Анфиса Нечаева: Вибране

Макієвська Наталія Є.

Твій образ з потойбіччя

[b]Щодень  і  щоночі  ,  з  вечора  і  до  рання,
Твій  образ  стає  перед  мої  очі,  коханий,
Зіткане  із  серпанку,  твоє  дивне  вбрання,
Ось,  ось  у  вітражах  Всесвіту  швидко  розтане.

Посмішка  на  блідих  вустах    доволі  сумна,
Ти  стоїш  десь  там,  між  паралельними  світами
І  між  нами  не  одна  вже  розквітла  весна
Й  не  одне  літо,  осінь,  зима...На  серці  шрами.

А  на  душі,  ще  не  загоїлися    рани,
Гірко  від  самоти...  А  ти?  Дивишся  з  висоти
Ванільного  неба  й  тобі  в  раю  так  прянно,
Мені    від  минулого    життя  нікуди    й  піти.

Тільки  й  залишилося  йти  у  Божі  храми,
Промовляти  під  образами    свої  молитви,
Витирати  сіль  відчаю    під  куполами,
Нести  свій  хрест  далі  важкий,  поки  не  зійдуть  шви.

А  ти?  Приходиш  маревом  з  потойбіччя  в  сни,
Бо  зв"зані  я  і  ти,  кріпко-накріпко    вузлами,
Дай  ще  мені  пожити  й    доленьку  доплести,
Закохатись  до  безтями,  кружляти    долами...

І  співати  сонети  разом  з  солов"ями
Й  гойдатися  на  перинах    в  обіймах  нірвани,
Писати  вірші    та  літати  між  зорями...
Мій  Янголе  пробач,    більше  не  хочу  омани.
[i][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 10.03.2021


Томаров Сергей

Твій дощ осінній. .

Я  сподівався,  що  скінчиться  осінь,
Що  хмари  у  мій  дім  не  залетять,
Але  твій  дощ  потрапив  в  мої  очі,
І  листям  жовтим  мрії  снів  вже  сплять.

Потужний  вітер  в  вікна  б*є  образи,
І  сиве  небо  дивиться  в  мій  бік...
Слова  останні  сипались,  мов  стрази,
У  серці  залишая  біль  навік.

Лише  одне...  То  ж  було  поміж  нами:
І  сяйво  сонячне,  і  зорі,  і  весна...
Слова  кохання  й  ніжності  лунали...
До  дому  осінь  увійшла  сумна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638832
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 10.03.2021


Наташа Марос

СОВРЕМЕННИКИ…

...нам  ли  разглядывать  их  в  упор...  нет  -  их  увидят  и  оценят  на  расстоянии...  во  времени...  увидят  и  оценят  не  все,  только  избранные...  потом...  позже,  когда  нас  уже  не  будет...  Прочтут  и  поймут  по-своему,  по-другому,  по-новому  -  в  этом  связующая  нить  поколений...  Есть  авторы,  знакомясь  с  работами  которых,  кажется,  что  обнимаешь  Вселенную,  что-то  очень  необъятное  и  нужное,  важное,  необходимое,  понятное  где-то  глубоко,  на  уровне  подсознания...  а,  перечитывая  снова  и  снова,  будто  срываешься  в  бездонную  пропасть  чьих-то  мыслей  и  рассуждений  до  боли  знакомых  и  понятных  тебе...  и  эта  амплитуда  реальных  ощущений  совсем  не  пугает,  наоборот(!)  -  получаешь  такое...  ни  с  чем  не  сравнимое  удовольствие,  помогающее  удерживать  баланс  в  непростом  существовании  сегодня...  И,  если  обворожительная  мелодия  до  боли  знакомых  слов  и  пульсирующего  ритма  слога  ещё  ранит,  радует,  поёт,  если  она  настоящая,  волнующая  и  успокаивающая  одновременно  -  значит,  мы  живы,  мы  есть,  мы  здесь...!!!  Наши  современники  -  классики  для  будущих  поколений,  даст  Бог,  к  тому  времени  останется  чуткое  восприятие  поэтического  слова,  не  вытравленное  изнуряющим  бытом,  не  деградировавшее  от  сплошной  клоунады  и  приторной  лжи...  Хочется  верить,  ах,  как  же  ещё  хочется  верить...!!!
 Современники,  с  Наступившим  вас!!!  Пусть  будет  нормальным,  вопреки  глупому...  непутёвому  поздравлению  и  смешным  до  горечи  пожеланиям...;  благодаря  нашему  титаническому  терпению  и  нечеловеческому  умению  выживать...  О,  бешеные  стрелки  часов...  не  спешите  так...  мы  остаёмся  людьми  и,  даст  Бог,  ещё  поживём...!!!

                                                           -                                          -                                      -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Надія Башинська

КРАПЕЛЬКА РОСИ …

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя,
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька  роси…
       ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                               в  ній  світиться  краплина.

Ой,  яка  ж  ясна  крапля  та  прозора,
ясніють  в  ній    слова  ті,  що  сказав  ти  вчора.
Ця  крапелька  роси    -    щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси…    Крапелька  роси…
             щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  
                             для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя...
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька    роси
           ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                         в  ній    світиться  краплина.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ніна Незламна

Провели Старий рік


По  снігу  зайчик  скік  та  скік
 Провели  нині    Старий  рік
Земля  в  пуховій  хустині
Радіють  всі    хуртовині
Ой,  як    гарно  і  красиво
Зирить  зайчик  полохливо.
   Усіх  тішать  подарунки
Дід    Мороз  приніс  пакунки
 Є  капуста  і  морквина,
Тут  й  горішок,    ще  й  калина.
Горобина  і    грибочки!
А  ялинкам  сніжиночки!
Їх  прикрасили  гарненько
Стрінем  свята  веселенько
 Зібрав  зайчик  своїх  друзів
         Не  бояться    вже  й  морозів
 Кругом  ялинки  жарт,  сміх
Зі  святом  вітають  всіх!

                                   16.01.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ніна Незламна

Дочекались й ми зими

Ой  надворі  завірюха
Так  гарненько  в  вуха  дмуха
Та  й  летять  пухкі  сніжинки
Чарівні,  срібні  пір`їнки.

Сяють,іскриться  килими
Тож  дочекались  й  ми  зими
Ой,  повсюди  так  біленько
Тішиться  моє  серденько

Порадіймо  зимі  й  святам
Хай  нам  мир  принесе  й  щастя!
Хай  злагода  по  всій  землі
Хай  радість  прийде  в  кожен  дім.

                                                         14.01.2018р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Ніна Незламна

Про що шепочуть… ( проза)

     Про  що  шепочуть  нам  зимові  дні  і  ночі…
     Зими  початок…  Несміливий    місяць    грудень,  йому    вчасно  не  вдалося  провести  панянку  осінь.    Минали  дні,  а  рудоволоса  настирно  намагалася  з  ним  домовитися  і  це  їй  вдалося.  Часті    дощі  занадто  надоїдливо  тужливі.Чи  місяць  серпом,  чи  блідолиций  тарілкою  й  ясноокі  зірниці,  заховалися  в    своїх  казкових  шатах.  Майже  щодня  небо  в  сірій  пелюшці.
   І  в  Новий  рік,  і  на  Різдво  Христове  небо  затягнуте  хмарами.Чому  сердите,чом  насупило  брови?І  часом  з  смутком  дивиться  на  землю.Та  все  ж  комусь  була  нагода,помітити  між  хмар  Благовістну  зірку,про  народження  Ісуса.
       А      ранком…  Небо      посіяло  на  землю    дрібний  дощ;  сумний,  холодний,  нежаданий.  Дуже  схожий  на  дощ  примхливої  осені.  Ну  ось,знову  спомин  про  неї.  Такий  дощ  може    й  затягнеться,  але  ж  вже  тиждень  січня.  По  дорогах  калабані  води,    а  десь,    навіть  з    багнюкою.  На  зораних  полях  земля,  як  пластилин,  хоч  й  день  похмурий  та,  аж  виблискує.  Доволі  напилася  вологи    земля  –  матінка,  але  ж  тепер  в  душу  підкрадається  тривога,  хоча  б  не  вдарив  сильний  мороз….
   Себе  спитаю;  за  чим  сумує  природа?  За    людську  байдужість  до  неї?  Не  бережуть  Божий  дар,  засмітили,      на  жаль  вирубують  дерева  –  легені  землі.      А  можливо,  що  немає  закінчення  воїн?    Та    кожного  разу  іспити  нової  зброї,  до    чого  приведуть?  Звичайно  ні  до  чого  хорошого.  Врешті  –  решт,  вже  рік,    як  живемо  в  хаосі.  Розповсюдився  «Ковід-19»    -  по  всій  планеті.  Хто  відповість  на  багато  запитань,  чи  дочекаємося  правди?  Напевно  ж  ні!  Доведено  вченими,  ми  маємо  більше  двохсот  вірусів.  Страшно  уявити  здібність  Ковіда  імітувати  з  ними.  Інші  держави  вже  знову  закривають  кордони,    на  жаль    знову  відбувається  сплеск    захворюваності,  що  приводить  до  смертей.  В  новинах  інколи    поговорюють  про  новий  вид  ковіда.  Хто  в  цьому  винен?  Напевно  і  ми  частково,  що  гріха  таїти.  Покаятися,  шанобливо  ставитися  до  землі.
   А    що  ж    вона….  годувальниця  наша?  Як  і  кожного  року,  хоче  себе  прикрасити.  Он,  біля  гойдалки,  зморена  розквітла  фіалка.  Бідолашна,  не  може  зрозуміти,  чи  осінь,  чи  весна,  адже  спекотне  літо  далося    в  знаки.  завмирала  зелень,  висихала  й  знову  в  боротьбі  за  життя,  прагнула  досягти  мети.
І  ось,  вже  минає  другий    день  Різдва…  Можливо  небо  й  Всевишній  почули  каяття  народу,  молитви.    Небо  по  обрію  ховало  хмари,  посвітліло.  Яскраве  сонце    промінням  ласкало  землю.  
Тож  і  ми  скинемо  сум  з  душі,  з  сердець.    В  надії  прислухаємося  до  зимових  днів,    що  згодом  покажуть  свою  силу.  Земля  вбереться  в  пухову  білосніжну  хустину,  дерева  й  кущі      в  іній  й    в  вуалі  неймовірної  мережкової  краси.    А  вітер,  що  приносив  тепло,  сховається  в  долинах  поміж  гір,прислухатиметься  до    річкових  пісень.  І  зима  сміливо  запросить  в  гості  морозець.  Вологе  повітря  охолоне,  мороз  на    шибках  вікон    тихцем  розмалює    срібні    візерунки,  покаже  свою  майстерність.  В  природи  буде  міцнішим  сон,      під  білосніжним  простирадлом  зігріються  озимі  ,  наберуться  сили.
       Нам  так  хочеться,  щоб  кожна  пора  року  відповідала  своїм  критеріям.  Навесні  проснеться  природа.З  вирію  повернуться  птахи,  зазеленіє  все  довкола.День  стане  довшим,  теплішим,привітнішим.  Хоча  думаю;  ми  проснувшись,  вже  радіємо  новому  дню,  бо  це    вже  життя.  А  жити  -  це  вже  щастя.  Думаю;  влітку  насолодимся  його  подарунками,  різновидність,  різний  смак    ягід,  краса  різнобарвних  квітів  придасть  нам  віри  в  щасливе  майбутнє.  А  щедра  осінь  підтримає  нас  і    кожну  родину,  кожну  господиню  нагородить  врожаєм….
Та  про  все  це    -  треба  справжньої,  сніжної  зими  з  хурделицею,  з  чарівними  сніжинками,  щоб    зловивши  їх  на  долоні,  відчути  смак  зими.  Зліпити  сніжку,  заставити  її  заплакати  і  цим  позбутися  усіх  сумлінь.  І  світлі  мрії  тримати  при  собі,  нести  людям  добро  і  радість.  І  берегти  нашу    землю  –  матінку.    Вірю,  ми  український  народ  -  здатні  це  зробити!
   А  поки    ж,    температура  за  за  вікном  нуль  градусів.  Та  пахне  зимою,  морозцем,  а    про  що  нашепочете    нам  зима  -  ще  послухаємо  з  вами.
Всім  гарного  Різдвяного    вечора  за  святковим  столом  !

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Чайківчанка

ТАМ ДЕ ГОРИ ПІДПИРАЮТЬ НЕБО

Там  ,  де  гори  підпирають  небо                              
Сяє  ,ясне  сонечко  в  тумані.
Всі  ,кажуть  ,що  там  є  рай  крайнеба
Ніч  ,  роздає  щастя  на  світанні.

Зранку,  грає  гуцул  на  трембіті
І  Будить,гори  Карпати  від  сну.
Розганяє  хмари  дуб  столітній
А  пастух  ,  жене  отару  в  траву.

На  високих  скалах  Верховині
Видно  ,увесь  світ  як  на  долоні.
Казковий  пейзаж  як  на  картині
Знаходять,  щастя  самотні  долі.
 
Вдихаєш  ,  повітря  аромат  цвіту
І  у  літа  -  божественну  красу.
Красень  ,  Синевир  у  пишноквіту
Співає  ,  Карпатам  пісню  дзвінку.

Цвіте,  у  горах  -червона  рута
І  едельвейс,  ця  квітка  чарівна.
Тут  твоя  душа  -вільна  розкута
Слухає,  водограй  пісню  солов'я.

Поміж  верховіть  смерічок  і  ялин
Кружляє  ,  літає  сокіл  в  блакиті.
Клубочиться  ,  туман  немов  дим  
Серце,  радіє  прекрасній  митті.
2010  06  23


Там  ,  де  гори  підпирають  небо  
Сяє  ,ясне  сонечко  в  тумані.
Кажуть,що  там  зорями  крайнеба
Ніч  дарує  щастя  на  світанні.
                 2
Зранку,  грає  гуцул  на  трембіті
І  від  сну  Капати  гори  будить
Розганяє  хмари  дуб  столітній
А  пастух  ,  жене  отару  в  рути.
               3
Із  вершин  високих  Верховини
Видно  ,  світ  увесь  як  на  долоні.
Тут  краса  казкової      картини
У  одну  єдна  самотні  долі.
     приспів
Щоб    відшукати  спокій
Поміж  двома  серцями    
Квіти  із  гір  високих
Тихими  вечорами
Легінь  шукає  знову
Щоб  принести  дівчині
Признатись  у  любові
Зранку  на    полонині.




М  ЧАЙКІВЧАНКА

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901611
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Надія Башинська

КРАПЕЛЬКА РОСИ …

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя,
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька  роси…
       ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                               в  ній  світиться  краплина.

Ой,  яка  ж  ясна  крапля  та  прозора,
ясніють  в  ній    слова  ті,  що  сказав  ти  вчора.
Ця  крапелька  роси    -    щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси…    Крапелька  роси…
             щедрий  твій  дарунок.
Ти  залишив  ще  в  ній  
                             для  мене  поцілунок.

Крапелька  роси  на  моїй  долоні
із  пелюсток  троянд,  що  ти  приніс  сьогодні.
В  ній  вабить  чистота  ясного  неба,  синя...
й  твоєї  ніжності  в  ній  світиться  краплина.

Крапелька  роси…  Крапелька    роси
           ясного  неба,  синя.
Твоєї  ніжності  
                         в  ній    світиться  краплина.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021


Олекса Удайко

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  достойні  монументи.
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади,  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами.
Де  Гідності  належний  обеліск?..
Живемо  ж  бо,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись.  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  го́рі  й  щасті  помолись:
сприйми  Голгофу  як  свою  дорогу  –
для  тебе  Він  обрав  її  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога,
до  мудрих  слів  із  шаною  схились!
Здобудемо  над  злом  ми  перемогу  –
чужій,  ганебній  долі    
                                                                   не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 06.01.2021


Angel`A

"Минаєм ми"

Минає  день.
Минає   час.
Життя  іде.
Ми  живемо.  
Цей  світ  для  нас
Трояндою  цвіте.
Кудись  мчимо
Крізь  всі  віки
У  пошуках  зірок.  
Тікаємо
Від  правди  геть
Й  ненависних  думок.
Таке  життя,  
Немов  салют,  
Спалахне  лиш  раз.
"Мы  йдем  туда,
Где  нас  не  ждут"
В  ряды  тех  штучных  мас.
Поміж  людьми
Рвемося  в  світ  
Чужих  ідей  і  правил.  
Чия  любов?  
Чиє  життя?  
Хто  правий  і  не  правий?  






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812697
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 28.01.2020


Любов Вишневецька

Вот бы…

Кот  на  заснеженной  улице
Снегом  присыпал  судьбу...
Грустно...  Метелица  кружится!..
-  Вот  бы  позвали  в  избу!..

Вот  бы!..  Где  печка  с  поленьями!..
Так  было  в  детстве...  Давно!..
В  окна  стучала  ночь  тенями...
Было  коту...  все  равно...

Ну  а  сейчас…  так  надеется!..
Взяли  бы  в  дом,  где  тепло!..
Взгляд  коченеет...  но  верится  -
чье-то  согреет  крыло!..

Лег  бы  на  коврик  калачиком...
Мисочку  ждал  с  молоком...
После  резвился  бы  с  мячиком....
Всюду  летал  кувырком...

Мамка  над  печкой  -  волшебницей!..
Запах  мешала,  смеясь...
-  Котик  мечтает  лишь...  Грезится!..
Холод  повсюду  и  грязь...

Он  на  заснеженной  улице
молча  в  метели  грустил...
А  от  снежинок...  лишь  жмурится!..
Чтобы  встряхнуть  их...  нет  сил...

                                                                           19.01.2020  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861928
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Капелька

Цінуймо люди кожний час

Чому  таке  важке  життя
Для  більшості  у  цьому  світі?
І  гарні,  ніжні  почуття
Беззахисні,  неначе,  діти.

Чому  коли  іде  зима
Трава  як  літом  зеленіє?
Без  снігу  змерзнула  земля
І  серце  це  ніяк  не  гріє.

Чому  замало  для  добра
Грошей,  свободи  і  терпіння?
Де  починається  ріка?
В  яких  місцях  її  коріння?

Земля  для  кожного  із  нас
Дарує  радісні  моменти.
Цінуймо  люди  кожний  час!
Навіщо  злі  експеріменти?

Ось  знову  Новий  рік  настав
І  в  нього  нові  запитання.
Він  зичить  кожному  добра,
Найкращі,  ніжні  привітання!

                     29.12.2019.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859757
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 20.01.2020


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2020


BeZodnia

БЕЗ ТЕБЕ

Бачиш?  Чуєш?  Живу.  Я  навчилася  жити  без  тебе.
Вже  забула  твій  голос  і  жарти,  забула  твій  сміх.
І  не  плачу  давно.  Дивно...  дощ,  а  не  сніг  сипле  з  неба.
А  три  роки  тому...  пам’ятаєш  цей  день?  Падав  сніг.
На  щоках  він  не  танув  твоїх,  опустившись  безлико.
Лиш  сльозами-водою  ставав  від  гарячих  долонь  —
Мого  доторку  рук,  мого  подиху,  шепоту-крику,
Від  останнього  дотику  наших  знекровлених  скронь.
Ти  правий.  Не  забуду.  Не  хочу  забути  нізащо!
Я  чіпляюсь  за  пам‘ять,  шукаючи  втрачену  суть...
І  як  вмію  молюсь...  Знов  шкодуєш...  Не  треба...  та  нащо...
Просто,  інколи,  чуєш!..  ти  снитись  мені  не  забудь.....
Я  дивуюсь  собі.  Так  спокійно  і  тепло  з  тобою.
Ти  не  винен.  Не  ти  ж  зупинив,  понівечив  мій  світ.
Вже  піду.  Вуст  холодних  торкнусь  на  прощання  рукою...
...Тобі  посмішка  личить...  Та  як  же  не  личить  граніт..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860789
дата надходження 09.01.2020
дата закладки 20.01.2020


НАДЕЖДА М.

Можливо, може, ще колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ApwA8l8khhk[/youtube]

Чи  буде    ще  зима?  Чи  буде?
Раз  по  раз  в  думці  це  сплива.
Чи  пам"ятає,  чи  забуде
Що  я  чекаю  ті  слова?

Можливо,  ти  забув  про  них
Оті,  що  вкраплені  весною.
В  твоїх  словах  вже  інший  зміст,
Від  них   повіяло  зимою.

Тому  ні  холодно,  ні  жарко,
Немов  торішній  сірий  сніг,
Що  пропливають  ніби  хмарки,
Дощами  скрапують  до  ніг.

Я  хочу  слів  таких,  як  сонце,
Як  рання  зірка  в  небесах.
Нехай  тепло  проллють  в  віконце,
А  я  від  радості   -  в  сльозах.

Можливо,  може,  чи  колись,
Для  них  антонім  є  -  ніколи.
Будь  обережним,  зупинись!
І  не  завдай  словами  болю...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861609
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Ulcus

людські думки

із  неба  сипле  сніг,  великий  та  лапатий
немов  у  висі  хтось  стриже  з  овець  руно
сидять  людські  думки  у  головах  по  хатах
і  тисячі  очей  кидають  на  вікно...

а  за  вікном  комусь  турботи  допікають
а  хтось  свою  любов  чи  щастя  зустрічав
біжать  людські  думки  -  їм  ні  кінця,  ні  краю
і  скапує  життям  вселенська  ніч-свіча...

спішать  людські  думки,  неначе  звірі  в  пущі
ховаються  між  зір,  а  потім  знов  -  до  хат
замислених  людей,  в  яких  усе  минуще
як  цей  лапатий  сніг,  руно  із  хмар-ягнят...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Любов Вишневецька

Проказник Ветер.

Где  сладкий  сон  густых  дубрав,
порхал  проказник  Ветер...
Собрал  листву  средь  сочных  трав...
Охапка  самоцветов!..

Встряхнул  над  спящей  балкою
туманную  перину...
Устал...  Присел  украдкой  он
на  веточку  рябины...

Свои  мечты  перелистал...
Взгрустнул...  обиды  вспомнил...
Давно  когда-то...  был  он  мал...
ненужным...  и  бездомным...

Пугался  шороха  травы
с  цветами  полевыми...
Дрожал  от  шума  детворы...
Хотя...  играл  бы  с  ними...

Любил,  однако...  будто  сон...
когда  над  тишиною...
вдруг  разливалось  море  волн!..        
Церквей  звон  колокольный...            

Как  будто  эхо  из  души
рассыпалось  округой!..
Всесильный  кто-то...  суд  вершит...
над  слабою  наукой...

И  после...  долго  перезвон
гонял  волну  под  сердцем...
выдавливая  горький  стон
из  Ветра!..  Как  из  смертных...

Устал  сегодня...  много  дел
наворотил  в  округе...
В  дубраве...  в  балке...  средь  людей...
Искать  пытался  друга...

Ему  б  рассказывал  мечты...
и  прятал  их  в  тумане...
-  Один  он...  в  мыслях  завитых...
Мотался  грустной  ланью...

Собрал  слезу  средь  сочных  трав...
Дождался    луч  рассвета...
Где  сладкий  сон  густых  дубрав,
уснул...  проказник  Ветер...

                                               19.01.2020  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861927
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

В сорочці ранок

Колючість  думки  знову  набридала,
Пустельне  кактуса  старе  єство.
В  які  б  іще  податись  дальні-далі,
Щоб  тиші  ночі  розірвати  шов?

Зламать  колючки,  сумніви  -  до  чану.
Під  снігом  чистим  незначна  стерня.
Трухою  стала  й  в*язка  сіна  з  часом.
Пройдисвіт-вітер  погуляв  сповна.

Вже  відкривалась  сонцем  тугість  брами.
Думки  сягали  вище  за  межу...
Безсоння  кануло.  В  сорочці  ранок.
Невже,  мов  ніч,  пройшло...й  тепер  -  ажур.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Крилата (Любов Пікас)

СТРІЧАЮ РАНОК

Крокує  листопад.  Стрічаю  ранок.  
Складаю  Богу  дяку  після    сну.
Виходжу  на  балкон,    немов    на  ґанок.  
Вдивляюся  у  просторінь  ясну.  

Що  бачу?  Крячки    став  міський    штурмують.
Ворони  небо  крилами  беруть.
Вітри  погодній  день  реанімують.
Підносить    сонце  в  градуснику  ртуть.

Дива!  Ще  вчора  холод  змієм  вився.
Кусав  дерева.    Днесь  усе  не  так.  
На  аличі  зелений  лист  з’явився,
Трава  очима  світить,  тне    гопак.

І  смута,  що  в  мені  кубельце  вила,  
Зникає,  мов  секунда  у  літах.
Ясніють  думи,  і  міцніють  крила.
І  я  злітаю  вгору,  наче  птах.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 19.01.2020


СОЛНЕЧНАЯ

А У НАС СЕГОДНЯ ПРАЗДНИК…

А  У  нас  сегодня  ПРАЗДНИК!
И  ликует  вся  Земля!..
БОГ  -  нам  реки  освящает...
Воды,  океан,  моря!..

Как  же  радостно  и  сладко
В  наших  душах  и  сердцах!...
Ведь,  МЫ    все  -  сегодня  СВЯТЫ!..
Освятил  и  кровь  ОН  в  нас!..

Будем    БОГУ    благодарны!..
Люди,  близкие,  друзья!...
Пусть,  на  всЯк  день  -  ОН    освятит  
Шар,  под    именем  -  ЗЕМЛЯ!..

Люди,  милые!…  Любите!
Не    рождайте    зло  -  уста...
ВЫШНЕГО    вы    БОГА  -  ЧТИТЕ  !..
ОН  -  ЖИЗНЬ  дал  с  небытиЯ!..




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861864
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


СОЛНЕЧНАЯ

А СЕРДЦЕ БЛАГОДАРНОСТЬ ИЗЛИВАЕТ…

ГОСПОДЬ  мой,  я  была  на  небе...
Но,  лишь  секунды  вечности  задев...
Как  жаль...ТЫ  не  оставил  память  -  ведать
О  чём  с  ТОБОЮ  говорили,  где?…

Я  так  старалась,  напрягая  душу,..
Чтоб  вспомнить  БЕЗУСЛОВНУЮ    ЛЮБОВЬ!..
Хотелось  вновь  увидеть...нет,..не  струшу...
ТЫ  -  боли  загасил  во  мне  костёр!…

А  сердце  -  БЛАГОДАРНОСТЬ  изливает!..
И  хочется  весь  мир  расцеловать!...
Пусть  никогда  не  станет  в  жизни  МАЛЫМ,
То,  что  даёшь  ТЫ  -  каждому  из  нас!...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861815
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Ніна Незламна

Вітання із Хрещенням Христовим.


Чом  не  світить  зірка  ясна,  з  вечора  й  до  ранку
Про  що    рік  новий  віщує  та  й  про  Україну?
Нехай  небо  відкриється,  нині,  на  світанку
Вода  скропить  землю  й  душі  і  кожну  хатину.

Народ  в  церквах  збирається,  воду  освятити
Боже  слово  пролунає,  попросим  прощення
За  гріхи  вільні  й  невільні.  Щоб  в  достатку  жити!
Хай  ясна  зірка  засвітить  й  прийде  примирення!

Нехай  вода  сили  додасть,  мудрості    й  поваги
 Бійців  на  Сході  освятить,  придасть  віри  в  волю
Ранкове  сонце  спопелить  зради  та  інтриги
Свято  принесе  країні,    хай  вже  кращу  долю!

Відзначаймо  люди  добрі,  свято  Водохреща
Хай  свята  вода  окропить  ласкою,  любов`ю
Хай  в  кожну  світлицю  прийде,  добро,  радість,  щастя!
Пожалує  миру  всім  і  міцного    здоров`я!

19.01.2020р


             Шановні  поети,  поетеси!    Мої  дорогі  друзі!  

                           Порадіймо!    Ісус  охрестився!
                         Нехай  Свята  вода  із  Йордану
                         І  Вас  сьогодні    освятить!
                         Вітаю  Вас  із  Хрещенням  Христовим!
                         Щиро  бажаю  бути    завжди  здоровими!

                                                                                                                 19.01.2020р
                         

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861832
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Чайківчанка

РОЗЦВІЛИ СНІГАМИ НЕБЕСА

Розцвіли,  снігами  святі  небеса...
Христос  ся  Кращає  на  річці  Йордані!
Дзвенить  ,відлуннює  кристальна  вода
псалми,  читає  хор  у  молитві  ранній.
Відкриті  царські  двері  у  Господній  дім
вишиті  хоругви  вклонились  низенько.
I  день,  засвітився    у  сіянні  золотім
 віддає,  земний  поклін  Богу    раненько.
Зійшло,  у  небо  предвічне  сонце  Бога  
у  благодатті,  вірі  любові  надії.
Звідусіль,  до  нього  шукаєм    дорогу
щоб  прийняти,  земні  дари  пресвятії.
 В  одну  родину,  нас    єднає  усіх  Йордан
там  де    Йоан  ,охрестив  божого  сина.
Цілющі  води  ллє  небесний  океан...
щоб  крапля  водиці  душі  освятила.
М  ЧАЙКІВЧАНКА      






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861869
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безперестанку вірим в чудеса

Хоч  вже  роки,  та  ми  немов  ще  діти,
Безперестанку  вірим  в  чудеса.
І  хочеться  тому́  -  всьому́  радіти,
Як  сонечку  радіють  небеса.

Живемо  в  серці  з  вірою  й  любов'ю,
Наповнить  нею  хочемо  весь  світ.
Господь  послав  для  кожного  нам  долю.
Але  вона  не  в  кожного,  як  цвіт.

Так  хочеться  душею  все  ввібрати,
Бо  світ  в  якім  живем,  така  краса.
У  рідні  повертаємось  пенати
І  бачимо,  як  сонечко  згаса.

Притихло  все  і  зорі  мов  дукати,
Когось  шукають  тихо  в  берегах.
А  у  думках  все  пишуться  цитати,
Лягають  римами  в  моїх  віршах...


Дорогі  мої  друзі!!!
Щиро  вітаю  вас  з  Водохрещем!!!
Всім  міцного  здоров*я,  щастя,  миру  і  злагоди,  любові  і  Божої  ласки!!!

На  річці  на  Йордані  Мати  Сина  купає,  
Гріх  і  біль  наш  змиває.  
Освятив  Йордан  воду  на  щастя,  
На  здоров’я,  на  вашу  вроду.  
Цілий  світ  звеселився,  
Христос  Охрестився!





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861844
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Любов Вишневецька

Уголок родимый…

Васильки,  ромашки,  незабудки...
Запахом  дурманят  до  утра!..
-  Большего  не  знаю  я  уюта,
чем  в  тумане  летняя  пора...

Облака  играют  в  догонялки...
Огоньком  проклюнулся  рассвет...
-  Босиком  бегу  я  на  рыбалку...
жажду  удовольствием  согреть...

Уголок  родимый...  -  Что  есть  краше?!
Взор  им  запорошен  навсегда...
Ласковым  чарующим  пейзажем
судьбы  обнимает  сквозь  года...

Выпь  по  ком-то  горько  зарыдала...
А  туман  рассеял  жемчуга...
-  Берега  родимого  причала
пусть  не  исчезают  никогда!..

Васильки,  ромашки,  незабудки...
С  запахом  не  скошенной  травы...
-  Большего  не  нужно  мне  уюта,
чем  над  сердцем  капля  синевы...

                                                                       19.01.2020  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861825
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Любов Вишневецька

Где небо синее…

На  солнечной  поляне,
где  васильки  цветут...
Валяюсь...  будто  пьяный!
-  И,  точно  -  не  чуть-чуть!..

Душа  вместить  не  в  силах
вихрь  счастья  и  любви!..
Давно  судьбу  просил  я!
Теперь:  -  Благослови!!!

Суть...  в  долгожданной  встрече...
Явь  ожила  из  снов!..
Обнял  ее  за  плечи!..
Шепчу  ей  про  любовь...

Душа  огнем  пылает!..
Взлетает  до  небес!..
А  васильки,  как  знамя...
моих  с  судьбою  пьес...

На  солнечной  поляне,
где  небо  синее...
Я  счастье  обнимаю...
-  Нашлась  любимая!..

                                               19.01.2020  г.

Художник  Willem  Haenraets.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861819
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Ольга Калина

Вітаю ( Валентині Михайлівні Феленюк)

Валентині  Михайлівні  Феленюк
з  нагоди  ювілею:


Тобі  сьогодні  –  п’ятдесят  п’ять,  
А  це  лиш  віку  половина,  
І  дні  шалено  так  біжать
Ще  й  тануть  десь  у  часі  плину.  

Позаду  пройдені  роки,
А  в  них  було  всього  чимало,  
І  жменьку  щастя  залюбки
Доля  тобі  подарувала.      

Тож  насолоджуйся  життям  
І  не  потрібно  сумувати.
Нехай  прекрасне  майбуття
Пливе  тихесенько  до  хати.  

Нехай  поселяться  у  ній:
Достаток,  затишок  і  щастя.
Нехай  не  буде  днів  сумних,    
Хай  обминають  всі  напасті.  

Хай  будуть  радісні  всі  дні,  
Веселі,  добрі  і  привітні.  
Бажаю  успіхів  тобі,
Здійсни  всі  мрії  заповітні.

Хай  супроводжує  завжди
Багатство,  розкоші  і  статки.
А  на  ваги  життя  клади
Благополуччя  і  достатки.  

Здоров’я  ще  тобі  бажаю,  
Нехай  буяє  як  той  цвіт,
Й  тебе  ніколи  не  лишає
На  Многа,  Многа,  Многа  літ!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861775
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Svitlana_Belyakova

Я їду додому…

Я  їду  додому...
Такі  важливі  й  водночас
прості  слова,  мають  в  житті
велике,  а  тепер  недосяжне  значення...
Не  має  родинного  гніздечка,
де  тебе  чекали,  тобі  раділи...
Війна...
Відчуття,  ніби  рибу  викинули  на  берег,
а  ні  води,  а  ні  спасіння...
На  Старий  Новий  Рік  -  День  пам'яті  моєї  мами.
Поминаємо,  згадуємо,несемо  Паніхіду.
Поки  жива  всіх  рідних  пам'ятаю,  поминаю,
а  як  не  стане,  чи  згадають  нас,
бо  зараз  такий  вічно  зайнятий  час.
Нікого  в  Дебальцево  не  залишилося,
я  їду  додому,  такі  не  можливі  слова  важливі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861730
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Едельвейс137

ЗАМЕТИ СНІГОВІ

"Замети  снігові  –  мої  літа".
Їх  стільки  намело,
Накрило  з  головою...
А  під  покровом  тим
Ще  ж  треба  ворушитись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856957
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Крилатий сніг з коханням першим

Безшелесно  спочатку  падав  перший  сніг
Зіркоподібними  кристалами  додолу.
Здавалось:  ми  з  тобою  в  неповторнім  сні,
У  феєричнім  нерозривно-сніжнім  колі.

Крилатий  сніг  з  коханням  першим  прилетів,
Ця  неймовірно  ніжна  цнота  щастя.
Ми  розуміли  одне  одного  без  слів.
І  вже  кружляли  витвори  пухнасті,

Встеляючи  вісоном  білим  навкруги.
Цвіли  в  долонях  наших  сніжні  квіти,
І  танули  сніжинки  від  тепла  жаги.
Шептали  очі:  ти  -  найкраща  в  світі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856954
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Полин - трава гірка, як доля

Полин  -  трава,  така  гірка,
Як  доля,що  бува  гіркою.
Душі  торкається  злегка,
Лишає  в  серці  стільки  болю...

Буває  гірко  на  душі,
Пекельні  муки  відчуваєш.
Спасають  душу  лиш  вірші,
Їм  таємниці  відкриваєш...

Вона  гірчить,  гірчить  в  полях
І  вітер  її  також  знає.
Частенько  дивиться  на  шлях,
Когось  неначе  виглядає.

Полин  -  трава  між  інших  трав,
Її  зривати  я  не  буду.
Той  хто  по  справжньому  кохав,
В  житті  ніколи  не  розлюбе...

Полин  -  трава  з  душі  пішла,
Лишився  солод  лиш  медовий.
Ти  тільки  мій,  а  я  твоя,
Любов  лунає  в  кожнім  слові.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Ніна Незламна

В сонячній сорочці


Радію  літу  в  сонячній  сорочці
Тепле,    іскристе,  аж  захоплює  дух
Я    потримаю  промінчик    в  долоньці
Ніжний,  легенький,  мов  лебединий  пух.

Розвіє  вітерець  по  всій  окрузі
В  полі  пшениченька  зазолотиться
Росою  чистою,  вмиється  вранці
Земля  вологою  насолодиться.

Примружить  очі  сонечко  ранкове
 Гарна  сорочка,  вишита  віночком
Ой,  як  миленько,  літечко  чудове
Наш  день  прикрасить,  синеньким  дзвіночком.

                                                                                     2018р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 17.08.2019


Валентина Малая

Ой, цікаве в мене літо

[color="#1a00ff"][b][i]
Ой,цікаве  в  мене  літо=
Ні,щоб  вдома  посидіти,
Полежати  на  дивані,
Чи  поніжитись  у  ванні...
Нині  ж    я  в  селі...радію...
Що  і"поратися"  вмію...:))

Серед  кур,гусей,цесарок,
Шипунів,індиків  сварок=
Між  котів  і  двох  собак
Валя  -  кока*    і  віжак*...:))

Всіх  нас  будить  півень  Петя
На  тридцяту  після  "третя"
Потім  гуси  ґелґотять  -
Мабуть  їсти  вже  хотять...

Жорик-головний  індик
Розпускати  хвіст  він  звик.
По  подвір"ї  походжає,
Щось  бельбоче,всіх  лякає.

Дана  гавкає  щосили,
Щоби  їй  м"ясце  носили.
Сержик  кіт  -старий  й  лінивий,
та  красивий  й  особливий...

Ось,до  мене  всі  біжать...-
треба  їм  водички  дать...
Є  свої  в  селі  плюси-
Різні  чути  голоси...

Кукурікання,квоктання,
Ґелґотіння  і  мурчання,
Гавкання  та  і  пищання
І  нявчання  ,і  сюрчання...

Ні,щоб  в  місті  посидіти-
Я  стрибнула  в  сільське  літо...
Серед  кур,гусей,цесарок,
Шипунів,індиків  сварок=
Між  котів  і  двох  собак
Валя  -  кока*    і  віжак*...:))

*кока[/b]-  від  кок  -повар  на  судні,годувальник;
[b]*віжак[/b]-від    віжки  /  рос.  вожжи/
   /  картинка  із  інтернету  /
15.08.2019р.[/i][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845138
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіннє

Останні  лягли  покоси,
На  полі  чорніє  рілля.
Спішить,  поспішає  осінь,
Купчастим  туманом  здаля.

У  вітряній  прохолоді,
Доноситься  осені  вальс.
Ночі  вже  стали  холодні,
Птахи́  відлітають  від  нас.

В  зажурі  місток  і  річка,
Встелилася  листям  земля.
Засумувала  криничка,
Не  чути  пісень  солов'я.

Яблука  око  милують,
Червонобокі  у  глянці.
Інколи  голос  зозулі,
Лине  луною  уранці.

Осінь  вже  мочить  дощами,
Дрібненько,  мов  через  сито.
Ліс  зустрічає  грибами,
Буде  ще  Бабине  літо...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844888
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній блюз ( слова для пісні)

Осінній  блюз  звучить  у  тиші  ночі,
У  небі  оксамитові  зірки.
У  щасті  цім  твої  кохана  очі
І  наші  найцікавіші  роки.

Всміхнулась  ніч,  до  танцю  запросила,
Торкалося  кохання  нас  крилом.
Осінній  блюз  -  у  ньому  міць  і  сила,
Кружляв  нас  доти,  доки  розсвіло.

Туманом  сірим  вкрився  берег  річки,
Роса  дзвеніла,  падала  в  траву.
Я  цілував  твоє  кохана  личко
І  дарував  тобі  любов  свою.

Осінній  блюз  -  і  ми  такі  щасливі,  
Осінній  блюз  -  а  поруч  я  і  ти.
Нехай  співають  з  нами  навіть  зливи,
А  ми  кохання  будем  берегти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845098
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019


геометрія

ВЖЕ ЛІТО - ЛІТЕЧКО ДО КРАЮ ДОБІГА…

                                     І  нинішнє  вже    літечко
                                     до  краю  добіга...
                                     А  серпень,  ніби  свічечка
                                     ще  радість  добавля...

                                     Ще  з  неба  тішить  сонечко,
                                     не  допускає  зла...
                                     А  люди  просять  в  літечка
                                     і  миру,  і  тепла...

                               -  Ой  літо,  літо  -  літечко,
                                   ти  нас  не  покидай,
                                   нехай  троє  проміннячко
                                   зігріє  весь  наш  край...

                                   Бо  ж  люди  всі  і  пташечки,-
                                   у  літі  як  в  раю...
                                   Усім  потрібне  літечко,
                                   як  зброя  у  бою.

                                   Ми  все  належне  зробимо,
                                   тобі  щоб  догодить...
                                   І  силоньки  ми  просимо
                                   війну  щоб  зупинить...    

                                   Ти  щедрим  було  літечко
                                   цьогоріч  для  усіх...
                                   Додай  до  тепла  зіллячко,
                                   порадуй  увесь  світ...

                                   Та  літо,  наше  літечко,
                                   до  краю  добіга...
                                   А  осінь  вже  з  привіточком
                                   його  перемага...

                                   Та  ми  все  розуміємо,
                                   купаємось  в  теплі...
                                   І  літо  ми  не  судимо,
                                   й  на  нього  ми  не  злі...

                                   Ми  літо  дуже  любимо,
                                   і  в  ночі,  і  у  дні...
                                   Посвяти  йому  пишемо
                                   й  співаємо  пісні...

                                   Хоча  любиме  літечко
                                   до  краю  добіга...
                                   Радіємо,  як  діточки,
                                   чекаємо  добра...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845279
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Любов Вишневецька

Над бездной.

А  я  одна  над  страшной  бездной...
С  разлукой  цепкой  день  и  ночь...
-  Любовь  давно  прошу  исчезнуть!..
Тащу  судьбу  от  счастья...  прочь.

Тащу  ее...  едва  живую!..
От  прошлого...  куда-то  вдаль...
-  Пусть  время  ветром  боль  задует!..
И  растворит  навек  печаль...

С  зарею  новой  встречу  утро!
Совсем  другим  увижу  мир...
Окрашу  душу  перламутром...
-    Найду  для  сердца  эликсир!..

Покой  вселенский  пусть  обнимет!
Забуду  все,  как  дивный  сон...
Растает  чувство  белым  дымом...
а  милый...  с  памяти  сметен!

Но  я  пока...  над  той  же  бездной...
С  разлукой  цепкой  день  и  ночь...
-  Прошу  любовь  совсем  исчезнуть!..
Тащу  себя  от  счастья  прочь...

                                                                                                         16.08.2018  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845230
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Чайківчанка

МИ З ТОБОЮ БУЛИ ГАРНА ПАРА

МИ  З  ТОБОЮ  БУЛИ  ГАРНА  ПАРА
О  яка  ми  із  тобою  були  гарна  пара?..
Рука  в  руці,ішли  у  літо  молоде.
Від  щастя,розправляла  крила  як  пава
злітали  ,до  ясних  зір,під  небо  голубе.
Задивлялись,на  нас  перехожі  у  юрбі
І  Заздрили  ,вороги  нашому  щастю.
Ти  радів,як  дитя  усміхався  мені
Дарував,  троянди  любов  і  ласку.
Ти,  відкривав  мені  Всесвіт,  нові  світи
Малював  ,казковий  рай  у  долонях  своїх
В  моїй  душі  ,цвіла  весна  серед  зими
принцесою,  з  казки  була  у  обіймах  твоїх.
М.Чайківчанка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845238
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Чайківчанка

Я ДЛЯ ТЕБЕ БУДУ ПТАШКА

Я  ДЛЯ  ТЕБЕ  БУДУ  ПТАШКА
Я  для  тебе  буду  пташка
У  небі,зіронька  ясна.
Відкрий  ,вікно  як  тобі  важко-
Щоб  послухати,  спів  солов'я.
Я  сонечком  ,увійду  у  твій  дім
У  серці  ,розтане  сум  печаль..
І  засяю  ,веселкою  у  нім
Щоб  ти  побачив  синю  даль..
Ти  ,вдихнеш  ,на  повні  груди  ...
У  ранковий  безмежний  океан.
Побачиш,  красу  повсюди
Як  небо,засіває  життя  лан.
Теплий  дощ,змиє  кригу  зими
І  мріями,розцвіте  весна.
Зашумлять  листям  ясени
І  квіточці,зрадіє  твоя  душа.
Я  намалюю,  тобі  казку...
На  березі  квітучий  рай.
Де  цвіте,  любов  ніжність  ласка
І  щастя-дзвінкий  водограй.
Я  тихим  вітром  заколишу
І  насняться  солодкі  сни.
напам'ять,  дарунок  залишу...
Свій  Всесвіт  і  душі  листи.
М.  Чайківчанка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845237
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкалась осінь клавіш тихо ( слова для пісні)

Зіграла  осінь  на  роялі,
Журливу  пісню  під  дощем.
В  душі  з'явилися  печалі
У  серці  поселився  щем.

У  звуках  осені  тремтливих
Лиш  краплі  стукали  в  вікно.
Пішли  відпочивати  зливи,
Заснули,  випивши  вино.

Торкалась  осінь  клавіш  тихо,
Мелодія  увись  лилась.
Ця  гра  для  неї  ціла  втіха,
Дощем  на  землю  пролилась.

Листочки  в  вихорі  кружляли,
Під  цю  мелодію  сумну.
На  воду  човником  лягали,
Мабуть  готовились  до  сну...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ПОЛЕ ЙШЛА… (слова для пісні)

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Він  зі  мною  так  любо  розмовляв.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Потім  лугом  йшли,  там  де  річечка.
Загубилася  в  травах  стрічечка.
Допоміг  знайти,  навіть  тішився.
Та  щось  крок  його  дуже  стишився.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Я  раділа,  що  парубок  зустрів.
Правда,  довго  щось  через  ліс  він  вів.
Ой  сварилася  ж  матінка  моя...
Та  у  чому  ж  є  тут  моя  вина?

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Тепер  знаю  я  -  на  мене  чекав.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         Моє  серденько",  "моя  квіточка".



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Валентина Малая

ГОВОРИМО КОХАНИМ

[color="#8000ff"][i][b]
Говоримо  коханим[/b]  "надобраніч"
І  ранку  світлого  бажаймо  на  світанні
[b]Керуємо  собою[/b],мов  керманич-
Нічого  ж  бо  не  буде  у  мовчанні.

І  [b]підкида́ймо  дров[/b]  в  вогонь  кохання-
Інакше  жевриво  зотліє  і  загасне,
Залишить  після  себе  лиш  зітхання...
Та  думи  про  "щасливе"  та  "прекрасне".

[b]Леліймо  почуття[/b]  словами  світла,
І  [b]дякуймо[/b]  за  миті  спілкування=
Дивись-твоя  душа  зросла  й  розквітла  
На  красні  вчинки  [b]май  завжди  бажання[/b].

І  [b]для  Любові  маймо  в  серці  місце[/b]=
Вона  вершить  і  все  перемагає.
І  [b]від  пренадлишку  вуста  говорять[/b]  слі́вце,
Яке  коханих  тішить,  також  зігріває.

[b]Керуємо  собою[/b],мов  керманич-
Нічого  ж  бо  не  буде  у  мовчанні.
[b]Говоримо  коханим[/b]  "надобраніч"
І  ранку  світлого  бажаймо  на  світанні.

15.08.2019р.[/i][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845131
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Приворожила  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Душа  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Виктория - Р

Ти жінка!

Ти  жінка  козирної  масті,
Ти-зваба  й  спокуса  моя.
Любити  тебе-вже  є  щастям!
Тобою,живу  лише  я!

Ти  жінка,ти  світла  година
Ти  спокій  блаженний  душі.
У  серці  моєму  єдина,
Життя  мого  світлий  рушій.

Ти  жінка,ти  сила  тяжіння
Ти  сонечко  ясне  між  хмар...
Ти-сон,та  моє  видіння,
Ти  солод  та  мій  нектар.
19  03  2019  р
Вікторія  Р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Ніна Незламна

Обіцяв татусь, я буду щасливий / рим. проза/

Малий  хлопчина  сидить…  По  обіч  дороги….
Задивлявсь  на  водопад,  на  його  пороги.
А  в  малого  думок,  наче  велич  гори…
Каже  ненька,  -  Синку…  прийшло  до  нас  горе.
А  йому,    янгеляті    й  п`ять  років    не  було…
Тож  воно  синьооке,  про  це,  ще  й  не  чуло
Навіть  цього  й  не  знало,  яке  оте  горе,
Нині  ненька  казала,  як  штормове  море…
Що  всіх  забирає…  Коли    морський  цар  гуляє
Так  хвилі  підійма,  човни,  до  дна  нахиляє…
-  Та  до  моря  ж  так  далеко,  -    шепоче  синочок.
-  Давай  йдемо  на  місточок,  туди  на  горбочок…
Добре  попросимо  море,  щоби  й  не  штормило,
І  щоб  людям  та  й  ніколи  горя  не  робило…
Міцні  руки,  мозолисті  маля  обіймали,
-  Ой,  щоб  ви    діточки!  На  світі  горя  не  знали!
Йшла  дорога  крива,  до  самого  низу
Поміж  трав  в  долину,  далеко  до  хмизу.
Малого  тут  лишили,  з  ним  бабця  поруч,
Тримала  у  руках  для  волосся  обруч...
Він  здивовано  дививсь,  все    не  міг  збагнути,
Чому  нині  плаче  бабця,  їх  змогли  забути?
І  чому  тепер  старенька,  зовсім  сива  стала?
Онуча  на  руки  взяла,  каже,  що  пристала….
Та  дорога,    до  цвинтаря,    стежкою  кривою
Зрозуміть,  як?  Чом    ненька,  плаче  під  вербою?
Все  мовчала  й  нащо,  одягла  чорну  хустинку?
Чом    обличчя  хова?  Шепоче,  -  Синку  -  синку?
Оченята  зирили,  вслід  довгій  колоні
На  губах  старенької  сльозини  солоні
Як  все  пережити  серденько  боліло
А  онучок  відчував…Тремтить  її  тіло...
До  грудей  тулила  мале  янгелятко,
-  Полетів  до  неба,  ось  тепер  твій  татко
Малий  не  второпав,  скривив  губенятка,
-  Як  це  полетів,  я  хочу  до  татка!
Ну  таке,  ти  скажеш,  він  моряк  сміливий
Обіцяв  татусь,  я  буду  щасливий!
Будемо    разом  ми,    море  захищати
Гайда  вставай  бабцю,  йдем  його  стрічати!
Десь  далеко  море…  Хвилі  до  причала…
А  над  ним  чайка,    голосно  кричала…
Проводжала  моряка  в  потойбічний  світ
Зрозуміє  все  це  син,  через  кілька  літ…..

21.03.2019р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Вишневецька

Душа болит…

Птенец  покинул  дом...
Спешил...  летел  упрямо!
Вот  только  мысль  о  том,
Что  потерял  он...  маму.

Душа  болит...  Но  синь
дитя  к  себе  манила!
Не  то,  что  средь  руин
Гнездо  их  -  сено  с  илом!

А  в  небе...  хорошо!
В  лучах  порхала  птица!.
Забылся  и  грешок...
Что  с  мамой  не  простился.

Вдруг  вечер  окатил
Прохладною  волною...
Искал  птенец  свой  ил...
И  был  обеспокоен.

Не  смог  найти  он  дом...
Дрожал  всю  ночь  на  ветке.
А  в  гнездышке  пустом...
Рыдала  мама  детки.

                                                                     14.02.2019  г.
 
Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825370
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Вишневецька

Над душой.

На  мокрой  улице  устало
Знакомый  нам  горит  фонарь...
-  Всегда  стою  под  ним  сначала...
Потом  бреду...  куда-то  вдаль...

Листом...  оторванным  от  ветки...
Себя  я  чувствую  давно.
Накаты  волн  совсем  нередки...
где  пляшет  грусть...  Тоски  вино...      

Подзадержалась  эта  осень...
Тяжелым  небом  над  душой.
-  А  сердце...  только  счастья  просит!..
Ведь  с  ним...  не  страшен  дождь  стеной.

На  мокрой  улице  усталый
сердешный  друг...  Горит  фонарь...
Скучают  лавки  у  вокзала...
и  сыплет  листья...  календарь.
 
                               19.03.2019  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829943
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Вишневецька

Озябшая душа.

Ненужная  любимому
Озябшая  душа...
(Наверно  некрасивая...)
Сидела  у  костра.

Да  нет...  душа  -  красавица!..
Все  шепчет  до  небес...
И  плачет...  и  печалится!..
-  У  каждого  свой  крест...

Вокруг  же...  ветры  дикие!..
Грызут  со  всех  сторон...
Как  звери  многоликие...
Ее  не  слыша  стон.

Солено  ей  и  горько  так!..
Совсем  не  видно  звезд!
Судьба  была  неловкая...
Ведь  не  срывала  роз...

Исколота  иголками...
От  девичьих-то  чувств.
-  А  ветры...  выли  волками!
Не  замечая  грусть...

Где  тень  несчастной  девушки...
Костер...  на  целый  лес!
-  В  душе  там...  хлещет  горюшко...
И  чувство...  до  небес.

                                                                                                                           20.03.2019  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830057
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Вишневецька

Журавли.

В  синеве  тонет  ключ  журавлей...
Поднебесье...  души  их  стихия.
Бросив  взгляд  на  рельефы  полей,
Оставляют  места  обжитые.

Им  неведомы  строки  границ...
Лишь  бы  Солнце  да  ласковый  ветер.
Гонят  судьбы  свои  стаи  птиц...        
На  чужбину...  где  лучше  их  детям.

Лишь  бы  сила  была  у  крыла!
И  не  слышать  пугающий  выстрел...  
Недостаточно  дома  тепла.
Сыплет  осень  багряные  листья...
                                                                 
                                                                                               12.02.2019  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825079
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Вишневецька

Серый дождь

А  на  улице  серый  дождь...
-  Как  же  в  сердце  стучится  больно!..
Убежала  любовь...  -  Ну  и  что  ж!
Раз  ушла  она  добровольно...

Вот  и  незачем  там  жалеть!
Что  исчезло,  пусть  тает  в  счастье!..
-  Я  не  буду  садиться  в  клеть...
Обливаясь  дождливым  ненастьем.

Ранним  солнышком  поутру
Отогрею  и  плоть...  и  душу...
-  Память  жгучую  всю  сотру!
И  не  буду...  сердечко  слушать!..

Но  на  улице...  серый  дождь...

------------

Мне  не  важно  уже...  сколько  верст
Получу  от  судьбы  в  итоге...
-  Мне  бы  знать...  что  он  где-то  есть!
Под  Всесильной  защитой  Бога...

                                                                           19.03.2019  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830056
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Патара

Закритися б

Закритися  б  веретою*  від  світу,
Нехай  гудуть  вітри,  ідуть  дощі...
Знайти  б  комфортну  зону  для  душі  —
У  березні  мінливім  клаптик  літа.
Сердешна  відпочине  хай  хоч  мить,
Вдихне  п'янкий  релакс  на  повні  груди
І  трішки  хоч  тривожитись  не  буде
Чому  так  серце  болісно  щемить.


верета*  —  рядно

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829977
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ніна Незламна

Проговорився /гумореска /

Каже  Ганна  до  Миколи
Вже  послухай  йди  до  школи
Ти  ж    батько    і  давно  хотів
Хоч  раз…  піди  за  сім  років
Хваливсь  куму,  як  гуляли
 Ви  удвох  же  пообіцяли
Чи  знов  збрехав,  як  був  колись
Мені  не  ззраджував,  моливсь
Лип  Микола  до  дружини
Що    йти  слухати  провини?
Яке  виросло  в  нас  чадо?
А  дружина  й  дуже  радо
Любий  зроби  гарний  вчинок
Гроші  візьми,  подарунок
Тож  скоро  свято  жіноче
Ніжно,  на  вухо  шепоче
Як  звати,  вчительку  узнай
Надовго,  милий  не  зникай
Мене  нині  здивувала
Та  ти  ж  з  нею  дівувала
Катька  звать,  -  каже  Микола
Та  вона,  щось  вчора  квола
Така  була  і  не  знати
Чи    й  піде  зараз    навчати
Ми  з  кумом,  он  три  дні  поспіль
По  черзі  ходили  в  гості…

                               28.02.2019р
             
                                             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Надія Башинська

Я ВИТРУ ТВОЇ СЛЬОЗИ!

         Не  плач...    сльози  твої  не  дощові  краплини,  
що  сили  додають,  поля  оросять.  
Не  плач...    сльози  -  гіркі,  не  тільки  в  холоди  
морозять.
Ще  не  було,  щоб  у  житті  вони  комусь  допомагали.  
Завжди  гірчило  там,  де  сльози  проливали.
         Не  плач...  А  краще  посміхнися.  Усмішка  радо-
сті  додасть.  На  світ  мій  подивися!  
Для  тебе  сонце  сходить  тут,  для  тебе  світ  весь  
розцвітає,  і  роси  падають  в  траву.  Тут  Я  є!
         Не  плач...  Кажеш,  гриміли  грози?  Я  витру  твої  
сльози!
А  гроз  моїх  не  бійся,  в  них...    веселок  ясних  барви  
грають.
А  ті,  що  на  Землі  -  спиню.  Я  знаю:  це  вони  тебе
лякають.
         Розправить  крила  новий  день,  засвітиться  і  
заясніє.  Ти  ж  знаєш,  що  щасливий  той,  хто  вірити
й  любити  вміє!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала весна

Сьогодні  плакала  весна,
Рукавом  сльози  витирала.
Була  вона  така  сумна,
Журба  за  серце  мене  брала.

Хотілось  їй  допомогти,
Щоб  посміхнулася  привітно.
Пісень  співали  їй  вітри,
Щоби  підсніжником  розквітла.

Текли  струмочки  по  стежках,
Спускалися  в  луги,  до  яру.
Блакиті  не  було  в  очах,
Лиш  біль  торкав  у  плечі  хмару.

Весні  промовила  вона:
"  Чому  сумуєш,що  з  тобою".
А  їй  у  відповідь  весна,
Болить  душа,  в  ній  стільки  болю...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Едельвейс137

КРИШТАЛЕВИЙ ДЗВІН

Осіннє  листя!
Хто  з  вас  впаде  останній
В  шаленстві  вітру?

Роси  намисто
Висить  на  павутинні.
Кришталевий  дзвін.

Крильцями  здригнув
У  сні  метелик  білий.
Чари  сновидінь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830003
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ольга Калина

Вже весна

Поглянь  у  віконце:
Вже  промені  сонця
Так  ніжно  і  тепло  
Окутують  світ.

Зими  вже  немає  -  
Весна  заступає.
З  землі  показався
Ще  й  проліска  цвіт.

Гілля  бубнявіє,
Трава  зеленіє,
На  вербах  розлогих
З’явились  бруньки.

А  в  нас  під  віконцем,
Всміхаючись  сонцю,
Вже  скоро  розквітнуть
Красиві  квітки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Наодинці з природою

Наодинці  з  природою  прагну  бувати,
Походити  вузенькою  стежкою  в  лісі
І  повітря  п"янке  та  духмяне  вдихати
Та  з  цим  світом  казковим  на  мить  якусь  злитись.

Стати  часточкою  цього  царства  природи,
Щоби  я  і  краса  лісова  -  одне  ціле.
То  ж  коли  випадає  мені  ця  нагода,
Поспішаю  до  лісу,  тоді  я  щаслива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829998
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Найрідніша людина

Нічку  темну  не  доспала,
Колискової  співала,
Добротою  зігрівала,
Долі  кращої  бажала.
Доньці  кіски  заплітала,
Сина  мудрості  навчала.
Найрідніша  є  людина
Кожному.Вона  -  єдина
І  це  слово  всі  малята
Промовляють  першим...(Мати).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829999
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Едельвейс137

ТАЄМНИЦЯ



Так  і  знала:  ти  зовсім  оглух,
І  осліп,  і  зневірився  в  людях.
Як  той  дощ  потихеньку  ущух,
Наче  серце  спинилося  в  грудях.

А  бувало,  що  слухав  пісень,
Бачив  світ  і  народом  втішався.
Якось  раптом  глухим  став,  мов  пень,
З  світу  баченням  враз  розпрощався.

Що  зайшло  тобі,  друже,  оце,
Що  ні  бачити,  ані  щось  чути?
Заховав  в  тугу  своє  лице  –
Таємницю  ніяк  не  збагнути.

Спробуй  ту  таємницю  вгадати,
Розпізнай  те,  що  в  душу  засіло.
Не  брехливо  про  те  розказати,
Змалювати  картинку  уміло.

Жарти  жартами,  а  таємниця
Раптом  стала  відома  відразу.
Коли  жінку  назвали  –  левиця  –
Ти  це  слово  сприйняв,  як  образу.

І  тепер  знають  всі,  що  жінка
Є  причина  хвороби  твоєї.
Це  життя  твого  нова  сторінка
Ну,  а  ти  є  додатком  до  неї.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829783
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Крок до добра

Закрила  би  собою  я  біду
Та  відвернула  і  пожежі  й  війни,
Нехай  вони  навіки  пропадуть,
Щасливо  люди  житимуть  й  спокійно.

Жорстокості  позбавила  б  також,
Засіяла  б  добром,  неначе  квітом,
Збила  пиху  з  усіх-усіх  вельмож,
Від  того  весело  сміялися  би  діти.


А  сильний  допомогу  надавав
Постійно  слабшому,  підтримав  та  розрадив,
На  поміч  хворому  щоденно  поспішав
Той,  хто  давав  клятву  Гіпократа.

Якби  ж  я  чарівницею  була,
То  все  це  неодмінно  би  зробила.
Давайте  хоча  б  крихтою  тепла
Завжди  із  ближнім  у  житті  ділитись.

Й  не  треба  буде  і  чарівників,
Вони  нехай  зостануться  у  казці,
Всі  до  добра  зробім  хоч  крок,  будь  ласка,
Тоді  світлішим  стане  увесь  світ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829655
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Чайківчанка

ЗЛІТАЮ У ДИТИНСТВО СЕЛО

ЗЛІТАЮ  У  ДИТИНСТВО  У  СЕЛО
Я  злітаю  ,у  дитинство  у  село...
де  мама  і    тато    моя  родина.
У  моїй  душі  ,свято  немов  Різдво-
у  спогадах,  радію  як  дитина.
Засніжене  моє  село  в  снігах...
поспішає  ,родина  на  свят  вечір  .
і  мамина  світлиця  у  рушниках
пригощає  пампушками    малечу  .
Вертеп  колядує  від  хати  до  хати,
і  кличе  у  церквицю  різдвяний  дзвін  .  
Ісуса  у  Вефлеємі  прославляти,
щоб  прийняти  ,благословення  у  нім.
Навесні,  додому  летять  журавлі...
де  квітне  сад  ,  у  білосніжнім  цвіті  -
тут    воскресає  ,моя  душа  на  землі.
у  пахощах  м'яти  у  бузковім  квіті  .
Золота  Липа  увінчала  отчий  дім,
струнка  мальва  розцвіла  біло  біло...
світає  ...божий  день  у  співі  голоснім,
щебечуть,    солов'ї  пісню  так  мило.
Батьки  ,  трудяться  від  зорі  до  зорі  
Засіяти  зерно    золоті  жита...
і  кличуть,  у  поле    трави  молоді
у  літо,  де  біжить  водограй  ріка.
Стоїть,  зажурена  сирота  хата...
і  заплакані  вікна  від  сліз  зими.
Вже  давно  немає  батька  і  мати
пішли  ,за  село  де  шумлять  ясени.
Бачу,  у  снах  щасливі  молоді  роки
На  подвір'ю,  як  голуби  туркочуть.
Зоря,  веде  у  казку    розмай  весни...
де    лелеки  крильми  щастям  лопочуть.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

 

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829773
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


геометрія

КОЛЬОРИ ВЕСНИ…

               Синє  небо,  перші  квіти,
               тихі  води,  буйний  вітер,
               весна  рання,  різні  долі,-
               на  життєвім  кожнім  полі...
                                   Тихий  ранок,  світла  днина,
                                   рідна  хата  і  родина...
                                   Біла  хмарка,  простір  чистий,
                                   вже  й  калина  у  намисті...
               Те  намисто  білим  -  біле,
               а  голубка  сіра  сіла,
               сірий  голуб  поруч  сів,
               щось  голубці  шепотів...
                                   Сірі  дятли  прилетіли,
                                   поруч  з  голубами  сіли,
                                   голуби  щось  воркотіли,
                                   дятли  їсти  вже  хотіли...
               Відійшли  уже  морози,
               на  траві  ранкові  роси...
               Голуби  вже  полетіли,
               дятли  довго  стукотіли...
                                   Срібне  свято,  сірі  будні,
                                   слово  рідне  незабутнє,
                                   теплий  березень  і  квіти,
                                   і  радіють  люди  й  діти...
               В  них  канікули  вже  скоро,
               відпочинуть  всі  від  школи,
               їх  розваги  в  теплій  днині,
               й  спілкування  у  родині...
                                   Я  люблю  біле  й  сріблясте,
                                   жаль  воно  бува  не  часто...
                                   Що  минуло  в  серце  коле,
                                   й  не  повернеться  ніколи...
               Срібний  місяць,  ясні  зорі,
               вечір  тихий  знов  сьогодні,
               завтра  день  хороший  буде,-
               людям  радощів  прибуде...                          
                                   Кольори  весни  біляві,
                                   серед  них  є  і  яскраві,
                                   дні  весняні  пречудові,
                                   всі  наряди  веселкові...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829723
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

У весняний день

У    день  весняний,    просто  не  знати…
Чи  ясне  сонце,  зможе  пригріти
Чи  буде  пташечка  нам  співати
Чи    стріну  ранок  і  первоцвіти

Яскраві  барви…  Сонце  золоте
Пробудять  небо.  Одягнуть  в  смужки
Вкотре  світанок  сяйвом  зацвіте
Розстелить  по  краєчку  рядюжки

Земля  в  дрімоті  та  відійшли  сни
Весняний  вітер  так    легко  ніжить
Упали  роси,  в  трави,  на  стежки
Стрімкий  промінчик,  веселий  біжить

Весни  і  ранку  я  дочекалась
Спіймаю  промінь,  радо  в  долоні
У  вишиванку  земля  одяглась
І  я  щаслива      в  своєму  домі…

13.03  2019р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829745
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Ніна Незламна

Тож місяць дай…


Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось,  зробити  б  крок
Ізвідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ

Це  лиш  думки,    у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч,  від  німоти

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  кохання  спів,  знов  почути
Тож  місяць  дай,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

2015р



 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дороговказ

Шевченкові  слова  -  дороговказ,
Немов  зірки  яскраві  в  темінь.
Пророчо-мудрі  крізь  буремний  час,
Не  втратили  правдивість  тембру.

Тяжке  становище  -  тягар  людей.
Та  їхню  він  будив  свідомість
І  сподівавсь:  настане  волі  день,
Народ  здобуде  кращу  долю.

Читайте  й  перечитуйте  "Кобзар",
Слова  Шевченка  благодатні.
Народу  й  Україні  -  справжній  дар,
Дороговказ,  щоб  щастя  мати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


КВолынский

Другу…. в День Народження.

 
Прийми  мої  вітання
В  далекій  стороні,
Хай  збудуться  бажання  –  
Так  хочеться  мені.

За  тебе  цілий  келих
Я  висушу  до  дна,
Таких  як  ти,  веселих,
Не  знала  і…  весна.

Для  всіх  ти  є  товариш,
А  другом  -  був  мені,
Борщ  з  янками  не  звариш
В  далекій  стороні.

Ти  там  для  них…  аміго,
Чи  може  -  камарад,
Креолочку,..  до  стогу  –  
Сьогодні  будеш  рад!

Та  ще  й  трішки  здоров’я  –  
То  зичу  я  тобі.
Великого  натхнення
В  АТОшній  боротьбі!

Бо  голос  твій  не  чути
На  рідній  стороні,
Засмучені  поети
І  болісно  мені!

Сьогодні  в  п.  Новоградець...  День  Народження!  Вітаю  Льоня!  Здоров'я,  Успіхів  і  Натхнення  тобі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 10.03.2019


Ніна Незламна

Це ж місяць лютий

Чого  вставати?    Не  варто  так  рано
Зима  надворі,  хоча  й  сніги  зійшли
Зовсім  не  чути,  пташиних  сопрано
Ще  й  на  покрівлях  бурульки  не  стекли..

Сонце  сон  бачить,  у  сірій  пелюшці
Дрімає  паморозь,  злегка  при  землі
Ніжно    занурюсь  на  теплій  подушці
Нехай  насниться,  весна  -  красна  мені.

Часом  тривога,    вривається  в  душу
Чомусь  так  довго…  Десь  сонечко  дріма
Та  я  природи,    закон  не  порушу
Календар  мовить,  що  в  нас  іще  зима..

Це  ж  місяць  лютий,  поніжуся  трішки
Потім  до  гаю,  пройдуся  залюбки
Для  тітки  -  білки,  ще  маю  горішки
Дерева    ж  голі,    за  неї    всі  думки…

Жваву,  маленьку,    зненацька  зустріла
Пухнастий  хвостик,  весь  час  кидалась  в  бік
Мабуть  бідненька,    вже  давно  не  їла
Здалося  квола,  не  впевнений  той  біг…

Вона  напевно  така  ж  одинока
Як  я  в  хатині  й  годинник    лічить  час
Хай    весна  тепла,  прийшла  б  ясноока
Принесла  радість  й  приголубила  нас…

08.02.2019р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Чайківчанка

ЖИТТЯ -ЦЕ СКАРБ ДАРОВАНИЙ БОГОМ

Життя  -це  скарб  дарований  Богом,
народжена  зоря  ,запалена  свіча...
Це  в  саду  квітка-    сотворіння  Бога.
 Яка  дає  людям  радість  жива  душа..
Життя  -це  видих  ,вдих  ковток  повітря,
Шлях  -написаний  у  книзі  тобі  небесами,
 злети  ,падіня  ,добро  зло  ,тьма  -світло,
відміряна    путь-десятками  роками.
Життя  -це  майстер,  який  шліфує  нас,
Точить  наш  образ  ,щоб  віднайти  себе,
І  на  кожну  пору  є-на  все  свій  час...
орати,  сіяти  ,і  збирати  зерно  золоте.
Життя  -це  гра  на  шахматній  дошці,
Втратив  ,короля  ...думай  вийти    з  кута,
Людині  -потрібна  людина  ,мед  у  ложці.
Жити  ,по  -божому  і  нести  свого  хреста.
Життя  -потребує  лагідні,    ласкаві  слова,
Сказати  ,тим,    які  поруч  ідуть  по-  житті.
Бо  як  лист  осінній  відлетить  у  небуття,
Ти  невіднайдеш  ,рідну    душу    на  землі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824683
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


геометрія

ОСОБЛИВІ МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ…

                                     В  житті  кожної  людини,
                                     Особливі  митті  є...
                                     І  тоді  люди  щасливі,
                                     Коли  час  їх  настає...
                                                         Чи  то  чув  він,  а  чи  бачив,
                                                         Чи  можливо  то  був  сон...
                                                         Чи  він  спав,  чи  може  марив,
                                                         Може  був  душі  то  зов...
                                     З  давніх  -  давен  люди  знають,-
                                     Любов  владарка  життя,
                                     Він  не  знав  ще  і  не  бачив,
                                     Як  наступить  мить  ота...
                                                       Глянув  якось  він  у  очі,-
                                                       Дивні,  гарні  і  ясні,
                                                       Втратив  він  і  сон,  і  спокій,
                                                       І  здалося  онімів...
                                     Очі  ті  неначе  зорі,
                                     Діаманти  чарівні...
                                     Він  таких  раніш  не  бачив,
                                     Як  озерця  голубі...
                                                       Він  завмер,  як  їх  побачив,
                                                       Наяву  це,  а  чи  сон?..
                                                       Та  ж  не  спав  ніби,  й  не  марив,
                                                       Ніби  він  попав  в  полон...
                                   Він  і  вірив,  і  не  вірив,
                                   Особлива  мить  прийшла,
                                   І  радів,  і  був  щасливий,
                                   Що  мить  мимо  не  пройшла...
                                                       Що  робити    далі  знає,
                                                       Ніби  вузлик  зав"язав,
                                                       Птицю  щастя  він  втримає,
                                                       Як  зробити  це  він  знав...
                                   Усім  людям  я  бажаю,
                                   Птицю  щастя  не  впусть...
                                   Як  втимати  кожен  знає,
                                   Щастя  кожну  мить  ловить...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824637
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Чайківчанка

О БОЖЕ НЕ ДАЙ ВТРАТИТИ НАДІЮ

О  Боже,  не  дай  втратити  надію!
Бо  без  надії  ,я  як  птах  без  крил.
Хай  збуваються  усі  задуми  і  мрії,
І  новий  день  додає  духу  і  сил.
Дай,  мені  у  вірі  -душевний  спокій,
Любові,  радості  ,щастя  в  стократ.
Вдихнути  ,на  повні    груди  глибоко,
Щоб  цвіли  квіти  і  наливав  сад  сад.
М  Чайківчанка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824629
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Окрилена

Карт-бланш

Щовечора  
місяць  падав.
Втрачала  
баланс  земля.
Розвіював  
жовтий    ладан
Насправді,  
це  я  була.
Щовечора    
сонцю  -  тризна.
Порядок  речей  
простий.  
Але  ця  хода  
наскрізна
і  колір  очей  
густий…  
що  став  мені  
достеменно
 оазою  у  пустелі.
Шукаю  весни...
Тотемно
світає
в    кінці  тунелю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824606
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Svitlana_Belyakova

Нe стыжусь…

 "Вы  получаете  не  то,
чего  хотите,а  то  чего
заслуживаете"  -
известный  трюизм.



Время  летит,  продолжается,
каждый  твой  вздох  с  моим
перекликается.
Все  сны  тобою  наполняются,
с  Верой  в  твой  Свет...
Не  справедливо,  что  раньше
тебя  родилась,  время  возымело
свою  Власть.
Я  имею  огромную  смелость
существовать  в  этом  Мире,
прикладывая  все  оставшиеся  силы.
Не  стыжусь  признаваться
без  кого  грущу.
В  Небесах  звёздочки  зажглись,
моя  кровь  похолодела,
я  про  светлую  любовь
песенку  запела.
Кудри  распущу
пленяя  всадника  грешного,
головушку  свою  вскружу
сладкою  надеждою.
Ночь,  ложь  сердечная  злая,
душеньку  не  тревожь
накрывая.
Что  назначено  мне,
пройти  суждено.
Неужеле,  многого  хочу,
лишнего  у  Судьбы  прошу.
Не  знаю,  сколько  одиноких  ночей,
я  пролечу  в  Земном  Потоке  дней.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824596
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Юлія Рябенко

Молоко та кава (Фортепіано)

Під  музику  фортепіано
Зустрілись  долі  двох  зірок.
Прийде  світанок,  ніч  розтане,
Зробити  важко  перший  крок.
Під  музику  молочних  клавіш
Танцюють  вальс  на  самоті.
Сміливих  волі  не  позбавиш,
Знайдуть  принади  у  житті.
Під  музику  гарячу  кави
Згорять,  не  знаючи  про  біль.
Залишать  полум’я  яскраве
У  глибині  космічних  хвиль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822456
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Зима уже не та

І  знов  сніги  метуть  по  Україні,
По  всіх  дорогах  слизько  і  заміс,
Дерева  темні,  наче  хибні  тіні,
Перуки  хмар  прив'язують  до  кіс.

На  смітниках  перекидя  ялинки,
Кричать  беззвучно,  що  пройшли  свята,
Летять,  немов  по  ковзанці  хвилинки,
І  ця  зима,  якась  тепер  не  та…

Вітри  холодні  роздувають  мрії
Крізь  одяг  пробирають  до  кісток
Сніговики,  вульгано,  як  повії
Боками  притулились  до  хвірток.

Брудну  білизну  розстеляє  небо
Холодну  й  вогку  пляму  хижих  хмар
Яких  іще  пожертв  циклону  треба,
Казкову  зиму  щоб  звільнить  від  чар.

23.01.2019

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822432
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Порожня вулиця

А  наша  вулиця  сільська  така  широка,
Ой,  гамірно  колись  на  ній  було:
Ходили  люди,  пастись  йшли  корови
І  їздив  транспорт  різний,  аж  гуло.

Тепер  лиш  зрідка  десь  проїде  трактор,
Іноді  бабця  у  крамницю  йде,
Щоб  необхідне  щось  собі  придбати,
Тихо  й  не  чути  галасу  ніде.

Ще  на  світанку  заспіває  півень,
Та  до  роботи  нікого  будить,
Бо  молодь  у  містах  працює  нині
І  за  кордон  частенько  виїздить.

Порожня  вулиця.І  колись  біла  хата
Стоїть  самотньо  десь  у  бур"янах.
В  селі,  на  жаль  тепер  таких  багато,
Не  виняток  і  вулиця  моя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822320
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Україночки малі

Їх  українками  вважають,
Бо  сало  свіже  полюбляють,
Насіння,  крихти  і  зернятка
Теж  дуже  раді  поклювати.

І  мають  пір"ячко  синеньке
Та  жовте  ці  пташки  маленькі,
В  вікно  постукать  мають  звичку,
Як  зголодніли.Це...(  Синички).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822322
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


геометрія

ВІТЕР - БАТЬКО, ВОДА - МАТИ…

                 Над  лісами,  над  степами,-
                 Зима  весело    гуля...
                 Нездоланими  вітрами
                 Все  снігами  застеля...

                 Побіліло  все  навколо,-
                 І  у  селах,  і  в  містах...
                 А  навколо  -  видноколо,
                 Ніжно  -  біла  красота...

                 Вітер  хмари  сірі  котить,
                 І  сліди  всі  заміта,
                 По  дахах  скака,  колотить,
                 На  вулицях  німота...

                 Лише  зрідка  десь  прохожий,
                 В  своїх  справах  все  ж  пройде...
                 На  Мороза  стає  схожий,
                 По  снігах  неспішно  йде...

                 А  вітри  поміж  ярами,-
                 Не  спиняючить  пливуть...
                 На  деревах  між  гілками,
                 Їх  галуззя    малі  рвуть...

                 Звечоріло,  споночіло,
                 Невгамовний  не  притих,
                 Ніби  знов  розправив  крила,
                 Як  вертлявий  диво  -  псих...

                 І  лісів  дрімучі  вежі
                 Білим  снігом  уквітчав...
                 Біля  річки  узбережжя,
                 Невгамовно  накривав...

                 А  буває  й  як  скажений,
                 Переправи  не  мина...
                 Як  Еол*  той  навіжений,
                 Усе  рве,  трощить,  лама...

                 І  спинить  його  несила,-
                 Ні  природі,  ні  богам,
                 Поспішає  стрімкокрило,
                 Почувається  як  пан...

                 Ми  ж  надіємось,  чекаєм,
                 Все  ж  зимі  прийде  кінець,
                 Потанцює,  полютує,-
                 Він  й  весни  гідний  гінець...

                 Вітер  дме,  хоча  й  не  знає,
                 Що  й  погоду  він  міня...
                 Він  і  силу  міцну  має,
                 І  дуби  бува  валя...

                 Вітер  -  батько,  вода  -  мати,
                 Ну  а  сніг  їхнє  дитя...
                 Я  їх  хочу  запитати,
                 Чи  цікаве  їх  буття...  

                               *  Еол  -  у  старо-грецькій  міфології
                                     володар  вітрів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822461
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ольга Калина

Сто літ Соборності України

Минає  сто  сьогодні  літ,
Як  возз’єдналась  Україна,  
Як  вперше  на  весь  білий  світ
Сказала,  що  вона  єдина.

Земля  стогнала  у  боях
У  ті  страшні  буремні  роки.
Україна  вибрала  свій  шлях
Й  зробила  перші  свої  кроки.

Нерівні  сили  у  війні:
З  усіх  сторін  на  шматки  рвали.
І  московіти  не  одні
ЇЇ  кремсали  і  вбивали.

Ворони  каркали  вгорі,
Напитись  крові  поспішали.
Дух  український,  ти  повір,
В  народу  й  досі  не  зламали.

І  знову  в  нас  іде  війна  –
Ридає  й  стогне  Україна,
Та  в  битві  вистоїть  вона
І  буде  Вільна,  і  Єдина!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Валентина Ланевич

Серед степу широкого віє хуртовина.

Серед  степу  широкого  віє  хуртовина,
Завиває  дужий  вітер,  посіріла  днина.
Плаче,  стогне,  сивочолий,  у  посвисті  кулі,
У  бліндажі  солдат  сидить,  дні  згадав  минулі.

Ріжок  собі  набиває  патронами  повний,
Схилив  голову,  співає,  а  біль  невгамовний.
Йде  війна  не  рік,  не  другий,  шостий  навертає,
На  дзвіницях  по  Вкраїні  дзвін  сумум  ридає.

Стиснув  зуби,  аж  цигарка,  навпіл  долі  впала,
Схрестив  пальці,  щоби  доля  вогнем  не  палала.
Бронь  поправив,  що  на  грудях,  треба  йти  до  бою,
Не  діждуться  воріженьки,  щоб  був  сиротою.

Без  країни,  що  на  карті  ні  меж,  ні  кордонів,
Бо  міцніших,  між  у  серці,  нема  бастіонів.
Де  любов,  надія  й  віра,  правдонька  кривава,
Щоби  воля,  горем  крита,  навік  панувала.

22.01.19

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Леся Геник

Я буду…

***
Я  буду  знов  молитися  у  ніч,
аби  згори  зійшло  блаженне  світло,
аби  глибокі  плями  протиріч
розвіяло  з  душі  погідним  вітром.

Аби  десь  там,  у  дальній  далині
роздмухав  день  лампадку  супокою,  
щоб  заясніло  небо  у  мені
і  пригорнуло  теплою  рукою.

Я  буду  спрагло  рватись  на  слова,
лишень  вони  -  моя  жага  й  надія,  
лиш  поміж  ними  істинно  жива
за  білизною  справжньою  говію.

І  якби  грізно  не  двигтіла  ніч
покору  темну  я  молитись  буду,  
аби  глибокі  плями  ппотиріч
не  знали  бруду!

9.10.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820858
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019


геометрія

ПЕРЕЖИТЕ НАЗАД НЕ ВЕРНУТИ…

                                 Пережите  назад  не  вернути,-
                                 Це  відомо  усім  і  давно...
                                 Що  було,  те  не  можна  забути,
                                 Скільки  б  часу  з  тих  пір  не  пройшло...

                                 Що  призначено,  те  не  минути,
                                 Воно  долею  всім  нам  дано...
                                 Оживає  усе  призабуте,-
                                 Тиха  вулиця  й  рідне  село...

                                 Там  калина  цвіла  й  відцвітала,
                                 Зеленіли  і  верби,  й  садки,
                                 Рідна  хата,  родина  і  мама,
                                 Річка,  берег  й  дитячі  стежки...

                                 Ми  зростали,  навчались,  співали,
                                 І  на  танці  теж  бігали  ми...
                                 Незалежність  свою  зберігали,
                                 У  майбутнє  нас  мрії  вели...

                                 Не  злічити  всіх  зроблених  кроків,-
                                 Молоді  ми  були  й  запальні...
                                 Здобували  життєві  уроки,
                                 Не  гіркі  нам  були  й  полині...

                                 Живе  в  згадках  все  наше  минуле,
                                 Все  частіше  в  думках  і  у  снах...
                                 Постаріли,  та  ще  не  поснули,
                                 І  навчились  долать  біль  і  страх...

                                 Ще  на  успіх  надіємось  й  радість,
                                 Буде  в  нас  ще  і  літо,  й  весна...
                                 А  життєва  наснага  і  мудрість,-
                                 Додає  нам  і  сили,  й  тепла...

                                 Пережите  назад  не  вернути,
                                 Нас  чекають  нові  ще  діла...
                                 Справедливість    пора  повернути,
                                 Й  щоб  закінчилась  швидше  війна...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821020
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Чайківчанка

ЧУЖИНА БЕЗ СНІГУ

Сонячний  день  сяє  ,як  рання  весна...
Все  прибрано  урочисте  святкове.
Зеленіють  пальми  ...надворі  зима.
Чужина  ,без  снігу  у  Різдво  Христове.
Надворі  немов  весна,  а  в  душі  зима
.Бо  на  ключ  закрита  рідна  Отча  хата  .
Так  хочеться,  на  мить  додому  до  села.
Де  колядує  сивий  батько  і  мати.
Відчуть,  в  своїй  родині  радісне  свято  
Вдихнути  ,  повітря    мороз  білі  сніги.  
Притулитись  як  дитя  до  грудей  мати.
в  зимову  Місячну  ніч  дивитись  на  зірки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820900
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ніна Незламна

Якось у кав`ярні / віршована розповідь/


Закрутили  баба  з  дідом  у  веселім  танці
Вона    в  модній  сукні  й  шляпці,    він    у  вишиванці
Люди  зглядалися  з  сміхом,  у  кав`ярні    людно
Веселі,  давали»  джазу»,  для  них  було  модно.
Це  ж  молодість  пригадали,  за  талію  брався
Раннім    сонцем  усміхалась,  він  вже  й  цілувався
Торопіли  всі  панянки,  ото  так  спокуса
Дід  до  баби  кривить  носа,  швидко  гладить    вуса.
Парубота  обом  заздрить,  де    ж  береться  сила
Моргає  хитро  дружина,  спинитись  несила
Розчервонілась,  як    мальва,  в  душі  тепле  літо
Очі,  погляд  діда  ловлять,  дарить  ясне  світло
А  то  руками  пригорне,  як    лебідка  птиця
Вона  ж  щастя  берегиня,  вірності  дівиця.
Закінчилась  музика,  плескають  у  долоні
Пара  ніжно  обіймалась,  вже  й  в  низькім  поклоні
Та  ніхто  не  знав  причини,  чом  такі  щасливі?
Переглядалися  люди….  Й  несоромно,  сиві…
А  вони  неначе  діти,  полохливий  погляд
Раптом  із  букетом  квітів,  кур`єр  з  ними  поряд
Зал  завмер,  роти,  як  у  ґав,.  –  Увага,  хвилинку!
Ледь  соромлячись  всміхнулась,  скинула  сльозинку
Жіночка  квіти    прийняла,  відчула  незручність
Серце  в  грудях  шаленіло,  яка  романтичність!
Кур`єр  мило  посміхнувся,  став  мов  на  помості
-  Свято  -  золоте  весілля,  відзначають  гості
Прийміть  ви  від  нас  вітання!  А  за  танець  «  Браво»!
Дід  до  баби  притулився,  позирнув  лукаво
-  Ану,  гайда,  скажіть»  гірко»,  все  життя  ціную
Свою  вірну  половинку,  хай  я  поцілую…
За  мить  щирість  здивувала,  люди  наче  друзі
Теплі  погляди  і  радість,  гуляли  в  окрузі.

                                       10.01.2019р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820927
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Zinthenko Olena

За кожний шанс

Я  дякую  усім  можливим  небесам
За  шанс  новий  шодня  і,  мабуть,  не  востаннє,
Тим  хто  вкладав  у  мене,  дяку  я  віддам
Турботою  про  інших  -  знов  і  знов...Вагання
Підступна  втома,  дратування,  біль
Від  безпорадності  -  як  гостре  лезо,
Що  ріже  на  шматки  плоди  твоїх  зусиль,
А  ти  собі  розважливо  -  тверезо
Підказуєш,  що  буде  новий  день,  
І  десь  там  абсолют  приймає  всіх  в  обійми...
(Залишилось  знайти  його  лишень)
А  ти  шукай,  бо  маєш  бути  сильним!
Для  них,  для  себе,  просто  для  розрад
Душевних,  саме  -  вже  доведено  роками  -
Нерівний  шлях,  як  подивлюсь  назад.
А  скільки  ще  іти  -  хіба  скажу  словами?!

©  Олена  Зінченко      03.01.2019  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820168
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Валентина Рубан

ДАВАЙ

Давай  полинемо  з  Тобою,  любий,  в  казку,
На  крилах  сніжної,  веселої  зими.
Кохання  візьмемо  з  собою.    ніжність,  ласку.
І  казку  ту  чарівну  -    створим  ми.

З  Тобою    вдвох  ми  будемо  літати  
У    зоряного    неба    далині.
З  Тобою  лише  вдвох  зможем  пізнати.
Єднання  мить  й  надій  п»янких  вогні.

Давай  у  казку  ми  полинемо  з  Тобою,
Там  нема    смутку,  сумніву  нема.
А  може,  там  зустрінемось  з  судьбою?
Але  скажи,  чом  Твоя  відповідь  німа?.

10.01.2019  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820864
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ольга Калина

Не буду в дзеркало дивитись

Навіяно  віршем  Протоієрея    Романа  
«Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054






Не  буду    в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Не  хоче  серденько  змиритись  -          
Лице  і  постать  не  моя.  

В  очах  вже  іскорки  не  сяють
І  погляд  тьмяний  помарнів.      
Але  ніхто  того  не  знає,  
 Як  жити  хочеться    мені.  

Високо  в  небо  ще  злітає  
Душі  обірвана  струна.
Вона  бринить  отим  розмаєм,
 Коли  кругом  цвіте  весна.  

Вона  так  хоче  ще  спіймати
Ту  життєдайну  щастя  мить
І  всьому  світу  розказати  -          
Та  лише  жалісно  бринить.  

Не  буду  в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Та  і  не  стану  я  журитись.
Хай  пісня  лине  вдаль  моя.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ніна Незламна

Ой летять, летять сніжинки

Старий  рік  сказав  -  «Бувай»
Новий  рік  іде  в  наш  край
Закружляв  пухнастий  сніг
Стрімко  падає  до  ніг
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Закружляли    скрізь  пір`їнки
Заіскрились,  златом  сяють
Рясно  землю  прикрашають.
2
Веде  віхола  танок
Встеля  сріблом  весь  ставок
Зимі  дуже  раді  всі
І  дорослі,  і  малі
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Закружляли    скрізь  пір`їнки
Заіскрились,  златом  сяють
Рясно  землю  прикрашають
3
Як  чудово,  ну  й  краса
Зима  творить  чудеса
Зустрічаймо  Новий  рік
Наче  в  казці,  блищить  сніг
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Закружляли    скрізь  пір`їнки
Заіскрились,  златом  сяють
Рясно  землю  прикрашають.

                                     25.12.2018р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819232
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Крилата (Любов Пікас)

ЯК ДОБРЕ ЦЕ

Як  добре  це,  коли  з  душі
Крізь  сніговії  та  дощі
Росте  любов,  мов  первоцвіт,
Наповнює  красою  світ
І  на  тонких  своїх  плечах
Тримає  мир,    торує  шлях
Планеті-мамі  до  добра,
Теплом  промінить    з-під  ребра.
І  зле,  як  в  нутряній  оселі
Так  пусто,  сухо,  як  в  пустелі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818308
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Svitlana_Belyakova

Бeлым, бeлым, бeла…

Белым,  белым,  бела,
паутинка  зимней  стужи.
Крепко  замела  снежною  порошей.
Мило  рисует  снег,
заячий  одинокий  след.
Спит,  в  ус  не  дует,  бурый  медведь.
Блестит  солнца  диск,
как  начищенная  медь.
Хруст  одинокой  ветки,
приводит  в  трепет  бегущие  белки.
Своим  чередом  живет  Природа,
в  далеке  от  суеты  народа.
Мы  же  зимой  восхищаемся,
но  в  душе  с  нею  уже  прощаемся.
Лютует  зима,  длинна  и  холодна,
в  преддверии  весеннего  тепла.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818279
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Галя Костенко

Прийшла північна королева

Прийшла  північна  королева,
В  полон  краси  забрала  всіх,
Приспа́ла  до  весни  дере́ва,
Наси́пала  на  зе́млю  сніг.

Річки  й  озера  в  лід  скувала,
І  навіть  моря  береги,
Ще  з  осені  в  права  вступала,
Царює  з  перших  днів  зими.

Тваринам  час  випробування,
Час  нелегки́й  і  для  людей,
Для  де́кого  розчарування,
Для  оптимістів  –  час  ідей.

Вірші  писатимуть  поети,
Рифмуючи  красу  зими,
Майстри  малюнку  на  мольбертах
Для  вічності  зупинять  мить.

Від  предків  добре  усі  знають:
День  літній  зиму  годував,
Ліниві  взимку  голодають,
Відпочива,  хто  працював…

Урівнова́жить  всіх  красуня,
Спокійним  холодом  своїм,
Ми  в  ній,  а  вона  в  нас  присутня,
Дає  нам  гаму    почуттів!
 
Всевишній  так  створив  людину,
Контрастом  цим  дав  зрозуміть:
Щоб  цінувати  теплу  днину,
Слід  люту  зиму  пережить!

3.12.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818330
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ!

Ходить  Святий  Миколай  від  хати  до  хати.
Подарунки  в  нього  є  для  усіх  завзятих.

Працьовитих  обійде,  то  ж  про  них  подбає.
Він  для  всіх,  хто  любить  труд,  подарунки  має.

Під  подушки  покладе  гарненькі  пакунки.
Бо  для  тих,  хто  чемним  є,  всі  його  дарунки.

І  на  суші,  й  на  воді  він  допомагає.
Про  всіх  добрих  Миколай  завжди  пам'ятає.

Вчить  і  нас  всіх  Миколай  про  добро  лиш  дбати.
Тоді  світлий  день  прийде  й  будемо  багаті!

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Олеся Шевчук

Скільки у тебе

То  ж  скільки  у  тебе
 сонця  в  грудях?
   Достатньо,  щоб  всі  тумани  з  себе
 скинути,  
Ця  зима  надважка  
зростає  в  тобі  
і  у  людях,  
Білою  жменькою  золота.
І  постійно  хочеться  
скинути  з  себе  светри,  
Дістати  з  кишеньки  весну,  
аби  світ  побачила,  
Аби  з  плеча  витіснила
 холоду  сантиметри,  
Щоби  вона  ожила.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818209
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


OlgaSydoruk

А когда умирает день…

А  когда  умирает  день,
Наступает  час  испытаний  –
Коридором  крадётся  тень
С  причиндалами  для  терзаний:
Ароматами  красных  цветов
И  звучанием  саксофона…
Чтобы  губы  дрожали  вновь
От  мелодии  Морриконе.
И  неможется  -  тихо  молчать,
Раз  душа  откликается  всхлипом…
И  неможется  -  стон  удержать…
Если  лунным  скрывается  бликом…

19  октября

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 16.12.2018


OlgaSydoruk

Осень, а ты ведь паск***да .

Дождь  по  стеклу  барабанит,
Как  музыкант-виртуоз…
Розу  в  гранёном  стакане
Стало  вдруг  жалко  до  слёз…
Осень,  а  ты  ведь  паску***да  -  
Душу  зажала  в  тиски…
Грусть  принесла  с  ниоткуда
(За  паутинку  в  виски)…
Осень  -  такая  ***  -  
Радость  мою  отняла…
Чтобы  разбилась  посуда
На  черепки  с  хрусталя…
Тайное  вышло  наружу…
(Видно  Господь  занемог)…
В  пустошь  душевная  стужа
Тыщу  открыла  дорог…
Осень,  а  ты  не  паскуда…  -
Слово  найти  помогла…
Осень,  спасибо  за  чудо:
У  твоего  алтаря…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 16.12.2018


Володимир Верста

Імпульс

Безлюдний  берег...  Заграва  північна
Вкриває  горизонти  звідусіль.
Лише  піски...  Мов  маяки  космічні,
Виблискують  зірки  у  всій  красі.

Спинився  час,  проте  поняття  «вічно»
Немає  тут...  Як  і  нема  мостів
Назад,  вперед.  Все,  ніби  механічне,
По  колу  і  циклічно.  Між  листів

Згубилась  осінь,  і  зима-принцеса
Розтала,  мов  сніжинка  навесні.
...Не  б'ється  серце  втомлене...  Процеси
По  циклу  знов...  Летять  примарно  дні...

…Новий  прибій  і  ніжний  запах  моря.
Усе  проходить  –  радість  так  і  горе.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  01.12.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815871
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 16.12.2018


КВолынский

* * * (переклад)

       
                       А.  Пушкин.

                 *                *                *  
Во  глубине  сибирских  руд
Храните  гордое  терпенье,
Не  пропадёт  ваш  скорбный  труд
И  дум  высокое  стремленье.

Несчастью  верная  сестра,
Надежда  в  мрачном  подземелье
Разбудит  бодрость  и  веселье,  
Придёт  желанная  пора:

Любовь  и  дружество  до  вас
Дойдут  сквозь  мрачные  затворы,
Как  в  ваши  каторжные  норы
Доходит  мой  свободный  глас.

Оковы  тяжкие  падут,  
Темницы  рухнут  –  и  свобода
Вас  примет  радостно  у  входа,  
И  братья  меч  вам  отдадут.


                       Переклад

                     *                *                *  

У  глибині  сибірських  руд
Тримайте  з  гордістю  терпіння,
Не  згине  ваш  скорботний  труд
І  дум  високе  усремління.

Нещастю  віддана  сестра,
Надія  в  хмурім  підземеллі
Пробудить  гордість  і    веселля,
Прийде  омріяна  пора:

Любов  і  приязність  до  вас
Дійдуть  крізь  замкнені  затвори,
Як  в  ваші  каторжнії  нори
Доходить  вам  мій  вільний  глас.

Кайдани  тяжкі  упадуть,
Темниці  згинуть  –  і  свобода
Вас  прийме  радісно  зі  входу,
І  браття  меч  вам  віддадуть.


Благодарю  поэта  Е.М.  за  оказанную  помощь  при  переводе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813440
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 16.12.2018


НАДЕЖДА М.

Моя думка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]

Всі  зустрічі  не  випадкові,
(Про  це   хтось  дбає  із  небес)
Це  ті,  хто  різні всі  по  крові,
Що  мають  різний  інтерес.

Якщо  ж  серця  у  них  гарячі,
Від  цього  так  пульсує  кров,
Якщо  вони  достатньо  зрячі,
Відчують,  що  таке  любов.

Якщо  ж  вони  глухі  душею,
Не  взнають,  що  таке  весна,
А  серце  вкриється  іржею...
Така  історія  сумна.

Відкрийте  ширше  свої  очі,
Відчуйте  подихи  весни,
Хай  оживуть  всі  сни  пророчі,
З  душі  всі  вирвіть  полини.

І  не  пишайтеся  cобою,
Притишіть  гонор,  що  так  зріс.
Живою  вмийтеся  водою.
Не  треба  дерти  в  небо  ніс.
---------------------------
Таку  ось  думку  маю  я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Капелька

Прийшла зима

Прийшла  зима,  а  з  нею  сніг
Ліг  гарно,  ніжно  на  поріг.
Неначе  ковдра  вкрив  міста,
Повеселішала  земля.

Під  снігом  може  відпочити,
Зимові  думки  полюбити,
Що  знову  радість,  знову  дні,
Коли  втекли  дощі  сумні.

Ще  й  гарний  сніг  запанував,
Бо  влітку  десь  відпочивав.
Тож  дочекалась  дітвора
-Награється  в  снігу  вона.

Малечі  свято  на  дворі
-Дістали  сані,  ковзани.
Дорослі  парубки,  дівчата
Бажають  теж  в  сніжки  пограти,

Бо  сніг  пухкий,  неначе  вата.
Зима  прийшла,  а  з  нею  свята.
Знов  завітали  сніжні  дні.
Радій,  не  мерзни  і  люби!

                     Грудень  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816068
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Новоградець

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня,
Летять  за  вожатим  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче;
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.  -

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?  -

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила,
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці,  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах,
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці,  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.  -

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Рубаючи  рідне  повітря  з  плеча.
Вони  вже  дивились  на  озеро  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 16.12.2018


Лілея1

ОСТАННЯ КОЛЕКЦІЯ ЖОВТНЯ…

[i][b]Тут,    у  чистому  глянці  не  збуджених  рухом  калюж,
Геть  збігаючих  хмар  понасмикані  клаптики  вати.
І  завмерлий  від  мінус  по  цельсію  охровий  плющ,
І  стрімкий  водопад  його  зелені  з  припічку  хати.

І  палітра  блакитна      й    холодний-холодний  бетон,
Його  контурів  кимось    розмиті  у  водах  ефекти.
Час  від  часу,    злітаючий  голуба    в  просторі  дрон,
Що  шукає  най-най,  найпрекрасніші  жовтня  об’єкти.  

Ця  богемність  колекцій  природи    мені  до  душі,
І  вібруюючі    кола    й  води  нетривке  завмирання.
Не  руйнуйте  картин,  я  прошу  вас,  жовтневі  дощі,-
Це  моє    неприборкано-щире  сьогодні  бажання.
[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 16.12.2018


Лілея1

ЩЕ ВСІХ ДОЩІВ НЕВИПИТЕ ВИНО…

[b]
У  цей  розлом  початку  листопаду,
Де  всіх  дощів  невипите  вино,
Завита  гілка,  змерзла  винограду,
Мов сніжна  хвиля,  пирснула  в  вікно.

Негоди  тінь буквально  в  кілометрі,
Недавня  синь  небесна  в  молоці,
Сніжинок біле,  падаюче ретро
Прозорим воском  тане  на  руці.

Й  стікає  світлим  бісером  вологи
На  двох  калюж  замерзлих вітражі,
А  ми,  мов  листя,   кинуте  під  ноги
В  зимі  такі  непрохано чужі.

Хоча  і  серце  б'є  іще на  сполох
Забуте  літо  і  таку  ж  весну,
Та  я  -  той  перший  і  єдиний  ворог
Ще  досі  надто  рідному  йому.[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 16.12.2018


геометрія

СВОЮ ДОЛЮ НЕ ВГАДАЛА…

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала.
                                         Як  так  вийшло,  я  й  не  знаю,
                                         що  жонатого  кохаю...

                                         Він  в  село  наше  приїхав,
                                         і  мене  якось  примітив,
                                         поглядав  завжди  на  мене,-
                                         кожен  вечір  і  щоденно...

                                         Були  погляди  цікаві,
                                         і  слова  його  ласкаві...
                                         Не  змогла  я  удержатись,
                                         примудрилась  закохатись...

                                         Це  зі  мною  вперше  сталось,
                                         все  цвіло  навкруг  всміхалось...
                                         Не  ходила  я,  літала,
                                         і  душа  моя  співала...

                                         Стали  ми  з  ним  зустрічатись,
                                         і  любитись,  і  кохатись...
                                         Місяць  нам  моргав  грайливо,
                                         а  зірки  чогось  глумливо...

                                         Ні  на  що  ми  не  зважали,
                                         на  любов  ми  мали  право,
                                         нас  з"єднала  її  сила,
                                         він  любив  і  я  любила...

                                         Що  жонатий  я  не  знала,
                                         він  мовчав,  я  не  питала...
                                         Та  приїхала  дружина,
                                         ще  й  мала  з  нею  дитина...

                                         Я  коли  про  це  дізналась,
                                         не  на  жарт  уже    злякалась...
                                         Спохватилася  запізно,
                                         і  до  болю  стало  слізно...

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала...
                                         Що  робить  тепер  не  знаю,
                                         я  ж  його  лише  кохаю...

                                       Як  складуться  наші  долі,
                                       час  покаже  й  Божа  воля...
                                       І  дружину  жаль  й  дитину,
                                       й  я  зректись  його  не  в  силі...

                                       Розумію,що  дитина,-
                                       ще  мала  й  ні  в  чім  не  винна...
                                       Як  складеться,  так  і  буде,-
                                       час  підкаже  і  остуде...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817672
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Лилея

Мелодия… Напоминает о тебе…

Мелодия...
Напоминает  о  тебе...
Она  подобна  сказке...
Нереально  красива!
Жизнь  в  ней!
Слушая  её...
В  Душе  -  Весна!
За  окнами  снег...
Краса!
Дороги  замело...
В  Душе  -  цвет!
Легко!
Мелодия...
Что  -  то  чистое  в  ней...
Как  цвет  Весны!
Запах  летних  полей!
Краса  осенней  листвы...
Снег...
Снежинки!
Кружатся!
Со  снегом  -  веселей!
Всё  в  этой  мелодии...
Необыкновенность  дней!
Наполненность...
Мелодия...
Напоминает  о  тебе...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817287
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Лилея

Зимний Друг!

Чистый,  беленький  снежок!
Мягкий,  как  пушинка!
Лёгкий,  зимний  ветерок
Летят,  летят  снежинки!
Замело  вокруг!
Берите  сани!
Зимний  Друг!
Играется  с  нами!
Снег  -  зимой!
Белые  снежинки!
Любуюсь  Красой!
Снежные  перины!
А  деревья  в  снегу!
Словно  в  Королевстве!
Замело  в  лесу!
Вспоминаю  детство...
Прекрасная  пора...
Зима  с  снегом!
Радостная  детвора!
Игра  с  весельем,  смехом!
Летит,  летит  снежок!
Снег  в  кучи  собирает
Вокруг  -  бело!
Праздники  встречаем!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817355
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Неповторна мить

Біла  пудра  сипалась  з  небес  на  землю,
Притрусила  вії  сосен  і  ялин.
І  мороз  додав  блискучих  стразів  зерна
У  білясто-сніжне  покривало-твин.

Сплять  під  снігом  втомлені,  пожухлі  трави.
Свіжість  у  повітрі  -  свіжість  почуттів.
Обіймає  кашеміром  день  ласкаво,
Бо  любові  янгол  прилетів  зі  снів.

Сонце  зазирає  крізь  завіси  сніжні,
Ми  пірнаєм  разом  в  музику  зими.
Ласк  мереживо  -  і  щедра  ллється  ніжність,
І  шепочуть  губи...неповторна  мить.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817783
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я запізнилась

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє,
Лиш  блискавичним  розчерком  майнула.
І  швидко  проросла,  мов  гілочка  осини,
Роки  кувала  ще  мені  зозуля.

Я  твого  берегла  тепла  німий  окраєць,
І  вечір  погляду,  очей  зізнання,
І  прагнення  сліпе,  і  недоречні  рамки,
Що  так  тримали  в  обрисах  серпанку.

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє.
Моє  ж,  здавалось,  розцвітало  квітом.
Все  ж  наздогнала  восени  під  небом  сірим,
А  листя  облітало  вже  із  віття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 16.12.2018


Ніна-Марія

Дрімає літо …

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]

Дрімає  літо  у  дозрілім  житі,
В  соняшниковім  полі  за  селом.
Колише  вітер  колоски  налиті,
Махає  серпень  вересню  крилом.

А  трави  в  лузі  пахнуть  чебрецями,
Напоєні  дощами  досхочу.
Крадеться  осінь  поміж  берегами,
Та  я    її  до  серця  не  впущу.

Душа  ще  хоче  в  літечку  зігрітись.
Ви  не  спішіть  до  вирію,  літа.
І  весну  не  одну  б  ще  вам  зустріти,
Хай  осінь  зачекає  золота.


[img][/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 16.12.2018


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бережіть любов

У  розкоші  безмежності  пухких  снігів
Ні  звука,  і  ні  слова,  тільки  тиша.
Кохання  прокладе  доріжку,  ніби  гід.
І  душ,  й  сердець  торкнеться  ваших  нишком.

Щоби  з  очей  світилась  радість,  не  сльоза,
Для  вас  віч-на-віч  ніжність  і  без  свідків.
Щоб  вірності  плелась  серед  зими  лоза,  
Щоби  жорстокості  не  віяв  вітер.

То  ж  бережіть  любов,  що  відшукала  вас,
Не  втратьте  в  недовір*ї,  в  холоднечі.
В  гармонії  живіть,  цінуйте  щастя  час,
Тоді  не  буде  в  душах  порожнечі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ніна Незламна

Зима плакала нині…

Безмежне  поле,    у  зимовій  колисці
Ледь  –  ледь  дрімає,    у  лебединій  свитці
По  рудих    травах,    ясноокі  сережки
А  попід  стежку,  кришталеві  мережки….
Ще  снігу  мало,    зима  плакала  нині
Дощик  хлюпоче,    мілкі  калюжі  сині
Чому  ж  так  плаче,    посварилась  з  вітриськом
Чом  такий  теплий  ?  Прощається  із  блиском…
А  він  зрадливий,  недавно  летів  низом
В  яру  глибокім,  дивився  сни  під  хмизом
Пристав  напевно,    бешкетував  раненько
Занадто  довго….  Тепер  дрімав  гарненько….
Ніч  таємнича,  підкралась,  як  лисиця
В  небесній  мисці,  засяяла  скарбниця
Ясніли  зорі…  На  хмарі    місяць  вклався
Втішити  зиму,    з  морозом  намагався…

                                                                         08.  12.  2018р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817020
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ніна Незламна

Екзотичний котик


Є  в  мене,  веселий,  чудернацький  котик
Кузьмою  назвали,  в  нього  довгий  хвостик
Очі  зелені,  а  весь,  як  сніг  біленький
Короткошерстий,  миленький  і  гарненький!
Невсидливий  такий,  то  неначе  шило
Поверне  голівку,  гляне  полохливо
І  такий  бешкетник!  Плигає  відважно!
За  мить  очі  хитрі,  дивиться  уважно.
Дуже  розумний,  хоча  й  зимно  надворі
Швиденько  мишку  зловить,  в  темній  коморі.
Клубочок  котиться…  То  його  забави
Носить  на  двох  лапках,  я  ж  радію  завжди
Обійма  хвостичок  і  старанно  миє
От  чистьоха  такий,  справно  морду  вмиє
Муркотіти  любить,  як  погладжу  спинку
Як  голодний,  галас,  кричить  без  зупинки
Залунає  гучно,  на  всю  хату  –  Мя  -у
Як  наїсться  добре,  спатоньки  вкладаю.
Любить  ласку,  ніжність,  ну  немов  дитятко
Мені  радість  дарить,  ось  таке  звірятко
Екзотичний  котик…..  Справжнісіньке  диво
В  нас  гадаю,  йому  живеться  щасливо.

                                             10.12.2018р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817116
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ніна Незламна

В кутку сховалось лихо…/ віршована розповідь /


Коридор  довгий,      так  прохолодно  й  тихо  –  тихо
Чомусь  здається,  тут  в  кутку  сховалось  лихо
Мов  жде  нагоди,  погуляти  по    кімнатах
Дім  пристарілих….Люди….У  білих  халатах…
По  кабінетах,  розмови  веселі  і  сміх
Мабуть  хтось  скаже,  коли  є  хворі,  то  це  гріх
Певно  на  розсуд  та  ні  краще  промовчати
Із  яким  болем,  бачить,    все  це    відчувати
Треба  триматись.  Хвилюватися  кожен  день
Адже  це  важко,    як  чуєш  плач  замість  пісень…
Спішить  сестричка….Як  до  малої  дитини
Хто  ж  допоможе?  Так  давно  нема  родини
Старенька  просить  ,  –  Погляньте,  он  простирадло
Злізло  із  ліжка….  Дивиться  так  безпорадно
Ошелешено,  з  болем  блимає  очима
Течуть  сльози,  а  хустина,  аж  за  плечима.
А  хтось  зненацька,  до  себе  гукав  в  надії
-  Ось,  сюди,  в  п`яту  -    трусяться  вологі  вії
-  Дайте  водички,  не  можу  сама  дістати…
Губи  присохлі…  Почала    слова…  Путати…
А  потім  ранком  душа  десь  полетіла
Ніхто  не  плаче…..А  вона  ж  жити  хотіла.
І  знову  тиша…  А    за  вікном  хурделиця
Немічна  жінка,  наче  місяць,  блідолиця
Співа  псалом,  то  їй  здалося,  що  у  церкві
Руки  докупи,  мовить  слова  боголюбиві.
Шум  в  коридорі,    метушня,    чиїсь  розмови
Запах  ялинки…Доволі  настрій  святковий
А  ось  хтось  прийде!  Мо»    принесе  апельсину
Чи  то  розстелить,    самобранку  -  скатертину
Поласують,  то  смачного  давно  не  їли
Ясніли  очі,  ждуть,  нехай  би  пораділи.
Вікно  криштальне….  Світу  білого  не  видно
Живе  надія…Стріти  весну  необхідно
 Дуже  холодно,  як    зараз  йти  в  світ  незнаний
Думки  літають….Хай  би  сонце,    в  чому  винний?
Немов  ті  квітки,  що  під  снігом  десь  у  полі
Під  серцем  щемно…  Та  все  ж  дякують  своїй  долі
Ясніли  ранки,  сіяли  хліб,  тож  прожили
Так  працювали,  що,  аж  вилазили  жили.
Життя,  як  літо  тепер  здавалось  їм  усім
Майже  щоночі,  перед  очима  рідний  дім
Тінь  в  коридорі…  Від  кого  ніхто  не  знає
Напевно  лихо,    знов  не  спить,  когось    шукає….

                                                                           08.12.2018р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817593
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Чайківчанка

О ПРИВІТ, МОЄ СОНЦЕ!

O  ПРИВІТ,  МОЄ  СОНЦЕ!
О  Привіт,  моє  сонце-  блакитне  небо!!!
тобі  вікриваю  душу  одкровення
у  мріях,  сієш  вірші  квіти  для  мене...
розквітає,  пишноцвітом  сьогодення.
 Чую  ,як    плаче  весна  -  краплями  дощу,
та  для  неї  ,зійшла  сонячна  веселка-
і  розсипає  у  трави  срібну  росу
спогляда,  на  світ  до  дзеркала  люстерка.
Дивлюсь,  як  кружляє  жайвір  у  блакитті,
як  у  стоголоссі  дзвенить  голос  дзвінкий...
лине  відлуння    у  музі  перелитій
З  Всесвіту,  усміхається  час  золотий.
Я  знаю,  що  життя  прекрасне  -  єдине,
вірю,  що  прийде  весна  розтануть  сніги...
вітер  розжене  хмари  у  небі  синім-
і  для  душі  зацвітуть  у  піснях  сади.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817766
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ольга Калина

Прийшла зима

Ну  ось  прийшла  до  нас  зима.
Сама..
Сиджу  собі  біля  вікна  
Одна..  
Дивлюсь:  спадає  на  поріг  
Цей  сніг.  
Навкруг  усе  вже  замело
Село.
Покрилось  в  біле  полотно  
Воно.
Біленьке,  чисте  і  м'яке
Таке,
Як  ковдра  землю  зігріва.  
Трава  
Сховалась  й  спить  аж  до  весни.  
В  ці  сни,  
В  холодні  зимні  вечори
Згори  
Включає  місяць  сотню  свіч.  
В  цю  ніч...
Палають  зіроньки-вогні.  
Мені
Стає  так  любо  на  душі  
В  ці  дні!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Svitlana_Belyakova

Долина маков, ромашeк цвeт…

Долина  маков,  ромашек  цвет,
как  прекрасно  устроен  свет,
Рука  Художника  смелая,
мир  нам  дарит  с  Верою.
За  мир,  за  дружбу,  за  любовь,
отдает  каждый  голос  свой,
игра  жизненная  впереди,
но  суждено  ли  мечте  сбыться  -  Se  la  vi.
Может  ты,  как  облако  без  души,
а  я  глупая  пишу  стихи,  точу  карандаши,
рву  сердце  на  части  без  твоего  участия.
Стрелу  Купидона  хочу  вырвать  с  сердцевины,
силой  урагана  и  снежной  лавины.
Отпусти,  не  мучай,  нарушь  свой  плен,
проси  что  хочешь  в  жестокий  обмен.


Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817722
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Валентина Ланевич

Ти - моє кохання в сніжній заметілі.

Ти  -  моє  кохання  в  сніжній  заметілі,
Замітають  кроки  зимнії  вітри.
Притихлі  дерева  стоять  занімілі,
Милий,  у  розлуці  серце  не  ятри.

Відгукнись  словами,  що  зігріють  душу,
Студеницю  в  тілі  замінять  теплом.
Не  клянусь  я  Богу,  що  любити  мушу,
Щоб  вберіг  в  дорозі,  низько  б’ю  чолом.

Бо  в  Господа  волі  дарувати  долю,
Надію  на  щастя  в  ночі  з  чорноти.
Щоб  не  було  більше  безпросвіти-болю
Та  вели  до  мене  знов  твої  сліди.

15.12.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Обіймала зимова ніч

Знову  падає  сніг  за  вікном,
Знову  згадую  дні  ті  чудові.
Ясний  місяць  зійшов  над  селом,
А  на  небі  розкидані  зорі.

Ніжний  шепіт  почувсь  в  далині,
Обіймалась  закохана  пара.
В  ті  часи  пригадалось  мені,
Як  зимова  нас  ніч  обіймала.

А  попереду  бу́ло  життя,
Мрій  багато,  надій,  сподівання.
І  щасливе  мабуть  майбуття,
Разом  з  нами  гаряче  кохання.

Пролетіли  так  швидко  роки,
Загубились  у  сніжній  хурделі.
Ми  з  тобою  давно  вже  батьки,
Я  у  серці  лишилась  твоєю...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Валентина Рубан

ЗИМА

Одяглись  дерева  в  білі  шати,
Все  в  снігу  –  дороги  і  ліси.
Лиш  Зима  так  вміє  малювати,
Фарб  у  неї  досить  для  краси.

Снігу  купи  –  шкода    руйнувати,
Мов  перина  ніжна  і  пухка.
Лиш  Зима  уміє  так  вкривати,
Мов  матусі  рідної  рука.

Все    покрите  білим  оксамитом.
Заховалися  під  ним  сліди.
Лиш  для  мрій  усі  шляхи  відкрито,
Душу  ж  стрімко  сковують  льоди.

 Ваблять  зір    ялиночки  пухнасті,
У    сріблястім  сяйві  миготять.
Хай  для  всіх    Зима  приносить  щастя,
Хай  сніжинки  –  на  добро  летять.

15.12.2018  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817659
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

ПРАВДА

       Присіла  край  дороги  Правда...  Утомлене  лице  і  руки  загрубілі.
А  у  очах  ясних  світилась  радість.  Думки  й  діла  її  усі  були  красиві!
У  полі  працювала  й  у  гайочку,  і  розважала  діток  у  садочку.  Вона  
й  на  полонинах  ще  трембітами  дзвеніла.  То  ж  загоріла  і  змужніла.
         Тут  біля  неї  Кривда  сіла.  Така  тендітна  й  хитра-хитра...    В  її
очах  теж  іскорки  гарненькі.  А  речі,  речі...  солоденькі.
Отак  сиділи.  Розмовляли.  Обідать  стали.
         Дістала  Правда  все,  що  мала.  А  Кривда  своє  приховала.  То  ж
Правда  Кривду  частувала.  І  хлібом  поділилась  й  солоденьким.  На  
славу  був  обід.  Смачненький!  
Та  Кривда  радо  все  приймала,  а  потім  Правду  частувати  стала.
Сказала  Правді:  "Ти  ж  наїлась!"  Все  ж  гіркотою  поділилась.
         От  з  того  часу  (усі  знають)  гіркою  Правду  називають.  
Для  когось  Кривда  та  гарненька  й  до  цього  часу  солоденька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Яке ж холодне серце

В  обіймах  опинилась  непомітно.  
Ти  ж  кликав,  і  летіла  я  чимдуж,
Немов  метелик  на  примарне  світло,
І  тіло  обдавав  контрастний  душ.

В  обіймах  опинилась  непомітно.
Ти  ж  вабив  -  я  покірно  піддалась.
Якби  ж  знаття,  що  то  лиш  щастя  міфи,
Хоч  не  жалів  ти  ніжних  перлів-ласк.

В  обіймах  опинилась  непомітно,  
І  зрозуміла,  що  прийшла  зима.
Яке  ж  холодне  серце  в  неї  й  міра:
Забрала  все,  і  разом  нас  нема.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Master-capt

Ох, скоро начнётся…

Ох,  скоро  начнётся…
Поверьте,  друзья:
И  Мир  всколыхнётся
И  вздрогнет  Земля!

Придут  янычары
Кавказ  отбивать,
И  нет  страшней  кары  –  
За  ложь  пострадать;

За  глупых  людишек,
За  веру…  больных,
За  тех,  кто  не  слышит
Проблемы  иных.

Нам  врали  веками,
Что  мы  им  друзья:
За  пазухой  камень,
Как  символ  вранья!

Пойдёт  брат  на  брата
Свой  дом  защищать,
Ведь,  время    возврата
Грядёт...  отвечать!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809422
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.12.2018


Master-capt

Тайная радость

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  златоносный  ручей,
Бог  предоставил,  как  благость  –  
Музу  бессонных  ночей.

Прелесть…тоска  и  разлука  –  
Краткая  повесть  любви…
Всё,  что  рождается  в  муках  –  
Дорого  стоит,  прими!

Нет  больше  милости  Божьей,
Кто  вдохновил  бы  творца  
Словом,  что  душу  тревожит,
Страстью  наполнил  сердца.  
                                                                             
Мы,  наслаждаясь  друг  другом
Терпим  излишество  встреч:
Радуем  преданным  слогом,
Чтим  стихотворную  речь.  

Жажда  любви,  восхищаться  –  
Трогать  румяную  плоть:
Сложно  невольным  встречаться,
Больно  в  тоске  пировать.

Ты,  моя  тайная  радость,  
Мой  вдохновитель  стихов…
Нам  уготована  малость  –  
Вечная  сладость  грехов.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 10.12.2018


Ольга Калина

Дороги ( Сівак Лідія Іванівна)

Волонтеру  АТО  
Лідії  Іванівні  Сівак  присвячую:


Дороги,  дороги,  дороги..
В  АТО:    і  туди  і  назад..
На  серці  постійно  тривоги,
Жене  їх  удаль  листопад.  

Чекають  на  сході  там  хлопці    -
Скоріш  оминути  б  пости..  
Смаколики  пахнуть  в  коробці,  
Листівки  поклала  туди.  

Там  бронежилети  потрібні  
І  ліки,  і  вата,  і  спирт.
Везе  запчастини  ім  дрібні,
В  аптечці  для  ранених  бинт.

Стріляють  попереду  з  градів  –
Ці  звуки  вже  чути  здаля,
Та  тільки  рідненьких  не  зрадить,
Вмивається  кров'ю  земля.

Бійцям  знов  сьогодні  прийдеться  
На  себе  прийняти  удар.
Чиєсь  знов  життя  обірветься  –
Залишиться  в  серці  тягар.  

Бо  кожна  матуся  ростила
Синочка  не  для  війни.  
З  тривогою  в  серці  пустила,
Щоб  нас  захищали  вони.  

Ще  в  кожного  дома  родина:
І  мати,  і  дочка  і  син.  
Чекає  на  них  Україна..
Ми  встоїмо    -  вистачить  сил.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Лилея

Любовь помогает жить!

Любовь  помогает  выжить!
От  всех  невзгод...
С  Любовью  поднимаешься  всё  выше!
Уже  виден  Небосвод!
От  Любви  вырастают  Крылья!
Большущие  два  Крыла́!
Мир  во  всех  красках  ви́ден!
Голуби  на  воле!
Они  умеют    нежно  ворковать...
Заботится  друг  о  друге...
В  танце  Любви  танцевать!
Мороз  ждёт  Солнце!
Зима  -  Весну!
Хоть  в  этом  Мире  всё  не  просто...
Забудь  про  суету!
Всё  ,  что  нас  окружает  -  тленно...
Бесконечна  лишь  Душа!
Всё  в  Природе  закономерно...
А  ты  иди  по  жизни  не  спеша...
Сумей  насладиться,  всем,  что  окружает!
С  восторгом!
Вдыхай,  чем  радуется  Душа!
На  Земле  мы  -  временно...
Живи!
Взлетай!
Пусть  воскресает  Душа!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Валентина Рубан

ЗНОВУ ПАДА СНІГ

Знову  пада  лапатий  сніг,
Все  кругом,  де  не  глянь,  забіліло.
Сніг  пухнастий,  ну  як  ти  міг,
Погасити  усе,  що  горіло?

Так  дбайливо  зима  розтягла
Срібно  –  біле  своє  покривало.
Зимо  –  сестронько,  як  ти  могла
Затрусити  усе,  що  палало?

Попливли  з  неба  хмари  сумні,
Воно  виразно,    враз  зазорилось.
Нащо,  зорі,  скажіть  ви  мені,
Засліпили  усе,  що  іскрилось.

Ніч  -  подружка  прийшла  під  вікно,
Ми  не  будемо  знов  з  нею  спати.
 Як    колись,  як  давним    -  давно,
Буду  я  безнадійно    чекати.

Знову  пада    лапатий  сніг,
Гарно  як    -  все  кругом  забіліло.
Я  ж  не  думала,  що  Ти  б  так  зміг…
Випав  сніг…  а  мені  заболіло.

09.12.2018  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816833
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Леся Геник

Нині уже не плачу…

Нині  уже  не  плачу,
сльози  не  мають  сенсу  -  
дощ  закінчи́вся  наче,
після  громів  і  стресу.

Небо  таке  ж,  як  вчора,
тільки  вже  більше  тиші.  
Я  би  воліла  в  гори,  
там  би  писала  вірші

Каменем  по  бетоні,
циркулем  по  судомах.
Та  рятував  би  стогін  -  
дівчинко,  ти  удома!  

Там,  де  сурмили  болі
вперше  на  перехресті,
там  де  надії  кволі
гралися  у  наперстки.

Там,  де...  Та  що  за  настрій?!  
Нині  уже  не  плачу!  
У  завіконній  тайстрі
дощ  припинився  ж  наче?..

5.12.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816436
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

На відстані

Сніжинки,  ніби  піктограми  в  інтерфейсі,
Летять  і  припадають  до  землі.
А  ми  з  тобою,  мабуть,  в  міжпланетнім  рейсі,
На  відстані  блукаємо  в  імлі.

Замети  снігу  і  шалена  даль  між  нами,
Поглинула  безодня  всі  слова.
Покрила  вмить  зима  серця  холодним  крамом.
Невже  тепер  вона  одна  права?

Хоча  повітря  зараз  свіже  і  морозне,
Все  ж  тисне  і  болить  мені  зима.
І  почуттів  ятрить  це  невимовне  рондо.
І  лиш  мигтить  надія  крадькома.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816750
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Капелька

Надпись на заборе

Проходя  мимо  двухэтажного  жилого  дома,
увидел  на  его  стене  стёртую  надпись,
которая  была  внушительных  размеров
и  мне  подумалось:"А  ведь  много  различных  
шедевров  пишут  на  заборе  там,  где  можно  
и  темы  бывают  разные."
Поразмышляв  об  этом,  написал  стих.

Надпись  на  заборе-  непростая  вещь.
Кто-то  постарался  к  надписи  привлечь.
Расписался  круто  и  от  всей  души,
Словно  просвещая  истиной  в  глуши.

Надпись  на  заборе-  месть  или  закон.
Но  порою  всё-же  не  сачкует  он.
Называет  вещи  он  по  именам.
Требует  расплаты  строго  по  делам.

Надпись-  как  реклама  и  крутая  жизнь.
Места  для  художества  есть  завались.
Места  написать  есть  весь  разговор,
Лишь  бы  не  "обиделся"  этот  забор.

Слово  огорчает,  если  в  нём  есть  жесть.
Слово  ублажает-  лесть  там  или  честь.
Слово  согревает  светом  и  теплом.
Правдой  и  любовью  оживает  дом!

Надпись  на  асфальте-  игры  для  детей.
С  ними  мы  счастливее  и  веселей.
Солнышко  рисуют,  классики,  цветы.
Маму  поздравляют:"Очень  любим  мы!"

Надпись  на  открытке-  стих  и  афоризм.
Канули  открытки  что  за  коммунизм.
Ныне  с  днём  рожденья  множество  стихов.
Все  друг  друга  краше.  Много  про  любовь.

Надписи  чиркают  гении  тайком.
Кто  себе  в  блокнотик,  кто  на  чей-то  дом.
Но  не  все  уместны  и  важны,  пойми,
Если  ранят  чувства  добрые  они!

                       Сентябрь-Октябрь  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 08.12.2018


Ulcus

… про запах

[i]коментар  до  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119  [/i]

а  ти  мені  солоно  пахнеш  морем
а  ще  тим  вітром,  що  співає  в  горах
тим  сонцем,  що  пекельно  влітку  шкварить
дощем,  який  сльозить  в  грозу  із  хмари
ти  пахнеш  дотиком  із  теплого  сатину
мурашками,  що  обсипають  спину
шаленим  пульсом  на  моїм  зап‘ясті
тепер  я  знаю,  що  так  пахне  щастя...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 08.12.2018


Окрилена

Лимонно-імбирним кленом…

Ця  осінь  мені  загірчила
Лимонно-імбирним  кленом.
Промокла  до  нитки,  ціла
до  серця,  до  стуку,  щему...
Лікую  душевну  застуду,
А  зовні  –  це  лише  нежить.
Не  знаю  чи  завтра  буду,
Тобі  як  раніш  належать.
Не  знаю,  чи  взнати  не  смію
мій  острах  жбурнув  каштаном
у  листя,  руду  завію,
що  сипле  без  перестану...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811888
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 08.12.2018


Ольга Калина

Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  пестила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  уже  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,  порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  затягнулась  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Ольга Калина

Чому ( Анафора Епіфора Рефрен)

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  у  нас  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.





Анафора  —  єдинопочаток;  одна  зі  стилістичних  фігур;  вживаний  на  початку  віршових  рядків  звуковий,  лексичний  повтор  чи  повторення  протягом  цілого  твору  або  його  частини  синтаксичних,  строфічних  структур.




*******

Життя  далося  Богом.
Любов  моя  від  Бога,  
Всі  помисли  від  Бога
І  вчинки  йдуть  від  Бога;
Й  веде  мене  дорога  
Усе  життя  до  Бога.  




Епіфора  —  стилістична  фігура,  протилежна  анафорі,  повторення  однакових  слів,  звукових  сполучень,  словосполучень  наприкінці  віршових  рядків,  строф  у  великих  поетичних  творах  (в  романі  у  віршах),  фраз  —  у  прозі  чи  драмі.



***************


Посадила  мати  вишні  край  городу

Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  отвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні  ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  




Рефрен  —  рядок  або  кілька  рядків,  які  повторюються  в  кінці  кожної  строфи  чи  групи  строф.  ...  Слова  пісні,  що  повторюються  після  кожного  куплету;  приспів.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Валентина Рубан

САМОТНІЙ ВЕЧІР

Самотній  вечір  вкутується  в  сніг,
Який    прикрив  дороги  і  поля.
Вже  лід  важкий  на  річку  спати  ліг,
Дрімає    у  зимовім  сні  земля.

Летить  сніжок,  як  лебединий  пух,
У  небі  зоряні  спалахують  вогні.
Все  замело,  вже  й  сліду  не  знайти,
Зима  їде  на  білому  коні.

Холодний  вітер  стогне  під  вікном,
І    віхолу  зове  собі  в  танок.
Зима    вкриває  землю    полотном,
Мов  вишиває  зоряний  вінок.

Мороз  гуля,  лиш  інколи    тайком,
Пейзаж  малює  в  мене  на  вікні.
Самотній  вечір  пролетить  мельком.
І  прийде  ніч,  а  з  нею  –  Ти  вві  сні

07.12.2018  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816692
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Життя таки прекрасне

Зозуленька-ворожка  до  лісу  прилетіла,
Комусь  літа  щасливі  відлічує  щодня,
Для  когось  трохи  смутку  вона  наворожила,
Хтось  вірить,  хтось  не  вірить,  таке  наше  життя.

А  соловейко  соло  виводить  на  калині,
Хочеться  в  краще  вірить,  як  слухаєш  його,
Ота  чудова  пісня  серця  всім  полонила
І  ніжно  обнімало  кохання  нас  крилом.

Та  що  би  там  не  сталось  -  життя  таки  прекрасне,
Треба  його  прожити,  а  не  проіснувать,
Добро,  усмішки  й  радість  уміти  дарувати,
Тоді  себе  щасливим  ти  будеш  відчувать.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816486
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

На всіх наводить жах

Він  герой  казок  народних,
Це  -  жорстокий  злий  відлюдник,
У  полон  бере  дівчат
Та  на  всіх  наводить  жах.
Птахом  він  шуга  у  небі,
Мешкає  в  гірських  печерах.
І  голів  у  нього  кілька,
Язики  сичать,  мов  змії,
Бо  ж  він  їхній  родич  дивний.
Відгадали?..(Змій-Горинич).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816487
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Svitlana_Belyakova

Мамочка

Мамочка,  каждая  морщинка  твоя
мне  была  знакома  и  дорога.
Все  мои  боли  принимая,
ты  гасила  их  внимая.
Восемь  долгих  лет,
как  тебя  уже  нет,
но  не  остыл  твой  след,
от  него  столько  тепла,
что  греет  неистово  наши  сердца.
Не  закрыта  в  прошлое  памяти  дверь  -  тоска,
как  хочется  верить  в  ту  Жизнь
ушедших  за  грань  бытия,
что  встречи  наши  станут  реалью.
Старые  фото  листая,  Душу  ними  грею,  стенаю.
Сколько  тобою  сделано  добра,
верю  Господь  воздаст  твоей  Душе  сполна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816627
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Чайківчанка

ПРИЙДЕ НОВИЙ РІК

ПРИЙДЕ  НОВИЙ  РІК
Вже  Сонце  зайшло  за  обрій...  і  вечір  до  нас  спішить,
Осіння  пора  зриває  жовте    листя  з  верховіть.
І  до  ніг,  стелить  багряний  килим  кленове  листя.
Як  відлітають  журавлі    дзвенить  прощальна  пісня.
Осінь  ,малює  на  блакитнім  полотні  пастеллі...
І  ніжні  віти  клена  виграють  на  віолончеллі,
А  завтра  прийде    зима  і  все  замете  сніжниця-
На  білогривих  конях  загостить  пані  Цариця.  
Нехай  за  вікном  лютує  заметіль,  хуртовина,
Та  духом  мою  душу  зігріє  -  червона  калина,  
А  я  із  рубінових  грон  вимережу  намисто...
І  зустріну,  завтрашній  день  святково  -урочисто.
У  лебединім  пуху  до  сонця  іскряться  віти
І  в  засніжених  снігах  зігріває  тепло  літа
І  від  полум'я  любові  зійде    зоря  пречиста
Різдвяний  колядник  поведе  у  село  із  міста.
Прийде  новий  рік  .Закружляє  у  вальсі  сніжинка.  
У  різних  кольорах    гірлянди    засяє  ялинка,
Із  небес,  голуб  миру  принесе  благословення...
Оживе,  в  надії  мрія...сонячне  сьогодення.
Осінній  дощ  змиє  печаль,  смуток,  журу  із  землі,
Зима  ,  одягне  у  розкішні  шати  ліси    гаї.
Привітають,у  блаженій  красі  Різдво  Христове  ,
Знову,  воскресне,  оживе  радість  життя  нове  .
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.







М  ЧАЙКІВЧАНКА


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816570
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Надія Башинська

ЧАРІВНИЧКА

Тихою  ходою  осінь-чарівничка  
йшла  через  місточок.
Там  на  бережечку  тихо  шумів  листом
молодий  кленочок.

         А  в  того  кленочка  вишита  сорочка.
         Осінь  гаптувала.  
         А  тому  кленочку  вишиту  сорочку  
         осінь  дарувала.

Гаптувала  зранку  осінь  вишиванку,
в  очі  задивлялась.
У  того  кленочка  золотиста  осінь  
ніжно  закохалась.

Ой  стояла  з  кленом  осінь  золотиста,
де  були  покоси.
Їй  вплітала  нічка  зіроньки  сріблисті  
в  золотії  коси.

Йшла    до  клена  осінь,  осінь-чарівничка,
через  наш  садочок.
Де  вона  ступала  -  залишавсь  за  нею
золотий  слідочок.

Тихою  ходою  осінь-чарівничка  
йшла  через  місточок.
Там  на  бережечку  тихо  шумів  листом
молодий  кленочок.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Ольга Калина

Стоїть верба, що над водою

Стоїть  верба,  що  над  водою,  
Додолу  звісивши  гілля.
Та  ще  милується  собою
Й  сміється,  як  мале  дитя.

З  гори  на  себе  поглядає:
На  відображення  в  воді,
Ще  й  гіллячко  своє  купає,  
Вмиває  віти  молоді.

Туман  на  річці  м’ягко  стелить
Молочно-білий,  сивий  дим,  
А  сонце  встане  -  все  підпалить,
І  слід  не  лишиться  за  ним.

І  оживе  верба  зелена,  
Розправить  гілки  й  гнучкий  стан
Та  й  посміхнеться  враз  до  клена,  
Який  солодко  ніч  проспав.

І  знов  подивиться  на  вроду,  
Що  віддзеркалює  в  воді..
Спасибі,  матінко-природо,  
Що  показала  це  мені.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Ольга Калина

Запалю свічку

Не  пішла  до  церкви,  хоч  запалю  свічку
Я  під  образами  в  себе  на  столі.
На  серці  тривога,  бо  не  спала  нічку:
Згадала  полеглих  на  клятій  війні.

Помолюся  Богу  за  душі  невинних  
Всіх,  що  відлетіли  навік  в  небуття,
Всіх,  хто  на  Майдані  й  на  Сході  загинув  -
За  Вкраїну-неньку  віддали  життя.

Гідність  і  Свободу  кров’ю  здобували,
Саме  найцінніше  клали  на  ваги,
А  в  Кремлі  підступні  плани  вже  складали  –
Лізли  в  нашу  землю  кляті  вороги.

Шматували  Неньку,  рвали,  роздирали,  
Народ  грабували,  прагли  задушить.  
Донбас  зруйнували  і  Крим  відібрали,  
Та  Вкраїна-Ненька  буде  вічно  жить.

Здобудемо  Волю,  землі  повернемо
Й  українська  мова  зазвучить  моя.
Ангелів  невинних,  що  пішли  у  небо,
Будем  пам’ятати:  ти,  і  він,  і  я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Янош Бусел

Виткався над озером…

                                     Переклад,-  не  моя  стихія…
                                     Але  ж,-  такі  хороші  вірші…
                                     Молодий  Єсєнін...Сергій  …

Виткався  над  озером  маків  цвіт  зорі,
У  бору  зі  дзвонами  плачуть  глухарі.
Десь  в  дуплі  обжитому  іволга  рида,
Та  мені  не  плачеться,-  горе  –  не  біда!..

Знаю  –  кинеш  ввечері  батьківський  поріг,
Сядем  в  літні  пахощі  під  нагрітий  стіг.
Хміль  цілунків  випаде  на  дівочий  цвіт,
Не  судіте,  людоньки,-  він  зове  в  політ…

Ти  сама  від  пестощів  скинеш  з  себе  все,-
Він  тебе,  розніжену,  в  темінь  віднесе…
І  нехай  зі  дзвонами  плачуть  глухарі,-
П’є  тужні  веселощі  маків  цвіт  зорі…
                                               
                                                   *              *
                                           *
Выткался  на  озере  алый  цвет  зари,
На  бору  со  звонами  плачут  глухари.
Плачет  где-  то  иволга,  схоронясь  в  дупло,
Только  мне  не  плачется  -    на  душе  светло.

Знаю,  выйдешь  к  вечеру  за  кольцо  дорог,
Сядем  в  копны  свежие  под  соседний  стог.
Зацелую  допьяна,  изомну  как  цвет,
Хмельному  от  радости  пересуду  нет.

Ты  сама  под  ласками  сбросишь  шелк  фаты,
Унесу  я  пьяную  до  утра  в  кусты.
И  пускай  со  звонами  плачут  глухари,
Есть  тоска  веселая  в  алостях  зари.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815727
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мольфарка - Осінь

Мольфарка  -  Осінь  ворожила,
У  ніч  холодну  і  сумну.
Далека  зіронька  світила,
Комусь  дорогу  провідну.

Її  також  торкались  чари,
Мольфарки  дивна  ворожба.
І  ночі  наче  б  то  примари,
Не  додавали  їй  тепла.

Почув  про  чари  дощ  і  вітер,
Підняли  з  місця  листопад.
І  той  Мольфарки  дивний  витвір,
Зими  засніжив  снігопад...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815810
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Master-capt

Украина…

Украина  –  Родина  моя!
В  моём  сознании:
Ты  вся  во  мне,  и  весь  я  для  тебя.
С  тобою,  как  с  зарёю  ранней
Навеки  связан  я,
А  без  тебя  –  я  одинокий,
Как  парус  в  море  голубом,
Как  лебедь  без  лебёдки  -    
На  гибель    обречён.

Украина  –  боль  моя!
Тебе  моё  признание:
В  любви  безмерной  верен  я,
Как  колос  бури  в  колыхании.
И  если  подвигом  венчая
Придётся  жизнь  свою  отдать,    
Тебе,  родная,  отвечаю:
«Умру,  но  не  смогу  предать!»  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730422
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 06.11.2018


Master-capt

Весенний день,

Весенний  день,  в  душе  отрада,
Как  будто  ландыши  цветут,
Пришла    нежданная    Свобода
Бессонных  дум  -  любви  приют.

Поникший  путник    заточенья
Сроднился  с  Розою    Ветров,
Освобождаясь  от  владенья
Своих  иллюзий  и  оков.

В  конце  дыханье  стало  ровным,
Нет  больше  бренной  суеты;
Под  утро  веером    холодным  –  
Простились  милые  черты.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790828
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 06.11.2018


Надія Башинська

МОВО МОЯ! БОЖА ЛАСКО СВЯТА…

Вмієш  зігріти,  мов  сонце  ясне.
Світишся  зір  всіх  ясніше.
Як  слово  почую,  рідне,  своє.
Стане  на  серці  тепліше.

Ти  мов  джерельна,  іскриста,  свята,
чиста,  прозора  водиця.
Слів  мов  зернят  в  золотих  колосках,  
що  у  полях  колоситься.

Ти  як  мелодія  ніжна  дзвениш,  
в  хвилях  морських  тебе  бачу.
Мово  моя!  Я  тобою  сміюсь,  
щастю  радію...    і  плачу.

Лиш  доброту  сієш  в  серденько  ти,
в  усмішках  світишся  ласкою.
А  в  колисковій  матусиній,  в  снах...
ти  розсипаєшся  казкою.

Слово  твоє  можна  мовити.  Так!
Бачити,  чути  і  сіяти.
Вчить  воно  нас  відчувати  й  любить,
і  спонукати,  і  вірити.

А  у  вінку  твоїм  пишнім  слова
барвами  літніми  світяться.
В  чистих  злітають  до  Бога  думках,
мріями  світлими  тішаться.

Хто  оцінить  тебе  може?  І  як?
Божий  мій  світлий  дарунку!
Слово  твоє  є  легким,  ніби  птах,
і  у  палкім  поцілунку.

Ти,  мов  та  пісня,  весела  й  дзвінка,
скрізь  над  землею  злітаєш.
Мово  моя!  Божа  ласко  свята...
Меж  ти  у  світі  не  маєш.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812336
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Надія Башинська

ЗАХОТІВ НАШ ЯКОСЬ КІТ КОВБАСИ… СМАЧНЕНЬКА!

Захотів  наш  якось  Кіт  ковбаси...  Смачненька!
Добре  знав  він,  де  лежить.  Там  щілина  вузенька.
Пробиратись  нишком  став,  вже  й  смак  відчуває.
Хотів  в  щілину  залізти,  а  та  не  пускає!

Туди  ніс  він  свій  запхав...  Запах  аж  лоскоче!
Він  ще  й  лапкою  -  щілина  пускати  не  хоче!
Отоді  наш  Кіт-ласун  став  вже  міркувати,  
як  з  комори  ковбасу  ту  смачну  дістати?

Аж  тут  Мишка:  -  Пі-пі-пі!  Стережеш  ти  хату?
А  чому  це,  Котику,  дмухаєш  на  лапу?
Кіт  не  витримав,  секрет  розказав  тій  мишці,
що  лежить  он  ковбаса  у  великій  діжці.

-  Ти  малесенька.  Залізь  в  щілину  вузеньку
та  дістань  ту  ковбасу,  запашну,  м'якеньку.  
Я  тебе  ще  підсаджу,  щоб  залізла  швидко.  
З  ковбасою  діжку  ту  буде  добре  видко!

-  Ой,  дякую,  що  сказав,  -  відказала  мишка.
Зараз  її  принесу.  Вмить  буду,  де  діжка!
І  побігла  Мишка  та...  часу  пройшло  трішки.
Кіт  у  щілину  дививсь...  Мишка  біля  діжки!

Ось  уже  й  до  ковбаси  добралась  швиденько.
А  тепер...  Ой  лишенько!  Їсть  її  тихенько!
Кіт  дивився  на  це  все,  мовчки  ковтав  слину.
Та  й  став  звати  Мишку  ту:  -  Дай  мені  частину!

Ну,  тягни!  Тягни  мерщій!  Хоч  малий  шматочок...
Мишка  й  тягне...    не  Коту.  Носить  у  куточок!
Здавалося,  що  не  чула  ту  котову  мову,
бо  швидесенько  носила  ковбасу  ще  й  в  нору.

Кіт  чекав,  чекав,  чекав...Бачив  через  дірку,  
як  зайшла  хозяйка,  вмить  -  Мишка  ш-ш-шусь...  у  нірку!
З  того  часу  ловить  Кіт  Мишку,  щоб  збагнула:
Коли  їла  ковбасу,  чом  про  Кота  забула?!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812505
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Надія Башинська

ЖОРЖИНИ КВІТНУТЬ У САДУ…

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Скажи  чому?  Скажи  чому?
Чому  з  тобою  ми  зустрілись?

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Листок  кленовий  впав  до  ніг
там,  де  принишкла  горобина.
Знов  закружляє  білий  сніг,
тому  й  тривожиться  калина.

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Бо,  видно,  знають  всі  вони,
чому  з  тобою  ми  зустрілись...

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         А  у  душі  моїй  розмай...  
         хоч  ходить  поряд  щедра  осінь.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811622
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 06.11.2018


Ніна Незламна

Чотири роки, все погляд до сходу

І  знову  осінь…  Так  час  поспішає…
А  чи  я  хочу?  На    жаль  не  спитає
Жада  підкрастись  і  до  мене    в  душу
Сльозу  сховаю,  як  листочки  струшу
Ой  золотава,  пані  яснокрила
Чемно  попрошу,  подаруй  же  крила
Щоби  я  птахом  в  небо  синь  злетіла
Щоби  з  коханим,  в  обіймах  тремтіла
Чотири  роки,  погляди  до  Сходу
Напевно  осінь,  відібрала  вроду
Та  й  сиві  коси,    й  усмішки  немає
Яка  то  шкода,  що  війна  триває….
А  я    ж  бажаю,  в  хатину  весноньку
Щоб  повернувся  і  обійняв  доньку
Й  білу  троянду,  подарував  мені
Щоби  насправді,  а  не  так,  як  у  сні…
Осінь  в  тумані…  Зранку  срібні  роси
А,  я  ж  любила…Ти  розплітав  коси
Твої  долоні,  тепло  дарували
А  ми  ж  любились,  а  ми  ж  так  кохали..
Спадає  листя,    сіре  і  багрове
А  там  на  сході,  небо  пурпурове
Щемить  під  серцем  і  душа  в  тривозі
Як  запобігти,  тій  страшній  загрозі
Молюсь  за  тебе,  соколе  мій  ясний
Хоча  і  осінь,  прийде    день  прекрасний
Осяє  сонце,  слово  -  Перемога
Почує  кожен,  відійде  тривога.
Вкладала  ненька,  янголятко  спатки
 В  надії  стріне,    ясноокі  ранки…
Жовта    троянда,  під  вікном  розквітла
Тепла  хотіла,  тягнулась  до  світла
Вона  ж  до  доньки,  ніжно  нахилилась
Сльоза  із  вії…  З  тремтінням  скотилась…

                                                                                               05.11.2018р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812780
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Глиняний посуд

На  паркані  у  селі
Їх  побачити  ще  можна,
Різних  розмірів  вони,
Збереже  продукти  кожен.

Із  вузьким  й  широким  горлом,
Усі  глиняні,  до  речі,
З  візерунком  та  без  нього,
В  побуті  зручний  він...(  Глечик).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812779
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Порадій, матусю

Порадій,  матусю  за  синочка  свого,
Ти  ж  добра  бажала  для  нього  завжди.
Нині  він  щасливий,  живе  у  любові,
То  ж  за  нього,  рідна  щиро  порадій.

Поруч  з  ним  людина,  котра  розуміє
Та  кохає  вірно  й  віддано  його.
Нарешті  здійснились  заповітні  мрії
Про  щасливу  долю  синочка  твого.

Молиться  на  тебе  він,  мов  на  ікону
І  згадує  часто,  ніби  про  святу.
Тішся,  люба  ненько,  тішся  за  синочка,
Хай  душа  співає  у  райськім  саду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812777
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Чайківчанка

ЗАПАЛІМО ПАМЯТІ СВІЧУ

ЗАПАЛІМО  СВІЧУ  ПАМ'ЯТІ  
Сьогодні  ,день  скорботи  смутку  і  жалю...
тож  згадаймо,  батьків,  рідних  на  могилі-
в  їхню  честь  ,запалімо  воскову  свічу...
промовмо,:  ОТЧЕ  НАШ  у  молитві  щирій  .  
Помолімось,  за  рідних...  хто  не  із  нами,
і  птахом  ,відлетів  у  вічність  назавжди,
оселивсь  ,у  райській  сад  під  небесами...
цвіте  айстрами  хризантемами  з  роси.
Запалім  свічу  за  героїв  Майдану!
за  всіх  ,хто  віддав  своє  життя  на  війні,
поминальний  дзвін  кличе  віддати  шану...
у  поклоні  ,схилити  голови  свої.
Запалім  свічу  пам'яті  на  могилі!
за  убієних-  невідомого  солдата  
хто  втратив,  найдорожче  діточки  милі,
на  граніті  викарбувана  їх  дата.
У  Царстві  Небеснім  спочивайте  у  мирі!
хай  земля  буде  пухом  у  вічному  сні,
дякуєм,  за  все  -  ангели  білокрилі
хай  над  вами  сяє  сонце  зорі  ясні.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812760
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Анатолій Розумний

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ, МОЯ ЗЕМЛЯ

Мій  Рідний  Край,  Моя  Земля,
Тебе  люблю  я  до  нестями.
І  де  б  не  був  далеко  я,
Для  мене  Ти  -  як  пісня  Мами.

Для  мене  Ти  мов  джерело,
З  якого  п`ю  я  чисту  воду.
І  разом  з  нею,  заодно,
Вбираю  дух  свого  Народу.

Для  мене  Ти  -  калини  цвіт,
Буя  що  ранньою  весною.
І  журавля  стрімкий  політ,
Що  повертається  додому.

Для  мене  Ти  -  спів  солов'я,
Лунає  що  на  всі  простори.
Твої  степи,  гаї,  поля,
Й  таке  ласкаве  Чорне  море.

Для  мене  Ти  -  краса  Карпат,
Та  їх  річок  стрімкі  потоки.
Козацький  дух,  Свободи  смак,
І  велич  сивого  Славути.

Для  мене  Ти  -  моя  сім`я,
Для  Тебе  я  -  Твоя  дитина.
Буду  славить  Твоє  Ім`я,
Моя  Ти  Ненько-Україна!

Анатолій  Розумний
15.08.2017

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808719
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 06.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мене пригорни

Тихо  плачуть  дощі  у  осіннім  тумані,
Сивий  морок  блукає  під  вікнами  знов.
Трусить  осінь  під  ноги  листки  полум'яні
І  дарує  обом  неповторну  любов.

Подивлюся  у  очі  блакитні  -  глибинні,
В  них  прозорість  озер  і  безмежність  морів.
І  нестимуть  нас  крила  увись  -  лебедині,
В  казку  щастя,  кохання,  яку  ти  створив.

Закружляють  вітри  в  листопадовім  танці,
Нас  з  собою  покличуть  у  мандри  вони.
Прокидаюсь  з  тобою,  щасливою  вранці
І  шепочуть  уста:"Ти  мене  пригорни."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Чайківчанка

ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД

ЛИСТОПАД  ЛИСТОПАД
Ще  вчора,  жовтень  усміхався  мені...
а  нині,  листопад  вітром  віє  в  очі,
розплітає,  довгі  коси  милій  вербі-
і  бентежно,  у    клена  серце  тріпоче.
Листопад,  листопад,  листопад...
я  не  хочу,  іти  до  зими...
поверни,  мене  в  осінній  сад!
де  троянди,  цвітуть  із  роси.
Засніжені  хмари  окутали  день,
за  вікном,  проливають  так    рясно  дощі,
 притих,  соловейко...  не  щебече,    пісень,
   курличуть,  журавлі  ...  несуть  печаль  душі.
Листопад,  листопад,  листопад...
 прошу,  зігрій,  ще  теплом  мене!
я  поверну,  тобі  час  назад!
де  ще  ласкаве  сонце  ясне.
Кружляє  опале  листя  золоте
встеляє  ,до  моїх  ніг  килим  багряний,
а  завтра  ,зима  снігопадом  замете
вже    морозяні  ранки  і  вечір  тмяний  .  
М  ЧАЙКІВЧАНКА                                                                        
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812241
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


golden-get

Моя молитва.

Боже  ,  дякую  за  все  що  ти  зробив  -
Для  мене,  хоча  лукавий  спокушає,
Але  у  нього  взагалі  немає  цiх  потужних  сил,
Та  про  домовленість  таку  він  ні  чого  не  знає...

Бо  у  молитві  разом  із  тобою  
Тихенько  я  спілкуюсь,  промовляю  -
То  що  буття  моє  воно  в  любові.
А    шляху    іншого  не  бачу,  бо  його  немає...

У  Храмі  бачу  твої  очі  чисті,
Ікона  це  не  лише  картинка...
Бо  ти  мій  Боже  відповідаєш  -    
В  думках  ,  я  чую  де  я  схибив,  де  моя  помилка...

Во  у  Молитві  є  важливо  -  Слово.
Воно  дуже  просте,  лукавий  хай  сміється...
Бо  ця  до  тебе  ось  така  промова  -
Чиста,    живе  зі  мною  поки  серце  б'ється.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811484
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 02.11.2018


golden-get

Кохання - це неначе чиста та смачна вода. Чотири стихії.

Кохання  -  це  неначе  чиста  та  смачна  вода,
Та,  що  вгамує  завжди      спрагу.
Та  відчуваються    тоді  дива.
Дарує    вона  трохи  щастя  та  наснаги...

Кохання  це  неначе  теплий  вітер
Духмяний  з  присмаком  цвітіння,
Дерев  та  дуже  дивовижних  квітів
Та  Сонечка  в  цих  барвах  мерехтіння...

Кохання  може  це  вогонь?
Але  не  спалює  він,  а  трохи  серце  гріє,
Той  що  спасе  від  страху  та  безсоння,
Та  добрі  почуття  теплом  своїм  навіє...

Справжнє  кохання  це  є  матінка  Земля!
Вона  колиска  справжня  наша
Та  ,  що  завжди    підтримує  життя  
Із  вірою,  що  далі  буде  тільки  краще.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809837
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 02.11.2018


КВолынский

Пташка (переклад)

                         Птичка.
                     А.  Пушкин.

В  чужбине  свято  наблюдаю
Родной  обычай  старины:
На  волю  птичку  выпускаю
При  светлом  празднике  весны.

Я  стал  доступен  утешенью;
За  что  на  Бога  мне  роптать,
Когда  хоть  одному  творенью
Я  смог  свободу  даровать.


                         Переклад
                 
                           Пташка

На    чужині    спостерігаю
Наш  рідний  звичай  давнини:
На  волю  пташку  відпускаю
При  світлій  святості  весни.

Я  став  доступний  утішінню;
За  що  на  Бога  нарікати,
Коли  хоч  одному  творінню
Я  зміг  свободу  дарувати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788728
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 01.11.2018


Ніна Незламна

Ні, не жалію…

[youtube]https://youtu.be/3a32Hb06IFE[/youtube]

Ні,  не  жалію,  що    народилась  на  цей  світ
Де  ясне  сонце,  пестить  моє  серце  й  душу
Силу  черпаю  ,  із  землі  вже  не  мало  літ
Що  дає  доля,    спорожнюю  її  чашу.

Ні,  не  жалію,  колись  птахом  полетіла
В  чужу  сторонку,  де  все  досягала  вершин
Де  в  колективі,  як  радість  друзів    зустріла
Тоді  для  мене,  навіть  не    був  гірким  полин.

Ні,  не  жалію,    як  місячна  ніч,  не  спала
Светра  в`язала  коханому  чоловіку
І  вишивала…    Стежку    рушниками  слала
Щоб  тільки  в  щасті,  прожити  разом    довіку.

Ні,  не  жалію,  що  стояли  на  дорозі
Химерні  люди,  бажали  нас  розлучити
Моя  молитва,  всіх  стрічала    на  порозі
Божа  наука,  навчила,    як  далі    жити…

Ні,  не  жалію,  що  приходилось  прощати
Ростили  діток,    в  злагоді,  заради  сім`ї
Так  я  зуміла  тебе  віддано  кохати
І  нам  весною,    в  саду  співали  солов`ї.

Ні,  не  жалію,    ні  за  чим,    я  просто  живу
Все,  що  минуло,  давно  змилося  дощами
Вже  відболіло,  образи  всі  переживу
Я    насолоджусь...  Спілкуванням  і  віршами…

Ні,  не  жалію,  промайнуло  наше  літо
У  хлібнім  полі,    разом  збирали  зернини
І  по  житті,  все    зустрічали  привітно
Й  ніжні  волошки,  до  народження  дитини…

Ні,  не  жалію….Осінь,  листя  відлітає
І  з  листопадом  припадає  до  землиці
Й  медовий  спомин  від  винограду  лишає
Тож  помандрую  із  думками  до  криниці…

Щира  подяка,  цьому,  вже  рідному  краю
Де  я    п`ю    воду,  мию  ноги  в  срібній  росі
Ясні    світанки  …  Й  вечори  радо  вітаю
Життя  щасливе,    кожен  день  тішуся  красі.

Ні,  не  жалію  та  часом,  може  й  заплачу
Як  ніжний  погляд,    і    квіти,  принесуть  діти
Як  онучаток,  веселих,  щоденно  бачу
Дякую  Богу!  Не  дарма!    Я  на  цім  світі!

Радіймо  люди!  Цінуймо  те,  що  маємо
Шануйте  поле,  кожен  своє  в  цьому  житті
Щоб  мирно  завжди,  ясну  блакить  стрічаємо
Щоби  волошки,  рясніли    по  стиглім  житі!

                                                                           30.10.2918р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811983
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  -  обитает  зима...
На  моей    -  серебристые  росы...
На  твоей  -  и  метель,и  пурга...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль…  -
В  неизведанную  безбрежность
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -
Неба  синего  уголок...
Для  моей  половины  метка  -
Позолоченный  образок...
На  моей  половине  свечи
Зажигают  поленницу  снов...
На  твоей,наступая,  вечер
Обнимает  земную  юдоль...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Валентина Ланевич

Де логіка в завершенні логічнім?. .

             пам’яті  рідного  брата  Івана
                             йому  б  ще  жити,  
                             радіти  дітям  та  онукам,
                             тішитись  сонцю  і  новому  дню  
                             та  час  його  минув,  
                             коли  зустрів  він  62-гу  осінь  золоту...

Де  логіка  в  завершенні  логічнім,
Якщо  на  кон  поставлене  людське  життя?
Коли  у  дім  твій  гостем  опівнічним
Без  стуку  в  двері  входить  смерть  без  вороття.

По  що  прийшла  та  по  якому  праву
Відмірюєш  на  дивний  розсуд  межі  літ?
Осінь  знімає  листяну  заграву,
Щоб  по  весні  дерева  вбралися  у  цвіт.

А  ти  на  вічний  спокій  забираєш,
Свічею  гасне  усмішка  з  лиця  жива.
Невтіха  ридма,  як  пече,  не  знаєш,
Тремтінням  торсає  зігнутого  плеча?..

20.10.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810743
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мій сад любові

Мій  сад  любові  в  золотій  імлі,
А  ще  в  нім  і  смарагдове,  й  багряне.
Вражає  різнобарв*ям  стільки  літ,
Гілля  думок  душевно  досі  манить.

Осінній  день  несе  щедрот  плоди.
І  стиглих  яблук  асорті  із  раю,
І  шепіт  пахощів  айви:  прийди...
Вони  втамують  біль,  загоять  рани...

Мій  сад  осінній  в  золотій  імлі,
Його  плекали  руки  мами  й  тата.
І  найдорожчої  нема  землі,
Де  сад  любові,  й  серцю  рідна  хата.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018


НАДЕЖДА М.

Безшумно впав один листок. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=81JC95E4f9w[/youtube]

Безшумно   впав  один  листок,
Приліг,  неначе  відпочити.
Йому  б  повітря  ще  ковток,
І  ще  б  хоч  трішечки  пожити.

За  ним  упав  іще  один,
А  потім  зграйка  полетіла,
(Таке  життя  й  людського  плин)
Неначе  чайки  легкокрилі.

Хтось  полетить  за  журавлями,
Якщо  він  місце  там  знайде,
Чиясь  душа  пройде  стернями,
І  просто  так   собі  піде..

Лиш  озирнеться  на  хвилинку:
Не  все  почув,  не  все  сказав.
І  із  сльози  уже  крижинка,
Розтане  тихо  поміж  трав.

Це  буде  потім,  хай  колись,
Таке  життя,  не  переробиш..
А  зараз  мова  йде  про  лист...
І  все  ж  подібне  щось    знаходиш....


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810794
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Донець Олександр Віталійович

Сама пойду в гости к Серёжке.

[url="http://s.poembook.ru/theme/e7/65/d4/2a96980c8c1e5c265fb8b0ca230ba3fa9a44f159.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  откроется  в  новом  окне.[/url]

Такая  не  простая  штучка,  этот  родительский  диван.
Я  столько  раз  его  толкала,  а  он  стоит,  где  и  стоял.
Я  за  него  держась  руками  хожу  как  в  море  капитан.
Меня  диван  всегда  спасает  он  очень  добрый  великан.
 
Я  только  пальчиком  касаюсь  за  кромку  доброго  дивана
И  плавно  ножку  подвигаю,  чтобы  сейчас  пойти  самой.
Но  видно  сил  ещё  так  мало,  а  мир  сейчас  такой  огромный.
И  я  опять  валюсь  на  коврик,  расставшись  со  своей  мечтой.
 
Бусяня  кот,  любимчик  мамин,  он  мне  пытается  помочь.
То  носом  мокрым  в  меня  ткнётся,  то  убегает  быстро  прочь.
Я  думаю,  он  так  по  дружбе,  меня  пытается  учить.
А  я  ещё  совсем  малышка  и  только  начинаю  жить.
 
За  дверью,  там,  в  огромном  мире,  живет  Серёжка  мой  дружек.
Он  часто  с  мамой  к  нам  приходит,  и  песни  мне  свои  поёт.
Мне  без  него  всегда  так  скучно,  я  без  него  грущу.
Я  научусь  ходить  на  ножках,  потом  Серёжку  научу.
 
Я  не  держусь!  Стою  сама!  Я  вовсе  не  дышу.
Большой  диван  меня  не  держит,  и  на  ковер  я  не  лечу.
Огромный  Мир  застыл  в  мечтах  и  в  меня  верит  кот  Бусяня.
Я  делаю  свой  первый  шаг,  а  слёзы  вытирает  мама.
 
Я  отпускаю  исполина!  Я  в  Мир  шагнула!  Я  смогла!!!
Теперь  вокруг  я  всё  исправлю,  сама  решая  все  дела.
А  мама  хлопает  в  ладошки  у  неё  слезы  на  глазах.
И  я  иду  в  гости  к  Серёжке  на  своих  маленьких  ногах.
 
 
 
©  Copyright:  Александр  Донец,  2018г.
Картинка  -  из  открытых  источников.
Озвучка  -  Читает  Ирина  Волкова.
Музыка  Джоакино  Россини  "Сорока  воровка"
[url="http://s.poembook.ru/theme/e7/65/d4/2a96980c8c1e5c265fb8b0ca230ba3fa9a44f159.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  откроется  в  новом  окне.[/url]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810541
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Наташа Марос

ЧУДАК…

Красивая  осень,  нужная  -
Зима  далеко  пока...
И  я  с  дождевыми  лужами
Справляюсь  сама...  Легка
И  эта  прозрачность  синяя,
Где  яркий  осенний  лист
Закружится  с  первым  инеем
Так  сказочно...  Пианист
Играет  опять  нескучную
На  улице  -  просто  так...
Я  молча  стою  и  слушаю...
Понравился  мне...  Чудак...

               -              -              -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Вадим Верц

Смирение

Привет!
Я  где-то  здесь
И  я  в  /случайном,  но/  порядке,
По-прежнему  дыша
Тобой.
.
.
.
А  что  ты  делаешь
В  свободное  /от  жизни/  время,
Когда  смирение
Оправдано
Борьбой?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793888
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 17.10.2018


НАДЕЖДА М.

А ти одягнеш вишиванку…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]

Тобі  я  вишию  хустинку,
Цей  непростий  носовичок.
Лише  замешкаюсь  хвилинку:
Яких  тут  вибрать  ниточок?

Ниток  чимало  -  розмаїття,
Як  мрій  нездійснених  клубок.
Калини  вишию  я  віття,
А  на  калині  -  голубок.

Внизу,  нитками,  що  із  сонця,
Два  серця  ніжно  обнялись
І  вигравають  у  багрянці.
Це  ті,  що  в  вірності  клялись.

Коли  над  хатою    своєю
Почуєш  клекіт  журавлів,
То  знай:  за  просьбою  моєю,
Несуть  дарунок,  що  без  слів...

А  ти  одягнеш  вишиванку,
Підеш  у  Храм  в  ранковий  час.
Молися  Богу  спозаранку:
Це  Він  колись  обох  звів  нас..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810365
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Ольга Калина

Рушники

Рушники,  рушники,  рушники..
Ті,  що  ненька  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.

Щоб  мене  по  життю  берегли,
Щоб  завжди  від  біди  захищали,  
А  недобрі  холодні  вітри
Щоб  родину  мою  оминали.

Як  прощатись  настала  пора,  
Я  з  собою  взяла  їх  в  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  добра  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Капелька

Озолотился горизонт, украсив краски октября

Озолотился  горизонт,
Украсив  краски  октября.
Всё  чаще  открываем  зонт,
Всё  реже  хочется  дождя.

Всё  больше  ценится  тепло,
Оно  желанней  на  земле
И  холода,  как-будто  зло,
Всё  ближе  тянутся  к  душе.

Мы  снова  кутаем  себя
И  в  радость  кофе,  крепкий  чай.
А  если  грустно  иногда,
Мы  даже  скажем:"Не  скучай!"

Но  всё-же  грусть,  порой  тоска
Свою  лазеечку  найдёт
И  этой  осени  хандра
Уже  опять  готовит  лёд...

Пускай  сменился  календарь,
В  душе  не  стоит  замерзать.
Себя  и  ближних  не  ударь.
Ведь  лучше  всё-же  согревать.

Решил  последний  куплет  всё-таки  
немного  изменить,  оставив  и  прежний:

Пускай  сменился  календарь,
Не  стоит  всё-же  замерзать.
Любое  время-  это  дар.
Об  этом  надо  вспоминать.

                   8  октября  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809781
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Капелька

И словно лето на душе

Но  вот  опять  тепло,  легко
И  от  дождей  пропал  и  след.
В  душе  комфортно,  хорошо.
Закинутый  подальше  плед.

И  словно  лето  на  душе.
Кто  хочет,  может  загорать.
Но  это  лишнее  уже,
Придётся  скоро  "моржевать".

Все  рады  проблескам  тепла.
Живя,  трудись,  не  будь  ленив.
Шедевры  осени  всегда
В  природе  дарят  позитив.

Ещё  красуется  листва
И  даже  пчёлка  вся  в  трудах.
Не  скоро  всё-таки  зима.
Ей  в  радость  "пошуршать"  в  цветах.

                                 10.10.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809784
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Чайківчанка

ПРОВІСТЯ ПЕРЕМОГИ ДО ПОКРОВИ

ПОВТОРЕННЯ  ІЗ  ЗМІНАМИ
ІЗ  СВЯТОМ  ПОКРОВИ  ПРЕСВЯТОЇ  БОГОРОДИЦІ
ПРОВІСТЯ  ПЕРЕМОГИ
Було  ,це  за  князя  Аскольда  в  прадавні  часи,
давні  руси  і  агоряни  бились  за  Царгород,
біля  його  стін  стояли  на  смерть  вірні  сини,
панувала,  убогість,  розруха  ,злидні  голод.

Голосний  дзвін  ,  кликав  городян  до  храму  ,
на  всеношну  службу  поклони  до  Бога  Отця,
спішили,  слушні  учні  Андрій  і  Єпіфаній,
явилась  Пречиста  із  ангелами  ,  як  зоря.

Під  небесним  куполом  розкрила  біле  покривало,
благала  зупинить  війну  у  ревній  молитві,
провістям  перемоги,-  благодать...  чудо  сталось,
сяяла  білосніжно  захищала  у  битві.

У  величчі  ,шані  ,стоїть-  Блаженна  Богиня,
підняла  долоні,по  -серед  темряви-світло,  
прохання  несла,Всевишньому  Ісусу  сину,
Оранта  Богородиця,  бальзам  -у  молитві  .

Маріє  веди  до  Христа  в  істину  дорогу,
від  спраги  -у  дусі  святім  цілюща  водице
ти  надійне  плече,  -  є  права  рука  Бога,
у  Христовій  Церкві  ,опора  -Небесна  Царице.

Візантії,  ніс  радісну  звістку  про  слов'ян  Андрій,
у  писання  ,засіяв  зерно  правди  живе  слово  ,
щоб  з'єднатись  із  нею  у  молитві  святій  ,
і  вовіки  славити  Бога  -свято  Покрови.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810034
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Лілея1

ЦЕ ПРОСТО ДРІБКА ЩАСТЯ Й НАСОЛОДИ…

[b][i]Візитки  жовтня  з сірою  каймою,
Зважнілим  листом  б'ються  об паркан.
Так  добре  йти,   збиваючи    ногою, 
Лежачих  долі  сотню  ікебан

Узрівши,   як   хмаринок  дві  овечки
Забіг  долають  в  синіх  небесах,  
Як  сотих дум  гойдається  вервечка  
На  доленьки  щасливих  терезах.  

І,  як  блакитно-сиві небозводи
Підносить  сонця  в  золоті  кільце.
Це  просто  дрібка щастя  й   насолоди,
Це  просто  осінь...  осінь...  от  і  все..[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння жінка…

Осіння  жінка  -  Муза  для  поетів,
Слова  любові  й  ніжності  летять.
Пісні  для  неї  й  радісні  куплети,
На  струнах  серця  й  осені  дзвенять...

Осіння  жінка  -  таємниця  ночі,
У  погляді  осінньому  цвіте.
У  неї  плачуть  і  сміються  очі
І  кожен  раз  їй  дякують  за  те.

Осіння  жінка  -  мов  троянда  квітне,
Не  обриває  вітер  пелюсток.
Вона  в  осіннім  листі  теж  привітна
Й  тендітна,  наче  пророста  росток.

Осіння  жінка  -  чародійна  казка,
Яку  не  відгадав  в  житті  ніхто.
Її  любов,  турбота,  ніжна  ласка,
Завжди  відверта  і  завжди  на  сто...

Осіння  жінка  -  мов  вельможна  пані,
Сльозини,  наче  перли  у  очах.
Хода  її  підвладна  справжній  лані,
З'являється  вона  у  дивних  снах.

Осіння  жінка  -  в  вихрі  листопаду,
В  калині,  що  намисто  одягла.
У  неймовірній  тиші  мого  саду,
Яка  давно  в  полон  мене  взяла...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810032
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Янош Бусел

Випускник…

                 Зварник,-  це  металіст  чи  металург?..                              
                 Відразу  й  не  скажеш...  Та  точно,-  це
                 Не  юрист..І  не  програміст...Тих  -  кучі...
                                 
Іде  хлопчина  вулицею  міста,-
Обличчя  світле,  тополиний  стан,-  
Це  вже  не  Ваня  -  це  Сенько  Іван
Несе  в  долонях  долю  металіста.  

І  металурга,-  бо  рука  терпляча  
Знайшла  отой  тонкий  єдиний  рух,
Коли  жива  ще  й  крапелька  гаряча,
І  міні  -  сонця  вогник  не  потух.  

Гаряча  плазма  вигнулась  дугою  
Між  сяєвом  космічно  –  білих  плям,
Метал  спливає  кулькою  тугою,
Покірний  хлопцю  й  дуговим  вітрам,  

Лягає  рівно  в  шов,  міцніший  криці,-  
Той  шов  вгамує  буйства  силові…  
Шумлять  адреналіни  в  голові,  
А  за  плечима  -  крила,  мов  у  птиці.  

Він  вже  досяг  -  чого  душа  хотіла,
І  чим  татусь  гордився  увесь  вік,-
Бо  зварник  -  це  основа  того  діла,
Котре  любив  і  знав  цей  чоловік...

Це  він  висів  на  поясі    безпеки
Над  хвилями  Славутича    Дніпра,  
Над  Нілом  древнім  вів  блакитні  треки,
Давав  копрами  вугіль  на  -  гора...
 
Іде  хлопчина  радісно  по  місту,  
Переступає  батьківський  поріг,-  
Він  вибрав  не  найгіршу  із  доріг,-  
Дорогу  праці,  пізнання  та  хисту.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809971
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Микола Коржик

Онук

                         Онук

За  палець  мій  вхопившися  рукою,
не  сміло  дріботять  маленькі  ніжки,
ми  біля  озера  гуляємо  з  тобою,
долаєм  версти  довгої  доріжки.  

Прогулянкою  гордий  я  цією,
готовий  цілий  світ  віддать  тобі,
та  буде  це  мізерною  платнею,
за  те,  що  ти  весь  час  даєш  мені.

03.08.2018  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801800
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.10.2018


Ніколя Петрович

Осінь, ніч…

Затишна  осінь,  ніч,  вікно,
Крізь  штори  світло  з  вулиці...
Ліхтар  показує  кіно...
До  тіней  тіні  туляться.

Все  рідше  чути  двигуни
Заморених  автобусів...
На  дно  нічної  глибини
Пішов  цей  бік  на  глобусі.

Цей  край,  зігрітий  восени
Кленовими  багаттями,
Де  виростуть  дочка  й  сини,
У  втратах  з  благодатями...

       Імлиста  осінь,  долі  жар...
Відтак  життя  продовжиться...
Жертовне  листя  на  вівтар
—  До  року  рік  примножиться...

Впаде  аж  потім  перший  сніг...
А  поки  —  розквіт  осені!
Щоб  клени  в  пам'яті  беріг
Не  голими  і  босими...

Щоб  вистачало  ще  краси
—  Аж  до  весни  зеленої,
Як  антистрес  —  бери  й  носи
Світлини  з  гобеленами!..

Згадаєш  може,  хоч  би  раз,
В  майбутнє  поспішаючи,
В  буденність,  повз  музей  прикрас,  
Тепло  дерев  палаючих...

Мов  фото,  з  тих,  що  є  мільйон,
Одне  таке  згадається...
В  уяві  вальс  "Осінній  сон",
Чи  то  "Бостон"  програється...

Ти  вимкнеш  радіо  в  авто,
Літак  зависне  в  хмареві
І  слушна  мить,  одна  —  на  сто,
Зійде  в  душевнім  зареві

Застелить  листя  шлях  думкам
І  в  грудях  заспокоїться...
Не  все  ж  то  —  міркувати  нам,
Що  скоєно  й  що  скоїться...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809899
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Батьківський поріг…

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
В  свої  обійми  радо  пригорне.
Для  нас  він,  наче  справжній  оберіг,
Йому  любов  із  вдячністю  вернем...

Присядемо  на  лаві  під  вікном
Й  поринемо  думками  в  інший  час.
О  Боже!  Як  давно  то  все  було,
Та  батьківський  поріг,  чекав  на  нас.

Вдивляюся  у  сад,  він  постарів
І  груша  похилилась  до  землі.
Я  їй  немов  мале  дитя  зрадів,
Ще  молодим  гойдався  на  гіллі.

А  ось  криниця  -  журавля  нема,
У  вирій  за  роки  ці  полетів.
Сумує  за  родиною  земля,
Як  вибачитись  нам?  Немає  слів...

Стежина  до  малини  заросла,
Давно,  ніхто  до  рук  не  брав  коси.
А  під  вікном  все  ж  мальва  розцвіла,
Вона  напи́лась  ранньої  роси.

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
Так  швидкоплинно  десь  спливає  час.
В  житті  нам  сотню  випало  доріг,
Та  лиш  одна,  свята  була  для  нас...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Ніна Незламна

ЗІ СВЯТОМ ПОКРОВИ!

Прийшла  Покрова,  руда  травичка  кволо
Голівку  схилила,  на  деревах  голо…
Застелила  землю  листячком  багровим
Покривалом  теплим  й  різнокольоровим
Готуйтесь  дівчата,  до  гулянь    весільних
Приєднуйтесь  люди  до  святкувань  спільних.
Всі  повні  засіки,    вродила  пшениця
На  Свято  Покрови,  хай  чиста  водиця
Довкола    покропить,    іще  й  військо  наше
Щоб  вільно  жилося,    й  набагато  краще.
Стоять  на  сторожі,  козаки  вкраїнські
Відчайдушні,    горді,  мужні  й  непохитні
Хай  доля    всміхнеться,    війна  закінчиться
Хай    в  чистому    полі,    жито  золотиться.
В  Покрову  поможи  ,  катів  відігнати
Щоб  ясне  сонце    і  не  плакала  мати
Вклонімось  з    вдячністю,  ми  перед  тобою...
Укрий  від  ворогів!  Захисти  собою!
О  Богородице!  Хай  дзвенять  дзвіниці
Ми  прославляймо  тебе  в  щирій  молитві
Хай  станеться  чудо    у  божій  благодаті
І  людство  заживе  в  радості  і  щасті!
***
Шановні  друзі  !  Вітаю  всіх  зі  святом  Покрови!
Та  Днем  захисника  України!
МИРУ,  ДОБРА,  РАДОСТІ,  ДОСТАТКУ  І  ЩАСТЯ  ВАМ!
13.10.2018р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Валентина Малая

ТА СЕРЕД ОСЕНІ Є ЛІТО БАБИНЕ

[color="#9500ff"][i][b]
"Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ..."=  Олекса  Удайко
***
Ночі  осіннії,  ночі  шаленії…
Для  двох  сердець  –то  купіль  незрівняная,
Мрії  про  щастя  легкі,незбагненії,
Ночі  осіннії,ночі  блаженнії.

Ну  то    і  що,що  душа  притомилася.
З  осінню  в  парі  у  сум  нарядилася.
Та  серед  осені  є  літо  бабине
Для  всіх  чудовеє  і  незвичайнеє.

В  танці  кружляють  осіннії  крапельки,
Шальки  із  золота  порозстелялися.
І  павутинки  -  тонкі  повелительки
До  рукава  чи  трави  притулилися.

Ранки  осіннії,  ранки  чудовії,
Світ  одягається  в  почуття  новії.
Меланхолія  літає    ,мов  ластівка.
Може,то  -сонная  вигадка  осені…

Й  Ночі  осіннії,  ночі  шаленії…
Для  двох  сердець  –то  купіль  незрівняная,
Мрії  про  щастя  легкі,незбагненії,
Ночі  осіннії,ночі  блаженнії.

13.10.2018р.[/b]



[/i][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809827
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сріблясті кришталі осені…

Де  ступала  осені  нога,  
Стежка  із  бурштину  пролягла.
Вітер  тихо  крався  так  по  ній,
Щоб  насолодитись  в  тиші  тій.

Осінь  посміхалась  й  тихо  йшла,
В  сукні  з  хризантем  вона  була.
Довгий  шлейф  стелився  по  землі
І  лишав  сріблясті  кришталі.

Закружляв  круг  неї  листопад,
Повела  вона  його  у  сад.
Вітер  розсердився  і  подув,
Він  обурений  на  неї  був.

Не  сердись,  ти  завжди  -  лише  друг,
Є  довкола  стільки  ще  подруг.
Закружляє  загадковий  вальс
І  навіки  поєднає  вас...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809802
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Валентина Ланевич

Втопилася на все в очах, в любові.

Втопилася  на  все  в  очах,  в  любові,
До  серця  горнеться  твій  голос  повсякчас.
Вривається  в  години  вечорові,
Терпкий  зриває  із  душі  зажури  пласт.

І  почуття,  піднесенням  у  простір,
Пливуть  назустріч  осені,  де  дні  з  вітрів.
Випадок  долі    -  вибір  був  на  осліп,
Коли  мене  ти  по  житті  в  той  час  зустрів.

Серце  забилось  раптом,  як  шалене,
І  до  твого  тягнуло  провід  навісний.  
Щось  відбулось  спонтанно-навіжене,
Для  інших  невловиме,    ти  -  жаданий,  мій.

05.10.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809007
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ НЕ ПЛАЧЕ…

Осінь  не  плаче...  А  хмари  збирає.
Землю  дощами  вона  поливає.
Щоб  проростали  всі  зерна  политі.
Варті  ж  бо  плоду  усі  працьовиті.

І  про  дерева  вона  теж  подбає.
Плаття  й  сорочки  для  них  вишиває.
Всіх  обійде    осінь,  всіх  обдарує.
Золотом  щедро  мережки  гаптує.

Візьме  на  себе  журбу  всю  й  тривоги.
Благословить  у  далекі  дороги.
Зронить  сльозу  гірку,  і  не  помітять.
Думають,  дощ...  бо  ж  дні  сонячно  світять.

Ой,  як  майстерно  все  розфарбувала!
Жодна  пора  ще  такого  не  мала.
Айстри  барвисті  цвітуть  і  жоржини.
І  пломеніє  рясний  кущ  калини.

В  серці  залишу  я  барв  цих  цвітіння.
Ясного  сонця  живе  в  них  проміння.
Їх  кольори  хай  нас  в  стужу  зігріють.
Як  за  вікном  срібні  віхоли  віють.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


OlgaSydoruk

Осень заржавеет (перед ноябрём) …

Запотели  стёкла  (прошлого)...
Не  зрите…  -
Грусть  запеленает  сизым  пояском…
Птицы  улетели  в  южные  орбиты…
Осень  заржавеет  (перед  ноябрём)…
Вкусно  пахнет  дымом  (вечером)…  -
С  рассветом  -  ароматом  дафний…
Прелою  травой…
Доктор,  сигаретой  вряд  ли  навредите.
Душу  полечите  (ржавым  ноябрём).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Хоч осінь

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
І  кожен  лист,  мов  поцілунок  жовтня,
А  сонце  розпустило  золотистий  чал,
І  час  все  перемелює,  мов  жорна.

Життя  іде,  не  відцвітає  восени,
Збагачує  його  прекрасне  поруч.
І  зв*язує  нас  вдвох  незрима  оку  нить,
Тепло  дарує  рідний  серцю  погляд.

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
Несказані  слова  на  волю  рвуться.
І  разом  ми  в  полоні  неповторних  чар,
Хоч  осінь,  а  квітує  щастя  рута.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Крилата (Любов Пікас)

Вчитель

Хто  любить,  як    небо  вдягає    блакить,
Як  сонце  планету  лоскоче,  
Як  хмарка  пливе,  як  веселка  висить,
Як  дощик  у  шибку  стукоче,

Як  марево  сіре  окутує  ліс,
Як  сад  угинається  плодом,
Як  ніч  накидає  у  зоряний  віз
Сни-мрії    й  везе  небозводом,  

Як  пташка  співа  за  вікном  на  зорі,
Як  вітер  вигойдує  вітку,
Танцює  сніжок  у  зимовій  порі,  
Народжує  пуп’янок  квітку.

Хто  любить  науки  і  знань    дивовиж,
Дитячий  запал  і  знемогу,
Той  вчителем  може  назватися  лиш,  
Наставником,  посланцем  Бога.    

Дивовиж  –  дивовижа.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808863
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Ніна Незламна

В полоні гір та чорних хмар ( віршована розповідь)

             Тікала  ніч,  вже  срібний  ранок,  на  п`яти  наступав
Густий  туман,  білим  лебедем,  до  річеньки  припав
Наче  стрічка,  вилась  поміж  трав,  кущів  по  долині
Десь  згубилась,  причаїлась  в  багровій  полонині….
Велич  гори,  затримали,  в  полоні  чорні  хмари
Поміж  них  сонячний  промінь  всюди  розсипав  чари
Здавалося,  ще  б  бути  літу,  осінь  поспішає
Із  сумов  птахи  летять,  «  Курли  »,  вітер  розсіває.
В  далечині,  не  видно,  чути  часто  гримить
Яскравий  блиск,  освітить  гори,  протягне  далі  мить
І  котиться,  кудись  луна,  так  далеко  -  далеко
Під  деревом,  у  смутку,  один  -  єдиний  лелека….
Води  краплі,  ледь  -  ледь    стікали  з  низенького  клена
Засріблилась…  Сяяла,  молода  трава,  зелена
Чим  помогти,  юному  журавлю  -  птаху  невдасі?
Треба  спішить,  відпочивати,  зовсім  не  на  часі
Не  радіє,  серденько  бідолашного  лелеки
 Де  сховатись?  Ось  тут  біля  високої  смереки…
Така  біда,  крило  здалося  наче  підломилось
Небесна  вись…    І  тіло  вітру,  швидко  підкорилось
В  зажурі  птах,  як  бути  йому,  що  робити  далі?
Вже  чути  крик,  це  подруга,  розвіяла  печалі
Не  залишить,    нехай  і  в  скруті  та  тільки  пліч  о  пліч
Разом  завжди….  Хоч  осінь  й  зима,  чи  то  день,  чи    то  ніч…
 Танцював…  Дрібний  холодний  дощ.  Листячко  спадало
І  кружляло…..    Мов  золото  стелилось,  зігрівало…
Світла    мрія….Зразу  наповнила,  молоді  серця
Надія…  Знають  спроможні,  удвох,    віднайти  щастя!
Хмари  пливуть,  ще  кілька  днів,  і  птах  розкриє  крила
Тож  пройде  дощ,  сонце  всміхнеться,  де  й  візьметься  сила…
 Їх  обов`язок…  Догнати,  друзів  усіх  й    родину…
Навесні,  щоб  додому,  повернутись,  в  Україну.

                                                       04.09.2018р

             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808966
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю…

Ми  з  тобою  в  зеленому  гаю,  
Більш  немає  такої  краси.
Солов'ї  для  нас  радо  співають,
Линуть  в  небо  дзвінкі  голоси.

Ляжуть  промені  сонця  на  руки,
Нас  зігріє  сердечне  тепло.
Де  кохання  -  немає  розлуки,
Щастя  птах  підставляє  крило...

І  хоч  лист  пожовтіє  осінній,
Відірветься  й  на  землю  впаде.
Чи  притрусить  зима  білий  іній,
Нас  кохання  обох  віднайде.

Не  відпустить,  не  зрадить  я  знаю,
Бо  у  ньому  жаринки  вогню.
Серце  кожного  дня  зігрівають
І  шепочуть  уста:  "  Так  люблю"...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Alisson

Вечір

Згасне  день,  ніч  не  встигне  зродитись,
Ліхтарі  не  освітлять  дороги.
Дивний  сон  зажадає  змінитись
Порожнечею  замість  тривоги.

На  майбутнє  дивлюсь  легковажно.
Нікотином  тхне,  вікна  закриті...
Вже  не  боляче  й  навіть  не  страшно;
Все  одно  я  один  в  цьому  світі.

(06  вересня  '18  р.)

[i]Оригінал:  Анатолій  Кириченко,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808092
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 05.10.2018


Alisson

Чим пахнуть осінні дощі

Чим  пахнуть  осінні  дощі,
Холодні,  прозорі  і  чисті?  —
Всіма  кольорами  душі,
Опалим  покрюченим  листям;

Будинком,  де  мешкав  колись,
Куди  обіцяв  повернутись
І  мріями,  що  не  збулись,
Бо  їм  не  судилося  збутись.

Вони  також  пахнуть  вином,
Налитим  з  дешевої  пляшки;
Старим  дерев'яним  вікном;
Вазоном,  де  в'януть  ромашки;

Твоїм  темно-синім  плащем,
Який  прикривав  і  волосся,
Й  нарешті  —  тим  самим  дощем,
З  якого  усе  почалося...

(09  вересня  '18  р.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806109
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 05.10.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2018


Alisson

Близько

Чому  мені  так  гризько,
Коли  тебе  нема?
Зате  коли  ти  близько,
Тікає  геть  зима,
Душа  кудись  несеться,
Волосся  щось  скубе
І  серце  швидко  б'ється  —
Лиш  бачу  я  тебе...

(09  вересня  '18  р.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806115
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 05.10.2018


Alisson

Сум

Розчиняється  в  сірих  калюжах
З  парасолькою  й  дивним  плащем
Сум,  який  у  знесилених  душах
Просинається  разом  з  дощем.

Він  блукає  брудними  дворами,
Зазирає  у  вікна,  мовчить
І  вишукує  в  спогадах  шрами
(Бо  у  цьому  йому  таланить).

Сум  німий,  його  рухи  безмовні,
Вглибину  проникає  і  вшир.
Він  всередині  тебе  і  зовні  —
У  душі  і  на  стінах  квартир;

В  килимах  із  пожовклого  листя,
На  дахах  темно-сірих  споруд
І  у  кожному  закутку  міста;
У  думках,  у  віршах  —  навіть  тут...

(23  вересня  '18  р.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807588
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 05.10.2018


Крилата (Любов Пікас)

ОПИТУВАННЯ

Підійшов  до  журналістки  –  до  блондинки  Ніни,
Бос  відомої  газети  «Правда  України».
Каже  дівчині  грудастій,  милій,  блідолицій:
- Терміново  опитати  треба  люд  столиці.
При  розмові  увімкнути  диктофон  в  кишеньці.
Скільки  є  людей  щасливих    в  Україні-неньці
У  відсотках  зрахувати.  Ось  таке  завдання.
- Зрозуміла.
У  вівторок  встала  Ніна  зрання
І  пішла  у  місто.  Костю  стріла  між  акацій.  
Запросив  її  в  їдальню    він  по  місцю  праці.    
З’їли  сирники  і  кави  випили  по  чашці.
- Я  піду,  у  мене  справи,  -    мовив  Ніні-пташці.  
- В  мене  теж.  Питати  буду,  чи  всім  добре  жити.
- Па!  Зустрітися  захочеш  –  можеш  подзвонити.
Три  години  працювала  Ніна  і  завзято  –  
Від  ста  з  лишком  перехожих  відповіді  взято!
У  редакції  відсотки  вивела      без  ліні.
Дев’яносто  вісім  кажуть,  добре  їм  в  країні.
Бос  прослухав  запис.  Правда.  Плюс  великий  владі!  
- Де  ж  опитувала  люд  ти?  
- У  Верховній  Раді.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800381
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 28.09.2018


Крилата (Любов Пікас)

НЕМАЄ

Задзвонила  Олеся  у  храм,
-  Є  в  вас  образ,  що  Гошівським  зветься?
Я  б  купила.    
Мужчина:  «Цей  крам,
Жінко  люба,  в  нас  не  продається.

- Ну,  а  хрестики  срібні  хоч  є?
Можна  вибрать  собі  чи  дитині?
Ні.  Не  має.  Терпіння  моє  
Вже  тріщить.  Щось  цікавить  ще  нині?

-  Так.    Є  свічка    у  вас  воскова?
Обійтись  храм  не  може  без  цього!
-  Це  не  церква,  це  рада  міська.
В  нас  немає    нічого  святого!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802803
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 28.09.2018


Виктория - Р

"Не попутай, бес"

[b][i][color="#0066ff"]"Не  попутай,  бес"

Темнота  -  над  пропастью...
Прямо  камнем  -  вниз.
Душу  режут  лопасти,
Мне  б  -  еще,  на  бис!

Мне  б  еще  безумие
"Не  попутай  бес"
Темнота  -  как  мумия,
Как  дремучий  лес-

Держит  душу  замертво,
Не  пускает  в  пляс.
Мне  бы  -  солнце,  заревом,
Телом  возродясь!
18  08  2018  г  
Виктория  Р[/color]
[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803714
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 28.09.2018


Виктория - Р

Ах, лето, пора золотая!

[b][i][color="#ff00f7"]Ах,  лето,  пора  золотая!

Пусть  ярче  кружится  планета,
Пусть  солнышко  светит  вовсю!
Немножко  осталось  до  лета,
Всем  сердцем  его  я  люблю!

Я  жду  его  больше,  чем  "очень";
Надеюсь,  оно  придёт  в  срок.
Прогноз  мой  -  и  ясен  и  точен,
И  жизнь,  как  меж  пальцы  песок...

Ах,  лето,  пора  золотая!
Прибавит  поспешно  мне  год!
Непрожитых  лет  еще  стая,
И  множество  разных  забот...
12  05  2018  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791680
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 28.09.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Живий куточок

Втечу  від  сірості  із  кам*яного  міста
В  осінній  ліс,  що  кличе  шумом  знову,
І  вільний  дух  його  -  життя  наповнить  змістом,
Я  ж  кожної  рослини  знаю  мову.

Мені  відомі  змалку  лісові  стежини.
Кремезний  дуб  знімає  капелюха,
Від  вітру  шепіт  листя,  ніби  пісня  лине,
Лежить  у  травах  росянистий  люрекс.

Погладжу  лагідно  кору  ялин  і  сосен,
Вклонюсь  осині,  липі  і  калині,
До  себе  ніжно  пригорну  я  мудру  осінь  
І  ліс  -  живий  куточок  України.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Svitlana_Belyakova

Думала, я - сильная.

Думала,  я  -  сильная,
но  ошибалась.
Жила    в  слезах  купаясь,
но  в  одиночку  всего
добиваясь.
Жизнь    шла  своим  чередом,
кто  же  знал,  что  горе
стоит  за  углом,
что  оно  в  свой  плен
возьмёт    с  головой
накрывая,  не  жалея,
оставит  только  сердцебиение.
Вижу    счастливых  людей,
и  не  очень,  но  не  таких,
как  я,    замороченных.
Не  устаю  повторять,
что  мне  очень  жаль,
ведь  Жизнь    практически  
прожита,  а  спина
осталась  не  защищена.
Стою    в  жизненном  бою,
как  на  передовой,
и  нет  никого
рядом  со  мной.



Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808114
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум…

Вершин  торкається  осінній  сум,
Шумить  діброва  і  дощами  плаче.
Багровим  листом  золотистих  рун
І  ніч  без  зорів  начебто  не  зряча...

Блукає  вітер  стежками  один,
Зриває  з  горобини  бісерини.
Туман  його  приятель,  наче  дим,
Розвішує  осінні  павутини.

У  лабиринті  згублених  доріг,
Блукає  морок,  виходу  шукає.
Зима  тихенько  ступить  на  поріг,
До  осені  у  гості  завітає.

І  білим  глянцем  вкриється  ріка,
Зупинеться  нахвильку,  задрімає.
Вона  була  колись  така  дзвінка,
Нехай  тепер  тихенько  спочиває.

Осінній  сум  блука  межи  ялин,
Торкається  до  гордої  ліщини.
У  небі  відлітає  птахів  клин,
Прощальний  клекіт  в  піднебесся  лине...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Ніна Незламна

Осіннє


Сідало    сонце,  все  нижче  й  нижче
Ніч  наступала,  все  ближче  й  ближче
Щебет  уйнявся….Так  тихо  в  лісі
Листя  кружляє,  як  в  шкільнім  вальсі
Спадає  з  сумом,  ледь  -  ледь  шепоче
Під  сонцем    грітись,    так  дуже  хоче
А  вітер  мляво,  немов  в  колисці
 Теж  у  дрімоті,  в  багровім  листі
Ніч  королева  ..  Осінь  стрічає
 Місяць  лукавий,  сміло  моргає
Тиша  повсюди..    Зорі  низенько
 Йде    прохолода,  зовсім  близенько…

                                                                                             20.09.  2018р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808110
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Україна в нас одна…

Пташиний  спів  тут  не  лунає  дзвінко,
Дерева  плачуть,  ранені  стоять.
Війні,  що  почалась  немає  спинку,
Там  діти  по  льохах  тихенько  сплять.

Розкидані,  зруйновані  всі  долі,
Покинуті,  розвалені  хати.
Схід  опинився  у  тяжкій  неволі,
Загарбати  його  прийшли  кати.

Але  ж  то  наша,  наша  Україна
І  доля  завжди  в  нас  була  одна.
Як  мати  до  грудей  пригорне  сина,
Так  Україна  пригорне  дитя...

Не  вдасться  злому  ворогові  знищить,
Луганщину  забрати  і  Донбас.
Ми  українці  піднімемось  вище
І  сам  Господь  почує  в  небі  нас.

Пошлють  нам,  небеса,  благословення!
І  зійде  світло  ясне  до  землі.
Ще  з  прадіда  козаче  в  нас  коріння,
Тож    підростають  козачки  малі.

Рука  більш  не  торкнеться  супостата
І  не  візьме  чужого  більш  вона.
Бо  в  Україні,  завжди,  брат  -  за  -  брата
І  Україна  в  нас  на  всіх  одна!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807490
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Лилея

Не важно, что Небо в седых облаках…

Тусклый  осенний  денёк...
Но  в  сердце  -  огонёк!
Погода  ясная  в  душе!
В  ней  взлёты!
То,  что  нужно  мне!
Каждый  день  в  дороге...
Любуюсь  Красотой!
Вижу  краски...
Люблю  мечтать  осенним  днём...
Компенсация  в  Природе!
За  то,  что  не  хватает  тепла...
Куда  ни  глянь  -
Вокруг  такая  Красота!
Вижу  Неба  островок,
Среди  серых  облаков.
В  нём  синь  можно  разглядеть...
От  Красы  такой
Так  хочется  мне  петь!
Не  важно,  что  Небо  в  седых  облаках...
Осенний  денёк!
Твою  Красоту  принимаю,  как  Дар!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807881
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Лилея

Подружились осень с летом…

Золотая  осень
У  Природы  просит  -
Бабье  лето,  хоть  на  время  Дать...
Чтоб  забыть  про  холод...
О  дожде,  туманах...
Солнечное  утро  хочется  встречать!
Хоть  не  слышно  пенья...-
Птицы  улетели...
Тонкой  паутиной  подаё́т  нам  знак...
Словно  в  сказке,  осень!
Ей  Да́ли  то,  что  просит...
Вернулось  лето!
Чудо!
Благодать!
Подружились  осень  с  летом...
Хоть  на  время...
В  па́ре  дружной  
Стали  друг  друга  обнимать...
-  Ты  -  красива  -  осень!
-  Ты  -  тёплое  -  лето!
Как  хорошо  им  вместе    рассветы  встречать!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807989
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Ніна Незламна

Нащо чорна хустка в моді? / слова до пісні /

                           
Я  ходила,  все  бродила  по  стежках  багрових
Роса    з  сонцем  засріблила  по  квітах  махрових
Дай  погляну,  подивлюся,    де  твій  слід  згубила
Де  стрічала  й  проводжала,  адже  так  любила.

Вже  не  чую  журавлів  я,  вони  відлетіли
Любувались  їх  любов`ю,  самі  так  хотіли
Та  не  склалось,    не  судилось,  вороги  напали
 Десь  кохання  загубилось,  біда  розтоптала.

І  не  світить  сонце  ясно,  плач  пташиний    лине
Сад  вишневий  зажурився,    ой  час  швидко  плине
Вітер  коси  розвіває,  як  віти  в  берізки
Від  болів  душа  страждає,  геть  розбила  ніжки.

Все  броджу  я  босонога,  хоч  осінь  похмура
Стогне  рідна  Україна,  гуляє  зажура
Досить  мабуть  голосити,  зготуємо  зброю
І  з  братами  на  війноньку,  йдем  вперед  –  «До  бою».

 Не  одній  на  білім  світі  долю  поломали
Щоб  ви  вороги  прокляті  та  й  на  вік  пропали
 Та  стежина  не  багрова,  вже  чорною  стала
 Скажіть,чому,  люди  добрі,  всіх  війна  забрала?

Козаченька  й  тих  янголів,  що  летять  до  неба
Нащо  чорна  хустка  в  моді?  Прошу  вас  не  треба
Зупинімо  цю  навалу,  будем  захищатись
Усіх  паханів  кремлівських  сміло  в  шию  гнати.

Дріботить  дощик  тихенько,  розриває  душу
Туга,  тріпоче  серденько…  Та  стерпіти  мушу
З  дощем  сльози  по  стежині,  гіркі  і  солоні
Хай  би  врешті  закінчилась,    ця  війна  на  Сході
З  дощем  сльози  по  стежині,  гіркі  і  солоні
Хай  нарешті  закінчиться....    Ця  війна....  На  Сході....

 

                                             2  останні  рядки  кожного  куплета
                                           повторюються  2  рази,  окрім  останнього.

                                                                                                           26.09.2018р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807946
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Янош Бусел

Бабине літо…

                     Осінь...  

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

Птах  цікавий...
Крутнувся...
В  путь...
Дві  ласкаві
Руки
Снують...

Вушка...Шепіт...
Клекоче  
Кров...
Спротив  гине...
Безволля...
Зов...

Руки...Ніжки...
Як  треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб  він  
Не  тух...

Нігті...Спина...
Чуттєвий  
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...

Трепет...  Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу  
Згубили  
лік...

Паутинки....
Ми  вище...  
вдвох...
Немов  килим,
Вологий
Мох...

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808004
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні ще осінь…

Нахмурилось  небо,  полили  дощі
І  вітер  зриває  з  дерев  і  кущів.
Листочки  останні  кидає  до  ніг,  
Сховається  осінь,  впаде  білий  сніг.

Прийде  повелителька  диво  -  зима,
Розвісить  сріблясті  сніжинки  вона.
Сліди  хуртовина  усі  замете,
Дихне  мороз  в  спину  жорстоко  за  те.

Та  серце  гаряче  мороз  не  торкне,
Воно  все  розтопить,  зігріє  сумне.
Розвіє  печалі  усі  вітерець,
Торкнеться  коханням  гарячих  сердець.

І  перші  промінчики  сонця  -  весни,
Які  зазирають  до  мене  у  сни.
Засвітять  яскраво  і  з'явиться  цвіт,
Сьогодні  ще  осінь  і  пасмурний  світ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808035
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Svitlana_Belyakova

Душа кричала

Душа  кричала,
пыталась  всё  начать  сначала.
Чайкою  одиночества,
билась  о  море  творчества.
Силы  последние  отдавая,
криком  врывалась  в  Мир.
Червячком,  как  в  яблочке,
в  сердце  одиночество,
доедает  совести
остатки  пророчества.
Жизнь  жестока  и  горька,
спуску  не  даёт,
не  гонись  за  славою
попадёшь  в  пролёт.
Не  гонись  за  дружбою,
смело  подведёт.
За  богатством  тоже
тленно,  как  и  всё...
Попроси  у  Бога  лишь  одно  -
испытать  Любовь,
она  ведь  нетленна
и  жива  во  всём.
Сколь  мы  не  пытаемся
свою  Жизнь  сберечь,
но  Судьба  немилостива
и  остра,  как  мечь.
Рано  или  поздно
всё  на  места  расставит,
потому  что  Миром
повсеместно  правит.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808000
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Надія Башинська

КАЗОЧКУ ПРО РЯБУ БАБЦЯ ДОЧИТАЛА, , ,

Казочку  про  Рябу  бабця  дочитала.  Замислився  дід...
й  внучка  здивувала.
-  Що  ж  воно  за  кура?  -  дід  промовив  стиха.  Обіцяє  золотеньке.
Та  не  було  б  лиха!  Якщо  стане  нести  золоті  яєчка...
-  Тихо...  Тихо...  -  бабця  діду.  -  Більше  ні  словечка.
А  внучечка  прислухалась  до  кожного  слова,  то  ж  у  мить  
зметикувала  про  що  іде  мова.
-  У  вас,  -  каже,  -  якісь  кури  неправильні.  Знайте!  Тому  яйця  
легко  б'ються.  Часу  ви  не  гайте!  
У  декого,  бачте,  кури  золотом  несуться.  Золоті  яєчка  
так  просто  не  б'ються.
Завтра  піду  обміняю,  одну...  на  десяток.  Купимо  гарну  корову,  
троє  поросяток,  і  козлика,  і  козичку,  баранця  й  овечок.  Ще  й  
для  мене  назбираєм  золотих  яєчок.  
Ой,  як  добре  стане  жити...  Лиш  відпочивати!  Ото  тільки,
що  й  мороки  -  яйця  продавати.
Отакі  від  внучки  чули  баба  й  дід  словечка.
               Добре,  якщо  несуть  кури  простенькі  яєчка!  Ті  прості,  
скажу  вам,  кури  тримаються  хати.  Ще  й  навчають  наших  діток  
гарно  працювати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807991
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Чайківчанка

Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ

Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ
А  від  щастя  ,любов'ю  серденько  тріпоче  ...
немов  у  зеленого  клена  листя  на  вітру,
закоханим,  стежки  осяюють  Білі  ночі,
Щоб  сказати  :щирі  слова"  Я  ,тебе  люблю!".

Народились  почуття  ,  пісня  про  кохання...
цвіте  весна  білосніжна  -  лебедям  в  саду,
і  під  сіянням  зір  ,дивляться  в  очі  до  рання...
щастям  -квітне  душа  ,  як  цвіте  бузок  в  маю  .

Квітнуть  ,самоцвіти-  у  місячнім  серпанку,
зоряним  вінцем  вінчає  двох  -  золота  пора...
і  явір  ,скрипаль  виграє  на  скрипці  циганку...
запрошує  ,на  весілля  -пара  молода.

Наречена  ,як  вишня  у  білосніжній  фаті,
закружляла  із  коханим  у  вальсі  від  щастя...
під  куполом  небесним  подали  руки  свої,
щоб  збудувати  свій  дім  і  щасливу  казку.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807894
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Ніна Незламна

А я б хотіла…


А  я  хотіла,  щоб  іще  було  літо
Не  вихорем,    так  відлітали    всі  літа
А  ще  бажала,  щоб  щастя,  для  всіх  квітло
І  по  дорозі  життя,  привітно  й    світло
Щоб  та  дорога  не  тернистою  була…..
Не  тільки    я…  А  були    б  всі  -  всі  щасливі
І  в  небі  хмари,    розігнались    журливі
Війни  б  не  знали,  люди  на  святій  землі
Із  щирим  серцем,    всі  клопоти  буденні
Виконували  для  покращення  життя.
А,  ще    хотіла,  щоб  люди  на  планеті
Щоб  в  дружбі  лише  і  не  мали  секретів
Щоб  завжди  щирі,  як  барвисті  світанки
В  срібній  вуалі  та  з    ясним  сонцем  ранки
Творити  надихали,    писати,      жити
Прекрасну  землю      берегти,      цінити
Щоб,  як  рідний  сад,  нащадкам  залишити.

25.09.2018р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807886
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Янош Бусел

Замальовка…

                                                 Осінь…Туман…  
                                                 Люди...  Життя...                

Пізній  полудень…Сквер,-  у  тумані…
В  сивій  млі  палить  мама  з  візком…
Випивохи  курликають  п’яні…
Тітка  Маня  їсть  хліб  з  молоком…

Жовтий    лист  тихо  плаче  і  пріє…
Дві  ворони  щось  в    урні  клюють…
Сивий    бомж  обняв  тумбу  і  мріє,-
Де  б  іще  хоч  на  чвертку  здобуть…

А  тут  інше...  Мобіла...  Співає
І  купається  в  щасті  ця  мить...
Для  цих  осені,  певно,  немає,-
Цвіт  конвалій...Цілунки...  Болить!..

Я  чекаю!..  Яким?..  Опівночі?..
Зустрічаю!..  Не  думай...  Все  є!..
Сяє  щастям...  Цвітуть  карі  очі,-
Моя  горличко!..  Щастя  моє!..


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807871
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Світлана Моренець

На світанку

[b][i][color="#000080"]Як  дитинно  спить  світ  на  світанку!
Все  завмерло:  і  поле,  і  ліс.
Безгомінну  ідилію  ранку
ледь  порушує  шурхіт  коліс  –
й  знову  тиша.  Світлішає  морок.
Дальній  постріл  –  полюють  качок?
Мов  шампанського  вистрелив  корок,
наполохавши  з  плеса  пташок.
Мить  –  і  сонце,  ще  з-за  небокраю,
ніби  спалахом  прожекторів,
позоло́тить  хмариночок  зграю,
що  згубила  обійми  вітрів
і  зависла  у  сяєві  сонця.
Чи  зібрався  ангеликів  сонм,
що  літали  вночі  повз  віконця
й  стерегли  мирний  спокій  і  сон?

...  Для  душі  –  наче  жест  нагороди,
незабутні  моменти  чудес
ця  феєрія  дійства  природи
з  лазурової  сцени  небес.[/color][/i][/b]

                               12.09.2018  р.

Світлина  автора.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Світлана Моренець

Дві пристрасті

[b][i][color="#000080"]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.

Вражає  диво:  непримітний  корінь,
насіннячко,  а  іноді  й  листок,
враз  розіллються,  як  весняна  повінь,
квітучим  різнобарв'ям  пелюсток
у  ніжність  перших  крокусів,  нарцисів,
тюльпанів,  незабудок  голубінь,
в  помпезність  фараонову  ірисів,
півоній  чи  в  дельфініумів  синь.

Жаринами  полум'яніють  маки,
контрастом  їм  –  гортензії  шапки,
проснулися  від  сонця  портулаки
і  виткали  яскраві  килимки.
В  коронах  гордих  королівських  лілій
заграла  діамантами  роса.
З  дерев,  щоб  ті  від  спеки  не  зімліли,
розвісили  ліани  паруса.

З  верхівки  вишні,  обійнявши  гі́лля,
стовбурчить  вушка  "кручений  панич",
силкується  згадати,  мов  з  похмілля,  –
що  він  робив  на  вишні  цілу  ніч?
Мов  наречена,  вквітчана  веранда
потічками  з  ломиносів  квіток.
Цариці  незрівняннії,  троянди,
ошатно  оповили  закуток...  –

Для  них  раніше  сонця  прокидаюсь,
спішу  в  мій  рай  по  вранішній  росі,
блаженно  в  Божій  розкоші  купаюсь,
виспівуючи  серцем  гімн  красі.
Затамувавши  подих,  –  не  зламати  б!  –
я  вітерцем  над  квітами  лечу
і,  вбравшись  у  п'янливі  аромати,
розчулена,  з  пелюстками  тремчу.

Я  в  цьому  царстві  квітів  –  повелитель...  –
і  в  ролі  землекопа  та  раби.
"Кайфую"  від  краси  як  небожитель  –
і  падаю  від  втоми  чи  журби...

Що  ж  Муза?
                                     Неспроможна  на  образу,
ховається  за  плетивом  гірлянд
і  шле,  всміхнувшись,  думку,  о́браз,  фразу,
що  я  читаю  в  шепоті  троянд.

О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Чайківчанка

ЩАСТЯ НЕ КУПИТИ ЗА ГРОШІ

ЩАСТЯ  НЕ  КУПИТИ  ЗА  ГРОШІ
Щастя  ,не  купити,  не  привласнити  за  гроші...
воно  не  продається  за  золоті  дукати,
цвіте  самоцвітом  у    любові  в  розкоші,
щоб  у  храмі  душі  божий  світ  величати.
В  магазині,  на  базарі  купиш  їсти  пити,
наймодніший,  найкращий  одяг  і  супер  взуття,
і  прийдеш  до  влади...  та  два  життя  не  прожити-
всі  прагнем  споріднену  душу  любові    добра.
За  євро  ,долар  не  придбати  скарби  духовні  ...
намалюєш  казку  ,але    не  подаруєш    сон,
як  збудуєш  хату  посадиш  сад  за  свої  кровні...  
засяюють  очі  ,  посядеш  на  високий  трон.
Щастя  ,тоді  коли  є  дім,  сім'я,  друзі  родина...
від  щирого  серця  даєш  на  боже  в  офіру,
приємна  мила  мова  солодить,  як  малина,
 хочеться  жити,  і    слухати  музичну  ліру.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.


































пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807706
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018


геометрія

ЛОВЛЮ КОЖНЕ СЛОВО…

                                                   Я  слово  до  слова  
                                                   завжди  підбираю,
                                                   їх  в  душу  і  в  серце,
                                                   з  любов"ю  вкладаю...
                                                                       Чи  будуть,не  будуть
                                                                       слова  ті  у  вірші,
                                                                       від  гарного  слова
                                                                       мені  веселіше...
                                                   Бува  словам  тісно,
                                                   буває  й  розлого,
                                                   та  кожне  з  них  гідне
                                                   і  дуже  вагоме...
                                                                       Бувають,як  в  пісні,
                                                                       у  сні  мелодійні,
                                                                       старі  і  первісні,
                                                                       цікаві,надійні...
                                                   Буває  як  сонце  
                                                   мені  заясніє,
                                                   тоді  моє  серце
                                                   безмежно  радіє...
                                                                       Бува  як  хмаринка
                                                                       зникає  в  імлі,
                                                                       чи  як  фотоплівка,
                                                                       моргає  мені...
                                                   Слова  пересічні
                                                   тікають  бува,
                                                   вертаю  навічно,
                                                   в  них  правда  жива...
                                                                       Слова  у  замрії,
                                                                       як  доля  моя,
                                                                       спалахнуть  привітно
                                                                       і  все  ожива...
                                                     Як  в  музиці  звуки,
                                                     красою  дивують,
                                                     як  диво-малюнки,    
                                                     як  квіти  квітують...
                                                                     Як  місяць  і  зорі
                                                                     у  пору  досвітню,
                                                                     як  перли  у  морі,
                                                                     ведуть  лиш  до  світла...
                                                     Буває  встигаю
                                                     я  їх  уловити,
                                                     бува  утрачаю,
                                                     щоб  знову  ловити...
                                                                     Підібране  слово
                                                                     не  просить  підмоги,
                                                                     в  мені  осідає,
                                                                     дарунком  від  Бога...
                                                       Отак  і  збираю
                                                       старі  і  нові,
                                                       ліричні  вживаю,
                                                       як  перли  живі...
                                                                     Бувають  як  павідь
                                                                     слова  пречудові,
                                                                     засвічують  пам"ять
                                                                     в  українській  мові...
                                                       Я  їх  не  пакую,
                                                       не  сію,пишу,
                                                       і  друзям  дарую,
                                                       й  для  себе  держу...
                                                                       Ловлю  кожне  слово
                                                                       у  снах  й  на  яву,
                                                                       ловити  готова,
                                                                       допоки  живу...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807579
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Просто знай…

Просто  знай,  що  для  мене  ти  є,
Не  зникав  із  життя  ні  на  мить.
Бо  ж  кохання  у  серці  живе,
Воно  досі  палає  й  горить.

Просто  знай,  коли  осінь  в  вікні,
Посміхається  теплим  дощем.
Я  лишаю  цілунки  на  склі,
А  у  серці  лишається  щем...

Просто  знай,  як  зима  пригорне,
Доторкнеться  щоки  морозець.
Я  коханий  зігрію  тебе
І  не  дам  заморозить  сердець.

Просто  знай  у  промінні  весни,
Заметілі  квітковій  в  саду.
Я  прилину  до  тебе  у  сни,
Я  коханням  до  тебе  прийду.

Просто  знай,  коли  літо  теплом,
Буде  гріти  і  ніжити  день.
Доторкнеться  кохання  крилом,
Заспіває  чарівних  пісень...
 
       Просто  знай,  що  у  тебе  я  є...
                 Просто  знай,  що  у  мене  є  ти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Надія Башинська

ТИШКО

З  нірки  визирнула  мишка,  помітила  кота  Ти́шка:
-  Ти  б  поспав,  котусю,  трішки.  Чому  ходиш  тут,  де  мишки?
-  Мур-р-р...  -  сказав  їй  тихо  Тишко,  Не  хвилюйсь  даремно,  
мишко!  Я  погратись  хочу  трішки.
Мишка  вже  занудьгувала,  то  ж  зраділа  і  сказала:
-  Гру  цікаву  дуже  знаю.  Ти  тікай,  я  -  доганя-я-я-ю!..
Кіт  побіг  туди,  де  діжка.  Учепилась  за  хвіст  мишка
і  радіє:  
-  От  так  гра!  Бач?  Догнала  я.  Ур-р-а-а!
-  А  тепер,  -  сказав  їй  Тишко.  Ти  тікай  від  мене,  мишко!
Гру  цікаву  цю  я  знаю.  То  ж  тікай,  я  -  доганя-я-я-ю!
Та  втекти  не  встигла  мишка.  Вже  вона  у  лапах  в  Тишка.
-Мур-р-р...  -  радіє  тепер  Тишко.  -  Дуже  спритний  я.
 Знай,  мишко!
Сидіть  тихо,  сірі  мишки,  там  де  ходять  наші  Тишки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807535
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Надія Башинська

ЦІЛУЄ СОНЦЕ ПРОМІНЦІ…

Цілує  сонце  промінці  і  їх  на  землю  посилає.
Золотить  рибенят  в  ріці...  про  всіх  на  світі  воно  дбає.

Грибочкам  росту  додає  і  зайченяточку  малому.
Зозульці  голосок  кує  і  соловеєчку  малому.

Веселі  сонця  промінці  горять  на  ягідках  калини.
Розсипались  по  всій  землі  ці  ясні  сонячні  перлини.

Цілує  сонце  промінці  і  їх  на  землю  посилає,
Купає  діток  у  ріці...  на  личках  усмішками  сяє.

О  сонце!  Сонечко  ясне!  Твої  ласкаві  променята
Тепло  дарують  і  мені,  матусю  люблять  мою  й  тата.

Ти  з  неба,  зірочко  ясна,  у  моє  дивишся  віконце.
А  я  любов  свою  з  землі  теж  посилаю  тобі,  сонце!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807529
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Борисовна

АВГУСТ (ВСПОМИНАЯ ДЕТСТВО)


                                               [i]      Инне  Симхович[/i]
 
Икра  из  синих  -  целый  тазик,  
На  деке  -  ядра  абрикос,
Замурзанный    до  безобразья  
Сливовым  джемом  каждый  нос,
И    маттиола  пряно  дышит,  
 И  квас  -  из  бочки!  -  на  губах,
 Садится  солнышко  за  крыши,  
 И  зреют  персики  в  садах.
 А  солнце,  не  жалея,  парит!
Мы  полуголые  с  утра!
 И  кабачки  на  ужин  жарят  
На  керогазах  во  дворах.
Картинки  трепетного  детства,
 Как  дом  уютен  каждый  двор,  -
 Не  важно,  в  Балте*  или  в  Бельцах**,-  
 И  в  нашем  сердце.  До  сих  пор.






[i]*,  **  -  близко    расположенные  города  в  Украине  и  Молдове  с  похожими  традициями,  кухней,  нравами  и  даже    названиями,  происходящими  от  единого  корня,  обозначающего  заболоченное  место.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745106
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 24.09.2018


OlgaSydoruk

Когда летели журавли…

И  я  сегодня  ощутила
Пришедшей  осени  тиски...
От  света  тусклого  укрыла
Свои  гламурные  холсты.
Мгновением  чутким  упивалась
И  умирала  от  любви...
Но...  почему-то  разрыдалась,
Когда  летели  журавли...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Янош Бусел

******

                                                       ………))!!!)))))

Притиснувсь…  І  очі  кохані  цілую…
                                                                                 Ти,  –  світ!..
А  в  них,-  цвіте  небо…Жага…І  сум’яття…
                                                                                               Політ…

Високий...  Омріяний...  Ніжний...У  помахах  
крил...
Світає...Ніч  гасне  в  в  обіймах  ранкових  
вітрил...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807610
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018


Вітер Ночі

Белое платье…

Белое  платье  в  черный  горошек.
Темные  ночи  в  карих  глазах.
Сжатое  поле,  тихие  рощи,  
Низкое  небо  в  осенних  слезах.

Ты  –  моя  радость,  дождями  омыта,  
Ты  –  мое  детство  и  поздний  рассвет.  
Что  в  твоем  сердце  сердцу  открыто?
КрУжит  за  речкою  гибельный  след...

Не  для  меня  это  платье  надето,  
Сшито  давно  и  к  другому  венцу.  
Стынут  слова  в  захлебнувшемся  лете.  
Вам  –  голубое  к  лицу.

Белое  платье,  белое  поле,  
Черные  птицы  на  белом  снегу.  
Жажду  тебя,  ни  минуты  покоя.  
И  ненавижу  тебя,  и  люблю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778239
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 17.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вересень обняв мене раненько…

Вересень  обняв  мене  раненько,
Доторкнувсь  цілунком  промінець.
Тихо  шепотів...  Вставай  рідненька...
Линула  мелодія  сердець.

Грав  мені  на  флейті  її  вітер,
На  цимбалах  грала  десь  роса.
Хором  заспівали  мені  квіти,
Ну  скажіть...  Хіба  не  чудеса?

Нахилилась  до  вікна  калина,
Звук  сопілки  ніжно  задзвенів.
Хтось  співав  мені...  Моя  єдина,
Зрозуміла  все  без  зайвих  слів.

То  твої  слова  лились  рікою,
А  у  них  купалася  душа.
Літо  нас  стрічало  під  вербою,
Осінь  нам  на  зустріч  вируша...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вона любила листопад…

Вона  любила  листопад
І  віти  в  золоті.
Десь  сумував  в  зажурі  сад
Із  нею  в  самоті.

Любила  небо  голубе  
І  сонця  промені.
Мов  павутиною  плете,
Думки  ті  втомлені.

За  листопадом  -  листопад,
Кружляє  в  вихорі.
Не  повернеш  усе  назад,
Шепнув  так  тихо  їй.

А  як  впаде  на  землю  сніг,
Схолонуть  почуття.
Ті  почуття,  що  незберіг,
Вдаль  понесе  життя...

Чекала  в  тиші  ще  вона
І  сподівалася.
У  серці  забринить  струна,
Весна  озвалася...

Прошепотіла.  Не  журись...
У  тихім  гомоні.
До  тебе  вернуться  колись,
Слова  знайомії...

І  стало  тепло  на  душі,
Від  слів  промовлених.
У  листопадовім  дощі,
Думок  утомлених...

Вона  любила  листопад
І  вальс  знайомий  їй.
В  минуле  повертав  назад
Із  криком  журавлів...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804054
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 16.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Посмішка осені…

Зранку  літо  іще  гостювало,
Теплим  променем  ніжило  днину.
А    з  обіду  дощі  завітали,
Впав  листочок  на  землю  з  калини.

Осінь  мчиться  у  гості  на  конях,
Розпустила  рудаве  волосся.
Посміхнувся,  зрадів  її  сонях,
Павутиння  у  коси  вплелося.

Впав  відтінок  на  ліс  смарагдовий,
Луг  змінив  враз  одежу  яскраву.
І  картина  з'явилась  казкова,
Посміхнулася  осінь  ласкаво.

Не  лякайтесь.  Ще  холод  далеко,
Буде...  Буде  ще  Бабине  літо...
Над  землею  здіймається  клекіт
І  луною  відноситься  вітром...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Той перший вальс…

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс
І  я  така  щаслива.
Він  поєднав,  коханий,  нас,
Твоїх  обіймів  диво.

Торкнулись  руки  до  плечей,
Так  ніжно  пригорнули...
А  я  не  зводила  очей,
Хвилини  промайнули.

Один  лиш  вальс,  один  лиш  вальс,
Як  шкода  розставатись.
То  в  перший  раз,  останній  раз,
Було  нам  танцювати.

Тепер  згадаються  мені,
Ті  очі  волошкові
І  ті  найщасливіші  дні,
Ті  дні  такі  казкові...

Хоч  ми  давно  уже  не  ті,
Роки  давно  минули.
Та  ми  зустрілися  в  житті
І  як  би  там  не  бу́ло.

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс,
Його  я  пам'ятаю.
Він  поєднав  один  лиш  раз
І  був  нам  наче  раєм...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806290
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Новоградець

Фото

Його  приклеїв  наш  комроти
Під  броньовим  перекриттям  -
Дівча  задумливе,  на  фото,
На  підвіконні,  з  котеням.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній,  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт,
В  очах  синеньких,  на  стіні,
Блистить  життя  німим  контрастом
Навпроти  смерті,  у  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи,
Вмостившись  з  котиком  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  списаний  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ольга Калина

Не плюй в криницю ( рубаї)

1

Не  плюй  ніколи  ти  в  криницю,
Бо  там  джерельная  водиця.
Та  літом    спека  як  дістане,
То  й  сам  прийдеш  сюди  напиться.

2

Не  дозволяй  собі  ліниться.
Ця  звичка  може    повториться
Й  подальші  дні    твої    в  житті    
В  жахливий  сон  перетвориться.  

3

Держіться    разом  ,    добрі  люди,  -
Одному  важко  бути    всюди.    
Коли  ви  будете  гуртом  ,  
То  не  подінетесь  нікуди.

4

Іди    вперед  і  не  здавайся.
Те,  що  надумав    -    тим  займайся.
Коли  ти  успіху  досягнеш,
То  сам  собою    залишайся.

5

Ящо    ти  вірних  друзів  маєш,  
То  з  ними  горя    не    зазнаєш,
Підтримають  в  лиху  годину,
Із  ними  радість    розділяєш.
















Рубаї́  (перс.:  رباعی‎  rubāʿī,  "катрен"),  у  множині  —  рубайят  (rubāʿiyāt  رباعیات)    —  чотиривірш,  як  правило  філософського  змісту,  за  схемою  римування:  ааба  чи  аааа  (різновид  монорими).
Рубаї  як  викінчений  мініатюрний  віршовий  твір,  що  виражає  певну  думку,  підкреслену  в  останньому  рядку  строфи,  —  одна  з  найпопулярніших  версифікованих  форм  у  ліричній  поезії  народів  Сходу,  сягнула  своєї  досконалості  в  тюркомовному  (Захіреддін  Бабур)  та  іранському  (Омар  Хайям)  літературному  середовищі.  Рубаї  запозичені  з  фольклору  таджиків  і  персів  (фольклор.  назви  —  дубайті  та  таране).  Літературна  тема  зазнає  у  рубаят  філософського  осмислення,  при  цьому,  як  правило,  перший  бейт(дворядковий  вірш)  являє  собою  засновок,  а  третій  рядок  —  висновок,  що  підкріплюється  афористичним  виразом  в  останньому.  Можливе  вживання  редифа,  тобто  повторення  слова  або  словосполучення  в  кінці  кожного  віршованого  рядка  після  рими.  Розквіт  рубаят  припадає  на  XI  ст.  і  пов'язаний  з  творчістю  неперевершеного  майстра  цієї  жанрової  форми  Омара  Хайяма:
І  юних,  і  старих  —  всіх  поглинає  час,  (а)
І  невеликий  нам  дається  днів  запас.  (а)
Ніщо  не  вічне  тут:  ми  підемо  так  само,  (б)
Як  ті,  що  вже  пішли  й  що  прийдуть  після  нас.  (а)

у  перекладі  В.  Мисика

З  середини  XII  ст.  рубаї  втрачають  свою  роль  і  поступаються  місцем  газелям,  хоча  й  не  зникають.  Так,  майстрами  рубаї  були  поет  Нізамі  Ганджеві  (1141—1209),  Захиреддин  Мухаммед  Бабур  (1483—1530).  У  казахській  поезії  називається  ельон  (одинадцятискладник  з  медіаною  після  шостого  складу).Європейська  поезія  засвоювала  рубаї  спершу  через  збірник  переказів  німецького  поета  Ф.  Рюккерта  «Сліди  троянд»  (1859),  згодом  з  англійського  вільного  перекладу  Е.  Фіцджеральда  «Рубаят  Омара  Хайяма»  (1859).Цей  переклад  вважають  одним  з  найкращих  здобутків  англійської  поезії.  Українські  переклади  Омара  Хайяма  зроблено  академіком  А.Кримським,  Т.  Масенком,  В.Мисиком.  Звертаються  до  вишуканої  віршової  форми  рубаї  й  українські  поети.  Так,  Д.  Павличко  у  1987  видав  збірку  «Рубаї»:
Мені  нагадують  людські  серця
Крихке  й  тоненьке  серце  олівця  —
Зламати  легко,  застругати  важче,
Списати  неможливо  до  кінця.

В  українській  літературі  рубаї  писали  Василь  Мисик,  Микола  Бажан,  Дмитро  Павличко,  Володимир  Ляшкевич,  Віталій  Ігнащенко,  Володимир  Ящук,  Данило  Кононенко,  Юрій  Хабатюк  та  інші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У морі матінки-природи

У  морі  матінки-Природи  кольоровому
Кораблики  назустріч  один  одному
Тихесенько  поволі  наближались,
На  хвилях  помаранчевих  гойдались.

В  одному  з  них  спекотливий  був  Серпень,
Збирався  відпливати  він  далеко,
У  другому  ж  у  ранзі  капітана
Брат-Вересень  багряний  за  штурвалом.

Зустрілися,  обнялися  привітно,
Їхню  розмову  чув  лиш  теплий  Вітер.
І  Серпень  зник  десь  там  за  небокраєм,
Узявся  Вересень  за  господарювання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806666
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


макарчук

Просто осінь

Ще  тільки  осінь.  Просто  осінь.
І  на  столі  паперів  стоси
Розвіє  вітер.  Не  до  праці.
До  щему  б  ніжно  закохатись,
Про  те  забути  б:  незабаром
Сніжинки  полетять  із  хмари,
Засне  усе...  Та  тільки  квіти
Ще  хочуть  трішечки  пожити
І  порадіти  світлу  сонця,
І  що  б  не  мріялось  -  збулося!
А  далі  -  сон.  Сніги.  І  пам'ять.
Легка  сльозинка  зір  туманить.
Це  осінь...

електричка  "Київ-Коростень"  8.09.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806744
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


OlgaSydoruk

Я не понарошку строила мосты…


Я  не  понарошку  строила  мосты  -
Лунною  дорожкой,..ленточкой  души...
Я  для  декораций  ждала  полумрак...
Ощущая  клавиш  -  полустёртый  лак…
Этой  теоремы  числа  не  важны:
Старые  надежды  -  вечные  холсты…
Надевала  брошку...С  бабочкой  внутри...
К  платьицу  в  горошек  -  сеточкой  чулки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.09.2018


Наташа Марос

ВОРОВАННОЕ…

А  ты  приходишь  раз  в  полгода,  раз  в  полгода,
Пиджак  -  с  плеча  и  вдруг  меняется  погода...

На  небе  солнышко  опять,  где  были  тучи,
Хоть  раз  в  полгода  -  вариант  не  самый  лучший...

И    точно  так  же  -  раз  в  полгода  в  старом  сквере,
Твоя  жена  опять  в  пропажу  не  поверит...

И  будет  знать,  но  будет  думать  всё  иначе  -
Ты  умудрился  нас  обеих  озадачить...

Ну  почему  так  хороши  минуты  встречи,
Что  не  один-другой  перечеркнули  вечер...

А  ночью  мне  и  ей  ворованное  снится,
Но  ты  спокоен...  ты  летаешь  вольной  птицей...

                         -                        -                        -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803058
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.09.2018


Ольга Калина

З Днем Незалежності !

З  Днем  Незалежності,  нене  моя  -
Свята  і  вільна  Україно!
Себе  ти  відстоїш  ще  у  Кремля.
Хай  майорить  наш  прапор  жовто-синій!  

Хай  слава  лине.  По  усій  землі
Звучить  це  горде  слово  -  Україна!  
Пишаймося  дорослі  і  малі,  
Бо  українська  ми  -  родина.  

Пишаймося  здобутками  дідів,  
Що  боронили  гідність  та  свободу,
Що  зберегли  із  давніх  тих  віків
Козацьку  волю  нашого  народу.

Хоча  на  Сході  йде  у  нас  війна,  
Загарбники  з  Кремля  не  сплять  і  нині,
Та  віримо  -  закінчиться  вона.  
Героям  Слава!  Слава  Україні!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804271
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 15.09.2018


Лилея

Останавливаю время…

Останавливаю  время  ...
Минутами...часами...
Ярко  чувствую..
Искру  между  нами...
С  новой  силой
Чувство  внутри  воспалилось...
Ты  -  солнце...
Наяву...
Не  приснилось...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806705
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вони цвітуть аж до морозів

Коли  в  гості  осінь  прийде,
Подарує  диво-квіти
І  великі,  і  маленькі,
І  бузкові,  і  біленькі,

Що  цвітуть  аж  до  морозів,
Вранці  п"ють  холодні  роси,
Прикрашають  матір-землю
Гарні  квіти...(Хризантеми).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806667
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


геометрія

САДОК - НІБИ РОЗКРИТА КНИГА…

                               Як  боляче,  що  мало  я  ще  знаю,
                               життя  ж  уже  до  краю  добіга,
                               і  кожна  його  мить  стає  вагома,
                               важлива  і  до  болю  дорога...

                               Черешні  постаріли  й  мої  вишні,
                               і  яблуні  схились  до  землі,
                               а  диво  -  птахи  в  гості  до  них  вийшли,
                               цвірінькають  до  них  свої  пісні...

                               Туди  часом  заходить  легкий  вітер,
                               і  сипле  ціле  стадо  казочок...
                               І  хоч  давно  відцвів  у  саду  квітень,
                               він  порина  в  осінній    холодок...

                               Кущі  він  розгортає,як  конверти,
                               і  загляда  в  усі  його  кутки...
                               Нашіптує  тихесенько  легенди,
                               хоч  і  не  зна,  чи  є  вони  таки...

                               Кожен  садок,ніби  розкрита  книга,
                               у  ньому  і  краса  є,  і  тепло...
                               Чи  переможе  Марс*,а  чи  Астрея**,
                               надіємось  що  все  ж  таки  добро...

                               Тож  хочеться  мені  ще  знань  додати,
                               та  заважають  стомлені  роки...
                               Вагоме  в  кожну  мить  хочу  піймати,
                               молюсь,щоб  не  зміліли  знань  ріки...

                                                                       *  Марс-тут  Бог  війни,**Астрея-  богиня  справедливості.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806701
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Янош Бусел

Верхолази…

                                     Додаток  до  вірша  "  Було"...                                                

Підняла    угору    неспокійні    очі
Радіографістка  –  юний  первоцвіт...
Не    до    неба    линуть    погляди    дівочі,-
Хлопцю    молодому    шлють    вони    привіт.

Він  -  на    верхотурі,    де    пташині    треки,
Де    лютує    молот    та    співає    сталь,-
Дорога    людина    в    поясі    безпеки
На    гнучкому    стані.    Неозору    даль

Полюбив    з    дитинства    хлопець    гоноровий,-
Спершу    він    дістався    хатньої    труби,
Заліки    ж    приймали    вчителі    з    діброви,-
В’язи    круторогі,    велетні  -  дуби.

Потім  -  ця    будова,    друзі  -  верхолази,-
Мужності  -  по    вінця,    праці  -  через    край.
Будуть    ще    роками    нуртувати    КРаЗи,
Щоб    заелектронив    греблі    водограй.

Зараз    же  -  долоні,    працею    підбиті,
Сонцем    та    морозом    дублені    вуста,-
В    праці    та    в    коханні    вкрай    талановиті,-
Наливають    щастям    молоді    літа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806556
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Лілея1

ГОЛОСЯТЬ ЧАЙКИ…

[i][b]На  стан  осиний  пляжного    каміння
Осінньо-водна  хлюпає    лазур.
І  кволо-  кволо  падає  проміння,
Немов  стрілою  бавиться  Амур.

Голосять  чайки,  жалібно  голосять
На  сиво-пінних  з  хвильок  гребінцях.
 -  Тривожна  осінь!  осінь!  осінь!  осінь!
Летить  по    пляжі  з  східного    кінця.

Й  штормить  відлунням,  ген  аж  до  Босфору,
Сльозами  хвиль  всі  топить  береги.  
О,  Чорне  море...  море...  море...  море...
Тобі  так  личить  спокій  без  війни.[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Цінуй своє

А  від  осінніх  слайдів  -  прохолода,
Сезон  із  тріщин  сонячної  фрески.
Розчервонілися  калина  з  глодом,
Гойдається  гілля  від  курсу  веста.

Людині  хочеться  тепла  земного,
Щоб  поруч  блиск  очей  коханих  в  радість.
І  не  врятує  спілкування  блогу,
Мережа  штучних  вікон  у  каскаді.

Щоби  не  було  прохолоди  в  душах,
Осінній  буревій  не  ятрив  серце,
Цінуй  своє  гніздо,  мов  вірний  бушель,
Родинного  лиш  щастя  сила  в  герцях.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806519
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Svitlana_Belyakova

Ти для мeнe, що ваза кришталeва

Ти  для  мене,  що  ваза  кришталева,
боюся    упустити.
Випробування  Життя  дає  реальні,
щоб  могла  мить  кожну  цінити.
Мучить  серце,  спокушає  Душу,
щоб  цінності  її  переосмислити  змогла.
Образи  Життя  всі  скуштувала,
а  любові  добитися  так  і  не  змогла.
Я  не  вітер,  що  летить  в  невідомому  напрямку,
у  мене  все  пов'язано  з  Душею,
і  стискається  в  сонячному  сплетінні,
відчуваю,  ти  поряд  з  іншою.
Якщо,  у  кожного  з  нас,
Душа  своїй  Долі  не  байдужа,
означає  не  все  втрачено  повір,
і  тому,  хто  сльозою  стукається,
Господь  відкриє  Свої  двері.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806477
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Nino27

Я так хотіла щоб любов…

[b][i][color="#559c45"]Я    так    хотіла    щоб    любов...
                                                                   Ти    знаєш.
Що,  розкажи    сьогодні    править    світом?
Час    невблаганний    швидко  так    минає.
Слідочки    губить    вже    в    тумані    літо.
Життя    ж    триває...
                                                         І    живу    бо    мушу,
А    коли    день    за    обрієм    зникає  -
Пташиним    співом    я    лікую    душу,
Яка    втікає    бо    тебе    шукає.
Чекання    і    думки...
                                                       І    вкотре  -  вечір.
Я    розмовляю    з  ним    немов    з    тобою.
І    знов,    і    знов    душа    планує    втечу...
І    все    це    називається    любов"ю.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 08.09.2018


Лілея1

ОСІННІ ГРИМИ…

[i][b]Найперші  сіті  бабиного  літа
Гойдає  подих  вітру  на  ріллі.
"Шанелі"  зілля  шлейфом  розмаїтим
Ген  попливли  по  теплій  ще  землі.

Мов    парус  в  чорнім-чорнім    морі    поля,
Мішків  біліє  вицвіле    сукно
І  одяга  старіюча  тополя
На  хворі  ребра  жовте      кімоно.

Цей  світський  стиль  і  ці  осінні    грими  
Пасують  кожним  клаптикам  землі,
На  мить,  здалось  -  хмаринок  половини
Туманним    димом  впали  в    картоплІ.

І  я  між  ними  полем  маневрую,
Кладу  в  долоні  щедрі  врожаї.
А  небо...  небо  сонечком  цілує
Мене  і  вас  в  осінньому  селі.[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804559
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 08.09.2018


Лилея

От взлёта Чувств тепло…

Душа  закружилась  
В  танце  Любви!
Мурашками  окутывая
Сердце  внутри...
Разлилось  тепло...
Душа  с  Душой...
Потанцуем?  Вдвоём!
Сердечный  ритм  в  такт...
Две  Души  взлетят!
От  взлёта  Чувств  тепло...
Это  -  Любовь!
Искорки  в  глазах!
Летаем  в  облаках!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805821
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Капелька

В природе тихо и легко

Когда  взгрустнётся  на  душе
И  чувства  даже  через  край,
Я  вспоминаю  о  тебе
И  в  сердце  снова  словно  рай.

Есть  люди  чистые  душой.
Сердца-  вместилище  добра.
Несут  тепло-любовь  собой.
Они  влюблённые  в  тебя.

Им  дорог  жизни  каждый  миг,
Свет  озаряет  их  всегда.
Они  не  устают  любить,
Тем  украшая  города.

И  жизнь  становится  добрей  
От  светлой,  искренней  любви
И  на  душе  всегда  теплей
И  делишься  любовью  ты.

На  сердце  радость,  красота,
Благоуханные  плоды.
Сияет  радуга  твоя  
Во  все  концы  родной  земли.

Ведь  вся  Земля-  наш  общий  дом.
Красиво  так  поэт  сказал.
Чтоб  были  дружными  все  в  нём,
Чтоб  это  каждый  понимал...

И  снова  лета  тёплый  круг
Озолотился  красотой.
Всё  не  случайно,  всё  не  вдруг
И  солнце  раньше  за  горой.

В  природе  тихо  и  легко.
Нет  бурь,  дождей,  но  вот  Земля
Напоминает  о  себе,
Что  скоро  осень  и  зима.

И  снова  школы  оживут,
Учебные  заведения.
За  знаниями  все  пойдут.
В  любви  и  настроении.

                       Август  2018



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805337
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Валентина Малая

ЛЮБЛЮ СЕЛО, ТАМ ВСЕ НЕ ТАК

[color="#8000ff"][i][b]
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше,  зорі  низько...
Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  он  біжить  мале  дівчисько…

Собаки  гавкають,  чудні,
І  кури  бігають  в  городі,
І  дні  біжать  там  не  нудні,
Бо  розчиняєшся  в  природі…

Бабусю  бачу  й  дідуся  ,
І  яблуневий  сад  квітучий,
Ось  гусочка  манірна  вся,
А  он  трояндочки  пахучі…

Вдихаю  кисень  в  повен  рот
І  насолоджуюсь,  радію!
Навколо  хати  –  рій  щедрот!
Дивлюсь  на  все  і  серце  мліє…

Стоїть  хатина  й  досі  там,
Родина  брата  проживає,
Осанна  всім  отим  літам!
Які  коріння  наше  знають.

Я  приїжджаю  знов  сюди,
Везу  з  собою  і  онуку,
До  хати,  саду,  до  води,
Щоби  почути  рідні  звуки…

Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  ось  біжить  мале  дівчисько,
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше  й  зорі  низько!!!

     16.07.2018р.
/  на  фото  авторка  в  селі  Олександрівка  ,2014р.  /
[/b][/i][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 08.09.2018


Капелька

Облака, облака -необъятная высь

Облака,  облака  -необъятная  высь,
Радость,  тайна,  мечта,  даже  детский  каприз.
Облака,  облака  -вдохновенье  всегда,
Утешенье,  любовь,  росчерк  лёгкий  пера.

Облака,  облака  -много  красочных  тем.
Но  порой  как  волна  -удивление  всем.
Облака,  облака  -одинаковых  нет.
Не  найдёшь  никогда,  хоть  ищи  много  лет.

Облака,  облака  -как  ватрушки  летят.
Словно  сдобный  пирог  удивить  нас  хотят
Своей  грацией,  лёгкостью  и  красотой.
Насладиться  душой,  прикоснуться  рукой.

Облака,  облака  -стройный,  вежливый  ряд.
Ну  а  чаще  "бардак",  словно  всё  им  никак.
Словно  вымолвить  просят:  "Давай  улетим!"
Облака,  облака  -мир  чудес  и  экстрим.

-------------------------------------

Облака,  облака  над  столицей  плывут.
Снова  осень  пришла,  позолочен  уют
И  опять  собираются  в  гости  дожди.
Задержалися  где-то  наверно  они.  (1)

(1)Облака,  облака.  Мир  рождён  для  любви.

                                             Сентябрь  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805840
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Svitlana_Belyakova

Сотнi очeй

Сотні  очей  навкруги,
а  я    від  самотності
тону,  в  мирському  полоні.
Шукаю  тільки  твої,
вони  переслідують  мене,
у  кожному  схожому
бачу  тебе.
Тону  в  сльозах,
але  виплисти  прагну,
протягни  рятівну
соломинку,  утамуй
мою  сльозинку.
Гасне  горизонт,
сонце  падає
у  наступне
своє  Життя,
у  дня    сил  бракує,
зданий  караул
чарівній  ночі,
шалено  нудьгую.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805901
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хазяйнують сірі сойки

Вересневим  днем  погожим
В  горобини  на  гілках
Ягоди  її  червоні
Хтось  добренько  поклював.

Це,  звичайно  сойки  сірі,
Які  люблять  ягідки,
На  обід  сюди  злетілись
Смакувати  залюбки.

На  вечерю  і  сніданок
В  кукурудзяних  полях
Цих  побачите  пернатих.
Що  тут  коїться,  то  жах:

Голосний  почути  можна
Крик  птахів    і  тріск  стебел,
Качани  напівпорожні,
Листя  шурхотить  сухе.

І  така  велика  зграя
Хазяйнує  тут  собі,
А  коли  їх  налякаєш,
То  почуєш  помах  крил.

І  здійметься  вмить  угору,
Наче  хмара  дощова,
Вся  "команда"  сірих  сойок,
Ніби  тут  і  не  була.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805887
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Примхлива та мінлива

Завжди  примхливою  була,
Не  кожному  до  рук  ішла,
Комусь  привітно  усміхалась,
Велике  щастя  дарувала.

Когось  із  "носом"  залишала,
Щораз  від  нього  відверталась,
Радів  хтось  з  нею,  комусь  сумно.
Така  уже  вона...(  Фортуна).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805888
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Благословенна осінь

Благословенна  осінь  робить  ніжні  кроки,
Харизмою  гаптує  вересневий  шлях.
Заводить  вправно  вітру  симфонічне  рондо,
Кружляє  перший  лист,  мов  одинокий  птах.

Червлено-золота  із  вогником  палітра
Малює  вміло  легким  пензликом  щедрот.
Терпке,  духмяністю  насичене  повітря  -
Це  пахнуть  Пепінки,  Уелсі  і  Ренклод.

Ще  хочеться,  щоб  пестило  теплом  проміння,
І  світ  блищав  у  мікро-крапельках  дощів,
А  осінь  дарувала  ароматів  міфи,
Щоб  холод  з  смутком  не  пробрався  до  душі.

(Пепінки,  Уелсі  -  сорта  яблук,  Ренклод  -  сорт  слив.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


КВолынский

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


OlgaSydoruk

Осінь… Знову осінь…

Осінь…
Знову  осінь…  -
Стрімкий  часоплин…
Пломінь  заховався  в  китицях  калин…
Гучним  стоголоссям  білокрилий  клин
Відліта  нарешті  в  синю  далечінь…
Осінь…
Знову  осінь…  -
Смутком  пригорта…
Сонце  затуляє  хмарка  дощова…
Із  краплин  доріжка  в  зморщечку  тече…
Дякую,мій,Боже,щиро  -  за  усе…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 08.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Кожен день по ній іду

На  подвір"ї  та  в  саду
Кожен  день  по  ній  іду
І  до  річеньки  біжу.
Я  вам  трішки  підкажу:

Вона  довга  та  вузька,
Є  й  широка.Хто  така?
Здогадатися  ж  так  легко,
Вона  всім  знайома...(  Стежка).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805562
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Янош Бусел

Студентський вальс…

                                 Студентські  роки...
                                                 Радісні...Тяжкі...
                                                 Світлі...  Шасливі...
                                                 
Хміль  мелодій  п’янить  без  вина,
Мідь  оркестру  розбурхує  душу,-
В  цьому  залі  -  лиш  Я  та  Вона,
Та,  котрій  щось  сказати  Я  мушу…

Чи  знайду  Я  слова,-  мабуть  ні,-
Хоч  у  танці  сплелись  Наші  руки…
Закрутились  св’яткові  вогні,
Гріють  серце    чаруючі  звуки…

Сяють  очі…  Рука  на  плечі,-
Чи  ж  Мені  вони  сяють,  ці  очі?..
То  знаходь  же  слова,  не  мовчи,
Бо  Вона,  певно,  чути  їх  хоче.

Ти  скажи,  що  Вона    -  краща  всіх,
Що  Ти  любиш  Її  до  нестями,-
Та  сказати  про  це  Ти  не  міг
Їй    простими,  земними  словами…

Неземних  же,-  дібрати  не  міг,-
Сіруваті  для  твого  кохання!..
Тихий  шурхіт  вальсуючих  ніг...
Жаркий  подих...Сердець  калатання...

Завтра  ж  знову  -  Кибальчич,  Коші,
Знову  пари  та…  профіль  дівочий,-
Нерозтрачена  ніжність  душі,
Василькові    закохані  очі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805563
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2018


Валентина Ланевич

Чому, душа моя, плачеш?

Чому,  душа  моя,  плачеш,  чом  сумуєш  гірко?
Пішов  козак  на  війноньку,  лишив  діток  двійко.
Обійняв  свою  дружину,  цілував  синочка:
Рости,  сину,  господарем,  так  рішив  я,  точка.

Цілував  донечку  любу,  личко  вмив  сльозою:
Будь  же  мамі  за  підтримку,  бо  я  йду  до  строю.
Я  іду  в  ряди  ставати  за  нашу  Вкраїну,
Бо  приніс  їй  ворог  хижий  невтішну  годину.

Розгулявся  ворог  клятий  вільними  степами,
Мушу  землю  боронити  оцими  руками.
Прощай,  батьку,  чоловіче!  Прощай,  не  барися!
З  перемогою  та  з  миром  до  нас  повернися!

05.09.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805552
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Ніна Незламна

Народжена зірка над морем

        Тягнулося  село  по    зеленому    горбочку  до  широкої,    квітучої  долини.  Воно,  як  здалекудивитись,  як  на  п`єдесталі.    Прикрашене  зеленими  садами  й  в  ряди
доглянутими  городами.  Картопля,    наче  посаджена  під  стрічку,  вже  відцвітала,  а  гарбузи  і  кабачки  тільки  входили  в  силу.  Стелилися    з  помаранчевими  квітками  серед  широких,  товстих,  зелених  листків.  Їх  поміж    меж  охороняли  високі  соняхи,  що  все  привітно  крутили,  ледь  схиливши,    квітучі    голови,  вслід  сонцю…  Як  стати  з    обійстя,    глянути  довкола,  ,  від  останніх  городів  до  річки,  здавалося  рукою  подати.  Вона  широкою  змійкою  звивалася  по  долині,  по  якій  часто    паслися  корови.  По  обіч  зеленіли  хлібні  поля,  а  вдалині  -      виднівся  став  зі  старими    розлогими  вербами,  вони  наче  підпирали  ліс.
         Казкова  краса…  зелено,  квітуче  всюди  ..  Крива  стежина,  по  ній  дітвора  бігала  босоніж,  м`який  спориш  лоскотав    ноги,  приємне  відчуття,  насолода.  Хто  ходив,  той  певно  знає.    Хто  ж  ні,  то  нехай  позаздрить!    Тій    веселій  дітворі,  що  бігла,  гучно  перегукувалася.  Вона    прямувала    туди  -  до  води,  до  гірської  красуні  річки  Дністер.
   Гайда,  сільські  дівчатка  й  хлопчики  бігли,    не  дивилися  під  ноги,  а  вище,  до  високих  тополь,  де  від  сонячних  променів  блищало  листя.    Стрункі  красуні  ,  їх  тут  так    багато,  вони  росли  вздовж  стежки,    аж  до  самої  річки.    ЇЇ  берег,    де  -    ін  –де  ховався  за  очеретом  й  пахучім  зіллям,    а  то  між  густих  трав  виднілися  чорні  обриви.  З  них  можна    з  розмаху  шубовснути  у  воду,  налякати  жаб,  які  сполохано,    відразу  поплигають  в  різному  напрямку,  щоби  сховатися  від  несподіваних  гостей.  
Юрбою,  так  радісно  потрапити  в  обійми  теплої  течії,  водночас  відчути  ніжну  прохолоду  і  трохи  побалуватися,  весело  поплавати,    похлюпатися,  поплескатись,    поборюкатися  в  воді.    Адже  діти  знали  тут  кожен  метр  дна,  де  виїмки,    де  занадто  глибоко,  а  де  лише  до  пояса  вода.  Вона  виблискує,  чиста,    прозора,  навіть  видно  маленькі  рибки,  які  зграйками  пливуть  за  течією    йгусті,  темно  -  зелені    водорості,  що  ледь  -  ледь  хитаються.  А  річка  доволі    широка….  Біля  берегів  течія  спокійна,    вода  тихенько  колише    водяні  білі  лілії  -  латаття.  А  трохи  далі  до  середини  річки,    вода    кудись    так  поспішає,  немов    хоче  наздогнати  час…..
     Між  двома  молоденькими  вербичками,  на  шовковистій  траві,  підібгавши  під  себе  ноги,  сиділа  чорнява  дівчинка  Марійка.  Її  каро  –зелені  очі  з  краплинами  дощу  світилися  щастям    від  побаченого,  вона  задивлялася  в  далину  -  по  напрямку  річки.  Там,  одна  за  одною,  наче  падали  до  води  білі  чайки  й  раптово,  знову  підлітали  до  небо  сині.  Напевно  рибу  ловлять,  думала,  яка  краса,  як  добре,  що    вона  тут  й  все  це  бачить.    В  очах  рябіло….  Вода  в  річці  переливалася  кольорами,  то    блакитним,  то  синім    із  сріблом  відтінком,  приваблювала    до  себе.
   Кожна  сім`  я  в  селі    не  мала  в  хаті  скатерті  самобранки,  щоби  виконувати  дорослих  і  дітей  забаганки.  Та  жило  село  і  підростали  діти,  тут  річка,  город  й  трави  шовковисті,  чарівні  мальви,  сокирки,  дзвіночки  й  ромашки.  Ранкове  сонце,  що  ласкаво  світило  в  обличчя,  як  не  радіти,  що  жилося  серед  цієї  краси,де  панує  мир.  Найбільше  тішив  сад  врожаєм,  майже  в  кожного  на  обійсті.  Яка  то  благодать,  зірвати  ягоду,  чи  стигле,  соковите    яблуко,  що  коли  їси,  то  сок,  аж  тече  по  бороді.    Здається  вже  й  не  голодний,  чому  не  погнатися  до  річки?  Щоб  відчути,  ще  одну  радість  й  насолоду.
     Марійка  вперше  сама  пригнала  гусей  до  річки,  мама  й  тато  дозволили,  кажуть,  сім  років,  то  вже  можна  саму  відпустити.  Дівчинка  з  пагорба  дивилася  на  воду  та    боялася  близько  підійти.    Сонячні  промені,  що  вигравали  на  воді  навіяли  на  неї  сум.  Страх  в  душі,  пригадала,  як  їй    було  років  чотири,  чи  то  п`ять,  хтось  підпалив  їм  стайню.Той  страх  ніяк  не  покидав  її.  І  хоч  ходила  вона  з  мамою  до  церкви,  молилася  Богу,  як  навчали  мама  й  тато  та  той  вогонь  ,  все  частіше  з`являвся    перед  очима,  лякав,    здавалося  наче  був  зовсім  поруч.  Тоді  по  селі  була  якась  пошесть,  на  місяць  по  три  пожежі  і  все  вночі  підпалювали.  Тому,    хто  наважився    сказати  щось  проти  голови  сільради,  чи  комусь  та  чимось  не  догодив,  то  вже  жертва.  Якось  в  сусідів  весілля,  а  в  рідної  тітки  підпалили    сінник,  це  було  –  жахливо.  З  часом  так  і  не  дізналися    хто  підпалив,  по  селі  говорили,  -  »  Хтось  від  заздрощів».
         Раптово,  дитячий  сміх  Марійку  відволік  від  спогадів.Хтось  із  дітей  купався,  занурювався  у  воду,  а  ближче  до  берега  хтось  просто  мочив  ноги,менші  діти  гралися  в  піску,  ліпили  з  нього  замки.  
Марійка  поглянула    до  неба  й  згадала,  як  одного  разу  вона  в  садочку,  біля  хати  задивилася  в  небесну  блакить.  Тоді  до  неї  нахлинуло  якесь  дивне  відчуття,    переповнило  її    душу,  вона,  не  поспішаючи,  промовила,
-  Пливе  хмарка  сива
-  А  я  б  хотіла  мати  крила…
Вже  пізніше  зрозуміла,  що  це  були  перші  рядки  вірша.  Їй  здалося,  вона  б  і  зараз,  дивлячись  на  природу,  про  щось  написала,  натхнення  переповнювало  її.    
       Раптово  озирнулася,  здалося,  що  за  нею  хтось  спостерігає.  Це  вона  так  звикла,  бо  біля  неї    завжди  був  старший  брат  -  як  охоронець.  Різниця  вісім  років,  давалася  взнаки,  він  слідкував  за  кожним  її  кроком,  дуже  любив.  Балував,  як  і  батьки,  всі    цяцькалися  з  нею.  Вони  були  вірні  церкві  і  Богу,  і  так  навчали  своїх  дітей.  Адже  батько  входив    у  першу    двадцятку  в  церкві,  яка  наймала  священика,  тому  й  дітей  привчав  до  служби,  прививав  любов  до  Бога.
           Марійка    все  ж  наблизилася  до  річки  і  водночас  звернула  увагу  на  старших  дівчат  й  хлопців,  що  засмагали  неподалік  від  берега.  Один  невірний  крок….  І  вона    опинилися  в  воді.  Плавати  не  вміла,  тому  відразу  пішла  на  дно.
   Одна  дівчинка,  що  сиділа    на  березі  річки,  помітила,    швидко  встаючи    тикала  вказівним    пальцем  на  воду,    схвильовано  закричала,
-  Ой,  та  Марійка!  З  нашої  вулиці!  Шубовснулася  у  воду  і  здається  не  виплила.  Он  там,  на  тому  місці  стояла!  
Хлопці  відразу,  як  обпечені,  зірвалися  з  місця  й  ближче  до  річки,  один,  найстарший  з  них,  знервовано  розвів  руками,
-Так,    без  паніки,  я  зараз!
 Глибоко  вдихнувши  повітря,  кинувся  у  воду.  Всі  знали,  що  хоч  він  ріс  без  батька,  але  вмів  добре  плавати,  тому  й  ніхто  його  не  зупиняв.    За  мить  хлопець  пірнуві  намацав  волосся  Марійки,  впевнено  тягнув  догори.  
     Дякувати  Богу,  вона  відразу  почала  кашляти,  відкрила  очі.  Діти  з  полегшенням  перевели  подихи,  привітно  дивилися  на  неї,  вмовляли,  щоб  не  лякалася,  адже  все  обійшлося.
 Батькам,  ні  в  якому  разі,  не  можна  було  розповідати  за  цей  випадок.  Боялася,  знала,  що  будуть  дуже  сваритися,  бо  ж  втопився  двоюрідний  брат.  А  вони  в  ній  душі  не  чаяли,  оберігали  і  від  дощів,  і  від  сонця.  Вона  була  третя  дитина  в  сім`ї,  першим  був  самий  старший  син,  пожив  лише  декілька  днів  і  помер,  батьки    часто  ходили  на  цвинтар,  болісно  перенесли  втрату.  Їм,  ще    Бог  дав    сина  і  доньку,    вони  дякували  Богу,    любили,  дорожили  ними.
       Час  летів….    Марійка  ходила  до  школи.  ..  Завжди  охайна,  тиха  дівчинка,  як  навчалася  в  молодших  класах,  то  до  школи  водив  брат.  Їй    навіть  сумки    з  книжками  не  довіряв    носити,  вважав,    що  це  для  неї    важко.    Навчалася  гарно,  старанно  виконувала  домашні  завдання  і  в  школі  була  завжди  уважна,  за  те  й  була  декілька  раз  нагороджена  похвальними  листами.
           В  сім`ї  ж,  їй  тільки  й  довіряли  прибрати  в  хаті  та  зварити  бараболю,  можна  сказати  не  випускали  з  хати.  Всі  роботи  по  -    господарству    виконував    брат.  Дитинство  було  солодким  сном,  а  коли  навчалася  в  сьомому  класі,  то  вже  інше  життя.  Мама  навчила  корову  доїти,  з  собою    брала  в  поле.  А  в  полі  на  сонці  з  ранку  й  до  вечори  -  в`язала  снопи.  Поле    далеченько,  за  гаєм,  доволі  велике,  тож  треба  було  працювати  й  працювати.  Тато  був  задоволений,  але    погуляти  ввечері  із  дівчатами  не  дозволяв.  В  домі  завжди  панувала  воєнна  дисципліна.
       Дівчинці  так  хотілося  писати  вірші  про  Бога  та  боялася  осуду.  Дуже  боялася,  що  діти  не  так  зрозуміють,  будуть  дразнити  її  поетесою.  В  той  час,    село  -  можна  сказати,  було  більш  комуністичним.  Коли  ходила  до  школи,  мама  таємно  водила  її  в  церкву,  до  сповіді,  адже  забороняли  брати  шлюб  й  хрестити  дітей.  Класний  керівник  занижувала  оцінки  тим  дітям,    які  вірили  в  Бога.  Одного  разу  в  школі  навіть  розбирали  поведінку  її    і  подружки,  на  той  час  така  була  політика  влади.
 Та  одягалася  вона  в  школі  краще  за  всіх,  завдяки  маминому  брату  і  його  дружині,  які  жили    в  Америці.  Вони  поштою  посилали  дитячі  речі.,  хоча  трохи  поношені,  але    на  вид  були,  як  нові.  Багато    хто  із  дітей  заздрив  їй,  називав  багачкою.  
       Останні  два  роки  в  школі….    Марійку  все  частіше  переслідував  якийсь  страх,  із  –  за  чого  стала  гірше  навчатися.  Все    вдома,  добре  вивчить  вірша  та  в  школі,    лише  від  погляду  вчительки,  відразу  хвилювалася  ,  забувала  слова.  Бідкалася,  тихенько  плакала,  але  мамі  про  це  розповісти  не  наважилася,  вірила  в  Бога,  надіялася  на  його  ласку,  гадала,  що  все  минеться.  Їй  вдалося  закінчити  школу  з  гарними  оцінками.
         Після  школи  думала  навчатися  в  консерваторії,  гадала  туди  буде  легше  поступити,  адже  там    працював  дядько.  Та  на  жаль  батьки  зовсім  не  підготували  її  до  музики,  тому  ця  мрія  була  нездійсненною.  Але  ж  вдома    сидіти  не  буде,  тому  тітка,  що  жила    у  Львові,  допомогла  поступити  в  фінансовий  коледж.
   Студентські  роки,  це  чудовий  час…  Проживання  в  гуртожитку…  Знайомство  з  іншими  студентами.  Дружньо  з  дівчатами    в  кімнаті,  але  кожні  вихідні  їздила  додому.  Так  наполягав  батько,  щоб  в  неділю  та  на  свята  обов`язково  була  на  церковній  службі.
       Красуня,  гордовита  й  трохи  сором`язлива  дівчина  та  дехто  обходив  стороною,  коли  дізнавався,  що  ходить  до  церкви,  вірує  в    Бога….
             Після  закінчення  коледжу  вона  поступила  на  курси  у  Львівський  СГ  інститут.      Навчалася  старанно,  отримала  професію  економіст  -  бухгалтер.
 Пройшов  час…..    Марія  працювала    економістом  в  Управлінні  транспорту  автостанцій.  Залицяльників  на  роботі  багато,  але  вона  була  скромною,  дуже  боязливою  дівчиною.  Віра  в  Бога,    це  для  неї  -  понад  усе.
У  гуртожитку,  в  одній  кімнаті  з  неюі,  проживало  двоє  гарних  дівчат,  Галя  і  Оксана.  Вони  були  щирими  і  доброзичливими.  З  часом    для  неї  стали  справжніми  сестрами,  адже  і  працювали  разом.
     Йшов  1986  рік…    Останні  літні  дні….    На  роботі  запропонували  путівку  в  круїз  з  Одеси,  Марія  не  наважувалася  десь  поїхати  та  подружкам  вдалося  її  вмовити.  А  воно  і  правда,  думала,  чому  б  не  поїхати,  адже  ніде  не  була  крім  Ленінграду,  ще  від  школи  їздила  на  екскурсію.
     Напередодні  поїздки  -  приїхала  додому,  повідомила  батькам,  що  попливе  в  круїз.    Мама  дуже  стурбувалася,  схвильовано  сказала,
-  Що  ти,  доню,  який  круїз,  он  сон  мені  наснився.  Що  я  тону  і  прошу,  щоб  ти  мені  подала  руку.  Покинеш  мене,  а  я?  Як  треба  буде  допомоги,  це  ж  надовго.  Якесь  не  добре  передчуття,  не  спокійно  на  душі,    боюся  тебе  відпускати.
 Марія    уважно  вислухала,    обійняла,
-  Ну  мамочко,  все  буде  добре,  відпустіть!  Я  ж  ніде  не  була,  хай    побачу  світу,    не  сама  ж    їду,  а  з  подружками.
Мати  рукою  погладила  по  голові,
-  Добре  доню,  тільки  сходимо  до  церкви,  попросимо  божого  благословення.  І  я  кожен  день  буду  ходити  до  церкви,  молитися,    щоб  в  тебе    -  все  було  добре.
         Зі  Львова  їхало  тридцять  чоловік  в  круїз  на  кораблі  «  Адмірал  Нахімов».    Молоді,  щасливі,    замріяні  в  прекрасне,  прибули  на  корабель.  На  причалі  людно,  гамірно,  прощання,  поцілунки.  Під  музику  оркестру  відправилися  в  круїз.  …
       З  Марією  було  троє  дівчат….    Галя  запропонувала  поїхати  з  ними    своїй  подружці  Миросі  з  Польщі,  в  дитинстві,  вони  разом    в  таборі  відпочивали.  Їм  показали  каюти  нижчого  класу  -  в  самому  низу  корабля.  Всі  мали  під  подушками  рятувальні  жилети,  розповіли,  як  ними  користуватися.
     Як  це  чудово  по  морю  та,  ще  й  на  такому  великому  кораблі!    Їх  щоранку  будила  гарна  мелодія,  звучали  веселі  пісні.  Добре  харчування,  відмінна  обслуга.  Чарівність  Чорного  моря  приваблювала  очі.  Милувалися  краєвидами  моря  під  Одесою,    а  потім  побували  в  Ялті,  де  відвідали  музей.  В  двадцяти  кілометрах  від  Ялти,  побували  в  «  Ластівчине  гніздо»,    на  вершині  зробили  вражаючі  фото  пляжів,  пальм,  скалистих  берегів,  що  омивалися  хвилями  Чорного  моря.    Далі  корабель  вирушив  своїм  маршрутом.
   Пізно  ввечері  тридцять  першого  серпня  на  верхній  палубі  був  концерт.  Це  Галя  випадково  дізналася  й  вони  вирішили  всі  в  чотирьох  піти  подивитися.  Одягли  найкращий  одяг,  який  взяли  з  собою.  Марія  одягла  гарну  сукню  і  велюровий  піджак,    кольору  темної  вишні,  він  дуже  пасував  їй,  підкреслював  фігуру.
       Після  концерту…  відразу  розпочалися  танці.  Марії  здалося,  що  танцювати  в  жакеті  буде  жарко  й  не  зручно,    хотіла  спуститися  в  каюту,  залишити  жакет.  Але  дівчата  вмовили  залишитися,  вирішили,  що  на  довго  не  затримаються  й  всі  разом  підуть  спати.
         Дівчата  вже  весело  танцювали,  коли  Марію  запросив  на  танець,  якийсь  моряк  при  погонах.  На  жаль  вона  не  бачила  розпізнавальних  знаків  та  це  й  не  було    так  важливо.  Він  мило  всміхався,  легко  вів  у  танці,  ніжно  тримав  за  руку,  наче  боявся  загубити  цей  скарб    та  раптовий  поштовх  в  обочину  корабля  налякав  всіх.Люди  падали,  частина  опинилася  за  бортом…
             Погасло  світло…  Спрацювала  сирена…  Корабель  похилився…  Всі  розбігалися  в  різні  сторони.  На  борту  почалася  паніка,  за  бортом  перші  жертви,  на  воді  крики,  кров,    плями  фарби,  нафтопродуктів,  якісь  дерев`я  уламки,  крісла.
 Дівчата  розгубилися.  Марії  доля  дала    велике  випробування,  вона  не  вміла  плавати.  Та    все  ж  мала  надію  вижити.  Адже  її  назвали  в  честь  двох  бабусь,  які  мали  ім`я    Марія,  вони  були  названі  в  честь  Божої  Матері.  Вона  вірила  в  свого  Ангела,  блаженного,  світлого,  доброго  з  великим  серцем    і  великими  крилами.  Не  тямлячи  себе  бігла  вперед,  наче  хтось  її  підштовхував.  Перед  собою  побачила  чоловіка,  який  біг  назустріч,
-Чуєш!    Допоможи!
А  він  їй  у  відповідь,
-  Дурепа!  Чого  причепилася….
Але  ж  якийсь  вихід  має  бути  -  копошилося  в  голові.  В  паніці  бігла  далі.  А  людей,  як  комах,  на  зустріч  моряк,  вона  бачила,  що  він    по  національності  не  українець  і  не  росіянин  та  в  розпачі  звернулася  до  нього,
-  Я  плавати  не  вмію,  допоможи!  Як  втоплюся,  буде  на  твоїй  совісті,  чуєш…
Хлопець  побачивши  перед  собою  красуню,  не  міг  відмовити,
-  Не  плач,  не  панікуй!  Все  буде  добре!
-  Як  звати  тебе?  -    відразу  запитала  його.
-  Мене  Рома,  а  тебе?  –  поспішаючи,  голосно  запитав  хлопець.
-  Марія,  мене  звати  Марія,  -    тремтяче  вся,  від  хвилювання,    випалила  вона.
Він,  не  вагаючись,    одягнув  на  неї  рятувальний  жилет,  наполегливо  кричав,  здавалося  давав  команду,  
-  Ну  давай!  Скакай  донизу,  на  перший  поверх.
-  Ой,  я  боюся,  дуже  боюся,  чуєш!  –  кричала    в  паніці,  хитаючи  головою.  
Він  тикав  пальцями  донизу,    на  воду,  вже  сердито  закричав,
-  Он  дивися,  наш  капітан  і  його  помічники  вже  в  шлюпках  на  воді!  Давай  сміливіше!  Не  втрачай  час!
Корабель  качало.  Скрізь  крики,  гамір,  плач  і  чути  десь  грає  скрипка.  Марія,  як  навіжена,  по  поручнях  з  ним    спустилася  донизу,    потім  він  штовхнув    її  у  воду.  Задихалася,  вся  в  фарбі,  в  нафтопродуктах,  борсалася,  наче  боролася  зі  страхом,  розкривши  рота  хапала  повітря,  моряк  схопив  її  за  волосся.  Здалося  прийшла  до  тями,  коли  побачила  його  поруч,  потім  Рома  схопив  її  за  руку,  
-Давай  подалі  відпливемо,  швидше,  бо  затягне  на  дно  разом  з  кораблем!
         Він    притягнув  якийсь    продовгуватий  уламок  деревини,  трохи  схожий  на  зламані  двері.  Вони  трималися  за  нього,  він  на  одній  стороні  без  жилета,  а  вона  на  другій  стороні  у  жилеті,  так  тримали  рівновагу.  Пересувалися,  як  надалі  від  корабля,  що  мав  йти  під  воду.  Хвилі  підносили  їх    то  вверх,  то  вниз,  кругом  плавали  трупи,  були  такі  і  з  жилетами  й  без  жилетів.
Марія  роздивлялася  на  всі  сторони,  прислухалася  до  голосів,
-  Чуєш  Ромо,  зі  мною  були  троє  дівчат,  мої  подружки,  всі  десь  розгубилися,  хоча  б  вижили…
-  А  я,  думав,  що  спас  якусь    літню  жінку,  ти  така  вся.  В  нафтопродуктах,  навіть  не  подумав,  що  спас  молоду  дівчину,  -  тремтячим  голосом  кричав  хлопець.
   Неподалік,    він  побачив  одну  жінку,  що  тонула,  потягнув  до  себе,  допоміг    їй  прийти  до  тями,  вона  теж  стала  триматися  за  деревину.
   Від  напруги  та  холодної  води,  руки  в  Марії  стали  дерев`яні,    не  слухняні,  ледве  трималася.  
   Всі  здалеку,  зі  страхом,    дивилися,  як  йшов    під  воду  корабель  «Адмірал  Нахімов».
     -Ой,  скільки  там  добра  пішло  під  воду,  мельхіорові  ложки  в  ресторані  і  інші  цінні  речі.  Уявляєте  всіх  і  мої  речі  потонули,  тільки  й  лишилося  те  ,що  на  мені,  -    схвильовано  кричав  Рома.
Та  деревина  вже  не  витримувала  трьох.Марія      дивилася  на  зоряне  небо,
-  Ой  Боженку,  спаси  і  помилуй!
Задивилася  в  небо,  на  одну  зірку  над  собою  й    тихо  прочитала  молитву;    «Отче  наш».    Зірка  ледь  -  ледь  мерехтіла,  їй  здалося,  що  мерехтіла  ясніше  всіх  зірок,  подумала  -  це  напевно  благословила  мене  на  життя.    Схвильовано,  швидше  пливла  до  шлюпок….
 Скрізь  кричали  люди,  просили  допомоги,  дехто  потрапляв  під  гвинти  корабля  »Петр  Васев».  Всюди  кров,  розлите  мастило,  фарба,  мертві  тіла.
Вона  підпливла  до    однієї  шлюпки    та  там  було  забагато  людей,  її  на  неї    не  взяли.    Напрягши  всі  сили  знову    підпливла  до  іншої  шлюпки,  там  теж  було  повно  людей,  не  хотіли  її  брати.  Дуже  просилася,  бо  зовсім  дубіло  тіло,  плакала  й      вмовляла.  Якийсь  чоловік    змилувався,  подав  їй  руку,  допоміг  залізти  в  шлюпку.  Озираючись  назад,  майже  в  темноту,  вона    вже  не  побачила  Рому  з  жінкою.  
Марія  трохи  відігрілася  між  людьми,  всі  перелякано  дивилися  один  на  одного  й  тулилися,  щоб  було  тепліше.  Шлюпка  плила,  а  дівчина  думала,  як  добре,  що  не  пішла  віднести  в  каюту  жакета,  бо  була  б  там  й  залишилася,  скільки  ж  там  людей  потонуло!  Як  вчасно    зустріла  Рому!  Адже  він  її  спас.  А  тепер,  ще    цей  чоловік,  що  протягнув  їй  руку,  вона  навіть  не  взнає  його  ім`я.  Це  вже  вдруге,  ледь  не  потонула  та  Бог  дає  на  життя,  значить,  має  вижити,  має  далі  боротися  з  холодом,  який  час  від  часу  пронизував  тіло.  
   З  корабля  «  Петр  Васев»  прожектори  освітлювали  кроваве  море,  мертвих  і  живих  пасажирів.    Всі  зі  шлюпки,  як  могли,  різними  уламками  відштовхувалися  від  води,  як  подалі  від  цього  корабля,  щоб  не  попасти  під  гвинти.  Ті  люди,  хто  потрапляв  під  них,  то  вже  було  перемелене  кроваве  м`ясо.
   Їм,  дякувати    Богу,  вдалося    врятуватися….  Було  пів  на  другу  ночі…  І  всю  ніч  хто,  як  міг  так  і  тримався  на  плаву,  рятував  своє  життя.  На  світанку,  ближче  до    шостої    години  ранку,    їх  врятували  рятувальники,  привезли  до  Новоросійська.  Марія  вся  в  мазуті,  з  одним  капцем  на    великому  підборі.
                 В    Новоросійськ  прилетів  міністр  Алієв,  пообіцяв,  що  відправлять  всіх  додому,  щоб  не  хвилювалися,  кожному  повернуть  все,  що  потонуло,  лише  треба  написати  перечень,  хто  та    що  мав  при  собі.  Розпитували  всіх  хто  і  звідки,  все  записували.  Марія  весь  час  роздивлялася  довкола,  хотіла  знайти  подружок,  на  жаль  їх  не  було.  Потім  всіх  запросили  подивитися  на  страшні  фото  понівечених  людей,  щоб  розпізнати  серед  загиблих,  чи  не  має  знайомих.  Подружок    там  не  було.  Але  це  був  тільки  початок  дня,  страшні  думки  лізли  в  голову,    не  дай  Боже,  щоб  були    на  дні  моря.  Відкидала  ці  настирливі  думки,  молилася,  не  втрачала  надії,    гадала,  що  все  ж  таки  знайде    їх    живими.
Всім  роздавали  чистий  одяг,  Марія  вибрала  собі  рожевий  спортивний  костюм,  описала  речі  та  коштовності,  що    загубила.  Звичайно  -  дівчина  шкодувала  за  всім,  що  трапилося  з  ними,    дуже  журилася  за  дівчатами  та  фотоапаратом,  де  були    зняті  чудові  кадри.  Ось  таке  відбулося  знайомство  з  містом  Новоросійськ.
   Згодом,  всіх  пасажирів  поселили  в  якомусь  гуртожитку,  запитували,  хто  чим  хоче  добиратися  додому.  Вона  вагалася,  чим  краще  добратися.  Думала,    на  кораблі  вже    попробувала,    то  ж,  що  буде  те  й  буде,  краще  полетіти  літаком  додому,  бо  потягом  їхати  день  і  ніч  дуже  важко.  
           Від  пережитого,    час  від  часу  торсалося  тіло,  гуділо  в  голові,  тиснуло  в  грудях,  переслідував  страх,  перед  очима  все    море  з  кров`ю,  крики  людей,  тіла  загиблих.  Ніхто  й  ніколи  не  думав,  що  таке  можливо,  щоб  корабель  потонув  за  сім  хвилин.  Самій    в  голові  не  вміщалося,  як  це  все  пережила,  страх  постійно  переслідував  її.    Весь  час  про  себе  читала  молитви,  просила  в  Бога  спасіння  і  терпіння.  Їй  хотілося  якомога  швидше    дістатися  до  рідного  краю,  до  того  поля,  де  в`язала  з  мамою  снопи,  до  гаю,    де  була  криниця,    от  якби  ж  то  птахом  полетіти  до  батьківської  оселі,  до  родини….
       З  Новоросійська  Марія,  з    хвилюванням  в  душі,    подзвонила    знайомому  хлопцеві,  Володі,  колезі,  він  працював  водієм.    Хлопець  почувши  її  голос  дуже  зрадів,  що  вона  жива.  Давно  до  неї  залицявся,  вона  дуже    подобалася  йому.  Вони  домовилися,  що  він  зустріне  її.
         В  літаку,  до  Львова,  було  четверо  людей  з  корабля  »  Адмірал  Нахімов».  На  дорогу  всім    дали  гроші  і  пообіцяли  пізніше,  ще  повернути,  компенсувати,  за  все,  що  втратили.
           Було  трохи  страшно  та    з  Божими  молитвами    Марія  прилетіла  до  Львова.  Її  зустрів  Володя,  вони    автівкою  поїхали  до  гуртожитку.  З  гуртожитку  подзвонила  на  роботу,  повідомила,  що  вона  жива.  Їй    сказали,  що  дівчата,  всі  троє,  що  плавали  з  нею  на  кораблі,  живі.  Дівчина    тішилася,  передала  вітання,  полегшено  перевела  подих  ,  
»  Дякувати  Богу,  з  ними  все  добре!».
Взявши  деякі  речі,    Володя  віз  її  в  село,  давно  мріяв  туди  потрапити,  познайомитися  з  її  батьками.  Дорогою,    дівчина  з  хвилюванням,  розповідала,  про  все,  що  пережила,  про  те  страхіття,  що  побачила,  часом  плакала,  аж  тремтіла,  не  соромлячись  витирала  сльози.  Вона  вже  по  іншому  дивилася  на  життя….
 Їхали  з  великою  швидкістю,  Марія  не  звернула  уваги,    не  помітила,  що  в  автівці  час  від  часу  відмовляли  гальма,  не  могла  зрозуміти,  чому  він  бліднів.  Та  обійшлося  без  пригод,  вони  доїхали  до  села,  але  Марія  його  відразу  попросила  поїхати  додому    у  Львів.  Що  їй  зараз  не  до  цього  знайомства,  не  знала,  як  це  все,  що  сталося  з  нею,  сприймуть  та  переживуть  батьки.  
   Радість  переповнювала  душу,  адже  вона  вдома…
 Батьки  про    аварію  навіть  не  знали.  Коли    Марія  їм    все  розповіла,  звичайно  дуже  рознервувалися.Хоча  чули,  що  якийсь  корабель  потонув  та  і  гадки  не  мали,  що  на  цьому  кораблі  була  їх  донька.  А  ввечері  по  телебаченні,  у  новинах,  передали,  що  затонув  корабель  «Адмірал  Нахімов»,  це  було  друге  вересня,  дівчина  була  просто  щаслива,  що,  так  швидко,  дісталася  додому.
     Після  відпустки  Марія    з  подружками  зустрілася  в  гуртожитку.  Радість,    поцілунки  і    спогади  про  круїз,  про  те  страхіття,  що  їм  прийшлося    побачити,  пережити.    Зі  сльозами  на  очах,    всі  схвильовано    розповідали,  як  спасалися,  боролися  за  своє  життя.  Дівчатам  повезло,  вважала  Марія,  адже  вони  були  в  трьох,  а  вона  одна,добре  що  зустріла  Рому.
   Час  все  кудись  летить...    Марія  зовсім  розірвала  стосунки  з  Володею,  не  подала    надій  на  зустрічі.  Залицявся,  ще  один  хлопець  Тарас    та  і  з  ним    не  наважилася  зустрічатися.  Навіть  начальник  гуртожитку  підбивав  клинці.  А  чому  б  і  ні?  Така  гарна,  видна  дівчина,  чорнява,  волосся  до  самих  стегон  і  одягалася  модніше,  найкраще  всіх.  Адже  дядько  з  тіткою,  не  забували  про  неї,  присилали  одяг,  а  це  ж  в  той  час  був  розкіш,  всі  вважали  її  багатою  дівчиною.  Були  й  хлопці  із  села,  що  залюбки  б  з  нею  зустрічалися  та  вона  ні  на  кого  не  звертала  уваги,  до  жодного  не  лежало  серце.  
         Через  кілька    місяців,  Марія  отримала  запрошення  на  суд  -  в  місто  Одесу,  по  справі    щодо  затоплення  корабля  «  Адмірал  Нахімов».  Вона  приїхала  туди  та  їй  повідомили,  що  її  свідчення    не  потрібні.  Дівчина  вирішила  все  ж  дізнатися  про  того  моряка  Рому,  який  спас  її.
 Уже  задоволена,  що  все  про  нього  дізналася  -    адресу  дало  Чорноморське  морське    пароплавство.  Це  був      матрос  Ромазанов  Гаджімірза,  сам  назвався  Ромою.  Він  жив    в  Одесі,  довго  не  думала,    купила  йому    в  подарунок  мельхіорові  ложки,  цукерки,  торт,  букет  квітів  й  поїхала  віддячити  за  своє  спасіння.
Дружелюбна    зустріч,  як  за  святковим  столом.  Хвилюючи  спогади,    часом  зі  сльозами  на  очах,  згодом  веселіше.  Розмови  про  життя,  а  потім  проводи  й  слова  вдячності  за  подарунок.  Та  Марія    вважала,  що  життя  дорожче  за  подарунок,  від  щирого  серця  подякувала,  поверталася  додому.  Лише  згодом,  Марія  дізналася,  що  його  підвищили  по  службі,  після  того,  як  вона  написала  лист  в  Чорноморське    морське  пароплавство,  в  якому  виразила  свою  вдячність.
   Пройшов  рік…    Літо  видалося  тепле….  Одного  разу,  в  вихідний  день,  двоюрідний    брат  з  дружиною  кликали  Марію  з  собою  на  Дністер.  Вона  наче,  як  злякалася,  адже  після    тих,  страшних  подій,  ні  разу  не  ходила  до  річки,  боялася  води.  Їй  здавалося,  що  знову  обов`язково,  щось  та  трапиться.  Відмовлялася  йти,  адже  та  рана  в  душі,  ще  не  загоїлася.  Вони  намагалися  підійняти  їй  настрій,  довго  переконували.  Він  її  любив,  йому  хотілося,  щоб,  як  швидше  вона  забула  ті  події  під  Новоросійськом,    хотілося,  щоб  не  боялася  води,  поклавши  руку  плече,  зазирнув  в  очі,
-  Ну  Марійко,  все  позаду,  таке  в  житті  трапляється,  але  треба  жити,  на  все  дивитися  простіше.  Ну    купатися  не  будеш,  якщо  боїшся,  то  з  нами  за  компанію,  посидиш  біля  річки,  тож  разом  буде  веселіше.  Чого  самій    вдома  сидіти?
 Схиливши  голову,  думала,  що  робити?  Навіть  закрила  очі,  щоб  трохи  вгамувати  своє  хвилювання.  Та  потім,  піднявши  голову,  ледь  всміхнулася  й  кивнула  рукою,
-  Та  добре  піду….  Піду  вже….  Що  буде  те  буде!
 Брат  з  дружиною,  аж  повеселішали,  коли  вона  дала  згоду.  Підморгнули  один  одному  і  брат  обійняв  Марію,
 -Ну  нарешті,  життя  продовжується,  сестричко!
З  гарним  настроєм  йшли  знайомою  стежкою….    Вздовж  неї  подорожник,  ромашки,  дзвіночки,    шовковиста  трава,  яка  ледь  колихалася  від  вітру,  блищала  на  сонці.….
Біля  річки,  як  завжди  в  літню  пору,  була  молодь.  Хтось  купався,  хтось  засмагав,  слухав  музику,  яка  линула  з  магнітофона.  
-  Марійко,  ти  постій  на    березі,  якщо  купатися  не  хочеш,  а  ми  скупаємося,  вода  тепла,  -  роздягаючись,  запропонував  брат.  
   Вони  з  дружиною,    весело,  всміхаючись,  плавали,  то    занурювалися  у  воду,  то  виринали  з  неї.  
 Марія    з  заздрістю  дивилася  на  них  та  сама  не  наважилась  йти  купатися.    Стояла  трохи    далі  від  берега  та  так  задивилася  на  водорості,  що  сама  не  помітила,  як  зробила    пару  кроків  і  несподівано    гулькнула  у  воду.  Копошилася,  борсалася,  її  тягнуло  донизу,  зі  страхом  била  руками  об  водуйі  кричала  до  брата,  що  тоне,  але  він  з  дружиною  не  чув,  бо    вони  вже  далеко  відпливли  від  берега.
   Почули  хлопці,  що  були  неподалік    й  один  з  них,  набагато  молодший  за  неї,  витягнув    її.  Трусилася,  чи  то  від  переляку,  чи  від  спогадів.  З  тієї  пори  Марія  навіть  близько  боялася  підходити  до  води.
       Та  час  плине...    Прекрасна,  чудова  молодість,  в  селі  весілля,  сватання…  Вже  й  Марії  час  прийшов  подумати  про  особисте  життя.  Багато  хлопців…  не  було  відбою.  Звали  заміж  та  за  кого  йти?    Не  могла  розібратися  в  собі,  як    довірити  комусь  із  них  своє  життя?  Адже  не  відчувала,  що  когось  із  них  кохає.  
     Хлопець  із  села,  Іван,  давно  в  неї  закохався,  тільки    вона  приїде  в  село,  він  вже  тут,  як  тут,  ходив  по  п`ятах  за  нею.  Це  був  двоюрідний  брат  однокласника,  високий,  красивий,    дуже  схожий  
на    співака  Талькова.    Батьки  Івана  теж  ходили  до  церкви,  тому  й  Маріїна  мама  хотіла,  щоб  донька  жила  близько,  щоб  за  нього    вийшла  заміж.  
Вона    не  згодна  з  мамою,  а  батько  з  тіткою,  навіть  паспорт  заховали.  Та  все  ж  сварилася  мама,  щоб  було  по  її,  бо    разом  ходять    до  церкви,  як  в  очі  людям  дивитися,  якщо  не  піде  за  нього?  
Ну,  що  ж….    Марія  вже  не  могла  сперечатися,  звичайно  пізня  дитина  в  батьків,  вони  хотіли,  щоб  вже  мала  сім`ю  і  їм  би,  на  старості  років,  жилося  спокійніше.
     І  було  весілля,  і  взяли  вони  в  церкві  шлюб  та  життя  не  склалося.  Спочатку  жили  з  свекрухою,    за  один  рік  побудували  дім,  пізніше  жили  окремо.  Народила  Марійка    двох  близнят,  хлопчиків  та  Бог  дав  життя  одному,  Богданчику.  За  другого  хлопчика  -    Ігоря,  лікарі  боролися  майже  тиждень  але  він  пішов  в  інший  світ.  Бідкалася,  важко  перенесла  втрату  дитини.На  жаль  сімейне  життя  не  склалося,  не  притерлися,  як  кажуть  люди,  не  злюбилося.  Вони  прожили  більше  десяти  років,  але  розійшлися.  
         Перед  нею  нове  життя….    Ходила  до  церкви,  молилася,  просила  в  Бога,  щоб  дав  сили  жити  далі.  Чому  скільки  біди  на  одні  плечі?  Згадувала  життя.Як  двічі  тонула,  як  з  Володею  їхала    в  село,  відмовили  гальма,  він  лише  через    місяць  зізнався  в  тому,  вона  тільки  тоді  зрозуміла  чого  він  бліднів.  І  вже  пізніше,  коли  працювала  на  заводі,    їхала  в  автомобілі  з  колегою  по  роботі,  автівка  розбилася,  а  вони,  дякувати  Богу,  залишилися  живі,  без  подряпин.  І    в  думках  запитувала  в  Бога,  за,  що  це  все  їй?    Чому  немає  щастя?  І  ось  тепер  знову  на  роздоріжжі.  Треба  виживати,  треба  кудись  їхати,  адже  треба  їй  і  сину  за    щось  жити.  
   З  болем    в  серці,  Марія  їхала  в    Італію.  Хвилювалася  за  сина,  якого  залишила  з  батьками,  але  іншого  виходу  не  було.
Вона    в    Мілані…  Зупинилася  в  племінниці  й  відразу  знайшла  роботу.  Пішла  на  підміну,    на  один  місяць,  допомагати  по  господарству  італійцям.    То  не  солодке  життя.  Робота  важка,  а  платили    мало.  Працювала  по  двадцять  дві  години,  як  пташку  випускали  на  волю,  чи    -то  пса  на  прогулянку.  Після  місяця  роботи,    знову  в  пошуках  роботи  та  все  ж  трохи  заробила  грошей,  винайняла  собі    квартиру.
 Що  робити?  Думала  у  відчаї,  треба,  щось  шукати,  адже  не  повернеться  додому.  Скільки  грошей  вкладено  в  поїздку!  Ні  треба  шукати  роботу!
Кожного  дня  ходила  до  церкви,  просила  допомоги  в  Бога.  Одного  разу  в  церкві  наче  їй  хтось  шепотів,  щось  у  вуха.  Йшла  додому,  думки  зліталися,  як  пташки,  слова,  як  зерна  сипалися  з  гори.  Під  церквою  шукала  ручки,  щоб  записати,  не  забути,  дорогою  додому,  написала  кілька  рядків  вірша.  А  потім,    вночі  не  спалося  і  за  дві  години  були  написані  два  вірша»;
«  Маки  матері»,  і  «  Зіронька  в  ім`я  мами»
             «  Маки  матері  »  
 За  гаєм  на  полях  у  житах  
 я  червоних  маків  назбирала  
 іздалека  лечу  наче  птах,
 щоб  Пречиста  маму  привітала.
 Червоний  мак  квітує  у  полі
 квіти  благодатної  любові
 несуть  радість  чудову  красу
 вінчують  її  осінь  золоту..  
Червоні  маки  квіти  поля
усміхається  щастям  їй  доля
 довгі  роки  на  землі  прожити
 своїм  дітям  сонцем  світити.  
Сива  голубко,  мамо,  матусю
 я  люблю  тебе  моя  нене
 із  чужини,  до  тебе  вернуся
 дочекайся,  тільки  на  мене!  
Лебідкою  прилечу  до  тебе  
вклонюсь  низько  у  ноги  твої
 зацілую,  обніму  до  себе...
 більш  не  буде  розлук  на  землі.
                                                       М.    Чайківчанка.
»  Зіронька  в  ім`я  мами»
Рідна  мамо  -  зіронько  ясна,
Твої  коси  уквітчав  цвіт  весняний,
Золоті  долоні  засівали  поля,
І  дітей  пригощаєш  хлібом  рум'яним.

В  зорянім  небі  ясну  зіроньку  знайду,
Ніч  попрошу,  щоб  сіяла  ясно,
Ім'ям  мами  я  назву,
Щоб  на  землі  дітям  малювала  казку.

Ти  не  дала  розбудити  мене  рано,
І  тихенько  воду  набирала  із  криниці,
Дітям,  внукам  ти  годиш,  рідна  мамо,
В  зорянім  небі  тобі  сяють  зірниці.

За  твоє  щастя  молюсь  до  зорі,
За  твій  спокій  -  у  твоїм  серденьку,
За  любов  твою  і  долоні  золоті,
До  твоїх  ніг  низенько  клонюсь,  моя  ненько!..
                                                                                                         М.  Чайківчанка
Цей  вірш  та  вірші;  «  Твій  вибір  твоє  майбутнє»,  «  На  Україну  повернусь»,  «  Україно  моя  цвіте  весняний»      Марія  послала  в  Рим,  де  друкувався    журнал  для  церкви  -    "  До  світла.  Коли  в  душі  народжується  слово".  Там  читачі  побачили  її  вірші.  Вона  мала    велику  підтримку    від  священників,  Олександра  Сапунко  -  редактор  журналу  в  Римі    і  в  Мілані  -  Олександр  Лісовський,  а  пізніше  -  Іван  Стефарук.  В    2010  році  вийшла  книга  українських  поетів      в  Італії,  де  теж  друкувалися  її  вірші,  на  один  з  них  була  написана  музика  Богданом  Гірським.  По  радіо  стала  звучати  пісня  під  назвою  -  »Звати  мене  українка».
               Марія  шукала  роботу…  На  ту  квартиру,  що  вона  винаймала,  господиня  підселила  їй  одну  жінку  з    України,  (  Лєну  ),  родом  з  Чернівців.  Але  вона  вважала  себе  румункою,  знала  румунський,  молдавський  язики,  тому  їй  було  легше    спілкуватися  з  італійцями.  Марія  в  відчаї  плакала  їй,  що  немає  роботи  та  жінка  у  відповідь  не  втішала,  а  все  повторювала,  -  «  Я,  що  тобі  лікар?».  
Майже  місяць  Марія  вчила  італійську  мову  по  словнику.  І  нарешті  знайшла  роботу,    пішла  працювати  до  однієї  сеньйори,  допомагати  по  господарству.  Та  сеньйора  невдовзі  захворіла,  потрапила  до  лікарні,  Марія  й  там  доглядала  її.  В  цій  палаті  лежала  одна  стара  жінка,  до  неї  приходив  чоловік  в  білому  халаті,  це  був  її  син  Анжело.
 Вона  -    коли  вперше  побачила  його,  якесь  дивне  відчуття  проснулося  в  душі.  Кожного  дня  бачила,  як  він  доглядає  маму  і  їй  хотілося  зловити  його  погляд,  щоб    він  побачив  її    закохані  очі.  
Дивилася  на  нього,  уявляла,  що  це  її  принц  на  білому  коні.
Високий,  статний,  красивий  чоловік,  він  був  для  неї  таким  жаданим,  відразу  заволодів  її    серцем.
І  якось  одного  вечора  про  свої  почуття      написала  вірш  –
 »  Привіт  незнайомцю».  
   Одного  разу,  Анжело  попросив,  щоб  Марія  інколи  допомогла  його  мамі,  коли  його  не  буде.  Навіть  пропонував  гроші  та    вона  не  наважилася  брати.  Він  пригощав  шоколадом,  дав  свій  номер  телефона.  Анжело  не  багатий,  але  й  не  бідний,  не  наймав  доглядальницю,  а  сам  доглядав    за  мамою.  Ту  сеньйору,  біля  якої  була  Марія,  виписали  з  лікарні  і  вона  поїхала  з  нею.  На  жаль  його  номер    телефона  загубила,  а  свій  номер  телефона  чомусь  йому  не  написала.
Не  всміхнулася  доля,  розійшлися  дороги.  Корила  себе,  що  загубила  номер  телефона,  а    думки    то  весь  час  тільки  й  за  нього,  хотіла  хоча  б  на  мить    його  побачити.
Через  пів  року  сеньйора,  якій  допомагала  Марія,    померла.Такий  збіг  обставин,  її  запрошують  на  роботу  в  те  село,  де  живе  Анжело.
         Вона  працює  в  цьому  селі  і  треба  ж  було  такому  статися,  що  одного  разу,    вона    в  автівці  побачила  Анжело    разом  з  мамою,  жінка  бачила  її  та  він  на  жаль  -    не  побачив.    Та  не  буде  ж  кричати,  щоб  звернув  увагу  на  неї,  гордість  не  дозволяла  цього  зробити.
         А  чи…  то  доля  так  вирішує,  чи  в  небі  зорі  так  складають  пазли,  чи  так  душі  тягнуться  одна  до  одної.  Через  якийсь  час,  вони  раптово  зустрілися,  йшли  назустріч  один  одному.  Сяяли  очі.  Вона  зловила  його  погляд,  він  теж  був  дуже  радий,  що  зустрів  її,  адже    йому  було  так  важко  на  душі,  він  декілька  тижнів  назад,  як  поховав  маму.  Зізнався,  що  часто  згадував  про  неї,  в  надії  чекав  дзвінка,  але  ж  не  знав,  що  вона  загубила  його  номер  телефона.
 Дві  одинокі  людини,  якщо  серця  гучно  б`ються,  ніжні  погляди  гріють  один  одного,  то  чи  можна  розійтися?  Ой,  напевно  ж  ні!  
Та  в  італійців  не  заведено  відразу  приводити  в  дім  жінку,  не  дізнавшись  добре  її,  тому  вони  були  просто  друзями.  Анжело  підтримував  Марію    духовно  і  морально.    З  нею  Бусом  передавав  передачі    для  її  батьків  та  сина.  
     Ті  італійці  в  кого  працювала  Марія  обіцяли  зробити  документи,  щоб  вона  в  них  працювала  легально,  адже  вона  приїхала  на  роботу  нелегально.  Та  то  були  тільки  обіцянки.  Вони  не  хотіли  відпускати  її.  Тож  Марія  розповіла  Анжело  про  ці  проблеми  й  вони  разом  зробили  висновки,  що  їй  треба  від  них  тікати.  
   Сумувала  за  домом,  за  рідним  краєм  та,  як  поїхати,  треба  ж  гроші  заробити.  Все  вечорами,  перед  очима  рідні  стежини  і  чудовий  сад.    Це  один  із  віршів,  написаний  про  рідне  село;  
                                         Моє  рідне  село
Моє  рідне  село  -  біленька  батьківська  хата
Мій  казковий  світ  дитинства  на  березі  Дністра
Босоніж  злітає  думка  солодка  крилата
Де  стрункі  тополі  підпирають  небеса.
Моє  село  -  яблуневий  садочок  у  цвіту
І  незабутній  спогад  -    мого  роду  коріння
Тут  моя  весна,  як  ліловий  бузок  у  квіту...
На  зорі,  перше  кохання,  злети,  падіння.
Моє  рідне  село  -  над  ставом  плакуча  верба...
Столітній  дуб,  на  княжій  горі  світлі  хороми,
Пахуча  липа  заквітчала  двори  вздовж  села
Голосний  дзвін  церквиць  кличе  журавлів  додому.
Моє  рідне  село  -  перші  зустрічі  прощання...
Моєї  душі  -  земні  скарби  і  гірка  сльоза
У  мені  весна,  заврунила  -  сонця  світання...
Веде,  в  діброви,  ліс,  гаї,  безкраї  поля.
За  рідним  селом,  в'ється  річка,  як  синя  стрічка,
І  біла  чайка  -  обіймає  своїми  крильми,
Віддає  поклін,  колише  -  зоряна  нічка
Де  над  бистрою  водою  шумлять  ясени.
Де  б  у  світах,  не  була  до  тебе  повертаю  ...
Бо  залюблена,  закохана  як  сходить  зоря..
Тут  від  пісні  жайвора,  душа  розквітає
тут  все  рідне  ,і  дороге..  Водиця  із  джерела.
Рідне  село  -  садочок,  школа,  гігант  завод,
Тут  течуть  молочні  ріки  до  Чорного  моря
Щастя,  л'ється  водограєм  із  мелодійних  нот...
Бо  тут  народилась,  моя  родина  і  доля.
                                                                                                         М.    Чайківчанка
             Одного  дня  їй,  подзвонив  брат,  треба  було    терміново  їхати  додому,  бо  захворіла  мама.  З  тривогою  в  душі,  поверталася  додому.    
     Лише    місяць  доглядала  маму..  Серце  рвалося  на  шматки,  на  жаль  руки  не  підкладеш,  проти  долі  не  підеш,  мама  померла.
Декілька  днів  з  батьком  день  у  день  на  цвинтарі,  але  ж  треба  за  щось  жити.  І  Марія  повертається  в  Італію…
       Знову  робота  і  зустрічі  з  Анжело  -  як  друзі.  Ходила  пригнічена,  боліла  душа,  щеміло  під  серцем.    Вдома  і  в  церкві    з  молитвою.  Жила  в  скорботі.
Пройшло  пів  року…  Марія  з  Анжело  саме  автівкою  їхали  до  церкви  на    службу  Божу,  подзвонив  брат  сказав,  щоб  терміново  їхала  додому,  захворів    батько.  Анжело  тільки  почув,  відразу,    схвильовано,  розвернув    автівку,  їхали  до  квартири.  Він  позичив  їй  гроші  і    господарка  квартири  дала  документи  й  гроші,  бо  були  закриті  всі  банки,  це  був  вихідний  день.  На  великій  швидкості  Анжело  гнав  авто,  щоб  встигнути  на  БУС  в  Україну.…
 Той  БУС  підвіз  її  до  самої  хати.  Горе  за  горем,  знову  чорна  хустка,  розпач  і  журба.    Марія  поховала  батька,  дім  лишила  братові,  а  син  залишився  з  свекрухою.  Вона  щомісяця  висилала  гроші,  бо  де  б    знайшла    кращу  роботу,  щоб  отримувати  непогані  гроші.  Треба  жити  заради  сина,  щоб  він  всім  був  забезпечений.  На  душі  важко,  під  серцем  щеміло  та  тільки  так  вона  могла  йому  дати  все.
     Повернулася  до  Італії,  як  зранена  пташка.  Її  зустрічав  Анжело,  намагався  підтримати  -    в  такий  важкий  для  неї  час.
       Марія  придивлялася  до  Анжело,  дізналася,  що  він  ні  разу  не  був  одружений,  дівчину  яку  мав,  розбилася  на  автівці.  Не  пив  і  не  палив,  майже  кожного  дня  зустрічав  її  з  роботи,  якщо  вона  навіть  затримувалася,    чекав  скільки  треба,  без  ніяких  нарікань.  Мудрий,    інтелігентний,  спокійний,    врівноважений  і  в  той  же  час  веселий  і  добрий.  Не  боявся  ніякої  роботи,  про  таких  кажуть,  має    золоті  руки.  Все  вмів  робити,  ремонтував  авто,  знав  комп`ютер,  вмів  шити,  приготувати  їсти  і  навіть  білити  хату.  Працював  на  французькій  фірмі,  правда  зарплату  платили  не  велику,  але  йому  було  достатньо.
       Анжело    для  Марії  став  справжньою  опорою,  ставився  до  неї,  як  до  пані,  балував  шоколадом,  цукерками.    Разом  їздили  до  церкви,  співчував  їй  в  утраті  близьких,    поруч  з  нею  ставив  свічки  за    своїх  і  за  її  батьків,  за  того  маленького  хлопчика  Ігоря,  який  побачив  світ,  лише  на  мить.  На  авто  возив  на  службу  Божу,  в  українську  церкву  до  Мілана,  до  священика  Арона    Новара.  Вона    в  ньому  бачила  наче  якогось  Ангела,  брата  і  друга,    і  зрозуміла,  що  це  кохання.    Про  свої  почуття  написала    вірш  -
«  В  твоїм  погляді  сяє  весна».
         Пройшло  майже  два  роки,  як  помер    батько  Марії…
 Анжело    вже  вкотре  запропонував  їй  за  нього    вийти  заміж.  Вона  не  вірила,  що    нарешті  зможе  стати  щасливою.  Цього  разу  думала  не  довго  -  дала  згоду.  Марія  відчувала  до  нього  потяг,  коли  був  поруч,  то  тріпотіло,то  завмирало  серце,  душею  відчувала,  що  обожнює  його,  кохає.
             Надворі  осінній,  теплий  день…  Сонце,  то  виглядало,  то  знову  ховалося  поміж    великих  білих  й  сірих  хмар.  Легенький  вітерець    загравав  з  останніми  листочками  на  деревах,  ті  ледь  -  ледь  тремтіли,  мов  сперечалися  з  ним  і  тягнулися  до  сонця.
     Біля  Загсу  стояла  купка  людей,  про,  щось  весело  сперечалися,  раз  –  по  -  раз  поглядали  на  двері,  чекали  на  наречених.
 Хтось  крикнув,  -  Ідуть!
В  дверях,  у  оточенні  родичів,    з`явилися  Марія  і  Анжело.  Вишукано  одягнені,  з  сяючими  обличчями,    вони  всміхалися  один  до  одного,  до  друзів,  родичів.
Радість  переповнювала  душі….
   Анжело  був  задоволений,  що  нарешті  знайшов  свою  половинку,  з  якою  хоче  зустрічати  ранок  і  вечір,  розділяти  кожну  крихтину  хліба  і  щасливо    прожити  все  життя.  Він    ніжно  обіймав  за  плечі,  всміхався  і  все  зазирав  в  її  сяючі  очі.
   А  Марія,  вся,  аж  світилася  від  щастя.  Вона  стала,  ще  вродливішою,  як  квітуча  троянда  під  сонцем  навесні.  Ледь  примружила  очі  від  сонця,  що  світило  прямо    на  неї,    на  мить  задумалась  -    невже  я  живу?  Невже  в  мене    все  буде  добре?  І  перед  очима  та  зірка  над  морем,  що  мерехтіла,  немов  подала  знак.  Значить  вона    благословила  на  життя!  Значить  збулися  мої  мрії!  Вкотре  дякувала  Богу    і  долі,  що  вижила,  адже  смерть  переслідувала  її,  три  рази  тонула  і  два  рази,  ледь  не  загинула  на  суші.  
Вітання,  бризки  шампанського,  букети  квітів,  поцілунки…
 Вони  знайшли  своє  щастя…  
     Марія  продовжує  писати  вірші....  В  2016  році    видається  книга-
"  Прийди  у  мій  сад"  і  зараз  готуються  до  друку  чотири  книги.
   Майстриня  слова  продовжує  свій  творчий  шлях...    
     «  Не  знаю  де  помру»  
Не  знаю  де  помру,  у  якому  краю?
Та  знаю,  одне  що  я  "Українка"  
За  тебе  земле,  душа  кров'ю  стікає...
 Бо  ти  моя  мати,  а  я  твоя  кровинка.
 Допоки  світить  сонце  на  білім  світі,
 В  грудях  ,  б'ється  серце,  носять  ноги
Росою  оживу,  цвіт  калину  на  вітті  
Зашумить,  кущ  рясно  край  дороги.
 Пробач,  що  у  важкий  час  далеко  від  тебе!
 Вимірюю,  відстань  у  думах  словами,  
Я  журавкою,  лечу  у  грозу  у  небо,  прошу,  
У  Бога  миру  під  небесами.  
Я  зажурена  мальва,  лист  кленовий...
 Журавлинна  пісня,    печальна  сльоза
 Сузір'я,  промінь  зорі  світанковий
 Випромінюю  світло  до  твого  вікна.  
Я  солов'їна  мова,  галузка  вербова,
 Крапля  водиці  водограю  Дністра  
З  божої  ласки,  блаженного  духу  мова
 Яка  веде,на  високі  кручі  до  Кобзаря.
 Не  знаю,  де  помру  у  якому  краю?
 У  який  час,  на  груди  зложу  крила...  
Та  знай  ,тебе  люблю,  за  тебе  страждаю,
 Щщоб  грудка  землі  моє  тіло  покрила  .  
І  над  головою,  зацвіла  червона  калина...
 Востанє,  соловейко  заспівав  для  душі,  
Щоб  до  мене,  зійшлась  до  купи  родина  
І  на  могилі,  зацвіли  білі  айстри  навесні.  
                                                                               М.  Чайківчанка.
                                                             Від  автора;
                             Життя  -  не  мед…  Скільки  страхіть  і  бід  вона  пережила
                               І  вирішила  доля…  Хай  світить  зірка    -  живе  дитя…
                           Та  й  дала  в  подарунок…  Два  сильних,  величезних  крила
                             Щоб  під  сонцем  осяйним..Зустріла    щасливе    майбуття.
                                                                                                                                         *****
                                       Викладені  факти  дійсно  мали  місце  в  житті  героїні.                                                                                                          
                                                                                                                                                                 02.09.2018р.
                                                             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Утримую дистанцію

Утримую  дистанцію  з  тобою,
Бо  надто  близько  підступаєш
Припливом  почуттів,  морським  прибоєм,
Любовного  жадаєш  паю.

Не  треба  слів,  мені  вони  знайомі,
Енергію  я  відчуваю.
Ти  прагнеш  зняти  крижані  шоломи  -  
Не  підпускаю...хоча  маюсь.

Утримую  дистанцію  з  тобою...
Ми  не  зіткнемось,  ні,  ніколи!
І  знову  боротьба  думок  в  двобої
Проходить  електричне  коло.

Утримую  дистанцію  з  тобою...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805498
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Лілея1

ЯК ХОЧЕТЬСЯ БАГАТО ВАМ СКАЗАТИ…

[i][b]Як  хочеться  багато  Вам  сказати!
Про  все  на  світі.  Господи,  про  все!
Як  літній  захід,  лебедем  пернатим
По  тихім  плесі  річеньки  пливе.

Як  помінялись  дні,  епохи,  люди,
Десяті  сонця  й    тисячі  зірок.
І,  що,    за  Вас,    вже  кращої  не  буде,
Хіба  з  десяток  нових  помилок.

В  бентежний    час      малинового  соку
Й  таємних  змовин  вітру  й  ковили,
У  привідкриту  шибку  ненароком,
Ви  повінню  у  згадки    припливли.

Й  хоча,  не  сам  я  Сандро  Боттічеллі
І    не  рівня  всесвітньому  митцю.
Та  після  холостяцької  вечері,
Присвяту  ручка  шепче  папірцю.
[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Янош Бусел

На сіні…

                                                         Сінокос!...  Гаряча  пора...

Як  мало  нам  в  житті  для  щастя  треба,-  
Оцю  дорогу…  Оці  верби…  Став…
Ці  луки…  Стіг.…  Струнка  ця  юна  Геба,-
І  вже  життя  любити,-  сто  підстав…

Як  пахне  сіном…  Та  жіночим  тілом,-
Воно  хвилює,  манить,  гріє  кров…
Від  нього  все  в  бажанні  затремтіло,
Відчувши  отой  ніжний  вічний  зов…

Бажанням  пахне  вся  твоя  постава,
Вона  пропахла    сінном  запашним,-
На  ньому  ти  -  немов    прекрасна  пава,-
І    пальчиком  –  могутнім,  хоч  малим

Ти  мене  маниш  в  постіль  ту  духм’яну,
Прийшов…  Милую…Геба,-  ні  гу    гу…
Вуста  цілую…Вогники  два…П’яну
Солодкими  бажанням  жагу…

Затрепетала…  Сил  уже  немає…
Та  рано  ще,-  бо  злет  лиш  дозріва!..
Гарячим  льодом  язичок  гуляє…
Зомліла…  Жарко…  Медом…  Ледь  жива…

На  піку  пещу…  Бо  того  бажає..
Гарячий  подих…Спрага  від  жаги!..
Безвольна..  Стогне…Дотик  серце  крає,-
Життєвий  простір  дарять  дві  ноги…

Щоб  ближче  рай!.  Він  поряд!!.  Обопілля!!.
Легенький  шурхіт,  трепет  стіг  почув...
Усі  на  сіні…  Золоте  привілля...
Обділений,-  на  сіні  хто  не  був….

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800270
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Володимир Кабузенко

Тополі

Мов  варта  степів  на  кордоні,
Тополі  на  чатах  струнять;
Й  хоча  вони  і  на  припоні,
Все  ж  рвучко  навкруг  майорять.

Могутні  стовпи-хмарочоси,
Щоб  вищисть  свою  довести,
Верхівками  крон  чешуть  просинь
Небесну  постійно  в  житті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766010
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 23.07.2018


Володимир Кабузенко

Печаль

Нічний  туман  ховає  на  каштанах
Останнє  листя  все  в  іржавих  ранах.
І  точе  шашіль  темної  тривоги
Мої  думки  всім  відчаєм  розлогим:

Що  ранок  більше,  може,  й  не  настане,
І  не  зігріє  сонечко  рум'яне,
А  хоч  зігріє,  то  не  та  вже  радість,
Бо  не  лікується  хвороба  старість.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776227
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 23.07.2018


Янош Бусел

25 февр. 45.

                                                     Вцілілі  фронтові  рядочки
                                                     рядового  страшної  війни
                                                     на  звороті  фотографії...
                                                     Прості  слова  солдата...
           
             Письмо  от  мужа  твого  Микити  Яков.  до  своей  жени  Люби  Ал.  и  до  свого  сина  Вани  Мик.
           Здрастуйте,  жена  и  синок.  Первим  долгом  моего  письма  сообщаю  вам,что  я  покоторое  время  нахожусь  по  милости  Божьей  благополучним,чего  и  вам  желаю  всего  наилучшего  в  вашей  хозяйственной  жизни..
             Ище  я  вам  передаю  свой  чистосердечний  привет  и  пожелание  всего  найкращого  вам,  моя  жена  и  мой  синок  Ваня.
           Я  ваше  письмо  получил.  Три  письма.  За  которие  я  очень  и  очень  благодарю.А  тоби,мой  синок  Ваня,  шлю  карточку.  Посмотри  на  тата  свого.  
           Я  висилаю  вторую  карточку  вам  на  память.  Спасибо  тоби  Ваня  за  твое  письмо,  что  ти  тату  написав  письмо  ще  не  ходивши  в  школу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800068
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Погляд

В  очах  безмежжя  смутку  і  печалі,
А  поміж  нього  іскри  теплі  світла.
Мої  думки  немов  біля  причалу
Гойдалися  від  лагідного  вітру.

В  тім  погляді  і  витримка,  і  спокій.
Він  зазирав  рентгенівським  промінням
У  душу,  проникаючи  глибоко.
Мені  ж  здавалось:  ось  взірветься  міна.

Він  розсипав  упевненості  пазли,
Я  смакувала,  ніби  чорну  каву.
Між  нами  проростала  ніжна  парость,
Що  непомітно  серця  доторкалась.

І  все  виходило  у  нього  спритно,
І  в  чомусь  ми  були,  напевно,  схожі.
...А  час  минув  -  то  переможець  спринтер.
Забути  ж  досі  погляд  той  не  можу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800036
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 21.07.2018


m@sik

Читателю в 2118г.

Пусть  дела  сейчас  и  плохи,
И  быть    лучше  не  начнут
Поет  -  зеркало  эпохи,
Через  век  меня  прочтут...
***
Хоть    не  всем  оно  по  нраву
Скажет  кто  планшет  держа
Я  любил  свою  державу,-
хоть    того,  что  есть  душа...
***
Будут  новые  поэты,
они  были    все  века
и  художников  портреты,
расходиться    с  молотка.
***
Может  Мир  тогда  настанет
Будет    в  трэнде  лишь  добро
И  онколог  лишним  станет
И  Троещина  с  метро
***
Ведь  пока  Земля  крутилась,
И  о  чём  писал  Тарас,-
Очень  много    докатилось  -
к  сожалению    до  нас...
***
Так  и  я  про  гадов  с  Рады,
обкрадавших    стариков,
в  сеть  писал  свои  "баллады"
и  на  Бэнтли  их  сынков
***
Я    потомкам  пожелаю
жить  без    войн    и  панычей
фантастичность  понимаю,-
не    дожить  мне  тех  затей...
***
Если  каждый  житель  мира
то  захочет  -  тому  быть!
Ведь  из  хаоса  гарнира,-
Лишь  самим    себя  тащить!
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794591
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 21.07.2018


m@sik

Хочу до села

Як  я  хочу  до  Села,-
Думка  неминуча...
Де  картопелька  зійшла,
Й  вишенька  квітуча
***
Не  відвести  оченят,
з  поля  -  океану
Від    пухнастих  каченят,
й    квітів  вздовж  паркану
***
Як  же  хочеться  в  Село,
Ранок  там  зустріти,
Там,  де    Батьківське  тепло,
де  були    ми  діти...
***
Де  росте  духмяний  кріп,-
додає  що  смаку,
ну  а  наш  домашній  хліб,-
кращий  від  Біг  маку!
***
Не  почути  добрих  слів,-
стоячи    в  заторах,
в  царстві  хамства  королів,-
На    міськких  просторах...
***
Як  же    хочу  я    туди
Зрозумій    будь  ласка...
Де    квітучії  сади
І  бабусі  казка...
***
Мить,  як  стану  на  поріг,-
як  душа  чекає...
Скільки    пройдено  доріг  -
Краще  місць  не    має!!!
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798981
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 21.07.2018


Інна Рубан-Оленіч

В парилке

[b][color="#0022ff"]ВДВОЕМ  ТАК  БЛИЗКО  ТЫ  И  Я  
ЖАРА  В  ПАРИЛКЕ  НАС  ЛАСКАЕТ
ТАК  НЕНАВЯЗЧИВО,  МАНЯ,
ТЕЛА      В  БЛАЖЕНСТВО  ПОГРУЖАЕТ.
МЫ  СМОТРИМ  МИГ  ГЛАЗА  В  ГЛАЗА
 В  ОЗЕРАХ  ИХ,  МЫ  ЧУВСТВА  ВИДИМ
КОСНЕМСЯ  МЕДЛЕННО,  И  ТОЧНО,
УЖЕ  ДРУГ  ДРУГА  НЕ  ОБИДИМ…
[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799125
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Інна Рубан-Оленіч

Я не верю мужчинам

Я  НЕ  ВЕРЮ  МУЖЧИНАМ
 ПОЧТИ  ВСЕ  ОНИ    -  ПРОСТО  ЛЖЕЦЬІ  
Я  НЕ  ВЕРЮ  СЕБЕ,
ОСЛЕПЛЕННОЙ  ИХ  СЛАДКИМИ  ЧАРАМИ…
Я  НЕ  ВЕРЮ  СЛОВАМ,
МНОГО  ИХ  НА  НЕНУЖНОМ  ПУТИ,
КОГДА  БОЛЬ  НА  МЕНЯ  СВЕТИТ  ФАРАМИ.
Я  УСТАЛА  МЕЧТАТЬ,
ЖИТЬ  НАДЕЖДАМИ  …  ВСЕ    ОБЕЩАНИЯ
Я  УСТАЛА  СТЕЛИТЬ
 НА  ПОСТЕЛИ  СЛОЯМИ  СТРАДАНИЯ
Я  УСТАЛА  ЛЮБИТЬ  
ДАЖЕ  ЕСЛИ  ТОГО  ОЧЕНЬ  ХОЧЕТСЯ,
ЖДАТЬ  УСТАЛА,  ПОВЕРЬ,
ЕСЛИ  БОЛЬШЕ  КО  МНЕ  НЕ  ВОРОТИТСЯ.
ДУШУ  РВАНУЮ  ШИТЬ,
ЕСЛИ  ЧУВСТВА  ПО  ШВАМ  РАЗВАЛИЛИСЬ
И  КРИЧАТЬ  В  ТИШИНУ,
ЕСЛИ  ТЕНИ  В  СЛЕЗАХ  РАСТВОРИЛИСЬ…
ТИХО  МОЛЧА  РЫДАТЬ,
И  У  БОГА  ПРОСИТЬ  ПРОЩЕНЬЯ
ЧТОБ  НА  УШКО  ТЕБЕ  «Я  ЛЮБЛЮ»  ПРОШЕПТАТЬ,
И  С  ТОБОЮ  ПОБЫТЬ  ХОТЬ  МГНОВЕНЬЕ…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798631
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Інна Рубан-Оленіч

Ты ушел

Я  твоя  мечта…
Слов  моих  не  надо  слушать,
Не  моя  вина…
Ты  ушел  –  так  будет  лучше.
Дым,  словно  сон,
Сгладит  печаль…  ты  ведь  ушел,  а  жаль…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799228
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Інна Рубан-Оленіч

А дощ все йде

[i]А  дощ  все  йде  ,  збиває  цвіт  з  каштана,
Летять  пелюстки  світом,  мов  птахи,
Який  йому  із  цього  зиск  чи  шана
Чи  може,  помста  за  земні  гріхи?

А  дощ  все  йде,  важкі  вологі  сльози
Б’ють  боляче  й  лишають  мокрий  слід
Такі  в  житті    -  буденності    і  прози,
Сад,  під  дощем,    лишився  цвіту  й  зблід.

А  дощ  все  йде,  не  тішать  знов  прогнози,
Надовго  опади  прийшли  в  наш  край,
Ще  буде  мряка  і  громи  і  грози
Ще  трішечки,  прояснень  почекай.

       13.05.18  рік

[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791576
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.07.2018


Ніна Незламна

Мені б зігрітись…

Я  відчуваю,  заморозив  ти  мене
Тож  серед  літа  прийшла  зима  раптово
Невже    омана?    Вдача  знову  омине
Справді  то  доля?  Певно  не  випадково…

Холодним    градом…  Осипав  серед  трави
З  нею  зростала  завдяки  літній  порі
Досить    промерзла,  мо»  випити  отрави
Прощавай  –  сказать,  тобі  й  своїй  зорі

Велика  жертва,  то  мабуть  все  ж  занадто
Її    не    вартий,    тобі  не  підкорюся
На  жаль  з  тобою,  бажання  жить  відбито
Мені    б  зігрітись,  перешкод  не  боюся….

 Промінь    сонячний,  освітив  зірку  мою
Тягнусь  до  стежки,  ближче  до  того  тепла
Розморозилась,  знову  стала  квіткою
 Кохання  стріну,  щастя  знайду  в  цих  степах…

2010р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799017
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Ніна Незламна

Провинився. .

                               Віршована  розповідь

Ходить  котик  біля  столу
Похилив  голівку  кволу
Дуже  хоче  він  ковбаски
Ще  й  бабусиної  ласки
Вчора  знає…  Провинився
   В  молочко  впхався,  напився
Прямо  з  глечика,  смачненько
Підкравсь  нині  теж  тихенько
Хутко  вкрав  з  столу  курчатко
Коли  снідало  дитятко
Тож  сьогодні,  тихий  –тихий
Та  я  знаю,  дуже  хитрий
З  мишами,  зовсім  не  друже
Ставиться,  до  них  байдуже
Краще  ж    в  ліжку  полежати
Незалежність  показати…
Вже  потерся  біля  бабці
Взяв  клубочок,  що  був  в  шапці
І  давай  всюди  вганяти
Та  й  бабусю  розважати
Певно  м`яса  він    заслужить
Бо  старенька  його  любить.

                                     2014р
                   



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799018
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Як вперше

Засмаглий  липень  заглядає  в  лиця,
Сплітаючи  із  сонцем  макраме.
І  коники  цвірчать,  цвірчать  в  пашниці,
Мохнатий  джміль  збирає  диво-мед.

Куштуємо  дозрілі  вишні  з  дички,
Що  стрімко  проросла  окрай  села,
А  гіркота  її  -  мала  дрібничка
В  коханні  свіжий  неповторний  лас.

Укрилось  небо  килимом  бажання,
Пливуть  ванільні  пілігрими  хмар.
Цілуємось,  як  вперше,  не  востаннє,
Медовий,  відчуваючи,  нектар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Ніна-Марія

СОЛОДКОСОЛОНИЙ БРИЗ



Ти  море  моє  синьооке  без  дна,
Що  хвилями  берег  так  ніжно  лоскоче.
Як  вабить  мене  ця  твоя  глибина
Й  ніяк  відпускати  з  обіймів  не  хоче.

Як  довго  мене  по  світах  ти  шукав.
Я  в  шатах  зелених  явилася  п’янко…
До  себе  міцним  ланцюгом  прикував.
Тепер  я  довічна  твоя  полонянка.

Несла  нас  з  тобою  життя  течія
На  хвилях  жагучих  палкої  любові.
У  мене  був  ти,  і  була  в  тебе  я…
І  доля,  з  якою  в  таємній  ми  змові.

Так  гарно  було  під  вітрилами  мрій!..
У  гавань  печалі  наш  човен  причалив.
Тепер  лише  дум  неприкаяний  рій…
О  як  же  нам  жалібно  чайки  кричали!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Янош Бусел

Плине річка…

                               Село…  Кохання...  
                               Горе…  Радість…

Плине  річка,-  вода  мутна,
Хвилечка  не  грає,  
Дівчинонька  ходить  смутна,  
У  вир  поглядає…  

Де  любились,-  ворон  кряче,  
Стеляться  тумани,  
Душа  квилить,  серце  плаче,  
Ниють  свіжі  рани…  

Їх  вже  Місяць  не  зчарує,  
Сонце  не  зігріє,  
Бідне  серденько  гарує,  
Душа  з  горя  мліє…

А  він  ходить...Чорні  брови
Інші  в  собі  носить,-
Міські,  звабні,  гонорові...
Хай!..  А  з  мене  досить!..

Стій...  Не  смій,-  кричить  тополя,-
Лиха  й  так  багато...
Та  й  у  Бога  -  інша  доля
Твоїм  мамі  й  тату...

Вийдеш  заміж,  бо  прилине
Суджений  від  Бога…  
Пройде  час,-  одної  днини-  
Бусел  до  порога,

А  з  ним  щастя…  Милий  вночі
Вміло  згоїть  рани…
В  вічність  кануть  сни  дівочі,
Річка,  вир,  тумани…

Згинь  мара,-  відкрила  Ніка
Сонні    ніжні  очі…
Ранок…  Літо…  Синок  пхика,-  
Певно  їсти  хоче…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799191
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Ніна Незламна

Нічна гроза


Підкрався  хитро  і  сміється
Сріблястий  місяць  поміж  хмарин
Сам,  як  тарілка,  задається
До  землі  сипле  білий  бурштин.

Дрімають  квіти,  як    в  намисті
Бешкетник  вітер  давно  затих
Шепочуть  трави  шовковисті
Ніде  не  видно  зірок  ясних.

Десь  в  піднебессі  загриміло
Місяць  тікав,  чи  то  в  полоні
Далеко  блискавка    і  сміло
Віяла  страх,  сховалась  в  полі….

Раптово  вітер,  як  хлопчисько
Хмари  ганяв,  а    ті  сварились
Пливли  так  швидко,    низько  –  низько
Довкола  все…  Дощиком  вмилось….

25.06.2018р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799167
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


OlgaSydoruk

Пока любишь - не умрёшь!. .

Обещал  -  не  позабудешь…
В  нежность  кутали  слова...
Не  обидишь,  не  погубишь…
Ни  за  что  и  ...никогда…
И  свою  -  не  растерзаешь…
И  мою  -  не  проклянёшь…
Пока  любишь  -  ты  летаешь!..
Пока  любишь  -  не  умрёшь!..
Только  сон  -  короче  ночи…
Только  ночь  -  длиннее  сна...
Догорают  быстро  свечи
У  надежды  алтаря…
Когда  сон  –  длиннее  ночи,
Когда  ночь  –  черным-черна,
Твои  руки  мои  плечи
Обнимают  (как  тогда)…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018


A.Kar-Te

Магнолия

Не  мне  магнолия  в  бутоне
И  страсть,  и  нежность  берегла  -
Любовь  в  божественном  флаконе.
Моя,  похоже,  отцвела...

Но  манит  цвет  средь  чёрных    листьев,
Как  бабочку  огонь  свечи...
Как  безысходно  мало  жизни  -
Мелькнула  сном  былой  ночи.

О,  женщина  во  мне,  молчи...


(фото  автора)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018


Ніна Незламна

Вона й мухи не образить / проза/

      Надворі  вітер  завивав…  іноді,  як  хлопчисько  свистів.  І  час  від  часу  наче  сипалась  манна  крупа  -    білі    сніжні  крупинки.  Це  тільки    проминули    Новорічні
 свята,  а  вже  знову  потепліло.То  мокрий,  лапататий  сніг,  то  зовсім  міленький  -  сипав  майже  добу.
       Тоня  дивилася  в  вікно….  Там  ледь-ледь  темніло,  ще  ж    тільки  шістнадцята  година,  а  вже  наче  темніє.  Хоча    день    довшає  та  при  такій  погоді    й  не  видно.  Одна  в  кімнаті,    пила  чай,  думки  за  чоловіка.  Все  ж  важкувато  на  чужині,  тож  для  неї  тільки  і  втіха  коли  разом.  Та  він  на  сесію  до  Києва  подався,  навчався  заочно.  Треба  два  тижні  побути  з  свекрухою.  Якось  трохи  страшно,  залишатися  з  нею  один  на  один  та  мусила,    зараз  в  декретній  відпустці,  вагітна  на  восьмому  місяці.  Все  чомусь  тривога  на  душі,  хоча  б  все  було  добре….
   В  другій,  меншій  кімнаті  кричало  радіо,  свекруха  наче  й  дочуває  та  любить  його  голосно  включити.  Чи  слухає  й  не  знати,  все  сидить  за  столом  і  читає  книги,  то  одну,    то    іншу.  Звичайно  зима,  холодно,  що  робити,  хіба,  що  пічку  розпалити,  принести  дрова  та  вугілля.  Та,    ще  ж    правда,  снігу  навіяло  багато,  треба  весь  час  відкидати,    чи  віником  відмітати  по  стежці.
Ззанесла  чашку,  помивши,  поставила  на  місце,
-  Я  піду  надвір,  щось  здається  в  нас  дуже  жарко,  провітрюся,  трохи  підмету,  он  знову  сніг  сипле,  чи    схоже  крупа….
-  А,  що,    йди  там  свіже  повітря.І  підмети  біля  хвіртки  добре,  завтра  моя  подружка  з  нічної  зміни  зайде,  можливо  за  ніч  багато  не  накидає.
-  Я  її  знаю?  Це  тітка  Олена,  -  запитала  ,  беручи  одяг.
-  Ну  так,  ну  звичайно  вона,  хто  ж  до  мене,  ще  такий  тут  добрячий  є.  Скільки  років  тут  живу,  то  вже  знаю  людей,  хто    є  хто  і  чим  дихає  кожен  з  них.  Я  в  людях  розбираюся,  це  ви  зараз  молодь  ні  біса    не  знаєте  -    всім  довіряєте.  Правда  чоловік  в  неї    ***  питуща,  ніяк  не  нап`ється.    Я  б  з  таким  пришибленим  і  не  жила,  а  вона  терпить,  дурнувата,    що  сказати,  Але  ж  сама  така,  мухи  не  образить,  щира,  доброзичлива  й  не  жадібна.  Все  мені  принесе  з  роботи  віник,  міх,  пральний  порошк,  чи  якесь  відро.  Добре,  що  миє  залізничні  вагони,  є  що  взяти,  ще  й  зі  мною  поділиться.  Таких  подружок  -    серед  людей,  ще  треба    пошукати..
-  А,  це  я  напевно  кілька  днів  назад    бачила  її  чоловіка,    вугілля    носив.  З  пів  машини  напевно  привезли,  -  підтримала  розмову  й  нахилившись  взулася  в  чобітки.  Ледь  застебнула  на  ґудзики  осіннє  пальто.  Підкралась  думка,  яку  вагу  в  цьому  місяці  буду  мати?  Ледве  влізла  в  пальто,  що  ж  далі  буде?  Уже  виходила  в  коридор,  свекруха,  відірвалася  від  читання,  зняла  окуляри  й  сердито,
-  Хай  носить,  для  того  він  і  чоловік,  не  тільки  ж  пити.
     Примружила  очі,  сніг  сяяв,  переливався  сріблом,  а  де  –  ін  -  де  наче    маленькими  купками  виднілася  крупа.    Придивилася,  та  ні,  крупинки    більші  за  манну  крупу.  Рукою  підхопила  сніг,  приклала  до  лоба.  О,  як    добре,  зима…    така  краса,  всюди  так    білосніжно.  Аж  дихати  стало  легше.  Туди  –  союди…сюди-  туди,  з  підвіконня  віником  змітала  сніг.  Цікаво  -    підповзла  думка,    побачивши  за  склом    свекруху  -  людину  звичайно  за  рік  не  пізнаєш,  та  чому  вона  така    зла  щодо  чоловіків,?  Але  ж  до  сина  не  так,  мене  кожного  дня  підганяє,  принеси  дрова,  вугілля,  тож  не  буде  він  після  роботи  все  на  завтра  готувати.  В  різні  сторони  розсипався  сніг,    відмітала    до  хвіртки  та  за  нею.  Знов  думка    -  а  який  характер  тієї  тітки,,  яку  часто  називає    подружкою  і  все  розхвалює,  теж  так  ставиться  до  чоловіка?  Скільки  раз    його  бачила,    завжди  чемно  привітається,  наче  тверезий  і  працює  ж  на  заводі.
Надворі    стемніло…  З  чобітків  змела  сніг,  поверталася  до  хати.  Неприємний  запах  відчула  коли  відкрила  двері,  не  могла  зрозуміти  чим  пахне.  Коли  ставила  на  пічку  чайник,  чомусь  різкий  поштовх  відчула  від  дитя.  Ой,  щось  не  сподобалося  напевно,  всміхнувшись  поклала  руку  на  живіт,  про  себе  до  дитя  -  все,  тихо  -  тихо,  зараз  поп`ю  чаю  можна  й  лягати  спати,  заспокойся  сонечко.
Свекруха  вже  лежала  в  ліжку,  на  лоб  поклала  мокру  ганчірку.    Її  побачивши    запитала,  
-Що  голова    почала  боліти?
-Та  то  мабуть  від  читання,  багато  сьогодні  прочитала,  дуже  цікава  повість,  
   В  хаті  тихо…  Зненацька,    Тоня  різко  піднялася,  вона    ж    вже  спала  та  маля  занадто  дуже  почало  штовхатися.    Ой,  що  це?  В  голові  шуміло,  в  роті    відчула  неприємний  присмак,  злегка  нудило.  І  чого,  задала  собі  питання,  тож  нічого  не  болить,  народжувати  зарано.    Встаючи  з  ліжка,  нею  закачало,    обома  руками    трохи  притримуючись  за  стіну  -  зайшла  в  кімнату    до  свекрухи,
-  Мамо,  мамо!  Щось  мені  не  добре,  здається  чадом  чути.
Свекруха  мовчала,  міцно  спала  на  правому  боці,  повернувшись  до  стінки.  Тоня  її  торкнула  за  плече  та    не  відреагувала.  Аж  страх  підкрався,  сильно  тормошила  за  плече,  гукала.  Нарешті  свекруха  відкрила  очі,
 -Що,  щось  сталося?
Та  тільки  це  проговорила,  наче  вдавилася,    вирвала.
-Мамо,  а  ми  ж  сажу  не  трусили  влітку,  можливо  це  чад?  Ми  вдома  кожного  літа  трусимо  сажу,  бо  це  ж  так  небезпечно.  
Свекруха  стояла  біля  рукомийника,  вмивалася,  
-  Який  там  чад,  я  все  життя  раз  на  два  роки  трушу  сажу,  це  мабуть  я    оселедця  забагато  з`їла,  такий  був  смачний..
-Так,  я  ж  не  їла,  а  мені  теж  зле.
 Свекруха  пронизала  поглядом,  з  під  лоба,
-  Що  народжувати  надумала?  То,  ще  ж    наче  зарано…
-  Я  теж  міцно  спала,  це    мене  дитя  розбудило,  вже    так  копошилося,  наче  бігати  хотіло,  товкало  в  різні  сторони.  
Командним  голосом,  сердито,
-  Я  тут  хазяйка    й  знаю,  що  в  мене  робиться  в  хаті,  будеш  мене  вчити,  коли  сажу  трусити.  Он  йди  вдягнися  й  сиди  в  коридорі,  доки  не  покличу..
 Тоня  сиділа  в    коридорі,  в  куточку  біля  малесенького  вікна,  вдягнена  в    пальто  та  в  чобітки.  Надвір    -  навстіж  відчинені  двері.  Защеміло  під  серцем,  а  якби  вчаділи?  Знову  подумала  про  чоловіка,  тож  обіцяв  підуть  винаймати  квартиру,  тягне  лямку  і  все  із-за  матері,  тільки  й  галдить;  
»  Всім  місця  досить,  на  кого  покинеш?»  Ой    ні  –ні,    приїде  -    треба  звідси    тікати,  жити  тільки  окремо,  адже  обіцяв.  Свекруха  стукала,  грюкала  біля  пічки,  врешті    надвір  виносила  майже  повне  відро  сажі.  
-    Ще  не  повне,  тож  це  не  чад,  я  по  два  відра  виношу  зазвичай,  напевно  непомітно  дуже  запхала  засувку  в  пічці,  вже  провітрилося,  йди  лягай  спати,  не  бійся,  нічого  тобі  не  буде.
 Свіже  повітря  зробило  свою  справу.  В  голові  прояснилося,    наче  розбудило  від  хмелю.  Вже  не  нудило,  дитя  напевно  заснуло,  поводилося  спокійно.    Полегшено  зітхнула,  обіймаючи  обома  руками  живіт,  ледь  всміхнулася,  ну  значить  все  добре.
На  годиннику  друга  година  ночі,  треба    якось  заснути,  щоб  ніякі  думки  не  лізли    в  голову.  Та  добре  виспатися,  адже  завтра  йти  на  черговий  огляд  до  лікаря.
   Тоня  проснулася  від  сміху…  У  вікно  заглядало  зимове  сонечко,  на  склі  сріблилися  розводи  від  морозу….
Почула  голос  свекрухи,
 -Я,  що,  її  вонючку  буду  слухати?  Сама  знаю  коли  сажу  трусити.  Ну  давай  скуштуй  винця,  це  чисто  яблучне,  з  білого  наливу,  тому  й  світле.  Пий,  не  звертаймо  уваги,  мабуть  спить  раз  не  чути.
 Напевно  закусювали,  бо  було  чути  шурхання  виделками,  чи  ложками.  Знову  голос  свекрухи,
-  Я  їй  вчора  говорила,  ти  ж  в  мене  найкраща  подруга,  он  знову  принесла  дещо,  дякую.  Давай,  ще  трохи  вип`ємо,  мені  після  цього  чаду,  ще  зле,  добре,  що  розбудила,  а  то  б  навічно  поснули.
-  То  ти  ж  їй  не  сказала,  що  це  чад?  -  почула  голос  тітки.
-  Я,  що  дурна      сплячці  сказати  правду.    Менше  знатиме,    краще  спатиме,  минулося  та  й  нехай,  хвороба  її  не  взяла.
-  То  ти  сама  сажу  потрусила?.
-  Ну  так,  але  не  скрізь,  лише  в  одному  місці,  нащо,  щоб  бачила,  піде  сьогодні  в  лікарню  тим  часом  все  зроблю.
-  Тю!  А  чого  ж  ти  її  не  заставила?    Ха!  Ха!  Хай  би  показала  на,  що  здатна?  Як    би  сама  справилася  з  цією  роботою?  А  я  б  ото  заставила  зробити,  з  неї  б  корона  не  впала.
Тоня  раптом  почула  поштовх  дитини,  лягла  рівно,  бо  лежала  трохи  на  правий  бік.  Це  відволікло  її  увагу  від  розмови.  Свекруха  з  тіткою  напевно  почули  ,  як  злегка  рипнув    диван,  відразу  замовкли.  З  кімнати  чулося  тихе  хіхікання  .  Так-  так,  гарна  подружка,  що  сказати,  зробила  висновки  Тоня,  пригадавши  слова  свекрухи  -»  Вона  й  мухи  не  образить».
                                                                                                         11.07.2018р
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798909
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Віталій Назарук

ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ

     1
Взавтра,    люба,    у    нас    свято,
Стрінемо    гостей    багато,
Вип’ємо    червоного    вина.
Золоте    у    нас    весілля,
Зеленіє    пишно    гілля,
А    на    серці    нашому    весна.

Приспів:    
Ти    радій,    моя    кохана,
Що    прокинулись    із-рана,
Що    співає    жайвір    в    небесах.
Золота    на    серці    осінь,
Та    життя    весни    ще    просить,
Доля    внуків    наших    колиса.
         2
Перелази,    перепони,
В    нас    не    змінені    закони,
Поміж    нами    й    нині    є    любов.
Я    люблю,тебе,    кохана,
Ця    для    нас    пора    весняна,
Я    колись    у    ній    тебе    знайшов.

Приспів    
             3
Лиш    весна    розправить    крила,
Я    щасливий,    ти    щаслива,
Ми,    кохана,    вип’ємо    вина…
Твої    очі,    як    озерця,
Полюбив    усім    я    серцем,
Ти    для    мене,    як    дзвінка    струна.

Приспів

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655829
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 11.07.2018


Віталій Назарук

СОРОЧКА ГЛАДДЮ

Виший  мені  гладдю  сорочину,
Мамо…
Бо  хрести  у  мене  на  душі,
Хоч  червону  квітку,  а  листки  –
Словами,
Щоб  лише  добро  в  житті  вершив.

Приспів:
Гладдю,  щоб  звивалася  дорога,
Щоб  було  кохання  у  житті,
Щоб  не  заростала  до  порогу,
Доля  на  життєвому  путі.

Не  клади,  матусю,  чорну  нитку  –
Долю…
Чорним  вишиваються  хрести,
Щоб  зелене  листя  несло  звістку-
Волю…
А  мене  за  все,  за  все  -  прости.

Приспів.

Гладдю,  мамцю,  гладдю  вишивай  сорочку,
Виший    мені  небо  у  тиші.
Я  у  цій  сорочці    вийду  у  садочок,
Там  де  соловейко  для  душі.

Приспів.

https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 11.07.2018


Лилея

Догонит…

Где  есть  Любовь  -  там  Бог!
Какая  Она  сильная  -  Любовь!
Окутывает  Счастьем!
Безгранична  Она...
Соединяя  Ду́ши!
В  кольцо  Добра!
Любовь!
Ты  -  Чудо!
Цветочная  Душа!
Она...как  ветер...
Догонит...
Где  б  ни  был  ты...
Обнимет!
С  Её  теплом
Сбываются  мечты!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798081
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Літечко в зеніті

Літечко  в  зеніті,
Липня  середина,
Радує  нас  цвітом
Мальва,  мов  пташина.

Виросла  під  тином
Висока-висока.
Ягідки  малини
Солодкі-солодкі.

Сиплеться  в  торбину
Цвіт  духмяний  липи.
Липня  середина,
Літечко  в  зеніті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798782
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Крилата (Любов Пікас)

ГОЛОС

Люблю  у  ньому  найдужче  голос  –  
Низький,  протяжний,  неначе  туба.
Він  серце  хилить,  як  вітер  колос,
Він  рівноваги  моєї    згуба.

Він  пробиває    броню  сумління,
Він  той,  із  ким  я  у  дружбі  й  герці.
Моє  розп’яття,  і  вознесіння,
Цілющі  ліки  і  рана  в  серці,

Потоп  всесвітній  і  човен  Ноя.
З  руки,  як  білку,  його  годую.
Нечасто  вуха  топлю  у    ньому,
Але    душею  здалека  чую.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798831
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Ніна Незламна

Так вирішила мати


Пробач,  я  пташка  вільна,  знаєш
Бо  бачу  мене  не  кохаєш
Все  мовчу,  плакати  не  буду
Нічку  зоряну  не  забуду.

Ком  в  горлі,  аж  дихнуть  не  можу
Та  скину,  зірву,  я  цю  ношу
Навіщо  мучитись  даремно
У  грудях  біль,  під  серцем  щемно.

Розбиті  мрії…  Переживу!
Зустріну  доленьку  щасливу!
Так  вирішила,  твоя  мати
Мене  не  можеш,  ти  кохати!

Бо  бідна  я,  із  дитбудинку
Не  муч,  забудь,  мою  стежинку
Напевно  доля  заблукала..
Зізнаюсь…..  Я  тебе  кохала….

2014р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798548
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А у безсоння - кадастр особливий

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий:
Ось  небо  ночі  в  зоряній  парчі,
З*явився  місяця  яскравий  бивень...
Мені  б  ...  дрімати  на  твоїм  плечі.

Немає  від  безсоння  цього  ліків.
(Мереживо  моїх  думок  і  мрій).
Чи  не  забув  гаряче  грацій  літо,
Коли  в  блаженстві  ночі  ти  був  мій?

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий,  
Бо  ніч  -  поліфонія  почуттів.
Я  ж  сподіваюсь  на  маленьке  диво:
Побачити  на  стінах  рідну  тінь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018


Валентина Ланевич

Я - не відьма, коханий, не відьма.

-  Я  -  не  відьма,  коханий,  не  відьма,
Я  люблю  тебе  понад  життя.
Чи  ж  любові  твоєї  негідна?
Чом  мовчиш?  Рветься  в  серці  струна.

Крапле  сум  на  долоні  сльозою,
А  на  думці  ласкаві  слова.
У  тривозі  турбуюсь  тобою
Та  чекаю,  чудна  я,  дзвінка.

Зблідла  тінь  закрадається  ввечір,
Розбавляє  самітність  в  кутках.
-  Я  -  не  відьма,  -  зривається  клекіт,
В  грудях  втрати  кохання  лиш  страх.

06.07.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Тетяна Луківська

Жіноча осінь…

До  мене    теж  прийшла  у  душу  осінь…
Хитнула    вітром  в  краплях  дощових.
Схилившись  сумом    у  захмарну    просинь,
День  і  собі  туманами  притих.
Притихло    зело      подихом    осіннім,
Неначе  зупинилось  на  межі.
Насупилось    осоння  в  позу  тіні
І  літо  залишилось  в  міражі.  
Такою    осінь  у  природі  бачу,
А  смутком    відчуваю    у  душі…
Хмурнію    небом  і  дощами  плачу
Й  печально  відцвітають  спориші.
Осінні  вітражі  в  розгін    анфасу,
Душевні  -  зачепилися  в  думках.
Жіноча  осінь...  Спита  кварта  часу
І  філіжанка  кави  у  руках.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 06.07.2018


Валентина Ланевич

Одягається в панцир тривоги душа.

Одягається  в  панцир  тривоги  душа,
В  суперечностях  внутнішніх  крається,  б’ється.
Навкруг  половіють,  наливають  хліба,
Гнеться  колос,  ознака,  що  літо  минеться.

Так  минеться  й  життя  у  мирській  суєті,
Зійде  в  захід  у  часі  на  вічний  спочинок.
Чи  зробив,  чи  не  встиг,  що  ти  мав  на  меті,
Все  відійде  у  безвість  з  космічних  пилинок.

Десь  витатиме  поруч  заблудлих  думок,
У  листанні  років,  із  книг  людського  буття.
Жолудь  виросте  в  дуб  й,  між  кремезних  гілок,
Зозуля  живим  куватиме  звичне  пуття.

29.06.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797502
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Валентина Ланевич

Дививсь крізь хмари блідий місяць вповні.

Дививсь  крізь  хмари  блідий  місяць  вповні,
Дрібненько  мрячив  без  упинно  дощ.
В  зболілім  серці  вирвавсь  крик  назовні
Та  враз  притих,  що  поруч  ти,  здалось.

Всміхаєшся  самими  лиш  очима,
Глибока  зморшка  бороздить  чоло.
Пробігла  тепла  нить,  ота,  незрима,
Котру  кохання  в  часі  зберегло.

Точилася  розмова  поміж  нами
І  душі  гомоніли  про  любов.
Відгонили  дороги  полинами,
Ясніла  віра  -  Господа  покров.

23.06.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796820
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Ніна Незламна

На курорті дід / з гумором /

Дід  на  курорті,  треба  ж  відпочити
Музика,  танці,  кого  ж  запросити?
Скрізь    оком  кине,  якусь  молоденьку
Мабуть  візьму  ту,  милу  і  худеньку.
До  пишної  здоров`ячка  не  маю
В  селі,  всі    такі,  того  ж  і  страждаю.
А  потім  її…  Якось  приголублю
Тож  здатен,  ще  я  і  скажу,  що  люблю…
Як  пішла,  Марина  з  дідом  танцювать
Ото  так,  що  аж  підборочки  блищать
А  вона  ж  красива,  гарна  й    молода
Геть  змокріла    у  старого  борода.
Стрункі  ніженьки,  а  ляшки  товстенькі
От    помацав    би  й  ті  груди  пишненькі
Аж    очі  вирячив,  задом  крутила
От  би  любив,  втриматись  не  сила
Хтів  обійняти,  за  талію  схватить
Вона,  як  та,  хитра  пташечка  летить
Вже  й  жакета  зняв,  ох  занадто  жарко
Старий  пень,  тебе  нікому  не  жалко
Вже  руки  в  боки,  до  нього    моргає
Дід  ледве  диха,  серце  завмирає
На  підлогу  впав,  дививсь  на  дівчину
Ти  танцюй,  а  я,  трішки  відпочину
Е,  ні  -  ні,  хитрий,  то  тобі  наука
Щоб    ти  зізнався,  старість  така  штука
Нема  чого,  вже  до  дівок  чіплятись
Пора    тобі,  що  старий  діду,    зізнатись.

                                                             24.06.2018р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797463
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Надія Башинська

Люблю я свою Батьківщину!

Пісня  весела,  
                     що  лине  у  світ.
До  рідного  дому  стежина.
І  вишенька  ніжна  
                     під  нашим  вікном.
Моя  Україна!

Гори  Карпатські,
                     могутній  Дніпро.
У  ґроні  червонім  калина.
Лелека  крилатий
                     у  небі  яснім.
Моя  Україна!

Мрію  плекаю,
                     як  сонце  ясну.
До  Бога  в  молитві  тут  лину.
Як  ненечку  рідну...
                     єдину  й  святу.
Люблю  Батьківщину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797453
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Новоградець

Ведмедиці

Затьмарила  землю  і  небо  покрила
Сріблястими  зорями  ніч.
Зі  сходу  на  захід  повзуть  небосхилом
Мільйони  палаючих  свіч.

Пливуть  вони  дружно,  мигають  звисока,
Не  сходять  зі  шляху  ніде.
А  з  ними  сузір'ям,  завжди    одиноким,
Велика  Ведмедиця  йде.

Далеко  на  Північ,  проходить  по  небу
Маленька  сестричка  одна,
І  з  нею  Великій  зустрітися  треба,
Та  тільки  не  може  -  сумна.

Їх  в  просторі  космос  з  своєї  колиски
Розкидав  ще  зовсім  малих.
Під  розміром  різним,  горінням  і  тиском
Вирує  життя  своє  в  них.

Летять  вони  двоє,  кружляють  по  колу,
По  тверді  своїй  голубій,
І  жаль,  що  не  зможе  Велика  ніколи
Потиснути  лапку  Малій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Ніна Незламна

Невже Бог не почує…

Ховалось  сонечко  за  обрій
А  збоку  хмари  темні  -  темні
Вкотре  забрали  в  неньки  спокій
Думки  роїлись  неприємні.

До  вікна  все,  а  поруч  фото
Всміхається  синок  до  неньки
Не  закрила….  На  ніч  ворота
Подивиться,  складе  долоньки….

І  Богу  молиться  в  тривозі
Де  ти  синочку,  нема  звістки
А  може  вже  давно  в  дорозі
Хоча  б    ти  не  попав  до  пастки…

Вії  тремтять,  гірка  сльозинка
Вуста  шепочуть,  молитву  знову
Де  ж  ти,  моя  рідна  кровинка
Нащо  війна?  Миру  б  народу!

А  серце  гучно,  в  грудях  б`ється
На    Сході,    гнізда  пташка  не  в*є
Не  мре  надія,  син  вернеться
Побачить,  пташенятко  своє…

Фото  в  руці…  Ніжно  цілує
Війні  б  кінець,  щастя  доокіл
Невже  її,    Бог  не  почує?
Нехай    живим,  вернеться  сокіл.

25.06.2018  р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797237
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Леся Геник

Коли обганяєш вітер…

коли  обганяєш  вітер
попереду  б'є  гроза  
приходиться  розуміти  
всі  "проти"  і  кожне  "за"  
на  тій  непростій  дорозі
котрою  тепер  ідеш
розчинений  у  тривозі
розхлюпоний  з-поза  меж
очікувань  і  розтрачень
залюблень  і  всестрахів
шукати  в  собі  означень
того  що  давно  хотів
зробити  а  чи  сказати
допоки  проз  хмари  день
допоки  з  твоєї  хати
дорога  у  даль  веде
а  ти  обганяєш  вітер
по  ній  ідучи  у  світ
змагаючи  з  віщих  літер
зложити  собі  отвіт
бодай  би  один  єдиний
на  захист  упертих  "за"  
допоки  на  плечі  рине
остання    твоя  гроза

14.06.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795942
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 29.06.2018


Леся Геник

Цей дощ затягнувся надовго… (2)

Цей  дощ  затягнувся  надовго.
Від  тебе  немає  листів.
У  серці  -  то  біль,  то  тривога,
то  дальне  відлуння  громів.

Ще  й  спогадів  гостра  плеяда,
уколе  то  тут,  то  десь  там.
Неправда,  ти  чуєш,  неправда,
що  вже  не  побачитись  нам!  

Що  день  догорає  назавжди
проз  яблуньки  листя  густе.
Назавтра  іще  дощопади,
та  вже  з  понеділка  -  не  те.

Там  райдуга,  сонце,  як  диво,  
в  пелюшечках  ранніх  надій.  
І  я,  до  безмежжя  щаслива,
купаюсь  в  любові  твоїй...  

І  хай  ці  думки  -  тільки  мрія.
Ще  й  хмара  нова  вироста.
Проз  дощ  затяжний  бовванію,
чекаю  листа...

28.06.18  р.

©  Леся  Геник

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797434
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2018


Ніна Незламна

Коли ти поряд. .

Давай  пройдемось,    біля  моря  ми
Побачимо,  як  хвилі  плескають
Ніжно  шепочуть  із  берегами
То  чари,  так  нас  не  відпускають.

Ясне  сонечко  купає  промінці
Вода  прозора…  Блиском  іскриться
Срібляста  рибка…  Вмить    у  схованці
Хочу    цим  дійством  насолодиться

А  десь  звучить  скрипка  Страдіварі
І  я  спіймала  твій  теплий    погляд
На  серці  радість,    ми  йдемо  в  парі
Мені  так  тепло  коли  ти  поряд…

15.10.2017р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797011
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 26.06.2018


Капелька

В твоих глазах увидел счастье

В  твоих  глазах  увидел  счастье
И  отражение  любви.
Пусть  не  постигнет  нас  ненастье
И  будут  солнечные  дни.

В  твоих  глазах  восходит  солнце  
И  небо  синее  всегда,  
И  лучик  нежный  на  оконце
-Твой  взгляд.  Счастливые  глаза.

В  твоих  глазах  увидел  море
И  в  зной  прохладой  освежит,
И  с  плеч  слетают  словно  горы.
Твой  взгляд  согреет,  вдохновит.

В  твоих  глазах  оазис  счастья
Чудесной,  нежной  красоты.
В  нём  место  есть  любви  и  страсти,
И  исполняются  мечты.

В  твоих  глазах  всегда  лишь  лето  
И  очень  тёплая  весна.
Но  всё-же  в  них  бывает  редко
Зачем-то  осень  иногда.

Твои  глаза  магнитом  манят,
В  них  утешаются  сердца.
Они  в  любви,  они  не  ранят,
Они  прекрасные  всегда.

В  твоих  глазах  увидел  душу.
В  ней  отражение  добра.
Душа  сказала:"Сердце  слушай!
Пусть  будет  только  красота!"

Я  восхищён  великой  тайной  
Разумной  жизни  на  Земле.
Хотя  в  ней  всякое  бывает.
Есть  место  "вечной  мерзлоте".

Глаза  любимой  укрепляют
Всегда  на  жизненном  пути.
Порою  даже  воскрешают,  
Когда  тяжёлые  вдруг  дни.

Глаза,  лицо,  ты  вся  такая  
-Из  сказки  фея  наяву.
И  это  Женщина  любая.
Всех  воспеваю  красоту!

И  каждая  почти  Принцесса!
Свой  цвет,  узор  и  аромат.
Мужчина  увлечён  процессом
Познать  загадочный  Ваш  сад!

Вам  этот  стих  я  посвящаю!
Мужчин  умеете  любить!
Добра-любви-тепла  желаю!
Под  мирным  небом  Вместе  жить!

                       Май-  июнь  2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Капелька

Когда спокойно на душе

Когда  спокойно  на  душе
И  день  склоняется  ко  сну,
Ты  понимаешь,  что  уже
Ты  счастлив  видя  красоту.

Земля  не  ранами  полна,
Кругом  деревья  и  цветы.
Не  обижается  трава,
Когда  ногой  наступишь  ты.

И  птицы  так-же  как  вчера
Благодарят  за  этот  день.
Услышим  песню  соловья,
Ещё  не  лёг  в  свою  постель.

Кружатся  ласточки  опять,
Круги  не  лень  им  намотать.
По  своему  кричат-свистят,
Спешат  друг  другу  рассказать.

Поднялся  ветер  и  листва
Шумит  наверно  пред  грозой.
На  сердце  лишь  бы  не  гроза
И  расквитаться  бы  с  войной.

Какая  ныне  красота!
Давно  морозы  позади.
Тепло,  не  душно,  не  жара.
В  разгаре  летние  труды.

И  солнце  ярко  светит  всем,
Когда  нет  туч  и  облаков.
Прекрасных,  добрых  много  тем
Для  написания  стихов!

                           16.06.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Чайківчанка

Я ВІДПУСКАЮ ТЕБЕ МОЯ ПТАШКО

Я  ВІДПУСКАЮ  ТЕБЕ  МОЯ  ПТАШКО
Я  відпускаю,  тебе  моя  пташко,,
лети  лети,  собі  в  заможні  світи...
візьми,  собі  калину,  як  буде  важко...
на  чужій  землі  ,біля  хати  посади.

Зранку,  поливай    водою  з  джерела,
хай  пагінець  проростає  в  коріння...
бережи  ,від  вітрів  ,щоб  цвітом  зацвіла-
до  віть,  злетілись  солов'ї  до  цвітіння.

Рости  ,рости  ,  рясно  мій  кущ  калини...
і  бальзам  медитує    рани  твої,
нагадає  про  садок  на  Україні
на  квітучому  березі  зеленгаї.

Червона  калина    усміхнеться  тобі,
приголубить  ,  зітре  сльози  з  твоїх  очей...
сонцем  засяє,  як  за  вікном  дощі,
ясна  зіронька    у  безсонних  ночей.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797020
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Леся Геник

Цей дощ затягнувся надовго…

Цей  дощ  затягнувся  надовго.  
Небесний  розгойдано  дзвін.  
Втонула  в  калюжах  дорога.  
І  річка  набрала  розгін.

Вдягнулися  гори  в  корону
важких  нерозчесаних  хмар.
З  горішнього  стиглого  лона
все  ллє  на  земельний  вівтар.

Хоча  погамована  спрага
всіма  остаточно  давно,  
та  дощ  не  втихає,  салага,
вистукує  щось  у  вікно

Знайоме  і  наче  незнане.  
Сповзають  краплинки  по  склі.  
І  ніби  чуття  полум'яне
рости  починає  в  мені.  

Хапаю  до  рук  парасолю,  
пірнаю  у  змоклі  сади,
де  день  полиша  за  собою
останні  сліди.

23.06.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796793
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Д З В О Н А Р

БЕЗМЕЖНІСТЬ ЖИТТЯ . . .

Літо...  
По  небу  котиться  розжарене  сонце
І  раптом  дрібненький  дощ...
Я  глянув  в  віконце  -
Швиденько  на  вулицю,..  
На  бруківку  намочених  площ.
Хай  радіє  душа,
Хай  серце  сміється...
Цьому  чуду  земному...
Бо  так  без  гроша,
Нині  чудо  дається
Мені  лиш  одному...
...  Очі  заплющив  -  по  обличчі  краплини.
То  сльози,..  та  ні  -  то  життя,
Струмочком  біжить  щохвилини...
Така  чиста,  така  молода  -
Первозданна  небесна  вода...
І  серця  биття
Наповнило  радістю  груди...
...  Я  єднаюсь  з  Світом,
Я  частинка  планети  Земля...
Може  завтра  стану  я  вітром,..
Та  сьогодні  це  пісня  моя...
......................................
...  Як  краплини  дощу  
Завжди  зливаються  в  ріки,..
Так  я  Душу  свою  прошу́  -
Будь  в  єдності  з  Світом  навіки...

25.  06.  2018р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Ніна Незламна

Не спіши час…

Скажи  чому,  куди,  ти  поспішаєш  Час?
Нащо  летиш,  як  птах?  Не  запитаєш  нас
Чи  хочемо,  осінь,  зиму,  весну,  літо?
На  гарний  ранок  в  надії.  Щоби  світло
Нам  сонячне,  сяяло  ніжно,  привітно
І  хай  би  так!  Та  час,  лети  непомітно!
Подібне  осені,  не  плаксивим  життя
А  щоб  як  літо,  квітло  наше  майбуття
Ласкаве  сонце….  Срібні  ранкові  роси
Щоб  прикрашали…Не  тускніли  коси
Щоб  життя  плило,  тихенькою  рікою
Як  ми  вдвох,  підемзвичайною  ходою
Щоб  мир  і  радість,  всіх  ніжно  огортала
Як  рідна  ненька,  в  дитинстві  сповивала
Не  поспішай,  завжди  благаю  тебе  Час
Життя,  як  вогник…  Ні,  не  хочу,  щоб  погас!

21.06.2018р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797012
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Ніна-Марія

Літній ранок

[img][/img]


[i][color="#202e96"]Примружив  літній  ранок  очі,
Туман  в  долинах  ще  дріма,
А  небо  новий  день  пророчить-
Плечима  сонце  підійма.

Квітки  вмиваються  росою,
Пташки  вже  в  лісі  гомонять.
А  світ,  милуючись  красою,  
Принишк,  щоб  новий  день  стрічать...[/color]
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797049
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Янош Бусел

Волошки.

                                                                                   Iз    В.    Сосюри
                                                                                   ,,Васильки    у    полi.''
 
Мов    зiрки    з    блакитi    голубi    волошки
Мерехтять    у    полi    i    в    тебе    з-  пiд    вiй.
Нiжнi  -  нiжнi    очi...Ти    примруж    їх    трошки,
Бо    жаркий    вiн    дуже  -  пломiнь    голубий.

Волошковi    очi,-  ви    дарунок    долi
За    полiт    високий    ще    юнацьких    мрiй.
Як    гаї    синiють    ген    на    видноколi,
Так    синiє    щастя    у    душi    моїй.

Одсiяють    роки,    мов    хмарки    над    нами,
I    ось    так    же    в    полi    будуть    двоє    йти,
Але    нас    не    буде.    Може    ми    квiтками
Нiжно  -  голубими    станем    я    i    ти.

Ми  квітками  станем  ніжно  -  голубими,
Ти  у  жито  прийдеш,-  поряд  буду  я
І  гаї  знайомі,  і  берізки,-  з  ними
Будемо  ми  знову  як  одна  сім'я...

Так    же    буде    поле    як    тепер    синiти,
Поспiвати    жито    i    гримiть    громи,
Та    не    ми    тут    будем  -  будуть    нашi    дiти
В    полi    цiлуватись,    як    ось    зараз    ми...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796926
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Опам*яталась

Він  пристрастю  тримав,  пручалась  зі  всіх  сил
Від  тої  магії  очей  жагучих.
Втекти  хотіла  вдалину  за  небосхил,
Але  стояла,  мов  верба  плакуча.

Пошерхли  губи,  ніби  листя  на  гіллі,
А  річка  там  дзеркалилась,  блищала.
Схвильована  не  відчувала  твердь  землі,
Мов  шийку  обвивав  гарячий  шалик.

Іскристою  дугою  вдарив  струм  міцний,
Вода  живильна  з  неба  прохолодна.
Опам*яталась  від  тієї  дивини...
Не  дав  абсурду  спраги  розум  згоди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796883
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Ніна Незламна

Треба закалятись!


Крок  за  кроком,  поспішаю
Пори  кращої  -    не  знаю
Погляну,  краса  довкола
Густенька  трава  шовкова

Ніжні  квіти,  мов  в  намисті
В  росі  сяють,і  золотисті
Сонця  промінь,  гріє  щічки
Пестить  роси  й  мої  ніжки

В  росі  холод  заховався
Це  він  сонечка  злякався
Я  ж  не  він,    чого  боятись
Треба  дітки  закалятись!

                               20.06.  2018р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796857
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ЖИТО…

(2р.)Захотіла  якось  з  милим  погуляти.
Та  мені  не  можна  йти  одній  із  хати.

         (2р.)Ой  у  полі  жито.
         Ой  у  полі  жито.
         Було  мене  сварено.
         Було  мене  бито.

(2р.)Не  пускала  мама,  не  пускав  і  тато.
А  я  до  миленького  сама  пішла  з  хати.

(2р.)Повних  колосочків  в  полечку  зібрала.
З  милим  до  схід  сонечка  в  саду  розмовляла.

(2р.)Як  прийшла  до  хати,  сварилася  мати.
Колосків  багато,  сварився  ще  й  тато.

(2р.)Ой,  мамо  і  тату,  мене  не  тримайте.
Якщо  зятя  хочете  -  гулять  відпускайте!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795260
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Чайківчанка

Я ЗАКОХАЛАСЬ У КРАСЕНЯ

Я  ЗАКОХАЛАСЬ  У  КРАСЕНЯ
Я  закохалась  у  незнайомого  чоловіка...
як  дві  краплі  води  схожий  до  Кобзаря,
в  іншому  житті  буду  любити  довіку,
за  чуйне  серце  і  добрі  щирі  слова.

Ще  вчора  був  мені    далекий  чужий...
а  сьогодні,  любий  дорогий  і  рідний-
захищав    мене  крильми  ангел  святий
усміхається  із  світлин  -чоловік  літній.

Я  прочитала  ,по  твоїх    очах  що  мій,
тебе  ,я  загубила  у  часі..  і  віднайшла-
безсоними  ночами  малюю  образ  твій
і  дякую  долі  ,що  наші  дороги  звела.

Я  закохалась  у  красеня,  як  юна  діва...
що  дарував  квіти  прекрасний  час,
душа    народжувала  музичну  ліру
і  встеляла  пелюстки  троянд  для  нас.  

Дякую  ,мій  любий  за  надійне  плече!
за  золоті  руки,  що  творили  цей  світ...
за  твою  любов  чоловіче  слово  святе,
поруч  із  тобою  скресав  у  моїй  душі  лід.

 Мій  друже  ,я  не  помилилась    в  тобі!
із  тобою  я  була  як  за  кам'яною  горою,
нам  нахиляли  ясне  сонце    похмурі  дні  ...                                                                  
і  дві  одинокі  долі  з'єднали  божою  рукою.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795344
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


НАДЕЖДА М.

Не зраджуйте своїм мріям…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]


За  дійсність  ми  приймаєм  те,  що  хочем.
Радіємо  за  здійснення  цих  мрій.
Коли  ж  відкриїм  ширше  свої  очі:
Дивуємося  дурості  своїй.

Радіємо  тому,  чого  немає,
А  світ  навколо  фарби  всі  змінив.
І  довго  у  цім  стані  нас  тримає.
Неначе  хтось      таємно  осліпив.

Фантастика  ця  робить  щось  із  нами,
І  ніби  так    щасливі,  вже  не  ті.
За  нами  мрії  ходять  табунами.
І  вірим  найтаємнішій  меті.

Буває,  що  зашкалюють  бажання,
Так  хочем  доторкнутись  -   пустота.
Одначе,  не  приносить  це  страждання,
Розрядить  дійсність  нашу  сміхота.

Та  хтось  сказав:  у  мрію  треба  вірить,
Що  довго  не  примусить  вас  чекать.
Буває  й  так,  що  з  усміхом  обдурить...
Все  ж  віру  не  потрібно  покидать.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795337
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Лілея1

ТАКИЙ КРАСИВИЙ РАНОК У СТОЛИЦІ!

[b][i]В  червоно-жовті  лінії  "Макда́ків"
Заплутався  суцвіттями  каштан
Й  на  довгому    рекламному    плакаті
Створив,    одну  з  красивих  ікеба́н.

А,  сонця    промінь,  що,  мов  хвіст  лисиці,
Розцілував  каштану  пелюстки.
Такий    красивий  ранок    у  столиці!
Бездоне  небо!  І  приїжджий  ти...

Що  йдеш  назустріч  по  застиглім    бру́ку,
Збиваючи  кросівками  імглу,
Кладеш  матрьошку  в  теплу  мою    руку,
Неначе  би    цілісіньку    Москву.

А  в  цих  очах  із  блиском  оксамиту
Я  бачу,  як  бринить  ота  роса.
Це  день  твого    вже  п'ятого  візиту,
Це    магія  непарного  числа.

Із  відчуттями    нової    розлуки,
Що  з    відстанню,    можливо  й  на    роки,
Щораз,  з  приїздом,  в  ніжні  твої  руки
Сльозу  збиває  з  теплої  щоки.[/i]
[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793524
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 12.06.2018


Янош Бусел

АЙ ЛАВ Ю…

                                   [i][b]    [color="#661414"]    Вірш  не  з  циклу„Весна  надії”…
                                           Він  дещо  на  іншу  тему,-  для
                                           приглушення  напруги  життя…
                                           Мій  герой,-  з  лиховісного  АТО...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0a104a"]Сьогодні  ти  мій,-  хоч  і  випадок  звів,-  
Навідався  з  краю  –  розмаю
До  отчого  дому…  Не  треба  нам  слів,-  
Усе,  що  ти  скажеш,-  я  знаю,-

Хоч  рОки  не  чула  твій  шепіт  бажань
Та  ніжно  –  палкі  поцілунки
Не  гріли  уста…  Лиш  всевміюча  длань
У  снах  добавляла  хіть  -  трунку...

Чарівного  трунку,  що  душу  п’янив,-
Із  нелюбом  поряд,-  ночами…
За  сірі  роки  не  злічити  тих  снів,
І  сни  ці  привели  до  драми…

Ховала  в  собі  мою  грішну  любов,
Все  думала,-  душу  зламаю,
Та  ти  був  тут,поряд,-  вливався  у  кров,-
Приїхав...Додому...  З  розмаю...

Вгощайся,  соколику…  Сил  набирай,-
Сьогодні  в  них  буде  потреба,-
Забудемо  все,-  і  поринемо  в  рай  ,-
Злітати,-  то  прямо  до  неба!..

Цнотливий  торшер  очі  вгору  підвів,
Звідкись    АЙ  ЛАВ  Ю  долітає…
Та  що  двом  до  цього,-  в  них  свій  є  мотив,-  
Щасливіших,-  в  світі  немає…
[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795239
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Михайло Гончар

БАБЦЯ ВИНУВАТА…

У  дитинстві  я  в  бабуні  
Довго  проживав  
І  ,  якщо  сказати  чесно,  
То  -  недоїдав.  

Бабця,  звісно,  винувата  -
Готувала  стільки  страв,  
Що  не  міг  я  все  доїсти,  
Тож  не  доїдав...
                   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795187
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Ніна Незламна

Не забуду стежинки

Я  квітами  застелю  дорогу
По  ній    завжди,  буду  йти  по  житті
Стежинки  не  забуду  додому
Промайнули….  Ті  роки  молоді

Немов  з  сонцем…    Все  йду  розмовляю
Між  ромашок,  квітнуть  волошки
Собі  вкотре….  Сама  докоряю
Вибач  мамо!  Спізнилася    трошки

Сивиною  прикрашені  коси
Чи  пізнаєш    мале  своє    чадо
Босоніж….  Де  іскрилися  роси
На  руках,  ти  несла    мене  радо

Торкались…  твої  теплі  долоні
Щоб  зігріти…  Й  вдягала  беретик
Як  боляче…  Вмить  сльози  солоні
Нарву  любая,  квітів  букетик

Ти  далеко…  Лише  чорнобривці
Ми  з  тобою,  їх  разом  садили
В  саду  радість…  Сунички    в  травичці
Того  року….  Так  славно  вродили

Ти  дала  крила…  І  відпустила
Ось  тут  посиджу…  Я  біля  клумби
Знову  в  спогадах…  Мене  пестила
Як  приховати  свої  жалоби?

Квітами  я….застелю  дорогу
Все  вздовж  неї,  трава  сріблиста
 Ні,  не  забула  свого  порогу
Та    на  жаль,  так  стежина  зароста…

06.08.2017р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795331
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Світлини з дитинства

Перегортаю  я  альбом  світлин  з  дитинства,
І  знову  зайчик  сонячний  стрибає.
Думки  летять  лелеками  біля  хатини,
В  якій  співає  мати  :  баю,  баю...

А  потім  білу  ризу  одягне  світанок,
Щасливі  йдемо  у  пшеничне  поле.
Радію  я  землі  заквітчаній,  коханій,
Безмежності  її,    красі  і  долі.

Нарвемо  маків  і  ромашок  для  віночків
І  ще  волошок  синіх,  звіробою...
 З  любов*ю  розкривали  квіти  ніжні  очка.
На  жаль,  ті  фото  пахнуть  лиш  журбою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Леся Геник

Заблукаю в тобі

Заблукаю  в  тобі  перед  досвітком,
обернусь  на  ласкаву  зорю,
запаливши  ледь  вичутим  доторком
розколисану  душу  твою.

Пригорнуся  до  неї  розніжено  -  
так  у  щасті  іще  один  день
світлорусопухнастими  віями
до  моєї  щоки  доторкне.  

І  допоки  за  сонними  шторами
сонце  місто  будити  зачне,
розмалюю  тремкими  узорами
щось  між  нами  таке  неземне.

7.06.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795119
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Надія Башинська

Я ЛЮБЛЮ… Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ЗНАЙ!

Хочу  світ  я  увесь  обійняти...
слова  б  ніжні,  ясні  підібрати.
Так,  щоб  серце  від  щастя  співало,
і  шептали  вуста:  -  Мало...  Мало!

Таких  слів  я  ще  не  відшукала,
про  що  мова,  я  ще  не  сказала.
А  чомусь  вже  серденько  співає,
про  що  йдеться,  воно  відчуває!

Не  буває  того,  що  я  хочу,
забагато...  чи,  навіть,  досхочу.
Не  буває.  Серденько  це  знає.
Дам  я  волю  йому.  Хай  співає!

Ой  солодка  ж  мелодія  та,
поцілунків  в  медові  вуста...
Радість-щастя  в  душі  через  край.
-  Я  люблю!  Я  люблю  тебе...  Знай!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795141
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018


Надія Башинська

ВДВІЧІ ЩАСЛИВА!

 Коли  душі  легко  -  вона  заспіває.  
 У  мріях  казкових  до  сонця  злітає.
 Їй  тепло  і  ясно,  і  все  зрозуміло.
 Бо  сонце  навколо  їй  путь  освітило.

 Коли  душі  добре  -  вона  посміхнеться.
 І  сміх  той  дзвінкий  її  скрізь  розіллється.
 І  квітне  душа  така  райдуги  цвітом.
 Барвисте  тоді  розцвітає  в  ній  літо.

 Коли  душі  весело  -  всьому  радіє.
 А  ще  душа  ніжно  любити  уміє.
 Бо  світла  любов  ця  дає  душі  крила.
 Як  люблять  її  -  душа  вдвічі  щаслива!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795312
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018


НАДЕЖДА М.

Сливка

Там,  де  сонця  ціла  злива,
Серед  двору,  ледь  жива,
Розрослась  старенька  слива,
Та  самотня,  як  вдова.

Тихо  гладить  вітер  гілля
Кострубате  і  шорстке.
Та  вкрашає  все  ж  довкілля,
Коли  рясно  зацвіте.

І  тоді  вона  вся  пишна,
Знову  пахне  на  весь  двір.
Та  в  самотності  невтішна:
Не  приверне  ніхто  зір.

Лиш  пташки  -  одна  розрада.
Та  чекає  повсякчас,
Бо  господаря  ця  зрада
Торка  серце  раз  у  раз.

Уродили  рясно  сливки,
Хочуть,  ніби  догодить.
Розмістились  до  верхівки...
Вже  надворі  холодить..

А  коли  настане  осінь,
Кілька  сливок  збереже.
Може,  прийде  він  у  гості,
Подарунок  цей  знайде...

Та  надії  ці  невтішні...
Вітер  хвіртку  ледь  торка.
Не  чекай  його,  сердешна,
Прийми  долю,  хоч  гірка..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 31.05.2018


НАДЕЖДА М.

Цвітуть сади, облиті молоком…

Весняний  ранок  починавсь,  як  зАвжди.
Цвіли  сади,  облиті  молоком.
І  так  хотілося  забути  негаразди,
І  ті  бої,  прокляті  за  селом.

Розлогий  степ,  росою   обважнілий,
Та  падала  від  пострілів  роса.
Замовкли  і  пташки,  бо  очманіли,
І  хмуряться  від  страху  небеса.

Бо  раз  у  раз   зриваються  снаряди.
Ворожа  посилає  їх  рука.
Зітхає  тиша  від  такої  зради,
Гірка  сльоза  з  людських  очей  стіка.

Широкий  степ;  чомусь  літають  круки.
В  диму  й  в  крові  розтерзана  земля.
За  що  несем  від  брата  такі  муки?
Людські  серця  і  землю  спопеля...

Цвітуть  сади,  розносять  цвіт  духмяний.
Яке   їм  діло,  що  іде  війна..
І   ранок  змінить  новий  день  весняний,
Та   груди  час  від  часу  біль  стина...
                                                                     війна...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792763
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Таня Світла

***

З  дев'яти  дітей  після  Голодомору  тридцятих
зосталося  двоє.  Однією  з  них  була  моя  бабуся  Ксенія.
Мені  поталанило  народитися.

Як  це  все  зрозуміти?  Чи  можливо  забути,  закреслити?  Чи  простить?
На  очах  всього  світу  таке  знищення  —  сім  мільйонів  смертей  за  рік.
Сатана  святкував  перемогу  —  небачений  досі  ніким  геноцид.
Непідкорений  —  ворог,  треба  вбити  і  знищити  навіть  пам’яті  слід.

Колосків  назбирав,  від  худоби  взяв  жменю  полови  —  без  жалю  в  розхід.
Сатана  сатаніє  від  крові,  страждань,  скалічених  тіл  насипом  без  могил.
Вже  затверджують  квоту  з  кількості  вбивств  в  округах  червоні  вожді,
Та  кати  на  місцях  вкотре  збільшують  план  (вистачає  ж  набоїв  і  сил).

Як  не  вмерли  від  голоду  —  то  постріл  у  голову...  і  чи  в  поле,  чи  в  ліс.
Хто  посміє  завадити?  Справа  знакова  —  комунізм,  чи  якийсь  іще  “...ізм”.
Тому  всі,  хто  не  з  ними,  —  то  мотлох,  сміття  без  рахунку  —  до  біса  в  заміс.
Є  довіра  лиш  тим,  в  кого  сила  і  міць  (як  Маркс  нас  навчав,  за  марксизм)!

Навкруги  вороги,  кулаки,  неосвічений  (темний  як  ніч)  елемент.
За  чотири  роки  одинадцять  мільйонів  згублено,  страчено  доль  і  сердець.
День  і  ніч  у  дорозі  “до  світла”  усе  стугонить:  кольт,  наган,  кулемет.
Жодну  з  інших  країн  не  пропік  жах  і  біль  та  терновий  на  скронях  вінець.

Сатана  прагне  жертв,  закликає  на  бал  —  запускає  страшної  війни  жорнова.
Під  присягу  в  шеренги  шикуються  РВА  і  СС  в  показовий  воєнний  парад.
Для  німецької  армії  —  нафта,  озброєння,  з  люду  голодного  ще  й  зерна.
Польща  з  двох  сторін  атакована  —  в  повному  розпалі  бал-маскарад.

Ролі  всі  головні  розподілені,  мапи  розкроєні,  нелюди  долі  вершать  в  бункерах.
Чорні  сліди  залишають  в  історії:  насипи  одягу,  іграшок,  купи  і  купи  взуття.
Знову  мільйони  приречених,  заживо  спалених  в  газових  камерах,  концтаборах.
Скільки  дітей  без  батьків  не  народиться,  скільки  невинних  підуть  в  небуття!

Чи  відповів  за  це,  хто-небудь,  Господи?  Вбивці  —  герої?  За  смерть  —  ордена?
Вік  пролетів  —  не  прийшло  усвідомлення…  знову  агресія  і  нова  війна...

Таня  СВІТЛА
05.2018  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793047
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Янош Бусел

Половіє жито…

                                                       Людське  земне  життя…
                                                       Буває  воно  всяким…  
                                                       І  навіть  таким  як  це...                    
                                                   
Ринок…  Тепло…  Стіл  цілують  груди,-
Бо  важкі…  Чекаю….  Люди  йдуть,
Щось  купують…  Буде  чи  не  буде
Той,  ніякий,-  вже  скупивсь,  мабуть…

Ні!..  Іде…  Підходить,-  бо  помітив…
На  ложбинку  глянув,-  все  туди  ж!..
Встала…  В  душі  тепло…  А  вже  ж  діти
Піднялися…  Жарко…  В  серці,-  ніж…

…Половіло  жито…  Краєм  поля
Йшла…  Малини  кошик  у  руці…
Молода…  Струнка,  немов  тополя,-  
Лиш  печатка  болю  на  лиці…

Те  весілля…Думи…  Сльози…  Сумнів…
Чи  іти,  чи  ні,-  бо  вже  гризе
Душу  страх…  А  люди  всі  розумні,-
Повезло…  Не  кожній  так  везе…

І  тут  цей!..  Ніякий,-  тільки  очі
Душу  запалили…  І,  мов  дим,
Кудись  зникли  страхи  всі  дівочі,-
Пішов  в  жито…  Я  пішла  за  ним…

Поцілунки…  Вправні,  дужі  руки…
Малий  докір…  Величезна  хіть…
Біль  минув…  Кохання…  Раю  муки…
Пронесла  через  життя  цю  мить…  

Тепер  старший,-  копія  та  житня,-  
Про  це  знаю  я  лише  одна…
Ранок…  Тепло…  Щемна  днина  літня…
Радість  ринку  випита  до  дна…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793760
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Виктория - Р

Не Пушкин!

[b][i][color="#6f00ff"]Вот  сижу  я  на  опушке,
Лес  кругом  и  неба  гладь...
Сожалею,  что  не  Пушкин!
И  как  он,  мне  не  писать...
28  05  2018  г  
Виктория  Р  [/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793547
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Індигові волошки

Індигові  волошки  піднімають  вії
Межи  ажуру  зеленавих  трав.
Щемить  в  душі  моїй  примарою  надія,
Немов  свердлить  безжалісний  бурав.

Індигові  волошки  дивляться  на  мене,
Цикадами  пострибують  думки.
Квітчастим  килимом  вселяється  натхнення,
Підносять  руки  простору  цупкі.

В  індигових  волошках  нам  би  заблукати,
В  обіймах  сонцесяйних  ниточок,
Але  десь  пишеш  ти  свої  земні  трактати.
Чи  зробиш  у  волошки  хоч  би  крок?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 31.05.2018


A.Kar-Te

Гроза

Под  кроною  перестоим,
Коль  душный  день  грозу    накликал.
И  аромат  предвосхитим
Взъерошенного  базилика

И  мяты  перечной  листа,
Что  спали  в  пухе  тополином...
Но  дождь,  ныряя  в  цвет  куста,
Божественно  запах  жасмином...

Давай  немного  помолчим,
Умолкли  нынче  даже  птицы...
В  раскатах  грома  ощутим,
Как  чувства  рвут  свои  границы!



http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от  LaurA

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Надія Башинська

ПОСАДИЛА КАЛИНОНЬКУ КРАЙ ВОДИ…

Посадила  калиноньку  край  води.
Ой  рости,  моя  калинонько...  Рости!
(2р.)Ой  рости,  моя  калинонько,  рости.
             Білим  цвітом  тобі  веснами  цвісти!

Ой  цвіти,  моя  калино!  Ой  цвіти.
Білим  цвітом  мою  землю  освяти.
(2р.)Ой  цвіти,  моя  калино!  Розцвітай.
             Хай  радіє  тобі  річка,  поле  й  гай!

Посадила  калиноньку  на  весні.
Соловейко  вже  співає  тут  пісні.
(2р.)Ой  росте  моя  калинонька.  Росте!
             В  її  гронах  ясне  сонце,  золоте!

Посадила  калиноньку  край  води.
Ой  рости,  моя  калинонько,  рости.
(2р.)Ой  рости,  моя  калино!  Зацвітай.
             Хай  радіє  Україна  -  рідний  край!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793785
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Янош Бусел

Калина…

                               Десятирічка  дала  певні
                               знання  та  й  помила  руки…
                               Що  далі?..  Як  жити?..  Де
                               Знайти  своє  місце?..  Може
                               Зостатись  в  селі?..  А  як  же
                               велік,  розчавлений  нелюдом?..
                               В  місто?..  Куди?..Де  моє?..
                   
На  початку  літа    зацвіта    калина,-
І    роки    дитинства      знову    тут    як    тут...
Невеликий    кущик.    Материна    спина,
Зігнута    над    сіттю    бур'янових    пут.

Підростав    Василько,  разом    з    ним  -  калина,
Листям    шелестіла,    ткала    білий    цвіт.
В    сутінках    зелених    хатка    солов'їна
Тихо    загойдалась,    та...не    спав    і    кіт.
                                       
Плинув    із-за    плоту    калиновий    трунок,
На    дівочі    лиця    хлюпав    смутку    тінь.
Чи    то    квіти    білі    чарували    юнок,
Чи    очей    гарячих    волошкова    синь...

Синь    очей    гарячих...Кетяги    червоні...
Парасольки    білі...Болю    чорне    тло...
Сумніви...Вагання...І    помчали    коні
З    кожним    роком    далі    й    далі    за    село...

Коні  мої,  коні...Роки  молодії,-
Ви  від  мене  бігли,  -  я  за  вами  йшов...
Не  шукав  де  легше...Завш,-  людина  дії,-
Все  шукав  достаток,-  так  і  не  знайшов...

Як    прожив?    Достойно.    З    гідністю    людини.
В    місті    зросли    діти...Внуки    на    порі...
Лиш    одне    гнітило,-  не    було    калини,
А    була    кропива    в    нічиїм    дворі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793367
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2018


OlgaSydoruk

Девочка…

Девочка  ходит  встречать  пароходы…
Девочка  может  считать  поезда…
Девочка  вырвана  с  плена  свободы  -
Девочка,кажется,вновь  влюблена…
Девочка  будто  бы  -  и  не  здорова…
Девочка  будто  бы  -  и  не  больна…
Девочка  снова  в  объятиях  слова  -  
Девочка  пишет  романы  сама…
Девочка  любит  не  жёлтые  розы…
Девочка  видит  цветастые  сны…
Девочка  знает  -  солёные  слёзы…
Девочка  с  розовым  носит  очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Володимир Верста

Вільні кораблі

Пелюстя  сяйва  темряву  освітить,
І  я  знайду  тебе  посеред  снів,
Загублених  Морфеєм.  Цього  світу  –
Мені  замало  й  тисячі  світів...

Не  вистачить...  Я  знаю!...  Хоча  світло  –
Дарую,  ці  букети  ясних  слів.
Пізніше  віддаю  все  інше  вітру,
Що  віднесе  до  вільних  кораблів,

Де  всі  шляхи  змішались  воєдино,
Проте  координати  все  ще  є!
Чи  приведуть  вони  крізь  хуртовини?

За  пагорбом  лиш  айсберг  постає...
Не  знаю!  Та  пливу,  бо  ти  єдина
Зігрієш  серце  в  холоді  моє.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  26.05.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793296
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Володимир Олійник

Я дивлюсь за тобою, донечко.



                                                                                                           На  руки  візьми  мене,тату,
                                                                                                           Над  хатою  сонечко  сходить.
                                                                                                           Дивлюсь  я  на  небо  завзято,
                                                                                                           Десь  мама  присіла,заводить.
                                                             
                                                                                                           Та,  як  це  тобі  пояснить
                                                                                                           Доню  моя,ангелятко,
                                                                                                           Не  болить  його  рана,вже  не  болить,
                                                                                                           Моє  ти,  рідненьке  дитятко.
 
                                                                                                           Не  встиг  збудувати-не  встиг
                                                                                                           Твій  тато  хатинку,дитино.
                                                                                                           За  руку  ще  раз  тебе  взяти  –не  встиг
                                                                                                           Він  боровся  за  тебе,  країно.

                                                                                                           За  ручку  візьми  мене,тату,
                                                                                                           Мені  рочок  минає-приходи.
                                                                                                           На  площадці  дітей  так  багато
                                                                                                           В  пісочок  мене  ще  хоч  раз  відведи.

                                                                                                           Ні,  доню  моя,в  небесах  твій  татусь,
                                                                                                           За  тобою,  повір,поглядає.
                                                                                                           Завжди  він  казав,я  до  тебе  тулюсь,
                                                                                                           З  висоти  колискову  співає.

                                                                                                                                                                                                             20.01.2015р.
                                                                                                                                                                                                             Присвячується  Васильцову  
                                                                                                                                                                                                             Віталію  с.  Жорнівка,Київська                                            
                                                                                                                                                                                                               Область.
                                                                     
                                                                                                   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787196
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 11.05.2018


Новоградець

Впало небо волошками в жито…

Впало  небо  волошками  в  жито,
На  поля  синевою  лягло
І  травневими  грозами  змито,
Що  раніше  в  степу  відцвіло.

Відбуяли  біляві  нарциси,
Від  кульбабок  розвіявся  пух
І  до  сонця  з  хлібів  піднялися
Сині  очі  близняток-подруг.

Із  цвітучими  злаками  поряд,
Квіти  пізньої  зовсім  весни,
Бірюзою  безкрайнього  моря
Розцвітають  надовго  вони.

Їм  лугів  різнотравних  не  треба,
Їм  миліше  між  юних  хлібів
З  колосками  здійматися  в  небо,
Коли  цвіт  ранніх  трав  облетів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 11.05.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТАЙМО

                         

                                                                 Я  –  пізня  дитина  в  сім’ї.  Мій  покійний  батько  був  учасником  Великої  Вітчизняної
                                           війни.  Ми  з  сестрою  виховувались  на  розповідях  батька,  його  спогадах  і  переживаннях.
                                           Я  тільки  тепер  зрозуміла,  що  в  моїх  однолітків  виховання  було  трохи  іншим.
                                           До  війни  наш  батько  вчителював,  потім  пішов  захищати  Батьківщину.  Проганяючи
                                           ворога,  батько    дійшов  до  Берліна.  Ця  інформація  до  нас  дійшла  зі  слів  батька.
                                           В  документах  було  записано  трохи  інше.  Але  тоді  це  було  нормою.  Батько  на  війні
                                           був  снайпером.  Мав  нагороду  «За  відвагу».  Про  війну  говорив  не  дуже  часто.
                                           Десь,  в  колі  друзів  це  обговорювалось  більше.  Мав  контузію,  численні  поранення,
                                           але  після  госпіталю  знову  пішов  на  фронт.  До  кінця  життя  носив  осколки  в  скроневій
                                           області  та  біля  серця.  Не  мав,  навіть,  групи  інвалідності  і  дуже  ображався,  коли
                                           дезертири  її  мали.  Він  був  дуже  чесною  людиною,  купувати  не  збирався.  До
                                           кінця  життя  йому  снилися  воєнні  сни  і  мав  воєнний  синдром.  Розповідав  якими
                                           виснажливими  були  фронтові  дороги.  Вже  після  перемоги  наші  бійці  поверталися
                                           переможним  маршем  додому.  Увесь  день  ішли  в  бік  України,  а  цілу  ніч  –  на  захід.
                                           Керівництво  показувало,  яка  кількість  переможців  повертається  в  Союз.
                                           Бійці  були  страшенно  виснажені,  а  їх  водили  Європою.  Через  такий  «воєнний  туризм»
                                           батько  побачив  багато  європейських  країн.  Йому  здавалося,  що  він  ніколи  не  дійде
                                           додому.  Згадалось,  що  батько  щось  розповідав  про  операцію  «Вісла».  Все,  що  не
                                           запам’ятала,  пішло  з  батьками.  Тепер  звертаюсь  до  молоді,  щоб  вони  слухали  і
                                           записували  розповіді  своїх  предків,  історія  твориться  саме  з  розповідей  очевидців.
                                           Батько  дуже  любив  свою  роботу  і  саме  спілкування  з  дітьми  його  відволікало  від
                                           болючих  спогадів.
З  батьком  воювали  бійці  різних  національностей.  Ніхто  тоді  не  думав,  що
                                               їхні    онуки  і  правнуки  будуть  воювати  між  собою.  Проте,  батько  мав  свою  особливу
                                               думку  про  політику.  Розпад  системи  він  напророкував,  коли  я  ще  була  школяркою.
                                               Пам’ятаю,  як  ми  з  мамою  накричали  на  нього,  бо  ми  іншої  держави  тоді  не  уявляли.

                                                                       Вітчизняна  війна  забрала  стільки  життів,  що  після  неї  мав  би  бути  
                                                   вічний  мир.  Людство  ще  не  навчилося  любити.  Як  жаль,  що  на  нашу  долю  і  долю
                                                   наших  нащадків  випала  нова  війна.  І  як  сумно,  що  світ  не  може,  не  хоче,  не
                                                   поспішає  цьому  якось  зарадити.  Їм  наші  болі  і  сльози  –  ще  не  переконливий  
                                                   доказ  боротьби  за  мир.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790860
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018


Ніна Незламна

Уклін до землі…


О,  скільки  раз,    відцвіли  вже  сади
І  скільки  ж  зим,  суворих  позаду
Спогад  війни….Лишився  назавжди
Батьки  й  сини,  полягли  за  правду

Ішли  на  смерть  за  землю,  за  життя
Спромоглися    прогнали  фашистів
Щоб  мав  народ  світлеє  майбуття
Не  діждались  яскравих    салютів..

Уклін  до  землі,  вам  ветерани!
За  ці  світлі  дні    й  небо  голубе
За    подвиги  всі  й  болючі  рани
За  життя  щасливе  і  дороге!

08.05.2018р.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790836
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Эльфочка

Одуванчики сверкают солнца каплей

Одуванчики  сверкают  солнца  каплей,  

И  фиалки  -  фиолета  крошки,  

Уплывают  в  небе  перья  белой  цапли,  

С  силуэтом  птицы  с  длинной  ножкой.  

Вот  уж  на  каштанах  загорелись  свечи,  

Белый  снег  внизу  с  яблонь  конфетти,  

В  трелях  соловья  влюбленных  слышны  речи.
 
Ландыш  серебром  стал  уже  цвести.

Ты  букетом  сирень  поскорей  наломай,

Чтоб  купаться  в  сиреневой  пене.

Ведь  еще  на  дворе  месяц  ласковый    май,

Обрывай  под  соловушек  пенье,

Не  забудь  подарить  черемуху  в  белом,

Тоже  запахом  голову  кружит.

Лишь  вдохнешь,  как  мороз  гуляет  по  телу.

И  цветами  осыпешь  подругу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790910
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Эльфочка

Гроза внезапно с руганью промчалась

Гроза  внезапно  с  руганью  промчалась,
Крича  невнятно  в  сизых  облаках.
И,  в  лужах  в  бликах  влагою  осталась,
И,  каплями  в  искупанных  кустах.

Весенний  воздух  свежестью  пропитан,
Так  хочется  его  вдыхать...  вдыхать.
На  всей  земле  стеклярус  порассыпан,
Но  не  с  руки  его  сейчас  собрать.

А  солнце  улыбнется  сверху  хитро,
Лучами,  превратив  весь  бисер  в  пар,
Чтобы  потом  просеять  через  сито,
И  снова  разбросать  в  дожде,  как  дар.

В  земном  круговороте  стразы  вечно,
То  вниз  из  туч,  с  грозою  или  без,
То  пухом  вверх  и  с  ветерком  беспечным,
И  так  до  бесконечности  процесс.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790766
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Надія Дудлів

Безмежне життя

Безмежні  ріки  і  безмежні  трави,
безмежні  гори,  вулиці,  мости.
Безмежний  світ  і  всі  його  забави,
Безмежні  в  дійстві  цім  є  ми.

Цей  запах  квітів,  тиша  світанкова,
і  ця  симфонія  мого  життя.
Книга  його  така  ж  бо  кольорова:
біжиш,  біжиш,  немов  до  забуття.

Невпинні  кроки,  прагнення  далекі,
рожеві  мрії  і  рожевий  цвіт.
Цей  світ  складний  і  часто  є  нелегкий,
та  маєш  крила  -  буде  і  політ.

16:51,  15.02.2018р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790909
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Лилея

Тебя из всех выделяю. .

Ты..    Такой  лёгкий!
Как  весенний  ветер!
С  тобой  мой  мир  
Ярок  и  светел!
Куда  не  гляну...
Везде  ты...
Немного  другой...
Но    я  же  знаю...
Меня  не  обманешь...
Не  скроешь...
Я  же  Чувствую!
Тебя  -  наполняя...
Сама  наполняюсь  тобой...
Вот  там...шорох  листвы...
Ночью...свет  Луны...
Речка...
Всё  это  в  тебе  раскрываю...
Тебя  не́сколько...
Но  всё  же  -  Один!
Наполненный  моими  Чувствами!
Мне  их  Дарит!
Океан  Любви...
До  краёв  наполняя...
Чтоб  Чувства  рЕками  друг  к  другу  текли...  
Тебя  из  всех  выделяю...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790838
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Ольга Калина

Київські каштани

Прибрався  каштановим  цвітом  
Наш  Київ  –  столиця  моя
І  вже  пломеніє  над  світом
Оця  білосніжна  краса.  

Каштани  стоять  величаво  -
Яскраво  палають  вогні,  
А  вітер  сміється  лукаво  -
Складає  букети  мені.

Каштани  мої,  ви  каштани,
Ви  -  горді  дерева  стрункі
В  киян  заслужили  пошани,
І  пісні  слова  пломінкі.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790894
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Валентина Ланевич

Поцілуй мене, миленький, у в обидві щічки.

Поцілуй  мене,  миленький,  у  в  обидві  щічки,
Пригорнуся  я  до  тебе,  ген,  біля  смерічки.
Пригорнуся,  задивлюся  на  стан  твій  пригожий,
Бо  без  тебе  пропадає  даром  день  мій  кожний.

Бо  без  тебе  день,  як  вічність,  тягнеться  повільно,
А  з  тобою,  любуючись,  у  душі  так  хмільно.
І  на  серці  соловейком  ніжність  в  груди  б’ється,
А  розлука  зміючкою  підповзає,  в’ється.

Та  розлука  не  порушить  єдності  кохання,
Бо  кохання  щире  й  чисте,  як  росиця  рання.
Як  та  зірка,  що  ясніє  у  вечірнім  небі,
Почуття  в  тілах  вирують,  як  вода  на  греблі.

Розливають  теплу  хвилю  з  голови  до  п’яток,
Що  з  ласкавими  словами  є  безцінний  статок.
Не  докупиш  те  за  гроші,  що  в  душі  немає,
Чим  в  немилості,  самітність,  лукавство  карає.

05.05.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 08.05.2018


OlgaSydoruk

Бисером вышью картину…

Бисером  вышью  картину…
Радугой  станут  мосты  -
С  края  до  края  холстины…
Первыми  лягут  стежки  -
Жёлтого  солнца  -  в  лазури,..
Вербы  -  у  кромки  воды,
Спелых  колосьев  июля…
Зелени  -  сочной  травы…
Розовых  ягод  калины...
Маков,ромашек  волны…
Раем  зовётся  долина  -
Полная  света  любви…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Янош Бусел

* * *

                                                   *  *  *

[i][b][color="#23238a"]Безмежний  білий  світ      ...Щаслива  та  людина,
Котра  піщинку  вірну  в  світі  тому  має,-  
Бо  дві  піщинки  -  то  вже  моноліт!..[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790792
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Патара

Травневий дощ

П'є  жадібно  земля  травневий  дощ,
Вмиває  ним  своє  сухе  обличчя.
Грім  блискавку  до  себе  в  гості  кличе
Покуштувала  щоб  зелений  борщ.
Весна  дощем  нарешті  розродилась,
Його  чекав  давно  вже  спраглий  світ.
Нектаром  мироточить  диво-цвіт.
Цей  дощ  направду  нині  —  Божа  милість.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790737
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2018


геометрія

ЖИТТЯ ЛЮБЛЮ…

                         Люблю  цей  світ,  життя  люблю,
                         Жила  й  живу  в  своїм  краю,
                         Ходжу-броджу  я  по  землі,
                         Там  де  жили  предки  мої...
                         Діти  тут  виросли  мої,-
                         В  чудовій  люблячій  сім"ї...
                         Уже  й  онуки  підросли,
                         Й  свої  гніздечка  вже  звели...
                         Вже  я  одна  давно  живу,
                         Дітей,  онуків  завжди  жду,
                         Пишу  казки,пісні,вірші,-
                         І  для  людей,і  для  душі...
                         Спілкуюся  з  сусідами,
                         З  знайомими  й  подругами,
                         Турбуюся  старенькими,
                         Захоплююсь  маленькими...
                         Любуюсь  диво-квітами,
                         Веселими  і  ніжними,
                         Кущами  і  деревами,
                         І  травами  зеленими,
                         Звірятами  кумедними,
                         І  птахами  тендітними...
                         Працюю  доки  можиться,
                         Чогось  нового  хочеться:
                         Укутатись  туманами,
                         І  політать  під  хмарами,
                         До  Місяця  із  зорями,-
                         Торкнутися  долонями...
                         Незнатися  з  розлуками,
                         І  болями,  і  муками,
                         Війни  усі  спинити,
                         У  Мирі  й  Правді  жити...
                         Люблю  людей,життя  люблю,
                         Й  буду  любить,поки  живу...
                           

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790707
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018


Ніна Незламна

Життя з присмаком полину

              Літо…  Яскраве  сонце,  ще    пригрівало,  хоча  плинуло  ближче  до  заходу.  У  небо  сині,  високо  -  високо,  деінде,  немов  той  пух,  пливуть  білі  хмаринки,    доганяють  одна
одну.  А  ці,  що  нижче,  здавалось  рукою  подати,  завмерли,  зависали  на  якийсь  час  ,  а  потім,  так  раптово,  під  дійством  вітру,    летіли.    Там,  здовж  обрію,    рожева  стрічка  відокремлювала  небо  від  землі.  А  зі  сходу  сунула  чорно  -  синя  хмара,  вітер  її  часом  обіймав,  вона  поспішала,  а  потім  на  якусь  мить  зупинялася,  ховаючи  під  себе  білі  хмаринки,  які  згодом  розчинялися  в  ній.
     Напевно  буде  гроза,  позираючи  на  небо,  подумав  Анатолій.  Він  сидів  на  маленькому  дерев`яному  стільчику,  широко  розставивши  ноги,  в  руках  тримав  полин,  який  вибивався  в  цвіт.  Кілька  раз  нюхав  його,  закриваючи  очі,  а  потім,  вкотре,  кидав  погляд  довкола  себе  й  кудись  далеко  –  далеко.  Яка  краса!  Барвисте  літо,  трави  шовкові,  зелені  -  зелені,  пирій  доволі  вже  високий  і  килимом  встелився    кучерявий  спориш.    А  далі  все  змішалося,  серед  трав  ромашки,  конюшина,    де  –  не  –де    видніються  бутони  волошок,  вони,  ще  не  цвітуть.  Купками  висока  татарська  колючка  й  зовсім  при  землі    -  молодий    чортополох.  І  немов  хто  посіяв,  цілі  кущі  полину,  вони  ледь  прихилялися  від  вітру.
 Він  дивився  на  них  -  пригадував  своє  життя.  Вкотре  думаючи  -    чому  життя  таке  гірке,  полинове?  В  серці    носить  спогад  про  бабусю,  яка  все  йому  говорила,  -  «Жити,  це  вже  щастя».  А  хіба  щастя  буває  таким  гірким?  Але  моє  життя,  як  стверджувала  бабуся,  що  це  щастя,  чомусь    воно  із  присмаком    гіркого  полину..
       Русявий  хлопчик  років    шести  –  семи,  в    сірій  майці  й  подертих  синіх    штанцях,  закачені  по  коліна,  сидів  на  товстій  гілці,  розложистої,  старої  яблуні.  В  руках  коротка  патика,  якою  прицілювався  кудись  вдалину.  Його  блакитні    очі  бігали,  то  в  один  напрямок,  то  в  інший,  голосно  закричав,
-«Та-та-та-та—та-  та-та».
-Досить  в  війну  гратися,  -  голосно  обізвалася  бабуся,  щойно  вийшла  з  хати,
-  Пішли  в  город  бур`яни  рвати!  Бачиш,  як  після  дощу  виросли.  Як  підгорну  бараболю?  Ти  спочатку  великий  бур`ян  руками  вирвеш,  а  я  слідом    за  тобою,  буду  підгортати,  -  продовжила  вона.
Він  примружував  очі  від  сонця,    рукою  підтер  ніс,  ледь    усміхнувся,
-Не  кричи,  іду,  вже  йду!  Ти  без  мене  не  можеш!
Як  метеличок,  вже  був  поруч  з  нею,  вона,  ледь  всміхаючись,  рукою    погладила  по  голові,
-  Та  і  ти  кому  ж  потрібен,  сиротиночка?  Ти  мені,  а  я  тобі,-  приховуючи  сльозу,  перевела  подих.
   І  то  правда,  він  жив  з  нею,  залишила  його  мама,  пішла  заміж  в  інше  село.  А  батька  зовсім  не  пам`ятає,  бабуся  розповідала,  що  був  та    давно  кудись  далеко  поїхав,  ні  разу  не  написав  листа.
   А,  щоб  вона  без  онука?  Одна  донька  й  тій  щастя  немає,  пішла  долю  шукати.  З  ким  би  було  в  хаті  заговорити?  Та  й  так,  хоч  малий  та  все  ж  допомагає,  воду  з  криниці  витягне,  в  городі  теж  від  нього  є  поміч.  То  добре,  хоч  городина  родить  непогано.  В  колгоспі,  в  полі  на  буряках,    багато  грошей  не  заробиш,  копійки.  Злиднота  все  життя,  за  весь  вік  навіть  корови  не  придбала.  Її  батьки  мали  багато  дітей,  скрутно  жилося,  всі  розбрелися  по  святій  землі,  навіть  не  знати  де  один  від  одного  живуть  -    немов  чужі.  Не  кожна  родина  так  жила    та,  то  напевно  цій  сім`ї  таке  щастя.  І  їй  щастя  Бог  не  дав,  чоловік  змолоду  помер.  Ще  досі  носить  по  ньому  тягар,  так  і  не  наважилася  вдруге  вийти  заміж.  Тож    тепер  тільки  й  розради,  що  біля  неї  онук.
   Толя  висмикував,  бур`яни  голими  руками,  а  щоб  витягнути  осот,  замотував  руки  в  старе  ганчір`я,  було  дуже  боляче,  коли  малесенькі  гострі  голочки  кололи  долоні.  Бабуся  швидко,  вміло  підгортала  бараболю,  намагалася  встигати  за  хлопчиком,
-Ти  не  біжи  швидко!  Он  дивися,  який  кучерявий  кущ  полину  пропустив!  Його  краще  вирвати  з  корінням,  бо,  як  зрубати  то  знову  буде  рости  з  новою  силою,  ще  пишнішим  стане.
Він    кидав  бур`яни  на  купу  й  позирав  довкола,
-І  чого,  його  так  багато  на  городі?  Як  нахилюся  до  нього,  то  такий  пахучий,  що,  аж  в  носі  закрутить,  так  і  хочеться  пчихнути.  І  долоні  після  нього  трохи  зеленуваті,  а  ще,  якщо  їх  не  помити,  то  все,  що  візьмеш  в  рот,  таке  гірке,  аж  язик  терпне.
Бабуся  всміхнулася,  
-Тож  недалеко  земля  пустує,  його  там  багато  розвелося,  от    вітром    насіння  йпереноситься  навкруги.То  ліки,  любий,  майже  всі  трави  лікувальні,  підеш  до  школи,  все  будеш  знати,  якщо  не  будеш  ледачим.      
     Час  летів,  Толя  перейшов  у  третій  клас.  На  початку  літа,  як  завжди,  робота  на  городі.  Він  вже  брав  в  руки  сапу,  хоча,  ще  не  дуже  вміло,  але  допомагав  бабусі  справитися  з  бур`янами.  Після  городу,  їли  зварену    в  мундирах  бараболю.  Хлопчик,  облизував  пальці,  по  яких  стікала  олія,  бабуся  побачивши  це,  товкнула  рукою    між  плечі,
-Не  розливай,  тож  гроші  коштує!  Он  скільки  всього  треба  до  школи!  Капці,  одяг  новий,  підріс!На  тебе  грошей  не  настачуся.
Махнула  рукою  в  сторону  садка,
-  Он    після  обіду,  підеш  у  сарай  візьмеш  ручну  пилку,  залізеш  на  яблуню,  на  ту,  ну  на    стару,  що  все  на  ній  сидиш,    спиляєш  сухі  гілочки,  вони  не  товсті  та  їх  там  багатенько  є,  порубаємо,  буде  чим  хоч  на  раз  пропалити  в  пічці.
Заперечень    не  може  бути-  подумав  -  бо  гратися  з  дітьми  не  пустить,  а,  ще  так  хочеться  на  ставок,  покупатися,  адже  літо.  Любив  своє  село…  Йому  бабуся  розповідала,  що  раніше  воно  малу  назву  Головчинці.  В  той  самий  рік,  що  він  народився,  село  перейменували  в  Кармелюкове,    на  честь  народного  месника,  організатора  селянського  руху  Устима  Кармелюка.  Село  мальовниче,  декілька  невеликих  ставків,  сповиті  плакучими  вербами.    Неподалік  -  листяний  ліс    і  широка  смуга    з  ялин  та  сосен,  а  далі  все  поля  йполя  по  рівнині,  а  то  по  широких  пагорбах.
   Він  на  яблуні,тремтячими  руками  тримав  пилку,  вона  не  слухалася  його,  змокрів,  з  лоба  стікали  краплі  поту.  Трохи  відпочивав  і  вкотре  брався  за  пилку,    наполегливо  пиляв,  хоча  було  доволі  важко.  Здавалося  запаморочилась  голова,  адже  сонце  добре    припікало,  незчувся,  як  злетів  разом  з  гіллякою  до  землі,  від  удару,  різкий  біль  в  голові  і  в  спині.  Лежав  розставивши  руки  й  ноги,  боявся  поворушитися,  оце    так  -  так,  відразу  думки,  ото    буде  крику  від  бабусі  -  на  все  село.  Вона,  в  цей  час,  сиділа  на  стільчику,для  чаю    перебирала    сухий  чебрець.З  переляку  зірвалася,  бігла      до  нього  розмахуючи    обома  руками,  сплеснула    в  долоні,
-Ото  роззявляка,  чому  ж  з  тієї  гілки  не  зліз?!  Застав  дурня  Богу  молитися  й  лоба  поб`є.
   Декілька  днів  Толя  лежав  в  ліжку,  все  боліло,  бабуся  розтирала  горілкою.  Журилася,  в  містечко  не  повезе,  бо  треба  гроші  на  автобус  та,  ще  не  дай  Бог  покладуть  в  лікарню,  то  вже  краще  вдома.  Та  йому  доля  дала  шанс  на  життя,  все  обійшлося,  через  два  тижні,  хлопчик  засмагав  на  ставку  -    разом  з  сільською  дітлашнею.  Бабуся,  після  падіння,  трохи  жаліла  його,  менше  заставляла  допомагати,  щовечора  читала  молитву,  щоб  відійшли    всі  напасті    й  хвороби.
     А  час  летів,  шкільні  роки  придали  сили.  Підріс  та    був  не  дуже  високим,  зате  широкоплечим.  Дивилася  зі  сторони  на  нього  бабуся  і  думала  -  в  кого  вдався?  Адже  в  роду  таких  низеньких  не  було,  а  може  те  падіння  далося  взнаки,  хто  знає?  Він  для  неї  був  справжнім  помічником,    вона    дуже  любила  його  та  все  ж    сварила  і  бурчала  на  нього  занадто  часто.  Все  хотіла,  щоб  більше  звертав  уваги  на  навчання  та  думав,  як  пережити  зиму,  адже  дрова  треба  носити  з  лісу,  де  ті  гроші  на  вугілля?  І  донька  за  стільки  років  пару  раз  навідалася,  як  гостя.
 Йому  до  душі  прилягли  уроки  співів,  ні  не  самі  пісні,  а  музика  на  баяні,  його  зачарувала.  Навіть  бігав  додому  до  вчителя  музики,  той  вчив  його  грати  і  хлопець  мав  мрію  поїхати  десь  вчитися.  Було  проснеться  раненько,  відчинить  вікно  надвір,  слухає  солов`їний  спів,  який  линув  з  лісу.  І  після  того  все  доймав  бабусю,  щоб  купила  йому  баян  та  вона  в  відповідь    все  головою  покачає,  трохи  сердито,
-Коли  ти  подорослішаєш?  Тебе  баян  не  нагодує!
     Час  летів…  день  за  днем    все  кудись  поспішав…    Толя  часто  у  вікно  задивлявся,  планував  -  ось  вже  школу  закінчу,  щоб  там  не  було,  якби  не  було  та  поїду  навчатися  музики.  Декілька  років  потай  складав  від  бабці  гроші.  Ті  копійки,  що  заробляв  влітку,  коли  пас  на  пасовиську  чужих  корів  і  на  колгоспних  полях  сапав  буряки.  Ходив  до  клубу,  де  був  баян,  часом  відводив  свою  душу,  награвав  деякі  мелодії.  З  іскринками  в  очах  мріяв  поїхати  вчитися  в  музичне  училище.  Та  на  жаль  ті  мрії,  лише  зосталися  мріями.  Так,    він    не  погано  грав  на  баяні  та  бабуся  категорично  заборонила  навіть  думати  про  це.  Документи  заховала,  хлопець  плакав  і  просив,  ледь  не  на  колінах,  вона  не  хотіла  його  почути.
     Після  закінчення  школи  багато  молоді  поїхало  в  районне  містечко.  А  дехто    поїхав  поступати  навчатися  в  Вінницю,    в  Київ.  Він    та  ще  декілька  однокласників,  звичайно  бідніші,  залишилися  жити  в    селі,  працювати  в  колгоспі.
   Думки  страшні  сповили  молоду  голову.  Не  бажання  жити,  підкралося,  переслідувало  хлопця.  Одного    вересневого  дня,  він  у  відчаї  заліз  на  горище,  плакав,  не  міг  змиритися,  з  тим,  що  залишився  в  селі.  Непередбачено  в  старій  валізі  знайшов  дідові  речі  для  рибалки:  сітку,  кілька  крючків,  поплавки.  Раптом  під  ногою,  під  старим  лахміттям  й  сіном  відчув,  щось    тверде,  горбкувате.  Зацікавлено  розгортав  руками.  Рушниця!    Оце  ж  треба  –  подумав-  як  її  раніше  не  помічав?!  Ну  от,  тепер  все  вирішиться,  вбив  собі  в  голову.  Кілька  днів  поспіль,  потай  зникав  на  горище  і  одного  разу  бабуся  почула  постріл.  
     Толя  лежав  в  ліжку,  поряд  сиділа  бабуся,  люди  в  білих  халатах  копошилися  біля  нього,  про  щось  шепотіли.  В  голові  гуділо,  на  очах,  якась  пелена,  на  мить  не  міг  зрозуміти,  чому  всі  біля  нього?  Він  смутно  пригадав,  як  наважився  вистрілити    в  себе  та  тільки  все  осмисливши,  почав  плакати,  чому  не  помер?  Бо  не  хоче  жити  без  музики.
   Швидка  допомога  з  Жмеринки,  повезла  хлопця  на  обстеження  в  Вінницю.  Заключення  лікарів  нікого  не  втішало  -  куля  залягла  недалеко  від  серця.  Ніхто  з  лікарів  не  наважився  оперувати,  йому  кололи  антибіотики,  ще  дещо,  щоб  не  сталося  зараження  крові  і  звичайно  ж  вітаміни.  
 Ця  новина  відразу  долетіла  до  матері.  Вона    вже  на  другий  день  була  в  лікарні.  Толя  холодно  її    зустрів,  плакав  як  маленький,  занурившись  в  пелену  бабусі,  що  не  хоче  жити,  що  немає  заради  чого  жити.  Он  хтось  щасливий,  а  він?  Чому  так  живе,  де  його  щастя?  І  коли  нарешті  буде  жити  не  гірше  інших?
   Бабуся,  хвилюючись,  гладила  голову  онукові,  умовляла,  що  все  буде  добре.  Вона  по  -  своєму  розуміла,  що  таке  щастя,  бо  вкотре  говорила,  що  жити  -  це  вже  щастя.  Бачити  сонце,  небо,  відчувати  тепло  землі,  вирощувати  на  ній  врожаї,  слухати  спів  пташок,  треба  радіти  цьому.  Сама  ж    тремтіла  від  його  слів,  згадуючи  своє  злиденне  життя,  ледь  стримувала  себе,  щоб  не  розплакатися  при  ньому.  Адже  і  насправді  багато  людей  жило  набагато  заможніше  їх.  Гадала  з  цим  треба  змиритися  і  просто  жити,  працювати,  надіятися,  що  колись,  доля  зробить  подарунок  і  життя    обов`язково  стане  кращим.
   Минав  час…  Бабуся  поступилася  хлопцеві.  Він  закінчив  Вінницьке  музичне  училище.  Військкомат  признав  не  пригідним  для  служби  в  армії  за  станом  здоров`я,  тож  залишився  в  селі.
   Мусив    змирився  з  цим  життям,  як  і  раніше  пас  корів  і  інколи  ходив  до  клубу.  Одного  разу  гнав  корів  на  водопій  до  ставка,  на  пагорбку  помітив  обрив,  з  під  чорної  землі  виднілася    світла  глина.  Виникло  бажання  зліпити  статую  Устима  Кармелюка  і  він  таке  це  зробив,  хоча  на  це  пішло  багато  часу.
 Згодом  купив  собі  баян,  в  святкові  та  вихідні  дні  грав  у  клубі,    нарешті  в  колгоспі  вирішили,  призначили  його  завідуючим.
   Вже  й  не  хлопець,  а  справжній  чоловік,  тішилася  ним  бабуся.  Тільки  біда  була  в  тому,  що  лікарі  попередили,  на  трактор  сідати  не  можна,  треба  шануватися,  щоб  часом  куля  не  зрушилася  з  місця  в  сторону  серця.
   Напевно  б  уже  і  одружився  та  не  знайшов  дівчини  собі  до  душі.  В  селі  кожен  один  одного  знає,  це  так  завжди  ведеться,  всі  як  одна  сім`я.  Але  співчуття  хлопець  до  себе  не  хотів.  Мабуть  тому  коли  відчував  це  від  дівчат,  намагався  розірвати  стосунки.  Не  був  красенем,  дехто  з  дівчат  цуралися  його,  до  того  ж  низенький  на  зріст,  але  в  клубі  завжди    веселий,  охайно  одягнений  і  ввічливий.
   Бабуся  часто  клопоталася  про  нову  хату.  Як  одружитися,  куди  приводити  наречену?    В  приказному  порядку  наполягла,  щоб  почав  будувати  новий,  просторий  дім.  Адже  ця  глиняна  хатина  залишилася,  ще  від  її  бабусі.  Солом`яний  дах  протікав,  маленькі  вже  давно  перекошені  вікна  мало  освітлювали  хатину  всередині,    а  стіни,  здавалося  вросли  в  землю.  Як  не  важко,  але  будівництво    було  розпочато,  стіни,    простінки  і  дах  вдалося  зробити  за  два  роки.  А  потім  по  одній  кімнаті  планував  робити  внутрішні  роботи,  бо  вікна,  двері,  підлога,  це  все  ж  гроші,  яких  так  не  вистачало.
     Пройшло  два  роки…Одного  разу,  на  святкування    -«День  врожаю»,  на  концерт    в  клуб  завітали  гості  з  іншого  села.  Ось  тоді  він  зустрів  свою  половину.    Це  була  Людмила,  чорнява  жінка  тримала  на  руках  дівчинку,  років  трьох,  яка  весь  час    виривалася,    під    музику  хотіла    танцювати.
     Згодом  він  дізнався,  що  вона  розлучена,  зустрічалися  недовго.  Жили  злагоджено,  її  донька    Аня    дуже  полюбила  його.    Бабуся  доживала  останні  дні,  стала  зовсім  немощна.  Тішилася,  що  нарешті    може    спокійно  піти  в  інший  світ.
   Згодом  Людмила  народила  двох  синочків.  Раділи  щастю,  що  прийшло  в  їх  дім.  Воно  все  б  наче  добре  та  після  других  пологів  дружина    захворіла,  залишила  його  з  трьома  дітьми.
     Ото,  життя,  як  той    гіркий  полин!  Дуже  переживав,  побивався,    упадав  у  відчай,  розпач,  плакав,  як  мала  дитина.  Дивився  на  дітей,  хапався  за  голову,  що  буде  сам  з  ними  робити?  Боліло  в  грудях,  аж  пекло.  О  Боже,  що  ж  це  за  життя,  мов  в  пеклі….  Відчував,  що  втрачає  сили,  слабкість  у  тілі.  Куля  дала  про  себе  знати..  А  діти,  як  зляжу,  хто  ж  буде  з  дітьми?  Від  мами    не  чекати  підмоги,  відтоді,  як  вийшов  з  лікарні,  лише  раз  була,  коли  хоронили  бабусю.  
 Треба  терміново  шукати  дружину,    все  валилося  з  рук,  досить  ледь  осилював  бідність,  ще  діти  один  за  одним  хворіли  і  сам  неначе  став  напівживий.  З  сільських  жінок,    на  троє  дітей  -  ніхто  не  наважився  піти.  Раніше  -  часто  в  клубі  бачив  газету»  Сільські  вісті»,  якось  навіть  сміялися  з  хлопцями  про  рубрику--  »Вербиченька»,  в  якій  подавалися  об`яви  для  знайомства.  Що  було  чекати?  Наважився    відразу  декільком    жінкам  написав  про  своє  життя  та  проблеми.  
Згодом  приїхала  жінка,  з  села  Хмельницької  області.
   Галя,  русява  жіночка,  з  смарагдовими  очима,  симпатична,  мала  красиву  косу,  яку  закладала  віночком.  Вона  не  була  заміжня,  хоча  такого  віку,  як  і  він.  Жінка  найняла  вантажний  бортовий  автомобіль,  привезла  придане;  корову,  кілька  овець,    шафу  з  дзеркалом  та    дві  валізи  з  речами.
     Це  було  влітку,  діти  її  добре  прийняли,  адже  вона  вміла  приготувати,  щось  смачненьке,  до  того  ж    ввечері    розповідала  цікаві  казки.  В  хаті  стало  веселіше,  встигала  і  прибрати,    і    попрати,    і  за  дітьми  мала  час  догледіти.  Минув  місяць  та  Анатолій  залишився  незадоволений  нею,  помітив,  що  занадто  багато  готує    їсти  страв,  які  залишалися  псові  та  котові.  Йому  не  подобалося,  що  вона  зовсім  не  вміла  економити  гроші.  Тож  не  склалося  в  них  сімейне  життя.  
 Але  ж  молодий,  гаряча  кров  -    в  жилах  грає,  як  без  жінки  ?  Знову  писав  у  «Вербиченьку».  Далеко  не  прийшлося  їхати,  йому  відповіла    Рая  з  сусіднього  села.  Вона  розійшлася  з  чоловіком,  мала  сина.  Ось  так  у  хаті  було  четверо  дітей,  яким  треба  було  дати  раду    та  і  жити  за  щось.  
       Анатолій  задумався,  за  ті  копійки,  що  отримує  в  колгоспі  за  роботу  в  клубі  таку  сім`ю  не  прогодуєш.  На  свій  риск  вирішив  зайнятися  фермерством,  в  колгоспі    взяв  землю  в  аренду.  Сам  не  міг  сідати  за  трактор,  тож  взяв  до  себе  кілька  чоловіків  на  роботу.  Заощаджень  майже  не  було,    мусив  брати  позику  в  банку.  Придбав  трактор,  комбайн  і  вантажну  машину.
   Справи  пішли  непогано,  перші  два  роки  мали  прибутки,  справно  сплачував  процент  в  банк.  Діти  підростали,  були  в  якійсь  мірі  помічниками,  на  обійсті  повеселішало,  окрім  курей  -      розвели  качок  та  гусей.  В  полі  вирощував  зернові,  ріпак.  І  недалеко  від  себе  капусту  та  помідори,  цим    в  основному  займалися    старші  діти.
   Тим  часом  і  в  сім`ї  знову  поповнення,    народився  син,  а  через  рік  і  другий.  
 Здавалося  життя  налагодилося  та  фермерство  стало  занепадати,  трактор  часто  ламався,  запчастини  дорогі,  інший  купити  нема  за  що.  А  згодом  зламався  і  комбайн.  Біда  була  в  тому,  що  він  брав  позику  в  банку  на  десять  років,  які,  ще  не  сплили,  боргу  залишалося  багато.  Єдиний  вихід  продати  автомобіль,  щоб  хоч  трохи  зменшити  борг.  Так  все  і  відбулося,  його  фермерство  розвалилося.  Ще  років  два  вирощував  капусту,  а  згодом  і  це  не  стало  вигідно,  щоб  десь  зліва  когось  наймати,  щоб    зорати  поля,  теж  треба  гроші.
     Почалися  проблеми  з  здоров`ям,  куля  наче  ворушилася,  мусив  часто  їздити    в  лікарню  на  консультації.  Відчай  в  душі,  знову  розчарування,  а  в  недобудованій  хаті  шестеро  дітей,  яких  треба  ставити  на  ноги.  Старших  треба  відправити  вчитися  в  училище,  а  молодших  вкотре  підготувати  до  школи.  Він  ніколи  не  покидав    свій  баян,  коли  все  ладналося  добре  -  звучала  весела  музика.  Коли  ж  у  душі  відчай,  награвав  сумні  мелодії,  які  линули  на  все  село.  Люди  відчували  його  життя,  часто  говорили,  -  О!  Толя    в  музиці    свою  журбу  виливає  ».    
     Коли  більше  приділяв  уваги  фермерству,  не  помічав,  що  Рая  була  занадто  повільною  жінкою.  Як  старші  діти  вдома,  в  хаті,  хоч  і  сірі  стіни,  та  завжди    підметено,  більш  –  менш  прибрано  й  завчасно  приготовлений  сніданок  чи  обід.  Коли  ж  старші  поїхали  навчатися  в  районне  містечко,  помітив,  що  дружина  не  може  справитися  навіть  по  господарству.  
   Про  неї  в  селі  говорили;»  Якщо  Рая  зранку  варить  суп,  то  до  обіду  зварить,  якщо  ж  борщ,  то  це  лишень  на  вечерю  буде  готовий.    Та,  що  вдієш,  втішав  себе  чоловік,  добре  хоч  так,  тож  сам  не  залишиться  з  дітьми,  в  хаті  треба  жінки.  Коли  часом  й  бурчав  на  неї,  вона  змовчувала,  розуміла,  що  суперечки  ні  до  чого  доброго  не  доведуть.  Він  все  частіше  прикладав  руку  до  грудей,  ледь  –  ледь  бліднів,  вона  бачила,  що  йому  болить,  співчувала,  жаліла  його,  тому  й    намагалася  все  згладити.  
     В  тій  хаті,  як  в  убогій,  одинарні  вікна,  взимку  холодно,    треба  багато  дров,  щоб  зігрітися  взимку.  Дружина  на  роботу  ніколи  не  ходила,  де  там,  хіба  можна  все  встигнути  робити,  коли  така  повільна,  а  ще  й  таку  араву  нагодувати,  не  встигне  зварити  одне,  вже  з`їли,  треба  щось  інше,  діти  підростали,  мали  хороший  апетит.
Пройшли  роки…  Старша  донька  вийшла  заміж,  жила  недалеко,  мала  троє  дітей.  Не  було  такого  дня,  щоб  не  навідалася  до  батька,  а    старша  онучка,    то  майже  весь  час  біля  дідуся.
       Його  старші    сини-  далеко  від  дому  знайшли  свою  долю.  Менші  ж  діти  після  закінчення  школи  були    біля  нього.  Куди  не  кинься,  майже  скрізь  навчання  платне,  тож  на  сімейній  нараді  вирішили  взяти  землю  в  аренду,  зайнятися  вирощуванням    малини.  Анатолій  розумів,  він  сам  не  потягне,  вже  зовсім  немає  того  здоров`я,  одна  надія  на  синів.  Та  і  щоб  десь  недалеко  їхати  дітям  на  роботу,  попробуй  її  знайти,  можливо  з  часом  і  поїдуть  кудись  та  зараз  знову  настав  час  виживання.
 Три  роки  поспіль  літо  все  засушливе,  тож  хлопці  змушені    з  ставу  возити  воду,  наймати  автомобіль,  щоб  не  пропала  малина.  Майже  всі  дні  в  малиннику,  важка  праця    та,  що  поробиш.  Хлопці  здавали  малину  в  Жмеринці  на  вокзалі  перекупщикам,  які  везли  на  Одесу.  Шанували  кожну  копійчину,  батько  тішився  ними,  добре  що  в  мене  є,  щоб  без  них  робив...  Хоча  не  такий    старий  та  здоров`я    не  мав,  тепер  хіба  що,  навчився  добре  керувати.
     На  сиву  голову  й    за  шию  впало  декілька  крапель  дощу…
 Анатолій  здригнувся,  немов  проснувся,  раптовий,  сильний  вітер  кружляв,  віяв  в  обличчя,  спогади  десь  полетіли.  Він  позирнув  на  темно  –  синю  хмару,  яка  висіла  над  головою…
-Тату!  Тату!  Гайда,  швидше  в  хату!  А  то  змокнеш,  знову  захворієш,  -  гукнув  один  з  синів.  
Два  сини  поспішили  в  хату,  в  руках  тримали  по  дві  луб`нки  з  малиною.От  і  добре  -    подумав  він  –  буде    що  здати,  буде  в  хаті  свіжа  копійка..  
Встав  зі  стільчика,  той  полин,  що  тримав  в  руці,він  вже    ледь  –  ледь  прив`яв,  підніс  його  до  носа,  примруживши  очі  відчув  запах  і  в  голос,
-Ой  ,який  же  ти  пахучий!  Та  чому  ж  такий  гіркий,  як  моє  життя?!  
 Заходив  в  хату,  усмішка  на  обличчі,  тішився,  що  пішов  дощ,    адже  він  так  потрібен  для  малини…
                                                                                                                                             Квітень  2018р
                                                                                                                                                                                                             
       

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787144
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 07.05.2018


Надія Башинська

СПОРИШЕВА СТЕЖЕЧКА

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

А  біжить  вона  від  хати,  де  мого  дитинства  дні.
Де  щасливі  мама  й  тато...  і  такі  ще  молоді!
Тут,  де  вишні  у  садочку  й  кучерявий  клен  шумить,
Починає  біг  свій  стежка,  від  воріт  у  світ  спішить.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

         В  нашім  полі...  за  селом...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018


КВолынский

Стікає ніч…

Стікає  ніч,  вставати  мушу…  
Росою  стелиться  земля…
Ворони  крик  зриває  тишу
І  зграя  губиться  в  полях.

Десь  там  за  річкою  зорати
Весняний  лан  –    мою    нудьгу,
Прийдеться  рано-рано  встати  –  
Віддатись  плугу,  бо  в  боргу,

Перед  знедоленним  народом,
Що  копошиться  на  землі:
Чаклує,  радує  приплодом  
Своїм,  засіяним  в  ріллі.

Весна…не  спиться,  теж    охота
Примножити    посів    зрання…
В  селі,  в  звичай,  тяжка  робота!..
Врожаю  молиться  рідня.

Зі    сходу    тягне  прохолода….
Це    тьма  позиції    здає  
І  все  відроджує  природа:
Світає,  сонечко  встає.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 07.05.2018


Новоградець

Дніпро

Ти  котиш,  Дніпро,  свої  води  лісами,
Степами  південних  рівнин,
І  все  пережите  тобою  з  віками
Ти  знаєш,  Славутич,  один.

Давно,  в  льодовик,  твоє  русло  водою
Прорізала  вперше  весна.
І  перші,  на  Північ,  над  юним  тобою
Мисливські  брели  племена.

З'являлись  народи  і  знову  зникали
На  сивих  твоїх  берегах.
Сармати  і  скіфи  кургани  лишали
І  час  їх  розвіював  в  прах.

Ти  ще  пам'ятаєш  Хорива  і  Кия
На  хвилях  своїх  голубих.
Ти  ніс  їхній  човен  -  і  гордо  твій  Київ
На  кручах  стоїть  після  них.

Тут  твій  кошовий,  Запорозької  Січі,
Давав  курінному  наказ,
І  мужньо  дивився  противнику  в  вічі
Із  полум'я  грізний  Тарас.

Закований  в  кригу  вітрами  зі  Сходу,
Не  раз  ти  сповільнював  хід,
А  потім  ламали  бушуючі  води
І  в  море  виносили  лід.

Ти  гордо,  Славутич,  течеш  без  упину
Крізь  простір  і  далеч  віків,
Лиш  хвилі  грайливо  в  степах  України
Б'ють  в  сивий  пісок  берегів.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Новоградець

Я чую твій голос…

                     Присвячується  Василю  Малянівському,
                     Племіннику  і  прийомному  сину  Ольги  Калини.

Я  чую  твій  голос,  єдиний  на  світі,
Пливучи  по  хмарних,  блідих  небесах,
І  бачу  букет  твій,  і  лист  на  граніті,
А  відповідь  губиться,  тоне  в  вітрах.

Ти  чуєш  -  кричать  білі  лебеді-гуси?
Послухай,  поглянь  на  хвилиночку  ввись,
Я  мимо  лечу,  але  ще  повернуся
І  в  снах  появлюся  таким,  як  колись.

Прийду  на  вечерю,  і  знову  так  само
На  місце  улюблене  сяду  в  кутку,
А  ти  приготуєш  вареники,  мамо,
Із  вишнями  тими,  що  скраю  в  садку.

А  в  грози  травневі,  під  блискавки  сині,
Коли  забіліє  калина  в  цвіту,
Ти  знову  побачиш,  як  я  по  стежині,
Промоклий  до  нитки,  з  рибалки  бреду.

Чекай  -  і  я  буду  тихенько  ночами
Приходити  в  сни  крізь  тумани  і  сніг.  
Тоді,  під  Луганськом,  любов  твою,  мамо,
Снаряд  відібрати  осколком  не  зміг.

                 Відповідь  на  вірш  Ольги  Калини
                 "Писала  лист".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 07.05.2018


Патара

Жаданий щем

Той  болісний,  такий  жаданий  щем,
Який  словами  важко  передати,
Коштовніший  за  всі  оті  карати,
Що  зробить  жебрака  умить  царем.
Ним  марять  тисячі  людських  сердець,
Котрим  не  поталанило  відчути
На  диво  ті  такі  солодкі  пута  —
Для  всіх  романів  бажаний  кінець.
У  декого  щемить  в  житті  не  раз
І  хай  цей  біль  сердечний  —  не  останній,
Коли  в  серцях  оселиться  КОХАННЯ,
Благословляє  Небо  день  і  час.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790635
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018


OlgaSydoruk

Не карай ты его, Боже…

Не  карай  ты  его,Боже…
Нелегко  и  ему  всё  же...
Виноватых  найти  -  сложно...
И  обиды  копить  -  можно…
Не  смотри  на  меня  -  грозно…
Умоляю  простить  -  слёзно...
Сохрани  на  моём  ложе
Только  запахи  той  кожи…
Я  как  только  усну,Боже,
Он  желает  меня  тоже...







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Леся Геник

Розгойдаю в собі терпіння

Розгойдаю  в  собі  терпіння  -
гойда,  гойдалочко,  гойда!
Там,  де  неба  горить  склепіння,
завжди  в  хмарці  десь  є  вода.

Заплету  у  думки  відраду,
наче  стрічечку  голубу.
Бо  ж  як  хтось  виверга  неправду,
то  собі  лиш  зове  біду.  

А  у  Боженьки  добрі  руці,
добрі  рученьки  і  душа.
Гойно  вчишся  котрійсь  науці,
як  підійде  впритул  межа.

Бо  тоді  лиш  згорає  свічка,
як  вже  ґнотику  ані-ні.
І  розвиднює  личко  нічка
лиш  при  сонечку,  лиш  при  дні.

Тож  закутаюсь  в  потепління,
йде  весна,  отже  не  біда.
Розгойдаю  в  собі  терпіння  -  
гойда,  гойдалочко,  гойда!..

25.03.18  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790490
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Янош Бусел

Незнайомка…

                                                       О.  Блок.  Переклад  мій...
                                                         Кочети*  -  уключини..

В  вечірній  час  над  ресторанами
Коли  спітнілий  день  потух,-
Керує  вигуками    п'яними
Весняний,-  та  пропитий  дух.  

Над  пилом  трав  помолу  дрібного,  
Над  сірістю  місцевих  дач-
Весь  в  позолоті  бублик  хлібного
Та  жалібний  дитячий  плач.

Як  вечір  -  за  міськими  брамами,
Хвацько  одівши  котелки,
Понад  струмком  гуляють  з  дамами
Найбільш  розкуті  язики.

Над  озером  щось  крекчуть  кочети,*
Плюскіт  весла,  жіночий    виск,
І,  боячись  комусь  наврочити,
Лице  прикрив  небесний  диск.

А  моя  склянка  друга  вірного
Лиш  віддзеркалює  завжди,
Напою  цього,  не  позірного
Я  напиваюсь,  мов  води.

А  поруч,  де  сусідні  столики,
Лакеї  в  напівсні  стирчать,
П'янички  -    захмелілі  кролики
«In  vino  veritas!»*  кричать.

В  вечірній  час,  в  години  лічені,
(Чи  просто  сниться    це  мені?)
Дівочий  стан,  шовками  мічений,      
Пливе  в  туманному  вікні.

Пройшовши  стиха  поміж  п'яними
Без  провожатого,  вона,
Духами  дишучі  й  туманами,
Сідає  ближче  до  вікна

І  віють  сивими  давнинами
Мов  з  піни  виткані  шовки,  
І  шляпка  з  чорними  пір'їнами,
Й  каблучки  ніжної  руки.  

І  близькістю  якоюсь  скований,
Дивлюсь  під  темну  я  вуаль
І  бачу  берег  зачарований
І  таємничу  синю  даль.

Таїни  всі  мені  довірені,
Загадок  всіх  я  бачу  дно,
Душі  всі  закутки  неміряні
Зломило  це  терпке  вино.

Пір'їни  ті  сумними  квітами
У  скронях  лише  болі  тчуть,
Бездонні  ж  очі  самоцвітами
Блакитно  -  синіми  цвітут.
[color="#a31f1f"][/color]
Скарбів  ціна  в  мені  прихована,
Хай  не  хвилює  все  це  вас,
Ви  -  лише  п'янь,  вином  згвалтована,  
Все  так  -  «In  vino  veritas!»*

                                       Оригінал.

                                   Незнакомка

По  вечерам  над  ресторанами
Горячий  воздух  дик  и  глух,
И  правит  окриками  пьяными
Весенний  и  тлетворный  дух.

Вдали,  над  пылью  переулочной,
Над  скукой  загородных  дач,
Чуть  золотится  крендель  булочной,
И  раздается  детский  плач.

И  каждый  вечер,  за  шлагбаумами,
Заламывая  котелки,
Среди  канав  гуляют  с  дамами
Испытанные  остряки.

Над  озером  скрипят  уключины,
И  раздается  женский  визг,
А  в  небе,  ко  всему  приученный,
Бессмысленно  кривится  диск.

И  каждый  вечер  друг  единственный
В  моем  стакане  отражен
И  влагой  терпкой  и  таинственной,
Как  я,  смирен  и  оглушен.

А  рядом  у  соседних  столиков
Лакеи  сонные  торчат,
И  пьяницы  с  глазами  кроликов
«In  vino  veritas!»*  кричат.

И  каждый  вечер,  в  час  назначенный,
(Иль  это  только  снится  мне?)
Девичий  стан,  шелками  схваченный,
В  туманном  движется  окне.

И  медленно,  пройдя  меж  пьяными,
Всегда  без  спутников,  одна,
Дыша  духами  и  туманами,
Она  садится  у  окна.

И  веют  древними  поверьями
Ее  упругие  шелка,
И  шляпа  с  траурными  перьями,
И  в  кольцах  узкая  рука.

И  странной  близостью  закованный,
Смотрю  за  темную  вуаль,
И  вижу  берег  очарованный
И  очарованную  даль.

Глухие  тайны  мне  поручены,
Мне  чье-то  солнце  вручено,
И  все  души  моей  излучины
Пронзило  терпкое  вино.

И  перья  страуса  склоненные
В  моем  качаются  мозгу,
И  очи  синие  бездонные
Цветут  на  дальнем  берегу.

В  моей  душе  лежит  сокровище,
И  ключ  поручен  только  мне!
Ты  право,  пьяное  чудовище!
Я  знаю:  истина  в  вине.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790564
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Надія Башинська

ДАВ КОЖНОМУ ГОСПОДЬ УСЕ, ЩО ТІЛЬКИ МІГ…

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  гори,  з  вершинами  до  хмари.

О,  що  за  дивний  світ!  Він  барвами  цвіте.
Калина  тут  рясна  і  мальви  біля  хати.
У  травах  росами  горить  сонце  ясне...
і  ластів'ята  навчаються  літати.

Моя  земля  в  цвіту...  для  мене  і  для  всіх,
хто  любить,  як  і  я,  в  кого  вона  єдина.
Розсипав  щедро  Бог  навкруг  веселий  сміх,
й  дзвінких  пісень  тут...  нас  радує  перлина.

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  мрії,  з  вершинами  за  хмари.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Шостацька Людмила

НЕ ВІРЯТЬ ЛЮДИ БІЛЬШЕ В ДОБРОТУ


             Не  вірять  більше  люди  в  доброту.  Вони  часто  її  сприймають  як  мінус      а    не  плюс.  В  її  очах,  можливо,  бачать  своє  віддзеркалення.  Вони  і  гадки  не  мають,  що  це  саме  воно  має  хворобливий  вигляд,  а  самі  ж  називають  хворою  доброту.
                             
           Чомусь  так  захотілось  розповісти  про  цей  випадок.  За  порядність  і  доброту
жінка  одержала  підозру  і  звинувачення.  Майже  сорок  років  тому  вона  навчалась  в    одному  з  технікумів  обласного  міста.  З  часом  можна  зробити  висновок,  що  це      було  змарнованих  три  роки  життя.  Вона  була  відмінницею  навчання,  старанно  засвоювала  весь  матеріал,  що  вбивали  їй  в  голову.  Хоч  і  закінчила  технікум  з  відзнакою,  її  знання  нікому  не  знадобилися.  Це  було  в  радянські  часи.  Усюди      панував  так  званий  блат.
             Вона  виросла  в  сім’ї  сільських  службовців,  де  не  було  обману,  підкупу      і  усе  це  їй  було  дуже  чуже.  Ніхто  в  сім’ї  не  був  номенклатурним.
             Прийшла  за  розподілом  на  роботу  –  місце  виявилось  не  порожнім.
Все,  що  залишилось  –  повернутись  і  піти  геть.  Вона  була  дівчиною  розумною,    але  в  жодному  разі  не  хитрою.  Згодом  вона  власними  силами  знайде  роботу,  закінчить  ВУЗ.  Як  вона  тепер  згадує  той  технікум?  Тридцять  дівчат  в  групі  з  різних  родин,  з  різними  поглядами  на  життя.  Думаю,  що  тоді  ніхто  з  них  не  був  закоханий  в  професію  бухгалтера.  Просто  так  склалось  :  комусь  близько  додому,  за  когось    вирішили  батьки.  Керувала  цим  «бабиним  царством»  сорокалітня  керівничка  Оксана  Іванівна.  Зараз  усі  розуміють  як  їй  важко  було  тримати  дисципліну,  успішність  в  групі,  зберегти  дитину  кожній  мамі.  Вона  була  дуже  енергійною,
завжди  хотіла  тримати  першість.  Можна  сказати  –  обом  сторонам  було  непросто.
До  Катерини  вона  ставилась  дуже  вимогливо  і  без  особливої  симпатії.  Через  її  недитячу    відповідальність  вимагала  з  неї  забагато.  Коли  відбувався  розподіл    робочих  місць  –  за  неї  забула.
           Через  багато  років  в  тролейбусі  Катерину  побачив  старший  син  учительки.  Вона  мала  два  сини.  Діти  були  хороші,  турботливі,  жили  скромно.Катерина  пам’ятала    його  ще  малим  хлопцем.  Бувало  приходив  з  мамою  на  роботу.  Віталій  пройшов  через  тролейбус,  підійшов  до  Катерини,  чемно  привітався.  Почав  зразу  ж  з  головного.
           -  В  Оксани  Іванівни  –  ювілей,  80  років.  Назвав  дату.  Я  хочу  щоб  ви  її  привітали.  Їй  буде  дуже  приємно.  Не  забудьте.
             Катерина  подумала,  що  краще  буде  зробити  це  колективно.  Сама  вона  не  мала  зв’язку  з  усіма  одгогрупниками.  Знала,  що  Валентина  –  добрий  організатор.
Вона  знає  багатьох.  Закінчилось  тим,  що  ніхто  не  відгукнувся.  Катерина  якраз
зле  почувалась,  не  виходила  з  дому.  Проте,  на  душі  їй  якось  було  неспокійно.
Через  декілька  днів  зібрала  подаруночок.  Подумала,  що  все  це  пенсіонерці  якраз  дуже  знадобиться.  Склала  в  пакунок,  подумала:  для  краси  і  для  здоров’я,  якраз  
те,  що  треба.  Зателефонувала.  Слухавку  взяла  Оксана  Іванівна.  Здається  її  радості  не  було  меж.  Почала  турбуватися,  запрошувати  в  гості.  Катерина  ж  навпаки                                                      розуміла,  які  настали  непрості  часи.  Зустріч  організувала  на  нейтральній    території.
Зустрілися  в  центрі  міста.  Була  прекрасна  погода.  Її  колишній  класний  керівник  –  завжди  охайна,  невисока,  струнка  і  не  дуже  змінилася.  Прийшли  удвох  із  сестрою.  Її  старша  сестра  Антоніна  Іванівна  колись  працювала  лікарем.  Зараз  обидві  чепурненькі  бабусі  живуть  разом.  Кажуть,  що  так  краще  виживати.
               Катерина  їх  обох  розцілувала,  хотілось  їх  якось  зігріти,  пригорнути.
Кинула  оком,  що  все-таки  вчителька  постаріла,  думка  вже  не  така  швидка,    а  до  того  ж  одяг  –  весь  штопаний.  Хоч  в  гаманці  в  самої  –  не  дуже  густо,    вирішила  їх  ще  потішити  смачненьким.  Купила  коробку  зефіру  і  розкішних  персиків.  Бачила,  як  бабусі  світилися  від  щастя.  Катерина  склала  гарне  вітання  і  дуже  тішилася,  що  зробила  усе  можливе  для  них.  
                 Розмовляли  про  те,  про  се.  Ні  на  що  не  нарікали,  хіба  що  на    моральну  сторону  життя.  Розпрощались.  Катерину  ще  деякий  час  гріла  ця  зустріч,  хоча  в  душі  було  сумно,  що  учителька  відпрацювала  в  цьому  закладі    тридцять  п’ять  років,  а  про  неї  так  ніхто  і  не  згадав.  Були  між  колишніми  її  учнями  дуже  успішні  люди  –  бізнесмени  державного  масштабу.
Літо  виявилось  мінливим:  то  дощі,  то  спека.  Катерина  мала  проблеми  зі  здоров’ям,  турбували  вади  серця.  Півроку  тому  поховала  маму.  Мало                                                                                                                                                                                                                                                                                        куди  ходила,  виконувала  хатню  роботу  і  блукала  по  інтернету.
Вже  –  середина  вересня.  Здоров’я  частенько  підводить.  Вчора  була  на  межі  запаморочення.  Сьогодні  назбирала  цілий  список  незавершених    справ.  Вирішила:  скільки  зможу  –  стільки  зроблю.  Пішла  по  маршруту:  пошта,  банк  /квартплата/,  ЖЕК.  Приємно,  що  список  став  трохи  коротшим.
Саме  біля  ЖЕКу  побачила,  як  обіруч  ідуть  сестрички.  Як  кажуть  російською  –  «бабушки  –  божьи  одуванчики».  Знову  стиснуло  серце:  охайно,але  убого.  Такий  був  вигляд  в  колишніх  відмінниць.  «Чому?»  -  пробігло  в  голові.    Було  видно,  що  вони  одягаються  в  європейському  магазині,  але  на  вагу  і  в  останній  день.
Сестрички  прямували,  не  помічаючи  Катерину.  Вона  сама  зробила  їм  
крок  назустріч.  Ніби  й  раді,  поцілувались.  Оксана  Іванівна  на  правах  старшої  випалила:  «Я  так  хотіла  тебе  бачити,  мені  хтось  сказав,  що  ти  зустрічаєшся  з  моїм  Віталієм».  Пробувала  пояснити,  що  зустрілась  випадково  в  тролейбусі
один  раз  і,  що  саме  він  сказав  про  ювілей.  Ніби  повірили...
Сама  пішла  зі  спустошеною  душею.  Хоч  і  виглядала  молодше  своїх  років,  мала  дівочу  фігуру,  а  вже  років  двадцять,  як  перестала  думати  за    чоловіків,  сама  собі  заборонила,  так  виявилось  краще.  
Хотіла  зробити  добре  –  педагог  перестала  вірити  у  доброту.  Разом  з  тим,  вона  зробила  Катерині  дуже  боляче.  Та  вперше  серйозно    задумалася,  як  часто  вона  була  бита  за  своє  добро,  чи  варто  бути  такою  чуйною  і  жити  з  постійно  покусаною  душею.  Хоча  ще  шукала  виправдання  учительці:  може  то  така  старість?
               Проте  знала:  наступного  разу  потрібно  з  цією  добротою  бути  обережнішою.  Їй  стало  ще  більше  сумно,  що  вона  можливо  буде  стояти  на  похороні  власної  доброти  і  по  щоці  буде  котитись  солона  сльоза.
                 «Її  убили»,-  тихо  шепотітимуть  губи...










пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790577
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ніколи

Зустрілися  у  сплетиві  доріг.
В  очах  любов  і  смутку  караван.
Ніколи  не  прийду  на  Ваш  поріг.
Чужому  щастю  не  завдам  я  ран.

Навряд  чи  ми  побачимось  колись,
Бо  недосяжні  мрійні  береги.
Я  Вам  не  напишу  ніколи  лист,
Хоч  полум*я  іще  горить  жаги.

І  зупинитись  не  попрошу  час,
Що  сиплеться,  мов  друзки  кришталю.
Хоча  щоденно  думаю  про  Вас.
І  серце  ятрить  блюз  мого  жалю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018


Валентина Ланевич

Розгладжує зморшки уява сердечна.

Розгладжує  зморшки  уява  сердечна,
Торкається  втоми  на  ріднім  лиці.
Відбитком  у  погляді  гра  небезпечна,
На  рівні  грудей  автомат  на  плечі.

А  небо  шматують  на  кусні  гармати,
Вогонь  і  скарлючений  в  пеклі  метал.
Не  хоче  ніхто  на  війні  помирати
Та  має  в  душі  бути  волі  запал.

Та  сила  любові,  що  здатна  здолати
Підступність  і  хитрість,  і  злобу,  й  печаль.
Хто,  ради  наживи,  прийшов  убивати,
Міцний  на  собі  той  відчує  рискаль.

02.05.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789916
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Надія Башинська

ЙШОВ БАТЬКО З СИНОМ ЧЕРЕЗ ПОЛЕ…

         Йшов  батько  з  сином  через  поле...  Було  те  поле  неозоре.  
Здавалося,  нема  кінця.  Вчив  батько  сина-молодця.
-  Поглянь,  синочку,  люди  в  полі.  Працюють  зрання  і  до  ночі.
Душа  радіє  й  мої  очі.
         І  придивлятись  став  той  син...  А  й  справді,  тут  є  не  один,
по  всьому  полю  працьовиті!
-  Дає  нам  Бог,  сонцем  умиті,  весняні  дні,  -  промовив  батько.
Тут  кожен  зерна  свої  сіє,  які  він  має,  як  уміє.
         І  придивлявсь  до  зерен  тих  той  син...  великих  і  малих.
А  люди  сіють  і  співають...  вони  від  праці  радість  мають!
Радіє  й  батько  дню  ясному.  А  доки  йшли  вони  додому  ще  й  
сам  орав  і  щедро  ниву  засівав.  То  ж  люди  дякувати  стали.  
Бувало,  що  й  на  хліб  давали.  Й  син  не  сидів.  Допомагав.  
До  праці  він  охоту  мав.
         На  осінь  знову  довелося  їм  тим  широким  полем  йти.  А  тут  
капуста  й  буряки,  і  помідори,  морква,  кріп,  картопля  є  тут  і  
квасоля,  і  кукурудза,  і  горох,  петрушка  гарна  й  кабачки,  і  гар-
бузи,  і  огірки!  Овес,  ячмінь  і  пшениці...  жита  дозріли  золоті.
-  Ми,  сину,  бачили  з  тобою,  як  сіяли.  Пора  й  збирати.  Та  знай,
ще  треба  доглядати  те,  що  посіяв.  Щоб  зібрать  -  зернята  треба  
всі  плекать...  і  прополоти,  і  полити.
         Як  добре,  коли  вчаться  діти  в  своїх  батьків!  І  вміють  зерна  
розсівати,  і  люблять  паростки  плекати.  Тоді  їм  буде  що  збирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789874
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018


OlgaSydoruk

И стены - видят…

И  стены  -  видят…
И  стены  -  слышат…
И  стены  помнят  -
Пока  в  них  дышат…
Тогда  поверишь,
Когда  узнаешь:
В  стенах  родимых  -
Не  потеряешь…
И  душу  лечат
И  -  согревают…
А,  укрывая,  -
Оберегают…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Шостацька Людмила

НАРЦИСІВ СОН

                                                                                           Ще  спить  Нарцис,  а  бачить  Весну,
                                                                                           Себе  закохано  у  ній
                                                                                           Й  любов  до  неї  безсловесну.
                                                                                           Думок  у  нього  –  цілий  рій.
                                                                     
                                                                                           Вже  ніжить  сонячне  проміння,
                                                                                           Цілує  тихий  вітерець,
                                                                                           Порушив  спокій  сновидіння  -
                                                                                           Тюльпан:    і  красень  й  молодець.

                                                                                             Він  знову  стане  конкурентом!
                                                                                             Нарцису  це  –  не  до  душі…
                                                                                             Якимось  болісним  акцентом
                                                                                             Від  саду  дзенькнули  ключі.

                                                                                             Тюльпан,  мов  принц  –  в  своїй  короні,
                                                                                             І  гарний  видався  на  зріст,
                                                                                             Такий  упевнений  на  троні
                                                                                             І  саду  –  перший  вокаліст.

                                                                                             Нарцис  із  заздрощів  страждає,
                                                                                             Хоч  люблять  всі  його  також.
                                                                                             Мабуть  Нарцис  про  це  й  не  знає  –
                                                                                             Він  місце  мав  в  садах  вельмож.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790011
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Патара

Весна…

Весна...  І  знову  сон  тікає,
І  знову  "не  про  те"  думки.
Хоча  уже  "не  ті"  роки
Та  спасу  від  весни  немає.
Від  тих  весняних  аритмій
Серця  "заходяться"  в  півсвіту,
І  порятунку  ждуть  у  літа  —
Якихось  адекватних  дій.
Весна  —  пора  банальна  року,
А  в  людства  —  гормональний  бум
Мов  з  феромонами  парфум
Розлили  світом  ненароком.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790058
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не зміню я життя маршрут

Кличуть  далі  рожеві  людей
На  Мальдиви,  Балі  і  Кіпр.
Римський  вабить  усіх  колізей,
А  мені  найдорожчий  Дніпр.

Хоч  країни  кличуть  багаті,
І  зростає  рейтинг  щодня.
Не  покину  країну-матір,
Біля  мене  моя  рідня.

Бо  родилась  я  в  Україні,
І  душа  моя,  звісно,  тут.
Батьківщина  -  серця  перлина.
Не  зміню  я  життя  маршрут.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790041
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Ніна Незламна

Ой, як добре…


Промінгчик  золотий,  в  мене  по  вікні
Проснулось  сонечко,  радісно  мені
Це  ранком  веснянка,  коси  розпліта
На  неї    чекала,  встала  вдосвіта.
А  там  за  віконцем,  чарівний  весь  світ
Тюльпани,  крокуси,  тюльпани,  квіти  первоцвіт
Ой,  люблю  я  весну,  повсюди  барвисто
Росою  вмиється,  вдягне  намисто
Ще  люблю  чай  вранці,  чайник  закипів
В  думках  уже  лине,  мов  пташиний  спів
Покладу  в  рядочки  слова  до  вірша
Ой,  як  добре  весно,  співає  душа.

Березень  2018р








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790099
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018


Юрий Стайер

Циклон (дитяче)

Набундючений  циклон
Взяв  ,був,  сонечко  в  полон
Звідкись  хмарки  налетіли
Небо  геть  усе  закрили

Вітер-буревій  завив,
Снігом  все  довкола  вкрив
Всюди  темрява  настала
Ждем  морозів  небувалих...

Та  визирнуло  сонечко  з  полону
 І  буревій  ущух  назло  циклону
 А  хмарки  розсміялись  -  розлетілись
 Адресою  вони  ,бач,  помилились  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715285
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 02.05.2018


Янош Бусел

Про солодке.

                         [i]    [b]  [color="#8f2828"]Люди!..На  хвильку
                               забудьте  проблеми...
                               У  с  м  і  х  н  і  т  ь  с  я...  [/color][/b][/i]
                               
[i][b][color="#144747"]Петя,-  трішки  лисуватий,-
Спочива  в  Карпатах...
Набрав  сили,-  хоче  жінку,-
Та  де  ж  її  взяти

В  цьому  краї  цнотливому,-
Сумніви,  вагання...
Трьох  зове  на  рандеву  він,-
Так,  навскид,  навмання...

Із  одною,-  все  в  порядку,-
Ніжненька,  кмітлива...
Згодом...троє  всі  приходять,-
Це  з  якого  дива!!..

То  нічого,  Петю,-  мовлять,-  
Що  Ви  лисуваті,-
Кажуть  всі,  що  Ви  в  любові
Кращі,  ніж  патлаті…

Хто  це  каже?..  Люди  кажуть,-  
А  вони  не  збрешуть…
Та  й  жінки  всі  на  базарі
Язиками  чешуть…

То  ж  ходімо  в  цю  колибу,-  
Знімемо  напругу!..
Пам'ята  Петро  назавше
Ту  серпневу  хугу...  [/color][/b]
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788825
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Серафима Пант

Лист у порожньому конверті

В  порожньому  конверті  –  зойки  тиші:
Спустошеність  заповнює  життя.
Буває  в  суголосся  доля  гірша,
Ніж  зовнішня  дозрілість  й  пустота?
Ні  сповіді  дощів,  що  напували,  
Ні  блискавок  словесної  грози.
Застиг  сургуч  –  скріпив  душі  скрижалі,
З’єднавши  у  беззвуччя  голоси.
В  порожньому  конверті  –  мить  убивства
Останнього  з  десятка  негритят,
Та  пам’ять,  що  веде  і  суд,  і  слідство,
Вертає  всіх,  хто  вижив  після  страт.
Не  скинути  мовчанням  з  серця  туги,
Не  схилить  колос  зріле  почуття.
Стає  безмов’я  сфер  тонких  недугом
І  б’є  прицільно  в  зболені  місця.
В  порожньому  конверті  –  спроба  втечі  
Від  себе  у  нікуди,  та  навряд  
Дорогою  утрат  свідомих  й  зречень
Вертаються  до  витоків  назад.
В  порожньому  конверті  –  зміст  послання,
Що  криком  виривається  без  слів:
Душевний  щем,  народжений  коханням,
Уївся  вглиб  і  ще  не  відболів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Ольга Калина

Я - українець

Приїхав  я  сюди  з  Луганська:
 Тікав  від  страшної  війни,                
Бо  там    загарбники    російські
Все  знищують  навкруг  вони.

Я  буду  швидко  підростати
Й  дорослим  скоро  стану  я.
Державу    зможу    захищати,
Бо    рідна  це  мені  земля.

Хай  завжди  світить  сонце  з  неба,
Лунає  скрізь  дитячий  сміх.
Сьогодні  нам  війни  не  треба,
Хай  буде  мир  для  нас  усіх.

То  ж  хочу  вам  усім  сказати
І  твердо  заявляю  я,
Що  Україна  -  наша  Мати!
І  українська  ми  -  сім'я!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789065
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Надія Башинська

ПІД ВИСОКОЮ ГОРОЮ…

Під  високою  горою...
стоїть  хлопець  з  дівчиною.
Кучерявий  чуб  в  хлопчини,  
а  в  дівчини  очі  сині.

Відзеркалюються  зорі
в  джерелі  в  воді  прозорій.
І  дзвенять,  немов  джерельце,
ті  слова,  що  гріють  серце.

А  для  того  й  темні  ночі,  
щоб  дивитись  в  сині  очі.
Кучерявий  чуб  розкішний,  
щоб  слова  дзвеніли  ніжні.

Бо  ж  красива,  мов  калина,
синьоока  та  дівчина.
А  той  хлопець  кучерявий  
дівчиноньці  тій  до  пари.

Під  високою  горою...
стоїть  хлопець  з  дівчиною.
Кучерявий  чуб  в  хлопчини-
то  ж  сміються  очі  сині!



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788912
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 26.04.2018


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2018


Ніна Незламна

В моєму садочку

В  моєму  садочку….  Веснянка  співає
Послухай,  як  гарно,  мов  оркестр  там  грає
То  бджілки  -  майстрині  так    зранку  працюють
Дзижчить  одна  другій,  з    гамами  жартують…

Вітерець  гойдає  пелюсточки  жваві
Веселяться  білі…    Листки  ж  зеленаві
Аж  блистять  до  сонця,  з  вишнею  радіють…
Рік  врожайним    буде,  промінці  воліють

Одягнеться  вишня    в  червоне  намисто
Нехай    оркестр  грає,  дзвінко,  урочисто
В  моєму  садочку….  Веснянка  співає
Дерева  квітучі…  бджілок    зазиває

І    яблуня  й  грушка…..Запахли  вже  медом
Й  вони  покрилися…..  Всі  барвистим  пледом
На  мить,  лиш  прислухайсь….  Тепло  на  душі
Тож,  як…  не  писати,  про    красу  вірші?

25.04.2018р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789064
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Цвістиме знову яблуневе диво

Коли  проб*ється  перший  промінь  вранці,
А  яблунька  рожевим  зацвіте,
Твоє  обличчя  вкриється  рум*янцем,
І  серце  ніжно  спогад  обплете.

Я  поруч  буду  на  світанку,  поруч,
Бо  ніч,  мов  мара  смутку,  пропаде.
І  сумніви  згорять  в  огні  на  порох,
Я  хвилюватиму,  як  мюскаде.

Цвістиме  знову  яблуневе  диво,
І  таємниць  розкриється  сезам,
Бо  у  житті  усе  для  нас  можливо,
Якщо  в  душі  любові  чистий  храм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


OlgaSydoruk

Предательская дрожь (из вен)

Весна  пьянит  который  день...  
И  шлейф  "Мицуко"  за  одеждой...  
Предательская  дрожь  (из  вен)    
Тревожит  чувством  и  надеждой...  
Чтоб  не  пугала  ночи  тень  
Изгибом  дуг  протуберанца,  
Не  убегай  с  его  колен...  
И  губ,шершавых,  померанца...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789135
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Володимир Верста

Самотня сакура

Опала  сакура  і  маятник  застиг...
Годинник  зламаний,  хвилини  зупинились,
А  механізми  поіржавілі  втомились,
Магнітна  стрілка  не  добігла  до  шести...

Без  адресата,  пелюстки,  мов  ті  листи
Пов'ялі,  падають,  та  зовсім  не  змінились,
Хоча  з  роками  так  багато  розгубилось
У  часі  пилу,  неосяжної  весни!...

А  цвіт  секундами  по  пам'яті  скрегоче,
Щось  тихо-тихо  так  на  відстані  шепоче...
Про  те,  що  втратили,  про  те,  що  віднайшли...

Так  сипле  сакура  забуто  без  вагання...
Шляхами  різними  давно  б  уже  пішли,
Дві  стрілки  в  мареві  плекають  сподівання...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  26.04.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789115
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


Svitlana_Belyakova

Зрелая Душа

 "Случилось  хорошее,
благословляй  Бога,
и  хорошее  останется.
Случилось  плохое,
благословляй  Бога,
и  плохое  прекратится.
Слава  Богу  за  всё!"
Святитель
Иоанн  Златоуст.



Зрелая  Душа  -
лента  моей  памяти,
дорога  длинная.
Я  не  хочу  быть  льдом,
а  хочу  быть  пламенем.
По-любому  жизненному  раскладу,
должна  стать  счастливой.
Почему  форсмажор  с  ним
не  совместим.
Адажио  Вселенной  звучит,
в  полёт  свой  манит.
От  нависшего  груза  потерь,
куда  денешся  теперь.
Говорят,  что  женщина
жутко  использованная,
как  Земля  -  Мать.
Пока  подняла  детей,
нигде  не  была,
а  уж  Жизнь  -
подготовка  к  смерти.
Даже  возразить  этим  словам
не  могу,  себя  в  них  узнаю...
Теперь,  когда  я  одна,  ищу  опору.
Хочу  благодарить  Вселенную,
когда  пошлёт  его.
Она  меня  слышит  знаю.
Я  в  Зоне  Ближайшего  развития.
Мысль  верю  материальна.
Вселенная  своими  Путями
подведёт,  не  обманет.



Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788715
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Svitlana_Belyakova

Через сльози

Через  сльози,  все  через  сльози,
стану  серця  і  Душі,
хочу  налаштуватися  на  усе  хороше,
вогонь  серця  пригасить.
У  Природі,  гілка  кожна
живиться  від  кореня.
Від  чого  ж    в  Житті
секунда  мала,
і  та,  без  сили
і  спокою.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788525
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Svitlana_Belyakova

Дивися на Світ світлими очима

Дивися  на  Світ  світлими  очима.
Запам'ятовуй  свій  сплеск  Душі.
У  кожній  хатинці,
свої  брязкальця,
може  цим  вони  і  хороші.
Б'є  на  стіні  годинник  із  зозулею,
щоб  не  була  наївною  душкою.
Часто  ходимо  по  святому  терпінню,
наївні  романтики  душ.
У  кожного  свій  світогляд,
докопатися  б  до
глибин  своїх  почуттів.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788719
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ніжність

Тобі  дарую  тихо  ніжність
У  круговерті  днів  шалених,
В  квітневий  ранок  -  вроди  свіжість...
Пізнаєш  ти  всю  сокровенність.

Ця  ніжність  в  посмішці,  у  ласці,
У  слові,  сказаному  вчасно.
Я  відчуваю  поруч  щастя,
Дивлюся  в  очі  твої  ясні.

Перлину  ніжності  дарую  
Єдиному  тобі,  коханий.
Ти  збережи  любов  святую
З  небесного  меридіана.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788498
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Ніна-Марія

Любові цвіт весняний

[color="#1e62f5"]О,  весно  мила,  юнко  легкокрила,
Нарешті  ти  з'явилась,  ти  прийшла!
Усі  незгоди,  холоди  здолала,
Розбурхана  природа  ожила.
 
Бруньки  бубнявії  враз  розбухають,
До  сонця  пнеться  жилаве  гілля.
Ходою  легко  по  землі  ступаєш.
Твій  розмах  крил  он  бачу  вже  здаля.
 
Берізки  жовті  коси  розпускають,
А  верби  по  коліна  у  воді.
Річки  розлиті  землю  напувають,
Ідуть  у  ріст  стебельця  молоді.
 
Розбудить  ліс  ось  музика  пташина,
Серця  наповнить  пісня  чарівна.
Луги  квітчасту  розіпнуть  хустину,
Красу  цю  хочу  спити  я  до  дна.
 
Моя  Весна,  зеленоока  вродо,
Хвилюєш  душу,  аж  нуртує  кров.
Тобі  до  ніг  поклала  я  свободу,
Щоб  крізь  життя  нести  святу  любов.[/color]


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
 
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018


OlgaSydoruk

Твоё имя внесла в кадастр…

Пламя  тихое  красных  астр
На  мгновение  замирает...
Твоё  имя  внесла  в  кадастр...
Неожиданно...
Так  бывает...
Я,наверно,сто  лет  не  сплю
И  забвения  сна  желаю...
На  реке  камыши:  шу-шу...  -
И  бумажный  корабль  уплывает...
На  ветру  -  полощется  флаг  -
Шапито  напросилось  в  гости...
Грустный  мим,  примеряя  фрак,
Промывает  чужие  кости...
Акробат,  без  страховки,  (чудак)
Купол  звёздный  руками  ласкает...
И  по  лезвию...  (просто  так)
Он  легко  до  конца  пробегает.
Не  кричите  ему:  "Мудак!"..
Не  кричите...Не  вдруг  -  сорвётся...
Пламя  тихое  красных  астр
Под  окном  моим  не  займётся!
Напишу  я  ещё  не  раз,
Когда  скука  прийдёт  немая...
Заглянув,  перед  тем,  в  кадастр...  -
Почему-то  лицо,  забывая...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Надія Башинська

ЖИТТЯ НАВЧАЄ НАС УСІХ…

Світило  сонце  увесь  день...  Світило.
Всіх  зігрівало,  для  усіх  ясніло.
І  щедро  так  своє  тепло  всім  дарувало.
Комусь  багато  все  ж  було,  а  комусь  -  мало.

То  ж  хтось  жалівсь,  бо  жарко...  Розімлівся.
А  інший  за  весь  день  так  й  не  зігрівся.
Тепер  задумалася  я...  У  чому  сила?
Світить,  як  сонце?  Для  усіх?  
                                                           Не  догодило  ж?..

Не  догоджать...  А  просто  жить.  Всіх  не  зігрієм.
Та  все  ж,  як  сонце,  дарувать  ми  радість  вмієм.
Чи  одному,  чи  багатьом...  хто  скільки  зможе.
Буває,  що  в  житті  і  нам  хтось  допоможе.

Життя  навчає  нас  усіх,  як  в  світі  жити.
Хай  не  для  всіх,  для  одного,  та  все  ж...  Світити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788650
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Ніна Продан

КАЯТТЯ


Так  важко  на  душі,  так  щемно,
За  все,  що  трапилось    -    моя  вина,  
І    зустрічались  ми  даремно,
Вже  б  краще  залишалась  я  одна!

Все,  що  було  колись  важливим,  
Що  серце  й  душу  гріло  уві  сні
Здається  зовсім  непотрібним    –
Відповідать  за  все  тепер      мені!

Не  справдились  мої  надії
І  не  відчула  я  твою  любов,
Пропали  спогади  і  мрії
І  невимовний  біль  у  серці  знов.

Так  пізно  каяття  приходить
І  смутком  мою  душу  огорта,
А  доля  котрий  раз  уже  доводить,
Що  ти  не  той    і  я  уже  не  та…    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788706
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Катерина Собова

В автобусі

В  автобусі    «Київ  –  Умань»
Пасажири    -    пани  й  пані
По  місцях  порозсідались,
І  зайшов  уже  останній.

Знайшов  місце  біля  пані,
Враз  квиток  їй  показав,
Що  гуляв  десь  на  хрестинах
Їй  навіщось  розказав.

І  коли  автобус  рушив  -
Чоловіка  сон  зморив:
-Відпочити  трішки  мушу,-
Так  сусідці  пояснив.

На  плече  їй  похилився,
Далі    -    вже    на  груди  впав,
Та  з  огидою  штовхнула,
Бідний  аж  на  ноги  встав.

Перед  цим  вона  волала:
-Подивіться  сюди,  люди,
Цей    п’яниця  безсоромний
Вклався  вже  мені  на  груди!

-Я  ж  вас,  дамочка,  не  знаю,
Вас  я  зовсім  не  люблю…
Випадково  нахилився,
Я  ж  нічого  не  роблю!

Ззаду  баба  з  цікавістю  
За  оцим  спостерігала,
Тож  звернулась  до  мужчини
І  поважно  розказала:

-Є  такий  в  людей  закон,
Не  мені  уже  вас  вчити:
Якщо,    дядечку,  вже  вклались  –
Тоді  треба  щось  робити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 18.04.2018


Володимир Верста

Маска

Це  все  міраж!  Ілюзія!  Вустами
Торкаюся  твоїх  я  ніжно  пліч
Холодних.  Дні  заплутані  листами.
І  дзеркало,  в  нім  тисячі  облич...

О  музо,  тягнеш  довгими  мостами
Розбиту  душу  вічних  протиріч.
На  страту  проведеш  чи  п'єдестали?
Мовчиш?  Ну  що  ж...  Я  слухаю  твій  клич!

Блукаємо  з  тобою  ефемерно,
Даруючи  частиночки  тепла...
Хоча  весь  світ  давно  уже  химерний,
І  мало  залишилося  добра!...

Театру  ролі  добре  нам  відомі!
Крокуємо  у  масках  в  невідоме...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.04.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787522
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Янош Бусел

Ой, берізонько…

                             [i]  [b][color="#ff0000"]Чарівні        та        життєдайні  
                               Наші  ліси,  переліски,  гаї...
                               Але  що  ми  робимо  з  ними!...
                               І  це  люди?..  Європейці?...
                               Сто  років  ще  плисти...І  все  л...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#157515"]Ой,  берізонько                                                                                                                                            
Закосичена,  -              
Це  -  твоя  краса,
Чи  позичена?
                                   
                                   Це  -  моя  краса,                                                                                                              
                                   Не  позичена,  -
                                   Жаль,  -  людьми  вона
                                   Не  помічена.

Глянь,-  домівка  в  нас
Геть  засмічена,
Рідко  з  нас  яка
Не  скалічена.
                                                                                                                                                                     
                                     ДОЛЯ  ВСІХ  СЕСТЕР
                                     СВЕРДЛОМ  МІЧЕНА,-
                                     Вандалізм  розцвів
                                     Мов  осичина…

Любі  людоньки,-
Рать  набичена,-
Злом  душа  у  Вас
Намагнічена.
                                     
                                     Намагнічена,
                                     Намантачена,
                                     Зло-Системою
                                     Розсобачена…

Ой,  берізонько
Закосичена,
Літнім  сонечком
Вщерть  насичена…[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787441
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 17.04.2018


OlgaSydoruk

В суетный вечер стану я стервой…

В  суетный  вечер
Герань  расцветает...
Пламень  букетная
Не  обжигает...
Острой  занозой
Дотронусь  до  раны,
Чтоб  не  болели
Белёсые  шрамы...
В  суетный  вечер
Стану  я  стервой...
И  не  последней,
Да  и  не  первой...
И  не  знакомой,
И  не  чужою  -
С  обворожительной
Красотою...
Грешницей  буду...
И  снова  -  святою...
Если  умоюсь
Живою  водою...
В  суетный  вечер
Стану  ли  стервой?..
Может...  когда-то  ...
Но  -  не  наверно...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787777
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Щасливі миті

Закоханість  вселилась  в  серце
З  квітневим  цвітом  абрикоса,
Світанком  із  рожевим  флером,
Із  соковитих  трав  пророслих.

Закоханість  -  надії  світло
У  фільмі,  створеному  нами.
Два  імені  мигтять  на  титрах,
Що  перетнулися  шляхами.

Безмежність  променева  сонця
Сіяє  в  келисі  блакиті
Хизується  весна  фасоном,
Даруючи  щасливі  миті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787651
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Ніна Незламна

Я дякую Богу

Нічка  змарніла,  засрібливсь  світанок
Зорі  в  тумані,  у  вишиванці  ранок
Пташка  на  березі,  сонечко  стрічає
Роси    по  травичці,  вітер  колисає

Запахло  весною…  Пісні  задушевні
Охоче  почую…  Ніжні  та  й  любовні…
Моститься  в  гніздечку,  пташка  полохливо
Сонечко  сміється,  в  лісі  гамірливо.

Промені  танцюють,    здалеку,  зі  сходу
Ой,  яке  то  щастя,    так  люблю  природу
 Черешні  одяглась,  в  зелену  хустинку
Я  дякую  Богу,  за  землю  в  барвінку.

За  нове  джерело,  цілющу  водичку
За  ріки  сріблясті  та  й  чисту  криничку
Цей  світ  є  казковий!  Я  в  його  полоні…
Тут  радсть  і  життя!    Щастячко  в  долоні!

                                         02.  04.2018р




                   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Надія Башинська

НА СОНЦІ БДЖІЛКА ГРІЄ КРИЛЬЦЯ…

На  сонці  бджілка  гріє  крильця,  
де  вулики...  тут  наша  хата.
Під  стріху,  у  своє  гніздечко,
вже  повернулись  ластів'ята.

Весь  сад  в  цвіту...  знов  ніби  сніжно,
та  відзвеніли  заметілі.
А  це  так  гарно...  Це  так  ніжно
розквітли  наші  вишні  білі!

Жучок  по  гілочці  тоненькій
біжить  в  новенькій  вишиванці.
Три  чорні  цяточки  на  крильцях,
з'явився  він  сьогодні  вранці.

Синичка  тінькає  в  садочку,
весняні  ж  дні  як  роз'яснілись!
У  травах  пишних  променята
в  ясних  кульбабках  засвітились.

Лохматий  джміль  тут  розгудівся:
-  Всім  дякую,  що  розбудили!
Тепер  я  мож-ж-ж-у  роздзи-ж-ж-ж-чатись,
за  зиму  вже  набрався  сили!  

Від  саду  стежечка  побігла
між  травами  туди,  де  річка.
Вона  стрімка,  бо  з  гір  збігає,
і  в'ється,  як  в  Марічки  стрічка.
   
Блакиттю  ніжною  розквітло  
весняне  небо  й  над  рікою.
Тому  і  в  річки  сині  очі,  
як  в  незабудок  під  горою.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787561
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Ніна Незламна

Я дякую Богу

Нічка  змарніла,  засрібливсь  світанок
Зорі  в  тумані,  у  вишиванці  ранок
Пташка  на  березі,  сонечко  стрічає
Роси    по  травичці,  вітер  колисає

Запахло  весною…  Пісні  задушевні
Охоче  почую…  Ніжні  та  й  любовні…
Моститься  в  гніздечку,  пташка  полохливо
Сонечко  сміється,  в  лісі  гамірливо.

Промені  танцюють,    здалеку,  зі  сходу
Ой,  яке  то  щастя,    так  люблю  природу
 Черешні  одяглась,  в  зелену  хустинку
Я  дякую  Богу,  за  землю  в  барвінку.

За  нове  джерело,  цілющу  водичку
За  ріки  сріблясті  та  й  чисту  криничку
Цей  світ  є  казковий!  Я  в  його  полоні…
Тут  радсть  і  життя!    Щастячко  в  долоні!

                                         02.  04.2018р




                   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018


Шостацька Людмила

ЖИВІ СМАРАГДИ


                                             Жіночка  з  зеленими  очима.
                                             Є  у  них  смарагдів  дивний  блиск.
                                             Поглядом  торкається  мужчина
                                                             Й  часто  навіть  тане,  мов  той  віск.

                                             Це  ж  колись,  спалили  б  на  багатті,
                                                             «Відьма!»  –,  всі  кричали  б  їй  услід.
                                                               А  насправді  –  щастя  то  у  платті.
                                                               Від  очей  піде  із  серця  лід.  

                                               Найцінніший  скарб,  такого  мало.
                                               Два  відсотки  на  усій  Землі,
                                                               Небо  їх  колись  поцілувало,
                                                               В  їх  красі  купались  королі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Леся Геник

Слова, які втрачають силу…

Слова,  які  втрачають  силу,
уперто  рвуться  ще  назовні,
а  там  тенета  перепонні
і  постріли  підступні  з  тилу.

І  погляди  такі,  осудні,
з-під  окулярів,  з  дна  аж,  Боже!  
Та  ж  так  дивитися  не  гоже,
бо  замерзають  горні  студні.

Ходитибудеш  сонця  спраглий,
просити  будеш:  "Дайте  пити!"  
А  поряд  надмогильні  плити
і  тільки  надмогильні  ваги.

Чи  зважать  слово?    Ні,  не  зможуть...
Воно  -  як  пух,  його  не  вчути.
Холодний  дотик  до  отрути...
Весни  не  буде,  гинуть  рожі.

Лиш  на  руках  ще  білі  вени
й  на  образах  німе  моління.
В  сніги  пірнає  Воскресіння,  
та  все  одно  спасенне.  

23.03.18  р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784256
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Шостацька Людмила

НАДУМАНИЙ АЛЮР

                                                                                                         
                                                       Не  перший  сніг  і  не  останній
                                                       Запорошив  мої  думки.
                                                                       Знов  гарний  кінь  у  добрій  стайні
                                                                       Бере  смаколики  з  руки.

                                                                       Лискучий,  в  яблука,  парує,
                                                                       Ніяк  не  бідний  на  любов.
                                                                       Аж  грива  світиться,  гарцює
                                                       І  щастя  сиплеться  з  підков.

                                                                       Життя  галопом  пролетіло,
                                                                       От  би  мені  іще  одне!
                                                                       Взяла  вуздечку  я  несміло,
                                                                       Гривастий  мчить  у  даль  мене.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Ніна-Марія

Весні назустріч

[color="#14a81c"]Вже  чую  стиха  музику  п'янку,
Струмків  джерельних  ніжний  передзвін.
Весна  кружляє  у  стрімкім  танку
І  шле  зимі  прощання  навздогін.
 
Та  з  трону  вперто  іти  не  хоче.
Сльозами  гірко  хлипає  із  стріх.
Промінчик  сонця  ловлю  охоче,
Зимову  тугу  їй  кладу  до  ніг.
 
Весні  розкрию  ніжні  обійми,
Яка  густим  переліском  бреде.
Біжу  хутенько  їй  навперейми
Життя  пробудження  з  нею  іде[/color].

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR607nTEZcyrR6ZS6y00qwnXQ6vSJPVOANXU6DfGO-rEo4veeA8HA[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784317
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Янош Бусел

Квітучий сад…

                             [i][b]  [color="#bd2626"]Скоро  весна…  Пробудження
                               людини…  Пробудження
                               природи…    Бджолопад…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196132"]Я  бачив  сон,-  квітучий  білий  сад…
Бринить  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою
Прикриті  запашною  лиш  габою,
Милуємось  на  буйний  бджолопад…

Їх  квіти  ждуть,-  тичинки  у  намисті
І  маточки  купаються  в  меду…
Терпіння  майте,-  кожну  з  вас  знайду,-
Говорять    квітам    бджілки  золотисті…

Знаходять…  Пестять…  Ніжні  приймочки?
Вже  мліють,  сходять  соком,  шаленіють,
Вони  про  яблучко  налите  мріють,-
Лоскочуть  їх  бджолині  сорочки?…

Ти  дивишся…  Зіниці,-  на  півнеба,
Рука  знаходить  в  захваті  мою
Й  кладе  на  перса…  Я  дивлюсь  і  п’ю
Твій  милий  погляд,  вічно  юна  Геба…

Жага  кохання...  Шепіт...Очі  в  очі...
На  шийці  б'ється  жилка  голуба...
Стук  двох  сердець...Розтанула  габа...
Всесилля  рук,-  душа  богині  хоче...

Все  той  же  сад,-  рожевий  водограй…
Все  та  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою,
Уже  накриті  пристрасті  габою,  
Ідемо  в  рай,-  жаданий,  ніжний  рай…

Я  бачив  сон,-  квітучий  білий  сад…
Бринить  бджола…  Весна…  А  ми  з  тобою
Прикриті  запашною  лиш  габою,
Милуємось  на  буйний  бджолопад…
[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784280
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Про суржик

Недовчився  "поет"  у  школі,
Українську  не  вивчив  мову,
Тільки  суржик  у  нього  кволий,
Цим  хизується  у  розмові.

Перекручує  мову  за  змістом,
Нівелює  і  деформує,
Бо  не  хоче  він  знати  істин,
І  свій  розвиток  теж  гальмує.

Не  засмічуйте  суржиком  мову,
Бо  це  явище  нездорове.
Півбіди,  якщо  у  розмові,
А  поет  коли  пише  -  горе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784103
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЄ МАТУСЯ …

Споконвіку  рушник  у  пошані...
Вишивають  світанки  їх  ранні.
До  схід  сонця  встає  й  моя  ненька,
Вишиває  на  щастя...  Дрібненько.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Золотиста  тут  нитка  й  блакитна.
Нехай  доленька  буде  привітна!
Цим  веселим  матусиним  цвітом
тішить  душу  рушник  взимку  й  літом.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Ясні,  сонячні  дні  в  рушникові.
Скільки  радості,  ласки  й  любові!
Всього  роду  є  сила  у  ньому,
Захистить  і  поверне  додому.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Наташа Марос

ПРОВІСНИЦЯ…

Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді
Втопилось  у  свою  останню  осінь...

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,
Дерева  чорні  простягали  руки,
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...  провісниця  розлуки...

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,
Та  і  вона  безжально  запізнилась,
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась...

                   -              -              -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Янош Бусел

Весняне…

                                     [i]  [b][color="#c42f2f"]  Кохання…Що
                                                   тут  казати...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0f660f"]Конвалій  засилля…  Ми  двоє.
Серцями    зв’язались.  Весна
Посіяла  в  душах  кохання,-
Солодке,  ніжніше  вина.

Він  плечі    мої  обіймає
Цілунками  палить,  снує
Руками  те  плетиво  ніжне,
Котре    слово  НІ  не  дає

Сказати..Щось  котить  донизу,
У  повені  тоне  душа..
Я  тану.  А  він  лише  хмизу
Підкидує..  Волі  лиша...

Ті  руки...  Замріяне  чудо,-
Немов  із  полів  вітерець...
Не  думала  я  ,  що  так  буде,-
Уже  не  розняти  сердець!..

Я  вперше  зомліла...О,  Боже,-
Пів  -  неба  у  тебе  беру
На  мить  неймовірно  щасливу...
Цілуй  же...Цілуй!..  Бо  помру!!.[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780800
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Шостацька Людмила

МОЇЙ УЛЮБЛЕНІЙ ГАЗЕТІ


                                                                             Недавно  Хмельницька  обласна  газета
                                                                             "ПОДІЛЬСЬКІ  ВІСТІ"
                                                                             відсвяткувала  100-літній  ювілей

                                                 Ти  з  дитинства  була  в  моїм  домі.
                                                                 Пам’ятаю  твій  лагідний  дотик.
                                                                 Я  уже  нарікаю  на  скроні,
                                                                 А  з  тобою  зустрітись  –  не  проти.

                                                                 Ти  жива!  І  пульсуєш,  мов  думка!
                                                                 Як  –  прекрасна  у  змові  із  віком.
                                                                 Ти  –  і  дзвін,  і  поет,  і  відунка,
                                                                 І  над  нами  тримаєш  опіку.

                                                                 І  рука  твоя  завжди  –  на  пульсі.
                                                                 Навіть  шпальти  не  знають  утоми.
                                                                 Так  чекаю  я  диво-екскурсій,
                                                 Як  заходжу  в  газетні  хороми.

                                                   Ти  пиши  тим,  хто  є  й  хто  ще  буде.
                                                                   Сповіщай  нам  хороші  новини,
                                                                   Нехай  чують  твій  голос  усюди
                                                   І  тримай  гідно  стяг  Батьківщини!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780826
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ніна Незламна

В жінок така доріжка


На  все  свій  час  ,  а  хіба  ні
Пізнати  почуття  земні
Як  донечка  народилась
Сім`я  теплом  оповилась.
Прийшла  щаслива  година
Раділа  щиро      родина
Дівча    любиме….    Ласкаве
Як  сонця  промінь.  Щасливе.
Перші  слова  «мама,  тато»
 То,  для  батьків  -    справжнє  свято
Не  оглянешся,  вже  школа
Все  змінилося  довкола.
І  з  нею  гризеш  науки
Й  свої  згадаєш,  всі    муки..
Ти  приховаєш    від  дитя
Стало  суворішим  життя.
Несправедливість  панує
Схова  в  душі,  хай  не  чує
З  роками  зрозуміє    все
Батькам,  поки  ж  радість  несе.
В  неї    позаду  інститут
Свій  вибираючи  маршрут
Захоче,  ледь  відпочити
На  гальмах,  життя  пустити….
Аж  раптом,    зустріне  друга
Тепер,    інакша  дорога
Пізнає…Чари  кохання
Думками…Може  зарання?
Та  її,  час  не  спитає
 Колискову  ніч  співає
Мов  пташка  летить,  на  крилах
Засне  у  ніжних,    обіймах…
А  далі    що  ?  Жінка  –  дзиґа
Сім`я  вже  є  –  не  розвага
Роботи  не  початий  край
Житт  квітне    -  оце  наш  рай.
Колисає,    дитиноньку
Пригадає,  вкотре  неньку
В  жінок  все,така  доріжка
Занадто,  ноша  заважка
Порою  скотиться  сльоза
Згадає  мамині  слова:
«Доля  і  час,  всім    керує
Доню  життя,  нас  гартує
Наперекір  перешкодам
Світ    існує,    завдяки  нам
Ми  є  подарунком  творця
Любов`ю  гріємо  серця
Продовжимо  земне  життя.

23.12.2017р





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Михайло Гончар

Наташа Марос. ПРОВІСНИЦЯ. переклад з української

           ПРЕДВЕСТНИЦА
Я  знаю,  ты  искал  меня  везде,  
Когда  ветра  стонали  стоголосо,  
Тонули  листья  в  ледяной  воде  -
Заканчивалась  пасмурная  осень.  

Блуждал  снегами  в  лютую  метель,  
Деревья  чёрные  протягивали  руки,  
Где  не  тебе,  не  я  стелю  постель  -
Зима,  зима...предвестница  разлуки.  

Ты  ждал  весны,  засматриваясь  вдаль,  
Она  же  безнадёжно  заблудилась,  
В  глубокий  снег  укутала  печаль,  
Чтоб  больше  я  тебе  уже  не  снилась.  

         Наташа  Марос  

               ПРОВІСНИЦЯ
Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,  
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,  
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді  
Втопилось  у  свою  останню  осінь.  

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,  
Дерева  чорні  ́простягали  руки,  
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...провидиця  розлуки.  

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,  
Та  і  вона  безжально  запізнилась,  
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,  
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780787
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Весною розквітає кожна жінка

Весною  розквітає  кожна  жінка
Із  першим  білим  проліском  тендітним.
В  очах  її  із  ніжності  іскринка,
А  на  обличчі  усмішка  привітна.

Яка  ж  бо  гарна  оця  мила  жінка.
І  серденько,  й  душа  її  від  Бога.
І  постать  лебедина,  мов  пір*їнка.
Долає  всі  важкі  життя  дороги.

Із  давнини  родини  Берегиня.
Їй,  мамі,  не  підвладні  навіть  роки,
Поради  дітям  -  скарб  із  серця-скрині,
Дороговказ  і  стежка  з  перших  кроків.

Душа  її  довірлива  й  відкрита,
І  чоловіку  світить  теплим  сонцем.
Життєва  чаша  зовсім  недопита,
Любов  свою  дарує  на  долоньцях.

І  серце  їй  болить  за  Україну,
І  за  життя  дітей  своїх  і  внуків.
Хай  щастя  й  мир  панують  у  країні,
І  жінка  квітне  від  весняних  звуків.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ніна Незламна

Зима сніжить

Не  поспішай..  .Він  шепотів  так  ніжно
Намагався  подивитися  в  очі
А  навкруги,  сріблиться  білосніжно
 Сніг  пухнастий,  чарівність,  зваба  ночі,
Ще  звечора,  ставало  все  світліше
Зима  сніжить,  від  неї  подарунок
І  ми  на  світ,  дивились  веселіше
П`янка  любов,  це  кохання  трунок
Вітер  гуляв,  сніжинки  мов  у  вальсі
Скрізь  біло,  розвеселивсь  в  позолоті
Рухів  стриманість,  ніжний  дотик  пальців
За  мить  в  танці,  раділи  кожній  ноті…

28.02.2018р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780610
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Надія Башинська

МЕНЯ ПОПРОБУЙ УДЕРЖАТЬ…

Меня  попробуй  удержать...  
                                 не  удасться.
Ручьем  пробьюсь  между  камней.
                       Я  -  счастье!
Огонь  я,  молния  и  гром
                                   одовременно.
Луч  солнца,  ливень  проливной.
           Непременно  
                               меня  узнаешь  ты...
Цветком  я  нежным  могу  быть,                  
             мечтой  красивой.
И  облаком  веселым  плыть,  
                           рекой  игривой.
Ручьем  веселым  побегу...  
                                                   не  догонишь!
Правда,  
                 в  объятьях  удержать,  
своих  ты,  нежных,
                                 меня...
                                                   Сможешь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780555
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018


J.D.

Тріщить по швах мій світ ілюзій…

Тріщить  по  швах  мій  світ  ілюзій,
Втрачаю  лютих  ворогів.
А  з  ними  ще  й  зникають  друзі,
Не  залишаючи  слідів.
Лиш  післясмак  гіркої  втоми
Терзає  душу  раз  по  раз.
Цей  біль  знайомий  до  оскоми
І  незбагненний  водночас
Мене  палить,  мов  сонце  в  серпні,
Крізь  призму  безлічі  химер.
Для  багатьох  я  став  нестерпним,
Ну  а  для  когось  —  просто  вмер.
Усе  щезає,  все  одразу,
Прямує  стрімко  під  укіс.
Усі  ці  ігри  в  “садо-мазо”
Втрачають  шарм,  втрачаюсь  зміст.
Вогнем  горять  відкриті  рани
Тікає  геть  з-під  ніг  земля.
Душа  не  прагне  вже  дурману
І  не  шукає  журавля,
Що  десь  пливе  в  рожевім  небі
Пустих  несправджених  надій.
Мій  птах  —  це  все  ж,  скоріше,  лебідь,
Хоч  і  поранений,  брудний,
Й  ледь-ледь  тріпочеться  в  болоті,
Та  пам'ятає  серця  спів,
Чарівних  муз  натхненні  ноти,
І  те,  що  він  кудись  летів.
Блукав  у  пошуках  Граалю,
Пірнав  в  незвідані  світи,
Тонув  у  світлі.  Ну  а  далі  —
А  далі  було,  як  завжди!
Звела  з  пуття  гнила  начинка
Якогось  чуда  із  чудес.
Була  це  лиш  Пандори  скринька,
Хоча  здавалось  —  дар  Небес!..
Стоїть  на  пагорбі  похилий
Старий  сумний  могутній  дуб,
Під  дубом  вирита  могила,
У  ній  труна,  в  труні  —  мій  труп.
Сховаю  геть  своє  обличчя
Від  того,  що  лежить  в  труні.
Мій  мрець  мене  до  себе  кличе,
А  я  йому  волаю:  “Ні!”
Квапливо  з  ями  лізу  вгору,
Й  прошу  мерця  аби́  замовк.
Нехай  горять  Содом  й  Гомора,
Не  обернусь  в  соляний  стовп!
Врятуй  мене,  молю,  мій  болю!
Продляй  вогню  пекельну  мить!
Ти,  наче  доза  алкоголю,
Що  не  п'янить,  а  тверезить.
Врятуй  від  пут  анестезії,
Давай  пали,  смали,  мерщій!
От-от  ще  трохи  і  здурію,
Але  принаймні  я  живий!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651118
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 05.03.2018


Шостацька Людмила

Я ПТАХА З УКРАЇНСЬКОГО САДУ


                                                                   Я  в  теплий  край  не  відлітаю,
                                                                   Хоча  морозить,  а  я  –  тут.
                                                                   Як  пережити  я  не  знаю,
                                                                   Чи  хижаки  мені  дадуть?..

                                                                   Така  я  пташечка-невдаха,
                                                                   За  голу  душу  завжди  б'ють.
                                                                   До  болю  тне  якась  комаха
                                                                   І  жах  –  яка  у  неї  лють!
                                                                                     
                                                                   Кусає  так,  сама  аж  пухне,
                                                                   Не  зупиняє  навіть  кров,
                                                                   Нап’ється  вдосталь,  далі  пурхне              
                                                   Й  яка  тут  мова  про  любов?

                                                                   Мені  не  затишно  і  сумно,
                                                                   Та  як  залишу  рідний  край?
                                                                   Його  бандуру  дивострунну
                                                                   І  український  коровай.
                                                       
                                                                   Щодня  не  чути  солов’їну?  –
                                                                   Свій  голос  втрачу  вже  тоді.
                                                                   Я  не  покину  Україну!
                                                                   За  лад  візьмусь  в  своїм  гнізді!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Володимир Верста

Талія

[quote]Епіграф:
Комедія,  яку  представляє  Талія,  не  викликає  сміх  і  не  дозволяє  забутися.
Комедія  –  це  Школа  Життя  і  ми  всі  без  винятку  граємо  свої  ролі  і  отримуємо  цінні  уроки.  Ми  повинні  глянути  на  себе  зі  сторони,  щоби  в  кінці  кінців  посміятися  над  нашими  помилками  й  пожалкувати  про  їхню  незліченну  кількість.  Щоби  потім  на  наших  обличчях  почали  з'являтись  іронічні  гримаси,  які  будуть  означати  те,  що  ми  себе  в  них  побачили.  І  тоді  ми  пізнаємо  ціну  комедії  та  усмішки.
[/quote]

Виблискують  софіти,  а  на  сцені
Дві  маски,  а  під  ними  таїна.
Лягає  на  обличчя  ніжна  темінь,
Захована  від  світу  сторона...

Під  оплески  вирує  кров  у  вені,
Вистава  починається  сумна...
Хто  цей  актор?  Кричу  у  всі  легені:
«Не  повертайся!»  ...І  лише  вона

Стоїть  у  масці,  не  відводить  погляд...
Продовжується  п'єса  вічна  ця,
І  ось  я  опиняюся  з  ним  поряд,

На  відстані  не  бачачи  лиця.
Ні!  Я  –  не  він!  Це  тільки  давній  спогад,
Що  хоче  повернутись  до  кінця...

Та́лія  —  представниця  комедії  в  елліністичному  каноні  муз.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  04.03.18

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780230
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Аяз Амир-ша

Мечты и явь.

Какая  женщина,мой  бог!
Какие  формы,очертания.
Подумать  даже  я  не  мог
Искать  с  Вами  свидания.

Очарование  Ваших  глаз  -
Небес  бескрайних  синева.
Искал  я  повод  видеть  Вас,
Хранил  заветные  слова.

Но  всё  случилось  так  банально
Нас  свёл  простой  фуршет.
И  всё  закончилось  печально  -
Вы  -  говорили,а  я  -  нет.

Померкла  вмиг  очей  лазурь
И  не  унять  мои  печали...
Всё  победила  Ваша  дурь...
Ох!Ну  почему  Вы  не  молчали...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778622
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 05.03.2018


Ніна Незламна

Перший день весни


Весни  перший  день….Він  буде  незабутий
Чарівність  зими…  Не  здав  позицій  лютий
Березень  притих..  Сховавсь,  десь  в  своїх  шатах
 Все  до  неба    дививсь…Хмари  -  в  сірих  халатах.

Боїться  визирнуть….Морозець  лютує
Не  може  він  збагнуть,  зима  не  жартує
 Закружля  у  танці    віхола-  подружка
Рушники  розстеля.    З  інію  мережка

По  деревах  й  кущах.  Потрапили  в  казку
Вони  в  снах,  все  ж  подивився  на  берізку
А  та,    іще  дріма.  Не  шурхотять  коси
Весна  затрималась  й  березневі  роси…

01.03.2018р.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779669
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Ніна-Марія

НАДВЕЧІР'Я

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR0TegB1AzBpnEnNbUlMRFJw-QdV49RutCo-HpJADfw6LPydzP0ew[/img]

Вслухаюсь,  як  шепочуть  трави,
Як  мило  з  вітром  гомонять,
Як  сонце  губиться  в  загравах,
І  день  лягає  спочивать.

Гойдає  вітер  надвечір'я  
І  ніжно  листям  шелестить.
У  сон  вкладається    довкілля.
Яка  ж  чарівна  -  ось  ця  мить!

Он,  перша  зіронька  вже  сяє,
З-за  хмари  місяць  виплива.
Коханка-ніч  його  чекає-
В  природи  є  свої  дива.

Вслухаюсь,  як  шепочуть  трави.
Сюркочуть  пісню  цвіркуни.
Так  пахнуть  скошені  отави,
І  манять  у  солодкі  сни.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlxA1ctSqUGygwJ0gjjRXvSIaMlztfWRm4D_M0Oh6B04K2eska[/img]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779708
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА ДОЗА ЩАСТЯ…

[i][b]Я  закохався    в  нинішню  неосінь,
В  незиму,  з  частим    вкрапленням  дощу,
Та  більш  за  все    -  у  шовк  її  волосся
І    в  голос,  що  в  трамвайчику  почув.

Крізь  цей  досвітній  звук  його  гудіння  ,
Де    сонечка  недопалок  горів,
Лились  в  баси    протертого    сидіння,
ЇЇ  слова,  мов  трелі    солов'їв.

О,  ці    поїздки  й  зустрічі!  Це  ж,    бо́ги,
Мов  добра  крапля  меду  у  полин!
Отак  і  я  -  вернувся  із    дороги
На  превелике  щастя  не  один.

У  келихах  іскриться  "Беладонна",-  
Маленька    доза      градусів    у  склі.
І    заздрить  там,  в  Америці    Мадонна,
Моїй  найкращій    дівчинці    Лілі́.

[/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 28.02.2018


Надія Башинська

ТУТ МОЯ ЗЕМЛЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Під  віконцем  мальви  розцвіли,  
чорнобривці  тягнуться  до  сонця.
Хиляться  низенько  до  землі
калинові  ясні  гронця.

                         Приспів:

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Тут  моя  країна.
         Україно!  Ти  у  мене  у  світі  єдина.

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Весело  тут  жити.
         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі.

Наші  тут  і  ріки  ,  і  поля,
соловей  виспівує  до  ранку.
Ой,  як  гарно  квітне  вся  земля,  
одягнувши  вишиванку!

                       Приспів...

А  яке  ж  тут  небо  голубе,  
виграють  Карпат  дзвінкі  потоки.
Друзів  тут  багато  у  мене
і  мого  дитинства  кроки.

                       Приспів...

         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777698
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Серафима Пант

Звучання весни

Наповнене  сонцем  пісенних  мотивів  по  вінця,
Не  стримує  серце    стрімкого  приходу  весни.  
Емоцій  бурулька,  теплом  оповита,  сльозиться  –
Натхненням  звучать  краплепади  на  всі  голоси.

Бубнявіють  мрії.  От-от  і  розпустяться  крила  –  
Блакить  залоскоче  політ  гостроверхих  чуттів.
Підсніжним  бажанням  рости  опиратись  несила  –  
Вирівнює  спину  промінчик  яскравий  в  стеблі.

Погоже  всміхається  небо  мелодіям  серця  –
Простори  свої  відкриває  для  щирих  зізнань.
Любов’ю  душа  на  звучання  весняні  озветься  –
Стирає  наснага  в  польоті  невидиму  грань.

Свобода  –  найбільшого  щастя  означення  вірне.
Для  розмаху  простір  безмежний  –  живе  полотно.
Весни  відчуття  –  нотностаннословеснокартинне:
У  люті  морози  хай  гріє  крилатих  воно!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776335
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Ніна Незламна

Кольоровий сон / проза /

   Я  в  ліжку…  Від  чого  проснулася  не  можу  зрозуміти,  чи  від  слів,  чи  від  почуттів…  Помітила,  що  серце  билося  ледь  швидше.  Перевела  подих,  відкрила  очі,  за  вікном  сніг…  Так,  він  два  дні,  як  випав,  такий  гарний,  білий,  пухнастий,  а  перед  очами  сон,  який  розхвилював  мене,  до  того  ж  кольоровий.
Я  хочу  спокою,  знову  закриваю  очі,  а  хтось  немов  підказує  мені,  згадай  його.  Якісь  хвилини,  перебрала  всі  сюжети.  І  вже  саму  заінтригував  цей  сон.  Чому  мені  таке  наснилося?  Та  іще  й  все  кольорове,  неначе  наяву.  З  боку  на  бік  кілька  раз  повернулася  та  ні,  треба  вставати.  Лип,  на  годиннику  лише  п`ята  ранку.  Накинувши  халат,  думки,  так,  треба  дописати  ту  прозу,  що  почала,  адже  саме  була  на  фініші.
Екран  монітора  світився,  а  в  мене  в  голові  той  сон,  щось,  чи  хтось  підказує,  наполягає,  щоб  сіла  написала  про  нього.  Чому  такі  дивовижні  сни  приходять  до  мене  інколи?  І  все  копошаться  в  голові,  не  хочуть  дати  мені  спокій.  І  ось,  завершила  я  попередню  прозу.
На  кухні  гарячий  сніданок.  Наче  поспішаю  на  роботу,  а  дивний  сон  перед  очима.
Знову  тут,  біля  комп`ютера,  магнітом  тягне.  Пальці  самі  просяться  надавлювати  клавіші  на  клавіатурі,  наче  кудись  поспішають,  бояться  запізнитись.  Ні,  не  в  силах  зупинити  цей  порив  душі…
Бачу  широку,  майже  сіру  дорогу,  а  навкруги  пагорби  червоно  -  коричневого  кольору  по  них  видніється  пісок.  Посеред  дороги  стоїть  гурт  воїнів  у  шоломах.  Який  це  вік,  не  можу  зрозуміти,  чую  уривки  мови,  здається  французька.  Пил  підіймався  вище  голів,  до  воїнів  підійшло  багато  люду,  як  полонені,  але  не  в  кайданах  та  загороджені  товстою,  сірою  мотузкою.  Обличчя  зморені,  голодні  очі,  а  одяг  майже  весь  подертий,  лише  прикриває  частково  на  пів  оголені  тіла.  Позаду  них,  теж  йшла  юрба  воїнів.
Брудна  жінка,  років  п`ятидесяти,  зажурено  дивилася  на  мене.  Ні,  я  себе  в  сні  не  бачу,  хтось  її  товкнув  і  із  юрби  вивели  дівчину.  Напевно  років  вісімнадцяти,  не  більше…
Мене  переповнювала  цікавість…  Я  відчувала,  що  дивлюся  з  захопленням.
На  її  плечах  був  накинутий  плащ  товстий,  так,  він  мені  здався  товстим  і  для  неї  заважким,  вона  під  ним,  аж  пригиналась,  він  теж  був  весь  засмальцьований.  Славна  дівчина,  круглолиця,  а  очі  сині,  як  волошки  та  так  шкода  в  них  сум  побачила,  страждання,  розчарування.  Русяве  волосся  пасмами  спадало,  торкаючись  того,  гидкого  плаща.  Вона,  як  для  дівчини  і  не  пишна,  і  не  худенька,  ледь  -  ледь  просвічувався  одяг,  на  персах  трохи  облягав.  Я  здивувалася,  блузка,  не  блузка,  щось  подібне  майки,  але  ж  не  дуже  облягало  тіло.  Тканина  біла,  чи  то  товстий  шовк  та  ні  напевно  атлас,  якби  ж  то  шовк,  то  просвічувалось  би  все  її  молоде  тіло.
Десь  здалеку  чути  іржання  коней.  Лише  хотіла  поглянути  в  ту  сторону,  як  побачила  на  конях  двох  воїнів.  Я  була  здивована,  зацікавлено  придивилася  до  них,  мене  вразило  те,  що  в  них  у  руках  були  залізні  щити  і  збоку  на  поясі  висіли  шаблі  сховані  в  піхви.  Вони  впритул  під`їхали  до  дівчини,  силоміць  потягли  і  посадили,  до  одного  з  них,  на  коня.  Вона,  щось  спочатку  кричала,  я  того  не  розуміла,  а  потім  погляд  на  мене,
-Н!  Ні!  Я  не  хочу…
І  тільки  вслід  пил,  кудись  її  повезли..
Вже  пройшла  якась  мить,  не  знаю  де  я  та  тільки  бачу  сонце,  воно  світить  прямо  мені  в  очі  А  потім  зелені  дерева,  то  декілька  штук,  а  туди  далі  ліс.  А  вже  немов  би  стадіон,  як  по  моєму  розумінні,  чи  то  долина  така  величезна  всю  поглядом  не  охопити.  І  скрізь  багато  людей,  обірваних,  замучених  і  серед  них  воїни.  Аж  раптом  неподалік  два  воїни  і  та  сама  дівчина.  Один  з  воїнів  стояв  над  нею  з  батогом,  таким  яскраво  –  червоним,  він  відразу  кинувся  мені  в  очі.  І  я  чую  слова,
-Я  повеліваю  тобі,  ти  маєш  до  нього  піти  і  мене  не  цікавить  твоє  бажання,  хочеш  ти  цього,  чи  не  хочеш...
Вона,  схиливши  голову  плакала,  на  ній  не  було  плаща.  Все  той  же  одяг,  що  був  тоді,  тільки  тепер  було  видно  сірого  кольору  штанці,  ні  то  не  шорти  і  не  бриджі,  більше  схоже  на  нижню  білизну  в  царські  часи.
До  того  воїна,  що  мав  бити,  підійшов  другий  воїн,  роками  набагато  старший,  щось,  прошепотів  йому  на  вухо.
А  потім,  єхидно  посміхнувшись,  голосно  сказав,
-  Гаразд,  тебе  не  будуть  більше  бити,  не  хочеш  до  володаря,  пішли  до  моєї  спальні,  я  тебе  заслужив!
-  Ні  Ні!  -  вона  кричала  в  розпачі  і  трусила  головою.
Між  людей  крики,  штовханина,  хтось  вдягнений  в  срібний  плащ,  який  так  виблискував  на  сонці,  що  ледь  можна  було  розгледіти.  Голосно,  суворо  промовив,
-  Що  тут  розвели?  Чого  дівчисько  те,  чи  жінка  плаче?
До  нього,  відразу  всі  стали  в  поклоні.  Лише  дівчина  закам`яніла,  з  високо  піднятою  головою,  стояла  мов  статуя.
Так,  йому  років  сорок,  прикинула  я.  Один  з  воїнів  вийшов  вперед,  знову  зробив  уклін  і  голосно  сказав,
-Володарю!  Це  для  вас  подарунок  на  ніч  та  щось  пручається  красуня.  Ми  її  мали  помити  та  одягти  в  кращий  одяг,  з  прикрасами,  щоб  прийшла  до  вас,  як  ранішня  зоря.
Той,  в  сріблястому  плащі,  підійшов  до  неї  ближче,  взяв  за  підборіддя,  заглянув  у  волошкові  очі.  Його  обличчя  вже  не  таке  суворе,  в  очах  з`явилася  ніжність,
-  Боїшся  жінко?  Чому?
Вона  розставила  руки,  немов  звернулася  до  Бога,
-А  чи  не  боїшся  ти  гріха,  він  тобі  не  простить  за  мене..
Здивовано  відійшов  до  воїнів,  запитав,
-Хто  вона?
Раптом  один  з  воїнів,  зняв  з  дівчини  ту  блузку.
Я  бачила  частково  оголену  спину.  Не  знаю,  що  він  відчував,  лише  бачила  його  відкритий  рот,  з  якого  виднілися  ледь  рижі  зуби.  Запала  тиша,  немов  у  храмі….
Вона  не  ховала  свої  перси,  розставила  руки  і  голосно  закричала,
-  Будете  мати  гріх!  Хто  доторкнеться  до  мене  хоч  пальцем!  Я  ,  ще  дівчисько,  чуєте,  розбещений  народ  і  ти  повелителю!
А  потім  гамір  і  штурханина  між  людей,  які  стали  повільно  йти  вперед  по  дорозі
Вже  бачу  дорогу,  дерева  в  осінньому  вбранні  і  пил  підіймався  догори  разом  із  пожовклим  листям,  яке  вітром  відносило  в  сторону.  Коней  не  видно,  лише  бачу  велику,  красиву  карету,  яка  вже  зупинилась,  з  неї  вийшла  та  сама  синьоока  дівчина.  Обличчя  чисте,  волосся  розвівалося  вітром.  Одягнена  в  білу  блузку  з  мереживом  і  в  пишну,  в  зборочку  спідницю,  яка  ледь  торкалася  землі.  Вона  дивиться  на  мене  прямим  поглядом,
-Мені,  ще  довго  треба  кочувати,  щоб  знайти  притулок,  де  буде  добре,  де  буду  я  вільна,  як  пташка,  де  буду  жити  щасливо  на  цій  святій,  Богом  даній  землі.
Оці  слова  і  я  проснулась.  Тепер  вже  виклавши  все  на  льоту,  самій  цікаво,  що  за  дівчина?  Відчуваю  полегшення  на  душі……      

                                                                                                                                                   11.02.2018р


 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776534
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Вадим Верц

Мысль извне

Акварельные  кляксы  планеты,
Столь  пригодной  для  жизни  и  смерти  -  
Неизвестность  в  своем  постоянстве,
Антидот  в  ядовитом  десерте.

По  итогам  дежурной  молитвы
Мы,  не  в  силах  расклеить  ладони,
Продолжаем  хранить  истуканов
На  просевшем  сакральном  поддоне…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771452
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 23.02.2018


Наташа Марос

ВАЛЕНТИНКИ…

Ледяные  оттаяли  души,
Зазвучала  капели  мелодия,
Тихо  в  комнате  -  это  снаружи
Нам  весна  предложила  рапсодию...
Обнажились  деревья  от  снега
И  земля  раздевается  медленно  -
Уличили  мы  зиму  в  побеге,
Птичий  хор  напевал  преждевременно...
Прикоснулись  кокетливо  взгляды  -
Мы  с  тобой  в  ожидании  Сретенья,
Помолчим,  а  грустить  нам  не  надо  -
Наигрались  давно  глупо-ветрено...
Мотыльками  летят  валентинки,
Рассыпаясь  по  комнате,  радуют  -
Нам  раскрасили  будней  картинки,
В  День,  который  влюблённые  празднуют...

                         -                  -                  -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776976
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Ілея

БАРВИ ТВОГО КОХАННЯ

Світлом  твого  кохання
Розфарбований  світ...
В  нім  стрімкі  буревії  й  неба  щемливий  міт,
Серця  ...мозку  робота...повсякчас  турбота...
Він  яскравий...  ніжний...  як  весни  первоцвіт...

Ним  дихаю  я,  мрію
На  твоєму  крилі....
Міць  твою  я  лелію...від  неї  хмелію...
Відкриваю  завзято  таємниці  земні...
П"ю  богемний  напій...що  даруєш  мені

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765978
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 23.02.2018


Олег Князь

Гнів

В  полоні  ми  ночей  і  ритмі  днів,  живемо  від  зарплати  до  зарплати,  я  переконаний  давно,  гнівом  на  гнів,  не  варто  у  житті  відповідати!  Понарозпалюємо  часом  ми  вогнів,  молитвами  звертаємось  до  Бога,  а  той  хто  гнівом  не  платив  за  гнів,  рятує  іншого  й  себе  самого!  Навчайте  рідних  доньок  і  синів,  як  мали  вас  навчити  мама  й  тато,  не  випромінювали  щоб  свій  гнів  за  гнів,  адже  шляхів  порозуміння  є  багато!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778540
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Наталі Калиновська

ПРИЙДИ!

                 Прийди!

Прийди  в  мої,  благаю,  сни!
Надії  принеси  обручку…
Вогнем  обіймів  огорни  –  
Шалено  й  мрійно,  палко,  рвучко…

Прийди  в  мої,  благаю,  сни!
Хай  струн  моїх  не  рвуться  нерви…
І  ти  прийдеш  –  хай  восени,
Бо  ж  кличу  й  кличу  –  без  перерви!

м.  Львів  автор  Наталі  Калиновська

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778555
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Ніна-Марія

КОЛИ МИ УДВОХ…

[img][/img]

[b][color="#4d2066"]Нехай  за  вікном  уляжеться  ніч,
А  місяць  розсипле  зорі  по  небу.
З  коханням  своїм  тепер  віч-на-віч,
А  більшого,  любий,  нам  і  не  треба.
 
Хурделить  нехай  надворі  зима,
І  смачно  хрумкоче  сніг  під  ногами.
Та  кращого  раю  в  світі  нема.
За  той  неземний,  який  поміж  нами.
 
Вдивляюсь  в  очей  твоїх  голубінь.
Від  погляду  наче  в  небо  злітаю.
Мене  не  лякає  та  височінь.
О,  Боже,  ти  чуєш,  як  я  кохаю.
 
Напитись  любові  нам  дай  досхочу.
Встели  чебрецем  ту  стежку  над  плаєм.
Назустріч  весною  тобі  полечу
І  в  серці  твоїм  розквітну  розмаєм[/color].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.02.2018


Надія Башинська

НА МІСТОЧКУ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

На  місточку  зупинилась,
в  чисту  воду  задивилась.
Злетів  з  дерева  листочок,  
вийшов  хлопець  на  місточок.

                     ПРИСПІВ:

         Той  листочок  із  кленочка,  
         в  хлопця  вишита  сорочка.
         Той  листочок  багряний,  
         а  той  хлопець  кучерявий!

На  місточку  зупинилась,
на  листочок  задивилась.
На  листочок  задивилась,
а  до  хлопця  прихилилась.

                       ПРИСПІВ:

На  листочок  задивилась,
а  до  хлопця  прихилилась.
-  Ой  пливи,  пливи,  листочку!
Є  вже  хлопець  на  місточку.

                       ПИСПІВ:

На  місточку  зупинилась,
в  чисту  воду  задивилась.
Злетів  з  дерева  листочок,  
вийшов  хлопець  на  місточок.

                       ПРИСПІВ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778440
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Ніна Незламна

Хто б обійняв її. .

В  сутінках  заховався  вечір
Ледь  хилить,  вітер  в  полі  траву
Хто    обійняв  її    за  плечі
Цю  жінку…  Молоду  й  красиву.

Йде  війна…  Немає  молодця
Він  полетів,  нині  до  неба
Тепер  що?  Вона    вже  вдовиця
Кому  скажіть,  оце  так  треба?!

Щоб  щастя  не  було  в  родині
Хтять  на  шмаття,  все  розірвати..
Як  бути,  єдиній  дитині?
І  хто  зможе,  світ  врятувати?

Світ  світлий,  де  добро  і  радість
Здоров`я  де  ?    Ясні  обличчя?
Згинула  б  та,  ганебна  заздрість
Хай  всюди  мир!  І  благополуччя!

Вітер  віє  і  веселиться
Одненька  в  полі,  мов  вовчиця
Їй    життям  би,  насолодиться
Душа  болить,  плаче  вдовиця…

Лютий  2018р
 




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778376
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Янош Бусел

Вокзали юності.

                                             [i][b]  [color="#b02525"]Вірш  із  циклу„Весна  надії”…
                                               4  травня  1958  року…  Потяг…
                                               У  вагоні,-  розмови,  жарти,  сміх.
                                               Супроводжуючий,-  майстер  ТУ
                                               Ковбасов  Анатолій  Іванович...
                                                                       Життя  вже  позаду,-
                                                                       Але  це  не  забулось…  Ні…[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#2e3996"]Бiлим    пiвнем    весна    кукарiка..
Скiльки    видно-  Полтава    в    цвiту...
Не    забути    нiколи,    довiку
Тую    юнiсть    мою    золоту.
                                       
Рейок    блиск,    переводiв    сплетiння,
Позолота    квiтучих    кульбаб...
Ту-  ту  -ту    i    колiс    стукотiння
Чергувались  iз    кумканням    жаб.

Молодi    всi    були    i    зеленi,
Ще    своїх    не    звели    ми    споруд,-
Пурпуровi    путiвки    в    кишенi
I    десь    там  -  голубий    Кремгесбуд.

Загадковий,    незнаний,    далекий
I    жаданий,-    бо    наше    життя
Починалось    пiд    клекiт    лелеки,
Матюки...I    колгоспне    буття.

Двадцять  шість  нас…  Амбітні,  чубаті,-
Ми  стрибнули  за  рабську  цю  грань…
На  полицях  -  скарби  небагаті,-
В  основному  -  із  світлих  бажань…

Це    тепер    Кремгесбуди    урочi
Вже    не    збуджують    зайвих    надiй.
Та    ще    й    зараз    зволожують    очi
Тi    вокзали    обманутих    мрiй.[/color][/b[/i]]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778270
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Лілея1

СЛИВОВО-ТЕПЛА НІЧ…

[i][b]В  прекрасну,    цю  сливово-теплу  ніч
Старих  тополь  клубочки  білі  вати,
Летять...  летять...    в  долоні    зусебіч
І  їх      нестерпно  хочеться  сховати.

Стиснувши    міцно-міцно    у  кулак,
Мов  потайне,  німе,    послання  неба,
Коли  тремтить  ця  блискітка-сльоза,
Немов  волога  дощику    на  стеблах.

Й  бракує  щастя,  так,  неначе  би
Легеням  кисню  бракне  до  знемоги.
Якби...  якби...  якби  ж  ото...  якби...
У  цім      житті  не  мучили  тривоги,  

Коли,  красиві  блиски  бурштину
Заграв  ранкових,  мила  Афродіто,
Не  Вам  мережать  з  білого  пушку
Струнких  тополь    подушечку  із  літа.
 [/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням зігріті…

Ми  з  тобою  коханням  зігріті,
За  вікном  встає  сонячний  день.
І  немає  миліше  у  світі,
Чарівних  українських  пісень.

В  них  про  долю,  кохання  і  сльози,
В  них  про  радість,  буденне  життя.
В  них  про  літо,  про  осінь,  морози,
Про  гарячі,  міцні  почуття.

Ще  з  дитинства  люблю  свою  мову,
Задушевні  пісні  солов'їв.
І  природу  свою  загадкову,
І  широкі  простори  ланів.

В  них  волошки  і  маки  у  житі,
В  них  колосся  пшениці  рясне.
І  завжди  трударі  працьовиті,
І  родинне  коріння  міцне...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776973
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумую і чекаю…

Під  кучугури  снігу,  
Сховалось  наше  літо.
Скувало  в  річці  кригу
І  понесло  над  світом

Любов  одну  -  єдину
І  сум  розчарування.
Як  ягоди  калини,
Палає  десь  кохання.

А  я  одна  без  тебе,
Сумую  і  чекаю.
Коли  у  темнім  небі,
Світанок  запалає.

З  очей  впаде  краплина,
У  серці  сподівання.
Там  де  живе  родина,
Там  ніжиться  кохання..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У блакитних очах - озерця…

Наша  ніч  загадкова  і  сніжна,
Так  коханням  п'янким  зігріває.
В  небі  зорі  мереживом  ніжним
Покривало  з  смарагдів    сплітають.

Дійство  це    мов  казкове  є    диво,
Грає  в  небі  мелодія  ночі.
У  вікно  загляда  вередливо
Місяць  -  сторож  під  ніс  щось  муркоче.

Я  купаюсь  в  гарячих  цілунках
І  в  обіймах  купаюсь  гарячих.
А  за  вікнами  нічка  чаклунка,
Колискових  співає  дитячих.

Так  спокійно  і  тихо  на  серці,
Я  для  тебе  кохана  й  єдина.
Бачу  очі  в  яких  два  озерця
І  солодкі  уста  мов  малина...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776961
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Наташа Бруснікіна

Я чекаю весни

Я  чекаю  весни,  
Коли  парки  квітують  розмаєм,
Коли  зграї  пташат  зацвірінькають  в  вікна  мої.
Вже  приходить  у  сни
Дивосила,  що  дух  підіймає
І  на  крилах  у  небо  здіймає  мене  від  землі.

Я  чекаю  весни,
Щоб  душа  від  озону  бриніла,
Щоб  у  морі  ромашок  у  мрії  поринути  знов,
Щоби  ніжно  вони,
Ледь  схилившись,  мені  гомоніли,
Що  в  житті  і  у  серці  моїм  є  Щаслива  Любов!








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774535
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Володимир Верста

Танець із маскою (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

 ***
Танцюють  зорі  місячну  сонату.
Кружляє  сніг  і  сипле  звідусіль.
П'янію  від  твого  я  аромату,
На  цьому  маскараді  від  усіх  –

Ти  краща,  королева  і  богиня,
Навіяних  вітрів  солодкий  бриз,
 Твоя  краса  –  божественне  творіння  –  
Врізається  у  серце,  ніби  спис.

Віддайся  ти  мені  у  цьому  танці!
В  мелодії  звучать  серцебиття.
О  хто  ти  –  незнайомко,  що  у  масці?
Зачарувала  вальсом  почуття.

Останні  ноти,  опадають  маски.
Вона  зникає  в  мерехтінні  свіч.  
Це  сон?  Чи  це  історія  із  казки?
Я  завжди  пам'ятатиму  цю  ніч...


***
Тремтить  душа  у  вирі  маскараду,
Болюче-вільна,  дика  і  палка.
Що  віднайде  –  чи  жертву  чи  розраду
У  вимірі  фантазій  і  блукань?

Тебе  зустріла  в  образі  жагучім,
Глибоку  ніч  осяяв  ти  вогнем,
Та  ніжний  смуток  виказали  очі.
Під  маскою  душа  ховала  щем.

У  вальсі  захопила  нас  безодня
Бажань  і  мрій,  помножених  на  ніч.
Хай  будемо  разом  ми  лиш  сьогодні,
Закохані,  не  бачивши  облич.

Хвилини  танцю  пролетіли  миттю,
Та  раптом  маски  скинули  усі.
Розтала  я  в  пітьмі  та  оксамиті.
Прощай!  Я  –  муза.  Повернусь  у  сні…

Друга  частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Виктория - Р

Ваша Вика!

[b][i][color="#ff005e"]Ваша  Вика!

Во  мне  всего  горой,
И  нежность  и  забота.
И  злость-  её  долой,
Душе  так  петь  охота!

Во  мне  всего  горой,
Любовь  и  грусть  отчасти...
Я  -  хорошА  собой,
Я  -  женщина  во  власти!

Во  мне  всего  горой,
И  ласки  и  труда.
Но  иногда  порой,
Бываю,  я  горда.

Во  мне  всего  горой,
Есть  Муза  вдохновения!
Меня  поймёт  любой,
От  чудака  до  гения...

Во  мне  всего  горой,
Переизбыток  шика.
Не  стану  я  другой,
Победа!  Ваша  Вика!
16  02  2018  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]
Фото  автора

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Янош Бусел

Загублене… Вірш з циклу“ Весна надії ”

                                             [i]  [b][color="#a62b2b"]Вірш  з  циклу“  Весна  надії  ”
                                               Про  себе,  коханого...  Село...
                                               Народився  п'ятим...Вижив,-
                                               один...Бідні  мої  батьки!..
                                               Підростав…  Придивлявся  
                                               до  життя…  Ще  неосознано…[/color][/b][/i]
                         
[i][b][color="#0b4040"]Кiнець    сорокових...  Я    в    п'ятому    класi.
Учусь    аби    як,    хоч  i    маю    в    тiм    хист.
Та    я    не  про    це  -  саме    в    п'ятому    класi
Знайшов    я,    нарештi,    життя    свого    змiст.

На    цей    раз    тим    змiстом    життя  стали    бджоли.
Про    них    я    лиш    думав,    лиш    ними    я    жив.
Позвали    вони    як    нiщо    i    нiколи,-
Хто    зна    звiдки    взявся    той    дужий    порив.
                                 
Мо    Яків  Кузьменко,    що    жив    недалечко,
Мо    батько    посiяв    тi    зерна    в    кровi,-
Та    вулики,    пасiка,    бджоли    i    гречка
Надовго    засiли    в    моїй    головi.

Та    нi  !    Не    засiли  !    Бентежили    душу,
До    слiз    хвилювали  -  як    ангельський    спiв  !
Тепер,    в    зрiлi    роки,    признатись    я    мушу,
Що    я    не    знавав    бiльш    стiйких    почуттiв.

Я  книги  дістав…  Я  читав  вечорами…
Задарма  -  казали  -  палив    керосин,
Бо    мрiї    були    i    в    колгоспницi  -  Мами  -
Покинув    село    її    пасiчник  -  Син.

Теслярство    пiзнав    я,    бетону    напливи,
Нарощував    вежi    пiдйомних    споруд  -
Та    це    все    були    вже    не    ангельськi    спiви  -
Це    був    лиш    земний    i    оплачений    труд.
[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777529
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Олеся Шевчук

Світанкове

А  інколи  їсть  нас  тиша
І  знову  на  серці  злива,  
Туман  навкруги  густішає
І  хочеться  справді  дива.  

Щоби  заквітла  маками
Душа  поміж  довгих  днів
І  сонце  своїми  дотиками
Збудило  тебе  зі  снів.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777591
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


КВолынский

Зимовий ранок. (переклад)

                         Зимнее  утро.
                           А.  Пушкин

Мороз  и  солнце;  день  чудесный!
Ещё  ты  дремлешь,  друг  прелестный  –  
Пора,  красавица,  проснись:
Открой  сомкнуты  негой  взоры
Навстречу  северной  Авроры,
Звездою  севера  явись!

Вечор,  ты  помнишь,  вьюга  злилась,
На  мутном  небе  мгла  носилась;
Луна,  как  бледное  пятно,
Сквозь  тучи  мрачные  желтела,
И  ты  печальная  сидела  –  
А  нынче…  погляди  в  окно:

Под  голубыми  небесами
Великолепными  коврами,
Блестя  на  солнце,  снег  лежит;
Прозрачный  лес  один  чернеет,
И  ель  сквозь  иней  зеленеет,
И  речка  подо  льдом  блестит.  

Вся  комната  янтарным  блеском
Озарена.  Весёлым  треском
Трещит  затопленная  печь.
Приятно  думать  у  лежанки.
Но  знаєш:  не  велеть  ли  в  санки
Кобилку  бурую  запречь?

Скользя  по  утрешннему  снегу,
Друг  милый,  предадимся  бегу
Нетерпеливого  коня
И  навестим  поля  пустые,
Леса,  недавно  столь  густые,
И  берег,  милый  для  меня.


                           Переклад.
                   Зимовий  ранок.
                           
Мороз  і  сонце;  день  чудовий!
Ще  ти  дрімаєш,  друг  вродливий  –  
Пора,  чарівниця,  проснись:
Відкрий  очам  своїм  простори
На  зустріч  з  півночі  Аврорі,  
Зорею  півночі  явись!

Згадай,  як  в  вечір  хуга  злилась,
На  мутнім  небі  мла  носилась,
І  Місяць  повний  –  бліде  чоло,
Так  сумно,  із-за  хмар…  жовтіло,
І    ти  зажурена    сиділа…
А  зараз…  виглянь  у  вікно:

Під  голубими  небесами
Покритим  сяйвом    килимами,
Іскрить  на  сонці,  сніг  лежить;
Прозорий  ліс  один  чорніє,
Крізь  іній  хвоя  зеленіє,
Під  льодом  річечка  блищить.

Кімната  вся  янтарним  блиском
Озорена.  Веселим  тріском  
Тріщить  протоплена  вже  піч,
Приємно  думати  з  лежанки.
А  знаєш:    запрягти  б  у  санки
Кобилку    буру  –  і    навстріч…

Нестись  по  ранішньому  снігу,
Друг  милий,  піддамося  бігу
При  нетерплячому  коні,
Провідавши  поля    пусті,
Ліси,  недавно  ще  густі,
І  берег,    милий  так  мені.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 16.02.2018


Наташа Марос

НА РАССТОЯНИИ…

Что-то  было  странное  в  наших  отношениях,
Словно  потеряли  что  в  этой  кутерьме,
Даже  не  заметили  кораблекрушения,
Доверяясь  искренне  раненой  зиме...

Может,  не  подумали,  что  бывают  лишними,
Даже  подслащённые,  тёплые  слова,
Засыпая  души  нам  крадеными  вишнями,
Снежными  метелями  -  кругом  голова...

Только  я  не  думаю,  что  придётся  мучиться
Раненою  птицею  на  моём  окне  -
И  на  расстоянии  всё  у  нас  получится,
Коль  не  испугаешься...  и  поверишь  мне...

                 -                  -                  -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774330
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 16.02.2018


Крилата (Любов Пікас)

Загадки (квіти, 4)

20.  Ми  не  дзвонимо,  не  дзвоним,  
Але  схожі  ми  на  дзвони.
Фіолетові  та  сині.
Радість  ми  несем  людині.
Нас  на  клумбі  не  побачиш,  
Маємо  таку  ми  вдачу  –  
В  лісі  водимось,    в  лужку,
Біля  рік  на  бережку.
По  стебельцях  скачуть    коники.
Хто  ми,  діти?  Квіти  …
                                                                                                               (Дзвоники)

21.  Ця  рослина  є  кущем.
 Вмита  сонцем  і  дощем.
Скрізь  росте  –  в  селі,  столиці.
Хвіст  –  пухнастий  хвіст  лисиці,  
Та  не  жовтий,  не  рудий  –
Фіалковий,  голубий.
Запах  цвіт  духмяний  має  –  
У  парфуми  добавляють.
Вчуєш,  ледь  наблизиш  крок.
Звуть  рослину  цю  …
                                                                                                                               (Бузок)

22.  Любить  сонце,  дощ  і  роси.
Жовте  око,  білі  коси.
Ця  рослина  –  геніальна  –  
Є  проста  і  лікувальна.
Лікувальну  звуть  рум’янком  –  
П’ють  малята  до  сніданку.
Жовтий  цей  пахкий  напій
З  живота  виводить  біль.
В  полі,  лузі  виростає,
Де  метелики  літають,
Де  жучок  повзе,  мурашка.
Звуть  рослину  цю…  
                                                                                                                 (Ромашка)

23.  Квітка  назву  зірки  носить.
Ранок  їй  голівку  росить.
Не  росте    в  ліску,  у  гаю.
Із  Кореї  та    Китаю
В  дім  наш  зіронька  прийшла,
Подолавши  довгий  шлях.
Має  цвіт    простий,  махровий  –  
Білий,  синій,  фіалковий.
Нею  кості  полікуєш,
Кров,  що  з  рани  йде,  вгамуєш.
Зборе  грип,  що  тіло  ломить,
Забере  із  тіла  втому.
Ось  така  воно  магічне
Це  зело  багаторічне.  
Є  щось  в  ньому  від  Чугайстра.
Ну,  а  звуть  цю  квітку  …  
                                                                                                           (Айстра)

24.  Як  ромашка,  квітка  ця  є.
Серединка  сонцем  сяє.
Лиш  пелюстя  не  біленьке  –  
Синє,  жовте,  червоненьке,
Більший  лист,  стебло  і  цвіт.
Ставна,  тішить  видом  світ.
Не  росте  в  лісопосадці,
Лузі,  полі  –  а  на  грядці,
Біля  хати,  в  парку,  сквері.
Звуть  рослину  цю  -  …
                                                                                                             (Гербера)

25.  В  серпні  зело  виростає.
Цвіт  воно  кулястий  має.
Пелюстки  –  мечі  й  трубчасті,  
Різних  розмірів  та  мастей  –  
Білі,  кремові,  жовтенькі.
І  червоні,  і    руденькі.
Взяли  назву  від  Георга,  
Тобто,  Жоржа  –  і  без  торгу  –  
Був  ботаніком  він,  сину.
Як  цю  квітку  звуть?  ….
                                                                                                     (Жоржина)

27. Листя  довге  –  гострий  меч,  
Але  для  колотнеч  –  
Для  краси  росте  воно,
Барвою,  немов  вино
Виграє,  здалека  видно,
Манить  люд,  це  очевидно.

З  Африки  прийшло  зело.
В  нас  знайшло  нове  житло.
Цвіт  стеблом  лягає  густо.
Верх  цвіте,  а  знизу  пусто.
Розпускається  у  серпні,  
Коли  трави  в  лузі  серп’ять.
Хоч  ця  квітка  й  не  гламурна,  
Але  видна  і  культурна.
З  клумби  чути  її  голос.
Звуть  рослину  …
                                                                                         (Гладіолус)  

28.  Квітка  ця  проста  й  махрова.
Теплить  серце,  наче  дрова,  
Що  горять  в  печі.  Барвиста!
Світлолюбна,  промениста.
Виростає  біля  хати.
Листя  –  зубчасто-лапате.
Бджілка  сік  п’є  з  квітки-глека
Привезли  зело    здалека  –  
Із  Японії,  Китаю.
Має  колір  неба,  чаю.
Є  червона,  біленька,
І  рожева,  і  жовтенька.
В  гості  ранню  весну  просить
І  зустріне  пізню  осінь.
Не  боїться  морозцю  –  
Має  вже  властивість  цю.
Водиться  в  селі  і  в  місті.
Людям  носить  добрі  вісті.
Символ  моці,  довголіття
Із  минулого  століття.
Ну,  ви  в’їхали  вже  в  тему?
Як  звуть  квітку?  …
                                                     (Хризантема)

29.Квіти  ці  такі      чудні,
Наче  небо  в  ясні  дні.
Де  ростуть?  У  полі,    в  лузі.
Маки  з    дзвонами  –    їх  друзі.
Пелюстки  роздільні  в  них.
Як  побачиш,  спиниш  дих
Ти  від  подиву  і  млості,
Хоч  нехитрі  й    низькорості
Й  паху  в  них  нема  ні  трошки.
Як  звуть  квіти  ці?  ….
                                                                                         (Волошки)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777340
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Новоградець

Підсніжник

В  перших  променях  березня  ніжних,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Я  здивовано  вгледів  підсніжник
На  снігу,  під  берізками  в  ряд.

Ще  здаючись  морозам  під  ранок,
День  з  зимою  боротись  не  міг,
А  зелені  листочки  старанно
Вже  тягнулись  до  сонця  крізь  сніг.

Зупинившись  на  мить  закурити,
Задивившись  на  білий  бутон,
Я  сестричку  впізнав  в  ньому,  Віту  -
Ту  єдину  на  весь  батальйон.

Не  дізнатись  вподобань  дівочих:
Чому  юна,  ще  майже  мала,
Одноліток  відбила  охочих,
А  для  мене  як  рідна  була.

Я  в  війну  про  подругу  не  мислив,
А  триматися  все  ж  не  зумів,
Коли  навіть  до  зміни  і  після
Ти  вбігала  із  безліччю  слів.

І  на  лінії  захисту  вартий,
Я  не  міг  підібрати  слова,
І  наскрізь  невибаглива  в  жартах,
Притихала  бліндажна  братва.

А  тепер,  ще  на  голій  алеї,
Залишаючи  вже  медсанбат,
Про  підсніжник  в  снігу  і  про  неї
Я  роздумував  -  грубий  солдат.

Розпускаються  квіти  весною
І  в  останнє  осіннє  тепло,
А  підсніжники  майже  зимою,
Аби  сонце  над  ними  було.

Все  ще  думав,  стояв  біля  цвіту
І  цигарки  шукав  -  не  спішив.
Я  пішов,  не  побачивши  Віту,
І  похмуро  було  на  душі.

Раптом  стукіт  набійок  залізних...
Обернувсь  -  і  як  промінь  з-за  хмар  -
Біг  по  мерзлій  алеї  Підсніжник:
-  Почекай,  ти  забув  портсигар!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777281
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Янош Бусел

До криниці йшла…

                                               [i][b][color="#b02929"]  Кохання...  
                                                 Вічно  живе...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#2f8037"]До  криниці    йшла    взять    водиченьки,-
Все  турботи    в    нас…  Все    діла!...
Підійшов…  Шепнув…  Глянув  в  віченьки,-
Стежка    в    трави    нас    повела….
 
В  трави  прим’яті,  понад  річкою,
Де  коханнячко  -  маків  цвіт…
Спалахнула  я    тою  нічкою,-
Відірвалася,-  і  в  політ...

Цілував  мене,  милував  мене,
М'яли  трави  ми,  спориші...
Я  вже  думала  -  ця  напасть  мине,-
Не  минулася...  До  душі

Мені  пестощі  зачудовані,
Ніжні    руки  ті  ,-  сама  хіть...
Поціунки  ті...Не  даровані,-
Взяті  ніжністю,-  все  горить!..

Вже  нема  в  мене  ані    плямочки,
Де  б  ті  рученьки  не  були!..
Знайшли  всі  мої  ніжні  клямочки,-
Вийми  й  серце  вже,-  забери!!.

До  криниці    йшла    взять    водиченьки,-
Все  турботи    в    нас…  Все    діла!...
Підійшов…  Шепнув…  Глянув  в  віченьки,-
Стежка    в    трави    нас    повела….
[/color][/b][/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777292
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018


OlgaSydoruk

Я відшукала наше небо

Я  відшукала  наше  небо  
Серед  пустелі  самоти…
Чому  мовчиш?..
Мабуть,не  треба,
Коли  запалюють  свічки?..
Перегорни  назад  сторінку…
Не  бійся…Більше  не  болить...
Лише  однесенька  краплинка
В  долоньку  скрапує  за  мить…


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018


OlgaSydoruk

А этот маленький оркестрик…

А  этот  маленький  оркестрик
Играет  снова  до  утра…
У  пульта  чувственный  маэстро
Ответа  ждёт  не  на  слова...
Одним  движением  растерзает
С  волшебной  палочкой  рука…
Не  прикасанием  оживляет,
Когда  мелодия  нежна…
А  этот  маленький  оркестрик
Играет  то  же,что  вчера…
И  роза  красная  прелестна!..  -
С  росой  живою...И  глаза,
Полузакрытые,  -  пронзают...
Из  раскалённой  рампы  -  свет…
И  струны...те  же    обжигают,
Не  обрываясь,  столько  лет…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Ніна Незламна

Квіти кохання


Троянди  –  це  квіти  кохання
З  ними,    я  приймаю  вітання
Кохаю….  Давно  зрозуміла
Радію,  що  щастя  зустріла.

І  цей  вечір…  Наш,  таємничий..
Ціль  життя,  де  ти  найдорожчий
Погляд  ніжний….  Квіти  запашні
Рідні  стали,    дорогі  мені.

Вітер  розніс,  сумніви  усі
Дріма  нічка  в  золотій  рясі
Запах  троянди  –  чудодійство
Так  це  кохання…  Це  чаклунство.

Вірш  до  картини
10.09.2017р








Т

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777152
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Ніна Незламна

Прийде час розплати

Схилилася  в  полі,  висока  тополя
Моя  Україна,  ой  де  ж  твоя  воля?
Та  коли  ж  нарешті,  сонце  засіяє
І  в  нічному  небі,  зіронька  засяє?

Щоби  мир  і  щастя,  відчували  люди
Щоб  прогнали  військо,  від  того  Іуди
Та  й  зустріли  весну,  з  солов`їним  співом
Покінчили  врешті  із  отим  кріпатством.

Щоб  чорні  хустини,  матері  сховали
І    маленькі  діти,  воїн    не  пізнали
Не  знали  сирітства    і  крові  по  землі
І  страшного  звірства,  схованого  в  Кремлі.

Схилилась  тополя  -  то  моя  країна
Кожен  день  страждає.  Біль,  хоронить  сина
По  небу  хмари  і  весь  час  чорні  -  чорні
Вже    на  жаль,  літають  снаряди  фОсфорні
.
Ой,  Боженьку,  Боже!    Зупини  навалу!
Врозуми    ти  її    -  націю  зухвалу
Бачиш,  знову  вітер,  в  полі  розгулявся
Посеред  нього,    там  хлопчина  зостався.

І  шастають  всюди,  як  щури  прокляті
Чужинці,  найманці.  Хочуть  розірвати
Мою  Україну,  серце  її  кволе
Ой,  та  чому  скажи,  чому  така  доле?

Нехай  сніг  розтане,  врешті  вщухнуть  болі…
Нехай  рідна  ненька,  заживе  у  волі!
Хоч  болить  серденько..  Ні!  Не  подолати!
І  ти  знай  –  вороже!  Прийде  час  розплати!

Січень  2018р




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777155
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Шостацька Людмила

НАМАЛЮЮ ЩАСЛИВИЙ СВІТ

                                         
                                                       Я  проснулася  від  любові,
                                                       Сни  наснилися  кольорові.  
                                                                       Як  проснулась  –  всміхається  світ,
                                                                       Я  кажу  із  любов’ю:  «  Привіт!»
                                                       Я  йому  –  аж  мільйон  цілунків,
                                                                       Розпочала  свій  день  з  малюнків.
                                                                       Малювала  маленьких  діток,
                                                                       Руту-м’яту  і  ще  й  любисток.
                                                                       Коровай  малювала  з  сонця,
                                                                       Його  зайчика  –  на  долонці.
                                                       І  корівок  божих  багато,
                                                                       Ще  й  весняний  танок  у  свято.
                                                                       Малювала    лелечий  політ,
                                                                       Малювала,  як  вміла  цей  світ.
                                                                       Ви  щасливі?  –  Я  дуже  рада!
                                                                       Ще  пройдуся  казковим  садом.
                                                                       Може  я  домалюю  там  щось,
                                                                       Аби  вам  усім  краще  жилось.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Виктория - Р

Один на миллион!

[b][i][color="#ff00ae"]Один  на  миллион!

Лучше  нету  моего  мужчинки,
В  сотый  раз  об  этом  говорю.
Зацелую  все  его  морщинки,
Потому,  что  я  его  люблю!

Лучше  нету  моего  мужчинки,
Он  такой  один  на  миллион!
В  этой  жизни,  мы  -  две  половинки,
За  него,  я  всё  отдам  на  кон...

Лучше  нету  моего  мужчинки,
О  таком  все  вправе  помечтать.
У  меня  к  нему  своя  тропинка,
Я  его  всегда  готова  ждать!

Лучше  нету  моего  мужчинки,
Я  любуюсь  бесконечно  им  сама...
Прижимаю  к  сердцу  фотоснимки,
От  него  я  просто  без  ума!
14  02  2018  г  
Виктория  Р  [/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777016
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Амадей

Любимой

Каким  ты  меня  ядом  напоила
Какой  огонь  в  душе  моей  зажгла
Мне  радугою  солнце  засветило
Даря  мне  кванты  света  и  тепла

Ласкают  взор  мой  алые  тюльпаны
Души  моей  любимые  цветы
Весь  вечер  я  брожу,  как  будто  пьяный
И  виновата  в  этом  только  ты

Зачем  ты  мне  дарила  поцелуи?
Зачем  дышала  жаром  твоя  грудь?
Я  на  тебя  смотрел,  как  на  святую
В  ту  ночь  не  дал  мне  соловей  уснуть

Уехала  ты  утром  на  рассвете
Букет  завял,  что  мне  дарила  ты
Цветов  и  женщин  много  есть  на  свете,
В  душе  навек  осталась  только  ты.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776859
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 16.02.2018


Тетяна Луківська

Моя зима




Здається,  все  про  зиму  написали,
Моя    ж  душа  в  рядок  несе  слова...
Дивилась  ж  бо,  як  діти  сніг  топтали
І  як  сміялась  Баба  Снігова,
Як  тихий  усміх  щастям  материнства
Коректував  цей    білосніжний  грим.
І    радощі    у  галасі  дитинства  -
В  нелічених  роками  диво  зим...
Лапатіші    все  падають  сніжинки,
Їх  не  злякає  кригою  мороз.
У  пригорщах  тепліють      на    краплинки...
Такий  от  є    в  зими  “метаморфоз”.
Хурделиця    загралася  з  вітрами,  
Мете  сніги  в  горби,  ген  на  шляхи!
Із  срібного  засніжжя    панорами,
Лиш  в  обрисах  видніються  дахи.
Я  нашепчу    у  віхолу  бажання,
Нехай  летять  у  відстань  зимову.
І  в  нашу    ніч,  що  видалась  остання,
Краєчком  щастя    спомин  відгорну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765258
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 14.02.2018


Виктория - Р

С любимым, рай и в шалаше!

[b][i][color="#ea00ff"]С  любимым,  рай  и  в  шалаше!

Простая  женщина  в  миру,
Мне  чужды  в  жизни  маски.
Когда  нибудь,  и  я  умру-
От  переизбытка  ласки...

От  нежности,  и  слов  твоих
Летаю  выше  крыши...
Тепло  и  радость  на  двоих,
Мы  счастьем  общим  дышим!

И  если  вдруг  печаль  в  душе,
Жизнь  всё  равно  прекрасна!
С  любимым,  рай  и  в  шалаше!
Всецело  я  согласна.
13  02  2018  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Олена Жежук

… по всьому

Оце  й  усе…  скінчився  снігопад    –
В  далеких  горах  проростає  рута.
Вчорашнє  «ми»  закладено  в  ломбард,
Давно  знецінене,  немов  гірка  отрута.
 
Це  був  лиш  сон,  короткий  дивний  сон.
Де  ти  –  наснага,    я  –  твої  бажання.
Ти  обирав  про  всяк…  під  свій  фасон,
І  перестигле  залишив  мовчання.

Чому  ж  блукаєш  в  лабіринтах  снів?
Шукаєш  зелен-руту  невідому.
Сезон  дощів…  забракло  сонця  й  слів…
                                                       …  оце  й  по  всьому.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ліна Ланська

КОХАЙ ЇЇ

Кохай  її,  як  триста  літ  тому,
Коли  мечі  писали  слід  кривавий,
У  заметіль  цвіли  пожеж    заграви,
А  ти  шукав  одну  її...Чому?

На  поле  спрагле  випала  роса
І  напоїла  день,  зітхнувши  тяжко.
Непоказна  квітує  десь  ромашка,
Непоказна?  -  хто  отаке  сказав?

Вже  триста  літ  на  пелюстках  її
Ворожимо,  -  розіпнута  прощає,
Бо  може  подарує  крихту  раю,
Коли  кохання  проти  течії,
Через  віки.  Вона  тебе  чекає,

Кохай  її.


10.02.18.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Надія Башинська

НАЙКРАЩИЙ РІДНИЙ КРАЙ!

Згадала...  Знову  я  згадала.  "Ми  -  українці!"  -  я  співала
в  своїм  дитинстві.  В  тім  раю  є  молоді  татусь  і  мама.
Мене  навчали:  "Пам'ятай!  Найкращий  в  світі  -  рідний  край."

Світились  зорями  там  ночі,  а  в  неба...  сині-сині  очі.
Там  ранок  роси  розсипав,  як  стрічка  -  річка  поміж  трав.
В  святкових  сукнях  там  берізки,  хмарина  заплітає  кіски.

А  дзвінко  як  весна  співала...  із  вітром  часто  прилітала  
я  в  день  сьогоднішній.  Настав...  Цей  день  уже  настав.
"Ми  -  українці!"  -  нагадав.

Сьогодні  тут  наші  внучата...  в  них  молоді  матуся  й  тато.
Світяться  зорями  тут  ночі,  а  в  неба...  сині-сині  очі.
Тут  ранок  роси  розсипає,  і  хвилями  тут  річка  грає.

Берізки  тут  ростуть  в  діброві,  в  хмарини  стрічки  кольорові.
"Ми  -  українці!"  -  знов  співаєм.
                         Найкращий  рідний  край!  -  всі  знаєм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://w