Жывіца: Вибране

Strannic

"Галера осені у істамбульській бухті…"

Галера  осені  у  істамбульській  бухті.
Пробач  мої  борги.  Роздай  мої  любові.
Пливуть  до  моря  баржі  паперові  –
твої  слова,  тобою  ж  і  забуті.  
Галера  осені.  Жовтогаряче  рабство,
себе  втрачання  в  диханні  ритмічнім,
аж  поки  сніг  –  таким  холодним  січнем.
А  нині  даль.  І  ще  на  клумбах  айстри
гойдають  вечір.  Засинають  бджоли,
тягучий  мед  віддавши  бджолярам.
І  сад  стоїть,  немов  недільний  храм,
з  кадилом  груш  і  яблунь  омофором.

Галера  осені.  Багряна  одіссея.
Чекання  мрій  і  нездійсненних  див
у  товщі  непрозорої  води,
що  пам"ятає  сни  своїх  офелій.
Усе  по  колу.  Вічності  човни
пливуть  назустріч.  Та  не  наздогнати.
Гінким  вербовим  гіллям  проростати  б,
не  знаючи  ні  страху,  ні  вини.
З  уривків  слів  зробити  два  весла.
із  клаптів  днів  напнути  два  вітрила,
і  попливти  туди,  де  ми  відкрили
в  тумані  жовтім  свій  архіпелаг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278647
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Strannic

Німота

Ти  мовчиш,  і  мовчання  твого  анатомія
не  знайома.  Цей  вид  колись  знайдуть  в  льодах.
Ну  а  поки  тремтінням  у  венах  на  скронях
видаєш  мимоволі  нав’язливий  страх
бути  врешті  упізнаним,  стати  собою,
недолуго-звичайним  і  сіро-простим.
І  у  цьому  старому,  як  вічність,  двобої    
виграєш  уже  звично  і  вкотре  –  не  ти.

То  мовчи.  Всі  слова  вже  належать  чужинцям,
на  цитати  розтягнуто  Книгу  із  Книг.
У  рядках  погвалтованих  стогнуть  полиці,
і  чекають  набіг  мародерів  нових  –
тих,  що  вміють  читати  чужі  пасторалі,
та  не  вміють  творити  звичайне  життя.
Нехай  слів  непромовлених  травлені  зграї
всі  мовчання  тобі,  як  востаннє,  простять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241113
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.02.2011


Заза Пауалішвілі

мейбі

можливо  ти  налякана  осінню
можливо  ні
можливо  це  моє  сприйняття
твоїх  солоних  очей
що  ніколи  не  плачуть

моря  це  частини  океанів
і  менше  для  лузерів
і  інше  для  лузерів
неможливо  сумні
навіть  коли  сміються

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230033
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 22.12.2010


Айя Солей

Чернее белого

Каждый  теплый  день  когда  то
обернется  черной  бурей.
И  когда  сияет  солнце,
Знай,что  кто  то  горько  плачет.
     Если  слышишь,что  смеется
     Где-то  маленький  ребенок,
     Помни,что  с  другого  края  
     кто-то  корчится  от  боли.
И  чем  безмятежней  счастье,
что  ты  чувствуешь  сегодня,  
тем  вернее  кто-то  близкий
Засыхает  от  тоски.
       Это-правила  вселенной,
       Нерушимые  законы:
       Чем  светлее  видишь  белый,
       Тем  мрачнее  будет  черный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20564
дата надходження 22.01.2007
дата закладки 20.05.2010


pater

Продай мене, отче...

Продай  мене,  отче,  за  тридцять  сріблястих  монет
В  момент,  коли  хмари  готуються  гинути  плачем.
Я  хочу  пізнати  щасливої  віри  фрагмент,
Я  хочу  померти  й  навіки  лишитись  гарячим.

Продай  мене,  отче,  татарам  чи  туркам  продай  ...
Я  більше  не  можу  служити  тупим  фарисеям,
А  голови  іншим  у  битві  за  Небо  стинай,
Від  крові  я  млію,  як  блудниця  під  Мойсеєм.

Продай  мене,  отче,  в  оману,  в  пустелю,  в  пітьму,
А  потім  признач  моїм  другом  найкращим  Іуду.
Я  буду  жаданим  і  змерзлих  теплом  огорну
І  кару  від  них  же  щомиті  отримувать  буду.

На  лоба  знайомий  терновий  вінок  одягни,
На  плечі  хреста  щонайтяжчого  вибери,  тато!
Нас  так  небагато,  і  ми  –  твої  кращі  сини,
Тож  треба  нас  всіх  якомога  дорожче  продати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116534
дата надходження 14.02.2009
дата закладки 06.03.2010