Все ще гримлять на Сході блискавиці
Земля все стогне від кривавих ран
З-за хмари світять із небес зірниці
І стелиться кругом війни туман....
Приспів:
Схилилась у задумі сива мати
А син перед очима знов і знов
Ще довго буде память не згасати
Бо вічна материнська є любов......
І памяті не заросте стежина
Пробється в небо жита колосок
А мати жде, чекає все на сина
Хоч доля одягла уже вінок......
Приспів:
Ніч відступа, й не спить на сивих косах
Над річкою ще стелиться туман
І сина слід десь губиться у росах
А серце матері щемить у зморшках ран....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Умом Россию не понять,
Она с умом не совместима!
Где столько нищих, зарывать
Продукты - так неоценимо!
Столько ресуров добывать,
И быть ободраной, но гордой!
Воров царями называть
Это так низко и позорно!
Газ всему миру продавать,
Но не иметь трубы в деревнях.
В Европу ездить отдыхать,
Но запрещать для населения.
Святить стволы, что б убивать,
Но говорить о русских скрепах!
По хромосоме добавлять,
И лгать своим о лжеуспехах!
Быть патриотом до краев,
Винить во всем чужие страны,
Все воровать под крик: МОЕ!
Это Россия, как не странно...
Убить, взорвать, украсть, ограбить,
Похитить, выкрасть, черт- кумир!
Присвоить, лгать, безчинно править
Это два слова - русский мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692929
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
З плоту півник кукурікав… у лиху годину,
Війну скінчу любі друзі… й підніму Вкраїну.
Це ж потрібно було, нечисть так лементувати,
Щоб ковтнули дурні лажу… сучі супостати.
Розікрали, положили… вся лежить в руїнах,
Тепер справді не впізнати, бідна на колінах.
І на заході й на сході… злодії – бомбили,
Розтягли Вкраїну кляті… в труну положили.
Доля, доленька, недоля, спить нещасна в хаті,
Невже віру й дух убили, воріженьки кляті?
Довбуть в серце біснуваті… тіло рвуть собаки,
Просинайтеся нещасні… де ви, гайдамаки?
Де ж ви правнуки козачі… чи підбили крила,
Лише вчора ж на Майдані, з вами гомоніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692913
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Не по роках дорослі і змужнілі
І загартовані в боях,
Ви - воїни добра і сили
З безстрашним вогником в очах.
Ви бачили не на картинці
Війни палаючої вир,
Ви воїни, ви українці,
Ви зберігаєте нам мир.
А ваші душі - ще дитячі,
Ніхто душею не зчерствів,
Над смертю побратимів плачуть,
Вчорашніх наших хлопчаків...
Обвітрені в степах обличчя,
Міцні зриваються слова,
Ви на своїй землі одвічній,
На рубежах - передова!
В руках надійних автомати,
Ще розслаблятися не час,
І молиться щоденно мати,
І вся країна молиться за вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692895
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
[youtube]https://youtu.be/EeYQGrblgYM[/youtube]
Перший куплет попався мені десь в і-неті, але врізався в душу тим, що один в один реальна історія із мого життя….лежить такий інструмент (правда не баян, а акордеон…хоча є і баян, але баян купляв вже тато, а акордеон лежить ще від прадідуся) вже більше сторіччя…немає тата дідуся, немає самого дідуся, немає вже і мого татка, а він Є……ще сторіччя назад, десь до революції, в 1900-ті роки, коли його придбали, акордеон був коштовною річчю, і щоб його купити дідусь мого тата зняв з хати металеві листи, якими вона була укрита ( на той час це теж була дуже коштовна і екзотична річ ( як правило, всі хати були з солом’яними стріхами) і на отримані гроші купив акордеон, який лежить у мене і понині…
[b]«Як талісман, як оберіг, як згадка»[/b]
В кімнаті невеликій у кутку
На гнутім стільчику, красивому, з різьбою
Лежить баян трирядний на боку,
Давно веде розмову, лиш, з собою
……………………………………………
Лиш протираю інколи я пил
Беру з любов’ю, згадуючи татка
І його фото, строге, де в краватках…
Консерваторських він серед світил
На ньому грав і прадід мій, і дід
На ньому грав і син його - мій татко
На клавішах відбився пальців слід
Не все було в житті у них так гладко
І щоб придбати даний інструмент
в житті у предків був такий момент
Що не шкодА було їм хати й даху
Звідки зняли залізну гарну бляху
і обміняли на дзвінкий баян
Щоб в душах не проріс в людей бур’ян
…………………………………………….
Тепер лежить, і майже не потрібний
Лише як пам'ять – і мені, й нащадкам
Як талісман, як оберіг, чи згадка
Наскільки рід до музики був здібний
………………………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692855
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Не чули, ні?! Коли усе болить!
Коли любого переломиш об коліно,
А тут стоїш й не знаєш що робить...
Коли від тебе зовсім не залежить
Чи буде так... Чи може навпаки...
Коли не знаєш як себе обмежить
Щоб не створити новії гріхи...
Коли надія є та змога геть відсутня,
Коли залишилось найменьшеє зробить!
Стоїш навколішки ридаючи і сумно,
Від того, що не в силах ти зробить!
Коли, банально, ти фізично все здолаєш!
Проте не в силах ситуацію змінить,
Коли гераклом ти, як дівчина зітхаєш
Й не взмозі навіть слова процідить...
Коли лежить бієць перед тобою,
Найліпший друг, з пораненням лежить,
А лікарі хитають головою:
- Нам без обладнання, нажаль, це не зробить...
Коли біжиш щодуху в міністерства,
Де просиш хоч копійку наділить,
А відповідь: "нє видєлілі срєдства",
І в "мерс" службовий сяде через мить...
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Не чули, ні?! Коли усе болить!
Коли любого переломиш об коліно,
А тут стоїш й не знаєш що робить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692829
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
"Хотят ли русские войны?"
Нажаль це геть просте питання.
Давно на службі в Сатани
По вбивствах люд веде змагання...
Хоча... Про що я? Де там люд?
Жорстока, п'яна біомаса.
За пляшку водки продадуть,
Там замість посмішок гримаси...
Там хижі самки-матері
Дітей на вбивства відправляють,
Щоб загасити свій кредит
Їх на війну благословляють.
Нема ні страху, ні жалю:
"Іді синок- мочі укропов"
Назад покладений в труну
Приїде "русскій", косоокий.
"Хотят ли русские войни?"
Скажіть, коли було інакше?
Це стиль життя, що не кажи
Та ми поборемо, козаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692831
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
А мені здавалось - ще далеко осінь,
Молодо так серце билося моє,
І тепла та ласки душа прагне-просить,
Та життєва осінь усе ж настає.
Золотом вкриває землю лист кленовий,
А бабине літо сяє-виграє,
Вплело воно стрічку срібну в коси довгі,
У вирій зібралось літечко моє.
Літа молодії перейшли до діток,
Юності вітрила до внучат пливуть.
Сонечко любові!Ти яскраво світиш,
Зігріти серденько моє не забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692834
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Осінь в лісі пожежу роздула
Соковитими диво-тонами,
В жовті сукні берізки вдягнула,
А дуби – у шляхетні каптани.
І малює художниця осінь
Чудотворні в саду акварелі.
Фарби в літа барвистого просить,
Бо не любить розмиті пастелі.
І жартує пустунка зі мною,
Очі золотом сяючим сліпить,
То в танок закружляє з собою,
То листочки на спину приліпить.
Та буває й сердитою осінь:
Хмари рве, закипає вітрами,
І гілки потемнілих сосен
Довго плачуть сліпими дощами.
Нині ж тиха, задумлива осінь
У солодкий полон забирає,
Бо прозора бездонная просинь
Небеса із землею вінчає.
Від цієї краси я літаю
І щасливі ловлю оці миті,
Бо пройде літо бабине, знаю.
Осінь плаче…
Душа ж – в оксамиті!
4. 09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692833
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Притихли братікі, посестри,
Чи може їх вже й не було.
Десь загубилися в Оркестрі,
У владі… шісток прибуло.
Як заворожені у трансі,
Слугують владі козачки.
Співають оди і романси,
Про осінь вдалу, квіточки.
Зламали честь вашу ординці,
У грязь осипали ваш цвіт.
В дугу зігнули вас чужинці,
Утрамбували наче шріт.
У Клубі штиль, воня кадилом,
Нема в сторінках… стих, вогню.
Шестірки й Цензор заслинило,
Тушіл сматрящий… з А Ве Ню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692823
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
У журбі схилились дві тополі.
Шепотіння тихе поміж трав.
Свіжі дві могилки в чистім полі.
Вітер до них крильми припадав.
І здалося: заніміла тиша,
Тільки стогне зранена земля.
Листопад давно позолотішав,
І встеляє килимом поля.
Вічний сон зв"язав юначі крила.
Милі! Не дано ніколи вам устать,
Бо душа у вирій полетіла...
Тихо спіть.. Не будем заважать.
Через гілля задививсь промінчик.
І упав на горбик, що осиротів.
Грів колись теплом вас оцей зайчик,
А тепер чомусь він скам"янів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Уже давно зелені килими,
На плечах верховин повідцвітали.
І журавлі останній раз крильми,
На прощання в небі помахали.
Моляться за ними вслід уста,
І нагадало серце про утому.
Та знову повінь, повінь золота,
Все розтворяє в сяйві золотому.
І все ще очі дивляться в світи,
І душу щось вібрує неусипне.
Ще хочеться іти, іти, іти,
Аж поки вітер листя не осипле.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692792
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Другий вірш-загадка Олега Требухівського.
Ходить важно у дворі,
Шпори має й гребінь,
Рано-вранці будить всіх -
Працювати ж треба.
Голосне ку-ку-рі-ку
Чуть на другому кутку.
Хто живий оцей годинник?
Нумо ж відгадайте...(Півник).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692756
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
[i][b]Життя – просте, але жорстоко -
Ускладнюємо лиш самі,
Вважаєм дивом карооким…
Та справжній колір у імлі.
Дивилась я у твої очі,
Шукала зраду та обман…
Тяжкі ті помилки жіночі,
Гордині болісний дурман.
Життя навчало довгі роки,
Та гнуло Долю, мов дугу…
Річки до мудрості глибокі,
Перед Душею у боргу…
На все що маєм Божа воля,
Закономірність у Житті,
Тому складна жіноча Доля,
Не все сприймаєм в простоті.
Бо чоловік одну кохає,
Котра безмірно у Житті,
В сердечній спразі напуває,
З джерельця власної Душі…
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692722
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду,
Смак тепер такий, як був давно,
Коли поцілунком пообідав.
Пригадало смак отой вино
І залоскотали знову губи,
Як же вперше це було давно,
Пригадати знову серцю любо.
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду
І життя біжить, немов кіно,
Та обіду не лишилося сліду.
Виграють коралі у вині,
Що на шиї ти тоді носила
І здається це було у сні,
Та забути все-таки не сила.
Що ж ти робиш, молоде вино?
Пам'ять знову з давнини вертаєш…
Це ж було уже давним-давно,
Ти ж моє життя назад гортаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692713
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Зорі спадають, створюють казку,
Ти – моя мука, ти – моя ласка.
Сни набігають, ніжні, пророчі,
Світяться зорі, мов твої очі.
Приспів:
Моя царівно, зіронько ясна,
В житті моєму з’явилась вчасно.
Тебе люблю я, як зорі небо,
Кожну хвилину, лечу до тебе.
Очі, як небо, біле волосся,
Щоб в нашій долі щастя збулося.
Ти залишайся завжди собою,
Як мені добре, доле з тобою.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692712
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Безсило брів собака в сивий морок.
В холодну ніч, жорсткий, колючий світ.
На місяць вив, шукаючи притулок,
Але чомусь ніхто не допоміг.
Ховаючи сумний, голодний погляд,
Упав у сніг, ледь стримуючи біль.
Все тіло огортав нещадний холод,
Кружляла й гучно вила заметіль.
Бриніли на очах підступні сльози,
А туга стрімко рвалася з грудей.
Не витримати більш йому морозів,
Жорстокості й байдужості людей.
Та, раптом, одягнувши капелюха,
Забрав світанок нічку у полон.
Ущухнув біль, затихла завірюха,
Зануривши собаку в дивний сон.
Наснилося йому квітуче літо,
Дитинства безтурботні, милі дні.
Любов'ю материнською сповиті
І сонцем благодатної пори.
Та раптом пожовтіли літні трави.
Миттєво зникли залишки тепла.
Повіяло осінніми вітрами,
Зимова наближалася пора.
Невтомно песик біг до перехожих
З надією у відданих очах:
- "У час печалі та у дні пригожі
Довіку буду поряд біля вас.
Любитиму відверто, до нестями!
Стрічатиму вас гавкотом гучним!
Ваш сон охоронятиму ночами,
– Лише візьміть мене до себе в дім!"
Та не були почутими благання,
Ніхто не зміг зарадити біді.
І вранці, на зимовому світанні
Собаче серце стихло назавжди.
05.10. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Це оповідання, яке доповнює мій вірш, знайшла на просторах інтернету і переклала його українською мовою.
Собака блукав по лісі і раптом побачив багаття, а коло нього Людину. Собака дуже змерз, від дуже хотів підійти до теплого багаття, але не наважувався. А того часу Людині дуже кортіло їсти, але треба було вставати і йти до лісу на полювання, але темінь змушувала її вагатися. У ту мить з під кущів вийшов Собака, тримаючи в зубах дичину. Собака повільно наблизився і поклав здобич до ніг Людини.
Потім вони розділили пізню вечерю на двох і сіли дивитися на зірки. Людині дуже кортіло простягнути руку і заритися пальцями у густу собачу вовну, а собака у цей час мріяв відчути дотик людської руки. Вони поснули, притиснувшись один до одного. Цієї ночі вперше відступили страх і холод суворого древнього світу. А вранці Собака зрозумів, що вже не зможе піти, а Людина - що не може його відпустити.
Тоді Собака сказав: "В знак відданості Я дарую тобі, Людино, єдине, що у мене є, - моє Життя. Тепер воно належить тобі!". І Людина відповіла: "В знак вічної вдячності, Я обіцяю берегти твій Дар у найнадійнішому місці, в своєму серці!" Людина простягнула руку, Собака вклав в неї свою лапу. І в цю мить пустка в їхніх душах зникла.
З тих пір пройшло багато часу, але в очах Собаки і досі живе світло того древнього вогнища. Він з надією вдивляється в обличчя людей, намагаючись побачити там зворотні відблиски. Але в Людини вогняні відблиски давно згасли - вона стала зберігати в своєму серці занадто багато практичних речей, і з часом собачому Дару не залишилось у ньому місця. Але Собака не зміг взяти назад свій Дар, виявилося, що він не вміє порушувати клятви. Тоді він тихо відступив в тінь і непомітно пішов за Людиною, яка пішла, не відриваючи погляду темних і вологих від горя очей, від її безпечної і байдужої спини. Його Дар - його життя, так і залишилось лежати на узбіччі.
З часом він потріпався від штурханів, забруднився і зараз вже не здається Людині скарбом. Вона його не помічає, але, якщо раптом об нього спіткнеться, не замислюючись скидає зі свого шляху. Їй ніколи. Людина все шукає і шукає щось у цьому безмежному світі. І знаходить багато всього, але нічого не спроможне воскресити світло у її очах, і тому всередині у неї холод і темрява. А Собаки живуть і помирають в очікуванні чуда. Вони вірять, що згодом людина згадає і покличе: "Мені знову потрібна твоя любов і відданість, тільки вони можуть врятувати мене від самотності і оживити замерзле серце. І я знову буду піклуватися про тебе, як обіцяв тоді. Повернись, друг!". І тоді Собака усміхнувшись, відповість: ""Мені не треба повертатися, Я і так завжди був поряд з тобою, Людино!"
Вам здається, що це всього лише казка? Тоді подивіться у вічі собаці, який зустрівся. Собака - це єдина істота на землі, який любить Вас більше за себе. Якщо Ви підберете на вулиці дворового собаку і нагодуєте його, він ніколи Вас не вкусить. У цьому і є різниця між собакою і людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692634
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Із за лісу сонце миттю
Над верхівками зійде.
Небо світлою блакиттю,
Поза обрій упаде.
Сонце весело заграє,
На траві з іскрить росу.
І тепло його безкрає,
Обігріє землю всю.
Зацвітуть поля зелені,
Дуб столітній зашумить.
У свої широкі жмені,
Буде промені ловить.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692635
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Ти, мов квітка весняна
Вечірній дух густої тіні
Торкався пальцями мого вікна.
По обрію дерева сині
Тримали край спадаючого дня.
Хилилось сонце, позіхало,
Готовилось до сну мабуть воно,
А може в казку утікало…
З тобою ми пили смачне вино.
На брудершафт зійшлись бокали,
Відчув я тіло і твоє тепло.
Вуста між зорями блукали,
Кохання по галактиці текло.
Ми не звертали вже на тіні,
А ні на шум спадаючого дня.
Звучав безсмертний Паганіні…
Розквітла ти, мов квітка весняна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692628
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Бузкове, літне надвечір*я,
Імлу стелило над Дніпром.
Зірок закоханих сузір*я,
Черпав для мене ти цебром…
Ти заблукав мене в лілеях,
На плесі сріблом налитІм…
В Дніпрових, звабних галереях,
Все шепотів мені – летііііім…
Шалено серце в грудях билось,
Летіли в небо ти і я…
Під ноги щастя нам стелилось…
Без ночі… сходила зоря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692615
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Сьогодні уночі дістала крила,
Це Бог мені такий дарунок дав,
Щоб глянула на те ,що серцю миле,
Щоб дух мій в Україну ще злітав.
Відчути ще раз запах верболозу,
Послухати Остерки шелет хвиль,
Вернутися назад ,ще до морозу,
Щоб сніг не заморозив моїх крил.
Бо, як би я додому не хотіла,
Дитинстава вже ніколи не верну,
Лишилася прабатьківська могила,
До неї ,вірю, стежку віднайду.
Я стану перед нею на коліна,
Подякую, що був у мене рід,
Не їх вина ,що війни на чужину
Загнали у чужий далекий світ.
Роки пройшли і молодість минула,
Земля чужа прийме мене навік,
Лишень душа ніколи б не заснула,
Тулила б Україну звіддалік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692597
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Треба ж було зразу закохатись,
А тепер збиратись у світи.
Як мені не хочеться прощатись,
Як мені не хочеться іти…
Синьоока Мавко із Полісся,
Чарівнице, доленько моя,
Щоб кохання вогник наш зберігся,
Залишу тобі я солов’я.
Приспів:
Сад не встигне відцвісти травневий,
Через відстань соколом здіймусь,
Ти під вечір в сад виходь вишневий,
Я до тебе скоро повернусь.
Розглядав я вечором заграви,
Кожну мить в розлуці рахував,
Ми підемо у високі трави,
Я тобі всього ще не сказав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692569
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
[i][b][color="#d500ff"]І не знаю чи так, чи ні,
Бо багато вже пережито...
Мудра доле, скажи мені-
Це вже осінь, чи все ще літо?
Знов так гарно цвіте дурман,
Вечір в ніжності потопає...
Буде осінь, тоді - зима,
Бо ж по іншому не буває.
Та не знаю чи так, чи ні,
І де відповіді шукати,
І за що це одній мені
Жити мріями і чекати?
Десь на відстані, ти, дзвінка,
А думки попід неба дахом
Летять, доля у них така
І не знають , сердешні, страху.
Я ж гадаю чи так, чи ні,
Павутинням всі запитання.
Світи зіронькою в вікні,
Теплим сонечком, ясним зрання.
Хай чарує п"янкий дурман,
Осінь, літній, дарує вечір...
Чомусь плачу...одна , сама...
(І слова мабуть недоречні) .
Так чи ні , не мовчи скажи,
Розвій сумніви і ввагання...
Ти ж любити мене навчив
І я досі живу коханням.
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692422
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2016
Я зачекаю трохи, зачекаю,
Я подожду немного, подожду...
І, може, ми разом до того раю,
А, может, я одна туда приду...
Бо ти вагався, як завжди, вагався,
А я смелее шла всегда, смелей.
Ти оглядався і чогось боявся...
Да ничего не бойся, не жалей!
Не встигне ранок вмитися росою
И не успеет солнышко взлететь -
Я буду поруч, поруч із тобою,
Но вздумай только снова "не успеть"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692412
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Україно моя, Й твою землю ясну,
я тобою живу, і небес синяву,
бо я - донька твоя літо, осінь, весну,
і тебе я люблю! й заметіль зимову.
В тобі доля моя,
я любов"ю живу,
я жаринка твоя,
і тепло бережу.
Сонце світить мені У степах й за вікном
і його я люблю, пахнуть дні полином,
у долоні свої вечори - молоком,
я проміння ловлю. ранки - хлібом й теплом.
Україно моя,
у ранковій росі,
я краплинка твоя,
у осінній красі.
Гарна мова твоя Твої люди святі,
всіх людей підкоря, працьовиті усі,
кожна пісня ясна і їх мрії прості,
всі серця звеселя. щоб був мир на землі!
Україно моя,
мені дуже болить,
непотрібна війна,
заважає нам жить.
Що у владі у нас Бідність в селах й містах
олігархи й пани, вже панує давно,
і щодня, й повсякчас поселився в нас страх,
багатіють вони. що зникає село.
Твої: сум і жалі,
і всі болі твої,
я беру до душі,
бо вони і мої...
Жду тепла і весни, У тривозі й журі
щоб зігрілась земля, я живу, як усі,
і не хочу війни, у хатині - норі
ти ж, як мати моя. гасю болі свої.
Україно моя,
моя доля проста.
Я зернинка твоя,
що в тобі пророста.
Україно моя, Хочу я, щоб весни,
твої доньки й сини, всі діждались й тепла,
захищають тебе щоб земля без війни:
і мене від війни! і родила, й цвіла!
І щоб люди усі,
всі по-людськи жили,
і щоб діти твої
у достатку росли!..
І щоб війни усі Україно моя,
Назавжди відійшли, крила знов розгорни,
і щоб люди земні і на радість усім
всі щасливо жили!.. розквітай і живи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692405
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Замріялося... що і я кохана...
Й зневірилася у чеканні слів.
І стала гладь без вітру океану,
І стало поле без семи вітрів…
Смуток уміло в жарти пересипав
Й мій тихий докір злинув в нікуди?!
Дощ кришталевий за віконням хлипав,
У темряву згортаючи сліди.
Міцніє вітер холодом з підніжжя,
Осіннім дивом множаться світи.
Себе ж питаю: чи таке заміжжя?
Чи щастя є, коли не любиш ти?
Чи я щаслива… чи така омана...
У шибку сипле місяць самоту.
Для тебе, милий, не була кохана.
Не ту любов зустріла, ох, не ту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Удивительно... Очень странно -
Не пойму, как же это так?!
Где взяла́ ты листок багряный,
Если желтая всюду листва?!
Где нашла ты его, где рос он,
Где упал, прикипел к земле,
Зачеркнув голубую россыпь -
Ту, что иней оставил мне!
Ты к нему прикоснулась бережно,
Отогрев своих рук теплом,-
Положила в конверт копеечный,
Счастья мне на миллион пришло.
Что "Миллион" - не поймешь на сколько:
Наугад не могу сказать,
Только знаю, что он, листочек,
Был твоими руками взят.
Ленинакан, Армения
14.10.1970
Авторское фото - из окна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692363
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Мій чоловік Олег,який має псевдонім Требухівський написав цілу серію дитячих загадок.Я лише трішки літературно редагувала.Пропонуємо першу із них.
Є у Сонця Золотого
Братик його менший,
Зеленая ніжка в нього,
Капелюх жовтенький.
Усе літо достигає
В полі й на городі,
З Сонцем-братом розмовляє,
Насіннячко родить.
Та проміннячку ясному
Підставля долоні.
Хто це - кожному відомо...
Золотистий Сонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692357
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
У будь-яку пору в лісі гарно, але найкраще, мабуть восени.Опинившись у його володіннях, здається, наче у казку
потрапив.І де тільки різних фарб взяла художниця-осінь, щоб
розмалювати все такі чудові кольори.На одному дереві знайдеш
червоний і коричневий, зелений та помаранчевий.Сяє, райдужно переливається на сонці осінній багрянець.
Ось стоять дві берізоньки, наче дві золотокосі русалоньки вийшли
з жовто-гарячої ріки падолисту.Могутні старі дуби стоять мовчазні та суворі.Лише зрідка про щось перешіптуються із вітром.Здається, що
вони стережуть спокій осіннього лісу.
Дивіться, як причепурилася калина.Яскраво-червоне намисто одягла і кличе до себе в гості пернатих лісових мешканців, пригощає їх терпкуватими кисло-солодкими ягодами.
Не дивуйтесь, коли зверху на вас впаде горіх чи соснова шишка.
То білочка запасається ними на зиму, щоб було що їсти аж до весни.
А це вирішила трішки попустувати.
...А присядьте біля пенька, розгорніть листя та уже напівсуху траву
і...ціла зграйка опеньок сама запроситься до вашого кошика.
...Тихо шурхотить під ногами опале листя.Приємно ступати по
такому м"якому строкатому килимку, вдихати п"янке, настояне на
цілющих травах повітря.Отак іти б та іти, милуватись красою і,
забувши про всі земні турботи, заблукати тут, стати часточкою цієї
чарівної лісової казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692355
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
На самоплив пускати – гарний варіант:
Не потребує ризику і жертви.
Та вже, поглянь: країну топче окупант,
Готовий незалежність нашу зжерти.
Звичайно, можна заховатися у тінь
І віршики тихесенько строчити,
Та знай: без бойових походів здохне кінь,
А ти – й надалі будеш в рабстві жити.
Бо ворог наш – не з автоматом у руках,
Якого можна легко розпізнати,
А той, хто вправно риється в твоїх думках,
Зробивши з тебе «пішого солдата».
Він лестощами ніжно підсолодить слух,
Та й гордість компліментами зігріє…
Все, пане! Ти до його витівок оглух,
І скоро він тебе в брехню зариє.
Себе за патріота видасть напоказ
І про біду народну вірш напише -
Так легше виконати із-гори наказ
(Як кажуть росіяни, «ксіву свише»).
А їхні ляльководи грошики дають
За те, що вони правду розпинають,
І кров твого народу ненаситно п’ють,
БО Ж ТИ НЕ ПІКНЕШ! Вони добре знають.
«Нехай воюють інші!» - ти, як боягуз
Так і сидиш тихенько, наче миша:
«Я ж просто сіра шістка, не козирний туз.
Мене війна ця ваша не колише.
Навіщо це мені – сваритися з людьми?
Я хочу жити в мирі з усіма.
Я пацифіст, не закриваю дзот грудьми,
І там, де бій – мене завжди нема!»
Тому й не плач тепер, що важко жити так,
Що йде війна й жирують олігархи –
Бо ти – не лицар, а безпомічний простак,
Котрого землю роздирають полемархи*.
3.10.2016
Полемарх* (від грец. Πολέμαρχος, polemarchos) - в Стародавній Греції один із старших воєначальників, якому була доручена турбота про все, що стосувалося війни. Надалі поняття полемарха відноситься до воєначальника, на якого покладалося і ведення самої війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0WsaZ0mb_Hg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692348
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Старезні замкові мури,
Потоки руді на ній,
І небо якесь похмуре,
Де хмари біжать, як стрій.
Добротні стоять ворота,
Відкрити було їх – зась,
Впирались взводи і роти,
Та брама їм не здалась.
Збиралась орда на мури,
Стікала смола і кров,
Пліч-о-пліч козак і джура,
Ніхто таких не зборов.
І вистояв не скорився,
Багато-багато літ,
Хоч потом і кров’ю вмився,
Лишив історичний слід.
Із Любарта замку вічно,
Злітатиме сокіл ввись,
І всі сторінки трагічні,
Болітимуть, як колись.
На древніх замкових мурах,
На кожній цеглині кров,
Пролив тут козак і джура,
Та ворог їх не зборов.
І хай пам’ятає ворог -
Непрошені чужаки,
Сухий бережемо порох,
Бо є в нас ще козаки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692342
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Не заробляйте люди на війні:
Прокляття впаде не на вас, на ваші внуки,
За вас у вічність йдуть чиїсь сини,
Там терплять біль й жахливі муки.
Не заробляйте люди на війні:
Хай не лягають у душі прокльони,
Життя не вічне- міф у Божім сні,
Просіть прощення на колінах у поклоні.
Не заробляйте люди на війні:
На смерті свого та чужого сина,
За вас життя віддав він у борні,
За вас невинно смерть його скосила.
Не заробляйте люди на війні:
Прокляті будете до сьомого коліна-
Чиясь дитина нині у труні,
А ваша хата, то страшна руїна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692280
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Ой, то не роси... Ой, то не роси.... Ой, то не роси.
То гіркі сльози, то гіркі сльози, то гіркі сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати та ще й ридала.
Свого синочка вона в солдати проводжала.
Іди, синочку! Іди, синочку! Іди, мій рідний!
Край боронити, край боронити... єдиний, світлий.
Бо є у тебе найкраща в світі, одна-єдина,
Земля козацька, земля славетна - Україна!
Дніпро широкий, Дніпро широкий, Карпатські гори.
Жито-пшениця, жито-пшениця у чистім полі.
І край дороги, і край дороги стрункі тополі.
Судилось, синку! Судилось, рідний, це в твоїй долі.
Своєї долі, своєї долі ти не цурайся.
Іди, синочку! Іди, синочку, та повертайся!
Свята молитва,свята молитва у небо лине.
Бог збереже нас! Бог збереже нас і дасть нам сили!
Ой, то не роси... Ой, то не роси... Ой, то не роси...
То дрібні сльози, то дрібні сльози, то дрібні сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692277
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://youtu.be/NHsEiXwCFzU[/youtube]
[b]«Життя поставлено на кін»[/b]
або
[b]«Твоя любов – моє життя»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Спинися час, спинися мить, спинися відліку століть
Замри усе, що прагне змін – життя поставлено на кін
Життя поставлено на кін: моє життя – твоя любов
Основа всіх земних основ, і кров жене адреналін
І кров жене адреналін – ти скажеш ТАК, а може НІ
І що залишиться мені – кохання радість, а чи сплін?
Сьогодні вирішиться все. Вовчок запущено – чекаю
Безодню Пекла, сади Раю – що зустріч наша принесе?
Які звучатимуть пісні – а чи веселі, чи сумні?
І чи в зимі, а чи в весні життя проходитимуть дні...
Микола Карпець (М.К.)
*03.10.16* ID: 692244
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692244
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[i]Хтось, може, асоціює:
путлер-
лавров-
песков -
MН-17?
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала моська на слона,
що той, мовляв, з’їв сало,
та не второпає вона –
йому й корови мало!
Ось тільки слон того не їсть,
бо сам він травоїдний,
та ще й до того, коли гість, –
образити не гідний.
То лише моська, що скавчить,
схопила кусень сала,
бо вона ладна всіх «мочить»
в лaйні – кого попало!
Та моська та й сама в лaйні
давно по самі вуха –
не вірить жоден тій брехні,
й ніхто її не слуха![/color][/b][/i]
03.10.2016
Для тих, хто ще не засоціював:
http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Споришева стежина до школи
ще з дитинства мене повела.
І у серці назавжди лишилась,
найдорожча для мене вона!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
В котре хилиться гроном калина,
і у вирій летять журавлі.
Та дзвінок, що так весело лине,
звеселяє життя мого дні!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
Немов пташки, щебечуть тут діти,
і хоч в скроні вплелась сивина.
Та літає знов бабине літо,
і у серці квітує весна!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692111
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Сын есть здесь, дочь есть... там.
Как любовь мне делить?
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Внуки здесь, внуки... там.
Как мне счастье делить?
Дом есть здесь, дом есть... там.
Оба дома родны. Как мне выбрать из двух?
Две родные страны!
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Выбрать я не могу, не могу разделить
Выбрать я не могу, не могу разделить.
Стало двое - одним... Буду просто... ЛЮБИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692096
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2016
Починаються з зарядки
Всі козацькі нагороди.
То ж, шикуймось за порядком!
І на сонечко виходим.
Пахощі – дарують квіти,
Осінь – золоте проміння,
Сили додає нам Вітер,
І наснаги, і уміння!
Вересень сміється щиро:
«Підростайте,залюбки!
Щоб здійснились ваші мрії,
Наші любі малюки!»
І матусі з татусями
Поруч з нами гордо йдуть –
Позмагайтеся із нами!
Й козачата підростуть.
©Тетяна Прозорова 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692009
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
То теплі, то холодні, Бажаю вам багато
дзвенять осінні дні, і радості, й тепла.
вітаю я сьогодні І хочу ще сказати,
усіх учителів. без вас сумую я.
Донині пам"ятаю
шкільні погожі дні,
живуть слова ласкаві
у серця глибині.
Про себе небагато, Учителів всіх вдача
учителька теж я, про школярів всіх дбать,
на пенсії писати Вони їх справи бачать
про вічне почала. і розуму їх вчать.
Нехай же й наша влада
про вас не забува,
достойну вам зарплату,
по праці добавля.
А я усіх вітаю, Я знаю ви готові
мов на уроці я. творить дива земні,
Усіх вас пам"ятаю, тож будьте всі здорові
бо ви моя сім"я. на радість дітворі.
Живіть, мої хороші,
усі до сотні літ,
від мене, найдорожчі:
земний уклін й привіт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691997
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Скидають вже на землю жолуді
Дуби столітні – осені еліта.
Випливає тихо по воді,
Жовте листя з бабиного літа.
Серце поки осінню хмільне,
Вже в акурат покошена отава.
Та скоро літо бабине мине,
Прийде пора холодна і сльотава.
Спливає осінь ворохом думок,
І душу у польоті не спинити.
І серце не закрити на замок,
Йому як завше хочеться любити.
А по небі хмаронька летить,
Над землею виснуть сірі тіні.
Останнє листя вітер лопотить,
Вдихає в душу подихи осінні.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691981
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WfPjRYC1bl8[/youtube]
Я на сайті цьому вісім років,
Пролетіли, ніби один день.
Хіба мало це життєвих кроків,
Що ішла сюди я день-у-день?
Дякую Євгенію Юхниці,
Що можливість дав мені:
Мудрість тут черпати, як з криниці,
Прибавляти розуму собі
Із віршів, що вчили, як слід жити,
Співчувать у смутку і біді.
За добро добром платити.
У пошані будеш ти тоді..
Я оце уважно все читала,
Та нікому не робила зла.
Що таке порядність, добре знала.
Все життя в душі це берегла.
Та на сайті тут дали урок життєвий.
Довго буду це я пам"ятать.
Він в життім моїм був особливий.
Не бажаю вам таке узнать..
Дякую за все вам, Друзі Щирі!
Всім бажаю радості й добра!
Щоб жили ми в теплоті і в мирі.
І хай щастям повняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691977
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Старе подвір'я… бузина…
Я бачу у вікно старі дахи…
Пічки димком повітря лають…
І мури града залюбки...
Любов’ю серце ніжно крають!
Старе подвір’я… бузина…
Жасміну по весні духмяні квіти!
Берізка шепче листячком одна…
І сміхом пестять слух мій діти!
Дивлюся у вікно – костелу шпиль…
А ввечері хрест сяє просто з неба!
І на душі такий приємний штиль,
Що оселяється тепла потреба.
Старе подвір’я… бузина…
Любов’ю в серці Львів палає…
Тут тихо дихає одвічна давнина…
І ніби інший світ за небокраєм…
30. 09. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691962
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Заспівайте, матусю мені,
Як, було, коли спати ложили,
Це найкращі для мене пісні,
Від них тепло і нині у жилах.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
Часто снитесь, матусю, мені,
Що приходите з піснею в хату,
Линуть знову найкращі пісні,
Як же важко їх, мамцю чекати.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
Заспівайте, матусю мені,
Мені хочеться швидше заснути.
Я щасливий буваю у сні,
Хоч літа вже назад не вернути.
Заспівайте, матусю мені,
Я прошу, Вас, мені заспівайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691959
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
На правду ображатися не можна,
на правду ображатися не варто.
Повинна знати це людина кожна,
всерйоз сприймати, не якісь там жарти.
Хоч щира правда часто очі ріже,
а то сердешна ще і серце коле, –
вона немов у спеку вітер свіжий
замкне, а інколи й розірве, коло.
У правді наша сила, українці!
Лише у ній все наше щастя, брате!
Це пам‘ятайте всі і поодинці,
коли між кривдою прийдеться обирати.
04.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090402352
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691954
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Стальний загартувавши дріт
У кузні, батьківській, в селі,
Зробив пружину до воріт,
Ще й покрасив її в смолі.
Пружина довго слугувала
У господарському дворі,
Сама ворота закривала
І так щоденно до зорі.
А там з роками поржавіла
І розломивсь її виток,
Пропала пружності вся сила –
Заліза залишивсь шматок.
Подальша доля зрозуміла:
Стара непотріб «загула»
Здали в металолом «на мило»,
Здали й забули що була.
Отак і між людьми буває
Потрібен тільки до тих пір
Поки здоровий, помагаєш.
А після цього – поговір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691910
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Ой ти, Осінь, руденьке дівчисько!
Скільки барв, кольорів у тобі!
Небо синє твоє зовсім близько,
Листя клена неначе в вогні.
Позолочені коси берези,
Темна зелень на кронах дубів,
А на липах – бурштинові сльози,
Відлітаючих в вирій птахів.
Хоч зіницями чорними нива
Виглядає крізь сивий туман,
Й поливає її сіра злива,
Щоб вдягнути в озимий каптан,
Та оранжеве щедре проміння
Плете сонячні в кронах вінки,
І рожевої айстри цвітіння
Ще потішить осінні деньки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691859
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[img][/img]
Вже надворі золотіє осінь
Відлетіли в вирій журавлі
І сивіє неба синя просинь
Тільки трохи сумно щось мені.
Приспів.
Ой, ти наша доле, доленько,
Скільки ж нам зозуля накувала?
Я прошу роки вас, не летіть,
Бо життя одного нам замало.
Хай ступає осінь сміло в зиму.
Ми не змерзнем в сніговій імлі.
Я крізь заметілі боса йтиму.
Я з тобою - хоч на край землі.
Приспів.
Ой, ти наша доле, доленько,
Скільки ж нам зозуля накувала.
Я прошу роки вас, не летіть,
Бо життя одного нам замало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691849
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Любіть Україну і волю її,
Найбільше хай ворог це знає.
Любіть її завше, любіть в однині,
Бо кращої в світі немає.
Розваляться навпіл троси -ланцюги,
Які б не були в світі бурі, вщухають.
Загинуть від заздрощів ще вороги,
Що так її злі зневажають.
Любіть Україну, любіте свою,
Любіть так, як люблять поети.
Як часточку раю весною в гаю,
В краю голубої планети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691825
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Осінь наступає, листя опадає
Стелиться дорога в золотавий гай
Птахи відлітають, гнізда покидають
Й залишають людям, осені печаль.....
Приспів:
В осені печалі-- є своя відрада
А в осіннім щасті--є своя журба
Заплітає осінь, в небі хмарок просинь
З листям опадають, моїх днів літа....
Не прощайсь зі мною, я завжди з тобою
Хоч летять у небі сірі журавлі
Не спіши в дорогу, прийди до порогу
Й залиши на згадку, нам сонячні дні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691805
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Божаться псевдопатріоти,
Що неньку люблять, мов сини.
Майдан же звуть переворотом -
Причиною АТО-війни.
Риторика Москви звичайна,
Російських ЗМІ тупа брехня,
Агентів шобло неохайне,
Пропагандистська «тітушня»!
Їх розплодилось тут у Клубі,
Як тих щурів біля зерна…
Та товариству вони - любі(!!!),
Бо ж звичка є у нас дурна:
Любити всіх, хто полоскоче
Наївні вуха простаків,
Хто ніжним голосом воркоче
Кліше луб’янських мастаків.
Нам шкода ворогом назвати
Того, хто служить ворогам.
Ми боїмося «надавати»
Козлам по крученим рогам.
Забули ми, що пропаганда
Є першим засобом війни,
Тому-то прокремлівська банда
Плодиться, наче таргани.
А патріоти в білий список
Заносять «любих віршунів»,
Адже на фото – ніжний писок
Довершує манірність слів.
Але в словах тих є отрута
Для щирих українських душ,
Для духа – проросійські пута,
Брудна вода Москви калюж.
Не призиваю воювати,
Але хоча б не підведіть
Воюючих в АТО солдатів -
І оди троллям не пишіть.
30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691792
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Нахилилася калина до води,
А ти мене, моє серце, обніми!
Пишні ягідки червоні аж горять,
Цілувати буде милий... Цілувать!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Нахилилася калина низько так,
А ті ягідки червоні гіркотять!
А ті ягідки червоні гіркотять,
Я у милого єдина... Добре так!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Підніми, моя калино, гілочки,
Хай дозріють, хай дозріють ягідки!
А морози-сніговії зморозять,
Гарні ягідки твої підсолодять!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691701
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Море покупців у лавці:
Риються, шукають,
Краму цілі оберемки
З прилавків хапають…
Дежавю… Я сплю, панове,
Чи совок вернувся?
Чи раптово безгрошів’я
Люд простий позбувся?
Чи у влади олігархів
Появилась совість,
Вожді красти перестали,
Чи це – випадковість?
Та розгадка на поверхні:
Це – “гуманітарка”!
Бувші речі закордонні
Беруть господарки…
Одягаються в лахміття
Робочі родини,
Бо пани за працю платять
Самі копійчини!
Одним – мотлох із Європи,
Тарифи, податки.
Іншим – брендові манто,
Годинники, статки.
Всю державу лиходії
Загнали у злидні,
На кістках людських жирують
Буржуї огидні!
Все в руках бандитських: влада,
Суд, прокуратура,
Закріпачила країну
Трутнів диктатура!
Звідки у панів мільярди:
Потом заробили,
Чи Вітчизну обікрали,
Мільйони згнобили?
В нас найменші на планеті
Пенсії, зарплати.
Зате крези-мільярдери
Гарант й депутати…
Два Майдани відбулося,
Та змін не настало,
Лиш тасується колода
І усе їм мало!
П’ють, сволоти кров з громади,
Впиваються горем!
Ну а люди? Лиш зітхають:
Доле наша, доле…
Українці, може досить
У рабах ходити,
Феодалів годувати
Й на смітнику жити?
Невже німці і поляки
За нас розумніші?
Чи вони більш роботящі,
Чесніші, дружніші?
Чом злодіїв-держимордів
Між ними немає?
Бо хапуг й щурів спільнота
Їхня не тримає!
Головному в європейців
Треба нам навчитись:
За права свої й нащадків
Відчайдушно битись!
Поголовно гнилу владу
Маємо змінити!
Щоб з кайданів олігархів
Країну звільнити!!!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 29.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691699
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA1llIUkSqI[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тоді, тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні.
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні,
І залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі..
Це рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима..
А осінь листопадом замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691619
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Молиться мама... Я з нею схилюся.
За всю рідну землю я помолюся.
Молитва свята до Бога лине...
я дякую щиро за небо синє.
Я дякую, Боже, за сонячні ранки,
за пісню дзвінку, за вишиванки.
За річку веселу, за гай і за поле,
за споришеву доріжку до школи.
Я дякую, Боже, за татка й матусю,
за дружну родину ще нижче схилюся.
За соловейка, і за калину,
за ненечку світлу, за всю Україну!
Дякую, Боже!
Дякую щиро!
Зішли нам, будь ласка, усім
щастя й миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691539
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Стояла кузня на краю села,
там зі сторонніх мало хто бував.
Така собі хатина немала,
сільський коваль там довго працював.
Одним осіннім вечором туди,
зайшла стара у довгім балахоні.
Можливо, щоб напитися води,
а чи зігріти змерзлі вже долоні.
Коваль трудився, молотом махав,
не зразу запримітив сиву гостю,
хоча її весь вигляд видавав –
коса сталева, череп, сірі кості…
Нарешті вгледів й молота вронив,
закляк на місті, буцімто прип‘ятий.
Він довге й нелегке життя прожив,
а не хотілося старому ще вмирати…
Та простягнула діду знаряддя, –
Поправить треба, вельми притупилась.
Подумав майстер – не одне життя
від того інструменту загубилось.
Весь вік свій для людей пропрацював,
кував плуги, серпи, лопати, коси…
Лише коси для смерті не клепав,
та й не відмовиш, бо кістлява ж просить.
Узяв знаряддя й руки затремтіли,
він уявив, як знову піде в хід
щербате лезо, що життя косило,
і пальці в діда стали мовби лід…
Старого майстра серце біль терзав,
як уявляв юрбу живого люду.
Простяг він косу й твердо вже сказав, –
Для мене досить, іншим же не буду.
Піти готовий вже у небуття,
він посмішку помітив у старої, –
Ковалю, я прийшла не за життям,
не тну людських голів тепер косою.
Мене від цього вже давним-давно
звільнили ті, які живуть смертями.
Цей друга вбив, той брата як в кіно,
а цей не пожалів і рідну маму.
Той розв‘язав війну і не одну,
вбиває сотні, тисячі, мільйони.
У цього вся країна на кону,
на небо йдуть полки і батальйони…
Мені уже давно нема роботи,
життів лишають нині інші сили.
Моя коса причетна до скорботи
все менш, її століття не точили.
Не знав коваль, що далі і робити,
рікою піт потік з його чола…
– Навіщо ж косу принесла гострити?!.
– Дорога в рай, ковалю, заросла!..
29.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092905495
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691564
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Моя Україна в осінньому щемі,
Умита, цілющим, осіннім дощем.
В осіннім роздоллі високі тополі,
Гаї і діброви, укриті плащем.
Плащі ті багряні у вранішніх росах,
Калина у лузі розсипала жар.
У верб і берізок розплетені коси,
І тягнуться в гору до звабливих хмар.
А хмари в безмежжя пливуть чередою,
Уже поспішають в незвідану даль,
Біліють, сіріють небесні простори,
Їх ще не торкнулась осіння печаль.
Ще зливи осінні степів не торкнулись,
І ранками котиться сивий туман.
Ліси і діброви красою укрились,
Це справжня вже осінь, це вже не обман.
Ставки відпустили жовтаві латаття,
Десь, здалеку линуть журливі пісні.
У небо злітають дими від багаття,
Горять непокірні, осінні вогні.
Моя Україна в осінньому щемі,
Умита росою й цілющим дощем,
У осінь відкриті ворота і двері,
І ми в свою осінь неспішно ідем.
І нам до нестями усім дуже треба,
Війну зупинити пора вже прийшла,
Хай зорями буде усіяне небо,
Щоб осінь цікава вже миром цвіла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691544
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Не вигадуй вже диво-іграшку,
То колись були молоді -
Не зіграємо п'єсу зірвану,
Бачиш - хвилями по воді...
Не втручайся у спокій приспаний,
Бо не стану тією знов,
Ні грайливою, ні барвистою,
Ні терплячою, як любов...
Не вертайся - поля засипало
І дороги сюди нема,
Як ніколи, он снігу випало -
Не вертайся, бо тут зима...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691494
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Мамочку, нашу дорогу,рідненьку,єдину нашу вітаємо з днем
народження і днем ангела! дякую тобі,наша найкраща,за все-все ..здоров"ячка тобі,
божої ласки, і нехай твої бажання здійсняться, мамусінько.
Заповітне...
Скільки ж їх у житті ,потаємних стежок тих несказаних
У великому світі – не віда ніхто і не зна...
То рівненьких, немов те проміння, то в вузлик завˊязаних,
Та дорожча з усіх заповітна стежинка одна.
Та доріжка від серця до серця пронизана вічністю.
Не підвладна вона перешкодам, рокам і життю.
З життєдайних джерел – тепле сяйво магічності,
Моя пристань, де бачу матусю рідненьку свою.
Тиха радість, тут зорі світитимуть ласкою,
Візьме скрипочку ніжно свою невидимка-цвіркун...
І обернеться світло дитячою казкою
Й забринить ця мелодія безліччю трепетних струн!
Дотик серця, той погляд святою молитвою,
Незгасимим свічадом в житті запалає моїм...
Ось такою – небачено доброю й світлою
Я стежинку цю зоряну й дітям своїм заповім.
© Тетяна Прозорова 29.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691477
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Мов сльози, листя сиплячи додолу,
сумує липка, хилячись до сну,
що доля змусить голу й захололу,
в замерзлих снах чекати на весну.
Я пригорнулася до неї тихо,
її жура – це мій таємний біль:
– Втрачаєш ти красу – хіба то лихо?
Це ж ненадовго, бо весняний хміль
заграє в соці, розбудивши вітки,
ти забуяєш краще, ніж була.
Моя ж краса розтанула навіки,
зів'яла, відспівала, відцвіла.
І з кожною весною ми нарі́зно
чекатимемо неминучих змін:
до мене – старість підступає грізно,
тебе ж ще довго не торкнеться тлін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691448
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTLNGezd2XU [/youtube]
Осінній вечір... Місяць випливає.
Із хвильками ще грається ріка.
Доріжку срібну місяць прокладає.
Та як пройти? Чи річка ця мілка?
Ступає обережно осінь в річку.
Кида під ноги жовті килимки.
Та як ступити їй на срібну стрічку?
Не покидають осінь ці думки.
Уважно поглядає на стежину...
Цариця я, то значить зможу все.
Думки оці роїлись лиш хвилину...
Усмішка освітила їй лице.
Зайшов за хмари місяць. Тут доріжка
Кудись поділась раптом без сліда.
Скінчилась оця місячна інтрижка...
З-за хмари місяць знову вигляда....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691436
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[b]Вечер… Домик… Счастье… Печка…
Горы… Пуща… Лес… Олень…
Мостик… Тропка… Рыбки… Речка…
Дым… Костёр… Окончен день!
Ночь… Уха… Друзья… Напевы…
Разговоры… Анекдот…
В сентябре благие темы…
Снова утро… Блеск высот!!![/b]
23. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691406
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Старими бути – нелегка це штука.
Не всі уміють стариками бути.
До старості дожить – не вся наука,
складніше гідності своєї не позбутись.
Не опуститись, не піддатись хворі,
болячками другим не докучати.
Уміти розібратись в своїм горі,
поменше наставляти і повчати.
Не вимагати лишньої уваги,
в собі образ, претензій не збирати,
не збитись до старечої зневаги…
Не просто старигану не бурчати.
Ще не давить своїм авторитетом
і досвідом не дошкуляти дуже.
У молодих свої пріоритети,
це треба чітко розуміти, друже.
Хай не усе далеко до вподоби,
але не намагайся все змінити.
Не варто тратить час на хибні спроби
усіх уму і розуму учити.
Щоб піна з рота не летіла в спорі,
не треба скиглити й жалітися на все.
Занудство виключайте апріорі –
першочергове старикам есе.
І ні до чого рахувати зморшки
та силитися час ще обдурить –
у старості його лишилось трошки,
тому потрібно жити в кожну мить.
Як скоїться з самотністю зустрітись,
не варто вам розводити руками.
Старими бути важко научитись,
не всі уміють бути стариками…
25.09.2016
* Переспів твору Андрея Дементьева „Быть стариками – не простая штука“.
Андрей Дементьев
Быть стариками - не простая штука.
Не все умеют стариками быть.
Дожить до старости - ещё не вся наука,
куда трудней достоинство хранить.
Не опуститься, не поддаться хвори,
Болячками другим не докучать,
Уметь остановиться в разговоре,
Поменьше наставлять и поучать.
Не требовать излишнего вниманья,
Обид, претензий к близким не копить
До старческого не дойти брюзжанья;
Совсем не просто стариками быть.
И не давить своим авторитетом,
И опытом не слишком донимать.
У молодых свои приоритеты
И это надо ясно понимать.
Пусть далеко не всё тебе по нраву,
Но не пытайся это изменить,
И ложному не поддавайся праву
Других уму и разуму учить.
Чтоб пеною не исходить при споре,
Не жаловаться и поменьше ныть,
Занудство пресекая априори;
Совсем не просто стариками быть.
И ни к чему подсчитывать морщины,
Пытаясь как-то время обмануть.
У жизни есть на всё свои причины,
И старость - это неизбежный путь.
А если одиночество случится,
Умей достойно это пережить.
Быть стариками трудно научиться,
Не все умеют стариками быть.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092502493
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691404
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою
Тримаючи вічно синицю в руці.
Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.
Вставайте диванні - лежачі, сидячі,
Усі хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.
28.09. 2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691349
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
*******************
Відчиняй нові двері, Життя:
У минулому - "щастя" химерне, -
Без пробачень і без вороття...
Я жива - відчиняються двері.
Так, минуще й примарне усе:
І багатство нажите, і слава...
Забирає миттєво оце
Вулканічна палаюча лава.
Б'є життя негасимий вулкан:
Тліє рівно, то вибухне знову...
Все солодке - не випити нам,
Не минути скорботи гіркого.
Досить того, що хліб на столі
Та живлюща вода у криниці,
Й усміхаються світло мені
Найдорожчі, кохані обличчя,
Що світанок пречистий гряде,
Землю цю обціловує пишну,
І стрічають удома мене
Літом скупані, батьківські вишні...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691295
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Друкую цей твір повторно на сайті "Клубу поезії", щоб
розмістити всі твори на одній сторінці.
*******************
Блукала розореним полем,
Одвічним котилася степом,
Роками, століттями Воля
Ізнов одверталась від тебе.
Моя зачаклована земле,
Омита з правіку сльозами,
Стелися нам, праведна Доле,
Ясними до ніг рушниками.
Прибились до Храму святого -
Обмерли у трепеті люди:
Бо ми зрозуміли: Свободи
Одвіку - без крові - не буде.
Рости ж у віки, дзвінкомовна,
Едем наш і наша безмежність,
Ми сплачуєм чесно і сповна
Омріяну так незалежність.
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691292
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Одягну я вишиванку,
Взуюсь в
черевички.
Бо не так вже
тепло зранку,
Цвінькають
синички.
Перебрались
до людей,
Від лісочка далі.
Для малих
своїх дітей,
Шукають сандалі.
Побіжу і принесу,
Із дому легенькі.
Щоб не мерзли
завчасу,
Мені вже маленькі.
Світить
сонечко згори,
Промінцями
грає.
Затопило всі
двори,
І... добра
бажає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691287
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Здравствуй, солнышко.
Между нами пропасть. Невозможно
Мост построить… слишком много «нет».
Но от Неба, с десницы Господней,
Нам стекает неугасно свет.
Свет звезды заветной нам на вечность.
Мыслим мы, разлукам вопреки
О безмерной нежности сердечной
При касаньях трепетной руки.
Наши встречи кратные разлукам.
Чередой то радость, то печаль.
Каждый раз я отпускаю друга
В неизвестность, за тревоги даль.
И не знаю: будет ли свидание
На дороге жизни моих дней…
Шепчу имя словно заклинание
А в ночах, – все помыслы, – о Ней!
О тебе, моя любовь земная,
О тебе, зари осенней цвет!
Между тем дни жизни нашей тают
И надежд на лучшее уж нет…
Осени печальные слезинки
Окропили со двора стекло…
Здравствуй, звёздочка моей нескладной жизни,
Здравствуй, солнышко, дающее тепло!
Даже, ни на что уж не надеясь,
Утопая в ласковости глаз,
Я душой в лучах любовных греюсь,
В тех лучах, что вспыхнули для нас.
28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691263
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
[color="#ff0000"] [b] 22. Писал писака…(переделанные слова)[/b][/color]
Автообильная дорога
Арестократ
Архипелаг “GOOD LUCK”
Бегственное положение граждан
Бедность – не порог!
Безобедное существование
Белый бил чёрного в ухо
Белый бинт, чёрное ухо
Бесконтрольный пакет акций
Биться об оклад
Богатая по форме и на содержании
Борзлая собака
Брединство мнений
Бригадир полеводочной бригады
Ветхий завет Ильича
Вечер допросов и ответов
Видеокляп
Властилиновая фигура
Враготворительность
Вродетанковые войска
Всластьимущие
ВУЗский специалист
Вурдалакомка
Выйти в леди
ГАИстая местность
Галина Падловна!
Гантобус
Гардегроб
Гномосапиенс
Голосапиенс
Головокрушение
Голодильник
Горламент
Горлодранец
Горсть в горле
Гость в горле
Грехорматор
Гробцена
Дегенератор идей
Дедушка лёгкого поведения
Декорация независимости
Делохранитель
Демагогический взрыв
День пропит не зря
Деньги не пухнут
Дефективный роман
Дикоэротивный
Диспонсоризация
Дойная бухгалтерия
Издранное
Искусно требует жертв
Искусственное подыхание
Исламские фундаметаллисты
Лжеэксперт
Мусорный бакс
Мусоропровод – телефон «02»
Нудист – мудист.
Переселение в душ
Приятная детская неожиданность
Приятного общепита
Развращение Будулая.
Спортсмен-тяжеловелас
Урководитель
Урководство фирмы.
Фрак народа
Хантобус
Хрюклама+
Цементовоз – патрульный «Уазик»
Частолюбивая женщина
Чуть верг
Шо пен, шо Моцарт – для меня всё едино.
Экстравакантная дама
Эффект разорвавшейся пломбы
[color="#ff0000"] [b]ПРИЛОЖЕНИЯ К “ ПИСАЛ ПИСАКА…”
[/b][/color]
Новые породы собак:
Буль-буль терьер - терьер дворника Герасима
Бор-зая - для охоты на зайцев в бору
Колли – пёс бывшего канцлера ФРГ
Мастифф – собака карточного игрока
Пекинес – собачка при пекарне
Пудель – раскормленный пёс весом ровно 16 кг
Резиншнауцер – собака при складе резины
Соккер-спаниель - собака американского футболиста
Спаниель – пёс любителя поспать
Той-терьер – терьер во-он той дамы
Чао-чао - собачка, потерянная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691239
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
НА одной шестой земли(про любовь-с...)
СССР – был одной шестой всей земли
Разделили власти, разорвали
на клочки шестую часть земли,
там, где жили, мучились, мечтали,
были силой, стать добрей могли...
И теперь вражда у нас и свара,
ради каких благ, каких идей
тех вождей, кто не имеет дара
прекратить раздор среди людей?
В новостях я слышу каждодневно
про убийства мирных и солдат
в тех местах, где утверждают гневно:
из властей никто не виноват!?
Кто же нас столкнул умело лбами
как скотов озлобленных – славян?
Где же мудрые правители с умами,
кому богом талант править дан!?
Президенты – Порошенко, Путин
заняты совместной болтовнёй,
и, нет перемен, по своей сути,
там, где пушки нам грозят бедой.
--- --- --- --- --- ---
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691071
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Хоч небеса не мають дна,
А хмари – це лише краплини,
Громи - натягнута струна,
Клини – це крики журавлині.
Я так люблю небесну синь,
Навіть коли сміються грози,
Як в небі світить голубінь,
Коли сніги, коли морози.
Щоб було небо без грози,
Щоб посміхалися хмарини,
Краплі дощу, а не сльози,
Світились, як ультрамарини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691186
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
Кукурудза й гарбузинка у жовтесеньких хустинках.
В шароварах помідори, в довгих платтячках квасоля.
Бурячки та огірочки мають вишиті сорочки.
Цибулиночки маленькі у спідничках зелененьких.
В сарафанчику морквинка, зеленіє капустинка,
бо зелена в неї стрічка. Баклажани, ніби річка.
О! Ці сині баклажани розляглись, мов на дивані.
Запишався ген горох... Ой смішний який він! Ох...
Чую, чую, чую... сміх! Розсмішив нас кріп усіх!
Взяв за руку він петрушку і спитав: "Ти хочеш в юшку?"
Та сказала: "Хочу в борщик!" І полив рясний їх дощик!
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Покинуті батьківські хати,
Нікому не потрібні і старі,
Приречені самотньо помирати
І бути стертими з лиця землі.
Давним-давно неорані городи,
І здичавілі в бур'янах сади,
Розбиті на порозі сходи
Ведуть у пустку, в нікуди...
В шибках без скла гуляє вітер,
Розвалена стара плита,
Нікого їй вже не зігріти,
Бо віджила свої літа.
Серед степів село вмирає,
Закрили школу, магазин,
Старенькі бабці доживають,
На все село дідусь один...
Стоять у зарослях руїни
І припадають до землі,
Кому потрібні ці хатини
В неперспективному селі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691152
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
[i]Музика Ольги Пенюк-Водоніс[/i]
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Приспів:
Нехай щастя літає по світу
І гостює у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Приспів:
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691124
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Кремль. Сорок третій. Сталін – між лещат.
Союзники поставили умову:
«Кинь знищення церков в країні Рад -
Тоді й продовжимо про фронт розмову».
Отож і порпається хитрий лис
З такими ж псами думає-міркує,
Бо ж над Москвою вже каюк навис,
І Гітлер перемогу вже святкує.
Та врешті хитрий план задумав кат:
Зробити вигляд, наче підкорився.
Натомість - «липовий» патріархат
В ту ніч з енкаведе-шників створився.
Та й добре удалось – корисна річ:
Тепер «духовну владу» кат отримав.
Тепер він бачить все, що бачить ніч
Своїми сановитими «очима».
Хто був за ворога, тепер – слуга,
І Бог хай забирається з країни,
Є церква в Сталіна тепер друга,
Яка у нього буде на колінах.
Тепер завдяки їй він весь нарід
За горло міцно кулаком ухопить!
І Правду Божу через цей набрід
В суцільній кривді повагом утопить.
…
Так і було. Вже сім десятиріч
Ота нікчемна секта брехні плодить.
Ось і сьогодні, гляньте(дивна річ!) –
По Україні хороводи водить.
По замислу кремлівських бандюків
Напоказ світу злобу провокують –
Щоб хтось напав на цих тупих круків,
А вже тоді вони й війну роздують.
Але катма! Не вийде у Москви
Народ наш на приманці підманути.
Посохли, секто, всі твої смокви,
І порвано твої підступні пута.
Тепер весь світ побачив твій провал,
І споглядав бездарну клоунаду.
Фальшивий , жалюгідний ритуал,
Пародія нікчемного параду.
26.07.2016.
[i]Опонент звинувачував в мене в неправді стосовно сталінського створення МП і гебешної суті її священників. То ось доказ:
http://lazarev.org/ru/interesting/full_news/kak_stalin_sozdal_rpc_mp
Тут трохи неточно описані причини створення, але загалом це на суть не впливає.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691082
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Рушник весільний стелиться до ніг,
На нім майбутнього життя стежина,
З одруженням вітають друзі всі
І мама й тато, та уся родина.
Так світло обручки з'єднали вас,
Церковні хори радісно співали,
Життям щасливим звеселяйте нас,
Й онуків скоро в хаті щоб діждали.
Всіх благ земних вам хочем побажати,
Щоб щастя ріками лилось до хати,
Здоров'ячко співало ясенами,
Втішайтесь доньками й синами.
Достатку, злагоди, любові,
Кохання й вірності у дні чудові,
Поваги, розуміння та добра,
На многії та благії літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691069
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Онуку Олексію до 16-ї річниці від дня народження, присвячую:
Сьогодні рік тобі шістнадцятий минає.
– Вітаю, внуку, на стежиночці новій!
На тебе юність зачекалася в розмаях,
Дорога райдужних, насичених подій.
Наснаги, впевненості зичу, духу й віри
На непростому і цікавому шляху.
Бажаю волі, витривалості і сили
Найвищу з часом осягнути висоту.
Нехай, зростаючи, твої міцніють крила,
Щоб міг дістатися омріяних вершин.
Самодостатнім був, успішним і щасливим,
Лише шляхетні вчинки з радістю вершив.
Хай довгий шлях твій устеляється любов'ю,
Надійні друзі зустрічаються в путі.
І знай завжди, що я пишаюся тобою,
Ціную всі твої досягнення круті.
Й куди б не кликали тебе земні дороги,
Яким цікавим не здавався білий світ,
Із чужини вертай до рідного порогу,
Де залишив свого дитинства дивоцвіт.
Земля лиш рідна нам дає могутню силу,
Нехай щастить тобі на ній у майбутті!
Люби батьків своїх, родину й Батьківщину,
Бо це надійна наша пристань у житті.
27. 09. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691068
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z9u3F3AX3fU
[/youtube]
Пливе корабликом листочок.
Несе його стрімка ріка.
Куди спішиш, клена синочок?
Твого не видно маяка.
Пливеш в незвідані ти далі..
Не знаєш, де буде причал.
А течія несе все далі...
Тримай міцніше свій штурвал!..
Пливи, поки ще вітер в спину.
Не озирайся вже назад.
Мандруй до мрії безупинно,
Поки не сипе снігопад.
А я стою, думки обсіли.
Дивлюсь тобі, листочок, вслід.
Бажаю я: хай хватить сили
Удачно закінчить похід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691045
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Знову квітне густа матіола,
Що посіяла мама в саду,
На ній срібна роса захолола,
Я до тебе по росах іду….
Приспів:
Цілий рік у душі матіола,
Її сіяла мама для нас,
І духмянить повітря довкола,
Відбивають серця наші вальс.
Ми бредемо по росах духмяних,
А в гаях соловей не мовчить,
Матіола нам серденько ранить,
Як роса на квітках не бренить.
Приспів.
Маєм бути ми завжди у парі,
Роси нас поєднали нате,
Солов’ї хай співають і далі,
Матіола у росах цвіте.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691032
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Часто війни породжують війни, зло породжує зло, чому ж люди не навчаться жити в любові?
Зло не можна вирубати, його треба викорчовувати.
Завжди робіть крок на зустріч любові.
Зрозумівши ціну любові, у вашому серці розквітне троянда.
Якщо людини любить свою країну, пишається своєю землею і її досягненнями, береже свою родину,
така людина ніколи не зробить зла.
Черствий хліб можна розпарити, але черству душу - ніколи…
Не завжди свято у вишитій сорочці…
Мудрі люди завжди люблять життя.
Дорослі подають приклад дітям, проте часто у дітей вчаться.
Життя присвячене іншим, може тривати вічно…
Якщо ти не знаєш смаку поту, ти не знаєш смаку життя…
Не можна перейти річку, щоб не намочити ноги, треба прокласти кладку…
Не падай в бруд лицем, бо можеш перестати не тільки говорити, але й бачити.
Віталій Назарук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691004
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Забудьте говір ваньки-дурака!
Чому війна розквітла в Україні?
Чом Крим окупували москалі?
Тому, що з давніх років і донині
В кайданах мова рідної землі!
Сеператизм тому розвівся на Донбасі
І Путлер натравив свою орду,
Що мова предків була не на часі –
Це й призвело з Московії біду!
Рашисти перли, наче на параді,
Спасати від “бєндєри” рузьге мір.
А ми сприяли їхній клоунаді,
Бо “язику” не йшли наперекір.
Шанують скрізь в країнах рідну мову!
Це – автентичність націй вікова!
Це – оберіг, сильніший за підкову!
Це для народу – риса головна!
Любіть культуру нашу, українську,
Як рідну матінку свою її любіть!
Завдайте нищівний удар ординській:
На Мову Волі й Миру перейдіть!
Війна тоді погасне в Україні,
Як знищить солов’їна “язика”!
Як кожен з нас віддасть борг Батьківщині:
Забуде говір ваньки-дурака!!!
Слава нації! Смерть москалям! Кіндрат & Корінь 16.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690931
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Ну, недодали старикам
То ли ласки, то ли внимания,
Вот и щиплет, то тут, то там
Наши души, но с опозданием...
Не умели хранить тепло,
Чтобы их согревать... Вечернее
В наши жизни стучит... Пришло -
Будет холодно нам, наверное...
Почему и с каких времён
Разучились любить и каяться.
Среди этих родных имён
Неужели теперь так маяться...
Забывали о них вдали,
Нами брошенных в одиночестве,
А теперь вот, когда ушли,
Их, до боли, увидеть хочется...
Очень жаль, что никто ещё
Не придумал машину времени...
Вдруг запахло густым борщом
И сдавило виски до темени...
Нам бы просто вернуть на миг,
На часок, на минуту малую
Всех ушедших родных, своих...
Не вернёшь... И кому я жалуюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690912
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Наше тіло - як храм,
А душа - як частина Бога,
Що відкриті вітрам
І триває життя облога.
Хтось будує дзвіниці,
Та повсюди колони, фрески.
І не бачить різниці
З кого брать благодійні внески.
А буває і навпаки,
Ті що поглядом в небо лише.
Те дається взнаки,
Мов наосліп події життя пише.
Один дотик гармоніі,
Бо вона є всьому взірець.
Душ і тіл - симфонії,
Як задумав колись Творець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690909
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Музика в житті буває різна.
Мова в ній звучить лише одна.
Пробирає почуття наскрізно,
Як звучить мелодії струна.
Крає серце музика вітрів.
Слухаєш і хочеш зрозуміти:
Чом життя є різних кольорів,
Чи можливо мить його спинити?
Та найкраща музика - це серця.
Та що зачарує і сп"янить.
Як лунає ніжне його скерцо,
Довго пам"ятаєш ти цю мить.
І в цей час забудеш все на світі.
Понесе на крилах музика туди,
Де від звуків пахнуть краще квіти,
Ну а взимку розцвітуть сади.
Музика сердець хай не згасає,
Та, що обдаровує теплом.
І нехай в серцях все оживає
Те, що в нім колись давало злом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690896
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
На один єдиний день, без часу для ночі
Дало Небо шанс єдиний, щоб глянути в очі
В твої очі! В ці, жадані, зоряні зіниці
У яких тріпочуть крила щастя диво-птиці.
На один цей день єдиний, а потім для муки
Будуть доріг серпантини, буде біль розлуки,
Буде гірке безталання недоброї долі
Де так довго нам не знати пташиної волі.
Все минає. Вітри літа склали пружні крила.
Вже обшир гаїв осінніх сіра мла накрила
І журбою засіває юних літ отаву
Де ще ніжно зеленіє першоцвіт Купави.
Рано нам, моя подруго, мрію забувати.
Листя наших днів минулих в зиму віддавати,
Щоб вони там побуріли, як кленові шати
Через які забудь-трава буде проростати.
Пам’ятаймо кожну дрібку короткої миті.
Пам’ятаймо кожну зморшку на ріднім обличчі,
Знаймо, мила, як минає люта холоднеча,
Так мине розлука наша. Обійму за плечі,
Розцілую мокрі щоки від сльози солоні
І занурю в шовк волосся зморені долоні…
Ну, а зараз… очі - в очі… без сліду втопився
І хмільного трунку чарів з вуст твоїх напився.
25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690846
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Якби очі мої переглянули долю,
Якби руки мої перенесли гріхи,
Якби зброя, що є, здобула для нас волю,
Ми вклонялися б водам Святої* ріки.
Якби ноги могли перейти шлях побитий,
Якби серце змогло з грудей вигнати біль.
Якби кожен із нас був Вкраїною ситий,
Ми можливо б тоді віднайшли власну ціль.
Якби наша земля козаків народила,
Якби ворог забрав за собою сліди,
Тоді ненька моя – дорога Україна,
Більш не знала б ніколи на світі біди.
Свята ріка* - Дніпро
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690816
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Так хочеться вернутися туди,
Де слухала матусині докори,
Та плаття з її запахом вдягти,
Обутися в улюблені підбори.
В люстерку хизувати, як тоді:
В нім танцювати, наче дівка росла,
Літа б на мить вернути молоді,
В яких хотіла бути так доросла.
Забратись на черешню у саду,
Та впасти в трави, де хрущі роїлись,
В калюжах у погоду дощову,
Вмочити ноги босі, щоб зігрілись.
Так хочеться вернутися туди,
Де у снігах ховалась, як у схронці,
І хустку мамину на плечі зодягти,
А в ній всі квіти оживуть на сонці.
Так хочеться вернутися туди
Одну лиш мить, коротку і жадану:
Дівчисько у дитинство зодягти,
У юність, і любиму, і кохану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690814
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw
[/youtube]
Повільним кроком осінь наступає.
Як до лиця їй золоте вбрання!
У коси пізні квіти уплітає,
Що росами уквітчані зрання.
Яка прекрасна осінь у цю пору!
Туманів прикрашає бахрома.
Я осінь упущу до свого двору.
Повільно вона входить, крадькома.
Плете тонке мереживо рукою,
Всі барбви веселкові у каймі,
Що до вітрів, буває все ж стійкою.
І тче уміло з листя килими...
І шарудить опале листя під ногами.
По осені упевнено йдемо.
А осінь теж крокує поряд з нами...
Ось так в осінні дні ми живемо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690671
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.
Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.
Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Прислів‘я у народі є не дарма,
що чоботар, як завжди, без чобіт.
Це свого роду генетична карма,
що підкорила пострадянський світ.
Життя усе віддав системі права,
і сам від неї все життя страждав.
Мої права топтали зліва й справа,
фактично я не жив, а виживав.
Та, дякувати Богу, не каліка,
дожив до пенсії, хоч не терплю нероб.
Все ж тішу себе тим, що я не лікар,
а то б давно помер вже від хвороб.
А ще я співчуваю добрим людям,
які не крали і не брали хабарів.
Дай Боже, щоб вони завжди і всюди
юристів не стрічали й лікарів!
24.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092405891
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690653
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Вона прийшла...побути до морозів
Вона зˊявилась,як завжди, невчасно,
З насупленим, застудженим дощем,
Постукала у шибку... несучасна!
Й навпроти сіла, вкутавшись плащем...
І, не скажу, щоб дуже ій зраділа –
Думки без спо́кою...думки... думки... думки...
«Заходь...прийшла ж...» на каву запросила,
Щоб не були збіднілими рядки...
«Як поживаєш? – просто запитання –
Що но́вого на грішній цій землі?»
Уважно слухала мої щемкі зізнання
І раптом...усміхнулася мені.
Мій подив у очах, і біль, і сльози
Вона не вперше бачить в свої дні.
Вона прийшла...побути до морозів,
Щоб розділить це горе й дні сумні.
«Не поверну полеглих, не зігрію...-
Сказала лиш...-тепло моє – міраж!
Та я допоможу всім, як умію –
Поглянь, який яскравий камуфляж!
Дивись – патріотичні в синім небі
Жовтаві крони – куполи святі.
І є надія – буде все, як треба!
Лиш разом зараз треба всім іти!
Докупи – мов міцний кулак триматись,
Одну на всіх нам долю цю нести!
Не зупинятися, і не здаватись!
І буде наша ще земля цвісти! »
...У філіжанках прохолола кава...
Тополя щось скрипіла нам стара...
Вона сумна сиділа і ласкава,
Це – просто осінь...ні, немов сестра.
©Тетяна Прозорова 23.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690647
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Я так люблю вітри, що дують в спину.
Хіба даремно їх попутними зовуть?
Нехай вітрила понесуть без спину
В країну, де правда і добро живуть.
Та не люблю людей, що за спиною,
Ховаючись, бажають людям зла.
І нехтують ще мудрістю святою:
Щоб доброта в серцях людських жила.
Буває, що плює вам хтось у спину.
Нема біди – попереду йдете.
Своєї не вбачаючи провини,
Розумний нечестивця обійде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Найліпший вихід – покаяння
Для тих, хто істину топтав,
Хто враз підтримав зазіхання
На Україну… і поправ
Країни власної кордони,
Що годувала всіх з руки,
Хто обернув Донбас у зону,
Де хазяйнують лиш круки.
Хто обливав її зрадливо
Підступним брудом і лайном,
Хто її хвору і вразливу
Перевертав доверху дном
І рвав на шмаття з москалями,
Запрошуючи в дім катів.
Хто має шанс прийти до тями,
Шукай для покаяння слів.
Хто не забруднений ще кров’ю,
Ставай навколішки й проси,
І їй, смиренно та з любов’ю,
Повагу й шану принеси.
24.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690636
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Якщо хтось тебе образив
Хай би хоч і разів сім,
Ти пробач йому образи
Сімдесят разів по сім.
Бо, як будеш пробачати
Всі образи, хоч лихі,
Тоді й сам ти будеш мати
Боже прОщення гріхів.
Не простиш? Тоді вже й годі
За свої гріхи просить --
Бог не матиме нагоди
Теж твої гріхи простить.
Дивись Мтв 6:14,15; 18:21,22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622773
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 25.09.2016
Прокинувшись спозарана,
Моліться до всіх святих.
Моліться у стінах храму
За мертвих і за живих.
Схиліться, бийте поклони,
Щоб щирість свята була...
Моліться біля ікони,
Від серця хай йдуть слова.
Моліться за Україну,
За мир на святій землі,
За хліб, за свою родину,
Без воєн і без крові.
Прокинувшись спозарана,
Моліться до всіх святих.
Моліться у стінах храму
За мертвих і за живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690618
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
О, чудо - осене пожди…
Печаль і смуток не буди.
Багрянолика почекай,
Втікати вдаль не поспішай.
О, диво - осене румяна,
Дістала струни окаянна.
Зі мною щось ти поробила,
Моє серденько розтопила.
О, диво Боже, ворожи…
Іще нам красно послужи.
Щоб почуватися в Раю,
Посип ще перлами в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690607
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423486
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 24.09.2016
Не «гради» – світлі зоряні дощі
Мережать небо там щоночі,
А серце – так спитати хоче,
Як вам на небі, янголи мої?
Ох як же вас вже там багато...
Чи згадуєте Україну?...
Мої думки до вас все линуть,
І так вас хочеться обняти...
І сонце трохи притушити,
Щоб бачити могла щоразу...
А ви, напевне, там – всі разом..
Так боляче без вас нам жити...
Вам теж нелегко...відпустити
Душею так і не змогли,
Ні ми, ні ті, що віддали
Вас, найдорожчих у цім світі!
Ти знаєш, а я так сумую,
І очі бачу все твої ясні...
Як вам на небі, янголи мої?
Ти, брате, й звідти – нас пильнуєш...
Як вам на небі, янголи мої?
За обрій закотилось третє літо...
А ми все зичимо свої привіти,
Адже у серці ви моїм живі...
І будете завжди в нім жити...
Як вам на небі, янголи мої?
© Тетяна Прозорова 11.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688767
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Восени в природі Буває і безхмарно,
по різному буває: і тихо теж буває,
то сонячна погода, наповнена метафор,
то дощик накрапає. краса її буяє.
Чудова нині осінь,
ще й мудра, величава.
Ранкова її просинь,
це для душі забава.
І дні її чудові, А вечори смагляві,
умиті свіжим ранком. турботами зігріті,
Дівчата чорнобриві, Всі люди величаві,
не треба і сніданків. як і осінні квіти.
А ночі кришталеві,
із пензлями пророчі,
малюють багрянцеві
листки, як диво - очі.
Земля вже засинає, Лише вітри зітхають,
пологами зігріта, втрачають свої сили,
вона весну чекає а потім повертають
і сонячного літа. і розправляють крила.
Уже скоро й морози
покриють земні шати,
і теплі їм прогнози
не будуть заважати.
Та прийде час й природа Та люди працьовиті
затихне у мовчанні. не будуть сумувати,
Зима змінить погоду, всі осінню умиті,
а може й сподівання. так схожою на свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690561
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Схилились верби до води,
Купають ніжно свої віти.
Минули біль і холоди,
Навіщо знову білі квіти?
Нащо повернення у світ,
Яким давно переболіла?
Кохання того впав вже цвіт...
Як я тоді його хотіла.
Звучать тепер оті слова,
Які від тебе так чекала.
Та пам"ять терпить, ще жива.
І біль у серці не приспала.
Безсонні ночі, день за днем.
Так час ішов, життя спливало.
Минуле часто міражем
Ледь тьмяним світлом оживало.
Уже дорослим став твій син.
Згадай ту зустріч на пероні.
І до сих пір в душі полин.
Від гіркоти іще в полоні.
А далі все немов хвилина,
Крутилась обертом земля.
Для мене головне - дитина,
Душа,жаль - зорана рілля.
Щаслива наша вся родина,
Вітри не збили мене з ніг.
Дивлюсь із гордістю на сина...
Минуле замітає сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 24.09.2016
[i][b]Мені наснилася бабуся,
Її нестримана хода…
Що в рідні очі їй дивлюся,
Було це, хвилькою, шкода.
В її очах сльоза тремтіла,
Тож так схвильована була,
Сказати щось мені хотіла,
Але за часом не змогла…
Я плечі рідні обіймала,
Тримала рученьки старі,
До себе жити закликала,
Шкода було мені її…
Була короткою та зустріч,
Та задоволена Душа…
Помандрувавши у потойбіч,
В руках дитинства побула…
[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690520
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Промайнуло літо, наче подих вітру
Знову на порозі осінь золота.
Назад озирнуся-і собі не вірю
Де ж ви так далеко, молоді літа.
Заплітає осінь позолоту в коси
І берізкам юним і старим дубам
І впаде краса ця ранками у роси
І багряний килим знову розстеле нам.
Холодніші стали зоряні світанки.
Зозулі притихли, свій скінчили лік.
І тумани сірі зустрічають ранки.
Жаль, красного літа час так швидко стік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Навздогін ні про що не жалійте ніколи,
якщо трапилось щось і змінити вже пізно.
Як зім‘яту записку кидають додолу,
так порвіть і з минулим, рішуче і грізно.
Не шкодуйте ніколи за тим, що вже сталось,
чи про те, що відбутись не зможе ніколи.
Лиш би озеро чистим в душі залишалось
та надії птахами кружляли навколо.
Співчуття й доброти не жалійте нізащо,
хай вам навіть в обличчя усмішка, як лід.
Хтось у генії вибився, хтось у начальство.
Не жалійте, що вам не дісталось їх бід.
Нізащо не жалкуй ні про що і ніколи –
пізно ти розпочав чи раніше пішов.
Віртуозно на флейті хтось гра своє соло,
але ноти в душі він у тебе знайшов.
Нізащо не шкодуй ні про що і ніколи –
ні змарнованих днів, ні любовних невдач.
Нехай геній на флейті зігра своє соло,
але ще геніальніший ти, як слухач!
21.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрея Дементьева „Ни о чем не жалейте“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092109889
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690470
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Только ей желтоглазой видней…
Будто не было жара объятий…
Будто не было трепетных слов!
Лик любви в кутерьме изваяний…
За углом у несбывшихся снов…
Будто не было летнего пыла!
Звездопада июльских ночей…
Осень шепчет словами прохлады…
Только ей желтоглазой видней…
23. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690468
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Матусенько, єдина, неповторна,
Цілую твоє зморщене чоло.
Роки твої перемололи жорна,
Таке було… Та щастя не було…
Була спочатку, начебто щаслива,
Та враз війна упала на поріг.
Забрала в голод діточок могила,
Із фронту не вернувся чоловік.
Сама, як перст, орала і косила,
Приймала тих, хто голоду зазнав,
А у неділю в храм завжди ходила,
Бо кожен мертвий там тебе чекав.
Була б сама, проте зустріла долю,
І затяглися ранені рубці,
Побігла вруна по пшеничнім полі,
Немов сльоза на стомленім лиці.
Твоє волосся, наче срібні струни,
Збиралися в заплетену косу,
Травневий вітер гнав зелену вруну,
А спомин витискав німу сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690448
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Тіло – воно, як глина,
Бо переходить в прах,
Лише душа єдина
Селиться в небесах.
Крил у душі немає,
Є для польоту мить,
Вічна душа - літає,
Вічно душа болить.
Як попрощались з тілом,
Знайте, що є душа,
Тіло не відлетіло,
Дух лише вируша…
То ж бережіте душі,
Ви без душі ніхто.
Розум душа ворушить,
З небом вона місток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690447
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
1. Державу с названием Московия царь Петр I переименовал в Россию аж в 18 веке, в 1721 году.
2. Племя Мокши назвало свою речку Москва, а перевод этого названия, с языка Мокши, звучит как «грязная вода». Любые другие языки Мира не могут перевести слово Москва. Слово «кремль» – татарское и обозначает укрепления на возвышенности.
З. В средние века все картографы Европы писали и проводили границу Европы вдоль границ Руси (Русь – это территория нынешней Украины!!!) Московия – улус, со своими финскими народами, всегда была составляющей Орды и ее Европа справедливо относила к Азии.
4. В 1610 году, в Московии на Борисе Годунове (мурза Гудун) закончилась династия Ченгизидов (родственник Чингисхана) и на трон возвели Алексея Кошку с финского рода Кобылы, а при венчании его на Царство церковь дала ему фамилию Романов, якобы прибывший с Рима править Московией!
5. Екатерина II, после оккупации последней свободной Руськой Державы-Великого Княжества Литовского (тер. Беларуси) в 1795 г., своим приказом велела назвать угро-финские племена Московии какими-то великороссами, а украинцев – истинных русичей – малороссами!
6. Никто и никогда не видел в оригинале договор о воссоединении между Московией и Украиной якобы подписанный Б.Хмельницким и Царем А.Романовым!?
7. Псковская, Новгородская, Смоленская области России, – это бывшие славяно-руськие Княжества и до угро-финской Московии не имели никакого отношения, покуда Московия-Орда не оккупировала их соответственно в 1462, в 1478, и в 1654 годах. А в других областях РФ (Московии) никогда не обитали славянские племена и народы.
А москали - это просто азиатская быдлота!
[b]«Эй, каЦАПЭ! ПОВТОРЮСЬ!»[/b]
или
[b]«Козломордым быть навеки»[/b]
Эй, каЦАПЭ! ПОВТОРЮСЬ!
Ты не трогай слово - РУСЬ!
Угро-финская орда
обитания среда
Для таких как ты каЦАПОВ
Слово "Русь" себе зацапав
ЦАП не станет человеком
Козломордым быть навеки
Суждено тому кАзлу
За грехи, за службу ЗЛУ
За убийства, кровь и боль
Отвечать каЦАП изволь!
ПидоРАШКА – вот страна
Для каЦАПСКОГО гивна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690432
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
*********************
А на плесі лебеді лагідним клекотом
Любкам молодим лебедять про любов...
Моляться лілеї: закохані лебеді
Доленьку палку обіймають крилом...
Линули іздалеку веснами, веснами:
Щастя принесли золотії ключі...
Опустились плесами, чистими плесами
І поміж лілеями мріють вночі...
Понад полем крилами, білими крилами -
Сплеснула-зраділа ласкава блакить:
Зі своєю милою, любкою милою
Над землею-долею лебідь летить...
Білі-білі лебеді злинули з леготом -
Понад плесом луни крильми лопотять...
Відлітають лебеді - з осені - лебеді,
Кличуть легкокрилих своїх лебедят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690409
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Осінь, моя осінь, Насіяла зморшок
що ж ти наробила: на моє обличчя,
посріблила коси, у люстерко я вже
забираєш сили. не хочу дивиться.
Ноги натрудила,
болять спина й руки,
доводиться часто
терпіть болі й муки.
А я ж тебе, осінь, Ти й дні вкоротила,
ждала, виглядала, подовжила ночі,
мене ж твоя просинь вечори стемнила,
завжди чарувала. задимлюєш очі.
У тебе ж є, осінь,
фарби кольорові,
а ти спопелила
мої чорні брови.
Ти ж розмалювала Я вже зрозуміла,..
ліси і діброви, царицею стала,..
мені ж розрідила на все в цьому світі
і коси, і брови. печатки наклала.
Прошу тебе дуже:
не здійснюй наруги,
і в людськії душі
не додавай туги.
Людям і так важко Допоможи людям
боротись з бідою, на життєвім полі,
підніми їм настрій дай віру й надію
своєю красою. на щасливу долю.
Щоб вони співали
пісні веселкові,
і горя не знали,
і були здорові.
Щоб роботу мали, А якби ти, осінь,
й достойну зарплату, війну зупинила,
щоб не сумували то більш ні про що я
і в осінь крилату. тебе б не просила!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690347
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Такий туман – не видно власних рук –
З своїх пенатів спорядила осінь.
Пробач мені за те, що не збулося –
Не я затіяв цю фатальну гру.
Рішалося десь там, на небесах…
Як нас п’янило амброю любові!
А хтось сказав одне-єдине слово –
Й лишив мене із болем сам-на-сам.
Піввіку з того часу – як вода.
Над нашим ставом теж пливуть тумани,
Де я тобі зізнався у коханні.
Тепер там інша пара молода
Плекає свій яскравобарвний світ.
Нас розметала по світах розлука.
Та спогад не вгамовується стукать –
Він не зморився за півсотні літ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690337
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
*******
Вставай, Україно, до бою за волю,
За мову Шевченка і гідне життя!
Брати-українці, в руках наших доля
Дітей і онуків, і їх майбуття.
Зламайте хребет корумпованій владі,
Ввійдіть у сім′ю Європейських країн,
Тоді нам не стане ніхто на заваді:
Розправити плечі і встати з колін,
Звільнитись від гніту і бути панами
На рідній, своїй Українській Землі,
А хто не бажає іти разом з нами,
Нехай собі місце готує в Кремлі.
Прокинься, народе! Настав час розплати
За зламані душі й свавілля без меж.
Коли ми єдині, нас не подолати,
Ми сила, яку просто так не візьмеш.
Я вірю, настане щаслива година:
Піднімуться села, розквітнуть поля,
Могутньою стане моя Батьківщина,
Найкраща у світі, славетна Земля.
*******
Вересень 2012
Г. В. Васильченко-Невсипущий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690198
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Це просто осінь, просто осінь...
І дощ , і сльози, і тепло,
Вогонь, і золото, і просідь,
І сльози, й радість - все було.
Це просто осінь, просто осінь...
Кленове листя шелестить,
А вітер в коси, довгі коси
Вплітає ніжно-срібну нить.
Це просто осінь, просто осінь,
Що павутиннями пряде,
Чарує, вабить і ворожить,
Кудись туманами веде.
Це просто осінь, просто осінь...
"Курли" - прощальне журавля.
Нас листопад на вальс запросить
А вітер пісню заспіва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690230
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Ранковий дощ нагадує про осінь,
А у душі наспівує весна,
До церкви йдуть господарі і гості,
Бо народилась дівчинка чудна.
Псалми лунають для маленької Марії,
В них рождество вихвалює земля,
Прийшла у світ, як мати для Месії,
Прийшла у світ, як мати для Христа.
Щоб заступитись за усі земні народи,
Щоб відмолити в Бога всіх гріхи,
Пройде, і хресну путь- усі незгоди,
Нестерпну біль, терновії шляхи.
Маріє, мати Божа, днесь рожденна,
Усіх нас під покров святий візьми,
Увись летить молитвонька щоденна,
У ній нас від біди охорони.
Опікуйся сьогодні, люба, нами,
У Сина свого миру нам проси,
Ти заступися за вкраїнськими синами,
Життя земне їм, молю, збережи.
І оживає світ в дощах таких казкових,
Осінній лист на землю вже паде,
Хвалу співають у псалмах ранкових,
В молитві, Матінко, народ до тебе йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690213
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Коли над містом затихає гул
і перша зіронька на небі ледь засяє,
покришить нічка зорі у Інгул
і місяць кришталевий випливає.
Над Бугом верби, мовби рибаки,
закинули у хвилі свої віти.
Йдуть докери із порту й моряки,
немає краще міста в цілім світі.
Сухий фонтан статечно задрімав,
Яхт-клуб живе життям своїм вечірнім.
Інгульський міст крило не підіймав,
але традиціям лишається він вірним.
Де-інде продзвенить нічний трамвай,
тихцем пливуть в‘юнкі автомобілі.
Південний Буг тече в далекий край
й на Стрілку сонно котить свої хвилі.
Люблю я місто рідне уночі,
що після праці ненадовго засинає.
Та сплять не всі, духмяні калачі
до ранку хлібодари випікають.
А рано-вранці, з першим промінцем,
що зазирає кожному в віконце,
умитий Миколаїв молодцем
бадьоро зустрічає тепле сонце!
22.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092201725
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690159
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI
[/youtube]
Заметіль жоржинова осіння.
Чом сумуєш під моїм вікном?
Чи бракує теплого проміння?
Не торкнулась осінь вас крилом.
Угасають кольори осінні,
І в тиші задумавсь чомусь сад,
Очі все ж купаються в творінні,
Що не встиг засипать листопад.
Розправляйте плечі кольорові,
Поглядом полиньте до небес.
І додайте фарб моїй любові.
І зробіть це чудо із чудес.
Хай вона квітує поміж вами,
Не зляка зимова заметіль.
Устоїть під сильними вітрами
Тими, що прилинуть звідусіль.
Білі, жовті, сині і червоні.
Кольорова осені купіль.
Ви прекрасні на осіннім фоні.
Я люблю з жоржинів заметіль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Люблю дощі. В дитинстві, роздягався й бігав попід ними,
Бо тут таких нема ніде і я жалію за отими,
За зіркою вечірньою, що появлялась після череди,
І мама мило кликала: «Синочку мій, до хати вже ходи!»
До рідних стін побіг би й нині я, нажаль військовий морок,
Де сходить вранішня зоря в диму, й стовпом снарядний порох.
А ще, за лугом я жалкую, тим, в якім стрибав по купинах,
За кручами, де лижами з’їжджав на ризик свій і власний страх.
Я б равликом скрутивсь і переспав у запашному сіні,
Хоча би ніч лише одну у цвіркуновім стрекотінні.
Скучаю за хрущами навіть теж, яких були хмари роїв,
За росами ранковими в яких сліди малесенькі лишилися мої.
Я хочу у поля туди, де запах влігся різноквіттям,
Де плугом зорана земля парує попід сонцем літнім.
Бо тут де я: й дощі холодні, й димом чути квіти, і траву,
І землю вивернув не плуг, і мінна купина – то смерть в рову.
І навіть роси краплями на мамину сльозу похожі,
І кожну мить тут ризик є: чи то в дощі, чи в дні погожі,
Бо цвіркотять тут кулі та осколки, й гул снарядів не – хрущів…
Я чую: «Сину мій – живим вернись!» – хіба ж я цього б не хотів?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690133
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Барвінок в’ється біля хати,
Відкриті двері і вікно,
Виходить мати виглядати,
Чи син вертається з АТО?
Старенька хвіртка вже без скрипу,
Вчора її змастив сусід,
А на межі сумує липа,
Тут починався сина слід.
Барвінок знов зацвів весною,
Давно співають солов’ї,
Лише нема в душі спокою,
Так мучать часто сни її...
Барвінок в’ється біля хати,
Відкриті двері і вікно,
Виходить мати виглядати,
Чи син вертається з АТО?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690128
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016
В кав’ярні за рогом, із поглядом ніжним,
Дивились закохані нині.
Немов янголята і зовсім безгрішні.
Кохання сиділо між ними.
Очима говорять, бо слів тут не треба,
Вони не порушують тиші.
Долоня в долоні і мрії до неба,
Не знають, що доля їм пише.
- Чи будеш любити мене ти до скону,
Забувши про інших на світі? –
Сказала вона і, немов на ікону,
Дивилась на нього в зеніті.
- Немає у світі кохання міцніше, -
Сказав він так палко й завзято, -
Розлукою може лиш смерть нас потішить,
Та й там бути разом – то свято.
Вона усміхнулась і він був щасливий,
Кохання від всього раділо.
Лиш доля і час не повірили мріям,
Випробувань їм закортіло.
Уже влаштували їм пасток доволі,
Забава для них - людські сльози.
Та справжнє кохання тримають на волі,
Йому не страшні ті прогнози.
Лиш легко зламати оте, що несправжнє,
Де якості конче бракує.
В коханні ж важливе сьогодні й вчорашнє,
Бо все це майбутнє будує.
Роки вже пройшли, а за рогом в кав’ярні,
Вони споглядали минуле.
Хоч зовні змінились, та все ж такі гарні.
Коханню разом присягнули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651388
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 22.09.2016
На Інститутській
Я іду, де дерева розстріляні,
І на кулях багряна сльоза,
й крики матері вітром розвіяні,
Й скаменіла від болю роса.
Я іду, піднімаюсь по вулиці,
Де портрети і квіти, й свіча.
А на проти – солдати на милицях
І маленьке ще зовсім дівча.
Одяглася у сукню черешеньки,
Що так біло цвіте по весні.
Кладуть квіти ці ручки малесенькі,
І невинно всміхнулась мені.
Скаменів, ніби скеля, обвітрена –
Ці герої, сльоза і дівча.
Кудись ділася думка зневірена,
Запалилась у фото свіча.
Україну зламати не зможете –
Ні свої, ні чужі вороги.
Тож даремно на терени лізете,
Це дівча, мов посланець, згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690046
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Дрімав у сні осінній сад,
За хмарку Місяць зачепився.
Моргнув для річки до дівчат...
По справах далі покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
Надворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690127
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Знаєш, цей вересень справді веселий і світлий.
Сонячних зайців на шибках будівель штампує.
Верес під лісом синіє, жоржини розквітли.
Тепла погода загалом у днях домінує.
Дощ не паде, поскакав собі трішки – й спинився.
Ноги лише розім’яв – в хмарах стерпли без руху.
Ліс наставляв гілки-пригорщі, та не напився.
В горлі йому двадцять першу добу уже сухо.
Знаєш, цей вересень, справді, веселий і гарний.
Все ще зелене, ще літа не вичахла сила.
Тільки чому серце в грудях – налякана сарна?
Тільки чому там зневіра кубло своє звила?
ПадЕ - падає (галицький діалект).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690109
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Люби меня, какой я есть,
и озорной, и грустной.
Люби меня, какой я есть,
люби весёлой, скучной.
А когда годы пролетят,
засеребримся снегом.
Я стану бабушкой, а ты
очень счастливым дедом.
Не просто так всю жизнь любить.
Скольких... Скольких меняют...
Люби меня, какой я есть.
Пусть годы уплывают.
А нам с тобой среди штормов
надёжно и беспечно.
Люби меня... Только любовь
жить будет с нами - вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690098
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
побачив картинку - навіяло))…навіть, два варіанти))
[b]«Я к нему и так и этак»[/b]
Я к нему и так и этак
Со словами и без слов
То пирожных, то котлеток
То к пивасику креветок
То рассола, то таблеток
То рассыпчатый лишь плов
Подавай ему к обеду
Веду светскую беседу
Ублажаю, как могу,
а в ответ мне – ни гу-гу
Ни о свадьбе, ни о детях
О родителях, соседях
О счастливых узах брака
Вот такая он собака!))
…………………………..
Я к нему и так и этак
Со словами и без слов
Сколько нервных уже клеток
Из-за этаких ослов
Растеряла – их не счесть
Ни улыбки, ласки, лесть
Не смогли решить проблему
Завожу женитьбы тему
Он включает «дурака»
Что, мол, рано мне пока
Погулять хочу до брака
Вот такая он собака!))
03.08.2016 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690080
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Видео здесь: https://www.youtube.com/watch?v=BxVr5bO1p4c
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690056
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Блакитне й жовте: сонце й небеса
Поєднано на прапорі любові.
Життєва сила й неземна краса
Без горя, сліз і проливання крові.
Вода й вогонь, сполука двох стихій –
Гармонія очищення й наснаги.
Палюче сонце родить суховій,
А дощ турботливо гамує спрагу.
Рослині треба сонце і вода –
Тоді вона з землі гумат вбирає,
А Богу їй фотонів не шкода:
Хай фотосинтез їжу виробляє.
Без сонечка планету вкриє лід
І темрява поглине атмосферу,
А без води планета – це болід,
Розпечений, мов пекло Люцифера.
Так і в людей: є сонце і вода,
Вогонь і море – лагідні стихії.
Вони мовчать (до Божого суда),
Впокорені Любові і Софії.
То ж майте Божу Мудрість і Любов,
Доки життя не зникло ще з планети –
Не проливайте більше людську кров,
І не плетіть на знищення тенета.
Бо хто готує іншому пастки,
Той сам до них потрапить безперечно.
Попалите собі усі містки.
Почуйте ж бо, це – дуже небезпечно!
20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690036
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Вони в боях ідуть удалечінь
за волю, за свободу, не за славу.
Їм в цім житті не видалось спочить
і долю обмануть свою лукаву.
Вони з боями йдуть у небуття,
бо серце їм стискає наша дійсність,
кладуть за Неньку молоді життя,
а ситих нас дивує їхня стійкість.
Вони торують у майбутнє шлях
всієї української держави,
назавжди на незібраних полях
лишаючи одні шматочки слави.
Хай стане пухом рідна їх земля
усім їм, хто пішов у синє небо.
Хай українські ниви і поля
віками радують людей стіною стебел.
Хай наша пам‘ять збереже в віках,
їх стійкість, мужність, віру, безкорисність.
Вже треба пересилювати страх
й міняти цю стару, нікчемну дійсність.
14.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091402017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690007
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Солений смак прощального цілунку,
І серце охололо мов чуже.
А в півсвідомості чомусь витає думка,
Що більше не побачимося вже.
Сльоза гірка щокою покотилась,
І болі всі тепер в одну сплелись.
І все до неповернення змінилось,
Вже так не буде як було колись.
Нічого вже змінити не можливо,
І не можливо повернути час.
І тільки ще ота сльоза зрадлива,
Одна вона об’єднує ще нас.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689986
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Лікарняне ліжко… тумбочка десь скраю…
З крапельниці трубка… голка у руці….
Це мені не сниться, бачу й відчуваю
Холодок пластмаси на моїм лиці.
Біля ліжка – жінка… ангелом омани…
Держить мою руку, стримує мій рух.
Поперед очима сивий пух туману
Крутить білим світом, забиває дух.
Мабуть, я вертаюсь з невідомих мандрів…
Знову в своє тіло поверта душа.
А ця оболонка – квола і негарна,
Гаманець порожній де нема й гроша…
Отже: я вернувся. Ось чиєсь обличчя
Наді мною хмарою закриває світ…
Ще нудотний запах парфумів медичних,
Струси всього тіла від поштовхів чужих…
Чоловічий голос щось до когось каже…
Та не зрозуміти незнайомих слів.
Накладають маску з життєдайним газом,
Щоб скоріш прийшов я до реальних снів.
Снів із нереалля, світу потойбіччя,
Начебто не бачив… Може, і не снив?
Де я був до цього? Куди провалився
І чому у грудях осиковий клин?
Ні! Не клин у грудях. Тільки згусток болю…
Ніби спалах світла очі засліпив…
Це ж душа пташиною прагнула на волю,
Тільки хтось цю пташку в небо не пустив.
21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
1
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
За колючі дроти, та за частоколи,
Тебе заганяли москалі – монголи.
У часи недобрі били тебе люто,
Що би твою мову було по забуто.
Вибивали з тебе волю і свободу,
Щоб забув дорогу ти до свого роду.
Думав лютий ворог, що тобі не жити,
Що вже рідну землю ти забув любити.
Було тобі гірко, і боліли рани,
А в стороні рідній плакали тумани.
Не забуть довіку - нагадає спомин,
Як боліло серце в грудях від утоми.
Все що було доти, все що було після,
За колючим дротом не стихала пісня.
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
Рідний мій народе, чим в неволі жити,
Краще вже за волю голову зложити.
2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689980
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2016
[b]Паутинка к паутинке как магнитик тянется
Узел вяжет по старинке и в тенёчке прячется
Бабье лето счастье где-то в тихом солнце пышет
Лучник меток его метод вольно в поле дышит…
•
Серединка сентября гармонирует не зря
Благозвучие мелодий воздымает ноткой ЛЯ
Две песчинки в поединке как шальные скачут
Спляшут в поле завихринки на финале скачек…
•
Комары в ядре картинки вновь ботинки прячут
Живописца кисть щетинкой их следы замажет
Бабьим летом в разноцвете мир желаний крутится
Пусть с почтительным терпеньем наше время трудится![/b]
14. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689963
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Ми п’ємо молоде вино
З минулорічного врожаю,
Тобі розказує воно,
Що я тебе одну кохаю.
Стоять бокали на столі,
Горить свіча, на стінах тіні,
Ми двоє на усій землі,
При вечоровім мерехтінні.
Коралі бігають в вині,
Немов намистини святкові,
Вони нагадують мені,
Хвилини нашої любові.
Ми п’ємо молоде вино
З минулорічного врожаю,
Тобі розказує воно,
Що я тебе одну кохаю.
І дай нам, Боже, через рік,
Знов випити вина нового,
Щоб ми літам забули лік,
Вина напившись молодого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689951
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Серце щемом крає душу,
Слідом осінь у крок за крок.
Зарікалась, що не мушу
Ношу нести, немов, оброк.
Зарікалась, що кохання
У свої не пущу груди.
Залягла паморозь рання,
В тіло додала застуди.
Зима стукає у двері,
Підпирає їх супротив.
Сонця захід на портьєрі,
Хто тебе мені наврочив?
Чом Господь кара любов’ю?
За що доля шлях хрестила?
Усміхнувсь, повів бровою,
Трепетала, вчувши:"Мила."
Дарувала нічка злуку,
В зір очиці, мов червінці.
Вкрав світанок запоруку:
Зло війни - чекання жінці.
20.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689890
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Дрімав у сні осінній сад
За хмарку місяць зацепився,
Моргнув для річки до дівчат...
По справах вдалеч покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
На дворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився.
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Сина проводжала Синові бажала
в далеку дорогу. легкої дороги,
Душа відчувала берегтись благала,
розлуку й тривогу. молилася Богу.
В серці біль, тривога,
там гримлять гармати.
З важкої дороги
доведеться ждати.
З острахом зітхала Я для тебе, сину,
кожної хвилини, все зробить готова,
молилась, благала: захисти країну
"Бережися, сину! і вертайсь додому!
Нехай тебе, сину,
куля обминає...
А тут я й родина
тебе дожидаєм!"
З дальної дороги Береже родину,
сина виглядає. людям помагає,
На серці тривога, А син Україну,
довго не вертає. й її захищає.
І вона, й родина
у долі благала,
щоб наша країна
воєн більш не знала!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689853
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
[img]https://pp.vk.me/c837732/v837732686/41c/RitfRPO-Ly8.jpg[/img]
[b]«То все Україна! Не тільки Кубань»[/b]
Кубань Украины? Да право ребята
До гор до кавказских всё наша земля!
Туда не ступала НОГА москаля
Имевшего ЛАПЫ и морду когда-то
Кубань Украины? Не только Кубань!
Когда Русь крестили, на месте Москвы –
Болото из ила и кустик травы
И жаб разжирелых весёлая брань
То все Україна! Не тільки Кубань))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689917
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
[b]«От Камчатки, до Алтая
Земли древнего Китая!»[/b]
Росиянцы-московиты
ватой головы набиты
Узкоглазые все лица
населяют их столицу
Заселили всю Сибирь
Там китайский богатырь
Лес уж вырубил под корень
Ваньке в попу вставил шкворень
И тихонечко рулит
Нагулять чтоб аппетит
Выгнать ЦАПА за поребрик
Аж трещат в каЦАПА ребра
От Камчатки, до Алтая
Земли древнего Китая!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689919
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Молитво,ти торкнися небес
І серця Господнього Сина,
За мене Ти з мертвих воскрес, (2р)
Воскресне й моя Україна! (2р)
Молитво, ти прилинь до сердець
І матері, й батька, і сина,
Зірви свій терновий вінець- (2р)
Моя, Богом дана, Вкраїно. (2р)
Молитво, ти любов на устах
І віра в Господнього Сина,
На крилах лети, наче птах, (2р)
Бо жде там моя Україна. (2р)
Молитво, ти торкнися небес
І серця Господнього Сина,
Для мене Ти з мертвих воскрес, (2р)
Воскресне й моя Україна! (2р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689746
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Роки стирають нашу вроду,
Та ми продовжуємо йти.
І в гожі дні, і в непогоду
Тепло ми вмієм берегти.
Роки спішать і довгим клином,
Як журавлі кудись летять,
Життєвим полем незрадливим
Не повернути їх назад.
Слабкими стали наші руки,
Ноги викручує давно.
Та живлять спогади і думи,
Що літо в нас усе ж було.
Час невблаганний майстер, знаєм,
Змережив зморшками лице,
Ми не сумуємо і вірим,-
Він ще нам радість принесе.
Роки стирають нашу вроду,
Та їм не стерти доброти,
Ми не втрачаємо нагоди,-
Ще здатні людям помогти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689710
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Прийшло до нас зі сходу горе,
Все крівцю нашу п’є і п’є.
Пора проснутися народе,
Само… нікуди не піде.
Відтоді плачуть крутосхили,
Коли в Дніпрі нас пацани
Ординські вихрести хрестили,
Від Ольги суч.ї … вини.
Байстрят лукавая пригріла,
Ординцям владу віддала
У власній крові нас умила,
Майбутнє юд.ам віддала.
Не шкодувала навіть сина,
І внуків тихо продала…
Тож обірвалась пуповина,
Наш трон чужинцям віддала.
Як злодії прийшли хозари,
Пішла «свята» у інший світ.
Лишила… горенько й почвари,
Й від того світу нам привіт.
Бодай лиха була ти всохла,
Карга продажна ти стара.
Хай там тебе розсіє охра,
Не маємо з тих пір добра.
Зійшли до влади звироднілі,
Во імя святості й хреста.
Все крєстовались зсатанілі,
Й не закривалися ж вуста….
Наругу нам святу чинили,
Князі… від «білої» кості.
І чхать на договір хотіли,
Коли христосились в христі.
Плювали в клятвоньку текіли,
Коли у вірності клялись.
Бо трону вищого воліли,
Тож продавались юди скрізь.
Клятво -преступники парх.ті,
Хабіро - злодії лихі.
Ви кров цідили в нашій хаті,
До людських болей ви глухі.
Міжуоусобиці водили,
Наймали диких ворогів.
Собаки, русичів морили,
Плодили ненависть і гнів.
Во імя Бога нас вбивали,
Орди лихої дикуни.
Народ гієни мордували,
Плешиві зайди Сат.ни.
Бо Русь ніколи не терпіли,
Од віку створень, як могли.
Вкінець ви зовсім знахабніли,
Пора вам… взути постоли.
Від світу цього відірвались,
Здалося вже, що ви Боги.
Та ні… у пеклі зачекались,
Пора отримати борги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689709
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
ІСТОРІЯ ПЕРША: СХОВАНКА
Якось жінка, допоки її чоловік був у відрядженні, нагнала самогону і потайки від благовірного (бо той мав слабкість до оковитої), приховала бутель з рідиною у насипі щебню. Та чоловік, повернувшись додому, все ж натрапив на цінну знахідку. "Ура!" - зрадів, бо страшенно хотілося горілочки. Вигадав хитромудрий план: переляв алкоголь у іншу посудину, а бутля розбив лопатою та полив щебінь водою. З розгубленим виглядом кинувся до дружини та й давай її докоряти, мовляв, чому таку цінну річ у щебені приховала! "Я ж розбив бутля!" - жестикулюючи руками, немов актор на сцені, видав він. Жінка засмутилася, та що поробиш?
Проте, згодом таємниця все-таки відкрилася. Невдовзі господиня наводила лад у гаражі і серед речей чоловіка натрапила на його схованку. "Зараза! Обвів мене навколо пальця... - подумала вона - Ну, нічого... і я зумію!". Дружина перелила горілку у іншу посудину і вдруге переховала, а у трьохлітрові банки жбурнула звичайнісінької води. При зустрічі з чоловіком вдала, наче нічого не сталося. Розпач наздогнав його невдовзі, коли дружина пішла на роботу, а чоловік, залишившись вдома наодинці, зазвав на чарку товариша. Треба було бачити реакцію обох!
"Зараза! Перехитрила..." - зніяковіло розвів руки чоловік, виправдовуючись перед товаришем.
ІСТОРІЯ ДРУГА: ВИНАХІДНИК
Трапилося це багато років тому. До однієї сім'ї приїхали родичі - сімейна пара. Чоловік гості мав слабкість до алкоголю, та дружина намагалася контролювати його з усіх сил. Відмінний, все в ньому її задовільняло, якби ж не одне "але" - часте бажання випити. От і в гостях сиділа на сторожі - стежила за кожним його жестом. Стримувався - не пив оковитої. Натомість, як миша до сиру, часто хапався за чайника. "Жарко сьогодні - аж в горлі пересохло!" - щоразу казав він, роблячи ковток за ковтком. Але маршрут на кухню насторожив дружину, адже на столі було чимало напоїв, якими можна було втамувати спрагу - мінеральна вода, компот, сік - чому ж чоловік обирає звичайну кип'ячену воду? Хвилиночку, це їй здалося, чи очі у благовірного дійсно почервоніли, стаючи схожими на радянський прапор? Та ні! Мабуть, це лише її хвора уява! Щоб остаточно розвіяти сумніви, жінка і собі налила води з чайника. Та яка вода?! ЇЇ благовірний перехитрив усіх - непомітно спорожнив чайника та наповнив посудину... горілочкою! Але найсмішніше чекало попереду. Запальна дружина стала лаяти чоловіка, який зробивши покірне янгольське обличчя, водночас ніжно торкаючись рукою її колін, мовив: "Надійко, не ображайся на мене! Тобі ж відомо, що ідеальні люди довго на світі не живуть. То, може, алкоголь - це та ниточка, яка ще тримає мене в цьому світі?". Присутні вибухнули сміхом - викрутився винахідник!
19.09.2016
Фото з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689705
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TUDigBTMypk[/youtube]
Люблю я тихий шепіт трав,
Коли вітри літають вільні в полі,
І небо,що палає від заграв,
Як ранок прокидається поволі.
Коли дзвенять у полі гострі коси,
Курличуть в синім небі журавлі,
Як п"є земля прозорі ніжні роси,
Як сонечко купається у млі.
Люблю, коли ти знову поруч,
І босими пробігти по стерні.
Коли в осінню, тиху пору
Являєшся до мене ти не в сні.
І пахнеш ти солоними вітрами,
Що радість даруватимуть ковток,
І квітами, напоєні дощами,
Що ніжність пробирають до кісток.
Я так люблю, коли мене цілуєш,
І губи мають смак пахучих груш.
Та не люблю, коли мене ревнуєш...
А те, що будували, то не руш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689655
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
(з мого старого зошита...)
Зустріла у місті - минуло літ двісті,
Такий же красивий, лиш трішечки сивий...
Аж серце злетіло - так бачить хотіла!
І він - спопеляє... Невже так буває...
Ну, як?.. Та, нічого... Пішла за старого?..
А, як же?.. А, як же?.. То, може, розкажеш...
І золото біле, а ти ж не любила...
Тепер он... наділа, хоч трохи змарніла...
Будинок ошатний і твій - у пошані,
А де твої крила? Ти ж гордо носила...
А очі-озера, хоч трохи розтерла...
У них я готовий втопитися знову...
То я все покину, візьму лиш дитину
Й до тебе, як хочеш, прийду серед ночі...
Я більше не можу - на тебе він схожий...
Пробач, що тоді я... і досі надіюсь...
Все золото скину, бо знаю провину...
В ситцях, та з тобою, а, значить, з любов'ю...
А з милим, я знаю, так близько до раю -
Любитимеш сина... це наша дитина...
Що кажеш? Немає ні хати, ні раю...
Нічого - збудуєм, аби лиш... Не чує...
Вернулася знову у хату-обнову,
У золото біле... Ще більше змарніла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689654
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[b]Мы - 1968 [/b]
Homo Sapiens – человек разумный (лат.)
Мы в кровь кусали губы,
Всему наперекор.
Порою были грубы,
Как встречный метеор.
Бросали все привычки,
Приобретали вновь…
Мы спорили о Жизни
И верили в Любовь.
Мы все тянулись к Миру,
Как к солнцу – Лепестки.
Нам сердце грела Лира
Есенинской строки.
Нас в крайности бросало –
Из радости – в печаль.
Мы жалости не знали
И нам теперь не жаль
Ни ханж, ни лицемеров…
Мы поднялись с колен.
И мы – не просто ЗВЕРИ,
Мы - Homo Sapiens !
10.09.1968
[b]Мы - 1989 [/b]
Нас принимали в пионеры -
на шею галстуки вязали.
Нас посвящали в инженеры -
Дипломы с пафосом вручали.
Учили в школах, институтах
Добру, озывчивости, чести,
Давая каждую минуту
Уроки зависти и лести.
Призывы звали нас в газетах,
Со стен в нас лозунги стреляли...
Мы истребили всех Поэтов,
Которые не промолчали.
Мы пол-страны переселили,
А вот другую половину
В снега Гулагов засадили -
Чтоб за идею гнули спину.
Мы светлым будущим пленяясь,
Везде построили заводы,
А атом, с химией слагаясь,
Оставили нас без Природы.
Чтобы враги ступать не смели -
Мы до зубов вооружились,
Зато своей достигли цели -
На нас все страны ополчились.
Вожди страны, людишек кучка,
Дела творила шито-крыто...
И довели Страну до ручки
(Иль до разбитого корыта).
23.10.1989
[b]Мы - 2010 [/b]
Мы все эгоисты до лучших времен,
Катаясь в комфорте и лени,
Мы без угрызений друг другу соврем
И без угрызений - поверим.
Из всяких законов, мы верим в закон:
"Тебе, что других больше надо?!"
Мы вовсе не будем спешить на ваш стон.
Сдыхаете? Мы даже рады!
Мы лишь для себя, о себе и к себе.
Девиз наш: "Моя хата с краю!"
Мы прочно закрылись в своей скорлупе:
Улитка - преддверие РАЯ?
17.03.1969
Новая редакция - 18.01.2010
В продолжение темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
[b]Человек и жизнь
[/b]
Видел ли ты в жизни все иль ничего?
Серенада мысли... Знал ли ты её?
А Любви Вселенной был ли ты пленен?
Видел страх измены? Верности канон?
Билась кровь, как птица, в клетке синих вен?
Видел наши лица ты у Брестских стен?
А в огне горел ты, а в воде тонул?
Через Ко́су Смерти ты живым шагнул?
Крови запах смрадный в кандалах войны...
Видел, ты, "мечтатель", БАБИЕ ЯРЫ?!
А ОСВЕНЦИМ видел? А МАЙДАНЕК знал?!
Чем, "хозяин жизни", ЖИЗНЬ ты оправдал?
Ты, "романтик-студень",Заслужил ли Жизнь?
Скоро отберут ведь - так за жизнь держись!
Уж готов КОЛЛАЙДЕР всех отправить ввысь -
Уцепись зубами Человек за Жизнь!
1967
Печать -Армения, погранвойска, 1969.
Новая редакция - 18.08.2012
Иллюстрация из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689648
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Всі квіти осені , Маріє,
Сьогодні ми несем Тобі,
Благаємо Тебе, леліє,
Дай миру й злагоди в житті!
О Маріє, о Маріє,
Мати Божа пресвята,
О Маріє, о Маріє,
Ти- любов і доброта.
Всі квіти осені, Маріє,
Тобі до ніг кладемо ми,
Благаємо Тебе ,леліє,
Віру Христову в нас зміцни!
О Маріє, о Маріє,
Мати Божа пресвята,
О Маріє, о Маріє,
Ти- любов і доброта.
Всі квіти осені, Маріє,
На Твою честь несемо ми,
Благаємо Тебе, леліє,
В одіж Христову зодягни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689610
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Люлі-люлі, донечко,
Вже сховалось сонечко,
Подивись в віконечко,
Пора спати, донечко.
Люлі, люлі, люлінькі, люлю…
***
Пора до спочинку,
Спи спокійно, синку,
Пішли спати гулі,
Спи, синочку, люлі…
Люлі, люлі, мій синочку,
Слухай мою співаночку,
Люленькі, люлю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689609
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
По доріжці, що веде до школи,
Ми крокуєм перший раз в житті,
Міша, Саша, Костя і Микола
У нових костюмах і взутті.
Приспів:
Школо, здрастуй,
Здрастуй наш, букварику,
Ми прийшли мудрішати й рости,
Нас тепер усі зовуть школярики,
Ми тепер з науками на ТИ…
Приспів.
Ми йдемо до школи, мов на свято,
Здобувати маємо знання,
Труднощів чекає нас багато,
Але попереду пізнання.
Приспів.
Скоро пролунає перший дзвоник,
Потім заведуть нас в рідний клас
І букварик, наче гарний коник,
У країну знань доставить нас.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689608
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Не рвіть душу в України,
не виймайте серце,
не лишайте біль, руїни,
ран не сипте перцем.
Таким їдким та пекучим,
що не в силі змити,
спогадом таким болючим,
що не в силі жити.
Дайте волі всім вітрам,
хай душу загоять,
дайте сили всім дощам,
хай серце напоять.
Землі хліба та пшениць,
любові та віри,
землі добрих, щирих лиць,
праці та довіри.
Синь небесна хай воскресне,
над полем, де жито,
путь Голгофська навік щезне,
у пам'яті скрито.
Не рвіть душу в України -
молю вас , благаю!
не лишайте біль та рани,
де шматочок раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689532
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Не нарікаю я на долю,
хоча вона в мене й важка,-
були і радості, і болі;
і лиш у юності дзвінка.
Дитинство - спалене війною,
шкільні роки - повні тепла,
юність - наповнена любов"ю:
робота, дім, діти, сім"я.
Жила в любові до природи,
до праці, до людей, села.
Змін не боялась і погоди,
в надії й мріях я жила.
Я розумілася з собою,
легко сприймалася всіма.
Не розминалася з журбою,
та не тримала в душі зла.
Істина, звісно, не старіє,
у кожного своя доба.
Душа ніколи не зміліє,
якщо наповнена добра.
По світу білому носили,
надія й віра в майбуття.
Та обламали мені крила,-
важкі реалії буття.
Є в мене діти і онуки,
у них тепер мій смисл життя.
Долаю болі і розлуки,
живлять надії в майбуття.
Болять і ноги в мене, й руки,
і вкрила коси сивина.
Та не зникають віри звуки,
бо світ цей - справжня дивина.
Не нарікаю я на долю,
хоча вона в мене й важка.
Та на моїм життєвім полі,-
лише війна мене ляка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689520
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Він просто не зміг буть рабом,
Сміливо сказав своє слово!
На Стуса пішли стусаном,
На вірші вдягнули окови.
Неволили в стінах гнилих,
Зривали душі його цвіт,
Прокляття господнє - на них,
А Стус зазвучав на весь світ!
Червоні боялися сонця
І свіжого подиху думки,
А Геній з неволі віконця
Творив для свободи малюнки.
Спливали рядки за сльозою,
Колеса глухі стукотіли...
Не вкриється сплав цей іржою:
Й розп’ятий поет має силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689508
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Місто бетонних садів,
Квіти камінних думок,
Брили сердечних льодів,
Заіржавілий замок.
Місто примарних надій,
Вулиці прикрих ілюзій,
Місто тривожних подій
І збайдужілих друзів.
Місто змілілих рік
Зі сподівань і мрій,
Серця самотнього крик
І боротьба стихій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689507
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Ти мене зустрічай, на вокзалі надій
Принеси ніжні квіти червоні
Чуєш, як вдалині, поїзди нам кричать
Озиваються спомином болі....
Приспів:
Усміхнись, як колись
Світ-- зорею займись
Не розсип на пероні ті квіти
На вокзалі надій
Моє серце зігрій
Бо воно буде довго боліти....
На вокзалі надій
Ти моя, а я твій
Без розлук не буває чекання
Бо зоріють в душі
Твої очі ясні
Якщо зустріч
То буде й прощання....
Приспів:
На вокзалах життя
Хтось стріча майбуття
Ну, а хтось проводжає розлуку
Світлим спомином мрій
Моє серце зігрій
Й памятай:я вернуся, вернуся, вернуся....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689485
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Відгук на коментарі до вірша Ганни Верес(Демиденко)
"Статистика війни"
Говорять різне... і добре, й грізне.
Говорять різне... і зле, і ніжне.
Говорять різне.
Бо хто, як знає... Бо хто, як має.
Бо хто, як вміє... як розуміє.
Говорять... Знаю! Та захищаю
Усіх вас світлих... всіх добрих, ніжних.
Таких всіх різних, і серцю рідних.
Одну-єдину я землю маю.
Дію,як знаю! Дію, як маю!
Дію, як вмію... як розумію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689474
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Золотила осінь всім кущам сорочки,
А берізкам - коси і довгі торочки.
Де ставок наш, осінь золота ходила,
Вербичкам хустини вона золотила.
Дуже їй раділи молоді вербички,
Бо осінь вплітала їм ще в коси стрічки!
А коли до лісу осінь завітала,
Золотила щедро, кого зустрічала.
Першими зустрілись лисенята в листі,
Тепер мають шубки вони золотисті.
Проходила осінь, де ростуть дубочки,
З'явилися в лісі золоті грибочки.
Чуб розкішний дубу осінь фарбувала,
І свою веселу пісеньку співала.
Для такого чуба фарби було мало,
Коричневим став він - золота не стало...
А стрункі смерічки чомусь забарились,
Стоять біля дуба - трішки засмутились.
Біля річки осінь золота ходила,
Пензлик золотистий в воду опустила.
На сорочці синій з'явилися точки,
Попливли по річці золоті листочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689480
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
[img][/img]
Вдивляюсь в осінь, що підкралась нишком,
Навшпиньках під самісінький поріг
І нагадала про кохання наше,
Яке в душі своїй ти так беріг.
Та не розвіяв з вітром легкокрилим
І не спалив на попіл у вогні
А ніс в собі, немов якусь святиню,
Яка до болю дорога мені.
Згадаю той, наш вересень щасливий,
Що стелив, мов злотом, листям долю,
А ми удвох літали над землею,
Немов пташина, вирвавшись на волю.
Промайне осінь, не одна й не наша.
Знов журавлі нам весну принесуть.
Та ти від мене так тепер далеко
Поміж зірок лежить до тебе путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Кожен рік, чотирнадцятого вересня, я встаю о п’ятій годині ранку і йду по росянистій стежці в садок. Там є невеличка полянка, з усіх сторін оточена вишнями, де я весною і влітку терпеливо вирощував білі, блакитні, ніжно фіолетові, рожеві айстрочки. Поливав їх, проривав, підживлював. Вони всі різні за формою. Є прості, я їх дуже люблю, а є набиті, як піони, що начебто пір’ячком взялися. Це любимі квіти моєї дружини. Я нарізаю букет білосніжних айстр і несу в будинок. Дружина ще спить, а може вдає, що спить. Я цілую її в щічки, в носик, в губки, і вітаю з днем народження. Вона розкриває очі, всміхається, і відразу видно, що їй це дуже приємно. Дружина притуляє букетик айстр до обличчя, і вже не можна зрозуміти, чи це роса стікає з квіточок на її щоки, чи це сльози течуть від щастя з її прекрасних очей. І я, як багато-багато років вже підряд, ще з тих пір, коли ми були студентами, співаю їй пісню «Не могу я тебе в день рождения», яка нам обом дуже подобається. Пісня на російській мові. Але прийшов той зірковий час, коли я став поетом і вже зміг написати свій власний український текст на мелодію пісні. І от, вперше за всі роки, в цей день я проспівав їй нашу пісню на рідній українській мові. Ім’я моєї дружини, до речі, Любов.
Вечором, по традиції, ми прогулюємося вулицею. Тільки-но зайшло сонце, і захід ніжно зафарбувався всіма кольорами райдуги. Біля самого горизонту небо червоне, червоне, потім воно поступово переходить в оранжевий колір, потім в жовтий, потім в зеленкуватий, далі в світлоголубий, в голубий, в синій, у темносиній, фіолетовий, і вгорі над нами в темнофіолетовий. Такі вечори я чомусь називаю єгипетськими. Біля нашого будинку ростуть дві високі тополі і голуба ялинка. Вдень ми майже їх не помічаємо, але вечором вони здаються нам темними вежами казкового середньовічного замку. Повітря ще тепле-тепле, листочки на деревах не ворухнуться. З-за тополі випливає повновидий яскравий місяць і посипає нам доріжку сріблом. Ні, солов’я вже не чути, зате міріади цвіркунів сюрчать нам неповторну музику про кохання і, начебто, вливають у серце заспокійливе щастя.
Я не можу тобі в день народження
Дорогі подарунки дістать.
Але в ночі осінні спроможний я
Своє серце гаряче віддать.
Від твоєї краси я в захопленні,
І тобою, Любов, дорожу,
І на день пречудовий народження
Не один я ще вірш напишу.
Хоча ночі осінні туманяться,
І не чути в гаю солов’я.
Ти до мене так само всміхаєшся
На побаченні, весно моя.
Ти в цей день вересневий родилася,
Моє щастя і вірна Любов.
Цілий рік я за тебе молитимусь,
Щоб з тобою зустріть його знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689478
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Як хочу я поговорити з вітром,
Із тим, що не у спину, а в лице.
З ним побрататись, полетіти світом,
Щоб з лету повернутись мудрецем.
Тим помогти у кого мало сили,
Чи просто понівечене крило,
Здобути волю, як когось гнітили,
Очистити від бруду джерело.
А з вітром двоє ми велика сила,
Немає в нас у світі перешкод…
Якщо є вітер, то несуть вітрила,
У дивний світ, де вільним є народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689457
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAKhDQMihm8
[/youtube]
Осінній незакінчений роман.
Іще не раз нам нагада про літо.
Хоч котиться клубками вже туман,
Та радість у журбу не перелито.
Буває, що осінні дмуть вітри,
І ти не знаєш, де себе подіти,
Доводиться отут душі схитрить:
Навчить мене собою володіти.
Думками пробиваєш темноту.
Летиш туди, де було тепло.
Залишивши душевну самоту.
Нові думки душа вже клепле.
Осінній день, прозора світла даль.
І ця пора прийма нову обнову.
Ніколи не пробачить цю печаль,
Коли її прийму я за основу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689453
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
А вересень ще вдень ясніє сонечком
І розсіває жменями тепло,
Увечері та вранці віє холодом,
Та нічка чорним огорта крилом.
Летіли журавлі у небі високо,
Впустили пір"я - впало на траву,
То вересень ним капелюх прикрасив свій
Й кафтан вдягти багряний не забув.
Бо нині почувається господарем,
Поважно походжає між дерев,
То сяде в бабиного літа срібну гойдалку,
А то сорочку в озері пере.
Він пригощає білочок горіхами,
В коморі має сушені гриби.
А ще для його серця буде втіхою,-
Щоб місяць цей кожен із нас любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689420
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Вона всміхалася, як звикло,
Вона любить всміхатися.
Дивилася на його мужнє чоло, поважну статуру.
Рахувала кількість зморшок на його чолі.
А він взагалі її не бачив,
Ніби вона прозоре скло,
Ніби вона не стояла перед ним,
Не хапала з його уст слово,
Не клала його до рота,
Щоби пережувати й кинути до шлунка
для перетравлення.
Коли ж тінь від його погляду часом і ковзала по її обличчі,
То від неї йшов такий холод,
Що чути було,
Як серце у її грудях покривається льодом,
Потріскуючи при цьому.
Тоді вона поспішно ховала усміх
У кишеню своїх поношених джинсів
І ставала такою,
як біла тополя в пізньоосінню пору,
Коли на ній нема вже ні листочка
І снігу ще нема.
А коли він ішов, наставляючи їй свою спину,
Вона чулася бродячою кішкою,
Шкіру якої вкрили лишаї та колючки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689384
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Леді Осінь ходить садом,
Демонструє свою вроду,
Захопилась маскарадом,
Випробовує природу.
Всі коштовності зібрала:
І рубіни, і смарагди,
З бурштину і із корала,
Мов в казках Шахерезади.
Поведе вона бровою -
Золотіє враз діброва,
Як пройдеться десь травою -
Стане різнокольорова.
Має Осінь свій сценарій,
Знов мережить павутину,
Золотий - в руках гербарій.
Леді Осінь – на світлину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689316
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Мати за синочком тяжко сумувала...
Вже й коса русявая інеєм припала.
До могили мати стежку протоптала,
Щодня із синочком своїм розмовляла.
Чого ж ти не бачиш високого неба,
Вже твої синочки старшії за тебе.
А внучки, як зорі на небі сіяють,
Вони до прабабці в гості прибігають.
Мостяться до столу… сідають обідать,
Щось новеньке просять розказать про діда.
А як побіжать вже, сідаю в куточку…
Ой, як тяжко часом дорогий синочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689340
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o9ewSi6PevQ
[/youtube]
Злітає за листком повільно лист.
Листи комусь це осінь розсилає.
Лиш вітер прочитати зможе зміст,
А потім всі вогнем враз запалають.
А я спішу узнати: де тут мій?
Не дам його спалити я вогню.
О осене! Прошу, ти зрозумій...
Цей лист до серця ніжно пригорну.
Це чистий лист без жодних в ньому слів.
Його я серед інших відшукаю.
Лиш він один сказати так умів.
Я почерк його добре пам"ятаю.
На руку впав один мені листок.
А вітер сипле листя вперемішку.
Я вдячна тобі, осінь, за цей крок...
І що зірвала із вуст моїх усмішку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689326
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
У вересні – літо, не втомлена спека,
Дощам не дає, навіть, жодного шансу,
Хоча вже самотнє гніздо без лелеки,
Криниці міліють і осінь у трансі.
І небо бездонне в блакитній палітрі,
Лягає на плечі осінньому дню,
Крильми помахали птахи перелітні,
Ідуть літо й осінь по цій авеню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689313
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
[i]13-15 вересня цього року відзначали
150-ті роковини світоча мікробіології
та епідеміології славетного сина Поділля -
Президента ВУАН академіка Д.К.Заболотного… [/i]
[youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають дні – весняні і осінні,
Й зимові, спохмурнілі, скучні дні…
А в нас були – насичені і чинні,
Та промайнули – що в чарівнім сні.
Були слова там про святу людину,
яка свій хист Гігеї* віддала
та у лиху, нелюдяну годину
в серця людей навічно увійшла.
Поділля син Данило Заболотний
упорав епідемій переліг:
недуги ті – жорстокі і скорботні...
Він смерть саму собою переміг!
Життя своє поклав на істин плаху,
щоб людство ще щасливішим було,
й лишив рецепт від Бога чи Аллаха,
здолати як непереборне зло.
…Пішов у вічність вчений наш, щоб жити
у вдячних, невпокорених серцях,
щоб все цвіло, щоб колосилось жито,
щоб майорів незборно рідний стяг.
Щоб ми жили, співали й веселились,
складаючи про вченого пісні,
за упокій душі його молились,
й служили ним оновленій весні![/color][/i]
[/b]
13-15.09.2016, Тульчин-Київ
________________________
*Богиня здоров'я у еллінській міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2016
Ось фото старече… А ми молоді…
Зове нас минуле до себе
І туга на серці, а в хмарній воді,
Лежить понад нами все небо.
Це юності фото, єдине на всіх,
На клаптику сивого глянцу,
Усмішка юнача, чи може це сміх
І рухи чиїсь в реверансі…
Пригадавсь сьомий «Б» , як в колгоспі були,
Буряки, що з потугою рвуться.
Поріділи ряди, залишились сліди
І це фото, де мертві сміються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689221
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Цей світ належить і мені й тобі,
Ця зірка впала тому, хто підніме
І лише так засяє без підміни,
І лише так світитиме тоді.
У цього сонця – стільки промінців,
Для всіх, хто був, хто є і хто ще буде...
І будуть завжди поклонятись люди
Йому за щедре золото вінців.
У цього неба стільки є любові,
На цілий Всесвіт вистачить її.
Невпинно крутять часу рушії
Прадавній світ в чаруючій основі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689149
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Брати-українці! Не будьте гуманні
До рузькага міра і їх холуїв:
Козацтву свобода і честь притаманні
Й мистецтво для вільних, а не для рабів!
Ординська попса нас вбиває без зброї,
Отруює душі й руйнує серця!
Дикунство несе і мордовські устрої,
Де цінність – утіхи вівці й жеребця!
Продажні іуди, вчорашні кумири,
Підгавкують вбивцям заради бабла!
Зрадливі, безсовісні, підлі пронири
Імперського тішать придурка-козла!
Хай тішать, співають! ТА НЕ В УКРАЇНІ!!!
В НАС МІСЦЯ НЕМАЄ ПРОДАЖНИМ ХАХЛАМ!
Нехай для русні демонструють бікіні
Й зади свої голі тупим москалям!!!
Ганьба продажним блазням!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 16.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689133
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
[i] [b] [color="#b51a1a"] Вірш із циклу „Весна надії”…
Давно писано...Та було видно,-
Русь - тройка лихая
С бубенцами летит в никуда…
Прілєтєлі!..[/color][/b][/i]
[i][b][color="#073d3d"]Отыграли нам юности трубы,
Следом зрелость промчалась в карьер,
Мы теряем надежды и зубы,
Приближается небытие...
Помню школу, ТэУ, направленье,
Котлован и растущую ГЭС...
Для одних- это сердца веленье,
Для других же - иной интерес.
Этим надо бежать из колхоза,
Тем - с,,мокрухою'' скрыться в толпе,
Или стать здесь комсоргом, завхозом,
При деньгах, и т.д. и т.п.
При деньгах...Нам в те годы казалось -
Стоит только на труд приналечь -
Станут ,,бабки'' в обмен на усталость
Из казны государственной течь.
Крепли руки. Сознание - тоже.
Затвердели мозолей бугры,
Но никто из нас так и не пожил
В изобильи советской поры.
С каждым днём мы живём всё богаче -
Нам с трибуны твердил эрудит.
Да, у власти - и вклады и дачи -
Остальные же жили в кредит.
И такое - от края до края -
Тем - обжорство, а этим - нужда.
Стало ясно - Русь - тройка лихая
С бубенцами летит в никуда… [/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689111
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ey-8eKXhaVM[/youtube]
На краю прірви росте квітка.
Дощі й вітри її кохають.
Але тут є одна примітка:
Вони не все про неї знають.
Тендітна, ніжна, непідступна.
Не піддається їхній силі.
Вона за кольором червона.
Чи не знайдуться тут сміливі?
Хто підійде до краю прірви,
Зірвати квітку цю - любов?
Хто страх поборить, квітку вирве,
Той значить страх свій поборов.
У того квітка не зів"яне,
Радіти будуть пелюстки,
У кого серце полум"яне,
І ніжні дотики руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689083
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Чому ти, Совість така бідна,
Чом про скарби не дбаєш,
Обдерта ходиш у лахмітті,
Ніхто не поважає?
Та і твоя сестричка Честь
Не кращий вигляд має,
Її на кожнім кроці теж
На долари міняють.
Зустріти можна рідко вас
У того, хто при владі,
А в олігарха грошей тьма,
На жаль вам там не раді.
Тому й не йдете ви туди,
Тікаєте від бруду.
В кого вам затишно завжди -
Це у простого люду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689046
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Крадеться осінь непомітно,
Сховавшись за старі дуби,
Ромашкове ж барвисте літо
Іще приходить у сади.
Але увечері прозябши,
Жовтавим листячком тремтить,
Відходить, із собою взявши
Неба бездонного блакить.
Запах суниць теж забирає,
Ховає журавлиний ключ,
Сестричку осінь привітає
І вируша в далеку путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689044
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Не цілував давно я рук таких,
Мені вони нагадують матусі.
Вони для поцілунку вуст палких,
Неначе рідні, я до них горнуся.
Коли тепло іде з жіночих рук,
Тернові очі дивляться з любов’ю,
Частішає чомусь життєвий пульс,
А серце ніжність вишиває кров’ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689019
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Ми - вчителі!
Ми вибрали собі тернистий шлях
І школа поєднала наші долі,
Бо вчительський вогонь пала в серцях –
Він цвіт пробудить на життєвім полі.
Приспів:
Ми - вчителі! Ми, друзі, - вчителі!
Ми ростимо майбутнє України.
Скликай, дзвінок, і юних, і малих –
Ми навчимо любить свою країну.
Святій ми справі віддані сповна,
На нас сам Бог поклав відповідальність,
Щоб темряви розпалася стіна
Й освіченість була для всіх – реальність.
І добротою душі проростуть.
І будуть учні гідні Батьківщини.
Повага й вдячність кожного знайдуть.
І берегтимуть славу України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686960
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Знову осінь ясна в зграї птахів збирає.
Тому журне "Курли" понад хмари злітає.
Журавлі, журавлі... в синім небі кружляють.
Журавлі, журавлі... рідний край залишають.
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому!
Ой летіть, журавлі! Хай земля вам дасть сили.
Скільки ж нас у журбі рідний край залишили...
Хто повернеться знов, хто назавжди полине.
Тому тихе "Курли" журно-журно так лине.
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому.
Нам у щасті тут жить, свою долю плекати.
Повертайтесь завжди в рідний край, журавлята!
І над полем своїм, як тепер покружляйте.
"Кру" веселим своїм рідний край звеселяйте!
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688992
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Серце щире на Голгофі,
Цвяхи вже готові.
- Ти чого,чого хотіла?
- ЛЮБОВі...- Любові?
Гору регіт струсонув.
- Ще мені - Джульєтта...
Вітер заридав-загув,
Знітилась планета.
- Відмовляйся, ворушись,
Вже он море крові!..
Та з краплиночок душі
Вирвалось:Л
Ю
Б
О
В
І
.
.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688924
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
[i]Олексі Удайко[/i]
Старі дуби у сивому тумані
Бентежать, певно, душу не одну.
Про що їх думи, тихі і незнані?
І скільки літ стрічають так весну?
Дуби, мов люди. З кожним днем сильніші
Й вільніші… Я про тих людей,
Які душею, серцем красивіші
І не зреклися твердості ідей.
Вони цінують понад все свободу.
У пишних кронах мудрість і краса,
І сила й міць слов’янського народу,
Яка повік в потомках не згаса.
І часом у годину свого смутку
Так хочеться з дубами помовчать…
З всього свого життєвого набутку
Обрати волю! Й з нею все почать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688975
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Якщо збиратиметься люд для справ гріховних,
То праведні мужі не хочуть бути там.
Тому і рішення питань невиліковних
Приходять в руки повноваження катам.
Коли занурюємось в купу справ суєтних,
Ще й кар’єристам підкоряємо свій дух -
То провокуємо так лідерів шляхетних
Зрікатись відчайдушно від святих потуг.
Штовхаємо їх в прірву плоті виживання,
Закопуючи в землю свій святий талант.
А всю країну віддаємо на заклання,
І крає Батьківщину хижий окупант.
В скарбниці вправно хазяйнують нечестивці,
Доводячи до злиднів весь простий народ,
Повсюди проливають кров безкарно вбивці,
А владу ділить між собою всякий «зброд».
Бог не дає щорічно нам нових Мойсеїв,
Для поколінь вони – найрідкісніший дар.
Тому не варто шанувати фарисеїв,
Щоб не зробив рабами нас імперський цар.
Коли самі побачите, що це – пророцтво,
Коли прийде війна і як поллється кров,
То чи згадаєте тоді моє свідоцтво
І вашу впертість, котру я не поборов?
Чи ж станете тоді для Бога на коліна,
Чи відречетесь від суспільного гріха?
Чи знов дозволите вбивати Україну
Брудним майстрам по вивертанню кожуха?
20.05.1996.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688909
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Шануйте рідну днину гожу,
Живі батьки допоки.
В миру сповняйте волю Божу,
Адже втікають роки.
Приспів:
Хай їм всміхнеться довше доля,
Любіть батьків кохайте.
Як прохолода ви їм з поля,
Що не дали, тепер воздайте.
Щоби устигнути віддати,
Їм в ноги поклонитись.
Вони не вічні: - Батько й Мати,
Не дай Бог запізнитись.
Приспів:
Тож їх провідуйте частіше,
Про них не забувайте.
Щоби сказати слово ніжне,
Додому стежку не минайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688889
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ccl8-3QnRa0 [/youtube]
Мовчання у житті буває різне.
Ми мовчимо, як хочеться кричать.
Коли здаються нерви тут залізні,
Але душа наказує мовчать.
Ми мовчимо. Страждає душа й тіло,
В думках зруйновані давно мости.
Та знаєш, як сказати тут хотілось:
Прощаю я і ти мене прости...
Ми мовчимо, а час повільно рушить.
Від радості залишаться шматки.
Та гордість та проклята душу душить.
Слова застрягли в горлі,як кістки.
Мовчання...але ти не можеш плакать.
А сльози давлять душу з усіх сил.
Чому ж ви, сльози, розучились капать?
Поплачте, як сказати нема слів...
Ми мовчимо, як тиша обіймає.
Коли рука торкається руки.
Слова в цей час тут зайвими бувають.
Але почути їх, надіються думки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688887
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Хто живе як в пеклі,
Той чекає раю,
Хоч би після смерті,
Молиться – благаю.
Хто живе по райські
На землі гріховній,
Молиться по барські –
Гроші дам сьогодні.
Побудую церкву,
Закуплю ікони,
Принесу у жертву
Грошиків мільйони.
Дай мені пожити
Хоч би сотню років
І в раю спочити
Щоб там мати спокій.
Раю не купити,
Він не продається,
Треба заслужити,
Так мені здається.
10.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688849
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Знову дзвоник шкільний нестримно лунає співанкою,
Де алеями кленів молоді заблукали літа,
Де юність нова промайне-заяснить вишиванкою
І мій день, наче сонце, життєдайністю привіта.
До старої сосни, що мене, ще малу, пам’ятає,
Притулюсь і почую, як збігає нестомлений час...
Це маленьке дівча, що в руці своїй дзвоник тримає,
Мов в дорогу щасливу, вирушає у перший свій клас.
І високий юнак, що на серце кладе свою руку,
Вже освідчивсь в любові найдорожчій у світі землі,
Щоб нести у собі найціннішу для людства науку
І летіти додому, як з далеких країв журавлі.
Ні єдиної хмарки на шатрі вересневого неба,
Лиш повітряних кульок танок у верхів’ї дерев.
Вічне свято дитинства, знов я поспішаю до тебе,
Щоб напитись надії із твоїх невичерпних джерел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687084
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Листа прислав нам воїн із АТО
В якому наголос зробивши свій,
Писав: «За нас не дбає тут ніхто –
Лиш час від часу мінометний рій.
І хоч у бій готові ми завжди –
Не забувайте нас на межовій!
З цієї української біди
Ми тільки разом вийдемо живі.
В боях перевіряється броня.
Поранені і вбиті є щодня,
Нам ворог мирно жити не дає.
Людей, що прагнуть волі – нині час!
Тому нас не здолати у цей раз,
Той хто живий твердішим ще стає».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688573
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 14.09.2016
Літо! Яка чудова пора року!
Між схилами гір виднілась вузенька доріжка, вздовж неї майже лежала висока шовкова трава.А поряд в урвищі, донизу поспішала річка. Вода чиста й прозора, блистіла на сонці, яке ледь-ледь проникало поміж гілок дерев. Пишні ялини і смереки величаво позирали вниз, немов спостерігали.
Іванко з Марічкою, взявшись за руки, спускалися до низу, це тут проходила доріжка між двома селами. Ото підуть в гори прогулятись,а доріжки завузькі,той вже йдуть обнявшись,щоб часом не впасти в урвище.
Карпатський край! Тут така краса,очей не відвести,хоч і зросли в цій місцевості, все ж кожен раз вдивлялися в природу, яка причаровувала їх. Він нарвав букет квітів і вручив їй:
-Ну ,що Марічко скоро поберемося?
- Мабуть так,- вона мило всміхалася, а він цілував і майже щоразу обіймаючи говорив,що вона найкраща.
Свято Івана купала завжди проходило біля річки,де можна навіть було скупатися. Дівчата плели віночки на них ставили свічку і клали їх в воду,звичайно ж хлопці ловили ,чий він, то вже його дівчина. Марійчин вінок здавалось стояв на місці та раптово бистра річка почала крутити ним, підхопила і понесла течією. Іванко вже доганяв його,заходив у воду по самі груди, а вода в річці немов гралася з ним,підкосила його течією…. Ноги звело,не міг ними пошевелити,а тим паче пливти….
Вона майже відразу кинулася в річку… Хлопці зупинили її, допомогли йому вибратися.А вінок наче тікав,перевертався, то ховався,то виринав з води.
Марічка взяла з букета ромашку,барвінок,м `яту,волошки і швидко сплела вінок, вже сама одягла на голову своєму коханому.
- Ну, що ти! Я знаю,ти мій і все буде добре.. Вишиванку ж подарувала… Чому опустив голову?!
Він давно вважав її своєю дівчиною,дуже подобалася йому, ці п`ять кілометрів між їхніми селами не завадили для зустрічей. Їхні батьки знали про цю дружбу,ніхто з них не заперечував,колись разом навчалися в школі.
Ще тоді… Як малими …. Марічка та Іванко часто до школи йшли разом,бо дорога до містечка була далека. Він зустрічав її на долині і вже чимчикувати було веселіше. В школі часом трохи був незграбним, з нього сміялись дівчата та вона лише осторонь подивлялася,намагалася в цей час десь відійти. Але тишком – нишком придивлялася, він подобався їй.
Бувало в теплу пору на свята і на вечорниці сходилося не одне село, трохи молоді було. Він намагався завчасно зустрічати Марічку і тільки з нею проводив час.
Ось, вже й призвали його до війська. Гуляла молодь, весело награвали музики та тільки Іван не відводив очей від Марічки. Весь час її запитував і говорив:
- В тебе все добре? Ну! Посміхнися!
Вона вечорами вишивала рушники і писала листи. Він служив під Львовом, тішилася,що недалеко.
Вже відслуживши службу,Іван зрозумів, що ті карі очі, не дають спокою. Що покохав її і був впевнений, кращої за неї немає. Тож поспішав на всі вечорниці, хоча вдома роботи вистачало. Його батько працював в Польщі водієм – дальнобійником, вдома бував рідко. Тож Іван був за господаря.
Звістка про Майдан облетіла всі міста і села. Дехто з молоді,які навчалися, вже були там. І тривожні вісті навівали сумні думки. В Києві відбувалися страшні події. По селах тільки й мови, що це війна.
Всі оплакували Небесну сотню, тих хто загинув на Майдані. Україна здригалася від болю. Не було такої хатини, щоб хтось не молився, щоб якнайшвидше закінчилася війна.
Та минав час…. Забрали Крим… Заворушення на Сході.І вже Росія в дві області вводила свої війська.
Влітку почалась мобілізація. Іванові теж принесли повістку, змарнів. Та все ж, згодом взявши себе в руки,поспішав на побачення. Марічка дізнавшись,розплакалась,цілувала чоло, очі, ніжно обіймала. Занурилася в його обійми, нічого не боялася, бо щиро кохала і тільки промовляла,
- Ти мій…
Трохи соромлячись, він не знав ,як поводитися та все ж пристрасно цілував.
Цей вечір не зміг зупинити їхні почуття.Тільки дерева й квіти знали про їх кохання,які вони щасливі,як провели першу ніч….
Похмурий ранок… Та коли проводжав її додому, вже перегукувалися й заводили пісні птахи.Поцілувавши сказав,
-Люба … Знай у мене одне життя… І я хочу його прожити з тобою,бо віым серцем кохаю тебе. Сподіваюся все буде добре,тож дочекайся мене.
Марічці кожен день здавався місяцем,а місяць роком. Кожен вечір стояла біля ікони, просила,благала Бога,щоб повернувся живим.
Минуло три місяці... За цей час отримала тільки два листи, які прийшли з Луганщини. Писав, що мали їх перекидати під Донецьк.Журилася... А дзвонити сюди, хто додзвониться? Майже завжди немає мережі.
Коли приїжджала у містечко,часом йшли гудки але ніхто не відповідав. Одного разу й завітала до магазину, роздивлялася дитячі речі. Те дитя, що носила під серцем, вже скоро про себе мало заявити.
Минав час… Горить земля на Донбасі,на Луганщині… Гатять ГРАДИ,ГАУБИЦІ і вже пішли ТАНКИ …..
І знову мобілізація… По селах і містах України скрізь хоронять героїв. Дуже тяжкі бої на фронті. В селі, де жила Марічка, теж відбувся похорон та матиїй заборонила туди йти. Крики і стогони лунали до самих вершин Карпат.
Хоч по телевізору і кричали, що це АТО, та всі знали,що це справжня війна.
Вона дуже чекала весну. Надіялася,що буде кращий зв`язок і вона хоча би раз додзвонилася до Іванка та почула б його рідний голос.
Ясніло сонце,стікали струмки. Весь час думки, відчай і смута не покидали її.Як він? Де він? Мати часом заспокоювала, а іншим разом дуже сварилася. Повчала, щоб набралася терпіння, бо це дуже шкодить дитині.
Розставав сніг, переповнені річки, всі урвища заливали водою, яка стрімко стікала, розливалась по долинах. В містечко майже ніхто не ходив, адже добиратися було дуже безпечно.
Закінчувався березень… Пахло свіжістю, ясні сонячні промені прогрівали землю.
Марічка проснулась, вся спітніла… Що це?! Наснилося, що Іванко ловив її вінок у брудній воді і не спіймав. А потім маля і урвище. Подумала - о, наснилося те, що було. А дитя, так тож на якесь диво.За декілька днів прийшов час пологів.
Та саме в цей день, відбувався бій під Донецьком. Іван завжди, відбиваючи ворога, просив Бога,щоб його не дістала йкуля. І про себе тремтячим голосом шепотів,
- Мамо! Марічко! Все буде добре…Почекайте ще трохи…Ще трохи...
На жаль, снайперська куля влучила в ліве пличе. Тільки й встиг вимовити,
-Мамо… Марічко… Хто ж у нас?
Зупинилося серце Івана, а на світ народився малюк, дуже схожий на свого тата. Але він цього не дізнався.
Хлопчик народився вчасно, був справжнім бутузиком. Воно б радіти Марічці та щось немов стримувало. Часом все ж тішилася сином, цілувала ручки й ніжки, весь час придивлялася до нього, інколи казала,- Ой,ти мій маленький Іванко.
Одного дня,задумуючись до матері,
– Мамо,а що звістки ніякої немає? Та тільки похитала головою, в її очах був смуток і відчай, відразу перевела тему.
Мати поспішала,
- Завтра вже будеш вдома,сказав лікар, поцілувавши, вийшла.
Мати одна забирала Марічку з лікарні. Батько вже пів року працював в Польщі. З містечка їхали на таксі. Але це ж тільки до схилу гори, а там пішки. Йшли не поспішаючи, мати весь час відставала, немов відтягувала час.Вона попросила йти швидше,
- Давай мамо, давай швидше, малий захоче їсти, плакатиме.
Озирнулася назад, подивилася під ноги. Призупинившись,повернула голову в сторону й здивовано,
- Мамо,що це?! Так багато людей на долині..
Випустила сумки з рук. Мовчки взяла на руки онука. Ледь зблідла, ніжно дивилася в очі доньки, а по щоках покотилися сльози. Тримтячим голосом,
- Іди…. Попрощайся, дитино… Там хоронять твого Іванка…
О5.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687756
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Перед поїздкою у лікарню.
Між проваллям падіння і піком душевного злету
Лавірує душа як на вістрі дамаського леза.
В котрий раз за роки я злітаю з орбіти планети,
В котрий раз, як востаннє, прощаюсь, щоб бути без тебе!
Чи дано ще вернутись? Чи зустріч ще буде між нами?
Десь гримлять вхідні двері… напевно, прибула швидка…
Понесуть бренне тіло на зустріч з самими богами
В хірургічних халатах: з земними богами… пока.
Наче все у житті минає, живе тимчасово.
Чом твій погляд не блякне в моїй посивілій душі?
А ще мова твоя… моєї лебідоньки слово:
Таке лагідно-тихе як серця пісенні вірші.
Ти колись ще заглянеш в оцю спорожнілу кімнату
Де колись я чекав, вслухаючись в шум звіддалік…
На струні твого серця осіння розпука заплаче
І гірчина сльози закапає долі з-під вік…
Якось бачу це все. Можливо, іще передчасно.
Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить.
Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя…
Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить.
14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Жовтим листом землю
Знову покриває
В піднебессі синім
Білі паруси
Вітерець так ніжно
Берізку кохає
Високо в блакиті
Журавлів ключі....
Приспів:
Пісню журавлину
Розсипає небо
І слова прощальні
Линуть до землі
Вється серед луків
Річечка чарівна
Вабить берегами
Ніжної краси......
Де знайти слова ті
Мить, щоб зупинити?
Досхочу напитись
Осені краси
Надвечірям тихим
В небо задивитись
Поглядом прощальним
Провести ключі,,,,,,,
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688525
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Всі радіють бабиному літу
Я ж молю до сонця - не світи,
Бо я хочу, поки дощ і вітер,
З бабиного літа утекти...
У весну, де яблуні у цвіті,
В дні, коли попереду іще
Теплі і розкішні ночі літні
Рясно умиваються дощем...
Та чомусь важкі, червонобокі
Гупають додолу за вікном
Яблука... І я втрачаю спокій -
Навесні ж усе не так було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688432
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Сяду тут, відпочину...Посиджу хоч хвилину
серед поля, де жито налилось в колоску.
Все дзвенить, все співає... Колос ще наливає
то ж вбирає у себе, знаю, музику цю.
Тут бджола працьовита над квітками кружляє,
і барвистий метелик в ніжнім в'ється танку.
І видзвонює жайвір у високому небі...
І мені теж приємно чути музику цю.
Йду додому здалека... Ген в польоті лелека
розпростер дужі крила, мов назустріч летить.
Ой красиво ж літає! Все дзвенить, все співає.
Я люблю неповторну світлу радості мить.
Глянь, волошки блакитні посміхнулись... Привітні!
Пелюстками ясними грає вітер. Здаля гонить хвилю
по полю, веселить мою долю.
Поле... Полечко рідне. Як люблю тебе я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688409
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Тут пахне хвоєю й грибами, тут материнка і чебрець.
Суниці запах тут духмяний. Поважний ліс - краси вінець!
Лисичок осінь вже сипнула з своєї щедрої руки.
Мов на сторожі біля дуба в траві стоять боровики.
Не скинуть шапки... не старайся. А ген червоний капелюх!
Це підберезовик міцненький, і він свій власний має дух.
Якщо грибів хочеш набрати (так просто не віддасть їх ліс),
Прийдеш у ліс грибів набрати - обов'язково поклонись.
За все добро, що в світі маєм, повинні дякувать завжди.
Як осінь, добрими ділами , ми залишаємо сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688406
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
У хор зібрались в травні цвіркуни,
Сади розквітли яблуневим цвітом,
Верталися додому два сини,
Йшли навпружки крізь колосисте жито.
Верталися обоє із АТО,
До хати, де чекала стара мати,
Живими їм лишитись помогло,
Надія та, що є кому чекати.
А на порозі хліб на рушнику
І сіль біленька в кілішку малому,
Матуся на старому хіднику -
Бо два сини вернулися додому.
На світі щастя більшого нема,
Їх до грудей тиснула стара неня,
Ні слова, мов була вона німа,
Лиш сльози градом падали у жмені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688376
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Я вареник круглобокий
І товстесенький нівроку,
Апетитно виглядаю,
Всім сподобаюся, знаю.
У макітрі скік та скік,
Умочив в сметану бік,
Попрошу я звідти всіх:
-Ой, смачнющий! Мене з"їж.
Із капустою та сиром,
Картоплею й сміхом щирим,
Із вишнями й калиною
Смакуйте всі родиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688430
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Чорнобривцями та матіолою
Гарно пахло дитинство моє,
Із селом я розлучена долею,
Бо життя вже так склалось.Та є
Завжди місце на грядці й у серденьку
Для цих квітів чудових таких,
Вони сяють для мене веселкою
І нагадують юні роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688428
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Замовкли вірші, а слова, стомившись,
змарніли і знесилено мовчать,
серед брехні й облуди розгубившись,
наклали на уста свої печать.
Не віднайшла в думках своїх бентежних
слів, що ніхто сказати не зумів:
мов зброя – гострих, силою – безмежних,
від котрих блуд закляк би й онімів.
З пера течуть гіркі чорнильні сльози
від безладу і вбогості життя,
Дамокловим мечем висять загрози
над волею і мирним майбуттям.
Від сорому й чорнило червоніє,
що, вкотре, не змогли, не спромоглись
здійснити предковічну світлу мрію
про волю, силу, розквіт, злет увись.
Здавалось, до омріяного щастя
лишається один маленький крок...
Та знову – промах: недолугі власті,
розгул хижацтва... Болісний урок,
що справжня влада – це, без заперечень,
не власного збагачення пора,
а місія висока самозречень
заради краю рідного й добра.
Керманичам, яким своя держава,
могутня й сильна, – це пріоритет,
навіки гарантована і слава,
і шана наша, і авторитет.
О де ти, НАШ майбутній Вашинґтоне,
великих пра... пра... прадідів онук?
Спіши! Спіши, бо у болоті тонем,
наївшись обіцянок вище вух.
Країна жде, розшарпана штормами,
згуртуй народ, в якого сили – тьма!
І Боже правий, будь завжди із нами!
Без Тебе перемоги в нас – нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688423
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Синім морем і степом широким
Зустрічає мене рідний край,
На душі тиха радість і спокій,
Я немов би потрапила в рай.
Тут дитинство моє промайнуло,
В найріднішому в світі селі,
І в обійми мене пригорнуло
На найкращій у світі землі.
Я за зустріч цю дякую Богу,
Півстоліття минуло з тих пір,
Як мене проводжали в дорогу
Рідна хата, батьки і наш двір...
В самостійне життя незнайоме
Я собі обирала шляхи,
Наче в рай, серце рвалось додому
Та не завжди пускали "гріхи".
Прилітала сюди, як на крилах,
В заповітні, любимі краї,
Моя доля на сонячних хвилях
Звідси сили черпала свої.
Все знайоме і рідне до болю,
Але ніби з'явилась межа -
Тут село моє, берег і море,
Але я тут вже ніби чужа...
В вічнім смутку сільське кладовище,
Там могилки рідні і батьків...
Лише спогади - як попелище
Від далеких і радісних днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688306
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Вже весни мої відлетіли
і дні золоті, і літа.
Здається і мрії змарніли,
і осінь стежки заміта.
Хоч осінь невпинно збігає,
я жду ще добра і тепла.
На п"яти зима наступає
і смутком мене накрива.
Сховалося сонце за хмари
і птахи принишкли чомусь.
Лиш плаче десь тихо гітара,
можливо там гірше комусь.
Когось десь забрала кістлява,
в останню далекую путь,
чи зникла від болю заграва,
а може життя зникла суть?..
Хоч осінь моя вже збігає,
та ж мрія і в зиму жива.
Ще снігом мені заморгає,
що це - не кінець, це - жнива!
Ще зірка моя не згоріла,
чекає мене в небесах.
І зиму свою я зустріну,
уже наяву, а не в снах.
І я ще надіюсь на щастя,
що в душу ще прийде весна.
Зима моя буде ще краща,
якщо закінчиться війна!..
Хоч весни мої вже минули,
і дні золоті, і літа.
Та мрії мої не заснули,
це ж осінь моя золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688041
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016
Минув параграф де життя…
В мені колись кипіло.
Та доки є серцебиття…
В нім тіло не зотліло.
Я все життя вам не мовчав…
Чужинська підла владо.
За це паскуди, я страждав…
Мене топтало стадо.
Терпець ввірвався накінець…
Я маю честь сказати.
Чужинці вам іде капець…
Кували самі грати.
Не буде дурнів і Майдан…
Інакший г.ди буде.
Цей юдос.ки балаган…
Народ наш не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687895
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Бога Милості… бачив, я Рай…
В веселкових узорах левкої.
Підіймав мене вгору Ручай,
Кольорів красоти неземної.
Як помер, я у Всесвіт злітав…
В тій дорозі в блаженство поринув.
Та Господь мене там не прийняв,
Не надовго, я Землю покинув.
Повернув мене Батько до справ…
Для яких, хіба смертний розкаже.
Як би міг, я би там запитав…
Бо ж крім нього ніхто вже не скаже.
Чаду цьому, пробач простоту…
Але й сам, я майбуть почуваю.
Щоби нести в цей світ красоту
У жінках, я натхнення шукаю.
Тож залиши надовше - прошу …
В цьому світі… ой леле… - роботи.
Я ж ще стільки сторінок спишу…
Коли дано мені від природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687699
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UKU0Pv-Mk7U[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687633
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Якщо ти впав, бо ворог тебе влучив,
То не здавайся, друже, а вставай.
З якої б ти не скинутий був кручі,
Свій дух з підніжжя мужньо піднімай.
Не концентруйся на своїй поразці,
І в серці біль слізьми не заливай.
З води живої, як в дитячій казці,
Мов богатир, до бою оживай.
Вже не такий Кощій той і безсмертний,
А у Горинича ще кілька є голів.
Твій меч об ворогів іще не стертий,
І вітер дме ще з бойових полів.
Тож поверни свій тулуб проти вітру
І труднощам назустріч повертай.
Вдягни шолом і сльози хутко витри
Та й знов на ворога, мов коршун, налітай.
3.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687392
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Поклонюсь низенько мамі й тату,
За життя дароване на світ,
За життєву стежечку почату,
По якій іду вже стільки літ.
Теплі руки згадую матусі
І татуся руки в мозолях.
Їх життя завжди в постійнім русі,
І хліба достиглі на полях.
Від батьків я взяв собі багато,
Сина і онуків научу.
Щоб змогли сміятись, не страждати,
Я їх долі Господу вручу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687202
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Вечірні сни нагадують про літо,
Осінній парі сниться ще весна,
Чарівна жінка, що теплом зігріта,
Вдивляється у осінь із вікна.
Ще вересень не раз пригорне літо,
Поміж дерев повисне сивина.
Зійде зеленим малахітом жито,
За "бабине" ще вип’ємо до дна.
Вітри, вітри, сполохані, холодні,
Хоч в серці серпень, але вже кінець.
Перемололось літечко на жорнах,
Є вересень - осінній молодець.
Загусли хмари захід заховавши,
Пожовкле листя ще рахує дні,
А хмарне небо осінь розпочавши,
Ховає смуток в молодім вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688196
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
ШМАТОЧОК ХЛІБА
Шматочок хліба через всі віки,
Нам зберігав життя, чи існування,
Та перш, як з’їсти маємо спекти
І колосок доглянути із-рання.
Душа радіє - в хаті хліб святий,
На черені нам випекла матуся,
Бо він для мене, наче золотий,
Шматочком хліба я завжди ділюся.
І де б не жив я, в місті, чи в глуші,
Із хлібом були завжди перемоги,
Шматочок хліба близький до душі.
Без хліба не пройти святі дороги.
* * *
Я не вмію прощати нікому,
Певно я на цім світі один,
Але я розумію свідомо,
Що я дід, що я батько і син.
Три людини злилися в єдине,
І мені це злиття до лиця,
Я в роках, але я ще людина,
Не безлика подоба мерця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686939
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Летять кудись безкрилі птахи,
Щоніч вони приходять в сни,
Напевно птахи ці невдахи,
Чи може ранені сини.
Прокинувшись збираю сльози,
Бо син безкрилий - сирота…
На серці смуток і морози,
Хоч доля синова свята.
Приспів:
Ти не забудь слова, мій сину,
І крила бережи свої,
За тебе молимось, дитино
І шлють молитви солов’ї.
А ти лети орлом у небі,
І крила май завжди міцні…
Вертайся, сину мій, додому,
Забудь тривоги і біду,
Бо важко батькові старому,
Вже стигнуть яблука в саду.
Я ще візьму внучат за руки,
У поле виведу обох…
І згинуть враз сердечні муки,
На світі ж є всесильний Бог…
Приспів.
На крилах повертайсь додому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688197
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Летять кудись безкрилі птахи,
Щоніч вони приходять в сни,
Напевно птахи ці невдахи,
Чи може ранені сини.
Прокинувшись збираю сльози,
Бо син безкрилий - сирота…
На серці смуток і морози,
Хоч доля синова свята.
Приспів:
Ти не забудь слова, мій сину,
І крила бережи свої,
За тебе молимось, дитино
І шлють молитви солов’ї.
А ти лети орлом у небі,
І крила май завжди міцні…
Вертайся, сину мій, додому,
Забудь тривоги і біду,
Бо важко батькові старому,
Вже стигнуть яблука в саду.
Я ще візьму внучат за руки,
У поле виведу обох…
І згинуть враз сердечні муки,
На світі ж є всесильний Бог…
Приспів.
На крилах повертайсь додому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688197
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Летять кудись безкрилі птахи,
Щоніч вони приходять в сни,
Напевно птахи ці невдахи,
Чи може ранені сини.
Прокинувшись збираю сльози,
Бо син безкрилий - сирота…
На серці смуток і морози,
Хоч доля синова свята.
Приспів:
Ти не забудь слова, мій сину,
І крила бережи свої,
За тебе молимось, дитино
І шлють молитви солов’ї.
А ти лети орлом у небі,
І крила май завжди міцні…
Вертайся, сину мій, додому,
Забудь тривоги і біду,
Бо важко батькові старому,
Вже стигнуть яблука в саду.
Я ще візьму внучат за руки,
У поле виведу обох…
І згинуть враз сердечні муки,
На світі ж є всесильний Бог…
Приспів.
На крилах повертайсь додому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688197
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016