Троянда Пустелі: Вибране

команданте Че

вирусоголизм

хоть  бы  и  в  этот  раз  обошлось
нас  не  коснулось  хоть  бы
комфортные  коробки  домов  не  придется
с  трудом  подгонять  под  гробы
кто-то  спешит  надевая  маску
поверх  всех  своих
стать  в  конце  сумасшедшей  массы
в  очередях  кочевых
кто-то  слыша  собственный  кашель
верит  что  просто  грипп
рядом  идущий  чихает  громко
кажется  кто-то  влип
кто-то  вдруг  начал  ценить  секунды
собранные  в  одну
он  же  вдыхая  весенний  воздух
так  и  не  смог  вдохнуть
кто-то  рисуя  своей  же  кровью
отравленный  тот  плакат
себя  не  заметит  в  среде  идиотов
кто-то  подслеповат
множится  быстро  число  заражённых
вирусом  не  людским
вирус  считает  себя  человеком
но  только  кажется

им.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868513
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020


команданте Че

персональный ад

ты  замерзаешь  в  созданном  мной  
аду  
ад  это  вечно  холодные  стены  
рая  
когда-нибудь  тонны  тёплых  снегов  
сойдут  
и  севшее  тёмное  солнце  в  твоём  
оттает  
 
мой  дом  с  одним  уцелевшим  окном  
не  спит  
дороги  размыты  во́лнами  льдов  
талых  
небо  краснеет  закатом  недавних  
битв  
ночь  холодней  на  ещё  один  стих
стала
 
имя  моё  пропиталось  твоим  
днк  
иногда  хочется  просто  его  
не  помнить  
и  не  хотеть  тебя  больше  в  себе
искать  
в  глухом  лабиринте  без  выхода  
с  сотней  комнат  
 
мы  помещаем  себя  внутрь  чужих  
квартир  
не  заполняя  теплом  их  пустую  
ёмкость  
это  наш  ад
персонально  холодный
мир
мир  для  двоих  он  всегда  одному

сдаётся.  


[youtube]https://youtu.be/7KxMB-RSIX8[/youtube]


*фоновая  композиция  –
Subheim  «Trails»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865645
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 23.02.2020


команданте Че

спокойник

ни  дня  без  событий  а  сны  так  редки
и  оста́точны  
нот  колыбельных  не  хватит
чтоб  спеть  покою
единоутробный  наш  сын
вдруг  родившись  внематочно
не  станет  кричать  о  себе  сквозь  усталость
героя

в  остывших  слезах  две  звезды  без  орбит
оставлены
сердца  застывают  склеенные
слезами
составы  секунд  по  ночам  мчат  без  скрипа
суставами
часы  остановленных  стрелок  идут
за  снами

и  вроде  бы  связь  несвязанных  слов
священна
но  мысли  порой  превышают  дневную  норму
бегущей  строкой  пробегая  круги
по  венам
меня  убивают  мои  же  слова

бескровно.




*фоновая  композиция  –
Keosz  «Forlorn»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862952
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Марічка9

Дочці

Я  вірю,  доле,  ти  мені  прихильна,
Бо  маю  всього  більше,  ніж  хотіла.
Дивлюсь  на  неї  -  тіло  мого  тіла,
Така  любов  безмежна  в  ній  і  сильна...
Дивлюсь  на  неї,  -  очі  не  відвести,
Така  моя,  така  прекрасна  й  інша.
О  люба  доню,  в  світ  тебе  привести
Було  дарунком  неба.  І  найбільша
Моя  мета  -  тебе  навчити  всьому:
Іти  невпинно  крізь  зірки  й  каміння.
Прийми,  мій  світе,  це  мале  насіння,
Щоб  вічні  ми  лишилися  у  ньому...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844121
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Тарас Слобода

Як живеш сьогодні? – поділись зі мною….

Як  живеш  сьогодні?  –  поділись  зі  мною,  
Хто  тепер  закрався  у  твої  думки?
Тільки  не  вагайся  і  не  будь  сумною  
Байдуже,  що  літо  хоче  навпаки  
Віриш,  що  готовий  я  для  тебе  досі  
Осушити  залпом  цілий  океан  
Та  грайливий  вітер  в  русому  волосі  
заплітає  в  коси  твій  новий  роман    

Скільки  ще  навколо,  нас  чекає  світла
(не  замінить  навіть  вечір  при  свічах)    
Скільки  не  старався  -  тільки  ти  розквітла  
Не  у  карих  –  сірих,  у  чужих  очах  

І  безглуздо  листя  зеленіло  клена  
Час  –  ще  той  дотепник,  хоч  і  б’є  у  ціль  
Тільки  не  забути  цю  любов  шалену  
Незбагнену  пристрасть,  мого  серця  біль  
Розпустили  віти  вже  весняне  листя  
Викрасти  б  хвилину,  ніжний  погляд  твій    
І  зіпсутий  аркуш,  заново,  начисто  
Цілувати  очі,  жадно  поміж  вій  

Скільки  ще  навколо,  нас  чекає  світла
(не  замінить  навіть  вечір  при  свічах)    
Скільки  не  старався  -  тільки  ти  розквітла  
Не  у  карих  –  сірих,  у  чужих  очах  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836918
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Олена Ольшанська

Двадцять один день – і утворилась звичка

Двадцять  один  день  –  і  утворилась  звичка.
Стало  просте  і  звичне
Все,  що  було  нове.
Мені  здається,  у  мене  не  серце,  а  рукавичка,
М’якесенька  рукавичка.
Хто-хто  в  рукавичці  живе?

Жили  б  там  і  вовчик-братик,  і  заєць,  і  сіра  мишка,
І  навіть  лисичці-сестричці
Куточок  змогли  б  знайти  –  
Історія  всім  знайома,  як  добра  дитяча  книжка.
Насправді  ж  у  рукавичці
Живеш  собі  тільки  ти.

Без  штампів  і  договорів  про  довгострокову  оренду
Знайшов  непогану  хатку,
Живеш  собі  тихо  там.
А  я  складаю  про  тебе  цікаву  нову  легенду,
Бо  в  казці  старій  багато
Курйозів  і  білих  плям.

І  буде  у  рукавичці  так  хороше,  любо,  тепло.
Повісим  нові  фіранки,
Запалим  вночі  вогні.
Тягуче  солодке  щастя,  як  кров,  потече  під  ребра
І  знов  розцвітуть  фіалки  
У  серці  і  на  вікні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690186
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 27.05.2019


Любов Іванова

ПРОШУ, ВСПОМИНАЙ ОБО МНЕ

[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять  сыграла  со  мной  злую  шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет  по  сердцу  и  рвет  на  куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х  бы  вернуться  туда  на  минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной  любви  своей  видеть  ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу  нашу  и  белые  платья

[color="#c90459"]В[/color]-ишни    в  цвету  и  метель  лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова  почувствовать  радость  объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую  в  жизни  охапку  цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий  там  дом...  и  разбитое  сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин...  за  позднее  время  упрек,
[color="#c90459"]И[/color]-  гром  мелодий  немыслимых  герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи  без  сна,    губ  и  рук    твоих  шелк.
[color="#c90459"]А[/color]-  вот  теперь  когда  годы...    и  опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга  снова  поет    у  реки,

[color="#c90459"]О[/color]-чи  напротив  и  твой  милый  шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто  у  сердца    в  груди  мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень  уже  обнимает  за  плечи,

[color="#c90459"]М[/color]-еньше  оттенков  в  ней,  меньше  огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е  отпускай,  не  забудь  наши  встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли  любил  ты  и  вправду  меня...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Мила Машнова

Я знаю: если стелется туман

Я  знаю:  если  стелется  туман,
То  это  ты́  раскуриваешь  трубку,
Закончив  строить  башни  и  дома
Из  портсигарных,  скопленных  окурков.  


Теперь  я  точно  знаю:  это  ты
Роняешь  день  в  копилку  хрупкой  жизни,
Пытаясь  обуздать  испанский  стыд*
За  общество,  к  которому  так  близок.


Везде  и  всюду  ты,  убеждена:
В  щербатой,  тонкой  бритве  горизонта,
В  кулонах  лун  (им  грудь  небес  тесна)…
Во  всём  я  вижу  твой  изящный  контур.  

*Испанский  стыд  —  чувство  неловкости  или  стыда  за  других.
25.11.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815201
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Тарас Слобода

Кумедно спотикаюсь на словах

Кумедно  спотикаюсь  на  словах  
Як  підліток,  чомусь,  ніяковію
Бо  ти  заради  слави,  для  розваг  
Мої  ущент  розтрощила  всі  мрії  

Збирав  по  краплі  у  єдину  суть,
Та  спогади  в  замазці  акварелі  
Нам  лиш  на  мить  покуту  принесуть  -  
Омріяний  оазис  у  пустелі  

А  потім  знову  –  вічна  тишина  
Болючіша  за  сотні  «ні»  відвертих
В  минулого  у  мене  є  вина  
Та  напиши  про  це  все  на  конверті  

Бо  я  для  тебе  –  і  тепер,  і  тут  
Готовий  вислухати  і  брехню  і  сповідь  
Усе  сакральне  крила  принесуть  
А  негатив  дощів  холодна  повінь  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814624
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 22.11.2018


команданте Че

кофе с тобой

мне  не  о  чем  плакать
и  не  о  ком  больше  смеяться
глаза  приоткрыты
пускай
это  только  для  видимости
мой  список  пропавших  закончился
формироваться
десятки  имен
лишь  твоё  я  боюсь
внести

я  всё  собирал  из  частичек
вербальных  молекул
тебя
чтоб  казаться  совсем  не  таким
пустым
а  хочется  просто  проснуться
пустым  человеком
средь  груды  десятков  таких  же
святых  как  ты

ты  город
в  котором  уже  никогда  не  буду
и  небо  моё  что  без  солнца
сродни  земле
и  тот  самолет
беспилотно  парящий
всюду
что  так  и  не  сел
и  во  мне  продолжает

тлеть.




*фоновая  композиция  –
Аффинаж  «Мечта»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eb1dMsZmV4M[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814527
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Biryuza

Z

Ти  цвітеш  у  скляних  тортурах  міста,
Надвечір  розбиваєшся  на  гострі  скельця  слів
І  з  усіх  можливих  див,
Я  знаю  твою  присутність.
На  чорно-білому  тлі  цілісінький  всесвіт,
Розтерті  на  порох  обійми  і  голос
Як  доказ,
Що  хтось  вміє  чути  і  знати.
Загартовуй  свій  океан  печаллю
Щоб  невидимі  духи
Колись  нас  впізнали
і  темінь  загоїлась.
...доки  твої  думки  проростають  у  моїм  серці,
Є  сенс  дихати  і  чекати,
Приймати  усе  це
як  безфінальну  казку,
Яку  неодмінно  напишеш  ТИ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805710
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Biryuza

на відстані

На  відстані  простягнутого  погляду,
коли  поряд  зовсім  не  ти,
а  суворий  герой  бездієвої  книги.
Коли  як  не  оклигуй,
а  рани  печатні  ніщо  не  загоїть.
Нас  двоє
і  з  цього  пливе  човник  гіркотних  висновків
Так,
я  дійсно  складаю  пазли  сюжету,
а  якщо  не  про  це  ти,
то  чайник  давно  на  плиті.
Ти  хотів  аби  затишок,
квіти  на  підвіконні,
а  натомість  губи  холодні
і  скарги  на  спеку  й  дощі.
Вітражі  натхнень  моїх  і  захоплень-
це  супротив  мовчанню
твоєї  душі...

Мій  герой  допалює  папіросу,
він  ніколи  не  просить
й  не  робить  із  мене  ручну,
Обирає  сторінку  наосліп
І  з  ним  залишаюсь...
На  відстані  сну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805288
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Biryuza

лиш я

Ти  стискаєшся  в  цвілий  лист,
Проціджуєш  память  крізь  розбиті  вікна.
Одного  світанку  зникне  твій  хист
До  щастя,
Стане  блідим  реквізитом,
доказом
Може  занадто  чистим.
Нам  не  вдалось  схопити  за  хвіст
Жодну  з  комет
І  під  галас  бажань,
І  під  смак  майже  як  мертвий  мед,
Ми  малюєм  самотніх  лисиць
З  облізлими  ремінцями  на  шиї.
Хижість  твою  пробачати  умію
Одна  тільки  я...
А  чи  буде  інакше?
Кольору  цегли  плащ
І  з  вогню  на  руці  змія,
Повертатися  час...
Повертатися...
Тільки  нащо
Якщо  хижість  твою  пробачати  могла  лиш  я

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805003
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018


команданте Че

оптика

искусство  никого  не  замечать
и  жить
словно  в  живых  остались
двое
и  верить  только  нервам
палача
что  до  конца  доигрывают
роли

и  плохо  спать  без  ясности
ума
от  тесноты  всех  мыслей
за  дверями
не  видеть  их
но  лучше  понимать
что  значит  жить  с  чужими
именами

есть  что-то  заставляющее
тьму
светить  когда  чего-то  не  хватает
светить  только  кому-то
одному
пока  тот  балансирует
по  краю

я  там  где  ты  не  будешь
никогда
мы  так  близки
а  значит  не  вернемся
туда
где  ты  могла  лишь  громко
ждать
пока  молчанье  убивало
громкость

я  двигаюсь  вдоль  стен
из  пустоты
внутри  меня  есть  армия
скелетов
у  каждого  из  них  мои
черты
и  каждый  любит
|жизнь|

но  безответно.





*фоновая  композиция  –
Rudi  Arapahoe
«To  Gather  Flowers»


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iFbRAhCOFaI[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803386
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


команданте Че

ветеран вины

ты  мой  мир  где  всё  так
как  задумано
состоящих  из  звёзд  и  воды
зеркал
мы  в  них  хрупкие  кости
от  домино
где  достаточно  лишь
щелчка

ты  тот  миг  когда  всё  начинается
будто  не  было  зим
тех  бессонных  войн
будто  тьма  есть  начало
и  свет  творца
будто  мы  значит  мир
живой

ты  есть  всё
что  когда-нибудь  убивал
все  слова  что  небрежно  внутри
душил
как  застывшая  камнем  вины
вдова
на  одной  из  моих

могил.



*фоновая  композиция  –
Troum  «Cold»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rJ58IcI_Bc0[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801384
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Кора Оливе

сказки безумия

травы  в  заварник  и  осень  двумя  глотками,
ты  не  приедешь  и  поезд  застрял  во  ржи.
слоем  тоски-обреченности  на  татами
сны  допечатывать  тем,  кто  ко  мне  не  спешил.
руки  сшил  с  теста,  узорами  отпечатки,
липкой  прохладой  на  книги  
и  мой  отсыревший  дом.
летом  так  огненно  пишутся  скучные  сказки
и  горделиво  блестают  дном.
я  ожидаю  признаний  за  молненным  перевалом,
платья  эпохи,  в  которых  нам  не  постареть.
ты  рисовал  недосказанность,  я  кричала,
а  под  кроватью  дремала  
 смерть.
травы  в  заварник  и  лето  под  острый  почерк,
осень  плетет  макраме  из  веревок-жил.
я  не  люблю...  я  молчу...очень...
ты  не  приедешь
и  поезд  застрял  во  ржи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801283
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Кора Оливе

притулок

дзвони  плачуть  по  осені,
простоволосими  душами  попід  вікнами
наші  смутки  розсіяні.
так  невміло  ти  запалюєш  свічі
й  шепочеш  закляття  розбито.
не  любити  тебе
означало  не  знати  власного  імені
чи  не  мати  домівки.
скільки  часу  ці  ріки
впадають  у  глибінь  натхнень.
зеленими  хвилями  крізь  каміння
щоб  болем  в  тобі  зародитись
й  померти  
в  притулку  пустої  весни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801156
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018


Єлена Дорофієвська

Многое мне рассказала твоя спина…

Многое  мне  рассказала  твоя  спина
Под  утро,  когда  до  кофейной  чашки  меньше  семи  шагов.  
Ежели  стены  умеют  слышать,  значит,  и  я  -  стена,  
Владычица  темных  теней  и  разбитых  лбов…
…И  воздух  густел,  становился  такой  толщины,  
Что  не  пропустит  ни  крохотного  союза,  ни  трепетного  глагола,
Пока  ты  твердил,  что  стены  годятся  лишь  для  войны
И  ритуального  погребения  тех,  кого  жизнь  смолола.
Можно  уйти,  оставляя  её  за  спиной,
Но  будет  верней  уничтожить,  снести,  разрушить.
Наверное,  ты  и  поступишь  вот  так  со  мной.
...Стены  молчат.  Потому,  что  у  стен  есть  души.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Biryuza

не ти

твій  приклад  інакшості
на  долоні  рубцем  гранатовим
щоб  занадто
чути  й  не  бачити
як  означуване
набуває  форму  відповіді.
не  зійди
з  небес  віртуальних,
бо  печальна  я  -
травень  на  душу  зеленою  цвіллю...
любила,
бажаючи  знати  різницю
між  твоїми  очима
і  знудженим  демоном.
місце,  де  ми,
схоже  на  літню  в"язницю.
я  -  столиця,
я  -  місто  і  час.
твій  наказ  відпливати
як  обійми  й  слова  із  цукрової  вати
(може  варта  того,
щоб  писати  ці  змісти-листи
і  плести?..)
обережно!
суцільні  приклади,
ти  із  гідністю  відстань  витримав.
...або  може  це  був  не  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792313
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018


команданте Че

откровены

такие  как  мы  тихо  плачут
и  много  смеются
не  верят  в  людей  и  глубинам
молитвенных  ям
такие  хранят  свои  слёзы
в  бездонных  колодцах
по  капле  давая  немым
неслучайным  стихам

такие  молчат
потому  что  в  молчание  верят
улыбки  внутри  берегут
их  священный  порыв
не  ждут  никого
оставляя  открытыми  двери
не  ищут  того
кто  сумел  их  когда-то
закрыть

такие  как  мы  остаются
но  чаще  уходят
мы  там  где  нас  нет  и  мы  те
кто  отсутствию  рад
и  каждый  из  нас  к  этой  жизни
почти  не  пригоден
и  каждый  считает  что  именно  он
виноват

мы  мало  живем
но  и  дольше  других  умираем
и  с  чувствами  так  же
да  только  больнее
в  разы
такие  как  ты  –  одиночки
внутри  любой  стаи
и  всё  же  такому  как  я  нужен  кто-то
такой  же

|как  ты|.




*фоновая  композиция  –
Peter  Bjärgö  «September  Song»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576855
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 16.03.2018


команданте Че

предчувствие лишений и потерь

у  меня  от  тебя  лишь  молчание  стен
и  усталость
средь  усталых  людей
в  их  потоке  усталом
плывешь
от  меня  у  тебя  ничего
для  себя  не  осталось
и  мой  след  в  твоем  шаге
исчез  да  и  был  ли
похож

слишком  честно  играя
себя
в  частном  цирке  уродов
очень  часто  приходится  первой
за  это  платить
ты  устала
в  других  ошибаться
прогнозах  погоды
как  и  верить
безумию  сбывшейся  правды
в  своих

ты  устала  без  сна
просыпаться
и  с  чувством  тревоги
всё  свыкаешься  с  телом
включившим  бездушный
режим
я  к  себе  привыкаю  один
словно  пьющий  помногу
и  не  против  заснуть
чтоб  однажды  проснуться
живым

но  весь  город  как  будто  обросший
избыточным  лесом
механических  душ
пришивающий  к  людям
людей
где  всегда  среди  всех  очень  холодно
и  если  честно
я  когда-то  тут  умер
и  жив  теперь  только

на  треть.





*фоновая  композиция  –
Oathbreaker
«Stay  Here  /  Accroche-Moi»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7VDoEXTo3v8[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782479
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


команданте Че

бесконечность пустого моря

я  севший  на  мель
капитан  твоего  корабля
проплыв  столько  миль
я  ни  разу  не  видел
мо́ря
лишь  звёздную  пыль
покрывающую  меня
вокруг  и  внутри
бесконечно
пустого
поля

ты  все  что  осталось
на  память
в  моих  глазах
безжизненность  точки
на  карте  живых
кристаллов
где  все  кто  исчез
освещают  кромешный  мрак
и  сердце  мое
только  света  их  вечно
мало

мне  кажется  мир  уменьшился
без  тебя
существенно  выросла  плотность
душевной  боли
я  медленно  тонущий  в  ночь
капитан  корабля
ты  звёздная  пыль
в  бесконечно  глубоком

море.





*фоновая  композиция  –
Ison  «RedShift»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JkWMnad72bk[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777670
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Марічка9

***

І  тільки  сльози  тихо  на  папері
Про  біль  розкажуть,  змучений  в  мені.
Колись  підеш  і  не  закриєш  двері,
Згубивши  слід  в  осінній  далині.
А  я  зостанусь  вдумливо  чекати,
Що  ти  повернеш  витрачені  дні.  
Хвилини  мчать,  як  черга  автомата,
І  дуже  влучно  цілять  по  мені...  

Ведіть  нас,  сни,  загублених  додому,
Сповільнюй,  небо,  спогад-зорепад...
На  нім  видніє  вибіліла  втома
Всього,  що  не  вертається  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772817
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 25.01.2018


Biryuza

прикрашати тебе

прикрашати  тебе  слів  не  стане,
виводити  плями  байдужості,
подумки  тримати  міцно  за  руку,
лічити  секунди  уголос,
а  потім  надовго  зникати.
катом  приходиш  у  шатах  спасителя,
колись  я  не  витримаю
й  перестану  втікати
у  світ  мальованих  вітрин,
де  ти  один
пишеш  ці  безкінечні  листи.
знайти  спокій  під  ялинковою  гілкою,
бути  жінкою,
яку  ти  не  вмієш  забути.
з  бруду  доріг  чавити
холодну  тишу
і  знати,
що  є  щось  надміру  вище
за  "треба"  й  "ніколи".
дозволимо  бачити  наче  востаннє,
бо  слів  обіймати  тебе
зовсім  скоро  не  стане...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766986
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2017


Олена Ковбасюк

Думаю, самотність це не вирок…

Думаю,  самотність  це  не  вирок,
Вирок  -  залишитися  не  з  тим.  
Кожен  обирає  пасажирів  -  
Стати  для  них  всім  або  ніким...
Думаю,    самотність  швидше  звичка
Залишати  чашку  на  столі,  
Це  як  купувати  запальничку,  
І  шукати  в  домі  сірників.  
Думаю,    самотність  певне  вибір,  
Може  несвідомий,    а  хоча...  
В  кожного  свій  безмір  і  свій  вимір,  
В  кожного  свій  янгол  на  плечах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759832
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 18.11.2017


команданте Че

голоса препятствий

солнце  не  входит  дойдя  до  открытой
двери
в  сердце  темно  без  присутствия  в  нем
жильца
всё  еще  верю  что  с  легкостью  брошу
курить
как  только  дым  с  бесконечностью  дня
расправится

в  крике
столь  громком  что  больше  не  слышно
себя
ширится  ширь  одного  необъятного
легкого
вырос  объем  пустоты  в  теле  слова
терять
музыка  ночи  впитала  молчание
вдохами

все  кто  в  нас  будут  когда-нибудь  были
всегда
мы  лишь  слова  недописанных  прошлым
стихов
и  покидая  чужие  пределы
гнезда
строим  родное  по  той  же  системе
оков

я  не  жилец  в  твоем  сердце
и  солнцем  не  вхож
в  город  с  задымленным  небом  бесцветных
текстур
но  я  живу  в  том  же  мире  где  ты
не  живешь
там  где  цветы  увядают
одни

не  цветут.





*фоновая  композиция  –
Clann  Zú  «You'll  Have  To  Swim»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NhqZ9QzaQfE[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755432
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2017


команданте Че

танатоходец

это  мир
где  мне  очень  хотелось  бы
заселить  одинокий
остров
в  нас  пустые  годами  лежат
гробы
потому  что  мир  стал
погостом

я  смеюсь
ведь  могила  моя  пуста
и  надеюсь  что  еще  долго
не  придется  вступать
в  клуб  для  тех  кто  стал
слишком  мертвым
как  для  живого

я  живу
но  в  каком-то  своем  мирке
где  учусь  умирать
при  жизни
я  никто
населяющийся  никем
расширяющий  пустошь
при́сно

подо  мной
пульс  сожженных  дотла
мостов
я  ни  с  кем  не  сближаюсь  больше
чем  с  собой
мои  двери  все  без  замков
но  войти  почти
невозможно

я  живой
потому  что  живой  мирок
он  растет
становясь  все  шире
он  живой
потому  что  я  одинок
ведь  я  бог
в  одиноком

мире.

 


*фоновая  композиция  –
raison  d'être  &  Troum
«Dreiklang  aus  Äther»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753792
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


a.dankiv

*



не  ти  читаєш  вірш  а  він  тебе
і  це  він  хоче  знайти  в  тобі  сенс
і  красу
або  щось  безсмертне
щоб  засинати
і  думати  про  тебе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738083
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 13.09.2017


команданте Че

с отрешенностью бога

когда  все  хорошо  ты  не  спрашивай
ради  бога
отчего  я  так  грустен
не  пишется  на  лице
почему  от  прощальных  улыбок  все  чаще
плохо
и  так  странно  как  будто  заметил
на  мертвеце

почему  с  каждым  утром  прохладнее
чем  я  думал
осень  тут  ни  при  чем  говорят  нам
все  дело  в  нас
но  за  громким  молчанием  много  глухого
шума
и  моя  тишина  твоей  громкости
лишена

мы  не  те  за  кого
мы  когда-то  себя  принимали
я  похож  на  других
словно  тающее  пятно
исчезающей  тени
которую  солнцем  залил
бог  похожий  на  нас
а  внутри  все  равно
черно́

в  темноте  чужих  лиц  узор  времени
стал  нечетким
ненадолго  карман  пустых  мыслей
опустошён
в  этом  мире  для  всех  нет  границ
но  есть  перегородки
в  моем  мире  для  всех
|если  спросят|

все  хорошо.




*фоновая  композиция  –
Lifelover  «Bitterljuv  kakofoni»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748203
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Biryuza

рассуждаешь вслух

Ты  рассуждаешь  вслух  о  вчерашних  ливнях,
Солнце  рисует  жажду  на  сжатых  ладонях.
Как  это  странно,  судьбу  сочинять  из  линий
Стенам,  пестрящим  одной  иконой.
Я  не  виню  тебя  в  том,  что  люблю  теряться,
дом  запугал  беспощадно  сырым  уютом.
В  тридцать,  наверное,  молиться  как  и  в  двадцать,
Пристань  пугает  и  время  срезает  минуты
Будто  слой  раны  на  утро  внезапно  зажившей,-
Помни,  принцесса,  
нежность  сильнее  оружия.
Он  поглощает  ужин,  давно  не  играя  в  принца
Ибо  он  принцем  вовеки  тебе  не  нужен.

Завтра  моря  наградят  короной,
Синие  камни  с  души  и  ему  на  плечи.
Тонет  печаль  твоя  в  буре  чужих  церемоний,
Только  молчаньем  давно  уж  никто  не  лечит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745677
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017


команданте Че

сверхбытовая вечность

мы  высыпаемся  лишь  в  метро
массами  сбитыми
в  массу
вязнем  как  серая  наша  кровь
очередями
в  кассах

нас  разделяют  стены  воды
но  кубометры
смога
в  легких  прокурено-молодых
нам  сократят
дорогу

мы  просыпаемся  где-то  там
диктор  не  помнит
станций
всё  произносит  по  слогам
«к  черту  всех
иностранцев»

плотно  нагружены  вены  рельс
массой  нас  сбитых
с  толку
плохо  теряющих  лишний  вес
мыслей  что
не  умолкнут

мы  погружаем  себя  во  тьму
в  вечную  ночь
тоннелей
чтоб  не  достаться  никому
чтобы  не  в  нас
смотрели

и  возвращаемся  в  пустоту
в  сверхбытовую
вечность
вязкие  пятна  внутри  растут
сходят  лишь

на  конечной.




*фоновая  композиция  –
Nhor
«Let  The  Rains  Knock  At  My  Door»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741875
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Бойчук Роман

…цукатами…

Вона  йому  пахла  –
кавою,
медом,
цукатами...
Була  його  –  
ранком,
сонцем
і  небом  зоряним.
Щодня  говорила:  
«...Я  завжди  тебе  кохатиму...»
Сьогодні  мовчить
і  погляд  відводить  в  сторону.

Вмикається  вечір.
Із  вулиці  плаче  скрипкою
мовчання,
що  пахне  зараз
дощем  непроханим.
Проте  він  із  нею,  
насправді,
як  голка  з  ниткою.
...У  завтра  крізь  ніч  
новими  
назустріч  
кроками.

...Під  ранок  розбудить  її,
ставши:  
кави  запахом,
медовим  цілунком,
шовком  чуттєвих  дотиків.
І  зорі  в  долонях  стануть
цукатами
заново...
На  струнах  дощу  й  веселки  –
кохання  дзвоники.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741756
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017


команданте Че

живые песни мертвых людей

цветок  в  воде
не  вянет  не  гниет
хрустальная  без  сердца
сердцевина
он  проживет
увы  до  половины
о  смерти  своей  зная
наперед

в  нас  вёсны  каждый  день
кровоточа́т
и  падают  под  солнцем
самолеты
засеяв  небо  звездами
«двухсотых»
слезами  зажигают  их
в  очах

проклятие  не  чувствовать
живьем
присутствие  кого-нибудь
живого
взяв  смерть  внутри  кого-то
за  основу
чтоб  жизни  увеличивать
объем

и  не  спешить
возделывать  поля
пока  не  будет  сердцем
похоронен
последний  уцелевший
из  патронов
торчащий  из  глазниц
в  земле
маяк

а  я  останусь  без  тебя
стареть
замерзло  наше  солнце
среди  лета
в  нем  был  избыток
ультрафиолета
но  нет  тепла
от  пары

|сигарет|
.





*фоновая  композиция  –
Nhor
«There  Was  A  Time  When
I  Knew  The  Way»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741463
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017


Мила Машнова

Лесбиянки и геи…

Лесбиянки  и  геи...

Знай!  Меня  все  хотят!

Хотя  я  "не  тяну"  

на  ми-ми-шных  шиншилл,  котят...

Лишь  тебе  одному

моя  сочная  плоть  не  нужна!

Хочешь  знать  -  почему?

Потому  что  я,  блядь,  жена!

28.6.17

пысы.  Прошу  не  путать  ЛГ  с  автором)))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740023
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 03.07.2017


Мила Машнова

Джек

Он  меня  научил  пить  "Jack"      до  седых  волос,  

Кракелю́ра°  глазных  белков  и  потери  сна.

Он  не  знает,  что,  нажимая  сердечный  сброс

Всех  настроек,  я  стала  опцией  "новизна"...




°Кракелю́р  (фр.  craquelure)  —  трещина  красочного  слоя  или  лака  в  произведении  живописи,эффект  трещин.

©Мила  Машнова


1.7.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740279
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 03.07.2017


Biryuza

семіотика

семіотика  кроків  чужих  аритмованих,  
змову  розстеляю  рушником  заквітчаним.
тисяча  років  минула  з  твоєї  відсутності,
тисяча  років  аби  упиватись  могутністю
слова  
твого.
так  хмари  вікнам  повітряні
надсилають  цілунки
як  листи  у  безвість  німим  адресатам.
чекати  на  твою  милість
то  наче  давно  не  чекати,
а  фарбою  прикрасити  грати
аби  хоч  на  крихту  дзвеніло  затишком.
семіотика  кроків  чужих  знесилених,
віру  вшиваю  пухом  у  білу  постіль:
вірила,  вірила,  тричі  вірила..
тільки  з  сьогодні
напевно
вдосталь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739452
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Biryuza

блазень


з  кожним  разом  все  важче  вдягати  чуже  життя,
чхати  на  схвалення  й  небесні  посади.
заради  тебе  я  вирощую  троянди  на  спітнілій  долоні,
прокидаюсь  клоном  
маленького  принца,
а  засинаю  втомленим  й  сивим  Іудою.
крізь  затінки  застуди  
і  старості
надсилаю  звіти  про  те,
яким  геть  ніколи  не  буду,
а  щоб  не  брехати,
то  навіть  й  ніколи  не  був.
зсув  землі  під  ногами  
й  перуки  моєї  привязаності...
з  кожним  разом  все  важче
лишатися  блазнем
й  бажати
натхнення  і  тихої  радості
тій,
що  малює  афіші  до  пекла  мого...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739137
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Д

девочка…

она  девочка  -  солнце,  девочка  -  воздух,  
девочка  тобою  забытого  мира,  
в  котором  тебя  никогда  не  любила
весна...
она  девочка  пения  до  изнеможения,  
девочка  счастье  подарит  кому-то,  
в  твоем,  ибо,  мире  она,  почему-то,  
одна...


___
она  девочка  ночи  преданна  очень,
девочка  с  твоего  прошедшего  мира,  
в  котором  тебя
никогда  
и  
не
было...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713669
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 05.06.2017


Biryuza

невідомість

слово  було  швидкісним  потягом,
з  іржавими  вагонами  і  вечірнім  чаєм,
в  який  ти  підсипала  знаки.
дальня...
ось  що  він  мав  на  увазі
коли  вдягав  тебе  у  мої  думки  і  дороги,
ось  що  означали  ці  леви,
які  сумирно  за  нами  йшли.
більше  не  буде  осені  з  атрибутами  вокзалу,
довгих  листів,
з  яких  сипались  зорі  й  черешні.
більше  не  буде  голосу  
й  позачергових  рятувань.
востаннє  писати  зневіру
й  швидкісним  потягом
надсилати  її  в  невідомість

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729019
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 18.04.2017


команданте Че

сказки о мертвых

перекладывать  с  полки  на  полку
фотографии  в  мятой  коробке
и  не  верить
что  не  поменялись
постареть
только  самую  малость
на  затертом  листе  фотобумаги
застывающие  в  полушаге
от  того  чтоб  не  с|двинуться  дальше
мы
портрет  ставший  мертвым  пейзажем
с  отмирающим  миром
друг  в  друге
умирая  рождаем  сквозь  руки
то  что  вечно  без  нас
выживает
не  имея  конца  или  края
продолжаясь  в  любви
любой  формы
я  ведь  тоже  любил
в  стихотворной
и  сейчас
застывая  на  фото
образ  смыт  мой  довольно
нечеток
и  как  будто  не  двигаясь  с  места
где-то  рядом  мой  призрачный
некто
исчезает  на  фоне  пейзажа
молча  снова
но  что-то  он  скажет
растворившись  в  дождя  океанах
я  один
|не  смогу  попрощаться|

останусь.



*фоновая  композиция  –
культура  курения  «Конфискатор»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725964
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Biryuza

пагорб

Пагорб  з  кипарисовою  короною
тішитися  тобі,  
молитись.
Кроки  драбиною
в  чорне  
чи  то  прозорість  
грає  відтінки.  
відтинаю  звичку  бути  десь  поряд  
янголом  безвідмовним,  
сонним  провидцем
на  полотнах  твоїх  долонь.
Пагорб  з  чіткими  лініями,
Знаками  супротиву  
й  натяками,  що  трохи  ще
 і  тебе  зустріну.
ожинові  сни  як  квитки  додому  
і  справа  не  в  тому,  
що  бісер  запрошень  розлитий.
Я  вмію  тебе  любити  і
вмію  дихати,
цього  так  мало  для  спокою
й  з  надлишком  для  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725723
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


команданте Че

растворимое будущее

я  побуду  сегодня  пустым
непрочтенным
бесцельным
письмом
тут  в  конверте  квартиры
|пустом|
мы  с  молчаньем
созвучны
не|мы

если  больше  себя
потерять
в  междустрочье
допитых  обид
ненавидеть
почти  что  любить
|за  потерю|  себя
матеря

по  количеству  частых
глотков
посещаемых  мертвых
страниц
как  узнать  что  пора
|хоронить|
не  пройдет
еще  пару  кругов

безвозвратность  мной  принятых
доз
депрессантов
|под  видом  людей|
не  приучит  меня
к  их  среде
лишь  позволит  не  слышать  их
|слёз|

оставаться  нетрезвым
с  тех  пор
будто  мой  повседневный
девиз
сердцем  пуст  стал
сильнее  чем  лист
на  котором  был  я
тобой

|стерт|




*фоновая  композиция  –
Einsamtod  «II»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725386
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Rekha

Легонько…

Я  целую  легонько  твой  сонный  любимый  висок...
По  утрам  просыпаюсь  от  этой  безоблачной  мысли,
и  от  первых  лучей,  согревающих  утренний  сон,
оттого,  что  в  лазурно-весенней  безоблачной  выси
мы  с  тобою  хранимы...  И  утро  к  нам  делает  шаг,
отводя  снег  с  дождём  и  порывы  весеннего  ветра...
Я  люблю  тебя  так,  что  порой  забываю  дышать!
Я  люблю  тебя  так,  что  не  верю  в  года-километры.
Только  –  в  сердце  своё,  что  от  сладких  предчувствий  дрожит
и  рождает  все  рифмы,  которые  «родненький»  значат...
Всё,  что  есть  у  меня  -  нежность  сердца,  и  вот  эта  жизнь,
для  тебя,  о  тебе.  И  не  может  быть  как-то  иначе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723621
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Biryuza

прийди прийди

відмежовуюсь,
ведмежою  послугою  в  твій  чіткий  графік,
псевдоапостолом  у  вранішній  рай.
тримаєш  образ  поблизу
і  надсилаєш  листи  як  опади.
прийди  прийди  прийди  -
чую  голос  твій  щодощу.
це  відчуження  
ненадійне  і  штучне,
ще  трохи  і  влучу
прямісінько  в  лінії  на  долоні.

відсторонююсь,
холодною  крижиною  на  твою  шию,
позбавленням  сну  і  запізненням.
залишаюсь  однаково  різною
і  далекою.
спека  не  ріже  зору  цупкі  вузли.
ми  уперто  несли
слів  іржаве  залізо...
я  нанизую  спокій
на  відстань
і  чую:
прийди  прийди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722011
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017


команданте Че

боязнь теплоты

|[i]фоновая  композиция  настоятельно  рекомендуемая
к  прослушиванию  во  время  прочтения[/i]|


вчера  я  умер  во  сне
а  сегодня  проснулся
относительно  живым

обычно  снится  долгая  и  мучительная
смерть
вчера  приснилась  жизнь
долгая  и  мучительная
что  в  общем  не  поменяло  сути
я  умираю
в  каждом  сне  и  в  каждом  дне
возрождаюсь

весна
всё  что  так  долго  увядало  вокруг
еще  вчера
теперь  оживает
стремительно
как  после  хорошего  сна
так  или  иначе
видимо  это  не  самое  важное
для  природы
оживать
мир  вокруг  становится  теплым
чтобы  побыть  таким
в  течении  какого-то  времени
отдавая  это  тепло
потому  что  так  принято
в  этом  мире
отдавать  свое  тепло
до  самой  смерти
без  остатка
другим
чтобы  с  течением  времени
всё  стало  теплым
и  живым
относительно
пока  не  умрет
опять

скоро
многим  это  понадобится
многим  это  нужно
многие  этим  питаются
многие  этим  живут
и  лишь  некоторые
от  этого  умирают
ради  тех
кому  это  нужно
кто  этим  живет
и  не  всегда  потому
что  так  принято
но  если  ты  соглашаешься  жить
ради  человека
то  будь  готов  однажды  умереть
ради  него
и  не  только
во  сне

если  ты  проснешься
а  тебе  отчего-то  стало  теплей
то  возможно  кто-то
отдал  свое  тепло
тебе
|без  остатка|

потому  что  это  любовь.



*фоновая  композиция  –
Lifelover  «Avbrott  Sex»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719047
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Biryuza

меседжи

черговий  вітер  приніс  на  крилі  оману,
ким  у  люстерці  ти  бачив  його,
чий  голос  диктував  молитви  й  пісні?
це  містечко  тримає  в  торбі  тісній
свіжовипечене  сонце
й  сухий  місяць.
звідси  
листи  падають  
прямісінько  в  скриню  до  бога
і  він  надсилає  щоразу  меседж
з  теплом,  від  якого  
так  добре.
усі  катакомби
й  чужі  лабіринти
тепер  невидимі,
коли  ми  вийдемо  звідти
чи  звідси,
то  одразу  
вітром  прошепочем  усі  шляхи,
потяги,  автобуси  й  літаки.
наперекір  людямблокнотам,
ми  зможемо  побороти
схеми
і  не  помремо  зі  зберіганням  дихання,
а  тихо
човнем  туди,
де  меседжи  
-  згусток  тепла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717206
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Biryuza

тихо

в  яких  примарних  кімнатах
ти  зриваєш  підлогу  в  пошуках
свого  таємного  бога
чи  янгола...
суть  у  тому,
що  кожне  правило,
яке  писалось  мною  старанно,
рано  чи  пізно
не  пробачить  порушень.
ти  слухаєш  мушлю
і  надсилаєш  привіти,
в  яких  я  вбачаю
"тимусишменелюбити"...
створити  тебе
означало  собі  підписати  вирок
і  навіть  якщо
я  давно  вже  ні  в  кого  не  вірю,
у  відповідь  текстом:
"немушуатихотебелюблю"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715691
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


команданте Че

порочный друг

|[i]фоновая  композиция  настоятельно  рекомендуемая
к  прослушиванию  во  время  прочтения[/i]|


раздели  мое  море
надвое
забери  себе
половину
напиши  мне  письмо
каплями
на  прозрачном  листе
паутины

разбуди  спящих  птиц
шепотом
поцелуями  слов
сквозь  стены
согревай  их
морским  холодом
половиной  другой
вселенной

расскажи  мне  о  нас
мыслями
может  в  эту  ночь
ты  устанешь
одиноким  быть  морем
без  пристани
стань  моим  небольшим

океаном.




*фоновая  композиция  –
Deru  «1979»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715443
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Biryuza

вигулюю левів

Місто  хвилястою  колискою
в  мить,  коли  зовсім  низько  летиш.
ти  ж  казав,
що  кави  зерна  доцільні  у  лютому,
вечір  болотяний,  що  не  забути,
коси  розпущені  і  заплутані
опадають  з  вікна  фортеці.
як  ведеться  в  покоях  без  спокою?
по  душі  твоїй  віршами  цокаю
як  підошвами  металевими...
я  вигулюю  левів
 щовечора,
щоб  ти  вірив  у  те,
що  втечею  
не  напишеш  собі  вікна.
не  одна
і  не  друга
під  вартою,
я  залишусь  козирною  картою
в  безтурботно-чужім  
рукаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714544
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Biryuza

якого біса?

до  ладу  малюються  теплі  кімнати,
зі  злата  штучне  сонце  і  тепла  долоня,-
я  сьогодні  цей  світ  створила.
мила  моя,  чим  тобі  це  не  сад  і  стежка?
твої  сережки  як  дві  земні  кулі,
на  них  плями  води  і  лісу.
я  збагнула  це  тільки  тоді
коли  олівцями  загострені  риси
твої  спіткала.
смисли  і  знаки  бісером  під  ногами,
так  рано  цей  простір  в  щось  виріс  окреме,
старанно  вкладаю  нас  в  фрейми
снів,  жахіть  і  проклять...
мої  очі  болять  туманом  і  лісом,
ти  чудова  актриса,
яка  не  боїться  люстер.
та  скажи,
ну  якого  біса,
той,  кого  ти  любила
так  тихо  в  тобі  помер?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714075
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


команданте Че

спасти и сохранить

|[i]фоновая  композиция  настоятельно  рекомендуемая
к  прослушиванию  во  время  прочтения[/i]|


я  больше  не  скучаю  по  тебе
с  тех  пор  как  перестал  держать
в  охапке
твои  слова  и  в  целом
ослабел
волос  цветочных  опиатный
запах

с  тех  пор  как  я  устал
в  тебе  терять
себя  и  каждый  миг
бояться  взгляда
где  блекло  отражение
меня
в  остывших  но  прекрасных
мириадах

когда-то  мы  читали  по  губам
общаясь  языками
молчаливо
на  языке  понятном
только  нам
но  почему-то  слов
нам  не  хватило

с  тех  пор  мне  стало  холодно
совсем
и  осень  для  меня  теперь
другая
я  больше  так  не  радуюсь
весне
и  в  сердце  никого
не  согреваю

молчать  это  так  много
децибел
невыносимо  думать
в  одиночку
я  больше  не  скучаю  по  тебе
чтоб  следующий  стих  был
чуть

короче.



*фоновая  композиция  –
Maeror  Tri
«Immersion  In  Emotion»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707602
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


команданте Че

бесподобие тебя

разучился  считать  дни
нашими
растеряв  все  твое
наполнение
дни  вдруг  стали
короткометражными
и  кончаются
до  наступления

все  ушло
но  не  дальше  комнаты
возвращается  в  каждом
шорохе
с  каждым  выдохом
в  доме-омуте
м|не  становится  мало
воздуха

и  труднее  не  слышать
прошлого
в  пропадающем
словоснабжении
ежедневность  тобой  поросшая  
оставляет  меня
в  заключении  

слишком  много  ячеек
в  городе
что  заполнены  нами
счастливыми
у  любви  нет  вины
и  повода
мы  останемся  там

архивами.




*фоновая  композиция  –
Театр  Яда
«Дыхание  В  Нефтяных  Колодцах»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707276
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016


A.Kar-Te

Отлетела осень журавлями…

Отлетела  осень  журавлями..,
Отгорела  золотым  костром...
Разве  то,  что  было  между  нами,
Нынче  назову  забытым  сном?

Снежная  метель  укрыла  крыши,
Пала  белизною  во  дворе...
Как  же  о  тебе  скажу  я  "бывший",
Если  думы  живы  о  тебе?

Снег  идет  легко  и  так  беспечно,
И,  похоже,  он  не  даст  ответ...
Разве  оброню  я  "бессердечный",
Если  ты  тепла  оставил  след?

Если  нынче,  завернувшись  пледом,
За  тебя  судьбу  благодарю..,
Согреваясь  бесконечным  светом
Твоего  стыдливого  "люблю".




(иллюстрация  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


команданте Че

закон распада

до  сердца  ровно  четыре  шага
это  два  длинных  прыжка
вверх
или  один  короткий
вниз
расстояние  вроде  бы  небольшое
но  преодолевать  его  приходится  долго
иногда  слишком
иногда  всю  жизнь

порой  приходится  идти  в  темноте
идти  долго
и  в  холоде
идти  прислушиваясь
к  единственному  источнику  тишины
во  всей  вселенной
единственной
во  всем  сердце
когда  кажется  будто  всё
что  у  тебя  осталось
это  биение
слегка  уловимое
биение  этого  сердца
на  расстоянии  четырех  шагов
среди  поросших  голосами
километров  немоты
и  ты  идешь
в  направлении  музыки
которую  слышно  только  тебе

к  нему

в  какой  же  момент  оно  меняется?
хрупкий  неуловимый  миг
когда  меняется  всё  абсолютно
бесконечная  ночь  светом
сплошным  и  невыносимым
для  глаз  внутри
сменяется
как  и  количество  шагов
которые  отныне  исчисляются  тысячами
хаотичных  и  бессмысленных
в  тот  самый  момент
когда  перестаешь  слышать
его
потому  что  остаешься  один
посреди  поля
теперь  безголосого
абсолютно
на  тысячи  километров
вокруг

когда  же  мы  теряем?
единственную  слепую  цель
и  приобретаем  пустоту
необъятную  как  поле
лишенное  звука
пустоту  которая  становится  близкой
в  достаточной  мере
чтобы  начать  доверять  ей
самое  ценное
что  у  тебя  оставалось  всегда
молчание
вплетенное  в  слова
без  оболочки  звучания
но  с  сердцевиной
достаточно  большой
чтобы  однажды
научившись  жить  без
сердца
преодолевать
за  одну  одинокую
непреодолимую  секунду
расстояние
равное  четырем  шагам
но  длиною  в  вечность
к  своему

собственному
.





*фоновая  композиция  –
Frigoris  «Station»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696947
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 09.11.2016


Biryuza

!-!

ти  вже  не  той,
хто  поночі  пише  мені  листи,
ти  вже  не  той,
хто  каже:  "завтра  і  нині".
я  відчиняю  двері  гордині
щоб  як  твій  прапор  
у  прірву  нести.
і  відпустив,
і  тримати  ніколи  не  думав,
і  відчуттів  не  вкладав
у  розкидані  руни...
тільки  пожежи  в  обіймах
із  лісом  осіннім,
ти  вже  не  той,
хто  вдивляється  в  синє
нині  й  ніколи,
бо  все  таки  це  вже  не  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693673
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Biryuza

навіть не знаю

ранок  у  схемах  й  таблицях,
чую  лінійні  кроки.
спиться,  не  спиться,  спиться,
сон  геть  втрачачає  строки.
спокій  на  чай  із  медом,
вірші  на  дотик  вірний.
ніч  розпускає  дреди,
плечі  ховає  чинно.
біль  спонукань  й  тривоги,
хто  ти  в  своїм  мовчанні?
зрада  на  дні  берлоги
наче  в  кишені  камінь.
кинеш  чи  повз  узбіччя?
мрії  стрибком  в  канаву.
в  болю  моє  обличчя
й  запах  міцної  кави...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693315
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Biryuza

ваше єднання

її  останні  співи  подробиць,
затягнутих  у  корсет  вузьких  вулиць  й  вогнів
простягають  руки  в  утробі
міста  ріднішого  за  все,  що  лише  можливо.
вона  несміливо  сниться,
а  часом  на  підвіконні  дрімає  байдужим  птахом
і  пише  тобі  повідомлення  крицею
про  те,  
що  є  на  прикметі  самотній  знахар
і  він  потребує  підмоги.
вертайся  в  цей  світ  негайно,
залиш  усі  речі  і  пам'ять
і  тільки  спогад  у  клунок  
охайно
гостинцем  для  тих,  що  ховають
ваше  дзеркальне  єднання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689993
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Ветра

смотри

читай-не  читай  -  ничего  не  изменится.
рубикон?  cмехом  ли,  слезой-изменницей
вечер  стелится

я  прорастаю  сквозь  время
пишу  стихи  тебе.  cловно  ими  беременна
и  они  рождаются
просыпаются
на  экран  телефонный
временно

по  проводам  протекая
тают
или  застревают  у  них  внутри
смотри,  как  девочка
нервная  и  нагая
ничего  от  тебя  не  прячет  -  
смотри

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688190
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


koodoo

месяц

Когда  солнце  село,
тихим  бормотанием  разошлось  по  земле
неверие.  
Поднятая  на  рога  луна  -  подделка
грубая  и  неточная,
свесила  углы  к  горизонту,
выпь  склевала  звезды.  
Бойся  меня,  жаждущая,
страшись.  
Я  был  здесь  всегда,
пришедшая.
Я  буду  здесь,
исчезая.  Я  вижу  мертвых,
когда  те  спят.  
Бойся  меня,  любящая,
и  за  меня  бойся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679887
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


koodoo

память

Светлое  лицо  памяти  тупит  глазами
рога  первобытного  леса,
смыкает  губы  перед  привычным  пожарищем,
как  бы  пытаясь  проглотить  черные  головни.
Я  говорю,  мне  все  равно,  когда  ты  от  меня  отвернешься,
когда  покинешь  меня  точиться  камнем  о  дно  и  время.
Я  говорю,  что  не  узнаю  этого  места,  если  вернусь  сюда  вновь,
мои  следы  заметены  брюхами  змей,  мельтешением  насекомых,
глупые  парнокопытные  разносят  в  щепи  пороги  этого  дома.
Я  говорю,  облизывая  рассеченную  ветром  губу,
а  ты  ловишь  луну  в  тазу  с  холодным  бельем.
Светлую,  как  память.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672512
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016


s o v a

нерівності каліграфії

там,  на  дахах,  де  стукав  дощ,
де  заховались  щойно  зорі,
в  акордах  струнних  серед  площ,
хтось  посміхався  щиро  поряд

червневі  подихи  з-за  хмар
картинних  ранків  оберемком
за  горизонтом  його  чар,
натхнень  насипаних  у  жменьках

і  десь  нестримані  вогні,
і  подорожні  серед  ранку,
ми  опинились  серед  снів,
картато  виведених  в  рамки

там,  де  сьогодні  падав  дощ,
десь  серед  вулиць  і  світанків,
коли  шукали  спрагло  щось,
хтось  посміхався  тихо  зранку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670062
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


s o v a

майже ні слова про каву )

останній  трамвай,
як  один  з  перехожих,
палаючий  сон
золотих  ліхтарів,
у  посмішках  квітень
читає  про  схожість,
блакитні  кити
і  чарівність  вогнів

сьогодні  мовчалось
весь  вечір  з  папером,
вишневими  квітами,
сонцем  з-за  хмар,
нічого  нового,  -  
весна  із  мольбертом,
у  подиху  дощ,
за  туманами  чар

годинник  вистукував
час  по  бруківці,
підступно  ховалися
жовті  таксі,
а  зорі  сміялися,
в  них  же  вечірка,
у  розпалі  вечір
мовчань  для  душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Biryuza

маска

маска  пространства
одержимый  ею
ты  рисуешь  гимны  на  песке  каждое  утро.
сухой  позолоченной  пудрой
латаешь  трещины-время-
кем  мы  хотели  стать  для  него?
в  тонких  шрамах  оков
не  тянули  руки  к  востоку.
долго  молчала  земля  сырая,
не  ведая  кто  я
в  мыслях  твоих.
белый  стих  просыпался  серым,-
я  пишу  тебе  веру,
делю  её  
на  двоих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639395
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Samar Obrin

Поэты - лгут

[quote]С  тех  пор,  как  я  лучше  знаю  тело,  –  сказал  Заратустра  одному  из  учеников  своих,  –  я  говорю  о  духе  лишь  в  переносном  смысле;  и  все  "непреходящее"  –  тоже  всего  лишь  символ.  [/quote]
______________Ф-В.Н________________________________

Ты  плакал  от  своих  стихов?
Ты,
Пишущий  слезами!...

Или  просил  других?...

Пошёл  бы  лучше  в  лазарет,
Пусть  там  рыдают  раны...

Оставь  в  покое  -  стих!

Как  червь  после  дождя!  
Конвульсий  боли  -  
В  тебе  переизбыток....
Вместо
Высшей  
Воли!

[i][u]От  автора:[/u][/i]
[color="#403f3f"]Широка  и  бездверна  дорога  в  поэзию.  И  как  любое  общественное  место,  поэзия  стала  пахнуть  подъездами  многоэтажек,  говорить  не  языком,  а  звуками,  погрузилась  в  желтизну  кухонной  накипи.  Иногда  ночью,  слышно  как  по  коридору  ходит  тело,  привлекающее  соплеменников  двумя  звуками  -  ай  и  ой.  И  если  на  это  кто-то  откликается,  такое  случается  часто,  они  встречают  с  радостью  друг  друга  и  потом  до  утра  спорят,  что  же  важнее  ой  или  ай?  Так  и  не  поставив  точку  в  этом  жизненноважном  вопросе,  они  расходятся  недовольно,  чтобы  в  следующую  ночь,  снова  искать  друг  друга...

...  а  у  меня  бессонница.  Мне  надоел  этот  шум,  но  я  ничего  не  могу  сделать...  [/color]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624593
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015


команданте Че

сам по тебе

ты  ласкай  меня
языком
своего  контролируемого  пламени
что  на  кончиках  твоих  горячих  пальцев
и  очень  острых
ресниц
знай  мне  стало  легко
когда  я  простился  с  собой
каменным
и  принял  тебя
за  весь  мир
рассмотрев  среди
тьмы
одинаковых  лиц

пробуждай  нас  молчанием
так  редко  спящих
беспорядочных  мыслей
в  колыбели  твоих  тонких
рук
первородный  их  стан
мне  всё  так  же  изящен
словно  танец  исполненный  словом
вслепую
как  голос
что  уже  не  встревожит  ни  сон
ни  мой  слух

обними  меня  крепче
своим  всеобъемлющим  взглядом
собери  нас
друг  в  друга
еще  не  разрезанных  светом
дорог
без  тебя  я  закрыт
на  ремонт
став  беззвучно  пустой
автострадой
где  слегка  уловимо
лежит  посредине
|ресницы|

перо.




*фоновая  композиция  –
Rudi  Arapahoe  «Conversation  Piece»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623487
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Biryuza

. =. =.

ти  не  сходиш  із  палітурів
коли  дощ
і  море  не  схоже  на  спокій.
я  вигадую  ці  тортури
щоб  колись  ти  збагнула
що  книга  під  подушкою
це  як  хрест  на  шиї.
я  справді  не  вмію
бути  серед  заліза
і  поки  іще  не  пізно
бажаю  піти.
море
святая  святих
кажеш
і  вперто  не  спиш.
тихше
тихше
колисання  котячого  співу
ти  щаслива
і  місяця  в  небі  ніж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621885
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Давид))

мимо жизни

Я  старался  не  быть  как  все,
Растворятся  не  в  снах,  а  в  смыслах
И  не  слышать  тот  громкий  выстрел,
Когда  пулей  застрял  в  тебе.
Я  хотел,  но  был  слишком  пьян.
Я  стал  болен,  а  мир  был  тесен.
Мир  закатан  под  кальку  песен,
Зарифмован  под  инь  и  ян.
Я  пытался,  но  все  прошло
Слишком  быстро  и  мимо  жизни.
Не  хотелось  быть  другом,  лишним,
Просто  три  -  не  мое  число.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 01.11.2015


Biryuza

……

зима  щодня  наближається,
пишуться  скарги-листи  
і  відстані.
часу  твого  окрайцем
я  більше  в  цих  хвилях  не  вистою.
чистою  мертводолонею
чуєш  в  очах  стихію.
бути  тобі  сторонньою
досі  іще  не  вмію...
грію  імення  паморозь
щоб  розвести  багаття.
в  тому,  що  тут  примарою
мертві  не  звинуватять.
зими  у  тебе  стрілами,
в  руки  зів"ялі  квіти.
бути  далеко  силою
сили  щоб  не  просити.
чистою  мертводолонею
чуєш  в  очах  стихію.
бути  тобі  сторонньою
досі  іще  не  вмію..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611602
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Biryuza

. .

її  планета  Сатурн,
а  тому  
ніяких  намист  і  пустих  розмов,
вона  зачарована,
місяць  у  повні
спадає  дзвінко  залізом
із  струн.
її  планета  Сатурн,
а  тому
їй  ще  вчитись  суворості.
як  почнеться  зима-
розповість  про  закони  змови.
де  стоїш
там  і  стій,-
нарікатимуть  стрілами  брови..
їй  планету  Сатурн
в  своїм  серці  ще  довго  нести...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604647
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Halyna

Пробач мені, солдате

Пробач  мені,  солдате  на  війні,
що  я  сиджу  собі  в  затишній  хаті,
коли  тобі  в  степу  щодень  вмирати
і  чути  смерті  кулі  навісні.  

Пробач  мені,  герою  без  прикрас,
що  ти  пройшов  страшні  пекельні  кола,
тоді  як  я  не  бачила  ніколи
що  робить  смерть  в  бою  в  негожий  час.  

Пробач  мені,  ти  ж  чийсь  єдиний  син,  -  
моє  життя  не  знає  чорних  буднів,
тоді  як  ти  виборюєш  майбутнє,
а  ти  такий  сьогодні  не  один...

Пробач  мені,  для  когось  ти  весь  світ,
твоя  кохана  вимолить  спасіння,
тоді  як  в  мене  вже  нема  терпіння,
а  ти  стоїш,  гранітний  живопліт.  

Пробач,  незламний  воїне,  мені,
нема  на  що  мені  корити  долю,
і  я  лише  проситиму:  "Доволі!",
та  цього  надто  мало  на  війні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603586
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Юлія Холод

Морфий

Знаешь,  как  он  мне  нужен  был?
Как  настойка.
В  ночь,  когда  каждый  нерв  вопил
Дикой  сойкой..

Не  любовь,  не  рука  в  руке  -
Лишь  забвенье.
На  размытой  моей  строке
Ударенье.

Сбить  мой  жар,  обезболить  сплин
Он  был  профи.
Знаешь,  даже  не  аспирин  -
Чистый  морфий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596928
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 01.08.2015


команданте Че

выцветы

я  дарю  тебе  эти  цветы
прямо  с  корнем
живыми
в  земле
и  деревья
смотрящие  в  небо
их  листья-глаза
я  дарю  это  небо
поскольку  в  нем  тоже  есть
ты
всё  что  к  нам  прикоснулось
и  всё
что  могло  б  заболеть
моим  сердцем
и  больше  наверно  не  сможет
сказать

я  дарил  тебе  нас
потому  что  в  нас  больше
всего
стало  очень  родным
и  становится
частью
одной
из  вселенных  где  |в|  сердце
и  заключена
бесконечность
теперь  для  меня
одного
мне  не  нужно  всё  это
и  точно  не  этой
ценой

я  дарю  тебе  мир
с  тишиной
одиночеством
ночью
тут  растут  лишь  цветы
и  деревья  внутри
ледников
я  любовь  подарил  бы
но  думаю  ты  не  захочешь
оставаться
во  мне
среди  слишком  холодных
для  теплого  сердца

миров.




*фоновая  композиция  –
Andrarakh
«Wolkenpoesie»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587967
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Окрилена

Поговорімо?

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/560/73560979_88cc043c99803370original.jpg[/img]
Поговорімо  
мовою  листів,
у  них  ніколи  
не  були  лукаві.
Ясмин  у  вікна  
тихо  шелестів,
коли  писали.  
З  Вашої  постави
спадало,  наче  
дихання  тепло.
Папір  пломбіром  
танув  серед  літер.
Ікону  сонця  
небо  зодягло
у  рушничок  
барвінкового  літа.
Чорнила  як  смородина  густі
і  натиск  пальців  –  
хвилювання  зриме.
Цей  світ  мені
 безлюднів  і  пустів.
Без  Вашої  спонуки.  
Говорімо  про  каву,
що  зварилася  в  червінь*,
про  те,  що  не  забути  
і  не  стерти.
І  визріє  із  пуп’янка  ясмин,
як  лист  у  білосніжному  
конверті.

Червінь  -  яскраво-червоні  барви  на  чому-небудь;  багрянець

[img]http://www.fresher.ru/images4/citaty-iz-pisem-klientov-nemeckix-i-shvejcarskix-straxovyx-kompanij/1.jpg[/img][img]http://www.mknp.ru/netcat_files/userfiles/2/1708936-bigthumbnail.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581713
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


Biryuza

недільне

вишневий  сироп  недільного  ранку
на  шиї  прикраси  видінь,
а  в  горняті  чай
 одягається  в  плівку  минулого.
де  ти,
шукачко  власної  волі?
нитки  твої  у  шухляді
рвуться  у  білий  простір  чужої  канви.
я  знаю,  що  ти  пишеш  вірші
про  дощ
про  лева
про  лютий  і  вересень,
що  завше  приходять  раптово,
але  читати  це  все  не  мені.
дні  мають  здатність  танути,
тому  я  надсилаю  ці  промені  спокою
до  вівторка
аби  ластівки  твоїх  слів
прилітали  частіше
в  недільні  сутінки  мого  міста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581759
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


A.Kar-Te

Даже если останется малость…

Хоть  бывает  хандра  и  усталость,
Черт  рогами  к  стене  не  припрёт,
Даже  если  останется  малость,
Даже  если  ногами  вперед.

Того  хуже  -  земля  сотрясется,
С  головою  накроет  беда...
Буду  верить,  что  чуду  икнется  -
Вновь  воскликну  прекрасному  "Да!"

"Пустозвон  -кто-то  скажет,  -чудачка..."
Только  ада  знакомы  круги,
Выпекала  надежды  заначка  
Поминальные  мне  пироги.

И  предательство  было,  и  слёзы,
И  летела  судьба  под  откос,
И  молила,  чтоб  летние  грозы
Разметали  меня  на  покос.

Ничего  нет  страшней  нашей  жизни,
Но  и  краше  ее  тоже  нет.
И  покуда  есть  время  до  тризны,
То  хоть  искру  подкинь  в  божий  свет.

Да,  лелею  мечту  непростую  -
Чтоб  судьба  полюбила  в  ответ,
Пусть  чудачку,  но  все  же  живую,
А  умру  -  да  хоть  псам  на  паштет.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015


Окрилена

Сукні сонцекльошем

Мені  наснилася  мореля*,
що  квітне  в  мами  за  вікном
і  розпогоджена  оселя
як  у  дитинстві  це  було:

«Пашіє  медом  тепла  здоба,
скоринка  тане  на  очах.
Найліпший  кусень  потай  дробить
курчатам  сонячним  дівча.
Долоні  мамині  -  оаза,
а  очі  –  чисті  ручаї.
Дзвіночки  польові  у  вазі  -
вони  улюблені  Твої.
-  Матусю,  сукні  сонцекльошем
   вдягла  мореля  на  гілля…»

Дитинство  сниться  найсолодшим
як  гул    смугастого  джмеля.

*Мореля  -  сорт  абрикоси  з  дрібними  плодами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578758
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015


Biryuza

питальне (2)

реклами  іржа  на  кожне  твоє  "не  вмію",
пальці  німіють  і  сняться  шкільні  двори.
я  вивертаю  у  пошуках  час  і  холодну  шию,
боже,  
навіщо  ж  такою  мене  створив?
нащо  мені  каламбурні  оці  падіння?
вогник  від  стелі  і  аж  під  чужі  мости.
ти  так  помстився  мені,
що  із  старої  скрині
ангел  вистрибує  й  каже:
"Може  й  мені  прости?!"
чом  би  й  не  дати  йому  кілька  літ  свободи?
я  ж  бо  у  море  оце  не  ступлю  й  поготів.
чуєш  чи  ні,
мій  мовчазний  володар?
чи  не  без  світла  мене  
ти  лишити  колись  хотів?
падаю  падма  на  ліжко  м"яке  й  хмаринне,
зовсім  не  бачу  опущену  в  ночі  тлю.
ти  мій  творець
та  хіба  ж  я  винна,
що  замість  ангелів  
тільки  його  люблю?
...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577311
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015


Biryuza

наперекір

якби  виявилось,  що  тиша
то  холодний  сигнал,
я  би  й  не  припиняла  
чути
вірші  її,
що  стеляться  килимом  до  Чернівців,
розкидуючи  крихти  слів
заблукалим  в  собі  крилатим.
я  б  зуміла  мовчати
в  момент  коли  обіймав  її  Прут...
вона  ж  обирала  найгіршу  з  отрут
і  не  бралась  себе  судити,
бо  на  ній  не  вмирали  квіти
й  не  буяли  густі  вінки.
в  ній  тремтіли  віки
і  ховалися  за  повіками
щоб  позбутись  тремтіння  віхоли
всім  вмиранням  наперекір.
і  якби  випадково  трапилось,
що  то  геть  не  її  сигнали.
я  б  прокинулась  
і  мовчала
всім  світанкам  наперекір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571955
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015


Biryuza

жодного шансу

..  з  уст  твоїх  визвучують  птахи,
густими  крильми  відмахуючись  від  сонця.
день  ховає  свої  обладунки
і  пташина  заходиться  в  співі:
"чи  не  я  собі  чужина?"
"чи  не  ти  мені  батьківщина?"
у  відповідь  падає  час
полотняним  простирадлом
аби  жодного  шансу
 на  залишений  слід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570833
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


koodoo

март

Тьма  уходила  в  воду  с  головою,
пускала  ртом  размягшим  пузыри
свечений  вдоль  дорог  и  вдоль  прибоя  -
расплылись  близоруко  фонари.
За  посеревшей  занавескою  бродила
сновидящая  пьяная  пора,
хваталась  пальцами  за  мокрые  перила
слонилась  к  изгороди  заднего  двора.
Все  в  темном,  все  молчало,  млело,
обвисших  сумерек,  запутанных  в  ветвях
я  слышал  голос.  Или  это  пела
чужая  и  глубокая  земля,
поившая  деревья  постным  соком,
кормившая  надеждами  меня.
Туман  стоял  стеной  у  тусклых  окон,
лишенных  отражений  и  огня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566505
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Biryuza

мамі

я  живу  у  високій  башті  із  книг,
що  колись  малювала  тобі  на  клаптях.
я  вбираюся  в  сукню
й  блукаю  між  тих,
хто  не  вірить  у  власне  щастя.
я  пишу  тобі  довгі  й  вечірні  листи,
що  часами  не  мають  відтінку  подяки.
я  сьогодні  не  якір,-
летять  кораблі
у  моря  ще  дитячого  страху.
ти  лунаєш  ще  дужче
 у  тиші  морській
щоб  не  вірилось  в  далеч
і  сумнів.
дні  коралями  падають
в  келих  пустий,
що  я  випила  швидко  й  бездумно.
моя  башта  холодна  й  німа,
в  ній  труюся  чужими  місцями.
тут  є  все
 й  геть  нічого  нема,
чи  буває  таке,  
мамо?
я  живу  у  високій  башті  із  книг,
що  колись  малювала  тобі  на  клаптях.
я  вбираюся  в  сукню
й  блукаю  між  тих,
хто  не  вірить  у  власне  щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565110
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Biryuza

лютий не останній

в  закутках  твій  голос  ще  ґронується,
мовляв,  що  лютий  зовсім  не  останній.
і  ти  гостей  чекаєш,
тих,
що  званні,
бо  їм  під  силу  чути  мою  вулицю.
твій  дім  розчулиться,
згадавший  моє  ймення,
по  цеглі  спомин
й  сивина  натхненням,
бо  не  суди,
зими  це  не  стосується.
і  не  втікай,
час  відстань  не  вирішує.
нехай  тепер  вона  між  нами
чаклуванням.
і  тиша  теж  буває  незалишенням,
коли  цей  лютий
зовсім  не  останній

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561037
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015


команданте Че

молчание на прощание

внутренний  диалог  включен  работает  всё  исправно
а  вот  с  внешним  беда  и  дела  очевидно  хуже  
что-то  медленно  отмирает
микроклимат  души  отравлен
ей  как-то  сложно  привыкнуть  к  тому
что  этот  исключительный  внутренний  мир
наxуй  никому  не  нужен

уже  пять  дней  как  самому  себе  сказать  абсолютно  нечего
что-то  сломалось  и  потому  молчу
как  вкопанный
но  пишу  словно  одержимый  тем
что  нет  ничего  вечного
кроме  слова
и  любви
поэтому  смерть  достается  только  нам

голосу  сердца  всегда  не  хватает  молчания  двоих
ведь  когда  мы  молчим  то  громко  кричим
кому-то
о  том  что  этот  кто-то  является  самым  главным
элементом  во  вселенной
где  стих
это  одна  из  многочисленных  умирающих  планет
внутреннего  мира  в  котором  на  самом  деле
слишком  одиноко
тихо

и  пусто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560882
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Biryuza

+

там  воїни  клянуть  цей  лютий,
поблизу  хтось  рахує  на  шкірі  пори,
діряве  полотно  людського  бруду,
що  всотує  жадібно  в  себе  порох.
тут  дивлюсь  на  це  і  бачу,-
не  бути  мені  актором.
хто  ти,
 що  стоїш  на  язиці  хвилі?
море  хворіє  байдужжям  чорним,
а  я  миритися  з  ним  не  вмію.
ти  бачиш,
там  кажуть  про  мир  і  душать,
а  тут  сльозами  змивають  плями.
лютий  дрімає  крізь  гру  у  мужність,
сіткою  падає  між  містами.
що  ж  оце  з  нами,  
мій  зліший  ворог?
нащо  сльозою  у  спокій  мітиш?
всотую  в  себе  слова  як  порох,
важко  сьогодні  цього  не  вміти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560613
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


koodoo

облако

Красивое  облако  зависло  над  горизонтом.  
Красивое,  похожее  на  бедро,  подрумяненное  закатом.  
Красивое  облако,  по  которому  хочется  провести  рукой,
и,  закрыв  глаза,  вдохнуть  запах  тепла,
тела  неба,
небесного  сияющего  тела,
скрытого  за  плотоной  безвоздушной  туникой
непроглядной  тьмы
и  матовой  лазури.
Красивое  облако,
кокетливо  выставленное  напоказ,
как  на  старом  фото
давно  уже  покойной  красавицы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559608
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


команданте Че

бризость

рыбы  никогда  не  спят
да  и  не  нужно  нам
говорят  рыбы
чтобы  не  молчать
кричат
но  мы  их  не  слышим
а  они  захлебываются
так  кричат

и  захлебываются

говорят  мы  молчим
чтобы  не  говорить
потому  что  нас  тоже
не  слышат
говорят
только  рыбы
нас  слушают
слушают
слушают
взахлёб
а  потом  кричат
кричат
кричат
кричат
а  потом  не  спят
нахлебавшись
вот  такой

рыбный  чат

люди  никогда  не  спят
с  рыбами
да  нам  и  не  нужно
говорят
это  ужасно
а  рыбы  молчат
и  думают
молчат  и  думают
почему  люди  так
думают
а  говорят
совсем  не  так
как  молчат

а  мы  продолжаем
молчать  чтобы  не  говорить
не  кричать
не  захлебнуться
и  не  думать
что  нас  однажды  услышат
когда  мы  молчим
о  том

как  хорошо  что  мы
рыбы.




*озвучено  –
Алла  Самсонова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556142
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Biryuza

ніби

ніби
залишитись  тут  означало  
цей  січень
неспокійний  як  море
як  запах  солі  в  повітрі
як  скарлуща  суботи.
янгол  каже
залишитись  тут  означало
ненавидіти  себе
коли  погляди  то  магніти
коли  опісля
присмак  голосу  на  устах
і  в  пам"яті  колір  зелений
говорить
що  повернеться
бо  залишитись  тут  означало
цей  січень
неспокійний  як  море
і  запах  солі
в  несподіваній  прірві  
себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554331
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Biryuza

… і тут. (на більше я не здатна)

...і  тут  складаються  будиночки  сусідські
як  у  дитинстві  зламаний  конструктор,
збираю  слОва  відчайдушне  військо
і  йду  відмовою  зітхання  твої  чути.
В  будиночку  лунає  щебет  кухні,
вогні  з  віконець  сипляться  яскраві.
І  необачно  вітер  в  темінь  дмухне,
і  зробить  усмішки  заліза  мертвим  сплавом.
Про  що  ти  так  настирливо  говориш?
Які  там  квіти  і  барвисті  клумби?
Я  –  світло  віршів,  що  на  моніторі
і  може  це  тепер  занадто  грубо.
І  тут  складаються  пісні  про  ідеали-
смиренні,  чуйні  й  дуже  делікатні.
Хіба  тобі  туману  слів  замало?
Нехай  це  так.
На  більше  я  не  здатна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Biryuza

навряд ти бачив

навряд  ти  бачив  місто  це  слизьким
коли  у  пустку  падають  тумани,
і  чайки  видаляють  сутінь  рим
німим  польотом  
в  тиху  бездиханність.
коли  крізь  ніч  спалахує  дівча,
свого  імення  підіймає  орден
і  раптом  те,  
чого  й  не  помічав
у  скроні  сиві
приростає  гордо.
без  згоди
чи  без  присмаку  молитв,
навиворіт  душі  пусту  кишеню,
живе  далеко,
дихає  й  мовчить
у  знак  питання  власного  імення.
навряд  ти  бачив  місто  це  у  ній,
навряд  колись  її  ти  в  ньому  бачив.
настій  років  безнеб"я  гордо  пий,
її  вина  у  цім?
навряд  чи...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553133
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015


команданте Че

вы как всегда мертвы

и  как  тут  не  начать  пить
когда  находясь  в  одном  пространстве
и  времени
на  одной  планете
в  одной  вселенной
и  почти  в  одной  стране
с  тобой
я  не  могу  осуществить  то
ради  чего  собственно  и  оставался
всегда  один
единственный
смысл
тут  находиться
три  простых  вещи
но  именно  они  так  необходимы  мне  больше  всего
и  всех
во  вселенной
на  всей  планете
во  всем  пространстве
и  времени
во  всей  моей  черт  её  дери
жизни

я  не  могу  прикоснуться  к  тебе
не  могу  обнять  тебя
не  могу  поцеловать
мою
и  в  то  же  время  не  мою
такую  до  потери  сознания  близкую
сегодня
невыносимо  далекую
вчера
а  завтра  одну
единственную
вселенную  во  вселенной
с  планетами  вместо  глаз
с  глазами  вместо  планет
которые  по  количеству
посещений
моими
и  по  атмосфере  осязаемой  любви
в  них
полноправно  можно
называть
домом

может  быть  поэтому  я  и  не  могу
почувствовать  твое  невероятное  тепло
непосредственно  рядом
с  собой
и  увидеть  в  твоих  космических
глазах
свои
превращающиеся  в  потерянные
черные  дыры
каждый  раз
когда
тебя
нет
может  быть  поэтому  у  меня  и  нет
иного  выбора
кроме  как  продолжать
ежесекундно  дышать
кислородными  миллисекундами  твоей  музыки
уровень  влажности  которой
давно  превысил  допустимые  нормы
порой  не  позволяющей  выдохнуть
тебя
и  просто  продолжить  жить
с  приставкой  без
впитывая  твои  фотографии
чтобы  как-то  согреваться
находясь  в  холодной  бесконечной  пропасти
сезонного  одиночества
прикасаться  к  нашим  воспоминаниям
мысленно  целуя  все  твои  слова
всепроникающие  нежностью
в  поры  памяти
забитые  не  самым  светлым
прошлым
но  регулярно  очищаемые
ими
тщательно  и  с  любовью

именно  поэтому
у  меня  тебя  нет
потому
что  мне  это  нужно

больше  всего  на  свете
больше  чем  жить
сколько  бы  ни  осталось
после
и  мне  приходится  замещать  тебя
твоим  отсутствием
чтобы  оставлять  в  себе
осколочное  ранение  веры
в  завтра

где  в  непосредственной  близости
друг  к  другу
мы  вместе
нарушаем  свое  планетарное  одиночество
проникающим  в  самое  сердце
светом  взглядов
такие  земные
такие  родные
такие

вселенные

________________
и  как  тут  не  начать
жить.




*фоновая  композиция  –
Adam  Haley  «Don't  Go  Away  (feat.  Atmssphero)»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550740
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Biryuza

квітці

я  не  знаю  в  яких  пустелях  ростуть  подібні  квіти,
такі,  що  торкаючись  їх
вітер  
прагне  замкнути  себе  у  полон
без  права  на  скаргу  чи
на  зворотній  квиток.
ці  квіти  ростуть  ненароком,
з  аромату  свого  тчуть  без  втоми
для  когось  спокій.
вони  не  чекають,
але  раптом  їх  приручають
маленькі  люблячі  принци
і  звісно
тоді  вже  не  до  скляної  вази.
квіти  відразу  
стають  пурпуровими,
надсилаючи  в  сутінь  запах  своєї  мови
як  лист,
який  прочитавши
на  мить  забуваєш
в  яких  же  пустелях  вони  ростуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549355
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


koodoo

декабрь

Туманной  сывороткой  истекал  декабрь
и  пачкал  крылья  сонным  альбатросам,
у  мертвой  пристани  чернел  замшелый  якорь,
попавшийся  в  ловушку  тросов,

поющих  холодом  движений  атмосферы.
Был  выходной  и  пустоту  в  округе
взбивал  прибой,  тяжелый  запах  серы
ел  воздух,  пробираясь  во  фрамуги.

Всё  было,  как  для  сна,  чрезмерно  четко,
вода  молилась  мне  сквозь  стекла  окон,
хрипучим  голосом  звучала  сводка
погод,  крошась  в  какой-то  чуждый  рокот.

Холодный  сумрак  ждал  у  стылых  доков,
и  я  кого-то  ждал  в  стенах  остывших.
Декабрь  тек  по  долгим  изволокам,
и  альбатрос  дремал  на  плоской  крыше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541509
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Biryuza

…наважся обрати

...наважся  обрати  собі  голослівне  спокути  рядно,
 випиши  тугу  дірявим  й  сльозистим  почерком.  
слід  на  серцевій  дорозі  простиг  немов  й  не  було,  
хочеться  плакати:?  ні,  обминати  хочеться!  
дивишся,  бавишся,  нудишся  тишею  ледь  зотлілою,
 танцями  мертвими  прямо  на  дні  святинь.  
хто  тебе  кликав?  чому  у  цім  світі  осіла  ти?
 ти  ні  до  кого  зявилась?  тепер  сиди...  
твої  сліди  розпашіли  снігами  на  втомлених  яблунях,  
надто  тоненьке  і  сіре  це  кляте  рядно.
 ти  заблукала  й  дорогу  святу  не  приваблюєш,-
 слід  на  серцевій  дорозі  простиг  немов  й  не  було..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534638
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Biryuza

треба піти

на  випадок  якщо  доведеться  піти,
обійму  загострені  кути
 твоєї  душі
і  кімнати,
я  не  маю  куди  втікати
й  цього  достатньо,
тому  доведеться  просто  піти.
замітати  теплі  сліди,
якими  жбурляються  капці  хатні
аби  довести,  що  тут  мій  дім.
мовчим
стрілами  в  одинадцять,
що  це  значить
коли  від  страху  паморозь  тілом?
стіни  уздріли
цей  час
і  значить  треба  піти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534058
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Biryuza

. длорпоаког

напишу  тебе  кульковою  ручкою
кольору  перестиглого  моря.
як  гірлянди  вдягаю  кульчики
і  з  тобою  геть  не  говорю.
без  казок  я  щодня  сполохана,
піч  в  хатині  лякає  кригою.
і  щоранку  кричу  з  порогу  я:
"не  чекаю,  але  очікую..."
не  брешу,  а  тебе  вигадую
щоб  чорнилом  здавалось  море,
щоб  мені  ти  ввижався  правдою
коли  в  сні  щось  ламке  говорю..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531345
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 22.10.2014


команданте Че

дисгармония

я  бы  остался  в  твоих  глазах
холодом
закрытой  дверью  с  потенциалом
не  быть  открытой
в  одиночестве  совсем  не  означает
быть  гордым
это  скорее  быть  немного  уставшим
и  вечно  сытым

я  редко  отвечал  на  твои  сообщения
потому  что  старался  думать  о  тебе
чаще
и  такое  глубинное  молчание  рождалось
не  от  совместного  онемения
просто  в  нем  находились  наедине
только  мы  и  только  наше
счастье

нельзя  построить  новую  вселенную
в  пространстве  восприятия  занятом
мертвыми
любовь  в  такой  атмосфере  никогда
не  выживет
но  если  задуматься  то  каждое  новое
чувство  это  уже  перерождение  тебя
стёртого
на  земле  которая  уже  была
когда-то  и  кем-то

|выжжена|




*фоновая  композиция  –
Apparat
«Goodbye  (Bjoern  Bender  Last  Hope  Edit)»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528203
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 14.10.2014


команданте Че

вместо лишения свободы

у  нас  тут  война
поэтому  не  нужно  оставлять  лишней  надежды
она  не  будет  лишней
но  есть  большая  летальная  вероятность
ее  незаметного  исчезновения
чуть  раньше  владельца

наши  женщины  тут
тайком  целуют  каждый  патрон
и  молятся
молятся
молятся
чтобы  тот  достигал  цели
и  никогда  не  возвращался
домой
вместо  любимых

наши  дома  превратились  в  поля
дробно  усеянные  семенами  мин
и  настолько  родными  сердцами
чужих  людей
что  мы  теперь  каждый  день  ненавидим
за  то  что  приходится  собирать
именной  урожай
по  кусочкам
чтобы  хоронить
по-человечески

мы  тут  дышим
по  расписанию
и  по  |автоматной|  очереди
иногда  ненадолго  умирая
когда  взрываются  новые
сердца
чтобы  прислушаться
и  с  трудом  поверить
что  они  не  наши

спины  больше  не  замечают
ножей
а  телам  уже  давно  не  больно
ловить  пули
всё  прилетающие
и  прилетающие
и  прилетающие  со  стороны
погасшего  солнца
лежа  на  очень  сырой  земле
пропитанной  всегда  свежими
женскими  слезами
и  нашей  кровью

мы  больше  не  боимся  умирать
потому  что  делаем  это  чаще
чем  каждый  их  нас  мог
представить
там
в  том  призрачном  прошлом
которое  уже  не  кажется  таким
плохим
и  таким  прошлым
в  той  серой  жизни
которая  уже  не  кажется
такой  ненастоящей
особенно  когда  приходится  хоронить  собственные  сердца
так  и  не  собранные
полностью

особенно  когда  приходится
убивать

|надежду|

ради  будущего.





*фоновая  композиция  –
Maeror  Tri  «Altrove»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528946
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014


Saturnus

Втомлені і розлючені

втомлені  і  розлючені
ми  пробиралися  крізь  брудний  сніг  дійсності
і  жодної  звістки  не  було.
скажи,  що  це  хоча  б  знамення  -
нехай  навіть  остаточного  краху,  але  ж
нічого  не  змінюється.  
попіл  багатть  падає  на  наші  похилені  плечі  -  
знущальна  пародія  на  сніжинки.
ну  ж  бо,  загадай  бажання  і  тоді  впаде  зірка
і  нічого  не  зміниться  і  ми  будемо  сміятися  у  відчаї,
бо  лише  у  відчаї  сміх  набуває  справжньої  дзвінкості,
і  ми  казатимемо:  "ніхто  нас  не  чекає,
ніхто  не  звертає  уваги  і  нам  байдуже  і  ми
втомились  [i]бути[/i]"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528905
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014


Biryuza

*В*

ось  наливаю  старості  горня  ранку,
читаючи  вголос  білі  аркуші  спокою  -  
зарезервуй  мені  зручне  крісельце  
і  теплу  руку  того,
кого  вмію  любити.
вона  допиває  і  тихо  сміється,
мовляв,
у  домі  вашому  забагато  зіркового  пилу
і  палітурок  з  знайомими  іменами.
я  наливаю  їй  останнє  горня,
але  бачу,  що  їй  бракує  човна
і  подорожі  кудись  
далеко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527959
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014


Biryuza

й

виписую  усі  твої  імена,
знаки  і  пам"ятні  дати.
що  я  можу  віддати,
будучи  на  відстані  голосу?
нічогісінько
й  не  проси.
тут  усі  на  грудях  з  таблицями,
я  боюсь,
що  не  вистою
до  нової  весни.
дорікни  хоч  завбачливо,
бо  ж  долонями  бачимо,
що  це  світло  без  руху
і  дна
як  весна  перемелена,
я  німую  із  стелею
щоб  спокійно
не  спалось  й  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526315
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014


koodoo

мирная жертва

Мне  приснилось,
что  солнце  ушло  в  открытый  рот
моей  возлюбленной.
Она  открыла  святые  глаза,  как  у  козленка,
ведомого  к  скинии,
обреченного  на  всесожжение,
и  солнце  разлилось  пламенем  по  ее  телу.
Я  черпал  тот  огонь  пригоршнями,
глотал  его,
умывал  им  свое  лицо.
Я  падал  на  пол  и  оказывался  у  ее  ног.
Моя  возлюбленная  гладила  мне  волосы
и  говорила  громогласно  и  резко,
что  я  -  велик.
Нет  никакого  вопля,  нет  никакой  ритуальной  пляски,
есть  только  то,
что  хранит  умервщленная  речь.
Ее  ресницы  впились  в  мои  запястья,
вошли  в  мои  вены  до  самого  локтя.
Я  люблю  тебя,
говорила  она,  сгорая  в  своей  непорочности,
кожа  слетала  с  ее  лица  серебряным  пеплом.  
Я  люблю  тебя,  отвечал  я  ей,  отдавая  руки  огню,
вскрывая  свою  плоть  черными  ножами  вожделения.
Я  не  открывал  глаз  до  полудня,  
вслепую  бродил  по  пустому  дому,
натыкаясь  на  предметы,
щупая  пальцами  признаки  одиночного  существования,
но  солнце  снова  висит  мерзким  комом,
вползая  в  пространство  тишины  и  обмана.
Я  люблю  тебя  -  звучало  явно  и  тихо
из  моих  омертвевших  уст.
Я  принес  ее  в  мирную  жертву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526130
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014


Biryuza

в конверті

в  терновому  конверті
листи  несуться  додому.
усе  шкереберть
і,
нарешті,
свій  не  позаздрить  чужому.
кроки  годинника  важчають,
слово  тепер  
вже  не  зброя.
і  не  прохатиму  краще  щоб,
тільки  б  забути  хто  я.
наголос  краплею  гострою
в  голос
і  мертві  м'язи.
стану  назавше  гостею,
щоб  не  здаватись  в'язнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525607
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Biryuza

*…

крізь  сон  не  згадаю  де  я
досі  навпомацки
рахуючи  левів
чи  родинки  на  твоїй  спині
колиска  моя  зайнялась
і  не  чує  плачу
хтось  бачив  й  не  чув
хтось  чув  і  не  бачив
холодних  будиночків  дня.
сьогодні  б  єдину  зупинку
щоб  тло  поєдинків  кудись.
ти  чуєш  і  бачиш,
мамо
молись
за  таких  як  я...
дітей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522090
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Андрій Костюк

Мамо, Я Вернусь!

Не  знаю,  як  назвати  почуття...
Як  передати,  що  в  мені  бринить,
Коли  у  тебе  на  очах  життя,
Що  може  обірватись  в  кожну  мить.

Він  вже  зібрався.  Завтра  на  війну...
Невдалий  жарт,  мовляв  востаннє  бачу...
Переживання...  Знову  ніч  без  сну..
Сестра  і  мати,  стомлені  від  плачу...

І  що  тут  зробиш?  Все.  Вже  треба  йти.
-  Постій  синочку...  Хрест  візьми  священний!
Він  тебе  всюди  зможе  зберегти.
Вертайся  лиш  додому  мій  стражденний…

-  Всі  по  місцях!    -Прощай  матуся  люба...
О  скільки  їх,  обікраних  матусь...
І  линув  плач.  Скупий  та  навіть  грубий...
-  Не  плач  за  мною  мамо,  я  вернусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521078
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014


white_snow

маргарин

ирина,  купите  мне  пол
кило
маргарина
и  двадцать  таблеток  антигриппина
а  так  же  дирол
со  вкусом  арбуза
наш  дворник  болеет  гнойной  ангиной
и  на  весь  двор  зол.
давайте  посмотрим  кино
с  участием  Круза
мы  с  вами  не  виделись  очень  давно
и  ваше  молчанье  стеной.

ирина,  я  ради  вас  залезу  на  башню
и  вывешу  белый  флаг
я  понимаю,  что  всё  день  вчерашний
и  без  маргарина  никак.
вы  далеко  и  не  помню  ваш  почерк
но  помню,  что  вы  обещали  мне  ночью
от  этого  мне  нисколько  не  страшно
я  жду,  я  безволен  и  наг.

ирина,  без  вас  и  без  маргарина
нищаю  душой
я  знаю,  что  вам  всё  равно  и  противно
что  выгляжу  очень  смешно
но  помнится  мне  как  вприпрыжку  под  ливнем
нам  было  вдвоём  хорошо
мы  вроде  бежали  в  то  время  куда-то
и  целовались  публично  стократно
а  дождь  закрывал  нас  спиной

вы  были  смелы  и  немного  упрямы
ломали  рукою  стаканы  и  рамы
смеялись,  что  надо  вперёд,  а  вы  –  прямо
во  всём  виновата  коварная  карма
и  дождь,  что  накрыл  нас  спиной

я  прижимался  к  вашему  телу
вы  безраздельно  мною  владели
но,  Боже,  ирина!  нам  не  хватило  
сто  грамм  маргарина  и  силы
чтобы  намазать  на  боль.
простуженным  взглядом  вы  меня  оттолкнули
но  нет,  то  была  не  ирина
а  кидман  николь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519726
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Ветра

"пиши…"

Не  злись  -    скучаю  по  тебе.
Ты  знаешь?  нет  ?
Окрасил  небо  в  алый  цвет
хмельной  рассвет.
Стирают  тропы  на  земле
мои  дожди.
Не  злись,  а  лучше...  лучше  мне
пиши...  пиши...

Листает  строки  лишних  слов
тетрадь.
Срывает  ветром  листья  снов
мой  календарь.
И  где-то,  в  шепоте  твоей  листвы
моё...  тихонечко...  тебе...:
"пиши..."
-----------------------------------------
Размоет  краски  на  слепом  холсте  
капель
дождей,  что  посланы  тебе...  
тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518440
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 20.08.2014


Biryuza

не шкодуєш

не  шкодуєш  тіней  бароко
аби  хоч  трохи  подобатись  усім.
часу  не  більше  ніж  сім  по  двадцять  чотири
і  не  менше  простору
ніж  холод  чужої  квартири,
де  доводиться  падати  з  рим.
як  же  швидко  псуються  кетяги,
залишають  це  місто  потяги
в  знак  невміння  бути  відвертою,
в  знак  носіння  теплого  одягу.
як  ти  хутко  лишаєш  наміри
із  приходом  чергової  осені  
щоб  здаватись  щоранку  гарною
майже  сивому  й  завше  босому.
не  шкодуєш  медового  присмаку
щоб  хоч  трохи  не  бути  мертвою.
ця  торгівля  німими  рисами
в  задзеркаллі  мовчить  портретами,_
не  шкодуєш  тіней  бароко...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517540
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Bogdan_Сhorniy

25 ответов «ватнику»

[b]З  ІНТЕРНЕТУ[/b]

Сегодня  утром  в  Фейсбуке  увидел  пост  о  том,  что  есть  темник  с  25  неудобными  вопросами  к  фашистским  укропам  и  там  чувак  дал  на  каждый  из  них  ответы.  Но  ответы  у  него  были  такие...  не  очень  убедительные  и  с  матюками,  что  я  не  люблю.  В  общем,  они  мне  не  понравились.  Поэтому  я  их  переделал  и  дал  свои  ответы.  Это  было  крайне  легко,  т.к.  опровергать  выдуманные  в  России  небылицы  -  очень  просто.  Итак,  читаем:

[b]1.  Почему  у  власти  снова  олигархи,  ведь  майдан  боролся  как  раз  против  этого?[/b]

Майдан  боролся  против  клептомании,  беспредела  и  коррупции,  а  не  против  олигархов.  И  за  саму  возможность  народа  директивно  влиять  на  власть.  И  олигарх  олигарху  рознь.  Одно  дело  олигарх  у  которого  самый  крупный  в  Украине  банк  или  у  которого  крупнейшая  в  мире  кондитерская  компания,  а  другое  -  олигарх-не-бизнесмен  ставший  олигархом  на  посту  чиновника  с  официальной  зарплатой  в  2000  долларов  в  месяц.

[b]2.  Если  Россия  —  это  агрессор,  то  почему  беженцы  бегут  в  Россию?[/b]

Они  бегут  туда,  куда  есть  возможность  бежать.  Где  есть  родственники.  У  многих  в  Донбассе  родственники  как  раз  живут  в  России.  Представьте  себя  на  их  месте:  куда  вы  побежите  в  случае  необходимости  -  к  родственникам  или  туда  где  вас  никто  не  ждет?  

Кроме  того,  они  искренне  верят  геббельсовской  картинке  про  богатую  жизнь  в  России.  И  многие,  используют  ситуацию  в  надежде,  что  "бедным  беженцам"  Россия  сразу  же  даст  щедрое  пособие,  работу  с  милионным  окладом,  жилье  и  пресловутые  пенсии.  Эта  категория  просто  бежит  туда,  где  заплатят  больше.  Если  бы  была  возможность  бежать  в  Америку  на  американские  зарплаты,  они  бы  не  задумываясь  побежали  бы  туда.

И  напоследок,  с  чего  вы  взяли,  что  бегут  ТОЛЬКО  в  Россию,  как  будто  в  Украину  вообще  никто  не  бежит?  Бегут  еще  как!  И  в  куда  большем  количестве.  И  в  "фашистский"  Киев,  и  в  "фашистский"  Львов  и  в  "предавший  Россию"  Харьков.  Если  не  верите  -  поищите  информацию  о  волонтерских  организациях,  которые  в  этих  "фашистских"  городах  помогают  "вражеским  русскоязычным"  беженцам.  Вы  офигеете.

[b]3.  Какие  реальные  действия  принимает  нынешняя  власть  на  Украине  для  улучшения  уровня  жизни  населения?[/b]

Подписывает  ассоциацию  с  ЕС,  и  следует  курсу  западной  интеграции.  Про  остальное  -  гуглите.  При  этом  не  забывайте,  что  для  украинской  власти  сейчас  куда  важнее  отбить  внешнюю  агрессию  некогда  братской  страны.

[b]4.  Почему  российским  журналистам  запрещают  въезд  на  Украину?[/b]

Потому  что  они  предпочитают  тусоваться  возле  жилых  кварталов  оккупированного  Донецка,  "абсолютно  случайно"  снимая  постановочный  взрыв  возле  жилых  домов.  В  освобожденные  Славянск,  Мариуполь,  Краматорск  никто  не  едет  -  картинка  неудобная.  Спокойная,  мирная  жизнь,  с  работающими  госучреждениями,  кафе  и  ресторанами  -  это  не  укладывается  в  парадигму  повсеместного  распятия  трехлетних  мальчиков  нацгвардией.

[b]5.  В  какую  страну  США  принесли  улучшения?[/b]

При  чем  тут  США?  Почему  чуть  что  -  сразу  США?  Понятно,  что  России  США  ничего  хорошего  не  принесли,  ведь  это  именно  американцы  бомбят  российские  дороги,  ссут  в  подъездах,  завозят  коррумпированных  чиновников,  именно  США  издают  в  Госдуме  всякие  дурацкие  запреты,  и  так  далее.  Но  во  всех  остальных  странах  далеко  не  во  всем  виновато  США.

[b]6.  Все  укрСМИ,  которые  поддержали  майдан,  контролируются  нынешними  олигархами  и  США.  Так  может  это  было  нужно  им,  а  не  вам?[/b]

А  вы  что,  серьезно  верите,  что  мы  читаем  СМИ  олигархов?  А  про  США  -  см.  предыдущий  вопрос.

[b]7.  Почему  украинские  националисты  работают  на  евреев?[/b]

Во-первых,  никто  ни  на  кого  не  работает.  Лично  у  меня  есть  друзья-евреи,  но  я  на  них  не  работаю.  Во-вторых,  национальность  -  это  последнее  что  меня  интересует  в  человеке.  У  меня  почти  половина  друзей  -  русские,  которые  переехали  в  Украину.  У  меня  даже  жена  была  из  Москвы.  Потому  когда  говорят  о  национальностях  -  мне  реально  смешно.  В  Украине  о  национальностях  не  думает  вообще  никто  и  никогда.  Разве  что  господа  Тягныбок  и  Фарион.  И  то,  думают  они  совсем  не  то,  что  вам  говорят  по  ТВ  как  они  думают.

[b]8.  Янукович  не  был  отстранен  от  власти  конституционным  способом.  Вы  в  курсе?[/b]

Он  оставил  свое  рабочее  место  и  перестал  на  нем  появляться.  Да,  в  его  работе  были  определенные  проблемы,  но  у  кого  их  нет?  Вот  представь,  что  конкретно  у  тебя  на  работе  возникла  проблема,  ты  не  смог  ее  решить  и  от  страха  сбежал,  оставив  рабочее  место.  Что  делать  твоему  работодателю  в  таком  случае?  Только  одно  -  найти  другого  работника  на  твое  место.  И  народ  Украины,  как  работодатель,  нашел.  Вопросы  есть?  Если  есть,  то  повторите  еще  раз:  "Януковича  никто  не  выгонял,  он  сам  сбежал,  оставив  Украину  без  президента.  Украине  ничего  не  оставалось,  как  нанять  нового  работника  на  вакантное  место".

[b]9.  Читали  ли  вы  соглашение  о  ассоциации  с  ЕС?[/b]

Я  -  читал.

[b]10.  Почему  те,  кто  сейчас  у  власти  не  урезают  себе  зарплаты  на  нужды  армии  (ведь  они  же  патриоты),  а  вместо  этого  снимают  деньги  с  бюджетников?[/b]

Чтобы  знать  хоть  что-то,  об  окружающем  мире,  надо  иногда  высовывать  голову  из  российских  СМИ.  Как  раз  две  недели  назад  Арсений  Петрович,  наш  любимый  премьер,  урезал  ЗП  депутатов  и  членов  кабмина  втрое.  А  что  и  на  сколько  урезал  президент  Порошенко  -  гуглите.  Вы  удивитесь.

[b]11.  Почему  сынки  олигархов  ещё  не  воюют  на  Донбассе?[/b]

По  той  же  причине,  по  которой  дочери  Путина  в  загнивающей  гейропе,  дочь  Лаврова  вообще  в  США,  дети  Абрамовича  не  посещают  московские  элитные  гимназии,  а  побираются  по  частным  лондонским  школам.

[b]12.  Американские  компании  Шелл  и  Шеврон  уже  выкупили  себе  часть  украинской  территории  для  добычи  сланцевого  газа.  Как  вам  это  нравится?[/b]

Отлично.  Во-первых,  добыча  сланцевого  газа  положит  конец  нашей  зависимости  от  постоянно  шантажирующего  Газпрома.  Во-вторых,  контракт  с  ними  на  разработку  сланцевых  месторождений  подписал  Янукович  еще  в  2011.

[b]13.  Нацбанк  Украины  принадлежит  США  и  вся  страна  обязана  зависеть  от  доллара.  Незалежність,  говорите?  Уточните,  от  кого  именно?[/b]

Экономическая  подкованность  просто  зашкаливает.  Я  вам  страшную  тайну  открою  -  Россия  тоже  зависит  от  доллара.  Ну  а  про  принадлежность  Нацбанка  США  -  это  мало-мальски  образованному  человеку  даже  обсуждать  стыдно.  Если  кто-то  вам  скажет,  что  Земля  плоская  и  лежит  на  трех  черепахах  -  вы  же  не  станете  с  ним  это  обсуждать,  верно?

[b]14.  Яценюк  до  сих  пор  не  вернул  золото  скифов  Украине.  Ну  и  пусть  забирает,  вам  жалко  что  ли?[/b]

А,  это  то,  что  он  вывез  рейсовым  самолетом?  Если  вы  верите  в  это,  то  разговаривать  дальше  не  имеет  смысла.  Идите  читайте  про  распятого  мальчика.

[b]15.  Почему  Порошенко  не  продал  свой  бизнес,  как  и  обещал,  а  вместо  этого  купил  ещё  один  завод?[/b]

Бизнес  он  обещал  продать  в  течении  года  -  слишком  крупная  корпорация,  это  вам  не  Евросеть  отжать.  Насчет  еще  одного  завода  -  об  этом  в  курсе  только  россияне,  почему-то.

[b]16.  Почему  нет  объективного  расследования  убийств  на  майдане,  в  Одессе,  Мариуполе  и  тд?[/b]

Они  есть.  Просто  вам  выводы  не  нравятся.

[b]17.  Если  Россия  воюет  с  Украиной,  то  почему  на  Украине  уже  3-я  мобилизация,  а  в  РФ  —  ни  одной?[/b]

Украина  все  23  года  уничтожала  свои  вооруженные  силы,  т.к.  никогда  даже  подумать  не  могла  что  на  нее  нападет  Россия.  Россия  же,  в  свою  очередь,  наращивала  военную  мощь.  В  итоге  к  войне  обе  страны  подошли  в  несравнимо  разном  состоянии.  Кроме  того,  население  Украины  в  три  раза  меньше  населения  России.  Поэтому  Украине  приходится  проводить  мобилизацию,  а  России  -  нет,  т.к.  количество  кадровых  военных  и  спецслужб  -  более  чем  достаточно  и  так.

[b]18.  Почему  Россия  лечит  украинских  военных  и  отправляет  их  домой,  ведь  они  же  для  них  враги?[/b]

Потому  что  как  только  вы  захватите  военнопленных,  то  признаете  перед  всем  миром,  что  осуществляете  военную  агрессию  против  суверенной  страны.  Кстати,  мы  ваших  наемников  тоже  лечим.  Недавно  одного  сшили  по  кусочкам  в  днепровской  больнице,  тот  пришел  в  себя  и  поступил  как  настоящий  российский  хам  -  пообещал  взорвать  госпиталь.

[b]19.  Почему  у  жителей  Донбасса  не  может  быть  собственного  мнения?  Или  демократия  доступна  только  для  избранных?[/b]

Собственное  мнение  может  иметь  любой  гражданин.  Если  я  ненавижу  Украину  -  я  уезжаю.  Если  я  ненавижу  США  -  я  уезжаю.  Если  я  ненавижу  Европу  -  я  уезжаю.  Но  если  я  беру  оружие  и  иду  захватывать  органы  государственной  власти  -  я  преступник.  В  любой  стране.  Вопросы  есть?

[b]20.  Если  они  "ватники"  и  "колорады",  то  почему  им  нельзя  от  вас  отделиться  и  жить  по  своим  правилам?
[/b]
А  Кенигсбергу  чего  в  Германию  нельзя?  А  Курилам  в  Японию?  А  федерализацию  Сибири  чего  запрещаете?  Проведите  референдум!  

[b]21.  Почему  жители  западной  Украины,  которых  присоединили  только  в  1939  году  (а  до  этого  они  не  имели  никакой  государственности)  считают  себя  титульной  нацией?
[/b]
Потому  что  они,  как  и  жители  восточной  Украины  являются  украинцами.  Прикиньте,  какая  оказия  -  в  стране  Украина  титульная  нация  украинцы.  Просто  расцвет  махрового  фашизма  какой-то.

[b]22.  Почему  те,  кто  ещё  год  назад  были  аполитичны  и  считали,  что  живут  в  отсталой  стране  вдруг  стали  патриотами?[/b]

Ничего  не  меняется  только  в  болоте.  Пусть  даже  в  нем  много  газа  и  нефти.  Украинцы  сейчас  почувствовали  что  это  их  страна.  Они  могут  влиять  на  то,  что  в  ней  происходит.  Это  как  своя  фирма.  Раньше  она  была  чужой,  а  сейчас  своя.  Поэтому  отношение  поменялось  кардинально.

[b]23.  Почему  большинство  этих  украинских  патриотов  плохо  знает  украинский  язык,  говорит  и  пишет  с  ошибками?[/b]

Это  кто  оценивает  -  русские,  которые  по-украински  не  понимают?  И  при  чем  тут  язык?  Украина  -  двуязычная  страна.  И  украинец  -  это  не  тот,  кто  говорит  на  украинском  языке.  Неужели  так  сложно  это  запомнить?  Бразилец  говорит  на  португальском.  Австриец  говорит  на  немецком.  Австралиец  говорит  на  английском.  Американец  говорит  на  английском.  Малаец  и  филиппинец  говорит  на  английском.  Южно-африканец  говорит  на  английском.  Алжирец  говорит  на  французском.  А  бельгиец  на  каком  говорит?  На  бельгийском  что-ли?  Продолжите  этот  список  в  меру  своей  образованности.  Так  почему  вас  удивляет,  когда  украинец  говорит  на  русском?  В  конце-концов,  я  этот  пост  сейчас  пишу  на  русском  -  значит  ли  это  что  я  русский?  А  если  я  сейчас  напишу  его  на  английском?  Тогда  я  англичанин,  что  ли?  А  то,  что  в  быту  я  говорю  попеременно  то  на  украинском  то  на  русском  в  зависимости  от  ситуации?  Надеюсь,  теперь,  стало  понятнее  что  язык  не  имеет  совершенно  никакого  отношения  ни  к  нации  ни  к  национальности?  

[b]24.  Вы  в  курсе,  что  почти  все,  кто  сейчас  у  власти  на  Украине  имеют  судимости  или  были  в  международном  розыске?[/b]

Нет,  не  в  курсе.  Потому  что  это  вранье.

[b]25.  Зимой  у  вас  не  будет  газа,  отопления,  горячей  воды,  электричества,  продуктов  и,  вероятно,  зарплат  тоже.  Кто  в  этом  будет  виноват?[/b]

Точно?  Не  будет?  Уверены?  Не  вы  ли  в  начале  2000-х  уверяли,  что  Америка  вот-вот  утонет,  а  Европа  обанкротится  и  сгниет?  Потом  вас  переключили  на  Прибалтику,  потом  на  Грузию,  потом  на  Украину.  Ну  подождите  лет  20,  а  когда  не  дождетесь,  вас  переключат  на  какую-нибудь  другую  страну.  Самим-то  хоть  не  обидно  быть  такой  пешкой  которую  заставляют  ненавидеть  то  одну  страну  то  другую  то  третью?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516557
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


koodoo

сторона

Сочная  зелень  хватает  тебя  за  запястья.
На  той  стороне  света,  ты  мне  так  знакома,
я  знаю  тебя,  как  себя.
У  тебя  золотые  волосы,  у  тебя  тонкие  руки,
ты  -  матерь  бронзовых  змей.
На  той  стороне  света
ты  проникаешь  во  все  мои  щели,
сворачиваешься  клубком  в  моих  полостях,
купаешься  в  моей  слюне  и  растишь  из  моего  семени  
невиданный  урожай.
Там,  на  той  стороне,  ты  глотаешь  желатиновые  капсулы,
с  моим  перевернутым  отражением,
блаженно  закрывая  глаза,  прежде,  чем  оставить  меня  одного.  
Ты  хуже,  чем  я,  на  той  стороне  света,
но  ближе  меня  самого.
На  той  стороне  мы  ищем  первый  попавшийся  кабак
у  дороги,  и  там,  напившись  до  желтого  крика,
ты  хватаешь  меня  множеством  рук,
уволакивая  в  подземелья.
Ты  тащишь  меня  сквозь  влажные  черные  норы,
где  кроты  прячут  трухлявые  коренья,
и  беременные  зерна  открываются,
как  око  земли,
где  лисы  кормят  меня  мутным  молозивом,
и  я  пробуждаюсь  в  грязных  уборных
твоего  отечества.  
Ты  взмываешь  на  той  стороне  света  
ослепительной  вспышкой,  несущей  гибель,
на  гребне  взрывной  волны  ты  ровняешь  с  землей
лирику  моих  мыслей,
оседаешь  ядерным  пеплом  на  поля  моих  сновидений.
Мне  снятся  пустые  города  за  моею  спиной,
мне  снятся  двухголовые  собаки,
рвущие  двойной  пастью  плоть  моей  речи,
мой  язык.
На  той  стороне  света  ты  смеешься  над  моими  неудачами  
и  гордишься  ими,  будто  они  -  твоя  заслуга,
будто  я  -  плод  твоего  отчаяния,
и  мои  пороки  -  твои  детища,  которых  ты  холишь  и  лелеешь.
Я  люблю  тебя  на  той  стороне  света,  и  мы  не  чисты,
а  на  этой  -  ты  спишь  в  зелени,  глубокой,  как  чужая  жизнь,
улыбаясь  во  сне,
и  мы  не  знакомы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513755
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Марічка9

Хай чує Бог!. . (сусідам-небратам)

                                                                           "Народ  мій  є,  народ  мій  завжди  буде,  ніхто  не  перекреслить  мій  народ!"  (В.  Симоненко)




Ми  так  від  вас  втомилися,  сусіди!
Нам  ваше  все  зненавиділось  вмить...
Хай  бачить  Бог,  як  мій  народ  болить,
Коли  страждають  матері  і  діти.

Хай  чує  Бог,як  кличе  батько  сина,
Як  просить  повернутися  живим.
Як  друга  покидає  побратим,
Яка  важка  скорботи  нам  хустина.

Яка  вона,  сусіде,  ціна  смерті?
Яке  воно  життя  тобі  на  смак?
Чи  виправдає  мірою  срібняк
Всі  душі  понівечені  й  роздерті?

Хай  Бог  простить,  а  я  простить  не  можу...
Мені  на  це  бракує  все  ще  сил.
Земля  не  вистигає  від  могил...
Я  цьому  оправдання  не  знаходжу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513089
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Патара

Чорні стрічки над прапором.

Чорні  стрічки  над  прапором
Звичне  у  нас  вже  явище...
Знову  десь  квітла  папороть,
Та  не  далася  нам  іще.
Серце  щодня  витріскує
Жахом  новин  напоєне.
Хтось  не  в  ладу  із  мізками,
Не  усвідомив  скоєне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510943
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014


Biryuza

щойно

щойно  я  відпустила  себе  як  вітряк,
замість  хустинки  услід  розмахувала  димом,-
повертайся  колись,  мовляв.
ти  живеш  у  моїй  голові,
гойдаєшся  як  немовля  
у  колисці  безсоння,  геть  невловимий.
світло  з  тими,
хто  не  знає  наших  імен,
не  бачить  у  ніг  жертовних  кошиків.
знаєш,  я  співаю  тобі  пісень
пошепки.
і  вмирають  від  сонця  старі  вітряки,
зберігаючи  в  нетрях  тінь  диму.
ти  живеш  у  мені  незліченність  віків,
розливаючись  в  келих  
рими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510111
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014


koodoo

вода

Душа  не  сумеет  прорезать  этот  воздух,
если  вдруг  захочет  покинуть  тело  -
так  душно  в  моей  комнате.
Мы  дышим  паром,  в  каждой  
капле  конденсата  -  отражение  твоего  лица  и
моего  взгляда,  обобщения  всего,  что  здесь  было.
Пот  бежит  по  телу,
будто  ты  медленно  ведешь  пальцем,
я  касаюсь  себя,  брезгуя,
будто  ворочаю  выброшенные  на  берег  
водоросли:
а  океан-то  близко,  даже  ближе,
чем  ты.
Ты  плачешь,  отворачиваешься,
мы  застряли  в  непрозрачности  голосов,
ты  ищешь  выход,  ищешь  окно,
говоришь,  что  тебе  душно,
что  в  комнате  стоит  запах  рыбы  и  гнили,
"это  океан",  говорю  я.
Ты  хочешь  уйти,  но  не  сможешь  -
не  сумеешь  сдвинуться  с  места
под  весом  простыни
и  мутных  волн.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508096
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Марічка9

За хмарами…

Ридало  небо,  вітри  кричали,
зі  Сходу  хмари  пливли  сіро-сині,
А  сліз  лишилося  мало-мало,  
Віками  години  здаються  нині.

І  гаснуть  зорі,  найкращі  гаснуть...
Прости  мене,  брате,  друже  і  тату
За  нашу  долю  таку  нещасну,
За  душу  твою...  і  мою  пом'яту.

За  цвіт  вишневий,  дощі  весняні,
Осіннє  золото,  зимовий  вечір.
За  ту  болючу  смертельну  рану,
За  знесилені  необняті  плечі.

Нема  пробачень,  -  у  серці  пустка.
Нема  прощань  і  повернень  заново.
Встелю  пам'ять  твою  пелюстками,  
Молюсь  про  тебе  Богу  за  хмарами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506281
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014


Оксана Квитка

Це Мальва! Не картопля, не цибуля

Це  Мальва!  Не  картопля,  не  цибуля,
чого  ж  насів  ти,  сину  колорадський?
Куєшь,  як  та  навіжена  зозуля,
що  скрізь  тут  ходить  дух  американський.

Це  верба  біля  старої  хатини,
це  колос  золотавий  як  це  сонце.
А  ти  лепечеш  знову  безупинно,
що  зовом  серця  вдерся  охоронцем.

Від  кого  ти  мене  охороняєш?
Від  миру,  від  яскравішого  неба?
Стерв"ятником  непроханим  кружляєш,
та  що  ж  тобі,  прожерливий,  ще  треба?

Лети  собі,  лети,  допоки  можна,
ми  встоїмо,  ми  сильні,  небезпечні.
Тобі  сплатили,  ти  тепер  заможний,
а  в  нас  ліси  на  труни  безкінечні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506162
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Biryuza

море

я  отримала  море
і  тепер  відмовляюся  пити
хтось  безслівно  говорить
і  несе  до  підніжжя  плити
без  імен  і  туги
щоб  гачком  для  очей  іржавим
мало  знати  когось
я  ж  себе  ще  й  вчора  не  знала
та  й  сьогодні  даремно
пишу  конструктор
хочеш  море  собі?
хочеш  морем  колись  побути?
спрага  сіллю  кипить
і  цілує  чужу  підошву
хай  не  спиниться  мить,
чуєш  море
я  прошу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502074
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014


A.Kar-Te

А я коси покрила вінком…

Приголубив  жасминовий  вечір,
Колискову  співають  зірки..,
Спокушають  серденько  до  втечі,
Я  й  сама  побіжу  залюбки

У  той  сон,  де  мене  ти  кохаєш
(нехай  сонце  не  скоро  зійде),
Та  до  серця  мене  пригортаєш,
Наче  хтось  ненароком  вкраде.

У  медовому  вечір  серпанку  -
Рай  жасминовий  п"  є  за  вікном.
Ти  на  зустріч  надів  вишиванку,
А  я  коси  покрила  вінком...


(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501719
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Окрилена

Називай…

[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай  мене  як  хочеш.
Тільки  називай…
Розірвалася  на  клоччя,
а  душа  жива…
Піднебесся  світлом  вабить  -
видно  перевал.
Сходить  квіткою  кульбаби  
сонячний  овал.
Затремтіли  маргаритки
на  тонкім  стеблі,
білі-білі  як  лебідки..  
Ніжністю  в  Тобі
розтікаються  заплави
на  піски  дрібні.
Ти  любов  на  дні  зоставив,
А  вона  в  мені
стала  спрагою,  дощами,
хлібом  і  вином….
Називай  не  іменами,
а  найкраще…  сном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Biryuza

завтра почнеться спокій

червоні  стрічки  безсмертя
терням  лягають  на  сувої  листів  додому.
вперте  ігнорування  знаків  питання
та  й  крапок,
суцільні  атракціони  коми.
ти  ще  не  раз  прибудеш  в  цю  спеку,
тоді  одне  з  продовжень
буде  більш  привітним  й  квітковим,
можеш  мову  не  обирати,
бо  вона  ж  давно  обрала  собі  тебе.
рябе  проміння  у  колір  здорового  глузду,
миру  у  кожен  дім,
жодних  старих  прокрустів
і  тільки  чорнило  блакитне
на  сонце  ранкових  надій.
посмій  стрічками  вбрати  свято,
дозволити  й  іншим  знати,
що  завтра  почнеться  спокій
єдиний  і  кожному  свій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483658
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Biryuza

усетерапія

лікуюсь  теплопланетними  напоями,
гіпсокартонна  високість  крапає  гіркотою.
де  двоє,  там  завше  з"являються  відстані
в  чашах  асфальту  
чи  відстань  у  декілька  слів.
ти  обережно  складаєш  згорток  усетерапій,
медовістю  фітоголосу
крізь  шуркання  мертвих  змій
прямісінько  в  мій  неспокій.
доки  втішатись  ядучою  праімлою?
злою  пиши  мене,
з  каменю,
геть  твердою
щоб  солодавість  напоїв
холола  на  дотик  і  смак,-
так  лишень  позбудуся  власної  тіні
і  цінне  каміння  до  холоду  притулю,
щоб  не  дізнатись  як  боляче  ткати  імлу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461730
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


Шалена помаранча Лорна

. . і кожна друга. .

..  і  кожна  друга  з  квітами  в  волоссі,
і  кожна  друга  не  ночує  вдома..
дівчатка-квіти,  все  гуляють  босі
і  кожна  з  них  вважає,  що  відома..  

всі  п"ють  лише  міцну  і  чорну  каву,
і  кожна  носить  плаття  і  перуки,
і  очі  фарбувати  -  лиш  яскраво!
цигарки  обпікають  губи  й  руки..  

татуювання  в  кожної  із  них  на  шиї,
чи  на  зап"ястях.  і  в  перстенях  пальці.
усі  такі  вразливі  і  вродливі..
всі  пишуть  вірші  про  нічних  блукальців.  

і  кожна  друга  ніжно  любить  сльози,
вона  солодка  і  така  солона...
і  що  сказати?  діти  -  майте  розум,
від  вас  "оригінальних"  вже  оскома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451172
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 01.10.2013


команданте Че

мертвец

улицы  пахнут  смертью  больных
ночей
всё  еще  воспаленные
фонарями
город  терял  наполнение
стал  ничей
всё  еще  наш  но  уже  далеко
не  с  нами

мы  остаемся
|прежними|  вместе  с  ним
всё  забывая  становимся
проездными  
город  однажды  станет  для  нас  чужим
мы  для  него
|не  смотря  ни  на  что|

родные.





*фоновая  композиция  –
Bersarin  Quartett  «St.  Petersburg»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421739
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Biryuza

невідомо хто

одного  разу  це  сито  зробиться  раптом  дірявим
і  хтось  випадковий  схопиться  хутко  за  край.
стане  пізно  молитись,  вдавати  надмірно  ласкаву,
тут  люби-не  люби  чи  шукай-  не  шукай.
чай  розлитий  на  місто  обачності  плесом,
діти  кожного  ранку  вивчають  старі  слова.
немовля  мовчазне  у  колисці  чужій  воскресло
і  нависло  над  дійсністю  наче  раптова  гроза.


ти  лікуєшся  текстами,  
що  не  мною  тепер  написані
я  до  сукні  старанно  чіпляю  свій  колір  
й  чуже  ім"я.
твої  відступи  схожі  на  тишу  
чи  древні  істини
під  якими  знелюднена  плаче  земля
чи  я.
галасують  довкола,  
жбурляють  в  лице  вітаннями
і  рука  розчиняється  в  іншій  
як  і  завжди.
те,  що  десь  між  словами  не  має  свого  останнього,
безперервно  гортає  відлуння  його  ходи
прийди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405270
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013


команданте Че

ксеноморфность

у  вас  стихи  о  любви  от  разных  отцов
он  сильно  верит  в  нее
а  ты  в  него
и  кто-то  из  вас  целует  словам  лицо
когда  начинаются  роды
сквозь  чей-то  рот

животный  инстинкт  материнствует
по  ночам
слова  поважнее  царапают  стенки
ртов
и  кто-то  из  вас  так  когда-то  себя  зачал
ведь  тонкая  грань  между  смертью
и  есть

любовь.





*фоновая  композиция  –
Ólafur  Arnalds  «Brim»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404696
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013


Biryuza

я — снігземля

сніг,  що  непотрібний    небу,—земля,
своя  сорочка  ближча,
значить—чужість.
порожній  човен—
дощ  з  душі  весла
в  момент  коли  Всечутний
ніч  примружить.
земля,
що  непотрібна  часу,—тільки  сніг,
з  доріг  приходиш  вчасно,
відчайдуха.
а    сніг  —  то    я,
свіча  натхнень  вогких
для  тих,
 хто
безперервно  землю  слухав

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399698
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Biryuza

ще одна партія. .

ще  одна  шахова  партія  на  твоєму  відчуженні,
сполучники  у  їдкому  мовчанні  говорять,
що  ми  не  одні.
я  поволі  одужую
у  горлянці  з  зів’ялою  ружею
замість  кількості  дотиків
чую  обмеження  днів.
на  спині  майже  сну  
дріботіє  натхнення  комахами
і  щоб  з  страху  не  бігти
лаштую  пробачень  торги
я  з  твоєї  нудьги  проростаю
і  спокій  відлякую,
бо  загоєні  рани  -
то  тільки  забуті  борги.
ти  відплати  чекаєш
і  скиглиш  у  риму  монетами
з  трьохкрапкових  будинків
єднання  на  вулиці  втіх.
і  шкода  не  тому,
що  бувала  з  тобою  відвертою,
а  тому,
що  таким
ти  ні  разу  відбутись  не  зміг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396551
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 31.01.2013


s o v a

не оставляя строчек

Мир  принадлежит  тому,  кто  ему  рад  ...

(надпись  в  индийском  автобусе)
_____

разлитый  кофе  -  
перекупщик  ночи
под  ритмы  танго  
верности  огня
вновь  ухожу
не  оставляя  строчек
вчерашний  сон
прокуренного  дня

неверный  снег
проталиной  на  утро
спешит  загладить,-
экий  мастерок!
запорошило.
голос  помню  смутно.
так  и  живем:
где  краски,  а  где  слог

и  может  завтра...
может  быть  с  рассветом!
ты  вдруг  ворвешься,
утро  пролистав,
а  черный  кофе?
нет,  мы  не  об  этом
не  уходи...  
в  не  знаю,  не  читал

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394216
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013


команданте Че

сироты

иногда  ты  так  грубо  бросаешься  словами
будто  отказываешься  от  них
как  от  нежеланных  детей
с  мета|физическими  недостатками
которых  кто-то  подбросил
в  приют

но  сначала  долго  и  болезненно  душишь
собственными  губами
а  потом  уже  оставляешь  этот  полуживой
морально  изувеченный
стих
другим  людям
со  схожими  социопатическими  повадками
которые  становятся  временными  родителями
в  странном  мире  где  нет  хороших
отцов  или  плохих  матерей
ведь  ирония  нашего  мира  в  том
что  когда  читают  чужих
|детей|
любят  а  когда  пишут
своих

бьют





*фоновая  композиция  –  KoЯn  «Tearjerker»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393280
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013


Biryuza

сік сподівань

браслети  нашої  дружби
плетені  голосом  і  відстанню
синьою  скатертиною  на  підлозі
наші  лічені  дні
як  знудьгована  осінь
готові  із  власної  волі  у  сни.
розпочни  з  густої  самотності
я  народжуюсь  в  потязі
під  розмови  і  жарти  масні.
кольоровими  косами  на  зап'ястках
так  буває  не  часто
та  справа  далеко  не  в  цім.
я  плекаю  наш  дім
і  його  сутінкові  кімнати
кожне  свято  -  мелодія
й  танець  сивіючих  прим.
скажеш  їм,  що  чекання-
то  зайві  кордони..
достигаючі  ґрона  
браслетів
на  звалищі  зим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393086
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013


s o v a

прототип новостей и глупости

а  я  сегодня  не  вернусь  домой
и  даже  больше:  не  зови,  не  думай
мои  улыбки  не  вернут  любовь,
в  глазах  огни  уверенно  и  шумно

и  даже  больше  -  нет  на  сердце  льдов
все  абоненты  ветренно-фактурно
читают  письма  префектурных  львов
перепектум-мобиле    культуры

и  может  статься-  это  все  мечты
непервородного,  знаешь,  так  бывает,
обнять  и  плакать...  главное  черты
никто  другой  такого  не  узнает

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390767
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013


команданте Че

пусто внутри

в  вечном  покое  нет  места  страданиям
значит  я  всё  еще  тут
пусто  внутри
еще  теплого  здания
я  тебя  всё  еще
|жду|


ты  стала  мной
и  моим  одиночеством
мир  где  мы  вместе
|умрем|
счастье  лишь  сон
и  проснувшись  не  хочется
помнить  приснившихся
в  нем


волны-слова  разбиваясь  приливами
глубже  впиваются  в  мозг
память-река  не  наполнится
ливнями

сердцем  я  насмерть
промок.





*фоновая  композиция  –
Diary  of  Dreams  «Butterfly:  Dance!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386929
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Юлія Холод

Я устала…

Я  устала…
Ты  даже  не  знаешь,  как  я  устала.
От  режима,  спектакля,  от  чувств  в  кулаке,  устава…
От  того,  что  реальность  от  грез  еще  дальше  стала,
И  что  крыша  мешает  увидеть  рассвет  на  скалах…  

Пересохло…
В  тетради,  в  стакане  и  даже  в  сердце.
От  чего  наполняться,  и  чем    дальше  греть  и  греться?..
На  последней  мажорной  ноте  шального  скерцо
Опустело.    И  некуда,  некуда  больше  деться…

Я  устала…
Протяжно  гудят  в  подсознаньи  трубы,
Снятся  черти  и  вороны  –  лишь  не  твои  губы.
Я  жила,  подпирая  твои  косяки  и  срубы.
Я  устала…
Пусти…
Пусть  хоть  кто-то  меня  полюбит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382258
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 22.12.2012


Poetka

…чи?. .

...сьогоднішня  осінь  багатослівна  неначе  верлібр  
відсутність  спокою  ознака  життєвої  втоми  
із  пам'яттю  ділимо  ліжко  воду  та  хліб  
і  здається  ділимось  всім  
та  тільки  не  болем...  
вчорашні  сліди  немов  непроявлені  знімки  
де  душа  у  душі  не  змогла  впустити  коріння  
чи  буває  у  віршах  занадто  багато  жінки?..  
чи  буває  у  жінки  занадто  багато  терпіння?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376362
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Halyna*

* * *

Якщо  Ти  мене  чуєш,  то  пробач:
Та  то  не  я  малюю  людям  долі.
В  мені  іде  запекла  боротьба
Любові  і,  напевно,  нелюбові.

І  хто  кого?  Нехай  розсудить  час,
Мені  не  раз  ще    випаде  жаліти,
Що  так  невчасно  я  зустріла  Вас,
Що  пізно  так  колись  мене  зустрів  Ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371065
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012


Flexis

Я здесь, мой друг.

Я    здесь,    мой    друг.    Как    пару    лет    назад,
Опять    стоим    на    стыке    биографий.
Как    школьница    неловко    прячет    взгляд,
Носочком    продырявливая    кафель,
Ты    слышишь    вновь    поток    журчащих    фраз
К    тебе    с    неутомимым    интересом.
И    я    уже    привык    в    который    раз
Отыскивать    в    девчонке    поэтессу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369484
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012


Biryuza

найстрашніша хвороба жовтня

жовтень  трапився  теплішим  ніж  зазвичай
і  в  ньому  клубочиться  зграйка  прощань  із  червнем.
вона  вперто  це  місто  щодня  вивчає
немов  переступить  невдовзі  
чи  здасть  екстерном.
усі  щоденники  в  шафі  лише  важливішають,
сукні  вечірні  вмирають  там  стосами.
він  вчить  самостійно  приймати  рішення
і  бути  для  інших  украй  дорослою.
він  тішиться  гострою  в  ній  необхідністю,
купує  щотижня  іграшки
й  лаштує  старанно  дім.
з  ним  можна  вмерти  від  надлишку  ніжності,
накриваючись  пледом  на  двох
 безнадійно  одним.
він  знає,  що  їй  потрібно  
і  тисне  щосили  фреші,
щоранку  цілуючи  цупко  її  чоло.
і  їй  виривається  подумки:  
"Боже,  ти  ж  стежив,
то  як  до  такого  усе  це  дійшло?"
і  хтось  зі  стіни  поправляє  на  лобі  терен,
знаючи,  що  колись  їй  хотілось  жовтня.
дівчинка  певна  -
в  землі  непотрібні  зерна
і  відбирає  у  осені  їх  сьогодні.
він  усміхається  якось  занадто  мудро,
каже,  що  час  ще  покличе  і  він  прийде.
трохи  бентежно,  від  себе  нестерпно  нудить:
"Боже,  ти  ж  бачив,  
чому  не  спинив  людей?"
дівчинка  спить,  сниться  його  турбота,
тільки  б  прокинутись  й  випити  свіжий  сік.
пледом  холодним  стискає  манірний  жовтень,
прагне  повернень  того,  хто  назавжди  зник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369300
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012


Biryuza

мою відсутність у поміч

новини  з  твого  поселення  тепер  не  надходять,
зв"язка  нових  паролів,  тиха  музика,інший  дім.
втім,  тепер  не  чекаю  появи  
і  нишком  не  йду  як  злодій.
ще  відтоді  як  наше  "годі"  стало  й  собі  святим.
ким  тримаюся  тут  невідомо  і  неважливо,
білі  гриви,  є  кучер  і  скоро  на  черзі  бал.
ти  не  знав,  що  годинники  надто  уже  полохливі
і  можливо  тому  цілу  вічність  собі  програв.
стільки  справ,
 обезцінень  сьогодні  в  цій  надкраїні,
винні  десь  поруч  мене  читають  забутих  Грімм.
віддаляючись,  пестиш  свою  гординю
й  по  цеглині  руйнуєш  і  так  опустілий  дім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368897
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 07.10.2012


Biryuza

помер в

я  могла  б  як  і  він  замовити  похоронну  процесію,
весело  обирати  місце  на  кладовищі.
вище  хтось  малює  нам  дні  народжень  й  свідоцтва,
поливає  розуми  оцтом  щовихідних.
сніг  його  прокидань  залишає  сувої  листя,
в  цьому  місті  багато  стихійних  лих.
він  би  міг  обернутись  й  піти  ще  людиною,
рівноцінним  мовчанням  співати  інакших  пісень.
я  обвітрюю  день  і  дорога  похила  як  лінія,
пересилена  часом  гортає  картинки.  
підем.  
мені  тут  ні  до  чого  і  всі  документи  загублені,
перегуглені  прізвища,  стерті  імення  й  дощі.
розівчи  відчувати,  
вкриватись  численними  дублями
у  потопленім  місті  під  назвою  НІДУШІ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363944
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012


Biryuza

зима близько

Боже,знайди  мені  кімнату  десь  затишніше,
окропи  її  стіни  тривалим  спокоєм
і  знаєш,  Боже,  я  стану  на  диво  іншою,
витискаючи  соки  надій
проливатимусь  соками.
я  берегтиму  цю  замкнутість
 і  плекатиму,
скільки  роззявлених  пельк  
вітром  клацають.
мені  не  годиться,
я  знаю,
щоб  з  катами,
але  інакших  не  бачу  я.
зима  пробирається,  Боже,
зловтішною
і  кожного  року  здається  раптовою.
і  знову  я  тут  помаленьку  гіршаю,
дивлячись  сни  під  стемніння  покровом.
на  що  я  готова?
на  самоспалення.
якщо  й  цієї  зими  в  стінах  тижні.
мої  святі  реагують  на  камені
гірше  ніж  на  отруєні  вишні.
вірші  даруй  мені  в  тім  освітленні,
чаєм  стрічатиму  снігопади.
віддані  завше  по  небу  розкидані,
тільки  для  кого..
для  чого  ради??

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358429
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Halyna*

Про дощ (2)

Вкотре  цьому  дощу  зупинитись  чомусь  дуже  важко,
Він  по  вікнах  сумних  тарабанить,  немов  дикий  звір.
А  я  знову  сама,  наче  в  клітці  налякана  пташка,
Тріпочуся  крильми  всьому  світові  наперекір.

Що  довести?  Кому?  Та  чи  варто  воно  стільки  сили?..
Я  втомилась  одна,  -  так  чекаю  міцної  руки…
Нам  з  тобою  чомусь  ще  ні  разу  ось  так  не  щастило,
Щоб  в  долоні  згори  покотились  гарячі  зірки…

Нам  з  тобою  чомусь  без  пояснень  сказали:  «Не  пара».
І  усе,  що  в  нас  є    –  то  любов  крізь  холодні  рядки…
Тільки  небо  усе  розмальоване  темінню,  в  хмарах,  
І  цей  дощ,  що  йому  зупинитися  так  невтямки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356869
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Luchina

НА НІЧ

Я  погляду  очікую,  як  хвилі  –
Щоразу  в  нім  по-новому  живу:
То  небом,  що  захмарене  ваніллю,
то  вітром,  що  розгойдує  строфу.

У  повен  зріст  -  здіймаюся  навшпиньки,
аби  почути  сюркіт  цвіркунят…
Сховає  вечір  блИскавки  у  скриньки  -
Тебе  жадаю  небом  обійнять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.08.2012


Biryuza

св. серпень

з  кількох  складів  твоя  безіменна  структура,
серпень  як  мертвий  святий  залишає  мощі.
режисура  незграбна,  
грабуєш  численні  луври,
а  я  підробляю  спасителем
й  кличу  дощ.
так  зійшлось,  перебилось
і  ще  всіляко.
заважати  не  хочеться  більш  ніж  йти.
цей  святий  не  лишає  по  собі  знаків,
тільки  тіло  зотліле  на  висоті.
вибиваюся  з  черги  до  твого  дому,
а  його  не  існує  
як  наших  зим.
гематоми  стрічань  на  лиці  святому
заліковує  небо  тепер  ніким...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355684
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012


Аматэрасу омиками

нетерпеливо срезала

нетерпеливо  срезала  волосы  детству,
обрастая  глупыми  принципами  и  болью.
по  соседству  со  смертью,
по  скуке  с  любовью.
образ  тая  в  глубине,
уходя  по  инерции,
выбросы  соли  из  глаз
как  с  пакетика  специи.
мне  вопреки  вроде  сладостней
и  безразличнее.
радости  знаки  
в  конвертах  без  адреса
и  без  намёка  на  
л  и  ч  н  о  е.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354401
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Аматэрасу омиками

привет, житель города N.

привет,  житель  города  N.
мне  без  тебя  не  взрослеется,
грустно  что  врозь.
знаешь,  пишу  тебе,
тайно  надеясь  на  плен
но  и  на  то  чтобы  всё  не  сбылось.
знаешь,  я  сквозь  по  стеклу  и  домой,-
слишком  чужая,
набита  зимой  голова,
молодость  режет,
а  старость  всё  бредит  тобой,
громко  ругаясь
и  нежно  с  собою  зовя.
я  твои  письма  листаю  с  далёких  времен,
вижу  узоры  и  тела  её  кружева.
сон  переделан,
срисован  с  фальшивых  икон
и  непонятно  зачем,
для  кого  я  жива?

здравствуй,  единственный  города  N,
я  на  минутку,
напомнить  о  цвете  глаз.
тот  кто  лишь  тень  умножает  на  тень
в  сумме  имеет  последний  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354591
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Biryuza

тоді ще

сенс  тоді  ще  напередодні
бавлюсь  знаками
й  все  без  пауз.
мої  вірші  дощем  голодні
і  від  вірності  мерзнуть  зараз.
їм  зосталась  дещиця  літер
мов  забутий  всіма  праобраз.
вітер  бавить
та  плачуть  діти,
промовляючи  безвість  вголос.
перехресні  тіла  на  кпини
сенс  тоді  ще  в  зими  граалі.
смерть,  що  пахне  кущем  малини,
смерть,  що  вірить  у  наше  *далі*...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352023
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012


s o v a

сумасойти…)

Так  не  бывает,  ты  мне  снова  снишься
Едва  касаясь  плеч  моих  воздушно,
Весь  этот  миг  просторно  утром  дышит
И  шепот  только:  тише,  тише,  тише

Так  не  бывает…  было  и  случилось!
Июль  дождями  тихо  покосило…
Мы  накануне  вазу  вновь  разбили,
Букет  ромашек...были,  были,  были

Так  не  бывает!  дом  шумит  гостями,
Все  сны  живут  на  кухне,  за  диваном,
За  незастёгнутой  рубахой,  сами,
С  твоей  щекой  небритой  самой,  самой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351499
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012


команданте Че

родные и близкие

как  мне  быть
чтоб  не  лишней  казаться  деталью
в  неживом  механизме  живых
и  спешащих  часов
в  чем  же  суть  нарастающей  завтрашней  боли
остановленных  стрелок
|навеки  застывших  крестов|

вечерами  любя  наблюдать  погребение  света
под  синеющим  пеплом  во  тьме
догорающих  звёзд
ты  меня  ненавидишь
за  чёрное  сердце
поэта

|ведь  страдая  от  счастья
я  молча  вымаливал

слёз|





*фоновая  композиция  –
Desolate  Oasis  «Stars  Aligned,  Forever»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349394
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 11.07.2012


Biryuza

… за святковий стіл

моя  слухняність  білою  скатертиною,
створює  тобі  кількаденне  свято
і  прагне  на  фото  відбитку.
дітям  пробачають  всіляки  вибрики,
навіть  розбиті  глечики  і  серця.
ця  темінь  бере  нас  за  свідків
власної  неспроможності.
настій  пекучих  трав  і  різниці,
різниці  у  часі,  в  музиці  
чи  навіть  у  віці...
кордони  вогких  упереджень,
тому  хто  за  нами  стежив
було  цікаво  без  крил.
ще  трохи  сонця
і  втрьох  за  святковий  стіл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346195
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Biryuza

наближаючись до…

шукаєш  втомлено  винних  і  навіть  знаходиш,
роздаєш  попередження  скрізь  і  погрози.
а  я  лаштую  твоїх  повідомлень  розпродаж
і  відкорковую  пляшку  міцного  гіпнозу.
тобі  і  втрачати  нема  чого,  -  на  обійсті
сивієш  помалу  і  точиш  зморшки.
і  навіть  якби  тобі  сповнилось  цілих  двісті,
я  б  побажала  без  сумніву  хоч  "ще  трошки."
і  навіть  коли  б  ти  не  міг  чути  ці  накази,
мені  б  все  одно  закортіло  твоїх  історій
про  те,  що  тепер  ти  мій  вірний  в'язень
і  вголос  про  відчай  ніхто  не  говорить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345795
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Biryuza

те, що вже не змінити

усі  заощадження  слів  до  тебе  змійкою,
де  ти  ореш  натхнення  родючі    ґрунти?
снишся  рідше  тепер
 і  балетною  стійкою
нерухомість  малюєш  як  просиш  піти.
обертаюсь  в  погоню,  а  ти
 все  ще  пахнеш  горіхами
і  мені  не  вдається  з  кінцями  звести  кінці.
ми  оточені  власними  тінями  й  ніками
і  у  справжності  виживем...  
тільки  не  в  цій...
ти  відсій  крізь  вогонь  все,
що  більше  ніж  відстань  тривалістю.
і  не  буде  повернень  туди,
де  чекань  круговерть.
ми  ніколи  не  зможем  ділитися
диханням  й  старістю,
і  на  двох  нам  з  тобою  не  випаде
тиша  чи  смерть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344739
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012


команданте Че

шерсть

холодно  –
ты  больше  не  пишешь..

**
верни  мне  свои  стихи
я  хочу  помнить  о  тебе
морозными  летними  вечерами
когда  в  ожидании  теплой  зимы
я  буду  согреваться  свитером
связанным  из  тонких  ворсистых  нитей
твоих  шерстяных
слов

*
верни  мне  свой  голос
я  буду  пить  его  на  ночь
вместо  воды  и  успокоительного
умываться  им  каждое  утро
чтобы  он  подпитывал  меня
тобой
проникая  сквозь  поры  души  нотами
насыщал  изнутри
силой  памяти
и  возвращенным  смыслом  света
в  беспросветности  дня

*
верни  мне  глубину  своего  взгляда
пристально  всматривающихся  глаз
в  окна  моих  болезненных  мыслей
заключенных  в  крепости
бессюжетной  монотонности  нескончаемых
кошмаров
я  бы  нашел  в  нем  спасение

*
просто  вернись
я  хочу  ощущать  твое  присутствие
через  простые  покалывания
от  прикосновений
тонких  нагревающихся  слов
в  твоих  одеяльных  губах
через  чистоту  холодных  кристаллов
простого  голоса
дарующего  твою  родниковую  нежность
мне
через  потаенное  Спокойствие
|в  необъятных  глубинах
твоего  простого  взгляда
но..
творящего  мой  мир|

________
и  Любовь.





*фоновая  композиция  –
Der  Golem  «Последний»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343995
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012


команданте Че

о страхе

ты  социофил  я  социофоб
объединяет  нас  то  что
мы  оба  боимся
СЕБЯ
потерять
vk.com-то

часто  любишь  бывать  другой
своей  версией
лживой
значит  более  чистой
с  искусственными  придатками
чувств
значит  более  настоящей
пока  я  пребываю  в  другой
версии  реальности
более  |менее|  нас
стоящей
выходит  я  бываю  с  тобой  чаще
|чем  с  кем-то|
более  нормальным
чем  ты  бываешь
|со  мной|

я  ненавижу  быть
в  себе
поэтому  люблю  тебя
мне  нравится  бояться
всего
в  людях
и  людей
во  всем
|потерять|
потому  что  это  несравнимое
ощущение
внутренней  борьбы
раскрытых  интимных  секретов
чувств
которым  не  хочется  верить
и  нерушимой
устоявшейся  истины
|неустрашимого  эго|
которой  веришь
до  тех  пор
пока  не  определяется
победитель

сегодня

нам  нравится  ощущать
привкус  смерти
ибо  страх  потери
|всех  свойственных  людям
ощущений|
это  дегустация
будущих  жизней

более
|менее|
нас
стоящих
_
?





*фоновая  композиция  –
Djinn  «Psychology»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343776
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


команданте Че

близкие

как  недолго  но  как  далеко  мы  зашли
если  в  холоде  наших  следов  замерзает  земля
больше  пропасти  нет  между  болью
любить  и  до  боли
бросать
в  черный  рот  /равнодушия/  мертворожденных
обид

*
чернозём  побелел  в  отвердевшую  кость  Земли
обратившись
окончания  трав  поседевших  почти  не  болят
омертвев
кровной  местью  сочатся  родные  краям  небеса  
иссякая
я  совсем  не  такой
/представлял  тебя/  мама

прости..





*фоновая  композиция  –
Xasthur  «Walker  of  Dissonant  Worlds»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342068
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 07.06.2012


команданте Че

курение вызывает независимость

ты  живешь  ровно  столько
сколько  тлеет  моя  сигарета
ты  умираешь  и  реинкарнируешься
в  следующей
возможно
уже  не  в  моей
и  всё  начинается
заново

*  *
я  жадно  курю
задыхаюсь  дымом
и  все  равно  продолжаю  втягивать  тебя
пока  ты  еще  жива
отхаркивая  собственные  легкие
с  твоей  болью
я  не  могу  остановиться
курю  тебя  в  затяг
одну  за  одной
я  верен  только  тебе
иногда  кажется  что  не  выдыхаю  совсем
потому  что  не  хочу  отпускать
иногда  слишком  плотно  прижимаю
к  себе
к  своим  губам
не  сильно  царапая  щетиной
пытаюсь  прошептать
сквозь  зубы
что  «люблю..»
иногда  покусываю
и  ты  вздрагиваешь
слегка  шипишь
извиваешься  дымом
стонешь
нежно  стонешь
только  для  меня
и  этого  достаточно
без  слов
иногда  не  докуриваю
ты  злишься
обжигаешь  мне  пальцы
своим  телом
задымляешь  мысли
отравляешь  слова
манипулируя  ими
пьянишь  сознание
ты  моя  смертельная  болезнь
от  которой  я  хочу  умереть
потому  что  ты  моя
моя  вредная  непривычка
от  которой  я  никогда  не  откажусь
ведь  после  каждой  наркотической  затяжки
после  каждого  смертельного  вдоха
я  ощущаю  как
мы  становимся  ближе
подкожно
я  чувствую  тебя  сильней
ибо  ты  остаешься  частью  внутри
не  позволяя  дышать  никем
кроме  тебя
заполняя  колодцы  легких
ты  остаешься  на  стенах  вен
которые  всегда  для  тебя  открыты
оседаешь  на  дне  сердца
тяжелыми  въедающимися  смолами
в  почти  каждой  зараженной  клетке
на  полках  почти  всех  мозговых  отсеков
отвечающих  за  тебя
значит  уже  не  отвечающих
за  меня

и  перед  тем  как  умереть
реинкарнироваться  в  следующей  сигарете
ты  безжалостно
УБИВАЕШЬ  МЕНЯ  СОБОЙ.

*  *
но  есть  одно  большое  отличие  между  нами  –
т-ы    н-е    к-у-р-и-ш-ь
значит  я  в  тебе

|никогда  не  останусь|





*фоновая  композиция  –
Ulver  «Dressed  in  Black»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338935
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Biryuza

а ти все одно залишаєшся осторонь

...  а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь,
усі  твої  голоси  
й  хвороби  загострені,
усі  твої  друзі  й  записки  розгублені,-
піднесені  скарги  до  вищого  ступеню.
усі  твої  смерті  у  ній  мов  метелики
на  світлі  свою  відкривають  Америку
і  в  ній  зачиняють  для  інших  кордони,
малюють  з  твоїми  очима  ікони.
а  ти  мимохіть  розсипаєшся  спокоєм:
"не  псуй  те,  що  маєш  нудними  уроками,
тримай  свою  душу  в  такій  ізоляції...",
а  потім  ідеш,  звісно  маючи  рацію.
і  все  починається  десь  в  обезлюдненні,-
дотик  нахабства  і  щоки  напудрені,
хвороби  тривалі  і  леза  загострені,
а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012


Весняна Осінь

Мамі…

А  в  повітрі  весна  розсипає  травневі  щедроти,
І  запахло  нектаром  нестримно-палкого  бузку.
Щиро  вдячна  я  Богу  за  Тво́ї  щоденні  турботи.
Саме  Ти  мене  вчила  безмежно  любити  весну.

Не  забуду  усмі́шки  Твоєї,  що  сяє  світанком.
Пам`ятаю,  як  плакали  ра́зом  серцями  у  такт.
А  сьогодні  весна  заховалась  у  складках  фіранки,
Щоб  торкнутися  рук,  поклонитися  Тво́їм  літам.

Ти  прости,  що  не  часто  для  Тебе  народжую  ві́рші
І  пробач,  я  не  вмію  шукати  подячні  слова.
Просто  знай,  Твої  очі  для  мене  в  житті  найрідніші.
І  завжди  Ти  найвище  звучиш  у  моїх    молитвах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


s o v a

майский пятак

Детство  спряталось  в  пачке  "Артека",
в  мандаринах,  в  уроках,  в  беретах,
и  вприпрыжку  шмыгнуло  в  проспекты,
так  заносчиво,  так  незаметно...

в  автомате  с  простой  минералкой,
с    телефоном  на  вахте,  шпаргалкой...
дневником,  где  родителей  в  школу,
банкой  0.33  кока-колы

в  деревенской  озябшей  избушке,
в  модно  розовых  кедах,  игрушках...
все  крутило,  крутило  педали,
а  теперь  -  нереальные  дали  

и  не  так  чтобы  грустно,  не  очень!
и  гроза  в  мае  ночи  щекочет,
только  так,  что-то  вдруг  между  делом,
замечаешь:  виски  поседели...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335295
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Biryuza

насправді відносність має твоє лице

насправді  відносність  має  твоє  лице
і  справа  не  в  тім,  що  на  світі  усе  відносно.
копаю  могилу  й  лягаю  собі  живцем,
рахуючи  подумки  зорі  і  жертв  Голокосту.
я  надто  далека  від  часу,  де  зараз  ти,
насправді  ж  ніяке  із  міст  не  постане  рідним.
тому  я  готова  прощатися  щоб  не  прийти  ,
аби  не  лишати  себе  між  Парижем  і  Віднем...

розбещене  порівняннями  місто
копирсається  в  мертвому  тілі  майбутнього.
залишаючи  сліди  від  мотузків  на  шиї,
тішить  раптовою  сонячністю,
такою  ж  тимчасовою  і  несправжньою
як  ти.
дорога  наша  дратівливо  котиться  вниз,
коситься  і  смакує  світанком.
ти  кажеш,  що  все  прийдешнє  відносне
 умовне
без  жодного  значення  для...
ми  можем  його  покинути  знову,
зробити  цей  спокій  тривалішим...
ми  можем  чекати  повернень  чужих
туди,  звідки  прагнем  втікати  щоденно...

і  може  це  тільки  загострені  кілки  в  очах
та  я  і  сліпою  зостануся  вірним  читцем.
мені  б  тільки  знати,  що  ти  серед  диких  прочан
і  те,  що  відносність  має  твоє  лице...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334137
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Biryuza

випадковість

випадковість  -  це  мій  дім  і  я  в  ньому.

ніжні  землетруси  чи  янгольські  стусани,
поверни  мене  зараз  в  одне  з  твоїх  втілень.
ти  прославився  словом,  ставши  богом  війни,
ставши  мертвим  тому,  що  мене  обезсилив.
ти  казав:  "випадковість  -  це  влада  глуха,
що  людину  в  мені  зачинає  невтомно"
від  гріха  до  спасіння...  і  назад  до  гріха
у  провалля  безглузде  й  оманливо-чорне.
я  тут  зараз  невчасно  і  тому  без  душі,
роздаю  твої  очі  вже  померлим  горянам.
я  малюю  в  тобі  випадкові  ножі,
випадкову  себе,  без  інструкцій  і  плану.
опадають  небесні  тремтливі  листки,-
мій  будинок  пустотний,  затягнутий  в  траур.
сни  байдужих  й  далеких  напрочуд  в"язкі
і  зникають  на  вістрі  сигари...
як  хмари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330134
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Biryuza

уявний

маленькі  могили-нулики,
залізні  та  злісні  кігті
і  слів  опустілі  вулики
тебе  не  повернуть  звідти.
тобі  не  зійдуть  пунктирами
бажання  на  тлі  паперу.
сліди  замету  під  шкірою,
прославлю  свої  химери.
і  що  б  не  казали  праведні,
покрию  словами  злочин.
уявний  кораблик  в  гавані
заплющує  мої  очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331996
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Biryuza

… "

панчохи  спокою  тепло-сині,
ти  вже  доросла  і  тут  майбутнє.
він  гострим  лезом  по  піднебінню
латає  рани,  зшиває  сукні.
його  трикутні  значки  на  шиї
у  такт  пропущеним  й  непочутим.
він  пробачає  в  тобі  повію
і  вміє  вчасно  цим  дорікнути.
брудні  від  неба  старі  панчохи,
не  розлітається  ніч  із  свистом
і  розповзається  тло  епохи
там,  де  на  лобі:  "це  особисте"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326943
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012


Леона Вишневська

інтро

А  ти  бачив  як  вибухають  пуп'янки  ірису  пелюстками?
як  вони  наливаються,  наче  келих,  хмільним  сонцем
у  самому  підніжжі  Евересту?
Чи  як  зради  й  рутина  перетворюють  ніжність  в  камінь?
Як  німіє  від  болю  обличчя,  яке  ти  раніше  поцілунками  пестив
та  як  виїдає  шкіру,  затиснутий  y  долоні  хрестик.
Любов,  мов  вино,  ігриста.  Любов,  мов  віра,  сліпа.
А  ти  бачив,  як  в  агонії  ніч  зриває  з  шиї  зорі,  що
стискають  їй  горло  намистом.
Як  ховається  равликом  тиша  у  рукав  старого  будинку?
Як  я  рвала  на  собі  волосся  та  розбивалась,  мов  хвиля  об  скелі,
поки  ти  спав...
Невже    мені  не  здалося?  Ти  ж  робив  все  це  навмисно.

Знаєш,  для  чого  небо  дає  нам  колишніх?
Чому  примушує  поневірятись  й  страждати?
Бо  колись
ти  таки  знайдеш  того,  з  ким  своє  серце  залишиш,
кому  віддаш  все,  навіть  більше,  ніж  зможеш  дати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326096
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012


J. Serg

Гималайствуют тучами сумерки

Гималайствуют  тучами  сумерки,
Вечер  пробует  девок  на  вкус,
Телевизор  болтает  без  умолку
О  слияньи  в  экстазе  искусств.
Раболепствует  тихая  музыка,
Лишь  спезою  полита  герань.
Слово  в  слове  находит  союзника
И  щекочет  поэту  гортань,
Все  заботы  до  донышка  выпиты,
Прорастают  сверчки,  как  сморчки,
Разбирают  по  нотам  эпитеты
И  меняют  на  пилы  смычки.
Пилят  душу  поэту  по  веточке
Час  за  часом,  сучок  за  сучком...
Ночь  заходит  в  тетрадку  по  клеточкам,
В  такт  анапесту  бьет  каблучком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323716
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012


команданте Че

само|опознание

кому  покаяться
коли  не  верю  я?
как  бог  твой
в  моего  диавола..

*
не  хочу
но  раскаиваюсь
в  содеянном
что  затравлен
по[д]лыми  сестрами
растерзан
бес[в]сердечными
братьями
здесь
под  омертвелой  плотью
умерщвленных  слов
моих
возлежащих  на  предрассмертной  ложе
забытья
в  вычурных  одеяниях
похоронных  рифм
рукою  разума  юродивого
языком  зло|памятства  шершавого
подстрочно  похоронен  заживо
гниющий  смысл
их
и  словосожжен

простите  меня  за  деяния
за  то  что  упивался  кровью  я
девственной  поэтики
невызревших
сладковатых
стихов
за  чревоугодие
стихорожденными  детками
но  не  чревораздельными
от  ваших
голов

простите
за  то  что  в  себе  я
не  своими  горестями
когда  не  в  себе
неспешно  замещаю
радости
ваши
за  стесненную  благодарность
в  полосе  улыбки
моей
проступающей
за  ее  искренность
в  тот  момент  когда  ваше  понимание
достигает  эпицентра  горечи
моей  печали

простите
за  мое  соу[с]частие
которое  омывается  темными  слезами
ваших
страданий

я  раскаиваюсь
за  нечеловеческие  помыслы
но  замыслы  мои  не  такие  жестокие  –
желаю  умереть
прошлым
и  в  чужих  мыслях
памятью
я  уже  сегодня  прохожу  обеззараживание
мыслепотока
прекращаю  потакать
вечным  человеческим  ценностям
принимать  всех
на  себя
и  начинаю  понимать  всё
в  себе

я  решил  покончить  с  собой
старым

потому  что  уже  сегодня  рождаюсь
|новым|

в  тебе




*фоновая  композиция  –

Der  Golem  «Пан»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323584
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.03.2012


Михайло Плосковітов

Наука…

Казав  знайомий:  "  Я  в  твої  роки
на  гульки  витрачав  усю  зарплату!
Ще  й  зараз  намагаються  жінки
мене,  мов  журавля  окільцювати.

То  ж  будь  упертим  (не  соромся  втіх),
перегортай  життя  свого  сторінку,
і  не  хвилюйся  –  невеликий  гріх  -  
постійно  обнадіювати  жінку".

Можливо,  я  б  дотримавсь  тих  порад:
й  одразу    став  кількох  дівчат  кохати,
і  начищав  би  пір’я  на  парад,
щоб  здатися  досвідченим  пернатим…

Та  час  життя  за  річкою  тече,
(та  й  гульки  часом  вилізають  боком).
Так,  інколи  захочеться,  в  плече
щокою  ткнутись,  наче  ненароком,

І  мовчки  обійняти  ніжний  стан  -
Волосся  хвилі  обпікають  груди,
І  щось  тобі  нашіптують  вуста
байдуже,  що  на  завтра  скажуть  люди...

І  ще  б  на  вік  і  звісно  на  віки
Любить  -  а  не  тремтіти  від  покути…
Не  знав  знайомий,  що  Жінки  –  зірки,
а  нам  до  них  ще  треба  дотягнутись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012


команданте Че

соки

дымка  легкого  опьянения
не  улетучивается
с  тебя  слизываю
сползающую  нехотя  каплю
феромонизированного  пота
пьянею
[мо]ментально
это  всё  ты
я  в  тебе  но  ты
во  всём  виновата
отсоединяешь  меня  от  питания
дневным  светом  и
реальностью
присоединяя  к  себе
тьмой  и  снами
замещая  самоту
фатальной
наркотической  привязанностью
эпилептическим  привыканием
к  нежности
уничтожая  макрофлору  памяти
новорожденными  размышлениями
о  тебе
и  только  тобой
культивирую  жестокость
ко  всем
твоим  возбужденным  очагом
полыхающей  еще  страсти
еще  любви
еще
еще
не  насыщаюсь..
питаюсь  твоими  прикосновениями
дышу  твоим  теплом
движениями  твоего
оргазмирующего  тела
обмениваясь  брызгами
солоноватых  соков
наслаждения
лишь  кратковременным
возвращением
из  путешествия
в  тебя
по  венам
на  землю
отрезвляюсь

наша  любовь  давно
просрочена
но  ты  просишь
я  прошу..
я  умаляю
себя

не  останавливайся..






*фоновая  композиция  –

Neurosis  «The  Eye  Of  Every  Storm»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321511
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Biryuza

***

вії-сороконіжки,
залякана  трішки.
все  ще  малює  присвяти
й  вчиться  без  темряви  спати.
трохи  сліпа,
апатійна,
креслить  на  аркушах  війни.
зброю  складає  тремтливо,
юна  й  образливо-сива.
поглядом  створює-
нищить,
падає  в  крайнощі
й  нижче.
потім  підводиться,  клята,-
як  ще  її  величати?
бачить  себе  в  груді  преси,
мій  майже  мертвий  агресор.
камінь  з  душі  і  на  спини,
 взяти  б  чийсь  спогад  на  кпини,-
знаєш,  це  я...
 трохи  винна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319402
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


команданте Че

эякуляция светом

небо  обнажило  жилы
солнца
эякулируя  светом  
на  целюлитный  участок
дождливосочащихся
девственным  весенним  дождем
облаков..

*  *
ты  до  безумия  ненавидишь  меня
за  мою  любовь
а  я  неимоверно  сильно  люблю  тебя
за  твою  ненависть
такая  странная  любовь..

все  события  прерывисты
суицидальностью
случая
время  как  бы  намекает  нам
всегда
немыми  подсказками
|с  острыми  краями
осознания|
и  до  нелепости  необъяснимыми
на  то
что  не  нужно  рассчитывать
на  него
НИКОГДА
потому  что  время  уже  рассчитано
наперед.

всё  что  ты  имеешь
это  право  на  омолаживающую
надежду
это  право  до  отчаянья
верить!
что  всё
на  что  ты  когда-либо  надеялся
во  что  когда-либо  хотел  верить
случайно  не  умрет
не  закончится
а  если  и  подойдет  к  концу
то  только  к  логическому
и  только  так
как  задумал
Ты.

право
подкреплять
переменчивую  легкость
уверенности
генерированием  сладостных
иллюзий
впитывая  сок  приторных
эмоций
естественнорожденной
радости
сдабривая  память
эпизодами  эфемерности
в  комфортном  микроклимате
трепетно
воссозданного  тобой
отдельного
мира
во  вселенной
воистину
бесконечного
Микрокосма
где  только
она
ты
ее  Ненависть
и  твоя

Любовь.





*фоновая  композиция  –  
Kauan  «Ommeltu  Polku»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317566
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012


s o v a

на одной частоте

І

Желание
ВОздух  пульсирует
в  отраженьи  -  света  биография  
переплелась  закладкой  избранного  
невнятными  снами  замелькали  дни  
капельками  тают  многоэтажки  снеговиков  
в  преддверии  искренней  оттепели  
на  пороге  земляничных  поцелуев  
растяжимой  жвачкой  радуги  
и  надувными  шарами  адреналина  
в  полном  лунном  ожидании  
замирать...

ІІ
Зелени  в  этом  городе  много
Мы  в  первый  раз  виделись
Но  все  промелькнуло  вдруг
Как  в  подземке  поезд
И  время  мчало  по  кругу
Как  космонавт  в  центрифуге
Чтобы  привести  меня  вечером  к  чаю
и  созерцанью
Тебя...
будто  аквариум  неба
а  вместо  рыбок  в  нем  звезды...
это  Тебе
Этот  город  в  зелени
который  строили  столетия
и  достроят  наши  дети...


одним  касанием

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316103
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Biryuza

усім

милуйся  сміттєвими  звалищами  і  густими  вогнями
замиленими  оченятами  кліпай  наївно,
тримай  спину  рівно  
коли  зупиняєш  блискучі  автівки
й  тоді  коли  скалишся  щиро  усім,
немов  на  арені  цирку...

ти  прокидаєшся  в  шлунку  своєї  зірки,
тієї,  що  шлях  твій  повинна  робити  світлим.
ти  бачиш  як  юні  і  вільні  ковтають  омани  літри,
а  потім  лаштують  на  чесність  тобі  перевірки.
ти  надто  для  себе  чужа  і  тобі  не  спиться,
вдягаєш  власне  ім'я,
коротшу  за  пам'ять  спідницю
й  прямуєш  вздовж  лінії  лісу,-
подряпана  і  зашкарубла
та  все  ще  актриса.
 тримаєш  донорські  сни  в  опустілих  легенях,
усе  видихаєш  ментолові  усміхи,
мантри  священні.
і  в  пошуках  завше  вивчаєш  старі  афоризми
щоб  влучно  жбурляти  їх  в  стіни
чужої  харизми...
та  перш  ніж  заснути  малюєш  обскубані  крила,
рахуючи  поспіхом  кількість  психічних  відхилень.

і  можна  б  дивитись  це  шоу  без  дивної  втіхи,
горіхи  чекання  як  вже  пограбовані  мушлі.
м'якушні  бажання,  інтриги  й  потоптані  фіги
і  кожен  хто  все  ще  сміється  -
загубленомужній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315220
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 20.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2012


Виктория Роше

Дочери из "Маленьких стихов"

II

Я  бодрствую,  а  ты  во  власти  сна.
На  трикотажной  розовой  пижаме
Прикреплен  бантик.  И  его  краями
Твоя  щека  слегка  раздражена.  
Я  ленту  двигаю  и  думаю  о  том,  
Что  ничего  нежней  нет  этой  кожи,  
Которая  в  одно  мгновенье  может
Быть  исцарапанною  шелковым  бантом.


IV

Такая  нежность  есть  в  твоих  руках,
Когда  они,  как  лепестки  жасмина,
Ложатся  мне  на  шею  и  плечо.
Ты  так  мала,  что  до  сих  пор  еще
Мое  письмо  к  тебе  не  слишком  длинно,
Но  так  прекрасна  -  что  в  стихах  оно...



VIII

Я  знаю:  ты  всю  ночь  растила  себе  ресницы.
Гладкие  черные  полосы  стригла  на  нежные  волосы.  
Проснулись.  У  всех  у  нас  лица  как  лица,  
А  ты,  мастерица,  глаза  себе  сделала  взрослыми.


XIII

Сколько  лет  тебе?  -  Одно  лето.
Сколько  зим  тебе?  -  Ни  одной.  
Я  недавно  родилась  в  семье  поэта,  
Чтоб  поэт  записывал  за  мной.  


Все  мои  агушки-потягушки
Он  усердно  превращает  в  стих.  
Мне  поэт  показывал  игрушки,  
Я  внимательно  таращилась  на  них.  


У  лягушки  кожаные  лапки,  
Мне  понравился  их  пёстренький  узор.  
А  поэт  писал  в  своей  тетрадке
Что-то  про  "невыразимый  взор".

XVI

Ты  на  моих  руках,  но  между  нами  есть
Преграда  в  виде  книги,  что  прочесть
Мне  хочется  быстрее.  Я  листы
Верчу  одной  рукой,  покуда  ты
(Мне  верить  хочется)  надумываешь  спать.
Я  забываюсь  на  примерно  пять
Исполненных  поэзией  страниц,
А  после  думаю  увидеть  пух  ресниц
Опущенных,  открытый  в  дрёме  рот,
Но  ты  глаза  таращишь  в  переплет…
Вот  так  с  тобой,  мой  маленький  зверёк,  
Прочли  Набокова  мы  –  вдоль  и  поперёк.


XVI

Уснула  рядом.  Я  тебя  как  хлеб,  
Отставив  далеко,  несу  к  кроватке,  
Кладу  в  нее,  как  в  печь,  чтоб  в  ней
Ты  подрумянилась  еще.  Но  сладкий
Твой  запах  так  манит,  что  я  разок
Прикладываюсь  к  мускусной  головке
И  отрываясь,  вижу  твой  глазок.  
(Когда  бы  говорил,  сказать  бы  смог,  
Что  пекарь  я  пусть  нежный,  но  неловкий.  )


XXIX

Сон  глубже  проникает  –  так,  
Что  отпускаешь  вдруг  
Тугую  соску  изо  рта,  
Как  свечечку  из  рук.


XXXIV

Почти  стоишь,  Венера  в  ползунках,  
И  наряжаешься  по  пасмурной  погоде.  
Ты  -  тайна  маленькая  о  семи  замках,  
О  капюшоне  и  о  сладкой  морде.


XLIV
Отселяю  доченьку  в  комнату  свою.  
Плачу,  будто  доченьку  замуж  отдаю.
Прячу  ее  кофточки,  шортики  в  комод.  
День  придет  -  и  доченька  от  меня  уйдет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.02.2012


команданте Че

безучастие

и  теперь  когда  кровь  возвращается  в  русло  вен
и  остаток  надежды  замер  в  глазницах  сна
прекращаешь  борьбу  принимая  комфортный  плен  –
лучше  вечно  тонуть  чем  пытаться  достать
до  дна..

*
знай  в  симфонии  сердца  заложен  смертельный  звук
а  целебный  нектар  любви  насыщает  яд
обещание  жить  не  укрепится  парой  букв
легион  мертвых  слов  жертва  всех  безучастных
«я»..

*
и  прощания  взгляд  это  завтра  в  глазах  вчера
и  последних  стихов  не  напишут  чтобы  сказать  –
мы  всегда  не  готовы  к  жизни  но  этот  страх
обесценен  предсмертным  вскриком

«хочу  наза........................!





*фоновая  композиция  –  Feigur  «Posthumous  Remorse»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312260
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012


команданте Че

миро|творчество

наш  город  зимой  напоминает  морг
ирония  в  том  что  в  морге
теплей..

*  *
у  Него  было  убийственное  чувство
юмора
что  в  сочетании  с  убийственной  сущностью
давало  непревзойденный  эффект
при  создании  продукта  животворящей
мыследеятельности
поддерживающей  активность  мозга
вечно..

он  умел  с  полуслова  улавливать  суть
вещей
еще  до  их  появления
усиливать  значение
одним  прикосновением
мысли..

Она  любила  смеяться
над  страданиями
раздетых
душ
пряча  взгляды  их  /бывших/  владельцев
под  подол  ее
все  еще  платья
где  касаясь  лепестков
собственных  скрытых  эпитетов
перевозбуждая  вылезшие  на  поверхность
фантазии
раскрасневшихся
нервных  окончаний
развращенных
/душевладельческих/
умов
доводила  до  сумасшествия
недоведением  ИХ  выдоха
до  оргазмического  предвкушения
ЕЕ  вдоха..
чем  закрыла  общий  доступ
к  интимному  фотоальбому  воображения
навсегда..

им  было  хорошо
когда  однажды  НЕ  встретившись
они  /все  еще/  были
вместе
ощущая  из/вне
себя
свое  присутствие..

стараясь  выскользнуть  из  объятий  анабиозного  сна
они  сливались  с  молекулами  реальности
плывя  по  одному  течению
времени
и  падая  в  утробу
любовных  колодцев
друг  друга
покрывались  феромонными  выделениями
непроизнесенных
слов..

но  утратив  ощущение  ирреальности
насытившись
движением
освободившегося  из  осеннего  заточения
холодно/кровного
воздуха
они  вдруг  решили  БЕЖАТЬ
бежать  /прямо/  назад
от  тепла  собственных  леденеющих
сердец
стараясь  повернуть  вспять
неизбежно  испаряющуюся
каплю  Невозвращения
к  себе
вчерашнему
одним  ударом  сердца
/одной  высохшей  каплей/
одним  общим  мгновением
НАЗАД

*  *
когда  каждый  из  них
еще  не  был  опечален
Счастьем

когда  Он  шутил

/вспоминая  что  в  этом  городе  зимой
холоднее  чем..../

а  Она  смеялась.





*фоновая  композиция  –    Trist  «O  šedém  Snu»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311224
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Poetka

…мій затишний спокій…

...напрочуд  легко  довіряти  коли  перестаєш  боятись  обману
є  ще  сотні  пісень  які  можна  співати  коли  наодинці  з  собою...
завжди  можна  знайти  свіжовириту  яму-
звірячої  пастки...
але  навіть  якщо  ми  з  тобою  різної  масті
я  напевно  швидше  помру  аніж  дам  тобі  впасти...

між  нами  море  яке  вмістило  у  собі  тишу...
у  минулому  житті  ми  були  рибами
і    бідний  рибалка  одного  разу  вдихнув  у  нас
душу...
я  люблю  коли  правда  (навіть  якщо  і  гірка)  на  двох
скибами...
і  щоб  зрозуміти  себе  часто  треба  давитись  мотивами
які  допомагають  довго  не  дихати  за  відсутності  кисню

тепер  усе  по  іншому  тепер  зими  схожі  на  осінь
віра  рятує  тільки  тих  які  курять  міцні  сигари  і  п'ють  ігрисні  вина
я  подумала...ми  ж  з  тобою  не  зовсім  
самотні...
ми  розділені  одними-єдиними  дверима...
і  мрії  схожі  на  старого  клоуна
із  невимовно  добрими  але  заплаканими  очима...
все  про  що  ми  зараз  думаємо
це  про  те  як  інші  переносять  цей  холод
переживають  ці  зими...
але  ти  залишайся  спокійним
у  нас  завжди  біля  ліжка  є  цікава  книга
і  напрочуд  хороші  рими...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307649
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012


команданте Че

ПО «Любви»

ты  простая  болезнь
от  которой  я  скоро  сдохну..

и  вдыхая  в  себя  твой  отравленный  воздух
/свежий/
я  себя  разрушаю  кристаллами  сердца
в  легких
и  чем  больше  любИм
..тем  сильнее  похож
на  нежить

 *

услаждаюсь  тобой
истощая  оттенки  красок
в  обесцвеченном  мне
и  становится  невозможным
как  когда-то  давно  Светотьмою
/внутри/
питаться

ты  теперь  Пустоту  во  мне
заполняешь

/ложью/




*фоновая  композиция  –  Diаry  Оf  Dreams  «Dead  Souls  Dreaming»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305818
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012


Biryuza

тут, мамо

будую  місто  з  спустошеним  храмом,-
мамо,  
зимою  тануть  сніги
в  цій  пустелі  ще  все  навпаки.
стійкі  помади  лущаться  з  стін,
кольору  крові  і  вин
залишаю  омани  устами.
мамо,  десять  кроків  з  очей,
сотні  мертвих  ідей
і  усе  безперервно  так  само...
мамо,  тут  відлуння  нудне,
тут  не  чують  мене
і  кидають  під  ноги  прокльони.
так  образами  тхне
моє  пекло  скляне,-
розбиваються  тихо  ікони.
ще  не  знаю  коли
 створять  коло  кути
і  святі  твої  сни  нам  насняться.
я  на  таці  несу  
твого  серця  красу
і  потворність  свого...  
теж  на  таці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302599
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011


Biryuza

так, геній… (прокидайся)

Прокидайся,  
ранкове  повітря  пестить  струмом,
врізається  шумом  в  кришталь  віконну
й  солоне  сонце  холоне  за  два  натхнення,
ти,  схоже,  геній  і  я  готова
складати  дрова  твоєї  слави,
до  кави  дрібки  себе  жбурляти
і  говорити  про  фатум  клятий...
так,  я  готова  тобі  писати.

сипляться  з  мене  пророцтва  зовсім  безболісно,
цукрові  пустелі  перерізають  горлянки  спрагою
і  ми  народжуємся  однієї  ночі  в  різних  світах.
пишуться  тексти  з  швидкістю  ледачого  вітру,  
твій  зоряний  час  застрягає  в  моїх  очах  і  наливає  їх  соком.
я  зовсім  тебе  не  оплакую  віршами,
зберігаю  лише  десятки  твоїх  відображень  на  своїх  руках,
а  ти  ще  й  не  знаєш  про  вірність  слову  твоєму.
прокидайся,  
вже  скоро  осипляться  золотом  літери  твого  прізвища,
обірвуться  сни  вереском  мелодійним.
снодійне  опустить  на  ліжко  цю  кару  щоденну,-
ти  геній,
ти  мусиш  про  нас  писати...

так,  геній,
я  ж  -  фатум...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300341
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2011


s o v a

…кто-то скажет…дышу тобой (с)

так  случилось...
что
потерялись
и  расстались,
выходит  зря?
и  рассветы
и  горько-  сладкий
шоколадно-
осенний
ряд...
может,  снова
и  по  порядку?!
может,  просто
молчать  в  глаза.
только  лист
пролетел
последний,
как  страница
календаря!
но  не  стоит
жалеть,  что  было
или  не  было
по  шагам...

карнавал
непременно  в  Рио
и  рассветы
по  облакам,
чашки  кофе
с  тобой,  
Монмартры,
переулки,  
огни,
слова...
голубей  
покормить,
прогулки,
как
чудачества
номер  два

разговоры,
мечты,
конверты,
береги  себя,
просто  будь!
разноцветные  сны,
как  ленты,
пачкой  фокусы
зачерпнув...

невесомому
не  расскажешь,
но  иллюзий
одна  толпа
все  же
к  лучшему,
улыбнешься.
я  соскучилась,
как  всегда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295814
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


She said: gray...

Тебя открою…

Я    обниму    
любимые    колени,
отдамся    вновь    
любви    шальным    ветрам.
И    сладкий    грех    -    
как    память    поколений
пусть    овладеет    
нами    до    утра.

И  опьянит    меня    
хмельная    сладость,
твой  упоенный,
сладострастный    стон...
Тебе,    что    птицей    
улетела    в    радость    -
дарю    блаженно-сладкий
нежный    сон...

Тебя  я    зацелую,    
как    планету,
где  вновь    открою
горы    и    моря.
И    путешествий    
сладостнее    нету    -
чем  по    любимой
Женщине-Земля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295120
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011


She said: gray...

Ще не час…

Руками  я  зберу  
докупи  хмари.
Дмухну  легенько.  
Глянь  –  ось  піде  дощ.
Хмаринкам-вівцям  -  
саме  час  в  кошару.
З  веселки  
на  вечерю  буде  борщ  :)

Напевне,  вже  пора  
світити  зорі,
а  місяць  сірники  
десь  заховав.
Ми  не  знайдем  їх  
в  місячній  коморі,  облиш  –  
достатньо  світла  від  заграв.

Замовлю  джаз  
у  цвіркуна-музики.
Побачиш  –  
я  прекрасний  танцюрист.
А  до  десерту  
в  ніч  багатолику
-  незоряного  неба  
чистий  лист.

На  ньому  ми  
напишемо  поему  -
не  про  любов.  
І  навіть  не  про  нас!
Про  це  скажу  на  вушко  
я  окремо.
Ще  потерпи  хвилинку...
Ще  не  час...

2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294854
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011


Biryuza

[ctrl + v]

прагну  повторення,-
змиваю  з  очей  колір  подій  і  деталі.
далі  тебе  не  зустріти  
і  не  дізнатись  що  ж  далі.
лі-та...  
я  знову  в  тобі  лі-та-ю
і  ніби  сама  собі  бог
пишу  цей  нудотний  сценарій.
перевертаю  "і",  
вже  чую  оклик  недільний.
нащо  здаватися  сильним,
будучи  десь  за  межею.
ямби,  хореї  і
все  щоб  навчитись  мовчати,
бачити  в  дзеркалі  світло  німого  агату.
чути  тебе
 і  писати  без  змісту  німого,
зовсім  не  мого  тебе
 перед  сном  обіймати.
прагну  повторення,
згадую  вірші  лютневі,
стіни  рожеві
і  каву  навмисне  розлиту.
квіти  з  паперу
цвітуть  на  вікні  бірюзово...
прагну  повторення,
прагну  цілющого  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294969
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011


Biryuza

поділ

мій  поділ  часу  на  ніч  і  ніч,
коли  заклинання  крапають  з  ринв  іржавих,
коли  з  цікавих  книжок  виповзає  пам'ять,-
мій  поділ  часу  на  ніч  і  ніч...
без  ліхтарів  промерзлих,  без  слів
розмикається  замкнуте  коло,
перетворюючись  в  усмішку  веселкову.
мої  казкові  сюжети  гидкі  й  облізлі,
стислі  зітхання  на  стінах  замість  картин.
один  лише  ранок
і  знову  поділ  на  ніч  і  ніч...

переписуються  в  повітрі  усі  мої  копії,
тиснуть  світлом  і  тицяють  пальцем,
неначе  я  іншої  раси.
запаси  зізнань  подрібнішали,
тишею  бути  незвично  і  холодно.
змолоду  часто  малюють  такі  портрети,
щоб  померти  можна  було  б  з  гідністю,
а  я  не  малюю  ніколи  ніч  і  ніч...

краще  б  це  був  поділ  на  варни,
безкарне  таке  самоїдство,  
таке  дрібне  і  ліхтарно-промерзле.
краще  б  мене  накреслив  той,
хто  бачить  єдність  ночі  і  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294394
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011


Ветра

Ску-ча-ю по тебе…

Я  скучаю.  А  время  считает  минуты,
словно  капли  дождя  легким  стуком  по  глади  стекла.
Я  скучаю  опять  по  тебе...  почему-то.
Я  ску-ча-ю.  И  снова  сегодня  ждала.

Разучившись  стучаться  в  твои  полусонные  двери,
ожиданий  пометки  рисую  по  краю  руки.
Я  скучаю  и  веру  сплетаю  с  неверьем,
забывая,  что  мы  друг  от  друга  сейчас  далеки.

Вновь  читаю  по  нотам  твои  и  мои  откровенья.
Теплым  ветром  целую  ладони,  ресницы,  глаза...

Отмеряю  шаги  позади  непослушною  тенью,
тихим  шелестом  трав  что-то  снова  пытаясь  сказать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291633
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011


She said: gray...

Я п'ю твій смак…

Я  п'ю  твій  смак.
Гарячими  вустами
нев'янучих
трояндових  глибин
торкаюсь  знов.
І  знов  кружляє  нами
кохання  дощ
сріблястих  намистин.

Вдихну  тебе.
І  видихнуть  не  схочу.
Ти  потечеш
по  венах,  наче  кров  -
шаленством
так  закоханої  ночі,
в  якій  нестримно
ніжиться  любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011


Biryuza

пальці

вже  дивно,  що  твої  руки  припадають  пилом,
так  наче  я  щойно  зуміла  пізнати  найглибшу  суть.
мене  вже  нікуди  не  кличуть,
намистинки  часу  срібляться  на  шиї  як  ртуть
й  пісчані  годинники  знов  розбиваються  вранці.
я  пальці  твої  гортаю,  
читаю  себе  на  форзаці
і  пишуть  мене  безперервно  все  ті  ж  
обезбарвлені  пальці.
я  скоро  народжусь  із  крові  бетонних  пакунків,
стоятиму  струнко,
зміню  собі  голос  
і  колір  очей  вочевидь,
щоб  ти  не  побачив  або  ж  не  почув
оте,  що  в  мені  стільки  часу  мовчить...

міцнішими  стали  обійми  і  часом  напої,
зі  мною  трапляється  дійсність  о  шостій  годині.
і  може  ми  винні  у  тім,  що  рекламні  плакати
за  нас  значно  більше  збираються  світу  сказати.

і  руки  твої  припадають  оманливим  пилом,
я  довго  ховала  в  собі  ці  пустелі  невміло,
я  довго  гортала  ці  пальці
й  вивчала  прикмети,
бажаючи  знати  хто  ти  і  де  ти.
тепер  же  вертають  додому  блукальці
і  більше  не  пишуть  казок  обезбарвлені  пальці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290776
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011


Biryuza

ще один вірш… пропаща

безперервно  свій  холод  множу
на  листи,  що  надміру  схожі,
де  тремтить  надбоязнь  дистанцій...
вранці  знову  блукаєш..  вранці
я  не  смію  в  тобі  жевріти...
а  зимою  вмирають  квіти...
повертайся  назавжди  звідти.

...  денний  сон  декорує  глибокі  стіни,
переплутані  пальці,  ковдри  й  листівки.
я  настільки  боюсь  твоїх  слів  без  рими
запротореними,  нічиїми
приручають...  і  тану  з  ними.
так  трапляється  часом,  що  губиться  спокій
й  кольори  беззмістовні  
й  дощі  високі  
простягаються  горами  крізь  пустелі,
наче  вогники  тьмяні  з  холодних  келій.
і  в  оселях  чужих  зустрічають  зими,
що  чужими  для  нас  вже  звикають  бути.
ти  облуди  свої  проганяєш  словом..
та  нікого  не  чую  в  цих  марних  хащах,-
я  пропаща...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288865
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 27.10.2011


команданте Че

понимание пустоты

мне  плохо
когда  для  всех  »хорошо
пишу«
не  думая  что  читают  /всего/  и  ты
не  знаешь  о  том
что  последние  »надцать«  штук
посвящал  одному  –
пониманию
Пустоты.

*
мне  плохо
когда  я  двигаюсь
и  стою
стоять  на  своем
значит  двигаться  четко
вниз
тобой  убивают
меня
до  остатка  пьют
и  все  что  впитал
в  себя
будет  скоро
»из«.

*
мне  плохо
пожалуй  я  становлюсь  живей
любовь  замещая  грустью
и  только  боль
меня  исцеляет
поэтому  ты  не  смей!  –
любить  меня
/вечную/  жизнь  заменять

Собой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287949
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011


Biryuza

коли прощаєшся

книги  стають  ріками  приспаними,
снодійним  губляться  в  затоках  свідомості.
серед  вас  я  завжди  ніяковіла,
тіло  покривалось  ластовинням  сумнівів
і  я  прагла  розповідати  про  кімнатні  океани.
зарано  дісталась  берега  в  кишені  ще  з  вірою,
гребуючи  синькуватою  шкірою,
приміряла  на  себе  десятки  чужих  існувань.
я  чула  як  ти  шепотів:  "краще  стань...
стань  собою  принаймні  на  кілька  мовчань"
і  голос  твій  тоді  котився  під  ноги  кулею...
та  якось  збагнула  я,  що  він  не  умів  звучати,
лише  розріджував  стіни  й  без  того  хиткої  кімнати,
коли  дві  сторінки,  мов  крила,  хотіли  літати
і  кидало  мене  від  дахів  до  глухого  безмежжя.
"я  стежу  завжди  за  тобою"...
а  знаєш,  я  звикла...  
і  навіть  коли  прорізають  надію  підточені  ікла,
я  друзям  малюю  себе  безперервно  живою,  -
отак  біля  тебе...  
отак  обійнявшись  з  тобою...

і  ріки  несуться  додому  щоб  намертво  впасти,
заснути,  забути,  любити,  творити  контрасти,
де  час  перестав  поспішати  і  став  лиш  словами...
забувши  про  вас,
залишаюся  подумки  з  вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287816
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011


Biryuza

люстерка

на  моїх  пальцях  проросло  п'ять  люстерок  і  ти  відбиваєшся  в  них  приреченістю.
 наші  міста  перегукуються  співом  будильників,  перетягуючи  мапу,  наче    ковдру,  кожен  на  себе.    

   *
 в  місті  твоєму  блукає  тінь,  хиткими  рухами  вона  малює  інакший  простір.    знаєш,  пиши  мені  про  неї  листи...  цілуй  її,  коли  вона  плаче,  бо  так    починається  правда.

 в  люстерках  вирує    тиша...  я  надто  люблю  тебе.
 добраніч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287296
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Biryuza

він будує жовтаве містечко

він  будує  жовтаве  містечко  на  блідому  папері,
розливаючи  власні  сни,  
розгинаючи  мріям  спини.
він  щоранку  мовчить,
він  щоранку  буває  винним,
приправляючи  змістом  залізні  двері.
із  різдвяних  містерій  він  зичить  старі  сюжети,
паперовість  дарує  тепло  домівки.
і  коли  багряніють  в  повітрі  безчасся  цівки,
вже  безсила  втікаю  з  гарячих  плетив.
його  місто  жовтаве  звучить  в  мінорі
і  мені  трохи  дивно,
бо  я  там  єдиний  житель.  
ми  ніколи  не  бачились
й  рідко  про  сни  говорим...
(але  це  не  причина
аби  його  не  любити..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287080
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011


Софія Кримовська

Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.

Я  вибухнула.  Вигоріла.  Кратер.
Я  попелище.  Ані  сліз.  Ні  зла.
Комусь  могла  півсвіту  зав’язати,
а  ось  тобі  й  краватку  не  змогла.
Комусь  була  я  казкою  роками  –
тобі  ярмом  на  шиї  пару  літ…
Я  світ  любила  римою,  словами,
а  ти  собою  затулив  той  світ.
Відкрила  свою  душу!  Що  із  того?  –
Ти  витер  ноги,  бо  були  брудні,
і  крику  не  почув.  І  дикий  стогін
закляк  в  мені.  Ти  недосяжний,  ні!
…Я  вчуся  жити  після  катастрофи:
у  кратері  виполюю  полин,
вертаю  світло  і  любов  у  строфах
і  частку  нас,  бо  підростає  син.

http://www.youtube.com/watch?v=8uUDRTZsBeE

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245327
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 18.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011


команданте Че

Счастье в Мире Мертвых

знаешь,  я  ведь  могу  спасти  тебя  от  Одиночества
ты  перестала  бы  его  так  сильно  чувствовать
/как  я/
если  когда-нибудь  тебе  этого  действительно  захочется  –
среди  моих  ледяных  островов  будет  один..
..который  уже  оттаял

знаешь,  сердце  мое  хоть  и  разорвано  а  кусочки  лежат  на  весах
но  я  бы  склеил  его  для  тебя  и  подарил  с  гравировкой  твоего  имени
/кровавым  свертком/
а  завтра  начал  бы  наконец  о  Счастье  /при  свете/  писать
всё  посвящая  тебе  конечно  и  немного  –  Миру
/Мертвых/

знаешь,  я  не  сильно  в  чудесах  разбираюсь  или  волшебстве
но  ты  же  появилась  в  моей  жизни  значит  «верить»  имею  право
на  наших  дорогах  случались  повороты  не  туда  и  люди  не  те
но  все  дороги  выравниваются  и  когда-нибудь  обновляются  сердца

нужно  только  себя  заставить

*  *
/не  оборачиваться../




*фоновая  композиция  –  Diary  Of  Dreams  «The  Return»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285618
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Ветра

я рассыпанным пеплом

Я  рассыпанным  пеплом  к  твоим  опадаю  ногам.
Меня  нет  больше  здесь.  Разнесет  по  земле  легкий  ветер.
Я  растаю,  смывая  прохладной  капелью  ответы
и  крупицей  тепла  припаду  к  твоим  нежным  губам.

На  траву  у  твоих  берегов  я  росой  упаду  
легким  эхом  словам  твоим  вторя  в  озябших  рассветах.
На  ресницы  твои  проливаясь  пленительным  светом,
я  к  тебе  прикоснусь  на  мгновение  и..  пропаду...

Я  рассыпанным  пеплом  к  твоим  опадаю  ногам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285375
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Halyna*

Всупер́еч

Напевно,  я  тобі  вже  не  потрібна.
Не  треба  слів...  Не  треба  стільки  слів!..
Мої  зіниці  з  відчаю  не  збліднуть,
тому  що  ти  їх  раптом  розлюбив.  

Мої  зап'ястя  не  заледеніють,
бо  ти  вже  не  торкаєшся  до  них.
Пробач,  що  я  розплакатись  не  вмію
і  кинутись  від  розпачу  до  ніг.

Ти  ж  знав,  що  не  буває  ненавмисних
нікчемних  боязких  порожніх  втеч.
Все  буде  добре.  Просто  в  грудях  стисне,
бо  я  люблю  не  просто...  всупер́еч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285187
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011


команданте Че

отсутствие громкости

просыпаюсь  чуть  позже  обычного
чтобы  утро  минутами  лишними
не  душило  меня  раньше  /времени/.
*
тишина  по  вискам  и  по  темени
говорить  миллионами  сигарет
заставляет  с  тобой  /хоть  тебя  и  нет../
контур  образа  /в  зеркале/  затирать
задыхаться  «сегодня»,  не  жить  «вчера»
и  на  ужин  давиться  таблетками    
день  такой  с  перерывами  редкими
на  бессонницу  /вялотекущую/  –
с  умерщвлением  времени  /в  сущности/
ожидают  несвежие  новости.
*
в  этом  доме  с  отсутствием  громкости
без  тебя  мне  /так  больно/  бессмысленно
оставаться  живым  средь  безжизненных

дней.




*фоновая  композиция  –  Ethere  «Regne  Supreme»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284105
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011


s o v a

однажды

однажды  влюбиться  в  утро
не  слушать,  не  слышать  смуту,
листать  пожелтевший  город,
смущаться  от  взглядов  гордых

однажды  дышать  мечтами,
дарить  волшебство  за  снами,
тонуть  в  облаках  объятий,
в  настойчиво-жгучих  party

а  после  ...  искать  губами
все  ночи  и  дни  как  пламя,
а  бабочки  по  сплетеньям
порхают,  мечтают  тенью

однажды  влюбиться  в  утро
со  вкусом  кофейным  будто,
чуть  слышно  будить  губами
мой  август  в  черничной  гамме

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273994
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 27.09.2011


J. Serg

Лестница в небо

Этот  птичий  весёлый  гам,
Этот  смешанный  страстью  лес,
Всё  слагаю  к  твоим  ногам,
По  которым  я  в  небо  влез.

В  рыжем  облачке  волосков
Муравьём  заплутаю  пришлым.
Говорят,  из  твоих  сосков
Мантры  в  уши  стекают  Кришны.

Говорят,  что  в  тебе  живёт
Одинокая  яйцеклетка...
Этот  холмик  -  и  есть  живот,
А  тату  на  лопатке  -  метка.

Я  птенец  желторотый  твой.
Ты  в  ладонях  меня  согрела.
Я  вхожу,  как  к  себе  домой,
В  твоё  ждущее  ласки    тело.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282620
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


команданте Че

и там ты найдешь покой…

сынок
как  же  много  я  думал..

слишком  долго  над  каждым
простым  важным  словом
|ненужным|  но  каждым
над  мыслями  всеми
над  кадрами  где..
мы  |ни  разу  не|  вместе
улыбками
прошлым
которые  должен
тебе.
*
как  страшно  боялся
колодезей  |ада|
с  разбавленной  болью
затопленной  правдой
и  солью  в  глубинах
двух  пропастей  взгляда
представив  молчанье
|такое  мое!|  и
простое  такое..
проклятье  |родное|
немое  и  громкое  сразу
настолько..|!|
|что  лучше
убей|.
*
как  думал  о  встрече
|мечтал  что
не  встречу..|
которую  вечность
откладывал
|в  память|
наверно
не  ранить  чтоб..|?|
|кровью  единой|
твое
неживым  моим
каменным
сердцем.
*
сегодня
я  точно  на  верном
|присмертном|
пути  –

сыночек
ты..
это..  |..........|




*фоновая  композиция  –  
Xasthur  «Murdered  Echoes  Of  The  Mind»


**никому,  которого  не  было  никогда.
(моему  отцу)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281279
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011


kokabaskin

Чувствуешь ли ты тоже самое?

Чувствуешь  ли  ты  тоже  самое  -
Утро  это  алое-алое,

Наше  пробуждение  близкое,
Небо  это  -  низкое-низкое?

Как  похолодало  за  стеклами,
Чувствуешь  ли  ты,  моя  теплая?

Через  эту  пропасть  столетнюю
Как  нас  разнесло,  разотметило,

Как  нас  растащили,  раздергали,
Чувствуешь  ли  ты,  моя  тонкая?

Как  касанья  сыплются  искрами,
Чувствуешь  ли  ты,  моя  близкая?

В  каждой  ласке  слабость  признания,
Чувствуешь  ли  ты,  моя  дальняя?

...как  устало  сердце  растаяло...

Чувствуешь  ли  ты  тоже  самое?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280222
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 12.09.2011


команданте Че

Аз Есмь Тьма

.аз  есмь  синоним  слова  »неизвестность«.

*
.и  снег  во  мне  растает  без  тепла
я  жить  |ни  для  кого|  не  собираюсь
и  умирать.
.молчаньем  дыма  сигарет
я  неизбежно  насыщаю  бездну
и  в  вакууме  внутреннего  зла
я  воплощаю  мрак  
и  тени
рая.

*
.»аз  есмь  Тьма  –
синоним  слова

свет«.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279511
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 12.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2011


Biryuza

о, ніііі…

ми  найчастіше  губимся  й  з  власної  волі  губим,
губи  твої  невтішністю  пахнуть  і  словом  грубим.
ти  не  навчишся  слухати,  я  не  зречусь  зупинок,
цей  поєдинок  втомлює,  з  серця  зриває  цінник.
ноги  твої  оголені,  пальці  асфальт  шліфують,
знаєш,  існують  привиди...
знаєш,  тут  всі  блефують...
що  ж  ти  вчепився  намертво  в  мою  нудьгу  і  шию?
я  не  прощаю  зрадників...знаєш,  я  так  не  вмію...
все  огорнеться  осінню,  потім  зітреться  номер,
вірші  в  труні  написані,  вже  не  віддам  нікому.
втома  долає  спогади,  губи  оманом  грубим,-
знаєш,  ми  все  ще  губимся  й  з  власної  волі  губим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277851
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011


Flexis

Недосягаемая

Мне  для  тебя  не  хватит  голубей,  
Объятий  и  тускнеющих  закатов,  
Но  каждый  вдох  и  выдох  о  тебе…  
И  о  тебе  так  путаются  даты  
В  отрезке  между  детством  и  «люблю»,  
Что  зазвенит,  конечно  же,  в  финале…  
Но  мой  поход  подобен  кораблю  
Дрейфующему  в  небольшом  канале  -
Не  развернуться...  Правда  бьет  под  дых  -  
В  один  момент  решил  бы  все  проблемы…  
Но  тише,  тише…  И  глоток  воды  
Меняет  опостылевшую  тему  
На  скудные  гудронные  пласты,  
Удавку  безысходно  серых  улиц...  
И,  кажется,  что  мир  совсем  застыл,  
Ведь  наши  души  так  и  не  столкнулись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277435
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 30.08.2011


команданте Че

-убий-

я  вдохновитель  чужих
смертей
а  не  целитель  душевных  трещин
я  не  отбрасываю
детей
осеменяя  /тенью/  женщин
можешь  оставить  меня
/себе/
я  сам  себе  давно  не  нужен
или  возьми  /в  себе/
убей
молод  и  жив  но  обездушен
я  же  в  тебе  себя  любил
чтобы  /в  тебе/  бывать
почаще
я  обрывал  с  твоих  могил
все  что  посажено  /кем-то/
раньше
я  никогда  не  давал  плодов
и  не  дарил  цветов
надежды
я  ведь  с  рождения  был  готов
к  смерти  добившись  жизни
«между»
я  суеверно  признаю
что  не  признаю  в  боге
бога
я  предлагаю  на  краю
путь  продолжения
итога
я  твоя  совесть  боль  и
грусть
альтернатива  лжи  и  правды
я  никому  не  остаюсь
просто  –убий–  меня

/так  надо/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276896
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Biryuza

дивне й брехливе …

відіб'юся  синіми  фігурками  на  твоєму  светрі,
руки  беззахисно-мертві  не  зводять  прозору  колиску,
бо  коли  ти  так  близько  я  не  вмію  бути  людиною,-
усе  пишу  на  тобі  зізнання  латиною  і  колір  не  змінюю.
тримаюсь  за  рятівне  коло  тонесенької  сережки,
зчитую  файли  із  флешки,  вигадую  назви  хмарам
і  заздрю  Ікарам  й  Дедалам,  готуючи  власні  крила.
я  ще  не  губила  серпневих  нотатків  на  спині
людини,  що  вірить  у  вічність  мовчання  й  латини.
я  тільки  вигадую  назви  безсонню  і  хмарам,
виводячи  ніжно  на  тобі  під  гуркіт  гітари
поспішливим  кроком  
це  дивне  й  брехливе    "amare".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276614
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011


команданте Че

»холодный оттенок слёз«

свисают  клочья  памяти  с  ресниц
гноится  плоть  простым  прикосновением
подкожно  проникают  клювы  птиц
предчувствую  себя  в  прошедшем
времени..
   
   сердечный  воск  стекает  по  краям
души  на  поэтапном  разложении
от  чувств  /опустошающих  меня/
внутри  –  могила  слёз
и  поражений..
   
истерзан  разум  мыслью  о  тебе
невыносимо  ностальгии  бремя
мне  тесен  сумрак  Киева  теперь
тщетны  попытки  здесь  остаться
/тенью/..
   
   все  »наше«  я  с  собою  уношу
пожар  сердец  не  гасят  внутривенно
впервые  /и  в  последний  раз/  прошу
прости..

/..что  не  простил  твою
измену../

любимая

   *  *




*фоновая  композиция  к  прослушиванию  не  обязательна  –
Astral  Melancholy  «Coldness»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276465
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Tara Maa

* (пропозиція)

А  знаєш,  давай  одружимось.  В  такому  я  ще  не  бабралась.
У  соцмережеву  кліточку  «Змінити  сімейний  стан»
поселимо  галку  «Змінено»,  а  краще  когось  із  зябрами,
якими  простіше  дихати  під  зливою  привітань.

З’єднаємося  вечерями,  сорочками  і  комірками,
дізнаємось  наші  прізвища  і  розміри  пальців  рук,
здивуємо  недалекістю  торгуючих  ювеліркою,
і  мною  –  твого  директора,  й  тобою  –  мою  сестру.

Я  звикну  щоранку  пахнути  одною  і  тою  ж  спермою,
мінятись  зубними  щітками,  слідами  вологих  ніг,
мобільними  телефонами  і  пульсовими  перервами,  
і  спати  до  тебе  спиною,  і  плутати  наші  сни...

Напевно,  давай  одружимось.  Як  мінімум,  це  недорого.
Ні  віз,  ні  дипломів,  зрештою.  Ні  щеплень  чи  обрізань.
Ні  вибухонебезпечності:  барила  –  з  промоклим  порохом.
А  з  часом  вже  якось  визначим,  під  котрим  живе  гюрза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267186
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 22.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2011


Biryuza

мусим

...  ми  про  осінь  мовчати  мусим,  -
мій  ісусе...  
ти  оплачеш  мене  в  суботу,-
я  й  не  проти...
потім  створиш  якусь  примару
під  шум  гітари,
візьмеш  пляшку  і  теж  в  дорогу,-
шукати  бога...
ми  про  осінь  мовчати  мусим,
мій  ісусе...
ти  не  станеш  тепер  ріднішим
в  цій  тиші,

_____________________

не  напишу  і  я  листа,
ти  ж  бажав,  але  не  став
мені  єдиним  богодухом
і  заповів  лише  розруху.
а  я  вмирала  щохвилини,
твоя  ще  вірна  магдалина.
сміялись  мертві  манекени
з  мене...
і  прокидались  ми,  ісусе,
але  про  нас  мовчати  мусим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276282
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011


команданте Че

post mortem

я  не  выключил  свет  на  кухне
и  не  запер  входные  двери
|по  прогнозам|  шестого  cдохнем
завтра  третье  и  я  –
первее..
не  готовился  к  вечной  жизни
но  к  «короткой»  давно  готовлюсь
завтра  ровно  два  грамма  впрысну
|вены|
лужа  |собственно|  крови
поскользнувшись  слечу  с  балкона
и  болтаясь  сорву  удавку
|нарушая  молчанье  дома|
обеспечу  свою  «доставку»
под  парадным.  мои  соседи
|закричат|  но  забудут  мигом
чуть  попозже  |со  мной|  уедет
каталажка  |и  папа  с  другом|
дальше  –  время  остановилось
для  родных,  для  меня  и  темень
просто  темень,  но  что-то  снилось
повторялся  кошмар  все  время
что  не  выключил  свет  на  кухне
что  не  запер  входные  двери
что  шестого  |не|  все  подохли
только  я..

*  *  *  *
|не  хочу!|

*  *  *  *
не  верю..




*фоновая  композиция  –  Stillife  «Es  ist  die  Stille»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273334
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Ляля Бо

відверте

Сплети  мені  браслет  з  доріг-ниток,
Котрась-бо  точно  приведе  за  покликом.
До  дідька  межі!  Близько,  як  ніхто...
"Люблю"...  там  знак  питання  чи  знак  оклику?

Не  треба  знаків.  Власне,  все  це  -  гра.
Любов  -  всуціль  азарт  і  провокація!
Сплети  мені  тіару  із  заграв,  
Допоки  час  просіюю  крізь  пальці  я.

Прозрінь  нема.  Мій  світ  -  банальна  фікція.
Шукай  собі  простих  і  несподіваних.
І  уяви  на  мить:  в  твоєму  віці  я
Не  буду  вже  ні  мавкою,  ні  дівою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 18.08.2011


Halyna*

Молю тебе

ти  знав  що  непідвладна  темна  ніч
захоче  доторкнутись  до  обличчя
тоді  назавжди  підем  врізнобіч
за  вигадане  кимось  потойбіччя

залишиться  торкатись  до  дзеркал
і  знову  одягатись  в  однотонне  
де  хтось  когось  колись  чомусь  шукав
долаючи  сумбурні  перепони

де  хтось  когось  шукав…  напевно  в  сні
нагадував  про  щось  невідборонно
а  вранці  вже  ті  спогади  смішні
полинно  протікатимуть  по  скроні

мов  сутінки  мов  начерки  пожеж
по  тілу  протікатиме  знемога
ти  знав  що  непідвладна  ніч?..  авжеж
а  зараз  йди…  молю  тебе…  на  Бога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275402
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 18.08.2011


Biryuza

літаки в його голові

літаки
вони  літають  в  твоїй  голові  приглушеним  звуком
малюють  хмарність  своїм  залізним  тілом,
розбиваються  час  від  часу
і  тоді  ти  засинаєш  стоячи.
вони  ховають  в  собі  лише  перехожих,
яких  ти  бачив  від  початку  свого  життя
тишею  розірваного  сну.
крила  їх  важчі  за  страх  і  нерухомість,
коли  ліва  нога  застрягає  у  небі  і  падаєш.
а  літаки...
вони  літають  в  твоїй  голові  і  прагнуть  свободи,
штурмують  свою  в"язницю  і  влаштовують  війни.
ти  не  чуєш  стогонів,  але  проголошуєш  мир...
ті  літаки  уламками  зникають  щоранку
і  ти  вчишся  літати  сам..
наче  літак  в  чиїйсь  голові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272813
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Марічка9

Дощить

Дощить.Журба.Вечірнє  жало.
Сиджу  собі  біля  вікна.
Чи  то  боліти  перестало?..
Чи,  може,  сили  вже  нема?

Дощить-дощить...Гримить-сміється.
Підкрався  спогад-сирота.
Десь  ненавмисно  відізветься,  
Що  ти  не  той,  бо  я  не  та...

Дощить  на  зло.Дощить  без  жалю,
І  щось  вривається  мені.
То  з  неба  крапля  в  серце  впала,
А  з  серця  тихо  по  щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272780
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Ляля Бо

я в шибку стукала тобі…

я  в  шибку  стукала  тобі,  ти  бачив?
серпанком  ніч  спустилася  над  призьбою...
легесенько,  нечутно  і  обачно
тобі  з  туману  янголів  вирізьблює

тобі  пряде  накидку  з  дивовиж,
а  я  присяду  біля  ліжка  поруч
і  цілу  ніч,  поки  ти  міцно  спиш,
світанок  вишиватиму  власноруч

щоб  він  тобі  пах  вишнями  і  м'ятою,
щоб  наливався  золотом  Ярила...
а  поки  ніч,  цілую  в  губи  я  тебе...
а  ти  про  це  не  мав  і  гадки,  милий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011


команданте Че

война|внутренних|миров

давай  отмечать  дни  Смерти
дни  Рождения  всех  достали
на  Моей  можешь  не  присутствовать
/да  ты  и  не  смогла  бы
хотя  жаждешь  этого  всей  душой/-
твоя  /Дата/

ближе..

*
давай  в  благодарность  людям
мстить
причем  так
чтобы  те  /за  добро/  страдали.
наказывать  только  тех  кто  прав
а  не  виноват
и  всегда  добивать  слабых
«пускай  униженный  будет  еще  больше

унижен..»

*
давай  противоречить  канонам
и  логике
/своим/  мышлением.
/бессмысленными/  вопросами
разрушать  вековые  традиции
и  устои.
люто  ненавидеть  друг  друга
не  смотря  на  мою
/шизофреничность  любви/  к  тебе
маниакальную  привязанность.
и  твою  почти  патологическую
/родственную/  связь
с  /почти/

мной.

*
давай  поменяемся  главной  /немой/  ролью
с  немым  растением.
не  будем  ставить  точек  /в  себе/
стихи  писать  одной
/кардиограммой/  строкой
прямиком  из/в  Сердце.
давай  для  Других  /навсегда/
станем  своими
а  не  другими  для  Своих  /как  всегда/.
наполним  своей  необъятной
пустотой
Всё  в  их  Мире.
но  /для  начала/  нарушим
обет  внутреннего  молчания
разнообразим  одноОбразность
воображений.
и  давай  признаемся  что  любовь
/черная  дыра  Микрокосма
и  фундамент  наших  миров/
она  действительно..
Сука.

*
знаешь,
мы  на  волоске  от  Счастья
и  Жизнь  рискует  остаться  без  нас
/тебя  и  Тебя/
Она  может  остановить  Себя  в  любой  момент
поэтому  мы  рискуем.
поэтому

поэт..

|не  останавливайся|

|р|еволюционируй.............................




*фоновая  композиция  к  прослушиванию  не  обязательна  –
Imber  Luminis  «Suicidal  Сrisis»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272387
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011


Biryuza

щось інтернетне

окупована  права  півкуля,
засіяна  сумнівом,  зорена  й  зморена,
тиша  окріп  обіймає  в  дірявій  каструлі,
холодно  й  трішечки  зоряно.
 тягнуться  нетрі  павучі  з  паролями,
літери  в  сповіді  збиті.
гори  високі  покинуті  троллями,
тануть  сніги  в  мережевім  кориті.
ситі  собою,  у  пошуках  істини
янголи  плачуть  у  рупор.
нам  благодать  за  брехню  буде  зіслана
(з  крильми  замріяні  трупи).

ясність  оманлива  й  спокій  утрачений
(Господи...  знову  уламки)
вірші  таємні  й  дощі  передбачені  -
("доброї  ночі  і  ранку!")
сипляться  радощі  смайлами  сонними,
зціджуєш  мед  алегорій.
місто  затьмарене  все  лампіонами,-
скільки  ж  таких  є  історій?

я  перечитую  вірш  твій  ледь  зморена,
потім  до  спогадів  скотчем.
дощ  ущухає...  
   і  трішечки  зоряно,-
завтра...
 і  "доброї  ночі"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272345
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011


Biryuza

пахне вірш квіткою

...  я  в  слухавку  їй  перелічую  фобії...  запах  чаю,
 уявляю  все  як  її  нігті  схожі  на  прапор  Канади.
стаю  ящіркою  і  роздвоєним  язиком  її  голос  хапаю,
замість  цукру  куштую  рештки  віршів  й  помади.
я  вдихаю  отруту  міст,  заливаюся  вранці  током,
верещу  у  собі,  що  вже  зводить  гланди.
а  вона  розтлумачить  все,  порахує  невірні  кроки
і  наситить  мій  світ  ароматом  себе/троянди.

і  коли  мої  стіни  ковтатимуть  битий  посуд,
її  голос  притихне,  як  втіха...червоні  стяги.
соломинкою  п'ю  я  із  нею  пекучий  досвід,
бо  разом  не  годиться  вмирати  з  спраги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272150
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011


Biryuza

!---!

Підлога  більше  схожа  на  піднебесся...  навіть  коли  чиїсь  руки  тримають  тебе  мотузком  і  ти  вперше  обпікаєшся  ненавистю  та  огидою.  Все,  що  колись  здавалось  рідним,  тепер  котиться  і  осідає  на  відстані,  котра  набуває  нового  сенсу  саме  на  холодному  піднебессі.  Ти  ще  не  знаєш  чим  закінчиться  це  падіння,  але  не  дочекавшись  тих,  хто  почує  істерику  стиснутого  рота,  розумієш,  що  воно  буде  найстрашнішим  спогадом  майже  дитинства...

 А  потім  минає  багато  років,  а  ти  все  продовжуєш  шукати  у  кожному  погляді  щось  дике  і  небезпечне...  та  найдивніше  те,  що  найчастіше  тобі  це  вдається.
Відстань  перетворюється  на  життєву  необхідність  і  груда  листів  невідомому  і  майбутньому  наче  цукрозамінник  у  горнятку  підсолоджує  гіркоту  часу.  Шукаєш  в  собі  сили  пробачити  тому,  хто  і  не  прагне  твого  пробачення...  тому,  хто  своїми  слизькими  руками  навмисне  розчавив  шось  у  зародку.  Але  в  тебе  попереду  ще  сотні  відстаней  і  ти  мусиш  їх  подолати,  здійснити  спробу  видалення  цієї  грубої  картинки  для  того,  щоб  знайти  себе...

Образне  насичення  дійсності  ліпить  з  тебе  статуетку  усміхненої  та  закоханої  в  життя  істоти...  і  врешті  ти  такою  стаєш.  Час  від  часу  згадуєш  піднебесне  насилля  і  замикаєшся  в  будинку,  не  торкаючись  ногами  підлоги,  що  схожа  на  небо.  Ці  спогади  виринають  найчастіше  коли  в  твою  адресу  звучать  звинувачення  у  невмінні  любити...  і  ти  не  можеш  не  погодитись,  згадуючи...

Потім  в  твоєму  житті  починають  з'являтись  ті,  на  кого  ніби  чекала  з  часів  піднебесного  падіння.  Щодня  розмовляєш  з  людиною,  котрій  колись  писала  листи,  не  знаючи  про  її  існування  і  можеш  вже  не  відчувати  себе  самотньою,  але....підлога  більше  схожа  на  піднебесся  і  часом  здається,  що  ніхто  не  почує  твого  крику...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271969
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 26.07.2011


команданте Че

в мыслях /тишины/…

Дождь..
Единственная  «вещь»  на  свете,  которую  я  по-настоящему  люблю,  ему  доверяю,
с  ним  дружу  и  верю  ему.  Даже  себе  меньше,  поэтому  все  тайны  доверяю  только  ему
и  консервирую  их,  хороню  в  нем,  не  задерживая  в  себе  надолго..

*
Во  время  дождя  всегда  чувствую  себя  в  безопасности.
Находясь  в  безопасности,  я  никогда  не  думаю  о  дожде..
Хотя  должен  быть  во  многом  благодарен.  За  все,  что  он  сделал  для  меня,
за  все  мои  «спасенные  жизни»,  за  все  /мои/  мысли  о  Смерти..

*
Вероятно,  банальный  бред,  но  монотонным  стуком  пальцев  он  действительно  меня
умиротворяет,  усмиряет  и  вдохновляет  к  ощущению  Завтра.
Питая  меня  своей  молчаливо-печально-насыщенной-концентрированной  формой,
он  стелется  во  мне  тишиной  и  кладбищенским  покоем.  Взамен,  стараюсь  наполнить
каждую  частицу  его,  каждую  каплю  смыслом,  поэтому  наша  духовная  связь  взаимна.
Мы  распыляемся  на  атомы  и  сливаемся  воедино  /в  лужах/,  в  понимание,
делимся  продолжительным  телепатическим  отсутствием  слов  и  присутствием  мыслей
и  снова,  молчанием.

*
Я  благодарен  ему  за  грусть  и  радость,  за  те  гром/кие  «крики»,  что  по  существу  и  заслужено,
за  участие  в  лечении  моих  псих[одел]ических  болезней  и  за  «промывание»  суицидальных
настроений,  за  вдохновленный  шелест  и  насыщение  Будущим,  за  купание  в  искуплении
надуманных  грехов  и  оправдание  не  совершенных  /еще/  преступлений.
За  непостоянное  ощущение  постоянной  поддержки  и  просто  за  то,  что  ментально
Ты  всегда  рядом.

*
Ты  живешь  во  мне  и  моих  мыслях,
а  я  –  в  /стихах/

твоих..




*фоновая  композиция  –  Riviere  Du  Nord  «Malaise  Interieur»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272072
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011


команданте Че

душ. но

в  «душную»  щель  дверей
не  светишь  душой  своей
там  полуживая  тень
на  грязных  кроватях  стен
бесследно  пропащий  «я»
«из/только/меня»  семья
без  сердца,  а  может  есть
но  с  перцем  и  малый  вес
да  с  ранами  по  бокам
хоть  жизнь  не  ушла  пока
я  тут  подождать  готов..
цветочного  сбора  слов
дождливо-небесных  «па»
и  с  ангелом  рядом  спать
изгнать  из  себя  к  чертям
всех  демонов.  по  частям
секреты  в  тебе  таить
теперь  они  все  твои
ты  делай  со  мною  все
бери  все  /мое/  твое
мы  новый  построим  мост
он  крепче  огня  и  слез
мы  лучше  двух  тысяч  «нас»
всех  фильмов,  стихов  и  фраз
о  вечном,  простом  тепле..
светлеет  одна  во  мгле
свеча  и  читая  взгляд
огнем.  мы  посадим  сад
в  своем  «для-двоих»  раю
и  в  собственном  будем  «быть»
ты  вспомнишь  меня,  а  «нас»
забудешь.  и  жизнь  пока
в  том  доме
/уходит/
где

/«из/только/меня»/
Семья/

*  *  *  *
остаюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271983
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 25.07.2011


Biryuza

невзаємна нелюбов

крижані  дельфіни  крізь  пустоти  мого  зору...
на  радощах  їм  хочеться  пролетітись  вулицею,
втопитись  на  тротуарі  поки  горить  зелене  світло
чи  вкотре  залишитись  непоміченими.

а  я  з  дельфіном  на  шиї  стрибаю  крізь  стіни,
зчитую  цегляні  істини  і  передчасно  старію.
ти  казав  їм  потрібна  чиста  вода,  а  не  шкіра,
що  наче  берег  омивається  солоністю  двох  океанів.
мусиш  терпіти  нас,  читаючи  подумки  вголос,
розсипати  розділові  знаки  мені  на  лице
і  запевняти,  що  спрагла  до  неба,  я  колись  помру
від  зірки,  котра  переріже  моє  горло  своїми  кутами.
я  б  радо  у  це  повірила...  та  якір  у  формі  дельфіна
і  десять  хвилин  зеленого  кольору  поспіль...

і  сняться  щотижня  блискучі  небесні  мечі,
лоскочуть  тишею  єдиної  зустрічі,  а  потім  зникають.
твій  голос  звучить  непідробно  і  зоряно,
можливо  тому  я  давно  вже  його  не  чую.
ти  кажеш,  що  в  кожних  очах  хтось  знаходить  себе
чи  то    неодмінно  губиться...
мені  б  тільки  вижити  в  нетрях  цього  лабіринту,
знаючи,  що  не  лише  любов  буває  невзаємною...

крижані  дельфіни  крізь  пустоти  мого  зору...
__і  тепло  мені  приростати  до  тебе,
знаючи,  що  для  кожного  з  нас  це  тимчасово__

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271861
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011


команданте Че

день траура

отсутствие  жизни  в  твоем  символическом  теле
совпало  с  присутствием  тела  в  дубовом  гробу..

..прощание
сухо  и  крайне  фальшиво
отпели.
мелодия  «марша»
/весь  день  в  голове/

..а  на  лбу
с  молитвой  какая-то  лента,  родители  верят
что  «доченьке  –  вечный  покой»
/и  теплее/  в  раю..
пусть  лучше  не  знают,  что  ты  предвещая  потерю
во  тьму  завещала  всю  /темную/  душу.

..стою
по  гробу  бласт-битом  ритмичные  капли  играли
симфония  слез  и  дождя,
как  же  хочется  всем
/на  кладбище/

жи-и-ить!

перед  смертью
всегда  будет  мало
растраченных  дней
мы  «живых»  не  заменим
/..ничем/

ничто  /никогда/  не  вернет  то  Присутствие,
/рядом/
нет  боли  сильнее..
..потери  родных  и  друзей

утрата  «любимых»  сравнима  лишь  с  собственным
Адом.

я  умер..

../с  тобой/

я  стою  на  могиле..

../Твоей/





*фоновая  композиция  –  Untoten  «Church  of  Littleton»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270816
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Biryuza

голіянголи (важко бути богом)

я  створила  тебе  по  своїй  невидимій  подобі
і  тому  неодмінно  колись  прожену  з  думок
наче  з  едему.
тоді  ти  почнеш  соромитись  своїх  віршів,
поспішно  прикривати  їх  дивними  мелодіями
і  твій  сором  наспівуватимуть  п'яні  підлітки  
десь  в  смердючих  забігайлівках.

та  я  створила  тебе  по  своїй  скляній  подобі,
розбитій  і  склеєній  небесною  ізолентою,-
відтак  нехтую  обітницями  і  пробачаю  пісні.

заспівай  мені  колискову  про  слухняне  ягня,
згадуючи  письмовий  стіл  у  моєму  тісному  едемі
і  ті  листи,  що  світились  своєю  безсловесністю.
ти  так  хотів  писати  молитви  під  музику,
дякувати  своєму  творцеві  та  прославляти  його,
але  ж  я  тебе  створила  по  своїй  невидимій  подобі
десь  в  раю  черепної  коробки...
(важко  бути  богом)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270787
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Ляля Бо

Не ятри собі душу, дівчинко

Не  ятри  собі  душу,  дівчинко,  не  ятри,
Не  фарбуй  аквареллю  світанки  у  колір  смутку.
Спомини  -  пластилін:  відриваєш  маленьку  грудку
І  ліпи  що  завгодно,  допоки  свіча  горить...

І  нехай  тобі  буде  щемливо,  гірко  й  нетлінно,
Медитуй  на  вогонь  і  на  ніч,  на  тишу  в'язку...
В  супермаркеті  долі  немає  лишень  пластиліну,
Аби  щастя  зліпити  на  зорянім  мотузку.

Ставлю  крапочку.  Небо  грає  всіма  відтінками:
Бірюзово-рожеве,  і  синє,  і  фіолет...
В  ритмі  серця  невтомно  зухвалий  годиннник  тікає
І  усе  було  б  добре,  але...  багато  але.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Галинка)))

Я. . сегодня

Вот  и  все.  За  холмы  закатилась  луна.
И  остатками  свеч  догорает  в  чужих  поцелуях...
Обними  меня,  милый  ..Я  сегодня  опять  влюблена...
Я  сегодня  живу!  От  земли  отрываясь,  танцую...

Ещё  спишь?    Только  я  всё  никак  не  смогла...
Я  осталась  в  тебе,  -  там,  где  в  такт  умирают  секунды.  
Поцелуй  меня,  милый  
(сладко-сладко,  совсем  не  спеша...)
Я  сегодня  живу!  И  летаю...  
(ведь  это  не  трудно!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270653
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Віктор Фінковський

Не плач

Хмарами...  Небом...  Росами...  Вітром...  Промінням...  Дотиком...
Ніби  у  серці  с  к  р  и  п  к  о  ю,  наче  в  и  с  о  к  і  с  т  ь  готики...
Ранами...  криком...  щирістю...  стигмами...  кров'ю  вірші  -
Дано  поету  плакати,  так,  як  не  вміють  інші.

Сльози  -  це  без  замовлення  -  Сльози  -  душі  забарвлення.
Сльози  -  тяжке  загострення,  Сльози  -  сумливі  гавані.
Ні!  Не  цурайся  плакати!  Але  тримайся  г  і  д  н  о!
Сльози  поетів  -  золото.  Плакати  не  потрібно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270032
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2011


команданте Че

норд»«ост

ты  мне  друг  или  враг?
и  не  вспомню.
мы  как  компас
я  с  норда
ты  с  оста
я  всего  лишь  ..твой
/жалкий  антоним/
ты  давно  мне  любовница
/просто../

говоришь  /вечно/  бегаешь
где-то
я  –  молчу  /вечно/  где-то
витаю
были  дымом  /одной/
сигареты
а  теперь  мы  /в  дыму/
исчезаем..

два  присыпанных  солью
пореза
мы  /с  трудом/  заживляем
друг»«друга
стали  НЕизлечимой  болезнью
значит  «вместе»  –
умрем  в  адских  муках..

мы  /собой/  отравились
наверно
концентрацией  снов
и  реала
но  /ты  знаешь/  пусть  даже
смертельно

мы»
«любили

а  это

****
немало............................

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269894
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2011


команданте Че

антис[к]ептик

окно,  посмотрев  на  меня  со  взаимным  молчанием
вдруг,  начинает  реветь  непрерывно
навзрыд.
скоро  закончится  самоубийством
свидание
нашей  Земли  и  кометы
/приятной  на  вид../

я  ненавижу  любить  и  церковные  праздники
псевдосчастливые  лица  на  мясокостях  –
приговоренные  к  жизни  ходячие  смайлики
люди  без  цели,  но  с  поиском  смысла
/в  словах../

я  ненавижу  так  жить  и  не  жду  понимания
тот,  кто  пытается  сдохнуть,  меня  не  поймет
Армагеддон  на  афишах  и  по  расписанию
«Милости  Просим!  («Свидетелям»  скидка  на  вход)»

верю  в  надежду  и  в  Санта  /бессмертие/  Клауса
в  альтернативный  Конец  и
Начало  Теней
я  ненавижу  себя  за  симпатию  к  Хаосу
всё.
начинается
[титры]

****
пою  «Yesterday..»





*фоновая  композиция  –  Xasthur  «Through  a  Trance  of  Despondency»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269637
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011


Ляля Бо

Чи має жінка душу? (навіяне)

Святий    Августин    стверджував,    що    в    жінки    немає    душі...
                                                                 (Ярослав  Дорожний:  Чи  має  жінка  душу?)
                                                       http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125


А  сліз  не  було.  І  хотілося  стати  вужем,
Проповзти  між  трави  й  відчувати  на  тілі  росу.
І  серце  моє,  мов  на  друзки  розбитий  фужер,
У  якому,  розрізавши  простір,  тобі  не  внесу

Ні  хмільного,  ні  меду,  ні  дьогтю,  ні  власної  крові
І  не  вип'ю  з  тобою  до  дна  та  на  брудершафт...
Я  люблю  півтони,  але  сни  завжди  кольорові.
Як  ти  думаєш,  любий,  у  жінки  теж  є  душа?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268194
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Михайло Плосковітов

Моїй Дочці…

«….в    очах    малого    ангела    -    одні    лиш    запитання,
бездонним    небом    навмання    пізнає    увесь    світ.»
                                                       (  О.Рикмас  та  Осіння  тінь)

                                         «Ти    є,    от    тільки    ще    в    животику»…  
                                                                                       (В  вікні  навпроти)    

Колись,  напевне,  в  мене  буде  дочка  -
Білявка  із  блакитними  очима.
І  я  від  щастя  не  знайду  куточка
й    заплачу  (хоч  не  плачуть  же  мужчини).

Вона  казати  стане  слово  «Тато»,
Підстрибувати  й  обіймати  шию.
А  я  всьому  навчу  її…  Багато.
І  теплий  світ  романтики  відкрию.

Вона  мене  чекатиме  з  роботи,
Гостинчики,  від  зайчика  з-під  клена.
Питатиме  тихенько:  -  Де  ти?  Де  ти?
І  пальчиком  сваритиме  на  мене.

Потягнуться  маленькі  рученята,
щоб  втому  дня  перетопити  в  ніжність…
Я  з  казкою  її  вкладав  би  спати,
щоб  в  пальчиках  затиснулася  Вічність…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


команданте Че

желчь[ю]

ощущаю  себя  заброшенным  старым  домом
когда  бросили  все.  собака  /ты/  и  родные

с  кровью  в  горле  застряло  слово  колючим  комом
темномысли  бессрочно  ждут,  что  уйду
за  ними..


выпиваю  себя.  активировал  амнезию
скоро  тысячи  звезд  за  минуту  во  мне  остынут

покидают  всегда  не  вовремя.  нас  и  силы..
самый  сильный  удар  наносят  /с/  любовью.
в  спину..


в  тишине  пустота  такая,  что  страшно  думать
знать,  что  сердцем  своим  чужое
убиваю..

мне  достаточно  цвета  в  грусти,  в  страданьях  –  шума
не  хватает  лишь  звуков  счастья

в  Тебе


/..родная/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268919
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011


Это_я_Алечка

к слову… (о своем - о женском)

Не  о  вечном,  к  слову,
О  находках…
Мы  с  тобой,  почти  что,
Одногодки.
Мы  с  тобою,  к  слову,
О  потерях
И  плевать,
Что  через  слово  верю…
И  плевать
На  разные  дороги,
Где  за  барной  стойкой
«Недотроги»,
Как  кули  
Сидят  на  самоваре,
Густонапомаженные  крали  -
С  вековой  истомою  
Во  взгляде
Пробивают:
Надо  ли  –  не  надо…
Все  пути  
Пересекутся  в  точке  -
Точке  веры,
Утром  или  ночью,
В  точке-эпицентре  разногласий.
Милый  мой,
Не  так  уж  ты  прекрасен…
Да,  и  я
Не  так  неотразима,
Как  была:
Заботы,  магазины,
Сумки  и  авоськи,
Дом  и  школа  –
Руки  провисают,
Чуть  не  к  полу…
Лишь  мелькают  кадры
За  витриной
За  витриной  жизни  
Интенсивной…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268846
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Biryuza

Я люблю тебе…

я  буду  спати  вдень,  щоб  скоротити  відстань  на  темінь,
розпишу  всі  свої  сни  й  надішлю  в  електроннім  конверті.
смак  бетону  й  розлуки,  моє  здичавіло-покинуте  плем'я
тупцює  на  книгах  холодних  із  запахом  свічки  і  смерті.
я  люблю  тебе.  я  ковтаю  краплини  натхнення  солоні
і  листами  тобі  свою  стелю  оздоблюю  з  плетив.
уживаюся  тут,  де  нікого  нема  крім  сторонніх
і  вичавлюю  усмішки,  віру  і  сни  з  інтернету.  

загортаю  в  дощі  всі  будинки  переказом  стислим,
хочу,  щоб  відчувалось  та  так  непомітно  і  мітко.
щоб  гірким  світ  на  смак...засолоджено-кислим,
щоб  на  шкірі  вночі  миготіли  знайомі  відбитки.

я  люблю  тебе.  досить  грубо  і  так  філігранно,
що  зізнатися  в  цьому  собі  навіть  дико  і  дивно...
запізнились  на  дощ,  приплелися  до  сонця  зарано
і  гуляють  навкруг  з  попільничками  в  грудях  царівни.

засинатиму  вдень,  щоб  цю  відстань  в  собі  заховати
і  читатиму  вголос  зі  стелі  для  тих,  хто  крізь  простір.
я  люблю  тебе.  і  на  стіни  кидаю  портрето-плакати,
заливаюся  воском  і  сплю...  все  так  просто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Ляля Бо

кожна добра поетка мусить (озвучене)

кожна  добра  поетка  мусить  мати  власного  янгола,
час  від  часу  робити  дурниці,  аби  той  не  був  без  роботи
і  сухою  з  води  граційно  вилазячи  всоте
посміхатись  і  червоніти:  невже  це  я  була?

кожна  добра  поетка  мусить  палити.
цигарки,  мости  чи  листи  -  то  не  так  суттєво.
шкодувати  опісля,  ридати:  янголи,  де  ви???
прилаштовувати  на  гордість  бетонні  плити.

кожна  добра  поетка  мусить...  писати!
хоча  б  іноді,  так,  для  підтримки  іміджу  =)
аби  янгол  собі  не  думав:  чого  я  тут  сиджу,
їй  же  добре,  в  житті  приватнім  теплі  пасати...

кожна  добра  (самі  здогадайтесь  хто)  мусить  мати  мрію  далеку,
бо  як  мрія  близька,  то  не  буде  віршІв  і  прогресу.
...помирати  від  стресу,  вдавати  принцесу,  втікати  від  пресу...
от...  а  кожен  поганий  янгол  мусить  мати  власну  поетку!
05.07.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Biryuza

Может…когда-то

кожа  моей  планеты    немного  печёт,
не  в  счёт  количество  звуков  и  знаков.
Я  слышу  не  то,  обеззвучив  водою  рот    ,
здирая  пшеницы  поля  полосками..  с  воска.
Скользко  смотреть  сквозь  тебя  на  других,
стих  прижигать  или  просто  себя  на  минуту.
кому-то  писать...  или  вовсе  не  видеть  их
в  своей  голове.  
     пахнет  воздухом  пусто.


столбы  с  тротуаров  холодными  пальцами,
танцами  света  там,  где  ждешь  темноты.
ты  непременно  почувствуешь  явную  тайну
и  специально  начнёшь  очень  тихо  молчать.
Пение  птицы  лежит  на  полу  у  богов,
только  они  не  касаются  неба  ногами.
память  научит  ценить,  убивать  дураков
или  самим  незаметными  быть  дураками.

ну  же...
я  в  луже  смотрела  кино  про  НИЧТО,
будто  финал  оборвался  и  мир  беспредметен.
может  мы  встретим  людей...
шансов  ноль...или  сто...
может  когда-то  друг  друга  мы  всё  таки  встретим.

долго  шагает  мой  призрак...  
     прозрачность  в  окно,
может  придумаем  тысячу  истин  когда-то.
только  земле  очень  больно
и  очень  смешно,-
кожа  в  ожогах  и  солнце  сбежало  с  проката.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268652
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Галинка)))

Когда-нибудь

Когда-нибудь  я  в  море  растворюсь,
к  тебе  под  кожу  впитываясь  солью,
нечаянной  в  груди  останусь  болью...
Я  умереть  за  это  не  боюсь.

Когда-нибудь  я  стану  за  спиной,
и  ты,закрыв  глаза,меня  увидишь,
коснешься  -  тень...И  может  быть  услышишь
дыхание...  Я  стану  тишиной

Когда-нибудь  я  все  равно  уйду
и  ты  меня  из  жизни  потеряешь...
Но  ты  ведь  даже  сам  того  не  знаешь,
как  я  тебя  отчаянно  люблю.






                             Свидетельство  о  публикации  №11107048112


http://www.playcast.ru/view/1613041/e9daba6ecdc6ddabd63691a6dcb63a7706bd3279pl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268569
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Biryuza

***

легко  отруїтись  несказаними  словами,
перетворити  їх  на  гострі  ножі
і  лоскотати  собі  нутрощі  до  знемоги.
знати,  що  їх  не  почує  той,  хто  повинен
і  від  цього  вони  помруть  в  тортурах  ночі.

лише  дивно  носити  в  собі  цвинтар,
де  поховано  щоденникові  тіні
і  зізнання,  котрі  навіть  не  спробували  зазвучати...
дивно  бути  землею...так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268539
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Ляля Бо

А в житті…

А  в  житті  кольори  не  такі,  як  в  графічних  редАкторах,
Тут  не  виставиш  світло  в  очах,  якщо  Бог  не  виставив.
І  уламкам  колишніх  амбіцій  дано  передать  пора,
Що  начхати  мені  на  усі  їхні  вдавані  диспути.

Не  рахую  чомусь,  ні  хто  перший,  ні  хто  кого  більше,
І  на  дах,  щоб  стрибати,  не  лізу,  не  ріжу  ножем  вени
Я  іще  реагую  на  дотик,  та  не  реагую  на  біль  вже.
Просто  я  зазвичай  "йду  на  Ви",  коли  ви    -  на  зелене.

А  в  житті  отаким,  як  я,  мабуть,  скоро  забракне  кисню.
Зроблять  з  нас  електронні  версії,  щоб  зекономити.
І  запхнуть  у  комп'ютер,  а  той  раптово  зависне.
Хто  ж  тоді  одержимо  строчитиме  вірші  і  коменти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Biryuza

…Йому тісно у цьому місті

...конкістадору  тісно  у  цьому  місті,
двісті  натяків  на  останню  примару,
триста  дотиків  повз  намисто
і  обличчя  холодне,  землисте
пробачає  натхненно  нездару.
конкістадору  хочеться  пити,
спрага  його  опустошує  літо.
я  приручити  могла  навіть  вітер,
тільки  не  вміла  нікого  любити.
він  же  збирав  із  очей  намистинки,
з  жінки  здирав  золотаві  обгортки.
зустрічі  дивні  й  напрочуд  короткі-
збиті  у  ритмі  й  у  втраті  відтінків.
місто  ховає  байдужість  в  заторах,
порох  ілюзій  в  кімнаті  порожній.
дотик  і  вічність  давно  не  тотожні-
тісно  в  цім  місті  конкістадору...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267770
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011


viter07

ГРОЗА ДЛЯ ДВОХ

Я  подумки
з  тобою  у  грозі.
І  зараз  ти  –  
в  моїх  міцних  обіймах...
Громами  небо  
рикає,  як  звір.
Ще  пригорнися...
Нині  будеш  вільна...
У  мить,
коли  у  тебе  я  ввійду,  -
нагряне  дощ,  
шалена  літня  злива,
що  змиє
хвилювання  і  біду!
Молюся,
аби  ти  була  
щаслива.






озвучка:  Molfar

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267469
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Halyna*

На курок

Не  тисни  на  курок,  -  я  поки  що  зовсім  не  готова,
Десь  у  центрі  зіниць  застигає  непрошений  страх.
Ти  –  солоним  дощем  по  щоках  моїх  знову  і  знову,
Ти  –  разючим  вогнем  по  вишневих  солодких  губах.

Не  чекала  тебе  серед  розпалу  п’яного  літа,
Серед  купелю  трав  і  духмяних  покосів  в  житах.  
Я  –  у  клапті  вогню  твоїм  поглядом  диким  одіта,
Я  –  нестримністю  снів  перелита  у  всіх  на  очах.

Забери  ж  бо  від  скронь  револьверне  заряджене  дуло,
Екіпаж  з  трьох  коней  саме  вчасно  до  ґанку  прибув.
Я  –  холодна  вода,  що  нічого  в  собі  не  забула,
Ти  –  ранковий  туман,  робиш  вигляд,  що  легко  забув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267597
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Biryuza

Зовсім мряка

блискавка  грає  в  класики,
класику  випльовують  навушники
і  кожен  будинок  пахне  вимушеною  молитвою.
Я  бачила  як  хтось  копав  собі  могилу,
уявляючи  обійми  юної  циганки  і  короля  блазнів.
Я  відчувала  як  чиїсь  руки  відкидали  землю
і  вривались  в  мою  темну  кімнату,
щоб  більше  ніколи  її  не  залишити.
Тут  ніхто  не  жив
і  не  творив  зовсім.
звідси  ніхто  раптово  не  йшов.
Тут  лише  знали,
що  хтось  погодиться  на  вічність  тоді,
коли  блискавка  гратиме  в  класики
і  на  натягнутих  електричних  дротах
янголи  заграють  другу  сонату  Шопена...
ледь  чутно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266678
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011


команданте Че

вслух. о мертвых

твои  слова  в  память  о  мертвых
возлагают  на  музыку.
а  те  /иногда/  просят  чтобы  ты  спела.
снишься  только  мне  и  по  праздникам
приходишь  утром  со  словами
«ну,  пока..»
улыбке  поклоняются  все
недобитые  /к  счастью/  зеркала.
на  «признания  в..»  обреченно  вздыхаешь
и  крутишь  у  виска.
я  знаю  что  люблю.  а  ты  –  когда
вернется  первая  птица
в  /еще/  наши  края.
любишь  слезы  и  поливать  /ими/  цветы
которые  никогда  не  увидят  света
а  значит  мечтать.
твое  имя  /почти/  не  разгадано.
но  я  знаю  его  давно.
ты  –  печаль

моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266107
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


Biryuza

ти невдовзі напишеш вірш

...і  ти  невдовзі  напишеш  вірш,
і  всі  мовчання  знесиляться.
І  пробіжиться  іржавий  ніж
по  зацілованим  вилицям.
і  ти  напишеш  мене  як  всі,
вкладеш  у  рими  прострочені.
І  десять  тисяч  нових  месій
умруть  при  моєму  народженні.

...і  раптом  стане  словам  тепліш,
і  наші  тіні  замісяться.
Пишу  тобі  цей  забутий  вірш
іржею  швидко  на  вилицях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265480
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

Заа і миця-вам) ) ) ) ) ) )

жили  собі  заа  й  миця,
миця  у  Житомирі,заа-у  столиці.
А  мені  в  Сонландії  трішечки  не  спиться-
думаю  як  заа  там,думаю  як  миця.
Скоро  перше  липня  от  сюди  примчиться
і  побачу  заіу,і  побачу  мицю.
Будемо  плужити-
разом  веселиться))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265333
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

щось відбувається

...ти  навчився  наш  світ  помічати  на  мапі,
відзначати  червоним  й  вдивлятись  у  хмари.
Мій  малесенький  Бог  зависає  у  Скайпі,-
теревенить  ні  з  ким  під  тремтіння  гітари.

Я  навколо  будинку  кружляю  вже  всоте,
бачу  світло  бажань  і  нудьгу  монітору.
Від  зими  до  зими...  я  звичайно  не  проти,-
хоч  звелось  до  "ніколи",  але  поговорим.

Ти  навчився  в  наш  світ  не  впускати  сторонніх,
розмовляти  піснями,  у  вІршах  блукати.
Ми  рятуємся  снами  й  радієм  безсонню
і  ховаємо  ніжність  в  безглузді  цитати.

...я  навчилась  складати  листи  на  коліна
і  просити  у  себе  на  втечу  дозвіл.
Не  єдина,то  й  що?  Вже  не  чують  стіни,-
про  любов  тільки  мовчки  кричать  дорослі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Любов Іванова

У ВИРІ ПРОТИРІЧ. .

Хто  не  відчув  землі  -  не  знає  неба,
хто  дня  не  знав,  не  зрозуміє    ніч.
А  хто  не  мав  кохання  біля  себе,
не  знає  всіх  можливих  протиріч..

Любов  свята,  та  часом  ранить    серце
І  в  той  же  час    -    життєвий  оберіг..
Для  когось  з  нас  кохання  цілий  всесвіт,
для  когось  прірва  попри  самих  ніг.

У  час  коли  проснеться  зірка  рання
у  прірву  ту  уважно  подивись..
Там  рай  чи  пекло?  Ні!!  Там    вир  кохання!
Стрибай  у  нього,  щоб  злетіти  ввись..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106087736

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Biryuza

ТРОЯНДА ПУСТЕЛІ

...у  пустелі  мого  серця  проросла  троянда,
омиваючись  римованими  сповідями  дихала-
Пахощами  малювала  світ  
і  залишалась  квіткою  серед  блукаючого  люду.
Життєдайні  піски  відривались  від  землі
і  летіли  в  небо,  щоб  троянда  могла  сяяти.
Пустеля  мого  серця  перестала  бути  пустелею-
так  прирікають  на  вічне  цвітіння  квіти,
так  вчаться  вбивати  умовність  простору  і  часу-
ТРОЯНДА  ПУСТЕЛІ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264015
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2011


команданте Че

/сердечное/

порок  любви  –
/просоленная  рана/
стремительно  пульсирующий  ритм
уничтожает  души  беспрестанно

мою..

погубит  остротою  бритв.

*
оставив  место  /для  двоих/
согретым..
чтоб  в  доме  сердца  растопилась  грусть

когда-то..

я  поверю  в  силу  света..
проникшего  из  почвы  лунных  уст.

*
мне  неизвестна
дальность  расстояний
от  ненавистных  до  любовных  пут
но  как  бы  сильно  не  болела

рана..

я      т  о  л  ь  к  о      р  а  д  и      э  т  о  г  о


*  *
живу..



*фоновая  композиция  -  Grisâtre  «Impressionnisme..»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261799
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2011


Biryuza

Можливість імені (перша сторінка)

Я  відчувала  неможливість  наближення  реальності…  Схоже,  що  саме  в  той  момент  моє  тіло  покрилось  корою  і  лише  проворні  комахи  нетерпіння  не  бажали  його  покидати.  Верхівка  мене  знаходилась  трохи  вище  неба,  а  спроби  вимовити  своє  захоплення  губилися  під  землею.  Довго  надіялась,  що  врешті  хтось  розплющить  очі  і  просто  почує  мене…  почує  очима.  Можливо  сфокусується  на  необхідності    слухати  поглядом  чи  торкатись  думками  і  тоді  все  стане  інакше.    Було  майже  близько,  але  раптом  відчула,  що  гілля  торкається  холодної  ковдри…знову.  Я  знову  прокинулась…

Тобі  навіть  літер  на  ім'я  не  вистачило…  хіба  можливо  таке?  Ось  ти  береш  до  рук  книжку,  а  в  ній  океан  слів,  і  так  боляче  усвідомлювати,  що  жодна  з  них  не  приховує  натяку  на  твоє  ім'я.  І  ти  не  будеш  писатись  з  великої  літери,  і  ніхто  не  приплітатиме  до  твоєї  беззвучності  ім'я  батька,  і  жоден  зухвалець  не  вивчатиме  походження  твого  роду.  Лише  я  маю  право  називати  тебе…лише  я  маю  право  знати  про  твоє  існування.  Це  не  надто  справедливо,  але  ж  більше  ніхто  не  запам’ятає  цю  безіменність  ,  не  погукає  тебе  за  потреби…  тоді  навіщо?  Навіщо  лякати  оцим  маренням  людей,  яким  і  так  не  бракує  проблем?    Ти  ж  не  прокинешся  зовсім  рано,  не  ковтатимеш  поспіхом  чай,  не  забудеш  вимкнути  світло  і  в  автобусі  тобі  не  стане  на  ногу  дідусь,  який  вдома  теж  забув  вимкнути  світло.  Тобі  навіть  не  доведеться  дихати,-  я  все  зроблю  за  тебе.

-Сьогодні  не  вдалось  з  розбігу  потрапити  у  свою  тінь…
-Тобі  б  хотілось  стати  тінню?  Як  ото  в  попсових  пісеньках  бути  прикріпленим  до  когось?
-Лише  до  себе…  я  хочу  бути  своєю  тінню.
-Ти  схожий  на  тінь…  тінь  мого  божевілля…
-Тіні  вигадують  собі  людей,  щоб  ніколи  не  відчувати  самотності.  Так  само  як  ти  вигадала  мене.  Тому  ти  і  є  тінню,  а  я  є  твоєю  людиною.  Хоча  всі  люди  мають  імена,  а  я…
-А  ти  колись    звався  Астреєм…  і  зараз  небо  надто  всіяне  твоїми  снами…і…
-І  ти  прокинешся…

Я  прокидалась.  Збирала  з  себе  залишки  беззвучності  та  істерично  гортала  сторінки  в  пошуках  тебе  нового.    У  нас  тепер  багато  спільних  літер  та  ночей  для  того,  щоб  написати  дивну  історію  без  жодної  вигадки.
Перша  сторінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260174
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Biryuza

О_о О_О

...  нудить  і  час  приземлився  на  ліжко,-
тільки  б  ніяких  розмов  про  високе.
Знаєш,  ця  книжка  не  зовсім  ще  книжка,
швидше  реальність  бридка  й  косоока.
В  ній  я  любила  лише  волоцюгу
того,  що  всіх  посилав  на  три  спеки.
Телефоную  комусь,  майже  другу,
раджу  піти  прогулятись  в  аптеку.
Там  нахапатись  дощу  й  Анальгіну,
щоб  не  болів  антидумальний  пристрій.
Дихає  час  геть  обкурений  в  спину
і  обіцянки  з  бензином  в  каністрі.
Нудить...ти  знов  про  високу  нікчемність,
що  ж,  доведеться  на  хвіст  тихо  впасти.
І  ледь  помітна  гірка  НЕвзаємність
все  ще  жує  із  стаканчиків  пластик.
Навіть  якщо  ризикну  дочитати,
потім  з  героїв  всі  вичавлю  соки.
Боляче?  Зараз  же  спиртику  й  вати,
тільки  б  ніяких  розмов  про  високе!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259579
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011


Рубиновый Вторник

Я собака

Нет,  не  кошка.Все  таки  я  собака.
Та,  которая  ждет  с  работы,  несет  тапки.
И  рычит  на  чужих,  от  которых  разит  угрозой.
Та,  которой  не  стих,  а  прозу
Пишет  быт.
Та,  которая  спит  у  ног,не  на  шее,
У  которой  и  сердце  то  погорячее
И  которая  может  любить.
Та,  которая  с  поводком  потуже,
И,  которая  раны  залижет  в  тут  же…

Я  собака.  Поэтому,  видимо,  в  шутку
Ты  меня  называешь  сукой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258767
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011


Biryuza

Лірична героїня йде

Лірична  героїня  останнім  часом  почала  надто  інтенсивно  сивіти,  її  обличчя  оздобили  зморшки  терпіння  і  погляд  став  трохи  холоднішим.    Та  швидше  за  все  вона  всього  лише  перестала  бути  ліричною  (при  тому,  що  назвати  її  героїнею  точно  нікому  не  спаде  на  думку).      Буває  ж  таке  –  помічаєш  своє  відображення  на  скельцях  окулярів  людини,  що  поруч,  і  вирішуєш  не  зрадити  її  надій  лише  тому,  що  вона  бачить  щось  світле  навіть  крізь  затемнене  скло.    І  бузком  пахне,  а  ще  нічого  не  вирішено…  

Лірична  героїня  бачила  сон,  в  якому  вона  перетворилась  на  метелика  чи  то  на  птаха  (можливо  саме  в  той  момент  щось  змінилось).  Там  вона  не  писала  вголос,  тікала  від  холодних  рук,  що  на  неї  полювали  і  була  щасливою,  а  зранку  одразу  зрозуміла,  що  буде  далі…  Синім  олівцем  шкода  псувати  календар,    але  небо…  воно  особливо  привітне,  ДОБРЕ  б  належати  йому  і  довго  не  писати  голосно  (а  тепер  ж  так  і  буде).  Вона  знайде  своє  справжнє  ім'я,  -  відгукнеться  на  нього  коли  хтось  покличе  і  неодмінно  навчиться  малювати  тих,  кого  любить.

Колись  вірилось  в  те,  що  щирість  народжується  в  липні…чи  в  лютому,  а  зараз  вона  створюється  бузковим  ароматом  і  мовчанням.  Нікуди  не  поспішаючи,  ховаючи  в  кишені  дивний  камінець  і  трохи  вогню,  вона  йде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258787
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011


Борода

Якби мертві могли говорити

Якби  мертві  могли  говорити
розказали  би  сиві  могили,
що  не  прапор  той,  кров"ю  налитий.
захищали  вони  так  уміло.
Не  заради  фанфарів-парадів
йшли  у  бій  і  лягали  під  танки,
а  щоби  їхні  внуки  по  правді
за  життя  були  вдячні  останкам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258559
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011


Biryuza

Мицяня

Ти  моя  мицяня-
перша  і  остання!
Моя  пташка  рання
в  пірванім  жупані!

Кобилко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258225
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2011


Biryuza

…ти мусиш бути вічно

...  ти  мусиш  бути  завжди...

Стежка  захаращена  словами-
хтось  не  засне,
 а  хтось  вже  не  прокинеться.
І  знаєш,  все  напевно  зміниться
та  тільки  не  з  роками
от  і  все.
Ти  знаєш  більше
 ніж  моє  смішне  всебачення,
діряве  і  невчасне  "ДО  ПОБАЧЕННЯ"
для  того,  щоб  невпевнено  піти-
КУДИ?
Ніхто  в  чеканні  більше  не  гартується
і  не  смакує  усмішок  за  так.
Дощами  вмилась  наша  сіра  вулиця
і  не  змовчав  про  спогади  літак.
Відтак  терпінням  майже  обезболена
не  віриш  в  те,  що  вічність  нам  дозволена-
а  я  в  це  вірю...чуєш,тільки  так!
Я  срібло  днів  від  тебе  не  ховатиму
 і  сліз  дарованих  уже  не  відберу.
Дитячі  примхи  вІршами  лапатими
не  перекреслять  мою  дивну  гру.
Ці  обіцянки  змін  -  
       політ  словами-
ти  мусиш  бути  вічно...
     чуєш,мамо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256935
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011


Biryuza

Оце сьогодні…

...  сьогодні  сум  в  квадраті,  завтра-в  кубі-
нічого  тут  не  вдієш...  не  змовчиш.
І  двійко  розчарованих  інкубів
про  сплячу  жінку  декламують  вірш.
Ніким  заснована  будівля,  що  навпроти,
нічим  не  оправдована  нудьга.
Ще  вірять  в  себе  сонні  ідіоти,
якими  опікУється  пиха.
Сьогодні  сум  солодкий,  ніби  вата-
повинно  стати  трохи  веселіш.
Підносять  в  прірву  куби  і  квадрати
і  опускає  в  небо  тільки  вірш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256682
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2011


Марічка9

І мрії ті…

І  мрії  ті  -  мов  скошена  трава...
І  я  не  знаю,  правда,  я  не  знаю,
Чому  мене  ілюзія  твоя
Надвоє  рве  ще  й  досі.  Розриває...
І  мрії  ті  -  мов  роси  на  квітках,
Їх  сонце  палко  вип'є  до  безтями.
А  в  цих  банальних,  зболених  рядках  -
Усе  життя,  що  сталося  між  нами.
І  мрії  ті  відпущу  в  небеса,
До  Тебе,  Боже,  зорями  сіяти.
Щоб  ц́іле  не  ділилося  на  два,
А  майже  мертве  вчилось  оживати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011


Марічка9

Не тому

Я  щаслива  без  жодних  "але".
В  день  погожий  чи  сірий,  як  нині,
Між  світами  "було"  і  "буде"
Вибираю  стояти  на  згині.
Я  щаслива  сьогодні  й  тепер
Не  тому,  бо  щось  сталось  чудове,
Не  тому,  що  хтось  рани  затер,
Просто  так,  без  причин  і  умови.
Бо  збагнула  в  хвилині  одній,
Що  жаліти  себе  -  надлукаво.
Просто  можна  за  різних  подій
Жити  гідно,  сповна  і  яскраво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252190
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Марічка9

Кожен день

Кожен  день,  як  життя:  і  падіння,  і  злети,  і  втома.
Від  усмі́шки  до  сліз,  –  все  стається  без  планів  і  дум.
Із  крапо́к,  виявляється,  ставиться  запросто  кома,
А  з  лахміття  тепер  може  вийти  модерний  костюм.

Кожен  день  як  баланс  між  «губити»,  «знайти»,  «не  шукати».
Із  можливості  втрата,  з  нічого  –  віднайдений  скарб.
Що  роками  будуєм,    -  часами  згорить,  наче  вата,
Бо  легко́го  нема,  а  що  ле́гке,  –  то  та́кож  тягар.

Кожен  день  -  то  є  шанс,  щоб  розгледіти  краще  з  простого,
Геніальне  ж  просте,  -  то  одвічний  безспірний  закон.
Цілий  Всесвіт  комусь  відкривається  вже  за  порогом,
А  для  когось  поріг  -  то  і  вихід  лише  на  балкон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252129
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Halyna

Жаль, що я не…

Жаль,  що  я  не  мороз,  щоби  вкрити  собою  всі  шиби,
Не  холодна  роса,  що  зникає  в  полу'день  з  трави,
Не  захований  скарб,  що,  я  певна,  ти  все-таки  б  здибав,
Жаль,  що  я  не  туман,  який  землю  усю  б  оповив.

Мені  дуже  шкода,  що  убила  твої  сподівання:
Я  не  твій  корабель  і  пора  відплисти  за  лиман.
Жаль,  що  я  не  весна,  що  цвіте  свіжим  цвітом  кохання,
А  лиш  пригорща  сліз,  що  стікають  до  змучених  ран.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251299
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 03.04.2011


Biryuza

З _2

...    Зореносці  бувають  такими...практично    німими,
їхнє    волосся  вплітається  в  коси    моїх    обіцянок.
Ранок    вони    зустрічають    з    листами    чужими    без    рими
і    падають  в  себе    щомиті,    ковтаючи    воду    зі    склянок.
Мій    Зореносець    танцює    на    стелі    наш    зоряний    спокій,
я    перетворююсь    в    літо  і    з    ним    вирушаю    до    краю.
Поле    надій    за    туманом  жорстоке    й    широке,
все    обіцяю...    чекаю    й    безсилля    без    нього    долаю.
Він    засинає    для    того,  щоб    сни    увібрали    причини-
місто    рубцями    від    кроків    його    бездиханних.
Пахне    дощами    і    ранком,  зі    смаком    ожини.
...він    не    єдиний  ці  стіни  озвучив  зарано...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 27.03.2011


Biryuza

Тут не вдієш нічого

...  тінь  метелика  впала  з  поверхні  будинку,
зміст  книги  залитий  чаєм,  а  хмари  прокисли.
І  висить  над  дахами  іржава,  небесна  шкоринка-
ці  картинки  у  мозку  на  тиждень  приблизно  зависли.
Недосяжність  чиясь  поза  зоною  світу  і  вулиць-
ти  вертаєшся  в  дім,  де  нікого  два  роки  немає.
Всі  пішли  на  хвилину...та  досі  іще  не  вернулись-
так  звикаєш  до  себе,як  я  до  нікого  звикаю.
Тут  не  вдієш  нічого,  рятуючі  струни  заснули
від  солодкого  болю  і  вІршів  на  кшталт  шоколаду.
Загубилась  перлина  у  силі  німого  намулу,
на  могилі  ЗАБУТОГО  вітер  танцює  ламбаду.
Тут  не  вдієш  нічого,  німого  не  вчи  розмовляти,
краще  тиші  промовити  щось  вже  не  зможеш.
Візерунки  печалі  на  стінах  глухої  палати,
розримований  світ  і  брудне,  загримоване  ложе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249384
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011


gala.vita

Закохана…

Закохана…

Тримаю  парасолю  мов  троянду,
Стрибаю  над  калюжами,  немов  лечу,
Я    у  вітринах,  дзеркалах  і  в  окулярах
зустрічних  дам,  одягнених  в  парчу.
Проб’ю  підбором  водяне  люстерко,
Світ  окропиться  тисячами    скалок
І  кожен  забере  собі  веселку
З  моїх  панчішок,  рюшичок    і  складок…
Вальсує  містом  пензлик  моїх  кіс.
Неону  в  ніч  додам    мазком  веселим…
Я  розмалюю  зорями  під  вікнами  карниз,
А  ти  драбиною  піднімешся  в  оселю…

Ніч  плавиться  цілунком  шоколадним,
Віск  романтично  скрапує    на  мідь…
О,  знову  я  закохана    у  всі  твої  принади,
В  очей  твоїх  задимлену  блакить…
Тримаю  парасолю,  мов  страховку,
Лечу  чи  падаю  в  чуттєву  серцевину.
Провалююсь  в  тенета,  в  мишоловку,
В  капкан  із  поцілунків    і  обіймів…

24.  03.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249251
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011


Ляля Бо

простір (озвучене)

писала  як  коментар  на  H&N:  "в  личном  пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544

.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.

.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.

.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.

P.S.  Із  Всесвітнім  днем  поезії,  любі  мої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011


Biryuza

Тінь

...  стань  моєю  тінню  і  ми  дійдем  згоди-
не  вір  в  те,  що  тіні  мають  своїх  власників.
Ти  можеш  блукати  вільно  в  садах  мого  смутку
і  дякувати  сонцю,  що  сьогодні  я  твоя...тінь.
Завтра  ж  настане  понеділок  чи  неділя
і  я  стану  людиною,  яка  впізнає  себе  на  асфальті.
Ти  можеш  бути  мною  і  належати  мені,
але  для  цього  треба  впасти-обійняти  тінь.
Хіба  це  біль?  Хіба  тобі  хочеться  підійматись?
 В  погоні  за  собою  ти  втратив  все...
крім  мене...
   крім  власного  силуету  на  холодній  підлозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247535
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011


Biryuza

!?!?!:

...  ти  станеш  татуюванням  на  моєму  плечі,
твоя  шкіра  старішатиме  на  моїй  шкірі
і  проживши  це  життя,  ми  разом  ляжем  у  труну.
Але  це  буде  потім,
 а  зараз  вигадую  твій  орнамент,
щоб  лінії  і  хвилі  переплітались  невимушено,
щоб  крила  хижого  птаха  гріли  мені  плечі.
Шкода  лише,  що  ти  матимеш  колір
і  спраглі  до  малюнків  на  тілі  люди
   будуть  тобою  милуватись.
Подаруй  мені  теплий  светр  і  
   залишся  таємницею  на  моїм  плечі-
будем  разом  рахувати  недоспані  ночі,
а  потім  врешті  замкнемся  в  пластмасовій  труні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246810
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011


s o v a

прости.

Грише...
здравствуй,  родной!  я  соскучилась,  очень...  не  будешь  ругать?
март  расшумелся  в  плюсах...  положительно  -  и  не  понять...
сколько  не  виделись?  много...  не  помню,  но  как  же  я  рада,
помнишь,  бросались  подушками?  громко  шумели,  отпадно.

ты  рисовал  на  тетрадях  мне  странные  -  старые  числа,  
словно  читал,  неспокойно  -  туманные,  дивные  мысли,
редко  заглядывал  в  календари  ноябрей  и  дождя,
и  улыбался...  сам  знаешь,  сто  лет  не  встречала  тебя!

здравствуй...  а  я  иногда  невозможна,  несносна  безумно,
здравствуй...  прости...  ничего  обо  мне  там  дурного  не  думай!
ты  заходи,  если  снег  и  мороз,  если  ветер  и  грустно!
знаю,  что  помнишь.  люблю.  невозможные  странные  чувства...

снился  мне...  пара  ночей,  как  гнедые,  беспечно  летели,
ты  там,  на  небе,  у  облака,  был  невозможно  растерян,
но  улыбался...  и  будет,  и  было  отлично!    не  слышно?...
знаю,  что  глупо,  прости  мне  неверье...    скучаю...  так  вышло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245313
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 10.03.2011


Марічка9

Хіба не здібна?

Я  знову  навчилась  не  мріяти.
Та  мрія  -  кому  потрібна?
У  неї  з  морозу  віяло,  
А  я  тепер  дуже  здібна,
Бо  вмію  не  бути  непрохана,
Мовчати,  як  вміють  стіни.
От  тільки  б  терпіння  ще  трохи  нам
І  я  майже  все  умію...
Я  знову  навчилась  не  плакати.
Сльозами  для  кого  краще?
А  як  то  живеться  так,  знав  би  ти...
Та  я  не  повім  нізащо.
Брехати,  не  втративши  гідності.
Серце  гартується,  твердне.  
Хіба  ж  не  чудові  це  здібності?
Хіба  не  такі  для  мене?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245945
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011


Марічка9

Це тільки вітер, тільки дощ

Це  тільки  вітер,  тільки  дощ,
Це  просто  сильні  дві  стихії,
Коли  самотність  сірих  площ
Душі  самотність  розуміє.
Це  тільки  прірва,  чорне  дно,
Стрімке  падіння  безкінечне,
Коли  терпке-терпке  вино,
Як  ще  ніколи  є  доречним.
Це  тільки  страх,  всього  лиш  страх,  -  
Малого  серця  тіні  болю,
Як  мрія  чахне  на  очах
І  потім  довго  час  не  гоїть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244994
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 09.03.2011


Марічка9

Ці довгі дні чекання…

Ці  довгі  дні  мовчання  й  тишини...
Мов  зводять  мене  з  розуму  до  втоми.
Вже  день  який  сиджу  із  тінню  вдома
У  мріях  дочекатися  весни.
Не  вирвати  тобі  мене  з  обійм
Думок  важких,  думок  таких  далеких...
Для  когось  не  повернуться  лелеки
В  краї  забуто-втрачених  надій.
Іще  зима  податися  не  хоче,
Ще  сніг  лежить  і  тут,  і  там,  і  скрізь.
Ти  тільки  в  душу  злодієм  не  лізь,
Невинно  не  дивися  мені  в  очі.
Ці  довгі  дні  чекання  неновин.
Мені  ще  просто  хочеться  поспати,
А  потім  твою  руку  ніжно  взяти
І  сотню  раз  промовити:  "один"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244293
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 02.03.2011


команданте Че

счастливы[?]

мы  могли  быть  счастливы.
воистину,  по-честному..
и  страдания  наши  были  б  не  такими  уж  напрасными.
проиграть  бы  кому-нибудь!
/  черт  знает,  все  равно  кому../


мы  могли  бы  наслаждаться  Концом  света,
/плевать,  что  до  ужаса  страшно,  зато  –  вместе../
как  настоящие,  мать  вашу,  эстеты!
мы  бы  первыми  узнали  «последние»  известия..


мы  могли  бы  умереть  в  один  день..
с  одной  широкой  улыбкой  на  лице,  в  объятиях  друг  друга,
лежа  в  одной  кровати.  /нам  просто  вставать  было  бы  уже  лень/
я  –  твоя  любовь,  а  ты  –  моя  настоящая  Жизнь  и  подруга..


но,  знаешь,  это  невозможно..
ибо,  в  таком  случае,  мы  должны  /были/  быть  по-настоящему
счастливы..

****
воистину,  по-честному..





*фоновая  музыка  -  Netra  «Through  the  fear..»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244046
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011


Halyna

… я навшпиньках… ще раз…

Затирається  слід,  що  зробила  колись  в  твоїй  долі,
я  навшпиньках  ще  раз  пробіжу  по  тендітному  краю.
Ти  ж  мені  крила  дав  перед  тим,  як  ти  дав  мені  болю,  -
ти  в  мені  ще  живий.  За  тобою  я  досі  страждаю.

Не  кидай  вголос  фраз,  не  даруй  мені  пафосно  квітів,
просто  тихо  прийди,  обіймаючи  знов  мою  спину.
Я  навшпиньках  ще  раз  пробіжуся  по  краю  тендітно,  -  
ти  в  мені  ще  живий.  За  тобою  і  досі  я  гину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242791
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011


Biryuza

Forget-me-not (питальне)

...    вмонтоване    небо    у    стелю    і    крапка,
ти    маєш    можливість    лічити    зірки    до    нудоти.
Танцює    хмільна    непостійність    на    лапках,
надмірна    казковіть...а    я,божевільна,й    не    проти!
Зникання    з    очей    терміново    -    це    власні    заслуги
і    сон    незабудки    у    травні    здається    раптовим.
Вимірює    напрям    образ    добре    схований    флюгер
і    мінус    скісний    видає    всі    бажання    й    умови.
Розсіяна    всюди    пелЮстками    травня    ця    казка,
мільйон    незабудок    забудуть    зізнання-паролі.
Ти    двічі    йдеш    повз...ну    для    чого    тоді    ці    підказки?
Для    чого    ти    віриш    у    мій    обнадійливий    колір?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242764
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011


Журавка

Втікачка

І,  все  -  таки,  не  руш  мене,  не  руш!  
Така  вже  є,  ну,  що    поробиш,  -    вперта.
Так  хочеться  сховатися  під  душ,
Щоб  всі  обійми  з  тіла  свого  стерти.  

В  конвертик  загорну  тобі  «Прощай»  
Лише  б  у  вічі  криком  промовчати:  
Не  руш  мене!  Не  треба,  не  спиняй,
Неправда,  що  буває  щось  з  початку.  

Лиш  непритомним  спогадом  спинюсь.  
В  двобій  з  думками  кинусь  навкулачки.
Не  янгол,  ні,  такою  лиш  здаюсь.  
Не  руш  мене!  Я  вже  давно  втікачка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2011


Михайло Плосковітов

Я п`ю твій літній терпкий мед…

Я  п`ю  твій    літній,  тéрпкий  мед
із  повних  вуст  в  крихкім  світанні
(нехай  пробачить  Архімед
закон  людський  –  сердець  стискання).

Лежиш,  зорієш  в  грань  п’янку
Блакитних  два,  ясних  озерця
Так  обережно  в  кулачку
Моє  пташине  носиш  серце.

Грайливо  мрієш  у  волошках,
спиваєш  щастя  з  небокраєм  ,
Стрічаєш  вéсну  в  синіх  площах
та  вісь  планети  обіймаєш.

Я  п`ю  ромашковий  нектар
із  повних  вуст  -  у  безголоссі  -
ключем  у  грудях  б’є  пожар  
над  нами  небо  –  у  колоссі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240201
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2011


Biryuza

…в кімнаті з… (БЕЗ)

...  в  кімнаті  з  конкістадором...
говорим  про  те,  що  я  більше  не  хвора,
століттям  пізніше/раніше...  запізно
і  ніжна  не  з  тими  й  одна  в  коридорах
йому  в  моїх  снах  надто  тепло  і  тісно.
Звісно...не  встигну  на  клич-  
 цілуватиму  стіни.
І  що  означало  це  небо  безцінне?
А  зараз  в  кімнаті  і  пишемо  мовчки,
століття  крізь  скло  і  у  різні  куточки.
З  жадоби  шукань  і  гірких  експедицій
йому  в  моїм  світі  сьогодні  не  спиться.
Чіпаємо  марність  і  мова  беззвучна-
всміхається  втомлено  й  трішечки  штучно.
Прогнози  на  вічність  і  дотик  прозорий-
 моє  божевілля  
                       без  
         конкістадора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238313
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011


Biryuza

Крапля тепла

...  крила  виявились  залізними  і  тобі  (  яскравому  метелику)  важко  доводиться  перелітати  з  мрії  на  мрію.  Часто  намагання  стати  ближчими  до  сонця  вбивало  твоїх  крилатих  подруг  і  тоді  тобі  було  сумно.  Важко  було  наважитись  ризикнути  та  й  навіщо  -  метелики  не  люблять  шампанське.  Що  таке  те  сонце?  Чи  варте  воно  моїх  обпалених  крильцят?  (  тоді  ти  ще  не  знала,  що  вони  залізні).  Хвилини  збігали  і  люди  продовжували  брехати,  що  життя  в  метеликів  коротке  і  створені  вони  лише  для  того,  щоб  стати  символом  краси.  Ті  люди  не  знали  тебе...як  же  їм  не  пощастило.
   Я  тебе  знаю...  Може  слово  "знаю"  не  надто  підходяче?  Я  тебе  відчуваю  і  з  болем  дивлюсь  на  те,  як  ти  літаєш  з  залізними  крилами.  Тобі  важко  і  сльози  веселкові  орошують  сади  моїх  думок.  Ти  літаєш  і  навіть  усміхаєшся...  Ти  робиш  щасливими  людей,  що  зовсім  поруч  і  ще  жоден  з  них  не  здогадався,  що  твої  крила  залізні.  Чому  так?  Через  їхні  заплющені  очі  або  ж  через  твої  намагання  зробити  щасливими  їх,  забувши  про  себе?  
 Отак  стою  на  роздоріжжі  світів  і  бачу  твоє  майбутнє.  Ти  любиш  літо,  а  воно  зовсім  скоро  настане.  Віриш?  Залізо  виявиться  лише  перевіркою  на  міцність.  Ти  літатимеш...Вже  уявляю,  як  сонцю  кортітиме  обійняти  свого  наймилішого  метелика,  але  воно  не  посміє...воно  тебе  цінуватиме  і  літо  продовжуватиметься  вічно...
 Милий  метелику!  Залишилось  зовсім  трохи!  А  щоб  тобі  не  було  самотньо,  я  допоможу  вести  відлік  днів  і  бачити  веселку,  заплющивши  очі....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238115
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 31.01.2011


Halyna

Любов до тебе

Я  любила  тебе  любити.  Егоїстка  ти  скажеш,  не  так?
Вже  не  тягне  тепер  магнітом  твій  міцний  на  спині  кулак.
Не  лишилось  ні  сил,  ні  болю.  Відпусти  у  загублений  вир.
Я  ніколи  тобі  не  дозволю  так  любити,  як  ти  любив.  
Ти  мене  розпустив  по  світу  –  в  різнобій  на  усі  голоси,
А  слова  –  то  лишень  москіти,  тож  мовчи,  більше  не  проси.
Вже  давно  позривали  жадно  із  колодок  чужі  замки,
Де  ховались  обман  і  правда,  особливо  обман  бридкий.
Замість  каменів  –  сталагміти,  не  дивуйся  тепер  чому
Я  любила  тебе  любити,  запроторивши  рай  в  тюрму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235924
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2011


Богдан Ант

МУЗІ

Моя  –  і  не  моя,  земна  й  така  небесна,
Примарна  і  ясна,  надхмарна  і  нахресна,
Жива  лише  в  мені  –  й,  тим  жевріючи,  маю
Живим  вогнем,  котрим  запалюю  слова  я.

Незмірну  почуттям,  оманливо-реальну,
Хоча  б  навік  заснуть,  приймаю  на  ніч  в  спальні.
Та  сонного  мене  ти  зоряним  промінням
Пробуджуєш  у  тім,  що  ми  таки  невинні.

А  місяць  на  чолі  сузірного  волосся
Шепоче  щось  п’янке  і  мружиться  від  млості,
Й  по  венах  струменить  вино  його  натхнення,
Й  спалахують  світи,  в  мені  в  віках  вселенні!

Моя  чи  не  моя,  уявна  чи  тілесна,
Священна  і  палка  себе  мені  принесла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234706
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011


Богдан Ант

АРОМАТИЧЕСКОЕ

Сколь  влекущи  –  и  тлею,  и  млею  я!  –
Наши  соединенья  летучие.
Мы  Небесного  Менделеева
Элементы  в  табели  лучшие!

Ах,  как  пахнут  меж  нами  трения!
До  мигрени  –  счастье  ли?  горе  ли?
Я  ушёл.  С  ароматом  сирени  Вы
Напролёт  целый  вечер  спорили.

Ваши  чары  сбылись  мечтаньями  –
Вот  я  пью  Вас,  как  чай  с  жасминами.
Мы  молекулы,  сочетанья  мы,
Опьянённые  и  невинные.

Кто-то  всё  объяснит  гормонами,
Кто-то  нас  обвинит  неистово.
ДАЙ  ВДОХНУТЬ  ТВОЕЙ  ГРУДЬЮ,  МОН  АМИ!
До  чего  же  душа  душистая!

Разлучит  нас  дыханьем  Браминым,
Разбросает  по  полю  непаханному.
Но  и  в  этой  святой  полигамии
Я  найду  Вас,  найду  по  запаху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231110
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 11.01.2011


Biryuza

Иногда я чувствую себя твоей мамой

Иногда  я  чувствую  себя  твоей  мамой
и  тогда  ненавижу  весь  мир  до  крика.
По  квартире  блуждаю  в  смешной  пижаме,
прячась  молча  в  строке  непонятных  ников.
Ты  стоишь  ухмыляясь  и  куришь  в  небо,
от  заботы  на  стены  упорно,  глупо.
Две  фигурки  без  глаз  из  сухого  хлеба-
два  забытых  на  кухне  холодных  трупа.
Что  за  игры,дитя?  Нам  бы  спать  и  только,
а  ты  снова  смеешься...  на  сон  похоже.
Я  пишу  сотни  писем  и  все  без  толку,
интернетное  счастье  зимой  под  кожу.
Потеряешь  мой  след  и  года  с  балкона,
материнство  такое  значимым  станет.
Милый  мальчик,  сотрись-ка  из  телефона
и  разбавь  меня  с  жаждой  в  своем  стакане!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234227
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011


Ветра

по-капельно

пролейся  по  моим  венам
по-капельно  по-степенно
стань  кровью  моей
не-сменной
моим  стань  по-стоянством
а  после  -  моей  из-меной
я  выплеснусь
не-пременно
на  строки  сменю  пульс  крови
подкожно  прольюсь
под-кожно
ты  знаешь  -  уже  не-сложно
не  стать  бы  лишь  твоей  ложью
не  выдать  бы  своей  дрожи...

пролейся  в  меня  по  венам
и  выплеснись...осторожно...


Плейкаст  автора  LaurA
http://www.playcast.ru/view/1456438/
3dced146d1677566d94866555bb75815d7c00190pl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232832
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011


Biryuza

*

...  в  кінці  кожного  речення  маленький  хрестик-
(чорнильний  чи  дерев"яний)...
       та  справа  усе  ж  не  в  тому.
Важко  мабуть  на  собі  їх  постійно  нести,
скаржитись  тихо  собі/НІКОМУ.
Вдома  ніхто  не  чекає,  
   ще  й  в"януть  квіти-
всоте  потрапив  в  чужу  кімнату.
Я  б  не  хотів  зараз  щось  хотіти,
але  ж  я  хочу  спати.
Може  насниться  вчорашня  бійка,
очі  бояться  пилу.
Хтось  мене  кличе  (  Маша...Віка?)-
сила  мене  лишила.
Знову  не  спиться-  хрести  чорнильні,
з  дерева  міць  судоми.
Сильний?  А  як  засинають  сильні,
якщо  нікого  вдома?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232792
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011


команданте Че

дисфория [любовь моя]

и  никого.
и  ничего
не  будет
никогда.
исчезло  всё
и  не  появится
совсем.
останься..  
верь.
но  только  мне.  
предугадай
/последнее  мгновение  меня/
услышь.
мой  похоронный  марш
сердечных  клемм..
..меланхолия
это  «всё
ради  чего..»
что  было
и  прошло
что  есть
и  будет
нужно.
на[  м  ]всегда..
вопрос,
он  вечен,
и  ты  знаешь
почему
теперь:
ты  счастлива..(?)
я  точно  –  да.
ответь.
но  после
наших  похорон.
мы  вместе
кончи[  м  ]..
.............ли..?
это
конец
всему.

**
/пли/



*фоновая  музыка  -  Xasthur..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232788
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2010


Ветра

Закат опять заварит карамель

Закат  опять  заварит  карамель
и  звезд  мне  высыпет  горстями  на  подушку.
И  убаюкает  пушистая  метель,
прошепчет  сказку  новую.  На  ушко.

И  будет  месяц  что-то  говорить,
рисуя  ангелов  на  задремавших  тучах.
Мне  из  ковша  его  захочется  испить
молочных  сливок.  Сладких  и  пахучих.

А  мой  уставший  старый  домовой
опять  ворчать  начнет  и  тихо  шмыгать  носом...
Я  не  сержусь.  Зато  лишь  у  него
ответы  узнаю'  на  все  свои  вопросы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231794
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010


Biryuza

. . важко про це говорити

…важко  про  це  говорити,  але  ще  важче  мовчати.  Коли  ти  зараз  невідомо  де  і  невідомо  з  ким  продовжуєш  вірити  в  мене,  хтось  фотографується  для  сімейного  альбому  чи  молиться,  ніби  всього  цього  й  не  було…ніби  ми  повигадували  одне  одного  й  потай  тішились  цьому,  а  вони  собі  фотографувались  і  молились  опісля.
Та  ніч  була  занадто  холодною  і  мені  було  не  зовсім  затишно  в  чужій  сорочці.  Десятки  вікон  заглядали  в  моє  вікно,  глузуючи  з  такої  безпорадності.  Лежу  на  чужому  ліжку,  в  чужій  сорочці,  обіймаю  насправді  чужу  мені  людину  і  вірю  в  Бога,  а  хтось  тим  часом  невідомо  де  і  невідомо  з  ким.  В  такі  моменти  хочеться  кричати,  але  я  боюсь  розбудити  того,  хто  поруч.  Краще  нехай  спить  і  не  бачить  моєї  люті,  бо  винна  лише  я.  Вимкну  світло  і  втримаюсь  від  прокльонів,буду  дихати…  Зранку  заварю  йому  кави,  виштовхаю  з  квартири  і  залишусь  чекати  вечора.  Чому  він  відкрив  очі?
-Не  спиш?    Все  ще  боїшся  мене?  Хочеш  закурити?
-  Хочу…тільки  не  торкайся  мене  зараз…і  не  говори  зі  мною,  мені  огидно.
-  Мене  починають  дратувати  твої  дивацтва:  лежиш  зі  мною  в  ліжку,  в  моїй  сорочці  і  просиш  тебе  не  торкатись.  Жартую,  кури…
-  Коли  ти  говориш  зі  мною…ти…твої  очі  ніби  знають  про  мене  більше  ніж  я  сама.  Тоді  я  хочу  тебе  вбити  і  шкодую,  що  всі  ножі  на  твоїй  клятій  кухні  тупі.
-  Знову  мелеш  дурниці…
-  Ти  мене  дратуєш…дуже
-  Ну  то  давай…покажи  на  що  здатна!
І  я  кидаюсь  на  нього,  дряпаю,  кричу…йому  лише  смішно.  Вікна  продовжують  з  нас  глузувати,  телефони  розриваються  і  чайник  кипить.
- Ти  мене  надто  ідеалізуєш…я  мовчала  не  для  того,  щоб  ти  мене  любив  інакше…

Спочатку  тиша,  а  потім  відчуваю  силу  його  рук  на  своїх,хочеться  плакати  та  не  дозволяю  собі.  Моя  усмішка  робить  його  ще  скаженішим,  а  за  мить  він  жбурляє  мене  на  ліжко,  залишивши  на  моїх  руках  сліди  своєї  дурнуватої  любові  і  йде…  Ненавидить  себе  мабуть.
Я  залишусь  додивлятись  ніч  в  тій  же  сорочці  і  в  тому  ж  ліжку,  але  наодинці  з  своїми  думками  про  щось  далеке.  Хотіла  б  познайомитись  з  собою,але  так  щоб  ніхто  не  знав,  щоб  жоден  негідник  більше  не  посмів  випивати  мене  за  правду.  Зараз  ввімкну  телефон  і  чекатиму  поки  жителі  цифр  911  зателефонують  і  спробують  зрозуміти.
Мені  байдуже,  що  скажуть  інші…що  вони  знають  про  мене?  Що  вони  знають  про  себе?  Вони  моляться,  фотографуються  і  не  помічають  мене,  коли  я  заперта  в  чужій  квартирі  і  не  можу  дихати.  На  одній  стороні  вулиці  стоять  дві  дівчинки  з  крилами.  Мабуть  в  садочку  вже  було  свято  і  їм  дістались  ролі  янголят,а  батьки  продовжують  святкувати  цю  ніч  в  барі  навпроти,  залишивши  янголят  на  вулиці  в  таку  холодну  ніч…  янголам  завжди  важко  доводиться.    На  іншій  стороні  горланять  веселих  пісень  компанія  безхатченків,  лякаючи  маленьких  дівчаток.  Хочеться  сховати  їх  від  цього  брудного  світу,  зігріти  чаєм  і  дивитись  на  їхні  оченята,  але  ж  той  дурень  замкнув  мене  тут.    Ненавиджу  і  засинаю…отак,  в  його  сорочці,  на  його  ліжку  і  з  думками  про  щось  далеке-  буває  ж…
- Ти  вибач…я  не  хотів…ти  ж  знаєш…ти  мене  спровокувала  і  я..і  ти…вибач!
- Бовдуре,  ти  ж  не  зможеш  без  мене!  Я  живлю  тебе  думками,  прикрашаю  твій  нудний  світ  своєю  особливою  нудьгою  і  навіть  прибираю  іноді  тут…  Куди  ти  без  мене?
- Нікуди…вибачила?  Хочеш  сигарету?  А  може  спробуєм  те,  про  що  я  тобі  розказував…це  безпечно,чесно…
- Йди  до  біса…Мені  пора.  Коли  піду,  заглянь  у  верхню  шухляду  і  читай  уважно…
- Знову  ці  дитячі  витівки.
«  Янголи  мерзли  під  твоїм  вікном,дурню!  Синці  на  моїх  руках  стануть  відбитком  неправильності  наших  дій  і  вікна  глузували…  Краще  мені  не  телефонуй  більше  і  забудь  все…так…так»
Тепер  я  не  чекатиму  його  дзвінків,  не  скаржитимусь  йому  на  лінь…  Яке  він  мав  право  торкатись    мене?  Ненавиджу…  Палити  теж  більше  не  буду…  Добре,  що  в  мене  ще  є  крапля  ТЕБЕ…далекого.
Занадто  холодні  ночі.  В  них  ховаються  божевільні,  чоловік  підіймає  руку  на  жінку,  мерзнуть  собаки,  танцюють  тіні  і  гаснуть  запальнички,  підпалюючи  спокій.  Ніби  й  нічого  не  сталось,  я  все  ще  та…чи  дещо  інша.  Втратила  щось  непомітне,  пішла  проти  себе  і  тепер  вмираю  від  холоду.  Ніхто  не  мусить  цього  знати…Ніхто.  Продовжуватиму  писати  листи,  іноді  буду  балакати  по  телефону  і  завжди  залишатись  вірною  далекому.
- А  й  справді,  я  тебе  надто  ідеалізував…навіть  твій  голос    вже  не  здається  якимось  чарівним,  але  він  все  ще  кличе  мене.
- Я  тебе  попереджала…
- Хочу  ненавидіти  тебе,  але…
- Краще  мовчи!  Таке  буває  лише  раз,  подякуй  Богу.  Добраніч!

…важко  про  це  говорити,  але  ще  важче  мовчати.  Коли  ти  зараз  невідомо  де  і  невідомо  з  ким  продовжуєш  вірити  в  мене,  хтось  фотографується  для  сімейного  альбому  чи  молиться,  ніби  всього  цього  й  не  було…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230953
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010


Марічка9

В рядах твоїх святих пріоритетів

А  часу  боляче  кусається  змія.
Злети  й  падіння  чи  падіння  й  злети?
І  яке  місце  між  тим  маю  я,
В  рядах  твоїх  святих  пріоритетів?
Не  буде  питань  жодних  у  мене.  
А  віддала  б  все,  що  маю  до  цента,
Щоб    серце  твоє  до  болю  студене
Розставило  правильно  кляті  акценти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230006
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010


Журавка

Бо що ми мали?

Бо  що  ми  мали?  Вірші  й  трохи  болю,  
У  слухавці  збентежене  «Алло»…
Той  захід    сонця….  і  волошки  в  полі.
Замало,  як  на  двох,  таки  було.

Пропахлі  нікотином  нові  речі.
Присісти  на  дорогу….  Душ…  Листи.
Коротка  зустріч,  чи  точніше,  втеча.
І  тільки  наодинці  знов  на  «ти».

Лиш  порізно  стаємо  раптом  інші...    
Як  далі  жити?  Як  нам  далі  бути?
Так  мало,  щоб  наважитись  на  більше,
І  так  багато,  щоб  отак  забути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229412
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2010


Журавка

Голуб’я

Я  голуб»ям  зігріюсь  біля  тебе.
Так  солодко  у  долі  на  плечі.
Колись  все  рвались  крила  мої  в  небо,
Під  непривітні  доторки  дощів.  
«Я  твій  союзник!»  -    кликав  вгору  вітер.  
Та,  як  коханець,  не  просив  руки.
«О,    як  це  нудно  -  жити  поміж  літер,
І  бити  крила  об  чужі  шибки»…
Дай    голуб’ям  зігрітись  біля  тебе.
Намерзлася  на  волі…  досхочу.    
Впусти  у  клітку  і  замкни.  Так  треба!
(Світанок  прийде  -  все-одно  втечу).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010


malinka

Мне Тебя не хватает…

Мы  из  прошлой  жизни  знакомы,
Ты  ведь  помнишь?  ну  с  кем  не  бывает...
Двести  лет  я  все  жду  тебя  дома.
Двести  лет  мне  тебя  не  хватает!

В  часах  стрелка  бьется  быстрее,
По  секундам  всю  жизнь  отмеряя.
И  вдыхая  тебя  на  мгновенье,
Через  век  я  тебя  выдыхаю.

Мне  тебя  всегда  слишком  мало!
Слишком  много  тебя  не  бывает...
Пусть  на  миг  тебя  время  украло,
Этот  миг  порой...вечность(!)  летает...





                       Свидетельство  о  публикации  №11103300898

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010


hysterical soul

зима (+ озвучка)

а  что  мне,  что  лужи  замерзли.  и  минус  четырнадцать  даже.
что  северный  ветер  срывает  последние  листья  с  березок.
а  что,  если  мне  уже  больше  никто  никогда  и  не  скажет,
что  в  радость  зима  и  что  побоку  все  эти  злые  морозы.

снежинками  вниз  улетают  парящие  в  небе  кристаллы,
и  здесь,  на  земле,  превращают  её  в  массу  снежных  дорожек.
а  что  мне  с  того,  что  мы  именно  в  зимнюю  пору  расстались.
ты  как  и  она,  с  каждым  годом  всё  больше  и  больше  дороже.

а  я  вновь  дурею  от  холода,  прячась  под  бурной  лавиной.
пока  где-то  за  горизонтом  встаёт  запоздавшее  солнце,
пока  у  окна  ты  на  кухне  пьёшь  чай  с  позапрошлой  малиной.
и  всё  еще  любишь....не  зиму.  а  то,  что  осталось  на  донце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226390
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 13.12.2010


kokabaskin

Есть у любви расстояния

Есть  у  любви  расстояния
красоты  и
молчания  —
радиус  неотвечания
на  простые
вопросы  —
когда  
               от  чаянья
                         до  отчаянья
                                         и
                                             от  «да»
                                                                   до  «нет»
или  мили  и
ледяные  торосы
или  
милли
                   метр.

9  декабря  2010  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227415
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.12.2010


Поэтесска

Я повесила крылья на вешалку

Я  повесила  крылья  на  вешалку  -
Больше  их  не  носить  на  спине,
Заскулить  бы  собакою  бешеной,
Но  жива  ещё  гордость  во  мне.
       Разорвала  на  клочья  мгновения,
       Что  дарила  тебе  одному
       И  боролись  во  мне  обвинения
       С  неизбежностью  нажитых  мук.
Я  обрезала  длинные  волосы  -
Слишком  часто  ты  их  целовал...
А  в  душе  чёрно-чёрные  полосы
Затевали  друг  с  другом  скандал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227314
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010


Ветра

Дождь

Я  на  ладонях  сердце  протяну.
Дождю.
Омыться.
Его  серебряные  тоненькие  спицы
сплетают  шарфы  для  моей  души
и  тихо-тихо  шепчут  мне:  "дыышиии..."

Я  опускаю  мокрые  ресницы
/от  слез  ли?  от  дождя?.../
А  он  целует  губы,  уходя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227258
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010


Biryuza

, , * , ,

...  вибілена,  обезкровлена,  кинута  на  поталу,
пальцями  ледь  ворушачи  тягнеться  до  зірок.
Ніч  за  вікном  соромиться,  бо  не  її  обрала
та,  що  не  вірить  в  спогади,  мерзнучи  до  кісток.
Тануть  ранкові  привиди  в  тій,що  мовчить  замріяно
і  не  лунає  піснею  голос  сліпих  століть.
Їй  не  мовчати  хочеться...(  час  вже  давно  відміряно),
їй  не  мовчати  хочеться,  але  вона  мовчить...

Тиждень  на  біль  розтринькаєм...краплями  назавжди
і  не  болять  їй  дотики,  густо  -  синці,синці...
Тягне  за  руку  вічністю,  краще  повз  неї  йди
там,  де  байдужість  вечора  зморшками  на  лиці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227099
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010


команданте Че

кончина ноября (feat. Аннушка)

покрыты  изморозью  кружева  забора
застыла  ковка  в  бликах  хрусталя  
внимаю  ветра  голосам  и  снега  хору
предчувствуя  кончину  ноября..

снежинки  толпами  бросаются  с  небес
дорогу  в  Вечность  шелком  выстилая    
их  души  потеряли  жизни  вес
бессмысленно  на  теплой  почве  тают..

залито  блеклым  светом  из  окна                            
угрюмое  преддверие  зимы  
на  фоне  предзакатного  сукна
следы  падений  уничтожим  мы..

кристаллы  беспощадно  растоптав
в  свои  отправимся  невзрачные  пути
а  в  небе  лунном  созванный  конклав
замену  постарается  найти..

исчезла  изморозь  «заплаканных»  оград  
застыла  ковка  в  хрупкой  тишине
бросаются  в  наш  добровольный  Ад
снежинки

*****
/кровоточа  на  окне../

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227034
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010


Поэтесска

О бросивших, наверно не скорбят…

Осенний  дождь  нарисовал  тебя,
Слезами  на  прозрачном  полотне.
О  бросивших,  наверно  не  скорбят…
Но  эти  изреченья  не  по  мне.

       Чтоб  не  разрушить  образы  дождя,
       Я  не  дотронусь  к  мокрому  портрету.
       О  бросивших  так  часто  не  твердят…
       Но  чувства  не  подвластные  совету.

Я  в  каждой  капле  нахожу  тебя
И  с  каждой  каплей  будто  вновь  теряю.
О  бросивших,  наверно  не  скорбят…
Но  любящие  этого  не  знают.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130935
дата надходження 22.05.2009
дата закладки 07.12.2010


Марічка9

Перший сніг

Ах,  як  легко  тво́ї  уста  наповни́ли  мене  порожнечею,
Затягнувши  на  шиї  дарунку  червоного  бант.
Я  з  усім  би  мирилась,  але  знов  прирікаєш  нас  втечами…
І  цей  стержень  в  тобі  не  єдиний  між  тисяч  констант.
Ах,  як  легко  тво́я  «любов»  начинила  мене  болем-відчаєм,
Проколовши  наскрі́зь  про  кохання  і  відданість  марево.
Кожен  день  між  думок  лиш  прихильність  до  спогадів  рідшає.
І  у  ролі  чужих  за  хвилину  для  світу  постанемо.
Ах,  як  важко  піти,  не  жаліти,  піти  і  забутися.
Будуватися  знов,  щоб  без  гніву,  ненависті,  викривлень…
Дві  хвилини  часу  на  пальто  одягнути  і  взутися,    
Це  для  того,  аби  як  раніше  жити    навчились  ми.
Ах,  як  важко  тепер  розбирати  по  каменю  зліплене,
Пережите  та  пройдене,  те,  що  серцю  ще  так  дороге.
Ти  за  мною  не  йди,  і  не  клич  за  собою  по  імені.
Хай  спокійно  собі  на  землі  перший  сніг  упаде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226971
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010


Ветра

Я пальчиками нежно прикоснусь…

Я  пальчиками  чуть  коснусь  твоей  щеки,
твой  поцелуй  горячими  губами
неспешно  выпью,
растворяя  память.  
И  самые  заветные  мечты,
фантазии  твои  сейчас  исполню.
Мгновенье  бесконечностью  наполню
на  самом  дне  напитка  жизни  "ты".

Пройдя  по  кромке  хрупких  восприятий,
держа  твою  ладонь  в  своих  руках,
с  тобою  поднимаюсь  в  облака
на  пике  нежности  и  страстности  обьятий,
когда  мое  опять  срываешь  платье,
когда  суть  жизни  кажется  близка.
Когда  мне  кажется  -  могу  коснуться  бога,
и  ты  -  мой  бог.  И  в  небеса  дорога
с  тобой  мне  лучше  тысячи  дорог!
Твой  вкус  мне  слаще  самых  нежных  ягод
и  горячей  огня  твоя  рука....
Мой  бог,  с  тобой  я  поднимаюсь  в  облака....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226816
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010


Это_я_Алечка

Не скучай

Не  скучай,  выбирай  по  себе  поводок,
Поводырь,  я  ослепла  от  яркого  света!
Офтальмолог?  Ты  думаешь,  знает  ответы?
Хочешь  чаю?  Я  дальше  плиты  не  ходок.

Выбирай:  с  бергамотом,  тархуном,  росой?
Что,  не  будешь?  Ну,  что  же,  хозяйское  дело…
Я,  вот  видишь,  от  грохота  слов  онемела,
Ты  же,  вовсе  неслышным  приходишь,  босой.

Погоди,  как  же  я  без  тебя  до  аптечки?!
Мне  под  чёрной  повязкой  не  видно  ни  зги…
Ты  уходишь,  не  слышишь  мои  «помоги»,
А  я  снова,  рисую  свой  танец  от  печки…

Свечки,  лавочки,  ладан,  зефир…пустота
У  пустот  удивительный  мир  –  откровенность…
Ты  не  слушаешь?  А,  говорили,  что  верность  –
Что-то  большее,  чем  пустоты  нагота…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226412
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010


Biryuza

…коли на межі

...  все  почалось  з  мого  нерозуміння  себе  і  світу

(тобто  себе,як  світу  бех  жодних  частин  і  цілих).

Потім  з"явився  ти,  намагався  чогось  навчити,

а  я  слухала  мовчки  і  мовчки  тебе  любила.

Ці  пробіли...Куди  нам  до  розуміння?

Божевільно-нудні  і  чомусь  безперервно  зайві.

Я  дивилась  у  ніч  і  зима  моя  блідо-синя,

а  твоя  тане  цукром  в  міцній  і  шкідливій  каві.

А  хоча  я  брешу,  я  не  вмію  любити...гірко,

просто  плачу  щодня  і  ненавиджу  це  звикання.

Поглинаю  брехню,  доторкаюсь  крильми  бруківки

і  не  вписуюсь  в  слово  "перша"  ,тим  більш  в  "остання".

Я  для  тебе  НІХТО,розумієш,-  НІХТО...без  суду,

неможливість  терпіння  на  відстані  рук  холодних.

Засинаю  ось  так-    між  "була"  і  "буду"

і  плюю  я  на  ВЧОРА,  ховаючись  від  СЬОГОДНІ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010


Ветра

пустота

а  у  меня  по  венам  льется  дождь
и  градинки  стучатся  по  запястьям.
соскальзываю  вниз,  где  ты  не  ждешь.
там  не  живут.  Там  ставят  свечи  спящим.

ты  отпускаешь.  падаю.  опять.
ни  капли  нового.  обыденно  и  пусто.
так  как  всегда.  и  нет  колючей  грусти  -  
мы  никого  не  можем  потерять,

даже  себя.  

на  краешке  у  неба
опять  глотаю  пыль,  стекая  в  небыль..........

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226179
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010


malinka

Дозволь мені ніжно…

Дозволь  мені  ніжно  впиватись  Твоїми  вустами,
Дозволь  ще  хоч  раз  доторкнутись  до  надміру  мрій.
Я  пестити  буду  тремтячими  хвилі-руками
Від  кінчиків  пальців  -  крізь  зорі  -  до  кінчиків  вій...
Дозволь  цілувати  Твоє  найпрекрасніше  тіло.
Вгризатись  зубами...якщо  Ти  дозволиш  мені...
У  спину.  У  руки.  У  плоть...  так  чарівно-невміло...
Й  несміло  почути  на  вушко  Твоє:    Іще  ні...
Я  хочу  почути,як  б*ються  у  грудях  вулкани!
Як  моє  волосся  здіймає  в  думках  буревій!
Дозволь  Твої  пестити  руки  ,замкнувши  в  кайдани.
Від  кінчиків  пальців  (безумно)    до  краю  всіх  мрій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226042
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010


Biryuza

-*-

...збираю  рештки  осені  з  брудного  скла,
отруєння  хмарами  гірше  за  пісню  літа.
Війна  припинилась  і  я  неквапливо  пішла
шукати  себе  чи  без  тебе  з  тобою  жити.
Така  надокучливість  стане  раптово  ножем-
кому  стане  легше  від  віри  у  щось  невловиме?
На  склі  тане  осінь  і  ми  безперервно  йдем,
зігріті  словами,  підібрані,  наче  рими...

...  нудною  банальністю  стали  рядки  зізнань,
навпроти  бажань  гасне  світло  чужої  долі.
Отруєння  казкою...вмри  без  дурних  питань,
а  втім  надто  пізно,  такого  я  не  дозволю.
Не  треба  ховати  під  подушку  цукор  брехні,
мені  не  заснути,  не  ставши  твоєю  навіки.
Я  надто  втомилась,  я  вмерла  у  цій  війні
і  досі  вмираю  та  ти  не  хвилюйся  тільки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225816
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010


viter07

НАЛИЙ МЕНІ ЧАЮ…

Налий  мені  чаю.  
Ще  часу  багато  до  ранку...
Хай  довге  мовчання
запалить  нам  свічку  вночі.  
Ми  будем  чекати
у  серці  твоєму  світанку.
Долоня  в  долоні  –  
посидимо  вдвох  при  свічі...
Налий  мені  чаю  –  
гарячого  і  запашного.
Хай  усмішки  квітка
на  любих  вустах  зацвіте!  
Я  ніжно  погладжу
від  праці  натомлені  ноги,
і  ти  зрозумієш,
що  все  геніальне  –
просте…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225568
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010


Журавка

І знову снишся…

І  знову  снишся…  Ну,  навіщо?
Бо  хто  ти?  Спогад…  от  і  все!  
Дмухнуло  серце  в  попелище,  
Ковтаю  жменями  «Персен».
Було…  Пекло,  але  ж  минало…
Полистопадило  і  досить!  
Чому  ж  тебе,  як  кисню  мало?
«Тебе!  Тебе!»  -  душа  голосить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225368
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010


Журавка

Ти знов мені наснивсь

Обличчя  справно  розмиває  час,
Вже  й  голос  твій  у  тиші  розчинився.
А  знаєш,  я  б  давно  забула  Нас,
Якби  ж  іще  ти  часто  так  не  снився.  
Усе  приходиш  в  дім  мій,  як  колись,
Коли  назустріч  вибігала  боса…
Непрощенний,  ти  знов  мені  наснивсь.
Я  все  забула!  
                             Пам’ятаю  й  досі….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225175
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 29.11.2010


Samar Obrin

Ма

Любят  не  за  что-то,  а  вопреки.
__________________________________

-  Это  была  обычная  девушка  –  говорил  он  –  но  так  казалось  только  сначала…
-  А  почему  –  «казалось»  и  почему  –  «сначала»?  –  отозвался  ребёнок.
-  Дорогой,  ты  не  видел,  где  я  оставила  свой  мобильный  телефон?  –  пронеслась  мимо  женщина  и,  не  дождавшись  ответа,  торопливо  вышла  из  комнаты.  
-  Почему?  Ну,  знаешь  ли….  Я  встречал  её  в  метрополитене  больше  девяти  раз,  и  каждый  раз  она  держала  в  руках  цветы….    Да,  цветы.  Привлекающий  внимание  букет  роз  или  охапку  полевых.  
-  …  а  что  если,  телефон  остался  в  кафе?  –  вернулась  женщина,  озабочено  оглядывая  детскую  комнату.
-  Всего  лишь  цветы?  –  разочаровано  спросил  ребёнок  –  и  что  же  здесь  необычного?
-  Ей  никто  не  дарил  цветов…
 Ребёнок  задумался.  
-  Значит,  она  сама  покупала  себе  цветы  –  вот  и  всё…  -  нашёл  он  объяснение  спустя  минуту.  
-  Странно,  но  при  выходе  –  она  опускала  букет  в  урну  –  просто  ответил  мужчина.  –  И  дальше,  шла  уже  без  цветов,  как  будто  их  не  было    никогда.  
-  Действительно  –  странно,  –  тихо  произнёс  мальчик.  
-  Дорогой,  до  финала  сказки  –  у  вас  осталось  пятнадцать  минут,  а  потом  ребёнку  нужно  –  спать  –  спокойно  отозвалась  женщина  и  вышла.  
-  И  в  тоже  время  –  ничего  странного  –  продолжил  мужчина.  –  Однажды,  эта  девушка  увидела  большой  букет  роз  в  руках  другой  женщины,  и  она  представила  себе  маленькую  историю  о  том,  как  эти  цветы  были  подарены.  Она  даже  заметила,  как  женщина  с  цветами  была  погружена  в  свои,  видимо,  радостные,  приятные  мысли,  как  она  невольно  –  сама  того  не  замечая  –  улыбалась  губами,  а  потом  спохватившись  –  делала  серьёзное  лицо.  Но  спустя  минуту-вторую,  её  лицо  снова  отображало  внутренний  трепет,  она  поддавалась  нахлынувшим  чувствам,  она  была  во  власти  впечатлений.  
 Девушка  заметила,  что  не  только  она  одна  замечает  это.  Цветы  –  привлекали  взгляд  людей.  Кто-то  даже  замечал,  как  и  она  сама,  чувства,  которые  переполняли  женщину  с  цветами.  Кто-то  смотрел  ей  в  глаза.  Девушка  определённо  уловила  особенность,  которая  ей  подсказывала,  что  все,  как  и  она,  понимают  и  видят  одну  историю  с  множеством  различных  исходов;    все,  как  и  она,  провели  линию  мужчины  к  женщине.  Всё  было  настолько  очевидно,  что  никто  даже  не  сомневался  в  своих  предположениях,  насыщенных  романтизмом…  
 И  спустя  время,  девушку  можно  было  увидеть  в  этом  же  метрополитене,  с  букетом  красивых  цветов,  с  той  лишь  разницей,  что  их  ей  никто  не  дарил.  Она  покупала  цветы  сама.  
-  Зачем?
-  Она  знала,  что  думают  люди,  глядя  на  неё.  Она  читала  это  в  их  глазах,  в  быстро  ускользающих  взглядах,  в  полу  улыбках.  Она  очень  нуждалась  в  этом.  Она  и  сама  вскоре  начинала  верить,  что  девушка,  которой  подарили  букет  цветов,  которая  вечером  спешит  домой,  которую  любят  –  это  и  есть  она.    В  этом  не  сомневались  десятки  людей,  встретившие  девушку.  И  почему  сомневаться  –  ей?  
-  Странная  девушка.    Она  всё  выдумала!
-  Выдумала  -  согласился  отец.  
-  Но  какой  в  этом  смысл?
-  На  первый  взгляд  –  никакого.  
-  На  первый  взгляд?
-  Да.  
-  Ты  часто  встречал  эту  девушку?  Ты  с  ней  разговаривал?  
-  Да,  конечно.  Она  впоследствии  –  стала  нашей  мамой.  
-  …  ох,  дорогой.  Я  тебе  сто  раз  говорила,  что  цветы  мне  дарили  –  негромко  произнесла  женщина.  
Ребёнок  и  мужчина  одновременно  посмотрели  на  неё.  
-  Видишь  –  шепнул  отец  сыну  –  она  до  сих  пор  верит  в  это….  
 Мальчик  долго  лежал  с  открытыми  глазами,  глядя  в  белеющий  потолок.  Игрушки  с  примесью  зеленоватого  фосфора  светились  в  темноте.  В  тишине  большого  дома  щёлкнул  выключатель  ночного  светильника.  Значит,  отец  положил  свою  книгу  на  столик  и,  обняв  мать,  закрыл  глаза.  Если  они  вместе  –  значит  не  так  уж  и  важно  –  дарил  ей  кто-нибудь  цветы  или  она  покупала  их  себе  сама.  И  значит,  отец  был  прав:  смысл  отсутствовал  только  на  первый  взгляд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225029
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2010


kokabaskin

…вот и доулыбаюсь последней осенней улыбкой

...вот  и  доулыбаюсь  последней  осенней  улыбкой,
Оскудевшей  искрой  пробегу  меж  твоих  позвонков
Досмотрю,  как  любовь,  проискрившись  в  изломе  ошибок,
Умирает  забытым  котенком,  бездомным  щенком
В  придорожной  канаве,  в  бесцветной  тоске  подзаборья
Наших  тающих  душ,  истощенных  последним  броском
От  любви  до  любви,  в  сером  мире  слепого  раскроя,
Безнадежных  надежд  непробившим  асфальты  ростком.
Истонченной  ладонью  в  последнем  бессилье  бескровья
Изумленную  нежность  последних  касаний  сорви
Положи  поцелуи,  как  камни,  в  мое  изголовье
В  предзакатной  тиши  предразлучных  излучин  любви...

25  ноября  2010  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224587
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2010


команданте Че

ноктюрн

ручка  уперлась  в  тетрадную  плоть  –  
дальше  больнее  идти  ..
сложно  молчание  слов  побороть.
сложно  услышать  –
«прости  ..»


боль  остается  ..
в  суставах  часов.
в  первой  и  бывшей  зиме.
в  сердце,  закрытом  /теперь/  на  засов.
в  нервном  и  «порванном»
сне.


мне  не  хватило  трех  вечных  минут  –  
вспомнить  начало  с  конца.
вспомнить  когда  еще  «любят  и  ждут».
вместо  трех  граммов
свинца.


в  старой  «промежности»  дома  полно
тленом  покрытых  квартир.
в  окнах  моих  всегда  будет  свет,  но  ..

**

..  это  лишь  Призрачный  мир.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203506
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 25.11.2010


Ветра

и пахнет ладан…

кричу  в  себя.
душа  опять  навылет.
сочится  кровь
и  каплями  рассвета
окрашивает  ярко  слово:  "были",
упрятав  в  уголке  все  наше  "где-то".

смотрю  в  себя,  -
наружу  невозможно.
теряюсь  в  лабиринтах
темных  спален.
а  помнишь,  -  мы  с  тобой  вдвоем  искали,
потом  вдвоем  разбив.  неосторожно.

не  вижу  ничего,
того  что  рядом.
улиткой  -  внутрь.
чтобы  не  слышно  боли.
все,  что  внутри,
зачем-то  искололи.

а  там,  снаружи,  дождь...
и  пахнет  ладан...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224380
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010


Biryuza

…збиваючись з ритму ( дурепа, клянусь!)

...    на  деревах  розгадують  небо  чорні  птахи-плоди
і  мені  повітря  мало,  бо  таємниці  стрибають  з  кишень.
Здається,  що  холодно  й  мертво  і  хочеться  краплю  води,
від  спраги  зникати  так  страшно,спіткнувшися  в  сірий  день.
Куди  заховатися  зараз,  щоб  вчасно  з  тих  гір  зійти?
Кому  розказати  казку  з  відсутністю  див  й  принцес?
А  сни  не  лікуються  -  небо,  мости...  і  ТИ,
що  голосно  плачеш  і  потай  кричиш:  "ВОСКРЕС"!!!
Твоє  воскресіння  -  спасіння  святих  і  нас,
збиваючись  з  ритму,  штовхаючи  хмари,  ще  вперто  йду.
Звучить  так  загублено  голос,  будує  якийсь  наказ
(  а  байдуже  зараз...  обрала  для  себе  чужу  мету  )

Накрапай,  накрапай...  розвієшся,  зникнеш...і  я-
такого  не  буде  і  все  це  даремно...  чомусь.
З  плодами  крилатими  в  казку  чужинка  твоя
зникає,  благає,  вмирає...  (дурепа,  клянусь!)
Кому  це  потрібно?  На  клавішах  дотики  стін
і  ти  не  спіткнешся,  а  я  за  тобою...чомусь.
Спонтанна  банальність...  (  три,  два  і  один)-
зникає,благає,вмирає...  (  дурепа,клянусь!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010


A.Kar-Te

Влюблённость

Лёгким  взмахом  волшебной  палочки
Воспарила  порханием  бабочки,
В  летних  тёплых  лучах  окунулась,
Подлетела  ко  мне,  улыбнулась.

Ах,  влюблённость..,  наивно-  нежная
И  такая  воздушно-безгрешная...
Но  внезапно  из  невесомости
Ворвалась  ты  любовью  ,  без  скромности.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224005
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Liliya Al*******

Вновь рисуешь пальцами…

Вновь  рисуешь  пальцами  на  затылке  линии,
Тёплыми  ладонями  унимаешь  дрожь.
Я  люблю  глаза  твои  бесконечно-синие...
Видишь  –  я  ждала  тебя,  знала  что  придёшь.

Нежно  шепчешь  глупости,  тихие,  умильные,
Тонкими  намёками  разжигая  страсть...
Хочешь,  буду  слабою?  Или,  может,  сильною?
Ведь  зачем  быть  крепостью?  Для  того,  чтоб  пасть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223983
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Марічка9

Риторичне

А  я  вдаль  дивлюсь  із  запитанням,
Риторичним  питанням.  Бо  ззаду  
Залишаю  образи  й  прощання,
Проосінню  холодну  декаду.  
Я,  мабуть,  залишУ  собі  віру
В  те,  що  все-таки  трохи  валентна.
І  по  чорному-чорному  білим  
Доведу,  що  любов  –  когерентна!  
Я  собі  доведу  це  найперше,
Без  пояснень,  підтверджень  логічних.
Помінявши  кути  й  маски  здерши,
Ми  відкриємо  справжнє  та  вічне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223957
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Юлія Холод

Над сніговим чолом спинилась мить

Над  сніговим  чолом  спинилась  мить.
Не  зайде  сон  бентежний  під  повіки.
Вже  не  болить.  Тобі  вже  не  болить.
Тепер  мені  болітиме  довіку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223941
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Biryuza

Записки

...не  чекаю  відповіді,  головне,щоб  мене  почули!  (с)


1.
Змушуй  мене  жити  щоранку.  
Я  навмисне  розсипаю  цукор  по  всій  кімнаті,  щоб  підлога  була  солодкою  і  тримала  мене  міцніше.  Сьогодні  знов  не  хочеться  йти  знайомою  стежкою,  не  хочеться  рахувати  кроки  до  зупинки,  не  хочеться  відповідати  на  ряд  повідомлень,  просто  не  хочеться…
Дивно  спостерігати  за  собою,  ніби  я  кілька  хвилин  тому  знайшла  себе  іншу  –  ту,  котрій  не  треба  поспішати  на  пари  і  обіймати  тих,  кого  не  хочеться.  Обійми  звичайно  забезпечують  ковток  чужої  і  свіжої  сили,  але  вона  мені  не  потрібна.  А  що  мені  потрібно?  Я  ж  чітко  розумію  власні  потреби,  але  цураюсь  їх,  ніби  цураюсь    себе  справжньої,  як  і  всі  інші.
Так,  я  така  ж  як  і  всі  інші…Віриш  в  це?    А  краще  б  не  вірив…
Ранок  втомився  і  перетворився  у  вечір.  Ще  один  день  просто  так.  Нічого  не  хочеться  і  від  цього  гидко.  Закутаюсь  в  шарф  і  піду  шукати  себе  вільну  (як  добре,  що  я  не  боюсь  темряви  і  пустих  вулиць,  інакше  б  довелось  стовбичити  біля  вікна  і  чекати  чогось.).
Тобі  солодких  снів,  а  мої  пошуки  починаються!



2.
Привіт.
Вибач  за  тривожний  сон,  бо  я  справді  вірила,  що  старий  дах  ховає  щось  необхідне.  Я  майже  всю  ніч  витратила  на  ті  пошуки  і  маю  намір  тобі  про  них  розповісти.  
Спочатку  я  повільно  крокувала  вулицею,де  колись  ліхтарі  були  схожими  на  небесні  світила  і  заглядала  в  чужі  вікна  (  надія  змушує  мене  робити  всілякі  дурниці),але    все  було  даремно.  Потім  чомусь  згадалась  «Цифалея»  Кортасара  і  хтось  чужий  мене  обійняв.  Обернувшись,побачила  свого  дурника,  який  йшов  з  чергової  вечірки  і  готував  чергові  пласкі  жарти.  (Цікава  закономірність-  коли  згадую  щось  з  Кортасара,  одразу  мій  дурник  дає  про  себе  знати-  дзвінками,повідомленнями  чи  холодними  руками,як  от  зараз).
Я  робила  вигляд,що  уважно  слухаю  анекдоти,  хоча  вслухалась  насправді  у  гавкіт  собак.  Нарешті  ми  з  ним  дістались  старої  будівлі  і  вилізли  на  дах,але  там  не  було  нічого.  Віриш,я  торкалась  кожної  цеглини  з  надією,  перебирала  принесені  камінці,  освічувала  ліхтарем  підлогу  і  пальцями  нишпорила  у  розбитому  склі  –  все  марно.
Здригнулась  від  телефонного  гуркіту  і  усвідомила,  що  за  дві  години  я  повинна  була  б  йти  на  пари.  Повинна  була  б,  але  не  піду,  бо  хочу  отримати  сон  з  срібними  дзвіночками.
Пошуки  лише  почались  і  я  дякую  тобі  за  те,що  зараз  твої  очі  бігають  по  моїм  запискам  і  ти  мене  хочеш  зрозуміти.  Я  тебе  люблю,але  не  тією  любов  'ю,якою  ти  намагаєшся  любити  мене…Це  щось  інше,  більш  невидиме,але  від  того  і  більш  щиріше.
Йду  за  дзвіночками.
Доброго  тобі  ранку!



3.
Вітаю  з  новим  днем!
Прошу  не  сердитись,  що  зникла  раптово,  а  порадіти  за  мене.  Я  ще  не  знайшла  того,  що  край  необхідне,  але  ця  ніч  стала  найважливішою,  розумієш?
Підлога  мене  не  тримає,хочеться  літати.  Так  солодко  і  крапля  валеріани,  наче  твоя  присутність  в  кімнаті.  Я  загубила  браслет  вночі,  а  вранці  побачила  його  на  ручці  маленької  дівчинки  з  бантиками,  уявляєш?  Вона  здалась  мені  щасливою  і  бантики  її  були  схожі  на  заплутані  клубочки  моїх  думок-  все  як  бажалось.
Я  мабуть  набридла  тобі  з  своїми  нудними  розповідями  про  пошук,  але  потерпи  ще  трохи.
Я  шукала….шукаю    і  буду  шукати…завжди.  
Шукати  тебе  не  на  вулицях  ворожого  міста,  а  глибоко  в  серці,  де  будеш  лише  ти.  Буду  шукати  себе  у  твоїх  словах  (  шкода,  що  не  проникну  в  думки  ),  в  очах  і  в  снах  нетривких.    Щось  таке  знайоме,  правда?  Хтось  комусь  колись  вже  таке  писав,так?  Але  чи  хтось  колись  відчував,блукав  і  божеволів?  Можливо,  але  наше  божевілля  все  одно  інакше  –  НАШЕ…
Пошуки  тривають…
Я  гортатиму  сторінки,  а  ти  будеш  жити  на  них  і  грітись  теплом  мого  подиху…
Скільки  ж  ще  дахів  і  скільки  мовчань  буде…а  записки  про  пошуки  не  повторяться.
Будь  справжнім  і  я  завжди  повертатимусь…
Вдалого  дня!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223827
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010


Samar Obrin

Error: server бога - недоступен…

И  я  ниоткуда
Пришел  расколоть
Единое  чудо
На  душу  и  плоть...
_______________________

Сердце,  замолчи,
Не  лги,  глотни  еще  немного  крови,  
Благослови  рассветные  лучи.
________________________________



Где  спички?  Где  свеча?
Тогда  бы  расступилась  ночь
И  лепесток  дрожащего  огня
Прогнал  бы  страхи  прочь.
Но  есть  места,  где  свечи  не  горят,
Где  сырость  нависает  над  искрою
И  ты  руками  ищешь  всё  подряд,
А  "всё  подряд"  -  не  хочет  быть  с  тобою...

Свечу  дают  покойникам  в  дорогу
Как  будто  знают,  что  и  рай  во  тьме:
-  Держи,  сынок,  свечу...  Ищи  дорогу  к  богу...
Но  лучше  бы  нашёл  его  в  себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223811
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2010


Biryuza

Проростає туман

...  хочеться  холоду  на  дні  твого  горнятка,
а  все,що  не  робиться  тільки  ж  на  краще?
Хтось  ховає  мій  слід  під  теплом  арафатки
і  говорить,  що  снилась  торік  (пропаща).
Тоді    і  з"являється  віра  в  якісь  невідомі  сили-
пташка  б"єтья  в  вікно,  а  метелик  живе  в  кишені.
Я  малюю  тебе,  а  ти  ніби  зі  скла...ти  з  акрилу,
квіти  сині  і  в  жовту  краплинку  (  зелені  ).
Аромати  від  кольору  -  літо,  зима,  нам  далі,
повиписуй  цитати,  на  себе  приміряй  сліпо.
Це  одне  з  божевіль,  це  одне  із  дарунків  жАлю,
це  бажання  чекати  чогось  надскладного  типу.
Я  ковтаю  слова,  я  не  можу...прошу  контролю,
проростає  туман  і  ковтає  мене,  як  звуки.
Ранок.Вечір.  Не  спати.  Мовчиш?  Дай  волю...
Проростає  туман...  і  з  безсоння  у  вікна  круки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223227
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010


Это_я_Алечка

Не могу

Не  могу  не  любить,  как  ни  пить,  ни  вдыхать
Ароматную  воду  дождей  божелики,
Осыпающей  в  мае  цветную  капель:
Карамельно-янтарную,  вязкую,  в  слитках
Полновкусия  жизни  на  том  берегу
И  на  этой  волне,  прикорнувшей  в  лагуне
Белоснежною  цедрой  в  знобящем  дыму
Пересоленных  морем  сортов  сулугуни.  
Лгунья?  Водятся  с  лешим  такие  грешки,
Что  мне  с  них  отступать,  поскользнувшись  на  ровном,
Ужимаясь  ласкаться  волною,  не  спать,
Очень  томно  вздыхая  о  радостях  скромных.
Не  могу  не  любить,  не  могу  не  писать,
Отдаваясь  до  строчки,  до  лишнего  знака
Междусловных  условностей:  верить  и  знать,
Собирать  до  росинки,  до  капли  на  маках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223108
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2010


команданте Че

он вспомнит..

..Он  вспомнит  о  ней,
с  ароматом  вишневого  чая,
над  чашкою  вдруг  разорвется  
молчания  нить,
когда  /на  последнем  глотке/  
он  поймет,  что  скучает
и  что  аромат  ее  
должен  был  в  сердце  
хранить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112077
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 18.11.2010


Halyna

А я не "теж"

…Ти  теж  мене  без  жалю  відпустив.
А  я  не  «теж»!  Чи  в  тому  я  згрішила?
Тоді,  коли  в  думках  нервовий  зрив,
А  в  склянці  зі  вчора  міцна  текіла.

І  болю  необмеженість.  Колапс!
Так  з  кожним  днем  моя  вмирає  віра.
Ти  теж  казав:  «Дай  спробуєм  ще  раз»,
А  я  не  «теж»!  Хоч  так  того  хотіла…

Ти  теж  проходив  повз  моїх  вікон.
А  я  не  «теж»!  Клянусь,  що  ти  –  минуле.
Тоді,  коли  востаннє  на  перон
Моя  журба  з  валізами  прибула.

Солодкою  спокусою  була,
Мов  шлейф  цитрин  і  ніжної  ванілі.
Ти  теж  в  мені,  мов  дика  ковила,
А  я  не  «теж»!  В  тобі  я  рожі  білі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222922
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010


Юлія Холод

Я не знаю всіх доріг

Я  не  знаю  всіх  доріг…
Хто  їх  знає?
І,  не  знаючи,  за  ріг
Повертаю.

А  за  рогом  навмання
До  вершини.
То  каміння,  то  стерня
На  стежині.

І  не  знаєш,  де  мости  
Через  ями.
І  чи  досить  лід  товстий
Під  ногами.

Чи  на  мить  зупиниш  хід
Чи  назавжди.
Чи  в  могилу  чи  в  політ
Рушиш  завтра.

Я    й  не  хочу  знати,  де
Буду  зрання.
Проживаю  кожен  день,
Як  останній…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222188
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010


Юлія Холод

Де моє щастя

Де  моє  щастя?
Воно  на  плечі  у  тебе,
У  тебе  під  підборіддям,
І  пахне  весняним  небом,
Дурманом,  гарячим  вітром.

За  вухом  твоїм,  в  волоссі,
Я  носом  туди  тулюся.
Пронизує  наскрізь.  Досі.
Ніколи  ним  не  нап’юся.

Де  щастя  моє?  В  обіймах.
Стискає,  мов  срібний  обруч.
У  спільних  думках  і  мріях.
Не  десь,  не  колись.  А  поруч…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220891
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 14.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2010


kokabaskin

Выпасть каплею, падать, нежиться…

...без  конца  будут  снится  им
Небеса  над  столицами...

Выпасть  каплею,  падать,  нежиться
Над  заснеженною  надеждой.

Стать  снежинкою,  врезать  профилем
В  полубогово  полубровие.

Выбрать  заново,  снова  мучиться,
Быть  попутчиком  и  попутчицей.

Быть  неизданным,  быть  прочитанной
Стать  расчетливой  и  рассчитанным.

Разойтись  совсем,  с  пояснением,
Что  сомнения  несомненные.

И  в  безверии  и  безветрии
Стать  безумными  и  бессмертными.  

...без  конца  будут  снится  им
Небеса  над  столицами...

июль  2010  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221923
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 14.11.2010


Юлія Холод

Глаза подвести чернильным

Глаза  подвести  чернильным  –
Не  значит  сделаться  стерв.ой.
Везде  и  во  всем  быть  сильной  –
Не  значит  бросать  всех  первой.

Суметь  обойти  метели  –
Не  значит  прослыть  трусливой.
А  спать  не  одной  в  постели  –
Не  то  же,  что  быть  счастливой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220451
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010


Ветра

тепла…

мы  все  равно  
увидимся.
потом.
когда  мои  часы  
устанут  биться  
о  тонкий  циферблат,
меняя  листья  дат.

я  поднимусь  опять
туда,  откуда  я  пришла.  
когда-то.
в  то  место,  что  сейчас  
не  отыскать,
откуда  не  найти  
потом  возврата.

стынет  в  чашке  кофе,
задумчивость  забралась  
струйкой  в  вены.
мне  просто  без  тебя  
сегодня  плохо,
хоть  головой  о  стену.

но  это  глупо.  
туч  стада  по  небу  
летят  к  тебе.
а  я  сплетаю  небыль  
и  быль  в  одно...
манящее  окно...

как  жаль,  что  крыльев  нет
и  воздух  так  прозрачен.
и  крик  немой.  тебе:  
"удачи!
удачи  и  тепла!"

(а  я...  я  так  тебя  ждала...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220440
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010


Biryuza

Повертайся

...  починаю  відлік  бентежних  днів  і  тану,

за  нагальністю  справ  щохвилини  твоє  обличчя.

Вириваю  сторінку,  вдивляюсь  у  синь  екрану,

помічаю,  що  сльози  мені  вже  давно  не  личать.

Я  чекаю  тебе  і  молюсь  за  твоє  спасіння,

календарність  надій-  залишилось  не  так  багато!

І  крокує  печаль,і  ховає  очиська  сині-

все  ще  смію  чекати...тебе  чекати.

Повертайся,  бо  тут  все  без  тебе  сіре,

моє  дихання  гріє  скляні  листівки.

Просто  знай,  що  мені  не  забракне  віри-

я  чекатиму...байдуже  з  ким  і  скільки...

Повертайся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220351
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.11.2010


Biryuza

Мої нісенітниці

...тролейбусна    швидкість    розтрощує    залишки    снів
і    я    обережно    торкаюсь    долонями    ранку.
Відверте    знущання    над    вами    (    ну    хто    б    її    вбив?)
жбурляє    мене,    наче    рибку...    в    осушену    склянку.
Вдивляюсь    у    небо,    а    потім    в    яскравий    асфальт
і    хтось    верещить    про    цілющість    твердої    оливи.
В    моєму    містечку    нудьгує    суворий    алькальд-
збирає    до    купки    *як    я*    чиїсь    мрії    хітливі.
По    сходинкам    весело    котяться    в    вечір    стрибки,
чекаю    у    гості    тебе    без    запрошень    всіляких.
Чомусь    не    приходиш    (секунди,хвилини,роки)
і    муха    самотня    закінчує    казку    без    бляхи.
Дикунські    кричалки    і    зашморг    на    шиї    вождя,
а    я    божеволію,    гасну    в    кінці    ритуалу.
Прикраси    і    очі    давно    вже    чомусь    не    блищать-
(мовчала    б...о,краще    б    тоді    я    мовчала!)
Ховай    своїх    ідолів,    скаржся    на    мене    щодня,
*та    хто    ж    її    вб"є?*заспокойся,тварюко    живуча!
Верзу    нісенітниці,звикни    до    слова    "дурня"
і    муч(ай)    мене,    своїм    щастям    до    сміху    замуч(ай)!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219954
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010


Liliya Al*******

Я паперовий човник на воді…

Я  паперовий  човник  на  воді...
Давно  на  "ти"  із  силою  тяжіння.
Тобі  відкрию  серце  лиш  тоді,
Коли  ти  в  мене  проростеш  корінням.

В  клітинку  чи  в  лінійку  папірець...
Яка  різниця!  На  плаву?  Чудово!  
На  бортику  написано:  "Кінець"?
Облиш,  не  треба  -  це  всього  лиш  слово.

Хай  без  вітрила,  навіть  без  стерна,
Та  відчайдушну  мрію  не  спаплюжу.
Я  марю  океанами  без  дна,
Не  пропонуй  мені  тепер  калюжу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 03.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2010


kokabaskin

Сыну.

Так  —
         ...из  небытия,
                           из  чего-то  такого,
Что  взрывается  вдруг  от  касанья  сердец,
Появился  мой  бог...
                                   ...ослепительно-снова  —
Тривиальное  чудо  -  младенец.
                                                       Венец

Ожиданьям.
                   Отчаянье  счастья!
                                                     Откуда,
Эта  сильная  боль  незнакомых  потерь?
...Отступила.
                           А  мир  содрогнулся  от  чуда  —
Незаметив  его.  Только  легкая  тень

Пролегла  на  лице.  Да  невидных  морщинок
По-раскинулась  сеть  —  страх  расставил  силки.
...Что  ж  —  мальчишка...
                                   Любитель  ли  —  легких  наживок,
Иль  стремления  к  цели  всему  вопреки?


"Мой  любимый".
                             Тут  слово  меняет  значенье,
Изогнувшись,  подобно  коту,  под  рукой.
Ты  —  течение  жизни.  Ее  назначенье.
Ты  —  всеобщий.  И  —  что  удивительно  —  мой.

Ты  —  надежда.  Но  и  —  средоточие  страха.
Страх  потери  —  ты  новое  чувство  мое.
За  безумие  счастья  расплата.  И  плаха
Где  казнят  за  бессмертье.  Себя  узнаю

В  самых  общих  чертах.  Ты  —  щедевр,  я  —  набросок.
То  есть  —  тоже  набросок.  Сжимая  кольцо
Ты  смеешься  —  как  все  удивительно  просто  —  
Ты  смеешься  —  и  я  опускаю  лицо...

Чтоб  не  видеть  тебя.  Только  слушать  и  слышать
Твой  негромкий,  но  быстро  берущий  разбег,
Твой  наивный,  и,  верно,  отпущенный  свыше
Оглушительно  искренний,  сказочный  смех.

Мое  дерзкое  счастье  —  ты  —  легкая  ноша.
Мир  по  швам  разошелся,  вмещая  тебя.
Бесконечно  далекий  —  и...  
                                                   близкий  до  дрожи.
Миг  в  куски  под  давлением  счастья  дробя,

Как  ты  счастлив,  наполненный  смелостью  светлой,
Тех,  кто  прежде  не  падал.
                                                   Раздвинь  рубежи!
Каждый  миг  —  как  награда.  И  вера  в  победу
Над  вселенной,  где  нет  еще  правды  и  лжи.

Ты  еще  не  стоишь  на  прорезавшей  сердце,
Между  злом  и  добром,  острой  грани  любви.
Ты  еще  —  квинтэссенция  всех  квинтэссенций  —
С  нерастаевшей  вечностью  в  чистой  крови...

2002  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216949
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 02.11.2010


kokabaskin

Ноябрьская симфония

*              *              *

Герань  на  льду,  осколки  по  асфальту,
Цветок  с  окна,  разбился  на  кусочки,
Пора  начать  и  все  расставить  точки,
Войти  в  пике  из  пламенного  сальто...


*              *              *

Опять  мираж.  Я  грежу  Вашим  телом,
Я  грежу  им,  меня  съедает  ржа,
Я  здесь,  Вы  там  —  за  линией  раздела,
Вы  где-то  там,  в  прекрасных  миражах...


*              *              *

Сгореть  дотла,  изысканная  грусть,
Не  будет  мучать  эту  горстку  пепла...
Сгореть?  Сгореть!  Все  к  черту!  Вместе,  пусть...
Нырнем  в  огонь,  в  распахнутое  пекло...


*              *              *

А  снег  летел,  так  царственно  небрежно,
Почти  что  вертикально,  не  спеша,
Ласкал  траву,  так  преданно,  так  нежно,
И  ласки  ждал,  ответной,  не  дыша.


*              *              *

Стекло,  мороз  и  Ваших  пальцев  нежность  -
Здесь  я,  здесь  Вы,  здесь  мы,  там,  рядом,  мир,
Там,  за  окном,  повышенная  снежность,
А  здесь  —  тепло,  и  Ваших  глаз  сапфир.


*              *              *

Я  видел  Вас.  Изгиб  плечей  манящий,
Горячих  губ  пустая  суета...
Я  видел  Вас,  Вы  были  настоящей.
Дал  руку.  И  заплакал.  Пустота...


*              *              *

Пленительная  нежность  Ваших  пальцев,
Опять  меня  грозит  повергнуть  в  страсть,
Кончайте  шить,  меня  снимайте  с  пяльцев.
Мне  нечем  крыть,  Вы  ходите  не  в  масть.


*              *              *

Ноябрьская  мелодия  угасла,
На  белый  снег  упала,  цепью  нот...
Я  к  Вам  летел,  я  к  Вам  спешил...  Напрасно.
Я  не  успел,  я  опоздал  на  год.


*              *              *

Ноябрь,  ноябрь...  Прощай,  мой  сон  не  в  руку,
Прощай  мой  свет,  мой  образ  на  стене,
Прощайте.  Пусть.  Я  вынесу  разлуку.
Но  мы  внутри.  Я  в  Вас,  а  Вы  во  мне...


ноябрь  1998  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219643
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 02.11.2010


Марічка9

І залишитись на плаву…

Живе  собі  напівлюбов.
А  біля  неї  напівмрії.
Вп’ялись  докупи  чорні  вії,
Що  аж  холоне-терпне    кров.
Тремтить  в  руках  твоя  образа,
А  я  до  тями  не  прийду.
Розбити  б  спогади,  мов  вазу,
Та  залишитись  на  плаву...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219616
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 02.11.2010


Марічка9

І на ім'я його - Розчарування

Не  смілива,  не  сильна,  не  воїн  я,
Не  стійка,  не  гартуюсь,  -  ламаюся.
Справи  ще  не  ідуть  на  загоєння,
Але  більше  я  долі  не  каюся!
Не  проста,  не  складна,  -  нерозгадана
Розчаровано,  стомлено  падаю.
Кожен  з  нас  є  зі  сво́їми  вадами,  
Але  факт  залишається    зрадою.
Не  твоя́,  не  своя́,  лиш    розгублена,
Збайдужіла,  півсонна...втомилася.
Ще  півмилі  і  більше  не  буду  я
Ні  за  кого  до  Нього  молитися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219495
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2010


Юлія Холод

Я у тобі так глибоко

Я  у  тобі  так  глибоко  на  дні,
Під  купою  думок  ,  подій  і  вражень.
Десь  між  інстинктів,  імпульсів  і  снів.
Але  я  там.  І  так  багато  важу.

Ти  звик,  як  до  ранкової  зорі,  
Ти  мною  дихаєш,    лікуєш  рани.
І    забуваєш,що  я  там,  в  тобі.
Але  відчуєш,  як  мене  не  стане…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218136
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2010


Надя Чернослив

выбор мой.

Покалеченные  спицы  веточек  осин.
Хочешь,  чаю?  Хочешь  листьев?  Только  попроси.

Очарованная  осень.  Зеркало  реки.
Мне  на  плечи  шаль  из  шерсти  ласково  накинь.

Застывают  в  небе  тучи.  Дразнится  октябрь.
Выбираю  только  лучших.…  Лучшего  тебя.

И  дождинки  слов  застыли.  Миг,  остановись!
Я  из  всех  Его  творений  выбираю  жизнь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217635
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 22.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2010


malinka

А ЗНАЕШЬ КАК БОЛЬНО

А  знаешь,как  больно  дышать?
Как    больно  дышать  и  не  верить...
Куда-то  скрываясь  бежать,
Закрыв  за  собою  все  двери.
Казалось  бы  ,  больно  любить,
Но  жить  не  мечтая  больнее...
По  небу,  как  облако  плыть,
Спустится  с  небес  не  умея.
А  знаешь,как  больно  не  ждать.
Ни  слова...Я  слов  не  жалею.
А  знаешь,как  трудно  дышать?
Как-будто  дышать  не  умею...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 21.10.2010


Юлія Холод

Не ищи во мне двойного дна

Не  ищи  во  мне  двойного  дна,
Потайных  карманов  и  подтекстов.
Если  я  несчастна  -  я  черна,
Если  счастлива  -  букет  невесты.

Не  ищи  подводных  ты  камней,
Если  есть  они  –  видны  все  свету.
У  меня  для  пользы  нет  друзей,
И  любовников  для  тела  нету.

Я  прозрачна,  словно  тишина,
Незагадочна,  и  оттого  несмела.
И  на  дне  моей  души…  нет  дна.
Междустрочий  нет  –  одни  пробелы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217382
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010


s o v a

просто слова

и  прекрати  мне  не  писать...
ты  знаешь,  я  так  ждать  устала,
ко  мне  не  нужно  прилетать
на  белоснежном  покрывале.

и  прекрати  мне  не  звонить...
о  тишину  звенят  бокалы,
я  перестану  уходить,
мне  каждой  встречи  будет  мало...

и  прекрати  не  сниться  мне...
играя  солнечным  рассветом,
когда  улыбка  в  тишине,
я  жду  тебя...  да,  я  об  этом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168148
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 20.10.2010


Biryuza

Може доживем…

...ти  вигадав  мені  предивне    ім'я
і  пишеш  його  з  помилкАми  на  стінах.
Крізь  тишу  бажань  проповзає  змія-
спокусо  моя,  я    тебе  не  покину!
З  вікна  споглядаю  цей  райдужний  світ,
рахую  скелетів  невтомно  у  шафі.
Влаштуймо  сьогодні  святковий  обід,
а  потім  помрем,бо  закінчився  трафік.
Руками  до  леза  і  східцями  вниз  -
занадто  правдиві  напевно  сьогодні.
Хотіла  зізнатись  та  погляд  завис
і  спогади  тягнуться  ще  з  Великодня...
чи  значно  раніше  знайшлися  слова?
Різниця  відсутня,забруднені  дати.
Нестерпно...смертельно  болить  голова,
а  втім  я  щаслива,бо  вмію  мовчати.
Любити  тебе  і  ховати  десь  ніж...
хіба  це  хвороба,легке  божевілля?
Облиш  мене,милий!  Вже  зараз  облиш!
(  і  може  ми  вдвох  доживем  до  неділі  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216876
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 18.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2010


Halyna

…я - безмежність

Шорстка  щока,  міцні  гарячі  руки,
           Шепочеш  щось  масне  мені  на  вухо…
Амур  уцілив  просто  в  серце  з  лука,
           Не  віриш?  Доторкнись,  і  сам  послухай.
Багаття  плеще  жару  язиками,
           І  ми  впритул  змикаємось  навічно.
Буди  мене  контрастними  тонами,
           Малюючи  бажання  феєричні.
Куди  мені  до  тебе  попід  сонце,  -  
           Усе,  що  я  зроблю,  зніму  одежу.  
Без  тебе  я  в  прозорій  оболонці,
             І  тільки  під  тобою  я  –  безмежність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216635
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 17.10.2010


Журавка

Я вмію ніжною лишатись…

Я  вмію  ніжною  лишатись…  Знаю.
Зоставивши  на  спогад  тільки  почерк.    
В  порожній  чашці  запах  з  липи  чаю  
І  губ  моїх,  які  ти  знову  хочеш.    

Я  вмію  ніжною  лишатись  навіть      
На  друзки  перебивши  порцеляну.  
Ти  ж  точно  знаєш  -  очі  не  лукавлять,  
Якщо  з-під  вій  на  тебе  тихо  гляну.    

Візьму  тебе  у  долі  на  поруки.      
Я  вмію  зовсім  ніжно  (без  поразки),    
Впиваючись  у  душу,  плечі,  руки...          
Лишатись  ще  ніжнішою  за  ласку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216377
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 16.10.2010


Ветра

Я нарушу запреты

Я  нарушу  запреты  и  грани  на  времени,
Лунным  светом  сплету  для  тебя  западню.
Да,  ты  прав,  что  я  вышла  из  роду-из  племени
Южных  ведьм.  Их  заклятье  на  сердце  храню.

Мне  не  важно  -  какими  ты  клялся  молитвами,
И  не  важно  -  каким  ты  молился  богам.
Просто  зелья  заветного  нынче  я  выпила
И  с  тобой  разделю  эту  ночь  пополам.

Пусть  по  коже  струятся  жемчужною  россыпью
Капли  свежей  росы,  пусть  беснуется  лес!
Земляничный  ковер  станет  алою  простынью.
Мы  с  тобою  -  в  объятиях  наших  небес!

Зацелуешь  все  тело  мое  до  безумия,
Тишину  разорвет  страсти  сладостный  стон...

На  рассвете  исчезну...

Но  в  ночь  полнолуния
Вспомни  ведьму.  

И  как  ею  был  опьянен...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216269
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010


viter07

СОРОМІЦЬКЕ :)

Моя  маленька  дівчинко,  
лягай.
Закрий  повіки.
Я  тебе  поніжу.
Мене  уявно  
тихо  обіймай,
бо  стукіт  серця  –
пристрасний  і  свіжий...
Я  гладжу  твої  стегна  і  живіт...
Цілую  ніжно  шию,  
груди,  
очі...
Від  пристрасті  
затьмарюється  світ.
Ти  стогнеш.
Ти  шепочеш:
–  Хочу!  Хочу!..
За  вушком  
тебе,  граючись,  лоскочу  
І  труся  ніжно  
о  твою  щоку  -
Таку  гладеньку,  
шовково  -  м’яку...
Цілую  твоє  вушко  
і  муркочу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203048
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 15.10.2010


Samar Obrin

на Розовом

Бывают  времена,  когда  разумный  человек  и  человек  интуитивно  мыслящий  стоят  друг  возле  друга  –  один  в  страхе  перед  интуицией,  другой  с  насмешкой  над  абстракцией...
_______________________________________________________________

Встретимся  на  Розовом...
На  том  же  месте,
Где  стены  все  исписаны  
Хвалой  и  лестью,
Дома,  где  одинаковы,
Крыльцо  -  из  строчек
И  можно  встретить  всякого
У  запятых,  и  точек...

Встретимся  на  Розовом...
Как  прежде  -  в  девять,
Ты  -  в  свитере  и  трусиках,
Я  -  в  голом  теле;
Ты  с  чашкою  в  руках,
А  я,  в  клавиатуру,
Вбиваю  боль  и  страх..
И  всё  -    
рифмую...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216204
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010


Журавка

Щось неминуче

В  житті  моєму  є  щось  неминуче.  
Романтики  назвали  б,  мабуть,  Раєм:  
Ти  зайдеш  в  двері  і  промовиш:  «Скучив!»,
Бо  вже  тебе  без  мене  не  буває.
Промчиться  день,  немов  на  білих  конях  
І  подарує  вічність  світу  вечір.
Я  більш  за  все  люблю,  коли  спросоння
Ти  ковдрою  вкриваєш  мені  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010


kokabaskin

Злое.

Я  сегодня  так  трезв,  что  сосед  предлагает  рассол.
Зло  меня  выбирает,  а  я  выбираю  из  зол.

Не  тверди:  "Подожди...".  Я  уже  подождал  до  дождей.
Я  ищу  человека.  Смертельно  устал  от  людей.

Если  обе  на  "ять",  то  объятья  их  будет  не  смыть  -
Я  любимых  ищу,  я  любовниц  устал  находить.

Было  -  мало  любил.  А  казалось,  что  просто  мала.
Я  пришел  насовсем  -  оказалось  совсем  не  ждала.

Вышло  -  рыб  до  утра  колотил  обознавшийся  лед...
Есть  матрас  и  горох.  Лишь  принцесса  никак  не  идет...

ноябрь  1999  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215803
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 14.10.2010


Samar Obrin

Антиморалин

...давай  обманем  всех..
давай?
живём  -  не  часто...
не  подносили  -  соль  и  каравай,
ковёр  не  расстилали  -  красный
и  я  вынашиваю  месть
по-матерински
чтоб  к  жизни  был,  какой-то  интерес:
ковёр
и  к  караваю  -  соль,
чтоб  хлеб  -  не  пресный...

а  почему  бы  -  
н
е
т?
подумаешь  -  мораль!
мне  никого  -  не  жаль
уже  
пятнадцать  
лет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215940
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010


команданте Че

похорон

после  похорон  воспоминаний
вычеркнув  из  прошлого  себя
возрождаться  в  сумрачном  изгнаньи
начинаю.  пусть  по  мне  скорбят..


может  сам  отвечу  на  вопросы:
«в  чем  предназначение  людей?»
«почему  нас  все  еще  не  бросил
Бог?»  
/мы  ж  так  похожи  на  чертей!../


в  поисках  истерзанной  Свободы
наслаждаясь  сладостью  во  Лжи
умираю  /нынче  это  модно/
жаль,  неактуально  боле

****
жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215525
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010


МариБула

Моя люба, єдина доня

Ти  заснеш  на  моїх  руках
Найдорожча  в  цілому  світі.
Буду  поряд  з  тобою  в  снах
Між  мурашок,  принцес  і  квітів.
Я  накрию  тебе  теплом
Тим,  що  в  серці  моїм  для  тебе,
Хай  вже  холодно  за  вікном  
І  похмуре  сьогодні  небо
В  нас  з  тобою  завжди  весна.
Моя  люба,  єдина  доня,
Ти  така  чарівна  у  снах,
Цілий  світ  у  моїх  долонях…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214822
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010


Biryuza

З його листів до нахаби…

...здається,  що  знову  забула  ключі
і  здохла  невчасно  печаль-батарея...
Я  майже  спокійний,  терпляче  мовчи
(сама  обирала  мене...для  неї)
Набридло  дивитись,як  він  за  тобою  повзком,
а  ти  невідомого  в  серці  своїм  поселила.
Навіщо  тримаєш?  Навіщо  ці  сльози?  (обом)-
це  справжнє  нахабство,нахабо  моя,моя  мила!
Він  вчора  мені  про  обручки  якісь  говорив,
а  моя  принцеса  за  вас  надто  щиро  раділа.
Засніжена  сукня  розвіє  всі  пошуки  див,
забудеш  про  мене,нахабо  моя,моя  мила!
Наш  день  опустіє  і  хмари  замовчують  жах,
до  білого  кольору  знову  плекаю  огиду.
Його  божевілля  блищить  на  холодних  руках
*  але  ти  не  бійся,я  завтра  до  тебе  приїду*
Сьогодні  вона  говорила  чомусь  про  дітей,
зібрала  браслети,  листівки  і  фото
в  велику  коробку,  жбурнула  до  мертвих  дверей
й  побігла  в  сльозах  на  свою  непостійну  роботу.
Чомусь  не  хотілось,щоб  боляче  їй,як  мені
*  тебе  звинувачую  тільки  у  мріях,шалена*
Ти  знову  мовчиш,знову  очі  туманно-сумні-
напевно  догрались,я  знаю,зашторена  сцена.
І  ти  наречена...до  втечі  завжди  готова,
цілуєш  його,як  в  рядках  з  присвячень.
Це  небо  не  плаче...усе  випадково,
дахами  навшпиньки  до  рік  побачень.


А  знаєш,  за  тебе  молюсь  невміло,

залишся  і  кинь  сухі  букети..

Нахабо  моя,  моя  мила,

до  злету!  До  злету!  До  злету!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214756
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.10.2010


olya lakhotsky

На причалі дня

Постій,  побудь  ще  на  причалі  дня,
Під  теплим  світлом  всього,  що  збулося.
Ще  дотик  сонця  на  твоїм  волоссі,
А  на  моїх  вустах  –  твоє  ім'я.

Ще  де́  той  вечір,  де́  воно  –  прощання...
Долає  хвиля  берег,  як  межу.
Спитай  мене,  чого  ніби  останню
Цю  кожну  зустріч  нашу  бережу.

Минає  все,  бо  все  на  світі  –  пли́нне,
Але  спасибі,  радосте  моя,
Що  я  була  колись  –  хоч  на  хвилину,
Хоч  на  короткий  сплеск  ріки  життя  –
                                                 твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213957
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 03.10.2010


Адель Станіславська

У осені дивна вдача…

У  осені  дивна  вдача...
Ця  пані  така  вразлива,
Так  часто  надривно  плаче
Нестримано  і  примхливо.
Насуплено  хмурить  брови,
Жбурляє  вітрами  в  груди,  
І  суму  тяжкі  окови
Навішує  всім  і  всюди…
А  інколи  посміхнеться,
Їй  сонце  тоді  до  пари,
День  щирим  теплом  наллється,
А  небо  розгубить  хмари.

Немає  чітких  означень,
Якого  чекати  дива  –  
Всміхнеться,  а  чи  заплаче
ця  пані…  така  зрадлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213773
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010


Ветра

В ушедшем лете нарисован дождь

В  ушедшем  лете  нарисован  дождь
Полосками  по  пересохшим  стеклам.
Березка  под  окном  уже  промокла...
По  тонким  веткам  пробегает  дрожь.
И  хочется  укутаться  шарфом,
Согреть  ладони  чашечкою  чая.

А  осень,  ничего  не  обещая,
Стучится  ветром  в  тихий  старый  дом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213755
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2010


Ангел страсти

«Преступленье – тебя потерять»

Если  я  промолчала  когда-то  –                                      
Лишь  затем,  чтобы  тихо  сказать              
Нежным  шёпотом  нот  листопада:              
«Преступленье  –  тебя  потерять»                  
Но  в  ответ  ты  в  мирах  монитора      
С  фотографии  гордо  глядишь                
И  всё  также  надменно  и  строго      
Взглядом  женское  сердце  томишь.        
Ты  боишься  признаться  порою                
В  своих  чувствах,  возникших  ко  мне      
Ты  доволен  своею  игрою,                          
Но  не  знаешь  как  горестно  мне        
Подавлять  в  себе  чувство  земное,    
Безгранично  любить,  но  молчать,    
Мой  любимый,  мой  милый,  родной  мой    
Преступленье  –  тебя  потерять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213273
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010


Ярина Левицкая

Как славно, что ты он-лайн

Как  славно,  что  ты  он-лайн.
Нет,  правда…
Не  надо  слов.
Ведь  если  зашел  сюда,
То  все  у  тебя  хорошо.
А  мне
Мне  почти  плевать
На  то,  что  живем  мы  врозь,
Что  стелишь  другой  кровать,
Сулишь  миллионы  роз.
Ведь  тоже  сейчас  к  нему
Прижмусь  и  забуду  все,
Но,  знаешь,  мне  важно  знать,
Что  все  у  тебя  хорошо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213174
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010


Рубиновый Вторник

Ну хотя бы мне чаще сниться…

Артему  Олексенко  27.02.1986-16.09.2010
Светлая  память.
Всю  мою  жизнь.




Страшно  спать
Оставляя  открытые  двери
Для  чужого  "Люблю"
И  ответа  чужого  "Не  верю",
Для  чужих  терпких  губ
И  прозрачных  "Сегодня  не  буду"...

БУДУ  верить  и  жить,
Чтоб  тебе  там  светлей  и  уютней.
БУДУ  жить  для  того,
чтобы  твой  отмечать  день  рожденья
И  гвоздики  нести
На  проросшую  эту  могилу.
Для  того,чтобы  ты  дольше  
Жил
В  моем  маленьком  сердце.
Для  того,чтоб  тебе  было
спаться  крепче
                       и  мягче
                       и...вечно

Да.Теперь  только  вечность.

Эта  вечность  отбила  желание  дальше
Улыбаться  и  плакать
Делить  этот  трепет  признаний...
...У  тебя  только  вечность.
А  может  быть  даже  не  "только".
Ты  теперь  ведь  всё  знаешь
И  может  быть  даже  целуешь
Мои  веки  во  сне,
Кутая  меня  всю  в  одеяло.

Ты  мне  только  одно  обещай  
Чаще  сниться.
Просто  сниться  пока.Ну  а  там
Очень  может
мы  когда-то  не  сможем
уже  никогда  так  проститься.
Там,где  звезды  качают  тебя
На  небесных  качелях,
Там,куда  в  кассах  всё  не  найти  мне  билетов,
И  куда  мне  пока  ну  никак...

Понимаешь?

...
Обещай.Ну  хотя  бы  мне  чаще  сниться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212991
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 26.09.2010


J. Serg

Долгим взглядом раздевая

Долгим  взглядом  раздевая,
Дорогая,  не  зевай!
Слева,  значит,  осевая,
Справа  -  розовый  трамвай!
Пусть  одет  я  не  с  иголки,
И  три  дня  уже  не  брит,
Я  колючий,  словно  елка,
Я  могучий,  как  гранит!
Не  смотри    что  я  печален,
Зол,  напыщен  и  угрюм.
Я  всегда  такой  в  начале,
От  проблем  и  тяжких  дум.

Вот  сниму  твою  одежду
Сразу  стану  нежным-нежным...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212739
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010


Bспых

Вечность

Запах  корицы  и  масла.
Шелк  человеческой  кожи.
Дьявол  сегодня  несчастлив,
Ангел…  Наверное  тоже.

Дух  в  бесконечном  смятеньи,
Руки,  такие  земные.
Выдох  –  взволнуются  тени,
Вдох  –  замирают  стихии.

Связь  карамели  и  перца.
Тянется  звёздами  пытка.
Гром  обнажённого  сердца
Мир  расплетает  по  ниткам.

Мир,  осыпаясь,  исчезнет.
Вечное  –  только  простое.
Там,  между  небом  и  бездной
Двое  любуются  морем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010


Рубиновый Вторник

И жизнь еще не «оплеуха»

...
Бредет  тут  вот  эта  малёха
Тугие  косички  в  бантах
И  жизнь  
                   еще  не  «оплеуха»
И  сердце
                   даже  не  в  бинтах.
И  мамины  тащит  журналы,
И  мамины  тащит  шузы,
Юбчонки,  заколки,  помады,
Румяна  и  карандаши.
Такая  наивная  мелочь,
Невинная  мелюзга.
Смешная  и  редкая  челка
Оборки  на  поясах.
И  всё  так  спешит  скорее
Стать  старше  и  все  дела.
Ах,  как  же  мы  все  похожи
В  такие  смешные  года.

Бредет  так  вот  эта  малёха.
Тугие  косички  в  бантах.
И  жизнь
                   еще  не  «оплеуха»
И  сердце  
                   даже  не  в  бинтах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212027
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010


MC_Yorick

МАМИНА КРАСУНЯ (дитяча )

Намалюю  очки
Ледь  припудрю  щочки
І  красиві  буси  
Будуть  поколіна
Моя  лялька  –  дочка  
Сяде  у  куточку
Їй  ще  так  не  можна,  
Бо  вона  дитина

ПРИСПІВ:

Мамина  красуня,  
Дівчинка  гарнюня...
Губки  у  помаді,
Мама  й  тато  «раді»
Ніженьки  вже  взула
В  туфлі  на  підборах
Виросту  красива
Вже  як  мама  скоро...

Як  причепурюся
Буду  готувати
Пиріжки  навчуся
Я  місити  з  вати
І  смачненький  супчик
З  кубиків  зварю
І  помию  кожну
Із  своїх  кастрюль

ПРИСПІВ

А  як  утомлюся
Ледь  поверудую
Мене  мама  вмиє
Роздягне,  розує...
Казочку  розкаже
І  лише  за  мить  
Буду  я  дивитись
Кольорові  сни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211922
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010


Любов Іванова

НА ДВЕ ЛЮБВИ - ОДНА ТВОЯ. .

Истошным  криком  воронья
Чувства  кричали.
На  две  любви  -  одна  твоя,
На    две  печали.

Грустный  аккорд  звучит  дождем,
Песней  не  спетой,
Словно  на  шпаги  остриё
Сердце  одето.

Но  почему  же,  почему,
Скажи  Всевышний,
Где  чувства  освещают  тьму-
Есть  третий  лишний!?

Сердце    разбитое  моё,
Боли  не  хочет,
Что  ж  воет  загнанным  зверьем,
Сирены  громче?

Прячется  радость  от  меня
За  зеркалами..
Две  женщины..  она  и  я
И  ты..  меж  нами...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11004166548

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211885
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2010


Журавка

Якщо зібрався…

(і  знову  все  ті  ж  емоції...  )

Якщо  зібрався,  просто  йди!  
Дверима  гримати  -  мізерно!
Це  правда:  сохнуть  без  води
Засіяні  у  землю  зерна.  
Хто  хоче  щастя  зберегти  –
Завжди  шукає  компроміси,  
А  хто  причину,  щоб  піти  –  
Лиш  дорікань  жбурляє  списи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211298
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010


Ветра

Что в имени тебе моем

"Что  в  имени  тебе  моём?"  (А.С.Пушкин)

Что  в  имени  тебе  моем?  -
Лишь  звуки  слышишь.
Не  чувствуешь  -  там  бьется  шторм
И  дождь  по  крышам,
Там  ветер,  окна  отворив,
Бросает  на  пол
То,  что  оставила  от  крыл,
Когда  ты  плакал...



Плейкаст  автора  FmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1462653/ab2db8c48176740c0aa328e2be4d2236ae3595a4pl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211110
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 16.09.2010


Это_я_Алечка

Рукопожатие

Не  даем  мы  с  тобой  покоя  неспокойным.
Легко  ль  сказать?  
Только  слово  идет  от  слова,
Слишком  теплое,  чтоб  солгать,
Слишком  резкое  для  моленья,
Слишком  нежное  для  любви,
Без  особенного  стремленья,
Пожиманием  рук  руки,
Как  приветствие:
-  Как,  ты?  Здравствуй!
-  Все  нормально!  А,  как  у  вас?
Понимания,  поздравленья  –
Словом  к  слову  гранят  алмаз
Человечности  отношений,
Тонкой  ниточкой  миражей:
Откровенность  –  на  откровенья
Очень  взрослых,  больших  детей.
Не  запутаться,  не  распутать
Шелк  в  узлах  –  караванный  путь
Человеческих  отношений.
Очень  нужно,  чтоб  кто-нибудь,
Полупризрачноощутимым,
Чуть  касаясь  твоей  руки,
Прошептал,  прямо  в  сердце  –  мимо:
-  Ты  мне  нужен,  не  уходи……….


***  начала  читать,  и  вот,  что  из  этого  вышло...


Не  даем  мы  с  тобой  покоя  
неспокойным.  
Легко  ли  сказать?  
Но  слово  идет  от  слова,
слишком  теплого,  
чтоб  слагать  моленья,
слишком  резкого  
для  любовного  песнопения,
слишком  нежного,
чтобы  солгать  надежду,
иногда  зазвучит,
без  особенного  волнения,
пожимание  рук  руки,
как  приветствие:
-  Как,  ты?  Здравствуй!
-  Все  нормально!  А,  как  у  вас?
-  Да,  все  так  же,  живем,  как  все,  
в  ожидании.
Ожиданием  новой  весны  
и  господней  ласки….

Понимания  ждем  мы  слов,  
А  не  поздравлений,
Словом  к  слову  граним  алмаз,
Но  стираем  грани  
Человечности  человеческих  отношений,
Откровенностью  миражей    
От  прожженных  годами  вралей:
Быть  застигнутым  у  обоев
С  коробкой  карандашей
Очень  взрослых,  больших  детей,
И  глазами-орбитами:
-  Что,  вы?  Это  не  мы!  Мы  не  брали!

Не  запутаться,  не  распутать
Шелка  в  караване  дней,
Но  в  привычке  искать  защиты,
Прижавшись  к  маме,
Очень  нужно,  чтоб  кто-нибудь,
Понимающий,  близкий
И,  даже,  дальний
Чуть  касаясь  твоей  руки,
Прошептал,  ожидаемое:
-  Останься…  Не  уходи……….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210512
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010


Biryuza

А на руці тавро твоєї…

...відірвано  від  мене  разом  з  шкірою
і  закипає  у  долонях  вечір.
У  ТЕБЕ    ЩЕ...
без  сумніву...
     я  вірую
і  піддаюсь  спокусам,
ніби  втечі.
Щодня  вмираю  і  бажанням  радую,
думки  в  волоссі,
 наче  невидимки.
Тебе  малюю  кров"ю  чи  помадою
і  в  божевіллі  підпираю  стінки.
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки)
і  хочеться  мовчати
і  не  спиться.
Браслети  опадають  на  зупинку
і  руки  обіймають,
грій  злочинця.
Все  перекреслено,
де  спогади  пістряві-
і  сум  без  цукру  домішками  в  каві
і  так  дрижать  надій  брудні  пластинки
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки).
Куди  ховатись  зрадивши  свободі?
Куди  ховатись?
схованку  знайшла.
Забудеш  завтра  посмішку  з  пародій,
огорне  вічність  вранішня  імла.
Перегорнеться  спогадом  спасіння,
палатимуть  ОСТАННІ  ДВІ  СТОРІНКИ.
Кидаю  в  небо  втомлено  каміння
(а  на  руці  тавро  твоєї  жінки)!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210507
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010


J. Serg

Знак и злак, и зло узлом

Знак  и  злак,  и  зло  узлом,
Буду  я,  видать,  ослом,
Слов  упрямых  жвачку  есть,
Вот  уйду  из  этих  мест
К  тучкам  белым  на  насест,
И  прочту  в  один  присест
Все  свои  стихи,  стихи,
Оттряхнусь  я  от  трухи,
И  дождем  из  букв  прольюсь.
Нет.  Я  смерти  не  боюсь!
Злаки  буду  я  поить,
Знаки  резать  и  кроить,
И  затихну,  и  усну.
Буду  ждать  одну  весну,
Чтоб  не  стать  опять  ослом,
Буду  я  весны  послом!
Лепестками  задрожу
И..  стихи  опять  сложу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209949
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010


Halyna

Я знаю… без тебе…

Я  знаю,  що  сонце  без  тебе  яскраво  не  світить,
Що  ллє,  мов  з  відра,  цілу  ніч  невгамований  дощ,
Що  в’януть  усі,  недаровані  веснами,  квіти,
І  в  серце  моє  не  заходить  проміння  у  товщ.

Я  знаю,  що  зорі  без  тебе  сіяти  не  можуть,
Що  тільки  туман  огортає  самотню  траву.
Що  кожен  свій  день,  та  і  ніч  свою,  зрештою,  кожну,
Існую  лишень,  я  без  тебе  уже  не  живу.

Я  знаю,  що  душу  без  тебе  слова  не  зіргріють,
Що  кілька  сльозин,  -  і  вже  все  у  своєму  руслі.
Що  стануть  неплідні  наївні  і  спраглі  надії,
І  в  небо  не  час,  і  не  місце  мені  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209373
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010


Biryuza

ПРО НЕЇ

...їй  часто  доводилось  губити    тіло  в  чужих  сорочках
і  коли    говорила  про  долю  -  завжди  навхрест  пальці.
На  шкірі  ножем  малювала,  а  потім  цілющі  примочки
і  небо  ковтала  в  пігулках  (неначе  це  кальцій).
Така  необхідність  не  плакати,  щоб  не  втішали,
поламані  нігті  не  зменшують  кількість  подряпин.
Тепер  буде  важче  -  бажань  залишилось  так  мало,
в  її  механізмі  загублено  спокій,  як  клапан.
Усе  поступово  набридло  і  дуже  втомило-
начхати  на  тіло,лише  б  не  душею  розплата.
Живе,  непокоїться,  плаче,  всміхається  мило
і  потайки  вірить,що  вдасться  себе  врятувати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208991
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010


J. Serg

Памяти Влада Клена и Алины Остафийчук

Глаз  да  глаз...    Ведь  поэты,  как  дети.
Боже,  в  оба  за  ними  смотри.
Вон  стекает  слеза  на  портрете.
Мироточит  душа  изнутри.

В  землю  тело  поэта  посеял.
Многоточие,  Бог,  пожинай.
Жарким  шепотом  губ  суховея,
Ты  его  поминай,  поминай!

Всуе  суетно  и  нелюдимо.
Кровь  заката  сочится  из  скал.
Не  промчится  КамАЗ  этот  мимо,
У  дороги  звериный  оскал.

Глаз  да  глаз,  а  не  око  за  око.
За  талант  ты  караешь  жестоко...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208803
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010


A.Kar-Te

Просто будь щасливим…

Я  тобi  веселкою  заграю  -
Барви  розiллю  по  небокраю,
Медом  на  устах  розтану  смачно.
Що,  вiдверта  ?  Може  й  необачно...

Просто  будь  щасливим,  посмiхнися...
Порадiй  вiдверто,  не  барися.
Не  дай  Боже,    жити  в  нiмiй  смутi,
Коли  губи  вiдчаєм  зiмкнутi.

Погляд  твiй  без  слiв  я  розумiю.
Небом  дивишся  блакитним  -  млiю...
Поцiлуєш  ?  Так,  вiд  того  п'яна
i  щаслива  -  знаю,  що  кохана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206328
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010


MC_Yorick

Ти не проти бути музою мені?

Я  б  став  перед  тобою  на  коліна
І  хай  екран  і  відстань  поміж  нами
Живем  в  он-лайні  під  чиїмось  іменами
Але  бажання  це  мого  не  змінить...

Я  б  на  руках  тебе  носив,  й  щоночі
Тобі  співав  казкові  колисанки
І  каву  в  ліжко  готував  щоранку
Але  від  того  я  не  меньше  хочу...

Я  б  з  пелюсток  стелив  для  тебе  ліжко
Щоранку  умивав  тебе  росою
Лише  твоєю  милувавсь  красою
І  на  край  світу  за  тобою  пішки

Я  знаю  -  ти  не  скажеш  слово  «Ні»
Бо  навзаєм  не  виставлю  ціну
Сказать  лиш  варто  відповідь  одну
Чи  ти  не  проти  бути  музою  мені?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205759
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010


Марічка9

Скальпель

Лягай  на  стіл,  я  нагострила  скальпель.
Ти  не  подумай,  це  я  не  караю!...
Можливо,  там,  між  крові  сотень  капель,
Я  істини  вже  точно  докопаю.
Лягай  на  стіл,  я  вже  включила  світло
Всі  інструменти  миляться  до  руху.    
Мабуть,  лиш  там  і  тільки  точно  звідти
Я  істину  дістану  хоч  за  вуха!
Лягай  на  стіл.  Пробач,  нема  наркозу,
Та  обіцяю,  буду  дуже  ніжно.
Просто  не  знаю,  чи  коли  ще    зможу
Отак  тебе  побачити  наскрізно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204371
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010


Марічка9

Усмішка

Я  не  кепкую,  ну,  не  зовсім,  -  трішки,
Але  то  так,  з  любові,  не  зі  зла,
І  це  тому,  що  всім  моїм  усмішкам
Твоя  взаємністю  мені  відповіла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203233
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 29.07.2010


Halyna

То, мабуть, був попіл…

То,  мабуть,  був  попіл,  засипаний  в  очі,  -
Фантазій  плетіння,  то  була  мара!
Тепер  тебе  бачити  й  чути  не  хочу,
У  серці  моїм  не  для  тебе  пора.
Немовби  туман,  у  який  я  пірнала,
В  якому  тебе  намагалась  знайти.
Як  вперта  і  сильна  у  душу  навала,
Що  нагло  мої  позбивала  щити.
Мов  вирок,  що  вже  пролунав  з  трибуналу,
У  поті  холодному  довгий  полон.      
Ну  як  я  тебе  стільки  часу  чекала,  
Якщо  ти  не  більше  й  не  менше,  -  лиш  сон.
Я  більше  складати  мозаїк  не  буду,  
І  вистачить  з  мене  ладнати  мости,
І  камінь  спаде,  що  припертий  на  грудях,
І  зникнеш  назавжди  з  життя  мого  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203175
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010


A.Kar-Te

Но пьём и пьём любовный эль

Любовь,  доверие  и  грёзы
Впитали  запахи  травы
И,  влагу  сняв  с  кудрей  берёзы,
Сосуд  наполнили,  чтоб  мы

С  него  по  капле  смаковали,
Затем  -  взахлёб,  из  уст  в  уста
Друг  другу  чудо  отдавали
И  страсти  вспыхнув  красота,

Горела  светом,  пела  раем
И  мы  не  знали  -  на  земле  ль  ?
И  только  чувствовали  -  таем..,
Но  пьём  и  пьём  любовный  эль.



©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114031608282  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202353
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 23.07.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2010


Сергей Щербаков

Ты жива...

Ты  жива
       и  не  видишь  чудесного  в  том…  
Все  [привычно],  а  значит  –  не  ставится  в  грош.
Для  тебя  даже  смерть  –  лишь  нелепый  фантом.
Ты  жива….
       Но  однажды  бесспорно  умрешь…
Ты  жива…  Понимаешь?  
       И  в  этом  предел…  
Значит  ценно  любое  мгновение.  Рай  
Постигает  лишь  тот,  кто  постигнуть  посмел…
Ты  жива…  Понимаешь?
       Твори!..  Разрушай!..  

               ***
Нашим  душам  присуща  нелепая  дрожь
Перед  самым  последним  крещением  светом…  
Ты  жива…  
       И  однажды  бесспорно  умрешь…
Но  пока  что…  
       Не  ст́оит  и  думать  об  этом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125443
дата надходження 09.04.2009
дата закладки 21.07.2010


Сергей Щербаков

Алоха

И.  К.

Всегда,  когда  телефон  молчит,  я  знаю,  что  это  ты…  
                           Януш  Вишневский


Ты  ела  меньше,  курила  –  глубже,  
Была  одной  из  моих  апорий…  
Мы  подставляли  друг  другу  уши,  
Чтоб  слушать  море.

В  преддверье  бури  ты  дула  губы;
Врала,  взаимный  поток  волнуя…
Но  состояла  из  мест  сугубо
Для  поцелуев.  

Когда  рассвет  загорался  в  небе,
Ты  шла  к  воде  выполнять  асаны…
Любила  суши  и  робкий  трепет  
Моих  касаний…

При  встрече  ты  подставляла  щечку,
Твой  лексикон  был  сплошным  «Алоха»…
Но  все  проходит.  Мы  ставим  точку.
И  это  плохо.

…………………………………………………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202113
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 21.07.2010


Марічка9

Тепер живемо тільки згадками

Ми  зайчики  сонячні  лапали,
Босоніж  топтали  траву…
Тепер  живемо  тільки  згадками
Про  ту  чарівн́у  дітвору.
Ми  б́ули  смішними  дівчатками,
І  хлопців  дражнили…Було!
Тепер  живемо  про  це  згадками,
А  будні  нам  морщать  чоло.
Ми  мали  улюблені  іграшки,
Носилися  з  ними  повсюди.
Мудруючи,  черкали  віршики.
Тепер  трохи  інші  ми  люди.
Тепер  не  наївні  ми  з́овсім,
Асфальт  застеляє  траву…
Лиш  згадуєм,  зовсім  дорослі,
Чар́івну  смішну  дітвору...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201441
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 17.07.2010


Рубиновый Вторник

«Тебя НЕ-НА-ВИ-ЖУ!»

Как-то  в  груде  уверенностей  пыхтя,
   Размешав  болотную  жижу,
         Я  с  надрывом  себе  вдруг  сказала  вслух:
               «Как  же  я  его  ненавижу!»

Если  бы  кто  другой  обмолвился,
Обозвал  меня  если  б  другой,
Я  бы  даже  может,  не  вспомнила,
Мысли  разом  прогнав  долой,
Ну  а  так,  коль,  ты  сам  изволивший
Так  задеть  всю  меня  чернотой  -  
Вон  пошел!  Никакой  иронии.
Раз  не  ты  –  значит  кто  другой.

Нет  обидней  обид  любимого.
Тот  кому,  без  остатка  себя
Я  давно  подарила,  видимо,
Не  достоин,  не  годен  меня.

Как-то  в  груде  уверенностей  пыхтя,
Размешав  болотную  жижу
Вместо:  «Котя,  люблю  тебя»  -  
Обронила:  «Тебя  НЕ-НА-ВИ-ЖУ!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193258
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 15.07.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2010


Alex-dr_7(tericon)

потом перезвонит (анекдоти у віршах)

Стоматолог  весь  в  работе,
Тут  мобильник  заорал,
Пациентке  звонит  кто-то,
И  врача  уже  достал.
-  Кто  же  звонит,  не  уймется,
мне  мешает  сверлить  зуб,
и,  когда  уже  заткнется?
Смотрит:  -  это  же  супруг.
Стоматолог,  снова  чудит,
Трубку  снял  и  прям  кричит:
-  Щас  я  кончу,  она  сплюнет,
а  потом  перезвонит!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200949
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010


Марічка9

Ти не падай духом, брате!

Ти  не  падай  духом,  брате,
В  нас  земля  така  багата!
Чи  в  нас  мало  неба  сині
В  серці  кожної  людини?

Ти  не  падай  духом,  друже,
Богу  завше  не  байдужі!
Подивись:  життя  пшениця,
Щастям  полем  колоситься!

Ти  не  падай  духом,  рідний!
День  і  нам  настане  світлий.
Тільки  в  праці  та  молитві
Й  перемогу  здрінем  в  битві.

Ти  не  падай  духом,  брате,
Ну,  що  більше  можна  мати,
Ніж  любов  в  гронах  калини,
Й  місце  в  серці  України!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200924
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010


Марічка9

Про життя

Жити  хворим  безнадійно
І  сво́ї  лічити  будні?,
Або  можна  щодень  гідно
Святом  бути  незабутнім.

Можна  скиглити  до  жалю,
Фатум  голосно  кляст́и.
Або  можна  в  кулак  волю
І  свої  нести  хрести.

Можна  кликати  на  поміч,
Як  щось  конче  запече.
Або  можна  тихо  побіч
Сво́є  підсунути  плече.

Можна…так  багато  можна,
За  тобою  слово  й  крок,
У  собі  хвилина  кожна
Криє  вибір  і  урок.

Дай  хвилину  і  я  сќажу,
Ні,  не  скажу,  покаж́у,
Що  життя  і  скільки  важить,  -
В  тому  вірна,  тим  живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200920
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 14.07.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2010


Оля Вашека

Отмщение

Это  был  самый  лучший  миг,
Если  хочешь.
О  тебе  мне  приснился  стих
Этой  ночью.

О  тебе  мне  приснился  сон
Светлый  -  светлый,-
Будто  был  ты  в  меня  влюблен
БЕЗОТВЕТНО...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198417
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 07.07.2010


Juan

Гость

Твой  нежный  выпуклый  живот  
с  вершиною  пупка.
Там  кто-то  маленький  живет
Вот  здесь  его  рука.
А  вот  он  ножками  стучит,
Дугою  гнется  бок.
Я  подобрал  к  тебе  ключи,
Целуя  твой  лобок.
Там  я  и  ты,  там  вместе  мы,
И  вечность  наша  там...
В  начале  нынешней  зимы
Придет  он  в  гости  к  нам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199374
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010


J. Serg

Любовь

Полуденная  блажь,  июльская  забота.
Трава,  растущая  под  нами  на  дрожжах.
Целуй  меня,  целуй!  Люби  меня!..  Суббота.
И  не  вини  меня  в  предложных  падежах.

Полью  твои  цветы  и  в  шею  поцелую.
Часы  созрели  и  пора  домой.
Люблю  тебя,  Любовь,  красивую  и  злую,
Немею  и  молю,  и  на  слезинки  дую.
Пожалуйста  прошу:  "Не  говори:  "Не  мой"".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199224
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010


Борода

Випадок на пляжі

Спекотний  день.  Усі  біля  води.
Шукають  в  ній  куточок  прохолоди.
Хто  в  бадмінтон,  хто  в  теніс,хто  куди,
А  хто  прийшов,щоб  лиш  змочити  ноги.

Такий  тут  галас  (просто  до  небес!),
Тут  волейбол,  тут  шахи,  водне  поло,
Тут  конкурси  на  кращий  в  хвилях  сплеск,
На  голосніший  писк,  на  кращий  сміх  довкола.

І  раптом  -  незбагненна  тишина.
Всі  погляди  зійшлись  на  побережжі  -
Іде  піском  довершеність  сама
У  капелюшку,  сумочка  із  шерсті.

У  темних  окулярах,  не  спіша,
Іде  краса  під  парасольку,  пишно.
Ось  зупинилась,  граціозна  вся,
І  усміхнулась  дуже  симпатично.

Поважно  з  сумки  досягла  рушник
І  на  піску,  мов  постіль,  розстелила,
Зняла  халатик,  склала  його  вмить,
І  акуратно  в  сумку  положила.

На  сумку  парасольку  одягла,
Уважно  всіх,  в  оцінці,  роздивилась
Й  не  менш  красиво  на  рушник  лягла,
Дістала  зеркальце  й  злегка  причепурилась.

Навіть  жінок  тут  ревність  не  взяла,
Усі  стояли  геть  відкривши  рота  -
На  сонечку  вмостилася  краса,
І  тій  красі  було...чотири  роки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199083
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010


Борода

Квіти для мами

Я  прийшов  на  могилку  до  вас,
І  дружина,  і  внуки,  і  діти
Кожен  рік  у  один  і  той  час
Ми  приносимо,  мамо,  вам  квіти.

Вибираєм  вже  висохший  цвіт,
Витираєм  потрісканий  камінь.
Скільки  ж  то  пройшло  уже  літ
Як  Господь  розлучив  нас  із  вами?

Ви,  напевно,  то  бачите  все,
Може  поруч  десь  ходите,  мамо,
Бо  в  могилці  то  горе  людське
схоронили  отими  роками.

Схоронили  у  ній  вашу  біль,
Ваші  сльози,  і  муку,  і  тугу,
А  самі  ви  лишились  живі,
Тільки  вимір  обрали  вже  другий.

От  із  нього  приходите  ви
Оповитими  сумом  ночами,
Прикриваєте  буйні  вітри,
Не  даєте  змочить  нас  дощами.

Заглядаєте  сонцем  в  вікно
І  за  руку  ведете  по  стежці,
Лиш  промовить  нічо  не  дано,
Хіба  теплим  відлунням  у  серці.

Ну  а  нам  як  віддячити  вам?
Хіба  в  щирій  молитві  просити,
Щоб  на  хвильку  явилися  нам
І  жалобою  гніт  запалити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198612
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010


Борода

Шкала співчуття

Чи  є  шкала  для  виміру  жалю?
Чи  співчуття  існують  одиниці?
Як  позбирать  осколки  кришталю
Й  стулити  в  вазу  з  горем  наодинці?

Коли  кохану  допікає  біль,
Коли  їй  сльози  розмивають  очі  -
Здається  в  серце  хтось  насипав  сіль
Й  тривога  груди  розтерзати  хоче.

Безмірна  безпорадність  обійма
Холодним  відстуком,  мов  пробиває  скроні,
Тримаєш  руку,  що  тремтить  як  птах,
Цілуєш  схлипом  пройняті  долоні.

Як  зупинити  той  нестерпний  біль,
Переманить  до  себе  гірку  муку,
Перестелити  зболену  постіль,
Страждання  вигнати  душерозкрайні  звуки?

Я  поцілую  в  жалібні  уста,
Волосся  розчешу  руками  вправно...
«Мені  вже  краще,  чайничок  постав!»
І  усміхнулась.  «Я  лечу,  кохана!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197736
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010


Борода

Не бійтесь говорити компліменти

Не  бійтесь  говорити  компліменти,
Попробуйте  добром  засіять  ниву,
Даруйте  посмішку  усім  інтелигентно,
Робіте  всяк  зустрІчного  щасливим.

Дітей  спочатку  похваліть,  не  ганьте
За,  навіть  кепсько,  зроблену  роботу,
В  найгіршій  ситуації  все  вставте
Те  слово,  що  пробуджує  щедроти.

У  суперечках  не  кидайтесь  злостю,
Лихі  слова  забудьте  і  відкиньте,
Зрадійте  враз  непроханому  гостю
І  чуже  горе  з  болем  зрозумійте.

Повірте,  це,  насправді,  дужа  сила
І  перед  нею  затріщать  кордони,
Зніміть  цілунком  втому  з  лиця  милих,
Обіймами  їх  визволіть  з  полону.

Любов*ю  вмийте  прихворівші  сходи
І  співчуттям  зберіть  засохші  квіти,
Гніт  замалюйте  в  кольори  свободи,
Щоб  той  малюнок  передати  дітям.

В  житті-польоті  швИдкім,  турболентнім
Знайдіть  завжди  для  теплоти  хвилину,
Не  бійтесь  говорити  компліменти,
Це  справжній  доказ,  що  ви  є  -  ЛЮДИНА!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197398
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2010


DomiNika

ХОЧЕШЬ. . ?

Хочешь,  я  уйду  и  не  вернусь?
Хочешь,  я  забуду,  удалю  Твой  номер?
Хочешь,  я  бесследно  растворюсь?
Хочешь,  чтоб  Ты  в  моём  сердце  умер?

Хочешь,  не  стыдясь  и  не  боясь,
Напишу  в  любви  признанье  кровью?
Хочешь  помолюсь  о  нас?
Хочешь,  я  всегда  буду  с  Тобою?

Всё,  что  хочешь!  Боже,  я  на  всё  согласна!
Только  бы  с  Тобою  рядом  быть!
Только  б  знать,  что  это  не  напрасно:
Жертвовать,  страдать,  Тебя  любить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196553
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010


DomiNika

НАДЕЮСЬ, ТЫ ПРОСТИШЬ

Прости!  Я  знаю,  что  назойливой  бываю.
Прости!  Я  чувства  не  могу  скрывать.
Своей  любовью  я  порой  надоедаю.
Прости!  Но  вовсе  не  могу  молчать!

Прости,  что  я  пишу  без  перерыва.
Прости,  что  я  не  вовремя  звоню.
Прости,  что  невпопад  я  говорила,
И  без  умолку  повторяла,  что  люблю.

Прости!  Бывает  плачу  без  причины.
Прости!  Бывает,  обижаюсь  зря.
Прости!  Моя  болезнь  неизлечима.
Ты  –  мой  диагноз  и  Ты  боль  моя.

Ты  –  боль,  но  ради  мига  счастья
Такую  боль  за  радость  я  приму.
Прости!  Тебя  у  всех  хочу  украсть  я.
Прости  за  то,  что  я  отказа  не  приму.

Прости  меня!  Прости!  Я  не  нарочно
Влюбилась  в  Твои  ясные  глаза.
Давным-давно,  когда  и  вспомнить    сложно,
Давным-давно,  15  лет  назад.

Прости!  Я  полюбила  и  страдаю.
Влюбилась  –  и  меня  счастливей  нет!
Прости!  Порой  Тебя  не  понимаю.
Прости,  что  жду  Твоей  любви  в  ответ!

Прости  за  бесконечные  признанья.
Прости  за  сотни  для  Тебя  стихов.
Прости,  что  убивает  ожиданье.
Прости  за  миллионы  ярких  снов!

Прости,  что  и  ложусь,  и  просыпаюсь
Я  с  мыслью;  «Я  люблю  Тебя,  Максим!».
Прости!  Тебе,  как  Богу  поклоняюсь,
Но  Ты  и  правда  ангельски  красив!!!

Прости,  что  от  одной  лишь  мысли
Сильнее  бьется  сердце,  кровь  кипит…
Прости!  Лишь  Ты  мне  нужен  в  жизни!
Лишь  за  Тебя  душа  моя  болит.

Прости  меня!  Я  глупая,  наверно,
Что,  полюбив,  не  в  силах  разлюбить.
Прости  меня!  Ты  у  меня  был  первым,
И  стал  единственным.  Тебя  мне  не  забыть!

Прости  меня!  Но  разве  в  этом  мире
Кроме  Тебя,  Максим,  мужчины  есть?!
Мне  всё  равно!  Мне  не  нужны  другие!
Ты  лучший!  И,  поверь,  это  не  лесть!

Прости!  Я  умоляю  о  прощеньи!
Ни  в  чем  меня,  надеюсь,  не  винишь.
За  то,  что  берегу  счастливые  мгновенья.
За  всю  любовь  мою,  надеюсь,  Ты  простишь!



старичок:)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196015
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 18.06.2010


J. Serg

Войду к тебе

Войду  к  тебе,  потом  в  тебя  войду,
Скулит  щенок,  ему  так  одиноко.
Окно  открыто  и  свежо  в  саду.
Во  лбу  небес  Луны  сияет  око.
Ты  спишь,  родная,  ночи  мёд  течет.
Сирень  стихи  нашептывает  груше.
И  страсть  моя,  как  зоркий  звездочет,
Глаза  сомкнет  и  свет  ночной  потушит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195182
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010


A.Kar-Te

Сам того не знаешь…

Шаловливым  ветром
По  щеке  спуститься,
Бархатным    рассветом  -
На  твои  ресницы...

Родниковой  влагой
По  губам  пролиться,
Чтобы  длинной  сагой
Нам  с  тобою  сбыться...

Есть  ты,  видно,  где-то,
Обо  мне  вздыхаешь
Здесь,  на  белом  свете.
Сам  того  не  знаешь,

Что  хочу  проснуться
Я  с  тобой  счастливой,
Тихо  улыбнуться  :
"С  добрым  утром,  милый..."


(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195091
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010


Halyna

Навчи мене

Навчи  мене  кохання  не  боятись,
Навчи,  відчути  вільні  свої  крила,
Щоб  знову  я  хотіла  довіряти,
Щоб  знов  беззастережно  я  любила.

Збери  в  мені  мої  самотні  страхи,  -  
Навчи,  щоб  їх  навічно  побороти.
Бо  так  набридли  бездарі  й  невдахи,
бо  я  втомилась  всіх  питати:  «Хто  ти?»

Навчи  мене  закрити  свої  очі,
Тримаючи  в  цей  час  тебе  за  руку.
Я  буду  ученицею.  Я  хочу
Убити  цю  ненависну  розлуку.

Навчи  мене,  благаю,  усміхатись,
В  твоїх  зіницях  тонучи  з  любові.
Навчи  мене  кохання  не  боятись,
Навчи,  молю,  в  тобі  розтати  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194905
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010


DomiNika

НЕ МОГУ БЕЗ ТЕБЯ

Без  Тебя  –  темнота,  и  мне  нечем  дышать.
Без  Тебя  –  пустота.  Я  хочу  убежать.
Я  хочу  убежать,  но  не  знаю  куда,
Ведь  весь  мир  без  Тебя  –  темнота,  пустота…

Без  Тебя  тяжело!  Без  Тебя  мне  не  жить!
Скажи,  как  это  время  до  встречи  прожить?!
Как  с  ума  не  сойти?  Как  дождаться  Тебя?
Как  Ты  там  без  меня?  Так,  как  я  без  Тебя???

Не  хочу  ничего  –  без  Тебя  жизнь  –  ничто!
Ты  сейчас  от  меня  далеко-далеко.
Мне  б  прижаться  к  Тебе  и  в  глаза  посмотреть.
Как  же  боль  от  разлуки  нашей  стерпеть???

Без  Тебя  замерзаю  и  очень  грущу.
Я  к  Тебе  прикоснуться  безумно  хочу!
Мне  б  услышать  Твой  голос,  тепло  ощутить!
Не  могу  ни  на  миг  о  Тебе  я  забыть.

Не  могу  без  Тебя!  Без  любви  не  могу!
Без  объятий  Твоих  не  могу!  Не  могу!!!...



старенькое

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194681
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010


МАЙДАН

ПОРОБЛЕНО (8+)

***
Уставились  отарою
В  ворота  тесовые,
Были  они  старыми,
А  бараны  -  новые...
             ***
Зависть  чёрная  тех  гложет,  
Кто  учился  рьяно....
Управлять  страною  может
Даже  обезьяна!!!
             ***
Я  решила  потому,
Что  я  так  решила,
Но  сама  и  не  пойму,
Как  всё  разрешила...
             ***
От  любви  с  одного  взгляда,
Будет  геморрой...
Есть  лекарство  то,  что  надо  -
Бросить  взгляд  второй!
             ***
На  всяк  коммент  козлячий,
Найдётся  соискатель,
Как  на  товар  говнячий,
Говнячий  покупатель...
             ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194532
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010


J. Serg

Давать и брать… (Танюше 85)

"Если  бы  я  только  могла,
Я  б  всё  на  свете  лишь  тебе  дала!
Свою  любовь..."
                                                                             Танюша  85

Давать  и  брать,  тревожить  и  неволить,
Носиться  ветром  по  широку  полю,
Подолы  девкам  шало  задирать,
И  на  груди  от  счастья  умирать!

Уйти  под  утро  и  забыть  носки,
Как  сладостны,  любовь,  твои  соски,
Так  долги  ласки  и  так  терпки  губы...
Пусть  жизнь  моя  давно  пошла  на  убыль.

Но  взгядом  жарким  можешь  оживить...
Снимай  же  платье,  дай  тебя  испить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193663
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010


Борода

Що для мене поезія

Поезія  -  це  той  дзвінкий  струмок,
Що  витікає  з  надр  душі  твоєї,
Це  мрії  у  тлумаченні  думок,
Що  з  вірою  вселяються  в  надію!

Поезія  -  це  струни  відчуттів,
Це  музика  Вселенської  любові,
Поезія  -  це  скарб  усіх  віків,
Це    діамант  величиною  в  слово!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193596
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010


Борода

Друже вітре

Друже  вітре,  повій  на  Вкраїну,
Розірви  набундючені  хмари
І  вдихни  їй,  хоча  б  на  хвилину,
Запах  волі  в  уста  до  гортані.

Удихни,  щоб  струєю  живою
Ще  розрухать  застиглі  легені,
Щоб  змішати  той  запах  із  кров*ю
І  прогнати  задуху  смертельну.

Подуй,  вітре,  на  стиснуті  груди,
Розбуди  її  серце  в  пориві  -
Хай  ту  кров  по  артеріях  буде
Розносити,  будити  в  них  віру.

Я  з  тобою  злечу,  щоб  зігріти
Її  тіло,  замерзле  зимою,
Щоб  без  кисню  не  згинули  діти
Й  ми  від  жалю  не  вмерли  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192804
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 31.05.2010


MC_Yorick

Таню, Таню

Тебе  в  мріях  своїх  бачу
За  тобою  серце  плаче
У  очах  твоїх  тону  я
Голос  твій  у  снах  я  чую
Душу  мою  полонила
Хід  годинника  спинила
Як  раніш  без  тебе  жив  
Мені  Таню  розкажи

ПРИСПІВ:

Таню,  Таню
Хвилину  останню  
Віддам  без  вагання  
За  серце  твоє
Таню,  Таню  
Тону  у  коханні
Палаю  бажанням
Ти  щастя  моє

Погляд  твій  зловити  хочу
Вдвох  пізнати  колір  ночі
Поцілунком  чаруватись
І  спокусой  напуватись
Дарувати  тобі  квіти
Запах  їх  приносив  вітер
Постелити  світ  до  ніг
І  співать  тобі  піснІ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192761
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 31.05.2010


Н-А-Д-І-Я

Не сумуй, мій милий, не сумуй хороший…

Не  сумуй,  мій  милий,
                         не  сумуй,  хороший.
Відцвіли  вже  зими,
                           І  пройшли  пороші.
І  розтали  річки,
                           потекли  струмки...
Хай  зрадіє    серденько,
                           Зацвітуть  думки.
Я  з  тобою,  Любий!
                             Чуєш?  Не  один.
Сумувать,  Лебедику,
                               Геть  нема  причин.
Не  сумуй,  мій  Голубе,
                               Що    надворі  нічка.
Знову  день  настане,
                                 Закривай  же  вічка.
А  я  буду    поруч:
                                   Сяду  біля  ліжка...
Цілувати  буду,
                                   Поки  горить  свічка.
Коли  ж    ранок  стане,
                                   І  погаснуть  зорі:
Буде  промінь  сонця
                                   в  небі  неозорім...
Полетим  ми  разом
                                   в  чарівні  світи,
У  той  край  щасливий,
                                   де  лиш  я  і  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192151
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 29.05.2010


Марічка9

Нема

Нас  не  одна  лякатиме  зима,
І  лютий  заглядатиме  у  очі,
А  я  сказати  тобі  дуже  хочу,  
Вона  мені  нітрохи  не  страшна.

І  ворогом  не  станеться  зима,
І  навіть  лютий  може  бути  братом,
А  я  буд́у  щаслива  і  багата.
Нема  страх́у,  страх́у  давно  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192535
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2010


Виктория Роше

Я жду вишневого ребенка своего…

Я  жду  вишневого  ребенка  своего.  
Мой  первый  был  клубничный,  ну  а  этот
Так  просит  вишни,  что  унять  его
И  обьяснить,  что  вишня  зреет  летом  –  
Немыслимо.  И  вот  консервный  нож,
Меняя  плоскость  желтого  метала,
Волшебный  круг  вишневого  портала
Мне  открывает.  И  наверно  дно
Там  все  же  есть,  но  размышлять  о  дне
В  момент  такой  мне  видится  излишним.  
Себе  сама  кажусь  я  этой  вишней,  
А  мой  ребенок  –  косточкой  во  мне,  
Которая  ,  придет  ее  черед,  
Покинет  плен,  дождавшись  с  миром  встречи  –  
И  прорастет,  и  тоже  даст  свой  плод.  
И  будет  Сад  Фруктовый  –  бесконечен.

                                                                                                 (2009)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192462
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010


Борода

Твої очі

Через  тривожну  білу  заметіль.  
Через  бар*єр  морозу,  вітру  й  ночі  
Твій  погляд  бачу  з-під  розкритих  вій  -  
Такі  далекі,  милі  й  рідні  очі.  

В  цім  погляді  усе  моє  життя,  
Кохання,  туга,  радість  і  тривога.  
У  мить  неспокою  він  кличе  з  забуття,  
Показуючи  серцю  на  дорогу.  

І  я  бреду  наперекір  вітрам,  
Наперекір  стихії  злоохочій,  
А  в  небі  -  наче  німб,  чи  талісман,  
Мов  зорі,  незрадливі  твої  очі!



       1989р.
п.Ямбург.  Тюмень
     Росія

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192294
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010


Венская

Стань моим небом…

Стань  моим  звездным  небом,
я  буду  месяцем  юным,
сердце  твое  согрею,
ласковым  светом  лунным..

Стань  грозовою  тучей,
дождь  мне  заменит  слезы
и  на  земле  утоленной,
вырастут  белые  розы..

А  может,  ты  ветром  будешь,
с  гор  прилетать  далеких
и  петь  старинные  песни
для  этих  глаз  одиноких..

Или  рассветом  станешь,
теплым,  весенним  утром,
губы  мои  разбудишь
розовым  перламутром!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192170
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010


DomiNika

ВЛЮБЛЕНА

Прикоснуться  к  Тебе  лишь  слегка  –
Вот  о  чем  я  сейчас  мечтаю.
Я  ведь  так  от  Тебя  далека!
И  мне  так  Тебя  не  хватает!

Грустно,  больно  и  слёзы  в  глазах…
Мне  б  взглянуть  на  Тебя  сквозь  слёзы.
Ощутить  поцелуй  на  губах,
Но  боюсь,  чтоб  не  было  поздно.

И  влюбленному  сердцу  в  груди
Как-то  стало  тревожно  и  тесно.
Ты  собой  у  меня  внутри
Занял  всё  свободное  место…

Вспоминаю,  скучаю,  люблю…
Не  могу  без  Тебя  ни  минуты.
Я  Тебе  всё  признания  шлю  –
Нас  с  Тобой  это  сблизит  как-будто.

Уже  ночь…  только  мне  не  до  сна.
Я  всё  рядом  Тебя  представляю…
Но  потом  понимаю  –  одна…
Влюблена…жду,  мечтаю,  скучаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191238
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 24.05.2010


J. Serg

Под подушку

Загадаю  я  тебя    лепестками,  лепестками,
Зацелую  я  тебя,  как  царевну  брошу  в  Каму.
Камень  к  шее  привяжу,  а  к  своей  -  комод  с  стихами,
Будем  в  Волгу  мы  впадать,  и  ласкаться  берегами.
Чахнешь  в  чате?  Выходи!  По  ладони,  по  ладони
Видишь    все  мои  грехи...  Свищет  ветер,  скачут  кони,
Колокольные  кресты  небо  ласково  щекочут.
И  куда  исчезла  ты?  Посмотри,  сейчас  же,  в  почту!
Приходи  ко  мне  опять,  я  топить  тебя  не  буду!
А  прикажешь  все  забыть!  "Есть!"  -  воскликну,  и  забуду.
Буду  я  стихи  слагать  о  зверушках,  о  зверушках...
И  тебе  не  буду  лгать,  спрятав  руки  под  подушку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191333
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 24.05.2010


МАЙДАН

ПОРОБЛЭНО (3)

***
Не  пришёл  и  не  увидел,
Никого  не  победил...
Всего  более  обидел
Тем,  что  даже  не  звонил.
               ***
Муж  навешает  лапшу,
И  опять  идёт  в  бега!
Я  её  переношу
Ему  нежно  на  рога.
               ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191011
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010


Nesmi

Цілувала медвяні вуста

Цілувала  медвяні  вуста
Та  не  вміла  бажати  більшого.
Нам  кувала  зозулька  до  ста,
Гомін  лісу  бентежив  тишу.
І  здавалося:  часу  нема,
Лише  ми  та  цілунки  досхочу...
Не  потрібні  були  ті  слова,
Бо  про  все  сповідали  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190962
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 21.05.2010


МАЙДАН

КОРОЛЬ ЛОХОВ

Лох  он  сам  -  король  у  лохов,
Лох  -  судьба,  как  ни  верти!
С  ним  живём  стабильно  плохо,
И  легко  нас  развести...

Сами  мы  понять  не  в  силе,
Кого  ставить  во  главе...
Снова  нашему  мудиле
Лавры  бъют  по  голове...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190362
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010


Юрий Богатинский

Кого мы любим!

А  я  скажу  кого  мы  любим  -
Да  тех,  кто  нас  умеет  ждать!
Спустя  года  мы  всех  забудем,
Но  их,  мы  будем  вспоминать.

Ещё  таких,  кто  нас  встречает!
Любых:здоровых  и  больных...
Кто  нас  речами  воскрешает:
Лаская  трезвых  и  хмельных.

Кто  веру  в  нас  не  убивает
И  нам  прощает  за  грехи,
Кто  нас  изменой  не  пинает.
Не  режет  бранью  на  куски.

Ещё  мы  любим  тех  -  кто  с  нами,
Идёт  куда  бы  мы  не  шли!
И  тех  к  кому  мы  шли  с  венками
И  слов  прощальных  не  нашли...

За  тех,  кто  дарит  нам  ребёнка  -
Готовы  жизнь  свою  отдать!
Сгорает  жизнь  как  киноплёнка
В  какой  нас  любит  только  мать!!!


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11006023927

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190290
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010


Юлька_Гриценко

Я не плачу

Не  плачу  я,не  плачу  зовсім!
То  просто  сонце  так  пече,
Що  мимоволі  тануть  сльози
І  тихо  котяться  з  очей.

Не  плачу  я,  не  плачу  більше!
То  просто  падають  дощі,
Що  начитавшись  моїх  віршів,
У  шибку  стукають  вночі.

Не  плачу  я,  нема  причини,
І  більше  жити  не  боюсь.
Без  крил  літати  я  навчилась!
Весна  ще  плаче...  Я  сміюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185192
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 16.05.2010


DomiNika

Я РАЗЛЮБЛЮ…

Я  разлюблю  Тебя,  когда  слепой  художник
Кусочком  льда  на  солнце  нарисует  Твой  портрет.
Ты  мой  навеки,  Ты  –  любви  моей  заложник!
И  от  любви  моей  Тебе  спасенья  нет.

Я  разлюблю  Тебя,  когда  глухой  маэстро
Сыграет  вальс  на  струнах  тишины.
Мы  навсегда  теперь  с  Тобою  вместе,
Друг  другу  мы  необходимы  и  важны.

Я  разлюблю  Тебя,  когда  споют  немые
Со  сцены  хором  о  Тебе  и  обо  мне.
С  Тобой  уже  мы  стали,  как  родные,
Хотя  все  люди  одиноки  на  земле.

Я  разлюблю  Тебя,  когда  на  всей  планете
Завянут  все  цветы  до  одного.
Ты  самый-самый  замечательный  на  свете!
Кроме  Тебя  не  нужно  больше  никого!

Я  разлюблю  Тебя,  когда  потухнут  звезды,
Упав  с  небес  в  ладони  нам  с  Тобой.
С  Тобой  мы  вместе.  Это  все  серьезно.
Нам  быть  с  Тобою  вместе  суждено  судьбой.

Я  разлюблю  Тебя,  когда  в  одну  речушку
Впадет  однажды  Тихий  океан.
Я  тихо-тихо  прошепчу  Тебе  на  ушко,
Что  все,  что  есть,  кладу  к  Твоим  ногам.

Я  разлюблю,  когда  в  квадратном  сантиметре
Поместится  весь  этот  белый  свет.
Я  прилечу  к  Тебе  при  еле  слышном  ветре
В  бумажном  самолете,  чтоб  сказать:  «Привет!».

Жизнь  без  Тебя  значение  теряет!
Я  разлюблю.…  А  честно  говоря,
Такой  причины  просто  не  бывает,
Чтоб  хоть  когда-то  разлюбила  я  Тебя!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189814
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010


vvs002

Глагольное стихотворение о любви

Живу
Дышу
Иду
Встречаю.
Стараюсь
Помню
Отвечаю.
Волнуюсь
Чувствую
Влюбляюсь.
Пою
Беснуюсь
Восторгаюсь.
Мечусь
Тоскую
Приезжаю.
Гуляю
Мерзну
Провожаю.
Ревную
Злюсь
Кричу
Вздыхаю.
Прощаю
Каюсь
Потакаю.
Бегу
Пытаюсь
Догоняю.
Хриплю
Предчувствую
Роняю.
Взрываюсь
Падаю
Смолкаю.
Страдаю
Корчусь
Умираю.
Лежу
Болею
Просыпаюсь.
Пытаюсь
Силюсь
Поднимаюсь.
Взываю
Требую
Молю.
Надеюсь
Верую
Люблю…

2.05.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189654
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 15.05.2010


Борода

Дідова наука (епілог)

Вмирав  дідусь  тихенько,  без  плачів,
Бо  наказав,  щоб  сліз  не  розпускати.
Ще  зранку  вийшов  у  широкий  двір,
Оглянув  сад  і  обійшов  круг  хати.
До  кожного  деревця  підійшов,
Листочок  кожен  приласкав  очима,
Спинився  поглядом  на  зелені  дібров,
Звів  погляд  догори    на  небо  синє,
Якось  тужливо  голосно  зітхнув,
Зайшов  до  хати,  там  все  роздивився,
Покликав  всіх,  хто  лиш  удома  був,
І  в  мертвій  тиші  з  усіма  простився...
А  більш  не  пам*ятаю  вже  нічо  -
Якась  стіна  жалю,  журби  і  болю
Закрила  двері  в  те,  що  відбулось
Й  відкрити  вже  нікому  не  дозволить.
Лишень  слова,  святі  його  слова,
Лежать  у  серці  і  керують  мозком,
По  них  звіряю  всі  свої  діла,
Як  був  малим  і  вже  як  став  дорослим.
В  важку  хвилину  деколи  і  звав,
Питавсь  поради  і  у  снах  знаходив
Ту  відповідь  лишень  в  його  словах:
«Будь  вірним  сином  для  свого  народу!»

Надворі  знову  дощик  моросить.
Я  внуків  кликнув,  щоб  зайшли  до  хати,
Кругом  стола  усіх  їх  розсадив
І  дідові  поради  став  читати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189646
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 15.05.2010


Курпіль

Прокинутись від того, що ти є

Прокинутись  від  того,  що  ти  є.
Вдихнути  на  всі  груди  сонне  тіло,
В  обійми  взяти  все  тепло  твоє,
І  видихнути  так,  щоб  заболіло.
Лежати  поруч,  тамувати  страх  –  
Востаннє  доля  дихати  дає.
І  сонна  посмішка  у  тебе  на  вустах.
Прокинутись  від  того,  що  ти  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189506
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 14.05.2010


Борода

Дідова наука (любов)

«Любов  від  Бога!»  -  дід  мені  сказав.
Коли  спитав,  як  те  розтолкувати  -
То  відповів:  «  Онучку,  Боже  збав,
Щоби  любові  в  світі  не  пізнати
Бо  у  любові  народились  ми,
Її  Господь  колись,  разом  з  душею,
Вдихнув  у  глину  тої  давнини,
Коли  творив  Адама  він  і  Єву.
І,  навіть  потім,  первородний  гріх
Простив  Отець  в  ім*я  її,  любові,
Чимало  в  світі  різних  є  утіх,
Але  щоб  стільки,  і  в  одному  слові!
Бо  то  любов  нас  змалку  догляда,
Вона  веде  нас  по  життєвій  ниві,
І  окриляє,  і  кара  бува  -
Та  завжди  тільки  робить  світ  щасливим.
А,  якщо  щось  десь  склалося  не  в  смак  
То  не  її  вина  і  не  провина  -
Заглянь  у  душу,  чи  зробив  все  так,
І  чи  не  твоя  є  у  тім  причина.
Любов  не  може  щось  зробити  зле  -
То  почуття  найвищого  гатунку,
Рости  ж  в  любові,  внучку,  перш  за  все
І  другим  не  шкодуй  до  віддарунку.

Люби  батьків,  люби  свій  отчий  дім,
Оцю  стежину  в  квітах  біля  хати,
Люби  людей,  усе  на  світі  цім  -
Той  сам  будеш  у  тім  вогні  палати!
Бо  ми  приходим  у  любові  всі,
Щоби  у  серці  зберегти  горіння  
Й  в  прийдешнє  передати,  як  привіт,
Саме  любов  майбутнім  поколінням!
Люби  Вітчизну,  хлопче,  понад  все,
Для  її  слави  нас  і  породили.
У  нас  з  тобою  її  кров  тече,
Від  неї  у  нас  розум  наш  і  сила!
Не  раз  ти  будеш  у  чужих  світах
І  побуваєш  в  багатьох  країнах,
Та  завжди  повертатися,  як  птах,
На  землю  цю,  що  зветься  -  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 14.05.2010


Борода

Дідова наука (менталітет)

«Дідусю,  що  таке  менталітет?»  -
Я  запитав,  коли  ми  в  поле  вийшли.
«Ой,  хлопче,  як  ти  вчув  його  і  де,
Чи  вигадав  тепер  його  навмисне?
Який  там,  в  Бога,  ще  менталітет  -
На  Україні  говорили    вдача!
Понагородять  слів  тих,  як  штахет,
Понадають  їм  імена  собачі...»
Дідусь  ще  трішки  щось  побубонів
(сердивсь  на  теє  хитроумне  слово)
А  потім  усміхнувся,  подобрів
Й  почав  зі  мною  вести  вже  розмову:
«Це  вдача,  внучку,  значить  яка  в  нас.
Не  нас  з  тобою  -  цілого  народу,
Які  ми  є,  що  вмієм,  без  прикрас,
Характеристика,  сказать,  цілого  роду!
А  вдача,  хлопче,  в  нас  не  бунтівна,
В  нас  вдача  шахтара  і  хлібороба,
І  сталевара  вдача,  й  бджоляра,
Як  стисло  -трударя,  а  не  нероби!
В  нас  нація  потужних  відкриттів,
В  нас  нація  нескінченних  талантів,
Як  треба  веселитися  в  житті  -
То  навіть  співаків  і  музикантів!
В  нас  нація  хороших  хазяїв,
(Хоча  батьків  і  звезли  до  Сибіру)
У  дітях  залишився  їх  укрій,
В  серцях  осіла  ще  дідівська  віра!
І  все  в  нас  добре  було  би,  коли  б  
Ми  ні  на  мить  не  вміли  забувати,
Що  нам  разом  триматися  велить
Вітчизна  наша,  для  народу  мати!
А  то  ми  всі  такі  вже  хазяї,
Що  дальше  свого  тина  ніц  не  бачим,
І  кожен  сам  для  себе  лиш  жиє,
Що  краще  лиш  в  сусіда  добре  бачить.
Усі  на  плОтах  дружно  постаєм,
Усі  новини  дружно  повідаєм,
Усе  говорим,  що  воно  і  з  чим  -
Та  дальше  плоту  і  не  виглядаєм.
А  от  коли  нам  тикнуть  кулаки,
Коли  вже  так  дістануть  нас  «на  синьо»  -
Тоді  беремо  вила  і  кілки
І  б*ємо  без  розбору  й  всеї  сили!

Така-то  вдача,  чи  менталітет
(Ну  і  придумають  же  слово  те,  їй  Богу!)
Напевне,  то  якийсь  інтелігент
Про  вдачу  перевів  на  іншу  мову.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189446
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 14.05.2010


Журавка

Я люблю капучіно з пінкою

Я  люблю  капучіно  з  пінкою…
Розсміється  душа  березнева.  
Це  так  солодко  -  бути  жінкою,
А  тим  більше,  під  знаком  Лева.  

Я  люблю  капучіно  з  пінкою.
Від  ванілі  робитись  п’яною…
Як  же  солодко  -  бути  жінкою,  
А  тим  більше,  тобі  коханою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189343
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010


DomiNika

РАЗБУДИ!

Разбуди  меня  среди  ночи
Нежно  так,  как  никто  не  будил.
Прошепчи  обо  всём,  чего  хочешь,
И  желанье  во  мне  возбуди!

Разбуди  меня  лёгким  касаньем
И  кричащей:  "Хочу!"  тишиной.
Разбуди  учащенным  дыханьем.
Разбуди  меня  тем,  что  Ты  МОЙ!

Разбуди  меня  сердцебиеньем
Наших  бьющихся  в  такт  сердец.
Разбуди  ветерка  дуновеньем
От  Твоих  опахало-ресниц.

Разбуди  меня  поцелуем
В  щечку,  в  губки...,куда-то  ещё:)
Разбуди...-  и  с  Тобою  станцуем
Танго  страсти,  дыша  горячо.

Разбуди,  чтобы  всё  не  проспать  нам.
Отдохнем  на  том  свете  с  Тобой.
Разбуди  меня  запахом  сладким
Тем,  что  всеми  зовется  "любовь".

Разбуди  меня  так,  чтоб  проснулись
Все  соседи  от  зависти  к  нам!
Разбуди,  чтобы  я  улыбнулась,
И  чтоб  ночь  улыбнулась  нам...

Разбуди  меня!Хватит  спать!Слышишь?!
Ночь  сегодня  дана  не  для  сна!..
Ты  так  мил  и  тихонько  так  дышишь...
Разбужу  Тебя,  значит,  сама!:)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189327
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010


Борода

Дідова наука (зрада)

«А  що  то  -  зрада?»  -  діда  запитав.
Аж  зупинився  дід,  пересмикнуло:
«А  що  то,  хлопче,  ти  таке  згадав?»
І,  певно-що,  поринув  десь  в  минуле,
З  стерні  (зігнувся)    підняв  колосок,
Помняв  його  в  руках,  дістав  зернину:
«Хоч  не  питай  про  це  мене,  внучок,
Бо  то  важка  й  не  з  прощених  провина.
То  чорна  тінь,  що  яструбом  пливе
І  вп*ятись  в  душу  пазурами  хоче,
Тоді,  коли  її  ніхто  не  жде,
Чекає,  як  відведеш  в  бік  десь  очі.
То  гидкий  змій,  що  у  кущах  заліг
Й  чекає,  поки  ти  оголиш  ноги,
Щоби  вкусити.  То  отой  батіг,
Що  так  болюче  б*є  весь  час  з-за  рогу.
Ой,  не  питай,  онучку,  то  -  ганьба!
Бо  та  зараза  вже  не  раз  гуляла,
Не  раз  козацьку  славу  продала,
Козацькії  кургани  потоптала!

А  як  тобі  розумно  пояснить,
Щоб  міг  ти  це  для  себе  зрозуміти:
Не  можна,  хлопче,  по  двох  мірках  жить,
Й  людиною  при  цьому  залишитись!
Не  можна  зраджувать  ні  друзям,  ні  думкам,
Свому  народу,  Батьківщині,  вірі,
Бо  брудом  ти  заляпаєшся  сам  -
Але  й  нащадки  вмитись  не  зуміють!
Отож  не  згадуй  більше  вже  його,
Забудь  те  слово,  проковтни,як  слину,
Бо  лишень  згадка  -  то  велике  зло,
У  ньому  й  є  всі  біди  України!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189260
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010


Борода

Дідова наука (віра)

«Що  таке  віра?»  -  діда  запитав,
Складали  сіно  ми  на  косовиці.
Дідусьо  мій  спочатку  промовчав,
Задумавсь  і  погладив,  чось,  копицю:
«О,  хлопче,  віра  -  то  святе!
То  те,  що  світом  і  людьми  керує!
Без  віри  -  то  людина  пропаде
І  весь  свій  вік,  усе  життя  змарнує,
Бо  лиш  приходим  ми  в  цей  грішний  світ,
Лишень  рождаємось  -  як  вірити  судилось,
Що  завтра  сонце  стане  в  цій  порі,
Що  дощик  впаде,  як  земля  зпостилась.
що  пташка  заспіває  на  вікні,
Що  зацвіте  троянда  на  подвір*ї,
Що  всі  страхи  будуть  лише  у  сні,
Що  сніг  зійде  весною  на  узгір*ї.
Людина  лише  вірою  й  живе
І  в  день  наступний,  і  в  своє  майбутнє
Ця  віра  їй  добитися  зове
Й  зробити  щось  у  своїм  житті  путнє.
То  віра  у  батьківськую  любов,
То  віра  у  святі  Закони  Божі,
Вона  бурлить  у  тобі,  наче  кров,
Підкаже,  що  робити,  хлопче,  гоже.
Найбільше  віра,  внучку,  ожива,
Коли  ти  сам  її  в  душі  тримаєш,
Коли  усякі  новії  діла  
Із  вірою,  що  скінчиш,  починаєш.

Отож,  онучку,  незважай  на  страх
І  не  дивись  на  всякі  перешкоди,
Спитай  у  серця  свого  попервах,
Бо  серденько  -  то  дзвін  твого  народу!
Воно  підкаже,  що  робити  слід
І  як  в  собі  ту  віру  укріпити,
А  з  вірою  і  сам  гірчак  -  то  мід,
І  нізашо  тебе  вже  не  скорити!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189040
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 12.05.2010


Борода

Дідова наука

У  діда  ще  маленьким  запитав:
«Як  добровільно,  діду,  це  і  примусово?»
Дід  подививсь  на  мене,  мовчки  став:
«А  нащо,  внучку,  знать  тобі  те  слово?»
«Та,  просто  так»  -  сказав  йому  тоді.
«Е,  просто  так,  такого  не  буває.
Бо  примусово  (скажу  я  тобі)
Коли  тебе,  як  те  теля,  штовхають,
А  добровільно  -  коли  сам  ідеш,
Знаєш  куди,  за  чим,  і  ради  чого.
Приміром:  нас  в  союз  (якщо  піймеш)
Колись  давно  загнали  примусово!
І  примусово  відбирали  хліб,
І  примусово  у  колгоспи  пхали,
І  примусово  гнали  у  Сибір,
А  добровільно  ми  у  ліс  тікали.
І  там  ми  боронили  нашу  честь,
Щоби  не  бути  баранами  стадом,
Щоби  не  бути  арештантом  десь
Й  під  автоматом  не  робить  «как  надо».
Ми  боронили  ріднії  краї
Від  німця  і  тортур  енкаведиста  -
То  добровільно  йшли  на  смерть  самі
Супроти  комуністів  і  фашистів.
Одні  від  других  мало  чим  різнять  -
І  ті  і  інші  вождів  восхваляють,
І  світ  цілий  загарбати  хотять,
Бо  кажуть,  що  півсвіту  їм  замало.
Та  то  колись...А  зараз  що  сказать,
Послухай,  внуче,  серце,  як  підкаже,
Коли  щось  будеш  у  житті  рішать,
Лиш  до  муки  ніколи  не  сип  сажі!»

Нема  вже  діда.  Пухом  хай  земля!
Нема  від  кого  слухать  мудре  слово...
До  мене  внук  сьогодні  підбігав
Й  питав  про  добровільно  й  примусово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188585
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 11.05.2010


Борода

Дідова наука (москалі)

«А  хто  такі,  дідусю,  «москалі»?»  -
Спитав  в  дитинстві  я  колись  у  діда,
На  пасіці  сиділи  ми  в  тіні
Й  дивилися  як  бджоли  йдуть  обідать.
«Хороше  запитання»  -  дід  сказав  -
«Це,  думаю,  би  варто  відповісти.
Візьми,  приміром,  вулик.  Там  устав
Коли  ставать,  коли  робить  чи  їсти.
Та  прилітає  зовсім  інший  рій
Й  не  дивиться  ні  на  устав,  ні  бджоли,
А  починає  вішать  тобі  стрій,
Якого  ти  й  знавать  не  знав  ніколи.
І  починає  зразу  ж  тебе  вчить,
Що  ти,  мов,  все  чось  робиш  як  не  в  нього.
Хіба  від  того  серце  не  болить,
Не  хочеться  прогнати  його  з  дому?
Та  він,  не  те  що  просто  не  іде,
Він  ще  й  тебе  прогнати  з  дому  хоче,
Брехливо  й  вперто  щось  тобі  плете,
Що  вулик  той  -  його,  і  прямо  в  очі!
Тобі  аж  слів  вже  не  хватає  говорить,
А  він  уже  на  всенький  світ  волає
Що  брата,  мов,  по  крові  хтось  гнітить
Й  слова  при  тім  зовсім  не  вибирає.

Складне  то  слово,  внучку,  я  скажу.
Не  думай,  що  вся  пасіка  сусіда
І  справді  так  похожа  «москалю»  -
То  лишень  рій,  що  нам  міша  обідать!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188686
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 11.05.2010


Борода

Дідова наука (націоналізм)

«Що  то,  дідусю,  націоналізм?»  -
Спитав  я  діда  в  садку  біля  груші  -
«Бо,  кажуть,  таке  саме  як  фашизм.
А  я  не  знаю,та  й  цікаво  дуже!»
«То  важко  пояснити»  -  каже  дід.
«Та  постараюсь  якось  роз*яснити.
Дивись  в  садку  і  сливи,  і  горіх,
І  яблуні,  і  вишні  в  оксамиті!
Та  кожне  деревце  росте  собі
І  не  мішає  другому  родити,
І  кожне  плід  виношує  в  собі
Інакший,  як  в  сусіднім  древі-вітті.
Хоча  й  цвіте  в  однаковій  порі,
Й  ті  самі  бджоли  запиляють  разом  -
Та  кожне  деревце,  мов  в  чудо-грі,
Лишається,  ким  і  було  одразу!
А  там  росте  (он  бачиш?)  терен-кущ
І  все  йому  замало  в  світі  місця,
Весь  час  залазить  на  кремезний  дуб
І  до  садку  приблизитись  спішиться.

Ото,  внучатку,  так  воно  в  житті:
Ми  -  українці,  там  оно  поляки,
І  кожен  має  мову,  звичаї  святі,
Свою  історію,  міста,  в  нас  Львів  -  в  них  Краків.
Але  живемо  дружно  напрочуд,
Хоча  колись  потроху  і  сварились,
Бо  знаєм  українцю  бути  тут,
Ну  а  поляки  там,  де  народились.
А  от  фашизм  -  то  терену  кущі,
Що  хочуть  заграбастать  все  довкола,
Себе  лиш  звеличають  від  душі
І  вседозвілля  прикривають  Богом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188848
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010


Борода

Дідова наука (мова)

Сиділи  з  дідом  якось  надворі,
Про  те,  про  се  тихенько  говорили.
Аж  тут  автобус  став  у  тій  порі
І  пасажири  з  нього  виходили.
От  і  сусідка  наша  підійшла
(Вона  вже  тиждень  в  місті  десь  працює)
Й  до  діда:  «Здрастє!  Как  дєла?»
А  дід  мовчить,  немов  її  не  чує.
Плечима  зверхньо  стиснула  вона
І  пхикнула  так  важно  й  гонорово,
Пішла  собі...Такі  тобі  дива!
Не  розберу  -  що  то  така  за  мова.
Питаю  діда  гречно  що  то  є,
Як  тота  мова  там,  у  місті,  зветься
І  що  вона  так  гонор  додає?
А  дід  мені  у  відповідь  сміється:
«Не  додає,  онучку  мій,  нічого.
Хіба  чужинське  слово  -  то  диплом?
Цуратися  свого  це  гріх  від  Бога,
Так  можна  і  вдавитись  за  столом.
А  то  погана  мода,  хлопче  мій,
Вона  для  тих,  хто  з  розумом  не  дружить,
Бо  вдома  треба  мовити  на  тій,
Якою  мовлять  всі  тутешні  люди.
Якою  тебе  мати  назвала,
Якою  тебе  вчителька  навчила
І  срам  людині,  що  то  забула,
Що  мову  у  душі  похоронила!
Бо,  навіть,  другі  люди  у  світах
Лиш  поважають  тих,  хто  вірний  слову,
У  них  кажи  на  їхніх  «язиках»,
Вони  приїдуть  -  будуть  вчити  мову!
Освічена  людина  лиш  тоді
По-справжньому  слугує  на  повагу,
Коли  не  забуває  свою  в  чужині  
Й  до  других  мов  не  проявля  зневагу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188844
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010


Борода

Дідова наука (свобода)

«Що  то  -  свобода?»  -діда  запитав
І  відповів  дідусь,  заплющив  очі,:
«То,  хлопче,  бачиш,  там  вгорі,  з  під  хмар
Літає  пташка  й  вирватися  хоче.
А,  коли  взяти  її  і  зловить
І  засадити  в  клітку,  навіть  чисто  з  злота  -
Нізащо  в  світі  не  захоче  жить,
Хоч  би  й  до  корму  дав  їй  позолоти.
Ти  будеш  дбати,  годувать  її,
Будеш  тулити  іграшки  й  дарунки  -
Та  лишень  небо  снитися  у  сні
Буде,  сердешній,  а  не  ситість  шлунку.
І  як  ти  її,  онучку,  не  лелій,
Як  не  пести  і  не  тули  до  себе  -
Їй  найдорожче  не  ухід  цей  твій,
А  світле,  вільне  й  непокірне  небо!

Так  і  в  житті,  внучатку,  позачас,
Полакомившись  на  якусь  наживу,
Навіки  можна  втратити  якраз
Свободу,  волю  й  рідну  Батьківщину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188687
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 11.05.2010


DomiNika

РАЗНАЯ…:)

На  обрыве  стою...И  отчаянно
Дождь  хлестает  меня  безжалостно.
Солнца  лучик,  будто  нечаянно
Подарил  мне  кусочек  радости.:-)

Я  свободу  вдыхаю  жадная.
Язычком  собираю  с  губ  капельки...
Я,  наверно,  немного  странная:
Не  люблю  ни  торты,  ни  вафельки...:-)

Я  такая...  немного  дикая.
Разбегусь  и  взлечу!  Вот  увидите!
Разбужу  город  звонкими  криками,
Если  Вы  меня  новой  не  примите.

Я  такая...  безумно  счастливая!:-)
Я  прощаю  всё  без  злопамятства...
Как  бы  ни  было,  многим  любимая.
Как  раз  это  многим  не  нравится...

Я  такая....  немного  блондиночка,
Только  в  прошлом  -  уже  перекрасилась.
И  зови  меня  просто,  Ириночка,
Если  я  тебе  просто  понравилась.:-)

Я  такая...  немного  брюнеточка,
Кареглазая,  милая,  жгучая,
Чуть-чуть  злючка,  немного  кокеточка...
Но,  по-моему,  всё-таки  лучшая...:-)

Я  такая...  немного  скромная..:-)
Иногда...  Но  бывает  чуть  чаще.
Я  такая...  вроде  бы  стройная,
И  немного  глазури  слаще.

Я  такая...  немного  капризная.
Смотрю  прямо,  не  приклоня  голову.
Я  могу  взглянуть  укоризненно...
И  быть  разной,  по-моему,  ЗДОРОВО!:-)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188523
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 09.05.2010


Шкурак Тетяна

До тебе мамо, ніжно пригорнуся…

До  тебе  мамо,  ніжно  пригорнуся...
Немов  в  дитинстві,  до  твоїх  грудей.
До  теплих  рук,  ласкаво  доторкнуся,
Як  ти  торкалась,  до  своїх  дітей.
Роки  спішать.Куди-  ніхто  не  знає!
Уже  в  волосся  впала  сивина.
А  моє  серце  досі  пам"ятає,
Твою  любов,  що  квіткою  цвіла!
Як  ти  мене,  все  на  руках  гойдала,
Дивилась  ніжним  поглядом  у  даль.
Й  на  добру  долю  нас  благословляла,
Тамуюючи  у  серденьку  печаль.
Ти  знаєш,  мамо,  зараз  розумію,
Твої  печалі,  радощі,    жалі.
Твою  любов,  і  заповітну  мрію,
Й  думки,  що  линуть,  наче  журавлі.
Ти  ще  і  досі,  ніжна  і  ласкава,
І  я  бува,  голівку  гладжу  сину.
І  відчуваю,  те  що  відчувала    мама,
Як  я    люблю,  свою  малу  дитину!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188282
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 07.05.2010


Журавка

А хочеш?

А  хочеш  я  для  тебе  ночі  
У  вікнах  буду  малювати?  
Як  спогад  в  серці  залоскоче  
Ступивши  тихо  до  кімнати.  

Чи  стану  просто  білим  снігом,  
Який  не  тане    у  долонях.
Ввірвавшись  у  життя  з  розбігу
Я  сріблом  розіллюсь  по  скронях.  

А  хочеш  я  для  тебе  вітер  
Приборкаю,  замкну….  у  клітку?  
Нам  вечір  стане  вірним  гідом  
Зізнань  відвертих  тихим  свідком.  

Неначе  бісер  з  перламутру  
Слова  губились  і  мовчали.  
Впаду  в  обіймів  біле  хутро  
І  тих  очей,  що  так  вивчали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 06.05.2010


Наталі Рибальська

КРАСАВИЦА

Жила-была  коварная  красавица

И  знала,  что  мужчинам  очень  нравится

Она  парней,  смеясь,  в  себя  влюбляла

А  позже,  так  же  с  легкостью  бросала

И  легкой  поступью  идя  по  их  сердцам

Осколки  оставляла  тут  и  там

А  безутешные  печальные  мужчины

Кто  в  петлю,  кто  на  дно  морской  пучины…

Её  же  забавляла  эта  сила

Чужую  боль  легко  переносила…

 

Наткнувшись  раз  на  безразличный  взгляд,

Возмущена,  ну  как  же  это  так?

Как  смеет  он  не  восхищаться  мною?

Ну,  погоди!  Вот  я  тебе  устрою…

И  в  ход  пустила  все  свое  уменье

По  части  флирта…

     Только  с  сожаленьем

Не  замечала  вовсе  перемен-

Не  торопился  он  сдаваться  в  плен

Она  из  кожи  вон,  сильней  старалась

Но  незамеченной  опять-таки  осталась

Она  бесилась,  злобою  давилась

Не  ела,  не  спала,  а  только  злилась.

Не  выдержала  и  спросила

         -Как  же  так?

Как  устоял  ты  протии  всех  атак?

(Любой  от  благосклонности  её

От  счастья  имя  бы  забыл  своё)

 

ОН  просто  улыбнулся  ей  в  ответ:

-Ну  что  ж,  секрета  в  этом  нет

Я-  слеп…

         не  удивить  меня  любой  картине,

Душой  я  вижу  то,  что  в    середине

А  сердце  у  тебя  совсем  пустое

Оно  большой  любви  совсем  не  стоит

А  красота?  Она,  увы,  увянет

И  одиночество  тебя  тогда  застанет…

Кому  нужна  обертка  от  конфеты,

Когда  самой  конфеты  там  и  нету?

 

И  вдруг  заулыбался  и  сказал

-Ко  мне  пришли,  прости…

                                                   И  тут  же  встал

И  радостно  пошел  навстречу  той,

Которая  пришла…

             Постой,  постой-

Глаза  его  от  счастья  так  сияли

Ну  как  же  так?  Неужто  слеп?

           Едва  ли…

Неужто  правда,  что  он  сердцем  видит…

Красавица  рыдала  от  обиды

Размазывая  тушь  и  красоту

И  в  сердце  ощущала  пустоту…

28  04  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186889
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 29.04.2010


J. Serg

Милая крошка

Уплетая  вареники  с  сыром,
Обожаю  тебя  у  плиты,
Когда  запах  борща  по  квартире
Затмевает  духи  и  цветы.
Когда  жарится  с  мясом  картошка,
И  окрошка  о  квасе  поёт.
Я  люблю  тебя,  милая  крошка,
Ну  свари  поскорее  компот!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186040
дата надходження 25.04.2010
дата закладки 25.04.2010


Наталі Рибальська

Малыш

маленькое  зернышко
       крохотная  клеточка
как  росточек  маленький
       тоненькая  веточка
крепнет,  развивается
       как  весною  почечка
ну,  давай  знакомиться-
       сын  ты  или  дочечка?
вот  под  сердцем  у  меня  
       бьется  твое  сердце
и  растет  и  нежится
       розовое  тельце
я  тебя  уже  люблю
       за  тобой  скучаю
и  уже  в  своих  мечтах
       на  руках  качаю
с  папой  терпеливо  ждем
     день,  когда  родишься
здесь  понравится  тебе...
     ты  мне  часто  снишься
скоро  будем  мы  втроем-
     подрастай  скорее
с  появлением  твоим
     станет  мир  светлее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183697
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 15.04.2010


Alexandro

Хочу...

Хочу  обнять,  хочу  прижать,
Раздеть  хочу…  поцеловать,
Увидеть  звезды  ясных  глаз:
И  в  добрый  день  и  в  добрый  час!


Еще,  хочу  с  тобою  быть,
Хочу,  чтоб  сказка  стала  -  быль.
Хочу  любви,  хочу  огня!
Короче,  я  хочу  тебя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48306
дата надходження 23.11.2007
дата закладки 13.04.2010


Наталі Рибальська

MADE IN USSR…

Нашим  бабушкам  и  мамам…

Ты  теряешься,  если  звучат  комплименты
Ты  оправдываешься  и  краснеешь
Так  мила  и  наивна  в  такие  моменты
Смущена,  
                   ты  блистать  не  умеешь…

Ни  к  чему  улыбаться  вот  так  виновато
Быть  в  тени,
             ты  же  очень  красива
Быть  учили  тебя  очень  сильной  когда-то
А  вот  женщиной  быть  не  учили

Вопреки  же  всему,  
                 всем  дурацким  запретам
Ты  нежна  и  тебя  нет  прекрасней
Ты  сияешь  живым,  
                 не  искусственным  светом
Хоть  и  не  избалована  счастьем…
12.04.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183554
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 13.04.2010


ola kiwi

Собі

Ти  боїшся  себе  не  тому,  що  не  знаєш
Яким  завта  для  тебе  настане  життя.
Ти  боїшся  тому,  що  ти  сильно  кохаєш
I  не  знаєш  чи  знає  про  це  твоє  я.
Ти  ховаєш  обличчя  в  пісок,  наче  страус
Щоби  вчасно  уникнути  горя  й  біди.
Як  позбутись  помилок  ти  себе  запитаєш
Але  відповідь  скажеш  не  ти.
Ти  втікаєш  від  себе,  у  втрачені  мрії,
Ти  не  віриш  ні  в  зміни  ні  в  радість  ,  любов
Але  десь  в  твоїм  серці  палає  надія.
Що  все  буде  накраще  в  майбутньому  знов
Головне  не  забудь,  що  ще  б'ється  щось  в  грудях
I  з  очей  витікає  гаряча  сльоза
I  повір,  біля  тебе  не  раз  хтось  ще  буде.
I  повір,  що  у  світі  ти  єдина  така.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176742
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 06.04.2010


Адель Станіславська

Кавовий аромат

Світло  з'їдає  тіні,
знов  мене  будить  нині
кАвовий  аромат.

Я  доторкнусь  рукою
звареної  тобою
чашки  гірких  принад.

Сонно  примружу  очі  -  
губи  твої  лоскочуть
голе  моє  плече...

Кава  і  поцілунок,
ласки  хмільний  дарунок
пристрастю  потече.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180656
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 30.03.2010


olesyav

Весна кохалася з дощем…

Весна  кохалася  з  дощем...
Він  пригортав  її  так  сміло,
Та  цілував  –  іще,  іще...
Аж  небо  стиха  буркотіло.

Він  пестив  лагідністю  див
Найменші  бруньочки  любові.
На  землю  ніжністю  стелив
Зелені  кúлими  шовкові.

Дрібненьким  листячком  вона
Мережила  сором’язливість.
Він  шепотів:  Моя!  Весна...
За  що  мені  ця  дивна  милість?

Неначе  щастя  оберіг  –
Твоя  любов  невинно-чиста...
І  розсипáвся  їй  до  ніг
Дрібними  краплями  намиста.


Весна  дощеві  віддала
Пелюстки  найніжніших  квітів,
Бо  ж  як,  скажіть,  вона  могла
Його  безумство  не  любити?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180655
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 30.03.2010


olesyav

Прошепочи мені зізнання…

Прошепочи  мені  зізнання
Вечірнім  вітром  у  гіллі
І  я  розвію  у  тумані
Усі  просолені  жалі.

А  потім...
лагідним  тремтінням
Напну  чекання  тятиву
І  дві  замріяні  півтіні
Впадуть  бажанням  у  траву.

Їм  ворожитиме  безсоння
На  лініях  думок  і  тіл.
Та    десь  на  крайчику  долоні
Забракне  для  гадання  слів...

Як  хочеш  бути  напівтінню
Зі  мною  в  щастя  на  краю  –
То  в  дивну  пору  надвечірню
Прошелести  просте
“Люблю...”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178281
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010


МАЙДАН

СТИ (ШОК) (8*)

***
Всё  вернули  ей  опять!
Текст  в  анкете  не  прошёл...
Где  в  графе:  "НЕ  ЗАПОЛНЯТЬ"
Написала  -  "ХОРОШО"
               ***
Дорогой!  С  себя  свалила
В  3  кг.  багаж.
Дорогая!  Просто  смыла
Свой  ты  макияж...
               ***
Не  простил  жене  измену!
(А  такая  ж  скромница...)
Прихватил  бельё,  на  смену,
И  ушёл  к  любовнице!
               ***
Когда  дождь,  мурашки  лихо
В  норках  затворятся,
И  при  этом,  они  тихо
Жутко  матерятся...
               ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176989
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010


Адель Станіславська

Поцілуй

Поцілуй,  приголуб,  пригорни,
Закружляй  мене  ніжністю  вальсу,
Пристрасть  ночі  в  мені  розбуди,
Доторкнувшись  губами  до  пальців...
Захлинувшись  шаленством  твоїм,
Від  знемоги  в  обіймах  розтану,  -
Розіллюся  туманом  густим,
Солов'їною  піснею  стану.
Серед  зір,  серед  ночі    -  твоя,
Засоромлена,  тиха,  невинна...
Прошепочу  кохане  ім'я,
І  над  обрієм  пташкою  злину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175012
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 02.03.2010


МАЙДАН

СТИ (ШОК) (1)

***
Всегда  на  стол  ложи  кусочек  хрена
На  завтрак,  ужин,  можешь,  на  обед,
Чтобы  никто  не  смог  подумать  скверно,
Что  ни  хрена  на  нём  совсем  уж  нет...
                           ***
Так  берегла  безумно  мужа
(От  чувства,  знать,  большого!)
Всегда  брала,  коль  было  нужно,
Все  силы  у  чужого...
                           ***
Не  приходит  вовремя  -
Раздражает  в  муже.
А  придёт  не  вовремя  -
Это  ещё  хуже!
                           ***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173781
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 24.02.2010


Адель Станіславська

Не квапся…

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Дорога  у  життя  така  далека...
Ще  трапляться  у  ній  і  дощ,  і  спека,
і  грім,  і  грози,  пахощі  й  розмай...

Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай.
Ще  будуть  радості,  печалі  і  тривоги,
стежки  неходжені,  поразки,  перемоги,
любов  і  сльози  -  віри  не  втрачай.

Усе  в  житті  з  подякою  приймай.
Хай  буде  добрим  щире  твоє  серце,
а  очі  -  ласки  повнії  озерця.
Не  квапся,  не  біжи,  не  поспішай...


*  Моїм  дітям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 22.02.2010


Журавка

Лиш тиша і ти…

Як  тільки  у  двері  квапливо  постукає  вечір,
І  в  цілому  світі  ми  станемо  раптом  одні.
Я  вітром  торкнуся  тебе,  обійнявши  за    плечі,
І    пензлем  змалюю  той  образ  на  білій  стіні.

Долоні  так  пахнуть  листочками  свіжої  м’яти.  
І  падає  тінь  від  вікна,  наче  шаль  на  волосся…
Лиш  тиша  і  ти.    Ну  хіба  ж  мені  треба  багато?
Мовчатимуть  зорі  про  диво,  що  раптом  збулося

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172825
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 19.02.2010


Повзик Рома

Поет…

Поет  малює  римами  картину,
Поет  малює  римами  село:
Маленьку  хатку,  яблуню,  калину,
Або  зима…  і  хатку  замело.

Поет  малює  римами  людину,
Емоції,  бажання  і  життя,
Чужу  або  свою  родину,
Минуле,  сьогодення,  майбуття.

Поет  малює  римами  кохання,
Він  може  змалювати  геть  усе,
Бо  він  Поет!  Лише  страждання
Поміж  рядками  мовчки  пронесе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169197
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 01.02.2010


udo

Как часто заблуждаются супруги...

Как  часто  заблуждаются  супруги,
Считая,  что  во  время  диалога
Ведут  душевный  разговор  друг  с  другом.
На  деле  же  -  звучат  два  монолога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126833
дата надходження 19.04.2009
дата закладки 28.01.2010


Дарія Левак

Ты умер вчера…

Закрою  все  окна  и  двери...
Встану  пораньше  с  утра.
Знаешь,  я  просто  не  верю,-
В  то,  что  ты  умер  вчера.

Слезы  в  глазах  я  не  скрою,
все  разобью  зеркала...
Знаешь,  я  вместе  с  тобою
Тоже  вчера  умерла.

Не  обрести  мне  покоя,
где  мне  тебя  отыскать.
Я  буду  спорить  с  судьбою,
буду  ее  обвинять.  

Все  нарушаю  запреты.
(Пусть  это  будет  не  зря!)
Я  ненавижу  рассветы!
В  них  больше  нету  тебя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168144
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 26.01.2010


V. Zolin

Измена

Придумай  оправдание  правдивей...

Я  помню  тебя  страстной  и  
ленивой,  
смеющейся,  
рыдающей  и
кроткой,  
с  танцующей  по  берегу  походкой,  
доверчивой,  
задумчивой  и  
хвАткой,  
склонившейся  над  детскою  кроваткой,  
заботливой,  
скандальной  до  горячки,  
и  очумевшей  от  поклонов  прачкой,  
кокетливой,  
надменной,  
интриганкой,  
тихоней,  
моралисткой,  
хулиганкой,  
распущенной,  
краснеющей,  
игривой...  

Придумай  оправдание  правдивей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114289
дата надходження 30.01.2009
дата закладки 21.12.2009


Адель Станіславська

Жіноча доля

Нелегка  ноша  це–
жіноча  доля.
У  неї  смак  солоної  сльози.
Мов  у  тюрмі,
хоч  ніби  і  на  волі...
Молюся,
дивлячись  на  образи
і  все  питаю  Господа,  питаю:
Навіщо,  Боже,
нащо  так,  чому
предрік  Ти  жінці
у  Едемськім  Раї,
Щоби  корилася  вона  йому?
Чому  лиш  жінку
Ти  скарав  так  тяжко  –
вчинив  її  рабинею  раба...
Вона  згрішила,
так,  згрішила  важко,
Але  ж  і  він  удався  до  гріха.
Чому  Ти,  Боже,
не  ділив  нарівно,
Щоби  і  він  частину  мук  узяв?..
...Прости,  мій  Боже,
вибач  мя  невірну.
Ти  краще  знав  -  кому,  і  що  давав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161220
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 15.12.2009


nadionchik

ПРОСТО ЖІНКА…

Будь  гордою,  та  стережись  гордині.
Покірна  будь,  але  не  як  рабині.
Весела  будь,  грайлива,  мов  вакханка.
І  будь  серйозна,  стримана,  як  нянька.

Будь  справді  сексі,  але  не  вульгарна.
«Закрита»  будь,  та  все  ж  така  бажана.
Актриса  будь  і  вмій  міняти  маски,
Будь  щирою,  як  добра  фея  з  казки.

І  хтива  будь,  немов  би  перша  зрада,
Будь  соромлива  –це  є  теж  принада.
Будь  владною,  неначе  ти  -  богиня
Беззахисною  будь,  немов  дитина.

Будь  вільна  й  дика,  хижа,  як  тигриця.
І  лагідною  будь,  неначе  киця.
Будь  любляча  дружина  –  не  «кухарка»,  
Для  нього  будь  і  стерва,  і  коханка.                  

Будь  жінкою  –  проста  і  незбагненна.              
Стань  обраному  ніжна  і  вогненна.
Тоді  коханий  скориться  без  бою,
Віддавши,  наче  жриці,  серце  й  волю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154372
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 09.11.2009


Оксана П.

ВІРНІСТЬ

Віршем  для  Тебе
мовою  тиші
думкою  серця
крапель  дощу
лебединого
ніжного  неба
вірність  у  вічність
Тобі  вознесу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147802
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 03.10.2009


Nikol

Я не грішила...

Я  не  грішила  -  я  любила
Нема  в  гріху  моєму  зла...
Себе  я  тільки  загубила,  
Щоб  відродитись  для  тепла.

Я  своє  серце  віддавала
Усе  до  краю,  без  жалю.
Я  не  грішила,  я  кохала,
Розтерши  по  щоці  сльзу...

І  я  співала,  бо  щаслива...
І  танцювала  під  дощем...
Я  не  жалкую,  бо  я  жила.  
І  ще  майбутнє  жде  мене.

Мій  сон  -  солодкий  і  спокійний.
Немає  в  ньому  й  краплі  зла.
Я  не  грішила,  я  любила,  
Любов  любила,  як  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121749
дата надходження 16.03.2009
дата закладки 25.03.2009