всі вітру наміри змінило.
Розтала крапля тут нараз,
У невідомість полетіла,
Та вітер глянув без образ:
Бо теплота - велика сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851397
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 05.10.2020
Що тобі, жінко, ця осінь, терпка, як імбир?..
Пахне вона прілим листям й сухими грибами...
Вересень дні поволік, мов сліпий поводир,
І зачинились за ними всі двері і брами.
Мабуть, для того в природі й відводиться час,
Щоб розібратись в собі́ й відпустити утрати.
Скапує серце в журбі, як самотня свіча,
Може, пора зруйнувати умовностей ґрати?
Що тобі ці ностальгійні небесні плачі,
Сиві тумани з різким ароматом ялиці?
Осінь тобі покладе свої мідні ключі,
Щоб відімкнути й пізнати усі таємниці...
Щоб повторити оту невагому ходу,
Грацію лані прудкої і мудрість зміїну.
Все у природі доцільно, і все до ладу,
Вчися смиренно приймати кожнісіньку зміну.
Чом так гірчить тобі ця благодатна пора?
Може, нарешті вже час позбирати каміння,
Щоб збудувати в душі свій намолений храм,
Жінко осіння?..
[i]Світлина: Karolina Szary.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889671
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJXSURnhXPM[/youtube]
Час бува - гортаєм сторінки,
Визира з незвідки епізод.
Сніг засипав давні ті роки,
Повернути вже нема нагод.
Довго іще думаєш-гадаєш,
Як таке все ж статися могло?
Що питати, відповідь ти знаєш:
Може, все від серця відлягло?
Як з життя цю вирвати сторінку,
Пізно починати новий лист.
Чом, душе, не знаєш ти спочинку,
Та який у цьому уже зміст?
Віджило, потухло, заржавіло,
Та в душі ще іскорка горить,
І ти знов вертаєшся несміло,
Хоч помалу серце защемить.
І шукаєш в тім й свою провину,
Бо любила ти так, як могла,.
І нема до ранку думкам спину,
Нащо ти все, пам"ять, зберегла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888311
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Віддала я тобі кращі ро́ки…
Замітає сніжком хвойний ліс.
Розливається світом широким
Завірюха, що в душу приніс.
– Розлюбила – веде білолиця, –
Полум’яні чуття замело.
Не кохатися вже, не люби́тись, –
Захурде́лило стежку в село…
Надвечір’я… сумними піснями
Проводжаю кохання своє.
Сніжно-біла любов поміж нами,
Зледеніла… все віршами б'є…
Затуманила сонячні очі
Світанко́ва зимова роса.
Запечалились інеєм ночі –
Вогняни́й світ кохання згасав...
(анапест.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886274
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 23.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l33eMvicWFg[/youtube]
Вийди, зоре, із-за хмари,
Нічну темінь пригаси.
Зможеш, бо ти маєш чари,
Спробуй квіткою цвісти.
Недосяжна, так далека,
Погляд мій тебе ласкає.
Ти виходиш, тільки смеркне,
Знаю: й ти мене чекаєш.
Поряд зірок є чимало,
Ти - яскрАвіша усіх,
Що про нього ти узнала,
Не чужий там серед всіх?
Як в новім житті живеться,
Пам"ятаєш, не забув?
Хай легенько там гикнеться,
Як слова мої почув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883618
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Свиня свинею й в Африці свиня,
Одне бажання - добре попоїсти,
Щоб не свинячить, не проходить й дня,
Когось вкусить, та є бажання й з"їсти.
*****
Ворона десь знайшла шматочок сала,
І смакувала мовчки під кущем.
В цей час Ворона Біла пролітала,
І міркувала:
це сало з"їм я із борщем.
Схватила сало й полетіла,
ще щось кричала,
А сало у цей час у річку впало.
*****
Один Баран всім стадом керував,
Бо бачите, себе найкращим він вважав,
Зібралось стадо, разом роги відкрутили,
Щоб жити тут усім не заважав.
*****
Розрісся серед квітів Пан- Будяк,
Вважав, що він один тут панської породи.
Когось як вколить - буде знак,
Він тут один всім робить шкоди.
( Я не про тих, що можуть лікувати,
Про тих , що можуть болі завдавати)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881424
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YN9lHK35lxU[/youtube]
Куди не йдеш - я за тобою,
Неначе я - це твоя тінь.
В думках тримаю я рукою.
Мені не важко і не лінь.
Боюсь - в дорозі не схитнувся,
Щоб йшов по вірному шляху.
Відчув? Тоді, щоб усміхнувся.
В душі не буде хай страху.
Вдихни повітря на всі груди,
Щасливе бачу вже лице!
І хай позаздрять тобі люди,
І підбадьорить тебе це.
Іди! ні, ні не зупиняйся,
Зморився, бачу по тобі.
Глибокий вдих - і не здавайся,
Назустріч йди своїй судьбі.
На спад йде день... повечоріло,
Давай присядем - ти і я.
Про щось нам тиша шепотіла,
Що доля я давно твоя....
Схились до мене на плече,
Повір у цю мою ти казку.
Куди від долі ти втечеш?
Прийми її, немов поразку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879736
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]
Душа і серце це - єдине,
Та довірятися кому?
Коли душа до когось лине,
То серце скаже: я мовчу.
Чому це різні в них думки,
Хто більше з них життя це знає?
Мабуть, підкажуть тут роки,
Та швидко час усе ж минає.
Це час розставить все на місце,
І маєм те, що могло буть.
Чого ж мовчало тоді серце,
Невже, у цьому була суть?
А що на це тут скаже й розум?
Учитель й він в потрібний час.
І тут душа полине в роздум:
Надіюся, що час врятує нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879109
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 09.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZEbPebcio10[/youtube]
Я мечтаю о весне,
Не похожую на осень.
Мне достаточно вполне,
Твоих нежных пару строчек.
Расскажи мне о себе,
Как живешь, о чем мечтаешь?
Что ко мне в твоей душе,
Обо мне ты вспоминаешь?
О весне сложи мне песню,
Мы её споём вдвоём.
Приукрась красивой трелью,
К ней мотив мы подберём.
Пригласи меня ты в сказку
Ту, где будем мы одни.
Подбери цветные краски,
Расскажи мне о любви.
Нарисуй ромашки в поле
И весенний ветерок.
Будет вновь за нас доволен,
Этот тёплый вечерок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868960
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 08.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zE3Q_KZ9EWU[/youtube]
Чи є сильніше щось надії?
В народі кажуть - це чекання.
Коли зіб"ються з ритму мрії,
Тоді повірим сподіванням.
Вони тримають скільки сили,
В житті у нашім - соломинка.
І щоб думки ці не гнітили,
Чекання хай не зна зупинки.
Коли опустяться вже руки,
І проклянеш ти це чекання,
Скажи ти "Ні" оцій розпуці,
Що не веде до виживання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869154
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 08.06.2020
…Ищу наш мост заброшенный –
душа к душе...
Былые чувства сердца растревожены,
Все мысли – в том далеком мираже,
в тех тропах счастья, часто нами хоженых.
Влекут волшебной силою
те берега
Что к солнцу в гости нас водили тропами,
все чувства раскрывали донага,
И каждый вкус любви чудесной пробовал.
Ищу тот мост заброшенный –
и не найду.
Брожу опять душой своей стреноженной,
И вспоминаю долгих лет чреду,
Что ожиданьем вечным запорошены.
А мост влечет смятением –
душа к душе,
И чувства вечные - несет течением.
Тем отблеском заката в камыше –
Наш мост любви в зеркальном отражении…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878954
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
У нас кохання вічного не вийшло –
В садах вишневих почуття згубилось.
І білоквітним сумом плаче вишня,
За тим, що бути разом не судилось…
Розвів стежками різними Всевишній –
Серця самотні інші хочуть гріти.
…Лиш в спогадах щасливих – квітне вишня,
І цей солодкий, ніжний запах літа…
Нам не забути зустріч дивовижну,
що місяць нагадає в сумі ночі,
Згадаємо в цвіту ми нашу вишню –
І серце - стиглим соком кровоточить.
Самотньо плаче дощ, рахує втрати,
Бо знає, я для тебе вже - колишня.
І тільки в серці буде квітувати
У кожному із нас – ця біла вишня...
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 08.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
Ти вчив мене колись літати,
Та я боялась висоти.
До самих хмар могли б дістати,
Слабенькі крила все ж були.
Невдалі спроби були перші,
На землю падала не раз.
Дивилась в небо я, упавши,
Від тебе не було образ.
Та ти чекав із нетерпінням,
Була наука ця важка.
Душа боліла від падіння,
Твоя тримала все ж рука.
Ти в мене вірив, я - старалась.
Як побороти мені страх?
Не раз злітала й поверталась.
Могла літати тільки в снах...
Пройшло з тих пір років немало,
Ти десь літаєш, ніби птах.
Я цю історію згадала,..
Так жаль, що в нас був різний шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877731
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2020
[b]Кружляють над домівкою лелеки,
Милує око їх політ легкий.
Думки мої полинули далеко,
В мого дитинства стоптані стежки.
Ось бачу молодими маму й тата,
На іншій – юність енергійно б’є,
Було стежок в житті таких багато,
І кожній в серці місце є своє.
На цім шляху – зустрілась я із сумом,
Урвистий він, немов круте піке.
Заплутані стежки - одвічні думи,
Моє життя насичено – стрімке.
Стрічала я людей невипадково -
Глибокі рани гоїли вони.
Падіння. Зліт… я йшла стежками знову,
Шукала дні квітучої весни.
В душі усе було – зима і спека,
Літала... і зривалася з орбіт.
Та щиро вірю: навесні лелеки
Дають надію на новий політ…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875393
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 29.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=21bepxbejuc[/youtube]
Укрила землю позолота,
Стоїть оголений гайок,
Скриплять від холоду ворота,
Завмер на гілочці листок.
Один єдиний залишився,
Наводить думи він сумні,
Він ще упасти не рішився,
Бо не простий, у бурштині.
Він знає все, що буде далі,
Впаде на землю і - кінець.
Тому він зараз у печалі:
Піде життя все нанівець.
А я дивлюсь і розумію:
Яка тут жага до життя!
Чи й я триматись так зумію?
(Роблю для себе відкриття).
Та де не взявся сильний вітер,
Зірвав листочок - сироту.
Так засмутив мене цей витвір,
В душі залишив пустоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852333
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 26.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Чому так музика торкає,
Що ллються сльози із душі?
А гілки бруньки розпускають,
І затихають вмить дощі.
Яка у ній магічна сила!
Змінити може все за мить.
Буває вхопить - й полетіла,
Ніщо не може зупинить.
Душа вразлива чомусь плаче,
На це і приводу нема.
А, може, просто так терпляча,
В собі всі болі захова.
І сльози котяться - не спиниш,
Чомусь солоні і гіркі.
Нема, чи є на те причини,
Такі - то сльози ці людські.
А потім стане ніби легше,
Немов очистилась душа.
Торкає музика не вперше,
Мене так часто утіша.
Чи плачуть душі зачерствілі?
Та, мабуть, в них душа глуха.
Що з часом зовсім заржавілі,
Та не заплаче: сліз нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869744
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 25.05.2020
Вмивався ранок сонячними росами,
Коли забула свій травневий сон.
Несла кохання, що у Бога просимо,
Назустріч серцю, з вітром в унісон…
І радість напувала душу досита,
так мліла я від сонця і тепла.
Була душа беззахисною й босою –
Усю себе - коханню віддала.
Веселкою два серця поєдналися
В сліпучо-ніжній, сонячній красі –
В безмежних хвилях почуття купалося,
І посміхалось сонцю у росі…
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876826
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Чудо - вишиванку з чистими думками
Під молитву світлу, в тиші мовчазній,
На щасливу долю вишивала мама –
Оживали маки, мов вогонь на ній…
Мова її серця – дивні візерунки,
В них вона вкладала всю свою любов.
Не було для доні кращого дарунку –
Мамине мистецтво, сила молитов...
І горіли маки – обереги долі,
Зцілювали душу у момент біди.
Так щезали з серця негаразди й болі –
Мама - в квітах: поруч з донею завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Весна як жінка із слізьми і сміхом,
То посміхнеться, то поллє дощем,
А то сипне на цвіт колючим снігом.
Так захотіла. От вам і усе.
Весняне сонце хоче світ зігріти,
Та тут весна вже хмари наганя,
Все навпаки і бавляться як діти,
Хто головніший сонце , чи весна?
А то розплачеться, розпустить коси,
Коли землі так хочеться тепла.
Назавтра на траві весняні роси
І вже стоїть погода золота.
Ну що робити з нею, хто підкаже?
Не передбачена́, якась своя.
Душа моя від неї все ж співає,
Бо з нею вся природа ожива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868128
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 30.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Уміння полюбити - справжнє диво,
Чужа людина стане, як рідня.
Тоді стаєм і зовнішньо красиві,
Прожити важко без любові й дня.
Любов ця переверне ввесь твій світ,
І творить з нами ще такі дива!
Ну треба ж - розцвітає в душі цвіт!
Вона все може, бо по-справжньому жива.
Уміть в любові щось знайти своє,
І не прикаже серцю любить ДОСИТЬ!
Любов - глуха, цих слів не визнає.
І залишитись в серці нашім просить.
А ми, подумаєм, залишим, може, й ні,
Це, дивлячись, яка у нас душа,
Прогонять із душі ці сили злі,
Бо для любові вона була чужа.
Піде десь спотикатися під вікнами,
Може, прийме ще страждуша душа,
І зацвіте у серці добрім квітами,
Любов забуде, що таке журба.
Вона не знає відстані ні віку,
Знайде тебе, де ти і не чекав.
Що від самотності - надійні ліки...
Така вона любов...А ти й не знав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874047
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DFkb0tajcpo[/youtube]
Здається, що мовчання тягнеться століття,
Прискорює із кожним днем свій крок.
І в"яне ледь розкрите ще суцвіття,
Та без душі зміліє, як струмок.
До нього хочу часто докопатись.
Воно хранить в собі таємний зміст,
Та хоче в невідомості зостатись,
Неначе непрочитаний чийсь лист.
Мовчання ми тлумачим, як завгодно:
Можливо, що нема вже що сказать,
Коли на серці стало прохолодно,
Чи сили вже немає, щоб кричать.
На зло судьбі, чекаєм все ж слова,
Які колись народяться з мовчання.
Мета життя тоді уже нова,
Як нагорода за оце чекання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863494
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AfRY0aXM_dw
[/youtube]
Підфарбую чай у склянці,
Соком із калини.
Поговорю наодинці,
З душею годину.
Підкажи, як в світі жити,
Що не так роблю?
Прошу тебе не спішити,
Не придай жалю...
Можна душу відкривати
Тим, кого ти любиш?
Чи він любить? Як узнати,
Може, просто дурить?
І як сум перемогти,
Й не плакать від болю.?
Зможеш ти відповісти?
Знаєш мою ж долю...
Довго думала душа,
Що мені сказати...
Все ж сказала неспіша:
Серце може знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863063
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DLN5o1cqKw[/youtube]
Чи можна полюбить козла,
Як кажуть часто це в народі?
Хіба бува любов все ж зла,
Загадку цю рішала при нагоді.
Невже любов буває різнолика,
Як не попасти в сіті до козла?
Любов я знаю справжню, сонцелику...
Але народ помітив, є й така.
Чи це не та, що може розрушати,
І милуватися лише собою,
Себе завжди і всьому возвишати,
І з-за дрібниць кидатися до бою?
Завжди у всьому бути переможцем,
І з висоти плювать на інших почуття.
Така любов утопить в воді в ложці,
Не знає, що це значить - каяття.
Живуть собі, смакують насолоду,
Це не для них, що тут я наплела.
Тож прислухаймось до народу:
Не закохаймось здуру у козла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860733
дата надходження 09.01.2020
дата закладки 09.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aA2csE-HBkQ[/youtube]
Час іде, веде життя стежками,
і ми спішим за ними кожен день.
Знаємо - вони все ж невблаганні,
Залишається коритись їм лишень,
І приймати смирно подарунки,
Хочемо цього ми, а чи ні.
З ними не ведемо ми рахунки,
У життєвій нашій метушні.
Дякуєм за білі й чорні смужки,
Не дають нам право вибирать.
З чорними боримось самотужки,
Якщо є за що нас так карать.
Я бажаю вам в житті лиш білих,
Щастя, щоб всміхалося в житті,
Щоб його на кожнім кроці ви ловили,
І купалися в удачі й доброті.
______________________________
Дорогі мої вірні друзі і читачі!
Будьте щасливими, здоровими, удачними.
Дякую, що підтримуєте мене.
З великою повагою до вас - Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860633
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Чому хмелієм від любові,
Немов від келиха вина?
Невже любов з вином у змові,
І п"єм її ми теж до дна.
Чому таке серцебиття,
Коли побачим очі милі?
Так що ж керує цим чуттям,
Чому спинитись ми безсилі?
Ми марим ним і вдень, й вночі.
Чом не дає спокійно жити?
Чи є від таїни ключі?
Чи можна жить і не любити?
Чому рабами всіх нас робить,
Слухняно йдем на зов її?
І легко спокою позбавить.
Невже думки це лиш мої?
Як від любові врятуватись,
Як не попасти в її сіті?
І незалежним почуватись,
Найщасливішим стать у світі.
І не чекать, що прийде час,
Що непотрібна стане скоро.
Кохання промінь тихо згас,
Це буде плата за покору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858481
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 23.12.2019
́
Скінчилось літо. Осінь. Вже й зима,
А там дивись вже й вишня зацвітає.
Летять роки, чекаю, та дарма,
Що молодість про мене ще згадає.
Пішла, не залишила по собі
Ні слова, ні пів слова, вмить розтала,
Лишилась пам'ять - сльози на вербі,
Я підійшов, одна в долоню впала.
Гірка краплина, ніби все життя
Влилось у неї. Крапля нагадала
Про віру, про надію почуття,
Що з молодістю враз усе пропало.
Лікує час? Не вірю, то брехня,
Літа мої ту молодість украли.
Шукаю я її тепер щодня,
Та часу залишилося замало.
Роки, роки - багатство ви моє,
Куди пішли і звідки вас чекати?
Інтриги час, немов павук снує,
Все ж молодість я хочу дочекатись.
© Copyright: Виктор Гала, 2019
Свидетельство о публикации №119122103976
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858667
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 23.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S9s0qvkY3qw[/youtube]
А ти кохав отак, щоб раз й навіки,
Недивлячить це літо, чи зима?
Чи не було кохання це для втіхи,
Розтрачував чуття так, задарма?
А ти кохав, як зорі срібний Місяць,
Та в серці в нього завжди лиш одна,
Ранкова зірка - неба чарівниця.
Ти бачив, щоб вона була сумна?
Ти цілував , як море берег ніжно,
І хвилями ласкає день при дні?
Чи знаєш біль, як кидать легковажно,
А чи писав їй вірші і пісні?
Чи ти кохав, як Сонце любить землю,
І посилає промені лиш їй одній?
І знає, що любов ця недаремна...
Чи можеш так кохати ти, чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856284
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 16.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EGWswcINZ8I
[/youtube]
Безвітряно. Спокійно. Тиша.
Припнутий човник до кілка.
Дрімає гай, позолотішав,
Заснула й річка замілка.
Колись вона була рікою,
(І човник плавав, ще й не раз).
Тепер багата лиш ряскою,
Всьому в житті буває час.
Давно самотній оцей човен,
Забули всі його давно.
Весни чекає, поки повінь,
Торкне вода засохле дно.
Раз по раз хвильки колихають,
І ніжно гладять з співчуттям.
Вони легесенько зітхають,
Неначе граються з дитям..
А він усе в своїй задумі,
Він пам"ятає літні дні.
Такі веселі, надто шумні.
Тепер вже дні не ті, складні.
У тім човні ми цілувались,
Він захищав нас від усіх.
Тоді на щастя сподівались.
Я до сих пір твій чую сміх.
Нікому весла не потрібні,
Та й човник сам. Для кого він?
Когось щасливим зробить здібний,
Чека в природі перемін...
--------------------------------
натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852704
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dXKS3wEGq9M[/youtube]
Росою плаче пізня квітка,
Втрачать не хоче ще красу.
Осінній холод тут за свідка.
Пожадно п"є земля росу.
Упала крапелька маленька,
Мені на руку, як сльоза,
І розтривожила серденько...
Неначе плачуть небеса.
Не бачить літо сліз гірких,
І не пройма нудьга осіння.
Не буде днів уже жарких,
Шукайте в осені спасіння.
Принишк й задумавсь вітерець,
Погладив ніжно пізні квіти.
Їх ще не вдарив морозець,
Та літо їм уже не світить...
Задума, тиша навкруги,
Як пережить пору осінню?
Якщо впадуть іще сніги?
Набратись треба тут терпіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849533
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]
Є слова такі, що надихають,
Як у спраглий день жива вода.
Болі і питання всі зникають,
І від них упевнена хода.
ДОБРИЙ ДЕНЬ,СПАСИБІ, ТОБІ РАДА!
Стоголоссям линьте на весь світ!
Ці слова завжди душі відрада,
Дивослів"я кличуть нас в політ.
І немов на зріст стаємо вищі,
І біда уже не є біда.
Ось такі властивості цілющі,
Ніжне слово ось, як вигляда!
І теплом зігріті, ми - щасливі.
Не такий жорстокий уже світ,
І здається все тоді можливе...
Хай цвіте в серцях цей дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
́
Ти повернувся? Нащо ти прийшов?
Я перестала вже тебе чекати.
Твоя присутність не бентежить кров.
Що хочеш ти мені ще розказати?
Ти не прийшов коли душа моя
Завила як поранена вовчиця,
Коли вона звивалась як змія,
А то з гори летіла мов би птиця.
Ти не прийшов, коли безсонна ніч
Давила сірим каменем на груди,
Стогнала, все гадала в чому річ,
Чому стають чужими рідні люди.
Терпіла біль, чекала знову й знов,
Виходила тебе стрічати зрання
Лікує час...Нарешті ти прийшов.
А я не та... Загоїлось кохання....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840123
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 17.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X_P2FUhbBW0
[/youtube]
У шафі на полиці ряд книжок,
Від щирих друзів гарні подарунки.
Одна за одною, як ланцюжок.
Нема дорожче, ніж оці стосунки.
Не довелось зустрітись мені з ними,
На відстані відчула добре їх.
Давно для мене стали не чужими,
Мої тут Друзі, що дорожчі всіх.
Читаю й перечитую книжки,
Уважно роздивляюсь їхні фото.
З любов"ю я гортаю сторінки,
І дізнаюсь, що ними пережито.
Радію і сумую разом з ними,
І часто так хотілось поряд буть.
І з ними не холодні такі зими.
Вони завжди в житті моїм живуть.
Вам дякую, що ви у мене є.
Мої хороші, добрі, вірні Друзі.
Бо з вами небо завжди голубе,
В моїй душі завжди ви у повазі.
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1782023/c72db3e6-4e6a-4998-9238-4128d7d21377/s1200?webp=false[/img]
[img]https://yandex.ua/images/_crpd/7Czhjf625/959d0ez_W/VbLgFtc9wm_7aK15NfEjCghS8PscMr-jdW9yFamx8zvwQ6pcyPhcKVfjWibGiILbV9iicNQnkQqCXCJs5Soq40HqqEqiDKYimnXpNWmITxd5J9G2ZWPXnllfJzCNqdcm0[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845948
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 30.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IcdVPmLMFYA[/youtube]
Знову ось зустрілись: очі в очі.
Скільки це пройшло тут літ і зим?
Серце неймовірно так стукоче...
Бачу, ніби став уже другим.
Посмішка в очах така грайлива,
А роки дали про себе знать.
І хода не та, не так смілива.
Ти не знаєш, що мені сказать.
Що сказать, коли слова тут зайві,
Посмішка вирішує усе,
Замість слів все вирішить важливе,
А згадать минуле, то - пусте.
Іноді ввійдеш удруге в річку,
Сум минулий схочеш обминуть.
Та ріка грайлива, ніби стрічка,
Головне - у броді не схибнуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846550
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pw5zdYDn4mU[/youtube]
Навіть за сльози диявола,
хтось повинен заплатити.
-------------------------------------------
Я міняю теми: вже не плачу.
Не побачиш більше сліз моїх.
У віршах їх більше не побачиш.
Радість хай наповнить душу й сміх.
Бо частіше люди чують сміх,
А не сльози ті, що їх не бачать.
Сльози - це не вихід для утіх.
Хай за ці слова мене пробачать:
Рідко, хто за сльози пожаліє,
В кожного болить своя душа.
Не тому, що люди збайдужілі
А тому, що в кожного своє життя.
На ногах стою, неначе, твердо,
Іноді збиває щось із ніг.
Та життю й такому завжди рада.
Скільки ще несходжених доріг!
Знаю - поруч доброта і зло,
І до цього треба все ж звикати.
Зрозуміти серце не завжди могло.
І в цім житті я мушу все здолати...
---------------------------------
[img]https://st.depositphotos.com/1818295/2427/i/950/depositphotos_24274233-stock-photo-chocolate-cake-with-rose.jpg[/img]
[img]http://luxfon.com/large/201302/19521.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841762
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 20.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L6q4eOYf2EE[/youtube]
Ледь - ледь жеврІло стомлене багаття,
Вечірній вітер крильми припадав.
Хоч це робив з нечів"я, та завзято,
Всю силу і уміння прикладав.
Не те, щоб він хотів отак зігрітись,
Чи мало для душі було тепла,
Він від самотності не знав де дітись.
Така ідея просто так прийшла.
Покинуте багаття догорало,
І змійкою крутився їдкий дим.
Це час чиюсь розлуку смакувало,
Багаттям цим погашеним, блідим.
Пройде лиш мить - і ватра догорить,
І допоможе в цім міленька мжичка.
Вогонь погас, не можна відтворить,
Лиш купа попілу лишиться невеличка.
Розвіє його вітер, як забаву,
Та поки ледве диха ще вогонь...
А, може, хтось змінити зможу справу,
Тепло підкине із своїх долонь.
І оживе погашене багаття,
Роздмухане душевним вже теплом.
А дурноверхе вітру тут завзяття,
Зуміло врятувать душі надлом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842543
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fBDPXeGElTU[/youtube]
В житті бувають ситуації,
Як вихід правильний знайти,
Минути долі провокації,
І досягти в житті мети?
Шляхи незвідані, тернисті,
І кожен крок це - боротьба.
Кроки невпевнені, імлисті,
Прошу в вас поміч, небеса!
Іду, назад не озираюсь,
Все треба вистоять, здолать.
Немов крізь хащі пробираюсь.
Мету свою не відпускать!
Ти заморилась, сядь спочинь,
Ще сонце тільки у зеніті.
І подивись на неба синь,
Згадай, що йдеш одна у світі.
Ніхто за тебе це не зробить,
Твоє життя не проживе...
Дивись - он рання зірка сходить,
У хмарах лебедем пливе.
Іду наміченим так курсом,
На зірку сповнена надій.
Вона тепер моїм є шансом.
Я досягла вже майже мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842260
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc[/youtube]
Життя, як море неозоре,
А ми плавці усі у нім.
Не завжди хвилі переборем,
Тим більш, у морі крижанім.
Всього побачили, відчули,
Не обійшлось й без помилок,
Когось зустріли, чи забули...
А передумано думок!
У всьому тут виною пам"ять,
То дай можливість ТЕ забуть,
Нехай думки мене не манять,
Оту дорогу обійдуть.
Хай нитка стане павутиною,
Щоб легко вітру розірвать.
А, може, стане хай хмариною,
Нехай летить, щоб не здогнать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841235
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Три речі нам даровано, щоб зм"якшити гіркоту життя:
сміх, сон і надія.
____________________________________-
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eh0QHc-qMb0[/youtube]
Не всі бувають у житті щасливі,
А хто із нас не мріяв буть таким?
Чудні буваєм ми в такім пориві:
Бажання це нас робить молодим.
Воно буває крихітне, маленьке,
Нехай воно тривало тільки мить,
Зуміло ж примоститись край серденька,
Хоч часто в непогоду защемить.
І ти не знаєш, де себе подіти,
Як відшукать дороги крізь роки.
Примушуєш себе все ж зрозуміти,
Що неможливо зупинити плин ріки...
Нехай ця мить продовження не має,
Та потайки благаємо ми мрій:
Нехай ніколи нас не покидає,
Тримає в круговерті цій крутій.
Ми часто в снах буваємо щасливі,
Бо лише сни все можуть повернуть.
І хай вони в реальності мінливі,
Та сни дозволять щастя пригорнуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840931
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWwfPxAUA3U[/youtube]
Між нами день, то ніч з грозою,
Політ до хмар, падіння вниз.
Туман окута пеленою,
То розгуляється каприз.
Проллється дощ, і знову сонце,
Природа все передбача.
Ось знов хмарки на горизонті...
Кохання орентир втрача.
Спекотний день дасть відпочинок,
Запахло ніби знов дощем.
Скінчить він зможе поєдинок...
Повіє теплим вітерцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840671
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Хіба їх підрахувати -
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840545
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 03.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]
Лилася музика Леграна,
В напіввідчинене вікно...
Дивлюсь - зійшла он зірка рання...
За чимось жаль гнітить давно..
Я не скажу, чогось так жалко,
Що голос хочу твій почуть,
А на душі так стало мулько,
А рани ще вогнем печуть.
Перемішались всі думки.
Ну що скажу тобі я, душе?
Листай минулі сторінки,
Ніхто його вже не нарушить.
І не питай, що потім буде.
Можливо, скажуть це роки.
Якщо все вітер не остудить,
Рука торкнеться до руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835743
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
У більшості випадків, надія виступає
відстрочкою для почуття розчарування.
----------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PC2GVuHYZ88[/youtube]
Стан душі страшний - розчарування.
Хто не смакував його в житті?
Протилежне слово - милування
Те, що так близьке до доброти.
Біль, розлука і брехня це- страшно,
Та зневіра - найстрашніш за все.
Жаль, що розумієм це невчасно,
Десь в душі ховали це слівце.
І коли зневіришся у комусь.
Зрозумієш те, що був сліпий,
То тепер із серця знімеш втому,
І прозріння радістю запий.
І не треба вже собі брехати,
Що помилка то, чи збій в душі.
Набирись сміливості сказати,
І вагання й сумнів заглуши.
І тоді не боляче й не жалко,
Просто від помилки пустота.
І не вірте тим, у кого душі мілкі,
Там панує вічна глухота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834108
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]
Тобі знову не спиться, ти сидиш край вікна.
Може, мрія здійсниться? Ти чекаєш дзвінка...
Темноти не боїшся, а питання очей?
Вона часто так сниться, серед темних ночей?
Може, зараз десь поруч, ось торкнеться тебе.
Озирнися ліворуч, он, на шпиньках вже йде.
Доторкнулась рукою, ніжно так обняла.
Пам"ятаєш такою, що в полон узяла?
Бачиш: ти вже всміхнувся. Забавляє ця гра?
Щось зітхнув й ворухнувся...Місяць все спозира..
Задрімав небораче... Ну й присниться ж таке!
Прокидайся, козаче, новий день уже йде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831895
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]
Зміст життя, у кожного він свій:
Вперемішку радість, втрати.
За життя вступаєм часто в бій,
Гострі всі кути ми хочем обминати.
Їх хотілось обійти завжди,
Доля ж підставляла часто ніжку.
Я просила бога: відведи,
Помічала долі я усмішку..
Поряд з НИМ і ти є мій спаситель,
Скільки років поряд я і ти.
Прислухалась слів твоїх, учитель,
Досягали разом ми мети.
Кожна неудача це - урок,
Добавляла ніби трохи сили.
Так і йшли, за кроком знову крок.
Обрії нові вперед манили.
Тільки, щоб не впасти, ти тримай -
Досягти мети не так вже й легко!
Все розумно у житті сприймай,
Бо життя у казці - птаха клекіт.
По життю везтиме тихо віз,
Мрієш як в житті реально.
Й не проллєш даремно в ньому сліз:
Дужим бути в світі - не банально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ScplpZ-yb3E[/youtube]
Холодні очі, пустий погляд...
Це грає в піжмурки душа.
Неначе хоче стерти спогад,
Зробити крок цей поспіша..
А серце зна ці витребеньки,
Наперекір їй, заважа.
Слова чарівні сипе в жменьки.
Моє серденько так втіша.
А ти все дивишся з-під лоба,
Хоч серце воском розтає.
А ти не бійся, скажи - л ю б а.
Від слова тепло так стає.
І швидше кров тече по жилах,
Шалене тут серцебиття!
Невже ростуть від цього крила?
Багатогранне це життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826751
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]
Дні зимові спливають повільно.
З нентерпінням чекаєм весни,
І листаємо дні ми невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаєш їх так, як умієш.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]
На обрії сонечко сходить,
В червоне фарбує мій світ.
Зимовий, морозний ще подих.
Невже весна вже край воріт?
Відчутне її ще тремтіння,
Звичайно ж, її не пора.
Чи, може, душі це хотіння,
Завзято її підганя.
Чекає, сумує, благає.
Що скаже на примхи зима?
Вона почекать вимагає,
Та все ж погляда крадькома.
Чому це зраділи струмочки,
З бурульок тече вже вода,
Ї скинули цвіт свій садочки?
Зима хіба так вигляда?
Та добре я все розумію.
Помріяти так, це - не гріх.
Ще будуть морози, завії.
Не треба, весно, що наспі́́х.
Нащо нам її підганяти?
Прийде ще омріяний час.
Я хочу тебе обійняти...
Тепло - найдорожче для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
[b][i]Запрошую тебе на каву,
На теплу зустріч романтичну,
На дружню розповідь цікаву,
Душевну бесіду ліричну.
Заварим каву одночасно,
У різних турках, різний сорт,
Так буде слушно й своєчасно,
Смачненьке тістечко чи торт.
Вир ароматної розмови,
Про віражі душевних драм
П’єм каву разом… й поодинці
На відстані… я – тут, ти – там…
08.12.2018[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816830
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 11.01.2019
Ти мене запросив в свою зиму,
Під пухнасту вуаль снігопаду,
Щоб чекання, розлука, тривоги,
Все було вже далеко й позаду…
А попереду щастя, цілунки,
І обійми надійні і дужі,
Дивні примхи у зИмки-чаклунки
Та разом – не страшні навіть стужі.
Будуть гріти серця полум’яні,
Що палають любов’ю й теплом,
Від морозу вже щоки рум’яні,
Та так добре в цю зиму обом.
Захурделила складена казка,
Хроматичну мелодію гам.
Знаю жде нас кохання і ласка…
Але жаль, що я – тут, а ти там…
10.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820903
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Не провожай меня Ты больше взглядом,
И в сторону мою Ты не смотри.
Теперь Твоей любви и мне не надо,
И с памяти своей меня сотри.
Не вспоминай меня, пожалуйста, не надо.
На улице уже сентябрь, не май…
Есть у Тебя теперь своя отрада,
Поэтому, прошу, не вспоминай.
Я целоваться теперь с ветром буду,
В обьятьи буду солнечных лучей.
С туманом, синим, я встречаться буду,
А Ты теперь, останешься ничей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805478
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 11.01.2019
А метелица повсюду куролесила,
Засыпая снегом улицы, дома.
По деревьям нежно снежки поразвесила,
А вокруг блестит сплошная кутерьма.
А метелица метет – все запорошено,
Обнимает всех, целует и поет.
Ворвалась ко мне любовь совсем непрошено,
И покоя сердцу вовсе не дает.
А метелица повсюду куролесила,
Засыпая снегом улицы, дома.
Ты пришел, я плотно окна занавесила,
Пусть метет метель, на то она - зима.
09.01.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820754
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Ми зустрілися з Тобою ненароком,
Сутеніло, і вже майже день скінчився.
Ти, знітившись, тихо мовив:- « З Новим роком»,
Усміхнувся і миттєво засмутився.
Поглядав на мене пильними очима.
Сніг легенько сипався на сад.
Скільки літ осталось за плечима….
Та нічого вже не повернуть назад.
Ти в снігу ховав несміло очі,
Путались думки, неначе п»яні.
Ти сказав, що ще зустрітись хочеш.
Нагадав, що ми колись були…кохані.
Час спинився, десь слова згубились.
Зірка тьмяна в небі заясніла…
- Повернись, мені всі ці роки Ти снилась…
- З Новим роком! … Іншого зустріла…
11.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820957
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX9P6cKyES8
[/youtube]
Я хочу стати знов маленькою,
Такою, як була колись давно.
Маленькою, улюбленою донькою.
(Як боляче, що це вже не дано).
А поряд мої рідні:мама й тато.
Я й зараз чую рідні голоси.
Хоч знаю, що прошу я так багато.
На жаль, пройшли давно оті часи.
Я часто про це згадую ночами,
Так хочеться відчути їх тепло.
І пригорнутися до тебе, моя мамо.
Чому ж дитинство швидко так пройшло?
Щоб мама мої коси заплітала,
Вплітала, як тоді, у них стрічки.
А я тоді, давно, іще не знала,
Я думала, що буде так завжди,.
Я пам"ятаю, мамо, твої руки,
І зараз пожаліла б ти мене,
Розвіяла життєві мої туги.
Таке оце життя моє земне..
Нічим тебе не хочу турбувати,
Жалі пройдуть, неначе сніг.
А за тобою буду сумувати.
Приходь до мене іноді, хоч в сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817999
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати в лісі...Це - не страшно,
Вихід із становища знайдеш.
Головне, що зробиш ти це вчасно,
І тоді ти там не пропадеш.
Заблукаєш у думках - невтішно,
Зможеш наробити помилок.
Тут уже тобі не буде смішно,
Бо життя надасть тобі урок.
Заблукати в мріях... Це - не грішно.
У житті всі мали ці гріхи.
Мрії - це життя у нас розкішне,
Легко ми знайдем туди шляхи.
Легко розпізнать де друг, де ворог?
Ця задача надто вже складна.
Тут думок розкинеш цілий ворох,
Та все рівно виходу нема.
І коли в житті ти обпечешся,
Не залижеш рану, ніби кіт.
Розуму, можливо, наберешся
І відчуєш, що жорстокий світ.
Тільки б у житті не заблукати,
Думати: на те й є голова.
Бо на поміч нікого гукати.
Хто почує тут твої слова?
-----------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GWG9NWo9yOg[/youtube]
Кіт прокинувсь дуже рано,
Вимив мордочку і хвіст.
Очі, ви ввели в оману?
Що, уже не падолист?
Вимив очі він старанно,
Знову глянув у вікно.
І побачив: все туманно,
Якесь біле полотно.
Скрізь літають білі мухи,
Та невже це перший сніг?
Протер лампками і вуха.
Чує поряд дітей сміх.
Гамір, сміх - зліпили бабу.
Дуже рада дітвора.
Тут піддався й кіт на звабу:
Чи прийме його юрба?
У розчинену кватирку,
Скочив кіт мій на сніжок.
Обережно вліз на гірку,
Та зима дала урок.
Лапки змерзли, ніс червоний,
Повалявся у сніжку.
Поряд каркали ворони..
Ох, набрався ж він страху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815616
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Пусті слова не йдуть від серця,
Не хоче слухать їх душа.
Вони, як висохле джерельце,
Вони не варті і гроша.
Вони не можуть заспокоїть,
Від них лиш холодом несе.
Вони наснагою не поять,
Неначе сніг в лице січе.
Вони у холод не зігріють,
У спрагу - не ковток води.
Лиш безнадією засіють.
І мають присмак лободи.
Слова казати треба так,
Що їм без сумніву повірять,
Щоб з вуст злітали, ніби птах.
Таким словам могли позаздрить.
Заб"ється серце, як шалене,
Відчувши щирість таких слів.
На смак - не яблуко зелене,
А ніби персик, що поспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 27.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В житті, не взнавши насолоди,
Не скуштувавши щастя, яке є,
Бредуть, забувши про свободу,
Хоч болю шлях цей завдає...
Це - дві душі, безвинні, ніжні, чисті,
Колись були торкнулися руки,
Приречені долать шляхи тернисті,
Не день один, не місяць, а роки.
Тернистий шлях нелегкий, заметілі.
Дурне завзяття забиває дух.
Як розігнать думки ці обважнілі,
Звільнити оці душі від задух?
Ці дві душі надіються на щастя,
Бредуть йому назустріч день і ніч.
Та чи зустрітися колись їм вдасться?..
Холодний вітер дме весь час навстріч...
-------------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 27.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Пусті слова не йдуть від серця,
Не хоче слухать їх душа.
Вони, як висохле джерельце,
Вони не варті і гроша.
Вони не можуть заспокоїть,
Від них лиш холодом несе.
Вони наснагою не поять,
Неначе сніг в лице січе.
Вони у холод не зігріють,
У спрагу - не ковток води.
Лиш безнадією засіють.
І мають присмак лободи.
Слова казати треба так,
Що їм без сумніву повірять,
Щоб з вуст злітали, ніби птах.
Таким словам могли позаздрить.
Заб"ється серце, як шалене,
Відчувши щирість таких слів.
На смак - не яблуко зелене,
А ніби персик, що поспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 27.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Мороз кинув квітку маленьку на скло.
Від холоду, ніби тремтіла.
А я тут подумала: їй повезло,
Зігріти її я хотіла
Біленька, тендітна, та як її взять?
Торкнулась рукою перлинки.
Бажала тепла свого трішечки дать.
Дивлюсь - покотились сльозинки.
Нащо це торкання? Нащо це тепло?
У квіточці цій - ні кровинки.
Лиш руки мої від морозу пекло,
В душі поселились крижинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Я так боюся слів, які мовчать.
Не знаю, що в душі своїй ховаєш.
Не краще їх тобі мені сказать?
Ти, певно, лиш один все добре знаєш.
Нехай вони не ті, яких чекала,
Нехай у них вже буде інший зміст.
До цього дуже довго я звикала.
Та все ж сказати треба мати хист.
Не бійся їх, вони ж у серці грілись
І час такий, що маєш прокричать.
А час іде... Невже і застарілись?
А, може, хтось втомився їх чекать.
Слова, буває, вилетять птахами,
Дістануть душі до самого дна.
Як боляче чекати їх роками,
І може впасти їм тоді ціна.
Як слів багато різнокольорових,
Вони не мають серця, ні душі.
А як життя змінити все ж готові,
Якщо ж вони, звичайно, не чужі.
Тож не тримайте слів своїх в ярмі..
Відкрийте їм свої залізні грати.
І станете щасливими й самі:
Не буде вже тоді когось втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 02.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sE7gHKcnaxQ
[/youtube]
Врятуй мене від дум осінніх,
Від цих недоспаних ночей,
Потоку сліз, нерозуміння
Цих непростих твоїх речей.
Не погаси промінчик світла,
Цей не зруйнуй дороговказ.
Ковток осіннього повітря
Врятує все це на цей раз.
Врятуй від вітру в непогоду,
Коли дощі січуть в лице,
І зупини душі погорду,
Поки не знищили ми все.
Одним лиш поглядом, чи словом,
Поки не пізно, ще є час.
І хай засяє зірка знову...
Допоки ми є... врятуй нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812264
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
В кленків, мов коней гриви позолочені,
Берізки, як русалоньки стоять.
Усе це витвір чарівниці-осені,
Яка укотре вже прийшла до нас.
У дуба теж змінився листя колір,
А під вікном горить вогонь жоржин.
Вже осінь й у мою ввірвалась долю
І крила коси снігом сивини.
Та я любить її не перестану
Цю пору багрянисту чарівну,
Вона мене на творчість надихає,
Торкає ніжно серденька струну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806452
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 16.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]
На перепутті двох доріг,
Зустрілись літо й осінь.
В цей час далеко падав сніг.
Невже хотів наврочить?
Одна пора, що відцвіла,
Вже вмилася росою,
Друга - , що тільки-но прийшла,
Пролилася сльозою.
Ну що сказать одній другій,
Що часом буде важко?
Зроби тихіше буревій,
Створи осінню казку.
Не нищ красу усю з плеча.
Постій і озирнися.
На все хай хисту вистача,
Душею ніжною торкнися.
Ти часто плачеш, бачу я.
Невже буває жалко?
То ж не проста твоя душа...
Тепер ти тут хазяйка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-kf4HJ3lPwM
[/youtube]
А час такий собі творець:
Мастак усе перевернути.
Колись за щастя був борець,
Тепер все зробить, щоб забути..
Бо все колись пройде, минає,
Чомусь міліють почуття.
Та час один, лише він знає:
Чому тепер я вже не та.
Час довго терпить і чекає,
Години, місяці, роки,
А потім, ніби сніг спливає,
І упадає в плин ріки..
І вже не гонить хвилі вітер,
А так собі кудись пливуть...
Це час такий ось має витвір,
Що не цінилось - все забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806271
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T_Js4TQgkXo
[/youtube]
Ну що сказать мені про день оцей?
Для мене непростий він і незвичний.
Скажу про нього кілька слів лишень,
В моїм житті, як кажуть, золотистий.
Пройшло з тих пір багато днів, років,
Не віриться: роки так пролітають.
А рік за роком пташкою летів,
В життєвий шлях і долю уплітають.
Хотілося, звичайно, щастя у житті,
Та не завжди буває так, як хочеш.
Нелегко нам було іти в путі:
То вітер загуде, то запорошить.
Я дякую тобі, Життєвий Друже,
Що ти зі мною поряд йдеш життям,
Що маєш почуття до мене небайдужі,
Й тобі дарую найніжніші почуття.
Ранковий поцілунок і гарячу каву..
Ну що потрібно зараз для душі?
Ти не сумуй, філософ мій ласкавий,
Проб"ємося в життєвій метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805033
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]
З думкою про тебе, я ступаю в осінь.
Попрошу у неба: не лий сльози. Досить!
Будь для нас шовкова, довготерпелива,
Будь іще зразкова, тільки не плаксива.
Ще навчи прощати так, як Бог прощав
Гріх когось карати, так ВІН нам казав.
Я спитаю в тебе, як жити без болю?
Це в житті так треба... Ми ж жінки з тобою.
Треба все це знати, хоч немало літ.
Научи літати, взнати дивосвіт.
Розкажи, як жінці, чого часто плачеш?
Хто твої обранці? Ти ж сильна, неначе.
Ми тобі віддячим, ніжністю в стосунках,
А любов гаряча, буде подарунком.
Тільки не лий сльози на серця гарячі,
Бо любить ще в змозі.Суть життя в цім, наче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Крізь асфальт пробилась квітка,
Тонке стебельце.
Де взяло цю силу, звідки,
Це слабке тільце?
Підняло пелЮстки - вії,
Глянуло на світ.
Це збулись, мабуть, ті мрії
Про її розквіт.
Озирнулась, усміхнулась.
Певна, що не сон.
Вона тільки що проснулась,
Навкруги осонь*...
Це посипалось проміння
З сонячних долонь.
Квітці так прийшло везіння.
Завжди так, либонь?
Впала крапелька із стріхи,
Додала ще сил.
Зажадала вона втіхи:
От би пару крил!
Хтось ішов необережний,
Черевиком став,
Щастя кінчилось безмежне:
Квітку розтоптав...
-----------------------------------------
Ось такий життя урок:
Коли йдеш, притиш свій крок.
Не злітай у вись,
Упадеш й розіб"єш ніс...
осоння( осонь) - Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 25.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY
[/youtube]
І знову кадри із кіно,
У котрий раз передивляюсь.
Невже, було це так давно?
Не може бути, помиляюсь.
А, може, це не в цім житті,
І це було, мабуть, не з нами?
Летіли двоє в висоті,
За ними - хмари табунами.
Це відчайдушний був політ,
Наперекір природним силам.
Їх обіймав вже інший світ.
Безмірний простір їхнім крилам.
Зустрічний вітер бив в обличчя.
Не руш! Не треба заважать.
Любов летить, її Величчя.
Не треба болю завдавать..
Вона боялась висоти,
Але трималась що є сили.
Підтримав голос: не тремти.
Спокійно кров текла по жилах..
Ось перший промінь торкнув крила,
І грав вже фарбами політ.
Цих почуттів велика сила...
А я дивилась їм услід..
Про що мені ви нагадали?
Було так й з нами. Скільки літ
Душами в просторі літали,..
Та де шукати тепер слід?
Невже летим за журавлями?
І десь доноситься КУРЛИ...
Кохання поряд було з нами,
На крилах щастя ми несли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802165
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 18.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Друкується повторно із змінами.
---------------------------------------
Я цей вокзал ніколи не забуду.
Щасливим був той незабутній час...
Цю круговерть я пам"ятаю: квіти, люди...
Тепер згадаю дещо і про нас.
У нас з тобою тільки п"ять хвилин
Душа чомусь в неспокої, в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
З тих пір пройшло немало літ і зим,
Чомусь весь час оце перед очима.
А той вокзал неначе став глухим,
А зустріч десь розтала за плечима..
НАЗАВЖДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Коли цвіло, не помічали.
Упало в висохлу траву.
Усе це бачили - мовчали.
Чекали днину дощову.
В ріллі насіння проросло.
Знов зацвіло...Гілки зламали,
Але міцне було стебло.
Та мимо йшли, чомусь зітхали.
До сонця знову потягнулось.
Скажений вітер закрутив.
Немає дихання. Зігнулось.
Це був останній, що убив.
Вбиваєм душі... Хіба жалко?
В думках: нехай все пропаде.
Але душа ще вірить палко,
Що вірний шлях собі знайде
Уже не в цім бруднім болоті,
Де важко дихать, давить дух,
А там, де душі у щедроті,
Слова, що радо прийме слух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802622
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Коли нудьга вляглась на плечі
І давить душу раз у раз,
Тоді ведуть такі ось речі:
Вдихніть і видихніть сім раз.
Розправте плечі, що поникли,
Струсіть непотріб, що дістав.
Коритись долі, мабуть, звикли?
Тепер вже інший час настав.
А де усмішка сім на вісім?
Перед люстерком треба стать,
І буде все ОКЕЙ! не бійтесь.
Пройшов той час, щоб сумувать.
Втече нудьга, нема їй місця.
Погляньте: п"ятами кива.
І ви тепер із неї смійтесь.
Нехай вже іншого шука.
Вмостіться зручно в м"якім кріслі.
Тихенька музика і чай..
Думкам приємним буде тісно,
Тепер від радості з л і т а й...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801146
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 07.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Затих вже дощ. Струсили хмари
Останні крапельки дощу,
І побрели, немов отари,
Води напившись досхочу.
Злегка війнула прохолода,
Неначе літо... Чи зима.?
Чи з курсу збилася природа?
Якісь творяться тут дива...
Це знову сон, як грім із неба,
Як серед літа білий сніг.
Воно так йшло, чи було треба,
Та сон оцей у руку ліг.
Почула кроки невиразні,
Легенький стукіт у вікно.
Думки підкралися тривожні...
Не сплю я, ніби, вже давно.
Дивлюсь: пташина, добрі очі,
З собою кличе у політ.
Надворі темінь, серед ночі...
Який же дать отут одвіт?
І страх пройняв аж до кісток.
Я так боюся висоти.
Та твій маршрут аж до зірок...
Та це ж не птах.. Невже це ти?..
Утік десь сон, а я лежала
І міркувала: що за сон?
Якась пташина все кружляла...
Та задзвонив тут телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800365
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Відцвіте, полиняє, зблідніє
І на землю, як лист упаде.
Потім вітер по світу розсіє...
Тих слідів вже ніхто не знайде.
Може, вітер згадає й заплаче,
Як убили колись ви любов.
Поховали...Ніхто, щоб не бачив.
Не повернеш минуле вже знов...
Це не пазли, що можна складати,
Не мозаїка, що без душі.
Дасть лиш змогу колись пригадати,
Коли осінь замучать дощі...
Ось такою бува нелюбов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800394
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IfzaRT3Q1vQ[/youtube]
Я відшторила вікно. Тихо... Вже світає...
Треба йти тобі давно. Як це серце крає...
Підійшов до мене ближче, подивилась в очі.
Серце билося частіше. Чом короткі ночі?
Перша ніч оця й остання, іншої не буде...
(Он зійшла вже зірка рання). Не цілуй у губи.
Поцілуєш - не забудеш, Взнаєш ти страждання,
Як вино мене пригубиш....Віриш в це повчання?
Коли йдеш - не озирайся, бо назад повернеш.
Все ж до серця прислухайся.. повертайсь крізь терни..
І яка різниця нам, що там скажуть люди.
І на зло дощам й вітрам...ти цілуй у губи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799643
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I7ED1Azkp0g[/youtube]
Час пересіє, перемеле,
З муки спечу смачний пиріг.
Новеньку скатерку застелю,
Для друзів. Ви - мій оберіг.
Заходьте, друзі, вас чекаю.
Тут місця вдосталь для усіх.
Тепло я ваше відчуваю.
Ось вже ідуть.. Я чую сміх.
По кілька крапельок вина,
За нашу дружбу віртуальну,
Давайте вип"єм всі до дна.
Ця дружба краща, ніж реальна.
За те, що ви у мене є,
Ви завжди поруч, коли важко.
Ця дружба сили додає.
На ваших лицях нема маски.
---------------------------------------
Дякую всім, хто мене привітав
вчора. Ваші щирі слова додали
мені сили і віру у доброту.
Дуже вдячна і адміністрації сайту,
за привітання та щирі побажання.
Будьте всі щасливими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799249
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]
Роки мої! Іду за руку з вами.
Не відпускайте, вас прошу, руки.
Ведіть мене життєвими стежками.
Однакові завжди у нас думки.
Багато я чого в житті узнала:
Як пахне первоцвіт, що ще в снігу,
Єдине те кохання розпізнала,
Відчула його радість і жагу.
Супутники роки - бажанна ноша,
Я довіряю вам, вперед ідіть.
Не все ще у житті мені вдалося,
За це не буду вас, роки, винить.
В житті не раз бувало спотикалась,
Підтримку відчувала я від вас.
Хоч боляче, триматись намагалась...
І так іде із нами поряд час.
Везіння, негаразди... Не рахую!
Стараюся по правді в світі жить.
Про свій життєвий шлях завжди міркую,
Бо знаю, що життя це - тільки мить.
Ця сповідь не для того, щоб жаліли.
Приходить час - листаєш сторінки.
А що боліло, вже переболіло,
Це ви старанно гоїли, роки...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799149
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 03.07.2018
[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 03.07.2018
Як звучить це слово - вірний друг!
З чим його ми можем порівняти?
Друзі все покращують навкруг,
Добротою можуть осявати.
Слово друг! Звучить, неначе пісня,
Як ковток джерельної води.
Почуттям до друзів в грудях тісно,
Не на день, не рік, а назавжди.
Як в житті нам обійтись без друзів?
Непомітно плине з ними час.
Ні! Це не слова моїх ілюзій,
Що звучать немов би для прикрас.
Дружба, як широке тепле море,
Що тебе утрима на плаву.
Ціним їх за почуття прозорі,
З вами, Друзі, все переживу!
Вслухайтесь у це священе слово!
З нами біди всі переживуть...
Бережіться друзів випадкових,
Що так легко можуть вас забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797470
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 03.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzln20PivCo[/youtube]
О Жалість! Дивне почутття.
Нащо ти краєш ніжну душу,
Нащо це пізнє каяття?
Забути все давно я мушу.
Чи жаль мені, що все пройшло?
Це час старанно стер минуле.
Так нетривке усе було:
Не прижилося, обминуло.
Чи непогожий день удався?
Неначе сонячно було...
Одні питання: чом згадався?
Нащо тоді отак все йшло?
На флейті вітер тихо грає,
Мої спростовує думки...
Дивлюсь в вікно: уже світає.
Невже, думки, ви жебраки?
Хіба, душе, тобі не жаль?
ТАК ЖАЛЬ.....
-----------------------------
НАТИСНІТЬ НА КАРТИНКУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797691
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Розлігся килим пурпуровий,
І безліч квітів тут і там.
А он квітує мак махровий,
На зло війні і ворогам.
Про це подбала тут природа:
Журбу у радість розвела.
(Полином пахне прохолода),
На хвильку погляд відвела:
Згадать на мить, що є прекрасне,
Життя дароване всім раз.
Постійно сонце світить ясне..
Та раптом постріл все потряс...
і знову постріли десь близько...
І занімів чомусь весь степ..
Упало сонечко так низько..
Душа пішла чиясь на злет...
І помолились тихо трави,
Упав із мака ніжний цвіт...
А горозонт горів.. Заграви
І запалав весь грішний світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798003
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs[/youtube]
Люблю я слухать тишу в полі,
На волю відпущу свої думки.
Не буду я тримати їх в неволі,
Відкрию для польоту всі замки.
Неквапно тиша диха різнотрав"ям,
Туман клубками котиться в траві.
На небі ні хмаринки, це - безхмар"я.
Десь відлетіли хмарки дощові.
Як чари, заворожує ця тиша,
І вітер десь у гіллі ще куня.
А пелена туману усе рідша,
Помалу на дно річки упада.
А ви, думки, - слухняні мої діти.
Набралися тут сили? То летіть!
Знайдіть того, хто тільки один в світі,
Так зможе мене ніжно полюбить..
Та не баріться, хутче повертайтесь..
Я буду з нетерпінням вас чекать.
До серця ви, блукальці, прислухайтесь:
Чи варто у моє його впускать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797971
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
О пташко, зараз я нафантазую
Але … від ду́мки до реальності – є крок один
Перед тобою я в уяві намалюю
Про сво́є щастя декілька картин
Якби я міг з тобою ранок зустрічати
В полях, де жодної душі
Та велич сонця споглядати
Тепло́ і радість що дає землі
Тебе́ за руку взяти та тримати
І серця слухати твого́ биття
Диха́ння тво́є чути та мовчати
Буває інколи, що зайві є слова
Якби у галасливий день – тебе́ міг відпустити
По своїм справам, по ділам
Й відразу за тобою сумувати та тужи́ти
По ніжності твоїй, та по твоїм очам
Якби я міг тебе увечір зустрічати
З обіймами, та квіти на столі
Я сумував – сто раз тобі казати
Та цілувати руки знов твої
А потім цілий вечір із тобою говорити
І слухати і міркувати – геть про все
Та за словами почуття ловити
Й разо́м в молитві Богу дякувати за усе
Якби я міг вночі з тобою зорі рахувати
По тихих вулицях іти до са́мого рання
Сузірь вогні в твоїх очах спостерігати
Й казати – Дивовижна ти моя!
Якби я міг ім’я твоє́ з каміння викладати
На березі морськім й при силі хвиль
Та бачити, що їм не подолати
Із почуттям докладених зусиль
Якби я міг тебе́ на руки взяти та носити
Мов ніжну квітку невимовної краси
Сміятись з цього та радіти
Втомитись, але знов тебе́ нести́
Якби волосся тво́є, мов туман я міг вдихати
Та плутатись у ньому мов в густій траві
Я твій, і ти моя – безмежно повторяти
Та цілувати очі тво́ї чарівні….
Хіба це надзвичайні мрії? Та хіба такого не буває?
Любов – ще більшу глибину в собі ́ несе
Й людина кожна – думаю цього́ бажає
Хай у твоїм житті все буде це!
Я дякую, що міг на со́бі це відчути
Яскраво так, немов і справді є
Ні ти ні я не зможем позабути
Якої сили нам любов дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797425
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Любов приходить якось непомітно,
Так довго вибира потрібний шлях.
Вона така вразлива і тендітна,
І селиться у вибраних серцях.
Роздивиться: не збилась чи з адреси,
Чи здатне пестить серце її,ждать?
Навіщо таке думать? Зайві стреси..
Та краще про це зараз промовчать...
Вона примхлива, як і кожна жінка,
Та довго терпить, поки сила є.
А потім непомітно так, навшпиньках,
Неначе біла хмарка розтає.
Частинками у простір відлітає,
Та хоче озирнутись ще назад.
Із жалістю це серце покидає.
А, може, ще й жалкує за розпад.
І ти біля розбитого корита,
За грубість і за зраду, нелюбов.
Твоя козирна карта вже побита.
А, може, повернеться любов знов?
Не та любов, що квітне бур"янами,
І що кричать про неї на весь світ.
А вхід туди колючими тернами..
Роздивишся, а то лиш пустоцвіт...
Можливо, щось не так.. Я помиляюсь?
Пробач, кохання, за мої думки.
Якщо не так, тоді я вибачаюсь...
Спростуй тоді оці мої рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797355
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Не завжди вір моїм словам,
Питання риторичні не до тебе.
Молитимусь усім богам,
Коли у цьому виникне потреба.
----------------------------------------
Слова словами, в душі інше.
Щось не побачив, не сказав,
А що було оте раніше,
Старанно в серці приховав.
Нема там доступу нікому,
Ніхто туди не зазирне.
Лише заглянути самому,
Душа дозволить, це шепне.
Чомусь все кинуто за грати,
Ніколи виходу нема.
За що себе отак карати?
Мовчок... Картина тут німа.
А день за днем і в"януть квіти..
Дивись - уже прийшла зима.
Душі не треба вже боліти.
Чи прийде знову ще весна?
Перемішались пори року.
Яка різниця? Все дарма.
І знов заглянеш ненароком
В скарбничку... Там уже пітьма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797129
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]
Якщо його ти так чекаєш,
Про нього всі твої думки,
Та він про це, неначе знає
Й знаходить інші десь стежки.
І як себе тут взяти в руки?
Душа нічого не бажа..
Нащо доводиш до розпуки?
Ця поведінка обража.
В вікно дивлюся, виглядаю.
Ніщо ніде не шелесне.
Та ти прийдеш, я точно знаю,
В знайомий край все ж повернеш.
Природа теж, як я, в чеканні,
В гаю притихли солов"ї.
Не перший ти і не останній.
Забудь про примхи ти свої...
Та раптом: що це? Дочекалась!
Дощ, як з відра; ударив грім.
А я за тебе побивалась,
Враз освітило все довкіл...
А я дивлюсь - очам не вірю.
Прийшов, як завжди, ти не сам.
Гуляєш з вітром по подвір"ю.
Я вдячна так оцим дощам.
-----------------------------------------
Сьогодні пішов перший дощ, можна сказати за рік..
Були чекання, умовляння, радість приходу.
Ось і навіяв такі думки...
Всі раді йому, я теж...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795471
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Дивна оця істина життя:
Ми бажаєм те, чого немає,
І втрачаєм це без каяття,
Зовсім без жалю і не страждаєм.
Ображаєм тих, хто любить нас.
Думаєм: та що там, все минеться.
Час пройде й гикнеться ще не раз,
Бумерангом в серці відгукнеться.
Час суворий вчитель, не пробачить
За гріхи, що скоєні підчас.
Хай душа черства все ж не заплаче,
Та отрима здачу кожен раз.
Не примусить бумеранг чекати,
Може відплатить за зло й добро.
Лиш потрібно просто добре знати:
Не носіть образника тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796662
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 23.06.2018
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791457
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 23.06.2018
Ні, не зважа на сивину кохання!..
Та й що таке кохання? Чи не гріх,
Коли осяяло воно, немов востаннє,
Її й його о пізній вже порі?
Хоча й із сивиною обнялося
І животворним квітом зацвіло,
Ну, й що, що у снігу в обох волосся!
А мо’, кохання ще і не жило!?
І вже ніщо для нього пересуди,
Коли тріпоче ластів’ям душа,
Та іншого в житті їм не лиша,
Вони ж лише живі звичайні люди,
Може, тому й любити так спішать?!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796713
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
( Тема для написання прийшла після переглянутого
нещодавно кінофільму "Друзі").
-----------------------------------------------------
Ну що сказали б ви зрадливим друзям,
Що продали за мідний вас п"ятак,
Що били вас своїм байдужжям,
Й словами ще кололи, як їжак?
Що відвернулись в час непідходящий,
Коли потрібна так була рука,
Колись були для вас вони найкращі,
Тепер же стала та рука важка.
Проходить час, та не лікує рани,
Спустошена душа іще болить.
А, може, краще зняти ці кайдани,
І суть образи просто розпилить?
Ну що сказать? В запасі слів нема,
Не камінь кинути ж у зачерствілу душу,
Хоча лукавство це не жартома.
Тепер у вас спитати я все ж мушу:
А що сказали б ви?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795134
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Лисиця вчила Півня так:
Ну як ти можеш жити?
Малого маєш язика,
То як води попити?
Ворона чорна, ніби ніч,
Все каркає і бреше.
Все поглядає навсебіч...
Так жити їй все ж легше.
Присіла Муха на Слона.,
Хвостом Слон не дістане,
Та вища всіх тепер вона,
Її прийміть за пані.
Лежить Осел у холодочку
Все думає, гадає,
Як гарно тут у цім садочку,
Тьфу, Муха! Все кусає..
Баран все думає гадає:
Дістала так ця спека.
Прошу усіх, хто совість має,
Ковток води...
Тут річка недалеко.
Свиня знайшла болото.
Обкачалась..
Куди ж тепер їй до польоту.
Із себе реготалась.
Якби в Свині були ще й роги,
І хвіст, як у Коняки.
Всіх позмітала б із дороги,
Бо заважають їй всіляки.
Учив раз Півень Солов"я:
Не так ти все ж співаєш.
Хороша пісня, та не та:
Ти нас не прославляєш..
-------------------------------
Посміхніться! Всім доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796380
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N1Oi_tJ7wGI
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qZ7jHWYdK-o[/youtube]
Тут хтось сказав: бувають люди -квіти,
Що зір від них не можна відвести.
Це - щастя у житті таких зустріти.
Я хочу про таку розповісти.
Вона найкраща і лицем, й душею
І, ніби світло, може осявать.
Мені так просто спілкуватись з нею,
Бо добротою може квітувать.
Я дякую тобі за дружбу щиру.
Підримкою була мені весь час.
У серці я тримала завжди віру,
Сердечності не зникне твій запас.
Твої слова магічну мають силу,
У розпачі могли урятувать.
Я дякую подружці своїй милій,
Що доброту могла подарувать
-------------------------------------------------
Ninel`(Ніні).http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8302
_____________________________________________________
Ці слова присвячені тобі.
Наша дружба триває на сайті майже 10 років.
Дякуючи тобі, я ще знаходжусь на цім сайті,
бо ти можеш мене зрозуміти, заспокоїти,підтримати,
порадити. Хай Бог дає тобі ,Ніно, щастя,
радість, добро у цьому важкому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794378
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kCWyBYvo8R8
[/youtube]
Пішла весна в незвідані світи
Без жалощів, без сліз, розчарування.
Лише в серцях залишила сліди:
Оскоминки її замилування.
І ось тепер, вже на порозі літа,
На хвильку озирнуся, щоб сказать:
Твоя краса серцями була спита.
Та дещо захотілося згадать..
Про те, що не збулося і збулось,
Надії, що омріяні ночами.
А, може, оце так воно і йшлось:
Чого чекаєш, зітреться роками..
Прийшло ось літо, знов якісь надії,
І подих, затаївши, чогось ждеш.
Окрилені літають мої мрії...
Хіба ти їх зупиниш, запряжеш?
-------------------------------------------
Бажаю всім щасливого сонячного літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794012
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 04.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=plSxF0cad9s[/youtube]
Спада на землю літній вечір,
Повільно сонце догора.
І легкість падає на плечі.
О! як чарує ця пора.
Ніде нікого, тільки вітер
У листі десь зашелестить.
Безцінний це природи витвір:
Всі мають змогу відпочить..
Неспішно Місяць випливає,
Цю грішну землю освітить.
Та тільки він один лиш знає,
Як від темноти всіх захистить.
На небо висипались зорі,
Там серед них, моя одна.
Вона у світі неповторна,
Вона для мене таїна.
Дивлюсь з цікавістю на небо,
Яка таємна далина.
А, може, так оце і треба:.
Тим й заворожує вона....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794130
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Із сивиною роки обнялись,
Намалювали і сліди печалі.
Змінились – не такі ми , як колись,
Бо з юністю назавжди розпрощались.
Горить іще в очах живий вогонь,
І трепетні уста хвилюють груди,
Але не зрозуміти нам того,
Чом іншої вже юності не буде.
Й життю не повторитися… О, ні!
Як двічі в одну річку не вступити…
А ми пливем удвох… в однім човні,
І хочеться, як і колись, любити.
17.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791287
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Із сивиною роки обнялись,
Намалювали і сліди печалі.
Змінились – не такі ми , як колись,
Бо з юністю назавжди розпрощались.
Горить іще в очах живий вогонь,
І трепетні уста хвилюють груди,
Але не зрозуміти нам того,
Чом іншої вже юності не буде.
Й життю не повторитися… О, ні!
Як двічі в одну річку не вступити…
А ми пливем удвох… в однім човні,
І хочеться, як і колись, любити.
17.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791287
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 01.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM
[/youtube]
А я люблю, коли ти хмуриш брови,
На мене поглядаєш з-під тишка.
Душа твоя завжди в якійсь обнові,
Ти ноша у житті моїм важка.
Ти все уважно дивишся, вивчаєш.
А я хвилююсь: може, щось не так.
Мою усмішку ти не помічаєш.
Обличчя запашіло, наче мак.
Підходиш ти до мене боязливо,
Від страху, як осінній лист тремтиш.
Та я на все дивлюся терпеливо.
Невже, так бережеш ти свій престиж?
Та вже терпіння добігає краю.
До тебе я рішуче підійшла.
Повітря повні груди набираю:
І раптом .. пригорнулась, обняла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793905
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Весняний ранок починавсь, як зАвжди.
Цвіли сади, облиті молоком.
І так хотілося забути негаразди,
І ті бої, прокляті за селом.
Розлогий степ, росою обважнілий,
Та падала від пострілів роса.
Замовкли і пташки, бо очманіли,
І хмуряться від страху небеса.
Бо раз у раз зриваються снаряди.
Ворожа посилає їх рука.
Зітхає тиша від такої зради,
Гірка сльоза з людських очей стіка.
Широкий степ; чомусь літають круки.
В диму й в крові розтерзана земля.
За що несем від брата такі муки?
Людські серця і землю спопеля...
Цвітуть сади, розносять цвіт духмяний.
Яке їм діло, що іде війна..
І ранок змінить новий день весняний,
Та груди час від часу біль стина...
війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792763
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Там, де сонця ціла злива,
Серед двору, ледь жива,
Розрослась старенька слива,
Та самотня, як вдова.
Тихо гладить вітер гілля
Кострубате і шорстке.
Та вкрашає все ж довкілля,
Коли рясно зацвіте.
І тоді вона вся пишна,
Знову пахне на весь двір.
Та в самотності невтішна:
Не приверне ніхто зір.
Лиш пташки - одна розрада.
Та чекає повсякчас,
Бо господаря ця зрада
Торка серце раз у раз.
Уродили рясно сливки,
Хочуть, ніби догодить.
Розмістились до верхівки...
Вже надворі холодить..
А коли настане осінь,
Кілька сливок збереже.
Може, прийде він у гості,
Подарунок цей знайде...
Та надії ці невтішні...
Вітер хвіртку ледь торка.
Не чекай його, сердешна,
Прийми долю, хоч гірка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KgG1In3bV3o
[/youtube]
Чоловіки не плачуть, але раді, коли їм витирають сльози.
Лідія Ясіньская
-------------------------------------------------------------
Зітру сльозу з твого обличчя...
Чи, може, впала то роса?
Як побороти протиріччя?
Гірчить.. Мабуть, таки сльоза.
Не плач, ти сильний, я це знаю.
Таке воно оце життя.
Але, подумавши, благаю,
Поплач, немов мале дитя.
Не плачуть ті, у кого серце
Закам"яніло від образ.
Надовго висохне озерце,
Заплаче тільки напоказ.
Тебе одна я зрозумію,
Твоя сльоза це - не вода.
Якщо ще плакати умієш,
Мабуть, чогось тобі шкода.
Не треба стримувати сльози.
Так омивається душа.
Хороші будуть тут прогнози:
Сердешний біль сльоза втіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791872
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lP--cEUCSxo
[/youtube]
Нехай колись, не зараз, потім
Вже вкотре серце заболить,
Бо у вікні отім, навпроти,
Для тебе світло не горить.
Не раз кидав на нього погляд,
Не раз втішав свої думки,
Що вона близько, зовсім поряд,
Але було все навпаки.
Її зблизька не бачив очі,
Ловив усмішку раз- по - раз
Про неї мріяв ти щоночі...
Чому ж прогавив ти свій шанс?
І ось, в весняній заметілі
Ятраться ранами думки:
Чому одна у світі білім,
Далась тобі вона взнаки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ydJvGny802c
[/youtube]
Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани, клунки і чемодани..
( Ліна Костенко)
--------------------------------------------
Так! Життя все ж схоже на вокзал.
Ми когось чекаєм, чи втрачаєм,
Схоже на очікування зал:
Чи здійсниться те, чого бажаєм?
Дуже важко мріяти й чекать.
Довжиною в рік чекання миті.
Час іде, примушує звикать,
Бо надії всі вже пережиті.
А коли прийде чекання час,
То здається, ми уже щасливі,
Але вогник вже чекання згас,
Що чекали, те вже неважливе.
На оте, колишнє, дороге,
Дивимось вже іншими очима.
Стало непотрібне і чуже,
І тепер лишилось за плечима.
Знаємо ціну цих почуттів,
Бо когось чекали, чи втрачали.
Не жалійте добрих, щирих слів,
Їх даруйте тим, кого чекали.
Кілометри, відстані, дороги.
Це на другий план колись піде.
Заболить лиш серце від тривоги,
Бо в минуле вже не поверне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791600
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Загляне ранок в Дике Поле,
Росою впавши на траву,
Заграє маревом шовковим,
На стежку лігши польову.
Торкнеться променем тополі,
Розбудить сонних пташенят,
І сіру качку, що поволі,
Веде до річки каченят.
Повиганяє в степ корівок.
Що пахнуть свіжим молоком.
І пожене їх між домівок
Малий підпасич з батіжком.
Прокинеться раненько бджілка,
Загляне в квітку польову,
Озветься в житі перепілка,
Розбудить тишу степову.
Погасне нічка. Прохолода
Сховається в глибокий яр.
Прокинеться від сну природа,
Всміхнеться сонечко з-за хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787005
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 03.05.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.05.2018
Не шукай в мені мене...Тодішню,
Навіть камінь змінюють вітри.
По весні розквітнуть знову вишні,
Вкриє ковила весь схил гори.
Не шукай в мені мене... Навіщо?
Догорає вогнище й лиша
Сірий попіл по собі й не більше,
Доля боляче дасть відкоша.
Не шукай в мені мене... Минуле
Загубилось на стежках життя.
А роки.... кудись взяли й майнули
За поля, де визріли жита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788017
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]
За що винити випадковість?
Чужі зустрілись просто так.
Лишиться згадкою натомість,
Якій ціна була п"ятак.
Це доля просто посміялась,
Бо влаштувала таку гру.
Вона це любить, так погралась.
Надала віру в доброту.
Та зазвучали ноти фальші,
Була обірвана струна.
Чи грать не вміли його пальці,
Лилась мелодія сумна.
А серце слуха й розуміє,
Що все проходить й це пройде.
Воно пробачити зуміє,
У відчай все ж не упаде...
Проходить все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UydjGQOtOh4[/youtube]
І знову вечір тулиться до хати,
Думки летять уже через поріг.
А я до купи хочу їх зібрати.
Від холоду впускаю на ночліг.
Гарячий чай зі смаком бергамоту,
Не можуть зупинити їх політ.
Із хати проганяють геть дрімоту,
І тягнуться до мене, як магніт.
Мої думки, сильніші ви від мене.
Тому так непокірні, як завжди.
Не можу вас утримати у жмені,
Мені від вас усього тільки й жди.
Буває, що підносите у хмари.
І я радію: мабуть, повезло.
А іноді напоять ваші чари,
Прокинеться до вас у мене зло.
Повільно в хаті тиша зависає,
Я хочу вас уже заколихать.
І з вами я до ранку спочиваю...
Ви спіть, мої хороші, спати, спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775967
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]
Дякую Олексі Удайко, що надихнув. Хоч теми у нас різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------
Про крила я не мрію, не літаю.
Все вчуся твердо по землі ходить.
І головне: не впасти, добре знаю,
Якщо ж впаду, не так уже й болить.
Мабуть, тому й не виростають крила:
З дитячих літ лякаюсь висоти.
Чомусь завжди я мрію про перила:
Занадто я боюсь тепер сльоти.
Твоя рука - надійні мої поручні.
Схилюся, коли вже не буде сил.
В душі моїй не буде й тоді порожньо,
Коли побачу, що ти теж без крил.
Та що казать: у мріях теж літаю,
Коли тебе захочу я обнять.
В цей час мене чекаєш, добре знаю..
А, може, все ж навчитися літать?
Політ душі не схожий на пташиний,
Душа здола безмірну висоту.
Її політ казковий, мелодійний.
В польоті випромінює красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Цю жінку я люблю. Така моя печаль...
Микола Вінграновський
—Ні, не печаль. А просто — божевілля!
Відтяти б якось. Та нема меча.
Нема й чим рану вмити — тільки сіллю.
Вона мені ввижається в хвилинах,
годинах, днях і гуркоті думок,
і світ увесь, немов стара ряднина,
розлазиться: від зливи вщент промок.
Це ж бо вночі так. Спрагле надвечір'я
кошлатить день й злотаві пасма хмар,
закреслюючи темінню вугілля
ескізи сонця, кладучи тягар —
ні, не на плечі. Їх уже немає.
Немає тіла, і немає рук.
Лиш крила — слабнуть; падає вся зграя
на зльодянілий, здичавілий брук.
Це — той тягар. Оце така крилатість.
Як у сльози, що тягне вії вниз.
Мутніє небо. Місяць ніби стративсь.
Зірки ввібрали кращі з її рис.
Але на ранок... дихається вільно.
Я вилізаю із сирих проваль.
Чи ж є на світі більше божевілля,
аніж любити й берегти печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773275
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Я повернулася туди,
Де пахне васильок і м'ята,
Де босих ніг малих сліди
Стрічає на світанку хата.
У вікна заглядає без,
Город біжить з горбка до річки,
І свіжа синява небес
Цілує розпашілі щічки.
У кошику курчата аж
Побились, лізучи на квочку.
Бабусин шепіт:"Отче наш"...
Тремтять поклони у куточку.
Із печі - аромат борщу,
За скринею висока лава.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, ти б поспала...
Я повернулася в оці
Святі краї малого раю,
Можливо, серед чебреців
Своє дитинство відшукаю.
Хатини глиняна стіна,
Тягнусь до сволока рукою.
Очиці мовчазні вікна
На мене дивляться журбою.
Нема бузку, сад постарів,
Заросла стежка до порога.
Початок всіх моїх світів...
Стою, загорнута у спогад.
. . .
Погладить сонце по плечу,
Лице від сліз рукою витру.
- Бабусю, де Ви? Помовчу...
- Я тут, дитино, - шепіт... вітру.
18.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773104
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Ну що, скажіть, здавалось би - зима,
Коли все біле й сипле сніг щосили?
Повільно йду по вулиці сама,
Бо Ви мене в "Еклер" не запросили.
За комір сніг упасти норовить,
Хоч і бешкетник, але ніжний, милий.
Мені здавалось, що настане мить...
Та Ви мене в "Еклер" не запросили.
Чи вип'ю каву з Вами я ще раз?
Дивлюсь у розмальовані вітрини
І бачу там не тістечка, а Вас,
А Ви мене в "Еклер" не запросили.
04.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763851
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 24.01.2018
Я і Осінь - осінній тандем.
Вишкрібаємо кроки із листя.
До зими ми сьогодні ідем,
У дощах перепрані імлистих.
Я і Осінь, а поміж версти
Й хризантем багрянисті оскіпки.
Я звикаю думки донести
Пелюстками з осінньої квітки.
Я і Осінь! З вітрами в танку
Хай самотність кружляє листів”ям.
Й павутинку останню тонку
Відпускає в безлисте верхів’я.
Я і Осінь - осінній тандем…
В сірім смутку ряхтять парасолі.
Листопад золотим міражем
Виставляє осінні бемолі.
Я і Осінь... і спогадів мить
Перешіптує краплями щему.
І, здається, уже не болить…
Життя креслить нову теорему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758225
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 23.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Сумують верби над водою.
Сивіють… Сонечка нема.
Вже скоро стрінуться з бідою,
Як запряже вітри зима,
Як буде рвати і ламати,
У панцир віти закує,
І важко буде їм тримати
Тендітне гіллячко своє.
Та не впадуть у безнадію,
Не заморозять холоди –
Закон життя є – він ще діє:
Загляне сонечко сюди,
Розтопить лід, розбудить соки,
І верби знову оживуть,
Й мов три сестриці, всі високі,
Цей берег ще постережуть.
06.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771197
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]
Відлига - це на щось надія,
Це - потепління серед зим.
Таємно квітне чиясь мрія,
Маленьким вогником, блідим.
І ти малюєш вже картину,
(От тільки б мрію не злякать).
Що буде потім? Відпочину...
І знов в фантазії блукать.
Відлига взимку - ненадовго,
Бо раптом вдарить морозець.
Від мрій залишиться - нічого.
Пішло усе тут нанівець.
Засипе сніг усі бажання,
Доріжки мрії замете.
Та все ж у серці є вагання:
Ще, може, білим зацвіте?
Відлига в серці теж буває.
Це значить, що надія є,
Бо серце добре пробачає,
І болю вже не завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 10.01.2018
На жаль не буде вже весни,
Не прилетять до нас лелеки.
Ти ще приходитимеш в сни
І ще шумітимуть смереки.
Та лід так боляче скував
Твої слова і ніжні руки,
Щось в наших душах обірвав
І запалив вогонь розлуки.
На жаль не буде вже весни,
Забули шлях до нас лелеки.
Гірчить життя як полини,
Ти поряд, але вже далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770471
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
́́́
Вже й листопад, а там дивись - зима
Накриє землю ковдрою пухкою.
Осінній вітер листя підійма,
Кружляє ним, складає під вербою.
Іду вже по барвистому саду,
На килим ляжу жовто-полум'яний,
Заплющу очі. В осінь забреду,
Почую, як летять з дерев каштани.
Біжиш до мене, усмішка в очах,
А білі руки, ніби білі крила,
Твій поцілунок, ночі при свічках,
Ми летимо на зоряних вітрилах.
Чаклунка осінь розіслала сни,
Туманом млосним розстелила ложе,
Торкнулася забутої струни,
Пожовклим листям у саду ворожить.
Та знаю я, солодка мить мине...
Боюсь відкрити навіть свої очі.
Залиш собі хоч крапельку мене
І я з тобою залишусь охоче.
Та вже сніжинка впала на плече,
Сон полетів на південь за птахами.
Вже й листопад... Як швидко час тече...
Ніхто не скаже, що було між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761726
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 10.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]
Для тебе хочу буть сюрпризом,
Ти довіряй мені лишень,
Щоб ти не вірив тим прогнозам:
Кохання це - короткий день.
Воно триває три лиш роки...
Коли і хто сказать посмів?
Хто дав чуттям короткі строки?
Це, мабуть, він любить не вмів..
Та я не вірю в забобони,
Бо скільки років все ж люблю.
Які тут будуть заборони?
Від слів своїх не відступлю.
Вже скільки весен промайнуло,
Дощів пролилось за роки.
Та почуття це не минуло,
Не відпускатиму руки
Тієї, що зі мною поруч,
Що не покине ні на час.
Хай буде вічне, без повтору,
І зігріває тільки нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Іще не пізно - зупинися.
Дивись: нестримно біжить час.
Іще ти встигнеш - озирнися...
Колись не буде уже нас.
Навколо буде все, як зАвжди,
Та час зітре наші сліди.
Не будем вже шукати правди,
Один до одного іти.
То інші будуть іще жити,
( Хіба не страшно уявить?)
Не будем вже кудись спішити,
Не зможем все вже відновить.
Проміння сонце буде лити.
Любити будуть, та без нас.
І зможуть вогник запалити
Той, що колись у них погас.
Поки не пізно все сказати,
Поки цвіте життя, як сад,
Поки нема життя ще втрати,
З душі зітри увесь безлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735779
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cZaDjSxXi_g[/youtube]
Скажу тобі, моя душа,
Хіба погані твої вчинки?
Життя кохання прикраша,
Як дощ для спраглої рослинки.
А плин століть, хіба їх втримать,
Як вільний вітер на льоту?
Душа поганого не вчинить,
Її підтримай правоту.
Так! смерть прихована в безсмерті.
Перебори страшний цей страх,
І зупинись на перехресті,
Відкинь нестримний серця жах.
Читай Молитву, що від Бога,
Нехай не стомляться вуста.
Одна єдина це підмога...
І заспокоїться душа...
Душею вистраждані рими,
Рядки від доброї душі.
Вона проста, не має гриму.
Підкаже вихід з метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735658
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Так жаль: відцвів уже бузок,
Весна крокує все ще з нами.
Чубатих півників рядок
Весни продовжать панораму.
Вмостились зручно край воріт.
Як вартові стоять без зміни.
Мого життя, як оберіг.
Надійні стражі день при днині.
Вбирає очі колорит:
Рожеві, жовті, білі, сині..
Листків шовкових оксамит,
Неначе крила журавлині.
Недовго квітнуть кольорово,
Життя коротке в них нараз.
Для нас наука показова:
Як швидко плине життя час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735564
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg[/youtube]
Чомусь згадала поцілунок
З тобою вперше у житті.
Скупої долі подарунок.
Невже він в тебе в забутті?
Чому ж тоді він став останнім?
Не так солодким, мабуть, був.
Та знаю: був він вже осіннім.
В душі все ж вогник спалахнув.
Маленький, теплий, незрадливий,
Зненацька ніжністю заграв.
Чомусь занадто соромливий..
Не вірю, що ти не кохав.
Навколо тиша заніміла,
Злітали з вишень пелюстки...
Та до сих пір не зрозуміла:
Нащо зростив ти колючки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735491
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 26.05.2017
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 26.05.2017
То сипле цвіт на чорне полотно
Надію білу на врожай осінній.
Все промайнуло, наче й не було
Розкішних завитків і плавних ліній.
Усе минає, як минає сніг,
Що мчить з гори весною потічками.
Минає ніч, як сонце на поріг
Порозкидає промені разками.
Минає все: і радість, і жура,
Дитинство, юність і старечі кроки.
Не проминуть рядки, що з під пера
Посипались віршами ненароком.
01.05 - 10.05.2017р.
Фото Олени Сергєєвої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734860
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме. -
Б. Крутієр
------------------------------------------------
Не зловити вітру в полі, марно не старайся,
А от з долею побитись, спробуй, не вагайся.
Cядь, подумай про причину: чом не так ласкава?
Чи побачиш там провину, що так долю склала?
Все згадай, вдихни повітря, освіжись водою.
Піт солоний з чола витри, продовж шлях ходою.
Не лети, як вітер в полі, добре все обдумай.
До мети іди поволі, думки не розхлюпай.
Ще згадай про свої вчинки: вони творять долю.
Погортай усі сторінки... Жив ти похвалою?
І ходив у лаврах слави, ніс свій дер до неба.
Поганенькі згодом справи. Що сказать? Не треба.
Доля тут підставить ніжку: падаєм, як з дуба.
У житті нова доріжка: доля, що нелюба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733266
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживуть в селі старенькі хати.
Піднімуть очі вгору від землі.
Поглянуть в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадають радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Стоять та не чекають вже нікого,
Стоять, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728381
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 10.05.2017
Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
Григір Тютюнник
------------------------------------------------------
Уже сіріє... Ранок загляда в вікно.
Обійняв серпанок річки полотно.
І пливе по річці човник без весла.
Швидкоплинна річка десь його несла.
Це пливе самотність, та неблизький шлях.
Гнітить невідомість, все ж поборе страх.
Без рідні, без роду; вітер в парусах.
І спішить до мрії на семи вітрах.
Накривають хвилі часто з головою.
Знову перемога в нього у двобою.
Виплива з безодні, та не йде до дна.
Це його завзяття на плаву трима.
Полоскали зливи, холод заважав.
Досягне все ж мрії, бо він так бажав...
Мрія без реальності - це як пустий цвіт,
Як безкрилий птах, не пізнав політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732224
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Часто ми чекаємо тих слів,
Що почуть раніше не вдалося.
Може, хтось сказати не посмів,
Іншому чомусь так й не знайшлося.
Тільки знайте: їх усе ж чекають.
Хай пройшов вже рік, а чи роки.
Десь в душі надіються і знають:
Не зів"яли у серцях ростки.
Хай слова ці будуть запізнілі,
Зрозуміє стомлена душа.
Пробіжать мурашки знов по тілі,
А душа забуде все, проща.
Жаль, слова виношувались довго,
Час летів, його не зупинить,
Та нема милішого нічого:
Дочекатись на прекрасну мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732026
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Запрошую на танець тебе знову.
Шалений пульс.. Чомуcь серцебиття.
Рука в руці і рухи щось нервові.
Невже живі мої ще почуття?
Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності спокус.
Хоч подих перехоплює в мовчанці,
Та я до тебе ближче все ж горнусь.
Невпинний рух охоплює вже радість.
І в ньому, ніби все моє життя.
Та все оце не схоже на реальність,
Крадеться знов якесь передчуття.
Таємно поглядаємо у очі,
Ця музика звучить тільки для нас.
І серце відкида чуття пророчі...
Все ж танго - це прощання без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Переспів твору Хуго Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я задихаюсь думкою про тебе,
мліє мій розум... і пливе свідомість.
Мені наплювати, що тепер ти
в чужих обіймах відшукав відомість ....
Поставити б крапку... Ти сказав же НІ!!!
Сказав НЕ БУЛО!!! й ніколи НЕ БУДЕ!!!
Три постріли в (на) темряву перетворили Світ...
У нісенітницю - годинИ повзучих буднів ...
Я не турбую більше твій е-майл ...
Стараюсь душу розчавить рукою ...
але якщо я РАПТОМ... виявлю там ,,,... слід?
-
я прилечу на крилах за тобою.
-----------------------------------------------
Вдихну у груди глибоко повітря,
До іншої на волю відпущу.
Хай зміниться життєва вся палітра.
Свою любов лиш так я захищу.
На це мене наштовхує свідомість,
Хоч розум має інші тут думки.
Мені шепоче тихо про даремність,
Бо серце дума все ж тут навпаки.
Та слово НІ, як цвях у саму душу.
Хитнувсь перед очима увесь світ.
Та відпустити я тебе все ж мушу,
Хоч йде ще боротьба і давить гніт.
Ти іншу обнімаєш і голубиш,
Та треба з цим змиритись й далі йти.
Насильно милим, знаю, що не будеш.
Подумай добре і його прости...
Але життя таке собі, мінливе,
Не виняток: повернеться назад.
Та тільки знай: не пробачай зрадливе,
Бо зрадити зуміє ще не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 03.05.2017
Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 02.05.2017
З-елений лист на сонечку лосниться,
А- пахощі, що злегка аж п"янить.
Ц-ей аромат, як тільки завесниться
В- серця людей струмками цебенить.
І- відірвати погляду не в силі,
В-есна чарує буйним квітом всіх,
Б-ач, дивоцвіти, веселкові, милі,
І- рясно вмиті краплями зі стріх.
Л-ибонь в бузок Господь вдихнув ці чари,
Я-к робить він кругом свої дива,
В-есна - пора побачень, звук гітари
І- мелодійні про любов слова.
К-оли цвіте бузок в подвір"ях рясно
Н-еначе райдуг барви виграють
А- на душі, так щемно і прекрасно
Б-о в барвах цих краси всієї суть..
У-же в садах лунає спів пташиний,
З- усіх усюд - співочий справжній рай.
О-аза щастя, диво України,
К-уточок мрії, мій любимий край..
Завдячую Олі Радченко, її акровірш
"Куст сирени расцвел у окна" додав мені натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731552
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Десь весна загуляла, бо жінка ж.
І забула про справи вона.
Повернулась тихенько навшпиньках:
А навколо цвіте сивина.
Це все вітер зробив таке лихо,
Піддалась на спокусу весна.
Схватив вихор її на потіху...
Ой, ти, вітре, твоя це вина.
Повернулась, зітхнула (втомилась),
Та до діла вже братись пора.
Після ночі ще дощиком вмилась...
Не забудеться довго ця гра.
За ніч сніг поскидала із квітів,
Розтопила сніги у струмки.
І не треба нікому тут ліків,
І ніхто не жалівсь - навпаки.
Посміхнулося сонце ранкове,
Освітило квітучий їй шлях:
Барвінковий, пахучий бузковий,
Щира посмішка й радість в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729976
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Невже, в мені живуть дві Я?
Одна з півслова розуміє,
Друга, неначебто чужа,
Думки ураз мої розвіє.
Коли одній скажу я: досить,
Не треба.. Чуєш? це робить.
А інша тихо мене просить:
Невже, ти мрію можеш вбить?
Одна несе думки крилаті
Далеко, десь за горизонт,
То друга тихо каже: спати.
Миліш всього на світі сон.
Коли надворі дощ, чи слякоть,
Погода першій до душі.
Нащо погоді знову плакать?
Другій набридли ці дощі.
Та все вирішує тут серце.
Коли підкаже - так роблю.
Воно хоч іноді і з перцем,
Думки все ж з ним я розділю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728459
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Цвітуть заграви в надвечір"Ї,
Іде на спад прожитий день.
І шлють свій теплий світ сузір"я,
Тепла весни нема лишень.
Як молоком облиті вишні,
Стоять на холоді стрункі.
Та гріють їх думки невтішні:
Морози ці все ж нетривкі.
Та вітру байдуже: літає,
Сміючись, смикає гілки,
А вербам коси розплітає,
Загнав у вулики бджілки.
Чомусь весна ця так зрадлива.
Куди завіялась вона?
Не день, не два - холодні зливи,
Накриє сніг дерев вбрання.
Шепоче вітер щось на вухо,
Зриває шарф з моїх плечей.
Лиш слів твоїх не чути... глухо...
Вже скільки днів пройшло й ночей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729355
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Друзів ми в житті не вибираєм.
знаєм: це дарунок нам з небес.
Та чому ж ми часто їх втрачаєм
Через купу кинутих словес,
Від яких душа болить і плаче.
Безсердечні кинуті слова...
Та тихенько зносить все терпляче,
І зажуру від людей хова.
Що втрачаєм, те не повернути.
(Хай не всіх торкнуться ці слова).
Прийде день і зможемо збагнути,
Що помилка ця була страшна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729651
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 22.04.2017
І знов одвічна порожнеча й пустка,
У закутках душі гуляє протяг.
Ліси думок ламаються на друзки,
Летить життя вперед, неначе потяг.
А пасажири у звичайних справах:
То розмовляють, то смакують шинку.
Немилосердний час колосів чавить,
А я ж у всесвіті маленька порошинка.
Лукавий світ, оманливі закони...
Укотре позбавляюся ілюзій.
Змішалися, як мови Вавилону,
І люті вороги, і любі друзі.
Розрадить хто задуму полинову,
У серці світлу воскресить надію?
«Скажи, мій Боже, – я благаю знову, –
Чого у світі цім не розумію?»
30.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726492
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]
Продолжение стиха КВолынского
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
Прости.
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
-----------------------------------
В вечерний час, и в час заката,
Смотрю с тоской на горизонт.
Ты рядом был со мной когда-то.
Ты помништь тех дождей сезон?
Жаль, дымкой память та объята,
Когда два сердца - в унисон.
Но тех времён я жду возврата.
Неужто был тогда лишь сон?
Писал стихи ты мне о море,
Но был ты рядом, мой родной.
Но разве думала, что вскоре,
Ты будешь с морем, не со мной.
Но я, как прежде не устану
Любить и верить, понимать.
И в забытьё любовь не канет.
Тебя с надеждой буду ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]
Те, що колись було безцінне,
Втрачає з часом увесь зміст.
І почуття уже руїнне,
На жовтий тлінний схоже лист.
Не треба плакать, убиватись
За тим, чого не зберегли.
Назад не варто повертатись,
Бо так зробили, як могли.
Все, що було перемололось,
Частинки вітер розкидав.
В душі в цей час щось надломилось,
Бо ти того так побажав.
Пройшло, промчалось, пролетіло.
Не треба більше помилок.
На щастя, все переболіло...
Тебе я викреслю з думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Купала річка напівсонні береги
І мила жовті ноги очерету.
Ідилію цю зорі й місяць стерегли –
Таке у них життєве вічне кредо.
Все бачать вони й чують, і… мовчать,
Втішаються земним одвічним раєм,
Піснями цвіркунів, що із трави звучать,
Сови тривожне «пу-гу» душу крає.
Тоді стрибнуть у річечку згори,
Щоби зарятувати біди й бідки,
А дочекавшись ледве світлої пори,
Назад вертають, падали ізвідки.
Людські де долі без жалю ламали,
Начальству прокурорчик де годив,
І добавляв зірок собі немало.
Тоді тремтіли зорі в небі від жалю,
Й чекали всі на Боже милосердя.
Історію згадаю цю й журюсь.
Бо знищено було тоді осердя
Мого народу, мо’, найкращий цвіт.
А кару хто поніс? Які взяли уроки
З прожитого? Адже жахався світ,
Дізнавшись про страшні тридцяті роки.
Весняне сонце закотилося в траву,
Здавалось, рух по колу утрачало,
Попереджало ніби владу наяву,
Немов будило в ній людське начало.
Може, тому, саме весняної пори
Вождя* безсмертя вітром рознеслося,
А може, Бога помах ізгори
Життя нового зерна клав в колосся.
Й тепер, як бризне теплим променем весна,
Красою зачарує і піснями,
Молюсь: хай нива наша визріє рясна,
Хай не глумиться вже біда над нами. 18.07.2013.
* Мається на увазі смерть тирана Йосипа Сталіна 5 березня 1953р.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722455
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Моїй душі незатишно без Вас,
А з Вами – незбагненна насолода!
Знайомим кроком ранок обізвавсь –
І день засяяв, наче мила врода,
І закружляв, немов жаданий вальс.
Хтось приземляє: «Це пусте, облиш,
Твої давно повідцвітали травні…».
А ти, любове, грієш і болиш,
Бо Ви зі мною в яві і у тайні,
Де я літаю, як весняний стриж.
Моя душа не зна зимових літ,
В її очах сади квітучі, луки.
Комфортні їй і віз, і зореліт,
А безкінечно любі – Ваші руки
І чулий погляд, що несе привіт…
7.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716812
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 18.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Зима ще дрімає. Сніжок посірів.
Зіщулився, мабуть, від страху.
Тікає струмками вода із дворів,
Чекає давно на птахів.
У тузі ще з осені рідне гніздо,
Від снігу й дощів посіріло,
І хоч прикривалось від вітру листом,
Ледь вижило. Постаріло…
Оселя людська теж допоки жива,
Допоки лунають в ній кроки,
Допоки людина їй дух зігріва,
Й звучать голоси допоки.
27.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 17.02.2017
Давно вже заблукали роки…
Змінився вік і навіть край,
Та в душу не приходить спокій.
О Боже, тільки не карай!
Для чого ми тоді зустрілись?
Щоб захворіть на все життя?
Не склали іспиту на зрілість,
Пили любов до забуття.
Давно вже маємо онуків,
Кохання стука вже до них –
Не знаю я рідніших звуків,
І кличуть знов мене вони.
Вже й красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Все манить наші душі сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4_eDHYyN96o[/youtube]
Таке у нас життя все ж дивовижне:
Сміємося, то плачемо навзрид.
Від радості й печалі бува слізне.
Все ж дякуєм його за різновид.
Захочемо - і будемо щасливі:
Радіємо, буває, від дрібниць.
Утішать нас завжди слова ласкаві-
Не часто дістаємо їх з скарбниць.
Нерідко замість слів нам скаже погляд,
Очей чиїхось дивна глибина.
І ти уже щаслива з ними поряд,
Бо знаєш, що в цім світі не одна.
Але боюсь тих слів, що причаїлись,
Коли тримають камінь у душі.
Не хочу, щоб мені такі зустрілись.
Як їх пізнать в життєвій метушні?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717756
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE
[/youtube]
Дякую за ідею Шостацькій Людмилі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
Приємна віє прохолода.
Тіннистий влітку старий сад.
Хороша випала нагода,
Щоб повернути все назад.
І несміливо крок за кроком,
Ступаю я в Едема сад.
І стислось серце ненароком...
Зустрів мене тут листопад.
Легенька тиша зависає,
Нема людської метушні.
Осінній вечір вже згасає...
Чому так боляче душі?
От що зробили з садом роки:
В струмку ледь дихає вода.
І десь зими відчула кроки.
Листва, зітхаючи, спада.
Шукаю квітку з хвилюванням.
Колись троянда тут цвіла.
Немає меж розчаруванням:
До неї старість вже прийшла...
Зустріла з радістю шипшина,
Колюча квітка простоти...
Із сумуванням дум хмарина,
Несла мене від гіркоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]
Не кажи, що все пройшло і пусто.
То тобі здається лише так.
Це кохання згадуєш ти часто,
Значить, не забув його, це - факт.
Ти його до серця пригортаєш
У морозні ночі, щоб зігріть.
Проганяєш й знову повертаєш,
Бо без нього ти не можеш жить.
Проклинаєш час, коли зустрілись,
Викидаєш зовсім з голови.
Але, знаю, як тобі хотілось,
Знову й знов про нього говорить.
Часто серце це не розуміє:
Чом не даємо коханню жить?
Але хто зробити це посміє,
Той не знає, що таке болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h1Pdd65De8U
[/youtube]
Як тільки сонечко заграє,
Всміхнуться хмарки з висоти,
У мене сумнівів немає:
Мені всміхаєшся це ти.
Це день новий приносить радість.
Нові збудовані мости.
І хай зника душевна слабкість.
Не бійсь, по них сміливо йди.
У круговерті днів буденних,
Дай мріям знову розцвісти.
Серед проблем отих щоденних,
Яскаву зірку засвіти.
І понеси мені назустріч,
Назло морозам і вітрам.
Вони тікатимуть урозтіч,
Коли світитиме лиш нам.
І ти побачиш, як зимою
Розкриють очі всі квітки..
Запахне ніжною весною,
Коли зі мною поряд ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716585
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Надворі розгулялась завірюха.
Посипав сніг, неначе з рукава.
А тиша притаїлася і слуха...
Такі навколо творяться дива.
Бо як зимі тут бути без роботи?
Зіткала білосніжне полотно,
Деревам повзувала всім чоботи,
Розвісила мереживо давно.
.
Мене не залишила без уваги:
Троянди білосніжні на вікні.
І цим ще додала мені наснаги...
Не варто сумувать на самоті.
Чиї сліди ти засипаєш, вітре?
Ти добре знаєш... Це не просто так.
Із серця із мого його ти витри.
Тобі це буде дуже просто, всмак.
Ти почекай... я йду уже з тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714744
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Безплатний сир лиш в мишоловці.
Не клюньте, друзі, так, як я.
Бо він в житті є для уловки.
Оце порада вам моя...
Бо довго потім будуть бити,
Зібравшись вкупу вся "рідня".
І спробуй ти тоді відбитись.
Дадуть тобі тут облизня..
Сухар, стакан води із крана.
Ото хай буде лиш твоє.
Нехай не вабить вас омана,
Хоч несолодке, та своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712058
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 18.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба продовжити твір Олекси Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
Про сім життів ми згадуєм нечасто.
Та точно знаєм, що дано одне.
Ми живемо, а це вже значить щастя.
Чи кожен це у цім житті збагне?
І живемо усі ми, як хто може.
Хто правдою, а дехто просто так.
З надією, що бог їм допоможе
Прожити все своє життя усмак...
А час іде... Не виняток - спіткнешся.
Життя не пробачає помилок.
І вже тоді, коли ти озирнешся,
Побачиш, що ти знехтував урок...
А що любов? Яке в житті їй місце?
В житті буває: любимо себе.
І почуття зачинять в серці міцно.
Аж поки там трава не зацвіте.
А як зоря, що так й не засвітилась?
Блукатиме по небі між зірок.
А, може, край сердечка десь вмостилась
У тім житті, що не зробило й крок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI [/youtube]
Щастя - це міцне здоров'я і слабка пам'ять.
Ернест Міллер Хемінгуей
------------------------------------------
Ну що ми знаємо про щастя?
До кого входить воно в дім?
Воно, немов святе причастя,
Так необхідне нам усім.
Воно приходить непомітно,
Коли ти солодко ще спиш.
Комусь всміхаєшся привітно...
Когось усмішкою сліпиш.
Та щастя дуже обережне,
Ступає тихо, мовчазне.
Йому приходить так належно.
Воно вас хай не промине.
Воно не любить крик і гамір,
Не переносить метушні.
І має завжди гарний намір:
Торкатись доброї душі.
Той не відчує смаку щастя,
Якщо душа його черства.
І за життя йому не вдасться
Відчути запах божества...
------------------------------------
МОЇ ХОРОШІ, ДОБРІ ДРУЗІ!
У хату щастя упустіть...
Оте, що буде не з ілюзій,
А справжнє вмійте заслужить...
-----------------------------------
(Натисніть на картинки - вони відкриються)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w2-rXk5Il_g[/youtube]
Пливе по річці соломинка.
Чому одна серед води?
Ти почекай лише хвилинку.
Невже рятуєш від біди?
Спішиш комусь на допомогу,
Де вже, здавалося б,- кінець?
Як відчуваєш ти тривогу
Отих знедолених сердець?
Які зневірились у всьому,
В яких ще трохи - і чужі.
Допоможи й тому живому,
Хто думає, що на межі.
Пливи, маленька соломинка.
Не маєш права горювать!.
Нехай в очах горять іскринки:
Така вже доля - рятувать..
Подай стражденному підпомогу,
Тримайсь на хвилях, не зникай.
Вкажи невірному дорогу,
І на спасіння віру дай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710159
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Загнала хуртовина до тепла.
Не бійся, це нащо тобі зітхати?
То просто за вікном зима цвіла.
Зігрію я твої замерзлі руки.
Присядь зі мною поряд, край вікна.
Невже це від зимової розпуки
Цвіте на скронях в тебе сивина?
Та прийде час і ти помолодієш,
Прийдеш з теплом до мене і в цвіту.
І ти тоді мене уже зігрієш,
А поки що, тебе таким люблю.
Пригрівся у теплі, бачу куняє...
Та я тобі сказала ще не все...
Повільно за вікном уже світає.
Чому ж це сіль пече моє лице?
Ще хвилька і підеш на відпочинок,
А ранок посміхнеться вже мені.
Хай сніг не замете отих стежинок,
Ти не залиш мене насамоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Хвилясті кучугури - зими витвір.
Мете.
Деревам по коліна намело.
Цвіте
А між дротами стогне й плаче вітер.
Зависа.
Закутав буревій кущі в срібло .
Колиса.
Скував мороз в лещата сонну річку.
Полон.
І хмуряться розхристані хмарки.
Циклон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709848
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W_7ZOzmrYU
[/youtube]
Тихо, непомітною ходою
Новий рік ступив на наш поріг.
Поплетуться дні повільно чередою.
Скільки буде стоптано доріг!
І ніхто не знає, що чекати,
Що нам доведеться пережить.
Але будем все ж ми сподіваться,
Не скупий цей буде новий рік.
Я бажаю всі вам,друзі, щастя.
Не пройдуть повз радісні ці дні.
Хай всім повезе, нехай удасться
Проминути дні життя складні.
Зустрічайте сонячні світанки.
Посміхайтесь в щасті день при дні.
Хай вишневим цвітом цвітуть ранки...
А війні усі ми скажем: НІ!!
-----------------------------------------
Будьте всі здоровими та щасливими,
МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709608
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FqFFkQuOL2Y
[/youtube]
Ну хто пояснить, хто про це все знає?
На землю ми прийшли усі людьми.
Серця усі однакові ми маєм.
От тільки Бог не наділив крильми...
Чому одні прекрасні, ніби квіти,
І дивишся-очей не відірвать.
Так легко з ними поряд жить на світі.
І ти з такими хочеш квітувать.
І цей магічний їхній мікроклімат
Вкрапляє ніжний спокій, доброту.
І ти емоції не можеш стримать.
За що це Бог дарує їм красу?
Даруйте людям радість, не жалійте.
Нехай іржа не з"їсть ваші серця.
Серед людей Людиною буть вмійте.
Хай не образить вас позиція моя...
Відкиньте всю злобу свою й рогатість,
Бо ви ж з такого тіста, як і ми.
І вас не прикрашає ця пихатість,
Бо треба ж бути все-таки Людьми..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708940
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7DwM19JH6EI
[/youtube]
Умирает любовь от усталости,
а хоронит её забвение. (Ж. Лабрюйер)
Бывает, что любовь слепа
К тебе без вызова приходит.
И ей ответит вдруг тоска.
И игры с ней подчас заводит.
Душа же дышит равнодушно:
Она её ведь не звала,
Но приняла её послушно,
Не ощутив того тепла.
Любовь всё чувствует злодейка.
За ложь захочет отомстить.
И, несомненно, чародейка
За всё сумеет отплатить.
Уйдёт тихонько, незаметно,
Как и тогда к тебе пришла.
Зачем любовь ей безответна.
Теперь лишь только поняла...
Бывает, что любовь пройдёт сама,
Ни сердца не затронув, ни ума ( Низами Гянджеви),
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649054
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 29.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]
Дякую за ідею Оксані Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До себе щастя приміряла
Із сонця зіткане, із зір.
Оця робота забавляла.
Так до лиця мені, повір.
Вплету у коси ранню зірку,
У серце радість упущу.
Сміятись буду, хоч і гірко.
Тебе очима засліплю.
Тебе пробачу, мій невірний.
Із сліз корали нанижу.
І станеш ти мені покірний.
Так легко, враз заворожу.
І ти відчуєш запах щастя,
Коли торкнешся моїх рук.
Я точно знаю: це удасться.
Мій добрий, дикуватий друг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4cPAHUHTutc[/youtube]
Душе моя, куди мене ведеш?
Ідеш ти по протоптаній дорозі.
Надієшся, що щастя там знайдеш.
Подумай, поки ти ще на порозі...
Ти не шукай знайомих там слідів.
Вони чужі, свою знайди дорогу..
Не заблукай серед чужих снігів.
Почуй мене, мою пересторогу.
Засліпить сніг, зіб"є тебе з шляху.
А ти іди, тримай мене за руку.
Не піддавайсь цинічному страху.
Гляди, мене не заведи в багнюку.
Минай брехню, красиві міражі,
А доброту візьми ти за основу.
Якщо його зустрінеш, то скажи,
Що зустріч та була лиш випадкова.
Ти прямо йди, дивись не озирайся.
Поганий знак: повернешся назад.
Прошу тебе, душе моя, старайся.
Спіши до мрії через снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708190
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCg5ilk9M5Q
[/youtube]
Закреслюєм в житті ми часто те,
За чим колись так будемо жаліти,
А новий вітер вряд чи принесе
Оте, чому ми будем так радіти.
А день за днем стирають всі дрібниці.
І пам"ять упадає в забуття.
Та часто із духовної скарбниці
Дістанем скарб, що вже без вороття.
І кожну ніч, коли чомусь не спиться,
Як кара виринає кожен крок.
І добре знаєш ти, що це не сниться,
А це безсоння - плата, як урок...
До ранку розкладаєм на полицях
Оте, що проміняли на п"ятак.
І все смутніше бачим любі лиця,
Які тепер потрібні нам отак.
А за вікном світає вже, напевно...
Та очі ще не висохли від сліз.
І чередою дні ідуть даремно.
Життєвий віз скрипить без тих коліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705920
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 13.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EELro16J04s[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRvTCKG3OMg[/youtube]
Ніколи не цілуй, якщо не любиш,
На вітер слів красивих не кидай.
Бо терпким полином ті пахнуть губи.
А серце це відчує, так і знай.
Як важко цілувати на прощання.
Втрачається у серці теплота.
І знаєш добре ти, що це востаннє.
І тіло обіймає мерзлота.
Немов сніжинки падають на тіло.
І хоч вуста палали, ніби жар,
Але душа чомусь усе тремтіла.
Гнітив оцей останній серця дар.
Замерзлу ніжність гріли твої руки.
Дививсь у очі, ніжно посміхнувсь...
І десь далеко я почула звуки:
Чекай мене, до тебе повернусь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705780
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Мій самотній ліхтар, наче принц із дитячої казки,
Кожну ніч в обладунку чатує мене під вікном.
Загортаюсь у плед мериносовий, грубої в`язки,
І про все забуваю, казковим охоплена сном.
Цілу ніч мій ліхтар грає в піжмурки з клоуном-груднем,
З хуртовиною в парі придворний ведуть менует,
А на ранок собі синій шалик лишає ажурний,
Ще краватку-метелик та біло-іскристий берет.
Увесь день чорний крук щось гаркаве шепоче на вухо,
Обіймає за ноги гілками тонка алича.
Та дрімає він мовчки, шовковим огорнутий пухом,
І сніжинки додолу злітають з міцного плеча.
А вже в час, коли вечір вогнями запалює місто,
Знов ліхтар на сторожі в моє заглядає вікно.
Мовчазний мій атлант супроводить мене у дитинство,
Щоб в моєму житті хоча б трішечки світла було.
06.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705042
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Свічки горять,блукають тіні,
В бокалах піниться вино,
Рве душу скрипка Паганіні.
Все як у давньому кіно.
Твій силует, веселі очі
І дотик ніжної руки,
І стан грайливий і дівочий
Запам'ятав я назавжди.
Слова п'янкі і загадкові,
З вином розмішані вуста.
Пішли ті дні для нас казкові,
Мов нареченої фата.
Було те вчора, а сьогодні:
Після весни прийшла зима
І дні похмурі і холодні.
Тебе чекаю... . Та дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701850
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 06.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA
[/youtube]
Доля може дати і забрати.
Радістю порадувать нараз.
Іноді у піжмурки погратись,
Залишити з носом нас підчас.
Як же нам приймати цю сваволю?
Манни з неба мовчки почекать?
Може, в бій вступити, моя доле,
Журавля у небі упіймать?
Жаль, вони у вирій відлетіли.
Може, про синицю тут згадать?
Ось такі думки тепер обсіли.
Не дай, доле, в виборі блукать..
Та колеса доля крутить швидко.
Не дають часу, щоб вибирать.
По житті потягнеться, як нитка..
Бережімо, щоб не розірвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705021
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Посварився раз Тодось
З дужиною Кларою.
Не балакав він, надувсь,
Ходив, зиркав хмарою.
Як йшов спати написав:
"Розбуди раненько!"
І записку ту поклав
Дружині на дзеркало.
Вранці сам якось проснувсь,
Скинув простирало,
На подушці біля нього
Записка лежала.
У записці тій слова,
Написані гарно:
"На роботу вже пора,
Просинайсь негайно!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704279
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB7RHsDA1CQ
[/youtube]
Новий крок у природі: на порозі зима.
Заметіль хороводить, все в напрузі трима.
Закоцюблі дерева, річку лід вже пройма.
Морозець тихо ходить, обійма крадькома.
Але лід ще крихкий, небезпечно пройти.
Але ж ти там чекаєш. Прошу сніг: Не мети.
Обережно ступаю. Лише крок до мети...
Лиш тепер розумію: Жаль, спалили мости.
Що ж робить: повернутись? Чи мети досягти?
Хтось кричить.. Озирнулась... То лиш звук німоти.
Дурноверхе завзяття все ж примушує йти...
Але бачу чийсь слід... Побоявся сльоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704125
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А. А .Ахматова
-------------------------------
Так хочеться мені одне збагнути:
(Та відповідь собі я не знайшла)
Чому оте, що хочеться забути,
Не покриває забуття імла?
Та як навчитись забувати, Пам"ять?
Стирати надоїдливі думки
Оті, що душу часто іще краять,
Хоч варті дна вже мертвої ріки?
Звертається до пам"яті надія...
Слізьми тут наповняється ріка...
Об хвилі розбивається знов мрія,
І хмаркою за обрієм зника.
А вечір прийде й знову, ніби бджоли,
Летять думки в незвідані світи.
Їх погляд проведе до видноколу.
О, доле, захисти від глухоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А. А .Ахматова
-------------------------------
Так хочеться мені одне збагнути:
(Та відповідь собі я не знайшла)
Чому оте, що хочеться забути,
Не покриває забуття імла?
Та як навчитись забувати, Пам"ять?
Стирати надоїдливі думки
Оті, що душу часто іще краять,
Хоч варті дна вже мертвої ріки?
Звертається до пам"яті надія...
Слізьми тут наповняється ріка...
Об хвилі розбивається знов мрія,
І хмаркою за обрієм зника.
А вечір прийде й знову, ніби бджоли,
Летять думки в незвідані світи.
Їх погляд проведе до видноколу.
О, доле, захисти від глухоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wGyXJu9exfg[/youtube]
Товпляться на вітрі сніжинки
Оце уже не листопад.
Малі кружляють балеринки.
Це вітер творить цей безлад.
Кидає сніжки у обличчя,
На віях зірочки блищать.
Приймає осінь протиріччя.
Тепер не час їй вибирать.
Іще недавно клен гіллястий
Красою барв усіх вражав.
Вже посивів і став стріблястим..
Хоч він того ще не бажав.
Гілки замерзлі, наче кістки,
В надії тягнуться в вікно.
Їх врятувать не маю хисту...
Думки жевріють всеодно...
Ось сніг засипав по коліна.
Замерзлі віти вже мовчать.
І засинають, як дитина.
У сні тихесенько тремтять....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702644
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 26.11.2016
І знову дощ, і прохолода.
Та осінь ще трима права.
Ще є маленька насолода:
Жовтенька квітка ще жива.
Мала, тендітна хризантемка,
Що ще цвіте попід вікном.
Її морозна лихоманка
Не вбила ще своїм серпом.
Цвіте на зло холодним зливам,
Як промінь сонця із-за хмар.
Вона живе, вона щаслива.
Їй вітер руки не зламав.
Єдина радість за віконцем,
Струсивши сніг, і знов цвіте.
Лише тому, що схожа з сонцем.
Подібне сонцю - все живе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 22.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs
[/youtube]
За твором A.Kar-Te http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
Дякую за ідею, Олю.
-------------------------------------
Так, зима надворі розкошує.
Біла завірюха за вікном.
Але знаю: ти мене почуєш.
В час такий зігрію я теплом.
Тільки ти зумій мене почути,
Я далеко, але завжди твій.
Те, що відбулось, зумій збагнути.
Та не покидай про зустріч мрій.
На вікні троянди білосніжні.
І від них все ж запахом війне.
Ти торкнись вустами обережно
І відчуй, як я люблю тебе.
Тільки знай: зима це не надовго.
Завірюхам теж не довго буть.
Прошу: не залиш мене самого,
Хай троянди в серці розвітуть.
А коли проклюнеться підсніжник,
І весна надасть про себе знать,
Повернусь до тебе, Моя Ніжна.
Тож не смій мене ти забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g9lEmjid_1Y
[/youtube]
Іди по сонячній дорозі.
Удача поряд хай іде,
Зустріне сонце на порозі
І в край щасливий поведе.
і в День такий ти веселися,
Усмішка ніжна хай цвіте.
Спіши за щастям, не барися.
Воно для кожного святе.
Не забувай про друзів вірних.
Умій їх у житті цінить.
Та відрізнить від лицемірних.
Цінуй життя найменшу мить.
Нехай цей сонячний букет,
Як подарунок у цей день!
Оцей малесенький сюжет
Бажа удачі день- у - день.
Будь щасливою, люба Ніно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701430
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 21.11.2016
(ВІКТОР ГАЛА)
Не зустрічати ранок нам,
В обіймах не сплетуться руки,
Кохання, ніби, злий дурман
Несе з собою лише муки.
А може й правда не було
П'янких цілунків серед ночі?
Ні, мабуть, терном поросло,
Те, чим захоплювались очі.
Лишилось безліч рваних ран
На серці стомленім журбою,
Пішов кохання караван
І радість прихопив з собою.
Тримаю папороті цвіт,
Який приніс вночі з долини,
Ще на вустах червоний слід
Від поцілунку горобини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698008
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-78QgvScd50[/youtube]
Листок злітає за листком.
Мороз надворі мінус шість.
Зима керує за вікном.
Вона непроханий ще гість.
Які ти маєш тут права?
Надворі осінь роздягаєш...
Вона існує... Ще жива...
Та її мовчки ти вбиваєш.
Мені здається, що природа
Свої приховує слова.
Вона, як ми, такого ж роду
І мова сил також жива.
От тільки треба зрозуміти
Про що шепочеться трава,
Чому радіють сонцю квіти,
Чому нас жалить кропива?
Про що сказати хоче вітер,
Коли до вуха припада?
Він щось про тебе знає? Звідки?
Питаю - він десь пропада.
А дощ періщить невблананно...
Я чую тут твоє ім"я.
Нащо приховуєш старанно?
Слова природи знаю я....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697179
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 28.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 28.10.2016
(з мого старого зошита...)
І як ти міг зайти у мої сни,
Як міг назавжди в серці оселитись,
Забрати всю, не часточку весни,
Щоб знову не змогла я відродитись...
І як посмів без дозволу зайти,
Де іншого, можливо, я чекала...
І снився, і не раз, але не ти...
О, Господи... А мама ж і казала,
Що непомітно з'явиться одне -
Затьмарить розум, заблокує серце:
"Й тебе, моя дитино, не мине,
Побачиш... Зрозумієш... Та, не сердься...
Хіба ж я гіршого бажаю? Навпаки,
Як не мудруй - воно в тобі озветься,
Дізнаєшся, коли минуть роки,
Що справжнє не розіб'ється, мов скельце..."
Пригадую бабусині слова,
Бо й досі... Мабуть... Точно - не забути...
Я відчуваю ту любов, жива -
А ні зректися, а ні відвернутись...
І як ти міг зайти у мої сни,
Щоб не змогла я більше відродитись -
Закреслить геть усе з тії весни
І в моє серце болем заселитись...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695904
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 28.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zFmoQf-IHLI[/youtube]
В напіврозчинене вікно
Осінній вечір заглядає.
Опале листя вже давно,
Листи написані згадає.
Вони зів"януть, пропадуть,
Бо не знайшли всі адресата.
Вітри по світу розметуть...
За що це їм така розплата?
Ось новий лист злетів із гілки.
Прилип до мокрого вікна.
Можливо, взяти до домівки?
Звучить самотності струна..
А монотонний дощ нівроку,
Опале листя омива.
Самотній лист, мов ненароком,
Сльозами осені сплива.
Я обережно беру в руки,
Оцей пожовклий давно лист.
Та десь в душі я чую звуки:
Це осінь гратись має хист...
Та він пустий, немає змісту.
Чому ж до мене прилетів?
Невже, це вітер стер цю звістку,
Що ти сказати в нім хотів?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696217
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722
Коли беру я зошит в руки:
Надія є щось написать.
То раптом чую серця звуки.
Їх намагаюсь передать.
Нерідко чую поряд голос.
Такий знайомий лиш мені.
А то відчую тільки холод:
Повзуть мурашки по спині.
А то буває стрепенеться:
І зазвучить у нім любов.
Так часто серденько заб"ється:
Адреналін ганяє кров.
Частіше звуки рівномірні.
Нащо любити, щоб страждать?
Вони стають такі покірні,
Бо надоїло вже чекать.
Але, коли душі раптово стане,
Когось в житті цім не хватать,
То лиш почується зітхання:
Тебе лиш досить їй згадать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696061
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Забуті хати, мов приблуди,
Для них нема вже майбуття.
Вони старіють , як і люди,
По-різному ідуть з життя.
Дахи темніють і шибками
Всміхатись боляче так їм!
І тріщини по стінах — рани
Не заліковані нічим.
Й садки навколо постаріли —
Чорніють висохлим гіллям,
Бо й літні дні їх не зігріли,
Сновида-пустка там гуля.
Лиш вітер в двері вперто грюка
І знову в справах геть біжить.
А скрізь бур'ян й липка пилюка —
Бо нікому в хатині жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696356
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Храни тебя Христос
От всякого ненастья,
От злого языка,
Внезапного несчастья.
Храни тебя от боли,
Предательства, недуга,
От умного врага,
От мелочного друга,
И дай тебе Господь,
Коль это в Его власти,
Здоровья, долгих лет,
Любви и много счастья !
С сайтаhttp://www.inpearls.ru/
( Текст з інтернету)
______________________
У світі скільки бід людських і горя,
Жорстокий світ обплутала брехня.
А сліз пролито людьми ціле море.
І за життя йде кожен день борня.
О Господи! Спаси нас й сохрани!
Ми часто забуваєм, що ми люди,
І гнів свій виливаєм без причин
На тих, кого найбільше любим,
Хоч ти не завинив тут їм нічим.
Дай сили нам, Господь, оце знести!
Дай розум пробачати, що не можна.
І посели в серцях добро і благодать.
Хай правда на цім світі переможе!
Про це мені так хочеться кричать!
О Боже, я прошу отут не промовчать!
Прости за скоєні гріхи, що ненароком
Ми скоїли колись в житті своїм.
Вони для нас залишаться уроком.
Пробач за ці гріхи ТИ нам усім.
О Господи! Спаси і сохрани!
Не обділи увагою заблудших,
Допоможи знайти їм вірний шлях.
І дай здоров"я, прОшу, всім болящим.
Хай віра зацвіте у їх очах...
Мене й мою сім"ю прошу Тебе, спаси і сохрани!
_______________________________________
Писала, як могла, як підказувало серце.. Якщо є які зауваження до написаного, то
прошу вказати мені...
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695783
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Життя - це є життя,
Колись давно сказав мій друг.
Тоді не знала допуття,
У чім тут сіль і суть.
Пройшло чимало літ,
Та часто згадую слова...
Складний занадто світ...
Та друга вже давно нема...
--------------------------------------
Що він хотів сказать мені:
Життя не завжди цукор?
Що можуть друзі в метушні
Мене продать й забути?
Пророчі згадую. слова:
Дивись, не помилися..
Ця правда слів його жива:
Йдучи, ти не спіткнися.
Ніхто не гляне, що ти впав...
Кому до того діло?
Але цікаво, як ти встав,
І не спитають, чи боліло...
І упаде нехай сльоза
На груди тих, хто зрадив.
А, може, просто це - роса?..
Та все ж, з одного ряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 20.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Відкинь життєві негаразди,
Забудь, що осінь за вікном.
Нехай не вдасться тобі зразу,
Душі поправить оцей злом,
Та ти іди і не здавайся.
Скажи ти долі, що сильніш.
Дивись їй в очі, посміхайся,
Іди вперед, та все прудкіш.
Не дайся долі, щоб зламала,
Навколо пальця обведи.
Зроби: поразку, щоб признала...
Усі зусилля приклади.
Побачиш: виростуть знов крила.
В житті ти зможеш все здолать.
Душа черства, щоб полюбила.
Йди по житті... Не смій блукать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694667
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Пливли на південь клини журавлині,
Пташині небо рвали голоси,
А на узліссі кущ горів калини,
Яку вітрець до танцю запросив.
Невидимими обійняв руками
Він гілля колисав і підіймав,
Роса сльозинками із ягідок стікала,
Бо відчувала: скоро вже зима.
Спіткнувся жовтень об пеньок під листям,
Труснув хмаринку – дощик у ріллю.
Лісок іще не зовсім оголився,
Та все одно я пору цю люблю.
5.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692773
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Дивлюсь в вікно: красуня - осінь.
Зірвавсь і пада жовтий лист.
Але, зима, тебе хто просить,
Нащо ввірвалась в падолист?
Та не пора тобі... Послухай:
Ще прийде день колись і час,
І замете все завірюха,
Ти не лякай морозом нас..
.
Сидить на гілочці пташинка,
І пильно дивиться в вікно...
На ній худенька кожушинка,
Чомусь нетронуте зерно...
Про що ти думаєш, маленька,
Невже у тебе щось болить?
Допоможу тобі, сіренька.
Сувору зиму пережить...
Пташинка клюнула зернинку,
( Я знаю: вірила мені ).
І ще посиділа хвилинку.
І зникла десь в височині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695156
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM
[/youtube]
За твором Матвійчука http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------
Самотність... Осінь... Порожнеча...
Думки зморились десь літать.
В душі вмостилась холоднеча.
Та де тепла тепер тут взять?
А за вікном знов дощ стіною.
Бажання теплиться в душі:
В такий ось час сидіть з тобою,
Помріять в цій нічній тиші.
Коли ти поруч - все інакше.
Не осінь - це весна цвіте.
Осіннє сонце світить краще,
А все, що інше, то пусте.
Кудись зника одноманітність,
І листопад не так гнітить.
Забуду думать про самітність.
Ну що ще може засмутить?
Нехай дощі,нехай і злива,
І вітер плаче за вікном...
Та їх мелодія журлива
Не має значення давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
У журбі схилились дві тополі.
Шепотіння тихе поміж трав.
Свіжі дві могилки в чистім полі.
Вітер до них крильми припадав.
І здалося: заніміла тиша,
Тільки стогне зранена земля.
Листопад давно позолотішав,
І встеляє килимом поля.
Вічний сон зв"язав юначі крила.
Милі! Не дано ніколи вам устать,
Бо душа у вирій полетіла...
Тихо спіть.. Не будем заважать.
Через гілля задививсь промінчик.
І упав на горбик, що осиротів.
Грів колись теплом вас оцей зайчик,
А тепер чомусь він скам"янів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Стояла темна довга ніч, осіння,
І плакав сич на дубі без гнізда.
Трава давно перетворилась в сіно,
І вкрився мохом хати вогкий дах.
Стояла хата тихо на узліссі,
Немов чекала жителя свого.
Сховались горобці у теплій стрісі –
Боялися вони плачу того.
Господаря нема – забрали діти
До міста, де вони живуть тепер.
Як плакав він, коли виходив звідти,
І хату, про всяк випадок, запер.
Виходив з двору, підійшов до груші –
Стара вже стала, та плоди смачні.
Він посадив її для донечки Марфуші
І для синочка Віті. От були смішні!
Коли були малими – син і донька –
Як весело тоді було в дворі!
Собачку називали «пані Сонька».
Вона їх проводжала до воріт,
Коли ішли з портфелями до школи,
І зустрічала, коли йшли назад.
Здавалось, щастя не закінчиться ніколи;
Так думав і розкішний сад.
Та час летів так швидко, невблаганно,
Проклали діти вже свої стежки,
Уже не стало і дружини Ганни,
Й настав для діда час, такий важкий!
Давно собачки Соньки вже немає,
В садку спиляв багато гілочок,
Вже й півень не співає у сараї –
Лисичка теж любила курочок.
Усе не те, навіть вода змінилась,
Вже не така смачна, як то було колись;
Чи то вже джерело поповнювать втомилось?
Чи десь далеко свіжі води розбрелись?
А він, один, сидить собі на сонці,
Старечі гріє, часом, кісточки.
Воно пошле свій промінь у віконце,
Його розбудить, вмиє квіточки,
Що біля хати мирно притулились,
Старого душу щоби звеселить.
Вітрець війне – враз квіти нахилились
До дуба, що зненацька зашумить.
Тепер стоїть ось хата, одинока,
Все пам’ята, що бачила вона,
Висять портрети на стіні, що збоку,
Немов питають: «Це чия вина?»
Дуб зажуривсь – людину хоче бачить –
Гніздо він втратив, жолуді скида,
Зима дошкулить холодом собачим,
Хоча йому морози - не біда,
Та холод інший вже його лякає:
Душа його примерзне назавжди,
Адже тепер він добре уже знає:
Ніхто й ніколи не повернеться сюди!..
Життя! Життя! Буваєш ти красивим,
Коли сім'я росте, здоров'я ще міцне,
Та коли немічним стаєш і сивим,
Безсоння мучити тебе почне,
Тоді знайди в собі останні сили,
Зумій дожить і двір не сироти,
Бо там твоє коріння, що зростило,
Без нього як же жити будеш ти?!
Життя! Яке ж ти справді швидкоплинне,
Це не якась там диво-благодать,
А може в тім і є призначення людини,
Щоб жити, і творити, і страждать?!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691398
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 03.10.2016
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
І в радощах непрохана сльоза
Твої частіше очі застеляє.
А особливо, коли навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
І в радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні!
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WfPjRYC1bl8[/youtube]
Я на сайті цьому вісім років,
Пролетіли, ніби один день.
Хіба мало це життєвих кроків,
Що ішла сюди я день-у-день?
Дякую Євгенію Юхниці,
Що можливість дав мені:
Мудрість тут черпати, як з криниці,
Прибавляти розуму собі
Із віршів, що вчили, як слід жити,
Співчувать у смутку і біді.
За добро добром платити.
У пошані будеш ти тоді..
Я оце уважно все читала,
Та нікому не робила зла.
Що таке порядність, добре знала.
Все життя в душі це берегла.
Та на сайті тут дали урок життєвий.
Довго буду це я пам"ятать.
Він в життім моїм був особливий.
Не бажаю вам таке узнать..
Дякую за все вам, Друзі Щирі!
Всім бажаю радості й добра!
Щоб жили ми в теплоті і в мирі.
І хай щастям повняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691977
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Погасає вечір тихо...
Твоя черга - ,ніч.
Засинає людське лихо,
Тихо пада з пліч.
Розправляє нічка крила,
Обіймає світ.
І думки всіх відпустила,
Хай не давить гніт.
Доброті лише не спиться,
Де знайти й кого?
Щоб в душі тій поселиться,
Де ж зустріть того?
В кім душа, неначе камінь,
Мохом, що поріс.
Так ходила ніч стежками...
Камінь міцно вріс.
Та зустрілась з колючками,
Ніби в їжака...
Накололась голочками...
Тут мораль така:
Хто по-людськи жить не хоче
Того не навчить,
В кого з розумом негоже:
Не переробить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692176
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA1llIUkSqI[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тоді, тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні.
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні,
І залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі..
Це рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима..
А осінь листопадом замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691619
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTLNGezd2XU [/youtube]
Осінній вечір... Місяць випливає.
Із хвильками ще грається ріка.
Доріжку срібну місяць прокладає.
Та як пройти? Чи річка ця мілка?
Ступає обережно осінь в річку.
Кида під ноги жовті килимки.
Та як ступити їй на срібну стрічку?
Не покидають осінь ці думки.
Уважно поглядає на стежину...
Цариця я, то значить зможу все.
Думки оці роїлись лиш хвилину...
Усмішка освітила їй лице.
Зайшов за хмари місяць. Тут доріжка
Кудись поділась раптом без сліда.
Скінчилась оця місячна інтрижка...
З-за хмари місяць знову вигляда....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691436
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j8pITOg0JGM[/youtube]
В житті бувають ті моменти,
Що пам"ятаєш все життя.
Його найкращі елементи,
Не йдуть ніколи в забуття.
Ти повертаєш їх так часто,
Коли надворі йдуть дощі,
Коли журба прийде невчасно,
Тобі не спиться уночі.
Душа розправить свої крила,
Летить у ту щасливу мить.
Та повернуть уже несила.
І серце біллю защемить.
Бувають ці моменти змінні:
Ми забуваєм часто ті,
Які були для нас безцінні,
Та не тримає пам"ять їх.
Моменти, зіткані із щастя,
Усмішки, мрії і думки,
Це пам"ять збереже, удасться.
Життя найкращі сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691222
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Я так люблю вітри, що дують в спину.
Хіба даремно їх попутними зовуть?
Нехай вітрила понесуть без спину
В країну, де правда і добро живуть.
Та не люблю людей, що за спиною,
Ховаючись, бажають людям зла.
І нехтують ще мудрістю святою:
Щоб доброта в серцях людських жила.
Буває, що плює вам хтось у спину.
Нема біди – попереду йдете.
Своєї не вбачаючи провини,
Розумний нечестивця обійде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[i][b]Мені наснилася бабуся,
Її нестримана хода…
Що в рідні очі їй дивлюся,
Було це, хвилькою, шкода.
В її очах сльоза тремтіла,
Тож так схвильована була,
Сказати щось мені хотіла,
Але за часом не змогла…
Я плечі рідні обіймала,
Тримала рученьки старі,
До себе жити закликала,
Шкода було мені її…
Була короткою та зустріч,
Та задоволена Душа…
Помандрувавши у потойбіч,
В руках дитинства побула…
[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690520
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Коли в думках дме завірюха,
То й в голові тоді безлад.
Якщо порад не чують вуха,
То йдеш життям ти наугад.
***
Коли слова, як кістка в горлі,
І ти не можеш проковтнуть.
То ти, напевно, сильно гордий.
Тут побажать: щасливий путь.
***
Життя не схоже так на казку,
Кінець щасливий не завжди.
Як на лице натягнеш маску,
Хто ти - узнають, лиш зажди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690340
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Чи я кохаю ще тебе.
Чи я кохаю ще тебе?
Нащо питаєш? Сама знаєш…
Ти як хмаринка із небес
То є тут поряд, то зникаєш.
Немов той явір за селом,
Стою один, під вітром гнуся.
Думки за вітряним крилом
Услід тобі мов рій женуться,
Та й що із того!.. Я діждусь
Привіту сонячного з неба...
А ти, - лети! Забудь! Забудь,
Що я десь є, що десь без тебе
Марную у зажурі дні
Та між хмаринок визираю:
Чи знов не знайдуться мені
Ключі від втраченого раю.
Чи я кохаю ще тебе?
Спитай посивілу тополю,
Бо і вона зі мною жде,
З далеких мандрів свою долю.
23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679619
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI
[/youtube]
Заметіль жоржинова осіння.
Чом сумуєш під моїм вікном?
Чи бракує теплого проміння?
Не торкнулась осінь вас крилом.
Угасають кольори осінні,
І в тиші задумавсь чомусь сад,
Очі все ж купаються в творінні,
Що не встиг засипать листопад.
Розправляйте плечі кольорові,
Поглядом полиньте до небес.
І додайте фарб моїй любові.
І зробіть це чудо із чудес.
Хай вона квітує поміж вами,
Не зляка зимова заметіль.
Устоїть під сильними вітрами
Тими, що прилинуть звідусіль.
Білі, жовті, сині і червоні.
Кольорова осені купіль.
Ви прекрасні на осіннім фоні.
Я люблю з жоржинів заметіль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zDQ0N8Z524I
[/youtube]
Так рано холод вліз за комір.
А вітер щоки обпіка.
Ці відчуття мені знайомі:
Капризи осінь викида.
Тремтить від холоду все тіло.
Зітхання рвуться чомусь з вуст.
А ти забула, як хотіла
Щоб замість спеки - падолист?
А хмари сірі, волохаті
Несуть осінні вже дощі.
Моя душе, нащо зітхати.
Хіба від осені втекти?
Це від думок ми все ж втікаєм,
А летимо, де нас не ждуть.
Хоч добре ми про це всі знаєм,
Та відкидаємо цю суть.
Йдемо не тими ми стежками.
І часто дуримо себе.
Нещира віра часто з нами
І в край, чужий для нас, веде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689828
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAKhDQMihm8
[/youtube]
Осінній незакінчений роман.
Іще не раз нам нагада про літо.
Хоч котиться клубками вже туман,
Та радість у журбу не перелито.
Буває, що осінні дмуть вітри,
І ти не знаєш, де себе подіти,
Доводиться отут душі схитрить:
Навчить мене собою володіти.
Думками пробиваєш темноту.
Летиш туди, де було тепло.
Залишивши душевну самоту.
Нові думки душа вже клепле.
Осінній день, прозора світла даль.
І ця пора прийма нову обнову.
Ніколи не пробачить цю печаль,
Коли її прийму я за основу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689453
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TUDigBTMypk[/youtube]
Люблю я тихий шепіт трав,
Коли вітри літають вільні в полі,
І небо,що палає від заграв,
Як ранок прокидається поволі.
Коли дзвенять у полі гострі коси,
Курличуть в синім небі журавлі,
Як п"є земля прозорі ніжні роси,
Як сонечко купається у млі.
Люблю, коли ти знову поруч,
І босими пробігти по стерні.
Коли в осінню, тиху пору
Являєшся до мене ти не в сні.
І пахнеш ти солоними вітрами,
Що радість даруватимуть ковток,
І квітами, напоєні дощами,
Що ніжність пробирають до кісток.
Я так люблю, коли мене цілуєш,
І губи мають смак пахучих груш.
Та не люблю, коли мене ревнуєш...
А те, що будували, то не руш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689655
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Болить і нині ще моя душа,
Усе минуло, як короткий сон,
Я відчував, тому і поспішав,
Здавалось що живемо в унісон.
Тепер розлука, певно назавжди,
Морозні вікна, наче міражі,
І ти пішла… Я знаю назавжди,
Були близькі ми, стали враз чужі.
Вино кохання ми пили удвох,
Назад тепер немає вороття,
Певно це доля, чи хотів так Бог,
Чи нам таке прописане життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687625
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 06.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zJ4t2J9ZW4Q
[/youtube]
Я вчусь терпіти і втрачать.
Моє таке життєве кредо:
Хороше в людях помічать,
І на ногах стояти твердо.
Стерплю своєї долі гру,
Боротись буду я поволі.
Вагання й сумніви зітру.
Тепер я буду в іншій ролі.
Коли спіткнуся на дорозі,
А друзі будуть глядачі,
Сама піднятись буду взмозі.
Знайду потрібні я ключі.
Я посміхнуся їм у очі.
Скажу упевнено: прорвусь!
І будуть ці слова пророчі;
Назад уже не озирнусь.
Мої думки на позитиві,
Бувало й гірше ще колись.
Але тепер не ті мотиви.
Нові думки вже прижились..
Пройшла тепер переоцінка,
На друзів інша вже ціна.
І перегорнута сторінка.
І не потрібна ця війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687254
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqWRIbEunSU[/youtube]
Обережно ступаю.. це осінь.
Ще невпевнені кроки, хиткі.
Лиш хвилююся я цьому трохи.
Але мрії, як хмарки легкі.
Нова осінь, це значить все інше.
До мети вже по-новому йти.
І образи не згадувать більше.
Відпущу, хай летять, звідки йшли.
Подарую шматочок тим сонця,
В кого темрява в серці цвіте.
Хай загляне промінчик в віконце,
Бо пробачити - діло святе.
Своїм друзям і недругам зичу,
Щоб щаслива була ця пора.
І до них я любов возвеличу.
Побажаю в житті їм добра.
Хай освятиться ваша дорога.
Щоб легкою, удачна була.
І добробут прийшов до порогу,
А удача, як квітка цвіла!
____________________________
Удачної, легкої, щасливої вам осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686958
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vuZcC-iSTZA
[/youtube]
Останні подихи тепла...
Я відпускаю тебе, літо.
Тебе надовго зберегла,
Ти в мою душу перелите..
Ще залишився один день
Ти дихай ще на повні груди.
Один єдиний день лишень,
Бо завтра осінь уже буде...
Прошу із серця не зникай,
Хоч завтра осінь на порозі.
Так швидко холод не впускай.
Не залишай мене в тривозі.
.
Осінньо-літня вже пора
Стою тепер на роздоріжжі.
Вже літо тихо догора.
Та літо й осінь чимось схожі.
Обоє здатні розцвітать,
Вкраплять у світ усе прекрасне.
Усіх нас можуть здивувать:
Бо гріє серце сонце ясне.
Посіять настрій, чи журбу,
Дощами змити негаразди.
Та їх обох я все ж люблю.
І підкоряюсь їхній владі...
----------------------------------------
Бажаю всім щасливої осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686746
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Не впало, не сіло, Весь вік працювала
кудись відлетіло. в болото не впала...
Ну що ж це таке? Що таке?.. І навіть в пошані була.
Та я ж не сиділа, Завжди поспішала,
як пташка летіла і втоми не знала,
і в зиму, і в літо жарке. в надії і вірі жила.
Була я красива,
весела, щаслива.
Життя, як цікаве кіно.
Раділа, любила,
дітей народила.
І звідала все, що дано.
Куди ж усе ділось? Не все я зуміла,
Чи десь розчинилось, кудись зникла сила,
неначе його й не було. уже і сліди замело.
Вже серце зболіло, Чогось спохмурніла,
в душі посіріло, вже старість зустріла,
і сумно за тим, що було... і в осінь життя повело.
Усе промайнуло,
чи це я заснула?
За обрій і кличе, й несе.
Та все ж є надія,
і мрії, і віра,-
в онуках і дітях живе.
І я потихеньку І діти здорові,
ступаю легенько, і внуки чудові,
хоч стежка нерівна стає. Життя недаремно пройшло.
Бува й спотикаюсь, Не впало, не сіло,
та все ж сподіваюсь, і не відлетіло,
що буде ще гарне моє. все те, що найкраще було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686695
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Я співчуваю отим людям,
В яких у серці живе злість.
Які ні за що інших судять.
Іржа їх серце тихо їсть..
Вони не можуть спать спокійно,
Усе думки: ну як вкусить?
Подумай ти, якщо людина,
Як в світі з ядом тобі жить...
Ти посміхнись, відчуй, як сонце.
Ввірветься в темряву твою.
І потримай його в долоньці.
І втратиш ти злобу свою.
Не забувай, що раз всім жити.
Порада Бога, щоб прощать.
І ворогів своїх любити.
Здоров"я їм завжди бажать!
Та не почує глухе серце
Поради тих, хто любить вас,
Бо в ньому так багато перцю,
А замість крові тече квас..
--------------------------------------
Цей вірш не стосується політичних ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686732
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7z_6QsV9cKM[/youtube]
Моє ти літо закосичене!
Я не скажу тобі ПРОЩАЙ...
Ти сонцем й радістю золочене.
Прошу тебе, не поспішай.
Скажу тобі я допобачення,
Дозволь подякувать тобі,
І попрохати ще пробачення,
Якщо не так було в ці дні.
Я вдячна за погідне небо,
За світлі і похмурі дні,
І веселковий колір степу,
За дні веселі і складні.
За те, що ти було зі мною.
За те, що втратила й знайшла.
Коли дощі лили стіною,
Що не намокли два крила.
Коли не знала, що робити,
Здавалось, що знесе ось дах,
Та ти змогло оце спинити,
Бо все було в твоїх руках.
Уже знов осінь на порозі.
За все я дякую тобі.
А там чекатиму морози...
Отак проходитимуть дні..
ДОПОБАЧЕННЯ, ЛІТО!
ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ВСЕ ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685591
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Я не писатиму про осінь,
Бо ще стабільні літні дні.
Та забувать про неї зовсім,
Для мене справи надскладні.
Ще літо гріє тепло, ніжно.
А, може, погляд милий твій?
Ввійшов у серце обережно
І поселитись там зумів.
Життєві фарби зміг змінити,
І смуток в радість перелив.
Нові чуття зміг розпалити.
В душі надію поселив.
Ущерть наповнив ти весною,
Осінньо-літній цей сезон.
Своєю легкою рукою
В реальність ввів колишній сон.
Хоч пізнє літо в нас з тобою,
Та справа все ж тепер не в тім.
Ми йдемо впевнено ходою
Під літнім небом голубим..
Люблю я очі - колір неба,
Що так пасують до лиця...
І розуміти просто треба,
Коли в них настрою нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685304
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo [/youtube]
Ми вже не побачимось ніколи..
Спростувати хочу ці думки..
Бо далеко там, на видноколі.
Може, це на відстані руки...
Боввавніє образ твій знайомий,
Треба просто вміть тебе чекать...
Кожен крок розмірений, невтомний.
Важко шлях осінній цей здолать..
Знов звучить забута та мелодія,
Іскорка в душі ще ледь жива...
Може, розгулялась це ілюзія?
Чую запізнілі так слова...
І стою в словесній заметілі.
Хуртовина з ніг ледь не збива.
Ні! Це не сніжинки білі-білі.
Вітер з вуст твоїх слова зрива..
Та вже осінь вкотре на порозі,
Жаль, втрачають зміст оті слова...
І все важче йти по тій дорозі..
Серце утомилось... забува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A
[/youtube]
Уже дозріли сині роси,
Які тепер вони на смак?
Ще десь літає відголосся
Отих ще слів, що без ознак.
Вони то линуть, то стихають.
То знову раптом оживуть..
Чомусь буває, що зітхають.
То знову тишу розірвуть..
Я прислухаюся уважно.
Так хочу все ж їх зрозуміть..
Вони далеко, недосяжні..
Невже це вітер так шумить?
Відчула подих за спиною.
Колись так пахла та весна.
Та не була вона сумною.
Була красива, запашна...
І знову ніби чую звуки...
Це плаче скрипка скрипаля..
Не хочу чути слів розпуки...
Мотив навколо все кружля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vbTn5tXG7Gw
[/youtube]
Насолодились теплим літом,
Любисток пахне на вустах.
Ще літні пахощі розлито,
Та осінь вже живе в думках.
Шовкове небо так прозоре!
П"янить ще запах чебрецю.
Куди не кинеш іще зором..
Як не любить картину цю!
Іду назустріч тобі, осінь!
І всі я сумніви зітру,
Не схожа ти на літо зовсім...
Люблю я осені пургу.
Як огортає вітер листям ,
І б"ють краплинки у лице.
А ранок росами умитий...
Це осінь є оцим творцем.
Вона все пензлем розмалює...
За комір холод заповзе.
Не всі думки нехай спрацюють,
Але надія над усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684916
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bn4XDp-C9gg[/youtube]
А коли проллється жовте листя,
І полинуть в вирій журавлі.
Попрошу тебе я, посміхнися.
Не пускай в дорогу їм жалі.
Витри сльози, щоб ніхто не бачив,
Нелегка дорога... ох, важка...
Побажай від серця їм удачі...
Бачу, моя просьба надскладна.
Та мене не слухаєш: ти плачеш.
Жовтий лист тримаєш у руці...
Нові весни ти іще побачиш...
Може, дощ осінній по щоці?
Підійди поближче, прихилися.
Разом ми здолаємо усе.
В очі мої пильно подивися.
Плакати в осінні дні - пусте...
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684191
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]
Ну а завтра буде знову осінь.
Змиють думки, вчинки, все - дощі.
І життя почнеться інше зовсім.
Те, що так приємне для душі.
Що спалила спека неймовірна,
Жовтий лист відродить цю красу.
А вітри, нехай і непокірні,
Прохолоди часточку внесуть..
Ну та це все буде тільки завтра,
А тепер останній літній день.
Небокрай горить, неначе ватра.
Залишився день один лишень.
Можна уже в літо озирнутись.
Не пройти, звичайно, ті стежки.
І що в нім було, то посміхнутись.
В літі тім були і я, і ти.
Знову осінь і похмуре небо.
Довгі ночі і короткі дні.
Та журитись тут нема потреби:
Ще й осінні будуть дні ясні...
---------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684163
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Билинку не зламаєш: вона гнеться.
Вітри для неї зовсім не страшні.
Затихне вітер - знову вгору пнеться,
Без зайвої для того метушні.
А речі, що міцніші, як із сталі,
Розбившись, розлетяться на куски.
Не склеїш їх, щоб знову нові стали.
На що в житті згодяться ці шматки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684005
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqEiYp3lAxQ [/youtube]
Коли ти падаєш у прірву,
В якій тобі не видно дна,
Читай тоді Святу Молитву:
Страшна не буде глибина.
Бог подарує тобі крила,
Навчишся швидко ти літать.
І доля шанс тобі відкриє:
В польоті птахом зможеш стать.
І ти злітатимеш до неба,
Усім птахам наперекір..
От тільки вірити в це треба..
І в цю ти казку теж повір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683653
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
В нас пам"ять береже усе старанно.
Постійно ми поповнюєм архів.
І швидко забуваємо про рани,
Що десь колись накоїли гріхів...
Усе це час загоїть дуже швидко,
І зникне назавжди душевний шрам.
Та потайки в душі ховаємо нерідко,
Оте святе, про що не віриш й сам.
Його маскуєм від очей глазливих.
І кутаєм, як любе немовля.
Хоч іноді сльозливих, неможливих.
Таким бува примхливим, як маля.
Але воно своє і дуже рідне.
Ми любимо, прощаємо завжди.
Ніколи в серці жити не набридне..
Любов"ю бережемо від біди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683470
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Що значать у морі краплинки,
Чи повняться ними моря?
Сильніші від вітру стеблинки,
Що вільно ростуть на полях.
Та іноді крапля - це диво:
Проб"є товстелезний асфальт.
І квітка проб"ється смілива.
Це все із життя і не фальш.
Безпомічна тільки людина:
Неважко її розтоптать..
Немає на то тут причини?
Та легко її відшукать..
У кручу безжалісно пхнути.
І плюнути в душу підчас.
Чи камнем у серце жбурнути...
На це є хороший запас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683241
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0
[/youtube]
Диха ніч... Приємна прохолода.
Половіють стомлені хліба.
А в душі приємна насолода:
Це життя дарує нам дива...
Ніжно гладить вітер сонне поле.
Пташка десь майнула із гнізда.
І зітхає ранок тихим болем,
Бо роса на землю поспада.
Рожевіє ледь на сході сонце.
Хай нап"ється спрагла ще земля.
Та далеко там, на горизонті,
Сонячне проміння затопля.
Новий день стогнатиме від спеки.
От би тут, хоч крапелька дощу...
Але він в цей час такий далекий,
Та думки про дощ, я відпущу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU
[/youtube]
Вітер стогне поміж дротами,
Завиває, неначе звір.
Злива б"є у віконні рами.
Це природи уже перебір.
Прихилилась берізка до тину.
Їй згадались спокійні сни.
Та хитається, ніби стеблина...
Я прошу тебе, вітре, спини.
Рожевіє повільно світанок.
Може, досить нічній оцій грі?
Все повільно стихає.. серпанок
Молоко розлива по землі...
Розпогодилось небо... Дарує
Щедре сонце ще радісні дні...
Лише залишок зливи дратує:
Кілька крапель на тонкому склі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682653
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Он грустен был и одинок,
Без мамы и без места,
Пушистый маленький щенок
У нашего подъезда.
Нет, он не плакал, егоза,
А все метался между,
Прохожим всем глядел в глаза
С не гаснущей надеждой:
"Вы посмотрите я какой! -
Пятно под правым ухом,-
Красивый, добрый, озорной,
И вам готов стать другом!"
Но мимо суетно сновал
Народ в заботах взрослых
И малыша не замечал,
Не до него им просто...
Не смог войти один я в дом,
Под курткой спрятал кроху,
И он шершавым язычком
Лизнул с восторгом щеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682680
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4vSalsh2iLg
[/youtube]
Небо, як шовкове полотно.
Сонце зупинилось у зеніті.
Хмари, мов м"якесеньке руно,
Неповторний світ їх, розмаїтий.
Знаю: на землі одне лиш сонце.
Та в житті моєму сонце - ти.
Перше, що живе за горизонтом,
Друге - рятівник від самоти.
І живуть два сонця у душі моїй.
Перше, що ніколи не погасне.
Не остудить теплих моїх мрій.
Друге - надзвичайно світить ясно,
Та не вступить з долею в двобій.
І не треба перше те благати,
Щоб світило вранці кожен день.
Воно вічно здатне існувати.
Друге, промайне над горизонтом,
Кине промінь просто так, здаля..
І не зробить це з якимсь акцентом,
Тихо цим від себе віддалля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682314
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2016
В очах твоіх теплих - мільйон загадок,
У ніжних долонях- безмежний світ
Чи доля це, чи просто випадок,
Дві наші планети збив раптом з орбіт?
Хвилини без тебе - зупинка часу,
Години з тобою - одна лиш мить,
Заплющую очі, й нема вже спасу,
Твій образ... Твій запах в мені зорить...
Плекаю у собі зворушливу ніжність,
Чекання тремтливе нездійснених мрій,
І пещу в думках я твою дивовижність...
Надіюсь... І вірю, що ти будеш мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680717
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 06.08.2016
Літо збіга свічкою,
тихо жар спада,
я йду понад річкою,
сповнена тепла.
Річка, моя річечка,
тиха в ній вода,
життя мого квіточка
по воді спливла.
Відпливати літечку,
настає пора.
Вже й моя вербиченька
гілля опуска.
Любуюся літечком,
хлюпотить вода,
і біля вербиченьки
зупиняюсь я.
Гріє мене сонечко,
шепоче верба.
Тут бувала з миленьким,
а тепер одна.
Я торкаюсь листячка,
доленька гірка.
Тут мого вже літечка,
лише тінь блука.
Не сумуй, вербиченько,
літо ще прийде.
Засвітяться свічечки
і тепло буде.
Дивлюсь на вербиченьку,
вона ожива,
своїм ніжним листячком
знов мене віта.
Верба знов замріяна,
і річка текла,
І я знов повірила,
що Любов жива:
І в тихенькій річечці,
і в моїй вербі,
вогниками свічечки
почуття живі.
І хоч літо-літечко,
біжить до кінця.
Спалахнуть знов свічечки,
як Віра жива!
Літо збіга свічкою,
тихо жар спада,
я стою над річкою,
сповнена добра.
Доки живе річечка
і моя верба,
Надія, як свічечка,
у душі жива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682006
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]
Якщо серце у грудях - це камінь.
А душа паперова, глуха,
Не чекайте: другою не стане.
Їй бракує людського тепла.
І даремно звертатись з словами,
Щоб у жилах цю кров розігріть.
Та старання оці до нестями,
Все ж не зможуть чудес тут створить.
Це природа дала.. Що поробиш?
Сперечатися з нею дарма!
Таким людям нічим ти не вгодиш.
Що робить, коли літом зима?
Розпахніть свої груди ви навстіж.
До грудей сонця промінь впустіть.
По росі пробіжіться босоніж.
І, крім себе, когось полюбіть....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ
[/youtube]
Уражає доля сильних і слабких.
Падаєм від неї, опустивши руки.
І стаєм залежні від думок гірких.
Забуваєм часто мудреців науку:
Що будуєм долю ми собі самі.
Отже, наші вчинки - це і є та доля.
По житті блукаєм часто у пітьмі.
Все ж заходим вихід: тягнемось на волю.
Можем одим махом зруйнувать життя.
Все, що будувалось, знищить без жалю.
Звинуватить долю, ніби це вона.
Та життя таке крихке, ніби з кришталю.
Друзів забуваєм, зрадити - дрібниці
Знову собі думаєм: не моя вина.
(Звинуватим долю: але ж це дурниці)
Це вона тут винна: знищила човна.
Ну а човен швидко дістає до дна...
А життєві хвилі? Це для них лиш гра..
Але суть у тому: не було весла...
Але це не нове: мудрість тут стара..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Єдиний лист…
Пожовклий…
Спить в шухляді
Вже не один десяток довгих літ.
Він найдорожчий
серед інших кладів –
Це – лист від батька –
із війни привіт…
Він батьковою
писаний рукою,
І почерк його схожий так на мій…
Плило життя
бурхливою рікою…
Папір потерся.
Трохи потемнів.
Торкаюся,
й мов подих чую тата,
Адже згубився образ від часу:
В два рочки
не змогла запам’ятати…
І ранить серце знову
біль і сум.
Від давності
геть букви розповзлися,
Адже писав хімічний олівець,
Та деякі слова
все ж збереглися:
«Чекайте.
Скоро вже війні кінець».
І думка, сива,
повза мимоволі,
Перебирає наші з ним літа:
Чому ж із ним
так повелася доля?
Якби хоч раз
не в сні він завітав!
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Зібралися у вирій вже літа…
Той шлях – далекий.
Уже до внуків наших приліта
Тепер лелека,
Подарувати щоби правнучат
Мені й родині,
І заясніють в серці, зазвучать
Щасливі днини.
Знов повертаюсь я у ті літа,
Далекі, милі,
Коли синок у мене підростав
Й дочка Людмила,
Уже і в них пробилась сивина –
Цвіте на скронях,
І доля їхня, й доленька моя –
В моїх долонях.
Я не лічу давно уже літа –
Не хочу збитись.
Звучить в мені мелодія ота –
Боюся впитись…
Ще не достигли сіяні жита
В моєму полі,
Бо ще не випита, не випита до дна
Загадка долі.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA [/youtube]
Прокидаюсь вранці, ледь світає.
Шепочу тобі такі слова,
Що в вазоні квітка розцвітає,
Ти хмелієш, ніби від вина.
Розправляє вітер дужі крила,
Загляда в відчинене вікно.
Втримати тебе немає сили...
Дихає віконне полотно.
В сонцедайнім розчинились щасті,
Вітерець тихенько повіва.
Як же гарно побувать у власті
Отих слів, що здатні на дива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE
[/youtube]
Коротка ніч складає крила.
Про себе ранок заявля.
Я щось сказать тобі хотіла...
Та ллється музика здаля...
І я в мелодію вслухаюсь.
Знайома пісня скрипаля...
Я здогадатись намагаюсь,
Чому від тебе віддаля?
Мотив той самий, тихо ллється.
Але душа вже не сприйма.
Навколо думка знову в"ється:
Я не повірю - не пройма...
Невже вона так спорожніла?
А ще недавно так цвіла.
Хіба про це сказать хотіла?
Та промовчала, не змогла..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681443
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Чом життя так схоже на качелі:
То підніме вгору, то - униз?
Це дитячі забавки веселі.
Та життя прекрасне: озирнись.
І не треба високо літати:
Упадеш - болітиме підчас.
Хто літає, треба добре знати:
Просто треба жити, без прикрас.
І не пнути аж до неба носа,
На шляху бувають каміньці.
І на інших не дивитись скоса,
Не тримати камінь у душі.
Від любові розцвітають квіти,
І добро лікує всіх не раз..
Між людьми нам треба просто жити.
І воно сторицею віддасть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681012
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху...
Антуан де Сент-Екзюпері
--------------------------------------
Вода, не маєш запаху й смаку.
І ми тебе не можем описать.
Та ми тебе обожнюєм таку,
За тебе можемо життя віддать.
Ти - насолода нашого життя.
Хоч ми не знаєм, що ти є таке.
Ти - невимовне, дивне почуття.
Бо ти - саме життя людське.
Наповнюєш нас радістю своєю.
Здоров"я додаєш усим слабким.
Ми силою вражаємось твоєю,
Можливостям дивуємось таким.
Отак й в житті, ми тягнемось до тих,
Хто не красою, гаманцем поманить.
А до людей хороших і простих.
Але в житті не всім так поталанить.
Не всі вбачають у душі красу,
Красу в обличчі часто помічають.
Та небагато треба їм часу,
Щоб впевнетись: вони недобачають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680715
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 01.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GJkP69Hjsq8
[/youtube]
Живі істоти квіти, ніби люди.
Вони живуть: серця обігрівать
Вони зійдуть, коли посієш, всюди,
Черстві серця теж здатні зчарувать.
І гріє нас малесеньке багаття,
Яке не спалить, любо буде гріть.
І роблять це так просто, із завзяттям.
Ось спробуйте пелюстки, обійміть!
Неквапно п"є бджола нектар із квітів.
Росу спива пробуджена земля.
Ви - радість і краса у цілім світі...
Ви - пісня щонайкраща солов"я.
І люди дуже схожі так на квіти.
Не можеш відірвать від них свій зір.
Вони до тебе можуть шепотіти.
А ти словам тим ніжним просто вір.
Даю я перевагу квітам жовтим,
Дарма, що в них бувають і шипи.
Вони здаються сонечком багатим.
Чомусь цих колючок боїмся ми.
Квітучий сад багатокольоровий.
Не бійтеся ви ранок від шипів.
Це захист від образ отих раптових,
Хто знищити цю квітку захотів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681185
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Возвращать нужно только тех людeй,
которые ушли по нашей винe.
Остальным нужно жeлать счастливого пути...
Мудрые советы.
Переклад:
Повертати треба тільки тих людей,
Які пішли по нашій вині.
Іншим треба побажати щасливої дороги..
****
Не обижайте, даже сгорячa, любимых.
Их есть кому oбидеть кроме Вас.
Не истязaйте их в молчаньях длинных,
прoстите всё им десять тысяч рaз.
Переклад:
Не ображайте, навіть зопалу коханих.
Їх є кому образити без вас.
І не мордуйте їх в мовчанках довгих.
Пробачте все їм десять тисяч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680567
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kviF5Fsmhj0 [/youtube]
Вже давно за північ, та не спиться.
Не дають спокою все думки.
Я прошу на мить їх приземлиться.
Досить вже листати сторінки.
Монотонно цокає будильник.
Закриваю вуха, щоб не чуть.
Скупо світло ллє нічний світильник.
Що сказать тобі, щоб не забуть?
Колихає вітер тонкі штори,
Навіва несказані слова,
Що плетуться ніжно, як узори.
Серце добрі зерня засіва..
Не зійдуть вони: надворі спека,
Без дощу роса їх не спасе.
Але хмари дощові далеко.
Дощ пройде і всі думки знесе.
За вікном сіріє... Це вже ранок.
Прокричали півні третій раз.
І серпанком огорнув світанок..
Це ступа на землю новий час.
У руці зім"ятий лист паперу,
В голові всі сплутані думки..
і тепер всі зникнуть ті химери,
Про які не взнаєш більше ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680520
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Все затихає, не болить.
Повільно рани заніміли.
Нехай це лихо міцно спить.
Боюся, щоб не розбудили.
Душа довірлива й проста,
Образи швидко пробачає.
Перемага тут доброта,
Та біль у серці не стихає.
Пройшов вже день, новий сплива.
І довгу нічку змінить день.
Смішними будуть ті слова,
Сховає пам"ять їх лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680354
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Сліди від ніг бувають на обличчі,
Такі ж сліди бувають на душі.
Коли в серцях посіли протиріччя,
Тепер ми зовсім стали вже чужі.
Хоч серце пам"ятає погляд, руки.
Іще звучать потрібні так слова.
Та вже не ті звучать із серця звуки:
Це здатна зрозуміти голова.
Страшніше всього - це розчарування.
Це значить, що всьому прийшов кінець.
Коли у душах відбулося руйнування,
Нехай іде тепер все нанівець.
Тут голові потрібно розібратись.
У боротьбу вступає розум і серця..
Чи треба ще такими ж залишатись?
Так, нелегка тут місія борця.
Нащо жаліть за тим, що не збулося.
І думати, що доля розвела?
Якщо воно з тих пір не прижилося,
Нащо жаліть розбитого стебла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Если любовь уходит, как это всё понять?
Были ж минуты счастья..Больно теперь терять.
В сердце таится обида. Сердце - кусочек льда.
Если любовь уходит. Горько: теперь навсегда.
Долго любовь прощает...Терпит и слёзы льёт.
Медленно умирает. Плача, на помощь зовёт.
И, забывая обиды, думает: Может простить?
Только с печальным видом, как же ей дальше жить?
Вот и проходит время. Больно теперь осознать.
Если любовь в тяжесть: надо быстрее бежать..
Значит была ошибкой, если любовь не берёг.
Если была она пыткой...Вот и погас огонёк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599595
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y0SLnbBHDGQ[/youtube]
В дали от дома в поздний час,
Мы помним тех, кто помнит нас,
И только бы хватило сил,
Забыть про тех, кто нас забыл. (Неизвестный автор)
------------------------------------------------------------------------
Но память помнит то, что надобно забыть.
Забыли, что всё это разрушали?
Так хочется туда вновь дверь открыть...
Прошли года, но что же мы в печали?
А память нас наказывает строго:
Но почему прощать мы не могли?
Ведь сами ошибались мы так много.
Ну почему Любовь не сберегли?
Легко прощают женщины обиды,
Но как нас научить всё забывать?
Была ошибка и прощенье - квиты,
Но боль обиды будет волновать.
Когда идут дожди - на сердце грустно.
Всё память нас ведёт в далёкий мир.
А на душе тоскливо очень, пусто.
В который раз провинность пережив.
Но музыка звучит ещё в душе.
А за окном кружится белый снег.
Как хорошо всё вспомнить в тишине...
Простить себя за тот далёкий грех..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638791
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.07.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 15.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I
[/youtube]
Про що писать, коли уже не двадцять,
Що роки відлітають в нікуди,
Як швидко прибавлялись оті надцять,
Немов росли з джерельної води?..
Але чому ж думки іще рояться,
І норовлять зірватись і літать.
Вони років ще зовсім не бояться,
А я їх намагалась приручать.
Ще хочеться відчути ніжні руки,
Які мене не зрадили ні з ким.
Відчути того серця дивні звуки...
Як хороше в душі буть молодим.
От тільки літні зливи душу краять.
Можливо, що це осінь у воріт..
Та іноді сумує моя пам"ять,
Що молодості не вернеться політ.
Як біла зграйка роки пролітають,
І я тихенько йду за ними всід.
Лише прошу: нехай не поспішають:
Нелегкий цей життєвий піший хід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Якщо у чомусь втратив ти всі шанси,
Надія вже не теплиться в душі,
Та доля подарує реверанси,
До нового отримаєш ключі.
Не завжди, що втрачаєш, дуже цінне.
Можливо, що чуже й не прижилось.
Як впало в неродючий грунт насіння,
Зрости там сходам так і не вдалось.
Рясні дощі, і навіть теплі зливи,
Нездатні були пустку оживить.
Чи, може, інші тут були мотиви.
Як не твоє, то треба відпустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Я іду, попри все, попри слабкість,
Відчайдушно роблю новий крок.
Доленосно несу “енн...у” важкість,
Через терни іду до зірок.
Через терни, як кажуть, ще здавна.
Я ж здебільшого йду по стерні
Босоніж, як русалка прадавня.
Скільки ж болю далося мені!
Таки йду, але кроки “важіють.”
Ще один, ще зроблю, ще на раз…
І здається комусь - не зумію,
А я кожному кроку - наказ!
Я б душею торкнулася неба,
Притулилася б ніжно до хмар.
І колючі б лишилися стебла
У нічному суцвітті стожар.
Піднімаюсь... ступаю… як складно!
Не дається злетіти мені.
Я топчуся на місці незграбно
І гублюся у цій метушні.
Знову йду, попри все, попри долю.
Відчайдушно роблю іще крок.
А ступні, наче зіткані з болю,
Й так далеко іти до зірок.
Вітер стрімко услід підганяє,
Підпирає непевну ходу.
Промовчу, що вже сили немає…
Піднімуся… і знову піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671599
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 09.07.2016
Не питай, чом обабіч пройшла,
Не звернулась стежина до тебе.
Не питай, чом зоря не зійшла,
Та, що нам дарувала півнеба.
Не питай, не питай, не жури,
Вдалині наша зустріч вмостилась.
Не проси ти її, не кори,
В перехрестях, мабуть, загубилась.
Не питай, чом на вітрі одна
Я вслухаюсь до подиху ночі.
І чия то, нарешті, вина,
Що збулися слова ті пророчі.
Не питай, чому серце з тривог
Переплакало весни на зими.
Не були ми з тобою удвох
Й наче небо для нас з парусини.
Докричатись ніяк до небес
Я не можу вже поспіль роками.
Так й живу я…з тобою і без…
Все думками, думками, думками.
Не питай, не жури, не кори,
Мабуть, в долі якась “опечатка”,
Не з тієї сторінка пори,
Чи згубилась небесна закладка…
Не питай, через що стільки днів
Нам у часі хвилин не знайшлося...
Я надію малюю зі снів,
Хай здається, що щастя збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 09.07.2016
Дякую Шостацькій Людмилі за ідею:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU
[/youtube]
Торкнулось сонце небокраю,
Спахнули хмари від жаху.
І потонули, ніби зграя,
В вогні, що стріли на шляху.
Міняє колір вранці небо,
Світліші фарби раз - у- раз.
Чи бачив з вас колись хто-небудь,
Яке є небо в мить прикрас?
Ранкова тиша, прохолода.
Десь птах злетить з свого гнізда.
І бачить все це - насолода.
Не всім побачить випада.
Так пахне свіжість спозаранку:
Любисток, м"ята і чебрець.
Розносить вітер валер"янку,
Хороші ліки для сердець.
Туман окутав зранку річку.
На травах світиться роса.
І сонце п"є з трави водичку...
Хіба не є оце краса?
Тут є усе, що зцілить душу.
Збираю сонця промінці.
Дарую їх великодушно...
Беріть, вони в моїй руці.
Нехай вам стане тепло, гарно.
Ділюсь шматочками тепла.
Нехай життя буде безхмарним
Від життєдайного стебла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Усім не будеш ти хорошим,
Як не стараєшся вгодить.
Твій ворог вуха нашорошить
І по п"ятАм буде ходить.
Тебе не кине він, як друзі.
Він найвірніший є з усіх..
Він не засне, він завжди в русі.
Слова його підсладить сміх.
Нещирих слів проллється злива.
Наївно віриш тим словам.
Лише усмішка, що зрадлива,
На серце зовсім не бальзам..
Так важко часом розібратись:
Де ворог твій, а де твій друг.
Важливо те: не підписатись,
Що вороги твої навкруг.
Хороше слово - сильна зброя,
Колишній ворог - стане друг.
Людьми ж родилися обоє.
Серця ж не ржаві, як терпуг...
------------------------------------
Ці слова не стосуються
політичних ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675162
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Літа мої! Пташки мої крилаті,
Дуже швиденько пролетіли ви,
Присядьте нині ви на моїй хаті,
Змахніть святково дужими крильми !
Ви свої крила в бурях гартували,
Летіли проти вітру і в грозу,
Тривог і болю - усього зазнали,
З очей втирали не одну сльозу.
У світлу днину, аж до хмар злітали,
Коли щасливі діти на поріг,
Ви море радості мені подарували,
За це вклоняюсь , рідні, вам до ніг.
Спочиньте нині , мої пташечки крилаті,
Бо був нелегким за життя політ,
Присядьте в свято ви на моїй хаті,
Й летіть щасливо! Поки жити..., доки світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656489
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw
[/youtube]
Літа по хаті запах липи.
І я не сплю уже давно.
І монотонні чую скрипи
Гілок, що дивляться в вікно.
То старий кущ - оздоба саду.
Недавно радість дарував.
Та я відчула в нім досаду,
Бо цвіт його уже опав.
А вітер пахощі все носить.
(І всіх дурманить липи цвіт),
То між дротами заголосить,
То перейде на дикий сміх.
То доторкнеться ніжно штори-
Задиха ніжне полотно.
І оживуть на них узори,
Як квіти кинуті в вікно.
А то пахне мені в обличчя,
Розкида пасми моїх кіс...
А я не можу з цим змириться,
Що радість цю не ти приніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]
Знов твій дзвінок порушив тишу ночі.
А я не знаю, що тобі сказать,
В цей час сумні згадались твої очі...
Та ти про що хотів мене спитать?
Не думай, що так легко все забути.
Минулим живе пам"ять ще чомусь.
А голос твій так рада я почути...
Та не скажу, а просто посміхнусь.
А серце стукотить в цей час незвично.
Не треба.. я прошу,не видавай,
Ведеш себе ти якось недоречно...
Вести розмову з ним не заважай.
А ти мені про літній дощ холодний,
Що хоче відігрітися душа...
Таким здаєшся зовсім безпорадним...
А сильний дощ розмову заглуша.
І я не знаю, що тобі сказати...
І з голосом байдужим відпущу.
Та гордість не дає вслід прокричати,
Що я тебе сильніше ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Проходять всі, а я сиджу одна.
Проходять… Люди, дні і зорепади.
І спогади, котрі не мають дна,
І очі, що не знали зроду правди…
А я сама, я втратила свій шлях.
Так дивно – мати пустку під ногами.
Так дивно – мати крила в рукавах…
Потрощені наївними думками.
Чомусь ідуть і кажуть всі: «Дурна»…
Життя моє – ілюзія. Наснилось…
А я кажу їм: «Спогади без дна!»,
А спогади – єдине, що лишилось…
* * * *
Дивлюсь на тебе і цілую тихо,
Молюсь на тебе, зупинивши час.
Для мене ти – чи не єдина втіха,
Для мене ти – в житті останній шанс
Спіймати всесвіт весь і не здуріти,
Зігріти небо у твоїх очах…
Мені не варто тебе розуміти,
Достатньо бачити тебе у своїх снах.
Достатньо бути лиш, достатньо жити,
З тобою поруч і без жодних «Ні»,
Не намагатись навіть пояснити
Маленький всесвіт на моїм вікні.
* * *
Ти ніжно так, торкаєш мої руки,
Цілуєш скроні так, як я люблю.
Чому ж тоді не чую серця звуки?
Годинник зупинився… Без жалю
Я розумію: все давно скінчилось,
Тополі сивиною мене вкрили…
А я ж казала: «Не життя – наснилось!».
О, люди, це не я, це ви здуріли!...
* * *
Я просто надто мало розуміла,
Під впливом юності я втратила контроль…
Я просто роздивитись не зуміла:
За пішаками… Був там мій король…
Не знала правил. Швидко гра скінчилась.
Замкнулось серце. Зникли пішаки…
І я замкнулась… Втратилась. Згубилась…
З тим королем у серці навіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668876
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uQz2p_pD4-s[/youtube]
Розлогий кущ... Цвітуть троянди.
І повнять пахощами світ.
Додолу хиляться гірлянди...
Проміння сонячного цвіт.
Не просто кущ - окраса саду.
Пахучі жовті пелюстки.
Хибні думки, що символ зради
Ховають в себе ці квітки.
Троянда жовта, як світанок,
Емблема дружби, чистоти.
Серця не здатна тяжко ранить:
Занадто ніжні колючки.
Хлюпоче в склянці ніжна квітка.
А я не можу зрозуміть:
Чом розлучились тоді швидко,
Усе тривало тільки мить.
Чи, може, дарував їх рідко.
Боявсь - зів"януть у воді.
Та жовті квіти були свідком,
Як ми були ще молоді...
На них я з ніжністю дивлюся.
А плин років не спинить час..
А що тепер? Лиш посміхнуся,
Згадаю іноді про нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668845
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ru88v92pDI
[/youtube]
« Есть небеса бесконечно высокие -
Выше прилипчивой будничной пыли,
Вечно зовущие и одинокие.
Стоя под ними, мечтаешь о крыльях. »
Вероника Иванова
--------------------------------------
Уважно задивилася у небо,
Із криком пролетіли журавлі.
В цей час згадала знову я про тебе...
Нащо залишив в серці ти жалі?
Як цяточка зникали в синім небі.
Ще довго я дивилась їм услід.
Пухнасті хмари, наче білий лебідь,
Підтримували крильми цей політ.
Та синє небо ніби посивіло,
Приймаючи із радістю гостей.
І двері перед ними відчинило...
А я все не відводила очей...
Холодне, непідступне, одиноке,
Воно одне у світі тільки в нас.
Дарує всім красу, а потім спокій...
Загадкою нас манить повсякчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658519
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 25.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c [/youtube]
Дякую ВІталію Назаруку за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
-----------------------------------------------------
Дрімає степ, напоєний дощем.
В повітрі зависає дивна тиша.
І пахне теплим, свіжим вітерцем.
Омитий хліб, немов позолотішав.
Повільно дозрівають вже хліба.
Червоні маки вогником палають.
Між ними, ніби стрічка голуба,
Красуючись, волошки розцвітають.
І очі напуває дивний світ.
Це вітер уплітає в жовті коси
Чудові барви, неповторний цвіт,
Що для душі щасливу мить приносить.
Народжується з ночі новий день.
Весняний ранок п"є із квітів роси.
Ми вдвох по росах босоніж ідем,
Волошки ти уплів у мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wjz5K5SBblY[/youtube]
В напіврозчинене вікно
Ввірвались пахощі жасміну.
Вони хмильніші за вино.
І бережуть якусь таїну.
П"янить казковий цвіт квіток.
Нестримно рветься до кімнати.
Далеких спогадів ковток
З жасміном хочу порівняти.
Вдихаю пахощі медові,
П"ю чай із ніжних пелюсток..
Ласкаю поглядом з любов"ю
Цей райський, неземний, куток.
Цих квітів пахощі - душа,
Яка в кімнату залітає.
Вона на згадки спокуша
І теплотою огортає.
Дивлюсь на рай я крізь вікно.
Гойдає штори ніжно вітер.
Не всім квіткам красу дано.
Який жасміну дивний витвір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667000
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHVlPISdA14
[/youtube]
Знову задощилось... Непогода.
Сіється крізь решето вода.
Та для мене дощ - це насолода.
Часто йдуть, та це не є біда,
Бо дощі народжують веселку,
Кольоровим знову стане світ.
І признаю я свою помилку:
Ніби частий дощ для душі гніт.
Не лякають блискавки і грози.
Де й коли побачу цю красу?
Але це природи не погрози,
Просто в час такий тебе я жду..
Ти прийдеш, як завжди, непомітно,
Сядеш біля мене край вікна.
Посміхнуся я тобі привітно.
Горобина ніч тому вина.
І до ранку все про наболіле,
Що нескоро будуть ще дощі.
Добре все два серця розуміли,
Що дощі сезонні вже пройшли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665619
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78
[/youtube]
Відцвіла вже вишня біля хати.
Опада тихенько бузку цвіт.
А натомість півники чубаті
Дощовий прикрасили цей світ.
Холодно.. Так хочеться зігрітись
У обіймах теплих рук твоїх.
І до серця ніжно пригорнутись,
І забуть про те, що це є гріх.
Подивитись пильно тобі в очі,
Пропливти на човнику бажань...
Десь тихенько вітер зарегоче
Із моїх таємних побажань.
Знаю: він до тебе все ревнує,
Крила розправляє, щоб обнять.
І холодним подихом цілує,
Щоб думки нездійснені прогнать.
То пірнає в довгі мої коси,
Шарф зриває із моїх плечей,
То збере із трав прозорі роси,
І змиває сум з моїх очей...
Але я цього не помічаю,
Десь думки далеко все летять..
І тобі, як завжди пробачаю,
Що не можеш ти мене обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk
[/youtube]
Не завжди збудеться, що хочеш.
Думки, як рій усе летять.
І знову голову морочать,
Вночі не можуть спокій дать..
І ти летиш, ще в серці віра.
Та там не ждуть тебе давно.
Лише душі все зрозуміло.
Та ми обоє мовчимо.
У склянці гілочка жасміну,
Дарунок твій в весняний день.
Давно відчули уже зміну.
От забуття не йде лишень.
Не гра вино у тім бокалі,
Що ми колись недопили.
І нам здавалось, що кохали..
За течією ми пливли.
Любов обурена втікала,
І озирнулася лиш раз.
Але назад не погукала,
Лишивши нас вже без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 05.05.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 05.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 05.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E [/youtube]
Клубочиться туманом легкий сум,
Пливе собі поволі над рікою.
Він зітканий з рожевих моїх дум,
Що не дають давно мені спокою.
Моїх думок притишений політ...
За обрій тихо сонечко сідає,
І зморений турботами мій світ,
Спочити вже від клопотів бажає.
На човнику моїх бажань і мрій,
Чарівна нічка тихо припливає,
Торкається ледь сонних моїх вій,
І сон мої думки перемагає.
І я повільно кану в забуття.
І десь там розчинились усі мрії.
Окутують вже нові відчуття,
І зникли всі ознаки безнадії.
Веселка розцвіта після дощу.
Купається поляна в зливі сонця.
Я до своєї мрії вже біжу...
Та промінь розбудив, що у віконці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Рожево-біло зацвіли морелі,
І свіжа зелень наступом гряде –
Це запашні веселі акварелі
Осяяли довкілля молоде.
Оця пора нестримна і кипуча
Зворушує, як блиск твоїх очей.
І я стою схвильований, мов учень,
І на душі незвично гаряче.
Принад весняних бадьористі струни
У розпашілий вир несуть мене
І звуть у цвіть натхненні юні струми,
Де квітень твоїм платтячком майне…
17.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660157
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 25.04.2016
[b][i][color="#8400ff"]Легенький вітерець весняним пахне цвітом,
На зустріч йому йду в віночку із думок.
Фіалкою цвіте весна , крокує світом,
А в мене у душі зимовий холодок...
Лелеки парами , блакить чарує око,
Вже впізнають свою оселю ластівки.
Вузенька стежичка веде у світ широкий,
Де в душу дивляться засмучені думки.
Чому заплакані , з холодними очима?...
А квітень сипле в ноги ніжно-білий цвіт
Неначе заметіль , але не в тім причина...
Тепло...Весна...Чому такий холодний світ?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659648
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 25.04.2016
***
Анатолію Перерві
Отам село, мої отам пенати,
Мого дитинства стежечка крута.
Хатинка рідна, звісно, не палати,
Та серце калатає, калата…
Я все зумів і кваплюся додому,
Бо на круги своя вертати час.
Успішному і вже немолодому
Так маминих слідів не вистача.
І стежечки, що кличе знов до хати,
І річечки між верб і осоки,
Що кануло, чого й не упрохати –
Усе забрали назавжди роки.
Із літ спішить оновлена дорога,
І зустрічає вербами село.
А хвіртка рипне, наче скаже строго:
Чого ж тебе так довго не було?
14.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659584
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 16.04.2016
У меня ностальгия по сладким,горячим губам.
По рукам, от которых по телу бьет бешеным током
По бездонным, как море, любимым и чистым глазам..
По тропинке, ведущей к любви нашей зрелой истокам..
У меня ностальгия! Что делать мне с нею, скажи?
Как справляться с желанием быть, просто быть с тобой рядом
И не строить вот так, для себя на песке миражи..
А тонуть каждый день в глубине твоих ласковых взглядов..
И пусть Бог за мечты...не осудит в сердечных грехах,
И на финише лет не оставит в "горнилище" жарком.
Я любви этой жизнь... проживаю всего лишь... в стихах..
Ностальгией своей дорожа, как бесценным подарком...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2014
Свидетельство о публикации №114011205781
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472061
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 16.04.2016
Прощай, зима! Не буду горювати –
Весною пахнуть навіть ліхтарі.
Хоч ще лежать зчорнілі, ніздрюваті
Сніги облізлі, бо старі-старі.
Галайда-вітер оп’янів од сонця
І світ уже по-іншому вивча.
Зима не бачить в ньому оборонця –
Не лютий бо, а ніжний, як дівча.
Шпак прилетів. І синьо на галяві
Розквітнув пролісок недосвіту на зло.
Та вже опівдні парко над полями…
Радіє дню весняному село.
16.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652104
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Я знаю, буде боляче до сліз,
Та цей рубіж теж треба перейти,
Залікувати рани на душі,
Спаливши за собою всі мости.
Як швидко без жалю спливає час,
Вже наше літо зникло назавжди,
Життя лишилось сіре, без прикрас,
Ще бачу на піску твої сліди.
Такий звичайний для життя сюжет,
Сліди твої мені не зберегти,
Напише осінь в сквері твій портрет,
На горобині краплями роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652932
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Розчарувався я в собі,
Та не весна тому виною.
Вже прилетіли журавлі,
А я ще в снах живу зимою.
Ламаю вранішні льоди
В калюжах босими ногами.
Лишаю кровяні сліди
На полі вкритому снігами.
Куди іду я босоніж?
Чого в зимовім сні шукаю?
Хтось може в спину встромить ніж
А може в серце? Я не знаю.
Шукаю те, що не губив,
Зло на самім собі зганяю,
Весну свою я не зустрів,
В снігах холодних засинаю.
Розчарувався я в собі.
Невже немає порятунку?
Махну рукою на журбу,
Повісивши на плечі сумку.
В останній втиснуся вагон,
Дам волю почуттям в дорозі
І може здамся у полон,
Спинившись на твоїм порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651298
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 19.02.2016
А вже й весна, та серце не розтало,
Вона не може розтопити лід,
Бо, виявляється, тепла замало,
Щоб серце в холод вирвалось в політ.
У нього зовсім інші пори року,
Буяє взимку запашна весна,
А влітку маю знову з ним мороку -
Шукає холод, а його нема.
Смішне воно, не хоче тихо жити,
Шукає бурі в тихих берегах,
Воно живе і хоче так любити,
Щоб та любов світилася в очах.
Ні, я не хочу, щоб воно дрімало,
Нехай льоди скресають назавжди,
Нехай йому кохання буде мало,
Як у пустелі спраглому води.
Нехай воно, як в юності, кохає,
Від щастя плаче, світиться вночі,
Ніколи і ніде не затухає,
Які б його не вразили мечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636035
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 09.02.2016
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 28.12.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 28.12.2015
Вночі розхристана, мов п'яна,
Ввірвалась осінь у мій сон,
Дощами вимита, духмяна,
Мене забрала в свій полон.
Я закрутився в вальсі з нею
Під музику нічних вітрів,
Ми полетіли над землею
Втікати від земних гріхів.
Все це наснилось, а насправді,
Дощ тарабанив вже давно,
Мов барабанщик на естраді,
Бив з насолодою в вікно.
Стікала стомлена краплина,
Вмивала задубіле скло,
На жаль, незатишна картина,
І літа - ніби й не було.
Знов захотілось задрімати,
Полинути в осінні сни,
Тебе, як осінь ту, обняти,
Й не відпускати до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627493
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Ти кохаєш її, вона іншого любить,
А той ще когось... Може, і це без кінця.
Так любов між людьми недолюблена блудить,
Розбиваючи щастя й тендітні серця.
Скільки горя і мук від простого кохання,
А життя переверне, як вітром скирту,
Погостює й чкурне, підморгне на прощання,
І не клич його вже, воно в іншім саду.
Як його зберегти? Де його заховати,
Щоб ніхто не знайшов і не вкрав уночі?
Вже б рушницю купив, бо не можеш більш спати,
Стережеш кожну мить від кохання ключі.
Якось довго стояв на сторожі, з обіду
В свою скриню заглянув і враз обімлів:
Із-під варти втекло, не залишивши й сліду,
Без кохання тепер ти навік овдовів.
І чи знайдеш його, чи не варто шукати?
Може, там йому краще, ніж в скрині твоїй?
Хай летить в інший край, буде що пригадати,
Десь нове відшукай і від нього хмелій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608148
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 11.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fbsEHLmIInw
[/youtube]
Може, колись...коли не знаю,
Світліш горітиме зоря,
Дійду я все ж до небокраю,
Нехай лиш зірка не згоря.
Я знаю: ти мене чекаєш.
Так хочу в тебе все ж спитать:
Чому мене не відпускаєш?
В очах це хочу прочитать.
Сказать, що сонце ще в зеніті,
Що ще прилинуть журавлі,
Живе любов лиш вічно в світі,
Гірка сльоза, що на щоці.
А небокрай все далі й далі...
Невже, це збилась я з шляху?
Навколо, ніби все в вуалі..
Не піддаюся все ж страху.
Та часто в себе все питаю,
(Як сніг, на голову думки):
Чому тобі я все прощаю,
Горнусь до тебе залюбки?
Любов буває, як хвороба,
Якщо поселиться в серцях,
Не всім бува винагорода,
Частіш - сполоханий це птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616185
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 09.11.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.11.2015
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 07.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А я сиджу напроти... усміхаюсь,
Ловлю твій погляд ледь задуманих очей.
І серцем тихо прислухаюсь,
Тобою, мовлених речей...
Та я не чую зовсім твоїх слів...
Чомусь за душу музика торкає...
Невже, прийшов ти з давніх моїх снів..
Та я тебе за це не дорікаю.
Холоне чай... вино вже ледь іскриться...
Моя рука лежить в твоїй руці.
Як жаль, що ти прийти так забарився.
Свою журбу сховаю на лиці...
А за вікном сніжинки пролітають.
Немов, в саду черешень білий цвіт.
Думки в весну повільно повертають...
Пройшло з тих пір чимало довгих літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Не затиха мелодія кохання,
Звучить тихіше. Ну й то що?
І тільки б не прийшло колись мовчання,
Тоді життя моє - ніщо.
А зараз є мені для чого жити -
Ще скрипку доля з рук не випуска,
Бо серце з серцем хоче говорити -
Тому й душа моя ще не пуста.
Я посмішці твоїй завждИ радію
Й тону в твоїх очах я залюбки.
Давно тебе без слів я розумію
Й твої читати вмію я думки,
Бо я твоя, коханий, половинка -
Інакше бути, знаю, не могло.
У нас в житті одна на двох стежинка.
Звучить мелодія тихіше? Ну й то що?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564728
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 07.10.2015
Не шукай зі мною зустрічей у снах –
Сни твої обходжу стороною,
Бо обрАзами, немов стіною,
Ми давно розділені з тобою…
Так чому з'явились сльози на очах?
Я придумала колись сама собі,
Що сильніша я за біль кохання,
За розлуку й за сліпе мовчання,
І за розпач, і пусте чекання…
Чому в снах я це повторюю тобі?
Як же хочеться зустрітися… у сні,
На хвилинку стрітися, не більше,
Подивитись в очі найлюбіші
Й про кохання прочитати вірші…
Тільки не питай чому до сліз сумні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610749
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Погостити приїхала донечка,
Борщ варили в чотири руки.
А усмішка її, ніби сонечко –
Вмить затихли в душі злі круки,
Що печаль, безнадію і сумніви
Накликали в мій дім знов і знов.
Вранці розпачу хмари насунули,
А тепер – щезли в річці розмов.
На душі моїй тихо світлішало –
Усміхаюся донечці я.
Ой, Наталочко, як мене втішила –
Ось, уже й не марную життя.
Погостила молодшенька донечка –
Непомітно пробігло півдня.
Зна вона, моє ріднеє Сонечко,
Доня мамі не просто рідня:
Вона серця мого є частиночка
І безсоння, і радість моя.
А для мене – знайшлася годиночка,
Не бажаю щось більшого я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610016
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 07.10.2015
Не впізнавай мене, коли
Ми стрінемося ненароком.
Лишаючи сліди, роки
Йдуть швидше й важче , крок за кроком.
Я стала старшою на сорок літ,
На сорок зим і сорок весен,
Я майже завершила свій політ -
В розсохлім човні пара весел,
Якими вже мені не веслувать -
На березі живеться спокійніше.
Я кожну мить навчилась цінувать,
А пам"ять збереже все найцініше.
Вже не впізнати дівчинку в мені,
Яка колись тебе не зрозуміла.
Можливо, нагада про себе в сні
Й розкаже про кохання запізніле?
Не буде смутку у її очах,
Бо спогадами вже перехворіла.
Не впізнавай при зустрічі... хоча...
Чи взнала б я тебе, коли б зустріла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611778
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Вже майже не болить ця неминучість ,
хоч досі неба пів над головою ...
Заворожи мене , Веснянко !...
Хай пам'ять зійде талою водою !
Нехай проб'ється пагоном вербовим ,
над світом стане білим цвітом вишні ...
Шепоче Всесвіт ... Хто тобі він ... хто ви ?...
... Зів'ялі трави холодів торішніх .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576504
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 05.08.2015
Не вийде, рідна, не спита,
Як там мені живеться в місті.
Вітрисько хвіртку хилита.
Печальні вісті.
Знайомих менша у селі,
Але чужим воно не стало.
Товчуться спогади й жалі
На п’єдесталі.
І щось болить мені, пече,
Як притулюся до одвірка.
Торкнеться маминим плечем
Вечірня зірка
5.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564653
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 07.07.2015
Як все давно було, іще недавно,
За руки взявшись, ми в життя пішли.
Долали шлях уперто і завзято,
От вже дивлюся - й внуки підросли.
Щебечуть дзвінко,тягнуть рученята,
А декотрі вже скоро,як і ми,
Злетять з гнізда і ніби ластівята
Полинуть в світ, розтануть між людьми.
Як лине час. І ми були ,,зелені,,
І молоді,гаряча грала кров.
Ми, мов актори, на життєвій сцені,
Творцем відведену,зіграли роль.
Були і друзі, і весела хата,
І дзвін бокалів, радісні пісні.
І смуток був, і за гріхи розплата.
Роки минули, ніби уві сні.
Не хочемо хворіти і старіти.
Що не кажи - душа все ж молода.
Радіймо, що здорові внуки й діти,
Налий по повній. Многії літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587025
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 07.07.2015
Начаклувала... Бач, а ти не вірив,
Що є мольфарське щось в моїм коханні...
І ось стоїш за крок... у поєднанні
Із моїм Львовом. Із моєї мрії...
А я впізнала... за серцевим жаром,
(якби заговорив, то я б зімліла)
коли надія майже вже дотліла,
ця зустріч-мить заполонила чаром...
Непевні кроки... Боже, як ти близько!
Боюсь підвести погляд із-під вій
До хрипоти кричить сердечко: "Мій!!!"
А я мовчу... й втікаю, як дівчисько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587191
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 07.07.2015
Та хіба це вірші?
Це я бавлюсь, пірнаючи в рими.
Просто спалахи фраз у бідовій моїй голові...
Забаганка душі...
Написала... й поклала у скриню,
Бо написані вже всі шедеври до нас світові.
Та хіба це талант?
Несподівано Божим знаменням
Букви стали у ряд і ритмічно танцюють в словах.
Ті слова - діамант...
Потойбічні ідуть одкровення,
Проявляються в снах, незбагненних мені відчуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552489
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 03.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2015
Охопила осінь всю округу
В неповторну мідну жовтизну,
І понесла Барсика по кругу,
Як жених у танці молоду.
Певно, осінь і йому забава -
Цілий день валяється в траві,
То жуків, то мух наздоганяє
У жовтневій тихій метушні.
Навіть дощ йому не перешкода,
Все радіє ніби на весні.
(Може й нам потрібно у негоду
Зберігати радість у душі.)
Енергійний Барсик, мов та куля,
Шаленіє подихом вітрів,
Розкидає листя, ніби шухля,
Але тим він радує усіх.
Та сьогодні в Барсика зажура
Від прощальних криків журавлів,
І від цього осінь так похмуро
Проникає в серце і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531073
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 03.03.2015
Сонце моє вже сходить! Хоч і поволі
Медом густим сочиться крізь діри хмар,
Плутаються гілками стрункі тополі,
В небо вмокнувши крони, немов у кляр.
Сонце моє, ну, де ж ти було донині?
Запеленали душу густі сніги...
Схоже, зима вантажить дубові скрині,
Пролісками вагітніють береги.
Скоро крізь товщу по́всті* землі сирої
Пустять зелені стріли тонкі ростки,
Вибухнуть на деревах, немов набої,
Кігтиками листочків тугі бруньки.
Пирсне цитринним соком на шибку сонну
Ранок новий, розбризкає свіжий фреш...
Сонце моє, спасибі, що безборонну
Душу мою у теплий полон береш!
[i]*Повсть — вигот. із вовни способом валяння
цупкий матеріал, який використовується для
оббивання дверей, вироблення теплого взуття,
капелюхів і т. ін. Повсть виробляється з грубої
кінської або коров'ячої шерсті, змішаної
з борошняним клейстером.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560366
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 19.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Вклонюсь тобі до самої землі
Вустами я зігрію твої руки,
Ти оберіг,ти захисток сім'ї,
Береш на себе її долю й муки.
Ти просто жінка. В слові цім весна,
Спекотне літо,осінь золотава
І навіть в січні вистачить тепла,
Щоб крига скресла, назавжди розтала.
Де ти береш те зніжене тепло
Серед похмурих днів і прохолоди?
Ще й підставляєш кволому крило,
Долаючи бар'єри й перешкоди.
Кохана,ніжна,завжди молода,
Грайливі очі,усмішка ласкава,
Завжди у русі - мов стрімка вода,
Немов жаринка , що з небес упала.
Вклонюсь тобі до самої землі
І поцілую очі,що згасають,
На жаль роки як пізні журавлі
У вирій по одному відлітають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555726
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 31.01.2015
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 31.01.2015
Я дарувала,любий,тобі сонце,
Тиж мені ясні зорі з неба діставав,
Ти заглядав у мої волошкові очі,
Й кохав мене,без памяті кохав!
Про все забувши ,поєдналися дві долі,
Серця,твоє й моє,лиш вигравали в такт,
Немов в саду Едемському з тобою були,
Ми линули туди коханням,на вітрах!
З тобою ми у двох в пустелі- буревії,
В обіймах вигравали пісню на пісках,
Роса оазису манила -від неї ми пяніли,
Кохання мить у далеч нас несла!
Та мить,одна лиш мить-чаклунка,
Цілунків жменю в келихи наллє,
Зєднає нас обох,як дві жаринки,
Яке ж то щастя,любий,що ти у мене є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555761
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Вже скоро ранок.На соборі дзвін
Ударив глухо, ніби ненароком.
Періщить дощ, тече з усіх сторін,
Біжить вода по вулицях потоком.
Ледь жевріють намоклі ліхтарі,
Вдивляючись у темінь жовтим оком.
Бредем вночі, немов поводирі,
Шукаєм брід в калюжах, крок за кроком.
Йдемо крізь ніч промоклі до кісток.
Он вже й вокзал.Замайорів світанок.
А в серце ніби хтось забив гвіздок,
Я залишаюсь як в степу підранок.
Стекла остання крапля по щоці,
Чомусь солона, ніби плачуть хмари.
Зберіг твоє тепло в своїй руці
І погляд,що світився,мов Стожари.
Дощі умиють краплями сліди,
Трава покриє стоптану стежину.
Я ще прийду поглянути, сюди,
Як дощ вмиває вранці горобину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550693
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Ти відчуваєш, як росте між нами прірва?
Так дивно... та мене вже не болить...
Хоч тілом залишаюсь тобі вірна...
Та від розлуки відділяє нас лиш мить...
Ти відчуваєш? Як із холодом осіннім...
Байдужість проникає в душі нам...
Фальшивіють слова... а все, що було цінним...
Ми легковажно віддали вітрам...
Чи відчуваєш ти? Навіщо я питаю...
Коли до нелюбові - лише мить...
Ти відчуваєш! Я це добре знаю!
Та все не зміниш... коли серце вже мовчить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452172
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 22.01.2015
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...
Зимней вьюгой коснусь, снежинкой
К Вашим кудрям прильну случайно...
И в любимых глазах слезинкой
На ресницах возникну тайно...
Я Вас больше не потревожу...
Ни письмом... ни мольбой... ни снами...
Разве только... любовью, может...
Трону сердцем, живущим Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 22.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Тебе, напевно, я вже не люблю…
Чому ж минуле тінню за спиною?
Думки сумні, неначе дощ, зіллю
Й присиплю слід зотлілою золою.
Ні, не виходить, не зникає біль!
Занадто щедро я тебе любила.
Неначе рану, розпікає сіль ,
А душу, ніби розпˈяли на вила.
Пекельну як, перемогти печаль?
Змиритись як… і відпустить кохання?
Не знала я, що ось таке, на жаль,
Мені вділила доля для прощання.
О, доленько, не йди і не зникай,
Я ще не все сказала у зізнанні.
Любові в серці навіть через край,
Чому ж замало стало у коханні?
А як же справжність серця і душі?
І відданість, і вірність у любові…
Кажу наївно? Краще не сміши?!
Ні, не смішу, сумую в кожнім слові.
То ж… виплекаю щирістю рядки,
З весни і літа позбираю квіти.
А небо схилить до землі зірки…
Люблю тебе, люблю тебе таки..!
На жаль, ти цього так і не помітив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507287
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 10.01.2015
Старезна груша проросла століття,
У новий вік протягує гілки.
У ранах стовбур – мітка лихоліття,
Рівненький стовбур – зоряні роки.
Старі дерева, ніби мудрі люди,
Відстоюють і простір і права.
Лишають пам'ять в час, який прибуде,
Коли над ними проросте трава.
Душа у дерева – могутня крона,
Людська душа – могутній родовід.
Із мудрості років - віків корону
Несе людина гідно з роду в рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550220
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 27.12.2014
Провожаю тебя и сползаю по стенке дождем,
Оставляя дорожки на арках в стиле барокко,
Предвкушаю январь, но живу еще тем октябрем,
Когда солнце не греет, а слепит глаза жестоко.
Люди прячутся в куртки, в зонты от дождя и меня,
Рассекая реальность размеренным, быстрым шагом.
Закрывают лицо рукавами и в спешке звонят,
Обменявшись друг с другом на улице кратким взглядом.
По асфальту - осколки, окурки и чьи-то стихи,
Повседневная жизнь - нам на мокрую липнет обувь.
Провожаю октябрь. Ему надо, так надо уйти!
Мы не сможем забыть его завтра... И после... Не пробуй..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534706
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 17.12.2014
Гремя в руке игральными костями,
Проходит вечер в дымной суете...
Мне грустно стало очень. Между нами,-
Без вас мне вечера уже не те!...
Без вас мне вечера еще темнее.
И сны - не слаще; дни - не так светлы...
Молчание становиться роднее,
Чтоб не терять минут, в которых - вы...
Все гости разошлись. Я свежий воздух
Вдыхаю полной грудью из окна.
Без вас мне пенье птиц - всего лишь отзвук
Из давнего (где с вами вместе....) сна.
http://www.playcast.ru/view/1895377/5badd09a59cba7b3a57698a24d1cb7b0fa51eab6pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351045
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.12.2014
Парад фонарей вечерами у дома
Напомнил о смерти ушедшего дня.
Луна напевает тихонько знакомый
Романс,где вы нежно любили...(меня?)
Я вами воспета. Но это не важно.
И поздно уже предаваться стихам.
Рассвет за окном. Слишком серо и влажно
И все фонари растеклись по столбам...
Средь серого гула проснувшихся ливней
Пускаю бумажный кораблик мечты.
Была б я еще хоть немного наивней,
Тогда может не было той пустоты...
Я вами воспета, любима (не) вами.
Тоскую (увы) не по вашим губам.
В затертых минутах меж жизнью и снами
Я дань возношу проходящим годам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 17.12.2014
Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 17.12.2014
И каждый раз, как в первый раз,
Взлетая выше... выше...
Дыханье... Шепот... Ты моя...
В ответ: Люблю! Ты слышиш?
И каждый раз, как в первый раз,
Безумно в омут я бросаюсь.
И каждый раз, как в первый раз,
В тебе я растворяюсь.
А на рассвете, как весна,
Я снова оживаю.
Люблю... Люблю... Люблю тебя...
Я снова повторяю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542838
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Всі слова невпопад,
Серце повнить приплив.
Твоїх кіс водоспад
Захмелив, захмелив.
Сині дзвони очей
Камертоном в мені.
В пастці днів і ночей
Всі слова кам’яні.
А зухвалих брів лук
У полоні трима.
В ніжнім доторку рук
Невимовне трива…
26.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539782
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Холодний вітер хилить горобину,
Зриває ягоди,жбурляє у траву.
В осінню ніч до тебе знову лину,
На голі плечі руки покладу.
Зкуштую з вуст забутого дурману,
Відчую тіла трепетну жагу,
Пірну в твою задумливу оману,
І на руках до раю віднесу.
Впаду листком осіннім на коліна,
До ранку вип'ю всю тебе до дна.
Зачервоніє вранці горобина,
Протягне віти ніжно до вікна.
© Copyright: Виктор Гала, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531547
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 24.11.2014
Залите поле місячним промінням,
Дрімають верби, ряска в річці спить.
Побите небо зоряним насінням.
Струмок до річки між камінь біжить.
Приліг туман спочити у долині,
Роса вляглася на густу траву.
Сіренька пташка, всівшись на калині,
Співає для коханої пісні.
Візьму тебе на руки в оту пору,
В осіннє ложе ніжно покладу,
Відкрию почуттів своїх комору
В обіймах твоїх солодко засну.
Зачервоніє враз на сході сонце,
Загасить зорі,прилетять вітри.
Загляне осінь променем в віконце,
Кохана спить, її ти не буди... .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530234
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 24.11.2014
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 24.11.2014
Якщо підеш колись від мене,
(я точно знаю: прийде час).
Кохання, що було шалене,
Чомусь зрадливе бува в нас.
Не буду плакать за тобою,
Без тебе зможу просто жить.
Не перекинуся вербою,
Щоб потім довго ще тужить.
Твою відсутність не помічу,
Ти відійдеш без суму й сліз.
Відчую біль лише гостріше,
Та відведу із серця злість.
От тільки дихать стане важко,
І ніби іншим стане світ.
Заб"ється серце, як у пташки.
Та буде сум лиш до воріт.
Тоді затримаю дихання,
Любові, знай, не попрошу.
Зітру з лиця розчарування,
З плечей брехню твою струшу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538229
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014
Вітер поле м’яв
Синім полум’ям.
А в твоїх очах
Одцвітав і чах
Льон хмільних принад…
Стерся променад
І облудна фальш.
Тільки вітру вальс
Десь над нами, над…
8.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535570
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 10.11.2014
***
В осінніх днях задумлива печаль,
В осінніх днях остигле тане літо.
І я ще біля милого плеча
Тобою не зумів переболіти.
Жовтавий килим од дощу прочах,
І вітерець кружляє листя світле.
А таїна гніздиться ув очах
Таких принадних і таких привітних.
Ти жінка, а характером – дівча,
Й осінні дні з тобою непотьмарні.
Осяйна липа – золота свіча –
Дарує нам не сум – надії гарні…
16.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530400
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 03.11.2014
Хлопчику мій, цей
самотній покинутий скверик
в пам'яті нашій, мов
Богом забутий Версаль...
У позолоті сусальній
дерева-химери
струшують мідну фольгу
на холодний асфальт.
Як же тут тихо,
неначе у ветхому склепі,
сонце вчепилось за гілку
рудим кошеням,
теплі пейзажі прокручую
слайдами сепій,
смолами рани затягує
хвойна броня.
Може тобі і не стане
причалом ця лавка,
серця чужого поманить
далекий маяк...
Тлінь уплітає деревам
у кучері мавка,
як заховатись від неї,
мій хлопчику, як?
Чим побороти в душі
гіркоту розставання,
як не розсипати крихти
тепла і надій
в час, коли осінь
розгубить сусальне убрання
в цьому забутому скверику,
хлопчику мій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 25.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Муркоче дощ за плівкою вікна,
Таке приємне тепле муркотіння!..
Мов десь бринить приглушено струна –
Мінорних нот мелодія осіння.
Розкішні крони виїла іржа,
Сповзла блискуча штучна позолота,
Листком обдертим зраджена душа,
Немов сирітка, тулиться до плота.
Горить багряно мокрий виноград,
У сиву мряку вибухнувши кров'ю,
Бо і його нещадний листопад
Не омине своєю нелюбов'ю.
Завихрить листя п'яна круговерть,
Награвшись, кине тліти і забуде...
Там, де життя вирує, тінню смерть
Чатує поруч – так було і буде.
Муркоче дощ, грайливе кошеня,
Бо що йому природи обмирання?
Ще буде у дерев нове вбрання,
Бо ця плаксива осінь - не остання.
Ще соками заграють гілочки,
Весна розтопить плівку захололу,
Проклюнуться, мов зубики, бруньки,
Нове життя забігає по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Щастя бентежне тримає мене
Поглядом рідним, твоїми вустами.
Боязно тільки, а як промине,
Піснею в полі назавжди розтане?
Тішуся стрічами – гарно ж удвох,
Байдуже: весни із нами чи зими.
Тільки б не знати ні бід, ні тривог,
Тільки б не стати навіки чужими.
Щастя бентежне тримає мої
Будні і свята у радіснім диві.
Війни не зборять його –
Мамаї
Щезнуть прокляті, як пси шолудиві.
Щастя бентежне – це ти, люба, ти,
Знаю, мене дочекаєшся з бою,
Зможеш любов’ю мене вберегти…
Я знудьгувавсь за тобою…
15.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530313
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Чупріє рижий вечір…
Ми втрьох – розлука, Я і тінь…
Човняр долоні зперчив…
– По чім ціна твоїх журінь???
По чім неспита сповідь??
Вітрисько ворожінь – по чім?
Заходить туга згорда…
Куплю твій сон з жагин-парчі –
– По чім?
Скажи по чім???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530308
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Сполохана любов, неначе пташка,
Злетіла із незручного гнізда.
У розпачі зітхнула дуже важко
І полетіла ... Вже нема й сліда.
Вона нас зігрівала, як уміла.
Старалася у всьому догодить.
Та часто підтинали ми їй крила..
Не знав один із нас, як це любить.
Куди летіти? Геть немає сили.
Надворі осінь холодами майорить.
І туга з головою враз накрила.
Ну як тепер на світі одній жить?
На лавочці присіла відпочити.
А серденько стривожене дурне.
За що змогли зі мною так вчинити?
Ніяк бідненька так і не збагне.
Злетіла понад морем, ніби чайка.
Назад ще озирнулася на мить.
А поряд ще летіла сіра зграйка
Від тих, хто лиш себе умів любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529448
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Десь стукне вітер за дверима,
А я все думаю: це - ти.
І все вдивлятимусь очима.
Ніяк не вірю темноті.
Зашарудить у листі тихо,
То кине жмуток у вікно,
А то здійметься, наче вихор.
Надіюсь - ти, я всеодно.
Коли осіння дрібна мряка
По склу цівками потече,
Ти заспокоїшся, вітряка,
І не обдуриш вже мене.
Нащо тобі зі мною ігри?
Чи, може, жаль тобі мене?
Давно вже дні щасливі збігли...
І що було, вже не торкне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528423
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Коли настане справжня пізня осінь,
Останній ключ за горизонт впаде,
Над садом простягнеться неба просинь,
Це значить, що у зиму осінь йде.
Чомусь природа змінює свій колір.
І дихає повітря морозцем.
І холод пробирається за комір,
Мурашками по тілу похапцем.
Тоді невільно сльози набігають.
Я їх тобі не зможу пояснить..
І тільки про одне тебе благаю:
Не треба за цей сум мене винить.
Ти поряд ось зі мною, і я рада.
І подихом зігрів моє лице.
Ти осені життя мого награда.
Ще знай: я це ціную над усе...
Он бачиш, знов хмаринка пролетіла?
Не бійся: нас не зможе розлучить..
Хай дощиком проллється й стане біла.
А ми від всіх розлад зумієм відпочить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529031
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Что мечты мои волнует
На привольной ложе сна?
На лицо и грудь мне дует
Нежным воздухом весна.
Н. М. Языков.
----------------------------------
И, быть может, в ночь такую
Ты лежишь, как я, без сна.
За окном весна ликует,
В тучах плещется луна.
И твой взор к окну прикован.
Скоро розовый рассвет.
С тобой мысли. Я взволнован.
Хорошо, что сна все нет.
Глубоко души волненье.
Как коснуться мне рукой?
Или прочь уйди, виденье,
И мне душу успокой.
Что же ты мечты волнуешь
Белизной груди своей.
Их луна лучом целует.
Это знать, мне всё больней.
Только сон всего милее.
Он не может долго ждать..
И рассвет уже аллеет.
Закрывает очи.. Спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526862
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Перетнулись у житті дороги.
В нелегкий зустрілися ми час.
І, забула доля застороги,
Влаштувала зустріч цю для нас.
І стоїм удвох на перехресті.
І куди поверне тепер шлях?
Зустрічі бажанні, хоч нечасті,
Розпалили вогник у серцях.
Вже міняє осінь своє плаття,
Від морозу сивіє трава.
Не спалило б почуття багаття.
Снігом хай зима не покрива.
Хай легенько гріє душі наші.
Вітер, щоб не зміг вогонь згасить.
Хай любов проллється краєм чаші.
Та, що ми зуміли воскресить..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526179
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 30.09.2014
А во Львове... уже весна...
Заподснежило воздух любовью...
Ты опять эту ночь без сна?
Что мне делать с таким... тобою...
Все с надрывом стихи... под тебя...
А твой ветер... как будто, простужен?
Все пройдет... береги лишь себя...
Ты, как воздух... мой Лучик... мне нужен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404409
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 22.09.2014
Помовчимо... Щоб не злякати те, що є...
Словам не завжди можна довіряти...
Давно вже неподільне те... ТВОЄ й МОЄ...
Та й НАШЕ ми не сміємо... жбурляти...
Помовчимо... віддавшись відчуттям...
Запальність фраз ми згубимо в цілунках...
І мить зародження у тиші почуття -
Назавжди лишиться в життєвих візерунках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340922
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 22.09.2014
Тебе кохатиму я повільно...
Щоб від цілунків тремтіло тіло...
Нестримно... ніжно... щоб неподільно...
То так майстерно... а то невміло...
А потім ніжити до світанку...
Над ліжком тихо запалю зорі...
Укриє ніч нас тонким серпанком..
Заснем в обіймах... в щасливій зморі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358824
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 19.09.2014
Не хочу быть твоею бедою,
Ни печалью твоей, ни тоскою,
Ни бессонницей и не тревогой
И не дальней, забытой дорогой.
Быть хочу я твоим ожиданьем
И последним-последним желаньем.
Быть водой долгожданною в жажду
И минутой твоею быть каждой.
Быть рассветом твоим и закатом,
За тобою идти безвозвратно.
Быть твоею заветной мечтою,
Я хочу быть твоею судьбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208907
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 18.09.2014
Осінь дуже схожа так на жінку:
Чарівна, барвиста, непроста.
Часто сумовитого відтінку.
І на нас зажуру навіва.
Просто у права вступить вдалося.
Як цариця, зайняла престол.
Розпустила золоте волосся.
Для принади - білий ореол.
Ніжне плаття одягла з туманів,
Буси із коралових плодів.
Тихо йшла доріжкою з каштанів.
З листя вітер килимок стелив.
Своїм друзям всі відкрила двері.
Запустила каверзні вітри,
Що літати полюбляють в скверах,
Наганяють хмари дощові.
Жаль, що сад не повниться піснями:
Відлетіли птАхи голосні.
Літом же співали до нестями!
Десь чужину радують пісні.
Все ж люблю тебе я, мила осінь!
Набридають інколи дощі.
Тільки не сумую, як ти, зовсім,
Іноді лиш важко на душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523839
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Вдруг осознала: жить пришла пора.
В ответ кому-то сердце застучало.
Ну, надо же, выходит, я жива?
Жива еще, чтоб все начать сначала?!
Неумолимо сладок каждый жест.
Ты, разливая глаз своих чернила,
Мне доказал, что счастье в мире есть
И сердце я не просто так хранила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276346
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 15.09.2014
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 15.09.2014
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 15.09.2014
Урвала голос ві́трова трембіта
І цвіркуни розпирскали пісні...
Залиш мені медову краплю літа
У гущі кави, чорно-смоляні́й.
Нехай мені розвидниться раптово,
Коли ти будеш десь по інший бік,
Заграють барви тепло-кольорово
В моїй осінній лагідній журбі.
Коли туман моло́ками густими
Стече в багряне прядиво дібров,
Я заплету свої журливі рими
У світло-ніжний спомин про любов.
Княгиня-осінь, горда і вродлива,
Розсуне штори сивої сльоти...
Залиш мені маленьку краплю дива
В сім океані смутку й самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Уважно прислухаюсь: входить осінь.
Навшпиньки, тихо, коли місто спить.
Розпущені красиві жовті коси,
А очі відзеркалюють блакить.
Ну що ж поробиш, просим тебе в гості.
Не можна обминути, чи пройти.
От тільки серце стиснулось від млості:
Не може зрозуміти німоти.
Та раптом тишу нарушає шорох.
То вітер на ночівку крила склав.
Чому ж душа забилася на сполох,
Коли листок із гілочки упав?
Подумай, що тривога ця даремна.
Всьому у світі визначений час.
Лиш нічка ця осіння тепла, темна
Ще довго пам"ятатиме про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522446
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Серебрятся осенние росы
На привялой от солнца траве.
Только вечнозеленые сосны
Не грустят о тепле в сентябре.
Я иду по пустынному саду.
Ветер ласково гладит лицо.
И зачем тебе, ветер, я надо?
Мне б поплакать. Утешь хоть словцом.
От чего же глаза всё ж слезятся?
Может, ветер во всем виноват?
Знаю, осень не повод расстаться...
Только что же так пуст этот сад?
На скамейке цветы кем-то брошены,
Укрывает от глаз листопад.
Что же ноги, как будто подкошены,
Побрели с этих мест наугад.
Кто же там у беседки ближайшей?
Смех счастливый напомнил о том,
Что и мы были счастливы раньше.
И улыбка слетела с трудом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522761
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Любити, ненавидіть, пробачати...
І знову в серці запала любов.
А скільки ж раз вона була проклята.
Та час її лікує знов і знов.
І зранене серце оживає.
От шрами в непогоду так болять.
А серденько в которий раз прощає.
Хоч ще не оговталось від проклять...
А мрії повертають так уперто
Туди, де будували тихий рай.
Надіємось, що все живе, не стерто.
І молимося, просим : не зникай.
І знову поцілунки і обійми.
І клятва, що так буде повсякчас.
А час проходить, знову нові війни.
На цей раз, ніби вогник вже погас.
Сердечній доброті нема обмежень.
Воно існує, щоб все пробачать.
Воно не може дати застережень,
А здатне лиш боліти і мовчать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521560
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Ну от і знов ти впав у відчай,
Сумний: любов твоя пройшла.
Тебе спитаю я, як слідчий:
Ти точно знаєш, що була?
Їй не страшні злі пересуди.
Далека відстань не жаха.
І так не схожа на простуду,
Що тут була і вже нема.
Вона живе й в мороз у серці.
Цвіте й в осінній листопад.
Дух забиває, як від перцю.
Ти був колись цьому так рад.
Так от що, голуб мій рідненький:
Відкинь амбіції свої.
Не вірю я в ці побрехеньки,
Що стали ми тепер чужі..
Розправ свої пониклі крила.
Спіши в обійми ти мої.
Роздмуха вітер ці вітрила.
Він знає витівки твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521392
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Мені б до тебе схилитись, любий,
І не питати, що з нами буде?
Погладить ніжно густе волосся:
Чи наше літо вже відбулося?
Відколосилось і відспівало,
Чому з тобою любились мало?
Чому багато було негоди?
Роки промчали, як бистрі води...
Стаю навшпиньки, щоб трохи вище,
Мені б до тебе на відстань тиші.
На відстань думки, на відстань слова,
Щоб лиш очима велась розмова,
І поцілунком зігріти б очі,
Мені б до тебе на крилах ночі!
Ця ніч-примара зійде, не буде,
Мені б з тобою навіки, любий!
25.03 - 24.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497481
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 01.09.2014
Дихнула перша прохолода.
Нехай остудить ті думки,
Що осінь - це лише негода.
Що дасть себе вона взнаки.
Та що там буде, я не знаю,
А поки щастя ловлю мить:
Хороший вечір, чашка чаю.
І ніжна музика звучить.
Для мене це маленьке свято.
Та що для себе ще бажать?
Та забаганок небагато...
Жаль, скоро листям опадать.
Я відчуваю запах диму.
Смачні із медом пиріжки.
І невидиму павутину,
Що так й не втримала зв"язки..
На весну осінь дуже схожа.
Доріжки листям зацвітуть.
І сумувати тут негоже...
Хоч на душі коти шкребуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518862
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Сумніви, сумніви, сумніви...
Олекса Удайко
---------------------------------
Наші вагання - це зрадники.
Мрії вбивають дотла.
Чом ви не світлі порадники?
Впевненість ваша хитка.
Важко в житті з вами поруч.
Наше життя - боротьба.
Віра в задумане - в порох.
Робите з нас ви раба.
Звідки вселяєтесь в серце?
Нащо цей біль для душі?
Той, хто відчув вас уперше,
Спокій віддасть метушні.
Пам"ять не зрадить: підводили
В час нерішучих надій.
І над усим верховодили,
Гальми були ви до дій..
Іноді все ж виручали,
Серце ж керманич подій.
В час, коли ви докучали,
Я не втрачала надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518621
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
(Пам`яті поетів Тамари Мельник та Олександра Беймара)
В час, коли насувалась імла
На готичні ялинові шпилі,
До поета поквапливо йшла
Гарна дівчина в хусточці синій.
Притискала до серця вона
Невеликий букет перших квітів,
І соромилась трішки, хто зна,
Чи він буде тим квітам радіти?
Та не в́ідала юнка: поет
Вже давно покохав без надії
Її витончений силует,
Сині очі та вигнуті вії.
І чомусь налякалась, чудна,
Коли шепіт почула шалений:
- Будь моєю! У мене одна
Ти у мріях! Чи вийдеш за мене?
Із тобою зазнаєм утіх
І полинем до вічного раю!
- Я кохаюсь у віршах твоїх,
А тебе… А тебе не кохаю…
Та й пішла. У найдальшім кутку
Вечорові збиралися тіні,
А поет в інваліднім візку
Все дивився на квіти змарнілі.
20.08.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518576
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Осінь - це не тільки сльота, проливні дощі.
На душі ледь - ледь гіркота, новий стан душі.
Ні! За літом я не плачу. Крапельки води
Позбираю у долоні осені сліди.
В серце рветься рання осінь дивними думками,
Що приносить теплий вітер довгими ночами.
Ще веселкою заграють скошені поля.
Ще почую голос любий, що летить здаля.
Не впущу я осінь ранню у своє життя.
Я не вірю в відцвітання мого почуття.
Все ж, ніхто не запитає: чом болить душа?
Мабуть, все-таки у осінь літо вируша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517797
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014
У природі зміни помічаю.
Тиша насторожує мене.
Літо, але лист уже злітає.
Значить, осінь все ж не промине.
У любові теж буває осінь,
Коли поцілунків смак забув.
А душа не знає уже млості.
І в собі ти осінь теж відчув.
Притаїлась осінь за віконцем.
Ти сумуєш за вчорашнім днем.
Лиш надія теплиться на донці:
Може, тимчасово й все пройде?
Тільки у природі все по колу:
Літо, осінь, потім йде зима.
Тільки у людини вже ніколи
Повороту з осені нема.
Старість не повернеться в дитинство.
В мами на руках не будеш спать.
Роки позбирай по намистинці.
І зумій до всього вже звикать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516281
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Сад осыпает праздничный наряд
И отцветают, увядая розы.
А астры ярким пламенем горят,
Хоть на пороге первые морозы.
В лучах закатных гаснущей зари
Они, средь желтых листьев пламенеют.
И между нами, что не говори,
А красотой своею душу греют.
Бывает, нужен в этой жизни час...
И хоть красивы бархатные розы,
Они не могут осчастливить нас,
Когда наступят первые морозы.
А астры эти - нежные цветы,
Где осень наша красками богата
Пьянят меня, волнуют, как и ты
В туманной мгле осеннего заката.
СИКалин картинки – интернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400745
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.08.2014
Вулиця мого дитинства...
Я для неї вже чужа -
Тут немає мені місця,
Аж болить-щемить душа!
У хатАх мені знайомих
Незнайомий люд живе,
Декілька садиб бездомних...
Біль торкає за живе.
А колись, ще мама з татом
Сильні й молоді були,
Будували нову хату -
Їм ділянку тут дали.
Нова вулиця, Крилова,
Молоді шумлять садки,
Недалеко наша школа,
Чути потягів гудки.
Дітвора у кожній хаті,
Зараз це, як дивина.
А роки легкі, крилаті -
На порозі вже зима.
Йду по вулиці... Чужа я...
Слова нікому сказать.
Пам"ять знов мене питає:
"Що ти хочеш ще згадать?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479529
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 30.07.2014
Заціловані сонцем і вітром,
МАльви в вікна заглядують нишком.
Матіолово-п"яне повітря,
Як в дитинстві далекім, колишнім.
Мама звично готує вечерю,
Спочиває на сходинках тато -
В цій картинці ні краплі не стерто
Буревієм років. Пам"ять надто
Бережливо її зберігає,
Мов в сімейній реліквії спалах -
Крізь роки і крізь сни не зникає
Кольорів розмаїття і запах.
Із портрету всміхається мама
І світлина - на сходинках тато.
Заглядає в вікно моє мальва -
А для спогадів це так багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 30.07.2014
За твором Олени Іськової
"Ви сьогодні підете до іншої"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
__________________________________________--
Що сказать, як прийдете від іншої?
Як же стримать себе, не питать?
Хіба є що на світі страшніше,
Аніж зраду любові зазнать?..
Сірий вечір зайшов до кімнати.
А душа ледь від смутку жива.
Може, треба було наздогнати?
Та не знаю: чи буду права ?
Мабуть, треба було ублагати,
І знайти всі потрібні слова.
Нащо іншій його віддавати,
Коли маєш на нього права?
Піднімається ранок повільно,
Але рішення так і нема.
Попри все прислухаюсь я пильно:
А навколо лиш тиша німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513541
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Словно лентой дорога вдаль вьется.
Томным взглядом по ней пробегу.
Что же, сердце моё, ты так бьешься?
Ты же знаешь, его я всё жду.
Ветер пыль завертел на дорожке.
Всколыхнулась сухая трава.
Это осень взгрустнула немножко...
Полетела, вскружилась листва.
Нежным взглядом ее провожаю.
Все темнее теперь небеса.
Только чаще теперь вспоминаю
Твои милые сердцу глаза.
Так встревожило листья паденье.
Как красив был осенний полет!
Так природа внесла измененье.
Это сердце, конечно, поймет.
И невольно слеза покатилась.
Не о том, что прошло, я грущу.
Нет, я с милым совсем не простилась.
Терпеливо я все его жду.
И пусть скоро зима все ж нагрянет,
И дорожку метель заметет,
Только вера меня не оставит:
Мимо счастье моё не пройдет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513641
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Чомусь на світі стало все інакше.
Навколо стало більше доброти.
І сонце світить вже не так, а краще,
В моєму серці поселився ти.
І ранки вже тепер не полинові,
А голову дурманить чебрецем .
А присмаки, які були тернові,
Розвіялися в полі вітерцем.
Ти став моєю радістю і сумом.
На відстані торкаюся руки.
Та як же заспокоїть свою душу?
Геть сумніви! Найкращий в світі ти..
А щастя недалечко притаїлось,
Всього воно на відстані руки..
Лише боюся, щоб не запізнилось..
Бо дні тепер рахуєм за роки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512629
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Я часто думаю про тебе,
Мій лицар давнішніх надій,
Приходить часто так потреба
Вступить із часом у двобій.
І полетіть в твої обійми
На зло зависникам, вітрам.
І почуття незмінно білі
Ще раз ділити пополам.
Ще раз.. А, може, вже востаннє.
Щоб знов відчути погляд твій.
Та треба встигнуть до світання,
Поки ще сон триває мій.
А сон все знає, розуміє.
Та ось світає.. Вже пора...
Та він скінчиться не посміє...
З-за хмари сонце визира...
Переплелися наші руки...
Такі ж солодкі ці вуста...
Хто винен був у тій розлуці?
А сонце вище... Вже пора....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505145
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Любовь не выбирают, любимых не винят,
судьбу не повторяют, забытым не звонят...
-------------------------------------------
Если сможешь любовь когда-то обрести,
Мир душевный наполнится раем.
Постарайся её выше солнца нести.
(Хотя часто с любовью играем).
Береги, как цветок, что в пустыне расцвел,
Среди жгучей жары и без тени.
Ведь, не всем дано знать, что такое любовь.
Ощутить её мир искушений.
С нею будешь встречать новый день на рассвете.
Иль страдать до утра от несчастной любви...
Только в этом никто никогда не в ответе.
Любовь просто ушла... Ты её не зови.
Смог её обрести, будь готов потерять.
Как ни больно тебе, ты её отпусти.
Знаю, трудно решенье такое принять .
Но во имя того, что ушло, ты прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507474
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Одинокая скамейка, рядом желтый лист.
Позабытая аллейка... Это мой каприз...
Не смогла, иль не хотела больше я любить.
Может, просто не желала с ней тебя делить...
Позабыты обещанья... Больше не дано.
Почему же сюда тянет...Было так давно...
Только ветер всё гоняет желтую листву.
Жаль, тогда ты не заметил грустную хандру...
Позабытая скамейка... Клён роняет лист...
Только пусто на аллейке...Так проходит жизнь..
Подняла листок, упавший, на сырой асфальт.
За спиной, как снег растаял, давний тот февраль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507519
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Лиш той коха, хто має ніжне серце.
У кого не олив"яна душа.
Хоч іноді буває серце з перцем,
Та здатність полюбити возвиша.
Воно дається Богом по заслузі.
За гроші людське серце не купить.
Хто цінить й розуміє своїх друзів,
Воно у того тихо стукотить.
Так часто ми примушуєм страждати
(Караєм, як невинне те дитя),
Воно маленьке може горювати,
І разом з цим підтримує життя.
Не розбивайте серце іншим людям,
Не лийте їм ненависті слова,
Бо важко йому впоратись з отрутой..
Від слів хороших серце ожива..
Так, серце - це довірливе дитятко.
Воно маленьке вірить у дива.
Таке собі невинне янголятко...
Але дарує нам усім життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508333
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Затихає навіть вітер, мовкнуть солов"ї,
І шепочуться лиш хвильки між собой малі.
І схиляються додолу пелюстки квіток.
Я чекаю твоїх слів, як води ковток.
Сонце стало у зеніті.. Дістає жара...
Ти стоїш, гризеш все нігті. (Звичка це стара)
Ну скажи хоч одне слово..Чи ковтнув язик?
Може, слово не полова... Та мовчать ти звик.
Ось ногою креслиш коло... (Поряд же пісок).
Соловей утнув десь соло.. От напасть: мовчок.
Тут Перун розправив крила...Довго ще чекать?
Дожидать йому несила. Стріли випускать?
Вся природа у чеканні... Що ж це я роблю?
Підійшла..Цілую в губи... Що ж, допоможу!
Не пручався.. Усміхнусвя... Ось який чудак.
Й так до мене пригорнувся...От тобі й козак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508381
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Один язык у нас, а уха — два,
Чтоб слышать много, но беречь слова.
( народная мудрость...)
-----------------------------------------
Прохладен этим летом ветерок.
Легонько ковылу в степи колышет.
Мне по душе нежаркий вечерок.
И тишина таинственностью дышит.
Люблю я ветра шалости в степи.
Шепнет на ухо трепетное слово.
(И так тепло становится в груди),
Но как звучит! Хотя оно не ново.
Я много слов слыхала в своей жизни.
А как же хочется такого вот словца,
Которое прогонит мои мысли,
Что слово звук, не стоит и гроша..
Слова должны звучать, как пенье птиц
В саду блаженном тихо на рассвете,
Как будто бы слетает из ресниц
Святого солнышка, что светит на планете..
Я рада тем словам, что шепчет ветерок.
И ручейку...( журчит пусть по-иному).
Но разве будешь с их словами одинок?
Ты жизнь тогда увидишь по-другому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506078
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Приголубив жасминовий вечір,
Колискову співають зірки..,
Спокушають серденько до втечі,
Я й сама побіжу залюбки
У той сон, де мене ти кохаєш
(нехай сонце не скоро зійде),
Та до серця мене пригортаєш,
Наче хтось ненароком вкраде.
У медовому вечір серпанку -
Рай жасминовий п" є за вікном.
Ти на зустріч надів вишиванку,
А я коси покрила вінком...
(картина з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501719
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Періщить дощ на втіху полуницям,
Грибам і травам, юним деревця́м.
Тендітна слива в затінку сльозиться,
Крізне намисто так їй до лиця.
Періщить дощ, розписує курсивом
Тоненьку шибку в рамочці вікна,
Тріпоче листя вишні полохливо,
Холодні краплі здмухує весна.
Дзвенить у ринві, наче у бляшанці,
Намокле пір'я вичищає птах.
Топлю́ зажуру в білій філіжанці,
Гаряча кава гіркне на вустах.
До тебе стежка майже захолола,
Пече розлука в серці, як миш'як...
Періщить дощ і студить все довкола,
Лише думки не вистудить ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Простягаю руки до тебе, коханий.
Ми свічку погасим: замало тепла.
Он промені сонця встають над полями.
І тихо лягає прибитая мла.
Рожеве вино виграває в фужерах.
Ми вип"єм з тобою до самого дна.
За те, щоб розлука не стала у дверях.
Бо Богом любов нам дається одна.
Хай сяє й вночі твоє сонце для мене.
І зникне підозра, що ми вже чужі.
Запалить кохання між нами вогненне.
Не гайся, мій любий, скоріш запали...
Хай знову відчую ласкаві я руки.
Гарячий твій подих відчує любов.
Ми музику сонця знов чуємо звуки.
Вона, як окраса святих молитов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503140
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Душа раптово спорожніла.
Чому?- питаю все себе.
Невже хандра це запізніла?
Не хочу бачити тебе...
А був же любий до нестями.
Ряснів від цвіту білий світ.
І ми торкалися серцями.
Тепер в душі лиш пустоцвіт.
А, може, це дощів провина,
Що ллють давно, як із відра,
Чи руки спутала рутина?
Мабуть, скінчилась оця гра.
Бо ніжну душу не обманеш.
Вона чутка. Не треба гри.
В твоїх обіймах не розтане.
Усе буває до пори.
Та що шукать чиюсь провину.
Це так вмирають почуття.
Зніму з душі цю павутину.
Тепер тихіш серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503723
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Я часто, любий, думаю про нас.
Чекаю наші зустрічі з тобою.
Прості думки про тебе, без прикрас.
Твоя душа прекрасна добротою.
Я знаю: ти найкращий від усіх.
Умієш щиро, серденько, кохати.
Скарбниця тих безцінних рис людських.
Я це зуміла швидко розпізнати.
Ти не кидав квітки до моїх ніг,
І не ставав, як інші, на коліна.
Та зчарувати так мене ти зміг.
Ти непростого, милий, сотворіння.
Коли ідеш, шепочуть тобі трави.
Я так люблю дивитись тобі вслід.
І ти, як сонце, чарівні заграви.
Я дякую тобі за його схід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499864
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Скільки раз від мене йшов!
Вмієш рахувати?
Не жалієш підошов.
Знову біля хати.
Чом похмурий? Мене ждеш?
Бачу, що нервовий...
Може, все-таки підеш.
Нащо ці розмови?
Ти ж казав: я не така,
Ніби ми не пара...
Почуттів мілка ріка..
Я для тебе кара.
Що характер нелегкий.
І змінити треба.
Зараз тихий, боязкий...
Вже біжу до тебе.
Тільки... може, і не слід
Зразу і в обійми...
Все ж чекала твій прихід...
Закінчились війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500796
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 09.06.2014
Запам"ятай оці слова.
( Народна мудрість каже):
Яка б людина не була,
І як себе покаже,
Вона жива, така, як ми.
(Я, думаю, збагнеш).
Така, як є, її сприйми
Бо має серце теж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503609
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Страх - це осінь. Розпач - це зима. Туга - Новий рік.
Марта Кетро "Гіркий шоколад"
____________________________________________
Страх, коли приходить осінь
Із рясним дощем,
Що посріблить русі коси,
А на серці щем.
І байдужий німий погляд
Обведе красу.
Захова під серцем спогад,
Як земля росу.
Поплетуться по дорозі
Хмурі дні, сумні..
І думки: от тільки б взмозі
Пережить мені.
Тут зима... Та це вже розпач.
Наміри не ті.
І думки розбіглись врозтіч.
Чом же дні такі?
Може, десь ще взяти сили
І назло снігам,
Прихилити небосхили.
Волю дать рукам.
Розігнать химерні хмари,
Що закрили світ...
І забути про кошмари
Й тугу в новий рік...
--------------------------------------
Події, описані у творі, не стосуються автора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498029
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Жила, хворіла, догоряла тихо,
Гадала, що кінчається життя,
Та налетіло, мов стихійне лихо,
Непереборне, пізнє почуття.
Все нищило, палило без розбору,
Бо зайнялося палко, наче хмиз.
Не розуміла, чи здіймалась вгору,
Чи, наче в прірву, полетіла вниз?
Чому це сталось? Бо дрімали мрії.
В поезію спліталися слова…
То ж, хай в душі вирують буревії,
Бо ти ще сяєш, ніжна і жива.
Не хочеш скніти в тихому болоті,
Безбарвною ніколи не була.
Ще буде спокій. Тиша буде - потім!
Палай востаннє і згори до тла!
Хтось скаже: «Недоречно і невчасно!»,
Та час нам вибирати не дано,
Воно таке примхливе, пізнє щастя,
Коли захоче – знайде всеодно!
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496672
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Ну що поробиш? Знову розлетілись...
Холодний поцілунок на вустах.
Невже помилка, що колись зустрілись?
Мурашками по тілу повзе страх.
Душа не розуміє те, що сталось.
Летить до тебе біль утамувать.
Кохання врятувати сподівалась.
Бажала ще у нім розкошувать.
А тіло без душі саме страждає...
Як жити в самоті, у пустоті?
Це для душі тебе так не хватає.
Вона так звикла жить у доброті.
Це стрес для неї, знову сподівання.
Нащо такі турботи для душі?
Було ж, як в сні, таке зачарування!
Яка ж причина? Знову ми чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496349
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Коли загляне ніч в вікно,
Земля приляже на спочинок,
Надію в серці все одно
Все буду пестить, не покину.
Я не скажу, що дуже жаль,
Що не збулися мої мрії.
Я заховаю під вуаль
Слова, якими тебе грію.
Та ти не знатимеш про це.
Ти будеш просто міцно спати.
Лиш кожне сказане слівце,
Луною буде відлітати.
Дощі, дощі безперестанку.
Холодний душ, як із відра.
А я чекатиму світанку.
Така з тобою, любий, гра...
Та я й не хочу, щоб ти знав,
Що я молюсь давно на тебе.
Бо так боюсь злякать печаль,
Яка мені чомусь так треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491727
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Та що ж це, все-таки, любов?
Чому буває спопеляє?
То закипає в жилах кров,
То в прірву зопалу кидає.
То схожа так на ніжну квітку,
Така духм"яна, справжній мед.
Бува принадна, як лебідка,
А то тихенька, без прикмет.
Зате уколе так шипами,
І без причини утече.
Дадуться взнаки серця рани,
На довгі думки прирече.
І скільки ти не будеш гнатись,
Навряд зумієш повернуть.
Чому так сталось? Хочеш знати?
Що може ще любов утнуть?
Та ти не думай, що там буде.
Люби всьому наперекір.
Любов - окраса,- кажуть люди.
А ти будь вправним, ювелір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493622
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Сидить на гілці пташенятко.
Про щось задумалось мале.
І не торкнулося й зернятка.
Невже й птахам буває зле?
А вітерець легенько диха.
Боїться пташечку злякать.
Качає гілочку ледь, стиха.
Це, щоб мале заколихать.
Та щось не спиться цій пташині.
Невже не чує ще весну?
Отак буває і людині,
Як щось болить, то не до сну.
Маленьке серденько сумує,
Бо ще далеко літні дні?
А, може, просто щось віщує?
Як зрозуміть оце мені?
Так хочу взять оцю пташинку
І пригорнути до грудей.
І пожаліти, мов дитинку...
Бояться, жаль, птахи людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489018
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 22.04.2014
Коли на небі щастя розділяли,
Маленька жменька випала й мені.
Я так його надійно заховала,
Боялась загубити в метушні.
.
Воно собі тихенько квітувало,
Збирало чисті роси в пелюстки.
Красою мої очі напувало.
Від сонця розпускалися ростки.
Прийшла ідея з кимось поділитись.
Нащо одній багато так добра?
Кому його віддать й не помилитись?
Та, мабуть, хай саме і вибира...
І ось дорога привела до тебе.
Не знаю, чи щасливим був тоді.
Та як узнать: чи в щасті є потреба?
Маленькі пагінці -це дар тобі.
І стала я удвічі вже щаслива,
Бо щастя жить для іншого, повір.
І зберегти його. Це так важливо.
І злим вітрам назло, наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488141
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Внизу бушующее море.
А волны к берегу спешат.
Они как будто бы в неволе.
На волю вырваться хотят.
На краю пропасти высокой
Расцвел чарующий цветок.
Растет один...Жаль, одинокий.
Желанный гость - лишь ветерок.
Но кто осмелится, кто сможет
К цветку поближе подойти?
Нет смельчаков таких,похоже,
Рискуя жизнью, унести.
Он крепко врос корнями в землю.
И выростает сам собой.
Под шум прибоя тихо дремлет.
Он не домашний, полевой.
Бывает клонят часто ветры,
Срывают с злостью лепестки.
Но в чем же здесь его секреты,
Что может веру обрести?
Так и Любовь цветку подобна.
Когда поселится в сердцах,
В ней сила нежности огромна!
Цветёт, не хочет погибать...
И пусть разбито уже сердце,
И лишь развалины в груди,
Она надеется на счастье
Цветёт, не хочет всё-таки уйти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478935
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 24.03.2014
Я чую плаче десь людина.
Який гіркий, надривний плач..
Ні, ні! Не плаче це дитина...
Шепочуть губи:"Ти пробач"...
І серце стислося від болю.
І я схопилась... Що це сон?
Це знов випробування долі?
Серця ж не б"ються в унісон.
Не плач, коханий. Надто пізно
Свої спокутувать гріхи.
З тобою ми були нарізно,
Лиш душі рідними були.
Ми вбили те, що не вмирає.
З коханням гралися колись.
Та час від часу оживає.
Не плач, не треба... Не журись.
Великий гріх... Та я пробачу,
Бо щастя все-таки було.
Та що винить тепер невдачу...
Нащо тримать у серці зло..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487407
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Безжалісно кудись спішать роки,
А рани серця тихо зашерхають.
Минуле все ж дається узнаки.
Із прошлих літ без спросу оживають.
І я тоді не знаю, де подітись.
Шукаю всю провину у собі.
І так захочеться до тебе притулитись.
Та що робить, надії ці слабкі.
Коли страждання крають мою душу,
А рани знов нестерпно так болять,
Я хочу запитати, просто мушу:
Чи здатен ти отак, як я, страждать?
А чи любив? Чи, може, так здавалось?
Загадка розчинилась у роках.
Але ж чому? Чому усе так сталось?
Кого судить у наших помилках?
Щоб не було. тебе я зараз прОшу.
Не смій мене забути за життя.
А я нестиму до кінця цю ношу
До подиху останнього, кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487858
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 20.03.2014
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 20.03.2014
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 20.03.2014
Ще виросте на згарищі трава,
Проб'ються сходи ніжні,соковиті,
На жаль згоріли в полум'ї слова,
Що найдорожчими були на світі.
Невже вони померли назавжди.
Й розніс їх вітер попелом по полю,
Залишивши у пам'яті сліди,
Що завдають мені нестерпно болю?
Вплету слова ті в музику сумну,
Душа здригнеться,скрипкою заплаче
І полетять вони у далину,
Де їх забули і давно не бачать.
Ні,не росте на згарищі трава,-
Гіркий полин і кропива пекуча,
Згоріли в полум'ї найкращі всі слова
Лишилися жорстокі і болючі.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11210232420
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372864
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 15.03.2014
Розчарування прийде ти це знаєш,
Душевні рани з часом заживуть.
І може,ти про нього й не згадаєш.
Чому ж вітри так боляче гудуть?
Гудуть.Не хочуть тої злої тиші,
Що пусткою наповнює життя,
Яка кохання й радість заколише
І зробляться холодними серця.
Здіймайся, вітре, роздувай жарину,
Вогнем на серці кригу розтопи
І може, в сні до тебе він полине,
Щоб казку мрій тобі розповісти.
На жаль, не чуєш голосу, ні сміху,
Холодне серце не горить - мовчить,
Вогонь погас, мабуть, для двох на втіху,
Холодна тиша.Боже, як болить... .
© Copyright: Виктор Гала, 2014
Свидетельство о публикации №114022710258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482585
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 15.03.2014
Пригорну до серця ніжну квітку.
Затремтять червоні пелюстки.
І в очах забігають лелітки,
Бо тепло торкнулося й руки.
Це окраса степу - мак червоний.
Серед квітів вогнищем горить.
А на вигляд шовковистий, скромний.
Тільки у руках чомусь тремтить.
Та чому краса оця так дика?
Чом боїться теплих моїх рук?
Через хвильку мак уже не диха.
В"яне...і втрача принаду луг.
З пелюстків закапали росинки.
Оживить водою? Та дарма...
Тільки залишилися жаринки...
Ось така історія сумна...
Неможливо диких приручити,
Бо не знають радості тепла.
Лиш для себе можуть вони жити.
І згорять в самотності дотла.
( натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483178
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Іду з тобою шляхом битим
Вже стільки літ – і хочу знов…
Любов не вичерпать, не вбити,
Якщо правдешня ця любов.
Якщо чекаєш кожну зустріч,
Неначе свято. І тоді
Приходить дивовижна мудрість:
Ми тільки разом – молоді!
Бо почуття травневі з нами
І доторки такі хмільні,
А що пізнали й не пізнали
Живе в подружньому горні.
Іду з тобою…
31.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476162
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 25.02.2014
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 17.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 17.02.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 17.02.2014
На світі, кажуть, все від Бога,
Чому ж тоді існує зло?
Тоді чому є душі вбогі,
За що їм так не повезло?
Вони не здатні полюбити,
Не знають, що таке добро.
Нізащо можуть осудити,
і слово ставити ребром.
Чому існує в житті зрада,
Яке їй місце у житті?
Коли принижується правда,
Брехня тоді на висоті.
Чому черствіють в світі душі?
В якій ціні тепер добро?
Хіба ми родимось байдужі?
Чому псується так нутро?
Врятуй нас, Господи, врятуй.
Щоб наші душі не черствіли.
Прошу тебе, все так влаштуй,
Щоб душі наші не ржавіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477976
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 17.02.2014
В жизнь приходят минуты: можешь стать ты богат.
Не о деньгах здесь речь, что-то вроде наград.
Тебе Бог подарил, что дороже всех благ:
Настоящего друга. Ты ему очень рад!
Друг с тобой будет рядом, ценит дружбу всегда.
Если это награда, не предаст никогда.
Когда трудно тебе, не столкнет он с обрыва.
Руку дружбы подаст, не стесняясь порыва.
Может так вдруг случиться, что он станет врагом.
Малодушье сыграет, станешь ты нипочем.
И тебя отфутболит, как ненужную вещь,
А что сделал так больно, разве сможет учесть?
Нет страшнее врага, чем твой преданный друг.
Если с кем-то случится: обожжешься ты вдруг,
Знай же истину жизни, не забудь никогда:
Настоящий твой ВРАГ рядом будет всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471986
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 03.02.2014
За твором Радченко http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475498
--------------------------------------------------------------------------
По житті ідуть удвох за руки
Дві сестри із нашого життя.
Та, що нас приводять до розлуки,
Інша, так хвилює в нас серця.
Нас любов залишила, мій милий.
І пішла від нас без вороття.
Повернуть назад її безсилі,
Чом нема тепер їй забуття?
Довгими зимовими ночами
Не дає заснути пам"ять нам.
І жалієм зараз до нестями...
Це не побажаєш й ворогам...
За вікном сіріє новий ранок.
В голові заплутались думки.
Що ж тоді так сталось поміж нами?
НАщо ви безжалісні, роки?
________________________________
Дякую тобі, Олю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475508
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 01.02.2014
Ще недавно ми весну вітали:
Яблуні і квіти зацвіли.
От чого ми з вами не чекали:
Це - дарунку справжньої зими.
Так. Погода, ніби-то нівроку.
Веселіше трохи стало жить.
Та щось підмивало ненароком:
Чи хотіла цим нас обдурить?
І зненацька потяглися хмари.
Затягли весняний білий світ.
Це зима пустила свої чари...
І красу накрив холодний сніг.
Як тут упиратись злим морозам?
Ні! Не врятувати ту красу.
Але вірю я отим прогнозам:
Ще лелеки принесуть весну...
Зупинилась віхола спочити.
Крила поскладала на пеньку.
Хіба можем зиму ми судити,
За весняну витівку таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475294
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Розцвітало небо, як блакитна квітка,
Що розкошувала серед поля влітку.
Сонечко зійшло. Пелюстки ласкало.
Сонячним дощем щедро поливало.
Покотилось сонце по шовковім небі.
А для щастя людям, воно завжди треба.
По землі крокує новий, світлий день.
Щоб б же не захмарений був би він лишень.
Хай його освятить вранішня роса.
Що впаде на квіти чиста, як сльоза.
Усміхнуться люди: відійшла гроза.
Цілу ніч гриміла... Зараз десь щеза..
Відголоски чути... Носить їх луна.
Та уже пройшла ніч горобина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475043
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Відпочити сів на призьбу вечір...
Захмелів від пахощів квіток.
Опустив старечі хилі плечі.
І звільнився від своїх думок.
Постарів швиденько, сивий діду.
Хоч, дивлюся, ще без бороди.
Тихо зник... немає навіть й сліду.
Уступивши, місце темноті.
У прозорім платті легкім, темнім
Це царівна ночі наступа.
І здається все навкруг таємним.
Тиша враз і спокій зависа.
Недалечко десь хлюпоче річка.
Хвилька швидко хвильку здоганя.
Підкоряє всіх чарівна нічка.
Сон - дрімоту в хати заганя.
А вночі гостріше пахнуть квіти.
Упадуть, відцвівши, пелюстки.
Серце вже не буде так боліти,
Бо засне й забуде, що є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474873
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 27.01.2014
І віднині й довіку мене не проси:
Не зречуся очей твоїх, уст і коси.
І не сплутаю голос і радісний крок
Ні у гаморі вулиць, ні в тиші зірок.
А принадне тепло милих рідних долонь
Завше чуло тримає кохання вогонь.
Врода юнки і досі в твоєї краси...
Не посмію забути тебе, не проси...
4.ХII.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464074
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 23.01.2014
Занімію, затремчу від щастя,
Що тебе побачу хоч здаля.
І засяє вулиця квітчасто,
Шлях назустріч співом розстеля.
Але ж як зробити перші кроки,
Перейти ту зболену межу,
Що зрівняє почуття і роки,
Що здолає поміж нами лжу?
Ще не знаю. Але знати мушу,
Бо без тебе радощів нема...
Ти ідеш і надихаєш душу -
І у ній вже не живе зима.
2.ХII.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463853
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 23.01.2014
Я не кажу тобі: - Прощай...
Вдивляюсь знов в чарівні очі,
Що, ніби зорі серед ночі,
Летять і будять небокрай.
Я не кажу тобі: - Прощай...
Цілую лагідно долоні,
Живу в солодкому полоні.
Чому ? Сама те відгадай.
Я не кажу тобі: - Прощай...
Із вуст п'янких п'ю насолоду,
Іду за це в вогонь і в воду,
А, може, й далі - аж за край.
Я не кажу тобі: - Прощай...
Буяє знову горобина,
Перед тобою на колінах -
Вуста шепочуть: - Покохай...
"Я не кажу тобі: - Прощай..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473546
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Білий сніг летить, іскриться.
Кучугури наміта.
Та хіба мені це сниться,
Що твій голос доліта?
Я біжу тобі назустріч.
Вітер б"є мені в лице.
А надворі уже північ...
Ні! Здалось мені це все....
Затихає вітер... Тиша.
Може, збився десь з шляху?
А мороз усе сильніший...
Ох, набралась я страху...
Де тебе шукати, любий?
Замело ж усі стежки...
Кличу раз тебе і другий...
Жаль,що йшов ти навпрошки..
Знову сніг лапатий сипе.
Не везе щось в снігопад.
Бо в дорозі сніг же сліпе!
Треба вибрать кращий час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474462
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Я чекаю завжди теплих слів,
Та від тебе чую я так рідко.
Пам"ятаю, ти сказать посмів:
Прилечу до тебе я, лебідко.
Так запали в душу ці слова.
Знаю, що сказати їх непросто.
Як же ти мене цим здивував.
І з тих пір вдивляюся у простір.
В синій висоті парить орел.
Долітає звідти тихий клекіт.
Та шукаю іншого тепер:
Лебедя так хочеться розгледіть..
Прилетиш... Настане такий час.
Вірю, що здолаєш перешкоди.
Жаль, що обіцяв мені не раз...
Мабуть, ти чекаєш ще погоди..
А дощі все зливами ідуть...
Сонце з хмар теж рідко виглядає..
А думки до тебе все бредуть...
Лиш надія трішки звеселяє..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473358
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Я чую ніби твої кроки...
Який знайомий легкий стук.
Враз поселивсь в душі неспокій.
Як дорогий мені цей звук!
Невже ти знову повернувся?
(Яка чутлива ця душа.)
Здалось мені, що ти торкнувся
Вустами ніжно до плеча...
Палають щоки. Мить чекання.
Чомусь змінився увесь світ.
І ще хвилина для вагання...
Злетів з плечей болючий гніт..
Стоїш ти знову на порозі...
Такий бентежний, дорогий...
І я сміюсь на зло морозам,
Бо ти, як завжди, тільки мій!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473128
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Чомусь весною пахло вранці.
А де ж жаданний білий сніг?
Повільно капа, як крізь пальці,
Маленький дощик з мокрих стріх.
Бузок ожив - зелене листя.
Трава забула, що зима.
Зеленим килимом росистим
Вже сонну землю обійма.
Я чую запахи фіалки.
Мрійливий вітер з лісу ніс.
Цікаво, як живуть русалки,
І що вплетуть тепер до кіс?
А, може, це весна наснилась?
І ти виною є тому,
Що у природі все змінилось.
Тобі завдячую цьому.
От і весна прийшла раніше.
Десь заблудилася зима.
Ти - моє диво найдивніше,
Що світ мій крильми обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Як подолать цю несумісніть?
З тобою в різних ми світах.
В тобі є сила, розум, власність.
Мене тримаєш у руках.
А я тендітна, добродушна,
Та не завжди я маю страх..
Бо своєю слабістю всесильна.
Тебе тримаю на ногах.
Літаєш в небі часто, любий,
Коли тебе я обійму.
Стаєш тоді такий шовковий,
Коли скажу: від тебе йду...
Буває плачу, ти смієшся.
Як можна це мені стерпіть?
І часто так мені здається,
Що треба все це припинить...
І ось розбіглися стежками.
І що оцим ми досягли?
І хоч ми з різними смаками,
Змогли незбіг перемогти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471346
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Пробач мене, за що, не знаю,
Але прошу тебе прости.
Всі звинувачення приймаю.
А ти, як винна, відпусти.
Не можна зло тримати довго,
Бо стане черствою душа.
Усі ми ходимо під Богом.
У всіх у нас одна земля.
Не раз й тебе в житті прощали,
Бо ми усі не без гріха.
І очі радістю блищали...
Хіба твоя душа глуха?
Не раз уже прошу прощення!
Та буде це останній раз.
І хоч прийде колись прозріння,
Ти жалкуватимеш не раз.
Бо будеш жити непрощенним,
Якщо когось не зміг простить.
Не будь упертим, невблаганним...
Зумій вернути кращу мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470214
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Замітає віхола сліди,
Злий вітрисько розриває поли,
Не вернуся більше я туди,
Де шумлять густі жита ,ніколи.
Ні. Не повернуся,де сніги,
Де мороз скував веселі ріки,
Де мої сполохані гріхи
Закував мороз в сніги навіки.
Що робити там, де ковила
Більш мене у снах не заколише.
А любов була чи не була?
Хто мені у відповідь напише?
Ляжу в сніг,як в трави молоді,
Серцем землю сковану зігрію,
Щебетом наповняться гаї.
Серце я твоє зігріть не вмію.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113120704578
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464841
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 04.01.2014
́́́
Наснився сон, що ніби ми в обіймах
Стрічали ранок на любовнім ложі.
І в сні були немов в індійських фільмах
І на героїв тих були так схожі.
Я пив із вуст давно забуті роси,
Вдихав на повні груди мед кохання,
Вплітав зірки в густі дівочі коси,
Та в відповідь почув лише зітхання.
В твоїх очах гіркі застигли сльози-
За вкрадені хвилини насолоди.
І я вже знав: в них притаїлись грози,
І не чекав вже доброї погоди.
Ти не моя і я твоїм не стану,
Ніч пролетить, засвітиться світанок,
Загасить сон ранковий, як оману,
Лишивши в серці рану наостанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468409
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 04.01.2014
Соломинка маленька й невагома.
А значить так багато у житті.
Коли любов скінчається, відомо,
То згадуєм її по доброті.
Ми просимо утримать, що зосталось
Від того, що було святе у нас.
Бо щось таке у душах надірвалось.
Таке було раніше, і не раз.
Тягар образи тягне гордість в воду.
Круговорот несе її до дна.
Та раптом ми знаходим нагороду:
Соломинка десь близько проплива.
Тремтячими хапаємо руками.
А, може, ще втримаємсь на плаву?
І спраглими, засохшими губами
Ми дякуємо їй за доброту.
Ось так бува соломинка рятує
Маленька, невагома, та міцна...
А іноді буває, що пустує:
Схитнеться - і піде усе до дна...
----------------------------------
Вітаю всіх з днем СОЛОМИНКИ.
Хай вона міцно тримає тих, у кого
буде така потреба!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469992
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Є на світі багато слів,
Що зігріти зуміють душу.
Та за те, що мене розумів,
Я найкращі сказати мушу.
Дуже вдячна за те тепло,
Що в морози мене зігріває,
Щиро вдячна за те крило,
Від негоди, яке ховає.
Я не раз упадала у відчай,
Та ти поряд завжди був зі мною.
Ти терпів у часи протиріччя.
Не ховавсь за чужою спиною.
Ти умів пробачати мене,
Коли вихрем на тебе зривалась.
І чекав, що це швидко мине,
І надія у серці ховалась.
Щиро вдячна тобі я за все.
Хай же серце не знатиме болі..
Новий рік хай тобі принесе.
Повну чашу палкої любові.
Щоб світила, як зірка ясна.
І цвіла на шляху твоєму.
Хай удача буде рясна!
Стороною пройдуть проблеми.
З НОВИМ РОКОМ! З НОВИМ ЩАСТЯМ!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469607
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Я люблю, коли тиша у хаті.
Коли рідні давно уже сплять.
Коли ніжні сніжинки лапаті
Над вікном, як мошка, мерехтять.
Край віконця - улюблене місце.
Чашка чаю... Який аромат!
На колінах вмостилася кішка...
Люблю спокій затишних кімнат.
Лиш годинника звук монотонний
Ледь порушує тишу святу.
Я щаслива в цей вечір безсонний.
Може, просто тому, що живу.
Хіба треба ще більше для щастя,
Коли в тебе, як в всіх, є сім"я?
Хай крилом не торкнеться нещастя,
Хай обходить година сумна.
Бува трішечки сум закрадеться:
І до тебе вірвусь на поріг.
Хай тобі зараз легко гикнеться...
Пам"ятаєш отой перший сніг?
Сніг притишився...зірки вже сяють.
І погасли давно ліхтарі.
Та думки все літають, літають...
Чомусь рани болять, хоч старі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469294
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 30.12.2013
Як важко нам зустріти друзів,
Які б не стали ворогами.
Тим більше друзів-боягузів,
Яких узнаєш із роками.
Мені у цьому повезло:
Найкраща є в мене подруга.
Вона в човні друге весло.
У доброті її заслуга.
Хоч різний вік у нас із нею,
Та розуміння є у нас.
Вона багата так душею,
Вважаю рідною підчас.
Сказати правду не боїться.
Але підтрима в важкий час.
Таке тепло у ній таїться,
Вселяла віру і не раз.
І намагалась зрозуміти,
І заспокоїть, пожаліть.
Могла зі мною порадіти,
І дружбу нашу оцінить.
Мені в житті так повезло,
Що не буваю я самотня.
І не зламається крило,
Коли така душа присутня.
------------------------------------------
Ніночко! Вітаю тебе і твою сім"ю зі святами. Хай наступний рік принесе вам радість, удачу, достаток.
Дякую тобі за те, що ти є в мене така.
Цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468618
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Я не люблю вульгарних, грубих слів.
Як може їх витримувать папір?
Чи, може, слів запасу обмілів?
А, може,просто доброті наперекір?
Й твої слова звучали, як набат,
А серце так просило порятунку.
Вони страшніші грому у стократ.
Душа ж шукала теплоти, притулку.
Слова убили просто наповал.
Кого покличеш зараз на підмогу?
Хто в ситуації такій ось побував,
Підкаже, як здолати цю зневагу...
Хитнувся білий світ перед очима.
І попливла колись стійка земля...
А вітер реготався за плечима:
Він бачив, як безсилля спопеля...
Із вуст твоїх лилися все слова,
Щоб виправдать своє роздратування.
Невже й душа твоя недочува,
Не може зупинить це трактування!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468533
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Я так шукала слів, перебирала фрази,
Нанизувала літери в рядки.
У сяєві свічі просолені алмази
Втирала рукавами зі щоки.
Усе не те. Не так лягають на папері
До відчаю загострені слова,
Щоб показати Вам із гордістю на двері,
Коли душа бринить, як тятива.
Бо кожен крок до Вас ступаю як по лезу.
Бо скальпелем врізаються дзвінки.
Бо Ви мою любов, як по зимі березу,
Байдужістю рубали на тріски
І кидали в вогонь… Мабуть перегоріла.
Лишилася лиш спогадів зола.
Та все ж коли до Вас зима нагряне біла,
Я принесу Вам пригорщу тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467598
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 26.12.2013
А душа - на разрыв! Я твержу ей "Вот так тебе надо!"
Ты открылась любви... и нагая навстречу пошла.
Получай от судьбы испытание, горечь-награду...
Нестерпимая боль? Ты покрепче зажми удила...
Конвульсирует кровь, в перевернутых думах клокочет,
А в подспорье опять преисподняя стонет в ночи...
Лишь рассудок, как страж, достучаться к сознанию хочет.
- Коль не терпится - рви! А иначе... терпи и молчи!
А у сердца совет мне и вовсе просить не пристало,
Дышит болью оно... собирая осколки любви...
Даже мысль о конце оно страстью и чувством сковало...
Ждет, что снова цветы прорастут на горячей крови.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113081802755
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444029
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 26.12.2013
Погода так підвладна корективам:
Сьогодні сонце й дощ, а завтра сніг.
Так і душа в людини теж мінлива:
Потоки сліз зміняє часто сміх.
Сьогодні від образи ледве диха,
І впевнено тоді звучать слова:
Не хочу взнать повторно того лиха...
Надійно потім душу захова.
І плаче безпритульна дні і ночі.
І виплакано ціле море сліз.
Тримати почуття свої - це злочин.
Недовго пестить треба в душах злість!
Душа... Вона ж жива істота.
Для того і існує, щоб любить.
Вона, як ореол, як позолота.
Ви зможете щасливою зробить.
І розімкніть заковані їй крила.
Нехай летить, не треба зупинять,
Бо їй сидіть в неволі вже несила...
Бо є душа, чекає, щоб прийнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467734
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Щось сьогодні вітряно надворі.
За вікном зима і не зима.
На слизькій дорозі думки кволі
Все спішать до тебе крадькома.
Хочуть все достукатись до тебе.
Добротою душу напоїть.
Виникла давно така потреба:
Як же без добра на світі жить?
Як вдихнуть у тебе, скажи, радість?
Як навчить прощати помилки,
Цінувати ще жіночу слабкість,
Як же повиймать ті колючки,
Що нізащо в душу ти посіяв?
Де були квітки - вже бур"яни.
І зневагу серцю заподіяв.
Чом так сталось? Прошу... Поясни.
В серці поселилася непрошена.
І збирає ягідки гіркі.
І назавжди стала непробачена.
За які ж, цікаво, це гріхи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467276
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Може, колись, через багато років.
У серці болем запече печаль...
Що ти один, як палець одинокий.
І човен твій так й не знайшов причал.
Кидали хвилі в різнобіч вітрильник,
Та він тримався, доки було сил.
А ти життя легкого шанувальник,
Незчуєшся, як втратить човен крил.
І ти тоді, в зимовий час вечірній
Згадаєш давно втрачене тепло,
І погляд твій у пустоті безмірній,
Підкаже, що надломлене стебло.
Мороз торкне, колись гарячі руки.
Мурашки по всім тілі пробіжать.
Так хто ж тебе врятує від розпуки?
Кому біду ти зможеш розказать?
А холод лізе ось уже й за комір.
А ти тепер шукаєш помилки.
Життя міняє давнішній свій колір.
Як череда, плетуться вже роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466850
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Цей вірш дарую одній прекрасній жінці
із сайту, яка має чарівне серце і вміє
любити так, як ніхто... Без її дозволу не можу написати ім"я...
------------------------------------------
Чому у світі скільки болі?
Чому страдають в нас серця?
А як болять від нелюбові...
Стара, як світ біда оця.
Ми знемагаєм від образи.
Від зради сльози гіркі ллєм.
Чому скупі на ніжні фрази?
Яким відкрити їх ключем?
Ховаєм ці слова в архіви.
Їх павутиння запліта.
Даруєм ті, що пхають в прірву.
Від них й полин не розцвіта.
Невже слова багато варті,
Щоб чиюсь душу обігріть?
Чому буваєм такі вперті,
Щоб сум душі чийсь погасить?
А ще страшні слова в мовчанні.
Коли душа чека :"Скажи"...
І в ці хвилини бездиханні
В добро повірить поможи...
Але серця - маленькі дива...
Вони чекати можуть в нас...
Нехай слів добрих ціла злива
Проллється, що були в запас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465768
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Я знаю: каву любиш вранці...
Відчула тонкий аромат.
А в мене є млинці в сметанці.
От смакувать удвох отак!
Та жаль, смаки з тобою різні.
Я чай із травами люблю.
І до вподоби квіти пізні,
Тобі - пташинний спів в гаю.
Я можу довго тебе ждати,
Поки цвіте ота зоря,
Що нас могла тоді з"єднати,
Хоч перешкода є - моря.
Ти перекинься білим птахом.
Здолай цю відстань без страху.
Присядь спочить над моїм дахом.
Побачу - душу потішу...
А поки чай парує в чашці.
Вікно туманом затягло.
Чи дочекаюся я пташки?
В серденьку сумнівом лягло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464787
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Ну і що, що мете завірюха,
І що снігом так б"є у лице,
Але вітер шепоче у вуха:
Не торкнув ще мороз стебельце.
Від морозу сховаю в долонях,
Жаркий подих від снігу спасе.
Жаль, життя тільки мчиться на конях
І все далі від тебе несе.
Але як зупинити упряжку?
Попрошу збавить ходу гнідих.
Не зазнати б в житті цю поразку
Від безсилля гірких твоїх сліз.
Проте сльози в мороз - діаманти.
Найкоштовніший скарб у житті.
Жаль, що є і такі варіанти:
Сніг розтане- подібні воді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465186
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Коли на небі зорі сходять,
(Одна з них сяє краще всіх)
Вони у таємницю вводять:
Ти обіцяв одну із них.
Дивлюсь на небо. Як впізнати?
Відчути серцем ту, свою?
Як серед них не заблукати?
Чомусь зневірена стою...
Чи, може, хмарка її скрила,
Від тих зависливих очей,
Яких так сяйвом покорила
Серед безмісячних ночей?
А, може, вона просто впала.
Згоріла тихо на льоту.
Моєму серцю підказала
Душі твоєї сліпоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463517
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 12.12.2013
(Ти не прийшов… Любов Ігнатова)
Ти не прийшов... І небо мрячно тужить,
А у душі образа і обман.
Цілує вітер сльози, гоном дужим,
Але так плечі обгорнув туман…
Ти не прийшов... І біль несамовитий…
Як змалювати крила без висот.
Бо кожен змах, розлукою прошитий,
А кожен подих смутком пересох.
Ти не прийшов... І в часі зупинилось
Палке кохання , здивувавши нас.
Неначе поруч вільне залишилось,
Але зміліле й зовсім без прикрас.
Ти не прийшов… Вже вкотре повторився,
Ще повернутись, знову не прийти…
Мені сьогодні інший сон приснився,
А в ньому ми, але чомусь не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435208
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 22.11.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 22.11.2013
Сьогодні навіть сонце рано встало.
Спішить тебе вітати з твоїм Днем.
Свої бажання в промінь посплітало.
Від осені букетик хризантем.
Хай сонечко постійно тебе будить.
Дарує тобі радість кожен день.
І я тебе ніколи не забуду.
Жалкую, мила, за одним лишень,
Що ти живеш далеко так від мене.
Зустрітися нам доля на дала.
Та скрашуєш мені життя буденне,
Я рада: вірну подружку знайшла.
Бажаю тобі щастя повну хату,
Усмішок від рідні та від дітей.
Директор хай підніме тобі плату.
Хороших тобі, радісних гостей.
Живи життям спокійним, рівномірним.
Не знаючи ні горя, ні біди.
А щастя я бажаю буть безмірним.
Упевнено життям своїм іди.
__________________________________
Друкується вітання із запізненням : імениниця була у відпустці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462085
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Буяють квіти гарні у садах-,
Троянди,айстри... .Різні аромати,
Та сниться часто у ранкових снах
Цвіт чорнобривців батьківської хати.
Беру квиток і їду до села,
Зійшов в ранковій тиші із вагону,
Через жита,де стежка пролягла,
Іду в село з самотнього перону.
Повзе туман по полю до ріки,
Цвіркун виводить пісеньку знайому.
Забиті вікна,на дверях замки,
Я запізнивсь до батьківського дому.
Лише в кутку, в траві між будяків,
Два чорнобривці лячно виглядають,-
Цвіт самоти з моїх ранкових снів,
Він про життя мені все нагадає.
Беру в долоні квіти ледь живі,
Вдихаю в груди присмак гіркуватий,
Які ж буваєм ми ще молоді,
Виходячи в світи з своєї хати.
Сповзла сльоза з щоки на пелюстки,
Забилось серце,ледь здригнулись груди,
Все як в дитинстві. В небі ластівки,
Лише батьків нема і вже не буде.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113072908320
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440305
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 22.11.2013
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 22.11.2013
І сади здичавіли в селі,
Що безлюдним стало і забутим.
Бур'янами обросли жалі
Свят і буднів.
Сиротливо, мулько на душі,
Бо відціль у світ вела стежина.
Сяють ще зрідніло спориші
І ожина.
Хат нема - довкола пустирі.
А вони одні (і серце крають),
Мальви - наших сіл поводирі -
Нас чекають...
26.Х.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456697
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 22.11.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 22.11.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 22.11.2013
Голе поле вкутав морозець.
Це зима зробила перші спроби.
Із-під снігу випнувся чебрець.
Подививсь на світ він із-під лоба.
І, струсивши сніг із пелюсток,
Полетів думками в тепле літо.
Як же він промерз.. аж до кісток,
Але поле звеселив так цвітом.
Не боїться він пересторог,
Що ось-ось нагряне стужа.
(А на полі перший її крок),
Та йому усе оце байдуже.
Бо узнав цвітіння ніжний смак.
Всю чарівність сонячного літа.
Хоч зима відіб"є свій вже знак.
Та з душі не зникне ця палітра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461216
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Дякую Радченко Олі, що надихнула
на цей вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461453
-------------------------------------------------------------
В моей жизни прошел мимоходом.
Задержался всего на чуть-чуть.
Но больна не от скверной погоды:
Я пытаюсь себя обмануть.
Ты внезапно ушел без оглядки.
Кротко взглядом тебя провела.
А потом все искала загадки
Мимолетного сердцу тепла.
Что увидела в хрупком созданьи?
Почему не такой он, как все?
И не может осилить сознанье:
Почему так влекусь к простоте.
Просто так не приходят внезапно.
Просто так же не смогут уйти.
Сердце ждет тебя всё же обратно.
Как хочу тебя вновь обрести..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461617
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Не сьогодні, можливо, й не завтра,
Але знаю, що прийде той час.
Ти збагнеш, чого було варте
Почуття, що тримало так нас.
І згадаєш, коли буде сумно,
Коли ночі нагрянуть без сну.
А за вчинки свої нерозумні,
Не зумієш ти стримать сльозу.
Не забудеш мене ти і в радість,
Коли будеш якусь обіймать.
Все шукатимеш в неї ту схожість,
Чим могла я тебе чарувать.
А в осіннії довгії ночі,
Коли вітер постука в вікно,
Усміхнуться зажурені очі,
Бо не бачив мене так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462057
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Якщо вас хто-небудь образив,
Струсіть пилюку із плечей.
Хоч слово завжди серце ранить,
Не тріть від сліз своїх очей.
Всміхніться просто їм у очі.
Спрацює метод від образ...
І більш вони уже не схочуть
Вживать у мові свій сарказм.
Розправте плечі, не хвилюйтесь.
Це не біда. Усе пройде.
І таким людям не дивуйтесь.
Вона назад до них прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461222
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 30.10.2013
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 25.10.2013
Іноди не знаєм, що ми робим.
Біжимо від світлого добра.
і без страху швидко його губим.
Хай горить, мовляв, усе дотла.
Та душа хіба це розуміє?
Чує: надвигається гроза.
А сказати щось, хіба посміє?
Кам"яніє у душі сльоза.
Помсти пристрасть швидко затухає.
Знов крадуться тишчечком думки.
Стомлена душа все пробачає.
І відчути хоче стиск руки.
А коли в вікно постука вітер,
Серце у надії защемить.
Сльози потечуть, неначе бісер.
Нащо було втратити ту мить?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455972
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 25.10.2013
Я тебе проміняла на осінь,
На застудні плаксиві дощі...
Журавлі замережили просинь
І шипшини патлаті кущі
Зайнялись феєрверком багряним.
Перепріла пшенична канва,
Розливається запахом пряним
Розімліла у скирті трава.
Я волошки й жита проміняла
На янтарні букети листків,
На застиглі холодні дзеркала
Вересневих калюж і ставків...
На забуті мотиви флояри,
На молочний туман поміж гір,
Де, сповитий в оливкові чари,
Розгорнувся м'який кашемір.
Розбрелися думки безголосі,
Згасли барви ранкових заграв...
Я тебе проміняла на осінь,
Ти ж... на іншу мене проміняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445448
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 12.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
-------------------------------------------------------------------------
Десь тайком вкрадається сумління.
Чом погода йде на манівець?
І чому не гріє вже проміння?
Впав на землю перший морозець.
І думки тепер на роздоріжжі.
Бачу: підкрадається зима.
І чомусь сумують перехожі...
І сама нудьгую крадькома.
Чи душі тепла вже недостатньо?
Чи втомилась радості чекать?
Може, просто хочу я занадто?
Та на що мені ще нарікать?
Ти, неначе, поряд і немає.
Нащо тобі стан оцей душі?
Може, це промінчик догорає?
Мабуть, ми з тобою вже чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452210
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Зустріч ця не випадкова,
Знали вона і він.
Очі у очі... Ні слова -
Пам'яті бив передзвін.
Хоч розгубилось у плині
Ситого штилю,
Однак
Це почуття по краплині
В душу сочилося.
Смак
Напівзабутого тіла,
Рук розпашілих тепло.
Наче уперше, несміло
Пив поцілунки.
Кого,
Де і коли розпитати
Про швидкоплинність життя?
Доля щасливі дукати
Сипле лиш мить.
Почуття
Знов спалахнуло квітково.
Танув напруження лід...
Зустріч ця не випадкова
В серці залишила слід.
28.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413392
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 27.09.2013
У час, коли вечір спекотний, смаглявий
Зорю запалив на вікні,
Усміхнена панна твоєї уяви
Неждано з'явилась мені.
Присіла край столу. Наповнений щастям
Очей струменів небокрай.
Моє ледве чутно торкнула зап'ястя,
Промовила тихо:"Питай..."
І я відчайдушно, зухвало і дико
Їй глянула прямо в лице:
- Кохаєш його до нестями, до крику?!
То що мені скажеш на це?
Мовчання запало. У трепетній тиші
Цвіркун щось виводив сумне.
І панна сказала:"У кожному вірші.
Він пише, як любить мене..."
29.08.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446181
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 27.09.2013
На стихи Потустороннего "Не пиши мне стихов"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443847
Я тебя не зову ни вперед, ни назад,
А стихи напишу в ожидании чуда,
Ибо верю, придет оно к нам ниоткуда,
И ему ты не сможешь, как мне, отказать.
Что мне думать о прошлом, оно далеко,
Что мечтать о неведомом в облачных далях?
Быть со мной в настоящем, увы, нелегко,
Как по острым камням шагать в ветхих сандалях.
Нет, не стану просить о любви неземной,
Но когда засыпаешь младенцем невинным,
Я молюсь, чтобы ты был подольше со мной,
Не врагом и не другом, а просто любимым.
18.08.2013г. 1:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443932
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 27.09.2013
Вогонь велику силу має:
Його призначення - горіть.
Коли легенько він палає,
То можна руки в нім зігріть.
Зігріть і тих, хто поряд з вами.
Дорогу зможе освітить.
Підеш упевнено шляхами:
Від темноти він захистить.
І будуть впевнені, хто поруч,
Що він для них дороговказ.
От тільки хай не зробить попіл
Із найдорожчого для нас.
Вогонь сердець хай ніжно гріє.
Нехай не спалює серця.
І хай ніколи не зітліє
В руках умілого творця.
У того, хто любити здатен,
Хто може щастям осліпить.
У кого погляд добрий, ясен.
Хто може словом ізцілить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Білокоро берізко, чому знову сумна?
Чи промокли вже ніжки, чи вода крижана?
Чи сумуєш за днями, коли сонце, весна?
Може, серце тривожить, що ти зовсім одна?
А чи вітер безжальний: втратив ніжність свою,
І тобою награвся, шука іншу в гаю?
Чи від суму гіркого листя-сльози, як град?
Ти послухай, сердешна, моїх мудрих порад.
Все в житті йде по колу: після радості сум.
Тільки він навіває для душі різних дум.
Бо не може буть свято для душі кожен день.
Життя швидко міняє теми ніжних пісень.
Не сумуй, ти хороша : після спаду - підйом.
Бачиш? Вітер цілує білокоре чоло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450833
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Якщо вам поталанило в житті:
Зустріли ту, що вірно вас полюбить.
Вона вас не залишить в самоті,
Не бійтеся, ніколи не обдурить.
Бо люблячі не зможуть відректись.
І серце ваше не узнає болі.
Лиш ви глядіть, її не відпустіть,
Щоб почуття до вас не охололи.
Не ображайте згарячу коханих,
Бо їх в житті образять і без вас.
Так довго ще болітимуть ті рани,
Про себе нагадають ще не раз.
Не мучте їх зневірою в мовчанні,
Бо мстити вміють тільки слабаки.
А люблячі серця це ж - незвичайні !!!
Нащо їм ваші гострі шпичаки?
І знайте: тільки сильні вибачають.
Хоч буде це і тисячу разів.
Пробачивши,з усмІшкою стрічають,
Не роблячи ніяких віражів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Чому ж це знов усе не так?
Ну що зробила я такого?
Чому усе перекосяк,
Хто перейшов тепер дорогу?
А, може, знов не та нога?
З якої ж я сьогодні встала?
Давай подумай, голова.
Невже ти думать перестала?
Зроблю тепер все навпаки,
Можливо, так робить і треба.
Устану з лівої ноги.
Задовольню оцю потребу.
У ліжко чай я не подам.
Важкий занадто оцей кухоль.
Забороню я лить сльозам.
Кричать словами та беззвучно.
Ти знов пішов? Щаслива путь!
Поставлю крапку замість коми.
Тепер все можу я збагнуть.
Зітру з лиця пекельну втому.
Мерщій я вирвуся із пастки.
Себе теж треба полюбить.
Відкину я свою поразку!
Накреслю коло: не пробить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450218
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 25.09.2013
[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Сядь позручніше, розслабся.
Нерви затисни в кулак.
Те, що отримав, змирися.
Недовподоби цей смак?
Щось полином повіває.
Вітер притих і чека.
Доля ще щось затіває?
Ягідка терну гірка.
Мабуть, занадто солодко,
Відсмакував ти в свій час.
Те, що занадто - коротко.
З шляху збиває підчас.
Нащо вже плакать - минуло.
Усмішка мила - було ж!
Ніби кіно промайнуло.
Нащо тримать про те зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450474
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Віда Вансель - Что мне надо для счастья?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448557
-------------------------------------------------
Ти для мене тендітна, як квітка...
Як билиночка ніжна в степу.
Я люблю, в очах ніжні лелітки,
І надію в них знову знайду.
Ти повір мені,мила, кохана.
Будем разом світанки стрічать.
Ти моя незрівнянна, жадана.
Знаю, можеш мене пробачать...
Як на квіти впадуть самоцвіти,
Я до ніг тобі кину букет.
В твої коси вплету малахіти.
Ми почнемо новий вже сюжет.
Ти чекай мене, мила, єдина,
І не вір, що там вітер шепоче,
Що засипав стежки листопад..
Я до тебе прийду опівночі...
Ти повіриш? Не буде вже зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448652
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Ну що сказать мені про тебе?
Які слова тут підібрать?
А як подякувати небо,
Що ти моїм тепер зміг стать?
Тримаю міцно твою руку.
І ти тримай, не відпускай.
Тепер мовчи, нехай ні звуку!
Слова казати зачекай...
Вони, як пташки, линуть в вирій,
І десь сховає їх блакить.
Хоча вони й підсилять віру,
Пізніше зможуть спопелить.
Слова твої і ніжні квіти,
Звичайно, радість для душі,
Та я навчилася радіти,
Коли удвох сидим в тиші.
Коли ти дивишся у очі,
І ніжний погляд більше слів.
Зуміє серце тут жіноче
Відчути: чи мене любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444770
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 14.09.2013
Будильник монотонно відбиває час.
В життя веде стежинка від порога.
По ній йдемо. Зв"язала доля нас.
Серця хай не засмутить нам тривога.
Життя - це безкінечна суєта.
Та хочеться не збитися з дороги.
З тобою в нас тепер вона одна.
Хай впевнено ведуть по ній нас ноги.
Буває все. На те й воно життя.
Тримай же міцно ти мене за руку.
Хай буде в нас одне серцебиття.
І не було, щоб страху про розлуку.
Поглянь навколо: дивний який світ!
То радість, то печаль ідуть все колом.
Та хай життя не буде пустоцвіт,
Прикрасимо його ми оріолом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448250
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Стих навеянный стихом boroda171 За друзей.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445028
------------------------------------------------------
А мысли, как птицы, им нету преграды,
Летят, где тепло, туда, где им рады.
Я чувствую счастье: у меня есть друзья,
Которые помнят: у них есть и я.
Ну что в нашей жизни дороже друзей?
Ты с ними богаче, ты с ними сильней.
Бывает, что друг далеко от тебя,
Тебе если плохо, подбросит огня.
И только услышишь ты слово ПРИВЕТ!
В душе твоей сразу наступит рассвет.
И боль вдруг проходит, проблемы бегут:
Тебя поддержал твой проверенный друг.
Друзей проверяют не только годами...
Они в наших мыслях, всегда рядом с нами.
БЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ!!!! СПАСИБО ВАМ, МОИ ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445091
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Надворі літо. Небо синє.
Достигли в полі вже хліба.
Я славлю нашу Україну.
Звучать із вуст мої слова:
Цвіти, мужайся, нене наша!
Ще прийде радість і до нас.
Ти будеш в світі найбагатша!
Прийде! Я вірю в такий час!
Молюся я за людей праці.
Вклоняюсь низько до землі.
Вони не прагнуть до палаців.
Від праці жорсткі мозолі.
Ще прийде час такий в країну,
Де будуть старість поважать.
Не будуть їхать на чужину,
За рідним краєм там страждать.
І буде вчити мати сина:
Вітчизна в нас така одна.
Вітчизна мила, Україно,
Ти в нас найкраща і свята!
Цілую прапор жовто-синій,
Що у руках ось майорить.
Тебе, я рідна Україно,
Не зможу кинути й на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444904
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Как это просто повстречаться,
Куда труднее расставаться.
Как это просто изменить,
А как же трудно всё простить.
Как это просто полюбить,
Куда труднее позабыть.
Любовью просто упиваться,
А как же больно ошибаться.
Как это просто найти "друга".
Потом лечиться от недуга...
Жизнь непроста: она учитель.
Она - защитник, покровитель.
Коль жизнь даёт тебе урок:
Возьми на всякий случай впрок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440808
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Жизнь, как будто бы тележка, катит по дороге.
А на ней со мной сидят радость и тревога.
А за нами шлейф тех дней, что прожили вместе.
Что сбылось в жизни моей, все на своем месте.
Здесь и ночи, что без сна часто проводила,
И счастливых себе дней у судьбы просила.
И отчаянья порой сердце наполняли:
За предательство и ложь, силы покидали.
Безутешная печаль душу отравляла,
Ну, а жизнь тихонько шла, веру подымала.
И казалось там, вдали, есть цветов поляна,
Будет радость впереди, места нет изъянам.
Только жизнь теперь летит...Круче все дорога.
Не скрипи под гору, воз! Уходи тревога...
Пусть надежды нить слаба: подымайсь, не падай!
Крепче вожжи ты держи! Жизнь - тебе награда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443433
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 13.08.2013
[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу тебя я, дождь,
Ну не падай милой на ресницы,
С глаз ее пусть лучше ложь
На моих останется страницах.
Не целуй ты, солнце, губ,
Еще я тайком не насладился,
Может, молод, даже глуп
Я как ветер на руки б ложился.
Не печаль мою тоску,
Вечер тихий, памятью вчерашней,
Мне осталось жить к утру,
Как и листьям осени опавшей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2013
Розцвітає ранок - ніжна квітка.
Пелюстки рожеві розправля.
Як пухнаста ніжна маргаритка
Із спросоння руки простяга.
Народився ранок, що у ночі
Вирвався із пазурів на світ.
І своїм теплом мені шепоче,
Що з кохання не осипавсь цвіт.
Ранок зазирнув до нас в кімнату...
Я тебе цілую у вуста.
Це ранковий приз, моя це плата,
Що тебе послали небеса.
Радо нас стрічає літнє поле.
Різнотрав"я.. Кругом голова.
Що іще бажати нам від долі.
Це вона дарує нам дива.
Ситець колоьровий... Не зім"яти б
Вітер мої коси розпліта.
Я із вітром можу розмовляти.
Він твої слова перебива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441224
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Уже стигле літо доцвіта наколо.
І висить в повітрі дивний аромат.
Та чомусь за серце торка матіола.
Квітів всіх миліша, може, в сотні раз.
Непримітна квітка для людського ока.
Ростом невдалася, стебельце тонке.
Та яка ж пахуча! Очі - поволока.
А вдихнеш повітря: ой, яке ж п"янке!
Коли вийде сонце, квітка ляга спати.
Пелюстки тоненькі, щоб не обпалить.
А коли загляне вечір літній в хату,
Знову мою душу буде веселить.
Я синеньку квітку приколола в коси.
Та вона не в"яне. Серце не болить.
Поки сонце зійде, не страшні їй роси,
Бо не встигнуть душу їй іспопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441906
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Ти - маленьке чудо, що послала доля.
Наповняє груди бажана неволя.
То до хмар підносить,то кида на землю.
То примусить плакать, то зітхать даремно.
То сміятись дзвінко, і радіти долі.
То думки приходять часто мимоволі:
Нащо ми зустрілись на життєвій стежці?
Може, розійтися нам уже нарешті?
Але як без тебе тоді буду жити?
З ким же сум і радість буду я ділити?
Не віддам нікому: буде цінна втрата..
Хай живе Любов, що трохи біснувата!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442099
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Тихенько плине річечка мала.
Ось місяць кинув золоту доріжку.
І зірочка у небі зацвіла,
А битий шлях порізала моріжка.
Я шляхом йду вечірнім навмання,
Думки, немов крізь сито просіваю.
Просіється , як нетріб маячня.
Хороше тільки в спогад пропускаю.
Угледіла: он човен... Два весла.
Тихенько його хвильки обмивають.
Куди ж це його доля занесла?
Чомусь сумні думки враз огортають...
Злетів із очерету дикий птах.
А річечка, мов змійкою все в"ється.
А ти, хороший, все в моїх думках.
Чому любов так тяжко дістається?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439130
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Коли розлучаються двоє,
То серце від болю стражда.
У цьому тут винні обоє.
Звучать тепер інші слова.
Душа усе чує і плаче.
І хоче це все зупинить.
А серце маленьке гаряче
У мирі так хоче ще жить.
Згадайте, мої любі друзі,
Як доля колись вас звела.
Нащо серце краять у тузі?
Чим доля для вас була зла?
Зустрілись, кохались, раділи.
Сховайте свого язика.
Не дайте чуттям заржавіти.
Не треба! Гасіть сірника!
Для чого, колись наодинці,
Зізнаться в своїх помилках,
Збирати усе по краплинці,
Тримати в тремтячих руках?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438604
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Чому ти дивишся мені услід?
Я відчуваю погляд твій цікавий...
Здається тебе знаю сотні літ.
І, як уперше, знову відкриваю.
Я озираюсь... погляди зійшлись.
Як завжди свою посмішку ховаю.
Та раптом дзвінким сміхом залились.
В той час про все на світі забуваю.
В полоні вже знайомих почуттів.
Чому це серце так забилось швидко?
Так дивно...Ти прийшов немов із снів.
Це ж ти приходив в сни мої нерідко.
Несміло подивилась в його очі.
І погляд свій цікавий відвела.
Два вогника, як світло серед ночі.
Як два бездонних чистих джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439181
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Мачок червоний в житі майорів.
Один однісінький не скинув цвіту.
Він ще живе...На сонці не згорів.
Маленьке диво полудення літа.
В полоні почуттів достиглий лан.
Тихенько хвиля хвильку доганяє.
Пливе над річкою полиновий дурман.
І душу ніжний спокій наповняє.
Прозоре, синьоооке бродить літо...
Та осінь підкрадається степами.
Ще пахощі духмяні недопито,
Та спіле літо вже не за горами.
Лікують душу медоносні трави
І посмішка твоїх сумних очей.
Від сонця, що родилося, заграви.
І ніжний дотик до моїх плечей...
Як передать красу цих почуттів?
Немає слів... Приємна насолода!
Як довго ти шукать мене посмів?
Стихає все... Німіє і природа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438010
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Візьму я Книгу Життя в руки,
Перегорну у сотий раз.
Нема вірнішої науки,
Вона є мій дороговказ.
Життєвий шлях - складна освіта.
Здаю екзамен кожен день,
Він вимага багато світла,
І щоб в пітьму не впасть лишень.
Життя складається з усмішок,
І з гірких сліз, або зітхань.
А ще тверде, немов горішок.
З важких і різних запитань.
Ти мусиш сам прийти до всього,
Щоб помилок не допустить.
І щоб бездушність до святого
У свою душу не впустить.
Живу по правді, як умію.
Життя закони поважать.
Усьому світлому радію,
Уміє серце і страждать.
Життя виконую уроки.
Боюся промаху зробить...
Мої оці простенькі кроки
Нехай Господь благословить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436984
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Подаруй мені квітку, щоб горіла, як жар.
Щоб ЛЮБОВ пила з неї незвичайний нектар,
Щоб багаття тримала, коли випаде сніг,
Коли плакать захочу, щоб лунав ніжний сміх.
Берегтиму від вітру, щоб не рвав пелюстки...
А як квітка зів"яне: не любив значить ти.
Я поставлю у вазу дорогий талісман.
Буде ясно мені, що скінчився роман.
Не впаде вже на неї світанкова роса...
Але що це зі мною? Це в сльозах небеса...
Час загоїв всі рани...Ось ромашок букет...
Та тепер посміхнуся: зовсім інший сюжет.
І не варто страждати, як впадуть пелюстки,
Бо на квітках бувають, як голки колючки...
Вони ранять не в пальці, а у серце живе.
Хоч і квітка принадна, хто ж красою назве?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435219
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Вже cтільки днів полощуть землю зливи.
Дерева вимокли, стоять, немов хлющі.
Я слухаю дощів сумні мотиви,
Що тихо розливаються в тиші.
Пливе мелодія і тулиться до серця.
Та сум воно не хоче відчувать.
Лише на хвильку смутком доторкнеться,
А потім зможе біль утамувать.
Я знову біля тебе, мій хороший.
Ну чим мене ти зміг причарувать?
Так хочеться, щоб ночі були довші,
Щоб мати змогу все обміркувать.
Тебе я ще і досі не зустріла,
В уяві тільки вигадка жива.
Та я тобою вже переболіла.
Ти радість і журба тепер моя...
Ось знову ти проходиш мимо вікон,
Тримаєш парасольку у руці...
А серце зацвітає дивним цвітом...
І я боюсь порушить миті ці...
Не хочу я узнать розчарування,
Не хочу біль душі своїй завдать..
Нехай таємне буде існування.
Це краще, ніж знайти і знов втрачать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435056
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Жени кохання, хоч у двері,
Воно влетить тобі в вікно( нар. мудр.)
Не заховаєшся й в печері.
Не покладеш і під сукно.
Воно вартує тебе всюди,
Лишає спокою і сна.
І може буть з лицем облуди,
Або ж розквітне, як весна.
Злетить, як зірка, просто з неба.
Засяє в темряві й згорить..
А може буть, як ніч липнева,
І своїм зіллям оп"янить..
Тоді душа не зна спокою,
Не хоче з розумом дружить.
Життя стає вже суєтою...
Та це все варто пережить...
Допоки серце б"ється в грудях.
Даруйте лагідні слова.
Нехай в серцях кохання будять...
Поки душа іще жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433872
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Уже весна вирує, землю будить
І зеленіє скрізь яровина.
А березень вдихнув на повні груди,
Доносить людям: «Вже — весна, весна!»
Шепоче річка, звільнена снігами,
Останню кригу в далеч понесло.
Цілує промінь спраглими вустами,
Обнявши землю під своє крило.
Ожили проліски в торішнім листі,
Ледь виткнулися пуп’янки-носи.
Земля вдягнула сукню променисту —
Легкий серпанок свіжої краси.
Дарує людям березень щедроти.
На пагорбах весняний цвіт заліг.
А у долині, що лежить навпроти,
Останні сльози ронить білий сніг.
Мені, що подаруєш, дню весняний, —
Яка ж нестерпність забаганок літ?!..
Вдихаю перші запахи духмяні,
Зазеленілих перших бруньок віт.
Так безкорисливо і дивнувато
Люблю весну і цей первинний цвіт!
Я від життя не хочу так багато,
Лише з любові виплекати світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404212
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.06.2013
Брехня викриває слабку душу, безпомічний розум, порочний характер. Ф. Бекон.
-------------------------------------------------------------------------
Мені казав один хороший друг:
У всім поганім відшукай хороше.
Уважно подивитись вмій навкруг,
І не мете в душі тоді уже пороша.
Порада дуже цінна, що й казать.
Прийшла пора зробить переоцінку.
Та як же тут загадку розгадать?
Чи має зло таємного відтінку?
Коли людина бреше повсякчас.
І ллються з вуст слова її, як мед.
Таких людей боюся я підчас.
Та як узнать цю підлість наперед?
Хіба знайдеш в брехні тій щось хороше?
Повіриш ти - і вже у дураках.
Брехать... Хіба платить великі гроші?
А очі заборгують у Сірка...
Ну як у підлості знайдеш для себе цінне?
Хіба вона порадує тебе?
Із мілких душ ці вади завжди плинуть.
А дума, що велике він цабе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433273
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Люблю слова красиві, ніжні,
Що ллються, ніби водоспад.
І колір мають білосніжний.
Неначе звуки серенад.
Не часто ти їх промовляєш,
Й чекаю я не кожен день,
Та ти собі не уявляєш:
Твої слова - це скарб натхнень.
Але життя - не завжди радість.
Приходять й будні на поріг.
Та забуваю свою слабкість.
Сховаю їх, як оберіг.
Люблю сидіть з тобою мовчки.
І ніжний погляд відчувать.
Обнімеш ти мене( вже звичка ),
І цим теж можеш чарувать...
Слова, слова багато значать,
Якщо від серця, від душі.
Нехай від них ніхто не плаче!
До серця будуть, як ключі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430833
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Добро и ласку обнаружа,
Вы переделаете мужа.
Г. Сакс
--------------------------------
Добро и ласку обнаружа,
Ви переделаете мужа.
Улыбка, нежные слова.
Еще немножко мастерства.
Обнять, внимательно послушать.
Не стоить нервы портить мужу.
Смотреть внимательно в глаза...
И вот уже прошла гроза.
Не спорьте с мужем никогда.
Пролейте слёзы иногда.
Они боятся женских слёз,
Что часто льются невсерьёз.
Не стоит нам на них кричать,
И зло в душе своей держать.
А чтоб решенье отыскать...
То выход здесь один - кровать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432241
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Ось останні сонячні заграви
Запалили хмари, горизонт.
Потухають промені ласкаві.
Відпочить землі - оце резон.
Затиха природа ... відпочинок.
І до ранку річка засина.
А душа знов стане в поєдинок,
Бо питання нове вирина.
Чом в кохання час такий короткий?
Може, воно карою було?
І погіркли всі слова солодкі...
Поряд них поселиться вже зло.
Чом міняють нас на значно гірших?
І душа до краю добреде.
І нема страждань вже значно більших,
Коли час такий комусь прийде.
І колишній любий стане ворог
Той, що бути вірним так й не зміг.
Почуття зітруться тепер в порох...
Новий день з чим стане на поріг?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430272
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Коли торкаєшся рукою
Моїх засмучених очей,
То ніби хмаркою легкою
Знімаєш тяжкість із плечей.
Я пригорнусь до тебе ніжно,
Немов не бачились сто літ.
І почуттям тут стане тісно,
Бо в серці знову тане лід.
Чому ж без тебе в серці пустка?
І обсідають знов думки.
Чомусь і сонце світить тускло.
Хіба, розлука ця взнаки?
Не раз питала вітра в полі,
Які є ліки, щоб забуть.
Тебе не згадувать ніколи,
І спокій для душі здобуть.
Та повертала знову пам"ять
В той край, де важко забуття.
Нехай часи той край не спалять.
Були ж щасливі ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429074
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Скажіть: чому не можу плакать,
В той час, коли стражда душа?
Не хочуть сльози з очей капать,
Коли вже віра покида.
Якби в цей час пролились сльози,
То легше б стало на душі.
Та плакать я тоді не в змозі...
Пролийтесь, сльози, у тиші!
Омийте душу, що страждає.
Зробіть полегшення мені,
Коли сумління заповзає,
Й переконання не тверді.
Душа ридає, коли бачить,
Що сльози поряд хтось проллє.
Ну як себе переіначить?
Який рецепт для цього є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427327
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 17.06.2013
Сховався день спочити за горою,
Вляглися тіні спати під кущем,
Вмивають верби гілочки росою,
Що капає в ставок перед дощем.
Щемлива тиша дзеленчить у вусі,
Повітря стало млосне і густе,
Час зупинився,мабуть, десь у русі,
Бо чути навіть як трава росте.
Стемніло. Ніби зав'язали очі.
Вітри з-за лісу хмари принесли,
Загуркотіло, ніби серед ночі
Десяток коней бочку потягли.
Періщить дощ,вмиває горобину,
Полоще листя,тіло молоде,
Немов вмиває молоду дівчину,
Що завтра вранці під вінець іде.
Скінчився дощ, на сході засіріло,
Густа роса вляглася на траву
І новий день із сонечком несміло
Вдивляються в дівочу ту красу.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113051401865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424976
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 31.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2013
Ти прийди, але я не побачу,
Ти постукай та Не підійду.
Просто знаєш, знов таки пробачу,
Знову зраду крУгом обійду.
Подзвони, але вже не почую,
Напиши, читатиму не я .
І тобі не знати чи сумую,
Чи від сліз, сама вже не своя.
Ти поклич, але вже не спинюся.
Ти іди, залиш мене мені.
Хай востаннє щиро помолюся
Я за щастя на самотині .
Прокричи - до відстані луною…
А мені скажи… скажи ... люблю!
До плеча схилюся я німою.
Прошепчи ж… бо ... поруч ще стою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428164
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Місяць, як підкова в темнім небі.
Зірочки, як свічечки горять.
Я спішу, запізнююсь до тебе.
Та вони тобі це сповістять.
Вітерець гойдається в колисці
Це для нього ліжко у гілках.
Та його утримають: плечисті.
Раптом знявся й полетів, як птах.
Я спішу до тебе, в моє літо.
Хай щасливим буде оцей шлях.
Бо весною стільки пережито.
Десь в душі ховається ще страх.
Я лечу, а дощ спішить за мною.
Ось веселка крила простягла.
Теплий дощ пройшов вже стороною.
Раз веселка, то чекать тепла!
Я прошу вас, сили всі природи!
Будьте милосердні на шляху!
Не робіть до щастя перешкоди.
Будьте добродушні в ніч таку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428491
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Надворі ледве звечоріє,
Легкий туман впаде на став.
Як тільки вечір посивіє,
Повіє пахощами трав.
Запахне м"ята - прохолода.
Окута степ стійкий напій.
Вдихай чи пий- це насолода.
Хмільне вино моїх надій.
Упав крильми у трави вітер.
Погладив ніжно ковилу.
На землю збив із квітів бісер.
Пробіг по річці, як по склу.
А коли вийде місяць в небі,
Зірки зберуться погулять,
То полетить, неначе лебідь,
Оцей бешкетник спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428047
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Подарунок моїй вірній подружці NINEL
за чуйність і добре серце!
Дякую тобі, моя хороша, за все!
-----------------------------------
Казковий степ вечірньою порою.
Завмерла тиша... Воля і краса!
І трави вже напоєні росою.
Навколо вся чарівність потряса!
Спекотний день зміняє прохолода.
Як ніжно вітер гладить ковилу!
Дивитися на степ це - насолода!
Так хто ж не порадіє тут теплу?
Гудуть хрущі, виводять свою пісню.
В кущах затьохкав радо соловей.
І ллється, як струмок, в годину пізню
І радість пісні плине до грудей.
Яка краса! Це - велич і чарівність!
Духмяні квіти, ніби килими.
Це нашої землі свята величність,
Де народились і живемо ми.
Запахла щойно скошена трава.
Як хочеться пірнути з головою!
Відчути подих літнього тепла,
І захмеліть красою степовою.
А, лежачи горілиць, споглядать,
Як мерехтять зірки у бездні неба..
За це, повірте, можна все віддать...
Та тільки у степу побути треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427018
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 22.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Вже не зі мною ділиш хміль
Палких стрічань поміж розлуки
І не мої хапають руки
Духмяних ви́шень заметіль.
І не зі мною проз вікно
Торочиш льон ясного неба...
Як мало нам для щастя треба,
Але й цього вже не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423919
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Продрогла... Вымокла до нитки.
Под дождь попала не под стать.
Вот это есть цена улыбки,
Что так хотела увидать!
А как хотелось прикоснуться
К твоим, но мне родным рукам.
И лишь на миг, чтобы очнуться
В твоих объятиях.(Стыд и срам)...
Но ты прошел. Меня не знаешь.
Мельком лишь взгляд мне подарил.
И вмиг мечты мои сжигаешь.
Быть может, счастье пропустил.
Прошел немного... Оглянулся.
Но как чутка его душа!
Потом вдруг просто улыбнулся.
Ушел тихонько, неспеша.
А как же завтра? Снова дождь?
И вновь стоять мне без зонта?
Но день на день так не похож.
Растает все же пустота..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426562
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Сивочубий опустився вечір.
Літо уже стало на поріг.
І прикрив туман деревам плечі,
Потім на землі спочить приліг.
Подивилась: ось причалив човен,
Бо у річки скрес давно вже лід.
Він зумів здолати навіть повінь.
Плив повільно...Зупинив свій хід.
На човні нікого... Він самотній.
Два весла, як два крила в воді.
Відчуваю: шлях безповоротній.
Може, він чека когось тоді?
Щось йому шепочуть тихо хвильки.
Співчувають... Йшов неблизький шлях.
Не зверта уваги аніскільки.
Чує регіт жаб в очеретах...
Він когось чекає на зупинці.
Буде сподіватись день при дні.
Та надія лиш на волосинці,
І думки його тепер чудні.
В котрий раз надворі вечоріє.
Місяць розлива своє срібло.
Он на річці стежка пломеніє...'
Ти тримайся, не впади, весло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426309
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
У чорній рамці фото на столі,
Тремтять гвоздики,свічка догоряє,
Йдемо на цвинтар,високо вгорі
Пташина зграя з вирію вертає.
Журливий крик набатом б'є згори,
То, може, душі вмерлих прилетіли
Поглянути на кинуті двори,
В яких колись діток своїх ростили?
А може , там серед журливих птиць
ЇЇ душа кричить несамовито,
Вдивляючись у обриси облич
Близьких людей жалобою покритих?
Кружляли гуси довго над двором,
Кричали, криком серце розривали,
Не раз ще пролітали над селом,
І в небі серед хмар рясних розтали.
Всміхається із фото на столі,
Лиш чорна стрічка біль той нагадає,
Що вже їй не ходити по землі.
Вже відлетіла.Вже її немає.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113041404183
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418453
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 09.05.2013
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 09.05.2013
Для неї не скінчилася війна.
Самотня мати, біль ламає спину.
Давно побила коси сивина,
Жде сина, і не вірить, що загинув..
Перебирає кутники-листи,
Скупі рядки, написані з окопів:
про те як зміг Дніпро перепливти,
а без онуч понатирались стопи.
Тут пише син про хату, сіножать...
ось мріє косу батька поклепати…
І знов про те, як вороги спішать,
Підтягуючи танки і гармати.
А потім … обірвалися листи,
занило щось у материнськім серці,
І намертво схрестилися світи
На синовій червоній гімнастерці.
…Війна минула, звуки канонад.
Життя - щасливе більше снами. Снами,
де в гімнастерці молодий солдат
вертається дорогами до мами.
Схилився сивий явір за вікном,
а мати жде-чекає, сина Льоньку,
лиш час читає під настільником
стару-стару, пожовклу похоронку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423786
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Коли на серці стане тяжко,
Дістане знову мене сум,
Зітхну, як завжди, тихо й важко,
І полечу на крилах дум,
Туди, де вітер вільний в полі,
Де видно світ у всій красі.
Бо там журби нема ніколи.
А трави скупані в росі.
Пройду там босими ногами
По ще нестоптаній стерні.
І доторкнуся я руками
Своєї рідної землі.
Відчую подих різнотрав"я,
Вдихнувши, душу ізцілю.
Як пташка крила знов розправлю,
Услід за вітром полечу.
Туди, де тепле синє море,
(І десь далеко вже журба),
Де небо чисте і прозоре...
І смутку я вже не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421201
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Розцвітає ранок,ніби квітка.
Розпуска рожеві пелюстки.
Хмари пропливають, мов лебідки.
І тріщать на сонці вже бруньки.
І жахнулись полум"я дерева.
Розлилось проміння по землі.
Ну а ніч, чарівна королева,
Вже давно разтала у імлі.
Новий день вмивається росою.
Вітер із спросоння позіха.
Як не милуватися красою?
Це ж вона натхнення надиха.
А чи, може, той, хто поруч зараз,
Хто для мене, ніби цілий світ?
І одна на двох в нас доля склалась,
І цвіте, неначе первоцвіт...
За вікном розквітла абрикоса.
Вітер щось шепоче у гіллі...
І чарує шепіт безголосий:
Чуєш? Ти одна в моїм житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420637
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Серце каже, що палко ти любиш,
А різниця в роках - не біда.
Мої руки пестливо голубиш
І шепочеш: «Тебе не віддам!»
Віддавати нікому не треба.
Я твоя, мій коханий, твоя.
І на крилах любові до неба
Злетимо. Хай стрічає зоря!
Ми з тобою не варті розлуки!
Мов дарунок нам спів солов’я.
Чуєш, в пісні чарівні є звуки:
"Я твоя, я твоя, я твоя."
15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418820
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Пишите коротко и ясно:
Без лишних слов, без мутных фраз.
"Произведение прекрасно отсутствием
любых прикрас".
( Цицерон.)
-------------------------------------------------------------------
Лишь тот поэт, кто может достучаться
До самой глубины чужих сердец.
Кто человеком может оставаться
И к боли их не будет, как слепец.
Твои стихи поддержат в ту минуту,
Когда вся жизнь, казалось бы, прошла.
И ты подашь, как верный друг, им руку.
Чтоб их душа надежду обрела.
И если кто-то плачет над стихами,
То значит отыскал он в них себя.
А сердце, коль омоется слезами,
То знайте, он сумел понять тебя.
Пишите, изливая душу, просто.
Поменьше слов пустых, заумных фраз.
А помощь, хоть и маленькая горстка,
И будут их читать, дай Бог, не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420387
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Моє бентежне весняне кохання!
Ти, ніби цвіт, в засніженім саду.
Ти - ніжний світ рожевого світання.
Які ще порівняння я знайду?
Як тихе море, твої сині очі.
Вони до тебе тягнуть, як магніт.
Їх не любить, це буде просто злочин.
Ти мрій моїх нечуваний політ.
Нелегко зберегти було кохання:
Морози, сніг і проливні дощі.
Всі сумніви і нетривкі вагання,
Все довелось відчуть моїй душі.
Та все пройшло, і я в твоїм полоні!
Нелегким був екзамен цей життя.
Моя рука лежить в твоїй долоні.
І ти радієш, мов мале дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416739
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, який ти є...
------------------------------------------------------------------------
Не жалкуй за тим, чого нема.
Що в житті твоїм так й не збулось.
Хай душа не тужить крадькома:
Бо цьому відбутись не вдалось.
Не жалкуй за тим, що відбулося,
Що пройшли ті радості часи.
Що тобі їх втримать не вдалося.
Не тримай образу, відпусти.
Можуть друзі стати ворогами.
Ти їх за бездушність не свари.
Згадуй лише добрими словами,
В тім, що помилився, теж прости.
Бо не кожен може бути другом.
Друга треба більш себе любить.
Друг завжди є першим, а не другим.
І в хороших вчинках проявить.
Не жалкуй, що втрачена надія,
Що комусь тепло ти дарував,
І за тим, що не збулася мрія,
Рухнуло усе, що будував.
Просто посміхнися ти невдачам.
І повір: усе переболить.
Серце заспокой ти тихим плачем.
І почни по-новому вже жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416499
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Не можу я повірити... Прийшов?
Тебе, звичайно, зовсім не чекала...
В дорозі стер чимало підошов?
Така погода зовсім не злякала?
Таки прийшов...
Чому сумний? Приніс з собою речі?
Твої сліди засипав давно сніг.
Почув ти, мабуть, крики вже лелечі.
Самотності вже винести не зміг?
Так жаль: тоді розбилась гарна чашка.
Та кажуть, все що б"ється до добра.
Проходь уже...Мій, любий бідолошко.
Провина твоя в давність відійшла.
Таки прийшов...
Не вір мені... Давно тебе чекала.
Такі сумні без тебе були дні.
Повернешся... Я точно оце знала,
Бо серце підказало так мені...
Таки прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415855
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Проклюнулась квітка з-під снігу.
Всміхнулась: сліпить білий світ.
Чому ж я чекала відлигу?
Вже сонце крокує в зеніт.
Навіщо так довго я спала?
Хіба вже проспала весну?
У вітру вона запитала,
Голівку піднявши з півсну.
Розправила ніжні листочки.
Очицями все обвела.
Дихнула - і снігу комочки
Вода у ярки понесла.
Заграли веселі струмочки...
Прокинувсь із сну старий ліс.
І всім сповістили дзвіночки,
Що квітень весну вже приніс...
Їй раді дорослі й малеча.
В калюжах пищать горобці.
Ось зграя летить вже лелеча..
Приємні моменти оці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415194
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2013
Вже день упав за горизонт. На землю ніч спустилась.
Вмостилась зручно на свій трон. Причепурила крила.
Поважно погляд підвела. Поглянула довкола.
Повільно з трону поповзла,і посміхнулась кволо...
Зірки розсипала з мішка на шовковисте небо.
Робота, звісно, не проста. Та хто ж це зробить? Треба!
Схватила місяця за роги. Чому сховавсь за хмари?
Вона порядку вимага. Пливуть хмарки - отари.
В хати впустила перший сон. Усіх заворожила.
Для нього вже нема кордон, раз нічка відпустила...
Мені всміхнулася здаля. Не треба, мов, журитись,
Змінить не можеш, поуча,то треба ж з цим змиритись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411601
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Уходя - уходи...я не ставлю преград или сроков...(insolito)
Якщо хочеш іти – іди,
Як тоді, по осінньому листі.
Та весна засніжила сліди
Назавжди, а чи років на двісті…
Ти ще хочеш іти – скажи.
Ну, принаймні, хоча б буде чесно.
Не лишай по собі міражі,
Вже любов у серцях не воскресне!
Таки хочеш іти – іди,
Зберегти, що розбилось - не варто.
Повертатись в минуле, зажди…
Навіть так, з учорашнім азартом.
Знову хочеш іти – пройди
Повз калину, що рвали торішню.
В пелюстковій завії сади
Не прикрасять любов нашу грішну.
Якщо хочеш іти – не муч,
Побажаю попутного вітру.
І востаннє, мабуть, власноруч…
Я без суму сльозу свою витру.
Все ще хочеш іти - прощай.
В нікуди адресую листами.
Ти без мене назавжди звикай.
Твої кроки… й три крапки ... між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409597
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Запитай у ранньої зорі
Про мою надуману зажуру.
Жовтобокі сонні ліхтарі
Освітили графіку понуру
Тихих вулиць. В китицях мімоз
Досипає місячна заграва,
На сріблястий озера піднос
Світанково вибілена кава
Розіллялась. В піні мигдалю
Стрепенувся по́лиск пурпуровий.
Запитай, чи я тебе люблю
У легкого шепоту діброви.
І почуй у вранішній імлі
Мого серця трепетне ячання.
На хмаринно-білому крилі
Догорає зіронька остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Я чекала, мій милий, так довго.
В серці віру й любов берегла.
Була вірна тобі лиш одному,
Бо в коханні тобі присяглась.
Та роки пролітали, як лебеді.
Хіба може їх хтось зупинить?
Залишився ти тільки у спогаді,
Ну а серце ще й досі болить.
Приспів:
Так! Кохання живе й невмируще.
Пам"ять, любий, про тебе жива.
Не пробачить нам доля минуще...
Запізнілі твої вже слова...
Хіба я забагато хотіла?
Я ж не звикла ходити в парчі.
Як ніхто я кохати уміла.
Не зберіг ти від серця ключі.
Жаль. Скінчилася казка Любові.
Дві дороги давно розійшлись.
Але очі твої пречудові,
Світять в душу мені, як колись...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410379
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Пам'яті батька
Павла Михайловича Головатого
(06.02.1939-28.07.2012)
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
08-11.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину Олександра Зорюкова
"Герань на моем окне"
http://artnow.ru/ru/gallery/3/1204/picture/0/606318.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410155
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Знову сниться той сон: я до тебе іду.
А надворі вже май. Вся природа в цвіту.
Тільки стежка до тебе незнайома й слизька.
Я втомилась і сіла, бо іду не з близька.
Ніби біла хмаринка, пролетів гусей клин.
А останній, сіренький, ніби перст, був один.
Сирота сиротою, цей зневірений птах.
Може, був в чомусь грішний, чи з родини невдах?
Може, він чимось хворий? А де пара його?
Чомусь доля його близька серцю мого.
Стало так чогось сумно. Але час вже не жде.
Вже підбилося сонце. Вечір день украде.
Бачу я заблудилась, бо дорога не та.
Поки я роздивилась - повернувсь сірий птах.
Кинув пір"я на згадку. Щось мені прокричав.
Я тепер зрозуміла: чому птахом він став...
Вже прокинувся ранок, і закінчився сон...
У сні різне буває. В нім нема заборон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410059
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
У нашій мові є чимало гарних слів.
Вони прості, та сила в них велика.
Вони прогонять з серця лютий гнів.
А як звучать! Бентежно, як музИка!
Сказати їх - це справа нескладна.
Розтоплять лід у серці ці слова.
Добридень! Дякую! Хорошого вам дня!
Душа від них сміється, ожива.
Скінчився день, слова тоді доречні,
Що ллються від душі, як шовк на плечі.
Знайомим і близьким ми кажем: Добрий вечір!
Ти пам"ятай магічні оці речі!
Коли загляне нічка у твоє вікно,
І сон прийде тихенько у твій дім,
Твоя рідня чекає вже давно,
Що скажеш НАДОБРАНІЧ ти усім.
ТобІ, коханий, Доброї теж ночі!
Я вдячна, що ти є в моїм житті.
Хай радістю сіяють твої очі,
Якщо у чомусь винна, то прости.
І вас прошу,на сайті мої Друзі,
Простіть, якщо когось я зрозуміти не змогла.
Слова подяки шлю й своїй Подрузі
За те, що вона Дружбу берегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409800
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Чомусь весна тихенько плаче зранку.
А сльози неутішні і гіркі.
Та як узнать таємні забаганки:
Від чого ллються сльози, як людські?
А, може, вона плаче без причини,
Бо іноді душа того бажа.
Поплаче серце й ніби відпочине.
Ну з ким, скажіть, такого не бува?
Півдня лилися сльози горемичні,
А потім враз посипав густий сніг.
Та для весни такі капризи звичні.
Дивися: уже капає із стріх.
А тільки сонце визирне з-за хмари,
Весна про сльози швидко забува.
І на очах збуваються вмить чари:
Із бруньок уже квітка визира.
Весна і жінка з сумом так повінчані.
В обох вразлива лагідна душа.
Красою дивовижною заквітчані,
Яка цим дивом світ весь потіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408539
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Сивію в дурнуватості роботи
І тону у буденщині щодня
Накази задовбали, наче в роті:
Буття іде - ніякого життя.
Немає розвитку - лише папери
Робочий день до ночі затягнувсь
І кожен день іде, немов в сапера -
Як добре, що я вчасно вже пригнувсь.
Цейнтнот, бардак, щоденні карнавали
І сміх в істериці закінчився ніяк
Так хочеться спинити ці навали
І ще секундочку собі поспать...
Сивію в дурнуватості роботи
І тону у буденщині щодня
Накази задовбали, наче в роті:
Буття іде - ніякого життя.
04.01.2013 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389815
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 11.03.2013
Сделай людям добро, и они вам этого никогда
не простят. (Юмор)
-------------------------------------------
За ошибки нас жизнь часто бъёт.
Почему мы их делаем снова?
Может, сердце наивно и ждёт,
В благодарность хорошее слово?
Забываем мы жизни урок,
И не ценим народную мудрость.
Не берём их учения впрок:
Проявляем к врагу свою чуткость.
Забываем: добро наказуемо!
И спешим, чтобы руку подать.
Зло растает, поверь, неминуемо.
Только сердце не сможет солгать.
Нашу жизнь невозможно предвидеть:
Кто же встретится нам на пути?
Ты в плохом постарайся увидеть,
Попытайся добро там найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407195
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Навіяне "Не помиліться в друзях…" автор: На-д-е-ж-да
Човен пливе до причалу,
Переламалось весло.
Друга в тебе не стало -
Значить, його не було.
Круг оповитий колом.
В спину встромлений ніж.
Друг чи недруг? Із болем
Мітить потворне "між".
В суті глибокій - безлике,
Передозріле "воно".
І проростає криком,
Болем душі зерно.
Слова вразливого постріл
Вмить обірве напівкрок...
Зойк розриває простір.
Доля звела курок...
Човен доплив до причалу,
Переламалось весло.
Друга в тебе не стало-
Значить, його не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406568
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Тихенько вітер колихає віти.
Лиш де-не-де проклюнулись бруньки.
Гілки дрімають, ніби малі діти.
Поспіть... Іще немає весноньки.
Тюльпани вже пробилися крізь землю.
Куди ж це ви, хороші? Ще зима...
Тепер, мої, зазнаєте ви болю:
Дадуться взнаки сніг і холода.
А он поляна вкрита оксамитом.
То паморозь блищить, а не роса.
Я в вас учуся болі всі терпіти.
Тоді зі мною плачуть небеса.
Та все в житті приходить і минає.
Який чудовий білий оцей світ!
Чому ж тоді метелик це не знає,
Летить, щоб вогнем крильця обпалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406299
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
П"яніє сад від пахощів черешень.
У вітру круговертю голова.
Як описать? Слова тут недоречні,
Коли весна вступа в свої права.
Тремтить повітря від адреналіну.
Бузок своїм цвітінням полонить.
А хмарка білосніжна від жасміну
В повітрі, ніби марево тремтить.
Це буде, любий, завтра, а сьогодні,
Весна навшпиньках тільки підійшла.
Та ще сніги ховаються в безодні.
Іще зима воріт не відчиня...
Та нащо передчасно її звати?
Набратися терпіння і чекать..
Коли кохання в серці будеш мати,
То ти весну не будеш закликать.
Ось поряд ти - моє маленьке щастя.
А більшого душа і не бажа.
І втратити його нам вже не вдасться.
І щирістю нехай тепер вража.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406133
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Нiч запалила в сутiнках вогнi,
Чумацький шлях серед зiрок прослався.
А я одна на бiлому конi
В широкий степ опiвночi подамся.
Навперегiн iз вiтром полечу,
У росянистих травах заблукаю.
Нiхто не вгледить там мого плачу,
I не спита - кого я там шукаю.
Блукатиму до ранку в тишинi,
Iз вiтром досхочу нагомонюся.
Я не одна - я з вiтром на конi
В обiймах шаленiючих томлюся.
А вiн, мiй пустотливий вiтерець,
Цiлунками осипле моi очi.
I стукiт двох закоханих сердець
Вiдлунням озоветься серед ночi.
Загра свiтанок в зорянi трембiти,
Впаде зоря остання i згорить.
I стомлений за нiч, безсилий вiтер
Приляже в травах трiшки вiдпочить.
Пiдступний ранок поцiлунки зiтре,
Лице омие росами-слiзьми.
Не залишай мене о, мiй коханий вiтре,
Хоч раз ще поцiлуй i обiйми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391528
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 28.02.2013
Затисну бiль в кулак i промовчу,
Вже душу - на замок, вiтрами рвану.
Переболiю, перетлiю i прощу,
Хоч як би хто не сипав сiль на рану!
Нехай болить, хай рана свiжа ще,
Хай колобродить смуток в моiм серцi.
Та прийде час i пiд рясним дощем
Хтось боязко постука в його дверцi.
Промоклий до останнього рубця,
Попросить в його лонi ще прихистку.
I бiль, що був менi так до лиця,
Вiдiйде в осiнь, скупану в любистку.
I я впущу, повiривши ще раз,
Бо не душа, а зло хай в пiтьмi чахне.
Не скам"янiле серце вiд образ,
Мов нiжний квiт, завжди до сонця прагне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402705
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 27.02.2013
...А пристрасть - у вогні солома -
Розбудиш -і згориш до тла:
Яка солодка і солона,
Яка нестримана була!
У вир кидала нас щоночі
І підіймала на крило,
Назустріч молоділи очі,
І все буяло і цвіло.
Зникали прикрі заборони,
З небес тулилися зірки
І дарували нам корони,
Щоб лиш удвох і на віки...
Та пристрасть - у вогні солома,
Згоріло все у ватрі тій...
А любку стріну й захолону,
Немов у юні золотій.
21.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403131
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Чи треба жінці ще любити,
Коли в житті не все вдалось.
Зросли й дорослі стали діти,
А півжиття вже пронеслось?
Чи, може, ту любов сховати,
Що так й не вирвалась з грудей?
Чи краще в ланцюги скувати,
Замкнути від людських очей?
Нехай там квилить і печалить,
А наяву – нормально все.
Любов від берега відчалить,
Потік у даль її знесе…
Чи можна жінці ще любити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403022
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Кінець зими... Іще два кроки...
А там, заквітчана весна.
І зашумлять дощів потоки...
А там, і літо вже сповна.
Веселка небо розфарбує.
Земля у фарбах розцвіте...
А там, і осінь вже крокує...
Дивись: зима уже іде...
Отак живем в коловороті
Серед хвилюючих проблем.
Але на кожнім повороті
В душі з собою щось несем.
Радієм, коли поруч друзі.
Біль намагаємся сховать,
Коли брехня цвіте у тузі...
Та хто ж навчив їх так брехать?
Та серце добре...забуває...
А час навчить із біллю жить.
Нехай нас Бог оберігає,
Щоб не могли когось гнівить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402938
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Кажуть: вірші, як музика, лікують.
Читаєш і знайдеш там щось своє.
А потім іще довго їх смакуєш.
І те чуже, неначе вже твоє.
Буває: плачеш, співчуваєш горю.
Хоч і чуже, а серце так болить.
Картинкою оце усе відтвориш,
І сум тебе усього полонить...
А як радієш, коли в когось щастя.
Всміхаєшся...І радість тут без меж.
І знову тут таке собі сприйняття:
Що ніби ти його життям живеш...
Та не люблю вірші, де є неправда.
Такі рядки збивають мене з ніг..
Вони не є моїй душі розрада..
Так хочеться, щоб менше було їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402746
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
На вікні фіалка розцвітає.
Біла-біла, наче чистий сніг.
Жаль, що тільки пахощів не має.
Та вона для мене оберіг.
Дивиться пильненько мені в очі.
Любить слухать музику, пісні.
І зі мною мріє до півночі.
Вдвох весну виглядуєм в вікні.
Поряд з нею сині і рожеві.
Де ще ти побачиш такий рай?
І думки зникають несуттєві.
Радість наповняють через край.
А коли прийде весна у світі,
І фіалки в лісі розцвітуть.
Не хвилюйся, мій біленький цвіте,
Радість так, як ти, не принесуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402411
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Весняний вітер-снів коханець,
Постукав у моє вікно.
Він запросив мене на танець,
І пригостив терпким вином...
Ми вальсували до світанку,
Під шепіт збуджений трави;
І він мене,немов панянку,
Так ніжно називав на "Ви"...
І шепотів мені на вушко,
Що мої очі,як зірки,
І все у люстерко калюжки
Кидав звіршовані рядки .
І проводжаючи, у руки
Все на прощання цілував,
І жалкував, що час розлуки
Усе-таки нас наздогнав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400437
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Я ж знала, що до ранку все мине.
Чому ж сумний стоїш біля порогу?
Ну що ж, проходь і обійми мене.
Який же несміливий став, НЕБОГО.
Іди хутчій до мене, МОЯ РАДІСТЬ!
Ну досить! Все! На тебе я не злюсь...
Я знаю, МІЙ ХОРОШИЙ, твою слабість:
До серденька твого я притулюсь.
Ось ти й розтав...Тепер вже стало краще.
Чому ж це ти мінлива так, душа?
Ще вчора ти казала, що НІЗАЩО,
А зараз у обійми поспіша!
Нащо весну нам кликати раніше?
Якщо й без неї губи - майський мед!
В твоїх обіймах, ЛЮБИЙ, так тепліше.
Я знала, що так буде, наперед...
Ми знову поряд. Бурі пролетіли...
Дивись в вікно: надворі знову сніг.
І що для нас розлука - зрозуміли.
Тому і кожен з нас любов оцю беріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402104
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
У мене, мабуть, закохався лютий...
Все цілував мене вітрами в щічку,
І був такий веселий і розкутий,
Як загорнув мене у темну нічку.
Під вікна запросив джаз-бенд котячий,
Щоби всю ніч співались серенади,
А як не визирну-тихенько плаче,
Кляне свої,ним вигадані, вади.
Дізнався, що не поважаю шуби-
І розтопив усі сніги пухнасті.
Тепер чекає поцілунку в губи...
Розвів тут справжні "серіальні страсті"...
Я ж бачу- без взаємності страждає:
Вже спав з лиця, увесь аж посірів.
Насупився- і сонечка немає,
Посилив холодність заплаканих вітрів...
І хай я буду сто разів дивачка,
Та поцілунком відповім взаємним,
Щоб він щасливим йшов у літню сплячку,
І бачив сни, щасливі і приємні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401604
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Ти все-таки прийшов... Я так чекала...
Щодня дивилась в стомлене вікно.
Дай надивлюсь на тебе...Часу мало...
Усе навкруг, немов німе кіно...
Сідай до столу! Ти ж такий голодний...
А краще -змий утому із лиця...
А за вікном сховався день холодний,
Гарячу ніч повівши до вінця...
Твій кожен вірш я серцем прочитаю,
Проплачу біль, що в зошитніх рядках...
Якби ти знав, як я тебе кохаю!..
Тріпоче серце-полохливий птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401958
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Прийдешній день гряде на мій поріг.
Ступає обережно, неквапливо.
Минулих спогадів набитий міх
Гойдає на раменах клопітливо.
Позбутися бажає тягаря,
Що так пресує, тисне до судоми...
Зникає темна ніч, зійшла зоря...
Позбутися б минулого утоми.
В архів укласти списаний листок
Дрібними, темно-сірими рядками.
Майбутнє чітко відчеканить крок
Любов"ю, що освятиться роками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401584
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 14.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Постій. Не поспішай. Прохаю...
Он бачиш ті краплинки на гілках?
Здається, що росинки воскресають
І сяють, ніби влітку, на квітках...
Хіба це вже весна приходить взимку,
І хоче знов про себе нагадать?
Слабким серцям надати, щоб підтримку,
Тим, що її зморилися чекать.
А то буває й сонце посміхнеться.
І кине із-за хмари промінець.
Тоді вже думка швидко приживеться:
Ще трошки і зимі прийде кінець.
І хоч зима примхлива, ніби жінка:
Теплом обдасть, то вжалить морозцем...
Та і вона високої оцінки,
Бо для кохання теж бува творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400370
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2013
Встречи в жизни есть и расставания
На вокзалах шумных и в глуши.
Поцелуи, слёзы и прощания…
Лишь бы было это - от души.
Если чувства, словно снег не тают,
Если в сердце есть что вспоминать
Есть и те, кто в гости приезжают,
Есть и те, кто рады их встречать.
Когда годы пулей пролетают,
Ты друзей стремись не потерять.
Тогда будут те, кто приезжает,
Ну и те, кто встречу будет ждать.
Пусть разлуки время нас сближает,
В памяти – пусть всё несётся вспять.
Долгих лет всем тем, кто приезжает,
Также тем, кто будет их встречать.
Ну а жизнь пусть нас не обижает
В заключение хочу сказать.
Плохо, когда гость не приезжает,
Страшно, когда некого и ждать.
СИКалин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400188
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Звучить тихенько музика чудова.
І котяться сльозинки по лиці.
А тиша, причаївшись, загадкова
Мене чомусь заводить в манівці.
Чому, коли вона звучить у серці,
Сумні думки обсядуть невпопад?
І тут стає питання так відверто:
Чому ж не радує, як літній зорепад?
Вразливе серце знемага від болю,
А музика більш жалю завдає.
І в час такий поплакати дозволю.
Від цього ніби легше вже стає.
А, може, оці сльози від безсилля?
Чи, може, що поранена душа?
А де ж це взимку я знайду те зілля,
Що серця безпорадність заглуша?
Невтішні і болючі оці сльози...
А, може, ними зцілиться душа?
І вдасться вже забути про занози...
А музика про це нехай втіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400089
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Помилку зроблено. Не треба каяття.
Ти слів докори не кидай на вітер.
Таке нелегке це воно ЖИТТЯ.
Напишемо його з великих літер!
Якщо тобі доводилось хоч раз
У комусь аж до болі помилитись,
Не виставляй образу на показ,
Зумій з цим просто так змиритись.
Якщо те серце любить своє Я,
Душа глуха й не розуміє болю,
То тут помилка, звісно, не твоя.
І ти зникай з його життя поволі.
Так жаль людей, ненавчених прощать.
Образу за дрібниці в серці носять...
Мовчанкою своєю можуть покарать.
Чи про розрив без жалю оголосять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399637
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Коли сонце встане рано вранці,
І сп"яніють квіти від роси,
А на небі зацвітуть рум"янці,
І почуєш пташок голоси,
Не сумуй...Я поряд біля тебе.
Краще ще міцніше обійми.
Сумувати вже нема потреби.
Дочекались разом ми весни.
Ти тримай. Не віддавай нікому.
Я тобі надію принесу.
І на зміну присмаку терпкому,
Я відраду в серці поселю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399507
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 11.02.2013
На самім краєчку откосу,
Розцвів рожевенький мачок.
Не пив він вранці чисті роси,
Не чув сусідніх балачок.
Він ріс один. Тонка стеблинка,
(Хоч був красою для очей)
Як сирота, сумна дитинка,
Що непомітна для людей.
І вітер коршуном крутився,
Збивав росинки з пелюсток.
А то бувало, з ним журився...
Це було радості шматок.
Дощі холодні обливали.
Від сонця в"янув корінець.
На зло природі виживав він,
Оцей тоненький стебелець...
----------------------------------
Отак й в житті буває часто:
Когось зустрінеш на шляху,
І раптом дерево гіллясте,
На гілку схоже вже суху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399265
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Мой старый друг! Ты так сейчас мне нужен.
Услышь меня, прошу, из далека.
Хочу услышать голос среди стужи.
Он тихий и спокойный, как река.
С тобой мы лишь друзья, и только.
И большего не нужно нам желать.
Твои слова поддерживали столько!
Душа могла и колкости прощать.
По жизни я не очень многословна,
Но слов на ветер не могу бросать.
Я дорожу, поверь мне, каждым словом,
Что в трудный час ты можешь мне сказать.
Таких друзей я видела не много.
Не каждому дано такой талант.
Ты можешь подсказать ( коль это надо) строго.
Ты лучший из друзей, как вариант.
Ты далеко: мне не достать рукою.
Когда мне тяжело, я жду звонка.
Хочу сказать: я дорожу тобою...
Пусть будет жизнь всегда твоя легка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394660
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Солнцем день пускай начнётся,
Постучит ко мне в окно.
И, конечно, ж улыбнётся...
Мне вставать пора давно.
Я в ответ смеюся солнцу.
Вот с утра так позитив!
Улыбнулась незнакомцу.
Он улыбку подхватил.
Понеслась навстречу ветру...
Вот обнять бы небеса!
Одолеть бы километры:
Посмотреть тебе в глаза.
А потом в них окунуться.
Вот морская глубина!
Сердцем к сердцу прикоснуться...
Присмиреет вдруг волна.
Ну,судьба! Вот так злодейка!
Нас таки свела с тобой...
Я совсем не чародейка.
Ты назначен мне судьбой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392015
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Ну как случилось всё? Не понимаю..
Тихонько вдруг пробралась теплота.
Я с радостью деньки те вспоминаю:
Наполнилась вдруг смыслом пустота...
И в жизни всё тогда перевернулось.
Исчезло всё, что было до тебя.
И нежным шелком к сердцу прикоснулось,
Каким-то волшебством к тебе маня.
Неужто и зимою есть цветенье?
Вот веточка черешни расцвела...
Как жаль, что это было лишь мгновенье.
Зимой цвести так долго не могла...
На миг лишь только счастье улыбнулось,
Но сердце не забудет никогда!
Тихонько Синей птицею вспорхнуло...
Исчезло, к сожаленью, навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399058
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
На вікні у клітці жовта пташка.
Канарейка. Борькою звемо.
Знаєм, що на серці в неї важко,
Пити й їсти завжди кладемо.
Я люблю цей райський свій куточок.
Квіти у вазонах все цвітуть.
І через невидимий місточок,
Спокій і красу мені несуть.
Як співає пташка, хоч в неволі!
Мабуть, мене хоче засмутить.
Хоче жити у широкім полі.
Просить, щоб на волю відпустить.
Я б тебе і рада відпустити,
Та надворі сніг... Дивись, зима.
Як же ти без мене зможеш жити?
І я ж тоді залишуся сама.
Пташка, ніби все це зрозуміла.
Подивилась в світ через вікно.
Заспівала гарно, так уміло.
Так, як не співала вже давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398990
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Сутулиться зими спина-осанка.
Під інеєм дерева – як воли…
Як найтемніша ніч перед світанком,
Так і кінець зими тріскуче злий.
А втім, чарівність ранку не підводить,
Багряний круг з холодним язиком,
І срібло снігу ще не скоро в воду
Обернеться, щоб ринути струмком…
Бо все тече. Зима холодним кроком
Недовго вже ітиме по мені…
Чи ж ти зі мною, ангел мій високий,
У ці кінцево-зимні, люті дні?
29.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396624
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Вiн тебе не чує …. .
Холодний дощ стікає по вікні,
Змиваючи з весни немиті шиби,
Наспівує мелодії сумні
Про те кохання,що його ви вбили.
Біжить краплинка по його щоці
Немов сльоза і капає під ноги,
Тепло ще відчуваю у руці,
Останній скарб ,залишений тобою.
Холодним лезом вдарили слова,
Холодним душем окропило тіло,
Раніше ти ж такою небула-
Душа счерствіла,серце заніміло.
Невже кохання зовсім не було?
Його ж приймала ніби для забави.
А пам'ятаєш,як колись цвіло,
Оте кохання ,яке вдвох шукали?
Пройдуть роки і прийде ще той час,
Коли сама залишившись з собою,
Згадаєш,що об'єднувало вас,
І що втекло за бистрою водою.
На твій дзвінок ніхто не відповість,
А в відповідь-,,Цей номер не існує!,,
Ти не тримай в собі на нього злість.
Любов заснула-він тебе не чує.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11201189916
ID: 307455
Рубрика: Вірші, Лірика
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321868
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 07.02.2013
Як розморозить твою душу?
Які слова тобі сказать?
Я врятувати тебе мушу:
Важка дорога... Снігопад.
Ти йди упевнено. Не бійся.
В дорозі ось моя рука!.
Не сумнівайся і надійся.
Вона надійна і легка.
Чому це сльози на обличчі?
Це, мабуть, сніг із вій упав?
Дивлюсь сміливо тобі в вічі:
Про вірну дружбу, щоб ти знав.
Я не підводила ніколи.
І знаю, що таке мій Друг.
Згадаймо запах матіоли,
Хоч зараз сніг мете навкруг.
Сумні думки хай не тривожать:
Вони розвіються теплом.
І в серці віру хай примножать...
Як жаль, зима ще за вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398304
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Ти на краю сердечка у мене.
Від глазливих сховаю очей.
Почуття оце ніжне, нетлінне,
Захищу від холодних ночей.
Хай зимові вітри не остудять.
Не розтануть, як хмарки, в пітьмі.
Знаю: люди мене не осудять,
Бо колись же кохали самі.
Я нічого чужого не вкрала.
Просто в серці цвіте благодать.
Не спитала мене й завітала.
Бережу... Хіба ж можна прогнать?
Хай зимою цвіте орхідея
На замерзлім без сонця вікні.
Вона ліки мені, панацея,
Що лікує в безрадісні дні.
Я цю квітку старанно догляну.
Берегтиму її пелюстки.
Ні за що не дозволю зів"януть,
Якщо цього захочеш і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396757
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 04.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Непомітно ніч приспала землю.
Тиша розляглася навкруги.
Та чекати сна мені даремно...
Як прогнати з серця ці сніги?
Ніч прийшла, і знову не заснути.
Все роблю я висновок за день.
Де робила помилки - збагнути.
Все боюсь: не повторить лишень.
Може, я когось не зрозуміла?
Що хотіла - не могла сказать.
Знаю, що душа не обміліла.
Хочеться і інших розпізнать...
Знаю, що життя бува жорстоким:
Помилки не хоче пробачать.
І тоді буваєш одиноким,
І узнаєш, що таке втрачать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398044
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Ти пам"ятаєш літо те жарке,
Коли палило безпощадно сонце?
Чому ж оте, що так було святе,
Не є уже, як промінь у віконці?
Тоді не помічали і зими,
Коли думками в вЕсну ми злітали.
Тепер чомусь з замерзлими крильми
У просторі літати перестали.
Ось зараз зранку знову сіє дощ.
І білий сніг змішався з липким брудом.
Втоптали мрії в нього ми. Ну й що ж?
Хіба дружили із здоровим глуздом?
І ти пішов від мене в забуття.
Дощ погасив цю іскорку непевну.
За тим, що вже пройшло, немає каяття.
Час заспокоїть біль оцю душевну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397739
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Знов поплив по хмарах блідий місяць,
Той, що заховався був в імлі..
Так його дістала та самотність.
І думки замучили сумні.
Посміхнувся зорям яснооким.
В відповідь мигнули всі йому.
І зайнявся вечір яснощокий,
Що тримав в покорі ще пітьму.
Та повільно нічка свої чари
Розлила й дала про себе знать.
І, зрадівши успіху, на лаврах
Почала тихенько споглядать..
Подивилась пильно, ненароком
У моє зашторене вікно.
Кинула в шпаринку зірким оком:
"Ось чого чекала я давно!"
Он у склянці сонячні мімози.
Пахощі шаленної весни.
Щось тут схоже є, хіба, на прозу?
Мить, прошу, послухай, зупинись!
Усміхнулась чарівниця ночі.
Погляд свій цікавий відвела.
Довго ще світились її очі...
Радістю, що бачити змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398012
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Не святий я повір, як і ти,
Все пройшло, розірвались стосунки
І немає вже тих поцілунків,
Що давали коханню цвісти.
Я любив і казковий був світ…
І літали хрущі – янголята,
Кожен вечір чекав, наче свята,
Та злетів вже морелевий цвіт.
Як я вірив у нашу любов,
Все життя прагнув зорі лічити,
Думав в щасті з тобою прожити,
Щохвилини до тебе ішов.
Зажило, що було – відбуло,
Важко жити в жорстокому світі,
Біль отримати можна щомиті,
Як шкода, що було – відцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397152
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Зірки знайшли притулок в хмарах.
А місяць десь пірнув в пітьму.
Повільно хмари, як отари,
Несли в собі якусь суму.
Вони від снігу обважніли.
Нести його вже не могли.
Останні кинули вже сили...
Вже не хотіли... Підвели.
Здогнав їх вітер- розкуйовдив.
Посипав сніг, як з рукава.
Для чого ж він їх потривожив?
Хіба себе так забавля?
А я іду. Січе в обличчя.
Змішались сльози, мокрий сніг.
А я не можу все змириться:
"Ну як ти міг? Ну як ти міг?"
Пройшло чимало уже часу...
Надворі знову пада сніг.
Я чую кроки час від часу...
Та моя відповідь вже - сміх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Наяву не зустрінемсь ніколи.
Не побачу твій колір очей.
Хоч цвістиме весна вже навколо,
Не для наших з тобою ночей.
Лиш на відстані зможу відчути
Ніжний погляд, усмішку твою.
Хіба може душа не збагнути,
Не відчуть дану кимсь дивину?
В час, коли розцвітатимуть ранки,
Свіжі роси впадуть на траву,
Ось здійсняться тоді сподіванки:
Я думками до тебе прийду.
Їх, як вітер, не можна здогнати,
Бо для віри нема перешкод.
А чи зможеш мене ти впізнати?
Буде більше від всіх нагород.
І без скрипу відчиняться двері.
Я навшпиньках тихенько зайду.
І здійсняться тут дУмки химерні:
Свою мрію далеку знайду.
Я на тебе лиш кину свій погляд.
До лиця доторкнуся рукою.
На хвилинку я буду лиш поряд,
Але душу свою заспокою...
Ти відчуєш: у сні усміхнешся.
Якби знав ти, хто поруч з тобою.
А коли ненароком проснешся,
Зрозумієш: збудила сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396467
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
- Чув я, внуче, про дівчину твою, Галю.
Похвалили, що не курить і не п’є.
Та для мене похвали такої мало.
Чуєш, в мене кандидатки й інші є…
Я б узяв оту Варвару, шинкарівну.
- Що ви, діду, в неї ж голосу нема!
- Не швиди. Такій жоні немає рівних:
І вродлива, й при горілці, ще й німа!
А як ні, то сватай кумову Наталю,
Та й весіллячко зіграєм в акурат.
В кума вже напоготові діжка сала
І потужний самогонний апарат.
- Вам би, діду, лишень сало та горілка.
Тут Микола, хмирь, до Галі пристає.
В нього мерс і наворочена мобілка,
А у мене он мопед. І той стає.
- Не поможе та… кобилка, чи мобилка.
Якщо любить, то грішми не заманить.
А за мерса вийде – то вже в хаті пилка.
І Миколі, зваж, не дуже пощастить.
Я й кажу: ось придивись до Катерини.
І кругленька, і живуть як багачі.
Там добра!.. Що у коморі, що у скрині.
Будуть любощі, і з салом калачі.
- Ну при чім тут, діду, любощі до сала!
Не укоськуйте мене, то все дарма.
В Катьки тої он аж сало позвисало.
Краще Галі в світі дівчини нема!
- Та не сердься, внучку, то була провєрка.
Я в тобі лиш пересвідчитись хотів.
Це та Галя, що в Дмитра, і мати Вєрка?
Жди. В неділю посилаємо сватів.
Там, дасть Бог, і на весіллі погуляєм.
А крім діда, хто ж іще тебе й навчить.
Пам’ятай: остання чарка вирубляє.
Так ото її й не треба пить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396545
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Чому сміялись зорі угорі,
Коли ти говорила про кохання?
Які ж були тоді ми молоді
І я не знав ,що зустріч та остання.
Ти попливла до нових берегів,
Забравши клятву вірності й коханню,
Тебе спинити й час я не зумів,
Не зміг сказати й слова на прощання.
Де ти тепер? Мабуть, не знає й Бог.
Кому шепочеш знов слова зрадливі?
Чекали зорі довго нас обох,
Так і заснули на сусідській сливі.
Я розбудив їх вранці по росі,
Поклав в конверт і вислав адресату,
Листа відкриєш-висипляться всі
І враз наповнять спомином кімнату.
Знов засміються,ніби й не було
Тих довгих днів і тих годин розлуки,
На жаль, давно... давно все те було,
Та я вві сні цілую твої руки.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113012902350
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396603
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Ледве ранок землі доторкнувся,
У безодню пірнули зірки.
Новий день крізь вікно посміхнувся,
І розтали тривожні думки.
Подивилася - біло навколо.
Білий колір - думок чистота.
Хай Вони зацвітуть матіолою.
Не торкнеться душі гіркота.
Хай прикрасять мій світ добротою.
Зап"яніє душа без вина.
Я не горда - дружу з простотою,
Мого серця оце таїна.
Хай торкнуться вони й твого серця.
Заспокоять тебе у журбі.
І в моєму весна обізветься.
А за нею прийдуть літні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396112
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Життя іде між трав по колії
І знову роси сяють, наче зорі,
Для мене швидко пробігають дні,
Лягають хлібом в скошеному полі…
Ударять проліски тихесенько у дзвін,
Берізки заридають, як належить,
Весна прийде і вже не буде зим,
Просто сніги свої часи відлежать…
А потім літо… В лузі килими…
Розквітне червонява конюшина,
Війне холодним, наче від зими,
Та це вже буде літечка картина.
І вічна осінь ляже на лице,
Палітра фарб засяє на узліссі,
Листок залишить голе деревце,
Бурульок більше не побачу в стрісі.
Не вірю в зими, бо не той ще час,
Ще варто обнімати і кохати,
І цілувати доленьку не раз,
Любов свою до віку цінувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396088
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
...А ти втекла тоді від мене,
Щоб не залишитись навік
Тепер зустрілися. Вірменин -
Твій муж - пристойний чоловік.
І син... Лицем на тебе схожий,
Такий одвертий, як і ти...
Між нас ні стін, ні огорожі,
Та в різні боки звикли йти.
Таки в очах щось промайнуло,
Перехопивши в грудях дух.
Але все-все давно минуло,
І почуття остиглі - брухт.
Лише коси знайомий запах
І переслідував, і звав.
І, як тоді, дощ крапав, крапав,
Гірке й солодке розливав...
20.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394029
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Чи вам доводилось буть в полі,
Коли засніжена зима?
Як побуваєте, ніколи
Не скажете собі: дарма!
Ти, ніби птиця, що на волі.
Одна-єдина на землі...
Лише далеко дві тополі
Ледь-ледь видніються в імлі.
Я не одна: зі мною вітер.
Мені в обличчя снігом б"є.
Лише він може розуміти,
Що значить в серці воля є.
На мене скоса поглядає...
Так хоче збити мене з ніг.
Неначе ворон, все кружляє,
І хльосткий чую в вухах сміх.
.
То розкуйовджує волосся,
Зриває шарф з моїх плечей.
А ще мені чомусь здалося,
Що ніжно стер сльозу з очей...
Тепер я тільки зрозуміла,
Що він самотній, як і я.
І що душа його зраділа,
Бо одинокість дошкуля.
Тому і виє в полі часто,
Чи на засніжених дротах.
А чи-то стука час від часу
В вікно, неначе пізний птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Зимовий ранок скупаний дощем.
І свіжістю війнуло, як весною.
А радість зранку б"є уже ключем.
І я спішу вітатися з тобою.
Умила очі й дню зимова злива.
Краплинки кришталю спадають з віт.
В душі не стало й сліду негатива:
Відрада знову стука до воріт.
Скінчився дощ... Посипав сніг лапатий.
Погода повернула навпаки.
А кущ бузку такий уже патлатий.
І ловить вже від снігу дрижаки.
Отак й душа мінлива, як погода:
Від слів гірких затихне і мовчить.
Від теплих слів вчуває насолоду,
В той час, коли їй дуже пощастить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394799
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Я знов беру перо у руки.
Свій погляд кинула в вікно...
Про що писать? Про день розлуки?
Чом не допили ми вино?
Червоне грає у бокалі.
Крижинки тануть ще на дні.
На скатертині, як коралі,
Блищать краплинки вогняні.
А, може, про зірки, що в небі?
Хоч вже не світять, як колись...
А чи про хмарку, що як лебідь
Без пари взимку залишивсь?
Туман зміняє сіра мряка.
Думки у простір подались..
І тільки Ангелу подяка,
Який за нас весь час моливсь...
Не помогло, чи не схотіли
Тримать, що іншим не дано.
Чуття знялось і полетіло:
Давно вже зайвим нам було.
Швиденько пустка поселилась,
Хоча її ніхто не звав.
Так шкодувала, що спізнилась...
Тепер багато в неї прав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394505
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Экспромт на
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393963
Разбегались без лишних упрёков...
Каждый в жизни устал от измен...
Заменив жар сердечных потоков,
На надежду больших перемен...
Без скандалов... делить же ведь нечего...
Кроме грешной и страстной любви...
Так с утра разбегались... а вечером...
Эсэмэсили... может... прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394040
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Доброта, яка висловлена нам якою-небудь
людиною, прив"язує нас до неї.
(Ж. Руссо )
---------------------------------------------
Хай наповниться серце через вінця добром.
Понеси його в люди. Обігрій їх теплом.
Усміхнись вранці сонцю і збери промінці.
Поділись ними щедро, не тримай у руці.
Не скупися на слово, що лікує серця,
Будь ти щедрим душею, сотвори чудеса.
Хай, як квіти барвисті, напуває роса,
Будуть наміри чисті, як святі небеса.
Не тримай в серці зло. Ти пробач й відпусти.
Ти зумій доброту понад злом піднести.
По житті хай крокують поряд друзі весь час.
Ти цю дружбу цінуй...Не впусти цінний шанс!
Будь і сам добрим другом. Умій руку подать.
Коли в нього проблеми, не дозволь ти страждать.
Ось такі в мене дУмки. Чи підтримаєш ти?
З благородними вчинками по житті нам іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393728
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Знову лелека прилетів один,
А старий ясен стрів його як сина,
Неповних у лелек нема родин,
Можливо в нього лиш така родина.
Він прилетів і взявся за гніздо,
Перебирав хмизинку до хмизинки,
Бо в серці мав надію і тепло,
Хоч часто на очах були сльозинки.
Ходив серед латаття в берегах,
Де протікала невеличка річка.
І раптом в парі повернувся птах,
До свого березневого гніздечка.
Під літо появилися малі,
Обоє вчили діточок літати,
Вони були щасливі на землі,
Лишилось лише вирію чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394241
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
День натрудився і складає крила.
Чомусь зітхає стомлена земля.
А вечір розправля свої вітрила,
І світ у нічний морок порина.
Люблю, коли навколо час дрімоти,
Коли скриплять від вітру ліхтарі.
Тоді вселяється у душу спокій,
А з плеч спадають денні тягарі.
Я поринаю в спогади таємні.
І в котрий раз прокручую цю мить.
І блискітки снують в очах приємні.
Ніяким їх вітрам не погасить.
Купається у хмарах тонкий місяць.
Здається, що всміхаються зірки.
Це нічка темна хитра чарівниця,
Розсипала на небі світлячки.
Твоя любов вселяє в мене віру,
Надія в серці силу прибавля.
Зникає десь і тема наболіла.
Кохання знову плечі розправля.
.
Я подумки беру тебе за руку.
А скільки ж в цьому дотику тепла!
Ми бережем життєву цю науку:
Що серце без кохання - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394242
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Я б хотела сказать, что уже всё прошло,
И не трогает слух твоё имя...
И стихи, и слова, что зимой замело,
Излечило души муки время...
Равнодушно смотреть, я б хотела в глаза,
В те, которые хлеба дороже,
Что в душе моей штиль, не бушует гроза,
Но к тебе возвращаюсь я всё же...
Что уже не люблю, я б хотела сказать,
И желания все, что пропали.
Но тебе, милый мой, не умею я врать.
Я живу... но забуду едва ли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392340
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Життя моє наповнене думками…
Рихтує нерви час, втікає вдаль,
Вже стільки літ, як я пішов від мами,
Бринить сльоза і огорта печаль.
Чому важке дитинство теж хороше?
Чому, коли ростеш не вистачає слів?
Чому, коли посада - маєш гроші,
Жалкуєш, що цінити не умів?
Тих днів і радості із босими ногами,
Той хліб, що колись заєць дарував,
Ясно сіяло небо, що над нами,
В чоло часами тато цілував.
А зорі в небі, мов малі сльозинки,
Летять у простір, наче на щоку,
І як шкода, що двічі не ступити,
У тому ж місці, в ту саму ріку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393458
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
І степу звук - як у струні...
Цікаво... І немає страху.
Іду босоніж по стерні,
Бо іншого не знаю шляху.
Малий, а кваплюсь на межу -
Там зголодніла мама в полі.
І міцно вузлика держу:
Цибулька в нім і бараболі,
Які зварив для неї дід
І на сніданок і обід...
Напівголодні ті літа
Минули. Вмерли дід і мати...
А степ гуде, мене верта,
Щоб не посмів їх забувати...
17.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393268
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Чому зимою плаче небо,
А не іде пухнастий сніг?
Хіба це взимку так і треба,
Щоб краплі падали зі стріх?
На зміну холоду- відлига.
Буває сонце припече,
І на річках розтане крига,
Водою річка потече.
Чому в руках сніжинки тануть?
Чому мороз вбива квітки?.
Коли ж слова мої дістануть
Твоєї чЕрствої душі?
Чому у тебе серце камінь?
А нерви схожі на дроти...
Скажи, у чому тут причина.
Хіба ще мало доброти?
А, може, в тебе і не жили:
В клубок заплутані нитки?
Морози їх охолодили,
А кров подібна до води?
Ти посміхнись - і лід розтане.
Я знаю: любиш ти мене.
Хай розуміння вже настане,
Що з серця холод прожене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393170
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2013
Тобі весну я подарую,
Коли надворі пада сніг.
І так її в віршах змалюю,
Щоб ти не плакав... Чула сміх!
Он бачиш ти бузок розквітлий?
Не вір, що сніг запорошив!
То від надії такий світлий...
Для тебе взимку він розцвів.
Дерева поряд в білих платтях.
Як до лиця їм цей наряд!
А он шипшинове багаття.
Горить! Й погасне вже навряд...
Чому ж поганий в тебе настрій?
Зі мною, любий, поділись...
Я знаю, любиш іще й айстри..
До мене ближче пригорнись..
Відчуй: у серці моїм квіти...
Жоржини, айстри, нагідки...
Цвітуть духмяні дивоцвіти.
Милуйся ними... Не топчи...
Нехай весь сум в душі розтане,
Як лід у келиху вина.
Серед зими весна нагряне.
Так відчувай її сповна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392600
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Вновь стучится в окно ко мне ветер.
Я подумала: может быть ты?
Разве есть кто дороже на свете?
Вспоминаю твои я черты...
Часто вижу в случайных прохожих,
Так до боли родное лицо...
Только внешне, конечно, похожих.
Ну а сердце шептало: не тот.
Так бывало: он мне улыбнётся,
Удивлённо посмотрит в глаза.
Моё сердце комочком сожмётся:
Вот так странно...глаза бирюза.
Только помню: твои чуть грустнее.
И походка, конечно, не та.
Почему же мне ты всех роднее?
Неужели слепит красота?
Да! Красив ты, нет спору. И очень!
Но манила меня простота.
Только в жизни с тобой у нас прочерк...
Поселилась в душе пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392337
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Задуматись, мабуть, прийшла пора
І розібратися,що добре,що погано,-
Чи треба доторкатись до пера,
Що так виводило поезію сопрано.
Чи зупинити свій скажений біг,
Зійти з дистанції, не бачивши фіналу,
Віддати в чужі руки оберіг,
Й гірку ковтнути з битого бокалу?
Почати, може, з чистого листа,
Виводити каракулі невмілі?
Ні,мабуть, краще кинутись з моста,
Ніж бачити рядочки ті несмілі.
А далі, захмелівши від вина,
Жбурнути всі вірші у бистрі води,
Розрахуватись з римами сповна,
І щоб без болю і таки, без шкоди.
Та тільки, щось спиняє мій порив
І знову олівець виводить рими.
Потертий зошит на столі відкрив...
Не можу розлучитися я з ними!
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113010910251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391132
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Коли у серці пророста росточок,
Це значить оживає почуття.
Щоб не зів"яв, водички б хоч ковточок...
А, може, треба усмішка твоя?
Воно тоді розпустить ніжне гілля,
І розцвіте квітками мигдаля.
І хоч зима: сп"яніє все довкілля.
І обізвуться струни скрипаля.
Це музика любові оживає.
І тихо ця мелодія звучить.
А серце у блаженстві спочиває.
Про те, що так боліло, промовчить.
І знову я в твоїх обіймах, любий.
Хай серденько від страху не тремтить!
А ти цілуй, цілуй медові губи..
Хіба що є солодше, як ця мить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391776
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Я милуюсь проліском розквітлим.
І на фоні снігу синява.
Ніби він беззахисний, тендітний,
Але товщу снігу пробива.
І радіє: знову народився!
І цвіте усім снігам назло.
Він на небо з усміхом дивився...
Той же колір! Як же повезло!
Подививсь здивовано на мене...
Очі мають колір не такий.
Він побачив оксамит зелений
І подумав: як листочок мій.
Синій із зеленим так пасує!
І неначе став світлішим світ.
Та весна у жилах вже пульсує,
Бо приносить щастя малахіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391527
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Я захворів тобою на життя
І це не сон, таке мені не сниться,
Бо інша не родилась молодиця,
Щоб збільшила моє серцебиття.
За тебе, люба, я віддам усе,
Що так збирав: зернина до зернини,
В дарунок для коханої людини,
Нехай новим коханням проросте.
Хоч набирають оберти роки,
Але кохання розквітає й далі
І, може, в нагороду ще надалі,
Зігріють серце внуки-малюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391259
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Чому ж думки ведуть до тебе знов?
Вони ж такі беззахисні, як діти...
Ми з серця уже вигнали любов.
Так що ж тепер? Лишається радіти.
А серце притаїлось і мовчить.
Нащо ж тепер дзвінки посеред ночі?
Ти кажеш, що душа твоя болить...
Для чого ж ми тоді вчинили злочин?
Зламали те тендітне деревце,
Яке цвітінням осліпляло очі.
І зопалу повірили в слівце,
Яке хтось з нас, промовив ненароком.
Образи зачепили за живе.
Схитнувся світ в той час перед очима.
Чому ж тоді, все пам"ять береже?
Хіба у тому є якась причина?..
Нащо гортаєш все ще сторінки,
Не можеш ще душі давать спокою?
Чому ж я знов чекаю на дзвінки?
А сльози по щоці течуть рікою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391229
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Цей вірш дарую моєму постійному читачу Миколі Салтану
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за чудову підтримку моєї поезіі, її розуміння, за співпереживання.
Дякую вам, Колю, за вашу добру, чутку душу. Цей вірш уже не сумний...
------------------------------------------------
Підняв повіки ранок неохоче.
Очима подививсь на білий світ.
Проміння рано так чомусь лоскоче..
Хіба проспав?... Вставати швидше слід!
Ось вже проміння весело заграло.
І хмари загорілися вогнем...
А небо все пашіло, розцвітало.
Вітало все з новим прийдешнім днем.
Дерева шепотіли між собою.
Даремно, що безлисті, та ж живі.
Вони були зворушені красою.
Стояли, як на варті вартові.
Та що це? Промінь стрибнув у віконце.
Пірнув до мене в ліжко залюбки.
А я сміюсь й ховаюся від сонця.
Воно ж мене знаходить все-таки.
Цілує мої коси і обличчя.
Лоскоче...Я п"янію без вина.
А я сміюсь і закриваю очі...
Оце тобі ранкова дивина!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Ну ось в руках жаданна вже свобода.
Годинник відбиває інший лік.
Любовна закінчилася хвороба.
Чомусь у неї був короткий вік.
Усе навколо снігом замітає.
А вітер б"є безжалісно в лице.
Та не моя вина у тому.. Знає.
Занадто мілкувате джерельце.
А, може, це мороз скував їй крила?
А чи душа не хоче більш літать?
Хіба це серце іншому відкрила?...
Та звідки це мені дано узнать...
Лиш відчуваю: крига ніби тане.
Тріщить по швам занадто товстий лід.
Лише недавно був іще коханий...
Тепер зима припорошила слід..
А вітер все роздмухує багаття..
Пусті думки: не буде вже горіть.
А від бажань лишились тільки шматття.
На попелі вже душу не нагріть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390695
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Купаються в калюжах горобці,
Серед зими тепло таки буває.
Несу три жовтих квітки у руці.
Кому несу? Вона одна лиш знає.
Сніжинки закружляють угорі,
Накриють поле ковдрою пухкою.
Я принесу букетик той тобі,
Поставлю в вазу з чистою водою.
Наллєм в бокали білого вина,
Запалим свічі в затишній кімнаті,
Ввірветься ніби з квітами весна
У наш Едем кохання зустрічати.
Відхилить місяць штору на вікні,
Ковзне промінням по загадці ночі,
Відкрию очі. Може це вві сні
Цілую я твої вуста дівочі?
Лише три квітки в вазі на столі
Про ніч оту могли б все розказати,
Та срібний місяць, що висів в вікні...
На жаль, ніхто не буде в них питати.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113010502489
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390081
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Кажеш ти, що я причарувала...
Що без мене ти не можеш жить.
Жаль, що я про це й сама не знала,
А душа до тебе вже летить...
Коли вечір зазирне до хати,
І зірки загорнуться в блакить,
Я до ранку буду все чекати,
За тобою серденько щемить.
Полетіла б, якби мала крила,
У той край, де, любий, ти живеш.
Я на плечі б голову схилила.
Ти ж мене коханою назвеш...
Ти мої розчісував би коси,
І солодкі цілував вуста...
На коліна, чомусь впали сльози...
Та про це лиш знають небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390011
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Звучав акордеон. Одна кружляла пара.
І світ був тільки їх, як музика і вальс.
Ця жінка у житті любові не добрала,
А чоловік отой не біля тих звивавсь.
А танець - наче лет у юнь, хмільну, жагучу,
І пару молодив, і почуттями грів,
І прикрощі стирав, і долю невезучу
Уже не на землі - між зорями, вгорі...
Звучав акордеон. Одна кружляла пара.
4.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389749
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Так! Кохання - це квітка, що у серці цвіте.
Воно ніжне, тендітне, але силу дає.
Якщо грієш теплом і його бережеш,
Пелюстки розправляє, розцвітає без меж.
Воно схоже на мак, що роцвів у пустелі,
І як світа пучок, що веде у тунелі.
Ніби зірочка ясна, що крізь темінь веде,
Що у будні, як свято, як дарунок прийде.
І від щастя дурієм, бо так хочеться жить!
То ж давайте коханням, що прийшло, дорожить!!
Не кидайте у льох, коли сильні морози,
Не топчіть черевиками, як траву на дорозі.
Захистіть і зігрійте у долонях своїх,
Не вбивайте цю квітку!! Не робіть страшний гріх!!
Бо колись прийде час, ви згадаєте все,
Але буде вже пізно...квітка вже відцвіте.
І тоненьке стебельце вирве вітер з землі.
І залишаться в серці лише сльози й жалі...
Бережіть своє кохання!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389278
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Так хочеться, щоб день почавсь тобою,
Образи, як хмаринки розійшлись.
Хай радість не пройде нас стороною,
А люблячі серця, щоб обнялись.
А вітер, щоб розвіяв ту доріжку,
Що снігом завірюха замела,
А доля, щоб не ставила підніжку,
Бо сила проти люблячих мала.
Та тишу розбудив дзвінок у хаті.
Я чую голос знову рідний твій.
Так хочеться тепер тебе обняти,
Бо ти прийшов із давніх моїх мрій..
Із тих країн, де жовтий цвіт троянди,
Де ранки п"ють медовий їх напій,
Де зорі ясно світять, як гірлянди,
А квіти пахнуть росами надій..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389146
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 03.01.2013
У кімнаті затишно і тихо.
Атмосфера радості й тепла.
А в кутку ялинка - скромна втіха,
Що із лісу в хату забрела.
І вогнями радісно заграла.
Незабаром прийде Новий Рік.
І надії наші прикрашала:
Хай добро з ним стане на поріг.
У каміні затріщали дрова.
За столом сиділи я і ти.
І літала тиша тимчасово.
Ми хотіли від усіх втекти.
Я до тебе ніжно прихилилась.
Ти чомусь захвилювався у цей час.
Ти сказати й слова не осміливсь.
Та нічого. Вогник, щоб не згас.
Та для чого тут слова високі,
Коли ти зі мною, любий мій!
Тобі рада, ніж словам солодким.
Тільки розуміть мене умій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388740
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 31.12.2012
На руке вижу перстень...
Окольцованный зверь!
Но ты мне интересен.
Ты открыл в сердце дверь.
И ума же хватило!
Как же жить нам теперь?
В своё сердце впустила...
В чудеса тут не верь!.
Сердце - вольная птица,
Приуныло уже.
Как назад возвратиться,
Быть свободной душе?
То, что было чужое,
Стало всех мне родней..
Моё счастье хмельное,
Подскажи ...Ты мудрей!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388939
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 31.12.2012
Ну от і все... Назавжди вже пішов.
І тихо заскрипіли за ним двері.
Потрібних слів ти так і не знайшов.
Лиш спроби залишилися мізерні.
А серце вслід кричало: Зупинись!
Не кидай нас з Любов"ю сиротами...
Прошу тебе! Постій і озирнись...
І припади до рук моїх вустами...
Пішов... Не озирнувсь... Не пожалів...
А вітер за вікном тихенько плакав.
Старенький явір сумно заскрипів.
З гілками ніби, щось про нас балакав.
А за вікном все дужчала пурга...
Сліди твої старанно замітала.
І ковдра із пушинок пролягла.
Неначе пір"я лебеді скидали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388531
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Чи варто залягти у німоту,
Чи має доля допуск до спокою,
Чи варто стати знов самим собою,
Щоб у людей забрати сліпоту?
А потім вдарити по нервах, як колись,
Біду порізати дрібненькими шматками,
Той голос перший, що іде від мами,
Міг і надалі піднімати ввись.
Прозріють люди, як впадуть сніги,
Хай заспіває новорічне небо,
Повірте, рідні, кращого не треба,
А те, що маєм треба берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388485
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Однажды Петр подошел к Иисусу и спросил Его: «Господи ! сколько раз прощать брату моему, согрешающему против меня? до семи ли раз?» На это Иисус ответил ему: «Не говорю тебе: до семи, но до седмижды семидесяти раз.
(Новый Завет).
------------------------------------------------------------------------------
Ви бачили, як терен розцвітає?
Як молоком облиті всі гілки...
Таке цвітіння і Кохання має...
Але ж чому гіркі так ягідки?
Завжди Кохання вабить буйним цвітом.
Хіба ж тут можна відірвати зір?
Та пелюстки зриває бува вітер.
От вір тепер в Кохання і не вір!
Кохання нам дано з небес від Бога.
Яким ми граємось й не хочем дорожить.
Воно, як Квітка чуда неземного.
Воно ПРОБАЧИТЬ ВСЕ! Без цього варто жить?
Буває, що ми сильно себе любим.
Не знаєм змалку, що це пробачать.
І не жалієм ми за тим, що губим,
Бо Я своє не хочемо втрачать...
Ось так вбиваєм Квітку ми, Кохання.
Тримай міцніше і не відпусти.
Не думай, що ще буде. Не останнє...
Та інше вже не буде так цвісти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388349
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Ти відійшла... Я вибрав іншу стежку…
Слова втекли... Вселився в серце біль…
Воно мені вже нині не належить,
Ятриться рана, наче сиплять сіль.
І що не день, ти далі все і далі…
Хоча ріднішої, як ти я ще не мав,
Наше життя натискує педалі,
Відстань росте від тої, що кохав.
Прости й прощай, красуне синьоока,
Не знаю чи зустріну ще колись?
Чи ще втоплюся я в очах глибоких,
Чи синьоокі вже перевелись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388281
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
На вікні троянди ніжні, білі.
Знаю, що мороз намалював,
Але в серці тепляться надії.
Що це ти вночі порозкидав.
Жаль, що я не бачила, бо спала.
Чом же не постукав у вікно?
Я б тебе відразу упізнала,
Хоч уже не бачила давно.
Як мені зірвати ніжні квіти,
Притулить до серденька свого?
Але обережно! Треба вміти
Зберегти зимове це тепло.
Та чому ж це білі, не червоні?
Ти ж мені їх завжди дарував!.
Як же їх зібрать тепер в долоні?...
А чому ж нічого не спитав?...
Ось і сонце з обрію устало.
Зникла казка... Швидко відцвіла.
Квітів я твоїх і не зібрала,
А сльоза по шибці потекла...
Жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388267
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 27.12.2012
На відстані у сотні кілометрів,
Думками можна швидко долетіть.
І здасться оця відстань сантиметри,
Щоб душу у руках твоїх зігріть.
Ти обійми й впусти її до серця.
Далекий шлях долає недарма.
Хай розповість, як важко їй живеться,
Коли на серці мряка і зима.
І ось думки летять по бездоріжжю.
І став крихким і ненадійний лід.
І б"є холодний вітер по обличчю.
Вже крила утомились: треба вбрід.
Думки мої! Не треба. Зупиніться!
Можливо, вас там зовсім і не ждуть?
Мої ж такі уперті, схаменіться!
Ви можете розпуку там здобуть...
Та від думок душі уже відлига.
Струмочки, як весною жебонять.
І тане потихенько уже крига.
Ну що ж, летіть! Не буду зупинять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388082
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Іди вже... на прощання не цілуй...
Прикинусь я, що сплю неначе.
Іди із серця, часу не марнуй,
А я... я знов буду терпляче
Чекати... Як кого? Тебе...
У снах, у римах, і у мріях,
Ти йди... і бережи себе,
Мене ж залиш у сніговіях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344706
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 26.12.2012
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Болить у грудях, я хворію Вами,
При сні мовчу, а як не сплю – сльоза…
Пишу листи щодня, шлю телеграми,
Хоч на папері каплями роса.
Хіба чужі? Недавно ж були рідні…
Складали казку ввечері, як сон,
Вітри завили і уже не видно,
Сонця того, що сяяло обом.
Доля на двох чомусь нас залишила,
Казка душі пішла без вороття,
В єдине ціле нитками не зшила,
Дві різні долі на усе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387799
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
В декабре случились главные потери,
Потому до слёз я не люблю декабрь.
Душу вновь воспоминаниями грею,
У себя пытаюсь грусть и боль украсть.
Жаль, что многое давно осталось в прошлом
И нельзя черновики переписать.
В грустном декабре заснеженно-роскошном
Научилась красоту не замечать.
Но пройдёт декабрь и грусть моя утихнет,
Затаится боль и оживёт душа,
Повседневность надоевшая настигнет...
У портретов тихо догорит свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387611
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Думка бентежить моя,
Втрачаю останню надію.
Шепчу, повторяю ім'я
І подзвонити не смію.
Спитати: ну як ти живеш
І що тобі сниться, кохана,
На кого чекаєш чи ждеш,
Що в серці загоїться рана?
В химерних являєшся снах,
Бентежно і ніжно цілуєш.
Гойдаю тебе на руках,
А часом в обіймах ночуєш.
Вихлюпує біль із душі,
З'явилися сльози зрадливі.
Сплелися слова у вірші,
Щирі і трохи тужливі.
Звертаюся стиха, шепчу,
Живеш в моїх снах і ночуєш.
Я в руки себе палачу
Віддам, бо мене ти не чуєш!
Щоб все обірвалося враз
Від сильного розпачу, болю,
Без докорів, зла чи образ
І без нарікання на долю.
20.12.2010 p.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387487
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Я тобі іще не все сказала.
Поцілунки не забрав усі.
Як ніхто тебе отак кохала.
Дивувалась я твоїй красі.
Відчуваю шовковисті руки,
І чомусь засмучене лице,
Що мене заводило в розпуку.
Та завжди знаходила слівце,
Щоб тобі вдихнути ще надію,
Щоб побачить блиск твоїх очей.
Коли вдасться, то в душі радію.
І тоді тягар летить з плечей.
Та недовго свято це триває.
Знову недосказані слова.
Хвилею хандра тут налягає,
А за нею йде уже нова.
І думки злітають, наче пташки
На моє засніжене вікно.
Так без тебе, любий, мені важко..
А з тобою важче всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387575
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Подивилась в вікно: вже світає...
Та чому ж це не спиться давно?
Чомусь серце нудьга тишком крає.
І ми з нею удвох мовчимо.
Та немає причини для суму,
Просто серце вразливе таке.
Все мене підбиває в задуму,
Що для серця мойого щемке..
Може, зими холодними стали,
Чи сміятись не хочу давно?
Хіба серце розкаже словами?
Його тільки відчути дано...
Відчуваю і знову хвилююсь.
Нема поряд того, кого ждеш.
Тільки подумки в світ я занурюсь
У той край, де, коханий, живеш.
І тоді, ніби квіти блакитні,
Розцвітають прозорі думки.
Стають легкі і дуже тендітні,
Ніби ніжних квіток пелюстки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387018
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Маленьке серце здатне так любити,
Щоб чудо це вчинити із тепла:
ЗимУ в душі на літо повернути.
А замість снігу, щоб весна цвіла.
Ми мучимо серця, коли страждаєм,
Коли близькі не можуть зрозуміть.
Тоді образи в серці ми ховаєм
І думаєм: А як же далі жить?
А серденько ж терпляче, розуміє
Тихенько собі стукає й мовчить...
Коли ж вже дуже боляче - пониє,
Коли ж мороз у жилах, то тремтить.
Коли ж накриє хвилями кохання,
І почуття вирують, як вулкан,
Воно тоді забуде про мовчання,
Лиш тихо нагадає про обман...
А ураган кохання несе в море
Туди, де можуть хвилі потопить.
А ми пливем... Воно ж таке прозоре!
І серце з розумом не хоче вже дружить...
Ми любимо: на то ми живі люди!
Хто не любив, той просто і не жив.
І хай осудять ті, у кого пусті груди,
Немає серця... Значить не Любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386549
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 21.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2012
Чому від тебе я втрачаю розум,
Нерви рвуть спокій, мов гітарні струни,
А тіло все тремтить, як від морозу,
Танцює серце, мов весною вруна?
Я вже не можу дихати без тебе,
Вуста німіють - прагнуть поцілунку,
Закрили хмари синій килим неба,
А я все прагну чарівного трунку.
Щоб біля тебе серденько нагріти,
В твоїх очах знайти зорю єдину,
Коли удвох то можу і згоріти,
Лише б кохання стріти лебедине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386255
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Неначе борошно крізь сито,
Зима просіяла сніжок.
Скрипучу хвіртку привідкрито,
Густий клубочиться димок
Із димарів, неначе з люльок.
Взялися кіркою шибки,
Під канделябрами бурульок
В лелітках білі килимки,
Неначе хутро соболине.
Дрібною пудрою снігів
Поволі куряться долини
І білі схили берегів.
Духмяні аромати хвої
Морозна свіжість обійма
На вікнах масляні левкої
Малює пензликом зима.
Торкає вітер, мов навкірки,
Нічну притишену струну
А ген по небу, наче з гірки,
На санях місяць прошмигнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386239
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Мені поруч з тобою так затишно -
Заколисує ніжність мене.
Наше щастя яскраво розкрашено -
Вірю в те, що воно не мине.
Як хмаринки пливуть в даль незвідану,
Так сумлінь наших щезне печаль.
Почуттів річку ніжно-нестриману
Знов і знов розіллє через край.
Твої очі так щиро всміхаються -
Так всміхається ранок весні.
Погляд з поглядом знов зустрічається...
Ти "кохаю" шепочеш мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378912
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Я краплинками ніжність збираю,
Що лишилась в самотній душі.
І думками себе ще втішаю:
Не забуде ж мене в метушні.
Я тобі принесу без вагання
Свої щирі, палкі почуття,
Може, ти ці оціниш старання,
А в душі запече каяття.
Я так хочу торкнутись рукою
Твоїх ніжних малинових вуст.
І ходою такою легкою,
Вітерцем я до тебе ввірвусь.
Примощуся на краю сердечка.
Хто ж за це мене може судить?
Тільки ти, ніби спиш... Ні словечка!
Як же серце твоє розбудить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385286
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Незабудки тобі посилаю.
І дарую усмішки свої.
Що ти радий, звичайно ж, я знаю.
І усміхнені губи твої.
Розізлила... На мене сердитий.
Робиш вигляд: тобі всерівно!
Але знаю, нудьгою убитий.
І за мною сумуєш давно.
Я у пошту свою заглядаю.
Напиши хоч два слова. Прошу!!!
Адже, любиш, страждаєш... Я знаю.
За мовчання тебе я прощу.
Бачиш, я винувата. Це точно!
Та пробачення ти попроси.
І підпишемо мир остаточно,
І настануть чарівні часи...
Ось і зараз дзвінка я чекаю!
Не забув ще адресу мою?
Та за шутку тобі співчуваю...
Ну, приборкай же гордість свою!
Чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385002
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Тендітні мрії веселкові
Давно засипав білий сніг.
Лиш в хуртовину випадково,
Стають, як гості, на поріг.
Вони, окутані морозом,
У душу просяться зігріть.
Не вірять хибним ще прогнозам,
Бо хочуть так ще в серці жить.
І крига в серці, ніби тане.
Минуле гріє вже думки...
Невже ж, колись все перестане
Мені даватися взнаки?
А серце тихо б"ється в грудях...
Що можеш ти мені сказать?
Так тяжко жить тепер у буднях.
А казку можеш лиш згадать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384992
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Народна мудрість нас повчає:
(Це добре знає кожен з нас)
Що грубе слово нас вбиває,
Яким повчаєм ми підчас.
На посміх людям виставляєм,
Когось вважаємо дурним.
Така людина душу МАЄ?!
А душі ж квіти, не полин!
Усмішка лагідна і слово
Сердешне, ніжне і тепло.
Щоб не зламати помилково
Душі невинної стебло!
Сховаймо ж ми свою жорстокість.
І так не мед у нас життя.
Забудьмо про свою високість!
Нехай добром цвітуть вуста!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384831
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012
Я полюбила те роздолля,
Яке не бачила ніколи
І ті смереки за селом,
Що теж тремтіли перед злом.
Як повноводная ріка,
Що вниз з Карпатських гір стіка, -
Так спогади бабусі линуть
В дитинства світ, в свою хатину,
Де різнотрав'я оксамит,
Пісень, традицій колорит.
Де спів, забави, вишиванки,
Садки в рожевому серпанку
І щедрі на гриби ліси,
Поля безмежної краси.
Давно люблю той спогад світлий,
Де люд гостинний і привітний.
А в нього – руки працьовиті,
Що славою віків сповиті.
Та раптом в’яне рож вінок. –
Крізь сон я чую плач жінок.
І навіть діток оченята
Тривогу вміли відчувати.
Лишили спогад за горою,
А біль забрали із собою,
Щоб вічно з ним у серці жить.-
Хоч плине час – душа болить.
Бабуся спокою не знає,
Бо ностальгія не минає. –
Звучить, як сповідь ця відверта
Жива бабусина легенда…
Я чую плюскіт джерельця –
Його відлуння йде в серця.
Я бачу в снах ту чисту воду,
Що живить гілки родоводу.
Дарма, що б’є на чужині, -
Воно таке близьке мені.
З розмов про все це дізнаюсь. –
За долю кращу помолюсь.
Щоб більш ніколи у людини
Не відбирали Батьківщину!
Я про бабусин спогад мрію.
Тепер я серцем розумію,
Чому так часто, рідний краю,
З її думок ти виринаєш…
Той подих лісу навесні
Так само близький і мені.
Там навіть рідним є каміння. –
Земля, в якій моє коріння!..
2011р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208284971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360409
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 13.12.2012
*****
Ваші ніжні вуста малинові
Я хотів би хоч раз обласкать...
(з послання творчої душі)
НащО тобі мої вуста примхливі?
Навіщо їх малиновий нектар?
Мої думки занадто полохливі.
Від серця відганяю щем і жар.
Характер твій - оазис у пустелі.
Поезія - із гумором на "ти".
Мене вражають віршів каруселі
І почуттями зведені мости.
Ти - загадковий. Я - чужа, далека,
Люблю романтику, хоча й на схилі літ.
І ти, мов білий чарівний лелека
На берег мрій звершаєш переліт.
Порив ціную. Зрозуміти хочу.
Ніяковію від твоїх зізнань.
Тамую подив. Закриваю очі
І подумки шепочу: "Перестань..."
Самотність виливається віршами.
Обоє трішки стомлені життям.
Вінчає доля помилки штормами.
Роки ж, як буревісники, летять.
Цвіт полину лежить уже на скронях.
(Це я про себе. Ти ще молодий!)
Колись птах щастя випурхнув з долоні, -
Вже більш його не вабило сюди...
Життя не передбачує кохання,
Із сьогодення лабіринт пряде.
Ти ж не бажаєш хвиль розчарування?
Тож я - за дотик душ, а не сердець.
17.09.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365022
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 13.12.2012
Довіряю Вам думи таємні,
Ніби знаю вже Вас пів життя.
Відганяю бажання шалені,
Закриваю роти почуттям.
Ваш талант все частіше хвилює,
Обіймає співучим крилом,
Словом пестить і душу лікує,
Розмітаючи сум помелом.
З Вами в дружбі – як в казці химерній.
А в розмові думок віч-на-віч,
Я – між Ваших шедеврів, в майстерні.
Та і Ви в моїх снах кожну ніч.
Навкруг Вас мої музи витають,
Почуттів ще не зібраний куш.
Мене тішить і щиро вражає
Незбагненне поєднання душ!
Таке близьке мені і жадане
Дружніх помислів творче злиття.
То це правда, шанований Пане,
Що я знаю вже Вас пів життя?..
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207220162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352045
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 13.12.2012
Щодня до Вас душею лину,
Вві сні барвистім бачу Вас.
Чекаю знов на ту хвилину,
Коли прийде ефірний час.
Щоб простягнути Вам долоню
Із поетичним колоском,
Щоб знов запульсувало в скронях,
Щоб ніжність збігла знов рядком.
Щоб посміхатись Вашим жартам,
Щоб спрагу серця гамувать,
Віддатись полум'ю азарту,
Талант по крапельці вивчать.
Для Вас я в всесвіті - піщинка.-
Мені, даруйте, все одно.
Ви ж - книг душі диво-сторінка,
Натхнення творче джерело.
Ви ідеал поета справжній!
(Це не самі лише слова). -
Тож я шепочу, повна вражень:
"Спасибі долі, що звела!..»
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112121301201
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384520
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012
Я повернувсь туди,де вже жнива,
Любов збирає розболілим серцем,
Де вже забуті ніжності слова
І вкинуті як залишки в відерце.
Я повернувсь туди,де не болить,
Я повернувсь, де висохли вже сльози,
Де про кохання пісня не звучить
І відшуміли світанкові грози.
Я повернувсь.Навіщо я прийшов?
Що я шукаю в цім забутім полі?
Щось загубив,та так і не знайшов?
В руках тримаю пелюстки вже кволі.
Вони недавно квітами були
І серце мов жарина зігрівали,
Лишивши в пам'яті скупі сліди,
Там, де із них на серце сльози впали.
Я повернувсь, а може пелюстки
Ще оживуть і розцвітуть квітками,
Й на білий аркуш ляжуть ще рядки
Ті, що розгублені були роками.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112120909820
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384025
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Ми зимою сумуєм за красою весни.
І її розмаїття нас чарують у сні.
Сниться пишний бузок і жасміновий цвіт,
І тендітні фіалки, і лелечий приліт.
Коли землю вкривають білих вишень квітки,
Посміхнемся й згадаєм зимові пелюстки.
Коли квітнуть дерева, і лапатий йде сніг
По коліна деревам до весни, що заліг.
І думки знов крадуться. Так нестерпна жара!
І не знаєш, де дітись. Налягає хандра.
Зимова прохолода прояснить мозок мій,
І я стану з душею у нерівний двобій.
Так захочу тепла! А колись відреклась.
Нагадають думки, що була обпеклась...
Не повірила в те, що в морози цвітуть
Наші душі, як квіти. Від тепла проростуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383879
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Берізки, тополі і клени,
Без листя, ну, геть роздяглись!
А верби жовтаво-зелені,
Уперто за руки взялись…
І зовсім не хочуть скидати
Ошатне у сонці вбрання,
Так гордо стоять біля хати,
Неначе осіння рідня.
Тремтливо тріпочуть листочки
В завії холодних вітрів.
І візерунком в сорочки
Лягає осінній мотив.
А верби сьогодні не плачуть,
Вони, просто, трішки сумні.
Гілля опустили, неначе
Задумались в тихому дні.
І сльози колишні у росах,
Згоріли зірками давно...
Зібрала все осінь у посаг.
А вербам, чомусь, все одно.
Вони, наче подихом літа,
Пройшли повз осінню сльоту.
І загорнувшись у віти,
Листочки готують до сну.
Забули , напевно, сердешні,
Що хуга зимова в порі.
А вітер сердито у клешні
Все листя збирає в дворі…
І падає, падає тихо
Вербова краса до землі…
Лиш мить …і уже, наче вихор!
Сяйнула зима на крилі.
Війнула із неба пихато
Білявих сніжинок в танок.
І верби мої біля хати
Сплела у зимовий вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Ой, же, Осене щедра і мила,
Виплач рясно осінні дощі,
Бо краплина чомусь опинилась
На моїй вже сльозою щоці.
Для усіх, непомітно змахнула,
Я вітрами сушила її,
Але щемом у серці відчула,
Що не дощ, а це сльози твої.
То чому ж не дощить, а ти плачеш?
Золотою ж ходою ідеш…
І дощами, принаймні, пробачиш,
Те, що смуток осінній несеш.
Запечалені сльози жіночі,
Вже не раз у краплини влились,
А ти щастя для нас напророчиш,
І в вечірній свічі усміхнись…
Полум'яним у золоті листом
Застели сяйно рідний поріг,
А туманом, що звівся над містом,
Притулися легенько до ніг.
Це тобі сповідають всі смути,
І мінорні акорди душі,
І кохання шукають забуте…
У майбутнє сліди залиши.
Ой, же , Осене, мила, чарівна…
У прощанні вітрами злети.
Ти красою своєю Царівна!
А за смуток… іще раз прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381543
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 10.12.2012
На крилах листопадових униз,
Жовтавий лист летів немов лелека
І вітруган гонив його далеко,
Під шурхіт зачарованих реприз.
А сірі хмари – чайки в небесах,
Млином мололи промені червоні
І листя, як обрамлення в іконі,
Спадали вниз, як сльози на очах.
Безлистий терен в чорному кущі,
Набрав нектару в ягоди дозрілі,
Що від морозу стали зовсім спілі
Й помилися в холодному дощі.
Дерева і кущі неначе голі,
Лише калина одягла намисто,
Прощаються дерева з падолистом,
Чекають снігу в лісі і у полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382816
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Телефонный звонок разбудил на рассвете.
Слышу голос родной. Я устала так ждать.
Ты же был мне когда-то, лучше всех в целом свете.
Что ж так поздно* звонишь? Я хочу угадать...
Слышу голос дрожит, как осиновый лист.
"Говори, успокойся. Я хочу очень знать:
Как ты жил без меня? Ведь был раньше речист.
Неужели не больно было нить оборвать?"
Слышу шепот тех губ, что давно целовала:
"Ты прости. Был я глуп. Дай тебя обрести".
"Ты пойми! Я так долго этих слов ожидала!!."
Телефон замолчал...Вновь гудки коротки...
В полудрёме стучится тихо ветер в окно.
Подошла к телефону. Стало так тяжело...
Что ж хранишь его, память? Это ж было давно...
Почему ж вдруг на сердце стало очень светло?
______________________________________________
Поздно - в смысле ОПОЗДАЛ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383313
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Лапатий сніг засипав ненароком
Все навкруги: і вулицю, і дім…
Ти по подвір’ю йдеш рипучим кроком,
З рум’янцем на обличчі… на блідім…
Сніжинки тануть на пухнастих віях,
Та ж посмішка блукає на вустах…
Лиш діти… ті, що народились в мріях,
Десь заблукали в неосяжних снах…
Якби ж вернути можна було диво,
Дитинства кольорові милі сни…
І бачити Тебе завжди щасливу
Й все розпочати з першої весни.
Дивитись кожен день у ніжні очі
І любуватись на твою Красу…
Тобою милуватися щоночі
І пити ніжну з твоїх вуст росу…
На жаль, нема повернення в минуле;
Воно – омана юного життя…
Літа у Осінь швидко повернули…
Відгомоніли, мов серцебиття…
І щось до горла тупо підступає,
І на душі щемить незносний біль…
І мов відлуння ніжне долинає
Мелодія нездійснених весіль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383066
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим покривалом стелиться туман,
Огортає землю жовтувата шаль,
А за небокраєм і десь далі, там,
Ти сидиш самотня, а в очах печаль.
Цьогорічна осінь, як і ти, сумна -
Плаче болем небо, листя обліта,
Тільки ти не плачеш - сліз тепер нема,
Витекли, напевно, з відчаю до дна.
Ти не плачеш! Навіть боляче якщо,
Почуття не вмерли - у тобі любов,
Ставши на коліна, крикнеш ти: За що?
А в душі слова ті згадуються знов.
"Я сказав цій осені і тобі скажу:
Ти, пробач кохана, більше не люблЮ,
Та відкрию серце, хай і на біду,
Уже іншій, мила… ти ж мене забудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Букетик жовтих квітів на столі.
Маленька,чисто прибрана кімната,
Не бігають онуки тут малі,
Давно немає вісточки від брата.
Забігла вранці подруга на чай
І заніміла, дивлячись на квіти.
-Хто він?-Не муч,скоріш розповідай!
-Все розкажу.-Та й де тебе вже діти.
І полилася розповідь п'янка
Про нього і які у нього очі,
Де він живе і зачіска яка,
Коли пішов уранці,чи впівночі7
Щебече господиня залюбки,
Розповіда все чисто по ,,секрету,,.
Лиш не сказала,що ці нагідкИ
Купила, як ходила по газету.
І вже вночі,залИшившись сама
Гірким сльозам дала нарешті волю,
Приснився він,два келиха вина,
І нагідки розсипані по полю.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11211138807
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377509
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 07.12.2012
Опустилася ніч на квартали,
Східне місто у мороці спить.
Бачать сни старожили-чинари,
Нічний птах теж заснув, не кричить.
В таку ніч відчинилася брама
В Божім храмі, де в небі хрести.
Привела сина втомлена мама,
В білу церкву-спасіння знайти.
Попросити притулку у церкві,
Поклонитись іконам святим,
Бо життя склалось гірше, ніж в пеклі,
В чужині, з чоловіком чужим.
Там за брамою вмерла надія
Про щасливе життя чужини,
Вбиті радість, любов, вбита мрія.
Як тепер шлях додому знайти?
Очі бігають лячно в дитини
По свічках, по святих образах,
Він пригадує запах калини,
Що залишилась може у снах.
Боже милий, спаси ту дитину,
Захисти від нужди чужини,
Поверни маму й сина в країну,
Їх пробач, в них немає вини.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112120610305
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383042
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Крапельки дощу течуть струмочком.
Із дощу почавсь зимовий день.
Напишу слова тобі рядочком,
Проспіваю ряд своїх пісень...
Хай твоє порадують сердечко.
Не сумуй, прошу, в зимовий час.
Уже скоро літо... недалечко.
А вогонь багаття ще не згас.
Я словами ніжними зігрію.
Притулися ближче до щоки.
Я розраджу в тузі. Я зумію!
Прожену непевні всі думки.
Поклади лице в мої долоні.
Теплоту для тебе берегла...
А для чого ж сльози тут солоні?
Я ж тебе забути не могла.
Ні! Не сумнівайсь в моїм коханні!
Ти для мене увесь білий світ.
Ти - неначе пташка синя рання,
Що співала стільки мені літ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382822
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Скалу точить вода, а ранкова роса
На траві, забриніло сльозами.
Позатерті сліди в різні боки ішли,
А відгомін, кресадлом об камінь.
То не місяць пече - поцілунок в плече.
Слів не чути - кохана, жадана.
Вже затихли сліди у принишклій траві,
Поцілуй же ту віддаль між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377865
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 05.12.2012
Моя любов - твоє князівство,
То ж будь володаркою в нім!
Продовжись високосне дійство,
Щоб час не порожньо дзвенів,
Щоб не селився жур із нами,
Не знали прикрої сльози,
Щоб хата пахла пирогами
І хліб родив, і гарбузи.
Будили діти радо тишу
І юно квітли наші дні.
А ти всміхалася частіше
Мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381741
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...
Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.
І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Я - маленька пташка та, що має крила.
Я б до тебе, милий, знялась й полетіла.
Та не знаю, де ти. Чи мене чекаєш.
Може іншу любиш. ЇЇ пригортаєш...
Попросила б вітра, щоб розправив крила.
Щоб не дав упасти, коли вже несила.
Розступились б хмари, як буду летіти.
Щоб світило сонце. Не сміло палити.
Попрошу, щоб дощик не смів накрапати,
Бо намокнуть крильця: не зможу літати.
А в важкій дорозі молитимусь Богу,
Щоб мене пробачив, як зіб"юсь з дороги.
Якщо не в ті двері зможу я постукать.
Що казало серце, не схотіла слухать...
Подивилась в небо: хмари насувають.
Ці мене думки тільки зігрівають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381820
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Непомітно вечір зайшов в хату.
Обережно став на мій поріг.
Темінь розлилася по кімнатах.
Холодок по спині враз пробіг.
Я одна в кімнаті. Більш нікого..
Лиш самотність вірна біля ніг.
Боязливо дивиться небога.
Думає: вона мій оберіг.
Що ж я можу їй тепер сказати?
Може, що вірніша від усіх?
Хочеться й не можу ублагати,
Щоб звільнила від утіх своїх.
Так, самотність, ніби це свобода.
Зради вже не буду пізнавать.
Це - душевний біль, не насолода.
То ж свободу треба цінувать!
Уже нічка вечір витісняє.
За вікном погасли ліхтарі.
Треба спати... ПОдруга куняє...
В сні спадуть із плеч всі тягарі...
Надобраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381659
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Охолов уже чай з майським медом...
Ніжний дотик твоєї руки.
Ми одні, ніби зараз під небом.
І від ніжності квітнуть бруньки.
Червоніють від заздрощів квіти.
Блідий місяць розсипав срібло.
І схилились від кетягів віти,
А так хочуть заглянуть в вікно.
Вся природа затихла і слуха:
Тонко струни кохання звучать.
Нашорошили півники вуха.
І двіночки уже не дзвенять.
Ця мелодія ніжна, медова.
Пахне свіжістю білих троянд.
Це кохання солодке, ранкове.
Хіба зможе у нас хтось віднять?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381454
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 04.12.2012
Закінчилась осіння вже казка.
Що ж, напишем тепер про сніги.
Хіба раді зимі оці пташки?
Чи співають пісні від нудьги?
Земля вкрилась пухким покривалом.
Що ж їм їсти? Співають пісні..
Підкормлю я красунь свіжим салом,
Хай душа порадіє весні.
Зацвіли білим цвітом дерева.
Чути співи птахів голосні.
На снігу, ніби квіти рожеві.
Це строкаті цвітуть снігурі...
Все красиво, та тільки морози..
Зітруть казку про ранню весну.
І душа це осмислить не в змозі:
Пам"ятає весну запашну.
Коли квіти у росах тремтіли.
І акації дух забивав.
Ніжно губи твої шепотіли,
Як своєю мене називав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381388
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Вродилася ранково в сизомлі
Волошечка - дарунок трав і літа.
Ніжніше стало на моїй землі,
Бо ця ваблива синьоока міта
Змела красою негаразди злі,
Любов'ю, наче дощиком, налита.
Авжеж бур'ян... А для душі - тепло
І крила для думок, що прагли висі.
Та сяяв цвіт і сяяло стебло
І світ у сіть принадою ловився.
А диво не тікало, а текло
Уже з очей...
Дививсь - не надивився...
28.ХІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380938
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Тихий лагідний ранок задивився в вікно
Крізь прозорість фіранок майорить полотно:
Бліда синь краєм неба, легкий шовк синяви.
І що серцю ще треба? Цю чарівність лови.
Ранок наспіх зібрав всі зірки у пучки.
І незримо сховав ці живі світлячки.
Новий день підкрадався на ще сонній землі.
Він росою вмивався і купався в імлі.
Тільки вітер хитає вже безлисті гілки...
Ні! Один зависає..огортають думки.
Серед всіх залишився... Чи надія ще є?
Або, може, змирився? І тим біль принесе.
Хто ж це зможе узнати? Хто ж це зможе відчуть?
Серце буде стогнати. Хто ж це зможе почуть?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380876
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Пробачте. Будь ласка. Я дякую...
ЧарІвні прості ці слова!
Це щирого серця ознака.
Добром той життя засіва.
Такий не залишить в печалі,
І радість розділить на двох.
Слова підбиратиме вдалі
Такі, щоб помилував бог.
Пихатість, зазнайство, упертість...
Хіба це прекраса в наш час?
От щирість, душевність, відвертість
Порадує кожного з нас.
Так будьмо Людьми в цьому світі!
Робить комусь боляче - гріх!!!
Бо душі у кожного КВІТИ.
Ламати - це злочин для всіх!
Не бійтесь просити пробачень.
А посмішку радо даріть.
Життя стане іншим... побачите.
Не бійтесь людей захистить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380359
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Вітаю я тебе, осінній саде!
До тебе знову стежка завела.
А серденько хвилюється, бо раде,
Що пам"ять ту весну ще зберегла.
Ця тиша заглушає мені вуха,
І вірити не хочеться очам.
Але душа надіється і слуха
І молиться усім своїм богам.
І віра десь на краєчку сердечка.
Тихенько притаїлась і мовчить.
А, може, ти десь поряд, недалечко
І з"явишся тут поряд, у цю мить...
А осінь тихо йде..уже минає.
Пожовкле листя вже не шелестить.
І гіркий біль сердечко моє крає.
Лише калина може звеселить..
Візьму пучок червоної калини
І до грудей своїх я притулю.
Мої думки полинуть в ці хвилини
У край далекий, що боготворю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Плакав дощ, але небо тулилось,
Сірий дощ видавався теплом.
Один крок... А чомусь зупинилась,
Серце билось, хололо чоло.
Це – моя українська землиця!
Рідний Край у співучих піснях.
У душі моїй біла світлиця,
Сильні крила і мужній птах.
Скільки радості вплетено в долю,
Я цілую Землю Святу.
Так далеко... та поруч з тобою
Я тебе... по-своєму люблю!
Я люблю тебе понад зможу
Помістити любові в душі.
Помах крилами – вже не ходжу...
Емігранти ми…
Ми – журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 24.11.2012
Я подарю тебе доброе утро,
И настроения целый мешок.
Ты думай волшебник я будто,
Который попал на крючок.
Еще подарю тебе день я,
Он будет милей из всех тех,
В которых любви и везенью,
Наложен был кем - то запрет.
Украсить хочу еще вечер,
Чтоб нежно тебя он согрел,
Зажгутся любви пускай свечи,
А дым, чтоб от счастья запел.
За вечером ночка наступит,
И звезды заглянут в окно,
А тот, кто тебя очень любит,
Наверно ему повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379897
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Життя - не поле перейти,
Не зміряєш на кроки,
Буває, що цілі світи
Твої вміщ́ають роки.
Буває, що лише пісок
Перетирають жорна
І білизною у висок
Лягає смуга чорна.
І що у цьому решеті
Лише Господь сам знає,
На жаль, у нашому житті
По всякому буває.
Буває Гріх, буває Спас,
То благо, то в напрузі,
Та найдорожче, що є в нас
Лише родина й друзі.
Хай винуватців Бог простить,
А з душ скресає крига,
Нехай Господь усіх хистить
Мечем Архистратига.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379717
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Ещё один листик с березки слетел...
Как буд-то письмо. Что сказать ты хотел?
О том, что скучаешь и ждёшь наших встречь,
Что нашу Любовь будешь в сердце беречь?
Что тонкая нить наши души связала?
Быть может, что сердце любить не устало?
Что нежно целуешь ты кудри волос?
А, может, о том, что так трудно жилось
Без верного сердца и ласковых слов.
Что помнишь ты руки, целовать их готов?
А, может, в письме том, совсем о другом:
Что сердце устало, и снег за окном.
И всё то, что было, останется сном?...
И душу уже не согреешь теплом?
Что ж, сердце моё, ты грустишь о былом?
А листья кружАт и летят за окном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378533
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Зі смутком в прощанні,
душею в слова…
Поставимо крапку літами.
Тебе я спитати таки не змогла,
Чом зрада принишкла між нами?
В осінній порі я тугу зачерпну,
В долонях зігрію, пробачу.
І може, біду цю від нас відведу,
Неначе і зради не бачу.
Та все ж між серцями упала межа
І вже не вмивається щастя
У ранках щоденних…
На нас паранджа
Закрила любові причастя.
Чи ж ці половинки коханням цвітуть?
Чи краще його відпустити?
Чомусь у терпінні звикають, живуть,
А як без любові любити?!
Зі смутком в прощанні,
душею в слова…
Поставлю й я крапку літами.
Немає любові, обабіч пройшла,
Не втримати і під замками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377734
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Я за руки тримаю простір,
Донедавна і ти, поруч …тут.
Ми замріяно йшли у гості,
Так наївні , закохані, прості,
А тепер я сама на помості
Серед тисячі зраджених пут.
Я краєчок притримую часу,
Ось уже вислизає із рук,
Змалювавши в повітрі гримасу,
Посміявся з хмарин викрутасу,
Затуманив осінню окрасу
Й залишив у минулому звук.
Так назавжди любов відспівала,
Без заземлення, в небо зійшла,
В часі я почуття не зміряла
І у просторі не завмирала,
Я тобою жила і чекала…
Та, на жаль, така мить відійшла.
Відминув час у простір. Немає!
Не вернути, не вкрасти назад.
І дороги до тебе не знаю
Й, мабуть, двері не ті відчиняю,
Час у часі крізь тьму доганяю…
Наче з вітром я б'юся в заклад.
Як примарне те щастя торкнути,
Коли я загубилась сама….
Чи у світі я є і чи бути?
Чи в минуле змогти завернути,
Або просто назавжди забути…
Був наш світ…і нічого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377786
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю,
Це для неї з душі всі слова.
Ці признання тобі надсилаю
Від любові, повір, так бува.
Бездоглядну її залишили
В листопад і осінню сльоту.
Ми з тобою, напевно, грішили,
Попрощавшись отак, нальоту.
А любов непомітно присіла
Вже осіннім пейзажем в саду.
Попроситись назад не посміла,
Чи на щастя, а чи на біду.
Не простила, мабуть, нашу зраду.
Й слізно впала осіннім дощем,
Зачепившись в осінню принаду,
Хризантемовим жовтим кущем.
Зазирни в мою осінь
любов'ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
На сайті я вже п"ятий рік.
Чимало друзів тут зустріла.
Не буду я вести їм лік.
Скажу, що дружба - це є сила.
Людей завжди я поважала.
Ділилась часткою душі.
Нікого тут не ображала:
Мене навчили так батьки.
Я народилась в Україні.
І Батьківщину я люблю.
Люблю пісні я солов"їні
І мову рідну осяйну.
На сайті є і росіяни.
Та чим же гірші вони нас?
Вони ж не інопланетяни,
За що ж мене казнять в цей час?
За те, що є віршІ російські?
Що треба рідною писать?
Та я пишу й на українській?
Так що, за це не поважать?
За вчинки я людей ціную.
За їх душевну доброту,
А не за душу крем"яную
Не за сердечну мерзлоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379263
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку-
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум'яніють в тебе на щоках.
*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Не клич мене із осені моєї,
Не відіймай багряність осяйну,
Допоки на задумані алеї
Впаду листком в обіймах туману́.
Не зазивай у сиві заметілі
Хай погляд мій ще милує бурштин,
І почуття голодні та змарнілі
Наситить день, бодай би ще один.
І не проси, і не кляни любов’ю,
Бо в цих словах я чую льоду хруст.
Як навесні ми мерзнули з тобою,
То чим зима торкнеться наших уст?
Якщо впаду за тихою межею,
Або злечу у небеса звідсіль, -
Не клич мене із осені моєї,
Не зазивай у сиву заметіль.
10/10/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376877
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю....
Тетяна Луківська "Зазирни в мою осінь"
***
Я у вашу вдивляюся осінь,
В ній , неначе зізнання палке,
Вітер лист пурпуровий відносить
У безкрає і дальнє таке.
Хоч упевнений , що не дістану
Голубине і щире «люблю»,
До студеного вашого лану
Сонцем душу журливо тулю.
Я хмариною в небі за вами
Полечу ризиковано ввись,
І проллюся рясними дощами,
Де ви з літом навік обнялись.
Я у вашу вдивляюся осінь,
Як це сталося - не осягну:
Ви мого доторкнулись волосся,
Заплели юність у сивину…
19.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378879
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Взяла в клітинку я листочок.
Не знаю... руки щось тремтять.
Ось перший ліг уже рядочок:
Коханий! Рада привітать!
Так швидко дні летять за днями,
А ночі довгі, наче вік.
До болі пройняті стражданням,
І вже втрачаю їм я лік.
А я чекаю знов зустрітись,
Та бачу хибні ці думки,
В твоїх долонях відігрітись,
Та все гортаю сторінки.
Ти пам"ятаєш : вперше разом?
Лунала музика трембіт...
Любов була дороговказом.
Чому ж світила мало літ?
Чимало літ уже минуло.
А скільки ж днів уже пройшло!
Та де ж те щастя?(щось зітхнула).
Та його, мабуть, й не було...
Вже вечір сутінки розкидав,
Зірок розсипав цілий міх...
А місяць все мені повідав:
Сказав думки мої - це міф...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378811
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Який же світлий день у Ніни:
Сьогодні в неї іменини.
Спішу Нінулю привітать,
Слова найкращі дарувать.
Бажаю щастя пребагато.
Достатком повниться хай хата.
Здоров"я, вірної Любові,
А дні хай будуть веселкові.
Найкраща подружка моя!
Приємна усмішка твоя.
В тобі багато доброти.
Підтримать завжди можеш ти.
Знайти ти можеш таке слово,
Що має здатність виняткову:
Розрадить, можеш похвалить,
А якщо треба - звеселить.
Життя з такою поруч - свято.
За це не треба їй багато:
Щоб поряд друзі вірні йшли,
Які підходять до душі.
А дома затишку й любові.
Щоб рідні всі були здорові,
Щоб все життя було на "5"...
Тепер іди гостей стрічать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378738
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Для написання вірша надихнув твір Віталія Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
-----------------------------------------------------------------
Минула нічка... Знов світанок.
Зірки сховалися давно.
По плану - романтичний ранок.
Уже зашторили вікно.
Люблю зелений чай я з медом
Такий, щоб губи обпікав!!!
А потім вкритись теплим пледом,
І щоб коханий обіймав.
Я підставляю йому спинку.
Люблю, щоб гладив зверху вниз...
А кіт заглядує в шпаринку:
Давно не бачив він стрептиз.
Ти обіймав мене за плечі,
У шийку ніжно цілував.
А тиша чула ніжні речі!!
Мене так милий лікував.
Так стало душно чогось в хаті...
Надворі падав перший сніг...
Ось закінчилось наше свято.
Пізнати радість сніг поміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377873
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Я цілую троянду червону,
Що в дарунок мені ти приніс
Це, як згадка жаркого сезону.
Ти так трепетно квітку цю ніс
Пелюстки вигравали на сонці,
А листки напувала вода.
Кращі дні заховала в долоньці,
Бо це, справді, пора золота.
Ароматом наповнилось серце,
Та чомусь все сумує душа...
Щось так швидко схилилось стебельце,
І троянда не так потіша.
Пелюстки тихо падали з квітки.
Чом так хутко вона відцвіла?
Де ж ти, милий? Виглядувать звідки?
Я ж чекати тебе так могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377285
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Вже снігом припорошені світанки,
І листя вкрила біла сивина.
Такі прозорі й свіжі стали ранки.
Зима іде, та це не новина.
А осінь відлітає десь далеко.
Над містом промайнули два крила.
А, може, здоганяє десь лелеки.
Та пізно, треба мчатись, як стріла...
Але вона повільно відлітає...
Не всі ще спопелились кольори.
Вона мене жаліє, добре знає:
Що щастя є осінньої пори.
Я так боюсь: не вбили б щоб морози
Таке крихке це щастя, як кришталь.
Нехай іде й не зІб"ється з дороги,
Бо втрачене кохання буде жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377418
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Затмение... кружится сладко голова...
И до мурашек... в волосах дыхание.
Остановить и убежать бы,но слова
Беззвучны, скованы, подчинены желанию...
Так хочется довериться твоим рукам,
И кажется, в объятиях - Вселенная...
Иллюзию мечты читаю по зрачкам,
Реальность снов смущённо-откровенная...
Нет сил - уйти, и до черты - мгновение...
Грешнеют мысли,только твои руки
И их касание - слепое вожделение...
Люблю... но ухожу, прости за муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376983
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Короткое слово Спасибо,
Какое ж тепло для души!
Попробуй сказать кому-либо
Так просто... Скажи, поспеши.
Увидишь: в ответ улыбнётся,
И счастливо будет лицо.
Как только к душе прикоснётся
Простое, как будто, словцо!
И мир разноцветным вдруг станет,
Тепло разольётся в груди.
И с плеч сразу свалится камень...
Обиды уже позади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376748
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Кожна зустріч з тобою,
Це - як подих весни.
Коли квітнуть левкої.
Так чому? Поясни...
Це маленьке є свято,
Ніби сон на яву.
Тоді сонця багато:
У промінні пливу...
Що до того, що осінь,
Хай уже листопад..
Хай пташки безголосі,
Відшумів зорепад.
Наша ж зірка яскрава
Ясно світить в пітьмі.
І від неї заграви
Гонять думки сумні.
Підійди, любий, ближче.
Скоро прийде зима.
Обійми мене швидше.
Знаю: вдвох недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Твій час зі мною закінчився,
Тебе нема в моїй оселі,
Ти з виправданнями спізнився,
Не стукай більше в мої двері.
Твою брехню, немов собаку,
За свій поріг не упущу я
І скільки ти б тепер не плакав –
Мене ти знову не розчулиш.
І не кажи, що не кохаєш,
Бо егоїст любить не може,
Він межі всі переступає,
Що стануть в нього на дорозі.
Як довго я не помічала –
Твоя любов – це самолюбство,
Від тебе ж я тепла чекала,
А в твому серці надто пусто.
Не стукай – більше не відкрию,
Немає місця тут для тебе,
Наш час з тобою закінчився
І більше плакати не треба.
(23.07.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376313
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Что жалеть о том, что не сбылось.
Значит так кому-то очень нужно.
Пусть сегодня мы с тобою врозь,
Я смотрю на это равнодушно.
Скомканы прозрачные мечты,
И душе спокойней на свободе.
Не боюсь душевной пустоты:
Я привыкла к непогоде, вроде.
И не станет осень холодней.
Раньше срока вьюга не нагрянет.
Нас разлука делает сильней,
Но, надеюсь, грустью вновь не станет.
А дожди тихонько за окном
Слёзы за кого-то проливают.
Я не буду плакать о былом.
Жаль, что годы быстро улетают.
Я не знаю: был ли ты судьбой,
Или просто ты по ней промчался?
Хоть душа не плачет за тобой,
Всё же в сердце ты моём остался..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375850
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
(за адресою) http://youtu.be/s-hbT6SvJ24
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
На жаль… уже нас тут немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
ОсІнь моя стоїть в букеті…лИстом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Мы так далеки друг от друга.
Могу о тебе лишь мечтать.
Как будто бы лето и вьюга:
Судьбой не дано увидать.
К тебе далеки километры,
Но в сердце ты рядом со мной.
На крыльях несут меня ветры
Дорогой к тебе непростой.
В окно постучусь тихо птицей.
Услышишь... Открой мне окно.
И если увидешь синицу,
Посыпь на окошке зерно.
Мы встретимся взглядом с тобою,
Коль будет судьба так щедра.
Прошу! Прикоснися рукою.
Прости, что душа так грешна...
Прости за нелепые мысли.
(Быть может, тебе не нужна )
Они в самом сердце зависли...
В ответ... Ничего... Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374925
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Когда беру тетрадь я в руки,
С надеждой что-то написать,
Тотчас я слышу сердца звуки.
И их стараюсь передать.
Бывает, слышу рядом голос.
Такой родной и близкий мне.
А иногда лишь только холод.
Ползут мурашки по спине.
А то бывает всколыхнется:
Звучит в нём музыка любви.
И часто, часто так забъётся:
Адреналин бежит в крови!
Но чаще звуки равномерны.
Зачем любить? Опять страдать?
Поберегу-ка лучше нервы.
Так надоело ждать, рыдать...
Ну а когда душе вдруг станет
Кого-то в жизни не хватать...
Она болеть вдруг перестанет:
Ей хватит только помечтать!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Думала, ты – свет, что раскалил
Конец тоннеля…
Думала – ты утренний прилив,
Столкнувший с мели…
Тонкий луч на пыльном потолке,
В начале солнца.
Пульс, что вновь толкается в виске,
На самом донце…
Думала, ты – дерево и дом,
Конец дороги…
Но останешься одним стихом.
И слава богу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374674
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Знаю: в жизни слова много значат.
Ты подумал об этом хоть раз?
Они могут порой озадачить,
Быть спасательным кругом подчас.
Жизнь сложна, но а как быстротечна!
Часто тонем в житейских волнах.
Той порою бываем беспечны:
Попадаемся вдруг на словах.
Верим в дружбу, любовь и сердечность.
Знаем: близкий тебя не предаст!
Ценим выше всего человечность:
Безусловно, друг руку подаст.
И когда вдруг меня одолеет
Беспросветная сердца тоска,
Пусть слова твои нежно согреют,
Мои слёзы сотрет пусть рука.
Успокой меня ласковым голосом,
Прикоснись нежным словом к душе.
Не казни в такой час своим гонором,
И увидешь: другая уже.
Я с тобой всегда мысленно рядом.
Ты сейчас от меня вдалеке.
Прикасаюсь я ласковым взглядом.
И вся жизнь в нас уже налегке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374566
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012
Приходь до мене, Сонечко, щоранку,
Заглянь до ліжка крізь сумне вікно,
Відсунь шовкову вишиту фіранку,
Щоб променем хоч трішки обдало.
І освіти тіла, що сплетені в коханні,
Чи заховайсь за хмари, дай ще мить,
Хвилини не тривож, що Богом дані,
Зумій в коханні щастя освятить.
Щоб з першим ніжним променем ранковим,
Двоє сердець співали в унісон,
Щоб кожен ранок був для нас чудовим,
Як промінь сонця, як чарівний сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374468
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Лечу в світи, як одинокий птах,
Гартую крила, маю ще летіти,
Щасливим хочу бути у літах,
Горіти по житті, але не тліти.
Любити рідну землю - день і ніч,
Глядіти пшениці, щоби зростали
І хочу знову відродити Січ,
Щоб в Україні відновилось право!
За Україну і за мій народ!
Я вип’ю чарку, як у нас ведеться…
Як досягну омріяних свобод,
Тоді у серці радість відізветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374332
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
І тиша лягає на землю осінню волого,
І котиться степом, і тягнеться в далеч дорога.
А в балці гайок зустріча у строкатій заплаві,
Де сонячні бризки гостюють іще золотаві.
Прозоро і світло. Та серця торкається смуток,
Бо літо минуло, залишивши спогадів жмутик...
30.Х.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374280
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Осіння ніч, як море плине.
Самотній місяць вже не спить.
Надворі пізня вже година.
Лиш тихо вітер шелестить.
Моя рідня давно поснула,
Проблеми денні відійшли.
У сні їх радість огорнула,
І вихід із проблем знайшли...
Чомусь усміхнені обличчя..
Душа ні в кого не болить.
У цьому винна чарівниця,
Що може всіх заполонить.
Лиш я не сплю. Не спить годинник.
Давно пробив уже він п"ять.
Ну що ще треба для людини?
Хоч в сні щасливим можеш стать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373862
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 27.10.2012
В саду качает ветер, груши.
На землю падают плоды...
Они летят, как наши души -
Не в высоту, а с высоты.
Потом лежат одни огрызки -
Объедки самых разных птиц:
На них лишь падают записки,
Листвой прочитанных страниц.
Но там остались и другие,
Что ветви клонят до земли -
Плоды большие, наливные,
Дозреть которые смогли:
С червями, птицами и ветром:
Оставшись целыми внутри -
Они для тех, кто их с рассветом:
Сорвёт, прижав к своей груди.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112092511041
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366673
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 27.10.2012
Жаль... Осінь добігає вже кінця...
Траву вкриває ніжний білий іній.
Чому ж сумна така картинка ця?
Чому так смуток зачіпа осінній ?
Що ж, осінь - неминуча це пора,
Мої думки плетуться в павутинні.
О диво! Вишня знову розцвіла?
Чому мороз вбива квітки безвинні?
Чому з тобою тепло й восени,
Твої слова так ніжно мене гріють?
Чому скриплять зимою ясени?
Одні живуть, а інші животіють?
На все, звичайно, відповіді є .
Але чому так треба ти мені?
Мабуть, ти просто сонце золоте,
Яке так ніжно світить навесні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373666
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
Тут нас, на жаль, уже немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
В букеті осІнь жовкне ли'стом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373639
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Надворі осінь легкокрила...
Нема спокою від думок.
Що з тебе я це знов створила?
ПіднЯла вище від зірок .
А ти такий самолюбивий.
Мені наказуєш: терпи!
А ще зрадливий, вередливий.
Якщо сердитий - замовчи!
Терплю, надіюсь дні і ночі...
Та, може, вже згада колись.
Від сліз червоні уже очі.
Хіба ще нерви не вляглись?
Давно вже півні проспівали,
А я не сплю, дзвінка все жду.
Та ще думки замордували:
А що як прийде? Що скажу?
Що він найкращий в цілім світі,
Що з ним життя, як у раю,
Що довподоби його сіті
І що щасливою стаю?..
І знов не сплю... В чеканні ночі...
А раптом кине еСеМеС?...
Такі от справи тут жіночі.
Такий нелегкий цей процес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373450
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Как весенний росток после долгой зимы,
Среди снега, пурги и кромешной тоски,
Словно чудо природы: вишня вновь расцвела,
Как подарок судьбы: нас с тобою свела.
Ожила вдруг природа: лето в осень пришло.
Это глупое счастье сквозь дожди нас нашло.
И тихонько пробралось, поселилось в сердцах.
Не хотели заметить, прогналИ впопыхах.
Оно к нам возвращалось и просилось принять.
Гордо мы отказались: не хотели понять.
Находили причины и старались соврать.
И совсем не боялись ещё раз потерять...
Проливной снова дождик омывает асфальт.
А у счастья былого только слёзы, печаль.
На углу возле дома, где прогнали, стоит...
Мы его не ценили... Что же сердце болит?
___________________________________________
Продолжение следует: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373200
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373041
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Продолжение http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373041
--------------------------------------------------------------------------
Проливной серый дождик омывает асфальт.
А у счастья былого только слёзы, печаль.
На углу возле дома, где прогнали, стоит.
Мы его не ценили... Жаль.. Бедняга дрожит...
Вот и вечер... Ненастье. Как быть дальше ему?
Кому грусть рассказать? Пожалеться кому?
Только вдруг оно слышит... Рядом чьи-то шаги...
Человек одинокий появился в тиши..
Он увидел вдруг счастье! Как давно он искал!
Благодарен ненастью! Столько лет его ждал!
И озябшее счастье спрятал вмиг под пальто.
Озарила улыбка молодое лицо.
Он понёс его в дом, где уютно, тепло.
Он ведь знал цену счастья... Как ему повезло!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373200
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Сіє дощ на вервечки машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сидиш з філіжанкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Може, ти пригадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Щоб... замовити чашечку кави.
(Розтривожив мене запах кави)
(Щоб зігрітися чашкою кави.)
16-23.10.2012р. Львів
II варіант
Йду дощем обіч низок машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сумуєш за чашкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Очевидно, згадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Може, разом ми вип'ємо кави?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373174
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Відцвіта повільно чарівниця осінь.
І втрача природа всю принаду й блиск.
Лиш пташки літають зовсім безголосі:
Осінню співати треба мати хист.
А пожовкле листя під дощем намокло.
Вже зів"яло поспіль і не шелестить.
Дивлячись навколо, не радіє око.
Осінь зажурилася, все навколо спить.
То бува зірветься вітерець грайливий,
Покепкує з гіллям, розтривожить сон.
Та хіба і вітер теж бува плаксивий?
Загудить, заплаче... Що ж, такий сезон...
А душа все баче, і вона сумує.
Від негоди рани серця так болять.
Бо слівця душевного вже давно не чує.
Лиш дерева голі під вікном скриплять.
За вікном на лавочці одинокий лист.
Він упав із клена, ледь живий лежить.
Зеленів на гілочці він своїй колись.
Знаючи всю правду, на вітрУ тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372953
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Тихо накрапає дощ осінній.
Під ногами жовтий мокрий лист.
Осінь, мабуть, також в потрясінні:
Ронить свої сльози падолист.
Чом же ти сумуєш, мила осінь?
Тобі шкода втратити красу?
Та твоє ридання безголосе
З співчуттям у серці понесу.
Твоя врода - свіжий подих вітру,
І дощу краплинка у жару.
Ось скупу сльозу скоріше витру,
Та твої страждання я прийму.
І скажу тобі, Моя Красуне!
Не журися, ще нема Зими,
А коли вона сніги насуне,
Спогадами будем жити ми....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371178
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 15.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Ще не вбили морози цю осінню красу,
Лише грому погрози несуть тайну якусь.
Ніби осінь змішалась з теплим літнім дощем.
І тихенько всміхалась, зачарована днем.
І здалося, що літо, повернуло тепло,
І над всим білим світом усе знов розцвіло.
Ніби пахнуть ромашки, і цвітуть нагідки.
Прилетіли вже птАшки. А як пахнуть садки!!!
Ми удвох в заметілі. Пелюстків снігопад.
Почуття запізнілі дарував листопад...
Ще не вбили морози цю осінню красу...
Бо хороші прогнози: вдосталь буде часу.
Осінь разом зустріти, і згадати весну.
І морози стерпіти, мати думку одну:
Щоб Любов не зів"яла, коли перший мороз,
Щоб журбою не стала, щоб було все всерйоз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370580
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Вже завтра дощ умиє горобину,
Холодний вітер зірве жовтий лист,
Мороз ще вранці ляже на долину,
Пухнастий,сивий, ніби хитрий лис.
Почую крик гусиний за горою,
Що вже летять від рідних берегів,
Від крику серце сповниться журбою,
Забракне гарних,ніжних,теплих слів.
А ще сьогодні за селом баштани
На плечах сірих гріють кавуни,
І падають з дерев руді каштани,
І сушать лист під сонцем ясени.
Та вже туман лягає на стежину,
Повзе вужем старезним до води,
Ховає в полі ніжну горобину,
Й до неї на траві твої сліди.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11210089547
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369586
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 12.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Струсила осінь позолоту із тремтячих вій,
Лопоче дощ, підбитий хвацькими вітрами.
Скручусь калачиком і обійму подушку з мрій,
Серце стукоче гулко: "Кохаю до безтями."
Вітром підхоплений, той стукіт у простір лине,
Лоскоче вушко, ти може спиш у цю хвилину?
Я сном ласкавим стану, він тривоги поглине,
Сторожем часу, що рухається без спину.
А як в вікні замайорить усмішкою зоря
Й тебе накриє раптом ніжний, тихий спокій,
Знай, із теплим промінчиком прийшла до тебе я,
Розкрий обійми та при голуб кохання кроки.
09.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369768
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Нема тебе давно, а серце досі плаче,
А досі темним цвітом замаяні сади...
Душа вже літ багацько - гніздо печально-граче,
Так щемно укладає у пам’яті сліди.
Хіба врятують фото від далечі утрати?
Хіба схоро́нить спомин від болю чи жалю?
О, найдорожчий в світі... О, найрідніший тату!
І знову коле болем… І знов молю, молю!
Вколисую молитву щовечора, щоранку...
Життя там інше, вірю... То ж будь, хоч ТАМ живи!
Торкає вітер теплий зажурену фіранку,
Долаю сиву вічність роздертими грудьми...
(30.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334198
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 09.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Закутавсь ранок в біле покривало.
Солодко спить натруджена земля.
А Сонечко тихенько вже вставало.
І новий день ішов з невідкіля.
Торкнувся промінь і мого обличчя.
Заповз під ковдру, щоб залоскотать.
Легенько прокотивсь по передпліччю,
Як м"ячик, по підлозі став стрибать.
Осінній день почався із усмішки!
І зовсім не хотілось сумувать!
Хоч Сонечко погралось зі мной трішки,
Та бачу, що уміє жартувать.
Свої долоні Сонцю простягаю.
Ловлю його життєвий дивний скарб.
І безнадіі зовсім покидають:
Душа вже не почує більше скарг.
Хай новий день зітре усі сумління!
Осінній сад казковий хай цвіте!
Цей день несе мені благословіння,
Я вдячна за дарунок! Це святе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369435
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
***
Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...
О де, в яких світах блукали ми,
Що вже голівонька безрадно сива?
Лиш очі... Очі пломенно горять,
Тремкі уста - в жаданні поцілунку!
У небі хмари сіро лопотять,
Шукаючи од болю порятунку.
Але нема... В квітастих пелюстках
Ховає долю осінь русогрива.
Так пізно-пізно стрілись у світах,
Що й пригорнути любляче несила...
(20.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366423
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Осінній вечір… Наш останній вечір…
Ні дотику, ні погляду… Чужі…
А так хотіла обійняти твої плечі,
Та ти пішов, і я вже на межі…
Хотіла потонути у очах,
Як і раніше у обійми впасти…
Тепер я десь блукаю у ночах…
Тебе шукаю… Вже «колишнє» щастя…
Я так надіялася, що мене зупиниш,
А ти пішов, й не обернувся в слід.
Кінець історії. Прощай. Давно вже фініш.
Прощай… Не розтопити в серці лід…
Від тебе я почула вже доволі.
Я не прийду, і ти вже не чекай.
Вже з цього дня не вірю я у Долю…
Словам твоїм не вірю… Вибачай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368601
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
В зграю позбиралися лелеки,
Відірвались з криком від землі.
Полетіли в край чужий, далекий
І розтали у сріблястій млі.
Пронеслось луною гелготання.
І розсіявсь відгук по землі,
А в моїй душі переживання:
Перешкоди будуть немалі.
Вітер мчав за ними, ніби птАха.
Повертайтесь швидше, ж у р а в л і!!
Та не чули слів цих бідолахи.
Їх вже не тривожили жалі.
Зашумів старий лісок гілками:
Побажав щасливого шляху.
Гучний шелест прокотивсь ярками,
Ніби крик в годину цю тяжку.
Помахала вслід я їм рукою.
Чогось сумно стало так мені...
Повертайтесь ранньою весною!
Не сумуйте, рідні, вдалині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368534
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Не стар я еще, еще я не стар,
Но жить мне осталось так мало,
Но кто ж виноват, что я не начАл,
Любить свою жизнь слишком рано?
Мне жизни не хватит глаза целовать,
Твой образ чарующе яркий,
О, как бы хотелось потом увидать
Глаза нашей дочки смуглянки.
Мне жизни не хватит стихи прочитать,
Что душу мою согревают,
И хочется много еще написать,
Но мысли мои умирают.
А музыки… сколько еще не слыхал,
Что сердце мое замирает,
Родителей только во снах целовал -
Такой вот я сын - неудачник.
Не важно, умру я с душою пустой,
Но миром не буду обманут,
Быть может, я там, обрету свой покой,
Стихи же мои не увянут.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365379
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Вже повільно й осінь догорає,
Змінює свій колір і краса...
Та чомусь ще біль не затихає:
Пам"ять іще й досі потряса.
Ось злетів останній лист із клена.
Тихо, непомітно опада...
Та чому ж хвилини ті блаженні,
Ніби сон красивий зберегла?
Тихо дощик ляпотить осінній,
Шарудить зів"яла вже листва.
Чому плачеш, серце? Голосіння...
Чи тебе убили ті слова?
Вітер причаївся і не диха,
Чом же посіріла й синява?..
Для душі маленька є ще втіха:
Здатність все погане забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368106
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Твою жестокость я не в силах объяснить...
Ты сам ее себе не объясняешь...
Ты разучился искренне любить,
Кричишь - "живу!", но просто доживаешь...
Жизнь - бесконечный маскарадный бал,
Заворожил, увлек в безумной пляске...
Он и меня собой околдовал,
Но, я в наивности, вошла туда без маски...
Я глупо верила, читая по губам...
И мое сердце размотав коврами,
Пустил по кругу, по чужим рукам...
Ты, кто казался в маске идеальным...
Я поняла твой жизненный урок...
И мне не надо дважды объяснять...
Теперь и я, как опытный игрок,
Надела маску, научилась врать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354905
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 02.10.2012
Переживу цей крах. Перестою цю зливу,
Руїнами життя з надією пройдусь.
Бо завтра буде день, де буду я щаслива,
Коханою без слів і вірною комусь.
Бо завтра буде ніч солодка і барвиста,
Де хтось мою печаль розвіє в напівсні
Збиратимуть уста з плечей моїх намисто
І ранок по-новому засвітиться в вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111667
дата надходження 13.01.2009
дата закладки 01.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
Если осень кружит листопадом,
И дороги листва замела,
А на сердце вновь веет прохладой,
И душе не хватает тепла,
А судьба с тобой шутку сыграла,
Ты не плачь и не ной, не хандри.
Успокойся, подумай сначала
И НАДЕЖДУ в душе сохрани.
Она будет с тобой идти рядом
Даже в самые тяжкие дни.
И смотреть будет ласковым взглядом
И попросит тебя: "Потерпи..."
Если ты далеко вдруг от дома,
И дорога к родным не близка,
Пусть тебя не пугает истома:
ВЕРА рядом, она высока.
Знаем все, что ЛЮБОВЬ -это сила,
Она может творить чудеса,
Береги, что судьба подарила,
Ведь хотят же того небеса.
Ну, а если ЛЮБОВЬ вдруг обманет,
Забери свою ВЕРУ с собой.
Пусть она в твоей жизне не станет
Горемычной, пустой, роковой..
Пусть по жизни идут рядом с нами
Три подруги, три верных сестры.
Мы живём только их именами,
Только с ними мы будем мудры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367689
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Канючить сич на кинутім подвір’ї,
Відлуння вовком мчить у межигір’ї…
Зотлілий дах, на врослій в землю хаті,
А замість нього хмелі бородаті
Зелені кубла на горищі звили
Й оселю до ставочка похилили.
Вдяглися вікна в сіру павутину,
Чагар колючий виріс замість тину.
Садочок всох і простягнув до хати
Гілля кістляве сплутане мов грати.
Впав «журавель» - засипалась криниця,
У клуні за хазяїна куниця.
Спориш розлігся паном на дорозі,
Знайти її уже ніхто не в змозі.
Та вже й нема кому її шукати –
Всі вознеслись в небесні білі хати…
Подумав… і слізьми гортань підперло:
Іще одне село Вкраїни вмерло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337219
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 26.09.2012
Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 26.09.2012
"В мире тьма сентенций и теорий,
Чтим мы ум седого мудреца...
Но никто не знает априори
Жизни, разбивающей сердца..."
( Борода 171 )
Когда душа теряет веру,
Надежда в сердце чуть жива,
Невосполнимая потеря
Вернется вновь теперь едва.
А сердце - раненая птица
Все хочет верить в чудеса:
Что не окончена страница,
Еще помогут небеса.
И горько плачем от обиды,
Когда измена - в спину нож,
Когда сердца уже разбиты,
И с ног сбивает его ложь.
Мы любим тех, кто не достоин,
Умеем верить и прощать,
Всё чаще думаем о воле,
Не возвращаться обещать.
Зачем мы любим бессердечных?
У них бумажная душа,
И верим в клятвах бесконечных:
Они не стоят и гроша...
Теперь лишь дождь тихонько плачет:
Разбиты вдребезги сердца...
Могло же быть совсем иначе...
Не чтили ум мы мудреца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366737
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Загорнулося сонце туманом,
Лиш промінчик звисає з небес.
А осіння пора, наче панна,
В позолоту вбирає принцес.
Ось тополя присипана листям,
Наче клаптики сонця - крильми.
І осіннім букетом в обійстя,
Зазирнули із саду гістьми.
А береза стоїть золотава,
Бо найпершою серед усіх
Листя жовтим своє фарбувала
І вмивала в краплинах зі стріх.
Тільки верби іще бунтували
І зелені, ошатні - в рядах
Серед осені гідно стояли,
Ніби літо тримали в руках.
В хризантемах ще барвилось небо,
Пломеніючи в присмерку дня.
Ніжно проситься в душу до тебе
Моя осінь пейзажем щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Тихонько свет в окно пробился.
И стало в комнате светло...
Ты этой ночью вновь приснился.
Я рада. Как же повезло!
И будто не было разлуки.
С улыбкой смотришь на меня.
Вокруг чарующие звуки
Тебя коснуться всё манят.
И всё быстрее сердце бъётся...
Ну что ж ты медлишь?.. Обними.
И в тишине, как прежде, льётся
Хмельная музыка любви...
Я слышу вновь твоё дыханье,
(Я на твоей лежу руке),
Цветов твоих благоуханье.
Слеза от счастья на щеке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365984
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Прокинувсь нехотя світанок...
Туман скотився колобком.
Неначе вилив хтось із банок
Парне, пахуче молоко.
Почався дощ... Знов непогода,
Але так затишно душі!
Чомусь від нього насолода,
Дає наснагу для віршів...
Блиснула блискавка раптово -
І гримнув грім, як навесні.
На мить все стало кольорове,
А дощ, неначе знавіснів.
Течуть струмки - це плаче небо,
Стікає краплями сльоза.
Це що я плачу?.. Ні, не треба!
Дивлюсь: пройшла уже гроза...
Цей дощ для нас пересторога,
Бо він колись нас двох з"єднав,
Життя - це є складна дорога,
Що збудував, щоб не зламав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365798
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 24.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
У задумі осіння діброва.
Ще загорнута в сутінь стоїть.
Тьмяний місяць, неначе підкова,
В посірілому небі висить.
Чути плескіт проміння блідого.
Десь листочок впаде, зашуршить,
Чути клена зітхання старого:
Осипається листя в цю мить.
Ну чого ж ти сумуєш, мій друже?
Відкрий серце, зі мной поділись.
Мені бОляче теж...Чуєш? Дуже...
Ти гілками до мене схились.
Ми поплачемо разом з тобою.
Сльози змиють журбу із душі.
Бачиш? Плачуть і трави росою...
Вся природа сумує в тиші.
Але жаль не бува безкінечним.
Хіба осінь, щоб нам сумувать?
Ця краса лиш чужа безсердечним...
Треба осінь з усмішкой вітать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365303
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Я відчув, як зупинилось серце
і кудись поринула душа -
в музику незрівнянного скерцо,
океану мрій і побажань...
Водять хороводи сизокрилі
ранки-вечори і ночі-дні.
Може, знов зустріну очі милі,
зоряно-щасливі? чи сумні?...
...ті, якими ти одного разу
мимохіть поглянула в мій бік
лиш на мить.. і відвернулась зразу,
щоби не помітив чоловік.
У дочки-красуні - твої очі
і така ж усмішка чарівна.
А на щоках – ямочки дівочі.
Хай буде щасливою вона!
Ми уже не бачились роками.
Тисячі миттєвостей спливло
відтоді, як вітром з журавлями
назавжди кохання віднесло...
Та надія бачити ці очі
в серці тліє, поки буду жить.
Це – спокута.
Це - безжальні ночі.
Зранене кохання, що болить...
07.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304320
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 17.09.2012
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 17.09.2012
На вокзалі горять ліхтарі.
Швидкий поїзд прибув до перону.
Я втискаюсь о пізній порі
До плацкартного тихо вагону.
За вікном вже побігли вогні,
Поїзд стрімко втікає за місто,
-Чому сумно зробилось мені?
Стисло горло,сльозам стало тісно.
Добре знаю від чого той сум
Окропив мене ніби росою,
Ще у пам'яті запах парфум,
Ніжна постать з густою косою.
Та мій поїзд як вітер на схід
Ліхтарем ріже долю на двоє,
Залишивши у пам'яті слід
Про коротку ту зустріч з тобою.
Заблукати б у полі отак,
Серед стиглих хлібів,там де роси,
Де горів грішним полум'ям мак
Диким медом де пахнули коси.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11209051670
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362248
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 15.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
17.08.2012г. 17:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 15.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Прости мене за те, що із дитинства
Ніяк Тобі освідчитись не міг.
Мені здавалось, Ти шукала принца,
Тож я слова Любові приберіг.
Життя летіло, клекотало здуру,
Та скільки пам’ятаю я себе:
У кожній стрічній я шукав Лауру*
І в кожній юнці бачив лиш Тебе.
Роки летіли з іншого сторіччя
У простір; їх думками замело...
Життя нас розкидало по узбіччям,
А потім несподівано звело…
Напровесні зустрів Тебе, у квітні….
То був казковий мелодійний сон…
Але, на жаль, ми в ньому не самітні
І це для наших душ Армагеддон…
Прости мене, нема у світі принців;
А та любов була мов з кришталю…
Шкода, що у далекому дитинстві
Я не признався, що Тебе люблю…
Лаура*-монумент (із білого мармуру) якої знаходиться у Кафедральному Соборі м. Кам'янця-Подільського. Неперевершеної краси юнка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362331
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 06.09.2012
А пам'ятаєш, мамо, тихі вечори,
коли світала медом матіола?
І молитовно зірка падала згори,
завмерши в росах, наче чиясь доля.
А пам'ятаєш перших чудо-ластів'ят?
(Весну стрічали щебетом з гніздечка).
Я дивувалась - звідки сила у крилят
і мужність звідки в юного сердечка,
щоб у польоті стрімко ввись і до вершин.
Без стрАху! В них же вірила матуся!
Я дотепер в дитинство сонячних долин
й до Тебе, мамо, пташкою горнуся.
...І не забуду світло мудрих настанов,
що крила - страх долають і крізь ґрати…
Бо дивовижна сила – мамина любов,
яка і небо здатна наближати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 06.09.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 06.09.2012
Относило лето алых маков платье.
Сникло, загрустило маковкой пустой...
Тонкой паутинкой улетит в объятья
Осени, что скоро станет золотой.
Осень.., снова осень. Журавли прощаньем
Растревожат неба сизую вуаль...
Отчего же сердцу в осени печально ?
Видимо, ушедшей молодости жаль.
(картирка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362143
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Останній літній день вже за горами.
Спокійно відірвався від землі.
Полинув з журавлями над степами,
Розтав назавжди у осінній млі.
А я стою сама на роздоріжжі.
І серденько обсіли вже думки...
Не покидають, йдуть по бездоріжжю,
Листаючи життєві сторінки.
Останній літній день...Чомусь так сумно...
Злітає день життя з календаря.
А літо пронеслося так безшумно.
Останній день неспішно догора.
Яка чекає осінь? Так тривожно...
Чи скоро нагадає про зимУ?
І я ступаю в осінь обережно:
Яка вона не буде, то прийму!
Нехай вона посріблить і волосся,
Дощі по вікнах будуть ще хлистать,
Та в серці ще таїться відголосся
Тепла душі, що цій порі під стать.
Останній день... Нехай летить з птахами!
Надію в серці скромну збережу :
Що літо ще прийде.. Не за горами.
Та щоб не забарилось, попрошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361140
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Переминаються літа з ноги на ногу,
Нашіптують, що я уже не та….
Посипле осінь листя на дорогу,
Стерню залишать скошені жита.
Ой літечко, бурштиновим намистом
Заміниш веселкові кольори.
Не поспішай, шумлять зеленим листом
Ще юності розлогі явори.
Не поспішай… Спинись на перехресті
Непройдених, незнаних ще доріг.
Здолати гідно шлях – це справа честі.
Тож не зважай, що скроні сріблить сніг.
Роки прожиті – дар неоціненний,
Хоч не збирала я земних скарбів,
Сторицею віддам добірні зерна
Тому, хто оцінити це зумів.
.....................................
PS (Патара Бачія) Багато ласих до земних скарбів,
З порожніми руками йшли зі світу.
Там, за межею, ждуть від тебе звіту,
А не чинів, маєтків чи гербів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360620
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Чомусь люблю осінню непогоду,
Коли дощі неначе із відра.
Ранкову ще легеньку прохолоду,
Що ніжно обійме, коли хандра.
Люблю, коли осінній різкий вітер
Б"є по обличчю краплями дощу,
Які на листях зависають, ніби бісер...
В таку погоду всі образи відпущу..
Люблю, коли кружляє листя в танці,
Купаються в калюжах горобці,
Коли ляга туман у полі вранці...
Я так люблю принади всі оці.
Хай вітер розплітає мої коси,
І чути шурхіт листя вдалині,
Це радість теж моїй душі приносить,
Я так люблю осінні такі дні!!
Ще я люблю, коли цілуєш руку,
Коли сміються очі чарівні!
Та не люблю прокляту ту розлуку,
Бо холодно без тебе, дні сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360536
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Пройшла у часі …і стомилась
Комусь вимірювать себе.
Такою я вже народилась,
Хіба вина моя тут є?
Чому ж тоді все озираюсь,
Чи так зробила, так пройшла?
Щодень душею щиро каюсь,
А є вина, як і була.
Іду у часі…так стомилась
Звіряти кожен день буття.
Не знаю виходу… спинилась
Розгублена в передчуттях.
Неначе в казці, - повороти,
Не можу вибрати який?
Перебираю всі чесноти,
А крок неправильний, чужий.
І здійснений, наче з розмаху…
Ось так у днях карбую хід,
Може, наступний … як на «плаху?»
У сумнівах…чи йти в обхід?
І знов в думках, перебираю
Слова, вину і каяття…
Здається, ще чогось чекаю…
Ні, ні, таки не співчуття!
Чогось високого такого…
В прийдешніх днях моїх знайти…
Такий ось шлях життя земного,
Яке не просто нам пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360436
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Часто мы страдаем от измены,
Плачем от предательства и лжи,
И прощаем, веря в перемены,
Но в итоге только миражи.
Закружится голова от счастья,
Коль услышим пару нежных слов.
Но порою ложны сладострастья:
Попадёшь, как рыбка на улов.
Берегитесь, люди, ложной страсти,
Тех, кто без зазрения предаст:
Заготовит ловкие все снасти,
И картинку яркую создаст.
Каждый в жизни может оступиться.
И поверит сердце, ведь не может врать
Может вмиг в обмане раствориться:
Верное не может предавать!
И тогда становимся вдруг жертвой,
Попадая в руки наглеца.
Обманувшись в чувствах самых светлых,
Больше не поверишь никогда.
Жизнь сложна: коварны повороты.
Не губите хрупкие сердца.
То паденья, то возможно взлёты.
Но не будьте в роли .........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Сильный не держит, сильный отпустит.
Даже поможет уйти.
Вещи уложит, скажет с улыбкой:
«Счастья, удачи в пути».
Сильный не плачет, сильный уверен,
Нет свыше посланных встреч.
Быстро простится - завтра он встретит
То, что не будет беречь.
Сильный спокоен, сильный не станет
Бегать за сонмом теней.
Он беспристрастен. Быстро устанет
Биться в обшивку дверей.
Самый счастливый, самый несчастный
Силы беспомощный раб.
Тихо живущий и безучастный.
Сильный, о, как же ты слаб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262920
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 22.08.2012
Відлітає літо на спочинок.
Осінь майорить уже крилом.
Скільки вже засипано стежинок
Золотистим свіжим ще листом!
Й ми уже не ті, що були літом,
Та цю осінь вдвох переживем,
Бо цвітуть ще душі дивоцвітом,
А у серці літо збережем.
Пригорни до себе ближче, Любий.
Ну чому лице твоє сумне?
Ой, як свіжим медом пахнуть губи!
Ти цілуй, як в юності мене.
Запекла чомусь сльоза зрадлива
Покотилась по моїй щоці....
Я не плачу, милий.... Це осіння злива
Серце розтривожила мені.
Ти сльозу стираєш співчутливо.
Не журись, хороший, не журись.
Це душа, як пташка полохлива.
Це пройде. Ти краще посміхнись.
Я люблю дивитись в твої очі.
Ти поглянь, мій любий. Подивись.
Зграї полетіли вже лелечі.
Літні дні із ними понеслись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358974
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Познущайся ще трошки, як хочеш.
Понервую, поплачу… змовч́у.
Але серце так важко тріпоче.
Ти смієшся… я знову прощ́у.
Ляжу спати, заплакана й вірна.
Може тут хоч віднайду споќій.
І нехай інші скажуть – манірна.
Та не зникне чуття, що ти мій.
Я твоя, хоч фізично стороння.
Але десь у відкритій душі,
Під жагучим потоком у скроні,
Й навіть тут, у відвертім вірші
Розкажу про свої відчування,
Що зриваються криком у серці.
У мені зародилось кохання…
Чи в тобі воно все ж відгукнеться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229928
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 21.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201753
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 20.08.2012
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Дощ припустив... Мелодія журлива
Вплітається в твої слова... Хоча...
Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
І нездійсненні, неземні надії...
Та я належу не собі, на жаль...
Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
Схиляєшся так низько у поклоні,
Береш із ніжністю мої долоні...
Палає поцілунок на руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 20.08.2012
Після прочитання книги "Світло... Тінь" Софії Кримовської
Чи я просила щось, окрім любові?
Ти ж у своїм минулім був уперто,
Ще й говорив мені про це одверто,
І біль був у словах... У кожнім слові...
Чи я просила щось, окрім бажання
З тобою бути під вечірнім небом?
А ти мені казав: "Облиш, не треба,"–
Й зникав мерщій, кивнувши на прощання.
Чи я просила щось, крім мати крила?
А ти мовчав і уникав побачень.
Та знаєш, можу все тобі пробачить,
Бо я люблю! Тобі ж любить несила.
14.07.2012р. 17:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350621
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 20.08.2012
У снах я часто там, де народилась,
Чужа вже хата, інший тепер двір.
Та тільки клени зовсім не змінились,
Над ними небо голубе, повір.
І яблуні чекають у знемозі,
Почервонівши, падають в траву.
Чи пам’ятають, хто життя їм множив –
Ростила мама яблуньку нову…
Гуляє вітер вулицею зліва,
Що справа – споришами поросла.
На цвинтарі вже заросла могила
І доля у сусідів непроста.
Прийшла у двір чужими я ногами,
А вікна аж стогнали – загляни.
І інші квіти, як були у мами,
Десь ділись край дороги ясени.
Дитинство тут гуляло босоноге
І в юності розлогі береги,
В городі працювали до знемоги,
По-іншому ж бо жити не могли.
У спогадах село вже потопає,
Схилились пам’яттю мої думки.
Над згадками видніється заграва,
Та в снах лечу туди я залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351990
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Може доля?.. Приходять думки
(Оправдання таке простіше)
І не хочемо, все – навпаки
І німіє, німіє…тиша.
То ж бо доля!.. Вкладають думки
І повірити в це можливо.
Кроїм, ріжем самі залюбки
Сподіваючись – буде диво!
Доле, доле… В чиїх ти руках,
У своїх чи Господніх в небі.
Див не станеться, коли по швах
Трісне там, де було не треба…
Долю творимо часто самі,
Опустивши смиренно плечі,
Може вийшли б із нас ковалі?..
А кувати ж можем, до речі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357665
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Як же я просинатися хочу
У гарячих обіймах твоїх.
І вдивлятися в очі навпроти,
І читати несказане в них…
Вдень за руки іти вдвох з тобою.
Зліва - поле, а справа – стерня.
Ну, а прямо – дорога з грозою,
Небезпечно іти навмання.
Як же хочеться вдвох засинати
І тремтіти від дотику рук.
І щоб зранку нагримала мати,
Що життя вже вирує навкруг.
Та одна просинаюся зрання
Несміливо ступаючи крок.
Сон чи марево?.. Ні – це бажання,
Бути вдвох – запізнілий урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353750
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Пусть говорят, что рифма не такая
И смысл не тот в стихах моих порой,
Но, что поделать, если так летает
Моя душа над каждою строкой.
И если так идет за словом слово,
Как слышу, скажем, позднюю весну,
Что рвет зимы постылые оковы,
Топя в ручьях седую белизну, -
Я думать не могу уже о рифме.
Она потом.А прежде - перестук
Не то капелей в танцевальном ритме,
Не то пришедших радостей и мук.
И о каком "особом смысле" - речи?
В какие рамки можно затащить
Любовь, весну, поэзию и вечность,
И время, что дано еще прожить?..
Пусть говорят.И смыслы ищут снова,
Но я, любуясь капель серебром,
Вдруг мысленно ловлю себя на том,
Что счастье - это жить и верить в слово.
А рифма будет .Обязательно.Потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118710
дата надходження 01.03.2009
дата закладки 18.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Ти більше не шукай мене, мій друже,
На сторінках забутого роману.
Я – тінь, що відбивається в калюжі
Твоїх болючих сумнівів. Я – рана
На спаленому сонцем тілі неба.
Із мене виростають протиріччя –
В пустелі каяття колючі стебла,
І ніжність розпинають на узбіччі…
Мій голос розсипається із тріском
Мільйонами німих замерзлих птахів.
Свідомість обривається так різко
І падає душа у вічність прахом…
Я – марево у сонному полоні
Нездійснених бажань. Я – задзеркалля,
Що поглинає у сліпі безодні
Твій погляд над розпеченим проваллям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320480
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 17.08.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 17.08.2012
А ты прости за то, что полюбила...
Я отпустила, больше не держу.
Ещё прости, что ласкою вскружила,
Не потревожу впредь своим "люблю"...
А ты прости, без зла и без упрёков,
Меня цветком запомни навсегда,
А нежность, что у наших, у истоков,
Пусть сердце вспоминает иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347990
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 14.08.2012
Послідня ніч... зі смаком полуниці...
Такі солодкі... і палкі її вуста...
Такі жадані.. і спокусливі сідниці...
Не втримавсь... прагнув... пив її до дна...
Вона шаліла... знала, що останні...
Ця ніч... обійми... і тихесенько: горю...
І пристрасні освідчення в коханні...
Востаннє... й вперше... те його "ЛЮБЛЮ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350701
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 14.08.2012
На цыпочках иду к тебе – бегу.
Бежать так страшно по пути витому.
Любить всем сердцем, точно, не смогу,
Но ты не отдавай меня другому.
Не проболтай наш маленький секрет
Приятелю и гостю дорогому.
Я буду рядом много-много лет,
Но только не отдай меня другому.
А если кто, используя предлог,
Задумает пленить меня словами,
Не разрешай ступить и на порог,
Закрой меня своими покровами.
Коль украдёт он, подобрав ключи,
Настигни похитителя в погоне.
Ведь виноват не тот, за кем пришли,
А тот, кто не сберёг, разжав ладони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338567
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 14.08.2012
Я от разлук упрятала .. любовь..
На кромке неба, в пурпурном закате,
Среди плывущих стайкой облаков
Под бирюзово-голубую скатерть.
Укроет ночь чернильным полотном..
Уложит чувства в лунной колыбели..
К утру опустит от тревог тайком....
В земное царство розовых камелий..
Перенесет сиреневый туман
Расстелет в поле в желтые покосы..
Излечит чувства от сердечных ран,
Их окуная в голубые росы..
И красным маком на стерне невзгод
Моя любовь опять к тебе вернется..
И заалеет серый небосвод..
От свежих чувств, от радуги и солнца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208115123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356667
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Я піду по-англійськи… Можливо, востаннє…
Я піду, як завжди, та по-іншому все ж…
Не відкрию душі, не відкрию страждання,
І мелодію стишу, що ллється без меж…
Я втечу, наче вітер, із сонного саду,
Після себе залишу невидимий слід.
І щемливий мотив засмутить чи розрадить,
Чи розтане в пітьмі, як напровесні лід.
Я піду тихо-тихо. Без сцен і емоцій.
Щоб уже не вернутись, хоч пишним був бал.
Щоб ніхто і не знав, на чиєму я боці,
Що на серці у мене – тріумф чи обвал.
Я залишусь секретом і маску не скину.
Нерозгадані сни, не почуті слова...
І хвала, і ганьба, гостро кинута в спину,
Не примусить мене оглянусь назад.
Я піду по-англійськи, востаннє, як вперше,
Та залишу нектар недопитих думок.
І не вилиті сльози похід мій завершать,
Мука й радість моя – непочатий рядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272259
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 09.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2012
Мені наснився яблуневий сад.
А хата, мов оділа вишиванку.
Над вікнами повився виноград,
І голуби воркують біля ганку.
І добре так у рідній стороні,
Весела дітвора в дворі щебече.
І сонце усміхається мені,
Промінням щедро обсипає плечі.
Проснулася і душу стиснув жаль –
Села того давно уже немає…
Тепер живуть не люди, а печаль
В забутому життям, чужому раї.
А люди розлетілись хто куди,
Хто мучитись, а хто добра шукати…
Травою поросли в саду сліди,
І постаріли яблуні крислаті.
Хати пустіють, валиться душа
Занедбаної, дикої країни.
Жорстокого будення де межа?
За що така розплата Україні?
Ідуть одне за одним в небуття
Квітучі села, і квітучі мрії.
А десь далеко «золоте» життя
Усім примарно світить, та не гріє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 09.08.2012
Ну ось , дістався восени ,
Майбуть в літах я трохи здав .
Коли в діток свої сини ,
Моїх шукають переправ .
О Боже , де скажи коли ,
Я загубився серед трав ?
Іще за світлої доби :
Можливо я лише дрімав .
Ой доле , доле , не дури ,
Я ж осінь ще не замовляв :
Жбурну і з круч свої жури ,
Бо їх сьогодні ще не звав .
Тому , цвітуть мої льони ,
Серед смарагдових оправ .
Життя продовжують вони ,
Бо ще багацько мають справ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354632
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Я засинаю в теплих долонях світу,
між мережива зір, під шовком неба,
в сріблі місяця під шепотіння вітру,
втомлена, гола й самотня... Без тебе.
Заколисують мене ніжно ті руки,
мов дитину пригортають до себе
і я забуваю у сні про розлуку,
розчиняючись в обіймах...Без тебе.
В обіймах ночі, ледь прикрита затінком
прохолодної вуалі з туману,
що спадає в лоно природи-матінки,
я забуваю кохання оману.
Серце й душу більше не тривожать рани,
зцілює любов Всесвіту, що править...
Ллється з Божественних долонь й омиває...
З молитов я п'ю чудодійну прану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353534
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 09.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
У рядки зберу слова пекучі,
Пригорну душею, окрилю.
Холодом стинає вітер кручі,
Щоб не впасти небо я молю.
Сонце горизонтом притихає,
Росами присипавши траву.
Знову до самотності звикаю,
І без тебе, як колись, живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294265
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 06.08.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Уже спокійно дихає земля,
Повільно підіймає свої груди.
Лиш блискавка мигнула десь здаля.
І тиша причаїлася повсюди.
Природа розморилась, спочива,
Бо тільки закінчилась літня злива.
Легкий туман у річці потопа.
Душа радіє, дивлячись на диво...
Ось ллється пісня срібного струмка.
Камінчики шліфує всі до блиску.
А пісня та чарівна та легка.
Та звідки ж ти набрався того хисту?
Безмежжя степу полонить мій зір,
Тонка билинка впала мені в око.
Тримається вітрам наперекір,
Хоч бита ними так була жорстоко.
Стоїть собі тонесенька, струнка.
Радіє стиха, що скінчилась злива...
В природі ж непогода нетривка,
І сонце погасити неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353115
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Вже липень добігає середини.
У розпалі ще літняя пора.
Яка чудова зараз тепла днина!
Чому ж листочок з клена опада?
І вітер, украй зморений, не диха.
Натруджені вже крила поскладав.
Навколо розляглася лише тиша...
Чому ж листок зів"яв і раптом впав?
Далеко ще до осені, мій друже!!
Надворі, зрозумій, не листопад.
А, може, мій хороший, ти недужий?
Чи, може, ти життю уже не рад?
Чи, може, в тебе теж болить серденько,
І став тобі немилим цілий світ?
Сідай мені в долоню, мій маленький,
Зігрію я осінній твій політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 06.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Паленіє зело у затишку літа,
Барвиться в промінні даллю небокрай.
Вмощується давнє в душу сумовито
І твоє прохання - "Ти мене чекай!"
Плаче горобина гронами- плодами,
У дощах вмиває і мою сльозу.
Може, це так долю заплело роками
Чи я випадково забрела в чужу?
Тільки й залишився голос у прощанні
- Я вернусь, вернуся! - В серці так щемить...
Де ж ти мій коханий? І кому востаннє
Обіцяв любити вічність, а не мить.
Літо вкотре поспіль відкошує жито,
Квіти обіймають мою сумоту.
Самотність жіноча у щодень прошита...
Проводжає барви - в осінь золоту.
Жовто-багрянистим застелю я листям
Всі стежки, де зустріч нашою була.
Літо догоряє... осінь йде в обійстя...
Вимріяне щастя я не вберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355003
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 19.07.2012
Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Очі твої розпусні, губи твої гарячі
Серце моє полюбить, тільки душа заплаче.
Схиблені на коханні, що ми з тобою стріли?
Вдарили млосно в груди перс захмелілі стріли...
А бистрина безсмертна вже понесла до висі...
Хто з нас оце, ласкавко, в сіті гріха вловився?
Не відпуска від себе струм конвульсійний тіла...
Разом літати легко. Ти ж цього так хотіла...
4.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348123
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Как страшно заблудиться в темноте,
Коль свет погас давно в конце тоннеля,
Когда друзей ты выбрал, но не тех,
То сердце от ошибки вдруг немеет.
Как больно быть обманутым в любви,
И чувства розлетятся вмиг на части.
В саду тогда умолкнут соловьи,
И станет вдруг бумажным ваше счастье.
Как страшно дней не видеть золотых
И с грустью на лице смотреть, жалея,
Не понимая истин жизненных, простых:
Что время всё идёт, а мы стареем.
Как больно, когда в сердце пустота,
И чем её заполнить мы не знаем.
Любовь приходит снова, но не та,
И в сердце боль. И с грустью вспоминаем.
И душу вмиг морозом обожжёт.
Как жаль, что время плохо лечит раны.
А мы её ( ту прежнюю..) всё ждем,
Забыв уже о боли и обманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348674
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 09.07.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Ми з тобою гралися словами,
Часто говорили про пусте.
Голос твій доносився …вітрами.
А у серці—почуття святе.
Шепотілись часто про автівки,
Чим живу, і що тепер роблю...
Спілкувалась радо я. От тільки…
Так і не промовила …»люблю»…
І ти зник… Самотньо на планеті…
(Та тобі я цим не докорю)
Лиш за звичкою о двадцять третій
Досі каву я щодня варю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343352
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Усе минулося між нами -
Не повернуть оті літа.
Вони за горами-лісами,
Де казка диво хилита.
Де зустрічі не мали міри,
Де хміль - од поглядів одних!
Де ми літати вдвох уміли
І вчвал - на мріях вороних.
Де кожен день любові повен
Із весняних цвітінь-порош...
Усе минулося. Лиш спомин
Кидає у солодкий дрож...
19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344968
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Упало сонечко за річку,
Вогнем зайнявся небокрай.
Піднявся вітер і травичку,
Немов дитя заколихав.
Осипав цвіт квіток додолу,
Злякав пташок в очеретах.
Лиш пожалів пташинку кволу,
Що притаїлася в кущах.
Упали роси - дрібні сльози
На ще не скошені жита.
Лиш десь далеко чуть погрози
Розкатів грому в небесах...
Поглянь, як гарно зараз, любий!
Мене цілуй і посміхнись.
Відчуй, як літом пахнуть губи!
До мене ближче пригорнись...
Надворі стихло... Все німіє.
Лиш вітер інколи зітхне...
Як тільки серденько уміє
Забуть й пробачити усе?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346391
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Незабаром збіжить літо,
Тепле літечко пройде.
Туга в думку перелита,
Осінь в серці заживе.
Знов дощі, холодні ранки.
Чомусь плачуть журавлі.
Затуманені світанки,
А на серці лиш жалі.
Що вже літо догорає.
І зникають десь роки.
Ніжним цвітом відцвітають,
Як у квітів пелюстки.
І на серці непогода.
Куди ж дітись від думок?..
Та ще ж літо...Насолода...
Зеленіє ще кленок.
Ще проміння сипе сонце,
Буйні трави ще в степу.
І сміється спілий сонях
В золотистому вінку.
А ще поряд любе серце,
Відверне журби напасть.
Не заплачуть два озерця:
Він не дасть сльозі упасть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346643
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 22.06.2012
По крапельці стікає час в долоні,
Скрипить думок старенька антресоль.
Скупе мовчання мліє в телефоні,
У день вчорашній змінено пароль.
А серце рветься вперто і бездумно
Запричаститись голосом твоїм!
Нехай мовчить.Мені сьогодні сумно.
В проваллі саду стихли солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Знову рік пролетів непомітно,
І запахло вже липою літо.
Знаю: свято в цей день завітало,
Воно в сонця промінні заграло.
Я вітаю,вас друзі, сердечно.
Хай удача іде безкінечно,
А жалі, негаразди проходять,
Лише щастя і радість приходять.
І нехай у житті, як на ниві
Цвітуть квіти барвисті, красиві,
Поряд з вами крокує надія,
Хай здійсняться всі сонячні мрії.
Хай вас шана людська не минає
І натхнення межі хай не знає.
І визнАння в роботі вінчають,
Ну а хворі вас радо стрічають.
Я дарую вам квіти весни
І пророчу вам радісні дні.
І своїми простими рядками
Я скажу: ціню дружбу між нами!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344473
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Якісь такі нестерпно дикі дні...
Вже й небо незабудками розквітло,
Метеликом тремтливим липне світло
До шибки на застиглому вікні.
Якась така непрохана печаль
Клубиться димом посивілим в душу,
Знов оберемки спогадів ворушу
І розбиваю спокою кришталь.
Якісь давно обірвані мости
Розкопую у цих маленьких друзках.
А може я, і справді, боягузка,
Бо не зуміла щастя вберегти?!
І розгубила лілій білий цвіт,
А інша позбирала(бо мудріша)
І притулила до грудей міцніше,
Залишивши мені болючий слід.
Якась така безодня з-під повік,
Таке переосмислення раптове!..
Поніс ти іншій диво пелюсткове
І на прощання поглядом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344172
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 12.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Спливає непомітно час,
Минулому все залишає.
Не перший, не останній раз
Мене життя життю навчає.
Приходить розуміння мить,
Що не навчилася я й досі
Життя науку розуміть,
Що ні до чого весь мій досвід.
Що ні до чого всі слова,
Мої думки, мої бажання.
Мене життя життю навча,
А я втомилась від навчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182844
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 06.06.2012
Пробач мене прошу, мій любий,
Що не така я, як усі.
Навколо всі нормальні люди,
Я ж пред тобой у всій красі...
Не раз любов свою карала,
Казала:Більше не люблю.
У прірву вже не раз кидала.
Здавалось, ніби без жалю.
Але як тільки йдеш від мене,
Яка страшна для мене мить!
І серце знов, як навіженне,
Чомусь сумує і болить.
А то бува тебе ревную
До всіх жінок, що на землі...
Ти знов ідеш??? А я шкодую,
І в серце вселяться жалі...
Отак люблю і ненавиджу.
То пригортаю, то гоню.
А потім знов тебе знаходжу
І як струмочок жебоню...
Але вночі не можу спати
За все, що скоїла, сварю...
Як важко все ж таки кохати!
Але ж для чого це творю?
Пробач, прошу тебе, мій милий
За те, що не така, як всі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341527
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Легонько ветер тронул занавеску,
И тихо задышала синева.*
А я глаза прищурила от блеска,
От запаха вскружилась голова.
Расцвёл жасмин с блаженным ароматом,
Храня в себе щемящий блеск луны.
Прощальный луч вечернего заката
Коснулся необычной красоты.
Цветок любви со сладким ароматом
Навеял мне ушедшие мечты.
Те дни отрадой были мне когда-то,
Теперь приходят только в мои сны.
Всё так же тихо дышит занавеска.
Жасмин роняет жемчуг-лепестки.
А память полирует всё до блеска,
Вот только б в сердце не было тоски...
----------------------------------------------
*И тихо задышала синева - синяя занавеска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
І може я насправді й недостойна
Твоїх висот небесних і глибин...
Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує!Рана-невигойна.
І може я не гідна твоїх рук
І не для мене усміх твій ласкавий.
Мрійливий квітень, ніжний, золотавий,
Десь прошмигнув між тінями розлук.
І окропив мої терпкі жалі
Таким холодним росяним намистом.
Нехай в душі іще не зовсім чисто,
Та сум гіркий вже трохи перемлів.
Нехай мине іще чимало днів,
Сумних ночей бузкового відтінку,
Не забувай земну звичайну жінку,
Що недостойна теплих твоїх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339052
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Така гірка ранкова кава,
Яку я пила з твоїх рук.
І усмішка твоя така лукава,
Твоє "люблю" звучить, як пустий звук.
Можливо, ти не розумієш,
Що грати в почуття - це не моє.
Любити ти не вмів.. і не зумієш.
Не витрачай на це життя своє.
Хотіла я тебе змінити,
У твою кров налити почуття,
Щоб ти кохав і вмів любити...
Та марно все. Не можу більше я.
Мабуть, не варто жити так,
Та по другому я не вмію.
Все, прощавай... Іду з твого життя..
Люблю тебе.. Шкода, що ти не розумієш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327069
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
Крізь шпаринку заглядає
Місяць у світлицю.
Заглядає, мов питає:
- Що рідненькій сниться?
Сниться мазанка стареча.
Лава під вербою
І замурзана малеча
Бігає юрбою.
Сняться вишні у садочку,
В відрах полуниця,
На піщаному горбочку
Дідова криниця.
А буває, що насниться
Дівчинка русява –
Сіроока, круглолиця,
Кручена та жвава.
Ластовиння на дві щоки,
У малині руки.
Засміється та й навтьоки
Ген за дальні луки...
І вже хата похилилась,
Роки мчать неспинні.
Лиш на згадку залишилось
Мамі ластовиння.
Опадають долу квіти,
Наче хто зурочив.
Вицвітають, відцвітають
У матусі очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 22.05.2012
После долгих, нелепых молчаний,.
Обещаний пустых и напрасных
От мечты отрекаюсь отныне я.
А была ведь на все согласной.
А была ведь почти довольной,
Пусть, довольствуясь даже малым.
Если б знал ты, как сердцу больно.
Если б знала я… Если б знала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338785
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Відцвітаю без тебе. Тужу.
Повернути б утрачені миті.
Але вже перейшли за межу
Наші долі і гнані, і биті.
Залізничний вокзал. Вузлова.
На пероні залишили щастя.
І відтоді між нами слова,
Та і ті йдуть назустріч нечасто.
Відцвітаю без тебе. Один.
І одцвіття розсіює вітер.
Хто у тебе - шатен чи блондин?
Чи зосталась сама на цім світі?
Ти не скажеш. І носиш в собі
Гіркоту, наче втіху та спокій.
Так без тебе і я, далебі,
Як у вирві глибокій-глибокій...
13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337063
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
І не жалій, і душу не облизуй,
І пальці не шматуй об колючки.
Намисто рветься. Скільки не нанизуй -
Не держаться укупі круглячки.
І не жалій… Не грій мене словами.
В розбитий глек вода не набіжить.
Безпомічні потужні криголами
Супроти криги, що між нас лежить.
Пройди байдуже повз моє мовчання.
Вже вдосталь було шансів, лотерей.
І не жалій... Хай станеться прощання
Біля розверстих навстежки дверей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328534
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 16.05.2012
Тонкий браслет на білому зап'ястку,
Гірчинки кави терпнуть на вустах...
Чи ризикую втрапити у пастку,
Заплутавшись думками ув очах
Твоїх глибоких, наче в павутинні
Метелик необачний і крихкий?
А може й добре:станеться все нині-
Десь там, на небі, зійдуться зірки
І доля підштовхне мене лукава
В твої обійми, теплі і міцні.
А ніч на ранок вистигне, мов кава,
І подих твій розтане серед днів,
Як тихий вітер між тополь високих,
Як ледве чутне слово поміж фраз...
Десь так усе і станеться, а поки...
Так хочеться спіткнутись...Бодай раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Порою самый близкий и родной
Подставит с упоением подножку.
И не со зла, а будто понарошку,
Столкнёт с обрыва крепкой пятернёй.
Да, только самый близкий и родной
Так разудало может плюнуть в душу,
Бесцеремонно вывернув наружу
Всё, что имело право на покой.
И не допустит твой успешный взлёт,
И радость измолотит жерновами,
Пощёчины отвешает словами,
И правдою нет-нет да полоснёт...
Но ты обиды не спеши отмщать -
Свяжи покрепче порванные нити.
Писание велит нам: «Возлюбите!».
Мы прощены - и нам дано прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330470
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 07.05.2012
Я б хотіла свої крила
Тобі дарувати.
Кожен клаптик твого тіла
Щодень цілувати.
Я б хотіла тебе гріти
У ніч бузинову.
Душу й серце боронити
Від чорного слова.
Я б хотіла твою руку
До скону тримати.
І не знаючи розлуки,
Талан твій плекати.
Я б хотіла та не зможу.
Напроти бажання,
Світ замкнутий не стривожу
Незграбним коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328508
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.05.2012
Не дивися на мене – я хвора.
Мої очі – безодня гірка.
Вже не янгол я – справжня потвора.
Не торкайся мене – я бридка.
Моє серце у камінь закресло.
Мовби кригою вкрились вуста.
Покохав ти красуню принцесу,
А лишилась одна самота.
Відпусти, не тримай за долоню.
Ця хвороба лиш тільки моя.
Не цілуй мене ніжно у скроню.
Вірний лицарю, я - не твоя.
Не дивися на мене. Ти чуєш?
Іде геть! Свого серця не край.
Все одно ти мене не врятуєш.
Не губи хоч себе... Прощавай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264446
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 07.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 03.05.2012
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе якось та жилося…
Не в ту країну твій спішив літак,
І я не там завжди дивилась в Осінь…
Не в тих долонях і не в тих свічках,
Не в тому царстві тиші і зізнання,
Не в тих торканнях рук нещирих … Ах!
Шукали ми одне на двох кохання.
Всміхалась доля – вічний диригент.
О, скільки суті в навіть незначиме
Вкладали ми. Зневірились у щент,
Зникаючи для когось безпричинно.
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе наче й не жилося…
То як так сталось, що в чужих світах
Ми не знайшлися до тепер. Аж досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332819
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Як перемучилась тобою,
Ділила вічність лиш на двох.
Як перекроїла всю долю
Лиш двоє знають: я і Бог.
Як перевтілилась в незриму
Таку пресвітлу самоту.
Де інші всі навік чужими
Ставали раптом там і тут.
Вдивлялись очі в порожнечу,
Шукали руки нащось... Нащо?
Як від зітхань здригались плечі,
Ти не дізнаєшся нізащо.
Ти не почуєш (бо не треба)
Такого таїнства покути.
За все, що було вищим неба.
За все, що й досі незабуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333575
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Мне нравится смотреть в твои глаза..
Омытые прозрачною слезою,
А может теплой майскою росою,
В них моря синь и неба бирюза..
Мне нравится, когда твоя ладонь
Касается меня тепло и нежно..
В ней чувственная, сладкая безбрежность..
Творящий благо жизненный огонь..
Мне нравится, когда с тобой вдвоем..
И все вокруг теряет свою ценность..
Два сердца.. и святая откровенность.
Мы снова вкус блаженства познаем..
Желанный плен любви и наготы..
Общение - беззвучное... сердцами..
Подаренное счастье небесами..
Мне нравится тот мир.. где Я и ТЫ..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204049983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012
Ну вот опять весенний дождь.
Природа плачет втихомолку.
Вокруг всё вымокло насквозь.
Зачем же слёзы лить без толку?
Сверкнул вдруг молнии разряд-
Огнём всё небо заслепило.
Дождю, наверно, каждый рад,
Но только я вот загрустила...
Поговори со мною, дождь...
Не дай забыть душе, что было.
Ты стороною не пройдешь...
(Чего же, сердце, ты заныло?)
Сотри солёную слезу,
Найди для сердца мне ответы.
Раскрой в ненастную грозу
Дождя мелодии секреты...
Зачем же слёзы льют дожди?
Зачем терзают мою душу?
Ведь, нету сердца в них... Увы!
Неужто плачут от бездушья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012
Хто ти,чарівна незнайомко?
Вдивляюсь знову в твій портрет.
Хто оспіває твою вроду
Співак,художник чи поет?
А з фото дивляться ласкаво
Грайливі очі із-під вій,
Застигла усмішка лукава
На фотокарточці твоїй.
Таку тебе запам'ятаю,
В уяві ніжно обніму,
Я все життя таку шукаю,
Та так ніколи й не знайду.
Де ти всміхаєшся крізь роки,
Немов би смутку і нема,
Я оглядаюсь на всі боки,
Тебе шукаю.Та дарма.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11008011469
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203819
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2012
На окне подснежник цвета голубого.
И никто на свете не видал такого:
Как кусочек неба, как весны мгновенье,
Как её дыханье, счастья ощущенье.
Как твои признанья, и в любви забвенье,
В лабиринтах ночи рук переплетенье.
Словно синей птицы пенье на рассвете.
Как твои глаза, лучше всех на свете.
И твоя улыбка, как цветов цветенье,
Будто тёплый день, дарит вдохновение.
На цветы смотрю просто с удивлением.
Жаль, что короткО это наслаждение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Тебе (від ніг моїх аж до повік)
Аж досі!
На день. На ніч… Чи може вже й на рік?
Не хочу більше.
Досить!
Перев’язав собою всю навхрест.
Нитки зі сталі!
До тебе йти, то як на Еверест.
Не можу далі…
В тобі (від ніг моїх аж до повік),
Як ртуть в куточки,
Хотіла я розсипатись. О, ні.
Тепер не хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326345
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Не хочу чути «Час загоїть рани».
До біса! Не лікує - злодій час.
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі до нас.
І в кожного своя над ліжком стеля
Давно вже стала схожа на мольберт.
Колишні втрати (нині – акварелі)
Смакує тиша знову на десерт.
Хай, з-під гардин, все ті ж приходять будні
Вже хто як вміє, так їх і прикрасить.
Та в кожнім серці є щось незабутнє,
Нам непідвладне, а тим більше, часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Бувають миті, мов тавро важке, -
Карбуються у пам’яті назавжди.
І світ летить у прірву через те,
Що хтось комусь відкрився в щирій правді.
Колись зі слів букет подарував.
Він став невтішним, радше поминальним.
Із ним мене живцем ти поховав.
Ще й поглядом окинувши прощальним...
Ті очі без тепла і без жалю
І по сьогодні моє серце крають.
Себе виню за сказане «Люблю».
Тебе – за надвідверте «Не кохаю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279970
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 30.03.2012
***
На скронях твоїх оселилась печаль
Ледь видимим інеєм літ.
І пам’ять, неначе тоненький кришталь,
Видзвонює спомини в світ.
Було... Ой, було, як буяли сади!
Вишнево стелилась весна...
То, може, й не все - до плечей гаразди́,
Та кликала юнь до весла!
І пригорщі зір... Не пекло ані мить!
Сміялись в душі солов’ї.
Неви́черпно ли́лась у серце блакить,
Ув очі озерні твої...
А нині - печаль притулилась до скронь.
Тужливо зітхають уста.
Помалу стихає невтримний вогонь,
І тануть між диму літа...
(23.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324459
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 30.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
Знов барабанять в шибку краплі,
Слізьми розбавлені дощі,
Й такою свіжістю запахло,
Забудеш біль на самоті...
Всю ніч бриніла тихо злива.
Яка ж це втіха від дощу!
Здалось мені, що я щаслива...
Й земля напИлась досхочу.
Чому ж тоді ти серце плачеш?
Чому скотилася сльоза?
Мабуть, ти знов йому пробачиш?
Куди ж образа все зника?..
На ранок дощ вже ущухає,
і теплий, скупаний в дощу,
Далеко громом все зітхає.
Та не лякай мене, прошу.
Рожеве ринуло проміння,
І сірі хмари розійшлись.
В надії лиш одне спасіння,
Що ще зустрінемось колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326072
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 28.03.2012
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
Ти думаєш, що ти такий один,
З яким так легко впасти у екстази?
Без тебе світ похмурий і нудний?
З тобою за спиною раптом крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
Напоїш чаєм із гірських малин,
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
А я ж бо знаю: в світі ти один!
І це тобою я невиліковна.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Не лишилось ні слів, ні емоцій.
Тільки й світу, що, ось, за вікном.
В жилах холодно. Може там стронцій?
Як живеться вам, пане Фантом?
Все написано. Сказано. Змовчано.
І заплакано вголос. Аж-ажжжж!
Мою втечу назвали ви злочином,
Бо, могла б поступитись. Могла ж?
В жилах холодно, змучено, змріяно.
Знов навшпиньки до неба… Молись!
Хай ще порізно поки не вміємо…
Та, усе ж навчимося колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325167
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Нехай летить минуле під укіс,
Не склеїш вже розбитого корита!..
Між стовбурІв заплаканих беріз
Моя журба, світанками надпита...
Нехай бринить освячена струна-
Мого безсоння місячна соната...
Невже весна?Ти ба, таки весна-
Між тихих буднів крапелина свята!
Така ясна, аж наспіви дзвінкі
Зринають в небо, лагідно-погоже!
Все відпускаю з попелом років...
Ну що це я...Ну що ж я плачу,Боже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Знов лоскоче ніжне сонце мрії навісні,
Що ховаю у долонях ранньої весни:
Наздогнать шалений вітер, що гуляє в полі,
Колихати з вітром віти сонної тополі.
Розігнати сірі хмари, розбудити землю.
І прогнати геть думки, що гнітять даремно.
Позбирати з трави бісер, познімати зорі,
Та розшити ними вечір і ночі шовкові.
Попросити ясен місяць, щоб світив без втоми,
Щоб доріжка освітилась від тебе додому.
А коли обніме нічка темна мою хату,
Всі думки з тобою,Любий. Тож не зможу спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325002
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Твоя любов, як пташка дика...
Моя ж - незграбна і велика
тебе лякає...
Та до тебе
я прихилю і долю, й небо,
аби у парі, не нарізно...
Заглянеш в очі ніжно-ніжно
і віддзеркалиться душа:
у ній з тобою я -
пташа...
22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324133
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Зима. На краю провулку
Дівчинка років восьми:
Кришить для пташки булку,
Припрошує: «Ось, візьми!»
Пташка – сива голубка,
Крихти збирає з-під ніг.
Тепла, свіженька булка,
Хоча і холодний сніг.
Віддала останню жменьку:
«Голубко, живи, не вмирай!..»
Дівчинка втратила неньку,
Зберігши у серці рай.
12.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321293
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Мов сльоза насторожена просинь.
Облітає журбою багрянь.
Осенію, вростаючи в осінь,
Зачіпаю невидиму грань,
За якою життя відбулося.
А дорога (тепер вже стежина)
Ще замріяно дивиться вдаль:
- Де ти, диво-гора? Де вершина?
Лиш калюжі блищать, як емаль,
Лиш усохлі осот, конюшина...
Та старезна верба коло ставу,
Що мої пантрувала роки
І надію гойда золотаву,
Наче внука мого, залюбки,
І скрипить, і зітха без угаву...
18.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323085
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Непредсказуема любовь.. и без прогнозов..
То удивляет словно март - рывком морозов,
То вдруг капелью зазвенит, ручьем заплачет,
А то на радость грусть мою переиначит..
Вонзает оттепель в сугроб сосульки-стрелы,
Заносит сердце холод чувств мне снегом белым,
Твоя любовь, как март способна на капризы..
То озарит, а то туманом ляжет сизым..
Весна зазнобушкой войдет и лед растает,
Смотри, любимый, вновь подснежник расцветает..
И пусть пурга-метель еще невестой кружит..
Я расскажу своей весне, как ты мне нужен..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031511208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322219
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Мне каждый вечер зажигают свечи
И образ твой окуривает дым...( В .Высоцкий)
******************************
"Мне каждый вечер зажигает свечи,
И образ твой окутывает дым,"
А знать бы мне, кем путь такой намечен?
..Жить без любви приходится с другим..
Ложится ночь туманами на город,
Молочной дымкой кутает кусты..
Ты мне один.. ты мне предельно дорог..
В этом беспечном мире суеты..
К утру мечта задует тихо пламя.
Накинет вновь мне тишина вуаль,
И занесет душа в святую память
Мою любовь и легкую печаль..
А знать бы мне, кем путь такой назначен,
И как мне плыть меж разных берегов?
Дай, Боже, силы все переиначить..
Любовь и счастье..чтобы два в одном..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112031010776
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320727
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Жаль, весна цей рік щось забарилась:
Знову снігопади, заметіль.
Під вікном калина похилилась,
І чомусь вселився в серце біль.
Так бракує сонця весняного
І дощів, щоб душу напоїть...
Але серце плаче не від того,
Не від того і душа болить.
Бо сердешній хочеться простого:
Глянути на тебе лише мить,
Хоч, можливо, серденько від того
Іще більше в грудях защемить.
Десь поділись роки ті далекі,
А душа не хоче забуття...
Спогади, неначе ті лелеки,
Зграйками летять у це життя...
Я тебе у сні ще пригортаю,
Відчуваю серця тихий стук.
Знаєш, до сих пір тебе кохаю...
Ніби не було отих розлук...
Так... весна цей рік щось забарилась...
Не стихає в серці щемний біль,
А душа чекає, не змирилась:
Вигляда тебе ще звідусіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321252
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 12.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Іду полем,на нім ковила,васильки.
Он,за балкою,скіфська могила темніє,
Зеленіють жита.Подивись,навкруги
Аж до обрію,в житі волошки синіють.
Наливається хліб.Навіть чути вночі,
Як по стеблах у колос вливається сила.
Йдуть косити врожай молоді косарі,
На плечах перекинуті коси і вила.
Он за полем ,внизу,розляглося село,
Біля річки в туманах городи ховає.
Косить тато траву ,витирає чоло,
Рясний піт по щоці на сорочку збігає.
По дорозі повзе корівок череда,
Чути мукання звичне від краю до краю,
Розрослась по толоці густа лобода,
Пастушок корівок в ній до гурту зганяє.
Пахне ранок борщем й запашним молоком,
Приготовлених мамою нам на сніданок.
Все минуло....Далеко з дитинством пішло,
Я залишивсь у світі,як в полі підранок.
.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11202170094
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314791
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 12.03.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 12.03.2012
...І падав прощально вальсуючий сніг
На нас із тобою, на стежку й озимі.
Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
Хоч ми і розстались, і стали чужими.
Все наше - позаду, лишилось у снах.
А сни золоті, та гостюють не часто.
Минувся не вік, а десята весна,
Відколи нарізно і долі, і щастя.
Зустрілись: забракло і духу,і слів,
Лиш очі вологі і серце, як бубон.
Від вроди твоєї я знову осліп,
Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...
Хитнула голівкою прикре "Вже час,
Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
І щось потемніло і згасло в очах
Відтоді й донині.
13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 06.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Зимова ніч заглянула у хату.
Остання, бо на завтра вже весна.
І я відчула подих аромату
Жасміну, що росте біля вікна.
Остання ніч зимова, непроглядна,
Іще трима до ранку всі права,
А на світанок стане вже безвладна,
Тому спішить творити ще дива.
Засипала дерева по коліна,
Від снігу обважніли ліхтарі.
То віхола заплаче, мов дитина,
То вітер загудить у димарі.
А в хаті погасили уже світло,
І в сни щасливі потонули всі.
І тихо, як у казці, непомітно,
На крилах сон несе їх до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317703
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Продовження вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
-------------------------------------------------------------------------
Вже запахла весна, на яку так чекала.
І заграла струна, що так довго мовчала.
І поллються пісні, що лікують в журбі,
Як струмки весняні. Не почути тобі...
Ось заграє ріка, і крихким стане лід,
А недоля лиха потече річці вслід.
І від слів непростих проросте знов трава...
Лише тільки від них душа знов ожива.
Збудить крик журавлів мою пісню, що спить...
Тільки ти не зумів мою пісню збудить...
Наче зранена пташка Хай по світу летить.
Знаю: буде їй важко. Але вже не спинИть..
Хай по світу л -е -т -и -т-ь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318143
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Ну і холод! Пекучі морози!
Знову лютий нам жару дає.
Лиш від вітру течуть мої сльози,
А наснагу зима надає!
Ти збуди мою пісню, прохаю...
Хай, як пташка, крильми затремтить!
І підтримай мене, щоб не впала,
Коли серце від болю щемить...
Хай холодні нічні заметілі
Колискові співають пісні.
І щоб жар від морозу на тілі,
Щоб сміятись хотілось мені.
В моїм серці, що вкрите снігами,
Хай ромашки в мороз зацвітуть.
І розквітлими взимку садами,
Хай удача і радість прийдуть!
Ти збуди мою пісню, що спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Мне сегодня приснился дождь,
Он в окно постучал на рассвете.
И сирени пахучей гроздь,
Что качал незатейливый ветер.
А по небу плылИ облака,
Словно стая седых журавлей,
И вилась, вроде змейка река,
Будто гналась за звоном ключей.
Я подставила руки дождю,
И так стало легко мне и ясно!
Слышишь, дождь, ведь совсем я не сплю!
Я люблю! И теперь не напрасно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315478
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 07.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Ночь. Зима. Метель.Спряталась луна.
Тёплая постель. Вновь без сна... Одна.
Как далёк апрель...Стану у окна.
Рвётся дверь с петель. Снег, как мошкара.
Вопреки всему, на окне весна.
Сердцу моему снова не до сна.
Вдруг расцвёл цветок. Вот так чудеса!
Белый лепесток мне не описать.
Снова я в плену мыслей и желаний.
Только цену знаю всех моих мечтаний.
Жаль, тебя понять так и не смогла...
На дворе всё тише... И луна видна.
А постель остыла... Ох, как холодна!
Излечу я раны, только до утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309957
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Под моим окном зацвела сирень.
Гроздья поразвесила белая метель.
Неужели вновь мой расцвёл цветок,
И летают бабочки - белый хоботок?
Так хотелось чуда, но теперь зима...
Ей не до цветенья: сладко спит она.
Ну ты ж и проказница, белая метель:
Шали поразвесила, шапки набикрень.
На дворе, напротив моего окна,
Наяву, не чудо, расцвела весна.
С виду не волшебник, моей жизни грешник,
А в руках дрожит беленький подснежник.
Серебристо-белый снег на волосах,
И грустинка прячется средь зелёных глаз.
Только вот и слова всё не мог сказать,
Люди ошибаются: надо им прощать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308531
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
Прикоснулась щекою к окошку.
Ночь темна. Не скрипят фонари.
А я верю, что всё понарошку:
Всё развеется светом зари.
Сколько зим, сколько лет пролетело!
Но, как прежде всё жду у окна...
Что-то небо так вмиг потемнело...
Но куда всё спешат поезда?
Чередуются зимы и вёсны.
За окном снова та же пурга.
Дни бывают порою несносны...
Ты вернёшься сквозь эти снега.
Часто вера в душе еле тлеет,
А когда скрипнет дверь невзначай:
Вмиг на сердце моём потеплеет,
Но со счастьем обмана печаль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308081
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
Не маю права я тебе любити,
Бо видав хтось неписаний закон.
І почуття у дзеркалах розбитих
Не перетнуть бетонний рубікон.
Я склала зброю у глибоку яму...
Засипала недопалками мрій.
Хто ж змиє із душі криваву пляму,
Що память береже про марний бій?
Не маю права я просити слова,
Бо вже буремний завершився суд.
І переклав на висміяну мову
Слова кохання здичавілий люд...
Не маю прав про тебе памятати,
І кликати хоч зрідка в сни свої.
Любов мою вже повели на страту.
В саду співають мертві солов`ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292818
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 18.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Колись і в тебе станеться відлига:
Дзвінкі бурульки раптом потечуть
І скресне на душі зненацька крига,
Вмить промайне грайлива каламуть,
Немов отара стрімко берегами,
Яку жене додолу пастушок!..
І ти відчуєш подих під ногами-
Підсніжника тремтливого листок...
Уламки криги на дрібні кристали
Розсипляться і кануть в небуття.
І світлі мрії, що в душі дрімали,
Умить розквітнуть пишним вишиттям!
Заструменіють теплі акварелі,
Проллється срібло нотами весни!..
Колись і я прочиню твої двері,
Щоби нарвати променів ясних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Чом такий сумний... не питаю я.
Іншу ти зустрів. Я вже не твоя.
Помарнів весь світ. І з-під ніг земля.
Нащо зрадив ти?. Як забуть слова?
Зацвіла зима. Білий-білий цвіт.
Я ж тепер одна на весь білий світ.
Не кажи мені: Доля це така,
Що мене й тебе розділя ріка.
Зрада і любов - поряд дві сестри...
Що вона ніжніш... Чуєш? Не кажи.
Ми тепер з тобою різні береги...
Зрадив ти мене - обняли сніги.
Почекай... не йди...Ми ж не вороги.
Хай до неї вітер замете сліди,
І скує морозом річку й береги...
Не кажи, що іншу любиш... не кажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299798
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Коли втечу в грудневий передзвін
І сколихну в душі твоїй затишшя,
Чи побіжиш за мною навздогін,
І чи зупиниш, мовивши "залишся"?
Не побіжиш, хоч як би захотів-
Яка ж бо недоречна підла гордість!..
І промовчиш, не вимовивши слів,
Бо сантименти вже давно не в моді...
І побіжу в розстібнутім пальто,
Згубивши шаль квітчасту по дорозі,
І, сівши в перше впіймане авто,
Сховаю у долонях теплі сльози...
А ти згориш, розвієшся, мов тлін,
У цій крикливій вистражданій тиші,
Коли втечу в грудневий передзвін
І порожнечу по собі залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Пробивается лучик рассвета,
Постепенно ушла темнота.
Собираю частички я лета,
А в душе вновь царит пустота.
Чай остывший мне рук не согреет.
Одолела тоска вновь с утра.
Изменилась... Наверно, старею...
Всё же в память стучится ВЧЕРА.
Я не плачу: душа онемела.
Что с того, что вокруг красота?
В том далёком Любовь меня грела,
А теперь все поблекли цвета.
Прислонилась к оконной я раме,
А метель всё кружит, как тогда..
Сердцу больно: оно же не камень...
Но куда же мне деться? куда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298853
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Продовження пісні " А я чекатиму..."
---------------------------------------
Не сумуй, Мій Голуб Сизокрилий.
Прожени невтішні всі думки.
Не складай у розпачі знов крила.
Безнадії серце зачини.
Я прийду, коли ти будеш спати,
Сяду на край ліжечка твого...
Але ти не будеш цього знати,
Бо у сні літаєш до мого.
Що ж тобі, МІЙ ЛЮБИЙ, поясняти?
Чом тоді мене не зрозумів?..
Як ніхто могла тебе кохати...
Чом мені повірить не схотів?
А тепер чекаєш все на мене.
І кохаєш очі ти сумні...
І думки літають незбагненні...
Мабуть, ти щасливий зараз в сні.
Лиш у сні злетіти зможем в небо.
Не дамо погаснути зорі.
І чекати будем скільки треба,
Щоб шляхи з"єднатися змогли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298445
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Осени поблекли акварели.
Сад не тешит прежней красотой.
И не слышно песен свиристели.
Поселились холод и покой.
На зелёных веточках еловых
Полушалки кинула метель.
И в сугробах, будто бы пуховых,
Постелила белую постель.
И поляна дремлет под луною,
А земля простынкою слепит.
В этот вечер снова я с тобою...
Под ногами снег слегка скрипит.
Прислонился ты ко мне щекою...
Сердце моё больше не болит...
Как нежно касанье губ, не скрою...
И душа обиды не хранит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297866
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011
У філіжанці кава захолола,
Пропахли пальці димом цигарок
І пізні айстри, кинуті додолу,
Немов уламки скинутих зірок,
Вже дотлівають, втративши надію
Надпити спрагло свіжої води...
А я при тобі плакати не вмію,
Не озирайся на прощання, йди.
І не вторгайся літом проминулим
В моє сум'яття, сповнене жалю!..
Вже пізню осінь дні перегорнули
І відзвучало трепетне "люблю"
Таким мрійливим джазовим акордом,
Відшелестіло в паморозь нічну...
А ти пішов, вдоволений і гордий,
І у лещата серце затиснув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Я не приїду.Більше не чекай,
Яка ж бо мука в марному чеканні!..
Вечірнє сонце вилилось за край
І дотлівають промені останні.
Стрімке таксі помчить мене у ніч-
В холодне місто смутку й порожнечі...
О,як багато дивних протиріч
У цій моїй невиправданій втечі!..
І як багато кривди й гіркоти
У тих словах,що кинуті недбало...
Я не приїду.Спалено мости
І ніч пробита зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Я далеко не образец
И пусть грехов во мне не мало,
Прими таким каков я есть -
Пока далеким к идеалу.
Прими меня, прими любовь
Без громких слов,
Без красных слов,
Без пышных фраз и заверений,
Без клятв на верность,
Томных глаз
И без коленопреклонений.
Пусть говорю я невпопад
И пусть молчу совсем некстати,
Пусть не умею рассказать,
Что нет превыше мне наград
Быть каждый день и каждый час,
Минуту каждую тебе
Ну хоть чуть-чуть необходимым.
Прими таким каков я есть,
Любви во имя исправимым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297282
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Ні слова про минуле, вже ні слова-
Ні поглядів, ні натяків, ні слів...
Осіннє листя скинула діброва
І клен сумний завчасно постарів.
Ні згадки про колишнє-перемлію
І розірву намисто наших днів.
А ти плекай, неси в собі надію,
Впивайся спрагло болем почуттів...
А ти-як хочеш, воруши минуле,
В осінніх днів вимолюй вороття.
Ні слова про кохання-вже забула!
І гріш ціна таким от почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296482
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Знов приснились карі очі,
Чарівний твій сміх...
А надворі із півночі
Сипле, сипле сніг...
Прилетиш, неначе пташка,
Сядеш край вікна,
А на серці сумно, важко...
Тут чия ж вина?
То у сні біжиш до мене.
Навкруги весна.
Серце б"ється, як шалене...
Жаль... тепер зима.
По коліна кучугури...
Але чий то слід?..
І від тЯжкої зажури,
Ніби сніг поблід.
Розбиваються сніжинки
Об моє вікно...
Знов дивлюсь - нема стежинки:
Снігом замело...
Бо надвор з опівнОчі
Сипле, сипле сніг...
А я згадую все очі
І дзвінкий твій сміх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295577
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Ти пішла - і нічим стало дихати,
І земля рвонулася з-під ніг...
Від удару долі не оклигати! -
В душу сипав знавісніло сніг.
Та прийшла весна, теплом розбуджена,
Пригорнула лагідним крилом.
А і з нею та, єдина, - суджена -
Стрілася тоді за Осколом.
І в мені звучить небесним голосом,
І тріпоче золотим дощем.
З нею вдвох ми - на стеблі двоколосом!
...Та чомусь і досі в серці щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293712
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Цей біль проймає до кісток,
Цей біль душі моїй знайомий
І я,відірваний листок,
Лечу за вітром в невідоме.
Ці вікна,що ведуть у сад,
Росою вмившись,аж голосять
І кличуть нас туди,назад-
А там лиш осінь,осінь,осінь...
А там,в покинутім саду,
Така печаль,така розпука!..
І я в багрянці тім бреду,
Горю в своїх душевних муках...
Отак і листю між гілок
В осіннім золоті згорати...
Якби ж то можна,як листок,
Від серця спогад відірвати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266009
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 23.11.2011
Солодкий листопад мого життя...
Хтось вкрав у мене цілого півсвіту,
Хтось вкрав півсерця,вже без вороття-
Так викрадає сонячну трембіту
Циганський місяць в чорному плащі!..
І я живу,я дихаю тобою,
Я виливаю сріблом у вірші
Солодку ніжність,змішану з журбою.
Солодкий листопад моїх надій!
Вже стільки днів лишилося позаду...
А ти прийшов,як добрий чародій,
А ти приніс омріяну відраду
В мій тихий сад,покинутий всіма,
В моє вікно,розтрощене вітрами.
Я так вже звикла мріяти сама,
Що вже й боюся тішитися нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267092
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 23.11.2011
Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Т-анго то помню... хоть мне уже за пятьдесят..
А-нгел любви обнимал меня нежно за плечи,
Н-е отводил ты влюблённо-восторженный взгляд
Ц-елую вечность, казалось мне, длился тот вечер..
П-ары вокруг, но мы будто бы в мире своем..
Л-ёгкость движений и тени в приглушенном свете.
О-, как прекрасен отточенный шаг под дождем
Щ-ёголем-франтом в обнимку с дождинками ветер...
А-эропланом качался над нами фонарь,
Д-ымкой-загадкой легонько ноябрь клубился
К-ак же ушедшего, полузабытого.. жаль
А-нгел мой светлый мне снова недавно приснился..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111225616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295151
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Похмурий вечір вдарив у батіг,
Помчала осінь верхи берегами
І лебедем крилатим білий сніг
Упав на сходи,вимиті дощами.
В розкішне хутро вбралася рілля,
Вдягли дерева білі кабатИни*...
І ще один листок календаря
Злетів пером тендітним лебединим,
В повітрі стерпнув,ніжно затремтів
І повагом прибився до підлоги...
Скільки таких відірваних листків
Мені щоразу падало під ноги!..
І скільки днів,вже й ліку їм нема,
Злетіло вмить,промчалося невпиннно!..
А за вікном заплуталась зима
Поміж крихких сріблястих павутинок...
*кабатина(діалектне)-хутряний одяг,підшитий сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293860
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
А хочеш я для тебе ночі
У вікнах буду малювати?
Як спогад в серці залоскоче
Ступивши тихо до кімнати.
Чи стану просто білим снігом,
Який не тане у долонях.
Ввірвавшись у життя з розбігу
Я сріблом розіллюсь по скронях.
А хочеш я для тебе вітер
Приборкаю, замкну…. у клітку?
Нам вечір стане вірним гідом
Зізнань відвертих тихим свідком.
Неначе бісер з перламутру
Слова губились і мовчали.
Впаду в обіймів біле хутро
І тих очей, що так вивчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 17.11.2011
Дорога до тебе
пропахла зимовими соснами,
цей запах бентежить
мої захмелілі думки...
Куди ж ти поділась,
куди заховалася,осене?
На теплій щоці
ще не вистиг твій доторк руки.
Ще вгадую стукіт
твого перестиглого серця,
вслухаючись в ритми
по склі сивогривих дощів...
У голуба щастя
в польоті зламалися крильця,
мій образ у серці твоєму
на попіл згорів.
Ніщо не змінилось-
земля,як раніше,ще крутиться
і світ не розпався,
мов люстро,на друзки дрібні.
О,як же я хочу
сховатись де-небудь,забутися!..
Розвіятись снігом
між цих пересипаних днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293404
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 16.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
Листопаде,терпкий листопаде,
Не дощи в цю відмолену тишу...
Поволокою вкрились левади,
Вітер верби плакучі колише,
Що полощуть розплетені коси
В повноводному купелі річки.
Серце спокою в осені просить,
Безголоссям гамує свій відчай...
І в безлюдді шукає відради,
Щоб полегшити спогадів ношу.
Листопаде,терпкий листопаде,
Я нічого у тебе не прошу,
Лиш забутись у тиші на грудях
(Перемеле життя,перетре)...
Коли важко довіритись людям,
Я приходжу до мудрих дерев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291732
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Прозрачное утро чарует мой взор.
Мне кажется будто стал краше мой двор.
Скамейка украшена жёлтым листом,
И стал, вроде, выше мой старенький дом.
Пусть птички отпели и тихо в саду,
Но всё же я радость в таком нахожу.
Цветут и в морозы мои хризантемы.
Их белый наряд для стихов моих темы.
Речушка притихла, камыш не шумит,
А ветер тихонечко в зарослях спит.
И дремлет под листьями сладко земля...
Вдали за рекою седые поля.
Пусть солнца не видно, но что его свет!
Ведь рядом любимый, родней его нет!
Я чувствую близко родное плечо
И сердце, что греет меня горячо.
Я с нежной улыбкой ловлю его взгляд.
Я знаю: любимый меня не предаст.
Не даст загрустить в эту позднюю осень.
За это люблю тебя, милый, я очень!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292284
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Не озирайся,я прошу,не треба,
Не зупиняйся,чуєш,просто йди.
Раптовий дощ мені прихилить небо
І позмиває всі твої сліди
В моєму серці.Лиш би все забути,
Лиш би на днях поставити хрести...
О,як багато в ніжності отрути,
І як багато в щасті гіркоти!..
Не озирайся,я благаю,чуєш,
Коли дивлюсь з вікна тобі услід.
Чи ж про любов свою говорять всує?
І чи кричать про це на цілий світ?
Ні,не кричать-такі,як я,не вміють
І в долі не вимолюють жалю.
Не озирайся,не давай надію,
Коли я тут,згораю і люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Осени последнее дыхание.
Изморозь пришла на смену росам.
Чуть листвы последней колыхание,
И тоска по солнцу и по грозам.
И висит немое ожидание,
А вокруг янтарь лежит разбросан
Как печально это увядание...
И мой сад теперь простоволосый.
Загадаю я своё желание,
И надежда теплится в груди,
Затаив тихонечко дыхание...
Осень! От кручины огради.
Робкое касанье слышу ветра.
Сердце ты моё не остуди.
С нетерпеньем жду теперь ответа...
Ангел мой, прошу, не подведи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292065
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
А в мене на душі сьогодні сніг-
Мете-мете,квітує хуртовина!..
І не твоя,повір,у тім провина,
Що вже й не видно обрисів доріг
До мого серця...Що наткав мороз
Мені крихких вибагливих мережив.
І,мов на зло,ніхто із нас не встежив,
Не передбачив дивний той прогноз,
Коли змінилась осінь ця терпка
На біле поле сніжного колосся!..
А може все це нам обом здалося?
І день почався з білого листка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292035
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Горобине червоне намисто
Тліє полум'ям поміж листків.
Знову осінь проскакує свистом
Між липких монотонних гудків...
Знову смуток садів перемлілих
Органзою в повітрі висить,
Перейшли теплі дні, відлетіли
Журавлями в шовкову блакить.
І, туманом розбавлений ранок,
Просочився в занедбаний двір...
Сонне листя лягає на ганок,
Шурхотить, мов пожухлий папір.
І блукає душа в веремії
Сірих днів,перемитих дощем...
Як же хочеться в мить ностальгії
Обіпертись на дружнє плече!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Загубитись десь там,
між беріз,золотаво-зелених,
між атлантів-тополь,
що тримають небес мідний дзвін...
Заблукати десь там,
де принишкли зажурені клени
і не встигли майнути
за літом дзвінким навздогін...
Заховатися там,
під галуззям крислатого дуба,
на пошерхлій корі
написати одвічні слова.
І не вірити в те,
що тобі я давно вже не люба,
і казати собі,
що любов, як ніколи жива!..
І брехати собі,
що зустрінемось знов неодмінно,
що не буде між нас
гіркоти і неправди,авжеж!
І, умить схаменувшись,
упасти в сльозах на коліна,
усвідомити правду:
від долі, на жаль, не втечеш...
І не стримати крику,
у відчаї битися в груди,
щоб ніхто не почув,
тільки небо і вітер,і ліс.
Що за осінь така?
Вже назавтра такої не буде...
І летить падолист,
ніби щастя моє під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290484
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Не треба гіркої отрути
В злостивій цій пригорщі слів.
Вже завтра нас може не бути
На твЕрді цієї землі...
Вже завтра новітні піїти*
Прийдуть,наче зорі,в цей світ
Любити,страждати й творити,
Леліяти слово,мов цвіт...
Нести його світло між люди,
Горіти свічею в імлі.
Лиш нас поміж ними не буде-
Вже завтра,на твЕрді землі...
*піїт (застаріле)-поет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290061
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Осіння злива.Лавочка промокла,
Затерлись давні фрази і слова...
І розтеклися барвами полотна-
Оті,що жовтень зранку малював.
Осінній шепіт.Купол парасолі
Нас затулив від цих погодніх примх.
В кишенях грію руки захололі,
Під краплі підставляю свіжий грим.
І так мені спокійно біля тебе,
І стільки в грудях ніжності й тепла!..
Осіння злива прихилила небо,
І нотами дзвінкими потекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289953
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
В тёмном переулке свет лишь от окна.
По небу гуляет полная луна.
Удивлённо смотрит в сердце мне она,
А вокруг немая бродит тишина.
Звёзды робко млеют среди ватных туч...
Что же ты не греешь серебристый луч?
Мне лишь заглянуть бы милому в глаза...
И упрямо катится по щеке слеза.
Что ж дрожите руки? Ноги вмиг свинцом...
Робость поселилась, завиляв хвостом.
Шторы чуть качнулись - и погас вдруг свет...
Вот тебе история... Да... Больнее нет!..
Милый, неужели не узнал меня?..
Закружились листья, золотом звеня,
А по струнам сердца пробежала дрожь,
Прятал мои слёзы моросящий дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289617
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Иду протоптанной дорожкой,
Смотрю на осени каприз:
То луч слепит в моё окошко,
То дождь ручьём прольётся с крыш.
То ветер смирный, словно кошка,
Приляжет тихо на крыльцо,
Погладит волосы ладошкой,
То листьями швырнёт в лицо.
А то деревья вдруг качает:
И листья вьюгой закружат.
Свалившись с ног, вдруг засыпает,
Но не утихнет листопад...
Люблю такое время года
Смотреть на осени каприз,
Когда меняется природа
И освежает душу бриз.
О лете лишь грущу немножко,
Но грусть легко смогу унять...
Другой уже иду дорожкой...
Не в силах всё теперь менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287756
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Я чувствую тебя, твое сердцебиение.
За мужество простить пусть не дают медали.
Была любовь игрой, отрадой, утешением,
Огнем в ночной тиши, дыханием…
Была ли?
Я чувствую как дом стал мрачной вдруг темницей.
Уставших глаз печаль. Вся жизнь как по спирали.
Мы за любовь тогда могли и в прах разбиться.
Была святой она и грешною…
Была ли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288692
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Скінчилось літо,серпень у дворі
Достиглі яблука скидає за ворота,
Ховає їх під деревом в траві,
Збираю їх,й для мене є робота.
Беру у руки вже дозрілий плід,
Вдихаю літа щедрі аромати,
Лишивши на траві росяній слід,
Йду навпростець до батьківської хати.
Підсліпкувато дивиться у світ
Старенька хата вікнами-очима.
У подумках я їй кажу:-Привіт.
І зупинив ходу перед дверима.
Дихнув в обличчя пусткою наш дім,
Вже не виходить зустрічати мати.
Згадав, як бігав я ще тут малим,
Під яблуню,щоб яблук назбирати.
Як пахли смачно свіжі пироги,
Матусиними спечені руками,
І сміх стояв до пізньої пори,
І засинав мабуть разом із нами.
Яким щасливим,радісним був дім,
Яким веселим в нас було подвіря!
Пройшли роки,росте бурян на нім,
Сміх відлетів,немов з долоні піря.
Старенька яблуня і хата у дворі,
Ще яблука,що падають під ноги,
Нагадують про ті щасливі дні,
І пройдені життям моїм дороги.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11109309224
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283627
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 25.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Вже перемліли липи за вікном,
Відгомоніли, майже безголосо...
І у саду в лляному кімоно
На лаві сіла відпочити осінь...
Жевріє смуток в стомлених очах-
Вже не така вдоволена і горда.
Між павутинок срібних відзвучав
Грайливий жовтень джазовим акордом.
Обдерті крони зблякли від дощів,
Згорнули листя в дивні орігамі...
І падолист сухий зашурхотів
Позліткою у мене під ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287637
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Осінній ранок.Молитовна тиша
Над головою куполом висить...
Листок осики неба дзвін колише,
Відбитий в перлах свіжої роси.
Осіння сповідь.Храм старого лісу-
Немов причасник перед ним стою...
Підняли сосни прИсмерку завісу
І обкурили ладаном мою
Ще сонну душу,смутком оповиту...
І обтрусили всі мої жалі...
Здригнулись гори голосом трембіти,
Гойднули хмар застиглі кораблі.
І,наче всі мої душевні рани,
Багряне листя висипала осінь...
Так невагомо в падолисті тане
Моя молитва,світла й безголоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287911
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Моїм найкращим друзям сайту, які завжди
можуть мене зрозуміти і підтримати.
Дякую Вам, МОЇ ХОРОШІ!!!
У час осінній ще вражають квіти,
Бо сонце напуває пелюстки.
Від ягід обважніли тонкі віти,
А сонечку подібні нагідки.
Хоч серце відчуває присмак літа,
Воно не зрадить вірного тепла,
А в час лихий не зможе зачерствіти,
Яка б там непогода не була.
Дорога у житті моїм нерівна,
Бо доля в різнобіч чомусь кида.
Та це ж життя! Воно таке чарівне!
Хоч доброти людської так жада.
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
Ти зрозумієш, що життя прекрасне,
І поряд друзі , що не підведуть.
І сонце знов світитиме так ясно,
Тяжкі думки із серця пропадуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287606
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Зажёг осенний вечер свечи,
И по волнам плывёт луна.
Деревьям мгла легла на плечи...
Но как волшебна тишина!
Вспорхнёт,как бабочка, листочек-
Иглой по сердцу вдруг прошьёт.
И, словно маленький комочек,
Кружась, на землю упадёт.
Ему уже совсем не больно,
Но что же сердце так грустит?
Слеза предаст меня невольно...
Но почему же так горчит?
Укутав зябнущие плечи,
Сыграю я счастливый вид...
Зачем же слёзы льёте, свечи,
За НИМ душа ведь не болит?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286361
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Расцелую в губы солнечным рассветом,
поселюсь в сердечко бесподобным летом..
Приукрашу небо радугой-дугою,
освещая темень яркою звездою..
Хрусталем слезинки.. как бы понарошку
я стеку тихонько на твою ладошку..
Подарю на память губ горячих спелость,
разрисую ярко жизненную серость..
Исцеляя ветром, приласкаю взглядом,
как вода и воздух быть желаю рядом..
На плече голубкой нежно поворкую..
Ты ответь мне только, любишь ли такую??
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110112992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285646
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 14.10.2011
Постучалась осень вечерком в окошко,
потянулась в сердцу золотым листом.
Но оно взмолилось "Погоди немножко!
Обойди, родная, стороной мой дом!"
Постояла робко, отошла несмело,
в золотых одеждах, расписной парче.
Красотою рыжей и рябиной спелой
прилегла у дома на сырой ночлег..
У моей калитки погости незримо,
на тебя восторгом, как вином плесну..
Улетай далече журавлиным клином.
Без тебя останусь ожидать весну..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109265693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282863
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 14.10.2011
Бери усе!Без сліз і без жалю
Тобі віддам усе,що тільки маю.
Ні,не люблю,ти чуєш?Не люблю-
І в цій брехні,як в полум'ї згораю!..
Ні,не люблю!Чому ж моїм словам
Ти,мов навкірки,вперто так не віриш?
Бери,що хочеш-все тобі віддам:
Нічних зірниць осяяні сапфіри,
І срібні струни лагідних вітрів,
Гірських озер прозірчасті свічада,
Соснові храми велетнів-лісів,
Вогкий туман,що куриться,мов ладан...
Червоні маки в сонячних житах,
Небес ранкових волошкові хвилі,
Де так самотньо терпне білий птах,
Журливо манить за собою в ирій...
Тендітну зав'язь юної весни,
Вишневий сад,задумою сповитий...
Бери усе!Лиш серце поверни...
Бо як мені без серця далі жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285757
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Давно все решено за нас. Забудь.
Мы встретились наверно слишком рано.
Пусть тяжело порой еще уснуть,
Довольствуясь смешным самообманом.
Пусть непонятно как-то средь толпы
Чуть-чуть похожих провожаем взглядом.
О, как наивны были, как глупы…
Ту встречу принимая за награду.
Ведь говорят, что все же потерять
Куда трудней чем ждать и не дождаться.
Все решено за нас судьбой опять.
А с ней, увы, бессмысленно сражаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284125
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Самотній клен змінився на очах
І спалахнув в гарячому багрянці
І,мов пергамент,списана душа
Листком кленовим закружляла в танці.
Осінній вальс-багряний падолист,
Глибокий щем високого польоту:
Раптовий злет у піднебесну вись,
Легке падіння в теплу позолоту...
І забуття...У пригорщі листків
Повільно тлію,майже безголосо...
Невже й мене в пожухлий цей архів
Листком кленовим викинула осінь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285124
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 08.10.2011
Туманним світанком прощається бабине літо,
Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
Бо й досі ще любиш мене,ненадійну таку...
Чого ж я шукаю,простромлена наскрізь дощами,
В обтесаних скелях,закутаних в білий туман?
Мені залишаєш в квадраті віконної рами
Усміхнене сонце,що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Чи ти щасливий-хто тебе вгадає?
Чужа сім'я для когось-темний ліс.
Так само сонце сходить понад плаєм
І заплітає китиці беріз.
Так само ранки,росами сповиті,
Провадять будні,тихі і сумні,
І час від часу згадуються миті
Наших щасливих пережитих днів.
І десь тебе зустрівши випадково,
Збагнути зможу істину гірку:
Немає в тебе з іншою любові,
Зачахла,мабуть,ще у сповитку.
І не важливо,в чому тут причина,
Лише зітхне з полегшенням душа,
Що то не я-ота твоя дружина,
Така байдужа і така чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284078
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Маленький столик.ЗАтишне кафе.
На гобелені-перестигла осінь.
В моїх очах небесно-ніжна просинь
Між хмар патлатих плавно так пливе.
У порцеляні кавовий напій,
Зігріти б душу теплими ковтками...
І знову осінь стала поміж нами
І закружляв багряний листовій.
А може то й не осені вина
І не вона обох нас розлучила,
А хтось чужий позичив тобі крила,
Забрав у світ вибагливих принад...
І розтоптав злеліяну надію,
Розвіяв прах зотлілою журбою...
Чи ж я була для тебе не такою?
Може й була...По-іншому не вмію.
Може й не знала витончених слів,
Не розсипала ніжність пелюсткАми,
Тому й повстав чужий хтось поміж нами
І гіркотою щастя переплів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283310
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Пролистал ветер лета страницы...
Улетают последние птицы.
Дымкой тают мгновенья и годы,
Тяжела всё же сладость свободы.
Провожаю с тоской вереницы...
Что-то радость теперь только снится.
Прилетают, как стаи, невзгоды,
Что под стать дождевой непогоде.
Хочу счастье собрать по крупице...
Как похожи счастливые лица!.
Знаю: к радости радость приходит,
Только долго ли ждать? Где же бродит?
Слезой горькой промокли ресницы:
Разлетелись с тобою, как птицы...
Лист резной тихо в танце кружится
Грусть осенняя в сердце теплится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283322
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Ти несеш листопад у мій храм,
У весну мою свіжу й погожу...
Підкоряюся гордим вітрам,
А тобі підкоритись не можу!..
Підкоряюся диким степам,
Що розкинулись,ніби полотна!..
Я себе на поталу не дам,
Я сьогодні така безтурботна!
Я не хочу мелодій сумних
У розпачливих мареннях скрипки!..
Ну навіщо в розмаї весни
Листопад знову стукає в шибку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269380
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 27.09.2011
Осінній ранок потонув у росах,
Рожевий промінь розбудив блакить.
Прозорим покривалом на покосах
Туман, як біле марево, тремтить.
Земля спросоння підіймає груди
І дивиться на сонце з-під повік.
Лиш в сні щасливі зостаються люди:
Таким коротким є у щастя вік.
Ось вітерець крильми торкнувся листя.
Розбуджене зривається й летить...
Як ватра, загорілося намисто
Калини, що прокинулась в цю мить.
Схитнувся сонях спілий, обважнілий.
І пташка свої крила розправля,
А день новий, ще трішечки несмілий,
Всміхаючись, про право заявля...
До сонця простягаю свої руки,
Ловлю в долоні теплі промінці.
І осені я чую дивні звуки!
Чарівні, неповторні дні оці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282787
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 27.09.2011
Без тебе світ-не світ і сонця спалах-
Блідий відбиток кволої зорі.
Таким тривожним блимають сигналом
Із траси неба зорі-ліхтарі...
І кожен зойк нагадує про тебе,
І кожен спомин гіркне,мов іржа...
Біжу по скельцях тріснутого неба,
Немов по лезу гострого ножа.
А там до тебе-довгі магістралі,
Безлюдна тиша в сяйві ліхтарів,
Сповитих димом сонної печалі,
Що так похмуро зиркають з-під брів...
А там до тебе-урвища й безодні,
Щемливі миті в спогадах,в піснях...
Ми в цьому світі все життя самотні,
По трупах мрій вторуємо свій шлях.
Без тебе я-не я,без тебе серце
Притишує шалений ритм биття
І,мов кришталь,розтрощене на скельця
Моє гірке,спустошене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282825
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
...І не вторгайся в спогади мої,
Мов прохолода в теплий літній вечір!..
Колись і нам співали солов'ї,
Легкий серпанок сипався на плечі.
Колись і нам,зітхаючи услід,
П'янкі пелЮстки сипали троянди,
Світила ніч на стежку до воріт
І зорі прихиляла,мов гірлянди.
Колись і нам світанок на крилі
Ніс день погожий,сонцем обігрітий!..
...І не вторгайся в спогади мої,
Дозволь хоч трішки серцю відболіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282605
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Краплинки розбиваються об сходи,
Збігає з ринв холодний водоспад
І верби поставали струнко в ряд,
Принишкли від осінньої негоди.
В розбиті шибки листя намело,
Старий рояль сховався в падолисті.
Розсипав дощ прозірчасте намисто
На пізні айстри,вигріті теплом.
І під патлату виноградну арку
Сховалась осінь,вкрилась від дощів.
Злетілись в душу на папір вірші,
Та вітер видер той пожухлий аркуш.
І десь поніс в негоду дощову,
Над тихим ставом смуток мій розвіяв...
Дощинки заіскрилися на віях,
Скотилися намистом у траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282438
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Пусть говорят, что чувства - миражи,
особый взгляд, игра воображения.
Простой аспект, что голову вскружив,
коловоротит, держит в напряжении.
Пусть говорят, любовь - самообман,
незримый луч в пучине неизвестности.
О нет! Любовь - безбрежный океан
и водопады неуемной нежности.
Пусть говорят, любовь приносит боль.
Пусть говорят...Они не знают истины.
Но жизнь без чувств - сценическая роль.
Сплошной театр.. наигранно-бессмысленный..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109206249
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281684
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Осінь напарфумилась тобою.
Я сьогодні плакала вже двічі.
Осінь так замучила нудьгою,
Бо ж мовчить по-київськи у вічі.
Хай би вже скоріше задощило,
Щоб хотілось дихати на повну.
Знаєш, а без тебе я щаслива.
А що плачу, то лиш так, умовно.
Клята звичка! От і все, не більше.
Трохи часу і усе зітреться.
Вже зима запахне кимось іншим.
Іншим, хто так просто не здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281622
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Не питай: "Чи сумую, чи є потреба?"
В вікні зашарівся шмат синього неба.
Вмивається ранок чистою росою,
Біжать думки полохливо, вервечкою.
Тремтить, холодом сковане, листя берези,
Дві рівні шальки поставлені на терези.
Одна у радість, друга у розпач горнеться,
Стривожене серце у безвиході б’ється.
В мерехтливий туман зодяглася земля.
Відлітають птахи...Я лишаюсь...Твоя...
Тіло хмільне то кричить, то завмирає,
Урожай незрілий дочасно збирає.
24.08.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276797
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 20.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Мій любий пане,кава захолола
І згіркла вже,як зболена душа...
Ми сидимо і слухаємо Крола*,
Ви-говіркий,а я-така чужа...
Ми сидимо в прокуреній кав'ярні,
У келихах шипить холодний брют*.
Мій любий пане,як же це негарно
Ховати за манірністю свій бруд.
Нехай для всіх ви-стриманий,галантний
І ця краватка так вам до лиця,
Зав'язуєте вміло білий бантик
Наївним завойованим серцям!..
Вони вам вірять,що б ви не казали,
Боготворять улесливі слова!
Мій любий пане,хитрий і зухвалий,
Не розпинайтесь,я не вірю вам!..
Не розсипайте гарних слів на вітер,
Вони-отрута,згубна і гірка!..
Мені б ще якось вами відболіти,
Лежить на серці істини рука...
*Крол Анатолій-джазовий композитор і піаніст.
*Брют-сорт дуже сухого шампанського.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281249
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Вечірній блюз.В мальованім горнятку
ПелЮстки вишні в теплім молоці.
Той срібний перстень в тебе на руці
Ще береже про мене світлу згадку.
Чужий мій гостю-рідний,та не мій,
Чи ти щасливий з іншою без мене?
Твій пильний погляд обпікає вени
І глибше грузне в пам'яті липкій...
В трухлявих шпарках теплої душі
Що ти шукаєш,впертий мій блукачу-
Мою любов,бездумну і незрячу?
Вже й слід застиг...Хіба ж ми не чужі?
Нестерпна гра в набридливу мовчанку...
Пора тобі на твій Чумацький Віз,
І ніч летить,мов доля під укіс,
Сіріє від молочного світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281082
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Як жаль, що спалені мости,
Ступаю на зрадливий лід,
Десь там на тому боці Ти,
Що залишила в серці слід.
Десь там розгублені слова
І найдорожчі наші втрати,
Тупе очікування страти
І не дописана глава.
І марні дорікання долі,
І неоправдані страждання,
Раз Богом послане кохання
Вже не повернеться ніколи.
І кожне слово, кожна буква,
Як флейти стомленої звук,
Забуті сни мені наука
З Твоїх таких солодких рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280901
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
А ти і досі віриш у дива
Як я? І схожих десь шукаєш й досі?
О, молодість. Вона завжди права
Бо з часом переплавиться у досвід.
Нехай гіркий... Так треба! Не вини
Мене у тому, що жила як знала,
Що гримала розлючено дверми,
Не бігла крізь негоду до вокзалу.
А ти і досі віриш? Ні, мовчи!
Уже не віриш. Відпустив на волю.
І байдуже, що мерзнуть у ночі
Мої ніким не вкриті плечі голі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280833
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Колись, можливо, стрінемось очима,
Мов потяги на рейках: лоб у лоб.
В кайдани закуємо за плечима
Усе, що промовчати не змогло б.
Не буде слів, вони спіткнуться в скронях.
І знов пірнуть не сказані в роки.
Моє життя колись в твоїх долонях
Було таким безпомічно крихким.
Колись зненацька стрінемось, можливо.
Мов звір у груди увірветься щем.
Прийшов до мене ти травневим дивом,
Підеш - холодним проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152770
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 15.09.2011
Ви є! Я знаю, точно є,
Бо вже не може вас не бути.
День догорає, дограє…
Щоб в тиші вогником втонути.
І,заховавшись за вікно,
Весь світ стає на мить окремо.
Мій п’єте спокій, як вино
І знову горнетесь до мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180777
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 15.09.2011
Есть у каждого в жизни сокровенна мечта:
Это цель нашей жизни, что души красота.
Мы стремимся с ней в небо, где лишь птиц голоса.
И к заветной надежде нас несут паруса.
Часто замысел смелый накрывает волна
И бросает о камни, только вера сильна.
Впереди запах жизни...Улетит пустота.
Только штиль здесь не нужен и души дремота.
Алый парус надежды вдаль спешит неспроста.
Если есть в жизни цель, значит жизнь не пуста...
Пусть попутные ветры понесут паруса,
И друг другу взглянуть тогда сможем в глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280715
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Ти, напевно, забула про мене давно -
Час стирає непотріб і помилки прикрі.
Мою першу любов, як стоп-кадри кіно,
Я із юності нашої трепетно вигріб.
Лугу килим хмільний і розмови струмок.
Страх і радість у доторку рук випадковім.
І вулкан почуттів, і сум'яття думок
В заметілі вишневій, у вирі бузковім.
Як хотілось на тебе дивитись щомить!
Бо єдина така: і вродлива, і чула.
Не судилось...
І спомин сьогодні щемить -
Пісню слухала серця, а слів не розчула.
За літами літа промайнули.
Чому ж
Отой травень далекий живе - не зникає?
В тебе діти дорослі і люблячий муж...
Я спішу на побачення.
Юність чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280438
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
В замкнутом пространстве вечера осеннего
Мается нелепая тоска.
...А вчера затихли звуки эха летнего,
По-осеннему полынь горька.
Паутинок кружево в листве запуталось -
Осень удивляет красотой.
А сегодня показалось странной глупостью
То, что летом встретились с тобой.
Было лето наше необычно-сказочным -
Исполнялись глупые мечты.
Чувства,феерверком вспыхнув ярко-красочным,
Подарили небу две звезды.
Только жаль - спешило лето в дни осенние
И само не знало почему.
Может, это было счастье-наваждение,
А не наше лето наяву?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280497
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Бывает же такое? Ну, хоть плачь!
Нас километры разделяли, годы.
И время, как озлобленный палач,
Сомненья, ожидания, непогоды…
И каждой встречи радуясь опять,
Ее мы принимали за награду!
Возможно ли друг друга потерять,
Когда душа с душой остались рядом?
Но видно так задумано судьбой -
Стены не стало, вот и все дела!
Теперь живем на улице одной,
Но между нами бездна пролегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280415
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Я так хочу услышать снова «здравствуй».
Закрыв глаза, понять, без лишних фраз –
Ждала тебя все время не напрасно,
Ведь тот огонь, что в сердце, не угас.
Я так хочу опять (пускай безбожно)
Дарить себя и разбиваться в прах!
Не быть покорной, тихой, осторожной…
Пусть непонятной, но любимой… Ах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280368
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Страшней всего, наверно, - стать забавой,
Глазами куклы, вдруг, взглянуть на мир.
Храни меня от фальши, боже правый,
Где только гостьей позовут на пир.
Там, средь убогих душ, в сигарном дыме,
Блестят убранства и молчат сердца.
Целуют плечи, не запомнив имя,
И бродят ночью по пустым дворцам.
Там, в зеркалах всегда угрюмы лица,
В огнях софитов слов не разобрать.
Где за ярлык на шейке «светской львицы»
Готовы дамы души продавать.
Храни меня, мой Бог, от клетки тесной,
Где крылья неподвижны на века.
Где нет молитвы утренней воскресной,
А миром правит тленная рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279379
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Ложатся листья на аллею...
К чему грустить? Нет! Не посмею.
Мне жёлтый лист не знак печали:
То краски осени сыграли.
Смотрю усталыми глазами...
Как описать красу словами?
Ещё сентябрь ласкает взглядом,
А ты, как прежде, в сердце... рядом.
Я за тобою робким шагом
Иду с надеждою и страхом.
И вижу там в туманной дали:
Не всё с тобою потеряли.
Тону в пучине всех сомнений,
Лечу в мир грёз и сожалений.
К тебе протягиваю руки...
Любви своей я слышу звуки...
Забудем горькую разлуку.
В груди своей я спрячу муку.
И загорятся ярко свечи,
И возвратится радость встречи...
--------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279109
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Нет одиночества, не стало.
И захотелось снова жить.
Каким магическим кристаллом
Сумел меня приворожить?
Награда ты иль наказание
Еще так сложно мне понять.
Невыносимо испытание -
Любовь разлукой проверять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278841
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Чи знаєш ти,яка це безпорадність-
Не мати сили вимовити "ні",
Коли думки тобі вже непідвладні
І відчай б'є,мов лезо по струні?
Чи знаєш ти,яка страшна розпука-
Не мати змоги встати із колін?
Кохання, друже,це підступна штука-
Піднявши в небо,кине до землі...
І спопелить до щенту,до зневіри,
Примарних мрій розвіявши туман!..
Чи знаєш ти,як вперто серце вірить
Там,де тій вірі місця вже нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Я запитав колись у мудреця:
-Яка з жінок на світі найгарніша,
Якій усі наряди до лиця,
На цілім світі за усіх миліша?
Подумавши,так відповів мудрець,
Закривши книгу древнього Корану:
-Та наймиліша,всім жінкам взірець,
Яку назвав для себе ти кохана.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11108318722
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278022
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Вот и осень постучалась в двери,
Не могу я не услышать, не открыть.
Сердцем я ещё почти не верю,
Что теперь мне по-другому нужно жить.
Я так трудно привыкаю к мысли:
Мне тепла былого больше не вернуть.
Понимаю - это осень жизни,
А саму себя уже не обмануть.
И прольётся грусть моя дождями,
Превратится прошлое в седой туман.
Длинными пустыми вечерами
Вспомню лета бабьего смешной обман.
Как же я тогда не понимала -
Лето бабье подшутило надо мной.
Мне оно любовь пообещало,
Только у любви был просто выходной.
И любовь была такой беспечной -
Яркий-яркий праздник в золоте листвы.
Только выходной не бесконечный -
Листья золотые брошены в костры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277894
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Ти-клеймо на моєму плечі,
Що і досі пече невимовно!
Ми зійшлися,як в битві мечі,
Поріднились фізично й духовно.
Та забулися давні слова-
Заклинання на пліснявих стінах.
Час збирає багаті жнива
На просякнутих димом руїнах
Наших днів і солодких ночей,
Фантастичних світанків яскравих,
Збитих в пінний молочний коктель
З гіркотою ранкової кави.
І забулися клятви старі,
Імена таємничі забулись...
Хтось нас викреслив там,нагорі,
Хтось побачив,коли ми спіткнулись!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266428
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 30.08.2011
Якщо мене забудеш,я зів'яну,
Як пролісок в негоду дощову,
І чайкою посеред океану
ВпадУ і струни серця обірву...
Якщо мене забудеш,то з розпуки
Молитвою обІрвусь на вустах,
І терен проросте з моєї муки,
Розсипле цвіт по зрошених слідах...
Якщо мене забудеш,в безнадії
ВідпУщу душу,наче лук стрілу...
Не витримаю,чуєш?Не зумію...
Якщо мене забудеш...то помру!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277665
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Вже вистигла стежка до вашої хати,бабусю,
Заплакані вікна поринули в тишу віків...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Лиш відгомін чую тих щирих і лагідних слів.
Вже осінь встелила покинутий сад падолистом
І хата в скорботі встромила у небо димар...
А я підставляю заплакані очі під вістря
Холодних дощів,що спустились з непроханих хмар.
Як часто в житті ми для рідних шкодуємо часу,
Пірнувши у вир особистих проблем чи розваг,
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.
Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...
Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю,
Як мало нам часу відміряв у всесвіті Бог...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Ви мій оберіг у бурхливому морі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270126
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 30.08.2011
Музика Віктора Оха.
А мамина весна була квітуча,
Буяла цвітом,солодко-п'янким,
Струмками дріботіла десь по кручах,
Губила в травах ніжні пелюстки!
А мамина весна любила гори-
Той храм зелений сосен і модрин,
Де потічок,студений і прозорий,
Несеться стрімко хвилями згори.
Знайомими стежками бігла боса
І день над нею піснею дзвенів!
А мамина весна гойдала роси,
Вплітала квіти в кучері дрібні.
І між квіток мережилось колосся,
Немов на щастя вічний оберіг!..
Та якось увійшла до мами осінь
І листопад їй кинула до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 30.08.2011
То не мені така судилась карма-
Тебе в чужої вкрасти без вагань
І розміняти спокій,як задарма,
На вир порожніх мрій і сподівань.
То не мені любов твоя судилась,
Шалені ночі і стрімкий політ,
І ті жадані,вимріяні крила,
Що нам могли б відкрити цілий світ!..
То не мені судилося без бою
Перед тобою скласти всі мечі!
То іншій,мабуть,випаде на долю!..
А я,наївна,думала-мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267308
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 29.08.2011
Продолжение стиха http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277461
Жаль...Мелодия лета допета,
И осталось письмо без ответа,
Но для сердца ведь нету запрета,
И цветёт моё прошлое лето!
Ещё пахнет весной и мимозой
И душистою алою розой,
С вкусом дикого мёда, глюкозой,
А в душе не поселится прозой...
Через годы, дожди, километры
Мне помогут попутные ветры,
И седые рассветы, закаты,
Смолкнут грома лихие раскаты.
Снова встречусь с Любовью когда-то
(И пусть годы умчались куда-то).
Мы поплачем с тобой втихомолку,
Ведь Любовь потеряли... без толку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277545
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Старенька хато,бабина потіхо,
Давно вже всохла липа у дворі,
Лиш мертве гілля падає на стріху
І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
Пішов у світ мій гордий родовід!
Ти рушниками білими дорогу
Нам простелила пишно до воріт.
І провела дбайливо,наче мати,
Пустила вслід з тривогою сльозу...
А ми забули в гості повертати,
Топтати трав нескошених росу.
Топити піч,закурену димами,
Що й досі хлібом дихає у світ,
Молитись щиро перед образами,
Які колись прибив на стінах дід...
Вже не скриплять розхитані ворота,
Старий поріг не вгадує сліди...
Ой хато,хато,давніх літ скорбото,
Нема кому у храм твій увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 29.08.2011
Ідеш,то йди!Неволити не буду
І не заплачу(Господи,прости!)
Твоя любов,жорстокіша за Вуду,
На трупах мрій звела свої мости
До мого серця,краплею отрути
Розбавила ночей п'янких нектар!..
А я не вміла правду осягнути
І до землі спуститися із хмар...
І заблукала в нетрях безпросвітних,
І не вернула поспіхом назад...
Моя любов залишилась у квітні,
Твоя втекла в холодний листопад.
І погляд твій залишив безнадію-
Без зайвих слів він все мені сказав.
Ідеш,то йди...Тримати не посмію,
Хіба що блисне зрадницьки сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275368
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Якби мені хто-небудь розповів,
Де ти тепер?В якому кінці світу?
Скільки чужих непроханих вітрів
Перелітають крізь твою орбіту?
Якби мені хто-небудь підказав,
Де перетнуться наші дві дороги?
Яка небесна зіронька-сльоза
Тобі щоночі падає під ноги?
І хто тобі присвячує вірші,
З тобою навпіл ділить клаптик раю,
І на твоєму теплому плечі
В палких обіймах міцно засинає?
Скільки питань...І знову на межі!..
І знову ночі в роздумах,в безсонні,
Бо хтось чужий з'явився в мережі
І підключився до твоїх нейронів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276115
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Не муч мене,благаю,відпусти,
Яка в тобі нестримна дика сила!..
Я вкотре вже підпалюю мости,
Та все ніяк не випростаю крила...
Та все боюся кинутися вниз,
Щоб об каміння гостре не розбитись!..
Хто я для тебе-іграшка?Каприз?
Солодкий трунок,майже вже допитий?
Легка інтрига?Марення,авжеж?
Порожній message,кинутий в нікуди?
Отак образиш,вимучиш,підеш,
А в мене серце плавитися буде!..
А я з розпуки дертиму листи,
Метатись буду в муках по підлозі!..
Не муч мене,благаю,відпусти,
Бо я терпіти більше вже не в змозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277250
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Серебрится роса на рассвете.
Нежен луч восходящего солнца.
Вот уснул незатейливый ветер
У куста, что напротив оконца.
Ах, зачем эти лучики света
Мне напомнили давние встречи,
Твоей нежностью бЫли согреты,
А сегодня от грусти не лечат?
Позабыть я с другим не хотела
Твои сладкие,чудные речи...
Вот и осень уже подоспела.
Как забыть незажжённые свечи?
Жёлтый листик присел у окошка
И напомнил письмо без ответа.
Мне взгрустнулось сегодня немножко,
Что мелодия лета допета...
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277461
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Ну и что, что завтра станет пусто
В этом мире тесном, беспощадном
Без тебя? Пускай вдруг станет грустно.
Слишком длинны ночи.… Ну и ладно!
Ну и что, что дождь стуча и плача
Будет сердце сетовать порою?
Пусть вокруг задышит все иначе.
Ну и что?! Пока ведь ты со мною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277129
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Ты будешь помнить каждый этот миг,
Все линии лица и запах кожи…
И тот огонь, что изнутри возник!
Зачем, судьба, ты сводишь непохожих?
Зачем чужих роднишь во все века,
Подбросив на ветру смеясь монетку?
И в этот раз не дрогнула рука.
Послала случай! Да, стреляешь метко.
Глаза в глаза и все преграды вон!
Уже никак нельзя нам друг без друга
Дышать, молчать не зная что потом,
Не ведая и тени от испуга.
Ты будешь помнить солнце в волосах
И эти плечи… помнить будешь тоже.
Наверно, знают лишь на небесах
Зачем судьба нам дарит непохожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276906
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Лагідний осінній теплий вечір
Крильми доторкнувся до землі...
Любий! Обійми мене за плечі...
Вже летять у вирій журавлі.
Хмаркою легенькою розтали,
(Залишили біль в моїй душі),
І ще довго жалібно кричали...
Пролилися вслід рясні дощі.
Ось затихло все, ніде ні звуку...
Крапелька сльозинки по щоці.
Стисни, я прошу, сильніше руку,
Заспокой мене в хвилини ці.
А один журавлик запізнився.
Мабуть, не догнать йому ключа...
Помахав крильми і приземлився..
Що ж його тепер в краю чека?..
Милий!! Пригорнись до мене ближче.
Осінь з холодами завіта.
Вітер ще сильніше уже свище...
Павутиння запліта літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276773
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Знов літнє сонце душу крає,
Осінні туляться думки.
А літо в квітах вже згорає,
Та серце гріють нагідки.
Запах чебрець побіля річки.
Он хвилька хвильку доганя.
Від вітру хиляться смерічки...
Я йду по стежці навмання.
Як море поле... Різнотрав"я...
Чомусь світлішають думки.
Вони нудьги мене позбавлять,
Пісні поллються, як струмки...
Знайду на рани серця ліки,
Образи з серця всі зітру.
Всі негаразди невеликі
Розвію в полі на вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276303
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Возьми меня в свое молчание,
в твою обитель тишины.
Я сквозь преграды и отчаянье
коснусь души твоей струны..
Возьми меня в свое молчание..
Мне лишь бы рядом, пусть без слов..
Я буду нежности касанием
нести тебе свою любовь..
Я объяснятьcя буду взглядами,
слегка нарушив твой покой..
И верю, чувства водопадами
тебя накроют с головой..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108204231
Плейкаст:
http://www.playcast.ru/view/1844680/72c19b5736a7ea19bc7fdc80aea30530e461e34epl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276108
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Літо в жовтих фарбах догорає.
У німій зажурі старий сад.
Ось пташками листя облітає...
Яблук спілих чую аромат.
Змійкою прослалась жовта стежка.
Оксамитом встелена земля.
І літА заплутались в мережці,
В тій що доля, сміючись, плела.
Я без тебе осінь зустрічаю...
Пусткою повіяло в саду.
Може, зараз й ти мене згадаєш?
На хвилинку тільки украду...
Яблуко упало й покотилось
На давно зів"ялу вже траву...
Ну чого ж ти, серце, зажурилось?
Я свою журбу переборю...
Вже останній промінь погасає.
Холод пробігає по спині...
Яблуками спілими стрічає
Сад, що тихо тоне у імлі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275915
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
В моїм житті ця осінь неповторна.
О, скільки принесла мені тепла !
І музика тепер звучить мажорна,
Що смуток заспокоїть так змогла!
Любов осіння - поцілунок з медом,
Це літа нерозтрачена жага.
Я з вдячністю тепер дивлюсь на небо:
Ця зустріч невимовно дорога.
Мене ти врятував у час байдужий.
Я дякую за серце вогняне!
Ти ласкою і простотою дужий!
І тим, що розумів завжди мене...
Вустами поринаєш в мої коси...
Любисток прибавляє свій дурман...
Але...чому це рано так покоси
Ховає під крило своє туман?
Як солодко відчуть твої обійми.
Я голову поклала на плече...
Обоє разом і такі щасливі ми...
Чому ж тоді сльоза моя пече?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275235
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
О Боже мій!! Невже у тому милість,
щоб у тривогу серце запрягти?
І міркувати, чи ж була то щирість
як пригортав до себе ніжно ти?
Кому ж бо вірить, як не вірить серцю,
отим терезам мрій і сподівань.
Воно щораз коханням озоветься
і затамує зойкіт хвилювань..
Мовчить сердЕнько.. тільки тихо плаче
в сумнім чеканні бажаних вістей..
То затріпоче ластівкою, наче
ця невідомість, це - ніщо... пусте..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108113318
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274665
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 15.08.2011
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Жизнь дарит подарки бывает,
Что делает часто не знает.
Любовь, что дарила, отнимет,
К врагу вдруг в объятия кинет.
Теплом осчастливит порою,
Потом насладится игрою.
Минутную слабость приносит:
Безжалостно в прошлое бросит.
Когда твоё имя прошепчет,
Ты сразу куда-то исчезнешь.
Заставит умыться слезою,
Что годы прошли стороною.
И если вдруг "крышу" в нас сносит,
То жизнь обязательно спросит...
Да! Жизнь-это нас отраженье:
Какое мы примим решенье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274953
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Темные тучи превращаются в небесные цветы,
когда их поцелует свет. (Тагор Рабиндранат)
------------------------------------------------------------------------------
На цветочной поляне
Средь тюльпанов и роз,
Тихо, в робком молчаньи,
Цветок верности рос.
Цвет лазурного неба,
Бирюзовой волны,
Ослепительней снега,
Обаянье весны.
И зовут однолюбкой
Этот милый цветок...
Ты сказал, вроде в шутку:
До сих пор одинок...
Подарил незабудку...
Что ж забыть-то не смог?
Я в смущеньи минутку...
Был у нас же пролог...
Приколол ты мне в косы
Незабвенья букет.
В мелких бусинках росы,
Как Любви нашей свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274897
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 15.08.2011
За окном вновь тоскующий сад.
Золотится листва у порога.
Это красного лета закат.
Напрямик ведёт в осень дорога.
Я тоску растворяю в цветах:
У ворот разноцветные астры,
Что купаются в солнца лучах,
Ранней осени прелести пёстры.
Словно яркогорящий закат,
И манящие радуги крылья...
Но к чему здесь печален мой взгляд?
Может, больно душе от безсилья?
Сонный ветер качает листву
Тронет крик журавлей в небосводе.
И зима вдруг накроет траву...
А душа привыкает к свободе.
И вдыхая цветов аромат,
Всё ж несу в сердце знойное лето.
И пускай на дворе листопад,
Твоим ласковым взглядом согрета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274765
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011
Промінчик сонця на стіні відбився.
Осінній подих літнього тепла...
Чому це знову ти мені приснився?
Та погляд свій від тебе відвела...
Прозорий ранок нагадав про осінь,
А я шукаю в пам"яті слова,
Що затаїлись, гріють серце й досі,
Та втратила на них уже права.
І серце (от чудне!) не розуміє,
Що літа завершилася пора.
І тишечком собі іще леліє,
Колись тобою сказані слова...
Зловлю промінчик у свої долоні,
Як згадку про щасливі мої дні.
Нехай вони погріють, не холонуть
І будуть оберігом ще мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274564
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Ну что же, душа, теперь плачешь,
Коря за ошибки мои?
И слёз своих горьких не прячешь...
Насмешливы просьбы твои!
Не ты ли тепла захотела,
Без стука вошла не в ту дверь?
Любовью потом заболела...
Ну как же лечить мне теперь?
Ты помнишь, листочком дрожала,
Отведав измену и ложь?
Зачем же ты это прощала?..
Меня, я прошу, ты не трожь!
Давно ли, в бессонные ночи,
Клялась, что забудешь его..
И снова врала... Нету мочи..
Прогнать бы тебя мне давно...
Смотрю на тебя и не знаю:
Зачем за тобою бреду?
О, милая, я заклинаю:
Не строй же мне жизнь, как в аду.
Прошу, не играй со мной в прятки.
Ведь там тебя больше не ждут.
Беги от тех мест без оглядки,
Где снова тебя предадут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274278
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Так хочу серцем доторкнутись,
Відчуть тепло його очей,
Обняти й ніжно посміхнутись
Тому, хто гість моїх ночей.
Знайти на серця рани ліки,
Журбу в душі не колихать.
І повернути все навіки,
Зневіру підлу, щоб приспать.
І щоб заграли струни знову,
І як тоді, пісні лились,
Але тепер на тему нову...
Кохання! Знову повернись...
Та чую звуки арфи тихі...
Чи не наладжена струна?
І знов думки сідають стиха
На все, що пам"ять зберегла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274103
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Пригадалась бабуся Їленка,
І хатинка старенька, мала.
На бабусі темненька сукенка,
А в очах - аж по вінця тепла.
Два віконця схилились докупи,
Двері, врослі в дощатий поріг.
Пересохлі свої шкаралупи
Розкидає крислатий горіх.
Хоч вітрець повіває лиш трішки,
З тихим стукотом на моріжок
Обпадають біленькі горішки
І ховаються в сіна стіжок.
Промайнула картинка в уяві,
Мов розвіяна дрібка золи.
Маю очі зелені, мов трави,
Карі очі в бабусі були…
21.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271399
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 08.08.2011
Коси посріблила осінь рання,
Серцю більше смутку завдала.
А душа, зневірена в коханні,
Від думок звільнитись не змогла...
Вітер шарудить опалим листям -
Припадаю хутко до вікна.
Та хиткі надії не збулися:
То сумує осені струна.
А душа в надії завмирає,
Іскорка маленька ще горить.
Від солоних сліз не погасає.
Як листочок, на гіллі тремтить.
Подумки я стежку прокладаю...
Може, ще не спалені мости?
Чуєш? Я тебе не проклинаю,
Тільки зрозумій мене й прости...
А навколо тьма і бездоріжжя,
І, спіткнувшись, б"ються всі думки.
І лежать уламки у підніжжя,
Почуттів розбитих на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273957
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Лети та знай, моя маленька пташко,
Твоє гніздечко – то найкраще саме.
Як буде зовсім, мій маленький, важко,
Лети до мами... Ти лети до мами...
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Мої долоні кожен день відкриті
І прихистять від бурі та від спеки.
Де б не було моє малятко в світі,
Долоні мами – острівець безпеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 06.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 06.08.2011
Буває зустріч випадкова,
Життя все змінює у нас.
Й тоді здається, що підкова
Тобі на щастя десь знайшлась.
І вже сильніше пахнуть квіти,
Усмішка сонця все ніжніш.
Від щастя хочеться радіти.
І в непогоду день ясніш.
Ну і душа в чеканні мліє:
Так щастя втратити боюсь.
Та він, на жаль, не розуміє,
Чому так пильно я дивлюсь.
Пішов собі, здвигнув плечима,
Лиш озирнувся раз, чи два...
А я шукаю в тім причину,
Та недоречні тут слова...
Вітри про щось зашепотіли,
Та враз зітхання змінив сміх.
Мабуть, так Ангели хотіли,
Щоб не попутав мене біс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273838
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Давно відцвів черешень білий цвіт,
І яблука вже падають в саду.
Це осінь залишає перший слід,
Та я стежками літа ще іду.
Гостріше вже запахли пізні квіти,
Ще росами обтяжена трава.
І вітер колихає дерев віти,
А до зими лишилось крок, чи два.
Та осінь особлива пора року:
В душі ще може квітнути весна.
Як радісно відчуть і бачить оком,
Що осінь різнобарвна, чарівна..
Осінній подих тихо прокотився,
(Та в серці не поселиться журба),
У річці, наче в дзеркалі відбився,
Та зміни ці помітить лиш верба.
Ця тиша навіває ніжний смуток.
Казкова, неповторна ця пора.
Та сонце ще кидає цілий жмуток
Проміння життєдайного, тепла.
В руці тримаю я букет із листя.
Мені дарунок - посмішка твоя.
Всміхаюсь й я, бо знов шляхи зійшлися.
І поряд ти, Любов, що з осінню прийшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273734
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
О, Боже, сміх тай годі. Ну, скажіть.
Чи світ на вас мені зійшовся клином?
У вас, мабуть, говорить тільки хіть,
Яка завжди так до лиця мужчинам!
Я – жінка! Я жива. Така, як є!
Говорите тепер, що обізнались?
То що ж в ночі вам спати не дає?
А може правда, що усе ж злякались?
То поступіть же гідно, хоч тепер,
Коли уже для всього надто пізно.
Мені байдужі ваша лють і рев,
А рана заживе, вона ж наскрізна!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273076
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Открыто в ночь моё окно.
От ветра шторка еле дышит.
А я всё думаю одно:
Неужто Ангел меня слышит?
Где ты невидимый Хранитель?
Ты сколько раз спасал меня!
От боли в сердце избавитель,
Ты придавал душе огня.
К тебе любезно обращаюсь:
Спаси меня от суеты.
Ещё просить я попытаюсь:
Избавь от сердца пустоты.
Ты научил прощать ошибки,
Всели мне веру в доброту.
Прости несмелые попытки
Осуществить свою мечту.
Но как прощать друзей неверных,
Их зависть чёрную и ложь?
Не ты ль учил один из первых:
Измена - будто в сердце нож?
Прости мои грехи земные.
И за меня прошу - молись.
Я знаю: просьбы непростые,
Но как сложна, Мой Ангел, ЖИЗНЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272318
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Я їду в день народження, до мами
стежинами, розбитими вітрами,
дорогами, заметами й снігами
я їду. В день народження. До мами…
В печі розпалить, що у літній кухні,
з світанком встане, відігнавши втому...
Пробачте, мамо, що останнім часом
так рідко повертаюся додому.
Замісить тісто, жар змете, рукою,
згадає щось, змахне сльозу-намисто
і з тихою молитвою, святою
із печі вийме сонце променисте.
Натруджені долоні пахнуть хлібом
і чебрецем, і смутком, і журбою…
Пробачте, мамо, що останнім часом
додому повертаюся зимою…
Зупинка. Потяг. Мрії. Подарунки…
Повільно йду, руками маневрую
в чеканні на обійми та цілунки,
я молодість - уже не подарую…
Здаля хатину бачу, серце мліє,
а погляд у вікні, мов дві безодні
я як в дитинстві - пестощам зрадію -
у мами день народження…сьогодні!
PS…вертайтеся до мами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235053
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 25.07.2011
Ветер нежно гладит мои волосы,
Локоны рассыпались на грудь...
Издалёка слышу я вполголоса:
"Помни наши встречи... Не забудь".
Отозвалась в сердце боль украдкою:
Не забыла я тебя, родной.
Для меня останется загадкою:
Почему прошло всё стороной?
Полумесяц смотрит с сожалением,
А звезда отчаянья полна...
Только ветер с лёгким дуновением
Не напомнит мне, что я одна.
Прошлое ещё горчит полынью,
Лебедем растаяло вдали.
Розовый рассвет с небесной синью
Снимет боль несбывшейся Любви...
Жаль...года проходят вереницей.
Их возврата невозможно ждать...
Для меня ты будешь Синей птицей,
Той, что не сумела удержать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271650
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
А помните, я называла Вас на «ты»
В той жизни, где была не третьей лишней?
И Вы дарили без причины мне цветы,
Смеясь, я ела с Вашей горсти вишни.
А помните, смотрела с Вами я кино?
Мы с Вами в тёмном зале целовались.
Необъяснимо с Вами было мне тепло,
Мы с Вами часто за полночь прощались.
Вам, не смущаясь, смело говорила "ты",
Я вместе с Вами звёздочки считала.
Давным-давно другой Вы дарите цветы...
А я другому "ты" сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213860
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 21.07.2011
Настоящее шепнёт мне тихо: "Хватит",
Вытолкнет из прошлого меня.
Не боюсь сегодня что-то я утратить,
"Вот и всё", - шепнёт второе "Я".
Настоящее не даст мне оглянуться,
В прошлое закрыта плотно дверь.
"Есть" и "было" этой ночью разминутся -
Им встречаться ни к чему теперь.
Настоящее бессонницу из дома
Выгонит: ей больше места нет.
Из сердечка золотого медальона
Уберу сегодня твой портрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268615
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Глупа затея - воевать с любовью,
предполагать, что ты ее сильней.
И в этой схватке - бросить к изголовью
оттенок грусти, серость скучных дней..
Глупа затея - свои чувства прятать
и запирать на ключ в сырой чулан..
Заставить сердце безутешно плакать
от пустоты и нанесенных ран..
Открой ей дверь.. и отпусти на волю..
И пусть летит, опережая свет..
Всего того, что мы зовем ЛЮБОВЬЮ..
весомей нет.. важнее в мире нет..
Любовь взлетит красивой вольной птицей
к тем берегам, где неизменно ждут..
Там два сердечка смогут насладиться
желанной встречи радостью минут..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012165887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268551
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Пригаслий біль тривог,
Прив'ялий гнів образ -
За столиком на двох
Між нас
в останній раз.
Щось награвав тапер
В кав'ярні казино.
Чи це було тепер,
Чи сталося давно?
Пробач мені, прости,
Хоча й вини нема.
На зустрічах хрести
Поставила зима.
Розвага - не роман,
Уява - не любов!
Якщо в душі обман -
Ідуть серця в заков.
Пригаснув біль тривог,
Прив'янув гнів образ -
За столиком на двох
Удвох
в останній раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270406
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Быть может, когда-то с улыбкой,
Поступок сочту за ошибку,
И в грусти пролитые слёзы,
Предстанут, как белые розы.
А дни, те что были в печали,
Как радуги краски сыграют...
Забудутся тихие вздохи,
И помниться будут лишь крохи.
Как сердце в тоске изнывало
И в бешенном ритме стучало.
Уйдут в небытьё огорченья,
Не нужными станут сомненья.
К тебе не смогу прикоснуться,
В горячих объятьях проснуться...
А время прошло... осознала:
Зачем я тебя потеряла?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270300
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 20.07.2011
" Жизнь есть сочетание мёда и жёлчи"
(Апулей).
Разнотравьем дышит ночь.
Полная луна...
Успокоился чуть дождь.
Что ж грустишь струна?
Тихо плещется волна
В серебристом блеске,
И дрожит лишь тишина
В каждом новом всплеске.
В эту ночь я не спала.
Жизнь - ведь это сказка,
По крупице собрала
Доли своей ласки.
Улыбнулась.. ведь дано
Счастье быстротечно.
Я не плачу, что прошло,
Знаю: мёд не вечно.
Было, вьюгой закружит
В середине лета.
Душа плачет, но молчит
Верою согрета.
Горе, радость всё познать
Суждено на свете,
И уметь других понять,
Быть за них в ответе...
Пёстрый красочный рассвет
Пробивает мглу.
От тумана только след,
Видно, что к теплу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269962
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 20.07.2011
После ливней, непогоды,
Дней ненастных грозовых,
Вяломокнущей природе
Солнце вносит новый штрих.
Луч рисует акварелью
Ясный солнечный денёк,
Покрывает всё пастелью
И лазури дарит шёлк.
Отряхнулись лес, дубрава,
Слепит бисером трава...
Для луча всего забава
И ни капли волшебства.
Вот воробушек несмелый
Весь промокший под дождём,
Но какой же чистый, серый!
Вновь порхает, но с трудом...
В час ночной, когда не спится,
Я дожди благодарю,
Как подстреленная птица
Жду весну, слегка хандрю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268142
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Сон старушку застиг у окна,
Сквозь морщинки блаженство играет.
Встрепенулась, взыграли глаза,
Юность давнюю вновь вспоминает.
Как на стройки манила звезда,
Как для БАМа пути пролагали.
Уносились по ним поезда,
Мы в палатках рассветы встречали.
И стелился туман над рекой,
Крики: "Майна" и "Вира" таяли.
Мир покинув с его суетой,
Шли в тайгу заколачивать сваи.
Внучка мелом рисует кружки,
Где на асфальте день догорает.
Память болью тревожит виски
И к ресницам платок прижимает.
02.07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268115
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Ніч сипала зірки - цвіло небесне сито,
І тиші оксамит гойдав і огортав.
Нас виморила ніч, нестримна і несита,
В обіймах палахких поміж холодних трав.
Десь ласку схриплих слів розкочували роси,
І ніжність протекла надією у сон.
І з наших уст пили духмяність абрикоси,
І гупали серця шалено в унісон.
А жар горів, горів! Не перетлів на попіл,
Хоч вистигала ніч, зрідніла і п'янка.
Чинили сліпо ми розлукам першим опір -
Любов тримала нас, жагуча і стрімка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267971
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 01.07.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Не зазвонит однажды телефон
И я твой голос хриплый не услышу.
Лишь дождь внезапный, будто в унисон,
Забарабанит каплями по крыше.
Расстались молча, что-то не сбылось.
В судьбе друг друга доиграли роли.
Перед глазами ветром пронеслось
Все что, наверно, помнить и не стоит.
Расстались молча. Вот и весь итог.
Чужими стали за одно мгновенье.
Земля умчалась тихо из-под ног.
Любя проститься – это преступленье.
Не зазвонит однажды телефон,
Не станет верность всех сомнений выше.
Лишь дождь внезапный, будто в унисон
Забарабанит каплями по крыше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261325
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 27.06.2011
И что за колдовская сила
сокрыта в омут твоих глаз?
И почему, как в топях ила
в них утопаю каждый раз?
Я будто в океан безбрежный
в них погружаюсь с головой..
Пытаясь там, в озерах нежных
найти родник любви большой..
В озёра кромка небосвода
зеркально опустилась вниз..
Тону... не ощущая брода,
вдыхая чувства свежий бриз..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106226690
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266476
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 27.06.2011
Читатель! С Вами разделяю
Порой надежды непросты,
И сердца тайны раскрываю,
Но их желанья так чисты.
Бывает, что в стихах летаю
До поднебесья, до звезды,
Но иногда маршрут теряю,
Махнув рукой на все мечты.
Познав несбыточность желаний,
Я таю облачком в тиши,
И льются дождиком страданья,
Играя струнами души...
Перо скользит, ложатся строчки,
Дрожит предательски рука.
И вместо слов, я ставлю точки,
Но радость всё ж невелика...
Не будьте строги, Вы Читатель.
Прошу простить в стихах мне грусть,
Меня понять, как созерцатель...
Счастливой быть... я научусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267140
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 27.06.2011
А дни кружатся каруселью:
То день отрадный закружит
С весенним запахом, капелью,
Иль лето солнышком слепит.
Бывают в марте вдруг метели,
Мороз колючий больно жжёт,
Но чувство близкой вновь потери,
Вмиг растворяет в душе лёд.
И снова сердце хочет верить,
Любви отведав тёрпкий мёд,
Боясь закрыть для счастья двери...
И так паденье, потом взлёт.
Ты вновь улыбкой озаряешь,
Манишь к себе своим теплом,
Печаль безмолвную ласкаешь,
Укрыв меня своим крылом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266587
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Я дякую тобі за нині,
за те, що в серці є вогонь,
уста твої з калини-журавлини,
за ніжність і тепло долонь,
за посмішку твою, за очі,
за всі безсонні дні і ночі,
за те, що увійшла в життя моє
і просто: лиш за те, що є...
10.12.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235143
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011
Ти надто, на жаль, вродлива
І всі мої биті карти,
Щоб я зміг відчути крила
І бути Богині вартим.
Усміхнена і щаслива
Ти – наче весняний ранок,
А я - як осіння злива,
Надщерблений часом збанок.
Як впертий і неохочий,
Тупий і старий рубанок,
А Ти – наче той серпанок,
Що щастя промінить в очі.
Та буду я Богу вдячний,
Якщо подарує ночі,
А ще би медово смачний
Цілунок цих губ жіночих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264170
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Ты сегодня снова снился мне..
(Часто снится сон, один и тот же)
Мы с тобой при звездах и луне
в сладкой неге на любовном ложе..
Ты сегодня снова снился мне...
Так же сладко и любвеобильно..
Раскаляясь в чувственном огне -
в поцелуях нежились умильно..
Ты сегодня снова снился мне,
долго ль, объясни мне, будешь сниться?
Над землей парили в вышине
мы с тобой - две окрыленных птицы..
Ты сегодня снова снился мне...
Проскользнул лучом в души оконца.
Но я верю, может быть вполне -
сон когда-то явью обернется.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106047325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263384
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Где-то гром громыхает,
Эхо вторит в ответ.
Высверк молний пугает...
Уже скоро рассвет.
Ветер, бури предвестник,
Постучит вдруг в окно.
Только видит бездельник:
Люди спят все давно.
То погладит ладошкой
Белоснежный жасмин,
Прослезится немножко:
Он на свете один.
Одинокая ива
Всё грустит под окном.
Как печально-красива!
Из груди рвётся стон...
Слёзы - горькие перлы
Часто льются дождём.
Одиночество, нервы
Растворяются в нём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264679
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Біля ставкової загати
Серед покошених отав
Цвіли в очах твоїх агати
І їх промінчик лоскотав.
Довкіл все повнилось тобою,
І луки пахли, як вуста.
Ти пригорнулась під вербою -
І смілим я, і ніжним став.
І щось нас вразило -
незнане,
Таке велике, неземне...
Ще я не смів сказать: "Кохана!"
І ти не звала так мене.
Але в твоїх тужавих персах
Уже тіснилися громи...
В коханні не були ми перші,
Але любили вперше ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264591
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Черемховий безум - розлита есенція травня -
І спокій отруїть, і вкине в гарячий нестрим,
І вродить між нами і зустрічі, і розставання,
Незнані багатства своїх і чужих палестин.
Осанна цвітінню! Ми бджоли його злотокрилі,
Розбуджені,
збуджені,
раді весняному дню,
Сьогодні з тобою планету Кохання відкрили,
З тобою сьогодні вступили в новітню рідню.
Черемховий безум - вулкан почуттів у природи.
Черемховий безум - і ми у вулкані отім,
Розчулені цвітом, безумству не кажемо "годі!",
Хоч вічність минула й дерева давно в золотім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264323
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Із снів кольорових приходиш, ласкавко, до мене -
І вже не самотньо на білому світі з цих пір.
У морі зеленім, у білому цвіті ромена
Чекаю на тебе і буду чекати, повір.
Не станеш баритись - огорне сподіване диво
І долі схололі огорне незнане тепло.
То, може, планида уже й не така вередлива,
Бо все відворотнє у тартар навіки стекло.
Щодня тебе жду, виглядаю на битій дорозі,
І рветься кохання із серця на білім коні.
А ти в оцих снах - наче свято дзвінке на порозі -
Всміхаєшся радо мені одному лиш, мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263781
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Жизнь коротка: одно мгновенье.
В руке рука. Прыжок - паденье.
Так часто падала. Как было больно!
Лишая тело силы, разум - воли.
И находясь ещё в плену неволи,
Урок не извлекла из этой боли.
И верила предательской улыбке.
Себя виня. Прощая за ошибки.
Неся в душе мучительную рану,
Всё находилась я в плену обмана...
Но мелким бисером посыпались года,
И обмануть ещё, не смогут никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262836
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 06.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
Вийшов Місяць молодий
Зачаровано-тендітний.
Плащ накинув золотий,
Мов би в свято, на Великдень.
Рання зірочка прийшла
На побачення сьогодні,
Бо самотньою була
В довгі ночі непогодні.
Тихий шепіт листя й трав,
Тихі кроки снів та тіней.
Зірці Місяць обіцяв,
Що ніколи не покине.
Про кохання шепотів,
А вона іще не знала,
Що солодкість отих слів
Сльози зради дарувала.
Непомітно ніч мине,
Знову вмиється росою.
Пам"ятатимеш мене?
Лиш мовчання вслід луною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262954
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Нас літо втішило теплом стійким,
Неначе казка завітала в гості.
Так хочеться, щоб став цей час тривким,
Забути те, що нас чекає осінь.
Вже чути як радіє дітвора:
Канікули, прогулюйся доволі!
Яскрава, світла, гомінка пора,
Де чути пісню жайворонка в полі.
Польоти ластівок бадьорі ввись
Чергуються з польотами до хати.
Вони із жвавим щебетом взялись
Це літо в піснях звучно прославляти.
Промінням теплим сонце миготить,
Подекуди нам спека докучає,
А вітер в шелесті дерев біжить,
Нас прохолодним віянням втішає.
Повітря, сонце осяйне, вода
Тепер найкращі та жадані друзі.
Купання-загоряння, хоч щодня,
Пейзажі квітів нас чарують в лузі.
11.06.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262939
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Так натхненно пахнуть матіолою.
Не свари, матусю, не свари:
Цілувалася із ним за школою.
Небо колихали явори
І весільно пахло матіолою.
І злітало серце догори -
З ним була і сильною, і кволою.
Він слова пестливі говорив
І вони хмеліли матіолою.
Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Неспокійно пахнуть матіолою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262813
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Ще зозулі щастя не кували,
Не п'янили ночі солов'ї,
А твій голос запахом конвалій
Всі клітинки пронизав мої.
Переповнив ніжністю і млостю,
Що й душа затерпла - розцвіла.
І не знав я, що сказати гостю,-
З уст лилася чарівлива мла.
І було так гарно, як ніколи,
І здавалось, що змінився світ,
А всього лиш стрілись біля школи
І сказала ти мені: "Привіт!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262185
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Ой летять роки мої у далекий вирій,
залишають по собі подарунки щирі,
Бо навіщо й справді їм у дорогу брати
всі досягнення мої, прорахунки й втрати..
Підіймаються туди, де магічні зорі,
напиваються води у життєвім морі,
В"яжуть міцно майбуття перевеслом долі
і збагачують життя врожаями в полі..
Біло-срібним порошком сипляться на коси
та проводять бережком у прозорі роси..
Залишають чітко слід на чолі і скронях
і спиняють переліт у моїх долонях..
Ой літа, мої літа, перелітні птахи,
низько зграями летять понад долі дахом,
Та плекаю віру я, що повернуть знову
переспівом солов"я у мою діброву..
Copyright Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации № 11105237209
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261469
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя.
Взгляни на всё, что ты считал привычным
И разбуди в самом себе, себя.
Хотя ты знаешь, могут и другие
В одну секунду резкость навести:
Чужие могут, могут и родные
Все стрелки жизни враз перевести.
И Дьявол может в двери постучаться,
А может Бог на встречу пригласить...
Уж самому получше просыпаться
И самого себя же исцелить.
Ты не смотри, как смотришь ты обычно
Ступай туда, где небыл никогда
Чтоб стало как то очень непривычно
И чтоб ты понял - это навсегда.
Ведь надо жить не датами, а днями
И шар земной ногами раскрутить.
Сними часы и впредь не будь с часами
Скажи себе, теперь я начал жить.
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя
Забудь что был, ты к жизни безразличным
Взгляни на мир, на жизнь свою любя.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11105156923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259801
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Сейчас, вы видите глазами,
Как беззащитен человек...
Я вам скажу через цунами,
Через погибших и калек.
Что это только лишь начало -
Начало вашего конца...
Чтоб в душах ваших прокричало
Всё горе вашего Творца.
Я всех найду, но через время -
Никто не спрячется теперь!
И кто живёт в Меня не веря,
Того, Я сам открою дверь.
Жалел Я вас, жалел веками,
О чем сейчас Я пожалел...
Огнём, ветрами и цунами
Я прекращу ваш беспредел.
Пускай плывут мои иконы,
На дно ложатся купола.
Пришла пора понять законы
И перебить все зеркала.
В мои глаза, смотрите люди,
Как громко плачет ваш Отец.
Вы возомнили, что вы судьи
Забыв, что ваш судья - Творец.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11103144705
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 27.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Прибоєм свіжо море дихало...
А з прибережного села
Зірвалась яблунева віхола
І біло в небі зацвіла!
Стояв зворушений і знічений,
І все здавалось, наче сплю.
Тому й посмів несміло дівчині
Зізнатись, що її люблю...
Літа минулися не лічені,
Та травень наш - у тім краю,
Де ми стояли, мов обвінчані,
У пелюстковому раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260718
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Моих лет караван всё быстрее идёт,
Дней ушедших цепочка прочней и длинней.
Только сердце моё прошлым счастьем живёт,
Только любит оно всё сильней и сильней.
Боже, мой, как сирень той весною цвела!
Как ветрами хмельными наполнились сны.
Я сказала себе: " Ах, была не была!" -
Закружил меня омут любви и весны.
Не заметила я, как сирень отцвела
И любовь превратилась в тоску и печаль.
А твоя нелюбовь никуда не звала,
Стал чужим и пустым наш с тобою причал.
Вспоминая мечты из несбывшихся снов,
Я тебе благодарна за ветер хмельной.
Я прощаю сегодня тебя и любовь,
Оставляя себе грусть надежды шальной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260142
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Я, возможно, когда-нибудь справлюсь и думать начну,
Что все это и так не имеет малейшего смысла…
Я хочу быть с тобой! – Долгожданную встретить весну, –
Вместо этого только зима над судьбою повисла.
В твоем сердце их не сосчитать: ни замков, – даже врат;
Я хочу быть в тебе! – а не «сбоку», тем более «между»…
Мои тихие чувства к тебе безответно горят,
Твои бурные страсти к другому питают надежду.
14.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Краще ударити в груди коліном
Аніж в брехні в серці ніжити щем;
Краще обійми з холодним каміном
Ніж фамільярність з гарячим дощем.
Краще вже темрява (повна!) і свічка
Ніж ясний день без нічого в руках;
Краще зигзаг, барикади і річка
Аніж пряма, хоч і в сотні роках.
Краще – о небо! – всі успіхи ВПЕРТІ
Ніж ці ОХОЧІ поразка і крах;
Краще кохати святу… після смерті
Аніж живу, що примножує страх.
16.12.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 13.05.2011
Не ложись мне на душу зимой,
не укутывай плеч моих стужей.
Ты же знаешь, единственный мой,
ты, как солнце, как воздух мне нужен.
Не меняй мою радость на грусть
от рассвета до кромки заката.
И ночами бессонница пусть
от меня убегает куда-то.
Увядаю без нежности слов,
без тебя, без тепла и надежды.
Мне бы слышать тебя... И любовь,
воспылает сильнее, чем прежде.
ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002217246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Мене проводжала в далеку дорогу,
в чоло цілувала, молилася Богу.
Дарила світлинку, неначе іконку,
на ній, як картинка, кохана й дві доньки.
Світлинка на пам"ять,
малесеньке фото,
шматочок кохання -
душі позолота.
Світлинка на пам"ять
на склі лобовому -
то іскорка-радість,
що кличе додому.
Як Божая мати, у темнії ночі
Ти кличеш не спати утомлені очі.
Гартуєш металом натруджені руки,
в незвіданих далях хорониш розлуку.
З тобою я завше на зустрічі крилах
і погляд твій кращий за нано-мастила.
Реве двигун справно, колеса, як звірі.
Світлинка на пам"ять, мов хрестик на тілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258995
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Твои ладони у меня в руках
Затихли, словно пойманные птицы...
И отражаются в бездонных, как простор небес, глазах
Надежды светлые, счастливые зарницы ..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120955
дата надходження 12.03.2009
дата закладки 11.05.2011
Небрежно, опадающей листвой
Со мною сводит счёты эта осень…
Не ждёт и не зовёт, и ни о чём не просит…
И дождь стоит стеной
Между тобой и мной…
На стёклах совершенствуя свой почерк…
Одним простым движением руки
Меняешь очертания созвездий…
И каждый миг с тобою, как последний…
Теченью вопреки
Идём мы вдоль реки…
По разным берегам, но всё – же вместе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153172
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 11.05.2011
Пойми меня, точнее – дай мне не уснуть...
Хотя вопрос не столько в правилах сомнений -
Сложнее потерять в словах простую суть
Прощаний, откровений, изменений….
Я не хочу прощать того, что не сбылось…
Хотя… Тебе могу простить несбыточное «может»
Рассвет придет, простое станет сложным….
И слабость от того, что не пришлось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216609
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 11.05.2011
Серебрится ночью тёмной
Тихая река.
Только месяц смотрит томно:
Слишком глубока.
Лучик вновь висит на ветке,
Сонны облака.
Ветерка шуршанья редки...
Моросит слегка.
Ночи тёплое дыханье,
Шёпот камыша...
Сердце млеет в ожиданьи,
Замерла душа.
Перемешаны в сознаньи
Все слова твои...
Вновь горит огонь желаний
От большой Любви...
Вот рассвет земли коснулся
Розовым крылом.
И от радости качнулся
Белый свет кругом.
Поцелуи, нежность, ласки,
Слёзы до зари...
Ты вернул былые сказки,
Радость подарил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258422
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Лист исписан неровной строкой,
тускло пламя свечи догорает
и слезинками - талой водой
по стеклу и по сердцу стекает.
Содрогается небо мольбой,
обращением к Господу Богу..
Только он, защищая любовь,
нам Хранителя дарит в подмогу..
Постоянно у нас за спиной
и в момент, когда силы слабеют,
шепчет Ангел: "Держись! Я с тобой!
За тебя все стерплю.. Отболею..
Нежно гладит рукой по щеке,
подставляя крыла к изголовью,
на руках своих, как в гамаке
в безопасность.. уносит.. с любовью..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11105028298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258037
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 09.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2011
****
Очей твоїх нашестя віроломне -
Стрімке і неминуче, як біда,-
Вторгається освідченням стомовним
Й одвертістю, яка, втім... набрида.
***
Урешті-решт і я зізнатись мушу:
Умієш ти роз'ятрювати душу.
В літах своїх мені давно ти - дочка,
Але ж любов - не гамівна сорочка!
***
Потяг правічний нестерпний нічим не спинити.
Всі перепони минаю в жаданій гонитві,
Щоб з однією тобою в єдиній молитві
Злитись навіки. І серцем тебе полонити.
***
Ти жебониш словами, як ручай -
І їх я п'ю, немов джерельну воду,
Забувши і про тістечко, і чай...
І дивну віднаходжу насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257535
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюся,
немов останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Новый день вдруг порадовал солнцем...
Лучик светлый пробился из туч.
Блеск злАтой чуть коснулся оконца,
Он надежды трепещущий луч.
Посветлела лазурь небосвода,
Безысходность прошла и тоска.
Побледнела былая свобода,
Что к разлуке была так близка.
Как глоточек янтарного мёда
И сильнее хмельного вина,
Эту боль неизвестного рода,
Смоет слов твоих тёплых волна.
Я хочу возвратить те мгновенья,
Что дарила когда-то звезда:
Радость встреч, что несли откровенья.
Пусть наступит весна навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257332
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
Минають, стрімко йдуть роки…
Не можемо ми їх спинити.
Зостались в пам’яті вони
Миттєвостями, блиском жити.
І спогади летять туди,
Де ми були ще зовсім юні,
Там виховання ми пройшли –
У ріднім домі, школі, вузі.
Змінить не можемо ми те,
Що збігло в юності буремно.
Хай буде в пам’яті усе,
Не було це для нас даремно!
28.04.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256884
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Еще сильней люби меня!
Нельзя отвергнуть притяженье,
Не затушить любви огня,
Нас ждут прекрасные мгновенья,
Еще сильней люби меня..
Дари мне больше нежных слов,
Я все верну тебе сторицей,
Отдам сполна свою любовь,
Дам ею вволю насладиться..
Дари мне больше нежных слов...
Ты уведи меня с собой,
Туда, где нежные рассветы,
Волна целуется с волной,
Закат, чарующий и светел..
Ты уведи меня с собой...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007193301
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256585
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Люблю тебя! Люблю тайком, украдкой!
Но я боюсь об этом рассказать…
Перед уроком попросил тетрадку
Домашнее задание списать.
И одурев от грозных интегралов!..
Мечтаю душу я твою понять…
Прошу: «Ну, объясни мне всё сначала…» –
А сам тебя пытаюсь приобнять.
И объяснений я твоих не слышу,
И с наслажденьем милый взгляд ловлю,
Рука ж сама собой на парте пишет:
«Люблю тебя! Люблю тебя! Люблю…»
(1975 г., 9-й класс школы.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255470
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 23.04.2011
А пам'ятаєш,як ми рвали вишні,
Що червоніли на тонких гілках,
Вилазили на вишні нанайвищі,
Із вишнями втікали по кутках?
Ті ягоди були ще ледь червоні,
Та нам вони були такі смачні,
Як цінний скарб тримали їх долоні,
Які ж з тобою ми були смішні.
А час минав і вишні червоніли,
В них наливався той жаданний сік,
Яким вони не раз обох поїли,
Який у пам'яті назавжди я зберіг.
Зайшов недавно в сад,червоні вишні
Ледь перестиглі,сік немов вино,
Смакую їх,вони ще більш смачніші,
Таких не куштував я вже давно.
Тепер вони п'янкі і соковиті,
В них бродить той приємний дикий хміль,
Яким вуста твої були налиті,
Коли тебе у тім саду зустрів.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11104221446
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255499
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 21.04.2011
Я раба твоей чувственной власти..
Окунулась в нее с головой,
Ты ведешь лабиринтами страсти,
Я покорно иду за тобой..
Нам не страшно вдвоем потеряться,
И блуждать переулками чувств..
Обоюдно гореть.. наслаждаться,
Погружаясь в любовный искус..
Уводи меня чаще, любимый..
Мы на гребне у сладкой волны..
И полет, что ни с чем не сравнимый,
И сердца, что любовью полны...
С этой страстью - и рай не сравнимый..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11101268250
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254905
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Є вічні цінності на світі,
Коли момент цей настає:
Старі батьки, маленькі діти
І та, що душу віддає.
Нам світ цей не здається раєм –
Стоїть тут кожен за своє,
Як часто в буднях забуваєм
Про ту, що душу віддає.
Як часто терпим біль і муку
І вже горить чоло твоє,
Та забирає жар на руку
Лиш та, що душу віддає.
Нехай січуть вітри як бритва,
А хтось комусь петлю снує,
Не забувай творить молитву
Лиш тій, що душу віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253252
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
(Один из тех стихов, которые пишутся на одном дыхании… Даже ошибки исправлять не хочется)
Начерчен нам свыше путь.
В себе не позволь усомниться.
Будь лучшим! Надежным будь!
Стань выше пустых амбиций.
Однажды, не пряча лица
И выпрямив гордо спину,
Со мною пройди до конца.
Удача приходит к сильным!
Зачем-то судьба свела
Нас разных таких, непохожих.
Ведь я несвободной была
И ты ведь чужим был тоже.
Пусть часто казалось, что врозь
Нам легче жилось порою.
Но спутала карты осень,
Вскружила, влекла игрою.
Нам свыше начерчен путь.
А Богу, ему виднее.
Единственный, просто будь
Всех ближе и всех роднее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252634
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Режет небо огневом зарница,
бьют раскаты грома над землей.
На опушке гордая волчица
издает последний дикий вой.
Верила любимому и знала
в чувствах и любви звериной толк.
А теперь страданья принимала
от того, что предал ее волк..
Из груди израненной струится,
алым ручейком стекая кровь.
Воет одинокая волчица,
жизнь отдать готова за любовь..
И казалось - вечно будет длиться
над землей и небом этот вой.
Стихло все.. и гордая волчица
в лес уходит черною тропой..
Ей бы в это время помолиться,
но упала на холодный мох.
Все простила верная волчица,
издавая свой последний вздох..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104078561
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252318
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Чувства брошенной тенью
уплывают в туман.
Придается забвенью
наш красивый роман.
И мечту разбивает
ветром о берега.
На губах остывает
холод слова .."ПОКА!"
Только памятью сердце
всколыхнет невзначай..
Нам уже не согреться
после слова "ПРОЩАЙ!"..
Не пытался.. Ну что же..
наши чувства спасти..
Наш роман подытожен..
Не случилось.. ПРОСТИ!..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102088997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251467
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 06.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
Весна. Пустынный сад прохладой дышит.
Закат горит оранжевой свечой.
Я не могу тому поверить... слышишь?
Что наша встреча станет роковой.
Я вот сижу на краешке скамейки,
Считаю дни, прожитые вдвоём,
А дворник в своей синей телогрейке,
Напомнит мне о прошлом, дорогом.
И снова в моём сердце оживают
Те дни, что потерялись в бездне лет.
На крыльях ветерка лишь прилетают,
Но чувствую: возврата уже нет.
Былое всё в душе моей смешалось
С тем, что дала нещедрая судьба,
Но в памяти моей ещё осталась
Надежда, словно ниточка, слаба.
Последний луч земли уже коснулся.
Прохлада в моё сердце забралась.
А вечер в неизвестность окунулся.
Как жаль, что я тебя не дождалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251076
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2011
Три слова.
Не пишеш, не дзвониш,
А міг би!
Ні слова не зрониш
У мій бік
Лиш погляд несмілий
О, Боже!
Здаєшся щасливим…
А зможеш?
Бо я не наважусь
І ти не рисковий
Хоча такі важні
Для нас ці три слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250988
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011
В моё окно стучит рассвет,
Но я давно уже не сплю.
Тебя улыбкой бы согреть,
Сказать, что я тебя люблю.
Твоя шершавая щека...
Касанья в жизни лучше нет!
За сотни вёрст издалека...
Мой друг! Я чувствую твой свет.
Зажглась блестящая звезда
Среди душевной пустоты.
Вот только жаль, что никогда
Не сможешь мне дарить цветы.
И в этот час тихонько спишь,
Я так хочу тебя обнять...
Мой телефон разбудит тишь..
Ну как же мне тебя понять?
Но всё ж упрямо буду ждать
Хотя в ответ услышу : НЕТ!
И долго буду вспоминать
Звезды тобой зажженной след...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249713
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Надежда в сердце вновь слаба...
Недавно был же наслажденьем.
Кто прав из нас, решит судьба.
Не стану сладким утешеньем.
Остыла та былая страсть,
Когда смотрела вслед с волненьем.
Пусть сны мои ты будешь красть,
Но скоро станешь ты забвеньем.
Уже не помню нежность рук...
Как холодны прикосновенья!
Теперь ты враг, а был ведь друг.
Страшны бывают превращенья.
Уже в забвеньи сладость губ,
Приятных снов моих виденье,
Любимых глаз, сердечных мук.
А был же ты мне вдохновеньем!
Мои бескрылые мечты...
В душе больной разуверенье.
Порхал по жизни моей ты
Неяркой искрой, не гореньем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249652
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
Я принесу тебе в ладонях
Нежнейшей ласки и тепла,
Пусть огорчения прогонят.
Хочу, чтоб грусть твоя прошла.
Росою утренней умою
Такие милые глаза,
Что почему-то смотрят с болью,
А по щеке горькА слеза.
Твои слова - ручья журчанье.
Но что ж безмолвствуют уста?
Прошу, верни очарованье,
Ведь моя просьба так проста.
Пусть в сердце струны отзовутся,
И станет вновь прекрасным свет.
Слова волшебные найдутся,
Наступит у Любви рассвет.
Как прежде, нежною улыбкой
Растопим мы сердечный лёд.
И пусть над нашею ошибкой
Свои дожди апрель прольёт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Как жаль, что весна без капели...
Ручьи без журчанья текли.
Лишь редко с небесной купели
Пролиться дождинки могли.
Земля полусонная дремлет.
На ветке качается луч.
Вдруг слышу сердечный я трепет:
Летит журавлиный к нам ключ.
Зачем же они оживают,
Ушедшие прелести лет,
С весенним лучом воскресают
И льют свой таинственный свет?
Я вспомню о них втихомолку
При свете холодной свечи...
Что плакать теперь?... Нету толку...
Не плачь, моё сердце... Молчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248177
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 21.03.2011
"Слёзы людские, о слёзы людские...
Льётесь, как льются струи дождевые..."
Ф. И Тютчев.
В час ночной непогоды,
Когда льются дожди,
Станут птицами годы...
Ты поплачь, посиди..
Слёзы горькой печали:
Тихо плачет душа.
Что ж вы годы умчались,
Все надежды круша?
Слёзы льются весною
Тишиною ночной
Даже летней порою,
Снегом поздней зимой.
А туман над рекою,
Белоснежной фатой.
Обожглась я душою,
Обнялась с пустотой.
И холодный лишь сумрак
От потухшей свечи.
И далёкий твой призрак,
Словно солнца лучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246196
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
Духовного прозріння час надходить –
Великий Піст, спасительна пора.
Для вічного життя він нас відродить
І радістю наповняться серця.
Для цього покаяння шлях пройдемо,
Оцінимо, що зроблено в житті.
Побачимо чіткіше ми проблеми,
Що приховались в глибині душі.
На Прощеній неділі ми збагнемо:
Що завтра покаянний цінний час.
Не промарнуймо ми його даремно,
За вічність боротьба чекає нас.
Взаємне прощення додасть нам сили,
Полегшивши гріховний наш тягар,
Який на серці десь ми утаїли
Від різних непорозумінь та чвар.
Наш труд духовний укріпить молитва,
Утримання в їді, від лишніх слів.
У піст свідоміша за вічність битва
З оплакуванням всіх своїх гріхів.
Нехай цей піст даремно не проходить,
Потрудимось духовно в нім сповна.
Для вічного життя він нас відродить,
Щоб славити Воскреслого Христа!
16.02.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244968
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 06.03.2011
К закату летний день склонился,
Уже крадётся вечерок.
Свозь тучу лучик вновь пробился,
Но день сберечь уже не смог.
Окрасил небо в цвет кровавый,
В лазури маки расцвели.
И вот уже совсем усталый,
Коснулся медленно земли.
И в час такой - мы в полумраке
Сидим, обнявшись у костра.
И Рак сегодня в зодиаке,
Знать, будет к нам судьба добра.
Сгорает с треском поленище,
И вьётся змейкою дымок...
Я не забыла, мой дружище,
Давно ушедший вечерок.
Так часто поздними ночами
Влечёт меня усталый взгляд
Туда, где ты за облаками,
И ждешь меня теперь навряд.
Коснутся сердца, как иголкой,
Былое счастье и печаль...
Так станет вновь разлука горькой.
Всё навсегда ушло... Как жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244628
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
С холодеющей грустью стою..
На безлюдном, вечернем перроне.
Я ..мечту провожаю свою,
Вот она - в предпоследнем вагоне.
Я сама ей купила билет,
Я сама - чемодан собирала.
Были вместе мы с ней много лет,
А теперь.. я её.. отпускала..
На дорожку тебя обниму,
И отдам тебе сердца комочек..
Отправляйся скорее... к нему..
Мотыльком междуметий и точек.
Нет, мечта!! Ты постой.. погоди!!
Боже мой!! Умоляю - останься!!
Без тебя.. пустота впереди..
Без тебя.. я умру!!! Возвращайся!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11101178933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244477
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 03.03.2011
Продолжение песни :http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
Музыка и исполнение Яна Подорожного .
Кактус вдруг расцвёл на подоконнике -
Нежный, восхитительный цветок.
И разлился фимиам по комнате,
Радости прибавилось чуток.
Огорчает только куст шиповника:
Пепел лишь остался от костра...
И зачем теперь искать виновника,
Больше нет ни завтра, ни вчера.
Ветер! Что ж грустишь над пепелищем?
Ищешь всё же признаки тепла?
Больше никогда его не сыщешь:
Всё былое сожжено дотла.
Падает снежок по тихим улочкам,
То позёмкой ветер зашуршит...
От костра дымок унёсся облачком...
Боль цветущий кактус заглушит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243984
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011
Не хорони себя во зле,
Взгляни на жизнь свою иначе.
Поверь, что легче на земле,
Коль не собою озадачен.
Сосредоточься на ином –
Любить, надеяться и верить.
Пусть горести растают сном,
Забудутся навек потери.
Не хорони себя в тоске,
Досадой дерзкою не мучай.
Коль планы строем на песке,
Сгустятся скоро злые тучи.
И могут вдруг померкнуть дни,
Но и тогда в проверках длинных
Мечту свою не хорони:
Невзгоды – к небесам трамплины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243201
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Туман окутал сонный вечер.
Чуть звёзды в сумерках видны.
Устал качать деревья ветер.
Не видно признаков весны.
Лениво светит месяц медный,
И подо льдом не спит река.
Пустынный дремлет берег бледный,
Спешат куда-то облака.
Земля под снегом тихо дышит,
И снятся ей былые дни:
В полночной темени вдруг слышит
Крик журавлей из тишины...
Висит звенящее молчанье.
Покрытый мглой дремучий лес...
И в радость мне воспоминанье,
Как будто падает с небес...
Где ты, герой моих мечтаний?
Зову... Увы не слышит он.
Хочу коснуться очертаний,
Но убегает быстро сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242903
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011
Чужому счастью и любви чужой
Теперь и я завидовать умею.
Всё чаще спорю с тишиной ночной,
Самой себе я иногда не верю.
Не верю, что счастливою была,
Легко жила, не замечая боли.
Расправив над землёю два крыла,
Летела мимо я чужой юдоли.
Так неожиданно прервав полёт,
Я камнем резко падала на камни.
Я так ждала, что кто-то позовёт,
Быть может, из далёких дней и давних.
Но тишина и пустота вокруг
Меня в обиду крепко пеленали
И паутины липкие разлук
Ложились плотно на души скрижали.
Назад оглядываться не дано:
На "до" и "после" жизнь вдруг разделилась.
Истрёпанное жизни полотно
На новый парус мне не пригодилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242283
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 20.02.2011
І ночі предовгі, і стужені дні,
Коли без коханих, коли ми одні.
Душа у любові шукає рідні.
А пройдено сотні стежин і доріг,
І пізнано цноту, і пізнано гріх -
Та все ще далеко жаданий поріг.
А може він поруч, ось там, за бугром,
Й самотня мандрівка скінчиться добром -
Зустріне-обійме любові огром?
Всміхнися коханню, йому йди навстріч,
Оддай без останку і день свій, і ніч -
Тягар одинокості скинеш із пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241696
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Заметает след метель и вьюга.
И ложится нА сердце зима.
От чего же больно мне, подруга?
Этих чувств хотела я сама.
Как же я хотела быть любимой
Объясни, какой же в этом грех?
Быть желанной и необходимой...
Я была.. была счастливей всех!!
От чего ж, подруга, мне так грустно?
Нет, не слезы, а.. скорее соль..
Я не знала, что святое чувство,
Причинять способно эту боль..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012206261
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241641
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Не остыл ещё осенний дождь, он тёплый, даже чересчур
И ты опять танцуешь под дождём, как Мата Хари
Храня в себе частички всяческих недурственных культур
Что свойственны любой, даже последней твари
Но ты как осень, холодна, но всё же дорога и так желанна
Как глоток воды, в июльскую, немилосердную жару
И даже то, как ты танцуешь, так волшебно, даже странно
Всё это у тебя похоже на чертовскую забаву, на игру
Но я готов смотреть, готов и подчиняться волшебству
Ведь говорят, что нет волшебниц и тем более чудес
Но чудо предо мной и вроде всё по существу
Осенний дождь, тепло и ты со мною, здесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241536
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Без тебе занімів, отерп
І дні - дрібні, мілкі.
Відтяв у мрії
долі серп
І стовбур, і гілки.
З любові я тебе ліпив,
Як сонце й дощ - зело.
А втратив - і немов сліпий:
Все вмерло, віджило.
Не стало сяєва зорі,
Як не молив, моливсь.
І світ одразу посірів,
Що святом був колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241462
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Мне не просто жить в мире людей,
Трудно я обретаю друзей.
Тех, кто дорог мне с юных ногтей,
В сердце верном храню без затей.
Новый круг насторожит меня,
"Новый друг" сам сбежит за два дня!..
У подъезда сидеть недосуг,
Обсуждая все здесь и вокруг:
Скучно мне о болезнях скулить,
Сколько капать, что есть и что пить,
Как на даче проклюнулся лук
И какой гениальности внук,
Как уменьшить за свет платежи,
Как убрать со дворов гаражи,
Что соседи купили вчера,
Кто и где пребывал до утра...
Мне твердили друзья, и не раз:
"Слишком резкой бываешь подчас!
Тут не сдержишься, где-то съязвишь... -
Рассуди, ну себе же вредишь!"
Да, последствия, как при теракте:
Неудобный, колючий характер!
Я не в силах весь мир возлюбить,
Доброй быть, всепрощающей слыть,
Беспринципно не видеть коварства...-
Нету пользы в слащавом лекарстве!
Что ж, попробую. Выйдет не сразу
Урезонить мои "садо-мазо",
Отношения строить "по маслу" -
Подбирать деликатные пазлы?
Мир, прости меня! Я не со зла!
Жизнь меня против ветра несла!
Резким выпадом, едким словцом
Защищалась, как метким свинцом.
Настоящих друзей не предам,
Я за них все на свете отдам:
И последний кусок, и рубаху,
На Голгофу взойду и на плаху.
Но вернуться к началу начал?
Жизнь вокруг превратить в карнавал?!
Нет, привычнее истиной жить,
Неудобную правду творить.
Ну, а с вашей позицией можно
Путь до смерти пройти осторожно,
Жить на ощупь, в тревоге слепой,
словно в панцире, под скорлупой,
Щепкой плыть, не задев берегов,
Не иметь ни друзей, ни врагов.
Февраль, 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241449
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Життя дорога простелилась.
З тобою поряд я іду.
Боюся, щоб не розвітлилась,
Не втратить курсу у грозу.
Хай струни плачуть і сміються,
Квітками встелений нам шлях.
А навздогінці пісні ллються,
Вмостившись зручно на вітрах.
Шаленно серце в грудях б"ється,
І світить зірочка ясна,
Але чомусь мені здається,
Що стала бліднути вона...
Схиляю голову на плечі
Своїх стривожених надій,
Та обіймає ніжно вечір,
Сховавши смуток безнадій.
Самотньо сонце в море впало,
Взмахнувши променем своїм.
В останнім промені скупало
Печаль і радість наших мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241417
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Галаку В.В. До 60-річчя талановитого музиканта
Чом зажурився, мій акордеон?
Всміхнися, друже, барвами октави,
Міхами здуй пилюку із вікон -
Хай сонце сніг у лютому розплавить.
Всміхнися, брате, рано нам тужить!
Ми ще не граєм із тобою марша -
Життя вітання нотками бринить,
Ми просто стали на один рік старші!
А пригадай, коли ми молоді,
З тобою, друже, весело співали -
То танцювали лілії в воді,
Дівчата нам проходу не давали!
Як ми у школі дітками колись
Акордами перебирали гами,
Сьогодні б крикнуть часу: "Повернись!!!"
Але цього робити ми не станем.
Бо нас чекають ще бурхливі дні -
Не раз стривожим піснею серпанки,
Все ж не старіють душі молоді -
Збудися, друже, у озоні ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241373
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Я не боюсь зимових заметілей.
Ані спекотних довгих літніх днів.
Пильную лиш Любов, щоб не зітліла!
Нехай цвіте, як мак серед полів.
Я не боюсь в Коханні задихнутись,
Напій медовий пити з кришталя.
Але в обмані так боюсь схитнутись:
З-під ніг моїх тоді пливе земля.
Я не боюсь ходить по синіх росах,
І босими ногами по стерні.
І так люблю, коли ромашки в косах.
Коли вночі приснишся ти мені.
Я не боюсь, коли весняна злива,
Коли Перун керує цілу ніч.
Так хочеться відчути, що щаслива,
А це уже серйозна в житті річ.
Весняний день повільно зводить вії,
І лютий відступа з календаря.
Як проліски, пробились мої мрії,
Запахли ніжним цвітом мигдаля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241232
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Побачення напророкує день -
І стрінемось одважні й соромливі.
Як славно знати, що тебе хтось жде,
Купатись у хмільнім словеснім мливі.
І йти плч-о-пліч. Щоб рука в руці.
А плин думок - в одному руслі річки...
І цокотять щасливо черевички,
І сонце з вікон котить обручі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241188
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Що це?.. В серці весна обізвалась?
Знову чую знайомий я стук.
Так давно вже вона підкрадалась.
Це мелодії втрачений звук.
Щедро в серці колись розливалась
Дивним щемом від трепетних рук.
Осявала і знову втрачалась,
Залишаючи спогади мук.
Але часто цвіла буйним цвітом,
Матіолою пахла в саду.
І лунали громи понад світом,
Прославляли Любов неземну.
Та моїх не почуєш докорів.
Ну а сльози? Пусте, не біда...
Тихо листя зліта з осокорів,
І летять в синю даль все літа.
Але знову я чую тривогу:
Кинув промінь пучечок тепла.
Та невже вируша у дорогу
Літня спека ота, що пройшла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241183
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
В інтимній тиші вечоровій,
Де очі в очі - вир жаги,
Де груди стогнуть мармурові,
Де ми удвох земні боги
У зачарованій діброві.
Рвонеться блискавка сліпуча,
Аж тіло засудомить струм.
І все оте благополуччя
У вибух ошалілих струн
Ніч кине,
збуджена й жагуча.
Коли ж на дні сльози-озерця,
Що від захоплення тремтить,
Відчую, як злітає серце,-
Відчую ту блаженну мить,
Бо й сам в польоті розпростерся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241023
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Не надо лишних
Долгих слов, поверь,
Открыта пред тобой
Моя входная дверь.
Тоскует сердце,
Сжавшись вдруг в комок,
Нет силы снять
Твой навесной замок.
Кружится белый снег,
Ложится на порог,
А в жизни каждого
Есть разных сто дорог.
Но все они ведут,
Внимая гласу свыше,
В твою обитель.
Воркуют голуби на крыше.
Давай, подымемся,
И вместе с ними улетим!
Чертила пустота
Укором круг. Немым.
Синичка пела,
Предвкушению весны внимая,
Потоком жизнь змеилась,
Как неровная прямая.
13.02.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240797
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Лучшему моему Другу.
-----------------------
Спасибо за слово Друг.
Сказал ты его не вдруг:
Услышало сердце тогда,
Когда обняла пустота.
В надёжное верю плечо,
Ведь, сердце твоё горячо.
А сильные руки твои
Поддержат в ненастные дни.
Они не дадут мне упасть:
Пройдёт стороною напасть.
Смахнёшь ты с ресницы слезу.
Люблю я очей бирюзу,
Что дарит таинственный свет,
Одной мне знакомый секрет.
Ценю я твоё волшебство:
Меня поддержать мастерство.
За то, что умеешь прощать,
Такую, как есть, принимать.
Я очень тобой дорожу,
И Другом своим назову!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240937
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Грає море...Хвилі в піні.
Золотий пісок..
Я стою у платті білім,
Хустка із квіток.
І тріпочеться на вітрі
Квітка, мов жива...
Чайки скиглять у повітрі...
Місяць виплива.
Тихо море щось шепоче,
Гладить береги.
Серце вірити так хоче:
Все чека... Де ж ти?
Уже день скотивсь за обрій,
Сонця промінь згас...
Я ж сплекала тебе з мрій,
Ти ж з"явись хоч раз...
Місяць сплів уже мережку,
Море засвітив.
Кинув тобі світлу стежку-
Ти не захотів.
Плаче серце: не діждалось...
Мерехтять зірки.
Все чекало і здавалось,
Що пройшли віки.
Ти забудь про нього, серце...
Ляж...
Засни...
Поспи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239688
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Ты помолчи, одну минуту.
Послушай тиканье часов...
И грустно станет почему-то,
Но всё сказать, не хватит слов.
У механизма, есть детали,
Но нету сердца у него.
Мы все немножко, опоздали...
Щемит так сердце оттого.
И всё больнее и больнее,
Смотреть с годами на часы.
Ведь мы становимся мудрее,
От черно-белой полосы.
Часы ломаются нечасто
И отстают не так, как мы...
Идут лишь с целью - не напрасно,
Давая в детстве нам, взаймы.
Когда становимся взрослее,
Мы нервно платим по считам.
Тогда макушка всё белее -
Нас кредитор находит сам.
Ты вспомни тех в земле лежащих,
Под это тиканье часов...
Ведь сколько было настоящих!
Тебе не слышно голосов?
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11102075404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239474
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Поміж вишень і соняшників хата
Стоїть собі і спогади горта.
Була сім'єю дружною багата,
А нині - сирота й не сирота.
Батьки зостались на землі довіку,
А діти розлетілись. Діти десь...
Надія вкотре виглядає з вікон:
Можливо, хоч у гості, хоч на день.
Старенька хата всілась на узбіччі,
Швидке авто повз неї поспіша.
А дні мов дим.
Вже й серпень... Знову січень...
А хата жде, як неньчина душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239460
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Останній промінь в хмарах погасає
І падає знесилений в траву...
Все думка навісна не покидає:
Коли ж тебе побачу наяву?
Ти в сни мої приходиш веселкові,
Тривожиш нерозбуджену весну.
Ті очі незвичайні, волошкові,
В яких я безнадійно все тону.
Дивлюся і боюсь поворухнутись...
Ось вуст моїх торкається рука.
Так хочеться, й не можу посміхнутись:
В цей час кудись твій образ враз зника.
А я біжу й тебе наздоганяю.
Услід мені регочеться гроза.
Чомусь у снах тебе завжди втрачаю.
І обпіка моє плече твоя сльоза.
Мої надії гаснуть у тумані...
Чомусь притихла вже моя душа...
Як береги зникають в океані,
Твій образ мене знову залиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239434
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Життя буває різнокольорове:
То біла, а то чорна полоса,
А іноді весняне, веселкове,
І взимку подарує чудеса!
І небеса блакиттю розіллються.
Фіалками запахне білий світ.
І очі повні сліз, тоді сміються,
Життя одЯгне волошковий цвіт.
З ланів життя всі негаразди зникнуть,
Лишивши лиш удачу і Любов.
І хочеться тоді щосили крикнуть:
"Чаруєш мене, молодість, ти знов!"
І зацвітуть вишневим садом мрії.
До сонця полетять мої пісні.
І іскорка мала, що в серці тліє,
Розтопить мої думи навісні.
У сині роси сльози обернуться.
Сплету вінок з усміхнених зірок...
Мої рокИ назад всі повернуться,
Дорогою небачених квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239174
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Прислухайтесь: акорд цей чарівний!
Проснувсь у нім весни бузковий вітер,
Перегук птаства, ніжний трепет віття,
Прозорий дощ, веселий, мандрівний...
Прислухайтесь: акорд цей - чарівний!
Ледь двері прочинив у таїну,
А вже зумів навік приворожити.
У вись летиш з ним, падаєш у жито,
Пливеш, як хмарка, в срібну далину.
Ледь двері прочинив у таїну...
Йому підвладні порухи душі,
А заборони людські - невідомі.
У кожнім з нас, немов у власнім домі,
Царює, наче сонце в черемші...
Йому підвладні порухи душі.
І вже несила відігнать, забуть,
І ти вже інший сам перед собою -
Стурбований сторонньою журбою,
Схвильований, пізнавши дива суть.
І вже несила відігнать, забуть
Акорд чарівний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239263
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Темна нічка спеленала
Вечір в полотно,
Що так довго-довго пряла
В заметіль давно.
Ось приспала сивий вечір
Посеред дворів,
А сама лягла на плечі
Старих яворів.
Опустилася на груди
Сонної землі...
Темінь тулиться повсюди,
Тоне степ в імлі.
Вітер в лісі туже, плаче,
Сидячи в гіллі,
Бо здалось, що він неначе
Сирота в пітьмі...
Жовтий лист з дерев спадає,
Закружля в танок.
І душа чомусь зітхає,
В серці холодок...
Шовком вишите все небо,
Розлились зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239039
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Ти з"явивсь, як тихий ранок.
Промінь кинув у блакить.
І зайнявся сонцем ганок.
Зачарована ця мить!
Ти ідеш, а все радіє:
Ллються пахощі квіток,
В серці гілля зеленіє,
І сильніш п"янить бузок.
Ніжні струни затремтіли,
Розлились мої пісні.
І назустріч полетіли
Запашній моїй весні.
Струни серцем ти торкаєш:
А мелодія ніжніш...
Ти мої пісні збираєш,
Свою душу ними втіш.
І розхристані на вітрі,
Я ловлю твої думки.
Хай розтануть у повітрі
Всі сумні мої рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238558
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Рано сонце встало, землю привітало.
Розлило проміння в золотій красі.
Стрибнувши на ліжко, мене лоскотало.
Ранок умивався у дрібній росі.
Сонячний промінчик на стіні відбився.
Засліпив обличчя: повні очі сліз.
З ліжка на підлогу він перемістився,
Зайченятком кволо на вікно заліз.
Відчинила вікна - вітерець ввірвався
І пірнув у хвилі шовковистих кіс.
То крильми упавши, жовтих трав торкався.
Раптом закрутився й пилюгу поніс.
То гойдає віти знов на осокорі,
Та не може втриматись і кудись летить,
То ганяє хмарки ті, що в непокорі...
А то в очереті міцно-міцно спить.
Інколи безсилий сяде й тихо плаче,
Чи заб"ється пташкою у чиєсь вікно.
Співчуття попросить у людей неначе...
Людям не до того: сплять уже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238146
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
Когда тебя бросают в детстве
И рвут родства с тобою нить,
Детдомы видишь в малолетстве...
Скажи себе, я буду жить!
Когда тебя пытают духи,
Коран пытаясь объяснить,
Познавши то, что войны - шлюхи...
Скажи себе, я буду жить!
Когда она уйдёт к другому
И будешь очень много пить,
Взгляни на мир, но подругому...
Скажи себе, я буду жить!
Когда врачи разводят руки,
Болезнь не в силах победить,
А ты лежишь и терпишь муки...
Скажи себе, я буду жить!
Когда один в пустой квартире
И старость не с кем разделить,
А смерть почти в прямом эфире...
Скажи себе, я буду жить!
Так много в жизни испытаний,
Какими нас хотят сломить!
Борись всегда, без колебаний -
Сказав себе, я буду жить!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011284288
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225000
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.01.2011
Отпустите грусть свою на волю,
Если вы её не можете унять.
Нагулявшись вволю по раздолью,
Грусть иначе сможет боль свою понять.
Грусти иногда нет даже объяснения
И себе не нужно больше объяснять.
Отпустите грусть легко и без сомнения –
Разуму не нужно сердце подчинять.
Научитесь быть к нему чуть-чуть терпимее –
Разве сердце вам когда-нибудь солжёт?
Станет лишь на капельку оно ранимее,
Потому что чувствами всегда живёт.
Сердцу жить привычней только чувством,
Даже, если это Вам приносит боль.
Быть любимым - это же искусство,
Только так любовь останется с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237447
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Вечер зябнет за окошком
И грустит луна.
Звёзды собрала в лукошко
Зимушка-зима.
Лягут густо кружевами
Тени на снегу.
Стонут чёрными стволами
Клёны на ветру.
На окне мороз рисует
Звёздный снегопад,
Небом облако кочует,
Нет ему преград.
Мне приснится в полночь счастье:
Яблони в цвету,
Между яблонь в белом платье
Босиком иду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236309
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 28.01.2011
Тебе забуть?
Хотів тебе забути,
Моя любове - невигойна муко -
В щоденні вечерової осмути,
У відчаї нестерпної розлуки.
Між нами вже не дні,
між нами - роки,
Стирає пам'ять милі твої риси.
Ще є листи...
Та з ними міх мороки,
Бо не твої - лукавої актриси.
Ти даленієш...
Ти стаєш чужою...
І я гнічуся у лабетах скрути.
І що робить мені з таким собою:
Хотів би, та не зміг тебе забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237018
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011
Ти із сну прийшов до мене:
Сон тебе приніс.
Щастя моє незрівнЯнне,
Що з перлинних сліз.
І, як сонце, ллєш проміння
Ласки і надій.
Ніжне вітра шепотіння.
І щасливих мрій.
Ти, немов струмок весняний.
Ластівки політ.
Дощик теплий, життєдайний...
Грієш стільки літ!!!
Квітів тихе колихання
В трепетній росі.
З казки це прийшло Кохання,
Розцвіло в красі.
Ніжний, ніби павутинка,
Що плете добро.
Ти в сльозі моїй перлинка.
Ти - моє крило.
Та буваєш таким, Любий,
Як весняний грім!
Та частіше, зовсім другий:
Той, що радість в нім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236848
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 25.01.2011
Белый день убежал за околицу,
За собой не оставив следа.
И метель отпустив, собеседницу,
Скрылся в темени с глаз навсегда.
Тихо искоркой луч погасает
И коснувшись чуть алым крылом,
Бездну моря крылом чуть касает,
Так жалея расстаться с теплом.
Снова ночь, будто чёрная птица,
Опустилась на землю... Темно.
И, вздыхая о чём-то, кружится,
Занавесила тенью окно.
Темень неба, как будто горошком,
Разукрасила звёзд красота.
Я смотрю с сожаленьем немножко:
Что ж не льётся звезды теплота?
Той звезды, что так часто спасала.
Я ищу тот незыблемый след.
Так хочу, чтоб она не устала
Посылать свой таинственный свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236471
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 24.01.2011
Розгублено і винувато
мені дивилася услід...
Не йшов - стояв. Бо ноги - з вати.
Душі не чув. Була, як лід.
Сказав. Старався, щоб не гостро.
Себе боров. І поборов:
- Сім'ю порушити не просто...
А в серці шаленіла кров!
Минуло літ з тих пір багато
(мені здавалося - століть)...
А в серці карбом:
винувато
Любов розгублена стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236119
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
------------------------------------------------------------
Когда печаль обнимет душу,
А сердцу больно станет вдруг,
Твой голос нежный тогда слышу.
Твоя улыбка лечит, друг!
Твои слова -ручья журчанье.
Тревожат душу столько лет!
И возвращается сиянье,
Моей звезды потухший свет.
Когда вселялась безнадёга,
Казалось, жизнь вдруг отцвела,
Тогда спасения дорога
К тебе немедленно вела.
И сердце билось учащённо:
Вот заалел опять рассвет.
Звезда смотрела удивлённо:
Что ночь прошла, и следа нет.
И лунный свет пролил дорожку,
Она от бед меня спасла.
Уходит грусть вдаль понемножку,
Ведь столько боли принесла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Экзамен шел в девятом классе,
Старались все ученики,
Но не давался русский Васе -
Воспринимал его в штыки.
Следила пристально училка,
За тем как класс писал диктант!
И Вася вдруг кричит:"Подстилка".
Привстав, стреляет Лене в бант!
Все дети в шоке, он с обрезом,
А мозг девчонки на доске...
Стоит с дымящимся железом,
От крови в красном пиджаке.
Упало туловище с шумом
Девчонки, что без головы.
Училке, Вася тычет дулом:
"Диктант не сдам теперь,увы".
И класс взорвался громким криком,
Бежали все, кто только мог,
А он стоял в восторге диком
С убитой Леночкой у ног.
Потом гудела долго школа,
Лечили многих из детей.
Известна строчка протокола -
Амфетамин, сказал убей!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101203733
P.S.Aмфетамины (амфетамин /фенилизопропиламин / метамфетамин /фенилметилизопропиламин)
являются синтетическим аналогом
запрещенного наркотика кокаина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235895
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011
Я примружу очі: сонце так пече.
Пригорнися ближче: ти ж моє плече.
Чом сумуєш, любий? Швидше посміхнись.
Я тебе розраджу. Тільки не журись.
Хочеш, тобі пісню ніжну напишу?
Я вплету у неї м"яту запашну,
Зіроньку вечірню, променів пучок.
І вдихну у неї ніжності ковток.
Квіти веселкові ранньої весни,
Росами умиті зранку всі вони!
Вийми тільки, любий, з серця колючки.
І всі мої наміри прийми залюбки.
Подивися в очі, сумно так мені.
Подаруй надію на найкращі дні.
Не журися, сонце. Поглянь у вікно:
Весна у дорозі вже давним - давно.
Годі вже писати...ЗакінчИвся лист.
А ти все сумуєш: в мій не віриш хист.
Що ж мені робити, щоб пройшла печаль?
Просто ти не любиш...Давить душу жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235760
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Насичене буденностями вкрай,
Засне у ліжку моє грішне тіло,
А що душа? - У синій небокрай
На цілу ніч блукати полетіла.
Щоби до ранку облетіти світ,
Щоб побувати там, де сам не зможу,
Щоб позносити вістки "от" і "від"
І в файли поскладать на сайті мозку.
Прокинуся, процесори включу,
Може й не все (як завжди) розміркую:
Кого засуджу, а кого прощу,
Ну а кого (пробачте) й не почую.
Що принесе душа із вороття,
Що назбира в киплячому ефірі -
Вселенські тайни, нові відкриття
Про роль світил й злощасні чорні діри?
А може просто перекаже з вуст
Таких же душ, що будуть там блудити,
Слова, що їх сказав ще Златоуст:
"Хто ти такий, щоб братися судити?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235727
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Тебе я не боюся взимку втратити:
Спокійно в серце зраду я прийму.
І марнувать себе не буду, й плакати.
Біда тепер поменша на одну.
Відкину гіркий відчай і сумління.
Собі душею спокій зачерпну.
Вдихну повітря й наберусь терпіння,
А потім зиму в літо поверну.
ОбЕрнеться зимова ніч в майову.
Сумні думки у вирій полетять.
Зумію зрозуміти вітра мову,
Мене навчить, як вільною знов стать.
І туга не розллється за тобою.
Нехай у бруд потоптані квітки.
Умию їх колишньою сльозою,
І будуть дивним цвітом ще цвісти.
Мої пісні вберуться в самоцвіти.
Веселкою до сонця я дійду.
А під вікном бузок розкине квіти,
Й піднявши голову, щасливою піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235594
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Вновь одиночество... Одна
Взгрустнулось что-то у камина.
Чуть-чуть тревожит тишина...
Летает запах бальзамина.
В руке держу бокал вина.
Кусочки льда тихонько тают...
Ах! Разве здесь моя вина,
Что дни за днями улетают?
Летят в безоблачную даль,
Как окольцованные птицы.
До боли грустно мне и жаль,
Ушедшей юности страницы!
Но возвращаются ко мне
Лишь белым облачком ночами.
И, растворяясь в тишине,
Сгорают тихо над свечами.
Трещит уставшая свеча
И лижет темень сонной ночи..
Слеза скатилась горяча.
Опять заплаканные очи.
Упала шёлковая шаль...
Огонь в печи неслышно дышит.
Стучится в дверь мою февраль,
Но он печаль мою не слышит...
----------
Музыка и исполнение galina bahteeva
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235333
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Дівчино з трояндою в косі,
Скільки літ Вам? Дев'ятнадцять? Двадцять?
Сталось дивне на якійсь осі
Нашим долям довелося знаться.
Плодом щедрим сад мій зустрічав,
Ваш розцвів - буяли в ньому весни!
Ясноока, Ви ж - іще дівча,
І мій син допіру Вам - ровесник.
Десь за Вами сохнуть юнаки,
З кимось з них і закрокує щастя...
А ця зустріч дасться ще взнаки,
Будем згадувать про неї часто.
Дівчино з трояндою в косі,
Гарно з Вами, а розстатись треба.
Хоч мені - хай знатимуть усі! -
Вас забракне, як забракне неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234661
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Ты уже в моей жизни есть,
Четкой линией, а не пунктиром..
Для меня ты уже мой !! Мой весь!!
Став для сердца Эмиром.. кумиром..
Я уже в твоей жизни есть..
И не важно, в какой ипостаси,
Постоянно с тобой я!! Я - здесь!!!
Я ведь та, кто тебе жизнь украсит..
Мы теперь друг у друга есть..
Пусть в подтексте слепых многоточий..
Нереально-реальная смесь..
Наших чувств .. нашей жизни источник!!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1907265702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231174
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 13.01.2011
ВІДБОЛІЛЕ
Виктор Гала
Ніч заховала те,як серед ночі
Ти йшов кудись, і покидав мене.
Горів вогонь,не заплющала очі,
-Ну повернись!- благала я тебе.
А ти ішов,змовкали твої кроки,
І серце так стискалось від жалю,
Хотілось бігти разом на всі боки,
Шукати долю в пеклі чи раю.
Та ніч минала,у вікні вже ранок,
Ще одна ніч,а сну як не було.
Кричить душа,як у степу підранок,
Якому постріл влучив у крило.
Як без крила?Його чим замінити?
А ти приходиш,знов йдеш в нікуди.
Болить душа,не хоче розуміти,
Що ти ідеш від мене назавжди.
Ти повертавсь і знову я терпіла.
Ти знову йшов і знову ніч без сну.
-Пробач! Душа від болю відболіла.
Ти знову йдеш,нарешті я засну.
Душа болить,та де взялася сила,
Я вірю заживе моє крило,
Перед тобою двері зачинила,
Іде життя,тебе в нім не було.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11101118122
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234265
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Белый снег серебрился.
Падал тихо звеня.
И в душе отразился
Болью сердце щемя.
На снегу у дороги,
Среди белого дня,
Три замёрзшие розы,
Ярче пламя огня.
Околевшие розы...
Чьей разлуки букет?
Отгремевшие грозы,
Знать, любви больше нет.
Лепестки умирали.
С ними плакала я.
И слезинки упали,
Растревожив меня.
Кто же здесь их оставил?
Чей же рядом здесь след?
Горечь к сердцу прибавил
Мой вопрос и ответ...
Ветер птицей кружился,
Целовал лепестки,
А на душу ложился
Холод зимней тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011
Дякую співавторові Ніні, яка надала тему, ідею та образи для написання цього вірша. Хто захоче написати їй коментар, ось її адреса:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
---------------------------------------------------------------------------
Вмиває сніг скло лобове до блиску.
Завії розгулялись на шляху.
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння.
І рушився між нами цілий світ.
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, стільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів.
Це яблунь цвіт розкидала зима.
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234166
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011
І знову розлука, і знову печаль.
Хоч серце в сльозах, та кажу, що не жаль.
За хмари сховалося Сонце Ясне.
А я собі думаю: хай все мине!
Сумую без тебе, безмежно люблю.
У сні тебе бачу, усмішку твою.
І знову втрачаю, і знову гублю...
А потім все думаю: "Що ж я роблю?"
Знов мрію про зустріч, розлуку кляну...
Ох, як би хотіла: любив, щоб одну!
І високо в хмарах літаю, страждаю..
І, каючись, знову тебе пригортаю.
Надворі зима і холодні вітри...
Прилинь, моя пташко, і сльози зітри.
Чекаю тебе я з таким нетерпінням...
Чи, може, вже серце набите камінням??
А, може, замерзло і стало, як лід?
Та знай: я чекатиму тисячі літ...
Не можу без тебе я, Сонце Ясне,
Адже ти у мене єдине, одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233809
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Я на роздоріжжі в темноті стою.
Хочеться забути про біду свою.
Хмари кучеряві линуть все кудись.
Захотіла плакать: сльози не лились.
Розшумілись сосни. Зникла десь пітьма.
Що їм всім до того, що прийшла зима?
А мороз лютує, жалить до кісток.
Тільки б не упасти, ще зробить хоч крок.
По слизькій дорозі, прямо навпростець,
Я спішу до тебе, теплий промінець.
Ледве диха вогник, що у серці тлів,
Той, що розпалити, ти так й не зумів.
ПрОйнята морозом, так тремтить душа,
І спішить зігрітись: до весни руша.
Та розгладив смуток сонця промінець,
А як ніжно гладив коси вітерець!
Та весна далеко: швидко не дійти.
Помогло бажання страх перемогти.
Так манило щастя, як рожевий світ,
То ж пішла шукати папороті цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233569
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.01.2011
З серця трепет одганять не смій,
Хоч і є на те своя причина.
Ще недавно шепотіла: "Мій!"
І назустріч сяяла очима.
Ще недавно...
А тепер не ті
Будні й свята, зустрічі й прощання.
Не позвеш...
А він би прилетів
На крилі знеможенім чекання.
У життя свій невгамовний плин -
І не все ми повернути в змозі.
Поміж нас лишивсь один полин,
Та і той посивів на морозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233016
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Осторожно по снегу ступаю,
И ищу твой потерянный след.
Хотя поздно, давно понимаю,
Ведь прошло уже тысяча лет.
Где-то краешком сердца н-а-д-е-ю-с-ь
В тишине вновь услышать шаги.
Хотя, мыслями, знаю, согреюсь
Среди злого ненастья - пурги.
Шелковистое тёмное небо,
Но блестит белый снег, как хрусталь.
Мне бы птицей к тебе полететь бы,
Только крылья замёрзли... Так жаль!
Лунный свет озаряет дорожку,
Но не видно заветной зари...
Вот... Светает уже понемножку,
Плачет сердце:"Судьба! Помоги!"
Белый снег от тоски моей тает,
С ног сбивая, кружИтся метель...
Это память меня покидает...
Так осталась несбыточной цель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232999
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.01.2011
Зима...Метель кружится белой птицей,
И землю укрывает пелена.
А нежные снежинки вереницей
Касаются тихонечко окна.
Вот под окном замерзший куст сирени,
И ветви наклонились чуть к земле.
А снег метёт...Засыпал по колени
Шиповник ярко - красный вдалеке..
Смотрю в окно: глазам своим не верю...
И сердце застучало так в груди!
Вот возмещая летнюю потерю,
Как розы, расцвели вдруг снегири.
А ветер развивает птицам перья,
Мне кажется: трепещут лепестки.
Откинув суеверье, я поверю:
Одето всё в пуховые платки.
А на дворе мороз сильней крепчает,
Рисует мне весенние цветы...
И видя это, сердце отдыхает,
Уйдя куда-то вдаль от суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232488
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
Тієї ночі я не спала:
горнулася до вікон мла,
зоря за річкою упала...
Лиш тиша спати не могла.
На гілля місяць нечепивши,
гойдала пісня солов'я,
і пахла б літом спілість вишень,
коли б не ти... Коли б не я...
Якби не небо, перешите
червоним бісером надій,
коли б не нами пережите -
чого б ще хто із нас хотів?
Вдихнуть на повні груди літа,
забути денність суєти...
Душею іскорка зігріта
була б моя,
коли б не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232067
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Ты можешь не читать моих стихов
И быть для всех совсем, таким как прежде.
Лишь делать вид, что вот созрел, готов
Быть преданным, хоть голову отрежьте!
Ты можешь фото выбросить (хоть жаль)
В огонь, в печаль и снова… в ожиданье.
А за окном опять грустит февраль
И нет ни слова больше в оправданье.
Ты можешь, быть так сладостно любим,
Срывать оваций бурные лавины.
Но никогда тебе не стать моим
Ни другом, ни врагом и не любимым
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231698
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Зимний вечер зашторил окно.
Сонный ветер калитку качает.
Присмирела и вьюга давно.
Вся природа во тьме засыпает.
В полудрёме звенит тишина,
И огарок свечи догорает.
Тихо плещется в тучах луна.
Призрак ночи, как птица порхает.
Всколыхнулось чуть пламя свечи.
Старый клён заскрипел за окошком.
Еле дышит тепло от печи,
Там свернулась калачиком кошка.
Лишь будильник украл тишину:
Отбивает минуты ненастья.
Что задело вновь сердца струну?
Долгожданное женское счастье.
Запах чая полынью горчит,
Неспеша я его выпиваю.
Чтобы душу свою исцелить,
Я тоску в нём свою растворяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231491
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
С нежной грустью любуюсь я розой...
Как пьянит до сих пор аромат!
Наши чувства с тобой стали прозой.
Сердце стало тебя забывать...
Занавешено шторой окошко,
Пробивается лучик луны.
Свою грусть прикрываю ладошкой.
Как печальны аккорды струны...
Снова тьма за окном зависает,
И скрипят на ветру фонари.
Снег тропинку к тебе забросает,
И исчезнет она до зари.
В темноте пробирается кошкой
Тайный призрак ушедшего дня.
И коснётся невидимой лаской,
Улыбнуться заставит меня.
Полусонные тихие звуки
Разлилися в ночной тишине...
Ощущаю я тёплые руки,
Слышу голос, что дорог так мне....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230475
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Тяжёлый снег, переходящий в дождь,
Уже декабрь перевалил за половину.
Меня не греет тёплый макинтош,
Я без тебя вошла в печаль, в чужую зиму.
В дожде декабрьском слышу свою грусть,
Одно я знаю: к этой грусти не привыкну.
А знаешь, я давно уже боюсь:
Тебя однажды именем чужим окликну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230459
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Перлинові роси намистом лягають до ніг.
Лоза виноградна народжує грона у муках.
Життєва ріка щохвилини сповільнює хід.
І я, як святиню, пригадую татові руки.
Ці руки ростили садок не один на віку.
Мене піднімали допоки здіймався на ноги,
А татова мудрість і досвід набутий в житті.
Мені помогли вибирати життєві дороги.
Будинок, і сад, і ще син – все твоє.
Життя ти прожив не даремно на білому світі.
Веселкою в небі на струнах душа виграє
І смутковий смак над могилою – сльози пролиті.
Татусю! Садок яблуневий зацвів на весні.
Пергою окутаних бджіл, у пасіці, більш не стрічаєш.
Пішов ти від мене, лиш рідко приходиш у сні,
А вранці у вирій небесний назад відлітаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230397
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Мы встретились .... А в жизни ты милее..
Забудь про все,что раньше говорил!
Целуй меня! Люби меня нежнее!
Ласкай меня повсюду... что есть сил...
Забудь слова - не надобно их слушать.
Забвенья час пробил в моей стране.
Пусть - голодна, - тобой могу покушать...
И расстворить тебя хочу в вине.
И залпом выпить (с водкой) без остатка.
И опьянеть. (...такой хмельной нектар!)
Люби меня!.. До смерти!.. До упадка!
Зажги и погаси во мне пожар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230027
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Так странно бывает порою:
Тоскую за тем, чего нет,
Хочу дотянуться рукою,
Увидеть невидимый свет.
Летают серебрянной птицей
Мечты, обуздавшие ум.
Робею своей небылицей,
Нелепостью таинства дум.
Порою любуюсь дорожкой,
Что в море луна пролила.
И тихой, незримой походкой
По ней бы, как фея, прошла.
Достать ту звезду, что упала
И дремлет в пучине реки.
Хочу, чтоб она засияла,
Светила судьбе вопреки.
Хочу, чтоб усталое сердце
Могло отдохнуть на цветке,
Лечебной водой, что в колодце,
Мне смыть бы печаль на лице...
И в солнца лучах искупаться,
Прилечь у травы-чебреца.
И счастья душою касаться,
Любовь, чтоб была без конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230013
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Обнимешь за плечи,
Заглянешь в глаза.
Случайная встреча,
Пустые слова.
Чужая улыбка,
По сердцу, как нож.
Быть может, ошибка,
А, может быть, ложь?
Случайная встреча
Без вздохов, без роз.
По сердцу - картечью,
По коже - мороз.
Приснимся однажды
Друг другу. Прости.
Случайно. Не важно.
Не нам по пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229674
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 19.12.2010
[youtube][/youtube]
Лучик солнца сиял
В моём сердце к тебе.
Но зимой вдруг пропал:
Отношенья не те.
За окном плачет вьюга,
Машет белым крылом.
Как же нам друг без друга?
Как забыть о былом?
Лучик Светлой Надежды
Всё бледней с каждым днём.
Почему же, как прежде,
Он не греет теплом?
Кто же здесь виноватый?
Может быть, я сама??
Или день был проклятый?
А быть может, зима??
Очень жаль: не сумели
Мы друг друга понять.
И винить в том метели:
Знать, вину с себя снять...
Сквозь седые морозы
Лучик смотрит в окно.
На стекле цветут розы,
Что дарил мне давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229371
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Я голуб»ям зігріюсь біля тебе.
Так солодко у долі на плечі.
Колись все рвались крила мої в небо,
Під непривітні доторки дощів.
«Я твій союзник!» - кликав вгору вітер.
Та, як коханець, не просив руки.
«О, як це нудно - жити поміж літер,
І бити крила об чужі шибки»…
Дай голуб’ям зігрітись біля тебе.
Намерзлася на волі… досхочу.
Впусти у клітку і замкни. Так треба!
(Світанок прийде - все-одно втечу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Як гарно скрізь...Чарівне небо.
У шовк убралася блакить...
Ну що тобі, душе, ще треба?
Яким ще зіллям напоїть?
Дивись, милуйся і молися.
Забудь про втрачені думки...
А он зірки вже зайнялися,
І жебонять весни струмки.
У хмарах місяць пропливає.
Доріжку в річці освітив...
Душа уваги не звертає,
Лиш чує жалібний мотив.
Це розлилися струни серця,
звучить мелодія сумна.
Слізьми наповнились озерця,
І душу жалість розрива.
Та десь взялася раптом Муза
З Молитвой щирой на вустах,
Сказала:"Ні!" оцій недузі.
Враз зникли сумніви і страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228837
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Моя спроба промуркотіти...
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
на городі.
Життя зачепило осіннім крилом
і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне
в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
не мине.
Мені підкажіть, якою насправді
є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє
листок?
Чому на очах появляються сльози,
мов роси?
І в серце вкрадається дивний,
сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами
багата.
Колись, в таку пору, була я
щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба
чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню
прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228823
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Словно горной рекой пробегают года, улетают,
Оставляя так много, наполненных жизнью страниц.
Будто осень уже и летит журавлиная стая
Нам на память оставив - пылавшее эхо зарниц.
Ничего изменить невозможно и просто нелепо.
Так устроена жизнь по банально-упрямой кривой…
И казалось вчера ещё, полнилось красками лето,
А сегодня уже – осень мягко зовёт за собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119353
дата надходження 04.03.2009
дата закладки 13.12.2010
І знову снишся… Ну, навіщо?
Бо хто ти? Спогад… от і все!
Дмухнуло серце в попелище,
Ковтаю жменями «Персен».
Було… Пекло, але ж минало…
Полистопадило і досить!
Чому ж тебе, як кисню мало?
«Тебе! Тебе!» - душа голосить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225368
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 13.12.2010
В морозній тиші ледь кружляє сніг
і вечір ніжно тулиться до серця.
Я засинаю...
І у тому сні
удвох, маленька, бачимо усе це.
Скидаємо важенні ланцюги,
літаємо за світлим небокраєм...
Там – мрій політ!
А тут – лежать сніги,
але чуття
усе-одно єднають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227811
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 12.12.2010
Диким Полем іду поволі,
Край дороги,немов хрести,
Розп'ялися гіллям тополі
Десь, мабуть ,аж на дві версти.
Скиглить вітер по нотах суму,
Пісню осені дограє.
Сиве небо гадає думу,
Щось задумалось про своє.
Холод з вітром впряглись у пару,
Як хорти рвуть полу в плащі,
Котять сивий курай до яру,
Заганяють в густі кущі.
А хрести підпирають хмари,
Щоб не впали на Дикий Степ,
І кудлаті пливуть отари
На край обрію, без потреб.
Пізня осінь в житті природи,
Дощ холодний б'є мов батіг,
Все покращення жду погоди,
А погода з дощу -та й в сніг.
Ніч мине і загляне ранок
Сонця променем у вікно,
Через шибу дивлюсь на ганок -
Хтось мов біле згубив рядно.
Лиш скелети дерев край поля
Нагадають осінній жаль,
Та розп'ята вітром тополя,
І зими снігова печаль.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11012096881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227555
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Приснись мені!
Крізь білий снігопад країни мрій
візьми мене за руки.
Підемо у чарівний світлий сад –
У сад стрічань,
де вже нема розлуки…
Приснись мені!
Ти – все, що в мене є
У цім холоднім неосяжнім світі!
Ти подих мій.
Сумління ти моє...
Приснись мені,
мов яблуня - у цвіті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225811
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Заснуло все. І біль заснув.
А на душі так тихо стало.
Лиш тільки вітер шугонув
і тихим смутком повівало
з усіх кутків. Я знову сам.
- Мабуть, ніколи не віддам
усе, що я заборгувало, -
шепнуло серце. А душа
десь у дитинстві спочивала,
рядочків першого вірша
мережку знов благословляла.
І снилось їй, що вже нема
нещирих друзів і облуди,
що знову пісня – не німа,
і знову люди – справжні люди.
Наснилось їй, що вже вогнем
спалили підлість і жорстокість
і спопелили правди днем
тупу, бездушну однобокість
і зраду - ту , що біль несе.
…Мені так вірити хотілось,
що то не сон, що правда все.
І що нічого не наснилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227633
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Ты не ждала меня вовсе, я пришёл к тебе сегодня
Потому что одиноко, грустно и тоскливо мне
Извини уж, я не стал тебе звонить, трезвонить
Снова увидал тебя сегодня я в красивом сне
И вот решил зайти, узнать в порядке всё ли
Заодно и самому побыть слегка не одиноким
Знаешь, был сегодня там, на улице, на воле
Не иди туда, там оказалось всё таким жестоким
Лучше будь в кровати, под твоим любимым пледом
Не вставай, я сам найду и приготовлю чай
Я тоже стал со временем тоскливым домоседом
Зачем нужен телевизор? Будь добра ты, выключай
Хочу послушать я твои стихи, ты мне прочтёшь?
И я своих принёс, но почему-то ты не любишь их
Потому что в них есть моя собственная ложь
Я вру себе, чтоб стать счастливым хоть на миг
По этому и прихожу к тебе пить чай, пить кофе
Почему-то только ты способна для меня создать уют
Интересно, а чай пьют из рюмок за здоровье?
Или же за это в другой жизни больно бьют?
Ладно, нам-то, что до этих странных суеверий
Лично мне так чужды современные порядки
Я готов всю ночь стоять под твоей дверью
Лишь бы не игралась ты со мною в прятки
Так наивен, прихожу, а ты меня не прогоняешь
Я не знаю, что тобою движет, может жалость?
Ну а может быть, ты просто точно знаешь
Что лишь ты одна, одна ты у меня осталась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188343
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 10.12.2010
Зимовий день у сутінках сховався,
І тихо надвечір"я попливло.
Молочний Шлях у небі вже прослався,
А місяць розлива своє сріблО.
Надворі вітер все лютує,свище
І крильми припадає до землі.
А кущ калини притулився ближче
До вишеньки, закутаної в млі.
Враз прокотивсь туман по бездоріжжю,
Спіткаючись об трави та кущі.
Розлився молоком в глибокій річці
Й пішов на дно, розтанувши в воді.
Поволі розвівається завіса,
І раптом зачорніло полотно.
А вітер, залишивши все до біса,
Улігся спочивать в саду давно.
А по хатах усі давно заснули.
Лиш де-не-де ще світиться вікно.
У снах щасливих люди потонули.
І те, що там погода: всерівно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227533
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Ти не моя,ти іншого дружина,
Коханою тебе не називав,
Та пам'ятає юна горобина,
Як я тебе під нею обіймав.
Яким вогнем горіли твої очі,
У них закралась та шалена хіть,
Яка не може дочекатись ночі,
Щоб тіло тілом у злитті зігріть.
І ягоди-вуста,такі жаданні,
Я куштував ,пив з них терпкий нектар.
Схилились віти низько на світанні,
Немов на них зваливсь нічний тягар.
І ягоди за ніч почервоніли,
А вранці,коли випала роса,
Я бачив,як вони мов жар горіли,
І з них на землю капала сльоза.
Ти не моя, тепер моєю стала,
Терпкою ягода у нас була.
Горобина два тіла обвінчала
У ніч,коли в серцях весна цвіла.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11011307835
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225513
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 08.12.2010
На жаль, не судилось
Нам бути у парі,
І коле на босо,
Наголо, до крові,
Натравлене кимось
На шумнім базарі,
І дивляться косо,
Насупивши брови.
На жаль, без рентгену
Розчохлені душі,
Розбиті надії
І сіль за губами,
Хтось дихає в спину,
Де хліб наш насущний,
Хто жне, а хто сіє
І що буде з нами?
На жаль, така ноша
І хрест ясеновий
Несуть покоління
Мозолячи руки,
І молиться проща,
І б’ються поклони,
А поміж прокльони
Хай дасть Бог прозріння
Чи дітям, чи внукам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226063
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Згасає день.
...Ну от – і зовсім згас.
І я, зовсім один на білім світі,
В полоні ночі, о, який вже раз,
Твого листа читаю.
В шибку вітер
Мені постукав.
Блимнула зоря
І затремтіла солоно на віях.
Я задубів.
Спинилася земля.
Мене ніхто на світі не зігріє -
Там тільки степ
І лютий вітрюган.
Ночами хуртовина вовком виє.
Всевишній Бог возвів мене у сан
Самотності.
Усі ми не святії.
І я також.
І ти, маленька, й ти...
Не каюся,
Ні хвилі не жалію.
Ти хочеш досягнути висоти,
Я ж – глибини –
І птицею не вмію...
Віщують ранок півні на зорі,
І я, зовсім один на білім світі,
Молюсь за тебе Богу на землі
І вірую,
що за зимою –
Літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210194
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 07.12.2010
Ти лиш пішла –
і дощ заплакав знов,
а сонечко – за хмари заховалось.
Лишився присмак уст,
А ще – любов...
Лишилось серце,
що до тебе рвалось…
А я молив у Бога, аби знов
Те сонечко
пробилося крізь хмари,
у жилах закипіла свіжа кров
і ми з тобою в парі політали
у тому небі,
де живе ЛЮБОВ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203602
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 07.12.2010
Нет причин ненавидеть весь мир,
Только так, лишь всего половину,
Половину домов и квартир,
И фальшивой любви всю картину.
Все забросить бы в «старый сундук»,
И закрыть все печатью, замками,
Чтоб не слышать той памяти – стук,
Чтоб не чувствовать боль временами.
То оставить, где есть позитив,
Наслаждаться лишь жизнью счастливой,
Получать только то, что дарил,
И считать этот мир справедливым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226704
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Пробач за любов
за те що жити без тебе не міг,
і в жилах моїх закипала кров
від погляду твого, подібного зорі
пробач,що так і не зумів
це почуття до тебе донести
зостався від кохання дим
і наші розминулися човни
до мене завжд́и ти байдужа була
а я кохав від ночі до світання,
зараз ти живеш своїм життям
моє життя - безглузде існування
як тільки на землю спускається ніч
про тебе згадую знов
і фраза одна лиш у серці моїм
пробач за любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57615
дата надходження 04.02.2008
дата закладки 06.12.2010
В стакане нежные цветы.
Они подарены тобою.
Свои несмелые мечты,
На них глядя, я успокою.
Какое милое виденье!!
Как тонок свежий аромат...
А в сердце трепетно волненье:
Они нежнее, чем закат.
Что заставляет сердце биться,
Глядя на эту красоту?
Боясь в пути не заблудиться:
Найти дорогу, но не ту.
В воде стоя, благоухают,
Купаясь в солнечных лучах...
И новый смысл одолевает
В моих очах, твоих словах.
Вдруг успокоилось волненье:
Дорогой выбранной вдвоём,
Не расставаясь с вдохновеньем,
Мы, взявшись за руки, идём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226845
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Не питай як я живу бо якось
Я живу собі сама та й годі.
Що між нами? Все лише здавалось.
Кажуть, відчай цьогоріч не в моді.
А я сильна. Я, дивись, сміюся.
У долонях ну, нарешті – щастя!
Не питай як я живу. Доб’юся!
Бо до цілі йду, як до причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226818
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Я випускаю білих голубів
у темну ніч – нехай летять до тебе.
Вони зігріють серденько тобі,
Перенесуть до зоряного неба...
Загублений – блукаю у Світах,
у Безмірі, напоєнім Любов’ю.
Літаю між зірками, наче птах,
для тебе в Бога просячи здоров’я.
Я випускаю білих голубів –
у твому світі буде більше Світла!
Хай буде більше Богом даних слів -
аби твоя душа від них розквітла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226259
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Ну почему с тобою мы не встретились,
Когда жасмином молодость цвела.
Стояли рядом на пороге вечности,
Но врозь судьба по жизни увела...
Ходили рядом тропками-дорожками,
Не только город... улица одна.
Хранили чувства полными лукошками,
Отдать друг другу их могли сполна..
Я знаю мы бы утопали в нежности,
Любовь несли, как яркую свечу.
Был нужен миг, мгновенье неизбежности,
Слиянье наших обоюдных чувств..
Уж отцвела жасмином наша молодость,
Виски укрыла снегом седина.
Мы повстречались.. нам былое вспомнилось.
Ты - муж не мой.. Я - не твоя жена..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011138753
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225786
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Мое тело – из глины,
Мое сердце – из песен.
Мир земной – паутина,
А небесный – чудесен!
Кандалы и свобода…
То полет, то паденье.
То простор небосвода,
То земное томленье.
То прилив мощной силы,
То смертельный упадок.
Мое тело – из глины,
А душа – из загадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226392
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Ой, полинь-трава,
яка ж ти гірка.
Доле ж моя, доле,
чом ти чудна така?
Чом на попелі, на крові,
на німому болі
замішана твоя правда?
Неначе в неволі
стогне зранене те тіло.
Гіркими ж сльозами
умиюся, помолюся.
Тихо ляже спати
моя біда, моє горе,
щоб ніхто не бачив,
як душа кривавим слідом
і стогне, і плаче
та із попелу, поставши,
викрешує іскорки надії
І до серця їх тривожного,
міцно пригортає:
любить, вірить,
надіється, кохає.
01.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225599
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 04.12.2010
В серці задум: вам вірш написати
Ніжний, теплий, як подих весни.
Щоб жалі, негаразди прогнати,
Щоб душею спочити могли.
Щоб у лютий мороз завірюха
Під вікном вам співала пісні.
І хто з стомленим серцем, міг слухать
Заспокійливі, теплі рядки.
Допоміг і неспокій приспати,
Розігнать тяжкі думи вночі,
І до ранку отак колихати,
Ніжні звуки із серця ллючи.
А на крилах легких заметілі,
Щоб летіли у край забуття,
У казковому сні відпочили
І забули про правду життя.
Покладу з вами поряд НАДІЮ,
Вкрию ковдрою сонячних мрій.
І рядками невдачу розвію,
Бо не місце в житті їй моїм...
А надворі сніги пелюстками,
Та дарую вам квіти весни,
а своїми простими рядками
Я пророчу вам радісні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226008
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Запахло травнем раптом восени.
Така собі насмішка депресивна.
Дерева голі. Хочу як вони
Лахміття поскидати агресивне.
А потім розцвіту як той каштан,
Що також переплутав все на світі.
Самообман? Нехай самообман!
Чи просто Богу захотілось квітів?
Запахло травнем… Пахне цілий день.
Десь сонце помилилося дверима
І світить як скажене на людей,
Що вже давно впустили в душі зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225927
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Прийшла зима з морозом, сонцем.
Промінчик глянув у вікно.
Чомусь зрадливе зараз сонце:
Не пестить ніжністю воно.
А до весни ще так далеко...
Хоч дні пташками все летять
І в висі тануть, як лелеки.
Не зупинить, і не здогнать.
Такі холодні довгі ночі.
І сліпить очі білий сніг.
Та не справдились сни пророчі,
Лиш чую долі гіркий сміх..
І тихо- тихо цвіт вишневий
твої приховує сліди...
Не скоро вітер полудневий
Нестиме пахощі весни.
Як тихо скрізь!.. Та не заснути,
Хоч серце вже не жде чогось.
Думки і мрії уже скуті...
Проснеться ранок... вже ось-ось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225732
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Осінь знову моросить дощем,
Крає серце краплями-струмками,
Огорни любов"ю, як плащем
І зігрій красивими словами..
Я чуттєво на твоє плече,
Схилюсь у покорі і мовчанні.
Заховаюсь під твоїм плащем
І тремчу тополею в коханні..
Бачиш, онде гілочка верби,
Бавиться з холодною водою..
Ой якби ж то, любий мій, якби..
Бути в парі ми могли з тобою..
Ти ж не Бог.. Чекай.. А може Бог?
Як кохатимеш таку.. земную?
Те життя, де ми з тобою вдвох.
Я у мріях кожен день малюю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011205653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Что ж так тянет ушедшее вниз,
Незаметнее я становлюсь.
Понимаю, что это каприз,
Превратившийся в вечность и грусть.
Но зачем мне идти в никуда
И искать мне зачем-то ничто.
Ни сказала ни "нет", ни "да",
Виноват, знаю точно, никто.
Будет больно, обидно потом
И пойму, что возврата мне нет.
Речку рано стянуло ледком,
Затерялся под снегом твой след.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225075
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Слова любви слетают птицей с губ,
В своем полете достигая цели,
Мне сладок плен бездонно-нежных чувств,
Я в них купаюсь, как в живой купели..
Летят к тебе урывки слов и фраз,
Превозмогая версты расстояний.
Обратный импульс..эхо.. резонанс,
Мне возвращают искренность признаний.
Мир без тебя.. Он черно-бел и пуст,
Вуалью грусть.. и холодеют плечи..
Но этот вкус.. хмельных и зрелых чувств
Большой любовью душу мне излечит..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11010266133
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224460
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Ярче пламя костра на ветру.
Чуть утихнет - и пламя слабеет.
Резче пахнут цветы поутру.
Запах тонше, когда вечереет.
Нежен ласковый солнечный луч
В час, когда горизонт заалеет.
Когда солнце мелькнёт из-за туч,
На душе моей станет теплее.
Зеленее трава, что в росе
В переливах хрустального света.
Ярче звёздочки мак, что в косе,
Словно капелька знойного лета.
Но милее всё ж тихая ночь,
Когда месяц в окно мне стучится.
Как желанье своё превозмочь:
Полететь к тебе мысленно птицей?
Постучать осторожно крылом:
Может быть, тебе тоже не спится...
Я хочу лишь напомнить о том,
Что теряется - не возвратится.
Пусть морозы пройдут стороной,
А Любовь нас спасёт от метели.
Никогда разлучить нас с тобой,
Чтоб декабрьские стужи не смели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225265
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
От і знову сама з собою -
тінь моя розуміє мене.
За вікном моїм вітер бродить -
пошпигує, і дремене.
Попетляє, як лис облізлий,
у моїм осіннім саду,
де ще листя осіння пісня
зачепилась за віть руду,
де ще промінь останній грає,
хоч і небо згортає синь,
де горобчиків сірих зграя,
де шпаківня чека весни.
Я й сама, наче та шпаківня,
що гостинності дух трима.
Але в серці згасає пісня,
хоч завії іще нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225220
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Моё сердце тонет в пучине
SOS кричит, почти что взахлёб!
Так случилось. Воздайте причине
От бездушно написанных строк.
Моё сердце не камень, не вата
Чувства есть, или просто их нет!
От обиды просто хочется плакать,
Позабыв на холодной скамейке ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225157
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Обличчя справно розмиває час,
Вже й голос твій у тиші розчинився.
А знаєш, я б давно забула Нас,
Якби ж іще ти часто так не снився.
Усе приходиш в дім мій, як колись,
Коли назустріч вибігала боса…
Непрощенний, ти знов мені наснивсь.
Я все забула!
Пам’ятаю й досі….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225175
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010
На кухне жарилась картошка,
Сидела мама вся в слезах,
У ног её лежала кошка
С тревогой в маленьких глазах.
И я совсем ещё ребёнок
С большим вопросом почему?
Сидел, как крохотный котёнок
С машинкой маленькой в углу.
Прости сынок, но папы нету...
Надеюсь родненький поймёшь...
Пустил машинку по паркету
И громко крикнул, нет!Ты врёшь!
Одно лишь помню:руки мамы,
Слова, бывает так, сынок
И вид холодной телеграммы
Ваш муж погиб, без лишних строк.
На кухне жарилась картошка,
А мы смотрели на неё...
У наших ног лежала кошка -
Так детство кончилось моё.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011277787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
Нет, не стану убегать с осенью
В жидком свете фонарей с проседью.
Пусть завоет в переулках холодом
И преследует меня топотом
И кричит оно, что станет манною...
Да не нужно мне - уйди.., странное.
А оно за глотку держит - пошлое.
Есть управа на тебя, прошлое ?!
Забросать тебя мечтами смелыми ?
Тогда знай - снесу снегами белыми,
Замурую тебя в бабу снежную,
Чтоб к весне сошло водою вешнею.
Уплывешь. Останется манящее -
Новосотканное настоящее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224579
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Разлюби меня и прокляни.
Разлюби меня, не оглянувшись.
Если сможешь, память зачеркни,
Прошлого последний раз коснувшись.
Пополам ты раздели судьбу,
Чувств моих перечеркни нелепость.
Зачеркни, забудь моё «люблю»
И ещё не вызревшую нежность.
Только ты сначала оглянись,
Может чувства не совсем истлели
И сомненья, словно жёлтый лист,
На костре любви моей сгорели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224198
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 24.11.2010
Лёгким взмахом волшебной палочки
Воспарила порханием бабочки,
В летних тёплых лучах окунулась,
Подлетела ко мне, улыбнулась.
Ах, влюблённость.., наивно- нежная
И такая воздушно-безгрешная...
Но внезапно из невесомости
Ворвалась ты любовью , без скромности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224005
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Ты садовником войдёшь
В сад души мой осторожно.
Всё сухое уберёшь,
Даже корни жизни прошлой.
Может, будешь груб и зол,
Может, будешь торопливым?
Расцветёт любви газон,
Станешь самым ты счастливым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223994
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Дотримаючись рими меж,
Тримаючись її кордонів,
Я напишу признання все ж,
Попри моральні заборони:
Хоч ти дівчИна, не моя,
І звеш мене, так просто - "Друже",
Тобі, складу посвяту я.
Ти, заслужила її дуже.
Тобі, бажаю над усе,
Щоб залишалася собою,
Хай доля, щастячко несе,
З бажанням, щирістю, любов"ю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221555
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Я пустила тебя в своё лето
Без сомнения, без сожаленья,
Перепутав закаты, рассветы,
Превращала я в вечность мгновенья.
Забывая о прошлом, впустила,
Обманула и сердце, и память.
Только что-то я всё ж пропустила...
Почему лету хочется плакать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223595
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Душа, як скло: прозора й ніжна.
На ній знак "Обережно" не зітри .
Вона свята й безумно грішна,
Вона собі шепоче: "Потерпи",
Бо зна - людина надто легко
Безглузді кроки робить у житті.
І робить це напрочуд вперто,
Не думаючи, як їй далі йти.
Болить душа, не розуміє
Чому людина так життя живе.
Й одного разу в небо синє
Душа полине, тихо попливе.
І тільки шепіт, тихий-тихий:
"На жаль, терпіння не бува без меж".
А по землі ще бродить лихо...
Хіба від нього душу вбережеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223161
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Невпинно, швидко час кудись летить
Й не зупиняється, й ні на коротку мить.
Ще, ніби вчора, колискової співала.
Як зубчик різавсь і ночей недосипала.
Ще, ніби вчора, в перший клас вела,
Букет великий був - сама його несла.
Ще, ніби вчора, букви складали у склади,
Над двійкою, бо хвостик десь тікав, ридали.
Ще, ніби вчора, казкові малювали квіти,
Ліпили зайчиків із пластиліну, вірші вивчали.
Ще, ніби вчора...Стоїш - вищий за маму.
Радіє серце і щемить - ти відкриваєш браму
У власний, тепер уже дорослий світ.
- Щасти тобі, мій сину! Ти мій дорогоцінний цвіт!
21.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223525
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2010
Прийміть вітання в день святковий:
Із Днем Народження вітаєм Вас!
Цей день по-своєму чудовий,
Це дорогий та особливий час.
Здоров’я зичимо міцного,
Достатку, щастя, милих, світлих днів.
Щоб у житті було би всього,
Що серце гріє, погляд би добрів.
Нехай в цей день утішать квіти,
Які б святковий настрій підняли.
Щоб Вам із ними молодіти,
І вісімнадцять завжди Вам дали!
19.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223190
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Слухи ходят... Ваши именины!!!
Пожелания сказать спешат.
Я спросил, у той ли это, Нины,
что поэтов тешит..., малышат???
Заглянул, и вправду, День рожденья!
Вот уж праздник, людям расскажи...
Я дарю всего без сожаления,
много счастья, ставьте стелажи...
Пусть же ей сопутствует удача,
пусть любовь куражиться рекой,
каждый День рождения не плача,
Небо восхищаются тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223167
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Мы встретились с тобой на сайте этом,
Прекрасный человек, хороший друг.
И пожелаю я тебе в день этот,
Чтобы с тобой случилось вот такое вдруг:
Откроешь дверь, а у порога
В лукошке из прожитых лет:
Здоровье, счастье, денег много,
Везенья луч, надежды свет,
Свобода, мудрость, пониманье,
Удача, красота. успех,
Страсть, молодость, любовь, старанье,
Души полёт, веселье, смех,
Ум, смелость, добрая улыбка,
Забота, радость, щедрость, честь…
В твоих лукошечных пожитках,
Увы, всего не перечесть…
И будет Ангел с восхищеньем
Твой скарб богатый охранять,
А каждый новый День рожденья
Лукошко счастьем наполнять!
Пусть будут светлыми рассветы,
Красивыми пусть будут вечера.
Пусть сердце любит, в счастье верит,
Сегодня будет лучше, чем вчера.
Тебя я с юбилеем поздравляю
И сердцем поздравляем, и душой.
Я счастья искренне желаю,
Здоровой будь и телом и душой.
Пусть пишутся стихи о главном,
Ты радуешь стихами, Нина, нас.
Будь, Ниночка, любимой самой,
Желаю встретить День рожденья СОТНЮ раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223123
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Необычный День у НИНЫ:
У неё ведь именины!
И поздравить я спешу,
Пару строчек напишу.
Можешь именем гордиться:
Означает, что ЦАРИЦА.
Значит краше, лучше всех.
Пусть всех радует твой смех.
Радость пусть не покидает,
Муза часто посещает.
Будь счастливей всех на свете!
Тебя любят в ИНТЕРНЕТЕ!.
Пусть стихи текут рекою!
Восхищаемся тобою!!!
Будь счастлива, МОЯ ДОРОГАЯ ДЕВОЧКА!!!
Целую. Надя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223102
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
В небе ночном
Резвится алая звезда
Да весело журчит
Вода из родника.
На расстоянии,
Лишь руку протяни,
В бокале красное вино.
Горят огни.
Восковая свеча
Тихо полыхает
И манит томный взор,
Душа вздыхает.
Старое красное вино,
В нём яркий луч играет.
Страсть неизведанная
Зовет и не пугает.
Волчицей, раздирающей
Живую грудь,
Испить бы заветное вино:
Любовь иль ртуть.
13.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221959
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2010
Я марю...
Сад...Осиротілий лист,
у срібному люстрі калюжи...
Тихий дзвін,
між небом і землею...
Ізгаса...Згаса...
Й тут,раптом,ніжні пальчики твої,
торкаються плеча...
-Який чудовий ранок,любий,-
ти кажеш...
Тихий дзвін,
між небом і землею...
Ізгаса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213063
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 13.11.2010
Мне глоток бы воды из криницы,
Что стоит у села на краю...
Только может все это присниться,
И проснусь, словно был я в раю.
Там услышал я голос знакомый,
Там коснулся шершавой руки,
Теплый воздух родимого дома
Вмиг избавил меня от тоски.
Занавески, цветы и салфетки,
Хлеб домашний, кувшин с молоком,
И опять за девчонкой - соседкой
Через сад убегаю тайком.
Сладкий сон улетает жар-птицей,
Поманив разноцветьем крыла...
Мне бы только воды из криницы,
Что стоит на краю у села!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221638
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Сни мої крилаті,
Ви мене до хати
До рідної хати швидше віднесіть –
Там червоне літо,
Там дощами вмита
Пісня солов’їна цілу ніч дзвенить.
Вітерець поволі
Там колише поле,
Місяць сторожує зоряні стада,
Там тече іскрится
В батьківській криниці
Кришталево-срібна льодяна вода.
Там у рідній хаті
Буду знов навчатись
Щирості, любові, вірі й доброті,
Запашний великий
Буду хліб ламати
Для сестри своєї, для своїх братів.
Та не дочекатись
Снів моїх крилатих,
Кличе мене серце
Побувать в селі,
Хоч нема вже мами
І нема вже тата,
Я старій вклонюся хаті до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221301
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
О́́сени последние денёчки...
Пахнет перепрелая листва.
Сбросили деревья все сорочки.
Лучик пробивается едва..
Вся природа в дивном ожиданьи.
В бархатном отливе тишина.
Так тревожит сердце увяданье:
Осени оборвалАсь струна.
Пробежался ветерок по луже.
Хлопает калиткой у ворот.
Он как будто радуется стуже,
Той, что к нам пожалует вот-вот.
Громко прокричали в лесу птицы
И в лазури скрылись вдалеке...
Осени чудесные страницы
Поплыли тихонько по реке...
А душа устала... ей не спится.
Всё с волненьем перемены ждёт.
И с печали вырваться стремится..
Где же радость? .. Что-то не идёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221165
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
А может где-то рядом с нами
Тот самый близкий человек?
С которым встречи ждём годами,
Но чаще ищем целый век.
Он тот, единственный на Свете
Кого для нас послал сам, Бог!
Найти осталось на планете,
Его, среди земных дорог.
Огромный мир, для нас - преграда:
Людей бессчетно на Земле.
Мы ждём любви своей парада,
И дышим в будничной петле.
Нас гонят плетью жизни годы
И страх вселяет, календарь
Теряем качество свободы,
Надежды бросив на алтарь.
Связав себя союзом брака,
Родив детей, построив дом,
Мы тешим этим, чувство страха
Боясь задуматся о том -
Что где-то наша половина
Всё ищет нас спутя года,
Несётся жизнь, как та лавина
Двумя словами" Не судьба".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011096511
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221109
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Минає все – навіщо жалкувати,
Таїти злість, спотворивши уклін?
Не можна долю не впустити в хату,
Володар часу – правий тільки він.
Минає все – відміряно чимало
Років, шляхів і невідкладних справ,
Я всюди правду й істину шукала –
Володар часу їх подарував.
Так... Не приходить ранок понад вечір,
І не зігріє подих смерті кров,
І не буває щастя недоречним,
І не буває зайвою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221057
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Остывает июльский закат,
И сорока трещит без умолка –
Будто хочет мне все рассказать,
Что узнала за день балаболка.
Говорит – столько есть новостей
И назавтра зовет за округу,
Словно хочет навеки моей
Лучшей стать, закадычной подругой.
Говорит – неприлично одной
Жить на свете по разным причинам
И, что нужно любою ценой
Одиночества сбросить личину.
Говорит, что давно уже нет
Несмеян на зеленой планете,
И, что в принца на белом коне
Верят только лишь малые дети.
Ну зачем ты на месте кружишь –
Репортерам ошибки не редкость,
Ну зачем ты так громко кричишь –
Разве новость, что я домоседка?
Белобокая, ты оглянись –
В доме окна и двери открыты,
А любовь, как и смерть, как и жизнь,
Нам без спроса наносит визиты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220930
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2010
Незаметно повзрослела дочка,
Ей игрушки больше не нужны.
На диване кукла в уголочке,
Только у неё глаза грустны.
Скучно кукле. Кажется, недавно
Всех любимей быть она могла,
А теперь на стареньком диване
Целый день сидит она одна.
Широко раскрытыми глазами
Смотрит кукла снова на меня
И какими объяснить словами
Ей, что дочка выросла моя,
Что её выбрасывать не стану,
Что ей нужно просто подождать,
Скоро внучка подойдёт к дивану
И попросит куклу подержать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220466
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Теперь я не умею
Тебе прощать обид,
А может быть, не смею
По-прежнему любить?
А может, просто осень
Не вовремя пришла?
И проступила проседь
На краешке тепла.
И стало в доме нашем
Так неуютно вдруг.
В багрянец день окрашен,
Пришла пора разлук.
В дорогу торопливо
Ты вещи соберёшь…
Уходишь молчаливо
И лето не вернёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220272
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.
…Жовтіли трави, падали сніги,
І за весною літо промайнуло,
Бажання врятуватись від нудьги
Тебе колись до мне підштовхнуло.
За звичкою були слова і квіти,
І зустрічі, обійми й поцілунки,
Але від того нікуди не дітись,
Що було не кохання, а стосунки.
Бо не змінив свій колір небосхил
І музика в серцях не забриніла –
Не вистачило у амура стріл -
Кохання доля нам не народила.
Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220047
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
И однажды в зимний долгий вечер
Я пасьянс из фото разложу.
Чтоб уютней было мне, я свечи
В стареньком подсвечнике зажгу.
Синий полумрак мой дом наполнит,
Тени разбредутся по углам.
Моё сердце юность, детство вспомнит,
Этот вечер прошлому отдам.
С фото улыбаются девчата —
Далеко ещё до седины.
Далеко ещё нам до заката,
Неужели это были мы?
Сложится пасьянс уже под утро,
Свечи незаметно догорят.
С прошлым рядом было мне уютно -
Фотографиям не нужно лгать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219903
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Когда я чувствую, что сила
Вновь покидает... нет огня,
Тогда Всевышнего просила:
Спаси и сохрани меня.
От горькой лжи и от измены,
От безразличия друзей.
Пускай наступят перемены
В душе измученной моей.
Ты помоги,прошу Всевышний,
Чтобы смогли понять меня,
Чтоб в этой жизни не быть лишней:
Прибавь немного сил, огня.
И пусть сердечные волненья
Не станут ядом, что крушит,
А нежных слов прикосновенье-
Бальзамом нежным для души.
Или оставь мне муки ада,
Тоску, предательство лиши,
Но дай терпенье, как награду,
И безразличьем утеши.
Не усыпи мои НАДЕЖДЫ,
Но дай им быть, как сладкий сон.
Хочу, чтоб сбылся он однажды,
И болью пусть не станет он!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219833
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Дождь торопит
расстаться нас вечером,
И слеза на щеке, как вода,
Нам друг другу
сказать больше нечего,
Отпускаю тебя навсегда.
Не держу и словами не мучаю,
Ты мне тоже не будь палачом,
Будут встречи от случая к случаю,
Просто так, а любовь не при чем.
Голос разума редко мы слушаем,
Голос сердца обманчив порой,
Хиросимой твое равнодушие
Пролегло над моею душой.
Может быть, оживу,
что загадывать,
Время – лекарь, ему по плечу
Вновь судьбу
по крупиночкам складывать,
И по прошлому ставит свечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218929
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 02.11.2010
Не дозволяю думати собі про тебе.
Не дозволяю, щоб наснився ти мені.
Думки заплутаю і відпущу на небо,
Так хочеться сказати серцю:" Ні і ні".
Так чОм на крилах мрій я знов до тебе лину
В минуле наше, де з тобою разом ми.
Твої слова : "Тебе ніколи не покину ",
Я не забула, як і нашої весни.
Твоїх очей усмішку чарівну і ніжну,
Сни чорно-білі знов малюють цілу ніч.
Любов красиву, легкокрилу і безгрішну
Оплакує старий і мудрий, сивий сич.
Я не впаду у прірву відчаю й безсилля,
Мене спасе кохання і закресле біль.
Сьогодні сумніви я прогоню невміло...
Впаде уранці паморозь... На рану - сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219309
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 01.11.2010
-Привіт!-так хочеться почути,
Та в відповідь лише гудки.
Для неї ти давно забутий,
Як тогорічні нагідки.
Он знову в відповідь короткі,
Ніхто тебе там не чека,
Та тільки на душі неспокій,
ЇЇ немов би розрива.
Тремтить рука,слова шукаю,
Вагання подих зупиня,
-Скажи лиш слово,-я благаю.
Й так повторяється щодня.
Та в день,коли той голос жданий
Почув,я ніби занімів,
Хотів сказати так багато,
Та так нічого й не зумів.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11010312184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219243
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
То був солодкий дощ і повна мірка суму.
Сидів біля вікна, гадав літ власну думу.
Метелики – думки літали біля квіток,
Я пензлем малював майже дорослих діток.
А поряд місце їй, залишив без вагання.
Бо вчора я зробив, палке, як грім зізнання.
Сказав, мов відрубав, що я її кохаю,
Вона в отвіт слова, про зміст який чекаю.
Іде солодкий дощ, думки біжать у мандри,
Малюю я її, а поряд кущ троянди.
Вона леліє цвіт, а я її лелію....
Це лагідно роблю, бо маю стаж, умію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219258
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
Згорнуся листком - на більше
Не вистачить сил сьогодні.
Навколо - і ті, і інші,
А краще б - не було жодних.
Ти там вимикаєш світло,
Я тут - у своїй кімнаті.
Ми схожі, ми майже рідні,
А краще б тебе не знати.
Між нами - години й милі,
А краще б - світи й століття.
Згорнуся листком. Я вірю
У милосердя вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219160
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010
Бархатные листья забросали сад.
Словно птичья стая всё летят, летят.
И как будто облачко с жёлтою каймой,
Покружились в воздухе - встретились с землёй.
Прилегли и слушают: травы шелестят.
Искупались в росах, что в лучах блестят.
Тихо...Сад задумчив. Ветер в ветвях спит.
Даже клён усталый не скрипит...Молчит.
Ведь, душа, как прежде, больше не болит.
Расправляет крылья и к тебе летит.
Даже в небе Ангелы сторожат, не спят.
И вспорхнув с лазури в тишине парят...
Тут явилась Муза в платье налегке.
Знать польются песни только о тебе.
Заиграют арфы, тронув свет небес.
Зашумит от радости и заплачет лес.
Красными, зелёными, синими порой
Листьями осенними с тоненькой резьбой..
Время незабвенное этой красоты,
Ты целуешь руку . Млею - рядом ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218950
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.10.2010
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Он,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1912111335
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217841
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Ти почекай, ще рано йти туди,
Ти ще не всі літа порахувала,
Ще на порозі залишилися сліди
Де тільки що нога твоя ступала.
Ти подивись, вертається весна,
Ти подивись, вже гуси прилетіли,
І першим проліском всміхається вона
У тому місці, де сніги в саду біліли.
Струмок біжить, змиває береги,
Береза ніжно коси розпустила,
І вся природа просить, ти живи,
Ти молода і є у тебе сила.
Он подивись, з берези капа сік,
Із рани, що сокирою зробили,
Краплини падають на сірий сніг,
Та вижити у неї хватить сили.
Та рана заживе, як і твоя,
Нічого в цьому світі не змінити,
І в цьому, мабуть, правда є своя.
Лиш ти живи. Бо треба просто жити.
Лютий 2008 рік
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910313579
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217602
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Тогда я был совсем мальчишкой,
Когда мы встретились с тобой,
А ты была слепящей вспышкой:
Красивой, доброй, неземной!
И я ослеп от ярких красок:
Свела с ума любовь и страсть.
Открылся мир чудесных сказок:
Куда с тобой, я смог попасть.
Любил глаза те цвета неба,
И губы - розы лепестки.
Мечтал отведать с солью хлеба
Когда просил твоей руки.
И то колечко золотое
Я бросил в реку сгоряча,
Когда услышал "Нет" простое
И боль ввошла в висках стуча...
Любовь и боль остались разом
Они живут спустя года...
Я жду тот день - тот блеск алмазов,
Когда прийдёшь и скажешь "Да".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11010228523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217622
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Всё заметней сутулится мама —
Годы клонят всё ниже к земле.
И бессонница маме упрямо
Что-то шепчет в ночной тишине.
И в глазах затаилась усталость,
И в улыбке живёт боль-печаль,
А из зеркала смотрит грусть-старость,
Сколько зеркало не протирай.
Руки стали не так торопливы
И походка у мамы не та.
Стали волосы снежно-красивы:
Оставляли следы ей года.
Так должно быть, я всё понимаю:
Подрастают внучата мои.
Как молитву слова повторяю:
«Ты подольше, родная, живи».
1998 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217760
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 23.10.2010
На облетевших листьях, как на картах
Нам безнадега-дождик ворожит..
Нет в ворожбе той страсти и азарта,
Лишь миражи!! Повсюду миражи!!
Дымкой продрогшей кроет землю осень
Упали чувства под густой туман.
Любовь, как облетевший лист уносит..
Почти дописан двух сердец роман..
Осталось лишь поставить жирным точку.
И подписать не глядя.. "Я и ты"
Но сердце просит до весны отсрочку.
И не сжигать, а сохранить мосты..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909263376
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217442
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Тебе придумав, чи приснилась серед ночі?
Та я в обіймах пристрасних живу.
В думках цілую загадкові очі,
Нектар п'янкий із вуст медових п'ю.
Напитися не можу, мов з похмілля
Перехиляю чашу почутів.
Яким чарівним поїш мене зіллям?
Я пив його, я п'ю...і знов хотів...
Від випитого виростали крила,
В обіймах твоє тіло цілував,
І ти була в цей час така вродлива,
Що я тебе богинею назвав.
У моїх мріях ми давно коханці,
Серця в обох вже б'ються в унісон.
Та прокидаюсь як завжди уранці
І бачу, що то вигадка, то сон.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910238382
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199660
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 16.10.2010
Старий скрипаль у руки скрипку взяв,
І полилась мелодія печальна,
Весь зал притих,немов би щось чекав,
Незнаючи , що пісня то остання.
Злилися звуки скрипки і душі
В один дует,і болем залунали.
Маестро зараз був в усій красі,
На скрипку непомітно сльози впали.
А скрипка краяла ножем серця,
І билися об стіни сльози-звуки,
Здавалося не буде їм кінця,
Ніколи не закінчаться ці муки.
Та раптом засміялася вона,
Розреготалась диким,дивним сміхом,
І враз замовкла.Тріснула струна.
Спинився час над сивим чоловіком.
Оркестр затих,мовчав в чеканні зал.
Скрипаль на мить відкрив закриті очі,
Зійшов у зал, і їй під ноги впав,
Згорів,як зірка в небі опівночі.
Обірвана струна його життя,
Та музика для неї лиш звучала,
Її скрипаль дограв всю до кінця,
Тій,що в житті його не помічала.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11005202937
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200989
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 16.10.2010
В твоих глазах я вижу небо.
И с наслаждением смотрю!.
И в час, когда ты рядом не был,
О них тихонечко грущу.
И в них тону я с замираньем.
Но как узнать мне глубину?
С каким-то тайным ожиданьем
Так часто с радостью тону!
Вы подчинили обаянью,
Своим чарующим огнём!
Порой не верю я сознанью
И зря тоскую ночью, днём..
О как горят глаза, сияют
Во время наших нежных встреч!
Они мне силу прибавляют
Куда сильней, чем твоя речь!
Твои слова бывают фальшью.
По ним я вмиг тебя пойму.
И обладают такой мощью,
Тогда опять у них в плену.
И в этом радужном виденьи
Сиянье их не погаси!!!
Такое сердцу наслажденье!!!
И от разлуки их спаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216076
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
Не зраджуй мене, мій любий,
Ні вдень, ані навіть вві сні,
Мені і собі на згубу,
Не зраджуй, я прошу, ні.
Не зраджуй мене ні влітку,
Не зраджуй і восени,
Люби, немов лебідь лебідку,
Не спалюй між нами мости.
Не зраджуй мене в рік Собаки,
Не зраджуй і в рік Свині:
Не хочу пекти-бо я раків,
Й щоб дулю крутили мені.
Не зраджуй мене ніколи:
Не зраджуй мене і тоді,
Як діти закінчать школу
Й залишимось ми одні.
Не зраджуй мене на старість,
Коли споганію я,
Нехай усім людям на заздрість
Не гасне любов твоя.
Не зраджуй, мій легіню любий,
У жодного тижня день,
І навіть - як стану нелюба,
Не зрадь і тоді... Не покинь...
03.09.2010
* Вірш запропоновано до друку редакцією літературно-художнього журналу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209093
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 13.10.2010
Не прилетить вже більше птах кохання,
Здійнявся якось,взяв і полетів,
Крилом здалека помахав ввостаннє,
А зупинить його я не зумів.
Навіщо зупиняти,коли осінь,
Давно вже забрела в мої сади,
І крик душі і гами стоголосі,
Його не вернуть знову вже сюди.
Він полетів,а може десь блукає,
А може вже співа в чужім саду,
І не надіюсь,більше не чекаю,
Що в сад цей я колись іще прийду.
Позаростають стежки і доріжки,
Посохне гілля,листя рознесе
Холодний вітер з білої берізки,
Яка остання в тім саду росте.
Чому ж тоді іду,беру лопату,
Саджаю деревця нові в саду?
Я все ж надіюсь птаха дочекатись,
Та так уже не рік один стою.
Нема його,весни вже більш не буде,
За осінню у сад зайде зима,
А птах мій не згубивсь,ніде не блудить,
Він раптом вмер,його уже нема.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1912164836
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215782
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Тихонько ветер клён колышет,
А в доме все давно уж спят.
И дождик вновь стучит по крыше.
А мысли облачком летят...
Летят за море, океаны
Где нет жестокости и зла.
Наверно, в сказочные страны,
Там нет предательства, вранья.
Туда, где вольно сердце дышит,
И не предаст никто в Любви.
А ветерок не спит, он слышит,
Внимая мысли все мои.
Стучит будильник неустанно,
Цветов разлился аромат.
И мне немножко нынче странно:
Неужто есть Любви закат?
Как жаль, что счастье скоротечно,
Любовь ведь только сладкий сон.
Ничто не может длится вечно,
А ночь пройдёт - уйдёт и он.
------------------------------------------
Музыка и испонение в песенной вариации Владимира Люсина. Музыкальный
сайт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Мости горять,назад шляху нема,
І не спасе ніяка переправа.
Два берега поглинула пітьма,
Твій берег зліва,а мій берег зправа.
Біжить вода.Стоїм біля ріки,
Ще посміхаємся,а міст вже догоряє,
Із сумом дивимось ,як тліють вже стовби,
Як полум'я останнє доїдає.
Дорога заросте до тих мостів,
Їх буряни і кропива укриє,
Мости згорять,не треба зайвих слів,
Їх з двох сторін удвох ми підпалили.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11005276407
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215197
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Спить у лузі калина, спить в колисці дитина,
Вітерець у садочку теж приліг подрімать,
Тільки батько і мати будуть довго не спати,
Будуть думку гадати і додому чекать.
Приїзджайте додому, не везіть ви нічого,
Тільки в хату загляньте, щось батькам розкажіть,
Їм не треба багато, лиш сміялась би хата,
Щоб були ви щасливі і здорові були.
Білим інеєм скроні притрусило у тата,
Побіліла у мами темно-руса коса,
Відлітають у вирій роки клином пташиним,
Забирають здоров’я і марніє краса.
Не цурайтеся дому,не цурайтеся мови,
Не цурайтеся, діти, своїх сивих батьків,
Вам для них треба жити,все за них повторити,
І чекати з дороги своїх власних синів.
Спить у лузі калина, спить в колисці дитина,
Вітерець у садочку теж приліг подрімать,
Тільки батько і мати будуть довго не спати,
Будуть думку гадати і додому чекать.
18 листопада 2003 рік
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911047114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215611
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Ну вот опять стою я на перроне,
Свою печаль пытаюся скрывать.
А ты пропал в полупустом вагоне,
Лишь руку мне успел поцеловать.
А дождь лениво капает по лужам,
И слёзы тихо падают с ресниц.
А сердце вновь повергнутое стужам.
Не вижу я совсем прохожих лиц.
Машу рукой, пытаюсь улыбаться.
Но как печально смотришь ты в окно...
Мы встретились, наверно, чтоб расстаться.
Ты уезжаешь - сердцу нелегко.
Ещё минута - и умчится счастье.
Но что же ты тогда хотел сказать?
А на дворе осеннее ненастье...
Ты не грусти: конечно, буду ждать.
Прошли дожди, и зимы пролетели,
А в вазе лишь засохшие цветы.
Да! Встретиться мы так и не сумели...
Но в памяти один лишь будешь ты..
В который раз стою я на перроне
Всё прошлое пытаюсь повторить...
Ты предо мною снова в том вагоне...
Но ты ушёл... Тебя не воскресить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215497
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Посеребрилось снова утро
Последней позднею росой.
Мне показалось, что как будто
Мы не рассталися с тобой.
И что ты снова где-то рядом.
Вот скрипнет дверь - и ты войдёшь.
И нежным тёплым свои взглядом
От этой осени спасёшь.
Меня обнимешь ты за плечи,
Я прислонюсь к твоей груди.
Зажжём потухшие мы свечи.
Разлука будет позади.
От поцелуев твоих нежных
Вновь закружится голова.
А от раздоров наших прежних
Пусть не останется следа.
Запахнет осенью подснежник.
И ландыш нежный зацветёт...
Что ж не идёшь ты? Что ж ты медлишь?
Больное сердце тебя ждёт.
Ах, это ветер хлопнул дверью.
А на глазах моих роса...
Но никому я не поверю,
Что мы расстались навсегда.
______________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215258
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Тихо, лёгкой походкой
В переулках ночи́.
Возвращается прошлое...
Сердце, слышишь? Молчи!
Оживают страницы,
Что ушли навсегда.
Иногда, словно птицы
Прилетают сюда...
Чётко слышу твой голос,
Свет улыбки твоей,
Ощушаю всю прелесть,
Радость давних тех дней!
Но теперь уже поздно
Что-нибудь возвратить.
Поросло всё травою,
Только вспомнить...Забыть.
Вижу ты одинокий...
Почему ж не со мной?
Я всю жизнь ожидала
Этой встречи с тобой.
Ах, года пролетели
Не оставив следа.
Нет тебя со мной рядом,
Нет меня у тебя...
Тихо падают листья
И кружат в тишине.
Ветер тучи гоняет...
Жаль... Приснилось всё мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214693
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Осінні дні промокли вже дощами.
І вітер-волоцюга все не спить.
А я іду знайомими стежками:
Не хочу мить Любові загубить.
Вона у нас висить на волосинці,
І легко так ми зможем її вбить.
Хоча ж живе у кожній в нас клітинці..
Захочемо - і зможемо спалить.
А вітер вже розпалює багаття,
Танцює і радіє: хай горить!!!
А осінь одягла вже жовте плаття:
На поминках Кохання сльози лить.
Любов Цвіте, як квітка, бідолаха.
Ось дощик накрапати вже почав.
Приречена на смерть...Готова плаха.
Та ти про це давно, звичайно, знав.
Любов кидаєш в полум"я без страху...
Вона ж жива...дивися: ще пашить..
Та бачу я, ту квітку, замість праху,
Пелюстками рожевими тремтить.
Та що це? Десь взялись НАДІЯ й ВІРА,
Й вогонь удвох зуміли погасить..
А в серці зазвучала ніжна ліра
І наказали Їй ще довго- довго жить...
------------------------------------------
Балада - невеликий, здебільшого віршований твір героїчного, або фантастичного змісту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214826
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Маленькі ніжки бігли по стежині,
Що пролягла серед густих пшениць,
Дивились на дівча волошки сині,
І чути було спів перепелиць.
Торкались колоски плеча дитини,
Цвіркун виводив пісеньку дзвінку,
Всміхалось сонечко з-за білої хмарини,
Дивлячись вниз на дівчинку малу.
Та раптом заєць перебіг стежину,
Побіг щосили вітер доганять,
А в інший бік дівча біжить щосили,
Від страху оченята лиш блистять.
Маленьке серце вискочити хоче.
З грудей дитячих, як листок тремтить,
Уже не плаче, щось під ніс бурмоче,
З усії сили до села біжить.
Захекана, налякана до краю
У двір чужий швиденько забіга,
Та тільки мама щось не зустрічає,
А з хати вийшла тітонька чужа.
Дівча не зрозуміло, що від страху
З стежини збилось. Тітку відпиха,
Біжить до хати, загляда у шафу,
Під ліжко, всюди матінку шука.
Стояла жінка, ніжно посміхалась,
Дивилась на розгублене маля,
Потім взяла на руки, приласкала,
В село сусіднє із дівчам пішла.
Про випадок той згадують донині,
Коли сім'я сідає до стола,
Як дівчинка прибилась до хатини,
Куди пізніш невісткою зайшла.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911046842
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214775
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Вже стільки раз я йшла і поверталась.
В двобої вічнім розум програє.
Так сумніви у серце повростались,
Що вже й сама не знаю хто я є.
Твоя Цариця, Муза чи служниця?
Твій недопитий келих від нудьги,
Чи та, яку ніяк не зміг напиться
І за яку волаєш: «О, Боги!».
Вже в розпачі хапалася за двері
Та чи ж від себе можна утекти?
Рядки, як ріки блиснуть на папері,
І знову руки ляжуть, як мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214434
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
Ходит тень по осколкам любви..
От порезов.. и сердечко в крови.
Даже если бы посыпали соль,
Шла отчаянно, не чувствуя боль..
Отчего же ей не смотришь в глаза?
Нет! Не слезы... это просто роса..
Омывающая любящий взгляд,
Чтоб прозрела и вернулась назад..
Закалилась!То в воде, то в огне.
Полюбила! А её - видно нет!
Вот и ходит одиноко любовь..
Издавая звон сердечных оков.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1907075300
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214339
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 05.10.2010
В ночи свой луч луна бросает-
И всё залито серебром.
И в дом тихонько проникает,
Взмахнув как будто бы крылом.
Свеча горит и тихо тает.
Сквозь занавешено окно
Все мысли стайкой улетают
К тому, кто спит уже давно.
Помчались быстро сквозь метели,
По бездорожью и туман.
И выше птиц они летели,
Минуя море, ураган.
Я очарована тобою,
За что судьбу благодарю.
И пусть не станет она болью,
А будет счастьем.., ведь люблю.
И дышит грудь с волненьем прежним.
Смогу ль поверить я словам,
Что изрекаются так нежно?
Как будто мёд моим устам.
А ветер шторы чуть качает
Тускнеют звёзды в небесах...
Душа моя! Ну что ж вздыхаешь?
И снова слёзы на очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214249
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Октябрь поправит у рябины кудри,
Раздев ее для брата ноября,
Декабрь, как визажист землицу пудрит -
Невесту молодого января.
Седой февраль одет в длинном тулупе,
На поле выйдет и приветит март,
А тот, с апреля пробужденьем вкупе,
Подарит маю цветочный азарт..
Июнь, июль и август загорелый,
Покроет землю разноцветьем трав,
Чтобы сентябрь,словно флорист умелый,
Подарки всем букетами раздал..
Все повторится сызнова пред Богом,
Не изменить назначенный им круг..
Любовь, быть может,в своем цикле строгом.
Вернется.... после горечи разлук..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910065944
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214155
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Это как же может быть
Столько чувств ? Немерено...
Мне б тебя приворожить,
Чтобы жить уверенно.
Но лишь верю в колдовство
Поцелуя сладкого...
Чтоб, как лодку унесло
По течению гладкому.
Чтобы вихрями кружить
Майского цветения,
Вдоволь страстью напоить
До изнеможения.
Это как же может быть ?
Столько лет потеряно...
Мне б с тобою век прожить,
Только жизнь отмерена.
Улетели птицы в даль,
Грустью осень мается...
За плечами месяц май -
Доживать да каяться...
Только, где там ? Мне б кружить
Вьюгою цветения.
Целовать тебя.., любить
До изнеможения.
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214235
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Прокидаюсь з думкою: додому!
Далина корінням поросла.
Та коли долає душу втома,
чимскоріш вертаю до села.
До села, до хати, до кринички
з холодком дзвінкого джерела,
до грушок, що звуться тут "гнилички" -
тут я народилась, тут жила.
Рідна хата жде мене донині,
в снах не раз я бачила її.
За городом, в вербах при долині,
як ніде, виводять солов'ї.
Тут такі охристо-чисті зорі,
тут душа сумує і співа.
І світанки росяні прозорі,
як уперше мовлені слова.
Краю мій! Мені буває тяжко,
бо життєва стежка, ой крута...
В час такий душа моя, мов пташка,
здалека до тебе приліта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213951
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
А тополі стоять ще зелені,
Вже й морози на трави лягли,
А вони щось шукають у небі,
Виглядають напевно весни.
Виглядають роки,що минули,
Виглядають ключі журавлів.
Он,як високо в небо гайнули,
Що піднялися вище дахів.
Їм не віриться,що вже минуло
Тепле літо,за обрій пішло,
На прощання листком колихнуло,
Мов ніколи тепла й не було.
І вони полетіти б хотіли
З теплим літом у теплі краї,
Тільки корені тут розпустили,
В цій твердій,кам'янистій землі.
Так і я,вже давно в світ гайнув би,
Пошукати заможні краї,
Та коріннями міцно уп'явся,
В цьому,Богом забутім,селі.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911012853
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213924
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
- А знаєш ? - Звичайно, я знаю.
І тиша – скінчились слова.
- А згадуєш? - Я пам'ятаю.
Очима всміхнулась вона.
- Куди наші дні відлетіли?
- Й сама я питаю, куди?
- А згадуєш, як ми любили
Дивитись на спокій води?
- Ми порівну мрії ділили,
Хотілося разом нам буть.
- Чомусь не судилося, милий,
Розлука шепнула: " Забудь".
-А сни наші не забували
"Прощай" і "прости" ні на мить.
-У снах ми себе знов прощали,
І знали, як пам"ять болить.
- Прощай. Ось і все. Треба бігти.
- Й мене зачекалась сім"я.
- Ти згадуєш перші ті квіти?
- Цілунок твій згадую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213404
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Бывает, друг мой, временами,
Когда с тобою мира нет,
Душа встревожится дождями
И солнца вдруг погаснет свет.
Я говорю, что разлюбила.
Не только света, что в окне.
Что я тебя давно забыла,
Другого вижу я во сне.
Что я не помню твои очи,
И не волнует твоя речь,
Не зажигая ночью свечи,
Могу спокойствие беречь...
Но где-то всё ж надежда тлеет,
Что не поверишь ты словам.
И снова осень зеленеет,
Цветёт опять на зло ветрам.
Зачем тоска терзаешь душу?
Хочу я гордость победить!
Твои сомнения разрушить
И в море радости уплыть.
Не верь, мой милый, что ненастье,
И пусть всю ночь идут дожди,
Разрушить смогут наше счастье...
Не верь дождям... Ты просто жди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213760
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Жизнь учила льстить и лгать,
Жизнь учила притворяться,
Пошлости не замечать
И сквозь слёзы улыбаться.
Жизнь учила роль играть
Без ошибок и сомнений,
Всем прощать и всё прощать,
Без обид и сожалений.
Только жаль, что я была
Нерадивой ученицей :
Как жилось, так и жила.
И была я вольной птицей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213570
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я разучилась слушать тишину
И разлюбила сладкий чай с жасмином.
Одна в постели больше не усну,
Не грею руки, молча, у камина.
Не проживаю прошлое опять,
Ища былому каплю оправданья.
Я разучилась от обид страдать,
Есть шоколад как допинг утром ранним.
Не прячу больше за улыбкой страх.
В один конец в ладонях два билета.
Вдруг отражаясь в мелких зеркалах
Не узнаю себя. А я ли это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Красива чаша в золотій оправі
Від старості,а може просто так,
Упала і лежить собі на лаві,
Складаю,не складається ніяк.
Як довго дому чаша та служила,
Порожньою ніколи не була,
Всіх годувала і вином поїла,
Та залишилась з неї купа скла.
Втомилася, розсипалась з роками,
Вже не змогла людині більш служить,
Згадають її добрими словами,
Та вже її ніяк не відновить.
Збере хтось в руки залишки блискучі,
Без жалю,просто кине на сміття,
Не думаючи,що стоїть на кручі,
На поминках розбитого життя.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1908156154
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212520
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Отсуетился лист кленовый и прилег,
Отвесив реверанс в своем полете,
Словно жених перед невестою у ног
Прекрасен в своей яркой позолоте..
Дождь одевает в ожерелье голый лес.
Укутав пеленой верхушки сосен..
Стоят деревья в ожидании чудес,
Обычно их зима сюда приносит.
В росе купает еще солнышко лучи,
Словно умыть желает неба проседь..
Собравшись в стаи к югу тянутся грачи..
В права вступила золотая осень..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910095392
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213314
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Замовкло все в предранішній зорі.
Розлігся по землі молочний килим.
Сховалося в тумані, як в чадрі,
І сном тим зачарована я милим.
І смутком оповитий вже ставок.
Ніщо не шелесне, і тиша висне..
Природа в сні звільнилась від думок.
І вітер задрімав на старій вишні.
А на столі холодний міцний чай.
І келихи з вином ще не допиті.
"Мій милий, я прошу, ти вибачай
За ті надії, що були розбиті..."
І знов заморосив осінній дощ.
Закапав вперемішку з листопадом.
А вітер шаленіє... Ну та й що ж?
Але ж ти поруч...Сльози ллються градом.
Вінок із осені прикрасив мої коси.
Змівнився сум на радість: знов твоя.
Весна розквітла, хоч надворі осінь.
Вона у твоїй посмішці цвіла.
Вино з тобою вип"ємо до дна,
Не залишивши й краплі нам на сльози.
І повернеться втрачена весна,
І оживуть зів"ялі жовті рози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212957
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Ничего в природе не нарушу,
Лишь прошу у Бога об одном,
Ты не трогай, осень, мою душу,
Подожди! Успеешь и потом..
Страсть твоя ко мне необъяснима,
Ну зачем мне серость твоих дней?
Но пока люблю.... пока любима,
Я не стану спутницей твоей..
Не крадись по-лисьи к изголовью..
Моросящей пеленой дождей.
Я смогу зарисовать... любовью
Неприглядность осени своей..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009184498
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212432
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Одинокая любовь –
Двух сердец молчанье.
Боль невысказанных слов
И – непониманье.
Отчуждённость губ и рук,
Лёд чужого взгляда.
Разорвать бы этот круг –
Вырваться из ада.
Одиночество вдвоём…
Что ещё больнее?
Мы ещё чего-то ждём –
Утро мудренее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212217
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Осіння ніч, заплакана дощами,
Із листя стеле килим у саду.
Дерева, заколисані вітрами,
Зустріли з сумом осінь золоту.
Замріяна мелодія із сну
Несе мене на крилах, ніби в казку.
У дні солодкі, давню ту весну,
Ночей п"янких І ніжну твою ласку.
Спадає з листя краплею сльоза,
Що серце омива в нічній тривозі.
Зникає ніч, як вранішня роса,
Зустрівши перший промінь на порозі.
Ти почекай!! Осінній ранок, не світай...
Ще дай мені натішитись думками.
Рожевих снів, прошу не забирай...
Як важко...Хіба вимовиш словами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212145
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Фарфоровым блюдцем, фаянсовой чашей
Разбитые чувства любви тонкой вашей…
Глубоким колодцем, испуганным эхом
Зияют на чувствах порезы, прорехи…
Раздавленной вишней в незрелом вине
Кровавые реки обид – вы на дне…
В прочитанных письмах, скреплённых шнурком…
Всю жизнь отложили свою «на потом»….
Фарфоровым блюдцем, фаянсовой чашей
Храните Любовь, ведь она только Ваша!
***НАДО ЖИТЬ...
Куда ушло осеннее тепло?
У грустных кленов зябкие ладошки…
Как будто отболело, отошло,
но на душе опять «всё те же» кошки...
Мне Бог помог простить и отпустить
одним вопросом: «Это твой мужчина?»
Ответа нет... Послушай! Как ты мог?
Надеюсь, у тебя была причина…
Закровоточит куст рябины вновь,
и синева Небес, как отраженье глаз.
«Сильнее смерти может быть Любовь!»
Я думала, так Бог сказал о нас…
Опять ушло осеннее тепло,
и тонкой паутинки-жизни нить
Натянет, как струну, груз сердца моего,
но Бог прикажет строго: НАДО ЖИТь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211275
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
(і знову все ті ж емоції... )
Якщо зібрався, просто йди!
Дверима гримати - мізерно!
Це правда: сохнуть без води
Засіяні у землю зерна.
Хто хоче щастя зберегти –
Завжди шукає компроміси,
А хто причину, щоб піти –
Лиш дорікань жбурляє списи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211298
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Мне не страшны раскаты громовые,
Я не боюсь, когда шумит гроза,
Кромсают небо молнии шальные,
Бьют по деревьям просто на глазах.
Не испугаюсь темени кромешной,
Через пустырь могу пройти одна,
И в шторм стоять у полосы прибрежной,
Когда о скалы дико бьет волна.
Я темной ночью в лес пойду без страха
И равнодушно встречу НЛО.
А за любовь отдав себя на плаху,
Решу - мне несказанно повезло.
Зато меня панически пугает
Всего одна, гонима мною мысль,
А вдруг меня, о Боже, ожидает
Жизнь без тебя... Я в ней не вижу смысл.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911054932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211193
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 17.09.2010
У лесного прозрачного озера,
Что колышит на глади листву,
Я подсчитывать вздумала козыри,
Свои шансы обжулить судьбу.
Я сошью себе платье, как в юности,
Новый цвет подарю волосам,
Каблучки, модный фитнес от грузности
И лукавинку серым глазам,
Я плечом поведу так кокетливо,
В вихре вальса тебя закружу,
В дом свой двери открою приветливо
И за праздничный стол усажу!..
Что вздыхаешь устало, натружено? -
Результат - пол-корзинки опят...
...В одиночку аукать простужено
Предстоит безнадежно опять.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211296
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Слагая оды матушке-природе,
Любуясь ею, каждый миг ловлю,
И благодарна даже непогоде,
Просто я жизнь и все, что в ней люблю.
Согреюсь солнцем, дождиком умоюсь,
Ковром восторга поле застелю,
И у реки туманами укроюсь,
Просто я жизнь и все, что в ней люблю.
Очаровавшись брызжущим рассветом,
Вслед помашу рукою журавлю,
Приду домой с сиреневым букетом,
Просто я жизнь и все, что в ней люблю.
Я перестала злиться, огорчаться,
Свои обиды я свела к нулю,
Жить и любить - какое это счастье!
Ты чудо, жизнь! Я так тебя люблю!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005183679
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210696
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Свежо... Осенняя прохлада,
Дышать свободно и легко.
Да! Слов красивых здесь не надо:
Пред нами красок полотно.
Седые осени рассветы.
В тумане тонут берега.
Луна качается на ветви,
Наставив острые рога.
И нет лазури в небосводе.
Плывут тихонько облака...
На зло тоскующей природе,
Всё озарит собой луна.
Дрожит озябшая осина,
Боясь, чтоб вдруг не заболеть.
Плетёт узоры паутина,
А голый клён устал скрипеть.
И в день ненастный пусть прольются
В душе уставшей от тоски,
И тёплым летом отозвутся
Слова для сердца так близки.
Души волненья успокоят,
И осень станет благодать.
И чувства жаркие напоят,
Хотя в природе листопад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210513
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Не много я прошу, самую малость....
..Для нас двоих поют всю ночку соловьи,
И бликами рассвета отражаясь,
Мне дарят взгляд глаза любимые твои..
Не много я прошу, самую малость..
Пей влагу губ, как предрассветную росу,
Я страстных поцелуев твоих сладость,
Словно нектар богов с собою унесу..
Не много я прошу, самую малость..
Желаний ночь и на двоих один рассвет..
Чтоб сердце твоё рядом оставалось,
В минуты жизни, когда рядом тебя нет!
Не много я прошу, самую малость...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006085916
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210154
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Я не помню стихов да и вглядов -
Затуманился мыс Чистоты.
Я не помню огней и обрядов,
Что дарила мне с нежностью ты.
И лишь крылья из пряных рассветов
Отвлекают от масляной тьмы.
Я искал где-то в сердце ответы
И нашёл - только вялость зимы.
Мы не сшиты с тобою той нитью,
Что алеет, как маки, в душе.
Соскребу я наколочки бритвой! -
Не вернуть! Не вернусь я уже!
Вот - укрылся осенними днями,
На столе - сигареты и сны.
Люди греют надежды плащами,
Ну а я - светом жёлтой луны.
Знаешь, вновь начинаю стихами
Украшать мысли тёмных ночей,
Грею душу и грею - руками,
Заточённый в сентябрь - ничей.
©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210116
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Я так Вас ждал растратив годы,
Закрыв глаза на блеск витрин!
Ведь я из той людей породы -
Кто любит раз,лишь раз один!
И Вас конечно не волнует -
Как я живу без Вас вдали,
Который сердцем не блефует
Сгорая в пламени любви.
Живём лишь раз,я это знаю!
И годы жизни не вернуть!
Я так живу - как я желаю
Хотя и выбрал трудный путь.
Глаза,как лёд который тает,
Когда один без лишних глаз.
Кто любит так,как я - тот знает
Как скрыть всю боль от серых масс.
Я Вас когда-то потревожу
Прийду и в двери постучу,
Когда съедят морщины кожу
И Бог подует на свечу
Задам вопрос какой тревожил:
"А кем я был для Вас тогда?!"
Ответ услышу:"Сам умножил -
Года на нет,любовь на да".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11009093878
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210110
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Вновь тревога обнимает плечи,
Тусклый свет льют в окна фонари,
И бродяга - одинокий вечер
Снова караулит у двери.
Снова неизвестность...Снова, снова,
Этот вечер вновь без новостей,
Действительность росчерком суровым
Стелет одиночеству постель.
Веткой о стекло стучится ветер,
Прогоняя страхи мои прочь,
А за ними и сомнений пепел
Безвозвратно улетает в ночь.
Только вот костер любви не гаснет,
Свет его струится в темноту
И ежеминутно, ежечасно
Чувством заполняет пустоту.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11004056840
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210001
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2010
В бокал из счастья нежность я налью,
И приглашу тебя испить немножко.
Из звезд и ласки ложе постелю,
Роз лепестками выстелю дорожку.
Навстречу выйду и открою дверь,
Ну как же долго я тебя искала.
Под горький вкус лишений и потерь..
У всех преград тебя отвоевала.
Входи, мой Ангел!! Наш Эдем готов!!
Тебя ждала,ты мой желанный самый.
Есть Я и ТЫ.. не нужно лишних слов..
И пусть ЛЮБОВЬ навечно будет с нами..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910277032
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209853
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 08.09.2010
Трояндою в замріянім садку,
Серед подруг петуній,айстр і сальвій
Бабине літо водиш у танку
В осіннім вальсі вересневих барвів.
Як звать тебе , красуне чарівна?
Яке ім"я у пахощах сховала?
"Їх так багато, ну а я одна!
Наташа, Ната, Наталі, Наталя."
В різномаїтті квітів і імен,
Наталка, Наталина, Таля, Пташка,
Тебе вітаю в цей святковий день,
З днем Ангела, Наталочко - Наташка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209874
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010
"Дверной звонок оповестил о встрече,
Определив бессмысленность потерь..."
Ирина Груздева
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158858
+ + +
Дверной звонок настойчив и неистов,
И шторы пропускают свет от люстры...
Казалось: мне ли, битой жизнью, трусить?..
Я двигаюсь по комнате неслышно.
Дверной глазок - помощник и предатель:
В нем кажутся черты твои чужими.
Я многое спланировала в жизни,
Но примиренье не пыталась даже.
Я пред тобою не открою двери:
Ты заклеймен изменою навечно.
Считай, что стала стер-вой бессердечной,
Но боль мою годами не измерить.
Зачем на звездопадах ворожили,
Прогадывая собственное счастье?.. -
Ведь звезды - холодны и безучастны,
И, кажется, всегда такими были.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209619
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Задощило. Прохолода
Блукає ночами,
Натягла туман на воду
І воркує з снами.
Їм шепоче: «Це - я, осінь!
Ви ж мене чекали,
У серпневі спраглі ночі
Все на поміч звали.
А тепер знов недогода -
Вже померзли в ноги?
Чим грішити на погоду -
Звертайтесь до Бога!»
Та й Господь, певно, не знає,
Що нам справді треба -
Правди, волі в ріднім краї,
Чи журавля в небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209625
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Последний летний день
В ночной тиши пропал.
Тихонечко, как тень,
Украдкой пробежал.
И зашуршала ночь
Увядшею травой.
Вдруг пробежала дрожь
Зелёною водой.
Вот ветер растрепал
Сожжённую листву.
Листочек вдруг припал
К оконному стеклу.
Плеснул дождём рассвет,
Полил, как из ведра...
Как жаль, что лета нет...
Осенняя пора...
Но, осень, как свежо
Твоей поры дыханье!
А сердцу так легко...
Вот в чём очарованье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208691
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 06.09.2010
І знову обережно ступа осінь.
Уважно загляда мені в лице.
Хоч серце ще тепла у літа просить,
Приймаю, як належне, все оце.
Милуюся останніми квітками.
І їх красу надовго збережу!
Я сміло йду осінніми стежками.
І осінню у розпач не впаду.
Я слухатиму туги журавлині,
Та в серце не пускатиму печаль.
Не дам думкам зітліть у павутинні,
І душу не обійме мою жаль!
Жаліть не буду, що скінчилось літо,
І мрій розбитих тонких, як кришталь.
Всі негаразди посмішкою змито.
І згине десь у просторі печаль.
Ми з осінню зустрілися віч-на-віч.
Так будь зі мною, осінь, заодно!!!
Коли в житті моїм наступить ніч,
Сховай мене надійно під крило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208759
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Опережая боль и губы закусив до крови,
Понять пытаюсь, что я сделала не так?
И жизнь свою на радости и грусть обид раскроив,
Зачем же помню я ненужный мне пустяк?
Зачем же помню слов пустых, нелепых сиплый голос?
Поступков опрометчивых я вижу тень.
И почему настойчиво стучится в сердце совесть,
В давно забытый памятью и сердцем день?
А боль становится такой реальной, ощутимой,
Всё крепче боль сжимает сердце пятернёй.
А помнишь, я была когда-то до обиды сильной?
Смотри, что наше время сделало со мной?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208753
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Ти колись пішов від мене у світання.
Ти сказав,що хочеш іншого кохання,
Битв нових, незнаних пут, чужих і грішних.
Думав,інші поцілунки гарячіші.
Ти пройшов півсвіту – море, небо, сушу.
Повернувся,
Бо забув у мене душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207095
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 28.08.2010
...........Теперь и осень
........Прохладным дыханием
...........Студит жар сердца...
Паутинки сильно поседели,
Осень журавлиная идёт,
У ручья хрустального сидели
Ночью, помнишь, Лунный Звездочёт!?
Не порхают лета мотыльки,
Бабочек не видно уже вовсе,
Как с тобой теперь мы далеки...
Между нами поселилась осень!
P.S. Подумаешь, осень...
............Губами помню
........Подснежника нежного
............Поцелуя вкус!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208183
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Твои глаза мои обходят стороною,
Улыбку сжали губы больно, до крови.
Мы связаны давно с тобой одной бедою –
Непониманием обиженной любви.
Играли мы с тобой в любви игру без правил
И это наша боль, нелепая беда.
Как много мы друг другу, милый, не сказали,
Как много мы не скажем, милый, никогда.
Давно и навсегда остались в прошлом веке
Твоих обид слова и снов моих мечты
И только нашей памяти уставший ветер
Обрывки прошлого приносит снова в сны.
Всё кажется таким забытым и далёким,
И нереальным, и немножечко смешным.
И мы с тобой давным-давно не одиноки –
И я давно люблю, и ты давно любим.
Мои глаза твои обходят стороною,
Друг друга словно мы не знали никогда.
А ветер прошлого всё воет под луною,
Как памяти чужой забытая беда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207070
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010
Мне на миг показалось, что осень уже наступила,
Словно хмурое небо и вправду хандрит сентябрём,
Тем, которого я опрометчиво в душу впустила,
Чтобы он изливал свою грусть моросящим дождём.
Мне на миг показалось, что лето досрочно сбежало,
Прихватив в чемоданах последние горстки тепла…
Капля жарких ночей - их осталось мучительно мало.
Нынче август прощальным костром догорает дотла…
20.08.2010
© Copyright: Любовь Козырь, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206951
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Замислившись, зітхає старий сад.
Німа журба у нім якась пролита...
Я на вустах відчула гіркий смак
Давно минулого жаркого літа.
І серце ранять думки жалібні
За літом, що пройшло й не повернути.
Бо ще не всі тобі проспівані пісні...
Як я бажаю в очі зазирнути!!!
Мої слова тремтять ще на вустах,
Як срібні роси на ранкових травах.
А серце полохливе, наче птах,
Що проліта у сонячних загравах.
І знов у сни до тебе я лечу,
Бо я хотіла щось тобі сказати.
Але зустрівшись поглядом, мовчу...
О! Як мені хотілось закричати...
Чомусь у снах я все тебе шукаю,
А не знайшовши, все кудись іду..
Та дивним цвітом серце розцвітає:
Ти чуєш, любий? Я тебе знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205080
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 19.08.2010
В речке облака чуть отразились,
прокричал и скрылся птичий ключ.
Чабреца так запахи пролились:
Тронул его нежно солнца луч!
Слышно волн у берега плесканье.
Закружился в танце желтый лист.
На тебя смотрю с очарованьем!
Как хочу: желанья, чтоб сбылись!
Мне к тебе рукой лишь прикоснуться...
Посмотреть в усталые глаза.
В волосы твои чтоб окунуться.
Как же горяча твоя cлеза!!
Нежно обнимаешь мои плечи.
Явью станет сладостный мой сон.
Тихо, как ручей, польются речи.
Вновь сердца забьются в унисон.
Предосенняя пора желаний...
Ими ты живёшь, моя душа...
Как душистых роз благоуханий,
Чистотой порывов хороша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205355
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Обдарована я любов’ю –
Хай святиться повік ім’я
Зичу доброго Вам здоров’я,
Берегине, мамо моя!
Приклоняюся до Вас, моя нене,
Мій уклін Вам низький до землі.
Найдорожча й найкраща Ви в мене –
По сльозах своїх в світ провели.
Поцілую Вам ручку біленьку,
Привітаю в цю трепетну мить.
І побачу, як в рідної неньки
Срібна слізка в очах забринить .
Ви ростили мене, Ви плекали
Найщиріші лише почуття,
Колискову ви на ніч співали…
Буду вдячна я Вам все життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205200
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 10.08.2010
Ну вот опять в который раз не спится.
И ночь с бессонницей проходит напролёт.
А память, словно раненая птица,
Жемчужинками слёзы тихо льёт...
И с горечью витает то былое,
(но мук сердечных вовсе не стыжусь).
И пусть была отвергнута тобою,
Но брошенной, несчастной не кажусь.
Я не кляну свою лихую долю:
К тебе Любовь наградою была.
Я отдала тебе святое - волю,
Но стать тебе любимой не смогла.
А дни летят куда-то вереницей,
Но всё же одиночеству верна...
А в памяти моей живёшь жар-птицей,
Которую кормила так любя.
Моя душа! Надеешься напрасно
Согреться у потухшего огня...
Зачем любить тебе так было страстно,
Лишая меня разума... пленя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204575
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Н- ехай твої роки́ цвітуть, як вишні,
І- щоб не знала ти в житті біди.
Н- авколо пахли, щоб троянди пишні.
О!-скільки є доріг! Щасливою іди!
Ч- удових друзів май на цій дорозі!
К- ажу тобі: ти - сонце і тепло!
А- також, ніби казок джерело!!!
Моя дорога людино! Дякую тобі за увагу, сердечність, за красиву душевну лірику!
Будь щасливою, а негаразди хай обходять тебе стороною.
З теплом і ніжністю -Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204569
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Буває так, поглянеш у вікно,
Роздивишся на листя, що жовтіє.
І серед тих, кому не все одно,
Не видно того, хто про тебе мріє.
Буває так, вже випито вино
І погляд по тобі давно блукає...
Тому хто поряд мабуть все одно,
Що серце є і що воно кохає.
Буває, що не сказані слова,
Не вписані важливі рими в вірші...
Не серце думає, а "світла голова"...
Мовчання - то не золото, то гірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204545
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 06.08.2010
Без тебе мені зле, я не малюю віршів.
Я просто не живу, це набагато гірше.
Не бачу птаха зліт і як черешня квітне,
Без тебе світ не той, нема у ньому світла...
Він черствий, не палкий, на нім дірява сукня,
Нема у нім краси, енергія відсутня.
Стомилися слова і у обіймах ночі
Очікую вуста, цілую плечі, очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204458
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Хочу выразить слова благодарности прекрасному человеку и поэту Бороде 171,
соавтору в написании этого стиха.
Уважаемые читатели! Свои комментарии для Бороды 171 Вы можете оставить на его страничке http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204110
Отгорели дни жаркого лета,
Серебрится холодный рассвет.
Ты скажи, как поверить мне в это:
Между нами любви больше нет.
Мы с тобою до боли чужие,
Вера в счастье, увы, умерла...
Все напрасно, уже никакие
Нам теперь не помогут слова.
Только сердце щемит: там остался
Легкой грустью след солнечных дней,
Где мы вместе, где ты улыбался...
Как же жить без улыбки твоей?
Что ж, покажутся в зыбком тумане
Очертания нового дня,
И другая любовь вдруг поманит
За собою вновь к счастью меня.
Но не знаю, смогу ли, как прежде,
Я поверить в нее всей душой?
Я тебя умоляю, надежда,
Дай мне шанс! Ну, хотя б небольшой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204108
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 03.08.2010
Озеро грусти... Стою я в безмолвии,
В дымке сиреневой вижу рассвет.
Мысли летают, как птицы проворные,
Сердцу неласковый дарят ответ...
Милые странники, где же Вы вечные,
Свыше нам - ВЕРА, НАДЕЖДА, ЛЮБОВЬ!?
Роли ведь ваши почти безупречные,
Может, вернётесь когда - нибудь вновь!?
Чувства, летящие в дымке сиреневой,
Птицами белыми Ввысь, облака...
С солнцем всходящим дарили уверенно -
ВЕРУ, НАДЕЖДУ, ЛЮБОВЬ на века...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204082
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 03.08.2010
Не стать бы мне, как прежде, безучастной.
Лишь, годы в ожидании томя.
Сегодня я хочу рвануть на красный,
И первый раз не пристегнуть ремня.
Мне кажется, что жизнь проходит мимо,
Пока я жду, что кончится гроза.
А мне прижать бы к сердцу только сына,
И посмотреть в любимые глаза.
А мне бы не боятся стать дороже,
Кому-то, всех дороже и родней.
Лечу на красный я по бездорожью,
Бросаясь в омут беспощадных дней.
Мне кажется, что жизнь проходит мимо.
Мне кажется, так много не успеть.
Вот почему, наверно, маску Мима
Одной рукой хочу с лица стереть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203947
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 02.08.2010
У любимой речки иду бережком,
Купаясь в последнем луче золотом,
Память возвращает в цветочный июль,
Вода отражает в ней любовь мою...
От воспоминаний закрою глаза,
Бусинкой хрустальной катится слеза..
По щеке.. тихонько.. к чувственным губам..
Почему так мало подарено нам??
Коротая встреча, взгляды, поцелуй,
Нежности потоки тысячами струй.
В памяти навечно твой любимый лик.
Короткая встреча. .Мгновение.. Миг..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1910245279
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203560
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Странно всё, как будто чудо...
Льётся слов полна река.
Вот нахлынула вдруг Муза-
Появляется строка.
Мысли рифмами скрепила,
И родился новый стих.
Тайну сердца приоткрыла...
Слышен голос нежен, тих.
Плачут, стонут сердца струны.
Так печален дивный звук!
Вдруг пролился смех фортуны:
Твой сердечный слышу стук.
Зазвенели вдруг капели,
И проснулась тишина.
Даже зимние метели
Вдруг запели у окна...
А бывает, что взгрустнётся:
Вмиг исчезнет тут строка.
Тёплым дождиком прольётся,
Не догнать, как ветерка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201505
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Тайно льётся в тишине
Бледный свет луны.
Душу вновь тревожат мне,
Дней прошедших сны.
Вспоминаю часто дни
Золотой весны.
Что ж ... растаяли они,
Нет ничьей вины.
Счастье, радость ожиданий,
И любви рассвет.
Всё тревожите больней,
Но возврата нет.
В пелене ночной лазури
В шёлковой тиши,
Улетели, словно бури,
Все мои мечты.
Ранит душу снова память,
Но цветок завял...
Жаль, погасло сердца пламя,
Милый сон пропал...
Но живёт ещё надежда!
Сердце, не грусти....
Эх! Как хочется, как прежде,
Чтобы рядом - ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202373
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Покой живущих здесь я не нарушу,
Хоть сердце больно сдавливает ком,
Оконницами смотрит прямо в душу
Частичка жизни - старый отчий дом.
Тот же забор, что много раз белила,
Сучок..Он щетку каждый раз цеплял.
Святость истоков снова пригубила.
Здесь отчий дом, мой жизненный причал.
Точно как в детстве скрипнула калитка,
Мелодией по струночкам души
И на лице не слёзы,а улыбка
Поток эмоций таинство вершит.
Я постою у старенькой беседки,
Пьянит дурманом роза и жасмин,
Бегут общаться бабушки-соседки,
Теплом наполнив мой волшебный мир.
Что ты творишь со мною моя память?
Ведешь сюда со всех путей-дорог,
В мыслях рисую светлый образ мамы
..В платочке белом вышла на порог.
Смотрюсь я в окна, чтобы вновь проститься
На месяц,два, а может быть на год,
Но я вернусь, чтоб досыта напиться
Энергии, что силы мне дает.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006134775
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199447
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Снежинкой прилечу к тебе, любимый.
Метелью-озорницей закружусь,
И кружевной пушинкою незримо
Я на щеку у губ твоих спущусь..
Поймай снежинку на свою ладошку,
Она к тебе летела столько миль,
Теперь , стекая хрустальной дорожкой,
Мечтает,чтобы ты ее любил.
Не остужу, не бойся мой хороший.
В снеговороте я к тебе прижмусь,
И белоснежной, сказочной порошей,
Любовью в твоем сердце растворюсь..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912236910
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202117
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Я на тебя свою любовь примерила,
Невероятно, как тебе идет!
Своей души безбрежностью отмерила
Разнообразьем всех земных щедрот.
Я на себя твою любовь примерила,
И удивилась - как же мне к лицу.
О том, что есть такой наряд не верила
Я благодарна за него Творцу.
Я замирая всматриваюсь в зеркало
Мне так идет твоей любимой быть,
Одела вновь свою обновку бережно.
И, не снимая, хочется носить!
С тобою мы не хвастаем нарядами,
На сцене жизни двое - я и ты..
Пусть нас другие провожают взглядами.
Им не видны заветные мечты.
ПЛЕЙКАСТЫ :
1.http://www.playcast.ru/view/1106226/fe533e2539776dad8f81a8020e7bed8c24f35398pl
2.http://www.playcast.ru/view/1032583/cfc4fdce74f2f21ece099b4d7c0e145df8deb70bpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911195407
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202571
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Ты видела, как небо плачет,
смотря на звезды сквозь костер,
и как луна в дыму маячит,
будто чудак, пришедший с гор?
Иль, как сверчки по ноте тянут,
да свою арию поют,
как далеко, собаки лают,
а кошки ищут свой приют?
Как хорошо, все видеть, слушать,
В ту романтическую ночь...
И до утра, все не нарушить,
Пусть все останется, точь в точь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203135
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Прости, мне очень тяжело
Любить тебя по капле малой,
Как наблюдать весну в окно...
Ведь я сама водою талой
Спешу по склонам берегов
Залить луга до насыщенья,
Чтоб, вырвавшись с зимы оков,
Буять цветастым наслажденьем.
Я не могу и не хочу
В пол-поцелуя, слова, взгляда...
Не сдерживай меня - лечу
Волной любовного разряда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203134
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Одна секунда до разлуки
И я услышу слово "Нет".
Мы к чувству стали близоруки
Хотя прожили сколько лет...
Сейчас мы просто разойдёмся
Пойду на север,ты на юг
Струной печальной оборвёмся
Со звуком сор последних вьюг.
Пройдут года и ты забудешь,
Всё то,что буду помнить я!
Писать стихи о нас не будешь
На снимки прошлого смотря.
Всего секунда нам осталась
Я знаю,что тебе сказать!
"Люблю",как стаей птиц сорвалось.
Слова все в стаю смог собрать.
Но взгляд прошел по птицам дробью -
Свинец дуплетом полетел,
Наполнив сердце черной скорбью
Я сам полёта захотел...
Секунда,много или мало?
Её достаточно вполне!
Одним даёт она начало,
Другим конец на высоте...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11007033822
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199061
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Да! Жизнь плывёт тихонько, как река.
А мы живём, того не замечая.
Бывает мелкою: легко достать до дна,
Преграды на пути своём встречая.
А если полноводна, глубока,
То ветром по течению уносит.
И жизнь тогда, как пёрышко, легка.
И вряд ли неудача здесь подкосит.
Как жаль! Что жизнь короткая, сложна,
Не часто достигаем своей цели.
Надежда в нашем сердце жить должна
На случай, если что-то не сумели.
Пускай нелёгким часто бремя жизни,
Но тем она реальнее, мудрей.
И с верою живи до самой тризны
Услышав, благодарность от людей.
Когда печаль обнимет твою душу,
Пускай не станет сердце кирпичём.
Мелодию Любви своей послушай
Она тебя спасёт! Не сомневайся в том!
Другого счастья, думаю, что нет,
Чем слушать сердца преданного звуки!
С улыбкой каждый день встречай рассвет!!
И к солнцу протяни быстрее руки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200730
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 13.07.2010
От чего эти капли - слезинки
Обольстительно светят в траве?
Так и хочется эти росинки
Нанизать жемчугами Судьбе...
От чего в эти лунные ночи,
Ты, Судьба, не блистаешь в красе?
И мои затуманены очи,
Ждут любви отраженья в росе...
Завитки сонных трав развилися
И колышутся тихо во сне,
Ты спускайся, Судьба, с синих Высей,
Чтоб блистать нам с тобою в Красе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200708
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 13.07.2010
И вновь стучится в дверь разлука,
Кружит, как коршун над горой.
А сердце, вскормленное мукой,
Тоскует всё же за тобой.
Душа, как раненая птица,
Летит опять вночи к тебе.
И долго будет всё ж кружиться,
Забыв о раненом крыле.
И небо вновь сгущает краски,
А звёзд ночных всё меркнет свет...
Ведь красота пропала сказки,
Теперь бледнее стал рассвет.
Качает ветер незабудки,
Умыты позднею росой...
Мне часто кажется: как будто,
Всё это было не со мной..
К тебе протягиваю руки,
Ловлю чарующий твой взгляд.
Во сне уходит тень разлуки.
Всё возвращается назад!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199813
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Лежит лохматый у могилы:
Скулит и смотрит на гранит.
О Бобби знают сторожилы
И видят все,как он скорбит.
Давно хозяин похоронен,
Но пёс не хочет понимать!
Что этот мир вот так устроен,
Он тот,кто ждёт и будет ждать!
Он помнит тот февраль холодный:
Хозяин Джон лежал в гробу,
Он выл на памятник надгробный
И рылся лапами в снегу.
Хозяин мой,твой Бобби плачет...
Вернись,я тапки принесу!
Тебя земля от друга прячет
Какую я сейчас грызу.
Нас только метры разделяют!
Никто не может мне помочь...
Зачем обратно засыпают?
Что я копаю день и ночь...
Спустя года он голос слышет:
"Ну что малышь?Иди ко мне"!
Последний вздох и пёс не дышит
На серой,траурной плите.
P.S.Грейфраерс Бобби (англ. Greyfriars Bobby) — скай терьер, получивший известность в 19 столетии, после того, как на протяжении четырнадцати лет, до его собственной смерти 14 января 1872 года, охранял могилу его умершего владельца в городе Эдинбург, Шотландия.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11007114825
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200453
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Ох, як мене журба дістала!
Та скільки можна з нею жить!
Всі почуття вже повбивала...
Піду до річки, щоб втопить!
Тоді розвіються тумани,
Рожеві сни знов зацвітуть.
І зникнуть з серця знов кайдани,
З душі окови упадуть!
А в серці знов з ромашок літо,
Фіалки в грудні встелять путь.
А почуття, що були вбиті,
До ніг трояндами впадуть.
І буде вітер цілувати
Від спраги ледь живі вуста...
Хіба він зможе зрозуміти:
Тепер н-а-д-і-я вже не та!
Повітря знову пахне медом.
Від щастя лиш тепер сльоза.
Хіба душі багато треба,
Щоб так, як папороть цвіла?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199418
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Качает ветер гроздь рябины.
Целует кудри тех берёз,
Что свои ветви пораскинув,
Доводят часто нас до слёз.
Своею грустью неземною
В ночном блаженстве тишины,
И белоснежною корою
В лучах ласкающей луны.
А шорох листьев осторожен
Чуть только тронет тишину:
До боли сердце растревожит,
Души страждающей струну.
Прильну щекой к стволу берёзы,
Всем сердцем к ветке прикоснусь.
Как сон нахлынут снова грёзы,
Обнимет шёлковая грусть.
Поникли нежные серёжки...
И первый лист, вздохнув, упал.
Среди нехоженной дорожки
Давным - давно твой след пропал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199344
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Берега.
Помнят - двое идут над рекою,
И река -
Околдована нашей любовью.
Обнимал
Ветерок нас тихонько за плечи
Он внимал..
Каждый миг, как и мы, нашей встрече..
Кто смотрел -
Нам завидовал, нет в том сомненья.
Для нас пел
Соловей.. Замирал на мгновенья.
Затихал,
Хоть и пел он всегда для влюбленных
Не скрывал
В своей трели он нот удивленных..
Не взаймы
Нашей юностью час был предложен.
Просто мы
Стали точно намного моложе..
Сединой
Нам метели виски приукрыли..
Мы с тобой
Улетели в любовь, как на крыльях.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911228225
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199214
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Мы встретились с тобою в вечер, у реки,
Где колыхались косы у прибрежных ив.
Ромашковое поле рядом, васильки,
Закат, алеющий над полем, был красив.
Скрипел там мостик шаткий, с лодкой, у воды
Среди сплетений живописной ивушки,
Судьба дышала болью будущей беды,
Даря нам счастье из последней силушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198910
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
З-за обрію вже сонце випливає
І усміх посилає свій землі.
І золотом проміння розсипає,
Розкутує дерева, що у млі.
Природа нашорошує вже вуха,
Хоч солодко дрімає ще в тиші.́
Чарівні, ледь вловимі звуки слуха
Рожевого світання на землі.
У річці віддзеркалюється небо,
А хмарки потонули...Вже на дні.
І буслики, така є в них потреба,
Стояли по коліна у воді.
Журавочка по березі блукала,
Сушила свої мокрі чобітки...
А лебеді над річкой пропливали.
Від крику розгойдалися хвильки.
Журились верби тихо над водою,
А вітер їм розчісував косу.
Тополі, умиваючись росою,
Боялися порушить цю красу...
Та смуток у повітрі вже літає
І в серці поселяється моїм,
Бо день осінній скоро завітає
Й стривожить душу золотом своїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198222
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Больница:койка,апельсины,
Халаты белые и я!
Смотрю на эти витамины
И слышу музыку дождя...
Четвёртый год парализован.
Надежды нету никакой.
Весь мир палатой заштрихован
В больнице нашей городской.
Тетрадка рядом со стихами
Пишу и рву...Пишу и рву...
А что ещё могу руками?
Слезу убрать когда реву.
Ведь ночи адские такие:
Всё тени бегают от фар
Вот в тех машинах,там живые!!!
А здесь теплица,тут - кошмар!
Куски остались парусины
Ведь я без паруса давно
В окно летели апельсины,
Но мама носит всё равно!
Одни сменяются другими...
Лишь я всё время остаюсь!
Стоят иконы со Святыми,
Которым каждый день молюсь...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006273642
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198073
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 27.06.2010
Бабуля плачет в переходе,
Украли с сумки кошелёк!
А я закрывшись в черной Шкоде:
Твердил с досадою "Малёк"!
Моя специфика:карманы,
А так же карты и кидок!
Вся жизнь - работа и путаны.
За мной один,но долгий срок...
Бабуля вышла с перехода:
Убитой горем вся в слезах!
А я как новая колода -
Сверкал на шкоде при тузах!
И тут вдруг сердце защемило
И с губ слетело слово "Мать"!
Я вспомнил суд и то перило,
Слова "Сынок,я буду ждать"!
Я вышел быстро из машины,
Нашёл курносого юнца.
Назвав ему не те причины,
Послал до матери гонца!
И он с лопатником в припрыжку,
До мамы резво подбежал!
Прижала лаского парнишку...
Балбес на сына указал...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006235463
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197393
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Музыка и исполнение galina bahteeva,
музыкальный сайт.
А дождь опять всё льёт стеной.
Промокли мои крылья..
Хотела я летать с тобой,
Но чувства отпустила.
И по стеклу ручьём вода
Холодная...Остыла.
Душа молчит, как никогда:
Любовь ушла...Забыла.
А что ж отрада наших встреч?!
Теперь тоскою стала.
Зачем же в памяти беречь,
Тех светлых дней начало?
Собрала я дождинки слёз
На нити-паутинки,
И лепестки увядших роз...
Печальные картинки.
Закрою в сердце своё дверь,
И слёзы пусть рекою.
Не жди прощения теперь-
Я двери не открою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196349
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
У сільській хатині
Мирно розмовляли
Свекруха і свекор
Та невістка Галя.
Свекруха щаслива,
Мовила радушно,
- Все у нас красиво
І живемо дружно.
Тільки от хатина
Давно не білилась,
- Хіба це причина?-
Невістка знітилась.
Давайте білило
Я не забарюся,
Вправно та уміло
Побілю, матусю.
Є у нас білило,
Та немає щітки,
Оце треба було,
Спитати в сусідки.
Невістка дотепна
Придумала швидко,
Бороду відтяла
Свекрику, на щітку..
Хату побілила
Невісточка вправно,
Мамі закортіло
Покрась-но ще й ставні.
-Добре,- каже Галя,
Фарбу білу дайте
Кісточку для цього
Швиденько шукайте.
Фарбу вже принесла..
Де ж кісточку взяти?
Галя стала свекру
Вуса відрізАти..
За одну хвилинку
Кісточку зробила,
Зпереду й з причілку
В1кна покрасила.
Тут синок з"явився
Ввечері із поля,
Глянь, а дід забився
На вершок тополі..
- Тату! Що це з вами??
Хто туди загнав?
А де жінка й мама,
Щось їх не стрічав.
Та вони ж надумали
Млинці випікати,
Саме зараз думають
Де їм яйця взяти??
Ой, сину мій сину..
Тут ні круть, ні верть..
Оті дві скотини
Ждуть на мою смерть..
- Не шуми, благаю!
Краще й сам ховайся,
В ризик попадають,
Всі, що поряд яйця!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908263737
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195156
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 16.06.2010
У речки под ивой, на склоне,
На контуре двух берегов,
Есть надпись на плитах бетонных
АЛИНА + ЖЕНЯ = ЛЮБОВЬ.
Ты помнишь, мы рядом стояли,
Меня ты касался щекой,
Тогда я, бесспорно, не знала,
Какой же ты мне дорогой..
Теперь прихожу я под вечер,
И пусть я одна, без тебя,
Мне кажется будто за плечи,
Рука обнимает твоя..
Ну как же сюда не ходить мне,
Здесь легче тебя ощущать,
И надпись "АЛИНА + ЖЕНЯ"
В наш день возвращает опять..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908084246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196035
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Это было недавно, это было давно.
Захлебнувшись от счастья, распахнул я окно,
хохоча , как безумный, ликовал: "Наконец!!!
У меня дочь родилась! Ай, жена, молодец!"
Как мы этого ждали, как об этом мечтали!
Как планировать пол не шутя изучали:
лунный, солнечный цикл, циклы крови, диета,
очень тщательно мы изучали про это.
Наслаждаясь ,кормили, пеленали, купали,
чинно, важно с коляской, как павы гуляли,
чтоб не сглазили - фиги украдкой давали,
песни пели и сказки дочурке читали.
Ждали первого шага, ждали первого слова:
"Мама? Дед? Баба? Папа?" Спорим снова и снова.
Первый зуб, диатезы, бессонные ночи,
на работу идёшь – хочешь спать, нету мочи!
Не успев оглянуться , в детский сад оформляли,
ещё миг – в первый класс гордо банты вязали.
Первый, пятый, девятый – и уже выпускной…
Ну, куда же ты, время? Не лети так, постой!
Неужели недавно была ты малышкой,
и тебя убедить можно было пустышкой?
Счастье наше! Для нас навсегда - ты малыш!
И как каждый малыш иногда ты шалишь-
то без шапки уйдёшь, то попозже придёшь,
то диетою маму пугать вдруг начнёшь.
Больно очень всегда, если дочь не поймёт,
нагрубит и обидит, немножко приврёт…
Только всё это мелочи – ты ведь растёшь,
ещё чуточку – всё непременно поймёшь!
Ты поймёшь – нет на свете важней ничего,
чем родительский дом, нет роднее его!
Где бы ни была ты, кем бы ни была ты,
находясь на Олимпе заветной мечты,
будь всегда человеком и помни о том,
что в любую минуту, и ночью , и днём
ждёт с любовью и верой родительский дом.
С. Голоскевич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193357
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Парю я снова над землёю.
Лазури шёлковая даль.
Хочу, как прежде, быть собою:
Души страдания мне жаль.
Мне надоели все признанья,
Красивы лживые слова.
И пусть вернётся вновь сознанье,
И светлой станет голова.
Хочу проснуться на рассвете,
Увидеть Музы вновь глаза.
И ощутить:на белом свете
Всё ж не напрасно ведь жила.
Хочу летать я вольной птицей,
Касаться волн своим крылом.
И пусть удача возвратится.
О ней сильнее грянет гром!
Ручьём прольется вдохновенье.
И потекут рекой слова.
От цвета радуги сплетенья
Пускай кружится голова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194883
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Кто скажет: "То твоих фантазий буйство!"
А кто: "Следствие неспокойных снов!"..
Я видела, как трепетное чувство,
На танец приглашала ... нелюбовь!!!!
ЛЮБОВЬ засомневалась... согласилась..
Хоть знала, что плохой это партнер..
От нелюбви бесчувствием разило..
Сводился к униженьям разговор.
И взяв на себя право вести танец..
Вдруг нелюбовь во гневе изрекла:
"Решила ты, что всех одна обманешь?
Но ты забыла... есть на свете - Я!!
Я применю и ненависть, и злобу..
Опустошу горячие сердца,
Соревноваться ты со мной не пробуй,
Я уберу улыбки из лица!!"
Послушала ЛЮБОВЬ эту тираду,
Взглянув, как на затравленную мышь..
Сказала: "Я дана людям в награду!!
Ты никогда меня не победишь!!!
Жила..Живу.. И вечно жить я буду..
В каждом сердечке и в каждой душе..
Я - свыше Господом дана! Я - чудо!
Вселюсь в тебя! Ты не страшна уже!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906245388
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194672
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
Я відпускаю твою душу,
І вже не боляче мені...
Так не хотілося,.. та мушу,
Але з"являйсь мені у сні...
Тебе даремно воскресила:
Хіба стоіть в ріці вода?
Та не любить тебе - не сила,
З любов"ю ж - нам одна біда...
Спасибі за щасливі миті,
За посмішку й очей тепло...
Жаль, не купались в вишні цвіті,
Й без тебе літечко пройшло.
З тобою я проститись мушу,
Все, що боліло - відійшло...
Я відпускаю твою душу...
Чи долі, чи собі на зло...
червень, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194700
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
Давай не будем вспоминать,
Те все проделки февраля.
Холодных дней не избежать,
Ведь так устроена Земля!
Сейчас,нас радует апрель:
Курлычат в небе журавли,
Играет музыку капель,
Какой дождаться мы смогли...
Давай всё заново начнём!
Вернулись чувства - журавли!
До мая за руку пойдём:
Куда зовут нас соловьи.
Ромашки больше не нужны -
Судьбу не стоит проверять!
Мы вместе жить с тобой должны
И всё от этой жизни взять.
Я рад весне как никогда:
Она,спасла любовь мою!
Я понял слово "НАВСЕГДА"
Его синоним - я люблю!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006095254
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194693
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
А ти мене зустріти не чекала.
Йдучи собі алеєю одна,
До дива граціозна, мов імпала,
Заквітчана, і зовсім не брудна… –
І ось він – я. Та попри здивування
Зуміла, як не дивно – так, змогла! –
Настроїти себе на привітання,
Хоч образ мій ти слабо зберегла,
Хоч ні секунди зайвої не мала,
Хоч я тебе притримав за рукав…
Бо ти мене зустріти не чекала,
А я тебе – он скільки вже шукав.
04.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194480
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Воспоминанья душу греют,
Когда всю ночь идут дожди.
И белым облачком светлеют,
Когда темно, вокруг ни зги.
Листаем мы тогда страницы
Давно ушедших милых дней.
Всё то, что может лишь присниться,
И что теперь всего родней.
И пред глазами - то былое,
Что часто мы не берегли.
Искали что-нибудь другое,
И шли на свет, что был вдали.
И оправдания искали
Себе для тех, кто нас любил...
Но мы тогда ещё не знали,
Что всех роднее рядом был.
Ах, жизнь! Несёшься быстротечно!
Так будь же, память, нам верна!
И пусть останется в нас вечно
Любви потерянной весна!
Как жаль! Былое не вернётся...
Но где-то в краешке души
Щемящей болью отдаётся
И криком сердца средь тиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193060
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010
Любви взаимной не бывает
И нету равных половин!
Любовь в начале убивает -
Выходит комом первый блин.
Замену ищем и находим.
Но это,лишь самообман
С которым путь земной проходим:
Пуская кровь из старых ран.
Бросали всех и все бросали!
И в этом смысл земной любви
Ведь сколько в мире воевали:
Топя желания в крови.
Взаимность,лишь покой приносит:
Плодиться,кушать и играть!
Земля,его не переносит
Прогресс,никто не смог бы дать!
Любовь,как атомный реактор!
Черпаем силы из него.
Она - наш самый главный фактор.
Ступень к познанию всего.
Все книги лгут об этом чуде!
Взаимность - миф для серых масс!
Снимают сказки в Голливуде,
Где море грима и прекрас!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005316720
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192921
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 31.05.2010
О как светлы дни вдохновенья!
Рекой текут тогда слова,
И сердца трепетно волненье,
И как всегда, Любовь права...
В моём сознании мелькает
Твоей Любви манящий свет.
И сказка былью расцветает,
Яснее розовый рассвет.
В вечерней мгле прольются звуки.
Им суждено стихами стать.
И, словно трепетные руки,
Помогут мне тебя обнять.
Стихов река полна мечтою,
Любви безбрежний океан.
Я очарованна тобою,
Из жизни вычеркнут обман.
Сирени запахи уносят,
Слезой омытые мечты,
И в край несут: два сердца просят,
Тот край чудес, где я и ты..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185221
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 30.05.2010
Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене на тисняву доріг,
я не одна,
я з перелітним птахом в небі
я в полі з вітром, де з Покрови сніг.
я – чорна ніч
ковтаю зорі, наче сором,
що тішились над нами і без нас.
Навіщо ти прийшов?
Щоб дивуватись горю,
чи втішити мене в черговий раз?
Не поспішай,
вповільни кроки, не зарадиш.
Не говори, бо все згорить на тлін…
Бо це ж не ти
колись давав мені поради,
що як полин, що як гіркий полин.
Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене, як нехрист оберіг –
я – перекотиполе,
я – хмаринка в небі,
я – поле для не пройдених доріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192085
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 28.05.2010
Не сумуй, мій милий,
не сумуй, хороший.
Відцвіли вже зими,
І пройшли пороші.
І розтали річки,
потекли струмки...
Хай зрадіє серденько,
Зацвітуть думки.
Я з тобою, Любий!
Чуєш? Не один.
Сумувать, Лебедику,
Геть нема причин.
Не сумуй, мій Голубе,
Що надворі нічка.
Знову день настане,
Закривай же вічка.
А я буду поруч:
Сяду біля ліжка...
Цілувати буду,
Поки горить свічка.
Коли ж ранок стане,
І погаснуть зорі:
Буде промінь сонця
в небі неозорім...
Полетим ми разом
в чарівні світи,
У той край щасливий,
де лиш я і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192151
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Старанноруцям-чарівницям!
По офісах - завжди чистенько,
Охайно, ягідно, рівненько.
Столам, здається, в кабінетах -
Аж накрохмалили манжети
У номері готелю- свіжо!
Побрискана шармантом тиша,
Тактовний, віючий кондішин
Тонує настрій в чепурніший...
Та й по складах-коморах – чисто.
Товари, вдягнені Артистом,
Зупинки в шані коротають
І у комфорті спочиватють.
І люди, стіни і полиці
Старанноруцям-чарівницям -
Всім покоївкам-прибиральницям
Шлють Дя́кувальну Привітальницю!!!
29.04.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191663
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010
Дивлюся з холодом на тебе,
А серце рветься на шматки...
На крок не підпущу до себе
Та все ж не дам тобі піти!
Очі наповнились сльозами,
Не хочу, а кажу тобі:"Іди!!!"
Не вмію вірити, поранена словами,
Вони лишили шрами на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191656
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010
ОДА СЕБЕ!!!!
О, Любочка, Любашечка,
смазливая мордашечка,
красивая душа!
Я - чудо неземное!
А что ж еще иное?
О, как я хороша!!!
Я - и цветочек аленький!
И удалец удаленький.
Божественно мила.
Светла и лучезарная,
Приятна, не коварная
И очень весела...
Я - лучшая из лучших!
Я - лучезарный лучик!
Я - лучшая всегда!
С здоровым эгоизмом
и супер оптимизмом -
на долгие года!!
Уверена, проверена,
в душе любви немерено,
я всем хочу помочь.
Где я - все расцветает,
в сердечках лед растает,
и грусть уходит прочь!!
Рассказчица, певунья.
по жизни хохотунья,
Вся жизнь моя в борьбе!!
Я очень юморная.
и в меру озорная,
Уверена в себе...
Мне годы - не преграда,
сдаваться им не надо,
сдаваться не резон.
И пусть на висках проседь,
52 - не осень,
а бархатный сезон!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190609
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010
День розквітає, наче орхідея.
Вистукує буденність звичні ритми.
Вже самоціль набула апогею,
Ламаючи високі алгоритми.
День розквітає, в нього мало часу.
Ну що таке миттєвість для сторіччя?
Виходить муза грітись на терасу,
До сонця повертаючись обличчям.
День розквітає і стає високо.
Розгубить мальва на вітрах листочки.
Гостює муза в мене кароока
Пожовклі фото все гортає мовчки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190329
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Все фото в клочья, там - где с ним,
Подарки в урну от него!
Он был всегда тобой любим,
Его уход больней всего...
Так гадко стало на душе:
В ней будто стая воронья.
Ведь всё закончилось уже...
Теперь, вы даже не друзья!
Глаза текут, душа закрыта.
Молчит предатель-телефон.
Лишь мама знает, дочь - убита!
И говорит:"Вернётся он"!
А ты,так хочешь в это верить!
Готова всё ему простить...
Ещё разок союз проверить -
Связать разорванную нить!
Ещё вчера,ты всё узнала...
Он очень смело говорил:
О том, что жизнь полна обмана
И что он просто приходил...
"Такие все теперь мужчины,-
Решила ты расставшись с ним,-
Пускай меня съедят морщины,
Никто не будет мной любим"!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023947
http://www.youtube.com/watch?v=C8hF2LaDZQQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189986
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 18.05.2010
А я скажу кого мы любим -
Да тех, кто нас умеет ждать!
Спустя года мы всех забудем,
Но их, мы будем вспоминать.
Ещё таких, кто нас встречает!
Любых:здоровых и больных...
Кто нас речами воскрешает:
Лаская трезвых и хмельных.
Кто веру в нас не убивает
И нам прощает за грехи,
Кто нас изменой не пинает.
Не режет бранью на куски.
Ещё мы любим тех - кто с нами,
Идёт куда бы мы не шли!
И тех к кому мы шли с венками
И слов прощальных не нашли...
За тех, кто дарит нам ребёнка -
Готовы жизнь свою отдать!
Сгорает жизнь как киноплёнка
В какой нас любит только мать!!!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023927
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190290
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Я Вам скажу: пишу я просто,
И мне помощница душа.
Стихи, быть может, и не броски,
Но отдыхают в них сердца.
Они наполнены весною,
Там слышны трели соловья.
И даже снежною зимою
Теплом стихов согрета я.
Я с ними плачу и страдаю.
Встречаю утренний рассвет.
Хочу - и в счастьи отдыхаю.
Верней друзей пока что нет!
Бывает дождь стучит по крыше,
И льются слёзы по стеклу,
Но боль становится всё тише:
Я в этот миг стихи пишу.
Стихам своим я доверяю
Свои сердечные дела.
Так вышло: много в них страдаю,
Но это жизнь! Она права!
Или от счастья вдруг пьянею
Сильнее тёрпкого вина...
Бывает тут же отрезвею:
В ошибке душу здесь виня.
Вот так шагаем славно вместе
НАДЕЖДА, ВЕРА И ЛЮБОВЬ...
И потому на голом месте
Родился ряд моих стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189944
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010
Наполнен воздух вновь сиренью!
Свисают гроздья у окна.
Как будто розовою тенью,
Мелькнул твой образ с далека.
Коснусь рукой я нежной ветки:
Прольётся сладкий аромат.
Как жаль! Цветенья очень редки!
Но как цвела пять лет назад!
Прильнув губами к лепесточкам,
Свою вам тайну расскажу:
Искала в ней я пять листочков,
Но счастье в них не нахожу.
В окно моё стучится ветка,
Когда сиреневый рассвет.
И промелькает мысль нередко:
"Неуж-то он?.. А, может, нет?"
Зачем опять душе волненье?
Ведь не вернуть тот сладкий сон..
Зачем опять, как наважденье,
НАДЕЖДОЙ наполняет он? ..
И всё же шепчет мне сознанье:
Забудь прошедшие мечты!!!
Но как стереть воспоминанье,
Ведь в лепесточке каждом ты.
---------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189590
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 14.05.2010
Я вже давно живу лиш у віршах,
Бо муза грає мною, як на скрипці.
Приходить вечір – вічний Падишах,
Відміряє самотності, як ситцю.
А у душі, як завжди, задощить,
Бо ж незабутнє не змогло зітліти.
Його б узяти в руки й розтрощить!
Усе ніяк не може одболіти.
Вже й сподіванням увірвавсь терпець!
Сама себе то страчу, то прощаю…
Щоночі йду з безсонням під вінець,
І музі в чашку підливаю чаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184399
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 13.05.2010
Вже скупали ранки кришталеві роси,
А туман над річкою, ніби сніг упав.
І вербичкам вітер розчесав вже коси,
І крилом торкнувся соковитих трав.
Усміхнувсь ласкаво сонцю золотому-
Зацвіла усмішка квітами весни...
Але ж скільки діла!.. Все робить самому!
Вітер віє, мліє, розвіває сни.
То пелюстки білі із дерев зриває,
Наганяє хмари, грозові дощі.
То полине в море - хвилі розбиває,
То чомусь заплаче, сидячи в кущі..
Утомився вітер...та й зітхнув тихенько.
І, згорнувши крила, відпочить приліг.
Заблищали роси на траві дрібненькі
Ті, що вітер вранці вже струсить не зміг.
Та весна уваги зовсім не звертає:
По землі крокує у своїй красі,
Бо приносить радість - вона право має!
Їй вже ні до чого вибрики оці.
Зайнялося сонце, загорілись хмари,
І струмком полинули промені ясні.
Обійня́ли небо і розлили чари...
Ні з чим незрівнянні ранки весняні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188935
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Я не хочу чекати до завтра,
І не хочу я мріями жити.
Та невже моє серце не варте,
Щоб сьогодні пізнати смак миті,
Коли серцю в грудях бува тісно,
Коли щастя по вінця буває,
Коли погляд коханого ніжно
Заціловує і колисає,
І серця в унісон поряд б"ються,
А від щастя не стримати сльози,
Коли мудрості в очі сміються,
"Ні" сказати безумству не взмозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187291
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 02.05.2010
Бежит дворняга по дороге,
За нею пятеро щенков!
На шумной трассе в Кривом Роге,
Всё лезут мордой до сосков.
Комочки так изголодали,
Что рвут зубами суку мать!
Они её уже достали,
Ну,что голодной ей,им дать?
До рынка,там её накормят,
Ведь люди есть ещё с душой!
А может быть щенков оформят?
И их возьмут к себе домой?
Маршрутка справа пролетела,
И джип слегка притормозил,
Но фура резко налетела...
Водитель кровью всё залил...
Он вышел.Взял её на руки.
Она дышала,но глаза!-
Слезились горестно у суки!
Упала медленно слеза...
Колёса красные стояли...
И мех на шинах виден был...
Чучуть дворняги опоздали.
О братьях меньших,он забыл!
http://www.youtube.com/watch?v=Iyz2wWG9jNk
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11101056603
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187226
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 01.05.2010
Цветёт черёмуха в саду.
Как пахнет! Месяц май...
Меня не жди. Я не приду...
Но всё же вспоминай.
Теперь остынет солнца свет,
И вспять пойдёт река...
Ты ощутил?..Меня уж нет.
Не будет никогда.
И холодеет в жилах кровь:
Уже не по пути...
И не пойдём мы рядом вновь.
Любовь нам не спасти.
Уже не слышно пенье птиц,
И плачут облака...
Среди знакомых тебе лиц
Не будет лишь меня.
Не встретим мы с тобой рассвет.
Зачем сирень цвела?
Кто сможет дать теперь ответ:
Куда Любовь ушла?
Но всё же я прошу тебя:
Не забывай меня..
_______________________
Адрес плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268062/7106bfc4583fb54fc4f8a05260befd4ec8c7bc95pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186980
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Іду... За спиною з дірками мішок
І сипляться із нього з сумом вірші...
Не виросло багатства ні на вершок.
Дай Бог, слова хоча не стали гірші...
Вони ж напевне є моє багатство,
Нажите потом й тяжкими думками.
Мої найкращі друзі,.. моє братство,
Які лілеяв й пестив я роками...
Щоб потім вам їх щедро повернути,
Як прогірклий звіт про творчість та життя...
В цвітінні вишень,.. яблунь, в блиску рути,
Усе вернути... без суму й каяття.
Та чи цікаві будуть вам думки,
Якими жив я,.. з якими плакав?..
Ну от... і сповідь вийшла з-під руки -
Сумна й коротка,.. як кіт наплакав.
Навіщо ж вам ті думи,.. мої муки?
Насолоджуйтесь нинішним життям.
Я вам лише протя́гну мокрі руки...
Та всі вірші,.. як бажаним гостям.
Бо в них мої пісні і гіркі сльози,
І крик душі, молитва,.. і вічний зов,..
Горіння серця, віра,.. і морози...
.............................................
... Господи!.. От би родитись завтра знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186167
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Ми з тобой зустрілись випадково:
Доля,посміхнувшись, нас звела
Мов щаслива золота підкова
Незабутня зустріч ця була.
А надворі літо вже в розпалі
І акацій запахи п'янкі...
Щоб зустрітись - і не бути в парі...
Скільки ж довелося нам іти...
Швидко збігло літо із дощами,
Осінь промайнула золота.
Та ще й досі зимними ночами
Літо моє серце відчува.
Хоч душа всю складність розуміє,
Кругом йде від щастя голова...
Словом я сказати не зумію
Те,що моє серце відчува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109404
дата надходження 26.12.2008
дата закладки 25.04.2010
Високо у небі линуть журавлі
і як хмарка сива тануть вдалині...
Журавлі, журавлики,не спішіть, заждіть
і мене у вирій із собой візьміть.
Полечу я з вами в синій висоті,
бо не можу жити я на самоті.
Полечу назустріч долі я своій.
Може, де зустріну в стороні чужій?
Може, за морями стріну я тебе?
Буду вдячна долі:це мене спасе.
Бо життя без тебе геть втрачає зміст,
що так дуже схоже на опалий лист.
Бо життя без тебе-це лише зима,
яка бідну душу снігом замела...
Журавлі, журавлики не спішіть, заждіть
і мене у вирій із собой візьміть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115597
дата надходження 07.02.2009
дата закладки 25.04.2010
Відболіло серце, заніміло.
Душу не тривожить вже печаль.
З журавлями туга відлетіла,
і без тебе добре вже...А жаль!
Вже слова твої ніщо не значуть:
віддаю тобі я їх назад.
А сама...спокійна, я не плачу,
хоч думки вертаються в наш сад.
Закрутилось листя в білім танці,
морозцем війнуло із садка.
Та чомусь тремтять ще мої пальці,
хоч розлука ця вже не гірка.
А земля продовжує крутитись,
тільки промінь сонця не знайду.
Тільки б із шляху мені не збитись,
бо як оступлюся -упаду.
Піднімуся в небо я лелекою,
і дощами сльози упадуть...
Та від тебе буду я далекою:
будеш мене кликать - не почуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148982
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 25.04.2010
Пролесок весенний смотрит удивленно:
"Почему мы, небо, цвета одного ?
Только высокО ты, я же - приземленно
Вырос на просторе... Знать бы - отчего..?"
Отвечает небо синими глазами,
Облаком кивает малому цветку:
"На земле ты даришь встречу с небесами -
Не всегда увидишь неба красоту...
Чтобы люди знали - небо с ними рядом,
Чтоб добрее были, чуточку мудрей...
Одеваю землю голубым нарядом -
Вдруг кому взгрустнется - станет веселей !"
Пролесок весенний сильно удивился:
"Надо же, не ведал и не думал я...
(И к земле смущенно головой склонился)
Слышала.., ты слышала.., матушка-земля ?"
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11004233715
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185733
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 23.04.2010
Любить за что-то - это слишком просто,
А я люблю, за то, что, может быть,
Порою, ты бываешь несерьезной,
Еще невыносимой можешь быть.
Еще когда от твоего упрека,
По коже пробежится дрожь.
Или когда ты скажешь очень нежно,
Мой милый, я люблю тебя, но все ж,
А может быть за то, что упрекаешь,
За то, что я могу не позвонить.
А может быть за то, что ты такая,
И никогда другой не можешь быть.
За то, что за меня переживаешь,
Но может еще больше за детей.
За то, что иногда не замечаешь
Воркующую пару голубей.
За то, что ты украдкой из постели,
Встаешь, не разбудив меня,
А может быть за то, что если надо,
Ты остановишь на скаку коня.
А может быть за то, что ты некстати,
Не дашь мне сделать то, что я хочу.
А может быть за то, что успокоишь,
Ладонью нежно гладя по плечу.
Любить за что-то - это слишком просто,
А я люблю, за то, что это ты,
За то, что ты такая, не другая,
За то, что непохожа на других.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185404
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 23.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2010
В окно струится лунный свет,
И ночка тёмная вздыхает.
Хотя прошло немало лет,
Но память дней былых летает.
Душа взгрустнула в тишине,
А пред глазами те мгновенья...
В который раз всё снятся мне
Глаза, ушедшие в забвенье.
В крови разли́лась теплота,
И всё светлее тень разлуки.
С далёких лет ведёт тропа...
К тебе протягиваю руки.
Вдруг покачнулся луч свечи...
Я слышу вновь твоё дыханье.
Я умоляю : не спеши...
Душа теряет вмиг сознанье.
Взмахнул крылом седой рассвет.
И дверь тихонько закрипела...
Тебя зову: Ну где ж ты?.. н-е-т..
Опять увидеть не успела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185547
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Всегда находятся такие,
Кто хочет веру в нас убить -
Мол мысли наши все пустые
И что не так,нам стоит жить!
Они уводят нас от цели -
Рисуя схемы,чертежи...
И мы садимся на качели -
Качели льстивой,подлой лжи.
Мечты мы вскоре забываем
И видим лет пустых пробел...
Всё ниже руки опускаем,
Живём без смысла и без дел.
А те которые нас сбили -
С того пути которым шли,
Давным-давно о нас забыли,
Они других глупцов нашли.
Такие люди есть повсюду:
Среди знакомых и родни,
Они стоят подобно пруду -
На месте их проходят дни.
Хватает в жизни режиссеров,
Какие роли раздают,
Найти пытаются актёров,
Мечты которых разобьют!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006024028
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185502
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Хлопок...И мясо полетело -
Накрыло миной первый взвод
И мне осколком грудь задело,
Задело также и живот...
Я вижу рядом:ноги,руки -
Фрагменты тел моих ребят
И я взорвался криком: "Суки"
И вдруг увидел дула взгляд...
Зашел в развалины чеченец:
Здоровый с длинной бородой:
"Ну что бля,долбаный гвардеец?
Твой Бог - никто,Аллах со мной!"
"Ну что ты гнида ментовская?
В бою я видел в Грозном вас!
Минутка выдалась лихая!
Вставай сучара,ты ж спецназ".
Вошло ещё десяток духов,
Как будто стая воронья,
Плясали прямо возле трупов,
Смеясь их резали шутя...
Вскипела кровь и вышла ярость
И я ладонь свою открыл,
У всех у них в момент всё сжалось -
Чеку их взгляд в руке словил!
"Лимонка прямо подо мною",-
Смеясь я выдавил слова.
"Я вам ублюдки ад устрою,
Мне Бог на это дал права!"
Когда привстал,они забили -
Свинец меня изрешетил
Со мною все глаза закрыли -
Спецназа силу подтвердил!
Пока на свете есть мужчины,
То будет сильною страна!
Кому война,кому морщины!
Кому посмертно ордена!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006093339
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185069
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 20.04.2010
Молчим тогда, когда не стоит!
Когда не надо, говорим.
И каждый, слов отару гонит,
Пасти на пастбище к другим.
Привыкли льстить и улыбаться,
Боимся честно говорить.
Вошло в обыденность шептаться
И масок полный шкаф хранить.
Я много вижу душ трусливых,
Ничтожных, мелочных лгунов -
Таких корысных и шутливых,
Каким не жалко лживых слов.
Они всех жалят, жалом злобы,
Лавиной гнева сносят люд,
Чернят молвою низшей пробы
И в лица праведных плюют...
И шкуры наши все в порядке,
На них нет дырок от стрельбы!
И рады мы ничтожной взятке -
Когда не нас чернят скоты.
Слова всегда имели силу,
Но ум, им веса прибавлял!
И тот, кто тыкал злобой в спину,
Себя как личность потерял...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006024199
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184727
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 19.04.2010
Царівна, трепетно в руках,
Тримаючи троянду білу,
В своїх полинула думках
У спогадів країну милу.
Розквітла щиро на вустах
Бринить усмішка ледь помітна.
Летіти прагне, наче птах,
У вирій мрій душа тендітна.
Вдивляючись у пелюстки,
До долу опустивши очі,
Тій квітці ніжній залюбки
Довірила страхи дівочі.
«Боюся зради та журби» –
Троянді мовчки говорила.
Коханню вірному завжди
Благала в долі щастя крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160424
дата надходження 11.12.2009
дата закладки 12.04.2010
На гойдалці снів знов і знову
Я падаю вниз, вверх лечу.
Нові почуття, ніби повінь:
Життям незнайомим живу.
Прощаю зухвалість провини,
Прощаю недбалість розлук
І знову в кохання я вірю,
Як в ніжність матусиних рук.
З минулим я знов зустрічаюсь,
В майбутнє вдивляюся я,
З колін негаразд піднімаюсь
І вірю в прекрасність буття.
Несуть мене сни через ночі
На гойдалці вверх або вниз.
А серце мені знов шепоче:
"Будь ласка, ти тільки вдержись..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182845
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Гортаючи історію міста.
Широко розкинув над Десною вулиці-крила стародавній Остер. Поволі зникають древні кургани і городища, зрівнюються глибокі рови та високі вали міста,яке уславило себе протягом тисячоліття.
Після татаро-монгольської навали 1239 року місто невдовзі відродилося з руїн. Час той був тяжким для Русі. Цим скористалися литовські феодали, захопивши наші землі. В кінці XІV ст. князем Вітовтом було утворено Остерський повіт в межах колишнього давньоруського удільного князівства, який розкинувся по берегам річок Десни, Остра та Трубежа. З Остерських князів того часу відомі Дмитро Секіра та Марія Трабська.
У 1538 році повністю відбудовується старий замок на місці Остерського Городця, відновлюються всі три лінії його укріплень. З прийняттям Люблінської унії (1569 р.) територія навколо Остра підпала під владу Польщі. Місто стало центром єзуїтського ордену, почали будуватися костьоли і монастирі. До речі, на місці одного з них, частково й на старих фундаментах, було побудовано тюремний замок, головна будівля якого збереглася до нині біля ринку «Кооператор». Засилля єзуїтів, природно, викликало невдоволення традиційно православного населення. І коли підняв повстання гетьман Криштоф Косинський, остряни стали на його бік. Але польським військам вдалося придушити повстання. Віленський воєвода Альбрехт Гаштольд, при відбудові старого замку, не врахував, що Десна вже значно відступила від міста і замок, який знаходився на переправі через річку та з 1500 року був форпостом на кордоні з Московією, не міг в повній мірі контролювати ці важливі об’єкти.
Тому в 1571 році вирішено було будувати новий замок, що і було зроблено на місці теперішньої садиби загальноосвітньої школи І-ІІІст. №2 ім. Ю.Збанацького.
В ці часи через місто проходять важливі торгові шляхи з півдня на північ, аж до Москви. Остер набуває статусу одного з найбагатших староств Придніпров’я. Старости були великими землевласниками та нещадно експлуатували трудящі верстви населення.
І весь час між Польщею і Московією точилася вперта боротьба за наше місто. Важливий центр торгівлі і ремесел краю у 1627 році одержує право вільної торгівлі і ярмарок - Мале магдебурзьке право.
Замок, або «мале місто», де розміщувалися старостинський палац з управою та військовий гарнізон, від «великого міста» відокремлював широкий рів та вал з частоколом. На території «великого міста», що розкинулось між теперішньою пристанню, складами хлібоприймального підприємства і нинішньою вулицею В.Зайцева, знаходились міські храми, важлива торгівельна площа, магістрат. Місто було обнесене валом та дубовою стіною (замок-подвійною). В ній було декілька воріт.
В 1649 році Остер стає центром козачого полку, першим полковником був Тиміш Носач, полк згодом було розділено між Київським та Переяславським (Остерська сотня увійшла до останнього). Але так було недовго - Остер входить до Київського полку і до 1668 року є його центром. Після військових дій у місті між московським гарнізоном замку під командуванням воєводи Дмитра Рогозіна та козаками під орудою полковника київського Василя Дворецького, місто було спалене майже вщент. Управління полку тимчасово перенесене до містечка Козелець, але там і залишилось до ліквідації Козаччини Катериною II. Декілька разів в середині XVII ст. Польщею організовувались походи на Остер з метою його повернення. І ось восени 1662 року війська короля Яна Казіміра II майже без бою оволоділи містом. Московський гарнізон втік в ночі і городяни здали місто. Королеві дуже сподобався Остер і він вирішив залишитись тут зимувати. Спеціально, для цього було побудовано великий дім, а полки війська були розміщенні у найближчих містечках. В цей час Ян Казімір надав місту повне Магдебурзьке право, яке в подальшому укріпило його становище, як ремісничо-торгівельного центру. Тепер ним стали правити не полковники та гетьмани, а виборний магістрат, що затверджувався королем, а пізніше - царем.
Магдебурзьке право не полегшало становища пересічних громадян, хоча і сприяло пожвавленню господарського і культурного життя, розвитку торгівлі і ремесел. В XVII ст. в Острі прокладаються дерев’яні настіли для пішоходів на вулицях, каналізація з дерев’яних труб, по яких вода стікала з високих частин міста на нижчі (такі труби було знайдено при будівництві будинку теперішньої міської ради в 1957 році). Було декілька православних церков: Воскресенська, Миколая Чудотворця, Петра і Павла, Успіння Присвятої Богородиці, Воздвиженська, Іванівська.
У 1666 році Остер має 19 водяних млинів (для порівняння Київ - 17), 42 просяні ступи та 21 сукновальню, декілька шинків. Ремісники і торгові люди становили 65% всього населення. Більше на той час в Україні було ремісників тільки в Переяславі - 73 %. Найбільш поширеними були професії шевців, кравців, перепечайників, рибалок, ковалів, ткачів, гончарів, бондарів, шаповалів, кушнірів, різблярів. Були також музиканти, золотарі та інші. Населення міста в ті часи становило 3,5 тис. чоловік.
Як правило, ремісники окремих професій жили поруч. Так виникли Бондарівська (нині вул. Шевченка), Різницька (Ю. Збанацького), Рибальська ( Ф. Кона) та інші.
Майже всі вони об’єднувалися в цехи. Кожен цех мав свій статут, прапор і печатку. В середині XVII ст. їх нараховувалось 12. Острянин користувались середньовічним європейським правом самоврядування (Магдебурзьким) до 1831 року, коли воно було повністю ліквідоване у всіх містах, а їх на Лівобережжі було всього 11, з них Новгород-Сіверський і Полтава одержали магдебургію останніми з рук гетьмана Кирила Розумовського. На протязі двохсот років це право відігравало велике значення в житті міста та навколишніх сіл.
І. Садиков, краєзнавець.
Остер місто на Десні та Остерці.
( історично- культурологічний нарис )
Остер / в часи Київської Русі « Град на Вострі», « Град на Вострі», « Остерський
Городець» «Юріїв град»/ - місто районногопідпорядкування Чернігівської області.
Знаходиться в південно-західній частині області на річках Десна / притока Дніпра/ та Остерка / притока Десни/. Географічні координати 51 градус 56 хвилин північної широти та
49 градусів 53 хвилини східної довготи. В 43 кілометрах від залізничної станції Бобровиця
та 75 кілометрах від столиці міста Києва і 72 кілометрах від обласного центра Чернігова.
Місто охоплює територію 76 кілометрів квадратних. Площа лісів складає – 469 га, площа озер 271,7 га. Місто з усіх сторін точено річками Десна та Остер. Річка Десна судноплавна з шириною русла 100-120 м. Населення складає 7 тис.200 жителів - за переписом 2001 року.
З 1803 року Остер був повітовим містом і до нього входили Броварський, Дарницький, Деснянський та частково Вишгородський та Бориспільський райони. З 1962 року місто районного підпорядкування.
Поблизу міста виявлені знахідки періоду неоліту (4000 тис років до народження Христа), пізньотрипільської культури (стоянка урочище «Узвіз» село Євминка), поодинокі знахідки епохи бронзи (комарівської та тшинецької культур), знахідки черніхівської культури та культури волинцівського типу ,яка є попередниця заселення краю ранньослов’янськими племенами .
Перша літописна згадка про м. Остер міститься в Іпатіївському літописі відноситься до 1098 року , який говорить « Того же лета заложи Володимир Мономах городок на Встрі». Хоча слушна думка про те , що поселення слов’ян за легендою існувало раніше, як форпост на річці Вострі та центр збору полюддя в краї. А перше укріплення збудовано, ще за часів князя Володимира Великого, а можливо і за часів князя Олега, бо ця місцевість мала важливе стратегічне значення. Саме в ті часи на Русі з’явився вислів « Держи спис стрілу на Вістрі, пропустиш ворога під Остром, буде ж мати січу під Києвом». Князь Володимир Мономах збудував церкву Архістратига Михайла ( поч. 12 століття , переяслівський тип архітектурного будівництва.) Архістратиг Михайло був покровителем Києва і став покровителем « Городця на Вострі». В 1998 році місто урочисто відзначило своє 900 річчя.
Місто Остер розташований був на перехресті важливих торгівельних шляхів з північних князівств до Візантії та великокняжої столиці Києва також місцевого шляху по Вострі до Унененжа ( Ніжина). Це сприяло швидкій забудові міста, але принесло і великі випробування. В часи Київської Русі містом володіли князі : Всеволод Давидович, Юрій Володимирович (Довгорукий), Всеволод Ольгович, Гліб Юрієвич,Володимир Мстиславич, Ростислав Юрійович, Всеволод Юрієвич. Найбільше до розбудови міста долучився Володимир Мономах та Юрій Володимирович (Довгорукий) які,щоб здобути прихильність прикрасили храм Архістратига Михайла фресками « Оранта Остерська» « Причастя євхаристії» ( копія зберігається в Софії Києвскій»), « Святих Михайла та Гавріїла». Залишки храму з ледь вцілілим розписом збереглися до нашого часу, і є однією з семи цінних пам’яток Лівобережної України , які збереглися до нашого часу. За Лаврентіівським літописом є відомості, що в « Городці на Встрі » в 1141 році помер князь Всеволод Ольгович (місце поховання невідомо). В часи київської держави місто було декілька разів поруйновано під час князівських міжусобиць. Останнє руйнування зазнало під час татарської навали ханів Менгу та Батия 1239-1240 років. В топоніміці міста залишились назви « Старе місто» , «городище», « Старогородська слобода».
В другій половині ХІУ ст.. місто Остер потрапив під владу Великого князівства Литовського. Князь Володимир Ольгердович став роздавати поруйновані городи в ленне володіння. Землі та місто Остер отримав князь Юрій Половець- Рожиновський. Який поблизу с. Рожнів створив волость, на думку істориків Рожиновське удільне князівство. В 1393 році князь Вітовт віддає Остер своєму прибічнику князю Дмитру Сокирі. Згодом частина земель навколо міста Остер віддається Києво – Печерському , Михайлівському та Софіївському монастирям. А м. Остер належав княгині Трабській дочці князя Сокири. На думку історика М. Олександровича Остерщина заселялась вихідцями з південної Білорусі, міст Любича, Володимира та Суздаля, та кращими мужами Києва. Заселення краю відбувалось повільно оскільки край зазнавав спустошливих татарських навал 1283,1469,1491,1499 років. В 1538 році литовський віленський воєвода Ольбрахт Гаштольд збудував в Острі замок поблизу старогородськог городища, але оскільки русло Десни змінювалося, а Остерка ставала менш судноплавною з часом замок був перенесений в місцевість «Попівка», яка стає адміністративним та релігійним центром південної Чернігівщини. Після Люблінської унії 1569 року та утворення Речі Посполитої свій вплив на місто мали польський король та уряд. На початку ХУІІ століття Остер відігравав провідну роль в житті Чернігівщини . Бреську унію 1596 року єпископ І. Борковський написав, що він є «Єпіскоп Чернігівський та Острянський». Збереглись відомості про фундаторку багатьох храмів в краї Марфу Попівську з Остра. Також на думку вчених в Острі та околицях було збудовано 4 кам’яних уніатських храми. До управління та розбудови міста долучились Лаврін Ратомський, Константин Ратомський, Петро Корсак, Степан Аксак.
В 20 –х роках ХУІІ століття маємо відомості, що в місті самовільно поселилось 40 козаків , які відмовлялися нести повинності. Четверо острян згадуються в першому козацькому реєстрі, ще під час реформи Стефана Баторія. Остерські бояри та міщани підтримали повстання Мурка та Носка, Павлюка. З м.Остра походить рід славного козацького ватажка , який в 1638 році став гетьманом і підняв найбільше до визвольної війни 1648-1657 р . повстання - Якова (Стефана/ Острянина / Острянині). Приниження зазнавали боярські та міщанські родини ,тому представники шляхетських родин Остряниці, Біликів, Гришків,Шумейко, Носачів, Яненків стали учасниками як селянсько-козацьких повстань, так і Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
У першій половині ХУІІ ст.. місто Остер був центром Остерського староства, значним торговим ремісничим , культурним осередком. Під час Визвольної війни 1648-1657 років, місто не зазнавало значних спустошень. В місті був сформований Остерський полк на думку професора В. Сергійчука , але в 1649 році він був приєднаний до Переяславського полку, і той став називатися Переяслісько-Острянський, а його полковник Тимофій Носач був призначений на полковництво в Прилуки.
З 1657 року Остер сотенне містечко Переяславського, пізніше в ХУІІІ століттІ Київського полку. В 1663-1664 роках м.Остер витримав осаду польських військ на чолі з королем Яном КазимиромІІІ. За надану допомогу під час облоги , король Ян Казимир ІІІ надав місту привілей на Магдебургське право , хоча , деякими його положеннями користувалися, ще з 20 – х років ХУІІ століття. Остер отримав право мати свій магістрат та власний герб. На гербі зображено в зеленому полі міську браму з трьома вежами, та золотим хрестом. Герб своїм виглядом нагадує тризуб – малий герб України. Герб затверджений 4 червня 1782 року , коли Остер став заштатним містом Київського намісництва. Останній вигляд герба розробив відомий геральдист Б. Кене в 1865 році. Про ті далекі події нагадують тільки старогородські козацькі оборонні вали ХУІІ століття.
З появою місцевого самоврядування місто стає важливим господарським та промисловим центром. В ньому проходить 4 ярмарки на рік , розвивається цехове виробництво - цехи різників по дереву та плетінні неводів та сіток були відомі всій Гетьманщині. В Острі розвивається : кравецтво, чоботарство, бондарство, ковальство, ткацтво, кушнірство, котлярство, гончарство, іконопис, винокурництво та інші ремесла. В місті міцно осідають єврейська, армянська, волощансько- молдавська громади.
З Остром пов’язані козацько - старшинські родини Гетьманщини Солонин, Дворецьких, Закревських, Забіл, Шрамченків , Макієвських, Гришків, , Лазаревичів, Сомків, Борщевських, Рклицьких,Туманських, Смоловиків, Слухаєвських, Дроб’язок, Вихідці з остерського боярства стали гетьманами України Яків Острянин , Гришко Іванович. Козацькою старшиною лівобережних полків були Іскри (нащадки Якова Острянина), Білики, Солонини, Макієвські Яненеки-Хмельницькі, Шумейки , Гришки та інші. Нащадки славних полковників та сотників , значкових та військових товаришів повернулися в рідне місто після ліквідації козацько - старшинського стану 1782 -1784 роках.
На початку ХІХ століття Остер стає повітовим містечком Чернігівської губернії. По Десні повз нього проходило до 1000 барж та байдаків кожного року, тому він не втрачає торгівельно-промислового значення. В 1815 році в місті відкрито Остерське вище Олександрівське училище та парафіяльне училище в 1839 році. Після введення межі осілості для евреїв Російської імперії утворюється потужна єврейська громада серед якої було багато купців та ремісників. Вони в північно- західній частині міста розбудовують свій кагал,будують синагогу яка збереглась до нашого часу. На початок ХХ століття евреїв в місті Остер проживало до 1000 чоловік, а серед ремісників та купців вони складали більше 50 відсотків. В 1941-1943 роках під час німецько-фашиської окупації розстріляний 251 представник цієї громади та 50 загинуло на фронті.Фактично під час війни знищено общину в місті. Тому в музеї – інституті « Яд Ва Шем» (Ізраіль) місто Остер занесено до переліку міст, де знищена єврейська громада. З пам’яток єврейської культури в місті залишились тільки приміщення синагоги (тепер будинок творчості), єврейське кладовища, декілька постоялих дворів, та будинки єврейських купців.
В другій половині ХУІІІ та першій половині ХІХ століть Остер обростає примістями. Які розбудовують вихідці з князівських та козацько-старшинських родин. Про це свідчать топонімічні назви «Друцьке» , «Перці», «Солониновщина», «Лазаревичі» , «Татровщина» , « Перещівка», «Жуковщина» , «Юськова гребля» , « Шидлова Гребля», «Любечанинів», «Ярмарковище» , «Безбородьків завод», «Старогородська слобода», «Шрамківщина», «Неводовщина», «Псіолів острів» та інші. В розбудові міста беруть участь князі Безбородьки, княгині Кудашова та Хованська, Микола та Митрофан Константиновичі, купці ІІ гільдії Ілля та Павло Цилюрики, єврейські родини Будніцьких , Левіних, Примакових, Фрейдіних, Чернявських, представники козацько – старшинських родин , що стали в ХІХ століття дворянами та купцями Солонин, Дворецьких, Забіл, Домонтовичів,Коровка-Вольських, Псіолів, Афендиків, Сорокам, Дроздовським, Роговським, Пенським , Половинкам , Бобруйкам, Хенцінський,Остапенкам, Янченкам, Куксам, Виноградським. Динилеям.
Архітектурне будівництво в місті Остер сягає часів Київської Русі . Цегельна церква архангела Михайла в м. Острі відома за літописним рядком під 1152 роком. Коли коаліція князів взяла міста літопис говорить «і божницю святого Михайла, вверх був деревом нарублений.». Невідомо які роботи проводив після князя Володимира Мономаха князь Юрій Володимирович (Довгорукий), але до наших часів храм дійшов під народною назвою «Юрієва божниця». До збереження залишків унікального храму долучилися багато вчених мистецтвознавців та громадських діячів М. Каргер, В. Богусевич, М. Макаренко,П.Рапопорт, М. Константинович, С. Прахов, М. Біляшівський, В. Антонович, княгиня О. Половцева, П. Добровольський, є, благочинний П. Рклицький, В. Шульц, інженер П. Покришкін, професори Д. Айналов, В. Зумер та Ю. Асеев. «Юрієвій божниці», або як її зовуть «старогородська божниці» присвячено декілька монографій та десятки наукових статей.
В кінці ХУІІІ століття в місті було п’ять храмів Воскресіння Христово, Успіня Богоматері, Здвиження, Петра та Павла, Миколи Чудотворця. Серед громадських споруд сотенна канцелярія та магістрат. Збереглися відомості, про закладення деревяної Воскресенської церкви в 1790 році і перебудова її в 1845 році, в якій збереглась ікона Святої Варвари написана на думку мистецтвознавців іконописцем Василем Левченком та його дружиною Варварою. В час войовничого атеїзму в місті Остер були знищені церква Івана Предтечі (1746 року.), Михайлівський собор збудований в 1814 році , на честь перемоги в війні з Наполеоном, а перебудована в 1859 році. Успенська церква 1853 року, що була усипальницею роду Солонин (похований генерал – лейтенант В. Солонина) .Та Троїцька церква 1897р , що була збудована поблизу «Юрієвої божниці» і була з цього року резиденцією благочинного Павла Рклицького нащадка знаменитого роду. З містом Остром пов’язане життя повних кавалерів Георгіївського хреста І. Махлая та В. Погуляя. Над Остром здійснив в 1910 році свій переліт відомий льотчик М.Нестеров.
Напередодні національно-визвольних змагань населення міста складало 6860 жителів. В роки революцій та жовтневого перевороту точилася боротьба між різними соціальними групами. Активну участь в цих подіях взяли участь остряни А. Розанов, В. Птуха, О. Одинцов. В 1917 році Остерській раду очолив матрос В. Берило. З приходом більшовицької влади розпочалися репресії та поневіряння більшості заможних жителів міста. Активну управлінську роботу в місті проводив виходець з с. Виповзів М. Василенко в майбутньому міністр фінансів УРСР – репресований в 1938 році. За радянської влади була пожвавлена культурно-освітницька діяльність. З 1908 – року в місті діяв музей навчальних посібників, в 1924 році реформований в Остерський районний краєзнавчий музей - першим директором якого став відомий громадський діяч А. Розанов. З 1920 року за сприяння В. Оглобліна та родини Мезьків в місті були відкриті курси філіал РСУ/ Робітничо-селянського Університету, які в 1926 році стали Остерським педагогічним технікумом ім.. Леоніда Глібова. В кінці 30 років в поміщицькій садибі Шрамченків серед яких були флотоводці відкрито санаторій ВМФ СРСР. В роки войовничого атеїзму репресовані були священнослужителі міста Ілля Корейша, Борис Квасницький, Борис Гнатюк. Також державні службовці М. Колежук, Я. Петрикей, Г. Щегловська, З. Рикова, Б.Гуминський, викладач Київського університету Анатолій Розанов, письменник Василь Нагорський (Нефелін).
В голодомору 1932-1933 років населення самого міста постраждаломало, але околиці міста с.Татаровщина, с. Старогородка, с.Юськова Гребля, с. Жуківщина, хутори Перці та Друцьке постраждали більше - до 250 –ти жителів міста та околиць. Всього від репресій та голодомору 30-х років постраждало в місті до 400 чоловік і після війни склад жителів міста був фактично на 50 відсотків новий .
В роки війни в 1941році поблизу міста біля с. Любечанинів розмістився авіаційний полк яким командував відомий льотчик один з перших Героїв Радянського Союзу. І. Красноюрченко. В обороні міста відзначився загін самооборони на чолі з начальником міліції М. Зверевим , майор В. Добжинський та моряки сторожового корабля « Пушкін» - кияни Іван Шафранський та Петро Лісовський. В обороні міста загинуло128 воїнів радянської армії. Під час окупації в місті працювали підприємств , була відкрита гімназія та дитячий садок в особливо принизливому становищі були єврейські та циганські діти. Остерську гімназію в роки окупації очолював відомий український етнограф С.Килимник. В Русі Опору відзначились Т.Гончар, Є. Пономар,С. Реутов, Ю. Циба, Г. Адаменко С. Мезько, М. Грабовський, сім’ї Валюшкевичів та Мольченків , Василюк . В місті та його околицях бойові операції проводила розвідувально-диверсійна група під командуванням Кузьми Гнідаша, партизанські загони під керівництвом Ю. Збанацького, С. Науменко, П. Леонтьева. Героїчно боролися з фашизмом в роки війни остряни, троє з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу це : А. Овчаров, В. Колесник, Д. Коваль. острянин П. Пекур нагороджений трічі «Орденом Слави» всіх трьох ступенів ( похований в м. Остер).
В визволенні міста брали участь 24 – та гвардійська механізована бригада з 1031 стрілецьким полком - командир полковник І. Новиков. Та частини 280 – ї стрілецької дивізії - першим в місто вступив 1035 –й стрілецький полк під командуванням Г. Клименко. Важливе значення відіграв понтонний батальйон яким командував підполковник Г. Скляр. Під час визволення Києва гинули сотні тисяч воїнів, тож вісім героїв Радянського Союзу поховані в центральному парку міста це : М.Білоножко, Я. Біренбойм, М. Винокуров, Д.Воробйов,М. Лісовий, А. Петров, І. Посадський, О. Рибалко. Поблизу с. Любечанинів карателі зондеркоманди 4-а розстріляли 331 мирного жителя міста . 121 воїн радянської армії похований в передмісті Старогородка, 129 воїнів поховано біля Остерської лікарні, 60 біля « Будинок відпочинку», 7 воїнів поховано біля Воскресенської церкви.
Після війни Остер стає промислово - туристичним районним центром Чернігівської області . З 1962 року місто районного підпорядкування Козелецького району. В післявоєнну відбудову та розвиток міста значний внесок зробили С. Грищенко .Ю, Грищенко Н. Балдук С. Біда І. Француз, В. Якимович, Г. Пильченко, . та лікарські родини Пташевських, Павлових,Співаків Дзенгілевських та багато інших не менш заслужених острян.
14.08.2008 р.
Петро Лавренчук. історик, краєзнавець.
ttp://oster-city.com.ua/cityhistory.html
Поселення козацьких старшин роду Макієвських в м. Острі
Герб Роду з печатки Костя Мокієвського ( Макієвського)- полковника Київського
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181496
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010
Одного разу син спитав у мами :
- «Чого ти плачеш рідна, розкажи?»
Таке буває іноді з жінками
- Не розумію, Мамо, поясни?!
- Тобі це зрозуміти. Ще зарано
Сказала мама й сина обняла.
- Ну поясни мені будь ласка, тато,
Чому у мами на очах сльоза?
- Тому що Бог створив жінок жінками
Швиденько батько сину відповів
Йшов час і син пішов шляхами
Аж поки Бога, разом не зустрів!
І запитав він Бога теж питання
Чом без причини плачуть іноді жінки?
Бог посміхнувся, відповів ласкаво
Тому, що особливі всі вони.
Коли створив я жінку, дав їй сильні руки,
Щоб важкість буднів у руках нести,
Терпіння дав, щоби пологів муки
Вона змогла не раз перенести.
Я дав їй волю підійматися з колін
Коли уже не сила далі йти.
Створив я жінку із ребра мужчини,
Щоб спокій його серця берегти.
Я дав їй мудрість розуміти чоловіка,
Прощати його вчинки і діла.
І жінка стала матір’ю, дружиною
І сенс життя її, завжди сім*я.
А в подарунок жінці, дарував я сльози,
Щоб омивати ними все
І біль образ, і радість і мімози.
Коли захоче, і заплаче де.
І зрозумій, краса жіноча не в одежі,
Не в манікюрі, не в волоссі, не в губах
Краса жіноча у очах бездонних
Й любові, що живе в її очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181145
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 01.04.2010
До могили серцем притулюся,
Розповім про болі і жалі.
Розповім, як на широких крилах,
Принесли кохання журавлі.
До могили руки простягнувши,
Затужу, неначе немовля.
Попрошу поради у бабусі,
Попрошу із рук її тепла.
До могили принесу я квіти,
Покладу…І їх вкраде земля…
Та хіба ж таке в житті буває,
Що зігріє каменя стіна?
Тільки в сні я інколи блукаю
В небесах і бачу там її,
Я до неї руки простягаю,
Та говорять: - рано ще тобі.
А вона всміхається із фото,
та чомусь вуста її німі.
Не промовить з холоду ні слова,
Лиш знов прийде у нічному сні.
Як болить? Який тягар мовчати
Коли нікому все з серця розказать.
Коли хочеться на світ увесь кричати,
А приходиться, як завжди, промовчать.
Інколи я сльози ллю у тиші,
Інколи я злюся на життя.
Та згадаю я бабусі руки,
І засну, неначе немовля.
До могили серцем притулюся,
Розповім про болі і жалі.
Розповім про зради, про тривоги,
І про ті крилаті журавлі.
Я на мить в уяві уявляю,
Що до рук горнуся, як колись.
І на хвильку серце зігріваю
І в обіймах я тримаю вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167988
дата надходження 24.01.2010
дата закладки 31.03.2010
В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Відшукаю я власну сміливість,
Що живе у душі, наче тінь!
І техенько всміхнувшись в люстерку,
Одягнувши на душу вуаль,
Дивним фото зігрію серденько
І піду у далеку я даль.
Там в далі я зустріну немало
І гріха і образ і біди.
Та завжди повертатись я буду,
Де живеш, моя момочко, ти.
Ми з тобою утопим у каві
Всі образи і власні гріхи.
Бо дорожчої в світі людини
Серед люду мені не знайти.
І хоч дивишся в очі суворо,
Кожний крок мій читаєш з життя,
Ти мене пожалієш убого,
Приховавши свої почуття.
В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Та завжди є підтримка у мене –
Мами руки, що поряд, як тінь.
(Любов мами не завжди проявляється лише в обіймах і ніжних словах. Інколи справжня любов знаходиться саме в суворих очах, які сковані переживанням та тривогою. Жаль, що це ми розуміємо лише, коли самі стаємо дорослими. Чи можливо я помиляюся?????????????????????)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169959
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 31.03.2010
Прийшла -
і гарна
й мила,
Забрала
серце,
душу
полонила,
Щасливо усміхнулась -
і пішла.
А потім
я чекав її
щомиті
Ласкавої усмішки -
кращої у світі!
На мить приходила -
і йшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173307
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 30.03.2010
Мені вже не цікаво:
Слів не почую нових.
Налив навіщо каву?
Букет троянд червоних
Лежить поміж чашками.
Вже не потрібні квіти,
Щось сталось поміж нами -
Розлук холодний вітер.
Тебе я вже не чую,
Тебе не розумію.
Чому ж про це мовчу я?
Чи може ще не смію
Враз обірвати вечір,
Закреслити назавжди.
Чи стане мені легше?
Чого кохання варте?
Слова твої навіщо
В моє мовчання вірять.
Що може бути гірше,
Коли не хочеш мріять?
Букет троянд червоних,
Гірка холодна кава...
Слів не почую нових -
Мені вже не цікаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177902
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 27.03.2010
Соромлюся своїх віршів,
Чомусь соромлюсь слова "поетеса".
Блукаю між думок і слів,
В полоні сумнівів душа і серце.
Пишу минулому листи
І знову бабине чекаю літо.
І лину в снах в чужі світи,
Де почуття так важко зрозуміти.
Вдивляюсь в очі онучат
І їхнім посмішкам безмежно рада.
А дні мої кудись все мчать,
На будні й свята дуже я багата.
Було всього - як і у всіх:
Жила надією і щось збувалось.
Бувало плакала крізь сміх,
Або крізь сльози ніжно посміхалась.
Молитв не знала та завжди
До Бога в радості й біді зверталась.
І знала головне в житті,
Щоб нитка пам"яті не обірвалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178137
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 27.03.2010
Что можно сделать за минуту?
Хотя бы близким позвонить,
Но мы не звоним почемуто?
"Потом",-привыкли говорить
Вполне минуты нам хватает,
Чтоб имя девушки узнать,
Но тут сомнение терзает,
Какое нам не обуздать
Друзей всегда мы выручаем?
Они порой так долго ждут,
Когда их просьбу изучаем,
А все зависит от минут!
И вид прохожих не волнует,
Не верим слову"помоги"
Проходим думая - "блефует"
Минуты жалко,чтоб спасти
Минуты хватит попрощаться,
Когда уходит человек,
Но мы же можем задержаться!
И видим вид закрытых век...
Вся жизни соль - лежит в минутах
Года,как правило - пусты
Не вязни в лет бегущих путах!
Минуты - краски,дни - холсты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177876
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 16.03.2010
У простір дивиться вікно...
За ним видніються тополі.
Синіє неба полотно
І білий килим снігу в полі.
В прозорій склянці на вікні,
ущерть наповненій водою,
Стояла рожа вся в красі...
Горіла тихо пурпурою.
Червону квітку обрамляло,
промінням сонячним политу,
Зелене листя, що звисало.
Неначе, справді, з оксамиту.
Була троянда ця чарі́вна.
Сама собою милувалась.
Така розкішна, неймовірна.
І дуже гордою здавалась.
Спокійно дихала красуня...
Духмяні пахощі лилися.
Неначе літніх днів відлуння
В кімнаті ніжно розлилися.
А поряд пуп"янки маленькі,
Що зовсім ще не розцвіли.
І стебла їх слабкі, тоненькі
Триматись ледь в воді могли.
Вони справжнісінько, як дітки,
Вдихали пахощі п"янкі
І не помітили, як з квітки
додолу впали пелюстки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171235
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 15.03.2010
Я не встречал,прекрасней Вас
Вы-дивный Ангел,во плоти
Вы-Богом созданый алмаз,
Который я сумел найти.
Я Вас искал,искал везде
На поиск ваш,потратил годы
Ходил с надеждой по земле,
Терпя все выходки природы.
Шел в жару,метель и бурю
От сильных ливней я продрог,
Прошел дорогу-не простую
Но все же,Вас найти я смог.
Хочу сказать,Вам о любви,
Что во мне-цветет садами
Сказать,что вы мне так нужны
И счастлив буду только с вами.
Если против,вы скажите
Я злость на вас не затаю.
Я подожду,вы не спешите
Ведь я-вас искрене люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164746
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 15.02.2010
Метёт метель, скрипят морозы.
Дорогу снегом замело.
А на снегу три красных розы...
Ну что ж им так не повезло?
Но кто поможет? Кто подскажет?
Кто это сможет объяснить?
Ведь у цветов есть сердце тоже...
Кто захотел их так убить?
Мороз сильнее всё колдует...
уже не дышат лепестки...
Прильнул к ним ветер и целует...
Никто не в силах их спасти.
Ах, как прекрасны эти розы!!!
Но кровь пролита на снегу...
На лепестках замёрзли слёзы..
Ну чем же я помочь смогу?
Цветы невинны так страдают,
Узнав агонию любви.
И за кого - то умирают..
Зачем же было им цвести?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171624
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 14.02.2010