Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 02.04.2012
магдалина устала каяться, пьёт ситро
и лениво глазеет, как улица ест людей.
магдалину достали: наследственность, мумий троль,
и придурки из многочисленных соцсетей,
сигареты, подруги и мартовские коты,
и зима, что закончилась резко и в никуда,
и чужой монастырь, и свой собственный монастырь,
и орудия пыток и массового труда.
магдалина стучит по" клаве": на сердце гадко,
здравствуй мой дорогой и знакомый далёкий бог,
вышли мне посылкой, пожалуйста, шоколадку,
пару крыльев, базуку и сладкий вишнёвый сок.
enter, Адресат открывает почту,
смотрит вниз, умиляется и хохочет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319768
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 02.04.2012
вечер котёнком игривым на берег прыг,
душно, гудит как зуммер песок горячий.
море лениво: " и снова привет старик,
как там старуха, лютует, достала, плачет?
жаль тебя старче, давай, посиди со мной
дома то- пекло совсем, довела, заела
старая стерва, а здесь у меня покой
волны да чайки, да воздух, такое дело."
море вечернее словно зелёный чай.
трубку старик набил и закашлял глухо:
"дома всё тихо, кому на меня кричать?
нет никого, умерла у меня старуха"
не стих, эскиз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269944
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.01.2012
я хочу тебе любити - пошепки, вголос, у крик -
навіть коли мовчиш, відкохана, спиш зі мною,
згорнувшись кавовим зернятком, стомлена,
буденністю змелена, викраплена у горнятко,
випита вщент, любая квітко мОя,
виплекана дощем.
я хочу тебе торкатись: ніжно й ласкаво,
пестити, лестити, ластити, як кошеня мале,
коси тобі плести, маками та волошками
віншувати волосся, та зорями, зірваними згори,
наближати тебе до неба, й себе - до тебе
й кохатися до зорі
і до Бога близько.
я не хочу лише,
щоб ти розмовляла зі мною смайлами
знаючи українську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301305
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 13.01.2012
- сегодня пора прощать, - ты говоришь мне, куришь немного нервно
пепел на землю, а взгляд - не в мои глаза; в мои ты уже не веришь
просто еще не знаешь, как мне же об этом сказать.
я снова киваю хрипло, ни слова в ответ, ни полстрочки вживую -
мне проще плести в ветра и молчать, задыхаться прошедшим июлем
и письма, до боли стучащие сердцем, все так же безмолвно писать.
осенний декабрь, не заснеженный, дымом горчащим пропахший
украденный из кинофильмов, вплетенный в наши объятья однажды
сегодня уже превратился в студеный и зимний январь.
и все хорошо, ведь правда же? правда? знаешь, и легче дышать на морозе
улыбаться спокойно в глаза и сердцем в тебя отстучать азбукой морзе:
- и правда, сегодня пора. Прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305841
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 13.01.2012
...знаю, будет весна.
чуть-чуть не дожив до ста,
я снова решусь тебя отыскать
в какой-нибудь из передач
(наподобие "жди меня")
чтобы сказать "люблю"
быть может, в последний раз
и осечься на "может нам.."
нет, не заново все начать
и не за-старо...
а друг друга простить за старое
"навсегда"
и, быть может, за "не сейчас"
...а потом я узнаю, что ты умерла
среди запаха вишен поздних
с пятого на шестое
(да, несомненно - май)
около трех часов ночи
немного не дошептав
свою не-святую вечность
|кубиками изо льда
может быть, Герда помнит
как и Кай:
Мол, была весна
!даже - лето
терпким привкусом ветра,
сладким запахом розы -
прямо в осень
Правду сказками не сказать
или , может...|
две герберы на рождество
поистершийся томик Диккенса
тени сизые под окном,
в прошлом слышится
звонко-юное в голосах:
- веришь, будет...?!
- знаю, будет весна
...не сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297516
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 13.01.2012
наймиліший у Світі янгол
десь на іншому боці тиші
поміж трав, ластів'ят і світла
відчуває, в якому ритмі
затріпоче у мене серце,
коли згадую ненароком
скільки неба в його зіницях!
наймиліший у Світі янгол
мені сниться...
коли хмари перед грозою
приміряють сіру одежу
він із Раю приносить сонця...
наймиліший у Світі янгол
не чекає зайвих пояснень,
як печаль продірявить душу
гострими спицями...
наймиліший у Світі янгол
все ще сниться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273430
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 12.01.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Хлопче, ти на сей раз помиливсь у виборі:
Я не ванільна лялька і не хитаю голівкою в такт до твоїх прозрінь
Зрізала феньки з зап’ястя, в серденьку знов гармидер і…
Ще почала палити та не влізаю в парі…
Рідше малюю трьокрапки, часто «на автоматі»,
Не зазираю в очі, звикла до порожнеч…
Вчуся «себе ліпити», мушу «себе тримати»…
Тільки чому ж наші тіні гострі, як меч?
Тільки чому ж наші істини захлинулися?
Від безголосся холодно нашим снам…
Містові привокзально, заліхтарИлись вулиці…
Все, про що я змовчала, ти уже знаєш… сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296267
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Хрупкая, тонкая-звонкая,
в чём же душа только держится?
Она - то пацан, то девчёнка,
но чаще - красавица - дЕвица,
нежная, милая, страстная,
ей бы любить, рожать деточек...
Но часто судьба беспристрастная
ломает её, как вихрь веточку...
Хитрая, прыткая, дерзкая -
быть и такою приходится!
Ставит капканы жизнь мерзкая
и с нею сражаться доводится!
Гордая, сильная, смелая,
выдержит все испытания,
решит все проблемы умело...
Мудра и грешна...И святая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294499
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Герда заходит в аську: ромашка зеленым, "открыть в отдельном окне":
"Здравствуй, мой милый, любимый братец, давно так не виделись, как де..."
Она осекается на полуслове: он все равно не ответит, вечный мальчик-онлайн
Не встретит улыбкой, как прежде, и взглядом усталым, губами по теплым щекам
Он более не-в-сети, в письмах бумажных пишет порой "люблю и скучаю. Кай"
Герде кажется, в редких почтовых он на все сто, в битах и байтах: едва-едва
"...ла" - пишет Герда, сложив из осколков сердечка вечность, ставит вопросительный знак,
К черту латте, это слишком по-детски, кофе покрепче (с Tyrconnell) и снова ждать
Синим мелькает "пишет...". Секунды - чуть более сорока. "Да, привет. Все хорошо:
Прости, занят, пишу". "Стихотворе...?" - осекается Герда на полуслове, не-ет, стоп.
Вдох-выдох и с опечаткой: "не я?" - разумеется без пробела. Кай отрицает - отнюдь
Он уже взрослый мальчик, вырос из детских виршей, он пишет научный труд:
"Рецепция детских сказок в жизни взрослых ее героев (по мотивам С. К.)"
Герда нервно смеется (он все равно не слышит), пьет виски и пальцами по вискам
Какой он все же несносный стал из-за этих зеркал! Герда меняет тему и снова строчит:
"А у меня вот все тоже славно, собираюсь учиться. В твоем городе, между прочим
Ты не мог бы на... прости, мне подыскать квартиру, так чтобы можно было пить кофе
Глядя в твои глаза?" Улыбается глухо, стирает последние десять слов, включая предлоги
Нажимает "отправить". Кай молчит долго-долго, но Герда умеет ждать, право слово
Считает до ста, до тысячи, до самого-самого дна, разум с сердцем снова ссорится,
А потом в один голос, душе: очнись, Герда, хватит его ждать! Ты уже не его весна.
Она поливает вечноцветущие розы в сиреневой кадке, не-курит, ложится спать
Ей, разумеется, снится Кай.
А ему - она.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289712
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 14.11.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 04.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2011
...така відсутність сну смертельна
в основі ночі закінчення д н я
в і м я т в о г о т в о р ц я
лунає в небі постріл
п о с т і л ь
береже химери з р а д и
з а р а д и
чужого тепла
можливість торкнутись
ч о л а
благословенням
дихання коли вимовляєш
і м я
коли чергова осінь
приходить завчасно
із лона
духа,сина й отця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262123
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Ты почти в двух шагах от себя самого и себя ни в себе,
На молитвы твои, на ночные кошмары плевать свысока.
Как прекрасен твой мир с точки зрения прошлых и пошлых побед
Божий сын? Сирота? Недоношенный,весь из земли, сын полка.
(Никого не жалел,пожалели уже до тебя, не считал, всяк дурак)
Ты забил свою личность на карту какой-нибудь мудрой страны,
Прикупил себе карму,семью, канарейку( без кармы теперь нам никак),
И ходил в воскресение в храм, что бы Богу о главном "поныть".
Ты почти в двух шагах от своих рубежей и своих "атлантид".
Ты дерзал, достигал, торговал,но однажды дошёл и устал,
Вроде жив и спокоен,ни болен, ни беден: ухожен и сыт,
А внутри ни себя, ни дороги к себе – пус – то- та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261575
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 28.05.2011
- Глупая, - шепчу, прижимая к себе, глажу по волосам, а она только всхлипывает, подгадывая ритм биения моего сердца, всхлипывает, шмыгает носом, поднимает на меня заплаканные глаза, синие-синие, как юношеские мечты, смотрит, долго, вдумчиво-доверчиво, кусает припухшие губы и так и не спрашивает: ни главного, ни второстепенного. Слова лишние, когда я вот так вот стою, обнимаю, путаю светлые пряди и уже полчаса не курю.
- Глупая. - Наконец кивает, отстраняется и идет в ванную - приводить себя в порядок.
Ленка. Глупая. Ленка...
Повторяю ее имя, и оно звучит пусто, как капли по асфальту. Сигареты. Курю.
Ленке 17, у нее будет ребенок. Мой?
Возможно. Курю.
Мы не встречаемся, спим вместе. "Дружеский секс?", - как-то шутила-серьезничала Ленка, скользя пальцами по моей груди, лаская, спускаясь ниже, хрупкой, почти детской ладошкой накрывая пах, лукаво глядя на меня снизу вверх, провокационно-порочно. Белокурый дьяволёнок. А я был рад соблазняться: красивая девка, свободная, смелая, дерзкая - ты бы отказал? Да и знал я ее с сопливства: вместе в козаков-разбойников играли, учились в школе, тискались в подъезде... "Почему нет?" - думал,заваливая Ленку на софу, сдергивая короткие шортики, задирая топ, - "не серьезно ведь. Не-любовь."
Осень. Первокурсная. Безрассудная.
А кленовые листья падали на паркетный пол, смятые простыни, обнаженные тела и капельки секса, шуршали под ногами и оттеночно пахли кофе.
Курю. Ленка приносит чай и бутерброды. Уже не ревет. Залетела. С кем не бывает.
У нее будет ребенок.
Возможно. Мой.
И глаза будут синие-синие, как мечты.
- Глупая, - шепчу, - а Ленка не слышит:
- Лёшкой назову.
Киваю. Курю. На душе дымно.
Не серьезно ведь. Не-любовь.
***
Молчу, прижимая к себе, глажу по волосам, а она только всхлипывает, подгадывая ритм биения моего сердца, всхлипывает, шмыгает носом, поднимает на меня заплаканные глаза, серые-серые, как дым моих сигарет, смотрит, долго и больно, кусает припухшие губы и так и не спрашивает: ни главного, ни второстепенного. Слова лишние, когда я вот так вот стою, обнимаю, путаю светлые пряди и уже полчаса не курю. Я - пальцами по щеке. А щеки сухие. Слез не осталось. Всю синеву из глаз - выплакала.
Отстраняется:
- Глупая, - падает дождем на асфальт. Заламывает пальцы. Всхлипывает. Кусает губы.
Не смотрит. А я не отвожу взгляда.
Белоснежность пропитана кровью. Мертвый комочек плоти, запеленаный, крошечный.
Сколачиваю фанерный гробик, опускаю туда холодное не рожденное тельце. Пальцы дрожат.
- Лёшка.
Хрипло. Курю.
И кажется, вот сейчас - выдохнет, закричит...
...и глаза будут синие-синие, как мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258499
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 21.05.2011
* навеяно фильмом "Gia" и саундтреком к фильму "Реквием по мечте"
я распят на твоих ладонях, как наши шаги - на дорогах
и капли дождя на стенах, и кровь на холодном столе
я не в себе сегодня, я на тебя подсел, я опять на игле
и не небо по венам сегодня, а ты...заменяющий Бога
я кричу от отчаянья. Бритвой вскрываю, как сейф
(с грязными тайнами и документами) бледную кожу
швыряю в лицо и смеюсь в глаза: я ничего не должен
ни капли себя (ты слышишь меня?!): ни тебе, ни всем
я смотрю сквозь стекло на отметки колото-черным
наполняя бесцветьем вплоть до штриховки "нельзя"
нарисованный рай чуть теплее, чем были глаза
когда ты на меня смотрел и будто-бы даже помнил
захлебнувшись свободой я падаю снова и снова
кто согреет холодные камни, коль не горячее тело?!
мир расскрашен в тональности "си" и черно-белый
безупречно, как ты, и столь же до боли знакомо
кто мой ангел, что шепчет "нет, не время, себя не губи"
чью улыбку я видел, споткнувшись однажды на грани
кто простит...? Нет, молчи, и пусть это останется тайной
на ладонях холодных распятой, как я на твоих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241485
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 21.05.2011
Я буду живым, даже если не сложится "вечность"
Из придуманных кем-то (кубической формы) льдин.
Я буду живым и, пожалуй, немного беспечным,
Буду радугой - в серо-пустынные долгие дни.
Я не верю, что будет весна, - я помню об этом,
Просто знаю, как тысячи прочих священных истин.
И одна из них (предрешено) - мы встретимся летом,
Чтобы снова гулять по волнам, по снам и по жизни.
Пройдут тысячи тысяч веков, а, может быть, более,
Но два ветра всегда будут слышать дыханье: твое и мое.
Твой - горячий и жаркий, и южный, мой - северный
И мятежный, свободный, рисующий наше "вдвоем".
А сейчас - прочитай до конца, улыбнись, поверив,
Прошепчи мое имя: ведь стекла ветрам - не преграда.
Видишь: тени сплетаются в Тень, змеятся по стенам?
Я приду, я коснусь поцелуем губ, я (чувствуешь?) рядом.
Ночь подходит к утру, мне пора уходить, но - не бойся,
Не грусти, мое чудо: ведь ночами сменяются дни.
Просто помни - вернусь. Просто жди, мое солнце,
Просто знай, что люблю. А значит - я буду живым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257233
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 21.05.2011
...відбитками пальців торкаючись тіла
такого ч у ж о / р і д н о г о
у зв"язку з потеплінням
вкидаємно зимові спогади в шафи
б е з с л і д н о
тримаємо руку на пульсі
один одного
не знаючи молитви жодної
по дорогах сонце топиться
у калюжах
я продовжую бігти за тінню
і вловити її не вдається
з д а є т ь с я
твій човник стає кораблем
і я радію
що ти відпливаєш скоріше
від мене
і від наших проблем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260705
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
- Знайди мене в наступному житті, -
вона мені приглушено сказала...
Лампади вогник аж замиготів,
всередині затерпло, бракло слів -
пішла шукати іншого причалу.
Її колись прийнявши, - відпустив.
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236760
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 05.05.2011
Часом
ти ще дзвониш мені з того світу
вітаєшся чемно
і надиктовуєш неймовірні рядки
про кохання якого нема
намагаюся записувати
окремі фрази на палітурках
чистих полях
але врешті-решт
треба збагнути
що у нашім блокноті
вже немає
вільного місця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234911
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 05.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2011
Цілуються на площі голуби...
Старий жебрак пильнує за руками.
У нього – очі неба, голубі,
І все життя – у жмені з мідяками.
За милостиню Долю не судив,
На плечі інших не складав тривоги,
Він, мов дитина, вірив в диво з див:
Ще хоч би раз піднятися на ноги.
Зсипав своє «багатство» у гаман,
Ледь стримував сльозу на повідочку…
…дружини мріяв обіймати стан,
та мріяв мати сина або дочку…
Цілуються на площі голуби…
підходять ті, хто серцем серце слухав.
Старий підводить очі до юрби
й збирає посмішки до…капелюха.
(до вірша використана картина В. А. Тропинина "Старик нищий")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246856
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 12.04.2011
Коли не сон, не сум, а ніч в мені,
Ти відімкнеш широкі двері тиші
І нашу ніжність нотами напишеш
На срібній зорепадовій струні.
Твої думки течуть в мої вірші,
І, може, я звучатиму пречисто,
Коли торкнуться спраглої землі,
Як клавіш ночі, руки піаніста.
…Нам ранок край землі позолотив,
І тане шлях молочною дугою…
На світі бракувало б, мабуть, див,
Якби у нім не було нас з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251403
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 09.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2011
Пожалуйста ,помни меня.
Пожалуйста ,будь поближе.
Больные тоской глаза,
не могут ничего видеть.
Возьми мою руку к себе ,
сожми так крепко, что б больно!
Ибо все, что происходит извне,
протекает ,как море, свободно.
Иногда заходя в гавань
оно слышит одних только чаек -
отчаянных и прекрасных,
что поют без конца без начала.
Это место внутри- единственное,
что могу я сейчас видеть.
Отличая от фальши истину,
как художник нужные линии.
Как мать, своего ребенка,
среди всех лежавших в роддоме,
как одна среди тысячи пленок,
Где мы все были знакомы.
Пожалуйста, чувствуй меня -
сейчас у тебя в доме
мы пьем ,чай что я принесла
и я плачу в твоих ладонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246352
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 08.04.2011
Коротка просинь – світлий шарфик дня –
Щоранку тонший, легший клаптик неба
До скроні висне й, може, так, як я,
До тебе тулиться і думає про тебе.
Коротка мить – ти допиваєш чай,
Терпкий, як світло вітряне, ранкове,
Гортаєш книжку наспіх, й знову я
Від тебе не змогла відвести погляд.
До вечора! – смієшся, і мені
Коротким щемом синь і сум зійдуться...
І доня щось малює на вікні,
І крапля сонця плаває у блюдці.
______________________________________
Плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1550610/639a0dfe41bf5a0eeb6145d21036bb436e8d302apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252470
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011
... моя Аліса прокидається практично вранці-
саме тоді ненажерливий кролик доїдає сонце,
а крихти, які не смакують, вішає зірками на небо.
Аліса ніколи не куштувала шоколадно-ванільного суму,
з неї не стрибали вірші з розкуйовдженим волоссям
і безсюжетність снів не перекреслювала чекання ночі.
Моя Аліса ненавидить казки з щасливим фіналом -
вона навмисне стирає фінал зі сценарію свого життя.
Її кімната не визнає поклоніння кавовій гущі,
а на світло її ранку ще ніколи не прилітали метелики.
Алісу дратує синій колір і символічність дешевої біжутерії,
але вона обожнює золото тверезих думок.
Зеленоока Аліса спочатку плутає мрії з розпорядком дня,
а потім розуміє, що для неї це одне й те саме.
Її не гнітить одноманітність та сірий колір міста
і їй не хочеться вдихати аромат щойно написаних листів.
Моя Аліса голосно сміється з тих, хто вірить в чудеса-
вказівним пальцем вона дарує їм статус невдах.
Їй не хочеться зігріти безпритульне кошеня
чи прокручувати в пам'яті сотні обіцянок,даних собі.
║║║Штрих-кодами повзуть твої бажання на подарунковому папері
і щастя досягається одним дотиком до блиску вітрин-
Алісо, не дозволяй мені бути тобою...║║║
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252266
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
писала як коментар на H&N: "в личном пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544
.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.
.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.
.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.
P.S. Із Всесвітнім днем поезії, любі мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 03.04.2011
/любі мої, це, може, не зовсім віршик, просто Ляля хворіє і трохи нудьгує, бо їй не можна виходити з дому.../
ніхто не розкаже, ЯК шукати і ЩО шукати
у когось вогонь в душі і думи про вічне, і не перо - кинджал,
і не слова - грім, не почуття - шал. добре, мабуть, їм.
а в мене тут чай із самотністю і з мелісою,
бо кава - то завше розмова, то вічне "ще хтось"
а я наодинці з думками їх неквапно записую,
є у цьому певна нікчемність...
маю хронічну недугу для балакучих - проблеми з горлом.
класичну болячку усіх крилатих - смуток на віях.
мені літати б... а я все горнусь... слабкості вияв.
а в мене літо в бузкових капцях, ліки у жовтих капсулах
коли тримаю їх і приймаю, схожа на Нео з "Матриці",
тільки для мене двійкові коди - це перешкода
(Ляля ніколи не була сильною у математиці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251436
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011
принадь мене,
щоб вчасно не спинитися
і не помітити,
що вороття нема.
сигнальними вогнями
зорі-китиці
обірвуться до тебе
навмання.
коралової туги
білим берегом
побудь мені.
бурштинної води
черпни з небес,
землею заозерною
майни мені,
шепни мені:
– ходи…
доріжка місячна –
тонка тремтлива ниточка
поманить там,
де відчай і пітьма.
і вже не буде
шансу
зупинитися –
мене без тебе
все одно
нема.
_________________________________
плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1522759/5f1a95ce5cc9b44a2a273f0a51de91be269d791dpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248348
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2011
Ти візьмеш мене нізвідки
З вітру, з соломи, з нитки…
Висмикнеш зі щілини часу
Замість серця гранатну прикрасу -
І я буду жити!
Ти зробиш мене зі степу,
Вкрадеш серед ночі з вертепу.
Шкіру мою із ситцю шиту
Цілуватимеш… благоговіти…
І я буду жити!
Ти візьмеш мене у неба, у зір…
Клаптик душі своєї мені відріж,
До вуст моїх доторкнись пурпурових
Я дихати буду цілунком медовим…
І я буду жити!
Серце?! Стукає серце!
Я відчуваю як ллється
Сила вогню твого любовного,
Розкривається світ бутонами…
І я буду любити!
Ти візьмеш мене нізвідки.
Зі співу сопілки, з вишневої гілки…
А-О-У–М-м-м.. гортанню прокотиться -
Я сьогодні з тебе народжуюсь…
І я буду любити!
Торкання. Долоні в долоні,
вуста в вуста…лоскотно...
Народиш мене для гармонії
з свого серця, з дихання, з голосу…
І я буду радіти!!!
17.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247742
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
на часах без пятнадцати восемь
на костях можжевеловых - шесть
- как дела? (ну а что еще спросишь)
- все в порядке (ведь так и есть)
- может чаю? (кивнешь. Лучше черный)
- так же три (и не ради господней любви)
я - на кухню. Ты - взглядом по комнате
déjà vu? Может быть. C'est la vie.
горячительно. Раньше - горячно
не сбылось, ну и пусть. Не беда.
- вижу, снова за краски взялся?
- вижу, так же отводишь взгляд?
без усмешек. И не констатация факта
словно мудрость пришла с сединой
- не рисую. Скорее, как раньше
душу-чувства швыряю на холст.
улыбнешься. Оттеночно-пряно.
я в ответ. Закурю. Помолчим.
я храню постаревшую память
ты - улыбку, любовь и ключи.
и в глазах - так знакомая просинь
и несказанных слов не счесть
тишина.
на часах: без пятнадцати восемь
на костях можжевеловых - шесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247043
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
тиша тут схожа на море
затоплює всю кімнату
захоплює все з собою
без напрямку і без карти.
прозорість води лякає -
ти тонеш у власному світі
допоки колір червоний
все бачиться в іншому світлі.
повільно зникають речі -
знаки, слова, картини
спустошеність осідає на плечі,
але боляче тільки в правій частині.
і коли море торкає шкіру
ледве-ледве, неначе шепче,
я відчуваю ліву частину,
а у ній тихо б"ється серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246929
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
говори мені в шию
бо я відчуваю шкірою
цілуй у зап*ястя
там найтонкіша тканина
готуй мені зранку каву
з цинамоном, по-особливому
читай на ніч Ремарка
він такий щемливо-красивий
дивись у мене, як Клімт -
божевільний і завше прекрасний
грій мої руки в своїх
запитуй про день вчорашній
купуй нам обом на зиму
однакові теплі светри
і велику шухляду в квартиру
де зберігаються стоси конвертів,
що писали ми один одному
так давно, що не знаєш напевно
вони пахнуть теплом і соломою.
для щастя більш нічого не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245643
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 13.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2011
маленький человек из большой квартиры
вечером съел три коржика, хлеб с вареньем,
выпил на сон грядущий стакан кефира,
долго искал в квартире совок и веник.
крошки подмёл, вытер стол и помыл посуду,
после побрился и даже почистил зубы.
лёг на кровать в свой невидимый пятый угол,
свет погасил, задремал и случайно умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245892
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 07.03.2011
зміни плечей торкались важкими краплями,
від кожної з них лихоманило, аж трусило.
впертим і змученим, нам давалася сили.
так вектори оберталися в інший напрямок.
так ми ховалися, малювали свою територію:
крейдою коло, як хрестики-нулики в зошиті.
знецінювали свободу. не разом. умовно поряд.
замість істерик - "хочу" на вушко, пошепки.
досвід приймали від долі. як даність. як аксіому.
впивалися відчуттями мазохістично, тонко.
...не продавали душі і виглядали при цьому,
як діти із кульками ртуті на білих долоньках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244105
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 05.03.2011
все так просто, аж світяться діри
все так смішно, аж хочеться вмерти.
скільки коштує наша зневіра
на розпродажі істин затертих?
всі троянди нахабно в\'януть.
страшно бачити і мовчати.
перед виграшними боями,
не рахують минулі втрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 05.03.2011
...аплікація спокою на холодному тілі,
крізь ламке нетерпіння до обставин смішних-
ти ввірвешся в мій світ у весняну неділю
і забудеш напевно про вічність доріг.
Ці блукання межею-"сьогодні" чи "вчора",
глазуровані сни і безсмертя, як гнів.
Промовчала цей світ і позбавилась зору-
синю стрічку в волосся чи не ти мені вплів?
Чи когось я іще малювала безсонням?
(сотні сотень бажань в паперових піснях).
Ти боїшся вогню на холодних долонях,
а я ще не бувала в тих казкових місцях.
Ти портретом старим на стіні мого віку-
попелієш благанням все такої ж весни-
дочекайся її ( без "навіщо?" і "скільки?"),
не ховаючи страх за печаль сивини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245133
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.03.2011
Останній запис щоденника Лялі датований нинішнім днем.
Мабуть, символічно буде завершити двадцять першого.
У неї був день невизначеності, але це тимчасове. Воно мине.
Сподіваймось від Лялі нових віршенят і звершень.
А в блокноті щоденника нині остання сторінка рясніє значками.
І не треба тягнути за вуха те, що вичерпується, чи себе примушувати.
Ляля щаслива, якщо для когось ці вірші були чеканними,
Ляля у них виливала до краплі лялькові мрії і душу.
Сьогодні чомусь захотілося змін. Може, не все й одразу,
Радикальність - хороша формула, але не в цьому випадку.
Ніжних домашніх дівчаток інколи теж переклинює на садо-мазо... =)
Лялька різна, вона не впадає у крайнощі, хіба інколи.
Тож, кохані мої, вибачайте приблизність рим і аматорську гру зі словом.
Лялька знає, її особисті записи вкрай далекі від досконалості.
Тут іще на останній сторінці для Вас побажання лялькове -
Аби вам так яскраво мріялось і отак натхненно писалося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242568
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
Щоденник у Лялі сьогодні нічний, додому приїхала пізно,
Стомлена, Ляля не любить великих скупчень людей і гучних застіль...
Скучила за... (не скажу за ким, але скучила)... а ще визнала,
Справжнє щастя дається легко і шляхи до нього прості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242349
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
Я живу ни в каком году, ни в какой стране
И болезненно даже не то, что считаю камни,
А, количество этих ненужных живых камней,
И мои отношения с ними всегда на равных.
Как в кино( не талантливом) плохо? Смешно? До слёз?
Космонавты глядят друг на друга затем на космос.
Космос, словно собака, глядит на земную кость,
Три минуты до взрыва: как слышишь земля, я воздух.
Воздух, глажу, ращу, как своё дитя.
Говорят, что на всех его хватит, всегда хватало.
Я вчера наблюдала, как топят в ведре котят.
Воздух плакал, я плакала и… наблюдала.
Как в кино( не талантливом) пошло? Уйти? Смотреть?
И в душе ненавидеть все вёдра и цепь событий.
Ненавидеть котят и себя, и чужую смерть,
Три минуты до взрыва, куда бы до взрыва выйти?
Апогей: эфиоп обнимает горячий труп,
труп глядит в потолок, потолок прижимает уши.
Из тумана выходят Бальзак и Мишаня Круг
И с улыбкой: Ну что ещё держишься, как ты , друже?
Друже бьёт в барабан и бессмысленно смотрит в пол,
Как в кино( не талантливом) титры и снег пошёл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242260
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Хтось холодним дощем у мої увірвася сни,
Осінь срібним плащем укриває останні квіти,
Я собі обіцяв не чекати тепер весни,
Я весні обіцяв безнадійно її любити.
По узбіччях доріг за чужими слідами йти
І крізь вікна пусті випускати на волю вітер.
Від твоїх почуттів моє серце почне рости,
Від моєї зими вмить застудиться твоє літо.
Замість кроків тебе наближає до мене час,
В часових поясах знов і знов я втечу від тебе,
Я палаю один та чомусь я вбиваю нас,
Залишаєтиься дим і мене розриває небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240953
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Ляля святкує завершення робочого тижня! Ура! Можна виспатися нарешті.
Відпочине від всіх, перемкнеться із аналітики на інтуїцію.
Нині сама не бажаючи того, зіграла на почуттях, сказала зайвого дещо,
Добре інколи бути лялькою, бо лялькам вибачають дурниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241937
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 19.02.2011
В Ляльці нині лялькові справи: солодке наніч, без правил словесні бої,
А потім лимон на закуску, і трохи пусто, ранки затягуються, кров гусне.
Але це дурниці, бо життя чудове! Лялька точно знає, що потрібно їй.
Світ нам ставить умову: тим у кого мрії неегоїстичні, небо дарує успіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242127
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Давай помолчим
О том,что лишь нам двоим кажется главным.
Пусть руки навек буду спаяны страшною тайной -
Недуг наш неизлечим.
Давай истребим
За завтра боязнь,о былом сожаленья,
А строки запрятанных истин,отбросив сомненья,
Друг другу вновь объясним.
Давай убежим -
Наверное,есть уголок во вселенной,
Где перерождается радостью благословенной
Кто любит и кто любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209627
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 18.02.2011
Зима вже набридла, Ляльці страшенно сумно і немає сили боротися,
Хочеться спати, зрештою, вже нічого не хочеться, авітаміноз чи хандра.
Сяйво втрачається, це коли ти ще сяєш від поруху або дотику,
Це коли ти ще граєш, але вже не певна, чи точно твоя це гра.
...будем жити, Лялюсю, поки азарт і фарт, і фарс, і флірт,
Поки знаєм, що за плечима крила, а не каменюка-брила, поки маєм бажання,
Поки можем ламати стереотипи, гайда в політ!
Коли думаєш, що вже "все", відкривається друге дихання за законами жанру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241713
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Настрій сьогодні якийсь такий невіршоляпницький, невіршоліпницький, от халепа.
Словом, ні ляпнути, ні зліпити. Нічого нового, нігті зелені,
Короткий щоденник, дещо вагоме залишиться за лаштунками, буде тепло,
Прийде весна і насипле Ляльці проміння у жменю і повні кишені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241511
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
сколько можно ходить по кругу.
каждой твари, прошу, по другу
дай. надбровные вздернув дуги,
отвечает: "Не лезь в петлю.
за себя попросил, и будет,
что я нанялся всем на блюде
подносить дармовое чудо,
хватит, что для тебя слеплю".
я оцениваю потери,
"ну отвесь им тогда по вере!"
говорит мне :" тебя же первым
оплеухою просветлю"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241527
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
ТвОя сорочка до мОго тіла...
ТвОїм веснам себе відчиняю!
Знаєш... я нині... просто... хотіла...
Пригорнутись й шепнути :"Кохаю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241526
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Надто важко. Без зайвого драматизму. Пальцями на клавішах чорних,
Олівцем у блокноті. І не хочеться ні з ким говорити, я помОвчу
Але у чиїсь присутності, просто аби хтось сидів у куточку,
Не підводив погляд з підлоги і мене не підводив, до весни ще один подих.
І не хочеться на плече, бо зайдусь плачем, а лялькам не личить
Проклинати вічність, треба дивитись у вічі, не задихатися розпачем,
Сповідатися тільки шпалерам і не грати на НЕрвах першим зустрічним.
Вже забагато НЕ, хай же горять вогНЕм, НЕбо, прости меНЕ... так пече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241296
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Якщо ви чекаєте тут привітань, їх не буде, можете далі клацати.
Ляля цей день не святкує. Без коментарів. Утекла б, та нема куди.
Шукає питання на свої відповіді, зазирає за межі форматів глянцевих,
Чітко знає, що хоче і успіх сьогодні собі позичає у долі в кредит.
Бувають припливи ніжності і миті секундної слабкості
І дні під девізом "Все буде так, як я хочу, або ніяк".
Ляля не зовсім звичайна іграшка, нею не вийде отак погратися.
"Напад - найкращий захист" - ледь шепотіла лялька, розбита від власних атак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241090
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 15.02.2011
любовь сменяет любовь, как осень порою - иные времена года
пальцы рисуют знакомые всем иероглифы: сердце и стрелы
на запотевшем от неприкаянных вздохов стекле немые разводы
становятся инеем (как чувства и мысли) девственно белым
и даже шаги не звучат, чтобы греха не нарушить дыханьем
губы касаются губ, так терпко, так больно, так кровлено ярко
и тихо смеется душа, в весенних ветрах не веет ни сном, ни отчаянем
а летние ночи так неоправданно долгие и так неприкаянно жаркие
а после звучит одиночество - скупым и осенним выстрелом
ласкают по сердцу длинные пальцы лезвийной меланхолии
и вечные спутники: скорость и смерть нынче сидят за столом
пьют со мной горькую, с привкусом пьяным полыни
мечты нерастраченной жизни тихо сидят по углам и прячутся
дескать, не суйся ка в реку, mon cher, если не сыщешь броду
а ты по стеклу, как когда-то весною, рисуешь дыхание пальцами...
...любовь сменяет любовь, как осень порою - иные времена года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228399
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 15.02.2011
Щастя - це коли є кому пожалітись на губи до крові потріскані,
Чути "біднятко", усміхатись, бути тією, хто має значення
В межах вигаданої реальності, по-дурному і по-дитячому.
Розуміти, скільки навколо змучених і для когось ламати відстані!
Лиш красива картинка: на грані безстрашно гратися із вогнем.
Поза кадром усе інакше, не так ляльково, менше блиску, театру, шику,
Але то вже деталі, ремарки, кому воно треба, це зараз не головне,
Лялька вперта й наївна, життя не таких ламало, кажуть, минеться з віком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240860
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Сьогодні із тими, хто поряд серцем, домашня, розніжена, закутана в плед.
Подарували букетик підсніжників, просто так, на хороший день. Рада,
Вже й забула, як гарно п'яніти від першовесняних квітів. Чуттєвий злет...
У колонках щось ностальгічне, близьке... як минулих життів кадри.
І лампа не горить, і бреше календар...* за вікном мете оскаженіло...
Лялин погляд наскрізь, в нікуди, відсторонений, ніби із позачасся...
Небо не в гуморі, вітряно так, холодно і безжально зранку сніжило,
А сніжинки нагадують зорі, коли в темряві мчиш по трасі...
* "Сплін", пісня "Романс"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240653
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Лялі кайфово. Розчиняється у навушниках ритмами рваними.
Бездумно гарячий потік відчуттів курсує венами.
Лялька сьогодні - гейзер, не завжди ж їй бути вулканом.)
Вона з тих, яким тихо заздрять, називаючи їх шаленими.
Кінець тижня, Лялька вичавлена, як лимон до чаю,
Просто слухає музику і на все та всіх забиває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240452
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Шкода, що для цього дня не знайшовся у Ляльки епіграф...
Снився сон, не для неї призначений, вийшла прикрість от не пощастило:
Уламки чужих прощань, присмак крадених поцілунків, жорстокі ігри.
Музика - "Сплін", "Депеш мод" і "Кіно", кольори - червоне на білому...
День, коли хочеться відчиняти вікна, втрачати голову, не грати на публіку.
Майже певна, що маєш крила, хоч літаєш все ще у стУпі.
Ляля не демонстативно така чарівлива і трішечки, може розгублена,
Коли все прокидається і ожива, де вона випадково ступить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240224
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Лялька скучила за своїм Буддою, у буденності нині загрузла.
Не може нормально розслабитись, губиться в лабіринтах рішень.
Допінги не помагають ні вірші, ні кава, ні музика...
Ляля втомлена. Знає, усе минає, то нехай би це минуло скоріше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240018
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Ляля стала настільки справжньою, аж самій тепер невтямки.
Обриси намальованого світу проступають в житті подекуди так яскраво,
Розпливаються межі між бажаним і реальним. Дивні істоти - ляльки.
В неї в душі ураган, а голос спокійно "привіт, як справи?"...
Їй хочеться написати щось шедевральне і надзвичайне
А літери літрами лиються, ніби вода, ще й такі ж прозорі, прості.
Сьогодні в навушкиках Варкарчук "Майже весна" і "Налий мені чаю"
В цьому ритмі для Лялі нарешті минає зимовий застій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239794
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011
тобі тре до арабів, за такі очі дали би табун верблюдів
Freeman
Лялька нині хоче в Емірати, щоби там знайти собі араба,
І сидіти у шовкових шатах, бути його дружиною п'ятою...
Та це не біда, що не перша, але вона його звабить,
Улюбленою стане, коханою і він їй завжди догоджатиме...
Про теплі заморські країни, так мріялось їй наївно, було світло і гарно Лялі.
Заплющила очі і бачила шейха вродливого, і вже вчити пішла Коран...
Але мрії, знаєте, часом, мають дурнувату здатність розбиватися об реальність.
І зникли, неначе марево, палаци, верблюди, а з ними й бажаний араб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239324
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2011
Щоденника п'ятого лютого не було, а світ навіть оком не блимнув,
Виявляється, можна писати, а можна і не писати, бо результат один.
За вікном плаче дощ, ось тобі, Лялю, весна, ось швидкоплинність,
Небо біле, як простирадло. Хотіла? Бери! Зціплюй зуби, далі іди.
Дратівливих ляльок не люблять, увімкни гламур і мовчи.
Зазвичай, у таких має бути пусто і у головах, і в серцях.
Ти постала з нічого, Лялю, і в нікуди зникнеш нізчим.
Усміхайся привітно. Коли брешеш, дивися в очі. Йди до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239253
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
...їй часто доводилось губити тіло в чужих сорочках
і коли говорила про долю - завжди навхрест пальці.
На шкірі ножем малювала, а потім цілющі примочки
і небо ковтала в пігулках (неначе це кальцій).
Така необхідність не плакати, щоб не втішали,
поламані нігті не зменшують кількість подряпин.
Тепер буде важче - бажань залишилось так мало,
в її механізмі загублено спокій, як клапан.
Усе поступово набридло і дуже втомило-
начхати на тіло,лише б не душею розплата.
Живе, непокоїться, плаче, всміхається мило
і потайки вірить,що вдасться себе врятувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 05.02.2011
Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі.
Забагато рим у тиші, що крає серце.
Забагато червоного – пристрасть, вона не така.
(Н. Білоцерківець)
-------------------------------------------------------------------------------
Ти їхні обличчя, цнотливі, мов аркуші білі,
Іще не пориті углиб письменами утрат,
Люби що є сили – твоє колись також любили
На цих –таки гонах – всі погляди міста підряд
(О. Забужко)
............................................................................................................
Цієї ночі ангел повинен спати… Небо прозоре, і майже нічого не чує, не відчуває, не бачить… Далекий обрій жевріючої свічки…мало помалу складаються крила. Ці сни, так нещадно нагадують нас. В просторі перші квіти лютневого морозу…Не зникають…Живуть. Вона любить коли доля звертає у бік. І вулиці зовсім , зовсім порожні, неначе її долоні… Там немає нічого, крім ліній переплетених червоним намистом забобон. А намисто рветься, і криваві кульки до долу…Кап, кап… Неначе спілі черешні… А в середині кісточка…Неначе біль…
... непрохідні хащі хворої свідомості і вона знову кудись запізнюється. Невловимість часу тисне на рішення бути собою завжди, а чиясь рука ніжно гладить волосся. Боїться обертатись, бо впевнена, що тоді ВІН неодмінно зникне. Цей сон надто часто почав повторюватись і вона мусить про нього написати. Зазвичай вигадки легше отримують своє місце на папері, але їй треба писати про реальний сон. Реальний сон... Хіба сни мають щось спільне з реальністю? Лютий вперто надиктовує тебе їй і зараз ти оживеш... Кришталеві черевички не в моді… а кришталеві серця всі в подряпинах… Фальшивий кришталь…І ідоли фальшиві…
Невербальна тиша розпускає диких голубів…» Летіть…сон колись закінчиться» . І ангел прокинеться, і все стане на свої місця… А зараз проста мозаїка неначе пасьянс… Природня смерть злизує молоко із скронь і їсть розсипані черешні…
З сльоти вчорашніх надій часто з"являються дивні спогади. Слово "ідол" не повинно існувати і вона теж не має права на існування...принаймні сьогодні.
Поклоніння їй і її поклоніння Йому...далі лише вогонь і шкіра. " Не сьогодні... не смій піддатись і стати попелом...завтра буде дощ..."
Неначе офіра змерзлі слова… Їм так не вистачає святості. Розпорошені рими і багатокрапковість змушують замовкнути і затулити вуха ватою… Вона у зім»ятім повітрі дихає ефіром…І холод проходить повз… Хоча чому тремтіння сковує пальці? Вона, вишиває хрестиком сни свого ангела…
Гримаси дощу на шибках перетворюються у сліпі вітражі…
І щось ломиться, щось падає … Небо нещадно просить пити… А їй…їй невідомий страх спраги… Її ангел спить… Недолюбити і увіковічнити , вибити образ на полотні якогось, зовсім байдужого художника і зникнути… Час не встигає за нею… А вона не вірить в те, що секунди можуть тягнутись роками і залишатись непорушними
Цей світ вражав примітивністю свого інтер"єру і так хотілось додому. Ніхто не чекає... Туманне та ілюзорне...але це ж так звично! Нитки витанцьовують на рядні твоєї долі - дівчинка веселиться. Варто спробувати на смак її слова, жодна отрута не зрівняється! Тільки без паузи на сон.
А поки що, ангел спить…Цієї ночі він повинен спати...
...Цієї ночі рука напише сценарій і тоді матимемо надію прокинутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238536
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 05.02.2011
ты солнышко и мир во всем мире возможен
лялькар
Все так легко, і струм по тілу, і зірка з неба на кінчику твого ножа.
Тільки ниточки не переріж... і горло. Не будь сьогодні жорстоким.
Лялькам, як повітря потрібна увага і сцена, їм мертво, коли на горищі лежать.
Ляльки помирають, як хтось нерозумний дарує їм зашморг-спокій.
Напиши мені з біса принадну роль, щоб чіпляла за душу, щоб снилася уночі,
Перегукувалася з реальними персонажами і справляла перфектне враження,
Діалоги - емоцій вулкан, щоби гупало серце здивованих глядачів!
...І спали той сценарій. Хай Лялька побуде справжньою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238893
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Нічого нового, веселий день, Ляля рада, життя прекрасне.
Її втомлює світ, який поза межами її власного.
Мишка, копм, віртуальні друзі, мегабайти чуттів по асьці.
...так живе сонцесяйна лялька із претензією на щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238704
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011
Лялька зимою втомлена, кинула все і додому пішла пити каву з цукерками,
Безсовісно та безвідповідально, отак. Зробила собі вихідний.
З кожним днем їй весняніше, правдоподібніша усмішка в дзеркалі,
Будда таки написав передбачення. А вона віднедавна вірить у віщі сни.
Коли Лялька бачить мету, перешкоди невидимі, наче прозорі.
Значно гірше, коли та мета випадає із поля зору. Як чинити тоді?
Обережніше, Ляльцю, ти ж знаєш, твій навіть найменший порух
Повернутися може відлунням, розсипатись колами на воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238487
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
ти, як м'яка іграшка, але з постійно включеним кип'ятильником,
доторкнешся не там - обпечешся.
Freeman
"Ібо так угодно Богу" - хтось написав собі в статусі.
Лялька не мала намір робити боляче, так вийшло, так впала карта.
Знаєш, а треба жити, на вулиці людям сміятися...
Лялька вдячна, їм було добре разом і про це шкодувати не варто.
Нині Ляля для когось відьма, а для себе - просто дівчисько.
Не торкайся її! Вдарить струм - не згадаєш, як звали.
Це - вогонь, хочеш крильцята вберегти, не підходь близько.
...Лялька теж згасне рано чи пізно... вона - спалах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238298
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
Останній день січня, Будда складає магічний прогноз погоди.
Зараз Ляля завмерла в очікуванні, що й казати...
Постійно шукає на свою лялькову голівоньку різні пригоди,
Чого їй ніколи не бракувало, так це азарту.
Наш світ любить тих, хто здатний на ризик і знає ціну обіцянкам.
І тих, хто усе, що вона отут пише, давно-давно вже затямив...
А Лялька щасливо всміхається в дзеркало кожного ранку,
Коли їй успішно виходить бавитись ролями, душами та життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238087
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Лялька сьогодні лінива, писати щоденик не хоче.
Плани мають властивість рунуватися, якщо це незграбно складені плани.
Усе має бути продумано до найменших дрібниць. Точно.
...для тих, хто живе почуттями, розрахунок, інколи - річ непогана. =)
Не хоче писати Ляля, бо нині банально ліньки,
Все йде собі так, як має, чи як заманеться Ляльці.
Друзі кидають на асю псевдоважливі лінки...
І поки ми в інтернеті, втікає час кип'ятком крізь пальці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237893
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Лялі тепер не сидиться вдома, асфальтова стрічка-вервиця
Стала мало не рідною... Може, й щастя мандрує десь там.
Тримаєш в руках - вирветься, відпустиш - назад вернеться.
Воно ж завжди поряд в'ється і не чекає, як Ляля, на вЕсни.
Ляльці спокійно, хороше, хай навіть з неба борошном замете...
Хоче зима погратись - нехай танцює, хай розкидає іній!
Лялька мріє і вірить, в момент потрібний станеться саме те.
Бо той, хто насправді хоче, отримує. Перемагають сильні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237709
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Знов відчула весну. Знову бавиться правдою. Наївно-жорстоко.
Лялька не має серця, тож їй все одно не болить. Цинічно.
Щаслива в своєму світі. Знає, іноді щастя вилазить боком.
На плечі ангелик сміється. А Лялька дурненька. Просто йде, куди він кличе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237508
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 01.02.2011
В цілому все добре. Як завжди, хочеться більшого, ну а як же?
Лялька весь тиждень перед кимось знімає маску, це не просто.
Їй вже у горлі стоїть той душевний стриптиз, може, досить?
Виробляються нові звички, не хороші і не погані, інакші.
Хоче весни, щоби довгий день, щоб теплО надворІ і підсніжники...
Лялька цінує власну свободу, має багато принципів,
Взагалі, вона надто скажена, щоб шукати якогось там принца...
...пам'ятаєте, хтось казав, агресивним бракує ніжності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237318
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Втомлена. Лялька дякує тим, хто поряд. Сьогодні цікавого малувато.
"Боже, чого так холодно?" - питала у небесній канцелярії.
"Можна мені дощу? Небо? Метр на два. ...Ні, не треба, меншого не давати."
Ляльку видалити - найпростіше, тільки б знов не почати ліпити з нуля її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237145
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Ляля щаслива, замучена, день пречудовий, вчора снилося... (не розкажу)
Лялька ніяк не звикне до того, що взимку температура від'ємна.
Мала здибанку з милою леді, що не має зимових зажур,
У якої світлі думки, а коси, мов кава без зайвих домішок, темні.
Леді читала Ляльці уголос прозу – це було неперевершено!
Лялька слухати дуже любить... Люди цікаві й непередбачувані.
День насичений, але хочеться спати, тому щоденник завершую.
Знаків не було або я не помітила, сподіваюсь, мольфар пробачить мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236953
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Будда сьогодні злякав свою ляльку, лялька сумна, життя смугасте.
Має одну приємність, натхнення трохи, але про це не зараз.
Завтра Ляля далеко їде (може, врешті-таки, до щастя?),
І збиратиме крихти раю... ритми колій... вагони... вокзали...
Нині день таємниць, морозива на морозі, зламів правил,
Сумнівів, розплати за них, розуміння і повної дезорієнтації.
Лялю-Лялю, маленька лялько, якби ж ти знала:
Куди б ти від себе не їхала, доведеться колись повертатися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236749
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 01.02.2011
Ляля щаслива і їй не треба коментарів. Так хоче небо? Може і ні.
Небо святе для когось, а Ляля з ним розмовляє без прохань і без молитов.
Безглуздо йому набридати чи каятись, неБО не любить брехні.
Ляля сьогодні чомусь на замерзлім вікні малювала слово "люБОв"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236540
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
я тоже все чаще молчу. Говорю только взглядами, строками, мыслями
читаю прошедшее, чтоб написать, что у нас впереди, вспоминаю мечты
редко встречаю в сети, но всегда жду в Тенях и тенями: спи, милая, спи
спи, моя девочка...я всегда рядом: во снах и в письмах неприсланных
между нами всего ничего: только шелк простыней и капелька ветра
вместо слезы на щеке, в качестве платы за быль: ты ведь помнишь
я на твоих подоконниках, я - в тишине, я - замирание сердца в полночь
между нами всего ничего: только любовь, только память, надежда и вера
я тоже все чаще молчу. Но скучаю, и жду, и люблю - не как прежде, сильнее
считаю часы до встреч: что в сети, что во снах, на страницах моей души
и на улочках Праги, спокойных, обманчиво-тихих, старых и полупустых
взглядами полуслучайно заденем себя ... здесь, вне пространства и времени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236716
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 24.01.2011
Вихідний. Ляля спить до обіду, розслабляється - все в шоколаді!
На "майстернях" зависла, переконується у власній бездарності =),
До Поезії Лялиним віршенятам іще рости й рости...
(Але те, що маленьке, просте і росте - теж дарує радість)
Хоче рвати старі стосунки. Так, щоб нікому не боляче і щоб чесно.
Аж самій стало смішно. Так не буває, певно. Спробує - розповість.
Слово "Кохаю", що часто звучить з часом губить зміст.
Рвати стосунки складніше, ніж бавитись в ямби-хореї і анапести.
І дотліва недопалок на снігу, так безнадійно, змучено і фатально.
В січні не відкривають вікна чи душі, зимно, коханий, не та пора.
Буду щаслива, якщо не шкодуєш, виграв, а чи програв.
...Нині муркоче і легко дихає світ у долонях ляльки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236360
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Ляля сьогодні самодостатня, егоїстична, sтервозна.
Тремтять коліна і руки, а виклики треба приймати усе одно.
Щоденник не йде віршами, бо в днях забагато прози.
...і любить очі-озера, що мають холодне дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236030
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011
В Лялі нині є нова туш і бажання ходити без макіяжу -
Таке-от роздвоєння особистості =) жіноча логіка - сила!)
Ляля знову щаслива і зайнята, все ще шукає вражень,
Їй сьогодні весняно, бо сонце ледь-ледь присвітило.
Задоволено мружиться, тішиться, відчуває: вже зовсім скоро!
Цьогоріч вона прийде швидше, це в повітрі вже є, хоча
Офіційно весни чекати залишилося ще днів сорок...
Все в нас буде. Цінуймо речі, над якими не владний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235636
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2011
Не прирікатися на біль -
пече...
А часом, майже в божевіллі,
Шукаю я твоє міцне плече
Ми - вигадані кимсь, ми чорно-білі.
Із фотокарток, де існує все.
А я втікаю - швидше, швидше, швидше!
Не прирікатися на щастя, ні.
Твоєї долі вітер в шпарки свище
у тріщини в душі.
Дощі...
дощі...холодні і байдужі
З самого дна ще не відмита сіль
Німого неба вбитого в калюжі
Ми можем вирости понадмежево дужі!..
лише не прирікатися на біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235080
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 15.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2011
навіяно творами Стефані Мейєр
===== ===== =====
Ви були приречені з першого ж дня,
із першого ж дотику спраглого тіла.
Обрали ви долю свою навмання,
та слухатись розуму було несила...
Із вас, божевільних, сміялась юрба,
а ви лиш міцніше стискали долоні.
Ти - біла надія, він - чорна журба,
між вами провалля і ріки червоні...
Його у твій світ не відпустять гріхи,
а ти не достойна п"янкого безсмертя.
Та поки є змога - торкайся руки,
впивайся вустами, горнися до серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168630
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 12.01.2011
На одному квадратному метрі надто мало твоїх флюїдів.
Аж судомою зводить душу від нестачі твоєї вроди.
Так нестерпно не хочеться знати точну дату твого від'їзду.
І здається, що час зависнув, наче файл у старому Ворді.
Навіть вікна, відчинені навстіж, не рятують від спеки в грудях.
Яндекс-пошта ущерть забита не тобою, а підлим спамом.
Так нестерпно не хочеться знати, скільки метрів до тебе буде.
І так хочеться знати точно, що в розлуці любов не в'яне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231028
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 12.01.2011
Ти знати не хочеш, чому знов народжую вірші,
чому сохнуть квіти, гаптовані шовком багряним.
А я ладна вмерти, аби лиш ти міг жити вічно
і бути для неї, для іншої, милим, коханим.
Ти ставиш під сумнів логічність незвичних метафор,
укотре глузуєш із прагнення бути собою.
А я б, не вагаючись, йшла за тобою етапом,
ламала би списи у герці із долею злою.
Ти зовсім не мусиш надвоє себе розривати,
і крихточки ніжності сипати в ліжку моєму.
Допоки ти є, я могутніша від Клеопатри.
І байдуже, що не побачу ніколи Едему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229433
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 12.01.2011
я думала в тобі сила. здавався мені атлантом,
а ти при найменшій "trouble" спішив умивати руки.
ховався до себе в мушлю, і плакався мамі з татом,
що я забагато знаю і в мене емоцій - нулик,
що я не люблю мохіто і ходжу по хаті гола,
вмикаю на повну "Nigthwish", коли всі лягають спати,
що я не гламурна cучка, як ваша сусідка Оля,
і не продаюсь за "брюлік", хай в ньому і сто каратів.
коротше, я чудо в пір'ї, найбільша твоя помилка.
та, знаєш, мені байдуже, кого я і чим дратую.
зроблю собі чорну каву і з'їм шоколадку "Milka".
молись перед смертю, друже. я, може, тебе врятую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 12.01.2011
Богданові Стасюку, з теплом :)
----- ----- -----
Сонячний хлопчик живе у терновому місті,
пише романи, малює картини туманом.
Кожного вечора - месиджі в асю: "I miss you".
Кожного ранку - заплакані сни на дивані.
Сонячний хлопчик шукає споріднену душу,
вірить в кохання, в фонтани кидає монетки.
Кожного вечора - вірші, зашиті в подушку.
Кожного ранку - молитва внікуди: "Ну де ж ти?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195847
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 12.01.2011
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 12.01.2011
Не плачь, не плачь, не роняй хрусталем осколки из сердца зеркал – в Лету.
Не плачь, ведь от слез не станет «порознь» - «вдвоем», осень не станет летом.
Не плачь, не смотри в пустоту, что давно уж в душе вместо сердца
Не плачь, а лучше выбей искру, чтобы разжечь костер, чтобы я – согрелся
И пусть на истоптанной юной душе, что не застыло во льдах – то сгорело,
Я не позволю тебе надежду терять, запрещу тебе выплакать веру.
Метель безысходна вокруг, и чертоги все так же мертвы и пустынны,
Ты заблудилась во снах, а я жду, я читаю время по льдинам.
Мне кажется, вечность прошла и разрушилась снова, тая с ушедшим апрелем
Осенью мы с тобой были уже не вдвоем, просто кто-то из нас не верил.
Может быть ты, а может быть даже и я – разве важно искать виновных?
В наших венах течет единая кровь, мы с тобою повенчаны волей.
Плакать не смей! Я молю, я велю тебе – слышишь, родная…?
Тысяча тысяч шагов до мечты, разве дорого это – для рая?
Там, в хрустальной метели – лишь присмотрись – мои отражения – видишь?
Просто следуй за мной, и не собьешься с пути, ведь ты жизнью моею дышишь.
Пока ты не плачешь – я вижу твои глаза, я смотрю безразлично и даже устало,
Я буду ждать, пока ты будешь идти. Чтоб однажды в объятьях – оттаять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213327
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 12.01.2011
Здесь, в этих залах – могилах весны
Так безразлично молчание времени
А каждая льдинка – это ведь сны
Бесцветно-печальные, искренне-серые.
Кем-то забытые в этих краях,
Брошены кем-то, так же как я…
А где-то в душе распускается страх
Безумно-бессмертным цветком бытия.
Я знаю сплетение литер из льда,
Я радугу видел в серости снов…
Я знаю, я помню – но я сквозь года
Ищу начертание слова основ.
А Королева все хмурится-злится,
Сто тридцать шагов протяженностью зал
И серая вьюга дорогой змеится,
И так беспощаден небесный оскал.
Я замерзаю – но бьется сердечко,
Надежда в душе – становится твердью
Я знаю, что слово из льда это «вечность».
Я знаю и помню. Но жду тебя, Герда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213470
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 12.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 04.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2010
А ви колись бачили Людину? Ви впевнені що то була дійсно СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА чи просто жива істота? Чи впевнені ви у власних діях? Навіщо вам потрібні гроші? Відповіді мене не цікавлять - це реторичні запитання, а відповідь потрібна лише вам щоб зрозуміти хто ВИ є... Чи відчуваєте ВИ біль? Чи щиро посміхаєтесь?
Я бачила її. Відкриті щирі очі з яких так і вистрибували запитання, світле довге волосся, необтяжливий погляд, пухнасті довгі вії, яскрава рожева курточка, червона шапка, блакитні рукавиці. Сьогодні вранці коли я вкотре запізнювалась вона, без зайвих думок з цікавістю розглядада ще вчора мокрі калюжі , сьогодні - скляні люстерка. Потім маленькою ногою, але повною сили намагалась знищити скляні кола на асфальті. Зовсім не важливо що вже було пів на дев'яту і вона однозначно запізнювалась, але я впевнена, в її думках не було страху.
Ми звикли жити в певному проміжку часу, який ми називаємо - життя. Для справжньої людини - це іграшка. Не маємо права запізнитись туди, де наша присутність зовсім і не потрібна. Поспішаємо в місця де нам зазвичай не хочеться бути - обов'язок. Зв'язані часовими рамками, без права на помилку, ніби пес Павлова - маємо певні рефлекси, називаємо себе ЛЮДЬМИ, та ще й з великої літери.
Я заздрю дітям. Їхній розум не зіпсовано проблемами 21 століття, та і взагалі будь-якими проблемами. Вони не несуть шкоди суспільству, не відчувають залежності від системи, не бачать брехні, хитрощів, підлості та і самі не користуються цим. Вони - ідеальні. Світ їх "псує". Ми псуємо їх. Нас зіпсувало воно. (суспільство). Так звана людина знищує справжню. Жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228744
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Раз… щоразу я згадую той день, коли наступає осінь..
Два… особливо ті теплі кольори і ще по-літньому сяюче сонце..
Три… враження польоту..
Чотири… мабуть, цей теплий спогад надає сил холодними зимовими вечорами..
П’ять… пізніше відчуваєш це тепло в центрі долонь...
Шість… це як сяйво кольору, що повільно матеріалізується..
Сім… знаю, це звучить як божевілля, але я його відчуваю...
Вісім… водночас його повільно розвіюють по спині «мурашки»..
Дев’ять… все далі і далі… по всьому тілу..
Деся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213678
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 08.12.2010
Затиснула риму в кулак,
Хоч віри не стане надовго
Утримати дим, а відтак -
І твій перехоплений погляд.
Молитви так схожі на звіт,
А зливи - на знаки незгоди.
...проллються за мною услід,
Немов рубіконові води.
Нема на вагання хвилин,
В останніх рядках мого звіту
Обтято тремтливе "не він".
...розтиснути і відпустити
Як спогад, як погляд, як дим,
Бо серцю не треба причини
Здолати твій зовнішній Рим,
Свою вбивши внутрішню риму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226477
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Всміхнися, маленька.
На вулиці падає сніг
і віхола біла
гуляє розхристано містом,
та глибоко в серці
цілюще тепло я зберіг –
воно подолає
лещата морозу і відстань.
Завія кружляє:
здається - не видно небес...
Невидимі струни
між нами натягнуті тонко.
Мій Ангел молився,
і дух твій сьогодні воскрес,
освячені крила
пробили земну оболонку...
І, може, раптово
у пеклі нудьги й самоти
застуджене місто
засяє невидимим світлом!
У цій круговерті
слова мої будуть рости,
незвідані далі
у серці твоєму розквітнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225112
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2010
С ума схожу..или ты сводишь.
После наших встреч у меня внутри что – то происходит, появляется что – то новое, такое тёплое, мягкое, близкое, я бы даже сказала родное, сводящее с ума, кружащее голову, путающее мысли, такое приятное, близкое к счастью, а может это оно и есть, счастье.
Прости. Я просто высказываю всё, что со мной происходит. Ничего не скрывая..
Я хочу сейчас только одно, что – бы мгновение остановилось, и это продолжалось бесконечно и больше не надо, лишь бы не растерять это чувство.
Как будто твоя душа настроена как струнка, на одну и ту же тональность, что и моя. Это так приятно. На самом деле, это больше чем приятно, это просто надо беречь.
Я видела тебя вчера, а уже так скучаю, мне так не хватает твоего голоса, твоих глаз, губ, рук. Как будто знала их всю жизнь.
Всю жизнь несла их с собой, а тут вдруг я открываю глаза, а тебя нет рядом, вокруг тоска. И такая же радость удовлетворения слышать твой голос..
Знаешь, твои глаза не карие и не зелёные, они цвета счастья… Когда женщина произносит «Я тебя люблю», на самом деле ни один мужчина на свете не догадается, что именно она под этим подозревает. Когда мужчина произносит ту же фразу, он имеет в виду то, о чём говорит. А женщина совсем иначе, и как именно она тебя любит невозможно понять…
Мне просто очень хочется сказать тебе именно эти 3 слова, но что я подозреваю под ними, пока знаю только я одна.. и это может быть не совсем то, о чём подумал ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223627
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010
Розкуйовджений світ тягне руки до неба,
На розпродажі снів я купую чорні,
Ніч холодним повітрям ламає ребра,
Залишаючи злякану душу зовні…
У розхитані двері тікає осінь,
Уникаючи дотиків змерзлих пальців,
Мій листОпад вітри у кишенях носить
І ночує на сходах підземних станцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117788
дата надходження 23.02.2009
дата закладки 20.11.2010
вот когда я без стука вхожу, сажусь было ныть: "живу не о чём",
ты же молча считаешь мне пальцами позвонки;
я растерянно комкая рукава, ощущаю себя зверьком,
которого Бог прикармливает с руки.
вот тогда, я смотрю на Него в упор, сквозь пробелы всех потолков,
и бесхитростно носом макаюсь в ладонь опять,
лишь бы ты никогда не запомнил точно число моих позвонков
и вынужден был все время их так считать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223408
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Без тебе, знаю, я не проживу
ні жодної задиханої миті.
Проміж осінніми листами знов бреду,
а коси каяттям забілим вкриті.
Я подумки розтягую бульвар,
де в просвітку занедбаних побачень
ми малювали світ свій. Ти - маляр,
а я ж була пастеллю, фоном наче...
Картиною не похизуюся своєю,
життя відбиток залишило на чолі.
Однак, без віри знаю, що "твоєю" -
я залишилась тінню-спогадом навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223379
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
А життя – це лишень мезансцена
Де місце тобі вибирає журі
Твій вихід – попереду знову арена
ти боїшся – вони ж лиш сміються вгорі
ти боїшся – а їм все байдуже
головне – це твій вихід, гляди – не проспи
лиш тобі обирати, мій друже
чи стояти на місці, чи встати й піти
як по правді – то всі ми актори
ти лиш граєш відведену роль
і наївно вдивляєшся вгору
і шепчеш молитву, неначе пароль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223339
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
молилась, наче на колінах
насправді, падала в світи.
Свідомість карооким плином
Втікала майже в нікуди.
Чекала, думала, літала
Яскравим сплеском побувала там,
Де тільки вітер між кварталів,
Танцює свій шалений тан.
В кишенях майоріло небо
І малювало дивний талісман,
Шалено мріями вкривало,
І танцювало зоряний канкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223338
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2010
Мені потрібно,
щоб мене любили,
а не казали,
що люблять.
Щоб обіймали
без причини,
коли потребую.
Платили за каву
і приймали
моє відчуження.
Цілували, коли
збудять.
Мені потрібно,
щоб мене любили,
а не казали,
що люблять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223040
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
струснулось небо ,
ніби мокрий пес.
врізнобіч краплі й морок...
а я тулюся грітися до тебе.
намотую на шию шарф,
мов час на обертальну вісь...
я зосереджена і мовчазна,
бо ти до мене притуливсь...
зашкандибає сіро-жовте листя,
перетинаючи порожній сад.
думки мої вколисані туманом,
котами укладуться край вікна...
знов скаржиться паркан на старість,
поштова скринька позіхає,
порожнім грається відром сірко -
нарвалося ж само на прочухана!
серед гілок, мов білка рудошерста
відкрився світу мій купальник,
ще з літа вкрадений
сорокою на скарб...
тулюсь до теплої розмови,
торкаюсь носиком осінніх ароматів...
а хризантеми діляться думками,
написаних на білих пелюстках,
немов записки з печива пророцтв.
...повільно, вдумливо читаю...
18.11.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223013
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Куди піти? Усюди клятий світ
Колише зраду, злобу і жадобу.
Хтось у бурлеск суцільний вже поліз
І перетворився у худобу.
Куди ми йдем? Невже у небутті
Сконаєм в хтивості? А спроби
Змінити долю? Ми в житті
Все підбираємо фальшиві ролі...
17.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206467
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 16.11.2010
Спочатку було слово,
Пекуче, нещадне слово,
Упало воно, як іскра,
І довго мене кололо.
А потім було світло,
Прозоре, яскраве світло,
І стало до болю ясно:
Для кого життя прожито…
І стало на мить байдУже,
Чи прийде світанок срібний.
Кому віддала я душу?
Вона йому не потрібна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210082
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 12.11.2010
Буває так, що слова не пишуться,
Хоч ти і чуєш їх десь в собі.
Свіча згорає, і дим колишеться,
А слів немає… Лиш тільки біль.
Між серцем десь і пером загатина,
І треба дуже багато сліз,
Щоб проломити… Щоб знов крилатими
Птахами стали твої жалі.
І ти збираєш до купи зливи,
І все чекаєш свого припливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209785
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 12.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2010
Отзыв на "Мы будем судимы" - Feniх
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220870
мы сбудемся завтра
ночными дворами
в куда-то спешащих
бегуших дождях
мы станем внезапным
порывом, ветрами
несущими влагу
на сильных руках
мы будем чужими
чтоб не оглянуться
мы станем одним
чтобы сбыться опять
и коль суждено нам
с тобой обмануться
пусть эта планета
завертится вспять
чтоб выплеснуть все
ожидания к черту
из черных прорех
в незашитых сердцах
как боль вместе с кровью
из рваной аорты
за вкус поцелуя
за соль на губах
Плейкаст автора FmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1464395/21d451b549785d44c8246074f59b237eaf97dc15pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221185
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 10.11.2010
Від дощів збожеволіло невиспане небо,
Сіре і гнівне, напружено-хмарне,
В стільниковому зумер словом: "не треба"…
Навіщо шукати пояснень марних?
Зневоднені очі, сльозами карі,
Розгніваний голос і зашморг печалі,
Я одягну на душу байдужість, як сарі,
Ти ще не знаєш: НЕ"буде далі".
Перетягом далей застудились вокзали,
Пахнуть снігами ці зміни локальні,
Тут ми проїздом... Від'їзду чекатимем
Кожен в своїй пустій почекальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221192
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
Черговий день, перед своїм приходом посилав Йому нічні романси. Холодним, останнім теплом молились втрачені хвилини. Він відчував себе маленькою частинкою ВІЧНОСТІ. Він дихав…
«Мій містере, сьогодні Ви щасливі?» - запитували його байдужі снігопади? «Сьогодні Ви вже любите людей???». А Він тихенько, як скривджене немовля ховався в своєму світі…
У Нього не було нічого, що по-справжньому Він би цінував. Жив для … сам не знав для чого! Холодними, монотонними ранками пив міцну каву з корицею… одноманітними днями вештався старими, брудними вулицями Кракова….а довгими, незабутніми вечорами сидів в Інтернеті, вбиваючи покидька-дуга час! А там Йому було затишно. Там в Нього був інший світ, в якому все залежало від того, в яку сторону ставити дужу-усмішку)))))))))) Він ховався в спілкуванні з якимось людьми з Росії, крутив віртуальний роман з дівчинкою, в якої був банальний нік – Сльоза ангелА…а Сам ніоли не плакав…
«Мій містере, хіба фальшиві смайлики замінять чиїсь очі?:-)» - питались в нього пусті, осінні снігопади. «Сьогодні Ви вже любите людей?»… а Він мовчки вставав, виходив на вулицю…біг, тікав… від неї, від осені, від Інтернету, від світу, від снігопадів…від неї, від осені…від неї, від себе…Біг, заходив в один з останніх нічних трамваїв, сідав на заднє сидіння, подальше від кількох сірих людей, що заходились обговорювати Його переляканий вигляд, і плакав..плакав, як вона… Сльоза ангелА.. Тепер Він її зрозумів, ту дівчинку..з Інтернету…її сльози…
А за товстим, брудним склом почався дощ, вистукуючи шалений ритм по Його серці дощ заманював у свою вологість… Він раптовим рухом руки вдарив по склі. Воно посипалось дрібними уламками в життя, в монотонні ранки з кавою. Мій містер нерішуче ступив крок до старих вулиць Кракова....а опинився там, холодним, незабутнім вечором в своєму світі…З нею… А трамвай, не помітивши зникнення дивного пасажира, помчав з сірими людьми в майбутнє без сенсу…
«Мій містере, сьогодні ВИ щасливі? Сьогодні Ви вже любите людей???» - кричали перші, байдужі снігопади.
Він відчував себе маленькою частинкою ВІЧНОСТІ…Він ще дихав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221113
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Минає все – навіщо жалкувати,
Таїти злість, спотворивши уклін?
Не можна долю не впустити в хату,
Володар часу – правий тільки він.
Минає все – відміряно чимало
Років, шляхів і невідкладних справ,
Я всюди правду й істину шукала –
Володар часу їх подарував.
Так... Не приходить ранок понад вечір,
І не зігріє подих смерті кров,
І не буває щастя недоречним,
І не буває зайвою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221057
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Ти заспівуєш
Я намагаюсь жити
Відчути тебе
Прийняти, як Господа
І народити Сонце
------------
Обійматимеш
Минуле і майбутнє
Я люблю тебе
У теперішній миті
Дозволь бути собою
------------
Вітер колише
Свободу і залежність
Разом в колисці
Закайданені крила
Але вчаться літати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220969
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 09.11.2010
А на вулиці жовтень. Знаєш,
Не буває без бою болю.
Щось знаходиш, а щось втрачаєш.
Щось зі мною, а щось з тобою.
Я - помилка твоя найбільша.
Ти для мене болюча рана.
Навкруги тільки жовтень. Тиша.
Дощ. Він ввечері перестане.
Я хворію і цьому тішусь.
Лікуватись нема резону.
Навкруги тільки жовтень. Тиша.
Власне осінь. Розгар сезону.
Ти ступаєш на жовте листя.
По асфальту брудні потоки.
І у стінах одного міста
Ми розходимось в різні боки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220968
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Мы разделяем маршруты чужих поездов
И рассекаем дороги в мгновении жизни,
И монологом заученных текстов, без слов,
Глядя в глаза, дань даем своему магнетизму.
Вдруг отзываются глухонемые сердца,
И разбивают железные грани понятий,
Пишут мелодии времени и без конца
Жаждут проснуться от ощущения объятий.
Рельсы скрипят от нервозности наших путей,
Жизнь предоставила выбор своих поворотов
И вновь рискуя упасть от нелепых затей
В головоломке своих не людских оборотов.
Кто-то танцует на башнях нелепый фокстрот
И раскрывает свою безымянную душу.
Кто-то посмотрит наверх, наконец, и поймет
Храм это то, что сияет внутри — не снаружи.
Мы слишком долго желаем куда-то успеть,
После желаем опаздывать хоть на мгновенье.
Жить – это то, что возможно лишь в песне пропеть,
Чувствуя такт и улыбки прикосновение.
22.03.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220738
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Кружляв неосідланих снів караван
І сльози блищали, мов роси,
весняне кохання і літній дурман..
То просто приходила осінь.
Усе, що не збулось, забрали дощі
І змили усе, що зосталось
Ти в снах не приходиш до мене вночі,
не сталося так, як гадалось.
Завмер невблаганний сліпий часоплин
І наново все починалось.
Все просто тепер: я одна, ти один.
На що ж ми тоді сподівались?
Фінал почуттів і роману фінал,
Забуто усе, мабуть досить.
Ти знав наперед, але просто мовчав..
То просто приходила осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220722
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Осліпила радістю, заглушила криком
І зірвались всесвітом всі переконання;
Приручила кольором, напоїла звуком,
А по серцю молотом вдарило кохання…
Заселила юністю, приласкала літом,
Розлучила з відчаєм, кинула до неба
І тепер навіки тут подружились з світом,
Бо коли потрібні ми, то і нам все треба.
07.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220732
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Викинь здоровий глузд через двері.
Більше не треба.
Я не знаходжу у цьому потреби.
Я хочу неба.
Хочу чогось божевільно дурного.
Кидати сніжки.
Матом волати на перехожих.
Спати під ліжком.
Випити пляшку дешевого пива.
Чаєм запити.
Твоїх батьків налякати - вагітна!
Штамп підробити.
Взяти драбину й піднятись до когось
З криком в квартиру.
Потім сказати, що ми не місцеві,
Слали їм миру.
Викрасти з маркету жовтий фломастер,
Вибігти вчасно.
Зранку прокинутись і зрозуміти - це було класно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220420
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Знову мрію тобою, знову плачу твоїм падолистом,
І збираю в долоні, обгорілі від щастя, листки.
І дарую елегію надто легку і чисту
Першим порухом серця занотованим від руки.
Вкотре дико боюся, затуляю обличчя крилами,
ЛовлЮ своє щастя і знову тікаю в себе.
Ми сьогодні навчились бути взаємно милими,
Ми сьогодні змогли на двох розділити небо.
По стежинках забутих, несміливо ногами босими
Кличу сонячних зайців на свій золотавий шлях.
Бо у цей листопад ми ввійшли тільки двоє, Осене,
І вдягнула своє найкраще вбрання земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219429
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
У меня необычный друг, настоящий, такой, как в книжке,
Он пространство делит со мной, он молчит в унисон со мной.
Мы под вечер садимся за стол и синхронно о главном дышим,
А потом, "намолчавшись" всласть, он уходит к себе домой.
Я уверена лишь в одном, если Бог развернёт планету,
Разберёт её, разнесёт, до последнего кирпича.
Друг найдёт меня на любой из сторон – похорон света.
И придёт, чтобы сесть за стол и молчать, обо всём молчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206799
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 29.10.2010
Заметьте: вместе с ребенком
Взрослеет его улыбка.
Вы только не пропустите,
Момент ускользает шибко.
Вы вдоволь, друзья, насладитесь
Отсутствием в отпрыске фальши,
Целуйте его и жмитесь
К нему по возможности чаще.
Пока он совсем натурален,
Пока он немудр житейски,
Пока без границ гениален
И просто зачем-то честен.
Недолго это продлится,
Недолго – я Вас уверяю,
Ведь дети способны учиться,
Свою чистоту теряя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150711
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 29.10.2010
Я, mon ami, не талантлива, я больна,
странный диагноз – вселенные в голове.
Все говорят, что вселенная есть одна,
а у меня, представляешь, их целых две.
А у меня пластилиново - липкий мозг,
левый зрачок – белоснежен, а правый – чёрт.
Я выхожу на прогулку в великий пост,
а возвращаюсь, и кран во дворе течёт.
Пью, прижимаясь лицом к неживой воде,
мне бы живую, но где её, Боже, взять?
Левый зрачок провожает домой людей,
правый зрачок поворачивается вспять.
В каждой вселенной метут до утра полы,
И разливают моря до краёв впрок.
Мне бы туда, mon ami, долететь - доплыть,
Там где живая вода и живой Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209465
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 29.10.2010
Я знайшов тебе в книжковій шафці,серед поличок,справа в куточку.Тонку тендітну брошурку.На обкладенці яскраво-червоні вуста,очі з буштиново- теплим світлом.Я взяв в руки книжечку і відчув дотик маленького пальчика-мізинчика.В мене ввійшов легкий вібруючий струм і в будиночку мого серця відкрилось вікно...В ньму світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168926
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 27.10.2010
кішкою
дряпала
ніч
вранці
під нігтями
зорі
збирала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216522
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 17.10.2010
І.
острів
самотності
світлої
там живе
маленький принц
і він вірить
у свою
троянду
і тому
самотність –
світла
і острів –
світлий
бо немає зупинки
там
де немає
часу
ІІ.
на острові
самотності
світлої
душа
маленького принца
і тіло
зрілого чоловіка
зустрілися
щоб стати
цілим-
цілісним
щоб зародився
пуп’янок
троянди юної
троянди світлої
троянди віри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145719
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 05.10.2010
і на вустах
буде
дотик
невідомої
країни
мого
тіла
знов
невідомої
і завжди
непізнаної
і ти пізнаватимеш
цю країну
океан
за океаном
міліметр
за міліметром
губами
і подихом...
якби пізнання
кожного
світу
було
пізнанням
любові
людство
не знало б
війн
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145768
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 05.10.2010
на мокрому
місці
очі
у парасольки -
небо сьогодні
плакало
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146596
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 05.10.2010
І знову тихо в сум перетечу,
Щось притаю у серці сокровенне.
А у віршах надіюсь і кричу
Про те, що я у світі не даремно.
Вже стану знов сама собі своя,
Позбудуся наївності сліпої.
А ти мене у долі відстояв!
І наше «завтра» раптом перекроїв.
Прокинусь зранку, джмеликом злечу
І причаюсь у тебе на волоссі.
У ніжність милу знов перетечу
І закохаюсь, як ніколи в осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211574
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 05.10.2010
Схились, відзвучав вже день,
Спадає завіса додолу,
Немовби старий диригент
Пробачиш мені це соло?
Софіти небесних сфер
Розвіють моє " не можу ",
Я стану поміж дерев,
Дивись, ми до болю схожі.
Птахи не бояться вогню,
Бо серце моє незриме,
Приймають мене за свою,
Викльовують стиглі рими.
Так легко віддати їм
Все те, що тебе чекало.
Вродило замало слів,
Зате, як повільно згорало...
Не бійся, ще будуть солісти,
Дограєш без цього фрагменту.
Змовкаючи, жевріє листя -
Не треба йому диригента.
Зотліє німий кістяк,
Здіймуться, мов оплески, крила.
Стук серця зламає такт...
Схилися, воно любило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198278
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 03.10.2010
Не діли непохитне й крихке,
Вір однаково слову і диму...
Я шукаю уламки тебе.
Так минають мої години.
Але ти вислизаєш, мов шовк,
Не даєш і схопитись за нитку.
Ніби дощ поміж нами пройшов,
Змив розставлені долею мітки.
Стигле гроно не падає ввись.
Відчуваєш болюче тяжіння?
Скільки згаяно часу. Дивись-
Нам пора вже збирати каміння.
Але ти вислизаєш ,мов шовк,
Розбиваєш невидимі стіни.
Дощ пройшов. Дощ пройшов. Дощ пройшов.
Так минають мої години.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177035
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 03.10.2010
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 03.10.2010
Після прослуховування твору І. Тараненка "Пневма" для фортепіано з оркестром
Моя сповідь коротка - допоки дозволить свіча.
Забагато дощів, дисонанси озвучили кисень.
Я боюсь озирнутись, бо там, за пітьмою плеча
Він безмовно чекає моєї останньої пісні.
Добираю слова. Проживаю єдиний мотив,
Продубльований чесно і чисто відлунням і болем.
Я боюсь озирнутись, бо там, за межею дощів
Він безмовно чекає моєї останньої волі.
Не карай його, небо, за те, що не має крила
І за те, що не зміг вберегти мою душу від клітки.
У моєму житті це далеко не перша зима...
Забери мого янгола, він заслуговує світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214027
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
К ней приходили ангелы, промокшие под дождем:
Пить чай, сушить свои крылья, порою играя с огнем,
Смеясь над собой, над миром, зябко кутаясь в плед,
Никогда не жалея песен, никогда не считая лет.
Они говорили мало, и очень редко про Небо,
Но ей не казалось, что кто-то из них там не был.
Она не мечтала о крыльях и не забывала сказанного,
Хранила верность троим: себе, сердцу и разуму,
Не путалась в мыслях и не искала (как Мастер) покоя,
Верила в сказки и в шепот морского прибоя.
Искала ответы, но находила только лишь истины:
Порою болезненные, но от того искренние.
Не знала, что встретит Любовь, но все же встретила
Было немножко страшно, и нежно, и ветрено.
Он забрал ее сердце в свои глаза и ладони,
Чтобы вместе дышать, чтобы жить, чтобы помнить.
Они вместе творили добро и вышивали вечность,
(Теперь уже четверым) она свято хранила верность,
Любовалась звездой на кончике его сигареты,
Светлой, святой, в закатном прибое воспетой.
Прошло около полувека, к ним заглянула старость
Принесла поседевшие крылья, полынь и усталость.
Ангелы ждали дождей, чтобы наведаться снова,
Но было сухо, прохладно и ветрено не по сезону.
Он ушел раньше: на несколько дней или лет,
Оставив ее в одиночестве, как иней на сером окне.
С первым дождем он вернулся, только теперь крылатый
Его безупречный пиджак пришлось распороть на лопатках.
Они держались за руки и вместе смотрели в Небо,
Он говорил мало, курил, стряхивал наземь пепел.
Она улыбалась солнцу, не спеша находить ответы,
Обнимала его за крылья, ловя поцелуи ветра.
Смерть уходила прочь, следы засыпая пылью…
…К ней приходили ангелы: пить чай и сушить крылья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194406
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 02.10.2010
а ми ходили вдвох, дивились на весну
читали наші очі в синім небі
як діти - загравали(ся) зі смертю
таких смішних та сонячних думок
сплітали подих, як дерева - віти
не на хвилину, а, здається, навіки
й нечутно-ніжним порухом руки
ми малювали в поцілунку тишу
і під дощем ми танцювали правду
одну на двох, таку, як наше серце
а перехожим - видавався герцем
наш не розписаний по правилах танок
а небо, боже! кришталево-синє,
розсяяне зірками поночі -
у ньому ми знаходили ключі
якими зачиняли наші тайни
здавалось навіть, що душа розтане
і зіллється в одне, як місяць й хмари
і все, що є, було для нас не марним
а, може, навіть, уявлялося святим
о ні! це не було палким коханням
навряд-чи можна підібрать слова
які єднають в спільне серце - два
що розбивають і життя, і душу
на щастя й поцілунки в синім небі
і терпкий біль з відтінком каяття
загострений, як лезо небуття
розмінений на вітер і на сонце
уже на скронях майоріє осінь
що спогадами вплетена в волосся
неначе неба просинь або просідь
заквітчана у сонячність думок
вже за спиною (знаю) смерть, не крила
та наші очі все такі ж ясні
минущий світ зимові бачить сни
ми ж ходим вдвох. І бачимо - весну.
© Copyright: H&N, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191965
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 02.10.2010
...а былое ступает устало и больно, как загнанный конь
по вольеру моих, никогда недосказанных, мыслей
а, казалось, прожил уже смерть и прошел сквозь огонь
и в моем одиночестве (тоже казалось) нет смысла.
я устал уставать, отдыхая, лишь только как тени, за полночь
в чьих-то терпких губах и руках находя и любовь, и цикуту
и смешно: что на утро уже не поймешь и не вспомнишь
а на вечер (совсем как вчера) иль битва, иль танец по кругу.
и зачем поминать: что прошло, то уже навсегда, ставим точку
в запятую опять превращать: замараем бумагу и душу...
ты смирись и наверное даже прости: виноват, одиночка
мне вдвоем или в стае совсем неуютно, как в небе иль в стуже.
если хочешь, забудь, что я тоже умею любить, и что тоже мечтаю
о пороге, который однажды смогу преступить и остаться....
жаль, вот только, не помню, где дом, а быть может, не знаю
или страх заставляет меня бесконечно и так одиноко скитаться.
удержи, вместо инея именем губы покрыв и прокляв расстояние взглядом
я из тех не-волков, что в любви признают лишь свободу и ярость
да, я знаю, со мной и греховно, и сложно быть другом и рядом
не суди...отпусти, провожая.
если ты не уйдешь -
я, наверное, тоже...
...останусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210521
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 02.10.2010
опять срываю шали с облаков
озябшим ветром, чтобы отогреться.
зализываю волком свое сердце
и падаю уснувшим мотыльком
с седых небес на охладевший камень.
стираю ледяной рукою пламя
и по стеклу как капля от дождя
скольжу...стекаю...таю...уходя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213042
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 02.10.2010
В твоих руках осенний лепесток
Оставил память о прошедшем лете.
В нем капелька дождя и капля света
Смешались. Отголоски зимних строк
Уже рисуют свой узор по канту.
А ветер повторяет, словно мантру,
Твои слова, сбегая на восток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213598
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 02.10.2010
В ушедшем лете нарисован дождь
Полосками по пересохшим стеклам.
Березка под окном уже промокла...
По тонким веткам пробегает дрожь.
И хочется укутаться шарфом,
Согреть ладони чашечкою чая.
А осень, ничего не обещая,
Стучится ветром в тихий старый дом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213755
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Вдох и выдох.
Желанье. Жажда.
То, что после -
Уже не важно!
По минутам
Твою пью нежность,
Заплетаю
Движенья в вечность,
Утопаю
В твоих объятьях,
Открываюсь,
Как на распятье,
Замираю
В кольце желаний,
Обжигаюсь
Об ожиданья.
Вдох и выдох,
Твой вкус ванильный...
Как его хоть
На миг забыть мне?
Стон...
Взмах крыльев...
Твой облик...
Розы...
Наважденье...
Истома...
Слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213964
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
У сітцівці твоїх очей
Метушиться сполоханий зайчик
Він із сонця туди застрибнув
Та бентежить його очне дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202033
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 02.10.2010
Розметані зойки, одяг і сни, і збита у піну постіль.
Я знаю тебе? Навряд чи. Пусте, себе я не знаю довше:
ще пішки під білий кухонний стіл ходила до себе в гості,
навшпиньки тяглась до ручки (дверей? Не певна), а увійшовши,
сідала в кутку, глухому, як час, давилася кожним вдихом,
мовчанкою з льодом, скибками лун, і морщилася невдячно….
А вчора взяла з собою тебе: від мороку і для втіхи.
Тебе я не знаю менше, тому з тобою було не лячно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210018
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Моє серце хотіло б любити.
Щось найкраще.Щось не-ідеал.
Воно мре, напиваючись натще,
Чимось терпким, що росить бокал.
Я б хотіла помити в долонях
і ретельно сушити крапки,
І блукаючи по-перонах,
трикрапково купляти квитки.
Я б хотіла, щоб було як буде.
І щоб те, що було- відійшло.
Бо ще будучи серцем у грудях
Воно билось і вперто жило.
Щось не те...Я не те написала.
Я не того так щиро люблю.
Ти чужий, Ти не той, я збрехала,
Ще одну з тих крапок покладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211937
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Врятуй мене від мене
Знайди моє в мені.
Можливо твоя тиша
Позбавить метушні?
Є привід для мовчання
Є привид, що у шафі
Складає по поличкам,
Сортує наші лахи.
Є муха для газети,
Є миті для тепла,
Які в несамовитті
Дістанеш з-під крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211877
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Я дочуваюся
як догнивають у прілих підвалах
твого цегляного, забитого дошками серця
торік ще тверді і квітнево-смарагдові яблука
з едемського саду
з едемського року
едемською-торішньою зібрані Євою
торішнім надкушені змієм,
таким же смарагдовим – аж до оскоми,
надкушені злегка -
настільки, що Єва і не зауважила -
самими губами, холодними ніби вода,
що скапує нині зі стелі на тліючі рештки,
які після змія ти погидував куштувати…
Ти вирішив, що дочекаєш нового врожаю
І нової, свіжої, більше уважної Єви…
І зараз я чую, як темні зацвілі підвали
вбирають долівками перебродиле торіччя
і як в перепаленій сонцем гущаві очей
цнотливі плоди наливаються топленим літом…
І я відчуваю нові, боязливі долоні,
що тягнуться горі – до яблук, лисніючих світлом
дозрілої, вже цьогорічної правди.
Чиї це долоні?
Не чую – вони не твої
і певно навряд чи якогось невситного змія….
І я , я боюсь опустити свій погляд,
боюсь подивитись на руки –
а раптом вони… раптом дійсно долоні - мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205087
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 17.09.2010
К сожалению, я не знаю так много шуток,
чтоб тебя по утрам вместо чая подбадривать ими…
Но зато я могу нечаянно перепутать
наши губы и хоть целый день улыбаться твоими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159797
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 17.09.2010
............................................ ТобІ.
Он старше ее. Намного. На очень много.
На душу, где нету места для новых виз.
На сына и дочь. На веру в себя и в бога.
На пули в спине. На взгляд, устремленный вниз.
На петли венков – на шее и на могилах.
На стебли проросшей истины в закромах
он старше ее. Он старше, чем все другие,
сидящие на соседних шести холмах
четвертого Рима. Старше чужих ошибок.
Он старше, чем самый долгий осенний стих.
И ей не страшны года за плечами, ибо
он взял их себе и будет их сам нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177245
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 17.09.2010
Тремять на віршових шворках затерті ажурні рими -
інтимні і повсякденні, як випрані чорні стрінги.
І муза у довгій майці, нечесана і без гриму,
латає побиті міллю, залежані в снах сторінки.
А березень миє душі, зливаючи воду в місто.
Так мокро, що навіть вікна почАли вбирати весну:
і темні засохлі рами набухли, як бруньки листям,
і скло вже таке прозоре, що певно, от-от і скресне
і випустить пінні води текти по усіх квартирах,
зривати зі шворок дрантя, а з ним і самі вірьовки…
І муза покине шити свої старомодні діри
і рушить до перукарні і по веснянІ обновки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176078
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 17.09.2010
На березі дотику - мушля твоєї долоні
ранково-рожевої барви. Підношу її до душі,
вчуваюся в неї і слухаю шипіт прибою
усіх попередніх твоїх і наступних жінок:
хлюпоче заварена ними нуртуюча ніжність,
скипає на вигнутих рифлях твоєї руки
пінИстою ласкою... Я дослухаюся глибше
і чую лункі перекати чужих голосів,
якими звучало твоє дотеперішнє ліжко,
якими воно заспіває і післятепер...
Хвилююче море жінок...тільки я не хвилююсь,
бо я - не вода. Не розбурхана прірва. Я - дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 17.09.2010
Не запитуй мене: «А можна…?»
Взагалі не питай нічого,
а вхопивши мене за погляд,
за палаючий хвіст комети,
закріпи на своїй орбіті –
сателітом твоєї зірки…
Бо спочатку було не слово,
бо усе почалось зі Вчинку,
і продовжує починатись.
А слова – то лише ефекти,
посторонні, немов відбите,
хворобливо холодне світло,
(покалічене від удару),
що звабливо моргає з неба,
та зачати життя не може…
Не запитуй мене нічого.
Прив’яжи до свого проміння,
дослухайся моїх пульсацій
і подивимося що буде:
чи звичайний подвійний вибух,
чи єдине нове світило…
Все одно це – лише початок,
і словами він ще озветься,
та на інших уже орбітах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199842
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 17.09.2010
Мене не буває.
Сонця кружляють
туди-сюди,
вишкрябуючи у повітрі,
вибагливі візерунки.
Хочеться написати щось таке,
після чого зможу виплакатись,
а поки воно
сидить у мені.
Я не маю права думати про Тебе.
і не буду,
Мене тут не було.
Цього не може бути.
Мене не буває
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197263
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 17.09.2010
Нахилити
порцелянову голову
убік
і сміятись?
Замовити ще одну чашку
і слухати?
Вибачатись?
Закидати руки за голову
і артистично
божитись?
Робити великими пластмасові
очі?
Чи взяти і розбитись?
Зішкрябати кляту фарбу і...
впускати проблиски світла?
А потім Сидіти і ревіти,
бо це нікому не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198829
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 17.09.2010
Я хочу в Твої обійми,
Бо це можна,
Бо це, наче б, нічого не важить,
Та для мене -це ковток.
Не вірити в фільми.
І забутись на мить.
Виявитись коло Твоєї шиї,
Мовчати...
І потім переконувати себе,
Що мені й без Тебе добре.
Я хочу в Твої обійми.
Ще крок- і маритиму.
Ще вулиця між кленами
і шумна компанія,
А потім невизначений стан і
потреба прокрутки назад.
Я хочу в Твої обійми,
Бо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191647
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 17.09.2010
Якби я могла усе передбачити-
Я б прожила цей цень точно так само
як пережила його з Тобою.
Якби в мене було
три бажання- Я б побажала
Щастя для вас трьох
і білого шоколаду.
Якби я уміла літати,
я б взяла з собою до неба
одну мрію-
Твоє навернення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209690
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Не дивися відьмі в очі
Бережися,
Бо як схочеш повернути-
Не вернешся.
Не дивися.Не дивися...
Не дивися!
Де диявол, там і Бог.В одне
Сплелися.
Там кошмари, там гадання,
Там пророцтва.
Там дитина, нам молитва...
Ти не чуєш, чи не хочеш?
то дивися!
Але потім, як шалений
Не жалійся.
Маєш Віру,
То тримайся.
Не дивися відьмі в очі.
Бо з самотністю там щастя
повелося.
Притулись...до Бога
Тісно й міцно.
І не піднімай очей,
Бо буде пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163934
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 17.09.2010
Зупини мене.Зубожілу, дику,
прокляни, пошукай, відучи
Обіймати смереку.
Далеко...
Зігноруй моє "я", моє "ти".
Мені треба Тебе щоб іти,
щоб повзти,
щоб летіти...
Покриваються попелом квіти-
в"януть,
не тамуючи крику.
Я іду до перону.
Зупини твою.
Горду, дику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173451
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 17.09.2010
Я пишу Тебе відучора. Я пишу. Мене вже майже не залишилось. Я не сплю і молюсь за те, щоб домалювати, дозакреслювати, довести до вдосконалення. Я пишу Тобі волю і жагу до життя. Нехай я побула у Твоїх руках лише три дні, але не мені встигли впектись відбитки Твоїх пальців. Я відчуваю, що сила в мені Тобі допоможе. Я допишу Твоє щастя. Я встигну.
- Маєш ручку?,- спитав Микола, звично не знайшовши своєї перед парою старослов"янської.
- Так, звичайно,- порився в кишенях Андрій,- Ой..вона вже не пише. Куди постійно дівається смітник з нашої аудиторії?
- Залиш та й усе,- байдуже запропонував Микола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211237
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Ти від самотності стала напівдикою,
Кидалася на перехожих, мов на сенс життя.
Мутні очі кольору вишні стиглої
Штовхали в прірву в кровопролиття.
Ти від минулого отримала поранення,
Не ностальгуєш за старим ножем.
Ти не вовчиця. Просто... просто зраджена.
Ти та, що плакала й писала під дощем.
Ти просто осінь, що порвала небо.
Ти просто промінь, промінь майбуття.
Ти залишилась жити. Жити треба.
Ти демон, але хто для тебе я?
Ти ніч, що зваблює недопалки зірок.
І викидає їх у вікна серця.
Танцюючи вальс, вітер промок.
Ти дика... ти чужа невперше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206763
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 16.09.2010
Ось звук дощу – тріскучий і нудний –
аж вирватися хочеться назовні,
вдихнути грому, свіжості озону,
хоч доведеться мокнути під ним...
Ось тиша, що немає в світі тиш,
таких, як ця – глибока і тривожна...
Її, мов кулю, пережити можна –
коли ти в неї кулею летиш...
Онде зоря – холодна і бліда –
зірветься раз і зойком озоветься
востаннє у чиїмсь розбитім серці,
коли до нього вторгнеться біда...
У тиші тиш, у темряві ночей
є промінь Богом даний, що не гасне.
Він там, де поміж двох квітує щастя –
у глибині закоханих очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204715
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 14.09.2010
Складаю солодкі зернятка.
одне - золоте,
інше мідне,
а ще одне, просто красиве.
Так, заберу ще й бурштинове серце...
Складаю у скриньку з кришталю,
викладаю в рядочок,
а на весні ці малі насінинки
ляжуть у грядку,
у лоно земне
і проростуть...
Розштовхає плечима грудки
тендітний росточок.
І він питиме дощ і ковтатиме вітер,
буде мружить листочки
зелені соковиті стебельця -
Це літо!
І літо заквітне приємно...
Так буде завжди!
Навідь коли
мене вже не буде,
літо знов
проросте!
27.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208119
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Дружба между мужчиной и женщиной - вещь невозможная; между ними может быть страсть, вражда, обожание, любовь, но только не дружба.
Оскар Уайльд * * *
Він і раніше не любив зиму. Сірі постаті перехожих закутані в сірі куртки переминаючи брудно коричневу кашу з промерзлої води і підтопленого снігу спішать скоріше зануритись в тепло таких-же сірих будинків. А мороз і сонце це така рідкість для наших зим…
Інша справа юність природи, травень, який непомітно дорослішає в літо. Благословенна пора краси, тепла, відпочинку і кохання. Саме в травні прийшла Вона. Прийшла, ні ввірвалася в його життя як літній вітерець від якого не заховаєшся і не втечеш. День промоклий від безкінечних капель травневого дощу який здається падав вічність і не збирався відступати. А пізніше тиша. Тиша як перед бурею коли природа притихає боячись грози яка не зворотно наближається, страх перед стихією, силою природи яка шукає вихід дикої енергії накопиченої і нерозтраченої. І ось перша велика крапля падає на розпечений камінь, і з нею проходять всі страхи. Перший поцілунок. Грім. Блискавка. Злива. Пристрасть. Шалене кохання розривало серце як пориви грозового вітру рвуть листя з самотнього дерева. Пристрасть яка підносить ввись аж до хмар і плавно опускає долі, пристрасть без табу і обмежень. Такий солодкий гріх. На її тлі відходять на задній план всі недоречності цього кохання, всі страхи, всі умовності.
Та тільки жорстоке життя – продовжується, його закони як аксіоми які не потребують доведення. Вони це знали. Знали що дощ падає не постійно з-за хмарки скоро винирне сонечко і краплини пристрасті в прощальному польоті долетять до серця щоб залишитись там на завжди.
Прийшла зима. Холодна та безжальна морозним подихом заворожила краплини і завертіла понад землею хурделиця. Зима забрала Її, і тільки сніжинки - кришталевим стуком під передзвін бокалів з новорічним шампанським, залітали в душу і намітали замети, ховаючи в них кохання. А серце намарно старалось їх розтопити. З того часу він зненавидів зиму.
А дощ?.. Він ще довго буде його чекати...
І кохати її…
…А Вона любить ДОЩ!!!
P . S . при досягненні температури нижче 0 °С агрегатний стан води переходить з рідкого в твердий. Підручник фізики.
(с) Olko, 01,2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203322
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Друзі – люди, які вбивають самотність
Алкоголем та стрибком у безтурботність,
Де у вухах циклічне відлуння пліток.
Чому для моїх думок немає кліто́к?
У щоденних скляних поглядах вибиті шибки,
Мою довіру відвоювали акваріумні рибки.
Так, я люблю тварин більше, ніж людей,
Хоча вони так часто нагадують свиней.
Хаос в ідеальності шепоту
Створює порядок мого занепаду.
Втрачаю здатність писати…
Німа. Залишаюсь в собі, щоб кричати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198438
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Я замкнулась в собі,
А на серці давно заметіль.
Йду вперед, а виходить - по колу.
Загубилась в юрбі,
А байдужість, то гірше ніж біль.
Тишу знову слова,
Наче гострим ножем розпороли.
На полотнах життя
все малюю знайомий портрет
І не вірю, не знаю, що буде.
Це найбільша покара,
коли замовкає поет.
І мовчанка ота роздирає напружено груди.
На полотнах життя
Серед масок облич і думок
Небо променем сонця
до мене щоранку сміється.
Я замкнулась в собі
на важкий, металевий замок.
Але серце живе,
Воно в грудях з надією б’ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154533
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 10.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2009
Бідний Шевченко - застиг в центрі Львова.
Примарну хвилю "отці" йому піднесли.
І слава народна для них уже "нова",.. -
Тепер її... презентують новітні "посли".
На вершині хвилі - дірка від бублика -
Це щастя народу підняли у вись.
Радій Іване, ти звільнився від рублика.
Радій! І крізь дірку на небо дивись...
Радій! Бо хвиля на одну лиш хвилину -
Ось піднялася вверх, але впаде униз...
І ти, на секунду, ввійшовши в билину,
Знову припадеш до "золочених риз"...
... І знову "еліта" дарує ярмо,..
Що так прикрасно притерлось до шиї.
Для них ти завжди був і будеш "хамло".
І ще для тебе знайдуться "помиї"...
Іване! Надійного з тебе зробили вола
І лямку тобі вже тягнуть до кінця...
Немає різниці - з якого ти міста, села...
Хто ж зробить із тебе за волю бійця?
Коли ти воскреснеш душею і тілом,..
Згадаєш Шевченкове - "Єднаймось брати"
І гуртом єдиним, і праведним ділом...
Вже волю повернеш собі назавжди!?.
2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141567
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 15.08.2009
Поймал себя на мысли, что уже не помню, кому было написано это стихотворение: моей любимой Витуше или моей любимой Олечке. Давно это было. Их фотографий у меня нет, но стихо не может быть без фото, поэтому я искал и нашёл лицо девушки, которой бы подошли эти строчки.
[i]Я ночью глухой хочу слушать дождь
Под мерцающий треск камина.
И думать о том, что вдруг ты придёшь,
Далёкая, милая, милая...
И ждать, просто сидя на голом полу,
Склонившись к стене, на часы не смотреть,
Пока поленья обратятся в золу
И станет в окошке сереть.
Я так бы сидел - не боясь темноты,
Боясь приходящего дня,
Что в нём сотню раз мне вспомнишься ТЫ,
Ни разу не вспомнив меня.[/i]
A.Kar-Te перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173355
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139482
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 15.08.2009
Фари прям в вічі,
Техніка в вухо.
Стали сильніше?
Тілом чи духом?
Ваніль як приправа
на мозок- смачніше.
чи,може потрава?
Раніше?Пізніше?
Фарба на шкірі,
дим у легенях.
Кінець твоїй вірі?
Щастя у жменях?
Хвилини екранів,
файли і списки.
Вбиває і манить
чогось ціла низка.
Пастка свободи,
кайдани із вати,
жахаюча врода.
Мати й віддати?
Кал у обгортках
із запахом м’яти.
Легко дурити,
важче продати.
Падають в небо
листи у минуле.
Треба?Не треба?
Давно вже забули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106262
дата надходження 04.12.2008
дата закладки 15.08.2009