Надворі осінь, а в душі,
Цвітуть трояндами вірші,
І ллється музика Шопена,
Й не жовта осінь, а зелена.
Не осінь вже, а раннє літо,
І серцю хочеться радіти,
І серцю хочеться співать,
Піднятись в небо і літать.
Летіть у небо, аж до зір,
Душа ж у грудях, ніби звір,
Моє серпденько вириває,
І чую голос твій..."Кохаю".
І ніби зорі твоі очі,
Медовіі вуста жіночі,
Ночами не дають спочить,
А серцю хочеться любить.
А серцю хочеться весни,
І тіло все немов воскресло,
Неначе осінь чарівна,
Не осінь зовсім, а весна,
Співа п"янкими солов"ями,
Із поцілунками ночами,
Із теплим потиском руки,
Куди ж подіну я роки?
Куди подіну сиві скроні,
Душі ж любить не заборониш!
Душі так хочеться тепла.
Мочити в росах ноги босі,
І бавитись твоім волоссям,
І пить із губ п"янкі меди,
Й забуть осінні холоди.
Але ж надворі пізня осінь,
І в серденько журбу приносить
Прощальне, жалібне "Курли"
Що посилають журавлі.
В повітрі жовтий лист кружляє,
І землю золотом вкриває,
Мені, ще хочеться весни,
Та часу біг не зупинить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 11.09.2018
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Стоїть іще ніч за вікном,
Та будить мене знов Муза:
«Вже досить втішатися сном –
Боротися теж ти мусиш,
Якщо не вогнем, то мечем,
Чи словом за Україну,
А мо’ тебе біль не пече,
Що молодь щоденно гине,
Що стогне безмовна земля,
Як сина свого ховає,
Що воля на те Кремля,
Що й досі війна триває?»
Неначе оголений нерв,
Болить так душа, страждає:
Вчорашній міліціонер
В своїх же людей… стріляє…
І капає з серця сльоза
В рядки, що тепер лягають,
І ллються слова, щоб сказать,
Бояться деталь прогавить…
Розтала вже нічка давно,
Заплакав росою ранок…
Донбас буде наш, все одно,
Загояться наші рани!
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678119
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
І знову бій… Жорстокий, довгий бій…
Тремтить сльозою сиво-чорний ранок…
Матусі серце тоне у журбі,
Бо кровоточить болем його рана.
Вже третій день, як телефон замовк…
Вона не спить, не їсть, живе чеканням…
І мозок пухне від важких думок…
А мати згадує своє із ним прощання:
Веселий, ніби сонечко, синок…
– Ти не сумуй, живим я повернуся,
На твій завжди чекатиму дзвінок, –
Казав і цілував свою матусю.
– Коли ж ти виріс?.. – думала вона… –
І рухи, й погляд зовсім чоловічі…
Що робить із людиною війна? –
Все заглядала синові у вічі…
І він пішов… Упевнений, міцний…
Ішов назустріч небезпеці й долі,
У саме пекло чорної війни,
Принести мир щоб людям у долонях…
А біля серця – мамин оберіг…
(Той мусив сина всюди рятувати),
Удома ждали батьківський поріг
І змучена безсонням сива мати…
Вона чекає… Третій день чека…
Перечитала всі-усі молитви…
А з серця сина… тихо кров стіка…
На цьому непростому полі битви…
3.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655508
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Я стежку у лісі шукав невловиму,
Та вовка знайшов - його очі, як кремінь.
В них смерть я побачив - розлючену зиму.
І стягує шию невидимий ремінь.
Хтось пазурі точить і мовчки чатує.
Мені ж залишається правди шукати.
А хто в ту хвилину мене порятує,
І зможе від смерті мене заховати?!
Лиш небо і я. Очі вкриті снігами.
Нічого не бачу, стежини немає.
Є та, що прокладена в лісі вовками,
Є та, що у лісі надію ховає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650196
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Конає, нарешті, влада,
Народ її дотиска,
По всій Україні пада
Вождя кам’яна рука,
Що слала на Україну
Нам більшовицькі полки
Й забрала в нас самостійність
На довгі важкі роки.
Та мрія жила крилата
І цілі були ясні:
Своя щоб була тут влада,
І мова своя, й пісні.
Чужа ж мором нас карала,
Втягла громадян в війну,
Брати де в вогні згорали,
Нас вождь у дугу зігнув.
А далі довершив долю
Наступник вже Ілліча:
В колгоспи загнав, в неволю,
І дикість страшну почав.
Стріляли у серце й лоба
Погонники із ЧК,
Хотіли зробить худобу –
Й народ наш іще чекав…
Війну і повторний голод
Ніс люд на своїх плечах,
Поранених, напівголих.
Здавалось, народ зачах…
Та врешті дух відродився,
Любові високий дух,
Союз тоді розділився
І після важких потуг
Майданом, одним і другим,
Немов важким кулаком,
Ударив, спинив наругу,
Й позбувся важких оков.
Тож падають монументи,
Під ними земля дрижить.
Вже досить експериментів –
Пора нам нормально жить!
22.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646530
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Знову осінь пізня затужила,
Замішала свіжу кров дощем…
Заридали матері й дружини,
Застогнали душі – цідять щем…
Знову дим від вибухів чорніє,
Сіру застеляє височінь,
І земля, мов злякана, німіє,
Бо пізнала, лиха пуд по чім.
Дзвони душі людям розривають,
Кожну переповнює печаль,
А героя в землю заривають –
Чорна на чолі у всіх печать…
Боже, милий, зупини це лихо,
Мудрістю людей цих освяти,
Щоб єдина, горда і велика
Україна вийшла у світи!
26.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626048
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 23.02.2016
Ще не розтала ніч, і напівсонний ранок
Свого ще ока-сонця не відкрив,
І небо не тривожили заграви,
Й пташина не розправила ще крил.
Солодка тиша землю загорнула,
Немов дитя у теплі пелюшки,
Щось воду ледве чутно сколихнуло,
У мокрих споришах лежать стежки.
Воістину вона є неповторна –
Німа передранкова дивна мить.
Я ж хочу всістись на небеснім троні
Й чекати, коли ранок задимить.
17.03.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628422
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 23.02.2016
Я скоро стану бабушкой,
Быть может, и пора.
Но сделаю поправочку -
Впервые стану "ПРА".
А жизнь, она по-своему
Решает иногда:
И человечку новому
Родиться шанс дала.
Не каждому ребёночка
Судьба приносит в дом.
Зажжётся в небе звёздочка -
Тебя мы очень ждём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645763
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Люблю тебе я, краю мій Подільський,
Себе знайшла тут й доленьку свою,
Ходила боса там, де роси чисті
Й краса беріз в весняному гаю,
Зелених трав шовкове простирадло,
Барвистий килим квітів запашних,
І смак осінніх яблук й груш із саду,
Мені і досі не забути їх.
Де у заметах вулиці вузенькі,
Димок колечками угору з димарів,
Та пироги із печі в хаті неньки
І вишитий рушник, як оберіг.
Наснагу ти даєш мені творити,
Тебе з любов"ю батечком зову,
Мій рідний краю.Буде колоситись
Хлібом та піснею земля, де я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645727
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Охопив усю країну спротив,
Утискає владу звідусіль,
Важко й, ой, непросто побороти
«Беркутян» – тренованих бійців.
Та народу сила невгасима,
Й лиш народ – історії творець.
Матінку я Божу попросила
З лаврів одягти йому вінець.
15.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644550
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Прокинувся-проснувся мій народ,
Гартований неволею і болем,
Не задля на Грушевського пригод,
Ризикував під обстрілом собою.
Він вийшов задля втілення ідей,
За право говорить і буть почутим,
Щоб був закон один для всіх й за те,
Щоби жили достойно наші люди.
У душах наших зацвіте весна,
Й життя набуде змісту теж нового,
І пісня, українська, голосна,
Звучатиме без болю, без тривоги.
14.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644548
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Розтрощені голови, очі в синцях,
Поламані ноги і руки –
Картина важка й неприваблива ця.
«За що нам, за що такі муки?
В нас мирне зібрання і цілі ясні:
Порядність же скрізь має бути…
Кричали ж усі і не раз навесні:
В Європу йдемо! Що ж за люди:
Сьогодні – одне, а назавтра – аніч,
У кого очей позичали?
Зустріньтесь із нами, хоч раз, віч-на-віч, –
Щоб ми вас очима стрічали.
Чогось вам стабільність потрібна і край,
Менжуєте нами – народом,
Для вас в Україні – давно уже рай,
Та ми – трохи інша порода,
Що цінності інші давно сповіда,
Її залякать – неможливо,
Вона не стріляє, не б’є, не рида –
Й достойно збере своє жниво!»
5.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645652
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Ми є народ, і слово наше праве,
І дії наші, й наш рішучий крок ,
Майданів не допустимо кривавих,
Бо з нами Правда, Сила, з нами – Бог!»
Слова ці нам сьогодні так потрібні,
Немов молитва, Божа і свята,
І предкам нашим будьмо вірні, й гідно
Заявимо про себе у світах.
Єдині будьмо, захід, схід і південь,
І північ з центром дорогі для нас.
В імперію ми більше вже не підем.
Це – вирішальний, історичний час!
8.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Причина смерті: гордий, українець,
«Бандерівець» і справжній чоловік,
Закоханий у край свій, солов’їний,
А у таких – завжди короткий вік…
На Майдані стояв за волю,
Перемогу святих ідей,
Та у ліс заблукала доля
І не вивела до людей.
У столицю прибув зі Львова,
І сейсмолог, і кандидат,
За державу він мав тривогу,
Тож отримав борця мандат.
Все життя був занадто щирий,
Сильний дух позичав у гір,
Милуватись любив бурштином…
І занадто вже дорогі
Для Івана були Карпати,
І родина, й старий Дніпро,
Перестав він спокійно спати,
Бо ж топталися честь, добро.
Їхав волю він рятувати,
Блиск очей, ніби серебро,
Та потрапив до супостатів,
Не вціліли око й ребро…
Як тріщали і руки, й ноги,
Чули ніч і зимовий ліс…
Він останню долав дорогу,
Напівмертвий і синій… ліз…
Але доля була лукава
І Вербицького підвела…
По краплинці життя тікало,
Не добрався він до села…
І злетіла душа до раю,
Не зламали її кати,
Та чи ж Бог того покарає,
Хто у темінь, немов кроти,
Справу чорну свою зробили:
Відібрали людське життя.
Доля тут, бач, не розгубилась,
Оцінила своє дитя…
Він долав не одні висоти,
І останню теж подолав –
Став Героєм в Небесній сотні,
Волі й гідності не продав.
7.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638210
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
[i][b]Секунды – в минутах… Минуты – в часах
Ушедшее – время по жизни – в бегах
Народ и торсида – группа любви
На многие годы – в любые часы[/b]…[/i]
10. 12. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627565
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Вже зима розкрила свої крила,
Ніч холодна в вікна загляда,
Не заснуть сьогодні мені, сину,
Знову я пишу тобі листа.
Віднайду для тебе, мій синочку,
Лагідні проникливі слова,
І складу мережані рядочки,
Сповнені любові і тепла.
Сумовита, сину, моя мова,
Давить мене темрява густа,
Відішлю у небо вечерове,-
Все що я сказати не змогла...
До могили часто поспішаю,
І схиляю голову свою,
Я тобі сьогодні все найкраще,-
В небеса далекі відішлю...
Може ти почуєш мене, сину,
Я у тебе прощення прошу,
І до тебе я думками лину,
І тобі про доню розкажу...
Вже вона доросла в тебе, сину,
(У сирітстві доля нелегка),
Та від тебе їй дісталась сила,
Впевненість і розум, і краса...
Ще не скоро згорне зима крила,
Та її я зовсім не боюсь..
У поривах вітру голос сина
Чую і Всевишньому молюсь...
Хоч зима ще не згортає крила,
Й ніч холодна в вікна загляда,
Всі мої думки про тебе, сину,
І для тебе всі мої слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636219
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 25.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Була в них геройська потреба
Останній завершити крок,
Полинули душі до неба,
Під шепіт принишклих зірок.
Полинули душі до сонця,
До правди, до волі, тепла,
І кожна душа оборонця
Крізь наші серця пропливла.
Полинули душі крізь тебе,
Прийми їх, спаси, збережи,
Коли проведеш їх до неба,
Їм вічне «спасибі» скажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538575
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 26.02.2015
Я губ твоїх - нестримана жага
Чи твого серця – невловима туга
До відчаю натягнута струна
Хай в тебе я – не перша…
І – не друга
Я шал твоїх палаючих бажань
Скільки б не пив – усе буде замало!
І вироком в часи розчарувань –
Твої слова – Зникай!!!
Усе – дістало!
Я відійду на мить, а чи на крок
Не хочу – далі, і не можу – більше!
Бо знаю, серед тисячі зірок
Знайдеш - одну.
І їй напишеш вірші
Нехай цей день у відчаї мине
А завтра знову – вірю! Хочу! Боже…
Бо так як ти – ніхто не зміг мене!
Бо так як я -
Тебе ніхто не зможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543332
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 26.02.2015
[b][i]Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.
Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!
А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
(З і-нету!!!)
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560529
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 21.02.2015
[b][i]Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
[color="#a81010"](Віктор Баранов)[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560746
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015
А что касаемо меня –
Придумай оправданья сам,
В мирах кредитов и реклам
Так холодно моим ступням
И зябнут пальцы. Я уйду
От одиночества души,
А ты живи и не греши,
Верь мне, я там не пропаду.
Хотя, касаемо тебя –
Родное мне твое плечо
И книги те, что ты прочел,
Я открывала для себя…
А в этих книгах ночь нежней,
И от твоих теплее рук,
И, показалось, ты мой друг…
Непросто оставлять друзей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525580
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 31.10.2014
Вновь грустинки стекляшка расколота,
Грани острые сердце кроят...
Где же ты, я ищу тебя, молодость,
Ясноглазая юность моя?
Разлетелись по травушке скошенной
Перетертые в скачке шлеи'...
Как утеряны, где же вы брошены,
Золотые надежды мои?
Где той солнечной радуги перевязь?
Где та чувств полнота до краев?
Где же ты, что мне в грезе навеялось,
Синеглазое счастье мое?
По каким сеновалам разбросано
Неумелых объятий тепло?
Где ты, девочка, с русыми косами,
За какие моря унесло?..
...
Что тревожишь мне сердце печалями,
Моя муза тоскливая?- Сгинь!
Отсияла за дальними далями
Моей юности светлая синь.
Не зови, ничего не осталось там.
Что ты мечешься, ищешь, душа?
Слышишь, кони всхрапнули с усталостью,
И с рысей переходят на шаг?
Серебрятся года зимней стужею.
Жизнь проходит, привычно вполне,
Но… какой-то чужой и ненужною,
По ошибке доставшейся мне.
Все уже и отмерено полностью,
И отрезано, тонко, уже...
Что там видно, склонившись над пропастью,
Из окна на седьмом этаже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471018
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Приспів:
У світі – доріг багато…
Єдине небо – не видно дна.
І рідна селянська хата
на цілий всесвіт повік одна.
Вертаюсь, вклоняюсь, каюсь,
через висоти, через літа.
Немає на світі раю,
та рідна хата мені – свята.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464798
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Сьогодні ти ще є у мене
Я чую голос ніжний твій.
Твоє закохання шаленe
Мов сильний вітер, буревій.
Його я відчуваю всюди
Воно зі мною завжди є.
Здивовано говорять люди
"Ви бачили колись таке?"
Я часто гніваюсь... потреба?
Сказать по правді, без причин.
Та якщо треба, я для тебе
Перлини підійму з глибин.
Якщо захочеш, я рукою
Дістату з неба зірочок.
Та покладу перед тобою
На український рушничок.
Тебе кохаю до неcтями
За ради тебе я живу.
І те кохання, що між нами
У серці свому збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462811
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 14.12.2013
Світає й смеркає,
Світає й смеркає
І що нас чекає
Ніхто ще не знає.
Якби-то нам знати,
Що завтра чекати,
Чи гонор тримати,
Чи сльози ковтати.
Майбутнє не чути,
Майбутньому бути,
Знайде нас усюди
І вхопить за груди.
Тримаймось, панове,
Життя так чудове,
Спекотне й зимове,
Незнане й раптове.
Світає й смеркає,
День швидко минає,
Не кожен те має,
На що він чекає.
17.04.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465152
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Журиться стара свекруха
Не встає з постелі,
Бо нема чим побілити
У кімнаті стелю.
А невістка, усміхнулась,
Й зразу як з кілочка:
Щітки нема? – зараз буде,
Чи й не заморочка!
Підхопилася хутенько,
Ножиці вхопила:
Без бороди свого свекра
Умить полишила.
І вже з свекрового клоччя
Щітку змайструвала
І завзято кругом стелю
В хаті збілувала.
- Чого ж знову ви не в дусі
В свекрухи питає.
- Не фарбовані в нас вікна,
Пензлика немає!
- Буде пензлик, сама його
Зробити беруся!
І у свекра вже чикрижить
Будьонівські вуса!
Так минуло трохи часу,
Чи якась година,
На обід синок приїхав
Й бачить: деревину,
Що її аж на вершечку
Батько обіймає.
Цікавиться син у нього:
Що це означає?
- Дві дурепи надумали
Смажить в клярі зайця
А я бідний і не знаю
Чи є у них яйця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457836
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423486
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 27.10.2013
Встретил меня, ты безумно красиво.
Признаюсь, я была польщена.
На Московском, тогда молчаливо.
Ты ведь понял, что я влюблена!
Закружил меня, легко и игриво.
Возле "Авроры" крепко обнял,
И на Васильевском так бережливо,
Сердце моё навсегда заковал.
На Дворцовой стоял горделиво.
В величие твоём билась Нева.
И только Фонтанка неприхотливо
Душу твою, для меня берегла!
Когда провожал, было дождливо,
Помнишь, на Невском в 4 утра.
Глядел на меня ещё так прозорливо
Но остаться с тобой я не смогла!
Знаю, Питер, ты ждёшь непрерывно
Моего возвращения в родные места!
И я влюблённо, по детски, наивно
Обещала вернуться!Вернусь навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444000
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2013
Душмани там, душмани тут
З гори стріляють, з низу, в спину,
А наречені дома ждуть
В далекій, любій Україні.
В міжгір’ї стелиться туман
Тріщать з усюди автомати
Будь проклятий Афганістан
За те, що гинуть тут солдати.
Немає хлопцям двадцяти,
А їх в Афганістан на плаху
Примушують по смерть іти
За що? За Бога? За Аллаха?
Ні! На догоду комуністам,
Які в напрузі світ тримали.
В догоду цим авантюристам
Скрізь наші хлопці помирали
За для яких амбітних схем
«Ввесь мир насилия розрушиш
До основанья, а за тем….?»
Віддати Богу душу мусиш?
Тож гинули наші сини
Не тільки лиш в Афганістані.
А поверталися вони
До дому – в чорному тюльпані.
Кабул,Баглан чи Кандагар –
Хіба ж це наша батьківщина?
Та й Гіндукуш, що поміж хмар
Також - не рідна Україна.
Минув той час, а що за ним?
Безглузда смерть в чужому краю!
Я ті часи і той режим
Із болем гнівно проклинаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405185
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 08.10.2013
[b]З[/b]далося заблукало літо бабине в туманах,
[b]Д[/b]орогу в осінь все не може знову віднайти.
[b]А [/b]дощ його тримає в самоті, як у кайданах,
[b]Л[/b]укавить, вміло плутає і розмива сліди.
[b]О[/b]сінню пісню дощ і вітер в унісон співають:
[b]С[/b]умна й болючо-ніжна, бесконечна водночас.
[b]Я[/b]к швидко дні осінні в дощовій імлі минають.
[b]З[/b]багнути страшно - так трапляється в житті колапс.
[b]А[/b] як же хочеться, щоб літа бабиного ніжність
[b]Б[/b]арвисто-золоті скрізь розстеляла килими.
[b]Л[/b]етіло б листя кольорове, ніби дивовижність,
[b]У[/b] серці ти і я красу цю зберегти б змогли.
[b]К[/b]оли узимку будуть заметілі танцювати,
[b]А[/b] морозець на вікнах залишатиме узор,
[b]Л[/b]аскаво скажеш: " Зараз я не зможу промовчати,
[b]О[/b]сіння казка снилася мені сьогодні знов:
[b]Л[/b]етить, кружляє у повітрі листя золотаве
[b]І[/b] ми крізь золотисту заметіль удвох йдемо.
[b]Т[/b]ак затишно. Тепло осіннє напрочуд ласкаве
[b]О[/b]горне нас. Слів не потрібно Просто мовчимо.".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451915
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Порой с улыбкой равнодушной,
Любимые смотрят глаза,
И чувств, Цветок , сомненья душат,
Грусть обвивает как лоза.
Душа стремиться к Солнцу, свету,
Наивно веря в чудеса,
Но в грусти горькие куплеты,
Течет любовная роса.
Лишь не под силу тучам черным,
Порвать Цветка и Солнца нить,
И злой Судьбы тяжелый жернов,
Любовь не сможет измельчить .
Хоть на секунду луч надежды,
Согреет листья и опять,
Исчезнет счастья вестник нежный ,
Душа с желаньем будет ждать.
Любовь не требует награды,
И чувств, Цветок, не отцветет,
Когда мы Солнцу сердцем рады,
И смотрим жадно на восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450901
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Прекрасен, ясен мир ночной грозы.
Есть в звуках грома грозное стаккато.
Сверканье молний с гибкостью лозы
Танцующих по краешку заката.
Как радостно взорвалась тишина,
Пришитая к стеклу разящим светом.
Ждёшь затаив дыханье и она,
Во тьме вскипает громовым ответом.
Спешит душа навстречу облакам,
И там любуясь многоцветьем ночи,
Вдыхает запах молний как цветка.
Там запах грома темнотой отточен.
Вот застучали палочки дождя,
По барабанам жаждущего поля.
С коротким летним ливнем уходя,
Гроза и ночь гуляют на просторе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442927
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 10.09.2013
О, віршу мій! Яким тебе штовхнуть ядром,
Щоб вивести на голубу орбіту,
Щоб слово й мисль народженні моїм пером,
Метнулись птахом синім до зеніту?
Яким шляхом тебе підняти до вершин,
Щоб ти палав – не знав лиху годину?
Душа тремтить моя, бо ти ж мені, як син…
Якого я ніколи не покину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221443
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 06.09.2013
Птахи співають на відлигу...
Он, бачте, плине вже струмок,
І перший пролісок з-під снігу,
Неначе стелить килимок.
Немов світліше стало в полі,
(Благословенна кожна мить!)
А зірка на краєчку долі
Від щастя злякано тремтить.
10/11-2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158388
дата надходження 29.11.2009
дата закладки 06.09.2013
Козацька слава квітне у віках,
Крізь дим сторіч летить, неначе птах.
А я козацьку пісню в світ несу,
Прекрасну, ніжну, чисту, мов росу.
Бо пісня, це відрада козака,
Вона стрімка, немов в горах ріка.
Я пісню цю нащадкам донесу,
Прекрасну, ніжну, чисту, мов росу.
Приспів:
Гей, гей, козаче, друже вірний мій,
Дружину любу серденьком зігрій!
Бо вона славна з бою тебе жде.
Твоїх дітей,мов птаха,в світ веде.
Козацька доля радісна й сумна,
Та в серці вірному любов одна.
А я козацьку вірність в світ несу,
Прекрасну, ніжну, чисту, мов росу.
Бо я нащадок славних козаків,
Від батька,діда, з далини віків.
Бо я козацьким родом дорожу,
Козацький рід в синах я збережу!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391863
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Замело дороги, снігом завалило.
Човгаються ноги, літає білило!
Вітер розходився і гойдає віти.
У таку негоду – вдома відпочити.
Розпалити грубу, сісти в крісло, поряд.
Милуватись чистим, що вкриває сморід,
Що ховає зелень під свої долоні.
Обіймає крони і цілує скроні…
Заварити каву, запросити в гості
Чарівну та пишну, з запашним волоссям.
Розглядати очі і красу небесну.
Щоб зустріти разом вечір, ранок, весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391785
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Зберу своїх літ вино
І виллю у келих ночі,
Нехай протече воно
Крізь губи твої дівочі.
Нехай пропече вогнем
Твій перший, палкий цілунок,
Ми згодом усе збагнем,
Віддавши життя в дарунок.
Ми згодом усе збагнем,
Віддавши життя в дарунок.
А зорі твоїх очей
Палатимуть від наснаги,
Та чистий вогонь ночей
Врятує тебе від спраги.
Крила пришиють тобі
Турботливі руки Бога.
Ти чуєш, дзвенить мобі,
То мабуть дзвінок від Нього!
Ти чуєш? дзвенить мобі.
То мабуть дзвінок від Нього!
14.08.2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384178
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Сладкое душистое
Рубиново-блестящее
Малиново варенье
Домашне-настоящее
Посматривает дочка
И слюночки глотает
А мама очень строгая
Открыть не разрешает
- Не время, не сезон,
Зимы дождаться надо
А дочка, постаравшись
Простыть в жару так рада
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343534
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 09.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
Добро и Зло, как плюс и минус,
Как юг и север, день и ночь,
Ведут сражения незримо
В людской душе! Гоните прочь,
Гоните демонов молитвой!
Гоните ладаном чертей!
Победой завершится битва
Добра над злом пусть у людей!
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126732/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242762
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 09.11.2011
Я в тумані сховаюсь від тебе,
Та по росах прийду світанкових…
Розстелю біля ніг своє небо
І розсиплю сіяючі зорі.
Попрошу вітер сльози зсушити
І цілунки заплести у коси.
Повернусь, бо не можу я жити,
Коли серце кохання ще просить.
Обніму, як завжди, як в останнє,
Пригорну, нехай серце співає…
Ти ж моя, моя зіронька рання,
Я тебе до без тями кохаю.
А роки … Я їх просто не чую…
Сивина… Її просто не бачу…
Як з тобою… Тобою милуюсь…
Як без тебе, буває заплачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291157
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Я не чаю души в тебе...
Нет, - всё это не лесть.
Мне б, «спасибо» сказать Судьбе
Лишь за то, что ты – есть.
Но, когда тебя рядом нет, -
Вновь шепчу я, любя, -
Что готов быть с тобой – сто лет!
Но, - ни дня без тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289708
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Може, думаєш, - вищий за всіх?
Ні, - не треба навшпиньках стояти.
Ти не той зашкарублий горіх,
Щоб міцні мої зуби зламати.
Ними гриз я каміння щодня,
Обмивав іх «гіркою» щоденно.
Ти схопився за ношу. Підняв?.
Чорта з два! Ще, - далеко до мене.
Не чекай, - що спіткнусь чи втомлюсь:
Я крокую упевнено вгору.
Та, повір, - не за те знов молюсь,
Щоб було тобі гірше, ніж вчора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287236
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Любовь как водка разных марок.
С одной приятно посидеть.
И нет как-будто перегара,
И даже хочется запеть.
Другой же только смочишь губы,
Уже не можешь тормознуть.
От почек пшик и печень губит,
Ни почесаться ни зевнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287046
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Друга, вдосконалена версія пісні.
Сл.,муз.,аранж., вокал - Шевченко М
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208076
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 13.09.2011
Нет одиночества, не стало.
И захотелось снова жить.
Каким магическим кристаллом
Сумел меня приворожить?
Награда ты иль наказание
Еще так сложно мне понять.
Невыносимо испытание -
Любовь разлукой проверять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278841
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Безделью смерть, жизнь только желанию
Ведь это твоё второе дыхание
Срывает башню, тебе дарит крылья
Вся грусть и печаль развеются пылью
Желанье ударит фонтаном безумным
И новые песни ударят по струнам
Давай же, снимай эту грустную маску
И серые будни зальёт яркой краской
Ты к цели своей полетишь напролом
Сметая проблемы, невзгоды крылом
Сквозь тернии и к звёздам мечту пронесёшь
Ты лучший, ты сильный, и ты всех порвёшь
Нет времени плакать, о прошлом жалеть
Так можно до пепла как свечка истлеть
Чтоб сам по себе свет в душе не угас
Поверить в себя должен каждый из нас
Твои лучшие друзья - это лень и пофигизм
Твои комплексы, зависть, страх и эгоизм
Обыватель, как и все в цепи серости закован
Разве ты желаешь жить дальше по чужим канонам
Плотно в сети ты окутан этой массовой культуры
А твой разум затуманен дым машиной диктатуры
Ты всего лишь потребитель, овощ с грядки и не больше
Но есть время всё исправить, жить умнее и попроще
Как много людей что плывут по течению
Мешая сомнений мучения с ленью
Создали себе лишь иллюзию счастья
Собственный плен, это клетка безвластия
Живи сейчас, кричи, дыши
Убей печаль, жги и круши
Пусть все стоят, чего-то ждут
Ну а у нас другой маршрут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201437
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 10.08.2011
Зла любовь, - говорят…
Знать любовь, - честь имел.
И мою, - в один ряд
Я поставить не смел.
А ещё скажу вам,
Что по злой – не страдал.
И по чьим-то глазам
Лишь свою угадал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250112
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 15.04.2011
Пішов спокійно, і дверьми не грюкав,
Без сварки, без образливості слів...
Твоїх пояснень він уже не слухав,
Їх не було тоді, коли хотів...
І що казати? Про любов, про зраду?
Про те, що в серці залишає слід?
Тепер красуйся спереду і ззаду!
Бреши собі, що він давно набрид...
Ти не сплакнеш, принаймні не сьогодні.
Сьогодні відсвяткуєш у вині...
А одинокість – гірша ніж безодня,
Прийде пізніше з сумом… без гульні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241816
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Вот опять холода наступают,
заметает зима города.
Мама ты всех красивей на свете,
не беда, что уходят года.
Стала ты вдруг на осень похожей,
словно иглы в стогу седина.
Но в душе ты гораздо моложе,
ты прекрасна, всегда молода.
Молодость ушла ее ведь не вернуть,
юность пролетела как стрела.
Кто сказал, что легким будет путь,
жизнь прекрасна, но идут года.
В руки, я беру, твою ладонь,
и целую сердцем согревая.
Мама - ты Богиня Мира и тепла,
я люблю тебя моя родная.
Вновь рисуют пейзажи морозы,
лужи сотканы прочно со люда.
на глазах твоих мамочка слезы,
но румянец скрывают года.
На деревьях висят плача льдинки
и поют строки в такт, провода.
Покидают родителей дети,
ждут их семьи, друзья, города.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223783
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 06.02.2011
Моя - від сліз і до оргазму.
Її пустив на свій поріг.
Вражає серце й розум разом,
Я припадаю їй до ніг.
Вона! Вона - моя планета
Моє кохання, сміх, печаль
Вона бажань моїх – сонета
І мрій моїх - граційна лань.
ЇЇ! Її Ношу в своєму серці.
Благаю, доле, так сприйми...
Кохання хочу в темпі скерцо
Плащем блаженства обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237241
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 05.02.2011
До щастя нам з́авжди чогось би іще.
Ну от би ще це - і було б все чудово!
Лиш час непомітно в нікуди втече
Все ж так, по-англійськи: з порогу ні слова.
А в старості мудрій (так вже повелось)
Те слово «було» нам з усіх найсолодше.
Було ж воно, щастя! Ну, ось воно! Ось!
А молодість вперта не бачить, не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219111
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 01.02.2011
Я голуб»ям зігріюсь біля тебе.
Так солодко у долі на плечі.
Колись все рвались крила мої в небо,
Під непривітні доторки дощів.
«Я твій союзник!» - кликав вгору вітер.
Та, як коханець, не просив руки.
«О, як це нудно - жити поміж літер,
І бити крила об чужі шибки»…
Дай голуб’ям зігрітись біля тебе.
Намерзлася на волі… досхочу.
Впусти у клітку і замкни. Так треба!
(Світанок прийде - все-одно втечу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 01.02.2011
Я наточу острей ножи –
Свободной воли снаряженье,
Обрежу наросты души –
Греховной сути отложенье
И разгоню гнилую кровь –
Остаток зависти и злобы –
И в сердце выплавлю любовь
Не низкой, а высокой пробы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230754
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Что наши мысли? Это лава,
Непостижимости поток.
Они - смертельная отрава,
Они - живительный глоток.
То в пламени своем сжигают,
Как прошлогоднюю листву,
То к жизни вновь воспламеняют
И нас на подвиги зовут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218680
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Я намалюю тобі ніч
З зорями ясними на небі.
Що іноді летять з небес,
Повір кохана-це для тебе!
Я намалюю тобі день,
Пташиний спів у синім небі.
І сонечко дає тепло,
Повір кохана-це для тебе!
Я намалюю тобі ліс,
Високі гори,небо синє.
Я намалюю тобі все-
Про що ти навіть і не мрієш.
І все,що буду малювать
Що пензлик створить на папері,
Коханням буду зігрівать
Бо це ти знаєш- все для тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215293
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Снег закружит белыми хлопьями,
и малыш вдруг в ладоши захлопает,
и в шубченке своей неуклюжий,
в самом первом танце закружит,
и проложит свой первый след -
самый первый, как этот снег.
И Зима его щечки щиплет,
и следы его снегом засыплет.
Малышу же, конечно, покажется,
что Зима эта просто проказница!
(стихотворение написано под Новый 1976 год. Мне 17)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210344
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Как будто я в чужой стране:
Язык, мне незнакомый,
Звучит снаружи и во мне.
Удмуртский или коми?
Отдельных слов мне не понять,
Лишь звуков переливы:
Шум листьев, ветра, волн и, глядь,
Знакомые мотивы!
Вокруг меня - моя страна,
Мой край, родной до боли:
Я - в пермской парме, и она
Вогульским мне глаголет.
Фото: гора Полюд, вид из Чердыни.
Пермский край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210341
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Пишу тебе… А, надо ли?
Какой в том смысл? Не знаю.
Как звёзды с неба падали,
Ты видела, родная?
Вот так и я у ног твоих
Останусь пеплом серым.
Без спутниц всех дорог моих -
Любви, надежды, веры…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209258
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Влетіла ластівка в домівку,
Тримала в клювику листівку.
В листівці тій є блага вість:
до нас прийде поважний гість!
Сліпий старець, в руці бандура.
він грає так, щоб ви відчули
свободу, й волю берегли.
Щоб якості ці віднайшли!
Є дім у вас і є родина.
Відтворена така картина,
що намальована любов"ю.
А в центрі сим є Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207590
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 03.09.2010
Когда с осенним холодом
Остынет голова,
Когда поймёшь, что молодость
Не каждый раз права,
Когда ночами тёмными,
Вдруг, потеряешь сон, -
Ты помолись, чтоб вспомнил я,
Что был – в тебя влюблён…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207935
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон.
Дорослого життя перипетії
Розтануть тихо, як ранковий сон.
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім.
Там ще невдачі не гніздяться в стрісі,
Чигають у дорослості жалі,
Там підлітки-ромашки на узліссі,
Як я, ще недоторкані й малі...
**************************
Вже облетіли пелюстки квітчасті,
В житейське море вилилась ріка.
Лобастеньку голівку правнучати
Уже не пестить бабина рука.
В моїм саду розлуки колобродять.
Навкруг життя - столикий іподром...
Журавлик заглядає у колодязь -
Дитинство хоче виловить відром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171518
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 09.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2010
Не чекай на кохання – без сліз,
Не чекай на розлуку – без болю.
Та образу і гнів до валіз
Не пакуй, щоб забрати з собою.
Як насправді кохаєш, - терпи!
Чи то, пестить любов, чи лінчує.
Її, справжню, побачить сліпий,
І глухий її, справжню, почує.
Не чекай на кохання… Кохай.
Там пізнаєш, - і пекло, і рай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201244
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 16.07.2010
Хотелось мне, всё же,
Любить, быть любимым
И счастье делить на двоих...
При этом я, Боже,
Дорогой шёл мимо
Церквей и Заветов Твоих.
И душу я тоже
Засыпал камнями
Разгула и страстных утех…
Прости меня, Боже,
И, - вырви с корнями!
Мой сладкий, чудовищный грех…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200362
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 16.07.2010
Время, пролетая синей птицей,
За собою весело зовёт.
Мне – не по пути. Мне веселиться, -
Что-то не даёт.
Это «что-то» - точно, не отпустит
Моё сердце в праздничный полёт.
Это «что-то» - псевдоним той грусти,
Что мне душу рвёт.
И, тебя невольно вспоминая,
Вспомнить обо мне – тебя молю…
Ведь, тебя я – не любил, родная.
Вновь и вновь – люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200515
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Я тебя разлюбил… Ну, - почти…
Мне осталось, совсем уж, - немного.
Только в том промежутке пути
Как не сбиться бы снова с дороги?
Только в том промежутке всех чувств -
Мне всё бредится, что не остыл я.
Вновь к тебе днём и ночью лечу
На уставших, подрезанных крыльях.
Эта рана - насколько свежа,
Что тебя я – не скоро забуду.
Но, хотел бы я знать, - где межа
Этим серым, непрошенным будням?
И, хотел бы я знать, - как уйти
С той дороги, ведущей к любимой,
Как, на том перекрёстке пути,
Не заметив её, - пройти мимо?
Я тебя разлюбил… То ли, - нет…
Мне не трудно на это ответить…
Но, сползает тихонько в кювет
То, чем я до сих пор, - жил на свете…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201048
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Незламная, нескорена, ти вічна і жива.
Червоною калиною твоя душа цвіла.
Стежинкою-мережкою у літньому садку,
Росинкою на сонечку до тебе я прийду.
І ти, моя Вкраїнонько, як дівчина проста
Обіймеш моє серденько, цілуючи вуста.
Низесенько вклонюся старій вербі в гаю,
За рідну свою матінку я бога помолю.
Незламная, нескорена, хоч в серці, мов іржа
Залишилася рана від вражого меча.
Україно, птаха гордая, злітай же в небеса,
Хай очі твої яснії не застелить сльоза.
Вставай же, моя рідная, вставай: настав твій час!
Тебе ми не покинемо, вогонь в душі не згас.
До тебе лиш вертаюся, хоч де б я не була,
Моя ти Богородице, ти вічна і жива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200767
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 14.07.2010
Я тебя не гоню-оставайся.
Я тебя не держу-уходи!
Не спеши!Навсегда не прощайся.
Свет любви нас согреет в пути.
Помолчи!Не изрань ложью дУши.
И любимой меня не зови.
Рядом ворон в предчувствии кружит
Над остатками нашей любви.
Не давай мне пустых обещаний.
Звёзды с неба не надо дарить.
Лишь избавь от больных расставаний.
Слово дай мне, себя не губить.
Я тебя не гоню.Принимаю.
Я тебя не держу.Сам решай.
Но поверь,дорогой,что я знаю
У надежды нет слова "прощай"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193846
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2010
Во дворе как-то маленький мальчик гулял,
И соседа на лавочке он увидал.
Тихо плакал от боли утраты сосед,
Он жену схоронил, с ней прожив много лет.
-Мама, дедушке плохо, к нему подойду,
Может быть, я ему чем-нибудь помогу…-
Он тихонько к нему на колени присел,
Обнял нежно и молча, и так с ним сидел.
Подошла через время к ним мама потом,
Ей с ребенком пора заходить было в дом.
-Что ты дедушке милый, такое сказал?-
-Ничего,…просто плакать ему помогал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186163
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Руки её - вот предатели! -
С ним не смогли равнодушничать.
Связь с "ГлавГенШтабом" утратили
Долг на границах несущие.
Высшее, в рюшках, командованье
Сдаться давно приготовилось.
С первых же темпов поглаживанья
В отпуск отправились совести.
Вечером, двое, обнявшись
Hапрочь забыли условности:
Руки, в тепле оклемавшись,
Трогали жизнь в завороженности.
апрель-май 2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185916
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 24.04.2010
Я не блистать сюда пришла
И не парить на бис словами,
Мне, просто хочется сказать,
Что я с тобой не ради славы.
Я благодарности слова
Дарю тебе – ты самый лучший!
На Сайт нас Муза позвала,
Чтоб из развалин вынуть души.
С развалин жизни не простой,
С осколков розовых мечтаний.
Мне интересно быть с тобой.
Твой друг.
( Без титулов и званий.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185735
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 23.04.2010
На краю стола
Пепел сигарет.
День, усталость сна
Прожил. Брезжит свет.
На осколках лет
Дым пустых обид.
Отозвался? Нет,
Пуст кувшин, испит.
Ветер сдул намёк,
Растворилась боль.
В узелках дорог
Поросль ждёт. Любовь
Просится на свет -
Время ей прийти.
Вот и весь ответ.
Я ушла. Прости.
12.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183353
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 12.04.2010
(повторно)
Как ненавижу я войну,
разрывы бомб, разгул смертей!
И я кричу сквозь тишину:
«Что делать с памятью моей?!»
…Пацан. Мальчишка. 9 лет.
Десант над городом. Стрельба.
В слезах у эшелона дед.
В глазах у матери мольба.
Объятья. Стоны. Чей-то крик.
Гудок. В теплушке теснота.
На всё начхав, храпит старик.
Жара. И душит духота.
Я к матери прильнул, устав.
\ Как постарела вдруг она! \
Стучит колёсами состав:
« Э – ва – ку – а – ция – вой – на …»
Братишка годовалый спит,
в руках остаток сухаря,
а старший у двери стоит:
«О чём большие говорят?»
Но разговоры ни о чём.
Всё больше окрики детей
и полушёпот о своём.
На стенах игрища теней.
А на бегущий мимо лес
багряно-огненный закат
охальником наверх залез
и очернил его за раз.
… Шестнадцать дней всего назад
был моего рожденья день.
Наутро – театральный зал .
Портной на сцене сел на пень.
А рядом белая коза.
И тишина. И тишина.
И вдруг ударом по глазам:
«Война! Война! Война! Война!»
Шестнадцать дней!.. А может, век?!
А может, я себе соврал?
Девятилетний человек
увидел столько и узнал,
что голова пошла вразнос,
в глазах – испуг, в печёнке – страх,
и нервы выжали понос
и выворачивали пах.
… Уже давно за семьдесят
и пройден не один редут,
но всё еще глаза косят
по сторонам и что-то ждут.
Вдруг станет явью страшный сон?
Я напрягаю мозг и слух:
Вся жизнь – тот первый эшелон,
и душу ест теплушек дух,
и взрывы бомб, истошный крик,
и марафон через хлеба,
и всеми брошенный старик,
и пулемётная пальба,
и смерть, и кровь, глаза без слёз,
и кем-то скинутый сапог,
из сердца вырванный вопрос:
«А есть ли Бог?!
А есть ли Бог?!»
Осколком «Невель» до сих пор
в моей душе. И спасу нет!
Он – и хирург, и прокурор
моих поступков много лет.
… Как ненавижу я войну !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182594
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Как дышится тебе, и как тебе живется?
Сейчас ты счастлив и спокоен? Засыпаешь как?
А небо, небо надо мной, когда сомкнется?
На тень твою моя, когда поднимется рука?
И как тебе она? Ах! не она, а обе...
Как прежде делишь поровну любовь и на двоих?
И как со мной ты с ними ангелу подобен,
И как со мной все время с ними честен, и двулик?
Не мне судить и сеять между вами ссоры,
И с корнем вырвала тебя, но сердце злейший враг...
Как душу уберечь от стонов мандрагоры?
Не знаешь, мой хороший? Нет? И я не знаю как...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182408
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Сегодня праздник у Танюш,
Ни у Наташ, ни у Катюш!
Сегодня очень нужно
Танюш поздравить дружно!
Пусть за окошками снега,
Мороз трещит,кружит пурга,
Пусть этот день январский
Для Таней станет майским!
Пусть на душе цветут сады,
Пусть распускаются цветы,
Пусть солнце светит ярче,
Пусть поцелуи жарче!
И чтоб в любой открытке
Лежало по улыбке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168044
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 01.04.2010
Интересно-интересно!!!
Честно-честно,честно-честно!
Всё на свете так чудесно,
Что мне очень интересно!
Интересно, как снежинки
На ладошках моих тают,
Как устроены машинки,
Как воробышки летают?..
Где сверчок построил домик?
Где кончается земля,
Где живёт волшебник-гномик?
Как придумали меня?
Отчего ревут медведи?
Почему жужжит пчела?
И зачем нужны соседи?..
Чтоб будить меня с утра?!
Где растут конфеты, булки?
Как ложится солнце спать?
Почему после прогулки-
Тихий час, нельзя играть?
Я расту - и быть матросом
Не мечтаю вовсе стать!
И поэтому вопросов
Буду много задавать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181122
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 01.04.2010
Благодарю за нелюбовь
она к себе меня вернула
Я стала гордой птицей вновь
и крыльями уже взмахнула.
Нет благодарности границ,
за то,что подружилась с музой
слова летели со страниц,
а не ложились тяжким грузом.
Благодарю за нелюбовь
я закалилась в испытаньях,
за в клятве смешанную кровь,
за правду в наших расставаньях.
Благодарю,но всё ж любви
мне так порою не хватало,
что слёзы горькие мои
я вытирать не успевала.
Но вот увидишь-я \" взлечу\"
или пойду походкой твердой,
за нелюбовь я заплачу,
любовью безответно гордой!
2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180182
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 27.03.2010
Э-э-э-х! Разболелась душенька
Вся огнём горит,
Разгулялась душенька
Русская внутри.
Ноженьки по травушке
Босиком бегут,
Э-э-х! Трава – муравушка,
Не одна я тут.
Эй, взгляните, милые,
Девка хороша,
Хоть и исстрадалася
У неё душа!
Плачет не по милому,
Плачет по всему,
Плачет по постылому,
Свету своему!
И по небу синему,
По воде – дождю
И по роду длинному,
Плачет по вождю.
Плачет по родителям,
Плачет по родне,
Плачет по дитиночке,
Словно на войне.
За топор хватается,
Хочет порубить.
Как мне эту душеньку
В сердце усмирить!
Эх, трава – муравушка,
Упаду в неё,
Может поутихнет
Серденько моё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178840
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 23.03.2010
Вспыхнет алым небо голубое -
Коль промолвишь зн́аковое слово,
Сердце разгорится, как от зноя,
Чувственною музыкою снова...
Пусть помедлит ноченька, врач́уя
Сердце жаркое, где есть прохлада...
Под луною, так с тобой хочу я
В сень темнеющего влагой сада.
Всё воскреснет, тих там листьев шелест,
Возродится то, чего не стало...
Зажигай, луна, всех бл́иков прелесть,
Чтобы сердце снова трепетало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178984
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 22.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2010
Упруга, здорова і жадна життя
І він - як обсмоктана кістка...
- Hе буде з такого весілля пуття, -
Казали батьки доньці різко.
Донька ж собі вперто співала своє.
І твердо стояла на свому.
От хто краще знав з них, що щастячком є?
І що двох чекає потому?
3.03.1999р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47560
дата надходження 01.01.1999
дата закладки 16.03.2010
Важко збагнути, що коїться з мовою
Милою, ніжною, гнучко-шовковою.
Протягом низки останніх століть
Завдано стільки тобі лихоліть...
Дійсно, можливо привчити до іншої,
Hавіть гучнішої, мабуть, не гіршої...
Але музичність, барвистість поем
Гідно засвідчать: це - мова богем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47441
дата надходження 01.01.1997
дата закладки 16.03.2010
Hаче злидар, (під-"каліку"),
Hа базарі руку тягне -
Молодого воїн віку
Відслужити гідно прагне.
Hазбирає "норму" гривнів -
То "діди" дадуть поспати...
Так виховуються мстивні,
Ще сов`єтчинські солдати.
Добрий досвід - краще злата,
Знадобиться на "гражданці".
Hе питайте депутата:
Де гартують голодранців?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47420
дата надходження 01.01.1996
дата закладки 16.03.2010
Тобі!
У а´еропорту´ займу надій
Тобі на во´сьмоберезне´ві чари.
Й заграються слова навперебій
Із жестами трамвайного гусара
У рясі дирижаблебудівній.
Тобі одній, тобі, тобі одній.
І ти повіриш, очі воскресиш,
Ти полетиш у мріях, де покличу,
Де вкрадений десертовий киш-миш
Коштовностями грає наркотично.
Ти приймеш, відштовхнеш, ти накричиш.
Але, повіриш, очі воскресиш.
У аеропорту займу надій
Тобі одній, тобі, тобі одній.
04.-05.03.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176117
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 15.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2010
В свободно бреющем полете
Окинуть сверху небеса,
Оставив груз... И к высшей ноте
Взлететь с надеждой в чудеса
Как много раз во снах бегущих...
А ветер звонок и могуч...
Несет он все... И свет и души...
Туда, вперед, касаясь туч...
Легко кружить в волшебной силе,
Сливаясь с миром, в миг и час,
Частичкой, крошкою в эфире
Увидеть явь, всю, без прикрас -
Мечты людей, живущих ныне
И, может, в прошлом... Вечен зов...
Как космос манит... В звездной сини
Мы верим в счастье без оков.
3.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169711
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 13.02.2010
Помирав дід старий в самоті
В сірих стінах своєї хатини...
Наближались останні хвилини
І почулись слова в темноті:
“Я дружину всім серцем кохав,
А та стерво мене залишила,
Вона й зараз мене би пришила,
Хоч і так майже дуба вже дав.
Визнаю, що я зраджував їй,
Я любив всяку кралю гарненьку,
Але й те було так... помаленьку..
Що ж! Характер такий уже мій.
За здоров’я дружини й дітей
Випивав я на благо не раз...
Ну було!.. П’яним бив трохи вас.
Зате виховав в дітях людей!
Ох, людей! Мої три соколИ.
Та ви просто змії тої діти.
Не прийшли ви мене пожаліти –
Вам, людЯм, бач не було коли.
Тай не треба мені усіх вас!..
Здохну й так... і ніхто не згадає...
І ніхто хай мене не ховає...
Тай не треба мені усіх вас.
Місяць зблід і загасли зірки,
Промінь світла обпік стару душу.
“Я побачити хочу їх... мушу.
Я не бачив їх майже віки.
Боже, що мені зараз робити?!
А чи варто мені було жити?...”
2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162815
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 02.02.2010
Музыка и исполнение galina bahteeva
-----------------------------------------
Я буду ждать, тебя любимый...
И пусть морозы, холода.
Ведь сердцу ты необходимый,
Ты лета жаркого страда..
А для души моей подснежник,
Весны несмелый ручеёк.
Будь не другим, таким, как прежде...
Мой нежный летний мотылёк.
Так будь же ты цветком весенним,
Что смело тянется к теплу!.
И сердцу милым, откровенным.
И я, конечно, всё пойму.
Я буду ждать, смеяться, плакать.
Я научусь тебя прощать.
И в дождь, и в стужу или в слякоть,
Я, как и раньше, буду ждать.
Душа, томимая разлукой,
Отведав воли грустной всласть,
Забыв о том, что было мукой,
Всё превращает снова в страсть...,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168209
дата надходження 26.01.2010
дата закладки 26.01.2010
Дождь смывает с души уют
В январе его вряд ли ждут…
Ты скажи мне – какой резон
Приходить, если твой сезон
Еще явно не наступил?
Поберег бы слезливых сил
На весеннюю кутерьму…
Ну, зачем ты пришел? Почему?
Уходи к африканским Гну,
Там ты смоешь свою вину,
А меня провожать не смей!
На работу иду… Ух, змей,
Пролезаешь за воротник
И в сапог уж давно проник…
Как ты мог? Ой, ну как посмел?
Тебе нет, что ли больше дел?
Одиноко тебе? Ну… прости,
Что ты был у меня не в чЕсти…
Сейчас вместе заварим чай,
(На дворе уж, поди, не май!)
И согреемся… заходи…
Одиноки зимой дожди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163900
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 14.01.2010
Цей шепіт книг. Ця мудра думка.
Ці голоси – твоє ім’я.
Невже не чув, що твоя мука
Сльозами топить власне Я.
Твоє життя – як цвіт любові,
Згасає в сутінках думок,
В твоїх сльозинках краплі крові,
Якими змочений листок.
В сльозах ростуть червоні рози,
В сльозах кричить твоя душа,
Чим би зігнати смутку сльози,
Щоб хоч була, як в ніч роса?
Ти є невільник. Ти в полоні.
Ти маєш дар – він ліг на дно,
Ховаєш погляд свій в долоні,
А чуєш шепіт все одно.
Вірш був опублікований
в журналі: «ВремяZ» 2005-го року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151507
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 11.01.2010
У самого синего моря,
У кромки пугливых небес,
Закрыв горизонта просторы,
Толпится строительный лес.
Что раньше была... и хотела
быть снова -
пока не могла,
А новая вихрем влетела,
Когда “та, что раньше” - ушла.
А новая всё говорила -
“Я... нет - не навечно...я...так...
Тебя никогда не любила
И ты мне не нужен, дурак.”
Ей тридцать...
и годы уходят,
Но трогательно и смешно
не хочет признаться
И только...
ночами плачет.
И всё.
А мне ничего не хотелось,
А я уже много прошёл -
Я, как говорится - “из дела -
Хорошего дела ушёл...”
А первая всё говорила
О высших истоках судьбы,
Что вместе нам радостно было,
Что вновь надо всё-таки... быть.
Типично всё так...
Всё ж добавлю,
Что, будто из греческих дней -
Одна хороша, словно “пава”,
Другая - прочней и земней.
Блондинка одна, а другая
Темна, прям как ночи темны -
Глазами, сердцами, ногами -
Ну ВСЕМ отличались они...
Хотел я сказать не об этом -
У классики
хлеба куски
Нам - современным поэтам -
Рвать изо рта не с руки.
Другое меня поразило,
Когда предосенней порой,
Они об одном говорили
ОДНИМИ словами со мной.
Вопрос был о заготовках,
О луке, о мерах муки,
О том, что всего надо
столько
так много
нам с ней запасти.
Потом... так спохватится... вроде...
“Ну да - ты же будешь с другой,
Другую хозяйку находит
Наш дом,
что привычный такой.”
И снова сбивается с ритма -
Мечтает о том и о сём,
Как будто бы хочется быта,
Домашнего быта и всё.
Любовь и борение страсти,
Разгул сексуальных чудес -
Всё это, конечно, прекрасно,
Но нужен им дом позарез.
А что нужно мне? -
Да не много -
Всё то же...
- начало начал -
Мне нужен лишь дом,
Просто маленький дом у дороги,
Чтоб было куда возвращаться,
Чтоб кто-нибудь...
ждал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160151
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 05.01.2010
ОТ ЛЮБВИ ПУСТЬ БЫВАЕТ БОЛЬНО,
ПУСТЬ СЖИМАЕТ СМЯТЕНИЕ ГРУДЬ,
НИКОГДА НЕ СКАЖУ "ДОВОЛЬНО,
БРОСЬ. ОСТАВЬ, УХОДИ И ЗАБУДЬ".
МНЕ НЕ НАДО НЕМОГО УЧАСТЬЯ,
ПРОГОНЮ ОБИДУ САМА,
МОЖЕТ БЫТЬ ЭТО ПРОСТО СЧАСТЬЕ:
ВРЕМЕНАМИ СХОДИТЬ С УМА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99255
дата надходження 24.10.2008
дата закладки 04.01.2010
Для тебя этот день, для тебя!
Он веселый и радостный, очень,
И горит в небе ясном звезда
В этот миг, и любовь лишь прочит.
Предвещает успехи и дар -
Открывай свою нежную душу.
Мир тебе, для грядущего дан,
Знаю я, ты поймёшь и не струсишь.
Ты сумеешь, как нынче и здесь,
Рубежей, одолеешь препоны.
Сердце слышит твое, мою песнь,
В первый день зоревой и коронный!
1.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163811
дата надходження 01.01.2010
дата закладки 02.01.2010
ЖИЗНЬ ПРОХОДИТ В СПЛОШНОЙ СУЕТЕ И БОРЬБЕ,
Я ПОВЕРЮ ТЕБЕ, ВСПОМИНАЯ, ЧТО БЫЛО,
ЕСЛИ ВЕРА МОЯ ПОМОГАЕТ ТЕБЕ,
ЕСЛИ СЕРДЦЕ ТВОЕ БЕЗ ОГНЯ НЕ ОСТЫЛО.
Я ПОВЕРЮ ВСЕМУ, ДАЖЕ ЕСЛИ ЕСТЬ ЛОЖЬ.
Я ПОВЕРЮ ТЕБЕ, ЕСЛИ ВСЕ ЕЩЕ ЛЮБИШЬ.
Я ВЕРНУСЬ, ТАК И ЗНАЙ, ЕСЛИ ТЫ МЕНЯ ЖДЕШЬ,
БОЛЬ УТРАТЫ ПРОШЛА, НО МЕНЯ НЕ ЗАБУДЕШЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104327
дата надходження 23.11.2008
дата закладки 01.01.2010
"Ніколи не думайте ні хвилини про людей, яких не любите".
Генерал Ейзенхауер.
Що ж, життя - це дивна штука:
Скільки блага не роби,
В душу влізуть, як гадюка,
Кляті наші вороги.
Ти забудь про їх невдячність
І рахунки не веди,
Бо як втратиш ти обачність,
То добавиш ще біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163475
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 29.12.2009
Здавалося - не володію мовою,
А з-під свідомості усе сплива, сплива
То голос матері, то пісня колискова,-
Такі знайомі і прості слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159463
дата надходження 05.12.2009
дата закладки 29.12.2009
Душа испила из ладонь невинных
Божественный нектар любви
И в лоне родников гостинных
Сбылись желания мои.
Забытых чувств огонь нетленный
В разломе серой суеты,
Наполнил,как ликёр отменный,
Теплом душевной красоты.
И зная,что придёт похмелье,
Но так уютно и светло,
Бездумно добавляю зелье,
Взлетаю истине на зло.
И пусть полёт тот будет краток,
Растает взгляд любимых глаз,
Лишь дивных снов скупой подарок
Невольно повенчает нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161845
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 19.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2009
у руці рука,
до щоки щока.
ти бліда яка:
колір молока.
мерехтить печаль
у твоїх очах,
на устах загас
усмішки Пегас.
щоб відкритися
і розлитися,
треба вмитися
в сонця китицях,
сяйвом верховіть
засвітити світ,
в цю єдину мить
вічність перелить.
ти моя близька,
колір молока.
у руці рука.
я тебе коха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161011
дата надходження 14.12.2009
дата закладки 14.12.2009
Спасибо А.Kar-Te (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156909) за тему к новому стихо...
Нежность женщины - вот ЧУДО !!!
То, что может Вас спасти
Если в жизни стало трудно...
И любовь нельзя найти...
Нежность женщины - вот счастье,
Что даёт тебе лишь Бог !
Чтоб когда вокруг напасти
Ты любовь спасти бы мог !!!
Нежность женщины - награда !
Если верен ты лишь ей...
Сделав жизнь её отрадой
И в любовь умчал скорей !
Что за ЧУДО эта НЕЖНОСТЬ !
Словно воздуха глоток...
Я дышал бы ею ВЕЧНОСТЬ !
Еслиб ВЕЧНОСТЬ жить бы мог !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156918
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 09.12.2009
Посвящается всем участникам и авторам этого дома поэзии !!!
Талант - конечно не пропьёшь...
И не продашь... Кому он нужен ?!
Вот так с "талантом" и живёшь...
Как, блин, с женой... иль скажем мужем !
И передать его нельзя,
Как, скажем, "скромное" наследство...
К примеру - подарить друзьям
Или ребятам по соседству...
Талант как юношеский прыщ -
Порой наружу прорывает...
Он говорит, а ты молчишь...
Ему ты - ЦЫЦ !!! А он - болтает !!!
Хотя ТАЛАНТ ТАЛАНТУ - рознь !
Одни в искусстве преуспели,
А у других - алмазов горсть
И куры денег их не ели !
И доки от науки есть,
"Мыслителей" громадно войско,
Что отдают под "СМИРНО" честь,
Взмыв пятернёй под кепку броско...
И криминальный есть Талант,
В противовес - есть полицейский,
Что сам Талантами богат -
О них писал сам Достоевский !
Талант завязывать шнурки
Или готовить очень вкусно....
И стоя в классе у доски
ФермА* доказывать искусно !!!
Талант воспитывать детей...
(у тех талантов тоже много...)
Быть гениратором идей -
Талант, что тоже дан от Бога.
Талант прощать за то, что в душу
Тебе талантливо плевали....
Кричать талантливо - НЕ ТРУШУ !!!
Когда ТАЛАНТ твой убивали !!!
Ну, что ещё Вам рассказать
Про Ваш ТАЛАНТ, что изначально
Вложили в Вас отец и мать
Когда с любовью Вас зачали ?!
Одно скажу - ВСЁ МОЖЕТ БЫТЬ !
И жизнь пусть Ваша будет долгой !
Талант Вы сможете пропить,
Коль пить Вы будете помногу !!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158670
дата надходження 01.12.2009
дата закладки 09.12.2009
"Дни сочтены ее",-
Ужасный приговор!
И вмиг разрушились надежды,
Невыносимая на сердце боль,
Уже не будет так, как прежде.
Остановилось время, жизнь подвисла,
Печаль застыла на лице,
Слез больше нет,
Закаменело сердце.
Как жить, как быть нам без нее?!!!
Но, как ни странно, мир не изменился,
Все так же светит солнце поутру,
Все так же во дворе играют дети,
И, как всегда, спешит куда-то кто-то,
А я живу!
И постараюсь взять себя я в руки,
Она пока со мной -
И это хорошо!
Сегодня улыбнулась, аппетит хороший -
Отлично! Минутами такими дорожу!
В глазах ее желанье жить,
И планов много накопилось.
С надеждой смотрит на врача,
А Бога молит, чтоб сложилось,
Как можно лучше в жизни у меня!
И я хочу, чтоб ты, мамуля, знала,
Чтоб не случилось там с тобой,
Ты жива будешь вечно с нами
И в этой жизни, и даже в той,
Далекой, неземной!
Тепло, что людям ты дарила,
Останется навечно в их сердцах,
А фирменный рецепт борща, что ты варила
Знакомые назвали в честь тебя!
Твои глаза и нос, как гриб
(Сама так часто говорила)
Достались мне в наследство от тебя
А прямоту твою, открытость, справедливость
Запомним все мы навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80890
дата надходження 24.06.2008
дата закладки 08.12.2009
До вишиванки приторкнусь вустами,
I чорнобривцiв аромат вдихну.
Знов Ваших рук тепло вiдчую, мамо,
Сльозу з щоки непрохану змахну…
Далеко Ви… I, водночас, Ви – поряд:
У злетi птаха, в шелестi трави…
Мене хтось боронить вiд зла i горя;
Якщо це янгол, то, напевно, - Ви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153552
дата надходження 04.11.2009
дата закладки 15.11.2009
Давно нічого не писав
І це пишу, мабуть, даремно.
Багато вже позабував,
Забуду скоро все, напевно.
В душі забуті почуття,
Лише дурні думки, як миші,
Об мозок тихо шурхотять...
Сни з кожним днем усе смішніші...
Дедалі ближчий милий ґрунт,
Поволі слабшає коріння
І все частіше лине з губ:
'А й справді я дурне створіння'...
Були між нас і мир, і війни,
Гіркі образи, і любов,
Чому ж ослабли так обійми,
Лице слізьми умите знов?
Ми відчиняєм кожен день,
Мов двері, що з завіс зірвали,
Усе б змінити нам лишень,
Якби ми тільки правду знали...
Зібгали власні почуття
І в кошик кинули сміттєвий,
Все це провалля, небуття,
Що затуляє шлях життєвий.
А доля наче незнайома, -
Гілляка зламана суха,
В своїй країні ми не вдома,
У власній хаті - чужина.
Чужі нам і серця у грудях,
Неначе відгомін здаля,
Морозний віддих в рідних людях,
І ще не звідана земля.
Були ми всі колись щасливі,
Тепер нам пам’ять ледь болить,
Колись слова були важливі,
Тепер - аби їм було жить.
Ми не слова у пісню вклали,
А просто фрази і мотив,
Вітри пісками нас ховали,
А дощ голками молотив.
На мить війне і враз зникає
У тьмі скалічених мостів,
Так кожне слово витікає,
Не залишаючи слідів.
Чому ослабли так обійми?
Бо нам серця ослабли враз,
Замість кохання – люті війни,
Замість прощення – тьма образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 06.11.2009
Как заслать к тебе ненастье,
Чтоб вернулась ты домой?
Моя радость, моё счастье!
Без тебя я - сам не свой.
Возвращайся! Одичаю!
Хоть за что – то побрани!
За тобой душа скучает,
Губы просятся :» Прильни!»
Руки помнят части тела,
Образ твой стоит в глазах…
Что хотела – не хотела …
Спустим мы на тормозах.
Отпуск твой ещё не видел,
Чтоб ты рядышком была.
Если чем – то и обидел –
Ты простила, поняла!
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152206
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Так скажи мне это слово,
Я прошу тебя,
Быстра
Ночка звездная
И снова
Жар от глаз твоих костра
Сердце разъедает страстью
И углями прямо в грудь...
Обладает сильной властью
Это слово,
В нем вся суть!
Неустанно повторяя
До утра
Тебе одной
Я Люблю тебя, родная...
Пахнут волосы луной,
А у губ вкус свежей мяты,
Вот я, весь перед тобой,
У костра Любви,
Так свято
Преклоняюсь головой!
Так скажи на ушко слово,
Только мне,
Но не спеши,
Ведь рассвет настанет снова
Для лирической души,
Запоет лучами солнца
Прямо в раненую грудь...
Выпивает все, до донца
Это слово,
В нем вся суть!
Днем и ночью
Повторяя
Навсегда тебе одной:
- Я Люблю тебя, родная,
И в ответ:
- Люблю, родной!
А у глаз цвет синей страсти,
Вот я, всей своей судьбой
У костра Любви
Во власти,
Догораю пред тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142765
дата надходження 25.08.2009
дата закладки 18.10.2009
Отсмеялось весёлое лето,
Распрощалась природа с теплом,
Только в памяти теплится где-то
Праздник света… в сиянье былом.
Небо вновь с облаками в раздоре,
Мгла ночная длинней и длинней…
Грустно солнышку в сером просторе
Выпасать златогривых коней,
Опадает листва золотая,
Замолчала озёр глубина.
Взоры к небу Душа устремляет,
Одиночеством истомлена.
Мысли клином плывут журавлиным
Грусть рядится в осенний наряд,
Чувства гроздьями алой рябины
Спелой зрелостью в сердце горят.
Засыпают деревья в багрянце,
Онемели в туманах поля,
Ветер мчится в причудливом танце,
Входит в осень родная земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147706
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 06.10.2009
Это реальный случай, произошедший со мной 13 лет назад.
Дочери моей исполнилось 2 года, и я вышла на работу. А жили мы тогда с мужем у его родителей. Вот, свекровь, на радостях, и свалила на меня покупку продуктов. Я, мол, за ребенком приглядываю, а ты все равно с работы мимо магазинов идешь…
А еще в этот период, среди сидящих по лавочкам бабушек, прошел слух, что в нашем районе маньяк завелся. Подкарауливает женщин в темных подъездах и кишки выпускает! Как это выглядит, никто толком не знал.
Вот, как-то вечером, возвращаюсь я с работы домой, по пути обойдя все магазины и волоча огромные сумки. А в подъезде, как на зло, света нет. Кое-как добравшись до третьего этажа, полезла я в сумку за ключами. Они, конечно на самом дне. Сумка тяжелая, и мне пришлось поставить её на пол, а самой над ней нависнуть в интересной позе. Пошарив рукой в сумке, наткнулась на сосиски... А шла голодная, как волк. Схватила я сосиску (а за ней остальные сосиски потянулись) и в рот, сама дальше ключи ищу.
Тут свекровь двери и открыла. А я, с сосиской во рту, пытаюсь ей объяснить ситуацию…
Зрелище ей предстало такое. Темный подъезд, в ярком луче света, исходящего из квартиры, скрючившись, с выпученными от неожиданности глазами, что-то нечленораздельно мыча, стою я, а изо рта кишки свисают...
В чувства мою свекровь приводили долго!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148008
дата надходження 02.10.2009
дата закладки 02.10.2009
Иду я как-то вечером с работы.
Пешком иду, троллейбуса не жду.
Вдруг вижу, как в тенёчке беззаботно
Мужик справляет малую нужду.
Но мимо проходить я не посмела,
Остановилась, с ужасом гляжу…
А он кричит, не прерывая дела:
-Иди, не бойся, Я ЕГО ДЕРЖУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147750
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 01.10.2009
В праздничный день, что зовут День Зарплаты,
Духом воспрянув, красив и румян,
Из бухгалтерии выйдет, пузатый,
Мой муженёк, как капусты кочан!
Разве смогу бедолагу бранить я?
Кто же скупится с таких барышей?
И оторвутся зелёные листья,
С хрустом, приятным для алчных ушей.
Часть- «отслюнявит» любовнице Маше,
Часть- однозначно уйдёт на долги,
Тут День рождения у секретарши,
И не в обиде конечно дружки.
Ночью домой залетит он вприпрыжку,
Листья последние выложит мне.
Вот и останется лишь КОЧЕРЫЖКА…
Что ещё нужно для счастья жене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147512
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 29.09.2009
Давно с мужчинами всё ясно:
Учитывая все изъяны,
Они, как это не ужасно,
Произошли от обезьяны.
Поэт мужчина, иль прозаик-
Глядит сейчас с немым укором…
Меня другой вопрос терзает:
КТО ОБЕЗЬЯНЫ БЫЛ ПАРТНЁРОМ?
Допустим, некий звероящер
«Запал» на обезьяну нашу,
А у бедняги муж гулящий
Нашел себе «объект» покраше.
А может лев (по пьяной лавке)
С ней разделил и кров и ложе?
А после, дал под зад «шалавке»-
Как это на мужчин похоже!
А может скунс любвеобильный
С ней покуражился не в меру,
Когда у той был насморк сильный?
Возможно! (Взять носки к примеру!)
А может быть медведь- бродяга
Её зажал в еловой чаще?
Отсюда - к рыбной ловле тяга,
Да отхлебнуть медку послаще…
Вот ночь прошла, и нет ответа!
И вновь луну сменяет солнце.
Кто был мужчины славный предок?
Вопрос открытым остаётся!
*******
Вот с женщиной, гораздо проще-
Она произошла от ТЁЩИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147122
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 29.09.2009
Скільки болю і страждань,
Надій і марних сподівань
Мені подарувала ти,
Моя принцесонька краси.
Та я люблю тебе ще більше.
Не бійся! Ні, не стане мільше
Ріка чарівного кохання.
Велике маю я бажання
І далі чути голос твій.
Живи! Кохай! А також мрій...
Про все можливе й неможливе,
Про все безглузде і важливе.
Я буду поруч, біля тебе
В очах твоїх частинку неба
Щовечір буду помічати.
Тебе день кожен зустрічати
Я не утомлюсь, що ти?! Ні,
Бо моє серце у вогні...
Як зрадиш - я перетерплю...
Так сильно я тебе люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143237
дата надходження 28.08.2009
дата закладки 26.09.2009
Я подарю тебе шедевр, в наборе ярких красок
Подрамник, кисти, полотно - твори, дерзай, пиши!
И отразится на холсте быль или небыль сказок
На грунт невидимым мазком оставишь след души
Твори, вдыхая аромат безудержной палитры
Осёдлан конь - твоей мечты, с тобой умчится вдаль
На золотые купола на синь небес пролитых
Набрось осеннюю печаль, летящих птичьих стай
Пусть будет песня и мечта, написанная краской
А в музыке цветных мазков, играет божий хор
И колонковых кистей ворс, рисуя образ с лаской
Наполнит вздохом образа немые до сих пор
И вот в смешении цветов, в рождении сюжета
В палитре запахов и тем, взойдёт над миром свет
Шедевр во всём неповторим, озвучит стих поэта
Твой стих в подрамнике простом, а значит ты поэт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146977
дата надходження 25.09.2009
дата закладки 25.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2009
Коснётся ночь усталых плеч
И пригласит на отдых тело.
Пора присесть, а лучше лечь,
Чтоб в сон загадка залетела.
Приснятся волны за окном,
Осенний парус мокрой крыши.
Погодой звёздный метроном
Пучину времени колышет.
А сон уводит в темноту,
Мелькают рамы и забои,
ПанИка, ситец на кусту,
Ока и небо голубое....
Счастливый всплеск любимых глаз,
Латунный факел баритона,
«Славянка», дембельский приказ,
Дорога, розы на погонах....
С утра гадать – не разгадать:
К чему бы это мне приснилось?
Не лучше ли себя отдать
Родной судьбе на божью милость?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146582
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 25.09.2009
Переплетенье дней и лиц,
Столпотворенье слов и строчек,
И куча всяких заморочек
На микроватманах страниц.
Всему виной – душевный срыв:
Попытка выхода за грани...
Для вида тело не поранив
И боль внутри себя сокрыв.
О, Боже! Как везде успеть
И не состариться до срока,
И не попасть во власть порока,
И дать добро душе допеть?!
Вселенная... Мы – пыль... Мы – тлен...
Мы – жизни ниточка живая;
Мы умираем, созревая,
Для предстоящих перемен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145182
дата надходження 13.09.2009
дата закладки 22.09.2009
Вот так и лето улетит
В забвенье тихо, незаметно.
И муки пытки безответной
Дождями осень навестит.
Обрывки прошлого, мечты,
Бессоннниц рваные страницы,
Красавиц плюшевые лица
И закоулки суеты...
И боль останется потом
Ко всем проблемам безучастна,
И мир унылый и ужасный
Войдёт без стука в старый дом.
Золотокрылый листопад
Развеет горестные строки,
Открытки радости далёкой
Разложит память наугад.
Прощальный колокол внутри
Ударит томно и постыло...
Эх, только б юности хватило
Дожить до розовой зари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145324
дата надходження 14.09.2009
дата закладки 22.09.2009