grower: Вибране

Іван Мотрюк

ПЕРЕМІНИ. (гумореска з діалектом)

Жінка  в  хаті  побілила  
Навела  порєдкі:
По  поличках  всьо  розклала
Від  швабри  до  ниткі.

Чоловік  прийшов  додому-
Чоботи  в  болоті-
Зароблєв  він  копійчину,
В  весь  день  на  роботі.

Ледви  сунисі  у  хату
Ступив  до  порога,
Як  на  дверих  вздрів  табличку:
"Помита  підлога"

Знімив  чоботи  в  подвір*ї,
На  пальцьох  до  хати,
Хоче  сісти  відпочити  
Та  й  шось  похлебтати.

Знімив  з  себе  старі  лахи,
Як  привичку  має,
І  у  шафі  на  поличці  
Шось  чисте  шукає.

Але  тамка  де  ше  зрані  
Він  кинув  футболку,
Лижит  напис  на  папери:
"Твоя  друга  полка."

Перешукав  у  тій  шафі  ,
Аж  піт  тече  з  лоба,
Й  на  поличках  і  в  шуфляді  -
Нема  гардероба.

Кричит  з  люті  він  на  жінку:
"Де  є  моє  шматі"  
"На  поличку  поскладала-
Каже-в  старій  хаті".

Перебравсі.Відшукавши  
З  горем  ту  одежу,
Йду  думає  перекушу
Та  й  трохи  полежу.

На  пальцьох  зайшов  на  кухню,
Банєк  відкриває:
Борщик  файний  ,  ароматний,
Аж  слина  стікає.

По  привичці  він  рукою  
Посігнув  по  миску,
Сльози  болю  і  страждання
З*явились  на  писку.

Там  де  вчери  ше  миски,
Як  завжди  стояли,
Нині  чайник  із  окропом  
Кохана  поклала.

Закричєв  ,  як  пес  скажений,
Й  мати  полетіли,
Але  борщик  пахнув  файно  
І  їсти  кортіло.

Прошвирнувсі  він  по  кухни,
Знайшов  таки  миску,
Потім  ше  хвилин  пітнадціть,
Відшукав  і  лижку.

Ше  на  кофлю,ніж  і  хліб,
Мусів  чєс  згубити,
Й  як  зійшли  на  небі  зорі  ,
Сів  той  борщ  спожити.

Накидавши  за  драбину  ,
Борщику  смачного,
Рішив  мужик  відпочити  
Від  усього  того.

Телевізора  включив,
На  ліжко  вложивсі
І  на  тумбочці  пульта
Шукать  заходивсі.

Та  де  тамка  уже  пульт,
Мовби  вітром  здуло,
Знову  дісь  переложила,
Думка  промайнула.

Всередині  в  чоловіка
Всьо  ходором  ходи,
Отже  бісове  насіння,
Клятої  породи.

На  другий  день  він  писєтко,
Присотав  до  хати,
Сам  роззувсі  на  подвір*ї,
А  псу  шо  знімати.

Жінка  глипнула  на  него,
На  пса  ,  на  підлогу.
Чоловік  заткав  відразу
"  не  кричи  небого,

Се  писєтко  із  застави,
Породи  такої,
Шо  буде  мені  шукати  
Усі  речі  мої.

Я  не  буду  по-пів  днини
Шарити  по  хаті,
Аби  лижку  відшука  ти  ,
А  чи  якесь  шматі.

А  ,ти  ,  Будеш  солоденька  ,
За  ним  сі  дивити,
А  не  думати  в  одної,
Шоб  де  помінєти."
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709112
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


dominic

Математика кохання

математика  кохання  
el=  -ella
el+  ella  =0
каїн  =-ав'el  
ка'він  =  -ау'el
Адам  =-Єва  
Бог=  сон=сън
Афродіта  =-Еревус  =-аревус
Мораль=-амораль
     Вона  не  знала  математику  кохання    .  Він  погано  вчився  у  школі  .  Як  воно  велося  зараз  не  було  бажання  вчитися  .  Не  хочу  учитися  ,а  хочу  женитися  .
       Вона  присіла  до  нього  за  парту  в  школі    .  Був  урок  біології  .  І  вона  почала  торкатися    до  нього  в  чоловічому  інтимному  місці  так  ,  що  зваблення  діяло  на  кров  ,що  поступала  в  віршовані    долини  .  Їй  стало  вогко  у  її  математиці    кохання  .
       Зваба  .    Чи  всі  на  собі  відчули  цей  садистський  урок  ?  Можливо  по-садистськи  вас  зваблювали  там  ,  де  не  хотіли  ,щоб  вас  зваблювали  .  Та  це  так  .  Все  одно  ви  маєте  пройти  цей  урок  .
 Він  після  цього    бачив  сни  .  Так  діє  зваба  .  Вона,  як  змія  ,  тече  по  твоїй  крові  і  мізкам  .  Сточує  твої  мізки    ,як  хробак  .
Сни  ,в  яких  він  думав  ,що  покохав  її  .
 Але  не  завжди  кохання  є  коханням  .  Іноді  під  коханням  ховається  обман  ,а  іноді  під  коханням  ховається  закоханість  .  

     Можливо  в  одному  паралельному  сні  вони  покохались  .  І  тоді  математика  кохання    могла  б  перерости    в  математику  життя  .  І  життя  стало  нестерпне  .  така  вона  -  математика  кохання  .
Можливо    математика  кохання  ймовірно  закінчилась    тим  ,що  він  вдарив  її  в  ніс  .  Кров  полилася  .    
Кров  полилася  ,зрошуючи  землю  математикою  кохання  .
Мереживо  із  снів  .  Мереживо  із  паралельних  світів  .

Можливо  все  було  навпаки  .  Вона  вдарила  його  у  ніс  .  В  нього  потекла  кров  .  Кров  лилася  .  Зрошуючи  асфальт    математикою  кохання  .

Мереживо  із  снів  .  Мереживо  із  паралельних  світів  .


       Війна  -  це  найбільш  сталий  витвір  розвитку  людства  .  Кохання    -  найбільш  сталий    витвір  збереження  рік  крові  ,що  течуть  в  тих  тілах  з  молоком  ,  що  ходять  на  двох  чи  чотирьох  ногах  ,  повзуть  ,зберігаючи  окови  світот`war`ення.  

             усюди  несуться  числа  .  у  них  є  коромисла  .  І  у  коромислах  тих  є  відра    з  водою  .
Бог  дає  усе  .  А  боротись  за  себе  прийдеться  тобі  самому  .
Отже  це  так  .  Математично    бог  ,примарна  особа  ,дав  все  ,дав  усі  елементи  таблиці  Менделєєва  .  Вони  несуться  з  мільйонами  векторів  і  напрямків  .  Вони  несуться  усюди  .
         Але  комусь  не  вистачає  кохання  .  Тому  вони  кохають  воду  .  Вони  кохають  вино  .  Вони  кохають  отруту  .  Достатньо  вина  -  воно  не  отрута  .  Забагато  вина  -  veneno    ,а  тобто  отрута  .

В  рівнянні  кохання  треба  знайти  свій  дискримінант  .
З'їж  свій  гранат  .
Соки  з  лона  течуть  повсюди  .
Нелогічна  мова  у  жінки  .
Хто  її  зрозуміє  ?
Але  і  логічна  мова  у  чоловіка  .
Хто  його  зрозуміє  ?
Йде  торгівля  між  племенами  .
Тут  відбувається  математика  .
Племена  кохаються  з  племенами  .
З  лона  народжуються  плоди  кохання  .
Їх  жбурляють  в  поля  і  вони  проростають  .

За  нами  стежуть  ангели  .  
Можливо  по  моді  старій  .
Вони  стежуть  .  За  нами  .
До  речі  .  Як  довести  ,що  є  якесь  життя  після  смерті?  Доведіть  ,що  після  змирення  відривається  якась  сутність  ,і  вона  теж  спроможна  виділяти  джоулі  енергії    .  Але  вони  будуть  занадто  малі  .  Їх  ніхто  поки  що  не  віднайшов  .  Тому  й  кажуть  сухо  ,що  біблія  бреше  .  і  потойбіччя  не  ісънує  .  Але  воно  ісънує  ,бо  воно  нам  съниться  .    Потойбіччя  =  сон  .
Життя  -  це  робота  і  виділяється  джоулі  енергії  у  теплокровної  істоти  .

     ейдетизм  ментальний  
ейдетизм  астральний  .
Струм  проходить  по  тілу  .  Він  вбиває  серце  ,якщо  його  забагато  .

З  лона  течуть  соки  .  Порнографія  дарує  багато  кохання  .  Та  чи  воно  кохання  ?  Чи  просто  математика  кохання?  З  вас  течуть  соки  .    Соки  наповнюють  ваші  руки  .
Він  був  допитливим  хлопчиком  .


Я  нічого  не  прагну  ,тому  що  не  хочу  поїхати  в  Прагу  .
     Пісня  про    дівчину  ,що  закохана  в  Ісу  
6.12.2016

У  вас  є  такі  гарні  очі  .
Нащо  ж  ви  вийшли  заміж  за  Ісу  ?
Нащо  ви  закохалися  в  Ісу  ?
Ти  закохалася  в  Ісу    і  все  :  слава  Ісу  ,слава  Ісу  !
У  вас  такі  гарні  очі  .
Не  ховай  під  паранджу  !
А  я  кохаю  владу  -владу  -Ладу  !
І  тому  прагнув  магією  володіти  ,
та  магії  нитки  на  себе  не  вдіти  .
Т  а  нащо  мені  це  ,якщо  у  мене  є  комп'ютер?
Ти  закохалася  в  Ісу  
Why  you    merry  with  Jesus  ?
А  той  Іса    -  то  вуйко  точно  отвеєчаю  .
Він  пасе  вівця  на  полонині  .

У  вас  є  такі  гарні  очі  .
Нащо  ж  ви  вийшли  заміж  за  Ісу  ?





взимку  ростуть  проліски  .
Вони  зваблюють  своєю  красою  жінок  .

В  лоні  є  місце  ,  де  тактильно  дуже  вабливо  просунути  руку  .  Це  дуже  вабливе  місце  ,воно  вабить  і  еректує  тебе  .  Мізки  розплавлені  .  І  вже  у  вас    гранітний  камінець  в  груді  .  Серце  щемить.  Ще  мить  ,  ще  мить    і    математика  кохання      дасть  вогкість    лона  твого  .

Цікаво  .
Це  кава  .

Недовіра  .  Нас  роз'єднує  недовіра  .

Чарівник  .
 Історія  математики  кохання  .
         Чарівник  грав  у  гру  .  Але  так  сталося  ,що  він  зблизився    із  дівчиною  .  Але  математика  кохання  нестерпна  .  Одному  все  .  Іншому  -  нічого  .  Відбувається  розлад  торгових  стосунків  .  Вщент  !  Все  горить  вщент!      
Приходить  з  роботи  ,грає  в  гру  і  спить  ,кохає  жінку  і  грає  в  гру  .
Плід  кохання  -  дочка  .    Хто  вона  ?  Вона  є  плід    від  гілки  жіночої  чи  від  гілки  чоловічої  ?
Сік  потік  .  Дерево  зросло  .
Але  прийшла  осінь  .  Ви  знаєте  чоловіків  .  Вони  хочуть  мати  всьо  ,не  докладаючи  зусиль  .  Приходять  ,грають  в  гру  .  Але  життя  -  це  складніша  і  більш    гарніша  графіка  .  Але  грати  в  життя    якось  не  цікаво  .  Досягти  щось  у  житті  .  Та!  можна  досягти  це  у  грі  !
       Він  бив  жінку  .  Чи  жінка  била  його  .  Розстались  .
Математика  кохання  підходить  к  нулю.


Лоно  тече  .  Лоно  тече  .  Річка  тече  .  Гарні  шкарпетки  з  американським  прапором!
Лоно  тече  .  Соки  течуть  .  Дерева  ростуть!  
Він  був  допитливим  .  
Персі    були  гарні  .  Вони  цвіли  ароматом  лілей  .
Литки  жваво  перебирали  по  сходах  .
А  на  ступнях  ніг  ,якщо    щикотати    ступні  ,то  віддається  в  статеві  органи  .
Волосся  .  Волосся  найгарніше  ,що  є  у  жінки  ,
Що  вплітається  в  голову  ,бере  соки  з  юнки  ,
хвилясто  стікає  із  моря  і  впадає  в  океан  людських  поглядів  .


Математика  кохання  .
Є  такі  хлопці  .  Можливо  і  дівчата  .  Дівчури  .  Що    живуть  ,жиють    і  їм  нічого  не  треба  .  Їх  годують  математично  родичі  .  Вони  засіли  за  комп'ютер  .  На  комп'ютер  є  гроші  ,їх  дають  батьки  .  Він  нікуди  не  ходить  ,у  нього  нема  бажання  ,нема  жадання  мати  більше  ,мати  юнку  у  своїх  обіймах  .  Юнка  !Врятуй  його  !


З  дерева  течуть  листя  ,  спадають  в  океан  земляних  володінь  богині  Гери  .  Входять  у  володіння  богині  Геї  .  Математика  кохання  важка  .  Це  життя  .  Урок  життя  .  Чи  достойний  ти  на  життя?  Чи  gid`ний  ?

З  лона  течуть  соки  .
На  тілі  юнки  олія  .
Олією  вона  смажить  яйця  .
А  вона  жарка  .
Вона  палає  ,палахкотить    ватрою  бажання  .
 О  увійди  !
Жар  .  Хвороба  .
Ти  вічно  борешся  за  життя  із  мікробами  ,які  тебе  кохають  .
Лимон  допомагає  тобі  убивати  їх  .
Вони  в  тобі  кохаються  і  множаться  .
Ти  є  матір'ю  бактерій  !
Жаско.
Кпини  .  Ненавиджу  кпини  .
Математика  кохання  .

Пести  її  груди  .
Пести  її  очі  .
Пести  її  вуста  .
Пести  її  нестримно  .

найкращий  спосіб    заволодіти  серцем  чоловіка    -  це  намалювати  її  матір  на  уроці  малювання  .  Він  не  вміє  малювати  так  як  вона  ,ну  може  змальовувати  з  картинки  .
А  вона  намалювала    його  матір  .  
В  капцях  .  З  доброю  вагою  ,мамичка  .  З  добрим  поглядом  .  

А  потім  вона  зваблювала  його  картинками  еротичними  ,які  малювала  неспинно  .  Зваба  .  Нащо?

Тисячі  коханців  пливуть  до  їх  лона  .
А  потім  ,якщо  допливуть  найсильніші  і  стрімкіші  ,то  породжують  нових  старих  людей  .
Порнографія  !  Олія  !  Блискітки!  
Страпони  !Перепони!
муза  !Августа  ,Серпнева  !Серпентева  ,Змія  !
Продовжуй  линути  ,бо  надихаєш  !
Вдихаєш  ,хоч  не  до  кінця  розумію  трояндову  твою  мову  ,що  розприскана    по  межігір'ям  твоїм  .

Карпати  кирпаті  ,  татари  кримчачки  ,європеїдні  татари  ,італійці  ,італьянки  ,юнки  ,юнаки  ,  усі  пливуть  у  морі  пристрастей  .  Японки  малюють  собі  на  тілі  малюнки  .  Жінки  грають  із  морем  .  І  море  попадає  на  їх  тіло  .  І  вони  зваблюють  мене  .  Звалюють  до  ліжка  .

Ет  ,змія  !  
Ет,змія  !  Течеш  в  картинках  яскравих  .
Течеш  ,  як  місяць  ,  по  небу  нічному  .
Ет  ,змія  ,Течеш  і  вабиш  ,вабиш  .
Не  купляюся!


Хто  не  зраджує  ,той  не  радіє  .

Твоє  спрагле  лоно  
Бажає  утіхи  .
Але  не  втішає  тебе  тиша  води  .
Давай  водоспадом  хай  линуть    твої  жадання  ,
Твої  відгадані  мрії  ,
Твої  жадання  відкриті  .
Але  чи  не  захлинешся  ти  у  тій  воді?
Води  так  багато  .
Чи  ти  не  жадібна  дуже  до  води  водоспаду?
Кому  води  мало  ,
Той  хай  тече  до  раю  ,
де    води  багато  .

Завіршовування  одного  фільму  еротичного  характеру  .

Він  був  допитливим  .
За  ним  стежили  ангели  .
Він  хотів  зняти  вірш  ,в  якому  він  побачить  оргазм    .
Оргазм  -  рідкісна  річ  ,що  відбувається  лише  у  закоханих  і  розкріпачених  людях  ,
коли  музи  кружляють  над  нами  .
Але  вірші  читають  тоді  ,коли  їх  не  розумієш  .


Двоє  дівчат  читали  йому  вірші  .
Стояли  напівголі  ,язика  висолопивши  .
Але  і  тоді  не  зрозумів  він  ,що  дівчата  закохані    в  нього  .

Поетичний  оргазм  !
Відбувається  рідко  .
Завіршовані  вірші  в  мізках  у  судомах  стискаються  .
Вірші  зсудомлені  відвертістю  фраз  .
Ти  віршоерекцію    відчуваєш  враз-ураз  !

Але  і  тоді  не  зрозумів  він  ,що  дівчата  закохані  в  нього  .
Не  зрозуміє  і  по  тому  ,хоч  пройдуть  і  роки  .
Він  від  життя  отримав  утому  .

Як  стрімко  летить  час  ,
Ми  хочем  встигнуть  до  буса  .
Але  той  бус  поїхав  в  Єгипет  ,
Щоб  купити  алое  .

Редактор  хоче  знайти  вірша  ,
Щоб  відвертістю  фраз  був  уражений  враз  .
Поетички  читають  віршів  
Та  напівголі  ,язика  висолопивши  ,
читають  вірша  .

-Поетичний  оргазм  ,хочу  зафільмувати  поетичний  оргазм  !
Ох  режисер  -редакторе,не  посильну  ти  взяв  на  себе  ношу  .
Чого  тебе  я  виносити  мушу  ?

Відвертістю  фраз  раз  -ураз  повторюйте  вірші  !
Я  повірити  мушу  ,що  вірші  непогані  !

Книга  відверта  вийде  красива  ,
Коли  нам  удасться  завіршувати  оргазм  .

Ох,дівчата  знали  би  ваші  вірші  непогані  ,
Але  редактор  не  любить  вас  ,
Бо  у  нього  є  жінка  .
І  він  жінці  читає  свої  вірші  .
І  жінка  рідкий  оргазм  отримала  тоді  ...

Дівчата  віршувати  змушені  дуже  ,
Бо  у  віршах  їхнє  життя  відбивається  ,друже  .

Дівчата  ,проявляйте  ініціативу  першими  !
Бо  редактор  не  розуміє    того  ,що  ви  кохаєте  його  !

Ті  відверті  вірші    я  слухати  був  ,
Але    все  шукаю  вірша  ,де  буде  завіршований  поетичний  оргазм.


Алогіка  =  -  логіка  
Алогіка  +логіка  =  0
 Диявол  =  -Бог  
Дія  волі  =  -  Бог
Гнів  волі  =  -  Бог
Гнів  волі  +бог  =  0
Бог    =Зеус  +  
     Розглянемо  рівняння  щастя  .  Розглянемо  рівняння  нещастя  .
Космополітизм  в  Александрії  македонській  ,як  ознака  розвитку  науки  .
Космополітизм  в  Москві  ,як  ознака  того  ,що  політично  там  різні  народи  ,які  прийшли  туди  задля  розвитку    науки  ,культури  .
Космополітизм  =  -  Патріотизм  
Рівняння  боротьби  космополітизму  із  патріотизмом  .
Космополітизм  +Патріотизм  =  0
Космополітизм  =  Патріо  +  батько  +  отець  +  оте  +  father  +  ...








: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707031
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


dominic

безсмертний козак

із  циклу  ,,там  де  світ  вільних  ідей  ,може  все  не  так,,
 казка  фанфік  до  шотладнської  казки,,безсмертний  горець,,


 а  у  нас  теж  існував  безсмертний  .  він  йшов  у  бій  із  козацтвом  в  ширензі  і  його  убили  і  він  ожив  .
У  війні  з  поляками,хоч  ця  війна  теж  покрита  туманом  і  брехнею  ,він  помер  і  воскрес  .  Так  почався  шлях  козака  за  свою  голову  .  
Дуже  цікава  ідея  цьєї  казки  .
кажу  матері  про  це  а  вона  розказує  народну  казку  .
-  був  рибалка  .  він  хотів  лишитися  на  ніч  рибалити  .  бачить  там  багаття  горить  .  приходить  а  там  сидять  і  йому  так  не  по  собі  стало  .  Дійсно  якісь  перевертні  подумав  він  .В  старинних  одягах  .
-  Ну  це  казки!  Я  тобі  кажу  про  художній  задум  а  ти  про  казку!


05.12.2016
....11місяць.2016  р.


Безсмертний(    без  метру  заввишки  )...

Безсмертний    без  смєти    взявся  до  роботи  ...(точно  казка)

Безсмертний  
Без    змирення    достойно  достоює  бій  -
із  смертю  ,із  змиренням  він  .
І  хай    не  торкнеться  косою  своєю  Вій  .

ґідність  ,годніть    god'ність  ,щоби  не  було  вам  лиха  бідність  .
За  пояса  ховає  він  свій  меч,
А  в  полі  роздається  клич  :
,,Пугу  ,пугу!,,
Але  ховається  від  людських  очей  
Його  справжнє  життя  .

Совість.
Совість  -  то  сова  ,
що  мишей  їсть  .
Совість  -  то  сова  ,що  їсть  мишат  ,
А  мишата  біднії  пищать  ,жить  хотять  ,
А  у  мишат  шаблюки  вже  стирчать  хвостами  .
Але  безсмертная  сова    зітне  head  у    мишеня  
І  прилине  до  сови  мишача  сила  .


Ніколи  не  будь  начальником    й  вождем  ,
Чуєш  родиче  ,предку    або  нащадку  ,
Бо    використають    твій  розум    просто  так  ,
А  тебе  зроблять  винуватим  .

11місяць  .2016  рік  


Безсмертний  довго    бродив  по  світу  
І  завітав  до  съумнівного  попа  .
Як  бачив  він    поповії  слова    в  кіно  :
,,Є  свобода  ,  а  волі    до  чогось  нема  ,,
В  безсмертного  нема    волі  до  жінки    .
Він  відморозив  яйця  чи  тощо  .
Як  тобі,  піп  ,я  можу  довіряти  ?
Якщо  твій  видих    кожен  -  то  зола  ?
А  вдихаєш    ти    з    добра    -  із  дуба  кисень  .
І  бачиш    ти  золою  своєю    закопчуєш  красиву    синь    .

заздрість  .
я  заздрю    смертним  .У  них  є    ідеальнеє  життя    .Захочеш  -  і  покінчеш  з  ним  .
Хоча  не  гідно  ,  не  god'но  ,не  по  божому    вони  закінчують  життя  .

Borc  (татарське  борг  )
нас  заїбали  ті  борги  ,
Бо    в  судному  дні  потрібно  писати  римно  ,
Бо  в  Римі    живемо  ,що  освічена  людина  пише  римно  .

Були  коRмуністи  ,стали  інші    ,а  залишилося  гавно  ,такі  ж  самі  .

Люди  ісънують  (  в  съні)  для  подолання  перешкод  .
Смерть  -  перешкода  .  Життя    -  перешкода  .
Просте  ісънування      без  дій    -  не  життя  .
Класики  вже  так  багато  сказали  ,
що  ми  лиш  -  відголоски  .
Юрмили  в  козаки  людей  
І  ,як  ішов  наш  герой    проти  поляків  ,
То  вистрілили  йому  по  шиякє  .
Упав  ,  валкірії  кружляють  
І  назад  душу  у  тіло  поставляють  .
Козак  !Дурак!  Нащо    ти  йшов    проти  пана  воювать?
Козаки  є  багаті    ,а  є  ,що  без  сідельця  на  коні  ...
Голим  задом    на  стерню  сідають    .
(скошена  пшениця  -  стерня)
Кавалки  валкірії    розкатали  
і  вояків  із  поля  бою  забирали  .

найбільше  безсмертя    людина  отримує    
За  вчинки  ,коли  пам'ять  залишить  не  злую  
У  серцях  люду  .  Інформація  ,пам'ять      -  це  життя  .


У    АТО  і  то  не  то  і  це  не  то  .
Безсмертний  козак    
Зібрався  ,тільки    (об  гак),зачепився  об  гак  .
А  тут  росте  і  мак  !
Занюхався  козак    аромату  тої  квітки!
Який  це  запашний    червоний-чаровонний  мак!


Безсмертне  тіло  пронзає  гнів  ,
Бо  втратив  кохану-милу  ...
Пронзає  лють  ,цю  жінку  вже  не  вернуть  .


Не  гаючи  часу  ,  я  розповім    ,що  не  розумію    російської  мови    і  української  також  .
Мені  скажуть  ,,не  робити,,  -  я  робитиму  все  ж  !


реп  подражаніє  Емінему  
Я  міг  би  бути  руським  білим  ,але  я  чернь  ,як  чорний  ,
врятуй  мене    від  Долі  моєї  ,о  ,НЕдоля!


Сова  бореться  із  ведмедем  ,
А  постраждають  завжди  миші  !


вірш
Будьте  технічно  грамотні  ,нащадки  ,хлопці  ,
Бо  грамотєєм  можна  буть  ,  а  в  техніці  ні  в  зуб  ногою  .
Починайте  читати  книжки  знову,
Починайте  з  Кінга    і  читайте  технічні  книжки  .
Яку  ти  книжку  прочитав  останню?
Електрика  -  то  є  як  магія  ,  неосяжна  ,недосяжна  ,
на  жаль  не  дуже  цікава  .
Поливна  система  ,труби  -  боги  землі  .
Бо  без  води  -і  не  туди  і  не  сюди  .



Все  більше  разів    приходжу  до  висновку  ,що  смертне  життя    -  ідеальне  .
Якби  люди  жили  безсмертно    -  то  померли  би  з  нудьги  ...


Шотландсько  українська  пісня  
під  волинку  

Українець    вкрав  край  хліба  ,
Його  посадили  в  землю  вишнею  рости  .
А  пику  наїда    українець  годований  на  троні  ,ніхто  не  заколе  того  пикастого  .

Історія  про  безсмертного  ,що  помирав  7  разів  від  голоду  .
Отак  сім  разів    по  казці  чарівній  ,пух  з  голоду    молодим  юнак  .
Потім  зрозумів  ,що    диявол    подарував  життя  .

Волинко  !Плачеш  ,плачеш  .
Заткнись  ти    вже  нарешті  ,зіткана  з  вівці  .
Та  чого  ж  ти  сумні    такі  співаєш  пісні?
Адже  є  й  радощі  у  світі  ?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705030
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Валентина Ржевская

Рими Майстра Михаїла Ангела

Декілька  власних  аматорських  перекладів  віршів  Мікеланджело  Буонарроті.  Переклади  не  порівнювались  із  тими,  що  існують,  українськими.  Форми,  як  ви  бачите,  вповні  не  додержано  -  з  причини  аматорського  характеру  всієї  праці,  яка,  втім,  надала  задоволення.  Якщо  вона  не  настільки  вдала,  як  мені  б  хотілося,  нехай  підкреслює  досконалість  кращих  перекладів.
Відомості  про  те,  до  кого  саме  звернений  той  чи  інший  вірш,  наводяться  за  виданням:  Michelangelo.  Life,  Letters,  and  Poetry  (G.Bull,  P.Porter)//  Oxford  World’s  Classics.  —  Oxford  University  Press,  2008.  (Книга  включає  поетичні  переклади  віршів  Мікеланджело  англійською  мовою).


До  Томмазо  Кавальєрі

59

S’un  casto  amor,  s’una  pietà  superna,
s’una  fortuna  infra  dua  amanti  equale,
s’un’aspra  sorte  all’un  dell’altro  cale,
s’un  spirto,  s’un  voler  duo  cor  governa;

s’un’anima  in  duo  corpi  è  fatta  etterna,
ambo  levando  al  cielo  e  con  pari  ale;
s’amor  d’un  colpo  e  d’un  dorato  strale
le  viscer  di  duo  petti  arda  e  discerna;

s’amar  l’un  l’altro  e  nessun  se  medesmo,
d’un  gusto  e  d’un  diletto,  a  tal  mercede
c’a  un  fin  voglia  l’uno  e  l’altro  porre:

se  mille  e  mille,  non  sarien  centesmo
a  tal  nodo  d’amore,  e  tanta  fede;
e  sol  l’isdegno  il  può  rompere  e  sciorre.

59

Як  чистая  любов  і  милосердя,
і  спільне  щастя  світові  відомі,
і  дружній  жаль  з  гіркої  друга  долі,
і  спільний  дух,  що  з’єднує  два  серця;

як  душі  двох  одне  безсмертя  знайдуть,
і  небеса  дадуть  їм  спільні  крила,
якщо  любові  золотії  стріли
у  грудях  двох  один  вогонь  запалять;

якщо  когось  любити  понад  себе
такої  варто  в  світі  нагороди,
щоб  двом  життям  одну  мету  судити,
це  —  як  одна  з  піщинок  незліченних
до  наших  вірних  приязні  та  згоди,
і  тільки  злоба  може  їх  чорнити.

Переклад  05.01.2014

62

Sol  pur  col  foco  il  fabbro  il  ferro  stende
al  concetto  suo  caro  e  bel  lavoro,
né  senza  foco  alcuno  artista  l’oro
al  sommo  grado  suo  raffina  e  rende;

né  l’unica  fenice  sé  riprende
se  non  prim’arsa;  ond’io,  s’ardendo  moro,
spero  più  chiar  resurger  tra  coloro
che  morte  accresce  e  ‘l  tempo  non  offende.

Del  foco,  di  ch’i’  parlo,  ho  gran  ventura
c’ancor  per  rinnovarmi  abbi  in  me  loco,
sendo  già  quasi  nel  numer  de’  morti.

O  ver,  s’al  cielo  ascende  per  natura,
al  suo  elemento,  e  ch’io  converso  in  foco
sie,  come  fie  che  seco  non  mi  porti?

62

Завжди  вогонь  потрібен  ковалеві,
щоб  вийшов  із  заліза  твір  прекрасний;
щоб  золото  явило  вроду  ясну,
вогонь  завжди  до  користі  митцеві;

і  фенікс,  диво-птах,  не  воскресає,
як  не  згорить,  і  маю  я  згоріти,
щоб  міг  життя  в  тій  формі  відновити,
яку  підносить  смерть,  час  не  займає.

Мені  щастить  із  цим  вогнем  чудесним,
бо  вже  в  мені  живе  і  розпікає
так,  що  вітаюсь  з  мертвих  чередою.
Якщо  вогонь  полине  в  дім  небесний,
я  ж  —  перейти  в  вогонь  по  смерті  маю,
як  можна,  щоб  не  взяв  мене  з  собою?

Переклад  05.01.2014

084

Sì  come  nella  penna  e  nell’inchiostro
è  l’alto  e  ‘l  basso  e  ‘l  medïocre  stile,
e  ne’  marmi  l’immagin  ricca  e  vile,
secondo  che  ‘l  sa  trar  l’ingegno  nostro;
così,  signor  mie  car,  nel  petto  vostro,
quante  l’orgoglio  è  forse  ogni  atto  umile;
ma  io  sol  quel  c’a  me  propio  è  e  simile
ne  traggo,  come  fuor  nel  viso  mostro.
Chi  semina  sospir,  lacrime  e  doglie,
(l’umor  dal  ciel  terreste,  schietto  e  solo,
a  vari  semi  vario  si  converte),
però  pianto  e  dolor  ne  miete  e  coglie;
chi  mira  alta  beltà  con  sì  gran  duolo,
ne  ritra’  doglie  e  pene  acerbe  e  certe.

084

Один  папір,  одні  перо  й  чорнила,
а  твір  —  гидкий,  шедевр  чи  посередній,
і  з  мармуру  —  змістовне  чи  мізерне
виносить  нашої  уяви  сила.

Так  лагідність  із  гордістю  єднає
одна  душа  у  Вас,  мій  пане  добрий,
а  я  беру  з  них  те,  що  до  вподоби,
як  це  моє  обличчя  виражає.

Хто  плач  і  біль  посіє  на  сім  світі,
збиратиме  лише  врожай  скорботи
(з  насіння  різного  плід  різний  родять
дощі,  для  всіх  однакові  і  чисті);
хто  не  радіє  з  істинної  вроди
напевно  тільки  сум  в  житті  знаходить.

Переклад  05.01.2014

089

Veggio  co’  be’  vostr’occhi  un  dolce  lume
che  co’  mie  ciechi  già  veder  non  posso;
porto  co’  vostri  piedi  un  pondo  addosso,
che  de’  mie  zoppi  non  è  già  costume.

Volo  con  le  vostr’ale  senza  piume;
col  vostro  ingegno  al  ciel  sempre  son  mosso;
dal  vostro  arbitrio  son  pallido  e  rosso,
freddo  al  sol,  caldo  alle  più  fredde  brume.

Nel  voler  vostro  è  sol  la  voglia  mia,
i  miei  pensier  nel  vostro  cor  si  fanno,
nel  vostro  fiato  son  le  mie  parole.
Come  luna  da  sé  sol  par  ch’io  sia,
ché  gli  occhi  nostri  in  ciel  veder  non  sanno
se  non  quel  tanto  che  n’accende  il  sole.

089

Ви  —  очі  ті,  якими  світло  бачу:
мої  старі  слугують  вже  погано;
Ви  —  ноги,  що  тягар  мій  носять  справно,
бо  сам  кульгаю  вже,  і  сил  нестача.

Ви  —  крила,  на  яких  лечу  до  неба,
Ви  —  розум,  із  яким  дістанусь  раю,
Ви  —  той,  хто  з  мене  зробить,  що  бажає:
Жар  в  холод,  лід  -  у  спеку,  як  Вам  треба.

Крім  волі  Вашої,  не  маю  волі,
до  серця  Вашого  думки  звертаю,
весь  мій  талан  —  у  Вашому  привіті.
Живу,  як  Місяць  у  небеснім  колі:
допоки  його  Сонце  не  осяє,
ніхто  й  не  знає,  що  він  є  у  світі.

Переклад  05.01.2014

До  Вітторії  Колонна

151

Non  ha  l’ottimo  artista  alcun  concetto
c’un  marmo  solo  in  sé  non  circonscriva
col  suo  superchio,  e  solo  a  quello  arriva
la  man  che  ubbidisce  all’intelletto.
Il  mal  ch’io  fuggo,  e  ‘l  ben  ch’io  mi  prometto,
in  te,  donna  leggiadra,  altera  e  diva,
tal  si  nasconde;  e  perch’io  più  non  viva,
contraria  ho  l’arte  al  disïato  effetto.
Amor  dunque  non  ha,  né  tua  beltate
o  durezza  o  fortuna  o  gran  disdegno,
del  mio  mal  colpa,  o  mio  destino  o  sorte;
se  dentro  del  tuo  cor  morte  e  pietate
porti  in  un  tempo,  e  che  ‘l  mio  basso  ingegno
non  sappia,  ardendo,  trarne  altro  che  morte.

151

Вже  замкнутий  у  мармурі  той  задум,
який  митець  бажатиме  звільнити,
і  тільки  план  цей  має  відтворити
рука,  що  розуму  слугує  радо.

А  ти  ховаєш  горе  і  відраду,
ти  вмієш  чарувати  й  підкорити,
божественна;  затяжко  мені  жити,
щоб  обійшло  мистецтво  цю  заваду.

Тут  ні  до  чого  ні  краса,  ні  гордість,
ні  долі  невблаганної  погрози,
ні  загартованість,  що  дух  твій  має,  —
а  справа  в  тім,  що  милість  і  суворість
єднаєш  в  серці,  і  слабкий  мій  розум
крім  смерті  засобу  від  них  не  знає.

Переклад  31.12.13.

156

A  l’alta  tuo  lucente  dïadema
per  la  strada  erta  e  lunga,
non  è,  donna,  chi  giunga,
s’umiltà  non  v’aggiungi  e  cortesia:
il  montar  cresce,  e  ‘l  mie  valore  scema,
e  la  lena  mi  manca  a  mezza  via.

Che  tuo  beltà  pur  sia
superna,  al  cor  par  che  diletto  renda,
che  d’ogni  rara  altezza  è  ghiotto  e  vago:
po’  per  gioir  della  tuo  leggiadria
bramo  pur  che  discenda
là  dov’aggiungo.  E  ‘n  tal  pensier  m’appago,

se  ‘l  tuo  sdegno  presago,
per  basso  amare  e  alto  odiar  tuo  stato,
a  te  stessa  perdona  il  mie  peccato.

156

О,  пані!  Високо  вінець  твій  сяє!
Довгий  шлях  та  крутий;  його  не  здолати,
як  зухвалому  не  схочеш  сама  додати
ґречності  лицарської  та  покори.
Вгору  йду,  та  відвагу  вже  втрачаю,
і  на  півшляху  відбира  мені  подих.

Та  втішаюся  з  твоєї  вроди
надвисокої,  і  в  тому  мені  радість,
бо  до  всього  високого  пристрасть  маю;
щоб  радіти  я  мав  іще  нагоду,
я  прошу  тебе  явити  милість:
спустись  до  мене!  Тим  себе  вдовольняю,
як  твоє  обурення  передчуваю,
що  любов  глибока,  і  висока  до  розлуки  відраза,
тому  гріх  мій  проститься  і  мені,  і  тобі  разом.

Переклад  01  —  02.01.2014.

239

Com’esser,  donna,  può  quel  c’alcun  vede
per  lunga  sperïenza,  che  più  dura
l’immagin  viva  in  pietra  alpestra  e  dura
che  ‘l  suo  fattor,  che  gli  anni  in  cener  riede?
La  causa  a  l’effetto  inclina  e  cede,
onde  dall’arte  è  vinta  la  natura.
I’  ‘l  so,  che  ‘l  pruovo  in  la  bella  scultura,
c’all’opra  il  tempo  e  morte  non  tien  fede.
Dunche,  posso  ambo  noi  dar  lunga  vita
in  qual  sie  modo,  o  di  colore  o  sasso,
di  noi  sembrando  l’uno  e  l’altro  volto;
sì  che  mill’anni  dopo  la  partita,
quante  voi  bella  fusti  e  quant’io  lasso
si  veggia,  e  com’amarvi  i’  non  fu’  stolto.

239

Чи  це  не  дивно,  пані,  —  як  відомо,
бо  людство  вчить  цьому  тривалий  досвід,  —
що  образ  в  камені  живе  і  досі,
а  майстр  давно  вже  перейшов  у  порох?

Дають  причини  поштовх  та  зникають,
мистецтвом  переможена  натура.
Тому  порукою  моя  скульптура:
ні  смерть,  ні  час  мистецтво  не  здолають!

То  нас  обох  увічнити  я  можу
у  камені  чи,  може,  у  картині,
так  схоже,  щоб  їх  будь-який  впізнав,  —
мої  жалі  і  Вашу  вроду  гожу,  —
щоб  по  століттях  думалось  людині:
«Він  не  дурний  був,  що  її  кохав!»

Переклад  01  —  02.01.2014.

Інші  поезії

102

O  notte,  o  dolce  tempo,  benché  nero,
con  pace  ogn’  opra  sempr’  al  fin  assalta;
ben  vede  e  ben  intende  chi  t’esalta,
e  chi  t’onor’  ha  l’intelletto  intero.
Tu  mozzi  e  tronchi  ogni  stanco  pensiero;
ché  l’umid’  ombra  ogni  quiet’  appalta,
e  dall’infima  parte  alla  più  alta
in  sogno  spesso  porti,  ov’ire  spero.
O  ombra  del  morir,  per  cui  si  ferma
ogni  miseria  a  l’alma,  al  cor  nemica,
ultimo  delli  afflitti  e  buon  rimedio;
tu  rendi  sana  nostra  carn’  inferma,
rasciughi  i  pianti  e  posi  ogni  fatica,
e  furi  a  chi  ben  vive  ogn’ira  e  tedio.

102

О,  люба  ноче,  мила  ти,  хоч  чорна,
сприяєш  працю  в  мирі  докінчити;
любити  тебе  гарно  і  хвалити,
завжди  тебе  шанує  розум  добрий.

Потік  думок  буденних  зупиняєш,
нам  прохолоду  надаєш  і  спокій,
і  від  низького  до  світів  високих,
куди  потрапить  прагну,  в  снах  здіймаєш.

Ти  смерті  тінь,  тому  тебе  минає
душевна  ницість,  серцеві  ворожа,
скорботам  ти  —  кінець  і  ліки  добрі;
від  тебе  плоть  слабка  знов  сили  має,
втішати  плач,  спочинок  дати  можеш,
гнів,  як  і  смуток,  усуваєш  вповні.

Переклад  03.01.14.

248

Dal  ciel  discese,  e  col  mortal  suo,  poi
che  visto  ebbe  l’inferno  giusto  e  ‘l  pio
ritornò  vivo  a  contemplare  Dio,
per  dar  di  tutto  il  vero  lume  a  noi.
Lucente  stella,  che  co’  raggi  suoi
fe’  chiaro  a  torto  el  nido  ove  nacq’io,
né  sare’  ‘l  premio  tutto  ‘l  mondo  rio;
tu  sol,  che  la  creasti,  esser  quel  puoi.
Di  Dante  dico,  che  mal  conosciute
fur  l’opre  suo  da  quel  popolo  ingrato
che  solo  a’  iusti  manca  di  salute.
Fuss’io  pur  lui!  c’a  tal  fortuna  nato,
per  l’aspro  esilio  suo,  co’  la  virtute,
dare’  del  mondo  il  più  felice  stato.

248

З  небес  зійшов  у  смертній  він  подобі,
побачив  вищу  кару  й  вищу  милість,
нам  розповів,  щоб  люди  просвітились,
і  знов  у  славі  він  живе  Господній.

Осяйна  зоре!  Як  ти  одарила
невдячну  нашу  спільну  батьківщину!
Злий  світ  скупиться  на  пошану  гідну,
тобі  віддячить  сам  Творець  правдивий.

Це  Данте  був.  Його  пісні  чудові
ганебно  зневажа  невіглас  гордий,
що  хвалить  всіх,  але  не  справедливих.

Якби  ж  то  і  мені  такої  долі!
За  страдництва  його  вінець  терновий
не  шкодував  би  я  корон  щасливих…

Переклад  03.01.2014

087

Vorrei  voler,  Signor,  quel  ch’io  non  voglio:
tra  ‘l  foco  e  ‘l  cor  di  ghiaccia  un  vel  s’asconde
che  ‘l  foco  ammorza,  onde  non  corrisponde
la  penna  all’opre,  e  fa  bugiardo  ‘l  foglio.

I’  t’amo  con  la  lingua,  e  poi  mi  doglio
c’amor  non  giunge  al  cor;  né  so  ben  onde
apra  l’uscio  alla  grazia  che  s’infonde
nel  cor,  che  scacci  ogni  spietato  orgoglio.

Squarcia  ‘l  vel  tu,  Signor,  rompi  quel  muro
che  con  la  suo  durezza  ne  ritarda
il  sol  della  tuo  luce,  al  mondo  spenta!

Manda  ‘l  preditto  lume  a  noi  venturo,
alla  tuo  bella  sposa,  acciò  ch’io  arda
il  cor  senz’alcun  dubbio,  e  te  sol  senta.

087

Того  б  я,  Боже,  хтів,  що  ще  не  хочу:
мов  крижаний  заслін  на  серці  в  мене,  —
він  не  пускає  Твій  вогонь  священний,
тому  перо  моє  брехню  торочить.

Тебе  люблю  —  та  на  словах,  назовні,
і  це  болить  мені:  хотів  би  вміти
для  благодаті  отвір  відчинити,
позбутися  гордині  злої  вповні.

О,  Господи,  розбий  той  мур  зухвалий,
що  бачить  не  дає  проміння  чисте,
яке  Ти  щедро  розсилаєш  світу!
Як  наречений  до  своєї  пари
прийди  і  сумнівів  зніми  завісу,
щоб  я  Тебе  відчув  і  міг  хвалити.

Переклад  06.01.2014.

237

Molto  diletta  al  gusto  intero  e  sano
l’opra  della  prim’arte,  che  n’assembra
i  volti  e  gli  atti,  e  con  più  vive  membra,
di  cera  o  terra  o  pietra  un  corp’  umano.

Se  po’  ‘l  tempo  ingiurioso,  aspro  e  villano
la  rompe  o  storce  o  del  tutto  dismembra,
la  beltà  che  prim’era  si  rimembra,
e  serba  a  miglior  loco  il  piacer  vano.

237

Для  доброго  смаку  —  розрада  дивна
мистецтво  перше,  що  відображає
обличчя  й  дії  та  увічнить  має
у  воску,  ґрунті,  камені  людину.

Як  посягне  на  нього  час  брутальний  —
псуватиме,  ламатиме  чи  знищить,  —
краса,  яка  була,  все  ж  пам’ять  лишить
і  ліпше  місце  дасть  утіхам  марним.

(перше  мистецтво  —  мається  на  увазі  скульптура)

Переклад  06.01.2014.

278

Chi  non  vuol  delle  foglie
non  ci  venga  di  maggio.

278

Не  злюбив  гілок  зелених  —  в  травні  не  приходь  до  мене.

Переклад  06.01.2014.

(Щось  на  зразок  прислів’я,  яке  вигадав  Мікеланджело).

103

Ogni  van  chiuso,  ogni  coperto  loco,
quantunche  ogni  materia  circumscrive,
serba  la  notte,  quando  il  giorno  vive,
contro  al  solar  suo  luminoso  gioco.
E  s’ella  è  vinta  pur  da  fiamma  o  foco,
da  lei  dal  sol  son  discacciate  e  prive
con  più  vil  cosa  ancor  sue  specie  dive,
tal  c’ogni  verme  assai  ne  rompe  o  poco.
Quel  che  resta  scoperto  al  sol,  che  ferve
per  mille  vari  semi  e  mille  piante,
il  fier  bifolco  con  l’aratro  assale;
ma  l’ombra  sol  a  piantar  l’uomo  serve.
Dunche,  le  notti  più  ch’e’  dì  son  sante,
quanto  l’uom  più  d’ogni  altro  frutto  vale.

103

Все,  що  заховано,  все,  що  закрито,
всі  речі,  що  матерія  обмежить,  —
все  ніч  собі  збира,  все  їй  належить,
як  день  гра  променями  розмаїто.

І  хоч  її  вогонь  перемагає,
її  дива  втрат  зазнають  найбільших
від  шкідників,  за  Сонце  значно  нижчих,  —
таких,  як  комашня,  що  трохи  сяє.

День  надає  життя  живій  дрібноті,  
що  густо  розростається  на  ґрунті,
та  потім  плугатар  їх  плугом  нищить,

а  щоб  зачать  людину,  треба  ночі;
як  від  усіх  плодів  цінніші  —  люди,
то,  поряд  з  днями,  ночі  важливіші.

Переклад  06.01.2014.

247

Caro  m’è  ‘l  sonno,  e  più  l’esser  di  sasso,
mentre  che  ‘l  danno  e  la  vergogna  dura;
non  veder,  non  sentir  m’è  gran  ventura;
però  non  mi  destar,  deh,  parla  basso.

247

Мені  до  серця  сон!  Як  поміркуєш,
в  часи  такої  скрути  і  страждання,
щаслива  я,  що  я  —  нечулий  камінь.
Тихіше  говори:  даремно  збудиш!

Переклад  06.01.2014.

(Відома  віршована  відповідь  Мікеланджело  від  імені  його  статуї  Ночі  у  Капелі  Медичі  (Новій  Ризниці)  церкви  Сан-Лоренцо  у  Флоренції  на  захоплений  віршований  заклик  Джованні  ді  Карло  Строцці  збудити  статую,  щоб  переконатися,  що  вона  жива:  «Збуди  її,  як  не  віриш,  і  говоритиме  до  тебе».  Слова  Ночі,  яка  не  бажає  прокидатися,  —  мабуть,  найбільш  популярні  поетичні  рядки  Мікеланджело).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704123
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Попіл Фенікса

Неандерталець

Він  підіймається.
Колишній  воїн,  
герой,  
неандерталець  вчорашнього  дня.
Сьогодні  він  не  повинен  вибитися  з  строю,
він  повзе  навмання.
Він  бачить  світло,  і  на  мить  думає,  це  сонце  світанку,
та  згадує,  що  це  розумний  будильник,
і  вже  десята  ранку.  
Він  бере  свій  спис,  
вдягає  шматок  хутра  на  шкірі,
він  йде  на  роботу,  він  з  самого  ранку  нічого  
не  гриз.
На  хвилинку  забувши,  що  він  християнської  віри,
він  підіймає  очі  і  дивиться  на  сонце,
і  думає,  там  його  Бог,
і  там  відповідь  на  питання,
чому  він  не  ходить  на  полювання,
чому  він  встає  і  дивиться  крізь  маленьке  віконце
на  жалюгідне  місто,
де  колись  танцювали  тигри,  
й  людину  приймали,  як  рівного  їм  хижака,
бо  їй  ставало  хисту
вийти  і  показати,  хто  вона  така.
Або  вмерти  від  подряпини  в  зубі,
залишившись  одним  цілим  зі  світом  планети,
повставши  у  вигляді  нащадків,
озер  та  річок,
не  ставлячи  собі  запитання,
де  ти
і  хто  ти,
а  мислячи,  як  вижити,  
і  як  пережити  шок.
Та  от  колишній  могутній  волохатий  боєць
розплющує  очі  від  хвилинного  сну  у  трамваї,
і  бачить,  що  він  -  поголений,  хирлявий  мрець,
і  його  телефон  завиває,
бо  щось  недовиконав  цей  чоловік  на  роботі,
і  він  киває,  його  очі  нібито  й  
сірі,
та  з  них  тужливо  моляться  
звірі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701930
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Олена Ганько

Мерехтіння пам'яті

Біль  –  наче  місяця  повнота.
Все  обмежується  колом,
Із  якого  вийти  можна  тільки  сяєвом,
Але  частіше  з  тіла  сочиться  кровна  пітьма.
Крок  за  кроком,  день  за  днем
Пронизливі  мерехтіння  зеленіють  
Зі  швидкістю  весни,
Та  її  ховає  сніг,
А  йому  доведеться  зрадливо  довго  танути.
Тут  житиму,  тужитиму,
В  обіймах  пружної,  крихкої  води.
В  цей  час  вона  зветься  спомином,
Сином  пам’яті,
Яка  ніколи  не  народжувала  живих  дітей.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701790
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Артур Сіренко

Цвинтарі холодного Місяця

                                           «…  і  такими  холодними  стали  зорі,
                                                     що  місяць  розкраяв  гору  Венери,
                                                     своєю  кров’ю  попелу  розмивши  цвинтарі…»
                                                                                                                                   (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Підслуханий  діалог  тіней  Арістарха  і  Платона.
Записано  в  ніч  повного  місяця  в  бліндажі  «Безнадійний»  у  жовтні  2014  року.

Арістарх

Місяць  –  це  просто  кам’яна  куля,
Яку  розстрілювали  з  кулемета
Люди,  що  очі  ховають
За  чорну  маску  ночей.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  озером  мрій,
Коли  Місяць  оповні,
А  серце,  як  флейта,
Повниться  музикою
Містерій.

Арістарх

Місяць  –  це  місце  для  цвинтаря,
Де  попелом  наших  душ
Заповнює  кратери
Мойра.

Платон

Евтерпа
Танцює  під  музику  темряви,
Коли  світло  бліде
Сріблястого  Місяця  –  
Цього  оракула  одкровень
Падає  бризками  водоспаду
На  спогади,
На  тіні  минулого.

Арістарх

На  тому  кладовищі
Місця  вистачить  всім:
Навіть  Ерато  –  
Співи  її  недоречні  
Цієї  години:
Коли  оком  червоним  
Блимає  Марс.
Мертве  світило
Для  мертвих.

Платон

Цей  свідок  блідий
Буде  світити  й  тоді,
Коли  муза  остання  –  
Кліо  сумна
Буде  співати  Республіки  гімн:
Свідок  блідий
Наших  прозрінь.

Арістарх

Калліопу  вночі
На  розстріл  вели
Троє  тупих  троглодитів,
У  руках  волохатих
Затискаючи  автомати,
Терпсіхору  в  заручниці
Захопили  три  сепари
І  кинули  в  темний  підвал.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  Елладою,
Мельпомена  одна  
У  Скіфії  темній  
Лишилась  самотня.
Білий  лебідь
Прилетів  в  мої  сни,
Білий  лебідь…

Арістарх

Я  думав  це  кров
Розмиває  цю  землю  Ахілла
Та  Антіопи.
Я  помилився:  в  жилах  людей
Замість  крові
Попіл  з  водою  Стіксу.
Місяця  кров
У  серцях  людей  Ідантура.
Нічого  крім  попелу
На  землі  Кіммерії,
Нічого  крім  попелу.

Платон

А  у  снах  –  білий  лебідь.
Уранії  птах.
Доки  панфлейта  звучить,
Доки  вино  в  кратері  гусне,
Доки  кіфара  струнами  
Ночі  тривожить,
Доки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701010
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


ПВО

Свині у вивернутих кожухах.

 Не  знаю,  яким  чином  це  виходить,  але  моє  обурення  зрадою  зрезонувало  з  подіями  у  житті  Михеїла.  Раджу  кожному,  хто  ще  не  розібрався  у  своїх  стосунках  із  правдою(а  отже,  з  Христом)  -  робити  це,  бо  Бог  уже  не  жартує.  Романтизм  і  журба  -  гарні  речі,  але  вони  нічого  не  збудовують.  Вони  продукують  тільки  слину  і  соплі,  а  це  не  на  часі  в  роки  війни  і  злиднів.  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Q_WKeVXvcMk[/youtube]

На  котлетах  щільно  сіли  мухи  -
Імітують  дію  влади,
Повивертано  усі  кожухи,
Кажуть,  що  немає  зради.
Та  яка  ж  тут  зрада,  люди?
Коли  ця  макулатура  -
Не  з  народу,  баракуди  -
Діти  партноменклатури!

Чому  вчилися  з  дитинства?
Може,  совісті  й  сумлінню?
Ні  ж,  батьки  їх  вчили  свинству  -
Поросяче  покоління.
Вони  завжди  жирні  й  ситі,
Злодії-чорти  з  рогами.
Їхня  правда  -  у  кориті
Бовтатись  разом  з  ногами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700118
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


a.dankiv

а що я відчував тоді?

*

а  що  я  відчував  тоді?  
радість
за  все  листя  яке  очікує  смерті  
за  все  повітря  яке  очікує  смерті  листя  
за  дерева  що  приймають  своє  жовтіння  
не  як  покарання  за  щось  а  невідворотність  
ніби  вони  знають  що  зараз  жовтень  
за  ним  іде  листопад  а  далі  грудень  
ніби  вони  знають  що  нічого  страшного  
якщо  вони  скинуть  листя  і  заснуть  ненадовго  
ніби  смерть  для  них  то  сезонна  необхідність  
ніби  знають  що  
весна  обов'язково  станеться  
і  тоді  мені  не  хотілося  думати  в  чому  вони  помиляються  
або  в  чому  вони  мають  рацію  
мені  не  хотілось  думати  що  це  просто  дерева  
і  вони  нічого  не  знають  
як  і  про  те  що  вони  знають  щось  
набагато  більше  або  набагато  менше  за  нас  
дерева  які  готувалися  померти  посміхались  мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699607
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Sirius Merry Man

Білота про люстро

Іноді  час  -  це  відбитки
На  хвилястому  дзеркалі
Ти  лишаєш  Свій  слід
Своїм  білим  пальцем
Ведеш  туманні  шарфи
Твій  піт  зливається
З  чудернацьким  склом  
Лінія  неочікувано
А  бува  і  кілька  разів
Обривається
Ти  тиснеш  сильніше
Твій  білий  палець
Рине  у  холод
Картинка  мутує
І  лінія  -  вже  не  лінія
А  тільки-но  біла  крапочка
Із  твого  білого  пальця.
Жилки  змикаються  в  кільця
Спіралі  стають  квадратами
Подуй  з-поміж  губ  закушених
Теплó  спочатку  приховує,
За  мить  -  розкрива  головне
І  вся  кривизна  очевидна  
Та  Ти  натискаєш  ще  раз
Чом  би  й  ні?  Рами  немає
Нічого  нема  взагалі.
В  розводах  на  Себе  дивишся
Своїми  очима  вечірніми
Ця  зграя  недосконалостей
Мов  зморшки  у  віці  безглуздому
Вкриває  Твоє  відображення
Розмазує  плямки  на  щічках,
Ще  більше  викривлює  плесо
Один  із  сніжинок-зубів
Холодним  вогнем  перегорнутий.
І  згодом  до  лоскоту  хочеться
Задати  погром  цьому  люстру
Чи  змінишся  як  відвернешся?
Чи  будеш  сміятись  з  того
Струмковоподібним  сміхом?
А  втім,  якщо  час  опредметнений
Цим  склом  і  сріблом  дешевим.
Чи  варто  втрачати  сили
На  те,  щоб  його  займати?
Без  нього  Ти  є  в  природі
Без  нього  Ти  знаєш  яка  Ти
Тож  я  не  торкаюся  дзеркала
І  без  перевірки  часом
Кладу  на  плече  твоє  руку
А  іншу  –  здіймаю  до  зір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699625
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


teo.

nnn

Втома,  неначе  трясовина
Потопельнику  вірний  дім
До  самого,  самого  дна
Попід  руку  з  тобою  ходім

Попіл,  наче  лапатий  сніг
Безпритульному  келих  вина
Впаде  іншим  таким  до  ніг
Та  ходімо,  ходім  до  дна

Дно,  неначе  лиха  сторона
Тягне  радо  тебе  й  мене
До  самого,  самого  дна
Там  спочинемо,  все  мине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697130
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


dominic

білій березі ч1

Ода  березі
 ,назва  від  фіга
20.08.2010    
жовтень  2010
перша  частина  
Тепер  я  розумію,білая  березо,
 нічого  не  може  бути    живіше    ,аніж  людина,що  відчуває  співчуття  до  іншого.
Я  існую,сную,коли  не  співчуваю.
Я  прийшов  ,стою  ,чекаю,чигаю,роблю    круги,
Її  чекаю,її  шукаю  ,ту  іншу    рибоньку  мудру  ,що  дурниці  здійснюючи  досвід  набирає.
Давай  ,берізонько  білая,з  тобою    я  поговорю.
Сумуєш?Так,як  я  тебе  розумію.
Я  надихався  веселящого  кисню  і  сміявся  від  самотності    ,як  ти,бадьорячого.
Як  тебе  я  розумію.  Тут  ти  стоїш  ,амазонко,
І  серед  тебе    й  сестер  Твоїх,  сестер-леді,немає  парубочої  статі.
Сумуєш  ,сумуєш,  слів  таких  поганих  як  ,,падло,,  не  полюбляєш.
У  кожного  ,хто  навколо  тебе  і  Паляниці  (крамниці)ходить  людина  ,
у  нього  свої  турботи  .  Дванадцять    грішників  засіли  в  ньому  ,
Дзвенять  і  цокають    годинники  у  них  ,тринадцяту  годину    оберігаючи  ,
у  них  свої  турботи,  спішать,дванадцять  грішників  їх  кваплять,
А  щоб  поговорити  з  тобою:  ,,немає  часу!,,
Свої  турботи  .  Ти  їх  слухаєш  і  долю-судьбу-усадьбу    свою  втрачаєш.
Вони  тебе  вбивають    ,а  ти  не    заперечуєш,березо,
Ти  не  заперечуєш  енергію  і  сік  свій  подарувати  ,
Тільки  б  не  вбивали,і  не  пиляли  і  не  мовчали,
З  тобою  щоб  говорили,березо.
Ах,знав  би  я  ,що  за  натхнення    зглянулося  на  Сергія,
Коли  писав  про  тебе      віршоваріння.
Сумуєш  ти  ,березо.
Березо,повторююсь,давай  я  пісню  заспіваю  тобі  .
Стіну    собі  в  свідомості  я  намалював  .
Я-  Сайлер  .Я  -...дванадцять  грішників  в  мені  ,
Тринадцятий,    негрішний,постукався  
Або  я  до  нього  дзвонив  ,себе,  на  хрест  себе  повісивши  
Разом  з  ним  колись  у  мислях  і  сльозах.
О,чому  ж  такий  жорстокий  наш  світ?
Співчуття...
у  кожного  свій  шлях...
є  борці  ,  але  що  їм  заважає  співчувати?гнів?
земля  скипає    спіраллю  піді  мною  .
булавка  пісню  свою  говорить  .
за  співчуття  ми  тобі  подаруємо  щастя  ,але  я  же  не  живу  ,
я  страждаю  .  стражденно...а  співчувати  ...так  я  же  може  більше  можу  .
із  співчуттям  разом  як  ти  ,білая  березо  ,як  ти  клене  одинокий  ,як  я  же
як  я  тебе  розумію.  Я  прийшов  у  цей  світ  один.  Але  не  хочу  іти  один  .Я  одинокий  ,самотній  і  таким  лишуся  .О,мудрий  дубе  ,як  ти  я  стою  на  місці  ,як  ти  ,клене  ,я  стою  на  місці  ,але  усе  ж  ступити  можу  крок.  (Як  твої  діти  по  землі  )
О,сонце  ,Ра!Що  світлим  духом  тебе  обзивають  ,сину  і  божа  матір  Марія  ,
Скажи  ,коли  її  я  знайду  ,себе    любов'ю  тебе  березо  я  зцілю  
і  полечу  ...коли  її  знайду  ...
...  нічого  не  може  бути  дорожчим  розуміння  того  ,що  співчуття    до  іншого  робить  нас  людьми  ...
Ми  стіну    собі  збудували  у  своїй  свідомості  ,в  душі  і  дусі
Тепер  її  довбити  руками    молотом  Сергія  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695146
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Вікторія Т.

Catcher in the rye*

Am  I  your  keeper  оn  this  Earth?  Аm  I  your  “catcher  in  the  rye”?*
Is  it  my  duty  to  explore  your  land  of  permanent  despair?
Thanks  God  you  moved  and  I  can  breathe…  But  then  beneath  the  brooding  sky
My  cat  has  killed  a  singing  bird  and  put  it  neatly  on  the  stair.

And  he  was  looking  back  at  me  with  his  transparent  knowing  eyes
As  though  commenting:  “This  is  life,  and  there  is  nothing  you  can  do”.
And  rushing  memory  of  you  broke  through  deliberate  disguise
of  all  the  peacefulness  of  my  enlightened    journey  without  you.

They  call  it  “toxic”  nowadays  —  it’s  either  friendship  or  a  lie,
Or  rather  sickness,  but  to  think  —  who  can  be  healthy  in  this  life?
I  know  —  tomorrow  I  will  call  and  you  will  rave,  complain,  and  cry.
I’ll  be  your  keeper  once  again  and  stupid  “catcher  in  the  rye”.  


*  "The  Catcher  in  the  Rye"  —  назва  твору  Дж.  Д.  Селінджера  (1951)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694970
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016