НАДЕЖДА М.: Вибране

Олекса Удайко

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай  мережити  ескізи,  
що  упадуть  в  природний  гобелен,
та  видавати  в  колорит  безвізи,  
де  тішать  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  лиш  і  темний  маргінал.  

Шедеври  ті  "відлунюють"  мастилом,
як  вилиск  сонця,  вправність  метра  рук.
велике  й  вічне  бачиться  не  з  тилу:
майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  усі  прожити  б  я  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Амадей

Лише тебе не вистачає

Нарешті  доленька  розквітла  барвінково,
І  серце  серденьку  співає  пісню  щастя,
Вслухаюся  у  кожне  Твоє  слово,
І  забуваю  біди  і  нещастя.

Моя  душа  трояндою  розквітла,
І  серце  в  грудях  солов"єм  співає,
Твоі  вірші,  для  мене  промінь  світла,
Я  в  них  відчув,  як  Ти  мене  кохаєш.

Відчув,  як  серденько  Твоє  у  грудях  грає,
Від  щастя  в  небо  вирватися  хоче,
Моя  душа  від  щастя  завмирає,
Співає  серце  солов"єм  щоночі.

Іду  у  сад  стежиною  у  росах,
Дивлюсь  на  зорі,  бачу  Твоі  очі,
Кохання  Ти  моє  срібноволосе,
До  Тебе  доля  манить  дні  і  ночі.

Душа,  для  Тебе,  солов"єм  співає,
І  доленьку  щасливу  в  гості  кличе,
Про  зустріч  мріє,  зустрічі  бажає,
Так  хочеться  зустрітися  пошвидше.

Прилинь,  не  забарись  моя  Лебідко,
Квітучий  сад  на  нас  давно  чекає,
Моє  Ти  Сонечко,  моя  чарівна  квітко,
В  житті  моім,  Тебе  не  вистачає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848402
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Ніна Незламна

Землю прикрасила

Десь  ходила,  десь  бродила,  підбори  стоптала
В  золотаву  сукню  вбралась,  з  вітерцем  злітала
Над  долинами  і  в  горах,  золотилось  всюди
Ароматом  чаклувала,  ліси,  поля  й  скирти.

І  в  садочок  завітала,  паняночка  осінь
Її  з  радістю  чекала,  що  й  мене  запросить
Винограду  скуштувати,  тож,  як  медок,  солод
Злегка  у  обійми  взяла,  щоб  пізнала  холод.

А  ранком  морозні  роси,  ледь  -  ледь  засріблились
В  душі  радість  не  вгамую,  яблука  налились
Ніжним  і  пахучим  соком,  в  них  щічки  рум`яні
Приваблюють  бджілок  груші,  жовтенькі,  духмяні.

Вітерець,  то  немов  скрипка,  що  веде  до  танцю
Розсипає  щедра  осінь  купами  багрянцю
І  запросить  в  гості  дощик,  музики  веселі
Потішаться  цій  панянці  у  кожній  оселі.

Походила,  побродила  землю  прикрасила
Хай  роки,тебе  стрічати  -  я  буду  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пересіклися поглядом німим

Пересіклися  поглядом  німим,
А  серце,  серце  так  кохало.
Минуло  вже  з  тих  пір  багато  зим,
Душа  любила  і  страждала.

Як  очі  закривалися  до  сну,
Твій  силует  з'являвся  знову.
З  тобою  поверталися  в  весну,
Заквітчену  і  кольорову.

Яка  була  чудовою  пора
І  хоч  лили  дощі  і  зливи.
Я  шепотіла  ніжності  слова,
То  передати  неможливо.

І  може  ще  в  житті  наступить  день,
Коли  нас  доля  поєднає.
Співати  буде  серденько  пісень,
Воно,  ще  любить  і  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848379
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Валентина Ланевич

На світанні встала я.

На  світанні  встала  я
І  косила  і  гребла,
Піч  топила  й  хліб  пекла,
Ще  лагодила  хліва.
Задивлялась  на  джмеля
Й  на  сусідського  коня.
На  метелика  на  квітці
Та  на  кицьку  на  доріжці.
На  листочка,  що  шумів,
Розказати  щось  хотів.
Певно,  те,  що  осінь  знову
Одягла  свою  обнову.
Он,  і  ластівки  у  ряд
На  дротах  усі  сидять.
Вже  у  вирій  їм  пора,
Чути  й  крики  журавля.
В  небі  тягнуться  ключі,
Розбивають  синь  в  журбі.
Осінь  -  підсумків  пора
Й  те  -  не  вигадка  -  життя.

15.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848275
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Надія Башинська

ХТО ТИ?

 Золотому  журавлю  (а  він  був  золотий)  сказали:
"Тут  і  стій!"  
І  він  стояв.  Отак  стояв.  Літати  так  хотілось...
Як  бачив  в  небі  журавлів  -  від  щастя  серце  билось.
Як  чув  веселе  він  "Курли"  (то  повертались  журавлі  
весною  в  рідний  край),  хотів  і  він  злетіти.
Йому  казали:"Ти  не  смій!  Тихенько  стій.Ти  золотий!"
         І  він  стояв.  І  він  мовчав.А  як  хотів  сказать  
"Курли",  його  питали:"Ти  куди?  Не  можна  вилітати.
То  ж  не  виходь  із  хати."
         І  бачив  він,  як  восени  збирались  птахи  в  зграї
(у  вирій  відлітали).  Хотів  і  він  змахнуть  крильми,  
а  йому  знову:"Ти  куди?  Не  смій!  Отут  і  стій."
І  думав  він:"Хто  я  такий?  Чи  я  насправді  золотий?
Як  добре  тим,  хто  є  простий.  Он  знов  летять...  Ле-
тять  вони.  Чути  журливе  їх  "Курли".  Якби  й  мені..."
         А  вам  скажу  по-правді  я,  шкода  отого  журавля.
Бо  лиш  в  стрімкім  польоті    дізнатись  можна,  ХТО  ТИ?
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848294
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Амадей

Коли я чую жалібне "курли"

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
Дивлюся  в  небо,  й  серце  завмирає,
Що  вас  чекає  на  чужій  землі?
Яка  вас  доленька  на  чужині  чекає?

Зустрінуть  вас  в  дорозі  холоди,
І  голод  буде  душу  допікати,
І  буде  вас  назад  тягти  завжди,
Сюди,  де  залишилась  ваша  хата.

Якщо  й  зустріне  чужина  теплом,
Якщо  і  чисті  плеса  вас  зустрінуть,
Хоч  як  би  добре  там  вам  не  було,
Та  зватиме  вас  Ненька-Украіна.

І  буде  довгою  для  вас  ота  зима,
Немов  дорога  здому  на  чужину,
Ніде  у  світі  краще  не  бува,
Бо  дома  гріють  навіть  мерзлі  стіни.

Нехай  же  буде  легким  ваш  політ,
Вітри  попутні  хай  допомагають,
Летіть,  моі  журавлики,  летіть,
Хай  вас  Святий  Господь  оберігає.

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
То  слухаю  і  серце  завмирає,
Молю  я  Господа,  хай  зглянеться  згори,
Й  живими  вас  додому  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848295
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Журавлики милі мої

Неначе  прощальна  соната,
Доносилось  з  неба  "  Курли".
Вже  осінь...  Їм  час  відлітати,
Прощайте,  кажу,  журавлі!

Щасливої,  любі  ,  дороги,
Щоб  ви  долетіли  живі.
Нехай  оминають  тривоги
І  душ  не  торкають  жалі.

Щоб  вас  не  мочило  дощами,
В  путі  не  штовхали  вітри
Щоб  сила  була  завжди  з  вами,
Летіти  у  дальні  світи.

Прощайте,  прощайте  рідненькі!
Хай  буде  дорога  легка.
І  хмари  хай  будуть  біленькі,
Напоїть  нехай  вас  ріка...

Ми  будемо  вас  виглядати
У  рідні  краї  навесні.
Із  трепетом  будем  чекати,
Журавлики  милі  мої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848262
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Ганна Верес

Вона не просто жінка – мати

Сивина,  сивина,  сивина  –
Не  прикраса  вона  –  квіти  долі,
Часто  з  віком  приходить  вона,
А  частіш  джерело…  невідоме.

Навідалась  їй  в  коси  сивина,
Хоч  молода  ця  жінка  і  нівроку,
Цьому  виною  –  рашівська  війна
Й  від  сина  вісточки  немає  більше  року.
Їй  сивина  ця,  кажуть,  до  лиця
Оті,  хто  її  горя  не  приміряв.
Чекає  день  і  ніч  вона  бійця,
Не  втративши  і  на  секунду  віри.

З  молитвою  лягає  і  встає,
Скупий  момент  прощання  перебравши,
І  кожне  слово  сина,  і  своє
Про  Україну  і  підступну  Рашу.
Намотує  думки,  мов  на  спіраль,
Котра  щомиті  може  перерватись.
Чи  літня,  чи  зимова  це  пора,
Чи  осінь  пізня  –  у  зажурі  мати…

Для  неї  кожен  день  –  отой  рубіж,
Який,  ой,  як  непросто  подолати.
У  серденьку  її  –  російський  ніж,
Адже  вона  не  просто  жінка  –  МАТИ!
Укотре  осінь  килим  простеля.
Тримає  віра  неньку  посивілу,
Що  буде  вільною  її  свята  земля
Й  що  син  живий  повернеться,  теж  вірить!
27.08.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848120
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Ганна Верес

Ічнянщино, мій краю сонцеокий!

[b]До  Дня  міста  Ічня![/b]

Ічнянщино,  мій  краю  сонцеокий  –
Дідів  моїх  і  прадідів  земля  –
Ти  пам’ятаєш  перші  мої  кроки,
Коли  журив  мене  і  звеселяв?
В  дорогу  проводжав  колись  далеку,
На  вірші  надихав  мене  й  пісні.
Лечу  щораз  до  тебе,  мов  лелека,
Завдячуючи  черговій  весні.

Ічнянщино,  усе  в  тобі  сплелося,
Й  терпіння  мами,  й  батьків  сум  скупий,
Уже  й  моє  у  інеї  волосся
Й  десятки  літ  покладено  в  снопи.
Але  любов  не  випита  до  краю
З  душі  криниці,  де  немає  дна.
Сьогодні  ти  дітей  своїх  збираєш.
Їх  тисячі.  І  всіх  любов  єдна
До  Іченьки,  що  хвилечками  грає,
До  парків:  Качанівки  й  Тростянця,
Дозволь  вклонитися  тобі,  коханий  краю
І  не  останньою  хай  зустріч  буде  ця.
4.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848219
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Наталя Данилюк

…І ми пішли…

…І  ми  пішли,  не  озирнувшись  в  літо,
У  світанковий  сизий  перламутр,
На  мапі  неба  скалкою  графіту
Ніч  начеркала  нам  якийсь  маршрут.

Верткі  стежки  курилися  за  нами,
Сухі  поля  диміли  нам  услід,
І  жолуді  рипіли  під  ногами,
І  янтарі́в  залитий  сонцем  схід.

Ми  ще  не  знали:  що?  Куди?  І  звідки?
Манили  вдалеч  дивні  міражі.
Старі  тополі,  мовчазливі  свідки,
Нас  провели  до  крайньої  межі.

А  далі  –  світ  широкий  і  строкатий,
Нові  падіння,  злети,  забуття…
Бо  не  під  силу,  мов  макет,  зверстати
Життя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Амадей

А в серці квітне юності весна (авторська пісня)

Всміхнись  до  мене  сонячним  промінчиком,
Пошли  мені  усмішку  чарівну,
З  тобою  ми  вже  зорями  повінчані,
Ми  поселили  в  серденьку  весну.

Весна  буяє,  білим  цвітом  піниться,
П"янить,  неначе  молоде  вино,
Чому  з  тобою  пізно  так  зустрілися,
Злились  два  серденька  закохані  в  одно.

В  піснях  кохання  серденько  виспівує,
І  пісня  лине  з  душ  у  небеса,
Душа  в  піснях  любов  свою  оспівує,
Кохання  пізнє,  -  це  ж  така  краса!

Хоча  воно  й  з  засніженими  скронями,
Та  в  серденьку  іще  вогонь  горить,
І  ловим  зорі  в  зорепад  долонями,
А  дотик  тіл,  як  в  юності  п"янить.

А  серденько  з  грудей,  от-от  і  вискочить,
Й  полине  піснею  у  сині  небеса,
Одного  погляду  твого  для  мене  вистачить,
Від  нього  помирав  я  й  воскресав.

Твій  голос  ніжний,  лине  в  душу  піснею,
П"янію  так,  неначе  від  вина,
Любов"ю  насолоджуюся  пізньою,
А  в  серці  квітне,  юності  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848158
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні пейзажі

А  за  вікном,  а  за  вікном  вже  знову  осінь,
У  небі  чути  журавлине  стоголосся.
Під  ноги  сипе  вона  яблука  червоні
І  листя  падає  оранжеве  в  долоні.

Вітри  із  Півночі  примчалися  холодні,
Густим  туманом  вкрились  береги  сьогодні.
А  на  пожовклих  травах  залишились  роси,
Вплітає  вітер  прохолоду  вербам  в  коси.

Кудись  у  даль  за  руслом  поспішає  річка,
Свою  печаль  ховає  пташка  невеличка.
Самотньо  в  прохолодну  і  осінню    пору,
Їй  так  бракує  пташиного  фолькльору.

Квітують  знову  різнобарвні  хризантеми,
Про  них  одвічно  хтось  складатиме  поеми.
Милують  око  наше  ці  чарівні  квіти,
Між  ними  хочеться  співати  і  радіти...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Віталій Назарук

ПОЛИНОВИЙ СМУТОК

Рве  смуток  душу  -  радість  відлетіла…
Життя  одне  і  скоро  промайне.
Забуті  болі  визнані  для  тіла,
Щоби  вони  забулися  мене.

Сині  волошки  відцвітуть  у  полі,
Осінь  приблизить  грізні  холоди
І  одинокі    стомлені  тополі,
Заглядують  у  сторону  води.

Озимина  зазеленіє  в  полі,
Останній  ключ  закриє  далину.
Зима  ще  буде  снитися  тополі,
У    запасу  сухого  полину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848137
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Амадей

Загляну в очі…

Загляну  в  очі  твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
Й  не  дам  згубити  мою  надію,
Все  те,  що  квітне  поміж  нами.

Зіп"ю  з  барвінку  сонце-роси,
Промінчик  сонця  вип"ю  з  неба,
Відчую  запах  Твого  волосся,
І  що  мені  в  житті  ще  треба.

Забуду  болі  я  і  печалі,
Душа  мов  птаха  полине  в  небо,
Душа  полине  в  далекі  далі,
І  стану  Янголом  біля  Тебе.

Я  розцілую  Твоі  долоні,
Й  вуста,  мов  вишні,  Твоі  медові,
І  почорніють  вмить  наші  скроні,
Й  поллється  щастя  з  душі  моєі.

Й  поллється  з  серця  чарівна  пісня,
Зіллється  в  гаю  із  солов"ями,
І  буде  квітнуть  кохання  пізнє,
І  сад  розквітне  наземним  раєм.

Загляну  в  очі  Твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
І  буде  вічно  із  серця  литись,
Чарівна,  вічна  пісня  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848072
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Ніна Незламна

Та , в синій сукні / проза/


За  вікном    вздовж  дороги  мелькали  дерева  покриті  снігом,    а  деякі    голі,    аж  сизі  від  морозу.  А  поміж  них    зелені  й  пишні    ялини  і  сосни,    на  голках    льодові  намистини,  срібляться,    переливаються  на  сонці.    Іскриться  сніг,    то  сріблом,  а  то  й  златом….
     За  два  тижні    настане  березень  ,  помітно  сонце  яскравіше  і  промені  все  ж  тепліші,    хоча  й  мороз  вночі  був  мінус  п`ятнадцять  градусів  та  все  ж    ближче  до  полудня,    не  більше    й  семи.    
Автобус    їхав  не  дуже  швидко,  по  ледь  -  ледь    розчищеній  дорозі,  видно  вночі  славно    погуляла  хурделиця.    Під    лісом  не  малі  пагорби  снігу,  кущів  зовсім  не  видно,  а  дерева  в  облозі  з  усіх  сторін,  по  пояс  потонули    в    кучугурах,  наче  одяглися  в  білі    й  пишні  спідниці.
 Михайло  дивився  в  вікно  і  часом  поневолі  прикривав  очі  від  різкого  сяйва    снігу,    на  душі  спокій  і  відчуття  благодаті.  Як  добре,      вперше  за  п`ять  років      пішов  в  відпустку.  І  тут  така  нагода,  ще  й  путівку  запропонували  в  санаторій,  в  Слав`яногірськ.    Можливо  б  і  не  їхав  та  дружина  наполягла,  каже  Їдь  любий,    я  тобі  довіряю.  Знаю,    хоч  живемо  з  тобою  п`ятнадцять  років  і  всього  в  нас  було  ,  окрім  зради  звичайно,  тож  гадаю  і  цього  разу    не  вскочиш  в  гречку.    Звичайно,    думав,  де  там  скакати,  двоє  дітей  вдома  і  їх    треба  на  ноги  ставити,  як  кажуть  люди.
 А  потім  ледь  помарнів,  наче  сіра  тінь  лягла  на  обличчя…    А  чи  кохав?  Й  не  снилося  тоді,  просто  допоміг  встати  на  ноги,  коли  вона  упала  з  велосипеду  і  зламала  тазостегновий  суглоб.  Добре  телефонна  будка  неподалік,  визвав  швидку,    лікар  йому    запропонував  поїхати  з  нею,  дати  покази,  як  це  трапилося.  Там    наче  й  не  було  причини  впасти,  чи  вона  на  когось  задивилася,  чи,  щось  інше.  Саме  в  той  час  він  поспішав  на  автобус,    мав  їхати  на  роботу,  до  зупинки  залишалося  метрів  десять,  як  таке  сталося  з  дівчиною.  Як  міг  не  помітити,  коли  падала,  то  пролунав  скрегіт  і  відразу  гуркіт,    і  так    скрикнула  голосом  гучним,  як  було  не  почути,  хоча      рух  машин  не  зупинявся.
Її    чорні  очі,    благаючі  про  допомогу…    А  згодом    декілька  раз  провідав    в  лікарні.  Коли    лишалися  на  одинці,  брала  за  руку    і    такий    ніжний  погляд  і  запитання,  коли  прийдеш?  Не  міг  відмовити,  не  був  байдужим  до  чужої  біди.
       Йому  тоді  йшов  лише  двадцять  другий  рік,  він    тоді  і  гадки  не  мав,  щоб    так  рано  одружитись.  Та  прийшов  одного  разу  до  неї  додому,  цього  разу  вона  сама  відкрила  двері  ,  радісно  повідомила,  що  батьків  вдома  не  буде,  поїхали  на  дачу.  Ох  та  молодість,  палкі  поцілунки  і  обійми,  а  потім  ніч…  Чи    хотів,  щоб  сталось  те,  чого  не  виправиш?    Мабуть  ні!  Але  її  ніжність  тіла,  шепіт  на  вухо    -»  Лицар  моєї  мрії,  мій  Геракл»…    Не  втримався,  закипіла  в  жилах  кров,  та    шалена  пристрасть  спокусила  на  гріх.  То  було  лише  один  раз  та  за  місяць  новина    -    буде  дитя.    Ось  таке  кохання,  чи  то  кохання?    І    часом  так    важко  на  душі,  коли  згадує  ту  ніч  і  все  немов    хтось  переслідує  його,  хочеться  озирнутися  назад,    здається,  що  щось  загубив,  пропустив  в  житті….  
   Та  час  летів  і  вже  радів,  як  син  і  донька,    між  ними  рік  різниця,  збирали    для  обох  волошки  в  житі.  Здавалося  й  щасливий,  чого,  ще  треба.  Ось  так  і  склалося  життя  сімейне.  У  злагоді  біль  -  менш  і  в  достатку    можна  сказати.  Вона  вчителька  української  мови,  а  він    найкращий  слюсар  на  заводі,  квартиру  від  заводу  отримав,  тож  живи  та  й  тішся,  як  іноді  казав  йому  батько,    -  «Я  в  твої  роки  цього  не  мав».
Путівка….    Думки,  як  рій  бджіл    в  голові,  легке  хвилювання…  А  цікаво,  як  там    є  танці,  чи  немає?  З  дитинства    любив  танцювати,  в  школі  був  найкращим  танцюристом  .  На  жаль  в    дружини    не  було  такого  великого  бажання    навчитися  так  танцювати,  як  він.  Але  дітей,    хоч,  ще  й  не  дорослі,  все  ж    навчив  і  вальсу,  і  фокстроту.
     Автобус  під`  їхав  до    приймального  відділення  санаторію….  За  пів  години  Михайло  зайшов  в  кімнату,  де  за  столом  сиділо  двоє  молодиків.    Хлопці  відразу  встали,  один  з  них  ,  високий  на  зріст,усміхнувся  і  подав  руку,
- О!  До  нашого  полку  прибуло.  Я    Павло,  а  це  Денис,  будемо  знайомі.    Він  представився  хлопцям,    оцінюючи  позирав  на    кожного,  мабуть  по  років  двадцять  п`ять,  не  більше,  зробив  висновки.  І  роз’дягаючись,  весело,
- То  я  для  вас,  як  дядько  певно.    Не  дуже  підійду  до  компанії,  мабуть  захочете  жінок  приводити…
Хлопці  переглянулися  і  примруживши  очі,  засміялися.
-  Та  ні,  ми  не  по  цій  часті,так  розважитися  можна  буде,  потанцювати,а  щоб  дружинам  зраджувати  то  ні,  приїхали  відпочити,  -  весело  сказав  Павло  .
-  Та  і  це  ж  небезпечно,  -  підтримав  розмову  Денис.
-  Ага,  то  ви  одружені,  це  вже  добре,  а  за  фахом  хто?  І  звідки,  як  то  кажуть  родом  ?
- Ми  з  Донецька  обоє,  шахтарі,  -      поспішив  сказати  Павло,    -  А  ви  звідки?
- Я  харків`янин…  На  ХТЗ  слюсарем  працюю.  Значить  всі  трударі,  тож  будемо  відпочивати.  А,  щодо  танців,  я  б  теж  туди  пішов  з  задоволенням    та  боюся  пари  мені  не  буде,  туди  напевно  одна  молодь  ходить.  Та    тільки  давайте  на  «ти»  звертатися,  я,  що  такий  старий?!
       В  перші  дні    відпочинку,  після  масажів,  хвойних  ванн,    які  назначив  лікар,  в  кімнаті  всі  відсипалися.  Іноді  хлопці  веселили  Михайла,  розповідали  про  свої  походеньки,  а  часом  і  про  роботу  згадували.  Він  дивився  на  них  і  думав,  невже  я  таким  був  десять  років  назад…    Дивувався  їх  безтурботності,  часто  в  кімнаті  лунав  сміх,  розповідали  анекдоти,  жартували  один  над  одним.  Ввечері,  сидячи  за  столом,    грали  в  доміно,  до  пізнього  вечора  чаювали.  Лежачи  в  ліжку  Михайло  любувався  видом  за  вікном.    Іскрився  сніг  від  світла,  що  падало  з  вікна,  а  далі  наче  вхід  в  дивовижну  зимову  казку,  заворожували    ялини  вкриті  пухнастим    білим  снігом.  Поневолі    Михайло  згадував  дитинство,  як  ходив  з  батьком  в  ліс  по  ялинку,  по  пояс    провалювався  в  сніг.  І    ледве  витягував  ноги  з  валянками,  в  яких  вже  було  повно  снігу.  А  згодом,  вже  вдома    батько  знімав  їх  і  сміявся,  ти  як  той  »Мужичок  -    сноготок»    в  Некрасова.  Діставшись  додому,  батько  натирав  ноги  горілкою,  вважав,  це  перші  ліки    в  такому  випадку  і  мама  готувала  пахучий  чай  з  м`ятою  й  калиною.
       Одного  вечора  ….    Михайло    дрімав  в  ліжку,  насолоджувався    безтурботністю,  вже  й  відіспався  за  всі    роки,  хоча  минув  лише  тиждень  .  Під  подушкою    чергова  прочитана    книга  за  ці  дні,  вже  б  погуляти  по  стежках,  можливо  якось  помандрувати  по  окрузі,  чи    до  лісу  пройтися,  планував  собі.  І  тут  різко  відкрилися  двері,  обтрушуючи  з  себе  сніг,      ввалилися  хлопці.  Розчервонілі    обличчя  осяяні  щастям  і  легенький,  радісний    сміх.  Михайло  сів  на  ліжку,  звісивши  ноги  до  підлоги,  
- Бачу      такі  веселі,    ви,  що  може    в  сніжки  грали,  як  ті  діти?
Хлопці  роздягалися  й  хитро  позирали  на  нього.  Павло  зморщивши  носа  ,  задоволено  показував  всі  свої  тридцять  два  зуби  й  до  Дениса,
- Що  повідаємо  цьому  самітнику  де  ми  ходили,  що  робили?
Денис,швидше  роздягнувся  і  впав  на  ліжко,
- А  чому  й  не  розповісти,  думаю  не  вкраде  наших  партнерок.  Тут  такі  танці  ,  закачатись,    правда  клуб  не  видний,  а  в  середині  так  комфортно,  просторо  і  людей  на  любий  смак  від  вісімнадцяти  років  й  до  сімдесяти,  це  точно….
- Мені  сподобалися  танці.  До  речі,  там  є  такі,  що  чомусь  не  танцюють,  а  тільки  зирять  на  кожного,  напевно      оцінюють,  -  підтримав    розмову  Павло.
Він    дивився  на  хлопців  і  дивувався,  такі  веселі!  Напевно  подруг  собі  знайшли  і  запитав,
- Ви  навкруги  не  ходіть,  зізнавайтеся,    що  познайомилися  з  дівчатами,  чи  з  молодицями?
Павло  пригладив  чорнявого  чуба,  в  його  очах    грали    бісики,
- Та    ні,  не  подумай,  щось  такого,  куди  чесно  кажучи  може  потягнути,  але  ми  просто  познайомилися  з  двома  дівчатами.  До  речі,  кажуть  не  заміжні,  хоча  на  вид    по  років  двадцять  три  -    двадцять  п`ять,не  більше  думаю…      Доволі    симпатичні,  стрункі,  з  красивим  бюстом,  обидві  русяві  і  вони  теж  з  Харкова,  твої  землячки.
- Правда  хто  за  фахом,  ще  не  дізналися,  але  приємні  і  веселі  дівчата,  здається  подружки    і  танцюють  гарно,  -    добавив  Денис.
Вони,  ще  з  годину  гомоніли,  розповідали  про  ведучого,    що  проводив  деякі  конкурси.  Вже  коли  вкладалися  спати  Павло  запитав  Михайла,
- Ну,  що  тобі  не  надоїло  книги  читати  та  валятися  на  ліжку,  може  завтра  з  нами  підеш,  казав,  що  любиш  танцювати.  Ми  тобі  там  підберемо  молодичку,  там  є  на  вибір,  яку  захочеш.
Денис,  перевертаючись  в  ліжку  пробурмотів,
- -  Ага  і  худі  є  й,  як  жердини  високі  і  є  низенькі,  кругленькі  бочечки….  
Всі  засміялися  та  він  продовжив,
- Ні  серйозно  кажу    є  красиві,  гарні,  як  булочки  пухкі,  так  би  й  вщипнув  котрусь,  чи  поцілував…
В  кімнаті  знову  сміх…  А    за  вікном    наче  біла  ніч,  місячно,  іскрився  на  ялинках  сніг,    що  виднілися    неподалік.
Наступного  дня,    після  сніданку,  Михайло  вирішив  пройтися  ,  до  залізничної  станції.  Дорога  проходила  вздовж  лісосмуги.  День  видався  сонячним  і  не  дуже  морозним.  Під  ногами  поскрипував  сніг,  йшов  по  проїжджій  частині,  бо  хто  б  там  зробив  стежку,  як  снігу  лежало  по  коліна.    Чарівні  сосни  й  ялини  виблискували  на  сонці,  де  -  інде  осипався  сніг,  чи  то  від    сонячних    променів,  чи  від  ваги,  тихо  спадав  до  низу.    Раптово  з`явилася  білка,    наче  зустрічала  його,    полохливо  вертіла    головою  в  різні  сторони,    стояла  навпроти  нього    і  здавалося  й  не  думала  тікати.  Він  всміхаючись  зупинився,  яка  ж  краса,  оцю  б  красу  дітям  побачити…  Намацав  в  кишені  пряник,  який  давали  до  чаю  і  присівши  поклав  на    сніг.  Довго  чекати  не  довелося,  білка  за  мить  схватила  пряник  і  зникла  серед  дерев.  Тихо  засміявся,
- Яка  ж  проворна.  Шкода  горіхів  не  маю,  а  от  цукерки  тобі  напевно  не  можна…
Непомітно  дійшов  до  станції,  вирішив  взяти  квиток    додому,  хоча,  ще  й  залишалося  багато  днів  до  від`їзду  та  все  ж  чого  чекати,  коли    вже  тут.
       Ввечері,  в  кімнаті    хлопці  кропили  парфуми,  всі  троє  збиралися  на  танці.
Можливо  б  і  не  пішов  та  хлопці  так  наполягали,  так  хвалили,  сказали  ,що  не  пошкодує  і  скільки  вже  можна  сидіти    одному  в  кімнаті.
       В  залі  людей  багатенько…    І  справді  здивувався,  коли  побачив  чоловіків    й  жінок  різного  віку.      Хтось  сидів  на  стільцях,  а  дехто    компанією  збирались  в  коло  і    час  від  часу  линув  сміх,  який  губився  в  ритмі  музики.  Павло  з  Денисом  привели  своїх  вишуканих  дівчат;  скромні,  обидві  русяві  і  обидві  чорноокі.  Одягнені  в  гарненькі  в`язані  сукні,  які  підкреслювали  красивий  стан.  Павло    взявши  партнершу  за  руку,
- Ось  це  наш  дядько  Михайло…  
Відразу  всі  засміялися.  Потім  він  продовжив,
-  Знайомтеся,  це  Таня,  а  це  Люба….
 В  дівчат  рум`янці  на  щоках  і  веселики  в  зіницях..
 Таня  відразу    ледь  почервоніла,    часто  закліпала  очима  й  защебетала  пташечкою,  
- Ви  не  подумайте  нічого,  ми  просто  партнерші  вашим  хлопцям,  більше  нічого.    Вони  так  танцюють…  Так  танцюють!  Так  танцюють  гарно!  Що  нам  підходять  …  
І    зажавши  нижню  губу,    моргнула  до  Дениса.    Всі  знову  засміялися.
     В  цей  час  з  магнітофона  линула    розслаблююча    музика,  за  якусь  мить  вгамувала  легке  хвилювання,  зняла  напругу  з    Михайла.    Раптово,  щось  заскрипіло  і  зазвучав  вальс  ,    хлопці  одночасно  взяли  своїх  подруг    під  руки    і    сміливо  попрямували  в  середину  залу.
 Війнуло  молодістю  на  душі,  той  вальс  збудив  спогади  про  школу…    Михайло    задивлявся  на  пари  і  мов  сам  з  ними  злітав  й  кружляв,  від  задоволення    час  від  часу  закривав  очі.  Майже  не  було  пауз,    музика  змінювалася    на  пісні.      Немов  полинний  напій  попав  у  душу,чому  дружина  так  ніколи  не  любить  танцювати…  Адже  це  так  чудово,  хоча  б  на  якусь  мить  відчути  себе  птахом!
     В  залі  повеселіли  присутні,  жваво  витанцьовували  від  пісню  -  «Тиха  вода».    В  нього  від  стояння,  аж  ноги  заніміли,  переминався  з  ноги  на  ногу,  роздивлявся    присутніх.    Під  пісню  «Лада»  в  центр  залу  вийшли  дві    молоді  особи,  розпочали  танець.  Одна  дівчина  з  каштановим  волоссям,що  прилягало  на  плечі,    в  синій  сукні  в  мілкий  горошок  так  танцювала  легко,  піднесемо,  що  цього  не  можна  було  не  помітити.  Вона  відчувала  кожну  ноту,  вишукано  виконувала  рухи,  дарувала  усмішку  присутнім.    Вона  заінтригувала  його    своєю  поведінкою,  його  очі  шукали  її    серед  танцюючих  пар.  Тепло  сповило  його  серце    і  на  душі  так    радісно  й  легко  -  легко  стало.  Яка  краса,  не  кожна  може  так  танцювати,  думав    він.  По  закінченню  танцю,  задоволені    хлопці    з  дівчатами  підійшли  до  нього.  Розчервонілі,  веселі,  позирали    один  на  одного.  Таня    переводячи  подих,  співучо,    мов  під  музику,  яка  щойно  розпочалася,  мелодійно    сказала,
- То  ви  хоч  присядьте,  чи,  що?  Чого  не  танцюєте?  Он  скільки  файних  жіночок,    дівчат,  молодиць,    як    квіточок  в  житі,  яку  хочеш  вибирай,  є    і  худенькі    й  пишні…
Від  компанії  по  залу  рознісся  гучний  сміх,  привернув  увагу  відпочиваючих,  а  Михайла,  як  облили    окропом,  за  мить  почервонів,  втягнув    голову  в  плечі  ,  немов  хотів  сховатися  від  всіх.    Та  відразу  ж  опанував  себе  після  її  слів,  з  під  лоба  позирав  в  сторону,  де  стояла    дівчина  в  синій  сукні  в  горошок.
Павло  торкнув  його  рукою,
- Ну,  що  йдеш,?  Якусь  запросиш,  чи  будеш  нудьгувати?
Своїх  п`ять  копійок  відразу  вставив  Денис,  протяжно    й  неголосно,
- О!  Я  помітив  на  яку  він  поглядав,  помітив…
Михайло,  перебив  його,    махнувши  рукою,
- Ні,  я  піду    в  кімнату,    на  сьогодні  досить  розваг!
 І  швидкою  ходою  попрямував  до  виходу.  Йому  й  самому  здавалося,  що  він  тікає  від  неї.  А  чого  й  не  знати,  боявся  озирнутися.    Вийшовши  на  вулицю,  полегшено  перевів  подих,  відчув,  як  шалено  билося  серце,  але  намагався  йти  скоро,  наче  й  насправді  від  когось  тікав.  Так,  завтра  піду  на  переговорний  пункт,  передзвоню,  дізнаюся,    що  там  вдома,  як  діти,що  нового,  копошилися  думки,  згодом  заспокоївся,  пішов  тихіше,  прислухався  до  скрипіння  снігу.    Неподалік  біля  ліхтаря  цілувалася  пара,  відчув  короткий  спалах  обличчя  та  тож  від  думки,  яка  миттєво  врізалася  в  мозку,  а  які  в  неї  губи,  відчути  б  той  поцілунок,  заглянути  б    в  її  очі.  Різко  підхопив  жменю  снігу  і  вмив  обличчя,    ох,  що  це  в  голову  лізе,  а  перед  очима  її  стан    в  синій  сукні  в  горошок…
     Було  доволі  пізно,    коли  Михайло  почув,  що  прийшли  хлопці  ,    довго  вертівся  в  ліжку,    все  ніяк  не  міг  заснути.  Але  закрив  очі,щоб  не  спілкуватися,    хотілося  забитися  в  куток  й  позбавитися  думок,  які  переслідували,  не  давали  спокою.
Минуло    три  дні  …    Після  переговорів  з  родиною  Михайло    в  гарному  настрої,  прямував  в  їдальню  пообідати.  На  сходах  стояла  вона,  він  відразу  пізнав  її  по  зачісці,  адже  без  головного  убору.  Біленька  шуба  з    пухнастим  білим  шарфиком  їй  пасувала  до  обличчя…  Відразу  думка,  чи  когось  виглядає  і  зупинився,  вдав,    що  на  когось  чекає.  До  неї  підійшла  жінка,  років  п`ятидесяти,    усміхнувшись  щось  сказала  до  неї  і  вони    разом  зайшли  в  їдальню.  Цікаво,    сама,    без  пари  до  цієї  пори,  можна  вже  й  було  знайти  собі  партнера,  як  кажуть  хлопці.  Підкралась  злоба  на  самого  себе,  чого  думки  за  неї,  швидше  б  вже  додому…
         Цього  вечора  хлопці  звали  його  на  танці,  але  він  вирішив  залишитися    в  кімнаті.  В  ліжку,    тримаючи    в  руці  чергову  книжку  з  бібліотеки  ,  намагався  читати.  Букви  скакали  перед  очима,  наче  й  читав  та  осмислити,  сприйняти  прочитане  не  вдавалося.  Пройшло  більше    години,    він  з  пересердя  запхав  книгу  під  подушку,  намагався  заснути.    На  мить  прикрив  очі,  перед  ним  вона  в  тій  шубці  і  така  гарна,  а  очі  красивої  форми,  зелені,  чаруючі  .  Пригадав,  що  колись  читав,  що  такі  очі  у  давні  часи  асоціювалися  з  відьмами  і  чаклунками.  Ну,    от  заспокоїв  себе,  нарешті  розібрався  чого  мене  так  тягне  до  неї.  Але  ж    хотілося    взяти  її  під  руку  і  повести  в  чарівну  музику  вальсу,  покружляти,    забути  про  все    на  світі.    Чи  спав,  чи  ні,  на  якусь  хвилину  наснився  сон,  вона  в  синій  сукні  в  горошок  серед    квітучих  соняхів.    Усміхнена,  губи  колір  спілої  вишні  і  веселики  в  очах,здавалося  наближався  до  неї,  а  вона  намагалася  йти  в  поле  поміж  соняхи  і  раз  по  раз  озиралася  до  нього.    Уві  сні  себе  бачив,    розчервонілого,  в  голубій  сорочці,  руками  розсовував  соняхи,  йшов  за  нею,    але  не  міг  наздогнати…
   Гучний  сміх  розбудив    його,  відкрив  очі.  Хлопці    руками    прикрили  роти,    Павло  лукаво  зіщулився,
- Ой,  вибач  Михайле  розбудили…  
Не  мав  наміру,  щось  сказати,  чи  запитати,  тільки  витирав  свій  спітнілий  лоб,  пригадав  сон  і  сердито  кивнув  рукою,
- Йдіть  до  біса,  такий  сон    перебили…  Не  могли  пізніше  повернутися!
Денис  присів  біля  нього  на  край  ліжка,
А  я  знаю,  як  її  звати…
- Кого  її  ?  -  немов  не  розуміючи  про  кого  мова,  запитав  Михайло.
Тут  Павло,    ледь  всміхаючись  і  потираючи    руками,
- Ну  та,  в  синій  сукні  в  горошок…  Думаєш  не  помітили,  як  ти  дивився  на  неї,  як  кіт  на  сметану…    До  речі,  я  її  сьогодні  запросив  на  танець,  гарно  кружляє,  легенька,  як  перлинка,  до  того  ж  така    симпатична,  приємна  паняночка.
Михайло  зіскочив  з  ліжка,  як  обпечений,  відійшов  до  вікна,
- Хлопці  не  будіть  в  мені  звіра,  щоб  я  пару  слів  гарячих  вам    не    сказав,  вже  кажіть,  яке  ім`я  і  звідки  вона?  Гадаю  все  розізнали….
Роздягнений  Павло  вкладався  в  ліжко,
- Потяг  ту  –  ту…..  Змарнував  ти  час,  вона  не  з  нашого  заїзду,  нам,    ще  тут  два  тижні  відпочивати,  а  вона  за  тиждень  повертається  в  свої  Суми.  Сказала,  що  не  заміжня,  але  подробиць  не  знаю,  а    звати  Маргарита.  Не  дарма  таке  ім.`я,  схожа  на  квіточку.
Михайло    повернувся  в  ліжко,  простирадлом  вкривав  голову  і  незадоволено  до  хлопців,
- Можна  було  й  не  взнавати!  Досить,    хай  їде  хоч  завтра…
І    різко  повернувся  до  стіни…  
   Шкода,  кепська  новина,  в  душу  підкралося  розчарування  .    Закриваючи  очі,  вмовляв  себе  заснути,  бо  її  обличчя    і  ті  зелені  очі  ввижалися  йому,  немов  звали  до  себе.  
 Чи  ніч  була  для  сну,чи  ніч  для  спогадів…  Шалено  билося  серце….  Суми,  це  ж  він  там  відслужив    в  армії  два  роки…    І  ходив  в  звільнення,  навіть  бігав  в  самоволку,    за  морозивом  для  всіх…  І  чому  не  зустрів  її  там?  Не  заміжня  -  лізло  в  голову…    За  вікном  чулися  чиїсь  голоси,  вже  світало,  лише    тепер    сон  здолав  Михайла…
 Наступного  дня  він  був  не  в  гуморі,    безпорадний  погляд    дивував  хлопців.  Йому  не  хотілося    згадувати    службу,  вважав,  що    це  не  цікаво  і  нікому  не  потрібно.  Хлопці  ж    вирішили  не  чіпати  чоловіка,  нащо  підкидати  дрова  в  той  вогонь,  що  палає  в  душі.
         Після  вечері  хлопці  з  дівчатами  поспішили  до  клубу  на  фільм;  »  За  двома  зайцями.  Пропонували  й  Михайлу  піти  з  ними,  але  той    зі  скривленим  обличчям  лише  махнув  рукою  і  пішов  прогулятися  по    стежці.    Сніг  поскрипував  під  ногами,  іскрився  від  ліхтарів…    Ні,  не  визивав  задоволення  й  не  зігрівав  білизною,  а  дратував.    Як  хлопчисько  намагався  його  зачепити  носком  черевика  і    від  футболити,  як  подалі.  Зробивши  кілька  кругів  по  території  санаторію,    ноги  привели  до    клубу.  З  одної  сторони    будівлі  з  вікон  проникали    голоси,  ага,  ще  йде  кіно,  зробив  висновки    і  попрямував  до  другої  сторони,    до  парадного  входу,  де  вхід  на  танці.  Здвинувши  плечима,  навіть  усміхнувся  і  сам  до  себе,
-  Ага,  хлопці  в  кінозалі,  піду  відірвуся  по  повній,  щоб  не  засуджували.
 Звучала    легка  танцювальна  музика…    Заворожував  темп,  лився    тихим  струмком  води,  а  то  повільно  підносився,    кликав  в  політ…  Він  відразу  очима  знайшов  її  і  рішуче,  через  весь,  ще  незаповнений  танцюючими  зал,      попрямував  до  неї.  
     Гарячий  прилив  до  обличчя,  запросив  на  танець.  Вона  наче  чекала  на  нього,мило  усміхнулася  й  кивнула  головою.  І  де  та  сміливість  в  мене  взялася,  здивувався  собі.  Приємне  відчуття  при  дотику  її  руки  і  стану,  яка  ж  легенька,  ну  справжня  пір`їнка….    А  парфуми…    На  якусь  мить  сп`янів,  хотів  впіймати  її  погляд.    І  ось  її  зелені  очі,  ледь  -  ледь  втримався  на  ногах….    Ні,ні  ,  він  ніколи  в  житті  не  знав  такого  відчуття,  втопитись  би  в  її  очах,  потрапити  в  теплі  обійми….
 Кружляли  в  залі  немов  зовсім  одні,  ні  на  кого  не  звертали  уваги.  Її  волосся  розвівалося  при  танці,вона  здавалася,ще  гарнішою,  привабливішою.  Та  закінчилася    щаслива  мить,  вона  забрала  руку.  Чи  й  чув  ту  музику,  чи  ні    та  зрозумів,  що  танець  закінчився  і  вона  направилася  йти  в  сторону.  
- О,  ні!  Будь  ласка,  ще  один  танець,  прошу  вас.    
Мила  усмішка  лягла  на  обличчя,  вона  тихо  сказала,
- Я    -  Маргарита,  будемо  знайомі…
 І  подала  руку…
Хвилини  щастя,  відчуття  злету  в  танці,  згадалися  рухи  молодості  і  вони  піддалися  спокусі  танцю,  закружляли  в  вальсі.  Йому  здавалося,що  він  чув  її  серцебиття…  О,  де  ж  та  молодість…  Невже  я    знайшов  те,що  не  давало  спокою,  що    часто  переслідувало  його,  те,  що  загубив…
               Та  танець  закінчився  і  він  провів  її  до  місця,  де  вона  стояла  раніше  й  відразу  помітив  своїх  хлопців.  Чемно  подякував  і  попрощався,чомусь  так  і  не  сказавши  їй  своє  ім`я.  І  відразу  й  шмигнув    до  роздягальні,  поспіхом  накинув  пальто  й  вискочив  надвір…
       Миттєво  холод  проник  за  комір,  зморозило    вологу  спину,  легкий  озноб  проймав  все  тіло.  Немов  тікав,  тікав  від  самого  себе,    думки  гріховні  переслідували  його.  Та  ні,ні,вмовляв  себе,  не  посмію…
Хлопці  пізно  повернулися….  Михайло  мило,  мов  дитя  сопів  у  ліжку…
- От  боягуз,  чого  від  нас  було  тікати,  -    гучно  помітив    Павло.
Денис    кивнув  рукою,
- Та,  хай  спить,  не  чіпай,  не  всі  так  можуть,  як  ми,  потанцювати  й  розійтися  друзями.  Можливо  чоловік  гарячий,  для  нього  це  катівня,  брати  в  обійми  і  стримувати  свої  гріховні  бажання.  
-Твоя  правда,  -  підтвердив  Денис  і    тихіше  продовжив,
-  Можливо  вдома  не  наситився  коханням,  а  зрадити  не  хоче,  не  наважиться…    Твоя  правда,  ми  всі  різні…
Наступного  дня  хлопці  не  зачіпали  теми  про  танці,  наче  й  не  бачили  його  там.  Три  дні  поспіль  Михайло  мовчки  лежав  в  ліжку  s  перегортав  сторінки  книжок.  Дав  хлопцям  зрозуміти,  що  нікуди  не  піде.
       Пройшло,  ще  два  дні…    Павло  після  обіду,    трохи  затримавшись,  наздогнав  Михайла  надворі,не  зміг  змовчати,
-  Мені  то  все  рівно,  але  хочу,  щоб  ти  знав  вона  завтра  від`їжджає  після  обіду…  Це  бабське  радіо  передало…  Ти  хоч  поспілкувався  з  нею  коли  танцював?
В    Михайла  немов  перекрило  подих,    кашлянув,  а  потім    трохи  хвилюючись,    ледь  примруживши  очі,
- Та  це  мої  справи  хлопці,…    Іноді  ми  відчуваємо,що  колись  не  знайшли  свого  щастя,  але  тепер  вже  не  повернеш  той  час…  А  те  що  маю,  буду  цінити…    Не  завжди  зорі  в  небі  лягають  так,  щоб  поєднати,    на  жаль  іноді  буває  інакше….
 І    різко  розвернувшись,    попрямував  до  стежки,  що  вела  до  виходу  санаторію.
 Наступного  дня,  після  обіду,  Михайло    поспішаючи  вийшов  з  їдальні.  Неподалік  стояв  автобус,  люди  з  валізами  поспішали  до  нього.  Він  відійшов  в  сторону,  за  ялинку  і    спостерігав,  як    Маргарита    йшла  з  невеличкою  валізою  до  автобуса  ,  а  поруч    з  нею  йшла  та  сама  жінка,  що  чекала  на  неї  біля  їдальні.  Вона  їй,  щось  розповідала,  час  від  часу  розмахувала  рукою.  Та  він  помітив,  що  Маргарита  декілька  раз  озиралася  назад  і  зупиняючись  вертіла  головою,  немов  шукала  когось…
       Минав  останній  день  відпочинку,Михайло  вирішив  раніше  поїхати  додому.  Чого,  ще  тут    ніч  кукувати?  Відколи  поїхала  Маргарита,  сон  тікав  від  нього.  Стискалося  серце,  чому  доля  так  надходить,  чому  дороги  інколи  не  ті  з`являються  на  шляху?  
     Він  їхав  в  автобусі  до  залізничної  станції,задивлявся  на  сніг,  на  ялини  й  сосни,  а  йому  ввижалася  вона  ,  та  симпатична  панночка    в  синій  сукні….  
                                                                                                     *****
                                                                                                                       1986  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848047
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Надія Башинська

ЗОЛОТА ВОНА…

Щедра  осінь  йде.  Усміхається.
Позолотою  розсипається.
Золота  вона...  Золотесенька.
Тиха-тиха...  і  гарнесенька.

Сіє,  сіється  золотиночка...
До  намистечка  -  намистиночка,
до  травиночки  -  ще  травиночка.
Яка  ж  сонячна  золотиночка!

Сіє  дощиком,  та  й  дрібнесеньким,
в  полі  зернятком  золотесеньким.
Золотиночка  із  сріблинкою,
бо  оздоблена  павутинкою.

Шиє  золотом  ще  й  мережечки,
листом-золотом  витче  стежечки.
Носять  листячко  звірі  в  лапочках,
буде  затишно  в  їхніх  хаточках.

В  горобинових  ніжних  ґронечках
залишаються  краплі  сонечка.
І  в  калинові  намистиночки
повпліталися  золотиночки.

То  ж  не  бійтеся  зими  грізної
і  осінньої  пори  пізньої.
Бо  те  золото  її  світлеє
зігріватиме  серце  ніжнеє.

Щедра  осінь  йде...  Усміхається.
Позолотою  розсипається.
Золота  вона...  Золотесенька.
Тиха-тиха...  і  гарнесенька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848046
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти поклич

Ти  поклич  мене  в  осінь  цю  дивну,
Де  жоржини  так  рясно  цвітуть.
Подаруй  ту  любов  лебедину,
Яку  справжнім  коханням  зовуть.

Ти  поклич  мене  в  дощ,  навіть  в  зливу,
Я  до  тебе  прийду  всеодно.
Подаруй  мені  долю  щасливу,
Хай  вона  зазирне  у  вікно.

Відчини  мені  навстіж  всі  двері
І  листочками  стежку  встели.
Хоч  погасли  ліхтарики  в  сквері,
Мене  зорі  до  тебе  вели.

Хай  твій  голос  озветься  луною,
Через  ліс  полетить  навпростець.
В  нас  відбудеться  зустріч  з  тобою,
Ти  поклич...  Ти  поклич  накінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848064
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Амадей

Про вірші і пісні

Мережу  я  своі  вірші,
Знайшов  розраду  для  душі,
Мов  соловей  в  гаю  пісні  своі  співаю,
А  в  тих  піснях  співаю  знов,
Про  ту  п"янку  святу  любов,
В  них  серце  і  душа  відпочивають.

А  мені  кажуть:"  Не  пиши,
Кому  потрібні  ті  вірші,
Вони  грошей  тобі  в  житті  не  добавляють",
Я  ж,  в  відповідь,  скажу  ім  так:
-Якщо  вірші  для  вас  пустяк,
Напевно,  що  душі  у  вас  немає.

Бо  коли  серденько  співа,
І  в  вірші  вилива  слова,
І  від  кохання  голова  п"яніє,
Це  значить,  серце  в  грудях  є,
Любов  натхнення  жить  дає,
Це  значить  в  серці  ще  живе  надія.

Коли  ж  для  вас  пусте  вірші,
Немає  радості  душі,
І  пісня  "за  живе"  не  зачіпає,
Це  значить  в  вас  душа  німа,
Мабуть  що  й  серденька  нема,
А  замість  серця  камінь  в  грудях  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848052
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй коханий

Подаруй  коханий  мені  літо,
Нехай  осінь  не  приходить  ще  до  нас.
Під  вікном  щоб  ніжно  пахли  квіти
У  вечірній  і  ранковий  час.

Подаруй  коханий  мені  зорі,
Щоб  світили  і  не  гасли  уночі.
Хай  простелить  місяць  стежку  в  морі,
Своїм  світлом  щастя  несучи.

Подаруй  коханий  мені  ранок
Із  туманом,  що  лягає  в  берегах.
Хай  торкнеться  вітерець  фіранок,
І  розсипе  дощик  на  полях.

Подаруй  коханий  мені  сонце,  
Щоб  світило  і  не  гасло  цілий  день.
Нехай  світить  променем  в  віконце
І  птахи  співають  ще  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847941
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Ніна Незламна

Хай щастить в дорозі

Дивлюсь  я  на  небо,  літає  лелека
І  думка  вразлива,  дорога  нелегка
Попереду  в  пташки,  що  буде    й  не  знати
В  надії  на  краще,  озирнеться  до  хати…

Молода  пташина,  тож  підтримка  й  ненці
Вишикувались  вмить,  серед  хмарин  клинці
Хай  сонце  вечірнє,    їм  крила    не  спалить
 А  нічка  зоріє,  доріженьку  стелить…

Блідо  –  жовті  трави,  схилились  в  поклоні
Спадав  лист  із  клена,  роси  в  передзвоні
Осінні  забави,  птахів  проводжають
Доріжок  безпечних,    на  шляху  бажають…

Прохолодний  вітер  підтримав  вітрила
Зірка  світанкова…  Є  віра  і  сила
Біленькі  оселі  зникали  далеко
Хай  щастить  в  дорозі,  дорогі  лелеки!

                                                                                                   08.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847980
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Лилея

У Бога ничего не прошу…

У  Бога  ничего  не  прошу...
Принимаю  то,  что  заслужила
Если  щедра  -  в  щедрости  живу
Если  люблю  -  Любовь  Всесильна!
Посылаю  Свет!
Лишь  прими!
С  щедростью  благословляю!
С  щедростью  живи!
В  Любви!
Любовь  -  огромная  Сила!
Изливаю  я  свою  Любовь
Любовь  -  состояние  Бога
Что  просить?
С  Богом  имеешь  всё!
Если  пребываешь  в  Любви  !
Любовь  -  большая  сила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847918
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Ганна Верес

Краса й любов! Щось є цього цінніше?

Осінній  день  із  літнім  перетнулись  –
Невидима  це  у  природі  мить,
Та  душу  мою  диво  сколихнуло  –
То  літа  бабиного  півпрозора  нить.
Вона,  як  я,  і  сонця  напилася,
Й  тепла  ущерть,  що  навкруги  було,
Лиш  мрія  моя  давня  не  збулася
І  у  думках  постійний  бурелом.

Думки  ці  є  і  карою,  й  багнетом.
Я  ними  дихаю,  воюю  і  живу:
Може,  й  не  стану  я  в  житті  поетом,
Але  для  слів  шукаю  все  ж  канву.
Наллю  тепла  я  щедро  в  серце  кожне,
Нехай  у  нім  утопиться  воно,
Й  не  матиме  людська  душа  таможні,
А  вп’ється  чарами,  немов  хмільним  вином.

Краса  й  любов!  Щось  є  цього  цінніше
Для  того,  щоб  життя  людське  цвіло?
Знайди  в  собі  ту  заповітну  нішу,
Де  б  почуття  любові  проросло!
9.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847905
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Валентина Ланевич

Догорала зоря на зорі.

Догорала  зоря  на  зорі,
Перший  промінь  лягав  на  осоння.
Хмарки  бігли  кудись  у  вікні,
Гарне  марилось  щось  із  просоння.

На  подушці  ще  відтиск  руки
І  теплом  пахне  тіло  із  ночі.
Ще  б  торкнутись  твоєї  щоки
Та  з  любов’ю  поглянути  в  очі.

Ранок  добрий,  -  сказати,  вставай,
Мій  коханий,  заваримо  кави.
Як  колись  за  столом,  зазвичай,
Я  ловитиму  усміх  ласкавий.

11.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847919
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


ANELI

Без слов…

Бывает,  хочется  не  жить.
Не  умереть,  а  абсолютно.
И  не  рождаться,  и  не  быть...
И  не  дышать  ежеминутно.
Бывает  кажется,  вокруг
Настолько  сложно  всё,  что  мысли  
Смыкаются  в  порочный    круг
И  вертятся  безумно  быстро.
Бывает,  хочется  сказать...
И  есть    о  чем  сказать,  и  много...
Но  удаётся  удержать
Слова,  доставшиеся  Богу.
И  остаётся  тишина
Всем  чувствам  и  души  порывам.
Такая  странная  игра...
А  после...  после  просто  "было..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847883
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - поетеса

Пише  осінь  вірші,  бо  вона  -  поетеса,
Мочать  плечі  дощі,  бризки  із  -  під  коле́са.
Парк  притих  у  німому  мовчанні,  дрімає,
А  у  небі  вже  клин  журавлів  відлітає.

Пише  осінь  експромтом  з  вітрами  співає,
Береги  сизокрилим  туманом  вкриває.
Хоче  видати  книгу  її  щоб  читали
І  думки,  мов  казки  туди  ніжно  вкладали.

У  осінніх  світанках  вже  сонце  не  гріє,
Промінь  гладить  серпанки,  несе  у  даль  мрію.
Прохолодними  росами  ранок  ступає,
Кладе  руки  на  плечі,  шепоче:"  Кохаю..."  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847854
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Амадей

Коли загляне осінь

Коли  до  мене  осінь  в  дім  загляне,
Іі  я  не  пущу  і  на  поріг,
Я  ій  скажу,  що  в  мене  спить  кохана,
Ну  як  би  я  любов  образить  міг.

Скажу  я  осені,  іди  в  гай    до  калини,
Калині  передай  свою  красу,
Піди  розваж  засмучену  дівчину,
І  заплети  ій  щастя  у  косу.

Полинь  у  небо  разом  з  журавлями,
Що  в  вирій  вже  зібралися  летіть,
І  передай  привіт  заробітчанам,
Що  на  чужині  проливають  піт.

Скажу  я  осені,  полий  дощами  ниву,
Щоб  гарний  був  наступний  урожай,
Зроби  хоча  б  одну  вдову  щасливою,
Щоб  щастя  полилося  через  край.


Багряним  листом  притруси  могили,
Всіх  тих,  хто  захищав  земну  красу,
Хто  лебедем  до  Господа  полинув,
За  нас  усіх  хто  вічним  сном  заснув.

Я  попрошу  краси  у  неі  й  світла,
Щедрот  осінніх,  пахощів,  тепла,
Хай  осінь  подарує  кожній  жінці,
Любові  й  ніжності  і  щастя  і  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847858
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Всміхався вересень

А  вересень  всміхавсь  до  неї  щиро,
Мабуть  тому,  що  осінь  за  вікном
Під  ноги  щедро  яблука  трусила,
Казки  розповідала  перед  сном.

Думки  спадали  мрійними  дощами
І  розлітались  краплями  води.
А  душу  оповили  геть  тумани,
Вони  її  в  полон  собі  взяли.

І  лиш  коли  торкнувсь  світанок  личка
І  згасли  зорі,  що  світили  в  тьмі.
З'явилася  у  небі  сонця  стрічка,
Теплом  своїм  торкнулася  землі.

В  квітучих  чорнобривцях  в  айстрах  білих,
Ховалось  літо  від  осінніх  змов.
І  хоч  листочки  клена  вже  летіли,
Воно  хотіло  дарувать  любов...

А  вересень  всміхався  і  гордився,
Що  осінь,  то  кохана  лиш  його.
Він  перший  раз  по  справжньому  влюбився,
До  неї,  більш  нікого  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847859
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Ніна Незламна

Стежина вдаль

Стежина  вдаль….  Вздовж  барвінкове  листя
Лежить  печаль,  як    росяне  намисто
Не  виграє,  ні  сріблом,  ані  златом
Сонна  трава  покрилась  оксамитом…

 Й  плине  запах…  Легенький  над  землею
Цю  прохолоду,  й  свіжість  несе  осінь
Білий  туман,  купчивсь,  ліг  на  алею
Мов  відділив,  красу  земну  і  просинь…

В  обійми  вітер,  з  ніжністю  в  спокусі
Узяв  мене,    рано  вийшла  на  ґанок
Лишивши  слід,  вкотре  в  моїм  волоссі
Це  полум`яний,  я  стріла  світанок…

                                                                     08.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847829
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Надія Башинська

В ОЧІ КОХАНОЇ ДИВЛЮСЬ…

В  очі  коханої  дивлюсь...  а  бачу  себе.
В  очі  коханої  дивлюсь.  Чого  ще  треба?.
У  тих  очах  весь  білий  світ,  такий  безмежний!
В  очі  коханої  дивлюсь...  Я  обережний.

Щоб  не  сполохати  в  них  те,  наше  таємне.
Щоб  залишилось  назавжди  у  них  приємне
оте  святе  і  чисте  щось,  і  найніжніше.
Від  цього  і  моїй  душі  стає  тепліше.

Так  ніжно  дивиться  вона  і  в  мої  очі.
В  них  бачить  світлий,  ясний  день  і  сині  ночі.
А  ще  я  знаю,  що  вона  себе  в  них  бачить.
А  це  для  мене  -  головне.  Багато  значить.

В  очі  коханої  дивлюсь...  найкращі  в  світі.
Немов  купаюся  в  цю  мить  у  теплім  літі.
У  тих  очах  весь  білий  світ,  такий  красивий!
В  очі  коханої  дивлюсь...  тому  щасливий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847780
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Думками до зірок

Торкаєшся  думками  до  зірок
І  відчуваєш  сум  якийсь  в  душі.
Отой  далекий,  зірний  холодок,
Лишає  слід  прожитий  на  землі.

Душа  бурлить  неначе  океан,
Нема  ні  пристані,ні  бережка.
Лишився  недописаний  роман.
Від  втоми  опустилася  рука.

А  у  вікно  вже  стукав  вітровій,
Він  про  розлуку  ту  розповідав.
Хтось  тихо  шепотів:  "  Він  тільки  мій."
А  хтось  тепла  уже  не  відчував...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847725
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Везе мене потяг

Везе  мене  потяг  далеко,  далеко
У  теплі  краї  де  зимують  лелеки.
Туди,  де  моря  розмовляють  піною,
Туди  де  квітують  сади  дивиною.

За  вікнами  станції,  ліс  і  долини,
Летять,  пролітають  природи  картини.
До  тебе  коханий  доба  наближає,
Душа  в  своїх  мріях  куплети  складає...

У  серці  моєму  чекання,  чекання,
Думки  найдорожчі  й  моє  хвилювання.
І  ось  у  віконці  перон  показався,
Той  бажаний  час  до  нас  двох  наближався.

Я  вийшла  із  потягу,  чуть  не  зомліла,
До  тебе  коханий  на  крилах  летіла.
Цілунки,  обійми,  троянди  червоні,
Щасливі  обоє  стоїм  на  пероні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Ганна Верес

Зустрілися

Зустрілися  зима,  весна  і  літо
Та  й  запросили  осінь  до  корчми:
«Сьогодні  саме  ми  тут  є  еліта
І  мову  будем  вести  тільки  ми.
Зима  найперше  слово  хай  тримає,
Бо  найстрогіша  серед  нас  вона:
«Життя  моє  три  місяці  триває
Й  розваги  на  санчатах,  ковзанах.
Буває,  й  на  лижню  сніжок  запросить,
Щоб  підморозить  руки  чи  щоку,
Чи  вербам  інеєм  впаде  у  довгі  коси,
Ще  й  льодом  закує  ставок,  ріку».

«А  я  –  Весна,  –  озвалась  синьоока,  –
Усім  дарую  і  красу,  й  тепло,
Помітні  у  природі  мої  кроки,
Бо  ж  з  кожним  диво-дивне  відбулось:
Розпатлались  бруньки  і  листям  стали,
Проткнули  землю  гострі  спориші,
Коли  ж  прибрались  в  росяні  кристали,
Повітря  сколихнули  вже  стрижі.
Громи  озвались  глухо  і  несміло  –
Віншують  землю  звуком  молодим  –
Перебороть  вони  таки  зуміли
Уранішні  й  вечірні  холоди.»

«А  я,  –  зненацька  літо  продзвеніло,  –
Тепло  твоє  у  осінь  понесу
І  душу  кожну  огорну,  і  тіло,
Квітковим  раєм  знищу  давній  сум.
Сміятимуся  вишнями  в  садочку,
Медком  акацієвим  пригощу,
Бджолою  сяду  біля  огірочка
І  дощиком  листки  прополощу.
Всі  порахую  дині  ув  городі
І  посмакую  стиглим  кавуном,
Томати  полюблю  за  смак  і  вроду,
І  сонях-сонечко  під  маминим  вікном.»

Нарешті  й  осінь  втрутилась  в  розмову:
«Без  мене  повен  не  буває  рік,
А  коли  зодягну  свою  обнову,
Ніхто  вже  не  опустить  і  повік.
Обнова  ця  –  казкова  вишиванка,
Де  жовті  і  червоні  кольори.
А  срібла  скільки  маю  я  щоранку,
Коли  виходить  сонце  з-за  гори!»

Я  ж  бесіду  цю  слухала  й  раділа,
Адже  важлива  кожна  з  них  пора,
У  кожної  своє  природне  діло.
Якій  радіє  більше  дітвора?
31.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847664
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Валентина Ланевич

Гомоніла душа до душі.

Гомоніла  душа  до  душі,
Обіймались  теплом  у  тривозі.
Надбігають  осінні  дощі,
А  вони  ще  зустрітись  не  в  змозі.

Й  розливаються  щемом  в  туман
Вересневої,  в  досвітку,  днини.
І  шукають  між  листям  талан,
Що  життєві  дороги  згубили.

І  печаль  закрадається  в  них,
В  перемішку  із  ніжністю  ллється.
Скоро  осінь  пошле  падолист,
Їхня  ж  осінь  в  чеканні  минеться.

Та  душа  все  душі  гомонить,
Що  у  літо  ввібралась  назавжди.
Що  кохання  зимі  не  спинить
І  не  треба  ні  кривди,  ні  правди.

08.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847563
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зрада

Вони  жили  немаючи  образи
Дітей  ростили,  троє  було  їх.
Та  якось  навалилось  все  одразу,
З'явилась  зрада  й  посварила  всіх...

Вона,  враз  перекреслила  всі  плани
І  поселила  ненавість  в  душі.
Він  бути  перестав  уже  коханим,
З'явився  інший  у  її  житті...

А  за  плечима  вже  прожиті  роки,
Перед  його  очима  пронеслись.
Стежина,  що  вела  у  світ  широкий,
Все  щастям  це  для  них  було  колись.

Вона  всміхалась  й  тихо  шепотіла:
"Було  кохання  та  чомусь  пройшло.
Мабуть  тому,  що  іншого  зустріла,
Ну  а  тобі  тепер  не  повезло."

А  як  же  діти?  Ми  ж  їм  мама  й  тато,
До  неї  він  щосили  прокричав.
Вона  мовчала,  мов  створила  страту,
Дім  став  пустий,  він  дуже  сумував..

Одна  лиш  ніч,  ці  бачила  страждання
І  сльози  проливалися  дощем.
Неспалося...  Вже  зникла  зірка  рання...
А  на  душі  лишився  біль  і  щем...




                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847617
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дякую за ту палку любов

Я  дякую  за  ту  палку  любов,
Яку  змогла  на  відстані  відчути.
Потрапила  неначе  в  казку  знов,
Мені  цього  ніколи  не  забути.

Щовечора  з'являються  зірки,
Вони  неначе  блискавки  у  небі.
Відчуй  тепло  на  відстані  руки,
Думками  пригорни  її  до  себе.

А  коли  сум  поселиться  в  душі,
Згадай  слова  і  посмішку  щасливу.
Як  прийде  Муза,  напиши  вірші,
Засій  словами  урожайну  ниву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Ніна Незламна

Я гадала, що…

Я  гадала,  що  ніколи
Не  буду  ходить  до  школи
Люблю  вранці  повалятись
В  ліжку,  із    лялькою    гратись.
Та  розперла  мене  заздрість
Побачила    оту  радість
На  очах  у  всіх  маляток
Й  усмішку  в    хлопців  й  дівчаток.
Такі  гарні  і  красиві
Мені  здалися  щасливі
Захтіла  такою  стати
Теж  до  школи  завітати.
Тепер  теж,  я  втіху  маю
Йду,  багато  чого  взнаю
Хоч  надворі  уже  осінь
Заплітаю  вміло  коси
В  мене  бантики  яскраві
В  матусі  очі  ласкаві
Вона  тішиться,  щаслива
Каже  дівчинка  вродлива
Тож  неуком  не  зростаю  
Дуже  в  школу  поспішаю
Буду  краще  всіх  навчатись  
Всі  науки  пізнавати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847481
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Ганна Верес

Хоч вересень

Хоч  вересень,  та  осінь  ще  в  путі.
Довгенько,  мабуть,  золото  шукала.
Стрічала  й  я  її  не  раз  в  житті
І  бачила,  як  літо  утікало
То  в  журавля  на  сірому  крилі,
Було,  що  й  з  деркачем  чимчикувало.
Симфонії  звучали  ос,  джмелів,
Зозулі  ще  від  липня  не  кували.

Чарівно-дикий  у  цю  пору  ліс:
Дуби  там  крекчуть  під  вагою  листя,
А  попід  ними  –  гості  з-під  землі  –
Грибочки  білі  дружно  піднялися.
Ще  жовтих  сарафанів  не  вдягли
Берізки  –  сторожі  стрункі  узлісся,
Та  впало  їм  на  голови  «курли»
І  заховалось  за  дерев  куліси.

Дзвенять  у  школах  срібні  голоси,
У  вишиванках  п’ють  тривогу  груди…
От  тільки  б  не  було  війни-коси,
І  в  мирі  зажили  природа  й  люди.
А  коли  осінь  прийде  вже  до  нас
Й  собою  зачарує  мою  душу,
Підхопить  на  крило  мене  Пегас,
І  в  дивний  світ  летіти  з  ним  я  мушу.
4.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847338
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Валентина Ланевич

Тиш…Палець до губ.

Тиш...Палець  до  губ...
Не  будіть  тишу,  оту,  зіркову,
Що  так  рясно  обсипала  небо.
Осіння  ніч...  Яка  краса!  
Аж  дух  перехоплює!
Дивовижа!  Міліарди  ліхтариків!
І  всі  манять  зір,  блимаючи
Яскравими  світлячками
Так  низько,  що,  здається,
Вони  над  самісінькою  твоєю  головою.
Отак  і  стояв  би,  зачарований
Безкрайною  величчю
Сивоголого  Всесвіту,
Споглядав  би  за  хмарками,
Що  пливуть  собі  мимо:
То  ховають  місячну  скибку,
То,  раптом,  відпускають
Зі  своїх  пухких  обіймів  на  волю.
А  зірки  туляться  до  нього,
А  ти  стоїш  і  пропускаєш  
Ту  вселенську  любов  через  себе
І  знаходиш  умиротворення,
Стаєш  невід’ємною  часткою  Творця,
Часткою  всього  живого  планети,
Ймення  якій  Земля!

06.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847350
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ви недосяжні

Ви  недосяжні,  ніби  в  небі  місяць.
Не  доторкнутись  ніжністю  руки.
Лиш  погляд  огортає  світле  місце,
А  біля  Вас  гірляндові  зірки.

Доволі  ліліпутів  і  гігантів,
І  кожна  з  них  Вам  блиском  мерехтить.
А  Ви  так  схожі  чимось  на  ваганта,
Освіченість  тримає  міцно  нить.

А  я,  немов  ліхтар  наземний,
Хоч  світло  блимкає  за  тьмяним  склом.
О  як  хвилює  Ваша  тепла  чемність
І  споминів  моїх  таємне  тло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847356
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Олекса Удайко

ШАЛЕНСТВО ЛЮБОВІ

         [i]  в  небі  вже  наче    й…  осінь,
           а  ще  тепло  он  як!
           океан  –  дикі  роси          
           і  любов...  як  маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В  народі  кажуть:  щоби  плід  дозрів,
у  бур’яні  його  сховати  треба  –
в  травичці  не  бунтують  перегрів  
й  надмірне  світло,  що  пульсує  з  неба.

Зело-добро  ховати  в  тінь  не  слід  –
його  діяння  хай  освітить  сонце:
сказавши  «а»,  згадай  весь  алфавіт  –
і  для  відзнак  придбай  собі  суконця.  

Не  бійся  слави!..  спи́нковий*  метал  
за  всіх  умов  ніколи  не  ржавіє!
Зробивши  добре  діло  –  не  вертай,
а  втіль  в  життя  нову  шалену  мрію!

Зі  всіх  шаленств  найвища  є  любов,
надіб’я  те  довіку  не  вмирає,
вона  є  суть  –  основа  всіх  основ,
усепроникна,  
                                                     дужа  
                                                                                   і  безкрая.[/color][/b]

6.09.2019
________
*благородний.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь, я і ти

Закружляв  і  впав  під  ноги  лист  кленовий,  
Він  про  осінь  нам  сьогодні  нагадав.
За  вікном  до  нас  всміхався  день  казковий,
Промінь  сонця  біле  личко  цілував.

Заховаюся  в  обійми  твої  ніжні,
Серця  твого  буду  слухати  биття.
Почуття  у  нас  з  тобою  дивовижні,
Нехай  буде  у  коханні  все  життя.

І  заграє  нам  сопілка  калинова,
А  пісень  співати  буде  вітерець.
Солов'їна,  українська  наша  мова,
Буде  ніжністю  торкатися  сердець.

І  поллються  її  звуки  в  піднебесся,
Доторкнуться  до  пухких,  осінніх  хмар.
Разом  з  осінню  стернею  ми  пройдемся,
Нічка  місяцем  запалить  нам  ліхтар...

Будуть  зорі  посміхатися  й  моргати,
Прохолодою  повіє  від  ріки.
На  прогулянці  тумани  вже  кудлаті,
Розділилися  неначе  острівки...

А  мені  в  цю  пору  затишно  з  тобою,
Хоч  і  осінь,  та  кохання  гріє  нас.
Напуває  і  п'янить  воно  любов'ю,
І  у  тиші  цій  звучить  для  нас  романс...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847282
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Ніна Незламна

У кожного з нас

                                                                             Цінуйте  те,  що  ви  ранком  встали
                                                                               Що  Боженько    від  сну  вас  розбудив
                                                                                 Коли  ж  вночі    міцно  засинали
                                                                                 Вас  Ангел,  обережно  зберігав  ….

                                 ******

 У  кожного  з  нас,  завжди  свято  своє
 Що  лиш  проснувся,  відчуєш  що  живий
І  вже  радієш,  що  на  цім  світі  є
Душа  співає,  здається  щасливий.

Блаженний  бачить,  в  вікні  неба  синь
 Не  чорні  хмари  з  кіпоттю  й  димом
Хоч  й  підступає  золотава  осінь
Младі  лелеки,  ще  кружляють  клином

Пташині  звуки,  вкотре  почуєш  ти
Бо  ніжне  сонце,  загляне  в  світлицю
І  роси  -  перли  припадуть  на  квіти
Від  того  щастя  засяють  зіниці

Рясні  ромашки  уздовж  по  стежині
Тобі  навіють,    спогад  про  кохання
Дні  вечорові,  пісні  солов`їні
Геть  повтікають  сумніви  й  вагання.

Червоні  маки,  що    поєднали  вас
Серця  зігріють.  І  зближають  долі
Засяють  зорі  й  немов  станцюють  вальс
 В  місячнім  сяйві,  в  небеснім  просторі  

У  кожного  з  нас  завше  свято  є
Так  воно  різне,  яке,  я  не  знаю
Тож  утішайтесь,  що  на  цім  світі  є
І  я  з  цим  щиро    усіх  вас  вітаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847295
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У реєстрі осіннім

Жовтою  айстрою  сонце  у  небі  цвіте.
Вересневий  купаж-аромат  на  порозі.
І  життя  набирає  звичний  осені  темп,
Інкрустація  дивна  чекає  за  рогом.

У  реєстрі  осіннім  -  чорнобривців  парад
І  жоржинне  жабо,  хризантем  криноліни.
І  кизилу  підсвітка  прикрашає  наш  сад,
Ще  й  ожинне  намисто  схилилось  уклінно.

Перезрілість  плодів  з  кракелюровим  шармом,
Груш  бурштинність  і  яблук  рубіни.
А  на  небі  розкішні  шифонові  барви,
Серед  них  журавлині  польоти  у  клині.

І  ще  теплим  крилом  пригортає  нас  осінь.
Час  для  роздумів,  час  для  натхнення  приходить.
У  небесну  уважно  вдивляємось  просинь,
Підбираєм  ключі  до  осіннього  коду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Амадей

ПРИВІТАННЯ ТАНІ

Коли  читаю  Ваші  я  вірші,
Це  для  душі  моєі  ціле  свято,
І  хочеться  від  щироі  душі,
Із  Днем  народження  Вас,  Таню,    привітати.

Нехай  Господь  Святий  на  небесах,
Вас  береже,  й  натхнення  посилає,
Щоб  щастя  виливали  Ви  в  віршах,
Це  буде  радістю  для  тих,  хто  Вас  читає.

Хай  ллються  з  серденька  пісні  Ваші  й  вірші,
Хай  кожна  пісня  соколом  злітає,
Ви  ж  пишете  для  серця,  для  душі,
Тож  хай  кругом  пісні  Ваші  лунають.

Нехай  зберуться  за  столом  в  цей  День,
Всі  рідні  й  друзі,  в  Вас  іх  так  багато,
Засиплють  привітаннями,  й  пісень,
Ваших  пісень,  почнуть  для  Вас  співати.

Хай  святом  буде  все  Ваше  життя,
І  незважаючи  на  дати,
Хай  вічно  в  Вас  палають  почуття,
Щоб  Вам  хотілось  жить,  любить,  співати.

Хай  ця  чарівна  музика  душі,
Що  Ваше  серденько  у  віршах  виливає,
До  Вас  повернеться  в  вірші,
З  словами  "Я,  ТЕБЕ  КОХАЮ"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847184
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння жінка

Осіння  жінка  -  аромати  яблук
І  ніжна,  як  трояндовий  букет.
Сьогодні  пригортає  її  ранок,
В  промінні  сонця  дивний  силует.

Вона  сумна  буває,  то  весела
У  кольорах  осінніх  хризантем.
Торкне  рука  і  виростають  крила,
А  як  всміхнеться,  попадеш  в  Едем.

Осіння  жінка  -  то  любов  гаряча,
Як  покохає,  то  вже  назавжди.
Вона  сміється,  а  буває  плаче
У  її  усмішці  цвітуть  сади.

Її  цілунок,  то  медовий  солод,
В  її  обіймах  -  казка  ожива.
Не  стра́шні  з  нею  ні  жара,  ні  холод,
Вона  творити  вміє,  ще  дива.

В  холодних  росах,  умиває  личко,
Калинове  намисто  із  прекрас.
Осіння  жінка  -  справжня  чарівничка,
Сьогодні  знов  порадувала  вас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847178
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

ЩАДІМО СОНЦЕ

     [i]  Земне  й  космічне...
       приватне  й
                                     вічне...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо  Сонце!  Хай  воно  нам  світить!
І  в  атмосфері  не  робімо  дір,
світило  наше  –  тепле  і  привітне…
Яка  ще  з  зір?

Найближча  з  них  то  Альфа,  що  –  Центавра…
Та  скільки  ж  світлових  до  неї  літ!..
Не  ті  у  нас  ні  засоби,  ні  аура,
не  той  політ!

То  ж  бережімо  ми  –  одне  одно́го,
не  міряючи  відстань  до  сердець…
Коли  ми  втратимо  чуття  малого,
великому  –  кінець!

Щадімо  сонце  в  душах!  То  –  здобуток  
віків  старих,  родинних  вірних  клятв…
Хто  зборе  темінь,  розбрат,  крах  і  смуток,
той  стане...
                                     СВЯТ![/color][/b]

05.09.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пробудження

Ліг  туман  на  сонні  ще  долини
І  забрів  тихенько  навіть  в  ліс.
Пригорнувся  до  куща  калини
А  тоді  неначе  в  землю  вріс.

Ще  дрімав  світанок  до  схід  -  сонця,
Тиша  огорнула  береги.
І  роса  котилась  по  долонці,
А  у  ній  веселки  кольори...

Там  де  небо  цілувало  землю,
Промінь  сонця  вирвався  з  пітьми.
Привітався  й  милувався  нею,
Птах  махнув  широкими  крильми.

Прокидалася  від  сну  природа,
Посміхавсь  до  сонця  рідний  край.
Било  джерело  прозору  воду,
Вигравав  мелодій  водограй.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846854
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Ніна Незламна

Доленька щаслива / слова до пісні /

                                                                     /слова  до  пісні  –    у  темпі
                                                                         подібному  до  пісні  «Девочка  Надя»/

Золотистий  обрій….  Вечір  ледь  в  тумані
Думки  павутинні,  я  наче  в  дурмані
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….
 
Споришева  стежка,  йде  до  мого  серця
Обігріє  душу,  жду  тебе  не  вперше
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду

Літній  теплий  вечір,  буде  не  останній
Нашепчу  на  вушко,  зізнаюсь  в  коханні
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…

Мабуть  дочекався,  немов  птах  злітаю
Це  ж  ти  йдеш    назустріч,  серцем  відчуваю
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…
                                                             О4.08.2019р

                                                       ***
                         Доленька  щаслива  

                                                 /  або    в  такому  варіанті,
                                                     приспів  трішки          веселіше/
1
Золотистий  обрій….  Вечір  ледь  в  тумані
Думки  павутинні,  я  наче  в  дурмані
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….  

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм…
       Хай  погода  не  примхлива…..
               Наша  доленька  щаслива…..
                     Соловейко  заспіває….
                       Буду  знати,що  кохаєш!
2
Споришева  стежка,  йде  до  мого  серця
Обігріє  душу,  жду  тебе  не  вперше
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    ж  за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм..
         Хай  погода  не  примхлива…..
                   Наша  доленька  щаслива….
                         Соловейко  заспіває…..
                             Буду  знати,що  кохаєш!
3
Літній  теплий  вечір,  буде  не  останній
Нашепчу  на  вушко,  зізнаюсь  в  коханні
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    ж  за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм..
       Хай  погода  не  примхлива….
                 Наша  доленька  щаслива….
                   Соловейко  заспіває….
                           Буду  знати,  що  кохаєш!
4
Мабуть  дочекався,  немов  птах  злітаю
Це  ж  ти  йдеш    назустріч,  серцем  відчуваю
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…

Приспів

Зустрічі  радіймо  й  нічці  чарівниці
В  ніжнім  поцілунку  солод  полуниці
Вірна  любов  вічна,  вдвох  маємо  крила
Хай  все  буде  добре  в  нас,  доленька  щаслива…
Хай  погода  не  примхлива…..
             Наша    доленька  щаслива…..
                       Соловейко  заспіває…..
                             Буду  знати,що  кохаєш!

                                                                 05.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846771
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Надія Башинська

ГОРОБЦЯ СПІЙМАЛА КІШКА…

Горобця  спіймала  кішка...  Він  сміється.  От  смішний!
У  зубах  гострих  тримають.  Він  регоче.  Он  який!
"І  чому  отак  сміятись?  Подивлюсь,  що  скажеш  далі,"-
так  подумала  Мурличка  й  ще  міцніш  стисла  зубами.

Горобець  крильми  тріпоче,  ще  сильніш  почав  сміятись.
Кішка  аж  захвилювалась:"Треба  більш  за  нього  братись!"
Ще  міцніш  стисла  зубами,  та  ще  й  лапою  прижала.
Ще  такого  не  ловила,  тому  й  клопоту  не  мала.

Ото  капость!  Звідки  взявся?  Зіпсує  цей  день  чудовий.
Й  тут  подумала:"  А  раптом  горобець  цей  дуже  хворий?"
Рот  роззявила  від  того...  Горобець  злетів  до  неба!
Аж  полегшено  зітхнула,  бо  ж  їй  клопоту  не  треба.

Там  літало  їх  багато,  бо  тривожились.  Зібрались.
Коли  той  смішний  вернувся  -  всі  так  весело  сміялись!
Не  завжди  сміх  допоможе...  То  горобцю  так  повезло.
Та  все  ж,  смійтесь  на  здоров'я!  
                             Щоб  той  сміх  -  лиш  на  добро!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846703
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Валентина Малая

Ц1нуй

[i][b]Цінуй  своє  життя  більше!
Пильнуй  кожне  Слово  ліпше!
Не  образь  нікого,не  нашкодь!
Все  бачать  небеса...,Господь.

Тримай  в  долонях  Сонце  й  зорі,
Схибив  десь,то  скажи  :  "соррі!"
Роздавай  усім  Добро  й  Любов
Сьогодні,завтра,знов  і  знов!

Надломлену  билину  не  зламай!
Стратив  десь-  знов  розпочинай!
Умій  усім  і  вся  прощати...
Щоб  самому  собі  не  збудувати  ґрати...

Будь  вдячним  за  все  пересічним,
Переживання  не  роби  вічними,
Вмій  сказати  і  вмій  змовчати,
Розумного  не  треба  повчати...

Біля  майстра  стій  і  мовчи...
Про  свое  "я"  менше  кричи,
Набирайся  мудрості  у  природи,
Спостерігай  ,що  несуть  ситуацій  "роди"...

Цінуй  завше  все,що  маєш=
Для  чого  то  треба  -сам  пізнаєш.
Ніколи  не  будь  збирачем  пліточок=
Загубиш  усе...Затям  цей  урок!

01.09.2019р.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846736
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння мелодія ( слова для пісні)

Кружляє  листя  по  алеях  саду,
Танцює  прохолодний  вітерець.
І  тихий  блюз  дощу  і  листопаду
Із  сумом  доторкається  сердець.

У  кружеві  гаптованім  берізки,
Серед  ялин  зелених  -  чарівних.
Ляга  туман  кудлатий  на  доріжки,
Вернувшись  з  далей  сонних  -  мандрівних.

Дарує  осінь  колір  золотавий,
Осінній  блюз  підхопить  саксофон.
Мелодію  послухають  отави
І  буде  линуть  пісня  вище  крон.

Послухай  й  ти  мелодію  цю  милу,
Замріяну,  окрилену  таку.
Вона  неначе  вітру  дивна  сила,
Вона  мені  несе  любов  п'янку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохана моя ( слова для пісні)

Зустрічалися  з  тобою,  як  сади  цвіли,
Милувався  я  тобою  щасливі  були.
Цілував  я  біле  личко,  обіймав  твій  стан,
Моя  мила  чарівничко,  ти  бальзам  від  ран.

Приспів:

Ой  дівчино,  дівчино,ясная  зоря,
Ой  дівчино  дівчино,  кохана  моя.

Солов'ї  співали  радо  у  саду  пісні,
Відзвучали  канонади  звуки  голосні.
Я  топився  моя  мила  у  твоїх  очах,
Виростали  в  мене  крила,  я  летів  мов  птах.

Світить  місяць  мені  срібний  я  до  тебе  йду,
Упаду  в  твої  обійми  в  нічку  чарівну.
Під  ногами  утікати  буде  в  нас  земля,
Все  життя  буду  кохати  радосте  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846555
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Ніна Незламна

Літня спека

Рукою  ніжно,  торкнусь  виснаженої  трави
Ледь  -  ледь  схилилась,  мов  просить  сонце  зупинитись
Й  вгомонить  спеку,  не  наносить  болючі  рани
Запросить  дощик,  хоча  б      трішечки  оброситись  …

Цілунок  сонця,  аж  пече,  змінював  кольори
В  темно  -  зелений,  місцями  в  сірий  й  бурштиновий
А  в  неї  мрія,  зирне  довкола  і  догори
Нехай  би  випав,  навіть  маленький,  випадковий.

Завмерло  все,  в  степу  не  видно  комашні  й  птахів
Й  вітер  сховався,  десь    там  вдалині,  в  сумнім  лісі
Земля,  аж  стогне,  від  задухи,  жде  вологих  днів
 Фарби  червоні,    вкрили  кущі  й  клен  при  узліссі…

Лелека  бродить,  все  ближче  і  ближче  до  ставу
Дітлашні  води,  чи  й  має  сили  наносити
Як    у  гніздечку,  вгамувати  сімейку  жваву?
Їм    би  від  спеки,  влаштувать  душ,  гарно  полити.

Сама  чекаю,  коли  врешті  відійде  спека
Щоб  щем  під  серцем,  геть  зник!  В  душі  б  радість  відчути
Дощу  діждатись.  Тішилася  б,  як  той  лелека
Й  зморені  трави  в  росі….  І    всі  позбулись  смути…
                                                                                                                                 28.06  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846552
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019


A.Kar-Te

Август

Краснощекое  яблоко  августа..,
Винограда  янтарная  гроздь...
А  в  придачу  примите,  пожалуйста,
Малых  радостей  полную  горсть.

Астры  яркие,  пышные,  страстные
И  в  рубинах  калиновый  куст...
До  чего  же  в  душе  чувства  разные  -
Наслажденье  и  светлая  грусть...

В  бархатистых  объятиях  августа
Явно  слаще  душистый  медок...
А  еще..,  если  можно,  пожалуйста..,
Звездным  ливнем  умыться  разок.



(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Ганна Верес

Народжується кожен, щоб відбутись

Народжується  кожен,  щоб  відбутись
У  дітях,  внуках,  дереві,  кущі,
Себе  відчути  вільним,  самобутнім,
Подарувать  краплиночку  душі.
Себе  в  собі  зуміти  розбудити,
Коли  вже  ти  –  не  ти  і  він  –  не  той,
А  став  минулим  праотців  гордитись
І  з  волі  доброї  потрапив  у  АТО.

Коли  земля  і  воля  –  не  дрібниці
І  не  товар,  що  можна  продавать,
Коли  болить  тобі  сльоза  вдовиці
І  дух  міцніє  при  таких  словах,
Як  «Слава  Україні»  і  синхронно
«Героям  слава»  –  в  відповідь  звучить,
Коли  воюєш  сам,  а  не  ООНи,
Не  маючи  нагоди  відпочить.

Тоді  ти,  друже,  народився  вчасно,
Без  тебе  би  не  вбереглась  земля,
І  діти  твої  будуть  жити  класно,
Як  згине  той,  хто  війни  шле  з  Кремля!
28.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846512
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Genyk

ОСІННІЙ СПОМИН

 На  вірш  Надії  М  "Заблукали  у  Весні"

І  коли  прийде  вже  Осінь
І  поллють  занудливі  дощі
Пригадаю,як  з  тобою  босі  
Бігали  гуляти  у  ночі

Хочеться  вернутись  в  нашу  казку
Волю  дати  ніжним  почуттям
Знов  відчути  твою  ніжну  ласку
Дати  збій  пробіглим  тим  рокам


                                 GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846479
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Від долі нікуди не дінешся

Я  кожен  раз  дивлюся  в  твої  очі
І  кожен  раз  п'янію  без  вина.
Скажи...  скажи...  хто  долю  напророчив,
Чому  вона  частинами  дана?

Мабуть  зоря  світила  не  так  ясно,
Що  ти  до  мене  стежки  не  знайшов.
Чи,  може,  я  призналася  не  вчасно?
І  ти  у  іншу  сторону  пішов...

Душа  сумує,  що  її  сказати
І  як  відвести  біль  той  від  душі.
Тебе  одного  хочу  я  кохати
Щоб  в  серці  не  селились  міражі..

Роки  спливли,  розстали  наче  крига,
Забрали  нашу  юність  назавжди.
Лиш  недописана  лишилась  книга
І  в  ній  тобі  присвячені  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846370
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Надія Башинська

ПО ДОРОЗІ СЕРПЕНЬ ЙШОВ…

По  дорозі  серпень  йшов  на  світанні.
Він  по  травах  розсипав  роси  ранні.
І  радів,  що  всього  є...  лиш  би  зібрати.
То  ж  дізнатись  захотів,  чи  вміли  дбати?

Кучерявилась  в  траві  рута-м'ята.
Чебрецями  пахне  тут  кожна  хата.
Чисту  воду  пив  джерельну  із  криниці.
Срібла  кинули  сюди  його  зірниці.

Заясніла  ось  в  саду  хата  біла.
Тут  калинонька  рясна  вже  дозріла.
Немов  дівчина-красуня,  у  намисті.
Квіти  є  тут  під  вікном...  та  всі  барвисті!

Зазирнув  в  комору  він.  Що  ж  побачив?
Видно,  люди  тут  жили  неледачі.
Всього  є.  Зуміли  тут  про  все  подбати.
Довелося,  видно,  всім  попрацювати.

Ніби  кликала  його  хата  чиста.
Скатертина  на  столі  тут  барвиста.
Рушник  вишитий.  На  ньому  запашний
коровай,  зігрітий  сонцем...  Золотий!

Ой  щаслива  ж  є  яка  ця  година!
За  столом  зібралась  вже  вся  родина.
Троє  діточок  малих  і  батько,  й  мати.
Серпень  йшов  за  ними  з  церкви  аж  до  хати.

І  світились  лиця  всі,  ніби  сонце.
На  них  серпень  задививсь  у  віконце.
Тепер  вересню  дозволить  панувати.  
Нехай  радість  й  він  несе  у  всі-всі  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Олеся Лісова

Невблаганний час

Заварений  на  літній  спеці  час
Іде  вперед,  нікого  не  спитавши,
Стискаючи  в  своїх  лещатах  нас
Він  палить  дні,  приречені,  як  завше.

Один  за  одним,  як  листи  летять,
Пришвидшуючи  осінь  невблаганно.
Їх  у    рибацькі  сіті  не  впіймать,
Не  втримати  в  обіймах  вранці-рано.

Ваганням  кат  для  задумів  і  мрій,
Бо  кожен  день  має  горіть,  як  ватра.
В  шаленім  ритмі  всіх  перипетій
Живім  сьогодні,  завтра  буде  завтра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Ганна Верес

Осінню казку лісу я читаю

Осінню  казку  лісу  я  читаю,
Де  все  сплелося:  звуки  і  краса,
І  ясена  –  не  привида  питаю:
«Це  полотно  чудове  хто  писав?
Хіба  не  ти,  художнику,  той  майстер,
Що  фарби  ці  чарівні  позичав?
Поглянь  на  дуба,  он  який  гіллястий,
Тримає  міцно  хмару  на  плечах».

І  той  озвався  голосом  людини:
«То  осінь  вже  заглянула  сюди.
Зраділа  їй  вся  лісова  родина
Й  вітрець,  що  все  колись  тут  посадив.
Тут  золото  вперемішку  з  бурштином  
Милують  око  кожному,  повір,
Он  павучки  сховалися  в  хатини,
Вітання  мишенята  шлють  сові.
А  бачив,  як  уже  порожевіли
Калини  ягідки  он  на  кущі?
Для  мене  ліс  –  не  тільки  моя  вілла  –
Це  свято  і  для  ока,  й  для  душі».

«Твоя?  Мо’,  й  так.  Та  я  не  зазіхаю,–
Йому  кажу,  –  господар  лісу  ти.
Я  тільки  про  одне  тебе  благаю:
Дай  людям  розуму  красу  цю  зберегти!»
15.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Надія Башинська

БОГ РОЗДАВАВ КРАСУ…

         Бог  роздавав  красу...  йшов  по  дорозі.
Побачив  лева.  Ні  перед  ким  той  не  хилився,
а  тут  помітив  Бога  -  й  поклонився.  
Бог  гриву  йому  дав.  Таку  вже  пишну!  Поглянув.
Справді  гарно  вийшло.
         За  левом  Богові  павич  зустрівся.  І  той  від-  
разу  поклонився.
Радів  Господь,  що  є  кому  красу  давати,  став  па-
вичу  хвоста  Він  малювати.  А  в  Бога  є  до  всього  
хист.  То  ж  дуже  гарним  вийшов  хвіст.
         Довгенько  йшов...  Аж  ось  біля  струмка  йо-
му  зустрілась  дівчина  прудка.
Підмалював  Господь  їй  брівці  і  щічки  підрум'я-
нив  тій  дівчині,  щоб  були  ніжними,  як  ягідки  в  
калини.  Дав  стан  гнучкий,  волосся  пишне  ще  й  
квіточок  сипнув  на  сорочину.Сам  порадів  він  за  
дівчину.
А  дівчина-красунечка  в  пошані  все  хилилась.  Ду-
ша  її  від  радості  світилась.  
А  Бог  давав,  давав...  бо  щедрим  був.І  тут  збаг-
нув,  що  меншим  той  мішок  стає,  а  в  світі  ще  ж  
багато  всього  є.
         Ходив  по  світу...  роздавав  красу  деревам  й  
квітам,  морям  і  рікам.  Всіх,  кого  бачив  й  зустрі-
чав,  він  щедро-щедро  наділяв.
Десь  більше,  а  десь  менше.  Всім  дісталось.  Ніщо  
без  Божої  уваги  не  зосталось.  Де  бачив  Він,  що  
зовсім  було  трішки,  там  сили  додавав  чи  молодечо-
го  завзяття.  
В  ялини,гляньте,  яке  плаття.А  в  соловейка  голос...  
Ой  дзвінкий!  А  мудрий  чоловік  який!
         Якщо  комусь  краси  дісталось  небагато,  то  вар-
то  щось  в  собі  хороше  пошукати.  
Бо  знає  кожен,  що  Господь  так  постарався,  щоб  ко-
жен  задоволеним  зостався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  путь!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  в  глибу,
бо  доречним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  в  нас  нейронові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі,
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  друзки  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого.  
                                                                                                   Тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала береза, сліз не витирала ( слова для пісні)

Плакала  береза,  сліз  не  витирала,
Молода  дівчи́на  її  обіймала.
У  очах  теж  сльози,  а  на  серці  туга,
Тіло  все  морозить,  бо  нема  більш  друга.

Ой  нема,  немає  і  більше  не  буде,
Про  його  береза  нагадувать  буде.
Захищав  коханий  матір  -  Україну
І  за  неї  рідну  від  ворога  згинув.

Буде  на  могилі  прапор  майоріти,
Будуть  усі  люди  нести  йому  квіти.
На  останок  сонце  торкне  домовину,
Ой  куди  ж  ти  любий!  Ой  куди  ж  ти  сину!

Покидаєш  маму,  покидаєш  тата,
Маленьку  сестричку  і  рідного  брата.
Ти  ненакохався,  ще  неналюбився,
Покинув  кохану  так  й  не  одружився.

Плакала  береза,  сліз  не  витирала,
На  могилі  гірко  кохана  ридала.
Хмари  небо  вкрили,  воно  почорніло,
Дощі  сльози  лили,  громи  гомоніли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846280
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Ніна Незламна

Хандра

Рахую  дні  й  години  теж
Чомусь  хандрі  немає  меж
Й  ніжне  сонце,  геть  не  тішить
Хоча  в  вікно  сяйвом  світить.
Ото  хандра,  як  банний  лист
Від  неї  як,  знайти  захист?
Мов  змотана  в  павутинні
От  торкнутись…  До  хмар  синіх
З  ними  злетіть,  побачить  світ
Знову  друзям  слати  «  привіт».
Як  вирватись,  із  обіймів?
Позвати  дощ,  щоб  він  посмів
Змити  хандру  у  небуття
Щоб  знов  було  все  до  пуття.
Щоб  жить  й  радіть,  квітам  й  йому
Й  в  серці  відчуть  тепло,  весну
Й  відповісти  на  той  дзвінок
Йти  назустріч…..  Лиш  один  крок
А  милий  жде,  точно  знаю
Я  від  вагань,  теж  страждаю
Бажання  є…  Хандру  прогнать
І,  як  колись….  Вірно  кохать....

                                                               Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846292
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуття весні довірю

Я  не  знаю,  що  сказати,
Як  повестися  мені.
Щоби  серцем  покохати,
Не  одні  потрібні  дні.

Почуття  весні  довірю,
Хай  вона  розсудить  нас.
Як  візьме  у  руки  ліру,
Зазвучить  чарівний  вальс.

Щось  мені  душа  шепоче,
То  для  мене  не  нове.
А  я  бачу  твої  очі,
Голос  твій  мене  зове.

В  серці  є  якась  тривога,
Воно  б'ється,  то  щемить.
Нелегка́  життя  дорога
І  життя  -  не  одна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846077
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Ганна Верес

Ніяка сила не злама народ

Я  звикла  все  робить  наперекір,
І  найчастіше  діставалось  долі:
Були  солодкі  миті  і  гіркі.
Мене  все  ж  не  лякала  невідомість.

Ішла,  не  зупиняючись  в  путі,
Хтось  називав  мене  дитям  наївним.
А  мо’,  й  була  щаслива  тим  в  житті,
Що  вірила  в  добро  і  світлу  мрію?

Іду  й  тепер,  не  маючи  гризот,
Із  вірою  іду  й  надію  маю:
Ніяка  сила  не  злама  народ,
Якому  сам  Всевишній  помагає.
18.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846129
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Акварелі осені

За  вікном  кружляє  диво  -  листопад,
Щастя  десь  блукає,  зажурився  сад.
Падають  листочки  з  сумом  до  землі,
Вишиє  сорочку  осінь  для  зорі.

Подарує  радо  усмішку  землі,
Залишить  цілунки  ніжні,  росяні.
Зашепоче  вітер  лагідні  слова,
Полетять  над  світом  осені  дива.

Тихо  пригорнеться  вона  хризантем,
Попаде  неначе  в  розкішний  Едем.
Ляжуть  акварелі,  цвіт  замайорить,
Вже  не  чути  трелі  в  світанкову  мить.

Буде  небо  з  нею  в  парі  танцювать,
А  дрібненький  дощик  на  сопілці  грать.
Подарує  осінь  кольоровий  день.
Накида  у  кошик  ягід  повних  жмень...

Упадуть  додолу  груші  запашні,
Ти  їх  назбираєш,  принесеш  мені.
Будемо  з  тобою  ними  смакувать
Ти  уста  медові  будеш  цілувать.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Ніна Незламна

В серпневий вечір

Серпневий  вечір  по  обрію  мостився
Хтів  запросити  зоряну  нічку  в  гості
А  в  полі  сонях,  низесенько  схилився
Несе  сховавши,  промінчик  сонця  в  осінь

Горобці  стежать,  пильно  за  небосхилом
Все  підлітають  й  ледь  сповиті  в  жовтий  цвіт
Вмить  доторкнувшись,  здіймають  різко    крилом
В  круговороті  влаштували  зореліт  …

Вихорцем  вітер,  приніс  вологий  запах
Вечірня  втіха…  Геть  тікала  спека
Десь  громовиця,  заіскрило  в  небесах
Тішився  сонях,  обійде  небезпека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846116
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Сонячна Принцеса

ОБІЙМИ

Одягнула  б  твої  обійми,
загорнулася  міцно-міцно,
щоб  ніхто  не  знайшов,
не  вийняв...
І  пішла  би  гуляти  містом...

Ідучи,  я  б  лічила  зорі,
забуваючи  все  на  світі...
І  була  би  тобі  -
прозора
І  гарячо-хмільна,  мов  літо...

Забрела  б  у  шалену  зливу
і  кружляла  в  ній
довго-довго...
О,  яка  б  я  була  щаслива
у  обіймах  твоіх  медових!..

І,  до  ниточки
вся  промокла,
я  б  нічого  уже  не  чула...
Там,  де  ніч  над  серцями  змовкла  -
у  обіймах  твоїх  -
заснула.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845964
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Шепочу до осені:" Ти не поспішай"

Шепочу  до  осені:"  Ти  не  поспішай",
Бо  ще  тепле  літечко  покидати  жаль.
Пригріває  сонечко  променем  ясним,
Зазира  в  віконечко,  ми  щасливі  з  ним.

Нахилила  яблуня  віти  до  землі,
Трусить  вітер  яблука  великі  й  малі.
Я  зберу  у  кошик  їх  пригощу  тебе,
Буде  посміхатись  небо  голубе.

Десь  дзюркоче  річечка,  поспіша  кудись,
З  джерела  холодної  ти  води  напийсь.
Доторкнеться  бережно  ніч  твоїх  думок,
Полетять  всміхаючись  вони  до  зірок.

Осінь  привіталася,  серпня  обняла,
З  листячком  погралася  і  в  танок  пішла.
Вітерець  для  осені  пісню  заспівав,
Признавався  з  острахом,що  її  кохав.

А  вона  всміхалася  йому  лиш  в  отвіт,
В  гамаку  гойдалася,  летіла  до  віт.
Про  кохання  рано  любий  говорити,
Щоб  його  відчути,  треба  ще  пожити.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845812
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На вірність присягнути Україні

На  вірність  присягнути  Україні  -
Потреба  сьогодення  повсякчас.
Рентгеном,  що  просвічує  людину
Є  совісті  й  сумління  чистий  глас.

На  вірність  присягнути  Україні,
Щоби  зміцнити  український  дух,
Щоб  зберегти  вкраїнськую  родину
І  нації  вогонь,  щоб  не  потух.

На  вірність  присягнути  Україні,
Стражденній  мові,  пісні  бойовій,
Небесній  сотні  і  героям  нині,
Що  захищають  честь  від  ворогів.

На  вірність  присягнути  Україні
Спроможний  у  бутті  лиш  той  народ,
В  якого  в  серці  є  любов  нетлінна
До  Батьківщини  й  пресвятих  свобод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хочу бачити очі щасливі твої ( слова для пісні)

Намалюй  мені  ніч  з  ясним  місяцем  в  небі,
Засвіти  оксамитові  зорі  вгорі.
Будь  для  мене  коханий  і  ніжний,  як  лебідь,
Хочу  бачити  очі  щасливі  твої.

Намалюй  мені  день,  щоби  сонце  світило,
Щоб  проміння  його  доторкалось  руки.
Щоб  кохання  твоє  мене  ніжило  й  гріло
І  цілунки  твої  щоб  солодкі  були.

Намалюй  мені  сад,  де  квітують  черешні,
Пелюстками  стежину  мені  простели
Я  на  зустріч  прийду,  як  приходила  вперше,
У  той  час  вже  черешні  так  рясно  цвіли.

Намалюй  береги,  перламутні  тумани,
Що  лягають  на  трави  цілуючи  їх.
Моє  серце  в  любові  горить  полум'яно,
Повертайся  коханий  з  далеких  доріг.

Намалюй...  намалюй...  я  тебе  все  прохаю,
А  насправді  цілунком  мене  обпечи.
Я  тебе  одного  у  житті  цім  кохаю,
Ти  навіки  моя  -  на  весь  світ  прокричи...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845555
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Ілея

ТОБІ

Моя  душа  летить  тобі  назустріч,
Серед  світів  змогла  тебе  знайти,
Я  трепетну  тобі  дарую  ніжність
Кохання  і  гармонію  краси!

Натхненно  так  плекала  своє  тіло,
Щоби  комфортно  було  в  нім  душі,
Щоб  пружним  воно  було  і  звабливе
Щоб  з  розуму  могло  тебе  звести!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845557
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Ніна Незламна

Підем кохана в храм любові

Багрянцем  ледь-ледь  зайнявся  небокрай
Помітно  сяють  зорі  вечорові
Підем  кохана,  в    храм  світла  й  любові
Поведе  місяць  у  дивовижний  рай….

Душу  зігріє  стежка  барвінкова
Хоч  десь  і  небо  крають  громовиці
Твій  погляд  ніжний  й  звабливі  зіниці
Неначе  пісня      -  мами  колискова…

Твої  обійми  -  сонячне  проміння
У  душі  спокій,  тікають  печалі
Нам  ніч  розсипле  пелюсткові  чари
Поведе  в  казку,  розвіє  сумління….

І  соловейко  пісню  нащебече
Дотики  ніжні,  п`янкі  поцілунки
Солод  спокуси,  привороту  трунки
За  всіх  на  світі  мені  ти  дорожче…

Сховала  тайну  зіронька  ранкова
 Ми  у  обіймах,  у  чудному  раю
Слова  ласкаві,  шепОчу  «кохаю»
В  свій  храм  любові,  тебе  навік    вкраду.

                                                                             06.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845629
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
Й  це  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей  й  не  розвиткові  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  старанно  і  стало
ряди  шикує  животворчий  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  щастя  мешканцям  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Шостацька Людмила

МИЛІСТЬ


               Падають,  падають  яблука  в  тишу.
Жодної  нотки  і  жодного  кроку.
Спасівки  спілі,  як  завжди  до  строку,
Мовчки  думки  мемуари  напишуть.
Трави  так  схожі  на  хутро  цариці,
 Гладить  туман  їх  ледь-ледь  обережно,
 Треба  і  вітру  віддати  належне,
 Тихо,  навшпиньках  пішов  по  землиці.
   Сон  додивляється  птах  срібнокрилий,
   Квітка  заплющила  стомлені  очки,
   Схожа  до  білої,  хата  сорочки
   Знов  простягнула  в  руці  мені  милість.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845541
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Ніна-Марія

МИНАЄ ЛІТО

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]

Давай  удвох  загубимось  у  літі.
Теплом  ще  ніжить  сонце  золоте,
Волошками  синіє  в  стиглім  житі,
В  дворі  рожево  мальвами  цвіте.

Серпневі  дні  потрошечку  маліють,
Осіння  зморшка  ляже  на  чоло.
Гарячі  почуття  твої  зігріють,
І  все,  що  літо  нам  приберегло.

Ще  в  літі  нам  би  тішитись  з  тобою,
До  млості  спити  всю  його  красу.
Хоч  восени  повінчані  з  тобою,
Я  крізь  життя  любов  святу  несу!

[img][/img]
 З  ЯБЛУЧНИМ  СПАСОМ  ВАС,  ДРУЗІ!  БОЖОЇ  БЛАГОДАТІ  ВСІМ!
[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Надія Башинська

ТО Ж ПРИДИВІТЬСЯ!

       Любив  наш  Рекс  весельчаків.З  ними  приємно.
До  нього  став  ходить  Мурко.  Скажу  вам,  недаремно.
Поговорити  є  про  що.  Попити  чаю.  О!  Цю  історію  я
добре  знаю!
         Поїсть  смачненького  той  кіт  й  з  Рексом  гово-
рить.Пес  ще  й  додому  щось  вкладе.  Так  часто  робить.
Ото  ж  дружили  вони  так  довгенько.  А  то  якось  Мурко  
прийшов  раненько.
Поснідали  вони  разом.  Рекс  -  до  роботи.Ну,  а  Мурко-
ві  що?  Лежить  він.  Гріє  боки.  На  сонці  тепло.  Мурко-
тить.  А  Рекс  працює.  Уже  багато  так  зробив...  й  обід  
готує!  
         Отак  трудився  він  весь  день.  То  ж  натомився.
Мурко  під  вечір  лиш  проснувсь,  чистенько  вмився.  Ну,  
хоч  би  він  відро  води  приніс  з  криниці.  Весь  день  про-
лежав,  тепер  їсть  знов  паляниці!
Ще  й  самим  Рексом,  скажу  вам,  став  керувати,  ніби  не  
гість  він,  а  господар  в  оцій  хаті:"Це  принеси.  А  це  
подай.  Помий  тарілки..."
От  придивлятися  став  Рекс  та  й  взяв  за  шкірки  того  
Мурка.Так  загарчав...  що  той  злякався.  
Вдогонку  Рекс  йому  кричав:  "Не  попадайся!.."
         То  ж  придивіться!  Хто  до  вас  частенько  ходить?
Чи  солодко  насправді  з  ним?  Чи  верховодить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845308
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Ніна Незламна

Оце так незнайомка… / проза /

                     1

               Ранок…    Небо  синє  й  чисте,  жодної  хмаринки  ….    Дерева  у  перших    сонячних  променях    виблискують    сріблом…    При  самій  землі    росяні  трави    й  квіти  переливалися  різними  відтінками.  
       Автомобіль  мчав  на  великій  швидкості  ….  Дорога    стелилася    між  широких  полів  в  перетинках    з    посадкою.    Марина  з  батьком  їхали  з  Вінниці    додому.      Вчора    зранку  подзвонила    їй  знайома  дівчина,    повідомила,  що    її  зарахували  в    Вінницький  медичний  коледж  ,  на    сестринську  справу    .  Радощам  не  було  меж,      давно  мріяла    стати  медсестрою.  Хоч  і  сім`я  була  й  не  з  бідних,  але  на    інститут  вона  не  мала  бажання  витрачати  час.  Якось  попередила  батьків,
-    Сім  років  навчатися,    це  не  для  мене,  саме  молодість,  хочеться  погуляти,  а  йти  зубрити  науки,  ні-ні,  вибачайте,    це  не  моє.  
 Все  це    вирішилося  одного  травневого  вечора,  ще  до  екзаменів  у  школі.  Щодо  навчання  доньки,  батьки  сперечалися  між  собою.  Батько  наполягав  на  навчанні  в  інституті,  а  мати  не  хотіла  надовго  віддавати  своє  єдине  чадо.  Вважала    основне  дівчині  вдало  вийти  заміж,  а    там  життя  покаже.  
         Хлопці  в  школі  називали  її  красунею  і  не  дарма,  адже  вона  й  насправді  мила,  вродлива  дівчина,  до  того  ж  майже  завжди  весела,  вміла  до  себе  привернути  увагу.    Але  дуже  самолюбна,  мати    боялася  за  її  поведінку,      дівчина    дивувала  хитрістю,  підступністю,  інколи  поводилася    зухвалою.  Занадто  цінила  свої  здібності,  вважала  себе  розумною  за    співрозмовника,  особливо  це  помічалося    при    спілкуванні  з  хлопцями,  чи  чоловіками.
                   Після  клопітливого  дня  в  Вінниці,  перекусивши  в  кафе  з    майбутніми  однокурсниками,  вони    з  батьком  до  світанку  дрімали  в  автомобілі  біля  коледжу.  
         На  сході  ледь  -  ледь  заясніло  небо…    Батько  рукою  торкнувся    плеча,  
- Маринко,  будемо  їхати,  вже  світає,  може  до  бабці  в  село  заїдемо?
Донька,    кліпаючи  очима  й    потягуючись    відповіла,
-  Та  ми  ж  домовлялися    трохи  пізніше  їхати,  щоб  на  ставку    я  скупалася,    обіцяв  же….  Ти  ж  вчора  з  нічної  зміни,  сьогодні    вихідний  маєш,  куди    і  чого  так  занадто  поспішати?
Вона  повернулася  на  другий  бік,  щось  тихо    бурмотіла  про  себе.  Батько  кивнув  рукою  на  знак  згоди    й    відкинувшись  на  сидінні  прикрив  очі,    в  бажанні,  ще    трохи  подрімати.

                 2

     Ранковий  світанок    вигравав  різнокольоровими  барвами…  Перші  сонячні  промені  пробивалися  із-за  обрію,    смужками  золотили  небо,      воно  поступово  світлішало.  Просиналося  село…  Частіше  співали  півні,  вже  й  чути  ревіння  корів  і  гучне  крякання  качок…  
           Вадим  перескочив  через  невисокий    паркан  з  штахетів,  постукав  в  вікно,
-  Олег,  підйом  !    Відчиняй,  це  я!
Гучно    калатнув  ланцюг.  За  мить,    до  нього,  виляючи  хвостом,  підбіг  пес.
Він  стрибав,    лащився,  ставав  на  задні  лапи.  Хлопець    всміхнувся,
-    Що  твій  хазяїн,  ще  дрихне?!  Гайда,  давай  погавкай!  Може  тоді  почує…
І    знову,  вже  гучніше  постукав  в  вікно.  Злякані  в  сараї  гуси  підійняли  такий    крик,  що,  аж  за  вухами  лящало.  За      декілька  секунд      в  вікні  з`явилося  світло  й  відразу    ж    навстіж  відчинилося  вікно,  з  нього  висунув  голову  Олег,
-  О!  Це  ти  Вадиме,  що  пора  йти?  То  залазь!  Зараз  підемо….  Я  вдома  сам,  мої  погнали  на  базар  в  Жмеринку,  повезли  дещо  на  продаж.  
Хлопець  почав  одягатися  і  продовжив,
- Вчора  трохи  вислухав  мораль  від  мами,  бідкалася,    треба  було  вчора  порибалити,  була  б  копійку    мала.  То  я  був  вимушений  пообіцяти,  що  сьогодні  наловимо  риби,  тож    завтра  на  базар  знову  хочуть  їхати.    Добре,  що  раненько  йдемо,  думаю  клюватиме…  Ти  черв`яків  накопав  на  мене?
Вадим,  закинувши  ногу  на  ногу,  присів  на  підвіконня  серед    горшків  з  квітами.
-  Ну  звичайно,  як  завжди.  А  сестра    де?
Олег    вже  складав    деякі  речі  в  сумку,
-  О-о-о,    Тані  підвезло,  дістали  путівку  в    табір  відпочинку,    в  Кам`янець  –  Подільському  зараз.  Хай  сестра  розвіється,  сьомий  клас,    хоче  подалі  від  всіх,  щоб  поменше    опікували.  Дзвонить  щодня,  каже,  що  їй  там  добре,  подобається  .    Так,  що  цього  разу  хвостика  за  нами  не  буде,  самі  порибалимо.  А    якщо  хтось  з  дачників  раптом  з`явиться,  чому  б  не  розважитися….    Я  взяв  приймач,  дещо  перекусити,  пива  дві  пляшки,    чому  й  не  гульнути  на  радощах…
             Золотилося  небо  від  перших  променів  сонця…      Щоб  не  обросити  капці,  хлопці  йшли  босоніж,  трохи  підстрибуючи,  немов  тікали  від  холодної  роси,    м`які  трави  лоскотали    підошви.      З  одного  боку  тягнулася  посадка,  з  другого  боку    широке  поле,  по  ньому  виднілися  купи  скошеного  гороху.    Веселий    переспів  пташок  підіймав  настрій.    Настирне  бажання  якнайшвидше    дійти    до  дороги,  що  вела  до  греблі,    до  ставу.
           Сонячне    проміння  дісталося    березового  гаю,  що    на  пагорбі.  Ніжне  зелене  листя  молодих  дерев  виблискувало,  переливаючись    змінювало    колір  то  на  світліший,  то  ледь  помітно  темніший..    Свіжий  запах  трав  і  аромат    квітів  наповнював  дихання,  приємна    прохолода    пестила  обличчя.  Здалеку  чути  спів  цвіркуна,  а  зовсім  близько,  одна  за  другою,  в  тихій  воді  ставу    кумкали    жаби.  Дорога    на  греблі    встелена      вапняною  мукою,    по  центру  деінде    стелиться  кучерявий    спориш.  По  одну  сторону  греблі,    до  ставу  лежать  величезні    бетоні  плити,  тут  і  зупиняються  відпочивальники,  чи  то  порибалити,  чи  скупатися.  
 В  легкому  тумані    дрімав  широкий  став…  З  другої  сторони    загороджений    трав`янистим    пагорбом    та  кількома  листяними  деревами    й  пишними  шовковицями.      За    деревами  виднілися  дахи  дачних  будинків.  
   По  другу  сторону  греблі    в  ряд  тягнулися  пишні  кущі  шипшини  і  розложисті  високі  трави.  Течія  річки  тягнулася  доволі  вузьким  рівчаком,  вздовж  якого  росло  пишне  зілля  і  очерет.  Біля  двох  старих  крислатих  верб  виднілися  два  водоймища,  розділені    широкою  смужкою    низького  зеленого  зілля.    Саме  тут,  подалі  від  відпочиваючих,  любили  хлопці  рибалити,    адже  риба  любить  тишу.  Інколи,  якщо    більше  з  рибаків    нікого  не  було,      наносивши  сухих    старих  гілляк  з  березового  гаю,  палили  вогнище  .  І  час  від  часу  перебігаючи  дорогу,    закидали  вудочки  в  став,  по  черзі  наглядали,  чи  клює  риба.
     Вони  підходили  до  свого  місця,  біля  ставу  нікого,  лише    трохи  подалі    від  них,  поважно  ходив  лелека.      Він  то  підіймав  голову,  то  опускав,  як  охоронець,  спостерігав,  що  діється  навколо.
       Вадим  і  Олег  щойно  закінчили  одинадцятий  клас.  Хлопці    спортивної  статури,  майже  однакові  за  зростом.  Вадим    смуглястий,    охайно  підстрижений,  чорнявий,    з  карими  очима.  А  Олег    білявий,  з  ясними    смарагдовими  очима.  Хоча  були  вони  зовсім  різні  та  їх  в  селі  називали    братами.  Хлопці    жили  недалеко  один  від  одного,  дружили  з  самого  дитинства.  Про  них  казали  -    «  просто  нерозлийвода».
         Не  гаючи  часу,  хлопці  розставили    сітки  в  водоймища  й  відразу  пішли  до  ставу.  За  п`ять  хвилин  поплавки  плавали  на  воді.  Олег  дістав    півлітрову  скляну    банку,    в  ній  виднілося  м`ясо,
-  Ну,  що,  хай  ловиться  рибка,  а  ми  давай    перекусимо  домашньої  тушонки,    ще    огірочки  є.  А  трохи  пізніше  побалуємося    холодненьким  пивцем,.  Я    пляшки  поставив    в  воду….
Вадим  зі  своєї  сумки  дістав  бутерброди  з  ковбасою,  помідори,  яйця  й  хліб,  усміхнено  до  Олега
- Я  й  справді  проголодався,  от  що  робить  ранкова  прогулянка.  Молоде  тіло  вже  хоче  поповнитися    калоріями…    Приступимо…
           Пройшло  пару  годин…      Небо  зовсім  безхмарне  ….  Сонце,  не  дивлячись  на  ранковий  час,    добре  пригрівало.  Від  подиху  вітру  вода  злегка  рябила,  переливалася  голубим  і  зеленкуватим  кольором.      Риба  в    ставку,  то  далі,  то  зовсім  близько  виринає    з  води  і  знову  зникає.  Доволі  не  маленький  целофановий    пакет  з  рибою,  вже  гойдався    в  воді.  А  хлопці,    знявши  верхній  одяг,  напівлежачи    насолоджувалися  пивом.  І  слухали  приймач,  працювала  радіостанція  «Наше  радіо».  Олег    товкнув  рукою  Вадима,  
-  Може  гучно?  Зроби  тихіше,  ще  рибу  налякаємо.  Оце  ще  раз  з    сіток  рибу  заберемо  та  й  досить.  Сьогодні    нам  підвезло,    і  клює  добре,  і    більше  немає  нікого…  Ми  ,  як  господарі  тут  і    щось  дачників  не  видно…
Вадим  підтримав  розмову,
- Та  сьогодні  ж  робочий  день,  напевно  на  вихідні  було  цих  відпочивальників,  як  мурах.  Бачиш  скільки  пляшок  та  пакетів  валяється  вздовж  дороги  і  он  там,  в  траві…  Ото  свинота!
       За  декілька  хвилин,    увагу  хлопців  привернуло  гудіння  автомобіля.  Далеко  від  них,  на  початку  дороги,  зупинився  БУС,  з  нього  вийшла  молодь.  В  одного  з  хлопців  через  плече  висіла  гітара.  БУС  від`їхав  по  обіч  дороги,  поміж  високу  траву  і  заглухнув.    Нерозбірливо  чулися  голоси,  один  із  хлопців  вирвався  йти  першим,    махав  рукою    в  сторону  березового  гаю,  за  ним  гуськом    прямували  інші.
Вадим  з  Олегом  переглянули  і  водночас  розсміялися.    Олег    кліпав  очима,  його  уста  скривилися,  хитнув  головою,
-  Про  вовка  промовка.      Розважаються….    Напевно  з  міста  приїхали.
 Привернувши  до  них  свою  увагу,    відразу  помітили  зі  сторони  дач  двох  чоловіків,  які  прямували  до  греблі..  
Вадим  рукою  пригладив  волосся    на  голові,  почухав  за  вухом,
-  Треба  поспішати…  Нам    свідків  не  треба.  Хоча  здається  вони  з  вудочками,  то  напевно  до  ставу,  бачиш  є  бажаючих  порибалити.

                 3
   
         Хлопці  вичікували  час,  щоб  витягнути  рибу  з  сіток    та  згодом  скупатися  і  повертатися    додому.    Раптом  із  -  за  пагорба    показався  червоний  автомобіль,  на  невеликій  швидкості  під`їжджав  до  ставу.
-  Добре,    що  далеченько  від  нас,    -  помітив  Вадим.  Йдемо    рибу  заберемо,    щоб  менше  нас  бачили.    Бачиш  і  не  вихідний    та  літо,  канікули,  люди  їдуть  відпочити….
                   Марина  хитро    примружувала  очі,  ледь  помітно  всміхнулася  до  батька,
-  Тату,  передаси  привіт  бабусі  й  діду.  А  я,  тим  часом,  скупаюся,  вода  зранку    тепленька.  Бачиш,    на  деревах  листя  не  ворушиться,  вітру  немає,  напевно  буде  гарний  день.  
       Вадим  з  Олегом    поспіхом    складали      речі  в  сумки,  мали  намір  скупатися.  Коли  почули,  як    майже  навпроти  них  зупинився  той  самий  червоний  автомобіль.    Хлопці  цього  не  очікували….    
Олег  кивнув  рукою,
 -  Дивися….  Аж  сюди  приперлися….  Чи  місця  мало…  Хай  риба  побуде  в  воді,  я  накрию  футболкою..  
       З  автомобіля    вийшла  молода  струнка  дівчина.    Хлопці  збентежено  позирали  один  на  одного…  Олег  легенько  свиснув,  косив  очі  в  сторону  Марини.  Особливо  привернули    увагу  її  красиві  ноги  і  розстебнутий  літній  халат  в  ромашках,  він    так  пасував  їй.  
   Обоє  витріщилися  на  неї  ,    аж  очі  вилазили  з  орбіт,  коли  помітили      помаранчевий  купальник,  який  виднівся    між  полами  халату.  Як  заворожені,  оглядали  ,    їли    її  очима….    Біляве  волосся  ледь  –  ледь    прикривало  плечі,  вуста  –  колір  спілої  вишні.    Великі  красиві  смарагдові  очі  кинули  до  них  погляд.  За  мить  Марина    кивнула  батькові  рукою  і  закрила  двері.  Автомобіль    розвернувся  і    швидко  поїхав  назад.  Вона  в  одній  руці  тримала  пакет,  другою  рукою  притримувала  полу  халата,  прямувала  до  них.  Хлопці,  як  обпечені  зірвалися  з  місця,  на  якусь  мить  оторопіли,    жоден  із  них  не  наважився    сказати  бодай  якесь  слово.  Її  пухкенькі  щічки  поступово  рум`яніли,    коли    вона  прискіпливим,  оцінюючим  поглядом    зміряла  хлопців  з  ніг  до  голови.  З  усмішкою  на  обличчі  розгойдала  пакет  і  кинула  собі  під  ноги.
   Її  поведінка  вразила  хлопців,  кожен  подумав,  цікаво,  ми  хіба  знайомі?
Скидаючи  з  себе  халат,  мелодійно,  дзвінким  голосом  запитала,
-  Привіт!  Ну,  як  водичка?  
Хлопців  наче  хто  окропом  облив,  одночасно  почервоніли,  побачивши  її    в  купальнику.    Ліфчик  купальника    був  замалий  для  її  пухкеньких    грудей,  здавалося,  що  ось  –  ось    просто  виваляться.  Красивий  стан,  ніжне  молоде  тіло  притягувало  погляд,  як  не  помітити  маленький  трикутник    купальника,    що  приховував    нижнє  сокровенне  місце.
         Здавалося    дівчина  хотіла  протягнути  час.  Не  поспішаючи,    складала  халат    й  одночасно,  немов  робила  виклик,  кидала  лукавий  погляд,    то    на  Вадима,то  на  Олега.    А  потім  різко  розвернулася  до  річки,  в  очах  веселики,    демонстративно    прикрила  ротика,  наче  позіхнула  від  нудьги  й  різко  жбурнула    халат  на  пакет.  
 За  мить    по  дорозі  проїхав      мотоцикл,  привів  хлопців  до  тями,  в    один  голос  привіталися,
-  Привіт!
   Вадим  вкотре  зміряв  поглядом  дівчину,  коли  вона  підійшла  до  води.  Сонячні  промені  падали  їй  на  красиві  ноги  і  між  ними,  відчуття  жару  в  тілі,    відразу  з  розгону  кинувся  у  воду.  Не  думаючи,  за  ним  поспішив  Олег.  Дівчина,  потерши  руки,    поглянула      на  речі,  що  лежали  на  бетонній  плиті.  Увагу  привернула    розстелена  сіра  футболка,  що  лежала  на  камінні,  дуже  близько  до  води.    Вона    підхопила    рукою  футболку  й  голосно  сказала,
-  О,  ще  трохи  і  в  воді  буде….
Від  здивування  округлилися  очі,  коли  побачила  два  пакети  з  доволі  величенькими  карасями,    відкопилила  нижню  губу,
 -  Ух!  Оце  уловчик!
 Озираючись  на  всі  сторони,    швидко    накрила  пакети  з  рибою.  Хлопці    стрімко  пливли  від  берега.  Вона  ж  ,  примітивши,  що  пливуть  не  озираючись,  всміхнулася  й  про  себе,  
- Не  бачили,  от  і  добре….  Гарненько  порибалили,  молодці!.  
 Й  відразу  направилася  в  воду.    Йшла  повільно,    ногами  відштовхувала  від  себе  воду,  декілька  раз  нахилялася,  набирала  воду    в  долоні  й  хлюпала  собі  на  плечі.  Вода  приємно  сповила  тіло  по  самі  груди.  Легким  рухом  руки    закрутила  волосся  під  резинку,  задоволена  шубовснулася  в  воду,  як  подалі  від  берега.  
   Хлопці    пропливши  метрів  сто,  трималися  на  воді.    Розчервонілий    Вадим    дивився  на    Олега,
-  Ти  її  знаєш?
Той    у  відповідь  крутнув  головою,
-  Та  ні  вона  не  наша    і  в  таборі  відпочинку    теж    такої  не  бачив.
-  А  може  це  з  дачників  хтось,  –  розводячи  рукою  в  воді  сказав  Вадим.
І    дразливо  продовжив,
-    Але  ж  гарна!  Сексуальна  така!    А  бачив  перси  які!  Немов  дві  груші,  ото  б  доторкнутися  рукою,    відчути  ніжність,  тепло,  торкнутися  губами  …
Олег    сердито  з  усієї  сили    правою  рукою  вдарив  по  воді  в  сторону  друга,
-  Так,  замовкни,  підкидаєш  в  вогонь  дрова  !  Хай    гарячка  в  нас  відійде,  охолонемо  трохи…
Обличчя  Вадима  світилося  від  феєричних  думок,  наче  попав  промінь  сонця,  примружував  очі  і  продовжив,
 -  А  може  познайомимося?    Така  довгонога  красуня!  Що  скажеш?  Чи  може  вже  додому    будемо  збиратися?
-  Зачекай,  не  гони  коні,  повернемося,  а  там    буде  видно,
-  занурюючись  в  воду  відповів  Олег.
       Марина  не  наважилася  пливти  до  хлопців,  хто  знає,що  за  одні,  може  в  них  мухи  в  голові.  Плавала,  примружувала  очі  від  сонця  і  інколи  хитро  з  усмішкою    позирала  в  сторону  хлопців.  А    вони  мабуть  таки    нічого…  Напевно  місцеві  рибалки,  видно  без    автомобіля,  а  можливо  за  ними  хтось  має  приїхати,    копошилися  думки  в  голові.  Наче  про  щось  замислившись  посміхнулася,  лягла  на  спину,  розставивши  руки  і  ноги  лежала  на  воді.
         Зовсім  поряд  плескіт  води,  привернув  її  увагу,  хлопці  підійшли  близько.  Вона  відразу  стала  на  ноги  й  ледь  підійнявши  голову  вверх    поспішила  на  берег,  вони    повільно  йшли  слідом  за  нею.  
Вадим  підморгнув  Олегу,  вирішив  поспілкуватися  з  дівчиною,
-  А  погода  класна  сьогодні,  водичка  тепла…    А  тобі  як?  
-  Так!  Гарна  водичка  й  чудовий  день!  Це,  що  привід  до  знайомства?  -  запитала  Марина.
 Хлопці    розстелили    великий    махровий    рушник,  лягли  на  нього  ниць,  позирали  один  на  одного.
Майже  поруч    Марина  розстеляла  свій  рушник,
-  А  ви  так,    нічого  собі    -    горобчики,  можна  й  познайомитися    та  чи  варто,  я  не  місцева.  Так    собі,  залітна  пташка  і  все.  Гадаю  хоч  земля  і  кругла,  але  навряд    чи  колись    здибаємося.
Дівчина    лягла  на  рушник  спиною,  розставивши    руки  в  різні  сторони,  
-  А  ви    добре  плаваєте!    Так  швидко,  я  так  не  вмію…
Хлопці  переглянулися….    Вадим    встав,  кивнув  рукою  до  ставка,
-  А  хочеш  я  тобі  лілій,  отих,  білих  принесу.
-  Так  вони  ж  далеко,  -  мило  посміхнулася  дівчина  й  продовжила,
-  Прямо  отакі  сміливі?
В  пакеті    задзвонив    телефон,  зазвучала  музика,  за  мить  дівчина  витягла  його  і  відійшла  в  сторону.    Хлопці  тільки  й  почули  ,  -  »    А  чому  так  швидко?  Ну    добре  тату,  добре!  »
Олег    ліг  на  спину,  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    в  блакитне  небо,
-  А    давайте  всі    зараз  попливемо,    он  туди,  під  пагорб,  це  недалеко.  Сама  вибереш,  яку  душа  побажає,  може  жовту  захочеш…  Ми    тебе  підтримаємо,  чи    ти  боягузка,не  наважишся  з  нами  пливти?
 Запала  тиша…  Марина  присіла    склавши  під  себе    ноги,  ледь  прихилившись,    надавлювала  кнопки  в  телефоні.    Вадим  намагався  не  дивитися  на  її  груди  та  погляд  сам  прилипав,  як    та  оса  до  меду.    Олег  помітивши  торкнувся  його  руки,
-  То,  що,  як  ні,  то  ми  мабуть  будемо  додому  повертатися.
Дівчина  поклала  телефон  в  пакет  і  до  хлопців,
-  А,  що  слабо?  Здрейфили!  Я  так  і  повірила,  що  ви  так  далеко  попливете.
Вадим  пхикнув,
-  Нікому  не  слабо!  Давай  Олег  покажемо  їй,  як  наші  плавають.
Вони  з  розгону  кинулися  в  річку,    кілька  раз  пониряли,  а  потім  швидко  попливли    в  сторону  лілій.  
         З  кілька  хвилин  по  дорозі    їхав  червоний  автомобіль.  Марина  знала,  що  це  їде  батько.  Вона  поспіхом    у  свій  пакет  всунула  один  пакет  з  рибою,  саме  з  тією  рибою,що  наловили  хлопці.  Позирнула    на  хлопців,  ті    вже  майже  допливли  до  лілій.  Рукою  з  волосся  зняла  резинку  і  махнувши  рукою,  пробурчала,
-У  одного  забрала,  а  в  другого  ні,  так  не  чесно.  Хай  знають  наших,  міських…  Хай  запам`ятають  незнайомку.
 І  прикривши  халатом  другий  пакет  з  рибою,  взяла  в  руку,  
-  Важкувато,    але  нічого….  
Ту  футболку,що  була  зверху  риби,  поспіхом  розстелила  на  камінець,  подумки  тішилася,  нехай    відразу  не  побачать,    ото  буде  сюрприз.  Перевалюючись  з  ноги  на  ногу,  поспішила  до  автомобіля,  батько  вже  розвернувся    і  під`їхав  до  неї,  через  вікно  здивовано  запитав,
-  Ти,  щось  несеш  чи,  що?
-  Це  хлопці  пригостили,  гарних  карасиків  наловили.  Такі  щедрі,  тож  не  відмовлюся.    Юшки  наваримо,  тут  і  на  тараньку  до  пивця  досить,  кажуть  сьогодні  добре  клювало.
               Вадим  з  Олегом,    набравши    в  руку  по  кілька  лілій,  саме  розвернулися  пливти  назад,  коли  побачили,  як    дівчина  сідала  в  автомобіль.    За  мить    під  колесами  різко  здійнялася  пилюка.  Автомобіль  набирав  швидкість,тихий  гул  розстелявся  над  річкою,топився  в  ній…  
     Вадим  здивовано  до  Олега,
-  Ти  подивися,  навіть  не  дочекалася,  покидаймо  ці  лілії,  до  чого  вони  тепер…    Гайда,  повертаємося  до  берега.
-  От  трясця,  навіть  не  познайомилися.  Але  ж  красива,  -  майже  кричав  Олег.
Хлопці    подалі  від  себе  відкинули  лілії  і  намагалися  якнайшвидше  добратися  до  берега.
                 Часто  переводячи  подихи,  нарешті  попадали  на  рушник.  Олег    хіхікнув  й  голосно,
- От  два  дурні.  Така  рибка,  ну  красуня,  може  з  містечка,  здається  роками  така  ж  ,  як  і  ми.  Хоча  б  ім`я  дізналися,  чи  номер  телефону  взяли,  от  два  турки,  була  рибка  в  сітці  та  втекла..
Декілька  хвилин  відпочинку  й  хлопці  збиралися  додому.  Вадим  підскакуючи  на  одній  нозі,  одягав  штани  й  до  Олега,
-  Поклади  рушник  в  сумку  і  давай  в  темні  пакети  заховаємо  рибу,  нащо,  щоб    всі  бачили    та  заздрили  нашому  улову.
Нічого  не  помічаючи,  підхопив  свою  футболку,  очі    застигли  від  подиву,  чоло  покрилося  потом,  язик  прикипів  до  піднебіння.    Ледве  видавив  з  себе,
-  Олег  подивися  сюди….
Хлопець,не  звертаючи  уваги  на      обличчя,  згинаючись  до  сумки,  весело  запитав,  
-  І  що    там  нового    я  не  бачив?
Від  побаченого,  здивовано  кліпав  очима.  Не  міг  повірити,  все  це  сприйняти,    на  обличчі  почервонів,    мов  варений  рак.    З  силою,  долонею    стукнув  себе  по  лобі  й  голосно,
- От  телепні!  Оце  так  краля!  Оце  так  довгонога  красуня!  Оце  так  незнайомка!
                                                                                                                                                       серпень2019р.                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Надія Башинська

ДОБРІ ЗЕРНА

Рясніють  яблука  в  саду,  теплом  налиті.
І  груші  соком  налились,  схилили  віти.
Під  тином  терен  в  колючках...  Розчервонівся.
А  біля  нього  виноград  в'юнкий  повився.

Радів  той  терен:"Он  які!  Вас  доглядають.
Приємно  бачити,  як  всі  про  вас  тут  дбають.
А  я  росту  собі  один,  тин  підпираю.
Уваги  ні  від  кого  я  не  мав  й  не  маю.

Щоправда,  і  мене  зірвуть,  якщо    потреба.
Важливо  кожному,  щоб  він  комусь  був  треба."
А  нам  навчитися  б  радіть  всім  в  того  терна.
Мабуть,  для  цього  й  сіяв  Бог  ті  добрі  зерна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Крилата

А мені здається

Вже  роки́  відганялись  риською.
Осінь  жовтим  малює  клени.
А  мені  здається,  дівчисько  я  -
Недосвідчені  і  зелене.

Десь  позаду  прихильців  гвардія.
В  ирій  крила  несе  лелека.
А  мені  здається,  на  старті  я,
І  до  фінішу  ще  далеко.

День  моргає  мені  так  знаюче.
Каже,  пізно  іти  на  кастинг.
А  мені  здається,  піймаю  ще
І  удачу  свою,  і  щастя.

Риська  -  рись  жіночого  роду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845289
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Щоб бути щасливим

Життя  дає  уроки  часто,  
І  не  завжди  воно  цукати.
Не  треба  бігати  за  щастям,
Не  треба  скрізь  його  шукати.

Але  щасливим  бути  можна.
Виховуй  в  собі  волю,  стійкість.
Щоб  день  був  позитивний  кожний,
Твори  добро,  не  скверносій  ти.

Депресіям  не  піддавайся,
Зітри  погане  все  на  порох.
Ніколи,  друже,  не  здавайся.
Побачиш:  щастя  зовсім  поруч.

Усе  душевне,  і  духовне
Старайся  у  собі  розкрити,
Щоби  було  життя  змістовне,
Будь  щирим,  вчись  людей  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ПОЛЕ ЙШЛА… (слова для пісні)

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Він  зі  мною  так  любо  розмовляв.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Потім  лугом  йшли,  там  де  річечка.
Загубилася  в  травах  стрічечка.
Допоміг  знайти,  навіть  тішився.
Та  щось  крок  його  дуже  стишився.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Я  раділа,  що  парубок  зустрів.
Правда,  довго  щось  через  ліс  він  вів.
Ой  сварилася  ж  матінка  моя...
Та  у  чому  ж  є  тут  моя  вина?

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Тепер  знаю  я  -  на  мене  чекав.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         Моє  серденько",  "моя  квіточка".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Віктор Варварич

Літо ховається в долині

Серпень  ще  ніжить  нас  теплом,
В  полях  встелилася  отава.
Хмаринки  ховаються  за  селом,
Десь  вдалені  звучить  октава.

В  саду  дозріли  яблуні  і  сливи,
В  небесах  курличуть  журавлі.
У  морях  приходять  припливи,
В  лісах  працюють  невтомні  муравлі.

У  полях  зграями  юрбляться  птахи,
Вибирають  пшеницю,  наче  перла.
В  садах  граються  непосидючі  дітлахи,
Окуталась  сивими  туманами  Говерла.

На  сонці  зріють  огірки  і  дині,  
Картоплю  глушать  бур'яни.
Літо  вже  ховається  в  долині,
Луки  випасають  дикі  табуни.

Сильна  спека  втомлює  ліси,
Живиця  стікає  по  ялині.
У  вечірнім  сяйві  видніють  полюси,
Місяць  вклався  на  пуховій  перині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845250
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Людмила Пономаренко

Сонячність

Зайнялися  поля  світлоносними  квітами    літа,
Розлилися  медами  в  ароматах  липневого  дня…
Моя  сонячна  квітко,  небесами  любові  зігріта,
Наче  сонцю  самому  ти    земна  й  безперечна  рідня.

Променистість  твою  осягаю    і    серцем,  і  оком.
Виднокіл  аж  до  краю  щось  забуте  давно  розбудив…
В  неозорості  сонць  зупиняється  мить    й  ненароком
Ти  знаходиш  початки  досконало-зворушливих  див.

Усміхнулось  чомусь…  прокотилося    літеплим    плином,
Розлилося  в  душі    соковитим  погідливим  світлом,
Мов  маленьким  пташам  пролітаєш  над    полем    невпинно…
І  не  сталось  нічого  -  просто  соняхи  квітнуть  у  світі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844922
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкалась осінь клавіш тихо ( слова для пісні)

Зіграла  осінь  на  роялі,
Журливу  пісню  під  дощем.
В  душі  з'явилися  печалі
У  серці  поселився  щем.

У  звуках  осені  тремтливих
Лиш  краплі  стукали  в  вікно.
Пішли  відпочивати  зливи,
Заснули,  випивши  вино.

Торкалась  осінь  клавіш  тихо,
Мелодія  увись  лилась.
Ця  гра  для  неї  ціла  втіха,
Дощем  на  землю  пролилась.

Листочки  в  вихорі  кружляли,
Під  цю  мелодію  сумну.
На  воду  човником  лягали,
Мабуть  готовились  до  сну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вільна

Всевишньої  любові  небо  чисте,
Вві  сні  і  наяву  -  нектар.
А  де  ж  узявся  той  мольфар,
Який  навіює  пекельну  пристрасть?

В  гріху  втонути  -  опалити  душу.
Політ  -  і  прірви  глибина.
Згорить  яскрава  купина.
Все  ж  тіло  тягнеться  до  тіла  плюшем.

Зачарував  чаклун  до  божевілля,
А  чари  ті  -  руйнацій  пласт.
Ось-ось  і  вибухне  фугас.
На  щастя,  вирвалась  з  полону  -  вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845065
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній блюз ( слова для пісні)

Осінній  блюз  звучить  у  тиші  ночі,
У  небі  оксамитові  зірки.
У  щасті  цім  твої  кохана  очі
І  наші  найцікавіші  роки.

Всміхнулась  ніч,  до  танцю  запросила,
Торкалося  кохання  нас  крилом.
Осінній  блюз  -  у  ньому  міць  і  сила,
Кружляв  нас  доти,  доки  розсвіло.

Туманом  сірим  вкрився  берег  річки,
Роса  дзвеніла,  падала  в  траву.
Я  цілував  твоє  кохана  личко
І  дарував  тобі  любов  свою.

Осінній  блюз  -  і  ми  такі  щасливі,  
Осінній  блюз  -  а  поруч  я  і  ти.
Нехай  співають  з  нами  навіть  зливи,
А  ми  кохання  будем  берегти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845098
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Надія Башинська

ЛІТО

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Барвами  грають  навколо,  радіють...  квіти.
Стихли  в    воді  малі  рибенята,  як  діти.

Мов  до  причастя  стали  берізоньки  милі.
Золотом  сяють  промінчики  сонця  в  хвилі.
В  травах  шовкових  притих  розбишака-вітер.
Легким  крилом  він  усі  тут  тривоги  витер.

Хмарка  малесенька,  ніби  панама,  біла.
Літо  спочине...  Ой,  як  розправить  крила!
Парусом  стане  їй  вітер  прозорий,  сильний.
Літо  потішить  легкий  той  політ  їх  вільний.

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Личко  рум'яне,  а  в  усмішці  ніжній...    ласка.
Літечко  тепле    насправді  -  чарівна    казка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Валентина Ланевич

В коханні незвідані віхи.

Торкаюсь,  торкаюсь,  торкаюсь
Єством  до  єства  у  цілунку.
І  тілом  усим  припадаю
До  тіла  та  стримую  думку.

Струмує  до  лона  гарячне
Хотіння  любовної  втіхи.
Нехай,  може,  те  необачне,
В  коханні  незвідані  віхи.

Твоє,  моє  протистояння
У  герці  сваволі  доречне.
У  бурі  овацій  мовчання,
Оте,  що  здавалось  безпечне.

Вберусь  у  тепло  і  зомлію,
Триматимеш  в  ніжних  обіймах.
Від  запаху  твого  вхмелію,
Ловитимеш  дрож  у  колінах.

14.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845063
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Валентина Малая

ГОВОРИМО КОХАНИМ

[color="#8000ff"][i][b]
Говоримо  коханим[/b]  "надобраніч"
І  ранку  світлого  бажаймо  на  світанні
[b]Керуємо  собою[/b],мов  керманич-
Нічого  ж  бо  не  буде  у  мовчанні.

І  [b]підкида́ймо  дров[/b]  в  вогонь  кохання-
Інакше  жевриво  зотліє  і  загасне,
Залишить  після  себе  лиш  зітхання...
Та  думи  про  "щасливе"  та  "прекрасне".

[b]Леліймо  почуття[/b]  словами  світла,
І  [b]дякуймо[/b]  за  миті  спілкування=
Дивись-твоя  душа  зросла  й  розквітла  
На  красні  вчинки  [b]май  завжди  бажання[/b].

І  [b]для  Любові  маймо  в  серці  місце[/b]=
Вона  вершить  і  все  перемагає.
І  [b]від  пренадлишку  вуста  говорять[/b]  слі́вце,
Яке  коханих  тішить,  також  зігріває.

[b]Керуємо  собою[/b],мов  керманич-
Нічого  ж  бо  не  буде  у  мовчанні.
[b]Говоримо  коханим[/b]  "надобраніч"
І  ранку  світлого  бажаймо  на  світанні.

15.08.2019р.[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845131
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ніна Незламна

Я не маю забаганок

Ні,я  не  маю,  ніяких  забаганок  
Лише  бажаю,  стрічать  кожен  світанок
Світлий,  барвистий    в  вишневій  вишиванці
Ввись  здіймаються  промені  –  посланці

Злотаві  стрічки,  мов  феєрверків  іскри
Красиве  небо,  в  смужках  веселки  хмарки
Несуть  землиці  звістку    про  ясний  ранок
Сріблясті  роси  й  мені  ляжуть  на  ґанок…  
А  в  квітах,  травах,  бурштинові  засяють
Із  легким  вітром  на  сонечку  заграють…

Як  під  звук  скрипки,  чи  під  фортепіано
Спів  солов`їний,  то  потрійне  сопрано
Пробудить  ріки,  ліси,  гаї,  долини
Дзвінке  звучання,  вже  й  на  очах  сльозини

Ні,  я  не  маю  ніяких  забаганок
Хочу,  щоб  в  мирі,  завжди  бачити  ранок
Щоб  жити  в  щасті,  радіти  сонцю,  світу
Добру,  любові,  щоб  все  на  серці  літо.

                                                                             10.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845111
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ніна Незламна

Ой піду на вечорниці….

Ой  піду  на  вечорниці
А  там  славнії  дівиці
Одна  краща  за  другую
Виберу  собі  любую.
Хоч  я  трохи  і  горбатий
Зізнаюсь  іще  й  жонатий
 За  те  очі  -  то  спокуса
Ще  й  красиві  густі  вуса.
Хоч    й  маю,  літ  я  сімдесят
Плекаю,  в  душі  сорок  п`ять
Правда  чуб,  давно  біленький
Та  на  личку,  ще  гарненький
Гей  дівиці,  швидка  котра?
То  здається,  дівка  Мотря
Мене  скоро,  хап  за    чуба
Чи  ж  тікати?  Буде  згуба…
Бо  вона  ж  товста,  як  бочка
Ще  й  розстебнута  сорочка
 Погляд  все  туди,    де  груди
Аж  зглядалися  всі  люди…
Кляну  Мотрю  і  боюся  
З  нею  мабуть  я  уб`юся
Задирає  ноги  товсті
Чую,  тріщать  мої  кості
Закрутила  у  «циганці»
Я    піддався  забаганці
Немов  дзиґа,  вона  в  танці
На  щоках  горять  рум`янці.

Боже,  топчуся,    ледь  живий
Перед  очима,  біс  страшний
Серденько  немов  у  пташки
Не  чекав  такої  пастки
Музиканти  вже  й  свистали
В  мене  ж  ніженьки  пристали
Закрутилась  голівонька
Ота  ж  Мотря  немов  донька
 Нащо  було  їй  моргати
Боженьку  почав  благати
Щоб  той  танець  закінчився
Щоб  удома  очутився.
Отаку    я    мав,  науку
Мотря  ж  схопила,  за  руку
Закрутила,  як  у  вихрі
У  очах  блискавки  хитрі
 На  площадці  впав,  негожий
Шепчуть  люди  -  на  смерть  схожий
Вже  й  не  чув  музик  веселих
Хтось  вилив  водиці  келих
 Мені  прямо  на  обличчя
Чи  живий,  чи  може  сниться…
 Швидку    бачу….    Поруч  Мотря  
А  світиться  ….  Як  та  зоря
 І  хтось  б*є,  мене  по  пиці
От  сходив  на    вечорниці…

         *****                              
Будьте  розумніші  хлопці
Не  піддайтеся  спокусі
В  такий  вік  думки  –  чужинці
Дівки,  танці  не  на  часі…
Краще  з  бабцею  удома
Заспівайте  вдвох  романси
Хоча  й  часом  є  оскома
Лишитись  живим  -    є  шанси…
                                                       07.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844818
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба,
         хоч  сватів  зазивай  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
а  гостей  ціла  зграя  –  
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
гаслом  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісеньку  просить  –  
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Надія Башинська

І ЧОМУ ЦЕ ТАК? СКАЖІТЬ!

         І  чому  це  так?  Скажіть.  Щось  наш  Тишечко  лежить.
Гладять  всі  йому  животик  і  голівочку,  і  хвостик.  Та  
невже  він  захворів?  Муркотить  щось.  Нема  слів.
         Ось  дали  йому  сметанки.  Не  схотів.  Потім  ще  при-
несли  рибки.  Він  не  з'їв.І  ковбаска  дуже  смачна  на  та-
рілочці  лежить.  Що  ж  із  Тишком  нам  робить?..
         Стали  ми  спостерігати.  Коли  вийшли  всі  із  хати,
ковбасу  він  взяв  у  лапи.  Ось  просунув  в  двері  ніс.
Ковбасу  Бровку  поніс.  Той  Бровко  (вже  кожен  знає)  від  
півня  Тишка  захищає!
         І  чому  це  так?  Скажіть.  Тепер  Тишко  знов  лежить.
Якби  вмів  він  говорити,  то  усе  б  нам  розказав.  А  то  
вміє  малий  Тишко  говорити  тільки  "Няв!"  А  я  можу  все  
сказати  і  матусі  своїй  й  тату.  Вже  навчився.  Я  умію!
Навіть  Тишка  розумію.
         Насварив  учора  півня,  а  Бровка  я  похвалив.  Став  ве-
селим  малий  Тишко.  Більше  так  він  не  хворів.
Разом  з  Тишком  ми  ходили,  ковбасу  Бровку  носили.  Пі-
вень,  бачу  я,  не  тужить.  Вже  з  Бровком  і  з  Тишком  дру-
жить.  Веселіше  стало  жить.  
         Добре,  як  вміють  дружить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844722
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Надія Башинська

ЗАГОРАВ НАШ ТИШКО

         Загорав  наш  Тишко...  Спинку  грів  на  сонці.
Так  було  приємно.  Теплі  літні  дні.
Аж  тут  біжить  мишка.  
-  Ось  я!-  кричить.-  Ось  я!  Тишку,  дожени!
         Що  ж  коту  робити?  Ну,  звичайно  ж  бігти.
То  ж  побіг  за  мишкою  в  квітник.  Де  ж  її  шукати?  
Квіти  навкруг  хати.  Серед  квітів  слід  її  десь  
зник.
         Аж  тут  підняв  очі...  Мишка  та  регоче:
-  Ось  я!  Ось  я!  Тишку,  подивись!  
Сидить  на  кілочку.  Уже  дражнить  квочку.  
-  Ну,  -  подумав  Тишко.  -  Попадись!
Кинувсь  до  кілочка...Там  стояла  бочка.  Другий
день  вже  бочка  та  пуста.  Квіти  поливали,  воду  
всю  забрали.  Ну,  а  де  ж  пустунка  хитра  та?
         Кіт  стрибнув  у  бочку.  Думав  заховалась  в  
бочці  тій  порожній  мишка  десь  на  дні.
Не  знайшов  там  мишки.  Гірко-гірко  плакав.  Там  
просидів  сам  всі  вихідні.
-  Підростай  швиденько,  котику  маленький!  Хитрих  
в  світі  мишок  є  багато.  Знай!  Треба  буть  обачним,  
котику  руденький.  Треба  бути  мудрим.  Пам'ятай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844723
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Надія Башинська

ПРОСНУЛОСЬ СОНЦЕ ЗРАНКУ…

     Проснулось  сонце  зранку...  О!  Як  соловей  співає.
Прислухалося.  Гарно  ж  як  та  пісенька  лунає!
Немов  веселки  кольори,  красива  та  барвиста.  Від  зву-
ків  ніжних  тих,  легких,  затріпотіло  листя.  Проснувся  
теплий  вітерець,  вже  очі  протирає.  А  соловей  свої  пі-
сні,  мов  перли  розсипає.
     Ще  спить  садочок,  поле  й  гай.  
Шепнуло  сонечко:"Співай!"  Тихенько  вийшло  з  хати.
Росою  вмилось  залюбки  і  стало  розсипати  проміння  золо-
те  навкруг.  Уже  проснувсь  ставок  і  луг,  і  поле,  і  гайо-
чок,  і  річка,  і  лісочок.
Так  щедро  сипало  воно  ласкаві  променята...  Розкрили  
квіти  пелюстки.  О20н  квітнуть  навкруг  хати.
     А  соловеєчко  притих.  Чому  ж  він  не  співає?  
Милується,  як  сонечко  проміння  розсипає!  Воно  зігріло  
й  солов'я.  На  увесь  світ  вже  сяє.  А  коли  сонце  піде  
спать,  він  знову  заспіває.
     Немов  ясненькі  промінці,  добро  й  ми  розсіваєм.  А  коли
весело  -  усі,  мов  солов'ї  співаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844612
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Ганна Верес

Сонце сходить

Ніч  останні  зірки  зібрала
Боячись  розбудити  землю…
Зацвіли  угорі  заграви,
Засивіли  внизу  озера…

Мокре  марево,  ніби  димом,
Легко  кутало  сонні  води…
В  небі  ж  сонце  –  червоне  диво    –
По  невидимій  стежці  сходить.  
17.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844681
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Ніна Незламна

Не вий шалений вітер

Ой,  не  вий  шалений  вітер
 Не  зривай  зелене  листя
 Сміло  не  здіймай    у  вихрі
Не  суши  роси  намиста…

Прошу  вітре,  угамуйся
Не  трощи  гнізда  пташині
Та  занадто  не  хизуйся
Краще  вляжся  при  долині….

Свою  злість  сховай  у  травах
Заспокойся,    наспівався
Чи  спочинь  трохи  в  дібровах
Налітався  ж  у  забавах…

Нащо  несеш  журбу  в  серце
Насипаєш    срібло  в  коси
Ще  ж  йде,  тільки  місяць  серпень
Не  навіюй  в    душу  осінь….

                                               07.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844707
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Амадей

Я тобі подарую усі зорі на небі (авторська пісня)

Я  тобі  подарую,  всі  зорі  на  небі,
Всі  написані  мною  вірші  і  пісні,
І  нічого  в  житті,  більш  від  тебе  не  треба,    (2  рази)
Повернися  до  мене  в  чарівному  сні.                (2  рази)

Подаруй  мені  ніжну,  ласкаву  усмішку,
Поцілунком  зігрій  душу  спраглу  мою,
І  душа  моя  пташкою  випорхне  з  клітки,    (2  рази)
Ми  опинимось  разом  з  тобою  в  раю.                (2  рази)

Там,  де  сонце,  і  квіти,  квітнуть  тільки  для  тебе,
Де  співають  для  тебе  п"янкі  солов"і,
І  я  славити  Господа  буду  на  небі,                        (2  рази)
За  ту  радість  і  щастя  у  серці  моім.                      (2  рази)

Я  тобі  подарую,  усі  квіти  що  квітнуть,
Всі  мелодіі  серця,  які  тільки  є,
Почуття  наші  сонцем  над  світом  засвітять,  (2  рази)
З  солов"ями  співатиме  й  серце  моє.                          (2  рази)

Подарую  тобі,  вечір  із  зорепадом,
Коли  зорі  долонями  можна  ловить,
Ми  з  тобою  кохана  всю  ніч  будем  разом,            (2  рази)
Пить  нектар  поцілунків,  від  щастя  п"яніть.        (2  рази)

Я  тобі  подарую,  своє  серце  в  долоні,
На  коліні  співатиму  кращі  пісні,
Почорніють  від  щастя  засніжені  скроні,                (2  рази)
Ти  залишишся  сонечком  в  серці  моім.                          (3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Ганна Верес

Вільна людина

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  за  вбивць  уласних  голосує,
Де  булаву  бере  не  патріот
 І  стільки  літ  людей  своїх  не  чує.
Немає  всує.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Котрий  зневагу  ворогу…  прощає,
Позбавлений  заслуг  і  нагород,
Нічого  він  для  себе  не  лишає.
Вільна  душа  є.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  терпінням  цілий  світ  вражає,
Чи  то  злилось  в  нім  декілька  пород,
Що  легко  вірить  тим,  хто  обіцяє.
Це  заважає.  

Нема  такого  більше  на  землі  –
Він  був  і  є  такий  один-єдиний.
Нарешті  зрозуміли  у  Кремлі:
Нових  людей  земля  ця  народила:
Вільну  людину!
27.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844657
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Ніна Незламна

До гаю йду сама / слова для пісні /

                                                                       Слова  до  пісні  на  музику
                                                                       пісні  -  »Ой  у  вишневому  саду»  

Ой,  у  зеленому  гаю,  там  соловейко  щебетав
Я  знову    в  гай  ішла  сама,  мене  ніхто  там  не  чекав
Я  знову  в  гай  ішла  сама,  мене  ніхто  там  не  чекав...

Вечір  спускався  до  землі,  куйовдився  легкий  туман
Мені  ж  так  важко  на  душі,  мов  переслідував  обман  
Мені  ж  так  важко  на  душі,  мов  переслідував  обман....  

Ой,  доле  доленько  моя,    по  небу  темінь  пролягла
Не  світить    ясно  зіронька,  неждана  осінь  підпливла  
Не  світить    ясно  зіронька,  неждана  осінь  підпливла  …

Я  ж,  ще  не  бачила  весни,  чом  заховалась  поміж  трав
На  нього  ждала  ввечері,  хотіла,  щоб  мене  кохав
На  нього  ждала  ввечері,  хотіла,  щоб  мене  кохав...

Та  той  туман  –  розлуки  знак…  Не  дочекалася  тоді
А    звістка  та,  як  чорний  птах,  біда  загинув  на  війні
А  звістка  та,  як  чорний  птах,  біда  загинув  на  війні….

Вже  шостий  рік  горить  земля,  на  сході  гинуть  вояки
Ой,  як  же    хлопці  ми  без  вас,  наші  герої  козаки
Ой,  як  же    хлопці  ми  без  вас,  наші  герої  козаки….

За  ці  роки  вже  й  сивина,  від  туги  серденько  болить
Не  взнала  я  яка  весна,  як  важко  одинокій  жить
Не  взнала  я  яка  весна,  як  важко  одинокій  жить….  

Ой  не  свари  матусенько,  що  до  цих  пір,  я  все  сама
 Йому    лишилась  вірною,  винна  ж  не  я,  клята  війна
Йому    лишилась  вірною,  винна  ж  не  я,  клята  війна

Ой  у  зеленому  гаю,  там  соловейко  щебетав
І    пестив  коси  вітерець,  про  тебе  любий  нагадав
І    пестив  коси  вітерець,  про  тебе  любий  нагадав….

Змирюся  з  тим,  як    я  живу,  хоч  часом  й  скотиться  сльоза
Твій  погляд  в  серці  все  несу,  до  гаю,  знову  йду  сама
Твій  погляд  в  серці  все  несу,  до  гаю  знову  йду  сама….

                                                                                                                               10.06.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844596
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Ганна Верес

Хто море бачив


Хто  море  бачив  у  житті  хоч  раз,

Той  синь  його  запам’ятав  навіки,

І  те,  як  хвиля  камінці  збира,

А  їх  у  морі,  як  зірок,  без  ліку.


А  бачив  ти  його  в  ранковий  час,

Коли  над  морем  марево  схилилось,

І  альбатроси,  й  чайки  не  кричать  –

Їх  голоси  від  вчора  притомились.


А  чув,  як  море  уночі  штормить  –

Від  зла  чи  страху  гребені  у  піні.

Воно  не  шепче  –  б’ється  і  гримить,

Неначе  випробовує  терпіння.
7.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844489
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Шостацька Людмила

ЦІЛИТЕЛЬ ВІРИ


Цілитель  душ  і  тіл  –  за  віру
Позбувся,  юний,  голови.
Був  в  клітці  навіть  милий  звіру,
Лизали  руки  й  молитви
На  божій  мові  чули  ліру,
Вклонялись  Лікарю  до  ніг.
Кати  були  страшніші  звірів,
Їм  дошкуляв  найбільший  гріх.
Святий  дививсь  тортурам  в  очі,
Мечі  розплавились,  мов  віск.
І  вибрав  він  хороми  Отчі,
Для  світу  бачив  в  цьому  зиск.
Олива  бачила  тортури,
Дозрів  на  ній  святого  плід.
Упали  ниць  могутні  мури,
Дає  святий  нам  сіль  і  хліб.
Цілитель  душ  і  тіл  –  за  віру
Дає  спасіння  нам  з  небес.
Своїм  життям  він  склав  офіру,
Й  в  стражденних  душах  сам  воскрес.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844518
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


*SELENA*

Під салютом Персеїд

У  серцевині  серпня  —  
                                     у  дзвони  дзвонять  
                                                                                             грози.
Семиголосся  снів…  
дві  зіткнулись  тіні…
У  райдужність  вітрів  
                                       перемолилась  проза
З  муркотіння  мрев…  

—  Зорепадів  ти  хотів?
Стрінемось  давай  
                     під  салютом  синім  
                                                                           Персеїд,
Під  крильми  ворожеї...  
де  ноти  жвавні
Від    «♪до»  
през  «♥лю♥»
до  «♫ми»  

шампанять  потай  
                                     серцезвід…

В  цім  жеманні…  
                             —  загадаємо  бажання  ♥♫♥…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844521
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов нас на шляху чекала

Серпневий  день  струмує  ще  теплом,
Хоч  ранки  вже  ковтають  прохолоду.
У  небі  птах  махнув  до  нас  крилом,
Пожовкле  листячко  лягло  на  воду.

Ліс  вже  дрімає,  але  ще  не  спить,
В  повітрі  пахне  прілою  травою.
А  захід  сонця  -  дивовижна  мить,
Одна  лиш  мить,  в  якій  ми  тільки  двоє.

"Ти  мій"  -  летять  із  уст  увись    слова,
Кохання  накриває  пеленою.
У  відповідь  шепочеш:  "  Ти  моя"
Я  все  життя  живу  лише  тобою.

І  неважливо  -  осінь,  чи  зима,
Чи  дощ,  чи  сніг,  хіба  у  цьому  справа.
Важливіше  -  зустрілись  недарма,
Любов  на  тім  шляху  на  нас  чекала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844513
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Шостацька Людмила

ДО ВСІХ І НІ ДО КОГО

                                                                     
Відчай  був  той  такий,  на  межі
               І  такий  безпорадний  уперше.
І  здавалось  мільйони  ножів  –
               По  саму  рукоять  в  її  серце.
               -  Хоч  би  хто,  щоб  відсунув  межу...
Одним  дотиком  слова,  одненьким.
Біди  надто  її  стережуть,
Часом  долю,  зібгавши  в  кишеньку.
Роздавала  себе  по  шматку,
Навіть  решту  чомусь  не  просила.
І  тримала  жалі  в  повитку,
Ну,  а  часом  було  -  вже  не  сила.
Хтось  ярлик  їй  від  жертви  вчепив,
Хтось  подумав:  «Чого  вона  хоче?»
Хтось  довіру  навік  утопив,
               Хтось  –  у  очі,  а  хтось  поза  очі.
«От  дурепа!»  -  сказала  собі,
Відкупилась  від  болю  цим  віршем.
               Укусили  –  і  слід  від  зубів
Завжди  робить  на  градус  сильнішим.
-  Я  –  залізна,  камінна  тепер!
Не  шукаю  у  смертних  пророків!
               В  кулаці,  затиснувши  себе,
Йшла  до  себе,  не  чуючи  кроків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844460
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Надія Башинська

У НЬОГО СИЛИ СТІЛЬКИ Є…

У  Нього  сили  стільки  є...  Міг  би  змести́  все  в  світі.
Ну,  а  навіщо  ж  Він  творив?  Він  -  Батько.  А  ми  -  діти.

А  дітям  батько  віддає  завжди,  що  є...  Найкраще.
Навіть  тоді,  коли  син  є  у  дійсності  -  ледащо.

І  гірко  батькові.  Гірчить  та  доленька  дитяча.
І  думає,  що  ще  зробить?  Бо  ж  доленька  та  плаче.

І  мудрий  батько  буде  вчить  тій  мудрості  синочка.
Так,  щоб  від  поту  мокрою  стала  в  того  сорочка.

Отак  і  нас  Отець  навчав.  Та,  видно,  було  мало.
Не  зрозуміли.  Не  пішли.  Тому  й  того  не  стало.

То  ж  правду  кажуть,  що  плювать  не  можна  у  криницю.
Ти  краще  з  другом  розділи  хліба  паляницю.

Весь  світ  для  кожного  із  нас.Надбав  наш  Батько,  діти!
А  нам  лиш  з  вами  берегти  й  сіять  добро  у  світі.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844298
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої слова

Твої  слова  -  летять  неначе  птахи,
Неначе  зорі  сипляться  згори.
Твої  слова  -  немов  черемхи  запах,
В  букет  чарівний  їх  мені  збери.

Твої  слова  -  мов  грона  калино́ві,
Запалюють  у  серденьку  любов.
Бувають  ніжні  і  такі  казкові,
Радію  я,  що  ти  мене  знайшов.

Твої  слова  -  звучать  неначе  пісня,
Немов  троянда  розцвіла  в  саду.
І  хоч  пора  надво́рі  буде  пізня,
До  тебе  мій  коханий  я  прийду.

Твої  слова  -  шепочуть  мені  радо,
А  руки  обіймають  ніжно  стан.
В  повітрі  линуть  звуки  канонади,
Нас  береже  -  кохання  талісман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844321
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Амадей

ПОТЯГ ЩАСТЯ

Мій  потяг  мчить  до  станціі  "Весна"
Не  дивлячись,  що  вже  проскочив  "Літо",
Хоча  й  на  моіх  скронях  сивина,
Та  хочеться  іще  життю  радіти.

Ще  Муза  в  гості  часто  загляда,
На  струнах  серця  інколи  заграє,
Та  так,  що  кров  вирує  молода,
І  серденько  як  в  юності  кохає.

Душа  іще  трояндою  цвіте,
Не  дивлячись,  що  вже  дорослі  діти,
Із  серця  ллється  почуття  святе,
І  хочеться  у  небеса  злетіти.

І  пісня  з  серця  ллється  через  край,
В  гаю  співає  разом  з  солов"ями,
Й  шепоче  серденько:"Кохай  іі,  кохай"!  
І  я  у  віршах  душу  виливаю.

Я  в  потягу  життя  іі  зустрів,
Зайшла  Вона,  на  станціі  "Страждання",
Зігріть  іі  теплом  душі  хотів,
І  ій  подарувать,  п"янке  кохання.

Наш  потяг  мчить  до  станціі  "Любов",
Позаду  станціі  "Біль",  "Смуток"  і  "Печалі",
Я  вдячний  Господові  знов,
Що  потяг  мчить  у  світлі  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Ніна Незламна

Ой, не шуми вітре

Ой,  не  шуми  вітре,  піду  я  у  поле
Послухаю  шепіт  волошок  синеньких
Скрізь  літає  погляд,  а  їх  немов  море
У  ранкових  росах  срібних  й  золотеньких.
Хай  я  порадію,  цій  землі  прекрасній
Де  сонечко  сходить,  в  світі,  наймиліше
Де  хмари  -  перлини  у  красі  небесній
Де  птахи  співають  завжди  веселіше.
Соловейко  зрання,  щебече  гучніше
Стою  у  полоні…  Неосяжна  нива
Душа,  аж  співає  і  на  серці  ліпше
 Колоски  багаті,  я  така  щаслива!
 Ой,  не  шуми  вітре,  хай  почую  тишу
 Тут  мирно  і  спокій,  свій  край  не  залишу…

                                                                                                   23.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844423
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Ганна Верес

Ведуть пророки свій народ

Коли  вожді  відсутні  у  країні,
Ведуть  пророки  в  завтра  свій  народ,
Аж  поки  вже  наступні  покоління
Того  народять,  хто  є  патріот,
І  для  землі  своєї  стане  сином,
Бійця  вогонь  горітиме  в  очах.
Це  з  ним  народ  зупинить  вражу  силу,
А  його  сила  в  трьох  живе  речах:
Любов  до  матері  і  до  землі  святої,
Бажання  їм  служити  до  кінця,
Уроки  пам’ятать  Афін  і  Трої.
Лиш  мудрість  вибудовує  борця!
4.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844370
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Віктор Варварич

Живильний дощ

Прониклим  вранішнім  серпанком,
Покинув  місяць  небесні  береги.
Дощові  хмари  вкрили  небо  зранку,
Літнє  сонце  в  полон  взяли.

Ось  рясний  дощ  накрапає,
Живильними  водами  напуває  все  навкруги.
Серпневим  ранком  походжає,
Розвіює  сум,  веселить  від  нудьги.

Вітерець  прогнав  по  озеру  хвилі,
Притихли  в  гаях  солов'ї.
Крокують  теплі  дні,  такі  милі,
А  ми  поринаємо  в  думи  свої.

Літній  дощ  людей  тривожить,
Верболози  пригнув  до  води.
Чорний  ворон  у  лісі  ворожить,
Лякає  карликом  -  синьої  бороди.

Настала  мить  і  дощ  завмирає,
В  калюжах  зібрались  краплі  води.
Погожий  день  із-за  хмар  виринає,
Гріються  на  сонечку  дозрілі  плоди.

Бродить  літо  в  чудесних  переливах,
У  полях  хліби  дозрівають.
Птахи  ведуть  хороводи  в  своїх  мотивах,
Літні  дні  поволі  догорають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844387
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Надія Башинська

ОЙ ХОДИЛО ЛІТО ПО НАШІМ ГОРОДІ

Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
Гарбузам  сказало:"Вже  рости  вам  годі!
Он  які  великі!  Он  які  ви  гарні!"
Огірків  хвалило:"І  ви  усі  славні."

Бурякам  сказало:"Ви  ще  розростайтесь.
Вас  поллю  дощами,  сили  набирайтесь."
Моркву  похвалило,  що  виросла  красна.
Раділо  квасолі,  що  як  горох  рясна.

Що  літечко  прийде,  баклажани  знали.
Святкові  сорочки  сині  повдягали.
А  кріп  та  петрушка  кучері  крутили.
Ну,  а  помідори  всі  почервоніли.

Бо  хотіли  мати,  як  у  літа,  щічки.
Воду  їм  носили  пити  аж  із  річки.
Хвалило  картоплю  в  біленькій  хустинці.
Кабачки  розкішні  гладило  по  спинці.

Кавунам  та  диням  додало  ще  соку.
Сказало,  що  гарні  вони  є...  Нівроку.
Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
І  раділо.  Гарно  у  кожній  господі!

Сіло  відпочити  на  траві  шовковій.
Яке  гарне  літо  у  сукенці  новій!
Розшите  квітками  плаття  те  барвисте.
Та  чомусь  в  волоссі  пасмо  золотисте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844309
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Валентина Ланевич

Моя Вкраїно, розіп’ята в мені.

Моя  Вкраїно,  розіп’ята  в  мені,
Окроплена  червоно  раптом  в  болі.
Вдяглась  у  чорне  в  нав’язаній  біді,
Жменями  сиплеш  білий  сніг  на  скроні.

І  жнеш  стоїчно  осколковий  врожай,
Ковтаєш  сльози  зранених  героїв.
Замішуєш  злість  на  слові  поважай,
Щоб  ворог  врешті-решт  його  засвоїв.

Брудний  огризок  у  пам’яті  застряг,
Метою  де  відродження  спокуси.
У  посвисті  куль  наш  синьо-жовтий  стяг,
Руки  до  Неба  -  миру  просять  люди.

07.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844386
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Чайківчанка

ДАРУЙ МАМІ КВІТИ ЩАСТЯ

Не  піднімай,  голос  на  маму!
не  бурчи  ,коли  настрою  нема.
Словами,  не  сип  сіль  на  рану
нехай  не  болить  у  неї  душа.

У  тупий  глухий  кут  не  заганяй!
не  порань,  колючками  до  крові.
Ласкаві  добрі  слова  ,підбирай  
будь  ввічливим    у  розмові!

Тримай  себе  в  руках  .Змовчи!
Пам'ятай  ,завжди  хто  перед  тобою!
Знай,  своє  місце  де  знаходишся  ти!
не  доводь,  лити  сльози  до  болю.

Поважай,  шануй  рідну  мати  свою!
ти  її  єдина  надія  і    смисл  життя.
До  небес  молиться  за  долю  твою
просить,  щастя    у  Всевишнього  Отця.

Не  вимагай,  не  требуй  багато!
працюй  і  досягай  цілі    мети.
Вона  родила  тебе...  є  твоя  мати.
I  будь  доброю  дитиною  для  неї  ти!

Подзвони,  до  неї  по-  телефону!
і  запитай,  як  здоровячко  її.
З  серця,  зніми  тривогу  втому
вона  чекає  ,тебе  у  обійми  свої.

Їдь  додому.  Віднайди,  час  для  неї  ...
даруй  ,квіти  щастя  у  будні  дні.
Хай  її  світлицю,  прикрашають  лілеї  
душу,  зігріють  лагідні  слова  твої.
М  ЧАЙКІВЧАНКА











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844380
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпня дукат

Сонце  ласує  в  посудині  неба
Збитими  щедро  вершками  хмарин.
Стежка  від  липня  побігла  серпнева,
Око  милує  карміновий  крин.

Ось  абрикосова  розкіш  з  плодами,
Слива  медова  з  поклоном  до  нас.
Яблук  дозрілих  барвистості  гама
І  чорнобривцевий  зоряний  час.

Айстр  заметілі,  і  циній,  і  флоксів,
Рододендронів  цвітіння  парад,  
Врода  гібіскусів  сповнена  лоску,  -
Літа    віночок  і  серпня  дукат.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843707
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе коханий виглядаю

Коханий!  Серпень  на  порозі,
А  ми  зустрітися  невзмозі.
Все  справи  зустріч  віддаляють,
Слова  із  вітром  відлітають.

Чекаю,  щоб  ступив  на  ґанок,
Будь  перший  ти,  а  не  світанок.
Я  простягну  до  тебе  руки,
Нехай  не  буде  більш  розлуки.

З  тобою  сядем  в  тихий  вечір,
Ти  обіймеш  мене  за  плечі.
І  у  медовім  поцілунку,
Зіллються  у  букет  медунки.

Ніхто  не  забере  від  мене,
Те  найдорожче  і  єдине.
В  коханні  міцність  наша  й  сила,
Нас  один  -  одному  створила...

Думки...  думки...  в  них  ти  зі  мною,
Як  я  скучаю  за  тобою.
Пишу  листи...  Не  відсилаю,
Тебе  коханий  виглядаю...

Почуй,  прийди,  не  забарися,
До  мене  назавжди́  вернися.
Я  напою  гарячим  чаєм,
Прошепочу,  що  так  скучаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843705
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Амадей

Я хочу в весну

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Туди,  де  лине  пісня  стоголоса,
Й  побачить  квітку  сонця  чарівну.

Чомусь  усі  роки  своі  рахують,
І  розглядають  в  скронях  сивину,
Я  ж,  зустріч  із  коханням  серцем  чую,
Коли  зустріну  Музу  чарівну.

Коли  зустрінем  ранок  у  Карпатах,
І  в  серці  заспівають  солов"і,
Всю  ніч  не  дасть,  мені  кохання  спати,
Я  виллю  з  серденька  всі  почуття  своі.

Із  серденька  мого  поллється  пісня,
Й  любов  трояндою,  до  ранку  розцвіте,
Й  вулканом  вирветься  з  грудей  кохання  пізнє,
Й  вогонь  кохання  Ій  віддам    за  те.

По  іншому,  нехочу  і  не  вмію,
Із  літа  йти  у  осінь  чарівну,
Кохання  пізнє  в  грудях  я  лелію,
Щоб  навіть  в  осінь,  принести  весну.

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,  так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Насолодитись  тілом  і  волоссям,
Відчувши  поряд  Музу  чарівну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843688
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Ніна Незламна

Нічка шепоче …. . / слова до пісні /

     
1
Нічка  шепоче….  Спокуси  тайну
Місяць  лукавий,  до  тебе  манить
Хочу  побачить,  я  в  очах  весну
Не  зможу  мила,  без  тебе  прожить…
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
2
Сядьмо  кохана,  ми  під  вербою
Нам  заспіває  пташина  пісні  
Немов  у  казці  разом  з  тобою
Зустрічі  радий,  так  добре  мені...
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
3
Поглянь  рідненька,  як  сяють  зорі
На  душі  тепло,  мрії    літають
Та  тож  ті  зорі,  то  наші  долі
Нам,  моє  серце,  щастя  бажають…  
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
           Тебе  цінити,  все  життя  буду
                     Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…  

                                                                                             01.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843711
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Доля, ніби нива, поорана

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

Хлопці  не  сплять,  в  окопах  на  варті.
Що  ця  війна  покаже  їм  завтра?

Снайперські  кулі  цілять  підступно,
Ворог  сховався  онде  за  куп*ям.

Схід  у  кривавих  корчиться  ранах,
Молодість  гине,  де  ж  той  світанок?

Боже,  на  тебе  тільки  надія,
Щоб  не  були  скалічені  мрії.

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Надія Башинська

У КОЖНОГО СВІЙ АНГЕЛ Є

У  кожного  свій  Ангел  є...    і  мій,  як  сонце  сяє.
Я  знаю,  що  від  бід  мене  крилом  він  прикриває.

А  крила  в  Ангела  міцні,  та  дотики  їх  ніжні.
То  ж  береже  в  спекотні  дні  і  в  заметілі  сніжні.

До  світла  Ангел  мій  веде...  де  грози  -  обминає.
Я  знаю,  він  мені  добра  і  щастя  лиш  бажає.

Знає  секрети  всі  мої,  усі  мої  бажання.
З  ним  легко  зустрічать  мені  нового  дня  світання.

О,  Ангеле  мій  дорогий!  Ти  вдень,  і  вночі  сяєш.
Як  вдячна  я  за  все  тобі...  Про  це  ти,  рідний,  знаєш.

Від  тебе  сили  наберусь,  і  ніжності  додасться.
Бо  лиш  з  тобою,  світлий  мій,  пізнаю  своє  щастя.

У  кожного  свій  Ангел  є...    і  мій,  як  сонце  сяє.
Я  знаю,  що  від  бід  мене  крилом  він  прикриває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843534
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Ніна Незламна

Ну і нехай за шістдесят…

                                   Навіяло  написати  після  прочитаного  вірша
                                     Leskiv;    »Не  буде  баба  дівкою»


Це,  ще  не  вік,  коли  за  шістдесят
Хоча  кажуть,-  В  такий  час  не  до  свят
Побрехеньки,    скажу  вам  відверто
За  ці  роки  багато  здобуто
І  досвіду,  і  є  статки  якісь
Ото  й  бере,  мене  так  часто  злість
Що,»вже  стара»,  як  вирок  людині
Мовлять  услід.  Все  ж  не  згодна  нині.
Лихе  згадати,  мабуть  не  варто
Хоч  чіпляється  занадто  вперто
Ну  і  нехай,  не  буду  дівка  я
Та  на  мені  тримається  сім`я
 Щоб  все  було,  в  світлиці  до  діла
Завше  в  душі  музика  бриніла
Тоді  й  борщик,  смачненьким  удасться
Й  геть  відлетять  сумління  й  нещастя
Як  підморгне  й  всміхнеться  чоловік
Й  приголубить,  який  вже  отой  вік
Геть  забудеш,  хоч  давно  не  дівка
У  спогадах,  як  грала  сопілка
Вечір  в  кафе….  Палахкотять  свічі
Чаруючий….  Ніжний  погляд  в  вічі…
Все  забуду,  хоч  у  танок  бери
Не  завада,  що  пенсіонери…

Ну  і  нехай,  кажуть  вже  й  не  модна
Себе  знаю,  жінка  благородна
То  онучата,  ті  думки  мають
Ледь  всміхаються  та  все  ж  сприймають
Таку,  як  є  вже…  Цьому  радію
Думки  про  старість  з  вітром  розвію
А,  як  онучка,    зробить  зачіску
Добавить  блиск,  ще  й  косметику
Бува    порадить.  І,  як  ніколи
Немов  позаду,  ті  роки  школи
На  душі  світло,  мов  весна  нині
І  я  радію    цій  кожній  днині.

А,  що  роки,  нехай    й  за  шістдесят
Ото  трясця,  як  ракети  спішать
Ну  і  нехай,  а  що  вони  мені
 Хоч  по    житті  не  все  сонячні  дні
Часом  думки,  чубляться  з  думками
   Рій  в  голові…  І  не  сплю  ночами
Чи  від  погоди,чи  від  політики  стрес
З  водою  оцет  -  гарненький  компрес
Часом  пігулка….  І  вже  спасіння
Зніме  до  ранку    всі  потрясіння
Бува  й  інакше,  як  дуже  дошкуля
Йду  до  віконця,  там  місяць  здаля
І  зорі  світять,  мов  шлють  сигнал
За  мить  відчую  –  у  душі  запал
Ручка  і  аркуш  в  цей  час  потрібні
Та  Бог  із  ними,  хоч  й  коси  срібні
За  шістдесят  ті,  ні,    не  сприймаю
Веселий  настрій  та  себе  лаю
Бо  все  здається  маю  сорок  п`ять
Розпочинаю  про  любов  писать
А  ні,  то  гумор,  як  голка  вткнеться
Чи  пісню  чую...  Легко  пишеться
А  коли  дощик  хлопа  за  вікном
Стелиться  проза….  Мов  п`ю  вино
Смачне,  медове,  як  те  кохання  
І  горить  світло,  аж  до  світання….
А    чи    пристала,  мо»  хто  спитає
Ні,  не  відчула,    душа  співає
 Я  там  літаю,  у  піднебессі
Мені  так  добре,  тепло  на  серці
Роки  гадаю,  не  треба  лічить
Прийнять,  що  Бог  дав,цінить  й  просто  жить
Насолодитись  цим  білим  світом
Відчуть  себе…  Квіткою  в  суцвітті.
 
***
Бажаю  всім,  кому  за  шістдесят
Фантазії  про  старість  не  приймать
Щоб  весна  й  літо  зоріли  в  душі
Хай  найвеселіші,    пишуться  вірші!
                                                             30.07.2019р.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


геометрія

ЯКЩО НЕ ХОЧЕТЬСЯ…

                           Якщо  не  знаєш  що  сказати,
                           послухай  що  кажуть  тобі...
                           Буває  краще  помовчати,
                           тихо  посидіти  в  тіні...

                           Якщо  не  хочеться  мовчити,
                           бери  папір  і  щось  пиши...
                           Папір  усе  буде  приймати,
                           і  стане  легше  на  душі...

                           Якщо  не  знаєш,  що  писати,
                           читай  написане  давно...
                           Тихо  посидь  в  своїй  кімнаті,
                           чи  подивись  якесь  кіно...

                           Якщо  не  хочеться  читати,
                           то  поспівай  якісь  пісні,
                           чи  віднайти  слова  крилаті,
                           відчуєш  спокій  ти  тоді...

                           Якщо  не  хочеться  співати,
                           то  на  подвір"я  йди  тоді...
                           Там  є  за  чим  спостерігати,
                           зміни  в  природі  чарівні...

                           Як  не  хочеш  спостерігати,
                           знайди  роботу  до  душі...
                           Робота  може  підказати,-
                           цікаві  роздуми  ясні...

                             Усе  простіше  тоді  стане,-
                             робота  й  роздуми  в  красі...
                             Відійде  враз  усе  погане,
                             коли  побродиш  по  росі...

                             Навчись  собою  керувати,
                             це  допоможе  у  житті...
                             Думки  появляться  крилаті
                             на  твоїм  праведнім  путі...

                             Не  відкриваю  таємниці,
                             життєві  справи  всі  прості...
                             Як  відбиваються  в  криниці
                             із  неба  зорі  золоті...

                             На  роздум  кожен  має  право,
                             і  вподобання  теж  свої...
                             В  моїх  словах  нема  повчання,
                             це  власні  роздуми  мої...

                           
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843532
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розтривожилась осінь тобою

Розтривожилась  осінь  тобою,
Задощило  у  серці  моїм.
Лист  кленовий  упав  на  долоню,
Ти  прилинула  в  наші  краї.

У  тумані  сховалися  трави,
Навкруги  закружляв  листопад.
Кольорові  дрімають  діброви,
У  зажурі  стоїть  тихо  сад.

Прохолодою  вкрились  світанки
У  повітрі  гірчать  полини.
І  дощі  барабанять  по  ранках,
Мов  розучують  гамми  вони.

Розтривожилась  осінь  тобою,
Чути  в  небі  журливе:"  Курли."
Таке  близьке  й  знайоме  доболю,
Притаманне  осінній  порі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Крилата

МЕНЕ ТИ ВРЯТУВАВ

Мене  ти  врятував,  хоч  ти  цього  й  не  знаєш.
Старому  нині  я  сказала  твердо  «Ні!»
Ти  ще  не  мій  герой,  та  вже  в  душі  блукаєш
І  звуку  надаєш  моїй  тонкій  струні.    

Мені  ти  не  сказав  ще  навіть  і  пів  слова,
Ще  навіть  не  прийшов  ні  в  день  мій,  ані  в  ніч,  
Та  усмішка  твоя    приємна  загадкова  
Вже  ситить  голод  мій  і  гріє,  наче  піч.

Хай  очі  в  очі  ми  не  стрінемось  ніколи,
Чи  стрінемось  хоч  раз  (станцюємо  удвох?),
Ти  –  старт  новому  дню,  ти    квітка    матіоли,
Котра    з’явилась  там,  де  ріс  чортополох.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843417
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У літі лишилось дитинство

Там  у  літі  лишилось  дитинство
І  турботливе  слово  батьків.
І  калини  червоне  намисто
І  казки,  ще  столітніх  дубів.

Знов  приходить  у  сни  колискова,
Що  співала  матуся  до  сну.
Ясна  зірка  в  вікні  вечорова,
Закликала  у  гості  весну.

Бігли  ми  в  прохолоду  до  ставу,
Нас  манила  до  себе  вода.
Пестив  вітер  вербу́  кучеряву
І  раділа  від  цього  вона.

Паслись  в  березі  згніздані  коні,
Соковита  й  смачна  їм  трава.
Примостився  жучок  на  осонні,
Посміхалась  йому  кропива́.

Ґелґотання  лилося  луною,
Вели  гуси  малих  дитинчат.
Піднімався  туман  пеленою,
Не  вернеться  дитинство  назад...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Ілея

ТВОЇ ОЧІ - ТО ЗАТІНОК РАЮ

Не  можу  тебе  не  кохати,
Бо  серце  своє  віддала,
Та  очі  твої  -  лоно    Раю
З  них  щастя  спиваю  сповна

Від  серця  до  серця  струмує
Веселка  барвистим  містком,
І  ніжності  чисті  перлини
Окроплять  кохання  вином

О,Небо,тобі  поклоняюсь
За  кожну  невимовну  мить
Як  пристрасть  вулканом  шаленим  
У  кожній  клітинці  бринить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843359
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загубилися в ромашках ( слова для пісні)

Загубилися  в  ромашках,  долей  наших  почуття.
Їх  знайти  було  нам  важко,  диктувало  так  життя.
Як  блукали  по  світанках,  роси  падали  до  ніг,
Птах  співав  пісень  на  ґанку,  будив  голосом  усіх.

Приспів:

Ромашкове  поле,  нас  кличе  до  себе,
Ромашкове  поле,  то  сонце  і  небо.
Ромашкове  поле  на  квітах  гадає,
Любить,  чи  не  любить,  серце  відчуває...

Доторкнулася  до  квітки.  чиясь  з  ніжністю  рука,
Посміхалось  до  нас  літо,  веселилася  ріка.
Сів  метелик  на  пелюстку  і  зануривсь  в  кольори,
Одягла  хмаринка  хустку,  полетіла  в  береги.

Я  скажу  тобі  кохаю.  а  ромашка  так  собі,
Лине  пісня  понад  краєм  я  дарю  її  тобі.
Заховаюся  в  ромашках,  ти  у  них  мене  знайди,
Доля  в  клітці,  наче  пташка,  ти  на  волю  відпусти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Надія Башинська

ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДОДОМУ ЖУРАВЛІ!

Повертаються  додому  журавлі,
В  рідний  край,  на  Батьківщину.
Полетіти  з  ними  хочеться  й  мені,
Я  в  думках  давно  до  неї  лину.

         Ви  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Повертаються  додому  журавлі,
Де  моя  дорога  в'ється.
Там  батьки  мої,і  друзі  там  мої.
Як  без  мене  їм  тепер  живеться?

         Ви,  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Не  віддам  я  свою  тугу  журавлям,
Краще  полечу  додому.
Відшукаю  я  доріжку  рідну  там,
що  без  мене  заросла  травою...

         Ви  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Повертаються  додому  журавлі,
В  рідний  край,  на  Батьківщину.
Полетіти  з  ними  хочеться  й  мені,
Я  в  думках  давно  до  неї  лину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843338
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Надія Башинська

ВЖЕ ВІДЗВЕНІЛИ ГРОЗИ… (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

Вже  відзвеніли  грози...  і  земля
напилась  досхочу  й  розквітло  небо.
(2р)А  я  прошу,  а  я  прошу,  а  я  прошу
благословення,  Господи,  у  тебе.

         Благослови  нас,  Боже,  на  любов,
         на  доброту,  на  радість  і  на  ласку.
         Нехай  лунає  пісня  колискова,
         й  на  рідній  мові  розказують  нам  казку.

Вже  райдуга  з'явилась  поміж  хмар,
і  розпростер  лелека  білі  крила.
(2р.)А  я  прошу,  а  я  прошу,  а  я  прошу,
щоб  доленька  у  всіх  була  щаслива.

         Благослови  нас,  Боже,  на  любов,
         на  доброту,  на  радість  і  на  ласку.
         Нехай  лунає  пісня  колискова,
         й  на  рідній  мові  розказують  нам  казку.

Вже  відзвеніли  грози...  і  земля
напилась  досхочу  й  розквітло  небо.
(2р)А  я  прошу,  а  я  прошу,  а  я  прошу
благословення,  Господи,  у  тебе.

         Благослови  нас,  Боже,  на  любов,
         на  доброту,  на  радість  і  на  ласку.
         Нехай  лунає  пісня  колискова,
         й  на  рідній  мові  розказують  нам  казку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843276
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Надія Башинська

СВІТИЛА ЗІРКА…

Світила  зірка,  світила  ясна...
та  чомусь  зблідла  і  зовсім  згасла.
Знай,  її  світло  нам  досі  сяє,  
дорогу  в  завтра  всім  осяває.

Те  світло  ніжне  так  гарно  світить...
воно  у  росах,  воно  у  квітах.
Воно  у  полі  в  ярій  пшениці,
в  прозорій,  чистій  воді  в  криниці.

Воно  яскраво    у  душах  сяє,
як  зірку  ясну  ми  пам'ятаєм.
А  де  забули,  а  чи  не  бачать,
там  доля,  люди,  щаслива  плаче.

А  де  забули,  не  пам'ятають,
там  знову  зорі...  тихо  зникають.
Благаю,  люди!  Прошу,  прозріймо!
За  ту,  що  згасла...  добро  посіймо!

За  ту,  що  згасла,  добро  посіймо.
Життя  прекрасне!  Йому  радіймо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Крилата

ЦЕЙ СВІТ

Цей  світ  такий,  як  в  січні  ріки  й  луки,
Не  розтопити  сніг  його  і  лід.
Ніхто  нікому  ні  плече  ні  руки,
Ні    energy  Хеопських  пірамід.

Між  тисячами  тисяч  ти  самотній,
Мов  місяць  поміж  зорями  –  один.
Хоч  липень  в  силі,  дні  стоять  спекотні,
Росте  гора  на  серці        із  крижин.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843288
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


КВолынский

Врятувала…

Врятувала  грішну  душу
І  зігріла  як  змогла…
Кожним  словом  перевершу  
Тайну  віщого  тепла;

Ограню  твою  корону,
Райські  висаджу  кущі
І  в  туман,  з-за  хмар…  дістану  
Ярку  зірочку  -    вночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не випите вино

Не  випите  вино  лишилось  у  бокалі,
Іскрилося  воно,  а  у  душі  печалі.
Ще  вечір  задивлявсь  на  ніч  свою  кохану,
А  місяць  цілував  вже  зорі  полум'яно.

Жасминовий  коктель  у  ніч  такий  пахучий,
На    озері  лілей  з  тобою  серед  ночі.
Були  щасливі  ми,  чому  ж  тепер  нещасні,
Засмучені  сліди  дощі  змивають  рясні.

Летить  луною  дзвін,  торкається  до  неба,
Такий  знайомий  він,  розповідать  не  треба.
Про  ту  любов,  що  сну,  нам  не  було  з  тобою,
Згадаємо  весну  в  яку  зустрілись  двоє.

Згадаємо  наш  сад  і  солов'їні  співи,
Сплітався  виноград  і  ми  були  щасливі...
Не  випите  вино  лишилось  у  бокалі,
Чому  ж  гірчить  воно,  лишаючи  печалі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843246
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Ольга Калина

Моє

Усе  життя  я  відчувала:
Живу  не  так  і  все  не  те.
Усе,  що  доля  дарувала,  
То  все  чуже  і  не  моє.  

Завжди  чогось  душа  бажала
І  рвалась  з  тіла  у  світи,  
Себе  картала  і  не  знала:
Де  те  своє  мені  знайти?!

І  ось  нарешті  відшукала
Душі  обірвану  струну,  
Прилаштувала,  щоб  співала.
Вона  співає  -  я  живу.
 
Слова  лягають  у  рядочки
І  рима  ямби  полонить.  
А  ручка  пише  на  листочки
Все  те,  що  Муза  їй  велить.  

Моя  струна  бринить  несміло,
Проте  я  вірю  –  зазвучить
І  в  небо  здійметься  уміло,
Прийде  до  мене  щастя  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843121
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На фоні піснею дощів

Так  низько  ластівки  літають,
Мабуть  сьогодні  буде  дощ.
Вони  душею  відчувають
У  небі  з  хмар  створився  ковш...

Краплини  впали  на  долини,
Омили  трави  запашні.
І  вирізнялися  картини,
На  фоні  піснею  дощів.

Зраділа  річка  цьому  диву,
Бож  випарилась  в  ній  вода.
Дощ  напував  її  щасливу,
Відчула  знов,  що  молода.

Вона  у  вихорі  кружляла,
В  обіймах  прохолодних  хвиль.
У  своє  русло  повертала,
Летіла,  хоч  немала  крил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843147
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А тиша била скло

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Слова  терпіли  в  летаргічнім  сні.
Так  сталось,  що  німі  гуляють  досі  тіні,  
Не  в  змозі  вигнати  минуле,  ні.

Нав*язливо  сплітались  застарілі  ночі,
Безсонням  рухали  сліпі  думки.
Ці  тіні  смутку  знову  розкривали  очі,
В  яких  мигтіли  втомлені  роки.

Хоч  в  зоряній  вуалі  темінь  ночі  неба,
І  місяць  свічку  запалив  сповна.
Чи  проберемося  через  глибоку  дебру,
Коли  глухі  всі  клаптики  вікна.

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Твоє  мовчання  гупало  в  мені.
Надовго  затаїлась  ця  душевна  міна,
Що  часом  вибухала  без  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843055
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Надія Башинська

ДЕ БАТЬКІВСЬКА ХАТА (+)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  матінка  збудить  раненько.
І  татова  посмішка  завжди  зігріє  мене.
Де  батьківська  хата,  там  радості  й  друзів  багато.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  зорі  ясніш  сяють  в  небі.
Купається  зранку  у  річці  тут  сонце  ясне.
Зібрать  би  в  долоні  ті  яснії  зорі  ранкові
Й  по  росах  піти  у  дитинство,  що  кличе  мене.

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Ніна Незламна

Ранок над ставом

Обрій  золотистий
Ранок  росянистий
Біленько  над  ставом
Сповитий  туманом.
Напівсонні  чаплі
Від  сонця  осліплі
Задивлялись  в  воду
Не  знаючи  броду.
Роси  бурштинові
Срібні  і  лілові
У  квітах  і  в  травах
В  кольорових  гаммах.
Сонця  зайчик  скаче
В  ставу  галас.  Кряче
Качка  сизокрила
Розправляла  крила.
Вода  то  сріблиться
То  зазолотиться
Вона  все  кругами…
А  над  берегами
Чубаті  тумани
Мов  диму  фонтани
Ледь  ввись  підіймались
З  хмарами  рівнялись.
Шурхіт  в  очереті
Голоси  лелечі
До  схід  сонця  погляд
Воно  наче  поряд
І  пара  щасливо
Бачить  ранок  –  диво
Й  всю  красу  земную
Я  той  галас  чую
Любуюсь  туманом
Й  дякую  за  ранок
За  квіти  в  суцвітті
За  все  -  все  на  світі!

                             24.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти бачив

Ти  бачив,  як  падають  зорі,
Ночами  в  шовко́ву  траву.
Виблискують  роси  прозорі,
Неначе  зронив  хтось  сльозу.

Ти  бачив,  сів  місяць  у  човен
І  зоряним  шляхом  поплив.
У  небі  з'явилася  повінь
Її  перепливти  зумів.

Ти  бачив,  нічні  блискавиці,
Летіли  у  різні  боки.
Немала  гроза  колісниці,
Тому  і  не  чути  її...

Ти  бачив,  як  ранок  прокинувсь,
Туман  застелив  береги.
Мені  ж  все  оце  не  приснилось,
Всміхалося  сонце  згори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842857
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Galkka2

Вічність має форму кола….

Вічність  має  форму  кола:  
Ні  початку,  ні  кінця,
Там  є  щастя  завжди  в  ньому,
Що  породжує  життя,
Наче  межі  змалювало,
Де  сховало  дороге,
Все  погане  вмить  забрало,
І  тебе  там  береже,
Це  сім'я,  це  цілий  Всесвіт,
Де  ти  сонце,  місяць,  дім,
Де  наш  вечір  повен  бесід,
І  так  добре  нам  у  нім,
А  в  кохання  твої  форми,
Твої  риси,  аромат,
Крила  є,  коли  ти  поруч,
Розквітає  диво-сад.
А  в  кохання  серце  -  діти,
А  батьки,  немов  стіна,
Закривають  нас  від  вітру,
Втратить  силу  там  біда,
Вічність  має  форму  кола,
Коло  ніжності  й  тепла,
Обіймеш  -  і  я  у  ньому,
Де  за  руки  вся  сім'я....
Я  дарую  тобі  вічність,
Ти,  коханий,  там  -  король,
З  щастя  трон,  Ваша  величність,  
А  для  інших  стоп-пароль!

Вірш  присвячується  обручці)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842806
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я довго йшла до мети

Я  довго  так  йшла  до  своєї  мети,
Проходила  біль  і  далекі  світи.
Торкалась  думками  крутих  берегів,
Долала  нелегких  сто  -  тисяч  шляхів.

Боролась  з  неправдою  серед  людей,
Життя  дарувало  ще  більше  ідей.
Не  втратила  в  серці  своїм  доброту
І  завжди  вживляла  у  дійсність  мету.

А  поруч  зі  мною  поезія  йшла,
Вона  така  щира  і  добра  була.
Я  з  нею  ділила  і  радість  і  біль,
Була  в  мене  в  думці  одна  лише  ціль.

Писати,  писати,  творити  дива,
Щоб  линули  звуки,  звучали  слова.
І  друзів  хороших  мені  Бог  послав,
Бо  як  я  страждала  один  лиш  він  знав...

Я  дякую  Богу  і  друзям  за  те,
Що  кожен  готовий  підставить  плече.
Для  мене  ви  рідні,  хороші  такі,
Тепер  будем  поруч  у  ногу  іти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842805
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Ніна Незламна

В сонячній сорочці

Радію  літу  в  сонячній  сорочці
Тепле,    іскристе,  аж  захопило  дух
Потримаю  промінчик  я  в  долоньці
Ніжний,  легенький,  мов  лебединий  пух.
Розвіє  вітерець  по  всій  окрузі
В  полі  пшениченька  зазолотиться
Вмиється  чистою  росою  вранці
Земля  вологою  насолодиться.
Примружить  очі  сонечко  ранкове
Сорочка  гарна,  вишита  віночком
Ой,  як  миленько,  літечко  чудове
Прикрасить  день  наш  синеньким  дзвіночком.
                                                                                                             2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Юна бандуристка

Бандура  в  її  руках,  
То  плаче,  а  то  сміється.
Блакитний  вогник  в  очах,
Любов  в  маленькому  серці.

І  лише  торкне  рука,
Натягнутих  струн  так  ніжно.
Як  вмить  полине  дзвінка,
Мелодія  дивовижна.

Голос  то  ніжності  мить,
А  мить  така  загадкова.
Мов  соловейко  дзвенить
У  казку  вертає  слово.

У  залі  тиша  німа...
Затамували  всі  подих.
Луною  линуть  слова,
Летять  у  зал,  до  народу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842711
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Юна бандуристка

Бандура  в  її  руках,  
То  плаче,  а  то  сміється.
Блакитний  вогник  в  очах,
Любов  в  маленькому  серці.

І  лише  торкне  рука,
Натягнутих  струн  так  ніжно.
Як  вмить  полине  дзвінка,
Мелодія  дивовижна.

Голос  то  ніжності  мить,
А  мить  така  загадкова.
Мов  соловейко  дзвенить
У  казку  вертає  слово.

У  залі  тиша  німа...
Затамували  всі  подих.
Луною  линуть  слова,
Летять  у  зал,  до  народу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842711
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Ніна Незламна

Яскравий ранок

Промінчик  сонця,  мов  скаче  на  коні
Вміло  малює,  зайчики  на  стінах
На  душі  тепло,  так    радісно  мені
Яскравий  ранок  прилетів  на  крилах….
І    за  віконцем  щебет  пташки  чути
Той  спів  чарує,  ще  сонні  почуття
До  нього  руки,  хочу  протягнути
Торкнися  ближче,  чом  світиш  так  здаля?
Я  веселково,  усміхнуся  ранку
Складу  долоні,  промінчик  у  човні
Ця  позолота  стрибає  у  танку
На  серці  тепло…  І    все  це,  не  у  сні…
Віє  в  кватирку,  легенький  вітерець
Ніс  з  ароматом,  приємну  свіжість  квітів
Нема  дороги,  крокує  навпростець…
З  ним  щастя  ловлю!  Всю  красу  на  світі!
                                                                             10.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Ніна Незламна

Я піду в далекі гори

Я  піду  в  далекі  гори,  де  Карпатський  диво  світ
Тут  розквітли  едельвейси,  то  красунь  дівочих  цвіт
Вишукані  наречені,  тішать  очі  і  манять
Ледь  тримається  на  схилі,  намагаються  встоять…

В  біло  -  сизому  тумані,  тягнуться  в    небесну  синь
Та  химерні  темні  хмари,  залишають  на  них  тінь
Сонце  по  між  них  яскраве,  пестять  промені  рясні  
Вітерцю  ніжний  цілунок,  на  душі  тепло  й  мені…

Йду  під  гори  величаві…  Стрункі  сосни  й  смереки
Переспів  птахів  веселий,  чудні  звуки  лелеки
Нехай  трохи  поблукаю,  по  зеленім  моріжку
Вже  й  знайшла  Червону  руту    –    певно  я  попала  в  казку…

Ой,  ви  гори  й  полонини,  ген,  не  видно  неба  край
Білосніжнії  вершини,  ваблять  погляд  мій  удаль
Геть    очей  не  відведу  я  …  Де  дрімають  небеса
Послухаю  пісню  вітру…  Гарно!  Яка  ж  тут    краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Українська щедрість

Жовтії  голівки  тягнуться  до  сонця,
В  зеленавім  листі  соняшнику  цвіт.
Вітер  пустотливий  розпустив  долоньці,
З  неба  поглядає  промінців  софіт.

Золото  пелюсток  -  українська  щедрість
Тепла  і  привітна  -  отаку  приймай.
Додає  співучість  їй  пташиний  щебет,
Працьовиті  люди  і  природа-маг.

Хоч  дощі  буяють,  благодатне  сонце.
Символ  Батьківщини  із  міцним  стеблом.
Під  покровом  неба  дозріває  сонях.
Геліант-Кліпія  з  українським  тлом.

(Соняшник  -  грецькою  мовою  геліант,  за  грецькою  легендою  водяна  німфа  Кліпія  перетворилась  на  соняшник.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842349
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Надія Башинська

В РІЧЦІ ВОДУ БРАЛА…

В  річці  воду  брала,  личко  умивала.
Личко  умивала  та  й  сльозу  пускала.

Пливіть,  пливіть,  сльози...  
               ой  пливіть,  дрібненькі.
Десь  так  довго  ходить  милий  мій,  миленький.

Пливіть,  пливіть,  сльози...  а  я  залишуся.
Може  без  вас,  сльози,  милого  діждуся.

Як  затримавсь  милий  десь  в  тяжкій  дорозі,
Скажіть,  я  чекаю,  проливаю  сльози.

Якщо  в  нього  рана,  ви  її  обмийте.
Заживе  швиденько  та  й  до  мене  прийде.

В  річці  воду  брала,  личко  умивала.
Личко  умивала  та  й  сльозу  пускала.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Олекса Удайко

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019


Надія Башинська

О, СКІЛЬКИ НІЖНОСТІ В МЕНІ…

О,  скільки  ніжності  в  мені...    а  де  взяла?  Не  знаю.
Можливо  в  квітів  тих  ясних,  коли  гуляли  в  гаю?

А  чи  калинонька  рясна  зі  мною  поділилась?
У  літні  сонячні  ці  дні,  глянь,  ніжністю  налилась.

Можливо,  теплий  вітер  цей,  що  жито  колихає,
Збирає  в  жмені  ніжність  цю  й,  де  хоче,  розсипає?

Ромашкам  ніжності  додав,  щедро  набрав  в  долоні,  
Мені  вділив  і...    полетів  туди,  де  мак  червоний.

О,  скільки  ніжності  в  мені...  й  ти,  певно,  поділився.
Бо  поцілунок  твій  палкий  теплом  в  мені  розлився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842096
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У скрипки також є душа

У  скрипки  також  є  душа,
Вона,  то  плаче,  то  сміється.
А  то  в  повітрі  мов  пташа,
Мелодія  від  щастя  ллється.

Вона  розкаже  про  любов,
Щасливу,  ніжну,  то  нещасну.
Думками  вирве  із  оков,
А  то  насипе  звуків  рясно.

У  казку  тихо  поведе,
Де  Мавки  травами  блукають.
Про  найдорожче,  про  святе,
Для  тебе  її  струни  грають.

У  скрипки  також  є  душа
Її  відчути  тільки  треба.
Вона  у  всесвіт  вируша,
Як  лине  музика  у  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842026
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надія Башинська

БІЖИТЬ РІКА…

Біжить  ріка,  шумить  ріка...  біжить  і  не  спиняє.
Учора  милий  мій  сказав,  що  він  мене  кохає.
Сьогодні  вдвох  прийшли  сюди,  зустрілись  біля  річки.
Знов  задивилися  на  нас  тут  молоді  смерічки.

А  хвиля  хвилю  доганя,  і  кожна  щось  шепоче.
Я  бачу  миленький  мені  сказати  теж  щось  хоче.
Ой,  річко-річенько,  спинись...    Куди  так  поспішати?
Почуєш,  каже  милий  мій,  що  вік  буде  кохати.

Біжить  ріка,  шумить  ріка...  біжить  і  не  спиняє.
Учора  милий  мій  сказав,  що  він  мене  кохає.
Сьогодні  вдвох  прийшли  сюди,  зустрілись  біля  річки.
Ой,  річко-річенько  стрімка,  чому  так  мало  нічки?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надія Башинська

ТА ЛИШ З ТОБОЮ ТУТ Є РАЙ…

Душа  співає,  коли  добре.
Яка  ж  є  пісня  та  дзвінка!
Душа  співає,  коли  світло.
Її  лякає  темнота.

Душа  співає  ніжно-ніжно.
До  неба  пісня  та  летить.
Коли  панує  в  серці  радість,
то  душу  тішить  кожна  мить.

Вона  сміється,  мов  дитина,  
коли  навколо  світ  цвіте.
Медовий  цвіт  отой  духмяний,
нектар  добра  у  душу  ллє.

І  світла  радість  та  незримо
й  мене  заповнить...  аж  за  край.
І  десь  думки  вже  полетіли...
Та  лиш  з  тобою  тут  є  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842029
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Куточок, що назвати можна раєм

Там  на  вершині  гір,  цілує  небо  хмари,
Широкий  простір  де  горять  Стожари.
І  наче  звуки  флейти  в  сонячнім  промінні,
Торкаються  душі  і  неба  -  сині.

Он  едельвейс  серед  ущелени  розцвівся,
Він  сонячним  промінням  враз  зігрівся.
Тут  дике  птахство  в  тиші  спокій  зберігає,
У  вишині  по  іншому  світає.

Торкнусь  краси  думками,  ніжності  цієї,
Ніхто  тут  не  висаджує  алеї.
Луна  самотня  в  безкінечність  відлітає,
Куточок  цей  назвати  можна  -  раєм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841964
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси на побачення ( слова до пісні)

Запроси  коханий  на  побачення,
Бо  вже  цвітом  вкрилися  сади.
Наші  почуття  життям  збагачені,  
Ти  під  вишню  стежкою  прийди.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  то  буде  так,  мов  в  перший  раз.
Хоч  роки...  Та  то  немає  значення,
Там  любов  давно  чекає  нас.

Приспів:

Ми  у  вальсі  закружляємо,
В  обіймах  буду  я  твоїх.
Один  -  одного  кохаємо,
Нам  зорі  упадуть  до  ніг.

Запроси,  прошу  тебе  благаю  я,
Птахою  на  крилах  прилечу.
Як  у  небі  ясно  засія  зоря,
Я  тебе  цілунком  пригощу.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  з'єднає  річка  береги.
Все  ж  кохання  ніжністю  освячене,
Ми  його  так  довго  берегли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Ніна Незламна

В самоті посеред поля

Нічка  зорі  приховала,  поміж  хмари  –  перли
Ясноокий  місяченько,  ховався  за  обрій
В  самоті  посеред  поля,  почуття  завмерли
Мабуть  тільки  тут  я  зможу,  знайти  собі  спокій…

Вже  й  світанок  в  очі  глянув,  любо  подивитись
В  піднебессі  чудо  барви  й  золотисті  стрічки
Геть  відкинути  печалі  й  цим  насолодитись
Й  дуже  хочу,    час  вернути,  й  побродить  вздовж  річки…

Зранку  п`янко  пахне  м`ята,  голову  дурманить
Босонога  йдеш  назустріч,  ти  моя  кохана
Скрізь  розсипане  намисто,  трава  роси  ронить
Немов  знову  тебе  бачу,  ні  це  все  омана…

Розійшлись  наші  дороги,  ті  слова  любові
Лише  стрімка  річка  чула,  понесла  далеко
Ми  ж  з  тобою,  моє  сонце,  раділи  розмові
Тій  душевній  і  відвертій…  Забути  не  легко…

Вітерець  гойдає  листя  і  злегка  тріпоче
Торкнувсь  сивого  волосся,  свіжість  б`є  в  обличчя
Хай  зустрів  тебе  б  я  знову,  серденько  так  хоче
Почуття  в  душі,  ще  тліють,  бо  ця  любов  вічна…

                                                                                                               02.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надія Башинська

А У ЖИТТІ БУВАЄ ТАК!

Буває  колір  різний  й  смак...
комусь  усе,  комусь  -  ніяк.
Ти,  де  усе,  а  чи  ніяк?  
Бо  у  житті  буває  так.

Якщо  ти  там,  де  є  усе,  
дивись,  що  день  тобі  несе.
Радій  і  дякуй  кожну  мить.  
Подбай,  щоб  з  кимось  розділить.  

Знай,  вміє  день  зробити  так,  
що  все  може  стати  -  ніяк.  
Навчись  добрі  діла  робить,
захоче  хтось  й  тобі  вділить.

Якщо  ти  там,  де  є  ніяк...  
Не  нарікай.  Зумій  прийнять.  
Працюй  багато  і  радій,  
що  в  праці  день  проходить  твій.  

Багато  він  в  собі  несе.  
Ніяк  може  змінить  на  все,  
бо  праця  -  це  достатку  знак.  
А  у  житті  буває  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841859
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надія Башинська

ОЙ СМАРАГДОВА НІЧ… (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

Ой  смарагдова  ніч  на  Івана  Купала.
Я  віночок  плела,  на  голівку  сплітала.
Я  віночок  плела,  на  голівку  сплітала.
Своє  щастя  в  ту  ніч  я  шукала.

У  смарагдову  ніч  своє  щастя  шукала.
Я  віночок  плела  та  й  на  воду  пускала.
Я  віночок  плела  та  й  на  воду  пускала.
Свою  долю  в  ту  ніч  я  чекала.

У  смарагдову  ніч  свою  долю  чекала.
А  смарагдова  ніч  все  вогні  розсипала.
А  смарагдова  ніч  все  вогні  розсипала.
Видно  знала,  що  я  покохала.

Ой  смарагдова  ніч  на  Івана  Купала.
Я  віночок  плела  та  й  на  воду  пускала.
Ця  смарагдова  ніч  -  чарівниченька.  Знаю.
Той  з  віночком,  кого  я  кохаю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841864
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Олеся Лісова

Рідні стежини

Іду  по  стежці.    Ніжна  вечоровість
Плете  гамак  притишеним  вітрам.
Високі  трави  пишуть  літню  повість,
Лоскочуть  ноги  рідним  споришам.

Цвіте  казкове  диво  –  різнотрав’я.
Пахуче  в  серце  хлюпає  чебрець.
І  на  сопілці  тихо-тихо  грає
В  обіймах  теплих  липень-пустунець.

В  водиці  миють  кучері  хмарини,
Ковтками  хміль  п’є  річечка  до  дна
Колише  вітер  хвилі  і  краплини
Купають  трави  росами  сповна.

Душа  співає  спілими  житами.
Деінде  вже  видніється  стерня.
Летять  всі  діти  літечком  до  мами
Аби  зібралась  разом  вся  рідня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Світла квота

Як  галасливо  розлетілися  стрижі,
Мов  борознили  небо  гострокрилі.
Роздряпали  пером  думки  шари  душі,
Намулені  із  часом  смутком  зливи.

Скрипальського  плачу,  мов  оголився  нерв.
Розносив  вітер  сподівання  пилу.
Невже  до  дна  зносився  внутрішній  резерв,
З  якого  стільки  креативу  пріло.

Лаштунки  розкриваючи  перипетій,
Стрижневого  хотілося  польоту,
Із  борозни  небесної  донеслось:  "дій".
З*явилася  зі  стержня  світла  квота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841890
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Ніна Незламна

Що за погода…

Північний  вітер…Гойдає  гілочки
Листя  шепоче…  Плине  прохолода..
У  піднебессі  зникають  зірочки…
Мандрує  ранок,    де    ж  та  насолода?

 Літо  медове,  пахке    має  бути
В  природі  певно  є  свої  причуди
Присіла  бджілка,  не  може  збагнути
Морозить  лапки,  не  лечу  нікуди!

До  небес    тягне,  огірок  суцвіття
Досягнуть  хоче,  промінчик  золотий
 Бажав  зігрітись,  продовжити  життя
Ніч  захолодна  ….  І  ранок  вологий…

 Принишкла  пташка,    ген,  до  сонця    зирить
 Немов    в  ряднині,  в    сіреньких  хмаринках
Що  за  погода?  Здригнеться  й  не  вірить
Це  таке    літо?  Чом  весь  час  в  краплинках?

Пелюстки  в  купі,    дрімають  ромашки
Сонце  бариться,    дивуються  ранку
А  на  горбочку  сховались  мурашки
Під  листям  клена,    дрімають  комашки…

 Тепла  чекають….  Та  чи  завітає
 А  поки  ж  вітер  ледь  куйовдить  квіти
Та  все  ж    в  надії,  скоро  залунає
Спів  превеселий  й  будуть  всі  радіти….
                                                                                                               12.07.  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Наталя Данилюк

Пере-…

Перекричати  праведні  громи,
Перерости  ці  ріки  повноводні,
Супроти  вітру  впертися  грудьми,
І  випірнути  з  темної  безодні,

З  останніх  сил  хапаючись  за  край
Прудкої  хвилі,  мов  побитий  човен!..
Відвоювати  свій  маленький  рай,
Зубами  розгризаючи  окови  –

Тривог,  сум’яття,  відчаю,  страхів,
Безглуздих  правил  та  стереотипів.
Бо  кожне  «вчора»  –  це  лише  архів,
Який  потрібно  просто  відпустити.  

Переспівати  сріберні  струмки,
Ранкове  птаство  і  гірські  трембіти,
І  стати  вічним  коропом  ріки,
Що,  ніби  місяць,  лусочками  світить…

І  бути  тут  надійним  вартовим,
Що  стерегтиме  скелі  ці  і  води.
Між  пальців  часу  плавитись,  як  дим,
І  зустрічати  день,  що  сонцем  сходить
Рудим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Самоцвіти життя

Самоцвіти  життя  під  небесним  світилом:
Це  метеликів  румба  і  коників  соло,
Це  і  мрії  крилаті,  й  надії  вітрила,
І  розкрита  твоєї  душі  парасолька.

Самоцвіти  життя  сяють  льоном  небесним,
Лине  піснею  дзвінко  щебетання  птахів.
І  у  серці  жаринки  кохання  воскреснуть,
І  розпалять  багаття,  наче    диво  із  див.

Самоцвіти  життя  щедро  сипле  природа.
Бережімо  й  цінуймо  цей  Божественний  дар.
І  напея  й  лимнада  співатимуть  оди.
У  гармонії  світу  вип*єш  справжній  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Знову зустрілись з тобою ( слова до пісні)

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  очі  твої  зазирнув.
Бачу  у  них  стільки  болю,
Згадую  нашу  весну.

Згадую  нашу  калину,
Згадую  нашу  зорю.
Пісню  дзвінку  солов'їну,
Смуток  і  тво́ю  сльозу.

Знову  зустрілись  з  тобою,
В  пору  осінніх  дощів.
Спомин  обняв  під  вербою
І  залиши́вся  в  душі.

Я  незабув,  пам'ятаю,
Що  говорили  тоді.
Була  для  мене  -  ти  раєм,
Роки  були  молоді.

Тихо  кувала  зозуля,
Нам  рахувала  літа.
Тільки  тепер  ми  збагнули,
Щастя  Господь  посила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841634
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Валентина Ланевич

Доле моя, доле, викупана в житі.

Доле  моя,  доле,  викупана  в  житі,
Колоском  від  сонця  й  стеблами  обвита.
Стану  серед  лану,  долоні  розкриті,
Славу  заспіваю,  щоб  не  була  бита.

Помолюсь  до  Бога  у  важкі  хвилини,
Щоб  зіслав  із  Неба  долю  Україні.
Щоб  життя  не  гнуло,  як  вітер  стеблини,
Щоби  стала  воля  довіку  віднині.

Щоб  у  серці  ніжність  з  любов’ю  плекались,
Щоб  уся  родина  за  столом  зібралась.
Щоб  розмова  щира  у  чашках  плескалась
І  у  душах  наших  на  роки  зосталась.

Щоб  кохання  й  віра  з  терпцем  на  додачу,
Злагода  міцніла  і  не  було  плачу.
Життя  швидко  плине  в  марнуванні  часу,
Втратиш  -  не  повернеш,  як  решту  на  здачу.

10.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841499
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Олена Жежук

Ця ніч

[color="#131dd4"][b][i]Яка  прозора  тиші  нагота,  
Яка  глибока  темрява  у  ночі,
Як  солодко  опівніч  ця  тріпоче
Зоринним  небом  душу  огорта.
 
Укинув  жмуток  місяця  до  віч,  
Умить  розповноводив  мої  ріки,
І  світ  украв  для  мене  під  повіки,
І  згірклу  муку,    як  спливе  ця  ніч.

Хай  вишневіє    мˊякоть  на  вустах,
Хай  огортає  ніжність  мою  спину..
Розлий  мене  і  випий  до  краплини  –
Нехай  насниться  нами  самота.

Лиш  на  світанку  знайдуться    слова,
Засолоніє  завтра  стерплий  спогад.
Ця  ніч  минеться  нами…    мов  дорога
Спливає    
                         по  загублених  
                                                                             слідах.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Ой, я тебе чорноброву… /слова до пісні /

 1
Ой,    під  клубом  весело,  так  музики  грають
Молодь  у  танок  зібралась    та    іще  й    співають
Їм  пташки  підспівують,  про  чудовий  вечір
А  ну  хлопче,  обійми  ти  її  за  плечі.
Пр.
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
2
Місяченько  лукавий,  поглядав  ревниво
Із  гаєчку  соловей  співав  чарівливо
Вітерець  підштовхував,  немов  давав  крила
Їй  на  вушко  шепотів,  всміхнись  йому  мила…
Пр
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
3
Підем  в  гори  любая,  знайдем  квітку  щастя
Хай  нас  Бог  благословить,  приймемо  причастя
Люблю  гори  й    долини  і  тебе  жадану
Кращим  другом  по  житті,    я  для  тебе  стану
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
4
 Ой  музики  весело,  заграйте  гучніше
Щоб,  співала  душенька  й  на  серці  тепліше
Приторкнувсь  до  тебе  я,  хочу  обійняти
Клянусь,  зіронько  моя,  увесь  вік  кохати
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом    все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!

                                                                                                           11.07  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Іду степом по стежині. .

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Кажуть  люди,  що  щаслива,  не  зів`яла  врода…

Іду  степом  де  не  гляну,    маки  і  волошки
 Мабуть  і  я,  як  ці  квіти,  маю  сині  очки
Й  пухкі  щічки,  червоніють,  як  побачу  хлопців
Кажуть  люди,  що  достатньо  маю  охоронців…

Відгуляли  нині  свято  Івана  Купала
І  я  теж,  як  всі  дівчата  віночок  поклала
По  річечці,  при  низині,  де  вода,  тихенька
 І  просила  свою  долю,  щоб  була,  добренька….

Мов  русалонька  в  гаєчку,  голівку  схилила
Скажи    ж  врешті    моя  доле,  в  чому  завинила
Та  вода  вінок  понесла  нащо  так  далеко
Мов  у    вирій  закрутила,  на  серці  не  легко….

Ні  один  з  них  не  наваживсь,  віночок  спіймати
Хитрий  погляд,  в  безнадії,  не  треба  страждати
Шлях  тернистий,  не  для  мене,  тож    не  суди  строго
Щоб  життя  немов  той  терен,  двом  нема  дороги….

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Ой,  боюсь  так  час  спливає,  геть  зів`яне  врода…

Чи  сприйму  красу  земную,  хоч  на  неї  схожа
 Чому  долю,  важку  маю,  чому  не  пригожа
До  кохання,  до  любові  не  знайду  стежини
Маю  вдосталь  охоронців,  чом  самотня    ж  нині….

                                                                                                   *Ці  слова  можна  покласти  на  ноти,щоб  
                                                                                                       зазвучала  пісня  в  народному  стилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Роки летять, спішать…

Роки  летяь,спішать...  Та  нащо  швидко  так  
Адже  здається  ми...  І  зовсім  не  жили
Не  розпізнали,  ні!  Того  дитинства  смак
На  жаль  весняний  час...  Так  давно  збіг,  милий...
В  літо  потрапили…    Кохання  наче  сон
Молодим  подихом    дмухає  вітерець
 Птахи  оспівують,    голоси  в  унісон
То  найдорожча  мить,  дурманив  нас  чебрець…
Чи  насміялися,  чи  налюбилися?
Ловили  зіроньку,  яка  зігріла  нас
Та  чи    все  ж    встигли  ми?  Дітки  родилися…
Те  життя  бачилось,  як  незабутній  вальс….
В  турботі  ,  в  клопотах,    життя  не  квіточки
Долі  довірились,      хоч  й  сумнівалися
Роки  проходили…  Збирали  ягідки
Та  чи    своїм  життям    насолодилися?
Осіння  музика…      Сердечка    б`ються    в  такт
Під    сяйвом  місячним,  з  тобою  шлях  пройшли  
Роки  летяь,  спішать..  Та  нащо  швидко  так?
Адже  здається  ми...  І  зовсім  не  жили…..
                                                                                                                                   02.  07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841328
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми збережем, що дарувала доля

У  вербах  заблукаємо  з  тобою,
Нап'ємся  прохолоди  від  ріки.
Зігріємося  ніжною  любов'ю,
Нам  будуть  посміхатися  зірки.

У  срібних  переливах  хвиль  прозорих,
З  відлуння  ночі  линули  слова.
Привітно  так  світили  в  небі  зорі,
У  росах  була  скупана  трава.

У  пахощах  п'янкої  матіоли,
Закохано  п'янили  почуття.
Ми  дякуєм,  що  дарувала  доля,
Кохання  справжнє  -  нам  на  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Олекса Удайко

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Синява в Карпатах

Здається,  небо  доторкнулось  до  землі
І  синяву  густу  розсипало  в  Карпатах.
Китяток,  аконіту,  ніби  дивомли,
Хрещатого  гирличу  зілля  ароматне.

В  обіймах  сонячних  перестріч  гайовий,
Альпійські  дзвоники,  горлянка,  цицербіта.
Розкішний  і  широкий  свіжий  краєвид:
І  феєричність  пахощів,  і  соковитість.

І  ми  вдихаємо  оцю  красу  земну:
Звабливість,  щедрість,  пишність,  чудо  полонини.
Цвітуть  ендеміки  чарівності  зі  сну,
Природний  скарб  -  куточок  раю  в  Україні.



(Світлина  з  Інету.  Всі  рослини,  що  згадуються,  синього  кольору.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Валентина Ланевич

Скрипалька.

Таланту  від  Бога,  
чарівній  скрипальці  Наталії  Горщар,
присвячую.

Смичок  в  руці  торкнувсь  диво-струни
І  полилися  мелодійні  звуки.
Здавалось,  наяву  я  бачу  сни,
Затрепетало  серце  в  миті  злуки.

Магічний  вогник  в  погляді  очей
У  кораокості  вплітавсь  у  пісню.
Здавлений  видих  рвався  із  грудей
І  ве́сну  теребив  останню,  пізню.

В  душі  вона  зринала  на  постій,
В  чуттєвості  вбирала  світле  й  вічне.
Скрипалька  зі  смичком  -  фея  із  мрій,
Єдино-неподільне  та  величне.

05.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840973
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Амадей

Чому сумні кохана твоі очі

Чому  сумні  кохана  твоі  очі?
Що  заставляє  серденько  страждать?
Коли  ще  губоньки,  медів  цілунку  хочуть,
Кохання  пить,  цю  Божу  благодать.

П"яніть  від  щастя  звечора  до  ранку,
Вдихати  пахощі  цвітіння  і  весни,
Усим  єством  відчуть  себе  коханою,
Черемхою  пахучою  цвісти.

Здавалося  б,  ну  що  для  щастя  треба?
Кохать  і  буть  щасливою  завжди,
Чому  ж  змарніло  личенько  у  тебе?
І  на  душі,  осінні  холоди.

Коли  ще  так  чарує  твоє  тіло,
І  серце,  так  п"янять  уста  твоі,
А  може  це  все  осінь  завинила?
Що  повно  смутку  у  очах  твоіх.

Гони  від  себе  смуток  цей  осінній,
Нехай  в  душі  співають  солов"і,
Вернися  знову  в  весну  солов"іну,
Троянди  квітнуть  хай  в  душі  твоі.

Відчуй  себе  ти  птицею  в  польоті,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Струси  із  себе  смутку  позолоту,
Всміхнися  сонцю,  ...  і  мене  згадай.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Ніна Незламна

Від долі не втечеш / проза /

Ранкове  сонце  пробудило  село…    Легкий  туман  припадав  до  долини…    Верхівки  Карпатських  гір  окутані  сірими  і  білими  хмарами.    Поміж  них  пробивалися  яскраві  сонячні  промені,  торкалися  гілок  величних    сосен  і  верхівок  пишних    ялин  і  смерек.  
       Декілька    хатин    в  селі  розкидані    на  великій  відстані  одна  від  одної.  З  нього    здалеку  виднілася  річка  Бистриця.      Гірська    річка    ревіла,    пінилася,    з  гулом  виривалася  на  волю    та  досягши  долини,    широко  розтікалася    і  майже  в  спокої,    рябила  і  виблискувала  на  сонці.  До  неї  здається  рукою  подати  та,    як  почнеш  йти  ,  то  вже  й  не  так  близько.  Від  води  віяло  прохолодою,    річка  здаля    сріблилася,  манила  до  себе.  Як  з`явиться    бажання  потрапити  в  гори,подивитися  на  їх  красу,  як  намагатимешся    побачити    все  і  відразу,  аж  голова  закрутиться.  Присядеш  на  гірську  брилу,  приспустиш  ноги,  а  вони,  аж  гудуть  від  втоми...    
       Назар  і  Богдан  -    хлопці  загартовані,  виросли  тут,  часто  приходили  до  річки  скупатися.  А,  там,  як      гарний  настрій,    любили  податися  в  гори,  послухати  течію  річки,    надихатися  гірським    повітрям.    Особливо    влітку,  ще  й  полазити  по  крислатих  обривах,    нарвати    квітучих  едельвейсів.  Ці    рослини    любила  мама  і  менша  сестра  Даринка,  якій  виповнилося  шість  років.
             Дерев`яний  будинок  потопав  між    старих,  пишних  смерек.  Біля  нього  в    траві  копошилися    кури,    щось  знаходячи  в  ній,  раз  -  по  –  раз  видзьобували..    Соломія,  світлоока  жінка,  з  заплетеною  товстою  білявою    косою,  вийшла  з  будинку.    В  руках  тримала    глиняну  миска  з  пшеницею,    співучим  голосом  відразу    стала    зазивати  курей,
- Тю,тю-тю…    Тю,  тю-тю…  Мої  хороші…  Давайте  снідайте,  підгодую  вас    трішки,-  ,    усміхнувшись,    окинула  поглядом    обійстя,  продовжила,  -    А  ви  будьте  вдячні  і  нам    знесіть  яєчка….
І  від  цих  же  слів  відчувала    радість  і  знову  всміхалася…
   Раптово  відчинилося  вікно  з  хати,    за  мить  звідти  вискочив    Богдан,  
-О,!  Доброго  ранку,  мамо!  Я  теж  снідати  хочу!
 Ніжний  погляд  на  сина    й    весело,
- Синку!  Ранній  птах  мій!  Вже  минуло  п`ятнадцять  років,  а  ти,    ще    у    вікна  скачеш,  як    козеня  мале…  
Хлопець    одним  рухом  руки  прибрав  біляве  волосся,  яке  щойно    впало  на  очі  ,  підморгнув  одним  оком,  
- Мамо,  розбудіть  Назара,  нехай    зранку    ми  в  річці  викупаємося,  ви  ж  знаєте,  він    спатиме  до  дванадцятої  години.  
Соломія    наче  збиралася  з  думками,  кивнула  рукою,
- Ну  -  ну,  підете  до  річки,  а    потім  пів  дня  на  вас  чекати…    Краще  сходи  в  сарай,  подивися  чи    кури  знеслися…  На  сніданок  посмажимо  яйця  з  помідорами….
         Назар,  всього  на  рік  старший  за  брата,  був  темно  русявий.  В  родині  всі  говорили,що    дуже  схожий  на  діда.  Дід  жив    в  іншому  селі,    на  окраїні,    прямо  біля  підніжжя  гір.  Добиратися    туди  було  нелегко  та  й  далеченько.    Від  села  до  села  широка    кам`яниста  стежка,  яка    вилася,  то  по  рівнині,  то  по  пагорбах,  потопала    між  дерев  і  високих  густих  трав.  Від  ранньої  весни,  до  пізньої  осені  хлопці      їздили  до  діда  на  мотоциклі,  який  купив  батько  в  Надвірному,  за  кошти,  що  заробив  в  Польщі.
   Назар  закінчував  дев`ятий  клас,    це  права  рука  для  Соломії,  адже  чоловік  все  на  заробітках.    Хлопець    був  веселим,  працьовитим,  хоча    занадто  впертим.    Часто  не  сказавши    нікому  й  слова,  сяде  на  мотоцикл  і  десь  зникне  на  зо  дві  години,  а  повернеться,  впаде  на  траву,  розставивши  руки  й  ноги  в  сторону  і  з  усмішкою  скаже,
- Оце  накатався…  Благодать…
А  тут  вже  й  Богдан  поруч,  скрививши  носа  та  все  ж  з  добрим  поглядом  до  брата,
 -    А  мене  чого  не  взяв?  Ми  б  по  черзі    за  кермом  були…
Назар  дивився  до  неба,
- Ще  накатаєшся,  можливо  поїду  десь  вчитися,  тобі  залишиться.  Сам  будеш  вганяти,  скільки  захочеш.    Тільки    Даринку  не  бери,    як  з  нею,  то  краще  до  діда  пішки  добиратися,  я  тобі  її  не  довірю.  Ти  не  такий  сильний  в  руках,  ще    кермо  не  втримаєш…
І  так  було  часто  та  завадити  цьому  ніхто  й  не  наважувався.  Знали  ,що  сперечатися,  це  тільки  даремно  втратити  час.  
Богдан  мовчкуватий,    як  щось  не  сподобається,  то    відразу  лише  рум`яніють    щоки  і,  наче  соромлячись,    все  опускає  голубі  очі  донизу.  Знав,що  краще  не  заперечувати,  бо  лише    один  погляд  мами,  значив,  що  треба  змовчати.  Соломія,  трохи  й  дивувалася  сином,  але  пригадує    себе  в  молоді  роки,    в  сім`ї    не    виділялася,  була  врівноваженою,    спокійною  дівчиною.  
             В  хаті  пахло  смаженими  яйцями  і  помідорами…  Всі  четверо,  снідали  за  невеличким  столом  у  кімнаті.  Даринка  позирала  на  Соломію,  теплим,    благаючим    поглядом.    Доїдаючи    окраєць    хліба,  звернулася  до  мами,
-А  можна  я    з  хлопцями  піду  до  річки?  Вже  тепліше,  гадаю  і  вода  нагрілася.
Соломія  позирнувши  на    хлопців,  всміхнулася,
- Ні  -  ні    Даринко!  Он  тісто  готове,  напечу  пиріжків  з  капустою,  з  сиром,  хлопці  до  дідуся  поїдуть.  Вже  більше    тижня  не  були,  треба  дізнатися,  як  він  там,  можливо  щось  треба  допомогти.  Тож,    краще    донечко,  давай,  будемо    з  тобою  пиріжки  ліпити….
І    серйозніше  до  хлопців,
- Ви  ж  в    дров  принесіть  ще,    я  ж  вже  піч  розпалила.  І  нагадайте  мені,  щоб  яйця  не  забула  покласти  в  кошик….
             Через  дві  години,  по  кам`янистій  стежці,  хлопці    їхали  мотоциклом    в  село  до  діда.  Гул  розносився  по  долині  і  ховався  між  горами…  Яскраве  сонце  світило  підобідньою  погожістю,    добре  пригрівало,  не  дивлячись  на  те,  що  час  від  часу    зривався    вітер.  
                 Старенький,    не  високого  зросту,  сухенький  дідусь  здалеку    почув  гул  мотоцикла  і  з  сяючими  очима  зустрічав  онуків  біля    дубової  криниці.
Веселі  погляди,    вітання,  обійми,  потискання  рук….    Дідусь  всміхаючись,  з  ніг  до  голови    оглядав  хлопців,
- Соколята!    Молодці,  я  відчував,  що  приїдете.  Сумував  за  вами,  розповідайте,  як  ви  там,  що  нового?
           На  обійсті,  за  маленьким    дерев`яним  столиком  пили  пахучий  чай  з  гірських  трав,  слухали  настанови  діда.  На  згоду  кивали  головами  і  в  прикуску  до  чаю  прицмокували  мед.  Не  гаючи  часу,  по  черзі  рубали  дрова,  які  наносив  дід  з  лісу.    І  тут  же  швидко  складали    під  стіну  хатини.    Старий  сидів  на  стільчику,  любувався    онуками,  кліпав  очима,  всміхаючись,    тихо    повторював  -  »  От  моторні,  от  моторні,  що  значить  молодість…».
 Швидко  пролетів  час…    Старенький    задирав  голову  догори,  ледь  примруживши  очі,  хитав  головою.  Він  помітив  чорну  хмару,  яка  виринала  із-за  гір,    не  поспішаючи    насувалася  на  сонце,
- Хлопці,  гайда  покидайте,!  Бачите,  он    хмара  закриває  сонце.  
 Три  рази  перехрестився,  щось  бурмотів  про  себе,а    потім  звернувся  до  хлопців,
- Збирайтеся!  Думаю    встигнете  до  дощу    повернутися    додому  .    Дякую  хлопці,  соколята  мої…  О,  ледь  не  забув,зараз.
Старий  поспішив  до  хати,  за  мить  виніс  букет,  це  були  едельвейси  (шовкова  косиця).
- Оце  рослини  щастя  і  любові,  передайте  мамі  і  Даринці.  Хай  потішаться,  це  ж    я  по  дрова  вчора    ходив,  при  обриві  натрапив.  Не  завжди  знайдеш  цю  рослину,  це  рідкість,  краса!  
Хлопці  обережно  приховали  рослину  в  газету  і  прикріпили  до  рюкзака  Богдану.
-  Отак  буде  добре,  безпечніше,-  клопотався  дід,      тихо  повторюючи  кілька  раз    про  себе,    а  потім  голосно,
- -    Так  не  притиснеш  за  плечима!  Молодці,  їдьте  з  Богом…
Перехрестивши    онуків  на  мотоциклі,  старий  поглядав  на  хмару  і  знову    хрестився,щось  бурмотів  собі  під  ніс.
Проїхавши  з  кілометр,    хлопці  помітили,  що  мотоцикл  не  знижує  швидкість.  Назар  відразу  заглушив  мотоцикла  і  вони  не  поспішаючи  з`їхали  з  пагорба.    Назар,  як  майстер  такого  діла,    вирішив  подивитися  до  перемикача  швидкості.  Богдан  же,  знаючи  характер  брата,  відійшовши,  приліг    на  траву    під    крислатим  ясенем.  Він  просто  спостерігав,  як  брат    раз  -  по    раз  заклопотано  заводив  мотоцикл,той  іржав  мов  кінь  і  заглухав.  Від  того  ржання,  аж  гуділо  у  вухах,  розліталося  навкруги  і  топилося  далеко  в  горах.
На  якусь  мить  привернув    увагу  дитячий  сміх  і  жіночі  голоси,  що  лунали  позаду  них.  Прислухаючись,  почули  іншу  мову,  здивовано,  вирячивши  очі,    дивилися  один  на  одного.  З  цікавістю  спостерігали,    як    з  пагорба    спускалися  дві    смугляві  жінки  і  такі  ж  діти,  від  малого  до  старшого  віку.  Старий,подертий  одяг  на    менших  дітях,  здивував  хлопців,  Богдан,  стиснувши  губи,  відразу  встав  й  підійшов  до  брата,
- Це  що  замова?  Звідки  вони?    Це    не  з  наших…
Йому  здалося,  що  говорив  тихо  та  жінка,  років  п`ятидесяти,  голосно  сказала,
- Так,  саме  так,  білявий,  ми  не  з  ваших,  як  ти  сказав.  Йдемо  в  Надвірне,  не  бійтеся  нас,  ми  ж  не  кусаємося.
Всі  засміялися….    Їх  і  правда,  було  чоловік  п`ятнадцять,  окинувши  оком  всіх,  зробив  виводи  Назар  і  відповів,  
- А  чого  боятися…  В    кожного  своя  дорога,  місця  на  стежці  всім  досить,  розминемося.
І  до  брата,
- Сідай,  треба  поспішати,  бо  точно    змокнемо  під  дощем  і  їхати  буде  небезпечно,  слизько  по  камінцях…
Друга  жінка,  молодша  на  вигляд,    з  розпущеним  чорним  волоссям,  тримала  на  руках    маленьку  дівчинку  і  прискіпливо  дивилася  на  Назара.  Її  чорні  очі  немов  вп`ялися  в  нього,    хлопець    відчув    слабкість  й  за  мить  жар  охопив  все  тіло.    Вона  раптово    засміялася,      привернула    до  себе      увагу,  всі    з  усмішкою  дивилися  на  неї.  Вона  ж    сильно    хитнула  головою  й  одночасно  кивнула  рукою  до  хлопців,  чорне  волосся    прикрило  обличчя,    
- А  ти!    Ти,  за  кермом!  Сьогодні  можеш  поспішати,  все  буде  добре!  Ти  красень  хлопець,    ще  й  доволі  сміливий!  Але  доля…  Проти  неї  не  підеш…  Та  все  ж    запам`ятай,  не  давай  згоди  йти  до  війська,  бо  станеться    біда…..
 На  мить    мов  вихор  здійнявся,  все  навкруги  сильно  зашелестіло.  Здалося  ті  слова  почули  дерева  й  трави  і  їх  луною  понесло  далеко  в  гори.
 У  Богдана  був  приголомшений  вигляд,трохи  навіть  зляканий…  Звернувши  увагу  на  дерева,    збліднів,  від  шелесту  листя  й  від    тих  слів  стало  моторошно.  Сидячи  на  задньому  сидінні,  притулився  до  спини    брата,  тихо,  ледь  тремтячим  голосом  сказав,
- Ну  поїхали…  Давай  на  середній  швидкості,  краще  не  поспішати.
Назар  намагався  тримати  себе  в  руках,  щоб  часом  не  послати  цю  жінку  кудись  подалі.    Але  дивлячись  на  дітей,  у  відповідь  зніяковіло    і  трохи  здивовано  усміхнувся,  а  потім  весело  гукнув,
-  Дякую  за  пораду….
Вітер  навіював  вологу…  Велика  хмара  лякала    їх,  переслідувала      всю  дорогу.  Здавалось  схожа  на  грізного  дракона  та    загубила    лише  декілька  великих  краплин  і  поплила  над  горами  до  заходу  сонця.    
               Аж    ввечері,  як  вкладалися  спати,  Богдан  обіпершись    на  подушку  запитав  брата,
- Ти  зрозумів,  що  тобі  сказала  та    жінка?
Назар    усміхаючись,  мов  пригадав  дитинство….  Підхопив    маленьку  подушку,  кілька  раз  вдарив  по  ній  і    вцілив  нею  у  Богдана,
- Не  бери  дурні  в  голову!  Знайшов  кому  вірити!  Якась  циганка…  Не  сміши  заради  Бога….
Богдан    впіймав  подушку    і  відразу,  відкинувши  її  назад,    ліг  на  спину.  Він  зробився  серйозним,  задумливо  дивився    на  стелю…    На  якусь  мить  запала  тиша.  А  потім  наче  щось  пригадав,
-  Та    вона    не  схожа  на  циганку,  напевно  гуцулка,  а  можливо  і  мадярка…  А  які    очі!  Помітив?  Як  вогонь  в  них  горить,  бачив?  Той    її  погляд,  у  мене  тоді,  аж  по  тілі  сироти  виступили…
-    Бачив!  Можливо  думала  гроші  маємо,  що  так  дивилася…  Може    вона  гіпнозом  володіє,  хто  знає,  які  в  неї  наміри  були….  Ти  хоч  батькам    та  Даринці  нічого  не  розповідай…  Уявляєш,  яка  паніка  розпочнеться!    До  армії    далеко,  можливо  десь  поїду,  буду  навчатися…  Гадаю  там  і  без  мене  можуть  обійтися.  Он  дідусь  каже  стати  воїном  гідна  справа  та  не  при    радянській  владі.  Бачиш,  до  цієї  пори  вважає,  що  ми  в  окупації,    
-    не  поспішаючи,  наче  зважуючи  кожне  слово,  говорив  Назар.
У  відповідь  Богдан  тихо    хіхікнув,
- Та,  хіба  старій  людині,  щось  доведеш…    А  сперечатися  не  варто….  Я  ось  подумав,  треба  було  мені  про  себе  запитати.  Звичайно  страшно  подумати,  що  за  біда  на  тебе    може  чекати?  Але  все  ж    мені  здалося,  що  вона  точно  щось  знає…  Хай  би  сказала  мені,  яка  моя  доля…  Чи  я  поїду  вчитися  у  Львів,  де  житиму?
Назар  в  ліжку  ховав  голову  під    простирадло,
- Ото  вже  заїдливий  електрик,  спи  вже!    Поїдеш,  будеш  навчатися,  як  так  дуже  хочеш.  Гадаю,    у  нас  все    буде  добре,  не  журися!  
         Богдан  довго  не  міг  заснути,  все  перед    очима  та  жінка  і  думка  –  такі  очі!  Вона    таки  точно,  щось  знає…
Час  летів…    Назар  закінчивши  школу,  залишився  в  селі,  так  вирішив  батько.  Він  весь  час    на  заробітках  за  кордоном,  а  хто    ж  допоможе  матері  по  господарству,  як  не  старший  син.    Хлопець    й  не  дуже  журився,  мав  славну  дівчину  Марічку  з  іншого  села.  Планував,    згодом  одружиться  і  побудує  будинок  в  цьому  ж  селі,  неподалік  від  батьків.  Робота  подобалася,  напередодні    закінчивши    курси  водіїв,    працював  водієм  продуктової      машини  в      Надвірній.    
     А  Богдан  після  школи  поступив  вчитися    у    Львівський    технікум    залізничного    транспорту.  Задоволений  життям,  радів,що    мрія  збулася,  мав  надію,що  житиме  в  містечку,  маючи  гарну  роботу.  Хоча  частенько  тягнуло  в  село,  до  родини,  до  річки  і  до  велетенських  Карпатських  гір.    Пригадував  стежку,  що  вела  в  друге  село  до  дідуся,  на  ній  ту  чорнооку  жінку,  чомусь    її  погляд  запав  у  душу.  Цікаво,  чи  вгадала  б  вона  мою  мрію  і  чому  не  запитав?  І  чому  тоді  з  Назаром  так  швидко  поїхали,  чи    злякалися?  Тепер  ті  події,    він  згадував  з  усмішкою  на  обличчі.
       Життя  текло  рікою…    В  кожного  своя  доля.    Богдан  вже  закінчував  технікум,  чекав  на  призначення,  де  буде  працювати  по  направленню.  Практику  проходив  далеко,    на  Харківщині,  на  одній  із  електростанцій.  Саме  там  виконували  електрифікацію  залізниці.  Білявий,  славний    хлопець  не  нудьгував,  познайомився    з  місцевою  дівчиною.  Після  закінчення  навчання  було  бажання    повернутися    туди  працювати.  Адже  там  відразу  давали  квартири,  в  одноповерхових  будинках,  неподалік  від  роботи,  в    невеличкому    селищі    міського  типу.
       Одного  весняного    вечора  Назар  приїхав  додому  машиною,    на  якій  працював.  Почувши  гул,    в  Соломії  на  віях  забриніли  сльози.  Вона  поспішила  на  зустріч  сину,  опустивши  голову,    правою  рукою,похапцем  струшувала    непрохані  сльози    з  обличчя.  Він  здивовано  запитав,
- Щось  трапилося,  ви  плачете,  чи  що,  мамо?
Соломія  кивнула  рукою,
- Та  це  так,  мабуть  знервувалася  трохи,    там  на  столі  для  тебе  повістка  з  Військкомату.
Назар  зайшов  до  хати….  На  дивані  біля  телевізора  сиділа  сестра,  побачивши  брата,  зірвалася  з  місця,
- Тобі  повістка      з  Військкомату….  Ото  біс  їм    в  ребро,    придумали  таке,  заберуть  у  військо…  Мама  плаче,  не  знає,  чи  тата  визивати  додому,  чи  послати  його  в  Військкомат?  А  може  вже  треба  Богданчику  телеграму  давати,  щоб  приїхав  на  проводи…
Назар,    знервовано  поправив  рукою  чуприну  й  кивнув  до  неї,
- Та  помовчи,  розщебеталася,    мов  пташка,  аж  за  вухами  лящить.
Позаду,  з  опущеними  плечима,    тримаючи  руку  біля  щоки,  вже  стояла  мама,
- Ну    от,  дочекалися….
       Ледь  світало….    Назар  їхав  в  Надвірну…      Треба  було  десь  поїхати  на  заробітки,  чи,що?    Тож  наче  батько  там  домовився,  адже  не  чіпали  два  роки.  Можливо  б  і  тепер  без  мене  обійшлися….      Літали  думки,  то  за  родину,то  за  Марічку,  ото  буде  сліз…  Швидко  розвізши  товар  по  крамницях,  в  назначену  годину  був    у  Військкоматі.    Йому  дали  два  дні  на  збори.  Мав  бути  в  Надвірній  біля  автобуса    о  восьмій  ранку  і  відразу  ж      всіх  призовників  мали  відправити  до    Іванно  -  Франківська.    Не  гаючи  часу,  владнав  всі  справи  на  роботі    і    на  пошті  відправив  телеграми  батькові  та    брату.
     За  вікном  зоряна  ніч….  Чи  то  спав  Назар,  чи  не  спав,  чув,  як  плакала  мама,  як    батько  ходив  по  кімнаті  і  пахло  димом.  І  чого    нервувати,  думав  хлопець.    Все  добре,  піду,  відслужу,  тож  повернуся,  війни  ж  немає.  Одне  болить,  вчора  Марічка  весь  вечір  проплакала,  збирається  поїхати    з  ним  в  Надвірну,  аж  смішно,  що  я  дитина?  Що  вдієш  треба,  значить  треба,  вертячись  з  боку  на  бік  в  ліжку,  умовляв  сам  себе.
   Проснувся  хлопець  від  гучних  розмов  батьків,  клопоталися  про  гостей,  що  мали  сьогодні  зібратися  під  вечір.    В  ліжку  лежав,  як  побитий,  мабуть  не  виспався,  перевертався  з  боку  на  бік.
         Мимовільно  сіпалися  повіки  і  повільно  прикрили  очі…  Чи  то  був  сон,  чи  ведіння,  проснувшись,  пригадав    зоряне  небо,  місяць  уповні,  здалеку    було    чути  чийсь  сміх.  Зненацька  насувалася  здоровецька    темна  тінь,  яка  покрила  все  –  все,  аж  моторошно  стало…
До  кімнати  зайшла  мати,
- Бачу,  же  не  спиш,  часто  кліпає  очима…  Підіймайся,    багато  справ  є,  люди  ж  прийдуть.  За  дідусем    обов`язково  поїдеш,привезеш  його,    ми  ж  з  батьком  не  хотіли  йому  наперед  говорити,  нащо  травмувати  старенького…    Й    скоро  Богдан  має  приїхати…
Назар  потягувався  в  ліжку,  ледь  хриплим  голосом  запитав,
- То,  що  мені  чекати  на  Богдана,  чи  самому  їхати?
Мати    рукою  торкнулася  чуприни  сина,
- Охо  -  хо  –  хо…  Обстрижуть  твою  красу…  Та  ні  синку,  він  з  дороги  і  не  знати  в  який  час  добереться,  це  ж  з  Франківська  автобусом,  який  там  розклад,  хто  знає…
           Богдан  отримавши  телеграму  відразу  пригадав  жінку  з  темними,  вогняними  очима.    Хоч  пройшло  стільки  років  та  ті    очі  і  слова    жінки  закарбувалися  в  мозку,    мабуть  все  життя    буде  пам`ятати.    Йому  здавалося,  що  та  жінка  не  проста,  а  щось  таки      за  інших  знає,  хоча  Назар  все  це  сприйняв  за  жарт.  Гризли  думки,  чи  він  забув?    Тож  казала  не  йти  в  військо…  Невже  забув….    В  потязі  навіть  не  спав,  від  хвилювання  холодний  піт  вкривав  чоло.  В    проході  купейного  вагону  весь  час  вдивлявся  в  вікно,  намагався  відволіктися  від  думок….    Як  завадити?  Чи  сказати  батькам?  О,ні,тоді  буде  істерика…  
     За  метушнею  біля  автобуса,  Богдан  нарешті  звільнився  від  в`їдливих  думок,  які  переслідували  його  після  отримання  телеграми.    Ледь  всміхнувшись,присів  на  сидіння  біля  молодої  дівчини.    Славна  білявка,  років  двадцяти  хоч  і  всміхалася  до  нього  та  відразу  дістала  з  сумки  книгу  і  занурилася  в  неї.  Можливо  іншого  разу  хлопець  і  наважився  б  її  зачепити,  щоб  поговорити  та    зараз  не  той  настрій    панував…
   Яскраве  сонце  світило  в  обличчя  Назару,  він  сидів  за  кермом  мотоцикла,  легенький  вітерець  підбадьорював    його.  Вкотре  подивився  в  небо,  а  ні  хмаринки.  Намагався  перекричати  гул  мотору  мотоцикла,  голосно  сказав,
- Агов  ви  де  всі!  Я  готовий  їхати.
З  хати  вийшла  Соломія,  слідом  за  нею  йшов  батько.  Мати  закинула  рушник  на  плече,  під  хустинкою  поправила  волосся.    
- Мабуть  їдь  синку.    Бачиш  Богдана,  ще  немає,  а  вже    дванадцята    година  минула.  Поки  туди  доїдеш,  час  не  стоїть  на  місці,  збереш  дідуся  та  й  повертайтеся.  Не    баріться  там  довго,  краще    раніше  повернутися,  щоб  ми  не  хвилювалися.  
Назар    натягнув  шолом  на  голову  й  поправивши    захисні  окуляри,тихо  рушив  з  місця.  Соломія  вслід  перехрестила,
-З  Богом  ,  синочку…
Аж  тут    де  й  взялися    непрохані  сльози,  вона  кліпала  очами,  вони  одна  за  іншою  стікали  по  щоках.  Чоловік  ніжно  обійняв  її,
- Ну  чого  ти  серце  моє,  все  буде  добре!
Назар  їхав  з  гарним  настроєм,  здається  все  добре,привезу  діда,  а  там  і  Марічка  прийде.  Обіцяла  ж,    має  бути  о  шістнадцятій  годині,  тільки  б  не  плакала,  хочу  бачити  її  веселою,роздумував  хлопець.
       Не  пройшло  і  пів  години,  як  на  обійстя  зайшов  Богдан….  Скільки  думок  передумано  за  цей  час…    Вирішив,мабуть  треба  спочатку  з  Назаром  поговорити,  а  потім  вже  сказати  батькам  за  той  випадок,  а  ні  то  хай  сам  скаже.
 Даринка  саме  вийшла  з  хати,  в  руках  тримала    глечик.  Побачивши  брата,  від  радості,  підскакувала  й  кричала,
- О!  Приїхав…    Мамо,тату,  є  наш  Богданчик!
Легке  хвилювання,  обійми,  поцілунки  ….  І  відразу  запитання,
- А  Назар  де?Що  вже  поїхав?
- Та  ні,-  заперечила  сестра,  крутячи  головою  і  продовжила,
- За  дідусем  поїхав,  ось  недавно.      Ти  був  би  раніше  приїхав,  то  разом  би  поїхали,  вдвох  то  веселіше,адже  коляску  до  мотоцикла  тато  давно  прикріпив.
Він  полегшено  перевів  подих  і  до  Даринки,
- А  ти  так  підросла,  квітнеш,  як  едельвейси,  така  гарненька    у  нас.  
     В  хаті  метушня,  допіру  на  ходу    перекусили.  Богдан  запропонував  Дарині  пройтися    по  стежці,  зустріти  Назара  з  дідусем.  Дівчина  відразу  погодилася,    весело  і  благаючи    звернулася  до  матері,
- Ну,  мамо,  ми  прогуляємося,  така  гарна  погода.  Без  мене  тут  впораєтеся.    Вже  все  ж  готове,  а  на  стіл  накривати  зарано.  Марічка    обіцяла  прийти  раніше,  тож  допоможе  …
       Попереду  широка  стежка,  вздовж  неї  з  обох  боків  високі  дерева  і  густі  шовковисті  трави  .  Легенький  вітерець  злегка  хилив  їх  донизу,  переливалися  синявою,  мерехтіли  відблиском  золота..
       Богдан    тримав  сестру  за  руку,  як  в  дитинстві.  Вона    розповідала  про  друзів  в    школі,  про  навчання,  про    закоханих  Назара  і  Марічку.
   Більше  години  пролетіло  швидко.  Богдан    спочатку  уважно  слухав  сестру  та  згодом  дивився  вперед    на  стежку.  Ловив  себе  на  думці,  як    це    поговорити  з  Назаром,  щоб  ніхто  не  помітив  і  щоб  уникнути  непорозуміння.  
Раптом  Дарина  зупинилася,    вертіла  в  головою  в  різні  сторони,
- Слухай  ми  вже  далеченько  зайшли,може  повернемося,  а  вони  нас  наздоженуть.  А  то  довго  прийдеться  повертатися,  ноги  болітимуть,ще  ж  ввечері  потанцюємо,  треба  сили  зберігати.
- Ну  ти,  що    така  ледачкувата    стала,  за  цей  час,  що  мене  не  було…  Що  пішки  до  дідуся  вже  не  ходиш?  Давай,  ще  трохи  пройдемося,  до  підйому.  Бо  там  і  справді  далі  важко  йти.
Дарина  наспівувала  під  ніс  якусь    пісню,  а  потім  до  Богдана,
- Знаєш,    у  нас  в  школі  конкурс    пісні  буде  і  я  теж  співатиму.
Хлопець    своєю  рукою    розгойдав  її  руку,
-  Ну  і  яку?  Давай,покажи  свій  талант,  тільки  трохи    голосніше…
 Вона  забрала  руку  і  розставивши  дві  руки,    підняла  їх  догори,
- Ну  ось  цю,  нову,  що  ми    вдома  співаємо.  Назар  її  дуже  любить.
 І    круто  повернулася  до  гір,  дивилась  десь  далеко,  очі  світились  радістю,  немов  вона  вперше  бачила  красу  Карпатських  гір,  з  її  уст  линула  пісня,
- Я  піду  в  далекі  гори,  на  широкі  полонини  …  І  попрошу  вітрів  зворів…*
   Богдан  вже  далі  не  почув    слова  пісні,  здалеку,  біля  самого  підйому  побачив  перевернутий  мотоцикл…      Струм  пронизав  все  тіло,  невже  не  встиг?    Немов  навіжений  зирив  навкруги,  шукав  очима  Назара.
       Дарина  співала,  її  голос  линув  далеко  в  гори...    А  подалі,  пообіч,    в  густій  траві,    Богдан    стояв  на  колінах  перед      мертвим  братом.  Нестримний  спалах  болю  й  гніву….    Хлинули  сльози,  ріками  стікали  по  щоках…  О,що  ж  ти  наробив  мій  брате  -  сизокрилий  птах!    В  голові,  як  дим  і  гул  і  ті  слова    –  «  Від  долі  не  втечеш».  Й  про  себе  тихо,    -  »    А  я  ж  казав  тобі  братику    -  та  жінка  щось  знає…».

                                                                                               *Слова  пісні  Володимира  Івасюка
                                                                                                     «Я  піду  в  далекі  гори».
                                                                                                     Зображені  в  прозі  події
                                                                                                       відбувалися  в  1965-  1970  р.
                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840937
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Амадей

Сусід знає що робить.

Не  лежиться,  не  терпиться,
Тут  свербить,  а  тут  кортить,
Чуха  тіло  молодиця,  
Вже  не  знає  що  робить.

Вибирає  різні  пози,
Ноги  вгору,  потім  вниз,
А  сусід  дивиться  в  віконце,
-Оце  думає  сюрприз!

Й  не  дістане  щоб  побачить,
Місце  те,  що  так  свербить,
Молодиця  й  тре  і  гладить,
А  воно  ж,  -    вогнем  горить.

Так  тривало  хвилин  сорок,
Може  навіть  п"ятдесят,
Тут  не  витримав  сусіда,
-  "Можна  вам  пораду  дать"?

Я  дивлюсь  за  вами,  пані,
Це  ж  ви  вперше  у  селі,
Нащо  ж  ви  на  комашнище,
У  купальнику  лягли?

Я  скажу  вам  по  секрету,
Ці  комахи,  -  ціле  зло,
Страх  не  люблять,  щоб  на  тілі,
Щось  із  одягу  було.

Послухала  молодиця,
Розділася  догола,
(а  сама  ж,  як  та  Венера),
Й  знов  на  комашник  лягла.

Хай  кусають,не  кусають,
Моє  пишне  тіло,
Знаю  я,  сусід  щось  зробить,
Щоб  більш  не  свербіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840851
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Надія Башинська

ВІДПУСТІТЬ ГУЛЯТИ, МАМО!

Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Не  чекайте,  прийду  рано.
Не  чекайте,  прийду  рано.

Відпустіть  мене,  мій  тату.
Відпустіть  мене,  мій  тату.
Відпустіть  мене,  мій  тату.
Бо  я  хочу  погуляти.
Бо  я  хочу  погуляти.

Хоч  музика  гарно  грає.
Хоч  музика  гарно  грає.
Хоч  музика  гарно  грає.
Мнен  мати  не  пускає.  
Мене  мати  не  пускає.

Не  пускає  мене  й  тато.  
Не  пускає  мене  й  тато.
Не  пускає  мене  й  тато.
Знають:  хлопців  там  багато.
Знають:  хлопців  там  багато.

Є  чорнявий  та  білявий.
Є  чорнявий  та  білявий.
Є  чорнявий  та  білявий.
Ще  й  русявий  кучерявий.
Ще  й  русявий  кучерявий.

Як  русявий  усміхнеться.
Як  русявий  усміхнеться.  
Як  русявий  усміхнеться.  
Ніжно  серденько  заб'ється.
Ніжно  серденько  заб'ється.

Як  білявий  заговорить.  
Як  білявий  заговорить.
Як  білявий  заговорить...
Ой,  солодкі  ж  речі  мовить.
Ой,  солодкі  ж  речі  мовить.

А  русявий  -  кучерявий.
А  русявий  -  кучерявий.  
А  русявий  -  кучерявий.
До  чого  ж  веселий,  бравий.
До  чого  ж  веселий,  бравий.

Мене  ніжно  обнімає.
Мене  ніжно  обнімає.
Мене  ніжно  обнімає.
Моє  серденько  співає.
Моє  серденько  співає.

Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Не  чекайте,  прийду  рано.
Не  чекайте,  прийду  рано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Долі полотно

Наближався  вечір  у  своїй  красі,
Умивались  трави  в  вечірній  росі.
Втомою  у  небі  сонце  розлилось,
Прохолоди  з  річки  воно  напилось.

Засюрчали  пісню  свою  цвіркуни,
Засвітились  в  небі  яскраві  вогні.
Вийшов  місяць  -  красень  в  воду  зазирнув,
Ніжну  прохолоду  він  також  відчув.

Капнула  з  листочка  у  траву  роса,
Розплелась  від  вітру  у  верби  коса.
Хтось  прийшов  до  річки,  вербу  обійняв,
Мабуть  в  час  вечірній,  щастя  він  шукав.

Ти  не  там  шукаєш,  -  мовило  воно,
Дуже...  дуже  близько  долі  полотно.
Ти  для  нього  стежку  свою  простели
І  у  свою  душу  впевнено  впусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840870
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Липень пише передмову

Насичене  повітря  пахощами  липи,
Висить  янтарна  люстра  сонця  в  небі.
Як  непомітно  ти  прийшов,  спекотний  липень,
Розкішний,  щедрий  -  для  душі  потреба.

Квітучість  літня  по-дитячому  безпечна,
Купаються  в  пилку  рої  бджолині,
В  траві  сюрчання  цвіркунів  доречні.
Метнулись  серпокрильці  -  вгору  линуть.

Суфле  хмаринне  -  радість  для  птахів,  утіха.
Людина  ж  думкою  літає,  словом.
Лоскоче  липень  надзвичайно  мирну  тишу:
Натхненню  пише  передмову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я чекаю тебе у солодкому сні ( слова до пісні)

Я  чекаю  тебе  у  солодкому  сні,
Почуття  мої  ніжні  і  чисті.
Як  заграє  весна  пісню  нам  на  струні,
Заспівають  птахи  голосисті.

І  підніметься  вітер  в  самі  небеса,
Буде  нести  думки  мої  й  мрії.
У  саду  серед  цвіту  чарівна  краса,
А  у  сон  мій  летять  сніговії.

Віджени,  забери  цей  неспокій  зі  сну,
Нехай  сонце  яскраво  засяє.
Я  зустріла  тебе,  а  з  тобою  весну,
Що  коханням  завжди  зустрічає.

Обійми,  пригорни  я  чекатиму  знов,
Хай  з  весною  приходить  кохання.
Поверни  в  мої  сни  ту  гарячу  любов
З  поцілунками  аж  до  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Ніна Незламна

Місяченько ясний…

Я  піду  пройдуся  в  споришеве  літо
Ой  краса  довкола,  налюбуюсь  світом
Підкрадався  вечір,чути  запах  м`яти
Поспішу  стежкою,  милого  стрічати

На  житньому    полі  квіточки  збираю
В  вишневім  садочку  на  тебе  чекаю
Синьоокий  сокіл,  де  ж  ти  забарився
Вже    й  лукавий  місяць  донизу  дивився.
   
Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Приніс  запах  липи,  вітерець  легенький
На  мить  освіжилась,  де  ж  ти  мій  миленький
Заплету  в  віночок,  синенькі  волошки
Й  біленькі  ромашки,  почекаю  трошки

Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Побачила  близько,  серденько  тріпоче
 Душенька    радіє,  пригорнутись  хоче
Віночок  барвистий,  ти  ж  моя  надія
Світлі  зорі  знають,  що  збулася  мрія.  

Місяченько  ясний  освітив  дорогу
Разом  йдемо    любий,  до  твого  порогу
Солов`їна  пісня...  Із  лісу  лунає
Таємнича  нічка  нас  благословляє….
                                                                                                         30.06  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ганна Верес

Я стільки років мріяла

Я  стільки  років  мріяла  про  це
І  в  молитвах  не  раз  також  просила
Уголос    –  вранці  і  вночі  –  тихцем:
Прибережи  в  мені,  мій  Отче,  сили
Поки  у  край  свій  рідний  повернусь
І  до  землі,  мов  долі,  обізвуся,
Хрестам  німим  родинним  поклонюсь
І  спраглою  душею  пригорнуся.

Й  дитинство,  мов  лебедик,  прилетить
Із  пам’яті  ріки,  що  в  тиші  плине,
Збудує  з  теплих  спогадів  мости
І  піснею  у  синю  вись  полине.
І  листям  затріпочуть  явори,
З  якими  так  давно  я  розпрощалась…
Вони  цієї  ждали  теж  пори,
Про  мене  вітру  шумом  сповіщали.
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840475
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЛА ПТАШКА

         [i]Хоч  вірш  створено  в  День
         Конституції,  він  не  про  Неї.
         Хоча...  як  пильно  глянути..
         в  розряд  встраченого
         попадає  і  Основний  
         Закон  держави.
         Ескіз  з  натури...
         Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала  пташка…  трепетно  і  гордо:
жагучий  погляд  –  в  сонячну  блакить…
Стихія    ж  там:  і    хмар,    і  райдуг  орди,  
а  тут  –  остання,  хоч  і  світла  мить…

Не  пожилось…  На  те  вже  в  неї  йшлося:
Вертка    малявка    випала  з  гнізда,
внизу  ж  життя  –  голодне,    спрагле,  плоске  –
обитель  для…  рептилій  і  нездар.

Вмирала  пташка,  а  за  нею  –  й  мрії
піднятись  в  небо,  в  царство  висоти…
А  як  хотілось,  як  цвіли  надії,
красот  лазурних  серцем  досягти!

Вмирала  пташка  –  символ  лету  й  щастя
для  нас,    простих,  приземлених  украй…
О,  як  сверблять,  буває,  в  тих  зап’ястя,
махнув  би  хто  за  нею  в  дійсний  рай!

Де  гордо  мріти  можуть  
                                                                             тільки  птахи,
де  їхній  голий,  але    рідний  дім,
де    все  –  на  чину  й  правди  плаху,
щоб  недарма  –  
                                                     і  блискавка,  
                                                                                                       і  грім.  [/color][/b]

28.06.2019

На  світлині  автора:  прототип  ЛГ  -  "винуватиця"  ідеї  твору,  
вже  бездиханна,  але    з  піднятою  догори  головою.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній карнавал

Осінній  карнавал  у  мене  за  вікном,
Кружляє  листя  з  вітром  кольорове.
Осінній  карнавал,  не  гріє  вже  теплом,
Дерева  вбрались  в  кольори  медові.

Я  руку  дам  тобі,  ти  пригорни  мене,
Нехай  веде  з  тобою  осінь  в  казку.
Нехай  з  життя  тікає  назавжди  сумне,
Лише  любов,  тепло  дарує  й  ласку.

Для  мене  ти  один  найкращий  на  землі
І  іншого  в  житті  мені  не  треба.
Осінній  карнавал  сум  дарував  мені,
Зі  мною  сумувало  навіть  небо.

Не  проливай  дощі,  не  забирай  тепло,
Я  попрошу  тихенько  нашу  осінь.
Кохання  у  душі  до  щастя  нас  вело,
Його  цілунки  відчуваєм  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ніна Незламна

Де подівсь дуб молодий /з гумором /

Світить  сонце,    місяченько….    Минають  літа
 Як  оглянувсь  за  плечима,  молодість  пройшла
 Була  весна  й  літечко,трави  пахли  в  полі
 Дякувати  буду  я,  життю  -  своїй  долі…
Та  чи    все  ж    змирюсь  колись,  що  швидко  старію
Лиш  спати  вкладаюся,  печалі  розвію
Ну,  а  часом  спогади,  так  тиснуть  на  мозок
Як  гуляв  з  дівчатами,  посеред    берізок
Босоногі  у  траві,  доволі  веселі
Дарували  віночки,  линув  сміх  в  оселі
Груди  -  пахкі  яблука,  манили  в  спокусі
Нині  замотавсь  у  плед,  ще    й  в  старім  кожусі..
 Ото  час,  біс  забирай,    мерзну  серед    літа
Все  в  шкарпетках  в`язаних,    ходжу  поміж    жита.
Певно  з  ніг  до  голови,  занадто  змінився
 Скривлений,  як  кочерга.  Колись  підженився
Був  стрункий,  світлоокий,  любили  дівчата
Ой,красень,  вслід  казали,чудні  бровенята
Одна  одній  заздрили,  як  обіймав  часом
А  тепер  ті  спогади  запиваю  квасом….
Геть,  аж  руки  трусяться,  по  бороді  тече
Серце  жме  від  відчаю,  біль    у  грудях,  пече.
Чомусь  так    рано  осліп,  помутніли  очі
Знов  погляд    до  місяця…  Такі  довгі  ночі
 Пригадав  там,    в  полі,  ото  насолода
У  обіймах  дівочих,  сприяла  погода
Як  рукавички  міняв,  ой  гріхів  багато
Та    тепер  всі  спогади,  зізнаюся  свято
Плутається  в  голові  павуків  мережка
Заблукали  десь  думки…Загубилась  стежка
Ясноокі  зіроньки  приводять  до  тями
Ох  і  тішився  тоді,  смілими  дівками
Поцілунки  медові,  уста  колір  вишні
Покотилася  сльоза,  де  ж  жіночки  пишні?
От  під  боком  би  була,  можливо  б  й  сварила
Та  хай  би  було  і  так,  аби  борщ  варила
А  можливо  й  бурчала,  лише  б  завжди  поряд
Хай  би  спілкувалися  при  чарівних  зорях…
А  тепер…  Ось  сам,  як  перст!Боявсь  одружитись
Тихо  в  хаті,  самотність,з  ким  би  поділитись
Хоча  б  на  хвилиночку,  геть  розвіять  журбу
Заспокоїть  душеньку,чи  піти  до  шлюбу?
 Та  кому  потрібне  це,старезне  лахміття
Де  подівсь  дуб  молодий,  весняне  суцвіття?
Ой,роки  мої  роки,  розуму  не  стало
 Чому  дурень  був  такий,  поводивсь  зухвало
Думав  весь  вік  молодим,  зможу  я  прожити
Що  посіяв,  те  й  пожну,  що  ж  тепер  робити…
 Вже  світає  за  вікном,  лине  спів  пташиний
Земля  крутиться,  летить..  Як  й  цей  час  неспинний…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840348
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ганна Верес

Дорога в кожного своя

Чиясь  лягає    доленька  стернею,
Бува  й  така,  що  тре,  мов  терпугом,
Когось  закинула  за  сиві  Піренеї,
А  іншого  вгостила  пирогом.
І  кожен  з  них  по-своєму  щасливий,
Коли  є  друзі  вірні  і  сім’я,
І  діти  –  пташенята  галасливі  –
Дорога  тільки  в  кожного  своя.

Ми  всі  для  нашої  планети  рідні  діти,
І  кожен  –  її  змучене  зерня,
Умієм  працювати,  жить,  радіти
І  воювати,  коли  йде  війна.
Одного  нам  лишень  не  вистачає:
Тієї  мудрості,  що  посилав  Пророк:
Тоді  нас  фініш  у  житті  стрічає,
Коли  є  воля  Божа  і  зірок.
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840302
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ганна Верес

Зустрілась осінь

У  інеї  літа  мої  і  коси.
Не  втомлена  лишилася  душа.
Зустрілась  на  шляху  моєму  осінь  –
Годинник  то  життєвий  поспіша.

Секунди  виростають  у  хвилини
(Ніхто  не  зміг  ще  часу  зупинить).
Коли  ж  клини  стрічаю  журавлині,
Та,  справді,  незабутньою  є  мить.

Летять  літа  за  журавлиним  клином,
Але  не  повертаються  назад.
Душа  моя  поміж  птахами  лине
І  шлях  той  зрошує  непрохана  сльоза.
27.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840303
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Роздуми

Альтанка...  тиша...  в  небі  зорі...
Маяк  яскраво  світить  в  морі.
Лиш  цвіркунець  про  щось  цвіркоче,
А  я  блакитні  бачу  очі.

Блокнот  лежить  передімною,
Ніч  видалась  чомусь  сумною.
Гублюсь  у  споминах  про  тебе,
Не  знаю  треба,  чи  не  треба.

Портрет  в  уяві  малювати,  
Вірші  тобі  свої  писати.
А  ще,  любити  безупинно,
Про  тебе  думать  щохвилинно...

Почула  кроки  за  плечима,
До  мене  знов  підкралась  рима.
Здригнулась...  причаївся  вітер...
Ти  не  сумуй...  шепоче  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840247
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Ніна Незламна

Два сонечка маю

 
Зранку  сонечко  проснулось,з    обрію  скотилось..
За  мить  плило  над  річкою,    -  Ой  воно  ж  втопилось!
Каже    мило  доня  ненці,-  І  що  ж  нам  робити?
Давай  разом,вода  ж  тепла,    будемо  ловити…
 Ледь  -  ледь  руку  підійняла.  А  їй  ненька,  -Доню
 Швидко  забери  з  очей,  ти  свою  долоню…
Подивись  мерщій    доверху,  що  хіба  не  бачиш?
Лиш  примруж    легенько  очі,      бо  за  мить  заплачеш…
Доня,-  Оце  дивина!  Два  сонечка  маю
Одне  в  небі  –  високо!  А  з  другим  скупаюсь..
                                                                                                           10.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Надія Башинська

РУКАВИЧКА

         Дід  ішов  через  лісок,  біг  за  ним  малий  Дружок.
Пес  вперед  все  забігав.  Дідусь  від  нього  відставав,
поспішав,  догнать  хотів...  та  рукавичку  загубив.
         Ось  з'явилась  мишка  Руду,  побачила  рукавичку.
-  Тут  я  жити,  -  каже,  -    буду!  А  тут  жабка  Жас  плигає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.  
-  Мишка  Руду,  шкряботушка.  Тут  у  мене  є  подушка.
-  Я  Жас,  жабка-скрекотушка.  Вмію  в  хатці  прибирати,  
люблю  квіти  поливати.  Хочу  тут  з  тобою  жити.  Давай
будемо  дружити!
-  Ну,  іди!  -  сказала  Руду.-  Мати  подругу  я  буду.
         От  уже  їх  двоє.  Знай.    Коли  біжить  малий  Зай.
В  рукавичці  хто?  Не  знає.  Все  ж  сміливо  так  питає:
-  А  хто,  хто  в  цій  рукавичці?  Подарую  вам  по  стрічці.
Дуже  хочеться  до  вас.
-  Тут  мишка  Руду,  жабка  Жас.  Ти  є  третім  поміж  нас.
Разом  веселіше  жити,  будеш  воду  нам  носити.  
То  ж  іди!
Зай  зайшов  до  них  туди.  
         Тут  лисичка  Лас  біжить,  в  рукавичку  зазирає.
-  Хто  тут  є?  -  вона  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай.  Ти  хоч  до  нас?
-    Прошу  вас,  мене  впустіть.  Вмію  борщик  я  варить.
         Четверо  тепер  їх  стало.  Аж  тут  вовчик  прибігає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас.
А  ти  хто?
-  Я  вовчик  Вов.  Принести  я  можу  дров  й  затопити  у
печі,  та  спекти  вам  калачі.  Дуже  хочеться  до  вас.
Поміщуся  тут  якраз.
-  Та  вже  йди!
В  рукавичку  Вов  зайшов.  П'ятий.  Місце  ледь  знайшов.
         Де  не  взявсь  -  біжить  кабан.  
-  Хро  -  хро  -  хро!  Як  добре  вам!  В  рукавичці  хто?  
Скажіть.  І  мене  туди  впустіть.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,
вовчик  Вов  до  нас  прийшов.  Ледве  місце  тут  знайшов.
-  Я  кабан  Баван.  Впустіть.  Буду  вірно  вам  служить.
Знаю,  де  ростуть  грибочки,  їх  засолимо  у  бочки.
-  Що  ж  робити?  Та  вже  йди!  Шостий  ти.
Вліз  і  той.  Так  тісно  стало...  Тут  в  кущах  щось  затрі-
щало.  Це  ведмідь  іде  й  питає:
-  А  хто,  хто  тут  проживає?
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,  є
сіренький  вовчик  Вов  ще  й  кабан  Баван  прийшов.
-  Добре,  що  я  вас  знайшов!  Упустіть  до  рукавички.
У  ліску,  там  де  смерічки,  маю  пасіку.  Повірте  ви  мені,  
ведмедю  Реду.  Принесу  вам  бочку  меду!
-  Тісно  тут.  Прямо  до  сліз.
-  Та  я  скраєчку.
І  той  заліз.
         Уже  семеро  їх  стало.  Місця  кожному  з  них  мало.
Рукавичка  аж  тріщить.  
         Дід  огледівсь...    Зрозумів,  що  рукавичку  загубив!  
Став  Дружка  свого  він  звати,  щоб  іти  її  шукати.
         Знову  пес  вперед  побіг,  він  відразу  узяв  слід.
Рукавичку  ту  знайшов,  та  на  ній  тріщав  вже  шов.  
Що  за  лихо,  за  біда?  Ворушилася  вона!  Дружок  тоді:
-  Гав!Гав!  Гав!..  з  рукавички  всіх  прогнав.
         Дід  на  смерічці  помітив  лиш  стрічку...  коли  забирав  
там  свою  рукавичку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У кожного своя робота

Купалось  сонце  на  світанку,
У  хвилях  лагідних  річних.
Тоді,  оділо  вишиванку,  
Зігріло  нас  теплом  усіх.

І  ранок  лиш  протер  очиці,
Умивсь  росою  ніжних  трав.
Поповнив  дощ  собі  водиці,
Вологу  серед  хмар  збирав.

Птахи,  дзвінких  пісень  співали,
Їм  вітерець  допомагав.
В  лісі  зозулі  закували,
День  радісно  усіх  вітав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840200
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У серці залишилися слова

Скрипалька,  скрипку  узяла  до  рук,
Вона  для  неї  нероздільний  друг.
Мелодія  тужлива  полилась,
Душа  її  так  тугою  взялась.

Водив  по  струнах  у  руці  смичок,
До  горла  підступав  давкий  ковток.
Мелодія  промовила  слова,
Любов  не  вмерла,  ще  таки  жива.

Візьми  в  обійми  ніжнії  її
І  поведи  туди  де  солов'ї.
Вона  тобі  відкриє  серце  враз,
Засяє  в  небі  тисячу  прикрас...

Скрипалька  грає...  скрипка  голосить...
Їй  боляче...  ще  такт...  болюча  мить...
Враз  по  щоці  стекла  гірка  сльоза,
А  у  душі  промчалася  гроза.

Хтось  крикнув...  Браво!  І  букет  вручив,
В  мелодії  хтось  взяв  і  розлучив.
У  серці  залишилися  слова,
Ти  більш  не  мій...  Я  більше  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840169
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


rutzt

Хованки

Вечір  пригоди  пише,
Місяць  почав  цвісти.
В  хованки  грають  миші,
Аж  миготять  хвости.
Часу  нема  сидіти,
Хай  почекає  світ,
Рухатись  треба  миттю,
Поки  не  бачить  кіт.

#прокотівтапромишей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840092
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Блакитний метелик

В  повітрі  метелик  блакитний,
Торкається  неба  крильми.
Міняється  колір  на  світлі,
Вмиваються  трави  слізьми.

Підхоплює  радісно  вітер,
В  обійми  хапає  його.
Складає  слова  теплі  з  літер,
Цілує  легенько  в  чоло.

Блакитний  метелик  -  то  диво,
Якого  небачили  ми.
У  промені  сонця  грайливо,
Він  пе́ребирає  крильми.

Лети  мій  метелик  на  волю,
До  квітів  метелик  лети.
Хай  буде  щасливою  доля,
На  це  заслуговуєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


*SELENA*

Краплі райдуги

[b][color="#ff0040"]Обнялася  Райдуга  з  Калиною  —
Зійшовся  сонм
                                 семи  зірких  небес  —
Каганець  Усесвіту  це  блимає
У  кетягах    —  
                                 молитвою  воскрес:

Грозови́щ  семи  й  семи  вітрів  сурма  —
Луна  в  крапелиночках  одчаю  —
Сонцедайного,    
                                     єлейного  вина  —
післягроззя  ним  
                                                 боги́  
                                                         вінчають.
[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840048
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох одне

Ми  ввірвались  з  тобою  у  літо,
В  ніжне  поле,  квітковий  розмай.
Де  волошки  і  маки  так  квітнуть,
Де  шумить  наш  березовий  гай.

Ми  ввірвалися  стрімкоголово,
Разом  з  літнім  і  теплим  дощем.
День  до  нас  усміхнувся  казково
Із  веселим,  легким  вітерцем.

Там  де  берег  купається  в  річці,
Де  густа  піднялась  осока.
Трави  з  квітами  наче  на  ситці,
Лине  пісня  пташина  дзвінка.

Я  біжу,  ти  мене  доганяєш
І  на  руки  хапаєш  свої.
Роси  в  травах  з  розгону  збиваєш,
Вітер  коси  куйовдить  мої.

І  летять  з  уст  слова,  що  щаслива,
Ти  шепочеш:"  Кохаю  тебе."
І  немає  найкращого  дива,
Коли  щастя  на  двох  в  нас  одне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Galkka2

Ой, стиглі черешні….

Ой,  стиглі  черешні  у  кошик  складала,
Для  тебе,  мій  милий,  коралі  вдягала,
Розшиту  спідничку  барвистим  намистом,
І  стрічки  в  волосся  заплела  навмисно…
Ой,  вишні  вклонились  низенько  додолу,
А  сонце  сховалось  у  хмари  ще  вчора,
Чи  прийде,  рідненький,  тихенько  до  плоту,
З  тобою  стояла,  хоч  мала  роботу.
Ой,  коле  у  руки  достигла  ожина,
Розкриє  обійми  розлога  шипшина,
Студена  водиця  в  глибокій  криниці,
Я  глечик  тримаю  –  чи  хочеш  напиться?
Ой,  манить  солодка,  налита  малина,
Для  тебе  я  стану  чудова  дружина,
Де  слива  співала  пісні  з  осокою,
Я  хочу  вінчатись  у  серпні  з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839972
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Олеся Лісова

Знайти себе

Зарубцювалися  рани.  Потрібно  зняти  бинти.
Та,  якщо  чесно,  між  люди  не  хочу  йти.
Як  зрозуміти:  де  свої,  де  чужі?
Сонце  і  літо  в  мені  уже  на  межі.

Заглядаю  у  осінь,  рожеву,  як  сухе  вино:
Опустілий  келих  і  помутніле  дно…
Я  наче  тінь,  на  невидимій  всім  стіні,
Слова  протиріч  не  дають  спокою  в  сні.

Чи  все  устигну,  чи  сьоме  небо  іще  віднайду?
До  місяця,  навколо  зірок  і  назад  пройду.
Вкладу  у  скриньку  і  викину  розпач-біду,
Чи    чогось  досягну  і  врешті  себе  знайду?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840063
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Lana P.

Мій-твій світ

Мій  світ  заповнений  твоїм  промінням  —
Зерно  любові  проростає  в  серці,
Лататтям  білим  розцвіта  в  озерці,
Вколисаний  твоїм  теплом,  умінням.

Твій  світ  безмежний  і  бентежний  вже  стільки  літ  —  мій  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840004
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Загубитися б з тобою

Загубитися  з  тобою  від  усіх,
Милуватись  гобеленом  неба.
Рахувати  зорі  -  щастя  оберіг,
Що  сіяють  з  місяцем  червневим.

Загубитись  і  забути  самоту,
Болі  блискавичні  і  провини.
Ще  ж  існує  давнєє  твоє  тату
Серед  нетерпимості  рутини.

Загубитись  лиш  з  тобою  у  світах,
Щоб  рука  в  руці  тепліла  знову.
Відчувати  поцілунки  на  вустах,  
І  купатись  у  святій  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вікно, що зв'язує зі світом

Вікно...  Одне  лише  вікно,  що  зв'язує  зі  світом,
Квітує  у  весну  воно,  в  плодах  яскравих  літом.
Радіє  серце  цій  красі,  бо  іншої  немає,
Мольберт  і  пензлик  у  руці  і  душенька  співає...

Прозорі  крапельки  дощу  на  шибці  залишились,
Малює  він  картину  цю,  щоб  додавалось  сили.
А  ось  уже  летить  сніжок  і  на  вікні  узори,
Сіпнуло  щось,  неначе  шок,  побачилося  море.

Уяв  багато,  а  воно,  одне  лише  у  нього,
Всміхалося  йому  вікно,  що  варто  дорогого.
І  сонця  промені  ясні,  торкнулися  долоні,
В  яскравих  блискавках  вогні,  -  птахи  на  підвіконні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839967
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Наталя Данилюк

Досвіт

Ще  досвіт  вологий  такий  і  притлумлено-сірий,
Ще  променя  світлий  кучерик  заплутавсь  між  гір…
Та  мить  –  і  ранкового  сонця  тоненькі  рапіри
Проткнуть  і  розкрають  на  клаптики  світ,  як  папір.

Ще  бджоли  дрімають,  напившись  квіткового  трунку,
Сховавши  медовий  бурштин  у  тугі  стільники.
І,  наче  вуста  у  чеканні  палкого  цілунку,
Троянди  зімкнули  тендітні  свої  пелюстки…  

Й  чатують  спросоння,  допоки  мереживний  ранок
Пригубить  з  духмяних  голівок  намисто  роси,
І  світ  зодягнеться  в  лелітковий  диво-серпанок,
І  сріблом  поллються  пташині  дзвінкі  голоси!

Ще  руки  мої  нерухомі  на  теплому  ложе,
Чекають  гарячого  подиху  й  ніжних  торкань…
А  десь  за  вікном  розвидняється  небо  погоже,
І  сонце  між  гір  вибухає,  як  пишна  герань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання - синь озерна

Моє  кохання  ніжне  й  чисте,
Лягає  віршами  в  душі.
Воно  моє  лиш  -  особисте,
Нестра́шні  проливні  дощі.

Моє  кохання  -  спалах  зорів,
На  темнім  небі  уночі́.
Воно  у  хвилях  синіх  моря
І  там  де  журавлів  ключі.

Моє  кохання  -  полум'яне,
Заснути  серцю  недає.
Воно  гаряче,  незрівнянне,
Життя  і  сили  додає.

Моє  кохання  -  синь  озерна
І  неба  ніжного  блакить.
Воно  пшениць  достиглі  зерна,
Воно  -  така  чарівна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839828
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Galkka2

Музика життя…

Загарає  музика  життя,
Де  ноти  складені  в  секунди,
Танцюють  всі....але  не  я...
Це  роль  останньої  зануди.
Минає  час  і  в'яне  день,
Марніє  з  ним  моя  краса,
Опавший  цвіт  прикрасить  пень,
Уже  не  зцілує  роса.
Ось  білий  вальс...вже  я  почну,
Граційно  зроблю  реверанс,
Кохання  є?  Його  знайду,
Дає  життя  на  щастя  шанс..
Співає  ніжно  кселофон,
В  кохання  плачу  на  плечі,
Підхопить  флейта  дивний  фон,
Чи  це  вживу,  чи  це  у  сні...
Так  тихо  доля  повела,
Тебе  вже  бачу  в  дзеркалах,
Вуаль  трагедії  зняла,
В  твоїх  так  затишно  руках....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839827
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Надія Башинська

ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ТИ ЗАПИТАЙ В ЗОРІ

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

У  вітра  не  питай...  притих  поміж  гіллям,  
веселий  вітер  той  смішним  здавався  нам.
Ми  думали  засне  у  гаю,  як  колись,  
а  він  підслухав  всі  розмови,  що  велись.

Не  прислухайсь  до  слів,  що  вітер  нашумить,
закоханих  не  завжди  він  вміє  зрозуміть.
Довірся,  як  і  я,  ясній  нашій  зорі,
усі  слова  твої  знов  передасть  мені.

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неправда

Неправда...  Мрії  збуваються,
Коли  так  сильно  мрієш  ти...
В  житті  чогось  добиваєшся,
Будуєш  для  щастя  мости.

Неправда...  І  доля  стелиться,
Білим  цвітом  в  наше  життя.
Тоді,  нестрашна  хурделиця,
Коли  ідуть  вдвох  до  кінця.

Неправда...  Мені  не  мариться,
Твій  голос  в  яскравому  дні.
Ти  кожен  раз  повертаєшся,
Як  тільки  погано  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Надія Башинська

ВОЗЬМИ МОЮ ЛЮБОВЬ…

Возьми  мою  любовь...  с  тобой  я  разделю.
Дарить  тебе  готов,  ведь  знаешь,  что  люблю.
Я  чувствую:  могу  до  капельки  отдать,
Когда  взамен  твою  я  буду  принимать.

         Как  птицы  вольные  сможем  и  мы  парить,
         когда  научимся  так  искренне  любить.
         Видно  святою    есть  та  светлая  любовь,
         которую  отдать  до  капельки  готов.

Возьми  мою  любовь...    она  сестра  ветрам.
Дарить  тебе  готов,  принадлежит  ведь  нам.
Наградой  будет  мне  та  нежная  любовь,
которой,  знаю,  ты  поделишься  со  мной.

         Как  птицы  вольные  сможем  и  мы  парить,
         когда  научимся  так  искренне  любить.
         Видно  святою    есть  та  светлая  любовь,
         которую  принять  до  капельки  готов.

Возьми  мою  любовь...  с  тобой  я  разделю.
Дарить  тебе  готов,  ведь  знаешь,  что  люблю.
Я  чувствую:  могу  до  капельки  отдать,
Когда  взамен  твою  я  буду  принимать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839851
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЮТЬ ХАТКИ

               [i]Тяжкі  враження  від
               недавніх  від_відин  
               Малої  Батьківщина
               залишились  у  автора
               та  рядками  лягли  
               на  папір...  [/i]
   [youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]

[i][b][color="#034159"]Умирають  хатки,  в  Леті  тонуть  люди…
Те,  що  залишаєм,  кажуть,    просто  –тлів:
СО2    і  воду…  Та  декотрі  й  чудо  
здійснюють,  підвівшись,    врешті-решт,  з  колін.

Кажуть,  що    руїна  –  обихідка  росту,
тимчасовий  відступ  ради  перемог…
та  усім  відомо,  що  ота  “короста”,
вже  владіє  тілом,  як  землею  –  смог.

…Жив  дідусь  у  хатці,  помагав  колгоспу
і  кінці  з  кінцями  зводив,  як  він  міг,
залишивсь  самотнім,  помістили  в  хоспіс,
й  запорошив  хатку    невмолимий  сніг.

Влітку  –  жаска  спека,  осінню  дощило,
продірявив    по́бій,  вже  на  те  пішло…
Ніде  правди  діти,  як  в  мішкові  –  шило:
заросло  бур’я́ном  рідне  джерело.

…А  життя  ж    буяло,  виростали  діти,
в  хатці  тій  збиралось  майже  все  село,
як  в  краї  далекі  проводжали  скніти
хлопців-новобранців...  Терном  порсло…

Спадкоємці  ревні  розбрелись  по  світу
залишили  хату  й  діда  помирать,
й  ні́кому  в  надгріб’я  покладати  квіти...
Не  втяла  традицій  й  владна,  жирна    рать.

Отака  халепа  селам  досаждає:
умирають  хатки,  немічним  –  що    мор…
Та  ростуть  палаци,  пригород  буяє,
І  тріщать  засіки  у  хапких  комор.    

А  у  світі  грішнім  торжествує  правда:
ріже  однаково  всіх  одна  Коса…
Там  не  ті  закони  й  не  пінязів  влада,
інші  привілеї,  
                                                 святість...
                                                                                       і  краса.[/color][/b]

23.06.2019

На  авторовій  вітлині  -  рештки  хати,  в  якій  
проживав  колись  нащадок  славного
 Чубівського  козацького  роду,  дід    
Оксентій...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Любов Таборовець

Лабіринтами Долі

В  житті  лабіринтами  Доля  водила,
Жбурляла  каміння,  стелила    шипи…
Купала  в  любистку,  під  хмари  носила
Казала:    «Ти  щастя  своє  не  проспи…»

Вона  малювала,  чекала    у  мріях
Коханого  образ,  уявний,  святий.
Шукала  палац  у  небесних  сузір’ях
Бо  там  вечорами  чекав  її  ти.

А  ро́ки  минали,  летіли  птахами,
Мереживом    мрії  сплітались  в  вінку.
Втомилась  ромашка  вражать  чудесами,
Все  нижче  схилялись    дерева  в  садку.

Та  якось  у  тиші,  в  задумі  осінній,  
Всім  серцем  відчула,  що  щастя  десь  тут…
Як    марево  в  квітах,  духмяних  та  пізніх
Додолу  плив  шлейф  із  цнотливих  спокут.

У  радості  то́нуть,  як  хвилі  у  морі
Нектар  на  вустах,  і  в  душі    благодать…
Сіяй  яскравіше  тепер  їхня  зоре,
Вони  «не  проспали»,…  бо    вміли  чекать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838243
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Ганна Верес

Красою уп’юсь цією

Впилось  тепле  літо  медом
І  молочаєм-травою.
Стоять  кропиви  багнети
І  синь  угорі  –  сувоєм.
Медунка  в  долоні  білі
Сто  сонць  у  квітки  зібрала.
Десь  річка  нечутно  бігла,
І  листя  вербицям  прала.

Впилось  уже  літо  чаєм,
Пахучим,  акацієвим.
Я  теж  літній  день  стрічаю
Й  красою  уп’юсь  цією.
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839673
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія про тебе нагадала

Торкнулись  пальці  ніжно  фортеп'яно,
Мелодія  про  зустріч  нагадала.
І  ті  слова,  що  говорив:"  Кохана"...
Від  щастя,  птахом  в  небо  я  взлітала.

Мелодія  помандрувала  в  літо,
Виднілось  поле,  маки  і  волошки.
В  лице  дихнув  нам  прохолодний  вітер,
Побудемо,  ще  тут,  коханий  трошки.

Біля  верби  посидимо  хвилинку,
Послухаєм,  про  що  шепоче  річка.
Вона  спішить  кудись,  немає  спинку,
З'явилась  в  небі  хмарка  невеличка.

І  ось  мелодія  вже  стелить  листом,
То  ми  потрапили  з  тобою  в  осінь.
Вона  у  кольорах  така  барвиста,
Прощальну  пісню  журавлі  голосять.

Мелодія  ввібрала  ноти  ніжні,
То  вже  зима  у  вальсі  закружляла.
І  падали  сніжинки  білосніжні,
Вони  стелили  біле  покривало.

З  тобою  не  страшні́  нам  заметілі,
Мелодія  у  весну  поспішала.
З'явились  квіти  на  деревах  білі,
Весна  нас  у  свої  обійми  взя́ла.

Все  тихше...  тихше...  і  уже  piano,
Рука  останні  такти  догравала.
Лишилося  самотнім  фортеп'яно,
Мелодія  про  тебе  нагадала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Galkka2

Тихенько…цццц…. .

Тихенько...ццццц
У  залі  повна  тиша...
Завмерло  все,  застигла  в  жилах  кров...
Душа  тремтить...чи  стала  ще  густіша...
Ще  мить  стою....спокійний  видих...крок...

Увертюра….
Взяла  я  першу  скрипку..
І  в  руку  вклала  наче  диво-смик….
Із  перших  нот  розбуджу  чудо-книгу,
А  світ  навколо  у  софітах  зник….

На  каблуках,  що  гострі  наче  шпильки,
Впиваюсь  в  сцену  сірого  життя,
Повстане  вмить  торнадо  з  ното-хвильки,
Нема  завіс,  немає  й  вороття.

Не  діва  я,  не  фея,  не  блудниця,
Мадонна  десь  за  гранями  буття,
Та  де  пройдусь  –  посіється  пшениця,
У  ній  від  сліз  ховаю  почуття.

Не  ангел  я,  та  маю  його  крила,
Їх  вже  давно  для  тебе  берегла,
У  темну  ніч  від  зла  під  зорі  скрила,
Тепер  тобі  на  плечі  одягла.

Йде  перший  акт….
Усі  вдягнули  маски,
Лиш  я  одна  для  тебе  мов  нага,
Сценарій  є,  у  ньому  море  ласки,
Для  майбуття  прокинеться  жага..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839529
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще кохаю

Ти  прийшов  з  минулого...  Я  знаю,
А  душа  шепоче:"Ще  кохаю."
Я  не  можу  їй  заборонити
І  тебе  не  можу  -  не  любити.

Почуття  живуть  в  моєму  серці
Їм  не  можу  я  закрити  дверці.
І  тому  я  з  мріями  сумую,
Голос  твій  коханий  завжди  чую.

Часто  ти  приходиш  серед  ночі,
Пригортаєш  і  цілуєш  очі.
Але  це  лиш  сон  і  я  це  знаю,
Яж  тебе,  по  справжньому  кохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839527
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Надія Башинська

ПОРА У ЩАСТІ ЖИТИ ВСІМ!

Керують  нами,  хто  як  хоче.
То  вправо,  а  то  вліво  йдем.
Перестрибнем  щось,  обійдемо,
а  десь  пролізем,  чи  впадем.

А  світло  де?  Його  не  видно.
Хіба  лиш  блискавки...  та  грім!
То  ж  треба  відшукать  дорогу.
До  світла  ж  треба  нам  усім!

Нема  доріг?  Збідніли  хати?
О!  Скільки  світлих  є.  Нових.
То  мабуть  нас  є  забагато.
Не  вистачає  тут  на  всіх.

Виходьмо,  люди,  на  дорогу!
Впустімо  радість  в  кожен  дім.
Ми  мудрим  й  добрим  є  народом.
Пора  у  щасті  жити  всім!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839520
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вдихаю свіжість моря

Блищить  у  хвилях  море  бірюзою,
На  горизонті  цяточки  малі.
Каміння  слайдів  скупчилось  ордою,
Удаль  пливуть  розкішні  кораблі.

Он  парусник  у  далині  сумує
І  сонце  доторкається  води.
Веселий  вітерець  кудись  мандрує,
Лишились  на  піску  його  сліди.

Стою  і  насолоджуюсь  красою,
Квітчаста    парасолька  у  руці.
Зелені  трави  вмилися  росою,
Пробігся  промінь  сонця  по  щоці.

Вдихаю  свіжість,  що  дарує  море,
Вслухаюся  у  чайок  дивний  крик.
А  під  ногами  глибина  прозора,
Люблю  цей  неозорий  материк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Олеся Лісова

Зацвіте каміння

Крізь  потрісканий  сірий  асфальт  росте  трава,
Наче  тягне  стебельця-руки  душа  нова.
І  вимолює  право  жити  і  зеленіть,
Чує  голос  усіх,  хто  уже  не  зможе  жить.
Покосила  їх  сіножаттю  лиха  війна
Обірвалася  так  раптово  стежка  земна.
Лише  іноді  крізь  асфальт  хтось  подасть  нам  знак,
Що  життя  Бог  дає  для  чогось,  не  просто  так.
І  від  горя,  пролитих  сліз  людських  і  біди
Зацвіте  каміння  і  виростуть  там  сади.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839482
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019


ТАИСИЯ

Звёздный мир


Недавно    побывала    в    звёздном    мире.
Полёт    мне    обеспечил    НЛО.
Приветливые    звёздочки    дарили
Любовь    и    свет,    и    радость,    и  тепло.

Со    многими    сроднилась    в    райском    царстве.
Участие    растрогало    меня.
Я    сожалею    -    на    земном    пространстве  
Так    мало    ласки,  страсти    и    огня.

В    судьбе    моей    есть    масса    впечатлений.
Общение    -    одно    из    высших    благ.
Лишь    звёздный    мир    сулит    освобождение
От    нервных    перегрузок,    передряг.

Наверно    звёздный  мир    устроен    лучше?!
Приходят    мысли    тайные    порой...
В  нём    звёздочки    всегда    все    неразлучны.
О!  Как  вернуть    покой  в    наш    мир    земной?!
Или    поторопиться    в    мир    иной?


20.  06.  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839462
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Лілія Левицька

Моя любов. . Моє кохання

Моя  любов  -  коли  ти  лиш  радієш..
Коли  все  добре  й  світло  на  душі..
Моє  кохання  -  це  коли  ти  губиш..
Всю  свою  радість,віру  у  життя..
Моя  любов  -  коли  не  маєш  перешкод  ти..
Моє  кохання  -  це  коли  ти  програєш..
Моя  любов  -  коли  ти  усе  маєш,
коли  здоровий,енергійний  ти..
Моє  кохання  -  коли  ти  в  недузі,
лежиш  безсилий,ледве  дишеш  ти..
Моя  любов  -  не  лише  користати,
щось  в  тебе  брати,  в  тебе  позичати..
Моє  кохання  -  тобі  віддавати,  усім  ділитись..
В  біль  поринати,і  страждати..
Лише  з  тобою  і  страждати..
Моя  любов  -  це  те,лише  казати..
''кохаю'',''довіряю''  ,''не  віддам''..
Моє  кохання  -  діями  казати...
І  довіряти...Навіть  смерті  в  руки  не  віддати..
Моя  любов  -  казати  і  казати..
Моє  кохання  -  лиш  тебе  кохати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839466
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чуєш?

Не  тобі  подароване  літо.
Пустоцвіт  розлетівся  від  вітру.
Перестояний  настрій  ідей.
Не  збагну  я  ніяк:  де  ти,  де?

Не  тобі  подароване  літо,  
Бо  не  склалось  у  нас  буйноквіту.
Лиш  посуха  дісталась  душі.
Ось  би  зараз  водиці  ковші.

Не  тобі  подароване  літо.
Не  залИшилось  навіть  і  сліду.
Чи  торкнуться  ще  губи  повік?
Я  чекаю...Чуєш?  Довіку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839452
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019


Ганна Верес

Над Україною нависла знов біда

Над  Україною  нависла  знов  біда:
Війна  гримить  і  кров  тече  річками  –
Російська  неприборкана  орда
Вбиває  нас,  немов  біблійний  Каїн.
Над  Україною  із  «Градів»  ураган
Ламає-трощить  нам  життя  і  долі.
Оплакувать  земля  вже  не  встига
Борців,  котрі  загинули  за  волю.

Над  Україною  чорніють  небеса,
Бо  сонце  заховалося  за  хмари.
В  степу  донецькім  –  кров’яна  роса  –
Це  з  неї  смерть  собі  поживу  варить.
Та  день  новий,  усе  ж  таки,  світа,
Сльозою  материнською  умитий,
Тож  будуть  ще  і  мир  в  нас,  і  свята,
І  половітиме  в  донецькім  полі  жито.
11.06.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839260
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 20.06.2019


*SELENA*

БЫСТРОТЕЧНОСТЬ

Сегодня  —  май,  
а  завтра  —  осень.
Судьба  листает  
                                         виражи.
Молитвы,  рифмы,  годы  —  
                                                                           оземь.
—  Куда  навскачь  бежим?  
                                                                     О,  Жизнь?

Веревки  время  вьет  
                                               с  тропинок.
На  пристани  Любви  —  
                                                         фимиам.
А  Рай  в  ладонях  дней  —  
                                                     презыбок…
А  Бог  навстречу:  
                                         «Аз  воздам…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839277
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Червня полуничний смак

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце,
Ллються  пахощі  меліси,  м*яти.
І  малини  аромати  у  долонях,
Трави  поглядом  небес  прим*яті.

Подих  літа  із  спекотної  Трезени,
І  думки  у  нас  тепер  синхронні,
Бо  закоханість  ураз  біжить  по  венах,
Гріються  серця,  мов  на  осонні.

Червня  полуничний  смак  цілує  сонце.
Опинились  ми  у  лоні  раю.
Дотики  граційні,  ніби  милий  сон  це.
Нам  дійти  б  удвох  до  небокраю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839201
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Ніна Незламна

Вчора "Бренді перебрала / з гумором/

                                       
Ходить  котик  по  перині
Зирить  на  очі  Ірині
Ну  пані,  годі  ,  ну  вставай
Та  Кітікет  мені  давай...
Хвіст  наліво,  хвіст  направо
Полежати  маєш  право
 Носом  тиче  їй  в  обличчя
Ну  гайда,  давай,  проснися!
Потім  лапою  по  носі
Іра  ледь  відкрила  очі
Не  розгледіла  спросоння
Думала  коханець  Льоня
«  Любий,  що  знов  мене    хочеш
Чому  ж  голову  морочиш?
Іра  ковдру    підійняла
Щось  м`яке,не  розрізняла
З  таким  і  будить  не  треба
Чи  була  в  цьому  потреба
Не  дати  мені  поспати»
Кіт    на  груди  поклав  лапи
Мов  струмом  жінку  пройняло
Що  ж  це  на  мене  так  лягло?
Вчора  Бренді  перебрала
Знов  ледь  очі  відкривала
Ніс  до  носа,  легкий  дотик
За  мить  пулею,-  (Брись)  котик    
Плигнув  кіт  на  підвіконня
Де  ж  подівсь  коханець  Льоня?
На  столі  лежить  записка
"  Нехай  котик  тебе  лиска
Він  любить  їсти  Кітікет
Мені  ж  до  дідька  вінегрет!
Люблю  м`ясо  і  сметану
Тоді  з  тобою  я  жить  стану
Щоб  на  столі  борщик  й  диня
В  хаті  вміла  господиня
Навчишся  мене  цінити
Потім    й    я    буду    любити...»

***
Жінки!  Будете  щасливі
Як  не  будете  ліниві!
Щоб  не  тільки  в  ліжку  солод
А  знайшлось  чим  здолать  голод
Чоловік  -  то  не  машина
Ось      у  чому  вся  причина!
                                                     18.06  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839150
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Надія Башинська

ЛІТЕЧКО

Цілувало  яблуньку,  обнімало  грушечку,
наливає  вишеньку,  рясну  щебетушечку.

Хазяйнує  в  полечку,  золотить  там  житечко.
У  гайочку  нашому  розсипає  квіточки.

Працювало  з  раночку,  трішки  натомилося.
На  місточку  нашому  відпочить  спинилося.

Рибеняток  пестило,  хвильками  плескалося,  
з  нами  тепле  літечко  в  річечці  купалося.

Поряд  з  теплим  літечком  на  місточку  всілися,
із  веселим  літечком  всі  ми  веселилися!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Ольга Калина

Вишні


Як  скоро  все  перецвітає  –
Кудись  подівся  первоцвіт.
Червоні  вишні  дозрівають
Гілки  схилились  до  воріт.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Піду  сама  у  сад  вишневий,
Де  ми  ходили  колись  вдвох.
І  під  зорею  в  ніч  липневу
Ми  смакували  ягідок.
 
Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Ще  досі  вишня  розцвітає
І  радує  вишневий  цвіт,
А  моє  серденько  чекає  
Твого  кохання  стільки  літ.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Валентина Ланевич

Я тебе прив’яжу до себе.

Я  тебе  прив’яжу  до  себе,
Ти  не  смійся,  я  міцно  зв’яжу.
Нитку  шовкову  ткало  Небо:
Це  -  навічно,  -  тобі  я  кажу.

Кохання  коріння  гаряче
Із  грудей  та  у  груди  віддам.
Радість,  біль,  хай  і  ворон  кряче,
Все  навпіл  розділю,  то  є  храм.

Храм  душі,  що  живе  у  тілі,
Я  до  рани  тобі  прикладу.
Не  ворожка,  не  тямлю  в  зіллі
Та  без  тебе  уже  не  живу.

В  думці,  в  словах,  в  сні  та  бажаннях,
Кожну  мить  у  мені  ти,  в  мені.
Зло  чи  ласка?  Те,  без  вагання,
Я  живу,  доки  жити  весні.

17.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Валентина Ланевич

Розплескалась у душі неба світла синь.

Розплескалась  у  душі  неба  світла  синь,
Волошково  пройняла  спокоєм  прозрінь.
Ангел  стиха  шепотів:  в  сутність  ти  поринь,
Там  у  скрині  віднайдеш  безліч  ще  святинь.

Бачиш,  день  новий  біжить  сонечком  в  зеніт,
Вітер  тінь  впіймав  за  поли  -  го́йдає  світ.
В  гаморі  пташок  виноград  заліз  на  пліт,
Ще  зозуля  вік  кує,  в’яже  доля  слід.  

Трамваєм  старим  деренчать  рої  думок,
Часопису  твого  життєвого  разок.
Та  в  прощенні  примирення  -  добра  зарок
І  серце  горнеться  до  висі,  до  зірок.

16.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img][/img]

Біжу  босоніж  навстріч  літу,
Вуста  лоскоче  вітерець.
Купаюсь  в  барвах  дивоцвіту,
Мені  б  до  щастя  навпростець.

Гублю  сліди  в  квіткових  росах,
Ловлю  у  жмені  промінці.
Галуззя  віт  куйовдить  коси,
Блищить  росинка  на  щоці.

Стрічає  древній  ліс  привітно,
Прибрався,  наче  до  вінця.
Он  липа  рясно,  як  розквітла,
Таке  вбрання  їй  до  лиця.

О,  як  же  п'янко  пахнуть  трави,
Пташиний  лине  передзвін!
А  літо-літечко  ласкаве
Спішить  за  мною  навздогін.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS3XdHpuskW0zxV3Jm6dZU_H7UI7Pg2hZIES-Z3M1Ne4YBaA0mIhw[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838988
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019


Ніна Незламна

Люблю настрій літа

Люблю  настрій    літа…  Солод  на  душі…
Пора  вечорова….  Ой  прекрасна  мить
Невгомонний  коник,  цвіркотить  в  кущі
Запах  матіоли,  мене,  аж    п`янить…

Обрій  мов  веселка…    Зорі  в  вишині,  
Місяць  ясноокий,  дзижчать  комарі…
Джмелик  лягав  спати,  ховавсь  при  землі
Гудіння  сонливе…  Спокійно  й  мені….

Замовкла  пташина,  зморена  за  день
Соловей    сміливо,  переймає  спів
Дзвіночки  у  полі,    тихе  дзень  -  дзелень
Губиться  у  травах,  між  коротких  снів…

Тепло  вкраде  нічка…  Легка  прохолодь
Припаде  на  землю,  вмиє  росами
Мов  зірки  у  небі,  мерехтять  ледь-ледь
Шовковисті  трави  під  покосами….

Люблю  літні    ночі…  Все  вікно  навстіж
Пахучі  суниці,  радість  на  душі
Дочекаюсь  ранку,  піду  босоніж
Знов  відчую  щастя,    в  літній  метушні…
                                                                                                                 14.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Надія Башинська

РОЗСЕРДИВСЯ МУРКО НА ВСІХ!

         Розсердився  Мурко  на  всіх.  Скажу  вам:  курам  всім  на  сміх!
Розсердився  на  Баранця,  Овечку,  Півня,  Кабанця.  І  на  Корову,  
й  на  Телятко,  і  на  малесеньке  Ягнятко,  на  Гуску,  Курку  і  Коня.
Сердитий  ходить  вже  півдня.  А  чому  сердитись?  Спитайте.  
         Мурка  ви  краще  не  займайте.  А  то  вже  з  Гусаком  побився,
ще  зранку  з  Качкою  сварився.  Вам  розкажу,  мене  спитайте.
То  ж  слухайте  й  запам'ятайте!
         Проснувсь  Мурко  вночі.  Умився.  Пильно  навколо  подивився.
Подумав  наш  Мурко:  "Пора!"  -  й  подавсь  в  комору,  де  нора.
Маленька  Мишка  там  жила.  
         Пішов,  мабуть,  Мишей  ловити?..  Як  би  не  так!  Мишей  он  
Мурочка  хай  ловить.  Йому  навіщо  той  улов?  Він  там  сметаночку  
знайшов!
         Пішов.  Сметаночку  злизав,  а  потім  знов  до  ранку  спав.  
А  потім  спав  іще  півдня.  Звернув  усе  він  на  Ягня.
         Коли  прийшла  хозяйка  в  дім  й  спитала,  хто  сметанку  з'їв,
сказав:
-  Не  міг  заснути  я...  Бачив  ходило  там  Ягня.
Ягня  заплакало:  
-  Не  я!  -  і  подивилось  на  Коня.
-  Не  личить  так,  -  промовив  Кінь.  -  Сметанки  Баранець  не  їв.  Він  
біля  мене  спав  всю  ніч.  Здогадуюсь  я  в  чому  річ!
         Мурко  розсердивсь.  Не  мовчав.
-  З  Ягнятком  Коник  був!  -  кричав.
Тепер  лежить  он  на  дивані  і  каже,  що  усі  погані.  
         Без  друзів  важко  в  світі  жити.  Муркові  що  треба  зробити?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Надія Башинська

ТУТ СОЛОВЕЄЧКО СПІВАЄ!

         Співав  щоранку  Соловей...  всіх  тішив  піснею  своєю.
Садок  тихенько  засинав,  а  вранці  просинавсь  з  зорею.
Бо  ж  Соловеєчко  будив  раненько  так,  ще  до  схід  сонця.
Ой,  як  же  щиро  він  радів,  як  промінь  зазирав  в  віконця...
         Та  от  одного  разу  тут  усілось  Вороння  на  віти.
Було  лиш  чути  "Кар!"  та  "Кар!"...  примовкли  і  дерева  й  квіти.
А  Соловей  хотів  співать.  Хто  ж  зможе  пісню  ту  почути?
Мовчало  все.  Чому  мовчать?  Не  міг  наш  Соловей  збагнути.
Невже  без  пісні  можна  жить?..  Співати  Солов'ю  хотілось.
Любив  співати  він  для  всіх,  бо  щире  серце  в  грудях  билось.
         Ото  ж,  узяв  і  заспівав...    Бо  він  в  садочку,  щоб  співати!  
Радіють  квіти  у  саду  і  всі  дерева  навкруг  хати.
         Куди  поділось  Вороння?  Хай  скаже  той,  хто  про  це  знає.
А  я  люблю  свій  рідний  край.  Тут  Соловеєчко  співає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 15.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Донечко моя ( слова до пісні)

Сходить  в  небі  сонечко,  ранком  золотим,
Загляда  в  віконечко,  променем  своїм.
Доторкає  лагідно,  щічок  твоїх  й  рук,
Усміхнешся  радісно,  чую  серця  стук.

Приспів:

Доня  моя  донечко  ти  мов  маків  цвіт,
Моє  миле  сонечко  вже  багато  літ.
У  очах  озеречка  і  небес  блакить,
Б'ється  моє  сердечко,  то  чарівна  мить.

Розфарбує  літечко  трави  в  берегах,
Ти  неначе  квіточка  розцвіла  в  садах.
Озовуться  щебетом  у  гаях  птахи,
В  небі  білим  лебедем  пропливуть  хмарки...

Підростеш  красунею,  донечко  моя,
Милою,  розумною,  поруч  буду  я.
Будеш  ти  щасливою,  полетиш  у  світ
Ніжною,  вродливою,  мов  весняний  цвіт.

Зацвіла  калинонька  в  нашому  дворі,
У  вінку  дівчинонька  всміхнулась  мені.
Сльози  тихо  капають,  доленька  така,
Зорі  щастя  падають  -  у  руці  рука...
                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837689
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Олекса Удайко

ОСТАННІЙ АТЕСТАТ

[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]

[i][b][color="#065e6e"]Земне  життя  –  збирання  атестатів,
Що  раз-по-раз  виписує  життя  –  
І,  попри  вік,  положення  та  статі,
Підкреслює  його  –  життя  –  знаття.

Народження,  навчання  чи  женіння  –
Всі  акти  –  дії  –  стверджує  папір.
Які  б  в  путі  не  правили  тяжіння,
Нотаріус  –  найперший  поводир.

Не  всі,  одначе,  гербові  печаті
Свідоцтва  мають…  Є  іще  й  такі,
Як  зошити,  як  книги  непочаті  –
Слова-похвали,  помисли  леткі.      

Та  найкрутіші  з  них  підводять  риску  –
Яке  життя  ти  апріорі  мав:
Чи  не  було  від  нього  пусто-тріску,  
Чи  не  робив  ти  недоладних  справ.

Той  атестат  не  писаний,  а  усний  –
В  громади…  і  сім’ї  у  голові…
І  дай  то  Боже,  щоб  було  не  пусто  –
Як  бланки  незаповнені…  Нові.[/color][/b]

14.06.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощ торкавсь до хвиль веслом

В  полі  соняшник  всміхнувся,
Жовтим  сонечком  ясним.
Ліс  від  вітру  колихнувся,
В  небі  хмари  наче  дим.

Наближалась  хитра  злива,
Гуркотіло  за  селом.
Вона  з  небом  говорила,
Дощ  торкавсь  до  хвиль  веслом.

Потекли  струмки  в  долину,
Трави  вмилися  дощем.
В  цю  похмуру,  мокру  днину,
Гриб  сховався  під  кущем.

Поховалися  ворони,
На  гілках  сидять  мовчать.
Громовиці  наче  дзвони,
Голосисто  так  дзвенять.

А  коли  притихне  злива,
Сонце  промені  пошле.
І  веселки  ніжне  диво,
Звеселить  в  душі  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838789
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Наталя Данилюк

Червень

Небо  прозоре  й  погоже,
Як  віддзеркалений  став.
Червню,  стели  мені  ложе
Серед  смарагдових  трав.

Маків  роздмухай  пожежу,
Збовтай  ромашковий  шум,
Най  у  привіллі  полежу
Серед  фісташкових  дум.

Най  я  надихаюсь  вітру
І  прохолоди  дібров,
Сонця  шафранну  макітру
Хтось  угорі  надколов  –

І  полилися  додолу
Світлі,  тягучі  меди.
В  сяйві  цього  ореолу,
Червню,  мене  поведи

В  поле  шовкове,  співоче,
В  лагідну  купіль  вівса,
Де,  мов  журавка  клекоче
Срібна  знайома  коса.

Де  так  привільно  й  розлого
Серед  солодких  цвітінь,
Де  за  плечима  у  нього
Крил  золота  світлотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Амадей

Якби міг голубом я стать

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  моя  голубко,  
Щоб  твоі  очі  цілувать,
Із  губ  меди  п"янкі  спивать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  поглянув  з  неба,
І  щастя  більшого  не  треба,
Крильми  голубку  обіймать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
То  ми  б  з  тобою  воркували,
У  парі  вечора  б  чекали,
Зірки  на  небі  рахували,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  любувався  лиш  тобою,
Я  б  жив  тоді  лише  любов"ю,
Тебе  від  бід  оберігать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
До  Господа  злетів  би  в  небо,
Щоб  шану  Господу  віддать,
За  цю  Господню  благодать,
Якби  ж...міг  голубом  я  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838577
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Ніна Незламна

Ненажерливість людини / рим. проза/

Жила  бабця  у  хатині,  все  одна  -  одненька…    Від  жерстянок  дах  скривлений    і  вона  старенька…  Вікна  геть  перекосились,    між  склом  павутина…    А,  як  здалеку  дивитись,  звалиться  хатина…  За  плечима  все  життя,  радість  й    горе  мала,  здавалось  наче  й  не  жила,  на  жаль    давно  квола  стала.  
По    хаті,  аж  на    колінах,  вимиває  підлогу…  Сама  нині,  як  перст,  ні  від    кого  чекати  підмогу…    В  хаті  пічка,  в  міху  дрова,  давно  назбирала,  від  безсилля  трусить  руки,  ой  немічна  стала.    Та  радо  себе  вмовляла,    врожай  на  горіхи,  тож  продам  і  будуть  дрова,  нема  краще    втіхи.    Промайнуло  літо,  ранки  -  молочні  тумани…    Вибивали  по  даху    гучні  барабани.  Ну,  як  сонце  кине  промінь  піду    всі  зберу,  а  по  стежці  все  сонечко,  там,  вздовж  паркану,  їх  я  і    розстеляю…  Такі  собі  думки  мала,  в  вікно  виглядала.  Вдягла  стару  кацавейку,  калоші  взувала.  Освіжила  прохолода,  злегка  усміхнулась,ой,  як  добре,  що  сьогодні  раненько  проснулась…
Геть  зблідніла,що  ж  це  нині,  по  даху  чечітка…  А  на  обійсті  прим`ята,  нахилена  квітка…  Сиві  коси  з  під  хустини  падали  на  очі…  Що  ж  це  ,  Боже  так  стукало,  ото  серед  ночі?  Попід  купу  сміття  горіхів  три  штуки,  в  безнадії  очі,  опустились  руки.    Під  паркан  сусідський  буряки  прим`яті,  ой  нащо  ж  така  біда?Чи  то  пси  прокляті?  Задивлялась  на  горіха,  лиш  висять  шкарлупи,  чи  то  білка  всі  зібрала,не  могла  збагнути…
Бурячки    в  руках    і  перехрестилась,якби  ж  то  білка  була,  а  не  нечиста  сила.    День  минув,  дощик  легенький  під  вечір  пустився….  І  на  небі  поміж  хмари  місяць  зажурився…  І  бабусі  не  до  втіхи,  сон  блукав    -  примара.  Де  ж  горіхи  подівались?Думка  та,  як  хмара.  Ні,  сьогодні  не  засну,буду  чатувати,    як  же    взимку  проживу?Буду  замерзати?
Уже  місяць  ясноокий  заглянув  в  віконце,бабця,аж  здригнулась  швидко,чи  то  може  сонце?  Нічка  довша  стала  нині,  хай  би  вже  світанок…    Дочекалася  його  і  вийшла  на  ганок…  
Лип,  старенька.,  аж  присіла.  Щось  то  біле,  як  скелет,  по  обійсті  скаче?  Та  раптово,  немов  ворон  хрипло  -  хрипло  кряче.  Ледь  -  ледь  розгледіла,  труси  і  здається  майка,  щось  невідоме  таке,  пролунала    лайка.  Мат  за  матом,  вуха  в`януть  і  не  боїться  гріхів,  аж  бачить  нахилилося  і    почула  стук  горіхів.      Здивувалась,  ледь  не  впала,  погляд    до  сусідів.  Від  паркану  штахетини    на  землі  валялись...  Від  побаченого  в  бабці,    до  неба  руки    здійнялись,
- О,Боженько!  Чи  Грицько  ти?  Чи  хто  то  ходить,    горіхи  збирає?    Думала,  що  білка…
Здивувалась,  як  вгледіла,  поруч,  геть  зламана  гілка.    І  зненацька  закричала,
- Ти  жадібна    худобина!  Що  ж    ти  гріхи    заробляєш,  на  онуків  і  на  сина!  Дім  -  палац    і  дві  машини    маєш…  Ото    вже  нещастя,  що  ж  ти  стару  обкрадаєш?!
І  де  сила  взялась,  відро    вирвала  з  руки    і  тихо  сказала,
-А  я  ж  тобі,    як  малий  був,      цукерки  давала…
             З  думками  пекучими,  у  сльозах  замовкла.    Ненажерливість  в  людини,  як    у  того  вовка.  Гірко  -  гірко  на  душі,  груди  розпирала  злість.    Крок  за  кроком  віддалялась  ,    як  від  чуми  якоїсь,  в  тілі  відчувала  млість…
       Добре  горіхи  вродили,  ой,    така    ж  була  радість.  Та,чи  в  змозі  протистояти?  Коли  сусід    хам    безсоромний  та,ще  й  підлий,    має  таку  жадібність…    
                                                                                                                                                                       05.10  2018р
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Він шепоче їй слова

Закохався  дуб  в  берізку  і  промовив  їй  слова:
"Подивись,  що  я  так  близько  у  мені  любов  жива.
Якщо  буде  буря  в  лісі,  я  від  неї  захищу.
Почуття  до  тебе  чисті,  мов  краплиноньки  дощу.

Якщо  сонце  доторкнеться,  промінь  листя  обпече,
Мої  віти,  наче  серце,  захистять  завжди  тебе.
Якщо  хтось  тебе  образить,  я  в  обіду  не  віддам,
Дути  накажу  відразу,  семи  -  тисячним  вітрам."

А  берізонька  тендітна,  посміхнулась,  розцвіла,
Додалося  стільки  світла,  додалось  в  душі  тепла.
І  тепер  вони  у  парі  і  любов  їхня  жива.
Як  горять  в  небі  Стожари  він  шепоче  їй  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838059
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Ніна Незламна

Чи їм бути разом…


Ясноокий  місяченько,  літечко  стрічає
А  в  діброві  соловейко  пісеньку  співає
Медом  пахне  цвіт  шипшини,  тішиться  сердечко
Ішов  козак  до  дівчини,  живе  недалечко.

Зустрічала,  приголубив,  цілував  голівку
Місяченько  нам  за  свідка,  разом  ми  довіку
У  очах  шукав  розраду,  як  було  сказати
Що  він  ранком  все  покине  і  піде  в  солдати.

 А  ті  очі  милі  й  любі  -  волошки  синенькі
 У  обіймах,  в  поцілунках,  щирі  і  рідненькі
 Не  посміє  він  сказати,  буде  лити  сльози
Нащо    ж  нам    стрічати  літо,з  ним  незвані  грози..

Нічка  чує  соловейка  й    зіроньки  яскраві
Ой,  як  же  болить  сердечко,  лиш  слова  ласкаві
Говорив  їй,  сам  в  тривозі,  хай  би  мирно  всюди
Радо  пригортав  до  себе,  знаю  разом  будем.

Заяснів  світанок  синьо,    немов  хвилі  в  морі
Цілувались,  розпрощались,  поховались  зорі
Місяць  свідок,  давно    в  хмарах,  дрімав,  спочиває
Замовк  соловейко  в  лісі,  мабуть  він  щось  знає.

Ранні  роси    бурштинові,  в  травах  мерехтіли
Розійшлися,  різні  стежки,  чи  ж  вони  хотіли?
Чи  їм  доля  бути  разом,  хтось  скаже  -  не  знати
 Сонце  в  хмарах,    в  душі  тягар,  пішов  воювати…

Десь  блискало  і  гриміло…  Розійшлось  луною
А  думки,  весь  час  джмелинні,  чи    й  буду  з  тобою..
Ой  давно,  треба  нам  люди,  війну  закінчити
Ніколи  не  розлучатись,  всім  щасливо  жити.
                                                                                                                                                   07.06.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838174
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019


ТАИСИЯ

Ода женщине



В    июне    природа    секрет    раскрывает.
И    лето    нас  в    тайны    любви    посвящает.
У    женщин    рождается      летняя    мода
Мой    стих    так    и    просится    в  рубрику    «Ода».

О    женщине    оду      пою    и    браваду.
Она    заслужила      такую    награду.
Она    доказала,  что    может    трудиться.
А    вот    отдыхать  –  непривычно    стыдится.

Ах!    Милые    дамы!    Вам    отдых    положен!
Пусть    рыцари    шпаги    достанут    из    ножен.
На    ваше    вниманье    они    претендуют.
Но    выбор    за    вами    -    любовь    продиктует.

Не    бойтесь,  что  с    возрастом    чувства    вернулись.
Ведь    летом    мы    снова    в    любовь    окунулись.
Мужчины    немеют    под    пристальным    взглядом.
Смущают    их    яркие    наши    наряды.

И    пусть    украшают    нам    жизнь    эти    чувства.
Они    нас    пленяют    как  тайны    искусства.
Пол  –  царства  пред  нею    стелите    к    ногам.
В    любви    пусть    признается    Еве    Адам.

Должны    опасаться    чужих    кавалеров,
Коль    дома    у    каждой    свой    нежный    Ромео!
Ведь    если    о    тайнах    узнает    Ромео    -
Он    вдруг    превратится    в    ревнивца    Отелло…

Но    отдых    ведь    даме    так    редко    даётся    -
По    полной      программе    пусть    жизнь    улыбнётся!

09.  06.  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838175
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Валентина Ланевич

Цвіте жито, колоситься, тягнеться до сонця.

Цвіте  жито,  колоситься,  тягнеться  до  сонця,
А  над  ним  веселка  в  небі,  обіч  два  віконця.
Там  стоїть  дівчина  мила  з  сумними  очима,
Покохала  усім  серцем,  за  те  і  судима.

Не  людьми,  сама  собою,  душею,  що  плаче,
Та  кохає,  тужить  в  щемі,  не  може  інакше.
День  при  дні  здригають  груди  здвінки  телефонні:
 -  Не  від  нього,  не  від  нього,  -  думки  безборонні.

Де  ж  він,  де?  Що  в  житті  має?  Радість  чи  тривогу?
Хто  до  нього  слово  мовить,  хрестить  на  дорогу?
Прихилила  голівоньку  на  відкіс  цегляний:
Чом  же  світ  зійшовсь  на  ньому  і  той  чисто  рваний?

Роки,  як  ті  хмари  в  небі,  біжать  і  зникають,
Немов,  в  піжмурки  із  нею,  ненароком,  грають.
Наливають  колосочки  зерном  щогодини,
Чи  ж  діждеться  свого  щастя,  того,  зсередини?

09.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838167
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя душа співа для тебе

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  б'ється  швидко,  швидко.
Для  мене  ти  мов  білий  лебідь,
Спішиш  на  зустріч  до  лебідки.

І  я  також  розправлю  крила
Й  тебе  до  себе  погукаю.
Нехай  з'єднає  Божа  сила,
Ті  почуття,  що  так  палають.

Потічки  хай  зіллються  в  ріки,
Весняний  цвіт  впаде  під  ноги.
Хай  щастя  лишиться  навіки,
Підуть  із  серця  геть  тривоги.

Для  тебе  світ  новий́  відкрию,
У  нім  ні  смутку,  ні  печалі.
Я  дарувати  щастя  вмію,
Нехай  воно  несе  нас  в  далі.

Моя  душа  співа  для  тебе,
А  серце  швидко,  швидко  б'ється.
Нехай  блакить  лиш  буде  в  небі
І  щастя  нам  рікою  ллється...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837963
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Надія Башинська

СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ!

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку....  Тепер  маю  пару.

Світи,  світи,  місяченьку!  Зіронька  ясненька
Вийде  вечором  до  мене,  відпустила  ненька.

А  у  тої  дівчиноньки  та  й  брівця  шнурочком.
Буду  я  її  чекати  в  гаю  під  дубочком.

А  у  тої  дівчиноньки  личенько  біленьке.
Як  побачу,  то  зрадіє  їй  моє  серденько.

Задивлятись  тепер  буду  я  у  сині  очі.
Що  приходили  до  мене  у  сни  парубочі.

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку...    Тепер  маю  пару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Galkka2

Як різко

Як  різко  замовкла  душа.....
Як  різко  нависла  в  ній  тиша,
Неначе  беззвучна  гроза,
А  дзюрки  проточує  миша.
Як  різко  за  днем  іде  ніч,
І  правити  хоче  вже  вічність,
Чернетки  пішли  десь  у  піч,
Вірші  часом  також  калічать.
Так  страшно  сідати  в  куток,
Та  зараз  це  просто  так  треба,
Ступити  назад  треба  крок,
Щоб  ти  міг  торкнутися  неба....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837650
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Малиновый Рай

УТРО

КАК  БОЖЕСТВЕННЫЕ  СВЕЧИ
РАЗГОНЯЯ  ПЛЕН  НОЧИ,
СОЛНЫШКО  ЛЬЁТ  В  БЕСКОНЕЧНОСТЬ
ЖИЗНЬ  НЕСУЩИЕ  ЛУЧИ.

МНОГОКРАСОЧНО  ИСКРИТСЯ
В  РОСАХ  СОЛНЦА  ОГОНЁК.
НОВЫЙ  ДЕНЬ  НАД  МИРОМ  МЧИТСЯ,
НОВЫЙ  ДЕНЬ  НЕСЁТ  ВОСТОК.

СОЛОВЕЙ  СВОЕЙ  МОЛИТВОЙ
НАЧИНАЕТ  РАЗГОВОР
И  СПОЛЗАЕТ  СВЕТ  ЭЛИТНЫЙ  
ПО  ДЕРЕВЬЯМ  НА  ЗАБОР.

КАК  ВЕНЕЦ  ЗЕМЛЕ  НА  ПЛЕЧИ
ЗОРЬКА  РАННЯЯ  ЛЕГЛА.
КРАСОТА.ДА  БУДЬ  ТЫ  ВЕЧНОЙ,
ЧТОБЫ  ВЕЧНОЙ  ЖИЗНЬ  БЫЛА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837637
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Олекса Удайко

ПИРІГ НА ВСІХ

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
В  повазі  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –    як  чаяння  свої,    
Й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Надія Башинська

У САДОЧКУ ВИШЕНЬКА ЧЕРВОНЕСЕНЬКА…

У  садочку  вишенька  червонесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
Вишеньки  червонії  наливаються.
До  дівчини    парубки  залицяються.

У  садочку  сливочка  солодесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
На  парубків  дівчина  задивляється.
А  кого  кохає  з  них...  Не  признається.

У  садочку  грушечка  та  й  ряснесенька.
Ой,  яка  ж  дівчинонька  та  гарнесенька.
Медом  пахнуть  тут  уже  спілі  грушечки.
Та  не  знають  парубки,  хто  ж  до  душечки?

Ще  дозріли  яблучка  тут  рум'янії.
Ой,  які  ж  ті  парубки  усі  файнії.
З  них  один  хвилює  все  ж  її  серденько.
Називає  квіткою...  й  моє  зернятко.

У  садочку  вишенька  червонесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
Вишеньки  червонії  наливаються.
До  дівчини  парубки  залицяються.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837893
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не знищуйте вроду

Періщить  дощ  безжально  батогами.
По  склу  ще  й  град  гатить  горохом.
Безладний  шум,  пташиний  чути  гамір,
Втопились  ніжні  бідні  рожі.

І  від  напруги  горбляться  дерева,
Пеньки  залилися  сльозою.
Колись  мені  здавався  дощ  рожевим,
Тепер  -  з  пекучою  грозою.

Бо  все  із  часом  набуває  сенсу.
Сприймаю  глибше  сказ  природи.
Погода,  мов  людина,    в  стані  стресу.
Не  знищуйте  ніколи  вроду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Любов Таборовець

Надвечір'я

Ось  котиться  сонце  за  обрій…
Свій  погляд    ховає    в  степу,
Де  коник  -  маестро  хоробрий
Вже  пісню  виводить  дзвінку.

Вмиваються  росами  трави,
Втомившись  від  вітру  за  день.
Милуються  танцем  заграви
Під  звук  солов’їних  пісень.

Затихне  у  чарах  діброва,
Порине  у  лагідний    сон...
Над  світом  зоря  вечорова
Вже  Ночі  освячує  трон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837894
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин!  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Валентина Ланевич

Життя, що сонце, йде за горизонт.

Життя,  що  сонце,  йде  за  горизонт,
В  рутині  сірій  час  спливає.
Подій  вервечкою  старий  альбом
Зрине  у  пам’яті  й  зникає.

Скупа  усмішка  втомлене  чоло
Освітить  поспіхом  в  бажанні.
Щось  відбулось,  щось  щезло,  як  на  зло,
У  Лету  кануло  в  чеканні.

Ще  зійде  місяць  німотою  в  ніч,
В  холоднім  видиві  яскравім.
Та  годі  скинути  хреста  із  пліч,
Він  з  волі  Господа  в  опалі.

Душа  оголена,  мов  сухостій,
Що  вп’явсь  корінням  у  землицю.
Любові  вірна  -  істині  простій,
Шукає  силу  там    -  живицю.

02.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Ніна Незламна

Біля моря / рим. проза/

Плескались  пінні    хвилі,      берег  цілували  ….  А  його  очі    здавалось,  щось  шукали…  Погляд  блудив,  хвилі  здіймались  високі…  Думки  джмелині  …Чому  такі  жорстокі?  О,  море    –  море,    я  б  мандрував  у  ньому.  Топив    би  сум  глибоко    і  втому.  Життя  складне  одне  розчарування,  чому  пізнав  зрадливе  він  кохання?  Високо  в  небі  ,білі  чайки  кружляли,  дививсь  на  них,    а  спогади  жбурляли,  влучали  в  серце  і  воно    боліло…    Лише  ж  її  кохати,  так  хотіло.
     Він  пригадав,  як  дарував  їй  квіти  і  промовляв  -  »Моя  єдина  ,  ти  найкраща  на    всьому  світі.  А  хочеш,  я  зірку    дістану,  твоїм  рабом  навіки  стану.  Лиш  згоду  дай,  за  свідків  будуть  зорі  і  всі  ті  чари,що  ховаються  у  морі…  А  море  лагідне,  сріблястий  блиск,    атласні  хвилі,  мов  обіймались  при  зустрічі  на  милі.
               Та  доля  вирішила  все  за  них…  Одного  разу,  щойно  шторм  затих.  До  берега  медузи  підпливали…      Раптово,  на  обличчі      усмішки  визивали.  Вони  сиділи  спустивши  ноги  до  води,  немов  з`єдналися  два  береги.  Та  те  все,    лише  їм,    на  жаль    здалося,  зберегти  дружбу    все  ж  не  вдалося….
 Сердитий    вітер  бив  йому  в  обличчя,  чомусь    своє  втратив    величчя,  не  смів  заперечити  і  пішов…  В  той  вечір,  місячний,  за    нею  інший  прийшов.    Вона  мов  розум  втратила  на  мить...  Пройшло  три  роки,  а  серце,  ще  щемить.    
 Лоскотно  в  ноги,  пісок,  ще  прохолодний….Вже  давно  сам,  йшов  мов  вовк  голодний.  І  позирав,    шукав  її,  але  кого  не  знати,  щоб  була  вірна  і  зуміла  покохати….  
   Під  берег  самий  берег  стояли    лежаки  і  всюди  –  всюди  різнобарвні  рушники…Це  ж  треба,теж  комусь  не  спиться,  зупинив  погляд,  чи  то  молодиця?    А  може  дівчина?  Ледь  -  ледь  прикрила  груди,  до  неба  погляд,  очі  -    ізумруди.  А  стан  -  о,  Боже,  то  ж  спокуса,  від  хвилювання  змокли  вуса  .  Вмить  зашпортнувся  і  втратив  рівновагу,гепнувся  поруч,звернула  увагу.  При  встала  ,спустивши  ноги,занурила  в  пісок.  І  зазвучав  ніжненький  голосок…  Заставив  його  почервоніти,
 -  Ну-ну,  це  ж  треба  так  летіти!  Що  чайку    ви  ловили,  чи  гналися  за  ким?
 Оце  то  краля,  подумав,  стоїть  перед  ним!
- Ага  ця  чайка,  ось!  Здається  я  її  спіймав  -  сказав  так  тихо  і  очі  догори  здійняв.
Відчув  обличчя,  як  вогонь  палало,  на  душі  тепло  і    так  легко  стало.
- Ну  і  чого,  як  рак  зробився,-  сказала  гучно,  пані…
 А    її  погляд,  як    світанок  ранній!  Ті    ясні  очі    і  усмішка  дали  надію,  подарували  йому  світлу  мрію…
Вона  сміливо    показала  рукою,
-Бери  лежак,  лягай  поряд  зі  мною!    Проспав,  он  бачиш  зайняли  все,  аж  до  води…  Я  ж  не  кусаюсь,  давай  поруч  падай,  ось  сюди.  
       Захвилювалось  море,  вітер  розгулявся…  У  котрий  раз  на  неї  задивлявся…  Що  за  русалка?  І  звідки  вона  є?  Згадав  ту  першу,у  грудях,  аж  пече.  І  він    зненацька  рішуче  встав,  в  очах  топився  і  запитав,
- У  кого  взяла  таку  гарну  вроду?  Така  смілива!  То,що  йдемо  у  воду?
- А  чом  би  й  ні,  дивилась  хитро,  як  лисиця.  В  такій  компанії!  Чому  б  й  не  повеселиться…
У  прохолодну  пелену  води,  пірнали  двоє,  не  знаючи  страху,    веселий  сміх  линув  навкруги,  легко  і  боязко  торкався  стану  …    Якби  сподобатись  красуні,  щоб  не  прогнала,  як  йому  важко  на  душі,  якби  ж  то  знала….
         З  води    до  берега  вже  обійнявшись  йшли,  обом  здалося  один  одного  знайшли…      Збирало  сонце  з  лежаків  роси  ранні….  Легка  розмова,  відчуття  потреби  в  спілкуванні.  Чи  так  буває,про  себе    думав  у  надії…  Невже  нарешті  збудуться  мрії?    Чи  правда,  що  мені  знову  шанс    дала    доля?  Нехай  все  буде  так,  як  є,  нехай  неволя!    Чим  та  строката  одинокість,  що  гризе  душу  і  її  жорстокість.  Бажання  попасти  в  ніжні    обійми,  нехай,  як  в  сітку    та  щоб  назавжди…  Щоб  бути  разом,  як  це    море    й    йому  довіку  рідні  береги…  
                                                                                                                                 Літо    2018р.                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пісню вам співає українка ( слова до пісні)

Квітує  літо  на  долоні  у  теплім  промені  сади,
Поспіли  ягоди  червоні,  візьми  у  руки  їх  збери.
І  лине  пісня  понад  краєм,  співають  дзвінко  солов'ї,
Чарівний  ранок  зустрічає  в  обійми  нас  бере  свої.

Приспів:

Там  де  солов'ї  щебечуть  дзвінко,
Де  квітує  сонячний  розмай.
Пісню  вам  співає  українка,
Зашумить,  підхопить  водограй

Малює  літо  натюрморти,  дарує  запашний  букет,
Нектар  збирають  бджоли  в  соти,  скуштуємо  солодкий  мед.
Міцні  кохання  перевесла,  лягли  у  серце  теплим  днем,
Так  швидко  пролетіли  весни,  ми  їх  тепер  не  доженем.

Приспів:

Попереду,  ще  буде  осінь  і  впаде  листя  нам  до  ніг,
Холодними  хоч  стануть  роси,  та  серце  гріє  оберіг.
В  коханні  є  велика  сила,  звучить  мелодія  сердець,
Вона  розправить  в  небі  крила  і  поведе  нас  під  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Надія Башинська

ВІД СЛІВ ТВОЇХ…

У  погляді  твоїм  є  стільки  теплоти.
Чому  нам  є  так  солодко  від  того?
У  дотику  твоїм  є  стільки  доброти.
Хто  дав  нам  це,  скажи  мені...  й  для  чого?

         Від  слів  твоїх  моя  усмішка  розцвіте.
         Мов  сонця  промінці  вони  зігріють.
         Ти  відшукаєш  ті,  що  в  душу  -  назавжди.
         В  негоду  зігрівать  вони  уміють.

Тут  кожен  день  новий...    Життю  радіє  все.
Пелюстки  розкривають  ніжні  квіти.
Ти  знов  приніс  букет  і  усміхнувсь  мені.
Яке  це  щастя  є  для  нас  -  любити!

         Від  слів  твоїх  моя  усмішка  розцвіте.
         Мов  сонця  промінці  вони  зігріють.
         Ти  відшукаєш  ті,  що  в  душу  -  назавжди.
         В  негоду  зігрівать  вони  уміють.

Нехай  летять  літа...  Їх  не  дано  спинить.
Так  непомітно  день  за  днем  минає.
Та  радість  у  душі...  від  того,  що  ти  є,
й  мов  сад  весняний,  в  серці  розцвітає.

         Від  слів  твоїх  моя  усмішка  розцвіте.
         Мов  сонця  промінці  вони  зігріють.
         Ти  відшукаєш  ті,  що  в  душу  -  назавжди.
         В  негоду  зігрівать  вони  уміють.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літо поспіша до нас

Хтось  розсипав  оксамити  в  темнім  небі  над  селом,
То  весна  стрічалась  з  літом,  доторкалася  крилом.
Вечір  теплий  посміхнувся,  він  хотів  обняти  двох,
У  туман  взяв  загорнувся,  ліг  на  прохолодний  мох.

Прислухалася  до  тиші  річечка  у  самоті,
Вітер  вітами  колише  і  пісні  співа  вербі.
Підхопила  пісню  жаба  в  очереті  ква...  та...  ква,
Аж  прокинулась  кульбаба,  то  не  пісня  а  нудьга.

Щось  в  траві  зашерхотіло  і  з'явилися  вогні,
Світло  світлячки  включили  в  казку  поведуть  вони.
Цвіркунець  завзято  в  травах,  личко  у  росі  вмивав,
Тихо  було  у  дібровах,  літо  весну  цілував.

А  вона  так  зашарілась  і  промовила...  Вже  час...
Нічка  в  озеро  дивилась,  літо  поспіша  до  нас.
Ми  його  зустрінем  радо,  посміхнемося  йому,
Знову  оживуть  левади  і  всім  буде  не  до  сну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837269
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Ніна Незламна

Яке чудове літо

                                         
Поміж  квітучих    яблунь,      малесеньке  дівча
В  веснянках,  босоноге…  В  пояс  конюшина
Лиш  в  одних  трусиках,  щоранку  зустріча
Це  райдужне  літечко,    де  пахне  шипшина…

Туман  легкий,    молочний,  на  плечі  ледь  припав
Ця  прохолода  пестить…  Відступа    сонливість
Ясненький  промінь  сонця,  із  вітром  обіймав
Вабили  очі  квіти….  Окраса,  чарівність…

Земна  врода,  літечко…  Глибока  небосинь
Весь  небокрай  ситечком,  з  білесеньких  хмарин
Трава  лоскотить  ніжки,  роса  тихо  дзінь  -  дзінь
Аж  мерехтить  легенько,    розсипаний  бурштин…

Щасливі  оченята…    Скупалася  в  росі
І  вже  біжить  до  мами,  про  все    розповісти
Яке  чудове  літо!  Як  тепло  на  душі!
Давай  разом  рідненька,  потішимось  красі!
                                                                                                               

                 Шановні  друзі!

       З  першим  днем  літа!

         З  Днем  захисту  дітей!  

         Миру,щастя  і  любові  всім!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Надія Башинська

ПЛАЧЕ НЕБО ІЗ НАМИ РЯСНИМИ ДОЩАМИ…

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

Вже  здається,  що  й  сонце  засумувало.
Хмари,  хмари  і  хмари...  ніби  світ  потемнів.
Усміхнімося,  люди  -  і  навкруг  заясніє.
І  зрадіють,  напевно,  й  ті,  хто  нас  залишив.

Щоб  не  плакало  небо,  а  лиш  поливало,
й  до  землі  несли  силу  краплинки  малі...
Дарувати  нам  треба  молитву  лиш  щиру,
і  любов  свою,  й  ласку...    небу  й  неньці-землі.

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Під покровом Афродіти

У  чорній  мантії  підкралась  нічка,
Агати  магії  навколо.
А  ось  і  місячна  з*явилась  свічка,
Зірок  розкрилися  долоні.

Твоя  любов  ,  немов  безмежний  Всесвіт.
Душа  зливається  з  душею.
І  почуттів  єднає  диво-сервер,
І  квітнуть  білії  лілеї.

То  ж  ніч  ця  п*є  на  бруденшафт  із  нами,
Бо  під  покровом  Афродіти.
Торкається  гарячими  вустами,
І  знову  хочеться  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837120
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Ніна Незламна

Не повірю й телефону

                                         /  Віршована  розповідь  /

Таня  мило,  у  люстерко
Кривить  носа  і  моргає
На  обличчі  мов  веселка
Справжня  лялька  виглядає.
Фарби  сині  і  рожеві
На  повіках  і  на  щічках
Ще  й    парфуми  недешеві
На  хустинці…  Й  на  плечиках…
Худі  ноги…  Туфлі  мами
На  підборах  -  точно    чапля
Ледь-ледь  приходить  до  тями
На  побачення  йде  краля…
Рада  дівка,  сяють  зорі
Чути  пісню  солов`їну
Хай  збрехала    та  не  горе
Що  не  схожа  на  Мальвіну…
Ну  й  нехай  пожартували
Ми  із  подругою  нині
Хай  би  горді  не  ставали
Оті  хлопці    ж  наче  свині…
То  дівок  перебирають
Наче  лахи  в  секонд    -  хенді
Згодом    роги  наставляють
При  любій  малій  незгоді.  
За    мить  Назар    у  віконце
Раз  -  по    -  раз  ,  чомусь  в  тривозі
Де  ж    Тетянка,  моє  сонце
Ніяк    впізнати  не  в  змозі…
В  телефоні,    була  інша
Щічки  -  яблучко  спіленьке
І  здавалася  молодша
Де  ж      те,    личенько  гарненьке?
А  ті  губки  -  спіла  вишня
 Та  коса  майже  по  пояс?
Була  струнка    -    а,  ця  пишна
Щось    хтів  сказать,  втратив  голос….
А  можливо  заблукав  я?о  серця  сумнів,  підкрався
Та  ж  адреса,  що  за  краля?
Враз,  за  бузок,    заховався..
Либонь,  схожа  на  вампіра
На  повіках  блищить  фарба..
Чи  то…  На  якогось  звіра
Нащо  ж  лихо?Така  карма?!
Обличчя  -    мов  з`їв  кислицю
Тіло  холодом    проймає
Зловити  ж  ,  хотів  жар  птицю
В  душі  сам  себе  картає…
От  дівчата,  де  ж  порядність
А  далі  ж  ,  чого    чекати?
Самі    топчуть  свою  чесність
Не    можна    їм  довіряти…
Тепер  знаю,  я  до  скону
Не  відповім,  хай  не  дзвонить
Не  повірю    й  телефону
Нехай    іншого  розводить!

                                                       20.05.2019р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837087
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Ганна Верес

Скапує ніч росою


В  трави  зеленоокі

Скапує  ніч  росою,

Річечка  неглибока

Тут  полонить  красою.


Тиша  смиренно-сіра

Витяглася  струною…

Десь  небеса  висіли,

Тут  –  очерет  стіною.


Раптом  струна  порвалась  –

То  обізвався  лебідь…

Пара  їх  тут…  кохалась…

Посмішку  слало  небо.
24.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837157
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

П'янить матіола (слова до пісні )

Пахне  в  саду  матіола,  дивним  коханням  п'янить,
Пахощі  линуть  довкола,  то  найчаруюча  мить.
Зорі  у  небі  з'явились,  місяць  всміхнувся  до  них,
Роси  у  травах  губились,  падали  до  наших  ніг.

Приспів:

П'янить  матіола  у  день  вечоровий
І  зорі  яскраві  моргають  до  нас.
А  твій  поцілунок  солодко  -  медовий,
До  уст  доторкнувся  у  тисячу  раз.

Не́сло  кохання  на  крилах,  радості  світлі  думки,
Ми  ним  удвох  дорожили,  не  рахували  роки.
Хай  вони  будуть  щасливі,  серцем  такі  молоді,
Не  залякають  нас  зливи,  гріють  цілунки  твої.

Приспів:

Збулися  сонячні  мрії,  стежкою  в  парі  ідем,
Душу  кохання  гріє,  його  на  вівтар  покладем
Пахне  в  саду  матіола,  дивним  коханням  п'янить,
Пахощі  линуть  довкола,то  найчаруюча  мить...

Приспів:

П'янить  матіола  у  день  вечоровий
І  зорі  яскраві  моргають  до  нас.
А  твій  поцілунок  солодко  -  медовий,
До  уст  доторкнувся  у  тисячу  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Galkka2

Загус туман у біле полотно….

Загус  туман  у  біле  полотно,
Уява  лиш  по  ньому  щось  малює,
Неначе  туш  мокнув  у  молоко,
На  мить  душа  відбиток  закарбує.
Я  знов  дивлюсь  театр  із  тіней,
А  час  завис,  неначе  у  антракті,
У  сиві  дні  змінилась  суть  речей,
Я  цей  сюжет  залишу  на  закладці.
Лунає  дзвін  крізь  сизу  пелену,
Веде  мене    від  гущі  аж  до  раю,
Немов  сліпа  долаю  цю  імлу,
Та  знаю  він  замовкне  біля  краю.
Сидять  гріхи    немов  під  трафарет,
Я  їх  з  добром  за  руку  оминаю,
Іду  вперед,  де  твій  є  силует,
Для  мене  ти  тепло  оберігаєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837085
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019


Galkka2

Лелека…

Малахітом  устелилось  поле  чорноброве,
Квіти  голови  тягнули  -  диво  кольорове,
Заливає  ниву  пісня  -  розпочався  ранок,
А  лелела  покружляла,  сіла  нам  на  ґанок.
Утомилась,  наліталась,  щастя  роздавала,
А  у  спеку  білі  крила  більше  не  здіймала,
Принесла  я  їй  водиці,  і  у  тінь  забрала,
Підморгнула  мені  дивно,  коли  відлітала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836751
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Galkka2

Дівоча доля

Чуєш,  мамо,  а  зозуля  кличе  мене  в  поле,
Заховала  під  крилечка  десь  дівочу  долю,
У  гаєчку  загубила,  місяцю  віддала,
Я  за  нею,  чуєш  ненько,  по  лісах  блукала.
Закувала  тихо-тихо  та  й  у  ніч  пірнула,
Вкрала  моє  ніжне  серце,  більше  не  вернула,
Поза  гори,  поза  ріки  на  хмаринку  вклала,
Я  співала  поруч  з  нею,  доки  ти  ще  спала.
На  росі  розплелись  коси,  квіти  випадали,
Посплітали  трави  ноги,  в  сад  вже  не  пускали,
Чуєш,  мамо,  а  зозуля  мала  свої  чари,
Душу  мою  у  струмочку  бачили  мольфари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836753
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спішу до тебе

Я  часто  у  думках  своїх  блукаю,
Буває  на  побачення  іду.
Буває,  що  тебе  у  них  шукаю,
Стежиною  біжу,  не  дожену...

Ну  деж  ти...  Деж  ти...  Шепочу  коханий,
Чому  та  стежка  вічністю  здалась.
Ось  поле  де  всміхаються  тюльпани,
Вони  в  обійми  завжди  брали  нас.

І  чуються  мені  знайомі  фрази,
Я  тут  кохана...  Зовсім  поруч  я...
Від  слів  отих  забулися  образи,
А  в  серці  розгорілось  полум'я.

Твоя  рука  легенько  доторкнулась,
А  я  затамувала  подих  свій.
Невже  це  ти...На  голос  обернулась,
Тепер  завжди  ти  будеш  тільки  мій...

Радіти  щастю  з  нами  буде  небо,
Коли  цілунки  обпечуть  уста.
В  думках  своїх  завжди  спішу  до  тебе,
Не  заросте  ніколи  стежка  та...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836784
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Любов Таборовець

Обійми…

Обійми,  поцілуй,  пригорни…
Поведи  мене  в  яснії  далі,
Щоб  відчула  я  подих  весни
Крізь  казкові,    морозні  вуалі

Обійми,поцілуй,  приголуб…
Мені  більшої  втіхи  не  треба
Стане  палацом  для  мене  й  зруб,
Тільки  б  в  парі  летіти  під  небом

Обійми,  поцілуй,  прошепчи…
Ті  слова  що  квітують,  як  маки
Що  як  зорі  сіяють  вночі  -  
Шрифт  таємний  любові  у  знаках

Обійми,  поцілуй,  зацілуй…
І  розтане  на  серці  крижинка
Душу  спраглу  коханням  втамуй
Я  до  скону  твоя  буду  жінка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836615
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Надія Башинська

ВЖЕ ДАВНО ТАК ВЕДЕТЬСЯ…

Вже  давно  так  ведеться:  серце  в  радості  б'ється,
а  від  смутку  воно  замерзає.
Хтось  працює,  радіє...  ясну  мрію  леліє,
хтось  бажання  такого  не  має.

Для  нас  сонце  в  блакиті  і  веселі  в  нас  діти,
щастям  є  для  усіх  -  працювати.
А  такі,  кому    мало...  чи  чогось  їм  не  стало?
Лиш  для  себе  усе  хочуть  мати.

В  нас  вишневі  садочки,  вишивані  сорочки,
чорнобривці  ясні  розцвітають.
Не  пускаймо  до  хати  тих,  хто  хоче  забрати,  
доброти  вони  в  серці  не  мають.

Річка,  гай  в  нас  і  поле...  до  небес,  неозоре,
для  нас  радістю  світ  розцвітає.
Золоте  в  полі  жито,  бо  нам  весело  жити,
кожен  правдоньку  в  серденьку  має.

Вже  давно  так  ведеться:  серце  в  радості  б'ється,
а  від  смутку  воно  замерзає.
То  ж  працюймо,  радіймо...  ясну  мрію  леліймо.
Той  щасливий,  хто  мрію  плекає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836658
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Ніна Незламна

Люблю я небо

Люблю  я  небо…    Люблю  білу  хмаринку
Вітер  гойдав,    її  немов  перлинку
Вперед  несе,    легенько  обіймає
Вона  ж  здалось  на  мене  поглядає…
Примружу  очі,погляну  догори
Ясні,  яскраві,  веселки  кольори
Та  тож  від  сонця,  мені  так  мерехтить
Дивина  просто…Така  прекрасна  мить!
Туди  б  злетіти,  між  волохатих  хмар
Шматочок  сонця,    як  яскравий  ліхтар
Промінці  златі,  з  них  ситечко  зробили
Такі  сяйливі,  обличчя    ніжно  гріли…
Люблю  я  небо,  якби    хмаркою  стати
І  у  обіймах  ,  з  ними  політати
Манить  побачить,  із  висоти  весь  світ
Всім  надіслала  б,  величезний  привіт…
Летіть  хмаринки    та  не  так  далеко
В  небеснім  морі  кружляє  лелека
Чарівність  світу,    веселики  в  очах…
Думки  шалені,  уява,  що    я  птах…
Люблю    я  небо…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836679
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Ганна Верес

Я долю свою виткала з любові

Я  долю  свою  виткала  з  любові,
Котра  у  мене  в  серці  розцвіла,
Дорована  матусею  і  Богом
До  України-неньки  і  села,
Ізвідки  стежка  рівно  не  лягала
Поміж  полів  багатих  і  ставів,
Де  босими  ступала  я  ногами,
Впивалася  піснями  солов’їв.

Я  долю  свою  вишила  нитками,
Де  щастя  обнялося  з  полином,
То  я  від  нього,  то  воно  тікало.
Меди  пила,  настояні  з  вином.
Та  як  би  не  крутила  мене  доля
І  чим  не  пригощала  би  в  путі,
Земля  свята  від  Сяну  і  до  Дону
Для  мене  найдорожча  у  житті.
21.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836607
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Олена Жежук

ПРОБУДЖЕННЯ

Завесніло  довкруж  –  кожна  мить  відшліфовує  вічність.
Забриніли,  розвились,  завили  голодні  думки.
Та  слова  все  не  ті,  переспівані  чи  надто  звичні,
А  слова,  як  обжинки  -  готичних  думок  сторінки.

Так  у  тиші  й  стою.  Скільки  слів  у  такому  мовчанні!
Так  обрядно  лягає  на  груди  неви́гойний  щем.
Я  сьогодні  ще  гілка  весняна,  в  квітучім  убранні,
А  вже  завтра  летітиму  в  осінь  пташиним  ключем.

У  мовчанні  тремчу  –  мов  уперше    весну  зустрічаю,
Мов  мені    оцей  світ  зеленить  і  цвіте  навкруги.  
Мов  на  вишитій  стежці  мене  із  весною  вінчають
Закосичені  сонцем,    до  щастя  причетні  боги.

Завесніло  в  мені  –  і  слова  розгалузились  в  серці…
І  весніють,  ясніють,  пˊяніють,  дзвенять  у  красі!
На  вустах  розлились  і  лоскочуть  бажання  відверті,
Будять  квітку  у  грудях  весняні  оці  голоси.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А серце дорогу знайде

А  серце  дорогу  знайде,
Коли  воно  любить  й  кохає.
У  полі  тебе  віднайде
І  серед  зеленого  гаю.

У  хмарах  сховаєшся  ти,
Воно  і  туди  завітає.
Якщо  розведуться  мости,
Постукає  в  шибку  я  знаю

А  серце  дорогу  знайде,
Немає  йому  перешкоди.
У  ньому  ж  кохання  святе,
У  ньому  бурхливії  води.

Не  згаснуть  оті  почуття,
Що  полум'ям  в  серці  палають.
Кохання  -  то  ціле  життя
Й  усі  про  це,  думаю  знають.

А  серце  дорогу  знайде,
Думками  тебе  запитає.
Чи  любиш  в  душі  ще  мене
І  що  з  цього  вийде...  Незнаю...

А  серце  дорогу  знайде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836543
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Ганна Верес

Коли душа в… полоні


На  струнах  сонячних  весна-красна  заграла,

Уплівши  в  музику  пташині  голоси,

Прибравши  ранки  сиві  у  корали,

Та  оп’яніла  також  від  краси.

Поля  і  гори…  Казка  ця  дивує

Й  радіє  їй  кожнісінька  душа,

Коли  ж  вода  в  озерах  запарує,

Здається,  в  рай  душа  та  поспіша.


Й  нема  уже  для  неї  перепонів,

І  зором  ту  красу  не  обійнять,.

Коли  душа  в  невидимім  полоні,

Й  весняні  струни  радо  задзвенять.
12.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836488
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Ганна Верес

Каштан рожевий


Каштан  рожевий…  Справжнє  диво  з  див

Поставив  на  шляху  мені  Всевишній.

Спасибі,  Боже,  що  нагородив

Видовищем  таким  рожево-пишним.


Дивлюсь  на  цю  небачену  красу

Й  величним  світ  здається  і  святковим.

Зникає  у  такі  хвилини  сум

І  Божа  благодать  лише  довкола.


Цей  цвіт  каштанів,  неба  світло  синь!

Чи  є  краса  у  світі  чарівніша?

Й  так  хочеться  у  рай  цей  запросить

Того,  хто  є  для  серця  наймилішим.
17.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836489
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Ніна Незламна

Байстрюк /проза /

За  вікном  зовсім  стемніло….    Здалеку  майже  не  видно  край  неба…  В  салоні  автобуса  сонне  царство.  Хтось  спить  роззявивши  рота,  хтось  раз  -  по-  раз    клює  носом  донизу,  ворухнеться  ,  відкриє  очі,  озирнеться  і  знову  впадає  в  дрімоту.  Контингент  пасажирів  різний,  маже  всі,  крім  однієї  пари  літніх  людей,  їдуть  в  одиночку.    Микола  сидів  навпроти  проходу  на  самому  останньому  ряду    міжміського    великого  автобуса.  Він  придивлявся  за  скло  вікна  і  час  від  часу  позирав  на  годинник,  скоро  виходити…
       Коли  він  вийшов  з  автобуса,  швидко  зачинилися  двері,  від  мотору,  на  якусь  мить,  аж  загуділо  в  вухах.  Автобус  набрав  швидкість,  наче  тікав  від  нього,  залишаючи  одного  на  трасі,  яка  стелилася  серед  поля.  
     Високий  на  зріст,  широкоплечий    Микола,  тримаючи  невеличку    валізу,  озирнувся  і  відразу  з  кишені  жакета    дістав  ліхтарик.  Повільно  перевів  подих,    свіже  повітря  придало  йому  сили,    як  рукою  зняло  сонливість.  Майже  перша  година  ночі,    який  там  дурень  буде  їхати    в  цю  пору    в  село,    копошилися  думки,  як  оси.  Нічого,  розмірковував,    п’ять  кілометрів  не  так  і  багато,  але  ж  біля  ставу  не  знати  яка    там  дорога,  напевно  краще    йти  попід    ліс,      але  напевно  всі  сім  кілометрів  вийде.  …  Він  йшов  по  дорозі  встеленій  вапняною  крихтою.  Тримав  перед    собою  ліхтар,  інколи  повертався  назад  і  настільки  можна  було  світити  дорогу,  задивлявся  на  неї,  а  потім,  як  дитина  світив  на  себе  і  озираючись  назад  до  землі,    дивився  на  свою  тінь.      З  піднятим  настроєм,  посміхаючись,  заговорив  до  неї,
-  Чому  мовчиш    і  йдеш  за  мною?  Ти,  як  ця  ніч?  Ніде  ні  миші,  ні  птахів  не  чути.  Розповіла  б  мені  хоч      про,  що  -  небудь,    чи  нагадала?!
 І  він  занурився  в      спогади  …  Найперше,  що    пригадав,  це  те,  як  сусідка  тітка  Ольга,  кричала  йому  вслід,
 -  Байстрюк,  забудь  сюди  дорогу.  Вона  собі  кращого  знайде!  
І    далі,  мов    бачить  перед    собою…..      Літній  ,  ясний,  теплий    ранок.  Легенький  вітерець  куйовдить  листя    молодим  деревам.    Широкий  став,  вода  виблискує,виграє  на  сонці  і  де  –  не  -  де  часом  виплескує  риба  і  знов  ховається  в  воді.  То  там,  то  зовсім  близько    круги  розходяться    по  прозорій  воді,місцями  мілко,  аж  піщане    дно  видно,  а,  як  подалі  ледь  -  ледь  видно  густі  водорості,  що  колишуться  від  течії.  Він  і  Оксана    в  воді  по  пояс  ,  в  руках    тримають    білу  натягнуту    хустину,  намагаються  її    повільно  занурити  в  воду,    під  самий  край  берега,  що  впирається  в  обрив.  Прикусивши  нижні  губи,  переглядаючись  один  на  одного,    по  шию  присідають  в  воді    і  Микола    кивнувши  головою,  подає  їй  знак.  Вони  миттєво  витягують  хустку  і  гучний  вереск  з  уст  Оксани  губиться  далеко  над  ставом.  Вона    осяяна  сонцем,    всміхається,    в  очах  веселики,
- Бачиш,    є!    Мабуть  штук    вісім,  точно!  Ой,  дивися,  щоб  не  вискочили    в  воду,  он,  як  плескаються!
Вони  щасливі,  похапцем  вийшовши  з  води,  висипали  рибу  в  відро.    І  так  декілька  раз,  поки  не  відчують,  що  джерельна  вода,  аж  зводить  ноги  від  холоду.  Та  воно  того  варте,  поділяться  майже  порівну,  по  -  чесному,  так  вважали  обоє  і    задоволено  несли  додому.  Знали,що  батьки    завжди  раді  посмакувати  рибу,  хоч  і  невеликі      карасики  хлюпалися  в  відрі  та  дітям  було  приємно  почути    добрі  слова.
Микола  чорнявий  хлопчина,  підростав    без  батька,  йому  боліло  під  серцем,  коли    хтось  в  селі  йому  вслід  кидав  слово  «байстрюк».  Тоді,  ще  в  дитинстві,    якось  не    звертав  уваги  на  те  слово.  Та  одного  разу,  як  минуло  їм  по  дванадцять  років,  вони  з  Оксанкою  йшли    разом  зі  школи.    Дівчина,  як  завжди,  махнула  рукою,
- Бувай!
 І    зайшла  на  своє  обійстя.
 Микола  почув    голос    її  батька,
- Дорослішай  вже!    Он,  яка  гарна  стала!    На  тебе  всі  хлопці  в  селі  задивляються,  а    ти  водишся  з  байстрюком.  Що  інших  хлопців  в  селі  немає,  щоб  ранець  носили?!
 Хлопець  прийшовши  додому,    зі  злобою  кинув  ранець    на  підлогу  і  до  бабусі,
- Ви  мені  скажіть,  що  то  за  слово  таке  -    «  байстрюк»?    І  чому  я  часто  чую  від  дядька  Петра?!    Я,що  винен,  що  батька  не  знаю!  Он    у  нас  в  класі  ,  ще  троє    хлопців  батьків  не  мають  і  нічого,  ніхто  їм  вслід  не  кричить  те  слово.
Бабуся,  задумливо,  приголубила  онука,
- Почекай,  ще  тиждень,  чи    два  і  ви  поїдете  в  Вінницю,  мама  купує    квартиру,  будете    там  жити.  Шкода,  що  в  нас  такий  народ,    невихований,  нечемний.  Підростеш,хлопчику,    все  зрозумієш.  Не  знати,  що    чекає  на  його  онуків,  ніхто  наперед  не    знає  ,  як  складеться  життя  його  доньки  чи  онуків…
Він,  звільнився  від  обіймів,    присів  на  край  ліжка,
- Цікаво…    Мама  нічого  не  говорила…    Це  правда  і  ми  поїдемо    туди  жити?  А,  як  я,    без  ставка,  без  села,  без    друзів?
Старенька  закліпала  очами,  рукою  струсила    непрохану  сльозу  зі  щоки,
- Такі  речі  роблять    тихо,  люди  заздрісні.  Вона  скільки  років  там    працює,  скільки  і  гроші  складала,  щоб  вирватися  з  села,  хоче    тобі  дати    шанс  навчатися  в  великому  місті.  Адже  ти  розумний  хлопчик,  вчишся  в  школі  найкраще  за    всіх.  …    А  те,  що  говорять  вслід  тобі,  не  звертай  уваги.  Підростеш,  зрозумієш,  що  всякі    є  обставини  в  житті,  а  люди,  на    жаль,  чомусь    все  частіше  злі,  чим  добрі..  Таке  воно  життя…
Так  все  і  сталося.  Пройшло  рівно  два  тижні  і  Микола  з  мамою  переїхали  жити  в  невеличку  квартиру  на  другому  поверсі  п`ятиповерхового  будинку.    Мама  продовжувала  працювати  на  кондитерській    фабриці,    а  він  ходив  до  школи,  яка  знаходилася  зовсім  близько.  Нові  друзі  з  будинку,  в  якому  жили  та  добре  вписався  в  колектив  класу.  Відвідував  гуртки  «Хімічний»  і  «Математично  -  фізичний»  .    Життя  в  хлопця  зовсім  змінилося,  але  часто  згадував  Оксану  в  селі.  Її  смарагдові  очі  та  став    інколи  снилися  ночами,  немов  звали  до  себе.  Та  в  село  вони  з  мамою  їздили  тільки  на  свята  і  влітку    сам  приїжджав  до  бабусі  накосити  сіна,  відремонтувати  паркан  та  трохи  поніжитися  на  сонці  біля  ставу.  Оксана  потай  прибігала  туди,  щоб  ні  в  якому  разі  не  дізналися  батьки,  бо  суворо  заборонили  бачитися  з  ним.  Але    заборонений  шматочок  завжди  ласий,  вона  тільки  дізнавалася,  що  він  приїхав,  бігла  до  паркану  і  махала  хустинкою,  щоб  він  знав,що  вона  прийде  до  ставу.
         Роки  минали…  Ось  і  закінчують  школу  він  в  Вінниці,  вона  в  селі,  відстань  велика  та  не  для  них.      Микола  став  справжнім  легінем,  привабливим  красунчиком.  Вона  ж  ,  як  квітка  орхідея,  навряд  ,  чи  хто  з  хлопців  відмовився    б  від  такої  славної  дівчини.      Потайні  зустрічі,  перші  поцілунки,  ніжні  обійми…    Дружні  стосунки  розпалили  вогонь  кохання.
Оксані  в  селі  проходу  не  було  від  хлопців,  син  голови  колгоспу  не  раз  приходив  до  її  батьків,  просив,  щоб  не  відправляли  в  містечко  вчитися,  що  він  одружиться  з  нею  і  забезпечить  всім  необхідним,  що  потребує  для  щасливого  життя.  Та  вона    на  очі  не  хотіла    не  тільки  його  бачити,  а  і    щоб    хтось  інший  доторкнувся  її  пухкеньких  губ,  чи  взяв  в  обійми.  Вона  не  втрачала  надії,  що,  чи  рано,  чи  то  пізніше,    все  ж    вирветься  з  села,  між  люди,  як  вона  часом  говорила,    просила  про  це  батьків.  Та  де  там,  одна  донька,  батько  вкотре  гримав  кулаком  по  столі,  сказавши,  щоб  і  думати  про  це  забула,  що  залишиться  жити  в  селі.
Микола  на  Провідну  Неділю  був  в  селі    з  мамою,  після  кладовища  зустрілися    з  Оксаною  на  своєму  місці,    біля  ставу.  Вона  вже  знала  коли  буде  випускний  вечір,  попередила,  що  проводитимуть  в  сільському  клубі.  Він  навіть  посміхнувся,  почувши  число,  
- Це  ж  просто  чудово,    а  в  нас    пізніше  на  два  дні,  тож  я  приїду.    Ну  умов  нарешті    своїх    батьків  ,  давай  поступимо    вчитися  в  Харківський  університет,  там  скільки  професій,  вибереш  яку  захочеш.    Я  вирішив    свою  долю  пов`язати    з  хімією.  А  там,  дивися  десь  направлення  отримаємо  і  поїдемо  вдвох,    влаштуємо    своє  життя.
 Зі    сльозами  на  очах,  Оксана  подивилася  на  нього,  відкопиливши  губу,  заперечила      головою,
- Ні,  єдиний  вихід,    вивчишся  приїдеш  за  мною,  ти  ж  будеш  мені  писати  листи?
Він  ніжно  обійняв,    потонув  в  її  закоханих  очах,
- Що  я!    Ти  дивися  не  вийди  заміж!  Чи  вистоїш  проти  рішення  батьків?
Вона    хитала  головою    і  цілувала  його  обличчя,
-  Вистою,  буду  тільки  твоя,  мені  нікого  не  треба,  чуєш.
Трепіт  сердець,  палкі  цілунки,  ніжні  обійми,  тулилися  один  до  одного,  мов  пара  голубів.
         Останні  дзвоники  вже  пролунали  в  школах,  випускні  вечори  гуділи  в  кожному  селі.  І  Микола  приїздив  до  Оксани.  Добирався  потай,  зійшов  раніше    з  автобуса,  три  кілометри,  здалися  кількома  хвилинами.  Бабуся  не  здивувалася,  лише  обійняла,  як  завжди,  трохи  з  хвилюванням  промовила,
- Добре,  що  приїхав,  треба  в  льоху  порядки  навести  та  з  горища  дещо  дістати.  А  ввечері  напевно  підеш  до  клубу?
Він,  ледь  почервонівши,  посміхнувся,  ,
- І  все  ви  знаєте,  чому    приїхав….  І  заради  кого…
Старенька    легенько  торкнулася  його  плеча.
-  О  -  хо  -  хо,  знаю  і  бачу!  Оксана    майже  кожні  вихідні  тебе    виглядає  …  Ой,  ти  дивися,  дорослішай,  не  наламай  дров,  будь  відповідальним,  не  завдай  болю  ні  дівчині,  ні  нам  з  матір`ю.
     З  клубу  музики  гуділи  на  все  село….  Після  вручення  атестатів,  запрошені  гості,  вчителі  і  батьки  розходилися  по  домівках,  а  радісна,  щаслива  молодь  залишилася  на  танці.  Оксана    в  сукні  бірюзового  кольору  нагадувала  молоду  берізку.  Сукня    облягала  її  красивий  стан,  ледь  прикривала  коліна.    Світло  коричневі    модні  туфлі  на  невеличких  підборах    підкреслювали  красу  струнких  ніг.    Вона  весело  розмовляла  з  однокласниками  і  в  той  же  час  позирала  на  вхідні  двері,  з  хвилюванням  чекала  на  Миколу.  Син  голови  колгоспу    Юрко  переслідував  її  цілий  вечір,  чекав  нагоди,  хотів  запросити  на  перший    повільний  танець.  Він  зробив  кілька  кроків  в    її  сторону,    Оксана  в  цей  час  махнула  рукою  в  сторону  дверей,  не  встиг    повернути  голови,  здивовано  кліпав  очима,  де  ж  поділася?    А  Оксана  помітила    Миколу  в  дверях,  злегка    нахилившись,      прослизнула  між  танцюючих  пар.
     Легенький  вітерець  шепотів    про  кохання….  Вони  обійнявшись    йшли  до  ставу.  Згодом,  Оксана,  як  дзиґа  крутилася  перед  ним,    не  замовкала,  як  пташка  в  лісі,  розповідала,  як  пройшов  вечір  .  Запитувала,  чи  подобається  йому  сукня,    а  він  у  відповідь  цілував  її  солодкі  вуста,  які  зводили  з  розуму.    Він  намагався  тримати  себе  в  руках    перед    обличчям  спокуси,  на  якісь  миті  закривав  очі  і  вгамовував  свої  почуття.      Навіть  не  помітили,    у  теплій,  дружній  розмові,  відійшли  від  села  в  сторону  лісу.  Мерехтіння  зірок,    мінливий    погляд  повного  місяця  нагадував  казкову  картину,  Оксана    майже  весь  час  всміхалася,  відчувала  себе  щасливою.  Раптово  зупинилась  і  розставивши  руки    в  сторони,  задерла  голову    догори  і  голосно  сказала,
- Давай  будемо  разом,  як  місяць  і  зорі.  Тільки  я    одна  зірка,  запам`ятай!    Давай  не  розлучатися!
   І  опустивши  голову  донизу,    сказала    тихіше,
-  Хіба  це  важко  зробити?
Він    дивився  на  неї  сяючими  очима,і  запропонував,,
- То  поїхали  зі  мною  і  наше  бажання  збудеться!
Вже  її  благаючий  погляд  бігав  по  його  обличчю,  наче  шукав  розраду,  невже  він  не  розуміє,  що  це  зробити  занадто  складно….  Калатало  серце,    відчула,  як  від  хвилювання  прилинула  кров  до  обличчя,  опустила  голову  донизу.  Йшли  мовчки,  кожен  у  своїх  роздумах…
 Блідолиций  місяць    виглянув  із  –  за  лісу,  освітив  дорогу    і    житнє  поле.  Неподалік  під  лісом  виднілася  стара  скирта.  Оксана  вже  вгамувала  свої  хвилювання,  відкинула  тривожні  думки,  весело  сказала,  
- А  ну,  Миколко,  дожени  мене,  ану  дожени!
Її  крик  загубився    далеко  в  лісі….        На  той  крик  відповіла  якась  пташка  …
     І  знову  тихо  –  тихо….  Пристрасні  поцілунки…  Зацвіло  кохання  від  напруги,  моторошні    хвилі  пронизували  тіла.  Вона  спокусниця  кохання,    заволоділа  його  серцем,  вони  згоріли  у  вогні  першого  дотику,  не  думаючи  про  гріх,  не  думаючи  ,  що  буде  потім.    Втративши  самоконтроль,  дивилися  один  на  одного,  не  розуміючи,  як  це    сталося…
Вона  не  ховала    сяючі  очі  і  не  ховала  оголене  тіло,  задоволено  шепотіла  йому  на  вухо.
- Це  я,  це  я  винна!  Я  цього  хотіла,  бо  я  кохаю  тебе  і  ти  це  давно  знаєш.  Тепер  я  вірю,  ти  приїдеш  за  мною.  Їдь,  але  повертайся,  я  буду  чекати  на    тебе  завжди….
Здалеку  почувся  гавкіт  собаки…    Оксана  відкрила  очі,  Микола  ж  тихо  сопів  ,  як  мале  дитя,  скрутившись  клубком.  Раптом  в  кущах  щось  зашаруділо  і  голосний  сміх  розбудив  його,
-  Миколо!  Ой,  здається  заєць!  Дивися,  он,  он  там    вухастий  побіг  по  дорозі…    А  я  думаю  чого  це  собака  гавкає  і  цікаво  де  він  взявся?  Невже  нюх  такий  добрий  має  і  так  здалеку  чує  зайця….
 Він,  потягуючись,  піднявся  і  підхопив  її  за  руку,
-  Ти,  як  почуваєшся?  Будемо  йти,чи,  ще  посидимо?
-    О  -го  посидимо!    На  годиннику  пів  на  другу,  давай  швидше  йдемо  додому.  О  третій    годині  світатиме,  треба  повернутися,  щоб  нас  не  помітили,  -    говорила  і  похапцем  струшувала  з  себе  солому….    Повертаючись  додому    вони  помітили,    біля  клубу    молодь,  яка  весело  про  щось  гомоніла.
             Оксана  повисла  двома  руками  на  його  шиї,  
-  Прощаймося  Миколо,  чи  до  побачення?  
- Ну,  що  ти!  Ти  ж  говорила  я  місяць,  а  ти  зірка,  то  значить  будемо  разом.  Приїжджай  в  Вінницю,  адресу  знаєш,тільки  так  будемо  разом.  Адже  ти  знаєш,  як  твої  батьки  відносяться  до  мене.
Без  сліз,  легенька  усмішка  на  обличчі  і  погляд  очі  в  очі.  Жаданий  поцілунок  і  вони  розійшлися  кожен  на  своє  обійстя.
         Микола  так  і  не  заснув,  за  відчиненим  вікном  лунав  то  ближче,то  здалеку    переспів  півнів.    Перші  промені  сонця  вигравали  в  небі,    переливалися,  змінюючи  веселкові  кольори  .  Він  попрощався  з  бабусею  і  впевнено  поспішав  на  трасу,  час  підганяв,  треба  повертатися  додому.  
     А  час  летів…  Микола    все  ж  поступав  в  університет  в  Харкові.  Писав  листи  Оксані,    на  два  перших  вона  відповіла,  а  потім  немов    загубилася.  Він  вже  й  не  знав,  як  вдіяти,  чи  поїхати  ?  Закінчилася  здача  екзаменів,    хотів  дізнатися,  чи  зарахований,  адже  їхати  неблизький  світ,  як  казала  мама,  аж    тут    отримав  від  бабусі  листа.  Від    прочитаного  пітнів,  на  голові  підіймалося  дибом  волосся,  тіло  проймах  жах.  Він  боровся  з  думками  про  Оксану,  вірити  -  не  вірити,  як  це?    Пройшло  два  місяці,  а  вже  пише  бабця,  що  поїхала  в  якесь    велике  місто,  вийшла  заміж…  Ні,  це  сприйняти,  як  це?  Хіба  це  можливо?    Але  ж  сама  обіцянку  давала,  що  буде  чекати!  Чи  віру  втратила,що  приїду?
Буквально  на  другий  день  отримав  листа  від  мами.  Писала,що  що  в  неї  все  добре  і  теж    саме  за  Оксану,  повідала,  що  вийшла  заміж  в  Київ.  Не  міг  думки  зібрати  до  купи,  поїхати  в  Вінницю,  а  потім  в  село,  що  це  дасть?  Він  знову  і  знову  їй  писав  листи  в  село,  в  надії,що  все  ж  передадуть,,  але  відповіді    так  і  не  дочекався.
         Місто  Харків  велике,  красиве….  Чудовий  парк  імені  Горького  з  широкими  алеями,  квітучими  клумбами  і  різновидністю  дерев  приваблював  до  себе.    Микола  теж  мав  нагоду  інколи  там    погуляти  та  посидіти  на  лавці,  зануритися  в  книжки,  основною  метою  було  навчання.  Два    рази  на  рік  приїжджала  мама,  привозила  бабусину  консервацію,  домашні  пиріжки  з  капустою,  які  він  обожнював    і  розповідала  про  своє  та  бабусине  життя.  За  Оксану  нічого  не  знала,  сусіди  все  тримали  в  таємниці.  І  в  селі  люди  дивувалися,знаючи,що  батько  кричав,що  нікуди  не  поїде,  аж    тут  раптом  вийшла  заміж  та,  ще  й  так  далеко.
Минуло  два  роки….  Микола  від  мами  отримав    лист,  вразила  звістка,  писала  ,що  вийшла  заміж.  Повідомила,що    на  фабриці  познайомилася  з  одним  інженером,  який    приїхав    встановити    нове    обладнання  .  Пробув  на  фабриці  два  місяці,  запропонував  поїхати  з  ним  і  вона  наважилася.    Писала,що  їй  здалося,що  надійний,щоб  не  засуджував  її,  адже  вже  дорослий,  маю  розуміти,що  самотньому  жити,це  не  кращий  варіант  в  житті.  Він    читаючи  цю  новину,  чухав  голову  по  -  звичці  і  посміхався,  в  душі  радів  за  маму.  Адже  добре,  що  буде  не  одна,    в  нього  ж    великі  плани,  щодо  навчання.
Пройшло  чотири  роки…  Микола  закінчив  університет,  приїхав  до  мами  в  Дніпропетровськ  і  до  вітчима,  з  яким  нарешті  познайомився.  Олег  Степанович,  виявився  вдівцем,    привітним  чоловіком,    всього  на  рік  старший  за  маму.  Мав  сина,  який  після  інституту  поїхав  в  Німеччину    і  там  працював  в  одному  з  університетів.  Сподобалося  Миколі,  коли  він  запропонував  йому  поїхати  в  Німеччину  до  сина,  загорілися  очі,  це  ж  просто  якесь  везіння  в  житті,  тішився  хлопець.    Мама  нічого  не  розповідала  про  село,  адже  сама  тільки  раз  в  рік  їздила  до  бабусі.  Старенька  стала  дуже  немічна,    але  залишати  батьківщину  не  захотіла.  Розповіла,  що  батько  Оксани  розбився  на  мотоциклі,    що  вона  після  цього,  аж    через    рік    повернулася    жити  в  село.  Що  має  сина,  хвалилася    її  мати,,  що  все  в  неї  добре  і  онук,  дуже    розумний  хлопчик.  Миколі  було  боляче  і  водночас  ніяково,  він  пригадував    ніч  після  випускного,    сльози  наверталися    на  очі,  адже  обіцяла…    Було  бажання  поїхати  в  село,  хоч  перед  від`їздом  до  Німеччини  та  мати    порадила  краще  поїхати,  як  приїде,    через    рік.  Нагадувала  сину,що  треба  берегти  кожну  копійку  і  запевняла,  що  бабуся  не  образиться,  все  зрозуміє.
     Доля  дала  шанс  Миколі    побачити  світ….  Він  ніколи  і  не  уявляв,  що  буде  нагода    працювати  в  великому  портовому  місті  Гамбург.    Син  вітчима  Вадим  ,  дуже    схожий  на  батька  і  розмовою,    і  привітливістю,  був  радий    знайомству.    Він  винаймав  житло  і  працював  в    Гамбурському    університеті,  займався    дослідженнями  в  області  хімії.  Микола  жадібно  слухав  розповіді  Вадима  про  роботу,  йому  було  дуже  цікаво,  адже  він  любив  і  хімію,    і  фізику.  
     Вони  тепер    жили  разом,  не  палили  цигарок    і  не  пили  спиртних  напоїв.  Зарплата  дозволяла    добре  жити  і  одночасно  робити  заощадження.  Микола  з  задоволенням  влився  в  колектив  і  через  місяць    випробувального  терміну  підписав    трудовий  договір  на  п`ять  років.  Звичайно  цьому  сприяв  Вадим,  адже  він  вже  рік,  як  працював  тут  і  в  нього  договір  був  на  три  роки,    він  після  закінчення  договору  мав  намір  продовжити,  ще    на  три  роки.  Микола    вечорами  сумував  за  селом,  згадував  Оксану,  до  болю  тиснуло  в  грудях  та  розумів,  що  її  не  повернути.    В  думках  заспокоював  себе,  мабуть  пожартувала  доля,  подавши  колись  надію  на  чисте  і  вірне    кохання.    
       Ось  так  хвилина  за  хвилиною  нестримно  плив  час…    Хлопці  задоволені  життям,  листи  від  рідних  і  часом  міжнародні  телефонні  переговори,  щоб  хоч  на  якісь  хвилини  почути  рідні  голоси.  Але,  щоб  більше  заощадити  грошей,  вирішили  працювати  без  відпусток.
Після  закінчення    трудових  договорів,  швидкий  потяг  віз  хлопців  додому.    Роки  пробігли,  пролетіли,  мабуть  вже    треба  подумати    і  про  сімейне  життя.    
       Два  дні  поспіль  радісна  зустріч  в  Дніпропетровську.  Вадим  відразу  зайнявся  купівлею  житла  для  себе,  мав  намір  влаштовувати  своє  особисте  життя,  щоб  не  жити    разом  з  батьком.  Миколі    ж  було  трохи  простіше,  мама  не  продала  квартиру  в  Вінниці,  здавала  в  оренду  і  він  мав  намір  поїхати  ближче  до  рідного  села.  Поїхати  до  своєї  вже  зовсім  старенької    бабусі,  про  яку  розповідала  мама,що  ледь  ходить  і  скаржиться  на  проблеми  з  зором.  Можливо  операції  потребує,  задумувався    хлопець,  гроші  є,    заробив,    то  чому  ж    не  допомогти…  
                 На  мить  зупинився,  несподівано  перед  ним,  під  світло  ліхтаря,  потрапив  заєць.  
- Оце  так  -  так!  -  сказав  голосно.
Довговухий    тікав  скільки  було  сили,  а  він,  всміхаючись,  намагався    світити  йому  навздогін.
     Вдалині  виднілися  вогники,  це  вже  село  просинається,  подумав  Микола.  Ось,  рідне,    моє  село…  Пройшовши    до  нього  дорогою,  немов  перегорнув  сторінки  свого  життя.      Небо  ледь    -  ледь  ховало  в  себе  зорі,  на  сході  світліла  синява…
       Дружок  навіть  не  загавкав,  коли  Микола  підійшов  до  паркану.  Дзвін  ланцюга    і  одночасний  спів  півня  почулися  на  обійсті.  Тихо  підійшовши  до  вікна  ,  постукав  в  шибку  і  голосно  позвав,
- Бабусю,  це  я,  Микола,  відчиняй!
За  ці  роки,  старенька  наче  висохла,зробив  висновки  онук.    Яка  ж  вона    маленька  стала  і  худенька,  обіймаючи  і  цілуючи  бабусю,  думав  Микола.    Скільки  ж  років,  я  не  бачив  її  ?!
       В  пічці  полум`я  облизувало  дрова,    в  хаті  пахло  димом  і    м`ятою.    Бабуся  мовчки  сиділа  на  ліжку,  склавши    жилаві,  худенькі  руки  одну  до  одної.  Микола    близенько  присів  на  стілець  біля  неї,  це  вона  попросила,    ближче  присісти,  жалілася,що  зовсім  погано  бачить  на  два  ока.    Він  для  неї    був  слухняним  хлопчиком  ,  як  і  колись,  вона  витирала  непрохані  сльози,  сльози  радості,  сльози  щастя,  тішилася,  що  дочекалася,  ще  раз  побачити  онука.  За  чаєм,    він  задоволено  розповідав  про  життя  в  Німеччині,  про    роботу,  про  Дніпропетровськ.  Обіцяв  повезти  її    в  Вінницю,  показати  лікарям,  як  треба,  то    й  зробити  операцію,  якщо  вона  звичайно  дасть  на  це  згоду.
       Бабуся  послала  його  випустити  курей  з  сараю  та  кинути  їм  пару  жмень    пшениці.  Півень  вискочив  першим,    топтався  на  місці,  розмахував  крилами,    відразу    завів  свою  пісню.  Дружок  стояв  на  двох  лапах,  спиною  притулившись  до  буди,  махав  лапами.  Микола    з  усмішкою  на  обличчі,
- А…  Що  чекаєш  окраєць    хліба?  Хоч  вже  і  старий  та  годен  на  двох  лапах  стояти,  молодець!  
 Той,  наче  розуміючи  його  мову,  став  на  чотири  лапи,  завиляв  хвостом.  Отримавши  шматок    хліба,  який  зловив  на  льоту,  пес  позираючи  на  всі  сторони,  не  поспішаючи  пішов    в  буду.
З  хати  виглянула  бабуся,  поправляючи  хустинку  на  голові,  гукнула,    
- Миколко,  принеси  свіжої  водички!  Відро  чистеньке  висить  на  штахеті!
У  сусідів,  за  парканом,  вщент  переплетеним  виноградом,    почувся  брязкіт  чогось  залізного,  гучний  дзвін    пролинув  навкруги.  
-  О,  мабуть  хтось    ланцюга  з  відром  впустив  чи,  що...,  -    протяжно    сказала  старенька,    подивилася  в  сторону  сусідів  і  продовжила,
-    Хтось  хазяйнує,  чи  Ольга,  чи  Оксана,  а  можливо  і  син,  мабуть  же  допомагає  жінкам…  Важко  без  чоловічих    рук    тримати  хазяйство.  
В  Миколи  від  почутого  опустилися  руки,  відро  вже  гойдалося  в  криниці,  а  він  на  якусь  мить    закляк  на  місці.  Раптом  з  -  за  паркану    гучний    голос    сусідки,
- Оксано,  це,  що  з  тобою?  Йди  до  хати  та  переодягнися,  всю  воду  вилила!    Як  це  ти    примудрилася  впустити  відро,  ще  й  прямо  на  себе.
- Та  зашпортнулася,  хотіла  поправили  відро  та  не  втримала.  Не  кричи  ,  не  лякай    нікого,  -    Микола  почув  голос  Оксани.
Він    похапцем  витягнув  відро  з  криниці  і  за  мить  був  в  хаті.  Збентежено  взяв  за  плечі  бабусю,  яка  вже  присіла  за  столом,  чистила  зварену  бараболю      в    мундирі.  Хвилюючим  голосом  запитав,
- Що  ви  сказали,  бабусю,  як  без  чоловіків.  А  чоловік  Оксани,  що  тут  не  живе?    Вона  давно  тут  сама  з  сином?
-    Так!  Давно.  Я  вже  й  не  пам`ятаю  скільки    років  тут.  Як  батько  розбився,  навіть    була  на  похорони  не  приїхала.  Звичайно  ж  дивно    та  люди  казали,що  Ольга  не  захотіла,  щоб  повернулася    в  село.  Лише  згодом,  через  рік,  на  поминки    батька  приїхала  так  і  залишилася.    Пізніше  люди  розказували,  що  малий  лепетав,  що  тата  в  нього  немає.  А  чи,  то  виходила  вона  заміж,  чи  ні,  ніхто  і  не  знав  точно.    Ще  тоді,  влітку  було    приїхало  кілька  гостей,  на  другий  день  вже  й  поїхали.  На  цьому  і  все  весілля,  говорили,  що  в  Києві,  а  хто,  що  за  чоловік,  так  ніхто  не  знає,  жодного  разу  сюди  не  приїжджав.  
Старенька  дивилася  на  онука,бачила,  як  змінювався  на  обличчі,то  блід,  то  червонів.  Але  продовжила,
- Зараз  працює  в    сільраді,  щось  там  пише  сидить,  навіть  не  знаю  ким  її  туди  працевлаштували  та  зарплатню  отримує.    Ще    чула    бабські  розмови,  що  син  –  байстрюк.  Можливо  і  нагуляла  там,  весілля  ж  ніхто  не  бачив,  як  і  чоловіка.  
 Миколі,  наче  хто  голку  в  серце  вгатив,  перехопило  подих,  аж  впрів.
Він  пригадав,  як  його  тітка  Ольга  називала  байстрюком,  хотів  ,щось  сказати  бабусі  та  промовчав.  Старенька,  хіба  може  пам`ятати,  як  він  її    в  дитинстві  запитував,  чому  його  так  називають?  Мабуть  не  варто  ворушити  минуле.  Запала  тиша…
 За  мить  пригадав  маму.  Він  вже,  як  подорослішав,  тоді  вона  зізналася,  що  був  гарний  хлопець    Володимир.    Чоловік    сам  був  з  містечка,  працював  на  комбайні  під  час  збору  зернових.    Було  кохання  та  сплило,як  вода  в  річці,  так  сказала  йому  мати,  обіцяв  приїхати  та  так  і  не  дочекалася.
 Колотилося  серце,  наче  хотіло  вискочити,  чи  розірватися  на  шматки,він  схвильовано  запитав,
- Бабцю,  чекайте  -    чекайте,  а  скільки  років  малому?
- Та,  який  він  вже  малий,  я  то  далеко  погано  бачу,  але  цупкенький  хлопець,  вже  давно  корів  пасе,  -    протяжно  відповіла  бабуся.
Микола    присів  на  стілець,  що  стояв  поруч,  оббирав    бараболю  ,  мочив  в  олію,  яка  стояла  на  столі  в  блюдці  і  притрусивши  зверху  сіллю,  жадібно  смакував,  намагаючись  приховати  своє  хвилювання,
- Ні!  Ніде  не  їв  кращої  бараболі,    як  у  нас!  Як  би  ви  знали,  як  хочу  до  ставу!  Я  так  за  всім  сумував…
Запихаючи  в  рот  бараболю    за  бараболею,  посміхнувся  до  бабусі,  
-    Я  тут  побуду  трохи!  Заготую    на  зиму  дров  та    в  лікарню  поїдемо,треба  очі  лікарям  показати,    можливо,  якісь  окуляри  треба…
Бабуся  задумалася,  хитнула  головою,
- Зрозуміле  діло…    Мене  не  обдуриш,  хочеш  Оксану  побачити…  Поїси,  краще  ляж  поспи,  ти  ж  з  дороги,    виморений…
Кивнувши  рукою,    бабця  вийшла  надвір,  присіла    на  стілець,  що  стояв  неподалік  від  криниці.  Щось  бурмотіла  про  себе  і  час  від  часу,  примружуючи  очі,  дивилася  до  сонця.
Микола  взявши  рушник    з  шафи,  вийшов  з  хати,
- Я  піду  до  ставу…    Скупаюся  з  дороги,    як  стане  спекотно,  тоді  відісплюся...
   З  радістю,    з  легким  хвилюванням  йшов  до  ставу.  Роздивлявся  навкруги,  на  дерева,  на  трави  на  ту  стежку,  по  якій  бігав  в  дитинстві.  Хотів  знайти,  щось  знайоме  та  лише  дивувався,  що  дерева,  тополі,  берізки,  клени,  тоді  були  молоденькі  ,  а  тепер    стояли  біля  ставу  стрункі  і  високі,  мов  охоронці.  А  тополі,  здавалося,    аж  дістають  синяву  неба.  А    ті  берізки,  з  яких  колись  брали  сік,  виросли  справжніми  крислатими  красунями.      Здивовано  подивився,  на  кущі  шипшини,  адже  тоді    тут    їх    і  не  було.    І  ось  нарешті    показався  невеликий  пагорб  і    широкий  став.  Хотів  одним  поглядом  захопити  всю  картину  ставу  та  де  там,  красень,  подумав  посміхаючись.  Вода    в  ставку  здалеку  рябила,  переливалася    синім  кольором  з  зеленкуватим,  час  від  часу  виблискувала  на  сонці  і  миттєво  сріблилася.  Неподалік    в  воді,  під  обривом,    привернули  увагу  гуси  .  О!  почухав  голову  по  -  звичці,  як  в  дитинстві,  цікаво,  а  карасики  тут  ще  є?    
       За  кущем  шипшини  над  обривом    сидів    чорнявий    хлопчина,    в  руці  тримав  невеличкого  прута.  Побачивши  Миколу  швидко  піднявся  на  ноги    і  здивовано  запитав,
- Дядьку,  ти  когось  шукаєш?
В  Миколи,  аж  обличчя    перекосило  від  несподіванки,  немов  струм  вдарив  в  голову,  це  кругленьке  обличчя  десь  бачив?    Де?  Думка  за  думкою,  картинки  за  картинками  миготіли  перед  очима,  а  потім  несподівано  для  хлопця,    різко  розвернувся  і  швидкою  ходою  попрямував  назад,  до  хати.  Бабуся,  побачивши  його,  від  несподіванки,  аж  піднялася,  
- Що  вода    холодна,  що  повернувся  так  швидко?
Він  не  слухав  її  .…  В  хаті,    з  старої  шафи  дістав  фотоальбом  і  всі  фото  висипав  на  стіл,  виглянув  до  бабусі,
- Я  прошу  бабусю,  підійдіть  сюди!
 За  мить    старенька,  розмахуючи  руками,  поспіхом,  присіла  біля  столу,
- О,  що  це  ти?  Вирішив  дитинство  пригадати?Він    знервовано  передивлявся  старі,  ледь  рижі  фото  і    різко  відкладав  в  сторону.  
Старенька  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти  нащо  онук  погукав  її.  Нарешті    він  знайшов  своє  фото,  внизу  надпис  –  «мені  дванадцять  років».
Знервовано  бігав  очима,    то  по  фото,  то  до  бабусі.  Почервонів,  піт  виступив  на  чолі.  Ледь  тремтячим  голосом  сказав,
- Бабусю,  це  мій  син!  Бабусю  він  не  байстрюк!  Чуєте,  не  байстрюк!  
Сльози  радості  затьмарили  очі,  він  підніс    їй  фото  під  самий  ніс.
-  Уважно  подивіться,  це  ж    я  !  І  він  зараз  майже  такий  самий,  невже  ви  не  бачили?  І  чому  Оксана  нічого  вам  не  сказала?!
-  Заспокойся,  -  витираючи  тремтячою  рукою  сльози,  ледь  чутно    промовила  бабуся.  Я  ж  бачу  погано,  майже  нікуди  не  ходжу,  навіть  на  цвинтар,  а  тут  паркан  такий,  ще  й  виноград.  А  Оксану  може  раз  в  місяць  побачу  то  привітається  і  швидко  в  хаті  зникає.  А  Ольга  від  смерті  Петра,  вірніше,  після    поминок  ні  разу  навіть  не  привіталася.
-  А  мама,  що  теж  ні  разу  не  бачила  хлопчика,  як  звати  його,  хоч  скажіть?
 -  Не  було  з  мамою  мови  про  це,  ти  ж  знаєш,  як  приїде  вся  в  роботі,  і  білизну  треба  попрати  і  в  хаті  прибирає,  а  на  другий  день    вже  й  їде.  Нічого  не  говорила,  мабуть  і  не  подумала,що  може  таке  бути.  А  звати  Сашком    знаю,  знаю  вже  кілька  років  в  школу  ходить,  гарно  навчається.  Це  мені  тітка  Кладія  розповідала,вона  мені  часом  молоко  приносить,  ось  і  все,-    старенька    приклала  руки    до  грудей
Запала  мовчанка…
Микола  сидів  з  опущеною  головою  над    фото.
Бабуся  продовжила,
- А  ти    ж  таки  порушив    моє  прохання,  бісова  твоя  душенька!  Якби  ж  я  знала…  Що  ж  ти  накоїв?  І,  як  тепер  будеш  розгрібати  це    все?
Микола,  підійнявши  голову,  задумливо,  з  сумом  дивився  на  бабусю,
- Будемо  розгрібати,  як  ви    сказали,  ввечері    разом  підемо  до  них...  Що  скажете?  Адже  я  не  знав,  думаю  пробачить  Оксана,    клялася  ж,  що  кохає  і  чого  мовчала?  Не  розумію…    Мабуть  розмова    важка  буде  та  я  не  відступлюся!  Ніколи  і  нікому  не  дозволю,  щоб  мого  сина  називали  байстрюком.
                                                                                                                                                                                           Травень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я все уявляю, що це ти ( слова до пісні)

Летить  у  небі  лебедина  зграя,
А  я  услід  шепочу  їм:"  щасти"
Мене  за  плечі  вітер  обіймає,
А  я  все  уявляю,  що  це  ти.

Берізки  віти  шелестять  так  тихо,
Їм  хочеться  любові  і  тепла.
Для  мене  ж  голос  твій,  то  ціла  втіха,
Такий  дзвінкий,  мов  води  джерела.

Біжу  до  річки,  чую  прохолоду,
Латаття  жовте  у  вінки  сплелось.
Дивлюсь  мов  в  дзеркало  в  прозору  воду,
Там  відображення  твоє  здалось...

Всміхнулося  до  мене,  привіталось
І  руки  простягнуло,  ось  вони...
Враз  хвилі  в  річці  швидко  загойдались,
На  воду  падав  білий  цвіт  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

І більшого в житті не треба. ( пісня )

 Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б    тебе  одну  таку  любити,
Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Щоб  дарувать  тобі  букети  квітів.

Будить  щоранку  оченьки  твоі,
Тим  ніжним  і  солодким  поцілунком,
І  дарувать  життя  щасливі  дні,
Щоб  ти  в  житті  не  знала  більше  смутку.

Щоб  посміхалось  личенько  твоє,
Від  щастя  розквітала  твоя  врода,
Щоб  відчувала  що  у  тебе  є,
Від  Господа  Святого  нагорода.

За  той  твій  хрест,  що  ти  в  житті  несла,
Не  сердилась,  і  Бога  не  гнівила,
За  те,  Святий  Господь  з  Небес  послав,
Тобі  кохання  вірне,  незрадливе.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б  світились  щастям  твоі  очі,
Щоб  мліли  ми  від  світлих  почуттів,
І  дарували  щастя  мить  щоночі.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Прошу  одне  лиш  в  Господа  на  небі,
До  подиху  останнього  любить,
І  більшого  в  житті  мені  не  треба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідний поклик - оберіг

Копиці  хмаровиння  з  решета  немов  би
Розсіяли  дощу  дрібні  краплини.
Лиш  очі,  що  далекі  тихо-тихо  мовлять,
Хоч  заблукала  в  них  журба  росинно.

Чому  наповнились  вони  відтінком  смутку?
І  де  поділась  радості  іскрина?
Розлуки  пережить  би  невимовну  скруту,
Яка  у  серці,  мов  шипи  ожини.

...Між  ними  відстань  і  війни  гарматний  постріл,
Дощі  дрібні  із  сивим  хмаровинням.
З  росинкою  блакить  очей  -  цей  рідний  поклик  -
Від  смерті  оберіг  в  бою  єдиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Надія Башинська

ЗАЗИРНУЛА БЕРІЗКА У ВІКОНЦЕ РАНЕНЬКО…

Зазирнула  берізка  у  віконце  раненько,
відзеркалились  віти  її  у  вікні.
У  колисочці  доня  моя  спить  маленька,  
соловейко  на  гілці  їй  співає  пісні!

Ніжно  промінь  ясненький  ручки  й  ніжки  цілує  
і  волоссячко  пестить...  вже  й  на  щічку  злетів.
Ой,  який  він  гарненький!  Ой,  який  він  тепленький!
Доня  очки  відкрила  -  в  погляді  заяснів.

І  шумить  під  віконцем  тихо-тихо  берізка,
оксамитове  листя  прикрашає  роса.
Вже  проснулась  рідненька,  тягне  ручки  до  мене.
Це  найбільше  багатство  і  найбільша  краса.

Зазирнула  берізка  у  віконце  раненько,
загойдалися  віти  від  радості  знов.
Бачить  наша  берізка,  як  тут  рано-раненько
своїй  донечці  з  сонцем  я  дарую  любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Надія Башинська

ОСЬ ШИРОКА ДОРОГА…

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте.  Ну,  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?

У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
А  буває  ж  і  хмарно,  є  вітер  лихий.
У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
Озирнись.  Подивися,  як  пройшов  тут  день  твій?

Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
І  радієш  усьому,  що  маєш  в  житті.
Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
То  і  зарослі-хащі  легко  зможеш  пройти.

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте...  ну  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


*SELENA*

ВОЛХІТКА

де  барвінком  день  уплівся
ув  зірча́стії  сріблистя
по  цвітінню  боса
поки  Нічка  мольфувала  темнокоса
я  спішила
ув  сузір’я  Ліри...
—  віриш???

десь  кипіли  водоспади
градом
перестукувалися  дні
і  круки  кололись  у  стерні
там  в  сузір’ї  Ліри
—  віриш???
звіздарі  Любов  квітчали
там  збирала  чари  я  
з  любистку  незабудок
і  медв’яний  трунок
із  цнотливих  орхідей
сниво  із  лілей
і  жита  високі  де
у  волошках
                 краплі  Мюскаде
я  купалась  в  диких  росах
щоб  збулося
суголосся
двох  світів

солодив
волф  октави
вабив
у  тумани
і  шаманив  струни  серця
щоби  герци
щебетали
воскресали

Зоряниця
щоб  палала
розцвітала
обнімала
ніжністю  див  Ліри
—  віриш?.....

----------------
2012р.

--------------------------------
илюстрація  Жозефіна  Уол

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836412
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Віталій Назарук

РАНКОВІ КРИЛА

Чи  ти  стрічав  світанок  в  полі,
Чи  спав  в  квітучому  саду?
Чи  дякував  щасливій  долі,
Що  не  спинялась  на  бігу?

Чи  щастя  бачив  через  сльози,
Ловив  вітрисько  у  хлібах?
Чи  не  соромивсь,  коли  грози,
Страх  відбивали  у  очах?

Чи  йшов  ранесенько  до  річки,
Босоніж,  де  бринить  роса?
Тобі  вклонялися  вербички,
Тебе  вітали  небеса.

Як  серце  птахою  летіло,
А  ти  на  зустріч  сонцю  йшов.
І  набиралось  сили  тіло,
І  окрилялася  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836407
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Ніна Незламна

Одна надія

                                                                                                           /повторно  /
Життя  жорстоке…  Часом  забажаєш  закричати
Ти  неспроможній,  хоч  в  тебе    серце  рветься  на  шматки
Війни  жахіття…  Ніхто  з  нас,  не  хоче  це  сприйняти
Бо  прагне  миру!Щоби  стрічати    ранки  залюбки!

Тож    ми  ж  є  люди!  Не  якісь  там,    в  залізних    клітках    звірі
Невже  не  здатні,  порозумітись  на  одній  святій  планеті
Жадібність,  заздрість…  Нищить  мир,  давно  нема    довіри
На  жаль,  сусід  наш…  Зневагу  не  тримає  в  секреті…

 Пройшло  п`ять  років…  Скільки  воїнів  полягло  в  війні
Ніхто    й  не  думав…  Що  горітиме  вкраїнська  земля
Чи  знала  мати…  Як  співала  колискові    пісні
Що  упаде  син…  На  сході….  Серед    житнього  поля….

Хати  -  руїни…  Біль,  журба,  страждання  материнське
Чи  зрозуміє….Той,  що  не  провів  сина  в  солдати
Суільки  лукавства…  .  Весілля    в  барах,бризка  Шампанське
Ні  той  не  буде…  Ніколи  за  іншими  страждати….

Змінилась  влада…  Хтось  хотів    цього,  а  хтось    зовсім  ні
Вклавшись  на  кріслах…    Збагачували  шаленні    статки
Одна  надія….  Спинить  війну  і  повернуть  синів
Щоб  мир  повсюди!  І  нічия  не  плакала    мати!

Хай  світла  мрія,    сповиває  кожне  дитя,  родину
Вірити  треба!  Іншого  виходу  в  нас    не  має
Щоби  єдині!  Лише  так  збережемо  Україну!
Нехай    народ  наш….  Більше  ніколи  горя  не  знає!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836404
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Валентина Ланевич

Як кохання в крові.

Як  кохання  в  крові,
Не  позбутись  його.
І  чекаєш  зорі,
Щоб  воно  в  сон  прийшло.

Душу  спомин  ятрить,
Доля  креслить  дугу.
Зупинити  б  ту  мить,
Провести,  щоб  пряму.

Де  любов  двох  сердець
Зігрівала  тіла.
Нас  розлучить  лиш  смерть,
Я  -  навіки  твоя.

Бринять  сльози  в  очах:
Щастя,  радість  моя.
Невблагатний  в  нас  час
Та  ще  спів  солов’я.

24.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836339
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Galkka2

Зниклі вірші

Ще  одна  ніч...

Вставляєш  ключ…вернувся  ти  додому,
У  хаті  дим  стелився  по  стіні,
А  я  стою  в  туфлях  у  мікрофона,
Танцюють  тіні,  малюють  їх  вогні.
Чікаго-стиль  ввірвався  нам  в  кімнату,
Вініл,  прошу,  постав  у  грамофон,
Ми  будем  час  у  просторі  мотати,
Ігривий  свист  почую,  наче  фон..
Вино  стоїть  по  келихах  розлите,
Коралі  ніжно  шию  обтягли,
А  ми  немов  танцюєм  у  софітах,
Долоні  вмить  на  талію  лягли.
Поглянь,  сюжет  зійшов  із  кіноленти,
Ти  в  роль  ввійшов,  джект-пот,  мов  з  казино,
Жартуєш  ти,  люблю  я  ці  моменти,
Буденність  є?  хіба  не  все-одно?..

Любить  -  не  любить....
Кудлаті  білі  хмари  по  небу  розстелились,
Застигли,  мов  з  мольберту,  у  них  птахи  губились,
Немов  люстерко  мрії  для  сонечка        ставочок,
Проміння  опустило,  зробило  там  ковточок....
Ось  верес  розростався  і  плів  свої  кутки,
У  ньому  я  лежала,  думки  немов  нитки,
А  вітер  грався  ніжно,  сховався  у  траві,  
Лоскоче  нагло  пяти,  так  весело  мені.
Яке  яскраве  поле:  волошки  є  і  мак,
Ромашки  ще  вклонились,  немов  прислали  знак,
Пелюстки  вириваю,  гадаючи  сто  раз,
"Чи  любить  -  чи  не  любить",  дізнаюся  від  вас.
Одна  сказала:  "Любить",  а  інша  -  навпаки,
Тепер  я  вже  нащурилась,  насупились  хмарки,
Та  ти  смієшся  лагідно,  гойдаючи  в  руках,
"Яка  ти  ще  забавненька,  тебе  я  лиш  чекав".
Лишилась  я  ромашечок,  нехай  собі  цвітуть,
Мене  одну  кохаєш  ти,  у  цьому  є  вся  суть!

Він-мій
Він  -  мій  і  не  тягніть  до  нього  руки,
Минуле  ваше  зовсім  не  живе,  
Він  -  мій,  відчули  смак  розлуки,  
Пустіть  уже,  для  вас  це  все  чуже.
Він  -  мій,  у  вас  була  ця  змога,
Творити  щастя,  ніжність  і  тепло,
Він  -  мій,  вже  наша  йде  дорога,
А  ви  ж  кричали:  нам  все  все-одно.
Він  -  мій,  нікого  я  не  впущу,
Бо  серце  в  нього  тьохкає  моє,
Свою  я  душу  на  шматки  розпущу,
Від  вас  бороню  я  тепер  своє.
Він  -  мій,  він  вам  дарив  теж  квіти,
Сніданок  в  ліжко  з  кавою  в  руках,
Та  те  що,  ви  не  вміли  оцінити,
Просила  я  у  Господа  в  листах.
Він  -  мій!  Живе  тепер  в  любові,
Сім'я  дорожча  нам  завжди  й  за  все!
І  навіть,  якщо  ви  пройдете  поряд,
Не  гляне  він,  для  нього  я  -  святе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836398
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Новоградець

Тридцята ОМБР

Карбує  крок  тридцята  Новоградом,
Виблискує  в  колоні  БТР.
В  святковий  час,  в  День  Пам'яті  парадом
Ідуть  в  строю  бійці  ОМБР.

Захоплення  не  скрити  на  обличчі
Дівчатам  і  притихлій  дітворі.
Для  них  каштани  мирно  палять  свічі
І  ластівки  гасають  угорі.

А  там  міняють  дизелі,  в  тридцятій,
Спішать  броню  поставити  на  хід.
В  найближчі  дні  погрузяться  солдати,
Потягнуться  у  поїзді  на  Схід.

В  боях  було  відстояно  тобою
Лице  твоє  і  честь,  ОМБР.
Де  кров  лягла  на  соняшник  росою,
Там  мак  цвіте  між  злаками  тепер.

І  буде  хай  закрита  для  дитини
Ціна  святкових  залпів,  холостих  -
Палаючі  в  степу  бронемашини
І  ті,  хто  їх  покинути  не  встиг.

А  нині  йде  шеренгами  заміна  -
Тарасів  дух  у  полум'ї  не  вмер!
Ідуть  твої  солдати,  Україно,
Озброєні  бійці  ОМБР.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836387
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Валентина Малая

Доброта й Любов- то є найкраще

[color="#8000ff"][i][b]
Доброта  й  Любов-  то  є  найкраще,
Що  придумав  Бог  для  всіх  людей.
Хай  вони  фонтаном  із  всіх  хлещуть
Щиро  і    відверто…              без  ролей!!

Маски  не  потрібні  серцям  рідним.
Лиш  відвертість  ,правда  й  простота.
Хто  не  любить,той  ,звичайно,бідний.
То  «неповноцінність»-самота…

Найрідніший-близько  й  завжди  поруч.
Істинна  Любов  –  то  навіки!
Коли  любиш,-  не  "підеш  ліворуч".
Будьте  справжніми  ,жінки  й  чоловіки!

Час-то  наш  порадник,може,недруг
Інколи  лікує  й  так  біжить…
Ніби  дзиґою  хтось  крутить  коліщатко...
Бережімо  і  цінуймо  кожну  мить…

Все  летить,міняється  і  плине,
Мить,що  вже  була,-не  повторить…
Вірне  лиш  Кохання  …лебедине…
Істинна  Любов-  животворить!

25.05.2019р.[/b]
/картинка  наз."Любов-то  серця  гарні  відчуття"

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836377
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


яся

Не сотвори собі кумира.

   
             
                           Як  би  важко  не  було,
                           Та  коли  з  нами  Бог,
                             Він  силою  нас  наповняє
                             І  хрест  нести  помагає.
                             Сьогодні  хтось  тобі  друг,
                               А  завтра  вже  ворог.
                               З  часом  все  перетреться
                               На  порох.  Та  гірше
                               Коли  ти  сам  собі  ворог,
                               Коли  все  єство  твоє  морок.
                               Ото  морока  -  
                               Невпіймана  сорока,  
                               Що  поцупила  твою  ідею
                               І  понесла  у  світи.
                               Засвіти,  Ісусе  Христе,
                               У  душах  наших
                               Світло  твого  Богопізнання,
                               Щоб  прогнати  той  морок  душі.
                               І  хай  не  спокушають  нас  бариші.
                               Істинна  любов  
                               Так  потрібна  кожній  душі.

                               Смакую  твоє  вино  любові,
                               Настояне  на  слові  і
                               Розділяю  з  тобою  
                               Свій  корж  життя.
                               І  невідомі  ще  нам  почуття
                               Проникають  у  наші  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836359
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  дошку"!  
                                                                 Без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Капелька

Весна сюрпризами полна

Опять  увидел  чудеса
-Стеною  стали  небеса.
На  горизонте  облака  
Помяли  вдруг  себе  бока.

Собрались,  словно,  по  делам
Решать  к  каким  лететь  местам.
Прогноз  какой  передают?
Дожди  иль  солнечный  уют?

Весна  сюрпризами  полна.
То  снег  на  Пасху,  то  гроза
И  сразу  тёплый  дождь  идёт,
Потом  всё  быстро  расцветёт.

Ну  и  конечно  облака
Имеют  важные  дела.
Они  погоду  создают
И  настроенье  всем  несут...

Опять  взглянул  на  горизонт,
Сегодня  отдыхает  зонт,
Ведь  Солнце  видно  в  вышине
В  прекрасной  чудной  красоте.

                     Начало  мая  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наче наречена у вінку

Зацвіла  калина  білим  цвітом,
Наче  наречена  у  вінку.
Закружляла  в  вальсі  гордовито,
Залишивши  сльози  на  листку.

Закохавсь  туман  у  неї  зранку,
Притулявся  й  ніжно  цілував.
Подививсь  на  неї  наостанку
І  у  травах  почуття  сховав.

Прилетів  з  країв  далеких  вітер,
Прохолодою  вдихнув  в  лице.
Кинув  їй  під  ноги  зорецвіти,
А  вона  всміхнулася  за  це.

Тільки  й  він  не  був  у  неї  довго
У  далекі  мандри  поспішив.
Навіть  не  лишив  цілунку  свого,
А  самотність  лише  залишив.

Дарувало  небо  волошкове,
Для  калини  сонячне  тепло.
Відчувалось  почуття  казкове,
Справжнє...  Більш  такого  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836207
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Galkka2

Очі кольору гарячого шоколаду

А  твої  очі  кольору  горячого  шоколаду,
У  них  я  завжди  знаходжу  відраду,
У  них  розчиняюсь,  у  них  глибина,  
У  них  диво-мудрість  немов  із  холста.
У  них,  наче  чари,  у  них  є  тенета,
У  них  наче  зовсім  окрема  планета,
У  них  моє  щастя,  у  них  є  вогонь,
І  кожен  твій  погляд  проходить  до  скронь.
У  них  є  минуле,  у  них  є  майбутнє,
У  них  всі  моменти,  що  є  незабутні,
У  них  наче  космос  і  шлях  до  душі,
У  них  я  шукала  до  серця  ключі.
У  них  чудо  вирій  і  ти  мій  вельможа,
У  них  є  кохання...без  них  я  не  можу!
У  них  таємниця  усього  життя,
Вдивляюсь  уважно...відбилась  в  них  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836209
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я зіткала кохання з добра

Я  зіткала  кохання  своє,
З  почуттів  і  цілунків  гарячих.
Десь  у  лісі  зозуля  кує,
А  берізка  чомусь  тихо  плаче.

Переповнює  серце  блакить,
Що  зависла  вгорі  наді  мною.
Подих  ніжності,  то  така  мить,
А  ще  краще,  коли  ти  зі  мною.

Коли  просто  за  руку  візьмеш
І  усмішку  свою  подаруєш.
У  країну  казок  поведеш,
Чи  уста  поцілунком  змедуєш.

Я  зіткала  кохання  з  добра,
Додала  туди  пахощі  літа.
Щоб  дорога  життєва  вела
У  країну  казкового  світу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836109
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Поцілунок ранковий

Поцілунок  ранковий  метеликом  ніжно
Доторкнувсь  невагомо  трояндових  губ.
І  серця  поєднала  щаслива  суміжність,
Сильний  поклик  душі,  ніби  дзвін-перегук.

Поцілунок  ранковий,  як  сонячний  дотик.
І  небесна  всміхнулася  радісно  вись.
І  не  треба  цим  двом  дивовижних  екзотик,
Тут  міцніє  життя  животворного  вісь.

Поцілунок  ранковий  -  дарунок  коханій.
Це  надія  і  вірність  -  щастя  перлини.
Чарівна  пісня  лине  -  любові  осанна,
Бо  кохана  у  світі  тільки  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836118
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Надія Башинська

ЩОСЬ ШЕПНУЛА МЕНІ ГІЛКА ЯБЛУНІ ЗНОВ…

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  до  мене  вони
         на  твоєму  крилі  прилетіли.

Загойдав  ніжно  вітер  ту  гілку  в  цвіту,
і  душі  моїй  весело  стало.
Я  у  відповідь  їй  нашептала  свої,
ті  слова,  що  сердечко  сказало.

         Скажи,  вітре  легкий,  ти  куди  їх  поніс,
         ті  слова,  що  так  серденько  гріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  від  мене  вони
         на  твоєму  крилі  полетіли.

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         І  шепоче  мені  вітер  тихо  в  саду:
         "Від  милого  вони  прилетіли..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Башинська

ЯКЩО РОБИШ ДОБРО…

Якщо  робиш  добро,  то  ти  добрий.
Потребує  твого  світ  тепла.
Не  ховайся  в  юрбі  перехожих,
доброти  ж  бо  настала  пора.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

Не  сумуйте  за  тим,  що  минуло,
і  що  сонячне  літо  пройде.
Те  зерно,  що  посіяв  сьогодні,
у  майбутнім  твоїм  проросте.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

А  ще  друзів  хай  буде  багато,  
допоможуть  тобі  у  житті.
З  ними  легко  у  будні  і  в  свято.
Там,  де  зможеш  -  підтримаєш  ти.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дзвінкоголосся чарівне

Замилувалася  пташиним  співом,
Дзвінкоголоссям  їхнім  чарівним.
Він  доторкнувся  серця  мого  дивом
І  залишився  ніжністю  у  нім.

Лилися  з  саду  їхні  перегуки,
Луною  розлітались  в  береги.
І  оживали,  розквітали  луки,  
Світило  ясне  сонечко  згори.

Роси́  перлини  падали  у  трави,
Пісні  спішив  послухать  стрибунець.
В  блакитнім  небі  хмари  кучеряві,
Гонив  удаль  веселий  вітерець.

Така  краса,  що  вам  не  передати,
Пташиний  спів  зачарував  мене.
І  так  чомусь  схотілось  підспівати,
Бо  спів  той  кожне  серце  стрепене.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835950
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Башинська

ВИШИТІ СОРОЧКИ

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  повні  колосочки.
Гляньте,  вишиванки  одягли  синочки.

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Вишиті  сорочки  в  донечок  є  нові,
квітне  тут  любисток,  ґрона  калинові.
Нехай  ваша  доля,  діточки  рідненькі,
та  й  буде  щаслива...  вишивали  ж  неньки!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  море  колосочків...
Гарні  вишиванки  в  доньок  і  синочків!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Місячні сонати

Розлетілись  місячні  сонати,
Полетіли  в  серденько  твоє.
Не  дали  тобі  сьогодні  спати,
Також  розтривожили  моє.

Враз  думки  переплелись  з  твоїми
І  з'явились  в  множині  питань.
Їх  морозили  так  довго  зими,
Додавали  смутку  і  страждань.

У  твоїх  очах  волошки  сині
І  веселки  радісне  тепло.
Відчуваю  почуття  єдині
І  надійне  і  міцне  крило.

Що  тобі  у  відповідь  сказати,
Слів  багато  і  думок  в  душі.
Хай  звучать  нам  місячні  сонати
І  в  коханні  пишуться  вірші.

Покищо  веди  мене  у  літо,
Там  де  роси  краплями  дзвенять.
Де  шепоче  про  кохання  вітер
І  слова  закохані  летять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835775
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


OlgaSydoruk

Вам не грустно, что когда-то…

Вам  не  грустно,что  когда-то…
Что  когда-то  навсегда
Уведут  и  вас  куда-то?..
И  неведомо  куда…
Украдёт  когда-то  вечность  -
И  малиновый  рассвет,
И  сандаловые  свечи,
Что  пылали  столько  лет…
Уворует  сука-вечность
И  янтарный  амулет,..
И  ажурные  корсеты,
И  затопленный  корвет…
И  виниловое  эхо,
И  разбитый  патефон,
Искромсавши  болью  тихой
(Под  молельный  перезвон…)
И  оставит  только  ноты…
С  параллелями  планет…
Дав  мгновение  (за  что-то)  -
Не  тушить  горячий  свет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ніна Незламна

Оберіг для України!

Проснулася    спозаранку
Прасувала  вишиванку
 Залюбки  я  одягнуся
Туди  ,сюди  повернуся
А  звати  мене  Настуся.
 Тож  маємо  свято  нині
 У  садочку  і  в  родині
 Будем  радо  відзначати
 Співать  пісень,танцювати
Україну  прославляти!
 Земля  нині  в  вишиванці
Квіти  з  вітром  теж    у  танці
 Святу,  порадіймо    люди!
Нехай  мир  буде  повсюди!
 Оберіг  для  України
Хай  в  щасті  живуть  родини!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ніна Незламна

Частівки 3

Ой,  люди,  чекала  дива
Хотіла,    бути  щаслива
Ні  жоден,  чоловік  не  звик
Ой,-  кажуть,  -  Гостра  на  язик..
***
День  свободи,  гульки  в  клубі
Баби  стали  товстогубі
Рік  свині  то  так  годиться
В  кума  ж    рило  у  зіницях
***
Одягла  свиня  корону
П`яні  очі  на  корову
Що,  дивись,чи  й  не  дівиця
Дай  життям  насолодиться…
***
Співав  пісню  наш  Омелько
Наче  справжній  соловейко
Тільки  півень,  геть  злякався
Що  за  чудо,  де  він  взявся?
***
Таня,  сусіда  хвалила
Коли,  другу  чарку  пила
Як  розпили  вже  по  п  `ятій
Полягали  разом  спати
***
Час  чудовий    в  депутата
Все  дозволить  та  зарплата
«Ікра  красна»,  рибка,  пиво
Живеться  йому  щасливо…
***
Настя  твіст  затанцювала
Мужиків,  причарувала
 В  білій,  короткій    спідниці
Заздрять  баби  тій  блудниці
***
Депутати  мов  в  облозі
 Тож  вибори  на  порозі
Перевернуте  корито
 Всі  гріхи  під  ним  зарито
***
Так  чудово  працювали
Гроші  у  офшори  слали
Депутати  тепер  нові
Переодяглись  в  обнови
***
В    Раду  їдуть  депутати
Хтять  проводити  дебати
 Та  молодий  в  нас,  президент
Корупцію  знищить  -  ущент!
***
Мрія  у  людей  не  згасне
Що  буде  життя  прекрасне
Нам  би  Раду  розігнати
За  заслуги,  всіх  за  грати….
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835700
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ганна Верес

І щастя, і кара

Найбільше  щастя  для  людей  –
Їх  рідні  діти,
І  знає  кожен  з  нас  про  те,
Що  діти  –  квіти,
Але  ж  буває  й  навпаки,
Що  діти  –  кара…
І  так  було  і  є  віки…
Життя  ж  тікає…

У  тих,  хто  дітям  все  віддав,
Любив  без  міри,
Все  попливло,  немов  вода…
В  душі  –  зневіра,
А  старість  тихо  насіда,
Аж  нагинає…
І  діти,  й  ти  уже  злидар…
Біль  розпирає…

А  все  тому,  що  ти  забув
Науку  Божу:
Мало  узяти  на  сівбу
Зернятко  гоже  –
Його  зростить  маєш,  як  слід:
Вітри  щоб,  зливи.
Гартованих  чекає  світ,
А  не  лякливих.

З  сумління  вдячність  пророста,
Без  нього  –  горе.
Ця  істина  така  ж  проста,
Як  суша  й  море,
Тож  змолоду  про  старість  дбай,
Щоб  не  ридати,
Ласкай  уміру  і  давай,
Навчай  їх  дбати!
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835463
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець для нас ( слова до пісні)

Зажурився  ліс    весняний,  вимок  від  дощу,
А  над  берегом  тумани  падали  в  траву.
Прохолода  полонила  серцю  рідний  край,
Цілий  тиждень  була  злива,  а  тепер  розмай.

Приспів:

Ласкаве  сонечко  всміхнулося  до  нас
І  у  повітрі  зазвучав  чарівний  вальс.
Душі  мелодія  лилася  чарівна
Цей  подарунок  дарувала  нам  весна.

Білий  цвіт  упав  під  ноги,  наче  білий  сніг,
Застелив  усі  дороги,  так  рівненько  ліг.
Ти  мене  ведеш  за  руку,  запросив  на  вальс,
Танець  щастя,  навіть  в  луках,  закружляє  нас...

Хай  змедують  поцілунок,  солодом  уста,
Нехай  лишить  візерунок  у  житті  весна.
Тільки  я  і  ти,  нас  двоє,  з  нами  ще  любов,
Буде  литися  рікою,  ти  мене  знайшов...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835597
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Лилея

Ведь я не сплю! - Живу!

Весеннее  тепло  так  Душу  согревает  
Омыта  целительным  дождём
Ты  не  беги!
Остановись!
Ду́шу  послушай...
Внутри  себя...
Какое  состоянье!
В  Душе  покой  -  Любовь!
И  Радость,  что  течёт  по  жилам,
Ведь  я  не  сплю!  -  Живу!
И,  как  цветок,  Душа  раскрылась!
Питаясь  гармонией  вокруг!
И  вижу  то,  что  созидает!
Что  способно  Мир  преобразить!
Я  чувствую  Любовь!
Она  всё  знает!
Она  восторг,  гармония  и  жизнь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835623
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Амадей

Ну як мені не жить тобою

Ну  як  мені  не  жить  тобою,  
Коли  черемуха  цвіте,
Коли  напоєний  любов"ю,
А  в  небі  сонце  золоте.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  моя  душа  співа,
Я,  зачарований  тобою,
І  ллються  з  серденька  слова.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  нам  з  неба  зорепад,
Щасливу  зірку  шле  з  любов"ю,
Коли  квітує  цвітом  сад.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  так  хочеться  любить,
На  небі,  послана  тобою,
Для  мене,  зірка  мерехтить.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  в  душі  твоі  пісні,
Мене  наповнюють  любов"ю,
Мов  соловейко  навесні.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Чомусь  уже  не  знаю  я,
Я  вже  живу  лише  тобою,
Чарівна  зіронько  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835624
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Валентина Ланевич

Сліпець не кидає каміння.

Затишний  парк,  тінисті  липи,
Ті,  що  пізнали  вже  роки.
Поруч  Стоходу  тихі  схлипи,
В  кронах  заплутались  хмарки.

Дорога  вниз  до  абрикосів,
Котрі  в  ліловому  цвіту.
Скільки  ж  життя  ставило  кросів
До  мене  тут,  де  нині  йду?

Кого  стрічав  на  перехресті
Вмитий  дощем  у  часі  хрест?
Думки,  думки...Ви  повні  жесті,
Чи  віднайшли  свій  Еверест?

Здобуток,  що  дає  прозріння
І  душу  сповнює  теплом.
Сліпець  не  кидає  каміння,
Що  тисне  в  плечі  лантухом.

Вогонь  спокійний  в  очах  краще
Поту  соленого  край  вій.
Прекрасне,  цінне  і  насушне  -
Все  в  переплеті  в  ниті  мрій.

13.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835464
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019


OlgaSydoruk

Не разрешаю…

В  полнеба  -  тучи-корабли…
Похоже  -  видела  их  прежде…
Под  цветом  паруса  любви
Несут  название  надежды…
И  в  нашем  городе  -  дожди…
И  переменчиво  -  ненастье…
Не  разрешаю:  позвонить,
Не  разорвав,  себя  на  части…
Ты  не  захочешь  не  узнать:
Про  унесённое  годами…
(Не  позволительно  солгать  -
Перед  глазами-образами…)
Запрет  -  о  грусти  говорить…
И...  зацеловывать  запястья…
Ведь  не  возможно  упросить,
Не  напоив,  былою  страстью...
А  в  нашем  городе  -  дожди…
Расцвёл  тюльпан  из  самых  красных…
Не  разрешаю:  приходить
И  отнимать  чужое  счастье…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835525
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Galkka2

Як сонце і місяць за обрій зайдуть….

Як  сонце  і  місяць  за  обрій  зайдуть,
У  сутінках  зникне  планета,
Зі  мною,  коханий,  прошу  зАвжди  будь,
Лиш  ти  розірвеш  ці  тенета.  
Як  зорі  погаснуть  і  зникне  тепло,
Обійми,  я  знаю,  зігріють,
Тримай,  не  пускай,  так  потрібно  воно,
З  тобою  і  мрії  не  тліють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835532
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бузкове щастя

Лежала  гілочка  бузку  на  підвіконні,
А  вітер  пив    з  неї  росу,  хтось  взяв  в  долоні.
До  серця  свого  притулив,  воно  забилось,
Кохаю,  враз  проговорив,  тепло  з'явилось.

Палали  квіти  чарівні  неначе  ватра,
Бузок  коханий  ніс  мені  на  кожне  свято.
Він  мав  малинові  квітки,  немов  намисто,
Лягали  на  папір  рядки  грайливо  -  чисто.

І  зародилося  в  душі  палке  кохання,
Разо́м  із  ним  лились  вірші  аж  до  світання.
Як  зацвітав  бузковий  цвіт  весняним  ранком,
Він  з  двору  пах  на  цілий  світ  в  туман  світанком.

Лилися  пахощі  бузку  і  розливались,
Кохані  руки  до  плечей  моїх  торкались.
Я  зашарілася  від  цього  мов  зомліла,
Коханням  гілочка  бузку  в  душі  горіла.

Бузок  коханням  говорив,слова  летіли,
А  ми  мов  птахи  нальоту  кохання  пили.
В  обіймах  я  була  твоїх  -  бузкове  щастя
Згори  нам  сипалось  до  ніг  в  гарячих  страстях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835418
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бузкове щастя

Лежала  гілочка  бузку  на  підвіконні,
А  вітер  пив    з  неї  росу,  хтось  взяв  в  долоні.
До  серця  свого  притулив,  воно  забилось,
Кохаю,  враз  проговорив,  тепло  з'явилось.

Палали  квіти  чарівні  неначе  ватра,
Бузок  коханий  ніс  мені  на  кожне  свято.
Він  мав  малинові  квітки,  немов  намисто,
Лягали  на  папір  рядки  грайливо  -  чисто.

І  зародилося  в  душі  палке  кохання,
Разо́м  із  ним  лились  вірші  аж  до  світання.
Як  зацвітав  бузковий  цвіт  весняним  ранком,
Він  з  двору  пах  на  цілий  світ  в  туман  світанком.

Лилися  пахощі  бузку  і  розливались,
Кохані  руки  до  плечей  моїх  торкались.
Я  зашарілася  від  цього  мов  зомліла,
Коханням  гілочка  бузку  в  душі  горіла.

Бузок  коханням  говорив,слова  летіли,
А  ми  мов  птахи  нальоту  кохання  пили.
В  обіймах  я  була  твоїх  -  бузкове  щастя
Згори  нам  сипалось  до  ніг  в  гарячих  страстях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835418
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Олекса Удайко

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Надія Башинська

МАМА НАСІЯЛА КВІТОК БАГАТО!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Мальви  розкрили  пелюсточки  ніжні,  
пахне  любисток  та  м'ята.
Повниться  щастям  батьківська  хата,
є  радість  у  мами  і  в  тата.

Сонячно  квітнуть  уже  чорнобривці,
і  паничі  вгору  в'ються.
Повниться  щастям  батьківська  хата,  
бо  ж  внуки  так  дзвінко  сміються!
Туляться  личком  до  мами  і  тата.
Ой,  які  ж  ніжні  та  милі...
Повниться  щастям  батьківська  хата,
бо  там,  де  є  цвіт  цей...    Щасливі!

Мама  насіяла  квіток  багато,
є  матіола  й  троянди.
Дуже  тут  гарно  квітнуть  жоржини.
Я  хочу  -  хай  буде  так  завжди.
Хай  веселиться  у  квітах  хатина,
добре  тут  в  будні  і  в  свята.
Любить  й  шанує  квітка-дитина
рідне́ньких  матусю  і  тата!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Дуже  радіє  всім,  біля  криниці,  
в  ґронах  червона  калина.
Світиться  щастям  батьківська  хата:
зібралась  додому  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До мами приїжджайте, діти, вчасно

Щоб  очі  мамині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах,
До  неї  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях.

Бо  найдорожча  це,  звичайно,  мама,
Яка  подарувала  вам  життя
І  теплих  почуттів  і  ласки  гаму,
Відкрила  вам  дорогу  в  майбуття.

І  не  шкодуйте  слів  подяки  неньці,
Вклоніться,  діти,  низько  до  землі,
Бо  завжди  виглядає  вас  рідненька,
Любов  її,  мов  промінець  в  імлі.

До  мами  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях,
Щоб  очі  неньчині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах.


(Від  щирого  серця  вітаю  всіх  одноклубників  з  Днем  Матері!  Любові,  поваги  Вам  від  дітей.  Будьте  здорові  і  щасливі!)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Амадей

На струнах серця

А  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

І  душа  співає  з  солов"ями  в  гаю,
Й  зорі  посміхаються  вгорі,
Кожен  вечір  люба  я  тебе  чекаю,
А  кохання  в  серці  полум"ям  горить.

Вийди  моя  доленько,  місяць  повний  в  небі,
Шле  тобі  цілунки  з  неба  весняні,
Із  піснями  й  серце  я  послав  до  тебе,
Мені  серце  замінили  солов"я  пісні.

І  співає  пісня  в  грудях  замість    серця,
І  кохання  ватрою,  полум"ям  горить,
Серцем  я  з  тобою  й  думкою  святою,
Я  чекаю  нашу  найсвятішу  мить.

Усміхнеться,  знаю,  нам  щаслива  доля,
Буде  нам  світити  сонечком  в  житті,
Будуть  квітнуть  квіти  на  життєвім  полі,
Будем  в  щасті  і  любові  по  життю  іти.

Бо  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835359
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Валентина Ланевич

Не відпускай, моя любове.

Високе  небо  в  хмарах,  сонце
І  ще  курличуть  журавлі.
А  почуття  пливуть  у  серце,
Нові  розбурхують  жалі.

Не  відпускай,  моя  любове,
Не  відпускай  -  то  наш  політ.
Темніє  небо  вечорове,
Без  тебе  так  тьмяніє  світ.

Ховаю  сум  глибоко  в  грудях,
З  тобою  поруч  день  при  дні.
І  хоч  окремо  ми  на  людях
Та  в  пам’яті,  як  у  вікні.  

Слова  твої,  короткі  фрази,
Подій  стрімких  минулих  біг.
В  душі  відклалися  що  зрази,
Де  перламутру  шар  заліг.

11.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835256
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ БЕРІЗКИ ШУМЛЯТЬ ЗА СЕЛОМ…

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
спить  безименний  солдат  вічним  сном...
Тут  земля  знов  у  ранах.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Ой,  як  багато  по  світу  таких
із  ясними,  як  цвіт,  іменами.
Йдуть  вони  завжди  попереду  нас.
Є  ж  їх  скільки  й  за  нами...

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Злиться,  вирує  розлючений  звір  
в  душах  тих,  хто  любові  не  знає.
І  молодий  йде  солдат  знов  у  бій.
Нас  усіх  захищає.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
вже  заплатив  за  життя  тут  солдат...
Чом  земля  знов  у  ранах?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Ніна Незламна

Не сплете віночка /рим. проза /

Ой,    тече  річка  невеличка,  йшла      дівчина  на  місточок…  А  навколо  квіти  квітнуть,    стрімкий  погляд  на  горбочок…    А  там,  видно  між  дерев,  її    коханий,…Та  чомусь  із  іншою  милий  і  жаданий..
 Пелюстки  ромашки,  розвіював    вміло    вітер,  по  тілу  мурашки.  Лупить  серце,  немов      в  бубон,    нема,  як  змовчати….    Як    бачити    ту    картину  -      хочеться  кричати…  Либонь  вчора  її  пестив,    дарував  обручку.    Що    ж  за  ніч  усе  змінилось?  Брав    іншу    за  руку…    Вітерець  то  наче  літній    та    душу  не  гріє…  Зирить  пташечка  маленька,    співати  не  сміє…  Мов  відчула  біль  дівчини,  в  смутку  оченята…    Краплі    сліз,  то  намистини,    думки  -  бісенята.    Пішли  разом,  обійнявшись,  як  це  пережити?  Як  гордість  не  розтоптати  й  себе  захистити?      Вода  блистить,    думки  -  оси,  що  кому  сказати…    Розпустила  ж  вчора  коси,  навчилась  кохати.  Ой  біда,  що  ж  тепер  буде  та  й  що  ж  скаже  мати?
       Сонце  високо  яскраве,  здавалось  лукаве.  А  дно  річки  мов  манило,  серденько    страждало,    загубився  давно  спокій,  бо  ж  воно  кохало.  Тремтять  руки,  свинець    ноги,  три  кроки  з  місточка…    Не  сплете  вона  нікому  гарного  віночка.  Летять  пелюстки  в  воду,  дівчина  хитнулась…  Прийми  мене  річечко,  щоб  зради  позбулась.    І  не  суди  мене  строго,  його  цінувала,    не  зможу  жити  без  нього,  бо  ж  його  кохала.  А  вода  мовчки  рябила,  синяву  сховала,  мов  пелюшкою  сповила,  холодом  проймала.    Пташка  на  гілці  тремтіла,  пір’ячко  згубила.  Ой  дівчино,  нащо  ж  люба,  ти  таке  зробила?    І  слова    були  ті,  мов    рідної  матусі.    Розстелилося  волосся  у  водянім  русі…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835300
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Galkka2

Наше літо все в річках….

Наше  літо  все  в  річках,
У  багатті  осінь,
Сніг,  свята  -  це  все  зима,
Де  ж  весна  є  досі?
Літо  взяло  календар,
Скоро  його  влада,
А  весна  десь  загула,
Оминула  хату.
Вже  зима  пішла  давно,
Лід  з  собою  взяла,
А  весна  принесла  цвіт,
І  дощем  забрала.
Веселиться  десь  вона,
У  гаях  буянить,
Сонце  вже    би  принесла,
Ним  вже  й  небо  марить.
За  вікном  не    вщухне  дощ,
А  кохання  гріє,
День,  чи  ніч  -  це  все  одно,
Бо  здійснилась  мрія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835174
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Амадей

ПІСНЯ КОХАННЯ

Всміхнулась  доленька  мені,  так  ніжно-ніжно,
Кохання  в  серце  полилось,  а  з  серця  пісня,
Застигли  в  пам"яті  моі  слова  чарівні,                      (  2  рази)
Ти  моя  сонячна  любов,  кохання  пізнє.                (  2  рази  )

Забилось  серденько  моє,  не  спить  щоночі,
Малює  личенько  твоє,  чарівні  очі,
До  тебе  в  мріях  лину  я,  і  так  несміло,                  (  2  рази  )
Кохання  вирвалось  з  грудей  і  полетіло.              (  2  рази  )

І  полетіло  воно  в  гай  із  солов"ями,
І  розцвіло,  і  розлилось  в  гаю  піснями,
І  полилась  із  гаю  ввись  чарівна  пісня,                (  2  рази  )
Оце  і  є  воно,  оте  кохання  пізнє.                                (  2  рази  )

Прийшло  без  стуку,  так  ,  як  входять  вірні  друзі,
Упало  росами  в  житах,  барвінком  в  лузі,
Живу  і  дихаю  я  ним,  і  весь  п"янію,                          (  2  рази  )
Від  твого  погляду  очей,  я  вмить  німію,                (  2  рази  )

Зозуля  щастя  нам  кує  із  солов"ями,
Співуче  серденько  моє  дзвенить  піснями,
Співають  Ангели  з  небес  кохання  пісню,          (  2  рази  )
Оспівують  оте  святе,  кохання  пізнє.                    (  2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ганна Верес

Народження ранку

Темно-сіра  вода,
Прибережну  траву  не  колише,
Сонце  не  прогляда,
Ключ  від  ранку  сховали  миші.

Тиша  рання  пряде
Над  водою  густі  тумани…
День  новий  десь  бреде.
Голі  верби  іще  дрімають.

Рання  тиша,  німа,
Народила  таки  світанок…
Врешті,  ніч  він  зламав,
Опустив  крізь  тумани  ранок.
28.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835157
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ніна Незламна

В День Перемоги

Вона  стояла  біля  вікна,  погляд  до  неба….Що  за  погода  сьогодні  буде?  Чи  вдасться  вийти  з  дому,щоб  зробити  задумане…  
 Люди  живуть,  кожен  своїм  життям,  живуть    з  любов`ю,з  надією  щодня.  Мрії  про  краще,то,  як  пташині    крила    мати  для  взлету  ввись,  людині  ж  вірити  у  майбуття,  щоб  усім  бідам  не  було  вороття.    Світ  різновидний  і  красивий,  кожна  країна  має  свою  привабливість,чарівність,  красу  і  природу.  І  кожен  з  нас    серцем  і  душею  любить    рідну  землю,  свою  Україну!  Любить    чоловіка,  дітей,  онуків,  родину  і  друзів,  які  все  поруч      і  в  радості  і  в  важку  хвилину.  Коли  разом,то  швидше  можна  подолати  всі  негаразди  і  прикрощі.  Основне  в  житті,  щоб  занадто  низько  не  впасти,  а  значить  треба  все  життя  боротися…
 І  зараз,  в  цей  час  не  зламатися,  не  піддатися  ворогові,  що  на  сході.  Ніхто  ніколи  і  не  думав,  і  не  гадав,  що  через  сімдесят  років  знову  буде  війна  в  Україні!  Які  жахи  бачить  народ!  Земля    палає  у  вогні  і  гинуть  люди…  Цвіт  нації  не  побачить  майбуття.  Біда  в  родинах,  страждання  матерів,  жінок,  дітей,  що  знову  сиротами  стають  у  двадцять  першому  столітті  та    це  ж  просто  жах!
         Задивилася  на  хмари,  які  підносив    вітер  з  заходу  на  схід,то  наче  човни    пливли  по  морі.  Вони  сперечалися,  менші  вітер  немов  підкидав,  а  більші    розправляли  вітрила  і  пливли  плавно,  не  поспішаючи,  згодом  збивалися  до  купи,  ставали  велич  –  горами.    десь,  здалеку  поміж  хмарин  небосинь,  ледь  -  ледь  осяяна  промінням  сонця.  То  можливо  розпогодиться,  думки  роїлися,  як  оси…  Та  треба  поспішати,хіба  в  цей  день  можна  всидіти  вдома?
 Одягла  костюм,  якому  років  п`ять,  не  менше  та  не  роздягнуть  же,  себе  втішала.  Ледь  посміхнулась  до  люстерка,  злегка  поправивши  сиві  коси  і  відчинила  вікно.  О!  Сьогодні  вже  й  співає  пташина,  як  добре,  перевела  з  легким  хвилюванням  подих.  І  поглянула  на  стареньке    фото,там    вся  її  сім`я  і  два  дідуся    у  орденах….    І  ненароком  покотилася  сльоза,  рукою  ніжно  доторкнулася  до  них,немов  хотіла,щось  сказати…Здалося,  що  вже  й  вітер  вгамувався  на  якусь  мить,    пташина    співати  перестала.Та  ні,  це  здалося…  І  вона,  поглянувши  на  годинник,  вікно  зачинила.  Задумливо  вийшла  до  саду....  На  гілці  калини  шпак  тримав  в  дзьобі  черв`яка,  зирнув  на  неї  і  поспіхом,  крутнувши  голівкою    відлетів  .
 В  руках  нарциси  і  тюльпани,  і  гілочка  бузку,що  тільки  почала  розцвітати,  усе  до  купи  склала…  Кілька  раз  поправила  квіти  в  букеті,  в  другу  руку  взяла  фото  двох  дідусів  й  сама  до  себе  в  голос,
-Ну,  що  ж  хоч  і  сама  зосталась,одна  з  усієї  родини  та  всидіти  не  зможу  вдома,  в  такий  день,    мої  дорогі…
 Вона  спішила  в  центр  містечка,    де  збиралася  колона  йти  на  братську  могилу.
 Грав  духовий  оркестр,  нагадував    роки  минулі  і  щасливі  обличчя  рідних....
 День  Перемоги  -  тепло  в  серцях  усіх  людей  і  сльози  радості,  адже  його  так  довго  ждали.  Вона  йшла  з  болем  в  душі,  за  те,  що  втратила  рідних  та  не  змогла  всидіти  вдома,  бо  знала,  що  для  них  цей  день  був  святом!
                                                                                                                                                       09.05.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Амадей

Доля і Любов

Зустрілись  якось  Доля  і  Любов,
Я  знаю  каже  Доля,  почуттів  немає,
Он  подивись,  поет  не  спить  ночами  знов,
Усе  життя  кохання  він  чекає.

У  відповідь  Любов  відповіла,
Ти  Доленько  ведеш  його  до  Раю,
Ти  прочитай  палкі  його  вірші,
Й  скажи  йому,  що  я  його  кохаю.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835125
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Надія Башинська

ОЙ ПОСІЮ Я ЖИТО В ПОЛЕЧКУ…

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  просом  йде,  усміхається,
не  моя  то  є...  хай  не  мається.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  гречкою  перейде  вона,  
не  моя  то  є...    хоч  красивая.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  ходить  там,  де  овес  шумить,  
не  моя  то  є...  не  спиню  й  на  мить.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  ходить  там,  де  ячмінь  цвіте,  
не  моя  то  є...    знаю  я  про  те.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  житечком  перейде  вона,
тут  мене  знайде...  бо  ж  така,  як  я.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,
тут  чекатиму  свою  долечку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай не спішить до тебе осінь рання ( слова до пісні)

Пройдуся  полем,  де  ростуть  ромашки
І  де  вплелись  волошки  в  пшениці.
Послухаю  дзвінкоголосу  пташку
І  вітер  потримаю  у  руці.

Насолоджусь  красою  ріднокраю
Тобі  свої  відкрию  почуття.
Прошепочу  коханий,  що  кохаю,
Любов'ю  переповнилось  життя.

Приспів:

Хай  не  спішить  до  тебе  осінь  рання
Й  до  мене  хай  вона  не  поспіша.
Бо  в  серці  ще  горить  вогонь  кохання,
Неначе  легкокрилий  птах  -  душа...

Нехай  в  житах  не  губиться  стежина,
По  ній  ще  довго  нам  з  тобою  йти.
В  твоїх  думках  коханий,  я  єдина,  
Ці  почуття  ми  будем  берегти.

З  тобою  ми  поніжимося  літом,
У  цім  розкішнім,  чарівнім  теплі.
Подивимось  на  осінь  гордовито,
Нехай  не  голосять  нам  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Nino27

З думками наодинці не лишай.

З  думками  наодинці  не  лишай...
Крадуться  смутки  в  душу  серед  ночі,
Заплакані  сумні  ховаю  очі,
В  обійми  щирі  проситься  душа.

Бо  ще  живу,  ще  вірю,  ще  люблю.
А  ти  -  ти  будь  для  мене  сонцем  ясним
І  зіркою,  що  у  пітьмі  не  гасне.
Усі  слова  я  серденьком  ловлю.

Прохання,  а  чи  сповідь  в  цих  рядках
(Якщо  колись  ти  будеш  їх  читати)
Мені  б  лиш  доторкнутись,  обійняти...
Побачити  свої  в  твоїх  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

А за туманами в полях - червоні маки…

А  за  туманами  в  полях  -  червоні  маки,
Там  обелісками  -  тополі  ув  імлі,
Де  захлиналися  нечувані  атаки
У  тій  безумній,  спопеляючій  війні.

Червоні  маки  -  слід  кривавий  серед  поля,
Червоні  маки  -  душі  згублених  бійців...
Отут  мій  тато  молодий  -  солдатська  доля  -  
З  осколком  в  скроні  -  в  вісімнадцять  посивів.

В  диму  і  полум'ї  здригалася  планета,
Жах-апокаліпсис  творила  .ука  смерть,
Сліпого  зла  розкинувши  тенета,
Людської  крові  наточивши  вщерть.

Громи-салюти  в  небі  гуркотіли,
Той  травень  цвів:  скінчилася  війна!
І  вірили  народи,  і  раділи,
Що  знову  не  повернеться  вона.

Здавалося  б,  усі  усе  збагнули,
Здавалося  б,  покаялись  усі...
Ті  імена  в  граніті  -  не  забули,
І  Пам'ять  вічна,  й  спогади  живі.

Прокляття  ж  тому,  хто  посмів  підняти
Із  пекла  знов  отой  кривавий  меч,
Нову  війну  -  із  братом  -  розв'язати,
Смертей  і  горя  закрутивши  смерч...

Там  за  туманами  в  степах  -  червоні  маки,
У  тих  донецьких  зранених  степах...
У  серце  гатять  "градові"  атаки,
Кров  українська  кропить  волі  стяг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834964
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Редьярд

По суті всі ми БожеВільні

По  суті  всі  ми  є  нестримно  БожеВільні,
Ми  були  створені  такими  Богом.
Свобода  з  волею  у  серці,  нероздільні,
Це  наш  пролог,  й  буде  епілогом...

По  суті  кожен  з  нас  закоханий  у  небо,
Думки  усі  спрямовуєм  туди,
Бо  відчуваєм  рідний  дім-святе  пранебо,
Той  край,  з  якого  світять  нам  зірки.

По  суті  всі  ми  є  в  душі  дорослі  діти,
Так  відчайдушно  вірим  в  чудеса,
Та  забуваєм  Богом  дані  заповіти-
Ми  самі  обираєм  майбуттЯ.

По  суті  всі  ми  є  свого  життя  творцями,
Будуєм  день  у  день  земне  буття.
Для  себе  будем  і  суддЯми  й  палачами,
В  ту  мить-коли  зустрінем  час  кінця...




Божевільний-первісно  слово  мало  цілком  нейтральне,  а  може  навіть  і  позитивне  значення  -  "людина,  вільна  перед  Богом",  "вільна  людина  по  волі  Божій"  (адже  в  православ'ї  свобода  волі  розглядається  як  один  з  найцінніших  дарів  Божих,  даних  людині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834829
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Ніна Незламна

Треба слухати своє серце / проза /

Літо  збігало  до  кінця…  Осяяна  яскравим  сонцем    блакить  неба..  .  Там,    удалині,  біленькі  хмари  від  вітру    малювали  стрічки,  поспішали  до  обрію.  
Грона  калини  наливалися  соком,  майже  червоні  та  де  -  інде,  немов  пензлем  підмальовані  маленькі    зелені  смужечки,  підкреслювали,  ще  далеко  до  дозрівання.    Основний  стовбур,  ледь  похилився  привітно  до  хати,  втішав  Галину,  коли  їй  було  важко  на  душі.  Жінка  позирала  на  широкі  листки  калини  і  ті  яскраві  грона,  що  виблискували,  переливалися  на  сонці,    їй  здавалося,  що  вона  в  них  ховала  смуток  і  знаходила  розраду.  
Дивилася  й  порівнювала  свої  роки  з  тими  гронами,  щеміло  під  серцем,  печаль  труїла  душу….  Життя  не  склалося,  коли  цей  тягар  з  себе  струшу?  Не  раз  вона  задавала  собі  це  запитання.  А  можливо  й  насправді  зважитися,  зробити  крок,  який  змінить  її  життя?  А  чи  змінить  на  краще?  Щоб    більше  не  мати  одинокості…    Роки  спливли,  їй  вже  тридцять  вісім….  І  за  плечима,  невдалий  перший    шлюб,  а    чи  була  любов?  І  чому  її  зрадив  чоловік?  Ні,  не  погана,  славна  жінка  і  кажуть  всі  –«  добра  душа»,  не  тільки  на  роботі  ,  в  столовій,  де  вона  працювала,  а  й  по  -  сусідству  всі  співчували,  дізнавшись,  що  залишилася  сама.  Правда  трохи  розповніла  з  роками,  але  ж  не  міх,  заспокоювала  себе,  хоча  й  притримувалася  дієти  та  це  майже  не  давало  ефекту.
   Так,  зробила  вибір  в  житті,  розірвала  всі  зв`язки.  Та,  які  там  зв`язки,  адже  кохання  давненько  вже  вгасало  і  дітей  Бог  не  дав.    Себе  картала,  чому  довірилася  йому,  адже  він  їх  не  хотів,  все  відтягував  час,  вмовляв,  ще  зарано  й  зарано.  І  так  рік  за  роком,  життя    продовжується  і  час    спішить,  пливе,  як    річка  бистра  -  бистра.  Але  ж    вода  та  теж  кудись  впадає,  у    море,  чи  в  озеро.  Чому  ж  я  маю  бути  сама?  Теж  хочу  у  чиїсь  обійми,  такі  роки,  ще  ж  не  стара,  інколи  вечорами,  перед  дзеркалом,  сама  до  себе  вела  розмову.
   Галина  все  покинула,  що  було  нажите  разом,  продала  в  селі  батьківську  хату  і    в  цьому  ж  містечку  купила  невеликий    приватний  будинок.  Щодо  роботи,  то    вирішила  деякий  час  попрацювати    в    місцевому  дитячому  таборі  відпочинку.  З  тієї  роботи  пішла,  щоб  не  бачити  колишнього  чоловіка,  він  все  там  харчувався,  навіть,  ще  до  знайомства  з  нею.  Хоч  і  прожили  тринадцять  років  і  радощі  були  та  пробачити  зраду  не  змогла.  Не  хотіла    й  на  мить  бачити  його….
Здавалось  час  просто  збіг…    Новий  колектив  не  знав  нічого  про  її  життя  та  одній  жінці  Зої,  що  ту  же,  поряд    з  нею  працювала  на  кухні    розповіла  про  себе.  У  неї  підростав  син,  вона  без  чоловіка  виховувала  його  сама.  Хлопчику  минуло  десять  років,    він,  якийсь  час  був  у  селі  в  її  мами  та  вирішила  краще,  щоб  був  син  поруч,    прийшла  працювати    сюди.  І  дитина  нагодована  і  ціле  літо  можна  сказати  поруч.  Та  то    її  життя,  вона  зрозуміла,  що  ця  жінка  просто  ненавидить  всіх  чоловіків.  В  душу  їй  не  лізла,    розуміла  що,  якби  хотіла  сама  поділитися  сокровенним,  то  напевно  б  розповіла,  хоч  щось  про  себе.    Та  вона  була  закрита  і  все  чимось  незадоволена.  З  часом,  Галина  навіть  пошкодувала,  що  розповіла  їй  про  себе.
   Її  тягнуло  до  дітей,  інколи  в  столовій,  коли  вони  пообідають,    посміхнеться,    заграють    веселики  в  очах,  підійде  до  них,  заохотить,  щоб  не  залишали  в  тарілках    їжу.  Приголубить,    ніжно  обійме,  погладить  по  голові,  підбадьорить,  а  часом  сльози  з`являться  на  очах,  відійде  в  сторону.
                 Одного  разу,  вона  витирала  столи  після  обіду,  дві  дівчинки  не  вийшли  з  їдальні,  біля  виходу  присіли  на  стільці.  Мабуть  дві  сестрички,  подумала,    адже  трохи  схожі.  Ой,  ще  й  світленьке  волосся  і  такі  ж  дві  косички,  як  в  мене    в  дитинстві,  аж  здивувалася,  привернувши  увагу  до  очей,  такі  ж  очі  волошкові.    Дівчатка    сидячи  на  стільцях,  гойдали  ногами  і  весь  час  позирали  то  на  неї,  то  на  вхідні  двері.  
 Галина  саме    виносила  відро  з  водою  надвір,  коли  в  дверях  зустріла    світлоокого  чоловіка,  який  чемно  привітався.  Дівчатка  одна  за  другою  підскочили  до  нього,    одна    з  них  голосно  сказала,
-  Тату,  тату,  давай  сходимо  на  ставок,  ми  не  хочемо  спати.    Друга  обіймаючи  двома  руками,  повисла  в  нього    на  шиї,
-  Ти  ж  обіцяв,  вже  трішки  і  літо  закінчиться,  вода  буде  холодна…
Він  обома  руками  обійняв  їх,  жінка,  аж  на  якусь  мить  зупинилася,  задивилася  на  них,  щасливих.    Відразу  думки,  як  джмелі,  десь  бачила  його,    хто  він  і  тільки  ввечері  нагадала,  що  це  ж  їхній  завгосп.
Пройшов  тиждень…  Галина  помітила  його  біля  їдальні,  коли  всі  діти,  після  сніданку  пішли  на  прогулянку  до  ставка.  Він  довго  стояв,  поглядав  до  вікна,  наче  якийсь  схвильований,  переминався  з  ноги  на  ногу.  Вона  закінчивши  прибирання,  знімала  фартух,  в  цей  час  він  зайшов  в  їдальню.  
Чомусь  почервоніла  і  ледь  –  ледь  схвильовано,
-  Ви  до  дітей?  Так  вони  ж  всі  пішли  на  прогулянку.
Очі  в  очі,  наче  полум`я  охопило  обличчя,    він    торкнувся  руки,
-  Я  хочу  поговорити  з  вами…    Це,  щодо  моїх  доньок
-  А,  що,  щось  не  так?
-  Та  ні!  Все  гаразд,  просто  хочуть  мої  Оля  і  Світланка,  щоб  я  вас  запросив    ввечері    до  нас  в  кімнату,  на  чай.  
 Піднявши  брови,  здивовано  подивилася  на  нього  і  миттєво  відвела  погляд  в  сторону,
-  Та  я…    І…    Не  знаю,  чому  раптом  …    
-  Вас  Галина  звати,  я  знаю,  а  мене  Володимир…    Я  перепрошую,  але    дуже    прошу  Вас,  знаєте  дівчатка  вже  три  роки  без  матері,  цілий  місяць  мені  про  вас  розповідають,  можна  сказати  всі  вуха  продзижчали.  Просять,  щоб  хоч  раз  до  нас  в  кімнату  навідалися,  розказують,  як  ви  добре  до  всіх  ставитися.  Кажуть  цікаві  історії  дітям  розповідаєте…
Він  дивився  на  неї  таким  блага  ним  поглядом,  що  їй  стало  незручно.  Вона  відчула    якусь  радість,  її  очі  посвітліли,  немов  сонце  заглянуло  в  них,  
-  Ну  гаразд,  десь  о    двадцять  першій  зайду,  ви  ж  в  тій  кімнаті,  де    висить  напис  -    »завгосп»?
- Та  ні,  -    хитнув  головою  в  бік  й  продовжив,  -  Поруч  двері,  без  таблички.
   Він  пішов,    ледь  опустивши  голову…    Защеміло  серце  від  болю,    зрушити  з  місця  не  змогла,    присіла  на  стілець.  Це  ж  треба  такого,  матері  нема,  ото  біда.  Та,  як  же  це  дві  квіточки  і  без  матері,  куди  ж  Бог  дивився,  що  зробив  їх  напівсиротами….
     Галина    після  вечері  пішла  в  містечко  до  магазину.    Печиво,  цукерки,  напій  «  Ситро»  поклала  в  сумку  і  в  відділі  «Промтовари»  дивилася  на  іграшки.  Що  взяти  дівчаткам  ляльки,    напевно    дорогувато  та  хоч  маленькі,  роздумуючи  стояла  біля  вітрини.  Пригадала,  як  їй  на  десять  років    подарували  велику  ляльку,  як    вона  раділа,  дуже  тішилася    нею.  За  мить  з`явилися  сльози,  згадала  батьків,    які  рано  пішли  в  інший  світ,  а  вона  ж,  як  билина  залишилася  зовсім  одна.
 Поверталася  з  магазину,  біля  воріт  табору  зустріла  Зою  з  сином,  
-  О,  вийшли  прогулятися  вдвох…
Зоя,  з  під  лоба    поглядом  зміряла  з  ніг  до  голови,  намагалася  зазирнути  в  сумку,  взявши  сина  за  плече,  сказала,
-  Андрію  біжи  в  кімнату,  я  скоро  прийду.  
Той  крутнувся,  як  дзиґа  на  місті  і    підскакуючи  побіг  в  напрямку  будівлі.
-  Так  –  так!  Це,  що  в  гості  зібралася  до  завгоспа?  -    звівши  рижі  брови,  незадоволено  запитала  жінка.
 Галину,  наче  окропом  обілляли,  гучно  забилося  серце,  чомусь  стала  виправдовуватися,
-  Та  це  запросили  на  чай,  тож  не  піду  з  пустими  руками…
-  Ну  –  ну…    Повідав  син,  що  дівчата  на  тебе  чекають.  Розповідав,  хвалилися,  що    ти  їм  дуже  сподобалася,  дивися  щоб  в  халепу  не  потрапила.  Воно  тобі  треба?  Чужі  діти  не  свої,  ще  вийдеш  заміж,  народиш  собі.  Ти  думаєш,  хтось  тебе  розумною  назве?  Як  приголубиш  їх,  то  й  на  голову  сядуть.  Дивися,  він  напевно,  ще  й  молодший  за  тебе,  діти  спихне,  а  сам  буде  гуляти.  А  чому  б  і  ні,  високий  і  стрункий,  ще  й  на  бороді  ямка,  як  в  пісні  співається.  Задурить  тобі  голову...
 Мов  вата  під  ногами,  так  переступала  з  ноги  на  ногу    Галина,  мовчала,    чомусь  не  стало  сміливості  заперечити  їй.    Зоя  наче  з  листа  читала  доклад,  так  виглядало,  як  говорила  все  це.    І  раз  -    по  -  раз,  кидаючи  погляд  на  всі  сторони,  здвигала    плечима,  розмахувала  руками.
Вони  вже  були  біля  будівлі,  де  жила  Зоя.  Відкриваючи  двері  жінка  вкотре  незадоволено  зміряла    її  з  голови  до  ніг,
-  Подумай,  я  тобі  раджу  краще  не  йди,  не  одягай  зашморг  на  шию…
 Скільки  злоби  в  цій  людині,  подумала  Галина,  хіба  ж  можна  бути  такою  черствою,  жорстокою  і  такі  слова,  що,  аж  мороз  по  шкірі.  Вона  все  ж  рішуче  повернула  до  будівлі,  в  гості  до  дівчаток.
       Володимир,  відкривши  двері,  привітно  зустрів  її.  Дівчатка,  як  дві  пташечки  одна  перед  одною,  запрошували  до  столу,  де    вже  в  тарілці    лежало  цукрове  печиво  і    на  столі  стояли  чотири  чашки.
О,  він  одяг  білу  сорочку,  помітила  жінка,  а  й  правда  славний.  Та  й  коли  Зоя  помітила,  ту  ямку  на  бороді,  здивувалася  про  себе.
 Вона  поклала  на  стіл  гостинці…    Володимир  заперечив,
-  Нащо  було  втрачатися?!  В  нас  все  є,  чай  і  до  чаю,  якщо  ж  захочете  є  кава…
Галина  витягнула  з  сумки  дві  ляльки  -  близнючки,
-  А  це  вам  дівчатка..
В  очах  дівчаток  заграли  веселики,  посмішки  на  обличчі,  вони  задоволено  взяли  ляльки  і  трохи  стримуючись,  із  легким  хвилюванням,  сказали    в  один  голос,
-  Дякуємо!
       Весела  розмова  за  столом….    Цей  вечір,  це  спілкування  наче  пробудило  в  ній  інше  життя.    Вона  навіть  не  могла  уявити,  скільки  отримає  душевного  тепла.  Дівчатка  -  щебетушечки,  розповідали,  про  школу,  про  бабусю  з  дідусем,  що    живуть    далеко.  
         Володимир  провів  її  до  будівлі,  дуже  дякував  за  чудовий  вечір.  Вона  жила  в  кімнаті  з    пенсіонеркою  Валентиною,  яка  працювала  прибиральницею  в  таборі.    Та  не  спала,    напевно  чекала  на  неї.  Тільки  Галина  відкрила  двері,  жінка  вже  сиділа  в  ліжку,  поправляючи  сиві  коси,  що  спали  на  чоло,
-  О,  вибачте,  розбудила  Вас,  трохи  засиділася  в  гостях.  
Валентина  одягла  халат,  присіла  на  стілець,
-  Чула  я,  чула,  що  Володька  наш  на  тебе  задивляється.    Що  скажу,  він    у  нас    вже  три  роки,  відколи  жінка  померла,  кажуть  невдало  операцію  на  шлунку  зробили.  От  і  залишилися  ті  без  матері  дві  красунечки.  По  них  бачу,  повеселіли,  як  ти  в  нас  з`явилася.  А  то  все  сумні  оченята,  хочуть  діти  материнської  ласки,  ой,  як  хочуть…
Галина  слухала  і  мовчки    розстеляла  ліжко.  Вже  вкладаючись  на  подушку  тихо,  наче  в  роздумах  сказала,
-  Життя  покаже,  Ви  говорите  він  хороший,  а  он  Зоя,  каже,  що    не  варто  хомут  на  шию  вішати.  Відмовляє  мене,  каже  буду  дурепа,  якщо  продовжу  спілкування  з  дітьми.
-  О!    Життя  покаже?!  Треба  слухати  своє  серце!  І  брати  щастя  в  свої  руки,  не  втрачати  час.  Знайшла  кого  слухати!  Та  вона  відколи  в  нас,  то  все  собі  хоче  знайти    багатенького,  щоб  з  хатою,  бо  сама    ж  винаймає    халупу  в  містечку.  А  тут  таке  діло,    вона    ж  старша  за  нього  на  років  вісім,  того  й  біситься,  що  він  не  звертає  на  неї  уваги…  А  в  нього  є  квартира  в  містечку,  працює  десь  на  залізниці,  це  його  сюди  профком  прислав,  після  того,  як  дружини  не  стало,  розмахуючи  руками,  поспішаючи,    голосно  говорила  жінка.
Скрипнуло  ліжко,  Галина  повернулася  до  стіни,
-  Ну  на  добраніч.  Дякую  за  пораду.  Та  гадаю,  як  доля,    то  так  і  буде.    А  дітей  я  люблю,  чиї  б  вони  не  були,  бо  це  діти,  як  весняні  квіти,  що  приваблюють  до  себе,  дарують  радість,  додають  сили  для  життя,  яким  би  воно  не  було…
Пройшло  кілька  днів,  дівчатка  поводитися  стали  обережніше,  більше  спостерігали,  як  Галина  поводилася  з  дітьми.  Наче  намагалися  бути  в  стороні  від  других  дітей.  Це  неможливо  було  не  помітити.  Одного  разу  Оля,  на  рік,    старша  за  Світланку,  міцно  тримала  її  за  руку  та  виривалася  врешті  звалилася  на  підлогу.  Галина  підбігла  до  Світлани,  підхопила  на  руки  і    відразу  з  нею    присіла    на  стілець,  
-  Забилася?  Ви    щось  не  поділили?
Декілька  дітей,  що  залишилися  після  обіду  в  столовій,  оточили  їх.  Світлана  притулившись,  зазирала  їй    в  очі,
-  Вона  до  вас  не  пускає,  тато  наказав  не  заважати  вам  ,а  я  теж  хочу  щоб  мене  обійняли,  як  інших…
-  Та  ось  же  обійняла,  -  притулила  до  себе    її  голівку  і  продовжила,  -  Нічого  не  болить?
           Галині  вдалося  перевести  розмову  про    останній  вечір,  до  якого  готувалися  діти,  адже  закінчувався  відпочинок  третьої  зміни.    Вона  розповіла  дітям,  як  всі  веселяться.  Включають  магнітофон,  розпалюють  вогнище  біля  ставка.,  проводять  конкурси.
Світланка,  притулившись,  все,  ще  сиділа  в  неї  на  руках,
- А  ви  нас  візьмете  з  собою,  бо  тато  нам  жодного  разу  не  дозволив  йти  з  дітьми,  каже,  ще  малі.  І    каже  ,  що  йому  там  зовсім  не  цікаво.
На  другий  день  Галина  вирішила  поговорити  з  Володимиром,  щоб  відпустив  дівчаток  з  дітьми  на  останній  вечір.  Та  виявилося,  що  він  з  директором  табору,  поїхав  машиною  в  містечко.
Вже  майже  стемніло,  коли  Галина  помітила,  як  під`їхала  машина  до  складу,  з  неї,  щось  носили  в  великих  коробках.    Вона  стояла  неподалік,  чекала,  коли  все  переносять.  Та  Володимир  побачивши  її  ,  щось  сказав  директору  і  махнувши  рукою,  йшов  до  неї.  
-  Ви,  що  гуляєте?    Чи  можливо  мене  виглядаєте?  Добрий  вечір!
Галина  почула  в  його  голосі  хвилювання,
-  А  ви  провидець,  вас  виглядала.  Хотіла  попросити,  щоб  дівчаток  на  вогнище  пустили,  я  б  з  ними  пішла,  якщо  ви  не  хочете….
Він  легко  взяв  її  під  руку,
-  Давайте  пройдемося,    поговоримо,  звичайно,  якщо  ви  не  проти..
Галина  відчула  тепло  його  руки,      відразу  відчула    в  душі  хвилювання,
 Мовчала…  Вони  йшли  до  ставу,  раптом  здригнулася,
-  Ой,  а,    як  же  діти?  Сьогодні  самі  ляжуть  спати?
 -  Та  не  хвилюйтеся,    про  них  вожаті  подбають,  стискаючи  за  лікоть,    гучно  сказав  Володимир.
     Місяць  уповні  освічував  стежину  до  ставу.    Галина  напевно  вперше  за  скільки  часу  звернула    увагу  на  небо.  Зірки  мерехтіли,  переливалися  різними  кольорами,  наче  в  фантастичному  фільмі.  Краса,  на  якусь  мить    тиша  і  спокій  огорнули    її.    Вдихаючи  свіжість,  прохолоду,  відчувала  насолоду.    Раптово,    десь  здалеку  завів  пісню  соловейко    і  відразу,  наче  поруч,  в  траві  заспівав  цвіркун.
Під  вербою,  що  схилилася  до  води,  Володимир  зненацька  обійняв  її  і  ніжно  поцілував  в  вуста.  Ні,  вона  не  пручалася  й  сама  не  знала  чому.  Отямившись,    злегка  відсахнулася,
-  А  можливо  не  треба…  Ми  ж  не  діти…
Він  мовчи  ніжно  обійняв  її  ,  задивлявся  на  став,  в  якому  купався  місяць  з  ясними  зорями.  Роїлися  думки,  скільки  їй  років?  І  чи  захоче  продовжити  стосунки?  Гарненька,  хоч  пухкенька,  але  ж  видно,  що  в  душі  має  доброту  і  ніжність.    
В  обіймах  тепло,  приємно,  відчуття  дотику  проймало  все  тіло,  намагалася  приховати  легке  тремтіння.  Пригадала,  як  в    дитинстві  в  теплих  маминих  обіймах,  задивлялася    в  на  пів  темну  далечінь.  Дивилася  до  зірок,немов  хотіла  знайти  в  них  розраду,  що    буде  далі.  В  душі    відчула,  то  підкрадалося  кохання,  якого  вона  так    боялася.  Їй  би  його  обійняти  і  приголубити,  але  ж  не  ті  роки  і  він  напевно  ж  молодший,  за  мить  ця  думка  лягла  на  душу  прохолодою.  Повільно  звільнилася  від  обіймів,
-  Ми  з  тобою  мов  діти,  мене  бентежить  думка,  ти  напевно  набагато  мене  молодший,  застара    я  для  тебе..
Володимир,  хитаючи  головою,  розсміявся,
-    Ну  так,  аж  на  півтора  року  мабуть!    Це  причина,    щоб  не  продовжити  стосунки?  Можливо  діти  перешкода  та  не  хочеш    прямо  сказати…
Галина  рукою  прикрила  вуста,
-Та  ні  де  ти  бачив,  -  піднявши  голову  догори  продовжила,
-  Зірки  свідки  Оля  і  Світлана  чудові  дівчатка.  Я  думала  ти  на  років  п`ять  молодший  за  мене.  Ой,  що  це  я  перейшла  на  -  Ти!
Ніжний  дотик  вуст  і  обійми…  Володимир,    обійнявши  за  плечі,    заглянув  їй  в  очі    і  ледь  посміхаючись,
-  Та  я  вже  ж  давно  перейшов  на  «ти»,  що  не  помітила,  ще  там  в  столовій.
По  обрію  світліло  небо…  Тьмяніли  зорі,  ховалися  у  всесвіт,  коли  вони  поверталися      до  місця  проживання.
   Закінчувалося  літо…    За  тиждень  діти  підуть  до  школи,  а  що  далі?    Задавала  собі  запитання  Галина.  Володимир  запропонував  одружитися    та  чи  вона    готова  змінити  своє  життя?  У  роздумах  чистила  картоплю  на    обід,  вони  на  кухні  удвох    з  Зоєю.  Жінка  напевно  тільки  й  чекала    такої  нагоди,  весело  з  посмішкою  на  обличчі  сказала,  
-  Ось  і  закінчиться  твоє  захоплення,  два  дні  і  розійдетеся  з  Володимиром,  як  в  морі  кораблі.  Хоч  спробувала,  який  він,  як    чоловік?!  Буде,  що  згадати  про  це  літо  чи  ні?
 Галину,  як  окропом  ошпарили,  аж    ножа  випустила  з  рук.  Відразу  почервоніла,  щось  хотіла  сказати…  Чи  взяти    послати  ?  Та  не  наважилася,  хай  потеревенить,  язик  без  кісток.
 Але    жінка  продовжила,
-  А,  що  ми  баби  всі  хочемо  ласки,  поцілунків,  перепихнутися…    Ось  тобі,  що  скажу  -  дурепа  ти,  ще  молода,  ну  й  нехай  поскакали  в  траві,  як  ті  цвіркуни  та  й  досить.    Та  не  згуби  себе,  йти  на  двоє  дітей,    це  безумство.
В  Галини  наче  терпець  урвався,  різко  заперечила,
-    В  нас  нічого  з  ним  не  було!
-  Тю,  я  так  і  повірила!  Щоб  ти  змогла  перед  ним  устояти?!Дивлюся  на  тебе,  які  погляди  кидаєш  на  нього,  а  він  то  загалом,  дивиться  на  тебе,    як  кіт  на  сметану.  
Галина,  щоб  вгамувати  образу,    різко  махнувши  рукою,  вийшла  з  кухні    надвір.  Трохи  постоявши,  все  ж  повернулася,  адже  робота  є  робота,  треба  готувати  обід.
       Цього  вечора  пішов  дощ  і  діти  всі  направилися  в  клуб,  де  мав  відбутися  прощальний  вечір.  Вона  стояла  біля  вікна  в  кімнаті,  коли  почула  стук  в  двері.  Поспіхом  відповіла,
- Так  –  так!  Відчинено,  заходьте.
 Відкрилися  двері  ,    Оля  і  Світланка    на  якусь  мить  застигли,  а  потім  позираючи  одна  на  одну,  прикривши  за  собою  двері,  загомоніли,
-  А  ми  без  вас    нікуди  не  підемо  …
І  одна  за  другою,  без  запрошення,    опустивши  голови,  всілися  на  край  ліжка.
           Запала  тиша…    В  Галини  округлилися  очі,  здивовано  дивилася  на  дівчаток,  не  могла  второпати,  чого  б    це?  Не    знала,  що  сказати….  Вони  ж,    розчервонілі,    дивилися  з  під  лоба,    то  на  неї,  то  переглядалися  між  собою.  Серйозні  обличчя  спровокували  до  думок,  що  сказати  їм  на  це?  Адже  сама,  як  на  роздоріжжі,  ще  не  вирішила  продовжувати  спілкування  з  Володимиром  чи  ні?  Дати  згоду  ,вийти  заміж?  Але  ж  це  такий  відповідальний  крок!  Чи  здатна  я  знайти  до  них  підхід,  чи  порозуміємося?
Раптово  відчинилися  двері,    без  стуку  ввірвався  в  кімнату  Володимир  і  до  дівчат,  
-  Фути  –  нути!
Вони,  як  кульки  злетіли  з  ліжка,    стояли  опустивши  голови.
Він  намагався  не  кричати,  до  Галини,
-  Вибач!  -  і  відразу  почервонівши,  до  доньок  голосніше,
-  Ви  чому  без  дозволу  пішли?!  Я,  що  вам  сказав?!  Ваша  самостійність  вражає  мене…  
 Наче  хотіла  заперечити,  Галина  взяла  його  за  руку,
-  Давай  поговоримо  без  них,  хай  нас  залишать…
Світланка  зашморгала  носом,    на  неї  всі  звернули  увагу.  Вона  маленькими  кулачками  витирала  сльози,  ледь  перехоплюючи  подих,  тихо  сказала,
-  А  я  хочу,    щоб  ви  тьотю  Галю,    були  нашою  мамою,  тому  і  нікуди  не  підемо.
-    І  я  !  І  я  хочу!  –  благаючим  поглядом,  зазирала      в  батькові  очі  Оля….

                                                                                                                                                                 Березень  2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Ніна Незламна

Я ж іще не снідав / з гумором /

До  онука  бабця,  в  білий  день  сердито
-  Не  лежи  ледаче,  наноси  в  корито
Он,    води  корові,  реве,  хоче  пити
Кидай    той    телефон,  досить  говорити!
Ти  –  (нерозумаха),  це  ж  планшет,  не  бачиш
І  чому  так  рано  голову  морочиш?
Я  ж  іще  не  снідав,  хоч  сонце  в  зеніті
Хай  я  прочитаю,  що  робиться  в  світі.
Ледь  –  ледь  посміхнулась,  онуку  лукаво
Підійшла  близенько,  глянула  ,-  Цікаво
 Чого  воно  навчить?  Ану  хай  побачу
Аж    оторопіла,  як    (  попу  )дівчачу
Побачила,  зблідла!  Очі,  аж  на  лобі
-  То    й  нехай    годує,  тебе  оця  зомбі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834653
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Олекса Удайко

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


ТАИСИЯ

Подкова на счастье. (На брудершафт)

Я      хочу      тишины,    это      признак    весны.
Мне      пора    изменить      обстановку.
В    гамаке    на    природе    сбываются    сны.
Мне  судьба    подарила    подковку.

Я    нашла    её    в    ближнем    сосновом    лесу,
На    обочине    бывшей    дороги.
И,    мне  кажется,      я    совершенно    не    вру  –
У    приезжего    конь    хромоногий.

Ну,    конечно,    подкова    на      счастье    дана.
Наша    встреча    уже    состоялась.
Мы    находку    отметили    рюмкой    вина.
С  тишиной    я    без    слёз    распрощалась.

03.  05.  2019.                  Рисунок    автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834362
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Капелька

Я вдохновляюсь вновь весною

Я  вдохновляюсь  вновь  весною
Её  волшебной  красотою
И  заряжаюсь  в  позитиве
Когда  всё  расцветает  в  мире.

Когда  природа,  словно  сказка,
Нам  дарит  радость,  свет  и  ласку.
Опять  цветы  благоухают.
На  Сайте,  жаль,  их  не  хватает.

Уже  и  позади  дебаты,
Остыли  даже  компроматы.
Весна  взяла  свои  права,
На  газ  дешевле  всем  цена.

Ведь  снова  избран  президент
-Для  всех  ответственный  момент,
Для  всех  надежды  и  мечты
На  улучшение  судьбы...

Мне  очень  нравится  природа.
Всегда.  В  любое  время  года.
Мне  очень  нравится  когда
С  неё  не  делают  дрова.

                         Апрель  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834370
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дозволь мені тебе любити

Дозволь  мені  тебе  любити,
Дозволь  коханою  назвати.
Без  тебе  в  світі  важко  жити,
Ще  важче  в  невідомість  грати.

Дозволь  мені  тебе  обняти
І  притулитися  до  тебе.
Солодкий  мед  із  уст  збирати
І  дарувати  зорі  з  неба.

О  Боже!  Як  тебе  кохаю!
Сто  раз  скажу,  промовлю  ніжно.
Любов  моя  прийшла  із  Раю,
Лягла  словами  в  весну  пізню.

Послухай,  що  шепоче  вітер,
В  садочку  птах  пісень  співає.
Усі  зберу  для  тебе  квіти
І  прошепочу,  що  кохаю.

Дозволь  мені  тебе  любити,
З  тобою  поруч  завжди  бути.
Любов  не  можна  спопелити
Її  ніколи  не  забути


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дякуйте Йому

У  колір  малахіту  увібрався  травень.
Рожево-білий  пахне  всюди  дивоцвіт,
Його  батист  тендітний  падає  у  трави,
Немов  метелики  заполонили  світ.

І  сонячний  бурштин  серед  блакиті  неба
Тепло  і  світло  Боже  сипле  до  землі.
Дзвінкий  пташиний  чути  стоголосий  щебет.
Життю  дається  знову  шанс  -  ото  ж  в  політ!

Для  нас  усіх  оці  земні  принади,  люди.
Щоби  без  війн,  без  бід,  без  горя,  без  страждань.
І  попри  все,  не  забувайте:  Бог  всіх  любить,
То  ж  дякуйте  Йому  за  здійснення  бажань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834185
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Олеся Лісова

Оберіг Любові


Із  дня  у  день  з  смиренністю  і  тихо
В  людські  серця  заходила  любов.
Приносила  тепло,  кохання,  втіху
Підступності  не  бачила  оков.

Сп’янілі  від  жадоби,  несвідомі
(В  байдужості  їй  місця  не  знайшлось).
Як  злидарку,  штовхали  невагому
(Терпіти  їх  знущання  довелось).

Не  сердилася,  навіть  не  благала.
Підлікувавши  душу  далі  йшла.
Молилася  за  нас,  усе  прощала,
Надія  в  серці  все  іще  жила.

Ми  ж  байдуже  від  неї  відрікались
І  розпинали  вкотре  знову  й  знов.
Вона  ж  ніколи  нам  не  дорікала,
Що  проганяємо  Святу  Любов.

В  чеснотах  всіх  була  над  нами  вище
І  світлу  -  ні  початку,  ні  кінця…
Ми  потім  зрозумієм  це,  пізніше
Коли  її  благатимем  в  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкаюсь таємниць

Дощі,дощі...  Напився  Стир  водиці,
Набрався  сил  неначе  богатир.
В  повітрі  сосни  запах  і  кориці,
У  цій  місцині  наберуся  сил.

Торкнусь  трави,  росою  вмию  ноги,
Медунки  замилують  погляд  мій.
Он  виросли  гриби  біля  дороги,
Немов  кептурик  хочуть  зняти  свій.

Іду  у  глиб,  заквітчені  суниці
І  килим  з  листя  прілого  лежить.
Ввижаються  в  деревах  казки  лиця,
В  чупринах  їхніх  вітерець  шумить.

А  ось  старезний  дуб  собі  дрімає,
Його  двома  руками  не  обнять.
За  стільки  літ,  що  він  прожив,  все  знає,
Ти  підійди  й  тихенько  під  ним  сядь.

Послухай,  що  тобі  він  нашепоче
І  про  минуле  разом  нагадай.
Закохана  була  в  блакитні  очі,
А  ночі  наші,  мов  солодкий  рай...


Стир  -  назва  річки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834153
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Ніна Незламна

Ношу в собі….

Ношу  в  собі,    під  серцем  рану
Тополі  в  ряд,    біля  паркану
Забуть  не  в  змозі,    я  все  ніяк
Ввечері  місяць  -  ясний  маяк…
Думки  сумлінні  журавлями
Так  дуже…  Хтілося  до  мами
Часто  бентежить,    мене  спогад
Той,  її    теплий,  ніжний  погляд…
Зірваний  лист….  Крутився    з  вітром
Сповита  мов…  Пухнастим  светром
Облітав  цвіт…  Мої  думки  з  ним
Тополі    ввись...  Ніби  несли  дим…
Він    огортав,    мене,  як  дитя
Я    мала  там,  шматочок  щастя…
Різко  думки  летять  на  крилах
Кисло  -  солодкий  смак  на  губах
Позичок  жовто  –  золотавих
І  до  тих  яблук  зеленавих
Що  достигали  в  моїм  саду
В  житті    ніколи….  Не  забуду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Валентина Ланевич

Плакала розлука у саду вишневім.

Плакала  розлука  у  саду  вишневім,
Рожеві  пелюстки  вітер  колисав.
Пустоцвіт  у  серці  в  теплім  дні  травневім
Болісно  на  клапті  груди  розривав.

Поривалась  в  просинь  та  безсилі  крила
Раптом  знеживіло  впали  до  землі.
Любий  мій,  коханий,  -  в  тузі  голосила,  -
Як  без  тебе  жити?  Вклякла  на  ріллі.

А  із  вуст  мольбою  полилась  молитва,
Просила  у  Бога  долі  й  не  собі.
Щоб  не  було  в  душах  гіркого  сирітства,
Щоб  не  було  місця  там  глухій  тяжбі.

Щоб  сонце  ласкало  закриті  фіранки,
Завше  просинатись  на  ріднім  плечі.
І  тихо  радіти,  що  прийшли  світанки,
А  коханий  поруч  наяву  -  не  в  сні.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Олена Жежук

Моє село

Оце  мій  двір,  оце  моє  село,
І  я    йому  чужію  і  чужію.
Ще  сердиться  і  зморщує  чоло,  
Воно  мені,  а  я  йому  радію.

Стоять  стовпи  і  ждуть  своїх  лелек,
Справляють  горобці  свої  бенкети.
Виглядують  з  старих  бібліотек
Незвідані  історики  й  поети.

Добридень  вам!  День  добрий  тут  і  там.
Чия  ти,  доню?  Ось  яка  ти    пані.
Поважно  відчинив  ворота  в  храм
Старенький  Бог  у  золотім  каптані.

Усе  таке  і  рідне,    і  чуже…
Ось  з  двору  щастя  вийшло  зустрічати.
Моє  дитинство  свято  береже
Береза  біля  батьківської  хати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біла хуртовина ( слова до пісні)

Білий  цвіт  зриває  вітер  вередливий,
Хоче  застелити  ним  довкола  світ.
Ти  шепочеш  любий,  що  такий  щасливий,
Ми  в  саду  блукаєм  поміж  його  віт.

Приспів:

Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Пригорнеш  до  себе,  усміхнуся  ніжно
І  відчую  зразу  вогника  тепло.
Біла  хуртовина  закружляла  сніжно,
Подивись  коханий,  щастя  намело.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Там  де  є  кохання  й  почуття  гарячі,
Заквітує  цвітом  в  серденьку  весна.
Там  душа  радіє,  дощиком  не  плаче,
Біла  хуртовина  в  вальсі  нас  кружля.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834036
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Валентина Ланевич

На ялині, на високій воркували голубки.

На  ялині,  на  високій  воркували  голубки,
Гілля  в  дзьобиках  носили  та  гніздечко  там  плели.
Воркували,  токували  про  два  берега  в  ріки,
Про  кохання  поміж  ними,  що  у  вічність  вдвох  несли.

Бо  кохання  щиро-чисте  не  зникає  з  плином  літ,
Бо  у  нім  Господня  сила,  бо  у  нім  весняний  цвіт.
Бо  у  нім  в  безкраїм  небі  високостості  політ,
Два  сердечка  шлють  назустріч  одне  одному  привіт.

Пригортаються  словами    -  із  душі  в  душу  з  теплом
І  так  гарно,  щемко  в  грудях,  і  так  лагідно  обом.
Сивий  вечір  надбігає,  обволокує  їх  сном,
Соловей  в  садочку  співом  б’є  за  вірність  їм  чолом.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти приходиш у сни

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Я  коханий  на  них  так  чекаю.
Звуки  флейти  звучать  голосні,
Зустріч  ця  видається  нам  раєм.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Обіймаєш  мене,  пригортаєш.
Бачу  очі  блакитно  -  ясні,
А  душа  соловейком  співає.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Посміхаєшся  і  розмовляєш.
У  нім  квіти  даруєш  мені
І  коханою  в  нім  називаєш.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
А  у  вікна  вже  стукає  ранок.
Хочу,  щоб  не  кінчались  вони,
Щоб  пізніше  всміхнувся  світанок.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833947
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Валентина Ланевич

Як жаль, що роки проминули.

Як  жаль,  що  роки  проминули
І  згірклі  бажання  за  ними  пішли.
У  повінь  весняну  втонули,
Стою  одиноко  на  греблі  ріки.

А  поряд  так  пахне  черешня,
Медово  дурманить  застигле  єство.
Кохання,  мов  ракова  клешня:
-  Скажи,  що  між  нами  насправді  було?

Думки  безперевно  тривожать
Дрібнички,  здавалось,  забавно  прості.
І  серце  безпечне  триножать
Слова,  що  від  тебе  я  чула  в  житті.

Слова,  що  душа  скам’яніла,
Як  губка:  вбирала,  раділа  в  цвіту.
Торкалися  звабою  тіла,
Тобою  одним  лиш  всечасно  живу.

Здригаюсь  ночами  в  безсонні,
Шум  тихий  ловлю  я  за  темним  вікном.
І  жилка  тремтяча  на  скроні:
-  Вборонь  його,  Боже!  Молю  із  теплом.

28.04.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833871
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Ніна-Марія

У БОТАНІЧНОМУ

Ще  травень  розкішний  буяв  дивоцвітом,
Каштани  в  саду  цілували  дощі,
Ми  стрілись,  де  вперше  кохання  розквітло,
Завітні  слова  ти  сказав  від  душі.

Весняна  краса  вся  до  ніг  враз  упала,
Змінився,  засяяв  весь  світ,  як  свіча.
В  обіймах  твоїх  я  про  все  забувала,
Й  купалась  у  синіх  озерцях-очах.

В  саду  солов'ї  заливалися  співом,
Немовби  напоєні  нашим  коханням.
І  сад  Ботанічний  нас  вабив  красиво,
Ми  в  ньому  блукали  до  самого  рання.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
мені  не  до  вподоби  кітч,  а    ще  пихатість,  
що  марнослів'ям  повнять  рідний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  "чудотворних",
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Нехай  в  огні  належить  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю,  коли  обцасом*  –  в  душу,
коли    на  сміх  береться    сивина…
Відтак  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  лиходійство  знищити  до  дна!
 
Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові
До  неньки-України!    (Мій  уклін…)
Бо  не  люблю  найпаче  неньки  болю:
моя  земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук,  підбір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмовляю думками

Не  страшні  буревії,  коли  серце  гаряче,
Не  живем  без  надії  і  сміємось  і  плачем.
Наше  перше  кохання  все  життя  зігріває
І  думками  і  серцем  до  грудей  пригортає.

Так  -  як  зорі  яскраві  в  небі  темному  сяють,
Так  птахи  перелітні  знов  додому  вертають.
Коли  сонце  у  небі  закликатиме  весну,
Дощ,  що  падав  так  рясно,  залишить  перевесло.

У  німому  мовчанні  береги,  все  чекають,
Коли  промені  сонця  в  гості  все  ж  завітають.
Задзвенять  в  храмах  дзвони  голосисто  і  ніжно,
Впадуть  роси  на  трави  і  омиють  їх  слізно.

Щоб  зустрітись  з  тобою,  обмінятись  словами,
Я  у  вечір  таємно  розмовляю  думками.
В  них  ти  поруч  я  знаю,  дотик  твій  відчуваю,
А  за  вікнами  нічка  нас  у  гості  чекає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833506
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Микола Холодов

Ти -- Ангел мій, моя кохана

 Ти    ---    Ангел    мій!
 Я    своє    Щастя    бачу    у    тобі.
 Коли    ж    між    нами    щось    не    так,
 шукать    не    смій
 в    собі    лиш    демона    ознак.
 Він    у    мені    --
 отой    непроханий    "будяк".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833492
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
горіло  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
раніше  де  ніколи  не  бувало.
Знайшло  воно  і  там  свої  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

ПІНА ДНІВ МОЇХ СУВОРИХ

         [i]  Відпочиваємо…
           Але  Вона,  
           думка,
           пра-
           цю-  
             [b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
 [i]    [b]Хто  бачив  
хоч  раз,  як  хлюпочеться  море,
чи  чув  раптом  хтось,  яко  вруниться  вир?
Як  бушує  містерія  в  гарному  хорі,
коли  в  трансі  закличному  є  поводир?

     А  хто  знає,  
як  піниться  водна  стихія,
як  в  молекул  води  –  хоровод  креатур,  
коли  сонце  одне  на  них  світить  і  гріє,
і  призводить  до  єдності  всіх  партитур?

     І  враз  Думка  
нова  в  морі  вирів  дозріє,
що  просуне  до  сонця  те  море  на  крок…
О,  як  виросте  вгору  омріяна  мрія,
хто  від  подиху  моря  одержить  урок!
 
     Та  в  усякому
вариві  здійметься  піна,
що  на  водних  поверхнях  тримає  свій  плин!
І  шумує  верхівка  у  морі  незмінно,
шумно  плеще  усім,  як  без  мелива  млин.

     А  ілюзія  
в  тім,  що  та  піна  потоне,
не  дає  зазирнути  подіям  у  глиб…
Якби  знали  вагоміші  явища,  то́  не
тупцювати  в  століттях  надарма  могли  б!    [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 20.04.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ОДНО УТРО ИЗ ЖИЗНИ… (проза)

 
 На  рассвете  в  окошко  заглянул  утренний  лучик  света,  который  разбудил  моего  милого  первым...
 Он  не  торопился  вставать,  а  просто,  находясь  со  мною  рядом,  изучал,как  всегда,  моё  родное  до  глубины  души  личико,  умиляющее  его  по  утрам...  

Не  сдерживая  себя,  любимый  слегка  касался  своими  нежными  поцелуями  моих  ресничек,  затем  носика,  шейки,  запястья,  каждого  моего  пальчика  ...,а  затем  не  оставил  сантиметра  на  моём  теле,  не  согретого  своим  волнующим  и  нежным  чувством..

Каждый  раз,  после  всеобъемлющего  наслаждения  ранним  ритуалом,    милый    возвращался  к  моим  губам,  чтобы  вдохнуть  неповторимый  и  обожаемый  им      сладковато-нежный  аромат,  напоминающий  кукурузку  и  даже  немного  детское  грудное    молочко...

В  это  время  в  небе,  словно  происходило  тайное  волшебство....  необычайно  красивые  кружевные  снежинки  за  окном  виртуозно  парили  в  воздухе,  танцуя  и  кружась  в  порывистом  вальсе,  переливаясь  освещёнными  лучами  ласкового  солнышка...
А  мороз  разрисовал  окна  восхитительным  рисунком,  который    вписывался  в  атмосферу  нашего  сказочно-утреннего  настроения...

В  комнате  тихо  звучала  приятная  романтическая  музыка,  которую  мой  желанный  включил  для  меня,  сопровождая  своим  приятным  голосом,    посвященные  мне  стихи...Это  было  незабываемо-приятно!...

 Мы  как  два  хрустальных  сосуда  с  первородной  кристально-чистой  водой,  органично  переливались  с  одного  сосуда  в  другой,  и  при  этом  рождали  неповторимую,  понятную  лишь  нам  двоим  -  мелодию  любви  и  нежности...
Весь  мир,  не  имел  для  нас  значения...  Мы  были  вне  времени  и  пространства...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832832
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Ганна Верес

КУРЧАТКА-ГЕРОЇ (Байка)

У  мами  молодої,
у  рябої  Квочки  
Сини-Курчатка  і  Курчатка-дочки,
Такі  ж  дрібненькі
та  м’якесенькі  вони,
Коротконогі  ці  веселуни!

То  бігають  від  Мами
і  до  Півня-тата,
То  заховаються  у  кущ  за  хату,
Або  на  сонці
гріють  шубочки    свої.
І  заздрили  усі  міцній  сім'ї.

Старий  Сірко
дививсь  на  це  домашнє  диво:
-  Яке  ж  потомство  в  Квочечки  красиве!
Та  й  вирішив
погратись  із  птахами  сам,
Й  сусідського  підмовив  ще  він  пса:

-  Курчатка  з  Квочкою
гребуться  біля  гною,
А  ти,  Рябку,  скоріш  іди  за  мною.
Та  й  заходилися
Курчаток  лоскотать.
(Не  дуже  їх  цікавила  і  стать).

А  Квочка  бігала,
кричала,  крильми  била,
І,  хто  зна,  що  б  іще  вона  зробила…
Аж  раптом…  Бабця,
чуючи  страшну  війну,
Дрючка  взяла…  Сірко…  мерщій  гайнув.

За  ним  –  Рябко.
Курчатка,  злякані,  як  діти,
Біжать  до  Квочечки  та  й  ну,  галдіти
По-своєму:
герої  ж  бо,  мовляв,  які…
Ніде-ніде  не  водяться  такі!

Серед  людей
частенько  теж  таке  буває:
Біда  прийде  і,  поки  ще  триває,
Не  чути  й  слова,
а  коли  уже  мине,
То  кажуть:  -  Похваліть  тепер  мене!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832763
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Олеся Лісова

Весна верховодить

Заглядає  в  моє  віконце
У  квітчастім  вінку  весна.
В  ніжній  радості  світить  сонце,
Абрикос  розпустивсь  зрання.

Рушничок  пелюсток  рожевих
Всіх  побачити  кличе  шпак.
В  блиску  променів  кришталевих
Пестить  пір’ячко  весельчак.

Нареченою  вбралася  вишня
Сипле  квітами  навмання.
Вітер  листя  деінде  колишнє
Несе  з  саду  у  вигнання.

На  зелену  травичку  груша
Поглядає  з  гори  років.  
Погустішала.  Квітень  душу
Розгорнув  і  любов  впустив.

Весна  ж  далі  летить,  верховодить,
Несе  щастя  веселий  спів.
Гармонічний  мінор  наводить,
Все  живе  повстає  із  снів.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Дружня рука

Вогник

чи  вогник  це,  чи  це  маленька  зірка,
чи  сам  згорів,  коли  здобув  вогонь,
чи  повернувся  в  будні  з  понеділка,
і  пів  життя  у  дотику  долонь  ...

собі  отак  сказав  і  сам  повірив,
бредеш  кудись  безцільно  навмання,
ну  як  це:  раптом  хтось  тебе  поцілив
без  умислу  чи  просто  з  незнання  ...

нехай  це  все  болюче  до  нестями,
нехай  для  тебе  рідне,  там  чуже,
стрибаєш  уцілілими  містками,
там  в  тих  руїнах  справжнє  щось  живе

сіре  каміння  падає  під  ноги,
а  може  порожнеча  і  нудьга,
шукаєш  квіти,  що  ростуть  біля  дороги,
бо  посадила  їх  тобі  якась  душа  ...

їх  не  зривай,  нехай  ростуть,  це  гарно,
це  те,  що  робить  з  метушні  людське  життя,
це  тільки  числа  парні  і  непарні,
не  вкинеш  у  колодязь  почуття  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832657
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Надія Башинська

ЯК ДОБРЕ, ЩО КОХАННЯ Є У СВІТІ!

Як  добре,  що  кохання  є  у  світі.
Немов  весняний  цвіт,  ніжний,  на  вітрі.
Життя  дорога  в  нього  є  красива.
Там,  де  кохання  -  доленька  щаслива!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Як  добре,  що  весна  приходить  й  літо.
Уся  земля  коханням  обігріта.
І  навіть  холод  з  серденька  зникає.
Бо  вірить  той  тому,  кого  кохає!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Тут  кожен  день  цвіте  барвистим  цвітом.
І  навіть  осінь  пахне  теплим  літом.
Як  холодно  -  зима  розсипле  квіти.
Де  є  любов...  завжди  земля  у  цвіті!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса природи

Як  я  люблю  цей  диво  -  світ!
Його  природу  загадкову.
Блукає  вітер  поміж  віт,
Веде  із  вербами  розмову.

Кульбаба  квітне  в  берегах,
Бджолиний  рій  нектар  збирає.
Он  примостивсь  на  гілці  птах,
Для  нас  він  пісню  заспіває.

Лелеки  звили  вже  гніздо,
Лелеченят  своїх  чекають.
Ось  прокидається  село,
У  хованки  тумани  грають.

Блакить  небесна  -  чудеса,
Заплутавсь  промінець  в  волосі.
Скажіть,  хіба  ж  то  не  краса?
Все  наяву,  а  не  здалося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832680
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Ніна Незламна

Весна чарівниця…

Весна  чарівна  -  красна  дівиця
Зелені    смужки…    В  блиску  барвінок
Все  поспішала  …  В  сяйві  вербиця
Промінчик  сонця.…  Ніжний  цілунок
Пухнастий  котик    ледь  звеселився
В  низькім  поклоні    слухав  пташину
Туман  ранковий,  десь  розчинився
Розгойдав  вітер,  сизу  хмарину….
 По  траві  краплі,  як  в  оксамиті
Переливались,  вже  й  засріблились
До  землі  дотик,  ну  досить  снити
Проліски  сині,  в  небо  дивились….
Донизу  сипле….  Грона  калина  
Шпак  веселиться,      щебет  музичний
 Увись  здійнялась  весна  –  дівчина
В  небеснім  морі,    змах  крил  величний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна окраса Полісся

У  полі  розкинулось  море,
Гойдаються  в  хвилях  льони.
Блакиттю  покрились  простори,
Всміхались  до  сонця  вони.

Їх  вітер  беріг  і  леліяв
І  рясно  мочили  дощі.
І  кожен  із  нас  тихо  мріяв,
Щоб  швидше  достигли  вони.

Чарівна  окраса  Полісся,
Зливається  з  небом  вона.
Доносяться  звуки  із  висі,
Щасливого  птаха  здаля.

Як  гляну  у  поле  безкрає,
Радіє  просторам  душа.
То  казка  льонами  блукає,
У  гості  вона  поспіша.

Ще  й  запахи  поля  чарують,
Не  можна  повз  нього  пройти.
Блакитні  голівки  дарують,
Красу  що  побачиш  лиш  ти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832597
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.04.2019


КВолынский

Пришла пора…

Пришла  пора  открыться  далям,
Забросить  душный  городок…
В  тоске,  поникший  и  печален
В  чужом  краю  –  зовет  исток.                    

Где  столь  любимые  просторы
Приятны  сердцу  моему,
Где  глаз  чарующие  взоры…
Неодиноко  –    одному.    

Житьё  в  чужбине  –    боль  тупая,
Среди  отвязанных  быков,
Душа  свободная,  простая,
Томится  бряцаньем  оков.
 
Вдохнуть  нагрянувшей  свободы,
Взахлёб  вменять  родную  речь,
Среди  вражды,  среди  негоды  –  
Сумел  певучую  сберечь.

Туда  несёт  меня  кручина
Где  милый  райский  уголок,
И  зов  души  первопричинный:
Где  первый  шаг,  где  первый    –    слог

Где  первый  раз  в  любви  признался  –  
Услышал  шелест  мотыльков…
Где  прошлое,..и  с  кем  прощался
В  миру  невидимых  тонов.                

Где  завязь  первых  колебаний
Мечтам,  надеждам  зародясь
И  воплощённых  жизнью  знаний,
В  борьбе  интриг  –  жизнь  удалась!

Моя  любовь  –  Волынь  родная!
Вобрала  таинство  веков.
Твоих  объятиях…скрываясь  –  
Цвела  щемящая  любовь;

Там,  птица  райская,  в  надежде,
Звала…  Неслыханная  трель!  
Как  Мавка  ворожила  прежде,
Зелёных  глаз  -  её  метель.            

Туда  где  в  скорбные  оградки  –  
В  граните  множатся  кресты,
Причал  последний,  у  лампадки
Мои  узнаете  черты.
                       
Настал,  настал  конец  разлуки…
От  мысли  я  пьянею  той…
О,  сколько  пережито  муки?      
К  тебе  лечу  -  мой  край  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий персиковий цвіт

Рожевий  персиковий  цвіт,
Розкрився  в  оксамиті.
Чарує  око  дивна  мить,
Вона  прекрасна  в  світі.

Торкає  вітер  пелюстків,
В  рожевому  цілунку.
І  лине  щебет  голосів,
В  весняному  гатунку.

Я  затамую  подих  свій,
У  шатах  цих  розкішних.
Над  квітами  бджолиний  рій,
Торка  пелюсток  ніжних.

Щаслива  я  із  дивом  цим,  
Всміхаюся  й  радію.
Ви  бачили  рожевих  зим?
В  рожевім  сніговії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832070
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Надія Башинська

ПРОЯВИ МУДРІСТЬ, УКРАЇНО!

Прояви  мудрість,  Україно!
           Не  бійся  нового.  
                               Не  бійся!

Ніж  плакати...
           Ти  краще  -
                                 смійся!

Сміялись  козаки.  
             Раділи.
Ой,  як  багато  
                                   вони  вміли!

Могли  багато  як...  
               Могли!
Це  все  живе  тепер
                                     в  тобі!

Прояви  мудрість,  Україно!
             Не  бійся  нового.
                                       Не  бійся!

Із  вдячністю  схились  
               в  молитві.
Дзвінкою  пісне    
                                         розлийся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832084
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Олеся Лісова

Де ти був?

Летіла  розгубленим  птахом  в  пітьмі
(Всюди  морок  і  нуль  просвіту).
Де  ти  був,  коли  вітер  шмагав  по  мені,
Рвав  останні  зелені  віти?

Промінцем  спасіння  на  очі  не  впав,
Як  осліплені  болем  мрії
І  розп’яте  серце  ворон  клював,
Для  життя  не  лишав  надії.

Де  ти  був,  як  Господні  руки  міцні
Витягали  мене  з  безодні.
Лікували  любов’ю  буденні  дні.
Де  був  ти?  І  де  ти  сьогодні?..














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832091
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливий Квітень

Весни  чарівної  краса,
Прокинулась  уранці.
Всміхнулись  ніжно  небеса
І  вітер  був  у  танці.

Торкались  промені  дерев,
Ласкали  їхні  віти.
А  поміж  сосен  -  королев,
Блукав  щасливий  Квітень.

Він  дарував  Весні  букет,
Вона  лиш  усміхалась.
Зіграв  мелодію  кларнет,
Вона  в  душі  зосталась.

Так  починавсь  весняний  день
У  кольорах  яскравих.
В  пташинім  щебеті  пісень
І  в  росянистих  травах.

Зазеленіли  береги,
Ріка  заметушилась.
А  на  папір  рядки  лягли,
Словами  залишились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831977
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 09.04.2019


dovgiy

НЕ УЯВЛЯЮ

Душі  твоєї  ніжне  джерело
Замулилось  стражданнями  і  болем.
Чи  не  тому  квітневих  днів  тепло
Не  зігріває  нашу  спільну  долю?

Холодний  вітер  з  півночі  пройма,
Мов  батогами  хльоскає  в  обличчя.
Чи  не  тому  нам  радості  нема
Без  духа  янгола  з-за  правого  запліччя?

Втрачаємо  безцінний  Божий  скарб
У  злигоднях  простого  виживання.
Чи  не  тому  гірчить  з  квіток  нектар,
Що  розквітали  у  гаю  кохання?

На  кілька  з  побуту  вкрадених  хвилин
Нас  телефон  крізь  відстані  єднає.
Чому  ж  при  цьому  для  розмов  причин
Вже  не  стає?!  Чого  не  вистачає?

Я  голос  твій  почути  так  хотів,
Як  джерела  весняного  дзюрчання.
Та  замість  цього  низка  гірких  слів
І  паузи  над  прірвами  мовчання.

Ні  ти,  ні  я  не  прагнемо  в  ці  дні
Все  обірвати  та  мости  спалити.
Чому  тобі,  чому  тоді  мені
Все  важче  й  важче  сподіванням  жити?
     
Боюсь,  стосункам  краденим,  колись,
Прийде  кінець.  А  інших  вже  не  знати.
Не  уявляю,  чим  я  буду  жити,
Хто  твою  душу  буде  зігрівати?

 06.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831882
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ганна Верес

Ранкова пісня (Слова для пісні)

У  траві  стежина

Загубила  слід,

Піснею  пташина

Звеселила  світ.

Зеленіли  трави,

Випивши  росу,

А  згори  заграви

Вишили  красу.


Пісня  не  стихала,

Ранок  їй  радів,

Тиші  посміхались

Верби  молоді.

Роси  –  срібні  сльози

Падали  униз,

Гнули  стани  лози  –

Мили  ноги  в  них.
1.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831963
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Лилея

Их жизнь - Победа!

Бывают  люди,  подобны  Солнцу
Как  вспышка  Света...
Как  океан...
В  них  искренность
Их  жизнь  -  Победа!
Вершина  -  та,  что  создал  сам!

Бывают  люди,  подобны  Солнцу
В  их  Душах  Бог  живёт!
Они  -  пример...
Подобны  Свету...
Их  Радость  наполняет...
В  них  -  Любовь!

Такие  люди  наполняют...
Сжигая  мысленно  весь  негатив
За  всё  благодарят...
Ведь  точно  знают...
Лишь  Светом  и  Добром
Наполнят  Мир!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831924
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Надія Башинська

ХТО ВПЕРЕД, ТОЙ - ПРАЦЮВАТИ!

         Раз  зібралися  на  раду,  щоб  потішити  громаду:
Слон,  Жираф  і  Бегемот,  Мавпа,  Крокодил,  Єнот.
Міркували,  що  ж  зробити,  щоб  ще  краще  стало  жити?
         Довго-довго  говорили,  все  сказали,  що  хотіли.
Запитали  у  Слона:  "Яка  думка  головна?"
Слон  сказав:  "Не  та,  де  сісти.  А...  щоб  багато  було  їсти!"
Мавпа:  "Щоб  наряди  гарні  мати.  Щоб  було  де  погуляти!"
Крокодил  теж  не  мовчав:  "Щоб  поживи  не  шукав.  
Щоб  само  ішло  до  рота..."  Глянули  на  Бегемота.
Про  що  мова,  той  не  чув  -  від  розмов  отих  заснув.
Копитом  його  Жираф...  Бегемот  кричить:  "Хай  так!"
         Змін  даремно  всі  чекали...  Працювати,  гляньте  стали!
Стали  поле  засівати  і  будинки  будувати,  діти  вчаться  всі  
у  школах,  і  курорт  зробили  в  горах.  На  своїй  землі  панують,  
бо  самі  господарюють!
         Приклад  з  них  ми  можем  брати.
                                                     Хто  вперед,  той  -  працювати!
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831955
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Надія Башинська

А Я СМІЯТИСЬ БУДУ…

А  я  сміятись  буду,  
хоч  іноді  й  крізь  сльози...
Знов  падаю...  Встаю.  Іду  вперед.

Відійдуть...  Знаю,  
               ці  пекучі  грози.
                                         Життя  -  не  мед.

Життя  -  не  мед,  
хоч  є  в  ньому  й  солодке.
Холодне.  Тепле.  Прісне  і  гірке.  

А  я  сміятись  буду  і  в  морози.  
                 Бо  знаю:  є  весна,
                               й  приходить  літо  золоте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831956
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Ніна Незламна

Наше сьогодення (Знову віщій сон) / проза /

Життя    тривожне,    в  ньому    купа    подій…  Над  Україною    все  вітер-  лиходій.  Війна  на  сході…  Чи  прийде  прозріння.  Як  зупинити?  На  це  треба  вміння!В  цікавий  та  важкий  час  ми  живемо.В  дущі  на  краще,  все  ж  надію  плекаємо.
           Весняний  вечір  спускався  до  землі  ….    Бажання  спати,  ні,  це  не  по  мені.    Все  в  хаті,    телевізор  гучно  чути,  там  сміх  й  сльози,    хай  би  скінчились  муки.  Щоб  якнайшвидше  ці  вибори  пройшли  і  думки    спокій  в  сьогоденні  знайшли.  Відволіктися  від  суперечок  всіх,  щоб  не  сказати,  щось,  бо  знаю,  це  ж    великий  гріх.  Від  всіх  новин  і  сон  кудись  дівався,    в  душі  неспокій,  знову  заховався…  
       На  підвіконні  сидів  мій  білий  котик.    Йти  на  побачення  збиравсь,    піднявши  хвостик…    Завів  своє  нявчання  на  всю  хату,  вгледівши  за  вікном  кицьку  волохату.  Ото,  пухнаста  пані,  заглядала,    весни    спокусливість,  напевно  відчувала.  Я  невагаючись  вікно  відчинила,  ледь  -  ледь  всміхнувши,  немов  благословила.  Хай  погуляє,  буде  весела  нічка,  сама  ж  у  ліжку,  згадала,  яка  була  вдома    пічка.  Тепле  дитинство  своє  босоноге,  хоча  й  було  воно  убоге  та  спогад  відтискав  тревоги.  Різні  сюжети  побачені  за  день,  немов    ховалися  по  стелі,  пригадувались  звуки  відомих  пісень,  під  ковдрою  зігрілася  в  постелі.  Годинник    спішив,  зразу  рахувала,  а    згодом,  як    дитятко,    я  засинала.  …
       Наснився  сон,  доволі  цікава  картина,  трава  зелена,  голубе  небо,  днина.  І    пан  Зеленський    в  чорнім  костюмі,  в  білій  сорочці  й  зі  смаком  підібраній  кроватці.  Позаду  його,  дерева  довкіл  і  недалеко  довгий  стіл.  На  ньому    фарфоровий  посуд,    чашки  з  блюдечками,  дві    поруч…  На  другій  стороні  столу,  одна  лиш  чашка  з  блюдцем,  а  далі  видно  чисте  небо  до  схилу,  за  невеличким  молоденьким  деревцем.          Зеленський  йде,    усміхнений,  в  очах  веселики  і  теплий  погляд…  Хтось  запитав,  але  не  бачу,  хто  там  поряд.  ,
-  Що    вирішив?
-  Вирішив  одружитись!  Хоч  так  важко    наважитись…
Йшов,    дуже  спішив,  
-    Та  все  ж  трохи  журюся,  чи  досить  грошей  на  помідори…
А  вітер  гойдав  дерева  і  трава  мов  море….
А  його  погляд  на  мене,    я  проснулась,  від  сну  приємно,  посміхнулась…
Це  ж  треба,  ото  надивилась,  чому  дитина  ця  мені  приснилась.  Здалось  серйозний  і  водночас    веселий  такий,  а  погляд  теплий,  наче  й  не  чужий.
   Лиш  дві  доби  і  прийшов  той  судний  день.  Сонячний  ранок,  під  звук  пташиних  пісень…    Ішли  на  вибори  всі  люди,  тримаючи  в  душі  напругу,  щоб  вибрати  в  житті  дорогу  другу.  По  якій  би  не  гинули  діти  на  війні,  щоб  ті  жахи  навіть  не  приходили  у  сні.  Щоби  замість  гробів  і  свавілля,  сміялись  діти  і  гуділи  весілля.  Щоб  колосилились  у  полі  жита  й  волошки,  в  надії  на  покращення  життя,  хоч  трошки.
     У  ці  весняні  дні,  ми  всі  прикуті  до  телеекрану,  хтось  з  нас  зрадів,  а  комусь  нанесли,  прямо  в  серце  рану.  Це  ж  треба,  здивувалась  я,  коли  побачила,  той  перший  ряд…  Що  пан  Зеленський  вийшов  першим  в  перемозі…  Це  ж  треба  ,а  чи  він    зробити  все  у  змозі?  Грезе  сумління,чи  є  уміння?    Україну    об*єднати?!  Скажу  я  чесно,    не  знати!  Задумалася  знов  і
пригадала  сон….  Напередодні    бійні  на  Майдані.  Хоча  події,  правда  дуже  давні.    Куполи  храмів  і  церков    всі  у  вогні,  ніхто  й  не  думав,  що  загрузнем  у  війні.  Адже  діти  ховались  у  церквах,  той  сон  згадаю,  охоплює  страх.  Чому  мені  вішій  сон  був  наснився?  Люд  об*єднався,  так  жити  притомився.  Іще  ві  сні  чоловік,  схожий  на  Карабаса-  Барабаса,    з  бородою,  тоді    країна  зустрілася  з  бідою.  О!  Скільки  люд  набачився  тоді  страхів!  Той  чоловік  тримав  в  руці,  занадто  велику  в*язку  ключів.    І  посміхаючись,  комусь  її    віддав,  протистояння  на  майдані,    народ  кричав.  Так  віщій  сон,  вже  точно  знаю,  адже  пізніше  пригадаю,  віддали  тоді  Крим…
Ось,  сьогодення,  пройшов  перший  тур  виборів,  а  чи  хтось  хтів,  хтось  не  хотів  та  пан  Зеленський  йшов  на  договір.    По  телевізору,  одягнений  так,  як  наснився  мені,  відео  звернення,    позаду  кольори  зелені…  Звичайно,  відмінний  він  актор,  майстер  професії,  ніхто  не  заперечить.  Важким  для  нього  буде  коридор,  дістатись  мрії,  отримуючи    приниження,  чи  сили,    все  це  стерпіти  вистачить?!  Він  молодий,  хотілось,  впевненого  молодого  та  кожен  голосує  за  свого….
Дивне  питання  сама  собі  задаю,  чому  мені  віщі  сни  снятьсься  ?  Так  і  не  знаю!
З  екрану    поглядів,  знов  багато  бачу  й  чую,    правду  скажу  часу  не  марную.  В  цей  час  спиці  в  руках,  в  душі  надія.  А  може  й  правда,  збудеться  народу  мрія.  Прийде  нова  людина,  згодом  нова  влада.  Тоді    не  буде  заангажована    вся  Рада.  Так,    він  недосвідчений,  але  актор  прекрасний.  Ми  живемо    у  час  буремний  та  невже  вибір    людей  буде  даремний?  
Це  так  видеться  у  народі,  як  під  дощем    у  огороді,  люблять,  на  жаль  частіше  брудом  обливати,  і  десь,щось  погане  на  людину  відшукати.  Йому  звичайно  зразу  не  відмитись..Та  все  ж  гадаю  зуміє  захиститись.  І  така  думка    літає  в  далечінь,  адже    -  МИР  ми  маємо,  цю  ціль.Нехай  би  нинішній  наш  президент  та  йому  допоміг,щоб  цей  Зеленський  об*єднати  країну  зміг!  Щоб  схід  і  захід,південь  і  північ  врешті  поєднались,щоб  люди  на  краще,  життя  сподівались.  А  ті  образи,  приниження…  О  це  так  низько!  Чиясь  то  перемога  всерівно  близько!  Чи  варто  чубитись,  гадаю  люди  ні!  І  знову  запитую,чому    вони  сняться  мені?
**
           Ні  це  не  агітація  знайте!  Йдучи  на  вибори,  кожен  свою  думку  майте!  Я  просто  
             хотіла  поділитись  своїми  снами,  адже  Ви  друзі  і  мені  приємно  поспілкуватись  з  
                   Вами.
                                                           Можливо,  хто  з  Вас    бажає  прочитати,  прозу    про  сни  за
                                                                           22..05.2017р    »  Ганна  Верес,відгукніться(  Мої  сни)».
                                                                               Гарного  відпочинку  друзі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831846
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Капелька

Иду по солнечной дороге

Иду  по  солнечной  дороге,
Путь  направляя  в  небеса.
Дорог  на  свете  очень  много,
Одна  из  множества  моя.

Я  не  стучусь  наивно  в  двери,
В  которые  меня  не  ждут.
Общаюсь  в  общем-то  со  всеми,
С  которыми  комфорт,  уют.

Хотя  проблемы  не  бывает
И  в  жизни  каждому  я  рад.
У  всех  две  стороны  медали,
Но  во  Христе-  сестра  и  брат.

У  всех  желания  свободы,
Любви,  уюта  и  добра.
Над  общим  на  планете  домом
Нависла  буря  и  гроза.

Меняются  опять  эпохи,
Как-будто  в  матрице  игра
И  вроде  на  земле  не  лохи  (1)
И  жизнь  у  каждого  одна.

Но  почему-то  кто-то  ходит
Миллионером-королём,
А  кто-то  еле  счёты  сводит,
Чтоб  оплатить  квартиру,  дом.

Несправедливость  в  этом  мире
Всё  время  задаёт  вопрос.
То,  словно,  мы  в  коварном  тире;
То  вдруг  в  политике  "мороз".

Сияет  солнышко  над  нами,
Как  лампа  освещает  путь
И  видно  правду  временами.
Её  б  в  политику  чуть-чуть.

(1)  лох
       -лицо  обманутое  хулиганом.

                                                                   
                                   2-3.  04.  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831796
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

А твої очі…

А  твої  очі  -  блакитні  озерця
Хлюпають,  хлюпають  хвилі  тепла,
Заворожили  вони  душу  й  серце,
Любов  моя  теж  їх  в  полон  узяла.

Я  бачу  їх  вдень,  уночі  в  них  дивлюся,
Намилуватись  не  можу  ніяк,
Нектару  кохання  із  них  я  нап"юся,
Напевне  це  доля  щаслива  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831504
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Редьярд

Я архітектор

Я  архітектор  свого  світу
Будую  сам  своє  життя
Я  зможу  так  прожити  віку
Щоб  у  кінці  не  було  каяття.

Я  тілом,  духом  завжди  сильний,  
Як  самурай  безстрашний  я
В  мені  живе  велика  сила
І  сила  ця-душа  Творця!

До  віку  буду  пам’ятати
Куди  іду,  яка  мета
Я  буду  вільний  навіть  в  клітці
Свобода-сенс  мого  буття!

Я  встиг  багато  пережити
Пізнав  невзгоди  рано  я,
Мене  нічим  не  зупинити
Я  наче  вітер,  наче  море  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831546
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

За тебе найдорожчої нема ( слова до пісні)

Розквітли  яблуні  рожевим  цвітом,
Всміхаються  від  радості  уста.
Весна,  весна,  а  у  очах  вже  літо,
Волошками  квітують  небеса.

Приспів:

Хай  пролітають  роки  -  за  -  роками,
Нехай  минає  осінь  і  зима.
Палке  кохання  буде  завжди  з  нами,
За  тебе  найдорожчої  нема.

Дивлюсь  у  твої  оченьки  кохана,
Твій  погляд  заворожує  мене.
Твоя  усмішка  ніжна,  незрівнянна,
У  грудях  б'ється  серце  вогняне.

У  небі  промінь  грає  веселково,
В  душі  пульсують  ніжні  почуття.
В  яскравих  кольорах  усе  довкола,
Удаль  тікає  із  під  ніг  земля.

Я  пригорнусь  до  тебе  моя  мила,
Голубко  сизокрила,  чарівна.
В  коханні  нашім  є  велика  сила,
Ту  силу  дарувала  нам  весна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831647
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Лилея

Весну Душою вспомню!

Весна!
Расскажи  о  Чуде!
Которое  ты  сотворила
Весна!
Теплом  своим  
Ты  Ду́ши  окрыли́ла!
С  тобой  мы  все,  как  в  сказке!
С  тобой  мы  в  Чуде!
Весну  все  чувствуют
Животный  мир  и  люди!
Природа  всем  нам  в  помощь!
На  Солнце  ,развиваясь,
Видны  уже  листочки  ...
Природа  оживает!
Тепло  и  с  каждый  днём  теплее...
Весну  Души́  встречаем
Чувствую  Радость!
Запомню...это  Чувство...
И  в  Радости  останусь!
Когда  настанет  лето,
А  затем  осень...
Я  в  Радости  зимою
Весну  Душою  вспомню!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831656
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Ніна Незламна

Я буду льотчиком / проза /


Теплий  літній  день….    В  небо  сині  ні  хмаринки…  З  садка  чути  переспів  пташок  і  запах  квітучих  яблунь…  Молоденькі,  стрункі    дерева  росли  рядами,  аж  попід    новий  двоповерховий    будинок,  з  високим  фундаментом  і    двосхилим  ламаним  дахом.
 На  другому  поверсі  будинку,  перед  вікном,  дерев`яна  лоджія.  До  неї  з  землі    тягнулася  молода  виноградна  лоза  з  блискучим,  зеленавим  листям.  Тут  же  поруч,  ледь  досягала  лоджію    стара  дерев`яна  драбина.  На  передостанньому  щаблі  драбини  сиділа  худенька  дівчинка  Оля,  вдягнена  в  жовту  футболку  і  синенькі  шорти.  В  хорошому  настрої,  весело  позирала  до  сонця,  час  від  часу    морщила  кирпатого  носика,    примружувала    сині  оченята  і    задоволено  лускала  соняхові  зернята.  Прямі  сонячні  промені,  виблискували  на  золотистому  тризубі  футболки  дівчинки,  яка  їй  дуже  пасувала.
     Біля  будинку,  майже  впритул,  лежала  купа  соломи,  це  вчора,  цілий  причеп  від  трактора,  привіз  батько  для  корови.    Наказав  дітям  не  барилися,  а    щоб  вже  сьогодні    всю    переносили  за  будинок,    згодом  збирався  там  зробити  невеличку  скирту.  
   Хоч  солома  й  торішня,  але  збереглася  добре,  від  неї  не  тхнуло  сирістю  і  мала  доволі  світлий  вигляд.    На  соломі,  у  напівлежачому  положенні,  закинувши  ногу  на  ногу  спостерігала  за  Олею  близнючка  Поля.    Така  ж  світленька  дівчинка  в  веснянках,  як    і  Оля,  вдягнена  в  такий  же  самий  одяг.  Вона  крутила  головою,  то  до  сестри,  то  до  високої  хвіртки  з  соснових  штахет,  на  якій  сидів  сусід  Сашко.  Хлопчик  наполегливо  намагався  її    вкотре  розхитати,  щоб  покататися.  Із  заздрістю  позирав  до  Олі,    мав  велике  бажання  теж  залізти  на  драбину,  але  боявся  висоти.  Чому  й  сам  не  знав  та  трусилися  ноги,  коли  ліз  по  драбині,  пройде,  три  чи  то,  від  сили,    п’ять  щаблів,  втрачав  рівновагу.      Хоча  йому  минуло    всього  вісім  років  та  в  нього  була  мрія  -  стати  льотчиком.  Тому  й  намагався  навчитися  плигати  зараз,  хоча  б  з  такої  висоти,  щоб  згодом  подолати  висоту  драбини.  Саме  хвіртка,  на  міцних  завісах,  була  йому  помічницею.    
   Знов  чути  гучний  скрип  хвіртки,  Сашко  так  розхитав  її,  що  злетів  з  неї,  як  метелик,  присівши  на  коліна,  аж  зойкнув,
 -  «  Ух  !».
 Цим  привернув  увагу  дівчаток,  відразу  зрозумів,  що  вдало  приземлився  і  від  радості,  піднявши  руки  догори  і    підскакуючи  закричав,
-  Ага!  Бачили,  бачили!  Я  все  рівно  стану  льотчиком,  ось  побачите!    І  ви  не  смійтеся  з  мене.  
Вже  трохи  спокійніше,  розводячи  в  сторони  руки,
-    А  іще,  тільки  заміж  не  спішіть,  бо  обох  вас  люблю,  хай  тільки  підростемо.  Тоді  точно  буду  знати,  котра  з  вас  буде    мені  до  душі.  Як  мій  тато  каже,  на  все  свій  час.
Здалося  на  деревах,  аж  листя  здригалося,  коли    на  все  обійстя  рознісся    голосний  сміх  дівчаток.  Оля,  аж  закашлялася  на  драбині,    раз  по  раз  хваталася  руками  за  живіт  і  одночасно  махала  ногами,
-  Ой,  держіть  мене,  бо  зараз  звалюся!  Оце  учудив!  Ну  Сашко,  тебе    треба  на  телефон  записати,  щоб  згодом  побачив  себе,  послухав  свої    висловлювання.  Це    напевно  від  падіння  в  тебе  такі    нерозумні  думки,  чи  що?
Поля,  ж  відразу  сіла  рівно,  коли  почула  те    «Ух!  »  і  з  розкритим  ротом    слухала  промову.  В  очах  блискали  веселики,  рукою  прикривала  вуста,  щоб,    від  почутого,  вгамувати    гучний  сміх.
 Дівчатка  загалом  були  дружні,  особливо,  як  дражнились  ,  чи  сперечалися  за,  що  -  небудь  з    хлопчиком.  Їм  минуло  дев`ять  років,  тож  Сашко  був  молодшим  всього  на  рік.  Але  в  нього  відчувалася  боязкість  до  всього  нового,  легко  піддавався  дівчаткам,  намагався  догодити.  А  вони  ж,  як  дві  щебетушки,  вигадували  різні  ігри  в  сімейне  життя.  По  черзі  були  нареченими  у  хлопця  і  гралися  ляльками,  вважаючи  за  свої  діти.  Сашко,  тільки  підтирав  носа,  коли  керували  ним,  то  принести  попити  води,  чи  то  відправляли,  наче  на  роботу,  бо  ж  вважався  батьком,  господарем,  який  мав  забезпечити  сім`ю.
       Він  часто  приносив    суниці,  а  нині  приніс  черешні,  що  привіз  батько  і  ці  зернята,  якими  насолоджувалися  дівчатка.  Їм  це  все  подобалося,  але  часом  і  набридало,  адже  час  йшов,  підростали,  погляди  щодо  дитячих  ігор  змінювалися.  А  тут,  ще  й  нещодавно  батько  купив  собі    і  мамі  телефон,  в  дівчаток,  аж  оченята  засяяли,  кожна  мріяла  і  собі  мати,  тільки  крутішого.  У  школі  в  дітей,  в  кого  «круті»  батьки,  вже  були  телефони,  але  ж    не  кожна  сім`я    зможе  дозволити  собі  такі  витрати.  Та  тато  їм  пообіцяв,  якщо  влітку  не  лінуватимуться,  будуть  допомагати  по  господарству,  то  один  на  двох  поки,  що  купить,  а  на  рік,  ще  один  придбає,  як  свинку  продадуть.  
 Оля  швидко  злізла  з  драбини  й  до  Сашка,
-Ану,  закоти  штани,  хай  побачу….  Коліна  цілі  чи  ні?  
Хлопчик  поправив    русявий  кучерявий  чув,  змахнувши  рукою    назад,    примружуючи  очі,  здивовано  до  неї,
-  О!  Нічого  там  немає,  не  хвилюйся.  Я  тільки    штанами  легенько  доторкнувся  до  землі,  дивися,  навіть    не  в  пилюці.
Оля  віддала  йому  пакет  із  зернами,
-  Ану  стій,  потримай,  я  подивлюся.  
Зненацька  як  м`яч  відскочив  в  сторону,
-  Не  чіпай,  я  не  маленький.  Ото  нема  що  робити,  не  керуй  мною.
 Вона  повернулася  до  драбини,  поставила  праву  ногу  на    першу  шаблю,
-  Ну,  як  ти  хочеш  доказати,  що  не  маленький,  то  спробуй  залізти  на  драбину.
Поля  довго,  мовчки  спостерігала  за  подіями,  а  потім,  вилізла  з  соломи,  направилася  до  старої,  з  дубових,  товстих  дошок,  криниці,
-  Не  дурійте,  я  зараз  прийду,  хочу  води  холодної….
Оля  відразу  до  Сашка,
-  Ну  що  полізеш?
Він,  кліпаючи  темними    оченятами,  у  знак  згоди,  кивнув  головою,  
-  Тоді  почекаємо,  хай  прийде,  оцінить  твої  здібності,  -  продовжила  дівчинка.
 Не  пройшло  й  хвилини,  як  почули  крик,  їх  звала  Поля,
-  Гайда  сюди!  Йдіть  сюди!
Дівчина  стояла  неподалік  від  криниці,  махала  руками.
За  мить,  діти  були  біля  неї.  Полінка  вказівним  пальцем  правої  руки  торкалася  вуст  на  знак  мовчання,    очі  світилися  від  радості.    Підкрадаючись  до  криниці,  прошепотіла,
-Тихо!  Подивіться,  що  тут  є,  тільки  не  злякайте!
Стара,  на  вид  чорна  криниця,  була  на  пів  закрита  товстою  дубовою  кришкою.  Біля  неї  на  лавці  стояло  пусте  відро  з  ланцюгом,  який  був  замотаний  на  барабан.  
Поля  з  хвилюванням  зашепотіла,
-  Я  відсунула  кришку,  ледь  не  оніміла  від  здивування,  вона  там  плаває,  подивіться.  
Оля  була  трохи  вища  за  Сашка,  за  спиною  обома  руками  взяла  його    за  плечі,  -    Не  поспішай,  не  нахиляйся  дуже,  щоб  не  впав  часом.
І  відразу  до  Полі,  -  Що  за  паніка?  Що  там,  хтось,  щось  вкинув?
-Та,  яке  там,  краще  подивіться,  яка  краса  там  плаває,  відповіла  дівчинка.
Вони  втрьох  нахилилися  в  криницю.  Поверх  води,  по  самому  краю  стінок  виднілися  частинки  моху  і  плавало  кілька  тоненьких  травинок,  а  під  ними,  на  воді  трималася  джерелянка.  Вона  час  від  часу  двигала  лапками,  наче  хизувалася  своїми  червоно  -  помаранчевими  плямами  і  знову  на  якісь  миті  завмирала.  Діти,  кліпаючи  очима,  дивилися  один  на  одного,  посміхалися.  Ніхто  не  наважився  злякати  це  маленьке,  боже  сотворіння.
Оля,  відійшла  в  сторону  і  тихо  сказала,
-  Де  б  ми    побачили  таку  красу?  По  телевізору  зовсім  не  те,  правда?
Поля  потягнула  Сашка  за  руку  і  тихо,  майже  на  вухо,
-    Не  чіпаймо,  хай  поплаває  !  Вода  є  вдома,  там  нап`юся.  Хай  плаває,  нащо  лякати,  вона  така  маленька.  Цікаво,  десь  же  ховається    коли  воду  набираємо,  а  зараз  шкода,  їй  заважати,  нехай  відчуває  свободу.
Діти  попрямували  до  будинку.  Сашко,  почухуючи  рукою  голову,  позирав    на  Полю,  
-  А  ти  злякалася,  так?  Я  декілька  раз  бачив  здорових  жаб,  як  на  ставок  з  татом  їздив,  під    »Дубки»,  це  дитячий  оздоровчий  табір.  Там  класно!  Ми  до  бабусі  їздили,  вона  там  повариха,  їсти  готує.  Обіцяла,  на  наступне  літо,  візьме  для  мене  путівку  туди.  Говорила,  щоб  трохи  мене    треба  відгодувати,  бо  їй  здається,  що  я  худий  і  малий.  
Оля,    посміхаючись,  хитнула  головою,
-  Ну,  ти,  як  той  магнітофон  завівся,  от  говірливий!  Ти  краще  скажи,  на  драбину  лізеш,  чи  передумав?
Полінка  шмигнула  в  хату  напитися  води.  А  Оля  присіла  на  старий  дерев`яний  диван,  із  вирізьбленою  спинкою,  що  стояв  неподалік,  під  молодою  грушкою.  Сашко,  обійшов    навкруг  дивану,  запитав,
-  Оце  хотів  запитати,  де  ви  взяли  такий  дивний  диван?  Весь  дерев`яний,  я  такого  навіть  по  телевізору  не  бачив.
Оля,  рукою  взялася  за  спинку,
-  Це  бабусин  мотлох,  тато  привіз  недавно,  говорить  пам`ять  буде.  Вона  ж  два  роки  назад  померла,  добра  бабця  була,  все  нас  цукерками  пригощала.
 З  хати,  як  біс  із  табакерки,  вискочила  Поля,  розмахуючи  руками,  швидко  вилізла  на  солому,  
 -  Так,  зараз  кілька  хвилин  полежу,  потішуся  і  будемо  носити  цю  солому,  а  то  й  день  пройде,  що  скажемо  татові.
 Олю  з  Сашком  підійшли  до  драбини.  Дівчинка  запитала,
-  То,  що  слабак,  ні?  Лізеш?  Чи  передумав  бути  льотчиком?
Хлопець  топтався  на  місці,
-  Ні,  де  ти  бачила,  ми  чоловіки  ніколи  не  відступаємо,  он  мій  дядько  з  Полтави  вчиться  в  цьому…Чекай  нагадаю…  А,  в  Кременчуці,  в  льотному  училищі,  хвалився,  вже  літав  на  вертольоті.  І  форма,  ну  одяг,  в  нього  класний,  ви  б  бачили.  То  я  лізу  першим,  а  ти  Олю  мене  страхуй,  добре?
 Вона  кивнула  головою.  Сашко    кілька  раз  поглядом  озирнув  все  довкола,  почав  ставати  на  шаблі  однією  ногою,
-  Так  один,  два…
 Відразу  його  руки  торкнулася  Оля,
-  Е  ні  !  Стоп!  Я  все  зрозуміла,  чого  ти  рівновагу  втрачаєш  і  чого  тіпає  тобою,  не  рахуй  свої  кроки  і  не  дивись    донизу,  а  тільки  вперед,  зрозумів?
Хлопець  кивнув  головою,  примружив  очі,    рухався  далі,  боявся,  що  не  подолає  висоту.  Хоча  й  не  помітив,  як  вже  був  на  передостанній  шаблі.  Поля,  лежачи  на  соломі  спостерігала  за  хлопцем,  помітивши,  що  майже  досяг  лоджії,  вигукнула,
-  Ну  молодець!
 Він  раптово  здригнувся,  відпустив  руками  драбину,  почав  хилися  в  сторону.  За  мить  Оля  схватила  його  за  футболку  і  вони  відразу  очутилися  внизу  на  соломі,  поруч  з  Полінкою.  Сашко,  не  вагався,  зірвався  на  ноги,  став  обтрушувати  з  себе  солому.  Він  розчервонівся,  в  його  очах    грали  бісики,
-  Ага,  то  я  досяг  висоти,  досяг!  Зумів!  Значить  буду  льотчиком,  буду!
Линув  сміх  на  все  подвір`я…  Дівчатка  підморгували  одна  одній.
Вони  і  не  помітили,  як  відкрилася  хвіртка,  зайшла  мама  Сашка.
Вона  не  бачила,  що  сталося,  лише  почула  останні  слова  сина  і  сміх  дівчаток.  Жінка  привітно  посміхнулася,
-  Так  мій  льотчик  –  вертольотчик,  гайда  додому,  обідати  пора!
Дівчатка  переглянулися,    всі    троє  поспіхом  вилазили  з  соломи…
Хлопчик  махнув  рукою,
-  Мені  треба,  ще    два  завдання  з  математики  зробити,  тоді  прийду,  продовжимо  тренування.  Бувайте!
Дві  веснянкуваті  дівчинки,  одночасно  махнули  рукою,
-  Бувай  льотчик  –  вертольотчик!
Мило  посміхнулися  вслід  і  відразу    взялися  розстеляти  ряднину,  якою  мали  носити  солому...
                                                                                     О6.  07.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831417
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Ганна Верес

Поезія – мелодій перегук

Поезія  –  не  модна  вишиванка
Й  не  плід  майстерних  і  старанних  рук  –
Творіння  словом,  коли  ти,  мов  бранка,
Мелодій  ловиш  дивний  перегук.
Вона  жива  і  здатна  на  свавілля,
Коли  не  дозволяє  тобі  спать,
Коли  страждають  люди  сильні,  вільні,
А  ти  не  можеш  дум  про  них  прогнать.

Стаєш  для  них  суддею  й  адвокатом,
Їх  долі  боячись  часу  вручить,
Встаєш  за  кожного,  немов  за  брата,
Й  тоді  поезія  вже  вироком  звучить
Від  імені  твого  й  твого  народу,
Без  апеляцій,  докору  сумлінь.
Поету  соромно  не  бути  патріотом
І  справжнім  сином  вільної  землі!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831354
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням тим живу ( слова до пісні)

Холодна  ніч  вуалью  все  покрила
І  навіть  зорі  спати  уляглись.
Вона  весну  у  гості  запросила,
Щоб  все  цвіло  довкола,  як  колись.

Верба  розкішні  віти  нахилила
І  викинула  свій  махровий  цвіт.
Берізка  на  траву  сльозу  зронила
І  ліс  прибрався  в  диво  -  первоцвіт.

І  ось  весна  почула  те  прохання,
Торкнулась  ніжністю  своїх  прикрас.
Теплом  зігрілось  у  душі  кохання
І  зародились  почуття  у  нас.

Цілунок  твій  ще  й  досі  пам'ятаю,
Додому  вже  вернулись  журавлі.
Вони  теплом  зігріті  свого  краю,
Торкаючись  до  рідної  землі.

А  я  в  твоїх  обіймах  потопала,
Як  та  весна  купалася  в  цвіту́.
Тебе  одного  любий  я  кохала
І  до  сих  пір  коханням  тим  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831339
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжне звучання весни

При  дорозі  шумлять  явори,
Гордовито  так  віти  сплітають.
А  у  небі  цвітуть  кольори
І  веселкою  ніжно  так  грають.

Усміхається  радо  весна,  
Одягнулася  в  шати  розкішні.
Білий  цвіт  розкидає  вона
І  дарує  обійми  нам  ніжні.

Пестить  лагідний  промінь  цей  день
І  так  хочеться  жити  у  ньому.
Чути  гучне  звучання  пісень,
Повертатись  щасливим  додому.

Заворожує  сад  дивина,
Що  розкинулась  в  тиші  казковій.
Свято  це  нам  дарує  весна,
Зігріває  теплом  і  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831202
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 01.04.2019


Надія Башинська

ВІТЕР, ВІТЕР, ВІТЕРЕЦЬ…

Вітер,  вітер,  вітерець...  Ой,  який  ти  молодець!
Розчесав  вербичкам  коси,  з  трав  пострушував  всі  роси.

Над  ставочком  розлітався,  хвилечкою  тішивсь,  грався.
Посидів  трішки,  де  мостик,  срібній  рибці  гладив  хвостик.

Із  калиною  шептався...  й  в  очереті  заховався.
Зашуміли  комиші:  "Колиши  нас...  Колиш-ш-ш-и..."

Ти  сказав  їм:  "Досить  спати!"  -  й  полетів  мерщій  до  хати.
Знав  ти,  вітре  мій  завзятий,  що  проснувсь  овес  вусатий.

Сливку  й  грушку  розбудив,  привітавсь  до  гарбузів.
Посміхнулась  тобі  соя  і  картопля,  і  квасоля.

Помідори,  огірки,  морква,  кріп  і  буряки,
й  наші  сині  баклажани  теж  проснулись...    Он  які!

Щось  шепнув  ти  стиха  просу,  розкуйовдив  хвіст  Барбосу.
На  тинок  присів  скраєчку,  як  побачив  нашу  гречку.

Милувався:  "Як  цвіте...  Що  то  літо  золоте!"
Під  моїм  вікном,  признайся,  теж  шептав  ти:  "Просинайся..."

Я  до  тебе,  вітре,  звик.  А  ти  взяв  і  кудись  зник!
Мабуть  в  полі  між  житами  граєшся  знов  колосками?

А,  можливо,  в  ліс  подався,  між  гілля  десь  заховався?
Я  по  ягоди  піду...  там  тебе,  вітре,  знайду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831336
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Ніна Незламна

На порозі квітень…

Квітень  місяць  на  порозі
Цвіт  фіалок  при  дорозі
Оченята  сині  –  сині
Розстелились  по  долині.

 Між  берізок,  як  мережки
Рясти  звісили  сережки
Вітерець  гойдав  донизу
Поруч  сіра  гірка  хмизу.

А  в  ній  птаха  гніздо  звила
Поруч  голівку  схилила  
У  яснім  сонячнім  блиску
Жовта  квітка  первоцвіту.

А  вербичка  звеселіла  
Діамантами  розцвіла
І  підморгувала  квітню
Співала  із  вітром    пісню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831317
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Олена Жежук

Веснянонастроєве

Люблю  я  осінь…  та  в  мені  весна
Вже  стільки  літ  бентежить  кров  у  венах.
Безлистий  бубнявіє  в  грудях  сад,
Крізь  очі  виглядає  в  світ  студений.

Ворушиться  у  надрах  все  живе,
І  сочаться  до  сонця  перші  трави.
Наллється  соками  земля  і  позове  
Пить  солов'їв  найвищії  октави.

Весна  рікою  хлюпає  в  мені  -  
Яка  вона  в  час  повені  прекрасна!
Гудуть  в  волоссі  оси  і  джмелі,
Як  квітне  сад  і  пахне  п'янко  рясно.

Несуть  нам  весни  молоді  літа,
Як  долі  знак,  що  нам  ще  жити  й  жити.
Весній,  весно,  в  мені  усе  життя  -  
Лиш  восени  дозволь  в  тобі  спочити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831134
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви бачили як сакура цвіте?

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Всміхається  рожевим  поцілунком.
Торкається  до  серця  ніжним  трунком,
Вітає  її  сонце  золоте.

У  шо́вкових  пелюстках  оксамит,
Як  дівчина  загадує  бажання.
Несе  в  душі  вона  палке  кохання
І  робить  свій  нездійсненний  політ.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
То  від  природи  неповторне  диво.
Усе  святкове  і  таке  красиве,
Хай  в  кожнім  серці,  щастям  проросте.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Розлогі  віти  тягнуться  до  неба,
Цю  диво  -казку  розуміти  треба
Лише  у  ній  рожевий  цвіт  мете...

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831053
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

А В МОЄЇ МАМИ ОЧІ СИНІ-СИНІ…

Ніби  сонце  ясне  з  раночку  нас  будить,
це  ж  моя  матуся  ніжно  так  голубить.
Ой  скільки  ж  в  сердечку  маминім  тепла...
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

Вчить  мене  матуся  смачно  готувати,
все  тримать  в  порядку,  гарно  вишивати.
Мамина  усмішка  завжди  осяйна.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

В  кожного  найкраща  матінка  у  світі,
а  для  мами  завжди  найдорожчі  діти.
Де  їх  сміх  лунає  -  скрізь  цвіте  земля.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині.
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти даруєш мені квіти

Ти  даруєш  мені  квіти,
Кожен  день  і  дуже  різні.
З  ними  радісні  привіти,
Дуже  милі,  дуже  ніжні.

Ти  один  такий  у  світі,
І  з  минулого  приходиш.
Очі,  неба  синь,    блакитні,
Ти  у  снах  мене  знаходиш.

І  коли  засвітить  зірка,
Блисне  полум'ям  яскравим.
Пісня  залунає  дзвінко,
Роси  упадуть  на  трави.

Коли  сон  знов  заколише,
Я  зустрінуся  з  тобою.
Прочитаю  тобі  вірші,
Милуватимусь  красою.

І  гарячі  поцілунки,
Нас  у  ніч  оту  зігріють.
Квіти  -  то  твої  дарунки,
Зорі  відблиском  зоріють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831007
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Ніна Незламна

Все кажуть час в ціні

Стрілка  стрілку  доганяє,
бо  на  однім  полі
Більша  меншу  захищає,
 зовсім  не  по  волі.
Механізми,    батарейки,
годинники  «тік-так»
Не  вміють  бити  байдики
весь  час  кудись  спішать.
Захотіли  вертіть  ними,
Вперед,  то  назад
Це  за  примхами  людськими,
здійснюється  напад.
А  народ  ні,  не  питають,
цього  хоче,  чи  ні
Пани  бали  заробляють
все  кажуть,  -  Час  в  ціні.
Що  до  здоров`я  всіх  людей,
їм  просто  начхати
У  них  багато,  ще  ідей,
як  грошей  накрасти.
                                               29.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831043
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Віталій Назарук

РІДНЕ СЕЛО

Я  пішов  поміж  трав,
По  ранковій  росі,
Де  птахи  не  змовкали
І  так  тепло  було.
Я  любисток  зірвав,
Біля  нього  присів,
І  згадалось  село,
Моє  рідне  село.

Приспів:
І  дими  з  коминів,
І  густі  спориші,
І  лавчина  ще  зроблена  дідом.
І  димар,  що  до  бджіл,
Запах  меду  в  дворі
І  той  стіл  за  яким  я  обідав.

Як  копали  город,
Як  косили  траву,
Перші  роси  збивав,  
Як  ходив  босоніж.
Коли  Паску  святив,
Хоч  не  легко  було…
Не  завжди  на  свята  
Був  тоді  у  нас  одіж.  

Приспів.

Бережу  ту  любов,
Що  проніс  крізь  літа.
Вже  немає  батьків  
Уже  хата  не  та.
Та  в  душі,  як  колись,
Знов  співає  село,
Воно  певно  в  мені
Навіки  проросло.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830973
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Віталій Назарук

НЕСТАРІЮЧЕ СЕРЦЕ

Пр:  Білі  хмари,  неначе  лебідки,
В  небі  щастя  шукають  своє.
Виглядає  весільного  свідка,
Нестаріюче  серце  моє…

Ще  переплетуться  і  не  раз,
Білі  хмари  з  сірими  у  небі.
Ще  в  житті  прийти  повинен  час,
Коли  з  хмари  буде  плисти  лебідь.

Порадіють  світлі  небеса,
Як  на  зустріч  біленькій  хмарині,
Підніметься  ранішня  роса,
Затанцюють  хмари  в  небі  синім.

Зазвучить  в  міжхмар’ї    білий  вальс,
І  щаслива  пара  завальсує.
Танець  цей  дарований  для  нас,
Що  узори  в  хмарах  цих  гаптує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830638
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Ганна Верес

А дні біжать

А  дні  біжать  –    купають  ноги  в  повені,
Шумливій,  неспокійно-весняній,
Здолавши  літо,  в  осінь  зайдуть  повагом,
Коротші  трохи  стануть  і  сумні.

Коли  ж  в  снігах  вони  заспотикаються,
Впадуть  тоді  в  зимові  довгі  сни,
Аж  поки  сонечка  весняного  злякаються.
Й  розбудить  край  струмочок  голосний.
30.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830748
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Ніна Незламна

Я такий щасливий!

                                                   /  віршована  розповідь  /

Я    народивсь…  Коли  сніжок
Ліпив  мені  на  поріжок
Ой,  так  біліло  у    очах
Ховався  в  старих  рядюжках
 Й  під  мамою  зігрівався
Нащо  мороз,  отой  здався?

Мама  каже,    прийшла  весна
Подивлюся,    яка  ж  вона?
Швидко  нюхав,  мокрий  носик
Гарчить  мама,  -  Чорний  хвостик
Зовсім  став  ти  нечупара!
Така  зла,  як  чорна  хмара.

Та  зранку  весь    сніжок  розтав
Я    радо  сонечко  стрічав
Й    синіх  крокусів    ясний  цвіт
Який    прекрасний  оцей  світ!
За  мить  слухав  спів  пташиний
Друзі,  я  такий  щасливий!

********
                     Хай  думають

Хай  думають  загубився  
Ні!  Насправді  ж  притомився
Тож    відпочину  трішечки
Цвіт  крокусів,  мов  свічечки
По  них  в  таночку  промінці
Ой,  як  приємно  тут  мені!
От  веснянка  -  чарівниця
Хочу  цим  насолодиться
Ляжу  прямо,  вмить  на  бочок
Скажіть,  як  я  ?    Як  лісочок?
Та  не  заздріть  любі  друзі
Озирніться  по  окрузі
 Квітне,  в  сяйві,  моя  земля
Зізнаюсь  вам,  щасливий  я!                                                            
       *******

   До  картини…

Заховався  у  суцвітті
Яка  краса  є  на  світі
Аж  дурманить  у  голові
Ану,  скажи!  Як  я  тобі?

                                             27.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830793
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Віталій Назарук

НЕ МОЖУ

Стоїш  і  нині  у  очах,
Моя  кохана  і  єдина,
Я  ж  занімів,  ні  -  я  зачах,
Мов  купина  неопалима.

А  сльози  градом  на  листок,
Де  я  пишу  вірша  про    тебе,
Життя  мені  дало  урок,
Що  так  поводитись  не  треба.

Щасливі  ми  були  удвох,
Навіщо  ця  була  розлука?..
Надій  позбувся  багатьох…
Чому  тебе  я  не  послухав?

Шукаю  в  сні  твої  вуста,
Не  можу  я  тебе  забути…
Життя  –  це  справа  не  проста,
Собі  лиш  можу  дорікнути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801735
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 27.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Надія Башинська

ТАНЦЮВАЛА ЧАПЛЯ З РАКОМ…

Танцювала  Чапля  з  Раком...  Ух!  Ух!  У-у-х!
Аж  летів  із  комишів  білий  пух!
Краснопірочка  і  Короп...  Ох!  Ох!  О-о-х!
А  одна  весела  Щука &