Наталі Вьорн: Вибране

Лія Лембергська

Я не признаюсь…

Я  не    признаюсь,
що    буває    лячно,
Коли    торкаєтесь    мене    словами
У    ніжність    вбраними...    
Так    необачно
Захоплюватись    Вами
до    нестями...
Я    не    признаюсь,
що    тремтить    серденько,
Як    лиш    до    Вас    пригорнуся    думками,
І    як,    щоб    не    сполохати,
тихенько
Милуюсь    нишком    Вашими    руками...
Я    не    признаюсь,
як    від    Вас    я    млію,
У    слабкості    своїй    стаю    вразлива...
Я    не    признаюсь...
Хоч    і    розумію,
Від    Вас    це    приховати    неможливо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724442
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 05.01.2019


Akimova

Прованс

Там,  в  Провансе,  на  юге  Франции
Солнца  трепетные  лучи
По-особому  преломляются,
Не  мучительно  горячи.

Терракотой    и  нежной  охрою
Разливается  мягкий  свет.
И  умчавшеюся  эпохою
Бархатистый  оставлен  след.

Там  художника  сумасшедшего
Гениальность  хранит  земля,
В  желтизну  облаков  ушедшую
И  в  лавандовые  поля.

И  возносят  к  чему-то  высшему
Из  далёкого  далека
Над  кроватью  пастелью  выцветшей
Балки    старые    потолка.
………………….

Там  и  луны  другие  –  тёплые,
Не  одна  над  Арлем  луна.
Приезжают  в  Прованс  влюблённые.
Я  влюблённая,    но    одна...

Потому  и  гляжу  я  издали,
Потому  и  заказан  путь,
Потому  и  стихи  не  изданы.
Потому  всё...    когда-нибудь…

[i]2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.09.2018


Akimova

Туман в Одессе

Всего  лишь  день,
Случайный  день  в  Одессе.
Скучает  море  Чёрное  у  ног.
И  месяц  март  колдует  в  поднебесье,
Как  будто  он    повременить  не  мог
С  туманом  этим,
Краски  все  размазав.
Стерев  границы  неба  и  воды…

И  никаким  вооружённым    глазом
Не  различить    вчерашние  следы
Промчавшейся  толпы  тысячеликой.
Смыт  праздничный  цветной  и  яркий  сор.
Лишь  чаек  одичалых  томным  криком
Застывший  оглашается  простор…

А  я  из  касты  не  имущих  веры.
Не  ценящих  сухую    правду    слов.
Хотела  моря  оценить  размеры,
Увидеть,  что  не  видно  берегов.

Ну  что  ж,  не  повезло  –
Туман  в  Одессе.
Кафе,  глинтвейн  на    [i]этом  [/i]  берегу.
Такой  вот,  приглушённо-пряной  смесью,
Я  в  памяти  её  и  сберегу.

Бреду  по  побережью…
Знать  бы,  где  я.
Бедекер*    мой    от  сырости  размяк.
Колышутся  вослед    жирафьи  шеи
Портовых  кранов
И  гудит  маяк.

И  что-то  мне,  гудкам  тревожным    вторя,
Велит  от  волн    не  отводить  глаза.
И  я  топчусь  на  привязи  у  моря…
Но  поезд,  поезд      через  два  часа.


[i]Март  2018[/i]

---------------
*Беде́кер  –  путеводитель  с  картинками  и  описанием
   достопримечательностей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 16.09.2018


Владимир Зозуля

Первый и… поздний

[i]Снег[/i]…  
Первый  снег  –  в  январе  –
Он  был    теплой  зиме  непричастен.  
[i]Поздний[/i]…  
Он  летел  на  заре,
Будто  темному  светлым  причастьем.  
[i]Нежный[/i]…
Он  летел  в  нелюбовь,
В  безысходности  скверное  чувство.
[i]Кроткий[/i]…  
Он  летел  в  суесловь,
В  то,  что  сказано  грубо  и  пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как    надежда  в  судьбе,
Между  прошлым  её  и  грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как  слезинка  в  мольбе,
От  земли  и  до  неба  идущей.
[i]Белый[/i]…  
Как  березовый  крест
На  скрещении  двух  бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он  стелился  окрест,  
Ни  на  что...  ни  на  что  непохожий…


Знаешь…
Я  пишу,  а  вокруг
Тишина…  белоснежность  покоя.
Знаешь…
Я  подумал:  а  вдруг,
Этот  снег  –  это  что-то  другое…  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Нора Никанорова

ударение на согласную

Тихо  на  кухне.  Капает
Только  вода  из  крана.
Сжата  зубами  капа  и
В  пальцах  ручка.  Нирвана.
Вот  ещё  -  тикают  ходики
И  завывает  ветер.
Ходики  нынче  не  в  моде,  и
"Двушка"  в  КОПЭ,  и  сеттер.
Сеттера  нет.  Я  придумала.
Просто  пришёлся  в  рифму.
Шорохи:  дружной  группою
Племя  соседское  -  к  лифту.
Стол  полированный  в  трещинах,
Микроволновка  -  в  пятнах.
Я  -  нелегальная  женщина,
Вмиг  расшифруют  -  с  тряпкой.
Анафранил  и  валенки,
Феназепам  и  чайник.
В  кадке  -  цветочек  аленький.
*Кто  притащил  его?  Тайна...*
Хлебные  крошки  -  кучкою,
Сахарные  -  в  шеренгу.
Муж  принесёт  получку  и
Я  улетаю  в  Вену.
На  два  часа.  Как  раз  -  поспать,
Тут,  на  диване  (без  храпа!).
Вот  я  -  московская  полузнать,
В  полупальто  из  драпа.
Круг.  И  по  кругу.  А  выход  -  дверь:
Хочешь  -  иди,  хочешь  -  пастью
Тискай  солёную  капу  и  верь
В  тихое  женское  счастье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98275
дата надходження 17.10.2008
дата закладки 15.05.2017


Джин

Реинкарнация

[color="#452626"][i][b]Какую  по  счету  
Ты  жизнь  пережил,  
У  Господа  квоту  
Какую  просил?!  
Что  было  и  будет,  
Того  нам  не  знать.  
Нас  после  осудят  
-  Мы  будем  молчать…

И  память  сотрется
У  прожитой  жизни…
Душа  же  вернется,
Ребенком  капризным.
Без  опыта  снова,
Без  прошлых  обманов
И  первое  слово,
Опять  будет:  [color="#871111"]Мама[/color]…[/b]
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733061
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


rutzt

Сьогодні в душі блюз

Сьогодні  в  душі  
Блюз
І  плескає  дощ
В  долоні,
Це  примха  така
У  муз,
Я  знову  у  них
В  полоні.
І  легкі  думок
Сліди,
І  шепіт  далекий
Бога,
Бо  знову  в  душі
Ти.
Нічого,  утім,
Нового.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732161
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Уляна Стринжа

Марія Магдалина (до картини «Марія Магдалина, що кається» художника Тіціана)

Ти  довго  йшла,  душа  твоя  тремтіла,
А  очі  все  вдивлялися  в  пітьму.
О,  як  ти  палко,  пристрасно  хотіла  
Вклонитися  єдиному  -  Йому!  

Блукала,  мов  сновида,  серед  ночі,
Розхристана  і  боса,  серце  –  птах.
І  плакали  колись  безстидні  очі,
І  теплилась  молитва  на  устах.  

Вже  не  було  сум’яття  –  випав  жереб.
Не  зволікаєш,  лиш  передихнеш  
І  знову  до  мети.  І  лише  череп  
Подивиться  услід  тобі  –  ідеш.

Несеш  тягар  старих  своїх  провин,
Бо  знаєш,  що  простить  лиш  Він  один.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719785
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 07.05.2017


Ірин Ка

Минуле

Знервоване,  змучене,  дуже  сердите
Сиділо  минуле,  згадкою  вкрите.
У  темряві,  світло  вмикати  боялось,
Щоб  раптом  мільйон  гостей  не  припхалось.
Прийдуть,  посідають  і  тицяють  в  очі,
До  критики  всі  страшенно  охочі.
Та  все  їм  не  так,  та  не  до  вподоби.
Змінити  все  прагнуть,  нові  давай  спроби.
А  є  ще  й  такі  страшні  супостати,
Умить  обживуться,  не  виженеш  з  хати.
Йому  б  спочивать,  та  слухать  платівки,
Читать  на  свята  вітальні  листівки.
Зі  спогадів  гарних  картини  писати
І  весело  з  пам'яттю  в  хованки  грати...

Існує  ж  одна  проста  аксіома,
Усім  зрозуміла  та  здавна  відома:
Минуле  як  змучене,  зле  і  плаксиве,
Майбутнє  ніколи  не  буде  щасливе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732185
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Наташа Марос

КАЛЕНДАРИ…

Я  старые  люблю  календари,
Где  каждый  раз,  срывая  по  листочку,
Наш  папа  очень  трепетно  дарил
Пришедший  день  своим  любимым  дочкам.
Я  помню  утро,  бритвенный  прибор
И  запахи  его  одеколона,
На  окнах  -  белый  кружевной  узор
И  помоложе  был  Сильвестр  Сталлоне...
Перед  глазами  -  снежная  зима  -
Никто  не  проклинал  такие  зимы...
И  папа  молодой...  Ты  помнишь,  мам,
Конечно,  помнишь,  он  такой  красивый...
И  телевизор  посреди  зимы
Купил  он  тоже  самый-самый  первый  -
Смотрели  и  так  радовались  мы,
"Берёзка-115",  чёрно-белый...

Всё!  В  прошлое  я  больше  -  ни  ногой!
Попробую  забыть  всё  мал-по-малу  -
Там  папа  мой  остался  молодой,
Ну,  а  потом...  Потом  его  не  стало...
И  так  я  слишком  часто  уношу
Все  мысли  в  то  далёкое  былое...
В  который  раз  у  Бога  я  прошу:
"О,  Господи,  оставь  его  в  покое..."
В  моём  столе  уже  за  много  лет
Лежат  календари,  храня  и  пряча,
Но  даже  в  них  мне  не  найти  ответ  -
Могло  ли  быть  хоть  что-нибудь  иначе...
И  привыкаю  вглядываться  в  даль,
Отбросив  даже  то,  что  под  ногами,
Но  замечаю:  в  прошлое,  туда
Я  возвращаюсь  новыми  стихами...

               -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 08.11.2016


Artem Panin

Живёшь. Всё правильно. Но, двигаясь вперёд…

Живёшь.  Всё  правильно.  Но,  двигаясь  вперёд,
Внезапно  вспоминаешь  то,  что  было,
Что  умерло,  исчезло  в  бездне  вод
Реки  времён,  сгорело  иль  остыло.

И  память  по  далёким  уголкам
Тебя  швыряет  странными  путями,  -  
Ты  в  прошлого  опять  попал  капкан
И  времени  захваченный  сетями...

И,  проживая  снова  эти  дни,
Ударят  в  сердце  странные  посланья  -  
Далёкие  туманные  огни,  
Намёки,  миражи,  воспоминанья

Того,  что  было...  Больше  не  вернуть.
И  надо  ли?  -  подумаешь  устало.
Живёшь...  Всё  правильно...  Ты  принял  новый  путь,
Чтоб  прошлое  тревожить  перестало...
(февраль,  2014)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479404
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 06.11.2016


Шостацька Людмила

ПІСНЯ ДЛЯ МАМИ

                                                                                                             Це  -  про  дівчинку  з  Броварів,  
                                                                                                             учасницю
                                                                                                           “ГОЛОС    ДІТИ”

На    білій  хмарці  в  янгольськім  убранні
(  Матусі  завжди  буде  двадцять  п’ять)
Любимі  очі  в  слізному  чеканні,
Їй  недоспівані  пісні  в  раю  звучать.

Любові  пісня  –  для  матусі  з  неба
Лилась  рікою  із  дівочих  уст,
Присвята  це  не  просто  яка  небудь  -
Привіт  у  Всесвіт  від  усіх,  хто  тут.

Зросли  в  кровинці  материнські    нотки,
Єднає  пісня  маму  і  дитя
І  молить  мама  щастячка  для  дочки
Щоб  в  ній  своє  продовжити  життя.

Співала  доня  для  своєї  МАМИ,
Співала  так,  що  чули  небеса,
На  хмарці  МАМА  вмилася  сльозами,
Всі  на  Землі  подумали:  роса…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697488
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 06.11.2016


Ганна Верес

Я осінь цю по-своєму люблю

Ще  ніч  не  підняла  своє  крило,
Як  місяць  допливав  останню  милю,
Він  ненароком  розбудив  село,
Коли  роса  травиці  ноги  мила.

Спустився  ранок.  Осінь  на  порі.
Красою  хоче  всіх  зачарувати:
То  хмаркою  пливе  вона  вгорі,
То  бурею  заходиться  карати.

Або  застигне  в  золоті  дібров,
Дощем  за  теплим  літечком  заплаче,
Коли  ж  наллє  калині  свіжу  кров,
Збентежить  моє  серденько,  гаряче.

Я  осінь  цю  по-своєму  люблю,
Немов  сестру,  щоразу  виглядаю
І  Бога  про  одне  лише  молю,
Дай  жити  без  війни  у  свому  краї.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 06.11.2016


Тетяна Луківська

Мелодія осені

Зупини  на  мені  свій  погляд,
Листопадом  я  догоряю.
Залишилося  літо  в  спогад,
Вітер  он  як  холод  жбурляє.
Зупини  на  мені  свій  подих,
Листопад  зігріємо  разом.
І  для  нас,  на  великий  подив,
Забринить  мелодійно  джазом.
Зупини  на  мені    свій  голос,
Запроси    листопад  у  долю.
І  ми  зустріч  із  білих  полос
Перестелимо  краєм  болю.
Зупини  на  мені    свій  смуток,
Листопадом  присиплем  рану.
І  не  слухай  осінніх  чуток  -
Небо  ткане  з  ниток    туману…
Зупини  на  мені    свій  подив,
Осінь    квітне  в  золоті  світу.
Простягни  мені  руку  й  поряд
Ми  розсиплемо  нові  квіти.
Листопадом  розвієм  листя
І  нічне  заквітчаєм      небо…
Прикро...  осінь    уже  імлисто
Прикриває  сузір’я  пледом.
Зупини  на  мені    свій  дотик,
У  танок  запроси    із  вітром.
Ти  ж,  напевно,  таки    не  проти,
Щоб  палала    ця  осінь    літом.
Зупинись,  обігрій  душею,  -
Шепотіла  жоржина    стиха…
Листопадом  мело  землею.
Й    забіліло…зимі…    на  втіху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695230
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 06.11.2016