Наталка Тактреба: Вибране

Шон Маклех

Шибеник вітер

   «Високої  тобі  шибениці  у  вітряний  день!»
                             (Ірландська  народна  приказка)

Написано  в  ніч  Самайну  під  час  марної  спроби  згадати  свій  одинадцятий  гейс.  

На  сумних  ольстерських  пагорбах
Чоловіки  танцюють  свої  дивні  танці  –  
Джигу  шаленого  полум’я
На  межі  світла  і  темряви
(Одвічної),
Грають  ірландські  мелодії
На  залізних  скрипках  
Вусатого  інженера  Кольта.
На  цих  пагорбах  споконвіку
Люди  не  вміли  робити  нічого
Окрім  музики
(Бо  все  суще  –  це  музика).
Шибеник  вітер  –  
Холодний,  як  сторінки  чорної  книги
Старого  книжника  з  Деррі,
Золоті  листя  ясена
Несе  в  мої  кудлаті  сни
Старого  схимника  неіснуючої  віри.
Моя  торф’яна  Хіросіма!
Мій  вітряний  Тір  Еогайн!
Відколи  тебе  покинули
Королі  честі  і  звичаїв
Тисяча  шестисот  сумного  року*
Віддаючи  все  зайдам,
Що  назвали  цю  землю  своєю,
Відколи  віра
Замість  Бога
Змусила  шанувати
Чорного  короля,
Відтоді  банші**
Співають  свою  пісню  нам  –  
Тільки  нам…

Примітки:

*    -  у  1607  році  ірландська  аристократія  після  поразки  чергового  ірландського  повстання  проти  поневолювачів  назавжди  покинула  острів.  Це  ввійшло  в  історію  як  «втеча  графів».

**  -  якщо  вам  банші  не  співали  свою  пісню  чи  ви  її  просто  не  чули  –  значить  вам  пощастило…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457979
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


molfar

ТАЛІСМАН

Погожий  ранок  –
вірний  талісман:
хай  береже  
чутливу  світлу  душу
від  непогоди  і  розчарувань,
що  трусять  ніжне  серце,
ніби  грушу…
Я  променем  
порадую  твій  зір
і  свіжим  вітром
вушка  полоскочу.
Все  буде  добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо  хто  сказав,
що  під  склепінням  зір
є  неможливе  щось,
якщо  захочеш?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 11.02.2012


molfar

Я хотів би кохатися з Вами…

Я  хотів  би  кохатися  з  Вами
у  цю  хуртовину.
Все  забувши  на  світі,
притулитись  до  юних  грудей...
Заховавшись  дитинно
під  широку  і  теплу  перину,
жити  виключно  Вами,
забувши  про  Світ  і  людей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311395
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Юра...

Самотність. Пластмаса. Он-Лайн…

Моя  самотність  надто  вперта
і  не  хоче  мене  покидати  анітрохи,
вона  вважає  мене  безсмертним,
ніби  я  можу  терпіти  вічно
ходіння  однобічно…
В  одну  сторону  іти  самому,
іншою  вертатися  назад,
але…..  од  но  му…
важко  повертатися  додому,
заходити  до  своєї  кімнати
де  на  тебе  чекає  лише  ноутбук,
і  телевізор…в  якому  штампи…
штампи….  штампи….

Вічний  он-лайн  –  пластмасова  радість…
Шукання  себе  на  сайтах,
в  кілобайтах….
Ну  його…хай  все  йде  до  біса,
я  і  справді  втомився
ліпити  ілюзію  власними  руками,
сам  же  ж  створюю  обмани,
щоб  вірити  хоча  би  в  щось,  чи  в  когось…

Вірити  і  бути  потрібному,
хоча  би    в  цій  пластмасі…
А  я  так  боявся  загубитись  в  масі…
все  подрібнено….

Та  надімною,  ярличок  «он-лайн»,
а  в  мені  пусто  і  темно…
Самотність  не  покидай  хоч  ти  мене,
бо  не  виживу….  напевно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294616
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011


Biryuza

Хвилинне про хвилини

...А  в  мовчанні  живе  ЩОСЬ  ніжне,
не  дозволю  вбивати  тишу.
І  впадають  хвилини  в  тижні,
геть  забувши  про  власну  нішу.
Хай  кепкують  ці  циферблати,
їм  ніколи  не  знати  більше..
Тільки  слово  сухе  -"чекати"
промовляю  іще  ніжніше...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195172
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 24.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2011


Ксенислава Крапка

Вільна каса… :)

Якщо  вже  зовсім  чесно  –  не  ванільна,
Люблю  життя,  і  до  свободи  ласа…
І  коли  серце  знову  стало  вільним  –
Вже  не  спішу  кричати  «Вільна  каса!»

Бо  дишеться  без  зайвого  в  легенях,
Бо  спиться  уночі,  і  йде  робота  –  
І  хоч  навколо  й  розвелось  мішеней,
Та  от  стріляти  зовсім  неохота…

І  трохи  нудно  бавитись  у  фею,
Тому  я  навіть  чари  призабула…
І  каса  вільна,  тільки  толку  з  неї,
Коли  касир  узяв  собі  відгула…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261913
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Ксенислава Крапка

Хлопчику мій…

І  кожного  разу  дивуюся,  кожного  разу  –
На  сміттєзвалищі  дрібно  розтрощених  див…
 Хлопчику  мій,  ну  і  хто  ж  то  тебе  так  образив?
Хто  ж  то  тебе  так  безжалісно  не  любив?

І  кожного  разу  дива  відбудовую  наново,
З  мене,  мабуть,  би  вийшов  надійний  тил,
Хлопчику,  я  ж  любити  не  перестану  
Навіть  в  калюжах  з-під  щойно  відтятих  крил…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256807
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 12.05.2011


Ксенислава Крапка

Твоїх обіймів тонка межа…

Твоїх  обіймів  тонка  межа  –  коли  тремтіння  іще  не  видало,
Коли  ще  друг,  але  вже  не  дуже  -  і  не  вернутись,  і  не  спинитися,
І  поки  тиша  переважа,  і,  мов  незриме  густе  повидло,
Опала  ніжність  огорне  душі,  і  залишається  лиш  молитися…

Ти  поцілуй  мене  в  той  момент,  коли  самотність  іще  не  скорена,
Коли  ще  крильцями  тріпотить,  і  все  відштовхує,  і  сахається,
Якщо  кохати  –  то  тільки  вщент:  щоб  перед  небом  було  не  соромно,
Нехай  блаженство  триває  мить,  та  як  блаженно  в  цю  мить  кохається…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254104
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 20.04.2011


Ксенислава Крапка

Початки осені, чи залишки весни...

Початки  осені  чи  залишки  весни  -
Мені  однаково,  аби  не  мокли  мешти...
Ти  краще  мені  завтра  подзвони,
Щоб  я  не  думала,  що  ти  такий,  як  решта!
Пробач  мене,  що  дивлюсь  звисока,
Пробач,  що  опустилася  так  низько!
Й  за  почуття,  що  так  мене  ляка,
Бо  закохалась  в  тебе,  як  дівчисько!
Пробач  мене,  що  нині  не  засну!
Пробач,  якщо  тобі  зв*язала  руки!
Пробач,  що  поділила  цю  весну
На  час  до  зустрічі  і  час  після  розлуки!
Що  не  пускаю  в  серце  почуття.
Що  розриваюся  між  хочу  і  не  можна.
А  ще  за  те,  що  я  розтринькую  життя,
І  з  перемогою  лишаюсь  переможена!
Злітає  в  небо  вітер,  я  із  ним,
А  так  хотіла  б  полетіть  з  тобою!
Та  ти  мені  хоч  завтра  подзвони!
Не  залишай  мене  розбитою  й  пустою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97644
дата надходження 14.10.2008
дата закладки 11.03.2011


Ксенислава Крапка

Мене навчили…

Мені  тебе  не  раз  бракує  поруч,
Та  я  свої  бажання  переборюю  –
Заковую  хотіння  в  тісний  обруч,
І  текст  давно  зазубрений  повторюю…
Я  зі  всіх  сил  впиваюся  у  поручні
Минулого  –  до  крові  і  мозолів:
Мене  навчили,  що  любов  –  це  боляче,
А  я  боюся  болю.

Я  так  остерігаюсь  загубитися,
Що  йду  лише  давно  знайомим  шляхом.
Я  знаю,  що  я  можу  помилитися,
І  дати  маху,  і  зазнати  краху,
І  парашут  мій  може  не  розкритися...
А  втім,  розкрию  крила  й  полечу.
Мені  сказали  –  щастю  треба  вчитися,
І  я  навчуся.  І  тебе  навчу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205509
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 10.03.2011


Ксенислава Крапка

я малюю нігті червоним

я  малюю  нігті  червоним,  я  упевнена,  аж  стерв0зна,    
я  боюся  дзвонити  в  небо  –  раптом  там  нікого  удома?    
поглинаю  літрами  щастя,  заїдаю  його  морозивом…  
раптом  Богові  там  погано?  може,  хворо,  чи  непритомно?    

я  вдягаю  високі  шпильки,  я  керую  світом  навколо,  
раптом  Бог  мене  не  почує,  чи  навмисне  дзвінок  не  прийме?    
обіцяю  собі  обійми,  вимикаю  своє  «ніколи»,  
Бог  вмикає  моє  «ніколи»,  обіцяє  мені  обійми…  

я  не  вірю  в  Його  відсутність,  мабуть  в  нього  просто  відпустка    
Бог  надумався  відпочити,  усамітнився  «поза  зону»    
я  боюся  дзвонити,  в  небі  надто  якісна  вже  акустика,    
а  як  Бога  немає  вдома  –  то  гриміти  нема  резону,  

я  малюю  нігті  червоним,  я  лікую  себе  від  правил,    
я  боюся  дзвонити  перша,  мене  мучать  мої  підозри,    
Бог  запрошений  на  прем'єру,  запускаю  свою  виставу,    
я  вдягаю  високі  шпильки.  я  упевнена.  я  стерв0зна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206562
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 10.03.2011


Ксенислава Крапка

Якщо ламати - то вже ламати…

Я  розриваю  старі  стосунки,
Модернізую  старі  світлинки,
Я  додаю  в  них  нові  малюнки  –
Корона,  ріжки,  крильця  зі  спинки.
Мені  не  сумно,  мені  не  страшно,
Мені  не  складно  послати  к  бісу
Всіх,  хто  спитає;  всіх,  хто  наважиться;
Всіх,  хто  під  руку  гарячу  лізе.

Я  розриваю  старі  стосунки,
У  мене  в  мозку  перевороти,
У  мене  дивний  feedback  на  дотики,
У  мене  комплекси,  в  мене  пунктики.
Мені  не  важко  змінити  імідж,
Мені  не  складно  кинутись  матом,
Коли  на  краще  вже  ніц  не  зміниш,
Якщо  ламати  –  то  вже  ламати!

Я  розриваю  старі  стосунки,
Мені  плювати,  хто  що  там  каже,
Мені  не  шкода  псувати  враження,
Коли  вже  вивчено  всі  лаштунки,
Коли  вже  здерто  й  роздерто  маски,
Забути  ролі  мені  не  важко,
Нема  суфлера  –  нема  підказки,
Шкода  лиш,  -  щойно  розбила  чашку…

07.05.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194688
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 28.11.2010


Ксенислава Крапка

У мене для тебе…

Ти  знаєш,  мені  на  душі  так  спокійно  і  весело,
Що  настрій  поганий  сьогодні  від  мене  в  депресії
У  мене  для  тебе  вінок  із  осінньою  позолотою,
У  мене  для  тебе  ночі  без  сну,  а  дні,  як  усе  –  за  роботою…
Ти  знаєш,  я  трохи  сумую  без  тебе,  і  це  насправді  вимотує…

І  поки  зривається  осінь  своїм  падолистиком,
У  мене  для  тебе  із  крапель  готове  намистечко,
У  мене  для  тебе  любисток,  і  сонце  в  конвертику,  
у  мене  до  тебе  думки  і  слова  в  круговертику,
і  серце  танцює  для  тебе  то  самбу,  то  щось  з  рок-н-ролю,  
у  мене  для  тебе  доля  –  ти  знаєш,  для  тебе  я  вірю  в  долю.

Ти  знаєш,  мені  від  тебе  нічого  не  треба  –  анічогісінько,
Ні  слів  твоїх,  ні  зусиль  твоїх,  ні  епітетів,  
То  просто  думки  мої  навколо  очей  твоїх  намотують  вісімки,
І  просто  страшенно  хочеться  тебе  випити,
Страшенно  хочеться  обіймати,  волосся  куйовдити,
Тебе  оточити  собою,  увагою,  теплотою  і  осінню,
Дозволити  цілувати  мене  в  чоло,  і  у  очі,  а  ще  –  підтикати  ковдру,
І  бавитись  пальцями  у  волоссі…

У  мене  для  тебе  ночі  без  сну,  а  дні,  як  усе  –  за  роботою,
У  мене  немає  тебе  –  і  це  насправді  вимотує…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223312
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 28.11.2010


Ана Пест

"Потяг Київ-Одеса…"

Потяг  Київ-Одеса.
Вже  позаду  перон.
І  понесли  колеса
Півпорожній  вагон.

Ти  самотньо  сиділа,
І  під  стукіт  колес
Задзвонила  мобіла:
Надійшло  sms.

"Ну  давай  повернемо
Знову  перший  наш  крок..."
Провідник  просить  чемно
Показати  квиток.

Замість  ліжка  і  ванни  -
Цей  вагон,як  візок.
Замість  казки  кохання  -
Стільниковий  зв*язок.

Півдороги,  півночі,
Півзабутий  роман.
Ти  виводиш  рядочки
На  блакитний  екран:

"Я  без  тями  кохаю.
Тільки  іншого  вже."
А  вагон  пригадає
Цей  давнішній  сюжет.

Твій  засмучений  messeg
Полетів,  наче  птах.
Потяг  Київ-Одеса
Свій  продовжує  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212940
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 21.10.2010


Пандем

Чорнило

Я  -  твоє  надгірке  невід'ємне  чорнило,
Татуйованим  скрутом  я  визрів  в  тобі.
У  очах,  у  словах,  у  думках,  попід  шкірою
Я  байдужий  до  твоєї  мольби.

Я  ввижаюсь  під  віками,  лізу  під  нігті,
Сірим  словом  видряпую  всі  кольори.
"Схаменися,  прошу,  дай  ковтнути  повітря!"
Чи  ти  дихати  вмієш?  На  глибині?

Ти  ховаєш  свій  страх  в  невідомих  провулках,
Німим  поглядом  дивишся  навіть  вві  сні.
 -  Я  в  тобі,  поки  ти  ще  ковтаєш  пігулки,
Я  тебе  не  залишу  на  самоті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215889
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 21.10.2010


Пандем

Привет, поэт!

Привет,  поэт!
Горит  лампады  тусклый  свет,
Перо  заточено...Ан-нет!
Опутал  пальцы  интернет:
Вводя  в  бинарный  код  сонет,
Танцуют  степ.
Вином  согрет,
Лет  тридцать  сбросив,
Спасибо,  сплин,  тебе  за  осень,
Спасибо,  Сплин,  тебе  за  темп.
Под  джаз  индустриальных  тем,
За  баррикадой  толстых  стен,
Ты  нем.

...Сейчас  две  тысячи  сто  пятый,
Меня  зовут  Зед-Оу-Девятый,
Модель  "домашний  калькулятор".
Привет,  п0~)т!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153114
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 21.10.2010


Ксенислава Крапка

Боже, не дай спинитись…

Відчай  –  це  щось  таке,  що  буває  від  чаю.
Поки  ти  п’єш,  він  тебе  старанно  вивчає
(дивне  і  незвичайне  таке  дівча)
Ти  йому  відповідаєш  поглядом  вбивчим…
Відчай  –  це  щось  таке,  що  так  просто  не  вивчиш,
відчай  –  це  з  тих  речей,  що  потрібен  час.

Розпач  –  це  як  моРОЗ  такий  що  хоч  ПлАЧ,
Тільки  його  бракувало  до  всіх  невдач,
Схоже  таки  прийдеться  забити  м’яч,
Поки  не  зовсім  сльозно.
Ти  таки  вириваєшся  перед  всіх,
Дихай,  не  смійся,  дихай,  не  бійся,  дихай  –  
Розпач  лікують  добрим  вином  і  сміхом,
Я,  до  речі,  серйозно.

Узагалі,  це  все  –  питання  відхилень,
Від  віри,  від  міри,  від  вчення  самого  Дарвіна,  
Від  бажання  розплати,  від  перевтілень,
Боже,  ну  струсони  ж  мене,  ну  удар  мене  –  
Випий  із  мене  відчай,  вибий  цю  ницість,
Вбий  цю  цинічність,  наче  давно  за  тридцять,
Збав  цьому  серцю  оберти,  звуж  зіниці,
Боже,  не  дай  спинитись,  не  дай  спинитись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 25.09.2010


Ксенислава Крапка

Круті дівчата...

Сьогодні  я  вдягла  останній  шанс,
Тому  мені  тепер  затісно  в  талії.
Сьогодні  я  розбовкала  пароль,
Тому  мене  чекатимуть  тортури.
І  звична  комбінація  думок
Утиснута  в  формат  клавіатури.
Комедія  закінчиться  сльозами,
й  погрозою  розплати:  буде  далі.
Круті  дівчата  –  це  вам  не  Шекспір,
Не  Данте,  не  Набоков,  не  да  Вінчі.
І  я  сьогодні  вистрибну  з  вікна,
І  на  підборах  бігтиму  дахами.
А  він  смішинку  випустить  у  вус  –
А-ля  пан  фюрер,  чи  ще  ліпше  Ніцше.
Круті  дівчата  не  шукають  слів,
Вони  язик  тримають  за  зубами.
Сьогодні  в  мене  холод  у  очах,
А  завтра  потепліє:  все  по  Фройду.
І  урочисто  гримнувши  дверми,
Сьогодні  розпочну  сезон  побачень.
Круті  дівчата  виглядають  так,
Що  чують  вслід  «уау»,  а  не  «хвойда»…
І  я  сьогодні  вслід  почула  «уау»,
Та  нам  –  крутим  –  таке  не  має  значення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137509
дата надходження 15.07.2009
дата закладки 23.09.2010


Вадим Верц

Включите свет!

Мой  вам  привет  
Сквозь  время.

Привстаньте  и  включите  свет,
Ведь  в  темноте  все  мертвы,
А  тени  неуправляемы  и  высоки,
Словно  кричащие  заголовки.

Вы  слепы  или  спите  –  
Не  имеет  значения,
Пока  где-то  играют  
В  карты  мира.
На  деньги.  
Того  самого  мира.

Во  всех  магазинах  
Вы  наблюдаете  иконы,
В  церквях  -  витрины,  
Вместо  городов  -  капли  крови;
За  любой  дверью  
С  табличкой  "Выход"  
Образовалась  пропасть,  
Причем  для  каждого  
Своя  личная  пропасть.

Осталось  уничтожить  
Давно  хромающее  искусство,
Дабы  тайно  заменить  его  пропагандой.
Одной  сплошной  пропагандой.

Мухи  зловеще  потирают  лапки,
Но,  ежели  дерево,  из  которого  
Сколотят  ваш  гроб,  еще  не  выросло,
Просто  возьмите  и  включите  свет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158997
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 23.09.2010


LaLoba

Латексний

СвОї  емоції
випускаєш  
у  світ,
обмежуючи  їх
латексом  презервативів.
Що  ж  ти
ховаєш/шукаєш?!
-  Любові  ліміт  -
Ніде  неописаний  гріх  
Пустку  в  твоєму  серці  вивів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206833
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 23.09.2010


LaLoba

Депресивне (ідентифікація)

Я  маскуюсь.
Тебе  зачіпають
ще  не  написані  мною  рядки.
Я  і  гадки  не  маю,
що  з  тим  робити!
Які  такі  дивні  зв"язки
ще  доведеться  творити?
Посплітатися  пАльцями,
тілАми,  генами,
молИтвами,  кнИгами
і  одкровеннями?
Лягати  у  ліжко  поруч
у  різних  Галактиках...
Біг  по  колу!
Вічна  статика!
По  одномУ
я  вбиваю
своЇх  олов"яних  солдатиків.
(У  мене  їх  цІла  коробка,
на  горищі,
залишилась  з  дитинства,
коли  ще  я  бУла  хлопчиком...)
А  зараз  я  ХТО,  впринципі?
Сплетіння  слів,  думок
і  принципів?
Стандартний  набір  всяких  функцій:
"нагодуй",  "посміхнись",  "віддайся"

-  З  якого  місця  Вам  брати  пункцію?

Чуєш,  Я!  Не  бійсь!
Розганяйся!!!
Рятуй  сотні  душ
від  депресій  і  дисоціацій,
Вкладай  себе  і  усе
в  тисячі  акцій.
Роздягайся!
І  відчуй  увесь  цей  світ  на  повну...
Колись  же  ж,  нарешті,  тебе  наповнять?
З  любов"ю
Любов"ю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207686
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 23.09.2010


koodoo

дневник

Я  ненавижу  дневники.  
В  конечном  итоге  они  становятся  парой
смотрящих  на  тебя  глаз,
и  пытаясь  разобрать  за  каллиграфической  дымкой
хоть  какую-то  интонацию  в  их  взгляде,
в  конечном  итоге  ты
либо  спиваешься,
либо  сходишь  с  ума,
либо  отдаешь  все,  
чтобы  отвернуться.

Поэтому
я  ненавижу  каждое  твое  слово
и  боюсь  отвечать  на  твои  звонки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207681
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 19.09.2010


LaLoba

Ти скоро ступиш в мОє Місто

Ти  скоро  ступиш  в  мОє  Місто,
І  доторком  усі  мОї  Фортеці  вІзьмеш,
Тебе  чекала  я  десь  років  двісті,
А  ти  умить  знамена  всі  заміниш,
Боротися  уже  не  буде  змісту...

І  я  молитимусь,  як  і  колись,  на  Тебе,
Свободою  впиваючись,  немов  причинна,
За  вітром  відпускатиму  свОї  одежі,
Любити  буду  просто,  без  причини,
І  боронитися  тоді  не  буде  вже  потреби...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198230
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 24.08.2010


Надя Чернослив

такое.

Телефоны  заткнулись  сами,  как  сговорились.
Скачет  давление  –  это  опять  на  погоду.
Я  изменю(сь),  если  хочешь,  чтоб  я  изменила(сь),
Буду  бежать  в  обе  ноги  (подпрыгивать!)  с  модой!

Буду  стихи  сочинять  (штамповать!)  под  копирку,
Книги  читать,  не  с  конца,  как  люблю,  а  с  начала.
Пить  эту  дрянь,  забывая  вкус  тёрпкой  наливки,
И  стану  меньше  шуметь.…  говорить,  что  скучала,

Врать  о  любви,  о  её  бесконечном  и  сладком
Красном  сиропе,  которым  хоть  пей  –  не  упьёшься!
После  твоих  «сю-сю-сю»  мне  бывает  так  гадко.
А  ты  опять  извиваешься  резвою  вошью

На  гребешке  (так  порой  говорит  моя  мама  –  
Старая  фраза,  но  ты  её  слышишь  впервые).
От  сквозняка  вдруг  пронзительно  скрипнула  рама  –
Переглянулись  со  мною  мои  домовые:

-  «Он  тебе  нужен?»
-  «Не  знаю,  -  ответила  честно…
Дико  устала.  Скорее  подставьте  мне  кресло.  
Точно  ушёл?»  
Домовята  смотались  к  прихожей:
«Точно».  
А  я  и  не  знала,  что  он  это  может…
Просто  уйти…

                                                                                                 2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190989
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 27.05.2010


Jefferson

зранку

Просто  прокинутись  зранку
в  доброму  гуморі,
відкрити  жалюзі  і  побачити,
що  світ  на  повну  чекає  тебе.


Відчути,  що  ще  цілий  -  
цілесенький  день  попереду,
і  не  поспішаючи,  із  задоволенням
приготувати  собі  сніданок.


Одягти  те,  що  є  зручним,
брязнути  ключами
і  залпом  ковтнути  свіже  повітря,
злившись  з  цим  світом.


Забути  про  той  годинник,
що  відраховує  твій  час  -  
ще  купа  хвилин  попереду
і  навіть  цілесенький  день.


Йти  вперед  і  чути,
як  серед  сотні  кроків
лунає  твій  власний  відзвук  -  
значить  вже  є  не  сам.


Бачити  по  сторонах  місто
і  туристів,  захоплених  ним,
та  згадати  себе  під  тим  самим
весняним  туристичним  небом.


Але  згадати  на  найменшу  мить,  
щоб  не  зрозуміти,  чи  то  місто,
чи  то  небо,  чи  щось  ще
тебе  тоді  звабило.


Йдучи  зранку  по  прямій  дорозі,
не  варто  думати  про  минуле,
є  сенс  призупинитись,  згадати  -  
ще  цілесенький  день  попереду


і  піти  далі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191946
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 27.05.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2010


Герман Гошкадор

Порятунок

Я  знайшов  тебе,  людино!
Хоч  шукати  вже  втомився.
Ти  врятуєш  Україну…
Ой,  пробачте,  помилився.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164862
дата надходження 08.01.2010
дата закладки 04.03.2010


Ніна Яворська

А знаєш…

А  знаєш,  шукати  марно  
любов  у  вчорашних  мріях.  
Ти  був  до  нудоти  гарним,  
а  я  -  мов  стара  повія.  
Ти  знав  як  потрібно  жити,  
я  ж  вічно  боялась  смерті.  
Ти  дам  підкоряв  на  Криті,  
я  сльози  ковтала  в  Перті.  
Тобі  всього  світу  мало,  
мені  ж  забагато  волі...  
А  знаєш,  я  завжди  знала:  
ти  -  вибрик  моєї  долі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168150
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 01.03.2010


герой

Поети живуть без шкіри

Поети  живуть  без  шкіри,
Їм  кожен  дотик  -  до  серця,
Їм  кожен  погляд  -  у  душу,
А  ті,  що  не  зрозуміли,
На  рани  їх  трусять  перцем
Із  усмішкою,  байдуже.

Поети  житимуть  вічно,
Плестимуть  вічно  сонети,
Розбиті  серденька,  ніжно
Складатимуть  у  букети.

Щоранку  день  народження,
Ввечері  поминки  щастя,
Здається  життя  порожнім,
Сил  би  знайти,  щоб  не  впасти.

Для  того  на  світі  мерзне
Знекровлене  наше  тіло,
Щоб  вирване  з  нього  серце
У  людях  лід  розтопило!

19.01.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167068
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 27.02.2010


LaLoba

Ранкові рефлексії

Занурюючись  в  глибини  myself,
Як  риба  об  лід  б"юся,  часами.
Та  важко  впізнати  самого  себе
В  відображенні  шкла  віконної  рами.

Заглядаючи  у  самотності  очі  -  небо,
Розумієш,  що  дивишся  у  вічі  своєї  душі.
Та  важко  відкрити  зачинені  двері,
Бо  за  ними  бувають  буревії  й  дощі...

Бо  за  ними  буває  така  непогода  -  
Зради,  біль,  розлуки,  сльози,  печаль...
Я  сама,  часами,  з  собою  не  згодна,
Коли  зачинити  за  кимось,  іноді,  жаль.

І,  вкотре,  я  віршами  тамую  супротив.
Свої  двері  без  жалю  зриваю  з  петель!
Чиїсь  очі...  Далеко...  Дзеркально  навпроти...
Темно  і  тихо...  Чуєш?!...  Що  тепер?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160822
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 27.02.2010


Latur

прийняти те, що не змінити

терпець  ввірвався-все  на  смарку
впустились  руки  і  заніміли.
осточортіли  гульки  в  парку,
думки  неначе  подуріли.

і  під  ногами  сіра  кваша,
топчу  і  мну  щодня  ногами.
то  де  хвалена  віра  ваша,
що  рятувала  всіх  віками?

яка  дурниця-сум  за  кимось,
яка  банальна  тривіальність!
навіщо  знов  мені  наснилась?
навіщо?!  після  сну-реальність.

ти  вже  пробач,  я  тут  поскиглю,
так  прикро  знати  -  сни  не  віщі.
як  дочекатися  не  встигну,
то  і  не  снись  мені.  навіщо?

хоч  світ  вже  часом  і  не  милий
клянуся!  віриш?  буду  жити!
одне  лиш  прошу  -  дайте  сили
прийняти  те,  що  не  змінити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173437
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 26.02.2010


Latur

Катарсис

Більше  тисячі  днів  шукав  влучних  слів.
Сновида,  ніч  шепоче  про  дотик.
Так  нахабно  вдераюсь  до  затишку  снів
Вперше,  вкотре,  ще  поки.

Пам"ятаю  правила  та  знаю  долю.
Лише  першу  тягну  борону  недолугу.
Поросло  полином  душі  чорне  поле,
Та  чому  саме  ти  стала  плугом?

Життя  в  каяття,  як  у  прірву  летіло.
Покараний.  Вибачатись  не  мушу.
Колись  передчасно  так  любив  твоє  тіло,
Тепер  сходить  сонце,  бо  люблю  твою  душу...

25.11.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157721
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 13.02.2010


Latur

Львівська кава

Прибув  зі  Львова  "Вроцлав  -Київ",
П"ята  ранку.
Я  знову  вдома,  зліва  ниє,
Ятрю  ранки.

Перед  світанком  місто  чисте  -
Плетуся  пішки,
Я  не  крокую,  не  карбую  -
Крадуся  тишком.

Повз  твою  долю  йду  навшпиньки,
Чатую  досі.
Бува  стовбичу  під  вікном,
Зазвичай  вдосвіт.

Мої  до  тебе  почуття
Нестерпно  вперті.
Любов  і  досі  ще  жива  -
Вже  мала  б  вмерти.

У  Львові  гарно  п"ється  кава  -
Там  нова  дівчина.
Та  не  хвилюйся,  ще  чекаю  -
Ми  не  вінчані...


18.06.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146700
дата надходження 23.09.2009
дата закладки 13.02.2010


Тантал

Лiто

Рими  здіймали  крила.
Міри  не  знали  чари.
Літа  летіло  тіло
В  храми  величні  хмари.

Марили  липи:  "Пити".
Тихі  хилились  сливи.
Висохли  кропу  квіти.
Трави  благали:  "Зливи!"

Визріли  в  серпні  зорі,
Різали  небо  навпіл,
Гасли-кипіли  в  морі...
В  лісі  ж  плодились  мавки.

Щастя  шалене  мито        
Миттю  -  сльоза  на  вії.
Тіло  летіло  літа,
Справдились  давні  мрії!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157338
дата надходження 23.11.2009
дата закладки 24.11.2009