Фируза: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2010


Астарот

Стальной Бес

Убей!  Вскричал  холодный  нож.
Я  кровь  твою  хочу  отведать.
Ну!  Посмотри,  на  что  похож…
Тебе  любви  святой  не  ведать.

Давай!  Резни  живую  плоть,
Дай  к  венам  теплым  прикоснуться,
Отдай,  отдай  им  свою  злость,
Позволь  в  блаженстве  окунуться.

Чего  стоишь,  слезу  пускаешь?
Аль  может  веришь,  что  придет?
Наивный!  Ты  еще  не  знаешь…
Ты  просто…  Просто  -  идиот!

Ах!  Наконец-то  засверкал!
Мой  острый  краешек  металла.
Смотри,  смотри,  дурак  упал,
А!  Вот  и  шельма  прискакала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169849
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 05.02.2010


Пётр Кравчина

+ Катя Желева "Сумеречная Баллада"

Полумрак  и  подснежник  в  профиль,
В  пряном  воздухе  тишины
Я  несу  тебе  крепкий  кофе
С  отраженьем  парной  луны.

Размешай  лунный  свет  янтарный
И  подуй  на  горячий  пар,
Дразнит  нас  аромат  коварный
Колдовством  своих  древних  чар.

На  поднос  я  поставлю  сливки,
Твой  любимый  черничный  джем,
Брошу  в  вермут  по  две  оливки
И  хрустального  льда  драже.

В  небе  ночь  разбросала  всюду
Звёзды  ранние,  как  росу…
Я  смотреть  на  тебя  лишь  буду,
Когда  ты  расплетёшь  косу.

***
Ты  в  волос  моих  русых  нити,
Словно  в  ведьмину  сеть  попал.
Я  желаю  твоих  открытий
В  королевстве  моих  зеркал

И  сейчас  ты  шагнул  в  бездонный
Омут  серых  таёжных  глаз,
Ведь  позволил  надеть  попону
На  себя  твой  смутьян-пегас.

Ты  любил  лишь  свою  свободу,
Голубые  ручьи  дорог,
Но  сегодня,  в  туманных  сводах,
Ты  расстаться  со  мной  не  смог.

Прикасаюсь  к  твоим  запястьям,
Но  обжечься  боюсь  огня.
Я  в  твоей  безграничной  власти  –
Через  трубочку  пей  меня!

***
Выливается  тьма  густая
Карамелью  на  руки  мне…
Что  за  тайну  в  себе  скрывает
Океан  твой  на  самом  дне?

Лижут  ночь  язычками  свечи,
Под  окном  теней  веера…
Только  джокер  побить  мой  нечем
И  с  ума  сводит  эта  игра.

Я  ворую  твой  жемчуг  редкий
С  непокорных  морских  глубин,
Словно  дети  крадут  ранетки,
И  бросаю  на  ткань  перин.

Полумрак  и  подснежник  в  профиль,
Мы  под  взором  немой  луны
Допиваем  остывший  кофе
В  пьяном  воздухе  тишины...

22.01  –  29.01.2010

страница  Кати:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7647

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169177
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 02.02.2010


Сергей Щербаков

Зерно Дождя…

Зерно  дождя  ложится  в  пену
Земли  распаханной.  Оно
С  землей  становится  -  одно.
Корней  древесных  вьются  вены,
Сплетая  кроны  волокно…  

И  черная  струится  влага…
Полны  мышиные  ходы
Живыми  зернами  воды…
Земля  –  дешевая  бумага
И  дождь  смешал  на  ней  следы.

Я  тоже  –  след.  Отторгнув  душу,
Я  растворюсь  в  земле.  Тогда
Насыпь  мне  этого  зерна
В  мои  неслышащие  уши,
В  провал  распахнутого  рта…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166205
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 01.02.2010


Royal Cobra

По-другому любить

Мы  будем  друг  друга  ненавидеть  
лучшими  своими  стихами…

мы  будем  друг  друга  ненавидеть  
всей  своей  любовью…

мы  будем  друг  друга  ненавидеть
за  надорванность  чувств,  и  во  имя  друг  друга.

Глупые  мы…  по-другому  любить  не  умеем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165751
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 12.01.2010


Грайлива

Мій монолог – моя лиш справа

Мій  монолог  –  моя  лиш  справа.
Відкрила  очі…  очі  –  все  ще  не  душа.
Й  не  розглядай  мене  ти  так  лукаво,
Бо  я  завжди  щаслива!  Я  –  грайлива.  Я  –  жива…

Сьогодні  знову  одягаю  маску.
Й  на  сцену  я  виходжу  без  вагань.
Скупаю  в  розкоші  своєї  ласки,
Зламаю  я  стереотипи  всіх  бажань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165552
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010


Farjen

Когда меня не будет на земле

Когда  меня  не  будет  на  земле
Среди  друзей,  поступков,  двоеточий,
Среди  заметок,  окон  и  дверей,
Когда  напротив  будет  жирный  прочерк…

Я  буду  рядом  тысячами  снов,
Твоих  желаний,  мыслей,  воедино
С  дождем  и  ветром,  с  верою  в  любовь,
Я  буду  рядом,  как  тогда,  любимый.

Ты  не  грусти,  ведь  слезы  никогда
Нас  не  спасут  от  безнадежной  боли,
И  на  перронах  в  разных  городах
Встречаться  в  мыслях  будем  мы  с  тобою…

И  пусть  тебе  покажется  пустым
Несбывшееся  до  сих  пор  свиданье,
Ты  посмотри  в  полупрозрачный  дым.  
Я  не  пришла?  Ах,  это  опозданье…

Но  я  еще  когда-нибудь  вернусь,
За  твое  счастье  пригублю  с  бокала,
За  жизнь  двоих  украдкой  помолюсь,
Мы  не  успели,  времени  так  мало…

Когда  меня  не  будет  среди  снов
И  все  слова  покажутся  пустыми,
Прими  в  подарок  новую  любовь,
Живи  за  нас,  но  без  меня,  любимый!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113949
дата надходження 28.01.2009
дата закладки 09.01.2010


Lynx

Может тебе бы понравилось?

Почему  ты  мне  нравишься?  Нет…  не  так…  Почему  я  люблю  тебя?  Зачем?  Ведь  всё  было  так  хорошо,  так  весело,  беззаботно,    по  детский…  Вечное  веселье  с  друзьями  и  ни  секунды  серьёзности,  ни  секунды  ответственности,  так  легко…  ни  секунды  любви…  Жаль,  хотя…

Всё  былое  растаяло,  растворилось,  мгновенно,  как  снежинка  на  тёплой  ладони.  Как  только  ТЫ  вошел  …  Никогда  не  забуду  тот  день.  Мы  все  в  предвкушении  встречи,  которая  будет  длится  годы,  за  10    минут  ожидания  уже  приуныли…  И  тогда  для  меня  не  было  важно  кем  ты  окажешься,  только  бы  быстрей…    Открылась  дверь,  и  ты  вошел….  Звонкий  гул  сменился  абсолютной  тишиной.    Сразу  же  около  10  пар  глаз  прилипли  к  тебе,  тщательно,  до  мельчайшей  клеточки,  не  пропуская  ни  кусочка  ,  они  рассматривать  тебя.  Наверное  тебе  тогда  это  казалось  вечностью.  Но  ты  смог,  поборол  себя  и  как-то  даже  немного  беззаботно  поздоровался…    Всё  напряжение  тут  же  рассеялось,  а  абсолютная  тишина  сменилась  обыкновенным,  привычным    лёгким  шумом.  Но  только  не  внутри  меня…  Мой  мир  как-то  странно  пошатнулся,  внутри  всё  напряглось  и  как  будто  пыталось  осознать  что-то  не  реальное,  не  существующее…    Сразу  я  ничего  не  поняла,  да  и  времени  было  мало,  но  захотелось  увидеться  ещё  раз,  узнать  тебя  получше.  Встречи  ждала  с  лёгким  нетерпение.  Свершилось…  

Восхитительно…  Просто  невозможно!  Глаза…  Эти  завораживающие,  такие  тёплые,  такие  нежные  карие  глаза…  Боже,  сколько  в  них  прекрасного…  Карие..  Не  тёмные,    ни  светлые,  средние…  Самые  лучшие…  И  такие  проницательные.    Такой  взгляд  никогда  не  забывается.  Он  сидит  глубоко  в  душе,  пока  бьётся  сердце.  Его  оценила  не  только  я.  Независимые  люди  тоже  не  раз  говорили  о  твоём  редком  взгляде,  хотя  были  абсолютно  равнодушны…  Ну  почему  именно  ТЫ  стал  его  обладателем?  Так  же  ещё  труднее…  
     
Потянулись  дни.  Я  жила,  живу  и  наверное  буду  жить  только  ожиданием  новых  встреч  с  тобой…  Всё  ненужное  тянется  так  долго,  оно  как  липкий  мёд  удерживает  меня,  а  я  так  рвусь  к  тебе…    Когда    же  я  рядом,    время    сходит  с  ума.  Летит  со  скоростью    света  и  даже  не  притормаживает  на  поворотах…  Не  справедливо.  Но  что  значит  «  я  рядом  с  тобой»?  Нет,  конечно  мы  не  наедине,  конечно  это  не    воркование  влюблённых  .  Потому  что  нельзя…  Обществом  задумано,  что  такие  как  мы  не  могут  быть  вместе…  Так  не  принято.  Бывают  исключения,  но  они  настолько  редки,  что  не  стоит  брать  во  внимание.  
Но  кто  же  их  придумывает  эти  нормы,  обычаи,  принципы?  

Мне  так  тяжело…  А  ты  наверное  даже  не  вспоминаешь  обо  мне  на  досуге…  А  вдруг  ты  уже  счастлив,  без  меня?  И  в  твоём  маленьком  мире  моё  имя  не  ассоциируется  со  словом  «счастье»?  Что  тогда?  Куда?  Как?  Где  тогда  смысл?  

Разреши  мне  пока  идти  рядышком?  Ведь  тебе  не  сложно...  Я  не  буду  мешать,  только  тихонько  буду  охранять  от  всяких  бед  и  неудач,  преодолевать  препятствия  за  тебя…  А  потом,  может  и  само  всё  как-то  склеится…  Только  не  оставайся  на  этой  грани  необъяснённости…  Не  хочешь?  Лучше  тогда  сразу  скажи…  не  мучай.  Я  не  брошусь  с  крыши,  нет,  я  ненавижу  суициды.  Скорее  всего  просто  во  мне  умрёт  любовь,  ну  ничего,  я  выдержу,  ради  тебя  –  смогу…


Опять  в  коридоре  случайно  встретились  глазами.  Нет,  точнее  это  ты  случайно…  Тепло  растеклось  по  телу.  Как  после  рюмки  алкоголя,  только  ты  в  миллионы  раз  лучше…  Вот,  теперь  снова  часы  мечтаний  и  никакой  сосредоточенности.  Ну  и  ладно,  мне  нравиться!  Вечер.  Ты  мне  написал.  Душа  ликует!  Всё  вокруг  кругом  идёт!  Жизнь  наполняется  новым  смыслом  и  более  яркими  красками…  Ну  и  что,  что  написал  по  нужде.  Но  ты  же  мне  написала,  а  не  кому-то(хотя  были  варианты).  Моментально  ответила,  донесла  всё  нужное,  даже  больше…  Всё  для  тебя  делаю,  дни  напролёт  для  тебя  стараюсь…  А  ты  не  замечаешь…  Иногда  даже  полностью  игнорируешь…  Безответно...Спасибо  друзья  на  ногах  держат…  Они  у  меня  такие!  Настоящие!  А  хочешь  я  и  тебе  таких  подарю?  И  сама  такой  для  тебя  стану?  Нет.  Не  стану,  уже  такая….  

А  чего  я  хочу?  Да  ничего  особенного…  Совсем  мало…  Мне  не  нужны  эти  пошлые  зажимания-целования,  я  не  хочу  этой  показушной  любви,  наоборот  –  она  будет  тайной…  Холодные  сердечки  и  содранные  стишки  в  интернете  –  да  не  нужно  мне  всё  это!  Просто  хочется,  чтоб  ты  подошел,  положил  руку  на  плечё  и  сказал:  «Родная,    мы  не  пойдём  сегодня  гулять…У  тебя  такое  по  химии  творится,  что  лучше  мы  сядем  и  я  тебе  помогу.  Не  отнекивайся!  Мне  приятно  тебе  помогать.  Хочу  чтоб  у  нас  с  тобой  всё  было  хорошо…»    Я  бы  сварила  тебе  самого  вкусного  чая  и  мы  бы  часы  напролёт  сидели  в  тепле  и  уюте,  бороздя  мир,  непонятных  нам  ОБОИМ,  веществ,  формул,  реакций,  и  осознавали  как  всё-таки  как  ОБОЕ  неравнодушны  к  английскому…  Только  я  учусь  ему,  а  ты  -  учишь(совсем  недавно)..Очень  хочется  надёжности,  защищённости,  тепла,  заботы,  настоящей  опоры…  А  ты  это  так  сильно  внушаешь…  Прости,  люблю…

Безответность,  сложно…  и  очень  больно…В  мечтах  рисую  новою  красивую  сказку  о  нас.  Если  бы  ты  видел  её,  может  быть  тебе  понравилось?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164694
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 07.01.2010


Lenchikk_n

пів-серця для кохання...

Повісивши  чиєсь  у  рамку  фото
Я  відкриваю  з  фарбами  шухлядку,
Моя  душа  –  то  є  моя  робота  -  
Я  просто  починаю  все  спочатку.
Те  фото  без  очей  і  без  натхнення,
Без  посмішки,  без  зморшок,  без  зітхання,
Я  ж  не  художник,  фарби-акварелі
Малюють  дивний  натовп  на  майдані.
Та  знову  ні  очей  нема,  ні  стану,
Закреслено,  зім’ято  десь  під  килим,
Я,  наче  лід  в  гарячий  чай,  розтану,
Зітру  обличчя  і  піду  із  ними.
Піду.  Візьму  лише  червону  фарбу,
Щоб  малювати  сонце  на  світанні,
І,  як  вже  колір  не  засохне  марно,
Пів-серця  намалюю  для  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146168
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 07.01.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2010


Вера Иосенко

Відпусти.

Відпусти.

Навіщо  тобі  я?

Не  була

І  зараз  не  твоя.

Не  питай..

Ти  звіра  не  буди

У  моїй  

знівеченій  душі.

Зачини  

На  декілька  замків.

Зупинись  -  

Потік  із  зайвих  слів.

Зрозумій,

Я  в  кут  глухий  зайшла  -

Не  на  те  шукала,

Що  знайшла..

Так  чому  ж  так  холодно  мені
Стало  в  мить,  коли  казала  ні..?
І  той  інший  погляд    уві  сні..
В  нього  гарний,  але  очі    не  твої..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162925
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 07.01.2010


Вера Иосенко

Розлука.

Мені  бракує  слів,не  вистачає  кисню.
Так  холодно    під  купою  товстенних  простирадл.
Ти  мабуть  не  хотів,    і  я  напевно…-  миттю
Наш  ніби  лЕгкий  флірт  коханням  вічним  став.
Я  бачу  лиш  тебЕ,  я  чую  тільки  тЕбе.
А  відпускати  як?  Ніхто  не  розповість.
Коли  літак  здійметься  в  благословенне  небо,
Не  стримати  в  грудях…  і  не  спинити  сліз.
І  щоб  ти  не  казав,  та  щоб  я  не  робила,
Все  вирішили  знов  блакитні  небеса,
До  Києва  летить  моя  душа  на  крилах,
Залишивши  в  Криму  самотні  тілеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164003
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 07.01.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2010


М. Вольная

Я быть не перестану, но я забуду имя

Я  быть  не  перестану,  но  я  забуду  имя.
Сильнее,  может,  стану,  но  иссякают  силы...
Во  мне  играет  буря,  во  мне  смолкает  слово
Я,  кажется,  не  знаю:  зачем  все  это  снова?
Горят  огни  желаний  и  пепел  жизнь  разносит,
Мы  дышим  этим  ветром,  но  друг  друга  не  слышим
Мы  угасаем  вместе,  мы  не  простим  ушедших
И,  кажется,  навеки...  мы  одиноки...  вместе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161405
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 07.01.2010


gala.vita

КРИЛА ЧИ КІГТІ

КРИЛА  ЧИ  КІГТІ

Все  в  кулаці.
В  долоню  вбиваються
кігті  мов  цвяхи,
аби  ніколи-ніколи
не  подивитись  на  лінію  долі,
аби  ніколи-ніколи
не  доторкнутись  до  лінії  скроні.

Все  в  кулаці.
Стискую,  аби  відбити
неможливе  бажання  літати,
аби  ніколи-ніколи
не  перелетіти  через  паркан
далі,  далі,  далі…

Щоб  п’ятірня  не  оперилась  в  ударі
Ножиці  напоготові  тримаю!
Що  ж  мені  стригти:
кігті  чи  крила?

25.07.2008.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164703
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 07.01.2010


Biryuza

НЕ ТАКИЙ ЯК ВСІ. .

Тепер  він  не  такий  як  всі,
як  я  куштує  божевілля.
Гукаючи  нічне  таксі  
впадає  в  транс...чи  то  в  похмілля?
Його  рятує  абаван,
і  від  дощу,і  від  довіри.
Крокує  цей  байдужий  пан,
в  словах  своїх  вбиває  міру.
Мене  гукає  він  щодня,
він  розуміє  мої  вади..
Скулить  від  болю,мов  щеня  
і  більше  не  боїться  правди.
А  я  його  люблю  за  те,
що  з  ним  лише  буваю  справжня..
Від  слів  його  душа  росте,
мій  мозок  загадками  дражне..
Він  просто  не  такий  як  всі,
смакуєм  разом  божевілля,
гукаємо  нічне  таксі,  
а  ще  кохаєм...на  дозвілля..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164626
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010


Груздева(Кузнецова) Ирина

Не искушай… (провокатору)

"Муж  хлестал  меня  узорчатым,
вдвое  сложенным  ремнём..."
..........................А.Ахматова

Не  стоит  отправлять  стихи  мои  на  плаху,-
Замешен  круто  слог  с  бедою  пополам.
И  не  пугай  меня  смирительной  рубахой,-
Не  из  пугливых  я  -  ты  это  знаешь  сам.

Мы  до  сих  пор  с  тобой  прекрасно  уживались
И  перестань  искать  какой-то  скрытый  смысл
В  стихах  моих  насквозь  придуманных  реалий,
Чтоб  не  дай  Бог  всё  то  -    и,  вправду,  не  сбылось!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164605
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010


Андомиэль

Я ненавижу тебя с первого взгляда!

Я  ненавижу  тебя  с  первого  взгляда!При  первом  твоем  обращении...
Твои  руки  порождение  ада.
И  так  страшны  в  прикосновении
Я  борюсь  сама  с  собой.И  не  требую  от  тебя  я  милости
Только  сложно  давать  мне  отбой
и  вряд  ли  смогу  я  все  вынести...
Я  ненавижу  тебя  с  первого  взгляда!
С  первой  улыбки,с  первого  раза!
Ненавижу  тебя  я    с  обмана,
С  первой  ошибки,любимую  фразу
Все  равно  не  смогу  я  быть  рядом.Не  смогу  ощущать  твои  руки.
Я  б  отдала  все  на  свете,черт  с  этим
Чтоб  ощутить  эти  сладкие  муки.
Я  ненавижу  тебя  с  первого  взгляда!Ненавижу  и  больше  мне  чувств  и  не  надо,
А  когда  я  увижу  тебя,снова  начнется  моя  клоунада...
Ты  кодировка  вены  немощной  моей,и  я  сама  не  верю,что  стал  ты  ненавистью  дней...
Пригрелся  на  груди  ты  словно  змей,мой  ненавистный  источник  бредовых  идей.
Написан  в  2009  (октябрь)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164588
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010


grey

Стихія

Я  Вас  зустрів,  хоч  і  не  сподівався
Зустріти  сонце  в  царині  пітьми.
Чи  я  зміцнів,  чи,  може,  я  зламався,
Та  йшов  у  латах  в  гості  до  зими.
Ви  в  мою  душу  влились  первоцвітом,
Пробивши  сніг  моїх  пісних  думок,
Це  Ви  мені  подарували  літо
І  я  побачив,  що  до  раю  –  крок.
Тепер  пірнаю  у  палітрі  новій,-  
Пастелі  у  мереживах  надій.
Мене  живить  єдине  Ваше  слово,
Бо  є  стихія  в  іскорці  малій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164602
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010


Biryuza

Пережили осінь

Ми  пережили  осінь...
Більше  мовчати  не  хочу..
все,що  робила  я  досі
здирається  з  серця  скотчем.
Символ  кохання-жолудь,
відчай  в  кишенях  ховаєш.
Вечір,шалена  молодь,
схожих  на  нас  немає...
Два  мегабайти  смутку,
десять  пігулок  відради,
дощ  бомбардує  куртку,
змиває  сліди  помади...
Перша  й  остання  казка,
більше  її  не  згадаю.
Ніч  для  самотніх-пастка,
пастка  з  відтінком  раю.
Ти  чарівник  з  мого  світу,
я  буду  тебе  чекати...
А  поки  нам  шлях  закрито,
лишається    сон    писати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164591
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010


Мизантроп

Котёнок

Маленький  котёнок  очень  просит  ласки  и  тепла
Бросается  на  ноги  и  кусает  больно  пальцы
Когти  острые  как  бритва,  как  осколочки  стекла
Убегает  с  рук,  но  всё  же  хочет  там  остаться

Как  заснёт,  становится  горячей,  словно  печка
И  мурчит  во  сне  как  сытая,  довольная  тигрица
Если  бы  не  жалость,  утопил  бы  давно  в  речке
Но  я  пока  ещё  не  собираюсь  стать  садистом

Как  и  все,  придёт  когда  ей  очень  нужно
И  уйдёт,  всё  так  же  быстро,  не  спросив
Может  быть  и  дрянью,  может  и  послушной
Иногда  терпеть  её,  мне  не  хватает  сил:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154458
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 04.01.2010


Натали Зеленоглазая

И поставив в судьбе разделитель… (30. 12. 2009)

Ты  заставил  одеть  меня  маску,  
Обьяснил,  что  так  легче  прожить.  
До  тебя  я  все  верила  в  сказки,  
До  тебя  я  хотела  любить!  

А  теперь  все  осталось  там,  в  прошлом,  
И  "Спасибо!"  тебе  я  скажу.  
Мне  понять  оказалось  не  сложно,  
Что  свободою  я  дорожу!  

Я  экзамен  сдавала  на  прочность.  
Первый  раз  не  сдала.  Ну,  и  что  ж?!  
Свой  билет  рассказала  не  точно,  
Только  ты  ведь  и  так  все  поймешь.  

Пересдача  далась  очень  сложно  
Знаю,  выдержу  я,  не  сломлюсь!    
Этой  жизни  этап  подитожив,  
Нагло  миру  в  глаза  засмеюсь.  

И  взгляд  станет  оттенка  болота.  
Что  в  душе,  никому  не  узнать!  
Я  вернулась  с  любви  эшафота  
И  словам  впредь  не  буду  внимать.  

И  поставив  в  судьбе  разделитель.  
До  тебя,  словно  ангел  была.  
А  теперь  я  другая!!!  Простите!!!  
И  в  словах  лишь  осколки  стекла!  

©  Зеленоглазая,  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163985
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 02.01.2010


Полякова Ника

SOS

Нічного  міста  вікна  мерехтять  –
Не  світла  спалахи,  а  послання  життя.

Три  крапки,  три  тире,  знов  крапки  три:
«Мені  погано  –  це  душа  болить.

Я  дихати  не  можу  –  в  серце  щем…»
Та  місто,  перелякане  дощем,

Принишкло  за  фіранками  рядна.
Як  пережити  те,  що  я  одна?

Хто  віру  у  кохання  поверне?..
Благаю!  SOS!..  Почуйте  ж  ви  мене!!!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163251
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 28.12.2009


Тори Найт

электричество дней

Заверни  меня  в  свою  нежность
И  слышишь,  никогда  не  отпускай!
Даже  если  по  капле  надежда
Станет  темной  как  мокрый  асфальт

Мимо  бродят  лениво  трамваи
Электричество  дней  истекло
Город  наш  за  окном  догорает
А  в  альбомах  навечно  тепло

Заигравшись  в  неопытных  чувствах
Только  нежность  осталась  (с  лихвой)
Покупать  соль  признаний  не  нужных
В  магазине.  А  был  ли  такой?

Так  наверно  задумано  свыше
Для  сети  социальных  ролей
И  осталось  нам  быть  только
….Ближе…
В  мире  слишком  продуманных
….дней….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163218
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 28.12.2009


Тачикома

Нервы (аукцЫон, 1991, Фа-фа-фа)

А  ты  не  трогай  меня  за  нервы,
А  ты  за  нервы  меня  не  трогай…
Я  был  когда-то  настолько  первым,
Что  стало  пусто  и  одиноко.

Но  ты  не  думай,  что  я  свободен.
Да,  я  свободен,  но  ты  не  думай…
Я  просто  верен  своей  природе:
Войду  без  стука,  уйду  без  шума.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163216
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 28.12.2009


Сергей Багаев

Я жил под тенью чёрных масок

Я  жил  под  тенью  чёрных  масок
Я  спал  на  дне  фальшивых  чувств
В  безумном  танце  ярких  красок
Я  был  как  все,  но  не  был  пуст...

Я  был  как  все,  но  не  был  всеми,
Я  шёл  на  звук,  но  не  был  слеп,
Летал  во  сне,  но  видел  время,
Плыл  в  облаках,  но  видел  свет...

Но  вот  и  я  встаю  с  постели
Красивых  светлых  миражей
Пусть  наши  сны  дотла  сгорели
Я  вижу  счастье  наших  дней

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163207
дата надходження 27.12.2009
дата закладки 28.12.2009


LaLoba

Дощі

У  тебе  зараз  дощ,
Чи,  швидше,  злива.
Ти,  певно,  спиш.  Ну  що  ж,
Нехай  у  сни  твої  -  лиш  Диво!

Згорнусь  калачиком  у  ліжку,
Імітувати  буду  сон,
погоду  мокру,  світ  і  кішку...
І  світло  з  заспаних  вікон.

У  тебе  шторм  на  морі  зараз,
А  чи,  можливо,  штиль  в  душі...
Мене  у  ліжку  блискавкою  вразить!
А  в  тебе  й  далі  йдуть  дощі...

У  тебе,  дійсно,  зараз  буря,
І,  дійсно,  з  неба  сильна  злива,
І  кілометри  хмар  тебе  обдурять,
Бо  в  тебе  дощ.  А  я  -  щаслива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163227
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 28.12.2009


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2009


Тачикома

Сам себе переконує

Я  ходив  за  обрій.  Пішки.  Не  в  забуття,
А  туди,  де  немає  «тут»,  і  немає  «там»,
І  за  краєм  світу  часто  губив  взуття,  
І,  куди  приходив,  там  і  була  мета.

А  тепер  не  ходжу...  вдивляюся  у  вікно
Сам  до  себе  лаюся:  «Годі!  Дарма!  Дарма...
І  не  клич  мене  -  бо  я  зрозумів  давно,
Що  немає  обрію.  Геть.  Взагалі  нема».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114879
дата надходження 02.02.2009
дата закладки 23.12.2009


Вагант Вертепа

Дiлюсь коханням!

Розлита  кава
Була  з  вершками.
Ти  будь  ласкава
Та  й  пісню  Лами
Пусти  в  вінампі
І,  зрозуміло,
Розбий  скло  в  лампі.
Лиш  тінь  від  тіла
Лягла  на  стіну  -
З  тобою  в  танці
До  тебе  лину,
Цілую  пальці,
Твій  стан,  що  манить
П’янким  бажанням
І  не  оманить.
Ділюсь  коханням!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131313
дата надходження 25.05.2009
дата закладки 14.12.2009


Котенок

А ведь глаза не могут врать

Скажи  мне  правду!  Правду,  слышишь?
Что  ты  не  хочешь  быть  со  мной,
Что  воздухом  другим  ты  дышишь,
Что  ты  не  мой.  Совсем  не  мой…

Скажи  мне  правду.  И  не  слушай,
Что  прошепчу  тебе  в  ответ.
Я  не  смогла  быть  самой  лучшей,
И  губы  лгут.  А  руки  –  нет.

Скажи,  что  я  тебе  противна,
Что  ты  –  не  тот.  И  я  не  та.
Что  просто  не  сумел  быть  сильным,
Начать  все  с  чистого  листа.

Ну,  не  молчи!  Скажи  о  боли,
Что  ты  со  мной  не  испытал,
О  чувстве,  что,  увы,  на  волю
Ты  не  пустил.  И  растоптал.

Скажи!  Но  ты  молчишь.  Ты  рядом…
«Уйди!»  -  пытаешься  сказать.
«Останься…»  -  вижу  я  во  взгляде,
А  ведь  глаза  не  могут  врать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159723
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 07.12.2009


Любовь Козырь

Три поцілунки

На  довгу  пам'ять  я  тобі  дарую
Свою  любов  і  з  дивом  на  вустах
Тебе  три  рази  палко  поцілую,
Хай  поцілунки  ці  живуть  в  віках.

Один  -  холодний,  як  роса  ранкова,
І  чистий,  як  печаль  в  твоїх  очах,
Примарний,  як  надія  світанкова,
Легкий,  як  подих  вітру  на  руках.

А  другий  -  теплий,  поцілунок  сонця,
Нехай  тебе  зігріє  у  мороз,
Хай  заглядає  у  твоє  віконце
Крізь  снігопад  і  сльози  літніх  гроз.

А  третій  -  ніжний,  зітканий  весною,
Прекрасний,  як  заквітчані  сади,
Нехай  цей  поцілунок  пахне  мною,
Тобою,  щастям...  Ближче  підійди.

Я  поцілую  так,  що  не  забудеш
Мене  ніколи,  навіть  уві  сні
Я  знов  прийду  і  цілувати  буду
Твої  уста  і  очі  навесні..

                               15.08.2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159228
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.12.2009


В. Жовтень

Що ти є. . ?

Що  для  тебе  у  світі  важливе?
Дім,  країна,  робота,  сім’я.
Що  для  тебе  у  світі  єдине,
Без  якого  нема  майбуття?

Що  за  мрії,  які  сподівання?
Що  сьогодні  ти  бачиш  у  снах?
Чи  пізнав  ти  сенс  слова  „кохання”?
Що  читаєш  в  газетах,  книжках?

Знаєш  ти,  що  робитимеш  завтра?
По  якій  ти  стежині  підеш?
Лиш  у  казці  одразу  півцарства,
І  кохання  і  славу  знайдеш.

То  ж  подумай  про  завтра  сьогодні,
А  майбутнє  з  учора  почни,
Місця  вистачить  всім  у  безодні,
А  на  гору  ти  спробуй  зійди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159222
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.12.2009


Астарот

Млечный путь

Лежит  на  вуали,  звездой  серебрится,
Мерцает,  струится  загадочный  путь,
И  пыльными  крыльями  машет,  как  птица,
Неся  глубочайшую,  мудрую  суть.

Спокойно  глядит  ледяными  глазами,
Как  сказочный  гений  далеких  миров,
И  тихо  чарует  глубокими  снами,
Блуждая  ветрами  средь  тайных  дворов.

Как  старец  седой  все  идет  по  скрижали,
Шурша  под  ногами  пыльцою  небес,
И  мудро  считает  все  звездные  дали.

Все  яркие  дали  древнейших  чудес,
Лежат  серебром  на  холодной  вуали,
Лежит  и  струится  святой  занавес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159202
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.12.2009


Angel_Gabriel

Дождь

Бьет  по  щекам,  разрывает  на  части,
Хлещет  потоком  холодной  обиды,
Улицы,  люди  –  все  смяты,  размыты.
Смутные  отблески  бешеной  страсти.
Рвется  из  плена:  на  волю,  на  волю!
Вспомнить,  вернуть  и  прижаться  щекою,
В  мире  безумном  –  частичка  покоя.
Глаз  отраженье  –  немыслимой  болью.
Самое  главное  –  нет,  не  успею,
«Не  уходи»  -  два  немыслимых  слова,
«Не  уходи…»  Я  терять  не  готова.
Не  уходи.  Я  ведь  жить  не  умею.
Дождь  заплетает  узоры  земные
Слезы  небес.  Боже,  как  же  устала,
Просто  лишь  раз,  только  раз  промолчала.
Просто  друг  другом  уже  не  больные.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159051
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 03.12.2009


Whiskey

Капают секунды с мокрой крыши

Капают  секунды  с  мокрой  крыши,
Разбиваясь  вдребезги  внизу.
Серое  безвременье  как  хищник
Лижет  жертвы  горькую  слезу.

Вязким,  неразбавленным  туманом
Меж  ветвей  струится  непроглядь.
Морщит  вечер  чёрную  сутану,
Накрывая  мглы  седую  прядь.

Грустно  осень  шлёпает  по  лужам,
Сиротливо  мокнут  фонари.
Даль  тоскует  по  снегам  и  стуже
В  снегирёвость  завтрашней  зари.

Всё  давно  уже  готово  к  взрыву
Но,  зима,  как  ярый  террорист,
Ждёт,  когда  дочешет  осень  гриву,
И  уронит  свой  последний  лист.

Капают  секунды  с  мокрой  крыши,
Множа  вечность  улетевших  лет.
Серое  безвременье  как  хищник
Заметает  свой  размытый  след.

26.11.09  7:55  Whiskey
пос.  Осинки
Самарская  область
Безенчукский  район

©  Copyright:  Юрий  Гридасов,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1911271354

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158876
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 02.12.2009


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2009


Izis

Мокошь

Нити    долины  солнца,  его  наслаждения
Я  собирала.
Три  пары  сапог  сносила  в  пути.
Жребий  кидала,  наощуп  ткань  ткала.
Очи  закрыты,  кончики  пальцев  –  зрение.
И  бесконечно  шептала:  «Милый,  ты  слышишь,  приди».
Воском  фигуры  лепит  свеча,  скатываясь...
Вертится  веретено.  Нить  ложится  наматываясь...
Господи,  дай  мне  прозрения,  может  чуть-чуть  везения!
Косу  тугую  вплету  я  в  узорницу  вместе  с  лучами...
Сегодня  узнала,  к  несчастью  узнала  я  то,    что  случится  с  нами.
Наверное,  пара  минут  счастья  стоят  смерти,
Верую,  пара  минут  солнца    сразят  тьму.
Я  вплела  ненароком  Луну
 в  это  дивное  кружево...
«Милый,  ты  слышишь,  приди,  ты  очень  мне  нужен».
В  бубны  я  била  звонко,  у  костра  танцевала.
Взрослая  женщина  или  девчонка,  в  тот  миг  не  знала.
Просто  в  движеньях  и  в  пении  духов  взывала.
Добрых  и  древних,  мудрых  животных  явиться  призвала.
«Дайте  мне  духи,  бесстыдства  и  смелости,  дайте!»
«Дайте  мне,  духи,  силушки  много  и  за  спиною  встаньте!»
«Дайте  любви  больше  неба  и  больше,  чем  рыбы  в  море!
Пусть  ее  хватит  и  мне  и  тому,  кого  полюбила  к  горю!»
Прясть  я  закончила  с  пением  первой  птицы,
Чуден  покров.  Сила  вошла  в  пору  раннюю.
Я  сошью  тебе  милый  плащ,  пусть  на  плечи  ложится.
Пусть  он  подскажет  тебе  об  опасности  всюду  заранее.
Оборонит  от  меча  и  стрелы,  слова  злого  и  гнева.
Пусть  защитит  во  всем,  мой  возлюбленный  смелый.
Пусть  избавит  тебя  от  боли,  но  даст  много  силы
Я  желаю  лишь  одного.  Счастья  тебе,  мой  милый.

*Среди  богинь-прях  наиболее  известна  Мокошь  (предположительно  связь  со  словом  «mokos»  -  «прядение»,  в  санскрите  найдены  слова  mocsa  -  освобождение,  спасение  души,  мокшака  -  разрывающая  связи).  Другие  версии  имени  -  Макош  означает  “Мать  жребия”  (в  санскрите  найдены  слова  kac  –  связывать,  kac  -  "быть  видимым,  проявляться").  
Рожаницы,  богини  «предопределенности»,  вместо  пряжи  прядут  судьбу  людей,  наделяя  их  счастливым  или  несчастливым  уделом.  Одна  дева  меряет  жизнь,  другая  отрезает  нить  судьбы,  третья,  старшая,  произносит  слово  судьбы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155846
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 16.11.2009


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2009


Фіалка

Дієслова нашого життя

Забути  -  значить  відпустити  і  не  чекати  вороття,
Терпіти  -  значить  дальше  жити  і  зберігати  почуття,
Чекати  -  це  рахувати  секунди,  що  посилають  небеса,
Страждати  -  це  плакати  ночами,  коли  залишаєшся  сама.
Мріяти  -  значить  бачити  казкові,  кольорові  сни,
Вірити  -  значить  думати,  що  існують  далекі  світи,
Прощати  -  це  бути  людиною,  що  робить  сама  помилки,
Відпустити  -  це  просто  погодитись,  що  розійшлись  ваші  шляхи.
Жити  -  значить  відчувати,  як  серце  постійно  щемить,
Кохати  -  значить  бачити  диво,  яке  для  інших  ще  спить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154642
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 10.11.2009


ЁЖ

В твоём зеркале...

В  твоём  зеркале  плавают  розы,
А  в  глазх  догорает  свеча.
Твои  песни  на  треть  из  прозы,
Твой  фундамент  -  два  кирпича.

Твоё  детство  закончилось  в  двадцать,
В  твоей  комнате  свежий  уют.
Отгремела  любовь  в  восемнадцать,
А  тебе  и  того  не  дают.

Я  живу  через  шаг,  спотыкаясь,
Я  кричу  в  тишине,  и  не  сплю.
И  теперь  понимаю  и  каюсь,
Я  люблю...  Я  люблю?  Я  люблю!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65181
дата надходження 23.03.2008
дата закладки 10.11.2009


LaLoba

Суперник

Ця  ніч,  що  пахне  новим  снігом
Живе  в  мені,  як  сон  століть,
Немов  вовчиця,  диким  звіром
Я  умостилась  біля  твоїх  ніг.
Сиджу,  неначе  перед  дивним  боєм.
Сиджу,  немов  ось-ось  зірвусь.
Боротись  з  ким?  Невже  з  собою?!
Чи  в  бою  цім  я  не  змилюсь?
Чи  зазирну  собі  у  очі?
Чи  розпізнаю  в  них  бійця?
Чи  мірять  силу  з  ним  захочу?..
Чи  зможу  битись  до  кінця?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154109
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 09.11.2009


your_sin

В тебе есть всё, что я так ненавижу

В  тебе  есть  всё,  что  я  так  ненавижу
Надменность,  хвастовство  и  нарциссизм,
Но  без  тебя  стук  сердца  я  не  слышу
Пора  воспитывать  в  себе  мне  эгоизм

Настолько  не  похожи  мир  и  ад  наш
Мы  разные  и  в  целях  и  в  средствах
Я  нахожу  всего  одну  лишь  схожесть
Любовь  растет  да  и  цветет  в  сердцах

Не  понимаю  как  так  получилось
Ни  в  жизнь...  С  таким  я...  Тьфу  ты...  Никогда
Но  сердце  покорил  и  я  влюбилась
И  жизнь  свою  почти  уж  отдала

О  будущем  задумываться  страшно
Смогу  ль  мириться,  не  сменив  себя
Что  ненавидела  становится  неважным
Ведь  я  люблю...  Другое  ерунда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153318
дата надходження 03.11.2009
дата закладки 03.11.2009


Настя Цветок

Обострение

Он  слюнявит  прокуренным  ртом
карандашного  стержня  огрызок.
Он  готовит  на  суд  ваш  репризы,
запивая  графит  коньяком.
Потирает  блудливые  пальцы.
Вожделенно  вкушает  эффект.
Заготовлен  сценарий  на  пяльцах
чьих-то  будущих  скорбей  и  бед.
Вседозволенность  -  его  кредо,
он  взрастил  себя  в  этой  среде.
Может  быть  он  знакомым,  соседом,
но  он  Бог  чьих-то  душ  в  темноте.
А  наутро  читает  газеты.
Вот  он  славы  миг,  озарение.
С  дней  далекого  детства  вендетта.
У  него  сейчас  обострение...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153283
дата надходження 03.11.2009
дата закладки 03.11.2009


Лада

Не кричи.

Я  уже  не  боюсь  твоей  нелюбви,
Я  сама  уже  всё  себе  обьяснила.
Только  я  боюсь  сама  не  любить,
И  поддерживать  бледный  огонь
В  любви  исчезающей,  мнимой.

Жизнь  с  тобой  закалила  меня.
И  я  стала,  как  сталь  из  печи.
А  на  резкое  вслед:Оставь  же,  меня!
Я  шепчу  тебе:Не  кричи,не  кричи!

Только  я,  почему-то,  всё  крепче
И  крепче,  и  слезою  горячей
Не  полнится  глаз,  а  слова  твои
Слышать  всё  легче  и  легче,
И  как  будто  всё  это  в  сто  первый  раз!

Утром  ранним  выйду  в  дорогу,
Не  прощаясь  и  ни  о  чём  не  жалея.
Отойдя  лишь,  на  миг  оглянусь
На  тот  дом,    где  любовь  жила,
А  потом  истлела.....

Ты  проснёшься,  а  меня  рядом  нет.
И  от  горя  такого  ты  ошалеешь.
Только  я  уже  буду  далеко,далеко,
И  тебя  уже  я  не  пожалею.....

Будет  другом  тебе  только  месяц  в  ночи.
Он  на  плач  твой  шепнёт:Не  кричи,не  кричи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153130
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 02.11.2009


Любов Вакуленко

Ты говоришь, что я святая

Ты  говоришь,  что  я  святая?
Но  это,  право  же,  смешно.
Святых  ведь  ждет  блаженство  рая,-
Мне  жить  в  печали  суждено.
                   Ты  говоришь:  цветок  весенний,
                   Ну  что  ж,  пусть  будет  и  цветок.
                   Но  ты  ошибся  -  он  осенний
                   И  бесконечно  одинок.
Ты  говоришь:  стройна,  красива,
В  глазах  таится  добрый  свет,
Нежна,  чиста,  гибка  как  ива.
Но  только  счастья  в  этом  нет.
                   Скажи,  зачем  мне  быть  святою,
                   Зачем  всю  жизнь  пить  горький  мёд?
                   Меня  с  моею  добротою
                   Никто  на  свете  не  поймет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152510
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 29.10.2009


МАЙДАН

ГДЕ МОРАЛЬ?

Вор  на  воре,  вором  погоняет  -
Проза  и  картина  наших  дней.
В  воровстве  вор  вора  обличает,
Своровав  мораль  и  басни  сей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149351
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 29.10.2009


Катя Андриенко

Жіночу вдачу важко зрозуміти

«Жіночу  вдачу  важко  зрозуміти»,
Принаймні  кажуть  так  чоловіки,
Про  це,  а  правди  нікуди  подіти,
Ще  й  люблять  почесати  язики.

Що  ми  такі-сякі,  і  вередливі,
Не  варто  зовсім  вірити  жінкам,
Що  нібито  шукаємо  поживи,
І  лестощі  для  нас  як  фіміам.

«  Моя  із  ранку  наче    сатаніє,
Дзинчить  над  вухом  як  скажений  ґедзь»
Напівжива  кричати  не  посміє
Опісля  любощів  нічних.  Егеж?

Моя  знайшла  біляву  волосинку,
Коли  учора  прала  сорочки,
Закрижаніла  як  вода  узимку…»
Кататися  гаразд  -  тягни  санки!

Химериків  і  в  нас,  жінок,  багацько:
А  особливо  у  критичні  дні,
Коли  посутеніє  все  зненацька,
Ото  тоді  й  тікайте  з  хати  всі!

Нехай  ми  відьми,  гарпії,  богині,
Нас  янголами  хтось  іще  назве,
Проте,  жінки,  зазвичай,  берегині,
То  наше  є  призначення  святе.

ГАРПІЯ,  -ї.  1.  ж.  У  давньогрецькій  міфології  –  крилата  потвора  з  обличчям  жінки,  з  пазурами  на  руках  і  ногах;  демон  бурі  та  смерті.  2.  ж.  і  ч.,  перен.  Про  людину  з  важким,  нестерпним  характером.  3.  ж.  Великий  хижий  птах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150140
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 29.10.2009


Настя Цветок

Шоколад

Мерцают  блики.
                     Тени  невпопад.
Вкушают  жадно
                     горький  шоколад.
Для  наслажденья
                     отданы  часы.
Мечты  мгновения,
                     желания  пасы.
Пожар  объятий,
                     водопад  страстей.
Какао-масляным
                     был  апогей...
                 ***
Так  ночь  за  ночью
сладостей  вкусив.
Секс  априори  
был  их  лейтмотив.
Приелось  явство
И  эффект  исчез.
В  душе  остался  
только  диатез.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150070
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 29.10.2009


Настя Цветок

Невольница

Ты  режешь  душу  на  лоскутья,
В  день  по  кусочку  даришь.  Все  ему
И  каждым  утром  старое  распутье:
Сбежать.  Остаться,  предпочесть  тюрьму.

Растворена,  размыта  без  остатка.
Вся  в  нем  и  вся  лишь  для  него.
Душа  заштопана  потертою  заплатой
его  вниманья.  Больше  ничего...

Звонками  сытая  лишь  на  мгновения:
Привет.  Пока.  Ну  как  дела?
Боишься  своего  забвения.
Вложила  много.  Мало  забрала.

Ломать  -  не  строить,созидать  -  не  рушить,
Но  научится  надо  отдавать,
Чтобы  потом  растрепанную  душу
По  лоскуткам  живым  не  собирать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150185
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 29.10.2009


Гефест

Біліє парус у Безодні.

Біліє  парус  у  Безодні.
Вся  Крига  Світу  в  човні  тім.
..............................
Мандрує  він  такий  самотній.
Нема  і  згадки  про  друзів,  дім.
.................................
Який  століття  вже  блукає?
В  якому  пеклі  не  горів?
...........................
Що  він  забув…
                       -  Чого  не  знає:
-Нема  істоти  без  боргів.
...................
Неначе  прокляв,  його  Всесвіт.
І  він  у  лихо  свое  пірнув.
........................
Коли  б  це  так:
                       -То  знали  б  все.  Всі!
................................
Спокусу  може  проковтнув?
.........................
Усе  оце,  не  взять  до  тями
Хто  ж  пояснити  врешті  міг.
Він  із  Безодні…
                           -  Не,  із  ями…
Як  це  здійснив?  Що…
                               -    Переміг.
******
Припонів  безліч,  всі  долає.
Така  спекота,  він  гребе.
Від  Неба  блискавок  благає…
-  І  далі  рве  собі  хребет.
.................
Все  бачить,  чує,  й  не  гукає.
 Що  прагне?!
           -  Смерть  чи  прагне  жить?
Кого!!!
 По  світу  так...  -  Шукає,  
Чи  від  спільноти  він  біжить.
...................
Скажений  Шторм  –  То    як  метелик.
Ну,  штиль  то  каторжник  бурлак.
Ця  доля  дійсно  повний  келих…
Хто  ж  він?
               -  Святий,  чи  вурдалак?
.............
А  ЧОВЕН  САМ...
                 -  Та  ні,  не  красень.
І  парубок,  та  ні,  не  наш.
Чоло  високе,  погляд  ясний.
Куди  він  зараз…
                       -  На  Сиваш!?
.............
Що  там  забув?!  Не  тихі  зорі.
Бо  зміст  душі  –  це  грім,  шторми.
Шукає…
               -  Сажу!!!  в  Чорнім  морі!?
Навіщо  це?  Питаєм  ми.
...............
 Яке  століття  трощіть  душі?
Буття  уклад  ламає  вщерть.
На  морі  зливи,  град  на  суші
Чого  йому  потрібно  ще!?!
..............
Бо  він  і  човен,  ну  двожильні.
(Ні  м’язів,  пики,  гнучкий  хребет).
Кіно  та  й  годі.  Чахлик  в  скрині…
-  І  все  гребе,  гребе.  Гребе.
...............
Немає  хмар,  а  Грім  лунає.
Переступив  –  Усі  «табу».
....................
Його  любили...
                     -  Він  кохає.
Та  майже  Все  …
                 -  Себе  забув.
...............
PS.
У  москалів  усе  весілля.
У  нас  –  що  день,  то  сажотрус.
У  трощіть  квіти  старе  гілля...
-  Матвій!  
               Ти  з  НАТО  чи  за  Союз?
І  нам  це  твердо  треба  знати.
Куди  летиш  –  «Метелик-гусь»!?
“”””””*******”””””””******
Серце  б’ється,  хвилюється.  Хоче.
 Зойкнуть  так,
                     щоб  втекти  через  край.
Білі  гуси  дитинства  гогочуть
Батьківщино  моя,  рідний  край.
.........................................
PS/РS.
Он  не  мятежный…
                   -  Он  одинокий.
И  всё  на  свете,  увы  –  Презрел.
Он…
 -  Не  Высоцкий.  
                       Он  –  Высокий.
И  Мир  мелел,  мелел.  Мелел.
***************
Біліє  парус  у  Безодні.  
Сковорода!  
(Григорій  Саввович)
                   Куди  ти  втік?
Уже  ось  серпень,  четвер  сьогодні.
Тебе  шукаю  за  Віком  Вік.
*********************
„Мир  мене  ловив...
 -  Але,  не  спіймав.
Григорій  Савович  Сковорода.
Эти  строки.
 И  Моё  –  Жизненное  Кредо!!!
                                           ***************
Я  перейшов...  
-  На  російську  мову.
Так  яка!!!  
Чупередла  із  соломи...
-  Буде  мені  указувати,  чи  підсказувати.
На  якій  мові,  мені  бажано...  
–  Писати  вірші.
…………………………………………..
 Есть  у  меня    стих,  где  чередуеться…
-  Строка  Русская,  
З  Українською  строчкою.
Ну.  Такие  мы  –  из  Донбасе.
Такие  и  мои  Стихи.
..............................
ГЛУБИНА  -  Тыщу  двести  метров!!!
Ну,  где  Вы  -  Критики  и  мЭтры.
.......................................
Вот  я,  и  вот  мой...  АНТРАЦИТ.
........................................................
29.  10.  2009.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152470
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 29.10.2009


Катя Желева

Слаще малины…

Милый…  ты  ещё  не  всё  дослушал…
Да…  ты  прав,  что  тебя  я  люблю…
Ты  когда-то  сломал  мою  душу,
А  теперь  я  сломаю  твою…

Моя  месть  будет  слаще  малины,
Это  яд  отравляющий  мозг…
Это  взрыв  посредь  белой  равнины,
Со  свечей  тихо  льющийся  воск…

В  мой  колодец  плевал  ты  годами,
Ты  сменял  дикий  холод  на  лесть…
Из  моих  очерствевших  страданий
Родилась  эта  сладкая  месть…

В  моих  бедах  всегда  ты  был  счастлив,
Не  ценил  моё  сердце  ни  в  грош…
Пока  так  не  влюбился,  что  вряд  ли
Без  меня  пять  минут  проживёшь…

Дорогими  духами,  цветами
Ты  мне  душу  хотел  излечить…
Только  в  этом  обыденном  хламе
Оставалось  мне  только  лишь  сгнить…

Ты  хотел  бы  начать  всё  поново,
Только  я  ведь  уже  не  смогу…
Я  даю  тебе  честное  слово,
Я  уйду…  даже  в  эту  пургу…

Я  забуду  твои  поцелуи…
Я  смогу…  и  тебя  разлюблю…
Если  с  мылом  кольцо  не  сниму  я,
Вместе  с  пальцем  его  отрублю!...



27  октября  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152162
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 27.10.2009


Сергій

Очі кольору весни

Я  бачив  очі  кольору  весни  -  
В  них  зелень  травня,  що  росою  вмилася,
Ті  очі  полонили  мої  сни
І  у  думках  навіки  оселилися...

За  них  колись  романтики-поети
Йшли  на  дуелі    і  на  барикади,
А  лицарі,  відклавши  арбалети,
Про  них  складали  чарівні  балади

Я  бачив  очі  кольору  лісів  –  
В  них  все  первинно  дике,  романтичне…
Здається  колір  той  на  сто  віків
Мене  в  спокої  більше  не  залишить…

Я  закохався  в  їхню  глибину,
Що  сяє  блиском  тисячі  смарагдів,  
В  їх  усмішку  –  чарівну  і  дивну  –  
І  вже  цьому  не  можу  я  зарадить

Я  бачив  очі,  радісні  й  сумні…  -  
Зелені  зорі  і  не  можу  їх  забути…
Прошу  Тебе:    очей  не  відводи
Хоча  б  ще  мить,  щоб  міг  я  в  них  втонути  …

Січень  2004р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152091
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 27.10.2009


Вікторія

НЕмоя війна

Ти  знаєш,  я  не  хочу  воювати.
Напевне,  я  уже  програла  бій.
Ти  знаєш,  я  вже  звикла  програвати
У  цій  жорстокій,  НЕмоїй  війні.

Ти  знаєш,  я  давно  вже  склала  зброю
І  пролишаю  цей  кривавий  фронт.
Ти  знаєш,  я  не  візьму  тебе  з  собою  -
Мені  нетреба  зайвих  перешкод.

Я  знаю,  полонених  не  береш.
Та  й  я  у  твій  полон  не  здамся.
Покинеш  тут  чи  все-таки  уб`єш?
Уб`єш...  Тоді  стріляй  і  не  вагайся!

Ти  знаєш,  я  не  сплю  ночами  -
Пригадую  далекий  голос  бомб.
Так  часто  я  ховалась  від  атаки
У  темряві  душевних  катакомб.

Ти  знаєш,  я  поранена  несильно,
Хоч  втратила  багато  крові  зразу.
Тепер  я  буду  вільна.  Вільна!  Вільна...
Як  витерплю  цей  біль  від  перев`язок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111465
дата надходження 11.01.2009
дата закладки 24.10.2009


Вікторія

Вірш про вірш

Мистецтво  починається  з  простого:
Вірші  -  з  банального  осіннього  листка...
Складаються  рядки:  за  словом  слово,
А  за  строфою  пишеться  строфа.

Ще  трохи,мить  -  і  вірш  уже  готовий,
Як  тінь  ажурний,  прядиво  думок,
А  сонце  кине  промінь  кольоровий
На  пожовтілий  зронений  листок.

Хтось  прочитає  -  просто  усміхнеться,
А  хтось  байдуже  пробіжить  очима,
Тому,  хто  прочитає  вірші  серцем
Крилатих  рим  прийде  чарівна  сила.

І  оживе  в  його  уяві  осінь.
Така  багряна,  грізна,  золота.
Повітря  запах  у  холоднім  сонці
і  жовтий  лист,  й  туманні  пелена.

Чарівна  сила  -  магія  мистецтва
Відкриє  світ  безмежного  добра
Тому,  хто  прочитає  вірші  серцем,
Тому,  хто  здатний  вірити  в  дива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109020
дата надходження 23.12.2008
дата закладки 24.10.2009


Вікторія Шерстило

Серцеїд

З'їв  моє  серце,  -  облизуєш  пальці?
Мабуть,  дуже  смачно  було...
Ти  смажив  його,  напевно,  на  смальці,
Бо  щось  мені  дуже  пекло.

До  тебе  маю  єдине  питання:
Багато  сердець  загубив?
А  в  них  існувало  справжнє  кохання...
́́́А  ти  ними  пузо  набив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75584
дата надходження 23.05.2008
дата закладки 23.10.2009


your_sin

Может быть он прав?

Я  не  любила?  Тебя  я  не  любила?
И  всё  придумала  для  жалости  души?
И  не  тебя  всегда  боготворила?
И  не  тебя  касались  все  мои  мечты???

Я  не  способна  к  этому  ведь  чувству...
Дарить  любовь,  себя,  забыть  покой...
И  я  совсем  не  знаю  слова  "пусто"
Я  никогда  не  чувствовала  боль?


Ты  все  сказал  во  тьме  волшебной  ночи
Когда  пробило  полночь  на  часах,
Поставили  очередную  точку.
Мне  страшно  думать,  может  быть  он  прав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151317
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 23.10.2009


Астарот

Шепіт творчості

Цей  шепіт  книг.  Ця  мудра  думка.
Ці  голоси  –  твоє  ім’я.
Невже  не  чув,  що  твоя  мука
Сльозами  топить  власне  Я.  

Твоє  життя  –  як  цвіт  любові,
Згасає  в  сутінках  думок,
В  твоїх  сльозинках  краплі  крові,
Якими  змочений  листок.

В  сльозах  ростуть  червоні  рози,
В  сльозах  кричить  твоя  душа,
Чим  би  зігнати  смутку  сльози,
Щоб  хоч  була,  як  в  ніч  роса?

Ти  є  невільник.  Ти  в  полоні.
Ти  маєш  дар  –  він  ліг  на  дно,
Ховаєш  погляд  свій  в  долоні,
А  чуєш  шепіт  все  одно.

Вірш  був  опублікований  
в  журналі:  «ВремяZ»  2005-го  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151507
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 23.10.2009


Малиновская Марина

< Мне нравятся брюнеты, я им тоже… >

Мне  нравятся  брюнеты,  я  им  тоже,
Русоволосая,  и  светлые  глаза,
Я  их  по  цвету  противоположность,
Притягивает  вновь  Природа  полюса!

Но  не  всегда  есть  совпаденье  судеб,
Узнав  поближе,  можем  оттолкнуться,
Друг  друга  мы  нечаянно  забудем,
Чтобы  другим  по  цвету  приглянуться!

Но  так,  порой,  Природа,  шутит!
А  есть,  и  Божий  промысел  для  нас,
И  час  Любви  внезапно,  всё  ж,  наступит,
Открыв  не  только  внешнее  для  глаз!


/  20.10.2009г./

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151067
дата надходження 20.10.2009
дата закладки 20.10.2009


Татьяна Маляренко-Казмирук

ПЕРВЫЙ УЧИТЕЛЬ

Светлой  памяти  
                               Феодосию  Федоровичу  Рыбко                
Тогда  хатёнка  под  осиной
Казалась  храмом  для  меня.
Дымок  над  крышей  вился  синий
И  колокольчик  звал,  звеня.

Мы  все  гордились,  –  ведь  мужчина
Учил  писать  наш  первый  класс.
И  в  безрукавке  из  овчины
Отцом  и  Богом  был  для  нас.

Он  мел  держал  рукой  без  пальца,
Что  забрала  с  собой  война,
А  мы  пугливые,  как  зайцы,
Вдыхали  знания  сполна.

Он  наш  директор  и  охрана,
Выращивал  за  школой  сад,
Плоды  давал  нам  из  чулана,
Чему  всегда  был  очень  рад.

Давно  учитель  похоронен,  
И  школа  сровнена  с  землёй.
Мои  года  давно  на  склоне,
Но  первый  класс  всегда  со  мной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143478
дата надходження 30.08.2009
дата закладки 07.10.2009


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2009


A.Kar-Te

Просто знай…

Дождь  осенний  все  же  утих,
Пробежав  по  душе  слезою
И  его  лирический  стих
Для  меня  не  вспыхнет  грозою.

Дождь  застыл  на  губах,  виске  -
Жизни  влага  не  станет  пеплом...
На  желтеющем  лишь  листке
Улетит,  гонимая  ветром.

Дождь  осенний,  зачем  утих  ?
Волновал  же  косой  твой  почерк  -
Вдохновенье  в  нем,  счастья  миг...
Просто  знай,  люблю  тебя..,  очень.  


©  Copyright:  Ольга  3,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1909062909

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144484
дата надходження 06.09.2009
дата закладки 07.09.2009


Serg

Моє життя - то моє море

Моє  життя  -  то  моє  море,
Вітрила  обрій  омина,
Вся  радість  там  моя  і  горе
І  не  твоя  у  тім  вина
Що  є  у  ньому  ті  сторінки
Чорнилом  гірким  вписані...
То  долі  всі  мої  відтінки
І  нею  лиш  замислені
Я  теж  страждаю  і  німію
Ніколи  масок  я  не  мав
І  все  що  у  житі  я  вмію,  -
Чекати...  Поміж  купи  справ,
Терпіти,  біль  перемагати!
Летить  життя  за  роком  рік...
Кохати,  можу  лиш  кохати
Й  писати  вірші,  то  навік!

Не  говори  нічого!  Грати
Скували  в  серці  моїм  біль,
Слова  безжальні  мов  гармати
Нам  не  потрібні,  тільки  сіль
Усіх  твоїх  сльозинок  диво
Камінням  в  серці  я  несу,
Вже  білосніжні  крила  сиві
Та  пам'ятають  всю  красу,
Коли  невпинно  так  кохали
Й  летіли  в  парі  в  небеса...  
Слова-кайдани  їх  убили,
Сліпі  гарматні  словеса!

У  глибину  душі  моєї
Ті  спогади  життя  лягли,
Вони  зломать  стіни  тієї,
Що  поміж  нами  не  змогли...
Стоять  зів'ялі  квіти  дивні
Метелик  за  вікном  шкребе,
Та  і  такі  -  вони  чарівні,
Бо  то  є  згадка  про  тебе
Про  наше  чарівне  кохання,
Його  пелюстки  я  пізнав,
Таке  крихке  зачарування,
В  долонях  я  його  тримав…
Я  не  забув,  на  тому  місці
Велика  рана,  не  стіна!
Малюнком  на  твоїй  усмішці
Закарбувалася  вона!
Я  буду  жити  тим  коханням
Воно  в  мені  навік,  повір!
Життя  мого  зачарування
Віршами  ляже  на  папір...

Така  вже  видно  наша  суть  -
Шукати  промінь  серед  ночі,
Долаючи  каміння  лють,
Блукати  в  даль,  закривши  очі,
У  тих  незвіданих  світах
Навпомацки  себе  шукати,
Та  в  прожитих  своїх  літах
Безцінну  суть  не  помічати!
І  за  два  кроки  до  душі
Не  бачити,  що  то  є  квітка...
А  вона  просить  -  все  лиши,
На  що  тобі  із  срібла  клітка?
Ти  очі  широко  відкрий,
Вдихни  нарешті  дух  свободи,
Своєму  серцю  подаруй
Красу  навколишньої  вроди!
Пізнай  її  чудовий  світ,
Літай  над  рідними  полями,
Й  життя  твоє  безмежжям  літ
Злетить  в  коханні  голубами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120605
дата надходження 11.03.2009
дата закладки 04.09.2009


Лара

Взгляды - как выстрелы

Взгляды  -  как  выстрелы!
Меткие,  быстрые,
Они  держат  меня
                     На  прицеле,
Иногда,  достигая  цели!
Но  я  не  убита,
Я  поднимаюсь...
И  стистнув  зубы,
                       Иду,  улыбаясь!
Цельтесь,  стреляйте  -
Всем  разрешаю...
Я  ваши  взгляды
                       Улыбкой  сражаю!
Вот  так  и  живу,
Сражаюсь  с  судьбой,
И  каждый  день  для  меня  -  
                           Это  бой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144042
дата надходження 03.09.2009
дата закладки 03.09.2009


Лара

Для тебя одеваюсь по моде

Для  тебя  одеваюсь  по  моде.
А  сама  понимаю  -  зря!
Ты  ведь  любишь  меня  по  погоде,
По  листочкам  календаря.
Улыбнувшись,  грустно,  загадочно
Помахав,  на  прощанье  рукой,
Говоришь,  что  красива  я,  сказочна,
Ну,  а  сам  уходишь  к  другой.
Обниму  тебя,  не  заплачу,
В  жизни  всякое  может  быть,
Пожелаю  огромной  удачи
И  возьму  обещанье  звонить,
А  потом,  обернувшисть  к  Богу,
Попрошу  об  одном:
Не  наказывать  слишком  строго.  
Не  судить  тебя  страшным  судом,
За  мои  не  одетые  платья,
Что  пошиты  в  угоду  моде,
И  за  то,  что  когда-то  Любил  -  
Очень  странно  любил,  по  погоде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144040
дата надходження 03.09.2009
дата закладки 03.09.2009


Хейзел Шейд

Укус неправильной любви

Укус  неправильной  любви,
И  нервно-гибельное  счастье,
Огонь  в  глазах,огонь  в  крови,
Огонь  греховно-дикой  страсти,

И  дрожь  в  ослабнувших  руках,
И  поцелуи,вздохи,слезы,
И  крови  вкус.Веселье.Страх.
Веселье-но  в  тени  угрозы...

Укус  неправильной  любви
Навек  останется  с  тобою-
Ты  помнишь  все  слова  мои,
Никто  тебе  не  станет-мною.

И  вкус  неправильной  любви
Ни  с  кем  ты  больше  не  познаешь...
И  над  могилою  стоишь,
И,руки  заломив,рыдаешь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143783
дата надходження 01.09.2009
дата закладки 02.09.2009


Гамаюн

НАД ЗЛАТОМ Я НЕ ЧАХНУ...

НАД  ЗЛАТОМ  Я  НЕ  ЧАХНУ,  ВЫХОДИТ  -  НЕ  КОЩЕЙ!
И  НЕТ  НА  МОЕЙ  КОЖЕ  ЛЯГУШЕЧЬИХ  ПРЫЩЕЙ…
НА  МУДРОСТЬ  ВАСИЛИСЫ  Я  ТОЖЕ  НЕ  ТЯНУ,
И  РЫБКОЙ  ЗОЛОТОЮ  НЕ  ПЛАВАЮ  ПО  ДНУ…  

БЫТЬ  МОЖЕТ,  Я  С  ЯГОЮ  ПОХОЖА?  ВРОДИ  НЕТ…
НОГА  НЕ  КОСТЯНАЯ  И  НЕ  ИЗ  ЛИСТЬЕВ  ПЛЕД…
НЕТ  СХОДСТВА  С  БАРМАЛЕЕМ…  УВЫ,  НЕ  АЙБОЛИТ
Я  ДАЖЕ  НЕ  ПРИНЦЕССА,  ЧТО  ПО  СЮЖЕТУ  СПИТ…

ЧЕГО  БЫ  МНЕ  ТАКОГО  ТУТ  ВЫПИТЬ  ИЛИ  СЬЕСТЬ,
ЧТОБЫ  В  КАКУЮ  СКАЗКУ  ТИХОНЕЧКО  ПРОЛЕЗТЬ?
КТО  МНЕ  ТУРНЕ  УСТРОИТ?  КТО  ТУТ  ПО  СКАЗКАМ  СПЕЦ?
НО  ТОЛЬКО,  ЧТОБЫ  ДОБРЫМ  У  СКАЗКИ  БЫЛ  КОНЕЦ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142315
дата надходження 21.08.2009
дата закладки 21.08.2009