Как тяжело сказать тебе “Прощаю”
Я верила, и верить продолжаю
Но лишь коснусь своими губ твоих
Я чувствую её следы на них
Ты изменил, хоть верным клялся быть
Теперь меня ты просишь всё забыть
Не помогли нам прочность чувств, любовь
Ты раньше так кричал о них и вновь
Но если любишь, то зачем она?!
Ведь я терпела все, была верна
Лишь повод для тебя, - та наша ссора, -
И разорвала сердце волчья свора
И на асфальте вперемешку с грязным снегом
Лежит теперь душа моя и смотрит в небо
И каждый каблука удар и шаг
Лишают на душе моей синяк
Она взорвалась, разлетелась на куски
От боли, страха, от обиды и тоски
Ты смотришь на неё внимательно и тупишь
Я знаю, что в итоге просто переступишь
А я смотрю на всю ту грязь и кровь
Теперь я знаю, как убить любовь
Одним ударом, как стрела иль нож
Ты сам когда-то это все поймешь
Почувствуешь всю остроту той боли
И что зависишь лишь от чьей-то воли
И кто-то переступит твою душу
Но для начала вывернет наружу
Наколет твое сердце на каблук
И с ней уйдет вся его жизнь и стук
И ты заплачешь в жизни первый раз
Как с неба дождь, польются слезы с глаз
Как жалок, стоя над душой, теперь мой милый
А я свою в ту ночь без слез похоронила
И на её могилке уже взошли цветы
Но не увидишь этой красоты
Моя любовь – цветы – растет к тебе на воле
Я их сорву, но нету больше боли
Держу я их в руках, всего лишь пять
Но хоть бы эти ты сумел понять
Под твоей дверью их я положу
И к каждому записку напишу
Вот первый – красный, яркий и большой
То вся та боль, пришедшая с тобой
В тот вечер, как опустив глаза
Ты о своей измене рассказал
Второй – поменьше, розового цвета
То страх, что испытала я при этом
Ведь жизнью всей моей был только ты
И в один миг все рухнули мечты
А третий – желтый, его аромат
Разъест все изнутри, как сильный яд
То вся моя обида, что огнем
Сжигала мои чувства день за днем
Четвертый – белый, словно снег в тот день
Покуда грязь его не взяла в плен
То та тоска моя, что как змея кусалась
Вокруг души погибшей извивалась
А пятый – черный, словно ночь в лесах
Завял, не пахнет, сыпется в руках
Его возьмешь последним, тут же бросишь
Но ведь о нем настойчиво так просишь
Ты не узнал, а то любовь моя была
Она в руках твоих до ночи той цвела
Услышал, кинулся к цветку, поднял
Но поздно – он давно уже завял
И до сих пор ты молишь о прощенье
Мол жить не можешь в этом ты мученье
Ну что ж, раз нужно скинуть камень – я прощу
Ты радостный, ты счастлив, я – грущу
И не нужны твои мне предложенья
У умершей любви нет продолженья
И вот исход, какого добивался:
Не с ней и не со мной – один остался!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107857
дата надходження 16.12.2008
дата закладки 16.12.2008
Безводна, спалена, загублена пустеля
Вже подих вітру навіть не врятує
Лиш алкоголь всі почуття тамує
Очима п’яними ти дивишся у стелю
Як тимчасове забуття проходить
Рука сама вже тягнеться до дози
Давно ступила вже за грань неврозу
Хай краще тілу, ніж душі щось шкодить
Фізична смерть лякає лиш нікчемних
А от душа, сльозами вже омита,
На смертному одрі лежить розбита
Від мрій, надій і почуттів даремних
Спочатку страшно, потім страх минає
Чекаєш свого часу крок за кроком
Щоб суїцид не скоїть ненароком
Ти під рукою телефон тримаєш
Сміливість це чи слабкість, я не знаю
Чи може лиш не вистачає духу
Узяти лезо й різонути руку
Бо за таке на небі покарають
Убити тіло легко, трошки болю,
Щоб не за раз (бо гріх!), а по шматочкам
Прощаючись з неродженим синочком
Урешті полетить душа на волю
Там мусить бути легше, буде спокій
Ні сліз, ні болю, горя і образ
Ні грубих слів, ні непотрібних фраз
Душі замученій не бути одинокій…
Це ще не здійснене, лиш схему я зробила,
Допоки в забуття не провалюсь,
За нього слізно Богу помолюсь
І знов печаль, мов саваном, накрила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107705
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Яскраве світло лампи б'є у очі
Чотири стінки, стеля і вікно
Не спала вже підряд чотири ночі
Ти тут лежиш без сил не так давно
Уже твої не кровоточать рани
Лиш сльози котяться, лишаючи сліди
Усе пройде - лиш на зап'ястках шрами
Він ще не раз згадає крик "Не йди!"
Пішов від тебе і не повернувся
Змішались відчай, сльози й твоя кров
Лиш на прощання ще раз обернувся
Той погляд вбив і душу, і любов
Зайшла додому, сльози не втихали
Дивилась в дзеркало - не бачила очей
Лиш з ним хвилини щастя ти пізнала
Попереду ж болюча тінь ночей
Ніколи лезо в ванній не шукала
Тепер знайшла, й поріз зробила враз
Останній раз повітря ти вдихала
Чи тільки думала, що це останній раз
Прийшла до тями - лікарняне ліжко
Немає сенсу жити, а живеш
Підходиш до вікна...невже як кішка
У невідомість ночі ти стрибнеш?
Вже точно ти востаннє так ридаєш
Вікно відкрите, ти внизу лежиш
Ти вже нічого ні про що тепер не знаєш
І вічним сном спокійним зараз спиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107707
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
А ти сидиш самотня й неспокійна
І час біжить стрімкою течією
Розумна, добра, любляча, надійна
Та щось ніхто не назове своєю
Ти часто так латала собі душу
Так довго рани гоїлись нові
Ти будеш сильною й сміливою, ти мусиш
Бо краще бути з каменю, повір
Не пустиш більше в душу сум і тугу
Вже виплакані сльози всі твої
Не стерпиш більше ти душі наругу
Криваві вже скінчилися бої
Безсонні довгі горобині ночі
А зранку в дзеркалі перед тобою знов
Колись яскраві, зараз тьмяні очі
Це лиш краплина плати за любов
Невже цього так прагла, так хотіла
Як відкривала йому почуття
Дивилась в очі вперше, а він вміло
Потроху забирав твоє життя
Було все так чудово, так прекрасно
Він ніжно цілував і обіймав
Тобі було так просто і так ясно
Ти думала, що він тебе кохав
Ти вірила і він давав надію
На те, що буде поруч назавжди
Твій розум поруч з ним уже не діяв
Допоки не сказав тобі він: «Йди»
Скінчилась гра, зійшла з очей полуда
Сміявся він, а йти не поспішав
Вмирало серце, гострий біль у грудях
Поблякли очі, плакала душа
Ти це стерпіла, зшила серця рани
Ще помилялась й вірила не раз
Та не зійдуть ніколи болю шрами
Не вір як кажуть, що лікує час
Хоча й біжить стрімкою течією
Та лиш змиває твого серця біль
Колись ще хтось назве тебе своєю
Пісні кохання вчуєш звідусіль
А ти сидиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107684
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Не сплю, сегодня некуда спешить,
Забью последний гвоздь в живую стену,
Оно сегодня всё второстепенно,
Пожар бы кто помог мне затушить...
Щелчок... и на мгновенье время стоп,
Секунда... доля... и назад навстречу
Зиме... а говорят, что время лечит...
Холодный отрезвляющий сугроб...
Устала... нет, я волею луны
Себя сегодня обмануть пытаюсь,
От мыслей просто молча закрываюсь –
Но ждут... они желанием полны...
Я... как всегда... не сдержанна опять,
Никак мне не закрыть двойные двери...
Родная наша... милая... я верю...
Нельзя же обо всем на свете знать...
Вопросы есть... на них ответа нет –
И между нами точка-точка-точка...
Да... каждый звук... и взгляд я помню точно...
Всё будет утром... через час рассвет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107665
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
переклад пісні В,Висоцького
Що є сил, я лечу у пориві,
Але знов, як учора, нажаль
Направляють озброєні звіри
В наші груди безжалісну сталь
Десь ліворуч я чую гвинтівки –
Там мисливці вбивають вовків,
І мій шлях закривають уривки
Кров`ю вимазаних прапорців.
Приспів:
Йде полювання на вовків, йде полювання
На сірих хижаків – щенят і вже старих
Лиш суки гавкають у нашу мить останню
І брижить у очах від клятих прапорців.
Від нас правила знов приховають
(вони роблять таке кожен раз)
Вільний шлях прапорці закривають
І мисливці стріляють у нас
Вовк не може порушить традицій
Ще в дитинстві, малих цуценят
Нас навчила матуся-вовчиця
Аніж вирватись, легше вмирать...
Приспів : той саме
Ну, чому нам не можна втікати?
Ми ж сильніші і швидші за всіх...
Прапорці на шмаття розідрати
Й взагалі не зважати на них...
Десь завила від радості сука
(Там, де брат мій підстрелений впав),
А мисливець на мене, падлюка,
Подивився й гвинтівку підняв...
Приспів : той саме
Та пішли ті традиції к бісу,
Я зробив все, що тільки я міг:
Прапорці перескочив й по лісу
Я утік, здивувавши усіх
Що є сил у пориві лечу я
(Я й самого себе здивував),
І позаду я радісно чую
Як розгублено хтось закричав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106800
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 14.12.2008
Бесконечная синь…
Вот они, небеса…
Взглядом пропасть окинь –
Помутнеет в глазах…
…И течет по щекам
Непрерывный поток…
…Ты впервые слезам
Дать отпора не смог…
…Ты стоишь на краю,
Дрожь в коленях, кляня…
Я тебя узнаю –
Это умерший я …
05.07.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107510
дата надходження 14.12.2008
дата закладки 14.12.2008
Не имея желанья очнуться,
день и ночь я хожу в полутьме,
ожидая,когда же начнутся
перемены во мне и извне.
Так ,шатаясь без цели,зайду я
к Ней,ушедшей навек в Никуда,
заменившей себя на другую,
но запомнившейся навсегда.
Поздороваюсь,словно не видя,
что не с ней говорю,а с другой...
И ,ничуть не желая обидеть,
обижаю-вопросом о Той.
Блеск в глазах погасив моментально,
на меня поглядит,промолчав,
да в глаза мне посмотрит печально;
чуть не плача,прошепчет:"прощай..."
Я уйду,чтоб без сна и без денег
прошагать до утра и назад;
Чтоб прохладою улиц вечерних
остужать ледяные глаза.
Где ж ты сгинула,ангел желанный?
Где ж ты,бестия с парою крыл?
...я шатаюсь в объятьях тумана-
так,как ёжик в мультфильме ходил...
Я не верю насмешкам знакомых,
будто шансы на встречу с тобой
минимальны;мол,в двориках тёмных
отыщу только пьянки;разбой;
бытовые разборки "под мухой";
наркоманов у окон аптек;
мусоров,глазки строящих шлюхам;
а тебя,мол, не встречу вовек...
отрицая сомнения рьяно,
пью дешёвый портвейн из горла
и кричу,от отчаянья пьяный:
"Я НЕ ВЕРЮ,ЧТО ТЫ УМЕРЛА!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106532
дата надходження 06.12.2008
дата закладки 14.12.2008