Я дивилась край неба, як сходило сонце,
Червоніло рум'янцем, горіло вогнем,
Посміхалось чарівно до мене в віконце,
Руді коси сплітало легким вітерцем.
Неймовірна краса, як народження світу,
Мов безгрішне дитя, оцей вранішній день.
Своє ніжне тепло, вже дароване вітру,
Покотилось землею, задзвеніло "дзень-дзень".
Прокидалась природа, умита росою,
Зашуміли гілками могутні дуби,
І пташки милувались цією красою,
Починали співати, розквітали квітки.
Це ж так гарно, так ніжно до болю у грудях!
Несло сонечко щастя у завтрашній день.
Ластовинням рудим залишалось на людях,
Пропливало по небу і співало пісень.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696905
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
У золото діброви одяглися
І клен вогнем червоним загорівсь,
Тепер у нього не зелене листя.
Над ним тривожать небо журавлі.
Стоять ліси в зажурі, у глибокій,
І терен від печалі посинів.
Царює всюди осені неспокій,
Тож терен його віддано стеріг.
Вітри засіли у сосновім гіллі,
В намисті, у червонім, дикий глід,
Калина поспішає на весілля,
Туманом пахнуть трави із боліт.
Проворна білка мчить за жолудями,
Мов верхолаз-висотник по дубах,
В дупло чуже вона не заглядає,
Коли несе гостинці у зубах.
3.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Тріпоче лист на гілочці,тріпоче.
Таких як він залишилось багато.
Він,певно,відриватися не хоче.
Та зірве вітер-мусиш,друже,знати...
Тріпоче серце,піснею тріпоче.
Таких сердець на світі ще багато.
Хай дзвінко калатає дні і ночі,
Та мусить знати...Мусить...Мусить знати...
Ще майорять незгорнуті вітрила.
Ще рання осінь палко гріє душу.
Здається,ще життя не розлюбила.
Але я мушу знати...Знати мушу...
Тріпоче лист на гілочці,тріпоче.
Таких як він залишилось багато.
Він ,певно,відриватися не хоче.
Та зірве вітер-мусиш,друже,знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696932
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016