Ярослав К.: Вибране

Потусторонний

Мы пока ещё живы…

Мы  пока  ещё  живы,  хороним  друзей,
свято  веря,  что  встретимся  с  ними    когда-то.
С  каждой  смертью  становимся  сами  мертвей.
Извини,  что  не  я  -  говорим  виновато.

Мы  пока  ещё  живы,  а  кто-то  уже
знает  не  понаслышке  о  жизни  загробной.
С  каждой  смертью  стоим  на  соседней  меже,
понимая,  что  все  мы  на  это  способны.

Мы  пока  ещё  живы,    черёд  не  пришёл,
снова  кончилась  жизнь  у  кого-то  другого.
Но  не  может  от  этого  быть  хорошо,
даже  если  глотнёшь  на  поминках  спиртного.  

Мы  пока  ещё  живы,    помянем    же  их...
И  когда-нибудь  нас  кто-то  тихо  помянет.
Слишком  много  любимых  среди  неживых.
Так  храни  же  Господь  до  конца  нашу  память...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836019
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


уляна задарма

Літери "П" і "З" (можливості мови…)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752


...Пливу  понад  прірвою
пір"ячком...  пухом  пташиним...
Покосами  пахне,  п"янить
перестиглий  полин...
Печальна  пора  понад  полем
поораним  плине...
Прозрінь  Позолота  Пожухла,
Подінься...Покинь!

Залиш...  засвітися,  Забута  
загублена  Зірка  ...
Знайду  -  заховаю...
Замерзлим  зайчам  -  збережу...
Зиму-  залюЛЯю...  заспЛЮ...
Загойдаю  ...засТЕЛЮ
замети  засніжені...

...Знаю  -  знайду  і...
згубЛЮ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 19.05.2019


Олександр Обрій

ПЕС ДЕЦЬ

Кусається,  гарчить,  не  хтозна-де,  не  там,  не  десь,
а  тут,  –  уже  під  боком,  перестрибує  паркан  –
блохастий,  неминучий  і  забембаний,  пес  Дець.
Тому  запізно  паритися  й  парити  парка.

Боржомі  не  спасе.  Хоч  в  горло  з  лійки  заливай.
Від  песика  Деця  у  нас  немає  панацей.
На  витівки  багата  в  собацюри  голова.
Зубами  без  розбору  –  всіх  за  "крашанки"  пан  цей.

Тож  тільки-но  зазнаєшся,  який  ти  молодець
(сягне  Говерли  ніс,  а  там  –  "узує"  Еверест),
він  буде  тут  як  тут  –  уже  як  рідний,  твій  пес  Дець,
аби  тобі  вручити  урочисто  важчий  хрест.  
 
Довкола  нагортати  марно  змієві  вали,
бо  ти  вже  показав,  який  насправді  є  мистець.
Бо  вже  закони  підлості  новенькі  ухвалив,
до  горла  підступивши,  світ  затьмаривши,  пес  Дець.

І  той,  що  ловить  хвилю,  й  той,  що  вічно  ловить  ґав,
і  той,  що  докульгав,  кого  не  злапав  хижий  грець,
в  мить  істини  почують  десь  за  спиною  "гав-гав"!  –
То  вірний  друг  на  жертву  зачекався,  твій  пес  Дець.

Отож,  коли  прокотиться  потилицею  лід
і  в  тиші  пролуна  занепокоєне  "ти  здєсь?",
за  карк  тебе  смикне,  віддухопеливши  як  слід,
помітивши  завчасно  територію,  пес  Дець.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835959
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Твоя Сніжинка

Під ковдрою з хмар

(фото  автора)


І  тільки  так,  під  ковдрою  з  цих  хмар,
які  -  ось-ось,  і  дотягнусь  рукою,
завмерти  у  єднанні  із  тобою
мій  рідний  краю.  Скинути  тягар

нав'язливих  думок.  І  просто  бути
маленькою  частинкою  тебе.
Блакитне  небо,  поле  золоте...
Побачити,  торкнутися,  відчути,

як  річки  стрічка  швидко  струменить,
і  вітер  грає  з  вітами  волосся.
Твій  спів  дзвінкий  -  пташине  стоголосся.
Весняних  квітів  аромат  п'янить.

Така  краса  -  безцінний  божий  дар.
І  гріх  тяжкий  того  не  розуміти  -
повинні  ми  плекати  та  любити
усе,  що  є  під  ковдрою  з  цих  хмар.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835697
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Евгений Познанский

ПЛАНЕТА ГАНИМЕД


ПЛАНЕТА  ГАНИМЕД
Там  в  космосе,  над  нашим  небосводом,
С  Юпитером,  крупнейшей  из  планет,
Рой  спутников  летает  хороводом,
Есть  среди  них  и  спутник  Ганимед.
Да,  спутник  только,  а      ведь  он  размером
Сам  многие  планеты  превзойдет,
Однако,  вот  уже  какую  эру,
Вокруг  Юпитера    сужден  ему  полет.
Как  выдержать  такое  унижение?
И  он  с  орбиты    раз  решил  сойти,
Но  велико  гиганта  притяжение,
Он  кончил  бегство  не  начав  пути.
-«Куда  малыш?!»  гремит  ему  Юпитер,
Аж  пыль  от  астероидов  летит,
Вы  что,  планетой  тоже  стать  хотите?
Не  выйдет!  Стыд  и  срам  вам!  Срам  и  стыд!
-«Я  не  малыш,  я  сам  уже  планета»,
Ответил  Ганимед,  «Назло  врагам
Я  из  мечты  не  делаю  секрета,
Я  вокруг  солнца  должен    мчаться  сам!»
«Дитя,  не  сможешь»  и  уже  без  гнева
Сказал    гигант,  «В  системе  места  нет.
Взгляни  направо  и  взгляни  налево,
Везде  легли  пути  других  планет.
Я  отпущу  –  тебя  Сатурн  утянет,
Пусть  издали  он  с  кольцами  хорош,
Но  если  он  твоим  владыкой  станет
От  солнца  дальше  ты  еще  уйдешь.
А  может  вовсе  не  увидешь  света,
В  пыли  его  холодного  кольца.
Не  я  тебя  пленил,  неправда  это,
Нас  вместе  создала  рука  Творца!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660397
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 15.05.2019


Світлана Ткаченко

ще не вме…

каждый  не  знает,  сколько  в  аду  мест,
кажется  каждому  легче  чужой  крест.
каждому  для  надежды  на  «аз  воздам»
надо  спасти  свой  пылающий  нотрдам.
каждый,  кто  здесь  встал  у  руля  –  плох,
каждый,  кто  здесь  власть  поддержал  –  лох.
граблями  выткано  прошлого  макраме,
вилами  –  горделивое  «ще  не  вме…»
чтоб  не  держать  ответа  за  свой  престол,
каждый  меняет  учебники  по  исто…
тот,  кто  бежит  в  благоденствия  тёплый  край,
просто  не  видел  их  ёлочку  демогра…
пастве  иконой  со  всех  уголков  экран.
нет  тирании  страшнее,  чем  демокра…
если  кухарка  на  троне  ни  бе  ни  ме,
не  говорите  мне  снова  про  «ще  не  вме…»
2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833547
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 14.05.2019


rutzt

Холодні сутінки і тиша…

Холодні  сутінки  і  тиша.
Хтось  мед  розбризкав  угорі.
Нові  прогнози  людям  пишуть
Зодіакальні  казкарі.
Пульсує  думка,  ледь  відчутна.
У  вікнах  світлом  грає  скло.
І  я  закохуюсь  в  майбутнє,
Яким  воно  б  там  не  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835432
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Ира Сон

"Ода" плагиату

Маленький  человечек
с  миленькой  грустной  «авой»
рвётся  в  ряды  поэтов
Фэйсбука  и  ВК.

Постит  стихи  о  вечном,
грезит  о  вечной  славе
Пушкина  или  Фета,
так,  чтобы  на  века.

Хвалят  друзья-подружки,
спрашивая:  «Где  книга?»
Маленькое  сердечко
вмиг  ускоряет  бег.

С  хитрой  улыбкой  душки
молча  хранит  интригу…
Вряд  ли  из  человечка
вырастет  Человек.

Наглостью  и  упорством
можно  достичь  оваций,
даже  талантом  можно,
но  не  трудом  чужим.

«Свистнуть»  стишок  –  так  просто
маленькому  засранцу.
И  удержаться  сложно  –    
хочется  стать  большим.

Бродит  по  интернету
армия  человечков.
"Цель  оправдает  средства"  –  
их  золотой  девиз.

Если  таланта  нету,
если  твой  мозг  увечный,
быстро  и  без  кокетства
рухнешь  с  Парнаса  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573498
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 13.05.2019


Лайель Атани

Мой внутренний

Я  знаю  не  понаслышке,  как  быть  молодой  навечно:  почаще  валить  из  дома,  катить  себя  под  откос;  всё  вредно,  когда  излишне:  и  тонкости  дел  сердечных,  и  сытый  уют  знакомый,  и  запах  родных  волос...  Колёса  мотают  мили,  как  прялка  льняные  нити;  привет,  дальнобойщик  редкий,  -  внезапныйй  ночной  гонец;  и  где  бы  я  ни  бродила,  каких  ни  ждала  событий,  строчит  на  полях  заметки  мой  внутренний  Гришковец:
"Вначале  приятно  глазу,  потом  постепенно  нудно,  а  после,  уже  в  итоге,  приходим  мы  к  одному:  ужасно  однообразны  края,  города  и  люди,  но  ты  для  того  в  дороге,  чтоб  разным  быть  самому".
Он  умник  и  симпатяга,  порою  ботлтив  до  жути,  зато  подмечает  умеет  подробности  бытия;  и  это,  пожалуй,  благо  -  когда  мне  бывает  трудно,  поможет  и  отогреет  такое  второе  я.
И  он  не  один,  конечно:  моя  голова  -  артистка,  любая  в  ней  есть  личина  и  образ  на  каждый  день.  Улыбкой  лучась  навстречу,  мой  внутренний  Охлобыстин  юродствует  без  причины,  наводит  тень  на  плетень,  а  в  серых  глазах  усталых  таятся  фрагменты  неба,  и  мыслям  неявным  тесно  в  пределах  его  оков;  но  грохнут  вагоны  сталью  -  слова  упакуют  в  ребус,  и  все  их  вплетает  в  песни  мой  внутренний  Гребенщиков.  Он  дядька  немного  странный,  талантлив  зато,  как  дьявол,  и  прочих  других  сильнее  готов  на  меня  влиять;  и  этому  вот  тирану  хвалу  подавай  и  славу,  но  многое  в  душу  сеют  седьмое,  восьмое  я.  К  живому  любви  и  ласки,  как  мама  родная,  полон  Дроздов  Николай,  лукавый,  как  мудрый  и  древний  змей.  Мой  внутренний  Эдмунд  Шклярский  пока  что  молчит  упорно,  но  кто  его  знает,  право,  что  там  у  него  на  уме.
И  кем  из  них  быть  мне  лучше?  Тот  в  радости,  этот  в  горе,  то  просто  пока  в  довесок,  глядишь,  пригодится  впредь.  На  всякий  пожарный  случай  хранится  во  мне  Чак  Норрис,  добрейшая  мать  Тереза  и  даже  Меркьюри  Фредди.  И  как  уживаться  могут,  что  кофточки  в  гардеробе,  двадцатое,  тридцать  третье,  сто  пятое,  не  таясь?
Осталось  совсем  немного  -  в  своей  разыскать  утробе  единственное  на  свете  родное  первое  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835406
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Фотиния

Что смерти бояться…

Что  смерти  бояться  -  она  от  рождения  рядом,
Внутри  мельтешенья  людского,  с  насмешливым  взглядом,

В  сосульках,  висящих  на  крышах  домов  по  весне,
В  постели  –  внезапным  удушьем,  инфарктом  во  сне…

Змеёй  ядовитой  в  лесу  притаившись  на  ветке,
Свернувшись  тихонько  клубком  в  неисправной  розетке,

На  встречной  дороге  –  в  одном  повороте  руля,
И  в  точке  горячей,  когда  полыхает  земля,

И  в  бритве  складной  у  прохожего-психа  в  кармане…
…  Но  знать  не  дано  нам,  когда  вдруг  накроет  цунами,

Когда  обнулится  внутри  часовой  механизм,
Заведенный  чьей-то  десницею,  сроком  –  на  жизнь…

Что  толку  вздыхать  и  с  рождения  думать  о  смерти  –
Дыши  полной  грудью!  Живи  так,  как  будто  бессмертен!

Люби  и  надейся!  Не  бойся,  планируй  дела,
Хоть  Аннушка  масло  сегодня  опять  разлила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321487
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 12.05.2019


Владимир Зозуля

Немое

Когда  о  мертвых  молит  немота
Она  молчит  до  горечи  во  рту!
И  я  хриплю…  и  мне  не  накреститься  
На  этот  сумрак...  в  эту  слепоту...
Где  тёмным  эхом  –  силуэты…  лица…
Где  мёртвым  –  вечность,  а  живым  лишь  миг.
И,  кажется  –  когда  бы  так!  молиться,
То  лучше  бы  молится  о  живых...  

Но  разве  это  я?..  Ведь  я  молчу…
И  значит,  то  не  я  зову  и  плачу…
То  лижет  пёс  свою  судьбу  собачью…
То  безнадёжность  дует  на  свечу…  

То  плачет  и  смеётся  грустный  бог,
Весёлый  бог  –  создатель  вечной  смерти…
И  засыпают  старики  и  дети,
И  этот  непреложный  сон  глубок...
Ведь  в  смерти  –  вечность,  
А  у  жизни  –  миг.
И  в  жизнесмертном  трагедикомизме  
Я  мог  бы,  мог!  молиться  о  живых,
Но  кто  же  в  смерти  молится  о  жизни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835192
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Владимир Зозуля

В большом и малом

Ни  пышных  процессий,  ни  звучных  кантат,
Ни  столика  у  ресторана.
Они  на  скамеечке  в  парке  сидят,
Светлы…  и  немножечко  пьяны…  

И  кто-то  смеётся…  а  кто-то  молчит,
Ладонью  слезу  утирая…
На  клумбах  тюльпаны.  На  клёнах  грачи.
Сегодня  9-е  Мая.  

Не  знаю…  наверное,  это  огни…
Бои…  медсанбаты…  дороги…
Но,  что-то  такое  есть  в  каждом  из  них  –
Такое  –  что  есть  у  немногих.  

И  это  не  орденских  планок  канва
И  бант  из  муаровой  ленты.
Не  форма,  что,  в  общем,  давно  не  нова,
И  выцветшие  позументы.  

А  как  же  назвать  это?  –  Мужество!?  Честь!?
А  может  быть,  как-то  иначе…
Но  что-то  такое  в  их  облике  есть,
Что,  словом  и  не  обозначить.  

Возможно,  минуты,  а  может  быть,  дни…
И  годы,  наверное,  тоже…
Но,  что-то  такое  есть  в  каждом  из  них,
Что  всех  нас  –  и  каждого  –  больше...  

Сожертвенность…  сила  судьбы  и  души…
Значительность  жизни…  и  прочее…  
Но,  что-то,  в  себе,  перед  этим  –  Большим,
Мне  видится  маленьким  очень…  

Тюльпановый  митинг  так  красноречив
И,  небо  над  парком  взрывая,
Победным  салютом  взлетают  грачи…
Сегодня  9-е  Мая.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834996
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ірина Кохан

Живі мерці

Скажи,  куди  іти,  куди  втікати?
Хаос  життя  затягує,  мов  смерч.
Ми  просто  душ  чиїхось  дублікати
Тих,  що  раніше  зважились  до  втеч.

Ми  просто  бранці  власної  зневіри,
Такі  собі  мерці,  нехай  живі...
І  поки  весни  стелять  саван  білий,
Осінній  сплін  дзвенить  на  тятиві.

Ми  добровільно  йдем  на  ешафоти,
Нема  страху,  здались  за  мідяки,
Забули,  що  гріх  Каїна  навпроти
І,  що  живем  не  ДЛЯ,  а  ЗАВДЯКИ.

І  часто  так,  рятуючи  тілесне,
В  рідкий  азот  занурюєм  думки.
Та  крига  з  душ  все  рівно  колись  скресне,
Хай  не  сьогодні,  хай  минуть  віки.

В  один  кінець  квиток,  і  все  по  тому,
Що  буде  далі  -  неважлива  суть.
Живі  мерці  по  колу  золотому
В  хаос  життя  вростаючи,  ідуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Сволочь

Мы с тобой.

Мы  с  тобой  внебрачные  дети  бога.  
Только  это  очень  большая  тайна.  
Нас  таких  осталось  совсем  немного.  
Да  и  те  остались  считай  случайно.  

А  у  бога  много  детей  законных.  
Дети  церкви.  Дети  его  морали.  
Но  среди  обрезанных  и  крещенных  
Мы  с  тоски  как  правило  вымирали.  

Они  знают  -  только  то  что  им  можно.  
Они  любят  -  только  так  как  их  учат.  
Они  нашу  правду  считают  ложью.  
Не  проверив.  Просто  на  всякий  случай.  

Они  смутно  чувствуют  -  мы  -  другие.  
Но  понять  не  могут  что  их  тревожит.  
А  причины,  знаешь,  совсем  простые.  
Не  они  но  мы  на  него  похожи.

2007г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 04.05.2019


Сволочь

Если

Никому  не  верь  -  и  своим  не  надо
Про  своих,  как  правило,  знаешь  -  точно.
Если  входишь  в  дверь  -  а  тебе  не  рады,
Не  ночуй  -  придут  и  удавят  ночью.

Не  пиши  постскриптум,  сказал  -  и  точка.
Если  не  судьба  -  напиши  другую.
Заметай  следы.  Уходи  по  кочкам.  
И  заткни  все  щели  откуда  дует.

Будь  и  там  и  тут,  будь  красив  и  страшен,
Не  играй  с  собаками  в  кошки-мышки.  
Если  в  гроб  кладут  и  играют  марши  -  
Шли  их  на  хер  -  пой  и  танцуй  на  крышке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390958
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 04.05.2019


уляна задарма

хай буду це не я

О  хлопчику  смішний,озброєний  так  юно
примарними  словами  "Назавжди"  і  "Моя"...
...нескорена  встає  Любовна  Джомолунгма...
І  Хлопчик  прагне  звершень...  
Так  відчайдушно...Вперше...
І  як  Йому  сказати?  -  Хай  буду  це  не  Я.

...бо  Ви  -  дзвінка  струна...  А  я  -  вже  відлунала.
Чи  ж  варто  дисонансом  рубати  світ?..Тому
"...плєснітє  колдовства  в  хрустальний  мрак  бокала..."
й  миніть.  

Не  зазирнувши  в  мою  порожню  тьму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629319
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 02.05.2019


Олена Жежук

Моє село

Оце  мій  двір,  оце  моє  село,
І  я    йому  чужію  і  чужію.
Ще  сердиться  і  зморщує  чоло,  
Воно  мені,  а  я  йому  радію.

Стоять  стовпи  і  ждуть  своїх  лелек,
Справляють  горобці  свої  бенкети.
Виглядують  з  старих  бібліотек
Незвідані  історики  й  поети.

Добридень  вам!  День  добрий  тут  і  там.
Чия  ти,  доню?  Ось  яка  ти    пані.
Поважно  відчинив  ворота  в  храм
Старенький  Бог  у  золотім  каптані.

Усе  таке  і  рідне,    і  чуже…
Ось  з  двору  щастя  вийшло  зустрічати.
Моє  дитинство  свято  береже
Береза  біля  батьківської  хати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Евгений Познанский

ЛАМПАДА

Вот  опять  расцветает  лампада
Золотым  огоньком-лепестком.
И  опять  входит  в  душу  отрада,
Вместе  с  маленьким  этим  лучом.
Как  люблю  я  мгновения  эти,
Хоть  молиться  давно  я  привык.
Улыбается  мне  в  тихом  свете,
Пресвятой  Богородицы  Лик.

И  мерцает  опять  позолота,
Отразившая  блики  огня,
И  уже  суета  и  забота
В  это  время  не  тронут  меня.

Нету  больше  ни  боли,  ни  гнева,
Не  тревожусь  уже  ни  о  чем;
Только  славлю  Пречистую  Деву,
Сам  пылая  молитвы  огнем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629426
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 01.05.2019


Ира Сон

Кризис

Злишься,  поэт?
И  есть  отчего,  ведь  так?
Вроде  не  бездарь,  и  не  совсем  дурак,  
только  уже  полгода  нагорный  рак  
имя  твоё  освистывает  позором.
То,  что  внутри,  не  знаешь,  куда  девать  —  
выдышать,  вырвать,  пламя  облечь  в  слова!  
Правда,  слова  бегут  от  тебя,  едва  
пробуешь  их  на  вкус  и  мостишь  узоры.

Фразы  не  те,  не  так,  не  о  том…  Дерьмо!  
Давит,  кипит  внутри  нелюдская  мощь!  
Тошно  хотеть  и  вновь  ничего  не  мочь!..
Больно,  поэт?  
Пожалуй,  пора  сознаться:  
вышел  в  тираж!  
Закончился  твой  талант.  
Голоден?  Марш  пахать  на  завод-гигант  
и  у  станка  о  славе  былой  стенать,  
мучаясь  глупым  комплексом  самозванца.

…Каждую  ночь  ты  видишь  ужасный  сон:  
алый  закат…  девятый  этаж…  балкон…  
Небо  зовёт!  Но  внутренний  твой  дракон  
пламя  пропил,  а  крылья  сменял  на  ноги.  
И  просыпаясь,  корчишься  от  стыда.  
Хуже  него  другая  твоя  беда  —  
страх  никогда  уже  не  вернуть  свой  дар…  
…и  навсегда  остаться  одним  из  многих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833627
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Елена Марс

Я вижу в вас то, что не видят другие

Опять  я  пришла  к  вам  незванною  гостьей,
В    надежде,  что    вы    мне,  хоть  чуточку  рады...
Спасибо,  что  можно  прийти  к  вам  так  просто,  
Для  маленькой  дозы  сердечной  услады...  

Хотелось  бы  мне  оставаться  подольше
У  вас,    прикасаясь    и  к  мыслям,    и  к  тайнам,
О  вас  ,  милый  друг,    узнавая  побольше...  
Наверное,    встречи,  таки,    не  случайны...

Ваш  мир  интересен,  хотя  и  печален...  
А  мне  бы,  упавшей  слезой,  раствориться,  
В    загадочном  вашей    души  океане,
Чтоб  вновь  обрести  в  себе  певчую  птицу...

Вдыхать  и  вдыхать    аши  чувства  душою..
И  тихо  поплакать.    Порой  улыбнуться.
У  вас  так  приятно  побыть  мне  собою...
Скажите,  такие    желания  -  глупость?..

Любви  не  ищу  в  вас.  Ищу  -  вдохновения!..
Я  вижу    в  вас  то,  что    не    видят    другие,
Найдя  теплоту...  и    души  исцеление...
В  вас  столько  таится  всего    в  изобилии!..

И  мудрости    светлой  и    доброй    печали...
Всё    то,  что    так    сильно    меня  привлекает...
Хотя  и  не  НАС  небеса  обвенчали
И    близости    вашей...  душа...  не    узнает.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710142
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 20.04.2019


гостя

…світанок



…і  маленька  душа
Побрела  по  нескошених  травах
У  прозорих  одежах,  тамуючи  спрагу  і  злість.
…подорожні  ішли  й  осідали  в  зелених  отавах,
Обираючи  кращі
     з  надійних  і  радісних  місць.

Ті,  що  ближче  до  хмар,
Врешті-  решт  назовуть    їх  сліпцями.
З-під  напружених  рук  полотном  попливе  акварель.
…  ну  а  поки  лиш  твердь,  лиш  вода  і  первинний  світанок…
….………………..шостий  день

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828274
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 10.04.2019


Евгений Познанский

СИНЬОР ПРЕЗИДЕНТ

Этот  остров  с  названием  звучным,
Мог  бы  быть  просто  райской  страной,
Мог  бы  быть  самым  тихим  и  лучшим,
Если  б  только  не  мучил  всех  зной.
От  жары  ничего  не  спасает:
Ни  фонтаны,  ни  пальмы,  ни  тент,
Точно  также  здесь  все  выжигает,
И  Трухильо*  -  синьор  президент.
Генерал,  не  бывавший  в  сраженьях
Носит  с  гордостью  он  ордена,
И  хоть  в  бизнесе  тоже  не  гений,
Но  хозяйство  его  -  вся  страна.
Все  заводы  в  стране  –  президента,
Все  плантации  -  тоже  его,
И  пусть  хныкают  экс-конкуренты,
Не  его  нет  в  стране  ничего.
Ну  а  если  студенты  уж  слишком
Шум  поднимут  –  так  есть  его  суд,
Есть  газеты,  где  дерзких    мальчишек
Коммунистами  вмиг  назовут.
А  еще  есть  такие  ребята  
Мастера  ДТП  и  засад,
Что  любых  болтунов  языкатых,
Отправляют  бестрепетно  в  ад.
Был  артист,  что  болтал  слишком  много,
Позабыв  про  эстраду  свою,
В  рай  ему  указали  дорогу,
Пусть  теперь  и  поет  там  в  раю.
Беднота  пусть  напрасно  не  плачет,
Ведь  Трухильо    к  народу  не  строг!
Он  под  выборы  щедр  на  раздачи,
А  потом  -  просто    новый  налог.
Как  сложилась  его  диктатура?  
Вспоминать  неохота  о  том.
Ведь  когда  то  диктатор  наш  хмурый
Был  и  сам  за  свободу  борцом…
Неужели  планета  не  знает,
Что  творит  тут  тиран-клептоман?
Почему  же  его  принимают
Президенты,  вожди  славных  стран?
Но    увы,  в  Вашингтоне  решили,  
Как  заверил  один  господин:
«Сукин  сын  без  сомнений  Трухильо,
Но  при  этом  он  НАШ  сукин  сын.
Он  надежный  союзник  для  штатов,
Он  Америке  верность  хранит,
А  креолов  своих  и  мулатов,
Если  хочет,  пускай  потрошит».
И  ликуя  царит  камарилья,  
Не  боясь  ни  беды,  ни  греха…
Там,  где  правят  страною  трухильо
От  страны  остается  труха!
*  Р.  Л.  Трухильо  -  диктатор      Домениканской    республики  на  острове  Гаити  в  1930  -1961  гг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832061
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ведомая любовью

ТОРМОЗА

Риск  смертельный-  ездить  по  дорогам,
Если  нет  в  машине  тормозов,
Риск  смертельный  -  сердцу  жить  без  Бога-
НЕ  ЦАРИТ  коль  Божья  в  нём  любовь.
Если  в  сердце  Божьих  нет  Законов,
Что  от  столкновений  берегут:
С  ненавистью,  с  завистью  бездонной,
То  они  в  геенну  нас  столкнут.

Ведь  ЗАКОН,как  тормоз  для  сердечка:
"Не  завидуй,  не  кради,  не  лги"
С  ним  легко  добраться  к  жизни  вечной,
Перед  ним  отступят  все  враги.
Дьявол  поднял  бунт  против  ЗАКОНА,
Нас  прельстил  "ездой  без  тормозов",-
Жить  чтоб  своевольно,  беззаконно,
Не  страшась  последствий  от  грехов.

Не  секрет,колодка  тормозная-
Основной  рабочий  компонент,
Чтоб,  от  столкновения  спасаясь,
Мы  затормозить  смогли  в  момент.
Лишь  Христу  доверив  руль  сердечный,
Кто  нас  от  геенны  ИСКУПИЛ,
Сможем  мы  добраться  к  жизни  вечной-
В  вечный  рай  Божественной  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830947
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ира Сон

Мне завтра замуж, а ты…

Мне  завтра  замуж,  а  ты,  «как  здрасьте»,
Как  снег  на  голову  в  сентябре.
Явился  призраком  прошлой  страсти.
А  может,  сон  или  пьяный  бред?

Да  нет.  Здоровый,  живой.  (Проклятье!)
Уселся.  Бросил  на  пол  рюкзак.
Как  я?  Отлично!  Пошито  платье,
Банкет  заказан.  И  завтра  в  ЗАГС.

Молчишь.  И  смотришь…  ну  так  знакомо…
Сдавило  сердце…  Дышу  едва…
Вопрос  «Скучала?»  как  будто  громом…
Скучала.  Первые  года  два.

Потом  привыкла.  Заледенела.
Потом  послала  все  мысли  на…
Он  был  хорошим.  Был  очень  смелым.
Был  просто  рядом.  Твердил:  «нужна».

Да,  с  ним  спокойно.  (Мы  на  допросе?)
Заботлив,  нежен.  И  в  общем  мил.
К  чему  укоры?  Ты  бросил!  Бросил!
Не  надо  врать  мне,  что  отпустил!  

Уйди,  не  мучай  своею  чушью!
Мне  замуж  завтра!  Все  СМИ  трубят!
___

И  я  бегу  за  тобой  в  ночнушке.
Да  к  чёрту  платье!  Люблю  тебя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 27.03.2019


rutzt

Як неймовірно сяють зорі!

Як  неймовірно  сяють  зорі!
Як  кличуть  нас  в  небесній  млі!
А  ми,  нащадки  інфузорій,
І  досі  віддані  землі.
Навіщо  нам  ті  подарунки?
Навіщо  мрії  океан?
У  нас  жадоба  є  та  шлунки,
І  амбіційності  дурман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829886
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Евгений Познанский

РУКА И ГОЛОВА (басня)

Поссорились  как  то  рука  с  головой.
Рука  говорит:  «помыкаешь  ты  мной!
Командуешь  вечно:  «мешок  поднимай!
А  то  еще:  «кнопки  скорей  нажимай»,
То  ложку  неси  и  неси  тебе  в  рот!
А  пальцам  ни  крошечки  не  попадет.
«Окошко  открой»,  «закрывай  быстро  дверь!»
Все!  Я  независимой  буду  теперь!
И  ты  для  меня  навсегда  заграница.
Со  всей  твоей  тушей  хочу  распроститься!»
Не  слушая,  что  там  бормочет  язык
Все  связи  рука  оборвала  за  миг.
Не  сладко    живется  теперь  человеку,
Ведь  он  без  руки  настоящий  калека…
Но  только  руке  независимой  хуже.
Лежит  куском  мяса  в  рубиновой  луже.
Ей    бедной  теперь  исключительно  плохо.
Теперь  у  неё  нет  ни  мысли,  ни  вздоха.
Кровь  вылилась  прочь  из  разорваной  вены,
Недешево  ей    обошлись  перемены.
И  вороны  весело  прыгают  рядом
Ведь  быстро  рука  превращается  в  падаль…
__________________________
     О  чем  это  басня?
А  просто  о  том,
Что  мы  друг  без  друга  вконец  пропадем.
Страны  своей  древней  хранить  нужно    тело,
Пусть  нами  и  правят  порой  неумело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829808
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Евгений Познанский

АРІАДНА

(сонет)
Мов  лабіринт  –  безжально  та  суворо
Навколо  стали  ці    похмурі  дні.
За  рогом  десь  чудовисько,  потвора.
Із  люті  очі  –  ікла  із  брехні.

Воно  тебе  можливо  й  не  поборе,
Та  важко  бути  завжди  у  броні…
Заплутують    безжальні  коридори,
І  завжди  так  і  взимку  й  навесні.  

У  темряві.      щоденній,  непроглядній
Ти  знов  і  знов  шукаєш  безпорадно,
Свій  вихід,    свій  у  інший  світ  місток.

Та  чарівний  поезії  клубок,
У  котрім  за  рядком  іде  рядок,
Тобі  дарує    доля-  Аріадна.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ulcus

нехай насниться

нехай  тобі  насниться  наша  зустріч,  
де  я  тебе  не  хочу  відпускати
а  ти  розповідаєш  Заратустрі
що  потримати,  то  не  значить  -  мати
що  мудре  для  закоханих  -  дрібниця
величне  недалеко  від  малого
коли  лягаєш,  а  ніяк  не  спиться,  
коли  усе  ховається  в  «нічого»
коли  не  знаєш,  плаче  чи  співає
великий  вузол  м‘язів  десь  у  грудях
коли  ковтаєш  лате  м‘ятним  чаєм
й  без  сорому  цілуєшся  на  людях
коли  уперше  начебто  востаннє
коли  незвідане  -  давно  знайоме
коли  думки  з  словами  одностайні
і  скрізь  ти  почуваєшся,  як  вдома
якщо  сльоза  -  то  сила  чоловіка
а  стогін  -  лиш  ознака  насолоди
мала  секунда  тягнеться  довіку
в  очах  нема  ні  скалки,  ні  колоди...
коли  гудок  -  то  близькість  залізниці
а  не  сигнал  із  потяга  в  нікуди
нехай  насниться,  любий,  хай  насниться
тобі  та  зустріч,  де  нам  добре  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Світлана Ткаченко

Пора парадоксів

Пора  парадоксів,  ялинок,  блискучих  кульок,
яскравих  паперів,  істерики  знижок,  раж,
загиблих  дерев  і  волань  сторінок  фейсбуку
та  зайвих  словес,  що  сміливо  ідуть  в  тираж.

А  нижче  землі  відчиняється  наше  небо,
і  Він  у  печері  нікому  не  доріка.
Вітрини  торгують  між  тим,  в  чім  нема  потреби,
безпомічним  Богом  у  матері  на  руках.

Дарує  Себе  в  особисте  Різдво  щорічно
комусь,  хто  ще  крила  ховає  під  пуховик.
А  ті  чи  занадто,  а  може,  і  недо-грішні,
та  кожен  вважає,  що  він  і  без  дару  звик.

Ось  так  і  втрачають  перо  за  пером  із  курток,
купують  фальшивки  із  блиском  в  пустих  очах…
А  Він  усміхається,  кожному  тягне  руку,
беззубе  малятко  у  матері  на  руках.
(2017)


Оригінал  російською  мовою  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768663

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768661
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 13.03.2019


Елена Марс

Куда уж ближе

Мы  научились  прощать  друг  другу,  
Не  обостряясь  на  недостатках.  
Возможно,  просто  идём  -  по  кругу,  
Углы  квадрата  шлифуя  гладко.  

Быть  может  свыклись,  за  столько  лет  то,  
Смотреть  друг  в  друга  -  как  в  отраженье.  
Мы  будто  стали  одной  монетой:
Орлом  и  решкой  -  с  единой  тенью.  

Возможно,  было  бы  даже  скучно,  
Когда  бы  минусы  вдруг  исчезли.  
Скажу,  без  шуток:  а  ты  везунчик,  
Что  я  осталась  твоей  болезнью.  

Ведь,  знаю:  любишь  -  ещё  сильнее,  
Ещё  нежнее,  чем  было  прежде,  
Со  всей  безбашенностью  моею,  
Хотя  "люблю"  твоё  слышу  реже.  

Но  я  не  буду  просить  об  этом.  
Зачем?..  На  сердце  моём  спокойно,  
Когда  я  -  взглядом  твоим  согрета,  
Когда  -  и  ты  моим  взглядом  пойман.  

Смешны  становятся  недостатки,  
И  как-то  глупо  бороться  с  ними,  
Когда  -  не  скользко,  где  было  шатко,  
Коль  жизнь  не  сделала  нас  чужими.  

Тебе  -  и  в  здравии,  и  в  болезни
Была  плечом  и  останусь  -  им  же.  
Друг  другу  -  намертво  в  души  влезли,
До  самой  смерти...  Куда  уж  ближе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Андрей Кривцун

Невозможные (Женщинам)

Невозможные  –  самое  точно  слово  для  вас…
Невозможно  без  вас.  Да  и  с  вами  порой  –  невозможно.
Вы  так  любите,  чтобы  –  запутанно,  странно  и  сложно,
Чтобы  одно-времЕнно  –  ремонт,  поцелуи  и  вальс.

Невозможно  вас  толком  понять  даже  вам  же  самим:
Недосказанность,  полунамеки,  шарады,  загадки.
«Не  забудь  о  перчатках!»  «Зачем  тебе  эти  перчатки?»
И  вот  так  –  постоянно.  Поди,  угадай-угоди…

Невозможность  понять  –  это  не  невозможность  любить.
Вот  и  любим  мы  до  невозможности  вас,  невозможных.
До  безумия  любим…  До  чудо-мурашек  под  кожей.
До  измены.  И  после  -  порой,  коль  сумели  простить.

Невозможных  таких  -  мы  не  носим  всю  жизнь  на  руках,
Хоть  когда-то  практически  все  это  вам  обещали.
В  тот  конфетно-букетный  мы  все  где-то  в  чём-то  приврали,
Ведь  по  звездам  гуляли  и  ездили  на  облаках.

Невозможное  –  это  тогда,  когда  вас  рядом  нет.
То  есть  –  мир,  но  без  вас,  что  само  по  себе  невозможно.
Мамы,  бабушки,  жены,  сестренки  и  доченьки-крошки,
И  еще  очень  многие  –  знайте,  что  вы  –  это  свет,
Тот  чарующий  свет,  что  –  единственно  верный  во  тьме,
Что  дарует  нам  жизнь  и  ведет  нас  по  этой  земле…


Март,  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828153
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ира Сон

Бес-чувственное

Штиль  не  бывает  вечным.  Боюсь  и  жду.
Каждым  нейроном  чую  внутри  беду:
Тысячи  слов,  не  сказанных  в  нужный  миг,
Каплями  ртути  мой  отравляют  мир.
 
Сонмы  обид,  отложенных  на  потом,
В  сердце  моём  для  ярости  строят  дом,
Нежно  лелея  злые  её  ростки.
Разум  уверен:  «Справишься!  Пустяки!»
 
Я  же  скала!  Надёжнее  нет  тюрьмы!
Снова  и  снова  время  беру  взаймы.
Только  во  сне,  терпенья  порвав  струну,
Я,  захлебнувшись  криком,  тону,  тону...
 
Страх  забивает  бронхи.  И  вновь  молчу...
Полнится  силой  ярость.  Ещё  чуть-чуть...
Голос  её  давно  перестал  быть  нем:
«Выпусти,  дура,  –  шепчет,  –  иначе  съем!"
 
Солнце  моё,  прости,  что  ценой  такой  –
Собственным  сердцем  –  твой  берегу  покой.
Каждый  удар  на  миг  приближает  мглу:
Я  не  сдержу…  не  выдержу…  не  смогу...
 
Вырвется  ярость  –  огненным  шквалом  слов,
Каменной  бурей,  выдержку  в  пыль  смолов,
Реками  яда  —  взыщет  свои  долги!
И  помоги  нам,  Господи…  помоги...

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737464
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 02.03.2019


Любов Іванова

В ОГНЕ СГОРЯТ МОИ ПЕЧАЛИ

[b][i][color="#e81010"][color="#2d10e8"]В[/color]ерни  мне  радости  любви

[color="#2d10e8"]О[/color]ни  согреть  сумеют  душу
[color="#2d10e8"]Г[/color]олубкой  нежной  назови
[color="#2d10e8"]Н[/color]еужто  наш  очаг  потушен?
[color="#2d10e8"]Е[/color]го  хранили  много  лет,

[color="#2d10e8"]С[/color]ердца  теплом  и  счастьем  грели
[color="#2d10e8"]Г[/color]ордыне    скажем  твердо  -  НЕТ,
[color="#2d10e8"]О[/color]стынут  вьюги  и  метели.
[color="#2d10e8"]Р[/color]одней  тебя  не  может  быть
[color="#2d10e8"]Я  [/color]это  сердцем  подтверждаю
[color="#2d10e8"]Т[/color]ы  ведь  и  сам  не  мог  остыть

[color="#2d10e8"]М[/color]отива  нет,  я  это  знаю.
[color="#2d10e8"]О[/color]стыть  не  дам  душе  твоей,
[color="#2d10e8"]И[/color]    сохраняя    искру  страсти

[color="#2d10e8"]П[/color]усть  запоет  нам  соловей
[color="#2d10e8"]Е[/color]му  известно  наше  счастье.
[color="#2d10e8"]Ч[/color]адру  наброшу  я  на  грусть,
[color="#2d10e8"]А[/color]    без  тоски  нам  будет  лучше
[color="#2d10e8"]Л[/color]юбовью  в  жизнь  твою  ворвусь
[color="#2d10e8"]И[/color]    к  нам  вернется  счастья  лучик[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827258
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Аркадьевич

прописные истины…

Восход  -  прекрасен,  спору  нет!
Но  и  закат  ничуть  не  хуже...
Рассвет  -  несёт  надежды  свет,
А  день  прожитый  -  опыт,  друже...
И  если  не  совсем  дурак,
Смог  просчитать  свои  ошибки,
Подскажет  опыт  -  что  не  так,
Где  сам  себе  ты  делал  скидки...
Где  шёл    у  догм  на  поводу
"Как  все"  -  увы,  не  оправданье!
И  не  утешит,  что  в  аду
Ждёт  миллиардная  компанья...

Пересыпается  песок,
В  отсчёте  жизни  на  планете
Ты  хоть  песчинка    -  за  итог
Существования  в  ответе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827220
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Елена Марс

Вас не было несколько дней

Вас  не  было  несколько  дней  и  душа...  заскучала...  
Мне  пусто  без  вас  почему-то,    мой  гость  запоздалый...  
Мне  грустно  без  вас...  Объяснений  каких-то  не  ждите.  
Мне  кажется,    будто  вы  тоже...  немного  грустите...  

Быть  может,    что  я  ошибаюсь...  Хочу  ошибиться,
Но  вижу  в  вас  жизнью  подбитую  белую  птицу...  
Вы  так  мне  похожи  на  ветер,    такой  одинокий...
Порой  такой  близкий,    порой  недоступно  -далёкий...

О    чём    ваша    грусть?  Расскажите    своими  стихами...
И    я    погрущу,  не  роняя    слезы,  вместе    с    вами...
Так  глупо  заплакать,  ведь  слёзы  -  всегда  горьковатость...
А  мне  ваши  строки,хоть  в  грусти,  а  все-таки  -  в  радость.

Я    знаю,  мои  откровения  -  где-то    туманны...
И  я    вам  кажусь,  хоть  немного,  но  все-таки  странной...
Вы  правы,  я  тоже    понять    свою    душу  не    в  силах.
Не  помню,  чтоб  я  так,  по    ком-то,  когда-то,  грустила...

По    ком-то,  кого  в  этой  жизни  ещё  не    встречала.
По    ком-то,  кого  в  моей  жизни  так  мизерно-мало!..
Но  каждый  ваш    стих,  для    меня,  -  это    капелька  света!
Быть  может,  ищу  я  в  вас    именно...  именно    это...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717676
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 26.02.2019


rutzt

Віджите перетвориться на сон…

Віджите  перетвориться  на  сон
І  обернеться  сказане  луною,
Та  все  одно  який  довкруж  сезон,
Бо  Ви  в  мені  залишились  весною.
Реальність  всоте  змінить  вітражі,
Покриється  волосся  сивиною,
Та  що  з  того,  що  стане  на  душі,
Як  Ви  у  ній  залишились  весною?
І  хай  років  розкришить  доля  скло,
І  двері  в  світ  зачиняться  за  мною,
Моє  життя  даремним  не  було,
Бо  Ви  у  нім  залишились  весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826709
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Кадет

Ледяные макароны

Ещё  девчонки  прячут  в  варежки  ладошки,
Робеет  солнце,  но  в  агонии  февраль,
А  манекены  примеряют  босоножки,
И  мужиков  опять  пугает  календарь…

Им  интересно  стало  -  сколько  стоят  брошки,
Какие  в  моде  нынче  плюшки  и  торты?..
И  всё  задумчивее  кошка  у  окошка,
И  с  каждым  днём  наглей  соседские  коты…

И  всё  бессовестней  становятся  вороны,
Грачи  объелись  белоснежной  белены,
Под  крышей  тают  ледяные  макароны…
И  ты  меня  потащишь  к  маме  на  блины!

февраль  10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170363
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 19.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


rutzt

Цукерка. Тістечко. Какао…

Цукерка.  Тістечко.  Какао.
Злітає  янгол  на  плече.
Душа  забула  про  лукаве
І  час  невидимий  тече.
В  думках  мелодія.  Не  збути.
Спектакль  демонструє  скло.
А  в  мене  поспіху  отрути
В  житті  неначе  й  не  було.
Не  бачив  наче  гріх  у  вічі.
Не  чув  прокльонів  чорних  слів…
Тож  хай  цей  світ  мене  не  кличе,
Я  ще  какао  не  допив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825969
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Евгений Познанский

СОРри (sorry)

Точно  жук  из  Колорадо,
И  откуда  это  горе,
Там  где  надо  и  не  надо,
Всюду    лезет  слово  sorry.

Зацепил    в  трамвае  даму
С  другом    ль  слишком  резко  спорил,
Ты  с  улыбкой  кроткой  самой
Говоришь  любезно:  sorry.

Незаметно  из-за  моря,
Как  и  разный  прочий  хлам,
Слово  маленькое    Sorry,
В  речь  пробралось  как-то  к  нам.


Как  в  чужом  каком  то  сити,
Очень  часто  в  разговоре,
Вместо  слово  «  извините»
Мы  услышать  можем  sorry/

И,  поверьте  мне,  не  сладко
Размышлять  о  тайном  воре,
Слов  укравшим  два  десятка  
И  подсунувшем  нам  sorry.

Вы  простите,  но  скажу  я,  
Хоть  английский  и  в  фаворе
ЗаSORRYли  речь  свою  мы,
И  не  только,  впрочем,    sorry.

Знать  язык  Шекспира  круто,
Но  неужто  мы  в  просторе
Нашей  речи  почему  то
Не  нашли  замену  sorry

И  таких  примеров  много
Портят  речь  нам,  вот  в  чем  горе,
Не  судите  слишком  строго,
Извините,  но  не  sorry!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825934
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Елена Марс

Смаки хоч і різні - а душі подібні

Їй  кава  смакує,  з  гірким  шоколадом,  
А  він  полюбляє  малиновий  чай.  
Її  спокушає  краса  зорепаду.
Він  дивиться  сон,  у  цей  час,  зазвичай...  
Вона  дорікає,  що  весь  романтизм  свій
Залишив  він  десь...  у  минулих  роках...  
Він  кидає  їй:  це  жіночі  капризи,  
Дурниці,  Марино!  Який  з  мене  птах?!
Та  й  ти  вже  не  юнка,  хіба  не  втомилась
У  мріях  рожевих  літати  кудись?  
Скажи  мені,  жінко,  зроби  таку  милість,  
В  той  день,  коли  я  на  тобі  оженивсь
Ти  стільки  всього  обіцяла,  кохана!  
Ти  ж  пестила  вуха  -  аж  в'яли  вони!  
Погоду  мені  малювала  -  весняну,  
У  домі...  Клялась,  що  не  буде  війни
Між  нами  ніколи,  бо  сварки  не  личать
Серцям,  де  кохання  -  весною  цвіте.  
Казала  -  не  страшно,  як  друзі  покличуть
На  пиво  -  горілку,  бо  друзі  -  святе!  
Не  можна  свободи  мужчину  лишати,  
Мужчини  -  орли!    Їм  потрібен  політ!  
Як  тільки  обручку  вдягнув  -  обрубати
Посміла  ти  крила  мої...  Та  й  під  гніт...  
Немов  підкаблучник...  З  орла  удалого
Зробила  якесь  недотепне  ягня!  
Єдина  подяка  -  не  виросли  роги!!!
Ото  вже  була  б  тобі  геть  чортівня!  
-  Ти  що  ж  таке  кажеш?!  Та  годі  вже,  досить!  
Це  ж  -  ти  мені  Лондон  -  Париж  обіцяв!  
І  де  побувати  мені  довелося?!  
Здійснилось  хоч  щось,  із  жіночих  уяв?  
Казав,  що  така  королева  та  зірка
Достойна  того,  щоб  нести...  на  руках!..  
-  Я  й  ніс,  коли  гості  кричали  нам  "гірко"!
-  У  РАГСі?..  А  далі?!  Що,  видихся  птах?!  
-  Я  знаю,  колись  обіцяв  до  Парижу,  
До  Лондону,  Праги...  і  щось  там  іще...  
З  тобою  нажив  я  не  мандри  -  а  грижу!  
І  досі  на  серці  цей  болісний  щем...
-  Ну,  досить,  коханий!  Втомився,  напевне?  
Зроблю  тобі  чаю  -  та  й  спати  іди.  -
Сказала  дружина,  так  ніжно  й  душевно,  
Аби,  через  лайку,  не  сталось  біди...  
...  Він  тихо  сопів,  а  вона  все  зітхала:
Навіщо  ті  сварки?  -  скажи  мені,  Гриш!  
-  Якби  чоловічі  заначки  не  крала  -
Були  б  тобі  Прага  і  Лондон  -  Париж...

*******

Вона  обіцяла...  І  він  обіцяв  їй...  
Та  -  гріш  обіцянкам  буває  ціна.
Коли  вилітають  слова  -  горобцями  -
В  стосунках  таких  виростає  стіна.  
Бо  -  тільки  діяння  гартують  стосунки,  
Бо  -  тільки  в  діяннях  любов  пізнають...  
Тоді  і  не  зводять  ніяких  рахунків
У  сварках  нікчемних,  де  розпач  і  лють...
Смаки  хоч  і  різні  -  та  душі  подібні,  
Коли  їхні  долі  злилися  в  одну.  
Вже  й  скроні,  з  роками,  забарвились  сріблом...
Чи  ж  варто  тривожити  їм  сивину.  

*********

Писала  -  як  жартівливу  іронію,  чи  щось  таке.  Не  втрималась  і  добавила  на  кінець  свою  
думку,  щодо  героїв.  Можливо
не  варто  було...  Нехай  читач
сам  вирішить  для  себе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825151
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Аркадьевич

Опасная дата…

-  Ты  помнишь  день  какой  сегодня?
Жена  спросила,  как-бы,  невзначай
Напрягся  -  понедельник,  вроде,
Но  опыт  подсказал  -  не  отвечай
Ей  сразу...  Потяни,  подумай
Тут  неспроста,  видать,  вопрос  завис
А  может  обещал  и  тупо
Забыл  исполнить  вовремя  каприз?
Вот  хоть  убейте,  но  не  помню...
И  даже  версий  подходящих  нет
Решил  идти  проторенной  тропою
И  поспрашать  о  дате  интернет..
Тот  рассказал  мне  очень  много
Ну,  а  по  делу,  ровно  -  нифига!
Тогда  насупился  и  очень  строго
Сказал,  что  занят  и  болит  нога...
Напрасно  надавил  на  жалость
Не  прокатило,  нужно  отвечать,
Потёр  коленку  ещё  малость
И  с  умным  видом  принялся  молчать
Вы  видели  глаза  волчицы?
До  сей  поры  в  кошмарных  снится  снах,
Как  приближается  убийца
С  решимостью  прибить  в  очах
И  тут  настигло  просветленье
Ведь  сорок  лет,  как  расписали  нас
Сказал  за  миг  от  преступленья
В  обёртке  нежных  и  красивых  фраз
 
Не  знать  ты  можешь,  что  угодно
Но  если  есть  желание  пожить
Набей  татуху,  нынче  модно,
С  опасной  датой,  чтобы  не  забыть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824646
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


ЮНата

Случайные встречи

                       
Удивительна  жизнь…  И  случайные  встречи
Изменяют  порой  наши  взгляды,  судьбу.
Доверительный  тон,  откровенные  речи,
Хоть  буквально  вчера    всё  о  личном  –  табу.

Может,  время  пришло,  и,  окутана  тайной,
Твоя  жизнь  вдруг  открылась  для  мыслей  иных…
Мы,  наивные,  думаем,  встречи  –  случайны,
Но  они  –  в  высших  планах,  Божий  промысел  в  них.

Каждый  миг  нашей  жизни  принимайте,  как  волю,
Божью  помощь,  заботу  о  нас,  о  других…
Как  источники  силы,  что  скрывались  дотоле,
Как  возможность  найти  себя  в  мыслях  благих.

Ведь  всё  это  –  не  просто,  не  оставь  без  вниманья.
Каждой  встрече  ты  должен  быть  искренне  рад.
Тогда  искренность,  вера,  добро,  пониманье
Возвратятся  с  лихвой  благодарно  назад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ира Сон

Не молитва

Запахом  страха  напитан  лес.
Волки  выводят  реквием.
Бурый  —  до  срока  в  берлогу  влез.
Змеи  стекают  реками
В  тёплые  ямы.  И  мышь,  и  клоп
Прячутся  в  норы  душные.
Лес  не  обманешь.  Он  чует  зло,
Снова  на  вы  идущее.

Сушатся  травы.  Коптит  свеча.
Дымкой  курится  варево.
Господи,  тех  ли  людьми  зачал?  
Тех  ли  назвал  ты  тварями?
Сколько  расставлено  горьких  вех,
Воздано  по  деяниям!  —  
Каинство  в  моде  который  век…
Лучше  бы  —  покаяние.

Время  сквозь  пальцы,  как  юркий  вьюн,
Вновь  проскользнёт  невидимо.
Господи,  веришь  ли  в  дежа  вю?
Любишь  ли  то,  что  выдумал?
Видится  в  дымке  беда  страшней
Смерти  оскала  щучьего.
Господи,  дай  недостойной  мне
Дар  ничего  не  чувствовать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824122
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Елена Марс

Когда минорной тягостью надломлен


Когда  минорной  тягостью  надломлен,  
Когда  душа  не  тянется  в  полёт  -
Приятно  осознать,  что  кто-то  помнит,  
И  верит,  и  надеется,  и  ждёт...  

И  ты  в  себе  опять  находишь  силы,  
(Души  далёкой  светом  окрылён)  
И  снова  мир  становится  красивым,  
И  сердце  -  с  жизнью  снова  в  унисон...

И  вновь  мажорность  ноток,  на  страницы,  
Прольёт  -  весны  проснувшийся  напев!..
...  Так  радостно  душе  преобразиться,  
Гуляя  по  лирической  тропе...

Пусть  снова  строки  (сердца  разговоры)  
Несут  в  себе  -  надежды  новизну!..  
...  Зима  уйдёт,  забрав  свои  миноры,  
Не  вечно  сердцу  быть  в  её  плену.  

.......

Коль  ведает  душа,  что  кто-то  помнит
И  музыке  твоей  наивной  рад,  
Подавленность,  которой  был  надломлен,  
Уносят  в  даль  размытую  ветра..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Твоя Сніжинка

Тряхнем стариной?

 Дружеский  шарж  😉😀🌻

Он  решил  тряхнуть  стариной.
И  в  свои  восемнадцать  с  хвостиком,
свой  нарушив  вселенский  покой,
ей  назначил  свидание  у  мостика.
Нарядился  он  в  троечку  клеш,
и  в  подштанники  (мерзнут  колени).
Седину  расчесал.  Эх,  хорош!
Прихватил  с  собой  ветку  сирени.
И  неспешной  привычной  трусцой
приключениям  на  встречу  направился...
...Истекал  уже  час  как  второй,
только  не  появлялась  избранница.
Может  мостик  не  тот?  Может  день?
Может  даме  моей  не  здоровиться?
Вот  проклятый  склероз!  Старый  пень...
Мне  видать  ничего  не  обломиться...
И  вздохнув  (с  облегчением  скорее)-
затекла  уж  спина,  ноют  кости...
Отложу  тряску  я  на  неделю.
Лучше  сам  напрошусь  к  ней  в  гости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823360
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Олена Жежук

Ранок, кава, прогнози…

Ранок  і  кава.  Банальне:  «Привіт…бувай».
Що  там  прогнози?    Пусте…  бо  уже  в  дорозі.
Ця  суєта  ідентична…  О  мить,  стривай!
Хто  може  ранком  натішитись    у  тривозі?

Ранок…  і  каву  проспала.  Твоє  «щасти»
Кинула  в  сумку  недбало  –  а  мо*  здійсниться.
Й  так  по  режиму  чиємусь  аж  до  шести.
Тільки  б  не  стати,  як  всі,    і  не  згубиться.

Ранок.  Знов  ранок?!    Зажди!  Спускаюсь  з  небес.
До  біса  прогнози:    люблю  коли  день  дивує.
У  сумку  шматочок…  чекає  ж  приблуда-пес.
Щасливий  собака…  і  день  вже  чогось  вартує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 31.01.2019


svetyaric

Замирает ночь едва дыша

Запорошены  дорожки.  Люди  спят,  лишь  бродят  кошки.  Фонари  ослепли  до  утра.
Снег  кружит,  в  ладонях  тает.  Только  Бог  всю  правду  знает.  Хлещут  по  лицу  крылом  ветра.
Небо  словно  опустилось,  и  кому-то  жизнь  приснилась.  Хочется  надежды  и  тепла.
Мама,  мамочка  родная.  Я  с  тобой  -  не  нужно  рая!  Пусть  сгорит  вся  боль  твоя  дотла.
В  переходах  бродят  тени.  Упаду  в  снег  на  колени.  Отчего  печалится  душа?
Затуманены  аллеи.  "Кровь"  рябин  в  снегу  алеет.  Замирает  ночь  едва  дыша.
С  уст  слетает  мерзлый  шепот.  Слышу  трубы,  конский  топот.  Апокалиптический  аккорд...
Просыпайтесь  звери,  люди.  Пусть  вас  колокол  разбудит.  Ангельский  стихает  в  небе  хор...

               2018-12-16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823210
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Твоя Сніжинка

Спливає час…

Спливає  час.  І  вже  без  нас  важливе  в  світі  діється.
Ідуть  дощі,  цвіте  любов,  неначе  в  полі  мак.
І  хтось  у  спогадах  своїх,  немов  у  ковдрі  гріється,
а  в  когось  з  дійсністю  своєю  вийде  абияк.

Спливає  час.  З  одних  думок  народжуються  витвори,
А  інші  -  шлях  на  ешафот  без  права  на  дзвінок.
Одні  думки  -  матеріальні,  інші  просто  контури
фантазій,  вкрадених  душею  з  книжних  сторінок.

А  час  -  суддя,  він  -  лікар  й  кат,  він  -  чарівник,  він  -  звідник.
Час  незворотний,  беззупинний,  як  стрімка  ріка.
Як  живописець  він  дістане  олівець,  етюдник,
і  нанесе  новий  ескіз  досвідчена  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769692
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 28.01.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Світла(Світлана Імашева)

Псалом 50 (переспів)

***************************
       Помилуй  мене,  о  Боже,
                     бо  мудрість  твоя  велика,
       Щедроти  твої  незліченні  -  
                       очисти  мене  від  гріха.
       Усе  визнаю,  Пресвітлий:
                       слабка  людина  безлика,
       Лукава  і  многогрішна,  
                         безжалісна  і  лиха...
       Тож  праведний  ти,  о  Боже,
                           і  чистий  в  суді  твоєму,
       Бо  мудрість  свою  являєш
                           та  істину  возлюбив.
       Мене  окропи  іссопом  -  
                           я  стану  біліша  снігу:
       Хай  грішні  кістки  радіють,
                             що  Ти  їх,  Господь,  сокрушив.
       Свій  лик  одверни  пресвітлий  
                             од  наших  гріхів,  о  Боже,
       Даруй  мені  серце  чисте
                             і  правий  дух  онови.
       Не  знехтуй  мене,  людину,  -  
                               єдиний  мені  поможеш
       І  Духа  Твого  Святого
                                 від  мене  не  забери.
       Ти  радість  спасіння  Твого
                                   мені  поверни,  Всевишній,
       І  Духом  Твоїм  всевладним
                                   у  світі  мене  утверди.
       Навчи  іти  беззаконних
                                     Твоїми  шляхами  чистими...
       Врятуй  нас  од  крові,  Боже,
                                       нам  Правду  Твою  нести.
       Бо  ж  Ти  не  бажаєш  жертви,
                                       страждань  людських  не  жадаєш  -  
       Єдиная  жертва  Богу  -  
                                         уражене  серце  в  журбі.
       Засмучений  дух  смиренний,  
                                         мій  Боже,  не  зневажаєш...
       Отверзи  вуста  мої,  Господи,
                                         складаю  хвалу  Тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822935
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


макарчук

Ника Невыразимова Страусы

Страуси
На  нас  багато  компромату  -
дзвінки  і  свідки,  вірші,  фото.
Ми  винні,  і  вини  багато,
А  вітер  (див.  шкалу  Бофорта),
сьогодні,  видно,  восьмибальний,
листом  кидається  калини
У  зміні  клімату  глобальнім,
ми  винні  теж,  це  безсумнівно:
говориш  ти,  що  я  -  мов  пічка.
Обігрівач  в  два  кіловати?
Але  згорає,  ніби  свічка,
в  саду  каштан,  і  це  не  жарти.
Ми  винні  в  тому,  що  вже  осінь,
немає  інших,  ті  далеко,
що  рік  важкий  і  високосний,
що  час  минув,  а  все  ж  нелегко.
Були  в  минулому  (теж  винні!)
зі  мною  він,  вона  з  тобою,
що  сидимо  в  автомобілі,
і  запрягає  десь  гринджоли
рум'яний  сивий  Санта-Клаус,
так  чи  інакше  -  винні  двоє.
Ховаєш  голову,  мов  страус,
ховаю  поруч  я  з  тобою...
Ми  перевірені  на  міцність,
нас  переляк  втомив  безбожно.
Птахи  ми,  страуси  пісочниць!
Ми
нарізно
уже  не  можем...

Оригінал:


На  нас  так  много  компромата  —
стихи,  свидетели  и  фото
Мы  виноваты,  виноваты.
А  ветер,  по  шкале  Бофорта,
сегодня,  видно,  восьмибалльный,
листом  швыряется  кленовым
И  в  потеплении  глобальном,
конечно,  тоже  мы  виновны:
ты  говоришь,  что  я  —  как  печка,
я  говорю,  что  не  буржуйка
Но  догорает,  словно  свечка,
в  саду  каштан,  и  это  жутко.
Мы  виноваты  в  том,  что  осень,
что  нет  иных,  а  те  далече,
что  год  тяжёл  и  високосен,
а  время  ни  черта  не  лечит.
Мы  виноваты  в  том,  что  были
со  мной  другой,  с  тобой  другая,
что  мы  сидим  в  автомобиле,
а  где-то  сани  запрягает
румяный  ражий  Санта-Клаус,
и  в  том,  что,  так  или  иначе,
ты  прячешь  голову,  как  страус,
а  я  —  с  тобою  рядом  прячу
Виной  проверены  на  прочность,
давно  устали  от  испуга,
мы  —  птицы,  страусы  песочниц!
И  мы
не  можем
друг  без  друга.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822899
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019


svetyaric

А вы так долго ожидали рая

Зима...  Оставлен  край  сей  даже  богом.  Церквушка  сиротеет  без  любви...
Душа  во  тьме  -  завьюжена  тревогой,  спят  избы  -  хоть  зови,  хоть  не  зови.
И  воет  ветер  о  былом,  забытом.  Лишь  пахнет  снег  холодною  виной...
Эх,  сколько  вожделений  здесь  испито,  о,  сколько  лет  жестоких  за  спиной.
А  воронье  слетается  на  крыши,  как-будто  ночь  вползает  на  погост.
О,  тише  мысли,  ради  бога,  тише!  Куда  не  глянь  -  объявлен  вечный  пост.
И  плачет  сердце,  но  слеза  скупая...  Распят  Христос  и  здесь  Он  не  воскрес!
А  вы  так  долго  ожидали  рая,  но  письмеца  с  ответом  нет  с  небес...

       2018-12-15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822453
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Елена Марс

Одиночество

Вдохновенно  порой  одиночество,  
В  нём  моментов  хороших  полно.  
Но  всё  чаще  зову  его  -  сволочью.  
Не  комфортным  вдруг  стало  оно.  

........


Наблюдаю  за  псиной  стареющей,  
Ожидающей  ласки,  тепла...  
Неприятное,  в  общем-то,  зрелище.  
Жизнь  дворняги  тосклива  и  зла.  

И  такое  в  душе  ощущение,  
Будто  родственны  -  псина  и  я,  
Если  ищут  тепла  -  как  спасения,  
И  собачья  душа,  и  моя.  

А  вокруг  -  тишина  одиночества,  
Как  холодная  мрачная  вязь.  
Будто  что-то  хорошее  -  клочьями
Разлетелось,  в  ничто  превратясь.  

Не  собраться  с  тяжёлыми  мыслями,  
Что-то  каменным  стало  внутри...  
Схоронила  зима  за  кулисами
От  меня  жизнерадостный  мир.  

Этот  мир,  такой  светлый  и  песенный,  
Незаметно  куда-то  исчез.  
Что-то  есть  в  одиночестве  мерзкое,  
Коль  не  видится  в  нём  интерес.  

Коль  себя  ощущаешь  потерянной,  
Постаревшей...  Внутри...  не  горит.  
Отторгаю  безудержность  времени,
Ненавидя  души  пустыри.  

Одиночество,  всё-таки,  странное...  
В  нём  моментов  хороших  полно,  
Но  с  годами  всё  больше  -  туманами
Переполнено  стало  оно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Елена Марс

Молись и верь

Ты  боль  в  усталом  теле  не  таи.  
Зачем  тогда  семья  нужна,  скажи  мне?  
Твои  недомогания  -  мои.
И  радости  твои  зову  -  своими.
.........

И  снег  кружИт,  и  солнце  за  окном...  
И  как  такой  зиме  не  улыбнуться?
Давай-ка    мы  помолимся  вдвоём
И  пусть  мольба  летит  сквозь  снежность  улиц
Куда  -  то  вдаль,  туда,  где  слышит  Бог...  
Он  грешных  нас  и  милует,  и  любит.  
И  пусть  вернётся  радость  на  порог
И  боль  твоя  в  тебе  уйдёт  на  убыль.  

Молись  и  верь  молитве,  как  и  мне,  
Как  верю  сердцем  преданно  в  тебя  я  
И  ничего  не  требую  взамен,  
И  ни  о  чём  тебя  не  умоляю.
Прошу  в  себе  лишь  силы  отыскать
И  выстоять!..  Всему  конец  приходит.
И  это  испытание  принять  -
Как  временную  снежность  у  природы.  

Смотри,  какое  чудо  за  окном!..  
Зима  так  неожиданно  красива...  
Давай-ка  мы  помолимся  вдвоём,  
Мольба  двоих  сердец  -  двойная  сила.
И  всё  пройдёт.  И  грусть,  и  эта  боль
Расстают,  как  снежинки,  под  ногами,  
А  мы  возьмём  всё  лучшее  с  собой  -
Всё  то,  что  не  иссякнет  между  нами.

5.01.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822694
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Наташа Марос

РІВНО РІК…

Наш  сайт  рожевий  і  вночі  вже  сниться  -
Я  в  нього  залюбилась  не  на  жарт!
Спасибі  Господу,  що  Є.  Юхниця
І  в  моїм  серці  розпалив  пожар!!!

ВІТАЮ  ВСІХ!!!
Рівно  рік  сьогодні  з  дня  реєстрації,  та  я  вже  просто  не  уявляю  свого  життя  без  РОЖЕВОГО  САЙТУ  СУЧАСНОЇ  ПОЕЗІЇ!!!
І  вдячна  долі,  що  подарувала  мені  можливість  познайомитися  з  творчістю  цікавих  особистостей,  зустріти  чудових  співрозмовників  та  однодумців!  А  ще  -  маю  за  щастя  почути  їх  думки  від  прочитання  мого  скромного  доробку...
І  з  величезним  задоволенням  знайомлюся  з  творами  авторів  сайту,  захоплююся  їх  талантом  і  вмінням  віртуозно  володіти  словом!  Всі  такі  різні  і,  водночас,  однакові  у  бажанні  подарувати  красу  своєї  душі  читачам!
Декого  може  дивувати,  що  я  майже  не  коментую  громадянську  лірику  та  патріотичні  вірші...  Скажу  чесно:  це  НЕ  позиція  "моя  хата  скраю",  зовсім  ні!  Мені,  насправді,  (як  і  всім  свідомим!)  дуже  болить  наше  сьогодення  з  його  невизначеністю,  а,  надто,  розмаїттям  бід  і  тривог...  Та  на  рожевому  кольорі,  як  ніде,  добре  видно  сліди  бруду...  бо  коментування  (обговорення)  творів  цих  рубрик  часто  переростає  в  недоречні  звинувачення,  брудні  розбірки,  взаємні  приниження  особистості...  А  це,  до  речі,  нікого  не  прикрашає...  Ми,  як  ніхто,  повинні  прагнути  досконалості  в  усьому:  демонструвати  толерантність  у  взаєминах,  високу  культуру  в  спілкуванні,  повагу  до  особистого  світосприйняття...  Поважаймо  думку  інших,  тоді  і  нашу  думку  поважатимуть  інші...
Бо  кожна  людина  в  однаковій  мірі  має  повне  право  на  власне  бачення,  на  власне  переконання,  на  власний  вибір...  Ми  всі  знаємо  набагато  більше,  ніж  можемо  собі  дозволити  сказати...  Є  золоті  слова:  "Не  говоріть  усе,  що  ви  хотіли,  щоб  не  зазнати  власної  ганьби..."  (на  жаль,  не  пам'ятаю  їх  автора)...
То  ж,  будьмо  обережними  у  своїх  висловлюваннях!
Прикрашаймо  разом  наш  рожевий  сайт  чудовими  творами!
Удосконалюймо  знання  рідної  мови  і  пам'ятаймо,  що  чужа  для  нас  мова  -  для  когось  є  найріднішою  в  світі!
Оспівуймо  щедроти  рідного  краю  в  усі  пори  року,  його  мальовничі  краєвиди,  романтичні  стосунки  людей!..
Любімо  (кожен  по-своєму!!!)  все,  що  нас  оточує!!!  Любімо  у  творах  і  коментарях!!!
А  почуття  неприязні  і  ненависті  до  когось  чи  до  чогось...  прийде  само  -  встигай  тільки  контролювати  себе,  щоб  нікому  не  нашкодити...

Щиро  дякую  всім,  хто  знаходить  час  і  можливість  відвідувати  і  мою  сторінку,  читати  і  коментувати,  журитися  і  радіти,  захоплюватися  і  радити,  робити  зауваження  і  не  ображатися  на  мої...
Я  безмежно  вдячна  кожному,  хто  заходить  з  добрими  намірами  -  ціную  і  поважаю  вашу  думку!!!
Користуючись  нагодою,  люб'язно  запрошую...  на  початок  своєї  сторінки,  бо  там,  як  і  в  усіх  нас,  є  багато  цікавого  і  неповторного!!!  Я  теж  люблю  "побродити"  по  ваших  віршах  і  отримую  величезну  насолоду,  хоч  не  завжди  маю  вдосталь  часу  на  коментарі...  Та  і  пишемо  ж  ми,  власне,  для  того,  щоб  читали!!!...

Ще  раз  дякую  особисто  Євгену  Юхниці  за  копітку  роботу,  яку  він  виконує  для  нас  з  вами!  Хай  Господь  посилає  йому  (і  всім  нам!)  здоров'я  і  терпіння!!!

З  повагою,  Наташа  Марос.

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694912
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 24.01.2019


Твоя Сніжинка

Не йди!

Не  йди!  Залишайся!  Чуєш?  Я  прошу-не  йди!
Таких  не  було  ніколи  й  не  буде    після...
Нехай  відзвучала  дзвінка  лебедина  пісня,
і  змиті  холодним  дощем  всі  наші  сліди.

Нехай  в  осіннім  саду  відцвіли  жоржини,
і  впав  вже  додолу  останній  кленовий  лист.
І  замість  веселого  сміху  тут  вітру  свист.
Та  чуєш,  то  все  недостатні  для  того  причини,

аби  ти  забув  про  усе,  що  було.  У  душі
оселяться  туга  та  пустка  без  твого  "кохаю".
Не  йди!  Не  штовхай  мене  цим  ти  до  самого  краю.
Невже  ми  настільки  далекі,  настільки  чужі?

Не  йди...Так  просила.  Про  себе.  Та  тільки  
вуста,
німими  зосталися  вперто.  А  погляд  у  спину,
неначе  останній  той  цвях  у  важку  домовину
з  убитим  коханням,  не  вартим  прощення  й  хреста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822318
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2019


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2019


Ірина Кохан

Не зима (від Ван Гога)

Не  зима  у  душі,
не  зима  за  вікном  -  
просто  біло.
Закодовані  інеєм  
сплять  в  потойбіччі
міста,
Між  собою  нявчать
світлофори  з  очима
кота
І  за  пазухи  скверів
крадуться  сніжинки
несміло.

Не  зима  ув  очах,
не  зима  поміж  зір  -  
сни  на  віях.
Уздовж  вигинів  вулиць
рясніють  молочні
снопи,
Місяць  тане  і  медом
стікає  у  відтиск
стопи
Босоногої  казки,
що  нишком  блукає  
у  мріях.

Не  зима  у  словах,
не  зима  у  думках.
Пеленою,
Мов  корсетом
весільної  сукні  обвиті
сади,
Срібнодзвонні  рулади
нечутно  пливуть
в  нікуди,
Від  Ван  Гога  шибки.
Так  буває  лише
Незимою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Евгений Познанский

КРЕЩЕНСКОЕ СОЛНЦЕ (По свежим впечатлениям)

До  Святынь  вселенских  путь  далек.
Но  не  зря  великий  праздник  дан.
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!
Все  заполнил  свет  волной  своей,
Целый  мир  и  хрупкий  этот  храм.
И  вода  Святая  у  людей
Кажется  с  лучами  пополам.
И  река  и  маленький  поток
В    этот  день  текут  водой    Святой.
А  теперь  дополнил  праздник  Бог
Солнечной  невиданной  рекой.  
Чтобы  улыбнуться  каждый  смог,
Чтобы  стихла  боль  духовных  ран,
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821936
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Владимир Зозуля

Эдемские грёзы или ночные бредни


                       ....

Ночь  бытия  вселенского…
[i](Ангелы  божьи,  где  вы?!)[/i]
Призрачность  сна  эдемского…
Ева…  Адам…  и  Древо…
Тигры  и  овны  с  сернами…
[i](Хищники  рядом  с  дичью?)[/i]
Ночью  всё  эфемерное
Слишком  реалистично.
Овны  такие  белые…
Белые  тигры  тоже…
Господи,  что  я  делаю?
Глажу  их...  быть  не  может…
Трогаю  зверя  царского.
[i](Это  –  такого  злюку?)[/i]
А  ведь,  мурчит  так  ласково…
Трётся…  и  лижет  руку…
Словно  душа  вне  тела  и,
Где-то  блаженства  возле.
Тигры  такие  белые…
Что  же  случилось  –  после?
Призрачность  сна  эдемского,
[i](Вот  привязалась  строчка,
Что-то  от  вальса  венского)[/i]
Белая  непорочность…
В  чём  же,  то  –  неизбежное,
Страшное  –  в  божьем  гневе?
Помню  я  только  нежное
Прикосновенье  к  Еве  –
Словно  душа  вне  тела  и,
Где-то  блаженства  возле…
Груди  у  Евы  –  белые…
Что  же  случилось  –  после?..
Бог  превратился  в  Идола.
И,  как  лавровый  листик,
Выдохся  разум.  Выпало
Сердце  из  вечных  истин...
…Я  ничего  не  чувствую
И  ничего  не  помню...
Сжалось  полоской  узкою,
То,  что  пространств  огромней.
Стало  проклятьем  –  таинство.
Стала  земля  –  могилой.  
Стало  дурным  беспамятством,
Всё,  что  когда-то  было…
Странное  ощущение…
Будто  сомкнулись,  где-то,
[b]Вечность[/b]  [i](в  конце  мгновения)[/i],
[b]Тьма[/b]  [i](на  исходе  света)[/i],
[b]Жизнь[/b]  [i](в  пустоте  события)[/i],
И  погрузившись  в  кому,
Стали  мы  слышать,  видеть  и
Чувствовать,  по-другому…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821805
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


majra

Життя…

Розстріляне  сонце  повільно  сповзало  у  ніч,
Земля  і  вода  аж  багряними  стали  довкола.
Свої  провидіння  зловіще  вигукував  сич,
І  звичне  життя  так  незвично  збивалося  з  кола.

Цей  вечір  звучав,  та  мелодія  вийшла  сумна,
В  октавах  низьких  є  завжди  щось  таке  загадкове.
Ідилію  світу  руйнує  безжально  війна,
Ніколи  й  ніщо  не  приходить  до  нас  випадково.

Та,  крізь  негатив,  каяття,  як  сполоханий  птах,
Критичною  масою  вирветься  врешті  на  волю!
-  А  я  ще  й  не  жив!  Бо  усе  було  якось  не  так...
Щось  змінює  нас,  чи  вручає  призначену  долю?

Розстріляне  сонце  розсипало  скалки  навкруг,
Що  зорями  стали  і  падають  з  неба  ночами.
...  Життя,  як  відомо,  з  контрастів  складається  й  смуг,
-  Шукаємо  світло!  Рушаймо  в  дорогу!  -  Хто  з  нами?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821700
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Світлана Ткаченко

Миролюбивое

Те  приходят  с  промозглого  света,  да-да,  с  Того:
под  сернистые  запахи  старый  неся  совет,
в  Стиксе  выстирав  чистых  по  нескольку  четвергов,
будто  снятая  с  глаз  есть  чистейшая  из  монет.

Говорят  на  латыни,  на  суржике,  на  фарси,
матершина  и  заумь  звучат,  иногда  –  стихи.
И  всегда  упрекают,  хоть  свечки  ставь,  хоть  проси,
замолкают  –  под  третьи  крикливые  петухи.

Вот  ходили  бы,  страх  нагоняя  загробный,  к
одержимым  кликушам  боёв  за  родную  пядь.
Вызывали  бы  дрожь  занесённой  любой  руки
в  алчном  взмахе  над  картой  в  азарте  ломоть  отнять.
Или  к  тем,  кто  до  хруста  зубного  «над  златом  чах»,
кто  последнюю  каплю  пролил  в  западню  чернил…
Но  они  ходят…  к  близким…  слезинками  на  очах,
переходят  не  Лету,  а  Дон,  Рубикон  и  Нил.

Вопрошают  глаза  от  «за  что  же?»  и  до  «на  кой?»
и  разгром,  и  победы  воняют,  как  сытый  крук,
кровь  рекой,  разность  вер,  не  отмоленный  упокой,  –
бесконечной  истории  белко-колёсный  круг.

Лупа  правды  мутнеет  под  пылью  былых  времён,
кто  стремился  в  герои,  а  кто  ускользал  от  рей…
Может,  замысел  дьявольский  задним  числом  умён,
оттого  рвутся  души  отцов  их  и  матерей.
(2018)



изображение  взято  тут  https://bigra.livejournal.com/218490.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812154
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 16.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Твоя Сніжинка

Один крок

Я  не  знаю  коли  і  в  якій  із    історій
я  зустріну  тебе.  Скільки  довгих  доріг,
скільки  аеропортів,  портів,  скільки  колій
мене  приведуть  врешті-решт  на  поріг.

І  усе  те,  уявне,  реальністю  стане  -  
твої  очі,  й  твоє  таке  ніжне  "привіт".
І  в  обіймах  твоїх  моє  серце  розтане,
і  зупиниться  час  наш  рятуючи  світ.

...Ось  один  лише  крок,  лише  сходинка  й  двері.
Всього  кілька  миттєвостей  й  дотик  руки...
Та  залишиться  крок  цей  рядком  на  папері,
і  у  сумнівах  далі  помчаться  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821110
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Кадет

Напор гравитации

Трудно  вспомнить  момент  кульминации
Откровенных  желаний  и  чувств,
Растворились  в  туманах  овации
И  запас  сострадания  пуст...

От  напора  земной  гравитации
Не  выходит  никак  ускользнуть,
Под  ярмом  возрастной  деградации
Всё  труднее  умишком  блеснуть...

По  обочине  цивилизации
Хорошо  бы  ещё  побродить
И  в  какой-нибудь  новой  прострации
Все  сомненья  свои  победить...

январь  19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821076
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


ЮНата

Давно так не було…


А  на  душі  давно  так  не  було  –
Самотньо,  пусто  і  безперспективно…
В  тривожних  думах  поселилось  зло,
І  лиш  печаль  там  кашляє  надривно.

І  думки  звичний,  радісний  зигзаг
Враз  вирівнявся  в  нитку  безнадії.
Наткнувшись  на  проблем  архіпелаг,
Загнав  у  недосяжність  плани  й  мрії…

По  логіці  –  за  обрієм  фінал,
Що  мав  би  сяяти  надією  новою,
Та  щось  непевність  знову  править  бал,
Закривши  зорі  страху  пеленою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Олена Жежук

Тебе там не буде

Ця  осінь  прощалась.  Та  тлів  ще  придуманий  світ,
Туливсь  до  бруківок  червоно-багряним  лататтям.
Оголений    клен  сиротів  біля    наших    воріт,
Мов  жертва  нещадного  вітру  у  час  розіп’яття.



Отам  поміж  віт  позостались  образа  і    біль.
Яким  ще  богам  знадобилась  обідрана  жертва?
В  придуманім  світі  лишилась  лиш
                                                                                   слів  твоїх    сіль…
Й  довірлива  пам’ять  дощами  ніяк  не  зітерта.



У  місячнім  сяйві,  мов    в  докорі,  зчулиться  клен.
Як  той  пересмішник,  пограється  вітер  з  гілками.
Придумаю  світ,  де  відлунить  у  сто  раз  рефрен:
«Тебе  там  не  буде...»  –
                                                         шукатимеш  мене  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 08.01.2019


Анастасі С.

Будь разной

Не  стоит  улыбаться  всем.  Будь  разной,
И  он  в  тебе  полюбит  больше  жизни
Нелепую  твою  своеобразность
И  искренность  твоих  бредовых  мыслей.
Будь  с  ним  чесна,  но  не  чесна  со  всеми.
Меняй  себя!  Не  бойся  быть  собой,
И  скоро  ты  останешся  лишь  с  теми,
Кто  навсегда  останется  с  тобой.
Не  нужно  душу  открывать  напрасно.  
Твоя  душа  -  твой  мир.  Убереги!
Пока  не  станет  все  предельно  ясно,
Ты  за  пределы  никогда  не  выходи.
Будь  разной.  Пусть  никто  не  разгадает
Загадку,  что  в  себе  скрываеш  ты,
И  пусть  тебя  всегда  запоминают
Как  чье-то  воплощение  мечты!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797109
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 08.01.2019


Олена Жежук

Коли у вечірній щасливій порі…

[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва,
У  очі  твої  покладу  дві  зорі
Й  тумани  встелю  на  заплавах.

І    ми  під  зоринним  наметом  удвох
Скупаємось  в  росяних  травах.
Ти  серце  гаряче  даси  мені  в  борг,
А  я  тобі  обрій  у  барвах.

А  ти  подаруєш  мені  три  разки  
Сліпучо-росистих    коралів.
У  сяйво  волосся  вплетеш  колоски
Й  укриєш  серпанком...  А  далі

Хай  місяць  погасить  свої  ліхтарі
Й  на  ніч  цю  сховається  в  хмарах  -  
Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва...[/i][/color][/b]

[/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


A.Kar-Te

А снег идет…

Пусть  ждут  дела  до  завтра,  а  пока...
Как  мир  прекрасен  в  зимней  колыбели  -
Под  снегом  спят  и  берег,  и  река,
Берёзок  веточки,  и  пышность  ели...

Так  всё  бело..,  что,  кажется,  душа
Ни  что  иное,  как  снежинок  стая...
А  снег  идет  безмолвно..,  не  спеша
И  нет  ему  конца..,  и  нету  края...



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Віктор Ковач

Просто лист

Ми  б  сходили  на  каву  в  Женеві
І  пройшлися  по  берегу  Рони.
Кажуть,  там  є  трамваї  рожеві,
А  в  дерев  -  розмальовані  крони.

Запросив  би  на  піццу  у  Римі
І  обняв  біля  стін  Колізею,
Та  ім'я  нашій  спільній  дитині
Ми  обрали  б  у  тиші  музею.

Грали  б  сніжки  в  околицях  Осло
І  на  фоні  величного  фйорда
Я  б  укрив  тебе  пледом  із  ворсом,
Помагаючи  встати  з  сноуборда.

Лоскотали  б  бруківку  Варшави,
Посміхалися  б  з  їхніх  "пшепрашам"
І  за  чашкою  чорної  кави
Мізкували  б  про  завтрішнє  наше.

Ми  пішли  б  у  кіно  в  Амстердамі
І  вдихали  би  запах  тюльпанів,
Я  б  тобі,  найпрекраснішій  дамі,
Шепотів  би  "Люблю,  моя  пані".

Все  було  б,  а  можливо  і  більше
Від  кохання  би  рвало  блокноти,
Ти  і  я  були  б  найщасливіші...
Якби  знав  я  лиш  де  ти  і  хто  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.01.2019


Олена Жежук

Твій вибір

Коли  ти  шукаєш  на  чорній  землі
Шматки  кольорового  мрева,
Не  руш  сни  надземні  –  в  січневій  імлі
Коралі    вдягають    дерева.

Бо  вибір  не  твій  тут  –  не  райський  ти  птах!
Земному  -  земні  горизонти.
Вакулине  коло  і  страх  у  очах,
А  в  грудях  тремтять  мастодонти.

Ховається  в  погляді  сірий  зеніт,
А  спогад    регоче  то  плаче.
Розправ  свої  крила  в  шалений  політ,
Вгамуй  своє  серце  тремтяче.

Розірвані  пута…  Порожній  ефір
Залишиш  сліпому  циклопу.
Звільнившись  від  ролей:  ні  ангел,  ні  звір...
Окреслиш  свій  шлях  для  польоту.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Владимир Зозуля

Любовь и сНежность

[i][b]Снег  безразличья  не  стряхнуть,  не  снять,
Его  всё  больше  между  чувств  –  проталин;
Теперь  ты  редко  смотришь  на  меня…
Но,  может  быть,  твои  глаза  устали?

Поры  осенней  приговор  суров,
Холодный  ветер  всё  на  юг  относит,
И  я  не  слышу  больше  нежных  слов…
А  может  быть,  и  не  было  их  вовсе?

Так  холодно  в  молчании  двоим.
Но  что  слова,  они  всего  лишь  звуки  –
Ты  не  ласкаешь  волосы  мои…
Но,  может  быть,  твои  устали  руки?

И  прядь  седую  трудно  завивать?
А  кожа  щёк?  Она  остыла  грубо?
Меня  ты  перестала  целовать...
Но,  может  быть,  твои  устали  губы?

Молчи…  молчи…  не  говори  что  –  нет,
Я  знаю  правду,  но  куда  мне  деться?
Любимая,  ведь  горько  думать  мне,
Что,  может  быть,  твоё  устало  сердц[/b]е.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 02.01.2019


Твоя Сніжинка

Don't cry Cinderella

Don't  cry  Cinderella,  видимо  не  судьба.
Всех  заоблачных  мечт  караван  заблудился  в  песках.
Ни  к  чему  теперь  слезы  и  горькое  "ох"  да  "ах",
и  надутые  губки,  и  прицельная  глаз  стрельба.

Рассекречена  ты,  не  явившись  еще  на  бал.
Маскарад  ни  к  чему,  разве  только  что  клоунский  нос.
Из  осколков  разбитого  сердца  огромный  торос.
Хотя  если  взглянуть  по-другому,  то  пьедестал.

Заунылое  пение  оставь  для  печальных  баб.
Ты  другая  -  в  глазах  огоньки,  на  душе  рок-н-ролл.
Фею  в  студию  -  транспорт  из  тыквы  и  платье  в  пол.
Принц  заждался,  он  так  без  тебя  печален  и  слаб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819310
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


rutzt

Як маєш натхнення – слухай

Як  маєш  натхнення  –  слухай.
Як  маєш  бажання  –  вір
У  силу  і  велич  духу,
В  досяжність  високих  зір,
У  янгольський  голос  срібний,
У  невідворотність  мрій…
Зумій,  як  тобі  потрібно.
Не  хочеш?  Тоді  не  ний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 22.12.2018


svetyaric

Бобром родиться - это вам не шутки

Он  горько  догрызает  карандаш  -  бобром  родиться  -  это  вам  не  шутки...
Тырнета  нет  -  идет  на  абордаж  -  стихи  ваяет  на  собачьей  будке!
Отшлепал  осень  клавой  сгоряча  по  очень  романтическому  месту.
Лизала  пальцы  пламенем  свеча.  В  ответ  залистопадила  невеста...
Ревнуя,  муза  бросила  блокнот:  -  Попробуй  без  меня  слагать  сонеты!
И  отобрала  с  салом  бутерброд,  из  вазочки  -  любимые  конфеты.
Осенние  туманы  разлила,  а  банный  лист  пощечиной  влепила,
И  с  визгом  унесла  ее  метла,  но  сопло  обожгло  усы  дебила...
Из  князя  в  грязи  "гений"  загремел  -  ни  бэ,  ни  мэ,  ни  даже  кукареку.
Блокнотик  пуст,  а  карандаш  хрустел,  за  ним  и  стол,  и  стулья  из  ореха...
Бобру  стихи  не  пишутся,  хоть  плачь  -  мешают  зубы  длинные,  как  бивни.
А  осень,  в  желтой  мантии  палач,  ведром  за  ворот  наливает  ливни...

                 3/11/2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818331
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Твоя Сніжинка

Чекай на мене

Чекай...Невтомно  виглядай    з  дороги...
І  я  прийду.  Осіннім  листопадом
пройдусь  колись  квітучим  пишним  садом,
пожовкле  листя    скинувши  під  ноги.

А  потім,  як  зима  морозним  дивом
прикрасить  вікна,  снігом  все  засипле,
почуй,  як  віхола  шепоче  сипло.
Цей  спів  єдиним  стане  лейтмотивом

всіх  днів  й  ночей  в  очікуванні  дива.
Та  в  час,  коли  набридне  геть  чекати,
надія  вмоститься  безсило  спати  -  
прийде  весна.  Усміхнена,  красива.

А  з  нею  знову  я  прийду  то  тебе.
Пташиним  співом  вранці  пролунаю,
прикрашу  землю  фарбами  розмаю
і  прихилю    до  тебе  синє  небо.

Зелені  трави  простелю  під  ноги,
і  посміхатись  стану  веселково...
Все  буде  саме  так,  обов'язково.
Чекай  на  мене.  Виглядай  з  дороги...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818011
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Олена Жежук

Довга нить

Низає  дні  розлуки  довга  нить,
Малюють  вікна  вже  зимові  ночі.
Як  на  вустах  затерпне  тінню  мить,
Виходять  з  берегів  сріблясті  очі.

Лише  відлуння  справжніх  одкровень  -  
В  словах  ні  докору,  ані  освідчень.
Душа  палає  в  сповитку  пісень
І  вірить  у  тепло  долонь  одвічне.

Бо  що  слова?  Торкнуться  лиш  на  мить  -  
І    згіркне  пам’ять  в  пастці  порожнечі…
А  нить  тремтить…  О  як  вона  тремтить,
Коли  спадає  спогадом  на  плечі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817793
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


rutzt

А щастю хочеться не грошей…

А  щастю  хочеться  не  грошей,
Не  слави  фільмів  та  газет,
І  не  обіцянок  хороших
Від  неприкаяних  планет,
Не  новомодного  фетиша,
Чи  змоги  бути  молодим,
Його  влаштує  просто  тиша,
Яку  послухати  є  з  ким.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817322
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Твоя Сніжинка

А знаєш…

А  знаєш,  я  давно  не  та.
Ти  знаєш,  я  давно  вже  інша.
Не  краща...але  і  не  гірша...
І  на  душі  не  пустота,

а  сад  квітучий  навесні.
І  спів  -  пташине  стоголосся.
...Напевно  нам  те  все  здалося,
Усе  привиділось  у  сні.

Неначе  тисячу  життів
ми  вже  прожили  після  того
не  усвідомивши  простого  -
я  не  змогла,  ти  не  схотів.

...А  зараз  за  вікном  зима.
У  кожного  своя,  казкова.
Щаслива  я!  Обов'язково  
і  ти  вір  завжди  у  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817400
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ира Сон

Цветок надежды

«Любит  –  не  любит…»  Банальный  до  слёз  сюжет.  
Не  помещаясь  внутри,  задевая  рёбра,  
Храбрые  бабочки  рвутся  на  белый  свет…  
(Глупые  бабочки…  «белый»  –  не  значит  «добрый»)  

«Любит  –  не  любит…»  Отчаянно  рву  цветок  
В  горькой  попытке  вопрос  заменить  ответом…  
Вальс  лепестков  приближает  заветный  срок…  
Но  неужели  я  правда  нуждаюсь  в  этом?  

Всё  ведь  не  сложно  прочесть  по  его  глазам,  
Трепетным  взглядам,  касаниям  сладко-нежным.  
«Любит  –  не  любит…»  Когда-нибудь  скажет  сам.  

…Бабочкам  нравится  запах  живой  надежды…  


24.10.2013,  на  конкурс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467010
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 11.12.2018


Юлія Л

Любов з корицею

Блукає  світом  десь  любов  самотня,
Осінній  день  корицею  запах,
Я  відчуваю  знов  в  повітрі  жовтня
Минулих  днів  щасливий  післясмак.

Тобою  час  наповнений  по  вінця,
Я  надіп’ю  на  згадку  ще  хоч  раз.
Зі  спогадом  лишившись  наодинці,
Мовчу,  осінній  слухаючи  джаз.

У  глибині  самотньої  кімнати
Під  теплу  ковдру  кутаються  сни.
Мені  б  на  мить  тихенько  задрімати,
Твоїх  очей  торкнутись  глибини…

Цей  гостро-пряний  аромат  кориці
Назавжди  залишився  на  вустах,
В  осінній  згадці  ти  мені  наснився
Щасливим  днем,  описаним  в  листах.

Малює  осінь  серце  в  акварелях.  
Розгублені  у  позолоті  сни,
Любов  тихенько  прочиняє  двері
Із  запахом  кориці  восени.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 11.12.2018


Akimova

Ленивый только не писал об осени

Ленивый  только  не  писал  об  осени
На  этом  сайте  в  этом  октябре.
О  желтых  листьях  и  о  неба  просини,
О  грусти    и  туманах  на  дворе.

На  самом  деле  никакой  нет  разницы
Когда  ты  одинок  -  что  лето,  что  зима.
И  осень  не  даёт,  а  только  дразнится
Ни  новых  чувств,  ни  пищи  для  ума.

Природа  -  это  только  декорации,
Играть  на  сцене  можно  и  без  них.
Кружатся  листья  с  неизменной  грацией,
А  бед  источник  -  где-то  в  нас  самих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530605
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 11.12.2018


rutzt

Дванадцята. Недільний Ренесанс.

Дванадцята.  Недільний  Ренесанс.
Відновлення  загубленого  спокою.
На  прощення  новий  з’явився  шанс
І  прірва  в  ніч  здається  неглибокою.
Немає  неприємностей  та  згуб,
Думки  непосидючі  теж  знеболені,
І  тихо  місяць  моститься  на  дуб,
Бо  спати  там  збирається  вдоволений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816930
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Олена Жежук

У ніч п'янку

У  ніч  п’янку    тремтінням  на    спині
Жаске  бажання,  мов  жертовні  птиці,  
Мене  вертало  у  твої    зіниці,  
Палало  в  блискавичному  вогні.

Шепталися  по  вигинах  слова,
Що  диким  хмелем  обвивали  груди  –
Ти  ж    поспіхом  малюючи  етюди
Торкався  зміїв,  оминувши  страх.

Жеврів  світанок  –  ти  ж  зорів  в  мені.
Десь  світ  вставав…  Ми  ж  поза  ним  з  тобою
Ковтали  цвіт,  невипитий  весною,
Що  вибухав  і  падав  нам    до  ніг.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816791
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ольга Ашто

Иглокожее

Балансируя
Между  дырами  –
В  одной  –  бесконечное  одиночество  
без,
В  другой  –  бесконечное  одиночество  
с…
Молчи…
Понимая,  что  жизни  в  обрез,
А  ее  –  настоящей  –  так  хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы  никому  не  скажем  про  это...
Про  черные-черные  дыры…
Зачем?  
                   Ведь  любой  обитатель  планеты  –
Разумный  такой  обыватель  планеты,
Смотрясь  в  зеркала  сортиров,  
Несомненно,  испытывал  нечто  похожее  –
Одиночество    иглокожее

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 08.12.2018


Владимир Зозуля

Дежавю

                                                                                                                   "Идёшь,  на  меня  похожий..."
                                                                                                                                                 Марина  Цветаева.



Ты  знаешь,  мы  ведь  тоже  были  здесь,
Не  как  сейчас,  не  горсткой  пыли  с  пеплом,
А  так,  как  ты,  как  мир  вот  этот  весь,
Как  мысль  и  чувство,  как  душа  и  тело.

Текла  с  кистей  закатная  эмаль,
И  мы,  вот  также,  шли  домой  с  работы,
И  также,  мы  смотрели  в  эту  даль,  
И  точно  также  было  жаль  чего-то.

Вода  и  небо,  воздух  и  земля,
Всё  было  нашим  –  мыслями  и  чувством.  
Соприкасались  в  звоне  хрусталя
Глаза  и  сердце,  радостно  и  грустно…

И  пусть  не  видно  нашего  следа,
Всё  это  так,  но  ничего  не  значит,
Ведь  дует  ветер  и  течёт  вода,
А  как  ещё,  и  можно  ли  иначе?

И  что  то  смыто  и  унесено,
Как  хлопья  пепла  и  крупинки  пыли…
Но  всё  равно,  ты  слышишь,  всё  равно,
Мы  были  здесь!  Мы  были,  были…  были…



[i]Пронизывает  чувства  мёртвый  взгляд
Простор  и  время,  вёрсты  и  столетья.
Ты  знаешь,  много  лет  тому  назад,
Пишу  тебе  сейчас  я  строки  эти.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816748
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Олена Жежук

Куди ж ти, осене ?

Втомилося  сонце,  сховалося  в  сірості  світу,
І  днить  крізь  сніги,  що  завчасно  скорили  тепло.
Поборена  осінь  прощалась  у  ніч  незігріту,
І  плакали  клени,  і  верби  вслід  били  чолом.

Куди  ж  ти,  красуне?  А  хто  ж  нас  у  шати  зодягне?
А  хто  ж  так  вітрами  зголосить  про  наші  жалі?
А  хто  ж    наші  думи    одвічні  душею  осягне?
І  хто  ж  синє  небо  прихилить  в  ранковій    імлі?

Рясніє  калина,  вона  ще  не  знає  морозів,
І  листя  багряне  не  встигло    у  вічність  злетіть.
І  я  ще  до  тебе  у    гості    стою    на    порозі,
І  зболені  вірші  так  хочу  тобою  зцілить.
     
Спізнилась  з  прощанням.  І  вітер  затих  у  печалі.
Нікуди  не  йду  –  хай  снігами  мене  занесе.
У  відповідь  осінь  відгукує  листям  зів*ялим:
Я  буду  теплом  зігрівати  у  віршах    усе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 04.12.2018


ЮНата

Нікого в домі…

Нікого  в  домі,  лише  я  сама…
Таке  буває  раз  в  десятки  років.
В  кімнаті  –  літо,  за  вікном  –  зима,
В  кутку  сидять,  обнявшись,  тиша  й  спокій.

Годинник  часу  задає  свій  ритм,
Здивований,  що  врешті  його  чують.
Шукає  думка  вхід  у  лабіринт,
Уривки  фраз  в  свідомості  кочують.

Незвичний  стан,  якого  так  жадав,
Застав  зненацька  й  дещо  ошелешив.
Мету  він  з  планами  безжально  розмішав,
Щоденність  звичну  зовсім  не  полегшив.

Той  стиль  життя,  що  склали  вже  роки
Не  змінить,  видно,  самоти  година.
Мов  очманілі,  шастають  думки…
«Та  де  вже  всі?!»  -  перемага  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815430
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Олександр Обрій

412-Й «МОСКВИЧ»

Він  завжди  тут,  хоч  клич,  а  хоч  не  клич.
На  сонці  грає  панцирем  зеленим
чотириста  дванадцятий  «Москвич»,
під'їзду  чатовий,  чека  на  мене.

З  роботи  вигляда  мене  щодня.
Щодня  випроводжає  на  роботу.
Мабуть  таке  небесне  завдання
в  залізного  «мітхуна  чакраборті».

Мов  проклятий,  помер  вчергове  день.
Знов  повно  і  на  небі  й  в  оці  скалок.
Морфей  на  манівці  мене  веде.
Але  не  спить  рідненький  мій  «москалик».

Мого  під'їзду  символ  і  маяк  –
така,  напевно,  роль  його  в  цім  світі.
Без  фар  ясних  не  втрапиш  в  дім  ніяк.
Хоч  в  око  стрель  –  пітьма.  Та  він  підсвітить!

Хоч  страх  водіння  так  в  мені  й  не  зник
і  татковий  «Москвич»  я  не  осилив,
мій  сон  снує  «зелений  чарівник».*
Спить  й  тато,  від  їзди  моєї  сивий.

«Москвич»  мій  сон  пантрує,  мов  койот.
У  царстві  «мерседесів»,  «порше»,  «деу»,
оточений  збіговиськом  «тойот»,
покірно  й  гордо  жде  мене  шедевр.

Могутній,  мов  козацтво  низове  –
не  «корч»,  «дрючок»  і  не  «відро  з  болтами»!  
(Так  татко  –  більш  ніхто  й  не  назове).  
Між  дюнами  пройде  й  між  болотами.

Як  в  танка,  карколомний  люфт  керма
п'янить  у  найдовершенішій  з  марок.
Перлиною  в  сусідських  «закромах»
«Москвич»  серцевий  гріє  закамарок.

©  Сашко  Обрій.

*  мається  на  увазі  «Москвич».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814498
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Марічка9

* * * (про солоне)

Ти  знаєш,  мамо,  більше  не  болить,
І  та  самотність  -  вже  мені  не  мука.
Лиш  гола  тиша,  чим  її  прикрить,
Мене  тримає  впевнено  за  руку.
Нема  ні  злоби  спалювать  мости,
Нема  бажання  рухати  кордони
В  твоєму  серці  більше.  Відпусти.
У  щастя  смак,  напевно,  не  солоний.
То,  мамо,  все  тепер  лише  зола.
Шукала  світла,  де  вже  було  хмарно.
І  все  ж  чекати  б  вічністю  могла,
Якби  на  мить  відчула,  що  не  марно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 19.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Я  пам'ятаю  як  синіли  хмари
І  грім  травневий  різав  тишину,
Як  по  бруківці  витертій  бульвару
Нам  злива  хлюпотіла  про  весну.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  опустіли  вулиці  при  зливі
І  блискавки  лякали  нас  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Одні  бредучи  містом,  по  воді.

Густішав  дощ  і  сивими  нитками
Заткав  усе  в  туман,  і  лиш  під  ним
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Лайель Атани

СИНДРОМ САМОЗВАНЦА

И  вот  за  неделей  неделя  я  как  на  автопилоте,
Как  будто  бы  голых  нервов  касается  острый  нож.
Мой  внутренний  самозванец  кусает  себя  за  локти
И  рвет  на  груди  рубаху,  вопя:  "Ну  кому  ты  врешь?!
Скажи  мне,  куда  ты  лезешь  и  с  кем  собралась  тягаться?
Неужто  поднять  желаешь  весь  мир  на  своих  плечах?
Однажды  в  тебе  признают  коварного  самозванца
И  тут  же,  предав  позору,  постыдно  разоблачат!"  -
"Заткнись,  -  я  рычу  зверино,  -  клянусь,  я  других  не  хуже!
И  если  тебе  так  надо,  сейчас  докажу,  смотри!"
И,  стиснув  до  скрипа  зубы,  кисть  вскидываю,  как  оружие,
И  пятнами  акварели  глушу  крикуна  внутри.

"Все  это  лишь  частный  случай  незрячей  глухой  удачи,
А  если  тебя  попросят  -  сумеешь  ли  повторить?
Любой  истукан  способен  на  проблеск  ума,  а  значит,
И  ты  истукан,  возможно,  о  чем  тут  ни  говори!
Не  стыдно  тебе  обманом  себе  выбивать  признанье,
А  тех,  кто  куда  достойней,  терзает  меж  тем  нужда!"
"Когда  же  возьмут  тебя  черти!  Я  тоже  достойна,  знаю,
Тебя  же  послушать  -  лучше  и  вовсе  не  побеждать!"
И  вот  я  мучителю  в  пику  мараю  бумагу  тушью,
Причудливо  выплетая  узор  из  цветистых  рифм,
Но  в  панике  он  хватае  рукой  ледяной  за  душу
И  больно  колотит  в  ребра  откуда-то  изнутри.

Мой  внутренний  самозванец  решительней  с  каждым  годом,
И  преодолеть  труднее  злодейскую  мощь  и  стать,
Труднее  смириться  с  фактом,  что  я  к  чему-то  пригодна;
Я  знаю,  сегодня  ночью  я  снова  не  буду  спать;
Равно  в  истерике  биться  -  будь  кара  или  награда,
Так  дай  же  мне,  боже,  силы  предаться  своей  судьбе.
Единственный  раз  хотя  бы  мне  вытерпеть  стойко  надо
Те  раны,  что  исступленно  самой  наношу  себе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779730
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 18.11.2018


Світлана Моренець

ОСІННІЙ СУМ

Непрохана,  осінні  теплі  дні
зима  так  передчасно  засніжила.
Заклякла  осінь  у  холоднім  сні,
безсила,  збайдужіла  і  безкрила.
А  вчора  загравала  із  дощем,
ховалась  в  зелен-листячку  тополі.
Сьогодні,  ледь  жива,  долає  щем,
розгублена  від  повороту  долі...

Так  і  в  житті:  неждані  холоди
морозом  обпечуть  твої  бажання...
І  крижаніє  серце  від  біди,
обкрадене,  спустошене  прощанням.
І  ти  надовго  осінню  замреш.
В  минулому  –  душа  і  думи,  й  погляд,
де  келих  щастя  повним  був,  по  креш...
А  нині  –  тільки  спогади...  лиш  спогад...

14.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Лайель Атани

Откровение

Город  воет,  ревет,
Дребезжит,  как  ведро  с  гвоздями,
Зло  рычит  
И  звенит  голосами  колоколов.
Равно  ложь  и  молитвы  разносятся  над  площадями...

Мне  звонили  из  рая.
Там  слушают  "Квин"  и  "Битлов".

Белый  заспанный  ангел,  смешливый,  как  будто  ребенок,
Попросил  передать  всем  и  каждому,  кто  не  оглох,
Будто  в  рай  принимают  любого,  кто  прост  и  беззлобен,
Да  и  тех  принимают,  кто  просто  не  слишком  уж  плох,
Будто  незачем  гнева  бояться  всесильного  Бога,
На  колени  роняя  свой  жизнью  потрепанный  труп,  -
В  рай  любого  берут,  кто  старался  не  делать  дурного,
Пусть  он  даже  к  иконам  не  тянет  иссохшихся  губ,
Пусть  церковных  ступеней  не  бил  своим  каменным  лбом  он,
Пусть,  к  мощам  прорываясь,  не  дрался  с  людьми  до  крови,  -  
Но  заведомо  пропуск  на  небо  тебе  уготован,
Если  ты  заслужил  его  честно
По  праву  любви.

А  еще  ангел  мне  передал,  будто  истину  эту
Многим  знать  еще  рано.
Сказал  -  и  печально  поник...
Не  сожгли  бы  меня  на  костре,
Не  замоленной  и  неотпетой.
А  впрочем...
Мне  звонили  из  рая.
Там  играют  БГ  и  "Пикник".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814215
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ольга Ашто

Пр0пАсть


Зияющие  пропасти.  ПропАсть...
В  тумане  зыбком  тихо  раствориться...
Не  вовремя,  ни  к  месту  и  не  в  масть?
Не  дергайся.    Все  сон,  все  только  снится.
Синица  заполошная  в  руках,
Мечталось    же  о  чем-то    журавлином,
Но  сплин  -    увы  -  не  выбить    птичьим  клином.
Пускай  летят...  Остаться  в  дураках
Уже  не  так,  как  раньше,    непочетно.
Не  боязно  уже...  Тут  -  верь  -  не  верь  -
По  четным  бьют,  склоняют  по  нечетным
С  учетом  лет  и  качества    потерь...
Оно  все  так,  да  что-то  вот  не  то...
И    тяга  к    абсолютному  покою  
Сменяется  опять  игрой    в  лото.
Бочонок  достаешь  своей  рукою
Из  черного,  как  водится,    мешка.
И  что  там  дальше?  Суп  с  котом?  Удача?
Все  снится?    Откусив  от    пирожка,
Над  всем  что  было,    что  осталось  в  сдаче  -
Почти  не  удивляешься  –  растешь...
И  мелкой  суетой  –  былые  страсти.
Не  сольдо    -    а  всего  лишь  медный  грош?
Стих  о  любви?  И  о  любви  –  отчасти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484544
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 17.11.2018


Твоя Сніжинка

На зелене

🍁Вдячна  чудовому  автору  за  натхнення🍁

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813907

Пензлик  в  жовтогарячий..  І  враз
виростає  величним  муралом
диво-клен...Все  непросто  у  нас.
Почуття  наростаючим  шквалом

своїх  пристрастей  палять  ущент
все  навколо  -  дерева  та  квіти.
Ти  проґавив  потрібний  момент.
Загорівся  червоний...Як  діти

все  ще  віримо  ми  у  дива.
Я  чатую  поблизу  віконця,
ти  з  букетом(ще  звичка  жива).
Запалити  ще  прагнеш  те  сонце.

Та  не  знаю  чи  вийде.  Дощить...
Щиросердно  попрошу  у  Бога  -  
де  б  не  йшов  милий  мій,  хай  завжди
на  зелене  та  буде  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814059
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Евгений Познанский

ФЕЕРИИ ОСЕНИ

Город  засыпан    роскошной,  осенней  листвой.
Где  тут  газоны  и  где  тут  асфальт  тротуара?
Залито  все  многоцветной,    и  тихой  волной,
Море  безводное  создали  осени  чары.

Тополь  поднялся  огромным  бенгальским  огнём.
Листья  ,  как  искры,,  такая  на  них  позолота,
Только  они  не  летят  целым  залпом,  снопом,
Каждому  время  отдельно  дано  для  полёта.

Даже  туман  тоже  стал  золотистым  дымком,
Лёгкий  и  добрый,  и  взгляду  совсем  не  преграда,
То  ли  лучи  растворились    нечаянно  в  нём,
То  ли  в  нём  отсвет  и  вздох  золотой  листопада?

Буркнул  прохожий:  «а  листья  совсем  не  метут».
Я  отмолчался,  ведь  он  мне,  увы,  не  поверит,
Если  скажу,  что  метёлка  бессмысленна  тут.
Время  пришло  листопада  волшебных    фиерий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813797
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Олена Жежук

Меланхолійне

Що  ті  слова  чи  речі?  
Літо  -  тепер  лиш  мить.
Осінь  лягла  на  плечі  –
Вже  її  не  струсить.
Вчора  в  мої  долоні  
Сонячний  лився  сміх.
Ночі  тепер  безсонні  -  
Сипле  у  душу  сніг.
Пам’ять  держить  за  руку  –
Знає  куди  іти…
Стежками  йдуть  в  розлуку
Наші  -  чужі  сліди.
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Олена Жежук

Меланхолійне

Що  ті  слова  чи  речі?  
Літо  -  тепер  лиш  мить.
Осінь  лягла  на  плечі  –
Вже  її  не  струсить.
Вчора  в  мої  долоні  
Сонячний  лився  сміх.
Ночі  тепер  безсонні  -  
Сипле  у  душу  сніг.
Пам’ять  держить  за  руку  –
Знає  куди  іти…
Стежками  йдуть  в  розлуку
Наші  -  чужі  сліди.
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Дантес

Кимми. Последнее.

"Погиб  поэт..."  А  кто  его  любил?  
Пускай  бы  фильтровал  базар  повеса.
А  тут  в  расцвете  лет,  на  взлете  сил
Погибла  Поэтесса.
И  нам,  ее  любившим,  не  поднять  
Всей  тяжести,  уже  неотвратимой,
Как  не  понять,  и,  может,  не  принять,
Что  нет  Акимовой.
Что  бабочкам,  вспорхнувшим  с  лепестка  
Веселыми  и  милыми  такими,
Судилось  улететь  за  облака.

К  Кимми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811690
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Новоградець

Галі Акімовій

На  курс  ставали  кораблі
І  чайки  на  крило.
І  все  так  само  на  землі,
Як  і  тоді,  було.

Був  в  Середземнім  морі  штиль
І  вечір  був  не  гірш.
Була  краса  на  сотні  миль,
Як  твій  останній  вірш.

А  на  душі  лишився  щем  -
Не  вабить  синя  даль
І  цвіт  осінніх  хризантем
Підкреслює  печаль.

Її  не  змиє  плескіт  хвиль
І  вітер  не  знесе.
Застиг  глибоко  в  серці  біль  -
Сильніший  над  усе.

Ми  звикли  всі,  що  дні  летять
І  рідко  ціним  час,
Здаються  відстані  життя
Безмежними  для  нас.

Тебе,  читаючи  твій  вірш,
Образив,  а  дарма...
Я  думав  -  вибачусь  пізніш,
А  тебе  вже  нема.

Ще  чувся  голос  твій  і  сміх
У  променях  тепла,
А  оглянутися  не  встиг,
Як  тиша  вже  була.

Я  лиш  побачив  уві  сні  -
Якраз,  як  ти  пішла  -
Біленька  хмарка  в  вишині
Між  сірими  пливла.

Вона  на  місяць  наповзла  -
Він  навіть  не  померк.
І  лиш  вона  одна  ішла,
Здіймаючись    уверх.

Пройшла,  торкаючи  зірки,
І  щезла  в  вишині,
Лиш  зверху  списані  листки
Посипались  мені.

Зірвались  раптом  чайки  в  гам,
Заплакав  теплохід,
А  я  листочки  підійняв
І  похолов,  як  лід.

Губу  кусаю  і  мовчу,
Щоб  не  зірватись  в  плач.
Я  як  до  тебе  прилечу,
Найперш,  скажу:  -  Пробач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811600
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Олена Жежук

Обпекла

Крає  зір  горобинове  полум’я,
Ця  краса    гіркувато-терпка.
Закипає  багряново  кров  моя    –
Осінь  
               душу  мою  
                                           обпекла.

Зайнялася  жертовно  і  високо,
Ніби  знає    розплату  згорянь.
І  палає  душа  жовтим  віхтиком
На  верхівці  
                           кленових    
                                                       буянь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810838
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Циганова Наталія

площадь

Могло  быть  так:

обычный  узкий  день,
а  птицы  всё  же  втиснулись.  И  длинно
над  площадью  летели.  Кляча  мимо
нас,  праздных,  шла,  выцокивая  тень.
По  струнам  плавал  новый  музыкант,
но  маяком  горел  мангал  и  полдень.
Лень  так  уютно/мило  старомодна,
что  жалко  птиц.

А  может  даже  так:

вот  мы,  среди  таких  же  работяг,
косились  на  разделанную  лошадь.
Гудели  мухи  и  стихала  площадь
до  горькоты.  Был  сладковат  сквозняк,
и  день  был  перемазан  в  суету,
и  птицы  всё  летели  и  летели.

Но:

был  базар.
И  вечный  понедельник.
И  нами  торговали  по  пучку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810295
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Новоградець

Светка

Обижаешься  -  вижу  по  взгляду,
Что  не  вышло  с  тобой  погулять,
Вот  вернусь  -  и  всё  будет  как  надо,
А  пока  -  всё  по  кругу  опять.

Снова  мчится  навстречу  разметка,
Рубят  воздух  на  взлёте  винты,
И  я  знаю  -  стоишь  моя  Светка,
Смотришь  в  небо  задумчиво  ты.

С  сожаленьем  глядишь,  провожая,
Как  летим  уходя  от  земли,
Как  на  курс  с  поворота  легая,
Расстворяемся  точкой  вдали.

И  машиной  вороча  крылатой,
На  мгновение  вспомню  игру,
Как  глядела  ты  Светка  когда-то
Как  гоняли  мы  мяч  по  двору.

Без  ума  от  футбольной  девчёнки,
Как  был  рад  что  тебя  подцепил,
Женский  фокус  не  вычислив  тонкий,
И  не  поняв  что  пойманым  был.

Не  забытый,  но  прощен  тот  случай  -
Я  не  раз  доказал  что  я  горд  -
И  с  тобой,  всё  такой  же  везучей,
Улетает,  уходит  наш  борт.

Как  тогда  -  вечерком  на  скамейке  -
Не  уйдёшь  от  тебя  налегке  -
Примостившись  портретной  наклейкой,
Ты  летишь  на  приборной  доске.

Над  притихшим,  ночным  океаном,
Над  седыми  торосами  льдов,
Пролетаешь  и  смотришь  упрямо,
И  ревнуешь  -  поклясться  готов.

Промелькнёт  стюардэсса  проворно,
Улыбнётся  игриво,  коза,
И  сигналом  с  панели  контрольной
Ты  округлишь  большие  глаза.

Не  волнуйся,  прикольная  Светка,
Не  рискнул  бы  тебя  огорчать  -
Ты  сюда,  далеко  за  пол-света,
На  метёлке  смогла  бы  домчать.

Только  здесь,  на  борту,  всё  серьёзно,
Строгим  курсом  отмечен  полёт,
И  в  бездонном  пространстве  морозном
Одиноко  плывёт  самолёт.

Гонят  лопасти  воздух  разрежен,
Стынет  шлейфом  белеющий  дым,
Над  полярным,  чужим  побережьем,
Над  далёкой  Канадой  летим.

Мы  летим  с  тобой  вместе,  подруга,
Как  бы  ты  далеко  не  была,
Нам  в  полёте  никак  друг  без  друга,
Мы  с  тобой  как  два  парных  крыла.

И  ветра  турбулентные,  дуя,
Атмосферой  ломясь  напролом,
Треплют  нас,  но  всё  так  же  лечу  я,
Поднят  в  небо  надёжным  крылом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721507
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 15.10.2018


Олена Жежук

Одкровення

Почути  тишу  –  в  ній  як  пада  сніг,
Прислухатись  про  що  шепочуть  зорі.
І  мить  спинити    –    кинути  до  ніг,
Схилитись  перед  вічністю  в  покорі.

Відчути  тишу  –  хай  душа  щемить,
І  первородне  в  серці  озоветься.
Збагнути  серцем  в  сокровенну  мить,
Що  ще  не  жив…    і  щось  душі  торкнеться.

І  ти  б  віддав    за  мить  оцю  усе,
Щоби  продовжить…    В  грудях  калатає.
І  молишся:  вгамуй  його,  душе,
Бо  в  тиші  цій  –  найперший  крок  до  раю.

До  цього  ти  лиш  мучивсь  і  болів,
До  миті  тої  ти  життя  не  бачив,
Бо  в  тиші  тій  почув  мільярди  слів,
Безсмертям  серце  сколихнув  гаряче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715921
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 14.10.2018


rutzt

Невибаглива естетика…


Невибаглива  естетика:
Дня  досипався  пісок,
Їде  ніч  на  лісапетику,
Світить  фарами  зірок.
Місяць  йде  ногами  босими,
Листя  струшує  з  дерев,
Й  називається  це  осінню
Без  зупинок  і  перерв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809451
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Протоієрей Роман

Товстий монах

Йшов  по  Лаврі  учень  бідолаха
І  побачив  товстого  монаха:
-  Ооо,  -  подумав,  -  дядечка  пузатий!
Не  поститься,  має  стіл  багатий!

                     А  монах  той  ніби  повертає
                     І  до  себе  учня  підзиває,
                     Дивиться  у  очі  -  не  промаже,
                     І  люб’язно  з  посмішкою  каже:

-  Знаєш,  брате,  чом  такий  я  повний?
Бо,  коли  ще  був  малоцерковний,
Осудив  я  товстого  монаха
І  тепер  цим  мучусь,  бідолаха!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809114
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Ulcus

… про безсоння

а  я  не  сплю  і  думаю  про  нас  -
про  те,  що  розділяє  і  єднає,
про  те,  як  невблаганно  плине  час,
про  те,  що  є  і  те,  чого  немає...

а  я  не  сплю...  не  йде  до  мене  сон,
пульсує  думка,  мов  набат,  у  скронях,
і  лиш  сердець  невпинний  унісон
несе  кохання  в  зімкнутих  долонях

а  я  не  сплю  і  наші  почуття
кладу  в  прості  та  неслухняні  рими,
вони  такі  ж,  як  все  моє  життя  -
банальні,  але  вперто  нескоримі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Елена Марс

Любить легко - когда всё гладко

Любить  легко  -  когда  всё  гладко.  
Любить  отрадно,    если  -  в  радость...  
Любовь  вообще  -  такая  благость,
Когда    не    видишь...  недостатков...

И  ты  несёшь  себя  по  миру
Такой  летающей  походкой!..
Звучат  в  душе  мажорно  нотки,  
Ведь  ты  живёшь...    своим  кумиром...  

Но  если,  вдруг,  случится  что-то,  
Внеся  сумбур,    где  боль  и  слёзы,
Любовь    становится  -    серьёзной;
Любовь  становится  -  заботой...  

В  любви  важны  и...  испытания...
Без    них    нельзя    её    проверить.
Поступки    дарят    -  чувство    веры,
Что    нет    угрозы...  расставания...

И    станут    чувства  -  бо'льшим    чем-то,
Когда  в  беде  тебя...  не    бросят...
Когда    не    побоятся  вовсе,
Судьбы    крутых    экспериментов...

Ведь    чувства  крепятся  -    делами...
Тогда    и    слов    совсем    не    надо,
Когда    в    глазах  -  святая    правда,
Та,  что    проверилась    годами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713398
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 07.10.2018


Alice Falcon

Найти тепло (Ярослав К. — Найти тепло, 2018)

Чего-то  тяжко  на  душе,  и  до  сих  пор  не  отлягло...
В  стихотворениях  уже  давным-давно  ищу  тепло...

Вопросы  сложные  решить  стихи  помогут  —  вот  их  роль  —
Чтоб  мысли  с  толком  уложить  и  чтобы  в  сердце  стихла  боль...

А  где-то  там,  средь  тысяч  строк,  простой  покоится  ответ:
В  каскаде  дней,  в  цепи  дорог  я  разучился  видеть  свет.

Вернись  же,  солнышко,  ко  мне,  во  тьме  меня  не  оставляй,
Там,  где  ты  есть  —  пусть  даже  вне  вселенной  этой,  —  мне  сияй...

(28  сентября  '18  г.)

[i]Оригинальное  стихотворение  Ярослава  К.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798000[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808761
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Олександр Обрій

АНТИ--ДЕПРЕС--АНТИ

Дві  людини  –  творча  і  доросла.
Два  в  одне  –  давно  сплелись  ми  разом.
Обсесивно-компульсивний  розлад
плавно  перечовгує  в  маразм.

Обшир  для  думок  митцю  –  мов  кисень.
Краще  так,  аніж  кисіль  у  довбні.
Ну  а  ти  не  стримуйся  –  напийся.
Запали  цигарку.  «Так  удобнєй».

Не  турбуйся  –  я  не  охрінію.
Хороводи  з  дум  вожу  не  вперше.
Рідну  до  кісток  шизофренію
я  ціню,  немов  посол  –  депешу.

Як  приходить  –  тихо  торопію.
Втім,  байдуже,  що  і  де  писати.
Тільки  віршопсихотерапія.
Тільки  віршоантидепресанти.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808807
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


rutzt

Довга ніч…

Довга  ніч.  Дописані  аннали.
Сохне  стадо  літер  на  папері.
Зорі  подають  якісь  сигнали.
Кіт  шкребеться  з  вулиці  у  двері.
В  голові  думки  блука  останні,
Щось  про  чай  із  ароматом  липи,
Про  росу  холодну  на  світанні,
Та  у  горлі  металеві  хрипи.
Сон  міцний  плете  майстерно  сіті.
Вітер  під  вікном  гуде  сюїту.
Я  зробив  усе,  що  мав  зробити.
Вічність  занотовано.  Finita.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808730
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ulcus

Подрузі

День  сьогодні  похмурий  і  вітряний  -
Ні  дощу,  ані  сонця  нема,
Мастить  осінь  мазками  нехитрими  
Те,  що  врешті  забілить  зима.

Ще  дерева  не  міняться  золотом,
Не  летять  листопаду  листи,
Ще  далеко  до  справжнього  холоду,  
Бо  в  цей  день  народилася  Ти...

І  тому  буде  тепло  і  затишно,
Тихий  лаунж  і  келих  вина,
Звідкілясь,  мов  з  казкової  ратуші,
Враз  проб‘є:  «Народилась  Вона!»

Наші  погляди  значуще  стрінуться,
Ми  пригубимо  тостів  слова,
Щось  здійсниться  і  щось  таки  зміниться,
І  народиться  мрія  нова,

А  у  неї  ні  смутку,  ні  старості  -
Тільки  тішитись,  тільки  рости.  
Ми  заплачемо  разом.  Від  радості.
В  день,  коли  народилася  Ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808554
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Наташа Марос

ЧУДАК…

Красивая  осень,  нужная  -
Зима  далеко  пока...
И  я  с  дождевыми  лужами
Справляюсь  сама...  Легка
И  эта  прозрачность  синяя,
Где  яркий  осенний  лист
Закружится  с  первым  инеем
Так  сказочно...  Пианист
Играет  опять  нескучную
На  улице  -  просто  так...
Я  молча  стою  и  слушаю...
Понравился  мне...  Чудак...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Олена Жежук

Жоржиновий рай

Де  сонце  сідає…  жоржини  там  вічно  цвітуть,
І  гори  вдягають  корони  –  бурштинові  німби.
Як  йтимеш    туди,  попрошу,    не  лишай  мене  тут,
Бо  маю  зібрати  насіння  в  небесній  садибі.

В  далеких  світах  із  долонь  моїх  питимеш  мед,
І  вип'єш    до  краплі  зі  слів  моїх  присмаки  м'яти.
Як  небом  повисну  –  впізнаєш  мене  без  прикмет?
Ще  стільки  доріг  нам  пройти,  щоб  навчитись  кохати.

А  поки  ітимеш  –  попереду  сонцем    зійду,
А  спізнишся  чи  в  безнадії  погубиш  стежини  –
Зустріну  тебе…  й  покажу  в  своїм  дивнім  саду,
Як  сонце  сідає  в  посіяні  мною  жоржини…        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 29.09.2018


Олена Жежук

Глибшає…

                               [i]Вже  б,  здавалося,  відболіло,
                               Прогоріло  у  тім  вогні…            
                                                     Микола  Вінграновський    [/i]                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Вже  б,  здавалось,  пішло,  відлягло,
Посрібнилися    айстри  інеєм…
Передумалось,  перецвіло,
Відгриміло,  злило  твоїм  іменем.
 
Вже  б,  здавалось,  відплакала  все,
Відтужила  всі  думи  зболені.
Мої  води  самотність    несе    -
Ти  ж  торкнувся  моєї  повені…

Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
Я  ж  її  відпустила  віршами.
Ах  ріка  моя  –  суму    кришталь,
Гіркота  у  душі  моїй  глибшає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


rutzt

Коли холодне небо хворе…

Коли  холодне  небо  хворе,
Та  літні  стихнули  часи,
У  ніжних  дотиках  мінору
Є  стільки  дивної  краси,
Є  стільки  чистого  від  серця,
Без  недомовленостей  гри,
Що  навіть  іноді  здається
Й  не  треба  іншої  пори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808055
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Анатолiй Кириченко

ДЕСЬ ТИ Є (2015)

[color="#004080"]Ти  від  мене  в  білих  хмарах  заховалося
Чи  у  синіх  водах,  щастячко  моє?
Я  чекатиму  на  тебе,  що  б  не  сталося,
Адже  вірю,  що  насправді  десь  ти  є;

Ходиш  вулицями  міста  промислового,
Що  надвечір  душне,  сіре  і  сумне,
Й  розглядаєш  незнайомця  випадкового,
Не  спиняючись,  шукаючи  мене...[/color]

[color="#808080"]3  липня  [b]2015[/b]  р.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591478
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 28.09.2018


Анатолiй Кириченко

СУМУЮ (2017)

[color="#004080"]Я  став  краплиною  на  тлі  безликих  зграй.
Думки  римую,  що  із  темінню  злили́сь.
Мою  зорю  сховав  холодний  небокрай
І  сам  із  нею  наодинці  залишивсь.

Холодний  дощ  стікав  по  сірому  плащу.
Шипіло  море,  щось  скрипіло  у  душі.
Я  відчував  обійми  сірого  дощу,
Згадавши  очі  милі  —  відтепер  чужі.[/color]

[color="#808080"]23  июня  [b]2017[/b]  г.[/color]

Как  всегда  вдохновлён  Евой:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739080
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 28.09.2018


Alice Falcon

Грущу (Ева Романенко, 2015; Анатолій Кириченко, 2017)

Я  стал  лишь  каплею  на  фоне  серых  вод.
Рифмую  мысли,  что  со  мраком  вмиг  слились.
Мою  звезду  запрятал  жадный  небосвод,
Оставшись  с  ней  наедине.  Рыдала  высь,
Дождём  холодным  вниз  на  плащ  мой  снизойдя.
Шипело  море,  что-то  плавилось  в  душе.
А  я  стоял  в  немых  объятиях  дождя
И  вспоминал  любимый  взгляд  —  чужой  уже.

(23  сентября  '18  г.)

[i]Автор  первичного  перевода  —  Анатолий  Кириченко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739080

Автор  оригинального  стихотворения  —  Ева  Романенко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808080
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Єва Романенко

✖ МІЙ БІЛЬ ✖

Прогулянка  із  присмаком  самотності:
Волого  на  обличчі  й  у  душі.
Журба  керує  вітер  незворотності
В  думки  мої,  скляні  мов  міражі.

Лиш  зрідка  у  очах  моїх  спалахує
Надія  не  на  себе,  а  на  нас.
Але  і  ту  мов  сніг  із  себе  змахує
Мій  біль,  який  донині  не  загас...

✖  20  травня  2016  ✖

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 28.09.2018


Владимир Зозуля

Осень на двоих

[i]Гру’стны  наш  сад  и  двор.
Осень  твердит  –  увы…
Что-то  летит  в  костёр
Жухлым  комком  листвы.
Что-то  уже  ушло.
Что-то  еще  уйдёт.
В  трещинку,  сквозь  стекло.
В  щель,  сквозь  дверной  пролёт…

Ты  далеко  уже.
Я  не  зову,  не  жду.
Осень  в  твоей  душе.
Осень  у  нас  в  саду.
Осень  уже  вокруг.
Осень  уже  внутри.
Что-то  смыкает  круг.
Что-то  дымя,  горит.

Осень  зажгла  огонь.
Осень  коснулась  лиц.
Что-то  в  мою  ладонь
Каплей  с  твоих  ресниц.
Что-то  слезы  слепей.
Что-то  её  полней.
То,…  что  еще  в  тебе…[/i]
То,…  что  еще  во  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808116
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Alice Falcon

Вечір (Анатолий Кириченко — Вечер, 2014)

Згасне  день,  ніч  не  встигне  зродитись,
Ліхтарі  не  освітлять  дороги.
Дивний  сон  зажадає  змінитись
Порожнечею  замість  тривоги.

На  майбутнє  дивлюсь  легковажно.
Нікотином  тхне,  вікна  закриті...
Вже  не  боляче  й  навіть  не  страшно;
Все  одно  я  один  в  цьому  світі.

(06  вересня  '18  р.)

[i]Оригінал:  Анатолій  Кириченко,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808092
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Alice Falcon

Дождж (Анатолій Кириченко — Дощ, 2015)

Вялікія  хмары  сьцягнулі  нябесную  сінь,
Хатыны  зьнікалі  ў  задушлівай  змрочнай  смузе́.
Са  грукатам  грома  сарваліся  зь  неба  —  амінь  —
Халодныя  кроплі  ў  сваёй  разнастайнай  красе.

Пажоўклы  лісточак  падняўся,  зрабіў  піруэт
І  рушыў  са  шквалам  у  двор  без  ніякіх  манэр,
Шукаючы  твой  палымяна-даўкі  сілуэт
У  цёплым  свячэнне  ад  вокнаў  шматлікіх  кватэр.

(27  верасня  '18  г.)

[i]Арыгінал:  Анатоль  Кірычэнка,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808096
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Єва Романенко

• ДВІ ДУШІ •

Дві  душі  серед  тисяч  примар
О́дна  о́дній  у  вічності  сняться...
Їхнє  сонце  не  вийде  з-за  хмар,
Їхні  мрії  повік  не  здійсняться.

Не  існує  нічого  крім  сну  —
Ані  бога,  ні  пекла,  ні  раю,
Ні  зими,  що  перейде  в  весну...
Лиш  пітьма  —  і  немає  їй  краю!

Уві  сні  проминає  життя,
Де  панує  журба  і  утіха,
Де  існують  слова  й  почуття
І  де  вітер  свободою  диха...

Не  виблискують  зорі  німі,
В  чорнім  небі  сузір’я  не  сяють;
Дві  душі  в  безкінечній  пітьмі
Одна  одну  без  тями  кохають...

•  03.02.2015  •

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 28.09.2018


rutzt

Я бачу сон. Там голуби крилаті…

Я  бачу  сон.  Там  голуби  крилаті,
Там  море  заглядає  до  вікна.
Двором  літає  хтось  на  самокаті,
До  неба  піднімається  луна.
Старезний  кіт  на  сходинках  дрімає,
Сліди  сріблясті  креслять  літаки,
І  я  іще  щасливий,  бо  не  знаю,
Що  у  житті  буває  навпаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807932
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Твоя Сніжинка

Усміхнені зорі

Назавжди́  все  забула!  (  Ніби  так.  Ну...майже.)
...  А  дні  колишні  залишаються  в    спогадах.
 І  зорі  угорі  сміються  від  фальші
у  голосі  й  думках.
...Ми  живемо  в  здогадах  -
як?  Чому?  Навіщо?  Чи  було  чи  ні?
І  марно  своє  серце  ночами  краємо.
І  все  не  з  тими,  з  ким  варто,  у  вогні,
без  тіні  сумління  до  золи  згораємо.
...Забути  усе  неможливо,  як  не  крути.
Важливо  знайти  свій  шлях.  Крізь  сльози,  поволі,
з  надією  в  серці  по  ньому  вперед  іти,
і  бачити,  як  угорі  усміхаються  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807974
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Ира Сон

Для стихов

Для  стихов  о  давно  ушедших
тяжело  подбирать  слова.
 
Первый  голос  угрозы  шепчет,  мол,  не  радуйся,  что  жива,  захочу  и  достану,  стану  страшным  сном  твоим,  помни,  дрянь...
 
[i]"Забери-ка  своё  гуано.  И  отстань".[/i]
 
Стон  второго  корёжит  нервы:  "Вы-ы-жгла,  су-у-ка,  меня  до  дна-а..."  
Хм.  Второй,  а  как  будто  первый.  Будто  я  у  него  одна  не  такая  была,  как  надо.  В  каждой  куколке  видел  брак,  и  чинил,  и  ломал  с  досады...
 
[i]"Сам  дурак!"[/i]
 
Третий  воем  изводит  уши.  Глохну,  милый,  тебе  чего?  Потерялись  носки?  Скис  ужин?  Да,  беда,  ну  ещё  повой.  Поискал  бы  себе  служанку.  Побросал  бы  в  неё  ножи...  
 
[i]"Упокойся  уже,  однако.  Дай  пожить".[/i]
 
 Хороводят  оравой  дружной  мертвецы  в  голове  моей.  Опасалась  слететь  с  катушек,  но...  нашла  аргумент  сильней.  Мчусь  к  нему  каждый  божий  вечер.  Он  -  скала  и  надёжный  щит.  Обнимает  меня  покрепче  и  молчит.
 
—  Подожди,  —  говорит,  —  закончу  все  дела,  и  пойдём  домой.
 
Голоса  в  голове  всё  тоньше.
Он  —  живой.  Он  —  любимый.  Мой.  Наблюдаю  за  ним  украдкой,  и  рождается  прорва  слов.
 
Заведу-ка  себе  тетрадку  
для  стихов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762788
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 24.09.2018


Твоя Сніжинка

Так хочеться…

Так  хочеться,  як  пам'яті  у  вічності,
як  вітру  у  вітрила  кораблю,
м'якої  та  нестриманої  ніжності,
та  пошепки  на  вушко  "я  люблю".

І  дотиків  навмисне-випадкових,
таких  щоб  струм  із  голови  до  п'ят,
таких  нічних,  вечірніх,  світанкових,
в  яких  відтінків  більш  ніж  п'ятдесят.

І  поруч  завжди-вчора,зараз,завтра,
надійно,  незважаючи  на  всіх.
І  пристрасті,  як  полум'яна  ватра.
І  свого  світу  з  радощів  та  втіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675574
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 23.09.2018


Alice Falcon

Сум

Розчиняється  в  сірих  калюжах
З  парасолькою  й  дивним  плащем
Сум,  який  у  знесилених  душах
Просинається  разом  з  дощем.

Він  блукає  брудними  дворами,
Зазирає  у  вікна,  мовчить
І  вишукує  в  спогадах  шрами
(Бо  у  цьому  йому  таланить).

Сум  німий,  його  рухи  безмовні,
В  глибину  проникає  і  вшир.
Він  всередині  тебе  і  зовні  —
У  душі  і  на  стінах  квартир;

В  килимах  із  пожовклого  листя,
На  дахах  темно-сірих  споруд
І  у  кожному  закутку  міста;
У  думках,  у  віршах  —  навіть  тут...

(23  вересня  '18  р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807588
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Олена Жежук

МІЖ НАМИ ВІЧНІСТЬ

Від  учора  слова  твої  стали  далеким  минулим,
Ще  розкидані  речі  твої,  а  між  нами    вже  вічність.
Ти  просив  стін  мене  берегти,  вони  ж,  мабуть,  поснули…
Від  учора  самотня  зоря  на  мій  впала  підсвічник.

Я  зібрала  слова  твої  й  міцно  сховала  в  долоню,
Лиш  слабке  «прощавай»    винувато  сповзає  за  двері.
По  кімнаті  твоїми    слідами...    нехай  не  схолонуть,
Ранок  фарбами  сутінків  в  вікнах  безглуздо  химерить.

Від  учора  твій  погляд  останній  ловлю  на  обличчі,
І  твій    чай  недопитий  я  пензлем  в  роки  увінчаю.
Стіни  не  вбережуть,  та  той  погляд  надію  покличе…
Від  учора  (вже  вкотре)  я  ранок  із  ним  зустрічаю.

Від  учора  самотня,  хіба  можна  витримать  більше?
І  картини  мої  безутішно  мовчать  про  минуле.
Я  створю  ще  одну,  де  твій  погляд  і  чай…  як  раніше,
Де  в  коханні    з  тобою  щодня,  щохвилини  тонули.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674781
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 23.09.2018


Alice Falcon

Покинутий

Вже  те́мно,  та  дощ  не  вщухає.
(Мене  намагається  змити?)
Сердечко  в  грудя́х  калатає
І  мерзне  покоцаний  хвіст.
     Голодний...  і  майже  немає
     Бажання  боротися,  жити...
     Ще  й  вітер  наскрі́зь  продуває
     Старезний  розхитаний  міст...

Нема  ані  мами,  ні  тата,
Сестер  і  братів  теж  не  маю;
Найменшого  збила  машина,
Здається,  у  тому  дворі...
     Сестричку  втопили  дівчата
     В  калюжі.  Навіщо  —  не  знаю.
     За  мною  ж  ганялася  псина,
     Та  я  врятувався  в  норі...

Напевно,  весь  світ  проти  мене
Озброївся  ніби  на  монстра:
Природа,  тварини  і  люди
Мене  незлюбили  за  щось.
     Кому  ж  кошеня  безіменне
     Завадило?  Гі́рке  і  гостре
     Нікчемне  життя  у  приблуди
     Прожити  мені  довелось...

Штовхали  мене  мов  холу́я  —
А  я  лиш  просив  допомоги.
Та  доля,  на  жаль,  невмолима:
Тож  замість  перин  бите  скло.
     Пробачте  мені,  всі  кому  я
     Потрапив  на  очі  й  під  ноги;
     За  те,  що  нявчав  під  дверима
     І  слізно  благав  про  тепло...

(23  вересня  '18  р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807573
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Владимир Зозуля

Благодарю тебя

Что  ж,  потеря  небольшая,
В  жизни  горе  не  беда.
Я  как  будто  уезжаю
Далеко…  и  навсегда...
Ты  печалиться  не  будешь?
Память  сеть,  да  в  дырах  сплошь,
Не  заметишь,  как  забудешь,
А  забудешь,  не  вернешь.
Запираю  сердца  двери,
И  на  стол  кладу  ключи,
Ты  за  мной,  приметам  веря,
На  дорожку  помолчи.
Расставанье  мне  не  мило
Одиночеством  в  пути.
Ухожу…  и  всё,  что  было,
Оставляю  позади.
Ухожу…  по  светлым  лужам,
Шаг  мой  лёгок,  след  мой  чист…

Ну,  скажи,  кому  он  нужен
По  весне  осенний  лист?
Нет  для  чувства  вечных  истин,
Но  ровесник  октябрю,
Я  тебе,  осенний  листик,
На  прощание  дарю.
Я  дарю,  а  ты  не  рада,
Ни  листку,  ни  октябрю…
Нет,  не  плачь,  любовь,  не  надо.  
Улыбнись.  Благодарю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 22.09.2018


Твоя Сніжинка

Все дороги ведут в осень

Все  дороги  ведуть  в  осень.  Все  итоги  подводим  осенью.
Наперед  не  узнаешь,  кем  когда-то  станешь  -
вредной  седой  старухой,  или  женщиной  с  легкой  проседью.
Ведь  настанет  час,  природу  не  обманешь.

Все  дороги  ведут  в  осень.  Павших  листьев  ковры  тут  и  там
укрывают  ещё  согретую  солнцем  землю.
Все  мы  в  заданном  темпе  бежим,  не  оглядываясь  по  сторонам.
Заблуждаемся  в  том,  что  будет  ещё  время.

Что  успеем  ещё  полюбить,  и  порадоваться  облакам.
И  уткнувшись  взглядом  в  асфальт  голову  носим.
Жизнь  откладываем  на  потом,  призадумываясь  лишь  изредка,
что  в  конце  концов  все  дороги  ведут  в  осень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807343
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Евгений Познанский

РОЖДЕСТВО ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ

Ни  одно  из  сокровищ  земли  не  держала  бы  нежно  так  Анна,
Как  держала  она  долгожданную  крошку  свою,
Слезы  счастья  опять  и  опять  на  ресницах  вставали  туманом
"Дал  Господь  нам  дитя,  мне  теперь  хорошо,  как  в  Раю»*.
 
Сам  потомок  царя  храбреца,  Псалмопевца  Давида,
Даже  если  б  ему  вдруг  надели  корону  царей,
Был  бы  Иоаким  и  тогда  не  настолько  счастливым,
Как  когда  наклонился  над  маленькой  дочкой  своей.

Может  он  целовал  нежно  дочери  ручки  и  ножки,
На  руках  свою    доченьку  нежно,    с  волненьем    держа,
И  шептал    он  малышке:  "моя  ненаглядная  крошка!
О  Мария,  надежда  моя  и  моя  госпожа!»**

Быстро  годы  пройдут,  и  уже  будет  взрослой,  Мария.
И  сама  станет  матерью.  Матерью  Бога!  Христа!
И  поклоняться  ей  и  цари  и  народы  земные,
Так  Она  Милосердна,  Добра,  и  Мудра,  и  Чиста!

Этот  праздник  великий  мы  чтим,  как  мне  кажется,  мало,
От  чего?  Разговор  будет  слишком  серьёзный,  большой.
В  этот  день  нет  у  нас  ни  гуляния,  ни  карнавала,
И  правительство  нам  не  дает  в  этот  день  выходной.

Ни  кого  упрекать  не  хочу  я  моими  словам!
Я  хочу    всех  поздравить  и  только  сказать  об  одном:
В  этот  день,  как  всегда,
Пресвятая  Владычица  с  нами,
И  Спасителя  молит  о  бедном  народе  своём.  
*Святые    Иоаким  и  Анна    родители  Девы  Марии,    они  очень  долго  не  имели  детей,  что  в  Иудее  считалсь    знаком  немилости    Божией,  так  что  рождение      рождение  дочери  стало  для  них  велечайшей  радостью.
**Имя  Мария  переводиться  как  Госпожа  или  Надежда.
См.  Протоиерей  Серафим  Слободской  «Закон  Божий»  С.  258

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807378
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Твоя Сніжинка

Не километры разделяют…

Не  километры  разделяют,  а  недосказанность.  И  молчание.
И  можно  быть  чужими  с  тем,  кто  ближе  метра.
И  замерзать  от  безразличия  во  взгляде  или  же  в  касании.
От  правды  прячась,  словно  от  порывов  ветра.

Не  километры  разделяют,  а  нежелание  себя  хоть  чуточку
менять  внутри.  Порой  так  нужно  ради  дела.
И  усмирив  свои  порывы,  послушать  сердце,  хоть  минуточку.
Ведь  в  этом  суть  (отнюдь  не  в  том,  что  хочет  тело).

Не  километры  разделяют.  Ни  города,  ни  расстояния,
не  могут  с  памяти  стереть  минуты  страсти.
Всего-то  капельку  терпения,  всего-то  чуточку  старания...
Все  нам  под  силу.  Наше  счастье  -  в  нашей  власти.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807331
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Протоієрей Роман

На Україні йде війна!

На  Україні  йде  війна!
Давно  мовчать  зозулі  в  лузі...
У  чорнім  списку  імена,  
Яких  вже  не  покличуть  друзі!

На  Україні  йде  війна  -
Війна  йде  не  за  Україну...
Ось  ще  одна  прийшла  труна  
І  стогін  материнський:  "Сину!!!".

Далеко  котиться  луна,  
Мигтять  вогні  свої  й  ворожі...
На  Україні  йде  війна  -  
Не  за  свободу,  а  за  гроші!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807019
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ира Сон

Мы вместе (любовное заклинание)

Мы  -  искры  огня  небесного.
Мы  -  слёзы  Великой  Матери.
Мы  станем  друг  другу  песнями
и  ласковыми  объятьями.
 
Мы  разные,  но  похожие.
И  светом,  и  тьмой  напитаны.
Мы  вместе  -  тропой  нехоженной,
Мы  вместе  -  путем  испытанным.
 
Мы  вместе,  от  "аз"  до  "ижицы",
Предсказаны  снами  вещими.
Покуда  планеты  движутся,
Мы  будем  друг  другу  вечными.
 
Мы  будем  друг  другу  крыльями,
Мы  будем  друг  другу  солнцами,
Стихами,  мечтами,  былями.
Мы  будем  любовью  полниться.
 
Когда  отгорим  закатами,
По  камешку  в  землю  сложимся.
Корнями  сплетемся  сладко  мы
и  в  детях  с  тобой  продолжимся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806899
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


уляна задарма

@

...а  тиша  не  заколише.
Не  стане  солодким  сон.
Тумани  пряде  колишнє:
гіркі  почорнілі  вишні
в  дзьобах  у  нічних  ворон,
кружляти  яким,  кружляти...
Сміятися  з  висоти
над  ніжністю  розіп'ятою,
де  шлях,  мов  дорога  страти,
бо  ним  не  до  тебе  йти...

А  ти...

Мій  сонячний,  світлий,  ясний,
прости
Не  зникай
Світи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806325
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Елена Марс

Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами

Вже  скоро  ця  осінь  нас  щедро  вгощатиме  зливами.
І  будуть  її  блискавиці  лякати  птахів...
А,  хочеш,  втечемо  із  міста  -  і  будем  щасливими!..  
Ми  будем  сміятись,  на  зло  їй,  в  один  з  вечорів!  

До  нитки  промокшу  зігрієш  своїми  обіймами
І  так,  як  колись,  зацілуєш  мене,  молоду,  
Десь  поміж  яскравими,  ніби  ця  осінь,  калинами,  
В  іще  не  оголенім,  ще  не  безлистім  саду.

А  потім,  усміхнені  й  втомлені,  в  затишку  нашому,  
У  домі,  в  який  свої  душі  вкладали  разом,  
За  чаєм,  ми  будемо  мріяти  -  вже  по-інакшому,  
Про  наше  майбутнє,  наповнене  нашим  теплом.

Ця  пристань  нова    незнайома  з  дощами  минулими.  
Іще  громовиці  осінні  не  били  в  шибки.
Ми  сяйво  кохання  у  спомини  наші  притулимо.
Нам  осінь  нових  кольорів  принесе  в  сторінки.

Ми  в  ній  розпочнемо  той  відлік,  де  суму  вчорашнього
Не  буде.  Позаду  залишимо  розпач  і  біль.  
Ми  вкрадемо  в  осені  соку  п'янкого  найкращого,  
Із  самих  п'янких  і  яскравих  її  божевіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Alice Falcon

Дощ

Останній  промінь  сонця  в  хмарах  щез
І  більше  не  з'являвся  взагалі;
Холодний  дощ  з  затягнутих  небес
Знов  рушив  вниз  до  спраглої  землі.

Куди  подівсь  нестерпний  літній  жар?
Невже  злякався  грому  і  утік?
Тим  часом  дощ,  зійшовши  на  бульвар,
Калюжі  скерував  в  один  потік.

Неси-неси,  струмочку,  всю  журбу
Подалі  від  розбитої  душі  —
Нехай  полинуть  у  стічну  трубу
Печаль  і  смуток,  що  мені  чужі.

А  я  іду  босоніж  і  несу
Прозору  парасольку  у  руках.
Дивлюся  на  небачену  красу
І  цілий  світ  плекаю  у  думках.

(13  серпня  '18  р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802952
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 05.09.2018


Ира Сон

Мне твоя (не) любовь…

Мне  твоя  (не)любовь  –  пролегла  по  спине  гексаграммой,  
Начертила  клеймо  лёгким  взмахом  кошачьих  когтей.  
Я  впитала  её  всю  до  капельки,  до  миллиграмма  -  
Ослепляющий  свет  и  чернильно-тягучую  тень.  
Мне  твоя  (не)любовь  исписала  десяток  тетрадей,  
Пожелтевших  от  слёз,  чередой  неразборчивых  слов.  
Занавесила  сны  затуманенным  видеорядом  
Не  случившихся  «нас».  Задушила  мечту,  расколов  
Беззащитное  время  на  «не  было»,  «нет»  и  «не  будет».  
Обесточила  сердце  и  тихо  шепнула:  «Живи!»  
Крылья  лёгких  дрожат  и  сгорают  в  своей  амплитуде.  
Всё  сложнее  дышать  -  слишком  много  твоей  (не)любви  
В  этом  солнце,  и  в  небе,  и  воздухе,  в  нежности  робкой,  
В  одиноком  луче,  улыбнувшемся  мне  невзначай…  

Я  твою  (не)любовь  упакую  в  большую  коробку  -  
Возвращаю.  Встречай.

_____________________________________
(на  стихи  Айдахо  "мне  твоя  не-любовь..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437496)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445679
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 04.09.2018


Петро Рух

Метро…

Метро.  Зайшов  старий.  Стоїть.
Ніхто  не  поступився  місцем,
Уткнувшись  в  гаджети  свої.
І  тільки  світла,  наче  місяць,
Одна  дівчина  скромно  встала
І  зіркою  вагону  стала.

Дід  спритно  сів.  І  раптом  всі
Враз  відірвали  свої  очі
Від  телефонів  до  краси.
Не  в  стрункості  тих  ніг  дівочих
Була  привабливості  сила  —
У  вчинку.  Це  було  красиво.

[i]05.08.2018,  Київ[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805442
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Alice Falcon

Лес

Увези  меня  в  лес  —
За  далёкую  даль,
Где  играют  лучи
Между  ветками  сосен  —
В  край  потрясных  чудес,
Где  другой  календарь,
И  за  летом  вночи
Наступает  не  осень,
А  весна;  и  цветы
Распускаются  вновь,
Озорным  конфетти
Украшая  поляну,
Где  лежим  я  и  ты;
В  наших  душах  —  любовь,
А  на  нашем  пути
Васильки  да  тюльпаны...

(14  августа  '18  г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803078
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 04.09.2018


Окрилена

Антигеометрія

Ми  ранок  
з  однієї  чашки  пили,
бажання  частувало  
обидвох.  
Молочний  шепіт  
розливався  білим
туманом  в  телефоні.  
Твій  дзвінок
ще  дихав  сном,  
легкою  хрипотою,
квадратиком  подушки  
прем'яким.
Мені  було
так  легко  із  Тобою
сплітати  
паралелі  і  думки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802609
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Ира Сон

Сад

Помнится,  как-то  (много  веков  назад)
Он  завещал  нам  дом  и  огромный  сад.
Он  завещал  беречь  и  в  любви  хранить.
Жить  и  плодиться,  крепкими,  как  гранит.

Как  же  наследством  распорядились  мы?
Стали  рубить  деревья,  делить  холмы,
Ставить  заборы,  драться  за  каждый  дюйм,
В  дом  приносить  отраву,  чуму,  беду.

И  наплодили  Каинов.  Сотни  душ
Стали  душить  друг  друга  в  борьбе  за  куш.
Стали  дарить  друг  другу  любовь  с  косой,
Горе  мешать  с  вином,  досыпая  соль.

Слышно  теперь  повсюду:  "За  что,  Отец?!
Как  допустил  несчастья,  забыв  о  тех,
В  ком  твоя  кровь.  Скажи  безутешным  нам!"
Скорбно  молчат  погосты  в  ответ  мольбам.

Скоро  (совсем  как  много  веков  назад)
Вновь  опустеет  дом  и  засохнет  сад.
Грустный  Отец  вернётся  в  один  из  дней.
Вырастит  сад.
И  новых  родит  детей.

Ира  Сон
2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805121
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Елена Марс

Кохання… Таємниця незбагненна…

Кохання...  Таємниця  незбагненна...  
Гарніших  почуттів,  мабуть,  нема.  
Це  дійсно  неосяжна  теорема,  
Яка  хвилює  людство...  й  недарма...

Поріднена  з  весни  квітучим  дивом,  
Любов  -  зненацька  нас  бере  в  полон...  
Це  нібито  з  небес  раптова  злива,  
Холодна  злива,  в  сонячний  сезон.  

Це  щось,  чого  навмисне  не  чекаєш.  
Для  цього  не  плануєш  день  і  час.  
Але  й  дверей  на  ключ  не  замикаєш,  
Коли  іде,  непрохано,  до  нас...  

Даремно  зачинятись  від  тривоги,  
Яка  руйнує  стіни  і  замки.  
Любов,  коли  приходить  до  порогу,  
Змиває  перепони  і  роки.  

Такому  віроломству  є  причини...  
А  ще,  мабуть,  від  долі  не  втечеш...  
Чи  грішне  те  кохання,  чи  невинне  -
Закохана  душа  не  знає  меж!..

І  ти  летиш!..  У  небо,  чи  у  прірву...  
Кохання  не  планує  наперед...
Птахи  -  також,  коли  летять  у  вирій,  
Не  знають  -  чим  скінчиться  їхній  злет.  

Але  надій  ніхто  з  душі  не  вирве  -
Як  не  завадить...  зіткненню  планет..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Твоя Сніжинка

Безнадійно-наївне. Жіноче…

 Ти  приходиш  у  сни.  А  для  чого?  Скажи!  Просто  так?
Чи  якась  є  мета  у  картинок  з  кутків  підсвідомості?
Не  тріпоче  вже  серце,  не  маю  ж  любові  ознак,  
що  натхненням  стають  для  роману,  поеми  чи  повісті.

То  напевно  є  звичка  -  тримати  тебе  у  думках.
Бо  пройшло  небагато  ще  часу.  Не  все  ще  забула.
Я  щаслива  тепер.  То  все  діло  напевно  в  роках,
бо  не  вірю  і  досі  у  те,  що  з  тобою  відчула.

А  цікаво,  чи  ти  все  ще  згадуєш  часом  мене,
і  чи  бачиш  у  рисах  чужих  мої  посмішку  й  очі?
То  пусте,  меланхолія,  знаю,  із  часом  мине.

Сподівання.  Думки.  Безнадійно-наївні.  Жіночі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803836
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018


ЮНата

Моё небо…

           
Украдкой  сбегу  на  качели…
Уйду  от  дневной  суеты.
Цикад  неуёмные  трели
Мои  разбивают  мечты.

Трещат  они  что-то    про  время,
Что  лета  остался  клочок,
Забот  непосильное  бремя,
Попалась,  мол,  я    на  крючок…

А  где-то  там  –  море  бездонно,
И  горы  –  не  хожены  мной,
И  небо  –  покоем  смущённо,
Разбавленное  тишиной…

А  где-то  –  заманчивый  берег.
Желанья,  зарыты  в  песке,  
И…  вечер,  а  я  –  на  качелях
С  синицей,  зажатой  в  руке…

И  мысли  зовут  безысходность,
Отчаянье  и  пустоту…
А    небо,  оставив  всю  гордость,
Зажжёт  вдохновенья  звезду.

Она  теплотой  воссияет,
Рассеяв  уныния  прах…
И  душу  вдруг  свет  наполняет,
Который  приходит  лишь  в  снах.

И  пусть  от  тревоги  не  спится,
И  море  лишь  только  в  мечтах…
О  чём  вы?  Какая  синица?!
Всё  небо  моё  в  журавлях!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803514
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018


LubovShemet

Не жалей

Зачем  жалеть  о  тех,  кто  предал?
Зачем  на  рану  сыпать  соль?
Не  лечит  душу    доктор  -  время,
Он  только  притупляет  боль.
Имей  достоинство  и  гордость,
Себя  унизить  не  давай,
Уйди  от  тех,  кто  сделал  подлость
И  в  свою  жизнь  их  не  впускай.
Не  верь  в  пустые  раскаянья,
Зачем  продажные  друзья?
Ведь  вопреки  всем  обещаньям
Им  доверять  уже  нельзя!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803372
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


ТАИСИЯ

Прерогатива мужчин

Жена    слывёт  талантливой  хозяйкой.
И    ей  свобода  полная  даётся.
Муж  музицирует    на  балалайке.
Тогда  стряпня  прекрасно  удаётся.

Совсем  другая  кухня  на  природе,
Где  роль  шеф-повара    дана    мужчине.
Известна    «каша  с  топором»    в  народе.
Секреты    блюд  подвластны  им  поныне.

Семейный  джип    всё    выше  лезет  в  горы.
Дух    замирает,    глядя    на  обрывы…
«Могучий  барс»    вонзает    свои    шпоры.
Мы  молимся,  чтобы  остались  живы…

Но  этот    риск    оправдан  красотою,
Что    подарила    щедрая  природа.
И  озеро,  что  славится  молвою.
Ему  -      внимание    всего  народа.

Пейзажи      увлекли  бы    Левитана…
И    явно  удивили  б    Ив    Монтана...

Мужчинам    мы  вручаем    карты  в  руки.  
Для  них  это  привычная    «игра»!
И  лодку  надувную  -  «на  поруки».
В  ответ  –  аплодисменты!  И    ура!

Нет  отдыха  прекраснее  на    свете-
Ромэо    руку  подаёт  Джульетте.
А    для  влюблённых    в    лодке    лишь  два  места…
Жених  доволен,  рада  и  невеста!

Но  шашлыки  по  множеству  причин  –
Прерогатива    только  лишь  мужчин.
И  эту  трапезу  на  озере  в  горах    -
Я  воспеваю  в  иронических  стихах!
                             Мужчины!
Мы    ценим    вашу    заботу      мужскую.
В  подарок  примите    Любовь  с    Поцелуем!

16.  08.  2018.            


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803482
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Юлія Л

Намалюй мені крила

Я  так  хочу  літати!  Мій  Боже,  малюй  мені  крила,
Із  прозорих  світанків  вплети  в  благодатну  канву
Все,  що  буде  й  було,  все  що  ще  пережити  судилось.
Щоб  не  гратися  з  долею  в  вічне  «живу-не  живу».

Намалюй  мені  крила  із  сонячних  теплих  серпанків,
З  білосніжного  снігу  в  прозорій  ранковій  імлі,
Я  щодень  зустрічатиму  небом  даровані  ранки,
На  невидимих  крилах  піднявшись  увись  від  землі.

Намалюй  мені  крила,  щоб  знову  злетіти  угору,
Коли  раптом  спіткнувшись  в  житті,  я  в  безодню  впаду,
Боже,  дай  мені  чути  завжди  дзвони  Твого  собору,
 Я  почую  Твій  голос  –  і  вірну  дорогу  знайду.

Намалюй  мені  крила  в  своїй  неосяжній  любові,
Справжня  віра  й  любов  –  це  для  мене  два  вічних  крила.
Я  не  хочу,  як  всі,  мені  просто  лиш  бути  собою,
Щоб,  проживши  життя,  я  б  дістатись  до  неба  змогла.  

Тебе,  Боже,  прошу,  намалюй  мені  мудрості  крила
Хай  в  незнані  світи  мене  хмари  пухнасті  несуть
Там,  де  віють  солодкі  вітри  і  щасливі  вітрила…
Де  людського  життя    сама  справжня  відкриється  суть  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803487
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Евгений Познанский

СДЕЛАЛ АВГУСТ БУКЕТ

Сделал  август  букет      из  прохладных  ночей
И  из  полдней,  вскипающих  зноем,
Сделал  август  букет  из  зеленых  ветвей
И  листвы  с  молодой  желтизною.

Сделал  август  букет  из  багровых  лучей
Остывающих,  пышных  закатов,
И  из  молний  крылатых  и  синих  огней  ,
Из  заливистых,  гулких  раскатов.

Даже  яблоки  август  добавил  в  букет
Украшения  лучшие  сада,
И  чтоб  шёл  от  букета  искрящийся  свет
Он  осыпал  его  звездопадом.

Завернуть  в  целлофан    этот  чудо-букет
Не  пытается  август-цветочник.
Он  его  завернул,  это  знает  весь  свет,
В  синий  бархат  небес  своей  ночи.

Август  думает,  ждёт,  день  проходит  за  днём:
Не  отвергнет  букет?    не  отбросит?
И  уткнулась  в  букет  заалевшим  лицом,
Прижимая  к  груди  его  осень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803473
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Лія Лембергська

Давай з тобою тихо поговорим…

Давай  з  тобою  тихо  поговорим,
Мовчання  ж  бо  давно  вже  душу  крає...
Про  осінь,  що  під  небом  яснозорим,
Птахів  у  шлях  далекий  проводжає,
Про  сни,  вірші...  І  трішки  про  минуле,
Далеких  днів  мені  тих  так  бракує...
Про  почуття,  що  так  і  не  минули,
Мовчатимем  обоє...    час  лікує...
Про  відчуття,  про  каву,  про  бажання,
Про  мрії  та  про  море  неозоре...
Про  НАС  З  ТОБОЮ...  пошепки...  мовчанням...
Давай  з  тобою  просто  поговорим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802849
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Елена Марс

Ещё одно лето

Вот  и  август,  прощаясь  со  мной,  
Растворится  в  дали  бирюзовой...  
Только  сердце  ещё  не  готово
Повстречаться  с  осенней  порой.
В  этом  царстве  холодных  дождей
Неуютно  мне,    зябко,    уныло.  
Разрушительна  осени  сила,  
Для  души  вдохновенной  моей.  
Мне  не  в  радость  осенняя  хмарь.  
Мне  грустна  красота  листопада,  
Будто  злобное  что-то  во  взгляде  
Медной  стервы!..  Кладёт  на  алтарь
И  сжигает  листву  на  костре  -
Словно  годы!..  Кратчают  рассветы...
Разлетается  пепельным  ветром,  
Умирая  на  смертном  одре,
Бренной  жизни  
ещё  одно  
лето...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Ира Сон

Детско-родительское

Пишут:  стучите,  и  вам  откроют.  Верят:  кто  ищет,  всегда  обрящет...  

—  Мам,  почитай  мне  про  муми-троллей!  
—  Где  же  он  ходит,  козёл  гулящий...  

Если  в  моторе  свеча  истёрта,  искра,  рождаясь,  внезапно  тухнет.  

—  Мама,  смотри,  у  меня  пятёрка!  
—  Эй,  почему  не  помыта  кухня?!  

Веры  в  себя  изнутри  не  слышно,  теплится  где-то,  едва  живая...  

—  Вовка  меня  обозвал  мартышкой!  
—  Да,  не  красавица  ты.  Бывает.  

Сколько  на  сердце  смертей-рождений,  столько  на  старенькой  чашке  сколов.  

—  Мама,  на  свадьбу  не  хватит  денег...  
—  Всё  потому,  что  твой  папа  —  с  в  о  л  о  ч  ь!  

Судьбы  вершит  никакой  не  случай  —  строят  своими  руками  люди.  

—  Доча,  клади  кирпичи  получше!  

—  Мама,  за  что  ты  меня  не  любишь?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802937
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Ира Сон

Фиолетовое

Мой  мир  -  фиолетов,  нечёток  и  странен.  
Тягуч  и  расплывчат.  
Беспечен.  
Нечаян.  
И  я,  бестелесным,  бесформенным  нечто,  
плыву  в  этом  мире,  как  в  море...  
Он  -  вечен....  
И  времени  нет....  
И  пространство  на  ощупь  -  живая  и  плотная  водная  толща.  
Я  чувствую,  пью,  наполняюсь,  твердею,  
расту,  изменяюсь,  тянусь  за  пределы,  
свиваюсь  спиралью,  сливаюсь  с  другими,  
и  снова,  по  кругу,  рождаюсь  и  гибну.  
Мой  мир  -  необъятен.  
И  я  -  в  унисон  с  ним.  
Его  согревает  кровавое  солнце,  
косматыми  лапами  море  тревожит  
и  множит  бесформенных,  
множит,  
и  множит...  
Нам  тесно.  
Кричу,  отрываясь  от  света,  
лечу...  
и  врезаюсь  в  чужую  планету.  
И  там  прорастаю.  
Другое.  
Другая.  
Чужая  в  чужом.  
Неземная.  
Земная.  
Обретшая  форму.  Попавшая  в  клетку.  
Но  помню.  Я  помню:  
мой  дом  -  фиолетов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803301
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Елена Марс

Судьбоносные тропы - красивые

Для  неё  этот  дом  на  окраине,  
Позабытого  Богом  села  -
Как  убежище  некое  тайное.  
С  ним  судьба  её  душу  свела.  
Там  уютно  и  веет  спокойствием.  
В  этом  доме  раздета  душа  -
Как  деревья,    раздетые  осенью.  
Так  свободно  в  тех  стенах  дышать!..  
Там  не  плачется  ей  о  потерянном,  
Там  не  ноет  душа  от  тоски,  
Ведь  судьбой  ещё  столько  отмеряно!..  
И  хотя  серебрятся  виски  -
Не  годами,    не  датами  в  паспорте
Исчисляется  возраст  души.  
Иногда  просто  хочется  спрятаться,  
Чтоб  душа  отдохнула  в  тиши...
Эта  пристань,  в  селе,  на  окраине  -
Это  то,    что  ей  нужно  порой.  
Там  закат  покоряет  признанием:
Сокровенному  нужен  покой.  
И  душа,  с  обновлёнными  силами,  
Молодеет  как  будто  бы  в  нём.  
Судьбоносные  тропы  -  красивые,  
Коль  её  привели  в  этот  дом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803043
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


уляна задарма

ніч-невірш

...місяць  висне  на  гілці  кружальцем  заморського  сиру
Розкришилося  серце  отруйним  шматочком  халви...
Всеньке  літо  із  долею  грала  у  "вірю-не  вірю"  ...
Відпусти  мене,  доле,  на  дикі  чудні  острови.

Відпусти  мене,  світе!..  яка  тобі  з  мене  пожива?
Намистини  і  букви,  що  впали  в  чужі  спориші?..))
Там,  на  тих  островах,  і  у  риб  є
метеликів  крила...
Там  солоні  вітри  і  щасливі  найменші  вітрила...

там  є  ми  -  ти  і  я  -  не  чужі...  не  чужі...  не  чужі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801462
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Vi.ola

Моє щастя

Я  не  хочу  писати  віршів,  щоб  жалітись  на  долю.
Не  вважаю  доречним  хвалитись  у  них  своїм  щастям.
Я  римовано  просто  люблю  спілкуватись  з  собою,  
Хоч  бракує  мені  (навіть,  жаль)  на  розмови  ці  часу...
Що  таке  -  ці  вірші?  Медитація?  Ключ  до  порталу?
Мікроскоп,  що  частини  моєї  душі  розглядає?
Може,  це  льодовик,  який  тане  помалу-помалу,
Викриваючи  те,  що  у  серці  своєму  ховаю?
Віддзеркалення  мрій  і  страхів.  Ну,  а  як  же  без  цього?
І  бажання  свій  внутрішній  світ  в  одну  мить  осягнути,
Відділяти  навчитися  грішне  і  зле  від  святого,
Всі  карбуючи  правила,  щоби  колись  не  забути...
В  ті  хвилини,  коли  розмірковую  про  сокровенне,
Заплітаючи  всю  філософію  в  звичні  рядочки,  
Відчуваю,  як  дихає  в  спину  хвилина  буденна,
Ледь  лоскочучи  шию  осіннім,  тремтливим  листочком...
...Кажуть,  все  геніальне  -  просте.  От  і  я  зрозуміла,
Повернулася,  наче  з  прогулянки  у  потойбіччя:
Те,  що  світу  цього  я  в  польоті  торкнутись  зуміла,
Це  -  і  є  моє  щастя!  Просте.  Особливе.  Одвічне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800003
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 26.07.2018


Протоієрей Роман

Стихи неизъяснимы!. .

Стихи  неизъяснимы,  это  -  Дар  Небес,
Их  посылают  не  уму,  а  сердцу.
К  поэзии  тем  выше  интерес,
Чем  заповеднее  она  имеет  дверцу!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800472
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018


rutzt

В галактиці давній, десь скраю…

В  галактиці  давній,  десь  скраю,
Повз  зірки  середнього  віку,
Маленька  планета  літає
І  має  народу  без  ліку.
Десь  тінь  пролягає  Едему,
І  простір  безмежністю  дише,
А  люди  шукають  проблеми.
Проблеми  для  них  важливіші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800404
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018


ТАИСИЯ

В ритме вальса

Я    тот  вечер    всю  жизнь    позабыть    не    могу.
Ту    любовь    с    юных    лет    до    сих    пор    берегу.
Вальс    цветов  и  луна,    вместе  –  он    и    она.
У    истоков    любви    пишут    их    имена.

Тот    огонь    с    юных    лет    до    сих    пор    не    погас.
Он    в    тот    вечер    во    мне    запылал    первый    раз.
И    с    тех    пор  с    ним    по    жизни    я    гордо    иду.
С    этим    светом    иду    я    у    всех    на    виду.

Он    со    мною    всегда,    до  конца    моих    дней.
Тайно    нас    обвенчал    мудрый    Бог    Гименей.
Я    стремлюсь    сохранить    тот    душевный    настрой…
Хоть    из    жизни    ушёл    мой    любимый    герой…

Я    заботу    его    ощущаю    с    тех    пор.
Он  меня  защищал,  как  орлицу    орёл.
Он    меня  укрывал    от    ветров,    холодов.
И    любовью    своей    отвечал    на    любовь.

Разве    можно    забыть    ту    счастливую    жизнь?
Оборвалась    внезапно    коварная    нить…
Но    огонь    из    души    невозможно    унять.
Кто    любовь    испытал  -    это    может    понять.

В  ритме    вальса    сложилась    семейная    жизнь.
Беззаветно  храню    ту    счастливую    нить.
Этот    темп    я,    конечно,    утратить    боюсь.
За    него    постоянно    я    Богу    молюсь…

Держит    радость    меня    всё    равно    на    плаву,
Несмотря    на    крутую    морскую    волну.
Жизнь    готовит    потоки    больших  перемен…
Поднимаюсь    я    снова    и    снова    с    колен.

Но    с    годами  трудней    победить    негатив.
Заглушают    недуги    волшебный    мотив.
Нам    на    помощь    приходит    всегда    наш    Господь.
Удаётся    болезни    опять    превозмочь.

Вновь    со  мной    вальс    цветов  –  он  звучит    всё  равно.
В    мир    цветов    я    опять    распахнула    окно…

22.  07.    2018.                    Рисунок      «Гименей»


   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800158
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018


rutzt

Блукає пиха…

Блукає  пиха,
Гупає  в  литаври,
Ладнає  маску  слави
До  лиця,
А  вічності  не  треба  зовсім
Лаврів,
Їй  вистачить
Тернового  вінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800046
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Аркадьевич

не нам судить…

Не  стоит  нам  ворчать  на  провиденье,
И  в  "бедах"  мирозданье  обвинять...
Мгновенно  вам  подкинут  для  сравненья,
Проблем  таких,    чтоб    вы  смогли  понять  -
Всё  относительно  и    неудачи,
Пришедшие  из  "ниоткуда"  в    жизнь,
Не  очень-то  и  сложная  задача,
А  может    даже  -  просто  миражи...
Зато  привалит  истинное  горе
Чтобы  понять  -  как  было  хорошо.
А  будешь  ныть,  добавят  и  поболе,
Минувшее  покажется  -    смешно...
Но  в  час,  когда  ты  радуешься  жизни,
То  радость  увеличат  во  сто  крат
Мол,  как-то  мелко  эта  особь  мыслит,
Пошлём  ему  из  счастья  "листопад"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800276
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Ведомая любовью

Не подвластна любовь ни царям, ни грошам

Вряд  ли  встретишь  любовь  во  дворцах  королевских,
короли,  как  рабы,  не  способны  любить,
там  в  интригах  за  власть  отравляются  лестью,
там  из-зависти  жаждут  друг  друга  убить.
Вряд  ли  встретишь  любовь  в  фешенебельных  замках,
в  основном,  там  один  разговор  о  деньгах,
и  стремление  быть  иль  тузом,  или  в  дамках,
там  о  счастье  мечты  разбиваются  в  прах.

Вряд  ли  встретишь  любовь  среди  тысяч  религий,
где  одна  над  другой  суд  безбожный  вершит,
где  все  также  в  ходу  клевета  и  интриги,
тот  же  гордый  мятеж  —  веря  в  Бога,  грешить.
Не  гордится  любовь,  и  приходит  в  подвалы,
не  гордится  любовь,  и  живет  в  шалашах,
ведь  с  любовью  не  может  быть  плохо  иль  мало,
не  подвластна  она  ни  царям,  ни  грошам.

Не  стыдится  любовь  старомодных  нарядов-
милосердия  дел,  и  сочувственных  чувств,
никого  не  предаст  себялюбия  ради,
ей  вовеки  веков  дух  предательства  чужд.
Не  боится  любовь  клеветы  лицемеров,
хоть  слыхала  «распни»  на  Голгофе  она,
но  осталась,  как  Бог,  -  и  бессмертной,  и  верной,
только  Божья  любовь  счастье  дать  нам  сильна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800013
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Владимир Зозуля

Вечернее

[b][i]Хочешь  сладкого  образа?..
Что  ж:
Острым  лезвием  клацая  гулко
Горизонта  кондитерский  нож,
Режет  солнца  румяную  булку…
…[/i]

Вечереет.  Зака'тится  даль.  
На  далёкое  щурится  око.  
И  лучей  –  золотая  сусаль
Осыпается  с  меркнущих  окон.

У  высокого  низкая  тень
Удлиняет  себя  бесконечно.
И  ещё  один  прожитый  день
Превращается  в  смутное  нечто…

И  не  зная,  ни  сколько,  ни  как,
Но  оплатишь  ты  снова  и  снова
Этот  сладко-усталый  закат
Обронённой  монеткою  слова.  

Что  ж…  еще  один  маленький  круг…
И  не  съеденный  ужин  –  на  завтрак.
И  едино,  что  север,  что  юг,
Всё  равно  направленье  на  –  завтра.

И  голодный  ты  снова  спешишь,
Жадным  взглядом  к  закатному  свету,
По  сплетеньям  деревьев  и  крыш,
По  надеждам  оставленным  где-то…
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799992
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Евгений Познанский

ШКОЛА УГНЕТАТЕЛЕЙ

Кир  –  царь  царей  –  спросил  у  Креза:
«Лидийцы  снова  восстают.
Они  как  будто  из  железа,
Вновь  воевать  со  мной  идут.

Нельзя  ж  мне  с  ними  вечно  драться,
Какой  совет  ты  мне  даёшь?»
«Торговлей  мелочной  заняться,
Заставь,  о  царь,  их  молодежь.

Вели  лидийцам  нарядиться
В  наряд  бесстыдный  стран  чужих,
И  станет  мой  народ  блудницей,
Утехой  воинов  твоих.

Чужие  песни,  танцы,  нравы
Вели  народу  прививать,
Забудут  люди  предков  славу
И  перестанут  восставать.1

1.Лидия  –  древнее  государство  на  территории  современной  Турции.  В  VI  в.  до  Р.  Х  было  завоевано  создателем    древнеперсидской  державы  Киром.  По  легенде  совет,  как  окончательно  покорить  лидийцев,  не  желавших  мириться  с  чужеземным  игом,  Киру  дал  плененный  царь  Лидии  Крез.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628006
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 19.07.2018


rutzt

Колись давно, що я забув де саме…

Колись  давно,  що  я  забув  де  саме,
Із  скарбом  лантух  взявши  на  горба,
В  печеру  двері  відчиняв  сезамом
Казковий  та  простий  Алі-Баба.
Нові  епохи  крутять  кола  знову,
І  видумками  тішаться,  але  ж
І  досі  души  відмикають  словом,
І  зачиняють  душі  словом  теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799932
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Евгений Познанский

БЕЗ КАЗКИ

(рондель)
Без  казки  надто  сумно  у  житті
І  не  лише  дитині  і  поету.
Прогрес  скарбами  сповнює  планету,
Але  скарбниці  душ  чомусь  пусті.

І  ми  сумуємо:  «де  ті  слова  прості?
Де  чисті,  не  спотворені  сюжети?»
Без  казки  надто  сумно  у  житті
І  не  лише  дитині  і  поету.

Хай  на  полицях  є  томи  товсті,
Що  дня  нову  читаємо  газету,
І  не  живемо  дня  без  інтернету,
Я  сам  пишу  і  нарисі,  й  статті,
Без  казки  надто  сумно  у  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799803
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018


ЮНата

Встигайте бачитись…


Усе  частіше  з  болем  помічаємо,
Що  більше  смерть  збирає  нас,  на  жаль…
Тоді  ми  й  невідкладне  відкладаємо,
Щоб  під  скорботну  ринути  вуаль.

Знайомі,  родичі  і  просто  близькі    люди
Прийдуть,  приїдуть  –  линуть  звідусіль.
Остання  путь,  наступної  не  буде.
З'їжджаємось,  щоб  розділити  біль…

Поки  живеш,  попереду  здається
Розмов,  побачень,  зустрічей  –  мільйон.
Цінуйте  спілкування,  бо  ж  минеться,
Насправді  все  минеться,  наче  сон.

Життя  –  тендітне,  то  ж  цініть  хвилини,
Які  дарують  спілкувань  добро.
Встигайте  бачитись,  бо  ж  в  кожної  людини
Настане  грань,  коли  не  «буде»,  а  «було»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799515
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018


rutzt

На цій землі усе не випадково…

На  цій  землі  усе  не  випадково:
Погане  й  добре,  грішне  і  святе,
Зневіра  в  людях,  віра  в  добре  слово,
У  папороть,  що  раз  на  рік  цвіте,
Бундючний  ворон,  бусел  на  колибі,
Зловісний  вигук,  подих  доброти…
У  цьому  світі  завжди  знайдеш  вибір
Яким  шляхом  до  вічності  іти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799088
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 14.07.2018


Infenochka

Настане день

Настане  день,  я  повернуся  знову,  
Перетинаючи  всі  межі  заборон,  
Стираючи  всі  правила  й  умови,  
Щоб  перейти  назавжди  Рубікон.  

Настане  день,  і  я  згадаю  море.  
З  соленим  присмаком  світанків  на  устах.  
Де  простір  для  польоту  неозорий.  
Де  щастя  прокладає  собі  шлях…

Настане  день,  я  наберуся  сили.  
Окреслю  свій  невидимий  кордон.  
І  зроблю  те,  чого  завжди  хотіла,  
Наче  фатальна  жінка  на  мільйон…

Настане  день,  де  зовсім  неважливо
Хто  переписує  історію  Твою.  
Якщо  ідеш  назавжди  -  то  красиво…
Щоб  не  відчути  прикре  жамевю…

Настане  день,  де  запах  кави  й  квітів…
В  один  кінець  квиток  в  чужі  міста.  
І  скаже  хтось:  "Моя  найкраща  в  світі!"
Відчуєш  Ти  -  цей  день  уже  настав…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799173
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018


Ведомая любовью

Точно не по-людски- ненавидеть людей

Без  еды  и  воды  поместить  если  крыс,
то,  союз  сотворив,  самых  слабых  сожрут,
коль  останется  две-  друг  на  друга  пойдут,
королем  станет  тот,  кто  другую  загрыз.
Среди  всех  грызунов  и  крысиный  есть  род,
что  подобных  себе  разорвут  и  сожрут,
превращая  союзника  бывшего  в  труп,
чтоб  наполнить  едою  крысиный  свой  рот.

Но  крысиный  король,  даже  будучи  сыт,
крыс  продолжит  губить,  преграждающих  путь,
вот  такая  у  титула  этого  суть,
что  на  трупах  союзников  бывших  добыт.
Зверя  суть  —  погубить  слабых  силой  своей,
Божья  суть-чтоб  спасти  слабых  силой  любви,
неспроста  сотворил  нас  Всевышний  людьми,
и  Свою  суть  вложил  Всемогущий  в  людей.

Точно  не  по-людски  —  слабых  чтоб  обижать,
точно  не  по-людски-  ненавидеть  людей,
иль  у  дьявола  быть  в  рабстве  зверских  идей,
чтоб  законы  любви,  как  и  он,  нарушать.
И  спасибо  Тебе,  Боже  Святый,  что  в  нас
Ты  Свой  образ  вложил,  чтобы  сделать  людьми,
и  за  то,  что  Христос  Твоей  Силой  любви
Ценой  Жизни  от  ада  нас,  грешников,  спас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798006
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018


ЮНата

Все спішить минутися…

   

Щось  життєва  стежка  пахне  полином,
І  жнива  посунулись  на  початок  літа…
Пригощають  будні  нас  терпким  вином,
І  червневим  подихом  відцвіла  вже  липа.

Все  спішить  минутися,  швидше  час  біжить.
Ми  –  наздоганяємо  риссю  чи  галопом.
І  не  розуміючи  –  неповторна  мить
Справді  не  повернеться  з  новим  днем  чи  роком…

Так  міняє  часу  плин  холод  на  тепло,
Вклавши  краплі  мудрості  в  молоді  бажання.
А  дитинства  відгомін  (чи  воно  було?)
Кличе  юні  спогади  першого  кохання…

Листопадом  аркушів  зронить  календар
Досвід,  сльози,  успіхи,  радості  й  тривогу…
В  бідах  щастя  вмітити  –  мабуть,  справді  дар,
А  в  тернистій  стежечці  бачити  дорогу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797995
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018


Ганна Верес

А літо падало в траву

А  літо  падало  в  траву
Росою-м’ятою,
Купало  ніжну  синяву…
Хмаринки  –  ватою.
Закучерявились  сади,
П’яніють  вишнями,
А  он  –  мережкою  сліди,
Мабуть,  Всевишнього…

Дзвеніла  тиша  навкруги,
Як  зорі  падали,
У  сивім  мареві  луги
Й  долини-впадини.
Осяяв  місяць  наш  поріг
Ще  й…  посміхається…
Здалося,  тишу  він  стеріг
Тим,  що  кохаються…

Тікало  літо  поміж  трав
Назустріч  осені,
Лягло  покосами  з  отав,  
Сміялось  росами  .
То  раптом  падало  в  стерню
Дощами  синіми,
А  ми  злилися  у  сім’ю
Й  були  щасливими.
19.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018


Новоградець

Ведмедиці

Затьмарила  землю  і  небо  покрила
Сріблястими  зорями  ніч.
Зі  сходу  на  захід  повзуть  небосхилом
Мільйони  палаючих  свіч.

Пливуть  вони  дружно,  мигають  звисока,
Не  сходять  зі  шляху  ніде.
А  з  ними,  сузір'ям  завжди    одиноким,
Велика  Ведмедиця  йде.

Далеко  на  Північ,  проходить  по  небу
Маленька  сестричка  одна,
І  з  нею  Великій  зустрітися  треба,
Та  тільки  не  може  -  сумна.

Їх  в  просторі  космос  з  своєї  колиски
Розкидав  ще  зовсім  малих.
Під  розміром  різним,  горінням  і  тиском
Вирує  життя  своє  в  них.

Летять  вони  двоє,  кружляють  по  колу,
По  тверді  своїй  голубій,
І  жаль,  що  не  зможе  Велика  ніколи
Потиснути  лапку  Малій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 27.06.2018


Лайель Атани

Две судьбы

Я  хочу  быть  
Свободной  
И  легкой,  
Идти  сквозь  туманы,  
Отдаленные  горы,  
Приливы,  
Поля,  
Горизонты,  
Дожди,  
Травы  дикие  ведать,  
На  поле  пасти  ураганы,  
Целый  мир  необъятный  я  чуять  хочу  впереди;  
Ты  мечтаешь  о  большем:  
Найти  хоть  какого-то  мужа,  
Запереться  в  четыре  стены,  
Размножаться,  
Жиреть,  
Много  есть,  
Пить  хмельно,  
Позабыть  про  работу  и  службу,  
Телевизор  и  сплетни  -  
Чего  еще  можно  хотеть!  

Путь  у  каждого  свой,  и,  наверное,  это  во  благо,  -  
Свой  особый  удел  познается  в  труде  и  борьбе...  
Но  откуда  в  тебе  эта  странная  гнусная  тяга  
Мне  навязывать  то,  чего  яростно  хочешь  себе?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797186
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018


Наташа Марос

ЗІЗНАЙСЯ…

Зізнайся,  ти  влітала  у  вікно,
Ступала  по  холодному  карнизу
І  чи  бувало...  просто  -  все  одно,
Що  буде  там,  а  що  лишила  знизу?..

А  чи  хотіла  доторкнутись  пліч,
Коли  не  мала  права  привселюдно,
А  чи  втікала  в  босу  грішну  ніч,
Утоплену  в  принадливі  малюнки?..

Пила  нектар  спокусливих  речей,
А  мліла  від  дозрілого  колосся,
Де  нотами  бринів  солодкий  щем
І  падав  у  небес  глибоку  просинь?..

Ти  чула  шепіт  п'яного  дощу,
Який  стікав  по  листю  важко  сріблом
Аж  поки  зовсім  зморено  ущух  -
Розбив  останні  краплі  дрібно-дрібно?..

Мені  ж...  не  важко  пригадати  цвіт,
Бо  так  тоді  надихалась  любові,
Що  завмирає  досі  білий  світ
В  моїй  душі,  у  серці,  в  моїм  слові...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797005
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Твоя Сніжинка

Наболіле…

Ми  такі  близькі  просторово,  та  поміж  нами
досі  відстань  та  перепони  з  думок  й  примар.
Ти  як  той  потік,  що  несеться  між  берегами,
чи  пташина,  що  прагне  злетіти  вище  хмар.
Зрозуміти  ще  прагнеш  те,  що  вже  час  забути.
І  несеш  в  собі  ще  те,  чому  час  на  смітник.
Ти  шукаєш  минулого  сховані  атрибути.
Відпускай....Такий  короткий  на  жаль  наш  вік.
Всю  ту  злість,  що  хитрим  змієм  обвила  душу,
все  надумане,  сфантазоване  -  у  вікно.
Я  змінилася  бо  так  хочу,  не  просто  мушу
чи  повинна.  Просто  мені  не  все  одно
як  провести  кожен  рік,  кожен  день,  годину,
кожну  мить  так,  щоб  у  всьому  свій  був  резон.
Хочу  поруч  з  собою  щиру,  надійну  людину,
із  наміченим  впевненим  курсом  тільки  разом...
Та  я  досі  не  розумію  твого  двобою.
Ти  щасливий?  Ні?  Та  чому  в  цьому  винен  хтось.
Ми  уперше  доклали  чимало  зусиль  з  тобою,
щоб  усе,  що  колись  зламалось  тепер  зрослось.
Подивися  вперед  -  там  рясніє  квітуче  поле.
Озирнись  назад  -  там  пожовкла  трава  та  пісок.
Може,  любий,  досить  шукати  винних  довкола
і  гортати  сторінки  із  чужих  казок.
Напиши  свою,  у  якій  буде  справжнє  щастя,
рідні  очі  навпроти,  веселий  дитячий  сміх.
Я  сама  не  зможу,  мені  це  навряд  чи  вдасться.
Тільки  разом  -  в  погожу  днину,  чи  в  дощ  та  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796143
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Akimova

Фисташки (пародия)

                 [i]На  дачке,  рядом:  перцы,  девочки  -  в  бесседке.  
                 А  я  одну  и  ту  же  -  После  Грядок,  глажу...
                 ...И  вот,  крадусь  с  «Мохито»  к  громким  малолеткам:  
                 Спросить  –  иль  нет  у  них  пакетика  фисташек?
                 ..........................
                             автор:  Юхниця  Євген[/i]
                             http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796851


               [b]Фисташки[/b]

На  даче  рядом:    перцы  и  петрушка,
Укроп,  капуста,  лук  и  сельдерей.
Так  отчего  же  мне  тверда  подушка?
Не  сладко  спится  с  жёнушкой  своей?

Жена  на  даче  огород  копает,
Безропотно    потом    со  мною  спит.
А  мне    всегда  чего-то  не  хватает…
Душа  скорбит…    О  чём  она  скорбит?

Жена  с  утра  пропалывает  грядки,
Её  спина  мелькает  тут  и  там.
А  я  же  в  плане  умственной  зарядки
Душевный  свой  исследую  бедлам:

Вот  наша  дача  –    кролики  и  куры.
Клубника,  помидоры    и  компот.  
И  даже  по  соседству    –  Дом  Культуры!
Так  что  же    мне  компот  не  лезет  в  рот?

Обут  и  сыт,  наглажены  рубашки.
Жена  мила,  по  пятницам  кино.
Откуда  ж  эти  странные  замашки?    –
Чего-то  не  хватает  всё  равно.

Лежим  в  ночи,  окошко  нараспашку…
А  за  окном    гуляет  молодёжь…

…И  вдруг  ОНО  пришло  –  хочу  фисташки!
Жена!    Фисташек  урожай  даёшь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797017
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Akimova

Фисташки (пародия)

                 [i]На  дачке,  рядом:  перцы,  девочки  -  в  бесседке.  
                 А  я  одну  и  ту  же  -  После  Грядок,  глажу...
                 ...И  вот,  крадусь  с  «Мохито»  к  громким  малолеткам:  
                 Спросить  –  иль  нет  у  них  пакетика  фисташек?
                 ..........................
                             автор:  Юхниця  Євген[/i]
                             http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796851


               [b]Фисташки[/b]

На  даче  рядом:    перцы  и  петрушка,
Укроп,  капуста,  лук  и  сельдерей.
Так  отчего  же  мне  тверда  подушка?
Не  сладко  спится  с  жёнушкой  своей?

Жена  на  даче  огород  копает,
Безропотно    потом    со  мною  спит.
А  мне    всегда  чего-то  не  хватает…
Душа  скорбит…    О  чём  она  скорбит?

Жена  с  утра  пропалывает  грядки,
Её  спина  мелькает  тут  и  там.
А  я  же  в  плане  умственной  зарядки
Душевный  свой  исследую  бедлам:

Вот  наша  дача  –    кролики  и  куры.
Клубника,  помидоры    и  компот.  
И  даже  по  соседству    –  Дом  Культуры!
Так  что  же    мне  компот  не  лезет  в  рот?

Обут  и  сыт,  наглажены  рубашки.
Жена  мила,  по  пятницам  кино.
Откуда  ж  эти  странные  замашки?    –
Чего-то  не  хватает  всё  равно.

Лежим  в  ночи,  окошко  нараспашку…
А  за  окном    гуляет  молодёжь…

…И  вдруг  ОНО  пришло  –  хочу  фисташки!
Жена!    Фисташек  урожай  даёшь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797017
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Это_я_Алечка

Не расслабляюсь

Как  трудно  всё  сначала  начинать
В  который  раз,  из  морока  разрухи,
Как  буд-то,  разрывают  роды  мать,
Чтоб  жизнь  нам  дать  в  ладонях  повитухи

Ты  корчишься  на  оголтелый  мир
Из  теплых  недр  выплескиваясь  к  свету
Понять  не  в  силах:  голод  или  пир,
Блаженство  ждет  или  призыв  к  ответу

Перебираешь  мысленно  дела,
Деяния,  поступки,  благодарность...
Где  опустила  жизнь,  где  подняла,
Придав  тебе  осанистую  важность...

И  так,  всю  жизнь  не  с  теми  и  не  то,  
Чего  хотелось.  А  хотеть  боишься  -  
Сбывается  задуманный  фантом,
Но  платиться  не  тем,  не  так.  И  злишься

Сам  на  себя,  за  годы  напролет  
В  трудах  за  корку  и  её  сохранность
За  многократно  прерванный  полет,
За  мудрость  стариковскую  и  странность,

За  то,  что  вечно  должен  отвечать
За  всех,  кто  сам  собою  приручился,
За  неизбежность,  чтобы  выжить  -  врать
И  уважать,  за  всё,  о  чем  молился:

-  Святая  Богородице,  прости!
И  сохрани  нас  во  своем  сикрове!
От  всякия  напасти  сбереги
Меня  и  чадо  в  материнском  лоне
Твоей  безоговорочной  любви,
Принепорочной  ангельской  заботы
От  всякия  напасти  заслони
И  дай  упиться  счастьем  от  работы
Во  благо  и  для  радости  трудов
Не  только  мне,  но  и  тому,  кто  рядом
Дай  обернутся  в  Твой  святой  покров!

Пройди  по  миру  праздничным  Парадом!

Чтоб  не  было  на  свете  суеты,
Вранья  во  всем  и  нравственных  уродов,
Алкающих  из  моря  красоты
Наживу  на  свои  кривые  морды,

Готовых  за  копейку  удавить,
Бросающих  смертельные  ловушки
на  простаков.  
Укравших  право  Жить!
Никак  не  в  силах  всласть  насытить  брюшки.

Прости,  что  я  сужу,  но  мочи  нет
Всё  начинать  в  который  раз  сначала.
Учу  твой  Боже,  праведный  Завет...
Но  не  смогла  смолчать  я.  Не  сдержалась.

Мне  вечно  кажется,  что  я  не  додаю
Тебе  и  людям,  что  со  мною  рядом,
Не  так  смотрю,  не  эдак  говорю,
Сочусь,  бывает,  яростью  и  ядом,

Терплю  не  к  месту,  места  не  могу
Найти  себе  ни  в  радости,  ни  в  горе
И  отдых  позволяю  на  бегу
В  непродуктивном,  праздном  разговоре.

Не  расслабляюсь  -  сразу  жизни  кнут
Свистит  над  ухом,  если  увернулась...
Спасибо,  есть  кто  веруют  и  ждут
Для  них  и  для  Тебя  с  утра  проснулась.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796256
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 22.06.2018


ЮНата

Карта світу

                 
Напередодні  літургії
Священик  проповідь  складав…
На  вулиці  –  мороз,  завія,
І  вдома  син  малий  скучав.

Показував  свої  капризи,
Думкам  зібратись  заважав
І  щоб  не  допустити  «кризу»
Вже  батько  заняття  шукав.

Старий  журнал  отець  побачив,
Знайшов  яскраві  сторінки.
Це  –  карта  світу,  і  терпляче
Порвав  її  він  на  шматки…

Поклав  ці  «пазли»  на  підлогу
І  сину  доручив  він  діло:
«Ти  спробуй  сам,  без  допомоги
Зібрати  світ  в  єдине  ціле!»

І,  заспокоєний,  подався,
(Бо  ж  має  декілька  годин!)
Ще  й  тихо  в  бороду  всміхався  –
То  ж  заняття  отримав  син.

Лиш  зосередитись  зібрався,
Як  в  двері  стукає  вже  син…
Священик  вельми  здивувався  –
Й  десятка  не  пройшло  хвилин!

«І  як    тобі  це  все  вдалося?»  -
Синочка  батько  запитав.
«Розклав  шматки  я  на  підлозі,
А  деякі  –  перевертав.

Ну  і  помітив  випадково,
Що  там  –  зображення  людини…
Зібрав  його  безпомилково
На  лист  паперу  й  перекинув.

Я  так  подумав,  любий  тату  –  
Тут  дуже  рішення  просте:
Людина  правильна  –  це  значить,
Що  правильним  і  світ  буде!»

Священик  посміхнувся  тихо,
Цю  фразу  ще  раз  проказав…
Отож  нема  добра  без  лиха  –
Хоч  син  його  вередував,

Та,  врешті,  з  уст  іще  дитячих
Життєву  мудрість  він  почув.
І  тему  проповіді  наче
Сам  Бог  дитю  його  шепнув…

Бо  коли  «правильна»  людина,
То  буде  правильним  і  світ.
Згадати  кожний  це  повинен,
Хто  думки  міряє  політ.

Коли  на  світ  ти  нарікаєш,
Не  до  вподоби  він  тобі  –
Не  буде  змін,  ти  сам  це  знаєш,
Поки  не  зміниш  щось  в  собі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796479
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018


Елена Марс

Відчуй зі мною

В  ріку  ступати,    в  чисту  воду,  
У  дощ,    під  впливом  літніх  чар  -
Це  надзвичайна  насолода...  
Це  неповторне  відчуття...  

Нехай  цілує  дощ  в  обличчя,  
Під  грому  відзвук,  вдалині.  
У  неба  погляд  таємничий,  
Але  не  боязно  мені.

Небесний  погляд  не  зупинить
Моїх  жіночих  сподівань...  
Я  тріумфую  в  ці  хвилини:
Зреклась  душа  розчарувань!  

В  мені  така  бентежна  радість,  
Якесь  значне  передчуття...  
Я  проживаю,  саме  зараз,  
Безцінну  мить  свого  життя!  

...  Летять  роки  птахами  в  вечір,  
Міліє  радості  ріка...
О,    доле,    вір  мені,  сердечна:
Щаслива  я  в  своїх  роках!  

Ти  чуєш  серця  мого  струни,  
В  моменти  радощів  п'янких?..
Я  ніби  п'ю  солодкий  трунок
Життєвих  радощів  простих...

Злилась  душа  моя  з  рікою
Й  відчула  сил  нових  прилив...  
...  Коханий  мій,    відчуй  зі  мною  
І  ти  цю  силу  почуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796111
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018


Протоієрей Роман

Когда твои мечты тебя обманут…

Когда  твои  мечты  тебя  обманут
И  лепестками  белых  лилий  станут,
Вдохни  их  сладкий  запах  на  рассвете
И  всё  забудь,  как  забывают  дети!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795742
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018


Елена Марс

Не плюй туда, где воду пьёшь

Не  плюй  туда,    где  воду  пьёшь.  
Еще  замучит  жажда,  
Но  там,  где  бросил  грязь  и  ложь  
В  руке  тебе  откажут...  

Хоть  шанс  даётся  иногда,  
Но  руку  не  протянут.  
Когда  посеяна  вражда  -
Она  врастает  в  память.  

И  даже  если,    вдруг,    простят,  
Понять  пытаясь  глубже,  
То  врядли  ты  услышишь:  брат!  
Ты  мне,    как  воздух,    нужен.  

Ведь  что  посеешь  -  то  пожнёшь!  
Тут  нет  другой  морали.  
Цена  той  дружбе  -  медный  грош,  
Где  в  душу  наплевали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795748
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018


Елена Марс

Равновесие - вот всё, что, в общем, надо

Я  могу  поранить  словом,    если  нужно.  
Я  могу  ударить  больно...  Не  хочу  
Сослужить  самой  себе  такую  службу:
Быть  жестокой  и  подобной  палачу.  

Я  сама  с  такими  ранами  знакома.  
Не  стирают  эти  шрамы  декабри,  
Но  с  годами  принимаешь  аксиому:
Злоба  -  яд,  который  травит  изнутри.  

Для  чего  саму  себя  травить  тем  ядом?  
Для  чего  саму  себя  уничтожать?  
Равновесие  -  вот  всё,    что,  в  общем,  надо,  
Чтобы  злу  в  лицо  -  улыбкой  отвечать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795745
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018


Протоієрей Роман

Как дети

Когда  вас  предадут  друзья,
И  подлецы  расставят  сети,
На  всё  взгляните  вы  любя,
Не  мстите,  будьте  вы,  как  дети!

Враньём  испишут  все  листы,
Замки  повесят  вам  на  двери  -
А  вы,  как  голуби,  чисты!
А  вы  мудры!  Мудры,  как  змеи!

Несчастным  не  дано  понять,
Что  вы  свободны  и  крылаты,
Что  у  вас  Бога  не  отнять,
Что  Им  вы  сыты,  Им  богаты!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795503
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018


Кадет

Отголоски бескорыстия

Как  ни  крути,  а  всё-таки,  увы,  -
Корыстны  наши  жалкие  потуги…
Мы,  по  большому  счёту,  все  –  хапуги…
И  все  почти  –  любители  халвы…

Куда  ни  глянь,  топорщится  корысть…
С  младых  ногтей  она  владеет  нами…
И  революционные  цунами
Бессильны  супротив  корыстных  брызг…

Непоправим  от  корысти  ущерб…
Растоптаны    святые  отголоски
Бездушием  железного  колосса
В  глубинах  древних  ла́вровых  пещер…

ноябрь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620097
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 13.06.2018


Holger Dolmetscher

Напишу о тебе, моя радость…

Моей  любимой  Жене  Оксане...

Напишу  о  тебе,  моя  радость!
Напишу  каплю  ласковых  строк.
Твоя  женская  нежность  и  слабость  -
для  меня  ни  урок,  ни  порок,
ни  порог...  Я  -  игрок,  а  не  мытарь,  -
ощущения  острые  ждут!
Твоя  кожа  -  из  злата  отлита,
твое  сердце  -  сплошной  изумруд;
твое  тело  -  порывы  и  срывы,
твои  мысли  -  неистовый  труд
твои  чувства  -  долины,  обрывы,
твоя  доля  -  покой  и  уют!
твои  волосы  -  блеск  водопада,  -
они  льются,  на  плечи  упав...
Ты,  фантазий,  и  мир  и  услада!
Ты,  желаний,  закон  и  устав!
Сплав  созвездий,  космических  реплик,
сплав  мечтаний,  что  так  вожделен...
Чувства  тешат,  иль  нервы  потреплют,
забирая  в  свой  приторный  плен...
Чувства  лечат,  полетом  ласкают,
убивают,  иль  рвут  на  куски:
режут,  ноют,  иль  сказочно  бают,
иль  касаются  мягкой  руки.
Высоки,  или  дороги  чувства,
чувства  злы,  или  очень  низки?
Чувства  вводят  в  рисунки  распутства,
иль  дают  холод  льда  и  пурги!
Мы  не  поняли,  может,  друг  друга.
Только  муж  и  жена  -  заодно.
И  жена  -  боевая  подруга,
та,  что  видит  поверхность  и  дно!
Все  равно,  навсегда  и  до  смерти  -
муж  с  женою  и  с  мужем  жена:
оба  сердца  в  одной  круговерти,
что  познали  жизнь  эту  сполна.
Твоя  женская  нежность  и  слабость  -
для  меня  и  урок  и  зарок.
Эти  строки  тебе,  моя  радость,  -
в  них  души  моей  истинной  слог!

13.06.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795491
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018


ЮНата

Влітку хо́роше…

Зник  вже  втомлений  день,  і  спроквола
Тепла  ніч  огортає  плащем…
Грім  гуркоче.  І  лиш  матіола
Світ  наповнює  перед  дощем.

Неповторна  духмяність!  І  втома
Розчиняється  від  почуттів…
Влітку  хо́роше  бути  удома
Без  годинника,  планів,  дзвінків…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795456
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018


Елена Марс

Коли мені мрійливо й безтурботно

Коли  мені  мрійливо  й  безтурботно,  
Коли  душа  блукає  серед  рим  -
Малюю,    мов  художниця,    полотна
Й  ділюсь  зі  світом  всесвітом  своїм.  
Прозорим,    мов  ріка,  й  таким  наївним,  
Чим  повниться  уся  моя  душа.  
Про  доленьку,  подібну  на  пташину,  
Про  щастя  й  сльози  -  все  в  моїх  віршах.  

Можливо,  світу  байдуже  до  мене  -
А  я  пишу...  Мене  читаєш  -  ти,  
Закоханий  так  палко  і  шалено!..  
Для  тебе  б  -  вік  співати  і  цвісти,  
Малюючи  свої  таємні  мрії,  
Допоки  я  надіями  жива...  
...  Жіноче  серце  так  любити  вміє  -
Що  бліднуть,  перед  ним,  усі  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795359
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018


Ведомая любовью

Не перестану восхищаться

«Ибо  всех  заключил  Бог  в  непослушание,  чтобы  всех  помиловать»  -
«В  это  время  пришли  некоторые  и  рассказали  Ему  о  Галилеянах,  которых  кровь  Пилат  смешал  с  жертвами  их.Иисус  сказал  им  на  это:  думаете  ли  вы,  что  эти  Галилеяне  были  грешнее  всех  Галилеян,  что  так  пострадали?    Нет,  говорю  вам,  но,  если  не  покаетесь,  все  так  же  погибнете»  -  Новый  Завет


Не  перестану  восхищаться
необозримостью  небес,
Творцом  бесчисленных  чудес,
Создавшим  жизнь,  любовь  и  счастье!
Смотрю  на  небо  с  восхищеньем-
на  Родину  моей  души,  
где  нет  ни  зависти,  ни  лжи,
нет  ни  старения,  ни  тленья!

И  солнце,  и  луна,  и  звезды
мне  посылают  с  неба  свет,
чтоб  средь  земных  суетных  лет
мне  не  забыть  Кем  мир  был  создан!
Чтоб  принять  сердцем  Весть  Благую  -
Сын  Божий  нес  за  грешных  крест,
был  распят,  умер  и  воскрес,
чтоб  дать  нам  Божью  суть  святую!

Чтобы  воистину  свободной
душа  могла  стать  от  грехов,
и  Божью  вечную  любовь
несла  чрез  все  земные  годы!
Моя  душа  не  в  состояньи
восторг  словами  передать,
чтоб  описать  ту  благодать,
что  получила  в  покаяньи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795237
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Елена Марс

Чи справді десь існує в світі рай

Чи  справді  десь  існує  в  світі  рай?..
І  що  воно  таке,    ті  райські  хащі?..  
Прекрасний  світ  -  та  людство  в  нім  пропаще,  
То  ж  раю,    серед  людства,    не  шукай.  

Хоч  все  життя  на  пошук  поклади,  -
Мабуть,  даремні  будуть  ті  турботи.  
У  світі  стільки  болю  і  скорботи!..  
Залишиться  він  грішним  назавжди.  

Душа  пізнає  спокій...  Прийде  час  -
І  все,    що  відчуваєш,  вмить  погасне.  
І  ранок  не  всміхнеться  сонцем  ясним,  
І  вмруть  усі  надії  водночас.  

То  ж  в  Господа  нічого  не  проси,  
Крім  того,  щоб  душа  не  почорніла.  
Бо  саме  в  ній  така  велика  сила
І  стільки  незбагненої  краси!..

Даруй  любов  -  і  людям,    і  землі.  
Неси  у  світ  добро  і  шанування.  
Дається  Небом  щастя  в  існуванні  -
Коли  душа  не  гине  ув  імлі.  

Себе  з  душею  світу  поєднай,  
Навчившись  Світ  -  по  справжньому  любити!  
Відкрий  йому  красу  душі  привітну  -
Можливо  й  створиш  свій  маленький  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795256
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018


Леонид Жмурко

Сорняки

«Поэзия  –  отстой,  сорняк!
Ты  опоздал,  она  не  в  моде.
Попсу  гони!  Попса  –  крутяк!
А  за  поэзию  –  по  морде»!

Я  вышел  прочь,  под  дождь  попав,
как-будто  в  прошлую  эпоху.
Старушка  подошла,  сказав:
«Бледны,  как  мел.  Вам  очень  плохо?»

Мотнул  упрямо  головой:
«Нет,  пустяки.  Пройдёт.  Бывает.
Благодарю.  Мне  не  впервой
(сорняк  повсюду  выживает)...».

И,  сев  в  шестнадцатый  маршрут,
поехал,  словно  на  край  света,
на  кладбище*,  где  слово  чтут...
Там  тесно  от  Больших  поэтов.

Но  и  сюда  я  опоздал
(всему  виною  сумасбродство
весны,  и  ливневый  обвал,  
как  стих,  зачитанный  вслух  Бродским).
                                               ~~~*~~~
Пока  я  дождь  пережидал,
стихи  под  рёбрами  грудины
вращались,  как  клинка  металл,
войдя  почти  до  середины.

А  впрочем:  бред  вам  говорю...
Попал  под  ливень  аллегорий.
Я  лишь  простужен  и  горю
(тоской  неизлечимой  болен...).

Я  вспоминал  наш  разговор
о  нужности  стихов  и  слова,
и  понимал  –  заочный  спор
проигран  безнадёжно  снова.

Вам  выпал  жребий,  а  не  мне:
крюк  и  петля,  склеп  «Англетера»...
От  пули  смерть  не  на  войне,
но  высшая,  от  власти,  мера...

В  ГУЛАГе,  или  от  струны
фортепианной  вокруг  выи...  
Безумной  от  крови;  страны
вас  рвали  псы  сторожевые.

Вам  выпал  жребий  в  первых  быть
рядах.  А  первых  выбивают
в  игре,  войне;  из  слова  «жить»...
И  всенародно  проклинают.

Граховский*,  Губарев*,  Деркач*,
Крючков*,  Зубакин*,  Нуров*,  Бабич*,
Зарудин*,  Дударь*  и  Субач*,
Малиев*,  Олык*,  Итин*,  Радич*,

Цветаева  и  Мандельштам,
Блок,  Гумилёв,  Есенин,  Бухов*...
На  всех  один  казённый  штамп.
И  чтоб  не  пахло  вашим  духом!..

Мне  не  дано  спасти  из  вас,
ни  одного,  как  спас  однажды
стихов  животворящий  глас
от  чёрных  дум  безумной  жажды

свести  концы  –  в  конце  концов
 с  болезнью,  нищетой,  смятеньем
(вонзясь,  как  стёклышко  в  лицо,
от  зеркала,  с  остервеньем).

Меня  спасла  катрена  нить:
«А  жизнь  дана  нам  не  напрасно».
Я  осознал,  что  надо  жить,
за  вас  слагая  громогласно...

На  целый  век  я  опоздал.
Нет.  На  эпоху.  Нет  –  на  вечность.
Я  не  попал  в  «девятый  вал»;
не  проверял  на  человечность

друзей,  ЗК,  родных,  конвой...
Да  и  меня  не  проверяли.
Я  жил  в  стране  совсем  другой,
в  ней  по-иному  истребляли:

Хмельное  пойло,  наркота,
изгнанье  с  гиком  из  союзов
с  издёвкой:  «Гений?!.  Мелкота!»
Прочь  выставляли  из  Союза...
                                                           ~~~*~~~
И  прошлый  век,  и  этот  век:  
всё  ж  для  поэтов  одинаков:
Стране  не  важен  человек,
пусть  будет  дважды,  
трижды  знаков!

Кто  не  угоден,  тех  –  долой!
Стишочников  в  союзы-свору...
Очнись  Отчизна,  что  с  тобой?!
Ведь  не  в  «союзы»,  в  петлю  впору!

Ведь,  не  поэтов  голоса
звучат,  даруя  слова  чудо...
Попса,  бездушная  попса
всепроникает  отовсюду.
                                         ~~~*~~~

Про  дождь  забыв,  продолжил  путь
пространство  вешнее  тасуя,
не  жалуясь  на  жизнь.  Отнюдь.
Итожа  всё,  и  всё  плюсуя...

На  перекрёстке  двух  дорог,
чуть  заикаясь  от  волненья,
читает  юноша,  как  Бог,
Ахматовой  стихотворенья...  
Смеюсь,  припомнив  разговор:  
поэзия  –  сорняк...  Как  пра;вы,
изрёкшие  свой  приговор...
Ведь  сорные  живучи  травы.

Им  не  страшны  ни  сквозняки,
ни  то,  что  тени  всходы  глушат...
Весна.  Наивно  сорняки
врастают  в  небо,  в  окна,  в  души.
           
                                                       ~~~*~~~

Кладбище*  –  Ваганьковское  

Фамилии*  (не  известные  большинству  читателей)  приведены  из  неполного  списка  репрессированных  поэтов.

Это  ссылка  на  одну  из  страничек,  на  которой  постоянно  обновляют  список:

http://bessmertnybarak.ru/article/repressirovannye

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795117
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018


Владимир Зозуля

Молча и шёпотом

В  темноте  даже  смерть,  словно  небо  близка,
Прикоснётся  вот  так…  невзначай…
И  услышишь,  как  шепчет  земная  тоска
И  молчит  неземная  печаль…
...

Так  бывает:  на  небе  угаснет  звезда…
Я  смотрю  в  темноту  и  молчу…
Я  смотрю  и  молчу…  а  потом,  в  никуда,
Имена,  вспоминая,  шепчу.

Я  молчу  в  эту  полночи  вязкую  муть,
В  темноту,  где  угасла  звезда.
Я  молчу,  понимая,  что  мне  не  вернуть
Никого,  ничего,  никогда…

Но  потом,  в  невозвратность  –  дорогам  земным,
В  безымянную  их  пустоту,
Я  шепчу  имена  всех  ушедших  по  ним,
Всех…  кого  еще  помню  и  жду.

В  неизменность  гранитных  и  мраморных  дат,
В  их  извечный  предел  роковой,
Я  шепчу:  ни-ко-го,  ни-че-го,  ни-ког-да  –
В  отрицание  смерти  самой.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795114
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018


ЮНата

Суть найди…

                       

Соткан  день  из  суетных  забот,
Скоро  догорит  его  лампада…
Сумерки,  а  дел    невпроворот  –
Список    под  заглавным  словом  «Надо!»

Как  же  это  время  обуздать?
Обмануть,  пожалуй,  очень  сложно.
Потеряв,  не  в  силах  наверстать,
Возместить,  по  сути,  невозможно.

Лишь  собрав  в  сознанье  прошлый  день
Из  частей,  осколков  и  обломков  –
Если  думать,  обобщать  -    не  лень,
Суть  найди,  неважное  всё  скомкав!

И  оставь  всё  главное  –  лишь  то,
Нужное  для  веры  и  спасенья…
Ведь  никто  кроме  тебя,  никто
За  тебя  не  выберет  решенья…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795038
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018


Протоієрей Роман

Можна

Хреститися  навчити  й  мавпу  можна,
Поклони  бить,  благословення  брать,
А  так,  щоб  в  розумі  про  Бога  думка  кожна–  
До  цього  треба,  друзі,  працю  докладать!

У  цирку  медвежа  на  дроті  висне,
Танцює  за  одну  цукерку  лиш,
А  ти,  мій  друже,  поки  «рак  не  свисне»,
До  церкви  з  каяттям  не  побіжиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794929
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018


rutzt

Радіти кожному промінчику…

Радіти  кожному  промінчику,
Прийдешній  миті,  кожній  гамі,
Простому  сірому  камінчику,
Тонкій  травичці  під  ногами,
Немолодого  часу  проміжку,
Радіти  диханню  і  волі,
І  дарувати  щиру  посмішку
Собі  і  всім,  хто  є  довкола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795006
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018


Новоградець

Пісня дитинства

                   Запозичено  з  твору  Ольги  Калини
                   "Давай  заспіваємо  пісню".

Ти  чуєш  -  в  полях  золотистих,
Де  хліб  ще  не  зовсім  доспів,
Колосся  і  квіти  барвисті
Шумлять  колисковий  наспів.

Сідає  лелека  на  хату
І  маки  цвітуть  за  вікном  -
Нам  мама  цю  пісню  крилату
Співала  колись  перед  сном.

Ми  в  мріях  птахів  чорно-білих
Сідлали,  впадаючи  в  сон,
На  край  горизонту  летіли,
Де  з  небом  зливається  льон.

Роками  і  обрієм  скрито
Уяви  дитячої  світ,
А  голосом  маминим  літо
Співає  про  птахів  і  цвіт.

Над  квітами  лине  здалека
Ця  пісня  на  білім  крилі,
І  знову  несуть  нас  лелеки
До  самого  краю  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794979
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018


ЮНата

Умій побачити хороше…


У  жінки  для  води  було  два  глека.
Носила  життєдайну  в  них  щодня.
Дорога  до  струмка  була  далека,
Стежина  звивиста  веде  не  навмання…

Набрала,  як  завжди,  по  вінця  повні
І  стежкою  поважно  попливла.
Та  в  глеку  –  тріщина,  що  видно  й  зовні,
Тому  з  одного  половину  пролила.

І  це  не  вперше,  зАвжди  так  траплялось,
То  ж  повний  глек  з  погордою  дививсь.
А  той,  з  щербиною,  з  якої  проливалось,
Сором'язливо  у  кутку  журивсь.

 -  Пробач  мене,  о  добра  господине!
Нічого  вдіяти  не  можу  я  із  цим.
Допоки  йдеш,  водиці  половина
На  землю  струменем  спадає  дощовим.

Та  жінка  лиш  привітно  усміхалась…
-  Чи  бачив  квіти  обіч  стежки  ти?
Я  їх  лиш  з  твого  боку  засівала,
Бо  лише  там  судилось  їм  цвісти.

А    ти  щодня  мені  допомагаєш,
Щоб  цей  квітник  красою  дивував.
Його  водою  щедро  поливаєш,
Без  тебе  він  так  рясно  б  не  буяв.
                                     ***
У  кожного  із  нас  свої    «щербини»,
Та  спробуй  їх  сприймати,  як  талант.
Хороше  вмій  побачити  в  людини,
Як  чує  музику  у  всьому  музикант.

І  май  життєву  мудрість,  щоб  недолік
Став  перевагою  від  певної  пори…
На  благо  поверни  його  поволі,
Поглянь  на  це  не  знизу,  а  згори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794920
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.06.2018


Любов Іванова

МНЕ ТАК ОДИНОКО БЕЗ ТЕБЯ

[b][i][color="#0f9908"][color="#c21563"]М[/color]-едленно  идут  мои  часы
[color="#c21563"]Н[/color]-очь,  луна  и  тихо  шепчут  звезды.
[color="#c21563"]Е[/color]-ли  ждут  предутренней  росы

[color="#c21563"]Т[/color]-ьмы  уход  и  утреннюю  роздымь.
[color="#c21563"]А[/color]-  затем  игривый  солнца  луч
[color="#c21563"]К[/color]-ажется  скользнет  в  окно  сквозь  листья.

[color="#c21563"]...О[/color]-тойди  из  дум  моих...  не  мучь...
[color="#c21563"]Д[/color]-ай  покой  душе...  душе    и  мыслям.
[color="#c21563"]И[/color]-ли  же  останься...  насовсем,
[color="#c21563"]Н[/color]-ет  ни  мне  и  ни  тебе  покоя...
[color="#c21563"]О[/color]-сень  наша  -  время  хризантем
[color="#c21563"]К[/color]-ак  смириться  с  этим  среди  зноя.
[color="#c21563"]О[/color]-тцветают  летние  цветы,

[color="#c21563"]Б[/color]-лизится  осенняя  прохлада.
[color="#c21563"]Е[/color]-сли  вскоре  не  вернешься  ты,
[color="#c21563"]З[/color]-начит  это  все  тебе  не  надо.

[color="#c21563"]Т[/color]-ихо,  словно  кошка,  входит  день,
[color="#c21563"]Е[/color]-сли  бы  он  был  тобой  украшен...
[color="#c21563"]Б[/color]-росит  снова  грусть  на  сердце  тень,
[color="#c21563"]Я[/color]-  не  знаю,  где  же  счастье  наше.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794687
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018


Елена Марс

Чи ж винна я, що рай зганьбила Єва

Всі  спогади  минулих  протиріч  -
Миттєвості  розмитої  картини...
А,  зрештою,  і  все,  до  чого  лину  -
Миттєвості,  забарвлені  у  ніч.

Хоч  знаю  я:  і  в  щасті,  і  в  журбі  -
Любов  твоя  мені  дарує  крила!..
На  жаль,  не  маю  я  такої  сили:
Натхненням  вічним  сяяти  тобі.

Згорить  колись  в  мені  моє  тепло,
Якого  відчувати  прагнеш  вічність!
Миттєве  все.  У  цьому  й  вся  трагічність.
Прозора  філософія,  мов  скло.

Але  сьогодні,  зараз,  віриш,  ні?  -
В  тобі  я...  хоч  життя  таке  миттєве.
...  Чи  ж  винна  я,  що  рай  зганьбила  Єва
Й  лишила  нам  миттєвості  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794489
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Ведомая любовью

Цель Бога — примирить нас всех с Собой

«а  диавол,  прельщавший  их,  ввержен  в  озеро  огненное  и  серное,  где  зверь  и  лжепророк,  и  будут  мучиться  день  и  ночь  во  веки  веков.  И  смерть  и  ад  повержены  в  озеро  огненное.  Это  смерть  вторая.    И  кто  не  был  записан  в  книге  жизни,  тот  был  брошен  в  озеро  огненное»  -  Новый  Завет  


Цель  Бога  —  примирить  нас  всех  с  Собой
чтоб  дать  нам  силу  жизни  Своей  вечной,
фундаментом  которой  есть  —  любовь,
для  этой  цели  создан  храм  сердечный.
Цель  дьявола  —  в  нас  ненависть  внедрить
и  к  Божьему  творению,  и  к  Богу,
чтоб  вместо  дела  вечного  —  любить,
рабами  были  смерти  и  подлога.


В  сердечном  храме  трон  всего  один  -
любовь  иль  ложь  мы  сами  воцаряем,  
решаем  сами,  кто  наш  господин,
жизнь  Богу  или  дьяволу  вверяя.
Свобода  нам  дана  свой  путь  избрать:
иль  с  дьяволом  отправиться  в  геенну,
иль  за  Воскресшим  возвратиться  в  рай,
где  нет  вовек  ни  старости,  ни  тлена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794241
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018


Наталя Данилюк

Непокірна

А  ватра  розсипала  іскри,  як  просо  з  мішка,
І  смоляну  темінь  розбавила  жовтогарячим…
А  ти,  босонога,  біжиш,  мов  косуля  прудка,
А  ніч  над  тобою  звивається,  вороном  кряче.

«Куди  ти  біжиш,  непокірна,  втікаєш  куди?
Душа  –  не  криниця,  її  не  закриєш  на  вічко…»  ─
Шепочуть  услід  придорожні  дрімучі  сади,
Хапають  за  край  рукавів  молоденькі  смерічки…

«Спинися,  чудна,  бо  любові  боятись  не  слід,
Вона  не  питає,  приходить,  даруючи  крила,
І  серце  скресає,  як  сонцем  простромлений  лід,
І  жили  наповнює  досі  незвідана  сила!..

І  ти  вже  не  знаєш:  летіти  чи  падати  вглиб?
Зависнеш  собі  поміж  небом  і  твердю  земною,
І  щастя  лоскоче  тебе,  ніби  зграйкою  риб,
Здіймаючи  хвилі  приємні  одну  за  одною…»

Отак  серед  ночі  лунали  глухі  голоси,
Отак  шурхотіли  дерева  у  такт  її  крокам…
А  дівчина  бігла,  збиваючи  краплі  роси,
І  доля  всміхалась  услід    ─  як  вона,  кароока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794367
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018


Протоієрей Роман

Зірки в дитинстві сяяли ніжніше…

Зірки  в  дитинстві  сяяли  ніжніше,  
Серця  очікували  вишніх  одкровень!..  
Одна  година  для  дитини  більше,
Ніж  для  старого  чоловіка  цілий  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794171
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018


Ведомая любовью

Что означает быть Христианином?

«Бог  создал  человека  для  нетления  и  соделал  его  образом  вечного  бытия  Своего;  но  завистью  диавола  вошла  в  мир  смерть,  и  испытывают  ее  принадлежащие  к  уделу  его»  -  
книга  премудрости  Соломона
«Ибо  возмездие  за  грех  -  смерть,  а  дар  Божий  -  жизнь  вечная  во  Христе  Иисусе,  Господе  нашем»  -  Новый  Завет

Что  означает  быть  Христианином?  
То  значит  стать  похожим  на  Христа,
нам  Он  добыл  спасение  —  Невинный,
жизнь  на  кресте  за  грешных  нас  отдав.
Кто  смертью  смерть  попрал,  силен  свободу
дать  грешным,  нам,  от  смертных  всех  грехов,
чтоб  стать  могли  детьми  под  небосводом
Небесного  Отца,  чья  суть  —  любовь.

Религий  ритуалы  все  бессильны
очистить  наши  души  от  грехов,
нужна  смерть  побеждающая  сила,
от  зависти  очистить  чтобы  кровь.
Ведь  зависть  в  сердце  Каина  вложила
желанье  брата  кровного  убить
и,  коль  она  течет  по  нашим  жилам,
не  в  силах  мы  исполнить  «возлюбить».

Из  дьявольского  рабства  искупленье
не  в  силах  мы  себе  приобрести,
под  силу  лишь  Добывшему  спасенье
из  рабства  смерти  грешных,  нас,  спасти.
Лишь  получив  прощенье  в  покаяньи,
и  приняв  в  сердце  Дух  Святой  любви,
мы  с  силой  Божьей  будем  в  состояньи
глагол  освоить  вечный  «возлюби»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794238
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018


ЮНата

О зрелости особая пора!


О  зрелости  особая  пора!
Она  пришла  с  отметкой  насыщения.
И  что  недопустимое  вчера,
Сегодня  получает  снисхождение.

Насытившись  –  ты  ищешь  лишь  покой,
Но  нет,  не  пустоту,  а  настоящее!
Ты  дружбы  жаждешь  только  лишь  такой  –  
Глубокой,  искренней,  не  преходящей…

Когда  молчание  –  красноречивей  слов,
Когда  поступки  –  чувства  доказательства,
Когда,  избавившись  от  юности  «оков»,
Оценишь  трезво  жизни  обстоятельства.

Ты,  как  и  прежде,  отдаёшь  любовь,
Вдруг  понимая,  что  слова  здесь  лишние.
И  в  тишине  прикосновений  вновь
Ты  обретаешь  жизнь  со  всеми  смыслами.

Влюблённых  пару  в  парке  на  скамье
Одаришь  мудрым  взглядом  умиления…
И  с  теплотой  подумав  о  семье,
Отправишь  Господу  своё  благодарение…

Заметишь  в  небе  облака  клочок
И  мокрым  листьям  в  луже  улыбаешься…
Им  снится  солнце,  но  прошёл  их  срок,
А  ты  ведь  нужен,  и  в  тебе  нуждаются…  

И  не  боясь  сентиментальным  слыть,  
Смахнёшь  с  лица  ты  слёзы  умиления.
Ведь  как  прекрасно  видеть,  просто  жить,
Наполнив  смыслом  каждое  мгновение!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794043
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018


Протоієрей Роман

Не осуджуй інших

Дивись  на  себе,
Не  осуджуй  інших,
Нема  за  тебе  
В  цьому  світі  гірших!  

Якщо  не  бачиш  
В  кОмусь  ти  любові,
Це  значить,  що
Любов  відсутня  в  тОбі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793996
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018


Протоієрей Роман

Не умоляйте вас любить!

Не  умоляйте  вас  любить,  
Когда  погасло  чьё-то  пламя,  
Не  умоляйте  вас  любить,
Когда  в  бою  упало  знамя!
 
И  не  пытайтесь  угадать,
Зачем,  за  что  вас  разлюбили,  
Если  хотите  честно  знать,  
Вы  просто  сами  не  любили!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793997
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Владимир Зозуля

Сослагая

Знаю,  не  будет  иначе,
Сроки  не  вечны  любви:
Я  не  стесняясь,  заплачу,
Руки  целуя  твои…
Сердце  болезненно  дрогнет…
Нерва  натянется  нить…

Милая,  если  бы  мог  я
Жизнь  и  любовь  возвратить…

Ка’бы  не  кудри  белёсы,
Да  не  печальны  слова,
Выросла  б  в  поле  берёза,
Встала  б  под  нею  судьба…

Я  бы  пошёл  к  той  берёзе,
Если  бы  только  я  мог,
Сквозь  расставанья  и  осень,
Через  скрещенья  дорог,
Если  бы  чувства  да  святы,
Если  б  огонь  –  не  зола,
Милая,  если  б  меня  ты
Там,  под  берёзой,  ждала…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Лайель Атани

Троллейбус домой

Он  вышел  вечером  один  
И  на  скамью  бессильно  сел.  
А  город  в  сумерках  шумел,  
Тлел  на  ладони  никотин,  
Мерцал  неон,  гремела  сталь,  
И  смех  разнузданно-хмельной,  
А  он  так  до  смерти  устал  
И  так  хотел  попасть  домой.  

Но  было  некуда  идти,  
Опять  никто  его  не  ждал;  
Десятый  час  (без  двадцати);  
И  вдруг  бедняга  увидал:  
Как  зверь,  отвыкший  от  людей,  
Подкрался,  темный  и  пустой,  
Троллейбус  с  синей  на  листе  
Короткой  надписью:  "Домой".  

От  подступающей  ночи  
Плащ  запахнул,  невзрачно-сер,  
От  ветра  вздрогнул  и  вскочил  
В  приотворившуюся  дверь.  
«Я  в  тупике,  и  так  же  путь  
В  глухой  тупик  уперся  мой.  
Пусть  отвезут  куда-нибудь  -  
И  вправду,  может  быть,  домой».  

А  где  он,  дом?  В  каком  краю,  
В  который  час,  в  который  век  
Найдет  единственный  приют  
Забытый  всеми  человек?  
Спокойный  дом,  тенистый  сад,  
И  станет  незачем  блуждать…  
Полуприкрыв  потухший  взгляд,  
Он  просто  ехал  в  никуда.  

Он  плыл,  покачиваясь  в  ритм,  
И  отдыхал  душой  больной;  
Давно  погасли  фонари,  
Остался  город  за  спиной;  
Пустой  троллейбус  плавно  шел,  
Шурша  асфальтом  серых  трасс,  
Туда,  где  будет  хорошо,  
Намного  лучше,  чем  сейчас,  
В  страну  без  мелочных  сует  
С  обратной  стороны  земли…  

***  

Его,  лежащим  на  скамье,  
Наутро  дворники  нашли.  
Сперва  сочли,  что  парень  пьян,  
Через  минуту  взяли  в  толк,  
И  хмурый  младший  лейтенант  
О  нем  составил  протокол,  

И  с  надписью  «Домой»  он  лист  
В  сухой  ладони  нервно  мял;  
А  после  тело  унесли,  
Пока  народ  не  увидал,  
Как  хладный  труп  сияет  весь  
Улыбкой  детской,  как  живой,  -  
Быть  может,  так  оно  и  есть,  
Что  он  в  ту  ночь  попал  домой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793858
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Лайель Атани

Богиня

Блистательный  рыцарь  свой  замок  покинул
И  в  странствия  тронулся  в  недра  пустынь
Затем,  чтоб  в  любви  объясниться  богине,  -
Ведь  рыцарь  влюбляется  только  в  богинь.
Он  клялся  водою,  и  хлебом,  и  солью,
Что  ей  посвятит  миллионы  побед...
Крестьянская  девушка  с  русой  косою
Украдкой  смотрела  ушедшему  вслед.

Блуждал  он  три  дня,  три  недели,  три  года;
Доспехи  разбил  он  о  надолбы  скал;
Когда  же  был  тысячный  день  на  исходе,
В  песках  он  разрушенный  храм  отыскал.
Заветные  знаки  пресветлое  имя
Твердили  ему  с  исцарапанных  стен,
И  рыцарю  вышла  навстречу  богиня,
И  рыцарь  застыл,  онемевший,  смятен.  

И  с  дрожью  в  коленях  внезапно  припомнил
Крестьянку  из  дома  у  самой  реки...
Богиня  же  стан  изогнула  нескромно,
Когтистой  рукою  коснулась  руки,
Потом  распахнула  объятия:  "Милый!
Возьми  меня  -  я  ведь  богиня,  мечта!"  
Все  мира  соблазны  скитальцу  сулила
Косая  улыбка  беззубого  рта.

Прыщами  покрытое,  жирно  блестело
Над  взором  заплывшим  богини  чело,
И  дряблые  складки  смердящего  тела
Прозрачное  платье  прикрыть  не  могло.
"Ах,  вижу,  что  ты,  мой  прекрасный  мужчина,
Не  в  силах  уж  более  страсть  побороть!"
Хихикнув  кокетливо,  приобнажила
Отвисших  грудей  полусгнившую  плоть.

И  дрогнувший  рыцарь  сказал:  "О  богиня,
Я  долго  искал  тебя,  не  обессудь;
Позволь  же  хвалу  твоей  прелести  дивной
В  далеких  краях  я  теперь  разнесу".
И  дал  стрекача,  словно  чуя  опасность,
Несчастный  в  любовники  сей  кандидат.
Неслось  ему  вслед:  "Импотент  ты  несчастный!
Такой  ты  не  встретишь  уже  никогда!"

Вернувшись  домой,  благороднейший  рыцарь
Всех  знатных  родов  притязанья  пресек,
Женился  на  скромной  крестьянской  девице...
Зато  не  богиня,  зато  человек.

МОРАЛЬ

Богиню  ища,  не  теряй  головы,
Пути  не  теряй  к  отступленью  из  вида,
Ведь  может  она  оказаться,  увы,
Богинею  триппера,  рака  и  СПИДа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793857
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Akimova

А волны, как прежде – в песок…

[i]Стихотворение  написано  по  мотивам  романа  чешского  писателя  
Йозефа  Томана  «Калигула  или  после  нас  хоть  потоп»
специально  для  международного  лит.конкурса
"Античные  мотивы-2018",  который  состоялся  в  апреле-мае  этого  года.[/i]



Сквозь    клочья  тумана  «Евтерпа»  несётся,
Молитвы  Нептуну    творя.
На  долгий  период    холодного  солнца
Нептун  запирает  моря.

Но  мчится  корабль,  нетерпеньем  гонимый,
На  родину  из  далека.
А  в  трюмах  дары  азиатские  Риму:
Пшеница,  каменья,  шелка.

Тревога  томит    Луция  Куриона  –
Зачем  он  в  январскую  стынь
Отозван  домой  со  своим  легионом
Из  жарких  сирийских  пустынь?

Неужто  отец?  –  Непреклонный  сенатор,
Чья  жизнь  вечно  на  волоске?
А  может  Тиберий,  старик-император
Волной  растворился  в  песке?

Конечно,  Тиберий  –  садист-извращенец,
Жесток  его  жребий  и  гибл.
И  в  Риме  любой    несмышлёный    младенец
Кричит,  что  Тиберия  –  в  Тибр!  

Но  в  том-то  и  есть  жизни  закономерность,
Что  выбор  –  лукавый  скупец:
Иль  тот,  кому  дал  ты  присягу  на  верность,
Иль  республиканец-отец.

---------------------------
Мерцая  в  лучах  золотого  заката,
Встречает  земля  корабли.
И  кажется  Луцию  –  это  Торквата
Рукой  его  манит  вдали.

Три  года  скучала  Торквата-невеста,
Не  ведая  сладость  греха,
Три  года  моля  неподкупную  Весту
Вернуть  поскорей  жениха.

И  вот  он  вернулся!  
Вернулся,  а  значит
Готовится  к  свадьбе  наряд.
Но  что  же  глаза  он  отчаянно  прячет?
И  что  ж  он  как  будто  не  рад?

На  Аппиевой  каменистой  дороге,
Домой  завершая  свой  путь,
Споткнулся  о  чары  другой  он…      О,  боги!
В  таверне  «Войди  и  забудь».

Вошёл  и  забыл  и  отца,    и  невесту,
Свободу,  республику,  честь.
Запутался  в  посулах  славы  и  в  лести,
И  сам  расточающий  лесть.

У  «римской  царевны»,  а  в  прошлом  гетеры,
Приманок  большой  арсенал:
Изыскан  наряд,  безупречны  манеры,
И  кожа  –  молочный  опал.

К  тому  же  Валерия  –  дочка  Макрона…
О,  гибельных  глаз    бирюза!
Забудет  военный  трибун  легиона
Торкваты  печальной  глаза…

Мучительный  выбор  меж  долгом  и  страстью!
Меж  славой  и  честью  своей.
Харибда  и  Сцилла  –  две  равных  напасти,
А  мы  –    между    жарких    огней.

------------------
Цикада  поёт  в  разукрашенной  клетке
В  перистиле    у  мудреца.
Кого  же  мне  выбрать,  учитель  Сенека?
Тиберия  или  отца?

Сенека  изрёк  :    «Слушай  только  свой  разум.»
Но  молодость  –  это    не  клеть.
Любовь  и  свободу,  богатство  –  всё  сразу
Так  хочется  в  жизни  иметь!

----------------------
Захлопнутся  дня  золотистые  створки,
И  звёздный  прольётся  ушат.
А  там,  в  Затиберье,  на  римских    задворках,
Свой  пир  гистрионы    вершат.

Смеётся  народ,  и  над  властью  хохочет,
Коль  плакать  нет  более  сил.  
И  где-то  на  Капри,  под  пологом  ночи
Тиберий  свой  дух  испустил.

Один  император  сменяет  другого…
Народ  в  ожиданьи  чудес:
Отмены  налогов.  
Тельца  золотого.
И  манны,  летящей  с  небес.

Конечно,  всё  будет.
Но  только  недолго.
Потом  эйфория  пройдёт.
За  каждый  сестерций  имперского  долга
Сторицей  заплатит  народ.

--------------
Вдоль  Аппиевой  каменистой  дороги
Стояли  шесть  тысяч  крестов.
Прикованы  намертво  руки    и  ноги
Распятых  восставших  рабов.*

Меняются  люди,  меняются  боги,
Но  тонок  всегда  волосок.

Другие  заботы,  другие  тревоги,
А  волны,    как  прежде  –  в  песок…


----------------
[b]Примечания:[/b]

     [i]Аппиева  дорога  во  времена  Римской  империи  соединяла  Рим  с  побережьем  Средиземного  моря.
     Макрон  –    древнеримский  политик,  префект  претория  в  31  —  38  гг.,  участник  придворных  интриг,  приближённый  Тиберия.
     Перистиль  –  дворик,  окружённый  с  четырёх  сторон  крытой  колоннадой.
     Гистрионы  –  в  Древнем  Риме  так  называли  профессиональных  актёров,  составлявших  труппу.
*  -    имеется  ввиду  восстание  Спартака,  произошедшее  примерно  за  100  лет  до  описываемых    событий.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793748
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Юлія Л

Літній етюд



Легенький  дзвін  ромашкових  зітхань
Лунає  в  чистій  росяній  купелі.
Прозора  невагомість  сподівань  
Переливається  в  пташині  трелі.

У  царині  заквітчаних  лугів
Промінчики  сховалися  невинно.
В  кадильницях  біленьких  пелюстків
Течуть  нектару  чистого  краплини.

Співає  поле  –  вишитий  рушник,
Іду  шляхом,  немов  після  причастя,
А  оберемки  квітів  золотих
Лоскочуть  й  заціловують  зап’ястя.  

І  вітер  ставить  сотні  пантомім.
Мовчить.  Лише  дає  мені  підказку.
На  небі  сонце  приміряє  німб.
Беззахисна  душа  скидає  маску.

Злетить  і  доторкнеться  висоти,
Хтось  одягає  крила  на  реальність,
Поглянувши  в  озера  чистоти,
Душа  свою  стрічає  первозданність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793559
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Евгений Познанский

РУСАЛОЧЬЯ НЕДЕЛЯ

Журчаньем  ручья  нам  предания  пели,
О  страшной,  волшебной  русалок  неделе.
Когда    далеко  уходя  от  воды
Везде  они  бродят,  тогда  жди  беды.
Прохладные  руки  и  светлые  косы,
Прозрачные  взгляды,    всплеск  звонкий    вопроса:
«Полынь  ты  несешь  или  может    ромашку?»*
«Полынь»  отвечай  и    исчезнет  бедняжка.
Кто  скажет  «ромашка»    пропал  навсегда,
Ищи  его  там,  где  большая  вода.
 
Пусть  век  двадцать  первый  моргает  дисплеем
Русалки  здесь  бродят  кругом  по  аллеям,
По  улицам,  там  же,  где  ходит  народ
Асфальт  раскалённый  их  ножки  не  жжёт.
И  тянется  цель  их  в  веках  точно  нить:
С  собой  заманить,  увести,  утопить.
Бывает,  что  топят,  как  раньше  тела,
Но  жизнь  и  сюда  измененья  внесла,
Я  вижу  русалок  большой  хоровод
Любовь  мою  русую  в  бездну  ведет.
Ах,  да,  ты  жива,    ты  тут  рядом  со  мной,
Но  где  твоя  нежность?  Ты  стала  другой.
Их  губы  тебе  нашептали:  «остынь».
Чего    же  ты  им  не  сказала:  «полынь!»
4  июня  2017.
*В  ряде  областей  согласно  народным  преданиям  русалка  спрашивает  "Что  у  тебя  полынь  или  петрушка?"
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018


rutzt

Мандри

Підперши  світ
утомленим  плечем,
Змочивши  лоба
потічками  солі,
Я  мандрував
країною  нікчем,
Шукав  там  крихти  
гідності  і  волі.
Стираючи  підошви
падав  з  ніг,
На  світло  сподівався
у  фіналі,
Але  нікчеми
славили  батіг,
Й  духовністю  нікчемність
називали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Ганна Верес

Спить забуте село

Спить  забуте  село
Під  покровом  імлистого  неба…
А  колись  же  було,
А  колись  гарцювало,  жило…
Скільки  ж  вод  утекло,
А  воно,  мов  колиска  для  тебе,
Хоч  багато  чого  
У  твоєму  житті  відбулось.

Сипле  холодом  ніч
На  хатинки  німі,  одинокі,
У  ставок  босоніж
Забрели  верболози  гуртом.
І  сади  теж  сумні,
Бо  давно  вже  утратили  спокій:
Їх  лякає  у  сні
Незвичайний  сича  баритон.

Сподівалась  весна
На  струні  березневій  заграти,
Щоби  радість  пізнав
Цей  загублений,  змучений  край.
Зорі  ніч  колиса  –
Риба  стала  в  ставочку  пірнати,
А  весняна  краса
Заблукала  у  втрачений  рай.

Сіра  неба  імла
Розсівалася  м’яко  у  тиші,
І  на  воду  лягла
Сіроокого  ранку  дуга.
Чути  десь,  як  весна,
Свою  сонячну  арію  пише
Й  на  село  і  ставок
Золотаве  манто  одяга.
4.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Кадет

Каштановый салют

Не  вспомнить,  сколько  лет  откуролесил,
Но  кое-как  ещё  пока  дымлю…
И  вроде  бы  не  одолела  плесень,
И  землю  эту  грешную  люблю…

И  ничего,  что  нынче  май  не  весел,
Что  на  природу  многие  плюют…
Ведь,  буйствует  по  городам  и  весям
Сиренево-каштановый  салют!

май  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580298
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 24.05.2018


Ведомая любовью

Если вместо «люблю» - «ненавижу»

«Опять  говорил  Иисус  [к  народу]  и  сказал  им:  Я  свет  миру;  кто  последует  за  Мною,  тот  не  будет  ходить  во  тьме,  но  будет  иметь  свет  жизни»
«Имеющий  ухо  (слышать)  да  слышит,  что  Дух  говорит  церквам:  побеждающий  не  потерпит  вреда  от  второй  смерти»
«Иисус  сказал  ему:  Я  есмь  путь  и  истина  и  жизнь;  никто  не  приходит  к  Отцу,  как  только  через  Меня»  -Новый  Завет

Если  вместо  «люблю»  -  «ненавижу»,
если  вместо  «я  верю»-  «я  знаю»,
будет  дух  наш  на  Бога  обижен,
что  изгнал  нас  из  вечного  рая.
Если  дух  наш  противится  Богу,
не  желая  признать  Его  волю,
значит  сами  избрали  дорогу,
что  вернуться  нам  в  рай  не  позволит.

Воля  Бога,  чтоб  сердцем  освоить
«я  люблю»  -тот  глагол  вековечный,
что  Творца  предавать  не  позволит,
и  ритм  райский  —  счастливый,  сердечный.
Дерзко  волю  Творца  нарушая,
не  любя  ни  Его,  ни  творенье,
за  Воскресшим  идти  не  желая,
в  покаяньи  не  ищем  прощенья.

Не  желая  стать  Богу  подобным,
отвергая  Его  суть  святую,
мы  и  землю,  и  жизнь  свою  гробим,
тратя  время  земное  впустую.
В  срок  земной  каждый  выбрать  свободен-
душу  Богу  иль  дьяволу  вверить,
в  гибель  путь,  или  вечный  —  Господень,
в  ад,  иль  в  рай  мы  шагаем  по  вере.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792886
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Олена Жежук

Про добро

Тихий,  ніжний  вітер  колихав  надію
Дівчинки  малої  з  серцем  золотим.
І    рожеві  мрії  розцвітали  знову
У  її  казковім  світі  доброти.

І  жила,  як  треба,  так  як  вчила  мама,
Сміялася  сонцю  й  помагала  всім.
З  усіма  привітно,  щиро  розмовляла
І  добром  ділилась  в  серденьку  своїм.

Йшли  до  неї  люди  за  добром  звідсюди
Кланялися  низько:  «Плату  ось  візьми».
«Нічого  не  треба,  мої  добрі  люди,
Дякую  за  те,  що  ви  сюди  прийшли!»

Плинув  час  швиденько,  дівчинка  –  бабуся
На  ганок  присіла,  сльозу  витира.
«Чом  сумуєш,  бабцю?  що  сиве  волосся?
Чи  добра  немає,  чи  що  вже  стара?»

"За  вік  свій  чималий  дякую  я  Богу
І  у  добрих  мріях  жила  не  одна,  -
Доброти  ж  у  мене  –  як  у  полі  льону…
Плачу,  що  нікому  не  треба  вона…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663503
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 24.05.2018


Елена Марс

Ти тільки довірся і їй, і мені

У  зелені  тоне  старенька  хатина.
Так  затишно  й  любо,  на  серці,  в  селі.
Здається,  завмерло  життя  швидкоплинне
На  цій  мальовничій  Волинській  землі.

Це  радість  -  спочити  в  такому  куточку,
Де  кожна  пташина  дарує  тепло...
І  квіти,  і  поле,  і  ліс  за  горбочком  -
Це  рай  на  землі,  українське  село.

Я  іншого  раю  й  не  буду  шукати.
Ця  мрія  -  мов  казка!  Це  крок  до  мети:
Зелений  садочок,  малесенька  хата
Й  щоб  поруч  зі  мною,  коханий,  був  ти.

А  серце  жіноче  нічого  й  не  хоче,
Крім  тихого  щастя,  на  завтрашні  дні.
Нам  доля  цей  спокій  жаданий  пророчить.
Ти  тільки  довірся  і  їй,  і  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792984
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Елена Марс

Мова моя українська пісенна

"Мова  моя  українська  пісенна  
В  світі  поезій  -  безцінна  прикраса!
Лесине  слово  і  слово  Тараса  -
Ніби  птахи  у  польоті  натхненнім..."

******************

В  рожевому  небі  симфонії  грому,
А  там,  -  за  рікою,  блищать  блискавиці!  
Ось  ось  піде  дощик.  Нап*ється  водиці
Земля  моя  рідна.  А  я  біля  дому

На  лавці  притишкла,  смиренна  й  щаслива.
Бо  це  ж  таки  радість:  в  цей  вечір  травневий
Дивитись  на  квіти,  на  небо,  дерева.
На  світ  мальовничий,  чекаючи  зливи.

Промокнути  хочу,  з  цим  світом,  до  нитки!
В  обіймах  весни  і  дощу  -  танцювати!
О,  Земле  кохана!  Хіба  ж  це  не  свято,
Хіба  ж  це  не  щастя:  з  тобою  радіти?

Здається,  закохуюсь  більше  і  більше
В  години  безцінні,  в  життя  неповторне!
Нехай  мене  злива  до  себе  пригорне,
Як  я  пригортаюсь  до  яблунь  і  вишень

В  чудовому,  рідному,  милому  краю,
Щоб  знов  відчувати  в  собі  сподівання!..
І  серцем  усім  прокричати  зізнання:
Кохаю  тебе,  Україно,  кохаю!

Кохаю  й  не  можу  про  це  промовчати!
Люблю  тебе,  Земле,  безмірно  й  дитинно!
Щаслива,  що  можу  ці  світлі  хвилини
На  мові  пісенній  своїй  змалювати!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792986
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Протоієрей Роман

Поезії - це завжди відкриття!

Поезіі  -  це  завжди  відкриття,  
Ну  як,  наприклад,  нової  планети...  
Дивуйте  фарбами  новими  читача,
Шановні  початківці  і  поети!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792953
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Олена Жежук

Я вільна!

Ця  ніч  вже  сивіла.  І  ранок  з-під  вій  усміхався,
А  я    ще  збирала  у  жмені  дарунки  весни.
В  обіймах  тримала  твій  образ,  щоб  він  не    боявся
Прийти  в  мої  сни…

В  незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок
Рожеву  заграву,  де  сонце  встає    в  таїні.
І  сонця  шматочок  промінням  упав  на  мій    ґанок  –
Невже  це  мені..?

Впиваюсь  небесним  дарунком,  розпростую  крила.
Я  вільна!  –  відлунює  вітер  поміж  верховіть.
Піймай,  коли  любиш  –  і  пташкою  ввись  полетіла
В  якесь  із  століть…                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 18.05.2018


Протоієрей Роман

Якби жінки…

Гілки  осик  над  обрієм  гойдались,
І  ніби  цілувались  безсоромно...
Якби  жінки  лиш  для  одного  чоловіка  одягались,
То  це  не  відбувалося  б  так  довго!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792008
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018


уляна задарма

квадратик

В  неї  очі  блакитні  і  в  пам'яті  -  сто  казок.
Вона  любить  (заочно)    моря  і  далекі  пляжі.
В  неї  пальці  тонкі.  А  вуста  -  пелюстКИ  відважні.
Та  закони  трагічного  жанру  такі  поважні,
що  в  гарнесенькім  черепі  сто  наскрізних  дірок.

В  нього  очі,  мов  ночі.  А  прадід  його  -  вулкан.
В  його  снах  напинають  вітрила  вітри  північні.
Йому  б  стати  колись  піонером  шляхів  космічних...
Коло  ніг  її  кинув  якір.  Пропав!    Не  пан...

Ні  туди,  ні  сюди.  Вже  ніхто  не  рахує  ран.
Зотлівають  мости  і  поволі  вростають  в  кригу
там,  де  він  і  вона.  І  порожній  примара-храм
виглядає  згори
мов  квадратик
боксерського  рингу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Протоієрей Роман

Людина Бога словом пізнає

Людина  Бога  словом  пізнає,
Святе  Письмо  лікує  серця  рани.
Коли  читати  хто  перестає,
Той  незабаром  й  думать  перестане!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791926
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Ведомая любовью

Смысл какой вложим в слово «нормально»

«Я  [смотрю  не  так],  как  смотрит  человек;  ибо  человек  смотрит  на  лице,  а  Господь  смотрит  на  сердце»  
«Заповедь  новую  даю  вам,  да  любите  друг  друга;  как  Я  возлюбил  вас,  ТАК  и  вы  да  любите  друг  друга»  -  Библия

Смысл  какой  вложим  в  слово  «нормально»
на  вопрос  «как  дела?»  отвечая,
коль  наполнено  сердце  реально
ложью,  завистью,  страхом,  печалью?
Ведь  ответом  своим  утверждаем
нормой  те  ощущения  сердца,
от  которых  болеем,  страдаем,
«норма»  та,  словно  в  рану  нам  перцем.

Что  сказать  «ненормально»  мешает,-
страх  ответом  своим  оказаться
нам  в  глазах  тех,  кто  нас  вопрошает
«как  дела?»  -кузнецами  несчастья?
Или  нормой  считая  не  норму,
бросить  кость,  как  собаке,  ответом,
соблюдая  приличия  формы,
чтоб  не  лезли  к  нам  в  душу  с  советом?

Что  нам,  люди,  мешает  признаться,
что  живем  ненормально,  безбожно,
что  мы  сами  куем  все  несчастья,
что  мы  сами  сердца  кормим  ложью?
Нормой  жизни  соделал  Создатель
ритм  «люблю  я»  в  биеньи  сердечном,
и  пред  Богом  мы  каждый  —  предатель,
если  ритм  не  храним  жизни  вечной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791786
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Ведомая любовью

Смысл какой вложим в слово «нормально»

«Я  [смотрю  не  так],  как  смотрит  человек;  ибо  человек  смотрит  на  лице,  а  Господь  смотрит  на  сердце»  
«Заповедь  новую  даю  вам,  да  любите  друг  друга;  как  Я  возлюбил  вас,  ТАК  и  вы  да  любите  друг  друга»  -  Библия

Смысл  какой  вложим  в  слово  «нормально»
на  вопрос  «как  дела?»  отвечая,
коль  наполнено  сердце  реально
ложью,  завистью,  страхом,  печалью?
Ведь  ответом  своим  утверждаем
нормой  те  ощущения  сердца,
от  которых  болеем,  страдаем,
«норма»  та,  словно  в  рану  нам  перцем.

Что  сказать  «ненормально»  мешает,-
страх  ответом  своим  оказаться
нам  в  глазах  тех,  кто  нас  вопрошает
«как  дела?»  -кузнецами  несчастья?
Или  нормой  считая  не  норму,
бросить  кость,  как  собаке,  ответом,
соблюдая  приличия  формы,
чтоб  не  лезли  к  нам  в  душу  с  советом?

Что  нам,  люди,  мешает  признаться,
что  живем  ненормально,  безбожно,
что  мы  сами  куем  все  несчастья,
что  мы  сами  сердца  кормим  ложью?
Нормой  жизни  соделал  Создатель
ритм  «люблю  я»  в  биеньи  сердечном,
и  пред  Богом  мы  каждый  —  предатель,
если  ритм  не  храним  жизни  вечной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791786
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Фотиния

Домострой

Мудрость  женская  –  в  терпенье:
Где  –  смолчать,  где  –  поступиться,  
Доведённый  до  кипенья,
Муж  ведь  может  испариться…

Если  нравом  вы  –  не  фея,
И,  как  фурия,  сердиты,
Всё  же  глупо  мылить  шею,
Если  вы  на  ней  сидите!

Спутника  не  запускайте!
Да  и,  прежде  чем  пилить,
Женщины,  не  забывайте,
Что  с  опилками  ВАМ  жить!

Чтобы  был  фундамент  прочным,
Зодчества  просты  секреты:
Строить  дом  на  нервной  почве  –
Очень  скверная  примета!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380937
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 15.05.2018


Михайло Гончар

Відносність щастя

Як  щастя  спочатку  надійно  вмостилось,
Мурликало  ніжно,мов  кіт  на  печі.
І  де  воно  зараз?  Неначе  приснилось  -
У  іншого  в  когось  сидить  на  плечі.

Та  хай  йому  трясця,не  буду  ридати.
Ніхто  не  почує  від  мене  ридань.
Я  можу  й  беззубим  хліб  чорний  жувати                                                                                                                    
І  вибратись  годен  з  брудних  калабань.

Як  щастя  спочатку  надійно  вмостилось,
Здавалось,ніякі  не  здують  вітри.
І  де  воно,де  воно?  Ніби  приснилось  -
Спурхнуло  горобчиком  на  "раз,два,три".

А,втім,все  відносно  і  щастя  відносне:
Лиш  сонечко  блисне,звільнившись  від  хмар,
І  ти  вже  щасливий  і  дихаєш  млосно,
І  знову  готовий  тримати  удар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728219
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 15.05.2018


majra

Роздуми

Схилилася  на  тин  та  й  зажурилась,  
Куди  поділись  молоді  літа?
В  своє  життя,  як  в  воду  задивилась,  
Спливла  у  море  юність  золота.

Від  втоми  вже  й  підкова  опустилась,
Принести  щастя  силоньки  нема.
І  де  та  радість  із  душі  поділась,
Закралась  думка  -  все  було  дарма?

Щодень  -  робота,  навесні  -  городи,
І  осінь  відпочити  не  дає...
Стирає  час  з  лиця  відтінки  вроди,
Але  ж  зозуля  навесні  -  кує!

І  китички  ліщини  розпустились,
Весна  прийшла  і  в  очі  загляда!..
Сльозами  перші  краплі  покотились,
Засяє  сонце  -  висохне  вода.

Та...  що  ж  стояти?  господарство  кличе,
Забудь  про  сум,  не  згадуй  про  печаль...
Приходить  мудрість,  плакати  не  личить,
Від  нас  нічого  не  залежить?..  Жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791695
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Протоієрей Роман

Святість не в відсутності гріхів…

Щоб  ти,  мій  друже,  вірно  зрозумів  
І  осягнув  мої  слова  повчальні,
Що  Святість  -  не  в  відсутності  гріхів,
А  у  постійному  їх  подоланні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791715
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Протоієрей Роман

Чому співають люди?. .

Чому  співають  люди?  Таємниця!
Дзвінкі  їх  голоси  небес  торкаються,  
І  неповторно  променіють  лиця  -
Так  душі  їх,  напевне,  сповідаються!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791718
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Олена Вишневська

Мозаїка

Залежані  будні,  мов  речі  з  прадавніх  шаф,
Придушують  подих  на  фоні  мозаїки  міста.
На  розі  мовчання  приховано  стільки  вже  змісту,
Що  гусне  повітря.  Бетонних  тенет  ландшафт

В'їдається  в  риси  обличчя,  поставу,  тінь:
Чим  далі,  тим  більше  в  мені  перехресть  і  провулків,
Частіше  стріляють  байдужістю  в  спину  /впритул/.  І  в
Кожному  пострілі,  мов  Великодній  дзвін.

А  втім,  все,  як  завше:  встаю  і  проходжу  повз
Будинки  й  слова,  що  ніяк  не  вкладаються  в  строфи.
Ми  досі  піщинки  на  тілі  пустелі  епохи,
Рознесені  в  просторі  й  в  часі  міцних  оков.

Тому   /не  зап'ястя/  і  давить.  Тому  й  нема
Тут  світла  від  бань  позолочених  душ  і  соборів.
На  вулицях  міста,  де  я  -   елемент  у  декорі,
Купається  в  сонці  холодних  сердець  пітьма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Протоієрей Роман

Коли надворі дощ стіною ллє…

Коли  надворі  дощ  стіною  ллє,  
Сидиш  і  мрієш  під  вікном  у  хаті...
Ми  бачим  світ  таким,  які  ми  є,  
А  не  таким,  яким  він  є  насправді!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791561
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Протоієрей Роман

Що може ціннішим ще буть?. .

Вже  сонце  крізь  скельце  у  церкву  пробилось  
І  впало  Святим  на  вуста!
Радій,  моє  серце,  ти  знов  причастилось
Воскреслого  нині  Христа!

Радій  і  спочинь  у  з'єднанні  щасливім,  
І  все,  все  на  світі  забудь  -
У  цьому  примарнім  житті  і  мінливім
Що  може  ціннішим  ще  буть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791562
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 14.05.2018


Протоієрей Роман

Поганий піп

Одного  лиш  попа  поганого  я  знаю,  
Його  за  бороду  частенько  я  хапаю!  
І  в  дзеркало  віщаю  йому  грізно:  
-  Молися,  дурню,  поки  ще  не  пізно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791579
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018


Юлія Л

Мама

Із  самого  дитинства  мене  у  незнані  світи,
Ти  вела,  наче  ангел,  моїми  земними  стежками,
Хто  ще  буде  рідніший,  дорожчий  для  мене,  ніж  ти,
Моя  добра  голубка,  терпляча  і  лагідна  мама.

Сивим  спогадом  днів  відпливає  в  майбутнє  туман,
І  в  тривогах,  і  в  радостях  –  щоб  не  траплялося  з  нами  -
Ми  приходимо  в  дім,  де  залишили  свій  талісман,
Й  нас  завжди  зустрічає  усмішкою  щирою  мама

Прихилюся  до  рук,  що  мені  дарували  життя,
Зазираю  у  очі,  що  недосипали  ночами,
В  моїй  грішній  душі  не  погаснуть  святі  почуття  –
Я  до  тебе  з  любов’ю  приходжу  завжди,  моя  мамо.

Бережіть  матерів  своїх  –  час  не  рахує  хвилин,
Не  скупіться  не  добрі  слова  і  обійми  відверті,
Бо  для  мами  найбільше  багатство  –  це  доня  і  син,
Ми  лишаємось  дітьми  завжди  в  материнському  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791528
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Ганна Верес

Пробач, матусю

Пробач,  матусю,  за  дочірній  гріх,
За  ті  слова,  у  котрих  ласки  мало,
За  невізит  на  батьківський  поріг,
Поки  життєві  заліки  здавала  .

Пробач  за  ранню  в  косах  сивину,
Хоч  до  лиця  вона  тобі,  рідненька,
За  ненавмисну  теж  пробач  вину,
Поки  дівчам  була  я  ще  маленьким.

Пробач  за  неспокійні  ночі  й  дні,
За  сум  в  очах  і  за  сльозу  солону.
Боялась  ти,  щоб  дух  мій  не  збіднів,
І  щастя  мала  повні  щоб  долоні.

Пробач  за  той  невислуханий  біль,
Що  лився  із  твого,  матусю,  серця,
Що  більше  я  належала  собі,
А  він  застиг  на  дні  в  очах-озерцях.

Пробач  за  всі  несказані  слова,
Котрі  чомусь  запізно  народились,
За  те,  що  залишилась  ти  сама,
Поки  я  для  дітей  своїх  трудилась…
Пробач  за  все…  Пробач  за  все…
11.05.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791457
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Амелин

Пленники дождя – как дети! (Лит. пародия)

Сначала  оригинал,  с  благодарностью  к  автору
[b]Тайны  грома[/b]
Ярослав  К.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755

[i]Прячется  небо  в  чёрный  туман
И  растворяется  в  дымке  заката,  
Солнце  залезло  тучке  в  карман,  
Даже  забыло  сказать  нам  "до  завтра".

Пыль  закружилась  жёлтым  столбом,  
Капли  дождя  её  садят  на  место.  
Важное  хочет  выдать  нам  гром,  
Вот  бы  услышать  -  ведь  так  интересно...
 
Нет,  врассыпную...  Все  -  кто  куда...  
Будто  их  гонят  горячей  шрапнелью...  
Стойте,  да  это  -  просто  вода!  
Что  ж  вы  пугливые,  в  самом-то  деле?

Только  мальчишка  искренне  рад  -
Видимо,  хочет  узнать  о  секрете.  
Что  ему  лужи,  что  ему  град?  
Вот  уж,  воистину,  "будьте,  как  дети..."[/i]



Пародия
[b]Пленники  дождя  –  как  дети![/b]

Не  оставляли  б  вы  жизнь  на  потом,
Вон  как  на  улице  всё  интересно!..  
Важное  что-то  сказать  хочет  гром,
Как  шандарахнет,  что  небо  аж  треснет!

Сверху  несутся  ушаты  воды...            
Да  не  пугайтесь  вы,  в  самом-то  деле,
Ведь  без  воды  "ни  туды,  ни  сюды",
Помните,  в  фильме  известном  так  пели?!  

Молнии  вспышка  порой...  как  сверкнёт!..    
Это  не  значит,  –  "спасайся,  кто  может!"
Гляньте,  в  какой  красоте  небосвод,    
Чтоб  я  так  жил!..  Аж  мурашки  по  коже...

Все  врассыпную...    Ну  просто  беда...
Нет,  чтоб  попрыгать  как  в  детстве  по  лужам!
Что  ж  вы  боитесь  воды,  господа?!
Мне  –  так  и  зонтика  купол  не  нужен!    

Тучка  висит  в  мокро-чёрных  тонах...  
Ну,  а  мальчишка  во  мне  –  словно  пленник,              
Он,  вторя  грому,  кричит  из  окна:
"Люди!  Да  здравствует  дождик  весенний!!!"


(Фото  отсюда  -  http://bibo.kz/interesno/635351-groza-v-kalifornii.html)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791498
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Протоієрей Роман

Всецариця

В  кадилі  ніжно  куриться  живиця...
Заклякла  десь  за  брамою  біда,
І  сяє  всім  ікона  Всецариця,
Із  неї  Божа  Мати  вигляда!

Іде  молебен,  всі  стоять  юрбою,
Акафіст  возвеличують  співці,  
Невидимо  рукою  золотою  
Пречиста  тебе  гладить  по  щоці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791413
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Юзько Лія

Всіх вітаю з Днем Перемоги!

[youtube]https://youtu.be/RoPsJrvRmkg[/youtube]  "Жди  меня","За  того  парня"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791274
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018


гостя

Мигдаль…



А  лід  тремтить.  
А  лід…  Тримайся  берега.
Найтонша  крига  -  зношена  емаль…
Весна  прийшла  у  першу  білу  середу.
Раптово.  Несподівано.
     Мигдаль

Цвіте  в  садах  
Земних  неперевершено.
Спливає  час  тендітної  жаги.
Прости  мене,  невидимий  інспекторе,
За  безквитковий  в’їзд  
   і  за  сніги.

Чи  віриш
Цій  ілюзії?  Чи  вірю  я
В  приглушену  пульсацію  судин,
Коли  єдиний  шлях  з  чужого  вирію  -
Над  чорною
     поверхнею  води?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 10.05.2018


Радченко

Ще можливо

Ще  можливо  сказати:  "Пробач"
І  сказати  вздогін:"Пробачаю".
І  біді  показати  рогач,
Не  стояти  над  урвищем  з  краю.

Нитку  наших  сумлінь  обірвать,
Очі  в  очі  —  й  прогнати  розпуку.
Тільки  мить  цю  не  смій  відпускать  —
Не  вернеш  її.  Дай  мені  руку.

Переклад:

Ещё  возможно

Ещё  можно  сказать:  "Прости"
Ещё  можно  сказать:"Прощаю".
Одним  словом  беду  отвести,
Не  стоять  над  обрывом  с  краю.

И  сомнений  нить  оборвать,
И  в  глаза  посмотреть  друг  другу.
Только  миг  этот  не  отпускать  —
Не  возвратен  он.  Дай  мне  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791004
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018


Протоієрей Роман

Друзям!

Людська  повага,  честь  -  це  пил  доріжний!
Любіте  тих,  насамперед,  хто  грішний,
За  кривдника  свого  зітхніть  сердешно,  
Бо  тако  любить  Бог  нас  всіх  безмежно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791061
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018


Протоієрей Роман

Настанова

Про  себе  говірким  не  будь,
Невдовзі  перевіриш  -
Про  тебе  говорить  почнуть,
Як  тільки  но  ти  пІдеш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791062
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018


Леонид Жмурко

День Примирения

(попадались  вот  такие  стихотворения  
и  статьи  аналогичные:

Знаешь,  внук,  как  там  я  не  пропал?  
Немец  мне  давал  остатки  каши.  

Был  охранник,  раз  в  четыре  дня  
Заступал  на  смену,  и  скрывая,    
Пару  ложек  каши  для  меня  
Нес,  и  четвертинку  каравая...

они  и  отозвались)

~
Остаётся  всё  меньше  
в  строю  ветеранов,
всё  слабее  их  голос,  
всё  тише  их  шаг.
В  СМИ  всё  чаще  звучит:  
залечили  все  раны,
да  и  время  другое,  
и  страны,  и  флаг...

Взяли  моду  
рассказывать  сказки  и  «были»,
что  добряк  был  
ефрейтор  эсэсовец  Ганс,
или  Гюнтер  
с  гармошкой  губною.  Забыли,
сорок  первый  и...  
Что  убивать  пришли  нас?!

Нет,  не  спорю,  
наверно,  конфеты  дарили
детворе,  или  даже  
эрзац-шоколад...
Только,  эти  же,  –  
танками  наших  давили
и  пытались  сломить,  
взяв  в  «кольцо»,  Ленинград,

выжигали  деревни  
(с  детьми,  между  прочим),
и  рвались  на  Москву,  
разорив  полстраны...
Кто-то  напрочь  нам  вытравить  
память  всю  хочет,
исковерковав  правду  
о  смысле  войны.  

И  уже  забывают:  
мол,  минуло  время,
в  карнавал,  превращая  Парады,  
и  в  фарс.
Казуистский  придумали  
«День  Примиренья»
с  теми,  кто  
двадцать  семь  миллионов  из  нас

истребили:  Майданек,  
Освенцим  и  Плашов,
Бабий  Яр,  Шепетовка,  
Бре'твет,  Дахау...  
Что  случилось,  скажите  мне,  
с  памятью  нашей?
Нам  пытаются  «впарить»  
своё  ноу-хау,

что  по  жизни  они  
добряки-семьянины,
в  сорок  первом  
пришедшие  нас  убивать,
выжигая  дотла,  
оставляя  руины...
Этот  день,  пока  жив,  
не  смогу  я  принять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791030
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Радченко

В смятеньи и душа, и сердце


Ах,  почему  взволнована  она?
Зачем  всё  время  думает  о  Вас?
Встревожена  и  чем-то  смятена,
Давным-давно  полночный  пробит  час.
Но  не  расстелена  её  кровать,
Прильнула  снова  к  тёмному  окну.
Себе  шептала:  "Я  умею  ждать...
Вы  можете  спросить  о  том  луну
Иль  взгляда  грусть  при  встрече  ненароком,
Румянец  на  щеках  и  бледность  лба,
Накрученный  на  палец  туго  локон
Иль  складку  платья,  что  как  тень  легка...".
Ночь  на  исходе...Ах,  в  каком  смятеньи
Душа  и  сердце.  Новый  день...Рассвет...
И  помнят  до  сих  пор  крыльца  ступени
Его  шаги  зачем-то  много  лет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790712
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Протоієрей Роман

Твої конвалії

Загасли  новорічнії  вітрини...
Твої  конвалії  у  вазі  помарніли...
Немає  більш  чужої  нам  людини,
Ніж  та,  яку  раніше  ми  любили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790920
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Новоградець

Конвалії

Нам  не  маки  в  зелених  полях  червоніли,
Коли  з  димом  тумани  пливли.
Нам  в  лісах  розпускались  конвалії  білі,
Біля  наших  землянок  цвіли.

Ми  любили  тебе  і  для  нас,  Україно,
Були  дім  передгір'я  Карпат.
У  твою  безнадійну,  найгіршу  годину
Я  був  твій,  український  солдат.

Ми  топтали  в  походах  конвалії  білі
І  вогнем  їх  палив  кулемет,
А  в  затишшя  стояв  з  них,  між  стін  закоптілих,
У  відстріляній  гільзі  букет.

Вони  поряд  росли  з  бойовими  стежками.
І  як  ніжний  супутник  війни,
Вслід  за  димом  розвіяним  знову  за  нами
Своїм  цвітом  біліли  вони.

В  лісовій  глушині,  в  Україні  повсталій,
Вони  нас  зустрічали  з  боїв.
І  в  нещасті  лягали  дзвіночки  конвалій
На  могили  батьків  і  синів.

Вже  збігає  мій  час...  І  від  наших  землянок
Тільки  ямки  зарослі  знайдуть.
А  в  травневих  лісах,  на  тих  самих  полянах,
Білі  квіти  так  само  цвітуть.

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Григорий Подольский

Давай с тобою перейдем на Вы…

Давай  с  тобою  перейдем  на  Вы...
Хоть  до  сих  пор  уму  непостижимо,
что  друг  для  друга  мы  недостижимы
и  наяву  назвать  тебя  любимой
уже  не  доведется  мне,  увы...

Быть  может,  стоит  перейти  на  Вы,
как  перешли  на  ты  в  том  давнем  мае,
когда  туман  над  сонной  речкой  таял
и,  волосы  твои  перебирая,
вдыхал  я  запах  скошенной  травы?

Давай?..  Но  почему  опять  ловлю
твои  черты    в  чужих,  случайных  лицах?
...И  дней  однообразных  вереница
проходит,  и  строка  на  лист  ложится:
-Тебя  по-прежнему...  Простите  -ВАС...  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191035
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 09.05.2018


Протоієрей Роман

Стояли, мов діди, старі будинки…

Стояли,  мов  діди,  старі  будинки,
Мов  з  капелюхів,  капало  зі  стріх...  
Не  вказуйте  нікому  на  помИлки,  
Коли  не  знаєте  як  виправити  їх!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790891
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Протоієрей Роман

Краса не потребує розуміння

Почуй  живого  серця  тріпотіння
На  росянистих  пелюстках  зорі!..
Краса  не  потребує  розуміння
І  вище  тих,  хто  створює  її!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790541
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Олена Жежук

Поговори зі мною…

Поговори  зі  мною…  щоб  не  пізно  –
Розпеченій  душі  потрібен  дощ.
Бо  завтра  ми,  як  день  і  ніч,  нарізно
Впадемо  в  забуття  без  огорож.

Відмір  мені  своїх  дощів  бузкових  –
Моє  ж  бо  й  сонце  скотиться  до  ніг
Лише  твоїх…  Нащо́  йому  окови
Мого  півнеба,  тих  світів  сумних..?

Відкрийсь  мені  –  я  не    віддам  нікому,
Не  зміряю  розділені  світи
Земною  міркою…  В  слові  тім  малому
Переболиш  й  сильнішим  станеш  ти!

Торкнись  душі  –  відчуй  мене  на  дотик.
Я  –  вічна  сповідь,  твій  бузковий  дощ...
Відчуй  мене,  ось  я  сиджу  навпроти.
Поговори…    тривож  мене,    
                                                                       тривож…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Протоієрей Роман

Не бійся кулі, що свистить…

Не  бійся  кулі,  що  свистить,  
Коли  за  Царство  ти  воюєш!
Бо  ту,  що  має  тебе  вбить,  -  
Її  ти  навіть  не  почуєш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790324
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Лія Лембергська

Чи ж ми посміємо?

Кавою  пахне...  й  ванільними  мріями,
Ще  не  порушено  звичний  уклад  речей,
У  скронях  пульсує:  чи  ж  ми  посміємо
Світло  здобути  посеред  чужих  ночей?
Спека  і  тиша...  й  нестерпно  солодко,
Приторність  в  кожному  з  порухів    вій...
Ніжність  торкнулась  нас  палко  та  коротко,
Як  без  дощу  до  землі  буревій...
Душі  спустошені  (в  себе  ж  не  сіємо)
Спрагу  вгамовують  поміж  чужих  віршів...
В  скронях  пульсує:  чи  ж  ми  посміємо
Разом  втекти  в  край  цілющих  дощів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788176
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 04.05.2018


Лія Лембергська

Лячно…

Осінній  дощ...  Туман...  І  подих  літа  
десь  під  волоссям  -  Вашими  вустами...
А  серце  калата,  що  аж  півсвіту,            
здається,  чує...  Лячно...  Як  востаннє,
торкаєтесь  холодними  руками...
Хмелієте,  шепочете  про  долю...
Отямившись,    з  північними  вітрами  
зникаєте...  вдихнувши  в  груди  волю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788170
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 04.05.2018


Олена Жежук

Час і Ми

Натішитись  весною  неможливо,
Як    назавжди  лишитися  дітьми.
Хтось  мудро  так  сказав  і  розважливо:
Не  час  минає,  а  минаєм  ми.

Що  сумувати,  що  одцвіли  вишні,  
Що  з  літа  в  осінь  переступим  по  стерні,
Що  снігом  вкриються  гаї  затишні  –  
Весна  ще  вернеться,  а  ми  вже  ні!

У  перших  зморшках,  в  сивині  на  скронях
Знайдем  причину  нарікань  на  час.
Розквітне  знов  любов  в  чиїхсь  долонях  –
Кохання  вернеться,  та  не  до  нас.

Я  не  піду  у  літо,  я  лишуся
У  травні,  й  покорятиму  світи.
Як  з  вічності  весною  повернуся,  
То  чи  у  ній  мене  впізнаєш  ти?

І  знову  не  жалкуй,  бо  й  це  минеться,  
Спіши  кохання  обгорнуть  крильми.
Цінуй  мелодію,  що  в  серці  ллється,
Бо  не    минає  час  -    минаєм  ми…

продовження...      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 04.05.2018


Любов Іванова

ПРОСИТСЯ В ОКНО МОЕ ЗИМА

П/о  ту  сторону  стекла  воет  вьюга
Р/ыком  диким  довела  до  испуга.
О/творила  бы  ей  дверь,  приютила...
С/нежной  бурей  она  бьет  с  новой  силой!
И/збы  кутаются  в  снег,  словно  в  шубы
Т/юбетейками  снегов  крыты  трубы,
С/тонет  небо  и  земля  под  напором,
Я/вно  хочет  взять  буран  всех  измором.

В/ыйти  из  дому  сейчас  -  хуже  пытки,

О/бессилев,  не  дойдешь  до  калитки.
К/лубом  ломится  метель  в  дверь  без  спроса,
Н/алепив  снежков  полно  на  откосах.
О/пущу,  прижму  плотней    створки-ставни,

М/не  огонь  в  печи  метелей  забавней.
О/твоёванный  у  тьмы  остров  счастья,
Е/сть  очаг,  где  не  бушуют  ненастья.

З/аходи,  -  сказать  метели  -  не    просто
И/  зачем  менять  на  снег  счастья  остров?
М/не  не  плохо  наблюдать  со  светлицы,
А/  позёмка  пусть  извне  веселится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711347
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 04.05.2018


Владимир Зозуля

Sicut erat in

–[i]  Как  прекрасны!  Как  велики  и…  ничтожны.
     Посмотри!  Они  стоят,  сгрудившись  тесно.
     А  стоят  то  ведь  у  края…
     Безнадёжно…
     Хочешь  –  дай  им  крылья,    
     Перед  ними  БЕЗДНА…[/i]
                                                                     …
     Человечность  –  это  [u]путь[/u]  к  обожествленью.
     Демонизм  –  это  желание  [u]стать[/u]  Богом.
                                                                     …
     Что  же  это?  Мало  божьего  в  творенье?
     Или  в  Боге  человеческого  много?
     Почему  так  много  страха,  боли,  муки,
     И  земля  намного  жизней  ниже  неба?
                                                                     …
–  [i]Посмотри!  Они  ведь  просят,  тянут  руки…
     Кто  ты?..  Чем  ответишь:  камнем  или  хлебом?..
                                                                   …[/i]
                                                                   …
     Лиц  не  вижу.  Слов  Его  не  понимаю.
   «Sicut  erat  in…»  под  сводом  храма  виснет,
     То,  как  смерти  неизбежность  роковая,
     То,  как  благостная  неизбежность  жизни.

...

sicut  erat  in  principio,  et  nunc,  et  semper.  *  
 (как  было  вначале,и  ныне,  и  всегда)  
слова  из  краткого  славословия  Бога.  прим.  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Владимир Зозуля

Sicut erat in

–[i]  Как  прекрасны!  Как  велики  и…  ничтожны.
     Посмотри!  Они  стоят,  сгрудившись  тесно.
     А  стоят  то  ведь  у  края…
     Безнадёжно…
     Хочешь  –  дай  им  крылья,    
     Перед  ними  БЕЗДНА…[/i]
                                                                     …
     Человечность  –  это  [u]путь[/u]  к  обожествленью.
     Демонизм  –  это  желание  [u]стать[/u]  Богом.
                                                                     …
     Что  же  это?  Мало  божьего  в  творенье?
     Или  в  Боге  человеческого  много?
     Почему  так  много  страха,  боли,  муки,
     И  земля  намного  жизней  ниже  неба?
                                                                     …
–  [i]Посмотри!  Они  ведь  просят,  тянут  руки…
     Кто  ты?..  Чем  ответишь:  камнем  или  хлебом?..
                                                                   …[/i]
                                                                   …
     Лиц  не  вижу.  Слов  Его  не  понимаю.
   «Sicut  erat  in…»  под  сводом  храма  виснет,
     То,  как  смерти  неизбежность  роковая,
     То,  как  благостная  неизбежность  жизни.

...

sicut  erat  in  principio,  et  nunc,  et  semper.  *  
 (как  было  вначале,и  ныне,  и  всегда)  
слова  из  краткого  славословия  Бога.  прим.  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Любов Вакуленко

ОБІЦЯНКА

Заглянув  промінь  сонця  у  палату:
-  Пробач,  що  довго  не  приходив,  тату  -
Син  на  порозі  стримує  зітхання  -
Від  рідних  я  привіз  тобі  вітання.
І  ось  -  передала  моя  дружина
Свіженькі  пиріжки...  -  Спасибі,  сину.
Та  в  мене  є  прохання:  скоро  свято,
Додому  хочу,  до  своєї  хати.
Вже  рік  я  там  не  був.  І  разом  з  вами
На  кладовище  сходимо,  до  мами...
-  Ну,  звісно  заберу!  Ще  тиждень,  тату.
-  Спасибі,  сину.  Я  буду  чекати.

А  вдома  жінка,  наче  постріл  в  скроню:
-  Не  любиш  ти  мене  і  нашу  доню.
Туберкульоз  у  діда,  адже  знаєш.
На  небезпеку  нас  ти  наражаєш!
І  плакала  всю  ніч,  міцно  тулилась,
Аж  доки  непохитність  не  зломилась.

І  вся  його  родина,  окрім  діда
Зібралася  у  свято  за  обідом.
Свіча  церковна  в  пасочці  горіла...
Й  чомусь  душа  у  сина  заболіла.
Як  там  мій  батько  сам-один  в  палаті?
А  сміх  дитячий  розливавсь  по  хаті...
На  другий  день  до  батька  він  поїхав,
Віз  яйця  й  паску  дідові  на  втіху.
Провиною  слова  в  думках  роїлись,
Та  його  очі  з  батьком  не  зустрілись.

Старенька  санітарка  іздаля
Так  байдуже  й  безжально  промовля:
Цей  хворий  вчора  в  вічність  відійшов.
Чекав  когось...  Той  так  і  не  прийшов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790180
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Ведомая любовью

Коль не волнует нас судьба своей души

«Посему  так  говорит  Господь  Бог:  вот,  Я  полагаю  в  основание  на  Сионе  камень,  камень  испытанный,  краеугольный,  драгоценный,  крепко  утвержденный:  верующий  в  него  не  постыдится»
«Во  свидетели  пред  вами  призываю  сегодня  небо  и  землю:  жизнь  и  смерть  предложил  я  тебе,  благословение  и  проклятие.  Избери  жизнь,  дабы  жил  ты  и  потомство  твое»  -  Библия

Коль  не  волнует  нас  судьба  своей  души,
Спасителя-  Христа  краеугольным  камнем,
коль  мы  не  изберем,  на  Нем  чтоб  строить  жизнь,
то  жизни  вечной  путь  не  будет  найден  нами.
Судилось  нам  Творцом  жизнь  вечная  в  раю,
но  Ева  и  Адам  отвергли  волю  Божью,
и  предали  закон:  «суть  жизни  —  я  люблю»,
присутствие  в  раю  соделав  невозможным.

Но  Милосердный  Бог  нас,  грешных,  возлюбив,
на  Сына  возложил  все  наши  преступленья,
из  рабства  сатаны  чтоб  Он  нас  искупил,
чрез  покаянье  чтоб  нам  даровать  прощенье.
Коль  не  волнует  нас  спасения  Цена,
коль  в  рабстве  сатаны  желаем  находиться,
свобода  от  грехов  не  будет  нам  дана,
от  тех,  что  учат  нас  перед  Творцом  гордиться.

Ну,  кто  мы  пред  Творцом,  Кто  дал  нам  жизни  Дух,
ну,  кто  мы  перед  Тем,  Кто  вечно  Всемогущий,
Кто  дал  свободу  нам  избрать  один  из  двух:
иль  путь,    ведущий  в  смерть,  или  же  в  жизнь  ведущий?
В  смерть  сами  путь  найдем,  а  в  жизнь  чтобы  найти,
нам  нужен  Поводырь,  Кто  знает  путь  в  бессмертье,
Воскресший  Божий  Сын  силен  нам  провести,
чтоб  вечно  с  Ним  в  раю  нам  жить,  как  Божьим  детям!


Краеуго́льный  камень —  первый  камень,  который  кладут  в  основание  строения,  принимает  на  себя  основную  тяжесть  и  определяет  расположение  здания;  в  настоящее  время  понятие,  обозначающее  основу,  начало,  суть  чего-либо;  широкое  распространение  получило  благодаря  Библии,  где  в  основном  использовалось  как  метафора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789983
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Любов Іванова

ГЛУПОЕ СЕРДЦЕ

[b][i][color="#d460bf"]Глупое  сердце,    слепое,    глухое,
Видишь  -  тебя  записали  в  изгои.
Вместо  взаимности  -  хлещут  кнутом
И  выставляют  с  издевкой    шутом.

Глупое  сердце!    Слепое!  Глухое!
Не  замечаешь    коварство  людское,
Ты  захлебнешься  в    словесной  грязи.
Что  же  не  ищешь  достойной  стези?

Глупое  сердце.....  Да  что  же  с  тобою?
Чувства  хранишь,  укрывая  собою.
От  равнодушия    -  рвешься  в  куски!
Розы  сажаешь,  где  злости  ростки.

Глупое  сердце...  Изранено  в  клочья,
Не  замечаешь,  что  видно  воочью.
Храмы  возводишь  из  личной  мечты,
Жаль,  что  рассудка  не  слушаешь  ты.

Милое,  доброе,  нежное  сердце,
Силу  Всевышний  вложил  в  твое    тельце...
От  бессердечных  ,  бездушных  -  беги!
С  жизнью  простись  -  а  любовь  сбереги.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Владимир Зозуля

Sicut erat in

–[i]  Как  прекрасны!  Как  велики  и…  ничтожны.
     Посмотри!  Они  стоят,  сгрудившись  тесно.
     А  стоят  то  ведь  у  края…
     Безнадёжно…
     Хочешь  –  дай  им  крылья,    
     Перед  ними  БЕЗДНА…[/i]
                                                                     …
     Человечность  –  это  [u]путь[/u]  к  обожествленью.
     Демонизм  –  это  желание  [u]стать[/u]  Богом.
                                                                     …
     Что  же  это?  Мало  божьего  в  творенье?
     Или  в  Боге  человеческого  много?
     Почему  так  много  страха,  боли,  муки,
     И  земля  намного  жизней  ниже  неба?
                                                                     …
–  [i]Посмотри!  Они  ведь  просят,  тянут  руки…
     Кто  ты?..  Чем  ответишь:  камнем  или  хлебом?..
                                                                   …[/i]
                                                                   …
     Лиц  не  вижу.  Слов  Его  не  понимаю.
   «Sicut  erat  in…»  под  сводом  храма  виснет,
     То,  как  смерти  неизбежность  роковая,
     То,  как  благостная  неизбежность  жизни.

...

sicut  erat  in  principio,  et  nunc,  et  semper.  *  
 (как  было  вначале,и  ныне,  и  всегда)  
слова  из  краткого  славословия  Бога.  прим.  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018


ТАИСИЯ

Просветление

Череда  событий  негативных
На  людей  не  очень-то  влияют.
Поглощён  он  личною  рутиной…
В  ней  его  заботы  утопают.

Вот  когда  его  коснулось  горе,
Возникает  множество  вопросов!
Ищет  он  ответы,  с  Богом  споря.
И  тогда  становится  он  взрослым.

Бог  причастен  к  нашему  творению.
С  ним    лишь  просветлеют  наши  чувства.
Жизни  хаотичное  течение  –
Обретёт    естественное    русло.

26.  04.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789154
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Георгий Данко

5. МЕДИЦИНА

   ЭЮ      ЭНЦИКЛОПЕДИЯ  ЮМОРА

Когда-то,  в  начале  2000-х  г.г.  захотелось  мне  создать  "Энциклопедию  юмора".

Это  -  выжимки  из  прочитанных  книг,  интернетовских  сайтов  (Перлы),  личные  наблюдения  и  разработки,  -  разбитые  по  темам  и  алфавиту.

Выложенное  собрание  -  образец  такого  "творчества"

Прошу  не  путать  с  чужими  высказываниями  мои  личные  -  обозначены  значком  (*).
                                     

                                                                               [color="#ff0000"][b]          5.    МЕДИЦИНА[/b]
[/color]

Белые  тапки  -  эмблема  печали…
Берегите  сердце  -  его  могут  пересадить  другим.
Больной  был  обследован.  Был  прооперирован.  Был  хорошим  товарищем...
Больной  вел  себя  плохо,  за  что  и  был  прооперирован  во  второй  раз.
Больной  от  вскрытия  отказался...
Больной,  просыпайтесь!  Пора  принимать  снотворное.
Боюсь  огорчить,  но  результаты  Вашего  вскрытия...
В  графе  “Причина  смерти”  врач  указал  свою  фамилию.  
Везёт  же  вам  -  Вы  хоть  своею  смертью...                                                                                              
Весьма  отрезвляет  мысль,  что  Моцарт  в  моём  возрасте  уже  год  как  умер.
Вижу  выражение  твоего  лица.  Чую  приближение  своего  конца...  
В  каждом  лекарстве  столько  пользы,  сколько  спирта.    
Возраст  -  это  всё,  что  можно  сказать  о  себе  с  полной  уверенностью.
18  ЛЕТ  БЫВАЕТ  ЛИШЬ  РАЗ  В  ЖИЗНИ!  А  81  и  того  реже…
Вот  вам  моя  рука  –  вы  её  выкрутили!
Врач  сантехнику  -  не  товарищ!
"Все  там  будем"  -  надпись  на  машине  скорой  помощи.
ВСЁ  -  это  когда  под  портретом  появляется  вторая  дата.
Вскрытие  покажет,  кто  был  прав.
Вскрытие  показало:  в  ногах  правды  нет.
В  споре  рождается  Истина.  В  споре  с  идиотом  -  язва  желудка.
Вставные  зубы  -  лучшая  защита  от  кариеса!
В  столовой:  “Не  бросайте  остатки  пищи  на  пол!  Две  кошки  уже  отравились!”
В  телескоп  на    Солнце  можно  посмотреть  всего  два  раза  в  жизни.  Правым  и
             левым  глазом.
Гонорар  –  это  болезнь.  Иногда  от  неё  умирают  с  голоду.
Давайте  отложим  белые  тапочки  на  чёрный  день!
Даже  воду  пить  неприятно,  если  её  прописал  врач.
Дайте  мне  снотворное  и  расскажите  о  ваших  неприятностях.  
Делаю  пластические  операции  без  наркоза.
Диван,  телевизор  -  и  нет  человека.
Диета  язвенника:  если  это  вкусно,  значит  надо  выплюнуть.
Долго  жить  не  выгодно.
Дома  и  стоны  помогают.
Дороже  здоровья  только  лечение.
Друг  твёрдо  решил  стать  гинекологом.  Он  говорит,  что  открыто  смотреть  честнее,  чем  подглядывать.
Дырка  от  бублика  –  лучшая  мучная  диета.
Если  бросил  курить  –  садись  на  бочку  с  бензином  –  для  подстраховки.  
Если  будешь  долго  жить,  то  скоро  состаришься.
Если  камертоном  бить  по  голове  –  гудеть  будет  голова.
Если  лечиться  по  справочнику,  то  рискуешь  умереть  от  опечатки.        
Если  слепые  носят  темные  очки,  то  почему  глухие  не  носят  наушники?    
Если  у  Вас  всё  время  отличное  настроение,  великолепные  друзья,  сногсшибательная  подруга,  огромная  зарплата,  не  бывает  похмелья  и  Вы  никогда  не  были  у  дантиста...          у  вас  один  выход:  скажите  «нет»  наркотикам.  
Если  у  человека  ничего    не  болит,  значит,    он    еще  не    родился,  или  уже  умер.
Если  хочешь  выглядеть  молодой  и  стройной,  держись  поближе  к  старым  и  толстым.
Есть  мнение,  что  феминизм  –  болезнь  эндокринной  системы.  
Желаю  вам  здоровья  в  личной  жизни.
Жизнь  -  болезнь  со  смертельным  исходом,  передающаяся  половым  путём.  
Здоровье  уже  можно  купить,  но  ещё  не  на  что.
Здоровый  человек  -  это  плохо  обследованный  больной.
Из  плохих  хирургов  получаются  хорошие  патологоанатомы.
Интеллигенты  умирают  сидя.  
Иногда  сердце  начинает  блуждать  в  поисках  кратчайшего  пути  в  пятки.
Как  здоровье?  Не  дождетесь!
Капля  никотина  убивает  лошадь.  А  капля  “Фейри”  –  жирную  лошадь.
Конечно,  люди  умирали  и  раньше,  но  не  от  такой  жизни…
Кто  тут  последний  к  патологоанатому?  
Кто  не  курит  и  не  пьёт,  тот  здоровым  и  помрёт!.  
Курение  вредит  нашему  поголовью.
Курить  вредно,  пить  противно,  а  умирать  здоровым  жалко.
Лень  в  молодости  –  здоровье  к  старости!
Лишь  тот,  кто  витамины  пьёт,  до  самой  смерти  доживнёт!    /“Живчик”
Лучше  быть  богатым  и  здоровым,  чем  бедным  и  больным.
Лучше  всех  следят  за  своими  фигурами  шахматистки.
Место  клизмы  изменить  нельзя!
Микстура  от  кашля  доктора  Тайсона.
Минздрав  предупреждает:  здесь  могла  быть  ваша  реклама.
Минздрав  предупреждает:  любить  и  кататься  одновременно  –  опасно  для  здоровья!
Минздрав  предупреждает:  так  жить  нельзя.
Молодой  организм  справился  не  только  с  болезнью,  но  и  со  всеми  лекарствами.
MOMENTO  MORI!  –  Не  забудьте  умереть!
Надоели  критические  дни?  Смени  пол!!!
Надпись  на  воротах  кладбища:  "Минздрав  предупреждал!"
Неврастеник  -  человек,  который  спокоен,  только  когда  нервничает.
Не  курите  в  постели.  Пепел  на  полу  может  оказаться  вашим.
Не  курить  -  бюджету  вредить.
Несколько  десятков  Новых  годов  делают  человека  старым.
Нигде  не  ведут  себя  так  вежливо,  как  в  очереди  к  стоматологу.
Никто  не  желает  старости,  но  все  хотят  долго  жить.
Ничто  так  не  радует  глаз,  как  крепкий  и  здоровый  сон.
Ничто  так  не  старит,  как  третья  фотография  в  паспорте.
Ничто  так  не  укорачивает  жизнь,  как  курение  на  складе  боеприпасов.
-Ну,  и  где  теперь  Чёрное  море?!  Сколько  раз  говорил  –  идёшь  купаться  –
                     Снимай  сыну  “Памперс”,  а  себе  –  “Тампакс”!!!                                                                            
Ну  что?..  Лечить  будем  -  или  пусть  живет?  
Он  жил  долго,  счастливо  и  умер  в  один  день.
Операция  прошла  успешно.  Жаль,  больной  об  этом  не  узнает.
“ORBIT  –  белоснежный”  -  побелеют  даже  золотые  коронки!
От  воздержания  никто  пока  не  умер.  Но  и  не  родился…
От  смеха  ещё  никто  не  умирал,  кроме  тех,  кто  шутил.
Охрана  окружающей  среды  –  дело  окружающих…
Поздно,  доктор,  больной  реанимирован.
Помни!  Участвуя  в  простудах,  ты  помогаешь  “Биттнеру”!
При  ходьбе  в  гололёд  удобней  всего  идти  за  пенсионерами.  
Производители  сигарет  в  последний  раз  предупреждают  Минздрав...
Психиатрия  –  это  когда  платишь  за  то,  чтобы  жаловаться  на  себя.
Ручки  общественных  туалетов  -  меньшие  вирусоносители,  чем  тележки    cупермаркетов  (по  данным  американских  медиков).
Рыбалка  –  самый  трудоёмкий  способ  расслабиться.
Рядом  с  хорошей  операционной  всегда  должен  быть  морг.
С  возрастом  понимаешь,  что  годы  не  только  берут  своё,  но  и  пытаются  отобрать  наше.
Семейный  патологоанатом...
Сила  есть.  Воля  есть.  А  силы  воли  нет!
Склероз  вылечить  нельзя,  о  нём  можно  забыть.  
Склероз  –  не  женщина,  к  другому  не  уйдёт!
Склероз  –  это  направленное  движение  забывчивых  частиц.
Сколько  себя  помню,  всегда  всё  забываю.
Скорей  бы  старость,  да  в  детство  впасть.
Словесный  понос  соответствует  умственному  запору.
Состояние  у  меня  дай  Бог  каждому,  а  вот  со  здоровьем  проблемы.
Смерть  даётся  человеку  один  раз,  а  хотелось  бы  -  поменьше.
Сочувствующие,  расступитесь,  позвольте  помочь  человеку!
С  помощью  наркотиков  вы  можете  пережить  всё,  но  ничего  не  поймёте.
Спорт  больным  вреден,  а  здоровым  не  нужен.
Спорт  вреден:  занятия  спортом  продлевают  жизнь  на  10  лет,  потратите  вы  на  них  15…
Старость  -  наказание  за  то,  что  вы  жили.
Старость  -  это  когда  широкий  ум  и  тонкая  талия  меняются  местами.
Стоматологам  коней  не  дарят.
Таблетки  от  головной  боли,  шампунь  от  перхоти,  галстук  от  Версаче…
Такой  я  человек  -  зла  не  помню.  Приходится  записывать.
Так  тщательно  берёг  здоровье,  что  умер,  ни  разу  им  не  воспользовавшись
Телевизор  -  фактор  стресса.  У  51%  мужчин  после  долгого  просмотра  телепередач  болит  голова.
Тот,  кто  не  чувствует  боли,  редко  верит  в  то,  что  она  существует.  (Сэмюэл  Джексон).
То,  что  он  умер,  еще  не  доказывает,  что  он  жил.
Три  основных  правила  сохранения  ваших  зубов  в  хорошем  виде:
             1)Чистите  их  два  раза  в  день.
             2)Посещайте  своего  дантиста  не  реже  2-х  раз  в  год.
             3)Не  суйте  свой  нос  не  в  свои  дела.
Трудное  дело  –  чихать  с  чувством  собственного  достоинства.
Ты  сегодня  выглядишь,  как  я  себя  чувствую.
Убить  в  себе  былбыяпомоложе!
У  везучего  человека  и  в  почках  –  бриллианты.
Успокойтесь,  больной.  Врач  сказал  в  морг  -  значит,  в  морг!
Хорошо  зафиксированный  больной  в  анестезии  не  нуждается.
Цианистый  Calve.
Что  с  человеком  не  делай,  а  он  упорно  ползет  на  кладбище.
Что  ты  свои  органы  слуха  развесил?
-  Эти  белые  тапки  вам  к  лицу…
Я  -  биохимическая  реакция,  средней  продолжительностью  68  лет.
Я  не  разделяю  ваших  галлюцинаций.


Продолжение  см.  Оглавление  ЭЮ  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789025
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Протоієрей Роман

Життя минає

Життя  минає,  йдеш  по  світу  босим,  
А  зірка  на  шляху  все  не  встає!  
Чекає  Бог,  що  ми  в  Нього  попросим,
А  тільки  потім  поміч  надає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788902
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Протоієрей Роман

Якщо тебе хтось злісно проклинає…

ЯКЩО  ТЕБЕ  ХТОСЬ  ЗЛІСНО  ПРОКЛИНАЄ

Якщо  тебе  хтось  злісно  проклинає,
Згадай  про  свого  Господа  одразу.
Прокльон  тоді  лиш  цілі  досягає,
Якщо  до  серця  ти  прийняв  образу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788827
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Радченко

Літа кохання не рахує (акро)

[b]Л[/b]іта  кохання  не  рахує
[b]І[/b]  за  минулим  не  шкодує,  ні.
[b]Т[/b]а  й  замків  із  піску  вже  не  будує,
[b]А[/b]  розквіта,  мов  квітка,  знову  по  весні.

[b]К[/b]охання  мудре  та  вже  сиве
[b]О[/b]бманливим  ніколи  не  було.
[b]Х[/b]вилин  не  шкодувало  нам  щасливих,
[b]А[/b]  поруч  з  нами  без  сумління  вперто  йшло.
[b]Н[/b]ас  вчило  мудрості  й  терпінню,
[b]Н[/b]е  завжди  дослухалися  порад.
[b]Я[/b]к  часто  почуття  хворіли  лінню,

[b]Н[/b]аводили  невміло  у  стосунках  лад.
[b]Е[/b]моції  бували  різні  —

[b]Р[/b]озраду  нам  кохання  знов  дає.
[b]А[/b]  головне,  що  наші  душі  рідні,
[b]Х[/b]ай  в  них  завжди-завжди  закоханність  живе.
[b]У[/b]квітчане  кохання  первоцвітом,
[b]Є[/b]  найдорожчим  подарунком  в  світі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788753
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Радченко

Усміхайся, весно, ясно, веселіше (акро)

[b]У[/b]сміхайся,  весно,  ясно,  веселіше,
[b]С[/b]онце  хай  частіше  хмари  проганя.
[b]М[/b]и  тебе  чекали.  Будь  же  сміливіша
[b]І[/b]  попутний  вітер  буде  хай  щодня.
[b]Х[/b]ороводи  водять  верби  біля  річки,
[b]А[/b]брикоси  рясно  у  садках  цвітуть.
[b]Й[/b]  задзюрчали  дзвінко  у  ярку  потічки,
[b]С[/b]коро  соловейки  трелі  розіллють.
[b]Я[/b]к  же  серцю  гарно  в  веснянковій  казці,

[b]В[/b]же  нудьга  зимова  із  душі  втекла.
[b]Е[/b]хо  днів  морозних  залишилось  в  згадці,
[b]С[/b]нігу,  що  так  сипав,  й  сліду  вже  нема.
[b]Н[/b]апувай  же,  весно,  щедро,  щиро  землю,
[b]О[/b]бдаруй  красою  все,  що  є  навкіл.

[b]Я[/b]блуні  і  вишні  тільки  б  не  померзли,
[b]С[/b]купані  в  туманах,  ти  їх  відігрій.
[b]Н[/b]іч  усе  коротша,  все  раніш  світає  —
[b]О[/b]брамля  світанок  неба  темний  край.

[b]В[/b]ітер  у  кишені  зірочки  збирає
[b]Е[/b]легантно-ніжно  —  це  для  нього  гра.
[b]С[/b]иньоока,  весно,  схожа  так  на  жінку:
[b]Е[/b]моційна,  ніжна,  вміюча  прощать,
[b]Л[/b]агідна  й  кохання  золоту  жаринку
[b]І[/b]скорками  вміє  щедро  дарувать.
[b]Ш[/b]овковисті  трави  й  килими  барвінку
[b]Е[/b]ксклюзивно  вміє,весна,  вишивать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788888
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Евгений Белов

Остановите нас

Нет  ничего  страшней  бездушных  слов:  "не  надо",
Когда  теряет  смысл  все  движимое  вверх,
И  дно,  как  блажь,  воспринимается  отрадой  -
Нет  суеты  на  дне  и  нет  усилий  сверх.

Мы,  уходя,  уходим  молча  вне  сознанья,
Вне  добродетели,  спасая  чью-то  жизнь,
Поступки  наши  остаются  без  названий,
Мы  слабых  тянем  за  собой  цинично  вниз.

Где  постулаты,  закаленные  веками,
Нетленной  тверди  всепрощающих  небес?
Зачем  же  души  рвать  нечистыми  руками,
Своей  души  теряя  с  каждым  мигом  вес?

Остановите  нас,  поверивших  в  свободу
И  потерявших  веру  в  искренность  речей
Тех,  кто  в  огонь  страстей  отравленную  воду
Лил  эти  годы,  притупляя  грань  мечей.

Мы  наполняемся  такой  могучей  силой,  -
Не  дайте  выйти  ей  из  фасций  наших  мышц.
Все,  что  до  этого  хоть  как-то  все  же  было,
Не  будет  вовсе  -  только  мертвенная  тишь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788920
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Евгений Белов

Понять бы что…

Нет,  мне  не  жаль  ушедших  лет  вдогонку:
К  чему  считать,  что  сделал  или  нет.
Прижму  я  к  сердцу  трепетно  иконку,
Избавь  меня,  мой  Бог,  от  всяких  бед.

Не  сломлен  дух  -  дорогу  к  свету  знаю,
Сквозь  мрак  войду  в  свечей  горящих  зал.
Мне  места  нет,  возможно,  в  землях  рая,
Но  все,  что  мог,  я  миру  не  сказал.

Любовь  сильна,  прочна  своей  корыстью,
Все  за  любовь  отдать  почти  готов.
Раскрашен  мир  безжалостною  кистью,  -
Сменить  ее  способен  только  Бог.

Покоя  нет  от  бесполезных  мыслей,  -
О  том,  что  будет,  думать  ни  к  чему.
Желанье  есть  иметь  сейчас  и  быстро  -
Понять  бы  что...  Да  тянет  груз  ко  дну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788656
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Твоя Сніжинка

Майже відцвіло

Не  думала,  що  це  можливо  -  дивитись  новими  очима,
торкатись  нібито  уперше.  Не  думала,  що  зможем  знов.
Бо  стільки  злив  було  холодних,  та  злих  морозів  за  плечима.
Бо  майже  відцвіла  надія,  і  майже  захолола  кров.

Не  думала,  що  це  можливо  -  тонути  у  безмежній  сині
його  очей.  В  міцних  обіймах  знайти  жаданий  спокій  знов.
Бо  ще  минулого  примари  кидали  на  майбутнє  тіні.
Бо  майже  відцвіло  бажання,  і  майже  відцвіла  любов.

Не  думала,  що  це  можливо...  Та  врешті-решт  не  заховати
очей  щасливих  та  усмішку,  що  наче  сонце  навесні.
Не  думала,що  це  можливо  -  забути  й  знову  покохати,
відчути,  як  душа  літає  й  співає  залюбки  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788543
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Владимир Зозуля

У преддверия тишины

Как  вместить?..  И  какими  словами  объять
Необъятное,  сложное  чувство  любви?..
[i]Как  сказать  о  святом?..  Мама,  как  мне  обнять
Этот  камень,  как  будто  колени  твои?.[/i].

Там,  на  дальнем  погосте,  где  жизненный  круг
Замыкает  разросшийся  терена  куст,
Не  хватило  неловко  протянутых  рук,
Не  хватило  стыдливо  проявленных  чувств…

…Не  хватило  тогда,  не  хватает  теперь.
Не  хватало  их  там…  не  хватает  и  здесь…
Будто  я,  непутёвый,  поверь  иль  не  верь,
Все  слова  эти  где-то  истратил,  Бог  весть…  

Чем  писать?..  Что  сказать?..  Я  не  помню  когда,
Чтоб  вот  так  не  хватало  мне  слов,  как  сейчас.
Чтоб,  как  правда  и  ложь,  как  песок  и  вода,
Не  смыкались  бы  строки  не  сказанных  фраз...

Как  писать  о  святом?
И  в  прямом  и  простом,
Бесполезною  сложностью  не  искривить?
[i]О  земном  одиночестве  в  сердце  своём,
Как  сказать  безучастному  чувству  любви?..

Ты  прости  меня,  мама,  за  то,  что  молчал…
Бестолковое  сердце  моё  не  вини  –  
За  короткую  встречу…  немую  печаль,
У  преддверия  вечности  и  тишины.[/i]
....


Ст-е  было  написано  после  Провод.  (прим.  автора.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Леонид Жмурко

Это трудно, поверь…

Расскажи  мне  меня...  Кто  я,  милый  мой,  а?
Что  во  мне  отыскал,  что  в  других  не  находишь?
Чуть  за  тридцать.  Не  так  уж  я  и  молода,
и  не  самая-самая...  Ты  не  находишь?
Я  не  верю  ни  в  сказки,  ни  в  блажь  и  не  в  ложь
(обжигалась  ни  раз)...  Закалённее  стала,
став  скупей  на  любовь.  Так  скажи  –  отчего  ж
смыслом  жизни  твоей  быть  я  не  перестала?

Рассказать  мне  тебя...  Это  трудно,  поверь.
Слов  хватает.  Но  воздуха  мне  не  хватает  –
в  горле  ком  (нет,  не  трусость,  ни  боль  от  потерь),
но  от  счастья,  что  есть  на  Земле  ты.  Бывает
и  такое,  что  плачем  от  счастья  порой,
не  стыжусь  этих  слёз...  Ты  меня  понимаешь?..
Твою  душу  не  знаю.  Но  рядом  с  тобой
жить  бесстыже  легко  и  летать...  Ты  же  знаешь.

ютуб  -  https://www.youtube.com/watch?v=Plhi6c6uOKM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788148
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 21.04.2018


Олена Жежук

Прелюдія любові

О  ця  весна  -  прелюдія  любові...
Коли  усмак  світанки  й  вечори,  
Коли  звичайні  котики  вербові
Лоскочуть  у  душі  новий  порив.

Імпресія  весни  –  душевні  чвари…
Коли  смієшся  й    плачеш  від  краси,
Коли  вишневу  гілочку  за  хмари
Встромляєш  небу  на  усі  часи!

А  по  судинах  лише  млість  і  ніжність,
Й  блаженство  щонайвищих  почуттів…
І  ти    вдихаєш    всю  цю  дивовижність
З  магічності  
                         вишневих  
                                               пелюстків…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Протоієрей Роман

Краса і чарівність

Краса,  що  зазирала  в  небеса,
Гляділа  на  чарівність  горделиво,
Але  чарівність  більш  велИчна,  ніж  краса,
Бо  їй  протистояти  неможливо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787982
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Протоієрей Роман

Краса і чарівність

Краса,  що  зазирала  в  небеса,
Гляділа  на  чарівність  горделиво,
Але  чарівність  більш  велИчна,  ніж  краса,
Бо  їй  протистояти  неможливо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787982
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Протоієрей Роман

Орхідеї

Пахким  ароматом  несе  
З  вікна,  де  ростуть  орхідеї...
Любов,  любі  друзі,  —  це  Все!
І  це  все,  що  ми  знаєм  про  Неї!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787983
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Твоя Сніжинка

Спонтанне…

Без  тебе  так  холодно-холодно,
неначе  знову  зима.
По  колу  все  ходимо-ходимо...
Не  хочу  більше  сама
іти  по  стежині  над  прірвою!
А  хочу  навзнак  в  траву
з  тобою.  І  в  серці  із  вірою.
А  в  небо  безкрає  журбу,
усю,  що  роками  тримали  ми  -
нехай  собі  швидше  летить!
...Ти,  квіти  -  волошки  між  травами
та  неба  безмежна  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787741
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Олена Жежук

Лише знайома

Хотілося  так    щастя  превеликого
Напитися,  мов  з  лісу  меду  дикого.
Здавалося,  воно  в  тобі  заховане,
В  безодні  серця  ланцюгами  сковане.

Бажала  я  всі  радощі  крилатіЇ
Помножити  на  двох  і  стать  багатою.
І  сипати  з  душі  барвисте  марево,
В  твоїм  саду  сухе  квітчати  дерево.

Воліла  снитись  млістю  незбагненною,
Із  непідвладних  хвиль    -  тобі  смиренною.
Дивитися  очима  вічно  спраглими,
Словами  говорить  неперестиглими.

Початись  небом  й  бути  нескінченною,
Щоби  вивчав  довіку  неприземлену.
Щоб  щастя  відгукнулося  оскомою  -
Та  я,  на  жаль,  була...  
                                                             лише  знайомою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Олена Жежук

ЦАРІВНА

Де  зорі  згасають  
жоржинами  обрій  цвіте.
Піддавшись  спокусі,  
розтану  у  світлі  розмаю.
І  граю  промінням  –  
а  й  справді  воно  золоте…
Нарешті  я  справжня!  
Хай  вітер  мій  одяг  знімає.

Нарешті  я  дика!  
Вплітаю  в  волосся  жасмин,
До  стану  латаття,  
ступаю  у  нетрі  –  царівна!
Співай,  дикий  вовче.    
Кровить  хай  мій  страх  із  судин,
Іскриться  з  очей,  шаленію  –  
мовчіть  перші  півні!

Схиляються  трави
 і  падають  зорі  до  ніг,
Навшпиньки  ступаю  –  
цвітуть  по  слідах  орхідеї.
Кружляю  по  колу,  
мов  відлік  часів  вікових,
У  місячне  сяйво  руно  уплітає  Медея.

Під  місяцем  повним  
танцюю  у  сяйві  спокус,
Хай  рвуть  струни  ельфи  –  
не  смій  підвестися  нерівня.
Бо  я  відтанцюю,  відплачу,  
а  ще…  відсміюсь,
Допоки  світанок,    
допоки    іще  я  царівна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 16.04.2018


Евгений Познанский

КИРИЛИЦЯ ЧИ ЛАТИНИЦЯ?

(З  приводу  намірів  деяких  діячів  перевести  
Українську  мову  з  кириличного  алфавіту  на  латинський).

Чи  чуєш  ти,  розбещена  "еліто",
Тих  предків,  що  прославили  наш  край.
Воюючі  із  власним  алфавітом,
За  що?  й  для  кого  ти  себе  спитай.
Такі  палкі  захисники  держави,
Що  дим  із  вух,  і  з  носа  дибом  пар,
Але  тепер  продовжили  ви  справу,
Яку  робив  той  грізний  циркуляр
Який  з  пера  люб'язного  Валуєва,
Колись  злетів.  БО  це  не  менше  зло.
Ви  скажете:  «ми  мову  не  плюндруємо»,
Та  алфавіт  для  мови  це  крило.
Крило,  яке  у  висі  підіймало
Поетів  й  літописців    всіх  віків!
Кому  ж  тепер  воно  ворожим  стало?
І  хто  такий  нікчемний  наклеп  сплів?
Зізнайтеся,  яка  нечиста  сила
У  вас  в  експертах?  Хто  подав  вам  знак?
І  чим  Рівноапостольний  Кирило
Й  його  абетка  завинили  так?
Кирилицею  пращури  писали!
І  нею  ж  «Заповіт»  писав  Тарас!
Ви  шахти  і  заводи  вже  покрали,
Та  хоч  абетки  не  крадіть  у  нас!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787548
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Евгений Познанский

КИРИЛИЦЯ ЧИ ЛАТИНИЦЯ?

(З  приводу  намірів  деяких  діячів  перевести  
Українську  мову  з  кириличного  алфавіту  на  латинський).

Чи  чуєш  ти,  розбещена  "еліто",
Тих  предків,  що  прославили  наш  край.
Воюючі  із  власним  алфавітом,
За  що?  й  для  кого  ти  себе  спитай.
Такі  палкі  захисники  держави,
Що  дим  із  вух,  і  з  носа  дибом  пар,
Але  тепер  продовжили  ви  справу,
Яку  робив  той  грізний  циркуляр
Який  з  пера  люб'язного  Валуєва,
Колись  злетів.  БО  це  не  менше  зло.
Ви  скажете:  «ми  мову  не  плюндруємо»,
Та  алфавіт  для  мови  це  крило.
Крило,  яке  у  висі  підіймало
Поетів  й  літописців    всіх  віків!
Кому  ж  тепер  воно  ворожим  стало?
І  хто  такий  нікчемний  наклеп  сплів?
Зізнайтеся,  яка  нечиста  сила
У  вас  в  експертах?  Хто  подав  вам  знак?
І  чим  Рівноапостольний  Кирило
Й  його  абетка  завинили  так?
Кирилицею  пращури  писали!
І  нею  ж  «Заповіт»  писав  Тарас!
Ви  шахти  і  заводи  вже  покрали,
Та  хоч  абетки  не  крадіть  у  нас!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787548
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Владимир Зозуля

Лоскуты

[i]Он  шёл  и  шёл…  не  просто  шёл  и  шёл...
     Он  возвращался[/i]…
                               …
…  Послушай,  жизнь,  он  оплатил  сполна,
Всё  то,  что  ты  так  щедро  отпустила,  –
За  чувственность,  желания  и  силы,
Тобой  взята́  немалая  цена.

Долг  за  любовь  и  счастье  возмещён  –
Утратою,  разлукой,  ожиданьем,
Бессильем  чувства  перед  расстояньем
И  одиночеством.  Чего  ж  тебе  еще?..

Он  о́тдал  всё!  Уже  забыла  ты
Лазурь  мечты  и  розовость  надежды,
Остались  лишь  обрывки  грёз,  так  нешто,
Позаришься  на  эти  лоскуты?..
                                 …
[i]Он  шёл  и  шёл…  он  просто  шёл  и  шёл…[/i]
                                 …
Всё  тем  же  парком…  уж  который  раз…
(А  впрямь,  который?..  Тысячный,  быть  может?..
Как  изменилось  всё…  помилуй,  боже…
Из  прошлого  –  здесь  только  старый  вяз)

И  было  странно,    что  оград  металл,
Перила,  урны,  наста  вечный  камень,
Всё  взя́ло  время  жадными  руками,
Всё  –  этот  старый  парк  ему  отда́л.

Но  суть  и  узловатость  странных  форм,
Но  дерева  живую  плоть  и  душу,
Он  сохранил  в  себе  и,  равнодушно,
Не  о́тдал,  ни  под  тлен,  ни  под  топор…
                               …
А  он?..  Он  о́тдал  всё…  и  шёл  легко.
Куда?  Не  знаю…  но  казалось  в  юность,
Как  будто,  что-то  вешнее  проснулось
И  позвало́,  куда-то  далеко…

Ему  казалось,  там  ОНА  была  –
Ико́нна  ликом  и  голубоглаза  –
Стояла…  (может  быть,  под  этим  вязом?)
Как  будто  тридцать  лет  его  ждала́…
 
Такая  же…  ну…  может  быть,  почти…
Из  женщин  тех,  в  ком  чувств  порыв  отчаян.
Из  тех,  что  могут  ждать,  не  замечая
Жару  и  холод…  ветры  и  дожди…
                               …

Не  всяко  чувство  сложится  в  слова.
Не  каждая  надежда  –  в  ожиданья.      
Не  всякая,  что  –  встреча,  то  –  свиданье.
Не  каждая  весна  в  себе  нова́.
                               ...

Его  апрель  был  одинок  и  пуст.
Дорога  жизни  и  надежда  хли́пки.
Он  понимал,  что  ранние  ошибки
Оплачены  печалью  поздних  чувств.


И  всё  же,  шёл…  он  очень  долго  шёл,
К  той,  самой  первой,  что  оставил  где  то…
В  её  любовь…  в  тепло  и  ласку  лета…
В  пунцовость  губ…  в  волос  скользящий  шёлк.

В  другую  жизнь…  

А  эту…  Бог  простит.
За  поздний  ум…  за  все  её  ошибки…
Ещё  за  то,  что  удалась  не  шибко,
Ну  и  за  то…  что  прожита́…  почти…
                             ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018


Твоя Сніжинка

В твоєму полоні (акро)

[b]В[/b]  котрий  раз  зустрічаємо  радісно  теплу  весну.

[b]Т[/b]иху  ніч  щебетання  птахів  розітне  на  світанні.
[b]В[/b]  світлий  день  відпускаємо  залишки  ніжного  сну.
[b]О[/b]чі  в  очі,  і  тіло  до  тіла,  в  добрі  та  коханні.
[b]Є[/b]  одна  найпрекрасніша  і  найжаданіша  мить  -
[b]М[/b]овчки,  ніжно  в  обіймах  твоїх  віднайти  мир  та  спокій.
[b]У[/b]сміхаючись  знову  відчути,  як  серце  горить

[b]П[/b]алко,  пристрасно,  попри  всі  труднощі,  зливи,  та  роки.
[b]О[/b]б  усі  негаразди  розбитись  цьому  не  дано.
[b]Л[/b]ише  справжнє  та  щире  збудує  місток  біля  краю.
[b]О[/b]криляєш  мене,  я  ж  для  тебе  солодке  вино,
[b]Н[/b]іби  там,  за  плечима,  всіх  прожитих  днів  й  не  було,
[b]І,[/b]  як  вперше,  зірвалося  із  наших  вуст  "Я  кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787267
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Протоієрей Роман

Не бий себе, наче Петро, у груди!. .

Не  бий  себе,  наче  Петро,  у  груди!
Ходить  на  служби  в  храм  –  це  ще  не  все,
Ще  треба  стать  достойним  поцілунку  Іуди,
Або,  щоб  плюнули  за  істину  в  лице!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787007
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018


Евгений Познанский

КАРАВАЙ

Огонь  войны  –  как  ада  пламя
Упорно  наши  души  жжёт,
Как  дьявол  трудится  над  нами,
Чтобы  другим  стал  наш  народ.

Пылают  лжи  и  злобы  плиты,
Не  остывает  кухня  зла
И  корка  горькая  обиды
На  многих  душах  наросла.

Однако,  нечисть,  злобой  гадкой
Напрасно  зла  не  нагнетай.
Душа  славянская  –  загадка,
Она  как  древний  каравай.

Пусть  корочка  тверда,  румяна,
Пусть  подгорела  до  углей,
Ведь  сильно  жжёт  огонь  обмана,
Но  мякоть  всё-равно  под  ней.

И  в  этой  вере  мне  отрада,
Пойми  же  враг  свирепый  ты,
Не  сжечь  огню  земного  ада
Славянской  нашей  доброты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787045
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018


Олена Жежук

До мене…

Допоки  день  –  червоний  диск  не  згас,
І  зв'язані  довірою    рамена.
Штовхни  свій  човен  в  доленосний  час
У  неба  синь…  пливи,    пливи  до  мене.

Бо  визрів  час  і  небо  ще  цвіте  -
Жага    моєї    ніжності  іскриться.
Хоч  не  мольфар  й  не  ангел,  а  проте
Тобі  запалювати  в    ніч  зірниці.

Тобі  кресати    зорі  в  цім  краю,
Мені  -  на  зорях  ніжність  колихати.
Допоки  день  -  жевріє  ще  «люблю»,
Пливи  на  диск  –  маяк  моєї    ватри…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 11.04.2018


Евгений Познанский

БЛАГОВЕЩЕНИЕ

Как  на  нынешней  нашей  тревожной  планете
И  тогда  новостей  было  много  на  свете.
Что  сказал  Кесарь  Август  парфянским  послам,
И  какие  награды  послал  он  войскам,
Что  купцы  привезли  из  Египта  зерно,
И  в  цене  упадёт,  очевидно,  оно.
Вести  главной  не  знали  владыки  земные,
Что    Архангел  явился  Пречистой  Марии.
Весть  благую  он  Деве  Пречистой  принес,
Что  ЕЁ  будет  сыном  Сын  Божий,  Христос.
Но  теперь  этот  день    страны  чтут  и  народы.
Этот  праздник  прошел  сквозь  безбожия  годы,
Вопреки  всем  запретам  старушки  седые
Говорили  внучатам  о  Деве  Марии,
Всех  жалеющей,  Доброй    Царице  Небесной.
И  пекли    сладких  птичек  из  сдобного  теста.
И  теперь  среди    всех  новостей  и    хлопот,
Этой  вести  благой  не    забудь,  мой  народ!
Может  быть  даже  прямо  теперь,  в  этот  час,
Богородица  молится  Сыну      за  нас.
По  молитвам  Её  многих  милует  Бог,
Избавляет  от  горя,  болезней,  тревог.
И  Её  чудотворных  Икон    Благодать
Продолжает    людей  исцелять  и    спасать.
Нас    она  избавляет  от  всякой  беды.
Вспомним,  как  был  Почаев  спасен  от  орды!
Не  забудем  о  Ней  мы  в  такой  трудный  час
И  тогда  сам  Господь  не  забудет  о  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.04.2018


Протоієрей Роман

У цім житті

Вже  квітень  дихає  в  лице  не  прохолодно,
А,  навпаки,  з  якимось  співчуттям...
Ми  насолоджуємось  в  світі  чим  завгодно
І  чим  прийдéться,  тільки  не  життям!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786910
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Твоя Сніжинка

Рідна синичка у руках

Так  мало  тебе  тепер  в  мені,  так  мало.
На  обрії  плавно  інші  пливуть  кораблі.
Так  спокійно  мені  тепер  чомусь  стало.
А  чи  ж  не  тому,  що  так  мало  тебе  в  мені?

Так  мало  всього  лишилося,  лише  вірші.
В  них  часом  спогад-метелик  тріпоче  крільми.
Колись  були  одне  одному  найрідніші.
Тепер  стали  геть  незнайомими  людьми

Так  мало  тебе...Та  я,  повір,  не  проти.
Ця  книга  прочитана.  Пил  на  сторінках.
Без  тебе  мій  щирий  сміх,  мої  турботи,
і  рідна  маленька  синичка  у  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786866
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Протоієрей Роман

У кожного своя у Храм дорога

У  кожного  своя  у  Храм  дорога,
Чим  ближче,  тим  палкіш  серцебиття.
Ніщо  не  заважає  так  прийти  до  Бога,
Як  праведності  власне  почуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786648
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Евгений Познанский

БЛАГОВЕЩЕНИЕ

Как  на  нынешней  нашей  тревожной  планете
И  тогда  новостей  было  много  на  свете.
Что  сказал  Кесарь  Август  парфянским  послам,
И  какие  награды  послал  он  войскам,
Что  купцы  привезли  из  Египта  зерно,
И  в  цене  упадёт,  очевидно,  оно.
Вести  главной  не  знали  владыки  земные,
Что    Архангел  явился  Пречистой  Марии.
Весть  благую  он  Деве  Пречистой  принес,
Что  ЕЁ  будет  сыном  Сын  Божий,  Христос.
Но  теперь  этот  день    страны  чтут  и  народы.
Этот  праздник  прошел  сквозь  безбожия  годы,
Вопреки  всем  запретам  старушки  седые
Говорили  внучатам  о  Деве  Марии,
Всех  жалеющей,  Доброй    Царице  Небесной.
И  пекли    сладких  птичек  из  сдобного  теста.
И  теперь  среди    всех  новостей  и    хлопот,
Этой  вести  благой  не    забудь,  мой  народ!
Может  быть  даже  прямо  теперь,  в  этот  час,
Богородица  молится  Сыну      за  нас.
По  молитвам  Её  многих  милует  Бог,
Избавляет  от  горя,  болезней,  тревог.
И  Её  чудотворных  Икон    Благодать
Продолжает    людей  исцелять  и    спасать.
Нас    она  избавляет  от  всякой  беды.
Вспомним,  как  был  Почаев  спасен  от  орды!
Не  забудем  о  Ней  мы  в  такой  трудный  час
И  тогда  сам  Господь  не  забудет  о  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2018


Протоієрей Роман

По друзям не судіть саму людину

Зло  в  світі  не  ховає  вже  личину,
Дарує  посмішки,  мов  квіти  бездиханні…
По  друзям  не  судіть  саму  людину,
Бо  в  Юди  були  друзі  бездоганні!

По  друзям  не  судіть  саму  людину…
Євангельська  сторінка  не  забута,
Судилося  нам  жить  у  тую  днину,
Коли  кожен  дванадцятий  –  Іуда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786317
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018


Протоієрей Роман

Ти не обурюйся на Бога!

Ти  не  обурюйся  за  те,
Що  Бог  негайно  твої  просьби  не  сповняє,
А  дякуй  Богові  за  те,
Що  за  гріхи  негайно  не  карає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786085
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Евгений Познанский

МОЯ РОСКОШЬ


Яка  ж  велика  розкіш!  бути  чесними!
Квітка.

По    ерунде  «крутой»  я  не  вздыхаю,
Почти  у  всех    нелегкое  житье,
Одну  себе  я  роскошь  позволяю:
Иметь  кота  и  мнение  свое.

Мне  зря  твердят,  что    кот  -  одни  расходы,
Кормить  его  консервами,  филе!
Что  мебель  он  дерет  все  эти  годы,
Что,  вообще,  кот  должен  жить  в  селе!

А  с  мнением  -    давно  одни  проблемы.
Живешь      «как  все»,  к  тебе  вопросов  нет.
Ведь  жизнь  –  сплошная  для  дискуссий  тема,
А  так  все  скажут  «телик»  и  сосед.

А  если  у  тебя  свои  есть  взгляды,
Так  будешь  им  и  сам  порой  не  рад.
Ведь  «гордым»  назовут,  не  скрыв  досады,
Как  будто  ты  и  вправду  виноват.

Но  я  не  гордый,  я  лишь  просто  мыслю,
Рецептов  не  беря  из  теле-рук.
И  нужен  мне  мой  ласковый,  пушистый,
Сам  по  себе  всегда  ходящий  друг.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 05.04.2018


Евгений Познанский

МОЯ РОСКОШЬ


Яка  ж  велика  розкіш!  бути  чесними!
Квітка.

По    ерунде  «крутой»  я  не  вздыхаю,
Почти  у  всех    нелегкое  житье,
Одну  себе  я  роскошь  позволяю:
Иметь  кота  и  мнение  свое.

Мне  зря  твердят,  что    кот  -  одни  расходы,
Кормить  его  консервами,  филе!
Что  мебель  он  дерет  все  эти  годы,
Что,  вообще,  кот  должен  жить  в  селе!

А  с  мнением  -    давно  одни  проблемы.
Живешь      «как  все»,  к  тебе  вопросов  нет.
Ведь  жизнь  –  сплошная  для  дискуссий  тема,
А  так  все  скажут  «телик»  и  сосед.

А  если  у  тебя  свои  есть  взгляды,
Так  будешь  им  и  сам  порой  не  рад.
Ведь  «гордым»  назовут,  не  скрыв  досады,
Как  будто  ты  и  вправду  виноват.

Но  я  не  гордый,  я  лишь  просто  мыслю,
Рецептов  не  беря  из  теле-рук.
И  нужен  мне  мой  ласковый,  пушистый,
Сам  по  себе  всегда  ходящий  друг.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 05.04.2018


Владимир Зозуля

Тень воли и правды

Народы  укра’ины,  кто  вы?
Полесцы?..  Поляне?..  Древляне?..
                                 .…
Предания  писаны  но’во.
А  старые?..
Кто  их  помянет…
                                 ….

Под  чёрное  солнце  пустыни,
Под  мертвое  небо  Синая,
К  чужой  иудейской  святыне
Ведёт  нас  дорога  земная.

Ни  капищ,  ни  треб  нам  не  надо.
Ни  служб,  ни  церковного  звона.
Нас  гонят  плетями,  как  стадо,
Жестокие  служки  Мамоны.

Уходим  из  мира  России.
Теряем  себя  понемногу.
Ведёт  нас  незваный  мессия
К  чужому,  незнанному  богу.

А  путь  тот  тернист  и  не  близок.
А  шаг  то  тяжел  и  неровен.
Нас  много,  в  лохмотьях  и  ризах,
Не  слышащих  голоса  крови.

Оторванных  от  колыбели.
Не  помнящих  дружбы  и  братства.
Не  видящих  средства  и  цели.
Не  верящих  в  вечное  царство…

                                   ….

Написаны  новые  мифы.
А  старые?..
Кто  их  помянет…
                                   ….
Так  кто  же  мы  –  чудь  или  скифы?..
Сарматы?..
А  может,  славяне!?!
                                 
                                     ….

А  стоит  ли,  "славное  панство",
Меняя  беду  на  халэпу,
Идти  в  это  новое  рабство,
Ища  не  свободы,  а  хлеба?

Не  низко  ли,  братья,  не  срамно  ль,
С  казацкою  славою  всею,
Клейноды  и  саблю  Богдана,
Менять  нам  на  жезл  Моисеев?..
                                     ….

О  блудных  ли  плачу,  Украйна?
О  верных  таю  ли  тревогу?
О  чём  я  в  святилищах  тайных
Взываю  к  славянскому  Богу?

Ведь  тайное  выйдет  наружу.
И  пламя  взовьётся  до  неба!
И  ляжет  на  лица  и  души  –
Свет  Воли.  Свет  Правды.  
Тень  Гнева!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785520
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 05.04.2018


ЮНата

В серці радість бринить…


Відбіліла  зима.  Ніжно-зелено  верби  тремтіли.
І  смарагдово-тепло  торкалися  неба  і  хмар.
І  вже  суму  нема.  На  душі  по-святковому  біло,
Бо  відкрита  вона  до  весняних  насичених  барв.

В  серці  радість  бринить…Хоч  і  змучена,  все  ж      
                                                                                                                 нескорима,
Бо  не  може  життя  лиш  з  печаллю  за  руку  іти…
Вона  рветься  до  хмар…  І  за  вічними  неба  дверима
Бачить  те  головне,  що  й  думками  навряд  досягти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018


ЮНата

Не оскверни


Не  розкидай  насіння  зла
І  не  топчи  добро  ногами.
Покайся  в  скоєних  гріхах
І  ні  словами,  ні  думками

Не  оскверни  цей  образ  свій,
Який  створив  Господь  натхненно.
Цей  дар  –  занадто  дорогий,
І  образ  цей  –  благословенний…

А  кожен  гріх  твій  –  новий  цвях
У  тіло  змучене  Господнє…
Чи  в  помислах,  а  чи  в  ділах
Наближуй  чудо  Великоднє!

Христос  воскрес!  –  це  спів  Небес.
Прийми  і  ти  святу  новину.
Скажи:  «Воістину  воскрес!»
Покайся  у  своїх  провинах.


Господь  пройшов  нелегкий  шлях
І  розіп’ятий  був,  як  смертний.
Він  приклад  показав  для  нас:
Глибока  віра  –  вище  смерті!

Довів  він  подвигом  своїм:
Страждання  –  в  силі  пережити.
І  нам  дається  рівно  всім
Лиш  те,  що  в  змозі  ми  терпіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786069
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018


Олена Жежук

Не судьба

                                                                           [i]  відповідь  ЛГ  вірша  Ярослава  К.[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365


Опостыло  тишины  насилие,
Уходи,  зима,  на  свой    покой.
Не  умею,  не  хочу  быть  сильною,
Когда  рядом  слышу  голос  твой.

Дождь  стучит  иль  сердце  моё  ёкает  –
Ах,  как  кружит  голову  весна!
Может    хоть  апрельскими  намёками
Наша  встреча    будет  спасена.

Говоришь,  умна  я  и  красавица,
Счастье,  мол,  сумею  предсказать.
Хочется  всё  больше  тебе  нравиться,
Когда  смотришь  ты  в  мои  глаза.

Что  же  ты  признаться  не  решаешься?
Что  же  ты  томишь  нашу  любовь?
Что  же  ты,  весна,  так  долго  маешься?
Видишь,  не  судьба  мне  без  цветов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Евгений Познанский

ПАСХАЛЬНЫЕ НАКЛЕЙКИ

(Антиреклама  в  стихах)
Опять  для  крашенок  наклейки
На  полках  маркетов  пестрят,
И  даже  в  праздники  лазейки  
Для  дел  своих  находит  ад.

«Не  красьте  яйца  по  старинке»
Любезно  предлагает  он,
«Тут  на  наклейках  есть  картинки,
Есть  репродукции  Икон».

Выходит  мы  со  скорлупою,
Которая  с  яйца  снята,
Бросаем  в  сор  своей  рукою
И  лик  Воскресшего  Христа!

Но  не  подумавши  об  этом,
Рекламный  слушая  призыв,
Берём  с  наклейками  пакеты,
Рецепты  бабушек  забыв.

Подумайте,    приятно  будет,
В  великий  праздник  видеть  вам,
Как  ваше  фото  всюду  люди,
Бросают  в  мусор  тут  и  там?

Чтобы  в  такой  великий  праздник
Не  искупаться    во  грехе.
Яичко  в  луковой  окрасим  
Простой,  привычной  шелухе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Наташа Марос

Я ХОЧУ…

Я  хочу,  чтобы  все  это  знали:
Просто  очень  люблю  Вас  читать  -
Вместе  с  Вами  развеять  печали
И  страницы  судьбы  полистать...

Я  люблю  Ваши  грустные  строки,
Вашу  лирику  чистой  реки...
Философии  Вашей  пророки,
Как  ни  странно,  мне  очень  близки...

Иногда  может  чётко  присниться,
Словно  слышу  шаги  в  тишине  -
И  опять  в  моё  сердце  стучится
Ваше...  с  новым  стихом...  обо  мне...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785242
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Твоя Сніжинка

Сценарій написаний вже

Мабуть  ти  вже  спиш...  Нібито  кадри  із  плівки  -  
прокручую  спогади.  Скільки  всього  за  цей  час.
А  я  вже  і  не  уявляю  життя  без  "нас".
Так  ніжно,  легенько  погладжу  русяві  голівки
малесеньких  сонечок,  що  вже  мандрують  у  сні.
Тихо  сопуть  їхні  носики.  Втомлені  ніжки.
Без  їхніх  слідів  не  існує  в  дворі  вже  доріжки.
Радіють  так  щиро  цій  пізній,  але  все  ж  весні.

Мабуть  ти  вже  спиш...А  я  ще  подивлюсь  у  ніч.
Так  тихо,  лише  у  годинника  справи  одвічні.
В  уяві  своїй  намалюю  казкові,  магічні
історії,  що  закарбуються  в  пам'ять  сторіч.
Що  їх  колись,  через  безліч  віків,  перепишуть,
перевідчують  і  перестраждають  серця.
Може  дійдуть  до  логічного  для  всіх  кінця.
Може  все  так,  як  є  зручно  для  себе  залишать.

Тільки  для  нас,  весь  сценарій  написаний  вже,
десь  на  зіркових  стежинах  Чумацького  шляху.
Так  довго  ти  спав,  а  була  за  півкроку  до  краху  
історія  наша.  Її  лише  ми  збережем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784900
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Кадет

Инкарнация хромосом

Инкарнация    –  хитрая  штука
В  поддавки  не  играет  с  людьми…
И  покуда  бессильна  наука
Объяснить  заморочки  любви…

Наши  младшие  сёстры  и  братья
Уступают  числом  хромосом,
Но  в  разгадку  загадки  зачатья
Авуар  их  конкретно  весом…

Мы,  конечно,  не  кошки-собаки
И  слабы  против  всяких  потех…
Но  для  нас  однополые  браки  –
Генетически  пагубный  грех!

Не  силён  я  в  научных  понятьях,
Хоть  питаюсь  не  только  овсом…
Заприметил  в  сердечных  объятьях
Инкарнацию  х-хромосом…

март  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568717
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 30.03.2018


Новоградець

Впало небо волошками в жито…

Впало  небо  волошками  в  жито,
На  поля  синевою  лягло
І  травневими  грозами  змито,
Що  раніше  в  степу  відцвіло.

Відбуяли  біляві  нарциси,
Від  кульбабок  розвіявся  пух
І  до  сонця  з  хлібів  піднялися
Сині  очі  близняток-подруг.

Із  цвітучими  злаками  поряд,
Квіти  пізньої  зовсім  весни,
Бірюзою  безкрайнього  моря
Розцвітають  надовго  вони.

Їм  лугів  різнотравних  не  треба,
Їм  миліше  між  юних  хлібів
З  колосками  здійматися  в  небо,
Коли  цвіт  перших  трав  облетів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Новоградець

Впало небо волошками в жито…

Впало  небо  волошками  в  жито,
На  поля  синевою  лягло
І  травневими  грозами  змито,
Що  раніше  в  степу  відцвіло.

Відбуяли  біляві  нарциси,
Від  кульбабок  розвіявся  пух
І  до  сонця  з  хлібів  піднялися
Сині  очі  близняток-подруг.

Із  цвітучими  злаками  поряд,
Квіти  пізньої  зовсім  весни,
Бірюзою  безкрайнього  моря
Розцвітають  надовго  вони.

Їм  лугів  різнотравних  не  треба,
Їм  миліше  між  юних  хлібів
З  колосками  здійматися  в  небо,
Коли  цвіт  перших  трав  облетів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Відочка Вансель

А щастя де?

А  щастя  де?  В  цілунку  дня.
Коли  блукає  навмання  
Холодний  дощ.  А  за  вікном  
Ти  бачиш  небо.  Десь  селом

Гуляє  вітер.  Сниться  сон.  
Ти  ще  живий.  Твій  телефон
Не  замовкав?  Так  друзі  є!
Ти  помолися  про  своє.

А  щастя  де?  Це  рідні  й  дім.
Бажаю  Янголів  Вам  сім.  
А  щастя  є.  Лиш  бережіть.  
І  кому  важче  -  поможіть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784601
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Твоя Сніжинка

Будь моим вдохновением!

Дякую  за  натхнення!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713



Я  прошу  -  вдохновением  будь!
И  не  важно,  здесь  зной  или  стужа  -
ты  мне  нужен,  ты  очень  мне  нужен!
На  мгновенье,  на  миг,  на  чуть-чуть.

Нет!  На  долгие  годы!  Века!
Я  хочу  целовать  и  забыться.
И  в  небес  синеву,  словно  птица.
Обнимай  меня.  Пусть  рука

нежно  вихрем  по  коже.  И  взгляд
затуманенный  от  желания...
Я  прошу,  всегда  вдохновляй  меня!
Все  вернётся  к  тебе  во  сто  крат.

Вдохновением  будь!  Очень  зыбкой
без  поддержки  бывает  земля.
Просто  очень  люби  ты  меня,
будь  в  душе,  будь  моей  улыбкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784657
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Протоієрей Роман

Без дітей любити людство неможливо

Як  без  гостей
Почать  банкет  не  шанобливо  -  
Так  без  дітей
Любити  людство  неможливо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784599
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Олена Жежук

До сучасників

Чи  й  справді  все  людині  «по  плечу»?
Чи  недосяжна  лише    Незворотність?
Нажитись    неможливо    досхочу,
Й  не  можна  повторити  Неповторність.

Хіба  вам  мало  хліба  і  води?
Чи  вам  скували  волю  у  лещата?
Чи  ви  сліпці  й  потрібен  поводир?
Чи,  може,  ваша  свита  вся  у  латках?

Чого  волаєте?  Чому  вам  все  не  так?
Шукаєте    розради  на  чужині…
Як  часто  свій  зароблений  п'ятак
На  благо  жертвуєте  нашій  Україні?

Не  ті  часи  вам?  Всюди  лиш  ганьба?
В  усім  і  всюди  влада  винувата?
Та  ремствувать  –  це  ще  не  боротьба!
Й  фортеця  ворога    не  вами  була  взята.

Вже  досить    в  нас  політиків  й  борців!
Вже  досить  пхатись  в  США  і  у  Європу!
Стіка  крізь  пальці  віра  в  кулаці…
Душа  ж  набатом:  Спробуй,  спробуй,    спробуй…
                                           



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


уляна задарма

***

...а  тобі  в  обличчя  зарегоче  правда,
випотрошить  душу,наче  гострий  ніж...
Є  закон  незмінний  навіть  в  грі  без  правил:
заварила  кашу?  Пригощайся...  Їж:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652696
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 25.03.2018


Лана Мащенко

Оправдание любовью

Нельзя  отнять  дыханье  у  живого.
О  жизнь  моя,  прошу,  не  уходи.
Еще  лишь  слово,  слышишь,  только  слово,
Одно,  и  будь-что  будет  впереди.
Мне  очень  жаль,  что  время  быстротечно.
Его  жестокость  нам  не  разгадать.
Зачем  же  смерти  покорилась  вечность,
А  жизнь  –  чтобы  в  скитаниях  страдать.
Любовь,  любовь  лишь  ты  за  выживанье,
Ты  ищешь  бесконечности  пути
И  ждешь,  как  чуда,  с  вечностью  свиданья,
Бежишь,  терзая  сердце  до  крови.
Забыть  мечту,  забыть  свою  надежду,
О,  не  проси,  изменница  судьба!...
Как  облачиться  в  белую  одежду?
И  чтоб  душа  осталася  жива.
Земных  шагов  поступками  не  мерять
Нам  не  удастся,  как  ты  не  желай.
С  своею  ношей  подойдешь  ты  к  двери,
И  там  грехи  мольбою  искупляй.
Тебе  ль  откроют,  страннику  слепому,
Когда  пуста  котомка  за  спиной?
Небесному  такой  не  нужен  дому,
Но  ты  стучи  раскаяньем,  мольбой!
Приди  во  сне  и  дай  совет  другому:
Как  одолеть  греховной  плоти  зов?
Как  не  споткнуться,  не  поддаться  злому,
Не  заблудиться  в  лабиринте  слов?
Как  тяжела  в  печали  жизнь  земная…
Как  одолеть  унынье,  нищету?
Одна  любовь  быть  чище  заставляет    
И  гонит  прочь  тоску  и  суету.
Одна  любовь  нас  просит    верить  в  чудо.
Ее  дыханье  силы  придает.
Лишь  ею  я  оправдываться  буду,
Когда  мой  час  быть  искренней  придет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783834
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Лана Мащенко

Оправдание любовью

Нельзя  отнять  дыханье  у  живого.
О  жизнь  моя,  прошу,  не  уходи.
Еще  лишь  слово,  слышишь,  только  слово,
Одно,  и  будь-что  будет  впереди.
Мне  очень  жаль,  что  время  быстротечно.
Его  жестокость  нам  не  разгадать.
Зачем  же  смерти  покорилась  вечность,
А  жизнь  –  чтобы  в  скитаниях  страдать.
Любовь,  любовь  лишь  ты  за  выживанье,
Ты  ищешь  бесконечности  пути
И  ждешь,  как  чуда,  с  вечностью  свиданья,
Бежишь,  терзая  сердце  до  крови.
Забыть  мечту,  забыть  свою  надежду,
О,  не  проси,  изменница  судьба!...
Как  облачиться  в  белую  одежду?
И  чтоб  душа  осталася  жива.
Земных  шагов  поступками  не  мерять
Нам  не  удастся,  как  ты  не  желай.
С  своею  ношей  подойдешь  ты  к  двери,
И  там  грехи  мольбою  искупляй.
Тебе  ль  откроют,  страннику  слепому,
Когда  пуста  котомка  за  спиной?
Небесному  такой  не  нужен  дому,
Но  ты  стучи  раскаяньем,  мольбой!
Приди  во  сне  и  дай  совет  другому:
Как  одолеть  греховной  плоти  зов?
Как  не  споткнуться,  не  поддаться  злому,
Не  заблудиться  в  лабиринте  слов?
Как  тяжела  в  печали  жизнь  земная…
Как  одолеть  унынье,  нищету?
Одна  любовь  быть  чище  заставляет    
И  гонит  прочь  тоску  и  суету.
Одна  любовь  нас  просит    верить  в  чудо.
Ее  дыханье  силы  придает.
Лишь  ею  я  оправдываться  буду,
Когда  мой  час  быть  искренней  придет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783834
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Олена Жежук

Жаль мені…

Тануть  сніги  у  солоних  сльозах  зими,  
Люди  зрадливо  уже  виглядають  на  весну.
Вчора  зимі  поклонялись  без  страху  й  вини,
Щось  умирає  –  нове  щоб  зуміло  воскреснуть.

Жаль  мені,  жаль…  крижаних  онімілих  снігів  –
В  них  нерозкаяна  і  заколихана  туга.
Вчора  ще  небом  торкались  земних  берегів  -
Нині  ж    їх  губить  п'янкої  омани  недуга.

Винних  немає  –  усі  ми  в  дорозі  Життя,
Хочем  скупатися    в  променях  світла  і  сонця.
Чом  же  той  біль  не  розтане,  мов  сніг,  в  забуття?
Чом  тої  радості  лише  весняне  віконце?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Евгений Познанский

ПЕЩЕРА СВ. ИОВА ПОЧАЕВСКОГО

Здесь  о  шагах  не  может  быть  и  речи.
Сурово  давят  выступы  камней,
Ползком,  едва  просовываешь  плечи,
Пещера  рядом,  но  непрост  путь  к  ней.

Но,  пусть  четыре  века  пролетело
С  тех  самых  пор  над  нашею  землёй,
Постом  всегда  иссушенное  тело
Спокойно  продвигал  в  неё  Святой.

Но  ты  прошёл,  прополз  сказать    точнее,
Как  нить  в  ушко  иглы,  во  имя  Веры,
Тут  –  мир  другой:      всей  пустотой  своей
Как  будто  обняла  тебя  пещера!

Здесь  теплый  свет,  здесь  неземной  уют,
Особо  мягко  здесь  свеча  сияет.
Постой!  Да  камни    вовсе  и  не  жмут!
Скорее  это  так  они  ласкают.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783839
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Олена Вишневська

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 22.03.2018


Олена Вишневська

заручники осені

місто  пусте.  перелітними  сталися  вулиці.
сонні  будинки  дахами  розгублено  туляться.
дні  добігають  так  швидко  до  ночі  бемолями
/між  парасолями/

більше  чомусь  не  літається  –  в’ється  туманами.
брязкають  хворі  думки  щохвилинно  кайданами.
тягнуться  будні  в  дорогу  хитку  кілометрами,
/мокрими  светрами,/

кашлем  і  ліками…  чайним  теплом..  мандаринами…
я  вже  й  не  пів,  тут  від  мене  зосталась  третина.  ми
досі  з  тобою  самотні  –  заручники  осені,
/ніби  спустошені/.

ти  мої  сни  перев’язуєш  натще  долонями.
душиш  і  душиш  байдужістю.  ночі  безсонними
звуться.  вагітнієш  втечею  з  кожною  дниною.
/я  ж  бо  –  дитиною…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 22.03.2018


Твоя Сніжинка

Хвилинна слабкість

Мовчи.  Слова,  як  зміїна  отрута,  із  вуст  до  хиткої  свідомості,
стежиною  тою,  що  ще  майоріє,  що  ще  зовсім  не  заросла,
проллються.    І  знову  по  колу  сценарій  для  п'єси,  чи  фільму,  чи  повісті.
Історія  з  гірко-солодким  кінцем,  що  неначе  під  шкіру  вросла.

Мовчу.  Як  на  місто  опуститься  вечір,  найважче  приборкати  спогади,
і  внутрішній  дивний,  дурний  діалог  із  собою  не  вести  (...біда...).
Ну  що  ще  тобі?  Геть  підтвердились  всі  педантично  сформовані  здогади.
Усе,  що  здавалося  найважливішим  пішло,  як  крізь  пальці  вода.

Ця  слабкість  хвилинна,  напевно,  що  витівки  ейфорії  весняної.
Бо  розум  той  знає,  що  дріт  під  напругою  провела  на  кордон.
Мовчатиму.Чаю  запарю  собі  з  малини  та  м'яти  духмяної,
і  з  чистою  совістю  (горда  за  себе!)  піду  до  Морфея  в  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783732
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Протоієрей Роман

Вбрання

Вбрання  є  вбогі,  є  вбрання  багаті,
Відверто  кажучи,  різниці  тут  немає,
Найважливіше  у  жіночім  платті  –  
Це  жінка,  що  його  вдягає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783711
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Протоієрей Роман

Згасає недосягнута мета…

Згасає  недосягнута  мета,
Та  серцем  ще  надію  не  згубив…
Найбільш  чужа  людина  саме  та,
Яку  колись  ти  віддано  любив!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783710
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Протоієрей Роман

Ніхто так не боїться мук

Кружляє  над  степами  крук,
Пасе  і  вершників,  і  піших…
Ніхто  так  не  боїться  мук,
Як  той,  хто  завжди  мучить  інших!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783656
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Протоієрей Роман

Людськії цінності

Людськії  цінності  примарні  і  наївні  –  
Тягар  для  серця  і  душі  на  втому,
А  Богу  в  Вічності  ті  люди  не  потрібні,
Яким  Він  не  потрібний  був  у  цьому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783655
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Денисова Елена

Березневий вечір

Березень.  Місто.  Ми
в  тінях  бузково-сірих...
Білих  віршів  зими
викарбовано  надміру.

В  сутінках  ллє  ліхтар
світло  медово-згусле...
Хочеться  вже  тепла
Вулицям  захолусним.

Сонні  міські  двори
скупчилися  у  зграю.
Вітер  в  азарті  гри
сніг  із  дахів  змітає.

Довгі-предовгі  дні
холоду  та  негоди.
Начебто  уві  сні
крутяться  епізоди...

Хай  пронизали  нас
наскрізь  морози,  війни,
вир  почуттів  не  згас.
Сутінки.  Ми.  Обійми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783668
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Твоя Сніжинка

Назавжди…

Ніч  розкидала  нашвидкоруч  із  кишені  на  небо,
мільярди  чаруючих  вогників  жовтих  зірок.
Я  іду  навмання,  мій  хороший,  мій  рідний  до  тебе.
Наче  вічність  безмежна,  цей  кожний  малесенький  крок.

Наче  довгі  століття  прожита  без  тебе  година,
замість  теплої  ковдри  -  холодні  колючі  сніги.
Так,  я  знаю,  ти  зовсім  не  диво  -  звичайна  людина,
та  зцілити  роз'ятрену  душу  тобі  до  снаги.

До  снаги  своїм  дотиком  ніжним    у  спокій  сповити,
поцілунком  чуттєвим  в  душі  запалити  вогонь.
Хай  завжди  буде  так,  у  любові  життя  все  прожити,
бути  поряд,  коли  срібло  тихо  торкнеться  до  скронь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783560
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Ганна Верес

Душа поета ( Всіх із Днем поезії вітаю! Натхнення і здоров'ячка бажаю!)

Поезія  –  казковий  храм,
Де  душі  плачуть  і  святкують,
Це  дорогий  духовний  крам,
Який  беруть,  а  не  купують.
Й  душа  поета  –  дивина,
Її  непросто  розгадати,
Це  висота  і  далина,
І  промінь-шлях  для  благодаті.

Душа  обділена,  черства,
Не  здатна  віршів  народити:
Її  жахаються  слова,
Їй  душі  інших  не  збудити.
Поезія  –  це  божий  лан,
Життя  де  з  римами  сплелося,
Йому  не  притаманний  план,  
В  нім  –  люди,  небо,  цвіт,  колосся!
14.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Валентина Володина

ВЕЛИКИЕ О ПОЭЗИИ…


             Поэзия  есть  внутренний  огонь  всякого  таланта.

                                                 Ф.  Достоевский

             Поэзия  не  в  форме  мыслей,  а  в  самих  мыслях.

                                                 В.  Гюго

             Поэзия  -  это  не  просто  изречённая  мысль.
     Это  песнь  кровоточащей  раны  или  же  улыбающихся  губ.

                                                 Д.  Джебран

             Поэзия  -  это  поток  радости,  боли,  изумления  и
     малая  толика  слов  из  словаря.

                                               Д.  Джебран

             Поэзия  -  нет  дела  бесполезней
             В  житейской  деловитой  круговерти.
             Но  всё,  что  не  исполнено  Поэзии,
             Бесследно  исчезает  после  смерти.

                                               И.  Губерман

             Определениям  Поэзии
             Потерян  счёт.
             Она  сечет  сердца,  как  лезвие,
             А  кровь  у  авторе  течёт.

                                               И.  Губерман
             
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783541
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  хтось  –  колючий,  наче  терен,
сатира  в  них  –  гостріш  ножа.
Буває    в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі",
у  них  конкретні  платні  ролі  –
ганьбити  злісно  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  чи  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались,
то  ж  зрідка  лиш  якась  пташина
загляне  до  чужого  тину.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні:
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
на  сайті  вірші  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018


Новоградець

Зірка

Ще  промені  тільки  повзуть  по  узгірку
І  сяє  росою  земля,
А  вже,  ледь  проснувшись,  приколочку-зірку
Ладнає  в  волосся  маля.

Притримує  хвостик  невміло  руками
Ще  крихітка  зовсім,  але
Себе  вже  дорослу  і  гарну,  як  мама,
У  дзеркалі  бачить  мале.

Приляж  іще,  внучко  -  поглянь,  біля  печі,
Твій  котик  ще  солодко  спить.
Та  тільки  не  йметься  моторній  малечі  -
Не  личить  їй  згаяна  мить.

Ще  ляльку  вдягнути  і  встигнути  треба
Пшоном  покормити  курчат.
І  там  ще,  на  кухні,  турбот  аж  до  неба  -  
Нелегке  життя  у  дівчат.

Спішить  уже  жити  маленька  трьохрічка  -
Заплаче  як  скажеш:  -  Не  лізь!
Приколочка-зірка  і  бантик  зі  стрічки
За  день  побувають  ускрізь.

Охочу  до  всього,  так  манить  мурашку
Ще  зовсім  не  пізнаний  світ.
І  дивимось  ми  -  відліталі  вже  пташки,
На  твій,  пташенятко,  політ.

Ти  поряд,  малеча,  хоча  уже  скоро
Нам  вийде  відведений  час,
Спаде  наша  зірка,  промчить  метеором
І  ранок  настане  без  нас.

Але  вже  приколку  ладнає  невміло
В  волосся  зіркова  мала.
Зміняючи  нашу,  в  зеніт  небосхилом
Її  уже  зірка  пішла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783456
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Олекса Удайко

ПОЕТОВІ І ГРАФОМАНОВІ**

           [i]Якось  так...  Про  себе.
           І  мені  подібних...
           Маю  думку  –  
           ділюсь.    

[b][color="#074275"]Ми  пишемо  вірші,  буває,  вміло  –  
Метафори,  і  фабула,  і  ритм…
Сльозу,  буває,  чавим  відболілу,  
Й  Пегаса  нею  поїмо  з  корит.

Та  від  тих  слів  –  ні  холодно,  ні  жарко:
Читач  куняє,    жде  свого  дзвінка,
Сумує  тоскно  Тріумфальна  арка,
І  Лувр  пустіє  –  доля  в  них  така.

Й  скучають  Ермітажеві  атланти,  
Закляк  в  граніті  грізний  Каменяр,
Не  мітять  час  Біг-Бенові  куранти,
Й  сховався  у  туман  Холодний  яр.

Пустеля  постить*    –    не  святая  пустинь,
Не  чути  правди  праведних  отців,
Й  пророків  світлих  в  нас  тепер  не  густо,
Лиш  гул  самозакоханих  "митців"…
   
Відтак  вірші  нічого  вже  й  не  варті…
Бо  не  тверді,  як  лісовий  горіх,  –    

Бо  ти  у  правди  не  стоїш  на  варті,
А  перед  нею  маєш  смертний  гріх.[/color][/b]

10.  03.2018[/i]
__________
*Тиражує,  в  сучасному  розумінні  слова.

Карикатура  "Графоман".  Руслан  Долженець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Твоя Сніжинка

Лист в минуле

Не  дивися  у  вічі,  не  тримай  так  розгублено  руки.
Я  пішла,  навіть  не  озираючись  -  досить  цих  сліз.
Там  були  світлі  миті  розділені  днями  розлуки.
Почуття  всі  забрала.  Ось,  бачиш  ту  гору  валіз?

І  не  ріж  своїм  поглядом  в  спину  мене  на  частини.
Стук  підборів  бруківкою  з  серцем  твоїм  в  унісон.
Віддавала  усе,  а  натомість,  мабуть  й  десятини
не  просила,  лише  б  час  від  часу  приходив  у  сон.

Не  рахуй  дні,  що  без.  Зберігай  усі  пам'ятні  дати
десь  глибоко  у  серці.  А  згадуючи  -  посміхнись.
Не  погляну  назад  -  я  не  хочу  усе  зіпсувати.
Прошу  й  ти,  лише  тільки  в  майбутнє  щасливе  дивись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783195
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Твоя Сніжинка

Лист в минуле

Не  дивися  у  вічі,  не  тримай  так  розгублено  руки.
Я  пішла,  навіть  не  озираючись  -  досить  цих  сліз.
Там  були  світлі  миті  розділені  днями  розлуки.
Почуття  всі  забрала.  Ось,  бачиш  ту  гору  валіз?

І  не  ріж  своїм  поглядом  в  спину  мене  на  частини.
Стук  підборів  бруківкою  з  серцем  твоїм  в  унісон.
Віддавала  усе,  а  натомість,  мабуть  й  десятини
не  просила,  лише  б  час  від  часу  приходив  у  сон.

Не  рахуй  дні,  що  без.  Зберігай  усі  пам'ятні  дати
десь  глибоко  у  серці.  А  згадуючи  -  посміхнись.
Не  погляну  назад  -  я  не  хочу  усе  зіпсувати.
Прошу  й  ти,  лише  тільки  в  майбутнє  щасливе  дивись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783195
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ведомая любовью

Жить так легко, жизнь дающих любя

«Но,  как  написано:  не  видел  того  глаз,  не  слышало  ухо,  и  не  приходило  то  на  сердце  человеку,  что  приготовил  Бог  любящим  Его»-  Новый  Завет

Жить  так  легко,  жизнь  дающих  любя:
Бога  святого,  и  папу,  и  маму,  
чувствовать  самым  счастливым  себя,
жить  чтоб  вживую,  не  под  фонограмму.
Жить  так  легко,  выбор  свой  возлюбив,
гнездышко  вить  на  союзе  сердечном
силой  Божественной  вечной  любви,
веря,  что  жизнь  быть  не  может  конечной!

Жить  так  легко,  «почемучек»  любя,
чувствуя  их  и  душою,  и  кожей,
слушать,  как  носики  сладко  сопят,
и  восторгаться  созданием  Божьим!
Жить  так  легко,  любя  старых  друзей,
новых  с  восторгом  душой  принимая,
и  не  судить  ни  Творца,  ни  людей,
всем  примирения  с  Богом  желая!

Жить  так  легко,  свое  дело  любя,
чтоб  становиться  подобием  Бога,
чадом  Его    ощущая  себя,
делу  святому  учась    у  Святого!
Жить  так  легко,  смысл  познав  бытия:
вслед  за  Воскресшим  шагать  в  Божье  Царство,
чтоб  с  «я  люблю»,  вместо  гордого  «я»,
нам  убедиться  в  реальности  райской!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783164
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ведомая любовью

Жить так легко, жизнь дающих любя

«Но,  как  написано:  не  видел  того  глаз,  не  слышало  ухо,  и  не  приходило  то  на  сердце  человеку,  что  приготовил  Бог  любящим  Его»-  Новый  Завет

Жить  так  легко,  жизнь  дающих  любя:
Бога  святого,  и  папу,  и  маму,  
чувствовать  самым  счастливым  себя,
жить  чтоб  вживую,  не  под  фонограмму.
Жить  так  легко,  выбор  свой  возлюбив,
гнездышко  вить  на  союзе  сердечном
силой  Божественной  вечной  любви,
веря,  что  жизнь  быть  не  может  конечной!

Жить  так  легко,  «почемучек»  любя,
чувствуя  их  и  душою,  и  кожей,
слушать,  как  носики  сладко  сопят,
и  восторгаться  созданием  Божьим!
Жить  так  легко,  любя  старых  друзей,
новых  с  восторгом  душой  принимая,
и  не  судить  ни  Творца,  ни  людей,
всем  примирения  с  Богом  желая!

Жить  так  легко,  свое  дело  любя,
чтоб  становиться  подобием  Бога,
чадом  Его    ощущая  себя,
делу  святому  учась    у  Святого!
Жить  так  легко,  смысл  познав  бытия:
вслед  за  Воскресшим  шагать  в  Божье  Царство,
чтоб  с  «я  люблю»,  вместо  гордого  «я»,
нам  убедиться  в  реальности  райской!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783164
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Світлана Моренець

ПОЕТАМ



Крізь  тенета  турбот,  мов  крізь  хмари  –  промінчики  сонця,
фраза,  слово  чи  думка  майне...  наче  з  інших  світів.
Може  Муза  послала  із  вітром  її  крізь  віконця
ачи  янгол  торкнувся  крилом  полохких  почуттів?

Стрепенеться  душа  і  пірне  в  протиріччя  емоцій,
обважніє  від  виру  строкатих  думок  голова
і,  впіймавши  зерно  в  тім  бурхливім  безладнім  потоці,
несподіваним  змістом  наповнить  звичайні  слова.

Ле́гкий  тремор  і  нерви,  неначе  натягнуті  стропи,
подих  в  горлі  завмер,  щоби  птахом  злетіти  до  зір,
коли  вбрані  у  рими  слова  заплітаються  в  строфи
і,  освячені  в  серці,  лягають  рядки  на  папір.

Із  небесної  висі,  з  таємних  світів  нескінченних,
з  амплітуди  чуттів:  від  безодні  –  до  місяця  злет,
з  болю,  сумнівів,  сліз,  із  любові  поривів  вогненних,
з  праху,  сяйва  краси,  мрій,  фантазій  натхненних,
в  незбагненнім  пориві,  творить  свої  вірші  Поет.

                                                                       19.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Наталя Данилюк

Прощання зими

Так  стишено,  так  трепетно  й  невинно
Зі  світом  цим  прощається  зима…
Кучерик  диму  випустив  димар,
А  він  застиг  у  небі  павутинно.

Все  замело  –  ні  висі,  ні  землі,
Лиш  білизна  неторканих  полотен,
І  ти  –  весна  розгублена  –  навпроти
Стоїш  і  навіть  не  знаходиш  слів.

Бо  що  слова,  коли  шепоче  світ
Тендітними  словами-пелюстками,
І  небо  навстіж  відчиняє  брами,
Допоки  ти  виважуєш  політ.

І  не  збагнеш:  де  дійсність,  а  де  сон?
Така  краса  благоговійна,  ніби
Зірки  далекі  засвітили  німби
Над  сферами  розпушеними  крон!..

Патлаті  припорошені  кущі
Хвости  порозпускали,  наче  пави!
А  сніг  тебе  вколисує  і  бавить,
І  ні  душі  довкола,  ні  душі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783001
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ulcus

про дощ

Я  чую,  як  у  тебе  крапле  дощ
Крізь  сотні  кілометрів,  з-попід  стріхи
Немов  струною  прорізає  товщ
Із  відстаней  так  методично  й  тихо
Бо  кожна  крапля  в  тім‘я  б‘є  нудьгу
Весняної  відлиги  ностальгію
І  як  би  вітер  жалісно  не  гув  -  
Я  дочекаюсь,  зможу,  я  зумію
Хіба  лякає  в  березні  мороз
Ту  птаху,  що  із  вирію  зарано  
В  гніздо  спішила,  й  золото  мімоз
Не  сприйняла  серденьком  за  оману?
Нехай  замерзла,  бідна,  все  одно
Своєї  пари  віддано  шукає
Отак  і  я  чекання  полотно
Коханням  вірним  на  стрічки  розкраю
Я  чую,  як  у  тебе  крапле  дощ
Гудками  в  слухавці,  секундами  напруги
Крізь  шум  шосе  і  крізь  мовчання  площ
Єдиним  будеш.  І  ніколи  другим.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ulcus

про позерство

цинізм,  насмішка  кулуарна
та  недолугий  брудопад  -  
це  те,  що  зробить  популярним,
а  от  людиною?  навряд

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782884
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


majra

Загублена стежка

Загублену  стежку  шукаю  в  траві,
Десь  тут  моя  юність  блукала.
Волошки,  як  небо,  цвіли  голубі,
І  я  у  вінок  їх  вплітала.

Схилилась  трава  і  холодна  роса,
Вже  інеєм  білим  береться.
У  дні  листопадові  в"яне  краса,
І  сум  підступає  до  серця...

Збираю  в  букетик  листки  золоті,
Такі  ж  як  колись,  але  інші.
Мабуть,  розучилась  я  в  цьому  житті,
Писати  поеми  і  вірші.

Чим  далі  тим  важче  найкращі  слова,
Дістати  з-під  раннього  снігу...
Загублену  стежку  закрила  трава,  
Немов  недописану  книгу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760736
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.03.2018


Ольга Ашто

Спи, Ксюня…

Куда  уходят  наши  полосатые
На  мягких  лапах  тихо  и  легко?..
Куда-то  очень-очень    далеко,
Где  много  света  и  трава  немятая,
Где  в  крынках  ..мрр...  парное  молоко,

Где    вечный  март  и  крыши  черепичные,
Мышей  невидимо  и  полная  луна,
И  ночь  кошачья  темная  длинна...
Гуляют  парами...  На  ушко  очень  личное  
Друг  дружке  там  мурлычут…

...Спи…

...Весна…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018


Ольга Ашто

Спи, Ксюня…

Куда  уходят  наши  полосатые
На  мягких  лапах  тихо  и  легко?..
Куда-то  очень-очень    далеко,
Где  много  света  и  трава  немятая,
Где  в  крынках  ..мрр...  парное  молоко,

Где    вечный  март  и  крыши  черепичные,
Мышей  невидимо  и  полная  луна,
И  ночь  кошачья  темная  длинна...
Гуляют  парами...  На  ушко  очень  личное  
Друг  дружке  там  мурлычут…

...Спи…

...Весна…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018


Ольга Ашто

Спи, Ксюня…

Куда  уходят  наши  полосатые
На  мягких  лапах  тихо  и  легко?..
Куда-то  очень-очень    далеко,
Где  много  света  и  трава  немятая,
Где  в  крынках  ..мрр...  парное  молоко,

Где    вечный  март  и  крыши  черепичные,
Мышей  невидимо  и  полная  луна,
И  ночь  кошачья  темная  длинна...
Гуляют  парами...  На  ушко  очень  личное  
Друг  дружке  там  мурлычут…

...Спи…

...Весна…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018


Ольга Ашто

Спи, Ксюня…

Куда  уходят  наши  полосатые
На  мягких  лапах  тихо  и  легко?..
Куда-то  очень-очень    далеко,
Где  много  света  и  трава  немятая,
Где  в  крынках  ..мрр...  парное  молоко,

Где    вечный  март  и  крыши  черепичные,
Мышей  невидимо  и  полная  луна,
И  ночь  кошачья  темная  длинна...
Гуляют  парами...  На  ушко  очень  личное  
Друг  дружке  там  мурлычут…

...Спи…

...Весна…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018


majra

Щастя! - зупинись!

В  нас  понад  Бугом  є  така  дорога,
Три  метри  -  кукурудза,  спориші,
М"які,  як  вовна,  стеляться  під  ноги
І  жайвір  в  небі  -  пісня  для  душі!

Мене  бабуся  тут  колись  водила,
Дітей  моїх  тут  мама  провела.
Своїх  онуків  я  також  навчила
Що  всі  ми  родом  з  рідного  села!

Стіною  -  верби,  лози  кучеряві,
Сади  вишневі  соком  аж  бринять!
І  коники  стрибають  у  отаві,
Неначе  хочуть  літо  наздогнать.

Воно  ж  -  іде!  і  котиться  поволі,
Бо  все  на  світі  завжди  йде  кудись...
Блаженна  втіха!  Серце  на  роздоллі
Шепоче  тихо:  Щастя!  -  зупинись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782620
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


rutzt

Тут всі свої…

Тут  всі  свої,
Хто  вірив  і  не  вірив,
Хто  проклинав,  
Любив  і  не  любив,
Чи  ясний  день,
Чи  небо  темно-сіре,
Усі  мовчать,
У  всіх  немає  слів.
Ніхто  не  п’є,
Ніхто  не  кличе  мами,
Ніхто  не  носить  смутку  на  душі,
Лише  вітри
Літають  над  хрестами,
Й  поволі  камінь  сточують
Дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782602
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Олена Жежук

Що таке щастя ?

Що  таке  щастя  непросто  сказати  -  
Треба  для  цього  в  душі  розцвітати.
Вміти  життю  усміхнутися  щиро
Сонцю  за  обрій  сказати:  спасибі.

                 Щастя  в  родині,  веселій  та  дужій,
                 Щастя  у  друзях,  у  квіточці  в  лузі.
                 В  маминій  усмішці,  в  успіхах  сина,
                 У  вмінні  прощати  і  бути  потрібним.

Щастя  у  дружніх  обіймах  за  плечі,
В  слові  «люблю»,  що  шепочуть  під  вечір.
В  народженні  сина  чи  доньки,  як  знати.
Щастя,  що  в  тебе  є  батько  і  мати.

                   Щастя  в  зернятку,  що  в  хліб  проростає.
                     Щастя,  як    голоду  й  воєн  немає.
                     В  тім,  що  людина  завжди  має  вибір  -
                     Бути  людиною,  а  чи  створінням.

Щастя  співає,  радіє,  сміється.
Воно  не  заздрить  і  не  зазнається,  
Ділиться  з  ближнім,  людей  зігріває,
В  любові  купається  й  меж  їй  не  знає…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657698
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 16.03.2018


Світлана Моренець

"НЕ СОТВОРИ КУМИРА!"

Ми  часто,  без  благословення  Бога,
рвемось  до  цілі...  й  розбиваєм  лоба.
Зажевріють  в  тумані  ідеали,
як  ми  в  душі  звели  їм  п'єдестали.
Ні  спротиву  обставин  підкоритись,
ні  зважити  не  вміємо,  вдивитись:
чи  буде,  з  часом,  вартим  хоч  уваги
все  те,  чому  віддали  перевагу?

Бог  добродушно  намір  наш  сприймає,
бо  кожен  на  свій  вибір  право  має.

За  бажане,  в  борні  життя  спливає
і  кожен,  мов  прозрівши,  помічає:
жадане  зникло,  тінню  промайнуло,
те  ж,  що  лякало,  миром  повернуло,
колись  безцінне  –  брязкальце  по  суті,
безликі  стали  мудрі  і  розкуті,
мов  здутий  м'яч,  знікчемніло  величне,
казкове?  –  вже  давно  буденне,  звичне.
Серед  поважних,  сповнені  отрути
Іуди  є  і  Каїни,  і  Брути,
що  ллють  злобу  й  помиї  без  упину,
а  то  й  ножа  тобі  встромляють  в  спину...

Бог  все  це  знав,  та  ми  не  довіряли.
І  валяться  фальшиві  "ідеали"...
Сказали  ж  про  захоплення  без  міри
ще  в  Біблії:  "Не  сотвори  кумира!"

                               16.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Ведомая любовью

Ну, почему разводятся сердца

Под  впечатлением  развода  друзей…

В  дом  на  руках  несут  невесту,
с  согласия  двоих:  совместно.
ну,  а  потом  вдруг  нетерпимость,
и  приговор:  несовместимость.
И,  выслушав  обоих,  разведут,
никто  не  виноват,  ни  сном,  ни  духом,
и  в  разных  направлениях  уйдут,
умеющие  слушать  средним  ухом.

Чего  же  ждать  под  общей  крышей,
когда  душа  души  не  слышит,
когда  в  глазах  сгустились  тучи,
когда  с  другим  (с  другою)  лучше.
И  со  второй  попытки  под  венец,
пойдут  с  другими,  с  бывшею,  иль  с  бывшим
и  снова  одевание  колец,
и  горький  поцелуй,  союз  скрепивший.

Дворцы,  где  браки  сочетают,
от  регистраций    процветают,
но,  и  в  судах  полно  народу,
где,  как  грибы,  растут    разводы.
Ну,  почему  разводятся    сердца,
коль  их  пред  Богом  и  людьми  венчают,
неужто,  лишь  для  красного  словца
твердят:  на  небе  браки  заключают?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782349
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Ведомая любовью

Ну, почему разводятся сердца

Под  впечатлением  развода  друзей…

В  дом  на  руках  несут  невесту,
с  согласия  двоих:  совместно.
ну,  а  потом  вдруг  нетерпимость,
и  приговор:  несовместимость.
И,  выслушав  обоих,  разведут,
никто  не  виноват,  ни  сном,  ни  духом,
и  в  разных  направлениях  уйдут,
умеющие  слушать  средним  ухом.

Чего  же  ждать  под  общей  крышей,
когда  душа  души  не  слышит,
когда  в  глазах  сгустились  тучи,
когда  с  другим  (с  другою)  лучше.
И  со  второй  попытки  под  венец,
пойдут  с  другими,  с  бывшею,  иль  с  бывшим
и  снова  одевание  колец,
и  горький  поцелуй,  союз  скрепивший.

Дворцы,  где  браки  сочетают,
от  регистраций    процветают,
но,  и  в  судах  полно  народу,
где,  как  грибы,  растут    разводы.
Ну,  почему  разводятся    сердца,
коль  их  пред  Богом  и  людьми  венчают,
неужто,  лишь  для  красного  словца
твердят:  на  небе  браки  заключают?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782349
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


rutzt

Якщо можеш – пиши, хоч трішки…

Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата,
І  листи  відправляй  хоч  пішки,
хоч  на  хвилі  морській  горбатій,
черепахою,  вітром,  возом,
хоч  би  натяком,  хоч  луною,
Бо  інакше  я  втрачу  розум,
стану  деревом  чи  стіною,
самоти  переп’юся  лишку,
до  мовчання  піду  на  страту…
Якщо  можеш  –  пиши,  хоч  трішки.
Двійко  слів:  як  живеш  і  дата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Шостацька Людмила

ЧОГО ПОТРЕБУЄ ДУША?

                                                 Не  сповідалася  Душа,
                                                 Була  така,  мов  неумита.
                                                 Стріляли,  знов  із  «калаша»,
                                 Не  раз  ущент  була  розбита.

                                                   Гріхів  не  мала  цілий  віз,
                                                   Жила  по  правді  і  по  честі,
                                                   Та  мала  навіть  гріх  від  сліз.
                                                   Стоїть  Душа  на  перехресті.

                                                     І  ніби  й  Божа.  Так,  така.
                                                     Проте  нема  у  ній  причастя.
                                                     Хоч  і  хрестилася  рука  –
                                                     Душа  не  світиться  від  щастя.

                                                     Так  пильнувала  завжди  тіло,
                                                     Була  чистенька  і  охайна,
                                                     Та  не  було  Христа  у  жилах,
                                                       У  цьому  й  є  Господня  тайна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Ведомая любовью

Для каждого свой счёт года ведут

Для  каждого  свой  счёт  года  ведут,
стремительно  вперёд  они  бегут,
бегут  за  горизонт  на  край  земли,
ах,  если  б  только  знать,  что  там  вдали?
Ну,  что  же  будет  там,  на  рубеже,
когда  наступит  миг  уйти  душе,
что  ожидает  нас  –  обрыв  иль  взлёт,
когда  на  край  земли  душа  придёт?

Считаю  я,  как  все,  рожденья  дни,
приходят  вёснами  ко  мне  они,
встречая  каждый  раз  весну  свою,
я  чувствую,  что  жизнь  сильней  люблю.
И  с  верой  в  чудеса,  что  будет  взлёт
тогда,  когда  земной  прервётся  счёт,
встречаю  снова  я  весну  свою,
и  всех,  кто  мной  любим,  сильней  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781798
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Ведомая любовью

Коль через сердце не прошли слова

"Кто  не  любит,  тот  не  познал  Бога,  потому  что  Бог  есть  любовь"
"Ибо  в  вас  должны  быть  те  же  чувствования,  какие  и  во  Христе  Иисусе"
 Новый  Завет


Коль  через  сердце  не  прошли  слова,
они  тогда,  как  лозунги  иль  роли,
ни  радости  не  чуешь  в  них,  ни    боли,
ведь  чувства  не  вмещает  голова.
Ведь  храм  любви  нам  сотворил  Сам  Бог
в  святом  святых,  что  сердцем  называем,
в  котором  боль  иль  радость  ощущаем
в  той  суете  -средь  всех  земных  дорог.

Где  спозаранку  мчимся  на  войну,
чтоб  победить  в  той  схватке  за  купюры,
пускаясь  на  любые  авантюры,
и  не  вменяя  то  себе  в  вину.
Материя  первична  —  тот  девиз,
что  прочно  утвердился  дарвинизмом,
невольно  нас  приводит  к  смыслу  жизни:
на  памятниках  мраморных  дефис.

Хоть  храм  любви,  построенный  Творцом,
в  амбары  превратили  иль  в  сараи,
только  надежда  в  них  не  умирает,
не  мирится  с  бессмысленным  концом.
Как  не  крути,  не  обмануть  сердца,
ведь  знают  сделал  что  для  них  Сын  Божий,
чтоб  стали  в      чувствованиях  похожи
на  любящего  вечного  Творца!

АМБА;Р  -Строение  для  хранения  зерна,  муки,  припасов,  а  также  товаров.
САРАЙ  -  Крытое  нежилое  строение-  для  скота,  для  дров,  и  т.д,  суть  -грязь,  беспорядок,  неприбранность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781972
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Світлана Моренець

Листочок я на рідному гіллі

Я  бачила  дива́  чужин  країн:
міста  модерні  у  пісках  пустелі,
священні  древні  залишки  руїн,
захмарні  вежі,  розкоші  готелів,
стомовний  різноликий  Сінгапур,
архітектуру  Праги,  Риму,  Відня,
величні  Прамбанан,  Боробудур,*
віднайдені  у  диких  джунглях  півдня.

Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я.
Від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.

Лякали  "співом"  павичі,  орли,
вдаряв  по  нервах  крик  різкий  папуги,
а  ніжність  журавлиного  "курли"  –  
до  спазму  в  горлі!  Скільки  в  ньому  туги...
Вишневе  буйноцвіття  вабить  зір,
п'янять  степи  розлогі  чебрецями,
мре  серце  від  краси  Карпатських  гір,
закохана  у  Київ  до  безтями...

Все  миле  серцю,  край  мій  і  нарід,
де  народилась  з  Божого  веління.
Тут,  в  Україні,  весь  мій  славний  рід
через  віки  проріс  углиб  корінням.
Ввібравши  мудрість,  силу  й  біль  землі,
ми  аурою  спільною  вповиті.
Тож  я  –  листок  на  рідному  гіллі́,
без  кореня  свого  не  здатна  жити.

                 *  Прамбанан,  Боробудур  –  дивовижної  архітектури
                 древні  храми  на  о.  Ява.

                 12.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Наташа Марос

НЕВГОМОННІ…

Наше  світло  у  нічку  темну,
Тепле  сонце  в  палючий  день,
Рідні  діти,  вас  недаремно
Виколисували  з  пісень...
Дарували  тепло  і  спокій,
Захищали  від  холодів,
Щоб  тепер,  через  сотні  кроків
Кожен  міг  у  душі  радіть...
Вже  від  того,  що  сонце  світить,
Зігріваючи,  як  завжди,
Та  зростають  і  ваші  діти,
По  землі  щоб  святій  ходить...
Ми  і  досі...  чомусь  не  спиться...
Виглядаєм  з  усіх  сторін,
Або  хай  вже  хоч  хто  присниться
Теплим  зустрічам  навзамін...
І  так  дуже  скучаєм,  справді,  -
Та...  і  світ  якийсь  нетривкий...
Приїжджайте,  бо  ми  вам  раді...

Невгомонні  ваші  батьки...

               -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781848
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Евгений Познанский

СВІЧА

Коли  у  місті  лагідний  світанок
Ще  людям  розкидав  останні  сни,
Старенька  вже  чекала  біля  храму!
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни.

Сніжинки  лоскотали  церкви  скроні,
Сам  Батюшка  всміхнувсь  привітно  їй,
Бо  знали  всі  вже  в  тім  мікрорайоні,
Що  в  неї  син  з  війни  прийшов.  Живий!

Почаївська  Ікона.  Божа  Матір,
В  очах  її  така  Свята  любов.
Молилась  жінка  їй  у  церкві  й  в  хаті,
Аби  синок  з  війни  живим  прийшов.

Сім  свічок  сяють  тепло,  мов  сузір’я,
Усі  свічки  старенька  ставить  їй!
Молилася  й  дано  було  по  вірі,
Живим  прийшов  козак  її  з  війни.

Ось  вже  обід  святковий  у  квартирі,
Прийшла  кума,  прийшов  сусід  старий,
І  як  ніколи  добрі  всі  та  щирі,
Бо  їх  солдат  з  війни  прийшов  живий.

Щось  телевізор  голосно  волає,
Щось  кажуть  про  Європу  брехуни...
А  мати  тут  -  сама  мов  свічка  сяє,
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Любов Іванова

В ЕГО ПЛЕНУ Я…

[b][i]Он  шел  ко  мне  отчаянно  сквозь  зиму  
Хоть  повод  не  давала  я  никак.  
Любовник?  Он  забрал  мой  пыл  и  силу.  
Ведь  столько  дам  вокруг..А  он...  чудак.  

И  только  встретил,  без  прелюдий,  сразу  
Меня  он  уложил  скорей  в  постель.  
Не  помню,  доводил  ли  до  экстаза,  
Ах,  если  б  знала  -  не  открыла  дверь...  

Забыла  о  прическе  и  о    платьях,  
И  кажется,  что  белый  свет  не  мил.  
Почти  неделю    я  в  его  объятьях..  
Хотела  оттолкнуть...  да  нету  сил..  

И  кажется  -  совсем  я  изомлела.  
С  ним  вместе  на  примятой  простыне.  
И  до  всего,  что  важно,нет  мне  дела.  
Пот  каплями  стекает  по  спине...  

Мне  млеть  в  его  объятьях  -  не  приятно.  
Скорее  бы  за  ним  и  след  простыл..  
И  это  и  логично...  и  понятно,  
Коль  даже  муж  измену  с  ним  простил.  

Я  от  него  избавиться  бы  рада.  
С  чего,  скажите,  он  ко  мне  прилип  
Хоть  был  бы  мужиком,  таким,  как  надо  
А  то  обыкновенный  вирус  ГРИПП...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ганна Верес

Земля й поет

Земля  й  поет  не  нарізно  живуть,  
Де  перша  –  живить,  а  поет  їй  служить.
В  однім  човні  життєвому  пливуть,
А  з  ними  віра,  і  любов,  і  мужність!

Поет  не  владі  служить,  а  землі,
Що  пестила  його  найперші  сходи,
Лікує  рани,  часом  не  малі,
Єднає  із  глибинами  народу.

Поет  не  славі  служить,  а  землі,
Бо  крила  слави  не  завжди  надійні:
Підніметься  він  на  її  крилі,
І  хто  те  зна,  яким  буде  падіння.

Поет  не  продається  і  за  кошт,
Бо  муза  є  чутливою  до  зради.
Він  людям  служить  все  життя  також,
А  не  влаштовує  невігластва  паради!
17.02.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Владимир Зозуля

Непричастные

                                                     "Здесь,  пред  иконою  Слова,
                                                       Сердца  зажжется  свеча  –
                                                       Пламенем  чувства  живого  –  
                                                       Радость  моя…  и  печаль."

                             …….


Догорает  свеча.  
В  полумраке  безмолвном  и  сонном,
Уж,  какое  столетье,  труждаясь,  сжигает  грехи  –
Страстотерпец  Любви,  
С  потемневшей  церковной  иконы,
Осеняя  придел  жестом  поднятой  к  небу  руки.

Пахнут  ладан  и  мирра.
Дух  вечности  сладок  и  горек.
Поднимается  чадом  надсвечно  сгорающий  грех.  
Он  от  плоти  и  крови,  
А  значит,  земных  категорий,
И  у  каждого  свой,  и  один  первородный  –  на  всех.

Это  то,  что  гниёт,  
Наслоившись  в  душевной  изнанке.
То,  что  я  не  сумел  отмолить  в  бесконечных  –"Прости…"
И  за  что  мне  грозит
На  стене  нарисованный  ангел,
По'дняв  вы'соко  меч  и  пылающий  взор  опустив…

Я  стою  замерев.
В  храме  буднично  тихо  и  пусто.
Не  хватает  чего-то…  быть  может,  его  прихожан.
Не  хватает  тепла.
Не  хватает  глубокого  чувства.
Не  хватает  любви.  Я  стою,  и…    мне  жаль…

Жаль  не  прожитый  миг  –
Единения  и  ритуала.  
Жаль,  что  руки  гвоздями  прибиты  к  кресту  не  мои.
Жаль,  что  в  жизни  осталось
Надежды  и  Веры  так  мало...
И  пора  уходить,  непричастным  к  великой  Любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 09.03.2018


Юлія Л

Планета любові


Не  буди  мене,  милий,  холодного  темного  ранку,
Поки  ніч  ще  тріпоче  долонями  сірої  мли,
Полетімо  удвох  зустрічати  солодкі  світанки
На  планету,  яку  ми  любов’ю  колись  нарекли.

Ще  дрімає  Аврора  в  колисці  полярного  сяйва,
Срібний  місяць  в  човні  на  той  берег  іще  не  доплив,
Синьоока  душа  ніжно  квітне  у  небі,  як  мальва.
І  розпилює  сни  в  мікрокосмі  небесних  вітрил.

Пролітає  в  галактиках  серця  легенька  пір’їнка,
І  відлунням  звучать  інкрустовані  в  щастя  слова,
Тихо  котиться  Шляхом  Молочним  зоря-намистинка
Прямо  в  наші  долоні.  Як  просто  творити  дива!

Заглядають  у  очі  космічні  зірки-орхідеї,
Хтось  запалює  небо  на  сході  іскрою  бажань,
На  планеті  любові  прокинулись  білі  лілеї,
А  світанок  зберіг  таїнство  наших  щирих  зізнань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Юлія Л

Планета любові


Не  буди  мене,  милий,  холодного  темного  ранку,
Поки  ніч  ще  тріпоче  долонями  сірої  мли,
Полетімо  удвох  зустрічати  солодкі  світанки
На  планету,  яку  ми  любов’ю  колись  нарекли.

Ще  дрімає  Аврора  в  колисці  полярного  сяйва,
Срібний  місяць  в  човні  на  той  берег  іще  не  доплив,
Синьоока  душа  ніжно  квітне  у  небі,  як  мальва.
І  розпилює  сни  в  мікрокосмі  небесних  вітрил.

Пролітає  в  галактиках  серця  легенька  пір’їнка,
І  відлунням  звучать  інкрустовані  в  щастя  слова,
Тихо  котиться  Шляхом  Молочним  зоря-намистинка
Прямо  в  наші  долоні.  Як  просто  творити  дива!

Заглядають  у  очі  космічні  зірки-орхідеї,
Хтось  запалює  небо  на  сході  іскрою  бажань,
На  планеті  любові  прокинулись  білі  лілеї,
А  світанок  зберіг  таїнство  наших  щирих  зізнань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Владимир Зозуля

Аве Жизнь

 https://www.youtube.com/watch?v=3M_J0VlXrb0


Слышите?  –
Ведь  это  ангел  падший,
Глядя  ввысь,  и  плачет,  и  поёт.
Аве  –  свету!  
Аве  –  жизни  нашей!
Аве!..  Просто,  в  звёзд  ночной  полёт…

И  горит  свеча  в  его  ладони
Светлою  слезой  мироточа’.
И  горит  звезда  на  небосклоне,
Трепетно  и  нежно,  как  свеча.

                           …

Ах,  какая  ночь!..  
Такая,  просто  –
Руку  протяни  и  небо  тронь…
Не  руками  зажигают  звёзды,
Но  они  ложатся  на  ладонь.

Посмотрите…  красота  такая,
Что  и  взор,  и  чувства  вознеслись.
Пой,  душа!
И  перед  Богом  каясь,
Плачь  и  на  колени  становись.

Нынче  небо,  словно  храм  полночный,
Свод  его  и  вечен,  и  высок,
Чувство  высоко  и…  –  
"Аве,  Отче…"
Долетает  ангельских  высот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780010
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ulcus

про калапуцьки

«Скуштуй!  Дивись-но,  що  я  напекла!»  -
З  багнюки  наліпились  калапуцьки
Він  так  старанно  ротиком  -  плям-плям
Немовби  здобу  їв  з  малої  ручки.
Світилась  радість  в  парах  двох  очей
Сміялась  безтурботність  переливом
Дивилась  Доля  на  малих  -  ачей
Цьому  «подружжю»  бути  ще  щасливим!
Роки  збігали,  як  в  клепсидрі  плин
І  злизували  з  чіл  безпосередність
Замість  медів  життя  дало  полин
Байдужість  тихо  струювала  єдність
Згасав  вогонь  ще  в  молодих  очах
Любов  стікала,  наче  кров,  в  калюжу
І  бралась  в  згустки,  паросток  зачах
Зі  спільних  мрій...  та  й  мріялось  не  дуже
Не  зміг  -  не  витримав.  Не  вберегла.  
Не  гри  хотілось  -  просто  «жить  по-людськи»
На  згарищі  сімейного  тепла
Лишилися  з  багнюки  калапуцьки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ulcus

про зорі

Існує  й  друге  небо...  тільки  на  землі  -  
Таке  ж  глибоке,  дивне,  неозоре.
На  цім  небеснім  плесі  у  густій  імлі
Також  живуть  світила  -  люди-зорі.

Хтось  близько-близько  на  одній  з  земних  орбіт
Супутником  своїй  зорі  назветься,
Ще  хтось  яскраво,  мов  живий  метеорит,  
Повз  інших  зір  байдуже  пронесеться.

Одні  зірки  холодні,  наче  крижані,
Та  все  ж  помітні  -  зблискують  від  злості,  
Якісь  мигтять  ліниво  й  мляво  в  вишині,
Вважаючи,  що  скрізь  вони  лиш  гості.

Є  люди-зорі,  що  в  житті  горять  добром,  
Яке  й  довкола  небо  зігріває,
Воно  спиняє  тих,  хто  мчиться  напролом
У  прірву,  тих,  в  кому  його  немає.

Повірити  у  себе  й  провідній  зорі
Світилу  кожному  зорить  потреба,
Для  когось  зірка  засіяє  й  в  ліхтарі,
Ота,  що  мрією  сягнула  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Любов Іванова

Уже стучится к нам весна

[b][i][color="#0a35ab"]У-ж  поят  талые  снега
Ж-ивой  водой  земли  просторы.
Е-ще  вчерашняя  пурга

С-ложила  снег  в  большие  горы.
Т-рещал  под  двадцять  пять  мороз,
У-рчали  дикие  метели.
Ч-то,  это  вовсе  не  всерьез
И-з  темных  туч  снега  летели?
Т-еперь  еще  пять  дней  и  март,
С-юрпризы  в  душах  и  в  погоде,
Я-    представляю  весь  азарт,

К-акой  хаОс  грядет  в  пприроде...

Н-аземь  стремится  солнца  луч,
(А-  ночи  все  еще  с  морозом)
М-ельком  прорвется  из-за  туч,

В-едь  нету  солнца  по  прогнозам.
Е-ще  не  весь  растаял  снег,
С-  пригорков  он  бежит  ручьями
Н-е  стойкий  маленький  побег
А-  все  ж    становится  упрямей..[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778631
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 05.03.2018


Денисова Елена

Адажіо весни

Морозний  ранок  сяйвом  білим-білим  
просвічує  крізь  стовбури  берез...  
Чекала  на  весну  і  так  хотіла  
почути  березневий  полонез,  

та  тільки-но  куди  не  кинеш  оком  —  
сніги,  сніги,  хоч  вийшов  їх  ліміт.  
Коли  ж  весна  розірве  сніжний  кокон  
і  вилетить  метеликом  у  світ?  

Пробудження  —  в  цупких  морозних  латах,  
не  вщухне  дзвін  зимової  луни...  
Берізки  ж  —  балерини  на  пуантах  —  
виконують  адажіо  весни.  


03.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780293
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Юлія Л

За межею любові

Білосніжна  зима  збудувала  кордони  між  нами,
Ти  залишився  там,  у  осінньому  плачі  дощів.
Стих  вже  голос  молитв.  В  серці  замкнуті  сонячні  храми
На  мільйони  замків,  від  яких  не  знайти  нам  ключів.

Ми  з  тобою  тепер  стоїмо  за  межею  любові.
Тільки  де  був  кордон,  який  ми  перейшли  в  почуттях?
Чому  голос  мовчав,  коли  серце  ридало  від  болю,
А  у  наших  руках  догорала  кохання  свіча.

Мені  холодно  так...  Заметіль  віє  попелом  в  душу.
Там  десь  ватри  горять.  А  між  нами  холодна  стіна.
Я  іду  босоніж  по  снігах  крижаних,  як  порушник,
За  зимовий  кордон.  Може,  біль  цей  розтопить  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018


Радченко

Дві мови

Живуть  у  серці  мойому  дві  мови:
Російська  й  українська  від  обох  батьків.
Вони  для  мене  рідні    й  я  ніколи
Не  розділяла  їх,  а  зараз  —  й  поготів.

Бо  це,  як  пам'ять  зрадити  і  долю,
Минуле  викресливши  зразу  й  назавжди
І  попрікати  цим  я  не  дозволю  —
Хіба  російська  привела  нас  до  біди?

А  "щирі  українці"  не  завжди  і  щирі  —
Мугикати  навчились  України  гімн,
Долоню  до  грудей  приклавши,  хтиві  й  хитрі,
А  їм  людські  прокльони  в  спини  навздогін.

І  тим,  що  знаю  я  російську  мову,
Не  відрікаюся  від  України  я.
Не  зраджую  ні  пам'ять,  ані  долю  —
Я  українка  з  перших  подихів  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779416
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Евгений Белов

Богом сверху дана

Научите  меня  отрешиться  от  бед,
Не  смотреть  на  экран,  где  главенствует  ложь.
Остудите  мой  пыл,  я  терпел  много  лет,
Помогите  унять  в  пальцах  нервную  дрожь.

Наизнанку  душа,  безысходности  стон
Не  услышит  никто  -  каждый  сам  по  себе.
Дух  из  собственных  тел  изгоняется  вон
На  чужбину  искать  лучшей  доли  в  судьбе.

Я  люблю  свой  народ,  обожаю  страну,
Но  не  видно  мне  лиц,  только  спины  вокруг,  -
Скорбной  поступью  вниз,  направляясь  ко  дну,
Все  покорно  идут  -  думать  им  недосуг.

Нет  вождей  наверху  -  только  пришлый  народ,
Иноземцев  полно  -  жаль,  что  нации  нет,
Неужели  иссох  наш  прославленный  род,
Дух  казацкий  иссяк,  не  оставив  и  след?

Разбудите  меня,  дайте  в  руки  мушкет,
Приготовлю  копье  и  накину  жупан  -
Мне  ордынка  в  руке  служит  верно  сто  лет,
Но  надежней  всего  остроносый  чекан.

Если  надо,  то  буду  Хмельницким  в  душе,
Кто-то  должен  поднять  свод  опущенных  век.
Унизительно  быть  кем-то  данным  клише,
Когда  тычут  в  лицо  неоплаченный  чек.

Нарисуйте  мне  мир  на  безумном  холсте,  -
Мы  пропитаны  все  кровью  павших  сполна.
Набросайте  страну  вновь  на  белом  листе,
Нам  не  кучкой  дельцов  -  Богом  сверху  дана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779100
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


Наталя Данилюк

Вивчати тебе…

Вивчати  тебе,  як  ревний  нічний  звіздар
Вивчає  на  мапі  неба  чудні  сузір'я,
Ловити  найменші  імпульси  на  радар,
Торкатися  мрій,  як  легіт  легкого  пір'я...

Вивчати  тебе,  а  спільно  ─  й  себе  в  тобі,
Крізь  призму  душі  твоєї  уздріти  власну,
І  кожен  запеклий  в  серці  своєму  бій
Навчитися  обертати  на  мить  прекрасну  ─

На  видих  весни  в  погожу  духмяну  рань,
Де  гнів  ─  лиш  палка  корида  ривкого  вітру,
І  кров  ─  це  не  кров,  а  вибухла  в  день  герань,
Малесенький  штрих  в  чуттєву  м'яку  палітру...

Вивчати  тебе  по  крапельці,  мов  дитя,
Що  порух  найменший  вловлює  вмить  очима!..
І  пульсу  твого,  і  серця  чітке  биття
Вплітати  в  розмову  з  небом,  у  сни  і  рими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 23.02.2018


Наталя Данилюк

В коконі зими

Ранкова  тиша.  Незворушний  світ.
В  молочний  дим  закутані  діброви.
Дрібних  пташиних  лапок  алфавіт
Розсипаний  на  аркушах  зимових.

Довкіл  анікогісінько  нема,
Луна  –  немов  у  глиняній  макітрі.
Лиш  інею  тендітна  бахрома
Ледь-ледь  собі  гойдається  в  повітрі.

Стоїш  на  цій  холодній  площині,
Загорнута  у  білосніжний  кокон…
Ще  до  весни  якихось  кілька  днів,
Лише  б  не  розминутись  ненароком…

Лиш  не  пустити  б  корені  углиб  –
В  цю  твердь,  яка  знекровилась  геть  чисто!..
Не  зледеніти  б  тут,  серед  імли,
Не  розповзтись  розірваним  намистом…

І,  врешті,  не  примерзнути  крильми,
Не  наковтатись  сивої  полуди…
Допоки  в  цьому  коконі  зими
Весна  тебе,  мов  лялечку,  розбудить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ОТПУСТИ!

[b][i][color="#231e7d"]П-епел  наших  чувств...  зола  и  пепел,  
Р-азве  о  таком  мечтали  мы.  
О-тошел  души  и  сердца  трепет,  
Ш-лейфом  затянувшейся  зимы...  
У-  судьбы  кредит  просить  не  стали,  

О-т  обид  -  кружится  голова.
Т-рижды  глупо  прятаться  в  вуали,  
П-одбирать  обидные  слова.  
У-бежать  хочу,  уйти,  умчаться,  
С-лышишь,  умоляю,  не  держи.  
Т-ы  один  разрушил  наше  счастье  
И-  оставил  только  миражи...[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Протоієрей Роман

Ніде

Ніде  і  ні  в  якОму  місті  світу
Не  розквітатимуть  дерева  так  розкішно,
І  зорі  не  світитимуть  так  ніжно,
Як  над  дахами  вашого  дитинства!

Не  стане  глАдким  дзеркалом  калюжа,
І  не  заплачуть  китиці  калини,
Ніде  так  не  запахне  п’янко  ружа,
Як  біля  серця  рідної  хатини!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778522
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Протоієрей Роман

Блудний біс

Сьогодні  переможець  –  блудний  біс!
І  зброю  перед  ним  усі  складають,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  музИки  в  пеклі  грають!

В  його  обіймах  марять  всі  міста,
З  вітрин  вітає  всіх  його  усмІшка,
І  так  спокусливо  з  реклами  вигляда
Його  оголена  напівпрозора  ніжка!

Він  задає  усім  концертам  вісь,
Він  сатані  є  нині  першим  кумом,
Дитячі  іграшки,  мультфільми  –  все  наскрізь,
Пронизані  його  терпким  парфумом.

Він  похітливо  бедрами  хита
І  перед  камерами  впевнено  позує,
Він  бізнесменів  за  штани  трима,
Хто  тільки  з  ним  в  умі  не  фантазує?

Сьогодні  приз  тримає  блудний  біс,
Йому  квітковий  килим  постеляють,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  оркестри  в  пеклі  грають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Протоієрей Роман

Блудний біс

Сьогодні  переможець  –  блудний  біс!
І  зброю  перед  ним  усі  складають,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  музИки  в  пеклі  грають!

В  його  обіймах  марять  всі  міста,
З  вітрин  вітає  всіх  його  усмІшка,
І  так  спокусливо  з  реклами  вигляда
Його  оголена  напівпрозора  ніжка!

Він  задає  усім  концертам  вісь,
Він  сатані  є  нині  першим  кумом,
Дитячі  іграшки,  мультфільми  –  все  наскрізь,
Пронизані  його  терпким  парфумом.

Він  похітливо  бедрами  хита
І  перед  камерами  впевнено  позує,
Він  бізнесменів  за  штани  трима,
Хто  тільки  з  ним  в  умі  не  фантазує?

Сьогодні  приз  тримає  блудний  біс,
Йому  квітковий  килим  постеляють,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  оркестри  в  пеклі  грають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Протоієрей Роман

Блудний біс

Сьогодні  переможець  –  блудний  біс!
І  зброю  перед  ним  усі  складають,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  музИки  в  пеклі  грають!

В  його  обіймах  марять  всі  міста,
З  вітрин  вітає  всіх  його  усмІшка,
І  так  спокусливо  з  реклами  вигляда
Його  оголена  напівпрозора  ніжка!

Він  задає  усім  концертам  вісь,
Він  сатані  є  нині  першим  кумом,
Дитячі  іграшки,  мультфільми  –  все  наскрізь,
Пронизані  його  терпким  парфумом.

Він  похітливо  бедрами  хита
І  перед  камерами  впевнено  позує,
Він  бізнесменів  за  штани  трима,
Хто  тільки  з  ним  в  умі  не  фантазує?

Сьогодні  приз  тримає  блудний  біс,
Йому  квітковий  килим  постеляють,
Він  стільки  в  пекло  світлих  душ  приніс!
Йому  тріумф  оркестри  в  пеклі  грають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Протоієрей Роман

Чистота в очах

Вже  втома  від  розваг  в  салонах  вікна  гасить,
Над  гранд-готелями  димок  багряний  в’ється…
Ніякий  макіяж  лице  так  не  прикрасить,
Як  чистота  в  очах  і  посмішка  від  серця!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778177
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Протоієрей Роман

Якщо ми серцем пізнаємо Бога…

Якщо  ми  серцем  пізнаЄмо  Бога,
Зникає  смисл  все  інше  пізнавати,
Бо  все,  що  має  світ,  причетним  є  до  Нього,
І  поза  Ним  не  може  існувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778329
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Світлана Моренець

Сугестія зоряної ночі

Примружив  місяць  хитрі  очі
та  й  аж  припух  від  здивувань,
розгадуючи  тайни  ночі,
тремтливість  зоряних  бажань.
Гарем  рахуючи  мільярдний,
він  збився  з  ліку  в  сотий  раз:
зірки  –  мов  кулі  у  більярді
влітають  в  лузу  –  сяйвом  страз
йому  всміхаючись,  востаннє
небесний  простір  перетнуть,
і  ця  феєрія  прощання  –
у  небуття  яскрава  путь.

...  Лечу  думками  до  Астрея,
у  царство  зоряних  еліт...
Ех,  спалахнути  б!..  –  і  зорею
колись  заве́ршити  політ...

             

                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778420
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Евгений Познанский

МОНОЛОГ КОТА


Я  смотрю  на  вас  и  напеваю,
Мудрый  взгляд  из  под  пушистых  век,
Я  гораздо  больше  понимаю,
Чем  ты  ожидаешь,  человек.
 
Понимаю,  если  ты  стал  грустный,
Значит  где  то    вдруг  случилось  зло
Подойду,  жалея,  и  потрусь  я,  
Подарю  тебе  свое  тепло.

И  хоть  я,  конечно,  не  читаю,
Всех  твоих    тетрадок  и  бумаг,
На    людей  смотря,    я  лучше  знаю,
Кто  из  них  твой  друг,  а  кто  твой  враг.

А  вся  эта  болтовня  с  экрана,
Про  чужих  людей,  про  красоту,
Про  того  или  иного  пана,
Для  чего  все  это  мне,  коту?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665700
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 21.02.2018


Евгений Познанский

ПРОЩЕНОЕ ВОСКРЕСЕНИЕ

И  тихое,  неогненное,  солнце,
И  мягкие,  незлые,  облака,
Растекшиеся  маревом  по  небу,
И  кажется,  что  было  так  века.

И  снег  какой-то  тихий,  нескрипучий,
Холодный  ветер  щек  не  обожжет,
И  голоса  людей  как  будто  тише,
Как  будто  сразу  мягче  стал  народ.

И  кажется:  все  и  всему  повсюду,
Всем  видом  с  тихой  грустью  говорит:
–  Прости,  чем  согрешил  перед  тобою.
И  слышится  ответ    мне:  «Бог  простит».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629424
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 21.02.2018


ТАИСИЯ

Слава Богу! Не болит!


                     «Подвижный,  быстрый  человек
                         Гордится  стройным  станом.
                         Сидящий  сиднем    целый  век  -
                         Подвержен    всем    изъянам».    (Авиценна)

Жизнь      прожить    весьма    не    просто,    если    ты    уже    седой…
Да    ещё    букет    проблемный  -    то    с    ногой,    то    со    спиной…
Всё    равно    нельзя    сдаваться    -  организм    перенастрой.
Продолжай    тренироваться    -  и  ты  снова    встанешь    в    строй.

Этой    новостью    гордимся:    словно  в  сказке    Бог    послал…
Рядом    с    домом      появился    новый    тренажёрный  зал.
И    теперь    я    -    королева!    Побеждён    радикулит…
Тренажёры    -    справа,    слева.      Слава    Богу!    Не  болит!

Если    очень    постараться    -  снова    станешь    молодой.
Но  в    процессе  тренировки    -  не    забудь    про    водопой!
Все  проблемы  исчезают,    пью      достаточно    воды…
Мои    клетки    оживают,    как  цветущие    сады…

20.  02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778138
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018


Евгений Белов

Вопреки

А  знаете,  -  не  надо  огорчаться,
Корить  всю  жизнь,  что  прожита  не  так,
И  в  прошлое  с  надеждой  возвращаться,
Зависимый  от  прошлого  -  батрак.

Спина  плевки  и  ругань  стойко  примет,
А  значит  впереди  мы  тех  людей,
Кто  радость  нашу  люто  ненавидит,
Помолимся,  долив  свечам  елей.

Нет,  не  смотри  назад  тоскливым  взглядом,
Ушли  минуты  жизни  -  не  вернуть,
Смотри  вперед  -  несбыточное  рядом,
Идущий  вопреки  осилит  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778047
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018


Евгений Белов

Милый дом

Возвращаясь  с  работы  вечером
В  милый  дом,  утопающий  в  зелени,
С  половинкой  любимой  жду  встречи  я,
Все  трудней  расставаться  со  временем.

Ты  стоишь  предо  мною  хрупкая,
Словно  школьница  в  фартучке  кружевном,
На  пороге  приветствуешь  шуткою,
Бодрым  голосом,  хоть  и  простужена.

Разливаясь  по  телу  трепетно,
В  венах  кровь  закипает  буйственно.
Без  любви  был  всегда  я  ветреным,
Обнимал  без  души  присутствия.

Мне  судьбой  благодать  начертана  -
Видно  с  Неба  была  знамением.
Жить,  любя,  для  любви  не  жертвуя,  -
Все  равно,  что  смотреть  с  презрением.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650932
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 20.02.2018


Любов Іванова

Простіть мене, а я прощаю Вас

[b][color="#821d6f"]Сьогодня  день,  коли  усі  образи
Ми  маємо  віднести  на  смітник.
А  замість  них  добра  й  тепла  алмази
Посіяти  в  душевний  свій  квітник.

Немає  на  землі  людей  безгрішних
Віки  складалось  і  донині  так.
У  бідних,  у  багатих  і  розкішних
Гріх  може  бути  навіть  у  думках.

Для  цього  день  є  -  прощена  неділя,
Бо  не  образи  наш  дороговказ.
Благаю  в  каятті...  не  від  безділля  -
Простіть  мене,  а  я  прощаю  Вас.

Це  світла  днина  -  днина  всепрощення.
Благаємо,  прости  нас  Бог-Отець.
Хай  стануть  наші  щирі  откровення  
Очищенням  для  душ  і  для  сердець.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


ЮНата

Будь в жизни её солнцем!

Ты  думал,  она  –  сильная,
Ведь  время  закаляет…
Твоя  любовь  обильная
Степенно  угасает…

Ты  думал  –  независима,
Жизнь  многому  учила.
Слеза  морщинки  высекла,
Но  сердце  пощадила.

Привык  ты  жить  размеренно,
В  спокойствии  ленивом.
И  думал,  нет  –  уверен  был,
Что  и  она  остыла.

Но  жизнь  -    непредсказуема,
Её  мир  так  устроен,
 Что  в  буднях  серо-суетных
Ты  можешь  быть  доволен,

Но  вот  она  –  неистово,
«Неровно»  жизнью  дышит.
И  верит  она  искренне,
Что  ты  её  услышишь.

Она  ещё  надеется,
Что  станешь  ты,  как  прежде…
Ей  трудно  разувериться,
Она  живёт  надеждой…

И  как  цветок  без  лучика,
Без  солнечного  света,
Не  встретит  ли  попутчика,
Преодолев  запреты?

Так  стань  её  источником,
В  чудесный  мир  оконцем…
Стань  главным  ей  «цветочником»,
Будь  в  жизни  её  солнцем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777803
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Олена Жежук

Причал справжнього

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
                                                                                                             [i]продовження[/i]

В  глибині  мого  серця  лелійно  ховаються  спогади,
І  весніє  любов,  і  дзвенить  кришталева  печаль.
Повертаюсь    у  юність,  йдучи  в  часоплин  перелогами.
Там  у  світлі  і  справжності  серце  знайде  свій  [i]причал.[/i]

Ось  невдачі  мої…  поряд  мрії  крилаті  й  розвихрені!
Біля  хати  криниця    по  вінця  живої  води…
Ось  бабусині  руки  й  слова,  що  живуть  до  цих  пір  в  мені:
«Жий  в  любові  й  по  совісті,  й  Богу  одному  годи!»

Там  п'янить    медом  груша  й  лякає  кусючими  осами,
А  за  пагорбом  сонце  лягає  щовечора  спать.
Найміцніші  там  сни,  й  найбадьоріші  ранки  із  росами  –
І  на  все  там    у  Бога  була  [i]благодатна[/i]  [i]печать[/i].

Повертаюсь  зі  спогадів  духом  сильнішою  й  вищою,
І  любов'ю  зігрітою    рідного  краю  мого.
Як  тепло  не  розхлюпать,  й  не  стати  черствою  та  іншою..?
Й  зберегти  оцей  вогник    у  хаосі    світу  цього…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Ulcus

щось ностальгічно-пафосне

Дивлюсь  на  вулицю  свою,  як  на  світлину,  
Немов  в  альбом,  де  пам‘ять  -  сторінки:
Ось  рідний  дім,  ось  від  сусідів  лине
З  платівки  музика,  як  ніби  шум  ріки.
А  тут  рипить  прадавня  каруселя,  
Якої  вже  давно-давно  нема,
Тут  був  паркан,  високий  наче  скеля
Серед  весни...  а  зараз  тут  зима.
Широкий  шлях  -  чомусь  вузенька  стежка,
Яку  латають  влітку  спориші,
Чомусь  мій  друг,  смішний  пустун  Олежко
Тепер  кивнув,  й  минув...  немов  чужі...
Маленька  вулице,  була  ти  цілим  небом
Чи  космосом  вселенських  таємниць
Дитячих  душ.  Тепер  іду  до  тебе
Припасти  серцем,  як  в  дитинстві  -  ниць...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774951
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Любов Іванова

З ДНЕМ ЗАКОХАНИХ

[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються  люди  для  любові,
З  любов»ю  нам  дароване  життя.
Хай  в  кожного    у  серці  і  у    слові
Живуть  і  квітнуть  ніжні  почуття.

Співаємо  з  любов»ю    колискові
І  ніжимо  у  пестощах  дитя.
Не  може  бути  щастя  без  любові,
Бо  саме  у  любові    сенс  життя.  

Хай  сяють  в  небі  зорі  світанкові
Життя  струмує,  наче  з  джерела.
Любові  Вам,  великої  любові,
Освідчень  і  душевного  тепла!

Хай  птахи  легкокрилі,  як  хмаринки
І  вітер  пустотливий  мандрівець,
Несуть  по  світу  диво-Валентинки
Як  вісники  закоханих  сердець...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


PashaMorozov

В мире животных

Мы  так  и  не  стали  людьми,
Мы  так  и  остались  животными.
В  толпе,  но  все  время  одни,
С  инстинктами  плотскими,  рвотными.

Мы  так  и  не  стали  умней,
Придумав  себе  академии.
Нам  главное,  чтоб  побольней,
Чтоб  хаос  и  чтоб  эпидемии.

Нам  важно  унизить,  сломать,
Чтоб  мордою  в  пол  и  за  волосы.
При  этом  уверенно  врать
Себе  и  другим  не  вполголоса.
     
Нам  чужды  любовь,  доброта,
Нам  дай  автомат  и  наручники.
В  душе  –  черноты  пустота,
А  рядом  –  бандиты-попутчики.

Про  ценности  что-то  бубня,
Нам  мир  важен  только  вещественный:
Всё  –  я,  всё  моё,  для  меня…
Отбор,  понимаешь,  естественный.

Нам  даже  война  не  война,
А  так,  развлеченья  мальдивские.
Нам  –  чтоб  «выносите  козла!»
Руками  запачкано  свинскими.

Нам  главное  –  здесь  и  сейчас,
Нам  важно  –  в  карман  и  за  пазуху.
А  там  –  хоть  потоп  после  нас,
Ну  или  пошлите  всем  засуху.
 
Мы  ценим  свои  кулаки,
Невежества  тьму  беспросветную.
Хотя…  еще  есть  чудаки,
Надеждой  живущие  тщетною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777001
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Олена Жежук

Танець з дощем

А  дощик  степ  вистукував  на  ґанку,
І  так  йому  там  весело  було!
Не  витримала,  вибігла    світанком  
Повторювати  рухи  всі  його.

Крап-крап!  туп-туп  !-  вистукуєм  уміло.
Танцюєм  в  ритм,  а  дощокавалер
Запрошує    мене  до  вальсу  сміло.
І  понеслися  ми  то  вниз,  то  вверх.

І  закружляло  з  нами  все  в  присілку  -
Оце  був  бал!  Оце  дали  снаги!
Втомившись,  потім  сіли  на  веселку
Й  пісні  співали  аж  до  знемоги́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665552
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.02.2018


Евгений Белов

Моей семье

Сменился  вкус  моих  желаний,
Неужто  возраст  взял  свое?
Не  рвусь  я  больше  для  гуляний
Ни  в  клуб  ночной  или  в  кино.

Перешагнул  рубеж  я  сорок,
И  седина  уж  на  висках.
А  бес  в  ребро,  что  был  так  дорог,
Лишь  вкус  оставил  на  устах.

Теперь  женат  я,  страсть  баталий
Зачем  мне  прошлых  вспоминать.
Мои  флюиды  не  устали
Жену  порывом  удивлять.

Я  стал  к  себе  гораздо  строже
И  не  хочу  покой  терять.
Очаг  домашний  всех  дороже.
Семья  и  в  дождь,  и  в  день  погожий
Понять  готова,  боль  унять.

Я  бодр  и  полностью  ухожен,
Супруге  я  теперь  под  стать.
Она  ведь  у  меня  похожа
На  Афродиту,  не  отнять.

А  как  готовит,  прям  до  дрожи,
Мне  трудно  это  передать!
Из  ничего  она  ведь  может
Всем  праздник  живота  создать.

И  говорю  тебе  я,  Боже:
Спасибо,  что  открыл  глаза.
К  семье  родной  любовь  ведь  тоже
Сорвать  способна  тормоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412058
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 14.02.2018


Олена Жежук

… по всьому

Оце  й  усе…  скінчився  снігопад    –
В  далеких  горах  проростає  рута.
Вчорашнє  «ми»  закладено  в  ломбард,
Давно  знецінене,  немов  гірка  отрута.
 
Це  був  лиш  сон,  короткий  дивний  сон.
Де  ти  –  наснага,    я  –  твої  бажання.
Ти  обирав  про  всяк…  під  свій  фасон,
І  перестигле  залишив  мовчання.

Чому  ж  блукаєш  в  лабіринтах  снів?
Шукаєш  зелен-руту  невідому.
Сезон  дощів…  забракло  сонця  й  слів…
                                                       …  оце  й  по  всьому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Олена Жежук

… по всьому

Оце  й  усе…  скінчився  снігопад    –
В  далеких  горах  проростає  рута.
Вчорашнє  «ми»  закладено  в  ломбард,
Давно  знецінене,  немов  гірка  отрута.
 
Це  був  лиш  сон,  короткий  дивний  сон.
Де  ти  –  наснага,    я  –  твої  бажання.
Ти  обирав  про  всяк…  під  свій  фасон,
І  перестигле  залишив  мовчання.

Чому  ж  блукаєш  в  лабіринтах  снів?
Шукаєш  зелен-руту  невідому.
Сезон  дощів…  забракло  сонця  й  слів…
                                                       …  оце  й  по  всьому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Твоя Сніжинка

Ніжно-ніжно…тиша…

Ніжно-ніжно,  немов  кошеня,  заховаюсь  в  обіймах.
В  нашій  тиші  не  чути  нічого  крім  стуку  сердець.
За  вікном  метушня,  вічний  рух,  наче  кадри  у  фільмах.
Наша  тиша  незмінна  -  то  щастя  лавровий  вінець.

Ніжно-ніжно  на  вушко  тобі  буду  щось  шепотіти.
А  від  подиху  твого  мурашки  по  шкірі  весь  час.
Наші  мрії  дарують  нам  крила,  можливість  летіти,
відчувати  щось  дуже  важливе...та  тільки  для  нас.

Ніжно-ніжно...так  кінчики  пальців  торкаються  шкіри,
так  твої  неймовірні  флюїди  торкають  душі.
В  цих  обіймах  без  міри  турботи,  і  щастя  без  міри.
А  в  думках  лиш  бажання  спинити  цю  мить...і  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 14.02.2018


Протоієрей Роман

Якщо кохана плаче…

На  плесо  впали  
Пелюстки  надій,
У  берег  плещеться
Ставок  -  дитя  неначе…

Ти  можеш  бути
Сто  разів  правий,
Але  який  в  цім  толк,
Якщо  кохана  плаче?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776612
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ведомая любовью

На пути сердцебиения - я люблю

«Также  и  вы,  мужья,  обращайтесь  благоразумно  с  женами,  как  с  немощнейшим  сосудом,  оказывая  им  честь,  как  сонаследницам  благодатной  жизни,  дабы  не  было  вам  препятствия  в  молитвах»

«чтобы  также  и  жены,  в  приличном  одеянии,  со  стыдливостью  и  целомудрием,  украшали  себя  не  плетением  [волос],  не  золотом,  не  жемчугом,  не  многоценною  одеждою,  но  добрыми  делами,  как  прилично  женам,  посвящающим  себя  благочестию»-  Новый  Завет  


На  пути  сердцебиения
«я  люблю»  Творца  и  ближнего
нет  плохого  настроения,
нет  претензий  ко  Всевышнему,
на  пути    сердечной  верности
и  творенью  и  Создателю
места  нет  высокомерности,
и  коварству,  и  предательству.

На  пути,  где  души  следуют
утвержденным  Богом  правилам,
восхищаются  победою  
Сына  Божьего  над  дьяволом!
На  пути  любви    Божественной,
где  мужчину-  символ  мужества
с  нежно-хрупкой  сутью  —  женщиной
Бог  венчал  святым  супружеством.

Коль  подобие  утеряно
с  нашей  сутью  изначальною,
обратиться  можем  с  верою
мы  в  молитве  к  Безначальному,
чтоб  к  истокам  Своей  святости
нам  вернуться  дал  желание,
тогда  сердце  с  ритмом  радости
не  познает  расставания!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776554
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Юзько Лія

Голуб

Прийшли  морози  нині  –  
Холодні  та  важкі…
Йде  голуб  по  стежині,
Терпить  він  дні  такі.

Тримається  як  може  –  
Не  падає  він  духом,
Воркує:  «  Бог  поможе,
Я  маю  силу  духу!  »

Як  крихта  десь  знайдеться,
На  тому  хоч  спасибі…
Таке  йому  до  серця
Життя,  де  він  щасливий.  
[youtube]https://youtu.be/fTzDu2AQFzM?list=UU8vxi3K1iulM-TQrOdmTDKA[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776654
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Відочка Вансель

Перепишу в душі усе білим

Плаче  дощ,  плаче  ніч.  Тільки  я  вже  не  вмію,  не  можу.
Видно  щось  на  душі,  може  сонце  сховалось  і  спить.  
Не  цілує  ніхто.  Каже  Янгол  :тобі  допоможу.
А  я?..  Що?..Я  ж  велика...Душа  геть  втомилась...  й  мовчить.

Це  ж  нічого.  Життя.  Я  ще  зовсім  маленька  дитинка.  
Кошик  старий  беру  і  у  нього  складаю  зірки.  
А  коли...  Коли  небудь...  Як  буде  десь  вільна  хвилинка  -
Перепишу  в  душі  білим  всі  пресумнії  думки.  
Та  чи  вистачить  часу?..  Бо  вже  позбирались  роки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776482
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Потусторонний

Подранки.

На  кокетливо  белом  листе  чистота
чуть  жива  в  ожидании  текста.  
А  над  нею  трепещут  поэта  уста.  
Не  целована,    плачет  невеста.  

Искуситель    навис,  как  томленье  судьбы,
упованье  вокруг  предвкушенья.
Не  дыша,  не  моргая,    статично,  дабы  
не  спугнуть  торопливым  движеньем.  

Затянувшийся  миг  добавляет  конфуз.  
Всё  страшнее  и  ближе  развязка.  
Не  прольются  никак  слёзы  взбалмошных  муз  
на  бумагу  спасительной    краской.

Как  такое  случилось?  Где  вольный  полёт?
Где  он,  трепетный  лепет  подранка?
Обожравшись  собой,  напускной  рифмоплёт  
стоил  ниже  поставленной  планки.  

                                       ***

Как  можно  пустоту  нарисовать?  
Да  не  рисуя.  Белый  лист  бумаги  
ждёт  вожделенно  почерка  зигзаги,  
закрученные  в  нужные    слова.

У  пустоты  нет  грустного  конца,
свободы  не  растрачено  начало.
Когда  б  могла,  она  бы  закричала,  
теряя  очертания    лица.

И  всё  же  ноль  -  начало  всех  начал.
Пустотный  мрак    вмещает  бездну  света.
Стоит  за  одиночеством  поэта
народом  принесённая  свеча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776349
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Олена Жежук

Навіщо?

Навіщо,  мій  Боже,  навіщо  мені  оцей    шлях?
Ось  той,  що  ліворуч,  зеленими  травами  вкрився.
Там  пісню  співає  над  полем  заквітчаним  птах,
А  тут  на  моєму  лиш  ворон  старий  оселився.

І  пустка,  і  холод  –  бреду  по  багнюці  одна.
І  ноша  найважча    утомлене  серце  стискає.
Бо  ж  сильною  бути  мені  не  навчитись    ніяк,
Та  й  силу  хитку  вража  помста  у  крил    однімає.

Вже  й  крилами  жертвую…  Нащо  без  віри  вони?
О  скільки  прекрасних  світів  з  ними  я  повидала!
Та  віру  розтоптано,  вбито  без  суду  й  вини,
Й  слова,  що  посіяла,  лю́дська  байдужість  стоптала.

Подай  мені,  Боже,  подай  у  дорогу  свічу,
Бо  я  ще  жива,  і  десь  в  грудях    тепло  прозріває.
До  білого  світу  крізь  біль,  крізь  лукавство  лечу  –
Ростуть  знову  крила  …  Невже    отак  в  світі  буває?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Олена Жежук

Навіщо?

Навіщо,  мій  Боже,  навіщо  мені  оцей    шлях?
Ось  той,  що  ліворуч,  зеленими  травами  вкрився.
Там  пісню  співає  над  полем  заквітчаним  птах,
А  тут  на  моєму  лиш  ворон  старий  оселився.

І  пустка,  і  холод  –  бреду  по  багнюці  одна.
І  ноша  найважча    утомлене  серце  стискає.
Бо  ж  сильною  бути  мені  не  навчитись    ніяк,
Та  й  силу  хитку  вража  помста  у  крил    однімає.

Вже  й  крилами  жертвую…  Нащо  без  віри  вони?
О  скільки  прекрасних  світів  з  ними  я  повидала!
Та  віру  розтоптано,  вбито  без  суду  й  вини,
Й  слова,  що  посіяла,  лю́дська  байдужість  стоптала.

Подай  мені,  Боже,  подай  у  дорогу  свічу,
Бо  я  ще  жива,  і  десь  в  грудях    тепло  прозріває.
До  білого  світу  крізь  біль,  крізь  лукавство  лечу  –
Ростуть  знову  крила  …  Невже    отак  в  світі  буває?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Новоградець

- Пішли?

                         -  Пішли?..
                         -  Пішли...
                         -  Ти  навіть  не  запитала  куди...
                         -  Не  важливо,  аби  з  тобою.


Сіріє  похмуро,  жевріє  світанок,
Крадеться  по  тиші  нічній,
Одній  шелестить  осокорами  ранок
І  котик  мурличе  одній.

Я  вірю  -  десь  там  на  бульварі  чи  в  лузі,
Де  в  снах  ми  з  тобою  були,
Я  тебе  зустріну,  і  ти  як  подрузі
Довірливо  скажеш:  -  Пішли?..

Не  стану  гадати  -  що  ляже  під  ноги,
Стежки  чи  сталеві  мости,
Між  безліччю  інших  є  наші  дороги,
Де  поряд  пройдем  я  і  ти.

Ось  лебеді  двоє  летять  в  надвечір'я  -
Одна  без  одного  ніде.
І  зірочка  кожна  в  далеких  сузір'ях
З  найближчою  поруч  іде.

Я  знаю  що  в  холод,  чи  в  день  коли  в  спеку
Кружляють  по  небу  орли,
Я  тебе  зустріну,  впізнаю  здалека
І  ти  запитаєш:  -  Пішли?..

Знімуся  як  бджілка,  легенька  на  злеті,
І  вже  не  важливо  куди,
Важливо  що  поряд,  що  десь  на  планеті
Проляжуть  і  наші  сліди.

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775979
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 09.02.2018


Владимир Зозуля

Лирический коллаж о вечном

                                                 .....

Там  вечность  смотрит  с  двух  сторон  –
Не  то  в  конце,  не  то  в  начале  –
На  перекрестке  двух  времён
У  места  скорби  и  печали…

                                                 ….


На  перекрестке  двух  дорог,
Где  жизнь  и  смерть  сошлись  навечно,
Судьба  преподаёт  урок
О  том  –  что  время  скоротечно…
В  определённости  рядов,
И  в  обозначенности  места,
Звучит  сентенция  крестов,
Пугая  логикой  железной…

                                                 …..

…  десять…  девять…  отсчет  уже  начат,
И  в  порыве,  печали,  пустом  –
Скоро  иволга  в  роще  заплачет,
Ива  в  поле  уронит  листок,
И  блеснув  чернотой  шелкопёрой,
Прилетит,  будто  ангел  с  небес,
Гость  незваный  –  кладбищенский  ворон,
И,  непрошеный,  сядет  на  крест…
                                                 
                                                 …..

Время  пусто,  фальшиво,  конечно,  
Нет  ни  дней,  ни  часов,  ни  минут…
Ничего  нет…  одна  только  вечность,
И  я  знаю  –  она  уже  тут…
Где-то    рядом…  круг  жизни  нарушен,
Смерть  уже  говорит…  говорит…
И  слова  проникают  снаружи.
И  слова  остаются  внутри…
                                                 
                                                 ..…

Смерть  и  Вечность.  Любовь  и  безбожность.
Память…  или  движение  вспять?
Это  всё  оказалось  так  сложно,
(Или  ложно?)  чтоб  –  в  жизни  –  понять,
Но  когда  всё  позёмной  тоскою
Оплетёт  черно-бурая  сыть  –
В  смерти  –  всё  это  станет  простою
Невозможностью  –  помнить…  любить…

                                                   …..

Знаешь…  я  ни  о  чём  не  жалею.
Слышишь...  я  никого  не  зову.
Это  ветер  гудит  по  аллеям.
Это  завертью  клонит  траву.
И  листвой  облетевшей  всё  дальше,  
Слов  ненужность  несёт  в  пустоту.
Знаешь...  я  очищаюсь  от  фальши.
Слышишь?..  Я  уже  слышу...  и  жду...

                                                     .....







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720785
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 07.02.2018


Денисова Елена

Долгожданная встреча

Так  давно  ожидаемой  встречей
прорисованы  контуры  дня.
Твой  приезд  быстро  раны  залечит,
что  пекут  на  душе  у  меня.

Сквозь  вечернюю  дымку  вокзала
вдруг  проявится  твой  силуэт...
Хоть  всю  ночь  говори,  будет  мало:
мы  не  виделись  несколько  лет.

Как  живёшь?  В  жизни  есть  перемены?
Говори,  говори,  говори,
ведь  всегда  были  мы  откровенны,
всё  равно  не  уснуть  до  зари.

Ни  звонки,  ни  слова  смс-сок
не  заменят  живое  тепло...
Мы  не  виделись  сколько?  Лет  десять?
И  ты  здесь.  Как  же  мне  повезло!

Я  хотела  такого  общенья,
чтобы  рядом  сидели  с  тобой.
С  возвращеньем  тебя!  С  возвращеньем,
человечек  ты  мой  дорогой!..

Как  жила  я?  Да  всяко  бывало.
Нам  ведь  всем-то  теперь  нелегко...
Наши  души  судьба  повязала,
мы  друг  в  друга  вросли  глубоко,

и  звонок  твой:  "Встречай,  я  приеду!"—
сладкой  музыкой  мне  прозвучал,
словно  дали  ребёнку  конфету,
о  которой  он  долго  мечтал...

В  ночь  уже  переплавился  вечер,
но  лишь  жарче  у  нас  диалог.
Заварю-ка  я  кофе  покрепче,
из  духовки  достану  пирог...

Россыпь  звёзд  за  окном  догорает,
скоро  в  окна  вольётся  рассвет...
Как  же  всё-таки  мне  не  хватало
наших  встреч  эти  несколько  лет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775299
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Денисова Елена

Полуночная строка

Мелькают  дни  в  тревогах,  в  суете,  
и  только  ночью  —  благости  минуты....  
Из  дымки  снов  сгущаются  как  будто  
стихи  в  своей  извечной  красоте.  

Засеребрятся  мысли  под  луною,  
узорной  сканью  сложатся  слова;  
и,  выплетая  грусти  кружева,  
заговорит  поэзия  со  мною.  

Прибьётся  мысль  к  видений  островку,  
возникшему  из  призрачных  вселенных,  
и  нити  слов  печально-откровенных  
совьются  в  полуночную  строку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775298
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Akimova

Опять поссорились…

Опять  поссорились...  И  одиноко
(А  снег  идёт-идёт)    плетусь  домой.
И  снег  уже  достаточно  глубокий,
Чтоб  лечь  в  него,  укрывшись  с  головой...

Снежинкой  стать,  прозрачной  и  незримой,
И  сказочно  прожить  сто  зимних  дней
Одной  из  них,  но  всё  ж    неповторимой,
Как  отпечатки  пальцев  у  людей...

А  снег  идёт...  И  мучаюсь  с  ответом  -
Столь  резкий  поворот  в  моей  судьбе
Как  назовёшь  ты  -    чудом  или  бредом?
Кому  же  позвонить?  -  Звоню  тебе...


Ноябрь  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701260
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 02.02.2018


Олена Жежук

Ось і стала чужа

Ось  і  стала  чужа,  в  свою  осінь  мене  не  впустив.
Залишив  лиш  на  згадку  шматочок  вчорашнього  літа.
На  моїх  берегах  буйним  вітром    чи  сном  погостив,
Пригорнув  мої  трави,  й  забрав  в  мене  майже  півсвіту.

Я  у  осінь  наосліп  із  червоними  маками  йду,
Бо  на  тих  берегах  бродять  привиди  мертвого  щастя.
І  ті  маки  горну,  не  згублю  пелюстки  на  ходу  -
Так  прочанин  несе  свою  душу  на  перше  причастя.

Знову  ніч  застаю  в  безнадійнім  полоні  думок,
Ранок  жовтнем  самотнім  безглуздо  мене  зустрічає.
Налетів  буйний  вітер  –  кружляв  з  пелюстками    танок.
Я  віднині  одна.    В  мене  й  мого  півсвіту  немає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 01.02.2018


Олена Жежук

Для донечки

Колише  ранок  липи  і  тополю,
Колише  світ…  в  нім  донечку  мою.
А  я  їй  щастям  уквітчаю  долю.
О    сонечко,  я  так  тебе  люблю.

Сьогодні  свято  літа  –  іменинни,
Всього  лиш  рік  тому  з’явилась  ти.
Моя  чарівна  квіточко,  царівно,
Крім  тебе,  мені  щастя  не  знайти.

Ти  маків  цвіт,  волошка  в  житнім  полі,
Веселка,  небо,  сонце,  сніг  і  дощ.
Ти  вітер,  що  розчісує  тополі,
Моє  життя,  і  радість,  і  любов.
 

                         ***
Лягло  тепло  мені  на  плечі
                                       ласкаве,  літнє.
Прибігло  щастя  понад  вечір
                                               таке  привітне.
Я  доню  в  липень  проводжаю
                                           й  веду  за  ручку.
Добра,  любові  побажаю  –
                                       щастям  обручки.
Нехай  ступає  моя  мрія
                                           по  цій  земельці.
Нехай  любов,  віра  й  надія
                                         панують  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670288
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 30.01.2018


Олена Жежук

Для донечки

Колише  ранок  липи  і  тополю,
Колише  світ…  в  нім  донечку  мою.
А  я  їй  щастям  уквітчаю  долю.
О    сонечко,  я  так  тебе  люблю.

Сьогодні  свято  літа  –  іменинни,
Всього  лиш  рік  тому  з’явилась  ти.
Моя  чарівна  квіточко,  царівно,
Крім  тебе,  мені  щастя  не  знайти.

Ти  маків  цвіт,  волошка  в  житнім  полі,
Веселка,  небо,  сонце,  сніг  і  дощ.
Ти  вітер,  що  розчісує  тополі,
Моє  життя,  і  радість,  і  любов.
 

                         ***
Лягло  тепло  мені  на  плечі
                                       ласкаве,  літнє.
Прибігло  щастя  понад  вечір
                                               таке  привітне.
Я  доню  в  липень  проводжаю
                                           й  веду  за  ручку.
Добра,  любові  побажаю  –
                                       щастям  обручки.
Нехай  ступає  моя  мрія
                                           по  цій  земельці.
Нехай  любов,  віра  й  надія
                                         панують  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670288
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 30.01.2018


Любов Іванова

ТИ ПРИХОДИШ У СНИ.

[b][color="#097307"]Ти  приходиш  у  сни...  І  у  них  ми  з  тобою  до  рання
Як  дві  долі,  які  заплелись  перехрестям  доріг.
Та  чому..  та  чому?!!  Як  за  обрій  йде  зірка  остання
Ти,  як  марево  мрій,  полишаєш  наш  спільний  поріг?

Ти  приходиш,  як  тінь,  у  мої  сновидіння  щоночі..
Розхвилюєш  мене  ніжним  дотиком  губ  і  чола.
Кажуть,  сни  не  спроста,  що  вони  переважно  пророчі,
Я  не  знаю,  бо  я  у  твоїх  снах  навряд  чи  була...

Ти  приходиш  у  сни...  Де  межа,  чи  то  сон,  чи  реальність?
Може  то  нам  Господь  пропонує  по  новому  шанс...
Тільки  звідки  у  дня  замість  ніги  -  гнітюча  безжальність.
Він  тебе  з  моїх  снів  забирає  насильно  весь  час.

Ти  приходиш  у  сни...Та  я  вірю  -  мені  це  не  сниться,
Бо  без  тебе  у  снах  прохолода  і  люта  зима.
Одкровення  моє  ,моя  мрія    вже  не  таємниця  -
Я  прошу  -  ПОВЕРНИСЬ!  Бо  для  інших  там  місця  нема.

Ти  приходиш  у  сни.!  Я  благаю  -  у  них  залишайся,
Я  торкатимусь  вуст  поцілунком  жагуче-палким.
А  підеш,  то  за  мить...  за  короткую  мить  повертайся,
Бо  без  тебе  світанок  на  присмак  буває  терпким.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018


Новоградець

Червоні маки

Знову  небо  безхмарне  над  степом
Креслить  ніжно  стрижами  весна,
Знову  бродять  у  лузі  лелеки,
Де  гриміла  недавно  війна.

Вже  відбито  ворожі  атаки,
Вже  на  схід  розміновано  шлях  -
І  цвітуть  над  окопами  маки
На  притихлих,  південних  полях.

Червоніють,  шумлять  пелюстками,
Над  травою  здіймаються  ввись
Там,  де  смерть  пронеслася  вогнями,
Там,  де  кров  пролилася  колись.

Що  шепоче  вам  полудень  сонний,
Що  вам  сниться  на  тихих  вітрах?
Ви  все  бачили,  квіти  червоні:
Біль  і  відчай,  відвагу  і  страх.

Вам  бої  переможні  відомі
І  розірваний  ворогом  фланг.
В  вашім  кольорі  -  полум'я  в  домі,
З  екіпажем  палаючий  танк.

Червоніє  в  пелюстках  багряних
Кров  полеглих  в  атаці  солдат,
Пролітаючий  трасер  фатальний
І  зі  спалахом  лігший  снаряд.

Всі  жахіття  пронісши  вогнями,
Відгриміла  і  стихла  війна.
І  покровом  лежить  над  полями,
Знову  мирно  дзвенить  тишина.

Лиш  на  вітрі  шумлять  пелюстками
Квіти-символ  палаючих  днів,
Квіти-пам'ять  про  тих,  хто  не  з  нами,
Хто  не  вийшов  з  смертельних  вогнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 29.01.2018


ТАИСИЯ

Зимний праздник


Волшебные  ночи  -  свиданья  пророчат.
В  хрустальных      нарядах    царица-  Зима.
А  сердце    влюблённое  радости  хочет.
Но  «зимняя  спячка»  нас  сводит  с  ума.

Мороз  очень  кстати  явился  игриво.
Признался  Зиме,  что  изрядно  скучал.
И  ей  без  него  было  так  сиротливо.
Январь  как  священник  их    вмиг  обвенчал.

Мороз    подарил  нам    волшебную  маску.
Мы  вышли    на  солнце  из    мрачной  тюрьмы.
И  тут  же  отправились    в  зимнюю  сказку.
Пусть  нас    развлекают  проказы  Зимы.

По  снегу  несётся  азартная  «тройка».
Её  колокольчик  трезвонит  в  ночи.
Встречаем  мы  праздники  –  весело,  бойко!
Зимой  непременно  –  печём  калачи…

Ни    вьюга,  ни  буря    для  нас    не  помеха.
Румянятся  щёки,  искрятся  глаза.
Душа  переполнилась  радостным  смехом.
И  мы  забываем  нажать  тормоза.

28.  01.  2018.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773854
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018


Евгений Познанский

В КАТАКОМБАХ

В  катакомбах  здесь  почти  уютно-
Ни  жары,  ни  ветра  ледяного;
Пусть    сюда    сойти  немного  трудно
Здесь  мы  для  моления  Святого.

Там    шумит  над  нами  где  то  Рим,  
Форумы,    инсулы*,  акведуки,
Здесь    перед  распятием  Святым  
Мы  в  молитвах  простираем  руки.

В  Риме  мы  рабы  и  господа,
Скульпторы,  певцы,  легионеры,
Но  как  только  спустимся  сюда  -
Нас  в  Христа  объединяет  вера.

Говорит  священник  Иоанн,
Свечи,  от  людей  большие  тени…
Император  против  христиан
Начал  небывалые  гоненья.

Или  поклонится  лже-богам
Или    на  кресты  и  на  арены.
Не  богатый  выбор    всёже  дан,
Смерть  или  ужасная  измена.

Рим  в  амфитеатре  показал  
Всей    души    ужасную  изнанку.
Как  вчера  ливийский  лев  терзал
Мученицы    серце,  христианки.

Крик    восторга  несся  по  рядам!
В  диком  исступлении  зверином!
Плебс  ревел!  Чего  ж  молчал  я  сам?
Не  назвал  себя  християнином.
 
Пусть  бы  на  арену  в  когти  львов!
Пусть  узки  ведущие  в  Рай  тропы,
Я  проклясть  открыто  был  готов
Озверелых  сыновей  Европы.

Но  сам  бесшептал  ушам  моим,
Что  не      за  своё  сейчас  берусь  я,
Что  ведь    кто-то  должен  быть  живым
Чтоб    осталась  Вера  Иисуса.

Ах,  ну  да,  рискую  я  и  тут
Если  стража    тут  нас  всех  застанет,
Львы  и  пытки  нас  конечно  ждут
Ибо  мы  конечно,  христиане.

Но  сурово  совесть  так  зовёт,
«Сколько  и  чего  не  говори  ты,
Но  Христу  на  деле  верен  тот,
Кто,  не  дрогнув,  чтил  его  открыто».  

В  катакомбах  тихо  и  уютно
Здесь  звучит  молитва  тихо,  чинно.
Только  мне  теперь  ужасно  трудно
Называть  себя  христианином.
*  Инсулы  -  многоэтажные  дома,  в  которых  жила  римская  беднота,  снимая  комнаты  у  домовладельцев.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774016
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018


ЮНата

Моя опора – це сім'я.


           

Мій  крик  душі,  моя  печаль,
Моя  біда,  що  не  минеться.
То  огортає  серце  жаль,
То  вже  терпець  от-от  урветься.

Де  взяти  сили  для  життя?
Як,  спотикаючись,  не  впасти?
Моя  опора  –  це  сім'я.
Тут  горе  є,  та  є  і  щастя.

Коли  ми  всі,  коли  ми  разом,
То  легше  і  біду  долати.
І  добра  чаша  переважить,
Лиш  щоб  терпіння  не  втрачати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773707
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018


ЮНата

И в этой встрече оставаться.

А  боль  в  душе  казнит  и  ранит,
Как  длинен  календарь  разлуки…
И  всё  вокруг  ничуть  не  манит  –  
Обрывки  фраз,  пустые  звуки.

Все  вместе  вдруг  пропали  силы…
Ты  улыбаться  не  спеши.
Ты  чуткий  и  услышишь,  милый,
Печальный  зов  моей  души.

А  время  вдруг  остановилось…
И  как  сравнить  ту  суету
С  тем,  что  пространство  разделилось
На  то,  где  ты  и  –  пустоту?

И  не  влечёт  ничто  мирское,
Как  это  глупо  –  расставаться,
Мне  нужно  встретиться  с  тобою
И  в  этой  встрече  оставаться.

         1990

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773547
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


ЮНата

И в этой встрече оставаться.

А  боль  в  душе  казнит  и  ранит,
Как  длинен  календарь  разлуки…
И  всё  вокруг  ничуть  не  манит  –  
Обрывки  фраз,  пустые  звуки.

Все  вместе  вдруг  пропали  силы…
Ты  улыбаться  не  спеши.
Ты  чуткий  и  услышишь,  милый,
Печальный  зов  моей  души.

А  время  вдруг  остановилось…
И  как  сравнить  ту  суету
С  тем,  что  пространство  разделилось
На  то,  где  ты  и  –  пустоту?

И  не  влечёт  ничто  мирское,
Как  это  глупо  –  расставаться,
Мне  нужно  встретиться  с  тобою
И  в  этой  встрече  оставаться.

         1990

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773547
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Ведомая любовью

Чем других осуждать, на себя посмотри

«  Итак,  неизвинителен  ты,  всякий  человек,  судящий  [другого],  ибо  тем  же  судом,  каким  судишь  другого,  осуждаешь  себя,  потому  что,  судя  [другого],  делаешь  то  же»
«Не  судите,  да  не  судимы  будете,    ибо  каким  судом  судите,  [таким]  будете  судимы;  и  какою  мерою  мерите,  [такою]  и  вам  будут  мерить»  
«Вникай  в  себя  и  в  учение;  занимайся  сим  постоянно:  ибо,  так  поступая,  и  себя  спасешь  и  слушающих  тебя».-  Библия

Беззакония  ад,  когда  видишь  вокруг,
когда  разум  вершить  свой  торопится  суд,
то  звучит,  как  набат,  Божье  Слово  внутри:
чем  других  осуждать,  на  себя  посмотри!

Когда  сплетней  меня  удивить  норовят,
и  втянуть  меня  в  суд  так  усердно  хотят,
то  уловкам  греха  я  боюсь  угождать,
и  вникаю  в  себя,  чем  других  осуждать.

Чтобы  в  рабство  греха  дух  мой  вновь  не  попал,
Божий  Сын  для  того  на  Голгофе  страдал,
потому  говорит  мне  Воскресший  любя:
чем  других  осуждать,  посмотри  на  себя.

Богом  данный  закон  не  страшась  нарушать,
так  рискует  в  аду  оказаться  душа,
ей  твержу:  не  суди  ты  поступков  ничьих,
на  себя  посмотри,  осуждать  чем  других.



НАБА́Т  -Удары  в  колокол,  служащие  сигналом  к  сбору  людей  в  случае  тревоги,  пожара  или  другого  бедствия.  "Бить  в  набат.  также  перен.  :  усиленно  обращать  внимание  общества  на  что-н.,  вызывающее  тревогу"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773635
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Фотиния

Этуаль

Мужчины  до  изюма  падки  –
Должна  быть  в  женщине  загадка,
Чтоб  вновь  открыть  хотелось  книгу…

...В  рутину  привнесу  интригу,  –  
Тебе  со  мной,  привычной,  скучно?
Прикинусь  «фам-фаталью»  лучше!

Чтоб  сбить  тебя  немного  с  толку,
На  полуслове  вдруг  умолкну,
Взор  устремив  куда-то  вдаль…
(Изящной  позой  этуаль
Я  вся  как  будто  бы  кричу:
«Не  спрашивай,  о  чём  молчу!..»)

Потом  (с  улыбкою  Джоконды)
Возьму  задумчиво  аккорды…
Вопросом  зароню  сомненье:
«Ты  на  рыбалку  в  воскресенье?..»

Внезапно  (озираясь  странно)
С  мобильником  закроюсь  в  ванной,
А  позже  объясню  (с  запинкой):
«Так…  посекретничали...  с  Нинкой…»

Для  роли  Женщины-Мечты
Сама  себе  куплю  цветы,
Вернусь  с  работы  поздно  ночью  –
В  вечернем  платье  и  с  причёской,
Швырну  букет  небрежно-томно:
«Так…  подарил...  один  знакомый…»

Антракт!  В  разгаре  представленья
Нарушил  зритель  точки  зренья!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460452
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 26.01.2018


ЮНата

Я хочу паузу…


                 
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  нічого  не  трапляється…
Застигне  думка  в  німоті,
В  повітрі  тиша  розчиняється…

Я  просто  дивлюся  на  світ
У  звичній  цій  його  буденності.
І  він,  сповільнивши  політ,
До  мене,  може,  теж  повернеться…

І  хай  ця  пауза  –  лиш  мить,
Та  раптом  стане  новим  подихом,
І  життєдайно  забринить
Душа  захопленням  і  подивом…  

Цей  світ  в  невпинній  суєті…
І  як  він  досі  ще  тримається?
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  на  мить  все  зупиняється…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018


Аркадьевич

счастье в мелочах…

Снежинок  скрип,  мороз  под  двадцать,
От  солнца  всё  село  блестит,
Чист  воздух  так  -  не  надышаться,
Под  снежным  пледом  сад  твой  спит...
Берёшь  колун,  снимаешь  куртку
И  дуб  нарезанный  пилой
На  толстые,  без  веток  чурки
Сдаётся  лежа  пред  тобой...
Кровь  заиграла,  пар  от  тела.
Румянец  крепкий  тут  как  тут,
Из  хаты  помощь  подоспела,
Поленья  к  печке  в  дом  несут..

И  вот  огонь  трещит  лаская
Уставший  от  колонок  слух
А  ты  балдея  понимаешь  -
Что  счастье  в  мелочах  вокруг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773136
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


ТАИСИЯ

Я удивляюсь без конца - Руке небесного творца

Снег    сыплет  к  нам  из-под    небес.
Ведь  это  –  чудо  из  чудес!
Зима  украсила  пейзаж,
Создав  волшебный  вернисаж.

Где  мастер  кисти  и  пера?
Художники!  Пришла  пора!
И  ты,  романтик  и  поэт!  
Запечатлей  в  стихах  сюжет…

Кто  наряжает  в  сказку  мир?
Вопросы    тщетно  шлём  в  эфир…
Всё  больше  снегу  намело…
Под  солнцем  –  словно  серебро!

Восторг  мой  льётся  через  край,
И  на  земле  бывает  рай!
Я    удивляюсь  без  конца  –
Руке  небесного    творца.

24.  01.  2018.              Рисунок  -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773129
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Відочка Вансель

Як це?. . Бути Богом?

Як  це  бути  Богом?  Де  і  коли  ти  засинаєш?
Як  це?..  Бути  завжди?  Ти  справляєшся  сам?  Тобі  допомагають  Янголи?В  них  багато  роботи?  
Як  ти  їх  призначаєш?  По  вчинкам?  По  доброті?  За  гарні  справи?  За  чесно  пронесений  біль?  Без  нарікань?  Без  сліз?  Коли  багато  сліз?
Ти  добре  відпочиваєш?  Хто  турбується  про  тебе?
Ти  розумієш...  Про  кожного  треба  турбуватись...  
Ти  часто  дивуєшся?  Ти...  Інколи  сам  не  знаєш,  що  ми  можемо  зробити...Ти  сам  дарував  нам  право  вибору.  Так...  Та  ти  ж  знаєш.  Про  що  це  я?..  
Легко  любити  добрих.  Легко  прощати  за  розбиту  філіжанку,...  
Але...  Як  ти  любиш  всіх?  Хто  ображає  тебе.  Хто  відбирає  життя?  Хто  відбирає  не  одне  життя.  Своїм  вчинком.  Одним  словом...  
Ти  бачиш  все.  І  зразу.  Та  знаєш,  як  гарно,  коли  просто  сніжинки  кружляють?  Коли  вітер  рукою  в  шибку...  
А  ці?..  Наші  хлопці,  що  загинули...  Вони  бачили  тебе?..  Ну...  Там...  На  на  небі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773079
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Ведомая любовью

Пленяя красотой сердца мужчин

Пленяя  красотой  сердца  мужчин,
льют  слёзы  королевы  красоты,
выходит,  красота,  не  высший  чин,
видать,  главнее  титул  доброты?
Как  чаша  золотая  для  вина-
бальзамом  чувств  любимого  пьянить,
нам  красота    в  наследие  дана,
но,  что  она  без  доброты  любви.

Нам  красотой  легко  мужчин  пленять,
но,  сколько  ж  тех,  красоток  –  королев,
что  могут  наших  пленников  отнять,
ведь  воровство  не  редкость  на  земле,
лишь  доброта  покрепче  всех  оков,
чтоб  уберечь  возлюбленных  своих,
Божественная-  вечная  любовь
сильна  связать  навек  сердца  двоих.

О,  женщина,  творения  венец,
владеющая  силой  красоты,
ведь  неспроста  устроил  так  Творец,
что  всех  сильнее  сила  доброты,
лишь  в  доброте  седин  нет  и  морщин,
неведома  ей  зависти  тоска,
пленяет  лишь  она  сердца  мужчин,
не  временно  пленяет,  на  века!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772605
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018


ЮНата

Я хочу…

Я  хочу  мріяти  про  тебе.
Щоб  мрії  були  неземні…
Але  щось  мало  мені  неба
І  аж  занадто  вже  землі.

Я  хочу,  щоб  не  гасли  очі,
Буденності  ввібравши  пил.
Й  думки  щоб  бУли    ще  жіночі,
Й  на  все  щоб  вистачило  сил…

Я  хочу,  щоб    хотілось  жити,
І  кожен  день  суттєвим  був.
Щоб  було  прагнення  творити,
Й  натхнення  вогник  не  заснув.

Щоб  ще  не  тліло,  а  горіло  –  
В  душі,  у  серці  і  в  думках…
І  мрія  тихо  щоб  блудила
Десь  по  незвіданих  шляхах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772649
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018


ЮНата

Воспоминанья…

Вдруг  робкий  стук  воспоминаний
Развеет  мыслей  скучных  прах…
Я  вспомню  светлый  миг  свиданий,
И  трепет  рук  ,  и  блеск  в  глазах.

И  вечер,  соловьями  полон,
Вздыхает  тёплою  струёй,
Он  нашим  чувством  очарован,
Он  –  покровитель  наш  с  тобой.

Я  помню  каждый  жест  и  слово,
И  звон  мелодии  ночной
В  звучанье  воздуха  хмельного...
И  всё  для  нас,  для  нас  с  тобой.

Воспоминаньям  ставят  свечи
Не  смея  прошлое  вернуть,
Но  ты  в  душе  храни  тот  вечер
И  повтори…  когда-нибудь.

1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772431
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


ЮНата

Щастя


Зліпив  Господь  людину  з  глини.
Старався,  щоб  все  вийшло  досконало.
Роботу  завершив  тієї  ж  днини
Й  помітив,  що  ще  глина  залишалась.

І  Бог  спитав:  «Зліпити  що  тобі?»  -  
Звертаючись  з  теплом  до  чоловіка…
«Зліпи  ще  щастя,  може  я  тоді
І  зберегти  його  старатимусь  довіку».

Господь  йому  нічого  не  сказав…
І,  не  замислюючись  навіть  на  хвилину,
Ту  глину  чоловікові  віддав    –  
Мовляв,  усе  в  твоїх  руках,  людино!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772285
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Юзько Лія

Під Новий рік

[youtube]https://youtu.be/AsWEozKdx60[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772059
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Петро Рух

Смирення — це у серці спокій…

Смирення  —  це  у  серці  спокій,
Будь-що  хай  коїться  собі,
Це  незворушність,  навіть  поки
Іде  навколо  лютий  бій.

Смирення  —  це  є  вдячність  щира
Творцеві  за  своє  життя.
Смирення  —  це  могутня  сила,
Це  найсолодше  почуття.

[i]27.02.2016
Донбас

Із  циклу  віршів  2015-2016  років  "Світоч  любові"  www.PetroRuh.com/2015.html[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772019
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Протоієрей Роман

Полин цвіте

Полин  цвіте  –  гірку  любов  віщує,
І  ти,  як  зірка,  губишся  в  блакиті…
Неправда  те,  що  Правда  торжествує,
Її  тріумф,  на  жаль,  не  в  цьому  світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771939
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Протоієрей Роман

Нам під Зіркою щастя Господь не судив народитись

Мило  серцю  на  квіти  чудові  дивитись,
Ще  миліше  дивитись  у  тихі  озера  з-під  вій…
Нам  під  Зіркою  щастя  Господь  не  судив  народитись,
Ми  отримали  щастя  родитись,  кохана,  на  ній!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771942
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


rutzt

За монету купую сон…

За  монету  купую  сон,
Та  дзвенить  на  небесній  таці,
Ходить  вітер,  чудний  гарсон,
Вимага  чайові  за  працю.
Що  ти  хочеш,  нудьга  старий?
Я  уже  розплатився,  годі!
Бачиш  місяць?  То  грошик  твій
На  жаданій  блука  свободі.
Краще  дай-но  від  сну  ключі,
Поки  я  не  зламав  ворота,
Я  уже  все  почув,  мовчи,
Я  уже  не  твоя  турбота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771891
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018


ЮНата

Олівець



В  коробку  майстер  олівця  поклав,
І  зразу  ж  настанову  йому  дав:
-  Ти  п’ять  речей  повинен  пам’ятати,
Тоді  висот  лиш  зможеш  досягати.

По-перше,  дай  комусь  себе  тримати,
Лише  тоді  пізнаєш  ти  багато.
По-друге,  мусиш  біль  перетерпіти,
Коли  тебе  захочуть  підточити.

Та  після  цього  кращим  станеш  ти
І  ближчим  до  життєвої  мети.
По-третє,  сам  ти  будеш  здатен
Свої  ж  помилки  справно  виправляти.

А  по-четверте,  знай,  що  серцевина  –  
У  тебе  найвагоміша  частина.
А  ще  –  паперу  не  перебирай,
На  будь-якому  слід  свій  залишай:

Чи  легко  буде  там  писати,
Чи  буде  грифель  приставати,
Чи,  може,  треба  ще  не  раз
Одне  й  те  ж  місце  поновляти…

І  хоч  в  якому  будеш  стані,
Малюй  так,  наче  це  –  востаннє!
І  хай  залишиться  огризок,
Ти  не  здавайся  –  все  дописуй.

А  важко  буде  –  не  зламайся  –  
В  параграф  перший  повертайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771706
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


MuzaStar

Снежинка

Летит,  кружится,
Белый  чистый  снег.
А  я  смотрю  наверх,
Как  кошка,
Жмурясь.
И  взглядом  освещаю
В  небе  смех,
Чтоб  снег
Летел  на  нас  с  небес,
Не  хмурясь.
Снежинки  тают
На  моих  губах,
И  на  ресницы  
Кружевом  ложатся.
Иголочками
Светятся  в  руках,
Столь  хрупкими,
Что  могут
И  сломаться.
Беру  в  щепотку  
Снежные  цветы,
И  очень  нежно,  
Молча  улыбаюсь.  
Загадываю  
Тайные  мечты.  
Снежинкой  вместе  с  ними  
Растворяюсь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771402
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018


ЮНата

Почни з себе



Він  турбувався  про  дружину,
Помітивши  проблеми  з  слухом.
Сховавшись  якось  їй  за  спину,
«Ти  чуєш?»  -  їй  шепнув  під  вухом.

І  відповіді  не  діждавшись,
Він  інше  місце  відшукав.
Так  само  тихо,  як  і  завше,
«Мене  ти  чуєш?»  -  запитав.

А  результат  той  самий  вийшов  –  
Він  відповіді  не  почув…
Тоді  він  підійшов  поближче
І  знов:  «Ти  чуєш?»  -  їй  шепнув.

Він  добивався  свого  вперто…
Та  тут  дружина  повернулась:
«Я  кажу  «так»  уже  вчетверте,»  -  
І  чоловікові  всміхнулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771553
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018


Олена Жежук

Учусь…

Навчилась  пережити  біль  і  радість
Ненависті  у  серці  не  держу.
Учусь  прощати  й  поважати  старість,
І  справжнє  щось  у  серці  
                                                                     бережу…

Спіткаюся…    встаю  і  знову  вчуся  –
Коліна  здерті  згодом  заживуть.
Байдужості  людської    лиш  боюся  –
Крізь  неї  зло  і    помста  
                                                         проростуть…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


ЮНата

Перед хрестом


Так  часто  він  на  долю  нарікав…
Та  якось  друг  йому  пораду  дав:
«Ти  бачиш  у  житті  лише  погане,
Від  цього  краще  на  душі  не  стане…

Життя  ж,  як  хрест,  сприймай  його  двояко:
Що  в  нього  ззаду?  –  Лиш  дошки  і  цвяхи!
А  стань  попереду  –  і  там  Спаситель,
Земного  світу  наш  небесний  покровитель.

Він  дерев’яний  хрест  собою  закриває,
Любов  і  віру  нам  благословляє.
Дивись  на  нього,    і  хоч  вчора  плакав,
Сьогодні  в  серці  з’явиться  подяка…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771550
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Евгений Познанский

КИЕВСКОМУ МУЗЕЮ ИГРУШЕК

Пусть  привычки  детских    лет
Жизнь  снимает  с  нас,  как  стружки,
Но  музея  лучше  нет,  
Чем  родной  музей  игрушки.

Куклы,  милое  зверьё,
Сказки  ласковой  наследство
Мы  встречаем  тут  своё
Чудом  выжившее  детство.

«У  тебя  ж  был  танк  такой!
И  такие  же  машинки»,
Голос  памяти  живой
Тут    же  шепчет  без  заминки.

И  солдатиков  –  не  счесть,
Да,  они  всегда  на  марше.
А  ещё  игрушки  есть,
Что  и  дедов  наших  старше.

Вот  бежит  резной  конек,
Вот  фарфоровая  дама,
Чуть  прищурила    глазок
Из  витрины  первой  самой

Друг  мой,  в  святочные  дни,
Чтобы  радость  не  смолкала
Хоть  на  часик  загляни
В  эти  сказочные  залы.

Сбрось  хоть  тут  с  души  своей
Бытовой  рутины  стружки!
Мы  ещё  придём  в  музей,  
Наш  родной  музей  игрушки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771512
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Любов Іванова

О людях нам поступки говорят

[color="#0a094d"]О/вдовела  любовь  и  в  пучине  потерь

Л/ьют  лампадки  огни...  поминальные.
Ю/жный  ветер  принес  холода  в  мою  дверь.
Д/ежавю...    крохи  счастья;...  печальные.
Я/    и  верить  боюсь...  неужели  -  чужой?
Х/аотично    душа  на  две  делится,

Н/еужели  любовь  за  смертельной  чертой?
А/хинея!!    И  все  перемелется.
М/ожет  сделанный  шаг  -  громкий  вызов  судьбе,

П/ерекрой,  новый  старт,  воссоздание,
О/бновлённый  подъем  по  нелегкой  тропе,
С/опряжен  с  нашим  общим  желанием.
Т/айн  огромный  клубок  и  запутана  нить
У/крепилось  броней    недоверие,
П/азлы  жизни  бы  нам  вновь  узором  сложить,
К/раской  яркой  любви  скрасить  серое.
И/  пускай  отойдет  в  небыль  грусти  мотив

Г/рубый  выпад  судьбы,  заблуждение,
О/тойдет...  и  расчистит  святые  пути
В/се  дороги-пути...  и  сомнения.
О/щутить  бы  душою  тот  важный  демарш,
Р/аз  уж  выпали  нам  испытания.
Я/вь  ценнее  чем  самый  красивый  мираж
Т/ак  нам  Бог    говорит...  в  назидание.[b][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Владимир Зозуля

Свеча горела

                                                   Не  может  быть  её  огонь  невзрачен,
                                                   Не  может  быть  слеза  не  горяча,
                                                   Не  может  сердце  чувствовать  иначе,
                                                   [i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
                                                   .........
Возможно,  срок  давно  уже  отмерен,
А  может,  жизнь  прервется  невзначай,
Но  я,  по-детски,  в  эту  смерть  не  верю,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
Исчезнет  всё  –  от  мига  и  до  века,
Угаснет  всё  –  и  радость,  и  печаль,
Но  тьма  не  тронет  сердце  человека,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча[/i].
И  значит  всё,  и  ничего  не  значит,
Но,  может  быть,  ему  светлей  стучать,
И  свет  на  сердце  падает  иначе,
[i]Когда  горит  пасхальная  свеча.[/i]
Я  верю  в  силу  пламени  святую,
И,  огонёк  ладонью  покачав,
Живу  светло,  над  смертью  торжествуя,  
[i]Пока  горит  пасхальная  свеча.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771091
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Ведомая любовью

Нелегкая судьба главы семьи

«  И  заповедал  Господь  Бог  человеку,  говоря:  от  всякого  дерева  в  саду  ты  будешь  есть,  а  от  дерева  познания  добра  и  зла  не  ешь  от  него,  ибо  в  день,  в  который  ты  вкусишь  от  него,  смертью  умрешь.1  Змей  был  хитрее  всех  зверей  полевых,  которых  создал  Господь  Бог.  И  сказал  змей  жене:  подлинно  ли  сказал  Бог:  не  ешьте  ни  от  какого  дерева  в  раю?  2  И  сказала  жена  змею:  плоды  с  дерев  мы  можем  есть,  только  плодов  дерева,  которое  среди  рая,  сказал  Бог,  не  ешьте  их  и  не  прикасайтесь  к  ним,  чтобы  вам  не  умереть.  И  сказал  змей  жене:  нет,  не  умрете,    но  знает  Бог,  что  в  день,  в  который  вы  вкусите  их,  откроются  глаза  ваши,  и  вы  будете,  как  боги,  знающие  добро  и  зло.    И  увидела  жена,  что  дерево  хорошо  для  пищи,  и  что  оно  приятно  для  глаз  и  вожделенно,  потому  что  дает  знание;  и  взяла  плодов  его  и  ела;  и  дала  также  мужу  своему,  и  он  ел»-  Библия


Не  отменить  законы  нам  Творца,
ведь  Он  Своею  волей  изначально
определил  главой  семьи  —  отца,
муж  за  семью  пред  Богом  отвечает!
Нелегкая  судьба  главы  семьи,
ведь  на  земле  судима  власть  любая,
а  править  там,  где  к  власти  нет  любви,
задача,  скажем  прямо,  непростая!

И  голове  чтоб  участь  облегчить,
чувствительную  душу  создал  Вечный,
в  любой  момент  чтоб  помощь  получить
могла  глава  чрез  силу  чувств  сердечных!
И  муж  с  женой,  главы  с  душой  тандем
был  сотворен  и  помещен  Всевышним
в  Свой  райский  сад  —  Божественный  Эдем,
чтоб  их  учить  законам  вечной  жизни.

Но  хитрый  змей  чувствительность  души
использовал  и  заманил  в  ловушку
коварной  лестью  ту,  что  дарит  жизнь,
и  власть  забрал  чрез  женщину  у  мужа.
Утерянную  власть  главе  семьи
лишь  на  Голгофе  возвратить  возможно,
отрекшись  покаянием  своим
от  дьявольских  идей  безбожно-ложный!

Гарантом  чтобы  быть  главе  семьи,
Главе  всех  глав  он  подчиняться  должен,
а  душу,  Богом  данную,  любить,
храня  ее  от  лести  силой  Божьей!

Спасибо  Ярославу  К,  что  дал  тему  к  написанию  этого  стихотворения  своим  комментарием  к  стихотворению  «Потому  что  судьба  сердца  мамы»  -  «Теперь  буду  ждать  от  Вас  о  судьбе  сердца  папы..»

Потому  что  судьба  сердца  мамы

«И  нарек  Адам  имя  жене  своей:  Ева,  ибо  она  стала  матерью  всех  живущих»  -Ева  —  жизнь  -  Библия

Бог  устроил  все  чудно  на  свете:
для  мужчины  жену  сотворил,
чтоб  она  могла  жизнь  дарить  детям,
и  ее  чтоб  рожденный  любил,
чтоб  назвал  эту  женщину  «мамой»-
самой  лучшей  и  самой  родной,
самой  доброй,  любимою  самой,
и  во  всем  мирозданьи  одной!

Чем  измерить  любовь  мамы  к  детям,
силу  чувств  материнской  души,
той,  что  глубже  глубин  всех  на  свете,
и  превыше  земных  всех  вершин,
полноводнее  всех  океанов,
и  целебнее  всех  родников,
потому  что  судьба  сердца  мамы  -
передать  детям  Божью  любовь!

Мама  ангел-хранитель  младенцев,
непрестанно,  и  ночью,  и  днем,
девять  месяцев  носит  под  сердцем,
и  всю  жизнь  носит  в  сердце  своем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771127
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Лілея1

ЛЮТИЙ У ДУШІ…

[b][i]Січневий  плюс  лама  прозору  кригу,
Хоча,    цвітінню  й    буйству    не  пора.
Та  плаче...  плаче  соком  на  відлигу
Старої  вишні  зранена  кора.

Моє  вікно  фільмує  цю  картину,-
Плачу  зими  і    вишні,  -  й  не    збагне,
Що  ця,  з  прогресом    виросла  людина,  
Кого  кохає,  того  й  сильно  б’є.

Від  цих  побоїв  зрубами  рясніють
Карпатські  схили  -  рани  і      рубці.
Жаль,  ні  у  кого,    навіть  не  тепліє
Солона  крапля  горя    на    щоці.

І  вишня,  вишня,  вишенька    навпроти
Оту  січневу,  вигріту  весну
Гілками  ловить,  зламами  на  дотик,  
А  ми  за  миром  йдемо  на  війну.

Та  за    здоров'я  п'єм  гірку  отруту,  
Здається,  цей  прогрес  забрав      уми
У  душах  вічний  лютий,  лютий,  лютий...
Якби  ж  то  квітня  їм...    якби...  якби...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Евгений Белов

Кому служить?

Нам  трудно  в  жизни  распознать
Людей  с  открытою  душою,
Они  закрыты  плотным  строем
Готовых  честь  свою  продать.

За  что  продать?  -  Без  интереса.
Кому  служить?  -  Пустой  вопрос.
Зловонна,  будто  бы  понос,
Честь,  не  имеющая  веса.

Их  сотни  легких  на  подъем,
Продать  готовых  даже  близких
За  стопку  налитого  виски
И  яд  обещанного  в  нем.

Мы  ищем  в  каждом  идеал,
Боготворим  пустые  звуки,
Ложь,  словно  крест,  взяв  на  поруки,
Горбом  несем  на  пьедестал.

И  удивляемся  потом,
Что  жизнь  дерьма,  увы,  не  краше,  -
Дерьмо  честнее  будет  даже,
Поскольку  выглядит  дерьмом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771090
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Наташа Марос

НЕ БАЧИШ…

Я  в  усьому  шукаю  присутність  твою:
У  словах  і  мелодіях,  тихому  вітрі,
У  химерах  із  хмар  я  тебе  впізнаю,
Бо  малюю  тебе  і  в  малюнок  той  вірю...
Відчуваю  на  дотик  у  краплях  дощу,
Впізнаю  у  живильних  іонах  озону.
Я  гукаю  тебе,  аби  тільки  почув...
Крізь  глуху  і  холодну  ту  раму  віконну
Я  спокійно  і  тихо,  мов  кішка,  пройду,
Заховавши  у  темряві  зболену  душу...
Світло  включиш  -  я  знову,  мов  тінь,  пропаду
І  ніколи  щодення  твого  не  порушу
У  житті,  що  твоє...  Де  немає  мого
Ні  мовчання,  ні  крику,  ні  холоду-спеки...
Не  змогла  зрозуміти  лише  одного:
Ти  так  близько,  ти  -  ось,  а  чому  це  далеко...
Не  дістати  рукою,  лиш  погляд  ковзне.
Оглядаюся  часто  -  а,  може,  помітиш...
Ні,  не  бачиш,  не  бачиш,  не  бачиш  мене,
Мов  навмисне  обходиш,  аби  не  зустріти...

                             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.01.2018


ЮНата

Мільйон за наречену


Старий  досвідчений  суддя
Зустрів  знайомого  хлопчину:
«Моє  вітання!  Радий  я,  бо  чув,
Що  вибрав  ти  дружину.

І  хто  ж  обраниця  твоя?»  –  
Суддя  звернувся  небайдуже.
«Вона,  як  уночі  зоря,
Краса  її  яскрава  дуже!»

Суддя  записничок  дістав
І,  не  роздумуючи  довго,
У  ньому  нуль  він  написав,
Спокійно  мовивши:  «Продовжуй!»

«Вона  й  проворна»,  -  так  юнак
Розхвалював  свою  дівчИну.
І  знову  –  нуль,  той  самий  знак
Суддя  виводив  безпричинно.

«Посаду  гарну  навесні
Отримає  моя  кохана!»
Та  на  папері  знов  нулі
Суддя  виписував  старанно.

І  ось  вже  шість  їх,  як  на  те,  -  
Якесь  математичне  диво!
«У  неї  серце  золоте!»  -  
Юнак  тут  вигукнув  щасливо.

«Вона  завжди  там,  де  біда,
Де  нам  потрібна  з  вами».
Аж  тут:  «Один!»  -  сказав  суддя
І  написав  ПЕРЕД  нулями.

Сердечно  він  потиснув  руку
І  радо  мовив:  «Любий  друже!
Сім'я  –  це  непроста  наука,
Мій  досвід  хай  тобі  послужить.

Тебе  я  хочу  привітати  –  
Твоя  кохана  –  на  мільйон!
В  житті  разом  вам  крокувати,
І  є  в  моїх  словах  резон!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771014
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Ведомая любовью

Потому что судьба сердца мамы

«И  нарек  Адам  имя  жене  своей:  Ева,  ибо  она  стала  матерью  всех  живущих»  -Ева  —  жизнь  -  Библия

Бог  устроил  все  чудно  на  свете:
для  мужчины  жену  сотворил,
чтоб  она  могла  жизнь  дарить  детям,
и  ее  чтоб  рожденный  любил,
чтоб  назвал  эту  женщину  «мамой»-
самой  лучшей  и  самой  родной,
самой  доброй,  любимою  самой,
и  во  всем  мирозданьи  одной!

Чем  измерить  любовь  мамы  к  детям,
силу  чувств  материнской  души,
той,  что  глубже  глубин  всех  на  свете,
и  превыше  земных  всех  вершин,
полноводнее  всех  океанов,
и  целебнее  всех  родников,
потому  что  судьба  сердца  мамы  -
передать  детям  Божью  любовь!

Мама  ангел-хранитель  младенцев,
непрестанно,  и  ночью,  и  днем,
девять  месяцев  носит  под  сердцем,
и  всю  жизнь  носит  в  сердце  своем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770777
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018


ЮНата

Тягар



Гранітний  камінь  на  верхівці  пальми…
Що  за  жорстокий  звичай?  –  запитай-но.
В  Аравії  так  прийнято  робити,
Щоб  ріст  верхів’я  дещо  сповільнити,
Щоб  стовбур  в  товщину  лиш  розростався,
І  плід  рясніший  соком  наливався…

І  Бог  на  нас  тягар  свій  накладає  –  
Скорботи  і  страждання  посилає.
Щоб  ми,  знайшовши  сили  проти  бід,
В  душі  зростили  свій  духовний  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770681
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Олена Жежук

Королева

Не  кажи  "не  хочу",  не  кажи  "не  треба",
І  не  смій  перечити  мені.
Я  твоя  єдина,  твоя  королева,
Я  твоя  насправді,  а  не  в  сні.

Принеси  на  крилах  лебедину  вірність,
Усміхнись  веселкою  мені.
Подаруй  на  згадку  ніжність,  просто  ніжність  -
В  серці  я  носитиму  її.

Як  ітимеш  поруч,  замилуйся  мною,
Про  своє  кохання  розкажи.
Нехай  наше  щастя  чистою  водою
Буде  сміхом,  радістю  завжди.

З  трепетом,  з  бажанням  поцілуй  у  губи,
Бо  кохання  наше  навіки.
Я  твоя  дружина,  твоя  вічна  згуба  -
Твоя  королева  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657422
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 10.01.2018


Олена Жежук

Приголуб мене, любий…

Приголуб  мене,  любий,  без  ласки  твоєї  так  зимно.
Заховай  аж  під  серце  –  клубочком  вмощусь  у  кутку.
Десь  по  білому  білим  кохання  писалось  невпинно,
І  у  вічність  віночком  плелося  по  срібнім  витку.

Поцілуй  мене,  любий,  хай  спиниться  час  на  хвилину,
І  від  Всесвіту  ключ  покладе  до  твоєї  руки.
Сумнів  осуду  лишу  і  в  небесну  лагуну  полину…
Хай  напоєне  щастя  відчинить  від    неба  замки.

Не  порань  мене,  любий  –  я  просто  тендітна,  мов  гілка.
Моя  сила  в  красі,  і  у  блиску  чарівних  очей...
Я,  повір,  не  слабка  -  лише  просто  закохана  жінка,
Що  шука  своє  щастя  в  прихистку  надійних  плечей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 09.01.2018


Наташа Марос

БЕНГАЛЬСКИЕ…

Как  хорошо,  что  есть  на  белом  свете
Роскошная  мелодия  любви,
И  хорошо,  что  повзрослели  дети,
А  Бог,  в  который  раз,  сказал:  живи...

Красиво  нам  нарисовали  сказку
У  ёлочки  бенгальские  огни,
Под  звон  бокалов,  что  полны  шампанским,
Я  верю  в  завтра  всей  большой  родни...

Ещё  бы  снега  белого,  как  раньше,
И  воздуха  морозного  вдохнуть,
Да  пожеланий  искренних,  без  фальши  -
И  в  счастье...  с  головою  утонуть...

Увидеть  мир  открытыми  глазами,
Перелистав,  сменить  календари
На  новые  -  без  смуты  и  терзаний  -
Уверенностью  близких  задарить...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Кадет

Доля чепухи

По-прежнему  в  моде  нагайки  и  плети
Под  шелест  словарной  трухи…
Напрасно  пытается  спрятаться  Йети,  -
Зачахли  кругом  лопухи…

Грустит  старикашка  в  пикейном  жилете,  -
Не  те,  мол,  теперь  потрохи…
И  мухи  не  льнут  к  ГМО-шной  котлете,
И  власти  к  народу  глухи…

Растут  не  по  дням  современные  дети,  -
От  компа,  чай,  не  от  сохи…
А  те,  кто  до  си́х  пор  не  встряли  в  соц.  сети,
Неужто  по  жизни  лохи?

Куда  ни  пойти  не  удастся  не  встретить
Подкованной  кем-то  блохи…
Но  стало  непросто  найти  на  планете
Двора,  где  поют  петухи…

Сегодня  легко  откопать  в  интернете
Какие  угодно  стихи…
Вот  только  не  каждый  способен  ответить
За  долю  своей  чепухи…

июнь  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589546
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 09.01.2018


Юзько Лія

З Різдвом Христовим!!!

[b][color="#0099ff"][i]Дорогі  члени  поетичного  клубу!  
Вітаю  вас  з  Різдвом  Христовим!
Бажаю  вам  постійного  супроводу  ангела  охоронця!  Хай  вас  боронить  Бог!
                                                                                               Дозвольте  поколядувати!!![/color]
[color="#68c0f0"][/color][/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/sDDHLPWen9E[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770450
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Евгений Белов

Счастлив тот, ее нашедший?

Я  за  жизнь  себя  растратил,
Не  вернув  и  половины,  -
Нет  печальнее  картины,
Где  жалеют  об  утрате.
Изменил  бы  что-то  в  жизни,
Если  б  дал  Господь  возможность?  -
Изменил  бы,  подытожив,  
Ближе  став  для  самых  ближних.
Время  есть,  когда  ты  молод,
Для  поступков,  и  не  очень
Ты  волнуешься  средь  ночи,
Не  испытывая  голод
Ни  в  желаньях,  ни  в  капризах
Тех,  кого  сегодня  бросишь,  -
В  пропасть  падаешь  на  тросе,
Пьяным  рвешься  на  карнизы.
Но,  войдя  в  преклонный  возраст,
Оглянувшись  в  тьму  ушедших
Лет,  воскликнешь:  "Боже,  нет  же
Лучше  молодости!"  -  Поздно...
Изменить  уже  не  в  силах,
Что  растрачено  бездумно.  -
Был  бы  ты  вначале  умным,
Не  тянул  б  свой  крест  на  жилах.
Не  жалейте  об  ушедшем,  -
По  шагам  никто  не  мерит
Путь  к  одной  открытой  двери.  -
Счастлив  тот,  ее  нашедший?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770399
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Парчевська Ольга

Щаслива…

Замерзлі  шибки  розпорошують  вранішнє  світло,
І  ніжність  хрусткої,  ванільно–терпкої  зими.
Вбираю,  мов  промені  сонця,  тепло  твого  тіла.
Щаслива…  Любуюсь,  як  ти  додивляєшся  сни.

А  сад  за  вікном  шепотів  уночі  про  кохання,
Хурделиця  кішкою  гралась  на  спинах  дахів.
Щось  є  загадково  –  врочисте  у  кожнім  світанні,
Коли  поруч  той,  що  в  життя  твоє  щастя  привів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311472
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.01.2018


ЮНата

Помнить о добром всегда мы должны



Однажды  друзья  вдруг  затеяли  спор…
Пощёчиной  кончился  их  разговор.
Но  боль  победив,  тот,  кто  в  нём  пострадал,
Обиду  свою  на  песке  написал.

А  время  спустя,  на  прогулке  вдвоём
Друзья  по  дороге  нашли  водоём.
И  тут  с  пострадавшим  случилась  беда  –  
Чуть  жизни  его  не  лишила  вода!

Но  друг,  забывая  опасность  и  страх,
Из  бездны  выносит  его  на  руках.
Страдалец,  сумев  упорядочить  мысли,
На  камне  свою  благодарность  вдруг  выскреб.

Спаситель  его,  изумившись,  спросил:
«Кто  так  поступать  тебя,  друг  мой,  учил?
Обиду  писал  ты  на  зыбком  песке,
А  радость  –  на  камне  –  на  вечном  листке».

А  тот  отвечал:  «Нужно  всем  это  знать.
Обиду  должны  на  песке  мы  писать,
Чтоб  ветры  развеяли  запись  легко
И  в  сердце  она  не  ушла  глубоко.

А  всё  то  добро,  что  вам  дарят  сердечно,
Старайтесь  на  камне  оставить  навечно.
Там  ветры  и  зной  для  него  не  страшны,
Ведь  помнить  о  добром  всегда  мы  должны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769882
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Протоієрей Роман

Товстий монах

Йшов  по  Лаврі  учень  бідолаха
І  побачив  товстого  монаха:
-  Ооо,  -  подумав,  -  дядечка  пузатий!
Не  поститься,  має  стіл  багатий!

                     А  монах  той  ніби  повертає
                     І  до  себе  учня  підзиває,
                     Дивиться  у  очі,  не  промаже,
                     І  люб’язно  з  посмішкою  каже:

-  Знаєш,  брате,  чом  такий  я  повний?
Бо  коли  ще  був  малоцерковний,
Осудив  я  товстого  монаха
І  тепер  цим  мучусь,  бідолаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769655
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


ЮНата

Когда почти…


Меняет  возраст  мысли  след,
Воззрения,  приоритеты…
Казалось  в  детстве  –  в  тридцать  лет
Уже  не  страшен  конец  света!

Ведь  как-никак  –  конец  пути,
Проходит  жизненная  веха…
Ну  а  сейчас,  когда  почти…  
Когда  почти  уже  полвека,
То  всё,  пожалуй,  впереди!
И  возраст,  вроде  –  не  помеха!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769653
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Фея Світла

Дідусева колискова

Слова  до  музики
[youtube]https://youtu.be/2kOTsVkL95o[/youtube]

 -  Засинай,  засинай,  внученько  рідненька,
Сонечко  злотавеє,  моя  дорогенька.
Засинай,  засинай,  дитинонько  мила,
Над  тобою,  любонько,  дідусеві  крила.

Почепив,  почепив  на  колиску  зірку,
Щоб  в  житті  дитиночці  не  бувало  гірко.
Заяснить,  заяснить  онучаті  стежку,
Світлим  гаптуваннячком  вишиє  мережку.

Ой,  люлі,  люлі,  сонце.  Ой,  люлі,  люлі,  спи.

Цілував,  цілував  білесенькі  ручки
І  у  долі  випрохав  щастя  для  онучки.
Милував,  милував  ніженьки  пухкенькі,
Прикладав  до  п'яточок  капці  золотенькі.

Розганяв,  розганяв  хмаровиння  з  неба,
Бо  дитяті  сонечка  якнайбільше  треба.
Та  просив,  та  просив  вітер  не  шуміти,
Бо  дрімає  ясочка,  годі  гомоніти.

 -  Гойда-да,  гойда-да,  наше  світле  диво,
Ми  засієм  радістю  й  благодаттям  ниву.
І  зросте,  і  зросте  дівчинка-зоринка,
Втішиться  родина  вся  і  Вкраїна-ненька.

Засинай,  засинай,  внученько  рідненька,
Горличко  крилатая,  дівчинко  маленька.
Засинай,  засинай,  втіхо  люба  й  мила,
Над  тобою,  серденько,  дідусеві  крила.

Ой,  люлі,  люлі,  сонце.  Ой,  люлі,  люлі,  спи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769626
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Олена Жежук

Самотній човен

Де  падають  зорі  –
в  туманах  там  долі  пливуть,
У  синіх  долинах  купаються  зоряні  плеса.
Отам  поміж  них  
чиясь  доля  зібралася  в  путь,
Пливе  у  човні  (та  куди  ж…)  
загубилися  весла.

Гойдається  човен,  
штовхає  самотність  його
В  пітьму  незворушну,  
пірнає  углиб  порожнечі.
Яке  це  вже  коло?  
Бо  вистачило  б  й  одного…
Їй  човен  покинути  б  
й  сісти  на  крила  лелечі.

Їй  впасти  б  у  трави,  
з  туманів  смарагди  струсить,
Й  світанки  змережити  з  зір
і    вінками  у  коси,
Їй  весни  стрічати  б…  
весною  і  жити,  і  снить…
Гойдається  човен,    
мов  вранці  не  струшені  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 04.01.2018


Юзько Лія

Вітання

Вітаю  всіх  поетів  з  Новим  роком!  Нехай  всі  розчарування  залишаться  в  старому  році!
Я  дарую  вам  пісню  Алли  Пугачової  "Расскажите  птицы"
[youtube]https://youtu.be/hXHgS7ynpfY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769325
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Олена Жежук

Я стала старша ще на одну осінь…

Я  стала  старша  ще  на  одну  осінь,
І  помудрішала  на  ще  одну  печаль…
Чому  ж  у  журавлинім  стоголоссі
Журби  ніяк  не  відпускаю  вдаль?

Чому  ж  так  стихли  всі  поля  просторі,
В  тумани  поховалися  сумні.
Чому  ж  так  гірко  плачуть  чиїсь  долі?
Одна  із  них  наплакала  мені.

Сумне  «курли»  мене  у  небо  зносить,
Вже    й  крила  прорізались,  мов  у  сні…
Чому  ж  душа  ніяк  не  відголосить?
Чому  мені  болять  їхні  пісні?

І  скільки  літ  одна,  посеред  поля
Я  проводжаю  журавлів  ключі…
Не  з  ними  я…  така  моя  недоля  –  
Мені  збирать  розсипані  плачі.

Я  стала  старша  ще  на  одну  пісню,
І  помудрішала  на  ще  одні  жалі…
Чому  ж  тій  пісні  в  серці  моїм  тісно?
Чому  мене  лишили    журавлі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 02.01.2018


ЮНата

Урок

               
Зворушлива  картина  –
Змагання  дітлахів!
Працюють  ніжки,  спини  –
Мчать  зграйкою  птахів.

На  перший  погляд  –  просто,
Звичайний  собі  біг.
Усі  одного  зросту,
І  усмішка  у  всіх.

Та  дивні  оченята
І  особливі  личка…
Ці  діти  –  «даунята»,
Їх  «діти  сонця»  кличуть.

Біжать  так  обережно,
До  фінішу  прямують.
І,  дивлячись  бентежно,
Батьки  їм  аплодують.

І  кожен,  хто  це  бачив,
Болільником  їх  став…
Та  хлопчик  враз,  одначе,
Спіткнувся  і  …  упав.

Трибуни  всі  завмерли  –
Тривога  у  очах.
З  облич  усмішку  стерли,
І  враз    з’явився  страх.

Коли  ж  оця  дитина
Зненацька  впала  ниць,
Неначе  в  ту  хвилину
Звучало  –  «Зупинись!»

Усі,  що  тут  змагались
З  дистанції  зійшли…
Піднятись  помагали
І  руки  подали…

За  руки  взявшись  міцно,
До  фінішу  дійшли…
Так  просто  й  органічно
Урок  усім  дали.

Для  них  добро  –  віконце,
Що  зв’язує  із  світом…
Вони  ж  бо  –  діти  сонця!
А  ми?  Чиї  ми  діти?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769193
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Ганна Верес

Щастя є не тільки у жертовності

Дитинство  забрело  в  луги  ромашкові,
Переплелись  де  ніжність  і  тепло.
І  ми  були  так  схожі  з  неваляшками,
Вгорі  над  нами  сонечко  плило.
А  далі  юність  в  сукні  з  горошинами,
Вітала  й  бігла  якось  водночас,
Злітала  понад  пишними  жоржинами,  
Лукаво  посміхалася  до  нас.

І  тільки  після  трапези  весільної
Життя  подібне  стало  рушнику,
Коли  пішли  дорогою  ми  спільною,
Хай  нелегкою,  але  ж  вибрали  таку.
Вже  у  човні,  штормами  геть  розгойданім,
Плило  подружнє  молоде  життя,
Засіяне  і  квітами,  й  незгодами,
Й  словами  непростими  каяття.

Хоч  скоро  крила  наші  вже  притомляться,
Все  ж  вірю:  посміхнеться  доля  нам,
Бо  щастя  є  не  тільки  у  жертовності,
А  і  в  хмільному  запаху  вина,
Яке  ми  вип’ємо  сімейством,  міцно  спаяним,
Коли  зберуться  за  столом  усі,
І  зрозумієм,  що  життя  не  згаяне,
Якщо  сидить  тут  рід  у  всій  красі.
 26.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018


Ганна Верес

Щастя є не тільки у жертовності

Дитинство  забрело  в  луги  ромашкові,
Переплелись  де  ніжність  і  тепло.
І  ми  були  так  схожі  з  неваляшками,
Вгорі  над  нами  сонечко  плило.
А  далі  юність  в  сукні  з  горошинами,
Вітала  й  бігла  якось  водночас,
Злітала  понад  пишними  жоржинами,  
Лукаво  посміхалася  до  нас.

І  тільки  після  трапези  весільної
Життя  подібне  стало  рушнику,
Коли  пішли  дорогою  ми  спільною,
Хай  нелегкою,  але  ж  вибрали  таку.
Вже  у  човні,  штормами  геть  розгойданім,
Плило  подружнє  молоде  життя,
Засіяне  і  квітами,  й  незгодами,
Й  словами  непростими  каяття.

Хоч  скоро  крила  наші  вже  притомляться,
Все  ж  вірю:  посміхнеться  доля  нам,
Бо  щастя  є  не  тільки  у  жертовності,
А  і  в  хмільному  запаху  вина,
Яке  ми  вип’ємо  сімейством,  міцно  спаяним,
Коли  зберуться  за  столом  усі,
І  зрозумієм,  що  життя  не  згаяне,
Якщо  сидить  тут  рід  у  всій  красі.
 26.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018


Лілея1

А ТИ НЕ СКАЖЕШ, КРИХІТКО…

[b]А  ти  не  скажеш  крихітко  мені
Чому  в  твоїх  зіницях  тінь  грози
Й  чому  маленькі      краплі    бірюзи,
Змахнули  митю  рученьки  бліді?

Вже  ранок,  бачиш,      нишком    на  вікно
Гардину  синю  зачіпив  із  неба,
Тому,  малюче,  плакати  не  треба,
Сміється  ж  сонцем  синє  полотно.  

Дитятко  миле,  знаю,  як  пече,
Й  чому  ховаєш  від  усіх  на  трішки
Задумане  чоло  у  бархат  мішки,
Смикнувши  його  лапку  і  плече.

Мій  перший    друже,  названий  Вітьок,
Моє  з  сумною  долею    дитя,
Як  жаль,  що  свідком  твого  є  життя:
Китайський    ситець  вицвілих  ляльок.

Та  сотня  десь    сирітських    рандеву,
Що  з  вірою  й  тривогою  в    очах
Й  мені  прощальне  мовили    в  дверя́х:
"А  можна  я  вас  мамою  назву?"
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 29.12.2017


ЮНата

Я ж знаю…

Я  ж  знаю,  що  так  не  буде,
Я  ж  вірю,  що  ти  не  такий!
І  спаде  з  очей  полуда,
І  завтра  ти  будеш  мій…

Той,  справжній,  кого  кохаю…
За  кого  душа  болить…
Той  рідний,  якого  знаю…
А  зараз  –  це  просто  мить…

Це  слабкість  скороминуча,
Це  захист  від  злих  вітрів…
Хай  зовні  слова  колючі,
Та  в  серці  є  досить  слів.

Я  вірю,  все  добре  буде!
Давно  вже  ми  не  чужі.
Не  зможе  жорстокий  будень
Понищити  свята  в  душі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768560
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


A.Kar-Te

Тихо падал на землю снег…

Тихо  падал  на  землю  снег,
Укрывая  её  от  стужи...
А  я  молча  смотрела  вверх  -
Там  ли  ангел-хранитель  кружит  ?

Где  ж  ещё  ?  Не  молю:  "Вернись..."
Знаю  я,  как  в  полёте  сладко...
Пролетит  этот  снег,  как  жизнь...
Не  слеза  смахнулась  украдкой.

Не  слеза...  Просто  тает  снег
И  течёт  по  щеке  горячей...
Больно  кОроток  бабий  век  -
И  не  скажешь,  увы..,  иначе.




(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Кіндрат Корінь

Блукає грудень сірим містом…


Блукає    грудень    сірим    містом  –
Розгублено    шукає    сніг.
Немає    діду    й    де    присісти  –
Болото    липне    скрізь    до    ніг.

На    сонній    річці    скресла    крига.
Приліг    додолу    сніговик.
Розчулила    мороз    відлига
І    він…Пустив    сльозу    і…Зник…

Сховавсь    від    вітру    і    негоди    
У    темні    хмари    небокрай.
Змінив    санчата    на    підводу  –
Не    розгубився,    Миколай.

Мабуть,    подалась    на    Мальдіви
За    квітнем-красенем    зима,
Тому    й    розперезались    зливи,
Гаї    дубові    обійма…
 
Чи    січень    поверне    втікачку,
Чи    та    отямиться    сама,
Палка,    закохана    дивачка,
Чи    з    березнем    прийде    вона???
Кіндрат  &  Корінь.  26.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768365
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Процак Наталя

Дивитися на зорі…

Мале  дівча  з  зеленими  очима
Так  вірило  у  казку  в  дні  суворі
І  кожну  ніч  коли  спадали  зорі
Воно  мрійливо  зводило  плечима
І  вірило  у  чудо...

Блистіли  очі  з  сліз  наче  перлини
Молилася  душа  до  неба  скромно
Там  споглядав  на  неї  місяць  сонно
І  нотував  бажання  він  дитини
В  небеснії  скрижалі...

Ні  не  хотіла  золота  й  багатства
Ні  суконь,  як  в  принцес  (їхні  корони)
Не  марила  сягнути  аж  до  трону
І  не  просила  половину  царства
Не  в  тому  її  мрії...

Потрібною,  вона  хотіла  бути
Комусь.Для  когось  стати  вірним  другом
Щоб  зменшити  самотності  напругу
І  в  свою  сторону  колись  почути:
-Ти  не  самотня,  більше...

Минали  дні.Летіли  зими  й  весни
Вродлива  жінка  з  усмішкою  неба
Ще  й  досі  в  зорях  бачила  потребу
І  досі  палко  в  серці  мрії  несла
І  вірила  у  чудо...

Одного  дня  звела  зоря  стежини
Двох  незнайомців  з  мрією  одною
Котрі  ходили  спільною  тропою
І  відтоді  не  були  вже  чужими
Збулася  їхня  мрія...
.................
....гаптує  місяць  килими  прозорі
Спускається  на  землю  ніч  незрима
І  дівчина  з  щасливими  очима
Вже  має  з  ким  дивитися  на  зорі
Тримаючись  за  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Владимир Зозуля

Крестострел

По-разному  мы  жили,  кто  как  мог,
Так  пусть  последний  в  жизни  станет  первым.
Коль  есть  душа,  то,  значит,  дай  ей,  Бог,
На  всякий  час  –  Любви,  Надежды,  Веры!

                                     ..…
Блаженна  в  этом  мире  простота,
И,  значит,  не  «за  то»  и  не  «за  это»,
А  явится,  блаженно,  просто  так,
Надежда,  как  восьмое  чудо  света.

И  сменится  оттенок  цветовой,  
Да  так,  что  взглянешь  и  не  наглядеться,
На  позабытый  жизнью  цвет  восьмой  –
Цвет  Веры  –  в  спектре  радужного  сердца.

И  без,  на  это  видимых  причин  –                                                      
За  Верой  и  Надеждой  –  безотчетно,
Коснувшись  сердца,  тихо  зазвучит
Мелодии  Любви  –  восьмая  нота.
                                   …..
Восьмым  лучом  блеснёт  во  тьму  звезда
На  потемневшей  вечности  иконе…
Блеснёт?..  Наверно,  да…  но  лишь  тогда,
Когда  душа  от  темноты  застонет.  
                                   .....

Крестострел*  или  октаграмма  -  восьмиконечная  звезда.(прим.авт.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768027
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Протоієрей Роман

Україну любить!

Україну  любить  –  не  плескати  в  долоні
Під  промови  гучні  видатних  діячів,
І  не  в  блузках  барвистих  стоять  на  пероні,
Не  кричати  під  Лаврою:  «Геть  москалів!».

Україну  любить  –  це  здобути  свободу
Від  лукавства  в  собі  і  осяяти  путь,
Сам  Христос  був  розп`ятий  як  ворог  народу!
І  тебе  не  троянди  від  натовпу  ждуть!

Україну  любить  –  це  співати  душею,
Милувати  очима  ранковий  садок,
Україну  любить  –  це  горіти  свічею,
Не  вступаючи  князю  пітьми  ні  на  крок!

Україну  любить  –  це  не  просто  важливо
Мати  в  собі  чесноти  і  гідно  служить,
Україну  любить  –  це  коли  неможливо,
Як  без  серця,  людині  без  неї  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Протоієрей Роман

Україну любить!

Україну  любить  –  не  плескати  в  долоні
Під  промови  гучні  видатних  діячів,
І  не  в  блузках  барвистих  стоять  на  пероні,
Не  кричати  під  Лаврою:  «Геть  москалів!».

Україну  любить  –  це  здобути  свободу
Від  лукавства  в  собі  і  осяяти  путь,
Сам  Христос  був  розп`ятий  як  ворог  народу!
І  тебе  не  троянди  від  натовпу  ждуть!

Україну  любить  –  це  співати  душею,
Милувати  очима  ранковий  садок,
Україну  любить  –  це  горіти  свічею,
Не  вступаючи  князю  пітьми  ні  на  крок!

Україну  любить  –  це  не  просто  важливо
Мати  в  собі  чесноти  і  гідно  служить,
Україну  любить  –  це  коли  неможливо,
Як  без  серця,  людині  без  неї  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Шостацька Людмила

ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

                                                               Я  з  Вами  навчилась  літати.
                                                               Зізнаюсь:    я  Вас  всіх  люблю.
                                               Тримаю  за  руки  всі  дати
                                                               І  думку  миттєво  ловлю.

                                                                 Я  знаю  усіх  і  без  фото.
                                                                 Красу  пізнаю  з  Ваших  слів.
                                                 Читаю  в  рядках  Ваших  ноти,
                                                                 Мені  до  душі  їхній  спів.

                                                                 Мандрую  із  Вами  по  світу,
                                                                 Я  з  Вами  сміюся  і  плачу
                                                                 І  дуже  чекаю  привіту
                                                                 Від  тих,  кого  довго  не  бачу.

                                                                 Нехай  в  Вас  народяться  книги,
                                                                 Бо  Музи  ж  на  чай  ходять  в  дім.
                                                                 Та  будуть  успішними  ринги
                                                                 На  всіх  поєдинках  із  рим.

                                                                 Нехай  Вас  кохають  ще  більше.
                                                                 І  буде  все  в  домі  гаразд.
                                                                 Заповняться  щастям  всі  ніші
                                                                 В  серцях,  від  улюблених  фраз.
                                     

                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017


ЮНата

Слухи



Він  полюбляв  злостиві  слухи,
Ще  й  сам  додати  щось  любив.
Про  зло,  хвороби,  про  розлуки
Він  без  розбору  говорив.

Та  якось  сам  відчув  провину
За  гріх,  неправедне  життя.
Й  приніс  священику  повинну
Й  сердечне,  щире  каяття.

Благав,  що  здатен  все  зробити,
Лише,  щоб  згладити  свій  гріх…
І  став  священика  просити  
Про  допомогу  чоловік.

Отець  сказав  перину  взяти,
Піднятись  на  найвищий  дах,  
Її  розрізати,  порвати
Й  пустити  пір’я  по  вітрах.


Хоч  здалось  дивним  це  завдання,
Та  чоловік  не  нарікав.
І  про  блискуче  виконання
Священику  він  звітував.

- Ну,  що,  тепер  нема  гріхів?  –  
Отцю  поставив  він  питання.
- Та  ні,  -  священик  відповів,
Бо  це  було  не  все  завдання!

Тепер  іди,  збери  все  пір’я…
В  очах  помітив  здивування,  
Продовжив:  -  Маю  я  довір’я,
Що  в  тебе  щире  покаяння,

Та  вже  не  можна  возмістити
Ту  шкоду,  що  твоє  злослів'я
Всім  людям  встигло  причинити!
Твої  слова,  як  пух  і  пір’я…

Не  в  силі  все  компенсувати
Ти  навіть  щирим  каяттям…
Злостиві  слухи  –  не  зібрати!  –  
Візьми  урок  на  все  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767714
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Олена Жежук

Пухнаста ніжність

А  у  долоні  падав-падав  сніг…
Пухкий,  лапатий,  різнокольоровий.
І  я,  немов  царівна  срібних  снів,
Роздмухую  пушинки    пурпурові.

Нехай  кругом  по-білому  мете  -  
Мені  ж  пасує  ця  прекрасна  сніжність…
Хай  спить  земля  -    та  у  душі  росте
Й  гойдається  на  віях  срібна  ніжність.

Так  ось  яка  ти,  Радосте  моя!
Так  ось  які  солодкі  миті  Щастя!
О  мить!  Спинися  на  моїх  вустах  –
Цілуй  до  згуби,  ніжносте  пухнаста.      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


MuzaStar

СНЕЖНАЯ СКАЗКА

Вот  уже  и  декабрь  наступил…Зима  пришла  по  календарю  и  сразу  привезла  за  собой  своё  богатство  –  снеговые  тучи.  Такие  серые  по  цвету  сундуки,  полные  до  верху  драгоценностями  –  жемчужинами  переливающихся  снежинок.  Но,  Снежная  Королева  их  доставила  сюда  не  для  своего  удовольствия.  Она  совсем  ведь  не  жадная.  Ей  хочется  осыпать  всех  и  всё  белоснежным  переливающимся  конфетти.  Чтобы  все  искрилось,  переливалось  в  белом  чистом  цвете.  Просто  выбелить  всю  осеннюю  грязь  и  выморозить  слезы  и  грусть,  оставленные  плаксивой  сударынею  Осенью.
Вот  и  летят  с  неба  вниз  такие  легкие,  невесомые  жемчужинки,  радуясь  полету  и  кружась  в  зимнем  вальсе  под  музыку  ветра.  А  даже  если  ветер  устает  играть  вальс,  просто  по  привычке  тихо  разучивают  «па»  вальса,  паря  вниз  с  туч  белоснежным  пухом  к  земле.
На  самом  деле  снежинки,  как  и  люди  совсем  не  похожи  друг  на  друга.  Среди  них  есть  маленькие  крошки  –  искорки,  совсем  новорожденные.  А  есть  танцорки  в  белых  пачках,  которые  у  каждой  отличаются  по  размеру  и  фасону.  Самые  модницы  еще  надевают  на  голову  короны  из  сверкающих  кристаллов.  Каждый  кристалл  в  короне  переливаются  всеми  цветами  радуги.  Но  не  все  снежинки  осмеливаются  надеть  на  голову  корону.  Это  так  ответственно  –  быть  снежинкой  в  короне.  Некоторые  из  них  предпочитают  белые  шляпки  с  прозрачной  вуалью.  Но  все  снежинки  надушены  одними  духами,  которые  им  подарила  их  Снежная  Королева.  Эти  духи  называются  «  Свежесть».  Такая  тонкая  морозная  свежесть  неуловимым  ароматом  пронизывает  все  вокруг,  когда  снежинки  исполняют  свой  волшебный  танец.  
Снежинки,  как  и  люди,  тоже  общаются  между  собой,  разговаривая  на  своем  языке.  Ну  и  что  же,  что  их  язык  так  отличается  от  человеческого,  сами  они  то  понимают  друг  друга  и  слова  своей  повелительницы  Зимы.  Давайте  попытаемся  прислушаться  к  разговору  вон  тех  роскошных  красавиц  в  бальных  платьях,  которые  собираются  прыгнуть  вниз  с  большой  пушистой  тучи  вниз,  и  закружиться  с  другими  под  музыку  ветра.
«  Слушай,  дорогая,  ты  видишь  что  -  то  интересное  там  внизу  на  земле,  куда  мы  собираемся  лететь  вместе  с  другими  подружками?  –  долетают  до  нас  слова  Первой  Снежинки.
«Да,  вижу.  Там,  под  нами  сейчас  находится  городской  парк.  И  мы  будем  лететь  туда,  чтобы  вместе  с  подругами  одеть  его  в  белоснежные  одежды.  Он  будет  намного  красивее  и  наряднее  по  сравнению  с  тем  серым  прикидом,  который  остался  после  отъезда  Осени.  Когда  Осень  уезжала,  она  и  сама  плакала  от  несчастной  любви,  и  с  других  сорвала  все  украшения  в  ветреном,  эмоциональном  порыве.  Надо  вновь  восстанавливать  гармонию»,-  отвечала  Вторая  Снежинка.
«А  ты  видишь  в  парке  на  лавочке  двух  молодых  людей?  Девушку  и  молодого  человека.  Они  сидят  рядом,  но  смотрят  в  разные  стороны,  отвернувшись  друг  от  друга,  и  не  разговаривают.  Наверное,  поссорились.  Почему  они  не  улыбаются  друг  другу?  Как  ты  думаешь?»  -  голос  Первой  Снежинки.
«  Где,  где?  Ну,  где  же  ты  их  увидела?  Аааа..  вижу.  Внизу  прямо  под  нами…  да,  сидят  как  -  на  расстоянии  на  лавочке,  не  боясь  замерзнуть.  А  снег  сыпет  и  сыпет  на  них…  Давай  сделаем  доброе  дело  с  тобой..  Мы  помирим  эту  юную  пару»  -  отозвалась  Вторая.  
«  Я  не  против.  Но  как?  Как  ты  себе  это  представляешь»,  -  не  понимала  Первая.
«Все  очень  просто.  Мы  возьмемся  за  руки  и  прыгнем  вниз  с  нашей  тучи.  Прямо  по  направлению  к  этой  парочке.  Мы  упадем  большой  ажурной  слепленной  снежинкой  на  скамейку  между  ними.  Они  не  смогут  этого  не  заметить.  Просто  не  смогут.  И  тогда  посмотрев  вдвоем  на  эту  необыкновенную  снежинку,  они  повернутся  лицом  друг  к  другу"
«Договорились!  Летим»,-  засмеялась  Первая.  
Две  Снежинки  взялись  за  руки,  и  смело  прыгнули  вниз.  В  полете,  они  образовали  маленький  снежный  парашутик.  Который  плавно  приземлился  на  скамеечку  между  сидевшей  молодой  парочкой.  
«  Смотри…  смотри,  -  вдруг  сказала  девушка.  «  Ты  только  посмотри  на  эту  необыкновенную  снежинку.  Словно  цветок  белой  лилии,  подаренный  самой  Снежной  Королевой,  упал  неожиданно  вместе  со  снегопадом  прямо  к  нам».
«  Да..  похоже  на  цветок  из  снега.,  ответил  юноша.  Наверное,  -  это  знак  «  свыше».
Мы  должны  с  тобой  помириться.  Прости  меня.  Я  не  хотел  тебя  обидеть.  Ты  для  меня  сама,  как  этот  нежный  Цветок.  Я  только  сейчас  это  понял.  Только  сейчас.  Прости  меня  за  мои  слова».
Юноша  взял  осторожно  руку  девушки  и  поднес  к  своим  губам.  Глаза  его  подруги  засветились  радостью.  А  между  ними  искрилась,
переливаясь  радугой  искренняя  дружба  двух  Снежинок.  Снежинки  молчали  и  улыбались.
Волшебство  получилось…  А  ведь  так  мало  надо  было  для  этого  волшебства…  Так  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767421
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


majra

Ніч найдовша

Чом  не  світиш,  зіронько  вночі,
Довго  не  виходиш  із  туману?
Чи  згубила  від  небес  ключі,
Чи  зима  ввела  тебе  в  оману...

Віхола  засипала  стежки,
На  снігу  -  квадратики  віконця.
Як  з  твоєї  легкої  руки  
Віднайти  у  тьмі  промінчик  сонця?

Довга  ніч,  знеможені  серця,
У  чеканні  втомлена  надія...
...Ніч  найдовша  добіга  кінця,
Ну,  а  я  про  щастя  знову  мрію!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767369
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017


ЮНата

Ми родом зі школи


Ми  родом  з  дитинства,  зі  школи…
І  пам'ять  нас  кличе  туди,
Де  друзі,  як  сонячне  коло,
І  парти  у  рівні  ряди.

Де  ігри,  походи,  уроки
І  мудрі,  важливі  слова,
Які  пам’ятатимеш,  доки
Ще  світла  твоя  голова.

Їх  зміст  часто  ти  розумієш,
Коли  вже  пройдеш  шмат  життя,
Коли  розрізнити  умієш,
Де  фальш,  а  де  правда  буття.

Колись  ти  у  школі  активно
Учився,  мужнів  і  зростав.
Та  й  зараз,  хоч  як  це  не  дивно,
Присутність  її  відчував.

Живе  школа  в  тобі  незримо,
Готова  на  спогад  завжди,
Шукає  своїми  очима
Навчання  і  праці  плоди.

І  в  чому  ж  завжди  цінність  школи?
- У  мудрості  учителів!
Так  є  і  так  було,  відколи
Учитися  хтось  захотів.

Бо  вчитель  не  лиш  наповняє
Посудину  масою  знань…
Він  той,  хто  іскринку  впізнає,
І  факел  запалить  бажань…

І  стиснеться  так  ностальгічно
За  часом  минулим  душа…
Вернутись  туди  –    не  логічно,
А  думка  усе  ж  поспіша.

Тому  що  найкращі  це  роки  –  
Ці  роки  шкільного  життя.
Хоча  і  контрольні,  й  уроки…
Немає  вже  їм  вороття.

Не  вернеться  вже  й  безтурботність,
І  радість  –  щаслива  й  дзвінка.
Бо  ж  часу  безповоротність  –
Життя  аксіома  така.

Та  лишиться  пам'ять  про  кращі,
Шкільні  незабутні  роки.
І  в  серці  –  безмежна  вдячність  
Всім  вам  –  вчителі  й  вчительки!

Філологам  –  критикувати,
Та  є  в  мене  думка  така,
Що  вчитель,  і  батько,  і  мати  –
Споріднені,  мабуть,  слова.

Я  дякую  всім,  що  навчали
Мене  і  моїх  дітей.
В  житті  будуть  різні  причали,
Та  серце  лежить  до  людей.

Не  треба  вам  стел,  обелісків,
Поваги  вам  треба  тепер…
Я  вам  уклоняюся  низько  –
І  тим,  хто  живий,  й  хто  помер!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767169
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


ЮНата

Морозно-сонячно (акровірш)

[b]М[/b]ерехтять  оксамитом  сніжинки  –
[b]О[/b]береги  краси  і  натхнень…
[b]Р[/b]озкошують  кудлаті  ялинки,  
[b]О[/b]біймаючи  зелено  день!
[b]З[/b]нову  радісно,  весело  знову,
[b]Н[/b]овий  світ  білизною  сія.
[b]О[/b]святивши  Різдвяні  обнови,
[b]С[/b]онцю  вдячно  вклонилась  земля…
[b]О[/b]чі  вабить  морозне  це  диво,
[b]Н[/b]а  сліпучому  сонці  бринить.
[b]Я[/b]линково-святково,  красиво  –
[b]Ч[/b]ас  вже  рік  переводить  у  мить.
[b]Н[/b]оворіччя  вступа  неквапливо…
[b]О[/b]бережно,  немов  не  спішить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767161
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Радченко

Зимы неизбежность

Поздней  осени  серую  стылость
Разливают  дожди  густо-густо.
Как  же  много  в  ней  грусти  вместилось,
На  душе  так  болезненно  пусто.

Всё  проходит,  всему  своё  время  —
Закружит  первый  снег  так  внезапно!
Не  напрасно  же  жили  мы  веря,
Всё  в  природе  идёт  поэтапно.

Зима  выбелит  всё:  поле,  город
И  оденет  домам    всем  косынки,
И  прохожим,  шутница,  за  ворот
Будет  сыпать  из  горсти  снежинки.

Поздней  осени  серую  стылость
Снега  первого  хрупкая  нежность
Так  легко,  незаметно  осилит  —
Вот  такая  зимы  неизбежность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766996
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


A.Kar-Te

Рябиновая грусть

Отболело..,  отболело..,    отлегло
И  не  только  землю,    душу  замело.
А  рябины  гроздья  алые  горят,
Хоть  укрыл  их  белой  шалью  снегопад.
                                                 
Так  хотелось    без  любви  свой  век  дожить,
Только  ею  научилась  дорожить.
Да  и    слаще  от  мороза  ягод  вкус...
Как  прекрасен    белоснежно-алый  куст.
                                                 
Позабыть  тебя  хотела...  Что  же,  пусть  
Душу  трогает    рябиновая  грусть.
Замело  к  тебе  дорогу..,    замело.
Гроздь  рябины,  а  вокруг  белым  бело.
                                               




(фото  с  инета)
©  Copyright:  Ольга  3,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114121608227

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542884
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 18.12.2017


Infenochka

Настала зима

Ніч  оголює  спогади  прожитих  днів,  
Наче  присмак  терпкий  від  сухого  вина,  
Запиваю  ковток  недосказаних  слів...  
Як  невчасно  прийшла  цього  року  зима.  
В  теплу  ковдру  закутаю  серце  своє,  
Щоб  зігріти  його  і  зігрітись  самій,  
Є  причина,що  досі  піти  не  дає,  
І  питання  в  повітрі  витають  німі...
Апріорі  важливо  любити  себе,  
Щоб  не  вішати  іншим  чужі  ярлики,  
Невідомо  куди  нас  життя  приведе,  
Бо  ми  всі  час  від  часу  комусь  боржники.  
Так  важливо  відчути  надійне  плече,  
Коли  падає  небо  шматками  до  ніг,  
Хто  насправді  належить  Тобі  -  не  втече,  
Це  Твій  вибір  в  житті  -  перехрестя  доріг.  
Коли  Твій  мікросвіт  розбивається  вщент,
Дякуй  Богу  за  досвід  і  даний  урок,  
Відчуй  саме  той  переломний  момент,  
Коли  Доля  штовхає  на  правильний  крок.
І  якщо  десь  чекає  на  Тебе  сім'я,  
Всі  зусилля  в  житті  Ти  доклав  не  дарма
Бо  Твій  дім  -  найміцніша  фортеця  Твоя
Світ  для  двох.Тепла  ковдра.Настала  зима.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766426
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


ОксМаксКорабель

Я ПРОВЕДУ ТЕБЕ ОЧИМА


Я  проведу  тебе  очима:  прости...  прощай...
Стоїть  самотність  за  дверима.    Ну,  що  ж,  нехай.
Накриє  сніг  уже  до  ранку  твої  сліди
і  тільки  спомин,  давній  спомин  прийде  у  сни.

Я  проведу  тебе  очима:  стою  німа
Прийшла  розлука  так  неждано,  немов  зима.
І  буде  день  мені  короткий,  і  довга  ніч,
і  віск  стікатиме,  як  сльози  із  білих  свіч.

Я  проведу  услід  очима:  благословлю:
Ти  бережи  того,  мій  Боже,  кого  люблю.
Ти  збережи  його,  мій  Боже.  Чужий...  Чужа...  
Допоки  він  на  білім  світі    і  я    жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766293
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ганна Верес

Життя – політ

Життя  –  політ  у  вись,  у  невідому,
Коли  позаду  слід  –  твої  роки,
Твої  здобутки  і  невільна  втома,
І  берег  твій  життєвої  ріки.

Життя  –  твої  у  завтра  смілі  кроки,
Коли  крізь  біль  ступаєш  і  багно,
Це  повсякденні,  болісні  уроки,
Коли,  як  жить,  тобі  не  все  одно.

Життя  –  дорога,  долею  ведома,
Коли  у  тілі  й  мудрості  ростеш,
Коли  в  душі  порядок  і  удома,
Тай  не  бува  воно  легке,  просте.

Коли  ж  політ  угору  не  вдається,
Й  ти  сенс  утратив,  чи  зламав  крило,
Чи  ненароком  доля  посміється,
Тримайся.  Не  впади  на  саме  дно.
6.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Любов Іванова

ТИХО КРУЖАТСЯ СНЕЖИНКИ

[color="#2dcf3e"][b]Т-акая  ночь  запомнится  на  годы,
И-скрятся  хлопья  на  моем  окне.
Х-очу  просить  у  матушки-природы
О-ставить  сказку  этой  ночи  мне.

К-  окну  прильнув,  смотрю  на  царство  пуха,
Р-аскинул  ветер  настовую  сеть.
У-жель  зима,  ворчащая  старуха
Ж-упан    решила  на  дома  одеть.
А-  пух  с  небес  все  падал,  падал,  падал,
Т-о  нежный  вальс,  то  польку  танцевал,
С-  поры  осенней,  после  листопада,
Я-  нтарь  рябины  ветер  разбросал.

С-текло  покрыто  дымкою  морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а  нём  оставил  мастер  свой    эскиз.  
Е-два  сквозь  иней  проступают  звезды,
Ж-ивой  набросок,    мой  ночной  каприз.
И  -пусть  к  утру  растает  чудо  это,
Н-​агой,как  ангел,  спустится  слезой.
К-ак  хорошо,  теплом  мечты  согретой
И-з-за  гардин  смотреть  на  мир  большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Шостацька Людмила

РИМИ І СВЯТО

                                                     Надворі  й  не  пахне  зимою,
                                     На  серці  –  уже  засніжило.
                                                     На  віддалі  ходимо  двоє,
                                                     Колись  ми  обоє  любили…

                                                       Не  слухав  мелодію  серця,
                                                       Дозволив  закрастися  зимам.
                                                       Мороз  розмальовував  скельця
                                                       І  очі  затрушував  римам.

                                                       А  я  їх  до  себе  горнула
                                                       Теплом  своїм  гріла  їм  руки.
                                                       Для  тебе  я  справді  минула,
                                                       Коли  не  болить  від  розлуки.

                                                         А  їм  я  потрібна,  я  знаю,
                                                         Не  буде  самотньо  у  свято.
                                                         Напишу  на  небі:  «Кохаю»
                                                         І  світ  увесь  буде  читати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017


majra

Тобі сніжинка впала на волосся

Тобі  сніжинка  впала  на  волосся,
Але,  чомусь  не  тане?..  Боже  мій!
Як  час  летить!  а  ще  не  все  збулося
Із  тих  високих  і  рожевих  мрій!

Троянда,  наче  серце,  червоніє,
Перлинкою  скотилася  сльоза...
Все,  як  колись!  душа  моя  радіє,
Хоч  ти  іще  нічого  не  сказав!..

Сьогодні  ми,  вже  втомлені  літами,
Зустрілися  на  березі  ріки.
Рука  в  руці...  і  наше  щастя  -  з  нами,
І  хай  летять  до  вирію  роки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765933
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


ЮНата

Життєвий хрест


Печалі,  скорбота,  хвороби  страшні
В  житті  його  не  полишали  …
«Чому  ж,  Боже,  хрест  цей  призначив  мені?»  -  
Уста  його  гнівно  кричали.

У  відповідь  Бог  у  видіннях  явивсь,
Завів  у  простору  кімнату.
На  безліч  хрестів  наш  герой  надививсь.
І  право  дав  Бог  вибирати.

«Я  дам  тобі  хрест,  який  вибереш  сам,»  -  
Сказав  Бог  таке  чоловіку.
Він  взяв  золотий,  але  важко  рукам,
Не  зможе  тягти  аж  довіку.

Тоді  він  взяв  срібний,  та  гострі  кінці
Щосили  врізалися  в  тіло.
І  так  перебрав  всі  хрести  він  оті,
Аж  руки  і  плечі  німіли.

Один  –  незручний,  другий  –  надто  важкий,
Нарешті  –  легкий,  дерев'яний.
«Напевно,  я  зможу  донести  такий,
І  сили  мені,  мабуть,  стане».

Закинув  його  на  плече  він  миттєво  …
Спинився  Господь  перед  вибором  тим:
«Так  це  ж  він  і  є,  отой  хрест  твій  життєвий,
Що  видавсь  тобі  аж  занадто  важким».

Господь  нас  і  любить,  і  сам  добре  знає,
Щоб  кожному  хрест  по  можливостях  дати.
Хтось  тягне  гранітний  і  не  нарікає,
А  хтось  і  від  легкого  буде  стогнати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765840
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Олена Жежук

Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Елена Марс

А год конечно же будет новым…

А  год  конечно  же  будет  новым...  когда  сама  ты  того  захочешь.
Не  в  датах  дело,  а  в  тех  основах,  где  расшаталась  немного  прочность.
Ремонт  затеять  в  году  грядущем...  внутри  и  вне...  не  нужна  отвага,
Не  прибегая  к  кофейной  гуще,  чтоб  архитировать  будней  благо.

Тебе  нужна  лишь  твоя  свобода,  чуть-чуть  упорства  и  твёрдость  мыслей.
Самонадеянность  -  это  модно,  где  каждый  шаг  приближает  к  выси.
Чуть-чуть  стервозности  -  разве  глупость?  Есть  в  каждой  Еве  немного  стервы.
Такое  качество  -  не  преступность.  Преступней  -  боязнь  и  суеверья.
 
Тебе  давно  сороковник  с  плюсом.  И  ты  имеешь  такое  право:  
Иметь  привычки  -  тебе  по  вкусу  и  делать  то,  что  тебе  по  нраву.
Чужих  ошибок  тебе  не  нужно.  Свои  ошибки  -  надёжней  опыт...
Не  ждёшь,  что  кто-то  предложит  ужин.    От  тех  зависимостей  коробит...

Тебя  не  спутать  с  пушистой  кисой,  как  и  с  жеманно  -  слащавой  заей.
Тебе  не  нужно  играть  актрису.  В  тебе  натура  живёт  другая.
Не  соболь  греет  худые  плечи.  Такая  ценность  -  гнилая  прочность.
И  пусть  кому-то  живётся  легче,  а  ты  -  свободный,  живой  источник!..
.....................................................  и  тем  счастливей...  Счастливей  -  точно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Елена Марс

«В жилетку»

«В  жилетку»  поплакаться  некому,  а  хочется,  хочется,  хочется  -
Наивно,  по-девичьи,  выплакать,  всё  то,  что  на  сердце  -  как  гнёт...  
«В  жилетку»  поплакаться  некому,  а  слёзы  на  волюшку  просятся!..  
Кричать  «о  своём»  не  привыкла  я.  И  кто  мою  душу  поймёт?  

У  каждого  есть  сокровенное,  но  кто-то  умеет  -  в  молчании  
Хранить  свои  тайны  запретные.  Никто  не  узнает  о  них.  
У  каждого  есть  сокровенное,  а  я  в  нём  горю  -  будто  в  пламени!..
И  слёзы,  никем  незаметные,  льёт  боль  в  недописанный  стих…  


26.  06.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744114
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 13.12.2017


Радченко

Не была

Погости..,  но  бережно..,  не  следи,
Как  хожу  я  медленно.  Не  суди,
Что  встречаю  холодно  и  без  слов.
Ночь  сегодня  звёздная...  Шёпот  снов.

Тихая  и  лунная...Не  уснуть.
Я  такая  юная...Обессудь,
Что  любовь  обманную  приняла  —
Не  была  желанною...  Не  была.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765535
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Радченко

Одинок

Обречён,  одинок  и,  конечно  же,  грешен.
Как  отшельник  живёшь.  Чью  играешь  ты  роль?
А  когда-то  ты  был  откровенен  и  нежен,
Вместо  "здравствуй"  всегда:  ты  из  сказки,  Ассоль!

Я  поверила  в  чудо.  Возможно,  напрасно.
Называла  в  мечтах  тебя:  милый,  мой  Грей.
Зимний  парк.  Наша  встреча.  Ты  с  синей  коляской,
Рядом  хрупкая  женщина.  Снег  всё  сильней.

Как  в  кино  замедляются  зимние  кадры,  —
Я  уже  не  Ассоль,  да  и  ты,  нет,  не  Грей.
Ты  проходишь  так  медленно...в  пОлшага  рядом.
Ветра  шёпот:  Ассоль,  ни  о  чём  не  жалей....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765534
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


majra

Я вітаю ту ніч

Я  вітаю  ту  ніч,  що  відкинула  денні  турботи,
Зорі  в  небі  такі,  наче  очі  сяйливі  твої.
Хоч  мої  терези  зупинились  на  позначці  -  "проти"!
Та  думки,  ті  що  "за"  -  ще  гудуть,  мов  бджолині  рої.

Що  зробити,  щоб  світ  не  розбився  сьогодні  надвоє,
Де  ту  мудрість  знайти,  щоб  розставити  все  на  місця?
Так  боюсь  самоти,  але  я  нещаслива  з  тобою,
Це  побачення-мить  лиш  приблизить  початок  кінця...

У  коротких  словах  стільки  суму  й  гіркої  печалі,
Десь  в  куточку  звучить  в  унісон  їй  концерт  цвіркуна.
...Але  час  -  не  стоїть!  разом  з  ним  треба  рухатись  далі,
І  повірити  в  те,  що  прийде  ота  справжня  весна!

Розпорошиться  сум,  і  розвіється  димом  по  світі,
І  розпалить  вогонь  ту  надію,  що  в  серці  живе!
Відійде  ця  зима  і  воскресне  в  весняному  цвіті,
Твоє  щастя,  яке  до  нових  берегів  попливе!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765465
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Радченко

Добро

Не  жалейте  добра,  не  скупитесь,
Ведь  сосуд  его  не  исчерпать
И  добром  своим  щедро  делитесь  —
Всё  ж,  постыдней  просить,  чем  давать.


Можно  делом  помочь  или  словом,  
Просто  рядом  в  тиши  посидеть.
Добрым  быть  не  всегда  нужен  повод,
Добрым  быть  просто  нужно  уметь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Тетяна Луківська

Замріялось… або зимова історія



Засніжила  зима  білосніжно,
Склала  крила  тихенько  і  ніжно,
Білим  пухом,  на  землю  упала...
Я  бажання  для  нас  загадала.
Коли  буде  хурделити  зранку,-
Промету  нам    доріжку  від  ганку.
І  «люблю»  намалюю  вітрами,
 У  танку  закружляю  снігами...  
Шелестіла  зима  далиною,  
Залягала  в  душі  самотою...
В  темінь  часу  вдивлялася  жінка.
За  вікном  пролітали  сніжинки.    
Вечорово  у  зорях    іскрились  -
Сріблом  в  коси  її  зачепились.
«Ой,  замріялось!»  –  враз  схаменулась,
Лиш  куточками  губ  усміхнулась.
Ті  ж  засніжені  в  спогадах  вишні,
І    прощання  з  коханням  колишнім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Відочка Вансель

Мені б кохання трішечки…

Мені  б  кохання  трішечки.  І  все.
Закутатись  в  обійми  і  проспати  
До  тої  миті,  де  моє  лице
Ти  будеш  наче  образ  розглядати.  
І  подихом  повіки  цілувати.

Мені  би  ніжність...  Крапельку  малу.  
Руки  торкнутись.  І  закрити  очі.
Зима  в  підборах  ходить  по  селу,  
І  сни  мені  навіює  пророчі,  
Що  ти  мене  кохати  геть  не  хочеш.  

Мені  би  поцілуночок.  Такий,  
Щоб  я  від  щастя  очі  закривала.  
Гуляє  сніг  із  вітром.  Він  сліпий?
Він  лізе  цілуватись...  Замерзала  
Душа,  що  ще  кохання  не  пізнала...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764816
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


ЮНата

Тишина и размышление


Стал  проповедником  святой  отец…
Он  силой  слова  достучался  до  сердец.
Слова,  объяты  красноречия  венцом,
Так  убедительны,  с  логическим  концом…

Но,  обладая  мудростью  и  честью,
Живя  вразрез  с  притворством,  лестью,
Друзьям  однажды  высказал  он  мнение,
Что  речь  его  ведь  не  идёт  в  сравнение

С  немногословным  старца  изречением…
Решил  до  сути  он  добраться  наблюдением.
Пожив  у  старца  около  недели,
Он  понял,  что  же  тут  на  самом  деле.

Ведь  мудрость  старца  всех  нас  поражает,
Его  слова  лишь  ТИШИНУ  рождают.
В  моих    словах  хоть    жизни  разъясненье,
Но  порождают  они  всё  же  РАЗМЫШЛЕНЬЯ.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764869
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Радченко

Мамина порада

Все,  що  робиться  —  завжди  на  краще,  
Мені  мама  казала  не  раз.  
І  не  думай,  що  напризволяще
Доля  нас  залиша  в  важкий  час.

Тільки  те,  що  ти  зможеш  здолати,
Випадає  в  твоєму  житті.
Винних  в  цьому  не  треба  шукати  —
Пошукай  недолугість  в  собі.

Все  проходить,  не  все  забувається  —
Пам'ять  з  часом  про  це  нагада.
Все  ж,  людина  бува  спотикається,
Головне,  щоб  піднятись  змогла.

Мамі  дякую  я  за  пораду,
Ображатись  на  долю  —  пусте.
Я  радію  дощам  й  зорепаду
І  тому,  що  вже  правнук  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


ANELI

Жизнь

Снимите  сандали,  ботинки  и  туфли-
Пройдитесь  по  травам  зеленым  босыми!
Покиньте  гостиные,  спальни  и  кухни-
Попробуйте  в  жизни  стать  просто  живыми!
Мы  жизнь  пропускаем  в  коробках  бетонных
И  прячемся  в  мертвых  мехах  от  снежинок!
И  только  в  годах,  увы,  очень  преклонных
Отчетливо  видим  лавину  ошибок!
А  все  чудеса  растворяются  в  буднях:
Плывущее  облако,  радуга,  ветер...
И  даже  привычный  ,казалось  бы,  вечер...
Но  только  другого  такого  не  будет!
Ромашки,  пионы,  гвоздики  и  маки,
Пушистые  кошки,  синицы,  собаки...
Березы  и  клены,  туман  над  рекою-
Как  дымка  растают  ,  забрав  всё  с  собою.
И  жизнь  пролетит,словно  призрачный  сон...
Коробки  останутся  -крепок  бетон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764830
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


ANELI

Жизнь

Снимите  сандали,  ботинки  и  туфли-
Пройдитесь  по  травам  зеленым  босыми!
Покиньте  гостиные,  спальни  и  кухни-
Попробуйте  в  жизни  стать  просто  живыми!
Мы  жизнь  пропускаем  в  коробках  бетонных
И  прячемся  в  мертвых  мехах  от  снежинок!
И  только  в  годах,  увы,  очень  преклонных
Отчетливо  видим  лавину  ошибок!
А  все  чудеса  растворяются  в  буднях:
Плывущее  облако,  радуга,  ветер...
И  даже  привычный  ,казалось  бы,  вечер...
Но  только  другого  такого  не  будет!
Ромашки,  пионы,  гвоздики  и  маки,
Пушистые  кошки,  синицы,  собаки...
Березы  и  клены,  туман  над  рекою-
Как  дымка  растают  ,  забрав  всё  с  собою.
И  жизнь  пролетит,словно  призрачный  сон...
Коробки  останутся  -крепок  бетон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764830
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


ANELI

…лишь в двух шагах…

Мы  в  двух  шагах  с  тобой  стояли...
На  расстоянии  руки...
Кричать  хотелось,  но  молчали-  
Какие  все  же  дураки...

Так  много  слов,  так  много  чувства...
Все  утонуло  в  тишине.
Всего  два  шага  до  безумства...
И  вот  лишь  память  о  тебе.

Любви  затертые  страницы
Листает  время...  что  ж,  теперь
Два  шага  выросли  в  границы
Высоких  нерушимых  стен...

Мы  навсегда  с  тобой  остались
На  расстоянии  руки.
Лишь  в  двух  шагах-  такая  малость,
Но  как  же  много  для  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573559
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 08.12.2017


Евгений Познанский

ДНЕВНИК (сонет)

Свой  ум  и  совесть  вечно  проверяя
Я  так  давно  хочу  вести  дневник,
При  помощи  бумаги  сохраняя
То  планы,  то  какой-то  важный  миг,

То  мысли  про  судьбу  родного  края.
Но  не  пишу.  Скажу  вам  напрямик,
Я  не  боюсь,  что  кто-нибудь,  листая,
Ограбит  этот  маленький  тайник;
 
Я  начинал  вести  дневник  два  раза,
Но  оба  раза  с  Родиной  моей
Случались  беды,  унося  людей,
Как  древние  набеги  иль  зараза.

Пусть  совпадение,  а  все-таки  опять
Дневник  уже  не  смею  я  начать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631188
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 07.12.2017


Кадет

Взор на двор

Было  время,  -  весьма  не  хитёр  был  уклад,
И  лежали  дрова  на  дворе…
И  естественно  был  не  так  пристален  взгляд
В  загогулины  в  календаре…

Был  гораздо  пышней  и  смешней  снегопад,
Приходила  зима  в  октябре…
И  слова  приходили,  порой  невпопад…
И  так  сладко  спалось  на  заре…

Время  съело  огрызки  событий  и  дат…
Не  признаться  в  любви  на  коре…
Безнадёжно,  увы,  пламенеет  закат,
Как  сырые  дрова  на  костре…

И  всё  чаще  теперь  обращается  взор
В  те  края,  где  трава  на  дворе…
Где  петух  поутру,  взгромоздясь  на  забор,
Исполняет  осанну  заре…

январь  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 07.12.2017


rutzt

Біле і чорне. Ворони і сніг.

Біле  і  чорне.  Ворони  і  сніг.
Дивляться  в  небо  дерева  цукрові.
Сонце  за  день  укорочує  біг,
Вітер  складає  пісні  гонорові.
Щось  у  підвалах  шукає  пітьма,
Може,  одежу  якусь  до  вечері.
Все  як  учора,  то  просто  зима
Світом  блукає  і  стукає  в  двері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764417
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Елена Марс

Приборкувати серце - надто пізно

Приборкувати  серце  -  надто  пізно.
Тону  я  -  без  жалю  в  твоїх  очах!
І  що  з  того,  що  ми  з  тобою  різні,
Загублені  в  надіях  і  світах?..

Обом  таке  ненависне  мовчання!
Ми  здатні  зруйнувати  рубежі!..
Це  ж  юність  -  коли  є  в  душі  кохання,
Це  ж  юність  -  коли  пристрасть  на  межі!

Для  мене  почуття  до  тебе  -  цінність!
В  них  кожен  крок  -  повернення  до  мрій...
І  час  немов  спиняє  швидкоплинність,
Коли  тобі  повторюю:  ти  мій...

Я  хочу  все  життя  тебе  любити
Й  весни  красу,  між  нами,  вберегти,
Весни,  неначе  ніжність  оксамиту...
Й  ніколи  почуттями  не  старіти!..

Й  щоб  все  життя  закоханим  був  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Наташа Марос

СОВЕРШИЛА…

Так  хочу,  чтобы  пел  колокольчик  лихой,
Мне  бы  тройку  поймать  разудалую,
Уложить  договор  с  ней,  надёжный  такой,
Чтоб  меня  забрала  опоздалую...

Бриллиантом  сверкая,  нетающий  снег
Рассыпался  в  холодных  объятиях...
В  эту  самую  ночь  совершила  побег
От  себя,  ото  всех  -  не  поймать  меня!..

Не  ищите  напрасно  -  заметено  след
Белым  платьем  зимы-раскрасавицы  -
Мне  года-холода  подарили  рассвет
И  свободу,  которая  нравится!!!

                               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017


ЮНата

Обида

Вновь  оскорбили  без  причины  -
Душа  в  безмолвии  кричит…
Ведь  сильный  он,  ведь  он  –  мужчина,  
А  всё  обидеть  норовит…

И  если  ты  опять  унижена,
Ответ  найди  себе  простой:
Обидеть  может  лишь  обиженный  –
Людьми,  проблемами,  судьбой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764255
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


ЮНата

Ми тут тимчасово

Якось  туристу  пощастило
Відвідати  подвижника-монаха.
Зайшов  він  в  келію  й  на  диво
Відчув  себе,  як  той  невдаха.

Свій  подив  гість  не  міг  сховати  –  
Обставлена  кімната  бідно:
Крім  книг,  яких  було  багато  –  
Лиш  лавка  й  столик  жалюгідний  

-    Де  ж  ваші  меблі?  –  запитав  
Схвильований  турист  завзято.
-    А  Ваші  де?  –  монах  спитав.
Турист  узявсь  відповідати:

-    Мені  вони  тут  ні  до  чого,
Я  ж  тимчасово  тут,  в  гостях.  –  
Здивовано  дививсь  на  нього…
 -    І  я  також,  -  сказав  монах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764061
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Олена Вишневська

Тобі дали паузу…

Тобі  дали  паузу  –  слухай  секунди…  й  чекай...
Вицокує  стрілка  півподихи,  плавиться  тиша.
Мовчи  до  останнього,  доки  блідий  небокрай
Тримає  цей  світ  й  на  терезах  добра  ще  колише.

Для  інших  залиш  надокучливий  шумний  вокзал,
Вагони  із  планами  і  павутини  маршрутів.
Як  часто  в  житті  ми  шукаємо  свій  ідеал  –
Як  рідко  в  речах  ми  доходимо  са́мої  суті!

Присядь  десь  подалі  від  центру  бурхливих  подій  –
В  такій  метушні  не  знайти  справжніх  істин  родзинок.
Міста,  наче  вулики.  Люди  у  них  –  дикий  рій.
Але  то  пусте.  З  тебе  –  дерево,  син  і  будинок.

Крізь  часу  спіраль  -  у  руці  твоїй  інша  рука,
І  в  затишку  стінами  більше  не  давить  кімната…
А  ноша  на  двох  –  ні,  не  легша,  та  вже  й  не  важка…
Лиш  не  поспішай  –  в  метушні  може  з  ніг  збити  натовп.


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 05.12.2017


Шостацька Людмила

ПОЕЗІЯ

 
                                                                             Продовжую  тему  любові  до  Поезії,  прочитавши
                                                                             вчорашні  публікації  поетів  КП  Віктора  Северина  і
                                                                             Оксани  Батицької
                                                                             


                               Поезія  –  це    особлива    форма    любові.  Вона    є    всеохоплюючим    поєднанням
             усіх    видів    любові:  до  Бога,  Всесвіту,  природи,  дітей    і    батьків,  до  усього  
             прекрасного...                                                                                                                                                        
                                 Вона    схожа    на    квітучий    сад,  жива  і    має    свій    дух.
             Поезія  –  це    життя,  боротьба    людини    за    найвищі    цінності,  тріумф    розуму    і                                      
             думки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Ведомая любовью

Влюблённым век – одно мгновенье

Влюблённым  день,  как  капля  в  море,
им  подавай  его  сполна,
чтоб  за  волною  шла  волна
восторга  в  любящем  просторе!

Влюблённым  день  –  пусканье  пыли,
если  за  ним  вчерашний  день,
где  пустословья  дребедень,
где  без  любви  сердца  остыли.

Влюблённым  день,  всего  лишь  йота,
а  им  нужна  величина,
в  которой  мощь  заключена,
не  подлежащая  расчетам.

Влюблённым  день,  как  милость  нищим
убогий  дух  влюблённым  чужд,
они  магнаты  райских  чувств,
для  них  ведь  создал  рай  Всевышний.

Влюблённым  век  –  одно  мгновенье
не  их  удел  считать  века,
им  вечно  жить,  наверняка,
в  неизмеримом  измереньи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762926
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Ведомая любовью

Любовь понять умом разве возможно

Как  объяснить  беременность  иль  роды,
понять  происхожденье  небосвода,
его  светил,  земли  и  человека
и  как  во  временном  увидеть  вечность?
Ну,  как  понять  мы  можем  головою,
когда  в  душе  творится    вдруг  такое,
что  не  опишешь  плоскими  словами
всех    красок,  чувств,  и  звуков  гаммы.

Не  спорим  про    таблицу  умноженья.
а  о  любви  на  свете  столько  мнений,
такое  разное  о  ней  вещают,
что  голова  тех  байтов  не  вмещает.
Мы  разные  науки    изучаем,
и  навыки  потом  приобретаем,
но  в  Вузах    всех  я  не  встречала  курса,
где    б  изучали  теоремы  чувства.

Я  поняла  душевное  ученье
не  в  силах  описать  земной  учебник,
любовь  понять  умом  нам  невозможно,  
почувствовать  душой    её  не  сложно.  
И  чувства    те  нетленные  вкушая,
восторг    в  стихах,  и  в  песнях  выражаю,
и  вижу    ее  сказочность  повсюду,
и  преклоняюсь  пред  Создавшим  чудо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763131
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Ведомая любовью

Запах чувств

«Кто  не  любит,  тот  не  познал  Бога,  потому  что  Бог  есть  любовь.»  
«Бог  есть  Дух,  и  поклоняющиеся  Ему  должны  поклоняться  в  духе  и  истине»-  Библия

На  формы  обращаем  мы  внимание,
Не  чьими-то,  своими  же  глазами,
Чего  ж  потом,  отведав  содержания,
Клянём  весь  Божий  свет    под  небесами?
Стремимся  все,  конечно,  к  процветанию,
А  не  к  тому,  чтоб  цвелью  стать  макухи,  
И,  коль  у  форм  незримы  содержания,
Уметь  их  нужно  распознать  по  духу.

Если  мы  сердечным  обонянием
Запах    чувств  не  в  силах  различить,
Ненависть  угаром  лестемании
Сможет  душу  с  жизнью  разлучить.

Учуять  может  зверь  на  расстоянии
Опасность  от  людей  или  от  шторма,
А  человек  чего  ж  не  в  состоянии
Учуять  зверя  под  людскою  формой?
И,  если  мы  Всевышнего  создания,
Чего  же  лишены  Его  способности:
Определять  по  духу  содержание,
Где  признак  той,    Божественной  духовности?

Чтобы  нам,  Божественным  созданиям,
Не  страдать  от  зверя-палача,
Дух  любви  сердечным  обонянием
От  подделок  нужно  отличать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763359
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Ведомая любовью

И в беде, и в радости…

Даём  мы  при  венчаньи
обет:  в  беде  и  в  радости.
всё  пополам  -    печали,
и  чувств  счастливых  сладости.

Чтоб   в  мире,  где  злодейство
на  твоё  счастье  зарится,
любить  без  лицедейства,
а,  коль  дружить  -без  зависти.

Земным,  коль  подтверждаем
небесное  венчание,
то  точно  оправдает
Всевышний  наши  чаянья.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763350
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017


majra

З чистого листа

Золотим  листочком  помахала
Осінь,  відійшовши  в  сиву  даль.
Зимонька  всі  краплі  позбирала,
Замість  сліз  виблискує  кришталь.

День  минув  і  раптом  щось  змінилось,
На  душі,  а  чи  в  календарі?
В  небесах  віконечко  відкрилось,
Закрутились  в  танці  ліхтарі!

Перші  білі  жарти  завірюхи,
Сипле  сніг  з  дірявого  мішка.
Одягає  в  білі  капелюхи
Кожного  кілочка  і  пенька.

А  на  ранок  стало  так  святково,
Сліпить  очі  неба  яснота.
Час  -  всі  справи    починати  знову,
З  чистого,  як  білий  сніг,  листа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763215
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


@NN@

Хтось сьогодні сказав…

Хтось  сьогодні  сказав;  -  Я  стомилася  вже  від  війни.
Це  так  вдарило  боляче  і  запало  у  душу.
І  цей  спротив  вулканом  зірвався  в  мені,
Так  накрило  мене...  що  покаятись  мушу.

Та  спочатку  про  інше...    Чиї  ми  сини?..
У  теплі,  у  достатку,  хоч  навіть  й  відносно...
Лиш  на  хвильку  задумайтесь:  -  Як  же  вони?
Ті,  що  зараз  в  окопах,  чи  в  сніжних  заносах.

А  ті  діти  в  підвалах  розбитих  будівль?
Чи  старенька  бабунька  з  дровами  на  спині?
Ми  усі  на  війні,  ми  тепер  усі  на  війні,
Батьківщину  не  ділим    на  жовте  і  синє.
................................................................................

Що  дивитись  на  тих,  що  вже  совість  давно  загубив,
Вони  вирили  яму  для  себе  глибоку.
Не  осуджуй,  а  краще  за  них  помолись,
Вийми  скабку-колоду  у  себе  із  ока.
..................................................................................

Каюсь  слізно,  прости  мені  Боже  Святий,
Що  дозволила  серцю  сьогодні  зірватись.
Розкажи  мені  грішній,  як,  Господи,  Ти
Зміг  терпіти  до  смерті    і  не  роптати.


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763204
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


ЮНата

Як знайти Бога…



Це  був  відомий  всім  король…
Він  припускав,  що  вже  герой,
Бо  так  хотів  пізнати  Бога,
Що  день  і  ніч  читав  про  нього.

Одного  разу,  десь  під  вечір,
Коли  вже  сон  лягав  на  плечі,
Він  кроки  на  даху  почув
І  страх  в  душі  своїй  відчув.

«  І  хто  це  там  мене  лякає?»  -  
Король  розгнівано  питає
«  Верблюда  я  свого  шукаю,»  -  
У  відповідь  йому  лунає.

«  Та  це  ж  абсурд,  -  король  гукнув,  -  
Чи  ти  розумним  коли  був?
Відколи  це  нормальні  люди
Шукають  на  даху  верблюда?»

А  відповідь  не  забарилась:
«  Ти  хочеш,  мрія  щоб  здійснилась?
Не  вставши  з  ложа  золотого,
Ти  захотів  пізнати  Бога?

То  чим  же  ти  від  мене  кращий?
Бажання  всі  будуть  пропащі!
Подумай,  чи  знайдеш  ти  Бога,
Не  залишивши  ліжка  свого?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763004
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Ведомая любовью

Любящих не судят

«Но  есть  и  божий  суд,  наперсники  разврата!
Есть  грозный  суд:  он  ждёт;
Он  не  доступен  звону  злата,
И  мысли  и  дела  он  знает  наперёд»
М.Ю.Лермонтов

Кто  может  о  себе    сказать:  я  –  бог?
кто  праведен,  чтоб  бросить  в  грешных  камни,
чего  ж  мы  судим  стариков  и  крох,
какие  ж  перед  Судящим  мы  сами?
Кто  может  правде  посмотреть  в  глаза,
ну,  разве  нет  у  всех  «пушка  на  лицах»,
чего  ж  гремим  на  близких,  как  гроза,
ну,  сколько  нашей  желчи  ещё  литься?

Привыкли  все  самих  себя  хвалить,
не  ждём  пока  Всевышний  скажет  лично:
что  мы  умеем  ближнего  любить,
поставив  нам  за  труд  любви  –  отлично!
Пусть  в  наши  души  врежутся  слова:
«кого  люблю,  того  Я  обличаю»,
чтоб  стыдно  стало,  что  седа  глава,
а  мы  кипим  от  гнева,  словно  чайник.

Чтоб  каждый  видел  в  зеркале  любви,
сокрытую  под  тленным  телом  душу,
чтоб  научиться  так,  как  Бог,  любить,
ведь  говорят,  что  в  преисподней  душно…
Ведь  в  школе  наизусть  учили  все,
стихи,  что  назывались  «смерть  поэта»,
чего  ж  теперь  не  думаем  совсем,
что  Высший  Суд  не  за  горами  где-то…

Есть    суд  за  нарушение  статьи:
«любить  друг  друга  так,  как  Бог  нас  любит»,
ведь,  неспроста  же,  силою  любви
подобием  Творца  творились  люди!
Какими  ж  мы  предстанем  пред  Судом,
и  что  «потом»  со  всеми  нами  будет?
Быть    может,  стоит  вспомнить  нам  о  том,
что  Суд  Всевышний    любящих  не  судит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762808
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


ЮНата

Я втратив все…


-Я  втратив  все,  піду  з  життя.
Тепер  немає  вороття.  –  
Жалівся  чоловік  отцю.
-Біду  я  розумію  цю,  –

Йому  священик  відповів.
-Я  б  без  дружини  теж  тужив.
-Та  ні,  дружина  –  слава  Богу,
З  нею  не  сталося  нічого.

-У  Вас,  мабуть,  померли  діти?
Це  дійсно  важко  пережити!
-Ні!  –  чоловік  відповідав,  –
І  дітям  Бог  здоров'я  дав.

-Тоді  у  Вас  важка  хвороба,
І  Ви  не  вдієте  нічого?
-Та  ні,  -  перечить  бізнесмен,  –
Здоровий  я,  атлет,  спортсмен.

-То  що  ж  Ви  втратили  такого?  –
Священик  запитав  у  нього.
-Виходить,  отче,  що  нічого…
Спасибі  Вам  за  допомогу.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762286
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Елена Марс

…куди навіть Небо не дасть вороття

Не  шкодую  я,  ні,  про  народжені  вірші.
Це  ж  безумством  було  б  шкодувати  про  те,
Що  родились  вони  у  душі  моїй  грішнй...
Сьогодення  -  зима,  у  свій  час,  замете...

Відживе  все,  чим  повниться  серце  весняне,
Залишаючи  старість  жорстоку...  Та  все  ж
Є  надія,  що  вірші  -  утіхою  стануть,
У  яких  я  літаю,  не  знаючи  меж...

...  Я  порину  у  них,  як  в  пожовклi  світлини,
Де  свята  і  буденність,  і  радість,  і  біль...
Де  палає  душа,  мов  червона  калина...
Почуттів  сьогоденних  не  вб*є  заметіль.

Я  подяку  промовлю  безсонням  за  рими,
Бо  за  римами  тими  -  безцiнне  життя!..
Може  старість,  хоч  трохи,  потішать  у  зими  
Дні...  куди  навіть  Небо  не  дасть  вороття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762446
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


ЮНата

Бажання


«Чому  ти,  Боже,  не  виконуєш  прохання?»  –  
Звернувся  чоловік  з  таким  питанням.
Явився  ангел  чоловікові  у  сні,
Його  слова  звучали,  як  пісні:

«Бог  виконати  три  бажання  може.
Подумай,  що  найбільш  тебе  тривожить».
І  чоловік,  зраділий,  без  вагання
Проголосив  своє  палке  прохання:

«Мені  набридла  ця  робота  й  люди,
І  в  цьому  домі  жити  вже  не  буду.
Нехай  це  зникне  все  без  вороття,
А  я  почну  тепер  нове  життя».

Цей  перший  план  відразу  ж  і  здійснився,
І  чоловік  у  місті  опинився,
Серед  чужих  людей,  очей  байдужих,
І  там  від  відчаю  і  горя  занедужав.

Він  зрозумів  –  минуле  –  не  погане!
«То  ж  хай  все  так,  як  було,  стане!»  –  
Таким  було  наступне  вже  бажання…
Лишалось  ще  одне  –  останнє.

І  щоб  тепер  уже  не  помилятись,
Адже  немає  шансу  виправлятись,
Звернувся  чоловік  до  всіх  знайомих  –  
Ті  радили  просити  благ  відомих:

Безсмертя,  грошей,  влади  чи  здоров'я,
Багато  друзів,  радості  й  любові…
Нарешті  здогадавсь  спитати  в  Бога:
«Чого  ж  просити  вже  для  щастя  свого?»

Господь  сказав:  «Невже  ти  сам  не  знаєш?
Проси  задовольнятись  тим,  що  маєш!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761944
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 26.11.2017


ЮНата

І так кожен день …

Нарешті  поснули,  і  день  закінчився,
І  час  вже  давно  перевалює  північ.
Від  ночі  маленький  шматочок  лишився,
Схід  сонця  вже  скоро  вітатимуть  півні.

І  зараз  лиш  можна  з  думками  зібратись,
Продумати  день,  свої  дії  і  вчинки,
Про  щось  пожаліти,  в  чомусь  розібратись,
Молитву  сказати  і  йти  до  спочинку.

І  так  кожен  день  –  суєта  й  колотнеча.
І  безліч  «важливих»  всіх  справ  розпочатих…
І  той  марафон,  де  в  кінці  –  порожнеча
Пора  вже,  мабуть,  кардинально  міняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761775
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Олена Жежук

… на твоём плече

                                               [i]Дякую  Ярославу  К.  за  натхнення...[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890

Ночь...  и  ветер  стучит  за  окном,
Нагоняя  тоску  дождливую.
Ну,  а  я  на  плече  твоём
Закрываю  глаза  счастливая.

Вот    ладошка  в  твоей    руке  –
Моё  сердце  любовью  греется.
Прикоснуться  губами  к  щеке  –
В  сладкой  нежности  чтоб  рассеяться.
 
Как  хочу  я  тебя  целовать,
Обнимая,  пылать  до  забвения.
А  потом  о  любви    напевать,
О  счастливых  минутах  мгновения.

За  окном  знойный  ветер  утих,  
Позабыв  о  тоске  печалиться.
Нам  не  нужно  слов    никаких,
Чтобы  в  сердце  
                                 друг  друга
                                                   отправиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Наташа Марос

ЦЕ ВАШІ…

Чарівний  світ  поезії  земної
Метафори,  епітети  і  рими  -
Канони  ці  придумані  не  мною,  
Та  все  частіше  засинаю  з  ними...

Хтось,  може,  посміхатися  воліє,
Мовляв,  усе  це  -  вигадки,  не  більше,
Нещасний,  бо  він  зовсім  не  уміє
Ба,  навіть  почитать  готові  вірші...

Коли  п'янить  мелодія  розкішна,
Слова  кружляють  у  нестримнім  вальсі
Моїх  фантазій...  як  же  мені  втішно
Відчути,що  мої  думки  -  це  ваші...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Виктория - Р

Романтик

[b][i][color="#bf00ff"]Кручу  в  руках  конфетный  фантик,
И  весела,  как  никогда...
Душой  и  сердцем  я  романтик,
Такой  останусь  навсегда...
23  11  2017  г  
Виктория  Р

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761948
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Елена Марс

И в Бальмонта влюблённая, и в Блока

И  в  Бальмонта  влюблённая,  и  в  Блока,
В  Цветаеву,  Есенина,  Костенко.
В  часы  тоски  отчаянно-глубокой,
Когда  в  душе  минорные  оттенки,
Летит  в  миры  живительных  поэзий...
Всем  сердцем  уходя  в  глубины  слова,
Сбегает  от  тисков  своих  депрессий
И  жизнь  уже  не  кажется  суровой.
Не  кажется  судьба  безликой,  тщетной,  
Когда  она  в  родной  своей  стихии...
Поэзия...  В  ней  столько  чувства,  света,
В  ней  столько  этой  страстной  эйфории!..
Уже  не  так  сыра  дождя  пространность
И  ветра  разгулявшегося  холод  -
Где  жизнь  приобретает  многогранность,
Где  вновь  душа  испытывает  голод
К  моментам,  без  которых  -  безнадежье...
К  тем  чувствам,  без  которых  -  увяданье...
Поэзия  уносит  к  побережьям  -
Где  вновь  душа  желает  созиданья...
...  Где  слово  наполняется  -  дыханием...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761755
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


ЮНата

Бог ближе ко грешникам, чем ко святым…



«  Бог  ближе  ко  грешникам,  чем  ко  святым,»  -  
Глубокая  мысль  с  объясненьем  простым.
Господь  ведь  с  небес  связан  нитью  той  с  нами,
Которую  нам  не  увидеть  глазами.

Когда  согрешил  –  тогда  нитка  порвалась.
Покаялся  –  тотчас  она  и  связалась.
Так  с  каждым  разрывом  короче  та  нить,
Ведь  ближе  мы  к  Богу  хотели  все  быть.

Поэтому  грешник  приблизится  к  Богу,
Господь  ведь  прощает  грехов  наших  много.
Но  тут  я  осмелюсь  совет  один  дать:
Разрыв  поскорее  спеши  завязать!

Покайся  усердно  в  свершённых  грехах,
Тогда  твоя  нить  будет  вся  в  узелках.
И  вовремя  каждый  разрыв  завяжи  –  
Так  связь  свою  с  Богом  надёжно  держи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761591
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Відочка Вансель

Якщо ти справжня принцеса

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  покохати  і  дурня,  і  Дракона,  і  навіть  пастуха.  Бо  справжні  принцеси  ніколи  не  будуть  зважати  на  сміх  подруг  чи  колишніх  коханих.

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  дозволити  собі  купити  сукню,  що  коштує  більше,  ніж  ціле  царство.  І  черевички,  оздоблені  діамантами.

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  дозволити  собі  ходити  босоніж  і  в  сукні,  що  личить  лиш  Попелюшці.  Бо  принцесам  личить  все.  Правда?

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  собі  дозволити  бути  уязвимою  і  вразливою.  Це  ознака  твоєї  сили.

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  сміятися  більше  всіх  і  плакати,  коли  хочеться  плакати.  Кричати  в  лісі,  кликати  Місяць,  щоб  він  слухав  твої  казки  вечером.  Пити  з  ним  чай  і  вкриватися  пледом.

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  можеш  навчити  людей  доброті.  Всіх,  всіх.  
Дякувати  за  все,  чого  у  нас  немає.  Хвороби  невиліковної  немає?  Ось  і  прекрасно.  Ніг  кривих  немає?  Ось  і  прекрасно.  На  руці  немає  шість  пальців?  Це  ж  прекрасно!  Бути  вдячною  за  все,  чого  немає.  Інколи  це  може  бути  щастям.

Якщо  ти  справжня  принцеса  -  ти  маєш  промовляти  з  посмішкою  найкращі  в  світі  слова.  Щоб  кожен  захотів  їх  притиснути  до  грудей.Щоб  народ  був  щасливий  тільки  від  того,  що  ти  є  на  світі.  Ти  ж  справжня  принцеса?Сумніваєшся?  Якщо  в  тебе  є  філіжанка  з  написом  "Я-принцеса"  -  то  ти  вже  справжня  принцеса...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761713
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Відочка Вансель

Я знаю, що в тебе все вийде

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Навіть  коли  болю  і  зради  аж  через  край.  Навіть  після  ENсотих  безсонних  ночей.  Після  тисячного  розчарування.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Навіть  після  ENгодинних  криків  душі.  Навіть  коли  ти  вже  дивишся  в  прірву  і  тримаєшся  лише  за  останній  осінній  листочок.  Що  його  вітер  на  крилах  протягує  тобі.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Навіть  після  того,  як  ніхто  не  захоче  навіть  посміхнутися  тобі.  Як  відвернеться  найдорожча  людина.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Ти  знайдеш  в  той  час  в  собі  найбільше  сили,  щоб  обійняти  тих,  кому  просто  не  вистачає  найтеплішого  людського  тепла.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Коли  дощі  лише  житимуть  на  планеті  всі  осені  і  зими  -  ти  відправиш  через  Янгола  повітряний  поцілунок  Сонцю.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Коли  зрадять  усі  -  ти  триматимеш  свою  душу  чистою.  Ти  пройдеш  всі  випробування  без  нарікань  і  звинувачень.  Навіть  коли  тобі  нічим  заробляти  на  кусень  хліба.  Ти  віддаш  останній  і  просто  житимеш  з  посмішкою.

Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде.  Ти  можеш  стояти  серед  пустки  і  заповнити  її  сонцем  своєї  душі.  Тому,  що  всередині  в  ній  -  більше  ніж  Всесвіт.  Я  знаю,  що  в  тебе  все  вийде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761680
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Юлія Л

А мені б…


А  мені  б  хоч  краплину  світла  зачерпнути  в  свої  долоні,
Я  розвішу  його  на  вікнах,  наче  сонячні  ліхтарі,
Сірі  хмари  закрили  небо  і  дощами  по  підвіконнях
Умивають  сльозами  землю  у  холодній  осінній  млі.

А  мені  б  хоч  на  мить  торкнутись  за  промоклий  краєчок  хмарки,
Натрусити  із  неба  вати,  тишком-нишком,  мов  жартома,
Щоб  засмучені  силуети  не  блукали,  немов  примари,
І  щоб  хтось  підказав  тихенько,  що  усе  в  житті  –  не  дарма.

А  мені  б  попросити  трохи  віри  й  мудрості  в  Соломона,
Щоб  навчив  розрізняти  правду,  не  робити  більш  помилок,
І  щоб  серце  так  не  боліло,  і  не  мокло  від  сліз  солоних,
Під  деревами  листопаду,  між  зів’ялих  отих  зірок.

А  мені  хоч  би  на  хвилинку  зазирнуть  за  ворота  раю,
Де  стоїть  все  небесне  військо  і  Михайло-архістратиг,
Подивлюсь  у  холодне  небо  –  і  бажання  всі  загадаю,
Поки  тихо  летить  над  містом  інкрустований  білий  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761667
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Евгений Познанский

МОЛИТВА АРХАНГЕЛУ МИХАИЛУ

Архангел  Божий,  сокрушивший  мрак,
Бессмертный  победитель  сатаны,
Бес  каждый  наш  отслеживает  шаг,
Он  впился  в  сердце  всей  моей  страны.

Но  к  Богу  мы  взываем  и  к  тебе,
Архистратиг  небесный  Михаил!
Чтоб  в  этой  вечной,  огненной    борьбе,
Ты  вместе  с  нами  в  бой  со  злом  вступил!

Я  верю,  что  и  сам  ты  рвёшься  в  бой,
Творца  об  этом  просишь  ты  давно,
Бог  разрешит  сразиться  с  сатаной,
Но  вот  когда  -  знать  -  это  не  дано.

О,  Родина  великая  моя,
Ты  стала    костью  в  глотке  люцифера!
История  твоя,  твоя  семья,
Слова  поэтов,  истинная  вера,

Такая  цель  у  той  вселенской  тьмы,
Чтоб  девушки  не  стали  матерями,
Чтоб  братьев  ненавидели  лишь  мы,
Чтобы  врагу  легко  отдались  сами!

А  бесу  зло,  увы,  не  надоест,
Он  ненавистник  всякого  добра,
Но  мы  храним  наш  Православный  крест
На  берегах  великого  Днепра.

И  видит  это  всё  великий  Бог,
Враг  даром  выткал    смерти  паутины.
Да  победит,  Архангел,  твой  клинок,
Всех  зомби,  бесов,  все  хэллоуины!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761555
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Наташа Марос

НА САЙТІ…

Тільки  будьте  постійно,  
де  "зараз  на  сайті",  що  зліва,
Щоб  я  бачила  Вас,  
відчувала,  мов  серцебиття,
Бо  коли  Вас  немає  -  
у  серце  вривається  злива
І  змиває  усе,  і  трощить  -
забирає  життя...

Хоч  мене  не  читаєте,  знаю  я,
(точно  вже  знаю),
А  чи,  може,  інкогніто,  
щоб  не  помітила  Вас,
Та  я  серцем  своїм,
(попри  волю  душі),  відчуваю:
І  присутність,  і  дихання  Ваше  -
усе  без  прикрас...

Може,  серед  "прихованих"
Вам  і  комфортніше,  може,
Але  душу...  
Куди  ж  Ви  подінете  бідну  її?
Може,  Ви  -  випадковий
в  моєму  житті  перехожий,
Та  чому  до  Вас  туляться  тихо
всі  думи  мої...

           -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635939
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 21.11.2017


ЮНата

Окружающий мир


В  придорожных  травах  в  сумерках  вечерних
На  небесном  фоне  выделялся  чернью
Высохшего  дерева  тёмный  силуэт,
Как  запечатлённый  каменный  портрет.

Приключилось  как-то  проходить  там  вору.
Силуэт  увидев,  сразу  дал  он  дёру.
Думая,  что,  видимо,  это  –  страж  порядка.
И  пришлось  с  испугу  бежать  без  оглядки.

Проходил  влюблённый  –  сердце  трепетало,
Ведь  его  избранницу  всё  напоминало:
Силуэт  изящный  –  тонкий  стан  и  плечи…
Он,  шаги  ускорив,  побежал  навстречу.


Мать  с  ребёнком  малым  мимо  проходила.
Он  узнал  в  том  дереве  чудо-крокодила  –  
После  страшных  сказок  с  ужасами-звЕрями…
Но  ведь  это  дерево  было  только  деревом.

***
Мир  вокруг  нас  –  только  лишь  наше  отражение,
Наши  мысли,  чувства  и  наше  настроение.
Он  такой,  каким  его  мы  воспринимаем,
То  есть,  мы  к  чему  стремимся,  то  и  получаем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761087
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ведомая любовью

Постоянный счастливый климат

Так  переменчива  погода  за  окном,
То    летний  зной,  то  лютый  холод  зимний,
От  непогоды  чтоб  укрыться,  нужен  дом,
В  нём  постоянный  лишь  счастливый  климат.

Чтобы  уютно  было  телу  и  душе,
Царила  в  доме  Божьих    чувств  природа,
Нужна    любовь,  что  в  силах  даже  в  шалаше
Создать  свою  счастливую  погоду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761036
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Відочка Вансель

Кровило небо

Кровило  небо  змерзлими  дощами.  
А  я  не  знала,  де  бинтів  набрати.  
Чи  випороти  ті,  що  між  душами  
Лягають  в  стежку?  Чи  нові  наткати?

Кровило  небо  геть  розмерзлим  снігом,  
Сніжинки  із  стогранними  кутами
Закрили  очі  біля  самих  вікон  
Будиночку  ...  Торкалися  вустами

Долонь.  Обличчя...  Втішили.  Спасибі.  
У  них  кровить.  Та  думають  за  інших.
Вони  мене  цілують.  Це  їх  вибір.  
І  я  дарую  їм  найкращі  вірші.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760995
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017


rutzt

Іди за мною, люде мій…

Іди  за  мною,  люде  мій,
Забувши  біль  і  труд  даремний,
В  країну  дум,  країну  мрій,
Яку  вимолював  таємно.
Іди,  не  бійся,  я  веду
Скрізь  пастку  хижої  пустелі,
Тобі  судилось  на  роду
Нову  побачити  оселю.
Отут  життя  вартує  гріш,
А  там  –  цінуються  таланти,
Чого  ж  ти,  люде  мій,  стоїш
І  просиш  видати  баланди?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760888
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Любов Іванова

Переверни листок календаря

П-роходит  все,  промелькнет  и  это,  
Е-ще  не  пройден  к    разрыву  путь.  
Р-азлука    -  мрак,  темнота  без    света,.  
Е-сть  все  же  веры  в  сердцах  чуть-чуть.  
В-о  все  часы,  дни  и  даже  годы,  
Е-сть  каждой  жизни  простая  суть  -  
Р-азвеять  в  поле  свои  невзгоды,  
Н-аметить  в  жизни  свой  лучший  путь.  
И-  приоткрыв  в  новый  мир  страницу  

Л-юбовь  на  ней  прописать  в  стихах,  
И-  не  резон  догонять  жар-птицу,  
С-иница  счастья  коль  есть  в  руках.  
Т-ик-так,  часы  нам  года  итожат,  
О-ставив  в  прошлом    багаж  обид.  
К-акую    ношу  даешь    нам,  Боже,  

К-кому-то    пух,  а  другим  -  гранит...
А-    звездочеты    нам  дни  считают,  
Л-ишь  им  под  силу  свести  итог.  
Е-й-ей,  не  просто  собрать  их  в  стаю,  
Н-о  в  этом  точно  поможет  Бог.  
Д-о  самой    тризны  нам  жизнь  в  рассрочку,  
А-  после  повести  -  эпилог...  
Р-аскрою  запись,  не  ставлю  точку,  
Я-  в  книгу  жизни  добавлю  строк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761031
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


ЮНата

Оселя, що «Троянда» зветься…

Будинку-інтернату    "Троянда"  для  дітей-інвалідів  присвячується...

Там  верби  з  соснами  стрічались,
Туманний  подих  над  водою…
Над  вітром  хмари  насміхались
І  грались  дзеркалом-рікою…

Дорога  кликала,  просила
І  звала,  стежкою  звивалась…
Зайти  не  кожному  під  силу
В  оселю,  що  «Троянда»  звалась.

Бо  не  трояндово  там  пахне,
Там  запах  болю  і  безумства…
Там  хтось  живе,  а  хтось  і  чахне,
Хтось  –  з  розумом,  а  хтось  –  в  неумстві.

І  не  питай,  за  що  ті  муки.
Бо  не  коректне  це  питання.
Спитай  для  чого,  чи  для  КОГО
Ці  діти  терплять  всі  страждання?

А  це  ж  для  нас,  щоб  розбудити
Ті  почуття,  які  заснули.
І  щоб  примусити  цінити
І  сьогодення,  і  минуле.

Щоб  перевірити  на  щирість,
І  пробудити  серце  чуле.
Щоб  ми  відчули  Божу  милість,
І  Бога  ми,  глухі,  почули.

А  очі  їхні  серце  крають!
Той  погляд  витримати  важко…
Їх  душі  тонко  відчувають,
Хоч  в  тілі  скривдженої  пташки…

І  їх  забути  вже  несила,
Та  і  не  треба  забувати…
І  коли  світ  тобі  не  милий,
«Троянду»  спробуй  пригадати.

І  про  життя  ти  більш  глибоко
Почни  замислюватись  враз.
Чи  не  занадто  це  жорстоко  –  
Свої  проблеми  –  напоказ.

Вони  ж  порівняно  мізерні
І,  мабуть,  досить  незначні…
Плекай  в  собі  духовне  зерно,
Цінуй  усі  прожиті  дні!

Вимогливим  до  себе  будь,
Не  підміняй  собі  в  угоду
Слова,  які  міняють  суть,
Зіславшись  на  сучасну  моду.

Не  зви  вразливістю  байдужість
І  своє  серце  не  жалій.
Шматочком  світу  стань  їм,  друже,
Здійсни  цим  дітям  якусь  з  мрій.

Заглянь  у  чорні  очі  Раї
І  руку  кожному  подай…
І  хай  не  буде  «хата  скраю»…
Ти  їм  потрібен,  пам’ятай!

Спитайся  про  життя  у  Толі,
З  Олегом  словом  поділись.
На  всі  страждання  –  Божа  воля…
З  Артуром  Богу  помолись.

Хтось  поспіша  до  них  з  АТО,
Хтось  сорочки  їм  вишиває,
Хто  свята  скрашує,  а  хто  –  
Щодня  смиренно  доглядає…

Хтось  –  на  природі  відпочинок,
Хтось  –  Новий  рік,  хтось  –  новий  день.
Зроби  їм  свято,  це  ж  бо  вчинок,
Достойний  людяних  людей.

Не  будь  байдужим  –  це  оціниться,  
Поменшає  сердечних  ран…
І  сосни  з  вербами  обнімуться,
Й  над  Бугом  дінеться  туман…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760601
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.11.2017


ЮНата

А ким я ще міг стати?


Один  з  братів  успішним  був
І  сенс  життя  він  осягнув,
А  другий  брат  злочинцем  став
З  послужним  списком  грішних  справ.

«Як  сталось  так?»  -  це  журналісти
У  грішну  душу  хочуть  влізти.
Повинно  ж  мати  десь  причину
Негідне  це  життя,  злочинне.

Засуджений  враз  без  вагань
Дав  відповідь  для  всіх  питань:
«Пияцтво,  бідність,  бійки  в  хаті…
То  ким  же  я  ще  міг  би  стати?»

А  кілька  спритних  журналістів  
До  брата,  що  шановний  в  місті,
Прийшли  з  подібним  запитанням:
«Відомі  всі  ваші  надбання.

Скажіть,  то  що  найбільш  впливало
На  те,  що  досягли  немало?»
І  брат  на  мить  лиш  зупинився…
«Як  я  в  житті  всього  добився?

«Пияцтво,  бідність,  бійки  в  хаті…
То  ким  же  я  ще  міг  би  стати?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760603
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.11.2017


ЮНата

З роками…


З  роками  ми  стаєм  мудріші,
Чи,  може,  думаєм  лиш  так…
Хтось  садить  сад,  хтось  пише  вірші  –
І  кожен  в  своєму  –  мастак.

Але  з  літами,  вже  досвідчена,
Часом  черствішає  душа…
Її  гнітять  хвилини  відчаю,  
Чи,  може,  бачиться  межа…

В  систематичній  поступовості
Втрачаєм  кольори  живі.
З  життєвої  зникають  повісті
Пейзажі,  враження  нові…

Тай  вразити  уже  так  важко,
Чи  надихнути  на  вірші…
І  не  співає  більше  пташка
На  висохлих  гілках  душі.

Та  вік  –  не  привід  ще  для  спокою
Чи  ізоляції  від  тем,
Бо  ж  досвід  мудрістю  глибокою
Торкнеться  всіх  складних  проблем.

І  хай  багато  що  міняється,
Запал  юнацький  зовсім  щез…
Та  щось  важливе  залишається,
 Якщо  ти  досі  ще  живеш!

І  хай  хоч  як  на  серці  гірко,
І  жнеш  ти  висохлі  плоди…
Якщо  ж  в  душі  розквітне  гілка,
То  пташка  знайдеться  завжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761081
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


ЮНата

Две свечи

Однажды  незажжённая  свеча
Сочувствовала  тающей  подруге:
«Мне  жаль  тебя,  хотя  ты  горяча,
Но  жизнь  твоя  ведь  на  закатном  круге.

Ты  всё  горишь  и  скоро  вся  растаешь,
И  радость  жизни  так  и  не  познаешь.

Я  не  горю,  лежу  лишь  на  боку
И  век  свой  жизненный  лелею,  берегу.
Я  счастлива,  ведь  долго  проживу.
Тебя,  бесспорно,  я  переживу».

Горящая  свеча  ей  отвечала:
«Я  в  жизни  столько  нового  узнала.
Я  делаю  дома  людей  светлее,
А  души  их  добрее,  веселее.

Я  светом  разгоняю  сумрак  ночи
И  ночь  саму  я  делаю  короче.
В  рождественские  дни  украшу  ёлку,
И  дети  будут  бегать  без  умолку.

И  огонёк  мой  заиграет  в  их  глазах,  
И  побываю  я  в  их  радужных  мечтах.
Изысканным  со  мною  станет  ужин
Для  тех  двоих,  кто  впредь  друг  другу  нужен.

Под  огонька  несмелое  мерцанье
Они  друг  другу  сделают  признанье…
А  в  храме  –  я  молитвы  символ  к  Богу.
Со  мной  в  руках  несут  свою  тревогу,
А  в  радости  –  несут  благодаренье,
И  отражает  взгляд  моё  свеченье.

Тебя  мне  жаль,  о  незажжённая  сестра!
Понять  тебе,  зачем  живёшь,  пора!
Куда  упрятала    ты  огненную  душу?
И  не  пускаешь  чувств  своих  наружу.

Хотя  и  проживёшь  ты  жизнь  подольше,
Но  разве  в  этом  смысла    больше?
Горишь  -  живёшь,  а  в  спячке  твоей  –  смерть!
Не  зацепила  тебя  жизни  круговерть!

И  может  она  мимо  пролететь,
Коль  не  желаешь  не  гореть,  ни  даже  тлеть.
В  своём  бездействии  ты  можешь  умереть,
Жить  не  начав,  зачем  такая  смерть?»


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760915
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Ганна Верес

Мов на побачення, спішу

Мов    на    побачення,    спішу    в    осінній    ліс,
Щоби    дубовим    запахом    упитись,
Щоби    його    частинкою    зробитись
І    залишити    слабкість    там    і    злість.

Серед    могутніх    велетнів-дубів
Себе    відчула    чудернацьким    гномом,
Отож    віддам    я    їм    душевну    втому,
А    міць    дерев    від    них    візьму    собі.

Дуби    ж    давно    забули    про    свій    вік,
До    мене    жолудями    посміхались,
Мов  між    собою    шепотом    змагались,
Коли    торкався    листя    вітровій.

Я    слухала    чарівне    те    шептання,
Ловила    зором    кожен    листя    рух;
Один    зірвався    й,    описавши    круг,
Упав    до    ніг    під    стримане    зітхання.
20.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017


ЮНата

Гроші

Вдалось  багатому  ввійти  до  раю…
- Місцевий  ринок  я  найперше  відшукаю,  -  
Заметушився  звично  чоловік,  -
Мені  ж  бо  тут  лишатися  навік…

І  радості  його  не  було  меж
Від  цін  низьких  і  від  товару  теж.
Стиснувши  гордо  гаманець  в  руці,
Пішов  покупки  вибирати  всі.

Дістав  він  гроші  оплатити  речі,
Та  ангел  ввічливо  узяв  його  за  плечі.
Багатієві  в  очі  він  вдивлявся
І  чемно  пояснити  намагався:

- Пробачте,  мушу  вас  розчарувати…
- У  чому  річ?  –  дивується  багатий.
- Це  справжні,  не  фальшиві  гроші
Й  товар  я  бачу  тут  хороший!

Та  мовив  ангел:  «В  обігу  лише  тут  гроші  ті,
Які  комусь  ви  дарували  при  житті…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760270
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Елена Марс

Когда со мной придёте попрощаться

Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Не  слушайте  надгробные  слова,
О  том,  что  смерть  -  огромное  несчастье...
Душа  моя  останется  -  жива...

Она  навек  останется  -  влюблённой,
В  свою  неповторимую  весну.
В  мужчину...  И  я,  в  небо  вознесённой,
На  время,  на  какое-то...  усну...

Мне  жизнь  моя  дана  была  -  на  радость!
Ведь  так  отрадно  время  на  земле,
Где  каждый  час  -  Божественная  благость!..
Неважно,  то,  что  путь  был  чёрно-бел.

Я  всё,  в  своих  стихах,  о  нём  пропела,
Не  пряча  к  жизни  страсти  и  любви...
Душе  моей,  порой  такой  незрелой
И  зрелой,  как  колосья  жёлтых  нив,

Судилось  этот  круг  -  свободной    птицей,
Под  солнцем,  вдохновлённо,  пролететь!..
И  сердца  мои  певчие  страницы
Не  лягут  в  гроб.  Бессильна  в  этом  Смерть.

Прочтите,  над  худым  остывшим  телом,
Стихи  мои...  о  счастье,  о  любви...
О  том,  о  чём  душа  моя  болела,
На  полную  свой  час  земной  испив!..

...  Когда  со  мной  придёте  попрощаться  -
Забудьте  про  надгробные  слова!
Прочтите  -  МНЕ  стихи  мои  о  счастье,
В  которых  столько  света,  естества!..

В  которых  я    -  душой  своей  жива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ведомая любовью

Ребенок Истину глаголет

Казалось  бы,  фашистов  победили,
Казалось  бы,  живи  и  песни  пой,
А,  вот,  в  беду  другую  угодили,
И  внуки  ветеранов  рвутся  в  бой.
Но  не  с  фашистом  в  бой,  а  меж  собою,
Их  деды  под  шинелью  той,    одной
Мечтали:  будет  небо  голубое
Над  Родиной,  истерзанной  войной.

Кто  кипятит  их  разум  молодецкий,
Чтоб  воевали  братья  меж  собой,
Ну,  сколько  их,  уложенных    в  мертвецкой,
Мальчишек,  что  полезли  в  смертный  бой?
С  телеэкрана  слышала  –  подросток
Сказал,  что  детям  нужен  свой  ООН:
Коль    дружба  с  детства  перейдёт    в  мир  взрослых,
Исчезнут  основания    для  войн!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759924
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ганна Верес

У цьому бачу я свій сенс

Із    криці    виплавивши    слово,

З    собою    взяти    хочу    знову,

Щоб    не    зігнулось,    не    ржавіло,

Щоб    правду    говорити      вміло,

Щоб    запалило    всім    серця,

В    мені    побачило    борця

За    честь,    за    правду    і    свободу,

Таку    жадану    для    народу.

У    цьому    бачу    я    свій    сенс,

Щоб    словом    вплинути    на    все.



Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Ol Udayko

ТАКЕ БУТТЯ СТАРОГО БЕЗПОРАДНЕ

     [i]  ...правдива  історія  про  собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw  [/youtube]

[i][b]Т[/b]  ака  історія:  раз  песик  приблудився...
[b]А[/b]  звідки?..  Чи  не  впав  негадано  з  небес!    
[b]К  [/b]ому  ж  то,  як  не  нам,  двоногим,  пробудитись?  
[b]Е[/b]-х!  Що  за  люд!  Чуттів  і  милосердя  
                                                                                                             [b]  без…[/b]
[b]Б[/b]  уло  б  не  сумно  так,  якби  не  журні  очі
[b]У[/b]  пса,  що  плентався,  немов  трамвай  в  депо…  
[b]Т[/b]  ак  почались  його  безрадісні  то  ночі,
[b]Т[/b]  о  дні  собачого  труда  в  смітиськах,  
                                                                                                               [b]  по[/b]
[b]Я[/b]  ких  він    їжі  задля  ревно  шпортав  –
[b]С[/b]  обі  шукав,  клянучи  ницість  людських    зрад…  
[b]Т[/b]  а  швидко  постарів  через  життєві  корпи
[b]А[/b]  як  він  був  життю  тому  і  дружбі  
                                                                                                               [b]рад[/b]!
[b]Р[/b]  аз  зо́чив  він  вгорі  не  небо,  а    колеса...
[b]О[/b]  так  у  пса  життя  й  закінчилось  сумне…
[b]Г[/b]  осподня  кара  чи  феєрія  небесна?
[b]О[/b]!  Як  те  знать?  Та  кара  вбивцю  не  ми-    
                                                                                                                 [b]не[/b]…

12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b].  [i]На  фото  автора  героїня  цього  твору,
що  приблукала  до  двору  1.5  роки  тому,  та  загинула
під  колесами  "вельможного"  джипа  неподалік  дому.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ЮНата

Дотик майстра


Торги  сьогодні  дуже  мляві,
Та  як  же  будуть  вони  жваві,
Коли  поставлені  на  продаж
Старі  скрипки,  що  вийшли  з  моди,

Та  ще  й  понищені  добряче…
І  кожен,  хто  підходить,  бачить,
Що  струни  вже  пообвисали
Й  подряпини  аж  заснували,
Як  павутинням,  їх  тіла,
Тому  й  ціна  була  мала…

Тож  розпорядник  без  надії,
Що  будуть  гори  золотії,
Первинну  суму  проказав  –  
100  доларів  пропонував.

Аукціон  не  розкрутився…
Сто  п’ять,  сто  двадцять  –  і  спинився.
Торги  продовжитись  не  можуть  –  
Хто  тут  торговцю  допоможе?

Сто  двадцять  –  раз,  сто  двадцять  –  два…
Та  раптом  сива  голова
З  партеру  зали  показалась  
Й  сюди  повільно  наближалась.

Цей  чоловік  узяв  смичок,
Зробив  до  центру  зали  крок,
Протер  стареньку  скрипку  ніжно
Й  торкнувся  струн  він  дивовижно…

Зал  заворожено  завмер  –  
Всі  вражені  були  тепер  –  
Небесна  музика  звучала
І  в  душу  кожну  проникала.

Вона  несла  в  серця  надію,
Пробуджувала  віру  в  мрію,
Сягала  спогадом  в  минуле,
Згадала  те,  що  вже  забули…

Когось  вертала  до  життя,
Чи  вимагала  каяття,
Тривожила,  жаліла,  злила  –  
Байдужих  в  залі  не  лишила.

Коли  мелодія  затихла,
Торговець  мовив  залу  стиха:
«Хто  іншу  суму  пропонує?»
І  тут,  не  вірячи,  він  чує,

Сказав  хтось  тисячу,  хтось  дві  –  
Аж  не  вкладалось  в  голові.
Торговець  вже  закляк  від  подиву…
Аж  ось:  «Три  тисячі!  І  –  продано!»

Глядацькі  тут  аплодисменти
Важливість  свідчили  моменту.
Хтось  запитав:  «У  чому  справа?
Як  скрипка  дорогою  стала?
Й  чому  її  престиж  піднявся?»
-    Бо  Майстер  струн  її  торкався!

Ми  всі  –  подряпані  скрипки,
Не  всіх  торкаються  смички,
Бо  в  долях  наших  –  більше  прози.
І  закривають  сонце  грози…

Та  всі  спроможні  ще  заграти,
Небесним  звуком  здивувати
І  розтопити  повсякдення
Красою,  вірою,  натхненням.

Душа  про  допомогу  просить  –  
І  дотику  лиш  майстра  досить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759629
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ЮНата

Буває так скорботно на душі, , ,

Буває  так  скорботно  на  душі...
Здається,  що  нема  вже  сили  жити…
Тоді  мене  рятують  ці  вірші  –
Мої  думки,  що  можуть  говорити.

Тоді  слова  складаються  в  рядки,
І  тихо  твориться  маленька  нова  повість.
То  ніжна,  як  троянди  пелюстки,
То  строга  і  сувора,  наче  совість.

Тоді  потроху  тане  пустота,
Наповнюючи  душу  новим  світлом,
І  воскресає  в  серці  віра  та,
Що  нас  тримає  над  шаленим  світом.

Я  знову  певна,  треба  йти  вперед,
Примусити  себе,  зібравши  сили,
Не  просто  жити,  а  нести  свій  хрест,
Стиснувши  зуби,  розпрямивши  крила.

Самому  йти,    та  ще  когось  вести,
Вказати  шлях    загубленому  в  світі.
Не  пожаліти  сил  і  доброти,
І  жити  так,  щоб  ще  й  життю  радіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759628
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017


ЮНата

Я війни не хочу


Я  не  маю  сина,
Та  я  маю  мрію…
Боже  триєдиний,
Попросити  смію.

Від  усіх  свідомих,
Від  жінок,  дівчаток,
Від  простих,  відомих
Смію  я  благати.

Всі  ми  миру  просим,
Мудрості,  прозріння.
Хай  прийдешня  осінь
Принесе  спасіння!

Не  важливі  гроші,
Розкоші  і  свята,
Коли  діти  наші
Мусять  помирати.

Всемогутній  Боже!
Врозуми  народи,
Щоб  живий  був  кожен…
І  під  небозводом

Як  раніше,  жили,
В  спокої  і  мирі!
Бо  ж  не  для  могили
Ми  дітей  ростили…

Я  війни  не  хочу,
Як  і  кожна  мати…
Хай  громи  гуркочуть,
Але  не  гармати!

Хай  дощі  жадані
Окропляють  ниву.
Мають  всі  кохані
Доленьку  щасливу…

В  цій  війні  нежданій
Брат  пішов  на  брата.
Хтось  лишив  кохану,
Хтось  –  родину,  матір.

Нащо  ж  сльози  мають
Землю  поливати?
А  її  встеляють
Трупами  солдати…

Схаменіться,  люди!
Нам  війни  не  треба.
Мир  хай  знову  буде
І  безхмарне  небо!

В  ньому,  голубому,
Розпростерши  крила,
Щоб  лише  пташина,
Не  душа,  летіла…

Не  літак  військовий,
Не  снаряди  й  «гради»…
В  тиші  вечоровій  –  
Передзвін  цикади…

Хай  же  витинають
З  цвіркуном  на  пару.
Хлопці  хай  шукають
Лиш  не  смерть,  а  пару.

Хай  душа  не  рветься
В  горі  й  безнадії,
А  життя  всміхнеться
Радісній  події.

Ви,  творці  історії!
Врешті  зупиніться!
Матері,  що  в  горі,
В  очі  подивіться.

І  вдові,  і  дітям
В  душу  ви  загляньте!
Плани  всі  амбітні
Вершить  перестаньте!

В  тих  очах  –  зневіра,
Страх  і  невідомість…
Хай  проснеться  віра,
Совість  і  свідомість!

Я  не  маю  сина,
Але  не  радію…
Бога  за  Вкраїну
Просити  посмію…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759430
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Виктория - Р

Женщина поистине нежна


[b][i][color="#b700ff"]Не  заставляйте  женщину  скучать,  
Дарите  ей  вниманье  и  заботу...  
Не  заставляйте  женщину  страдать,  
И  делать  всю  домашнюю  работу.  

Не  заставляйте  женщину  молчать,  
Стирать,  готовить,  и  бежать  на  рынок...  
Не  смейте  на  неё  с  утра  ворчать,  
И  не  вступайте  лучше  в  поединок...  

Не  заставляйте  женщину  Вас  ждать,  
И  ночью  плакать  в  глаженые  брюки...  
Умейте  её  счастьем  наполнять,  
Целуйте  чаще  ласковые  руки...  

Ведь  женщина  поистине  нежна,  
Но  иногда  бывают  исключенья...  
Быть  может  вам,  такая  не  нужна  
И  ищете  Вы  только  развлеченья...  
11  11  2017  г  
Виктория  Р
[/color]
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760008
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Світла (Імашева Світлана)

Самоіронічне

                                                                                         **********
                                       Потоне  сонце  в  мороку  видінь,
                                       Глибока  тиша  крила  розгортає  -  
                                       Майне  над  садом  півпрозора  тінь:
                                       О,  я  літаю,  вільно  так  літаю...

                                       Політ  легкий  -  неначе  наяву:
                                       Прозорий  вітер,  небо  і  простори...
                                       А  стрепенуся,  в  дивосвіт  зирну  -  
                                       Заграють  в  небі  стоголосі  зорі...

                                       О,  я  живу  в  ту  неповторну  мить,
                                       Дихання  літа  в  груди  набираю,
                                       Купаюсь  в  вітру  струменях  тугих
                                       І  думкою,  і  мрією  літаю.

                                       Земних  турбот  щоденні  тягарі  -  
                                       На  мить,  на  день  -  нехай  мене  облишать.
                                       Душа-пушинка  рветься  від  землі,
                                       Колише  тиша,  нереальна  тиша...

                                       І  раптом  -  ти:  за  руку  різко  -  смик!
                                       -  Чи  ти  заснула?  я  ж  тебе  гукаю.
                                       Борщ  закипів.  Мій  телефон  десь  зник...
                                       Аеродром.  Я  більше  не  літаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світлана Моренець

РІДНІЙ МОЇЙ (експромт)

Бог  кожному  дарує  рідний  край,
матусенька  єдина  –  теж  від  Бога.
Шляхів  дав  безліч,  але  обирай
той,  що  з  магнітом  рідного  порога.

А  в  кожнім  краї  мова  є  своя
як  ідентифікація  народу.
Моя  ж  –  ніжніш  від  співу  солов'я,
бо  мамина,  йде  з  роду  і  до  роду.

Вбираю  вірш,  молитву,  парафраз,
як  воду  із  свяченого  джерельця.
І  хоч  спілкуюсь  іншими  не  раз,
та  лиш  рідненька  йде  з  самого  серця.

                                       9.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


rutzt

Я з неба зняв світанку стрічку…

Я  з  неба  зняв  світанку  стрічку,
Поклав  до  ночі  у  ліхтар,
Пило  ранкове  сонце  річку
Та  в  очерет  пускало  пар.
Ходили  зголоднілі  коні,
Губами  шарпали  траву,
Хилились  верби  у  поклоні
І  бігав  вітер  по  ставу.
Давай-но,  вітре,  давній  друже,
Складем  історії  нові,
Нехай  почують  небайдужі
Що  ми  ще  є,  що  ми  живі.
Хай  знають,  ми  є  недаремно,
Хай  душ  своїх  потішать  жар,
А  згине  день  і  стане  темно,
Тоді  я  увімкну  ліхтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759388
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 10.11.2017


rutzt

Дівчина в червонім кожушку…

Сонце  наче  в  хмарному  мішку,
Вітерець  на  градуси  злиденний,
Дівчина  в  червонім  кожушку  –  
Пляма  літа  в  сірості  буденній.
Скоро  снігом  вкриється  трава,
І  калюжі  будуть  склом  залиті,
Захолонуть  навіть  ті  слова,
Що  щодня  потрібно  говорити.
Почуття  у  когось  замете,
А  у  когось  збільшаться  печалі…
Дякую  Вам,  дівчино,  за  те,
Що  тепла  і  кольору  додали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759575
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Фотиния

мост через ватерлоо

Ты  силой  изначально  был  наказан,
Когда  тебе  распределили  роль  –  
Мужскую,  главную  –  
       теперь  всю  жизнь  обязан
Доказывать  везде,  что  ты  –  герой:

И  раны  храбро  прятать  под  рубахой,
И  мускулом  не  дрогнуть  у  руля,  
Сиять  под  бескозыркой  мономаха
Улыбкой  капитана  корабля!..

...Но  не  казни́    себя  в  час  ватерлоо!
И  я  тебе  не  стану  палачом…  
Мой  лев,  ты  можешь  смело  -  с  львиным  рёвом  -
Уткнуться  в  моё  слабое  плечо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507037
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 08.11.2017


Кадет

Нить

Всё  меньше  тех,  кого  хочу  дразнить,
Всё  больше  жести  в  голосе  дрожащем…
Я  потерялся  в  этом  настоящем,
А  в  будущее  не  нащупал  нить…
И  остаётся  перестать  хандрить,
И  сохранить  приличную  наружность,
И  откопать  какую-нибудь  нужность
Для  нескольких  неравнодушных  душ,
Которые  на  постоянной  связи…
Я  с  ними  пуповиною  повязан…
Но  мне  их  очень  боязно  «грузить»…

июнь  15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586448
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 08.11.2017


Елена Марс

Поезія - життя земного проза

Не  треба  книг.  Достатньо  кілька  віршів,  
Щоб  серце  зацікавленим  було
Тим  серцем,    що  співаючи,    їх  пише.  
Поезія  -  прозора,    наче  скло.  

У  віршах  -  суть  душі,    її  глибини,  
Що  рвуться  на  поверхню  сторінок!  
Достатньо,    щоб  "побачити"  людину;
Почути  голос  пристрасних  думок.  

Почути  сміх!..    Буває,    що  і  сльози...
Відчути  біль,    неначебто  він  твій!
Поезія  -  життя  земного  проза
Й  шляхи  душі  -  до  світла,    до  надій...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723510
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 08.11.2017


ЮНата

А про любов не буде жінка говорити…


А  про    любов  не  буде  жінка  говорити,
Бо  правда  схована  у  глибині  її  очей…
Хоч  скаже,  що  без  нього  їй  не  жити,
Це  зізнання  насправді  для  людей.

А  справжнє  почуття      -  в  іскристих,
Небесно  сяючих,  замріяних  очах,
Що  не  сховають  погляд  променистий,
Він  красномовніший  освідчення  в  словах.

Як  пощастить  вогонь  цей  запалити,
Освітить  він  і  темряву  ночей…
Не  буде  жінка  про  кохання  говорити  –
Вся  правда  схована  у  глибині  її  очей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759104
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


ЮНата

А были же люди намного беспечней…

А  были  же  люди  намного  беспечней,
Рыдали,  страдали,  но  как  веселились!
А  ныне?..  Задраили  души,  как  люки,  навечно,
И  в  узком  мирке  своём  уединились.

Чужая  беда  их  сердца  не  тревожит,
Скорее  всего  даже  жить  помогает,
И  радость  других  не  волнует  их  тоже,
И  музыка  нежная  не  впечатляет.

Когда  растерялись  душевные  струны?
И  где  мы  открытость  души  потеряли?
Зачем  же,  надеясь  на  счастье,  фортуну,
Сполна  мы  и  зависть  ,  и  злобу  узнали?  

Как  жить  в  этом  мире  жестоком  и  грязном
Так  хочется,  чтобы  все  чуткими  стали,
И  чтобы  желать  и  мечтать  не  напрасно,
И  чтобы  на  лицах  улыбки  сияли.

1990  год

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759115
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


ЮНата

Мати завжди з нами


А  мати  наша  завжди  з  нами.
Її  присутність  –  оберіг.
Це  ангел  наш  і  наша  пам'ять,
Дороговказ  земних  доріг…

Вона  –  у  диханні  природи,
У  ароматі  всіх  садів.
Її  вершина  насолоди  –  
Це  блага  дочок  і  синів.

Вона  –  у  трепетанні  листя,
В  неспокої  тривожних  дум.
Її  молитви  щоб  збулися,
То  зник  би  в  світі  біль  і  сум.

Вона,  як  м’ятна  прохолода
Серед  спекотних  літніх  днів,
Як  промінь  сонця  у  негоду,
Як  спомин  безтурботних  снів.

Як  та  одна-єдина  пристань,
Яку  лишати  не  хотів.
І  хай  яка  далека  відстань  –  
Чекає  діток-кораблів.

Вона  –  у  щасті,  і  у  горі…
Вона  –  у  радості  й  біді…
Ти  знай,  коли  матуся  поряд,
Ті  дні  насправді  золоті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759106
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Livoberezhna forever

Три слОва (о любви)

[b]Поэма.  Автор  -  Herr  Veliborr  von  Purr-pur[/b]

[i]По  мотивам  картины  Владимира  Куша  «Восход  солнца  в  океане»[/i]

Друзья,  я  брала  лишь  малую  толику  участия  в  создании  этой  поэмы  (предложила  для  сюжета  эту  картину).  

Посему  –  из  моего  –  тут  только  Пролог  и  Эпилог.  

[i]Итак,  я  ухожу  в  тень,  и  предоставляю  вам,  читатель,  поэму  целиком,  как  она  сложилась  (повторяю,  оставляйте  коменты  для  Велли,  ибо  это  -  его  Творение)[/i]

Пролог
Солнце  встаёт  над  спокойной  водой  океана.
Волны,  и  берег  -  лучи  принимают,  как  прану.
Снова,  и  снова  у  кромки  резвиться  прибою,
Если  светило  не  скроется  за  скорлупою
Наших  сомнений,  стремлений,  велений,  горений,
Старых  ошибок,  и  старых  обид  -  повторений,
Новых,  и  старых  амбиций  -  от  них  нам  не  скрыться,
Что  суждено  нам:  Разбить  скорлупу?  
...иль  разбиться?

***
Был  берег;  право,  небогат;
Но  в  нём  царил  свой  скромный  лад.
Жила  на  нём  простая  пара;
Свой  ели  хлеб  они  не  даром.
Непросто  жизнь  им  та  давалась  -
Был  пот,  и  кровь...конечно,  радость...
Простая  жизнь,  не  с  мира  снов:
Работа,  пара,  их  любовь.

     Он  был  -всё  прозаично  так!-
     Обыкновеннейший  рыбак.
     И  промышлял  он  рыбной  ловлей
     (Тяжелый  труд,  со  вкусом  соли).
     С  того,  вдвоём,  могли  кормиться...
     Такая  вот,  в  руках,  синица.
     В  занятьях  этих  жизнь  текла;
     Ждала  на  берегу  -  Она.
Ждала  -  без  отдыха  для  рук;
Ей,  труд  любой,  был  -  лучший  друг.
Была  любой  работе  рада:
Коль  есть  возможность  -  браться  надо!
Выглядывая  в  море  мужа,
Пахала  -  и  в  жару,  и  в  стужу  -
Горел  чтоб  ровно,  не  зачах  -
Домашний,  скромный  их,  очаг.

     Но  рыбака  –  опасен  труд!..
     Гипноз  сокрыт  великий  тут.
     Когда,  свои  закинув  сети,
     Глядел  он  вдаль,  то  мысли  эти
     Его  захватывали  разум  -
     И  всё  сильнее,  раз  за  разом:
     "Края  каких  шальных  красот
     Скрывает,  тайной,  горизонт?"
"Скрывает  сказки  дальних  стран
Огромный  этот  океан...
Мужской,  он,  сути  -  сущий  вызов...
Оставить  бы  оскому  мыса..."
"К  неведомым  уйти  бы  далям!..
Но,  к  берегу,  придёшь  едва  ли...
А  может,  бЕрега  там  нет?
Но  как  узнать  на  то  ответ?.."

     Те  мысли  разделял  он  с  Ней,
     Но  Ей  -мечтаний-  чужд  был  змей...

     -"Там  жизнь,  бать  может,  сущий  сахар!..
     Страданий  нету  там,  и  страха;
     Там  всё  прекрасно  и  чудесно,
     Быть  может...быть...сплошная  песня  -
     Звучит  весь  день  там,  от  зари!.."

     -"Ну  хоть  себе,  родной,  не  ври!..
В  фантазий  тонеш  глубине,
Но  самодурство  -  не  по  мне;
Пахать  везде,  на  свете,  надо  -
Чтоб  как-то  жить,  моя  отрада!
Такая  истина  простая;
Но  ты,  в  иллюзиях  витая,
Забыл  совсем  уж  про  неё,
Сердечко  милое  моё!"

     -"Не  в  этом  даже  самоцель;
     Мне  б  важно  знать  -  мол,  "Я  -  сумел!"..
     Открыть  те  зЕмли,  к  новой  жизни  -
     Двоих  нас  привести,  решившись...
     Найти  бы  там  могли  мы  счастье..."

     -"О  чём  ты,  право?!.  вот-те  здрасьте!..
     НесчАстлив  ты  со  мной?..давно?.."

     -"Я  -  счастлив,  счастлив!..счастлив...НО...
Понять  не  можеш  ты  меня!
И,  в  самодурстве  всё  виня,
Моих  не  чувствуешь  страданий;
Не  знаешь  ты,  как  манят  дали,
Гипнотизируя  загадкой!..
Но  я  -  решил,  и  мовлю  кратко:
-"С  тобой,  отправимся  мы  в  путь;
К  утру,  собраться,  не  забудь!"

     Принять  решенье  Он  был  рад;
     Не  лень  сыграла,  а  азарт.
     Давно  уж  очень  он,  изведать,
     Хотел  амброзии  победы.
     Событий  корень  -  нет,  не  жадность;
     Душа  не  от  неё  сжималась...
     Не  от  неё  -  средь  яви,  сны...
     Манила  пре  лесть  новизны!..
Она  прожгла  его  насквозь,
Оставив  в  сердце  искр  гроздь.
Его  манила  неизвестность,
Сирены  завлекая  песнью.
Влечение  его  томило...
Вопрос  -  ребром,  разумной  милой:

-"Плывёшь  со  мною  али  нет?"

-"Прости,  любимый,  это  бред!"

     -"Стихия  пусть  рассудит  нас;
     Я  в  море  ухожу  –  сей  час!"
     Её  ответ  разлИлся  стоном:

     -"Родной,  но  я  -  останусь  дома."

     -"Тогда  отправлюсь  в  одиночку  -
     Терпеть  уж  не  хватает  мочи!..
     И,  выиграв  с  природой  бой,
     Вернусь,  с  триумфом,  за  тобой!"

*****

           [i]Ах,  как  бываем  мы  слабЫ!..
           Своим  идеям  –  лиш  рабы.
           Совсем  бываем  одержимы:
           Уж  коли  что  себе  решим  мы,
           То  "держит"  очень  нас  нехило  -
           Ну,  как  своих  гостей,  могилы.
           В  гипнозе  том  бывал  и  сам;
           Дай,  Боже,  раз  ума  слепцам![/i]

*****

В  их  отношеньях  пала  ночь...
Но  как  ей  быть?!.идёт  Он  прочь!


И  для  таких  вот  ситуаций
(Напомню  вам  я,  нынче,  вкратце)  -
Есть  [i]"мудрецы",[/i]  что  без  сомнений,
Давать  готовы  наставленья  -
Всегда,  во  всём...конечно,  всем!..
И  так  навязчиво!  Совсем...
     Беззвучно  к  Ней  они  идут,
     Оставив  титаничный  труд...
     [i](А  жизнь  их  –  занятАя  очень!..
     Они  горбатят  днём  и  ночью,
     Не  покладая  ручек  хрупких  -
     Чтоб  Солнце  заключить  в  скорлупку!)[/i]
     И  издают  победный  зов:

     [b][u]-"Решение  -  из  трёх  лишь  слов!"[/u][/b]

И  мир  открыт  им,  вроде,  весь;
Их  льётся  отовсюду  песнь:

-"Мы  так  мудры!..ты  нас  послушай;
Никто  тебе  не  скажет  лучше!.."

Настойчиво,  Ей  -  шепчут,  шепчут,
Всё  возлагая  Ей  на  плечи  -
[i]Три  слОва,[/i]  что  гласит  молва...

[i]Она,  те,  прИняла  слова.[/i]


     В  челне,  их  двое  –  он  и...мысль;
     Та,  что  тянула  вдаль  и  ввысь;
     Та,  что  ведёт  всё  прочь,  подальше;
     Та,  что  она  звала  лишь  блажью.
     Ошеломлённые  дельфины  -
     Играя,  проплывают  мимо;
     Немой  вопрос  в  глазах  их  есть  -

     -"Какими  сУдьбами  он  здесь?!"

Ведь  им  известно:  берегА  -
Вполне  тождественны;  едва  ль
Один  из  них  хоть  чем-то  лучше.
Он  осознАет  это  тут  же,
Как  только  в  зЕмли  те  прибудет...
Такие  точно,  там  же,  люди...
[i](Иллюзии  -  душИ  ворьё)[/i]
Не  будет  только,  там,  Её.

     Лишения  и  голод,  соль...
     (Мираж,  глаза  хоть  не  мозоль!)
     Вояж  такой  -  он,  отрезвляя  -
     Реальностью,  что  очень  злая  -
     К  стабильности  приводит  сЕрдца,
     Что  ищет  только,  где  б  согреться...

     И  лишь  свою  достигнув  цель,
     Оценит  всё  он,  что  [i]имел![/i]



Стихию,  он  -  осилил,  смог!
Герою  -  приз,  сиречь  итог:
Пустынный  берег,  хвост  от  рыбы,
Сгоревшие  мечтаний  нимбы,
Ну  и  до  милой  –  очень  мало,
Всего  лишь  –  бездна  океана!..
И  колыбельной,  в  землях  тех  –
Лишь  собственный,  горчайший,  смех.

     С  самим  собой  наедине,
     В  пропахшем  рыбою  челне  -
     Осознаёт  он  понемногу,
     Что  на  обратную  дорогу  -
     (Где  соль  смешалась  с  дерзкой  кровью)
     Ни  сил  не  хватит,  ни  здоровья!

     Но  это  -  он;  а  что  ж  она  -
     На  той  земле,  что  не  видна?



[i]Пока  ещё[/i]  одна  сидит,
Гоняет  призраки  обид...
[i]И  сутенёры  грусти  –  с  ней:
Все  "прелести"  тоскливых  дней  -
ВдовЫ  мечтателя  живого,
Что  одержимый  мысли  зовом.[/i]

Из  всех  своих  взирает  сил  -
Туда,  куда  челнок  уплыл...
     Ведёт  -  волнАм,  приливам  счёт,
     И  медленно  осознаёт...
     Проклятье  популярной  фразы,
     (Что  подло  действует,  не  сразу)
     Что  [i]"мудрые"[/i]  всё  шепчут,  млея,
[i]Пускающим  воздушных  змеев  -[/i]
Всех  вОзрастов,  лет  от  шести  -
Мол,  [b][u]если  любишь  -  отпусти![/u][/b]


***
Эпилог
Вот  на  картине  восход  перемешан  с  волною…

Грустный  итог  у  истории  этой,  не  скрою.
Две  половинки  яйца  –  раскололись  беспечно.
Искра!  Минутный  порыв!  …А  расстались  –  навечно…
Что  помешало?  Молва?  Пересуды?  Советы?
Ты  –  не  подскажешь,  и  я  не  отвечу  на  это.

…Если  в  душе  зародилось  сомнение  Змеем  –
Чувства,  увы,  никакими  словами  не  склеить.

Тут  не  поможет  ничто  (ни  к  чему  суетиться).
Грустный  итог.  Здесь  Любовь  уже  –  не  возродится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


LubovShemet

За вікном листопад

За  моїм  вікном  вже  листопад,
Та  на  серці  зовсім  не  самотньо,
Все  минуле  відійшло  назад,
Вже  навіки  і  безповоротньо.
А  думки,  калиною  в  росі
У  червонім  тішаться  намисті...
Викину  непотріб  із  душі,
Хай  розвіє  вітер,  наче  листя.
Вітер  змін  розірве  на  шмаття
Чорні  хмари  подихом  відважно,
І  пощезне  із  мого  життя
Все  нікчемне,  підле  і  продажнє.
Листопад  у  мене  за  вікном
Вже  останнє  листя  обриває,
Хай  серця  наповняться  добром,
А  тепло  в  душі  хай  не  згасає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759000
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Олена Жежук

Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


ЮНата

Мудрий дощ


Мокра  темрява  обняла  цілий  світ,
Вкрила  прохолодною  печаллю.
Дощ  несе  непроханий  привіт,
Заховавши  зорі  під  вуаллю…

Винувато  стукає  в  шибки,
Звалює  вину  на  хмари  й  вітер…
А  я  швидко  вписую  в  рядки
Все,  що  встиг  мені  нашепотіти.

І  про  сонце,  що  десь  там,  в  кінці,
І  про  ранок,  що  розбудить  квіти,
І  про  сльози,  що  як  краплі  ці,
Можуть  руйнувати  і  живити…

Про  надію,  силу  духу,  оптимізм
І  про  серце,  що  покликане  світити,
І  про  совість,  яка  ще  не  архаїзм,
І  про  те,  що  треба  світ  любити.

Прочитаю,  коли  в  зливу  знов
Грім  заглушить  ці  слова  надії
І  ослабить  віру  і  любов…
Бо  ж  не  кожен  дощ  голубить  мрії.

А  тим  часом,  він  ще  не  мовчить.
Вабить  своїм  мирним  шепотінням…
Хоч  душа  у  розпачі  кричить,
Дощ  її  вколисує  терпінням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758461
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Леонид Жмурко

Межсезонье

Ржавеет  листва,  и  соцветия  тают
последних  в  саду  хризантемных  кустов.
Сегодня  снежинки  уже  пролетают,
зазимок,  родная,  понятен  без  слов.

Сезон...  Межсезонье,  когда  всё  небрежно
как  быстрый  набросок  Сислея,  Дали:
туманы  и  куст,  отцветающий  нежно,
и  росплеск  унылый  вечерней  зари...

И  чувств  межсезонье,  когда  вдруг  обидно
не  резкое  слово  с  целованных  уст,
молчанье...  И  то,  что  просвета  не  видно
во  мраке  сердец,  словно  мир  этот  пуст...

Испуг,  затаившийся  в  длинных  ресницах,
и  холодность  душ,  и  снежинок  полёт...
Условимся,  ладно?  Размолвка  нам  снится,
мы  счастливы  будем  всю  жизнь  напролёт.


©  Copyright:  Леонид  Валериевич  Жмурко,  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758534
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


ЮНата

Ветер и Цветок


Ветер  влюбился  в  прекрасный  Цветок.
Тот  стал  для  него,  словно  жизни  глоток.
Он  нежно  его  обнимал  и  ласкал,
Тот  запахом  чудным  ему  отвечал…

Но  страсть  свою  Ветер  не  мог  укротить.
Решив  всю  любовь  он  цветку  подарить,
Так  страстно  дышал,  всё  отдать  так  старался,
Что  хрупкий  Цветок  от  любви  той  сломался…

Расстроенный  Ветер  его  приподнял.
Теперь  свою  силу  и  мощь  он  унял.
Цветок  обнимая,  он  нежно  дышал,
Но  тот  на  глазах  увядал  и  сникал.

Вскричал  тогда  Ветер  :  «Ведь  всё  я  отдал,
Но  чувства  мои  ты  отверг,  не  принял.
А  значит,  любовь  не  оставила  след.
Выходит,  мне  места  в  душе  твоей  нет?!»

Цветок  же  не  слышал  тех  страстных  речей  –  
Он  тихо  угас,  как  иссохший  ручей.
Кто  любит,  пусть  помнит  –  любовь  ведь  не  в  силе,
Не  в  страстном  порыве,  что  сводит  к  могиле.

А  в  нежном,  покорном  и  долгом  терпенье,
В  заботливо-любящем  прикосновенье.
И  лучше  однажды  порыв  свой  сдержать,  
Чем  силой  и  страстью  все  чувства  сломать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758321
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Світлана Моренець

НЕСПОДІВАНО – ПРО ЛЮБОВ

Чийсь  кришталевий  сміх,  злетівши  лунко,
торкнувся  задрімалої  струни,
і  теплий  спогад,  ніжним  поцілунком,
збудив  щасливі  миті  давнини,

піднявши  вітерцем  листки  обпалі,
розворушивши  пласт  прожитих  літ.
А  там  –  весна!  Ми,  юні  та  зухвалі,
мов  первоцвіти,  пробивали  лід  

всіх  перешкод.  І  прагнули  кохання,
жагучого  і  –  щоб  на  все  життя!
Хтось  витяг  козир,  інші  –  сподівання,
а  то  й  розчарування,  каяття.

Мов  кадри  із  кіно,  перед  очима
пора  найщасливіша  протекла.
А  скільки  пронесли  ми  за  плечима
ударів  долі,  втрат  і  скалок  скла!

Кохання  –  справжнє  –  то  лише  із  Неба.
Його,  немов  квітник,    від  комашні
чи  заморозків  захищати  треба,
щоб  не  засох  в  буденній  метушні.

Душевний  трепет,  потягу  магічність,
п'янлива  ейфорія  двох  сердець,
нажаль,  –  не  назавжди,  недовговічні,
і  тут  безсилі  маг  ачи  мудрець.

Розсиплеться  крихке  в  космічний  порох,
освітить  душу,  мов  комети  слід,
тай  промине.  І  хтось  піде  як  ворог.
А  істинне  –  то  на  багато  літ.

Любов,  глибока,  спаює  в  єдине,  –
в  міцний  волоський  чи  морський*  горіх.
Візьміть  в  них  половинку  –  й  друга  згине.
Там  –  спільний  кровообіг,  щастя  й  гріх,

комфортність  в  щільній  сфері.  Дум  дотичність
чи  протилежність?  Сварки?  –  Буде  все!
Та  незбагненний  потяг  –  магнетичність  –
у  безвість  всі  незгоди  віднесе.

Не  згасне  ніжність  й  лагідність  юнацька
там,  де  шанують  інтереси  всіх.
...Такі  думки  навіялись  зненацька
під  чийсь  щасливий  кришталевий  сміх.


                         *  Морський  горіх  –  коко-де-мер  –  морський  кокос,
рідкісний  гігантський  (до  20  кг.)  дводольний  горіх,
що  росте  лиш  на  Сейшелах.

                         2.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


majra

А хто сумує

А  хто  сумує  восени  -  не  знаю,
Короткий  день?  зате  велика  ніч!
...Я  пироги-шедеври  виробляю,
І  відправляю  у  гарячу  піч.

Тепло  в  душі  від  цього  аромату,
Аж  крутиться  від  щастя  голова.
Цей  затишок  заполоняє  хату,
І  кличе  в  гості  ледь  не  пів  села!

Запрошує  сусідів  на  гостини,
Не  треба  навіть  посилать  послів!..
У  мене  вдосталь  меду  і  калини,
І  не  бракує  добрих  щирих  слів.

Заходьте,  друзі!  пирогів  -  багато!
Вода  на  чай  найкраща  -  з  джерела!
Самі  собі  ми  створюємо  свято,
Щоб  наша  осінь  щедрою  була!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758304
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


ЮНата

Вірші


Не  кожен  вірш  –  це  власна  біографія,
Адже  в  думок  –  широка  географія.
Якась  сягне  в  свою  далеку  мрію,
Котрась  чужу  окрилює  надію.

Одна  безцеремонно  в  душу  гляне,
А  іншій  –  дотику  до  серця  стане.
Одна  торкнеться  звичних  тем,  банальних…
Котрась  розбудить  світ  оригінальних.

Не  кожен  вірш  відтворює  сучасність.
Бо,  знову  ж,  думка  –  динамічна  власність.
Якась  живе  в  теперішньому  часі,
Злетівши  на  натхненному  Пегасі.

Котрась  в  минуле  крадькома  загляне.,
А  там,  дивись,  надовго  і  застряне.
Одна  в  майбутнє  сміливо  заскочить
І  оптимізму  в  мріях  напророчить.

Не  кожен  вірш  відтворить  настрій  вдало.
Одному  –  вже  й  подій  для  щастя  мало,
А  інший  –  вкутався  в  туман  печалі,
Ще  інший  –  крутить  радості  педалі.

Якийсь  –  хотів  би  піснею  звучати,
А  після  іншого  –  хотілось  помовчати.
Котрийсь  покличе  поспішати  жити,
А  ще  якийсь  примусить  говорити.

Вірші  –  це  настрій,  думка  і  бажання.
Це  –  сльози  й  посмішка,  зневіра  й  сподівання.
Це  слово,  до  якого  линеш  знов.
Це  –  зміст  життя,  це  правда  і  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758143
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Відочка Вансель

Коли душа в синцях на крилах

Коли  душа  в  синцях  на  крилах
Поламаних  дивилась  в  небо,
То  у  віршах  шукала  сили.  
Щасливих...  Це  було  їй  треба...

Коли  розрізана  лежала,  
І  крові  стільки,  ніби  з  тіла,  -
Нитки  із  віршів  виривала,  
Щоби  зашить...  Щоб  не  боліло...

Коли  від  болю  ні  кричати
Не  було  сил...    Шукала  літер
Таких,  щоби  слова  складати,
Щоб  міг  читати  Янгол  й  вітер.  
Щоб  вірш...  Найкращим  став  на  світі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757637
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 01.11.2017


ЮНата

Українська хата

Українська  славна  біла  хата…
Тиха  пристань  для  стількох  доріг…
Тут  духмяний  запах  рути-мяти
І  спориш,  що  пнеться  на  поріг.

За  вікном  –  гаптовані  фіранки,
В  хаті  –  білена  до  свят  велика  піч.
Спів  дзвінкоголосих  півнів  зранку
Й  тепла  солов’їна  літня  ніч.

На  стіні  –  намолена  ікона
Кутається  бережно  в  рушник…
Наче  скарб  і  захист,  охорона,
Перший  у  нещасті  рятівник.

А  під  нею  –  пожовтіле  фото
Рідних,  справжніх,  дорогих  облич  –  
Тих,  що  пронесли  ознаку  роду.
В  літопис  життя  їх  свій  поклич.

В  свято  пахне  хата  пирогами,
Теплим  хлібом,  медом,  молоком.
Й  теплі,  зашкарублі  руки  мами
Стомлено  вмостились  за  столом.

Мамина,  бабусина  присутність…
Хтось,  можливо,  з  них  уже  не  тут.
Але  саме  тут  –  духовна  сутність,
Головне  в  житті  –  молитва  й  труд.

Українська  славна  біла  хата…
Скатерка,  ослінчик,  рушники…
Не  забудь  додому  завітати,
Де  живуть  або  жили  батьки.

Де  пройшло  дитинство  безтурботне
Росами  босоніж  по  траві.
Де  все  справжнє,  хоч  тепер  не  модне,
Бо  з’явились  цінності  нові.

Ти  ж  не  забувай  про  рідну  хату.
Час  знайди,  відвідай,  погостюй,
Обніми  рідненьких  маму  й  тата,
І  тепло  в  душі  своїй  відчуй.

Розбуди  в  ній  щирість  і  довіру,
Справжність  ту,  що  нам  дали  батьки…
І  надію,  і  любов,  і  віру…
Не  знімай  з  ікони  рушники…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758139
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


rutzt

Загубила осінь свою силу…

Загубила  осінь  свою  силу,
Загубила  символи  і  значення,
Стукає  у  вікна  місяць  білий,
Викликає  когось  на  побачення.
Скоро  знову  випаде  пороша  –  
Ідеальний  фон  для  фотосесії,
Буде  настрій  райдужно-хороший,
Без  пліток  і  кігтиків  депресії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758123
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Любов Іванова

ОСІННЯ ЗАЖУРА

О-дцвіли  у  садах  різнобарвні  жоржини  і  айстри,
С-пілих  яблук  і  груш  вже  не  чути  п'янкий  аромат.
І-  змінився  чомусь  на  похмурий  з  веселого  настрій,
Н-аче  все  у  житті  розладналось  і  йде  невпопад.
Н-оровлива  пора,  то  морозно,  то  мряка,  то  вітер,
Я-сний  день  випадає  на  тиждень  хоча  б  лишень  раз.

З-аблукала  любов  серед  рим,  серед  смутку  і  літер,
А-    рядочки  віршів  затремтіли,  мов  лист  від  образ.
Ж-уравлине  «курли»,  як  ножами  у  зранене  серце
У-  природи  мінор…та  невже  буде  так  до    весни?
Р-зпинають  вітри  падолист  у  нестримному  скерцо,
А-  допоки  нехай  нам  насняться    про  проліски  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Юзько Лія

Казкова осінь

Осінні  барви  розляглися
Всіма  стежками  і  лісами,
Дерева  в  помаранч  вдяглися,
Як  на  парад  із  зірочками.

Є  люди,  що  й  не  помічають
Краси  цієї  золотої.
І  осінь  всім  цим  ображають...
Мій  друже,  озирнись  довкола!

Країни  мрій  лиш  в  снах  бувають,
Там  все  прекрасне  й  золоте.
Та  правди,  звісно,  там  немає,
А  це  все  дійсноі  в  світі  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754545
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 30.10.2017


majra

Останні дні

Останні  дні  жовтневого  показу,
Прем"єру  починає  листопад.
Ще  день,  і  ніч...  та  й  до  зими  одразу,
І  неможливо  відійти  назад.

Бушує  вітер  мокрий  і  сердитий,
Так  безперервно  цілий  вік  -  дощить.
Прибило  до  землі  змарнілі  квіти,
Які  не  встигли  літо  завершить.

...  У  філіжанки  чаю  наливаю,
Підкину  дрова  у  гарячу  піч.
Заходьте,  друзі!  я  вас  пригощаю,
І  намалюю  зорі  в  темну  ніч!

На  зустріч  не  шукаємо  причини,
І  для  розмов  не  треба  зайвих  слів.
У  колі  друзів  серце  відпочине,
Як  і  земля  -  від  праведних  трудів.

Надворі  осінь,  Ну,  звичайно  -  осінь!
Але  ж  вона  на  місці  не  стоїть...
Вона  -  іде!  а  кожен  день  приносить
Нам  щось  нове!  для  чого  варто  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757823
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


ЮНата

Не запізнись!


Був  звичний  день,  таких  –  немало.
Додому  він  прийшов  з  роботи…
Дружина  стіл  сервірувала  –  
Щоденні  клопоти  й  турботи.

Рішуче  взяв  її  за  плечі
І  глянув  якось  дивно  в  очі…
Вовтузився  надворі  вечір,
Змішавшись  з  темрявою  ночі…

«З  тобою  хочу  розлучитись!»  -  
Його  слова,  як  вирок  долі!
І  поглядом  вже  не  зустрітись  –  
Не  вистачає  сили  волі.

«Чому?»  -  її  німе  питання
Так  і  лишилося  відкритим…
У  відповідь  –  його  мовчання
І  її  розпач:  «Як  же  жити?»

Ніхто  вечері  не  торкнувся.
Вона  схолола,  як  кохання…
І  аромат  смачний  не  чувся,
Лиш  чулися  її  ридання.

Він  розумів  її  невтішність,
Та  що  ж,  коли  любов  минула.
Вже  інша  пробудила  ніжність  
І  звичний  світ  перевернула.

Щоб  не  здаватись  зовсім  підлим
І  трохи  згладити  провину,
Він  дав  угоду  їй  на  підпис  –  
Залишив  дім  їй  і  машину.

Вона  угоду  розірвала  
І  викинула  за  вікно…
І  знову  плакала,  ридала,
Бо  світ,  як  те  страшне  кіно.

Шматки  угоди  розлетілись,
Додолу  вітер  їх  змітав.
Як  мрії,  об  життя  розбились.
І  хто  ішов,  їх  в  бруд  топтав.

***

Він  не  страждав,  не  хвилювався,
Вона  ж  бо  стала  вже  чужа.
Лиш  за  роками  побивався,
Було  їх  справді  дуже  жаль.

Тих  двадцять  довгих  років  спільних
Тепер  для  нього,  як  тягар.
Хотілось  скинути,  і  вільно
В  любов  летіти,  як  до  хмар!

***

А  вранці  він  листа  побачив.
І  там  –  розлучення  умови:
Вона  усе  йому  пробачить,
А  він  призначить  термін  новий.

Щоб  місяць  ще  разом  прожити,
Благополуччя  вдаючи.
Щоб  сина  звісткою  не  вбити,
Ще  й  іспити  –  одна  з  причин.

І  ще…В  день  їхнього  весілля
Її  носив  він  на  руках.
І  от  тепер  вона  просила,
Щоб  цілий  місяць  було  так.

***

З  моменту  нового  кохання
Стосунки  були  на  межі.
Хоч  залишалась  спільна  спальня,  
Та  жили  люди  там  чужі.

То  ж,  після  довгої  перерви,
Несе  дружину  на  руках…
Незвичний  стан  лоскоче  нерви,
І  дивний  хаос  у  думках.

Захоплені  аплодисменти  –  
Така  реакція  у  сина.
Непередбачені  моменти  –  
Щаслива  усмішка  дружини.

І  він  лише  відчув  бентежність,
І  сум’яття,  і  фальш,  і  біль…
Але  майбутня  незалежність
Була  вже,  як  досяжна  ціль.

***

Та  з  кожним  днем  вже  легше  було
Цю  роль  придуману  зіграти.
Та  в  грудях  щось  пекло  й  тиснуло  –  
Те,  що  не  можна  розгадати.

В  ті  риси,  що  були  кохані,
Щодня  вдивлявся  мимоволі.
В  ті  очі,  що  враз  стали  тьмяні
Від  відчаю,  образи  й  болю.

І  незахищеність,  довіра,
Бентежили  його  щораз.
І  дивна  легкість  її  тіла,
Що  відчувалась  кожен  раз…

І  ось  упав  з  очей  серпанок!
Ось  чому  легке  її  тіло.
Помітив  він  в  черговий  ранок,
Як  вона  схудла  і  змарніла.

Стояла  біля  шафи  тихо
І  собі  одяг  підбирала.
А  він  помітив,  що  на  лихо,
Одежа  завелика  стала.

І  тут  він  рухом  несвідомим
Погладив  рідне  вже  волосся.
Й  до  болю  почуттям  знайомим
У  грудях  серце  зайнялося.

Він  притиснув  її  до  себе
Й  підняв  легеньке  її  тіло…
Вже  місяць  сплив,  й  нести  не  треба  –  
Угода  втратила  вже  силу.

Та  в  серці  все  перевернулось…
Пішов  до  іншої,  тієї.
Сказав,  щоб  все  скоріш  забулось,
Не  кине  жінки  він  своєї.

Ну,  а  дорогою  додому
Багато  думав  про  життя.
Чому,  піддавшись  «его»  злому,
Ми  топчем  справжні  почуття?

І  не  буденність  тут  буває  
Виною  краху  почуттів,
А  те,  що  люди  забувають
Значимість  кожного  в  житті.

І  він,  окрилений  коханням,
Розкішний  їй  букет  купив.
В  листівці  написав  признання,
Прощення  щиро  попросив.

І  обіцяв  до  дня  останнього
Її  носити  на  руках…
І  з  непідробним  хвилюванням
Летів  додому,  наче  птах.

Та  ждала  тут  його  новина  –  
Страшна  й  жорстока,  як  життя.
В  лікарню  відвезли  дружину,
Й  там  смерть  забрала  в  небуття…

***

Вона  була  смертельно  хвора…
І  поки  він  літав  між  хмар,
Жила  на  самоті  із  горем,
Несучи  мовчки  свій  тягар.

І  знаючи  про  неминучість  смерті,
Все  ж  турбувалась  про  родину.
І  хоч  судилося  померти  –  
Від  стресу  захистила  сина.

Зусиллям  волі  наостанок
Сім’ю  свою  все  ж  врятувала.
І  сину  в  пам'ять  образ  мами
В  коханні  й  щасті  залишала.

І  приклад  люблячого  тата,
Й  турботливого  чоловіка.
Не  зможе  син  інакшим  стати…
Обом  урок  життя  –  довіку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757819
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


ЮНата

Я хочу послухати тишу…


Я  хочу  послухати  тишу…
Вона  аж  до  болю  дзвінка.
Невже  усі  справи  залишу
Й  нарешті  дам  волю  думкам?

Чи  зможу  знайти  я  містечко,
В  якому  та  тиша  живе,
Щоб  звила  ідея  гніздечко,
І  визріло  слово  нове?

Я  хочу  послухати  тишу…
Самотній  не  мріє  про  це.
Римовану  думку  запишу,
Змудривши  логічне  кільце.

І  добре,  що  тиша  –  це  мрія
У  суєтнім  вирі  життя…
В  самотності  –  це  ж  безнадія,
Нестерпність  земного  буття.

Я  хочу  послухати  тишу,
Бо  плід  заборони  –  смачний.
Та  гамірний  світ  свій  не  лишу.
Він  звичний  і  рідний  такий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757815
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


ЮНата

Балада про матір

На  руках  тримала  діток  мати  молода…
Сяяли  безмежним  щастям  очі  і  уста.
Всім  єством  своїм  відчула  цю  щасливу  мить…
Як  крізь  сон  вона  почула:  «Час  –  він  не  стоїть!

Шлях  твій  буде  кам’янистим,  довгим,  непростим.
Прийде  зрілість,  старість  стисне  обручем  міцним.
Але  знай,  що  материнство  сили  додає.
І  кінець  твій  кращим  буде,  ніж  початок  є…»

Та,  щаслива,  не  зважала  на  слова  такі!
Діток  бавила,  вслухалась  в  голоси  дзвінкі.
В  чистих  водах  їх  купала,  в  сонячних  квітках,
До  землі  не  доторкалась,  як  безпечний  птах.

Та  зненацька  ніч  наспіла  –  темрява  і  страх.
Діти  в  холоді  тремтіли  –  наяву,  не  в  снах.
Мати  до  грудей  притисла  зляканих  малих
І  сміливості  їх  вчила  у  пригодах  злих.

А  коли  зоря  зайнялась,  ранок  вже  настав,
Стрімка  скеля  показалась,  та  ніхто  не  став.
Не  зважаючи  на  втому,  мати  йшла  вперед,
Щоб  відчули  всі  потому  перемоги  мед…

***

«Кращий  день,  ніж  попередній,  -  зрозуміла  мати.
Силу  духу  і  хоробрість  я  змогла  їм  дати».
День  наступний  був  страшніший  –  небо  затягнулось.
Хмари  зла,  обману,  зради  над  всіма  зімкнулись…

В  темряві  блудили  діти,  загубивши  матір.
Та  вона  зуміла  вчасно  їм  пораду  дати.
«Очі  підніміть  до  світла!»  -  мати  попросила.
Понад  хмарами  розквітла  Надвисока  сила!

Діти  глянули  на  неї,  й  зникла  вся  тривога  –  
То  ж  матуся  своїм  дітям  показала  Бога.

***

Дні  проходили,  і  тижні,  місяці,  роки…
Час  –  по  молодості  тризна,  залишав  знаки.
Мати  зовсім  постаріла,  і  зігнувся  стан,
Вже  й  волосся  посивіло,  стиснулись  уста.

Але  діти  її  сміло  йшли,  здолавши  страх.
Коли  ноги  їй  боліли,  несли  на  руках…
І  коли  зійшли,  нарешті,  на  вершину  всі,
Мати  тихо  проказала:  «Це  –  кінець  путі…
Аж  тепер  я  знаю  певно  –  кращий  цей  кінець
Ніж  початок  мого  шляху,  він  –  життя  вінець…

Адже  діти  мої  можуть  йти  самі  вперед,
А  в  дорозі  здобувати  перемоги  мед.
І  вести  моїх  онуків,  вчити  їх  життя…
Я  ж  іду  від  вас,  рідненькі,  вже  без  вороття…»

***
І  стояли  її  діти,  і  дивились  вслід.
І  змітав  легенький  вітер  ледь  помітний  слід…
І  тоді  вони  кричали,  й  в  цьому  –  вища  сутність:
«Мати  –  це  не  спогад,  пам'ять,  це  – &nbs