Вся влада, нібито, від Бога.
Молитись треба і терпіть,
Терниста доля, як дорога,
Щоб виживати, а не жить...
Все запевняли нас брехливо,
Що прийде світле майбуття,
Давно волосся посивіло -
Де ж те покращення життя?
Як жебракам у переході
Подачка владної руки -
Святкуй, радій, гуляй, народе
На ті злиденні копійки!
Продажність, підлість і побори,
Ніде ти правди не знайдеш,
Хоч те давно замкнуте коло
Не раз, не два ти обійдеш.
Здеруть з нещасного небоги
Останні латані штани...
Ця влада, кажете, від Бога?
Та, ні, скоріш, від Сатани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707207
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Проти віку, нема ліку,
це не можна забувать.
Як "того" досягнеш віку,
тоді йди відпочивать.
Плачем лиха не побореш,
з добром легше в світі жить.
Якщо слабшим допоможеш,
повагу зможеш укріпить.
Горе тільки рака красить,
вік живи і вік учись.
Розум силу переважить,
тож на нього й покладись.
Не бува вогню без диму,
як і щастя без сльози.
Пережити легше зиму,
якщо віру зберегти.
Кожух, кажуть, краще - новий,
ну а приятель - старий.
Як не хочеш впасти в яму,
то й для іншого не рий!
Як подбаєш, так і маєш,
що посієш, те й пожнеш.
І, напевне, кожен знає,
те що втратив, не знайдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706521
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
У будь-яку пору в лісі гарно, але найкраще, мабуть восени.Опинившись у його володіннях, здається, наче у казку
потрапив.І де тільки різних фарб взяла художниця-осінь, щоб
розмалювати все такі чудові кольори.На одному дереві знайдеш
червоний і коричневий, зелений та помаранчевий.Сяє, райдужно переливається на сонці осінній багрянець.
Ось стоять дві берізоньки, наче дві золотокосі русалоньки вийшли
з жовто-гарячої ріки падолисту.Могутні старі дуби стоять мовчазні та суворі.Лише зрідка про щось перешіптуються із вітром.Здається, що
вони стережуть спокій осіннього лісу.
Дивіться, як причепурилася калина.Яскраво-червоне намисто одягла і кличе до себе в гості пернатих лісових мешканців, пригощає їх терпкуватими кисло-солодкими ягодами.
Не дивуйтесь, коли зверху на вас впаде горіх чи соснова шишка.
То білочка запасається ними на зиму, щоб було що їсти аж до весни.
А це вирішила трішки попустувати.
...А присядьте біля пенька, розгорніть листя та уже напівсуху траву
і...ціла зграйка опеньок сама запроситься до вашого кошика.
...Тихо шурхотить під ногами опале листя.Приємно ступати по
такому м"якому строкатому килимку, вдихати п"янке, настояне на
цілющих травах повітря.Отак іти б та іти, милуватись красою і,
забувши про всі земні турботи, заблукати тут, стати часточкою цієї
чарівної лісової казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692355
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 13.12.2016
Загубились мрії у високих травах,
Відлетіла юність в далину від нас.
А життя обманне, як від зірки спалах,
Посвітило хвильку,і вогонь погас.
Люди, наче зорі світять в небокраї,
Падають, мов зорі і згорають вмить.
І коли я згасну, я того не знаю,
Я живу сьогодні й мушу ще світить.
Хочу, щоб від світла розцвітали квіти,
Щоб від світла мого розлилось тепло,
Щоб могла цим світлом я людей зігріти,
Щоб затишно й гарно навкруги було.
А коли я згасну, мов зоря ранкова
І покину землю та дітей своїх,
Хай вогонь гарячий чистої любові
Буде завжди з дітьми й зігріває їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703850
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 10.12.2016
В моє життя вже заглядає осінь,
А я іще немов і не жила.
А я ще й досі в Бога щастя прошу,
Не вірю все, що молодість пройшла.
А я батькам ще боргу не віддала,
Не вишила синочкам рушники,
А осінь на поріг ногою стала,
У вирій гонить пройдені роки.
Вже паморозок перший ліг на скроні,
Лягла через обличчя борозна.
Осінні квіти у моїй долоні
Шепочуть, що не вернеться весна.
В моє життя вже заглядає осінь...
І сад відцвів, не чути солов'я.
Я в Бога щастя своїм дітям прошу,
Нехай будуть щасливіші, як я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698821
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 10.12.2016
Над гаями поліського краю,
Над рікою і гладдю полів,
Мимоходом вгорі пролітає,
З криком тягнеться клин журавлів.
Йдуть за старшими юні на крилах,
Бездоганно тримають політ,
Біля хмарок летять посивілих,
І все далі від рідних боліт.
Їхні зови, пташині, їх кличуть,
Тільки їм зрозумілі, свої,
І по небу пливуть і курличуть,
Покидають холодні краї.
Може трапитись все в перельоті -
Тільки сумнів не лізь у думки;
До життя, по прямій від болота,
Свою зграю ведуть вожаки.
Їх кордон не тримає і межі,
І ми дивимось, діти землі,
З теплим сумом захоплено стежим
Як летять і кричать журавлі.
Кличуть нас із собою, можливо,
Чи жаліється іншому птах,
Що вже холодно вранці і сиво
Від туману в сирих болотах.
Їхній крик не збагнути пташиний,
Лиш на хатки боброві і гать,
На покинуті гнізда-купини
Пожовтілі листочки летять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Осінь наступає, листя опадає
Стелиться дорога в золотавий гай
Птахи відлітають, гнізда покидають
Й залишають людям, осені печаль.....
Приспів:
В осені печалі-- є своя відрада
А в осіннім щасті--є своя журба
Заплітає осінь, в небі хмарок просинь
З листям опадають, моїх днів літа....
Не прощайсь зі мною, я завжди з тобою
Хоч летять у небі сірі журавлі
Не спіши в дорогу, прийди до порогу
Й залиши на згадку, нам сонячні дні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691805
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 05.12.2016