Мій сину, моя радість і печаль,
Мій голубе, моя найбільша втіхо,
Слізно молюся й проводжаю тебе в даль…
Нехай не стрінеш на шляху своїм ти лиха.
За нами правда, отже - і добро,
В серцях - любов, в руках – козацька сила.
Сини, убережіть від ворогів Дніпро!
Нехай гордиться вами Україна!
Мій брате, ясний соколе, лети…
Й крильми їм затули те сонце, що украли.
Шепни грозі й намов усі вітри,
Щоб з нашої землі їх позмітали.
Я ж з мамою молитимусь за те,
Щоб ти живим вернувся та здоровим.
Побережи себе і попри все
Вернись одним прекрасним днем казковим.
Коханий мій, серденько, ангел мій,
Обрав Господь тобі таку дорогу…
Тебе чекає за Вітчизну бій…
Віддай мені усю свою тривогу!
І забирай всі сили! Пий до дна…
Мою любов! Вона ж бо невмируща…
Нехай тобі гірка моя сльоза
Віднині буде як вода цілюща.
Вернись і обійми своїх дітей!
Солдате наш, коханий, брате, сину!
Притисни міцно-міцно до грудей,
Як притискав до серця Україну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600566
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 29.04.2018
Болі у скронях, серце в долонях...
Ніч на дозорі малює нам зорі…
Печаль в моїх очах, ти тепер вільний птах,
Стало болотом тобі наше море.
Холод пронизує кожну клітину,
Ти був зі мною наполовину.
Більше не буде нас, більше не стане сліз.
В порох зітру все й подалі відкину.
А ти знай – тепер ти не мій рай.
Це небо більше не наше щастя.
Тепер воно не одне: над кожним із нас своє.
В нас і було раніше так часто.
Прощай…і більше не прилітай,
І серця мого мелодію забувай.
Я буду струни рвать, душу в пісні вкладать
Про те, що ти не моє щастя.
Якби ти знав, як тяжко пута розірвати
Усі, що нас раніше зуміли поєднати,
Якби ти знав, як тяжко долю обманути,
Не плакати, душу не рвати, усе збагнути.
Але це крапка – вона стоїть клубком у горлі.
Я не корюся і не скаржусь своїй долі.
Лиш просто хочу втамувати все й забутись,
Щоб знову у тобі не потонути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653724
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 29.04.2018
І я втомилася лічити оті зорі.
І серед них вишукувати істину.
Мені б відкраять свій шматочок болі
І залишити їм…Воістину…
Т. Шахрайчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597596
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 29.04.2018
Тук -тук…Ти тут ? Я не чекала…
Ти знов прийшло до мене пити чаю?
Я ж двері не для тебе відкривала…
Чому прийшло? Чом ти не маєш жалю?
Ні, ні, не треба біля мене тут сідати,
Не вмощуйся , бо це не твій стілець.
Для того він, що я його кохаю.
Що, що? …Він не прийде…?
Сумний кінець…
Розчарування відсьорбнуло трунку:
«Який твій чай гіркий та несмачний»
Ти що хотіло раю поцілунку?
Від сліз п*янких мій чай такий сумний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653725
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 29.04.2018
Без слів...Без сліз...Банальна іронія...
Без болю, але з почуттями...
Проста, але водночас не проста історія...
Вона назавжди залишиться між нами.
І гнів...і жаль серце охоплює.
І плюс ( водночас ) чаша байдужості.
І щось вбиває, але миттю відновлює.
Любові? Ні! Мені б простої відчуженості!
І важко зрозуміти саму себе...
І хочеться страждати, та нізачим...
І хочеться кохати, та не тебе,
Але водночас і кохати немає чим.
Бо вичерпалось все, що всередині
І пустка зжимає серце лещатами...
Якби ти повернувся...сказала б * НІ*
Я заклялась тебе не прощати...більш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556954
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 29.04.2018
За що, Тарасе, Ти боровся?
Щоб так сплюндрована була твоя земля?
Чи може кров вся,
Що ще лишилась, потікла?
За те, щоб втратила, що мала,
Що ще не мала й те забрали,
Щоб утішались супостати,
За сином, щоб ридала мати,
Коли його вели і бій
Під пильним наглядом царизму?
Ні, не за власную Вітчизну,
А за катів, що мордували,
Русі сини у битву стали.
Щоб і тоді, коли свобода
Була дана твому народу,
Коли в спокої підлий ворог
Залишив люд наш, склавши порох,
Її сини взялись до влади
Її нещасну роздирати,
Загрібши під свої крило
Все награбоване добро,
А ішим полишивши латки,
Так наживавши свої статки,
Зігнули бідную без бою
Й лишились втішені собою.
За це, Тарасе, Ти молився?
Щоб їй спокою не настало?
Ні, не за це! Ти словом бився,
Та слова твого стало мало.
Ти не жалів себе ніколи
І кров`ю написав слова
Оті, що в серце сильно колють,
За це тобі уклін й хвала.
Борець сміливий за свободу,
Що ніс мольбу свого народу
За правди писаний закон,
Який не візьмеш у полон.
Всім очі відкривавши сміло,
Дав ляпаса у царське рило
І потягнув важкий наказ –
До смерті звів дороговказ.
А так хотілось ще багато
Свою Вітчизну прославляти
Й ректи їй правдоньку свою:
Невинну, гірку та святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556548
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 29.04.2018
Не для того слово пройшло еволюцію,
Не для того слово плекали у серці поети,
Не для того, щоб славило воно революцію,
А для того, щоб замки змінили намети.
Бо для крові гарячої сила - хибний шлях…
Попросити пробачення, коли ворог зчах
Марно. Тільки оплакати за свою вину…
Можна й словом пригладити й не чудить війну.
Мова – стержень народу і його життя,
Мова – голос народу сила й каяття,
Але зробити зброю з кількох невинних слів
Гірше тривоги двобою, гірше без сонця днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556545
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 29.04.2018
Віднайти себе у повсякденності,
Потім знову загубитися в тобі
І збагнути до якої нікчемності
Я звела всі сподівання свої.
Задихнутися в частоті подиху,
Неймовірності підкоритися,
Від одного лише твого погляду
Обеззброїтися, відкритися...
Взяти в руки себе, змиритися,
Повернутися до буденного.
Заховатись від всіх, заблудитися
Не вмиралось щоб від нездійсненного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556364
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 29.04.2018
Палка надія, рваний лист
В обличчя кинутий для нього.
Слова, поезія і хист
В рядках примирення п`янкого.
Засохлі сльози, сплив чорнила,
Журба у звуках і словах
Й червоним шрифтом «люба», «мила»…
І виразність його, і страх…
І сльози на очах обох,
І непримирення…Бо знають,
Що не судив їм більше Бог,
Бо зраду горді не прощають.
Підборів стук по тротуару…
О, хто б прогнав цю чорну хмару?
Асфальт, узбіччя і дорога,
А в серці біль й гірка тривога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556249
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 29.04.2018
Приходь…Я утамую спрагу росами,
Або слізьми солоними своїми.
Ми будемо літать над хмарочосами,
Ми станемо птахами довгокрилими,
А може ми напишемо не прозою,
Для свіжості розбавим епос лірикою,
І прогримлять над світом стоголосою
Творіння наші із дзвінкою акустикою.
Приходь… Наносим меду квітограйного,
Вгамуємось і сядем відпочить…
І ти побачиш стільки життєдайного
В моїй душі ти не зумів відкрить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556224
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 29.04.2018
Така у тебе лінія життя
Іти вперед, коли уже несила,
Летіти в час, коли ламають крила,
У час страшного кровопролиття.
Синів своїх вести в тяжкім бою,
І з ними разом гнати супостата,
Й зірвати маску з лику ката-брата,
Й виборювати правду й честь свою.
Й ховати тужні сльози, щоб не знали,
Що перемога гіркою здається,
І згадувати тих, що врятували
Любов*ю, вірою й палким сміливим серцем.
І ще раз нагадати - ми єдині
І неподільні, як не половинь!
Що в грудях маємо далеко не твердині.
Там жовте поле і небесна синь...
Таня Шахрайчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556199
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 29.04.2018