[i] [b][color="#851d1d"] Реалії життя,-
він ішов з роботи...
Не дійшов... Упав...
Земля йому пухом...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0c3333"]Вмить зчорніла й померкла дорога,
Вогонь вічності серце обпік...
Боже правий! Дійти б до порогу...
Не поповнити б сонму калік...
Пожалів Бог...Згасив твої очі...
Вічний спокій поклав на чоло...
Лиш душа відлітати не хоче,-
Мало радості в неї було.
І тоді, коли був синьоокий,
І тоді, коли вицвіла синь,-
Для душі - лиш безладдя потоки,
Вічна праця, самотності тінь...
Ти туди, ти сюди,- вітер долі
Гнав на рифи фелюгу життя.
Йшли роки. Ти спивався поволі,
Та зберіг всі людські почуття.
Бо ота, котра очі прикрила
В страшну мить, - все здолати змогла,-
Дала сили, зміцнила вітрила,
До людського життя повела...
Не її це вина, що трагічна
Ця дорога вела не з Канар,-
Бо Канари - то мрія одвічна,
Вічна ж праця - державників дар...[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696638
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Осінній дощ притих в саду,
між листям заховався.
Осінній дощ притих в саду,
чогось ніби злякався.
Притих... Примовк..На листі лиш
горять ясні краплини.
Прозорі краплі дощові
на гілочках ялини.
Розсипав перли ті ясні
на спориші та м'яту.
Скажіть, хто ж зможе ту красу
тепер назад зібрати?
Разок намиста нанизав
розкішний кущ калини.
Горять краплини дощові
і в ґронах горобини.
Прозорі крапельки дощу
на яблунці... та знає,
чому притих осінній дощ?
Притих... бо нас чекає!
Осінній дощ притих в саду,
сховавсь десь поміж листям.
До тебе знов туди я йду,
бо ти ж просив, щоб вийшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696556
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Не вмерти тобі. О, НІ!
Хоч віє війна у двері,
На братовбивчій війні,
Не повернути імперій.
Ти виживеш і тоді,
Безсмертя прийде в родину,
Очистишся і в біді,
Тебе не осудять, сину.
Хто виживе у війні,
Прийдуть на могили мертвих,
І сльози у день при дні,
Усім додадуть безсмертя.
І будуть нові слова,
Імперії більш не буде,
Навіщо для нас війна?..
Прошу, схаменіться, люди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696585
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
***
Ти відмовляєшся тримати за руки дерева...
Бо вже давно не літо
і листя згинуло з-під ніг,
і тобі нудно дивитися на голе гілляччя,
що просить у сивої хмари оберегу.
Краще йти на поклін до Бога,
просити потриматися за Його руку.
Бо, як позволить, маєш намір
прошмигнути у райський сад.
Не раз чув оповіді про жарптиць,
які живуть у райській траві,
наче в небі.
Бо в тому саду - усе небо!
А тобі треба конче, аби все було раєм
і все було небом.
Робиш перший крок, другий...
Дерева сумно дивляться тобі вслід.
А ти дивишся угору
і не знаєш того,
що Бог насправді журиться.
Бо гадав, що ти будеш утіхою для безлистих дерев
до весни,
поки рай прийде на землю.
Бо навесні усі дерева стають райськими...
15.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696605
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Вітаю Вас, шановні читачі!
Зручніше вмощуйтесь у крісла чи стільці.
Вже починаю розповідь цікаву –
Малюю я... Ви ж - увімкніть уяву.
Біленькі хати, мощені дороги,
Тини новенькі, писані шибки,
Відкриті двері, пофарбовані пороги,
Немає будяків – кругом квітки.
Сади цвітуть, гудуть джмелі та бджоли,
Городи всі оброблені - в межі,
Люд усміхається, веде дітей до школи,
Худоба в вигоні розкладує коржі.
Птахи співають, гавкають собаки,
Товчуться свині - і великі і малі,
Качки та гуси на ставу, де повно раків,
На гніздах тріскотять щось журавлі.
Дівчата й хлопці гарні в вишиванках,
Привітні посмішки, або ж веселий сміх,
Кіт розімлілий муркотить на ганку,
Із печі пахощі розточує пиріг.
В повітрі чистому, як вранішня роса
Лунає ніжна українська мова,
Пливуть, як в мареві, хмарки на небесах,
І чути пісню, наче колискову.
Село маленьке, сховане зусюди,
У нім живуть цікаві, різні люди.
Знайомтесь: перший - Голова,
Його заступник, інженер, бухгалтер,
Два активісти, ще майданівська юрба,
Заїжджі гості, ребе, піп та пастор.
Поет місцевий, вчителька-учена,
Ще й дівка гарная - Олена.
Із часом познайомимося ближче –
Кого за прізвищем, за прізвиськом із ким
Бо, як ведеться, хтось дереться вище,
А хтось ховається у хату чи за тин.
Коли з людьми спілкуєшся реально –
То розумієш істину одну:
Що спереду картина ідеальна,
Ще має іншу, другу сторону.
За кілька років, зовсім нещодавно,
Коли село вмирало, як в руїну,
Запроданці народ гнобили вправно,
Ділили й розкрадали всю країну.
Допоки ж не піднялася Громада,
Допоки не узяли в руки коси -
Була тут зовсім інша влада,
А люд простий - голодний, кволий, босий.
Воно ж бо добре малювати хати,
Пісні співати, або тин плести,
Та добре треба нам історію вивчати -
А все, що рідне боронити й берегти!
.....................................................................
Частина 1
1. Голова села – Клим Петрович;
2. Його заступник – Галина Іванівна;
3. Інженер – Василь Іванович;
4. Бухгалтер – Віктор Гнатович,
5. Два активісти: Сергій та Петро,
6. Піп – Семен Степанович;
7. Рабин – Лейба Данилович (Пика);
8. Пастор – Мудава Негросович;
9. Поет – Юрко Пугач,
10. Лікар-ветеринар – Марко Махно;
11. Вчителька-учена – Марія Павлівна;
12. Дівка гарная – Олена.
Заїжджі гості: німець, американець, столичний депутат-бізнесмен, блондинка.
..................................................................................
Дія 1
Приміщення Ради. Сидить Голова, заступник і бухгалтер. Заходить інженер.
Інженер:
Вітаю щиро красне панство!
Які новини є у нас?
Голова:
Галиночко, закрий-но вуха:
Братство! Суцільне б...ратство -
Лейба-лоботряс!
У нас роботи повно зараз,
А цей, пробачте, “не-тарас”…
Гостей накликав – вовчий галас!
Приїдуть вчитися до нас!
Інженер:
Ото і вся біда велика?
Хай їдуть – гостям завжди раді!
Якась-то користь буде з Пики…
А що там діється у Раді?
Галина Іванівна:
Працюють з ночі і до ночі,
Відпустки зовсім відмінили,
Люстрацію провести хочуть,
В суботу навіть щось робили!
Бухгалтер:
Егеж, так будуть працювати,
То може й буде з Ради толк,
А то – концерти та дебати -
Як в цирку зібрання зірок!
Інженер:
А про корупцію мовчать?
Галина Іванівна:
Та де мовчать! Я чула вчора:
Черговий прокурор утік –
Працює значиться Контора,
На місці себто чоловік!
Голова:
А як новий наш Президент?
Не Ющенко й не Порошенко!
За місяць дав річний бюджет!
Галина Іванівна:
То, мабуть, гроші повернула Тимошенко...
Бухгалтер (читає новини з Інтернету):
…Ахметов з Добкіним побрались в буцегарні…
добавляє:
Кирило б проспівав: Многая лєта!
Нарешті і часи настали гарні –
Далі переглядає пошту:
Ось Пугач надіслав нові куплети:
……………………..
Галя здибала рабина, -
Поламалася драбина
Той до Галі набивався -
Обрізанням вихвалявся...
…………………………..
Читає далі:
Вчора наш Марко Махно
До чортів напився …
Жбурнув капцем у вікно
Бо там той й крутився.
Чорта, певно що не трапив,
А попав в рабина,
Який повзав біля хати, -
Цупити драбину.
Закінчилось теє дійство
Близько опівночі –
Повісили за злодійство
Ліхтарі під очі…
Галина Іванівна:
Дурня! Мені не зрозуміло:
Кому повісили під очі ліхтарі?
Інженер:
Навішали тому, кого зловили -
Потому той заліз аж в куширі.
Бухгалтер (далі):
Новина є цікава ще наразі -
Учора Путіна судили у Гаазі…
Галина Іванівна:
Кому навішали, хто в тую пору блиндав?
Інженер (сміється):
Кому навішали – сьогодні буде видно!
От добре, що міліцію прибрали –
Як злодій – від народу зразу кара!
Бо ті ще місяця ізо два б розглядали
А результат один – паперу хмара!
Голова:
Іванівна, збирай нашу еліту –
Усіх митців, усю акторську злуку -
Покажемо мистецтво світу –
Так щоб обличчям не місить багнюку!
Пообіді піп, рабин та пастор зустрічаються на вулиці.
Всі у рясах, а рабин в окулярах і капелюсі.
Піп (замість привітання):
А що у Вас, Данилович з очима?
Чи соромно дивитись на світ божий?
Пастор (підхоплює):
У синагозі мабуть стукнуло дверима…
Та ні, то не рабин, хоч дуже схожий!
Рабин намагається проскочити, але дорогу йому перегороджує піп,
Він намагається відійти назад – ззаду підпирає пастор.
Піп:
Мені здається, що то хтось чужий –
Тому і уникає він розмови…
Рабин:
Та ні! Та ні! Це – я, я - свій!
Замріявся, - готуюсь до промови…
Пастор:
Та ні! Здається то шпигун!
Наш Лейба – він не носить окулярів…
Піп:
Ще й пейси начепив, як хміль на тин
Щоб люд брехливої не бачив харі!
Рабин (забувши про маскування):
І зовсім не брехливіший від вас!
До речі - і Ісус ваш був євреєм…
Піп:
То, чом не приєднаєшся до нас?
Разом промочим горло ми єлеєм!
Піп з пастором беруть рабина під руки і прямують до шинку.
Рабин пручається, але йде з ними…
Пастор:
Коли його євреї зустрічали –
Стрічали, так, бо думали, що свій,
Але як тільки зрозуміли – розіп’яли!
Бо чесно жити - їх учить не смій!
Піп:
Якби був свій – невже б його розпнули?
От заплювали очі всьому світу!
Чому ж тоді «свого» отак забули?
Чому не визнаєте Заповіту?
Пастор:
Цікаво, що учора був за гамір?
Я чув, що хтось потребував драбини?
Піп:
Чи провидіння те, чи Божий намір,
Та мабуть, ребе, блиндав до Галини?
Рабин:
Святі отці, я маю пропозицію:
Домовимось на день: між нами лад -
Чекаємо на завтра делегацію -
Давайте обговоримо розклад.
Піп і пастор (разом):
Ану кажи, що ти надумав нехрист!
Хто їде і чого до нас?
Рабин:
Замов, Мудава, - сьодні твоя черга –
Бо я платив за все минулий раз.
………………………………………
Вечір того ж дня біля гойдалки зібралася молодь. Дівчата гойдаються і співають. Серед молоді Петро, Сергій, Олена.
Петро:
Жаль, закінчився час наш безтурботний –
Час тече подібно до води…
Я складу вступні в авіаційний -
Всі розбіжимося хто куди.
Олена:
Я в художній, може в театральний –
Бо ще не обрала до кінця…
Сергій:
Я, виходить, з вас один нормальний –
Не збираюсь десь по манівцях!
Тут роботи повно – щоб робити,
До навчання ж я не маю хисту –
Хочу у селі свій вік прожити,
Та й не всім потрібно у артисти.
Олена:
Голова казав, що будуть гості -
Треба їх зустріти чин по чину –
Завтра вранці збір усім о шостій -
Репетиція! Хвилина у хвилину.
Олена йде до хати, а хлопці прямують далі по вулиці...
Сергій:
Поїде вчитися то там і заміж скочить,
Додоми, на село, уже не верне…
Петро:
А може й вернеться коли то схоче,
Проте про нас вона забуде певно.
Дія 2
Ранок. На тину сидять заїжджі гості, а неподалік гавкає пес. Гості: німець, американець, бізнесмен з столиці та його секретарка блондинка. Собаку відігнали, а Голова разом із заступницею, інженером та бухгалтером підходять до гостей.
Голова:
Вітаю щиро я гостей!
І вибачаюсь за мороку -
Бо наш собака зна своїх людей,
Його хазяїн був старий – помер з півроку.
Бродячий пес - під захистом
З десятка світових організацій…
А кучерявий — то й прозвали Порохом:
Характер підлий, та сталанило собаці!
Інженер:
Якби вони так дбали про людей,
Як дбають про чужих собак,
І не про ласих до чужих грошей,
Які ховаються від суду по світах.
Галина Іванівна:
Злізайте, любі гості - ми вам раді,
Чекали на приїзд Ваш у сільраді,
А ви, чогось, полишили машини…
Гість:
А ми пройтись хотіли — гарна днина,
Поспілкуватися, побачити що гоже,
Бо що розгледиш, сидячи в кабіні
А нам така оказія… в пригоді.
Голова:
Та інженер усе тут вам покаже –
Електростанції: і гідро й вітро,
Системи сонячні, поля, громадські пляжі
Все для людей... і безкоштовне світло.
Усюди ро'боти працюють на полях.
Ми маємо цікаві різні плани,
Рівермом обробляємо лани,
Є особисті літаки, екраноплани.
Кипить робота і народ заможний,
Здорові діти - бо без хімії ростуть,
Дохід хороший має кожний,
Хапуги й лихварі тут не живуть.
Грошей громада заробля достатньо,
Річки, озера разом відновили,
І гарна заробітна платня,
Робота творча додає всім сили.
А після огляду – культурна ще програма,
Ми гостям раді – є що показать, -
Іванівна митцям, як рідна мама…
Гість:
Чи ж можна так про все розповідать?
Інженер:
Усе що є у світі – для людей,
Ми хочемо, щоб всі були щасливі,
Не треба нам родить рабів грошей,
Заможні ті, які не є ліниві!
Залежати від грошей – ото рабство,
Бо гроші - усього лиш засіб міни.
Коли ж працює гарно господарство –
Не треба нам просити копійчини.
Бухгалтер:
Якщо не красти й не ховати в банки,
То економіка одразу розцвіте,
У нас пісні лунають уже з ранку,
Дивіться і розказуйте про те!
Здалеку чути спів, а до гурту підходять піп, ребе та пастор.
Піп:
Шановні гості, раді вас вітати!
Представники ми тут усіх церков,
Тож і Німеччину, і всі до купи Штати…
Пастор:
У славу Бога!
Рабин (в темних окулярах і кипі):
І усім шалом!
Це саме я вас запросив у гості,
Щоб ви побачили, як тут живуть євреї…
Пастор (насміхаючись):
Ставати їм не хочеться о шостій
І снідати кошерної своєї…
Лейба Данилович давно тут нудить світом,
Усім жаліється, що забагато гоїв,
Його дохід все худне з кожним літом,
Тому і меле різної такої…
Не йметься Пиці в новім часі –
Робить не хоче - десятину просить.
То як скінчилась влада лоботрясів,
По закордонах бігає й голосить.
Піп:
Рабів до раю не пускають!
Хай то рабин чи слуги божі –
По тому, як ти жив і там стрічають –
Падлюки – до чортів!
Прости нас Боже!
Голова:
Нам час закінчувать розмови,
Вам - на оглядини, нам - працювать пора,
А пообіді вже зберемось знову, -
Коли то вражень буде в вас гора.
Обід. Великий стіл надворі. Гостей пригощають борщем з пампушками, картоплею з м’ясом. На столі салати, огірки, помідори, пиріжки, мед, сир і самогон – усього повно.
За столом гості діляться враженнями і будують плани.
Американець:
Мені сподобалось, як ви отут живете,
За кілька років – отакий прогрес!
Ви позичок у банків не берете –
То звідки гроші на оце все без…?
Німець:
Здивований і вражений – що бачу:
І гордий тим, що може ця країна,
Тож, незважаючи на гавкіт той собачий (дивиться до ребе)
Мій тост: За вільну Україну!
Депутат-бізнесмен (до блондинки):
Ти бачила усе? Тобі завдання –
Щоб Голову отого задурити…
Пусти дурман підступного кохання –
Його до ранку маєш окрутити!
Такі можливості! Таке багатство, гроші!
Як з ним домовимось — усе те буде наше!
Тож ти, красунечка моя, хороша,
Подбай про все, наповнюй з верхом чаші...
…………………………………………..
Надвечір. Гості спілкуються з місцевими, на сцені виступають хлопці та дівчата,
Лунають пісні, вірші, розігруються мініатюри.
Мініатюра. Грають Петро, Сергій та Олена
Олена:
Зовсім недавно в нашому селі
Були при владі три значні особи,
Село гуло, неначе ті джмелі,
Вони ж собі гребли усе з жадоби.
Одягає на голову вінок – косу:
Хто як не я – найперша й найгарніша!
Завзята, працьовита і крута,
На весь район, на всю країну розумніша
Хоч на ікону – майже що свята!
Петро:
Я був за Голову тоді…
На кучерях носив корону (одягає корону),
Я до людей, як до рабів…
Плював на совісти закони.
Прокуратуру мав свою,
Міліцію тримав від люду
І мріяв, як усе скуплю,
В селі єдиним паном буду!
Сергій:
Я за бухгалтера, банкіра й зама –
Бо ж сильно до грошей я ласий
(одягає окуляри і кіпу)
І тільки-но народ позбувся Хама,
До влади повно влізло “не-Тарасів”.
Олена:
Одного разу наші три особи
Бандити захопили у полон.
Їм дали вибір – як останню спробу:
Вони за Карфаген чи Вавілон?
Бандити, найманці, заїжджі козаки
Зробили послугу, надавши слово жінці.
Вона три дні розповідала їм казки:
Була в тюрмі! Бандерівці — чужинці!
Я зігріваю вас своїм теплом,
Турбуюся про вас, як матір божа,
Готова годувать вас молоком,
Про Крим забути тільки я і зможу.
Сергій:
Настала черга другої особи -
До нього підійшов дебелий дядько:
То це ти той, який кричав, про кулю в лоба?
“Не треба кулі — я ж бо вам за батька…”
Разом з Ахметом грошики ділили,
КучМінські ті домовлення — мої,
А документи про ті злочини спалили,
Готовий я віддати всі краї...
Ще - пенсії призначу особисті,
Надам вам статус перших ВІП-персон,
Ви вже тепер зовсім не терористи,
Життя зроблю вам, як казковий сон!
Петро:
Нарешті черга до останнього дійшла:
“Я Вас годую, зброю продаю,
Не визнаю, що йде страшна війна,
Нові закони Я для Вас роблю!
Я Регіони власноруч створив!
Я добровольців наказав вбивати,
Чи не достатньо наробив котлів?
Кум Медвечук про те може сказати…
Я можу Путіну хоч зараз позвонити,
Бо Крим тоді - це я йому продав, -
Тому мене не маєте ви вбити…
Від автора:
Так кожен з них про себе розказав….
Усі втрьох:
Ми для народу - гірші ніж бандити,
Ми зрадники, яких не бачив світ,
Ви маєте усіх нас відпустити -
А патріотів - за колючий дріт!
…………………………………...
Від автора:
Коли оці зізнання люд побачив,
Коли почув — одразу зрозумів…
Він їм того нічого не пробачив:
Був суд народу — справедливий гнів!
………………………………………..
Оплески.
Вечір після концерту. Гості веселі, спілкуються у невимушеній атмосфері, діляться враженнями і обговорюють плани. Депутат з блондинкою відходять убік.
Депутат:
Ну, що там в тебе? Як наші діла?
Зірки мабуть уже хапаеш з неба?
Блондинка:
Та, мабуть, третю пляшку почала
Сама така хороша — ну як треба.
Депутат:
А він?
Блондинка:
Тверезий! І не знаю як…
Уміє пити і закуска тут добряча…
А я ж до нього вже і сяк і так,
А він усе те начеб-то не бачить!
Депутат (про себе):
Невже що я прогавив — він із «наших»,
Які чіпляються лише до мужиків?
Невже уже й сюди налізло підматрасів
І до місцевих депутатів та голів?
(до блондинки):
Ти у дівок місцевих розпитай:
Невже ж він часом з голубих?
Блондинка (на підпитку):
Мені по барабану — що там хай.
Гаразд... Піду спитаю в них...
Блондинка хитаючись іде до Галини Іванівни
Блондинка:
Ой, гарний вечір!
Пахне так трава!
Іванівно, а як, до речі,
Чи ласий до жінок ваш Голова?
Чи він зовсім уже й не злазить з печі?
Галина Іванівна:
Та, досі поки - слава Богу,
Чи ж глузду може зїхала сама?
Іди-но відіспись, небого,
Ато вже плутаєш поняття та слова.
У нього у селі є наречена:
Красива, роботяща і учена.
Чи, може в тебе щось із тим не так,
Твій депутат виходить не козак?
(сміється)
Чи їм одразу обрізають на ніяк…
Блондинка іде до гурту, який зібрався біля Голови.
Галина Іванівна кличе Олену.
Галина Іванівна:
Оленко, йди сюди — до тебе справа:
Ти бачила, яка заїзджа пава?
Олена:
Еге ж! Модель з сусіднього району,
А приндиться неначе з закордону!
Галина Іванівна:
Так от, ця, начебто, модель
Наклала око вже на Клима
І ладна встроїти отут бордель -
Своїми подивись очима.
Олена:
Такої. Та невже? Ова!
Галина Іванівна:
Недобре чую… Депутат той — *** син!
У тої кралі — не її слова.
Де тільки місце мостять для колін,
Це означає, що потрібна голова!
Олена:
То що робити будемо? Що треба?
Я зараз думаю що краля не від себе
До нашого Петровича, як муха,
Коли то на столі є медовуха.
Галина Іванівна:
Поклич но хлопців - в мене є ідея:
Клич Пугача сюди, дядько Махно -
Зіграймо з депутатом ми своєї,
Хай нюхають самі своє лайно!
Олена побігла збирати хлопців.
Галина Іванівна, Олена, Петро, Сергій, Пугач, Махно окремо від юрби гостей
Галина Іванівна:
Нам треба добре депутата налякати,
Так щоб дорогу він сюди забув напевно!
Як тільки гості полягають спати
Зіграємо гуртом ми нову сцену.
Ніч. Гості роходяться по хатах спати. Світить місяць. У дворі з’являється Олена в образі наяди.
Через відчинене вікно кличе депутата іти з нею.
Депутат:
Я хочу спати!
Відчепись від мене!
Мені до дупи ваші балачки…
Олена:
Я знаю точно й достеменно
Людські бажання і усі думки!
Депутат (зацікавлено):
Невже? І звідки ти те знаєш?
Чи може ти й мої думки читаєш?
Олена:
Ти більш за все у світі гроші поважаєш...
Отож, читаю і бажання і надії:
Для тебе всі ідеї як повії.
Іди за мною — покажу тобі багатства,
які іще не бачив білий світ!
Депутат:
Що не кажи, всі відьми — кляте бабство,
Хоча й пройшло по тому сотні літ.
Чи то одна, чи може усі разом…
Веди мене до тих скарбів — показуй!
Олена:
Лише одна умова є та й край
Щоб ти дорогу до скарбів не знав,
Тобі я очі зав'яжу — чекай.
(завязує депутату очі)
Тримайся мене - щоб, бува, не впав.
Ще треба встигнути назад до ранку,
Такий існує для усіх наказ:
Бо якщо їх побачиш на світанку,
То можеш з глузду з'їхати одраз!
Депутат з Оленою іде до гуральні. Олена по дорозі накидає на себе чорний одяг,
бере косу і перед ворітьми гуральні розвязує депутату очі уже в образі смерті.
Депутат (перелякано):
Це що таке, чия то гра?
Ти обіцяла розказати…
Олена:
Ось випий це — прийшла пора…
Тобі моє обійстя показати!
Дає йому випити з келиха напою, який приготував дядько Махно з місцевих грибів.
Та пий — не бійся! То не є отрута,
Це лиш для того, щоб не зїхав з глузду тута.
Далі з'являються Сергій та Петро, переодягнені в чортів (до Олени)
Сергій:
До нас, матусю, черговий новенький?
Та ти диви рожевий, здоровенький!
Петро:
Невже йому вже вийшов час?
Олена:
Та — ні. Покищо на екскурсію до нас!
Сергій
А жаль, - багато є порожніх чанів,
Смола дешева, безкоштовний газ -
Давай но грішнику - тут клас!
(регочуть разом).
Олена:
Це не проста особа — депутат!
Саджати у казан його не треба -
Для депутатів - статусний обряд:
У кожного гора гріхів до неба!
Петро (до депутата суворо):
Знімай своє лахміття до кінця
У пеклі тебе можуть упізнати…
Оця ряднина буде до лиця,
Російською тут мусиш розмовляти!
(дає йому куценьку ряднину)
У пеклі тіж з свободи, як в Росії,
(в сторону):
Глухе пияцтво - це російський пір
Усюди сморід жаху й безнадії
Картина маслом: справжній «руський мир»!
До депутата:
Вы знаете родной русский язык?
И Пушкин говорил на нем, Есенин,
Падите ниц пред ним - он так велик!
Им говорил сам Вова и сам Ленин!
(сміється)
Сергій:
У нас тут много разных чанов -
Всем чан по чину и размеры чана:
Для умных чаны есть и для баранов -
Вот чан для Путина, а этот — Вити - Хама!
Вот для хохлов, а этот для Европы,
Для проституток есть и чаны есть для геев,
Но лишь один, чан с крышкой, - для евреев!
Депутат:
А для евреев крышка то зачем?
Петро:
Коль выпрыгнет один — куча проблем -
Своих он вытащит из чана сразу -
Лови потом везде эту заразу.
Там, наверху, у власти — та же тема,
Коль влез один — то все евреи там...
И что потом из власти — просто хлам!
И будет будет ли с той власти толку?
Нет! — Зубы выложат на полку!
Зато «хохлов» не надо охранять -
Они и тут в нем гонят самогонку!
Набирає кварту самогону із чану:
Но это самогон! Попробуй — чудо!
Любая брага — не стояла близко!
(Грізно)
Ану до дна! Да пей же ты, иуда,
Не бойся — тут у нас все чисто.
Депутат п’є.
Далі з острахом питає:
А взятки тут у вас берут?
За содержанье, и условья…
Сергій:
Не знаю как берут — тут их дают
И все что заработал — на здоровье!
Вот чан отдельный для персон,
Кипят в нем самозванцы от науки,
А с ними и дерьмо с кальсон -
Диплом купили — им дипломы в руки!
А этот — этот для попов,
Святых отцов различной масти -
Ты запах слышишь — это от их слов,
И это им еще, поверь, за счастье!
Экскурсию продолжим позже
Поскольку уже скоро встанет солнце,
Но напоследок нужно извалять тебя в навозе -
А иначе — оставить здесь придется:
Сюда заходят грязные внутри,
Хоть абсолютно чистые снаружи,
Выходят черные — от дыма и смолы
Душа чиста, когда черны их рожи!
Депутат качається у гною і тікає куди бачить.
………………………………………………….
Ранок. Депутат прокидається у скирді сіна.
Депутат (до себе):
Що то було? Жахливий сон!
Я був у пеклі — бачив там чортів!
Ото усе — той клятий самогон!
Приверзеться ж таке — ледь не здурів!
А де штани, сорочка — де це я?
Обісраний увесь, якась ряднина…
Оце то маєш — бач оказія -
Допивсь до чого —от скотина!
А як тепер на люди покажусь?
Такого сорому не було ще у Раді -
Тож дай Бог хоч оцим опережусь
Вже потім віднайду щось у сільраді.
……………………………………….
Ховаючись йде по селу. Зустрічає попа, рабина та пастора (ті з ранку вже похмелились).
Депутат (до них):
Святі отці, я був вночі у пеклі!
Піп, рабин та пастор (разом):
Ми теж там будемо усі!
Пастор:
То, мабуть, чорт, який утік від баби Теклі…
Рабин (бере дрючка):
Ану біжи но швидше із відціль!
Депутат (благально):
Та я ж у гості тільки-но приїхав...
Піп:
Чорт в гості? Так чорти в нас скрізь!
У нас й без тебе вистача такого лиха!
Хреста отак поцупили колись!
Тікай хутчіше, поки люд не встав,
Бо до чортів немає у нас діла,
Біжи тварино — я вже вила взяв, -
Чи це життя тобі осточортіло?
Депутат тікає далі городами.
Рабин (грізно):
Ото розперезалися чорти!
Як ті що були в Раді чи Кабміні -
Я думав повтікали у світи,
Аж — ні! Ще бігають й до нині!
Пастор:
Вони, як ті кліщі, у владу лізуть,
Їм кров народна треба, як вода,
Кліщами виривати та палити хмизом -
Бо якщо ні - усім він них біда!
Дія 3
Вранці ближче до обіду. Галина Іванівна, Махно, Сергій, Петро, Олена та інші
Галина Іванівна:
Ви молодці!
Пройдисвіту нагнали жаху-
Сама сміялась з того від душі
Він потім Пороха зустрів - того собаку,
Тікав від нього через всі кущі!
Олена:
Як косу депутат уздрів -
То з переляку мало не здурів!
Махно:
З чортами дуже добре вийшло -
Страху нагнали в депутатське крисло!
Настоянка з грибів додала жаху -
Навряд чи вдруге ми побачим бідолаху.
……………………………………….
Голова, інженер, вчителька Марія Павлівна разом з іноземними гостями прямують вулицею до школи
Голова:
Наука в школі — то є гостра тема...
Чому і як дітей учити — от проблема:
Щоб не затуркать непотрібними знаннями,
А потім їх приводити до тями.
Марія Павлівна покаже весь процес
Навчання у дітей як гра — зовсім не стрес.
Марія Павлівна:
Побачите самі — прозора схема
Підхід до кожної дитини — то система!
У кожної дитини є свій хист:
Той математик, а отой артист.
Не треба в голови вбивати навмання
Пусті і не потрібні їм знання.
Як будь-яка система має план
Потрібен їй з реальністю зв'язок
Виховуєм активних громадян
В яких є і права, та є й обов'язок!
Інженер:
В науці сенс лише тільки і є
Коли в держави є у ній потреба,
Коли всі розуміють — ось моє,
Свої, державні, фахівці їй треба.
Голова:
Коли ж при владі є лише лайно,
Воно «оте» до себе і збирає.
Гість:
Суспільству все ж перемогло його
Весь світ перед Вкраїною вклоняє!
Голова:
Державу, як вола треба впрягти,
Щоб влада добре розуміла: хто тут пан!
Їй воза треба із людьми тягти,
А не ховатись, як собака за паркан.
Гість:
А як суспільство те зробить зуміло?
Як із державою обов'язки ділили?
Яка то мала бути сила?
Чиновника та від корита відлучили!
Голова:
Коли не здатна ні на що держава -
Людська зібралась волонтерська лава…
Громадою ми ворога побили!
То так урешті все самі й зробили:
Суспільство має власне діло -
Суспільний банк, суспільний суд -
Уже чиновник не жирує тут,
Суспільні ЗМІ, суспільна Рада -
Реальна у суспільства влада!
Тепер ресурси тільки у народу,
Громада має право і свободи!
Гість:
Неперевершено! Ви все таки змогли!
Голова:
Коли детектор правди завели -
Одразу стало видно всім де брешуть,
Чи то порожньо язиками чешуть.
А без брехні — то зовсім інше діло
Всіх зрадників та злодіїв — на вила!
До гурту підходить піп Семен Степанович вітається до всіх
Піп:
Раби народом не бувають
Для них й національності нема,
Рабів до раю не пускають
Якщо ти раб — пусте все і дарма!
Раби і Богу не потрібні -
Бо все що треба в нього є!
Ідуть до Бога лише гідні -
Кому потрібні жалюгідні?
Коли ти вільний — все твоє!
У церкви інша тепер слава,
Інші завдання, інша справа:
Не скільки Лазаря співати,
А всіх причинних лікувати,
Не заганяти в догм баюру,
А пестити нову культуру,
Зв'язать історію, чесноти і мораль -
Рабин того на зрозумів нажаль...
Назустріч іде зарюмсана блондинка
Блондинка:
Не знаю навіть що й казати:
Учора депутат вночі пішов із хати,
Уранці весь брудний з’явився й щез…
Галина Іванівна:
А що тобі погано без...?
Блондинка:
Та я ж у нього на зарплаті…
Галина Іванівна:
Цицьки та ноги виставляти?
Чоловіків чужих звабляти?
Чи ж гідно жінці так стрибати?
Палити, пити, гнути мати?
Невже те можна допустити отак, а?
Чому тебе батьки учили, в школі?
Невже ні совісти, ні гідності нема?
Та краще ж працювати десь у полі!
Ніж із таким — то краще вже сама!
Блондинка:
Та я, та я… Робота при нагоді…
Галина Іванівна:
Та досить, вже! Не скигли — годі!
Марія Павлівна:
Яка ж то слава піде добра,
Якщо поводишся, як шльондра!
Повії бо чесніші за таких...
Та наші козаки — кращі за всіх!
А жінка — берегиня всього роду!
Її краса — у дітях, у сім’ї.
Най, навіть, якщо мізків Бог не дав,
а тільки вроду,
Лише спідниці щоб носить свої?
Що скажуть люди, бачачи все те?
Як в очі ти дивитимешся дітям?
Невже грошима совість засрете?
Чи ще залишиться в тобі хоч щось святе?
Чи слава інтердівчинок засліпить?
Ми загубили ціле покоління,
Відсутністю поваги й розуміння -
Усе людське підступно виривали,
Одну розпусту їм пропагували!
Кому потрібні гейські ті паради?
Чи може їх ще на дошку пошани?
І нагороди за сімейні зради,
Подяки за розпусту… чи кайдани?
Як добре що оте усе скінчили,
Разом із владою пройдисвітів - хапуг,
А юнь, яка росте - не захворіла
Хворобами тих збочинців-злодюг.
Галина Іванівна:
Якщо то честі хоч залишилась краплина -
Кидай таку роботу і до нас!
Громада зробить і з тебе людину,
Бо трутнів і повій пройшов вже час.
Біля ганку школи гурт учнів зустрічає весело гостей.
Петро бере слово для привітання.
Петро:
Від імені села, його Громади,
Вітаю щиро наших я гостей
У мирі й злагоді разом ми жити раді
Без воєн, злиднів, підлості, смертей.
Багацько друзів маємо у світі -
Це запорука щастя й миру,
Здоров’я і наснаги вашим дітям,
Прийміть вітання й нашу пісню щиру.
Гурт школярів співає пісню, яку підхоплюють всі дійові особи
Простяглася Україна
Від Карпат до моря!
Ми усі — одна родина,
З нами щастя й доля!
Стала сильною країна,
Вольні у ній люди -
Слався, слався Україна!
Ген лунає всюди.
Друзів наших в цілім світі
Раді всіх вітати, -
Хай й за морем прославляють
Україну-мати!
Бо козацького ми роду-
Правда в нас свята:
Україна — для народу!
Вільна й золота!
17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620147
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
Недолюбил… моё тепло…
Недолюбил… моё тепло…
Не пил ночей благие росы…
Не целовал ты так давно…
И не вплетал ромашки в косы!
Недомечтал... мою любовь!
Не понял... слов, что не сказали…
И окрылялся вновь и вновь…
Тем, что мы так и не познали…
Недожелал… тех встреч огонь!
Которым годы… так пылали!
Лишь только тень моих ладонь…
Тебя коснётся в ночь печали…
Недолюбил... моё тепло…
Не целовал в блаженстве ночи!
Любовь... так спрятал далеко,
Что только вторят грустью очи…
Недолюбил… любовь мою!
Признаться в этом нету мочи…
Недомечтал... мечту свою…
Ту, что любила в жизни очень...
11. 10. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693948
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Збираю я минулого сліди,
Де рятувала ти мене в негоду.
Весняні дарував тобі квітки
І помирав в обіймах з насолоди...
А в пам'яті живе ще та весна...
За вікнами - далеке наше місто.
Моя Чарівна теж вже не одна,
І я мандрую стежкою - у літо...
До тебе все ж вертаюся у снах.
В твоє тепло, у пристрасть поміж нами.
У твої очі. З ніжністю в вустах,
Долаю відстані і час думками...
03.04.2016
Оригінал
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня, спасала от ненастья,
а я дарил весенние цветы, и умирал...
в объятиях... от счастья.
В далёком прошлом... лучшая весна,
за окнами не помнящий нас город,
моя Волшебница... сегодня не одна...
и я уже... не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь памятью к тебе,
в твоё тепло... с безумными страстями...
к глазам, с вселенской нежностью в себе,
...и... нету расстоянья... ...между нами.
Хуго Иванов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683854
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 24.10.2016
Ти заблукав у моїх снах
Вечірнім прохолоди вітерцем
І мерехтливого повітря дим
Малює обрис твій під тьмяним ліхтарем.
Ти заблукав у моїх снах
Морською звабною красою -
Втопитись я готова в цій красі
Могутнього русалчиного синього простору.
Ти заблукав у моїх снах
Вином грайливим на вустах -
Я хочу стати захмелівшою весною,
Відчуть її забутого живильного цілунку смак.
Ти заблукав у моїх снах
Розмореним п’янким бажанням
І я лечу на крилах сліпоти
Шукати наше місто справжнього кохання.
2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695994
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Капли дождя стекают по лицу
И грусть уходит молча...без остатка
И как увидеть там слезу
Когда так улыбаюсь сладко?
А небо мне не обмануть
Оно всё видит - не укрытся
К какому идолу свернуть
Что бы душа стала искрится?
Устала сильной быть.. - но нет
Нельзя быть слабой. Закон быта
Ты есть острог.Ты стержень.Свет.
И на тебе семья вся свита
На троне я. Нужна я всем.
Хоть скипитр держать устала
Совет. Решение проблем
О Боги! Как же всё достало!!!
А дождь стихает...искушая дух
С слезинками в ручей сливаясь
Еще чуть чуть... я не заплачу вслух
И завтра сново к жизни - улыбаясь)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696438
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[u]Учора прочитала твір Олекси Удайка "Ой Морозе, Морозенку". Звичайно, і вірш, і пісня нікого не залишають байдужим. І в мене народився ось такий вірш.[/u]
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люд голодний в’янув
І походжав між трупів чорний крук.
Хрести й могили – пам’яті скрижалі –
Таке не заховаєш у архів,
Вони ж бо чули, люди як страждали
Й земля стогнала в ті часи, лихі.
Як села змовкли… Лиш вітри блукали,
Ганяли двері кинутих хатин,
А в матері у Божої стікала
Сльоза від диких голоду картин.
Волосся – дибки. А на серці – камінь…
Як вистояв, як вижив мій народ?
Як «братом» називатись міг роками,
Хто катом був, бездушний ідіот?
Хіба людське буває притаманним
Тим, хто не знає співчуття, жалю?..
Пробилась правда крізь часу тумани
Про звірства, що творились у краю.
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люди вимирали…
І ситий походжав між ними крук…
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Важко, мамо,
Нам жити стало,
Не хотіли ми
Воювать,
Та недавно
Війна застала:
Нас посміли
"Брати" вбивать.
Важко, мамо,
Ту правду знати:
В їхніх жилах
Є й наша кров,
Та стріляють
В нас «Смерчі» й «Гради».
А ще вчора ж
Була любов.
‘
Важко, мамо,
Ой, важко стало,
Бо ж Росія
Була наш "брат".
Друга дітки
Сирітки стали.
Ніяк тіло
Його забрать.
Важко, мамо,
Стало нам жити,
Сліз немало
Вже пролилось.
Всі ми маєм
Святу молитву,
В мирі й злагоді
Щоб жилось.
Важко, мамо.
Здобути волю,
А ще важче
Не втратить честь,
Та втримаєм
Вкраїнську долю,
Кров козацька
У нас тече.
22.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696014
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Что ж влачишь ты меня по дороге,
В виражах не кричишь: «Придержись!»
Так внезапно срываешь на ноги,
С каждым днём уменьшая мне жизнь.
Так бесследно, бесславно роняла
В тупике мою юную плоть:
Она с детства стихами мечтала
Свой народ и Волынь воспевать.
Повела, по широким просторам,
Будьто лава, сметала следы,
Безмятежная жизнь, как по створам
Пронеслась мимо детской мечты.
Укрощал я: Днепра перекаты,
Колымы полудикую гладь…
Средь морей, восхищали закаты
И с восходом встречал благодать.
Среди волн, тосковал за любимой,
А с любимой - скучал по волнам,
Эта связь, как болезнь, не лечима,
Кем то свыше дарована нам.
Вот и жизни венец, прозябанье
Наполняет тревогою мысль:
Где закончатся наши страданья,
В чём расплата была, был ли смысл?
Тридцать лет не писались сонеты,
Отдыхала морская душа;
Собирались в блокнотик куплеты
И на суд попросились, спешат.
Не даёт мне покоя ограда –
Ожидает последний причал,
Среди предков крестового сада
Догорит капитана свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 24.10.2016
В кутку садиби, мамина криниця,
Джерельна у криниці тій вода.
І заглядає з подивом зірниця,
Так ніби хоче випити до дна.
Криниця береже старі тривоги,
А холодом нагадує часи,
Коли чекали рідного порогу,
Солдати із чужої далини.
В кутку садиби, мамина криниця,
З якої журавель щоденно п’є.
Вода тут чиста, нібито іскриться,
Спішу до неї, в ній життя моє.
В кутку садиби, мамина криниця,
Тут мого роду славне джерело,
Сюди приходжу, щоб води напиться,
В любі часи, коли б то не було.
В кутку садиби, мамина криниця,
Вона без мене, наче сирота,
Вода у ній прозора, аж іскриться,
Вона для мене, як душа, свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696134
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Ген повилась доріженька.... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела.
Спитайте нічку зоряну, чому сіяла зоряно?
Чому такою щедрою до раночку була?
Ходили тут, де річенька... стояли, де криниченька,
пили тут воду двоє з одного джерела.
Нечутними йшла кроками і гралася потоками.
Якою ж чарівницею та ніченька була!
Здіймалася над горами і розсипалась зорями.
Тим ясним чистим сріблом їх тішила вона.
Красива, мов купавонька, дівчина кучерявенька,
стихала, мов ріка.
Коли її торкалася, волоссям ніжно гралася
коханого рука.
Ген повилась доріженька... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696160
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[i]Вже на серці осінній щем..
Так неблизько наступне літо!
Розкриваються під дощем
Парасолі, неначе, квіти.
[/i]
Хай на серці осінній щем,
але прийде наступне літо.
Не скінчиться усе дощем,
ще розквітнуть казкові квіти.
Ще настане твоя весна,
журавлі повернуться з вирію.
І калюжа ота сумна
стане морем радості, вірю я.
Вір, не завжди будеш одна,
бо життя – то велика книга.
За зимою прийде весна
і розтане осіння крига.
Ще розквітне в душі любов,
вмить наповниться нею серце.
Ще кипітиме в жилах кров,
і лунатиме з неба скерцо!
05.10.2016
[i]* Відповідь на твір автора сайту „Клуб поезії“ SVETOK „Я не вірю, що є любов“,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692497.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100501929
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696164
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Прийшла осінь - господиня
Росте нас - ціла родина
Серед лісу, на горбочку
На старенькому пеньочку
Дружно в хованки всі граєм
З під листочків визираєм
Є великі і маленькі
Тож, як звати нас ?-(Опеньки)
23.10.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696171
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали.
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин я блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс майбуття людського, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696221
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
А десь летять у небі журавлі...
І з болем в синє небо закричить
Моя Вкраїна і заломить руки;
«Навіщо ж стільки янголів тобі?
Ну а мені –за що такії муки?!»
По-зрадницьки, скорботно промовчить
Ій небо, бо життя науку знає –
Жорстокими законами війни
Когось Господь завжди з нас забирає!
А десь летять у небі журавлі...
І десь нова народжується пісня...
А я не знаю, як же нам без них –
Хороших, щирих, справжніх – таких різних!
Не відпускає памˊять, хоч кричи,
Із серця сторінок не витирає...
І кожен дорогий нам побратим,
Ми рук в важкий цей час не опускаєм!
І скільки б не раділи вороги –
З тобою,брате, в нас - одна дорога.
Настане наш світанок, прийде мир..
Й зігріє душу наша Перемога!
©Тетяна Прозорова 24.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679838
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 23.10.2016
Я знаю, світло зійде ізгори
І рідна моя мати Україна
Хустину чорну здійме з голови
І сум на радість в серці перемінить.
Я знаю, засіватимуть поля,
Роститимуть ліси, сади і квіти.
Й де кров’ю упивалася земля,
Сміятимуться, бігаючи, діти.
Я знаю, правда вилізе з мішка,
Як гостре шило, хай ховають – всує!
І янгол перемогу із ріжка
З небес просурмить - світ увесь почує.
Вдягнеться Мати в князівське вбрання,
Як нічка зоре-місячна у тишу.
У моді буде чистка і прання.
На сотні років щастя Бог розпише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696244
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[b][i]«Пісні про рідне та близьке»[/i][/b]
[i]Видавництво «Інтер-Парк»[/i]
Лубни-2016
13 жовтня із запізненням майже на тиждень відбулось оголошення переможця Нобелівської премії з літератури. Лауреатом 2016 року став Боб Ділан (Bob Dylan ) – кумир 1960-70-80-х років, творець рок-текстів і їх культовий виконавець за «створення нових поетичних експресій в американській пісенній традиції». Боб Ді́лан (Bob Dylan) — псевдонім Ро́берта А́ллена Ці́ммермана (англ. Robert Allen Zimmerman) – американський співак українсько-литовського єврейського походження, композитор, поет і гітарист, з лірики якого запозичено багато крилатих фраз, а музика вплинула на творчість величезної кількісті композиторів-піснярів.
Рішення цьогорічного Нобелівського комітету викликало дискусії у професійних колах, можливо, ще більші, ніж у 2015 році, коли літературного Нобеля здобула С.Алексієвич. І справді, нагороджено нетипового «письменника», який став відомим не через літературні твори, а за тексти пісень.
Рішення Нобелівського комітету на перший погляд видається безпрецедентним і несподіваним, оскільки в питанні «текст чи автор?» – переміг автор. Можливо, Нобелівський комітет у такий спосіб прагне привернути до себе увагу, хоча щороку рішення Комітету з літератури набуває чималого резонансу. Та цього року 10 грудня за виступом Боба Ділана на церемонії вручення йому диплома стежитимуть мільйони людей у різних країнах.
----------------------------
Пісня – чи не найдавніший, традиційний різновид жанру лірики в світі. В сучасній популярній музиці пісня стає найпоширенішою музичною формою.
Про те, що «Українська пісня – найкраща в світі» і «Пісня – це душа українського народу» ми всі чули і знаємо. Так воно і справді колись було. Музичний фольклор був могутньою природною основою української пісенної культури. Та помаленьку народна пісня вмовкла під безпощадним натиском професійно склепаних рекламно-ідеологічно і технічно розтиражованих московитських продуктів масового споживання.
Попит на серйозну пісню потихеньку падав. Сьогодні цей процес на жаль успішно продовжується. Варто послухати ті рідкісні краплинки фольклору, що й досі трапляються в зливі «творчих звітів» областей України. Якщо і є дві-три справді народні пісні, то безпорадне їх виконання відіб'є будь-який інтерес до них.
Не кращі справи і з літературною, професійною, авторською україномовною піснею.
За відсутності в попередні роки державної культурної політики і інформаційної підтримки невеличкі, тендітні паростки української сучасної пісні затоптуються важкими ведмежими лапами московської попси і «приблатньонного» кацапського «шансону».
В маршрутках і таксі радіо звучить завжди, але ніколи воно не було україномовним. Там грає і виграє радіо «Шансон», «Рускоє радіо», «Радіо Пятніца», «Взрослоє радіо», «Ретро», «Ностальжі», «Шарманка» і безліч іншого кацапомовного FM-непотрібу – розважальний проект для люмпен-пролетаріату, «відрижка тоталітарної культури». На телевізійних каналах справи не кращі. Українські радіостанції і телеканали не схильні розкручувати власні імена. Всі вони хочуть крутити тільки те, що вже «накрутили» інші – тобто перевірений «хіт».
Ті, хто «крутять» музику (чи крутять музикою), невисокої думки про свого слухача і, ставлячи в ефір фігню, нібито «задовільняють його смак», в той же час занижуючи планку, і формують слухача з поганим музичним смаком.
Знадобилося 25 років «нєзалєжності», щоб нарешті Верховна Рада проголосувала за закон, який встановлює 35-відсоткові квоти для пісень українською мовою в радіоефірі. (Чому не 95% !?)
Квота стала для «ефемок» приводом не викидати диски із невідомою україномовною назвою у смітник. Квота тепер має стати маленьким символом того, що якщо ти пишеш музику українською, держава на твоєму боці. І у твого слухача є шанс почути тебе на радіо. Наявність квоти також стала сигналом того, що офіційна влада визнає і заохочує створення україномовного музичного продукту.
Є приємна україномовна поп-музика, (дотепер її можна було слухати лише в Інтеренеті). Маємо надію, що голова нашого українського обивателя не лусне від напруження і несподіванки, якщо він її почує.
Але дуже дивним є те, що 55 українських виконавців та музичних гуртів не підтримали та засудили ініціативу міністра культури України В’ячеслава Кириленка, що стосується проекту змін до Закону "Про телебачення і радіомовлення" про встановлення квот. Серед них: Джамала, Андрій Хливнюк, Тіна Кароль, Ірина Білик, Віктор Павлік, Віталій Козловський, гурт Lama, Наталія Могилевська, Злата Огневич, Олексій Потапенко (Потап), Руслан Квінта, Світлана Лобода, «Табула Раса», Ірина Федишин, та інші.
Головний їх аргумент – відсутність сучасного пісенного україномовного матеріалу.
-------------------------
Вихід нотного видання «Пісні про рідне та близьке» можна розглядати, як репертуарну пропозицію, своєрідну «гуманітарну допомогу» нашим розгубленим виконавцям.
Це також спроба захиститись від тиранії московської маскультури.
В пісеннику тексти і ноти 44-х пісень. Представлено мелодії таких композиторів – М.Герц, С.Голоскевич, О.Житинський, В.Охріменко, В.Сірий, В. Стариков, О.Циганник, М.Шевченко. Пісні написано на слова поетів – М.Годунок, С.Голоскевич, Л.Ігнатова, О.Іськова В.Назарук, С.Моренець, О.Печора, В.Попелюшка, Т.Прозорова, М.Пустовітов, М.Серпень, І.Стожар, О.Удайко, І.Федчишин, М.Шевченко, Л.Шмигельська.
Крім текстів і нот містяться й посилання на озвучені пісні та відео в інтернеті.
Ідейним натхненником, а також художнім, технічним редактором і упорядником співаника
виступив Олександр Печора. Це видання є пісенним додатком до поетичного збірника «Мислити і жити УКРАЇННО». Обидві книжечки вийшли за фінансової підтримки Миколи Серпня.
На зустрічі поетів, музикантів, композиторів* – авторів причетних до поетичного збірника громадянської лірики "Мислити і жити УКРАЇННО"** і пісенника «Про рідне та близьке», що пройшла в будинку творчості письменників в Ірпіні 08-09 жовтня прозвучали деякі з пісень. Їх вживу виконували Заслужений артист України Олена Білоконь, лауреат багатьох пісенних конкурсів Анатолій Куценко, Микола Шевченко.
Я «За» створення нової поетичної виразності в рамках української пісенної традиції. А ви?
-------------------------------------
Євмен Бардаков
18.10.16
-----------------------
* - Про творчу зустріч в Ірпіні:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635
** - Про збірник громадянської лірики "Мислити і жити УКРАЇННО":
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696067
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Ти уявляєш, що таке трапляється,
йде обертом від чого голова.
Ти уяви – в сніжинки обертаються
мого кохання чарівні слова.
Сніжинки ляжуть ковдрою іскристою,
розчиниться в них неба синява.
І заблищать парчею золотистою
мого кохання чарівні слова.
Вони в саду обернуться черешнями,
їм шепотітиме довірливо листва.
І задзвенять сильніше грому врешті решт
мого кохання чарівні слова.
Впаде зерно дощем на ниви зорані,
душа весною знову ожива.
Замерехнять вночі гірлянди зоряні –
мого кохання чарівні слова.
Скажу вночі під голубими зорями
свого кохання щирого слова.
17.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Б. Дубровіна „Любви негромкие слова“.
Любви негромкие слова
Представь себе такое вдруг случается,
Чему поверить можно лишь едва.
Представь себе в снежинки превращаются
Моей любви негромкие слова
И уплывут снежинки эти чистые
В них растворится неба синева
И заблестят капелью золотистою
Моей любви негромкие слова
Они в саду прикинутся черешнями
Прошепчет им доверчиво листва
И зазвучат слышнее грома вешнего
Моей любви негромкие слова
Представь себе, что все еще исполнится
Что вновь душа надеждою жива
И вспыхнут ночью ярким светом солнечным
Моей любви негромкие слова......
@ Б. Дубровин.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101708330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695122
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Мне бы поменять плохое на хорошее.
Мне бы печаль на радость променять.
Мне бы сердце раскрыть прекрасным лотосом.
Мне бы колокольчиком лесным зазвучать.
Мне бы , чтоб глаза сияли звёздами.
Мне бы, чтоб вечно были влюблены.
Мне бы, чтоб Жизнь несла сплошное удовольствие.
Мне бы от счастья душу вознести.
Мне бы воспарить зорким соколом.
Мне бы тебя с высоты увидать.
Мне бы не считать мгновенья Жизни на вес золота.
Мне бы не пытаться от них убежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695141
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Я не забуду цю гірку сльозу,
Що мати хлопця із АТО зронила.
Біда зігнула, мов тонку лозу,
Війна скажена перебила крила.
“Червоний хрест”. Вцілів лише один...
І хоч вже вдома – він ще на війні,
Він ще іде дорогою із мін.
Вона лиха гіркі рахує дні.
Він ще на тому полі з мертвих тіл,
Він ще шукає в кого б’ється серце...
Над ним схилився чорний небосхил -
Зомліле, збожеволіле люстерце.
Я бачу матір, наче чорну тінь.
З очей вже не сльоза, а – ціла річка.
Зів’яла бідна від отих молінь,
За цими дітьми плакала ця свічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694947
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Я маленька і хитренька
Мені кажуть, що гарненька
Стрімко скочу на ялинку
О! Привіт, - скажу горішку
Я зиму дуже боюся
Роблю запаси, кручуся
Несу все швидко у дупло
Ну що, вгадали? Хто ж я, хто?
(Білочка)
17.10.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694908
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[i][b][color="#000dff"]Без права на будь яку помилку вижити,
В тумані осінньому істину віднайти
Хто поможе?
Пробачити вміти кривдникам, дальше йти,
По силі...нехай тернистий шлях до мети,
Дай , нам Боже.
А дрібний дощик плаче, плаче, плаче,
Тому, що осінь вже, давно не літо.
Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити...
Прив"язані ми до обов"язку - віримо,
Якщо є шляхи до розв"язку - вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться осінь, сонечко вигляне.
Я тихо прошепочу:"віриш, усе мине".
Ми ж це знаєм.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695102
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Мечі погострені,
Коні осідлані.
Луки натягнуті,
Стріли націлені.
Сережки в вусі
У козаків.
У бій готові ми,
За землю вільную.
Удачі, Боже, дай,
Нам бути сильними.
Скажу матусі,
Що йдемо в бій.
Ми з перемогою
Додому вернемось.
Не встигне випасти
Ще перший сніг.
І відсвяткуємо…
І заспіваємо,
Як стяги ворога,
Впадуть до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695099
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Курличуть в небі журавлі,
на них я задивилася.
Спинилась осінь на межі,
вона теж засмутилася.
Тужливе знов почула "Кру-у!"
над кручею високою.
Рясним заплакала дощем,
сипнула позолотою.
Бо ж не хотіла відпускать
птахів... Збідніє хатонька...
Та в гості Зимонька прийде
до Морозенка-батенька!
То ж хай летять... То ж хай летять,
повернуться із веснами.
Осінь збере ж весь урожай,
вквітчає перевеслами.
І колосків багато тут
із золотого житечка.
Щоб за зимою знов весна,
за веснонькою - літечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695038
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Явище, яке отримало в народі найменування тусовка (туса, тусня, тусняк, тусейшен ) являє собою оригінальний соціокультурний феномен.
Спочатку тусовкою називали зустріч студентів з метою позаучбового, неформального спілкування і відпочинку, вечірку. Поступово значення слова роширювалося. В це поняття вкладалися і просто зустріч розважального характеру чи неофіційна зустріч, і спільне проведення часу артистів, музикантів, художників.
Тусовка є формою самоорганізації мистецького середовища при відсутності ідеологічної однодумності. Тусовка – це найбільш очевидний симптом посткомуністичної культури.
Ідеологія тусовки протилежна ідеології богеми. Феномен «богеми» виник у XIX столітті серед культурних еліт для організації свого символічного внутрішнього ринку, опозиційного комерційному. Тусовка ж, навпаки, відкрита ринку і соціальному замовленню і перебуває в постійному очікуванні покупця і покровителя.
Тусовка виникає, як спонтанний і вільний вибір окремих індивідів і існує, як послідовність зустрічей. Тусовка стала тим вільним відкритим простором, на якому зустрічаються люди, вільні від будь-яких зобов'язань перед минулим і повністю відкриті перспективам.
Щоб бути в тусовці, треба просто бути в потрібний час і в потрібному місці – там, де тусовка відтворює себе. Структура тусовки далека від жорсткості дисциплінарної культури. Внутрішні закономірності цієї серіальної спільноти треба шукати в закономірностях відтворення зустрічей. Співтовариство це скріплене не ідеологічною солідарністю і не виробничим циклом. Структурна стабільність тусовки гарантована переважно чисто емоційними чинниками: люди зустрічаються тому, що хочуть бути разом. Спільними зусиллями вони створюють певну атмосферу, яка їм в рівній мірі дорога і необхідна.
-------------------
Комунікативна революція дісталася і українських берегів. Інтернет надав можливість творчим особистостям швидше знаходити якщо не однодумців, то людей близьких по духу.
В цьому сенсі сучасні соціальні мережі – це своєрідна віртуальна тусовка.
Знаючи, що процедури «розвіртуалення» періодично відбуваються, і, як правило, залишають після себе в її учасників приємні враження – я теж вирішив прийняти участь в «живій тусовці».
Цьогоріч мали місце дві зустрічі поетів, музикантів, композиторів – авторів причетних до поетичного збірника громадянської лірики "Мислити і жити УКРАЇННО" і пісенника «Про рідне та близьке».
Обидві відбулися завдяки фінансової та організаторської підтримки Миколи Серпня, Олександра Печори та Віталія Назарука.
Перша пройшла в місті Луцьку 15-17 липня. Друга в містах Ірпінь і Київ 08-09 жовтня.
В другій зустрічі «ЛІТР.Об’єднання» (жарт Олександра Печори) я і прийняв участь. Перш за все сподобалась особлива аура (хоча трохи й занедбаного) будинку творчості в Ірпіні, де жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Натан Рибак, Андрій Малишко і багато інших поетів і прозаїків. Тут були написані романи та вірші, що прославили Україну на весь світ.
Ми, теперішні, що тут зібралися, поети відомі, маловідомі і невідомі тішилися невимушеною атмосферою спілкування. В ті дні записав такі рядки:
[i] Можливо, вільні спілкування вже запізні.
Байдикування це приємне – казна що.
Ми чимось схожі і такі всі різні.
Та говорити, як не дивно, є про що.[/i]
[b]15.10.16 [/b]
Віктор ОХ (Віктор Охріменко)
-------------------
P.S. Знаю, є противники слова тусовка. Воно начебто не характерне для нашої мови. Тоді подумаймо над його замінником чи аналогом. Наприклад, – тусівка, тусування, покрутон збіганка,зборище, толковище, посиденьки. Пропонуйте ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Де круті віражі, не спіши... не спіши.
Можеш швидше іти, де дорога пряма,
добре видна.
Там, де б'є джерело, ти водиці напийсь.
Придивись... Подивись... Дві дороги,
мов крила!
А яка з них твоя? А яка з них щаслива?
Поміркуй... Поміркуй... Своїм серцем відчуй.
Зрозумієш!
Та, що кличе вперед, у незвіданий світ,
де доріг так багато!
Та повернеться знов на батьківський поріг,
знов покличе тебе до рідної хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694824
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
– Намалюй, художнику, цвітіння,
Показавши, ніжних квітів кольори.
– Розкажи, як б'ється серце від кохання
У обіймах незабутньої весни.
– Зобрази вогнисто-сонячні заграви,
У магічних чарах літньої краси!
– Занотуй небесне сяйво золотаве,
Сонні трави в чистих крапельках роси.
– Підхопи листка пожовклого падіння,
Зобразивши сум осінньої пори.
– Напиши журливе в небі голосіння,
Відлітаючих у вирій журавлів.
–Намалюй тужливе вітру завивання,
Розписавши міць холодної зими.
– Розкажи про ілюзорні сподівання,
Що заховані в шухляду давнини.
– Намалюй життя у різні пори року.
Щоб рясніло на лляному полотні.
– Пригадай осяйні миті ненароком
Під стакато набундючених дощів.
11. 10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693941
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Отак зірки
Розходяться по швах…
Отак підошви терпнуть від магнітів
Двох полюсів, що прагнуть по ночах
Тебе роздерти
на кавалки світу.
Отак пече
На ранах деревій,
Притулений запізно та невчасно.
А хтось притрусить на порозі сіль,
І ти вмикаєш
коридори щастя.
І плутаєш одежі,
Імена...
І відпускаєш те, що не повинна.
Отак чекають сонця племена
Опівнічних широт…
наливка винна
Лікує твою паморозь…
А втім,
Це плавний перехід до стану миші.
… розсипатись на атоми… потім
Кохатись, як вітри,
в сакральній тиші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694712
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Ой, кувала зозуля, кувала, кувала,
Біля тину милого, щиро обіймала?
Пригорталася ніжно, тихо шепотіла,
Ой, яка ж, любий рада, що тебе зустріла.
Цілувала й обіцяла, війна відійде,
Не сумуй, коханий, дочекаюся тебе,
Та раптово пташечка стрімко полетіла,
Рахувати, їм роки, чомусь не схотіла.
У смарагдових очах сховалася сльоза,
Ой журюся дуже, щоб не забрала війна,
Зав’язала, так міцно, на шию хустинку,
Поцілую, дай ще раз, рідний мій Васильку!
Вже й поїхав. Зі Сходу летять чорні хмари,
Про події страшенні, вже їй розказали,
Тепер знала, чому, зозуля не співала,
Бо війна проклята та й милого забрала.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694662
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 16.10.2016
[img][/img]
Люблю я слухать музику дощу-
Вона мені так душу зігріває.
Сиджу собі я просто і мовчу
Дивлюсь, як ніч у вікна заглядає.
А дощ іде, шумить безперестанку.
І часом краплі наддають свій такт
Вже й місяць зазирає у фіранку
Та знаю: не заснуть мені ніяк.
Сувій гортаю злежаних думок,
Які завжди ношу в своєму серці.
Отак гортаю за листком листок,
Бо з пам"яті ніколи їх не стерти.
...А дощ іде, шумить все за вікном.
І разом з ним я ранок зустрічаю.
І жертвую тоді я своїм сном
Коли про тебе спогад повертаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694703
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Усі щось пишуть, я ж все про любов....
Про відстані, роки... і пережите.
Із спогадів далеких...знов і знов
Гірчить моє кохання недопите.
Усі про щось... а я про почуття,
Умите в росах у колисці ранку.
В шаленстві серце плутало биття
І ніч ховалася у світлі ґанку.
Усі щось пишуть, я усе про те ж...
Хвилюючі й такі палкі стрічання.
Небо... волошки...жито і... “помЕж”
Наш поцілунок в подиху єднання…
Усі про різне, я ще про любов.
Таку, зненацька, на краю вагання.
Тремтливу, ніжну… Ні, без передмов!
Я не про першу, я про цю, останню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Блукає осінь Ірпенем
В пожухлих травах,
Тумани змішує з дощем,
Немов приправи.
Розводить тишу перестук
Коліс і колій,
А ще грози далекий звук
І вітер в полі.
Блукає осінь Ірпенем
В опалім листі,
В терпких жаринах хризантем,
В роси намисті.
Ховає душі ліхтарів
У морок ночі,
І силуети у вікні —
Як поторочі.
В калюжі хмари і зірки
Спивають вічність,
Сідає мжичка на гілки —
То нелогічність?
Листок багряний, як тотем,
Упав на коси...
Блукає осінь Ірпенем,
Самотня осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Все ще гримлять на Сході блискавиці
Земля все стогне від кривавих ран
З-за хмари світять із небес зірниці
І стелиться кругом війни туман....
Приспів:
Схилилась у задумі сива мати
А син перед очима знов і знов
Ще довго буде память не згасати
Бо вічна материнська є любов......
І памяті не заросте стежина
Пробється в небо жита колосок
А мати жде, чекає все на сина
Хоч доля одягла уже вінок......
Приспів:
Ніч відступа, й не спить на сивих косах
Над річкою ще стелиться туман
І сина слід десь губиться у росах
А серце матері щемить у зморшках ран....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Навіяло останнім твором Діда Миколи))))
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694613
Як- не додАлося нового?
Та в нас - поліція нова!
У когось свято на Покрову,
А у поліції- жнива!
Зберуть, здеруть останню шкірку,
Народ- терплячий, стерпить все .
Собі на нову тілогрійку,
Ну, і начальнику ж несе.
Начальство-забувать не варто...
То- й тато й мати, хліб і сіль!
Ну, а Свою, пробачте, варту-
Не вистачало ще їм всім!
Хтось сумку в темряві забрав
У ледь притомної мамаші...
Нахаба - школу обікрав,
Заліз, замок в вікні зламавши...
Два молодих - на одного,
Мотузять справно і калічать...
На виклик- відповідь (Ого!):
"Коли уб"ють- тоді покличте!"
І цю історію життя
З вас кожен міг би ще додати...
Але спитати хочу я:
"Та доки ж буде це тривати?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694647
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Я був в раю, так, чисто випадково,
Вдалося повернутися назад.
На дверях бачив у Петра підкову
І пишний сад, який там, люди, сад!
Там грають арфи, триголосять птахи,
Дитячий хор виспівує псалми,
Там всі живі, там не буває прахів,
Там вічне сонце і немає тьми.
Там рівні всі, між них любов панує,
Ніколи не змовкають солов’ї,
Там кожен з них лише любов дарує,
Там солов’ї єдині із землі.
Та все ж таки схотілося додому,
Бо пригадались біди і війна.
Там не прожити грішнику самому,
І знаєте: - У нас самих вина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694386
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
А день спливав, губився в надвечір’ї,
І вечір похапцем тулився до зірок.
Літа летіли, мов птахи у вирій,
Розмотували юності клубок.
А що їм юним світом володіти?
Вони ж найкращі, хто з ними рівня?
З весною вінчані і зіткані із літа,
На «ти» із вічністю, на все у них броня.
Та час спішив – у молодість спровадив,
На сто доріг шукать свою… одну.
Не знадобилась нитка Аріадни,
Щоб привести у рай свою весну.
А втім, весна у осінь закотилась,
Шука в жоржинах свій юнацький цвіт.
Час не минає… ні! Це я змінилась,
Це я спливаю до осінніх літ…
І день спливає, гасне в надвечір’ї,
Сотає в вечір радості й жалі.
О моя осене, невже і ти у вирій
Мої літа підхопиш на крилі..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Вуст... торкання...
Цілунками ніжність з пелюсток-губ скапує...
Тисячі сонць засвічуєш в мені...
Кожну клітиночку ласкою зваблюєш...
Тремором солодким мелодіі дивноі
Розчиняюсь з тобою в імлі...
Як трунок дурманить
Що щастям наповнює...
П"янить і хвилює...підносить до зір...
Враз шалено-нестримно буревій мене зносить,
Мчить потоком бурхливим до моря глибин...
В його синь з головою пірнаю...і стрімко підношусь до гір...
Бринять струни душі...
У дуеті чуттів переливами звуків
Чарівна мелодія волошкові повнить гаї...
Від найвищого "до"... до травиночки спраглоі в прерії,
Від цілунків очима...до найтонших куточків душі...
Я належу...тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694057
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Перший Оберіг/моїй донечці Оленці до 25-річчя/
Музика ,виконання Тетяни Мірошниченко, слова Тетяни Прозорової
відеоверсія https://www.youtube.com/watch?v=vZVddq0YonU
1.Підтверджено життям, господь нам заповів,
З часів далеких давніх і донині:
Щоб світ цей кращим став, щоб яскраві́ше цвів,
На щастя донечку дає родині.
Приспів:
Чи сміється сонечко, чи чаклує сніг,
У родині донечка – перший оберіг.
Наш дзвіночок радісний, соловˊїний спів –
Ти завжди маленькою будеш для батьків.
2.Ти найдорожче є, чарівні миті ці,
з тобою,доню ,все я забуваю.
Бо теплу я твою долоньку у руці
І серцем своїм ніжно відчуваю.
Приспів:
Тільки ти зˊявляєшся – оживає дім,
Найсвітліша квіточка в серденьку моїм.
Та батькам доводиться тебе відпускать,
Бо не можна пташечку в клітоньці тримать
3.А час летить кудись шалено, не спинить,
Щасливі знаю це не помічають.
Хоч щедро додає у скроні сивини,
І швидко діти наші підростають.
Приспів:
Простий, як істина, цей мудрий заповіт:
Відлітає донечка у широкий Світ,
Білою голубкою, сяйвом майбуття,
Щоби не закінчилась ниточка життя.
У родині донечка – перший оберіг.
І нехай луна веселий твій рідненький сміх,
Світанково стелеться все життя твоє,
Берегиня наша. ти, сонечко моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693151
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 15.10.2016
[i] Як довго ми йшли до того… 25 (тупих) років!
Нас , чоловіків, жінки вітали 23 лютого з днем
«захисника вітчизни» (чужої), а ми, чоловіки,
також тупо та учтиво вітали з днем 8 березня…
Нарешті – прозріли! Але масове прозріння – річ
небезпечна, бо отим скопом ще колись «сиганём»
в чужу нам [b]ІМПЕРІЮ ЗЛА![/b] Не станеться?...
Будьмо пильними, братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой, як було!.. Коли в своїй державі
Не в честі ті, хто сам її боров –
Енкаведист, поганець той іржавий
Показував воякам свій норов…
В граніт прийшлося Сотню їх покласти,
Полки спалити в кресиві війни
І жертвами історію прикрасить,
Щоб мертвих і живих збулися сни!..
…Покрови день удвічі в нас святковий –
Пом’янемо і грішних, і святих…
Та не настав ще час, коли підкову
Приб’єм як символ на хатах нових…
Ще нечисть нам належить випхать з хати,
Та підмести підлогу від загроз…
Ще клопіт із «братами» будем мати,
Щоб не було удома «братських» гроз.
А виметемо – заживемо мирно
З тими, хто шанувати буде нас –
За нами правда, сила, мірт і миро:
Гряде час Водолія – злата час![/color][/color][/b]
© Олекса Удайко - 14.10.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Загадка Олега Требухівського
Серед дерев він наймудріший,
Мабуть тому, що найстаріший,
Живе ж на світі триста літ.
Росте у лісі й край дороги,
Додолу жолуді він ронить,
Щоби продовжували рід.
І гомонить із вітром часто,
Цікавого знає ж немало,
Повідає про радість й сум.
Бо на віку бачив багато,
Хто цей мудрець, хочете знати?
А звати дерево це...(Дуб).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694429
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Закружляла заметіль жовтнева.
Закружляла заметіль жовтнева.
Золотом залиті всі садки.
Тож давай пройдемо в часі полудневім,
Щастя відшукаємо стежки.
Ми удвох, кохана, у травневі ночі
По стежинах мов хмільні брели.
Нам дивились зорі у щасливі очі,
А в очах конвалії цвіли.
Понад нами небо голубіло,
Птахами злітали зграї мрій.
Як цілющу воду пив очима вроду,
Що розквітла в сутності твоїй.
Весен тих немало вже прожито,
Внуками дарують нас сини.
В клопотах буденних відшуміло літо,
Молодості полум’яні сни.
Шурхотить жовтогарячий килим,
Наші кроки глухнуть у листві.
Кожен день з тобою, наче вперше, милий,
Хоч не тане сніг на голові…
Ще привітно в небі сонце сяє,
Тільки вранці холодом пройма…
Хай як можна довше нас любов єднає:
Як кохаю, – знаєш ти сама!
Я веду стежками попід руку,
Грають барви в блискітках води.
Ми удвох прожили зустрічі й розлуки,
Миті щастя і часи біди.
Слухаю грудний і рідний голос,
Бесіда у нас про це життя.
Всі літа з тобою як пшеничний колос
Урожаєм кличуть в майбуття.
Закружляла заметіль жовтнева,
Падолистом замело сліди.
Хай яскрава осінь щедра і весела,
Ще не раз нас приведе сюди.
08.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693527
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Глухі, сліпі та без’язикі –
Усе це, друзі, не про нас:
На сайті зараз стільки зику!
І це в війни кривавий час…
Країна корчиться від болю
Під градом зброї і підлот,
А ми – у війнах між собою:
Хто більший-менший патріот?
У кого ширші шаровари, –
Не є це духу показник,
Кінчаймо міжусобні чвари,
Щоб сайт Поезії не зник,
Щоб разом видворити тролів,
Щоб стали, як одна сім’я,
Тоді лиш усміхнеться доля
І вільні будем ти і я.
І посміхнеться наша мова,
Зрадіє автору й віршу,
Велику силу має слово, –
Укотре нагадать спішу.
Коли в сльозах жона і ненька,
Без ліку вже калік, сиріт,
Подумаймо іще гарненько,
Як зреагує на це світ.
В окопах наших в час воєнний
Вмирають націй всіх сини,
Подумаймо ж разом у –енне,
Що би сказали нам вони?
9.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
*****************
Із пралісу-лісу ген папороть сяє огнисто,
Із поля недолі - копит даленіє луна...
Портали зіяють: зі стогоном, скреготом, свистом -
В минуле, в правіччя шалена весна порина.
Сармати і скіфи на конях гарячих майнули,
Завив Ненаситець - запінився шалом Дніпро...
В колишнє, в минуле зійшли, одпливли, потонули
Боги праслов'янські і сивих письмен полотно.
Була "Руська Правда" й "Повчання" святі Мономаха,
І Орлика того козацькі закони чесні...
Та йшли чередою - на плаху, на плаху, на плаху -
Сини України - й згорали в пекельнім огні.
Одвічне прокляття - любити тебе, Україно, -
Це - зламана доля, тернового привид вінця...
Історія наша - руїна, руїна, руїна:
Перевертні й зайди чигають лихого кінця.
Та сивая Мати синів вигляда у віконце...
Минуть чередою криваві, задимлені дні.
Той шлях України - до сонця, до сонця, до сонця,
Вперед, у майбутнє, - крізь терни й пекельні вогні.
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693127
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Вона сиділа, голову схиливши,
Без руху і без познаків життя,
Немов статуя, каменем зробившись,
Без болю, без турбот, без почуття.
Десь поплило життя у потойбіччя,
Забрало силу зітканих надій,
Зозуля накувала протиріччя,
Не те чекала в старості своїй.
Помало сонце котиться на захід,
Заграва догоряє в небесах
І кожний день ввижається мов знахід
Життя свого, залишеного в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693584
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Вимкнуть воду
І телебачення,
Як тринадцятий день мине…
Всі спішитимуть на побачення-
Серед них
не знайдеш мене…
Стежка звивистою,
Нерівною…
На підошвах - усе дірки.
-Що робитимеш? - Лишусь вірною,
Тільки витиму
на зірки…
Давню казку
Про синю бороду
Не згадаю на ніч ніде.
Не дозволь мені вмерти з голоду,
Коли манна
з небес впаде…
Хто залишиться,
Чи моря, чи ми,
Як поглине усе пітьма?
Мавки з лісу виходять зрячими,
Лиш мене
серед них нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 10.10.2016
(Компіляція поеми)
[i] « Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили.»[/i]
Леся Українка
Я уві сні літаю ще, буває,
а наяву ілюзією раю
являється поезія моя.
А іноді, вечірньою зорею,
не оминає келії моєї
пульсуюча поема житія.
І
Побачу небо, маяки у морі
і пристані, і гавані …на дні,
і неозорі про́стори ясні,
а де-не-де ледь жевріючі зорі
у сивій і глибокій далині.
А іноді привидиться мені,
що чую репетицію салюту,
якою не відлунює майбутнє…
Або узрію плями у вікні
і виповзає тугою забуте,
і …просинаюсь на своїй війні,
де войовниче, сите і безпутне
ще полірує зорі п'ятикутні...
І думи навіваються сумні,
що Україна знову у вогні,
а наші душі на біду і горе
ошпарює інформаційне море,
«Аврора» маячіє у бою,
агресія, анексія, блокада
і недолуга корупційна влада,
що зневажає націю свою.
З одного боку діє Божа сила,
а з іншого - парафія Кирила
собі шукає місце у раю.
То агітує, то іде ходою,
то апелює до Русі святої
іноязике юрмище «рідні»,
манкурти генерації нової,
злодії і нувориші хатні.
І наче люди, а немов отари
ідуть за баранами до кошари,
яку не допалив Наполеон.
А – жаль! Бо мали б іншого сусіду,
свої права і Орликів закон
або Мазепу, а не людоїда,
і Конотоп, а не Бородіно
дивилися б у іншому кіно…
………………………………
Історія! А як же правди мало!
Історію ми кров’ю написали
і не один долали рубікон…
І знову – та ж руїна і навала…
……………………………..
Іще[i] самі себе не звоювали[/i],
та знову, – [i]що? Готові у полон?[/i]
……………………………
І напухає онко-сіра зона,
а паразити п'ятої колони,
чекають інвазію кацапні.
І вчора ще вони голосували,
аби на сцені [i]карлики скакали[i][/i][/i]
або тузи «еліти» нев'їзні.
Московії усе іде до пари –
мерзотники, іуди, яничари,
любителі гучної маячні.
……………………………..
[i]Усе тече, але не все минає.[/i]
Рептилія щелепи роззявляє,
шматує і заковтує чуже...
Нема управи на діяння змія,
хоча нечиста сила розуміє,
що Україну небо береже
і анулює націю Батия,
яка уперто лізе на рожен.
А я усе дивуюся, – [i]невже
і їй не вистачає тої суші,
води у морі, випалених зон?[/i]
Ви чуєте? [i]Рятуйте ваші душі! –[/i]
лунає у сузір'ї Оріон.
ІІ
Та ми й самі дивуємо планету
і маємо уже [i]свої дуети[/i],
воюємо, аби на небо йти,
уміємо у світі суєти
писати і поеми, і сонети,
і досягати ...вищої мети.
Але нема путі із темноти.
А, може, не майори, а поети
у синьому сузір'ї Андромеди
освоюють сіяючі світи?
І може, як підемо за тумани
у чорну пломеніючу діру,
і нас конвоюватимуть слов'яни –
євреї, українці і цигани
не у раю, а в Бабинім яру?
І небеса, до болю незнайомі
у пам'яті ґенези ожили.
Яка краса у мареві імли!
І як ходити у ярмі земному,
і як не добиватися додому
з цієї каламуті й кабали?
...............................................
Пітьма і сяйво. Куля і свобода.
Релігія і опіум народу.
Душа і пекло. Рай і сатана.
Висока Ліра і її фанфари.
Імперія і неминуча кара,
«Today» Росії і її [i]весна[/i]...
Минуле ударяє у литаври,
і кожен відчуває ці удари,
де матюками гупає війна.
А там уже – руїни і окопи,
той самий осучаснений дует:
яса і воля, урки і укропи,
Росія і Америка-Європа,
орда і Україна – тет-а-тет.
........................................
І вояжує місія до [b]Крим[/b]у.
Очолює її авторитет
таємної імперії калиму.
Володарює мафія незрима,
гієна ночі – [b]крим[/b]іналітет.
І тут уже ніякої надії
на ум і совість партії злодіїв.
На караул! І, Боже, нас боронь
од місії скаженого месії.
Але не гасне сірка і вогонь.
І п'ятикутні пазурі Росії
диявол випускає із долонь.
ІІІ
Такі ось – когнітивні дисонанси.
У небі зорі, а на Раші – шанси
повірити у шоу й чудеса,
а в Україні пауза й …гроза.
Від мирної угоди по Донбасу
одному – сльози, іншому – роса.
Ви чуєте? Це плач Ієремії
до нашої заступниці Марії,
аби допомагали небеса.
А у людей на це немає часу.
І падає з очей самого Спаса
гаряча і гірка Його сльоза.
А у людей немає ще науки,
як ідолу укоротити руки.
А може мало муки на землі?
А, може, мало ще тієї кари,
якої заслуговує отара
парафії ізгоя у кремлі?
…………………………...
[i]Нема управи на діяння змія…[/i]
...........................................
Але триває ера Водолія.
Очима ночі сяючі зірки
на зміну бойової веремії
запалюють у небі маяки.
І жевріє надією майбутнє,
і падає уже Ієрихон,
і з віщою трубою в унісон
лунає заповітне і могутнє.
Розвіюється летаргійний сон.
І поки розвидняється над нами,
поїдемо чумацькими шляхами
вивозити огуду протиріч
малими і великими возами.
Віч-на-віч засіяє із облич
жива надія, поки Божа сила
запалює у небесах світила
і землю укриває мати-ніч.
Її вітрило напинає крила
і їй на зміну вранішня зоря
нагадує отаману Ярилу,
що настає його ясна пора.
[i]І блі́дий місяць[/i] падає за гаєм,
а ясночолий ранок починає.
Є маяки – минає маячня.
Ярило зорі поганяє плаєм
і напуває білого коня,
і розганяє чорне вороння...
І поки ера миру не настала,
єднає у досвітні ареали
сузір'я ночі – ореоли дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693597
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Ще відчуваю маревом тепло долонь…
Ти не приходь… і не торкайся тіла…
Осінь забрала щастя усі дні!
Я по Весні тобі завжди раділа:
Тільки ж блакитні очі бачила твої!
За що тепер зима серця приспала?
Усі метелики замерзли чистоти…
Боже мій, Боже, як же я кохала!
А восени чомусь кажу: іди… прийди!
Й сама не знаю, що зі мною?
Де пристрасті гублю вогонь?
Але за обрієм… десь. бажана тобою…
Ще відчуваю маревом тепло долонь…
01. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691847
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Із нею оживає ясен день,
але – без неї. Бо така кебета,
що без [i]кубіти[/i] більшає пісень
і мрій у майже кожного поета.
Я не чекаю іншої пори,
аби мої літа уже поважні
не навівали суму і жури,
коли не обіймаєш неосяжне.
І як не потонути у журбі
і досі розказати не умію,
аби була – і людям, і собі
чужа розрада і моя надія
у цій такій допитливій юрбі.
Іду в полон, з полону визволяю,
коли мені її не вистачає
уявою у пам’яті моїй.
А як оберігати таємницю –
душі моєї пійману синицю
жар-птицею у клітці золотій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692088
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 10.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Слаб человечишко.., слаб,
Если он сам так решил,
Если унынию раб,
Если мечту иссушил.
Где твой романтик - герой ?
Кто в твоей шкуре сидит -
Богом забытый изгой
Или уставший пиит..?
Осень хлестнула лицо
Мокрой перчаткой дождя -
"Впору назваться лжецом
И обмануть своё "Я"!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
https://www.youtube.com/watch?v=7x8wPt8xarE
Нехай сьогодні холодно й дощить,
Та я тобі дарую сонце в жмені.
Воно твоє, його в серці носить,
Ним дні твої хай будуть наповнені.
Сьогодні все для тебе і тобі,
Поглянь в вікно – тобі весь світ радіє!
Прислухайся: осінній дощ тоді
Зіграти музику для серденька зуміє.
Життя хай буде світлих кольорів,
І не сумуй, що став на осінь старшим.
Благословлять шляхи семи вітрів –
Пізнаєш щастя суть, щоб стать багатшим.
Усе, що добре, радісне – твоє!
Постав мету і простягни долоні…
Он бачиш зірка щастя виграє,
Вона твоя – ніщо на перепоні.
Нехай мої бажання радість тчуть,
Не зупиняйсь ніколи напівслові.
І у куточку серця не забудь
Лишити мені місце, для любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693510
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
[b]Я заклинаю позови!
Во тьме, разлуке заблудилась,
Подай мне руки ты свои,
И позови меня на милость.
Я задыхаюсь без любви.
На ключ закрыла сердце снова,
Я заклинаю, отвори,
Найди ключи влюблённым словом.
Так стыдно мне просить любви,
И гибнет сердце. Нет покоя.
Уж лучше камнем со скалы,
Отдав любовь волне прибоя.
©Надин Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693540
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Які ж то губи Мавчині солодкі,
А скільки чар в сопілці Лукаша…
Магніти перси, що як дині прудкі,
А очі в небо прагнуть вирушать…
А Світязь знову гонить білу хвилю,
Де шурхотять піщані береги.
І лебеді у очерет до штилю,
Ховаються, бо це їм до снаги.
А хвилі все частіше набігають,
Лукаш чудові награє пісні,
Сміються верби і калина в гаї,
Завидують цій парочці лісній.
Вугрі замовкли між очеретами,
Вже сонечко збирається до сну
І Мавчин стан обняв Лукаш руками,
Свій лапсердак поклав попід сосну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693569
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Важливість мессиджу, закладених у суть моїх віршів, безвідповідально розчиняється у лавині інформації, яку читач намагається пропустити через свою розумово-почуттєву базу, рухомий індивідуалістичним прагненням досягти особистого успіху в обмеженій часовій ділянці. Фактично, керований мотивом отримати позитивний баланс власної долі на моментальному рівні – себто, для даної конкретної миті. Але час плине, миттєвості швидко чергуються, і настає абсолютно новий період епохальних процесів – і тут особа виявляється абсолютно невідповідною для них. Тому новий світ викидає цю персону, як повністю чужорідний предмет. Причина таких трагедій полягає в тому, що люди геть відмовляються від факту, що вони мають вічну душу, котра бажає жити завжди, і зупинятись в життєвому плині часів зовсім не бажає. Та і не повинна! Але змушена, по причині обмеженості свого власника, котра призводить до ігнорування запобіжними заходами на даний миттєвий відрізок часу: «От мені зараз гарно, а далі – хоч трава не рости» - і цим мисленням консервує себе в цьому часі, позбавляючись майбутнього. Зробити крок, вийти з цього замкнутого кола вона боїться, бо ця обмеженість її постійно тримає в страху опинитись залежною від іншої особи або потрапити в небезпечне середовище. Ця негативна тенденція з роками зміцнюється і блокує всяку надію особи на виживання в наступному відрізку часового відліку.
Ось чому я вирішив змінити формат подачі інформації, щоб незвичністю обстановки загострити увагу на космічно важливі речі, про які піде мова: здатність особистості до критичного підходу на свої власні погляди, переконання, звички. Адже, наголошую, зміна середовища’ розчавить кожну затверділу субстанцію своїми невпинними котками.
Я не раз чув із вуст досить прогресивних людей такі вислови: «Я(чи хто інший) вже немолодий, і ніхто мене уже не змінить. Але повірте мені, шановні, я не раз був свідком, коли 80-ти, і, навіть, 90-річні люди відмовлялись від своїх консервативних поглядів і змінювали власні переконання. В той же час, неодноразово ставав очевидцем глибокого жалю людей, котрі своєю негнучкістю мислення доводили себе до погибелі, і на краю свого життя розуміли свою помилку і готові були щось змінити, але вже не мали часу.
Цей уривок із Старого Заповіту наглядно показує, що Бог, котрий знає природу людини краще самої людини, велить народу відмовлятися від своїх ги’дот. Помітили революційний конфлікт? Бог вимагає мінятись, а розумні «творці» своєї долі стверджують, що це неможливо. Виникає преференція «автобусного зайця» - твоя зупинка вже давно позаду, ти незаконно займаєш пасажирське місце. Тому порада моя Вам така: викиньте з голови ваші доісторичні упередження, визнавайте в собі описані в Біблії нечистоти, і прапор вам у руки на звільнення від їх присутності у вашому житті.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YngHt5dcXWc[/youtube]
Але буквально в уривку йде мова саме про Ізраїля – народ єврейський. Він недвозначно вказує деяким зарозумілим прошаркам цього народу на те, щоб усю мерзоту, яку вони вчиняють проти інших народів, вони зупинили. Бо інакше за це Він карав і каратиме надалі, аж доки не досягне від нього повної святості для відповідності назві «Божого народу». Ось у чім причина всіляких гонінь, переслідувань та геноциду єврейського народу. Підсумований посил Божий виглядає так: "Покайтеся, викиньте із характеру вашого всяке лукавство, здирництво і хитрощі – і тоді матимете від Бога та народів серед яких живете, благовоління і добросусідську повагу". Це стосується і тих людей, з якими я останніми днями мав конфліктні суперечки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693572
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
[b]«Мурашки тілом, чи мороз»[/b]
або
[b]«Хижак»[/b]
[color="#0804db"][b][i]
Душа сховалась десь у п’ятках
І серце бореться з грудьми
Він, ще для юного дівчатка –
Хижак, що бродить між людьми))
Його блакитно-сині очі на юнок діють, як гіпноз
І ясним днем, і серед ночі – мурашки тілом, чи мороз[/b]
Його як різьблена статура - відчути б міць цих сильних рук
[b]Не м’язи там, а арматура. Вона метелик, він – павук
Сьогодні він на полюванні
До речі, як і кожний день
Його красу не змиєш в ванні
Без каяття і без вагання
Рук не виймаючи з кишень
Він обира собі мішень
І підгинаються коліна, і погляд тягне поволока
Готове вирватись моління, як на ікону, чи пророка[/b]
Такий закоханий, немовби, це перший хлопець і останній
[b]І буде він для них і богом, і в їх житті, і в їх коханні
Зайшов, і пострілом наліво
Поцілив в серце всім жінкам
А потім ніжно і грайливо
Орав цнотливу іще ниву
Всі говорили, що він диво
Джентльмен на фоні нього – хам)
Але за вечором і ніччю наступить ранок, інший день
І забуваються обличчя – нова шукається мішень
© Микола Карпець (М.К.)
*10.10.16* ID: № 693626
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693626
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Ні, він не чекав повістки…
Дитя він – синка чекав…
Рюкзак на плече повісив,
На Схід почимчикував.
Туди, де земля стогнала,
Горів край, аж стугонів.
Це серцю було сигналом –
Назустріч вело війні…
І хоч там закони вовчі:
Не ти, то тебе. Війна ж…
В «Азові», у добровольчім…
І то – не його вина.
Він знав: за ним – Україна
Й народжене вже маля,
Тож права не мав загинуть:
Просила цього й земля.
Та раптом дурепа-куля
Йому зупинила путь:
Убити, бач, ризикнула,
Лишився щоби в степу.
– Не вийде, – душа кричала, –
Синок ще такий малий!..
З життям його… ніч вінчала,
І місяць про те молив…
І марив боєць… про вишні
На госпітальнім столі.
Здається, то сам Всевишній
Від смерті його встеріг.
11.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692972
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Все ще гримлять на Сході блискавиці
Земля все стогне від кривавих ран
З-за хмари світять із небес зірниці
І стелиться кругом війни туман....
Приспів:
Схилилась у задумі сива мати
А син перед очима знов і знов
Ще довго буде память не згасати
Бо вічна материнська є любов......
І памяті не заросте стежина
Пробється в небо жита колосок
А мати жде, чекає все на сина
Хоч доля одягла уже вінок......
Приспів:
Ніч відступа, й не спить на сивих косах
Над річкою ще стелиться туман
І сина слід десь губиться у росах
А серце матері щемить у зморшках ран....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
[b]Повернися до закоханих очей,
повернись до мрій своїх, до сина,
до моїх невиспаних ночей,
Жду тебе мов зламана билина.
Я молюсь на зіроньку ось ту,
Що на небі нічку освітила.
З серця вимиваю гіркоту,
та розлука, душу затопила.
Проклятуща, згорблена війна,
на два літа очі розлучила,
я в молитвах сина обійма,
Для коханого життя просила.
Повернися, Господа молю.
Повернись і витри сині очі.
За кохання, доленьку свою,
Омиваю слізьми я щоночі.
(С)Надін Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692765
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Він просто не зміг буть рабом,
Сміливо сказав своє слово!
На Стуса пішли стусаном,
На вірші вдягнули окови.
Неволили в стінах гнилих,
Зривали душі його цвіт,
Прокляття господнє - на них,
А Стус зазвучав на весь світ!
Червоні боялися сонця
І свіжого подиху думки,
А Геній з неволі віконця
Творив для свободи малюнки.
Спливали рядки за сльозою,
Колеса глухі стукотіли...
Не вкриється сплав цей іржою:
Й розп’ятий поет має силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689508
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 06.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
У журбі схилились дві тополі.
Шепотіння тихе поміж трав.
Свіжі дві могилки в чистім полі.
Вітер до них крильми припадав.
І здалося: заніміла тиша,
Тільки стогне зранена земля.
Листопад давно позолотішав,
І встеляє килимом поля.
Вічний сон зв"язав юначі крила.
Милі! Не дано ніколи вам устать,
Бо душа у вирій полетіла...
Тихо спіть.. Не будем заважать.
Через гілля задививсь промінчик.
І упав на горбик, що осиротів.
Грів колись теплом вас оцей зайчик,
А тепер чомусь він скам"янів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Україно, ти вільна й красива,
У калиново-житнім вінку.
Багатьох ти героїв зростила,
Але долю дала їм яку?
Хіба може народ бути сильним,
Що минуле своє не зберіг,
Не гордивсь патріотом, ні, сином,
Загубив його подвиг в борні?
З ким воюєте і проти кого?
Люди, де загубилась мораль?
Як у серці немає святого,
У вогні тоді правда згоря.
Схаменіться! Одна ж Україна,
І єдиний великий народ.
Тільки той, хто боровсь до загину,
Є герой. І лиш той – патріот.
Це від нього п’ємо ми наснагу
І звіряємо крок в майбуття,
Хто боровся і впав не за славу,
А за краще народу життя!
У молитві схиляюсь, Богине,
Нене, ймення свого не зречись,
Синьоока моя Україно,
Незалежність свою збережи!
19.01.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692587
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
[i]Хтось, може, асоціює:
путлер-
лавров-
песков -
MН-17?
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала моська на слона,
що той, мовляв, з’їв сало,
та не второпає вона –
йому й корови мало!
Ось тільки слон того не їсть,
бо сам він травоїдний,
та ще й до того, коли гість, –
образити не гідний.
То лише моська, що скавчить,
схопила кусень сала,
бо вона ладна всіх «мочить»
в лaйні – кого попало!
Та моська та й сама в лaйні
давно по самі вуха –
не вірить жоден тій брехні,
й ніхто її не слуха![/color][/b][/i]
03.10.2016
Для тих, хто ще не засоціював:
http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Ниті осінніх дощів
Землю із небом зв"язали.
У міжсезонні душі
Сиплеться листя опале
З осиротілих кущів.
Тіні снують вздовж бруку...
У міжсезонні душі
Ніжно подай мені руку.
Полум"ям дивним свічі
Знову палає шипшина.
У міжсезонні душі
Вишила стрази ожина.
Вкраплена грань міражів
Вабить до себе лукаво...
У міжсезонні душі
Важко сказати, хто правий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692343
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Замріялося... що і я кохана...
Й зневірилася у чеканні слів.
І стала гладь без вітру океану,
І стало поле без семи вітрів…
Смуток уміло в жарти пересипав
Й мій тихий докір злинув в нікуди?!
Дощ кришталевий за віконням хлипав,
У темряву згортаючи сліди.
Міцніє вітер холодом з підніжжя,
Осіннім дивом множаться світи.
Себе ж питаю: чи таке заміжжя?
Чи щастя є, коли не любиш ти?
Чи я щаслива… чи така омана...
У шибку сипле місяць самоту.
Для тебе, милий, не була кохана.
Не ту любов зустріла, ох, не ту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Відповідь героїні ЧУДОВОГО твору Єлени Дорофієвської "Скажи, ти вперше як мене відчув?")), хоча і не зовсім в відповідності з сюжетом і настроєм її твору)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692120
[i] – Скажи мені, ти як мене відчув?...
– Краплинками ще літнього дощу
В спекотний день ти лиш торкнувшись скроні
Все падала і падала в долоні……..))
М.К.[/i]
[b]«В спекотний день губами по щоці»[/b]
або
[b]«А чи насправді, чи мені здалося»[/b]
[color="#0c09e0"][i][b]
– Скажи мені, ти як мене відчув?...
– Краплинками ще літнього дощу
В спекотний день губами на щоці
Ти пестячись, спустилась по руці
І ніжилася в човнику долоні
І цілувала плечі, очі, скроні
Зігрітися забралася під одяг…
А потім видозмінюючись в протяг
У жартівливий ніжний вітерець
На вушко шепотіла, мов мудрець
Куйовдячи розтріпане волосся
А чи насправді, чи мені здалося?
В передчутті зливання двох сердець
Чи одурманив запахом чебрець?
Приспавши там, де я тебе чекав
Серед квіток і шовковистих трав
В гніздечку двох, куди повинна ти
Прийти на зустріч ще до темноти)
© Микола Карпець (М.К.)
*04.10.16* ID: № 692454
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692454
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Треба ж було зразу закохатись,
А тепер збиратись у світи.
Як мені не хочеться прощатись,
Як мені не хочеться іти…
Синьоока Мавко із Полісся,
Чарівнице, доленько моя,
Щоб кохання вогник наш зберігся,
Залишу тобі я солов’я.
Приспів:
Сад не встигне відцвісти травневий,
Через відстань соколом здіймусь,
Ти під вечір в сад виходь вишневий,
Я до тебе скоро повернусь.
Розглядав я вечором заграви,
Кожну мить в розлуці рахував,
Ми підемо у високі трави,
Я тобі всього ще не сказав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692569
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
наш двірник
узяв до рук віник
з тоненьких гілок березових
і, змітаючи порох, на тротуарі
випадково намалював перисті хмари,
тим негадано зобразив
основоположну тезу:
«що угорі –
то і внизу…»
Ісус, Будда, Зороастр, Лао-цзи(…)
у різночассі засвідчили
істинність даної тези
«що зліва, то і справа,
що всередині, то і ззовні» –
Істини, здавалось би, і не складні,
а – основополож-ні
Все́світо-будовні…
«що всередині, то і ззовні» –
означає:
усе, що появиться
у підсвідомім людськім уявленні –
виникає
і на Часу-Простору образному екрані…
виходить так, що усі ми:
і кожне я, і кожне ти –
творимо власні окремі
і спільні космічні світи…
можна спробувати уявити
наскільки перед собою,
Богом, Всесвітом і людьми
за кожен образ відповідальні ми…
Закон Рівноваги… Закон Гармонії…
наші ідеї,
наші думки-слова, віри-невіри-надії –
все приймає реальну форму
у оточенні, стані або поді-ї…
…наш двірник,
узяв до рук віник
з гілок березових
і порохом на тротуарі
без умислу намалював перисті хмари,
негадано зобразив
основоположну тезу:
«що угорі –
то і внизу…»
перисті хмари –
то коли в небі високо дмуть вітри –
до переміни погоди перисті хмари…
і що ж?
а те, що скоро доба, як витанцьовує дощ
по бляшаному підвіконню підківками
дрібни́ми-срібними
блискавка-ми
05.10.2016
Те́за, тезис (грец. θέσις) — Це слово має грецьке походження. У перекладі українською мовою «thesis» означає думка, наукове положення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692631
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
[u]Слухала передачу на каналі Шустера про події 75-річної давнини у Бабиному Яру. Нікого не залишила без хвилювання розповідь очевидця, якому тоді було 6 років.
[/u]
Життя пробігло. Роки притомились…
Лиш пам’ять не міліє – ще жива,
Вона в Яру у Бабинім умилась
Людською кров’ю… Капають слова
Про те, як він у п’ять, а мо’ в шість рочків
Побачив сам той невимовний жах…
Засклили сльози смолянисті очі,
І ледь трималась в тільці тім душа.
Там крик і кров злилися у єдине
Видовище (воно не для дітей):
Він бачив, як розстрілюють людину,
Коли вона, беззахисна іде.
І очі бачив, дикі, божевільні,
І чув людське, розпачливе виття…
Навколо ж – фріци, сірі, здичавілі,
Що без жалю карали… за життя…
Ні, не за гріх, торішній чи вчорашній,
За те вбивали, що ти ще жиєш,
Й від того хлопцю було надто страшно…
Й страху тому нема в людині меж.
Життя пробігло… Літечка промчали…
Свавілля дике пам’яттю зрина…
Я ж хочу, щоби людство не мовчало,
Щоб зникли в світі вбивство і війна!
29.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692402
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 05.10.2016
На самоплив пускати – гарний варіант:
Не потребує ризику і жертви.
Та вже, поглянь: країну топче окупант,
Готовий незалежність нашу зжерти.
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Бо ворог наш – не з автоматом у руках,
Якого можна легко розпізнати,
А той, хто вправно риється в твоїх думках,
Зробивши з тебе «пішого солдата».
Він лестощами ніжно підсолодить слух,
Та й гордість компліментами зігріє…
Все, пане! Ти до його витівок оглух,
І скоро він тебе в брехню зариє.
Себе за патріота видасть напоказ
І про біду народну вірш напише -
Так легше виконати із-гори наказ
(Як кажуть росіяни, «ксіву свише»).
А їхні ляльководи грошики дають
За те, що вони правду розпинають,
І кров твого народу ненаситно п’ють,
БО Ж ТИ НЕ ПІКНЕШ! Вони добре знають.
«Нехай воюють інші!» - ти, як боягуз
Так і сидиш тихенько, наче миша:
«Я ж просто сіра шістка, не козирний туз.
Мене війна ця ваша не колише.
Навіщо це мені – сваритися з людьми?
Я хочу жити в мирі з усіма.
Я пацифіст, не закриваю дзот грудьми,
І там, де бій – мене завжди нема!»
Тому й не плач тепер, що важко жити так,
Що йде війна й жирують олігархи –
Бо ти – не лицар, а безпомічний простак,
Котрого землю роздирають полемархи*.
3.10.2016
Полемарх* (від грец. Πολέμαρχος, polemarchos) - в Стародавній Греції один із старших воєначальників, якому була доручена турбота про все, що стосувалося війни. Надалі поняття полемарха відноситься до воєначальника, на якого покладалося і ведення самої війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0WsaZ0mb_Hg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692348
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Осінь наступає, листя опадає
Стелиться дорога в золотавий гай
Птахи відлітають, гнізда покидають
Й залишають людям, осені печаль.....
Приспів:
В осені печалі-- є своя відрада
А в осіннім щасті--є своя журба
Заплітає осінь, в небі хмарок просинь
З листям опадають, моїх днів літа....
Не прощайсь зі мною, я завжди з тобою
Хоч летять у небі сірі журавлі
Не спіши в дорогу, прийди до порогу
Й залиши на згадку, нам сонячні дні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691805
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Нам випало, сину,
Досіяти ниву.
Ще прадідом розпочату,
Хоч війни косили,
Наш рід не спинили,
Чуже не йшли позичати.
Зерно до зернини
Збирали в торбину,
Несли українське жито,
А в нім – наша доля,
Тяжка й невідома,
Та гідна того, щоб жити.
В Майдани і війни
Десь, може, й невміло
Вкидаєм зерно те, сієм,
А вже, коли вродить,
Ми станем народом,
Відхрестимось від Росії.
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691840
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Війна чорною хмарою
У нашу стражденну країну прийшла,
Обкутала смутком серця і душі,
Глибокими ранами
На родючу землю лягла!
Все перетворила у руїни-
Гарячу пустелю,
Де більше немає
Земного життя!
3.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691462
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/18/15108315.gif[/img]
http://www.playcast.ru/view/8445115/1243cb425c0dc1f6b64f71c38066dfe5289e292apl
http://www.liveinternet.ru/users/4734325/post386070143/
http://www.playcast.ru/view/8682836/19db9ead367253cabd66ee2fa2ddb0b55fb04297
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9f1_tP0zuEo[/youtube]
[i][b]Бросаясь в омут любви с головою,
Я пью вино твоих губ, хмельное,
Тону в нежной истоме ласковых рук,
Никогда не забыть мне сладостных мук.
Пьянит слегка, терпкий запах мигдаля,
Твой флер, сводит меня с ума, шаля,
От шёлка кожи, пробегает " ци"- волна,
Я ныряю в море страсти в глубь ...до дна,
А там... Ух! Не глубина... Бездна одна!...
И поля... цвета васильков и льна....
Захватывает меня твоя синева,
Манит в небеса, в действо волшебства...
Зовёт в даль, туда где есть счастье и где рай,
Где только ты и я,...весна, и вечный май...
Растворяюсь в их плену по кусочку,
До самой точки...Целуя в мочку
Ушка и в завиток... я от чувств кричу,
В бездну иль в небеса... точкой лечу,
Души от одиночества излечу...
Мне это ещё по плечу...тсс... уже молчу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691639
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Світанко́ва пісня.
Музика Миколи Шевченка.Слова-Тетяни Прозорової
Виконання-Марини Кисельової
1.
Зачаровані ми ріднокраєм,
В світ залюблені до забуття,
Кожен ранок на зустріч чекаєм
І ця зустріч дарує життя.
Ми у подорож мрійно-чудову
Поринаємо з Вами весь час,
І цю пісню свою світанкову
Заспівати дозвольте для Вас.
П-в
Мій учителю - долі вітрила
ти для нас пурпурові напнув,
і надав для польоту нам крила,
ніби руни святі розгорнув.
Мій учителю, мрійник невтомний –
Неосяжні твої береги!
Та щоразу до школи із дому
Кличе погляд нас твій дорогий.
2.
В час, коли осінь всім готувала
Калиново-запишнений бал,
Хтось придумав, мов зірку яскраву
Долю, й вчителем долю назвав.
І, даруючи посмішки й квіти,
У думках зберігаєм своїх –
Ви навчили нас жити й дружити,
Віддавати й радіти за всіх.
П-в
3.
Квітобарвами жовтень завзято
Цей світанок малює для Вас.
Підростуть і малі соколята,
Відлітати у Світ при́йде час.
І залишиться в серці проміння
Потаємне, життєве й святе,
Що єднає усі покоління
І в майбутнє місточок плете.
П-в
https://youtu.be/MRz6g40UmUo
відеоверсія "Світанкової пісні" у виконанні Кисельової Маринки))))
Ця дівчинка вперше сьогодні побачила запис і слова...тому не судіть строго)))Вчити співати я не вмію.Ось такий вийшов дебют, Маринці-14 років.
А ще- сьогодні відбулася прем"єра цієї пісні у нас в школі іншими солістами
https://yadi.sk/d/Btcchi02vzLFt
(запис правда,любительський,звичайно, але вчителям дуже сподобалась пісня,музика ). Ну ось... Вітаємо наших вчителів дорогих цією піснею.
Велика подяка всім ,хто працював над створенням цієї пісні, особливо-композитору Миколі Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691750
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Чи бачив хто душа як виглядає?
Де носить у собі її людина?
І чи все ж кожен в світі її має?
Яка вона? Як лід? Чи як жарина?!
Як щастя вона радісно співає,
А як біда від болю так щемить!
Чому одна за всіх переживає,
Інша байдужо холодом пашить?
Душа людська, ніхто її не бачив,
Та кожен знає, як вона болить…
Радіє в щасті, а у горі плаче,
Як лід в одних, в других теплом бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690081
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Не маю я права збитись
Із шляху, що дід обрав,*
І пам’ять не дасть про вбитих
На тлі весняних заграв.**
Й про тих, хто в снігу згоріли
В лютневім тоді вогні,***
І «градом» кого зарили
В Донбасі у цій війні.
Й забути не маю права
Про землю свою і рід,
Князі як на шмаття рвали,
Та вижив-відбувсь нарід.
Хоч рани про себе знати
І досі іще дають,
І замість того, щоб гнати,
Орді свій народ «здають».
Й мовчати не маю сили,
Бо важко в собі нести
Ту дійсність, як юних, сильних,
Ми змушені провести
Туди, звідки не вертають,
Де звуків не чуть війни,
Де ангели їх вітають –
Потрібні вже там вони.
І звідки узяти сили,
Як серце й душа кричать:
– Війна ж плодить біль і сиріт
Й страждають хлоп’я й дівча.
Я вільно бажаю жити
Й радіти зіркам і дню,
Й волошкам у морі жита,
Любити землю й рідню.
13.07.2016.
*Мій дід, Лобода Іван Васильович, був репресований у 30-і роки сталінською системою.
**Перші жертви війни з Росією (2014р.)
***Небесна сотня, котра загинула в кінці лютого 2014р. під час Революції Гідності.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691289
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Я не така як ти гадаєш.
Таку мене ти ще не знаєш.
Вберусь в осінні пишні шати.
Чи зможеш мене упізнати?
В душі я грію таємницю.
Її сховала я в темницю
І палко так охороняю –
Ні з ким її не поділяю!
Самотня, горда, наче вперше,
Впіймав мене хтось в свої верші.
Я не пручаюсь і поволі
Звикаю до нової ролі…
Суть розгадати не вдається?
Я чую сміх. Це хтось сміється…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690966
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 28.09.2016
[b]«Одна лиш така на планеті»[/b]
Як добре, що є в мене друзі!
З одними навчалися в ВУЗі
А інших зустрів я ще в школі
І дружба з’єднала нам долі
Тебе ж я зустрів в Інтернеті
Як квітку найкращу в букеті
Що виросла в полі на волі
Одну лиш таку на планеті
Розумну, веселу, вродливу
А посмішка – гонить і зливу)
А голос – співучий струмок
Розвіє зажуру з думок
Я радий, що ти серед друзів
І в радості, в смутку, і в тузі
Що серед негод і наруг
Хороший у мене є друг!)
09.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690970
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 28.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j8pITOg0JGM[/youtube]
В житті бувають ті моменти,
Що пам"ятаєш все життя.
Його найкращі елементи,
Не йдуть ніколи в забуття.
Ти повертаєш їх так часто,
Коли надворі йдуть дощі,
Коли журба прийде невчасно,
Тобі не спиться уночі.
Душа розправить свої крила,
Летить у ту щасливу мить.
Та повернуть уже несила.
І серце біллю защемить.
Бувають ці моменти змінні:
Ми забуваєм часто ті,
Які були для нас безцінні,
Та не тримає пам"ять їх.
Моменти, зіткані із щастя,
Усмішки, мрії і думки,
Це пам"ять збереже, удасться.
Життя найкращі сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691222
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Чи мав Мазепа право на любов,
Коли у щедрій сивині вже скроні,
Коли забув про Україну Бог,
А її доля у руках у нього?
Чи міг Мазепа жити, як усі,
Коли гетьманська булава у нього,
А поряд – Мотря в молодій красі?
Відмовитись від щастя як земного?
Чи мав Мазепа право забувать
Про те, що у ярмі його держава,
Що в москалів оманливі слова,
Що у Петра* душа була іржава?
Чи міг Мазепа вірити в добро
Тоді, коли навколо ворог клятий:
Один** – із заходу намітив по Дніпро,
Другий*** – зі сходу міг забрать без плати.
Він трьох любив однаково в житті:
Святого Бога, Мотрю й Україну –
Без них не мислив іншого в путі,
За них судилось гетьману загинуть!
26.09.2016.
*Петро Перший.
**Польський король Сигізмунд.
***Російський цар Петро Перший.
Ганна Верес Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691291
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
плющі
накинули мантії пишні –
темно-зелені плащі розкішні,
з чорним флісом у складках тіней –
на металеві прозірчасті
чотиригранні опори
високовольтних ліній…
хто народжений любити і прикрашати –
завжди знайде на кого повішати
своїх піклувань королівські шати
27.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691021
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
[i]Олексі Удайко[/i]
Старі дуби у сивому тумані
Бентежать, певно, душу не одну.
Про що їх думи, тихі і незнані?
І скільки літ стрічають так весну?
Дуби, мов люди. З кожним днем сильніші
Й вільніші… Я про тих людей,
Які душею, серцем красивіші
І не зреклися твердості ідей.
Вони цінують понад все свободу.
У пишних кронах мудрість і краса,
І сила й міць слов’янського народу,
Яка повік в потомках не згаса.
І часом у годину свого смутку
Так хочеться з дубами помовчать…
З всього свого життєвого набутку
Обрати волю! Й з нею все почать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688975
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 25.09.2016
(пісня Тетяни Мирошниченко на слова Тетяни Прозорової)
Ось і Спас надійшов непомітно,тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу -на любов налаштована скрипка,
Між сузір"їв,планет, зодіаків - лечу і лечу!
Пр:
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
2
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
І в роскішне проміння, що долю мою стереже...
Ця миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, і ще літнє тепло береже.
Пр:
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете
26.08.16
https://www.youtube.com/watch?v=m5nkvyEkBqA&feature=youtu.be
>
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685923
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 25.09.2016
Сонце крізь пальці мережить аби… кудись .
Сіється вдалеч, минає мої пороги.
Де ті слова порозкидані геть…увись?
Де таємниче шептання ? Мовчать епілоги.
Високо в небо підніметься день новий.
На п’єдесталі лиш мить, бо завтра - вчорашній.
Линуть з небесних архівів слова - лови!
Мало їм сонця, не вернеться сенс колишній.
Сонце крізь пальці, з-під вій -- не моє, пливи.
Знов напинаю у осінь свої вітрила.
Осиротілі слова зігрій, оживи…
Хай хоч відлунням озвуться – забуть не в силах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690579
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Навіяно ЧУДОВИМ твором Єлени Дорофієвської "Нікому не кажи, що ми близькі"
[b]«Слова – ніщо! Говорить лиш обличчя»[/b]
[color="#0421de"][b][i]Нікому не кажи, що ми близькі
То є лиш наше, наше і ніколи
Слизькі слова, думки чиїсь слизькі
Не тільки крапку, не поставлять й коми
Нікому не кажи, що ми близькі
Нехай весь світ це бачить на обличчі
Не варто нам повторювати тричі
Слова ніщо – їх значення вузькі
А погляд, погляд – як палають очі
Не приховати почуття й бажання
Не знаю що це – хтивість, чи кохання
Не гра то слів, і хитрощі жіночі
В словах зав’яз – метелик в павутині
Павук плете ту павутину далі
І вже слова, як пута, чи скрижалі
І висять почуття на волосині
Але побачу я твоє обличчя
Мене обіймеш – чути як сердечко
До мене рветься із свого гніздечка
І зникнуть недомовки й протиріччя
© Микола Карпець (М.К.)
*24.09.16* ID: №690568
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690568
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
О, люде! Зовись людина
Із честю, на цій землі.
Щоб кожна твоя хвилина,
Минала життя в імлі.
Будь завжди плечем для друга,
А ворога бий в лице,
Щоб знав, що люба наруга,
Завершиться в грудь свинцем.
Лишайся завжди людина,
Не падай у бруд лицем,
Єдина ти тут, єдина
І будь для усіх взірцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690619
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Промайнуло літо, наче подих вітру
Знову на порозі осінь золота.
Назад озирнуся-і собі не вірю
Де ж ви так далеко, молоді літа.
Заплітає осінь позолоту в коси
І берізкам юним і старим дубам
І впаде краса ця ранками у роси
І багряний килим знову розстеле нам.
Холодніші стали зоряні світанки.
Зозулі притихли, свій скінчили лік.
І тумани сірі зустрічають ранки.
Жаль, красного літа час так швидко стік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Снувались довгополі тіні,
Вплітались у вечір,
Що нависав над зруйнованими
Каркасами будівель
Та темною хусткою
Накривав похилені голови,
Зчорнілих від осінньої
Дощової пори соняшників,
Що стояли осиротіло на полі,
Ніби, заціпеніли
І скидались на скорбних,
Згорьованих вдів та матерів,
Котрі то заламують руки-листя,
Коли безвітряно,
То майже знеживіло
Підіймають їх до неба,
Коли налітає вітрисько
І шарпає ними:
Пошерхлими, сухими.
Привид війни блукав довкіллям,
Лякав усе живе
І тільки зграя чорних круків,
Розсікаючи крильми повітря,
Кружляла з голосним гомоном.
Їх, наче, зовсім не турбували
Жовто-червоняві цяточки,
Що з кожною хвилиною
Збільшувались на горизонті
Та несли із собою
Гул, що наростав,
А, вигнувшись дугою,
Освітили хмари
І рикошетом вдарились об землю,
Підіймаючи вгору бите скло,
Каміння та стовп пилу.
У відповідь,
Із-за кущів густої ліщини,
Вогнем огризнулась гармата.
Запалахкотіло.
Забахкало навкруги.
Реготнула смерть, сіючи розпач,
З глибин якого виростала злість
І вдихала у серця воїнів
Силу волі та дух праведності,
Що розростались у душах
Непохитною мужністю,
Вірою в свято справедливості,
Свято Перемоги.
24.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690556
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Схилили соняшники голови на полі,
Мов козаки над вбитим отаманом,
Десь угорі хтось пише наші долі-
Хтось буде бідним, а хтось буде паном.
Комусь вона щасливою дісталась,
А інший піт з чола стира рукою,
Його в жорстоких битвах гартувалась
І часто-густо - із самим собою.
Перемагав, а вірші на папері
Були, немов трофеї перемоги:
То відчиняла Муза свої двері
В поезію проторені дороги.
Бої минули. Ліг вже відпочити
В степу, не раз оспіванім журбою…
Його вірші в народі будуть жити
У цьому краї з Жовтою рікою…́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690571
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI
[/youtube]
Заметіль жоржинова осіння.
Чом сумуєш під моїм вікном?
Чи бракує теплого проміння?
Не торкнулась осінь вас крилом.
Угасають кольори осінні,
І в тиші задумавсь чомусь сад,
Очі все ж купаються в творінні,
Що не встиг засипать листопад.
Розправляйте плечі кольорові,
Поглядом полиньте до небес.
І додайте фарб моїй любові.
І зробіть це чудо із чудес.
Хай вона квітує поміж вами,
Не зляка зимова заметіль.
Устоїть під сильними вітрами
Тими, що прилинуть звідусіль.
Білі, жовті, сині і червоні.
Кольорова осені купіль.
Ви прекрасні на осіннім фоні.
Я люблю з жоржинів заметіль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Уже ця суша задовбала,
Нам хоч би крапельку дощу,
Уся Волинь його чекала,
Щоб час спекотний трохи вщух.
Напевно грім останній нині,
Здаля, як радість прогримів,
В церквах молились на Волині,
Щоб Бог хоч крапельку вділив.
А то вже стільки без дощу ми,
Повисихали криниці.
Його так довго в нас чекали,
Бо не зійшли ще пшениці.
І дощ пішов з останнім громом,
«Курли» відлинуло вгорі,
І спокій став, як після брому,
І захід сонячний згорів.
А дощ іде, неначе манна,
Зазеленіли враз хліба,
Все ожило і ніч туманна…
В ній вмилась осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690130
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016