Тримаєш квіти ти в своїх руках,
Ті білі, що зібрали ми з тобою,
В майбутньому де разом у роках,
І досі відчуваємо любові зброю.
А зброя...- то палке кохання,
Що супроводжує нас у кожну мить життя,
Обійми і підтримка без прохання,
Безмежні й справжні наші почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638382
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 06.12.2016
Час летить дуже миттєво, спокій, успіх, стреси, та змінились не суттєво, мрії у принцеси. Юна, чи за двадцять леді, в думках на бенкеті, не на джипі…не мопеді, на білій кареті! Лине музика з веранди, вальс серця єднає, принц на пелюстках троянди, каблучку вручає! Все реально і життєво, тривають процеси, хочуть принца, і миттєво, майже всі принцеси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695382
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 06.12.2016
Бив зрана дощ у вікна зимний, не осінній.
Нахабно вітер гілля шарпав у садах.
Взялись до дій обоє по чиїмсь велінні
Чи, може, просто влаштували собі змаг?
Брав землю ливень-отчайдух , бісився вітер.
На їхні витівки дивилась крізь вікно.
Протяжно, журно вили чорні голі віти.
Їх звуки небо загортало в полотно.
І так щось скучилось мені за сонцем-літом,
За смаком ягід, прілим запахом лугів.
Зимі прославу вітер за вікном трембітив
А я шукала теплий спогад поміж брів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704280
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Переплели стежки ввесь білий світ,
І кожна стежка - то чиясь дорога,
Та скільки б не пройшов в житті доріг,
Дорожча буде стежка коло дому,
Яка веде на батьківський поріг,-
Така рідненька і така знайома,
Та сама, що у спогадах твоїх
Залишиться, як пісня колискова.
Із збірки «Веселкова Україна»
(Оксана Мальва)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701811
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 05.12.2016
Низький уклін тобі, моя рідна земля,
За те що ти наповнена піснями.
В тобі колоссям золотять поля
І віє вільний вітер над степами.
Твоїм вінком пишаються сади,
Як стрічками, веселками сповиті,
І над блакиттю чистої води
Молитвами господніми омиті.
В тобі душа народу променить –
Така незламна і стрімка до волі.
Твоєю мовою приємно говорить,
Бо відчуваєш Бога в кожнім слові.
Тому для мене ти одна така,
І хочеться хоть сотні раз промовить:
«Низький уклін тобі, моя рідна земля,
І довгих літ тобі за українську мову!..»
Оксана Мальва
(2016 рік)
Вірш присвячений до 25 річниці Дня Незалежності України
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685475
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 05.12.2016
[b][i][color="#a200ff"]Як же мало часу,-
Стоїть осінь в заграві...
Роздає всім красу,
Сонце в жовтій оправі...
Жовтий лист на землі,
Вже пустують кубельця...
Відлетять журавлі,-
Від малого озерця...
Вже трава де-не-де,-
Зсохлась майже в солому...
Зима в гості прийде,
У вбранні крижаному...
22 11 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702475
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 05.12.2016
Вона знайшла своє небо
У його глибоких очах
І більш їй нічого не треба
Лиш бачить на тиждень хоч раз.
Він знайшов свої зорі
У кутиках її губ
Він більш не будує теорій
У них є спільних п’ять букв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540074
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 05.12.2016
Що ти знаєш про нього, крім вигадки тлінної ночі,
Що безсоння нашіптує, скріплює мокрість подушки?
Ти ж не бачиш, як думка про тебе уперто лоскоче
Його душу, і серце в лещатах стискає все дужче.
Ти ж не чуєш, як кожного вечора нишком під вікна
Він до тебе крадеться, втрачає рахунок годинам,
Дочекавшись в будинку останнього згаслого світла,
Виє вовком на місячне сяйво, дереться по стінах.
Ти не знаєш нічого! Годинник показує осінь –
Врізнобіч опинилися стрілки і літо за кадром.
На підході зима, крижаніють сльозинки, та досі
У холодній постелі ти змішуєш згущені фарби.
А між вами маленький камінчик, не кинутий в шибку.
А між вами три кроки, не ступлені до підвіконня.
Навмання розміняли зігріту обіймами тишу
На хрипливе виття, на пронизливий шепіт безсоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702611
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 05.12.2016
Намагався читати тебе, як розгорнуту книжку,
Поміж аркушів білих шукав різнобарвні думки:
Десь була ти серйозною, десь несерйозною трішки,
Проте теплі на дотик були геть усі сторінки.
Я читав як в дитинстві ти гралась із сонячним зайцем,
Як ходила між вишень стежками на отчий поріг,
Як сварила кота, що не хтів повиватися, пальцем
Як пекла із піску полунично-ванільний пиріг.
Я читав оповідки про перше кохання велике,
Про гарячі обійми, цілунки, мов липовий мед.
І про щастя, що в ніч на Купала кружлялося тихо,
І про осінь, що мокла сльозами та кутала в плед.
Я обачно гортав із цікавістю кожну сторінку,
Углядавсь у рядки і у те, що було між рядків –
Бачив мудру, розважливу, милу і лагідну жінку,
Чув стук доброго серця, душі благородної спів.
Прочитав тебе впоперек, вздовж і по діагоналі.
Констатую: добротний, чіткий і захопливий текст.
Ти пиши себе, знай, я читаю тебе і надалі,
А читати тебе – мій стійкий безумовний рефлекс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699169
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 05.12.2016