Ганна Верес: Вибране

Віталій Назарук

КРИК І СПІВ

Пісня  солов’я  і  крик  дитини,
Мама  це  сприймала,  як  святе…
Постають  в  очах  моїх  картини,
Спів  і  крик  в  моїй  душі  цвіте.

Соловейко  в  лузі  на  калині,
Витинав,  як  справжній  корифей.
Крик  отой,  де  губи  майже    сині
Замовкав,    торкаючись    грудей.

Покормила  і  заколисала,
Усміхалось  сонне  немовля.
І  раділа,  хоч  вночі  не  спала,
Йшла  до  сну  під  пісню  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842611
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Віталій Назарук

КРИК І СПІВ

Пісня  солов’я  і  крик  дитини,
Мама  це  сприймала,  як  святе…
Постають  в  очах  моїх  картини,
Спів  і  крик  в  моїй  душі  цвіте.

Соловейко  в  лузі  на  калині,
Витинав,  як  справжній  корифей.
Крик  отой,  де  губи  майже    сині
Замовкав,    торкаючись    грудей.

Покормила  і  заколисала,
Усміхалось  сонне  немовля.
І  раділа,  хоч  вночі  не  спала,
Йшла  до  сну  під  пісню  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842611
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Ольга Калина

А я навчилася чекати

(  музика  Володимира    Герасименка)  

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.

 Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси на побачення ( слова до пісні)

Запроси  коханий  на  побачення,
Бо  вже  цвітом  вкрилися  сади.
Наші  почуття  життям  збагачені,  
Ти  під  вишню  стежкою  прийди.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  то  буде  так,  мов  в  перший  раз.
Хоч  роки...  Та  то  немає  значення,
Там  любов  давно  чекає  нас.

Приспів:

Ми  у  вальсі  закружляємо,
В  обіймах  буду  я  твоїх.
Один  -  одного  кохаємо,
Нам  зорі  упадуть  до  ніг.

Запроси,  прошу  тебе  благаю  я,
Птахою  на  крилах  прилечу.
Як  у  небі  ясно  засія  зоря,
Я  тебе  цілунком  пригощу.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  з'єднає  річка  береги.
Все  ж  кохання  ніжністю  освячене,
Ми  його  так  довго  берегли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Любов Таборовець

Пізнє кохання

Вони  були  самотні  в  цьому  світі…
У  суєті  згубилась  їх  любов…
На  схилі  літ  в  душі  настало  літо.
Серця  у  юність  повернулись  знов.
Ні  сильні  грози,  ні  пориви    вітру
Не  в  змозі  знищить  ніжні  почуття.
Не  берег  це,  де  хвиля  напис  зітре…
Така  любов  не  йде  у  забуття.
Така  любов  цінує  кожне  слово,
І    дотик  рук  з  магічним  їх  теплом,
Вуста  ще  мають  меду  смак  чудовий,
Й  дарунок  долі  -  ще    одне  крило.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
він  –  атол  для  моєї  любові,
що  навіки,  всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шепіт  двох  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Сумирний

Чому навчають автори Клубу Поезії

Хіба  не  ясно,  що  у  цьому  нарисі  не  піде  мова  про  "поправляння"...  Такий  підхід  більше,  ніж  невдалий.  Поглянемо  не  оком  суворого  критика,  а  при  певних  умовах,  ВІДЧУТТЯМ  степняка  із  Слобожанщини...  Адже,  цінність  порізнених  творів  може  зовсім  не  входити  в  суцільну  цінність  спільного  ресурсу...  Тож,  хто  охочий,  за  мною!

Життя  -як  дим.  То  і  почнемо  з  автора  на  цей  кріптонім,  що  пише:

Хіба  їх  підрахувати
зірки  на  липневому  небі,
згаслі  незбутні  надії...

ID:  840545

Як  зазначав  свого  часу  вождь  світового  пролетаріату  -це  все  залежить  від  соціально-економічних  умов...    Надії    клану  олігархічного  не  згасають  приміром  так  швидко,  як  роботяги  заводу  ім.Малишева  чи  трударя  КСП  "Смерть  капіталізму".  Поки  товстий  схудне  -худий  помре...  А  трирядок  Диму  дає  таки  привід  порозмислити...  Дякую  авторові.

Коли  говорити  про  розмаїття  віршованого  текстоутворення,  цілком  природно,  посилати  читача  до  першоджерел.  Тож  розглянемо,  незанудно,  вірш  із  філософемою  Марата  Школьника  "Око  всюдисуще".

Друже!  Подивись  ще  раз
Чи  закрив  ти  вікна  й  газ,
Воду,  чи  усе  як  треба?
Бути  пильним  -  це  потреба!
Зачиняй  все,  не  лінуйся,
Про  своє  майно  піклуйся.
В  житті  -  це  як  на  довгій  ниві...
Пильнуймо  й  будемо  щасливі.
Живемо  ми  не  віртуально,
То  ж  все  сприймаємо  реально.
А  над  усім,  усім  живущим,
Пильнує  Око  всюдисуще!

ID:  842224

Терміни  тексту  використовувався  досить  влучно  й  просто.  Ну,  як  думки  кожного  з  нас,  коли  ми  вирушаємо  з  домівки,  скажимо  на  роботу,  або  ж  у  гості.  У  філософській  літературі  це  б  навали    запитами  на  позначення  основного  положення,  філософської  ідеї,  що  лежить  в  основі  будь-якого  повчання.    А  вікна,  газ,  вода...  Це    майже  той  самий  матеріал,  із  якого  складається  спокій,  лише  коли  ми  знаємо,  що  вони  закриті...  Адже:    Пильнуймо  й  будемо  щасливі.  Корисний  твір,  нема  де  правди  діти...  

Зауважу  на  вірш  ТРОЯНДА  псевдоніма    Infantis


- Зів’яла  троянда  не  пахне  та  в’ялість  не  тхне,  -
Так  бачила  смерть  непоспіла  червона  троянда.
- В  руках  молодих  чи  в  старечих  опинюся  я,  -
Чи  справді  важливо  хто  запах  мій  серцем  вдихне?!

ID:  840549

 Це  такий-собі  своєрідний  погляд  з  приводу  кризи  не  лише  галузі  квіткарського  виробництва,  а  й  галузевої  панелі  кохання.  Викладене  у  чотирьох  рядках,  втім  нітрохи    ще  не  дає  права  говорити  ані  про  загибель  сільського  господарства,  ані  про  консервативний  характер  автора  твору,  що  твердими  (думаю)  руками  набирав  цей  текст...  Тхне-дихне...  Може  когось  він  і  надихне...

А  чого  ще  треба  поетичній  душі?  І  на  це  запитання  рефлектує  павторка  Калинонька  просто:"  Нічого  більш  не  треба!"...  Хоча,  по  ходу  розлогості  тексту,  з*ясовую  -  чогось  їй  бракує...  Поміркованості  у  підборі  словобудов:    "...  Перли  роси  ...  Яка  краса!..".  У  мене  запитання  -то  кого  ж  таки  перли  роси???

Втім,  творів  присвячених  питанню  природи,  що  нас  оточує,  доволі  задля  конкуренції...  Ось  -  більш  позитивний  приклад  віршоутворення  із  побаченого  демонструє  Євген  Юхниця  у  замальовці  "Екскаватором  вітер  кидає  повітря"

Мов  кида́є  ковш  повітря  екскаватор  -
Такий  вітрище  по  провулоньках  столиці.
Не  причинив  балкон  –  й  зриваються  злітати
Стільці  й  канапки,  і  планшети-вислівни́ці.

…Одна  проблема:  теж  злетіти,  поки  тяга?
Чи  заземляти  речі,  їх  утримувати  м’яко?

ID:  840345

Здавалося  б,  усі  ці  рядки  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх.  І  все-таки,  очевидно,  позавчорашній  буревій  справив  враження,  сильне...  І  не  лише  на  поета.  Відомо,  природній  прояв  так  чи  інакше  пояснює  зростання  творчої  наснаги  митця  й  чатача...  Добре!

Шалено-приємне  враження  справляє  вірш  від  Wiggily  "Компот"

Кісточки  черешень  на  тарілці
височіють  купкою  останків,
через  соломинку  відпиваю  літо,
свіжовичавлений  сік  світанків.

Розрізаю  кавун  червоного  сонця
і  обличчям  падаю  в  рихлу  м'якоть,
цукрові  сльози  стікають  лицем  -  
солоним  негоже  улітку  плакать.

Закочую  в  банки  тілесні  соки  -  
кров  і  слиз,  а  найбільше  -  поту,
вкладаюся  тім'ячком  у  пісок  і
очікую...  очікую  компоту.

ID:  840743

Я  навів  текст  твору  цілком.    У  такий  спосіб  не  стану  на  хибний  шлях  шматування  і  не  завдам  серйозної  шкоди  усьому  тілу  цього  живого,  абсолютно  живого  дванадцятирядковика  високого  класу  поетичної  гри.    Хай  і  буду  я,  може,  першим,  хто  поставив  5  балів  і,  звичайно,  констатую:  мені  подобається!!!

А  от  поет  Infantis  ініціював  розмову  про  Шарля  Бодлера...  Я  дуже  радий.  Нічого  особливо  нового  або  оригінального  у  такому  дискурсі  не  виявиться..  Більш-менш  відомі  основні  фанти  та  факти  його  життєтворчості  усім,  хто  віршує.  Без  цього  і  неможна  називатися  поетом...  Немає  жодного  твору  ЖОДНОГО  Бодлера,  який  би  я  не  прочитав...  Навіть  прозу  й  нариси.  А  поезію,  приміром  Альбатрос  можу  цитувати  на  пам*ять...  І  все  ж  -  його  твори  просякнуті  сумом  й  мороком  гашишу...(У  Бодлера,  є  книга  "Поема  гашиша".  Це  слід  хнатит,  осоюливо  тим,  хто  не  верзе...  У  тій  книзі  Бодлер  розглядав,  як  він  вважав,  з  науково-історичного  і  культурного  боку  вплив  гашишу...)  Цікаво,  як  одного  разу  німецький  критик  на  мої  захвати  поетикою  Ш.Б.  заявив:  -  Фу,  яким  він  був  Bode-ler...  По-німецьки,  із  викрутасом,  це  зазвучало  як  той,  що  немає  дна...  А  тим  часом  це  питання  має  теоретичну  вагу,  доволі  велику...

Щоб  я  не  складав  у  рядки,  а  прагматична  Європа,  підвищена  попереднім  історичним  розвитком,  вже  поглинає  Україну...  І  поети  стають  теж,  коли  не  зовсім  прагматиками,  то  -  лаконістами.  От  хоч  біи  й  захований  хтось  під  п*ятибуквицю    Witer  із  соїми  (нашими)  мріями:  "А  мрії  мої  все  до  тебе  повертають"
ID:  840565

Оттакої  -  і  ніякої  там  аграрної  чи  конституційної  кризи...  Молодець!  А  Дніпро  гомонить,  а  життя  не  вщуха...

Продовження  теми  життя  -  це  читання  книг.  Я  люблю  маленьки  книжки  (не  товсті)    поетів,  провінційних,  наче  б  то  забутих  вже  давно...  Дивуюся  і  самому  плину  часу  і  сталому  його  ж  опіру...  У  мене  в  руках  збірка  поета-самоука  Андрія  Забоєнка  (народився  1909  року  у  селі  Курилівка  на  Канівщині,  помер  1992).  Звісно,  не  всі  вірші  його  -  вірші.  Втім,  коли  читаєш  деякі  рядки,  здається  -  сам  автор  виходить  на  кін...  І  в  його  серці  клекочить  закличний  попіл  Клааса:  
"Хто  лізе  в  партію"
Поліз  би  в  другу,  може  в  третю,
Так  вибору  йому  нема!
Куди  не  глянь  -  в  любі  газети  -
Яку  навряд  хто  перелізе,
Та  все  ж  лазійку  у  стіні
Охочий  знайде  і  пролізе,
Оюнюханий  зо  всіх  сторін..."

Кожний  поет,  письменник  -є  апробованим  талісманом  своєї  батьківщини.  Не  слід  їх  забувати..

Вдалі  рядки  розбурхують  уяву.  І  затим  діяльність  мізків  читача,  прогресивного  може  прагнути  тільки  до  того,  щоб  посилити  власними  роздумами  та  силою  уяви  дію  поетового  словоігрища.  До  такого  гатунку  яб  відніс  текст  від  BABA  "Захмарюйся":

Захмарюйся  чистими  влучнями,
очеретинко.
Посміховисько  вбивцевих  спізнень
бодай  спонукає
кожного  злотого  дзеньку
на  срібню  тацю.
Оце  твоє  свято.
Завтра  снігів  настане,
коли  твоя  втеча  сягне  досконалості.
А  щастя  гострого  дихання
злиже  попутні  поранення.
ID:  840643

Автор  неабияково  наполягає  ритмом  і  конструкцією  словоходу  на  особисто  залежне,  пережите...  Мені  сподобалося.

Так  само  -  із  приємністю  перечитував  твір,  що  написав  Richter  "Рожеві  фламінго"

Рожеві  фламінго
летять  у  рожевім  промінні,
мінору  рожевого  линуть
рожеві  пісні.
На  крилах  рожевих
у  неба  рожевім  склепінні
рожеву  несуть  вони  ніч
у  рожевому  сні.

Рожеві  фламінго  –
рожева  прийдешнього  мрія,
рожевої  квітка  пелюстка,
рожевий  листок…
Рожевими  ранками
завжди  нехай  рожевіють,
дарують  повітря
із  запахом  ружі
ковток!

ID:  840648

Тут  наведено  все,  неначе  мости  розуміння  й  спраги  пізнання  світу,  чарівного.  Тут,  хоч  до  Цюріха  переїдь,  з  розкритими  широко  очима,  -  тягтиме  поглянути  у  небо...  А  чи  не  летітимуть  "на  крилах  рожевих"  рожеві  фламінго...  Ці  загадкові  птахи  щирої  розмови  поета  із  самим  собою  та  світом  фарб,  мрій,  відродження  надій  -  вічного...  Відчуй,  як  тебе  заворожує  обрій...  Браво!

Та  наближаємося  до  тема  мого  нарису...  Хліборобсіькому  щастю  та  праці  присвячено  твір  Неоніли  Гуменюк  та  Олега  Требухівського  "Душа  співає  хліборобська".  

Поле  моє,  полечко,
Восени  ти  зоране,
Весною  засіяне,
Влітку  колосилося...

Руки  працьовитії,
Душа  добра  й  чистая,
Радісна,  щасливая,
Бо  будемо  з  хлібом  ми.
...
ID:  840720

Текст  навожу  скорочено.  Хто  бажає  -  прочитає    самостійно  на  сторінці  авторів.  Я  не  заглиблюватимусь  у  коментар  художнього  його  гатунку.  Мені  вже  приємно  те,  що  люди  пишуть  про  хлібороба...  Без  праці  якого,  не  жив  буде  ніхто.  Вже  само  звернення  до  сільського  сосподарства  у  той  час,  як  з  усіх  екранів  ТВ  і-нетних-різновидів  ресурсу  віртуального  болота  та  фейсбучних  моніторів  на  нас  суне  сила-силенна  одноманітних  політиків,  лоскучих  міністрів,  хамуватих  телеведучих  та  гламурних  нероб  усяких  напрямків  та  папівгендерних  унісексуалів...  А  он  де  -  у  полі,  хоча,  вже  твердою  залізячно-хімічною  ногою  став  сучасний  спосіб  виробництва  злаків,  утвоюють  хліб  ТРУДАРІ.  За  це  щире  спасибі  їм.  Спасибі  і  аторському  тендему  за  тему!!!

Не  існує  нічого  великого  у  житті  без  любові.  Який  же  урок  подає  нам  відповідна  тематика  КП?    Історія  розвитку  ліричних  рим  і  не  рим  (принаймні  яку  я  тут  спостерігаю)  првела  до  того,  що  найбільш  насушним  завданням  цього  напрямку  стала  боротьба...  Ось  візмемо  новий  вірш  авторки,  що  йменує  себе  ЯСЯ  "Хочеш  жити  -  вчись  боротись"

                                   Кохання  наше  не  приспати
                                   І  не  заговорити.
                                   Воно  є  і  буде.
                                   Розчинене  в  повітрі,
                                   І  несе  його  вітер,
                                   І  торкається  воно  небес,
                                   Щоб  світ  із  темряви  воскрес.
                                   О!  А  кохання  оте
                                   Завжди  у  борні.
                                   І  немає  спочинку  йому
                                   На  землі.
                                   І  ми  одержимо  
                                   Перемоги  вінця,
                                   Якщо  тому  коханню  
                                   Не  буде  кінця.
ID:  840745

Ненароком  випливає  те  завдання,  яке  покликана  здійснити  фата  моргана  поетична:  вкоренити  ідеї  боротьби  за  любов  у  свідомість,  понад  усе.  Мені  подобається  такий  підхід,  ясний  від  Ясі.  Браво!


Прагнення  скинути  обмеження  тяжіння-важкості  усякого  роду  втілено  у  вірші    Вячеслава  Кондратюка  "Сонцем  розпечена  земле"

Сонцем  розпечена  земле,
Дай  доторкнутись  до  тебе,
Щоб  у  траві  зеленій
Злитись  з  палаючим  небом.

Розум  пусти  мої  мрії,
Дай  їм  могутні  крила,
Щоб  пригорнутись  до  хмари,
Сонця  відчути  силу.

Вітер  сухий  і  гарячий,
Висуши  сльози  на  щоках,
Дай  хоч  на  мить  заховатись
В  твоїх  невидимих  потоках.

ID:  840781

Навіть  певна  агітаційна  наявність  приводів  до  художнього  переосмислення  суті  цих  12-ти  рядків  вже  варта  того,  аби  перечитувати  цей  твір  декілька  разів.  У  цьому  й  полягає  завдання  поета.  Таке,  нажаль,  не  часто  доводиться  "почути"  (прочитати)  від  представників  форуму  КП...  Тим  приємніше.  

 

І  ще  хочу  додати,  звертаючись  до  всіх,  без  вийнятку,  авторів  ресурсу  КП,  організовуйтеся  не  тільки  у  спільноту  віртуального  ЗМІ,  але  й  у  товариство,  що  бажає  публікації  у  паперових  виданнях,  вищого  рангу.  Адже  у  "товстих"  журналах  працює  редакція.  Тому  є  відбір  текстів,  якісний.  Є  зворотній  зв*язок  із  авторами  та  читачами.  Без  цього  автору,  особливо  початківцю,  не  можна  піднестися  до  свідомої,  важкої,  напруженої  творчої  роботи  по  самовдосконаленню.  А  сама  лише  писанина  і  щоденна  легко-доступна  її  публікаційність  на  і-ресурсах  засуджена  на  безсилля...

На  безилля  засуджують  людей  і  політики-злочинці...  
Втім,  поети  не  завжди  підтявкують  таким  паріям,  не  перетворюються  у  конюнктурників  і  дають  іншим  надію,  як  от  і  нині  автор  Рости  Слав  у  вірші    "Пану  видно-махне  рукою".

Патріотом  не  буду,  браття
Поки  сльози  течуть  до  долу
Бо  нема  за  що  воювати
Годувати  пуза  престолу

Толерантність  ознака  честі...
Потерпи,  друже,  стане  ліпше
Почекай,  мамо,  бурний  плеще
Той  струмок  має  колір  вишні

Герби,  служба,  то  кров  лиш  правда
Заливала,  текла  рікою
Не  чекайте  того  солдата
Пану  видно-махне  рукою...

Та  й  розкаже,  що  важко  жити
Хто  тут,  як  і  кому  повинен
Стане  ліпше,  звичайно  ж,  краще...
Та  тісна,  сира  домовина

ID:  840806


В  галузі  майбутньої  політики,  що  сприятиме  власному  народові,  загальну  ідею  засвоїть  тільки  інтелігентна  людина.  Можливо,  за  такою  колись  піде  маса,  коли  вже  до  самого  кінця  відчує  свою  політичну  безправність,  і  найбезпосередніші  повсякденні  та  вічні  інтереси  цінності  людського  ЖИТТЯ,  що  дається  ОДИН  раз,    раз  у  раз  стискатимуть  її  серце...  Як  от  у  вищенаведеному  творі,  за  який  я  дякую.


Любові  до  книжки  вчить  дотепний  вірш  "Яблуко  сміється",  що  написала  Юлія  Еней:

Дивлячись  на  мене
Яблучко  сміялось.
Жовте,не  зелене
Дуже  вже  пишалось.

Не  могла  я  з'їсти  
Яблуко  жовтеньке  -  
То  малюнок  з  книжки
Що  придбала  ненька!

ID:  840830

Наразі  дуже  мало  друкується  коротеньких  віршованих  текстів  для  дітей.  Перебуваючи  днями  на  творчій  зустрічі  з  аналітиком  літературно-книжкового  ринку  та  Костянтином  РОДИКОМ,  автором  книжки  «Сізіф  ХХ.  Книжка  vs.  політика»  (К.:  Балтія-Друк,  2019)  та  продюсером,  а  водночас  і  літературним  агентом  та  ще  й,  тренером,  журналісткою  Юкою  КРАСЮК,  що  має  (за  її  словами)  35-річний  стаж  керівництва  культурними  проєктами,    ще  раз  переконався  у  дифіцітності  дитячого  читання.  Адже,  далеко  не  все,  що  автори  називають  "дитячим"  підлягає  цій  категорії.  Дитя  не  здатне  брехати.  Тож,  слухає,  а  коли  вміє  вже,  й  читає  лише  цікаве  й  зрозуміло-уявне.  Ось,  приміром,  як  вищенаведений  вірш  від  пані  Юлії.  Мої  вітання!  Такі  твори  слід  не  лише  вітати,  а  й  просувати  далі  у  виданнях  книжок...

А  от  про  практичні  поради  з  авторського  права,  просування  продукту,  спілкування  з  медіями,  залучення  коштів  –  для  письменників,  видавців,  культурних  менеджерів  погоговоримо  в  окремому  нарисі...

Наразі  посмакуємо  лаконізмом  і  влучністю  хоку  від  автора  Юхай:

Я  руки  к  солнцу
И  все  сухие  ветки
Тянут  тополя.

ID:  840904

Мала  азіатська  форма,  якою  і  понині  користуються  поети  -  привід  вдалого  випаду  прроти  усякого  гніту  формалізму  та  поштовх  для  заохочення  всіляких  проявів  тренування  уміння  сприймати  себе  у  всесвіті.    Такі  твори  дбають  не  про  те,    щоб  одержати  похвали,  а  про  те,  щоб  уладнати  суперечки  між  самотністю  та  всеосяжностю...  Дякую  поетові.

Про  кохання  та  про  щастя  мріють  усі.  Тут  ніхто  нікому  не  суддя.    І  у  робочу  (трудову)  книжку  не  зробить  ніхто  запис  про  велич  цього  діяння.  А  шкода...    Насамперед  слід  завжди  ставити  питання,  прочитавши  вірш:  чим  він  мене  змінює  на  краще???  Здається  спробу  відповіді,  чи  фрагмент  відповіді  знаходимо  у  рядках  поезії,  написаної  зовсім  недавно  I.Teрен  "Головна  подія":

І  ти,  і  я  у  сазі  житія  
ще  ідемо  одною  колією.
Яких  поезій  не  писав  би  я,  
аби  і  досі  ти  була  моєю!?  

Ані  твоє,  ані  моє  ім’я
не  ореол  цієї  «одіссеї».  
Я  ще  нічий,  і  ти  ще  нічия
у  цій  юдолі  долі  однієї.  
 
Але  які  невидимі  путі
або  яка  нечувана  дорога
від  отчого  до  Отчого  порога
і  різні  цілі  при  одній  меті!?  
Та  є  іще  надія  у  житті  –
це  ти  і  я,  а  зайвого  –  нікого.

ID:  840905

Яке  ж  значення  мають  такі  твори?  Всеохопне.  Ажде  навчає  розуміти,  в  чому  сила  любові,  учить  ненав*язливо  і  не  багатослівно  думати  про  головне.  Браво!

Філософський  підтекст  придає  цікавості  будь-якому  творові.  Особливо  вдалий  такий  прийом  у  текстах  невеликого  за  обсягом  слів  іформату,  як  от  у  автора  Sukhovilova  "Задивилась…"

задивилась  під  дощем  на  ліхтарі,
що  горять,  немов  чиїсь  самотні  душі,
їх  мільйони  на  твердій  земній  корі,
у  задумі  золотять  брудні  калюжі.
пахне  свіжістю  і  квітами  земля,
теплу  шкіру  огорнув  вологий  одяг,
місто  солодко  сопе,  мов  немовля,
і  по  вулицях  летить  холодний  протяг.
розсікає  простір  в  світлі  ліхтаря
сильна  злива  срібно-сірими  нитками,
і  здається,  що  з  небес  течуть  моря,
і  стають  невдовзі  чистими  струмками.
я  дізналась,  чом  зігнулись  ліхтарі,
мов  поглянула  в  самотні  їхні  душі,
це  вони  шукають  світло  від  зорі
у  маленькій,  дощовій,  брудній  калюжі...

ID:  840891

Що  поробиш,  але  розбирати  суперечки    доводиться  часто.  І  робити  це  треба  добре,  з  свого  досвіду.  Адже  іноді  роздуми  спокійнісенько  лишаються  рядками  на  папері,  чи  на  сторінці  і-нетівській,  а  на  ділі  -  їм  треба  йти  в  люди...  І  я  вітаю  цей  твір  і  його  творця...  


Даремно  тільки  говорити  про  вічнний  сумлін.  Це  випливає  неминуче  із  віршу  авторки,  (коли  я  не  помиляюсь  у  статі),  на  кріптонім    Катка  "  Той,  хто  говорить  -  не  Бог"

Стрілка  хитається  п'яно,  
північ  -  як  півнячий  крик.
Тіні  зникають  над  ранок,
тільки  чому  ти  не  зник?

Все  це  таке  наче  літо
виплескалось  аж  за  край.
вдарити  боляче  лікоть  -
щоби  ти  не  забував

страх,  що  на  відстані  тиші,
в  нас  проросте,  наче  мох.  
Той,  хто  мовчить  -  не  Всевишній  
той,  хто  говорить  -  не  Бог.

ID:  841037

Тож,  робимо  ще  один  крок  далі.  Всім  тим  сильним  людям,  яких  нестримно  вабило  до  того,  щоб  скинути  ярмо  старої  моральності  і  дати  нові  закони,  нічого  не  залишалося  іншого,  як  зробитися  або  здаватися  божевільними,  якщо  вони  не  були  насправді  такими,  -  і  таке  було  положення  новаторів  у  всіх  областях  життя,  а  не  тільки  жерців  і  політиків!  –  навіть  філософ  Ніцше  про  це  волав...  Понад  сто  років  до  нині.    Та  й  у  наші  "цивілізованіші  часи"  за  поетами  ще  зберігалася  репутація  божевілля...  Хто  зважиться  поглянути  в  пустелю  гірких  і  страшних  душевних  мук,  в  якій  тужили  найплідніші  люди  всіх  часів!    Мерсі  кажу  авторці.  За  її  вдали  поштовх  до  роздумів...

(далі  буде)


Якщо  "діячі"  старої  школи  віршувань  зуміли  вже  відіграти  своє  на  полі  сучасного,  молода  парость  авторв  -  розпочинає,  незважаючи  на  декотру  візькість  тих  словобудівничих  підмурків,  на  які  спирається...  Вважаю,  тимчасово.  До  поки  не  ляже  на  власний  фундамент  творчого  досвіду,  що  дається  працею  над  кожним  словом  текстового  візерунку.  

Для  ілюстрації  -вірш  "Як  я  могла…"  від  авторки  Svitlana_Belyakova

Як  я  могла,  та  як  посміла,
Душу  свою  відокремити  від  тіла?
Я  розучилася  мріяти  усмак,
роки  нелегкі  здобули  свою  владу.
Як  примудрилася  на  твоє  "пора"
кричати  поспішно  "ні",  замість  "так".
Адже  кожна  клітинка  усередині,
нудьгує  без  твоєї  любові.
Що  ж  це  за  війна  усередині  така,
між  так  і  ні,  між  Серцем  і  Душею,
між  розумом  і  мрією?
Чому  досі  ти  не  завоював  мою  довіру,
хіба  мало  було  тобі  часу?
Рвуть  почуття  тіло  на  шматки,
розносячи  в  пух  і  прах,  мій  перед  тобою  страх.
Не  могла  собі  придумати  більшої  страти,
чим  слово  "ні"  у  відповідь.
Я  люблю  свій  біль  по  тобі  сердечний,
угамовую  спрагу  в  ньому  безкінечну.

ID:  841022

Тут  не  сліл  полемізувати,  а  просто  й  уважно  читати.  Отримати  певне  задоволення,  поміркувавши  над  кожними  групами  рядків.  Полеміка  тільки  в  тому  разі  принесе  користь,  коли  вона  вияснить,в  чому  власне  полягають  незгоди  і  наскільки  вони  глибокі...  І  маємо  "Як  примудрилася  на  твоє  "пора"  кричати  поспішно  "ні",  замість  "так"....  .  Один  і  той  же  рецепт  був  і  у  індусів  для  того,  щоб  зробитися  фокусником,  і  у  Гренландцев  –  щоб  зробитися  ангекоком,  і  у  бразильців  –  щоб  зробитися  пайе:  пости,  тривала  статева  стриманість,  життя  в  пустелі,  на  горі,  або  просто  не  думати  ні  про  що  таке,  що  могло  б  хвилювати  або  турбувати.  А  твір,  що  подала  до  КП  Svitlana_Belyakova  мені  сподобався.  Дякую  авторці.  

І  знову  про  кохання  та  про  щастя  пишуть  і  повчають  автори,  здебільшого  один-одного...  Так  вже  ведеться.  От  і  вірш  Наташі  Бруснікіної  "Так  жаль"  провадить  наріжну  тему  суму  й  мудровання:

Я  думаю  про  тебе  в  тишині
І  в  спогади  щоразу  поринаю.
Я  згадую  тебе  і  наші  дні,
Я  думаю...  але  тебе  немає...

Я  згадую  тебе,  як  не  крути,
Й  від  цього  в  серці  мальви  проростають,
Ти  в  ньому  був  й  зали́шився  цвісти́.
Так  жаль,  що  поряд  лиш  тебе  немає.

ID:  841531

Не  сумуйте,  пані  Наталко.  Все  йде,  все  минає...  Вчив  ще  Тарас  Шевченко...  Настануть  інші  часи,  кращі...  А  з  ними  прибудуть  й  позитівно-творчі  помисли.  Адже  усіляка  мудрість  відносна,  а  вічної  правди  немає...  

Ан,  є  і  правда  вічна...  Бо  у  цьому  ЧУДОВО  переконує  настільки  бадьорий  вірш,  наскільки  вистачає  широти  небес,  що  літо  розпустило  над  нами,  свіма...  Вірш,  який  вправно  втілиоа  авторка  на  псевдонім  majra  "Посеред  літа!"

А  я  собі  сиджу  посеред  літа,
Метелики  літають  в  голові.
Кругом  цвітуть  такі  барвисті  квіти,
І  коники  стрибають  у  траві!

Гойдає  липень  небо,  мов  колиску,
А  серпень  зорі  висипить  з  ковша.
я  серцем  відчуваю  -  щастя  близько!
І  спокій  випромінює  душа!

Тому  й  сиджу  собі  посеред  літа,
Плету  Петрів  блакитний  батіжок.
Планета  квітів  мною  вже  відкрита,
Поміж  найкращих  в  Всесвіті  зірок!

Із  спілих  вишень  дорогі  коралі,
Сьогодні,  мов  на  свято  одягну.
...Сміється  літо  і  прямує  далі,
І  я  його  ніяк  не  здожену.

ID:  841530

Колись  у  школах  Ірландії  обдаровані  вчительки  молодших  класів  писали  червоною  крейдою  на  дошці  вдалий  вірш.  Він  був  один.  Нескладний  і  невеликий  за  форматом.  Але  такий,  який  дітлахи  вивчали  залюбки,  читаючи  його  у  перервах  цілий  тиждень...  Допоки  навіть  самі  нетямущі  завчали  його  на  пам*ять...  Я  сам  читав  у  книжках  знаних  тамтешніх  письменників  про  такі  речі...  Корисні.  (  Наприклад  John  McGahern  "The  Leavetaking").  Адже,  навіть  у  віці,  що  схиляє  поволі  наші  плечі  додолу,  ми  згадуємо    вірші,  вивчені  у  дитинстві...  Перевірте  себе,  хто  захоче,  99  процентів  поетичних  рядків  ми  зберігаємо  у  пам*яті  із  школи...  Браво  авторці!  Моє  шанування.  

А  поки  збіговиська  політичних  посіпак  злодіють  на  вулицях:  сумуючи  у  наметах  різних  партій  та  мажоритарників,  виловив  на  КП  людський  віршик  Анатолія  Розумного    "А  я  гуляю  під  дощем"

А  я  гуляю  під  дощем…
Сміється  сонце  крізь  хмаринки…
На  серці  в  мене  ніжний  щем,
Немов  малий  ловлю  краплинки…

Мов  той  хлопчак  собі  біжу,
Серед  калюж  шукаю  глибшу…
І  не  вві  сні,  а  на  яву
Я  мокрий  весь…  Промок  до  нитки…

Біжу  босоніж  по  траві,
Здіймаю  свої  руки  вгору…
І  легко…  Легко  так  мені,
Немов  вернувсь  в  дитинство  знову…

ID:  841655

Мушу  зізнатися,  шукав  щось  путне  нині  довго,  гортаючи  марно  ріних  патріотично  нашпигованих  дієсліними  римами  нетям...  І  раптом:  "...  босоніж  по  траві..."  Живе  слово  -не  якась  апоферма,  заскорубла...  "І  в  серці  в  мене  ніжний  щем...".  От  так  слід  складати  слова,  що  приходять  самі  у  душу  -  у  душу  поета,  у  душу  читача...  Браво!  Дякую  за  приємно  проведений  пошук  доброго  ВІРША...

Та,  ба.  Добро  не  ходить  на  самотині.  Вчепився  за  лаконізм  тексту  
"Вечір"  від  Гната  Меренкова:

Медузи  небесні,  прозорі  хмаринки!
Злітайтеся  всі  до  моєї  хатинки!
Вікно  відчиню  вам,  і  двері,  і  комин  —
Надвечір  хай  стане  усе  загадковим.
Крім  вас  мені  нікого  більш  запросити  —
У  гості  не  йде  до  голодного  ситий.

ID:  841641

Попри  меланхолійність  відчувається  правило  таланту  -  пиши  по-своєму.  Із  любов*ю  до  соглядання  життя,  навіть  у  самотній  вечір,  із  любов*ю  до  слова  рідного.  Адже  де  не  має  любові,  там  немає  і  душі...  Дякую  авторові,  щиро...
 
На  моє  запитання  (з  якого  почалася  ділова  частина  цього  нарису)  вдало  відповідає  Наталка  Долинська  у  новому  вірші  "На  мапі  країни  маленька  краплина"

На  мапі  країни  маленька  краплина,
Для  мене  ж  у  ній  помістився  весь  світ,
Де  золото  нив,  рідний  дім,  і  родина,
Земля  на  якій  народився  мій  дід.
Масний  чорнозем,  мій  народ  працьовитий,
Садки  у  дворах,  і  пташок  переспів.
Солодкий  баштан:  запашний,  соковитий.
А  ще  найчарівніший  шепіт  степів.
Тут  сонячне  зернятко  впало  із  неба,
І  тисячі  сонць  проросло  із  землі.
Міцніють  і  пнуться  до  сонечка  стебла,
І  тягнуть  до  нього  голівки  свої.
Перлина  в  степах,  поміж  жита  колиска,
Де  небо  високе  і  зорі  ясні.
Моя  батьківщина  маленька  –  Долинська
В  ній  щастя  і  радість,  і  болі  мої.

ID:  841734

Чому  часом  мало  хто  хоче  оспівати  рідний  край???  Свій.  Отой  малий,  де  "поміж  жита"  гойдалася  колиска  його  дитинства???  Авторка  відповіла  на  це  питання.  Вдало,  з  повною  рішучістю.  Тут  немає  високопарних  закидонів  сального  патріота,  зате  є  САМЕ  ГОЛОВНЕ:  талант  висловлення.  Висловлення  із  психологічною  вірністю  і  настрою,  і  римі,  і  небу  із  сонцем...  Дякую,  пані  Долинська.  

Зачепивши  зараз  питання  про  повчання,  наводжу  прекрасну  ілюстрацію  віршем  Ганни  Верес  "Коли  замовкає"

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.

ID:  841716

Як  представник  громадянства,  поет  -  перший  трибун  громадської  думки.  Це  не  суд  присяжних  і  не  суд  скорених  (продажних)  суддів...  Це  -  концентрат  думки.  Лаконічної.  Животворної.  Тому  -актуальної  повсякчас.    Поглянь,  читачу,    якої  безлічі  тем  сягають  наведені  вище  вісім  рядків...  Шкода,  що  українські  "можновладці"  не  трудаються  навіть  вияснити  чим  живуть  поети...  

Без  пошуку  шляхів  розвитку,  мрачніє  наше  буття.  Екзистенційна  складова  будь-якогї  творчої  душі.  Оттаким  чином  напруженісь  духовних  пошуків  виявляє  себе  у  новому  творі  "Дивлюся  в  осінь"  від  авторки,  що  підписується  як  Світла(Світлана  Імашева).  Наводжу  вірш  нижче,  цілком:

Стигле  літо  моє,      наспівай  ту  мелодію  щастя,                                            
Стрепени  почуття,    що  поснули  в  криниці  душі...
Десь  там  осінь-сновида      у  чашу  гіркого  причастя
Вже  назбирує  роси    й  пронизливо-довгі  дощі...  
Ще  тріпоче  на  вітрі  смагляво-червона  калина,
Пахне  сонце  медами  і  папороть  в  лісі  цвіте,
Ще  кохається  літо  в  копицях  ромашкових  сіна,
Та  здалека  стернею  рудава  мольфарка  іде.
Я  ще  вся  у  тобі  -  у  теплі,  моє  лагідне  літо,  
У  щедротах  твоїх  -  на  цвітіння,  на  біль,  на  любов...  
Осіянням  твоїм  я  пронизана  наскрізь,  зігріта,
Та  дивлюся  ув  осінь  -  вона  мене  кличе  ізнов...  
Задивляюся  в  осінь:    вона  пригощає  плодами...      
Ці  плоди  пізнання  -  ви  буваєте  часом  гіркі.                      
Літо  долі  згасає  -  ніхто  вже  не  стане  між  нами:
Я  і  осінь  гортаєм      альбому  життя  сторінки...

ID:  841847

Відповідна  до  поетичної  сповіді,  позатаємничена  у  рядках  есхатологія,  спонукає  читача  замислитися  про  закінчення  літа  (простої  пори  року)  як  про  кінець  світу...  За  яким  настає  нове  царство.  На  відміну  від  мурмотіння  церковників,  не  царство  небесне,  а  царство  пізнання...,  що  вже  започатковане  своєрідним  гортанням  альбому  сторінок  життя.  Браво!

Продважуючи  філософство,  зроблю  невеличкий  акцент  на  новому  творі,  що  подала  Lana  P.  "Як  зберегти  відносини  хороші?"

Як  зберегти  відносини  хороші,
Яких  не  купиш  ні  за  які  гроші?
Свою  присутність  правильно  додати
У  простір  іншої  людини,  й  знати
Тонку  межу,  невидиму  нікому,
І  не  спіткнутись  на  шляху  слизькому?..

ID:  841827

Шестирядка  в*язанки  простеньких,  на  перший  погляд  римоутворень,  запрошує  до  спільних  із  авторкою  роздумів.  Роздумів  про  саме  найголовне  у  житті  суспільства  людей  -  про  те,  як  зберігти  хороші  відносини...  Погодьтеся,  скільки  разів  кожний  із  нас  у  житті,  втрачав  друзів,  знайомих,  навіть  рідних  людей  через  прості,  здавалося  непорозуміння.    А  між  тим,  із  таких  реальних  фактів  (суперечок,  образ,  невігластва  випадкового,  нетерплячки  тощо  -  "шляху  слизького")  людського  життя,  саме  життя  і  складається...  То,  чи  відповідають  "хороші  відносини"  кожного  з  нас  подобію  божому???  Вірш  вартий  уваги...  Дякую.  

Цій  же  невичерпній  темі  взаємовідносин  присвятив  твір  "Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!"  автор  за  схованим  підписом  VISKAS.  

Будинки  із  красивою  ліпниною,
Горгуйлі  видно,  а  дверей  -  нема.
Ось  так  і  ти  з  наукою  та  вірою
Забула,  що  хотіла  від  життя.

Ти  між  теорій  розміняла  душу.
З  дискусій  пилу  загубила  меч.
Без  них  життя,  як  непосильну  ношу,
В  зусиллях  знайти  "істину",  несеш...

І  ось  життя  летить  без  парашуту!
Страховки  ноль,  і  виходу  нема!
А  ти,  сліпець,  у  пошуках  маршруту
Вчиш  карту  та  інструкцію  керма.

Відкинь  усе,  цей  сон  не  має  вигоди,
Там  правда  своє  щастя  не  знайде.
Вернись  за  тим,що  втратила  дорогами!
Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!

ID:  842100

Доволі  сумбурна  суміш  словосполучень  та  утворених  ними  дій  неначе  вводить  читача  у  сон.  Сон,  що  наснився  колись  кожному  з  нас.  Коли  наше  сумління  сперечалося  із  усім  світом  через  непорозуміння  із  коханою...  А  тому  ігнорування  інтересів  нашої  душі,  серця  та  тіла  (попри  перестороги  розуму)  виривається  римами  і  ритмами  назовні...  І  запитів  цієї  передової  верстви  "робітників"  кохання  не  зупинити  і  не  опустити  до  рівня  розуміння  свідомості  холодносердних...  Тож  хай  неминуче  мусить  цей  твір  справити  глибоке  враження  і  для  тої,  кому  адресований  конкретно,  і  для  тої,  яка  ще  з*явиться...  Життя  ж  бо  не  вщуха...  

І  ми  запитуємо  тепер,  коли  все  у  житті  стає  минулим:  що  ж  внесло  нового  коханя?  Першим  воно  було,  чи  останнім  -  не  має  значення.  Значення  має  його  зміст,  рушийний  чи  руйнівний...  З  цього  приводу  наведу  новиий  вірш  "РАБИНЯ  СЛІВ"  Валентини  Голубівської:

Рабиня  слів.  І  Ви  мене  купили.
О  шарм  отой  очікувань,  розмов!
Як  зорі  у  словах  отих  світили
І  як  від  щастя  плакала  любов!

Яким  глибоким  те  було  мовчання!
Як  блискотіли  діаманти  фраз!
Спасибі,  друже,  за  весну  кохання,
Назавжди  в  серці  збережу  я  Вас!

І  біль  росте  :  безжальна  ця  розлука.
Цей  біль  кипить  :  зрослися  ми  удвох!
Сплелись  назавжди  душі  наші  й  руки.
Нас  роз'єднати  може  тільки  Бог!

ID:  842246

Тут  теорії  "оновлення"    сюженту  не  грають.  Адже  перед  читачем  -  громогласна  сповідь.  Серед  якої  пропостає  біль  розлуки...  І  аж  нічого  не  здатне  її  приспати...  Бо  "зрослися  удвох"  двоє...  А  роз*єднати  хто  ж  їх  в  силах...  Мені  здається,  навіть  останній  ІМЕННИК  тут  безсилий...  

За  відступ  від  догм,  завжди  слід  подякувати,  як  і  за  всяку  самостійну  думку...  Тож  поглянемо  разом  -  із  цього  міркування  -  на  фрагмент  нового  тескту  "Вітер  пише  твір  про  нас"  від  Євгена  Юхниці.

І  зелено  й  похмуро  –  дисонанс:
Мов  –  рання  осінь,  та  за  відчуттями  –  літо.
Здається,  вітер  пише  твір  про  нас,
Які  могли  б  йти  -  поруч,  але  –  лабіринти...

ID:  842230

Кожний  художній  твір    мусить  рухати  роздуми  читача  далі.  В  усіх  напрямках...  Звісно,  коли  сам  читач,  як  і  автор  твору,  не  хоче  відстати  від  життя  потоку...  І  якщо  це  вдається  -  вірш  можна  вважати  твором  мистецтва.  За  що  подяка  його  творцю.  

Яким  чином  слова,  поєднані  у  рядки,  стають  цінністю  показує  Серго  Сокольник  у  вірші  "Дощ  кохання"

На  побаченні  зли-
ва...  Укриті  кохання  плащем,
Ми  сандалі  зняли
І  за  руку  мандруєм  дощем
(хай  змиває  сліди
Босих  ніг  цей  чаруючий  дощ)
Рідним  містом  сміли-
во  озерами  вулиць  і  площ
По  зображеннях  влас-
них  фігур...  І  питання  луна-,
Хто  у  світі  найкрас...
НайкрасИвіший?  Він?  Чи  вона?
Нам  у  відповідь  до-
щик  абеткою  Морзе  дзвени-
Вам  підтвердить  хто  хо-
чеш-  вони!!!  Це,  звичайно,  вони!!!)))

ID:  842306

Автор  не  хоче  змішати  в  одну  купу  різні  теми.    Тому  ми  ЗАВЖДИ  на  всіх  16-ти  рядках  бачемо  ДВОХ  під  ДОЩЕМ...  І  нам  НІЧОГО  зайвого  не  треба...  Адже  не  багатотемність  і  багатослів*я  визначає  вартість  створеного  продукту.  А  вірш  -  теж  продукт.  Продукт  духовного  вжитку.  І  коли  він  написаний  майстерньо,  він  має  необмежений  у  часі  термін  придатності.  Із  чим  і  вітаю  автора  та  усіх  відвідувачів  сайту  КП.

-  Усі  брешуть,  -  ділиться  із  нами  свіжими  враженнями  Президент...  Ібагато  людей  із  ним  погоджено  кивають  головами.  Я  не  киваю.  Поети,  що  сприймають  своїми  очами,  душею  світ  і  висловлюють  бачене  й  пережита  добротними  рядками  -  не  брушуть...  І  далко  не  треба  ходити.  Ось  розкрив  і  прочитав  новий  текст  Оксани  Дністран  "Передгзроззя"

Громовице,  посе́стрице,  вдарим,
Пошматуєм  людський  супокій,
Змиєм  радісні  дні  і  невдалі
У  життєвий  потік  гомінкий!

Розтривожим,  роз’ятримо  землю.
Хто  це  зробить  наразі,  крім  нас?
Як  закінчиться  завтра  буремне,
При́йде  сонцю  всміхнутися  час.

ID:  842310

Мені  подобається.  І  я  віддаю  свій  голос  їй  першим  нині.    

Цю  зміну,  навіть  у  зазначеному  вище    вірші  "буремного  завтра"  вже  нині  змиває  нова  течія,  бурревій  свободи.    Але  ж  тепер  мова  йтиме  про  "Епіфанію"  від  киянина  Сергія  Кузіна  

У  затемненому  куточку  метро
я  бачу,  як  хлопець  проводжає  поглядом  дівчину,
що  проходить  повз  нього.

Його  руки  вдягені  у  суцільне  татуювання.
Вона  у  великих  навушниках,  стає  до  нього  впівоберта.
Згодом  підіймає  погляд  та  впізнає  його.
Вони  навіть  обіймаються.

На  біґборді  написано  "Зустрічай  нове  покоління...".

ID:  842279

У  нашому  суспільстві  вже  не  рахують  своєї  праці  поети.  Час  минає  за  хвилини.  Як  поїзди  у  метро.  Запізнився,  й  не  побачив.  Не  угледів  цілого  кіно  про  кохання  нового  покоління...  Кіно,  яке  вчасно  побачив,  цілком  визнав  і,  вірно  оцінивши,  вдало  передав  автор.  Моє  шанування...  

Кожного  за  нас  відвідують  спомини.  І  хтось  згадає,  може  й  нас...  Хотілось,  аби  не  якимось  капризним  та  зверхнім  спогадом.    А  по-доброму.  Ось,    як  це  просто  і  хороше  зроблено  у  вірші  Руслани  Сапронової  "Я  ПАМ'ЯТАЮ"

Я  пам'ятаю,  як  бабуся  говорила,
Що  в  мене  ручки  ніжні  і  тонкі
І  щось  зробити  в  мене  мало  сили,
Бо  ручки  ці  міські,  а  не  сільські.
Нема  давно  коханої  бабусі,
Й  матусі  вже  п'  ять  років,  як  нема,
І  тонкі  ручки  загрубіли  в  русі,
Бо  вже  давно  минула  та  весна,
Коли  живі  були  всі  і  здорові,
Й  здавалось,  що  так  буде  з  року  в  рік,  
Минали  дні  щасливі,  кольорові,  
Але  такий  короткий  людський  вік.  

19.07.2019

Тут  не  йдеться  розлога  оповідь  із  довгими  й  гнитющими  охами  й  ахами.  Все,  начеб  то,  дуже  просто.    Виявляється,  зовсім  і  не  треба  найдужчого  збільшення  емоційного  піднесення...  Але  щем  душі  присутній...  Дякую  авторці.
 
На  жаль,  час,  можливості,  місце  на  ресурсі  і  сам  задум  мого  письма  не  дозволяє  мені  докладно  спинитися  ха  розлогій  характеристиці  різних  форм  і  стилей  творів,  що  мені  особисто  сподобалися.  Чи,  буду  відветрішим,  творів,  що  мене  зачіпили  -  не  полишили  моє  бажання  читати  марним...  Відзначу,  що  найбільшу  увагу  хотів  приділити  віршам  про  кохання.  І  тут,  здається,  все  зрозуміло.  Поезія  без  живого  кохання  унеможливлена  вже  апріорі...  Більш  нерозвинені  твори  я  полишав  поза  увагою  читачів.  Адже  ХОЧЕТЬСЯ  зосередитися  на  ГАРНИХ  текстах.  От  і  нині  -  раджу  новий  вірш  "Осінні  ілюзіі"  від  псевдоніма  Сонячна  Принцеса

А  що,  коли  завтра  —  зима
постукає  в  наші  вікна,
мій  пане,  а  Вас  нема?!
До  холоду  я  не  звикла...
Летітиме  білий  сніг,
тремтітиме  небо  сіре,
згаснуть  поволі  дні
наших  прямих  ефірів.
Чи  будуть  ще  сни  про  Вас?
Чи  будуть  порожньо-чорні?
В  каміні  вогонь  погас,
мов  нас  не  було  сьогодні.
І  завтра  не  буде,  і
вчора  не  було,  просто  -
намарились  Ви  мені
з  любові,  а  чи  зі  злості...
А  за  вікном  туман  -
ми  нині  найкращі  друзі.
Тліють  в  сумних  димах
осінні  мої  ілюзії.

ID:  842396

Лірика  кохання  -  то  і  є  миттєва  віртуалізація  почуття  й  перестороги...  Так,  що    перший  рядок  б*є  у  саме  серце:  "А  що,  коли  завтра  —  зима..."
Поезія  вкрай  вдала!  Поглянь,  читачу,    усі  низьки  слів  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх...  А  втім,  критики  ресурсу  КП,  очевидно,  не  зрозуміли  їх,  поки  що...  Я  вирішив  цю  критичну  прогалину  позитивно.  Браво,  Сонячна  Принцесо!!!

Хорошим  зразком  короткого  віршу  може  бути  твір  "Вуха  горять"  від  псевдоніма  Мандрівник  (а)

Вуха  горять  -
хтось  пліткує  про  мене,
перебирає  до  кісточок
кожен  мій  крок  на  Землі.
І  пожежна  частина  дрімає,
сплять  її  вартові.
Лиш  прохолодою  дощ  накрапає  -
гасить  пристрасті.

ID:  842504

Ось  якого  "вшанування"  вогнегасимого  можна  очікувати  кожному  з  нас...  Звісно,  коли  на  поміч  прийде  дощ...  Дощ,  що  своєю,  майже  святою  водою,  полегшить,  а,  може,  й  змиє  людського  злобажання  перебирання  кісток  лихослів*ям  прагнення...  Дуже  кмітливо  про  пожеників...  Браво!  

А  теритрія  кохання  все  ж  бере  своє.  Із  прошарку  новорозміщених  віршів,  у  цій  царині  уподобав  собі  "Дощовий  вірш"  від  Анни  Клименко

А  дощ  звучить  бентежним  камертоном.
І  кожна  крапля  -  це  сумне  знамення,
Що  знов  мовчатиме  мій  телефон.
Неначе  ти  забув  моє  імення.
А  може,  це  не  я  шукаю  твої  рими?
Не  я  так  вогко  дихаю  тобі  в  потилицю.
Не  я  чекаю  опівнічну  зливу,
Аби  під  парасолями  дерев
Чи  під  одним  з  байдужих  ліхтарів
Тебе,  мов  дивне  марево,  зустріти.  

ID:  842502

Тож,  бажаю  талановитій  авторці  аби  її  відкрита  заява  не  залишилася  без  позитивної  відповіді  того,  хто  блукатиме  у  пошуках  свого  кохання  під  байдужими  ліхтарями...    
 

А  задля  розрядки  літньої  напруги  -  можна  послухати  пісню  мого  товариша:  https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми збережем, що дарувала доля

У  вербах  заблукаємо  з  тобою,
Нап'ємся  прохолоди  від  ріки.
Зігріємося  ніжною  любов'ю,
Нам  будуть  посміхатися  зірки.

У  срібних  переливах  хвиль  прозорих,
З  відлуння  ночі  линули  слова.
Привітно  так  світили  в  небі  зорі,
У  росах  була  скупана  трава.

У  пахощах  п'янкої  матіоли,
Закохано  п'янили  почуття.
Ми  дякуєм,  що  дарувала  доля,
Кохання  справжнє  -  нам  на  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Крилата

БІЛІЙ ЦЕРКВІ

Ну,  привіт  тобі,  Церкво  Біла!
Як  жилося  без  мене?  Гоже?
Чим  ти  дихала?  Що  ти  їла?
З  ким  ділила  хліб-сіль  і  ложе?

Що  для  тебе  в  пріоритеті?
Пісня    й  праця,  вино  і  книга?
Хто  в  портрета,  в  авторитеті?
Що  на  серці  –  мороз,  відлига?

Знаю,  волю,  було,  втрачала.  
Попадала  не  раз  в  халепу.
Але  й  славне  минуле  мала,  
Хмеля  знала  ти  і  Мазепу.

Дух  козацький  не  впав  у  пута,
Поміж  вулиць,  дворів  гуляє,
Хоче  право  тобі  здобути
Стати  славним  столичним  краєм.

Крутить  млин,  котить  Росі  хвилі.
Віри  в  крок  тобі,  Біла  Церкво.
Хай  все  добре  росте  у  силі,  
А  лихе  лягає  під  терко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840728
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Віталій Назарук

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Незалежно  від  віку,  офіцерські  погони,
Прикрашають  людину,  додають  честі  шарм.
Захищати  країну  головний  із  законів,
Офіцер  –  наша  гордість,  як  збудований  храм.

Коли  ворог  сьогодні  нашу  землю  плюндрує,
Піднімається  вгору  офіцерська  стіна.
І  повірте,  що  скоро  ворог  пришлий  почує,
Як  звучить  в  супротиві  офіцерська  струна.

Нелегка  їхня  доля,  кров  пролити  по  полю,
Та  проте  в  офіцерів  головне  слово  –  честь.
Вони  сильні  душею,  собі  вибрали  долю,
Для  них  в  серці  гарячім  –  Україна,  чи  смерть.

Пр:  Офіцер  України  має  серце  гаряче.
Офіцер  України  понад  все  ставить  -  честь.
Хай  в  житті  офіцера  чорний  ворон  не  кряче,
Омине  його  зрада,  обійде  його  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840630
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019


геометрія

ВІРЮ - ПО ЖИТТЮ РАЗОМ НАМ ІТИ…

                                                                                                                           Згадала    баба,
                                                                                                                           як  дівкою  була...

                                       Може  десь  в  світах,
                                       інші  люди  є,
                                       я  їх  бачу  в  снах,
                                       в  них  життя  своє...
                                                           І  життя  своє,
                                                           і  мрії  свої,
                                                           і  надії  є,
                                                           хоч  мені  й  чужі...
                                       Хоч  мені  чужі,
                                       теж  цікаві  є.
                                       Та  чужим  чуже,
                                       а  мені  своє...
                                                             Я  літаю  в  снах,
                                                             пізнаю  світи...
                                                             А  в  моїх  думках
                                                             є  постійно  ти...
                                       Не  шукаю  я
                                       інші  ті  світи...
                                       Тут  моя  земля,
                                       і  садки,  і  ти...
                                                             Вірю  й  знаю  я,
                                                             що  тебе  діждусь,
                                                             буде  в  нас  сім"я,
                                                             і  я  не  журюсь...
                                       Лиш  тебе  прошу,
                                       мене  віднайди...
                                       Я  давно  вже  жду,
                                       тому  поспіши...
                                                           Поки  молоді,
                                                           й  роки  золоті,
                                                           чисті  як  в  воді,-
                                                           почуття  святі...
                                       Я  їх  збережу,
                                       бережи  і  ти...
                                       Вірю  -  по  життю
                                       разом  нам  іти!..
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840608
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Валентина Ланевич

Все буває навпаки.

Огірочки,  буряки  -
Все  буває  навпаки.
Бруква,  морква,  пастернак  -
Все  буває  враз  не  так.
Кури  є  -  курчат  нема,
Запитає  те  зима.
На  картоплі  жуків  тьма,
З’їли,  цвіту  геть  катма.
Вітер  яблука  торох,
Тільки  спіє  лиш  горох
Й  кукурудза  на  додачу,
От,  і  май  на  щастя  дачу.
Руки  тягне  до  землі,
Ох,  болять,  на  що  мені
Те  на  голову  було.
Закортіло,  бач,  в  село.
Краса,  тиша,  рідний  край,
Неба  синь  і  водограй,
І  сунички  і  малина,
Комарі  й  рясна  калина.
І  хліба  зерно  леліють,
Й  почуття  в  душі  тепліють.
В  серці  спокій  -  сонцерай,
Попрацюй  та  споглядай,
Як  в  природі  все  доладу
Від  дощу  до  зорепаду.
Від  весни  і  до  весни,
Вчімся,  жити  так  і  ми.  

01.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


НАДЕЖДА М.

Та час знімає з нас провини

Память  -  единственный  рай,  из  которого  нас  не  могут  изгнать....
Жан  Поль  Рихтер

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DtbArhVflpQ[/youtube]


Чомусь  минуле  ми  так  ціним,
Раз  по  раз  крутим,  як  кіно.
Воно  залишиться  незмінним,
Дугого  просто  не  дано.

Сумуєм  часто,  як  згадаєм,
Нащо  робили  помилки?
І  повернутись  так  бажаєм,
Та  нас  утримують  роки.

Вони  біжать,  а  ми  -  за  ними,
Ледь  -  ледь  дозволять  озирнутись.
Та  час  знімає  з  нас  провини,
І  залишається  -  всміхнутись.

І  з  кожним  роком  все  дорожче,
І   важче  все  оте  забуть,
І  розумієш,  що  найтяжче:
Його  ніколи  не  вернуть..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840501
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


геометрія

ЯК У ПОЛІ БЕРІЗОНЬКА…

                                       Квітне,  квітне  дівчинонька,-
                                       білий  цвіт,  білий  цвіт...
                                       Як  у  полі  берізонька,
                                       на  весь  світ,  на  весь  світ...

                                       Усміхалась  дівчинонька,-
                                       молода,  молода.
                                       До  тієї  берізоньки
                                       на  побачення  йшла...

                                       І  рум"янець  на  личеньку,
                                       ніби  мак  розцвіта...
                                       Під  березою  миленький,
                                       там  її  вже  чека  ...

                                       І  берізка  всміхалася,
                                       їм  обом  молодим...
                                       Їй  донині  не  забулася
                                       любов  з  кленом  ясним...

                                       Як  берізка  вбиралася,
                                       як  до  свят,  як  до  свят...
                                       І  до  клена  віталася,-
                                       кожен  ранок  і  час...

                                       Вони  листям  торкалися
                                       і  сплітали  гілки...
                                       І  любовно  шепталися,
                                       і  щасливі  були...

                                       Та  невчасно  і  нежданно,
                                       налетів    вітрюган,
                                       їхнє  листя  і  гіллячко,-
                                       він  і  рвав,  і  ламав...

                                       Затуляв  клен  берізоньку  ,
                                       що  є  сили  гіллям...
                                       Силу  вітру  щосилоньки,
                                       він  на  себе  узяв...

                                       І  ще  більше  розізлився
                                       злющий  той  вітрюган...
                                       І  кленовеє  гіллячко
                                       на  шматки  поламав...

                                       Залишилась  берізонька
                                       і  цім  світі  одна...
                                       Пам"ятає  коханого
                                       й  його  бачить  у  снах...

                                       Постаріла  берізонька,
                                       опустила  гілки...
                                       Не  забуде  миленького,-
                                       його  ніжні  листки...

                                       Якби  ж  мала  вона  сили
                                       і  сьогодні,  й  завжди...
                                       І  хлопчині,  і  дівчині
                                       помогла  б  залюбки...

                                       Поспішає  дівчинонька,
                                       на  побачення  знов...
                                       Біля  тої  берізоньки
                                       розквіта  їх  любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840495
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Harry Nokkard

Келих звабливого вина

Келих  звабливого  вина


У  келиху  духмяного  вина,
біль  розчиню,  що  моє  серце  крає,
і  може  біль  той  у  вині  втоплю,
як  же  мені  тебе  не  вистачає.


Може  замало  було  в  келиху  вина,
я  знов  його  по  вінця  наливаю,
і  випиваю  келих  той  до  дна,
і  відчуваю  біль  потроху  відступає.


У  келиху  звабливого  вина,  
натомість  спогад  із  минулого  спливає,
далека  Осінь  і  дружини  сивина,
і  знову  біль,  що  в  серці  не  вщухає.


У  келиху  зрадливого  вина,
спливають  в  спогадах  дощі  і  грози,  
остання  Осінь,  що  тобі  була  дана,
твої  дитячі  радості  і  сльози.


Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,  
мене  покарано?  Великий  Боже!
Знову  наповнюю  порожні  келихи,
хоча  і  знаю  це  мені  не  допоможе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840472
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Мирослав Вересюк

РУБАЛИ НАС ПІД КОРІНЬ, КОРЧУВАЛИ

Рубали  геть  під  корінь,  корчували,
Зі  світу  звести  намагались  нас,
А  наші  землі  бидлом  заселяли,
Що  згодом  відгукнеться  ще  не  раз.

Нас  стільки  раз  просіяно  крізь  сито,
Добірне  в  війнах  спалене  зерно.
Мільйони  замордовано  і  вбито,
А  верх    спливли  полова  та  лайно…

Оте  лайно  собі  подібне  плодить,
Нестерпний  сморід  руССкім  духом  зве,
Імперський  привид  поза  тином  бродить,
Непотріб  й  досі  серед  нас  живе.

Полову  вітер  носить  по  оборі…
Які  ж    ті  сходи  будуть  по  ріллі,
Коли  насіння  з  куколем  в  коморі,
А  вже  клепають  коси    москалі.

Лунає  зрада,  відчай  тисне  груди,  
Та  руки  долу  все  ж  не  опускай,
Бо  Україна,  перш  за  все  це  люди,
Готові  боронити  рідний  край.

Плекай  ріллю,  зернину  до  зернини,
Рости  еліту,  знищуй  буряни,
Бо  наша  доля  –  доля  України,
Щоб  мир  настав  –  готуйся  до  війни!

30.  06.  2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840444
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я чекаю тебе у солодкому сні ( слова до пісні)

Я  чекаю  тебе  у  солодкому  сні,
Почуття  мої  ніжні  і  чисті.
Як  заграє  весна  пісню  нам  на  струні,
Заспівають  птахи  голосисті.

І  підніметься  вітер  в  самі  небеса,
Буде  нести  думки  мої  й  мрії.
У  саду  серед  цвіту  чарівна  краса,
А  у  сон  мій  летять  сніговії.

Віджени,  забери  цей  неспокій  зі  сну,
Нехай  сонце  яскраво  засяє.
Я  зустріла  тебе,  а  з  тобою  весну,
Що  коханням  завжди  зустрічає.

Обійми,  пригорни  я  чекатиму  знов,
Хай  з  весною  приходить  кохання.
Поверни  в  мої  сни  ту  гарячу  любов
З  поцілунками  аж  до  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Крилата

Так багато…

Так  багато  довкола  масок,  
Не  життя  –  а  театр  суцільний.  
Кривить  губи  і  душі  ласо  
Кожен  другий,  йдучи  до  цілі.

Так  багато  довкруж  завиди  –  
Чорна-чорна,  як    вугіль  в  шахті.
Вона  в’яже  зіркам  овиди,
Робить  діри  на  білій  плахті.

Так  багато  гіркого    слова,
Плаче  Бог  в  небесах  і  храмі  –  
Ріжуть  душу,  мов  ліс  на  дрова,  
Замість  хліба  підносять  камінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840445
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Віталій Назарук

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Коли  думки  постійно  б’ють  набат,
Життя  прожите  розриває  душу.
Ніхто  й  ніколи  не  замітить  втрат,
То  я  піти  у  світ  дідівський  мушу.

І  тихо  так,  щоб  соловей  замовк,
У  ту  хвилину,  як  душа  у  вирій…
Як  відлечу,  то  може  буде  толк,
Можливо  там  я  буду  хоч  щасливий.

Все  щось  не  так,  усе  наперекір,
Приниження  накрили  з  головою.
Коли    людина  стане  наче  звір,  
Тоді  готовий  стати  знов  до  бою.

Цього  боюсь,  бо  роджений  дитям,
Людським  дитям,  а  не  дитям  левиці.
Колись  Господь  казав  усім:  –  Затям,
Не  викликай  з  нічого  громовиці!»

І  це  святе  навічно  у  мені,
Людське  лице  стараюсь  зберігати.
Людиною  живу  я  на  землі,
І  мрію  нею  тут  же  помирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840442
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Lana P.

На крилах мрій

З  чужих  земель  лечу  на  крилах  мрій  —
У  небі  заблукала  журавлина.
Ти  ласкою  своєю  обігрій,
Впізнай  мене,  бо  я  —  твоя  дитина.

Маршрут  між  нами  нелегкий  проліг,
Нас  розділяє  не  одна  країна.
Твоя  донька  я  немочей  й  утіх,
Бо  ти  —  одна  у  мене  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840434
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


геометрія

ЗНОВУ ВИБОРИ НА НОСІ… (проза)

 1.  Жити  стало  веселіше,  вибори  за  виборами    все  частіше...
 2.  Кандидати    в  депутати:
   а)  добре  говорять,  та  зле  роблять;
   б)  словами  пухом  стелять,  а  ділами,  як  голками  колять;
   в)  від  депутатства  ні  на  крок  не  відступають,  як  ведмеді  від  меду;
   г)  тримаються  влади,як  реп"ях  кожуха;
   д)  своїми  обіцянками  прямо  з  чобітьми  в  душі  людські  пруться;
   е)  міркують  так:  вхопив  цапа  за  бороду,  то  вже  й  князь;
   є)  міркують  ще  й  так:  піймаю,  не  впіймаю,  а  погнатися  можна;
   ж)  так  брешуть,  аж  дим  іде;
   з)  хитрющі:  до  виборів,  як  лисиці,  а  після  виборів,  як  барани);
3.  Нинішні  депутати:
     а)  працюють  на  копійку,  а  крику  аж  на  євро;
     б)  працюють    то  сяк,  то  так,  самі  не  знають  як;  та  не  вступають  ні
             кінному,  ні  пішому;
     в)  буває  гавкають,  як  скажені  пси,  ще  й  один  на  одного  кидаються;
     г)  все  собі  гребли  й  гребуть,  а  людям  лишають,  як  кобилі  від  вовка:
             лише  хвіст  та  гриву;
     д)  щебечуть,  як  соловейки,  дають,  як  ворони;
     е)  для  людей  копійки,  для  себе  злато;
     є)  як  коти,  що  вкрали  сало,  все  їм  мало  й  мало;
     ж)  диму  багато,  тепла    мало...
 4.      Виборці:
     а)  знають,  що  словами  людей  не  нагодують,  навіть  якщо  вони  й  правильні;
     б)  важке  життя  на  Україні,  гнити  не  хочуть  на  чужині;
     в)  все  що  мають  за  пазуху  не  ховають,  ще  й  біднішим  помагають;
     г)  наїлися  балачок,  запили  водою,  та  вже  й  ситі;
     д)  родилися  без  сорочки,  можна  вмерти  й  без  штанів;
     е)  з  закритими  списками  вибираємо  кота  в  мішку;
     є)  усі  знають,  що  всій  владі  байдуже,  що  з  народом  буде;
     ж)  зажурились  бідні  люди,  що  така  в  них  доля;
     з)  гребуть  усі,  хто  владу  має,  народ  працює  і  терпить;
     к)  у  парламент  лізуть  люди,  ні  нелюди,  змії;
     л)  пісню  багатих,  бідні  не  співають...
 5.    Загальні  фрази:
     а)  Країною  керувати,  не  на  червоному  стільці  сидіти;
     б)  спочатку  сядь  на  коня,  а  вже  потім  махай  нагайкою;
     в)  буде  каяття,  та  не  буде  вороття;
     г)  усі  перемоги  в  житті,  починаються  з  перемоги  над  самим  собою;
     д)  Верховна  Рада  не  має  приязні    й  любові  до  простого  люду;
     е)  не  підлазь  під  тягар,  який  підняти  не  можеш;
     є)  умів  давати  клятву,  зумій  і  дотриматись  її;
     ж)  кандидати  в  депутати  на  слова  щедрі;  словами  туди-сюди,  а  ділом  нікуди;
     з)  кандидати  в  депутати  спішать  язиком,  а  не  ділом;
     и)  на  язиці  в  кожного  кандидата  в  депутати  масло,  а  під  язиком  лід;
     і)    кандидати  в  депутати  і  вночі  не  сплять,  про  парламент  мріють;
     к)  нині  важко  жити  на  Україні,  а  ще  важче  згнити  на  чужині;
     л)  у  простих  людей  біда  сама  по  столі  ходить;
     м)  простому  люду  труди  праведні,  а  депутатам  палати  каменні;
     н)  живемо  по  -  старому:  розбагатіти  не  можемо,  а  бідніти  далі  нікуди...

       Отож,    вибори    на    носі,  чи  не  будемо    ми  босі?..
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840402
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Леся Утриско

На окрайку нічного світла

Підіймаю  чудне  дике  ябко,
Збите  літнім  рясним  дощем,
Зацілую  солодку,  в  нім,  цятку
І  вустами  притишу  щем.
Вип’ю  сміху  в  чаклунки  вишні,
Із  бджолою  приляжу  в  тінь,
Пшениці  підзамішу  пишні,
Із  пташиних  смішних  шепотінь.
Солодкавий,  собі,  окраєць
Відламаю  в  святій  хлібині,
Загориться  гарбуз-  обранець
У  достиглій,  віджитій  глині.
Перекошені  купи  сіна,
Із  сердечками  конюшини,
Перемиє  молочна  піна,
Та,  засмагла  від  сонця,  днина.  
Світла  днина  в  ставку  шовковім,
З  оберемком  гучного  літа,
Так  засмагла  собі  чудово
На  окрайку  нічного  світла.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840380
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ольга Калина

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ольга Калина

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Східний

Смерч

                 

Коли  розправить  вітер  плечі,
Дерева  з  коренями  рве.
Чорніють  хмари  з  колотнечі,
Як  звір,  навколо  все  реве.

Він  в  ці  хвилини  ненаситний,
Все  жертву,  жертву  подавай.
І  лише  дуб  встояв  столітній,
І  не  пустив  безумство  в  гай.

Затупотів  зі  злості  вітер,
В  спіраль  скрутився  чи  трубу,
У  камінь  ноги  з  пилу  витер,
І  кинув  його  на  вербу.

Почав  ламати  все  навколо
І  зливу  з  хмари  вибивав.
В  саду  зірвав  всі  матіоли
І  все  кружляв,  стогнав,  жбурляв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840413
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Сашко Терен

До уваги літераторів!

Доброго  дня,  шановний  літераторе!

А  Ви  мріяли  коли-небудь  видати  власну  книгу?  Якщо  так,  то  ми  будемо  раді  допомогти  Вам  у  цій  справі!  Пропонуємо  послуги  щодо  підготовки  та  друку  Ваших  творів:
1)  верстка;
2)  художнє  оформлення  книги;
3)  допомога  редактора  та/чи  коректора  (у  разі  необхідності);
4)  друк  книги  (тираж  -  від  1  примірника).

За  деталями  телефонуйте:  067-599-15-46,  093-682-62-52  (Олександр).
Наші  сторінки  у  Facebook:
www.facebook.com/novograd24/
www.facebook.com/ztdryk/

Будемо  раді  співпраці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835188
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 29.06.2019


Амадей

РОЗЛУКИ СОН

Шепочу  я  твоє  ім"я,
Хоч  бачу,  ти  уже  з  другим,
Хоч  знаю,  ти  вже  не  моя,
Любов  розвіялась,  як  дим.

Розлука  навпіл  серце  рве,
Душа  у  розпачі  кричить,
У  серці  ж  спогадом  живе,
Ота,остання  щастя  мить.

І  ті  співучі  солов"і,
Більш  не  співатимуть  для  нас,
Всі  почуття  палкі  моі,
У  вічність  забирає  час.

Коли  так  хочеться,  -  іди,
Не  хочу  болю  я  завдать,
Хай  береже  Бог  від  біди,
Мені  ж  лишається,  -  страждать.

Шепчу  в  душі  :"Вернись,  любов,
Невже  так  легко  позабуть?
Чи  може  ти  жартуєш  знов,
Солодшою  щоб  потім  буть"?

Так  кисло  стало  на  душі,
Немов  зжував  цілий  лимон,
               .  .  .  .  .
 -Ти  пишеш  знов  мені  вірші,
Як  добре,...що  це  був  лиш  сон.


 Друкується  вдруге  замість  зниклого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840359
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній карнавал

Осінній  карнавал  у  мене  за  вікном,
Кружляє  листя  з  вітром  кольорове.
Осінній  карнавал,  не  гріє  вже  теплом,
Дерева  вбрались  в  кольори  медові.

Я  руку  дам  тобі,  ти  пригорни  мене,
Нехай  веде  з  тобою  осінь  в  казку.
Нехай  з  життя  тікає  назавжди  сумне,
Лише  любов,  тепло  дарує  й  ласку.

Для  мене  ти  один  найкращий  на  землі
І  іншого  в  житті  мені  не  треба.
Осінній  карнавал  сум  дарував  мені,
Зі  мною  сумувало  навіть  небо.

Не  проливай  дощі,  не  забирай  тепло,
Я  попрошу  тихенько  нашу  осінь.
Кохання  у  душі  до  щастя  нас  вело,
Його  цілунки  відчуваєм  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Юрій Цюрик

Як хочеться в дитинство повернутись…

Як  хочеться  в  дитинство  повернутись;
Напитися  джерельної  води...
Сором’язливій  юнці  посміхнутись,
Втопивши  біль  і  смуток  назавжди...

А  потім  -  розчинитись  у  обіймах;
Розтанути  у  глибині  очей...
Та  полетіти,  на  юнацьких  мріях,
У  чарівному  просторі  ночей.

І  з  пристрастю  в  польоті  загубитись;
Пірнути  з  головою  в  юні    сни.
Та  все  життя  у  очі  ті  дивитись...
В  бездонні  очі  ранньої  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840341
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Віталій Назарук

СЛІДИ НА СНІГУ

І  провела  печально  й  просто
У  синю  даль,  де  білий  сніг.
Я  повертавсь  від  тебе  гостем
Із  тих  придуманих  доріг.

Знов  далина  шукала  гостя,
А  ти  мовчала,  як  завжди…
Для  мене  це  ж  було  не  просто,
Я  знов  шукав  удаль  сліди.

Бо  біля  тебе  поруч  небо,
Біліють  хмарки  ввишині.
Я  поміж  хмар  був  білий  лебедь.
«Люблю!»  -  Почулося  мені.

Серце  шалено  тріпотіло,
Рука  твоя  в  моїй  руці.
Горить  душа,  палає  тіло,
Сльоза  холоне  на  щоці.

Бо  знову  стоптана  дорога,
Сліди  залишені  в  снігу.
Мене  приводить  до  порогу,
А  там  є  та,  яку  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840256
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Роздуми

Альтанка...  тиша...  в  небі  зорі...
Маяк  яскраво  світить  в  морі.
Лиш  цвіркунець  про  щось  цвіркоче,
А  я  блакитні  бачу  очі.

Блокнот  лежить  передімною,
Ніч  видалась  чомусь  сумною.
Гублюсь  у  споминах  про  тебе,
Не  знаю  треба,  чи  не  треба.

Портрет  в  уяві  малювати,  
Вірші  тобі  свої  писати.
А  ще,  любити  безупинно,
Про  тебе  думать  щохвилинно...

Почула  кроки  за  плечима,
До  мене  знов  підкралась  рима.
Здригнулась...  причаївся  вітер...
Ти  не  сумуй...  шепоче  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840247
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У роздумах

Вечірнє  небо  й  сонячна  утома.
У  роздумах  про  те,  що  відбулось.
За  хмарами  суцільна  невідомість,
А  десь  заколосилась  жита  ость.

Дороги  денні  заплелись  в  косиці.
Турбує  спогадів  кортеж.
Шумлять  дерева  у  зеленім  ситці,
І  вечір  доторкнувсь  душевних  веж.

Життя  не  обійшлося  без  помилок.
Вартує  совість  на  шляхах.
Мережані  вже  скроні  у  прожилках.
Поліфонія...згадку  грає  Бах.




(Світлина  вчорашня  моя.))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840245
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Шостацька Людмила

КОНСТИТУЦІЯ ОРЛИКА


Тримаю  в  руках  Конституцію,
Святий  –  зі  святих  документ.
Наш  Орлик,  подібно  Конфуцію,
Уклав  їй  в  уста  аргумент.
Довічно  гонимий  невірними  –
Сам  крицею  став  на  віки.
Він  бачив  колись  ще  нас  вільними,
А  вийшло  усе  –  навпаки.
Теорія  є,  а  що  практика,
Як  нарізно  небо  й  земля?
І  хочеться  Орлику  плакати  –
Почати  б  усе  знов  з  нуля.
Служити  б  їй  вірою  й  правдою,
І  бути  творінням  Богів.
Та  мати  б  всю  владу  над  владою
Й  не  мати  з  Законом  торгів.
Рука  його  сіяла  істини,
Не  мають  в  душі  їх  уми.
Між  нами  років  далі  й  відстані...
Почуємо  Орлика  МИ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840239
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Мартинюк Надвірнянський

Сінокоси


Поглядом  гори  досягну,
Де  сині  смереки  мов  дим.
Задивлюся  на  повінь  весняну,
Знов  відчую  себе  молодим.

Візьму  косу  і  в  ранкові  роси,
Заспіває  коса,  забринить.
Сінокоси  мої,  сінокоси  ,
Поверніться  до  мене  на  мить.

Серце  в  грудях  немов  заворкує,
Тут  колись  я  родився  і  ріс.
І  зозуля  роки  порахує,
Й  журавель  прилетить  на  покіс.

Знову  ноги  оброшу  об  роси,
У  похиленій  хвилі  трави.
Сінокоси  мої,  сінокоси,
Поверніться  до  мене  ще  ви.

Поверніть  ще  мені  мої  крила,
Щоб  тепло  від  душі  полилось.
Щоб  криниця  думок  заіскрила,
Щоб  останнє  бажання  збулось.

Візьму  косу  і  в  ранкові  роси  ,
Заспіває  коса  ,  забринить.
Поверніться  мої  сінокоси,
Поки  ще  не  обірвана  нить.

Бабче  1997р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840304
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Валентина Ланевич

Ой, колише в лузі вітер, гойдає калину.

Ой,  колише  в  лузі  вітер,  гойдає  калину,
Приголублює  дівчину  що  малу  дитину.
Пестить  груди,  обіймає  стан  її  пригожий,
Задивляється  на  личко,  вона  ж  на  сторожі.

Сторожить  кохання  щире,  що  у  серці  б’ється,
Що  в  душі  горить,  палає,  а  вітер  сміється.
Нахиляє  до  дівчини  гілля  лоскотати
Та  на  вірність  він  дівочу  не  зна  що  й  сказати.

Бо  у  вірності  є  сила,  що  міцніша  криці,
Живить  тіло,  як  землиця  колосом  пшениці.
Наливає  почуттями  хмільними  по  вінця,
Лети,  вітре,  в  чисте  поле  до  заходу  сонця.

Захід  сонця  зійде  в  вечір,  на  ніч  перекине,
А  дівчина  із  думками  до  милого  лине.
Будь  обачний  у  дорозі,  а,  як  сон,  хай  спокій,
Хай  літає  над  тобою  в  небі  синім  сокіл.

27.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840213
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Надія Башинська

РУКАВИЧКА

         Дід  ішов  через  лісок,  біг  за  ним  малий  Дружок.
Пес  вперед  все  забігав.  Дідусь  від  нього  відставав,
поспішав,  догнать  хотів...  та  рукавичку  загубив.
         Ось  з'явилась  мишка  Руду,  побачила  рукавичку.
-  Тут  я  жити,  -  каже,  -    буду!  А  тут  жабка  Жас  плигає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.  
-  Мишка  Руду,  шкряботушка.  Тут  у  мене  є  подушка.
-  Я  Жас,  жабка-скрекотушка.  Вмію  в  хатці  прибирати,  
люблю  квіти  поливати.  Хочу  тут  з  тобою  жити.  Давай
будемо  дружити!
-  Ну,  іди!  -  сказала  Руду.-  Мати  подругу  я  буду.
         От  уже  їх  двоє.  Знай.    Коли  біжить  малий  Зай.
В  рукавичці  хто?  Не  знає.  Все  ж  сміливо  так  питає:
-  А  хто,  хто  в  цій  рукавичці?  Подарую  вам  по  стрічці.
Дуже  хочеться  до  вас.
-  Тут  мишка  Руду,  жабка  Жас.  Ти  є  третім  поміж  нас.
Разом  веселіше  жити,  будеш  воду  нам  носити.  
То  ж  іди!
Зай  зайшов  до  них  туди.  
         Тут  лисичка  Лас  біжить,  в  рукавичку  зазирає.
-  Хто  тут  є?  -  вона  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай.  Ти  хоч  до  нас?
-    Прошу  вас,  мене  впустіть.  Вмію  борщик  я  варить.
         Четверо  тепер  їх  стало.  Аж  тут  вовчик  прибігає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас.
А  ти  хто?
-  Я  вовчик  Вов.  Принести  я  можу  дров  й  затопити  у
печі,  та  спекти  вам  калачі.  Дуже  хочеться  до  вас.
Поміщуся  тут  якраз.
-  Та  вже  йди!
В  рукавичку  Вов  зайшов.  П'ятий.  Місце  ледь  знайшов.
         Де  не  взявсь  -  біжить  кабан.  
-  Хро  -  хро  -  хро!  Як  добре  вам!  В  рукавичці  хто?  
Скажіть.  І  мене  туди  впустіть.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,
вовчик  Вов  до  нас  прийшов.  Ледве  місце  тут  знайшов.
-  Я  кабан  Баван.  Впустіть.  Буду  вірно  вам  служить.
Знаю,  де  ростуть  грибочки,  їх  засолимо  у  бочки.
-  Що  ж  робити?  Та  вже  йди!  Шостий  ти.
Вліз  і  той.  Так  тісно  стало...  Тут  в  кущах  щось  затрі-
щало.  Це  ведмідь  іде  й  питає:
-  А  хто,  хто  тут  проживає?
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,  є
сіренький  вовчик  Вов  ще  й  кабан  Баван  прийшов.
-  Добре,  що  я  вас  знайшов!  Упустіть  до  рукавички.
У  ліску,  там  де  смерічки,  маю  пасіку.  Повірте  ви  мені,  
ведмедю  Реду.  Принесу  вам  бочку  меду!
-  Тісно  тут.  Прямо  до  сліз.
-  Та  я  скраєчку.
І  той  заліз.
         Уже  семеро  їх  стало.  Місця  кожному  з  них  мало.
Рукавичка  аж  тріщить.  
         Дід  огледівсь...    Зрозумів,  що  рукавичку  загубив!  
Став  Дружка  свого  він  звати,  щоб  іти  її  шукати.
         Знову  пес  вперед  побіг,  він  відразу  узяв  слід.
Рукавичку  ту  знайшов,  та  на  ній  тріщав  вже  шов.  
Що  за  лихо,  за  біда?  Ворушилася  вона!  Дружок  тоді:
-  Гав!Гав!  Гав!..  з  рукавички  всіх  прогнав.
         Дід  на  смерічці  помітив  лиш  стрічку...  коли  забирав  
там  свою  рукавичку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Ірина Кохан

Причарую

Іще  не  цілована  
ані  вітром,  ані  тобою,
Сни  з-під  вій  розгубились,
лишивши  сліди  на  щоці.
Вчора  юна  Алкіпа,
сьогодні  палаю  жагою  -  
Йду  ва-банк  без  вагань:
легка  посмішка  -  б*ю  прямо  в  ціль.

Сходить  темряви  мох,
ніч  збулася  сльозою  предтечі,
Золотими  струмками  
вливається  день  з  сонцевеж.
Ти  у  царстві  Морфея
шукаєш  дорогу  для  втечі,
Я  ж  любисткову  купіль  готую  -  
тепер  не  втечеш...

Стріли  й  щит  у  кутку:
не  для  тебе  загрозлива  зброя.
Причарую  навік
і  барвінком  розквітне  земля.
Амазонка  по  крові...
Та  впала  колись-таки  й  Троя...
Ти  цілуєш.  Вустами  гарячими.
Все.  Я  твоя.
23.06.2019.

Алкіпа  -  амазонка,  яка  дала  обітницю  назавжди  лишитися  дівою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Ірина Кохан

Причарую

Іще  не  цілована  
ані  вітром,  ані  тобою,
Сни  з-під  вій  розгубились,
лишивши  сліди  на  щоці.
Вчора  юна  Алкіпа,
сьогодні  палаю  жагою  -  
Йду  ва-банк  без  вагань:
легка  посмішка  -  б*ю  прямо  в  ціль.

Сходить  темряви  мох,
ніч  збулася  сльозою  предтечі,
Золотими  струмками  
вливається  день  з  сонцевеж.
Ти  у  царстві  Морфея
шукаєш  дорогу  для  втечі,
Я  ж  любисткову  купіль  готую  -  
тепер  не  втечеш...

Стріли  й  щит  у  кутку:
не  для  тебе  загрозлива  зброя.
Причарую  навік
і  барвінком  розквітне  земля.
Амазонка  по  крові...
Та  впала  колись-таки  й  Троя...
Ти  цілуєш.  Вустами  гарячими.
Все.  Я  твоя.
23.06.2019.

Алкіпа  -  амазонка,  яка  дала  обітницю  назавжди  лишитися  дівою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Надія Башинська

ЖИТО В ПОЛІ КОЛОСИТЬСЯ…

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

Жито  в  полі  в  колосочку...  Будем  жати.
Попроси,  щоб  відпустила  тебе  мати.
А  у  нашому  садочку  зріють  вишні.
Надивитися  на  коси  хочу,  пишні.

Ще  на  личко  твоє  ніжне  надивлюся.
Мов  з  джерельця,  з  вуст  медових  я  нап'юся.
Як  від  пісні  соловейка  сад  притихне,
Я  почую,  як  співає  серце  рідне.

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У серці залишилися слова

Скрипалька,  скрипку  узяла  до  рук,
Вона  для  неї  нероздільний  друг.
Мелодія  тужлива  полилась,
Душа  її  так  тугою  взялась.

Водив  по  струнах  у  руці  смичок,
До  горла  підступав  давкий  ковток.
Мелодія  промовила  слова,
Любов  не  вмерла,  ще  таки  жива.

Візьми  в  обійми  ніжнії  її
І  поведи  туди  де  солов'ї.
Вона  тобі  відкриє  серце  враз,
Засяє  в  небі  тисячу  прикрас...

Скрипалька  грає...  скрипка  голосить...
Їй  боляче...  ще  такт...  болюча  мить...
Враз  по  щоці  стекла  гірка  сльоза,
А  у  душі  промчалася  гроза.

Хтось  крикнув...  Браво!  І  букет  вручив,
В  мелодії  хтось  взяв  і  розлучив.
У  серці  залишилися  слова,
Ти  більш  не  мій...  Я  більше  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840169
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


НАДЕЖДА М.

Літня зима…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]

Дивлюся  в  степ  -  туман  клубками,
І  скрізь  все  біле...Чи  зима?
Торкнутись  хочу  я  руками,
Та  забаганка  ця  -  дарма.

Згадала  в  час  цей  прохолоду,
І  заметіль,  що  з  ніг  збива...
Оці  думки,  як  насолода...
Бувають  же  такі  дива!

Бажаєм   часто,  що  не  маєм,
Усе  б  віддали,  лиш  здобуть,
І  літо  на  зиму  міняєм...
Тепло  у  літа  украдуть..

Не  проміняю  все  ж  я  літо,
Не  підкрадайсь,  чужа  зима!
(Любити  літо  треба  вміти),
Не  линь    у  душу  задарма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840158
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Richter

На канікули в село

Пролунав  останній  дзвоник
і  настало  літо.
У  село  до  баби  з  дідом
завтра  я  поїду.

Там  червоні  помідори,
гарбузи  пузаті,
кавунів  ще  цілі  гори,
соняхи  цибаті.

Тепле  молоко  у  глеку
й  пиріжки  із  печі.
Річка  допоможе  спеку
пережить  малечі.

В  ній  клює  плотва,  тараня,  
карасі  в  сметані.
У  дворі  є  калабаня  
й  хитрий  кіт  в  чулані.

Ще  під  лісом  там  криниця
з  журавлем  дзьобатим.
Доженуть  мене  сестриця
з  мамою  і  татом.

27.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840132
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Віталій Назарук

ПІСНЯ ПРО ДУБНО

Лагідна  Іква  хлюпоче  до  Стиру,
Взявши  розгін  до  Дніпра.
Чиста  водиця,  як  усмішка  щира,
Змійкою  в  лузі  лягла.

Пр:  Горнеться  Дубнівський  замок  в  тумані
До  берегів  в  комишах.
Місто  старече  шепоче  щось  зрана,
Наче  є  в  нього  душа.

Як  не  любити  місто  на  Ікві,
Гоголь  його  оспівав…
Тут  Тарас  Бульба  після  молитви,
Втрьох  із  синами  ступав.

Квітни    й  надалі  місто  старече,
Волю,  як  зір  бережи.
Силу  свою  сохрани  молодечу,
Людям  про  себе  скажи!…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839952
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Леся Утриско

Звикли до війни

Ми  так  звикли  чомусь  до  війни:
Вона  в  нас,  а  не  у  чужині,
В  наших  душах  найбільше  вини,
За  ці  втрати  у  кожній  родині.

Каже  хтось:  -  Ти  пішов  туди  сам...
Тож  проблема  твоя  і  родини.
А  чи  стане  колись  прикро  нам
За  життя,  так  коротке,  дитини?

Адже  він  боронив  нас  усіх,
Аби  спати  могли  ми  спокійно,
Вічна  пам`ять,  не  скоєний  гріх  -
Як  же  боляче  та  трагедійно.

Може  досить  мовчати?  Жах!
Що  ж  за  люди  ми?  Так  байдужі,
Що  охоплює  душу  страх  -  
Чом  забули  солдатів  дужих?

Гинуть  хлопці  -  ідуть  з  життя,
Хтось  в  скорботі,  а  хтось  байдужий,
То  ж  згадаймо  людське  каяття  -  
Станьмо  світом,  навік  небайдужим...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839679
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Крилата

ТАКІ ВЖЕ ПРАВЕДНІ

Такі  святі  довкола,  хоч  клади  за  образ,  
Такі  вже  праведні,  що  хоч  одразу  в  рай.
А  лиш  зачепиш    пальцем,  кинуться,  мов  кобри,
Отруту  впорснуть  в  кров  і  відповзуть  на  край.

Такі  масненькі  з  тими,  хто  хоч  трохи  вище,
Хто  має  славу,  гроші,  силу,  булаву,  
А  тих,  хто  нижче,  віднесли  б  на  попелище.
А  тих,  хто  нижче,  затоптали  б,  мов  траву.

Хрести  на  грудях  ставлять,  моляться  у  храмі.
Та  хіба  Богові  приємні  їх  слова?
Коли  у  ґрунт  кидають  не  любов,  а  камінь,  
Щось  добре  вийде  в  час,  коли  прийдуть  жнива?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839660
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Із спогадів спиваємо ковток

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]


Давно  вже   наші  душі   на  замок,
Таємна  тиша  навкруги  літає.
Із  спогадів  спиваємо    ковток,
Але  серця  іще,  іще  благають.

І  знову  поринаємо  в  той   світ,
Крізь  темінь  пробивається  ледь  сонце.
Хоч  зараз  давить    якийсь  тяжкий  гніт,
Чомусь  війнув  цей  холод  з  горизонту.

І  попливла  густа  осіння  мряка,
З  туманом  вперемішку  і   образ.
Хіба  не  спинить  сила  їх  ніяка?
А,  може,  тут  врятують  кілька   фраз?

Гординя  хай  уступить  тепле  місце,
Бо  доки  їй  у  серці  панувать?
Ти  інших  вже  шукай  тепер,  блуднице!
У  вигнанні  не  зможеш   керувать...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839652
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 22.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

***Пам’яті Дмитра Тимчука. ***

[b]
[color="#ad0a0a"]Пам’яті  Дмитра  Тимчука.
Координатора  центра  «Інформаційний  спротив»,  військового  журналіста,  підполковника  запасу  ВСУ,  та  справжнього  патріота;  самовідданого  і  сміливого  сина  української  нації…
Слава!  Слава!  Слава!

Ми  над  прірвою  всіх  нелюдських  потрясінь  і  незгоди,
Стоїмо,  під  небесним  ковчегом,  в  апокаліпсі  днів.
Там,  в  ночі,  атакують  потвори-істоти  мій  острів  свободи,
Тут  весь  розпач  виплескую,  ярість,  обурення,  сум  свій  і  гнів…

Я  пронизую  смерть,  доленосним  мечем  Мельпомени.
Неминучість  життів  у    пророцтві,  в  санскриті  псалмів…
На  гончарному  колі  буття  вони  ліплять  нові  мізансцени…
Поминальні  свічки  сяють  куполом  тисяч  вогнів.

Я  загруз  у  цій  вирві  війни,  і  не  маючи  права  на  відступ,
Я  наказ  свій  останній  читав  під  вогнем,  у  полоні  кривавих  «котлів».
Україно  моя,-  моє  рідне,  коштовне,  безціне  намисто,
Привітай  і  зігрій  у  обіймах  ланів  найвідважних  синів!…

На  цю  землю  не  зійдуть  з  Небес  рятувати  нас  БОГИ.
Шостий  рік  на  Голгофі  під  розп’яттям  стоять  матері,
І  цілують,  слізьми  омивають  скривавлені  ноги,
І  читають  молитви  палкі  від  зорі  до  нової  зорі…

Та  кому  ж  завинили?  Чом  несем  знов  цей  Хрест  наджертовний?
Смерть  у  муках  солодша  за  тебе,  ніж  казково-багате    ярмо,
Я  на  волю  злетів,  подивись  в  мої  очі  Господь,  я  свободний,
Хліб  –  це  тіло  моє,  но  а  кров,  як  солодке  і  терпке  вино…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839641
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Галина_Литовченко

ГНАТ-ЮННАТ

Це  ж  чиї  такі  листочки  –  
гарбуза  чи  огірочка?
Це  морквина  чи  буряк?
Не  второпаю  ніяк…

Чи  боротись  з  бур’янами,
як  немає  поруч  мами?
Не  накоїти  б  біди,
поки  в’яжуться  плоди!

Щоб  не  виникло  нестачі
врожаїв  у  нас  на  дачі,
я  для  мами  без  вагань
напридумую  питань.

Вже  мої  матуся  з  татом
звуть  мене  чомусь  юннатом.
Чи  забули,  що  я  Гнат?
Що  воно  таке  –  юннат?

15.06.2019
(малюнок  з  інтернету  худ.  Адель  Гілевич)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839628
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Віталій Назарук

РІДНІ-ЧУЖІ

Були  рідними  вчора,  а  нині,
Не  співають  уже  солов’ї.
Видається,  що  наші  гордині,
Розвели  нас,  ми  стали  -  чужі.

Перекинимось  словом,  бо  поруч…
Хтось  поставив  на  долі  печать.
Ти  праворуч,  а  я  йду  ліворуч
І  тому  наші  долі  мовчать.

Спориші  у  росі  по  дорозі,
А  на  серці  неначе  зима.
І  холоне  душа  на  морозі,
Коли  променів  сонця  нема.

Затаїлася  в  серці  образа,
Я  і  ти  наче  стали  чужі.
А  причина  –  всього  одна  фраза,
А  все  решту  пусті  міражі.

У  гаю  ще  хтось  пісню  виводить,
Видається,  що  спів  цей  у  сні.
Нехай  серце  ще  довго  говорить,
А  я  буду  писати  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія про тебе нагадала

Торкнулись  пальці  ніжно  фортеп'яно,
Мелодія  про  зустріч  нагадала.
І  ті  слова,  що  говорив:"  Кохана"...
Від  щастя,  птахом  в  небо  я  взлітала.

Мелодія  помандрувала  в  літо,
Виднілось  поле,  маки  і  волошки.
В  лице  дихнув  нам  прохолодний  вітер,
Побудемо,  ще  тут,  коханий  трошки.

Біля  верби  посидимо  хвилинку,
Послухаєм,  про  що  шепоче  річка.
Вона  спішить  кудись,  немає  спинку,
З'явилась  в  небі  хмарка  невеличка.

І  ось  мелодія  вже  стелить  листом,
То  ми  потрапили  з  тобою  в  осінь.
Вона  у  кольорах  така  барвиста,
Прощальну  пісню  журавлі  голосять.

Мелодія  ввібрала  ноти  ніжні,
То  вже  зима  у  вальсі  закружляла.
І  падали  сніжинки  білосніжні,
Вони  стелили  біле  покривало.

З  тобою  не  страшні́  нам  заметілі,
Мелодія  у  весну  поспішала.
З'явились  квіти  на  деревах  білі,
Весна  нас  у  свої  обійми  взя́ла.

Все  тихше...  тихше...  і  уже  piano,
Рука  останні  такти  догравала.
Лишилося  самотнім  фортеп'яно,
Мелодія  про  тебе  нагадала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Червневий вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NQwCUtBwjN4[/youtube]


Спада   на  землю  літнє  надвечір"я,
Від  спеки  відпочине   вже душа.
Знов    пахощі  залили  все  подвір"я,
Така  пора  мене  так  спокуша.

Давно  мене  чекає  спіла  вишня.
Он  ягідки  сховалися   між   віт.
Така  знайома  надвечірня  тиша,
І  знов  думки  зібралися  в  політ..

Та  ні!  сьогодні  буде  вам  спочинок,
Спокійно  біля  мене  посидіть.
Так  хочу  я  краси  напитися  очима,
Коли  вас  запрошу,  то  прилетіть.

На  запитання  не  чекаю    відповідь.
І  без  бажань  сумнівних  і  адрес.
Нехай  краса  тут  ллється   повінню,
Не  треба  завдавати  серцю  стрес.

Тут   можна  просто  посидіти  мовчки,
Не  думати  про  те,  чи  так  ти  жив.
І  не   вести  з  душею  суперечки:
Чому  так  Місяць  в  повені  світив...
--------------------------------------

Натисніть  на  картинку









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839328
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


dovgiy

***

Хочу  слово  своє  донести  до  сердець
Багатьох-багатьох,  з  ким  не  бачусь  в  ці  дні.
Річка  часу  пливе  у  один  лиш  кінець
І  все  менше  лишається  бути  мені.
Не  сумую  за  тим,  що  за  обрій  пішло,
Не  жалкую  за  тим  що  у  днях  не  зберіг
Ще  і  досі  в  душі  зберігаю  тепло
Від  колишніх  близьких,  яких  бачити  міг.
Вдячний  долі  за  те,  що  ви  поруч  були,
Що  давали  надію  на  дружбу  й  любов
Хай  ви  тихо  від  мене  назавжди  пішли
Зло  не  буде  чорнити  прокляттями  кров.
Я  не  вмію  клясти.  Не  навчився  в  житті.
Відпускаю  від  себе,  наче  птахів  в  політ
Хай  щастить  вам  на  вашім  життєвім  путі
І  хай  небо  дарує  вам  многая  літ!
Хай  без  мене  це  буде…  ну,  що  ж,  хай  і  так!
Не  збираюсь  просити  у  когось  жалю
Досить  того,  що  я,  наче  зранений  птах
Іще  прагну  до  неба,  де  мрію  люблю.
Своє  слово  розправлю  потужним  крилом
Піднімусь  над  оцим  примітивним  буттям
І  до  зір  полечу  над  байдужості  злом
Щоб  здолати  його  голубим  почуттям.
Попри  всю  гіркоту  пережитих  невдач,
Або  помилок  прикрих,  ще  тліє  в  душі
Ніжна  іскра  любові,  що  часом  як  плач,
Виливається  зовні    у  щирім  вірші.
Коли  плаче  душа,  коли  серце  щемить
Неможливо  щось  штучно  складати  в  рядки
І  яка  ж  то  бажана  омріяна  мить
Коли  править  натхнення  рухом  руки.
Моя  мрія…  нехай  у  цей  час  як  міраж
Виринає  в  свідомості  ніби  мана
Я  цю  жінку  бажаю  щодня  і  щораз
Бо  вона  ніби  сонце  на  небі  –  одна
Стільки  літ  я  шукав  поміж  тисяч  зірок
Стільки  літ  її  кликав  до  свого  гнізда
Та  ніяк  не  приходив  для  зустрічі  строк
Не  давала  можливості  люта  біда
А  коли  вже  зустрілись,  то  тільки  і  зміг
Запитати  її:  де  ж    раніше    була?
Наче  промінь  осінній  зайшла  на  поріг,
Осліпила  надією  й  далі  пішла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загублюсь…

Загублюсь  у  соснах,  серед  літа,
Де  каньйони  тихо  собі  сплять.
Де  краса  річок  й  озер  розлита,
Де  дуби  мов  вартові  стоять.

Загублюсь  з  тобою,  чи  без  тебе,
Помилуюсь  пасмами  беріз.
Хмарами  що  виткали  на  небі,
Неперехідний,  дрімучий  ліс.

Загублюсь  у  полі  серед  квітів,
Серед  трав,  що  миються  в  росі.
Заховаюсь  у  сплетінні  вітів,
Що  до  неба  тягнуться  в  красі.

Перейду  через  місток  веселки,
Що  коромислом  повис  після  дощу.
На  щоці  цілунок  літа  терпкий
Я  на  довгу  пам'ять  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img][/img]

Біжу  босоніж  навстріч  літу,
Вуста  лоскоче  вітерець.
Купаюсь  в  барвах  дивоцвіту,
Мені  б  до  щастя  навпростець.

Гублю  сліди  в  квіткових  росах,
Ловлю  у  жмені  промінці.
Галуззя  віт  куйовдить  коси,
Блищить  росинка  на  щоці.

Стрічає  древній  ліс  привітно,
Прибрався,  наче  до  вінця.
Он  липа  рясно,  як  розквітла,
Таке  вбрання  їй  до  лиця.

О,  як  же  п'янко  пахнуть  трави,
Пташиний  лине  передзвін!
А  літо-літечко  ласкаве
Спішить  за  мною  навздогін.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS3XdHpuskW0zxV3Jm6dZU_H7UI7Pg2hZIES-Z3M1Ne4YBaA0mIhw[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838988
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Валентина Ланевич

Розплескалась у душі неба світла синь.

Розплескалась  у  душі  неба  світла  синь,
Волошково  пройняла  спокоєм  прозрінь.
Ангел  стиха  шепотів:  в  сутність  ти  поринь,
Там  у  скрині  віднайдеш  безліч  ще  святинь.

Бачиш,  день  новий  біжить  сонечком  в  зеніт,
Вітер  тінь  впіймав  за  поли  -  го́йдає  світ.
В  гаморі  пташок  виноград  заліз  на  пліт,
Ще  зозуля  вік  кує,  в’яже  доля  слід.  

Трамваєм  старим  деренчать  рої  думок,
Часопису  твого  життєвого  разок.
Та  в  прощенні  примирення  -  добра  зарок
І  серце  горнеться  до  висі,  до  зірок.

16.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** З ворогами мир гірше за війну ***

[b][color="#0c02bd"]З  ворогом  МИР  гірше  за  війну.
Я  на  війні,  навіть,  тут  у  тилу.
Допомога  вже  йде.  Поспішаю  брати.
 Повертайтесь  живими  з  війни.[/color][/b]


[b][color="#d90404"]І  знову  в  мене  сміх,  крізь  гіркі  сльози.
Жеврів  у  серці  вогник  сподівань…
Що,  знов  при  владі  політичні  ксьондзи;
Без  досвіду,  без  совісті,  без  знань?…

Люмпени  знов  голосять:  -  «Дайте  хлеба!»,
А  Я  обіч  дороги,  знов  стою,
Нікому  не  потрібен,  просто  неба,
Під  кулями,  під  обстрілом,  в  бою!

Що  сили,  біль  і  розпач,  ми  долали;
Втрачали,  здобували,  як  могли
Ми  нашу  перемогу,  наближали,
Щоб  вийти  непоборними  з  війни…

А  зараз  політичні  імпотенти,
Не  злазять  з  телешоу  і  новин,
І  гомонять  про  плани,  референдум,
Щоб  підписати  з  ворогами  «мир»…

Не  вмовиш  вбивцю  більше  не  стріляти.
Слабкий  не  змусить  відступить,  піти,
Тих,  хто  прийшов  в  мій  рідний  дім  вбивати,
Із  звинуваченням,  що  в  цьому  винен  ти…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839030
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Амадей

Волошкове літо (авторська пісня)

Волошкове  літо,
У  душі  співає,
Почуття  розквітли,
Полум"ям  палають.

Почуття  юнацькі,              (  2  рази)
У  душі  розквітли,              (  2  рази)
В  цьому  винувате,          (  2  рази)
Волошкове  літо.                (  2  рази)

Почуття  розквітли,
Серденько  тріпоче,
В  волошкове  літо,
Повернутись  хоче.

Так  серденько  хоче,      (  2  рази)
Повернути  час,                    (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  2  рази)
Закохало  нас.                        (  2  рази)

В  волошковім  літі,
Стрілись  ми  з  тобою,
Назавжди  розстались,
З  сумом  і  журбою.

Волошкове  літо,                  (  2  рази)
То  кохання  час,                  (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  3  рази)
Поєднало  нас.                      (  3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Lana P.

Небо викупує…

Небо  викупує  сонячні  крила,
Море  цілує  прадавні  піски,
Вітер  напнув  невагомі  вітрила
І  полетів  до  твоєї  руки,
Щоб  відчував  мою  ласку  на  дотик,  —
Ніжність  з  роками  тобі  збережу.
Зірка  кохання  запалює  гнотик,
Місяць  ріжком  переоре  межу.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838676
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Надія Башинська

РОЗСЕРДИВСЯ МУРКО НА ВСІХ!

         Розсердився  Мурко  на  всіх.  Скажу  вам:  курам  всім  на  сміх!
Розсердився  на  Баранця,  Овечку,  Півня,  Кабанця.  І  на  Корову,  
й  на  Телятко,  і  на  малесеньке  Ягнятко,  на  Гуску,  Курку  і  Коня.
Сердитий  ходить  вже  півдня.  А  чому  сердитись?  Спитайте.  
         Мурка  ви  краще  не  займайте.  А  то  вже  з  Гусаком  побився,
ще  зранку  з  Качкою  сварився.  Вам  розкажу,  мене  спитайте.
То  ж  слухайте  й  запам'ятайте!
         Проснувсь  Мурко  вночі.  Умився.  Пильно  навколо  подивився.
Подумав  наш  Мурко:  "Пора!"  -  й  подавсь  в  комору,  де  нора.
Маленька  Мишка  там  жила.  
         Пішов,  мабуть,  Мишей  ловити?..  Як  би  не  так!  Мишей  он  
Мурочка  хай  ловить.  Йому  навіщо  той  улов?  Він  там  сметаночку  
знайшов!
         Пішов.  Сметаночку  злизав,  а  потім  знов  до  ранку  спав.  
А  потім  спав  іще  півдня.  Звернув  усе  він  на  Ягня.
         Коли  прийшла  хозяйка  в  дім  й  спитала,  хто  сметанку  з'їв,
сказав:
-  Не  міг  заснути  я...  Бачив  ходило  там  Ягня.
Ягня  заплакало:  
-  Не  я!  -  і  подивилось  на  Коня.
-  Не  личить  так,  -  промовив  Кінь.  -  Сметанки  Баранець  не  їв.  Він  
біля  мене  спав  всю  ніч.  Здогадуюсь  я  в  чому  річ!
         Мурко  розсердивсь.  Не  мовчав.
-  З  Ягнятком  Коник  був!  -  кричав.
Тепер  лежить  он  на  дивані  і  каже,  що  усі  погані.  
         Без  друзів  важко  в  світі  жити.  Муркові  що  треба  зробити?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Віталій Назарук

КОНІ НА ПАСОВИЩІ…

Кінь  у  яблука
І  спина  без  сідла…
Вузди  немає  -  грива  й  дрібний  дощ.
Просвіт  безхмарний  на  краю  села,
Біля  дороги  сивуватий  хвощ.
За  поясом  нагайка,  ніби  спить,
Ні  пострілу,  ні  хлопу  в  тишину.
У  небі  хмари  й  кожна  з  них  мовчить,
Лише  далекі  кидають  стрілу…
Спочинуть  коні  і  козак  поспить,
На  березі,  що  не  далеко  хати.
Сон  пролетить,  як  бій,  в  єдину  мить,
Якщо  громи  не  будуть  галасати.
А  вранці  «другу»  шию  обійме,
Сідло  поставить  на  широку  спину.
А  той  належно  все,  як  є,  сприйме
і  виберуть  затоптану  стежину.
З  ним    поруч  друзі  –  всі  плече  в  плече,
У  яблука  –  поріднені  на  лузі.
По  краю  лугу  річечка  тече,
Легенький  плескіт  чути  по  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838668
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


НАДЕЖДА М.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СИНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Накрапає  мілесенький  дощик,
Біла  хмарка,  як  лебідь  пливе.
Життєдайний  відчуй  дощу  доторк,
Це  від  нього  в  житті  все  живе.

Ось  і  сонце  з-за  хмари  сміється,
Будь  здоровим  й  щасливим,  СИНОК!
Нехай  успіх  тобі  усміхнеться,
Не  сповільнюй,  упевнений  крок!

Що    найкраще  в  житті  є  -  бажаєм,
Перемога  веде  по  житті.
Ще  у  Бога  тобі  ми  благаєм:
Не  схитнися,  як  йдеш  до  мети.
.
Ти  найкращий  у  нас,  ти    -  єдиний.
Всю  любов  ми  даруєм  тобі,
Будь  таким,  як  ти  є,  наший  СИНУ.
Не  здавайся  в  життєвій  борні!

Твердий  крок,  на  лиці  хай  усмішка,
Тільки  так  по  житті  треба  йти.
Знай,  що  поряд  любов  материнська,
Що  від  всього  зуміє  спасти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838645
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Амадей

Якби міг голубом я стать

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  моя  голубко,  
Щоб  твоі  очі  цілувать,
Із  губ  меди  п"янкі  спивать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  поглянув  з  неба,
І  щастя  більшого  не  треба,
Крильми  голубку  обіймать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
То  ми  б  з  тобою  воркували,
У  парі  вечора  б  чекали,
Зірки  на  небі  рахували,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  любувався  лиш  тобою,
Я  б  жив  тоді  лише  любов"ю,
Тебе  від  бід  оберігать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
До  Господа  злетів  би  в  небо,
Щоб  шану  Господу  віддать,
За  цю  Господню  благодать,
Якби  ж...міг  голубом  я  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838577
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Ніна Незламна

Ненажерливість людини / рим. проза/

Жила  бабця  у  хатині,  все  одна  -  одненька…    Від  жерстянок  дах  скривлений    і  вона  старенька…  Вікна  геть  перекосились,    між  склом  павутина…    А,  як  здалеку  дивитись,  звалиться  хатина…  За  плечима  все  життя,  радість  й    горе  мала,  здавалось  наче  й  не  жила,  на  жаль    давно  квола  стала.  
По    хаті,  аж  на    колінах,  вимиває  підлогу…  Сама  нині,  як  перст,  ні  від    кого  чекати  підмогу…    В  хаті  пічка,  в  міху  дрова,  давно  назбирала,  від  безсилля  трусить  руки,  ой  немічна  стала.    Та  радо  себе  вмовляла,    врожай  на  горіхи,  тож  продам  і  будуть  дрова,  нема  краще    втіхи.    Промайнуло  літо,  ранки  -  молочні  тумани…    Вибивали  по  даху    гучні  барабани.  Ну,  як  сонце  кине  промінь  піду    всі  зберу,  а  по  стежці  все  сонечко,  там,  вздовж  паркану,  їх  я  і    розстеляю…  Такі  собі  думки  мала,  в  вікно  виглядала.  Вдягла  стару  кацавейку,  калоші  взувала.  Освіжила  прохолода,  злегка  усміхнулась,ой,  як  добре,  що  сьогодні  раненько  проснулась…
Геть  зблідніла,що  ж  це  нині,  по  даху  чечітка…  А  на  обійсті  прим`ята,  нахилена  квітка…  Сиві  коси  з  під  хустини  падали  на  очі…  Що  ж  це  ,  Боже  так  стукало,  ото  серед  ночі?  Попід  купу  сміття  горіхів  три  штуки,  в  безнадії  очі,  опустились  руки.    Під  паркан  сусідський  буряки  прим`яті,  ой  нащо  ж  така  біда?Чи  то  пси  прокляті?  Задивлялась  на  горіха,  лиш  висять  шкарлупи,  чи  то  білка  всі  зібрала,не  могла  збагнути…
Бурячки    в  руках    і  перехрестилась,якби  ж  то  білка  була,  а  не  нечиста  сила.    День  минув,  дощик  легенький  під  вечір  пустився….  І  на  небі  поміж  хмари  місяць  зажурився…  І  бабусі  не  до  втіхи,  сон  блукав    -  примара.  Де  ж  горіхи  подівались?Думка  та,  як  хмара.  Ні,  сьогодні  не  засну,буду  чатувати,    як  же    взимку  проживу?Буду  замерзати?
Уже  місяць  ясноокий  заглянув  в  віконце,бабця,аж  здригнулась  швидко,чи  то  може  сонце?  Нічка  довша  стала  нині,  хай  би  вже  світанок…    Дочекалася  його  і  вийшла  на  ганок…  
Лип,  старенька.,  аж  присіла.  Щось  то  біле,  як  скелет,  по  обійсті  скаче?  Та  раптово,  немов  ворон  хрипло  -  хрипло  кряче.  Ледь  -  ледь  розгледіла,  труси  і  здається  майка,  щось  невідоме  таке,  пролунала    лайка.  Мат  за  матом,  вуха  в`януть  і  не  боїться  гріхів,  аж  бачить  нахилилося  і    почула  стук  горіхів.      Здивувалась,  ледь  не  впала,  погляд    до  сусідів.  Від  паркану  штахетини    на  землі  валялись...  Від  побаченого  в  бабці,    до  неба  руки    здійнялись,
- О,Боженько!  Чи  Грицько  ти?  Чи  хто  то  ходить,    горіхи  збирає?    Думала,  що  білка…
Здивувалась,  як  вгледіла,  поруч,  геть  зламана  гілка.    І  зненацька  закричала,
- Ти  жадібна    худобина!  Що  ж    ти  гріхи    заробляєш,  на  онуків  і  на  сина!  Дім  -  палац    і  дві  машини    маєш…  Ото    вже  нещастя,  що  ж  ти  стару  обкрадаєш?!
І  де  сила  взялась,  відро    вирвала  з  руки    і  тихо  сказала,
-А  я  ж  тобі,    як  малий  був,      цукерки  давала…
             З  думками  пекучими,  у  сльозах  замовкла.    Ненажерливість  в  людини,  як    у  того  вовка.  Гірко  -  гірко  на  душі,  груди  розпирала  злість.    Крок  за  кроком  віддалялась  ,    як  від  чуми  якоїсь,  в  тілі  відчувала  млість…
       Добре  горіхи  вродили,  ой,    така    ж  була  радість.  Та,чи  в  змозі  протистояти?  Коли  сусід    хам    безсоромний  та,ще  й  підлий,    має  таку  жадібність…    
                                                                                                                                                                       05.10  2018р
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Микола Серпень

Яблуневий квіт

А  сади  весною  сніжно-білі,  
Марева  туман  пливе  над  ними.
Нам  з  тобою  прямо  в  серце  цілить
Їх  дурман,  що  напливає  димом.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ  ялуневий  квіт
Розгорта  фату  весни  довкола!

Буде  квітнуть  знову  ніби  вперше
Щоб  в  серцях  у  нас  зорів  світанок.
В  білій  піні  скаче  літа  вершник
Через  весняний  цей  полустанок.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  стільки  літ,  ялуневий  квіт
Нас  ріднить  з  тобою  як  ніколи!

І  хай  просто  в  квіті  розминутись,  
Важко  нам  при  ньому  не  зустрітись.
З  цвітом  опадає  навіть  скрута,
І  майбутнє  стане  крізь  світитись.

Яблуневий  квіт  наших  мрій  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ,  ялуневий  цвіт
Надиха  коханням  як  ніколи!

3.05.2019  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838437
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Микола Серпень

Чорнобиль

Пора  вже  приходить  до  тями,
Як  щось  нам  дано  зрозуміть!
Брехати  збирались  віками,
Та  правди  розверзлася  мить.

Неправда  і  кривда  токсичні,
Їх  вкрай  небезпечно  ростить,
Бо  в  масі  своїй,  критичній,
Спроможні  і  світ  розтопить!

Коли  ними  хто  опромінений,
Лишилось  нам  тільки  чекать,
Якими  жахливими  змінами
Майбутнього  вдарить  печать.

Що  стане  всьому  на  заваді?
На  що  ж  ми  надії  кладем?
Період  вже  десь  піврозпаду
Моросить  свинцевим  дощем.

І  лиш  відчайдушні  тут  здатні,
Зневаживши  дози  імли,
В  тім  пеклі  згоріти  солдатами,
Щоб  вижити  люди  могли!

11.  06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838436
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Олекса Удайко

ОДНОКЛУБНИКАМ

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
В  повазі  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –    як  чаяння  свої,    
Й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Леся Утриско

Намалюй мені вечір

Намалюй  мені  вечір,  
Що  всівся  на  сотні  доріг,
Де  струмки  променисті,
Веселки  від  літньої  зливи,
Затамуй  в  ньому  крик
І  вічний,  життєвий  пробіг,
І  стежки  променисті,
І  квітом,  замаєні  ниви.
Намалюй  оберіг,  
Зачарований  плес  океанів,
Стогін  гір,  де  вівчар
У  отарі  згубив  всі  пісні,
Світлий  обруч  небес,
У  кольорах  палітри  обраний,
І  світанки  мої,  
Що  на  житньому  хлібі  -  піснім.
Намалюй...  не  скупись,
Бо  вже  літо  розлого  сміється,
Мліє  гріх  матіол,
Під  вікном  пустотливих  беріз,
Хай  же  липовий  дзвін
У  нектарі  терпкім  відізветься,
На  стежині  нічній  
Доторкаю  просушений  хмиз.
Пахне  м’ята  у  нім,
В  чебреці  мліє  зранений  подих,
Серце  тихо  щемить,
Бо  лиш  мить,  де  зародиться  ніч,
Голий  місяць  вдягне  
Срібло-  сірі  розсипані  води:
Намалюй  мені  сон,
Що  торкає  цілунками  віч...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837529
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Lana P.

Квіткою ніжності…

Квіткою  ніжності  тулиться  вечір.
Небо  засмагле  в  міжгір‘ї  сія.
Сонячне  світло  зібралось  до  втечі,
Обрій  гойдає  велика  зоря.

Тулиться  серце  до  серця  охоче  —
Переплітаються  постаті  дві,
Спритний  цвіркун  про  Величне  сюркоче,
Темінь  довірила  тайну  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837527
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
як  у  дитинстві  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й    вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось  повні  відра.  
                                                           Й  не  стоять  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин:  
співочий  рай  колодязя  –  на    дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  ськати  скит  для  страдної  душі
й,  як  бурлаку,  як  вікінгу-варягу,
відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  тиші́.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  вкапав  нам  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Амадей

НІЧ З МУЗОЮ

Мені  вночі  читала  Муза  вірші,
Ніколи  ще  в  житті  так  не  п"янів,
Все  більше  я  закохувався,  й  більше,
Я  весь  тремтів  від  ніжних  почуттів.

Моє  серденько  в  грудях  тріпотіло,
І  почуття,  несли  мене  десь  ввись,
І  так  мені  в  ту  мить  чомусь  хотілось,
З  тобою    наші  мріі  щоб  збулись.

Я  поруч  відчував  тебе,  кохана,
Відчував  дотик  твій,  твоє  тепло,
Єдина  ти  моя,  й  така  жадана,
Мені,  в  житті  так  гарно  не  було.

Душею  я  злітав  між  зорі  в  небо,
Із  вуст  твоіх  п"янкі  цілунки  пив,
Й  здавалося,  Святий  Господь  на  небі,
Нас  бачив,  й  на  любов  благословив.

Душа  моя,  від  щастя  ,вся  тремтіла,
Я  знав,  мені  до  ранку  не  заснуть,
І  палко  так  мені  тоді  хотілось,
Тебе,  до  свого  серця  пригорнуть.

Від  щастя  в  мене  виростали  крила,
Я  вдячний  за  пісні  твоі  й  вірші,
За  те,  що  ти  коханням  розтопила,
Весь  біль  і  смуток  спраглоі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837352
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** Тебе, коханої, немає, знову, поруч. ***

[b][color="#bd0404"]Навіщо  я  у  цих  краях  далеких,
Самотній,  як  нещасне  каченя?
Тут  не  ростуть  ні  клени,  ні  смереки,
Палюче  Сонце  і  суха  земля…

Тебе,  коханої,  немає,  знову,  поруч.
Я  все  шукаю  з  моря  вороття.
У  хащах  долі,  прокладу  власноруч,
Свій  курс,  через  форватори  життя…

Невтомно  крутяться,  гудуть  її  турбіни.
Гребні  вали  десятки  тисяч  миль,
Накрутять,  щоб  дістався  до  родини,
До  серцю  любій,  вільній  України,
Гамуючи  свій  розпач,  втому,  біль…

У  часі  розчиняються  думки,
Пливуть  човном  в  бурхливім  синім  морі,
І  креслять  долі  шлях  сузір’я  і  зірки,
Кривою  на  турботливих  долонях…

Тебе  люблю,  тебе  кохаю  Я,
Моя  яскрава  зіронька  життЯ…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837271
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ірина Кохан

Nostalgia

Я  повернулася,  я  повернулася!
Хай  лиш  думками,  що  ж  у  тім?
Стрічай  мене,  акацієва  юносте,
У  сонцедзвоні  золотім!

Стрічай,  веди  мене  аж  на  околицю,
Роки  минули,  а  я  ні.
Вже  кропива  у  ноги  не  так  колеться,
Палають  макові  вогні...

Посидь  зі  мною,  поки  сонце  ситцеве
Збере  з  гілок  останки  дня,
Допоки  ночі  первісток  не  випливе
З-за  храму  світу,  іздаля.

Лиш  не  питай,  чом  довго  не  приходила...
Як  душу  гріє  цей  нектар!
Щораз  твоє  цвітіння  дивним  спогадом
Мене  приводить  на  вівтар,

Де  дзвін  коси  проймає  лезом  в  пам`яті,
Гукає  тата  сіножать.
В  калюжах  кораблі  з  паперу  загнуті
По  хвилях  все  біжать...біжать...

Де  шум  вітрів  з  дерев  злітає  піснею,
Цілує  очі  і  чоло,
Й  під  вишнею,  під  маминою,  пізньою
Моє  дитинство  відцвіло.

Де  степ  широкий  обіймає  крилами,
Он,  я  ще  юною  біжу!
А  угорі  небесна  синь  вітрилами
Малює  днів  моїх  межу.

Побудь  ще  трохи  поряд,  моя  юносте,
Блакитноока,  золота...
Акація  цвіте!!  Я  повернулася!
Не  повертаються  літа...
     23.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  дошку"!  
                                                                 Без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Східний

Біжить життя, немовби хвиля



Біжить  життя,  немовби  хвиля,
У  кожній  миті  свій  є  час.
Буває  б’єшся  від  безсилля,
Знайти  один,  єдиний  шанс
Піднятись  чайкою  над  морем
Спокус  і  звабливих  принад,
Пройтись  до  болі  рідним  полем,
Зайти  в  дитинства  тихий  сад.
Торкнутись,  вишні,  а  чи  груші,
Що  тато,  тато  посадив.
У  тім  саду  відчути  душі
І  світ  закоханих  батьків.
У  тім  саду  –  любов  і  спокій,
І  спів  ранковий  солов’я.
І  ті  дитячі  давні  роки,
І  юність  в  нім  пройшла  моя.
Біжить  життя  і  не  вернути
Той  час,  ті  миті,  а  не  дня.
Батьків  не  можу  я  забути,
Їх  руки,  а  також  лиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836678
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Ніна Незламна

Байстрюк /проза /

За  вікном  зовсім  стемніло….    Здалеку  майже  не  видно  край  неба…  В  салоні  автобуса  сонне  царство.  Хтось  спить  роззявивши  рота,  хтось  раз  -  по-  раз    клює  носом  донизу,  ворухнеться  ,  відкриє  очі,  озирнеться  і  знову  впадає  в  дрімоту.  Контингент  пасажирів  різний,  маже  всі,  крім  однієї  пари  літніх  людей,  їдуть  в  одиночку.    Микола  сидів  навпроти  проходу  на  самому  останньому  ряду    міжміського    великого  автобуса.  Він  придивлявся  за  скло  вікна  і  час  від  часу  позирав  на  годинник,  скоро  виходити…
       Коли  він  вийшов  з  автобуса,  швидко  зачинилися  двері,  від  мотору,  на  якусь  мить,  аж  загуділо  в  вухах.  Автобус  набрав  швидкість,  наче  тікав  від  нього,  залишаючи  одного  на  трасі,  яка  стелилася  серед  поля.  
     Високий  на  зріст,  широкоплечий    Микола,  тримаючи  невеличку    валізу,  озирнувся  і  відразу  з  кишені  жакета    дістав  ліхтарик.  Повільно  перевів  подих,    свіже  повітря  придало  йому  сили,    як  рукою  зняло  сонливість.  Майже  перша  година  ночі,    який  там  дурень  буде  їхати    в  цю  пору    в  село,    копошилися  думки,  як  оси.  Нічого,  розмірковував,    п’ять  кілометрів  не  так  і  багато,  але  ж  біля  ставу  не  знати  яка    там  дорога,  напевно  краще    йти  попід    ліс,      але  напевно  всі  сім  кілометрів  вийде.  …  Він  йшов  по  дорозі  встеленій  вапняною  крихтою.  Тримав  перед    собою  ліхтар,  інколи  повертався  назад  і  настільки  можна  було  світити  дорогу,  задивлявся  на  неї,  а  потім,  як  дитина  світив  на  себе  і  озираючись  назад  до  землі,    дивився  на  свою  тінь.      З  піднятим  настроєм,  посміхаючись,  заговорив  до  неї,
-  Чому  мовчиш    і  йдеш  за  мною?  Ти,  як  ця  ніч?  Ніде  ні  миші,  ні  птахів  не  чути.  Розповіла  б  мені  хоч      про,  що  -  небудь,    чи  нагадала?!
 І  він  занурився  в      спогади  …  Найперше,  що    пригадав,  це  те,  як  сусідка  тітка  Ольга,  кричала  йому  вслід,
 -  Байстрюк,  забудь  сюди  дорогу.  Вона  собі  кращого  знайде!  
І    далі,  мов    бачить  перед    собою…..      Літній  ,  ясний,  теплий    ранок.  Легенький  вітерець  куйовдить  листя    молодим  деревам.    Широкий  став,  вода  виблискує,виграє  на  сонці  і  де  –  не  -  де  часом  виплескує  риба  і  знов  ховається  в  воді.  То  там,  то  зовсім  близько    круги  розходяться    по  прозорій  воді,місцями  мілко,  аж  піщане    дно  видно,  а,  як  подалі  ледь  -  ледь  видно  густі  водорості,  що  колишуться  від  течії.  Він  і  Оксана    в  воді  по  пояс  ,  в  руках    тримають    білу  натягнуту    хустину,  намагаються  її    повільно  занурити  в  воду,    під  самий  край  берега,  що  впирається  в  обрив.  Прикусивши  нижні  губи,  переглядаючись  один  на  одного,    по  шию  присідають  в  воді    і  Микола    кивнувши  головою,  подає  їй  знак.  Вони  миттєво  витягують  хустку  і  гучний  вереск  з  уст  Оксани  губиться  далеко  над  ставом.  Вона    осяяна  сонцем,    всміхається,    в  очах  веселики,
- Бачиш,    є!    Мабуть  штук    вісім,  точно!  Ой,  дивися,  щоб  не  вискочили    в  воду,  он,  як  плескаються!
Вони  щасливі,  похапцем  вийшовши  з  води,  висипали  рибу  в  відро.    І  так  декілька  раз,  поки  не  відчують,  що  джерельна  вода,  аж  зводить  ноги  від  холоду.  Та  воно  того  варте,  поділяться  майже  порівну,  по  -  чесному,  так  вважали  обоє  і    задоволено  несли  додому.  Знали,що  батьки    завжди  раді  посмакувати  рибу,  хоч  і  невеликі      карасики  хлюпалися  в  відрі  та  дітям  було  приємно  почути    добрі  слова.
Микола  чорнявий  хлопчина,  підростав    без  батька,  йому  боліло  під  серцем,  коли    хтось  в  селі  йому  вслід  кидав  слово  «байстрюк».  Тоді,  ще  в  дитинстві,    якось  не    звертав  уваги  на  те  слово.  Та  одного  разу,  як  минуло  їм  по  дванадцять  років,  вони  з  Оксанкою  йшли    разом  зі  школи.    Дівчина,  як  завжди,  махнула  рукою,
- Бувай!
 І    зайшла  на  своє  обійстя.
 Микола  почув    голос    її  батька,
- Дорослішай  вже!    Он,  яка  гарна  стала!    На  тебе  всі  хлопці  в  селі  задивляються,  а    ти  водишся  з  байстрюком.  Що  інших  хлопців  в  селі  немає,  щоб  ранець  носили?!
 Хлопець  прийшовши  додому,    зі  злобою  кинув  ранець    на  підлогу  і  до  бабусі,
- Ви  мені  скажіть,  що  то  за  слово  таке  -    «  байстрюк»?    І  чому  я  часто  чую  від  дядька  Петра?!    Я,що  винен,  що  батька  не  знаю!  Он    у  нас  в  класі  ,  ще  троє    хлопців  батьків  не  мають  і  нічого,  ніхто  їм  вслід  не  кричить  те  слово.
Бабуся,  задумливо,  приголубила  онука,
- Почекай,  ще  тиждень,  чи    два  і  ви  поїдете  в  Вінницю,  мама  купує    квартиру,  будете    там  жити.  Шкода,  що  в  нас  такий  народ,    невихований,  нечемний.  Підростеш,хлопчику,    все  зрозумієш.  Не  знати,  що    чекає  на  його  онуків,  ніхто  наперед  не    знає  ,  як  складеться  життя  його  доньки  чи  онуків…
Він,  звільнився  від  обіймів,    присів  на  край  ліжка,
- Цікаво…    Мама  нічого  не  говорила…    Це  правда  і  ми  поїдемо    туди  жити?  А,  як  я,    без  ставка,  без  села,  без    друзів?
Старенька  закліпала  очами,  рукою  струсила    непрохану  сльозу  зі  щоки,
- Такі  речі  роблять    тихо,  люди  заздрісні.  Вона  скільки  років  там    працює,  скільки  і  гроші  складала,  щоб  вирватися  з  села,  хоче    тобі  дати    шанс  навчатися  в  великому  місті.  Адже  ти  розумний  хлопчик,  вчишся  в  школі  найкраще  за    всіх.  …    А  те,  що  говорять  вслід  тобі,  не  звертай  уваги.  Підростеш,  зрозумієш,  що  всякі    є  обставини  в  житті,  а  люди,  на    жаль,  чомусь    все  частіше  злі,  чим  добрі..  Таке  воно  життя…
Так  все  і  сталося.  Пройшло  рівно  два  тижні  і  Микола  з  мамою  переїхали  жити  в  невеличку  квартиру  на  другому  поверсі  п`ятиповерхового  будинку.    Мама  продовжувала  працювати  на  кондитерській    фабриці,    а  він  ходив  до  школи,  яка  знаходилася  зовсім  близько.  Нові  друзі  з  будинку,  в  якому  жили  та  добре  вписався  в  колектив  класу.  Відвідував  гуртки  «Хімічний»  і  «Математично  -  фізичний»  .    Життя  в  хлопця  зовсім  змінилося,  але  часто  згадував  Оксану  в  селі.  Її  смарагдові  очі  та  став    інколи  снилися  ночами,  немов  звали  до  себе.  Та  в  село  вони  з  мамою  їздили  тільки  на  свята  і  влітку    сам  приїжджав  до  бабусі  накосити  сіна,  відремонтувати  паркан  та  трохи  поніжитися  на  сонці  біля  ставу.  Оксана  потай  прибігала  туди,  щоб  ні  в  якому  разі  не  дізналися  батьки,  бо  суворо  заборонили  бачитися  з  ним.  Але    заборонений  шматочок  завжди  ласий,  вона  тільки  дізнавалася,  що  він  приїхав,  бігла  до  паркану  і  махала  хустинкою,  щоб  він  знав,що  вона  прийде  до  ставу.
         Роки  минали…  Ось  і  закінчують  школу  він  в  Вінниці,  вона  в  селі,  відстань  велика  та  не  для  них.      Микола  став  справжнім  легінем,  привабливим  красунчиком.  Вона  ж  ,  як  квітка  орхідея,  навряд  ,  чи  хто  з  хлопців  відмовився    б  від  такої  славної  дівчини.      Потайні  зустрічі,  перші  поцілунки,  ніжні  обійми…    Дружні  стосунки  розпалили  вогонь  кохання.
Оксані  в  селі  проходу  не  було  від  хлопців,  син  голови  колгоспу  не  раз  приходив  до  її  батьків,  просив,  щоб  не  відправляли  в  містечко  вчитися,  що  він  одружиться  з  нею  і  забезпечить  всім  необхідним,  що  потребує  для  щасливого  життя.  Та  вона    на  очі  не  хотіла    не  тільки  його  бачити,  а  і    щоб    хтось  інший  доторкнувся  її  пухкеньких  губ,  чи  взяв  в  обійми.  Вона  не  втрачала  надії,  що,  чи  рано,  чи  то  пізніше,    все  ж    вирветься  з  села,  між  люди,  як  вона  часом  говорила,    просила  про  це  батьків.  Та  де  там,  одна  донька,  батько  вкотре  гримав  кулаком  по  столі,  сказавши,  щоб  і  думати  про  це  забула,  що  залишиться  жити  в  селі.
Микола  на  Провідну  Неділю  був  в  селі    з  мамою,  після  кладовища  зустрілися    з  Оксаною  на  своєму  місці,    біля  ставу.  Вона  вже  знала  коли  буде  випускний  вечір,  попередила,  що  проводитимуть  в  сільському  клубі.  Він  навіть  посміхнувся,  почувши  число,  
- Це  ж  просто  чудово,    а  в  нас    пізніше  на  два  дні,  тож  я  приїду.    Ну  умов  нарешті    своїх    батьків  ,  давай  поступимо    вчитися  в  Харківський  університет,  там  скільки  професій,  вибереш  яку  захочеш.    Я  вирішив    свою  долю  пов`язати    з  хімією.  А  там,  дивися  десь  направлення  отримаємо  і  поїдемо  вдвох,    влаштуємо    своє  життя.
 Зі    сльозами  на  очах,  Оксана  подивилася  на  нього,  відкопиливши  губу,  заперечила      головою,
- Ні,  єдиний  вихід,    вивчишся  приїдеш  за  мною,  ти  ж  будеш  мені  писати  листи?
Він  ніжно  обійняв,    потонув  в  її  закоханих  очах,
- Що  я!    Ти  дивися  не  вийди  заміж!  Чи  вистоїш  проти  рішення  батьків?
Вона    хитала  головою    і  цілувала  його  обличчя,
-  Вистою,  буду  тільки  твоя,  мені  нікого  не  треба,  чуєш.
Трепіт  сердець,  палкі  цілунки,  ніжні  обійми,  тулилися  один  до  одного,  мов  пара  голубів.
         Останні  дзвоники  вже  пролунали  в  школах,  випускні  вечори  гуділи  в  кожному  селі.  І  Микола  приїздив  до  Оксани.  Добирався  потай,  зійшов  раніше    з  автобуса,  три  кілометри,  здалися  кількома  хвилинами.  Бабуся  не  здивувалася,  лише  обійняла,  як  завжди,  трохи  з  хвилюванням  промовила,
- Добре,  що  приїхав,  треба  в  льоху  порядки  навести  та  з  горища  дещо  дістати.  А  ввечері  напевно  підеш  до  клубу?
Він,  ледь  почервонівши,  посміхнувся,  ,
- І  все  ви  знаєте,  чому    приїхав….  І  заради  кого…
Старенька    легенько  торкнулася  його  плеча.
-  О  -  хо  -  хо,  знаю  і  бачу!  Оксана    майже  кожні  вихідні  тебе    виглядає  …  Ой,  ти  дивися,  дорослішай,  не  наламай  дров,  будь  відповідальним,  не  завдай  болю  ні  дівчині,  ні  нам  з  матір`ю.
     З  клубу  музики  гуділи  на  все  село….  Після  вручення  атестатів,  запрошені  гості,  вчителі  і  батьки  розходилися  по  домівках,  а  радісна,  щаслива  молодь  залишилася  на  танці.  Оксана    в  сукні  бірюзового  кольору  нагадувала  молоду  берізку.  Сукня    облягала  її  красивий  стан,  ледь  прикривала  коліна.    Світло  коричневі    модні  туфлі  на  невеличких  підборах    підкреслювали  красу  струнких  ніг.    Вона  весело  розмовляла  з  однокласниками  і  в  той  же  час  позирала  на  вхідні  двері,  з  хвилюванням  чекала  на  Миколу.  Син  голови  колгоспу    Юрко  переслідував  її  цілий  вечір,  чекав  нагоди,  хотів  запросити  на  перший    повільний  танець.  Він  зробив  кілька  кроків  в    її  сторону,    Оксана  в  цей  час  махнула  рукою  в  сторону  дверей,  не  встиг    повернути  голови,  здивовано  кліпав  очима,  де  ж  поділася?    А  Оксана  помітила    Миколу  в  дверях,  злегка    нахилившись,      прослизнула  між  танцюючих  пар.
     Легенький  вітерець  шепотів    про  кохання….  Вони  обійнявшись    йшли  до  ставу.  Згодом,  Оксана,  як  дзиґа  крутилася  перед  ним,    не  замовкала,  як  пташка  в  лісі,  розповідала,  як  пройшов  вечір  .  Запитувала,  чи  подобається  йому  сукня,    а  він  у  відповідь  цілував  її  солодкі  вуста,  які  зводили  з  розуму.    Він  намагався  тримати  себе  в  руках    перед    обличчям  спокуси,  на  якісь  миті  закривав  очі  і  вгамовував  свої  почуття.      Навіть  не  помітили,    у  теплій,  дружній  розмові,  відійшли  від  села  в  сторону  лісу.  Мерехтіння  зірок,    мінливий    погляд  повного  місяця  нагадував  казкову  картину,  Оксана    майже  весь  час  всміхалася,  відчувала  себе  щасливою.  Раптово  зупинилась  і  розставивши  руки    в  сторони,  задерла  голову    догори  і  голосно  сказала,
- Давай  будемо  разом,  як  місяць  і  зорі.  Тільки  я    одна  зірка,  запам`ятай!    Давай  не  розлучатися!
   І  опустивши  голову  донизу,    сказала    тихіше,
-  Хіба  це  важко  зробити?
Він    дивився  на  неї  сяючими  очима,і  запропонував,,
- То  поїхали  зі  мною  і  наше  бажання  збудеться!
Вже  її  благаючий  погляд  бігав  по  його  обличчю,  наче  шукав  розраду,  невже  він  не  розуміє,  що  це  зробити  занадто  складно….  Калатало  серце,    відчула,  як  від  хвилювання  прилинула  кров  до  обличчя,  опустила  голову  донизу.  Йшли  мовчки,  кожен  у  своїх  роздумах…
 Блідолиций  місяць    виглянув  із  –  за  лісу,  освітив  дорогу    і    житнє  поле.  Неподалік  під  лісом  виднілася  стара  скирта.  Оксана  вже  вгамувала  свої  хвилювання,  відкинула  тривожні  думки,  весело  сказала,  
- А  ну,  Миколко,  дожени  мене,  ану  дожени!
Її  крик  загубився    далеко  в  лісі….        На  той  крик  відповіла  якась  пташка  …
     І  знову  тихо  –  тихо….  Пристрасні  поцілунки…  Зацвіло  кохання  від  напруги,  моторошні    хвилі  пронизували  тіла.  Вона  спокусниця  кохання,    заволоділа  його  серцем,  вони  згоріли  у  вогні  першого  дотику,  не  думаючи  про  гріх,  не  думаючи  ,  що  буде  потім.    Втративши  самоконтроль,  дивилися  один  на  одного,  не  розуміючи,  як  це    сталося…
Вона  не  ховала    сяючі  очі  і  не  ховала  оголене  тіло,  задоволено  шепотіла  йому  на  вухо.
- Це  я,  це  я  винна!  Я  цього  хотіла,  бо  я  кохаю  тебе  і  ти  це  давно  знаєш.  Тепер  я  вірю,  ти  приїдеш  за  мною.  Їдь,  але  повертайся,  я  буду  чекати  на    тебе  завжди….
Здалеку  почувся  гавкіт  собаки…    Оксана  відкрила  очі,  Микола  ж  тихо  сопів  ,  як  мале  дитя,  скрутившись  клубком.  Раптом  в  кущах  щось  зашаруділо  і  голосний  сміх  розбудив  його,
-  Миколо!  Ой,  здається  заєць!  Дивися,  он,  он  там    вухастий  побіг  по  дорозі…    А  я  думаю  чого  це  собака  гавкає  і  цікаво  де  він  взявся?  Невже  нюх  такий  добрий  має  і  так  здалеку  чує  зайця….
 Він,  потягуючись,  піднявся  і  підхопив  її  за  руку,
-  Ти,  як  почуваєшся?  Будемо  йти,чи,  ще  посидимо?
-    О  -го  посидимо!    На  годиннику  пів  на  другу,  давай  швидше  йдемо  додому.  О  третій    годині  світатиме,  треба  повернутися,  щоб  нас  не  помітили,  -    говорила  і  похапцем  струшувала  з  себе  солому….    Повертаючись  додому    вони  помітили,    біля  клубу    молодь,  яка  весело  про  щось  гомоніла.
             Оксана  повисла  двома  руками  на  його  шиї,  
-  Прощаймося  Миколо,  чи  до  побачення?  
- Ну,  що  ти!  Ти  ж  говорила  я  місяць,  а  ти  зірка,  то  значить  будемо  разом.  Приїжджай  в  Вінницю,  адресу  знаєш,тільки  так  будемо  разом.  Адже  ти  знаєш,  як  твої  батьки  відносяться  до  мене.
Без  сліз,  легенька  усмішка  на  обличчі  і  погляд  очі  в  очі.  Жаданий  поцілунок  і  вони  розійшлися  кожен  на  своє  обійстя.
         Микола  так  і  не  заснув,  за  відчиненим  вікном  лунав  то  ближче,то  здалеку    переспів  півнів.    Перші  промені  сонця  вигравали  в  небі,    переливалися,  змінюючи  веселкові  кольори  .  Він  попрощався  з  бабусею  і  впевнено  поспішав  на  трасу,  час  підганяв,  треба  повертатися  додому.  
     А  час  летів…  Микола    все  ж  поступав  в  університет  в  Харкові.  Писав  листи  Оксані,    на  два  перших  вона  відповіла,  а  потім  немов    загубилася.  Він  вже  й  не  знав,  як  вдіяти,  чи  поїхати  ?  Закінчилася  здача  екзаменів,    хотів  дізнатися,  чи  зарахований,  адже  їхати  неблизький  світ,  як  казала  мама,  аж    тут    отримав  від  бабусі  листа.  Від    прочитаного  пітнів,  на  голові  підіймалося  дибом  волосся,  тіло  проймах  жах.  Він  боровся  з  думками  про  Оксану,  вірити  -  не  вірити,  як  це?    Пройшло  два  місяці,  а  вже  пише  бабця,  що  поїхала  в  якесь    велике  місто,  вийшла  заміж…  Ні,  це  сприйняти,  як  це?  Хіба  це  можливо?    Але  ж  сама  обіцянку  давала,  що  буде  чекати!  Чи  віру  втратила,що  приїду?
Буквально  на  другий  день  отримав  листа  від  мами.  Писала,що  що  в  неї  все  добре  і  теж    саме  за  Оксану,  повідала,  що  вийшла  заміж  в  Київ.  Не  міг  думки  зібрати  до  купи,  поїхати  в  Вінницю,  а  потім  в  село,  що  це  дасть?  Він  знову  і  знову  їй  писав  листи  в  село,  в  надії,що  все  ж  передадуть,,  але  відповіді    так  і  не  дочекався.
         Місто  Харків  велике,  красиве….  Чудовий  парк  імені  Горького  з  широкими  алеями,  квітучими  клумбами  і  різновидністю  дерев  приваблював  до  себе.    Микола  теж  мав  нагоду  інколи  там    погуляти  та  посидіти  на  лавці,  зануритися  в  книжки,  основною  метою  було  навчання.  Два    рази  на  рік  приїжджала  мама,  привозила  бабусину  консервацію,  домашні  пиріжки  з  капустою,  які  він  обожнював    і  розповідала  про  своє  та  бабусине  життя.  За  Оксану  нічого  не  знала,  сусіди  все  тримали  в  таємниці.  І  в  селі  люди  дивувалися,знаючи,що  батько  кричав,що  нікуди  не  поїде,  аж    тут  раптом  вийшла  заміж  та,  ще  й  так  далеко.
Минуло  два  роки….  Микола  від  мами  отримав    лист,  вразила  звістка,  писала  ,що  вийшла  заміж.  Повідомила,що    на  фабриці  познайомилася  з  одним  інженером,  який    приїхав    встановити    нове    обладнання  .  Пробув  на  фабриці  два  місяці,  запропонував  поїхати  з  ним  і  вона  наважилася.    Писала,що  їй  здалося,що  надійний,щоб  не  засуджував  її,  адже  вже  дорослий,  маю  розуміти,що  самотньому  жити,це  не  кращий  варіант  в  житті.  Він    читаючи  цю  новину,  чухав  голову  по  -  звичці  і  посміхався,  в  душі  радів  за  маму.  Адже  добре,  що  буде  не  одна,    в  нього  ж    великі  плани,  щодо  навчання.
Пройшло  чотири  роки…  Микола  закінчив  університет,  приїхав  до  мами  в  Дніпропетровськ  і  до  вітчима,  з  яким  нарешті  познайомився.  Олег  Степанович,  виявився  вдівцем,    привітним  чоловіком,    всього  на  рік  старший  за  маму.  Мав  сина,  який  після  інституту  поїхав  в  Німеччину    і  там  працював  в  одному  з  університетів.  Сподобалося  Миколі,  коли  він  запропонував  йому  поїхати  в  Німеччину  до  сина,  загорілися  очі,  це  ж  просто  якесь  везіння  в  житті,  тішився  хлопець.    Мама  нічого  не  розповідала  про  село,  адже  сама  тільки  раз  в  рік  їздила  до  бабусі.  Старенька  стала  дуже  немічна,    але  залишати  батьківщину  не  захотіла.  Розповіла,  що  батько  Оксани  розбився  на  мотоциклі,    що  вона  після  цього,  аж    через    рік    повернулася    жити  в  село.  Що  має  сина,  хвалилася    її  мати,,  що  все  в  неї  добре  і  онук,  дуже    розумний  хлопчик.  Миколі  було  боляче  і  водночас  ніяково,  він  пригадував    ніч  після  випускного,    сльози  наверталися    на  очі,  адже  обіцяла…    Було  бажання  поїхати  в  село,  хоч  перед  від`їздом  до  Німеччини  та  мати    порадила  краще  поїхати,  як  приїде,    через    рік.  Нагадувала  сину,що  треба  берегти  кожну  копійку  і  запевняла,  що  бабуся  не  образиться,  все  зрозуміє.
     Доля  дала  шанс  Миколі    побачити  світ….  Він  ніколи  і  не  уявляв,  що  буде  нагода    працювати  в  великому  портовому  місті  Гамбург.    Син  вітчима  Вадим  ,  дуже    схожий  на  батька  і  розмовою,    і  привітливістю,  був  радий    знайомству.    Він  винаймав  житло  і  працював  в    Гамбурському    університеті,  займався    дослідженнями  в  області  хімії.  Микола  жадібно  слухав  розповіді  Вадима  про  роботу,  йому  було  дуже  цікаво,  адже  він  любив  і  хімію,    і  фізику.  
     Вони  тепер    жили  разом,  не  палили  цигарок    і  не  пили  спиртних  напоїв.  Зарплата  дозволяла    добре  жити  і  одночасно  робити  заощадження.  Микола  з  задоволенням  влився  в  колектив  і  через  місяць    випробувального  терміну  підписав    трудовий  договір  на  п`ять  років.  Звичайно  цьому  сприяв  Вадим,  адже  він  вже  рік,  як  працював  тут  і  в  нього  договір  був  на  три  роки,    він  після  закінчення  договору  мав  намір  продовжити,  ще    на  три  роки.  Микола    вечорами  сумував  за  селом,  згадував  Оксану,  до  болю  тиснуло  в  грудях  та  розумів,  що  її  не  повернути.    В  думках  заспокоював  себе,  мабуть  пожартувала  доля,  подавши  колись  надію  на  чисте  і  вірне    кохання.    
       Ось  так  хвилина  за  хвилиною  нестримно  плив  час…    Хлопці  задоволені  життям,  листи  від  рідних  і  часом  міжнародні  телефонні  переговори,  щоб  хоч  на  якісь  хвилини  почути  рідні  голоси.  Але,  щоб  більше  заощадити  грошей,  вирішили  працювати  без  відпусток.
Після  закінчення    трудових  договорів,  швидкий  потяг  віз  хлопців  додому.    Роки  пробігли,  пролетіли,  мабуть  вже    треба  подумати    і  про  сімейне  життя.    
       Два  дні  поспіль  радісна  зустріч  в  Дніпропетровську.  Вадим  відразу  зайнявся  купівлею  житла  для  себе,  мав  намір  влаштовувати  своє  особисте  життя,  щоб  не  жити    разом  з  батьком.  Миколі    ж  було  трохи  простіше,  мама  не  продала  квартиру  в  Вінниці,  здавала  в  оренду  і  він  мав  намір  поїхати  ближче  до  рідного  села.  Поїхати  до  своєї  вже  зовсім  старенької    бабусі,  про  яку  розповідала  мама,що  ледь  ходить  і  скаржиться  на  проблеми  з  зором.  Можливо  операції  потребує,  задумувався    хлопець,  гроші  є,    заробив,    то  чому  ж    не  допомогти…  
                 На  мить  зупинився,  несподівано  перед  ним,  під  світло  ліхтаря,  потрапив  заєць.  
- Оце  так  -  так!  -  сказав  голосно.
Довговухий    тікав  скільки  було  сили,  а  він,  всміхаючись,  намагався    світити  йому  навздогін.
     Вдалині  виднілися  вогники,  це  вже  село  просинається,  подумав  Микола.  Ось,  рідне,    моє  село…  Пройшовши    до  нього  дорогою,  немов  перегорнув  сторінки  свого  життя.      Небо  ледь    -  ледь  ховало  в  себе  зорі,  на  сході  світліла  синява…
       Дружок  навіть  не  загавкав,  коли  Микола  підійшов  до  паркану.  Дзвін  ланцюга    і  одночасний  спів  півня  почулися  на  обійсті.  Тихо  підійшовши  до  вікна  ,  постукав  в  шибку  і  голосно  позвав,
- Бабусю,  це  я,  Микола,  відчиняй!
За  ці  роки,  старенька  наче  висохла,зробив  висновки  онук.    Яка  ж  вона    маленька  стала  і  худенька,  обіймаючи  і  цілуючи  бабусю,  думав  Микола.    Скільки  ж  років,  я  не  бачив  її  ?!
       В  пічці  полум`я  облизувало  дрова,    в  хаті  пахло  димом  і    м`ятою.    Бабуся  мовчки  сиділа  на  ліжку,  склавши    жилаві,  худенькі  руки  одну  до  одної.  Микола    близенько  присів  на  стілець  біля  неї,  це  вона  попросила,    ближче  присісти,  жалілася,що  зовсім  погано  бачить  на  два  ока.    Він  для  неї    був  слухняним  хлопчиком  ,  як  і  колись,  вона  витирала  непрохані  сльози,  сльози  радості,  сльози  щастя,  тішилася,  що  дочекалася,  ще  раз  побачити  онука.  За  чаєм,    він  задоволено  розповідав  про  життя  в  Німеччині,  про    роботу,  про  Дніпропетровськ.  Обіцяв  повезти  її    в  Вінницю,  показати  лікарям,  як  треба,  то    й  зробити  операцію,  якщо  вона  звичайно  дасть  на  це  згоду.
       Бабуся  послала  його  випустити  курей  з  сараю  та  кинути  їм  пару  жмень    пшениці.  Півень  вискочив  першим,    топтався  на  місці,  розмахував  крилами,    відразу    завів  свою  пісню.  Дружок  стояв  на  двох  лапах,  спиною  притулившись  до  буди,  махав  лапами.  Микола    з  усмішкою  на  обличчі,
- А…  Що  чекаєш  окраєць    хліба?  Хоч  вже  і  старий  та  годен  на  двох  лапах  стояти,  молодець!  
 Той,  наче  розуміючи  його  мову,  став  на  чотири  лапи,  завиляв  хвостом.  Отримавши  шматок    хліба,  який  зловив  на  льоту,  пес  позираючи  на  всі  сторони,  не  поспішаючи  пішов    в  буду.
З  хати  виглянула  бабуся,  поправляючи  хустинку  на  голові,  гукнула,    
- Миколко,  принеси  свіжої  водички!  Відро  чистеньке  висить  на  штахеті!
У  сусідів,  за  парканом,  вщент  переплетеним  виноградом,    почувся  брязкіт  чогось  залізного,  гучний  дзвін    пролинув  навкруги.  
-  О,  мабуть  хтось    ланцюга  з  відром  впустив  чи,  що...,  -    протяжно    сказала  старенька,    подивилася  в  сторону  сусідів  і  продовжила,
-    Хтось  хазяйнує,  чи  Ольга,  чи  Оксана,  а  можливо  і  син,  мабуть  же  допомагає  жінкам…  Важко  без  чоловічих    рук    тримати  хазяйство.  
В  Миколи  від  почутого  опустилися  руки,  відро  вже  гойдалося  в  криниці,  а  він  на  якусь  мить    закляк  на  місці.  Раптом  з  -  за  паркану    гучний    голос    сусідки,
- Оксано,  це,  що  з  тобою?  Йди  до  хати  та  переодягнися,  всю  воду  вилила!    Як  це  ти    примудрилася  впустити  відро,  ще  й  прямо  на  себе.
- Та  зашпортнулася,  хотіла  поправили  відро  та  не  втримала.  Не  кричи  ,  не  лякай    нікого,  -    Микола  почув  голос  Оксани.
Він    похапцем  витягнув  відро  з  криниці  і  за  мить  був  в  хаті.  Збентежено  взяв  за  плечі  бабусю,  яка  вже  присіла  за  столом,  чистила  зварену  бараболю      в    мундирі.  Хвилюючим  голосом  запитав,
- Що  ви  сказали,  бабусю,  як  без  чоловіків.  А  чоловік  Оксани,  що  тут  не  живе?    Вона  давно  тут  сама  з  сином?
-    Так!  Давно.  Я  вже  й  не  пам`ятаю  скільки    років  тут.  Як  батько  розбився,  навіть    була  на  похорони  не  приїхала.  Звичайно  ж  дивно    та  люди  казали,що  Ольга  не  захотіла,  щоб  повернулася    в  село.  Лише  згодом,  через  рік,  на  поминки    батька  приїхала  так  і  залишилася.    Пізніше  люди  розказували,  що  малий  лепетав,  що  тата  в  нього  немає.  А  чи,  то  виходила  вона  заміж,  чи  ні,  ніхто  і  не  знав  точно.    Ще  тоді,  влітку  було    приїхало  кілька  гостей,  на  другий  день  вже  й  поїхали.  На  цьому  і  все  весілля,  говорили,  що  в  Києві,  а  хто,  що  за  чоловік,  так  ніхто  не  знає,  жодного  разу  сюди  не  приїжджав.  
Старенька  дивилася  на  онука,бачила,  як  змінювався  на  обличчі,то  блід,  то  червонів.  Але  продовжила,
- Зараз  працює  в    сільраді,  щось  там  пише  сидить,  навіть  не  знаю  ким  її  туди  працевлаштували  та  зарплатню  отримує.    Ще    чула    бабські  розмови,  що  син  –  байстрюк.  Можливо  і  нагуляла  там,  весілля  ж  ніхто  не  бачив,  як  і  чоловіка.  
 Миколі,  наче  хто  голку  в  серце  вгатив,  перехопило  подих,  аж  впрів.
Він  пригадав,  як  його  тітка  Ольга  називала  байстрюком,  хотів  ,щось  сказати  бабусі  та  промовчав.  Старенька,  хіба  може  пам`ятати,  як  він  її    в  дитинстві  запитував,  чому  його  так  називають?  Мабуть  не  варто  ворушити  минуле.  Запала  тиша…
 За  мить  пригадав  маму.  Він  вже,  як  подорослішав,  тоді  вона  зізналася,  що  був  гарний  хлопець    Володимир.    Чоловік    сам  був  з  містечка,  працював  на  комбайні  під  час  збору  зернових.    Було  кохання  та  сплило,як  вода  в  річці,  так  сказала  йому  мати,  обіцяв  приїхати  та  так  і  не  дочекалася.
 Колотилося  серце,  наче  хотіло  вискочити,  чи  розірватися  на  шматки,він  схвильовано  запитав,
- Бабцю,  чекайте  -    чекайте,  а  скільки  років  малому?
- Та,  який  він  вже  малий,  я  то  далеко  погано  бачу,  але  цупкенький  хлопець,  вже  давно  корів  пасе,  -    протяжно  відповіла  бабуся.
Микола    присів  на  стілець,  що  стояв  поруч,  оббирав    бараболю  ,  мочив  в  олію,  яка  стояла  на  столі  в  блюдці  і  притрусивши  зверху  сіллю,  жадібно  смакував,  намагаючись  приховати  своє  хвилювання,
- Ні!  Ніде  не  їв  кращої  бараболі,    як  у  нас!  Як  би  ви  знали,  як  хочу  до  ставу!  Я  так  за  всім  сумував…
Запихаючи  в  рот  бараболю    за  бараболею,  посміхнувся  до  бабусі,  
-    Я  тут  побуду  трохи!  Заготую    на  зиму  дров  та    в  лікарню  поїдемо,треба  очі  лікарям  показати,    можливо,  якісь  окуляри  треба…
Бабуся  задумалася,  хитнула  головою,
- Зрозуміле  діло…    Мене  не  обдуриш,  хочеш  Оксану  побачити…  Поїси,  краще  ляж  поспи,  ти  ж  з  дороги,    виморений…
Кивнувши  рукою,    бабця  вийшла  надвір,  присіла    на  стілець,  що  стояв  неподалік  від  криниці.  Щось  бурмотіла  про  себе  і  час  від  часу,  примружуючи  очі,  дивилася  до  сонця.
Микола  взявши  рушник    з  шафи,  вийшов  з  хати,
- Я  піду  до  ставу…    Скупаюся  з  дороги,    як  стане  спекотно,  тоді  відісплюся...
   З  радістю,    з  легким  хвилюванням  йшов  до  ставу.  Роздивлявся  навкруги,  на  дерева,  на  трави  на  ту  стежку,  по  якій  бігав  в  дитинстві.  Хотів  знайти,  щось  знайоме  та  лише  дивувався,  що  дерева,  тополі,  берізки,  клени,  тоді  були  молоденькі  ,  а  тепер    стояли  біля  ставу  стрункі  і  високі,  мов  охоронці.  А  тополі,  здавалося,    аж  дістають  синяву  неба.  А    ті  берізки,  з  яких  колись  брали  сік,  виросли  справжніми  крислатими  красунями.      Здивовано  подивився,  на  кущі  шипшини,  адже  тоді    тут    їх    і  не  було.    І  ось  нарешті    показався  невеликий  пагорб  і    широкий  став.  Хотів  одним  поглядом  захопити  всю  картину  ставу  та  де  там,  красень,  подумав  посміхаючись.  Вода    в  ставку  здалеку  рябила,  переливалася    синім  кольором  з  зеленкуватим,  час  від  часу  виблискувала  на  сонці  і  миттєво  сріблилася.  Неподалік    в  воді,  під  обривом,    привернули  увагу  гуси  .  О!  почухав  голову  по  -  звичці,  як  в  дитинстві,  цікаво,  а  карасики  тут  ще  є?    
       За  кущем  шипшини  над  обривом    сидів    чорнявий    хлопчина,    в  руці  тримав  невеличкого  прута.  Побачивши  Миколу  швидко  піднявся  на  ноги    і  здивовано  запитав,
- Дядьку,  ти  когось  шукаєш?
В  Миколи,  аж  обличчя    перекосило  від  несподіванки,  немов  струм  вдарив  в  голову,  це  кругленьке  обличчя  десь  бачив?    Де?  Думка  за  думкою,  картинки  за  картинками  миготіли  перед  очима,  а  потім  несподівано  для  хлопця,    різко  розвернувся  і  швидкою  ходою  попрямував  назад,  до  хати.  Бабуся,  побачивши  його,  від  несподіванки,  аж  піднялася,  
- Що  вода    холодна,  що  повернувся  так  швидко?
Він  не  слухав  її  .…  В  хаті,    з  старої  шафи  дістав  фотоальбом  і  всі  фото  висипав  на  стіл,  виглянув  до  бабусі,
- Я  прошу  бабусю,  підійдіть  сюди!
 За  мить    старенька,  розмахуючи  руками,  поспіхом,  присіла  біля  столу,
- О,  що  це  ти?  Вирішив  дитинство  пригадати?Він    знервовано  передивлявся  старі,  ледь  рижі  фото  і    різко  відкладав  в  сторону.  
Старенька  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти  нащо  онук  погукав  її.  Нарешті    він  знайшов  своє  фото,  внизу  надпис  –  «мені  дванадцять  років».
Знервовано  бігав  очима,    то  по  фото,  то  до  бабусі.  Почервонів,  піт  виступив  на  чолі.  Ледь  тремтячим  голосом  сказав,
- Бабусю,  це  мій  син!  Бабусю  він  не  байстрюк!  Чуєте,  не  байстрюк!  
Сльози  радості  затьмарили  очі,  він  підніс    їй  фото  під  самий  ніс.
-  Уважно  подивіться,  це  ж    я  !  І  він  зараз  майже  такий  самий,  невже  ви  не  бачили?  І  чому  Оксана  нічого  вам  не  сказала?!
-  Заспокойся,  -  витираючи  тремтячою  рукою  сльози,  ледь  чутно    промовила  бабуся.  Я  ж  бачу  погано,  майже  нікуди  не  ходжу,  навіть  на  цвинтар,  а  тут  паркан  такий,  ще  й  виноград.  А  Оксану  може  раз  в  місяць  побачу  то  привітається  і  швидко  в  хаті  зникає.  А  Ольга  від  смерті  Петра,  вірніше,  після    поминок  ні  разу  навіть  не  привіталася.
-  А  мама,  що  теж  ні  разу  не  бачила  хлопчика,  як  звати  його,  хоч  скажіть?
 -  Не  було  з  мамою  мови  про  це,  ти  ж  знаєш,  як  приїде  вся  в  роботі,  і  білизну  треба  попрати  і  в  хаті  прибирає,  а  на  другий  день    вже  й  їде.  Нічого  не  говорила,  мабуть  і  не  подумала,що  може  таке  бути.  А  звати  Сашком    знаю,  знаю  вже  кілька  років  в  школу  ходить,  гарно  навчається.  Це  мені  тітка  Кладія  розповідала,вона  мені  часом  молоко  приносить,  ось  і  все,-    старенька    приклала  руки    до  грудей
Запала  мовчанка…
Микола  сидів  з  опущеною  головою  над    фото.
Бабуся  продовжила,
- А  ти    ж  таки  порушив    моє  прохання,  бісова  твоя  душенька!  Якби  ж  я  знала…  Що  ж  ти  накоїв?  І,  як  тепер  будеш  розгрібати  це    все?
Микола,  підійнявши  голову,  задумливо,  з  сумом  дивився  на  бабусю,
- Будемо  розгрібати,  як  ви    сказали,  ввечері    разом  підемо  до  них...  Що  скажете?  Адже  я  не  знав,  думаю  пробачить  Оксана,    клялася  ж,  що  кохає  і  чого  мовчала?  Не  розумію…    Мабуть  розмова    важка  буде  та  я  не  відступлюся!  Ніколи  і  нікому  не  дозволю,  щоб  мого  сина  називали  байстрюком.
                                                                                                                                                                                           Травень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Східний

Звернення до України



Почуй  Кобзаря  Україно
І  Стуса  незломного  теж
Тоді  лиш  прийде  переміна,
Як  слово  ти  їхнє  збагнеш.

Вкраїнське  поки  ігноруєш,
До  щастя  шляхів  не  знайти.
Ти  все  ще  російське  смакуєш,
Ростуть  на  могилах  хрести.

Чому  тобі  важко  збагнути,
Смерть  від  Росії  лише.
І  Лесі  не  хочеш  теж  чути,
Москвою,  мов  гниллю,  несе.

Народе,  ти  стань  українцем
І  вижени  з  себе  хохла.
Світися  над  прірвою  сонцем,
На  сході  імперія  –  зла.

Читайте,  пишіть  і  співайте,
І  вчіть  українські  слова,
З  любов’ю  до  краю  вставайте,
І  зникне  імперія  зла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836555
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я все уявляю, що це ти ( слова до пісні)

Летить  у  небі  лебедина  зграя,
А  я  услід  шепочу  їм:"  щасти"
Мене  за  плечі  вітер  обіймає,
А  я  все  уявляю,  що  це  ти.

Берізки  віти  шелестять  так  тихо,
Їм  хочеться  любові  і  тепла.
Для  мене  ж  голос  твій,  то  ціла  втіха,
Такий  дзвінкий,  мов  води  джерела.

Біжу  до  річки,  чую  прохолоду,
Латаття  жовте  у  вінки  сплелось.
Дивлюсь  мов  в  дзеркало  в  прозору  воду,
Там  відображення  твоє  здалось...

Всміхнулося  до  мене,  привіталось
І  руки  простягнуло,  ось  вони...
Враз  хвилі  в  річці  швидко  загойдались,
На  воду  падав  білий  цвіт  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


НАДЕЖДА М.

Колись ти плакав просто так?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_-m3YhxJ8U0[/youtube]

Колись  ти  плакав  просто  так,
Якщо  душа  тебе  просила?
(Хоч  це  не  слабкості  був  знак)
Тебе  вагання  не  спинило?

Чи  біг  колись  до  горизонту
По  гострій  висохлій  стерні,
І  хоч  палило  надто  сонце,
В  той  час  сказати  міг  їй    НІ?

Тебе  чекала  там  вона,
Весь  світ  зіткала  вона  з  мрії.
Тобі  все  вірила  сповна,
А  ти  не  кинув  в  безнадії?

Душа  у  роздумах  спиняла,
Просила  хитро  :  повернись.
Тебе  кохання  підганяло,
Хоч  ти  це  чув,  вперед  дививсь?

Ти  дарувати  можеш  щастя,
Таке,  від  щирої  душі?
Тоді  в  житті  тобі  все  вдасться,
Крокуй    життям,  без  метушні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836470
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

І більшого в житті не треба. ( пісня )

 Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б    тебе  одну  таку  любити,
Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Щоб  дарувать  тобі  букети  квітів.

Будить  щоранку  оченьки  твоі,
Тим  ніжним  і  солодким  поцілунком,
І  дарувать  життя  щасливі  дні,
Щоб  ти  в  житті  не  знала  більше  смутку.

Щоб  посміхалось  личенько  твоє,
Від  щастя  розквітала  твоя  врода,
Щоб  відчувала  що  у  тебе  є,
Від  Господа  Святого  нагорода.

За  той  твій  хрест,  що  ти  в  житті  несла,
Не  сердилась,  і  Бога  не  гнівила,
За  те,  Святий  Господь  з  Небес  послав,
Тобі  кохання  вірне,  незрадливе.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б  світились  щастям  твоі  очі,
Щоб  мліли  ми  від  світлих  почуттів,
І  дарували  щастя  мить  щоночі.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Прошу  одне  лиш  в  Господа  на  небі,
До  подиху  останнього  любить,
І  більшого  в  житті  мені  не  треба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


геометрія

НЕ БУВАЄ ЩАСТЯ МАЛО….

Там  де  вправні  тато  й  мама,
Гарні  й  дітки  там  ростуть…
Не  буває  щастя  мало,-
Це  життя  вагома  суть…
                         Сіль  землі,  як  грім  у  зливу,-
                         Батьки  знають  й  матері,
                         На  життєвій  кожній  ниві,-
                         Діти  радість  для  сім’ї!
Кожна  мить  в  житті  вагома,
Й  коли  дощ  іде,  чи  сніг…
Кожна  істина  відомо,-
Подолає  навіть  гріх…
                         Як  батьки  добропорядні,
                         Сині  жили  на  руках…
                       Ростуть  діти  у  них  гарні
                       І  не  плавають  в  гріхах…
А  бува  дзвенить  від  болю,
Тату  й  мамі  у  вухах,
Як  ідуть  сини  до  бою,
Сіє  в  душі  батьків  страх…
                     А  буває  в  неспокої,-
                     Батько  і  мама  на  чатах,-
                     Доля  доньок  непокоїть,-
                     І  в  турботах,  і  у  снах…
А  тривога  за  майбутнє,-
У  батьків  живе  завжди,
Діти  плід  для  них  могутній,
Захистить  їх  від  біди…
                   У  турботах  тато    й  мама,-
                   Діти  –  їхні  колоски…
                   Не  бува  любові  мало,-
                   Хоч  й  дорослі  вже  вони…
Дзвін  бокалів  ювілейних,
Неба  синього  блакить…
І  не  треба  слів  елейних,
Любов  кожного  бринить…
                     А  від  щастя  в  очах  радість,      
                     Як  приїдуть  діти  всі,-
                     Вмить  зника  зневіра  й  слабість,
                     Й  задзвенять  в  домі  пісні..
Не  буває  щастя  мало,-
Пам’ятати  треба  всім…
Діти,  внуки,  тато  й    мама,-
Це  -  основа  для  сім’ї!!!
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836439
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідний поклик - оберіг

Копиці  хмаровиння  з  решета  немов  би
Розсіяли  дощу  дрібні  краплини.
Лиш  очі,  що  далекі  тихо-тихо  мовлять,
Хоч  заблукала  в  них  журба  росинно.

Чому  наповнились  вони  відтінком  смутку?
І  де  поділась  радості  іскрина?
Розлуки  пережить  би  невимовну  скруту,
Яка  у  серці,  мов  шипи  ожини.

...Між  ними  відстань  і  війни  гарматний  постріл,
Дощі  дрібні  із  сивим  хмаровинням.
З  росинкою  блакить  очей  -  цей  рідний  поклик  -
Від  смерті  оберіг  в  бою  єдиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

КОХАНОІ ОЧІ

Переді  мною  твоі  очі,
Неначе  в  небі  дві  зорі,
І  серденько  чомусь  так  хоче
Коханням  знову  й  знов  п"яніть.

Ловити  усмішку  кохану,
Ловить  оту  щасливу  мить,
І  як  у  юності  до  ранку
Про  щастя  наше  говорить.

Ловить  зірки,  співати  пісню,
І  дарувать  сердець  тепло,
І  пить  любов,  кохання  пізнє,
Яке  до  нас  тепер    прийшло.

Рука  в  руці  і  очі  в  очі,
І  ніжний  дотик  губ  твоіх,
П"янкі  безсонні  наші  ночі,
І  чарівнИй  жіночий  сміх.

У  серці  полум"я  палає,
Палає  все  єство  моє,
І  щастя  більшого  немає,
Кохана,  ти  у  мене  є!

Вдихаю  пахощі  весняні,
Квітучий  сад  мене  п"янить,
Вдивляюсь  в  оченьки  коханій,
Й  від  щастя  серденько  тремтить.

Твоі  любові  повні  очі,
Для  мене  щастя  дві  зорі,
І  навіть  Ангели  щоночі,
Нам  заздрять  високо  вгорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835986
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Лілея1

МІЙ ВІЧНИЙ СУМ…

[i][b]Як  важко  мені  звикнути  без  тебе,
Без  теплих-теплих  крихітних  долонь
До  сірого  і  вицвілого  неба,
До  нетепла  й  нерадості...  О,  Сонь!

Сказав  би  хто,  що  всі  пожартували  
У  ніч  оту  весняної  пори,
Про  те,  що  човник  твій  пришвартували
На  віки  вічні  неба  береги.

І  це  лиш  сон,  і  все  мені  здається,
І  просто  так  шепочуть  явори,
Що  вже  пелюстка  банта  не  торкнеться
Ніколи  більш  твоєї  голови,

Що  двох  косичок,  мамине  плетіння,
Віночком  німбу  вже  не  обплете,
Душа  бо  тихо-тихо  відлетіла,
А  спогад....  спогад  соняхом  цвіте.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835888
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


НАДЕЖДА М.

Цвіте бузок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAMRsit5ShU

[/youtube]

Цвіте  бузок  попід  вікном,
Хмільні  на  диво  квіти.
Не  захмелієш  так  вином,
Радієш  тому  цвіту.

Не  раз  згадаю  той  бузок:
Під  ним  колись  зустрілись.
Пробіг  по  тілу  холодок:
Так  сталось  -  розминулись.

Де  ти,  не  знаю  я  тепер,
Бузок  ось  знову  в  цвіті.
Та  час  тримає  і  не  стер,
Тих  зустріч  розмаїття.

Нас  звів  давно  бузковий  цвіт,
Був  першим  і  останнім.
Невже  пройшло  вже  стільки  літ,
Кохання  цвіт  -  незмінний.

Не  опаде,  як  пелюстки,
В  період  відцвітіння.
І  не  забудем  я  і  ти
Двох  душ  переплетіння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835136
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Nino27

З думками наодинці не лишай.

З  думками  наодинці  не  лишай...
Крадуться  смутки  в  душу  серед  ночі,
Заплакані  сумні  ховаю  очі,
В  обійми  щирі  проситься  душа.

Бо  ще  живу,  ще  вірю,  ще  люблю.
А  ти  -  ти  будь  для  мене  сонцем  ясним
І  зіркою,  що  у  пітьмі  не  гасне.
Усі  слова  я  серденьком  ловлю.

Прохання,  а  чи  сповідь  в  цих  рядках
(Якщо  колись  ти  будеш  їх  читати)
Мені  б  лиш  доторкнутись,  обійняти...
Побачити  свої  в  твоїх  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


геометрія

РОЗМОВА МАТЕРІ З ДОЧКОЮ…

                             -Багато  хлопців  поверталось,
                               Багато  декого  й  нема...
                               Багато  дівчат  повінчалось,
                               А  ти  чого  сидиш  сумна?..

                             -Боюсь  я,матінко,  старого,
                               Старий  не  парочка  мені,
                               Як  віддаси  мене  за  нього,
                               То  я  згнію  в  сирій  землі...

                             -Ну,що  ти,  люба  моя  доню,
                               Не  ворог  матінка  тобі,
                               Піклуюсь  я  про  твою  долю,
                               За  тебе  боляче  мені...

                           -  Ти  роздивись  навколо  себе,
                                 Не  всіх  діждалися  дівки...
                                 І  серед  них  є  хтось  для  тебе,
                                 То  ж  загальмуй  важкі  думки...

                             -  Послухай  мене,  моя  доню,-
                                 Роки  ж  збігають,як  вода,
                                 Шукай,  небого,  свою  долю,
                                 Допоки  ти  ще  молода...

                             -  Бо  ж  твій  не  вернеться  ніколи,
                                 Його  душа  вже  в  небесах,
                                 А  жити  треба,..і  сьогодні,-
                                 Не  допускай  у  душу  страх...

                             -  В  твоїх  словах  є  доля  правди,
                                 Та  серцю  ж  наказати  як?..
                                 Не  можу  я  його  забути,
                                 Живий  він  в  мріях  і  думках...

                             -  Ти  ж  знаєш,  ти  в  мене  розумна,-
                                 Найкращий  лікар,звісно,  час,
                                 Та  все  ж,  як  ти  його  змарнуєш,
                                 То  можеш  втратити  свій  шанс...

                             -  Мій  шанс  війна  в  мене  забрала,
                                 Віру  й  Надію  не  вернуть...
                                 Я  птахом  з  ним  би  полетіла,
                                 Не  в  силі  я  його  забуть...

                             -  Його  ти,  донечко,  не  вернеш,
                                 У  згадках  він  нехай  живе...
                                 Коли  синочка  ти  народиш,-
                                 Його  ім"ям  ти  назовеш...

                             -  Спасибі,  мамо,  за  підтримку,
                                 Та  час  у  мене  все  ще  є...
                                 Якшо  знайду  я  "половинку",
                                 Пробачить,  вірю,  він  мене...
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835126
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Амадей

Доля і Любов

Зустрілись  якось  Доля  і  Любов,
Я  знаю  каже  Доля,  почуттів  немає,
Он  подивись,  поет  не  спить  ночами  знов,
Усе  життя  кохання  він  чекає.

У  відповідь  Любов  відповіла,
Ти  Доленько  ведеш  його  до  Раю,
Ти  прочитай  палкі  його  вірші,
Й  скажи  йому,  що  я  його  кохаю.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835125
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Малиновый Рай

ТАНОК.

ГЕЙ,ДІВЧАТА,НОГИ  В  РУКИ,
ЧУЙ  МУЗИКИ  ГРАЮТЬ.  
ВЕСЕЛІШЕ  ХАЙ  КАБЛУКИ
ВАШІ  ВИБИВАЮТЬ.

ХАЙ  ЖЕ  ТАНОК  ПОЛУМ'ЯНИЙ
ЗВЕСЕЛЯЄ  ДУШУ,
НЕХАЙ  БІДИ  ВСІ  ПОВ'ЯНУТЬ,
СЛЬОЗИ  ХАЙ  ОСУШИТЬ.

ВИ  ТАНЦЮЮЧИ  ЛІТАЙТЕ,
НАЧЕ  ПТАШЕНЯТА.
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ,
ЗАПАЛЬНІ  ДІВЧАТА.

І  ХАЙ  ХЛОПЦІ  НЕ  СТОВБИЧАТЬ
БІЛЯ  ВАС  ДОВКОЛО
ЗАБИРАЙТЕ  ЇХ  ЯК  ШВИДШЕ
ТАНЦЮВАТИ  В  КОЛО.

НОГИ  ХАЙ  ПЕРЕБИРАЮТЬ,
РУКИ  НАЧЕ  КРИЛА.
ЯК  МУЗИКИ  ДОБРЕ  ГРАЮТЬ
ТАНЦЮВАТИ  МИЛО.

А  ЩЕ  ПІСНЮ  ЗАСПІВАЙТЕ
БУДЕ  СПРАВЖНЄ  СВЯТО,
ХАЙ  УСІ  НА  СВІТІ  ЗНАЮТЬ
ЯКІ  В  НАС  ДІВЧАТА.

ОЙ,ДІВЧАТА,ЛЮБІ  НАШІ
КВІТОНЬКИ  БАРВІНОЧКИ
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ.
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835213
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Малиновый Рай

ТАНОК.

ГЕЙ,ДІВЧАТА,НОГИ  В  РУКИ,
ЧУЙ  МУЗИКИ  ГРАЮТЬ.  
ВЕСЕЛІШЕ  ХАЙ  КАБЛУКИ
ВАШІ  ВИБИВАЮТЬ.

ХАЙ  ЖЕ  ТАНОК  ПОЛУМ'ЯНИЙ
ЗВЕСЕЛЯЄ  ДУШУ,
НЕХАЙ  БІДИ  ВСІ  ПОВ'ЯНУТЬ,
СЛЬОЗИ  ХАЙ  ОСУШИТЬ.

ВИ  ТАНЦЮЮЧИ  ЛІТАЙТЕ,
НАЧЕ  ПТАШЕНЯТА.
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ,
ЗАПАЛЬНІ  ДІВЧАТА.

І  ХАЙ  ХЛОПЦІ  НЕ  СТОВБИЧАТЬ
БІЛЯ  ВАС  ДОВКОЛО
ЗАБИРАЙТЕ  ЇХ  ЯК  ШВИДШЕ
ТАНЦЮВАТИ  В  КОЛО.

НОГИ  ХАЙ  ПЕРЕБИРАЮТЬ,
РУКИ  НАЧЕ  КРИЛА.
ЯК  МУЗИКИ  ДОБРЕ  ГРАЮТЬ
ТАНЦЮВАТИ  МИЛО.

А  ЩЕ  ПІСНЮ  ЗАСПІВАЙТЕ
БУДЕ  СПРАВЖНЄ  СВЯТО,
ХАЙ  УСІ  НА  СВІТІ  ЗНАЮТЬ
ЯКІ  В  НАС  ДІВЧАТА.

ОЙ,ДІВЧАТА,ЛЮБІ  НАШІ
КВІТОНЬКИ  БАРВІНОЧКИ
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ.
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835213
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай не спішить до тебе осінь рання ( слова до пісні)

Пройдуся  полем,  де  ростуть  ромашки
І  де  вплелись  волошки  в  пшениці.
Послухаю  дзвінкоголосу  пташку
І  вітер  потримаю  у  руці.

Насолоджусь  красою  ріднокраю
Тобі  свої  відкрию  почуття.
Прошепочу  коханий,  що  кохаю,
Любов'ю  переповнилось  життя.

Приспів:

Хай  не  спішить  до  тебе  осінь  рання
Й  до  мене  хай  вона  не  поспіша.
Бо  в  серці  ще  горить  вогонь  кохання,
Неначе  легкокрилий  птах  -  душа...

Нехай  в  житах  не  губиться  стежина,
По  ній  ще  довго  нам  з  тобою  йти.
В  твоїх  думках  коханий,  я  єдина,  
Ці  почуття  ми  будем  берегти.

З  тобою  ми  поніжимося  літом,
У  цім  розкішнім,  чарівнім  теплі.
Подивимось  на  осінь  гордовито,
Нехай  не  голосять  нам  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Захворіла ялинонька

Захворіла  ялинонька
І  стоїть  сумна,
То  ж  до  неї  слід  лікаря
Швидше  викликать.

І  сорока  швидесенько
Вже  до  дятла  мчить:
-Ой,  лікарю  любесенький,
До  ялинки  йдіть.

Цьому  деревцю  на  поміч
Ви  ж  бо  поспішіть,
Порятуйте  від  хвороби,
Хай  їй  не  болить.

Шапочку  червону  дятел
Лікарську  надів,
Сумку  з  ліками  узявши,
Миттю  полетів.

Довгим  дзьобом-молоточком
Усе  тук-тук-тук:
-Врятувать  тебе  я  хочу
Від  усіх  недуг.

Вже  всміхається,  не  плаче
Хвойне  деревце,
Ялинонька  щиро  вдячна
Дятлику  за  це.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835083
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Променистий менестрель

Чёрный снег



Весны  победной  в  мыслях  очертанье.
Здесь  снег  с  землёй,…  а  где-то  там  мой  дом
За  горизонтом…светлым  ожиданьем  –
Мы  от  него  на  запад  всё  идём.

Который  раз  в  окопах  день  рожденья.
Декабрьских  стуж  поющая  свирель…
Привычный  запах  дерева  кореньев,
Где  обезглавлена  снарядом,  плачет  ель.

И  пацаны  вчерашние  «в  рулетку»
Со  смертью  игры  страшные  ведут.
Здесь  не  в  ромашку,  а  скорее  в  решку…
Лишь  знает  Бог  –  когда  и  чью  звезду.

Чем  дальше  дом,  тем  ближе  край  агоний
Фашистских  стай,  что  вороньём  кружат…
Какой  дурак  придумывает  войны,
Где  чёрный  снег…?  –  Всё  ж  надо  их  дожать!

Победе  гимн,  чтоб  созерцать  воочию  –
Безумный  праздник,  торжество  Добра!
Чтобы  трассирующим  светом  ночью
Сопроводить  последнее:  «Ура!»

Но  это  завтра,  как  там  решка  скажет
Свой  приговор?  Сегодня  кружек  стук  –
Сто  грамм  армейских  самый  раз,  а  также
Хлеб  вместо  торта,  соль  и  мёрзлый  лук…

А  молодость  несёт  над  круговертью
И  хочет  верить  в  светлый  долгий  Путь…
«Да  будет  так!»  Витает  Дух  над  смертью,
Шепнув  на  ухо:  «Мальчик,  счастлив  будь!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835044
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ольга Калина

Хвилина мовчання

Застигла  хвилина  мовчання:
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Адже  ця  хвилина  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  застигли  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бойові заграви

Ще  тихо  спали  береги,  туман  упав  на  трави,
В  садах  співали  солов'ї    і  в  хмарах  кучерявих,
Блакить  виднілась,  вітерець  гойдав  зелені  віти,
А  десь  летів  уже  свинець  і  голосили  діти.

Торкнулася  людей  біда,  ввійшла  у  кожне  серце,
В  біді  країна  молода,  ліси,  поля,  озерця.
Страшенна  сунула  чума  із  чорними  хрестами,
На  довгий  час  в  полон  взяла,  лишивши  в  серці  рани.

Піднявсь  старий  і  молодий  на  захист  Батьківщини,  
Летіли  кулі  наче  рій,  валилися  хатини.
Із  гучномовця  Левітан  промовив  грізне  слово,
Війна!  Розпочалась  війна!  Кричало  в  душах  знову.

Ішли  бої,  що  несли  смерть,  там  гинули  солдати,
Довкола  стільки  було  жертв,  від  вибухів  гармати.
Лише  вперед,  ні  крок  назад  в  думках  були  єдині,
Була  сміливість  у  солдат  служити  Батьківщині.

І  кожен  хто  віддав  життя  за  щастя  Перемоги,
Пішли  у  вічність  в  небуття,  пішли  служити  Богу.
Ми  будем  пам'ятати  їх  і  згадувать  щорічно,
День  Перемоги  є  для  всіх  історією  вічно!

За  сьогодення  і  життя  ми  скажем  їм  спасибі!
Безсмертна  пам'ять  у  серцях  у  домі  і  садибі.
Хай  не  торкаються  землі,  більш  бойові  заграви,
Хай  пам'ятають  всі  живі  меморіали  Слави.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Віталій Назарук

ТАТОВІ ДАРУНКИ

Пригадались  руки  в  мозолях…
Свіжий  хліб  принесений  з  роботи,
Чорні  руки,  як  свята  земля,
Оченята  сина,  що  навпроти.

Син  дивився,  як  на  щось  святе,
Знав,  що  тато,  витягне  з  кишені
Саме  дороге  –  він  знав  про  те
І  протягне  синові  у  жмені.

Небагато,  хай  одну,  чи  дві,
Може  від  лисички,  чи  від  зайця.
А  які  були  вони  смачні,
Їх  нікому  смакувать  не  вдасться.

Але  тату  й  мамі,  хоч  навпіл
Син  батькам  приносив  на  долоні.
Клав  завжди    обом  на  білий    стіл,
Скатеркою  вкритий  де    ікони.

Пригадалось,  наче  щось  святе,
Яблуко,  цукерки,  абрикоса,
Пам'ять,  крізь  роки  святе  несе,
Вдалину  лиш  поглядає  скоса.

Я  в  душі  ношу  його  любов,
Солодко  стає  мені  на  серці.
Наче  ще  живим  пишаюсь  знов,
Як  дивлюсь  на  тата,  на  портреті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834982
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Амадей

ПІСНЯ КОХАННЯ

Всміхнулась  доленька  мені,  так  ніжно-ніжно,
Кохання  в  серце  полилось,  а  з  серця  пісня,
Застигли  в  пам"яті  моі  слова  чарівні,                      (  2  рази)
Ти  моя  сонячна  любов,  кохання  пізнє.                (  2  рази  )

Забилось  серденько  моє,  не  спить  щоночі,
Малює  личенько  твоє,  чарівні  очі,
До  тебе  в  мріях  лину  я,  і  так  несміло,                  (  2  рази  )
Кохання  вирвалось  з  грудей  і  полетіло.              (  2  рази  )

І  полетіло  воно  в  гай  із  солов"ями,
І  розцвіло,  і  розлилось  в  гаю  піснями,
І  полилась  із  гаю  ввись  чарівна  пісня,                (  2  рази  )
Оце  і  є  воно,  оте  кохання  пізнє.                                (  2  рази  )

Прийшло  без  стуку,  так  ,  як  входять  вірні  друзі,
Упало  росами  в  житах,  барвінком  в  лузі,
Живу  і  дихаю  я  ним,  і  весь  п"янію,                          (  2  рази  )
Від  твого  погляду  очей,  я  вмить  німію,                (  2  рази  )

Зозуля  щастя  нам  кує  із  солов"ями,
Співуче  серденько  моє  дзвенить  піснями,
Співають  Ангели  з  небес  кохання  пісню,          (  2  рази  )
Оспівують  оте  святе,  кохання  пізнє.                    (  2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 08.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Амадей

НЕ ВІДПУСКАЙ

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Лиш  пригорни,  хай  доля  усміхнеться,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Й  наповниться  любов"ю  твоє  серце.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  весна  у  серці  в  тебе  квітне,
Твоім  назавжди  буду,  так  і  знай,
В  моєму  ти  житті  зоря  досвітня.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  житті  не  віддавай  мене  нікому,
Немов  кохання  перше  зустрічай,
Й  забудеш  ти  і  біль  душі  і  втому.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  холодну  зиму,  я  зігрію  руки,
Лиш  щиро  ти  і  ніжно  покохай,
Й  ніколи  ти  не  знатимеш  розлуки.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  любові  серденько  нап"ється,
Нехай  любов  цвіте  між  нас,  нехай,
На  двох  нам  доля  радо  посміхнеться.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Ми  в  парі  увійдем  в  ворота  Раю,
Довірся  серденьку,  сердЕнько  хай,
Відчує  як  безмежно  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біла хуртовина ( слова до пісні)

Білий  цвіт  зриває  вітер  вередливий,
Хоче  застелити  ним  довкола  світ.
Ти  шепочеш  любий,  що  такий  щасливий,
Ми  в  саду  блукаєм  поміж  його  віт.

Приспів:

Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Пригорнеш  до  себе,  усміхнуся  ніжно
І  відчую  зразу  вогника  тепло.
Біла  хуртовина  закружляла  сніжно,
Подивись  коханий,  щастя  намело.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Там  де  є  кохання  й  почуття  гарячі,
Заквітує  цвітом  в  серденьку  весна.
Там  душа  радіє,  дощиком  не  плаче,
Біла  хуртовина  в  вальсі  нас  кружля.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834036
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Віталій Назарук

ЧЕКАЮ З НЕТЕРПІННЯМ

Щоб  Вас  на  Волинь  тягнуло  завжди,  як  додому,
Перлини  її  Вам  були  наче  діти  свої.
Щораз  повертались,  щоб  знов  поклонитись  святому,
Почути  пісні,  як  співають  вночі  солов’ї.

Щороку  у  молоді  вдома  гойдалась  колиска,
Дівчатам  постійно  з’являлись  у  сни  Лукаші.
А  хлопцям  вночі,    приходили  Мавки  до  ліжка
І  в  небі  світились  Малий  і  Великий  ковші.

Щоб  завжди  чорниці  приносили  запах  Волині,
Сміялися  роси  в  нескошених  зранку  лугах.
Котився  туман  долиною  синій-  пресиній
І  сокіл  із  замку,  був  кращий,  побачений  птах.

Волинська  земля  не  давала  серденьку  спокою,
А  Світязя  хвилі  були  лебединим  крилом.
Щоб  пахла    Волинь  Вам  грибами  і  осокою,
Лелеки  хвалились  на  ясені  новим  гніздом.

Чекаю  Вас,  друзі,  у  себе  на  рідній  Волині,
Я    знов  повезу  у  казкові  волинські  краї.
Бо  я  Вас  люблю,  мої  дорогі  –  лебедині
І  радо  зустріну  на  рідній  волинській  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834026
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Виктория - Р

Я-Донька України!

Я-Донька  України!

Здолаю  всі  вершини,
великі  і  не  дуже...
Я-Донька  України!
Запам'ятай  це,  друже.

Здолаю  всі  руїни,
на  заздрість  геть  усім.
Я-Донька  України!
Вона  і  є  мій  дім.

Здолаю  вежі  й  стіни,
І  цю  війну  криваву...
Я-Донька  України!
Її  я  міць  та  слава.
29  04  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834015
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

Життя і пісня

Несу  свій  хрест,  піт  очі  заливає,
А  я  співаю  пісню  про  любов,
Про  те,  як  дівка  козака  чекає,
В  піснях  у  юність  повертаюсь  знов.

І  знову  в  серці  соловей  співає,
І  мамина  черешня  розцвіта,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Й  кудись  діваються  оті  моі  літа.

Несу  свій  хрест,  а  з  серця  ллються  вірші,
Оте  возвишене,  оте  святе,
І  не  сумую  я  вже  більше,
У  віршах  вже  душа  моя  цвіте.

Душа  моя  буя  весняним  цвітом,
І  серце  переповнює  любов,
Й  від  щастя  в  небо  хочеться  злетіти,
Із  жайвором  співати  пісню  знов.

Несу  свій  хрест,  але  душа  співає,
Із  піснею  кругом  усе  цвіте,
Пісні  і  вірші  з  неба  посилає
Мені  Господь,  для  мене  це...    -  Святе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834009
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


НАДЕЖДА М.

Сповідь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]

Зміст  життя,  у  кожного  він  свій:
Вперемішку   радість,  втрати.
За  життя  вступаєм   часто  в  бій,
Гострі  всі  кути  ми  хочем  обминати.

Їх  хотілось  обійти  завжди,
Доля  ж  підставляла  часто  ніжку.
Я  просила  бога:  відведи,
Помічала   долі  я   усмішку..

Поряд  з  НИМ  і  ти  є  мій  спаситель,
Скільки  років  поряд  я  і  ти.
Прислухалась  слів  твоїх,  учитель,
Досягали  разом  ми  мети.

Кожна  неудача   це  -  урок,
Добавляла  ніби  трохи  сили.
Так  і  йшли,  за  кроком  знову  крок.
Обрії  нові  вперед   манили.

Тільки,  щоб  не  впасти,  ти  тримай  -
Досягти  мети  не  так  вже  й  легко!
Все  розумно  у  житті  сприймай,
Бо  життя  у  казці  -  птаха  клекіт.  

По  життю  везтиме  тихо  віз,
Мрієш  як  в  житті  реально.
Й  не  проллєш  даремно  в  ньому  сліз:
Дужим  бути  в  світі  -  не  банально.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  неба  лине,
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!

Тріпоче  серце  в  грудях,  й    солов"ями,
Співає  і  витьохкує  душа,
Любов  заповнює  весь  простір  поміж  нами,
І  мертву  віру  в  серці  воскреша.

Проснулися  від  сну  у  душах  струни,
Із  спраглих  вуст  мелодія  звучить,
Христос    воскрес,  вже  більш  не  буде  суму,
Христос  воскрес,  щоб  нас  благословить.

Почуймо  ж  Господа!  Хай  віра  з  неба  лине,
Хай  ллється  в  душі  Божа  благодать,
Христос  воскрес!  Воскресне  й  Украіна,
Настане  мир,  і  стане  розцвітать.

Воскресне  віра  й  мова  солов"іна,
Поллється  піснею  й  очиститься  земля,
Христос  воскрес!  Воскресне  Украіна!
Вустами  Господа  нам  Правда  промовля.

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  серця  лине,
Христос  воскрес!!!  Воістину  воскрес!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833879
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Східний

Калинова мова

 

Дивлюся  на  гілку  калини
На  білий,  мов  сніг,  її  цвіт.
Немає  такої  країни,
Де  мову  гнобили  пів  тисячі  літ.

Вона  по  весні  розквітала,
Злітала  в  новий  свій  політ.
Поетів,  щораз  сповивала
І  піснею  знов  чарувала  цей  світ.

Зі  сходу  завили  совіти,
Бо  їм  подавай  лиш  "язик".
Рясніють  калинові  квіти
Під  трепетні  звуки  вкраїнських  музик.

Немовби  сопілка,  чи  скрипка
Звучать  українські  слова.
Як  хлібна  скоринка,  чи  скибка,
Насичують  душу  до  волі  сповна.

Моя  невмируща  ти,  мово,
Прийми  мій  низенький  уклін.
Поети  вмирали  за  слово,
А  ти  піднімалась  віками  з  колін.

Спасибі  усім  українцям
За  мови  калиновий  цвіт.
Не  знищити  слово  ординцям,
Вкраїнська  звучатиме  й  тисячі  літ!

                   28.04.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833822
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Східний

Пасхальні дзвони

 

Колотять  у  серці  дзвони  пасхальні,
І  камінь  до  волі  відкрито  сповна.
Літають,  мов  птахи,  слова  привітальні,
У  світ  християнський  зійшла  новина.

Христос  воскрес,  із  мертвих  піднявся
До  неба,  до  світла  у  лоно  Отця,
Гріховне  спаливши  людей  всіх  вбрання,
Очистив  їх  душі,  почистив  серця.
 
Стою  серед  храму  обілений,  чистий,
Вдивляюсь  у  вічність,  у  вимір  без  меж.
Цей  ранок  пасхальний  завжди  урочистий
У  нім  воскресаю  у  котре  я  теж.

А  дзвони  пасхальні  все  дзвонять  і  дзвонять,
Немовби  молитва,  молитва  свята,
І  вірою,  й  правдою  народи  напоять,
І  прагнуть,  щоб  кожна  душа  ожила.

                                       28.04.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833802
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Віталій Назарук

ВОСКРЕСІННЯ

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!
Настане  час    -  Воскресне  Україна!
Почує  молитви  Господь  з  небес,
Прохання    матерів,  що  моляться  ,  за  сина!

В  ніч  Воскресіння,  дзвони  до  небес,
Розбудять  душі,  привітають  з  святом.
І  буде  чути  скрізь:  «Христос  Воскрес!»
Отримає  надію  кожна  мати.

І  ми  за  мир  !  Щоб  в  ніч  оцю  святу,
Дзвонили  тільки  дзвони  воскресіння.
І  воскресали  мрії  на  льоту,
Щоб  світ  щасливим  став  –  прийшло  прозріння!

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833788
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


НАДЕЖДА М.

Проста істина

Істина  приходить  іноді  надто  пізно  і  дається  болісно,
щоб  радіти  її  відкриттю.
                 (Г.  М.  Тютюнник  )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ZV5FYuQxIk[/youtube]


Істину  шукаєм  ми  в  усьому,
Тільки  не  знаходимо  в  брехні.
Ми  шукаєм,  забуваєм  втому,
І  знаходим  десь  у  глибині.

Істина  жива  і  не  вмирає.
Ознаки  -  це  ясність  й  простота.
А  брехня  -  багатослівна,  знаєм.
Їй  властива    пустка  й  глухота.

І  нехай  кохання  десь  далеко,
Розділяють  море,  гори  вас,
Істину  побачити  тут  легко:
Значить:  були  поруч  повсякчас.

І  якщо    ти  матимеш  мету,
І  сміливо  йтимеш  ти  до  неї,
То  знайдеш  тут  істину  просту,
Бо  завжди    ти  вірним  був  ідеї...

Істина,  немов    весняна  квітка,
Як  знайшов  -  радієш  відкриттю.
Ніби  долі  споконвічна  мітка,
Що    вестиме  вірно  по  життю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833459
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
горіло  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
раніше  де  ніколи  не  бувало.
Знайшло  воно  і  там  свої  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ольга Калина

Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам    пройти?!

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Але  він  вірний  для  мого  народу
І  тягнеться  на  протязі  віків.  

Не  дай  же,  Боже,  щоб  усе  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали
І  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся,  Боже:  Ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Отримати  змогли  щоб  перемогу
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Леся Утриско

Тут здається закінчився світ

Боляче...  Це  не  коли  твій  син  не  хоче  робити  уроки,  а  коли  він  віддає  життя  за  Україну.  Андрій  Кривич,19  років.  Андрій  Добровольський,19  років.  Олександр  Сівко,19  років.  Степан  Стефурак,19  років.  Вічна  пам"ять  Героям!..🇺🇦    #War  #війна  #Ukraine  #Україна  #ЗСУ

Тут  здається  закінчився  світ:
Світ  дитинства,  бо  юність  згоріла,
Дев’ятнадцять  всього,  синку,  літ  -
Незаквітчана  вишня  дозріла.

Тут  здається  закінчився  рай,
На  престолі  так  слізно  розп’ятий,
Не  цілований  хилить  розмай,
Біль  пронизаний,  смуток  проклятий.

Тут  закінчене  все,  Боже  мій!
Непочате  кохання  в  грозах,
Літній  смуток  торкає  стрій,
Затамований  в  вічних  прозах.

Тут  закінчені  мрії  й  сни,
Тут  розлого  лягли  тумани.
Ясени  -  молоді  ясени!
Синє  небо  в  сльозах  над  вами.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833017
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Квітень Олександр

А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

Українська  земля  сплюндрована  ,
Півдонбаса  артою    знесено  ,
А  вони  обирають  клоуна,
Бо  їм  неймовірно  весело.

Ллється  воїнів  з  ран    сукровиця  ,                          
А  холопи  з  душею  сірою,
Завтра  нам  обирають  клоуна,
Бо  сторіччями    блазням  вірили,

Бо  ж  століттями  в  рабстві  смажені,
Та    росли    на  полях  совковості,
Всім  єством  обирає  ряжених,
Дух  кріпацтва  в  глухих  свідомості  ,

Хата  скраю    з  парканом  підлості,
А    "ВІТЧИЗНА"  звучить  "ОТЄЧЄСТВО",
Зранку    молиться  Богу  ситості
"ГРАЖДАНІН"    України  зречений.

З  окупантом  брати  навіки  .
"КЛЄВЫХ  ПЕСЕН  "  мотив  зіпсований  ,
Намугикує  люд    безликий,
Щоби  завтра  обрати  клоуна.....

Знай  не  буде  з  Кремля  прощення,
Бо  ж  немає  у  нас  майбутнього  ,
Аж  допоки    живе  "НАСЄЛЄНІЄ",
Громадянське  суспільство  з  
                                                                                       трутнями....

Українська  земля  сплюндрована  ,
Півдонбаса  артою    знесено  ,
А  раби  обирають  клоуна,
Бо  ж  рабам  неймовірно    весело.

Олександр  Квітень
м  .  Мукачево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832996
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ОДНО УТРО ИЗ ЖИЗНИ… (проза)

 
 На  рассвете  в  окошко  заглянул  утренний  лучик  света,  который  разбудил  моего  милого  первым...
 Он  не  торопился  вставать,  а  просто,  находясь  со  мною  рядом,  изучал,как  всегда,  моё  родное  до  глубины  души  личико,  умиляющее  его  по  утрам...  

Не  сдерживая  себя,  любимый  слегка  касался  своими  нежными  поцелуями  моих  ресничек,  затем  носика,  шейки,  запястья,  каждого  моего  пальчика  ...,а  затем  не  оставил  сантиметра  на  моём  теле,  не  согретого  своим  волнующим  и  нежным  чувством..

Каждый  раз,  после  всеобъемлющего  наслаждения  ранним  ритуалом,    милый    возвращался  к  моим  губам,  чтобы  вдохнуть  неповторимый  и  обожаемый  им      сладковато-нежный  аромат,  напоминающий  кукурузку  и  даже  немного  детское  грудное    молочко...

В  это  время  в  небе,  словно  происходило  тайное  волшебство....  необычайно  красивые  кружевные  снежинки  за  окном  виртуозно  парили  в  воздухе,  танцуя  и  кружась  в  порывистом  вальсе,  переливаясь  освещёнными  лучами  ласкового  солнышка...
А  мороз  разрисовал  окна  восхитительным  рисунком,  который    вписывался  в  атмосферу  нашего  сказочно-утреннего  настроения...

В  комнате  тихо  звучала  приятная  романтическая  музыка,  которую  мой  желанный  включил  для  меня,  сопровождая  своим  приятным  голосом,    посвященные  мне  стихи...Это  было  незабываемо-приятно!...

 Мы  как  два  хрустальных  сосуда  с  первородной  кристально-чистой  водой,  органично  переливались  с  одного  сосуда  в  другой,  и  при  этом  рождали  неповторимую,  понятную  лишь  нам  двоим  -  мелодию  любви  и  нежности...
Весь  мир,  не  имел  для  нас  значения...  Мы  были  вне  времени  и  пространства...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832832
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Амадей

Струна кохання

Душа  моя  дзвенить  любов"ю,
Немов  натягнута  струна,
І  я  живу  лише  тобою,
Й  біда  ніяка  не  страшна.

Біда,  ніщо,  ніщо  нещастя,
Коли  зі  мною  поруч  ти,
З  тобою  вдвох  в  полоні  щастя,
Ми  будем  по  життю  іти.

Ловить  ми  будем  зорі  з  неба,
Щовечора  зірки  лічить,
В  житті  нічого  більш  не  треба,
Лише  б  кохать,  лише  б  любить,

Лише  б  з  тобою  рядом  мила,
Дивитись  в  оченьки  твоі,
Ти  б  мені  й  сонце  замінила,
Й  п"янкі  травневі  солов"і.

З  долонь  коханих  щастя  пити,
Від  почуттів  щодня  п"яніть,
Радіти  щиро  кожній  миті,
І  цінувати  кожну  мить.

І  щастя  більшого  немає,
Сьогодні  у  моім  житті,
Тому,  що  я  тебе  кохаю,
І  щиро  так  кохаєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832693
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


НАДЕЖДА М.

За сімома дверима і замками…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9vDe4VNBcHY[/youtube]

В  душі  відкрила  я  скарбничку,
Вмістила  тайни  в  ній  свої.
Все  довіряю  їй  по  звичці,
Надійні  задумки  мої.

За  сімома  дверми  й  замками,
Узнати   важко  її  зміст.
Відкрити  зможе  той  ключами,
Хто справжній  майстер,  має  хист,

Хто  розуміє  серця  мову
І  знає   добре,  як    болить,
Веде    з  ним  мову  вечорову,
Вогонь,  що    гасне,  розпалить.

Він  зможе  тайну  цю  розкрити,
Прийде  сміливо    без  образ,
І  знову  серце  підкорити
Без  зайвих  слів  і  пустих  фраз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832678
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Місточок веселковий

А  місточок  веселковий
Через  річку  ліг
Після  дощу  грозового,
Що  кудись  побіг.

А  на  цьому  на  місточку
Та  й  кольорів  сім,
Виграють  вони  на  сонці,
Сліплять  очі  всім.

Протримавсь  хвилину-другу
Веселковий  міст,
Розігнав  у  серці  тугу
І  не  стало  сліз.

Та  й  розтанув,  заховався
За  хмарок  табун,
Все  ж  душі  теплом  торкався
Й  усмішкою  вуст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832425
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий персиковий цвіт

Рожевий  персиковий  цвіт,
Розкрився  в  оксамиті.
Чарує  око  дивна  мить,
Вона  прекрасна  в  світі.

Торкає  вітер  пелюстків,
В  рожевому  цілунку.
І  лине  щебет  голосів,
В  весняному  гатунку.

Я  затамую  подих  свій,
У  шатах  цих  розкішних.
Над  квітами  бджолиний  рій,
Торка  пелюсток  ніжних.

Щаслива  я  із  дивом  цим,  
Всміхаюся  й  радію.
Ви  бачили  рожевих  зим?
В  рожевім  сніговії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832070
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ольга Калина

Примхлива погода

Погода  в  нас  –  примхлива  пані.
Від  неї  стогне  вже  земля.    
Природа  скована  в  чеканні,  
Вночі  морозом  дошкуля.

Бубнявіє  цвіт  абрикосів  -
Все  не  розпуститься  ніяк,  
Його  страшать  нічні  морози.    
От  би  прогнати  забіяк.

Тоді  б  погода  помінялась:        
До  нас  вернулася    весна.  
Ох,    як  її  я  зачекалась.
-  Прийди  скоріш,  Весна-красна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831863
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Ольга Калина

Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Колись  тут  на  кручі  полковник  козацький
За  сином  у  відчаї  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Я  з  круч  твоїх  древніх  дивлюсь,  Україно,
Як  тіні  від  хмарок  біжать  по  землі.
А  сонце  малює  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 06.04.2019


палома

НЕБО СЬОГОДНІ


Сьогодні  небо  в  купчастих  хмарках
І  на  душі  так  купчасто  тривожно.
Заплуталась  зневіра  у  роках,
Все  в  темряві  розчинене  безбожно.
І  світ  висить  на  зведених  курках…

І  не  добром  наповнений  портал,
Все  рідше  з  уст  свята  молитва  в  небо.  
Під  «Хаву»  розвеселений  квартал
Сприймає  все  належно  –  так,  як  треба…
Лиш  Марс  –    немов  розпечений  метал…

Все  менше  мови,  лиш  чужий  язик,
І  глузування  грубі  та  відверті.
Невже  наш  чуб  уже  до  всього  звик
І  лізе  у  ярмо,  у  зашморг  вперто,
Щоб  голос  Неньки  з  цього  світу  зник?..

Простягнеш  руку  і  зруйнуєш  Край
З  корінням  геть,  розвіється  по  світу.
Творитимуть  чужинці  тут  свій  «рай»  –  
Зітнуть  усе,  зростивши  власні  квіти  –    
Тоді  звільнитись  спробуй  від  тих  зграй…

Концерти,  думаєте,  жарти  …    Це  –  війна,
Гібридна,  дика,  що  затіяв  ворог.
Вбиває  душу  нації  вона,
Стирає  блазень  цінності  у  порох.
На  нас  усіх  залишиться  вина…

Рулить  квартал  в  тенетах  беручких,
(Засмічені  давно  і  очі  й  мізки)
Міцненько  підхопивши  на  гачки…
Та  придане  із  дому  –  у  валізки…
А,  може,  ще  зупинимо  таки?

                           02  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк      
                                 

                                   



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831486
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2019


Крилата

ЛЮБИТИ

День  любити,  сонячне  проміння,  
Неба  незрадливу    голубінь,
Сяйво  зір  і  місяця  світіння,  
Гір  шпилястість  і    річок  глибінь,

Матір  ту,  що    серцем    долю  шила,
Край,  в  якому  Бог  родитись  дав,
Мову,  що  нам  пращури  лишили,
Пісню,  що  живильна,  мов  вода.

Волю,  мов  птахи  політ,  любити,  
Честі  за  грудиною  серцебиття.
Бо  любити  все  це  –  значить  жити,  
Бо  лише  в  любові  –    смисл  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831457
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Галина_Литовченко

"Чекаю дощу…"

Чекаю  дощу  чи  добрячої  зливи,
щоб  рештки  зими  з  підсвідомості  змити,
щоб  враз  зацвісти  захотілося  сливі,
щоб  знати,  що  з  лютим  нарешті  ми  квити.

Замучився  вити  котяра  бездомний,
бо  й  кицька-приблуда  –  украй  вередлива.
Плугів  зачекалась  запущена  нива,
та  є  сподівання  на  ранок  скоромний,
коли  під  леміш  ляже  спрагнене  тіло,
а  той  розпочне  з  краю  в  край  борознити.  
Парує  у  небо  землиця  дозріла  –  
покликання  має  одвічне:  родити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831432
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Веди мене у літо ( слова до пісні)

Солов'ї  у  гаю  заспівали,
Нам  з  тобою  літо  нагадали.
Ніжне  сонце  з  квітами  поляну
І  твою  усмішку  полум'яну.

Прислухаюсь,  що  шепоче  річка,
Хоче  пригорнутись  до  потічка.
Опустила  верба  в  воду  коси,
А  на  трави  впали  дрібні  роси.

Приспів:
Веди  мене  кохана  в  наше  літо,
Туди  де  пахне  матіола  цвітом.
Не  треба  нам  з  тобою  йти  у  осінь,
Нехай  вона  до  себе  нас  не  просить.

Сів  метелик  на  твоє  волосся,
Наче  море  в  пшеницях  колосся.
А  волошки  наче  очі  сині,
Про  які  я  згадую  донині.

Теплий  вітерець  торкає  щічки,
Ніжне  мов  троянда  твоє  личко.
Хочу  так  зустрітися  з  тобою,
Літо  двох  зігріє  нас  любов'ю.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831455
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Віталій Назарук

КАЛИНА, ГЛІД І ТОПОЛІ

Тополя  у  полі,  як  перст  одинока.
Корінням  окріпла,  знялася  високо.

А  поруч  калина  –  ні  роду,  ні  плоду,
Куща  запитала  з  червоного  глоду.

Скажи  мені,  глоде:    у  чому  я  вина,
Я  ж  тут  не  тополя,  я  просто  калина.

Прошу  помолися,  зніми  з  мене  тугу,
Нехай  пересадять  мене  серед  лугу.

А  глід  посміхнувся:  червона  калино,
Повір,  ти  насправді  ні  в  чому  не  вина.

Коли  листя  скине  осіння  тополя,
Тоді  ти  окраса  для  цілого  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831430
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви бачили як сакура цвіте?

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Всміхається  рожевим  поцілунком.
Торкається  до  серця  ніжним  трунком,
Вітає  її  сонце  золоте.

У  шо́вкових  пелюстках  оксамит,
Як  дівчина  загадує  бажання.
Несе  в  душі  вона  палке  кохання
І  робить  свій  нездійсненний  політ.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
То  від  природи  неповторне  диво.
Усе  святкове  і  таке  красиве,
Хай  в  кожнім  серці,  щастям  проросте.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Розлогі  віти  тягнуться  до  неба,
Цю  диво  -казку  розуміти  треба
Лише  у  ній  рожевий  цвіт  мете...

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831053
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Віталій Назарук

КОНІ В ТАБУНІ

Зорепад  для  коней  в  табуні...
Роси  засріблили  пишні  гриви.
Очі  в  них  веселі,  не  сумні,
Бо  вони  на  волі  і  щасливі.

Ось  зірвались  коні  у  галоп
Тінями  в  травневому  серпанку.
Любувався    Місяць  із  висот,
Ранішню  відсунувши  фіранку.

І  злітала  із  трави  роса,
Дрібно  піднімалася  у  небо,
І  раділи  зранку  небеса,
А  гаї  посилювали  щебет.

Коні  з  часом  перейшли  на  рись,
Потім  зупинились  серед  лугу.
Усміхалась  світанкова  вись,
Вони  йшли,  щоб  втамувати  спрагу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831037
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи мені про себе

Зупинись,  спробуй  на  смак  вітер!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Розгулявся  вітер  в  полі,
Бешкетує,  лист  зриває.
Йому  можна,  він  на  волі.
Чомусь  різним  він  буває.

То  сміється,  то  заплаче,
То  ледь  дихає,  стихає.
То  когось  неначе  кличе,
Потім  тяжко  так  зітхає.

Може  зле,  чи,  може,  хворий,
Чи  думки  якісь  дістали?
То   неначе  знов  бадьорий,
Знову  крила  виростали. 

Розхвилює  морські  хвилі,
То  за  чайками  ганяє.
Коли  стомиться  й  безсилий,
Свої  ігри  припиняє.

То  кружляє  біля  мене,
Заглядає  пильно  в  очі.
Поведінка  незбагненна.
Може,  щось  сказати  хоче?

Розкажи  мені  про  себе,
Бачу,  що  душа  страждає..
Свідок  -  небо  голубеє:
Наші  долі  співпадають...

Я  люблю  тебе,  мій  вітре,
За  таку  твою  удачу.
Бешкетуй  і  сльози  витри.
Бачиш?  я  вже  теж  не  плачу...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831035
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти даруєш мені квіти

Ти  даруєш  мені  квіти,
Кожен  день  і  дуже  різні.
З  ними  радісні  привіти,
Дуже  милі,  дуже  ніжні.

Ти  один  такий  у  світі,
І  з  минулого  приходиш.
Очі,  неба  синь,    блакитні,
Ти  у  снах  мене  знаходиш.

І  коли  засвітить  зірка,
Блисне  полум'ям  яскравим.
Пісня  залунає  дзвінко,
Роси  упадуть  на  трави.

Коли  сон  знов  заколише,
Я  зустрінуся  з  тобою.
Прочитаю  тобі  вірші,
Милуватимусь  красою.

І  гарячі  поцілунки,
Нас  у  ніч  оту  зігріють.
Квіти  -  то  твої  дарунки,
Зорі  відблиском  зоріють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831007
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

А В МОЄЇ МАМИ ОЧІ СИНІ-СИНІ…

Ніби  сонце  ясне  з  раночку  нас  будить,
це  ж  моя  матуся  ніжно  так  голубить.
Ой  скільки  ж  в  сердечку  маминім  тепла...
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

Вчить  мене  матуся  смачно  готувати,
все  тримать  в  порядку,  гарно  вишивати.
Мамина  усмішка  завжди  осяйна.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

В  кожного  найкраща  матінка  у  світі,
а  для  мами  завжди  найдорожчі  діти.
Де  їх  сміх  лунає  -  скрізь  цвіте  земля.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині.
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО ЗОЛОТЕ…

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Нас  зігрівало  мамине  серденько.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Немов  наш  сад,  тепер  цвіте  твій,  мамо,  слід.
Всі  в  ногу  йдем  дорогою  одною.
Хай  розростається  наш  дружний  рід,  
де  люблять  всі...  й  пишаються  тобою.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Частую  я  внучаточок  маленьких.

(Вірш-пісня  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
яка  дуже  любить  свою  родину.)


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Евгений Познанский

ЛІТНІЙ ЧАС

В  кожнім  домі  на  Вкраїні
Люди,  заспані  й  сумні,
Переводять  на  годину  
Всі  годинники  в  ці  дні.

Та  й  не  треба  довго  спати  
В  цю  неділю,  згодні  ви?
Ми  ж  бо  будьмо    обирати    
Хто  в  нас  гідний  булави.  

Не  експерт  я  сам  моторний,
Не  даватиму  порад…
Чи  не  став  занадто  чорним
Український  шоколад

Сам  собі    вирішуй,  брате,
Голос    чесно  віднеси…
Головне  як  рахувати  
Будуть  наші  голоси…

Підганяючи  годинну
Знов    питає  кожен  з  нас:
«Чи  колись  на  Україну
Прийде  кращий,  інший  час?».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830935
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Леся Утриско

Ота весна

Ота  весна...  де  дітися  у  ній?  -  
Пахучий  квіт  торка  душі  щемливо,
Цілунком  серце  стомлене  зігрій,
Мінливо  дихай  -  дихай  нині  мливо.
Смак  кави  навіть  інший  в  пору  цю  
І  світ  не  той...  живий,  чудний  -  так  вічний,
Нема  їй  рівних  -  іншого  взірцю
В  ній  сміх  туману  чисто  -  іронічний.
А  глянеш  -  не  туман,  лишень  димок,
Димок  від  сплесу  берегів  у  річки,
Пелюстка  кожна  -  тисячі  думок,
Вербиця  кожна  -  розмаїті  стрічки.
Бухтява  брунька  -  груди  з  молоком,
Загублений...  надпий  -  зомлій,  зомлій,  
Чарує  світ  Богиня  за  вікном  -  
Така  весна  -  де  дітися  у  ній?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830923
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


НАДЕЖДА М.

Тобі, моя пам*ять

Душа  не  має  права  на  любов,
поки  сама  не  почне  любити.

Кьяра  Любич

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=skHLAB3Shao

[/youtube]

Довго  зберігається  тепло
Те,  що  дарувало  колись  літо.
Чом  же  ти  й  зимою  так  цвіло,
Чи   колись  було  ще  недопито?

Пам"ять,  зупинися!  Ти  -  жорстока.
Повертаєш  в  час  тих  давніх  днів.
Не  забула  ти  слова  пророка:
Бог  -  любов,  -  сказати  так  умів.

Він  сказав,  та  як  йому  не  вірить?
У  серця  впускаєм   почуття.
І  ніщо  не  зможе  їх  затьмарить,
Без  любові,  що  це  за  життя?

Знає  той,  хто  вірить  і  кохає,
Хто  відчув   цю  радість  у  житті.
Хай  хоч  й  нерозділе,  пізнає,
Що  душа  була  на  висоті.

Тож  скажу  тобі  я,  моя  пам"ять,
В  тебе  я  пробачення  прошу,
Хай  мої  слова  тебе  не  краять..
Доки  я  живу,  то  все   ж  люблю...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830771
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Леся Утриско

Вже квітень дихає у спину

Вже  квітень  дихає  у  спину,  
А  в  небі  сніг  -  пухкенький  хліб,
Пекучий  весь,  кричить  у  днину,
Нема  рятунку  його  стіб.
Вкладає  гладь  рясним  наметом,
Знов  хрестик  білий  -  дивний  знак,
Забився  в  кут  своїм  секретом,
А  завтра  зійде  свіжий  злак.
Зародить  поле  -  заколосить,
В  нім  жайвір  музику  зігра,
Кричить  ще  зимонька  -  голосить,
І  снігом  виткана  вся  гра.
Десь  хрестик  шиє,  десь  мережить,
В  тумані  вишитий  димок,
А  гляне  сонце...  перекрижить  -  
В  нім  завтра  зацвіте  бузок...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830751
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще дивують нас дива

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вкрило  землю  покривало,
Небо  сірим  димом  стало.

Вчора  сонечко  було
І  довкола  не  мело.
А  сьогодні  зпозарання,
Виє  вітер  на  світанні.

Щось  щебечуть  горобці,
Браві  хлопці  -  молодці.
Поховалися  під  стріху,
Їм  там  тепло,  їм  там  втіха.

Розсердилися  вітри,
Їм  би  весну  вберегти.
Розігнали  вони  хмари,
Зникли  враз  зимові  чари.

Сонце  глянуло  згори
Зашуміли  явори.
І  з  весною  знов  радіють,
Від  тепла  аж  молодіють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

День весняний рік годує

А  весняне  сонце  промінці
Золотим  дощем  на  землю  сипле,
Усміхається  їм  радо  та  привітно
Ніжна  зелень  й  птаха  на  гіллі.

Бджілонька  прокинулася  вже
Й  до  роботи  взялася  завзято,
Хоче  ж  бо  нектару  назбирати,
Щоби  з  нього  був  духмяний  мед.

Справ  багато  в  кожного  тепер:
У  птахів,  комах  та  у  звіряток,
Треба  малих  діток  годувати,
Щоб  росли  й  міцніли  з  кожним  днем.

Й  хлібороби  вийшли  на  поля
З  клопотами  про  врожай  майбутній.
Бо  ж  відома  приказка  така,
Що  весняний  день  весь  рік  годує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830510
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


геометрія

ГІРКОТА…

                                 Серед  буйних  степів,
                                 І  широких  ланів,
                                 Моє  місто  сіяє  весною...
                                 Вже  історія  є,
                                 Хоч  воно  й  молоде,
                                 Долинчан  підкоряє  красою...
                                                     Я  давно  тут  живу,
                                                     І  його  я  люблю.
                                                     У  красі  його  я  у  полоні...
                                                     І  калина  росте,
                                                     У  дворах  всіх  цвіте,
                                                     Весняною  умита  росою...
                               Тут  калина  жива,-
                               Восени  дозріва,
                               Хоч  бува  смакота  і  гіркою...
                               Як  мороз  наступа,
                               Гіркота  та  зника,
                               І  калина  стає  золотою...
                                                     Якось  бачила  я,
                                                     Як  дівчина  одна,-
                                                     Під  калиною  тихо  стояла...
                                                     Хоч  буяла  весна,
                                                     Та  дівчина  сумна,
                                                     Щось  калині  тихенько  шептала...
                               Я  неспішно  пройшла,
                               Зрозуміла  сама,
                               Юнака  та  дівчина  чекала...
                               А  його  не  було,
                               І  їй  сумно  було,
                               І  весна  її  смутком  вкривала...
                                                     А    дівчина  ота,
                                                     Була  тиха  й  сумна,
                                                     На  війну  пішом  милий  зимою,
                                                     А  вона  його  жде,
                                                     Дожида,  вигляда,
                                                     Може  вернеться  милий  весною...
                                 Та  війна  ж  є  війна,
                                 Та  ще  й  куля  німа,
                                 Відбивають  солдати  атаки...
                                 За  країну  свою,
                                 Стоять  сміло  в  бою,
                                 За  родину,калину  й  державу...
                                                     Серед  буйних  степів,
                                                     І  широких  ланів,
                                                     Є  міста,  що  сіяють  красою...
                                                     Та  допоки  війна,
                                                     В  нас  на  Сході  луна,
                                                     Гіркота  бува  вмита  сльозою...                          
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830472
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Східний

За рідним скучаю я краєм



За  рідним  скучаю  я  краєм,
Де  пахне  хлібом  і  теплом.
За  тим  домашнім  тихим  раєм,
За  відпочинком  і  за  сном.

Скучаю    за  милим  Поліссям,
За  подихом  скошених  трав.
За  вітром,  що  полем  пронісся,
За  спалахом  жовтих  заграв.

Скучаю,  скучаю  за  домом,
За  мовою,  сміхом  батьків.
За  щирим  українським  словом,
За  піснею  гір  і  степів.

Скучаю  за  всім  українським,
За  півнем,  що  будить  чуть  світ.
За  дотиком  рук  материнських,
Бажаю,  щоб  край  мій  розквіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830410
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В обіймах гарячих вітрів

Замела  заметіль  білим  цвітом,
Закружляла  в  весняних  садах.
Прилетіла  з  веселим  привітом
І  назавжди  лишилася  в  снах.

Посміхнулась  веселкою  в  небі
І  озвалася  співом  птахів.
Пригорнула  коханням  до  себе,
Милозвуччям  дзвінких  голосів.

Вже  наповнились  дощиком  ріки,
Вийшли  навіть  вони  з  берегів.
Щоб  прикрити  стидливі  повіки,
У  обіймах  гарячих  вітрів.

Доторкнулась  промінчиком  ніжно,
Ясним  сонечком,  що  угорі.
Знов  вклонятися  буде  любязно,
Тихий  вечір  яскравій  зорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830389
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Мала батьківщина

Понад  Буг-рікою
Стежкою  вузькою
Йду  я  до  села
Там,  де  хати  білі,
Як  грайливі  хвилі
Хлюпають  тепла.

Де  весною  зранку
В  рожевім  серпанку
Яблуневий  сад.
А  у  спеку  літню
Під  старим  горіхом
Ти  сховатись  рад.

Де  осіння  днина
Дарує  жоржини
Й  груш  медовий  смак.
І  струнка  берізка
Зустріча  край  лісу
В  золоті  уся.

Де  зелен-барвінку
З-під  пухкого  снігу
Тягнуться  листки.
Мала  батьківщина,
Я  до  тебе  лину
Завжди  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830352
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Надія Башинська

РОЗДЗВЕНІЛАСЯ… ЗАСМІЯЛАСЯ!

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
В  небі  сонечком  засвітилася,
від  стрічок  ясних  заяснілася.

Стрічки  сині  є  і  білесенькі,  
є  рожевий  цвіт...  й  золотесенький.
В  оксамит  вдягне  всі  дібровоньки
Очі  -  неба  синь,  чорні  бровоньки.

І  кульбабками  зазоріється,
золотим  зерном  в  полі  сіється.
Все  біжить  вперед  днями  вільними,  
з  вітром  граючись  в  річці  хвилями.

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
Іще  мить...  тепла  сипне  жменьками,
стануть  вишеньки  всі  біленькими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дорога в дитинство ( слова до пісні)

Не  забудемо  дитинство  босоноге,
Що  до  нас  приходить  часто  у  вісні.
І  ведуть  туди  щасливії  дороги,
Линуть  звідти  співи  птахів  голосні.

Приспів:

Веде  мене,  веде  мене  дорога,
До  рідного,  до  рідного  порогу.
У  світлий,  ніжний  край  мій  незабутній,
Туди  де  було  свято,  були  будні.

Достигають  у  садах  червоні  вишні,  
Зігріває  сонце  річку  й  береги.
Я  пригадую  історії  колишні,
Їх  у  пам'яті  з  тобою  зберегли.

Бігли  весело  купатися  до  річки
І  вплітали  конюшину  у  вінки.
Заплітали  білі  бантики  в  косички,
Доторкалися  метелики  руки.

Прокидалися  з  тобою  до  схід  сонця,
Гнали  в  поле  вередливу  череду́.
Засинали  коли  місяць  у  віконці,
Догравав  свою  сонату  на  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Віталій Назарук

КОХАНІЙ ЛЮДИНІ

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

Букет  із  медунки  і  пролісків  перших
Вручу    тобі,  люба,  у  пору  ранкову.
Можливо  ці  квіти  нам  долі  повершать,
Додам  ще  до  квіті  я  гілку  вербову.  

Коли  на  обличчі  усмішка  засяє,
В  очах  прочитаю  усе,  про  що  мрію…
Відчую,  як  серце  твоє  промовляє…
Воно  тоді  в  мене  заселить  надію.

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830256
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


НАДЕЖДА М.

В щасливий день йшли по росі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=who6w66wm6M
[/youtube]

Приходить  в  поле  ранок  швидше,
Чи  так  здається  це  мені?
Іде  не  поспіхом,  а  тихше,
Не  піддається  метушні..

І  обережно  перший  промінь
Цілує  землю,  що  ще  в  сні.
Лиш  де-не-де  пташиний  гомін,
Розбудять  тишу  їх  пісні..

Туман  покотиться  клубками,
Спаде  із  ночі  ця  вуаль,
Полине  десь  понад  ставками,
Такий  прозорий,  як  кришталь.

Я  прислухаюся  до  вітру.
Йому  не  спиться  теж  в  цей  час.
Він  дума:  красить  цю  палітру,
Бо  новий  день  із  ним  почавсь.

Пірне  з  розгону  в  мої  коси,
Зірве  з  плечей  легенький  шарф,
Зіб"є  із  трав  пахучі  роси...
Можливо,  в  грі  його  весь  шарм.

А  ми  удвох,  як  зачаровані,
Все  дивувались  цій  красі.
Від  буднів  сірих  тут  врятовані,
В  щасливий  день  йшли  по  росі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830221
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ольга Калина

Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

А  я  піду  у  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Бо  місяць  ясний  там  для  мене
Під  вечір  стежку  освітив.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Я  розжену  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  білий  цвіт  заплівсь  в  косу.

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Леся Утриско

І знову бій

Знову  гинуть  Герої...

21  березня  у  бою  з  російськими  окупантами  загинув  солдат  Максим  Сирін  на  псевдо  «Шалений»...
 Трагедія  сталась  вчора  ввечері.  Між  холодноярцями  та  московитськими    окупантами  зав’язався  стрілецький  бій,  у  якому  Максима  і  дістала  ворожа  куля...
 Наскрізне  поранення  голови  не  лишило  Шаленому  жодних  шансів,  життя  воїна  обірвалось  на  полі  бою...

Максимові  було  36  років,  він  народився  у  Станиці  Луганській.  

У  загиблого  залишилися  батьки,  дружина  Юлія  і  двоє  дітей...

Холодноярці  висловлюють  щирі  співчуття  родичам,  коханим  та  друзям  полеглих  воїнів.  Ваша  втрата  для  нас  є  такою  ж  болісною  та  непоправною.

Смерті  побратимів  не  залишаться  без  відповіді,  і  ми  змусимо  окупантів  на  довго  запам’ятати  наших  полеглих  хлопців.

#Холодний_Яр  #93ОМБр  #загиблі  #герої

І  знову  бій  -  запеклий  знову  бій,
І  знову  втрати,  Боже,  -  знову  втрати,
І  знову  біль,  мій  Боже,  знову  біль,
І  знову  ангелом  ув  вись  солдати.

І  знову  плач,  ридання,  домовина,
І  небо  знову  -  чорний  оксамит,
І  птах  кричить...  і  мати  -  вся  родина:
Болить,  мій  Боже,  як  мене  болить.

Життя...  і  сон  -  чом  вічний,  неземний,
А  жити  б  ще  -  життя  великий  статок,
Німий,  мій  Боже,  світ  зостав  німий  -  
Чого  закінчений  лише  початок?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830180
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Чайківчанка

ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

ЗАКУВАЛА  ЗОЗУЛЕНЬКА
Закувала  зозуленька
у  садочку  рано  рано.
Вставай,  вставай  дівчинонько!
ой  не  спи  ,довго  панно!
Глянь,  зійшло  високо  сонце!  
щебече  соловей  у  зелен  гаю  .
Жайвір  .  стукає  у  віконце  
з  весною  лебедів    вітає!.
О  пробудись,  любко  мила!
Бо  проспиш,  своє  щастя  долю.
без  пари  ,  птаха  сизокрила-
згасає,  зорею  без  любові.
Зів'янеш  ,як  квітка  ружа...
змарніє,  врода  від  самоти.
 У  журбі.  ходити    без  мужа...
без    ласки,  любові  цвісти.
Будеш,  свій  вік  дівувати...
вітер  зронить  твої  пелюстки.
І  сумні  ,пісні  співати
сохнути  ,від  жалю  туги.
Розквітнув,    гай  вишневий    сад!
Вже  прийшла  -пора  золота
вечір  розсипає  зорепад
щоб  поєднати  долі  і  серця.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830140
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


геометрія

Я - ЖІНКА…

                                       Я    -    жінка,
                                       Вже  одиначка,
                                       Ще  жвава,-
                                       Хоч  не  козачка...
                                                             Я  -  мама,
                                                             А  ще  бабуся,
                                                             Я  -  теща,
                                                             А  ще  й  свекруха...
                                       Я  -  сваха,
                                       Ще  й  прабабуся,
                                       Я  -  тітка,-
                                       І  цим  горджуся!..
                                                             Я  -  мудра,
                                                             Та  не  хвалюся...
                                                             Я  -  Правда,
                                                             і  не  сварюся...
                                     Я  -  Совість,-
                                     І  цим  пишаюсь,
                                     Як  квітка,
                                     Я  усміхаюсь...
                                                           Я  -  осінь,-
                                                           вже  сиві  коси...
                                                           Я  -  просинь,
                                                           І  не  морозю...
                                       Я  -  зима,
                                       А  люблю  літо,
                                       Я  -  тепло,
                                       І  сію  квіти...
                                                           Я  -  вільна,
                                                           І  маю  друзів,
                                                           Я  -  сильна,
                                                           В  своїй  окрузі...
                                       Я  -  душа,
                                       Буваю  сумна...
                                       Як  весна,
                                       Я  не  німа...
                                                           Як  верба,-
                                                           Ковтаю  сльози,
                                                           Не  люблю,-
                                                           Морози  й  грози...
                                       Я  -  слово
                                       Кожне  плекаю,
                                       Як  море
                                       Води  плескаю...
                                                           Все  хиже
                                                           Я  відкидаю,
                                                           Все  добре
                                                           Я  прославляю...
                                       Я  -  вчитель,
                                       І  зла  не  маю,
                                       І  правди
                                       Дітей  навчаю...
                                                           Я  -  вогонь
                                                           Несла  по  світу,
                                                           А  печаль
                                                           Віддаю  вітру...
                                       Я  маю
                                       Свої  діяння...
                                       Я  пишу
                                       Людям  послання...
                                       У  них  є
                                       Ще  сподівання...
                                                           Я  плачу,
                                                           Бува  й  страждаю,
                                                           А  слабшим
                                                           Я  помагаю...
                                       Слабості
                                       Я  також  маю,
                                       А  болі
                                       В  собі  ховаю...
                                                         Я  -  жінка,
                                                         Не  молодая,
                                                         Я  мрії,
                                                         Й  надії  маю...
                                     Все  добре,
                                     Ще  й  краще  буде,
                                     Я  вірю  -
                                     Війни  не  буде!!!
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830131
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Амадей

МУЗІ

З  тобою  Музонько  моя,
Такий  щасливий  завжди  я,
Для  мене  сонцем  світить  в  небі,
Щаслива  усмішка  твоя.

Тебе  я  в  серденько  впустив,
Від  щастя  вже  бракує  слів,
Щоб  розказать  усе  словами,
Як  покохав,  як  полюбив!

Тебе  щодня  я  виглядаю,
Почую,  й  легше  на  душі,
А  особливо  як  читаю,  
Твоі  пісні,  твоі  вірші.

І  серденько  моє  співає,
Й  душа,  мов  ліра  виграє,
Я  наче  в  небеса  злітаю,
Я  чую  й  дихання  твоє.

Усе  єство  моє  чекає,
На  нашу  зустріч  по  весні,
Ворота  Неземного  Раю
Тоді  відкриються  мені.

Відкриються  і  я  полину,
До  тебе  зіронько  моя,
А  поки  що  думками  лину,
Й  віршами  тішу  душу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830111
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


dovgiy

ПОБАЧЕННЯ

Ось  і  знову  ця  крадена  мить  
Наші  душі  теплом  обгортає.
Ніби  в  серці  весною  бринить,
І  щемливо  щось  скрипкою  грає.
Наша  зустріч  коротка,  скупа
На  прояви  емоцій  та  ласки.
Так  і  лишиться  мрія  моя
Десь  у  виміру  вигадки,  казки.
Тільки  й  радості  маю  в  житті
Тебе  бачити,  голос  твій  чути…
І  це  –  все!  А  про  втіхи  прості
Мені  треба  назавжди  забути!
Не  для  мене  ця  квітка  цвіте,
Не  для  мене  цей  сад  плодоносить
На  суцвіття  дарів,  золоте
Твої  крила  мене  не  запросять…
То  чому  ж  тоді  прагну,  щодня,  
Хоч  би  цього  твого  милосердя?
Бо  без  нього  не  зможу  ні  дня,
Бо  без  тебе  душа  ця  замерзне.
Жінко  мила!  Страждання  моє!
Моє  щастя  скалічене  й  муко!
Чим  віддячить  за  серце  твоє,
За  добро  і  терпіння,  подруго?!
Тобі  важко  з  такими,  як  я.
Ти  для  всіх  як  той  ангел  із  неба.
А  у  тебе  –  ще  й  власна  сім’я,
І  за  себе  саму  дбати  треба.
А  що  я  із  коханням  своїм?
Так…  докучливий,  липкий  поетик,
Що  під  дією  стріл,  що  з  під  вій,
Заходився  писати  куплети
І  не  більше…  Та  Богу  за  це
Гімн  подяки  співати  я  мушу,
Бо  я  бачу  кохане  лице,
Відчуваю  пресвітлую  душу.

14/02/2015    ---23.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830077
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Олекса Удайко

НІ – БРЕХНІ

       [i]  Без  преамбули…  Лише  музика
         Вольфгана  -  Амадея    Моцарта,  
         що  вселяє  надії…
         Та  малі[/i]          
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже  строк  він  бігав  поміж  крапель,
Бласко  й  Крим  по-рейдерські  про[b]$[/b]рав,
Та  кравчучку  спорядив  в  форватер  
Комерційних  й  господарських  справ…

Не  скажу,  що  лише  кучмовозом
Славний  другий…  Основний  закон  
Вкупі  із  100-градусним  “морозом”
“Зтузлили”    Iмперії  заслон…

Третій  подавав  усім  надії,  
Та  слабину  мав  в  житті  таку:
Не  любив  жінок  при  владі.    В  ділі  ж  –
Торував  шлях  в  доленьку  гірку.

Що  ж  до    шапкохапа  й  казнокрада,
Що  не  в  той  бік  злагодив  послів  –
І  жорстокість,  і  падлюча  зрада!
Не  хотів  би  тратить  зайвих  слів…

…Підозрілість  в  пастви  завелика,
Щоб  повірить  ще  одній  брехні:
Хай  “Мойсей”,  чи  “Яхве”  многоликий,
Брехунам  –  рішуче  наше  «Ні»[/color]![/b]

23.03.2019    

©  Олекса  Удайко

На  світлині  -  сюр  в  другий  тур:  фото  -  з  інтернету,
інтерТРІПАція  -  автора.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Виктория - Р

Ти жінка!

Ти  жінка  козирної  масті,
Ти-зваба  й  спокуса  моя.
Любити  тебе-вже  є  щастям!
Тобою,живу  лише  я!

Ти  жінка,ти  світла  година
Ти  спокій  блаженний  душі.
У  серці  моєму  єдина,
Життя  мого  світлий  рушій.

Ти  жінка,ти  сила  тяжіння
Ти  сонечко  ясне  між  хмар...
Ти-сон,та  моє  видіння,
Ти  солод  та  мій  нектар.
19  03  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Надія Башинська

КРАПЛИНКИ ДОБРОТИ

Краплинки  доброти  розсипали  дощі  
на  квіти,  на  траву  й  калинові  кущі.
Веселочка  ясна  в  них  барвами  цвіте,
і  весело  сміється  сонце  золоте.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!

Ми  будемо  разом  щасливим  дням  радіть
із  сонечком  ясним,  що  вміє  всіх  любить.
Дарує  нам  воно,  немов  дзвінкі  пісні,
краплинки  доброти  -  промінчики  ясні.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         промінчики    оті...    такі  дзвінкі!    
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!  

Розсіємо  і  ми  краплинки  доброти,
щоб  світ  навколо  нас  міг  барвами  цвісти.
Вони  зуміють  всіх  і  в  холоди  зігріть,
бо  добротою  світ  уміє  говорить.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є    і  я,  і  ти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу ( слова до пісні)

У  минуле  спішу  по  стежині,
По  якій  ми  з  тобою  ішли.
Несуть  крила  мене  лебедині,
Ми  любов  свою  знов  віднайшли.

Не  відпустимо  більше  від  себе,
Не  дамо  забруднити  її.
Жити  люба  не  можу  без  тебе,
Ти  одна  лиш  така  на  землі.

Приспів:
Зі  мною  поруч  лиш  ти  одна,
Зігріє  серце  обом  весна.
Тебе  кохана  в  життя  візьму
І  більш  від  себе  не  відпущу.
Я  не  втомлюся  любить  тебе,
Я  не  втомлюся  кохать  тебе.
На  крилах  щастя  лечу  туди,
В  моєму  серці  одна  лиш  ти.

У  очах  твоїх  синьо  -  блакитних,
Я  топлюся  не  можу  спастись.
Нагадає  весна  нам  і  літо,
Як  лугами  блукали  колись.

Було  чути  в  тумані  дзвіночки,
Пасовисько  стрічало  коней.
Своє  щастя  вплітали  в  віночки,
Ти  горнулась  до  мо́їх  грудей.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


НАДЕЖДА М.

Якщо мене розлюбиш ти колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]


Якщо  мене  розлюбиш  ти  колись,
Чи  в  серце  моє  сумніви  поселиш,
Забуть  мене,  прошу,  ти  не  барись,
Своє  ти  серце  цим  пораниш.

Нехай   не  буду  знати  я  про  це,
Бо  ще  не  всі  слова  тобі  сказала.
Можливо,  троне  душу  ще  слівце,
Яке  давно  в  душі  своїй  сховала.

А  час  жаданний  так  і  не  прийшов,
Сміливості  не  мала,  щоб  сказати,
А,  може,  він  давно  уже  й  пройшов,
Нема  тоді  потреби  його  знати.

А  час  міняє  швидко  ніч  на  день,
Біжать  життя  секунди  безупинно,
А  ми  завжди  чогось  в  житті  все  ждем
І  віримо  у  здійснення  страшенно.

Коли,  здається  втрачені  надії,
Ми,  затаївши  подих,  все    ще  ждем.
І  молим  бога:  хай  здійсняться  мрії,
Бо  вірою  й  надією  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Білі свічі його весняні

Квітує  навесні  він,  як  завжди,
Горять  яскраво  білі  його  свічі,
Стоїть,  мов  наречений  на  весіллі
В  святковому  та  пишному  вбранні.

Руку  свою  і  серце  пропонує
Цій  вічно  юній  звабниці  весні,
Про  нього  пишуть  гарнії  пісні,
Які  наших  сердець  торкають  струни.

Ронить  плоди  свої  він  восени,
Які  вицокують  отак,  немов  підківки,
А  ще  із  них  чудові  дуже  ліки.
Це  дерево...(  Каштаном)  нарекли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829837
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ночі зоряної казка

Зорі,  наче  вишиванки
Сяяли  отак  до  ранку
На  небеснім  полотні.
Це  чаклунка-ніч  не  спала,
Так  майстерно  гаптувала
Ті  узори  чарівні.

Я  скажу  вам  по  секрету:
Під  тим  зоряним  наметом
Йшли  закохані  удвох.
Ночі  зоряної  казка
Дарувала  крила  щастя
І  благословляв  їх  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829835
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


геометрія

КОЛЬОРИ ВЕСНИ…

               Синє  небо,  перші  квіти,
               тихі  води,  буйний  вітер,
               весна  рання,  різні  долі,-
               на  життєвім  кожнім  полі...
                                   Тихий  ранок,  світла  днина,
                                   рідна  хата  і  родина...
                                   Біла  хмарка,  простір  чистий,
                                   вже  й  калина  у  намисті...
               Те  намисто  білим  -  біле,
               а  голубка  сіра  сіла,
               сірий  голуб  поруч  сів,
               щось  голубці  шепотів...
                                   Сірі  дятли  прилетіли,
                                   поруч  з  голубами  сіли,
                                   голуби  щось  воркотіли,
                                   дятли  їсти  вже  хотіли...
               Відійшли  уже  морози,
               на  траві  ранкові  роси...
               Голуби  вже  полетіли,
               дятли  довго  стукотіли...
                                   Срібне  свято,  сірі  будні,
                                   слово  рідне  незабутнє,
                                   теплий  березень  і  квіти,
                                   і  радіють  люди  й  діти...
               В  них  канікули  вже  скоро,
               відпочинуть  всі  від  школи,
               їх  розваги  в  теплій  днині,
               й  спілкування  у  родині...
                                   Я  люблю  біле  й  сріблясте,
                                   жаль  воно  бува  не  часто...
                                   Що  минуло  в  серце  коле,
                                   й  не  повернеться  ніколи...
               Срібний  місяць,  ясні  зорі,
               вечір  тихий  знов  сьогодні,
               завтра  день  хороший  буде,-
               людям  радощів  прибуде...                          
                                   Кольори  весни  біляві,
                                   серед  них  є  і  яскраві,
                                   дні  весняні  пречудові,
                                   всі  наряди  веселкові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829723
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]


П"ять  букв  лише  у  слові  щастя,
Та   не  дають  все  спокою  думки,
Чи  все  узнать  про  нього  вдасться,
Його  чи  втримаєш  в  руці?

Чи  не  злетить  воно,  як  пташка,
Кудись  в  розчинене  вікно?
Так,  повернути  буде  важко.
Однак,  терпляче  все  ж  воно.

Шукаєм  іншого,  другого,
Що  особливий  містить  смак,
А  не  такого,  хай  любого,
Все  манить  новизна  ознак.

А  щастя  терпить  і  чекає,
Повільно  в"януть  в  нім  ростки,
І  несподівано  зникає,
Забравши  прожиті  роки.

Його,  на  жаль,  не  помічали,
Як  сирота  найкращих  днів.
Нарешті  все  ж  його  втрачали,
Коли  запас  його  збіднів...

Пішло  й  знайшло  вже  іншу  душу,
Де  тепло  й  затишно  було.
Зустріть  змогли  великодушно.
Притулок  в  доброті  знайшло...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Калинонька

Не радує весна…

                       ́́Не  радує  весна  людей  сьогодні  ,
                       Хоч  так  ласкаво    сонце  пригріває...
                       Думки,вагання...,  наче  край  безодні.
                       Народ  втомився  ,  все  чогось  чекає...

                       Усмішки  десь  поділись  на  обличчях,
                       Хоч  зігріває  їх  весняний  промінець.
                       Живем  у  гніві  ,  нервах  ,  протиріччях,
                       Коли  ж  настане  нашим    злидням  всім  кінець?...

                       Щоб  повернулись  діти  із  чужини,
                       І  не  лилася  кров  на  тій  страшній  війні.
                       Щоб  не  глумились  більше  з  України  
                       Ті  л́юті  виродки  із  нашої  сім"ї.
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829685
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Крок до добра

Закрила  би  собою  я  біду
Та  відвернула  і  пожежі  й  війни,
Нехай  вони  навіки  пропадуть,
Щасливо  люди  житимуть  й  спокійно.

Жорстокості  позбавила  б  також,
Засіяла  б  добром,  неначе  квітом,
Збила  пиху  з  усіх-усіх  вельмож,
Від  того  весело  сміялися  би  діти.


А  сильний  допомогу  надавав
Постійно  слабшому,  підтримав  та  розрадив,
На  поміч  хворому  щоденно  поспішав
Той,  хто  давав  клятву  Гіпократа.

Якби  ж  я  чарівницею  була,
То  все  це  неодмінно  би  зробила.
Давайте  хоча  б  крихтою  тепла
Завжди  із  ближнім  у  житті  ділитись.

Й  не  треба  буде  і  чарівників,
Вони  нехай  зостануться  у  казці,
Всі  до  добра  зробім  хоч  крок,  будь  ласка,
Тоді  світлішим  стане  увесь  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829655
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Східний

Я шаленію від весни



Я  шаленію  від  весни,
Від  чарівних  її  парфумів,
Від  ніжних  дотиків  руки
І  від  сукенок,  і  костюмів.

Я  шаленію  від  краси,
Від  сонця,  легких  поцілунків,
Від  срібла  бусинок-роси
Й  природних,  весняних  малюнків.

Я  шаленію  від  дівчат,
І  від  підборів,  і  від  міні,
Від  вогників  у  їх  очах
У  цій  весняній  переміні.

                   18.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829556
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


dovgiy

ПОДЗВОНИ

Можливо  швидко,  навіть  дуже
Настати  можуть  такі  дні,
Коли  тобі,  далекий  друже,
Не  схочеться  дзвонить  мені.
Вже  нецікаво.  Інший  спосіб
Мого  життя  -  це  щось  не  те…
У  тебе    хвилями  хлюпоче
На  ниві  жито  золоте
Літа  наповнені  врожаєм
Добірних  творів  у  книжках
А  тут…  щоденно  знемагаю
Від  слабості  в  старих    руках
В  твоїх  садах  веселі  звуки
Несуть  невтомні  солов’ї
А  тут  зітхання  тільки  чути
Та  невдоволення  мої
Оцим  злиденним  існуванням
Цим  вічним  боєм  за  щодень
Де  не  почуєш  про  кохання
Ані  віршів,  ані  пісень
Хоча  душа  не  задубіла
Ще  мріє  спомином  у  снах
Юначих  мрій  лебідка  біла
Що  босонога  по  ланах
За  щастям  зоряним  ступає
Між  волошками  у  росі
І  небу  очі  звеселяє
В  своїй  заквітчаній  красі
Жива  душа.  Їй  би  літати,
Та    сили  в  крилоньках  нема
Весна  вже  стукає  до  хати
Та  тут  по  закутках  зима.
Я  на  людей  не  мав  образи
Світ  не  молив  про  співчуття
Коли  ж  злітають  гіркі  фрази,
То  це  відтворення  буття
В  якому  мушу  існувати
Яке  до  строку  не  спинить.
Тобі  радію  я  як  брату!
Тож,  якщо  хочеш  –  подзвони!

17.03.2019





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829420
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Володимир Кепич

Хайку 19

ВІТЕР  ЛЕГЕНЬКО
ПІДСНІЖНИКІВ  ДЗВОНАМИ
БУДИТЬ  ДІБРОВУ

15  березня  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829395
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Валентина Ланевич

Злетіла ввись зазивна пісня.

Злетіла  ввись  зазивна  пісня,
Синичка  сповіщала  про  весну.
Завіса  скрипнула  горішня,
Фіртка  збудилася  із  напівсну.

Спориш  проклюнувся  вздовж  стежки,
Що  бігла  звивисто  десь  в  далину.
Сонечко  гладило  сережки,
Тріпав  їх  теплий  вітер  в  дивину.

Рясніли  грона  калинові,
Мов  краплі  рудуватого  вогню.
Шпаки  щось  чубились  в  полові,
У  небі  цапля  кликала  рідню.

І  білизна  лилась  по  сині,
Славили  в  церкві  дзвони  новий  день.
І  річка  хлюпалась  в  долині,
І  в  серці  радість  билась,  що  живем.

17.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Сергій Дроботенко

Продав Вкраїну Порошенко

Продав  Вкраїну  Порошенко,
Продав,  мов  власний  шоколад…
Розкрали  вщент  кохану  Неньку  -
Нема  ні  танків,  ні  гармат.

Життя  здорожчало  утричі,
Щодня  ховають  козаків,
Безсилі  сьози  на  обличчі
Убитих  горем  матерів.

Лунають  вибухи  усюди,
Ідуть  дощем  жалоби  дні,
Зневірились  нещасні  люди,
Весь  Схід  палає  у  вогні…

Та  не  спішать  допомагати
Ні  грізне  НАТО,  ні  ООН.
Даремних  радників  багато  -
Все  точать  ляси  за  столом.

Верховна  Зрада  як  і  нині
Невпинно  ділить  транш  новий…
А  як  же  бути  Україні
Розп'ятій,  але  ще  живій?

22-23.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829323
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ЯКЩО З СОВІСТЮ ТОРГУВАТИСЯ…

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  співає  так  душа.
Не  потрібно  їй  ні  мільйон,  ні  два,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  говорить  так  душа...
Є  безцінною  вона  й  вільною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  радіє  так  душа.
Бо  є  світлою  і  привітною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Не  торгуються...    чисті  совістю,
         хоч  душа  найбільше  в  них  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо ( слова до пісні)

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наша перша зустріч

Коли  зустрілися  з  тобою,
Я  тільки  в  очі  подивилась.
Від  них  так  віяло  весною,
В  душі  кохання  зародилось.

Неначе  вітерець  торкнулась,
Легеньким  шовком  до  обличчя.
До  тебе  сонечком  всміхнулась,
Воно  у  казку  нас  покличе

Я  згідна.  Тихо  шепотіла,
З  тобою  навіть  на  край  світу.
Туди,  де  розмах  птахів  крила
І  де  танцюють  хмари  з  вітром.

Для  мене  ти,  мій  принц  із  казки,
Твої  слова  хотілось  чути.
Твоє  тепло  і  сонця  ласки,
В  житті  нам  цього  не  забути.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829214
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь  на  небо  -  хмари  табунами,
Весь  час  спішать  в  незвідані  світи.
Я  поглядом  лечу  услід  за  вами,
Бо  по  землі  призначено  іти.

Цікавість  іще  більше  розбирає:
Куди  налаштували  ви  свій  шлях?
У  нас,  бува,  безкрилі   теж  літають,
Лиш  ті,  хто  забувають  слово  страх.

У  них  гаряче  серце  -  однозначно,
Із  проріззю  людської  доброти.
Літати  поряд  з  птахами  не  страшно:
У  справах  досягають  висоти.

На  вигляд  не  сіренькі  малі  птички,
Бо  погляди  у  них,  як  у  орла,
Вони  бувають  й  ростом  невеличкі,
Людська  їм   шана  сили  додала.

Дивлюся  за  такими  я  в  польоті,
І  радості  моїй  немає  меж.
Та  жалко  тих,  хто  падає  при  взльоті...
Так  боляче,  як  з  висоти  впадеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Микола Серпень

Матері

Музика  і  вокал  Володимира  Сірого

Ось  тобі  вже  дев’яносто,  мамо!
Час  пролився  молоком  з  відра...
Дев’яносто  -  ніби  це  й  не  мало,
Це  ж  твоїх  турбот  яка  гора!

Кругом  тебе  діти  сивочолі,
Вже  у  внуків  срібло  завелось...
Ним  ми  відміряли  свої  долі,
Щоб  колись  і  нам  позаздрив  хтось.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  літам!

Ми  зібрались  дружною  сім’єю,
Всі  хто  є,  багато  з  роду  -  там...
Тішимось  ми  піснею  твоєю,
Спогади  зігріють  душу  нам.

За  твоє  здоров’я  добру  чарку
Кожен  з  нас  підніме  від  душі!
Від  тепла  сердець  хай  буде  жарко,
Що  палають  краще  дров  в  печі.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  рокам!

2.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828857
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Щоб математику пізнать

Всі  у  школі  мене  знають
І  старанно  так  вивчають.
Щоби  мною  володіти,
Множити  й  ділити  вміти,

Додавати  й  віднімать,
Математику  пізнать,
Є  насамперед  тут  я,
Це...(Таблиця  множення).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828839
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


НАДЕЖДА М.

Непрощені

"Терпеливий  у  гніві  багаторозумний,
а  гнівливий  вчиняє  глупоту.” 

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts
[/youtube]

За  вчинки  наші  платять  душі,
І  серце  в  гніві  теж  стражда.
Вони  до  болю  не  байдужі.
Стражда  найбіш,  хто  не  проща..

Як  шашель  точить  душу,  серце,
Думки  тісняться  в  голові:
Навіщо  сипать  в  серця  перцем?
Вони  ж  живі,  не  воскові.

Тут  голова  у  всьому  винна,
Вона  ж  керує  всим  нутром.
Чому  ж  тоді  думки  глибинні,
Ідуть  так  легко  на  цей  злом?

Ми  не  прощаємо  дрібниці,
Бо  дуже  любимо  себе,
А  гнів  не  знає  вже  границі,
І  нову  помсту  знов  плете.

А  чи  не  краще  пробачати,
Мізерні  скоєні  гріхи?
Хороше  в  людях  все  ж  вбачати.
Бог  пробача,  пробач  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828674
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Диво це творила мама

Скатертина  вишивана
Та  барвисті  рушники
І  серветки  й  сорочки,
В  подушках  квітують  маки.

Наче  писаночка  хата,
Милуються  люди  всі.
Диво  це  творила  мама,
Руки  в  неї  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828629
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Віталій Назарук

ЮНАЧІ ДУМКИ

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

Вуста  ще  мед,  ще  міцні  руки,
Хоч  храп  буває  уві  сні.
Своє  зробили  певно  роки,
Проте  ще  пишуться  пісні.

І  більшість  з  них  -  це  про  кохання,
Про  козаків  і  про  красунь,
Про  те,  як  сходить  Сонце  зрання,
Про  чари  молодих  відлунь…

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828619
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ніна Незламна

Привіт, чеченко! / проза /

Ранкове  сонце  світило  в  очі    Тамарі…  Вона  повернулася  на  правий  бік  і  дивилася  в  відкрите  вікно  до  стежки,  що  вела  до  садка.    Спілі  позички  покриті  краплинами  роси,  виблискували  на  сонці,  немов  звали  до  себе,  візьми  й  зірви,  скуштуй,  відчуй  той  смак…  Лише  подумала  і  вже  скривилася,  як  була    в  трусиках  і  в  майці  так  і  гайнула  через  вікно.  Шубовснулася  в  маленьку  калюжу    і  несподівано  вирвалося,
 -  Ой,  що  це,  дощ  був?!  
Скрививши  носика,  озирнувшись  назад,  бігла  вперед  до  спілих  позичок.    Ранкова  прохолода  зробила  свою  справу.  Гусяча  шкура,  як  признак  холоду  виступила  на  руках,  злегка  тремтіла  та    в  долоні  рвала  ягоди  і    захоплено  запихала  в  рот…  Кілька  раз  хапнула,  від  відчуття  кислоти  примружувала  очі,  за  мить  почула  бабусин  голос,
-  Ти  де,  дівчисько?    
Здаля  побачивши  онучку,  жінка  продовжила,
-  Ото  вреднюща,  виспалася  і  бігом  в  садок!  Он  гайда  до  роботи,  дощ  пройшов,  не  треба  воду  носити,  замочимо  речі,    згодом  будемо  прати,  ходи  сюди!
Дівчинка  з  сяючими  оченятами  хапнула    дві  жмені  позичок  і  не  поспішаючи  поверталася  до  вікна.
Бабуся  хитала  головою,
-  То  вже  йди  через  двері,  куди  прешся,  тож  ноги  в  болоті.
-  Звичайно,  -  опустивши  голову,  відповіла  дівчинка.  Вона  й  зовсім  не  мала  наміру  лізти    в  кімнату  через  вікно.
Чорне  волосся,  спало  на  чоло,  поглядом  голодного  вовченяти  дивилася  на  стареньку.  А  потім,  немов  біс  вселився,  швидко  побігла,  спеціально  з  силою  ступала  на  землю.  На  всі  сторони  з  трави  розсипалися  краплини  дощу,  вона  ж  раз  –  по  -    раз  трясла    головою,  щось  бубоніла  про  себе.
 На  веранді  бабуся  налила  в  кружку  молоко,  звівши    ледь  рижі  брови,  суворо  сказала,
-  Так  досить  ганчіркою  терти  ті  ноги,  вже    сухі  і  чисті,  ти  ж  їх    майже  вимила  в  траві..  Пий  молоко  он  з  хлібом  та  підемо  почистимо  в  корови  разом,  потім  зігрію  води,  приступимо  до  прання.
 Тамара  всілася  на  стілець,  гойдала  ногами,  з  силою  кусала,  відривала  окраєць  хліба  і  прихльобувала  молоко,  на  знак  згоди  кивала  головою  В  цей  же  час,  запитала.  
-    Бабусь,  а  чого  ти  риженька,  а  я  чорна,  ти  мені  рідна  бабуся?
-  Тю  на  тебе,  -    жінка  ледь  всміхнулася,  продовжила,
-А  тато  в  тебе  який,  хіба  не  світлий?  
Дівчинка    довірливо  заглядала    в  очі,
- Та,  я  це,  ну  він  же  не  такий,  як  ти!  Ти,  як  сонце,  а  він  он,  як  солома,  що  на  купі,  для  корови.
Стара  голосно  розсміялася  й  до  онучки,
-  В  тебе  мама  чеченка,  в  неї  коси  були,  як  смола,  такі  шовкові,  аж  виблискували.
Дівчинка  допивши  молоко,  витирала  рукою  вуста,  запитала,
-  А  де  вона?  Чому  і  тато  довго  не  приїздить?  Вона  теж  в  тому  селі  живе,  що  й  тато,  то  чому  не  приїздить?
-  Ой  дитино,  -    погладивши  по  голові  сказала  жінка  і  трохи  задумавшись  продовжила,
-  Маєш  знати,  повіялася  твоя  мама,  а  куди  й  не  знати,  напевно  повернулася  в  Чечню.  
А  я  думаю,  чого  ти  мене  чеченкою  називаєш.  А  що  це  Чечня?
-  А  біс  його  знає,  твій  тато  там  був,  десь  в  Росії.  Служив  в  армії,  її  звідти  привіз,  була  справжня,  дикарка  та  все  ж    одружився.  Спочатку  жили  тут,  в  мене,  а  потім  збудували  будинок  в  іншому  селі,  там  тебе  і  купили.
Мала  опустила  голову,  наче,  щось  роздивлялася  не  підлозі,
-  То  тато  в  тій  хаті  живе,  а  чому  мене  не  бере  до  себе?  Я  вже  так  засумувала  за  ним,  як  на  Святвечір  був  з  якоюсь  тіткою  і  все.  Я  до  нього  хочу,  там  напевно  теж  є  школа.    Не  хочу  в  школу  з  Петьком  ходити,  він  цілу  дорогу  тільки  й  знає  обзивається,  як  ти    -  чеченкою  мене  називає.
Стара  хитаючи  головою,    сердито,
-  З  сусідами  то  треба  мирно  жити.  Але  ж  він  за  тебе  на  три  роки  старший,  в  батька  вдався,  років  мало,  а  на  вид,  як  молодий  ведмідь.  Ти  з  ним  краще  не  водися.  
         В  сараї  Тамара  сапою  вигортала  солому,  разом  з  ледь  присохлим  коров`яком.  Час  від  часу  рукою  підтирала  носика,  на  чолі  від  напруження  виступав  піт.  Машинально  це  робила,  бо  доводилося    прибирати  в  сараї  через  кожні  чотири  дні.  А  ще  розстеляти    свіжу,  суху  солому  на  підлогу,  а  в  ясла  класти  свіженьке  сіно.  Боліли  рученята,  з  осторогою  позирала  надвір,  де  бабця  для  корови  терла  на  терці  старі  буряки.  Думки  про  батька  не  давали    спокою,  важко  з  бабцею  жити,  все  заставляє  робити,  хай  би  забрав  і  тітка  та,    наче  не  погана  на  вид  і  село  більше  розповідала  бабця.
   Збігало  літо…На  дворі  ледь  -  ледь  сіріло,  коли    Тамара  почула  голос  батька.  Пташечкою  зірвалася  з  ліжка,  ну  нарешті…  Він  стояв  на  порозі,  коли  вона  кинулася  до  нього,  розставивши  руки      в  різні  сторони,  
-  Тату,  таточку,  забери  мене,  я  буду  слухняна.  Я  хочу    до    тебе  в  село,  буду  там  ходити  до  школи.
Він  підхопив  її  на  руки,  худенькі  рученята  обіймали  його  шию,  притискали  до  себе  голову,  тулилася  щічкою  до  його  щоки,  зі  сльозами  на  очах,  заглядала  в  радісні  очі  батька.
-  Ну,  от  і  добре,  -    сказав  батько,  поцілувавши    доньку  в  щічку.
     Пройшло  трохи  часу…  Тамару  тітка  Галина  прийняла  з  холодним  серцем,  але  при  чоловікові  цього  не  показала.  Більше  уваги  привертала  маленькому  хлопчикові,  пояснили,  що  це  її  братик  Миколка.
 Батько  працював  в    колгоспі    трактористом,  часто  йдучи  на  роботу,  будив  доньку  збиратися  до  школи.  В  перші  дні  Галина  кілька  раз  заплітала  їй  косички  та  згодом    дівчинка  відмовилася,  вирішила  сама  заплітатися.  Їй  здалося,  що  вона    заплітала  їй  коси,  дуже  нервувала,  навмисно  робила  їй  боляче.  Коли  ж    батько  залишався  вдома  –  для  неї  щасливі  миті.  Він  більше  приділяв  їй  уваги,  хоча  й  возився  з  сином.  Лагідний,  привітний  погляд,  грів  молоде  сердечко,  він  любив  доньку.  Її  дзвінкий  голосок,  як    дзвіночок  молодого  джерельця,  тішив  його.
 Галина  була  строгою,  дівчинка  тільки  приходила  зі  школи,  відразу  вимагала,  щоб  швидко  робила  уроки  і  приступала  до  роботи.  То  підлогу  помити,  чи  то  посуд,  чи  бавитися  з  братиком.    А  їй  так  хотілося    на  вулицю,    де  гралися  діти,  де  линув  писк  і  сміх,  де  чути,  як  хтось  кричить,  -  Лови!  Лови  м`яч!
Всі  вмовляння,  відпустити  хоча  б  на  годину,  визивали  в  жінки  гнів.  Верещала  не  своїм  голосом,  що  в  неї,  аж  в  вухах  дзвеніло,  погрожувала  відправити  назад  до  бабусі.    Ці  слова  –  «Прийде  тато  тоді  будеш  гратися  де  захочеш,  а  зараз  мусиш  допомагати,  треба  заробляти,  щоб  тебе  тут  годували»,  як  ніж  в  серце  дитині,  гнобили,  ранили  душу.
       Одного  разу  Галина  наказала  дівчинці  полізти  на  горище,  дістати  соковарку.  Тамара  трохи  боялася  висоти  та  серйозний    погляд  Галини  наче  забирав  з  під  ніг  землю.  Втрачала  контроль  над  собою,  чомусь  не  наважувалась  посперечатися  з  тіткою.  Її  чорні  очі  наче  відбирали  силу,  здавалося,  що  на  якусь  мить,  в  дівчинки    темніло  перед  очима.  З  острахом  залишалася  з  нею  на  самоті.  Про  любов  до  тітки  і  речі  не  могло  йти,  хоча  батько  декілька  раз  мав  розмову,  щоб  називала  Галину  мамою.  Вона  ж    тільки  опустить  голову  донизу  і  тихо  погодиться,
 -«Добре  тату,  я  хочу  сказати  та  язик  не  слухається  мене.  Я  намагатимуся  зробити  це…  »
 Але  серце  й  душа  наче  входила  в  п`яти,  підступала  розгубленість  і    здавалося,  що    щось  здавлювало  горло,    не  давало  вимовити  те  слово  –  мама.    
         Дівчинка,    хвилин  п`ять,    руками  обмацувала  солому  на  горищі,  шукала  соковарку.  Солома,  мов    голки,  колола  ніжну  шкіру  на  рученятах,  вона    слиною  змочувала  почервонілі  пальчики,  долоні  і  знову  шукала.
-  Ну  нарешті,  -  перевела  подих,  коли  в  самому  кутку,  під  старим  ганчір`ям,  від  якого  несло  затхлим  повітрям  вогкості,  намацала  її.  Витерши  рукою  змокріле  чоло,  крикнула  до  Галини,  
-  Я  знайшла…  
І    тихо  про  себе,  
-А    казала  в  соломі…
 Свербіж  по  оголених  ногах,  якесь  неприємне  відчуття    пронизало  все  тіло.  Ой,  напевно  це  від  соломи,  зробила  висновки  дівчинка,  дуже  хотілося    трохи  почухати,  чи    хоч  погладити  ноги  та  часу  не  було.  Знала,  якщо  затримається,  то  буде  мати,  що  слухати  від  тітки,  неприємностей  не  позбудеться.  Тому  й  намагалася  по  соломі    якнайшвидше,  волокти  соковарку  до  дверей.
-  Ну  от  і  добре.  А  тепер  бери  її  і  злазь,  -    крикнула  в  відповідь  жінка  і    швидко  зникла    з  очей.
Ноги,  як  пружини  трусилися,  коли  злізала    по  старій  дерев`яній  драбині,  яка  трохи  хиталася.  Однією  рукою    трималася  за  драбину,  іншою  рукою,  наскільки  можна  було,  охопила  соковарку  та  вона  чомусь  хотіла  вислизнути…  Не  втрималась  на  драбині,  коли    та  різко  похитнулася,  за  мить  втратила  контроль.  Глухий  гуркіт  на  подвір`ї  і  гавкання  пса  привернули  увагу  Галини.  Вона  вискочила  з  хати,  соковарка  лежала  біля  її  ніг,    а  Тамара    в  траві  трималася  за  ногу,  з  рани  на    коліні  сочилася  кров.
Жінка,  аж  побіліла  на  обличчі,  верещала  не  своїм  голосом,
-  Що,  застав  дурня  Богу  молотися,  той  лоба  поб`є!  Так  і  ти!  От  покарання  мені  господнє,  де  ти  взялася  на  мою  голову?  Йди  он,  біля  криниці  промий  рану,  я    принесу  зеленку,  припечемо.  Що  напевно  рота  роззявила,  не  дивилася  під  ноги,  тому    й  злетіла?!
Солоні  сльози  відчула  на  губах  Тамара,  що  котилися  мов  горошини,  боліло  все  тіло,  особливо  нога.  Дівчинка    не  наважилася  сказати  жінці.    Відкопиливши  нижню  губу,  ледь  -  ледь  піднявшись,  накульгуючи  на  праву  ногу,  йшла  до  криниці,  яка  знаходилася  далеченько  від  сараю.  
 Ті  самі  слова,  що  й  бабуся  казала,  думала  дівчинка,  йдучи  від  криниці  до  хати  та  все  ж  у  бабусі    було  краще.  Хоч  тут  гній  тато  чистить  та    бабуся  вечорами    було  й  поцілує  в  лоба  й  щось  розповість  цікаве.  Хоч  і  бурчить  незадоволено  та  не  кричить  же  так,  що  можна  оглухнути..
Ввечері,    коли  батько  прийшов  з  роботи,  Тамара  вже  лежала  в  ліжку.  Сумні  оченята  доньки  зустріли  його,  їй    стало  зовсім  зле.  Її    то  проймав  холод,  то  кидало  в  жар.    Напевно  дружина  розповіла  йому,  що  сталося,  він  не  сварив  доньку,  погладив  по  голові,  здивовано  сказав,  
-    А  в  тебе  здається  підвищена    температура..
І  вже  до  жінки,
-  Галино,  дай  термометра!
       Випивши  ліки    від  високої  температури,  дівчинка  намагалася  заснути  та  сон  не  йшов,  хвилювалася,  адже  завтра    тато  повезе  її  в  містечко  до  лікарні.
       Після  рентгену  в  Тамари  виявили,  що  в  неї    вроджена  аномалія  розвитку  однієї  нирки.  Ліва  нирка  була  в  нормі,  а  друга
 «  підкова»,  так  її  називають,    нирка  зовсім  не  розвинена.  Ще  рентген  показав  забої  стегна    та  сідниць,  хоча  і  так  було  видно,  на  ранок  тіло  покрилося  синіми  плямами.  Батько  хватався  за  голову,  від  таких  новин.      Він  вже  й  шкодував,  що  забрав  дівчинку  до  себе,  але  ж  час  не  повернути  назад.  Не  дарма  ж  кажуть  -  якби  знав  де  впадеш,  то  соломку  б  підстелив.
   Майже  три  тижні  донька  пробула  в  лікарні,  їй  парентерально  вводили  ін`єкції,  заставляли  пити  ліки.  Тато  приїздив  кожні  три  дні  провідати,  ні  Галина,    ні  бабуся  до  неї  не  приїхали.  А  вона  так  нудьгувала    за  бабусею,  здавалося  якби  мала  крила,  то  полетіла  б  до  неї  в  обійми.
Вже  коли  дівчинка  була  вдома,  зрозуміла,  що  бабуся  навіть  не  знала,  що  з  нею    таке  трапилося.
     Надворі  осінь…  Тамара    наче  подорослішала,  робила  висновки  ,що  краще  повернутися  до  бабусі.  Адже  Галина  до  неї  не  стала  краще  відноситися.  Тільки    до  сина  й  батька  посмішка,  а  як  погляне  до  неї,  то    їдючий  погляд,  як  в  оси,  так  собі  придумала  вона.    І  ось,  напередодні  зимових  канікул,  наважилася  поговорити    батьком,
-  Тату,    я  хочу  до  бабусі,  зараз  ти  більше  часу  вдома,  може  тітка  без  мене  побавить  Миколку?
Він  здивувався  від  почутого,  такого  прохання  з  підтекстом,  можна  сказати.
-  Мені  тут  сумно,  я  не  здружилася  з  дітьми,  бо  все  вдома,  а  там  у  мене  є  друзі.  Відвези  мене,  будь  ласка.
Його  здивувало  таке  прохання,  можна  сказати  з  підтекстом.    Він  відчув  прилив  крові  до  обличчя,  намагався  стримано    говорити  з  нею.  Хотів  відмовити  та  донька  ніжно  притулилася  до  нього,  обійнявши  за  шию,
-  Тобі  зле?  Ти  так  почервонів…
Батько  гладив  по  голові,
-  Залишиш  мене,  а  я  ж  сумуватиму  за  твоїм    дзвінким  голосочком.  І  Миколці  з  тобою  весело,  він  тебе  так  любить…
-Таточку,  ну  хоч  на  Новий  рік,  -  вмовляла  донька,  зазираючи  в  світлі  теплі  очі.
На  другий  день,  батько  зранку  зайшов  в  кімнату  до  доньки,  вже  одягнений,  навіть  в  чоботах,
-  Ну,  що  готова  їхати?  Одягайся!
 Ця  звістка  їй  здалася  святом,  вона  була  на  сьомому  небі.  Батько  сидів  на  стільці,    з  усмішкою  на  обличчі  спостерігав,  як  вона  швидко  і  вміло  застеляла  ліжко.  Трохи  знервовано  одягалася  і  збирала    деякі  речі,  навіть  портфель    з  книгами  та  зошитами  забрала.  
Вони  зайшли  на  кухню,  батько  ніс  рюкзак,  Тамара  тримала  в  руці      портфель.    За  столом    з  Миколкою  на  руках  сиділа  Галина,  годувала    його  молочною  кашею.  Миколка  побачивши  Тамару,  за  мить  тягнув    до  дівчинки  рученята,  рухав  ніжками.
Галина,  сердито  гримнула  на  нього,
-  А  ну  сиди,  непосидюче!
 А  потім  до  дівчинки,
-  А  портфель  нащо  взяла?  Що  може  там  на  канікулах  будеш  завдання  якісь  виконувати?
А  потім  ледь  посміхаючись,
-  Ну  бувай!  Щасливої  дороги  вам.
І  відразу  до  батька,
А  ти  Степане,  там  не  сиди  довго,  щоб  в  обід  був  вдома.
         Старенька,  побачивши  в  вікно,  що  йде  син  з  онучкою,  аж  випустила  з  рук  черпак,  саме  хотіла  насипати  в  тарілку  щойно  зварений  борщ.  Тішилися  всі,  цілувалися,  обіймалися.  Тамара  зазирала  в  ясні  бабусині  очі,
-  У  тебе  краще,  чим  там,  хай  тато  мене  тут  залишить,  назавжди,  я  буду  слухняною,  даю  чесне  слово,  все,  що  скажеш    буду  робити.
Жінка  приголубила  дівчинку,  поцілувала  в  чоло,
-  Хай  і  правда  залишається,  ось  була  захворіла  на  грип,  не  було  кому  й  чаю  мені    подати.  Як  вона  хоче  хай  так  і  буде,  дитя  й  так  обділене  любов`ю.
       Батько  не  поїхав  відразу  додому,  довго  рубав  дрова  на  повір`ї.    День  короткий,    тож  він    при  включеному  електричному  світлі  рубав  і  складав  дрова,  відказався  від  допомоги.  Нарубаних  під  сараєм  залишилася  невеличка  купка,  а  пічку  треба  палити  щодня,  а  то  й  двічі  на  день,  зварити  їсти  та  відігріти  сир.
 Батько  зайшов  до  хати,  коли  дуже  захурделило,  у  димарі  завивав  вітер,  за  невеликий  час  всі  вікна  заліпило  снігом.  
Дівчинка    була  задоволена,  лежала  в  своїй  кімнаті,  в  ліжку  на  пуховій  перині.  Посміхаючись  роздивлялася  книгу,  коли  почула  розмову  батька  з  бабусею,  вони    пили  чай  і  про  щось  розмовляли.  Коли  вона    ненавмисно  почула  слово»лікарня»,  відразу  прислухалася.  В  цей  час  говорила  бабуся,
-  То  їй,  що  заміж  не  можна  буде  виходити?    З  однією  ниркою  це  все  –  таки  хворі  люди,  не  дозволять  народжувати.  Хоч  і  мала,  ще  та  не  виросте  ж  друга,  як  ти  кажеш…
Запала  тиша,  а  потім  стук  ложки,  напевно  колотив  чай  батько,
-  Ти  її  трохи  бережи,  важкого  не  заставляй  підіймати  та  солі  й  кислоти  поменше  треба  вживати,  одна  нирка  не  дві  сама  розумієш.  
Стара    трохи  хвилюючись  сказала,
-  А  твоя  напевно  знала,  що  в  неї  така  біда,  тому  й  покинула  вас.
 -  Це  у  спадок  від  матері  передалася  їй  хвороба.  Та  що  тепер  поробиш,  вона  ж  народила  та  треба  шануватися  і  все,  а  там    життя  покаже,  -  сказав  тихим  пониклим  голосом  батько.
Часто    й  гучно  забилося  сердечко  в  дівчини.  Так  ось  чому    в  школу  пішла,  аж    в  вісім  років,  ось  чому  така  худенька,  бідкалася  в  роздумах  мала.
 Її  життя  змінилося    в  кращу  сторону,  бабуся    забороняла  підіймати  важке.  Стала  трішки  лагіднішою…  А  вечорами  було  сяде  в  ліжку,  погукає  до  себе  і  в  обіймах  розповість  якусь  історію,  а  то  навіть  казку.  А  часом  і  заспіває  пісню,  в  неї  голос  був    дзвінкий  -  дзвінкий,  ні  в  кого  в  селі  такого  не  було.  
     До  школи  дівчинка  все  йшла  в  супроводі    Петрика,  сусід  дуже  зрадів,  коли  побачив,  що    вона  приїхала  і  буде    ходити    в  цю  ж  школу,  що  і  він.  Де  було  іншої  взяти?  Хоча  і  Тамара  трохи  раділа,  що  йде  поруч,  несе  її  портфель  та  просила  його,  щоб  не  називав  чеченкою.  А  він  кожного  ранку,  як  тільки  побачить  і  кричить,  -
«  Привіт  чеченко».
 А  потім  посміхнеться,  опустить  голову  донизу,  махне  рукою  і  скаже,
 -  Не  ображайся  ,це  по  дружньому,  воно  само  вискакує  та  і  мені  подобається    тебе  так  називати.  
Час  летів…  Зима  –  літо,  літо  –  зима….  Годинники  відстукували  секунди,  хвилини,    години…  Діти  підростали,  хоч  і  різниця  три  роки  це  не  завадило  їхній  дружбі.  Чорненька  дівчинка  –  пір`їнка,  ще  так  інколи  називав  її  Петро,  коли  ранком  йшли  до  школи.
     Чудові  літні  дні  довгі,  можна  багато  роботи  переробити.  І  допомогти  по  -  господарству  й  попрацювати  в  городі  і  навіть  можна    відпроситися  в  бабусі  на  ставок  з  дітьми.  Сьомий  клас  був  дружний,  діти    з  вулиці,  як  і  в  дитинстві  збиралися  до  купи  біля  криниці.    В  самому  низу  з  нею    вода  попадала  у  виритий  вузький  рів,  в  якому  купалися  качки,    гуси,  так  метрів  триста,  а  потім  став.  Він  не  був  глибоким,  але  декілька  джерел  тримали  воду  прохолодною.  Та  діти  купалися,  насолоджувалися  теплими,  світлими  днями.  
 Петро  вже  закінчив  вісім  класів,  інколи    разом  з  мамою  працював  на  фермі,    батько  ж  давно  навчив  хлопця  управляти  трактором.  Світлоокий  парубок  з  дитинства  любувався  Тамарою,  а  згодом  і  прийшло  раннє  кохання.    Він  дивився  в  її  волошкові  очі  і  дивувався,    сама  чорнява,  а  очі  світлі,  теплі,  привітні.  Як  і  раніше  проводив  вечори,  де  збиралися  всі  діти,  незважаючи  на  вік.  Дві  величні  тополі  колись  росли  біля  криниці,  їх  давно  зрубали  і  поклали  одну  навпроти  одної,  де  молодь  і  мала  посидіти  вечорами.  Тепер,  тут  навіть  краще  було,  росли  дві  плакучі    розложисті  верби,  придавали  затишок,  забираючи  сонячне  проміння  на  себе…  А  вечорами  хтось  брав  магнітофон,  лунала  музика  над  лугом,  ставом  і  селом,  люди  знали,  то  веселиться  молодь….
Пройшов  час  …  Тамара  закінчувала  восьмий  клас.  Струнка,  височенька,  як  берізка,  вбиралася  в  дівочу  красу.  Вона  відчувала  силу  в  собі,  хоча  знала,  що  не  простим  буде  її  життя,  пам`ятала    ту  розмову  бабусі  з  батьком,  за  свою  хворобу.  Її  останнім  часом  зовсім  нічого  не  турбувало,  відчувала  себе  здоровою  людиною.
Бабусі  минуло  сімдесят,  старенька    повільно  все  робила,  тому  дівчині  приходилося  виконувати  більший  об`єм  роботи.  Жити  в  селі  без  худоби  неможливо,  тому  весь  час  в  роботі.  Землі  сорок  соток,  тут  і  городина,  і  садок,  було  біля  чого  наробитися.  Особливо  важко  навесні,    треба  все  вчасно  посадити,  ще  й  навчання  в  школі.  Влітку,  восени  збір  врожаю.  Лишню  городину,  яблука,  ягоди  здавали  перекупникам,  що  приїздили  машинами,  міняли  на  гроші,  чи  то  на  олію,  чи  на  якісь  миючі  засоби.  Добрим,  чуйним  помічником  дівчині  був  Петро.  Виріс  справжній  легень,  помужнів,  став  серйозним,  зваженим.  До  роботи  й  звати  не  треба  було,  тільки  побачить,  що  дівчина  на  городі  з  сапою,  він  вже  тут,  як  тут,  ставав  поруч  з  нею  і  сапав  і  підгортав  бараболю.
 І  посміхнеться  й  пожартує  і  цукерками  пригостить,  ще    й  води  наносить  з  криниці    для    худоби  та  до  хати.  Його  батьки  нічого  не  мали  проти  їхньої  дружби,  хоча  й  він  був  єдиний  син.  Їм  теж  подобалася  дівчина,  виросла  на  виду,  як  кажуть.
Та  охопив  сум,  коли  пішов  в  армію,  молоде  серденько  страждало,  за  тим  теплим,  привітним  поглядом  хлопця  і  словами  ;  Привіт  чеченко».  Останній  вечір  біля  криниці  залишив  солодкі  спогади,  той,  перший  поцілунок  в  уста  пробудив  дивні  відчуття.  Все  здавалося,  що  відносини  прості,    дружні,  сусідські,  а  тут,  зовсім  інше,  наче  сонячний  промінь  ковзнув  по  устах  і  проник  в  душу.  Вона    інколи    пальцями  торкалася  своїх  уст  і  вкотре  згадувала  той    медовий    поцілунок…  Вечорами  замислювалася,  хіба  вона  може  йти  заміж?  Але  ж  ні,  вже  скільки  медичної  літератури  перечитала,  пишуть  можна  народжувати    та  є    великий  ризик.  Сучасний  світ,  йти  заміж,  значить  обов`язково  мати  дитину,  мати  справжню  сім`ю.  А,  як  ні…  Мабуть  і  не  варто  мріяти  про  це….
         Петро  служив  в    армії.  Тамара  ж  навчалася  в  місті  на  бухгалтера  по  направленню  від  колгоспу,  тож  і  залишилася  в  селі  й  працювати.  Він  писав  їй  листи  два  рази  на  тиждень,  де  все  журився,  що  скучив  за  нею,  за  селом,  що  рахує  дні  до  закінчення  служби.
     Одного  разу,  отримавши  від  нього  листа,  танцювала  біля  шафи  з  дзеркалом,  коли  зайшла  бабуся,  
-  Що  лист  отримала,  закінчує  служити?  Коли  вдома  буде?
На  радощах  дівчина  обійняла  стареньку,
-  Ой  бабусю,  через  три  дні  має  бути.
Старенька  присівши  на  стілець,  наставила  руку,
Наставивши  руку  на  онучку  сказала,
-  Вгомонися,  присядь!
-  Та,  яке  там  присядь,  -  дівчина  відкрила  шафу  і  продовжила,
-Так,  яку  ж  я  сукню  одягну?  В  якій  його  зустріну?
-  Спинися  кажу,  -  сердито  сказала  бабуся,  
-  Сядь  кажу!  Ти  знаєш,  що  ти  не  годишся  до  заміжжя,  тобі  краще  не  народжувати,  або  ж  дитини  не  виносиш,  а  можеш  і  сама  померти.  Що  тобі  важливіше  життя,  чи  та  любов?
         Початок  червня  був  спекотним…    Тамара  сиділа  за  столом  в  своєму  кабінеті  перед  відкритим  вікном.  Віяло  прохолодою…  Їй  здалося,  що  промерзла,  накинула  кофту  на  плечі,  вкотре  зирнула    на  природу.  Вночі  пройшов  невеликий  дощ,  трава  та  листочки  на  деревах  блищали.  З  них  стікали    прозорі  краплі,  переливалися  на  сонці  немов  кришталеві.  Все  довкола  знову  ожило.  Сьогодні  мав  бути  гарний  день,  зробила  вона  висновки.  Легка  усмішка  від  думок,  він  приїде,  як  не  сьогодні  то  завтра  обов`язково.    Перед  нею,  на  столі  стояв  будильник,  і  чому  він  так  повільно  тікає,  дивлячись  через  кожні  десять  хвилин,  бурчала  про  себе.  Врешті  -  решт  глибоко  занурилася  в  свою    роботу.
 Згодом  раптово  здригнулася,  привернув  увагу  шурхіт  за  вікном,    здалося  проплила  чиясь  огрядна  постать.  Відразу  за  дверима  почула    голоси  і  сміх,  двері  відчинилися.  Петро  стояв  з  букетом  польових  квітів…    Ніжно  глянув  на  неї,  на  його  обличчі  розпливлася  усмішка,  хіхікнув,
-  Ну  привіт,  чеченко!    І  розставив  руки.
 Від  радості  тріпотіло  сердечко,  як  у  пташки  крила,  вона  кинулася    вперед,  в  ласкаві  його  обійми.
           Пройшло  майже  пів  року,  здавалося  все  добре.  На  порозі  Новий  рік,    Тамара  все  шукала  нагоду  поговорити  з  Петром  про  майбутнє.  Так,  та  колишня  дружба    перетворилася  в  справжнє  кохання.  Бабуся  бурчала,
 -  Що  за  походеньки  щодня?  Що  ти  робиш?    Він  же  без  тебе  жити  не  зможе,  хіба  не  бачиш?!  Ось  свята  прийдуть,  його  мати,  все  мені  говорить  треба    сватання  робити,  а  ти  тягнеш  лямку,  поговори  врешті  з  ним,  розкажи.  А  ні,  то  я  сама  йому  все  розповім.
-  Ні  -  ні,  не  треба,  я  вже  точно  з  ним  сьогодні  поговорю.  Зустрінемо  Новий  рік,  підемо  гуляти,  вже,  що  буде  то  буде.
-  Ну  дивися,  це  вже  востаннє,  я  тобі  нагадала,
-  сидячи  на  стільці,  пригрозила    пальцем  стара.
     Петро  в  обнімку  з  Тамарою  вийшли  з  хати….  Здалеку  чути,  хтось    голосно  вітався,  поздоровляв  з  Новим  роком.  Майже  в  кожній  хаті  світилося,    було  чути  музику.
Петро  чмокнув  її  в  щоку,  ніжно  зазирнув  в  очі,
-  Тамаро,  батьки  поїхали  до  дядька,  в  Петрівку  зустрічати  Новий  рік,  хата  пуста,  може  до  мене  підемо.
Вона  чекала  цієї  миті  і  боялася…  Досить  тягнути  час,  треба  йому  все  розповісти,  взявши  під  руку,  запропонувала,
-  Давай  спочатку  пройдемося    в  сторону  посадки,  прогуляємося  на  свіжому  повітрі.  Так  красиво,  подивися,  всі  дерева,  як  в  лебединому  пуху,  а  кущі,  то,  як  шапки  одягли,  а  зверху  краплі  льоду,  як  намисто  І  видно  добре,  наче  має  бути  день,  гарна  зима  цього  року.
Петро  підхоплював  кілька  раз  сніг,  однією  рукою  і  кидав  в  сторону,
-  Тамаро,  я  не  одноразово  тобі  казав,  що  кохаю  і  досить,  вже  гратися  в  ігри,  як  діти.  Не  маленькі,  прийшов  час  одружитися,  чого    боїшся    зі  мною  залишитися  наодинці.  Гадаю  ми  добре  знаємо  один  одного,  чи  в  тебе  є  якісь  таємниці  від  мене?  
 Її  наче  хтось  кинув  в  крижану  воду,  холод  пронизав  все  тіло,
тремтячим  голосом  почала  розповідати  все,  що  мала  розповісти.  І,  що  є,    і  про  все,  що  начиталася  в  книгах  про  нирки,  і  які  застереження  роблять  медики.  Петро  уважно  слухав  її,  відчував,  як  часом    вся  тремтить,  брав  її  руку  в  свою,  притискав…
Вони  поверталися  додому,  він    легенько  торкнувся  плеча,  взяв  за  руки,
-Я  готовий  на  все,  заради  нас  з  тобою…  Ну,  не  буде  дітей,  візьмемо  з  дитбудинку,  звісно,  якщо  ти  не  проти.  Це  не  головне,  але  спочатку  влітку  поберемося.    Потім    треба  записатися  до  професора  на  консультацію  в  Києві,  а  там  життя  покаже.  Не  будемо  наперед  розчаровуватися  в  житті.  Я  знаю  одне,  ти  моя  чеченко!  Подивися  в  небо,  бачиш,  он  там  дві  зірки  в  стороні,  -    Задрав  голову  догори  й  продовжив,
 -    То  наші  дві  долі,    вони  разом,  я  за  ними  давно  спостерігав,  так,  що  все  буде  гаразд.
 Вона  ледь  посміхнулася,  хоча  очі  були  сумні.  Він  трохи  замислившись,
-  До  речі,  батькам,  не  обов`язково  це  знати,  бабця  твоя,  як  води  в  рот  набрала,    молодець,  тож  хай  і  надалі    мовчить,  це  наше,  особисте,  не  варто  всім  знати,  перешкоджати  нашому  коханню.
І  ледь  -  ледь  доторкнувся  устами  до  її  уст,    відпустив  руки,
-  Тепер,  я  тебе  розумію,  чому  не  хотіла  залишатися  наодинці.    Я  пішов  до  завтра!
   Переступивши  поріг  хати    дівчина  розплакалася,  те  напруження  в  душі,  хвилювання,  зробило  свою  роботу.  Нарешті  скинула    з  плечей  тягар  думок,  як  добре,  що  не  пішов.  Хай  хоч  все  життя  мене  називає  чеченкою  та  я  його  кохаю…
         Пройшло  два  роки…  У  вікно  стукав  весняний  ранок….  Сонячні  промені,  через  скло  і  тонкі  гардини,  проникали  в  кімнату,  плавали  по  дитячому  ліжку.  В  ній  солодко  спав  крихітний  хлопчик.  А  поряд    на  дивані,  в  халаті    лежала  Тамара.  Як  добре,  копошилися  думки,  всі  хвилювання  позаду,  тепер  я  буду  берегинею  сімейного    вогнища.  В    кімнату  зайшов  заклопотаний  Петро,
-  Ну,  що?  Як  ви  тут?  Вже  кричав  Сашко,  чи  терпить  доки  я  прийду?  Ти  не  вставай,  я  все  зроблю  сам.  Лікар  сказав    треба,  ще    добрих  два  тижні    поберегтися,  щоб  шви  не  розійшлися.  
Скрипнули  вхідні  двері,  за  мить  в  кімнату  заглянула  бабуся,
-  Прийшла  провідати…  Доброго  дня  Вам.  Я  заберу  пелюшки  попрати.
Ні  -  ні,  -  заперечив    Петро,  -    Я  ранком  всі  машинкою  поправ,  вже    висять  надворі,  за  хатою,  що  не  бачили?
-  То  може  я,  щось  приготую  поїсти,  як  треба?
Тамара  посміхнулася,
-  Та  ні,    тож  Петро  вчора  був  вихідний,  всього  наготував,  є  ,що  їсти.  Ще  вчора    його  батьки  обоє  були  тут,  всі  хочуть  допомогти.
       На  столі    біля  ліжка    в    керамічній    вазі  стояв  букет  червоних  троянд,  це  Тамара    три  дні    назад  привезла  з  лікарні.  Серед  квітів  виднілася  записка,  на  ній  великими  літерами  написано  -  »ПРИВІТ,ЧЕЧЕНКО!  ДЯКУЮ  ЗА  СИНА!  Я  ТЕБЕ  КОХАЮ!
           Пройшло      п`ятнадцять  років…    За  сімейним  столом  гамірно,  сьогодні  відзначають  день  народження,  Тамарі  тридцять  п`ять  років.  Петро  веселий,  як  наречений,  вдягнений  в  білу  сорочку.  А  вона  в  жовтій    шовковій  блузці,  яка  їй  дуже  пасувала.  Обличчя  осяяне  усмішкою,  тішилася,  задивлялася  на  двох  русявих  синів,  в  яких  різниця  у  віці  всього  два  роки  і  на  меншу,  чорняву  доньку,  якій  недавно  виповнилося  чотири  роки.  Раділа  життю,    на  душі  легко  і  тепло,  хоч  і    нелегко  довелося,    всі  пологи  через  кесарів  розтин,  але  яке  це  щастя,  бути  коханою  і  мати  дітей.    
                                                                                                                                                 Лютий  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828627
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Олекса Удайко

ГУРТОВА ДЕМЕНЦІЯ*

       [i]  Всі  свята  і  пам'ятні  дати  вже  
         позаду.  То  ж    зануримось...
         в  сьогодення.  Хай  і  гіркувате,
         але  –  наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес  технічний  має  ту  заваду,
Що  знань  надлишок  плішить  нам  мізки,
тож  "перечепа"  спереду  і  ззаду
Смакує  тим,  хто  грає  “в  піддавки”.

Не  так  би  жаль,  аби  ота  хвороба
Вражала  не  слонів,  а  пішаків…
А  то,  буває,  вдарить  виконроба,
Орудника    будови  –  й  поготів.

І  валиться  споруда  потихеньку,
З  підмурка  починаючи,  щораз,  
Коли  ужиток  thymo-poro-shenko’s**
Впаде  на  долю...  
                                       Вже  –  не  до  прикрас!

Нехай  би  так,  коли  тебе  самого
Деменція  наспіє…  А  як  гурт?..
Тупий,  недієздатний...  І  з  порога  
Те  безрозсудство  
                                                 кинеться  у  спурт?!

                                           ***  
…Здається,  що  синдромом  слабоум’я  
Уражені  багато  хто  з  дівчат…
І  хлопців,  що  бентежно  пруться  в  кум’я
Гравцям,  у  котрих  в  іграх  “жирний  чат”:

Везунчикам  “спаде”  відповідати
За  суми,  що  засвічені  в  анфас!

…А  ми  згадаємо  ще...  й  дні  і  дати,
Як  одуру  не  крикнули  “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia,  лат.)    –    стійке  падіння
пізнавальної  здатності,    що  призводить
до  зниження  критичності,  послаблення
емоцій  та  відчуттів.
**термін,  що  містить  три  частини  слова  [b]Thymus  [/b](лат.)  –  
вилочкова  залоза,  як  орган  захисту  організму  від  патогенів,
завдяки  Т-лімфощитам  та  утворюваним  ними  3-м  пептидам,  
з  іншого  боку,  вид  глухої  кропиви  [b]Thymus  kosteleckyanus[/b],  
що  не  жалить,  але  вміло  «замовлює»  біль  (вибір  за  вами);  
[b]Poro-[/b]  частина  біологічного  терміну,що  означає  
пухлина  (гіперплазія,  калус);
[b]shenko  [/b]–суфікс,  що  рівною  мірою  стосується  обох  
термінів,  співзвучний  з  російським    "[b]раша[/b]",
правда,    у  пестливій  формі  "рашtymrf".  закінчення  [b]-s[/b]  j  
ознає  множину,  а  також  родовий  відмінок  іменника.[/i]  
[

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Валентина Ланевич

Плине сонечко за обрій.

Плине  сонечко  за  обрій,
Рожевіють  в  небі  хмари.
Вітер  шарпає  неспокій,
Не  знайде  собі  він  пари.

То  біжить  у  степ  широкий,
То  штурмує  морські  хвилі.
То  впаде  у  сон  глибокий,
То  рахує  нові  милі.

І  тополі  при  дорозі
Заціловує  по  черзі.
І,  здається,  що  при  змозі,
Королем  стати  на  торзі.  

Та  торги  бувають  всякі
І  по  совісті  й  по  честі.
І  бестижі  та  двоякі,
І  такі,  що  повні  жесті.

І  любові,  ласки  повні,
Що  добро  несуть,  повагу.
Ті,  що  вузи  мають  кровні
І  не  знають  в  житті  краху.

І  живе  в  погоні  вітер
За  душевним  порятунком.
Блудить  доля  поміж  літер,
Що  лежать  в  заплічнім  клунку.

10.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828537
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


НАДЕЖДА М.

Прощена неділя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iseAV-j5OSg
[/youtube]

Якщо  хтось  кинув  у  вас  камінь,
Не  переймайтесь  і  простіть.
Не  переходьте   усі  грані,
Вас  бог  зуміє  захистить.

Думки  лиш  тільки  про  хороше,
Благословить  вас  новий  день.
Не  лізьте  в  воду,  брід  не  знавши,
Чи  за  вікном  весь  світ  лишень?

Час  все  зітре,  не  дасть  згадати,
А  гіркота  пройде  сама.
Як  обпечешся,  будеш  знати,
Не  вічна  все  ж  в  житті  зима...



---------------------------------------
Сьогодні  ПРОЩЕНА  НЕДІЛЯ.  Прошу
мене  простити,  якщо  когось  ненароком
образила..Прощаю  всіх  і  хай  простить  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828494
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНИЙ СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Сонячний  зайчик  стрибає  по  стелі  —
Вгору  і  вниз  —  по  долівці,  стіні,
Іскорки  бігають  надто  веселі  —
Сонце  загралося  в  нашім  вікні.

Киця  замуркала  пісню  під  носик,
Зручно  вмостилася  на  кожушку,
Мружиться  поруч  стривожений  котик  —
Блискітку  хоче  спіймати  прудку.

Розтанцювалося  сонячне  диво,
Не  наздогнати  —  умить  утече,
Вуса  лоскоче  котусям  грайливо,
Сяйво  закралось  до  їхніх  очей,  —

Ті  розкрутились,  немов  каруселі,
Променем  грає  усмішка  ясна.
Світло  і  радісно  стало  в  оселі,  —
В  гості  до  нас  завітала  весна!                        9/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828428
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Віталій Назарук

НАВЧІТЬСЯ ПРОЩАТИ

Напевно  в  цьому  зміст  життя  -
Добро  творити  і  прощати…
Це  правда  –  це  не  відкриття,
Нам  треба  лише  пам’ятати.

Зла  не  робіть,  воно  завжди
Саме  прийде,  обдасть  окропом
І  довго  інколи  сліди,
Лишаються  у  серці  скопом.

Творіть  добро  –  у  цьому  суть,
Любіть,  як  є  кого  любити,
Бо  квіти  лиш  тоді  цвітуть
І  право  є  на  світі  жити.

Вмійте  прощати,  бо  тоді,
Душа  очиститься  від  сказу…
І  ви  стаєте  молоді,
Як  забуваєте  образи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828479
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вино кохання

Вино  кохання  теж  буває  різним:
То  меду  смак,  то  полином  гірчить.
І  кожен  у  житті  п"є  його,  звісно
Та  не  шкодує  він  про  оту  мить,

Коли  уперше  той  напій  любові
Покуштував  чи  трішки  пригубив,
Хоч  із  солодкого  зробитись  може  він
Солоним  і  терпким,  стати  й  водою.

Та  все  ж,  коли  відчув  той  смак  кохання,
Котрий  дурманить  чарами  й  п"янить,
Прожив  на  світі  недарма  він,  значить,
Щастя  безмежного  пізнав  чудову  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828368
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рідна Україна ( слова до пісні)

У  вінку  квітчається  калина,
Сонце  усміхається  згори.
Рідна  прокидається  країна,
У  садах  співають  солов'ї.
Соняшник  голівкою  колише,
Небо  синє  у  височині.
І  немає  в  світі  наймиліше,
Найрідніше  нашої  землі.

Приспів:
Моя  Україна  -  то  батькова  сила,
То  мамина  ласка,  тепло  і  любов.
Моя  Україна  -  то  сокола  крила,
Підніметься  вгору,  літатиме  знов.

Колоски  пшениці  налилися,
Червоніє  в  полі  маків  цвіт.
І  волошки  у  вінки  сплелися,
Бо  міцний  наш  український  рід.
Тягнуться  у  височінь  смереки
І  виходять  ріки  з  берегів.
Завжди  повертаються  лелеки,
У  свій  край  ще  пращурів  -  дідів.

Приспів:

Пригортає  вітерець  калину
І  шепоче  про  кохання  їй.
Міцно  бережім  свою  родину,
Будемо  щасливі  ми  у  ній.
Пам'ятаймо,  що  в  родині  сила,
Відданість,  любов  і  доброта.
Україна  нас  усіх  зростила
І  вона  для  нас  тепер  свята.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ЗА ШЕВЧЕНКОМ

       
Себе  звіряю  за  Шевченком,
Бо  Україна  –  теж  моя.
               Хапають  Матінку  в  обценьки,
               Кому  –  душа,  кому  –  земля.
Могутній  глас  аж  два  століття
                 Кайдани  рве,  до  волі  зве.
 Ми  –  мрій  його  зелене  віття,
 Дзвін-«Заповіт»  у  нас  живе.
 Звіряймо  кроки  за  Шевченком,
 Рятуймо  світ  від  злих  оков.
 Рятуймо,  браття,  свою  Неньку
 У  поєдинку  вір  і  мов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828346
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Граціозна панна

Сходить  сонце  з  -  за  обрію  рано
І  промінням  торкає  землі.
Граціозна  весна,  наче  панна,
По  зеленій  ступає  траві.

Там  де  ступить  вона,  квітнуть  квіти,
Як  рукою  махне,  йдуть  дощі.
Прибере  у  весняне  всі  віти
І  сережки  одінуть  кущі.

Різноколірний  килим  застелить,
Перламутровим  сяйвом  блискне.
Оживе  і  насититься  берег,
Із  кульбаби  віночки  сплете.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828212
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

З нагоди свята

Жінки  –  це  роду    берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Найкращий  цвіт  країни  нині  –
Це  ті,  що  зараз  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають    автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи    гармат.  

На  берці    каблуки  змінили,  
А  платтячко    на  камуфляж.  
Вітри    уста  їм  обпалили,
Вони    забули  що  то  пляж.  

 Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
А  їхні  посмішки  і  жарти
Чекають  вдома,  рідні  ждуть.  

 То  ж  хочу  вас  всіх  привітати  
З  весняним  святом    жіночки
І  літ    життєвих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Lana P.

В’ЯЗАНКА

Дощик  в’яже  нам  болото,
Промінь  сонця  —  позолоту,
А  сліди  плетуть  стежину,
Наша  Настя  —  одежину  —
Безрукавочку  для  киці  —
Миготять  блискучі  спиці.
Затягає  вправно  петлі,
Вузлики  лягають  вперті
У  рівнесенькі  рядочки,
Мов  маленькі  колобочки.
Подарунок  —  під  ялинку,
Щоб  зігрілась  Мура  взимку!                    7/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828163
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Шостацька Людмила

З ЖІНОЧИМ СВЯТОМ!

                                   Народитися  жінкою  –  це  не  менш  відповідально,  ніж  чоловіком.
Чоловіки  нам  забезпечують  мир  в  країні,  а  жінки  мир  –  у  домі.
У  жінок  –  неймовірна  кількість  обов’язків.  Не  знаю,  чому  їх
               назвали  слабкою  половиною.  Хіба  може  слабка  жінка  зробити
               стільки  всього  за  життя?  Низький  уклін  усім  жінкам  за  те,  що
               вони  в  муках  народжують,  виховують  дітей,  доглядають  
               батьків,  прикрашають  життя  чоловіків,  чекають  своїх  дорогих
  з  війни,  на  жаль,  часто  оплакують.  
 
ЗІ  СВЯТОМ,  ДОРОГІ  ЖІНКИ!  БАЖАЮ  УСІМ  МИРНОЇ  І
                                                                             ЩАСЛИВОЇ  ВЕСНИ!
Дарую  Вам  вірші,  присвячені  саме  Вам!

                       ПОДАРУНОК  МАТУСІ
У  матусі  нині  свято,
               Ми  її  вітаєм  з  татом.
Мамі  –  пролісків  букетик,
Є  із  татком  в  нас  секретик.
Подарунок  –  кошенятко,
Це  –  я  випросила  в  татка.


ОДА  ЖІНЦІ
О,  Жінко!  Світу  –  перше  диво!
Твоя  величність  і  краса,
І  ніжність  й  сила  воєдино
Творити  в  змозі  чудеса.
Хто  міг  назвать  слабкою  статтю
Неперевершений  алмаз?
О,  Діво!  О,  прекрасна  Матір!
Цариця  й  Попелюшка  –  враз.
Мадонно!  Жінко-берегине,
Без  тебе  світ  впаде  зів’ялий,
Без  тебе  все  живе  загине...
До  ніг  твоїх  Зірки  упали.
О,  Жінко!  Весно,  сонце  ясне!
Квітуй,  живи,  твори  добро,
З  тобою  світ  повік  не  згасне,
Святе  Адамове  ребро!



                                     СЛАБКА  СТАТЬ
Cкажіть  у  чому  слабкість  жінки?
Вантаж  несила  піднести.
Хоч  є  в  ній  легкість  від  пір’їнки,
А  їй  –  нести  важкі  хрести.
За  Євин  гріх  рождати  в  муках,
Добі  віддати  всю  красу.
Тримати  світ  цей  на  поруках,
 В  собі  пізнавши  біль  і  суть.
 З  зернятка  виплекать  дитину,
 Батькам  віддати  шану  й  честь.
 У  серці  –  біль  за  Батьківщину,
 До  Бога  молить  її  перст.
 Рушник  на  долю  вишиває
 Вночі,  коли  заснув  весь  світ.
 Яка  вона,  коли  кохає!
 Душа  її,  мов  оксамит.
 Коли  прийде  година  грізна  –
                 Своє  святе  дитя  віддасть.
   Вона  і  є  сама  Вітчизна,
                 І  хтось  сказав  –  слабка  це  стать!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828184
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


OlgaSydoruk

А где-то есть святые боги…

А  ты  не  знаешь  эти  слоги  -
Из  звуков  тех,  которых  нет?..
А  где-то  есть  святые  боги,
И  демон  тоже  где-то  есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги!  –
Раскрылся  синий  первоцвет
На  самом  краюшке  дороги,
Где  начинался  белый  свет…
А  я  узнала  -  эти  слоги,
Срывая  красный  амулет
В  объятиях  страсти  и  тревоги...  -
Пересечения  планет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подарую казку кольорову

Я  проведу  рукою  по  волоссі
І  зазирну  в  блакить  твоїх  очей.
Кохаю,  шепотітиму,  ще  й  досі,
Так  тихо  доторкнуся  до  плечей.

Тобі  медовий  лишу  поцілунок
І  запрошу  тебе  у  свої  сни.
Зроби  мені  коханий  подарунок,
У  день  чудовий,  ніжної  весни.

Я  розпалю  вогонь  кохання  знову
І  нагадаю  все,  що  в  нас  було.
Ще  подарую  казку  кольорову,
Тобі  підставлю  вірності  крило.

З  тобою  будемо  летіти  в  парі,
Ніколи  не  розлучить  нас  ніхто.
Я  подарую  казку,  щоб  всі  знали,
А  казка  принесе  для  нас  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Елена Марс

Молчу о том, что лгу себе порой

Молчу  о  том,  что  лгу  себе  порой,  
Что  очень  жду,  когда  опять  уеду.  
Разлук  и  встреч  так  много  за  спиной.  
Поверишь  ли?  -  сыта  я  этим  бредом.  
Молчу,  что  долгожданную  весну,  
На  дальние  края  не  променяла  б.  
Хотела  бы  -  в  своей  весны  плену
Остаться.  Как  её  мне  не  хватало
В  чужих  краях,  где  нет  таких  садов,  
Которые  бы  в  юность  возвращали.  
Душа  мне  не  подсказывает  слов,  
Чтоб  выразить  о  том  свои  печали.  
Молчу,  тая  на  сердце...  глубоко,  
Что  видится  ночами  мне  другое...  
Но  так  решил,  по  видимому,  Бог,  
А,  может  мы...  что  кровь,  от  крови  гои
Осталась  -  на  Востоке.  Изменить,  
Того,  о  чём  так  часто  сожалею,  
Нельзя.  Но  пуповина,  эта  нить  -
Туда  меня  зовёт!..  Мне  душу  греют  -
Кровиночки  желанные  мои!  
И  я  бы  променяла  всё  на  свете,  
Все  вёсны,  только  б  смех  услышать  -  их!  
Чтоб  руки  целовать  любимым  детям!  
Мне  грезится,  так  часто,  по  ночам,  
Что  вся  семья  -  и  ты,  и  дети  -  в  сборе,  
Но  я  молчу.  Менять  -  уже  не  нам,  
Того,  о  чём  бессмысленные  споры.  
Мне  горько,  что  я  лгу  себе  порой,
Что  лгу  тебе...  Но  тут  -  тот  самый  случай,  
Когда  необходимо  дать  покой
Обоим  нам,  чтоб  болью  не  измучить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828089
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ірина Кохан

Дощове інтермеццо

І  знов  дощить.  Люблю  я  миті  ці,
Коли  весь  світ  в  одній  лише  краплині.
А  ти  його  тримаєш  у  руці,
Тримаєш,  наче  небо  на  стеблині.

І  чуєш,  чуєш  кожен  видих  -  вдих
Глибин  планетних  в  клаптику  калюжі,
О,  скільки  ж  сили  у  речах  простих!
Як  часто  ми  до  них  такі  байдужі.

Дощить,  дощить,  симфонія  води,
Напнуті  струни  з  хмар  і  аж  до  серця.
Цей  сірий  дощ  мій  друг,  мій  поводир,
В  життєвім  плині  тихе  інтермеццо.
         21.04.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Lana P.

ПІЩИНКИ-ЗОРИНКИ

Не  пісок,  а  справжнє  диво!
Ще  й  виблискує  сяйливо,
В  Насті  рученьки  маленькі,
Назбирала  повні  жменьки,
(Принести  матусі,  звісно),
Кулачки  стиснула  міцно,
Щоб  утримати  піщинки.
А  вони,  немов  дощинки,
Утікали  поміж  пальців  —
Впали  зорями  на  гальці.              4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828033
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


геометрія

ПОДРУЖЕНЬКА - ВЕРБИЧЕНЬКА…

               Прийшла  пора  чудовая,
               весна  -  красна,  блакить...
               Чому  ж  душа  убогая,
               чого  вона  болить?..
                                   Природа  звеселилася,
                                   усе  навкруг  блищить...
                                   Чому  ж  верба  схилилася,
                                   невже  щось  їй  болить?..
               Біля  верби  дівчинонька,
               задумана  стоїть...
               Чогось  у  неї  серденько,-
               і  плаче,  і  щемить...
                                   Верба  зна,  чом  дівчинонька,
                                   замріяна    й  сумна...
                                   Без  милого  голубонька
                                   лишилася  одна...
               Її  коханий  -  миленький
               на  Сході  вже  давно...
               Не  вистачає  силоньки
               діждатися  його...
                                   В  голубоньки  -  дівчиноньки,
                                   зболілася  душа...
                                   Подруженька  -  вербиченька
                                   дівчині  співчува...
               А  дівчині  невесело  
               і  серденько  болить...
               Війна  все  перекреслила,
               аж  в  голові  шумить...
                                   Війна  ж  бо  розтягнулася
                                   на  довгії  роки,
                                   Тому  дівчина  й  журиться,-
                                   біля  верби  й  ріки...
               Тут  зустрічалась  з  миленьким,
               щасливою  була...
               Війна  своїм  перебігом,
               розлучниця  вона...
                                   І  дівчинонька  молиться,
                                   з  вербою  розмовля...
                                   Обом  їм  дуже  хочеться,
                                   щоб  скінчилась  війна...
               Щоб  повернувся  миленький,
               додомоньку  живий...
               До  дівчини  голубоньки
               у  час  цей  весняний...
                                   Дай,Боже,  щоб  скінчилася,-
                                   скоріше  ця  війна...
                                   Щоб  більше  не  журилися
                                   і  дівчина,  й  верба...      
               Щоб  люди  не  журилися,
               щоб  звеселився  гай...
               І  люди  щоб  трудилися,
               свій  прославляли  край!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828012
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


палома

МУДРІ РЕЧІ

 МУДРІ  РЕЧІ
Колись  почула  мудрі  речі:
Не  їсти  пирога  із  печі,
Коли  парує  ще,  гарячий;
Не  покладатись  на  ледачих;
Вперед  іти  у  спеку  й  вітер;
На  пустирі  ростити  квіти;
Від  сонця  набиратись  сили,
Та  по  стежині  правди  сміло;
І  недругу  –  у  поміч  руку;
В  життя  –  Всевишнього  науку;
Не  прагнути  земних  регалій;
Радіти  квіточкам  конвалій,
Вербичці  та  старому  в’язу;
І  дякувати  всім  щоразу.

Життя  земне  –    в  тобі  самому:
І  в  говірливому,  й  німому,
У  зрячому,  а  чи  сліпому…
Тобі  відкрити  двері  дому,
Тобі  творити  в  ньому  диво
Й  плекати  душеньку  красиво.

Радієш,  плачеш  –  це  нормально,
Вона  зростає  в  тім  реально.
Земне  для  неї  –    тимчасове,
Бо  в  інший  світ  злетить  мусово.
Щаслива,  як  у  згоді  з  тілом  –  
Душі  живій  до  всього  діло.

Лише  почуй  її  ти  голос  –  
Зросте  зерня  в  добротний  колос.  
Подивишся  на  світ  очима
Душі  небесної,  святими.
Дослухайся  її  веління,
Щоб  відвернути  гріх  падіння.
           29  листопада  2018
(с)  Валентина  Гуменюк












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827994
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Калинонька

Та в світі найкраща… (присвячується матерям. жінкам)


       Як  промінчик  із  неба  ,  як  веселочка  ясна  ,
       То  жінка  і  мати  чарівна  й  прекрасна,
       Любов  у  очах  її  сонечком  сяє,
       Материнське  тепло  увесь  світ  зігріває.

       Іде  по  дорозі-  любується  кожний  ,
       Так  впевнено  йти  не  кожний  спроможний,
       Горда  ,  щаслива  ,  любов"ю  крилата  ,
       Жінка  найкраща  і  любляча  мати!

     Ота  ,  що  в  дитинстві  нам  пальчик  цілує,
     Дитинка  на  грудях  їй  дуже  пасує.
     А  як  діти  зросли  і  пішли  у  дорогу  ,  
     Матуся  за  них  щиро  молиться  Богу.
 
     Та  доля  до  неї  -  не  завжди  прихильна,
     Надиво    була  витривала  і  сильна,
     Подалась  з  роками  голубка  сивенька,
     Та  в  світі  найкраща  -  матуся    рідненька  !


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827992
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Калинонька

Як жити дальше?…

 Тихо!...  Не  сполохайте  моїх  дум,
 Що  в  голові  блукають  табунами.
 Не  зачинити  ж  серце  на  засув  ,
 Коли  душа  болить  ,  пече  вогнями...

 Від  тих  думок  вже  тісно  в  голові,
 І  що  ж  робити  ,  як  вони  присіли  ?
 Як  жити  дальше  на  своїй  землі?...
 Встати  з  колін  ми  все  ще  не  зуміли.

 Війна  ,  розруха...  Злигодні  кругом...
 І  знов  обіцянок  брехливих  море...
 Вони  до    влади  не  ідуть  з  добром,
 І  чомусь  совість    в  них  не  заговорить.

 Не  заговорить  ,  бо  не  чують  нас  ,
 Живуть  вони  ,  неначе  в  іншім  світі.
 Все  так  не  буде!Ще  прийде  той  час,
 Що  сонце  Правди  і  для  нас  засвітить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827990
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса зачарувала душу

Прийшла  у  край  весна  зеленоока,
Теплом  торкнулась  серця  і  душі.
Розли́лась  річка  в  береги  широка,
Прийшло  натхнення  Музи  і  вірші.

Співати  стали  птахи  стоголосо,
Прибрався  ліс  у  ніжний  первоцвіт.
І  заблищали  оксамитом  роси,
Мінявсь  калейдоскопом  дивосвіт.

Весна  тихенько  будить  звірів  в  норах,
Всміхаються  їй  сонце  й  небеса.
Земля  прокинулась,  широке  поле,
Довкола  нас  чаруюча  краса.

На  річці  оселилась  гусей  зграя,
Про  свій  розповідають  переліт.
Десь  вітерець  поміж  гіллям  літає,
Вербові  котики  вже  бачать  світ.

І  стали  довші  дні,  коротші  ночі,
Від  радості  заплакали  дощі.
За  цим  усім,  спостерігали  очі,
Красу  душі  думками  несучи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ольга Калина

А мати все чекає сина

А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му    є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

То  ж  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний:  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анікого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вийди мила у сад погуляти

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,  
Будемо  з  тобою  зорі  рахувати.
Будемо  з  тобою  по  росі  ходити,
Буде  місяць  -  красень,  ясно  нам  світити.

Вийди  моя  мила,  я  давно  чекаю,
Пригорнись  до  серця,щось  сказати  маю.
Я  ж  не  сплю  ночами,  і  дивлюсь  на  небо,
Ти  перед  очима,  не  можу  без  тебе.

Вийди  моя  мила,я  тебе  благаю,
Стих  вже  спів  пташиний  у  зеленім  гаю.
Серце,  б'ється  в  грудях,  вирватися  хоче,
Я  тебе  чекаю,  виглядають  очі.

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,
Не  кажи  мені,що  не  пускає  мати.
Я  тебе  зігрію  у  холодну  нічку,
Обійму  кохана,  зацілую  личко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Ланевич

Уже не плачу, в грудях камінь.

Уже  не  плачу,  в  грудях  камінь,
Де  серце  б’ється  й  так  болить.
Колись,  здавалось,  буде  кремінь,
Насправді,  тисне  кожну  мить.

Неначе,  пташка,  котра  в  клітці,
На  волю  рветься  день  при  дні.
Пісень  співати  б  їй  на  вітці,
Як  сонце  зрине  по  весні.

І  пам’ять,  пам’ять,  як  зумисне,
Спиняє  Щастя  час  покров.
В  душі  кохання,  що  не  гасне,
Живе  з  поклонів  молитов.

Цілує  шрами,  зморшки,  рани,
Гарячні  скроні  в  сивині.
В  крові  пульсує  подих  прани,
Любов  не  хоче  чути:  ні.

04.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Віталій Назарук

НЕ ОБРАЖАЙТЕ

Не  ображайте:  пташку,  
Немовля  й  поета,  
А  ще  художника  
Не  смійте  ображать.
Бо  незахищені  
Рятують  цю  планету,
А  не  багнети  і  
не  постріли  гармат.
                   Олексій  Тичко.
А  ще,  прошу,  батьків  не  ображайте,
Старих  людей  із  мудрістю  в  очах.
Ніколи  їм  ні  в  чім  не  відмовляйте,
Не  вибачайтесь  потім  при  свічах.
Коли  потрібно  захищайте  землю,
Грудьми  прикрийте  дороге  душі.
Шануйте  вічно  найдорожче  –  волю,
Бо  лиш  вона  життєвий  є  рушій.
Коли  на  землю  насувають  орди,
Беззахисних  притисніть  до  грудей…
Вони  завжди  чомусь  бувають  горді,
У  них  є  те,  чого  нема  в  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827747
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Променистий менестрель

Жінці

Зі  Святом  дорогі  жінки,  берегині  нашого  дому,  
наше  найдорожче  багатство,  наше  ВСЕ  -  
будьте  здорові  та  щасливі.  Терпіння  і  витримки  
в  сьогоденні,  нехай  Вас  береже  Бог  -  
разом  все  витримаємо.                          

Жінці
 
Як  відображення  весни
і  мрій,  і  млості  від  чекання  
у  сні  серцевого  страждання  –  
час,  що  з  тобою  не  мини,
зі  мною  будь,  моє  кохання...

Цвітіння  сакури,  мій  друг,  
такої  ніжності  сумління,
як  потяг  дотику  в  стремлінні,
прийшло  посланням  на  мій  пруг
з  дощу  пелюсток  на  коліна...  

Жар  почуттів  живи,  не  снись  
в  рожевих  мріях  лиш  на  грані.
Кимсь  послане  випробува́ння  –  
на  диво  щастя  надихни  
у  світ  краси  на  ніжнім  стані...  


04  березня  2019р.


   Женщине

Как  отражение  весны
и  грёз,  и  неги  ожиданья
в  тени  сердечного  страданья  –
минуты  без  тебя  пресны
и  длятся  тягостною  данью...

Цветенье  сакуры,  мой  друг,
такое  нежности  влеченье,
как  будто  бы  прикосновенье,
пришедшее  посланьем  вдруг
с  дождя  цветенья  на  колени...

Горенье  чувств  в  стране  любви
иль  розовое  ожиданье?
Ниспосланное  испытанье  –
на  чудо  счастья  вдохнови
в  мир  красоты  на  хрупком  стане...

04  марта  2019г.

Авторский  перевод  с  укр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827741
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


геометрія

А ЖИТИ УСЕ - ТАКИ КРУТО…

                     А  жити  усе  -  таки  круто,-
                     не  лиш  молодим,  а  й  старим...
                     Прийдешнє  наповнювать  суттю,
                     веселим  бути,  чи  й  сумним...

                     Стрічати  збентежені  ранки,
                     бродить  по  ранковій  росі,
                     життєві  ловить  забаганки,
                     вклонятися  диво  -  красі...

                     І  днями,  що  йдуть  перестуком
                     у  клопотах  праці  й  турбот...
                     Спокійно    долать    перепони,-
                     пливти  у    красі  насолод...

                     А  в  ночі  чарівно  -  важливі,-
                     ловити  любові  ковток...
                     Зупинки  й  стоянки  можливі,
                     відомо  це  нам  не  з  чуток...

                     До  сліз  мені    рідні,  до  крику,-
                     річок  і  озер    голубінь,
                     з  селом  моїм  довгу  розлуку,
                     батьків  моїх  радість  і  біль...

                     Степи  і  поля  неозорі,
                     зорі́  вечерової  путь,
                     безмежні  широкі  простори,
                     що  їх  Україною  звуть!!!

                     Отож,  жить  усе  -  таки  круто,
                     чи  ви  молоді,  чи  старі...
                     Любити,  долати  розлуки
                     і  мрії  плекати  ясні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827733
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


НАДЕЖДА М.

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Леся Утриско

Що ж ти, квітко

Що  ж  ти,  дівчинко?  Так  не  можна!
Плачуть  зорі,  топлять  в  грозі,
Вже  весна,  де  стежина  кожна,
Мерзне  квітом  в  людській  сльозі.

Так  не  можна!  Ти  чуєш?  Квітко!?-
Поєднала  душа  блакить,
Цілив  снайпер  у  цвіт  так,  мітко,
Де,  у  вічність  летіла  мить.

Ткало  небо  свої  щедроти,
Полохливо  горів  десь  час,
Покидало  життя  всі  цноти  -
Святий  день  у  журбі  погас...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827719
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


ВАЛЕНТИНАV

ОЧІ


Про  все,  завжди,  розкажуть  очі,
як  не  приховуй  в  почуттях…
Життя  свій  настрій  нашепоче,
все  відобразиться  в  очах…

Життя  минуле  –  мов  вітрила  -
новий  відтінок  кожен  рік,
та  Божа  воля  так  створила,  -
незмінні  очі,  продовж  вік.

В  очах  завжди  Душі  сумління,
лише  уважно  подивись…
Не  кожен  має  те  уміння,
лише  Любов,  той  має  хист.

Загляне  в  очі  –  небайдужість,
на  все,  в  них  відповідь  знайде.
В  очах  відвертість  і  лукавість…
до  серця  наживо  впаде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827709
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

крізь бурі й тернії

***
ПИСЬМЕННИКУ

Життя  коротке,  Господи,  коротке,
Ніхто  не  віда,  скільки  і  кому  
Надписано  прожить  в  цім  світі  років
Чи  перед  тризною,  чи  шляхом  у  пітьму.
Життя  –таке  криштальне  і  вразливе,
Над  ним  же  –  буревії  і  сніги...
Такі  шторми,  такі  бушують  зливи!
І  океан  втрачає  береги.
А  нам  –іще  стежками  ряст  топтати
Крізь  бурі,  тернії,  і,ревно,  до  снаги
Збирати  по  перлинці  й  зберігати
Цього  Життя  невпинні  береги

#Тетяна_Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827556
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

Я ВСЕ СКАЖУ… БЕЗ СЛІВ

Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.
А  дотик  рук  моїх  тебе  зігріть  зуміє.
Кохає  ніжно  той,  хто  говорить  так  вміє.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  все  скажу  без  слів...  Зникає  в  них  потреба.
Бо  поцілунок  мій  розкаже  все,  що  треба.
І  ти  мовчиш?..  Нехай.  Сама  я  прочитаю.
В  твоїх  очах  ясних  помітила:"Кохаю!"

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  дякую  словам.  Люблю  їх...  вони  знають.
Сильніші  почуття  від  них,  коли  кохають.
Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Весняний світанок

Напівтьмяно…  Гаснуть  зорі
Хмари  -  птахи  -  мандрівниці
У  небесному  просторі
Темно  -  сині  танцівниці.
 Ясне  сонце  позолоту
По  обрію    й    ввись  малює
Рушить  темноти    дрімоту
Світлий  день  нам  пророкує.
Вийду  я  нині  на  ґанок
Свіжий  подих,  весни  чари
В  рожевій  рясі  світанок
Зникла  в  лісі  тінь  примари.
А  сніг  рихлий,  торкне  тишу
Збудить  поле  ненароком
Бульк  –  бульк  стіка,  вода  в  нішу
Заясніє  срібним  блиском….
Ніч  тікає,    ген  за  гори
 Залишивши  слід  туманний
В  синяві  голі  діброви
Струмків  звуки,  спів  органний….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Я прошу тебе

Я  прошу  тебе,  не  дивися  вслід
На  мить  замовчи,  краще  не  гукай
Хоч  плачуть  сніги,  твоє  серце  лід
Тож  не  поведи,  знов  в  холодний  гай…

Там  в  дрімОті  все,  бо  іще  ж  зима
І  трава  ще  спить,  і  птахи  мовчать
Так  і  поміж  нас,  почуттів  нема
Не  прийшла  весна,  не  настав  наш  час…

Я  прошу  тебе,  поглянь  навкруги
Хоч  струмки  дзюрчать,  розляглись  річки
Й  ми  з  тобою  так,  як  ті  береги
Не  будемо  вдвох,  бо  різні  стежки….

Прошу  відпусти,  не  дивися  вслід
Мати  -  доленька  для  нас  не  одна
Не  торкайсь  душі,  твій  цілунок  лід
Далі  стежкою,  я  піду  сама…
                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

ЗАКОЛИСУЄ ДІБРОВУ ПІСНЯ СОЛОВ'ЇНА

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.
Спить  калинонька,  червоні  кетяги  схилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

І  дрімають  осокори,  зникли  всі  тривоги.
Вже  їх  в  снах  солодких  кличуть  далекі  дороги.
А  до  явора  ялина  віти  нахилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

Обнімає  дівчиноньку  козак,  де  джерельце.
Пригортає  і  голубить  дівчиноньку-серце.
Ой,  яка  ж  в  його  обіймах  дівчина  щаслива!
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна...

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


НАДЕЖДА М.

Просто ти живеш в моїй душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo

[/youtube]


Я  тебе  ні  в  кого  не  украла,
Просто  ти  живеш  в  моїй  душі.
Серед  інших  теж  не  вибирала,
Образ  твій,  навіяли  дощі.

Може,  просто  ти  моя  ілюзія
У  зимову  довгу  заметіль.
Чи  почуло  серце  давню  музику,
У  якій  відбився  тихий  біль.

Ти  живеш  від  мене   так  далеко:
Кілометри,  море  і  роки,
(Долетіти  зможуть  лиш  лелеки)
Може,  і  на  відстані  руки.
 
Часто   ти  у  снах  моїх  блукаєш,
Вирватись так  хочеш  ти  на  світ.
Так  оцим  мене  завжди  лякаєш,
І  тому  тримаю,  як  магніт.

Я  до  тебе  хочу  доторкнутись,
І  відчути   голос  тихий  твій.
Іноді  боюсь  поворухнутись:
Раптом,  щоб  не  зник  із  моїх  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ольга Калина

Слава двадцять шостій


Слава  Бердичівській
Нашій  бригаді!  
Вашим    досягненням
Дуже  ми  раді.    
Місто    ви  славите    
Подвигом    ратним.
Скрізь  ви    досягнете
Успіхів    знатних.  
Все  ви  зумієте,
Сил    докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Перші  прийдете.
В  битві  із  ворогом
До    перемоги,  
Платите    дорого:
Кров  по  дорогах.  
Вже  вас  на  коліна  
Їм  не  схилити
І  Дух  український  
Їм  не  зломити.  
З  вами    повернемо
Землі  в  країну
І    воз’єднаємо  
Нашу  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Людмила Пономаренко

Не гаси в небі вогники зір

Мрійнику  мій,  не  зважай  на  розмитість  дороги,
На  приземленість  справ  і  зневіри  шептання  в  душі.
Той,  хто  любить,  уміє  дослухатись,  певно,  до  Бога,  
Як  і  той,  що  єднає  струн  звучання  із  ритмом  віршів.

Мрій,  злітай,  досягай…  в  слові  «хочу»  -  енергії  подив
І  натхнення  творить,  свіжа  сутність  і  кроків,  і  дій.
Все,  від  чого  насправді  захоплює    вражено  подих,
У  цім  світі  безмежнім    -  від  високості  й    справжності  мрій.

Спробуй  мрію  на  смак…  Дорікне  в  божевіллі  хтось,  може,
Нездійсненним  назве…  не  гаси  в  небі  вогники  зір.
Випадає  нам  шанс  бути  в  час  свій  на  себе  лиш  схожими…
Не  втрачай…    Бережи…    Надихайся  у  мрії…  І  вір…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Валентина Рубан

ЗВИЧАЙНА НІЧ,



Звичайна  ніч,  така,  як  всі  підряд,
Із  вечора  до  самого  світанку.
Вона  чомусь  нам  не  дає    порад.
Тому  з    надією  чекала  ранку.

Хотіла    я  слова  Твої  почуть.
Та  Ти  боїшся    їх  сказать,  дарма.
Мовчиш  Ти,  я  ж  не    хочу  те  збагнуть,
Що  знаю  вже  мабуть,  усе  сама…

На  свої  видумки  не  хочу  я  зважать,
Нехай  летять  в  відчинене  вікно.
Я  просто  буду  потепління  ждать.
 Його  я  виглядаю  вже  давно.

Звичайна  ніч  із  вітром  і  дощем,
Холодна,  темна,  довга  і  самотня.
На  серце  кинула,  гіркий  пекучий  щем,
Та  що  казать…звичайна  ніч,  суботня

02.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827457
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Haluna2

Як і колись…

Як  і  колись  прийшла  весна
І  сонечко  тепліше  пригріває,
Як  і  колись  душа  ще  молода,
А  час  пливе  рікою,  все  минає.
І  не  повернешся  назад  уже  ніколи,  
Лиш  загадка  про  минуле    ще  живе
І  ще  узори,  юності  узори
Ніщо  на    світі  не  зітре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827451
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Віталій Назарук

ТУМАН РАНКОВИЙ

Туман  ранковий  постелив  рядно,
Світанок  розглядав  холодні  роси.
Мінявся  схід,  мов  кадри  у  кіно,
Від  вітерця  сплітали  верби  коси.
 
Творилась  казка,  починався  день,
Пташина  починала  галасати…
У  вельоні  заквітчаних  вишень,
Хрущі  збирались  в  мокрім  листі  спати.

Туман  кипів,  клубився  й  біг  кудись…
Роса  від  вітру  почала  спадати.
Окремі  роси  піднімались  ввись,
І  утворились  хмари,  мов  солдати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827255
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Озовися голосом лелеки

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Прилети  до  мене  мрією  з  далека,
Щоби  суму  в  нашім  серці  не  було.

Щоби  зорі  з  неба  падали  в  долоні
І  щоб  місяць  посміхався  нам  згори.
Мій  коханий  я  давно  в  твоїм  полоні,
Ще  із  нашої  юнацької  пори.

Пригорнись  до  мене  теплим  вітром  в  полі,
Подаруй  букет  ромашок  запашних.
Відійдуть  усі  печалі  і  всі  болі,
Бо  моє  кохання  у  роках  твоїх.

Я  скажу  коханий,  що  тебе  кохаю,
Що  гублюся  в  мріях  і  очах  отих.
І  летить  весела  пісня  понад  краєм,
Де  гуляє  вітер  в  пшеницях  густих...

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Підросли  коханий  в  лісі  вже  смереки,
А  минуле  наше  ріками  спливло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ніна Незламна

Недолюбила… / слова до пісні /

Недолюбила    я  ….  Недокохала
Не  утопилась    я    у  твоїх  очах
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Як      місяць    землю  ясний  обіймав
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Знаю  у  цьому  є  моя  вина
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина.
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина

Тож  я  спинилась,  ніч  здивувала
Закалатало  серденько  моє
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є.
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є

Чом  розгубилась  й  сама  не  знаю
Думки  роїлись,    немов  джмелі
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.

Молоде  тіло  тебе  манило
 А  чи  кохання  п`янке  вино
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.

Недолюбила  я,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…

Недолюбила  я  ,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,    більш  я  не  прийду…


                         *Буду  рада,  якщо  ці  слова  покладуть  на  музику
                             Щоб  зазвучала  пісня.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


НАДЕЖДА М.

Лабіринти душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]

Лабіринти  душі  нескінченні,
Нерозгадана  вся  їхня  суть.
Дуже  часто  вони  незбагненні,
Вихід  важко  знайти  і  збагнуть.

Недосяжні  її  повороти,
Затемнені  бувають  підчас.
Часто  з  страхом  прийдеться  боротись,
Але  мрія  про  вихід  весь  час.

І   збивають  заплутані  ходи,
Ноги  мліють,  повітря  нехват.
І  все  важчим  стає  кожен  подих...
Надважкий  та  здоланний  цей  шмат.

Якщо  важко,  нема  уже  сили,
Ти  згадай  про  Молитву  Святу,
Поки  розпач  і  страх  не  спинили,
Побори    безнадію   крихку.

Якщо  хочеш,  яка  я,  узнати,
Лабіринтом  душі  сміло  йди.
Біля  виходу  буду  чекати...
З  лабіринту  все  ж  вихід  знайди.
-----------------------------------------------
Лабіринт  -  складна,  заплутана  ситуацію,  відносини,
з  яких  важко  знайти  вихід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827134
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Елена Марс

Дарунок для людства


Чи  піснею  літа,  чи  подихом  вітру
Вривається  в  серце  вона
Й  народжує  в  ньому  емоцій  палітру  -  
Ні  з  чим  не  зрівняний  дурман.  

Ця  таїна  таїн,  що  зветься  любов'ю  -
Інтрига  одвічних  інтриг,  
Заради  якої  хапались  за  зброю,  
Якій  поклонялись  боги...  

І  святість  з  гріхами  зросталась  -  навічно,
На  сотні  нових  поколінь.  
Красива  й  бездонна,  жадана,  космічна
Її  життєдайна  глибінь...  

Дарунок,  для  людства,  прекрасний,  небесний,  
На  землю  -  як  благо  зійшов!  
Серця  стануть  -  попелом...  і  не  воскреснуть,  
Та  житиме  вічно  -  любов.  

********

...  Чи  піснею  літа,  чи  подихом  вітру
До  когось  прийдуть  почуття
І  знов  запалає  гармонія  світла  
У  серці  земного  буття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827121
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Haluna2

Ой, доле, доле

Ой,  доле  ,  доле,
Як  тебе  звати,
Що  всього  в  світі
Вмієш  давати:
Щастя  і  горя,
Зустріч  й  розлуку,
Безмежність  моря,
Біль  і  розпуку.
І  рідних  втрату,
Порад  важливих,
І  мрій  багато,
Дій    неможливих.
І  слово  злеє,
Що  убиває,
І  слово  добре,
Що  воскресає.
І  друзів  щирість,
Зухвалість  й  зраду,
І  Божу  милість,
І  плинність  часу.
Ой,  доле,  доле,
Що  ще  пізнаю?
Скажи  ж  бо  ,  доле,
Чого  чекаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827117
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Віталій Назарук

МОЇЙ ДОРОГІЙ ЛЮДИНІ

Як  мені  тебе  не  вистачає,
Тільки  з  вітром  раджусь  я  тепер.
І  вдивляюсь  в  небеса  безкраї,
Може  там  твій  образ  промайне.  

Тату,  тату,  не  забуду  миті,
Як  мене  учив  на  світі  жить.
В  пам’яті  шаную  дні  прожиті,
Але  смуток  у  душі  лежить.

Згадую  твої  ласкаві  очі,
Працьовиті  руки  коваля.
Як  святили  Паску  після  ночі,
Як  тоді  співала  вся  земля.

Я  тепер,  татусю,  дід  і  батько,
Віком  теж  уже  не  молодий.
Знаю,  що  не  все    буває  гладко,
Проте  хочу,  щоб  ти  був  живий!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827114
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Lana P.

СИНИЧКИ

Чорні  шляпки,  білі  щічки  —  
Витанцьовують  синички
На  морозі  коло  хати  —
Хочуть  їстоньки  пернаті.

В  кожушках  лимонно-жовтих
Ще  прибилися  у  жовтні,
З  лісу  сніжного,  —  веселі.
Стало  гамірно  в  оселі.

“Зінь,  сінь,  тінь!”—  звучить  з  тремтінням,  —
Почастуєм  їх  насінням,
Салом,  крихтами,  водою,
Стрінем  березень  весною!          27/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827113
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

НАЙБЛИЖЧА БОГУ

Сплять  тихим  сном,  до  забуття  -  
знайомі  люди.
Дивлюся  в  темні  небеса  -  
такі,  як  всюди.

А  там,  далеко,  не  сягну  -
в  моїй  країні,
Розквітнуть  яблуні  в  саду,  
а  я  -  в  чужúні.

Ця  довга  ніч  безсила  дню  
і  кане  в  Лéту*.
Когось  згубила,  кимось  сню...  
з  могó  сюжету.

Надходить  сон.  У  рай  пірну  -  
бо  він  з  казками...
До  себе  ковдру  пригорну...  -  
так  хочу  мами!

Мережку  слів  серед  ночей...
сказать  -  нікому.
Серед  всіх  друзів  і  людей  -  
найближча...  -  
Богу.

Лéта  -  річка  забуття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827088
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Леся Утриско

Все мине

Все  мине

Все  минеться,  докупи  згребуться  і  болі,  і  страсті,
На  полицях  розляжуться  спомин,  деінде  думки
І  минатимуть  дні,  і  вмиратимуть  ночі  взірчасті,
Завмиратиме  час,  випиваючи  долі  струмки.  

Все  минеться  -  залишиться  десь  неземна  гіркота,
Десь  льодинкою  в  безвість  полине  пекуча  сльозина,
А  натомість  повернеться  райська  дзвінка  доброта,
Де,  до  млості,  зародиться  щира  та  вірна  людина...

(С)  Леся  Утриско

Світлина  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827007
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


НАДЕЖДА М.

Яскрава зірка серед неба…


Нехай  крізь  мить  зірці  судилося  згаснути  назавжди,  
чудово,  якщо  вона  до  кінця  сяяла  самим  яскравим  світлом.  (Ф.  Брукс)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1ApDTYCnFuY[/youtube]

Вечірнє  небо  вишите  зірками,
І  кожна  зірочка  -  душа  чиясь.
І  серед  них,  засвічена  є  нами,
Вона  не  просто  звідкілясь  взялась..

Осінній  день  і  кольорові  гами...
Приречені  на  зустріч  ми  були.
Та,  мабуть,  це  влаштовано  богами,
Вони  за  руки  по  житті  вели.

І  засвітили  зірочку  над  нами,
Рокована  дорогу  осявать.
Вона   одна   між  іншими  зірками,
Змогла  казковим  світлом  зчарувать.

І  кожен  раз,  коли  ми  разом,  поруч,
Коли  в  сплетінні  руки  і  серця,
Наш  погляд  квапиться   завжди  угору,
І  дякуєм  за  зустріч  ми  Творця.

Світи  завжди,  коли  йдемо  крізь  терни,
Коли  туман  засліплює  нам  шлях,
Коли  буває  настрій  наш  нестерпний.
Ти  будь  терплячою,  світи  на  небесах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827002
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Людиною бути

-Що  таке  совість?  -  син  батька  спитав,
Той,  вислухавши  таку  відповідь  дав:
-Совість,  синочку  то  річ  непроста,
Вона  або  є,  або  зовсім  нема.

І  жити  у  світі  із  нею  так  складно,
Бо  совість  замучить,  коли  щось  неладно,
А  якщо  в  когось  її  не  було,
То  що  б  не  робив  він,  йому  всеодно.

Красти  не  смій,  зароби  собі  чесно,
Щоби  тобі  й  комусь  користь  принесло,
Слабших  за  себе  не  ображай,
Старість  шануй  і  завжди  поважай.

А  ще  я  сказать  тобі  хочу,  мій  сину,
Творити  добро  не  забудь  й  на  хвилину.
Як  хочеш,  щоб  з  шаною  ставились  люди,
Насамперед  треба  ЛЮДИНОЮ  бути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826999
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


євген уткін

От не щастить з керманичами нам!

От    не  щастить  з  керманичами  нам!
Був  перший  теоретиком  великим.
Та  гетьман  з  нього  був  якийсь  безликий.
Культурний,  ерудований,  не  хам.

Наступним  був  проворний  лиходій
Хрещений  батько  корупціонерів
Це  він  увів  поняття    свій  –  чужий,
Й  почав  плодить  в  країні  мільйонерів.

А  «любі  друзі»  наче  той  Нарцис,
Закоханий  у  себе  і  собою,
Все  воював  із  тою,  що  з  косою
Та  так  в  протистоянні  і  завис.

А  потім    булаву    вхопив  Пахан
Його  злочинці  Хамом  величали
А    в  простолюдді  шапкодером  звали
Цього  потурив  від  керма  Майдан

А  п’ятий    дар?    Чи    божа  кара  нам?
У  вишиванці,  ввесь  у    шоколаді,
Вже  п’ятий  рік  біля  керма  при  владі
А  віз,  як  кажуть,  і  понині  там

Безвіз  і  томос.  Так  то  воно  так.
Але  ж  війна  вже    п’ятий  рік  палає!
Робочий  люд  з  країни  утікає
Бо  в  Україні  хаос  та  бардак.  



В  медові  вже  не  віримо  слова
Бо  ми  брехнею  ситі    аж    по  вінця
Не  буде  діла  доки  булава  
Не  буде  в  ПАТРІОТА    УКРАЇНЦЯ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826937
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ой ти ягода - вишня ( слова до пісні)

Налилися  в  саду  соком  вишні,
Куштували  обоє  ми  їх.
Обіймали  дерева  розкішні,
Я  ховалась  в  обіймах  твоїх.

Цілував  мене  ніжно  у  губи,
Відчувала  я  солод  вишень.
Шепотіла  коханий  і  любий.
А  птахи  нам  співали  пісень.

Приспів:

Ой  ти  ягода  -  вишня  і  солодка  й  терпка,
В  небі  сонечко  вийшло,  веселиться  ріка.
То  дарує  нам  літо,  зустріч  в  нашім  саду,
Я  до  тебе  відкрито  на  побачення  йду.

Ти  чекаєш  на  мене  я  знаю,
Почекай,  ще  хвилиночок  п'ять.
Я  до  тебе  любов  поспішаю,
Щоби  міг  ти  коханий  обнять.

Я  з  тобою  мій  милий  щаслива,
Моє  щастя  коханий  в  тобі.
Вишні  падають  наче  б  то  злива,
Посилає  дощі  проливні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826895
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Надія Башинська

СОНЦЕ!

Щоранку  будить  нас...  і  кожного  зігріє.
Як  Сонечко  ясне  любити  так  уміє?
Всі  рівні  перед  ним,  усім  тепло  дарує.
І  пензлем  золотим  щодня  воно  малює.

О,  скільки  кольорів  у  сонячнім  промінні...
Засвітяться  добром  у  золотім  насінні.
Від  барв  отих  ясних  все  в  світі  розцвітає.
І  райдуги  дуга  барвиста  в  небі  сяє.

Як  сядуть  промінці  оті  ясні  на  віти,
то  вишеньки  цвітуть  і  яблуньки  у  цвіті.
Розсипле  промінці  по  травах  сонце  світле  -
тоді  уся  земля  казково  так  розквітне!

Несуть  у  світ  любов  ці  променята  милі,
щоб  в  світі  цім  яснім  ми  всі  були  щасливі.
Дивлюся  я  на  світ  в  своє  ясне  віконце
і  думаю:  любити  уміє  так  лиш  Сонце?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Haluna2

О, як я хочу тишини

О,  як  я  хочу  тишини,
У  серці,  у  душі  спокою.
Сховатися  чи  йти  і  йти,
Щоб  ти  не  бачив  біль  зі  мною.
Щоб  із  природою  з'єдналась
І  обіймала  синє  небо,
Крильми  до  нього  піднімалась,
А  іншого  мені  не  треба.
Щоб  у  польоті  не  спалила
Я  крил  своїх  ,  уже  ранених,
Весь  біль    розсіяла,  згубила
І  не  чекала    слів  хвалених.
У  жертву  любов  принесу,
Таку  обдерту  і  невинну,
І  все  забуду  й  знов  прощу,
Немов  святу  і  безталанну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826867
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Ольга Калина

Новоградцю з нагоди Дня Народження

[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4IqcBU1rsPg[/youtube][/youtube]



Виводь  із  стайні  ти  Пегаса,  
Пора  летіти  до  зірок,
Найвищої  гори  Парнаса,  -
Кінь  стер  копита  до  дірок.

Йому    у  стайні  не  сидиться,  
 На  волю  проситься  щодня.  
А  вже  за  ним  не    забариться:  
Йому  всі  Музи  є    рідня.  

Йому  б  розправити  лиш  крила,  
Злетіти  в  небо,  в  височінь  -
 Дорога  б  іскрами    іскрила
І  понеслася  б  в  далечінь.  

А  шлях  той  Музи  б  освітили
На  небі  сотнями  би  свіч.  
Дорогу  б  Місяцю    стелили
Мелодією  в  ясну  ніч.  


Вітаю  з  Днем  народження!  Прийми  найщиріші  побажання  в  цей  чудовий  день!  Нехай  по  життю  тобі  зустрічаються  тільки  добрі  й  надійні  друзі.  Будь  другом  щастю,  удачі  й  везінню!  Натхнення,  натхнення  і  ще  раз    -  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зимова тиша

Спить  ставок  маленький  біля  лісу,
Кригою,  мов  ковдрою  укрившись
І  верба  дрімає  похилившись,
Лиш  тихенько  щось  шепоче  вітер.

Мабуть  колискової  співає
Чи  розповіда  цікаву  казку,
Та  сніжок  легесенько  кружляє.
Не  сполохай  тишу  цю,  будь  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826759
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Haluna2

Подивись у мої очі

Подивись  у  мої  очі,
Що  побачиш  ти  у  них?
Чи  зоріють  серед  ночі,
Чи  ще  біль  є,  ще  не  зник?

Не  досягнута  вершина,
До  якої  ми  ішли.
А  летіти?Крила,  крила...
Вже  поранені  вони.

І  зневіра  все  міцніє,
Затаїлася  печаль.
Обезкрилені  надії
Не  піднесуться    у  даль.

У  підніжжі  стоїмо  ми,
Варто  взятися  за  руки.
Йти  нам    лиш  стежками  тими,
Де  нема  болю  й  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826758
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Ніна Незламна

Сімейний оберіг / проза /

       Вчора  ввечері  хурделило…  Веселився  вітер,    кружляв  в  танці  з  пухкими  іскристими  сніжинками.  На  ранок  все  потопало  під  білим    пухом,  а  де  –інде  невеличкий  морозець  прикрив  сріблястим  інеєм.  На  гілках  дерев    лежали  купи    снігу,    а    кущі  ж    наче  сховалися  під  широкими  білосніжними  шапками,  як  подивитися  здалеку,  вони  ввижалися  низенькими  хатками.  
         З  вікна,  наче  рукою  подати,  здавалося  ледь  нахилившись,  можна  дістати  грона  калини.  Її  гілки  добре  нахилилися  під  вагою  снігу,  рум`янощокі  грона  виблискували  на  сонці.  Олексій,  висунувши  голову  з  під  ковдри,  ще    лежав  в  ліжку,  задивлявся  в  вікно,  любувався  видом.  Він  проживає  з  батьками  в  п`ятиповерховому  будинку,  в  двокімнатній  квартирі  на  другому  поверсі.    Сьогодні    пізно  проснувся….  Всі  в  клопотах    в  передноворічну  ніч,  а  в  нього  ввечері,  в  центрі  міста  перше  побачення  з  Вікою.    Самому  було  доволі    дивно,  як  зміг  зважитися  на  такий  крок,  знайомство  через  ОLX  визивало  усмішку.    А  почалося  все  це,  десь  близько  місяця  назад….    
 Олексій    вже  три  роки  поспіль  працював  диспетчером    при    Відділенні    залізниці,  мав  непогану  платню.    Хоча  й  мав    дешевенький  ноутбук,  з  яким  ходив  на  роботу,  але  давно  мріяв  собі  купити      сучасний  комп`ютер.
 Виваливши  не  маленькі  гроші,  як  говорила  його  мама,  задовольнив  своє  бажання.  Встановивши  його      в  кутку  своєї  кімнати,  він  задоволено  крутився  на  комп`ютерному  кріслі,  катався  на  ньому  від  столу  до  вікна  і  назад.    Мама  сиділа  в    м`якому  кріслі,  посміхаючись    з  цікавістю  спостерігала  за  сином,
-  Ти    тішишся,  як  дитя…    Наче,  як  маленький….  Пригадуєш,  як  ми    з  татом,  тобі    на  день  народження  купили  пожарну  машину  на  батарейках  ?  Скільки  радості  було,  геть  спати  з  нею  ліг…
 Олексій  зморщив  носа,  від  спогадів  блиском  горіли  очі,  легка  усмішка  на  обличчі,
-  Пригадую,  як  зранку  шукав,    ледь  не  плакав.  А  ти  її  в  коробку  поклала  й  заховала  під  ліжко.  Ох  і  сердитий  я  тоді  на  вас  був.  Це  добре  пам`ятаю.
 Мати  встаючи  з  крісла  сказала,
-  Тобі  треба  кактус  купити,  поставити  навпроти  комп`ютера,  кажуть  випромінювання  забирає  на  себе.
Хлопець,  поправивши  русяве  волосся,  що    спало  на  чоло,  відповів,
-  Я  то  не  вірю  в  це,  але  може  ти  мені  сама  купиш…  Це  ж  треба  йти  в  магазин  «Квіти»,  я    чесно  й  не  пам`ятаю  коли  там  був.
Мати  хитаючи  головою  заперечила,
-  Е  ні!  Куплю,  ще  не    такий,  не  сподобається.  Он  сорочку  подарувала,  то  не  догодила,  ти  вже  сам  синку,    сам.  А  то  може,  ще  скажеш,  щоб  дружину  тобі  знайшла.  Вже  двадцять  п`ять  років    минуло,  все  то  на  роботі,  то  вдома,  не  бачу,  щоб  біг  на  побачення.  Тому  й  квіти  не  купуєш…    Дорослішай  вже,  гадаю    в  дитячі  ігри  на  ньому  грати  не  будеш…
     Олексій  задумуючись  задивлявся  в  вікно,  правду  мама  говорить,  треба  дорослішати.  Але  ж  не  так  легко  знайти  порядну  дівчину,  ну  навіть  молоду  жіночку.  Он  на  роботі  Таня  така  славна,  розійшлася  з  чоловіком.  Шкода  дитину  має  та  і  старша  на  два  роки,  варіант  відпадає.  А  де,  ще  можна  познайомитися,  в  кав`  ярні,  де  тусується    молодь,  не  люблю  ходити,  не  моє…
     Через  пару  днів  він  повністю  заглибився  в  комп`ютер.  Задумав  подивитися  картинки  кімнатних  кактусів.    Від  кількості  різних  видів,  розбігалися  очі…  Від    простих    з  великими  голками  йому  ставало  моторошно,  здавалося,  що  ось  –  ось  вколеться,  а    квітучі    -  їх  кольори  йому  нагадали  весну,  дуже  сподобалися,  краса  та  й  годі,  невже  і  в  мене  вдома  можуть  зацвісти  ?  Зацікавленість  зробила  свою  справу,    не  вагаючись  зайшов    на  сайт  ОLX.      Доволі  здивувався,  що  в  його  містечку  такий  великий  вибір  кактусів.    Йому  сподобалося  два  кактуси,  один  з  рожевими  квіточками,  а  інший    з  темно  -  синьою  квіткою.  І  поряд  декілька  маленьких,  пухнастих    кактусів  в  маленьких  горшках.  На  жаль  під  кактусами    замість  ціни  було  написано  -    «ціна  договірна»  ,  він  помітив,  що  адресат  був  один.  О!  Напевно  прямо  хтось  займається  цим.
       Перед  очима  мелькала  реклама,  коли  йому  прийшла  відповідь,  для  спілкування    отримав  телефонний  номер.  І  чому  не  написати  ціну  відразу,  хоча  це  й    майже  не  важливо  та  врешті  передзвоню,  це  ж  не  важко  зробити.  Від  здивування  піднялись  брови,  коли  почув  молоденький  голос  і  тут,  же  сам  для  себе  несподівано  надавив  на  червону  кнопку.    В  емоціях  сказав,
-  Фу  -  ти,  дурень  безтолковий!  Злякався  чи  що?  І  від  чого?
       Чи  від  здивування,  що  почув  молодий    голос?  Повівся  точно,  як  хлопчисько,  картав  себе  в  душі.  Такого,  ще  не  було  зі  мною,    але  ж  доволі  приємний  голос  і  хто  вона,  через  яку  зніяковів  раптово?!    У  голові  кружляла  думка,  а  що  можливо  й  правда  продає  кактуси,  чи    то  така  пастка,  щоб  познайомитися?  Зразу  такий  час,  що    дівчата    можуть  піти  на  хитрість,  щоб  зачепитися,    за  що  -  небудь,  познайомитися  та  згодом  запросити  на  побачення.  Поглянув  на  годинник,  стрілки  показували  на  двадцять  першу,  трохи  запізно,  але  відступати  нема  бажання,  скажуть  якийсь  ***  передзвонив  і  виключився.  І  він  рішуче  знову  набрав  номер.
         Віка  сиділа  за  столом,    коли  вдруге  з  телефону  залунала    мелодійна  музика.
-  Чи  хтось    жартує,  чи  помилково…  ,  –  здивувалася    в  голос,  побачивши  той  самий  номер,  що  висвітився  напередодні.
Дівчина,  ще  не  збиралася  лягати  спати,  хоча  після    випитої  напередодні  чашечки  кави  настрій  поліпшився  та  відчувала,  що  справи  кепські,  напевно  підхопила  вірус,  бо  часто  чихала.  
 Почекаю,    вирішила  взяти  на  витримку,      хай    побіситься  трохи…  Та  спохватившись,  коли  мелодія  втретє  закінчувалася,  відповіла,
-  Ало!  Я  вся  уваги,  слухаю  вас!    
Олексій  намагався  говорити  спокійно,  виважено,
-  Доброго  вечора  пані!  Ви  вибачте,  я  дзвоню  з  приводу  кактуса,  ви  продаєте?
В  відповідь  почув  чихання,  а  потім  відповідь,
Звичайно  продаю,    звичайно,  навіщо  б  я  подавала  об`яву  в  ОLX.
Тут  наче  його  біс  штовхнув  у  спину,
-  А,  що  кактуси  вилікувати  вас  не  в  змозі,  чую  напевно  хворі.  Чи  то  хтось  інший?
Він  сказав  і  відразу  пошкодував  про  свою  поведінку.  Мама  каже  дорослішай,  яке  там  ,  така  безглузда  поведінка  роздратувала  його,  мовчав,  чекав  відповіді.    На  кілька  секунд  запала  тиша.    Потім  тихо,  наче  десь  здалеку,  в    телефоні  почув  чийсь  жіночий  голос,
-  Випий  чаю,  він  з  лимоном.  Ти  ліки  випила?
 От  халепа,  точно  хворіє,  а  я,  як  той  ідіот  і  голосно  в  телефон,
-  Ви  мене  вибачте  я  передзвоню  через  декілька  днів,  ви  одужуйте.  
Дівчина  відразу  відповіла,
-  Я  вам  маякну,  коли  мені  покращає.  Вибачте,  три  дні,  як  подала  кактуси  на  продаж,  не  думала,  що  так  швидко  хтось  передзвонить,  а  тут  і  правда    така      напасть    -    грипую.  
-  До  побачення.  Видужуйте!  -  тихо  видавив  з  себе.  А  потім  посміхнувшись,  сам  до  себе  в  голос,
-  А  голосок  милий…  Ой,  що  це  я,  як  кіт  на  сметану…  
   Треба  було  запитати  ім`я,  лягаючи  спати,  думав  про  неї  ,  голосок  то  милий,  а  з  виду  яка?  Скільки  років?  Чи  захоче  зустрітися?    А  може  заміжня?  А  потім  сам  себе  зупинив,  а  чи  не  забагато  думок  перед  сном…    Врешті  ж  якось  маю  побачити  кактуси,  не  буде  ж  пересилати  поштою,  це  в  одному  містечку.    Так,  засинаючи,  планував,  завтра  треба  терміново    йти  в  перукарню,  бо  вже  заріс,  мама  каже  став  схожий  на    Тарзана.
       Минуло  три  дні…    Ввечері  він  сидів    за  комп`ютером,  зареєструвався    на  сайті  »  Фейсбук»,  шукав  однокласників,  коли  задзвонив  телефон  і  виключився.  О!  Напевно    вона,    недовго  хворіла,  хто  б  ще  міг  бути.  Всі  ці  дні  думав  про  неї  і  чого  й  сам  не  знав.  Її  голос  переслідував  його,  як  мана.  О,  як  не  заміжня,  хай  дасть    адресу    у    фейсбуці,  побачити  б  її,  біленька  ,чи  чорнява?  І  цікаво  очі  які?  Хай  би,  як  небо  голубенькі,  світлі  і  привітні,  тільки  не  чорні.  Можливо  ті  квіти,  кактуси,  хоч  і  колючі  та  стануть  єднанням  долі.  Голосно  калатало  серце,  відчував,  як  у  вухах  і  скронях    стукає  кров.  Що  буде,  то  буде,  рішуче  набрав  номер  телефону,
-  Добрий  вечір!  
Йому  відповів  милий  голос,
-  Гадаю  добрий!  
 Почувши,  задоволено  хитнув  головою,  продовжив,
-    Мене  звати  Олексій.  Мені    сподобалися  ваші  два  квітучі    кактуси,  хочу  один  з  них    придбати.  Скажіть  мені  ціну  і  куди  та  в  який  час  я  зможу  підійти,  щоб    його  забрати.  Який  з  них,  я  вирішу  коли  побачу,  так  можна?
Він  почув  в  голосі  переміну,  відчував,  що  швидше  за  все  зраділа.  Мелодійний  голос,  наче  витримав  якусь  паузу,  а  потім  дівчина    сказала,
-    До  речі  мене  звати  Віка.  Ви  знаєте,  я    сьогодні  вночі  їду  до  Києва  на  сесію,  за  три  тижні  повернуся,  тоді  й  прийдете.  Можна  звичайно  мамі  сказати,  щоб  вас  зустріла,  якщо  терміново,  як  ні,    то  тоді  вже,    як  повернуся.
-  Адресу  дасте?  -    поспішив  запитати.
-  То  вам  терміново?  -  в  голосі  відчувалося  здивування.
-  Ні  –  ні…  Гаразд  приїдете  з  сесії,  дасте  про  себе  знати.  Удачі  вам!
-      сказавши  ,    відчував,  що  повівся  трохи  безглуздо,  нащо  було  питати  зараз  адресу,  чекав,  що  вона  скаже.
-  Добре,  дякую,  на  добраніч,  -    пролунало  в  відповідь.
   Віка  дивлячись  у  вікно  замислилася,  а  може  мені  його  заінтригувати,  хай    трішки  почекає,  ще  передзвонить,  здається  молодий  хлопець,  не  одружений.  Загалом  такі  речі  купують  жінки,  зробила  висновки.
 Вона  зникла,  а  він  все  ще    тримав  телефон  біля  вуха.  Йому,  ще  хотілося  з  нею  про,  щось  поговорити,  щоб  почути    той    ніжний  голос.  
Після  розмови,  ще    довго    щось  читав  за  комп`ютером,  відкривав  інші  сайти  та  те,  що  було  перед  очима,  нічого  не  сприймав.  Якась  магія,    чи,  що  в  її  голосі,  що  так  подіяла  на  мене,  дивувався    собі  сам.
Пройшов  час…    До  Нового  року  залишилося  три  дні.  Олексій,  ще  валявся  в  ліжку,  коли  задзвонив  телефон,  висвітився  її  номер.  Ну  нарешті…    Стільки  вільних  вечорів,  стільки  й  часу  думками  про  неї.  Навіть  була  думка  за  телефонним    номером    дізнатися  адресу,  якщо  не  передзвонить  до  Нового  року.    Як    добре,  що  не  забула,    здавалося  був  спокійним  та  в  душі  відчував  хвилювання.    
-  Добрий  день,  це  я  Віка,  дзвоню  з  приводу  кактусів.
Він  намагався  говорити  бадьорим  голосом,  але  спокійно  сказав,
-  Доброго  дня  !  О!  До  речі,  коли  дасте  адресу,  що  я  прийшов  за  кактусами?
-  То  ви  не  передумали!    Гаразд,  знаєте,    зараз  на  часі  підготовка  до  Нового  року.  Ну,  то  прибирання,  то  щось  інше,  щось  смачненьке  приготувати.  Можливо  ми    вирішимо  це  питання  після  Нового  року?
 Олексій  потягнувся  в  ліжку,  відчув  чоловічу  силу,  приємно,  тепло  на  душі,  хоч  співай,  весело  до  неї,
-  У  -  ва,  то  ви  вмієте  готувати,  напевно  годите  чоловікові,  так?
Вона  сміялася,    сміх  нагадав  спів    синички,  чому    зробив  таке  порівняння  і  сам    дивувався  такій  кмітливості.
Після  сміху,  якесь  шарудіння  і  її  голос,
-  Ще  ні,!  В  мене  чоловік  в  проекті,  так  через  рік  –  другий.  Мені  іще  півтора  року  залишилося  вчитися,  отримаю  диплом,  тоді  вже    можна  й  закохатися,  а  зараз  не  на  часі.
Її  слова  його  розсмішили.  Ну  і  ну  плани,  подумав  і  сказав,
-  А  у  вас,  що  квіти  цвітуть  теж  по  вашій  забаганці,  бо  ви  їм  наказуєте?  
Запала  тиша…    Віка  чомусь  зніяковіла,  а    потім      тихо,  вже  не  рішуче,  
-  Ви  знаєте,  ну  гаразд,  якщо  ви    не  проти,  прийдіть  ,  завтра,  чи  після  завтра,  після  обіду  для  мене    так  зручніше,  що  скажете?
 -Та,  я  хоч  сьогодні  і    хоч  зараз,    в  мене  вихідний  день.  А  завтра  я  на  роботі  цілий  день,  -  не  поспішаючи  запропонував  Олексій.
-  Ні  сьогодні  відпадає,  мама  на  роботі,  а  без  мами  я  нікого  в  квартиру  не  впускаю,  вибачте.    А  далі  сплануйте    самі,    пропонуйте  коли  вам  виходить  краще.  Що  до  мене,  я    пішла  в  відпустку,  тож  кожного  дня  вдома  .
-  Віко,  я  тридцять  першого  числа  з  нічної  зміни,  виходить  в  цей  день    було  б  краще,  що  скажете?    Хоча  я  розумію  такий  день,  всі  в  клопотах,  як  ви  кажете.  Ви  напевно  десь  зустрічаєте  Новий  рік?!
Йому  здалося,  що  вона  грає  в  мовчанку.  Тихо…  
А  потім  не  дочекавшись  відповіді  випалив,
 -  А  давайте  краще    зустрінемося  на  площі,  біля  ялинки  разом  зустрінемо  Новий  рік,  а  потім  ,  як  ви  не  проти,  підемо  до  вас,  заберу  кактус.  Ви  тільки  скажіть,  як  я  вас  розпізнаю,  може  ви  в  фейсбуці  зареєстровані,  щоб  вас  побачив?
От  телепень,  сварив  себе  в  душі,  можливо  в  неї  хтось  є  і  запитав,
-  Чи  відкаже?  
Він  почув    легеньке  хіхікання,  а  потім  вона    весело  сказала,
-  Це,  що  спочатку  побачення,  а  потім  кактуси?  Як  розуміти  вашу  пропозицію?
Він  замислився,  відчував,  що  вона  фліртує    з  ним.  Ох,  вже  ці  дівчата,  напевно  зовсім  молоденька,  стоп,  але  ж  скоро    закінчує    навчання    і  працює,  значить  років  дев`ятнадцять    –  двадцять  є,  розмірковував  про  себе.  Віка  раптово  виключилася…
-  Катастрофа  -    раптово    голосно  вигукнув  на  всю  кімнату.  
А  потім  злетів  з  ліжка  почав  віджиматися  на  полу.    В  голові  гуділи  бджоли;    ні,  як  хочеш  так  і  вважай  та  я  хочу  побачити,  яка  ти…
Твій  милий  голос  то  наче  пташиний  спів
Якби  мав  крила,  то  до  тебе  вже  б  летів
Нехай  кактуси  -  як  привід  поєднання
Може  й  проснеться  те  почуття  -  кохання…
Погнався  вітром  в  душ,  сердитий  сам  на  себе,  дубовим  віником    шмагав,  вже    доволі    розчервоніле  тіло..
 _-Зараз  чекай,  лиш    не  зникай,  прийшов  до  тями,  нехай  так  буде,  хай  буде  спочатку  побачення  із  вами,  а  потім…  Так,  досить  базікати!  
Задоволений  вискочив  з  душу,    швидко  всунувся  в  штани  й  сорочку,  набрав    номер  телефону.
В  вухах  наче  оглух,  задивляючись  в  одну  точку,  слухав  мелодію  .Вона  вже  закінчилася  ,  пішов  повтор…  Раптом  почув  її  голос,
-  Віко!  Це  я,  Олексій!  Давайте  о  двадцять  другій  зустрінемося,  в  центрі  міста,  біля  ялинки.  
Вони    спілкувалися  хвилин  п`ять,    домовилися,  як  розпізнають  один  одного….
Вона,  морщила  носика,  моргала  в  дзеркало,  що  висіло  на  стіні,  трохи  збоку    від  комп`ютера.    Її  голубі  оченята  сяяли  радістю…
Коли  попрощалися,  Олексій    рукою  витер  спітнілий  лоб.  Це,  якесь  божевілля,  чим  вона  так  манить  ?  Трохи  терпіння,  вмовляв  себе,  побачу,  що  то  за  пташечка….
                 Блиск  кришталю  на  вікнах  будинків  мерехтів,  переливався,  вигравав  різними  кольорами  вогнів,  здалеку  в  гірляндах  виднілися  сяючі  ялинки.    Знову  й    знову  чути  веселу  музику  і  сміх,    час  від  часу  неподалік  вихлопи  петард…      
Олексій  хвилюючись,  підходив  ближче  до  центру  рідного  містечка.  Гаряче  дихання    в  повітря  спричиняло    пару,  яка  від  вітру  прилягала  до  махрового  шарфа.  Йому  здавалося,  що  від  хвилювання    втратить  голову,  сміявся  про  себе,  мабуть,  як  подивитися  збоку,  виглядаю  хлопчиськом.    Та  побачивши  її  ,  на  сходах  мерії  біля  площі,  ледь  не  зашпортнувся.  Ні  зразу  не  підійду,  можливо  й  не  вона,  глянув  на  годинник,  за    п*ять  хвилин  двадцять  друга,  напевно  вона….  Струнка,  в  чорному  пуховику,  під  пояс,    його  низ    і  рукава  біля  зап`ястя    виділялися  білими  стрічками,  комір  з  лебединого  пуху  і  така  ж  шапочка,  з  під  якої  виднілося  русяве  волосся.  Здаля  зирнув,    так  –  так  не  чорнява,  добре,  що    стоїть  навпроти  вікна  з  ілюмінаціями,  роздивлюся  її.  Ховав  троянду  під  пальто,  щоб  не    відразу  пізнала  його.  Була  домовленість,  що  він  буде  тримати  в  руках  червону  троянду.  
На  височеньких  підборах  чобітки  придавали    їй  стрункості,  подумав,  як  берізка  під  снігом,  а  які  ж  очі?  І  посміхаючись  направився  до  неї……
 Їм  було  легко  розмовляти,  наче  знали  один  одного  не  один  рік,  погляди        бентежили  серця.    Він    навіть  не  міг  уявити,  що  знайшов  ту,  яка  припала  до  душі.    А  її  очі  голубі,  про  які  він  мріяв,  час  від  часу  іскрились  при  розмові.  Краса  губ,  кольору  стиглої  вишні,  манила  доторкнутись….    Гучні  салюти  й    весела  музика,  підіймали  настрій…
     Пройшло  два  роки….      В  передноворічну  ніч,  на  другому  поверсі  однокімнатної  квартири  гучно  грала  музика….      У  своїй    квартирі  вони  вперше  удвох  зустрічали  Новий  рік.  На  заскленому  балконі  мерехтіли    яскраві  ілюмінації,  освітлювали  оберіг  молодої  сім`ї  –  квітучі  кактуси.
     В  кімнаті  з  телевізора  чути  промову  президента.        Віка,  в  пишній  сукні  задивлялася      в  вікно,  пригадувала  першу  зустріч.  Олексій    підійшов  до  неї  з  двома  фужерами    апельсинового  соку,  ніжно  поцілував  в  уста,
-  Давай  моя  небесна  феє,  вип`ємо  за  нас!  За  наше  майбутнє!
       Кольорові    салюти  і  феєрверки    раз  у  раз  іскрами  освітлювали  містечко  ї  їх  щасливі  обличчя.    Він  ніжно  рукою  обіймав    за  округлену  талію  і  вкотре  відчував  тепло  від  погляду,  топився  в    її  голубих,  закоханих  очах…..
                                                                                                                                                                                                                     Січень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


laura1

Квітучий Виноградар!

Пісня  про  мій  рідний  Виноградар!

Пройдусь  стежка́ми  міста,  коли  цвітуть  каштани!
Коли  бузок  духмяний  так  вабить  і  п'янить!
Вдихну  їх  аромати  крізь  вранішні  тумани,
Далекого  дитинства  згадаю  кожну  мить.

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

Давно  вже  загубились  в  життєвому  вертепі
Мої  найперші  кроки  на  милій  цій  землі!
Мій  рідний  Виноградар!  Малесенький  на  мапі!
Але  такий  чарі́вний  і  любий  так  мені.  

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

Час  змінює  навколо  всі  дійства  й  персонажі!
Прийшла  така  жада́на  й  доросла  вже  пора!
І  лиш  мій  Виноградар!  І  лиш  його  пейзажі!
Вертають  в  дні  дитинства  і  юності  літа́.

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

24.  02.  2019                          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826712
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Східний

Про рідну мову

   

Щодень,  щомить  то  є  народження  поета,
Щодень  нові  на  сайтах  імена.
Велика  україномовна  є  планета,
Незломна  в  ній  духовна  глибина.
Віками  нищили  всеукраїнське  слово,
В  засніжений  кидали  Магадан.
Та,  мов  гриби  з  дощу,  росла  вкраїнська  мова
І  руки  виривала  із  кайдан.

Бо  жив,  живе  і  буде  жити
Отой  невидимий  вкраїнський  ген.
О,  як  його  старалися  спалити,
Ще  з  давніх,  давніх  тих  давен.
Та  по  зимі  разом  з  весною
В  струмках  звучали  голоси,
Туманами  і  ранньою  росою
Вкраїнські  линули  пісні.

Від  них  шипіли,  мов  гадюки,  московіти,
Лящали  ланцюгами  кайдани.
Стріляли.  Нові  у  полі  виростали  квіти,
Нові  учили  мову  вчителі.
Щодень,  щомить  то  є  народження  поета,
Щодень  нові  на  сайтах  імена.
Велика  україномовна  є  планета,
Незломна  в  ній  духовна  глибина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826725
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Східний

Любові ще не час



Важкі  до  волі  є  дороги,
Як  березневий  мокрий  сніг.
Найвища  правда  лиш  у  Бога,
Єдиний  поборов  Він  гріх.
Важкі  у  правди  кілометри,
Тому  так  важко  їх  пройти.
А  ще  піднятись  на  Ай-Петрі,
До  щастя  звести  всі  мости.
В  любові  теж  важкі  стежини,
Хоча  без  неї  нікуди.
Сьогодні  стали  ми  чужими,
Братами  вчора  ще  були.
Сьогодні  ти  живеш  в  Росії,
Я  України  вірний  син.
В  степу  твої  шкулять  повії,
Росте  на  Львівщині  полин.
І  на  Волині  плач  і  сльози,
А  як  зруйнований  Донбас.
А  ти  мені  –  метаморфози,
Тому  любові  ще  не  час.
Важкі  часи  для  України,
Та  ми  здолаємо  і  їх,
Відновимо  усі  руїни
І  прощення  попросимо
За  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826708
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

Є В КОЖНІМ СЛОВІ БОЖА СИЛА!

         Ходив  Бог  світом,  мови  роздавав.  Мав  стільки  їх,  
як  квіток  серед  трав.  Дзвінкі,  бадьорі  та  барвисті.
Які  ж  ті  мови  голосисті!
Носив  з  собою  повний  міх,  ті  мови  розсипав,  як  сміх.
І  люди  тішились,  раділи,  бо  ж  голоси  їхні  дзвеніли.
         Довго  ходив...  то  ж  натомився.  Сів  відпочити  там,
 де  гай.  Вода  прозора  там  в  ставочку.  Подумав:
 -  А  тут  справжній  рай!  Калина  наливає  ґрона,  у  дуба  
кучерява  крона.
В  берізок  є  нові  сережки,  у  молодих  ялин  -  мережки.
І  люди  трудяться  у  полі.  Ген  височіють  як  тополі!  Жита
зазолотіли  нині.  А  небеса  над  ними  сині...  
Люблю  бувати  в  Україні,  -  радів  Господь.  -  Тут  заночую,  
їй  гарну  мову  подарую.
         Порожнім  був  уже  мішок...  Бог  засмутивсь.  
Чийсь  голосок  почув  гарненький.  То  з  гір  збігав  струмок  
маленький.  А  він  так  дзвінко  дзюркотів,  що  кущ  калини  
задзвенів!  Що  ягідка  -  то  слово  світле.  
-  Дзвени!  Дзвени,  моє  ти  рідне!  
Словами  повнилася  мова,  а  Бог  радів  все:  -  Калинова!
         Уже  за  гаєм  сонце  сіло...  примовкла  нива,  притих  став.
Лиш  соловеєчко  співав.  Переливалася,  дзвеніла  та  ніжна
пісня.  -  Солов'їна!  -  тішивсь  Господь.
         А  коли  вранці  сонце  встало,  вся  Україна  заспівала.  
І  гарно  так  заговорила...  Є  в  кожнім  слові  Божа  сила!
І  ти  люби  свою  країну  і  її  мову  солов'їну.  Дзвінку,  веселу,  
калинову,  барвисту,  ніжну,  світанкову!
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Виктория - Р

Ти єдиний такий!

Ти  єдиний  такий!  

Ти  в  калиновім  цвіті,
Ти  в  піснях  солов'я.
Ти  промінчиком  світлим,
Ти  усюди,  де  я  !

Ти  у  ранішніх  росах,
Ти  у  плесі  рікИ.
Ти  метеликом  в  косах,
Ти  єдиний  такий!

Ти  у  полі  серпанком,  
І  веселкою  в  небі.
Вітерцем,  що  на  ґанку,
Ти  у  кожній  потребі.

Ти  у  сонячнім  русі,
Ти  в  малому  озерці.
Ти  у  кожній  спокусі,
У  моєму-ти  серці!!!
23  02  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Віталій Назарук

НЕВЖЕ ЩЕ

Неначе  орлині  крила
Розправив  свої  думки.
У  них  було  стільки  сили,
Як  грації  у  ріки.

Летіли  вони  у  простір,
Шукали  де  є  тепло.
Допоки  не  чули  постріл,
Спокійно  усе  було.

І  раптом  розкати  грому,
Донеслись  немов  стрільба.
Вернулись  думки  додому,
Подумали,  що  війна.

Закрились  в  пустій  кімнаті,
Усілись  біля  вікна.
Думки  –  це  війни  розкати,  
Невже  знову  йде  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826659
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Україна - друга мати

Рідна  Україно!  Ти  нам  друга  мати,
Будемо  тебе,  ми,  завжди  захищати.
Будемо  з  тобою  в  радості  і  горі,
Щоби  вільні  бу́ли  всі  твої  простори.

Щоб  всміхались  діти  і  пісень  співали,
Щоб  війни  ніколи  і  горя  не  знали.
Щоб  поля  вкривались  пшеницями  рясно,
Щоб  світило  в  небі  сонечко,  нам,  ясно.

Лесі  ніжна  пісня,  Кобзареве  слово,
Мудрі  поєднання  в  українську  мову.
Щоб  Дніпро  широкий  не  мілів  ніколи,
Щоб  трембіт  звучання  линуло  у  гори.

Знай,  народ  твій  завжди,  то  могутня  сила,
Підніметься  в  небо  і  розпустить  крила.
Кинеться,  мов,  яструб  яничара  бити,
Щоб  тебе  країно,  грудьми  захистити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826655
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

ПРИЙДИ, ТА ХВИЛИНОНЬКО ПРАВДИ ЯСНА!

         Вогонь...  яскравий.  Зігрів.  Сиділи.  Мовчали.  
Розмова  без  слів.  Бо  кожен  тут  думав  своє.  
Коли  ж  цю  біду  час  забере?
         Хтось  думкою  линув  додому,  бо  там  і  мама,  і  тато.
Вже  їх  обнімав.  Хтось  на  руках  уже  сина  тримав.
Хтось  доню  й  дружину  свою  цілував.
 Хтось  бачив  село.  Там  друзі...  і  клени  стоять  край  доріг.
Розкішні,  зелені.  
Кремезний  пив  воду  з  своєї  криниці.  А  наймолодший  -
рахує  зірниці.  Між  них  він  помітив  найяскравішу,  що
схожа  на  дівчину  ту,  найріднішу.
Найстарший  дивився  на  всіх,  теж  мовчав.  
За  мить...  -  Нам  пора,  -  тихо  сказав,  й  прикрили  їх  знову  
дерев  сильні  віти.  
         Допоки  ж  ще  злу  панувати  у  світі?!.  
Прийди,  та  хвилинонько  Правди  ясна,  де  збудуться
світлі  всі  думи-слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ольга Калина

Ще досі в бою

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває.  
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою    я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим    вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі    в  тім    бою
Душманів  разом  відбиваєм.
 Ми  не  залишим    висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих    безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ольга Калина

Моя мова

Моя  ти  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  всьому  для  нас  основа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Східний

А час летить і видно не спинити



А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Хотіла  Україна  вільно  жити
Під  мирним  небом,  без  стальних  кайдан.

Пішла  до  Бога  перша  мирна  сотня
Нескорених  системою  людей.
Пішла,  злетіла  журавлем  до  сонця
Така  велична,  ніби  Прометей.

Горять  запалені  свічки  і  квіти
На  тому  місці,  де  були  бої.
Хотіла  Україна  вільно  жити.
Чому  її  все  зраджують  свої?

А  може  не  свої  –  це  вовкулаки,
Яким  кишеня  є  і  бог,  і  цар,
Московські  слуги,  гниди,  посіпаки,
Запроданці  з  когорти  яничар.

А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Сьогодні  на  Донбасі  жорсткі  битви
За  мирне  небо,  без  стальних  кайдан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826601
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірність коханню (слова до пісні)

При  дорозі  калина  до  землі  нахилилась,
А  в  хатині  дівчина  в  самоті  зажурилась.
Десь  поїхав  коханий  і  назад  не  вертає,
Він  в  країні  чужинській  свою  долю  шукає.

Вийшов  вітер  у  поле,  щоби  там  погуляти,
Притуливсь  до  калини  і  не  дав  сумувати.
Не  журися  кохана,  буду  поруч  з  тобою,
Зійде  сонечко  рано,  привітає  нас  двоє.

У  блакитному  небі  вже  громи  загриміли,
А  дівчата  -  подружки  білі  сукні  оділи.
Лиш  одна,  ще  сумує,  лиш  одна,  ще  кохає,
Під  калиною  хлопця  вона  вірно  чекає.

Якби  дав  їй  хто  крила,  то  у  небо  піднялась,
У  краї  полетіла  б  і  з  коханим  зосталась.
Та  така  мабуть  доля,  щоб  з  коханим  розстатись,
Лише  з  вітром  у  полі  і  слізьми  умиватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826552
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Зоя Журавка

РОБІТЬ ДОБРО (пісню виконує Олена Білоконь)

РОБІТЬ  ДОБРО
Робіть  добро,  нехай  радіють  діти,
хай  стеляться  дороги-рушники
І  оберегом  маминим  зігріті,
тернистими  не  будуть  їх  стежки.
По  нитці  з  миру  доброти,  надії,
знайдіть  в  своєму  серці  співчуття,
окраєць  хліба  і  свята  водиця
когось  таки  повернуть  до  життя.
Пр:
Я  вклонюсь  низенько,  люди,
хай  добро  панує  всюди,
ви  навчили  мене  жити  
і  добро  навпіл  ділити,
радо  в  дім  гостей  стрічати,
ворогів  не  помічати.
Я  вклонюсь  низенько,  люди
хай  добро,  добро  панує  всюди.

Робіть  добро,  а  вдячності  не  треба,
вона  вас  потім  десь  наздожене,
вам  посміхнеться  щиро  сонце  з  неба,
а  горе  вашу  доленьку  мине.
Хай  пшениці  вже  золотом  налиті,
волошки  посміхаються  в  житах,
добра  зернята  в  ніжності  сповиті
назавжди  проростають  у  віках.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826501
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


геометрія

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ - СВІТЛИЙ ДЕНЬ…

                 Весна  прийшла  в  ранковий  час,-  
                 І  вчора,  і  сьогодні...
                 Сніг  розтає,  він  уже  згас,
                 Хоч  ранки  ще  й  холодні...

                 Все  запалало  у  просторі
                 Від  променів  ласкавих,
                 Ніби  вернулося  з  неволі,
                 Те  що  сніги  ховали...

                 Та  швидко  відішов  той  час,
                 І  день  враз  розпочався,
                 Ішов  сміливо  і  не  гас,
                 Свободи  він  діждався...

                 Його  величність  -  світлий  день,-
                 По  весняному  гарний,
                 А  як  настане  час  цвітінь,
                 І  буде  день  ще  й  славний...

                 Він  уже  довший,аніж  був,-
                 І  світлий,  і  величний...
                 Лиш  про  вечірній  час  забув,
                 Подумав,  що  він  вічний...

                 А  було  ж  гарно  все  навкруг,
                 Світилось  і  блищало...
                 Та  сонце  вже  зробило  круг,
                 І  промені    сховало...

                 І  вже  прийшов  вечірній  час,-
                 І  зоряний,  й  цікавий...
                 Сонце  сховалось...Та  не  згас
                 Запал  його  весняний...

                 Всі  ночі  будуть  золоті,
                 Зникне  печаль  повсюди...
                 І  серед  мрій  у  забутті,-
                 Будуть  щасливі  люди!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826486
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Східний

Пишу, бо так велів старий Дніпро


Читаю  сонячні  вірші,
Написані  пером  природи.
Щось  відродилося  в  мені,
Туманом  відійшли  незгоди.
Вдихаю  вітра  свіжі  рими,
П’янію  з  чистих  його  слів.
Ген  Ясени,  мов  пілігрими,
Диктують  пісню,  чую  спів.
Краса  поезії  природи
В  душі  запалює  вогонь,
Стежками  римування  бродить,
Дощем  стікає  із  долонь.
І  крапотять  маленькі  букви
Й  лишають  мудрості  сліди.
Проходячи  крізь  срібні  звуки,
Нові  відроджують  рядки.
Я  вдячний  Богу  і  природі
За  їхню  милість  і  добро,
Нехай  вірші  поки  не  в  моді,
Пишу,  
Бо  так  велів  старий  Дніпро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826467
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Любов Ігнатова

Весняний настрій

Надихатись  весною  до  сп'яніння,
Напитися  дощами  до  безтями,
Врости  у  тебе  серцем  і  корінням,
Засолов'їтись  світлими  гаями

Так  хочеться,  що  відчуваю  небо
В  своїй  душі  безмежно-веселкове.
А  знаєш,  я  всміхаюся  до  тебе,  
Мугичу  щось  наївно-  сопілкове...

І  говорю  з  тобою  без  упину
Про  все  на  світі...  навіть  трохи  більше...
Я  б  простелила  хмарку,  мов  перину,
Лягли  б  з  тобою  і  читали  вірші,

Дивилися  б  у  пролісковий  вечір,
І  лоскотали  б  вітрові  за  вухом,
А  ти  б  тихенько  обійняв  за  плечі
Мене,  ту  жінку,  що  уважно  слухав...

І  в  ніч  ввійшли  б,  як  у  святе  причастя,
І  спрагу  гамували  б  аж  до  ранку...
Напевно,  це  і  є  жіноче  щастя  —
Чиєюсь  бути...  бути  до  останку....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Валерій

Над Україною хмари



Над  Україною  хмари.
Бродять  країною  чвари.
Боже,  з  небес  озирнися,
За  нас  –  дітей  помолися!

Всіх  об’єднай  у  єдину,
Дану  навік,  Батьківщину.
Мудрістю  в  душі  пролийся,
Світлом  надії  засійся.

Вирви  гординю  з  нас,  Боже,  -  
Жити  так  більше  не  гоже!
Час  вже  здолати  руїну.
Жде  наших  рук  Україна!

Вірності  жде  і  любові,
Чесності  в  справі  і  в  слові.
Боже,  розвій  в  небі  хмари,
Хай  в  небуття  підуть  чвари…

14.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826463
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Виктория - Р

Люблю

Я  дощ  люблЮ,та  літню  спеку,
Й  босоніж  бігти  по  росі.
Люблю,коли  летять  лелеки,
В  своїй  омріяній  красі!

Люблю  зелені  трави  й  луки,
І  сірі  хмари  понад  ліс.
Люблю  колосся  брати  в  руки,
І  посміятися  до  сліз...

І  всю  красу,що  є  довкола,
Я  хочу  взяти  до  душі...
Люблю,як  пахне  матіола,
І  в  річці  плещуться  лящі.

Як  рано-вранці  на  світанні,
Женуть  худобу  на  поля.
І  відчувається  в  диханні,
Як  пахне  матінка-земля!!!
17  02  2019  р  
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Richter

Знак долі

Якщо  тобі  нестерпно  в  самоті,
поклич  мене,  переборовши  страх,
і  не  тримай  бажання  взаперті
та  суму  тінь  на  зболених  устах.

Взаємних  ми  позбавившись  боргів,
назустріч  вже  зробили  перший  крок.
Відчуй  мене  на  відстані  снігів,
на  віддалі  галактик  і  зірок.

Візьми  собі  на  згадку  щастя  мить,
гарячого  цілунку  ніжний  смак,
а  серце  хай  як  в  юності  щемить
і  птахом  б’ється  щирій  пісні  в  такт.

Лиши  мене  в  своїй  душі  навік,
у  мріях  світлих  і  ранкових  снах.
Не  буде  ближчим  жоден  чоловік
уже,  кохана.  То  планиди  знак!

22.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826446
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима вертається у весну

Знов  зима  повертається  в  весну,
Білим  інеєм  вкрила  дахи.
Зникло  з  неба  ясне  перевесло
І  примерзли  у  лісі  мохи.

Знов  зима  стелить  снігом  по  полю,
Кличе  віхолу  в  гості  вона.
Лютий  дав  їй  на  те  таку  волю,
Щоби  ще  відпочила  весна.

То  нічого,що  крига  розтала
І  від  сонця  проснулись  бруньки.
То  зима  з  лютим  пожартувала,
Заморозить  мороз  ще  струмки.

Заскрипіла  журливо  тополя,
Прилетіли  холодні  вітри.
Ось  така  у  зими  мабуть  воля,
Щоби  снігом  мести  до  весни.

Коли  березень  посохом  гримне,
І  довкола  прокинеться  все.
Звеличають  весну  мов  царівну,
А  вона,  нам  тепло  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ніна Незламна

Він кохав єдину…

[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]

Ніч  ховала  днину
Як  малу  дитину
Зовсім  не  зоріла
Душенька  горіла
В  моряка  сумного
Давненько  сивого.
Темінь  по  край  неба
Чи  була  потреба
Йому  йти  до  моря
Тут  в  обіймах  горя
Знов  все  пригадати
Та  й    в  душі  сховати.
І  в  той  день  штормило
Він  так  полохливо
Погляд,    дна  не  бачить
Собі  не  пробачить
Те,  що  тоді  сталось
Увесь  час  ввижалось.
*
День  мов,  яснів  зранку
Вбиравсь  в  вишиванку
Дружина  повненька
Дитина  маленька
Мала  народитись
В  світ  божий  явитись.
Вмить  вітрисько  гордий
Ранок  настав  чорний
Над  морем  мов  крила
Все  пітьма  накрила
Воно  ж  бушувало
Серденько  ж  страждало…
*
Перейми  …Пологи…
Немає  дороги
Медпункт  так  далеко
Дістатись  нелегко
Лелекою  б  стати
Щоб  шлях  подолати
Рвав    в  небі    б  повітря
Й  не  падав  від  вітру…
На  мить    в  небі  хмари
Розійшлись  примари
Наче  й  проясніло
Та  море  кипіло….
*
Хай  би  штиль,    діждатись
Та  треба  триматись..
Плескіт  хвиль  об  човен
Чи  втримати  годен
Нащо  ж  такі  муки
Ніжно  брав  на  руки
Почекай,  ще  трішки
Ховай    люба  ніжки
Вона  просльозилась
Ніч  важка,  втомилась
Біль  зібрала  в  жмуток
Серце  обвив  смуток…
*
Весла  хвиль  торкались
Вони  ж  сподівались
Щоб  дістатись  вчасно
Було  б  справжнє  щастя….
Вдвох  молили  Бога
А  вона  небога
Від  болів  звивалась
Молилась,  зверталась
До  царя  морського
До  всього  святого…
*
Чайка  закричала
Не  видно  причалу
Хизувалось  море
Хто  кого  поборе
Сил  в  руках  не  стало
Дно  човен  вітало….
Крик  здіймався  з    морем
 Він  убитий  горем
Торкнувся….  В  імлі  дна
Де  ж  ти  є….Кохана?
*
Вода  серце    давить
То  смерть  нею  править
Підіймались  хвилі
Ледь  торкнувся  милі.
Берег….    Її  шарфик
З  душі…  Гучний  окрик
Море  зупинися!
Отче  озирнися!
Де  ж  моя  надія?
В  чорнім  морі  мрія….
Три  дні  в  хвилях,    поспіль
Неторкана…  Постіль
Розпач  і  страждання  
З  вечора  й  до  рання
 Як,  жах  пережити
І,  як  далі  жити?
*
Шарфик….  Пестить  шию
Цей  біль,  чим  я  змию?
Море  геть  солоне
Серденько  холоне
Між  хвиль,  її  погляд
Ховавсь,нема  поряд…
Ніч,  обняла  днину
Він,  кохав  єдину…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

До квітня доживу і з вирію вернусь…

До  квітня  доживу  і  з  вирію  вернусь
до  двох  стареньких  груш  і  сивого  горіха.
Мій  комин  задимить,  як  тютюном  дідусь,
кривий  беззубий  тин  покотиться  від  сміху.

Не  стримається  він  позбутись  ланцюга,    
турне  ціпком  у  бік  стару  набридлу  хвіртку.
Де  через  тихий  сад  барвінок  проляга,
бруньками  задзвенить  антонівка-сирітка.

Про  те,  як  тут  жилось,  стежина  розповість,
засвідчить  самоту  сухе  торішнє  листя.
І  вікна  натякнуть,  що  я  бажάний  гість,
та  ще  вхідних  дверей  завіси  голосисті.

Насію  квіточок,  оселю  побілю  –  
почну  в  своїм  дворі  я  господарювати.
Після  гостин  здіймусь,  подібна  журавлю,
щоб  повертатись  знов  в  свою  стареньку  хату.
25.01.2019
(фото  з  Інтернету,  дякую  авторові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

ДОБРИМ БУВ ХОЛОДНИЙ РАНОК

Крутить  кола  завірюха.
Добре  тому,  хто  в  пальто…
Пес  бездомний  щулить  вуха  –  
не  пригрів  його  ніхто.
Поховалися  під  стріхи
сіромахи  горобці.
Всім  дісталось  на  горіхи,
всіх  шмагає  по  лиці
снігом  зозла  завірюха,
підкотивши  рукава.
Шапку  хто  б  надів  на  вуха,
щоб  не  мерзла  голова…
Двері  б  хто  відкрив  на  ґанок,
свитку  підстелив  яку…
В  цей  холодний  добрий  ранок  
стрівся  дід  Панас  Рябку.
Зроду  пес  не  бачив  даху  –    
зайвим  був  Рябко  комусь.
 Шкода  стало  бідолаху
й  пожалів  його  дідусь.
…Вже  обидва  самотини
не  виносять  і  на  дух.
А  Рябко  з  тієї  днини
не  боїться  завірюх.
5.01.2019
(фото  з  Інтернету.  Дякую  авторові.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826426
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


I.Teрен

Одна біда на всіх

Що  обирати?  Вбийте  –  не  пойму,  
що  діється?  Яке  то  євре-рило
ще  націю  зі  сцени  не  дурило,  
а  ми  іще  не  хлопали  йому?  

І  хлопаємо  –  іноді  очима,
долонями,  і  вухами  інде,
і  нібито  не  знаємо  причини,
чому  немає  нашого  ніде.

І  наче  обираємо  не  здуру,
і  ніби  не  із  п'яні  до  керма...
А  пролізають  в  урну  ще  до  туру
усі,  по  кому  плакала  тюрма.

Але  чому  не  націоналісти,  
а  коміки  і  рашеські  нацисти,  
що  апріорі  нації  чужі,  
ідуть  у  ногу  до  казни  і  трону
як  сателіти  п'ятої  колони,
яким  байдужі  наші  рубежі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826356
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ніна Незламна

Лютневий ранок

[youtube]https://youtu.be/Ta0vNtWEU5Q[/youtube]                          
Їх  на  початку  березня  чекала
Вони  світанок  розбудили  співом
Шпаків  веселих,  зима  не  злякала
Хоч  трави  в  полі,  в  полоні,  ще  під  снігом

Струмки  стікають,  крихкий  лід  іскриться
 Дзвінке  дзюрчання,  лине  мелодій  звук
І  шпак  раденький,  тріпочуть  крильця
Пісня  кохання…  Передав  серця  стук….

Вікно  відкрию,  стріну  весну  з  ними
Хай  не  бариться,  сміливо  зробить  крок
Яскраве  сонце,  візьме  нас  в  обійми
 Й  пробудить  землю  і  лютневий  ранок.

                                                                                   10.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826337
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ніна Незламна

Три роки поспіль… / Дякую Вам! /

[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]


Бувало    часом,  як  нічка  зоріла  за    вікном
Вірші  писала,  затамувавши    в  собі  подих
Їй  довіряла  й  чомусь    не  боролася  зі  сном
Папір  і  ручка  -  помічники,  хоч  в  душі  подив….
Де  взять  рішучість,  піти  по  стежці,  що  в  суцвітті
Знайти  ту  скриню,    де  захований  скарб  усіх  слів
Слова  пізнати,  розвіяні    у  всьому  світі
Викласти  думку,    раптово  почувши  тиші  спів.
Казки  і  прози….  Літаю  з  ними,  я  до  неба
Там  між  хмаринок,    вже  гріє  сонячне  проміння
Ніжно  торкнеться….  Відчую  в  цьому  є  потреба
Є  упевненість,  із  вітром  відійде  сумління.
*
Дорогі  друзі,  спілкування  вкотре  надихає
Ваша  підтримка,  плекає  у  мені  надію
Хтось  критикує,    хтось    залюбки    щодня  читає
Та  вдячна  всім  Вам,    це  ж  щастя,  радість,  я  говію.
*
Дякую  Музі    й  Вам    дорогі  мої    читачі
Три  роки  поспіль,  як    попала,    в  цей    квітучий  сад
Завжди  Вам  рада.    Та    мені  вибачте  невдачі
 Й  всі    негаразди,  хай    сховає,  нічний  зорепад!

                                                                                                             21.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


геометрія

ЖУРБА…

               Ой  чого  ж  то  потемніли
               і  верба,  й  калина?..
               Чого  гілля  опустили
               дуб  і  яворина?..
                                     Не  в  верби  то  біля  хати,
                                     гілля  потемніло...
                                     То  за  сином  плаче  мати,
                                     і  серце  зболіло...
               То  не  в  дуба  гілля  гнеться,
               від  вітру  й  морозу...
               А  то  в  батька  душа  рветься,
               та  ще  й  ллються  сльози...
                                     До  землі  то  нахилилась,-
                                     ні,  не  яворина...
                                     То  від  горя  похилилась,-
                                     синова  дружина...
               Зажурилась,  потемніла,-
               не  диво  -  калина,
               то  від  болю  заніміла,-
               синова  дитина...
                                     На  Майдан  пішов  сміливо,-
                                     справедливість  відновить...
                                     Та  в  поході  тім  загинув,
                                     серед  сотні  там  лежить...
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826239
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю, коли весна приходить

Люблю,  коли  весна  приходить,
У  своїй  ніжності  й  красі.
Вона  закоханих  знаходить,
Ступає  тихо  по  росі.

Уста  медові  розігріє,
Торкнеться  кожного  думок.
Вона  всіх  розуміти  вміє,
На  зустріч  зробить  щирий  крок.

Люблю,  коли  весна  приходить
І  розсипає  білий  цвіт.
Хто  міцно  спить,  того  розбудить,
Застелить  килим  первоцвіт.

Прокинуться  луги,  долини,
Всміхнеться  сонечко  теплом.
Луною  радісно  полине,
Пташиний  клекіт  над  селом.

Люблю,  коли  весна  приходить,
Течуть  струмочки  в  береги.
Все,  що  засіють,  нехай  вродить
І  буде  щастя  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Леся Утриско

Бийте дзвони в набат

Не  мовчіть  нині  дзвони,
Бийте  знову  в  набат,  
Хай  здригаються  крони,
За  синів,  за  солдат.

Бийте  так,  аби  розум,
Пам'ять  в  вічну  весну,
Підкорилися  грозам  -
Розбудились  із  сну.

Хіба  можна  простити
Недомріяні  сни?  
Так  хотілося  жити,  
Де  кохали  вони.

У  небесну  блакить  
Сотня  враз  піднялась,  
А  би  хтось  міг  любить,  
Воля  щоб  зайнялась.

Бийте  нині  в  набат
Дзвони  Божих  дзвіниць,  
За  синів,  за  солдат  -
Люде!  Нині  збудись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826155
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


НАДЕЖДА М.

Прийде час…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_OLVLtToCE[/youtube]
Скільки  слів   у  серці  нерозтрачених,
Кожен  з  нас  старанно  береже.
Прийде  час  і  втратять  вони  значення,
Запізніле  -  це   пусте  уже.

Відлетять  кудись,  як  цвіт  зимовий,
Вітер  рознесе   без  жалю  й  сліз.
Присмак  загірчить  колись  медовий,
І  обійме  жаль  за  втраченим  колись.

Самота  з"їдатиме   щоденно,
Спокою  не  дасть  ні  вдень,  ні  вніч.
Снитись  буде   тільки  сокровенне,
По  житті  ітиме  пліч  -о  -  пліч.

Нікуди  від  нього  ти  не  дінешся,
І  не  дасть  спокійно  тобі  жить.
Із  обіймів  самоти  не  вирвешся,
Іншу  чи  вже  зможеш  полюбить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826135
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


геометрія

ЛЮДИ, БУДЬТЕ ГОТОВІ…

             Все  на  світі  минає,
             і  не  знати  куди,
             тільки  біль  не  зникає,
             біль  той  з  нами  завжди...
                                   Пам"ятають  всі  люди
                                   ті  тривожнії  дні,-
                                   коли  сонце  і  небо
                                   були  ніби  в  пітьмі...
             Юнаки  і  дівчата,
             на  Майдан  тоді  йшли,
             молоді  і  завзяті,-
             проти  влади  пішли...
                                   Проти  того  безглуздя,
                                   що  робилось  тоді...
                                   Розпалили  багаття,
                                   щоб  згоріло  в  вогні...
             Йшли  простою  ходою,
             не  діждавшись  весни...
             І  за  Правду  без  зброї,
             по  всіх  вулицях  йшли...
                                   Та  хода  була  мирна,
                                 "Мирний  наступ"  вела...
                                   А  зустрілась  з  насильством,
                                   і  там  бита  була...
             Непривітно  зустріли
             грізні  силовики,
             чим  попало,  тим  били,
             ще  й  стріляли  таки...
                                 Не  минали  нікого,-
                                 і  старих,  й  молодих,
                                 бо  забули  про  Бога,-
                                 не  вкради,  не  убий!..
             Хоч  сповите  у  зорі
             усе  місто  було...
             Затуманилось  в  горі,-
             кожне  місто  й  село...
                                 Звідусіль  поспішали-
                                 люди  з  міст  і  із  сіл,
                                 взяти  участь  бажали,
                                 в  протистоянні  тім...
             І  церковнії  дзвони
             не  могли  більш  мовчать...
             І  ті  дзвони  "кричали":
             перестаньте  вбивать...
                                 Та  при  владі  колишні,-
                                 наказали  стрілять...
                                 І  каштани,  й  тополі
                                 не  могли  більше  спать...
             Їх  гілки  в  снах  ще  голі
             і  сьогодні  кричать:
         -Люди,  будьте  готові,-
             свій  народ  захищать...
                                 І  ми  чуєм  ці  крики,
                                 зрозуміли  вже  всі,
                                 що  лиш  в  Правді  і  Волі,
                                 будуть  люди  живі...
             Все  на  світі  минає,
             і  відходить  кудись...
             Та  Майдан  пам"ятаєм,
             у  серцях  він  живий...                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826108
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Олекса Удайко

КОМІКИ І ГНОМИКИ: ІНТРОСПЕКЦІЯ

До  свята  31-го  Березня...        
А  що,  
                   коли  й  
                                       насправді?..

[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]

[i][b][color="#b00bbf"]Недарма  ж  люд  волав:    “бабла  й  видовищ”  –
природа    у  двоногого  така!
Та  й  виростив  він  сам  собі  чудовищ,
що  ріжуть  задля  виду  гопака…

Найперший  з  них  –  [color="#00ddff"]євро[/color]статичний  клоун,
Сусанін  2-гий–  в  "Рай  Фемід"  гребе…
А  той  –  попові    б’є  масткі  поклони,
що  служить  в  храмі  вірно…  ФСБ.

Ридма  ридає  –  в  селфі  –  краля-жінка,
благає  Неньку  –  слізно  –  “відпочить”…
Й  складає  сукні  й  золоті    пожитки  –
не  рвати  ж  владну  Аріадни  нить!

А  той,    що  звідти,  грає    Муравйова,
що  через  Крути  в  Древній  перебіг…
І  йде,  немов  Гомерівська  корова,
тушкуючи  солом’яний  свій  бік.

Всі  можуть  найдорожче    нам  програти…
Вже  дехто  серед  них  загрався  так,
що  ладен  гідність  посадить  за  ґрати,
бо  ж  з  неї  він  сміятися  мастак.  

…А  як  же  люди,  що  Рід-Неньку  люблять  
й  смакують  над  усе  вкраїнський  борщ,
а  сало  –  рафінований  смаколик?
Що  скажуть  ті  –  Миколи  з  Мирогощ*?..

Було  б  ов-ва  як,  щоб  не  та  БУФАДА,
де  надгерой  –  паяц    і  скоморох,
еквілібрист,  канатоходець  з  аду:
нашкодив  в  скін,  а  при  нагоді  –  здох!  

Годують  нас  дешевим  хохмоформом**,
трансформувавши  ЗМІ  у  хохмодром,  
і  гномики  сприймають  вже  за  норму
катарсисом***    не  зцілений  синдром.  

Той  хохмодром,  що  шарить  по  планеті,
ковтає  як  снодійні  ліки  гном,  
бо  муляє  й  неспокій  в  інтернеті,
і  видива  жахливі  за  вікном…

Така  “пожадна”  доля    не-людини  –  
пиляти  сук,  на  котрому  сидиш!  
І  не  біда,  коли  оте  –  в  одни́ні,  
біда  –  коли  на  сук  сідає  більш…  [/color][/b]

                                       [b]  †    †    †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу  любий!  Не  шукай  себе  тут  –
себе  серед  паяців  не  знайдеш!
Та  як  в  гравців    не  збавиш  злі  кебети,
 опинишся  у  лоні  Бангладеш.

Цей  твір  про  тих,  хто  зовсім  не  читають
й  не  чують  глас  “німотних  біомас”.
У  них  замовник  інший  –  з  того  "раю",
де  красота  –  в  заказнику  проказ…  

Слова  ж  мої  метнуться  до  набату…
І  вдарять  з  ту́рні****  як  остороги  дзвін,
щоб  не  забрався  гном  у  нашу  хату,
а  ще  паяц  –    
                                               “бравурник  перемін".[/b][/i]

18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки:  термін  “інтроспекція”  походить  від  латинського  
introspecto,  що  в  перекладі  означає    “дивлюся  всередину”.
*Мирогоща  –  назва  двох  сіл  на  Рівненщині,  славні  своїм  
зворотнім  прочитанням    –    “а  що,  горим?”;**хохмоформ  –  
снодійне  для  гномиків;    ***катарсис  –  випуск  емоційної  
енергії,  що  допомагає  зняти  напругу;  ****турня  –  дзвіниця.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Янош Бусел

Роздуми….

                                                             Людське  життя...
                                                             Буває  всяким...

Що  я  люблю,  зустрівшись  із  тобою?
Люблю  містечко  -  те,  де  ти  живеш,
Покрите  калиновою  габою,-  
Ти  в  ньому  топчеш  ряст  і  воду  п’єш…

Люблю  той  дім,  у  котрім  твої  кроки,
Твоє  життя  у  вічному  труді…
Ті  тихі  двері…Пахощів  потоки
Твого  єства…  Давно  обжитий  дім…

Ту  прямоту  і  ту  відкритість  генну,
Котра  сказать  посміла,-  «Я  люблю!..»
На  теплий  зов…Ту  плямочку  зелену
В  ОК…»Скажи  щось!..»,-  тихо  я  молю…

Люблю  твою  непересічну  душу,-
Вкрай  поетична…Вірна  та  пряма…
Сердечний  пал…Признатись  тут  я  мушу,-
Що  він  васал  тверезого  ума…

Люблю  твій  шал,  коли  чуття  квітують,  
Коли  єство  все  рветься  в  небеса!..
Коли  думки  глас  сірості  не  чують…
Яке  завзяття!!..  І  яка  краса!!!..

Що  я  люблю,  зустрівшись  із  тобою?
Люблю  містечко  те,  де  ти  живеш,
Покрите  калиновою  габою,-  
Ти  в  ньому  топчеш  ряст  і  воду  п’єш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826006
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ніна Незламна

Тихо на Майдані

Сьогодні  зранку  тихо  на  Майдані
Асфальт,  ще  мокрий,  блистять  роси  ранні
Та  вже  в  лампадці,    свіча  палахкотить
Блукає  спогад,  під  серцем  так  болить.
Глуха  та  тиша…Та  за  мить  хтось  плаче
Як  ти  там  любий,  мій  рідний  козаче?
Пороша  в  косах,  в  очах  біль,  тривога
Знов  на  колінах,  в  розпачі  небога.
В  журбі  схилилась,  згадала  страшні  дні
«Небесна  сотня»    лягла  у  тій  борні
Горіли  шини,  снайпери  стріляли
В  воді  холодній,  на  поміч  скликали…
Страх,  виживання  в  ті  морозні  ночі
Вони  дивились,  сміло  смерті  в  очі
Добро  змагалось,  на  цій  площі  зі  злом
Тепер  тут  фото,  щемить,  у  горлі  ком…
Здається    ненці,  що  десь  кричить  лелека
Вшануймо  люди,  всіх,  хто  там  далеко
Хто  захищав  нас,  боровся  за  волю
Щоб  Україна  мала  кращу  долю
*
 ГЕРОЯМ  СЛАВА!  Лунає  на  Майдані
Яскраве  сонце….  Збирає  роси  ранні.
                                                                         18.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


НАДЕЖДА М.

Чекали весну?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA
[/youtube]


Зима  покрутилась,
Та  нікуди  дітись,
Весні  уступила  дорогу.
Десь  скраю  вмостилась,
Схотіла  погрітись,
Просила  так  слізно  небогу.

І  градом  котилися
Сльози  із  стріх,
Заплакали  гірко  бурульки.
Зима  підкорились,
це  -  нібито  гріх...
Весна  підкрадалась
Навшпиньках...

Ступа  обережно:
Вода  крижана,
Та  термін  ось-ось  вже  стікає.
Всміхнулась  люб"язно:
Та  ось  я  -ВЕСНА!
Вела  себе  так   легковажно.

Не  бачить  ні  в  чому
свою  тут  вину.
Зима   ж  їй  дозволила
трохи  погратись,
Та  знає  все  ж  добре  
зими  це  ще  час.
Не  треба  ще  радісно
так  усміхатись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825945
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Евгений Познанский

СОРри (sorry)

Точно  жук  из  Колорадо,
И  откуда  это  горе,
Там  где  надо  и  не  надо,
Всюду    лезет  слово  sorry.

Зацепил    в  трамвае  даму
С  другом    ль  слишком  резко  спорил,
Ты  с  улыбкой  кроткой  самой
Говоришь  любезно:  sorry.

Незаметно  из-за  моря,
Как  и  разный  прочий  хлам,
Слово  маленькое    Sorry,
В  речь  пробралось  как-то  к  нам.


Как  в  чужом  каком  то  сити,
Очень  часто  в  разговоре,
Вместо  слово  «  извините»
Мы  услышать  можем  sorry/

И,  поверьте  мне,  не  сладко
Размышлять  о  тайном  воре,
Слов  укравшим  два  десятка  
И  подсунувшем  нам  sorry.

Вы  простите,  но  скажу  я,  
Хоть  английский  и  в  фаворе
ЗаSORRYли  речь  свою  мы,
И  не  только,  впрочем,    sorry.

Знать  язык  Шекспира  круто,
Но  неужто  мы  в  просторе
Нашей  речи  почему  то
Не  нашли  замену  sorry

И  таких  примеров  много
Портят  речь  нам,  вот  в  чем  горе,
Не  судите  слишком  строго,
Извините,  но  не  sorry!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825934
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Променистий менестрель

У полоні очей

             
53  -  літтю  з  дня  зустрічі

Я  побачу  тебе  в  журавлинім  відлунні,
коли  вихор  часу  із  мережі  зітхань
верне  знову  в  той  день  у  холодному  лютні,
де  тебе  цілував  на  порозі  чекань...

Зачиналось  життя  з  почуттів  непорочних,
де  було  ще  по  тому  багато  розлук;
і  писались  листи  і  вірші  серед  ночі,
а  при  зустрічах  чувсь  твого  серденька  стук...

Чому  час  так  летить  і  життя,  мов  на  крилах?
Патефон,  телевізор,  комп'ютер,  смартфон...
Побіліли  з  тих  пір,  моя  люба  і  мила,
не  забути  ж  як  я  в  твій  потрапив  полон...

Забуяє  весна,  як  і  та,  романтична...
Для  онуків  повтор,  а  для  нас  Бога  дар  –
через  погляд  твій  там  об'єднав  нас  Всевишній.
Хай  же  зве  у  очах  льону  квіт,  не  біда.

лютий  1966  -  лютий  2019  р.р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825903
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія для тебе

Рука  торкнулась  клавіші  роялю
І  полилась  мелодія  для  тебе.
Замріяно  летіла  з  вітром  в  далі,
Розповідала  про  кохання  небу.

Звучали  ноти,  тиша  в  них  вслухалась
І  десь  була  далеко,  так  далеко.
Той  день,  коли  я  вперше  закохалась,
На  крилах,  щастя  ніс  до  нас  лелека.

Я  вірила  мелодія  не  зрадить,
Не  відбере  вона  мене  у  тебе.
Лиш,  коли  зірка  у  долоні  впаде,
Її  теплом  зігріти  любий  треба.

Багато  є  мелодій  в  світі  різних,
Та  лиш  одну,  одну  для  тебе  граю.
Вона  звучить  немов  кохання  пізнє,
Про  нього  я  ніяк  не  забуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вони в наших серцях

Поклювали  сойки  ягоди  калини,
Ті,  що  залишились  на  землі  лежать,
Ніби  краплі  крові,  що  її  пролили
Тисячі  героїв  -  вкраїнських  солдат.

Вони  багряніють  на  снігу  біленькім,
Наче  поминальні  свічечки  горять.
Не  одна  за  сином  плакатиме  ненька
І  щоденно  буде  його  виглядать.

Нехай  дні  за  днями  і  літа  минають,
Віримо  -  настане  скоро  мирний  час.
Герої  безсмертні,  вони  не  вмирають,
Вони  завжди  з  нами,  у  наших  серцях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825865
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


геометрія

НА КРАЄЧКУ ЖИТТЯ ВЖЕ СТОЮ Я…

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             У  повір"я  і  вірю,  й  не  вірю,
             Чи  вернутися  в  світ  цей  ти  б  зміг?..

             А  минуле  в  думках    все  з  тобою,
             Повертає  мене  в  далечінь,
             Розмовляю  сама  із  собою,
             Пересилюю  зим  тяготінь...

             Дні  за  днями  неспішно  минають,
             І  не  хочу  я  їх  рахувать,
             Сірі  будні  до  мене  моргають,
             І  до  наших  незвіданих  свят...

             Я  молюсь,  щоб  почув  ти  й  повірив,
             В  іншім  світі,  чи  то  в  небесах,-
             Ти  потрібен  мені,  як  повітря:
             В  моїх  мріях,  думках  і  у  снах...

             Смерть  у  вікна  мої  ще  не  стука,
             Хоч  зима  засипає  мій  слід,
             І  нестерпною  стала  розлука,
             Посірів  вже  і  світ  цей,і  сніг...

             Хоч  зими  і  снігів  не  боюся,
             Я  в  цім  світі  щаслива  була,
             І  до  Бога  щоденно  молюся,
             І  чекаю  весни  і  тепла...

             Що  минуло,  того  вже  не  буде,
             Розумію  і  знаю  це  я,
             І  щоранку  цей  світ  мене  будить,
             Й  дні  пливуть,  мов  ріки  течія...

             Я  не  вірю,  що  смуток  минеться,
             Й  не  чекаю  свого  я  кінця...
             А  минуле  у  снах  мені  сниться,
             Як  відлуння  щасливого  дня...

             Чи  буває  життя  в  іншім  світі,
             Як  бува  у  повір"ях  й  казках?..
             Та  твій  слід  у  житті  залишився:
             В  наших    дітях,  онуках  й  в  думках...    

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             Ти  за  мене  прошу  не  турбуйся,
             Заспокоїть  мене  спогад  зміг...
                             

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825778
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Любов Ігнатова

Босорканя

Затихло  все.  На  лінії  мовчання
Серед  стриножених  зимових  вечорів
Брела  собі  прадавня  Босорканя
У  світлі  придорожніх  ліхтарів.

Неначе  тінь  несла  химерне  тіло,
Крива  ковінька  цокала  об  брук.
А  позад  неї  врочисто  біліло,
Неначе  саван  падав  з  її  рук.

Деревам  роздавала  еполети,
Як  полководець  після  вдалих  битв,
Гротескно  станцювавши  піруети,
Збирала  краплі  сонячних  молитв.

Немає  сонця...  Захмарі‘ло  небо.
Стара  чаклунка  пристріт  навела...
Ввібравши  барви  осені  у  себе,
Завіяла  навколо,  замела...

І  в  тиші  снів  зимового  мовчання,
Вдягнувши  розпач  снігу,  як  вінець,
Шукала  скрізь  самотня  Босорканя
Тепла  і  затишку  невтрачених  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Harry Nokkard

Круговорот

Круговорот

Искрами  Разума  
приходим  в  этот  мир,
у  каждого  свое  предназначение,
у  каждого  свой  путь  и  свой  Кумир,
свои  надежды,  и  свои  сомнения.

Пытаясь  необъятное  объять,
стремимся  в  неизведанные  дали,
не  просто  смысл  Бытия  познать,
и  замысел  Творца  поймем  едва  ли.

Приходит  День,  
уходит  в  Мир  Иной,
срок  исчерпав,  энергии  частица,
преображаясь  за  невидимой  стеной,
чтоб  в  новой  Жизни  снова  воплотится.
                       
Жизни  земной  последний  миг,
души,  ушедшей  в  Бездну,  крик,
вспышкой  звезды  
на  Небосводе  Мироздания,
обозначаем  свой  уход,  
в  миры  иные  переход,
несем  Творцу  последние  признания.

Такая  предназначена  Судьба,
сгорать  дотла  и  восставать  из  пепла,
за  искры  Разума  незримая  борьба,
и  в  каждом  воплощении  Вера  крепла.

Когда  свой,  завершив  круговорот,
уйдет  к  источнику  энергии  частица,
в  наш  мир  на  смену  новая  придет,
даже  причин  нет,  в  этом  усомниться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825752
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


горлиця

РУКА В РУЦІ

 Рука  в  руці,  спокійно  серце    б'ється,
Закриті  очі  та  не  спить  душа,
Старенькі  вже,  а  щастя  струмом  ллється,
 У  спогадах,  хай  день  не  поспіша!  
 
Нічого  їм  вже  більше  і  треба,
Крім  дотик  той  ,і  теплота  долонь,
Ось  так  би  разом,  день-  за  -днем  до  неба,
Рука  в  руці  !  Хай  не  згаса  вогонь  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825727
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..




















Рондо  -  тверда  форма  в  поезії  Нового  часу,  так  або  інакше  що  спирається  на  середньовічні  зразки  (див.  рондо  у  французькій  поезії  XIII  -  XV  віків).  Згідно  М.  Л.  Гаспарову,  рондо  в  російській  поезії  Срібного  століття  -  цей  вірш  з  15  рядків  з  наскрізною  рифмовкой,  причому  9-а  і  15-а  є  усіченим  першим  віршем.

Рондо́  (фр.  rondeau  —  круглий)  —  назва  строфічної  організації  вірша  з  відповідною  жорсткістю  форм,  яка  склалася  у  середньовічній  французькій  поезії,  звідки  поширилася  на  європейські  літератури.

Основним  вважається  канонічне  рондо  з  тринадцяти  рядків  на  дві  рими,  де  перший  двічі  повторюється  на  восьмому  та  тринадцятому,  зразки  якого  спостерігалися  у  творчості  К.  Маро  (16  ст.).  Відомі  також  рондо  з  одинадцяти  та  п'ятнадцяти  рядків  («Осіннє  свято»  М.  Рильського),  а  також  —  складне  рондо  з  чотиривіршів  із  обов'язковим  повторенням  послідовно  кожного  рядка  першого  катрена  як  підсумкових  рядків  наступних  катренів.  Повторювані  слова  витворюють  своєрідний  лейтмотив  рондо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Східний

Спасибі Боже за країну



Спасибі  Боже  за  країну,
Ти  повернувся  до  нас  знов.
Москві  не  бачить  Україну,
Пролита  недаремно  кров.  

І  як  не  звірствують  попи,
Що  їх  поставив  за  «поребрик»,
До  Тебе  вільно  мусим  йти,
З  любов’ю,  сміло,  без  істерик.

Спасибі  Боже  за  любов,
Ти  дав  країні  моїй  крила,
Без  ланцюгів  і  без  оков
Окріпла  українська  віра.

Поки  ще  плачуть  матері
На  синовій  сирій  могилі,
Та  не  здолати  нас  Москві,
Вони  без  Тебе  там  безсилі.

Спасибі  Боже  за  мій  край,
За  поміч  неньці  Україні.
Де  Ти,  там  завжди  правди  рай,
О,  як  я  радий  переміні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825682
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Східний

По Інститутській вверх іду



Сьогодні  знову  у  столиці
По  Інститутській  вверх  іду.
Свічки  і  фото,  люди,  лиця
Нагадують  одну  зиму
Коли  палали  чорні  шини,
І  дерев’яний  щит  горів.
А  вітер  клуби,  хмари  диму
Крізь  крики  й  постріли  носив.
Перед  очима  день  лютневий
І  перші  вибухи  гранат.
«Камаз»  уже  горить  сталевий,
Ментівський  ріже  вухо  мат.
У  пеклі  цім  стояли  люди
За  Україну  за  свій  дім.
Стогнали  ранені  повсюди
Із  біллю  на  лиці  блідім.
Швидкі  носились,  мов  ракети.
До  сцени  крок,  а  може  два.
Повсюди  «Беркут»  і  кадети…
Боролась  Ненька  за  життя.
Усе  завмерло.  Плаче  «Кача»!
Виносять  сотню  на  плечах.
Душа  у  небо  йде  козача,
Холонуть  сльози  на  очах.
Сьогодні  знову  у  столиці
По  Інститутській  вверх  іду,
На  фото  юні  зовсім  лиця,
В  їх  пам'ять  запалив  свічу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825707
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Валентина Ланевич

Заколисує вітер скорботу.

Заколисує  вітер  скорботу,
Що  чаїться  у  сонячній  днині.
Чи  на  радість  ми  вибрали  квоту?
Душі  в’язнуть  в  подій  павутині.

Медицина,  реформи,  комірне,
Зубожіння,  білборди,  усмішки.
Все  сплелося  на  купку,  що  вліжне,
Дай,  помріяти,  Господи,  трішки.

Про  весну,  що  заступить  на  вахту,
Обігріє  простуджені  груди.
Серце  в  ласці  гойдатиме  яхту,
Де  любов  пануватиме  всюди.

Де  довіра  розправить  вітрила,
Мудрість  компас  начистить  до  блиску.
Тільки  в  єдності  праведна  сила,
Не  в  безчесті,  не  в  пошуках  зиску.

16.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825656
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прислухаюся до тиші

Ти  коли  -  небудь  слухав  тишу,
Вона  німою  не  буває.
То  з  вітром  вітами  колише,
То  нічка  травами  блукає.

А  то  дзвенять  прозорі  роси
І  річка  на  цимбалах  грає.
Так  дивно  пахнуть  в  лісі  сосни,
У  полі  десь  цвіркун  співає.

Я  прислухаюся  до  тиші,
Вона  мене  до  себе  кличе.
Ми  разом  з  нею  пишем  вірші,
Про  найдорожче  і  величне.

Ми  разом  з  нею  розмовляєм
І  одна  -  одну  розумієм.
Вона  німою  не  буває,
Тому  що  говорити  вміє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 58. З вечірніх читань древніх


229*  як  час  минає  наш!..  –  чи  ми  минаємо?!.

Я  в  полоні  у  миті,  що  зветься  життям.
–  Скоро  й  час  мій  на  Суд…  –  А  недавно,  дитя,
Уявляв:  і  ці  дні,  й  диво-світ  –  безкінечні!
Та  краде  швидко  все  –  і  навічно  –  Суддя…

230*  весняне,  майже  іронічне  
(на  відлуння  днів  поминальних)

Я  з  Тобою  судитися  стану,  Творець,
І  за  скупість  Твою,  і  за  днів  цих  вінець:
Сам  у  вічній  нудьзі  споглядаєш  за  світом,
А  Касьяну  вже  тешеш  на  гріб  камінець!

231*  з  просвітлення:  Адамові  печаті…

Хочеш  –  вір  одному,  а  чи  сотні  богам,
Чи  безбожником  будь,  як  Вольтер  чи  Хайям,
Та  в  останній  свій  день  станеш  прахом,  Касьяне.
–  А  «душа»?  –  все  розтане,  як  вранці  туман…

232*  покаяльне:
«що  ж  шукав  так  далеко?  –  а  радість  життя  була  в  Жінці!..»

Я  ходив  до  «отців»  на  Афон,  у  самітників  істин  шукав,
На  Христовій  землі  сповідавсь,  до  святого  каміння  припав  –  
Раптом  спів  солов’я,  запах  трав  і  червневої  ночі  цілунок
Нагадав:  «Є  любов  –  їй  молись!»  –  А  боги?  –  викинь  їх  із  забав!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825631
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Чайківчанка

У ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ

У  ДЕНЬ  ЗАКОХАНИХ
У  день  закоханих  всі  чекають  вітання,
тож  не  лукав  ,на  лагідні  ласкаві  слова.
Подаруй,  коханій  квіти  троянди  зрання,
нехай  для  неї  лине  музика  чарівна.
О  допоки,  любов  живе  на  білім  світі!
серце  співає,  і  щастя  у  твоїх  руках.
І  по  -серед  зими,  розквітає  квіт  літа...
і  ти  щаслива  ,злітаєш  до  зір  наче  птах.
Хай  збуваються  мрії  у  день  Валентина!
він  налл'є,  солодке  старе  вино  у  фужер...
Нестрашні,  будуть  заметілі,  хуртовина-
бо  поруч,  із  тобою  -  благородний  джентльмен.
Дорожи,  своїм  щастям  в  кожну  хвилинку  ,
бо  швидко  ,минає  час  і  молоді  літа.
Зацілуй  і  пригорни  свою  половинку,
нехай  у  її  душі  квітне  вічна  весна.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825524
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Янош Бусел

Смерть пенсіонерки…

                                       Душа  відлетіла,-
                                       Та  хтось  підхопив...
                                       
Ти  жила    як    умiла,-
Утiкла    iз    села,
В    цеху    вiкна    ти    мила
I    пiдлогу    мела.

Пресовщицею    стала,
Знайшла    щастя    своє.
I    хоч  ,,щастя''  ковтало  -
Та    хто    ж    нинi    не    п'є.

Все  чекалось  -  "зав'яже",-
Бо  Оленку  любив...
"Це  востаннє"  -  їй  скаже,-  
Не  діждалась  тих  слів.

I    пiшли  -  полетiли
Швидкоплиннi    лiта...
Десь    розтринькались    сили,
Стала    постать    не    та.

,,Щастя''    руки    згорнуло,
Десь    по    тюрмах    сини.
Все...Життя    промайнуло...
Дотягти    б    до    весни.

Не    вдалось    це    Оленi,
Втягнув    вiчностi    вир...
Трусять    гiлки    зеленi
На    запльований    двiр.

Гiлки    тi    замiтає
Снiжно  -  бiла    зима  -
I    ялини    немає,
I    людини    нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825521
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Леся Утриско

Диво

Зима  весні  встелила  рушники:
По  білім  -  білим  ніжно  вишивала,
Топтала  десь  загублені  стежки,
Із  хлібом  й  сіллю  подругу  чекала.

Мережила  чарівні  хоругви,
Вкладала  зорі  у  чудні  віночки
І  марила,  і  гнала  з  голови
Сумні  думки  -  останні  свої  дочки.

Ой  світе,  світе!  -  Скоро  зацвітеш
В  кольорах  недопитої  веселки,
Усе  нове  в  розмаю  віднайдеш,
У  музиці,  де  зріють  закапелки.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825504
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Ірина Кохан

Є час…

Життя  мінливе.  Всьому  є  свій  час,
У  всього  на  землі  є  свої  дати:
Коли  кому  зіп'ятись  на  Парнас,
Кому  упасти,  а  кому  злітати.

Є  час  горіння  айстрових  пожеж,
Народжень  і  вмирань,і  днів  транзитних,
Акацієвих  повеней  без  меж,
Кохань  палких  у  медозливах  липи.

Є  час  штормів  і  штилів  є  пора,
Страждань  і  втрат,  миттєвостей  розлуки,
Буянь  зелених  в  полі  диких  трав
Й  зимових  заметілей  перегуків.

Є  час  для  щастя  й  обертів  планет,
Палких  розмов,  перонів  і  причалів,
Світань  бузкових  з  небом  тет-а-тет
І  щирих  сліз  в  болючому  мовчанні.

Є  час  безсонь  і  затяжних  думок,
Годинникар  в  захмар'ї  знає  міру.
Для  всього  дати  є  поміж  зірок  -  
Нема  часу,  щоби  втрачати
ВІРУ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Амадей

БЛАГОСЛОВЕННА ЛЮБОВ

Любов  свята,  бо  як  без  неі,
Як  без  кохання  в  світі  жить?
Усі  Амури  й  Гіменеі,
Могли  б  спокійно  відпочить,

Але  ж  тоді  не  буде  казки,
Зникнуть  назавжди  почуття,
Хто  не  любив,(скажу  по  правді),
Той  і  не  знатиме  життя.

Той,  хто  відчув  Амура  стріли,
Хто  від  кохання  весь  п"янів,
Життя  коханням  своє  міряв,
Із  вуст  меди  кохання  пив,

Лиш  той  живе,...  хто  ніжно  любить,
В  кого  вогонь  в  душі  пала,
Хай  Валентин  Святий  із  Неба,
Вас  на  любов  благословля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825464
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Калинонька

З любов"ю…



Любов…  Хто  з  нею  не  зустрівся,
Мабуть  не  знав  щастя  й  на  мить,
Любов  нам  сонцем  гріє  душу
І  гоїть    рану,  що  болить.

Любов  висушує  нам  сльози,
Коли  образа  серце  рве,
Любов  нас  гріє  у  морози,
З  любов’ю    в  серці  все  живе.

Любов  дає  наснагу  жити,
Коли    померк    надії  промінець,
Любов’ю  душу  можемо  зцілити
Й  сплести  в  надіях  радості  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825417
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Амадей

ЛЮБОВ І ПІСНЯ

Моя  душа  співає  про  любов
А  серце  любить,  так,  немов  востаннє,
І  скільки  б  я  не  кидав,  знову  й  знов,
Душа  моя  оспівує  кохання.

Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
В  душі  моій  буяють  знову  весни,
І  душу  переповнюють  пісні,
З  піснями  й  почуття  моі  воскресли.

В  моєму  серці  є  багато  струн,
І  кожна  з  них,  несе  життєву  силу,
Оце  і  є,  той  життєдайний  струм,
Що  робить  молодим  мене  й  щасливим.

Бо  піснею  й  коханням  я  живу,
Вони  мене  тримають  в  білім  світі,
Із  ними  забуваю  я  журбу,
І  надихають  знов  життю  радіти.

Я  час  в  житті  піснями  зупинив,
Для  мене  пісня,  ніби  зірка  рання,
На  пісню  мене  Бог  благословив,
І  я  живу  піснями  і  коханням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825272
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Віталій Назарук

ЖІНЦІ БЕЗ СИВИНИ У ВОЛОССІ

Крізь  роки,  що  птахами  літають
Білий  танець  був  колись  в  житті.
Я  зустрів  і  до  сих  пір  кохаю,
Ту,  єдину,  на  своїм  путі.

Пр:  Оля,  мою  Оленька,  Олюня,
Ця  найкраща  жінка  у  житті.
Миловидна,  хоч  уже  бабуня,
Що  мені  припала  до  душі.

Господи  я  дякую  за  долю,
Хоч  вона  й  донині    не  моя.
Та  живу  й  зову  її  судьбою,
Бо  вона  -це  пісня  солов’я.  

З  іменем  її  лягаю  спати,
Проводжаю  ранішню  зорю.
Прагну  разом  ранок  зустрічати,
Їй  казати,  що  її  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825261
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Ланевич

Не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває.

Не  шуми,  мій  вітре,  хай  дуб  спочиває,
Хай  листя  торішнє  стиха  опадає.
Хай  дріма  до  часу  у  дужім  спокої,
Щоб  омолодитись  з  весною  в  запої.

У  зелень  убратись  у  високій  кроні,
Бо  світ  біля  нього  весь,  як  на  долоні.
Величаво-гордо  він  стоїть  в  окрузі,
А  лиш  б’є  калині  поклони  в  напрузі.

Бо  краса  тендітна  вчарує  любого,
Тріпочеться  серце  в  дуба  ошатного.
Заспіває  зрання  соловей  їм  щемно,
Не  літеть,  роки  ж,  ви,  не  летіть  даремно.

12.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Променистий менестрель

Мелодия любви



Пришла,  пришла  из  прошлых  лет
мелодия  любви.
Цветов  букет,  души  привет  –
живи,  любовь,  живи!

Сердечным  пламенем  обняв
и  мир  преобразив,
небесным  Светом  воссияв,
святое  воскресив...

Ромашек,  маков  нежный  цвет
есть  ласковость  полей  –
шлёшь  отголоском  прошлых  лет
клик  стаи  журавлей...

Не  исчезай,  средь  жизни  строф,
мелодия  любви...
Летим  сквозь  век  непрост,  суров  –
сердца  нам  вдохнови...

12.02.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825124
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


I.Teрен

Замість сповіді

Коли    обнятися  не  годні,  
усе  життя  –  у  боротьбі.  
Я  сповідаюся  сьогодні  
лише  Йому...  але  й  Тобі.  
Як  не  живи  у  цьому  світі,
що  не  роби  або  роби,
усе  одно  ми  –  неофіти
і  грішні,  як  усі  раби
своєї  пристрасті  і  честі,
чужої  похоті  і  зла,
всього,  що  доля  не  дала
і    прирікає    нас  до  смерті.
Але  на  те  і  є  любов,
аби  пізнати  й  цю  неволю
наперекір  зрадливій  долі.
І  поки  дух  не  охолов,  
ніщо  не  угамує  кров
одного  воїна  у  полі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825109
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Віталій Назарук

ХОЧЕТЬСЯ ВИШИТИ ЩАСТЯ

Так  хочеться  вишити  щастя
З  очицями  неба  достиглого.
Вишневі  вуста  для  причастя…
І  пишне  волосся  для  милого.


Щоб  брови  здавалися  крилами,
А  стан  смерековий  -  берізкою.
Щоб  долі  були  їх  щасливими,
Жили  наче  лебідь  з  лебідкою.

Щоб  всі  діти  мудрими  виросли,
Щоб  зовні  були  всі  красивими,
Щоб  душі  співали  від  радості,
Щоб  всі  були  тільки  щасливими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825094
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ольга Калина

Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця..
(  Згадалося  зараз,  чомусь)

Старенький  та  ще  на  роботі  -  
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Цей  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запаливши  дровима,
Поставивши  борщ  у  печі,  
З  онуками  бабця  -  малими,
Дрімала  до  ранку  вночі.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ольга Калина

В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  річка,
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Зелена  лиш  стара  смерічка,
Вода  з  бурульок  крапотить.

Яскраве  сонце  ніжно  сяє!  –
Картина  радує  оця.  
Нитки  проміння  розсипає,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  литися  не  в  змозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На побачення іду

Пахне  м'ята  і  чебрець  у  полях  широких,
В  піднебессі  вітерець  й  місяць  ясноокий.
Зорі  падають  в  траву,  миються  росою,
На  побачення  іду  милий  із  тобою.

Я  ступаю  тихо  так,щоб  вітри  не  чули,
З'явиться  у  небі  знак  і  він  їх  розчулить.
А  кохання  у  душі  грітиме  словами,
У  мережці  спориші  у  нас  під  ногами.

Нерозтрачену  любов  я  віддам  для  тебе,
Щастя  нас  зустріне  знов  у  зірному  небі.
Підкрадається  туман,  піднявсь  над  водою,
Більш  нема  душевних  ран  у  нас  із  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Віталій Назарук

ТИ ЗАВЖДИ З НАМИ

                   Присвята  Назарію  Яремчуку…
Ти  символом  став,
Зерно  сіяв  добре  і  вічне.
І  навіть  колосся
Навчилось  співати  пісень.
І  ім’я  твоє
У  нас  вимовляють  велично.
Назарова  пісня  
Не  сходить  із  вуст  кожен  день.

Пр:  Ще  міг  жити  й  жити
Літати  у  хмарах  пташиною.
Пишатись  синами,
Горнути  дівча  до  грудей.
І  славити  наше,
Що  ти  називав  Україною,
Наш  соколе  ясний,
Наш  любий,  співучий  Орфей.

Роки  пролітають,  
Ми  слухаєм    пісню  крилату.
Бо  інших,  безкрилих,
Ніколи  ти  в  світ  не  пускав.
І  нині  ти  маєш
Подяку  людську,  наче  плату.
Проте  Україна
Без  тебе,  Орфею,  пуста.

Ти  з  нами  завжди
Від  синіх  Карпат  до  Азову.
Твоїми  піснями
Тепер  Україна  живе.
Ти  землю  любив,
Боровся  за  волю  і  мову.
І  нині  та  пісня
До  бою  за  волю  зове.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824974
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна-царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ніна Незламна

На все свій час… / гумореска /

 На  підпитку  дід  Панас  завітав  до  бару
Хоч  і  трішечки  старий,  захтів  знайти  пару
Одягнувся  на  «ура»,  ще  й  краватку  модну
Роздивлявся  молодиць,  їв  очима  кожну
Та  худенька,як  штурпак  і  цицьок  не  видно
На    одну  загледівся,  так  стало  огидно
Стегна  наче  у  свині,  клуби  ті  товстющі
Плечі,  схожі  -  кораблі,  очі  карі,  злющі
Ген  поглянув  до  музик,    дівча  чорноброве
По  талії,  грудях  зирк,  мабуть  гонорове
Зразу    висновок  зробив  та  лягла  до  серця
В  вухах  чудні  сережки  -  білесенькі  скельця
Сукня  жовта    в  горошок,  славненька,  тендітна
Дід  весь  час  підтирав  ніс,  от  якби  ж  бездітна
Почув  голос  чарівний,  дід  наче  сказився
Вже  за  серденько  тримавсь,  ой  мабуть  влюбився
Нехай  все  до  біса  йде,  в  кишені  заначка
Все  віддам,  що  в  мене  є,  хай  знає  співачка
Ніжно  пісня  линула,  проймала  все  тіло
Вмить  між  ніг  відчув  силу,  значить  буде  діло
Сяють  очі  підійшов,  до  співачки  ближче
Підморгнув,  посміхнувся,  нахилився  нижче
Сунить  в  капці  долари,  дивиться  щасливо
Те  дівча,  як  сорока….  Люди,  що  за  диво?
Гітарист  струну  нажав,  хап  діда  за  шкірку
Тю  на  себе  подивись  та  закрий  ширінку
Гайда  звідси  старий  пень,  як  найшвидше  давай
Та  на  чужий  коровай    -    рота  не  роззявляй
Злякавсь,    долари  лишив,  біг  до  туалету
Та  все  добре,  тож  я  встиг,  завивав  сонату
Не  шкода  грошей,хай  так,  хоч  на  мить  влюбився
Цього  разу  без  ліків,    вже  сам  помочився…
*
Такі  думки  солодкі,    бентежать  часом  нас
Та,  як  кажуть  життя  дасть,  для  всіх  утіх  свій  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824958
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ніна-Марія

ГУРТУЙСЯ, РІДНИЙ ДИВОКРАЮ!

І  знову  куцих  днів  цих  круговерть
Удаль  нас  стрімко  понесе  незриму.
Де  кожен  з  них,заповнений  ущерть,
Із  буднів  загадкового  екстриму.

Де  стільки  мрій,  надій  і  сподівань!..
Як  виповзти  з  цієї  нам  безодні?..
Тобі,  Вкраїно,  досить  вже  страждань,
Ти  жити  мусиш  краще  вже  сьогодні!

Авжеж  не  легко  торувать  цей  шлях,
В  буденність  сіру  поглядом  уп'явшись.
Сміливо  йдеш  до  зоряних  звитяг,
Із  вірою  й  надією  обнявшись!

Від  обіцянок  стомлений  украй,
Мій  гордий  і  знедолений  народе,
Свій  крок  на  півдорозі  не  спиняй,
Віками  ти  ж  в  борні  кував  свободу!

Заради  і  спасіння,  і  добра
Міцній,  гуртуйся,  рідний  дивокраю!
Прозріння  завесніє  хай  пора,
І  в  мудрості  Господь  нас  поєднає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь щастя мені наворожить

Мокрі  краплі  дощу,  мені  тихо  про  щось  шепотіли,
Я  слова  ті  впущу,  притулюся  до  шибки  несміло.
Так  кохаю  тебе,  а  по  шибці  течуть  дощу  сльози,
Вітер  висушить  їх,  намалюють  картини  морози.

Стільки  часу  минуло,  душа  все  думками  з  тобою,
Марить  кожного  дня  і  страждає  без  тебе  до  болю.
Сон  приходить  тихцем,закрадається  тихо  до  хати,
Лист  пошлю  з  вітерцем,щоб  його  ти  зумів  прочитати.


У  листі  напишу,  що  мені  так  самотньо  без  тебе,
В  осінь  я  запрошу,  а  у  свідки  візьму  собі  небо.
Ти  для  мене  життя  у  якому  без  тебе  не  можу,
Я  лечу  в  забуття,  осінь  щастя  мені  навороже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Кузьмі…

Кузьмі...

Ти  научив  нас    думками  злітати...
Так,  щоб  вітрила  неслись  на  вітру,
Так,  щоб  душа  не  встигала  згортатись
Опісля    того,  як  ти    розгорнув..
І,  разом  з  вітром  –  десь  палахкотіли
Пара  твоїх  всеневтомлених  крил
Тільки  душа,  що  брехати  не  вміла,
Завжди  є  поруч,  між  сивих  ковил.

Ми  розібрали  тебе  на  цитати
Всю  біографію  вщент  і  до  дна
Бо  неможливо  із  тим  розпрощатись,
В  кому  зростають  зернини  добра!
Підло  і  нагло  обірвано  разом
Струни  крилатій  гітарі  твоїй.
Ах  ті  свавільні  фатальні  КаМАЗи!
Якби  не  перший,  то  був  би  другий.

Знаєш,  Кузьма,  а  ти  поруч  із  нами!
І,  поміж  полум’ям  і  життям
Зміцнюєш  душу  своїми  піснями
І  закликаєш  до  майбуття!
Серце  знов  стиснулось,  та  одначе
Знову  відчую  у  погляді  ввись:
Все  іще  буде,  ти  чуєш,чуваче?
Все  іще  буде  у  нас  –зашибісь!

#Тетяна_Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824811
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Тетянин день…

Тетянин  день,
 студентів  день
У  кригу  сяє  твоя  усмішка  щаслива
Ще  сто  неспіваних  пісень,
Дарує  юність  несподівані  нам  крила!
і  знову  сессія,  і  знову  це  пройшло,
І  ,як  студенту,  знову  ніч  пробігла  швидко,
І  знов  сьогодні  (у  магічне  це  число)
Збирає  зорі  кришталева  скрипка.

Тетянин  день  -
 цвіте  зима  
Черемхой  сніжною  торкає  білі  скроні.
 А    що  роки  -  та  їх  нема!  
Замерзли  пальчики  –зігріються  долоні!
А  навкруги  –  сніжинки  срібні  замітають,
а  в  серці  ніжність  на  весну  знов  повертає  
 І  усміхається  засніжена  душа,
І  завмирає  в  ненаписаних  віршах.


Тетянин  день...  
і  ,як  завжди
Гойдає  янгол  ялинові  каруселі!
Освітять  шлях  
Його  сліди,
Й  розквітнуть  проліски  в  засніженій  пустелі!
Зима  всміхається  в  морозяний  цей  ранок
І  одягає  сонячний  серпанок.
І  знов  збуваються  твої  найкращі  сни,
Й  лише  півподиху  й  півкроку  до  весни.

Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824810
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Прошу у Бога лиш одне



Прошу  у  Бога  лиш  одне:
- Дай  сил  і  снаги  ще  писати,
Даруй  те  слово  молоде,
Щоб  помогло  з  невіри  встати.

І  щоб  воно,  як  те  зерно
В  душі  у  кожній  проростало,
І  материнським  молоком
Завжди  від  спраги  напувало.

І  крижане  топило  зло,
І  з  зим  творило  весну  й  літо.
З  глибин  сердечних  щоб  було
І  з  Твоїх  вуст  добром  налите.

Пишу  і  дякую  Творцю
За  нескінченну  Його  милість.
Вкраїнську  мову  я  люблю
За  мелодійність  і  за  зрілість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Все ближче й ближче до весни



Все  ближче  й  ближче  до  весни,
Хоча  хурделить  пилом  січень,
Й  лютує  менший  син  зими,
Й  малює  в  шибах  криго-квіти.

Росте  помалу  білий  день,
У  ночі  відбира  хвилини.
Скидає  ковдру  сад  з  вишень,
На  сонячні  чека  години.

І  сонця  промінь  вже  не  той,
Так  трепетно  цілує  в  щічку.
Весни  посланець  і  герой
Веснянками  осипав  личко.

Все  ближче  й  ближче  до  весни,
Радіють  птахи  переміні.
Біжать  з  бурульок  крапельки,
Прогнавши  в  гори  синій  іній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824777
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


геометрія

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ І ЗДОРОВИМ…

                 Нам  пора  вже  давно,-
                 Всім  до  бою  ставать,
                 Захищать  і  себе,  і  країну...
                 Доки  сонце  сія,
                 І  ще  родить  земля,
                 І  жива,  ще  жива  Україна...
                             Хай  лютують  вітри,
                             І  морози,  й  сніги,-
                             Зупинятись  не  маємо  права...
                             Усі  сили  зберем,
                             В  руки  зброю  візьмем,-
                             І  вперед,  де  чекає  нас  слава...
                 Ще  поборемось  ми,
                 Може  ляжем  й  кістьми,
                 Не  боротись  не  маємо  права,
                 Ця  війна  йде  давно,
                 І  нам  право  дано,-
                 Зупинити  війну  цю  криваву...
                             Не  спізнись,  поспіши,-
                             Там  потрібний  і  ти,
                             І  не  бійся  і  ворога,  й  бурі...
                             Крізь  тумани  й  сніги,
                             Не  спиняйсь,  вперед  йди,
                             Подолай  свої  думи  похмурі...
                 Ти  потрібний,  повір,
                 Не  тоді,  а  тепер,
                 Де  бої  за  життя  і  країну...
                 Не  барись,  поспішай,
                 Як  спіткнешся,  вставай,
                 Захисти  і  свій  край,  і  родину...
                               Там  снаряди  летять,
                               Злі  вогні  там  горять,
                               І  солдат  не  один  вже  загинув...
                               Тим  хто  впав  поможи,
                               Свою  міць  покажи,-
                               Ти  як  він  поле  бою  не  кинув...
                 Якщо  куля  тебе
                 У  бою  не  мине,
                 Не  лякайся,  борись  безупинно...
                 Час  мине,  біль  пройде,
                 Опануєш  себе,
                 Переможеш  і  жити  ти  будеш...
                                 Прийде  час  золотий,
                                 І  ти  будеш  живий,
                                 І  не  буде  ні  воєн,  ні  горя...
                                 Прийде  нова  весна,
                                 Закінчиться  війна,-
                                 Вільні  будуть  і  люди,  й  простори...
                   То,  отож,  не  сиди,
                   Перемоги  не  жди,
                   Бо  без  тебе  вона  не  настане...
                   Доки  йде  ця  війна,-
                   Всі:  і  він,  й  ти,  і  я,
                   Ми  сидіти  не  маємо  права...
                                     Ти  воюй,  я  пишу,
                                     І  про  тебе  скажу,
                                     Що  ти  гідний  свойого  народу...
                                     Людям  все  розкажу,
                                     А  тебе  попрошу:
                                     Повертайся  живим  і  здоровим...
                                       
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824764
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Янош Бусел

Чарівна ніч…

                                                               Ніч...  Село...  Я...

Чарівна  ніч...  Стожари...  Пахнуть  зорі,-
Бо  липи  ллють  в  довкілля  цвіту  шал,
Пливе  мов  човен  у  небеснім  морі
Пахучий  місяць...  Цвіркунів  хорал...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Залишив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Звичайні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...

У  роздумах...  У  прагненнях...У  волі,-
Налите  тіло  трепетом  звитяг...
Цілунки...  Тут..  У  батьківській  стодолі,
На  свіжім  сіні...  Та  злітає  птах

В  світи  широкі,-  працею  налиті,-
Прощай  село...  І  шепіт...  І  цей  шал
Чарівний  ночі...  Липи...І  стодоля...  
В  Поволжя  я...  А  ти,-  аж  за  Урал...

Мозолі...  Праця...  Звершення...  Цілунки...
Усе  сплило...  Життя  іде  на  спад...
Та  не  забути  липові  ті    трунки,
Тебе...  Стодолю...Юний  зорепад...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Зоставив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Тривожні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824745
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Амадей

Я святу кохаю.

А  серце  знову  пташкою  летить,
Туди  де  жде  ,мене  моє  кохання,
І  з  трепетом  чекаю  я  ту  мить,
І  хочеться  любить,  немов  востаннє.

Так  хочеться  кохання  дарувать,
І  пестить  ніжно  ту,  мою  єдину,
Вуста  доп"яну  ніжно  цілувать,
І  дарувати  пісню  солов"іну.

Піти  із  нею  в  трави  запашні,
І  ноги  намочити  в  літніх  росах,
Поринути  в  кохання,  ніби  в  сні,
І  пестить,  й  цілувать  іі  волосся.

Вдихати  ніжні  пахощі  весни,
І  слухать  серцем  солов"іну  пісню,
Забуть  за  все,  мов  в  світі  ми  одні,
І  спрагло    пить,  п"янке  кохання  пізнє.

Любов  мене  веде  крізь  все  життя,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Для  серденька  мого,  вона  свята,
Це  ж  щастя,  я  ІІ,  Святу  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824774
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


LubovShemet

ЖАБА- СПІВАЧКА

 
Співає  Соловей  в  гаю,
А  Жаба  квакає  в  болоті:
"Я  теж  співати  так  люблю,
І  ні  до  чого  мені  ноти!
Ви  знаєте  у  чому  річ?
А  Соловей  того  не  знає,
Що  у  чудову  літню  ніч
Мені  співати  заважає.
Хто  слухав  пісеньки  мої,
Ті  назавжди  запам'ятають,
Що  ці  бездарні  Солов'ї
Таланту  й  голосу  не  мають.
Послухайте  моїх  пісень,
Як  я  співаю  ніжно,  сильно,
Тьох-  тьох  -  то  вже  вчорашній  день,
Ква-ква  моє  -  це  модно,  стильно!
Ох,  ці  уперті  Солов'ї!
У  мене  б  вчилися  співати!
Як  щебетать  пісні  свої,
Я  можу  ім  уроки  дати!
......................................
А  Соловей  співа  в  гаю,
А  Жаба  квакає  в  болоті...
Ми  думку  маємо  свою  -
Отак  живем...  Хто  -  "за",  хто  -"проти"...
Л.  Шемет



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824541
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


dovgiy

НЕ СОТВОРИ СОБІ КУМИРА

«Не  сотвори  собі  кумира!»
По  заповіді  досі  жив.
Аж  раптом,  -  свідком  оця  ліра,  -
Живого  янгола  зустрів.
Постала,  наче  зірка  з  неба,
Нехай  без  крил,  та  усміх  вуст,
Та  погляд  –  вартий  пісні  Феба,
А  що  вже  стан,  а  що  за  рух!
Наче  пливе  понад  землею
В  природній  грації  життя.
З  душею  робить  щось  моєю:
Її  бентежить  почуттям.
І  зграї  мрій  знялись  до  неба
Немов  від  свисту  голуби!
І  не  збагнути:  нащо  треба,
Щоб  я  на  неї  став  слабий;
Щоб  я,  та  раптом  збожеволів,
Та  переслідував  мету  -
Аби  на  мить  зустріти  погляд,
Аби  вдихнути  чистоту
Оцього  Ангела  у  плоті.
В  якої  все:  душевний  мир,
 Світанок  в  першій  позолоті
І  вечір,  що  вогнем  горів
В  благословенну  літню  пору,
За  обрій  сонце  ведучи.
Місяць  зійшов  по  хмарі  вгору,
З  кишені  видобув  ключі
Відкрив  зіркам  небесну  браму
Пролив  на  стежку  світла  синь
І  задивився  на  кохану
На  цю  дівочу  лебедінь.
Дивлюсь  і  я:  не  надивлюся!
В  бажаннях  грішних  весь  горю
На  неї  ледве  не  молюся
Лише  про  неї  говорю
Зробив    із    жінки  я  кумира
Порушив  заповідь  святу
Як  бачите:  під  звуки  ліри
В  зіркову  лину  висоту.

07.02.2019

--//--

Немов  березнева  погода
Мій  настрій  мінливий  в  ці  дні.
То  в  серці  груднева  негода,
То    в  думах  мотиви  ясні.
А  всьому  цьому  є  причина
Страждання  і  радість  навпіл
Прийшла  найдорожча  людина
Хлібину  поклала  на  стіл
Привітно    всміхнулась,  а  потім
У  справах  з  кімнати  пішла…
Краплиночку  сонця  коротку
Собою  в  житло  принесла.  
Осяяла  стіни  і  стелю,
Залишила  хвилю  тепла
І  то  не  біда,  що  в  оселі
Лиш  миті  недовгі  була.
До  вечора  часу  багато
А  раптом,  ще  привід  знайде,
Щоб  серцю  подовжити  свято,
До  хворого  друга  зайде.
Чекаю,  на  щось  сподіваюсь
Жену  з  серця  хвилі  сумні
Хоч  дня  смолоскип  догорає
І  сутінки  знов  у  вікні.

07.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824500
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Редьярд

Бути собою

Що  означає  бути  собою?...

З  цим  розумінням  рождається  кожен-
Та  важко  його  життям  пронести.
Бути  собою  не  всякий  спроможен,
Поміж  «акторів»  себе  вберегти...

Люди  бояться  лишатись  собою,
Бути  собою-не  бути  як  всі
Вміло  ховають  «себе»  за  юрбою
Ховають  все,  що  потрібно  душі.

Ховають  віру,  Боже  натхнення,  
Ховають  ненависть  і  щиру  любов.
Ховають  світло,  часом  затьмення
Натягують  маски  для  світських  розмов.

Від  цього  плачуть,  навіть  хворіють,
Від  цього  страждають,  ночами  не  сплять.
Від  цього  тілом,  духом  сиріють
Забули  як  жити,  творити,  кохать...
 
Бути  собою-це  вірити  в  себе  
Вірити  в  щастя,  в  майбутнє,  в  мету
Робити  все,  що  важливо  для  тебе
Мати  сміливість  сказати  «люблю»...

Люди  плекають  в  собі  небезпеку
З  печалі  й  смутку,  а  може  й  страху
Вони  ховають  «себе»  так  далеко,  
Що  до  життя  загубили  жагу...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822990
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 08.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Намистиночки весняні

Що  за  диво-намистинки
Крихітні  такі  в  траві?
Фіолетові  краплинки,
Мов  метелики  живі.

Запах  їх  розносить  вітер
На  подвір"ї  і  в  саду.
Ці  малі  весняні  квіти
Всі...(  Фіалками)  зовуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824476
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зимовий ранок

А  на  світанку  морозець  подужчав
І  вітер  втих,  сніг  перестав  іти.
Коли  ж  поволеньки  піднялось  сонце  ясне
Й  пустило  зграю  промінців  в  світи,

Все  заблищало,  заіскрилось  раптом,
Сріблястий  килим  сяяв  сніговий,
Пускала  бісики  ялинонька  з-під  вій,
Вітання  посилав  зимовий  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824475
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Леся Утриско

Вишити щастя

Так  хочеться  вишити  щастя
З  очицями  синіми,  синіми
З  устами  -  стиглими  вишнями
Дзвінкими  снігами  -  колишніми.

Щоб  жити  у  нім  лиш  мріями
Щоб  тільки  смішними  зорями
А  може  думками  хворими
Світити  у  нім  завіями.

Так  хочеться,  щоб  не  смутками
Пташиними,  щоб  польотами
У  вирій  гучними  нотами
У  сяйві  -  світлими  цнотами.

Щоб  радістю  -  в  ній  покосами
Шовковими  травами  -  босими
І  росами...  стиглими  росами
У  щасті  лягти  покосами...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824438
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


геометрія

ДОБРИМ ЩОБ БУЛО У ВСІХ СЬОГОДНІ

                               Хочу,  щоб  не  кінчилось  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Під  весну  підставлю  я  долоні,
                               Й  помолюсь,  щоб  кінчилась  війна...

                               Хочу,  щоб  весна  швидше  настала,
                               І  назавжди  Правда  ожила,
                               І  щоб  Україна  розцвітала,
                               Кожна  сім"я  в  радості  жила...
                 
                               Хочу  я,  щоб  бідності  не  стало,
                               Діти  щоб  здоровими  росли,
                               Всі  дорослі  вміло  працювали,
                               І  зарплати  гідні  в  них  були...

                               Щоб  пенсіонери  не  журились,
                               У  достатку  й  радості  жили,
                               Безкоштовно  хворі  лікувались,
                               Всі  щасливі  люди  щоб  були...

                               Щоб  пішли  із  влади  олігархи,
                               Вкрадене  вернули  у  казну,
                               Щоб  були  хороші  результати,-
                               В  навчанні  і  праці  наяву...

                               Щоб  всі  українці  жили  дома,
                               Не  шукали  праці  за  "бугром",
                               І  сім"я  у  кожного  чудова,
                               Оповита  сонячним  теплом...

                               Хочу,  щоб  порядність    повертала,-
                               Всіх  людей  до  праці  і  тепла...
                               Доброта,  щоб  світом  керувала,
                               Щедрість  між  людьми  завжди  була...

                               Щоб  кохання  всіх  вело  до  світла,
                               Справжнім  щоб  завжди  воно  було,
                               Україна  в  світі  була  гідна,
                               Щоб  жило  і  місто,  і  село...

                               Добрим,  щоб  було  у  всіх  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Веселкові  дні  були  погідні,
                               Щоб  і  бідність  зникла  і  війна...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824434
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ольга Калина

Під Крутами

Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона    не  знала.  

-Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від    сина    хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні  –  скрізь  війна,    розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний    як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В      широкій  долині,  де  станція  Крути,
 Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі,  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку    і  свою    Свободу,  
За  Дух  український    вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні    десь  разів  у  десять  -
Билися  відважно..  Снаряди  підносять.

П’ять  годин  стріляють  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там    боєць  загинув.  
Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала    сина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 06.02.2019


Ніна Незламна

Тепла діждатись одна втіха

Повіяв  вітер    попід  хату
З  під  стріхи  вилетів  клубочок
 То  павутиння    волохате
В  обіймах  поклав  на  горбочок

Господар  бачив  гарненькі  сни
В  соломі    добре  було,  зручно
Адже  далеко,  ще  до  весни
Без  мух  лежати  зовсім  нудно

То  вирок  вітру,  чи  то  долі
Попасти  у  холодну  днину
 І  дуже  швидше,  як  у  колі
Виснував  стежку,  як  перлину

Важка  дорога,  де  ж  те  сонце
Забарилась…  Весна  красуня
Мереживо  там,  за  віконцем
Тривога  вже,  на  жаль  присутня

 Хитренький  майстер  цей  павучок
 Боже  творіння,    хоче  жити
 Тож  соломинок  досяг  пучок  
Раденький,  зможуть,  захистити

 Дрімав  напевно  від  безсилля
І  знову  вітер    приніс  холод
Раптово  впало    сухе  зілля
Щось  би  поїсти,  стомив  голод…

Ледь-ледь  в  дрімоті,  він  зігрівся
 Як  охоронець  -  той  дім    стріха
Уже  й  вітрисько  десь  подівся
Тепла  діждатись  одна  втіха

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Квітка Щастя

Квітка  Щастя  чарівна,
Хто  садив  і  де  вона,
Як,  скажіть  її  знайти,
Де  чудовії  сади?

Як  потрапити  туди
Й  квітку  дивну  віднайти,
Щоб  кохання  дарувати,
Ласку  й  ніжність  відчувати?

Кажуть,  що  її  немає
І  садів  тих  не  буває.
Квітка  ця  -  то  Серце  ваше,
Де  любові  повна  чаша
Хлюпає  аж  через  край,
Відчуваєш  справжній  рай:

Дощ  цілунків  поливає,
Шквал  обіймів  зігріває.
Дарувати  всім  ту  квітку  -
Буде  більш  добра  на  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824344
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ВЕСНУ

Люблю,  як  розливається  ріка,
Весняною  порою,  коли  верби,
Гіллям  з  бруньками,  як  чиясь  рука,
Воді  лоскоче  оголілі  нерви.

Коли  на  плесо  вийдуть  карасі,
Ще  не  протерши  оченята  зрання,
Коли  залиті  луки,  не  в  росі,
Коли  земля  нове  вдягає  вбрання.

За  тих,  хто  повертається  -  молю,
Щоб  поклонились  рідному  й  святому.
«Курли»  весною  в  небесах  люблю,
Коли  клини  вертаються  додому.

І  видається,  що  прийде  той  час,
У  нас  в  країні,  як  і  у  природі,
Збудуєм  храм  в  якім  іконостас
Прийме  молитву  від  людей  свободи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824334
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цвіт летить ( слова до пісні)

Ми  зустрілись  з  тобою  в  саду,
Коли  небо  нам  кидало  зорі.
Ти  поклич  я  до  тебе  прийду,
В  ніжну  весну  таку  неозору.

А  довкола  квітує  знов  сад,
Линуть  пахощі  дивні  від  нього.
Цвіт  лягає  немов  снігопад,
Застеляє  коханим  дорогу.

Приспів:

Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Пелюстки  нам  під  ноги  кидає.
Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Хай  розлука  дороги  не  знає...

Зародилось  кохання  святе,
Шовковисте  неначе  пелюстки.
Берегло  і  тебе  і  мене,
Загортало  у  ситцеву  хустку.

Хоч  торкались  до  нього  вітри,
Та  ніколи  воно  не  здавалось.
Найдорожчим  для  мене  був  ти,
Я  у  тебе  любов  закохалась.

Приспів:

Ти  для  мене  мов  сонячний  день,
Ти  проміння,  що  ніжно  торкає.
Солов'ї  нам  співають  пісень
І  той  день  видається  нам  раєм.

Не  страшні  нам  холодні  дощі,
І  не  будуть  страшними  морози.
Гріють  нас  почуття  у  душі,
Й  на  очах  не  з'являються  сльози...

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валерій

Нам пам'ять душу зберігає



Живе  людина  на  землі,
Аж  доки  люди  пам’ятають:
Чи  та  у  славі  на  крилі,
Чи  та,  що  тихо  дні  минають.

Кому  Бог  вічне  дав  життя  –  
Там  в  небі  пам'ять  не  потрібна.
Потрібна  –  де  земне  буття.
Душа  без  пам’яті  загибне!

Нам  пам'ять  силу  надає.
Нам  пам'ять  душу  зберігає.
Хай  забуття  не  настає!
Хай  цей  порок  людей  минає!

04.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824246
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

СПОМИНИ

Певно  востаннє  відродив  садок,
Кістлявий  став  серед  трави  густої.
Бджолів  колись  у  запаху  квіток,
На  яблуні,  тоді  ще,  молодої.

Мене  тут  кожна  груша  пізнає,
Тут  навіть  бджоли  діляться  пергою.
Веселка  поміж  яблунь  виграє,
Нависши  кольоровою  дугою.

Любила  ти  колись,  у  ті  часи,
Коли  садок  розквіт  у  пишнім  цвіті.
Я  на  руках  тоді  тебе  носив,
Неначе  ніжну  квітку  в  оксамиті.

Ми  цілувались  –  це  для  нас  був  рай,
Гудів  садок  по  вечорах  хрущами.
Ховавсь  в  тумані  пишний  водограй,
Чумацький  шлях  мерехкотів  зірками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824231
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ніна Незламна

Кружится снег

Кружится  снег…  Это  правда,  не  первый
Казалось  нам…  В  себе  каждый  уверен
Объясни…  Почему  всё  так  случилось
Пойми  ты….Сердце  трепетно    забилось…
Молчишь  всё…  Заколдовали  снежинки
Почему….  Они  между  нас  как  льдинки?
Не  смогли  …  Вдвоём  совсем  их  расплавить
Ты  сдался…И  решил  меня  оставить
Молчишь  всё  …  Понять...  Не  смогу  душою
Я  люблю…  Поверь…  Ты  слышишь,  не  скрою
Мы  сможем!    Собрать  в  ладони  снежинки
Растают…..  Как  дождевые  слезинки….
Пускай  вдвоём…  Как  прежде  по  старинке..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824223
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Східний

Тепло коханих забуваю рук



Тепло  коханих  забуваю  рук
І  дивний  дотик  оп’яніння.
Ловлю  осінній  скрипки  звук,
І  листопада  тихе  шарудіння.
Вдивляюсь  у  величну  небес  синь
І  очі  згадую  весняні.
Шовками  промайнула  тінь,
І  спогади  сховала  руж  духмяні.

Зайшов  далеко  в  листопад,
А  промені  нагадують  про  літо.
Чому  в  житті  є  стільки  зрад,
Чому,  чому  кохання  недопите!

В  туманнім  міражі  твій  силует
Нераз  стрічав  в  ранковій  димці.
Читав  щораз,  як  той  поет,
Поезію  забутій  невидимці.
Ловила  осінь  вітер  моїх  слів
Й  дощами  по  лиці  стікала.
Любов  утримати  не  зміг,
Душа  у  сутінках,  мов  тінь,  блукала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824173
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валентина Ланевич

Співа в гаю соловейко, витьохкує дзвінко.

Співа  в  гаю  соловейко,  витьохкує  дзвінко,
Співом  душу  звеселяє,  біжить  стежка  стрімко.
Оминула  дуб  високий,  в  серці  стало  щемко,
Засмоктало  щось  у  грудях,  чи  ж  чекаєш,  жінко?

Чи  ж  кинешся,  як  побачиш  утомлені  очі?
Бо  спішив,  летів  до  тебе,  гнав  думки  у  клоччі.
Цілував  миле  личенько  і  тремтіли  плечі,
Обіймав  біленькі  груди  від  ночі  до  ночі.

Зійшов  повний  місяченько,  ступив  до  кімнати,
Любка  сплеснула  руками,  як  важко  чекати.
Вірність  й  віра  в  прянім  тілі,  ніжність,  щоб  кохати,
Солод  лився  поміж  ними,  що  усе  здолати.

04.02.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824164
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

МІЙ ЛУЦЬК (фейсбук)

О,  Луцьку  мій,  мій  красеню  замковий,
Народжений  на  березі  ріки.
Ти  народивсь,  коли  туман  ранковий,
Омив  тебе,  щоб  ти  прожив  віки…

І  ти  розцвів  у  парках  і  соборах,
У  квітниках  і  диво  ліхтарях.
Де  Стиру  береги  знялись,  як  гори,
Де  сокіл  замку  став  родинний  птах.

А  твої  люди  закохались  в  місто,
У  каву,  що  на  кожному  кутку.
У  вишиванки,  що  цвітуть  намистом
І  диво  пісню  ловлять  на  льоту.

Цвіти  і  далі  квітами  каштанів,
Стрічай  гостинно  прошених  людей…
І  щоб  дівчатка,  твої  диво-панни,
Хлібом  святим  стрічали  всіх  гостей.

Є  у  фейсбуці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824061
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКІ ДІВЧАТА

Хто  хоч  раз  побував  на  Волині,
Той  вертається  знову  сюди.
Тут  озера  небесної  сині,
В  лісі  Мавчині  видно  сліди.

Пр:  Тут  красуні  живуть  волиняночки,
Миловидні,  стрункі,  наче  панночки.
Є  білявочки,  є  смугляночки,
Волиняночки,  волиняночки.

Вони  в  світі  відомі  дівчата,
Певно  Мавки  родили  таких.
Кожна  з  роду  душею  багата,
Як  Карпатські  смереки  -  стрункі.

Роботящі  -  дружини  нівроку…
З  них  найкращі  в  житті  матусі.
Вони  планку  тримають  високу
І  чудові  стають  бабусі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824060
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви чули, як плачуть дощі?

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Їх  сльози  по  травах  стікають.
І  навіть  самотні  кущі,
Цей  сум  у  собі  відчувають.

У  стрісі  сховавсь  горобець,
Голівка  лише  виглядає.
Скажіть,  коли  ж  буде  кінець?
У  птахів,  що  мокнуть  питає.

Закрили  суцвіття  квітки,
У  вулик  сховалися  бджоли.
Води  напились  береги,
Зраділо  й  скупалося  поле.

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Течуть  їхні  сльози  прозорі.
Стою  під  дощем  у  плащі,
Виблискують  краплі  мов  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** ТУРБОТЛИВІ ДОЛОНІ ***


Злітай  мій  вірш,  сполоханий  війною,
Як  птах  поранений,  знесилений,  в  крило,
Лети  тривожною,  над  світом  новиною,
І  бийся  груддю  о  людське  єство.

Лети  мій  птах,  над  українським  полем,
Тим,  що  тут  потом  ,  кров'ю  просяк,
Слізми  вдовиць  і  материнським  болем,
Де  бився  відчайдушно  наш  вояк.

Лети  і  зви  на  поміч  побратимів.
Рішучість  дій  позбавить  нас  ярма.
Бійцям  звитяжним,  героїчним  і  сміливим
Заграє,  грізно,  бойова  сурма.

Не  залишай  нікого,  геть,  байдужим,
В  оселю  кожну  птахом  завітай,
І  розкажи  про  підлу  суть  ворожу,
Які  плюндрують  рідний  серцю  край.

Лети  мій  вірш  на  Волі  чи  в  полоні,
Живи  в  думках  веселих  і  сумних,
Сідай  в  натруджені,  турботливі  долоні,
Армійців,  офіцерів  бойових.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824032
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Richter

Чоловіки не плачуть*

Дивитися  на  плач  чоловіків  –
немає  більш  скорботи  і  страждання,
укритих  сивиною  юнаків…
Не  вигадати  гірше  покарання!

Не  марево  і  не  до  себе  жаль,
а  кварта  і  на  ній  скоринка  хліба,
за  долю  біль  і  майбуття  печаль…
На  небо  йдуть  у  першу  чергу  глиби!

Та  вибухів  не  чутно  в  тишині,
хоча  в  душі  не  менше  кілотонни,
а  стогони  солдатські  на  війні  –
життєві  переписують  закони.

І  сльози  чоловічі  –  то  роса,
а  на  щоках  алмази  благородства,
бо  відблиски  від  них  на  небесах
говорять  про  відсутність  віроломства.

Немає  неприродніших  картин,
це  не  вірші,  а  вже  сувора  проза,
за  плачучих  досвідчених  мужчин…
Не  дай  узріти  чоловічі  сльози!

Серця  залізні  кращих  із  мужчин
останнім  часом  крає  чорна  туга
і  не  спасає  жодна  із  личин,
коли  рідні  привозять  тіло  друга.

Безмежний  біль,  що  залишився  жить,
що  друга  не  успів  закрить  від  кулі,
бо  послизнувся  у  останню  мить,
і  дружба  залишилася  в  минулім.

Важка,  пекуча  воїна  сльоза,
що  крізь  метал  проходить  ніби  масло.
Пішов  на  небо  ще  один  козак,
зоря  Вітчизни  щоб  повік  не  згасла!

*За  мотивами  пісні  «Мужские  слёзы»,  музика  Тетяни  Ярової  на  слова  Володимира  Мезецького.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824030
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


I.Teрен

Березневі іди

                                             «  [i]Ніщо  не  нове  під  місяцем»  [/i]
                                                                                                                                 Еклізіаст  
Зимою  віє.  Дні  і  ночі  –  білі,  
у  хижі  тепло,  на  подвір"ї  –  дощ,
а  у  Європі  жовті  заметілі
замайоріли  на  арені  площ.

Америка  утратила  надії,  
що  скрепами  орудує  вона.  
Вселенське  зло  поширює  Росія.
Із  півночі  насунула  війна.

Неситі  юди,  іроди,  пилати
активізують  засоби  мети.  
І  будемо  дорогу  обирати,.  
куди  тікати  і  кудою  йти.  

Нічого  не  планується  нового
і    вічного  –  ні  доброго,  ні  злого.
Зійдуть  сніги,  появиться  зело.
І  в  Україні  запанує  літо  –
пора  неперевіяне  ділити.
Усе  –  як  і  раніше,  як  було.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824028
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Мельник Галина

Матерям, що не діждались синів



НЕ  для  того  мати  сина  народила,  
Щоб  біда  кривава  його  погубила.
Не  для  того  йому  життя  дарувала,
Щоб  могилу  в  полі  мати  доглядала.
Волошкові  очі  дала  мати  сину,
Посмішку  чудову  і  орлину  силу.
Дала  ясний  розум  і  веселу  вдачу,
А  тепер,  сердешна,  слізоньками  плаче.
Плаче  сива  ненька,  рида  бідолаха.
Що  не  дав  Господь  їй  крила,  як  у  птаха.
Вона  б  піднялася,  удаль  полетіла,
Крилами  б  своїми  сина  захистила…

А  життя  тривожне  йде  вперед  роками.
Плакатиме  мати    темними  ночами,
Радувати  матір  перестане  сонце,
Не  постука  син  її  у  хатнє  віконце…
І  гордися,  мати,  за  героя-сина,
Ним  буде  пишаться  ненька-Україна.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823942
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 04.02.2019


Ірина Кохан

Так просто

Це  просто  осінь  за  вікном.
Вона  щораз  приходить  в  гості
З  рябим  духмяним  кавуном,
Що  зніжився  у  літній  млості.
З  очима  кольору  дощів,
Холодними  і  ледь  сумними.
Калини  кущ  зніяковів...
Мої  думки,  мов  пілігрими,
Пливуть  за  хмарами  услід,
Над  душами  садів  журливих.
Вже  стільки  літ,  вже  стільки  літ
Гублю  я  мрії  в  сірих  зливах.
Це  просто  осінь,  подивись,
Як  личить  їй  намисто  з  глоду,
О  цій  порі  і  глибша  вись,
І  приспаніші,  тихші  води.
О  цій  порі  смачніший  мед,
Розмови  довші  і  тепліші,
Прощальний  журавлиний  злет
І  ми  в  цій  осені  геть  інші.
***
Це  просто  осінь,  просто  мить,
В  життєвім  океані  острів,
Відзолотіє,  відшумить,
Вона  завжди  минає...
Просто...
8.09.2018.


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Східний

А за вікном зима, зима



Війнуло  холодом  з  вікна,
Сніжинки  перші  залетіли.
Погасла  воскова  свіча,
Завили  білі  заметілі.
І  замело,  і  загуділо
Навколо  снігом,  сивиною.
Торкнувся  губ  твоїх  несміло,
Затьмарив  розум  пеленою.

А  за  вікном  зима,  зима,
А  ти  гаряча,  ніби  літо.
Із  берегів  ріка  зійшла,
І  світлом  темна  ніч  налита.

Осіннім  листям  спала  блуза,
В  моїх  руках  шовкове  тіло.
Під  звуки  сніжні  полонезу
Так  трепетно  усе  тремтіло.
В  цю  ніч  хотілось  вічно  жити,
Немов  з  вина,  у  мить  сп’яніти,
І  цю  любов  разом  ділити,
І  дарувати  тобі  квіти.

А  за  вікном  зима,  зима,
А  ти  гаряча,  ніби  літо.
Із  берегів  ріка  зійшла,
І  світлом  темна  ніч  налита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823999
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ярослав К.

Не минуле

Не  кажи,  що  минуле  примарилось  нам,
Я  ніколи  у  це  не  повірю.
Що  не  наше  то  щастя,  не  наша  весна
Закружляла  в  бурхливому  вирі.

Що  не  ми  на  світлинах,  що  то  була  гра,
Про  яку  неприємно  згадати.
І  про  що  шепотіла,  забути  пора  -
Сентименти  малого  дитяти.

Що  ти  інша  давно,  не  така,  як  колись,
А  зустрілися  ми  випадково.
Що  емоції  безповоротньо  вляглись,
І  ми  більш  не  побачимось  знову.

Що  тривожу  я  спогади,  не  дорікай,
Бо,  мовляв,  вже  навічно  поснули.
А  мої  -  такі  свіжі.  То  ж,  мила,  ти  знай,
Це  теперішній  час,  не  минуле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Nino27

Потривожу замерзлу тишу.

[b][i][color="#0059ff"]Потривожу    замерзлу  тишу    своїм    чеканням...
Вже    холодне    зібрала    віче    зима    востаннє.
Повертає    вона    на    літо,  так    кажуть    люди.
Там    в    тумані    слідочки    січня    ховає    лютий...

Гріє    душу    любов    і    віра  -  дарує    крила,
А    в    чеканні    допомагає    молитва    щира.
Я    молитвою    обігрію    замерзлу    тишу.
І    краплинку    свого    кохання    зимі    залишу.
 [/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ніна Незламна

Не їдь далеко… / проза /

[youtube]https://youtu.be/eb66OvmLPmw[/youtube]

Зимовий  вечір…  Хурделиця  співала,  завивала…  Повсюди  пагорби,  як  гори  біля  кожної  хати…  Десь  в  вікнах  темно,  а  десь  світло  проникає  через  замерзлі  шибки…  Вона  йшла,  розкрита,  без  головного  убору.  По  плечах  русяве,  волосся  припадало  снігом  і  тут  же  розсипалося  вітром  на  оголені  плечі.  З  під  коричневої  осінньої  курточки  виднілася  легенька  сукня…  Сніг  западав  туди,  топився  на  гарячому  тілі.  Ледь  тремтячою  лівою  рукою  прикривала  груди,  а  правою  рукою  притискала    величенький  пакунок…  Здаля  ніхто  й  не  скаже,  що  то  дитя,  маленьку  донечку  несла…  Як  та  вовчиця,  від  відчаю    іскрились  очі,  йшла    несла  дитя,  куди  не  знати.    Холодний  погляд,  то  вперед,,  а  то  назад…    Завивав  вітер,    то  рідше,  то  густіше  перед  очами  сіяв  сніжинки,  їх  блиск  і  мерехтіння  заважали  бачити  все,  що  попереду.  За  мить  різко  нахилилась,  за  щось  зашпортнулась,  ледь  втрималась  на  ногах.  Вся  затремтіла,  просила  Бога,  щоб  вибратися  допоміг  з  цієї  дороги.  У  чобітки  набралось  снігу,  відчула  холод  по  оголених  ногах,  вже  падала,  обхвативши  обома  руками  дитя,  почула  плач…
       Все  тіло  пронизало  струмом…  Вона  відкрила  очі  і  почула  плач  донечки…О  Господи!  Це  ж  треба  такому  наснитись?!  Себе  бачила  вісні…  Хай  йому  грець!  За  цілий  день  пристала,  думала  спатиме  міцно  -  міцно  та  на  тобі,  таке  привиділось  ..    Поправивши  волосся  на  своїх  плечах,  приклала  доню  до  груді,  за  мить  небажана  сльозина  покотилася  по  щоці…
         Думки  роїлись  в  голові;  моя  маленька,  сонечко  моє,  все  буде  добре,  скоро  приїде  тато,  підемо  на  квартиру,  обов`язково…  Щоб  тільки  втрьох,  ти,  я  і  тато,  щоб  ніхто  не  бурчав,  щоб  ми  нікому  не  заважали  спати.  Нараз,  як  ведіння  мамині  очі,  наче  чула  її  слова  -  »  Не  їдь  далеко,  доню!  На  чужині  важко….  Хто  хоче  до  себе  в  хату  чужу  дитину.  Пригадай  слова  пісні  «  Постав  хату  з  лободи  та  в  чужую  не  веди».  На  душі  гірко,  боляче,  сповивали  журливі  думки.  Як  день  так  і  важче  було  терпіти  неповагу  і  приниження  від  свекрухи.
         Вони  побралися  навесні,  не  в  супереч    його  матері.  Хоч  Тоня  й  здалеку  та  його  мама  з  ним  разом  приїхала  за  нею.  Родинне  коло  зібралося  за  столом,  це  не  весілля,  а  так  невеличке  свято  в  честь  реєстрації  шлюбу.  Вітання,    поцілунки,  два  дні  і  вже  прощання  із  родиною  й  з  батьками.    Тоді,  здавалося  все  добре,  що  ж  тут  такого,  мало  хто  йде  далеко  заміж,  то  й  нічого.  Чому  у  мене  має  бути,  щось  погано?!  
     По  приїзду  на  чужину,  все,  як  по  маслу,  проблем  з  роботою  не  було,  у  колективі  знайшла  однодумців.    Віктор  постарався  влаштувати  на  роботу.  Сам  серйозний,  обіцяв  разом  з  мамою  не  житимуть,  а  житимуть  окремо,  винайматимуть  квартиру.  Так  і  вона  гадала,  бо  ж  де  тут  всім…  Невеличка  хатина,  коридор,  з  якого  ледь  відкриваються  двері  в  хату,  маленька  кухня  -  кімната    три  на    два  метра  і  одна  кімната  три  на    чотири,  де  навіть  між  ними  не  було  дверей.
   Свекруха,  працювала  прибиральницею  в  редакції  міської  газети.  Йшла  на  роботу  о  шостій  годині  ранку  і  вже  о  десятій  годині  була  вдома.  Тоня  працювала    телефоністкою  в  зміні,  це  не  подобалося  свекрусі,  вона  чомусь  не  розуміла,  чи  то  не  хотіла  розуміти,  що  після  нічної  зміни,  хоч  години  дві  чи  три  треба  поспати.  Жінка  намагалася  включити  голосніше  радіо,  бо  вона  так  любила  його  слухати.  А  інколи,  коли  в  хаті  не  було  свекрухи,  Тоня  прикручувала  звук  на  тихіше,  але  тільки  свекруха  ступне  на  поріг,  відразу  почервоніє,  суворо  кине  погляд  і      про  себе,  щось  бурчить,  а  потім  в  голос  скаже  кілька  раз  підряд,  -  »  Що  хочу,  те  й  роблю  у  своїй  хаті,  сама  собі  господарка.»
       Віктор  працював  щодня,  приходив  додому  о  вісімнадцятій  годині,  а  іноді  і  пізніше,  займався  монтуванням  АТС.  Тоня  не  наважилась,  щось  розповідати  чоловікові,  нащо    псувати  відносити,  тож  мали  йти    винаймати  квартиру.  Та  не  все  так  склалося,  як  гадалося.  Віктор  поступив  заочно  навчатися  в  КЄМТ.  Та,  ще  одна  новина,  Тоня  чекала  дитину.  Той  пронизливий  погляд  свекрухи,  коли  вона  дізналася  в  розмові  між  подружжям,  як    в  серце  голкою  її  слова,  -  »Що  з  першої  ночі  голова  й  очі!»,  мабуть  запам`ятає  на  все  життя.
         Чоловік  дуже  любив  читати,  особливо  технічні  журнали  і  літературу.  Це  успадкував  від  свекрухи  та  і  днями  й  часом  ночами,  в  маленькій  кімнаті,  при  включеній  настільній  лампі  читала    в  «запій»  художню  літературу  та  газети.
     В  вересні  місяці  Віктор  поїхав  на  сесію,  винаймати  квартиру  на  зиму  не  наважився,  гадав,  що  й  тут  не  погано.  Пообіцяв  Тоні,  що  навесні  вже  точно  підуть  жити  окремо.  Батьки  Тоні  прислали  гроші,  щоб  вклали  на  будівництво  приватного  житла.  Воно  й  нічого  наче,  свекруха  якийсь  час  була  задоволена,  що  є  підмога.  Та  це  було  лише  на  кілька  днів.  Тільки  Тоня  залишалася  один  на  один  з  свекрухою  та  розпочинала  мову  за  гроші,  весь  час  тільки  й  мови  -«За  мого  сина  треба  золоті  гори  дати,  а  то  не  гроші,  за  них  хати  не  купиш».  Молоді  ж    планували  жити  окремо,  по  можливості  складати  гроші  на  житло,  чи  стати  на  роботі  в  чергу  на  квартиру.
 Звичайно  Тоня  дивувалася  її  поведінці,  чи  можна  так  поводитися,  адже  знала,  що  батьки  давно  пенсійного  віку  і  до  цього  ніякої  розмови  про  гроші  не  було.  До  того  ж  свекруха  знала,  що  пенсію  отримував  лише  батько,  бо  мама  господарювала  вдома,  виховувала  семеро  дітей.  Свекруха  ж    працювала  на  пів  ставки,  звичайно  де  ті  гроші,  щоб,  щось  допомогти  на  будівництво.    Її  дивна  поведінка  визивала  здивування,  в  якійсь  мірі  розчарування,  коли  тільки  одружилися  й    Тоня  вийшла  на  роботу,  свекруха  наполягла  взяли  їй  в  кредит  зимове  пальто.  Звичайно  хто  міг  відказати,  це  ж    його  мама.  Здивувалася  й  Тоня,  коли  в  розмові  з  чоловіком  дізналася,  що  через  рік  свекруха  піде  на  пенсію,  що  їй  самій  буде  важко,  бо  стажу  всього  п`ятнадцять  років,  тож  на  гарну  пенсію  нема  чого  розраховувати.  Віктор  не  знав  батька,  свекруха  все  тримала  в  секреті,  хто  він.  Тоня    цим    і  не  цікавилася,  вона  дивилася  в  ясні  очі  Віктора,  кохала,  довіряла  йому,  гадала  все  буде  добре.  В  душі,  під  серцем,  як  сонячне  тепло  гріла  надія,  в  них  все  вийде!  
       Наче  й  притерлися    жінки  в  домі,  якби  ж  не    була  невістка  чужа  кістка.  То  не  в  те  одяглася,  то  де  ходила  після  роботи?  Хоча  продукти    купувати  більше  приходилося  Тоні,  майже  завжди,  коли  йшла  з  нічної  зміни,  треба  було  постояти  в  чергах.  Все  інше  просто  дрібниці;  то  приший  ґудзика  в  халаті,  ще  одного,  бо  груди  виставила,  то  вже  не  дівка,  щоб  коротке  носити  і  все  сердитий  погляд      і  вслід    слова  -  »От,  нещастя,  де  ти  взялася  на  його  голову».
   Люди  кажуть,  коли  в  хаті    менше  людей  то  й  менше  клопоту,  замороки,  тоді    й  спокійніше  живеться.  Та  життя  продовжувалось.  В  кінці  лютого  Тоня  народила  дівчинку.  Дякувати  Богу  все  добре,  хоча  знала,  що  свекруха  хотіла  онука.    Тоню    з  лікарні  виписали  в  п`ятницю,  Віктор  радо  поцілував  дружину  в  щоку  й  сказав,
-  Ну  ти  молодець!  Як  добре,  що  не  довго  в  лікарні  була,  я  вже  й  сумував  без  тебе.
Тоня  тішилася,  було    приємно  чути  ці  слова,  але    й  трохи  здивувалася,  коли  дізналася,  що  пошкодував  п`ять  карбованців    на  «  таксі».  Та  чому  так,  з  пологового  можна  було  й  на  «таксі»  добратися  та  вже,  як  є,  думала  Тоня,  то  дрібниці,  їхали  додому  маршрутним  автобусом.
 Коли    переступили  поріг  до  хати,  Віктор  радо  сказав,
-  Ну,  от  ми  і  вдома.
 Мати  сиділа  за  столом  читала  книгу,  позирнувши,  криво  посміхнулася,  ніякого  вітання.  Віктор  з  дитиною,  не  роздягаючись  пішов  в    кімнату  покласти  доньку  на  ліжко.
Тоня  намагаючись  швидко  зняти  одяг,  сказала
-  Та  ми  автобуса  чекали,  їздять  без  графіка,  як  заманеться,  тому  й  затрималися  трохи..
Свекруха,  дивлячись  поверх  окулярів,  сказала,
-  Тож  не  принцеса,  щоб  тебе  на  «таксі»  возили.  Йди    краще  до  дитини,  тепер  будеш    замороку  мати,  але  й  про  чоловіка  дивися  не  забувай….
       Та  такого    й    ніколи  не  було,  щоб  Тоня  забувала  про  чоловіка.  Не  лінувалася  готувати  їсти,  варила  перші  страви,  робила  пельмені,  вареники,  смажила  сирники,  які  він  обожнював.  В  шафі  завжди  випрасувані  сорочки  й  штани.    Окрім  того,  готувала  йому  сюрприз,  на  день  народження  готувала  подарунок,  вже  майже  закінчила    в`язати    светра.  Привітно    проводжала  чоловіка  на  роботу    й  радісно  зустрічала  його,  цілуючи  в  щоку.    Коли  це  було  при  свекрусі,  вона  різко,  то  блідніла,  то  червоніла,  починала  ходити  по  хаті,  наче  намагалася  десь  присісти.    А  іншим  разом,  коли  сиділа  за  столом  читала  книжку,  то  стукала  по  столі  пальцями,  наче  вибивала    танець  «чечітку»  і  сердито  дивилася  на  Тоню.  А  було  й  таке,  що,  як  обпечена  зривалася  зі  стільця,  починала,  щось  шукати  в  шафі,    при  цьому,  щось  бурчала  про  себе.  Коли  ж  Віктор  помічав  її  холодний  погляд,  вона  тут  же  на  мить  мило  посміхалася  і  опускала  очі  донизу,  вдавала,  що  читає  книгу.  Інколи  він  помічав  відношення  матері  до  Тоні  та  їй  не  наважувався  щось  сказати,  до  дружини  було  посміхнеться  й  скаже  -«  Та  не  звертай  уваги!  Побурчить  та  й  перестане…».
       Як    ведеться  в  людей,  так  і  Тоня  знала,  що  треба  в  перший  же  день  після  лікарні  викупати  донечку.    Вже  закипіла  вода,  Тоня  запарила  траву  «  дідові  воші».  Їй  вдома  доводилося  з  мамою  купати  племінників,  в  корито  підливала  теплу  воду    і  хлюпала  її  то  на  грудці,  то  на  чоло  дитині.  Але  вперше  бути  відповідальною  за  це    самій  було  страшнувато,  хвилювалася.  Віктор  же  був  єдиний  син,  він  навіть  не  бачив,  як    купають  малят.  Йому  довелося  допомагати  Тоні,  бо  тільки,  як    закипіла  вода  для  купеля,  свекруху,  як  вітром  здуло  з  хати.  Молоді  здивувалися,  коли  та  наче  поспішала  на  роботу,  швидко  взулася  в  валянки,  накинула  пальто  на  плечі  й  сказала,
 -Я  піду  до  сусідки,  мені  до  неї  треба….
 В  Тоні  трусилися  руки,  як  сповивала  у  воді  в  пелюшки  донечку,  намагалася  заховати  ті  рученятка,  а  вона  все  тягнула  їх  догори.  Добре,  що  народилася  близько  чотирьох  кілограм,  то,  як  кажуть  хоч  було  за,  що  взяти.    »Не  святі  горшки  ліплять»  -  так  і  молоді,  обоє  усміхнені,  задоволено  дивилися  на  маленьке  боже  творіння,  яке  в  кориті  в  воді  від  задоволення  закривало  оченята.  
         Після  купеля,  розчервоніла  донечка  насмокталася  материнського  молока  і  вже  солодко  спала,  коли  прийшла  свекруха.  За  цей  час  Тоня  випрала  пеленки  і    в  алюмінієвому  тазу    винесла  в  коридор,  щоб  завтра  зранку  повісити  надвір.  Хоч  їй  було  всього  двадцять  один  рік  та  пам`ятала,  що  дитячі  речі  на  ніч  надвір  вішати  не  можна.  Чи  то  забобони,  чи  щось  інше  та  робила  так,  як  колись  вдома  робила    її  мама.
     Переступивши  поріг,  свекруха  відкрила  навстіж  двері,
-  А  пару  напустили,  хай  провітриться.
Віктор  закрив  штори  на  дверях  в  іншу  кімнату  та  все  ж  сказав,
 -  Я  відразу  кватирку  відкрив  і  де  та  пара,  ми  ж  купали  в  теплій  воді.  
Підморгнув  до  дружини  і  кивнув  рукою,  тихо  сказав,
-  Не  звертай  уваги!  Все  обійдеться.  Звичайно  нас  четверо  трохи  затісно  та    навесні  після  сесії    будемо  винаймати  квартиру.  
             Наступного  дня,  хоч  це  й  була  субота  Віктор  йшов  на  роботу,  на  позапланову  перевірку.  Тоні  молока,  купленого  напередодні,  ще  вистачало  на  пару  днів,  тож  зранку  не  треба  було  бігти  в  магазин.    Вже  коли  чоловік  був  в  дверях  гукнула,
-  Вікторе,  візьми  пеленки  ті,  що  в  тазу,  вивісь  на  мотузку  надвір,  а  то  поки  я  ще  вдягнуся  тепліше,  в  халатику  ж  не  піду.  Він  кивнув  головою  і  вийшов.  Свекруха  в  цей  час  наливала  собі  чай,  покачуючи  головою  сказала,
-  О  -  хо  -  хо,  молодь  -  молодь…  А  я  свого  чоловіка  не  заставляла  вішати  пелюшки,  люди  будуть  сміятися,  скажуть  під  підбори  взяла  чоловіка.
     Тоня  промовчала,  повернулася  до  доньки  в  кімнату,  прасувала  дитячі  речі.  Весь  час,  як    пташка  біля  пташеняти,  весело  говорила  до  неї,  коли  вкладала  спати,  тихенько,  щоб  не  заважати  свекрусі,  співала  колискову.
   Час  поспішав,  після  вихідного  дня,  чоловік  пішов  на  роботу,  свекруха  ж  пішла  раніше  за  нього.  Коли  Тоня  розпалила  пічку,  на  столі  помітила  відкриту  книжку  і    поруч  два  маленькі  календарі.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  побачила  закреслені  дні  в  обох  календарях,  закреслено  сорок  два  тижні  від  їхнього  весілля.  Ледь  всміхнулася,  про  себе,  ну  –  ну    і  чого  б  це  їй  в  голову  прийшло  лічити,  що  не  вірить,  що  донька  від  Віктора?!    Та  довго  думати  за  це  не  прийшлося.  Свекруха  прийшла  з  роботи,    привіталася.  Зняла  пальто  заглянувши  в  кімнату,  де  сиділа  Тоня,  годувала  дитя,  сказала,
-  Ну,  що  справляєшся  з  своїми  обов`язками…Справляйся  –  справляйся,  тільки    не  можу  зрозуміти,  чого    в  малої  коси  чорні  -  чорні,  як  смола,    ми  з  сином  світло  русі  і  ти  руса,  а  мала  хоч  і  тіло  біленьке  та  коси  занадто  чорні.  
Тоня  не  змогла  зрозуміти  до  чого  ця  мова.  Вона  ледь-ледь  посміхалася,  дивлячись  на  маленьку  сказала,
-  А  ми  звідки  знаємо  в  кого  ми  вдалися,  правда  сонечко  моє,  напевно  в  родині  є  чорняві.
Свекруха  зміряла  сердитим  поглядом,  наважилась  щось  сказати  та  Тоня  відразу  продовжила,
-  Моя  мама  чорнява,  правда  зараз  сива,  тож  до  бабусі  вдалася  наша  Валюша.  
   Пройшло  два  тижні.  Часом  донечка  добре  спала,  а  було  вночі  й  капризувала.  Звичайно  свекруха  чула  це  та  двері  заказати,  щоб  навісити  в  кімнату  не  дозволила.  Коли  маленька  плакала  тільки  й  чути  було    слова  »От  нещастя,  коли  це  закінчиться».  Тоня  сама  чекала  цього,  чекала  весни,  в  надії,  що  підуть  окремо  жити.
       Через  тиждень  Віктор  поїхав  на  сесію  в  Київ,  тож  Тоня  залишилася  знову    з  свекрухою.  Їй  було  дуже    важко    зрозуміти  її,  чому  наодинці  за  дрібниці  чіплялася  до  неї.  При  синові  ніяких  нарікань,  зовсім  інше  відношення,  навіть  онучку  брала  на  руки  та  коли  син  тільки  за  поріг,  то  все  їй  не  так.  Боліла  душа  та  знала  свою  роботу,  зрозуміла,  що  допомоги  від  свекрухи  годі  й  чекати.  Вставала  рано,  палила  пічку,  готувала  їсти.  Часом  і  дров  нарубаних  не  було,  чомусь  Віктор  мало  заготовить,  то  приходилося  й  самій  рубати.  А,  ще  були  проблеми  з  молоком,  в  магазині  люди  завжди  займали  черги  в  шість  -  сім  годин  ранку,  хоча  магазин  працював  з  восьмої  години.  А  без  молока  ніяк,  треба  ж  годувати  доньку,  значить    треба  самій  пити  молоко,  чи  то  з  чаєм,  чи  без  нього.    Добре,  коли  мала  спить,  швидко  перебіжить  займе  чергу,  а  потім  після  восьмої  ранку  знов,  як  пташка  летить,  щоб  швидко  повернутися  назад.  Дехто  з  старих  людей  розумів,  що  залишала  дитину  саму,  пропускав  взяти  без  черги,  бо  треба  було,  ще  з  пів  години  постояти,  а  інколи  приходилося    сповивати  доньку  і  йти  з  нею  до  магазину.  Воно  й  незручно  й  холодно,  хоч  і  початок  березня  та  весною,  ще  й  не  пахло…
Якось  зранку  Тоня  займалася  прибиранням  в  кімнаті,  побачила  на  останній  полиці  етажерки  поверх  книг  фотоальбом,  з  нього    тирчало  декілька  фото.  Хоча  й  часу  було  мало  до  приходу  свекрухи  з  роботи  та  цікавість  зробила  своє  діло.  Вона  роздивлялася  старі,  пошарпані  фото.  Для  неї  майже  всі  були  незнайомі.  Та  одне  фото  нагадало    слова  свекрухи  -    в  кого  доня  чорнява?  На  фото  була  свекруха,  її  одна  сестра  риженька,  Тоня  її  бачила,  якось  в  гості  заходила.  А  інша  жінка  схожа  до  свекрухи  і  волосся  в  неї  було  чорне,  як  смола.  Оце  так  -  так,  то  в  їхній  родині  теж  є  чорняві,  що  за  підозри,  дивувалася  про  себе.
         Пройшов  лише  тиждень,  як  Віктор  поїхав  на  сесію,  мав  там  бути  п`ятнадцять  днів.  А  Тоні  здавалося,  що  пройшла  вічність.  Вона  намагалася  з  дитиною  не  заважати  свекрусі  та  тільки  прийде  з  роботи,  то  відразу  йшла  гуляти  надвір.  Інколи  свекруха  лягала  спати,  а  інколи  включить  радіо  на  всю  гучність,  слухала  веселі  пісні.  Після  обіду  Тоня  знову  гуляла  з  малою  на  руках,  сусідка  тітка  Феня,  підбадьорювала  її,  мило  посміхалася,  інколи  розпитувала  про  доню  та  розповідала  про  своє  молоде  життя  з  чоловіком  Ігнатом.  Обоє  привітні,  приємні  люди.  Вона  низенька,  повненька  жінка,  роками  така,  як  і  свекруха,  він  трохи  старший,  високий  дядько,  про  таких  кажуть  -  велетень.  Тітка  Феня  інколи  займала  чергу  в  магазині  для  Тоні,  як  кажуть  світ,  не  без  добрих  людей.  
   Одного  дня  після  обіду    Тоня  гуляла  з  малою  надворі,  вже  майже  темніло,  в  хвіртці  гукнула  жінка,  в  руках  тримала  велику  чорну  сумку,  запитала,  чи  вдома  свекруха.  Вона  пропустила  її  вперед,  в  коридор,  сама  віником  змітала  сніг,  раптом  почула  в  хаті  дзявкання  собаки.  Ото  дивина,  поспішила  зайти  в  хату.  Тільки  відкрила  двері,  як  під  ногами  два  песики  почали  гучно  гавкати,  навіть  ричати.  Жінка  весело  сказала,
-  Та  це  вони  так  полякають  і  все,  не  кусаються,  не  бійся.
Тоня  пішла  в  свою  кімнату,  займалася  дитиною,  песики  побігли  за  нею,  вже  виляли  хвостами.  Вони  швидко  забралися  на  диван,  обнюхували  все,  нишпорили  по  всіх  кутках.  Отакої!  Тоня  здивовано  сіла  на  стілець,  що  ж  це  буде?  Якось  треба  вхід  загородити  в  кімнату,  чи  що?  Такі  спритні  вже  й  на  етажерці  обнюхали  все,  так  і  до  дитини  в  коляску  з  стільця  можуть  добратися.
   Вона  чула  веселий  сміх  двох  жінок  в  кімнаті,    майже  не  можна  було  розібрати  про,  що  говорили,  бо  з  радіо  гучно  линула  весела  музика.  Тоня  погодувала  дитину,  чекала  коли  стихне  той  гамір.  Близько  двадцятої  години  жінка  прощалася  з  свекрухою,  чула  голоси,  дякували  одна  одній.  Ну  нарешті  хлопнули  двері,  в  хаті  стало  тихо….  Здивуванню  не  було  меж,  коли  Тоня,  переступивши  поріг,  побачила  песиків,  ті  мирно  спали  скрутившись  клубочком  один  біля  одного.  Що  можна  хіба  було,  щось  сказати,  звичайно  ні,  господар  –  пан.  Та  Їй  в  голові  не  вкладалося,  як  це  має  бути    в  хаті,  вони  ж  як  нишпорки,  по  них  видно  було,  бо,  ще  молоденькі.  Хоча  б  до  посуди  в  тумбочки  не  лазили  та  не  дай  Бог  за  стіл  не  лізли.  Тоня  помила  посуду,  що  залишили  після  вечері  жінки,  до  хати  зайшла  свекруха,
-  От  і  мені  буде  веселіше.  Ти  ж  завтра  будеш  малу  купати,  то  я  зараз  в  тазу  їх  викупаю,  щоб  були  чисті.
   Тоня  з  думками  лягала  спати…  Вночі  донечка  проснулася  їсти,  песики  відразу    були  під  ногами,  а  згодом  вже  й  поруч  на  дивані.  Жах,  думки,  де  той  Віктор,  чи  він  знав,  що  свекруха  має  взяти  кімнатних  песиків?  З  розмови  між  жінками,  з  тих  слів,  що  вона  ледь  чула,  зрозуміла,  що  свекруха  їх  давно  замовила,  ще  перед  Новим  роком  мали  принести.  Але  ж  так  тісно,  треба  було  йти  винаймати  квартиру,  чи  може  він  нічого  не  знав?  Не  вкладалося  в  голові.  Хай  би  вже  пішли  окремо  жити,  тоді  б  вже  взяла,  чи    хоча  б  весни    дочекалася,  тепла,    адже  й  так  тісно  й  маленька  дитина  в  хаті.  Оце  так  сюрприз!  Щоб  позбутися  песиків,  наважилася  в  дверях  поставила  два  стільці  і  заклала  валізами.
   За  вікном    густо  падав  сніг….  Оце  так  весна,