Анатолій Волинський: Вибране

Надія Башинська

ДАЙ НАМ, БОЖЕ!

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
позбивало  колосочки  лихо,
обпалило  віти  на  тополі...
Розцвіли  червоні  маки  в  полі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
де  ходило  нашим  полем  лихо,
плачуть  зорями  над  полем  ночі...
Повні  сліз  волошок  сині  очі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Н-А-Д-І-Я

НАЩО ШУКАТИ ІДЕАЛІВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]

Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

І  буде  тепло  там  й  спокійно,
І  навіть  в  люті   холоди.
Кудись  тікать  вже  не  потрібно,
Та  хто  втіче  від  доброти?

Із  чим  порівнюєм  кохання,
Чи  з  першим  подихом  весни?
Чи  бачим  в  нім  ми  квітку  ранню,
Що  щедро  скупана  в  росі?

Кохання справжнє  живе  в  серці,
Здаєтьсяся  світ  увесь  щасливим.
А  хто  узнав  його  уперше,
Воно  не  може  буть  фальшивим.

Воно   до  нас  прийде  незвідки,
І  не  спита:  Чи  можна?-  в  нас.
Самотність  щастям  обігрівши,
Що  не  вистачало  так  підчас.

То  ж  бережімо,  що  в  нас  є,
Нащо  шукати  ідеалів?
З  тобою  поруч  хай  живе,
Наступні  будуть  нецікаві..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Леонід Луговий

Травнева ніч

Травнева  ніч  настоює  вино
На  цвіті  яблуневому  і  листі.
Тебе  й  мене,  і  Всесвіт  заодно,
Згребла  весна  у  неводи  сріблисті.

Невидимо  свою  амурну  сіть
П'янкий  дурман  підтягує  все  ближче...
А  темрява  конвоїром  стоїть
Під  куполом  зіркового  шатрища.

Пташиний  хор  обрушив  свою  трель
На  жертву  полонителя  оркестром.
Здавайся,  неприступна  цитадель,
Своєму  завойовнику-маестро.

Заручників  не  випустить  пітьма
З  обіймів  оп'яняючої  ночі.
Свій  невод  тягне  травень,  і  нема
Потрапити  до  нього  неохочих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010791
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024

Надія Башинська

ГУМОР З'ЯВИЛИСЯ ГРОШЕНЯТА В НАШОГО ОЛЕКСИ…

З'явилися  грошенята  в  нашого  Олекси,
став  додому  приносити  мармелад  та  кекси.
Не  любив,  скажу  по-правді,  Олесь  працювати,  
а  тут  раптом  помітили,  що  щось  став  міняти.

Він  учора  своїй  тещі  приніс  паляницю,
дав  дружиноньці  Галині  на  нову  спідницю.
На  бублики  -  малій  доні,  сину  -  на  сорочку,  
із  сусідом  розмовляє  тихо  у  садочку.

Згадав  добрий  син  Олекса  і  про  свого  тата,
привітав  з  днем  народження  молодшого  брата.
А  сьогодні  він  розчулив  сусідку  Марію,
їй  подарував  новенький  подрібнювач  "Мрію".

Знає  Галя,  дякуючи  кумі  за  відвертість,
зрозуміти  лиш  не  може,  за  що  така  щедрість?
За  що  такі  подарунки,  й  Марія  не  знає,
це  вона  гніденьку  Мію  знов  три  дні  шукає.

Тут  спокійний  лиш  Олекса,  бо  йому  відомо,  
навчив  циган  конячину  вертатись  додому.
Нема  чого  й  хвилюватись.  Прибіжить  до  хати.
Вже  не  вперше  доводиться  її  продавати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 01.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. КУСЛИВА МУХА

Тут  десь  взялась  куслива  Муха,
Влетіла  в  хату  й  загула.
Та  це  не  Муха  -  Цокотуха,
Це  та,  що  з  досвідом  була.

Літала  Муха  довго  в  хаті,
Всіх  діставала  тут  і  там.
(  Та  я  не  буду  вам  брехати)
Це  надоїло  і  Котам.

Котам  залазила  у  вуха,
У  ніс,  у  очі,  то  у  шерсть
Така  була  в  неї    житуха,
Що  і  забула  слово  ЧЕСТЬ.

За  нею  бігали,  ганялись,
У  милі  всі  Коти  були.
Зморились,  трохи  закуняли,
І  тут  не  зчулися,  коли...

Заснула  Муха  край  вікна,
Щаслива  так  ота  хвилинка.
Приснився  сон  про  Павука,
Цікава  ця  була  картинка.

Павук  до  неї  женихався,
І  обіцяв  фату  надіть.
Бо   так  у  неї  закохався,
Не  може  він  без  неї  жить.

І  так,  і  сяк  до  неї  й  боком,
Раділа  Мушка  ця  дурна.
Але  проснулась  ненароком...
Де  Павучок?  Вона  одна..

Але  одне  він  не  збрехав,
Красиво  вкутав  повутинням,
Сидів  він  поруч  і  зітхав,
А  очі  так  були  невинні.

Ну  що  робить?  Кохать,  чи  з"їсти?
Мабуть,  що  з"їти..  То  ж  був  сон.
Ну  треба  їй  в  халепу  влізти,
А  сон  -  неписаний    закон.

Та  тут  незвідки  взявсь  Комар,
Почув  він  Мушки  гучні  крики.
І  павутиння  розірвав,
І  допоміг  звільнитись  з  лиха...

Комар  і  Муха  одружились,
Щаслива  в  них  була  сім"я.
Вона  лиш  тільки  роздивилась,
Що  Павучок  їй  не  рівня...
---------------------------------------

Павук  розкине  свої  сіті,
А  потм  вип"є  усю  кров.
Ну  треба  ж  так  зробить  уміти,
Щоб  обдурити  цю  любов..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖИТТЯ -- ЦЕ КВІТКА СОНЦЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]

Я  не  чекаю  час  зірковий,
Живу  і  мрію,  як  усі.
В  житті  були  шляхи  тернові,
Траплялись  навіть  і  сумні.

Любов  тримала  і  надія,
Вони  вели  мене  за  руку.
І  рятували  від  падіння,
Коли   раптово  була  скрута.

Безвихідь,  труднощі  долала,
І  завжди  вірила  в  добро.
Та  долю  іноді  благала:
Допоможи,  як  взнаю  зло.

В  житті  підтримка  -  вірні  друзі,
Не  відвернуться  в  важкий  час.
Без  них  були  б  нудні  всі  будні,
Про  це  я  думала  не  раз.

Боюсь  в  житті  я  заблудитись
І  безнадію  в  серце  запустити.
Тож  краще  жити  щоб  любити,
Бо  надбану  Любов  не  загасити.

Життя,    дароване  нам  Богом,
Ти  в  нім  узнаєш  все  в  житті.
Це  -  квітка,  що  на  сонце  схожа,
ЇЇ  призначення  -  цвісти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024

Сіроманка

Ірина Вовк: на 25-і роковини В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

[i]  на  [b]25-і  роковини  В'ячеслава  Чорновола[/b]

[color="#ff0000"][b]«…У  Стародавньому  Світі  чорний  колір  
був  кольором  священної  жертви,  міченої  богом  Сонця.
 Звідси  египетський  Чорний  Бик  –  Апіс,  давньоруський  войовничий  Яр  Тур,  власне  український  Чорний  Віл»[/b][/color].  
[/i]
…  І  при́йде  в  Україну  Ч  о  р  н  о  в  і  л…
У  небеса  скипіло  споночілі…
В  розкриллі  чорнім  і  в  розкриллі  білім  
перелетить  смертельний  виднокіл.

-Трудітесь,  браття!..  Зерня  –  на  порі,
Бо  ізорали  нивку  ч  о  р  н  і    в  о  л  и…
Нас  вороги  бороли  й  не  збороли,
хоч  омочили  кров’ю  вівтарі.

Це  смак  змагань  –  завзятих  і  упертих
нас  трощено  в  горнилі  Чорних  Брам…
Та  зріє  поле,  в  небо  розпростерте:
В  і  л    яро  плужив,  а  збирати  –  вам!

Cпасенний  Муж,  котрий  відпив  причастя…
Спасенний  Муж,  котрий  причастям  став…
Та  спопеліє  той,  хто  у  зап’ястя  
з  кровавих  крихт  
       стражденний  хліб
                           украв!

Хай  Пієти  священні  омофори
розвіють  пил  чумного  спориша.  
І  час  проб’є  –  і  сплине  на  простори
розкута  
       Ч  о  р  н  о  в  о  л  о  в  а
                                 душа…

І  спалахом  Апостола  й  Пророка,  
з  сльозою  всепрощення  на  устах
воззве  над  Україною  високо
не  Ч  о  р  н  и  й    В  і  л,  а  чорно-білий  Птах:

--Прозріте,  браття!..  Зерна  ж  не  безкровні!..
«Хіба  ревуть  воли,  як  ясла  повні»?..

1999,  25  березня

Увійшов  до  збірки  "...І  все  ж  -  неопалима".  --  Львів:  Логос,  2000-2001.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009469
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ПОБРЕХЕНЬКА

Наїлась  Муха  м"яса  всмак,
Лежить,на  сонечку  дрімає.
А  Кіт  питає  так  і  сяк,
Теж  скуштувати  щось  бажає.

Де  ти  знайшла,  брехуха,  м"ясо,
У  хаті  тільки  ж  сухарі?
Муха  не  чує,  в  неї  свято,
Чомусь  у  білім  жупані?

Комар  і  Муха  одружились,
Тепер  у  них  міцна  сім"я.
В  Кота  і  вуса  опустились,
Чому  не  знаю  про  це  я?

Хазяїн  радий  був  за  нас,
Забув  закрити  холодильник.
Ми  там  сиділи  цілий  час,
А  вечір  був  там  романтичний.

А  Кіт  це  слухав,текли  слинки,
У  животі  щось  гуркотіло.
Трусились  всі  у  нього  жилки,
Йому  так  їсти  захотілось.

Повів  неспішно  він  бровою,
Розправив  кігті  враз  свої.
Тепер  ти  будеш  вже  вдовою,
Комар  -  це  відповідь  брехні.

Лизнув  Комарика  швиденько,
У  животі  аж  загуло...
Чи  хтось  повірить  побрехеньці,
Чи  так  було,  чи  не  було?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Сіроманка

Ірина Вовк. Старожитня ікона "НЕОПАЛИМА КУПИНА"

[color="#ff0000"][i]...ЩОБ  В  ОГНІ  НЕ  ЗГОРІТИ  І  В  ВОДІ  НЕ  ВТОНУТИ…

Після  чергової  нічної  атаки  московитської  орди  на  рідні  землі  України,  приходить  на  думку  образ  ікони  [b]«НЕОПАЛИМОЇ  КУПИНИ»[/b],  що  до  неї  прикладалися  воїни  Старожитньої  України  перед  початком  бою,  аби  вберегла  від  вогню  і  води…
***

[b]«…  І  потоптали  татарськії  коні  вкраїнськую  землю.
 І  спопелили  її,  сердешну.  Та  й  рушили  далі  в  похід.
А  як  вертали  –  застигли  зчудовано:  на  купинах,  
поміж  нової  трави,  запеклася  багрянцем  Червона
Рута.  От  і  назвав  її  нарід  «Неопалимою  Купиною»…[/b]
(З  легенди)[/i]
[/color]
Із  яблуневих  пишних  рожевіть
озвалась  опромінена  луною…
Із  татарви  опалених  століть  
упала  в  ґрунт  –  і  стала  КУПИНОЮ.

Де  куп’я  потоптала  татарва,
де  в  купі  гною  корчилась  отрута  –  
на  попелищах  бралася  трава
і  пломеніла  там  ЧЕРВОНА  РУТА.

Де  потопали  вої  в  болотах,  
ізвівши  за  собою  вражу  душу  –  
злітав  у  небо  чорно-білий  птах,
червінню  серця  окропивши  сушу.

Скипала  ніч.  Змертвлялася  пітьма.
У  сказах  таврувалась  твар  ворожа.
Здавалося  –  уже  й  землі  нема…
Аж  тут  –  НЕОПАЛИМА  МАТІР  БОЖА
ЧЕРВОНОРУТНЕ  ЗІЛЛЯ  засіва  –  
(запала  в  небі  тиша  урочиста:
ну  хто  б  подумав,  що  вона  –  ж  и  в  а,
і  хто  б  подумав,  що  вона  –  П  р  е  ч  и  с  т  а!)

В  трясовині,  в  багні,  на  купині  
вознісся  божий  дар  ЧЕРВОНОРУТИ:
н  е    п  о  г  о  р  і  т  и  більше  у  вогні
і  у  воді  болотній  н  е    в  т  о  н  у  т  и.

…  Усіх  поглине  ця  трясовина!..  -  
(висока  Доле,  Доле  невмолима!)  –  
ЦЯ  КУПИНА  –  всього  лиш…  купина,
лиш  Купина  –  
і  все  ж…
НЕОПАЛИМА  –  а  –  а!!

(Зі  збірки  "...І  все  ж  --  неопалима".  -  Львів:  Логос,2000-2001)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009176
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 26.03.2024

ТАИСИЯ

Семья в разлуке.

Семья        в        разлуке.

Для        семьи      -    вредна          разлука.
Трудно        бабушке        без        внука.
Не        хватает        внуку        ласки.
На        ночь        -      бабушкиной        сказки.

Кто        с        любовью        рядом        сядет?
По        головушке        погладит?
Сказка        ручейком        польётся.
Внучек          радостно        смеётся

Нам      уютно        было        вместе.
Распевали        звонко        песни.
Мы        природу        рисовали.
Танцевали        «трали    -    вали»…

Равнодушью        нет      прощенья,
Если        детство        в      запущеньи.
«Защитите        от      разлуки!»
Просят        бабушки        и        внуки…

Разлучила        нас      война…
Правит        балом          сатана…

22.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009175
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Капелька

Даётся выбор на Земле

Благодарю  на  белом  свете
За  свет,  уют,  любовь,  тепло.
Благодарю,  что  радость  встретил
И  материнское  добро.

Прошёл  свои  уроки  жизни,
Но  время  не  вернёшь  назад;
Сказал  и  слышал  укоризны,
Однажды  был  душевный  ад.

В  час  испытаний  понимаешь
-  Даётся  выбор  на  Земле.
С  весною  вместе  расцветаешь.
Жаль,  мир  готовится  к  войне.

Сердца  людей  пленяет  ворог
-  Готовят  страны  на  убой.
Ведь  каждый  в  этом  мире  дорог
-  Конечно  с  доброю  душой.

Вселенной  утро  наступает
Напоминают  нам  волхвы
И  каждый  лично  выбирает
-  Пойдёт  ли  в  царство  он  любви?

Вот  снова  радуга  сияет,
В  две  стороны  её  края,
Сердца  любовью  наполняет
И  расцветает  вновь  земля.

         Февраль  -  март  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Капелька

Понять политику несложно

Актуальная  версия  происходящих
и  планирующихся  в  современном
мире  глобальной  элитой  событий
непретендующая  на  истину  
в  последней  инстанции.

Понять  политику  несложно.
Она  всегда  на  шаг  вперёд,
Являясь  изначально  ложной
Людей  к  "Сусанину"  ведёт.

Политика  -  "шальная  пуля"
И  "снайпера  в  ней  глаз-алмаз".
Кому-то  лишь  набилась  гуля,
А  кто-то  ляжет  на  "канвас".

Политик  -  не  случайный  ветер
-  Законы,  деньги,  связь  в  "кино".
За  зло  своё  потом  ответит,
Ведь  он  не  слабое  звено.

Система  закрутила  гайки
-  Социализм,  капитализм.
Две  лини  тельняшки-майки
Уводят  плавно  в  сатанизм.

И  потому  внедряют  войны
И  пландемии  -  корень  зла.
Голодомор,  химтрейлы  чтобы
Скорей  загнать  мир  в  лагеря.

Сценарий  жёсткого  захвата
И  превращения  в  овец
-  Расчеловечить  безвозратно,
Чтоб  был  уже  не  молодец.

На  Бога  поднимают  руки.
"Вы  -  боги"  -  так  сказал  Христос.
Кому-то  стих  -  пустые  звуки
Иль  крик  души  сигнала  "sos"...

Политика  -  программа  серых
-  Ловушка  -  кроличья  нора.
Хотят  в  Сибирь  отправить  белых
И  потому  идёт  война.

                             26.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Валентина Ланевич

Неповторності мить

Щось  тривожне  скрипить
Дуб  кремезний  в  гаю.
Неповторності  мить
Я  душею  сприйму.

Спів  на  вітті  пташок,
Перших  квітів  кружок.
Ще  пожухлий  лужок,
Де  малий  потічок.

Дзюркотить  поміж  трав,
Та  й  біжить  в  далину.
Щоб  в  путі  не  блукав,
Біжить  в  шир,  й  в  глибину.

Горизонт  перед  ним
Загорівся  вогнем.
Вечір  крався  між  тим,
Баским  нісся  конем.

Стелив  сутінь  кругом
На  принишклій  землі.
Зір  приніс  під  крилом,
В  світі  ми  не  одні.

23.03.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. (Сатира) . Кобила.

На  просторах  Інтернету
Скаче  Галя,  мов  кобила.
Звідки  в  неї  тая  сила,
Дошкуляти  всім  поетам?

Норовиста  і  скажена,
Загордилась  критиканка.
Їй  би  чвари,  навіженій,
Бо  смакує,  ніби  манну.

Зранку  скаче  і  до  ночі:
То  алюром,  то  галопом.
Бережися,  -  можеш  лопнуть!
Жаба  давить,  сліпнуть  очі,

Бо  в  поетів  є  сонети,
Акровірші,  тавтограми,
А  у  Галі  -  "вінегрети",
Наче  з  дуба  впала  "дама".

Доскакалась  на  порталах,
Видаляють  язикату,
Заборонені  їй  батли.
Іподром  чекає  Галю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Леонід Луговий

Гроза

Весняною  грозою  над  бульваром
Надумавши  розважити  себе,
Затягує,  погримуючи,  травень
Над  Дарницею  небо  голубе.

Каштани  палять  свічі,  у  розгарі,
Ідуть  кияни  бруком  хто  куди...
І  раптом  на  прохожих  сині  хмари
Обрушилися  тонами  води.

Квартали  обезлюдніли  при  зливі,
Тріпає  дощ  і  миє  пустоту.
Лиш  дівчинка  із  хлопчиком,  щасливі,
Продовжують  бруківкою  ходу.

Спалахує  ударами  яскраво,
Розкатами  розкочується  грім.
І  весело  посміюється  травень
Над  жартом  несподіваним  своїм.

А  їм  одним,  ще  зовсім  юній  парі,
Іти  удвох  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливають  пелюстки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009220
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

A.Kar-Te

Стихіє, почуй!

Тризуб  грозовий  нехай  з  неба    зірветься  
Й  ворожому  війську  між  ребра  ввіпнеться.
Хай  смерчем  їх  скрутить,
Підніме  та  й  гепне  -
І  кров'ю  їх  знудить,
І  дупа  їх  репне.  
Хай  вОди  Каховського  моря  зберуться
Та  й  пащу  ворожу  усі  увіллються.
Нехай  комарі,  павуки  та  гадюки    
Гризуть  ворожнечі  і  ноги,  і  руки.
Стихіє,  катам  перекрий  всі    дороги,
Щоби  як  найшвидше  нам  до  Перемоги.



(картинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009184
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Більше не покличуть

Вже  сердитий  зранку  Толя,
На  дружину  знов  кричить.
Не  зварила  їсти  Оля,
Як  змія  тепер  сичить.

В  хаті  бруду  по  коліна,
Не  помиті  тарілки.
Що  це  в  нього  за  дружина,
На  умі  -  чоловіки.

-  Хай  я  сам  робить  не  можу,
Бо  не  має  часу  стільки.
Людям  відмовлять  не  гоже,
Кличуть  випити  горілки.

На  хрестинах,  іменинах
Мені  гостем  бути  личить.
-  Не  ходив  хоча  б  ти  нині.
-  Раз  не  піду  на  родини,  -
Тоді  більше  не  покличуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДО ДНЯ ЩАСТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя  -  це  стан  душі
НЕ  ІСНУЄ  ШЛЯХУ  ДО  ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ  -  ЦЕ  І  Є  ШЛЯХ.
---------------------------------

Про  щастя  усі  мріємо,  ждемо.
Воно  не  там,  далеко  за  горою.
Так  часто  поряд  з  нами  є  воно,
Так  жаль,  що  ми  не  бачимо  його.

Щасливі  мають  інший  стан  душі,
І  серце  б"ється,  стук  гучніше.
І  наміри  в  житті  в  них   не  скупі,
З  такими  жити   нам  зручніше.

Щасливого  узнаєм  по  обличчю,
Їх  радість  осяває  все  навкруг.
Усі  проблеми  стануть,  як  дрібниці,
Коли   з  тобою  поряд  вірний  друг.

Сміємося  -  даруєм  іншим  ми  тепло.
І  з  ними  ми  відчуєм  інший  світ.
Сміємося  всім  ворогам  на  зло.
З  такими  розпускає  життя   цвіт.

Від  щастя  можна  плакати  й  сміяться,
І  хай  за  ваше  щастя  люди  порадіють.
Щасливими  назавжди  залишаться,
Це  -  значить  жить,  вони  любить    уміють.

Умій  любить  того,  який  тебе  не  любить.
Твою  любов  ніхто  не  зможе   відмінить.
І  ця  любов  багато  нас  научить,
Бо  за  нелюбов,  ти  вмієш  щастям  відплатить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Леонід Луговий

Пройде війна…

Пройде  війна  і  стишить  час,
Повільно  вирівняє  ходу.
Заглушить  танк  в  останній  раз
Боєць  на  фініші  походу;

Із  берців  струсить  пил  москви,
З  обличчя  змиє  сажу  бою.
І  на  порозі  я  і  ви
Своїх  зустрінемо  героїв.

Хто  зі  щитом,  хто  на  щиті  -
Зрадлива  доля  у  солдата...
За  стіл  святковий  сядуть  ті,
Хто  повернувся  в  рідну  хату.

Хмільний  бокал  пригладить  слід
І  біль  кривавої  епохи.
А  матерям,  чий  син  поліг,
Не  стане  легше  анітрохи.

Прийнявши  радість  і  печаль,
Ми  просто  будем  далі  жити.
Спливе  весна  повільно  вдаль
І  повоєнне  перше  літо.

Малий  школяр  у  перший  клас
Піде  розчищеним  кварталом;
Відкриє  лист  новий  за  нас,
Який  ми  ще  не  розгортали.

А  у  нічну  грозу  солдат
Вві  сні  почує  крики  бою.
І  потім,  вранці,  буде  сад
Шуміти  знову  дітворою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008976
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. НА СТОВПІ ВИСИТЬ ОБ*ЯВА

На  стовпі  висить  об"ява,
Когось  будуть  вибирать.
А  куди,  ніхто  не  знає,
Та  від  страху  всі  тремтять.

Всі  зібралися,  чекають,
Ось  промовив  старший  Слон,
Його  силу  давно  знають,
Він  понизив  раптом  тон.

День  народження  в  Вовка,
Мусим  з  святом  привітати,
Побажать  йому  добра,
Подарунок  відіслати.

Любить  він  м"ясне  і  сало,
Дарма  те,  що  зараз  піст.
Раптом  Лиска  прокричала:
Їсти  сало  -  це  не  гріх.

А  Свиня  сиділа  збоку,
Погляд  кинули  на  неї.
Взагалі-то  я  не  проти,
Тільки  ж  зве  мене  своєю.

Я  -  улюблена  Кума,
Бо  хрестила  вовченят.
Може,  вибрати  Кнура?
Як  це  можна?  Я  ж  рідня!

В  лісі  гвалт,  шаленний  крик.
Довго  думали  -  Слона.
Але  він  давно  вже  зник,
Довго  гнались,  та  дарма.

Всі  зраділи  тоді  звірі,
Стали  пити,  танцювать.
Але  все  було  там  в  міру,
Може  Вовчик  завітать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР, МЕНЮ НА СЬОГОДНІ І НА ЗАВТРА

Епоха  бідності  пройшла,
Тепер  живем,  кайфуєм.
Та  якось  в  гості  все  ж  прийшла.
Присіла,  нагодуєм...
-------------------------------

На  сніданок,  що  у  нас?
Каша  із  брехнею.
А  на  друге  -  кислий  квас,
Трохи  сельдерею.

На  обід  вода  із  крану,
Борщ  із  кропивою.
На  вечерю  лиш  оману,
З  кабачковою  ікрою.

А  вночі  ніяк  не  спиться,
Шлунок  просить  їсти.
Що  йому  тут  відповісти?
У  каструлі  тільки  кістки.

А  коли  примусить  сон,
Трішечки  поспати,
Крім  холодних  макарон,
Як  все  уладнати?

А   на  завтра?  Кислий  борщ,
Плава  десь  морквинка.
Більш  нічого?  Ну  той  що  ж..
Капа  в  борщ  гірка  сльозина..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Сповiдь

У    житті    біда,    чи    горе
Щохвилини    може    статись,
І,    покаявшись,    у    церкву
Вже    пора    йти    сповідатись.

Все      обдумала    зарані,
Всі    події    пригадала,
На    гріхи    свої    минулі
Аж    три    зошити    списала.

Де    була    я,    що    робила  –
То    для    батюшки    загадка,
А    про    кожен    вибрик    в    мене  –
То    така    приємна    згадка!

Кожен    гріх    такий    солодкий…
Гріє    душу    думка    втішна:
Не    піду    сьогодні    в    церкву,
Ще    побуду    трохи    грішна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Любов Вишневецька

Щасливий путь…

Туман  здійнявся  там,  де  річка
свої  плекала  береги...
Згасало  сонце,  наче  свічка…
Стелився  вечір  навкруги…

А  Місяць  вже  завис  у  небі…
сміявся  з  сонних  зірочок…
Розправив  крила,  наче  лебідь,
із  хмар  кудлатих…  -  Дивний  шовк!..

Садок,  заквітчаний  Весною,
духмяним  запахом  п'янив...
Припудрив  Всесвіт  пеленою...
Вмикав  під  серденьком  мотив...

Затихли  півні…  Сиза  ковдра
із  тиші  з  спокоєм  лягла…
Зігріла  кожне  серце  добре!..
І  мріям  додала  крила…

Спокійно  в  рідній  Україні...
Щасливий  доля  має  путь...
-  Там,  де  природа  -  рай  картинний...
чудові  діточки  ростуть!..

                                                               14.03.2024  р.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008360
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

ТАИСИЯ

Концерт.

Так      мало        ярких        впечатлений.
Избыток        нервных            потрясений…
В        такой        нервозной        атмосфере
Спасёт        искусство        в        полной        мере.
Хоть        нынче        год        весьма        суровый,
Концерт        удалось        посетить.
Моя      подруга        пела        в        хоре.
Тот          хор        украсил        мою        жизнь.
Те          песни        мне        давно        знакомы…
Звучит        мелодия      полей…
Звучат        душевные        аккорды…
Поёт      их        в        роще        соловей…
Солисты        хора        раскрывают
Шедевры        своего        народа.
Перед        глазами        возникает
Моя      волшебная        природа…
Те      песни        -      кладезь        кислорода…
«Не        слышно        шума        городского».
Мы        все      в        плену      народных      песен.
Они      нам      с      детства      все      знакомы.
Хор        вновь      озвучил      эти      песни.
Ведь      с      песней      жизнь      ещё        чудесней.
(      Академический        хор        «ПРОМИНЬ»)

14.  03.  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008423
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. У чаті.

Старий  козел  навчав  малого:
-  У  чаті  сайту  будеш  блогер.
Рогами  всіх  коли  до  болю,
Копитами  топчи  по  колу,
Бо  ти  найкращий  після  мене,
Хоча  іще  поки  зелений.
Отрути  більше  під  віршами,
Налий  поетам  без  підстави.
...Аж  раптом  тут  з'явивсь  хазяїн.
-  Соціопатів  цих  я  знаю,
То  ж  видаляю  всіх,  блокую,
Нехай  тепер  десь  метикують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗАБУТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Спада  тепло,  крадеться  прохолода,
Вуалью  огорнуло  почуття.
Чи  винувата  в  цім  така  погода?
Повільно  наступає  забуття.

Холодне  й  непривітне  так  лякає,
В  P.S.   нам  хоче  пояснити.
Чому  усе  пройшло  нам  нагадає,
Його  вже  не  заїсти  й  не  запити.

Війне  колись  весняним  вітерцем,
Відкриється  минулого  сторінка.
Запахне  не  полинню  -  чебрецем,
Зігріє  не  забута  ще  усмішка.

В  реальний  світ  повернемося  знов,
І  в  метушні  життєвих  довгих   днів,
Всі  зникнуть   тягарі  невинних  тих  оков,
Які  той  час   подарувати   так  зумів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024

A.Kar-Te

не откладывай жизнь на потом

                                                 (завалявшееся)
                                                                     


Наконец-то  отпущенный  сном,
Разгонял  день  лесные  туманы.
Шалестел  листопадом  -  "живем",
Золоченым,  охровым,  багряным.

А  к  полудню  разлился  теплом,
Запоздалой  ромашкой  расцветши.
И  летая    листком-мотыльком,    
Вспоминал  о  недавно  ушедшем...

Не  откладывай  жизнь  на  потом  -
Ярче  пламени  роща  зарделась.
Пряность  воздуха  будто  с  дымком...
Вот  и  осень  уже  разгорелась.


(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008397
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Не болить

Ніч  глибока.  Сплять  всі  люди.
Місяць,  зорі,  тиша  всюди.
З  чоловіком  жінка  в  ліжку,
Із-під  ковдри  -  гарні  ніжки.

Третя  ночі.  Сон  солодкий.
Затрясла  Сашка  молодка,
Той  спросоння  став  кричати.
А  вона  -  іще  штовхати.

-Олю,  ти  що  божевільна?
-  Ми  радіти  будем  спільно.
Не  болить  уже  голівка,
То  ж  погладь  мою  маківку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Валентина Ланевич

Стелиться морок ночами

Стелиться  морок  ночами,
Степ  гоготить  у  вогні.
Шлях,  що  біжить  між  полями,
Дань  віддає  цій  війні.

В  тихій  пошані  тополі
В  даль  проводжають  кортеж.
Люди  схиляються  в  горі,
Біль  у  серцях,  що  без  меж.

Долі  криваве  осердя
Вкотре  вриває  життя.
І  не  знайти  милосердя,
Там,  де  нема  співчуття.

Там,  де  розриви  снарядів,
Кулі,  де  роєм  дзижчать.
Де  воював  іще  прадід  -
Рать  у  бою  йде  на  рать.

Там,  де  й  "один  в  полі  воїн"
Перед  десятком  русні.
Гнівний  лиш  окрик  чи  стогін
Чутно  в  часини  скритні.

Поклик  нуртує  у  тілі,
Волі  жадоба  в  крові,
Щоб  вороги  озвірілі
Щезли  на  нашій  землі.

Щоб  на  схід  сонця  зірниця
Тонким  стеблом  проросла.
Щоби  край  шляху  пшениця
Колосом  пишним  цвіла.

Щоб  соловей  на  світанку
В  мирнім  садку  щебетав.
Й  сон  був  спокійний  до  ранку
У  переливі  октав.

13.03.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008341
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Ніна Незламна

Щаслива з тобою

       (  На  фото  ми  в  молоді  роки.)            
(Присвята  чоловіку.)


Я  пригорнуся  ранньою  росою,
Глянеш  у  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,  ніжно  приголубиш,
Коханий  знаю,  боляче  не  зробиш.

Давай  згадаєм,  як  гуляли  в  полі,
Чарівність  квітів,  дякували  долі,
Де  подих  жита  і  соловейка  спів,
В  ромашках  сонечко,  запах  пелюстків.

 Той  аромат,  п`янив,  подяка  літу,
Клятва  в  коханні  й  серед  буйно  цвіту,
Віднайшли  щастя.  Пліч  -о  -  пліч  роками,
Хоч  і  буває,  не  спиться  ночами.

Ласкавий  погляд,  ліки  вчасно  дані,
До  біди  й  смутку  в  протистоянні,
 Підстерігав,  нас  відчай,  пригадай,
З  медом  і  м`ятою  смакували  чай.

Не  згасло  щире,  до  життя  бажання,
 Тут  дім,  повага,  розуміння,  щастя,
Я  все  частіш,  озираюся  назад,
Стараюсь  спомини,  всі  укласти  вряд.

Може  раніш,  чогось  не  цінувала,
Та    гріє  душу,  спогад  що  згадала,
 Скільки  всього,  нам  прийшлось  пережити,
Як  відпустить?  Умію  дорожити.

 Заздрили  хлопці,  знаю  й  молодиці,
 Без  тебе  ж  я,  як  квітка  без  водиці,
І  хоч  давно,  уже  осіння  чічка,
Але  довіку,  лиш  твоя  лебідка.

Знов  пригорнуся,  ранньою  росою,
Сяючі  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,    ніжно  приголубиш
Коханий  вірю,  ти  ж,  лиш  мене  любиш.

Мені  так  затишно,  під  твоїм  крилом,
В  міцних  обіймах  насолоджусь  теплом.
Ми  ще  станцюєм,  танець  танго  удвох,
Втішаймось  долі,  що  вдарував  нам  Бог!


                                                     11.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЙДЕ ВАСИЛЬ ДО ШКОЛИ

Вася  йде  уже  у  школу,
Всі  уроки  -  на  зубок.
Та  чомусь  пішов  по  колу,
Десь  узявся  тут  дружок.

--Що  та  школа,  толку  мало,
Ми  ж  з  тобою  не  святі.
Підем  краще  грать  в  футбола...
Василь  став   знов  на  граблі.

Це  було  не  раз,  він  знає,
Якось  вибрехавсь  тоді,
Що  тепер  сказать  -  гадає.
Міркував  Василь  собі.

Прогуляв  він  всі  уроки,
Та  явивсь  додому  вчасно,
Було  добре  все  допоки,
Спав  іще  їх  батько  смачно.

Як  прокинувсь,  то  питає:
-Що  навчився  ти  у  школі?
Що  сказать,  йому  не  знає.
Не  минуть  лихої  долі!

 -  Наший  вчитель  втік  з  уроків,
З  нами  грав  він  у  футбол.
Натерпілись  з  ним,  морока!
Він  на  полі  раптом  впав.

Грать  не  може,  а  береться.
Ось  такий  слабкий  гравець.
Ще  й  схватило  його  серце,
Гра  пішла  вся  нанівець.

Ми  водою   обливали,
Бачим  -  синій  в  нього  ніс...
Справа  кепська  -  повтікали...
Розбирає  батька  злість.

Раптом  чують  -  стук  у  двері,
Вчитель  в  гості  ось  прийшов,
Були  справи  справді  кепські:
Батько  ремінь  знов  знайшов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Олекса Удайко

ГУМОР: СВИНЯЧА ПОРОДА

                                 [i]Яка  свиня,  такий  свин,
                                 який  батько,  такий  син.…
                                                                                   [b]Приповідка[/b]

[b][color="#04666b"]Свиня  знічев’я  влізла  у  город
й  угоцала  до  пня  незрілу  ще  капусту…
Та  тут  кмітливий  до  свиней  народ,
далекий  від  свинячих  насолод,    
впіймав  свиню  у  саж,  що    нидів  пусто…                                                                                                                                          
                                                                                                                                                                                                                                 
Й  звернулася  до  ланових  свиня,                                                                                                                                                                                                          благаючи  на  волю  відпустити...
Бо,  бачте,  дітки  видіти  щодня
її  воліють…    Звісно  ж,    не  дурня  –
хотілось  бо  малечі  бути  ситій!  

Та  ланові  стояли,  як  стіна,
були  ж  бо  ті  на  стороні  закону:  
заліз  в  чуже  –  у  заперті  конай
довіку  і  не  покивайся  на  
сирітсво  "хрюшок"  
                                                       прісно  і  до  скону.

                                     *  *  *  
Мораль  цієї  баєчки  проста,
і  ніде  нам  від  правдоньки  подітись:
нема  скотини,  ба,  щоб  без  хвоста  –
коли  свиней,  дай  Боже,  вже  не  ста-
не,  ваш  город...  
                                                       дориють  їхні  діти.
[/color]
10.03.2024[/b]
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008134
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Леонід Луговий

Гумор. Собачий словник

Цуцик  чує  дзвоник  в  школі,
До  дверей  щосили  скаче.
Мають  учні,  Вася  й  Толя,
Для  його  словник  собачий.

Вже  достатньо  виріс  песик  -
Скоро  час  подругу  мати;
І  так  хочеться  словесних
Знати  виразів  багато  .

"Значить,  так!":  говорять  учні.
"Слухай,  пес,  повчаєм  ясно:
Будка  самки  -  буде  СУКНЯ,
А  СОБАКА  -  це  сто  баксів.

ЦУЦИК  -  це  дитячий  цукор,
Що  мала  Маринка  з  пачки,
До  ліктя  всадивши  руку,
Добуває  для  собачки.

ПСИХ  -  це  пес  що  від  любові,
Або,  може,  просто  з  лиха,
Як  нема  де  дітись  псові,
Проживає  в  жінки-психи.

Пес  німецький,  чистокровний,
Овдовілий  кобеляка,
В  три  скорочення  -  ПСЕ  ВДО  НІМ  -
Називається,  собака.

СУКЕН  ШТРАССЕ  -  це  в  Берліні
Між  домами  смуга  бруку,
Де  живуть  комунекині
Роза  й  Клара,  красні  суки.

А  володарку  собачу,
Всяку  псячу  господиню,
Кожен  пес  з  любов'ю,  значить,
Називає  СОБАКИНЯ.

Тих,  хто  цуциків  без  ліку
Продукує  полюбовно,
Звуть  СУЧОК  -  кобель  великий  -
Всі  окружні  пси  шановно".

Цуцик  слухає  науку,
Аж  ковтає  все  почуте  -
Всяке  слово  псу  на  руку,
Вже  поетом  може  бути.

Як  напише  у  Юхниці
Для  собачих  дам  поему,
Кожна  з  радістю  самиця
Дасть  поклоннику  своєму!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007902
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ

Медовий    місяць    пролетів,
Не    скуштувала    того    меду.
Ти    дуже    так    мене  хотів.
Тепер  -Нащо  тобі  оце  так  треба?

Лежить    Марина    і    зітхає,
Грицько    ж      іще    так    міцно    спить.
Вона    тут    думає    й    гадає:
Прийшла    ідея    -    відплатить.

В    обід    прокинувсь    неборак:
Чому    це    й    досі    пустий    стіл?
(Мабуть,    то    зайвий    був    коньяк,
У    голові    шумить    прибій).

Присів,    як    завжди,    біля    жінки:
Ти    що    це    знову    зранку    хвора?
Чи    не    працюють    в    тебе    мізки,
Я      борщ    холодний    їв    учора.

Ти    що    забула    про    дієту,
Мені    це    лікар    приписав?
Моїм    ти    нехтуєш    здоров"ям,
Слова    "гарячі"    їй    сказав.

Чи    ти    бажаєш    мені    вмерти,
Нема    грошей,    як    поховаєш?
Та    кум        чека    твоєї    смерті,
Чому    на    потім    відкладаєш?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007818
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024

A.Kar-Te

холодець

Застудився  холодець  -
Вкрай  замерз  я,  хай  вам  грець!
Досить  в  холоді  тримати.
Поспішайте  рятувати!
Тільки  дрижаки  вгамуйте  -
Кріпким  хріном  підлікуйте.
А  як  чарку  наллєте,
Ото  буде  саме  те  -
Обігріє  мене  в  шлунку.
Щиро  вдячний  порятунку.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007756
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Любов Іванова

УКРАЇНА ЗУСТРІЛА ВЕСНУ

[b][i][color="#0f5704"][color="#cf08c2"]У[/color]-же  розтанули  сніги,
[color="#cf08c2"]К[/color]-упають  землю  талі  води,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-озлогі    поять  береги,
[color="#cf08c2"]А[/color]-дже  світанок  у  природи.
[color="#cf08c2"]Ї[/color]-й-Богу,  ніжний  аромат
[color="#cf08c2"]Н[/color]-ависнув  шлейфом  недешевим  
[color="#cf08c2"]А[/color]-пломбом  взятий  напрокат,

[color="#cf08c2"]З[/color]-аповнив  трунком  березневим.
[color="#cf08c2"]У[/color]-питись  хочеться  в  цей  час
[color="#cf08c2"]С[/color]-маками  щедрої  природи.
[color="#cf08c2"]Т[/color]-аємним  мріям  дати  шанс,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-адіти  сонцю  і…  пригодам.
[color="#cf08c2"]І[/color]-  запашне  цвітіння  трав
[color="#cf08c2"]Л[/color]-  юбов»ю  щедро  напоїти
[color="#cf08c2"]А[/color]-  й  навіть  попри  сотні  справ

[color="#cf08c2"]В[/color]-  ідкритим  серцем  ближніх  гріти..
[color="#cf08c2"]Е[/color]-дем    земний,  пора  краси
[color="#cf08c2"]С[/color]-пить  промінь  сонця  на  верхівках…
[color="#cf08c2"]Н[/color]-айкраща    мить  і  див  часи
[color="#cf08c2"]У[/color]-  різних  барвах  і  відтінках.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007685
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024

Леонід Луговий

Відступ

День  згасає,  холодний  і  сірий,
Остигають  на  вітрі  стволи.
Батальйонам  своїм  командири
Відступати  наказ  віддали.

Ліг  в  архіви  фрагмент  України:
Фронтовий  оператор  відзняв  -
По  Авдіївській  трасі  машини
Покидають  розбитий  анклав.

Чути  подих  тротиловий  смерті,
У  повітрі  -  брудна  каламуть...
По  дорозі  життя,  на  четвертій,
У  пів-газу  танкісти  ідуть.

Весь  обдертий,  ланцетом  накритий,
Замикаючим  тягнеться  танк.
Догоряють  потрощені  ЗІПи
І  мастильний  добавочний  бак.

Дух  міцний  у  бувалих  солдатів,
Залишати  машину  не  час.
На  Дністрі  і  живими  не  взяті,
Їхні  предки  горіли  не  раз.

В  їхній  мужності  -  символ  держави,
Шлях  бійця  -  не  зелений  відос...
Оператору  приклад  яскравий
На  дорозі  відзняти  вдалось.

Відступає  тактично  країна,
А  в  стратегії  плани  свої...
І  пошарпані  боєм  машини
Обережно  ведуть  водії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007700
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024

A.Kar-Te

на пике…

                                                                 (  из  заначки)


Взорву  горизонт,  взорву!
А  как  же,  скажи,  иначе
Свою  пробудить  судьбу,
А  с  ней  удачу  впридачу?

Взорву  горизонт,  взорву
На  пике  горы  высокой,
Иначе  с  тоски  умру
В  келье  души  одинокой.

Взорву  горизонт,  взорву!
Такая  прёт  мощь  и  сила,
Что  даже  чертей  в  аду
Завистью  перекосило.  

Любовь  -  похлеще  тротила.

(фото  автора)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007577
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Валентина Ланевич

Весни поступ гряде

У  трепеті  листя  сухого
Згубився  веселий  промінчик.
То  в  кроні,  у  дуба  глухого,
Заплутавсь  між  віт  його  кінчик.

Між  віття  там  й  вітер  гуляє,
Він  про  себе  складає  пісень.
На  листі  зруділому  грає,
Щоб  той  шелест  нести  в  новий  день.

Зіллятись  з  "курли"  журавлиним,
Що  повільно  по  небі  пливе.
Край  шляху  дістатись  калини  -
Весни  поступ  гряде  по  при  все.

03.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007392
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. МУХА ВРЯТУВАЛА

Зайшов  вчитель"тихо"  в  клас,
Грюкнув  так  дверима!
Ну  розказуй  вірш,  Тарасе,
Швидко,  не  затримуй.

Встав  Тарас,  почухав  вухо,
Підтягнув  штанці.
Десь  взялась  проклята  Муха.
Засміялись  всі.

Муха  влізла  йому  в  носа,
Лоскотати  стала.
Вчитель  кинув  погляд  скоса...
Муха  врятувала.

В  мене  дома  є  проблеми,
Батько  прийшов  пізно,
Довго  нам  читав  памфлети,
Слухали  всі,  звісно.

Вклали  спать  його  насилу,
Голова  -  макітра.
Вчить  вірша  не  було  сили,
Раптом  зникло  світло.

Вчитель  тут  сказав:
 -Брехня!
Кожен  раз  невдала.
Ставлю  я  оцінку  -  два...
-  А  чому  так  мало?..
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007495
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024

A.Kar-Te

подивись на неї, осінь

І  щаслива,  і  вродлива
(Подивись  на  неї,  осінь),
Та,  закохана  дівчина,
Що  твоє  намисто  носить.

Та,  закохана  дівчина,
Що  руде  волосся  має,
Рум'яніє,  мов  калина...
Мабуть,  милого  чекає.

Рум'яніє,    мов  калина,
Що  красою  входить  в  осінь...
Вся  аж  світиться  дівчина,
Наче  сонце  в  собі  носить.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007365
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

A.Kar-Te

перлисте

Розсипались  перли  -  панянки
Росою  в  молочні  світанки...
Довкілля,  неначе  наснилось,
Перлистою  ніжністю  вкрилось.

Перлини  -  на  травах,  на  квітах,
На  сонних  калинових  вітах...
І  в  кожній  перлині  ранковій
Виблискує  море  любові.




2023  р.
(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006838
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗГАСАЮТЬ СУТІНКИ ВЕЧІРНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]


Згасають  сутінки  вечірні,
Змінився  світ  вже  за  вікном.
Вони  зникають  так  невільно,
Крадеться  ніч  чомусь  тайком.

Вона  загладить  всі  гріхи,
Спростує  всі  життя  проблеми.
Здається,  що  нема  біди,
Що  турбували  нас  даремно.

Це  сон  зморив  вже  наші  очі,
На  лад  свій  все  перевернув.
Він  ощасливить   всіх  нас  хоче,
Від  негараздів  відвернув.

І  ми  щасливі,  ніби  знову,
Та  промайне  ця  швидко  мить.
І  на  душі  все  ті  ж  окови,
Що  не  дають  по-людськи  жить.

Та  ніч-чаклунку  знову  ждем,
І  знову  тайни  довіряєм.
Лиш  огорта  болючий  щем:
Не  буде  так,  як  обіцяє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

НЕЗАБУДКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]



Людина  щаслива  своїм  вмінням  забувати.  
Пам'ять  завжди  готова  забути  погане  і  пам'ятати  тільки  добре.

 Варлам  Шаламов

--------------------------------

Пам"ять  сіє,  як  крізь  сито
Друзів,  що  були   у  нас  в   житті.
В  них  душа  завжди  вікрита.
Ці  були  нам  до  душі.

З  ними  легко  жити  й  просто,
Часто  правду  кажуть  нам.
Не  деруть  ніколи  носа,
Сум  і  радість  пополам.

І  нехай  роки  проходять,
Хіба  пам"ять  їх  зітре?
В  серці  місце  їм  знаходим,
Пам"ять  там  про  них  живе.

Володіє  нами  пам"ять,  не  дає  нам
можливості  забути  того,  хто
колись  нас  робив  щасливими..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Гриць сказав сьогодні жінці ( гумор)

Гриць  сказав  сьогодні  жінці:
З  кумом  йду  я  на  рибалку.
Нервував  і  гриз  все  нігті,
Потім  викурив  цигарку.

Приготуй  мені  сніданок,
Доки  буду,  я  не  знаю.
Та  не  думай  про  коханок,
Я  від  них  давно  тікаю.

Ще  налий  мені  п"ять  капель,
Бо  надворі  холоднеча.
Щось  із  ночі  давить  кашель,
А   в  душі  знов  порожнеча.

Подивилась  жінка  скоса:
Все  узяв  що  для  рибалки?
Щось  важка  твоя  ця  ноша,
А  для  чого  взяв  куфайку?

Гриць  почухав  чомусь  носа,
Що  ж  отут  йому  збрехать?
Чи  велика  була  доза?
Як  зморюсь,  то  щоб  поспать.

Раптом  чує  він  дзвінок:
Любий,  довго  тебе  ждать?..
Не  обдуриш  цих  жінок,
Краще  дома  буду  спать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Ніна Незламна

Авдіївка…

Калюжі  крові  по  бункерах  при  землі,
Авдіївка…  єднання  душ  до  журавлів,
Синів  забира  й  доньок,  кривава    війна,
Чому  вознеслися  зарано  в  небеса?

А  вони  ж  мали  щоденні  світлі  мрії,
Жити    щасливо  в  квітучій  Україні,
Де  спокій    і    линуть  пісні  солов’їні,
На  жаль,  як  вугілля,  зчорніли  надії.

Закам’яніло  серце,  неньки  навіки́,
Думки  розвіялися,  за  які  гріхи?
А  по  землі,  знов  густі  краплини  крові,
Замало  дітки  ви  пізнали  любові...
Пробачте,  що  не  змогла  вас  захистити!

                                                                 22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Як прикро нам прощатись (альба)

   О,  як  співала  ніч  любовні  серенади.
-  Коханий,  не  спіши,  зажди.
-  На  жаль,  пора.
   Забути  неможливо  всі  твої  принади,
   Але  ж  ранкова  запала  вже  зоря.
-  Солодкі  поцілунки,  як  ваніль,  до  ранку.
   Зірки  торкались  мрій.  Розлука  
   увірвалась  на  світанку.
-  Я  поверну́сь,  моя  красуне  і  коханко.
-  Чекатиму  тебе,  ти  ж  ясноокий  мій.
-  О,  люба,  ніжна,  плакати  лишень  не  смій.
   Як  прикро  нам  прощатись...
   (І  сліз  краплини  впали  на  світанку.)





(Альба  -  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слів  "світанок",  "  зоря",  "ранок"  в  кінці  строфи)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Капелька

Писать стихи - души призвание

Писать  стихи  -  души  призвание
-  Тяжёлый  или  лёгкий  труд.
В  стих  вкладываем  понимание,
Когда  красиво  -  very  good...

Писать  стихи  -  летать  как  ветер,
Но  иногда  идти  пешком.
В  своей  душе  -  в  своей  планете
Вы,  словно,  с  Музою  вдвоём.

Писать  стихи  -  дышать  любовью
Стараясь  целый  мир  согреть;
Скорбеть,  когда  пролитой  кровью
Война  питает  горе,  смерть...

Писать  стихи  не  так-то  просто
Когда  не  знаешь,  что  сказать.
Они  растут  с  духовным  ростом
Раскрыв  уста  и  сняв  печать.

Писать  стихи  -  построить  яхту,
Назвать  "Победа"  иль  "беда".  
Отправить  в  море  иль  на  "плаху"
Решают  Авторов  сердца...

Писать  стихи  -  писать  картину.
В  ней  отражение  души.
Украсить  дом,  снять  паутину
И  не  остаться  на  "мели".

Писать  стихи  -  бальзам  на  душу,
Луч  света,  радуга  мечты.
Но  иногда  стих,  словно,    грушу
Побить  в  спортзале  за  "грехи"...

Писать  стихи  -  ведь  каждый  знает:
"Слова  в  них  -  лего  и  игра".
Свою  страничку  открывает
И  для  тебя,  и  для  себя.

                                 08.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Валентина Ланевич

У холодну днину

У  холодну  днину
Вітер  дме  в  грудину,
Вітер  дме  у  спину
В  цю  гірку  годину.
Рве  на  кусні  думку
В  пошуках  рятунку,
Де  ревуть  снаряди
Й  свищуть  кулі  градом.
Фосфор  світляками
Літає  роями
І  нуртує  в  тілі
Злістю  в  ратнім  ділі.
У  бою  за  волю,
Щоб  змести  сваволю.
Щоб  був  мир  та  спокій,
Щоб  смуток  глибокий
Не  тривожив  душу
І  не  рушив  тишу.
Щоби  перемога
Торкнулась  порога
Кожної  оселі
Й  прийшли  дні  веселі.
"Господи  Всевишній,
Будь  в  молитві  втішний.
Пошли  свою  силу
Здолати  вражину.
З  славою  Героям
Збережи  Вкраїну!"

21.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006433
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зимові гріхи

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]

Просльозилася  зима,
Сльози  витирає.
Чи  є  шанси,  чи  нема?
Та  про  щось  гадає.

Так  короткий  оцей  вік,
Швидко  постаріла.
Де  обіцяний  твій  сніг?
Про  щось  бурмотіла.

Довго  спала  у  цю  пору,
Дощі  розсипала.
І  не  чула  ту грозу,
Яка  щось  казала.

Позбирала  усе  збіжжя,
Куди  тепер  з  ними?
Усім  хватить  отут  місця.
Не  йшла,  шкандибала.

До  весни  піду  у  гості,
Чи  на  місяць,  може,  два.
Пожаліюсь  -  болять  кості...
Взагалі,  нащо  весна?

Через  річку,  навпростець,
Чомусь  тонка  крига?
Я  звела  все  нанівець,
Я  у  всьому  винна.

Та  поки   зима  все  спала,
Були  раді  люди,
Вона  всіх  оберігала,
Було  тепло  всюди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Дивіться в очі й посміхайтесь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]

Очі  не  брешуть  …  Вони  все  скажуть  …  І  хто  любив,  і  хто  грав  …
Згодом  доля  покаже,  хто  в  житті  більше  втратив  …
-------------------------------------------------------------------
Слова,  як  подихи  весни,
Примусять  хвилюватись  душу.
Якщо   від  серця  йдуть  вони.
Не  просто  сказані  ці  звуки.

Замінить  музика  без  слів,
Тобі  розкаже  про  любов.
Що  так  сказать  ніхто  не  вмів,
Ти  хочеш  чути  її   знов.

Про  почуття  розкажуть  очі,
Дарма,  що  колір  бува  різний.
Зачарувати  вони  взмозі,
Якщо  в  очей  цей  погляд  світлий.

Дивіться  в  очі  й  посміхайтесь,
Не  зачерствіє  так  душа.
Завжди  такими  й  залишайтесь,
Душа  не  буде  хай  глуха...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024

A.Kar-Te

хазяйновитий батько

Валя  пічкає  дитятко...
-Толю,  треба  все  доїсти.
(  вголос  мріє  про  телятко)
Це  не  те,  що  жити  в  місті.

З  нього  виросте  корова,
Буде  молоко  та  масло,
Сир...    Життя  в  селі  чудове.
Поряд  луг  -  то  ж  є  де  пасти...

Прожував  вареник  Толя...
-Може  купимо  індичку?
Бо  казала  бабка  Оля  -
Батько  вже  завів  теличку.


Велика  подяка  Каті  Собовій.  
Підняла  настрій  своїми  гуморесками
та  надихнула  на  вами  нині  прочитану.


(картинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006243
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Багатогранне це життя!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oWAhl9yTmxQ[/youtube]


Холодні  очі,  пустий  погляд...
В  очах  твоїх  цвіте  зима.
Минулий  стерти  хочеш    спогад,
Що  дарувала  нам    весна?

Згадай  чарівні  весни  звуки.
Я  пам"ятаю...  Ти  забув?
Чому  затихли  її  струни?
Свої    ці  витівки  вгамуй.

А  серце  зна  ці  витрибеньки,
Наперекір  їм,  заважа.
Слова  чарівні  сипе  в  жменьки.
Моє  серденько  так  втіша.

А  ти  все  дивишся  з-під  лоба,
Хоч  серце  воском  розтає.
Мене  пробач,  і  ще  раз  спробуй...
Дивлюся  -  руку  подає.

І  швидше  кров  тече  по  жилах,
Шалене  знов  серцебиття!
Невже  ростуть  від  цього  крила?
Багатогранне  це  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006099
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЯК СОНЦЕ!

Ой,  як  щедро  сонце  всіх  нас  зігріває...
Сонечку  ясному  хто  допомагає?

Встану  вранці  рано,  попрошу  багато
промінців  у  сонця  й  буду  розсипати.

Я  допомагати  тату  й  мамі  вмію
й  сонечку  ясному,  думаю,  зумію.

Сонячне  проміння,  що  зберу  в  долоні,  
ягідки  зігріють  калині  червоній.

Промінцям  зрадіють  баклажани  сині,
буряки  та  морква,  огірочки  й  дині.

Підмалюю  щічки  яблуньці  в  садочку,
вишеньці  рожеву  одягну  сорочку.

Ще  сипну  проміння  квітам  під  віконцем,
весело  всміхнуся  я  до  всіх  із  сонцем.

Буду  й  в  день  похмурий  радість  дарувати,
бо  ж  і  я,  як  сонце,  вмію  зігрівати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

A.Kar-Te

Або воля, або смерть!

Або  воля,  або  смерть!
Не  про  нас,  щоби    на  чверть,
Чи  то  навпіл  боронити
Волю,  що  дано  любити.

Кров  рікою  через  край
За  наш  солов'їний  гай,
За  домівку,  за  родину
Та  за  вільну    Україну.

Не  про  нас,  щоби  на  чверть.
Смерті  ворогові  -  вщерть.
Знайте  -  козацькому  роду
Не  буває  переводу.


(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006158
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

A.Kar-Te

як від неба твої очі…

Як  від  неба  твої  очі,
То  ж  від  кого  ті  вуста..,
Коли  в  них  згоріти  хоче
Все  єство  моє  до  тла  ?

Водоспад  твого  волосся
З  голови  до  ніг  топив...
Та  тоді  мені  здалося,
Що  до  тебе  я  й  не  жив.

Й  від  очей  твоїх,  чаклунко,
Вже  спасіння  не  чекав...
Тільки  усмішку  рятунку
Янгол  у  очах  ховав.



(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005752
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зупиніться, щоб побачить душу

Закохатися  в  душу,  не  торкаючись  тіла  –  талант.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N4elb5JgTuI[/youtube]
Душа  таємна  й  загадкова,
Так  важко  кожну  зрозуміть.
У  когось  просто  гонорова,
Її  не  можна  розкусить.

Розправить  плечі,  йде  повільно,
І  носом  небо  дістає.
Сприймать  таку  треба  спокійно,
Хіба  для  неї   рівня  є?

Таку  обходять  стороною,
Щоб  ненароком  не  торкнуть.
Треба  подумать  головою,
Як    цей  змінить  собі  маршрут.

Та  на  таких  нема  образи,
Це  від  народження  такі.
І  не  тримать  в   собі  досади,
Вони  душею  так  слабкі.

Бувають  душі  зовсім  інші,
Вони  притягуть  до  себе.
І  хоч  вони  теж  трохи  грішні,
Така  для  друзів  менІ  треба.

Кого  пускаємо  ми  в  душу,
Забути  важко  так  його.
Ми  не  чекаєм  час  той  слушний,
Не  скажем:  з  ним  не  повезло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005749
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Надія Башинська

ЗНАЙ, РОЗЦВІТЕ ЗЕМЛЯ!

Знай,  розцвіте  земля...  
прикрасить  Божий  цвіт
ліси  й  поля,  й  на  гори  він  збереться.
Розсіється  туман,  зрадіє  поле  й  гай,
і  сонце  радо  ранку  усміхнеться.

І  Перемоги  день
зустріне  співом  птах,
і  мрія  знов  ясна,  знаю,  воскресне.
Щоб  доленька  цвіла  і  щедрою  була,
цю  радість  подаруй,  прошу  я,  весно!
                             
Цей  переможний  час  
все  ближче  з  кожним  днем,
відважно  всі  свій  край  ми  захищаєм.
Знай,  розцвіте  земля,і  заспіває  птах,
бо  світ  ясний  любов'ю  зігріваєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Н-А-Д-І-Я

РОЖЕВА ДОЛЯ ЙДЕ ЗА МНОЮ

                                                     Дерево  не  забирає  своєї  тіні  навіть  у  того,  
                                                     хто  прийшов  зрубати  його.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]

Я  йду  повільно  -  тінь  за  мною,
Хіба  це  справжній  мій  двійник?
А,  може,  йде  за  мною  доля,
Невже  оце   її  відблиск?

Я  зупинилася  -  чекаю,
Так  хочу  глянуть  їй  в  лице.
Мабуть,  думки  мої  читає?..
Відчула  щось  мені  близьке.

Як  доторкнутися  рукою?
Мені  теж  руку  подає.
Пішла  я  швидкою  ходою,
Від  мене  знов  не  відстає.

Та  що  робити?  Це  -  примара,
Від  неї  як  знайти  спасіння?
Із  сил  усіх  себе  тримала,
За  мною  йде  моя  надія?

Усі  думки  перелистала,
На  це  все  ж  відповідь  слаба.
Чому  ж  вона  мене  злякала,
Смілива  начебто  була?

Я  посміхнулася  до  себе,
Такі  фантазії  мої.
Та  тут  захмарилося  небо,
І  зникла  тінь,  пройшли  жалі.

Це    непогода  тут  виною.
Пішла  дорогою  своєю.
Ще  я  зустрінуся  з  тобою,
Моя  ти,  доленько  рожева...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та (пісня)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube]                                                                                                            Слова  Світлани  Пирогової,  музика  і  виконання  групи  "Злива".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 09.02.2024

Валентина Ланевич

Розшумілись вітри

Розшумілись  вітри,
Розгулялись  вгорі,
Поміж  хмар  ясне  сонце  зникає.

Щось  тривожно  мені,
Темінь  тисне  в  душі.
Біда  смертна  в  напрузі  тримає.

Був  би  мир  на  землі
Й  Україна  в  добрі,
Було  б  літепло  в  серці  безкраю.

"Дай  же,  Господи,  нам
Пережити  війну,
Я  прошу  тебе,  Боже,  благаю!

Сили  з  вірою,  дай,
Хай  розквітне  наш  край.
Хай  у  мирі  він  щастя  зазнає.

У  любові  й  добрі
Проживались,  щоб  дні.
Вороги,  хай  же  кару  пізнають."

04.02.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Капелька

Скорей рассвет пусть наступает

Земля  вздохнула  вместе  с  нами
Теплом,  любовью  и  добром
-  За  тучами  и  облаками
Весна  вдруг  с  солнышком  вдвоём.

Ещё  весне  конечно  рано,
Но  в  гости  можно  и  сейчас.
На  сердце  многих  видит  рану
И  вопиющих  слышит  глас.

Зачем-то  тьма  накрыла  Землю,
Зачем-то,  словно,  свет  погас
И  вспоминая  Фату,  Лелю
Вдруг  слышит  дъявольский  приказ:

"Людей  Земли  загнать  в  "болото"
-  Порядок  Новый  Мировой".
Рога,  копыта  спрятал  кто-то
С  козлиной,  злобной  головой...

Скорей  рассвет  пусть  наступает
И  мир  в  душе,  в  семье,  в  стране.
Весну  пусть  радость  удивляет
И  счастье  в  нашей  стороне.

Под  фотографий  была  надпись:
"Рассвет  -  это  пробуждение  людей
и  природы,  начало  нового  дня".

                                   04.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Капелька

Самая большая тайна

Земля  людей  объединяет
-  Ногами  ходим  по  земле.
Она  людей  не  разделяет
В  дворцы,  в  песочницы  в  стране.

Была  Великая  держава
Людей  свободных  на  Земле,
По  уровню  опережала
Все  современные  втройне.

Но  прилетели  с  "Аватара"
Чужие  -  хищники  из  вне.
Земля  сражалась,  проиграла
Оставшись  в  хищной  кабале.

Страна  была  не  СССР-ом
И  не  Российскою  тюрьмой.
В  ней  каждый  был  миллионером,
Царём,  свободным  и  слугой...

Морали  в  басне  очень  много.
Чужие  в  каждой  есть  стране.
Они  людей  назвали  Homo  
Стремясь  командовать  в  душе.

                           30.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004935
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Капелька

"Револьвер"

Есть  револьвер  -  большая  штука,
Опасный  даже  "инструмент".
В  мозги  стучится  он  без  стука,
Силён  как  "Пятый  элемент".

Дружить  с  ним  -  жизнь  разнообразить
-  Жизнь  закипит  от  "А"  до  "Я".  
Нельзя  в  зависимось  залазить
И  с  "кипятком"  дружить  нельзя...

Есть  "Револьвер"  -  играет  Стэтхем.
Солидный,  шедевральный  фильм.
Там  круче  роль  чем  даже  Бэтмен.
Он,  словно,  добрый  элохим.

Он  побеждает  в  этом  мире
Разрушив  эго  -  корень  зла.
Он  не  нажал  курок  и  в  "тире"
Поставил  точку  навсегда...

Лет  двадцать  "Револьвер"  в  прокате,
В  нём  есть  крылатые  слова.
И  мир  сей,  словно,  на  закате
-Ведь  в  мире  вновь  идёт  война.

                                 31.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Любов Іванова

ПРОГРЕС В МЕДИЦИНІ

[b][color="#190694"]Запитала  якось  Домка
 у  куми  Марини,  -
Як  вважаєш,  чи  є  успіх    
в  плані  медицини?

Ми  старі,  зрівняти  здатні
Як  було…  як  стало.
Ми  ж  бували  у  лікарні
За  свій  вік  не  мало.

-Є  прогрес,  гука  Марія
Всі  про  нього  знають.
З  нас  раніш  не  брали  гроші,
А  тепер  здирають…

-  Та  не  той  прогрес,  Маріє,
Геть  не  згідна  Домка,
В  діагностиці  є  зміни…
Натякає  тонко.

Ооо!!  То  ти  згадай,  кумасю
Як  було  нам  двадцять
Лиш  зайшла  до  кабінету,
Треба  роздягаться.

Не  важливо,  терапевт  то
Отоларинголог,
Мусиш  зняти  все  із  себе
І  стояти  гола.

Все  змінилося  навколо,
Зміна  й    тут  велика.
Чи  хірург,  а  чи  невролог
«Покажи  язИка».

Може  й  нині  ми  не  проти
Зняти  з  себе  дрантя,
Та  ніхто  й  не  пропонує,
Бо  не  з  нашим  щастям[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Ганна Верес

Край бузковий

Там,  де  сивий  Дніпро  береги  повінчав,
Зустрічав  жовте  сонце  ранкове,
То  моя  все  земля  від  Дінця  до  Збруча,
А  над  нею  –  сатин  барвінковий.

Коли  ж  прийде  весна,  дивом-квітом  рясна,
На  вербові  усядеться  плечі,
То  гаїв  сивина  горизонт  спелена,
Збудить  клини  у  небі  лелечі.

Де  красуня  Десна  тихі  води  несла
І  несе  й  дотепер  в  шир  Дніпрову,
Там  казкова  краса  поселилась  в  лісах,
Там  народ  особливої  крові.

Де  кошлаті  вітри  ковилу  зберегли,
Де  дзвеніла  козацька  підкова,
Синьоокі  волошки  в  житах  зацвіли.
То  мій  край  у  тумані  бузковім.  
6.01.2024.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004661
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Родвін

ЯК  КОБИЛІ РОБЛЯТЬ ХВІСТ 16+

   
                 [i]Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                     День  дев'ятий  .  Оповідка  5.
[/i]
                                                       *              *              *

Священник  Джанні  ді  Бароло
Колись  в  Барле́тті  проживав.
Приход  убогий  був  та  з  цього  
Ніколи  він  не  горював...

Але,  щоб  якось  все  ж  прожити,
Бароло  мусив  щось  робити  -  
То  він  кобилу  запрягав
Й  по  краю  з  гендлем  мандрував.

По  ярмарках,  а  то  й  базарах
Він  їздив  на  своїй  кобилі  
По  всій  багатій  Апулії*
І  знався  в  крамі  і  товарах  -

Де  дешево  -  то  щось  купляв,
А  де  дорожче  -  продавав.


Десь  недалеко  від  Таранті
В  однім  базарному  селі
Він  стрівся  з  П'єтро  із  Тресанті,  
Той  був  баришник.  На  ослі

Він  їздив  теж  ярмаркувати,
Товари  й  кросна  купувати,
А  потім  вміло  продавав.
І  в  тім  -    живу  копійку  мав  !

Вони  на  ринку  сонце  стріли,
З  них  кожен  добре  справу  знав,
Товари  кожен  розіслав,
Й  люб'язно  й  мило  говорили...

Про  те,  про  се...  про  своє  діло  ...
Про  що  -  ніхто  не  пам'ятав  !


Немов  раніш  десь  розлучились...
Священник  П'єтро  кумом  звав  -
Так  міцно  й  славно  подружились.
П'єтро  у  Джанні  чаював,

Коли  по  справах  був  в  Барлетті,
Вгощались  дорогим  спагетті,
В  Тресанті  Джанні  ночував
І  П'єтро  радо  частував...,

Від  серця,  мило  і  привітно,
Його  усім,  чим  Бог  послав.
А  потім  спать  його  поклав
Аж  на  солому,  у  повітку,

Бо  в  ліжко  кума  не  ложив  -
Наш  П'єтро  дуже  бідно  жив  !


Він  мав  будиночок  в  Тресанті,
В  нім  ліжко,  де  постіль  він  слав.
Ані  балкона,  ні  веранди  -
Лише́нь  повітка  для  осла.

Вони  з  жоною  в  ліжку  спали.
Для  Джанні  -  місця  бракувало  !
Він  мусив  на  соломі  спать,
Біля́  кобили  постіль  слать  !

Джемма́то  сповнилась  бажанням
В  сусідки  Зіти  ночувать,
Щоби  із  П'єтро  міг  поспать
Священник  із  Барлетти  Джанні.

-    В  постелі  він,  як  гість  щоб  спав,
     А  не  кобилу  обнімав  !  -


Джеммато    -  так  дружину  звали...
То  чоловік  лиш  промовчав,
А  в  Джанні  очі  запалали,
Він  посміхнувся  і  сказав  :

-  Кумо́  Джеммато,    не  турбуйся,  
   Бо  я,  як  оком  підморгну  -
   Кобилу  в  дівку  оберну
   В  таку,  що  просто  залюбуйся  !

   І    сплю,  як  з  жінкою,  всю  нічку.
   А  потім,  знову  -  тільки  чхну,
   То  враз  в  кобилу  одверну
   І  запряжу  у  віз  чи  в  бричку  !

   Свою  кобилку  я  люблю
   Тож  біля  неї  пересплю  !


Хазяйка  дому  здивувалась,
Але  повірила  йому...
Ще  й  чоловіку    розказала
А  по́тім  мовить  по  тому́  :

-  Якщо  він  вміє  чарувати
   Та  ще  й  великий  твій  приятель,
   То  хай  тебе  навчить  тих  чар  -
   У  нього  ж  -  небувалий  дар...!

   Ти  о́бернеш  мене  в  кобилу.
   Вдвох,  на  кобилі  й  на  ослі,
   Поярмаркуєш  у  селі,
   Поті́м  вернеш  личину  милу.

   Подвійний  зиск  ми  будем  мать,
   А  втім  -    пора  лягати  спать  !


Кум  П'є́тро  ніч  крутився  в  ліжку
Джеммато  навіть  не  змогла
Приспати  любощами,  ніжно...
Бо  думка  спати  не  дала.

Повірив  П'єтро  в  ту  дурницю,
Послухав  жінку,  як  годиться,
Кумася  став  прохать  навчить
Кобилу  з  жінки  як  зробить.

Хотів  його  відговорити
Приятель  Джанні,  та  ніяк
Не  піддається  неборак  -
До  чарів  хоче  долучитись  ...

 Кортить  кобилу  свою  мать
 Й  з  ослом  на  пару  гендлювать  !

   
-  То  що  ж,  навчу  вас,  що  робити,
   Проснемось  завтра  ми,  чуть  світ,
   Бо  гриву  важко  сотворити...
   Та  найтрудніша  штука  -  хвіст,

-  Кум  Джанні  важно  так  промовив,
   А  потім  ще  додав  два  слова  :
-  Щоб  хвіст  гарнезний  сотворить  
   Із  ним  прийдеться  помудрить  !

   Його  так  тяжко  приробити...
   Для  цього  треба  щось  утнуть...,
   А  без  хвоста  ж  -  не  обернуть  !
   Це  важко  навіть  уявити...

   Та  раз  вже  взялись  -  не  вернуть  !
   У  нас  все  вийде,  певен  будь  !

       
Джеммата  з  П'єтро  знов  не  спали,
В  постелі  йорзали  всю  ніч...
На  чудо  так  вони  чекали,
Що  з  сонцем  побрели  навстріч,

До  кума,  дорогого  Джанні,
Скоріш,  щоб  чари  ті  бажані
Перевтілили  на  кобилу
Джеммату  -    П'єтра  жінку  милу  !

А  Джанні,  лиш  в  сорочку  вдітий,
До  них  підвівся  і  сказав  :
-  Нікому  б  це  не  показав
   Раніше  я  у  цілім  світі  !

Лише́нь  для  вас,  своїх  кумів
Таїнство  це  розкрить  посмів  !
   

Коли  ви  так  це  забажали,
То  я  навчу,  дивись  сюди  -
Щоб  все,  що  ви  запам'ятали,
Не  принесло  для  вас  біди,

Щоб  без  помилок  чаклувати,
Не  слід  нічого  мудрувати  !!!
Я  все  вам  зараз  покажу,
Робіть  лиш  так,  як  я  скажу  !

-  Ми  згодні  все  робить  по  слову,
   Лишень  тобі  я  тут  корюсь,
Джеммата  мовила:  -    Клянусь  !
-  Клянусь  і  я...!    -    П'єтро  промовив...

Тоді  кум  Джанні    свічку  взяв
Ткнув  П'єтру  в  руку  і  сказав:


-  Ну,  от  і  добре,  все  чудово,
   Я  бачу  -  все  до  Вас  дійшло  -
   Й  додав,  здригнувшися  нервово  :
-  Язик  у  вас  -  не  помело,

   То  щоб  не  сталося  -    ні  слова  !
   Бо  все  розладить  та  розмова,
   Дивіться  добре,  що  чинить,  
   Й  затямте  все,  що  говорить  !

   Щоб  не́  було  -  терпіть  щосили  !
   Бо  зойкнеш,  крикнеш  -  нанівець
   Зведеш  всю  справу  і  -  кінець  ...
   Й  не  буде  в  вас  тоді  кобили  .

   Щоб  кожен  Господа  благав
   Про  хвіст...  До  ладу  щоб  пристав  !


Кум  П'єтро,  в  руки  свічку  взявши,
Запевнив  -    буде  все  як  слід  !
Завмер  він,  дух    затамуваши,
А  від  неспокою  -  аж  зблід  !

Отець  звелів  Джемматі  милій  :
-  Нараз  догола  роздягнись,
   Постань  же  рачки,  міцно  впрись  !
   Стій  так,  немов  стоять  кобили  !

   Тихенько  стій,  не  озивайся.
   Хоч  хто  би  раптом  не  позвав,
   Чи  доторкнувся,  чи  злякав  -
   Ти  навкруги  не  озирайся  !

   І  щоб  не  сталося  -    мовчи  !
   Бо  все  розладить  навіть  пчих  !


А  сам  до  неї  руки  суне,
Ко́си  гладить  їй  грайливо,
Говорить  П'єтру  :  -  Слухай,  куме,
   У  нас  розкішна  буде  грива  !

В  Джематти  коси  розплелися  -
Так  в  шию  Джанні  їй  вчепився
І  примовля  при  цім  слова:
-  В  кобили  гарна  голова...

А  сам  -  мов  кіт  коло  сметани,
Навкруг  оголеного  стану  :
-  В  кобили  будуть  гарні  ноги  -
Каже    Джанні  :    -  щоб  дороги,

   Для  неї  легкими  були...
І  гладить  -  знизу  догори...


Від  дотику  вона  здригнулась,
Назад,  легенько,  подалась...
Неначе  грізне  щось  почула.
Та  виду  все  ж  не  подала...

А  той  вже  груди  її  мацав,
По  спині,  як  кобилу,  ляскав,
А  перса  -   повні  і  пругкі,
Та  ще  й  привабливі  такі...

Аж  в  нього  встало  щось  незване,
Ще  й  з  під  сорочки  вигляда,
Та  добре  -  то  не  є  біда,
Бо  він  же  теж  людина  -  Джанні  !...

Тож  Джанні  й  каже  :  -  Певно  будуть
У  кобили  гарні  груди  !


До  живота  він  теж  звертався,
Й  до  спини  складно  ворожив,
А  щоб  міцніший  круп  удався,
До  стегон  тихо  шепотів  :

-  В  Джеммати  є  красиві  стегна,
   В  кобили  буде  сильний  зад,
   Бо  це  ж  -    кобила,  не  коза,
   Ще  й  чистокровная,  напевно...

Лишень  хвоста  зробить  зосталось...
То  він  сорочку  закотив,
За  тичку  свою,  рослу,  взявся  
І  прямо  в  дучку  застромив,

Що  зроблена  для  того  діла...
-  Хвіст  буде  гарний  у  кобили  !

Врочисто  Джанні    заявив  !
Джематті  й  втямити  не  вспіла  !


Кум  П'єтро,  що  уважно  слухав,
Бо  все  хотів  запам'ятать,
Вдивлявся  і  мотав  на  вуса,
Враз  став  обурено  кричать  :

-  Панотче,    стійте,  зупиніться
   Хвоста  не  треба,  відступіться  !
Та  рідиво  нараз  стіка,
Те,  що  від  нього  рость  людська...

Кум  тичку  витіг  й  важно  мовить  :
-  Гей,  П'єтро,  що  ж  ти  натворив?
   Хіба  ж  мовчать  я  не  велів  ?
   Була  кобила  вже  готова,

   Ти  розкричався  -  нанівець
   Ізвів  всю  справу  і  -  кінець  ...


   Хвоста  вже  наново  не  втулиш  ...
-  Та  добре  зразу  було  там...
   Хвоста  того  не  треба...  Чули  ?
   Мені  б  сказали  :    -  Зроби  сам...  

   Та  й  направляли  його  низько  !
-  Приріс  би  добре,  там  же  близько,
   Тому  тобі  я  й  не  сказав,  
   Бо  ти  ж  бо  влучно  б  -  не  попав,

   На  перший  раз.  Не  зміг  би  вставить  !
   Це  діло  тонке,  любий  куме  -
   Потрібен  досвід,  треба  думать...
   Не  зміг  ти  б  так,  як  я  приставить  !
 
Промовив  Джанні  :    -  Жаль...  Не  стати
Кобили  гарній  із  Джеммати  !


Почувши  їхню  суперечку,  
Звелась  Джематта  й  аж  кипить  !
На  чоловіка,  безперечним,
Сварливим  голосом  кричить  :

-  Який  дурний  ти,  чоловіче,
   Кажу  тобі  я  прямо  в  вічі  :
   Ну  де  ж  ти  бачив,  біднота́
   Живу  кобилу  без  хвоста  ?

   Та  ти  і  так  уже  є  бідний,
   Дай  Боже,  щоб  бідніший  став,
   Як  ти  із  мене,  без  хвоста,
   Кобилу  робиш,  жалюгідний  !

   Чого  ти  рота  відкривав  ?!!!
   Хвоста  не  треба...?  Ти  сказав  !


Словами  чари  ти  розвіяв,   
   Тож  про  кобилу   -   тільки  мріять...!
   А  я  ж  старалась,  як  могла  !  -
   Джематта  вділась  і  пішла...

А  П'єтро,  з  панотцем  напару,
Скупивши  гарного  товару
Осла  й  кобилу   запрягли
Бо  часу  га́ять  не  могли  -

В  Бітонто,  Лечче,  місті  Барі*,
Вони  завзято  торгували,

А  в  Барі  ж  ярмарки  -  ой  славні  !...
Там  П'єтро  добрий  гендель мав
Й  ніколи  більш  не  розмовляв
Він  про  кобилу  з  кумом  Джанні.

Лише́нь  одній  Джанетті  милій
Ще  снились  сни  про  хвіст  кобили...

                                                       *              *              *

*  [b]Апулія[/b]  -  один  із  найрозвинутіших  регіонів  Італії,  розміщений  на  півдні  країни.  Складається  з  провінцій  Барі,  Барлетта-Андрія-Трані,  Бриндізі,  Лечче,  Фоджа,  Таранто.  
     Столиця,  адміністративний  центр  і  найбільше  місто  -  [b]Барі[/b].


22-29.01.2024  р.



Фото  :    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ - БІЛИЙ ЦВІТ…

Завіяла,  засіяла  зима...
старалася  всю  ніч  вона  не  марно.
Вже  вся  земля  у  білому  вбранні,  
зима  радіє.  Справді,  дуже  гарно!

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Відпочивають  яблуньки  в  саду,
і  яворам  вже  сняться  сни  солодкі.
Зима  радіє:  час  є  до  весни,
і  ночі  в  неї  зоряні  та  довгі.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Як  гарно,  коли  сонечко  зійде,
і  сніг  легкий  у  ньому  заіскриться.
Дарує  світ  веселки  кольори,
щоб  в  холоди  змогли  у  них  зігріться.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Ніна Незламна

На варті

Вночі    пісенно  завива  завірюха,
То  монотонно,  то  зривається    в  часі,
Враз  так  раптово,  різкий  свист  глушить  вуха,
Не  знаєш  ти,чи  на  землі,чи  на  Марсі.

Певно  з  думками  нині  хотів  там  бути,
Хоча  б  на  мить,  щоб  відпочити  від  війни,
Страхи  й  жахіття  на  який  час  забути,
Врешті  відчути,  ніжні  пахощі  весни.

Кроки  вперед,  назад,  рота  відпочива,
Комусь  же  треба  зберегти  жаданий  сон,
Тож  хай  уміло,  з  годинку,  ще  поспіва,
В  мажорних  звуках  заметіль,  чи  в  унісон.

Нехай,  їм  насняться  рідні,  що  чекають,
Бузок,  хатина    у  вишитих  рушниках,
Без  свисту,  ракет,  що  раптом  долітають,
Осяяний  сонцем,  під  мирним  небом  шлях.

Ну  от…  втихає  гомінливий  вітрисько,
Бійцю  на  зміну  спішить  інший    вартовий,
Нема  зневіри,  перемога  вже  близько,
Адже  у  душах,  дух  козацький,  бойовий,
Рашистів  клятих  подолають  на  віки́!

30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Леонід Луговий

Головкому

Зімкніть  ряди  тісніше,  головкоме!
Нехай  пробито  коміками  дно,
З  бригадами  в  порядку  бойовому
Мільйони  українців  заодно...

В  тилу  борти  заварюють    рембати
На  вкотре  покаліченій  броні.
Й  проріджена,  продовжуює  стояти
Піхота  в  перехресному  вогні.

Не  рівня  басурманин  курінному,
Ніхто  козацтво  знищити  не  зміг.
Ви  зрадників-чужинців,  головкоме,
Ніколи  не  приймете  за  своїх.

Вам  гетьманство  у  Києві  довірить
На  всю  державу  братство  бойове.
Дух  воїна,  обслужника  мортири,
В  танкістах,  його  правнуках,  живе.

Підрозділи  розставте,  головкоме!
Набати  б'ють  і  вилито  свинець.
В  бою  фінальну  крапку,  а  не  кому,
Поставить  атакуючий  боєць.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004872
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Леонід Луговий

Покинуте село

Старе  село  хвіртками  не  скрипить,
На  світ  похмуро  дивляться  руїни.
Написану  за  декілька  століть,
Сторінку  загортає  Україна.

Заросле  чагарями  і  німе,
Урочище  піснями  не  закличе.
І  впалий  хрест  ніхто  не  підійме
На  встеленому  листям  кладовищі.

Лиш  пам'ять  про  своїх  ще  береже
Хатина  в  порозкидуваних  фото:
Сидять  жінки,  покійниці  уже,
Стоїть  солдат  з  емблемами  піхоти.

Земля  свої  поселення  не  раз
Котком  цивілізації  трощила.
Хто  був  до  нас,  і  буде  після  нас,
Її  закони  правити  не  в  силах.

На  пам'ять  підійме  собі  предмет
Нащадок  хлібороба-селянина.
І  в  бігу  безкінечному  планет
Сторінку  перегорне  Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004871
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Химерний забіг (четверик)

В  снопи  зима  складала  сніг,
Химерні  мчались  білі  коні,
Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Вітрисько  розкрутив  батіг.

Химерні  мчались  білі  коні.
Свистів  борвій,  за  ними  біг.
На  хвильку  ніби  занеміг,
Присів  на  льодянім  ослоні.

Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Мабуть,  відшліфував  мороз,
Блискучий  диво-віртуоз,
І  раптом  слідом  знов  погоня.

Вітрисько  розкрутив  батіг,
Він  коней  ляскав  і  періщив.
Неслись  химерні  через  ріще.
Зимі  сподобався  забіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 02.02.2024

Олеся Лісова

Щасливі!

Органза  сивиною  туману  стелилася  містом,
Листопад  невгамовно  крутив  покоцюрблене  листя.
Промінцями  між  хмар,  що  під  казку  вечірню  заснули,
Рука  в  руку  йшла  пара  й  душею  до  неба  горнулась.

До  долоньок  гарячих  тулився  застуджений  вітер,
Небо  сіяло  мжу  прохолоди-крупиці  крізь  сито.
Їм  невтямки  було,  що  примари  затемнених  вулиць
У  повітрянім  танці  на  них  випадково  наткнулись.

Десь  між  зоряних  квітів  пливли  їх  думки  і  бажання
І  до  інших  галактик  летіло  в  цілунку  кохання.
Як  кульбаби  ліхтариків,  палко  світилися  очі,
Ніпочім  їм  були  заблукалі  нічні  поторочі.

Навіть  місяць  всміхався,  утерши  сльозини  зрадливі,
Хоч  були  вони  трішки  смішні,  але  дуже  щасливі!




Фото  із  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Так  сильно  стука  серце  в  скронях,
З-під  ніг  зникає  десь  земля.
Ми  повертаємось  додому,
Бо  зачекалась  нас  рідня.

Схиляють  голови  тополі,
Віддавши  шану  цим  бійцям.
Хай  дні  щасливі  дасть  їм  доля,
Їх  вітер  ніжно  обіймав.

А  швидше  їх  летять  думки:
Як  нас  зустрінуть  в  ріднім  краї?
Позбавим  рідних  від  суми,
Що  вороги  прине́сли  кляті.

З  сльозами  зустріч  і  в  обіймах,
Та  головне,  що  всі  живі.
Крізь  сльози  посмішки  помітні,
Хоч  сум,  і  жалість  на  лиці.

Ви  -  наші  воїни  сміливі,
Ви  захищали  рідний  край!
Найкращі  ви  у  цілім  світі,
Ми  переможем!  Ворог  -  знай!

Ми  гордимося,  ви  -  всесильні,
Таких,  як  ви,  нема  ніде.
Пошани  людської  ви  гідні!
А  новий  день  уже  гряде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004657
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ КОХАННЯ БУВА РІЗНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда  –  як  кохання,  може  завдати  болю,
якщо  не  вмієш  її  узяти.  (Ліна  Костенко)

В  житті  кохання  бува  різне,
Не  всім  однакове  дано.
Одному  вірне,  добре,  ніжне,
Воно,  як  вигране  вино.

Та  є  любов,  неначе  проза,
Чи  хтось  хотів  його  узнать?
На  що  буває  іще  схожа?
Слова  не  ті   вже  на  вустах.

Від  них  ні  холодно,  ні  жарко,
Бо  вимовляються  не  так.
Їх  зрозуміти  дуже  важко,
Давно  утратили  свій  смак.

Любов  буває  із  шипами,
Красива,  краща  не  бува,
А  хто  дотя́гнеться  руками,
Хоч  вколить  боляче  -  стражда.

Бува  зрадливе  і  невірне,
Примусить  довго  іще  ждать.
І  хоч  в  душі  все  ж  зачерствіє,
До  себе  все-таки  манять.

А  ми  це  знаєм  і  все  ж  любим,
Чекаєм  кращої  пори.
Хоч  люди  бачать  і  осудять,
Ми  ж  не  руйнуємо  мости...

Така  жіноча  це  натура,
Так  хоче  щастя  своє  взнать.
Вона  одне  лише  забула:
Його  не  втримать  напрокат...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004654
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Леонід Луговий

Мала

На  фігурку  худу  пил  дорожний  припав
І  не  скрив  на  обличчі  красу.
Позивного  Мала  батальйонний  надав
Бойовій  медсестрі  ЗСУ.

Відсирілий  бліндаж  і  консерва  на  двох...
До  солдатського  звична  слівця,
В  сірій  смузі,  Мала,  ти  на  зламі  епох
Під  вогнем  бинтувала  бійця.

Королеву  в  полях  кулемет  прикривав  -
Ти  для  снайпера  ціль  номер  три.
А  в  затишшя  букет  біля  ліжка  стояв
Парамедика  роти,  сестри.

Допалити  війна  у  вогні  не  змогла
Ще  дитячі  іскринки  в  очах.
Свою  ношу  сержант,  непосида  Мала,
Протягла  на  худеньких  плечах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004637
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 02.02.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2024

Леонід Луговий

Шкуродери

Ви  весело  замочували  шкіри
Впольованих  ведмедів  і  свої.
Тубільці  федерації  і  звірі  -
Ви  всі  були  братами  у  сім'ї;

Доповнювали  бубном  балалайку,
На  всю  тайгу  співали  для  царя.
І  сам  шойгу  купляти  собі  лайку
Приходив  до  місцевого  псаря.

Для  чого  ви,  тайгові  шкуродери,
Затіяли  сафарі  в  Ірпені?
Смагляві  косоокі  офіцери,
Куди  везли  "стіралку"  на  броні?

Невже  в  тайзі  не  вистачило  шишок
І  соболя  мисливцю-збирачу?
Чи  просто  закінчився  "бояришник"  
І  дуже  захотілось  "первачу"?

В  обвуглених  на  попіл  джавеліном
Не  витягнути  відповіді  вже...
Мовчать  двохсоті  з  битої  машини,
Валяються  трофейні  негліже...

Ввійти  в  цивілізацію  холопу
Всевишнім  від  початку  не  дано.
І  тільки  сморід  смерті  у  Європу
Іде  через  прорубане  вікно.

Флакони  з  "Промтоварів"  на  фужери
Змінити  не  судилося  тобі.
Під  Києвом,  тайгові  шкуродери,
Рубайте  собі  сосни  на  гроби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004699
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024

Капелька

Любовь, добро неразделимы

Любовь,  добро  неразделимы,
А  птица  счастья  среди  них.
Они  земные  херувимы
В  сердцах  слагают  светлый  стих.

Любовь  не  может  разделяться,
Но  ныне  многое  не  так.
Ей  всё  труднее  продержаться
Чтоб  после  не  попасть  впросак.

                                 2023-2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002976
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Надія Башинська

ДАРУЮ ВАМ СВОЮ ЛЮБОВ

Дарую  вам  свою  любов,
немов  промінчик  сонця,
щоб  висушила  гіркоту
до  крапельки,  до  донця.

Дарую  вам  свою  любов,
мов  теплоти  краплину,
щоб  немов  сонця  промінець,
зігріла  кожну  днину.

Хочу,  лелека  щоб  кружляв,  
веселка  в  небі  квітла,
щоб  добротою  повнивсь  світ,
щоб  більше  стало  світла.

Щасливі  щоб  були  всі  дні,  
до  зір  всміхався  вечір,
солодкими  щоб  стали  сни
у  нашої  малечі.

Даруймо  всі  свою  любов,
нехай  хоч  і  краплину.
Ті  краплі  -  сонця  промінці,
зігріють  кожну  днину.

Мільйони  крапельок  таких
освітлюють  дорогу.
Їх  теплота  розтопить  лід,
приблизить  Перемогу.

Нехай  любові  ніжний  цвіт
усі  серця  зігріє,
і  Перемоги  торжество
любов'ю  заясніє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ ВСЕ ТРЕБА МАТИ В МІРУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує  борщик  на  столі,
Він  так  на  пахощі  багатий.
В  нім  інгредієнти  всі  прості,
Але  без  солі  він  ніякий.

Добавить  щіпку  в  нього  солі,
Зубок,  можливо,  й  часнику,
І  буде  все  тоді  у  нормі,
Замінить  страву  будь-яку.

А  що  за  страви,  що  без  перцю?
Скуштуєш  - сльози  потечуть.
Чи  до  вподоби  перці  серцю,
Якщо  до  сліз  нас  доведуть?

І  плапчем  ми  тоді  невільно,
З  очей  тече  проста  сльоза.
Її  ми  витремо  неспішно,
Ніщо  вона  не  нагада.

В  житті  все  треба  мати  в  міру,
Щоб  не  засмучувать  серця.
Гіркої  хай  не  буде  й  сліду,
Лиш,  щоб  від  радості  була...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Валентина Ланевич

Час

Час  трактує  рішення
До  кращого  чи  погіршення.
Хто  та,  як  порозуміється,
Щоб  розібратись  у  тому,  що  діється.
Страх  забирає  розсудок,
Тверезість  холодить  розум.
Біль  розриває  груди,
Горе  слідує  всюди.
Впасти,  сховавшись  в  шпаринку,
Хоч  би  і  на  хвилинку,
Не  приведе  ні  до  чого,
Доля  не  любить  слабкого.
Потом  вкривається  тіло,
Якби  навколо  й  зоріло.
У  мурашковім  єднанні
Будеш  в  душевнім  вигнанні,
Десь  на  межі,  на  грані,
Розуму  помутніння,
Сила  волі  додасть  лиш  мужніння.
Вижити,  коли  важко,
У  боротьбі  нелегко.
Мусиш  зібратися  з  духом,
Стати  в  собі  відчайдухом,
Аби  іти  вперед,
Якщо  випав  такий  уже  жереб.

28.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004285
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Між ними (квартон)

Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни,
Неначе  день  марніє,  вечір  дригонить,
А  темне  ночі  тло  рве  на  частини  сни.
Міцна  ж  не  обривається  чекання  мить.

Мовчить  лише  смартфон,  хоч  гучність  на  всі  сто.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Пече  мороз.  Ятрить  журливий  стрімко  ток.
В  молитві  лине:  "  Господи,  війну  спини!"

А  після  бою  рани,  згарищ  полини.
Когось  бинтують  знову.  Стихло  в  бліндажі.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Зв'язок  пропав,  лиш  недосяжності  вужі

Звиваються  у  душах,  а  зима  сніжить.
Далеко  ще  до  пуп'янків  тепла  весни.
Як  пережити  студінь,  гіркоту  стежин?
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

A.Kar-Te

Бабця

Із  чебрецю,  меліси  й  м'яти
Тобі  б  напій  приготувати,
Щоби  поспав  якусь  годинку.
Втомився  воювати,  синку?

Та  ти  стріляв  би  та  й  стріляв
Тих  ворогів,  що  біс  послав.
Це  вірно,  синку,  треба  бити,
Але  потрібно  й  відпочити.

Аби    я  знала  ті  гармати,
Змогла  б  тобі  допомагати.
Знайшлися  б  сили  в  ту  годину
На  шмаття  рвати  ворожину!

Смієшся...  Бабці  й  воювати?
То  спробую  почаклувати.
Полтавська  відьма  я
ще  та!
Бо  доля,  видно,  не  проста

Страшенний  дух  в  мені  зростила.
А  то,  повір,  не  просто  сила.
Ти  спи,  герою,  почаклую...
Твій  сон  глибокий  не  зіпсую.

Які  ж  то,  Господи,  гріхи  -
Пустити  тих  на  тельбухи,
Хто  на  землі  святій  лютує,
Жінок  і  діточок  гвалтує

Та  зносить    все  з  лиця  землі?
Бажання  то  ще  замалі  -
Пустити  їх  на  тельбухи.
Це  справедливість,  не  гріхи.

Так  от,  заплющу  свої  очі  -
Вже  полем  йду  посеред  ночі,
Ага,  ось  ворог  причаївся,
Що  крові  людської  напився...

Відьмацьку  силу  відпустила,
Яка  падлюку  й  розчавила.
Лишились  тільки  тельбухи...
Прости,  Господь,  йому  гріхи..,

Якщо  простиш.  Я  не  прошаю
Й  за  іншим  далі  вирушаю.
А  ти  поспи  ще  трішки,  синку...
Я    повоюю  ще  годинку.

P.S.
Сама  з  собою  говорила  -
Чи  сумувала,  чи    здуріла..?

(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004287
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Олеся Лісова

Закохані і щасливі

Він  був  її  світом  щастя,
Солодким,  земним  причастям.
Був  сонцем,  дощем  і  вітром,
Щоденним  ковтком  повітря.
Був  кавою  у  долонях
І  ніжністю  від  безсоння.
Промінчиком  сяйва  раннім,
Ії  неземним  коханням.
Життя  неповторна  казка:
Не  треба  вдягати  маску,
Не  треба  ховати  крила.
О,  як  же  вона  любила!

Весною  була  для  нього,
В  пелюстках  земна  дорога.
Іскристим  теплом  із  неба,
Водою  в  життєвих  стеблах.
Нугою  любові  зрання
У  тембрі  його  мовчання.
В  очах  глибина  криниці  -  
Напитися  б  з  них  водиці.
Маленька,  співоча  пташка,
Рухливий  клубочок  щастя.
Вона,  наче  ангел  світла,
Його  доленосна  квітка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003937
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 26.01.2024

A.Kar-Te

Спит раскидисто ива…

Спит  раскидисто  ива,
А  под  ней  ветерок...
Каплю  ветка  ронила  
На  раскрытый  цветок..,

Где  венчается  Летом
Влага  выпавших    рос
С  переливами  света
Солнца  длинных  волос.

Неразлучность    тандема
Хрусталем  заблестит...  
Красотою  Эдема
Дикий  луг  озарит...  

Чтоб  ни  хлебом  единым..,
Семи  бедам  в  ответ..,
Был  любовью    хранимый
Каждый  божий  рассвет.

(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004114
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ХТО НЕ ВКУСИВ В ЖИТТІ ГІРКОГО…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]

Хто  не  вкусив  в  житті  гіркого,
Не  знатиме  солодкого.
Не  забувай  цього  простого,
Бо  в  ньому  зміст  -  глибокий.

Як  хтось  уперше  полюбив,
І  взнав  гірку  розлуку,
То  щось  в  житті  ти  пропустив,
Пізнав  сльозу  гірку,  болючу.

Чи  так  це  доля  захотіла,
І   принесла  розлуку.
Вона  розумна,  неймовірна,
Тобі  дала  науку.

Це  так  тобі  не  повезло,
Бо  ти  у  фальш  повірив.
Ти  не  посмієш  зробить  зло,
Коли  когось  оціниш.

Удвох  ви  питимете  чай,
Добавте  солоденьке.
Свої  чуття  усі  віддай,
Бо  хоче  так  серденько...

Як  прийде  другий  тобі  шанс,
Не  зрадь  того,  хто  поряд.
Бо  покарає  колись  час,
Рахунки  часто  зводить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 26.01.2024

Капелька

"Сквозь снег"

Земля  укрыта  покрывалом
Красивым,  снежным,  дорогим.
Вдруг  доброты  ей  стало  мало,
Земля  взывает  к  Элохим.

Взывает  к  совести  народной
Напавших  -  если  совесть  есть.
Угроза  жизни  углеродной,
Земле,  природе.  Просто  жесть.

Зачем-то  всё  идёт  по  плану
Уничтожения  Земли.
Быть  может  я  не  понимаю,
Так  обоснуй  и  поясни?

Ведь  в  странах  вновь  "с  цепи  сорвались"
Химтрейлы,  план  -  голодомор.
Утилизацией  занялись.
Стучат  проблемы  в  "каждый  двор".

Чтоб  отменить  семью  и  детство,
Закрыть  народы  в  лагеря.
"Сквозь  снег"  желают  сделать  вместо,  (1)
Лишить  свободы  навсегда...

Земля  под  снежным  покрывалом,
Есть  страны  -  листьями  полна.
Идут  удары  за  ударом
Где  ныне  лето  и  зима.

(1)    "Сквозь  снег"  -  фильм  -  фантастика.
В  фильме  метафора  поезда  идеально  
описывает  современный  мир  
и  классовое  неравенство.
.                    
                                         17.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024

Олеся Лісова

Коханий, де ти?

Коханий,  де  ти?  Присмаком  полину
Вітри  на  шмаття  душу  кволу  рвуть,
Закутану  у  чорненьку  хустину
Із  болем  серця  в  незбагненну  суть.

Чом  саме  ти?  І  чим  я  так  згрішила?
Шукаю  відповідь  у  неба.  Та  дарма.
Війна  обтяла  не  одному  крила
І  падаю  в  безвихідь  не  сама.

Прийшла  біда  неждана  до  порога
Вже  більше  я  тебе  не  обійму.
Коханий,  де  ти?  Вже  побачив  Бога?
В  благанні  руки  зараз  не  здійму.

 Не  поцілую  ці  вуста  пришерхлі
Боями  на  пропаленій  стерні...
Ні,  я  не  хочу  з  пам'яті  все  стерти,
Щасливі  миті  залиши  мені.

Без  тебе  дні  здирають  по-живому
Проміння  сонця.  Плаче  дощ  слізьми.
Пропік  солоним  душу.  Втома,  втома...
Це  сталося  не  з  нами,  це  не  ми.

Це  ніби  забрести  в  глибоку  воду,
А  сил  добратися  до  берега  нема.
Бо  шлях  занадто  довгий.  Вкрило  льодом
Бажання  повертатися.  Зима...

Коханий,  де  ти?  В  небі  неозорім
Ти  разом  з  побратимами  в  раю.
А  я  ховаю  у  закутках  горе,
Із  мокрою  подушкою  встаю.

Встаю  й  молю:"  Мій  любий,  ще  заглянеш?"
У  сни  солодкі,  де  життя  цвіло
З  тобою.  Ні,  кохання  не  зів'яне,
Бо  в  книзі  долі  все,  що  в  нас  було.


Л.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003761
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024

Ніна Незламна

Ятрять зради

                           (  вірш  до  картини)

Чи  на  серці,  час  загоїть  шрами?
Все  життя  моє  переоране,
Ніби  прірва  тепер  поміж  нами,
Гіркі  сльози  вилились  гронами.

Все  ж  тримаюсь,  хоч  ятрять  знов  зради,
Тож  знай  сильна,  побреду  по  полю,
Пам’ятатиму  усі  поради,
Не  схилюсь,  матиму  ліпшу    долю.

Зрадив  раз,  кажуть,  зрадиш  і  вдруге,
Чомусь  очі  напрочуд    туманні,
По  стерні  йдеш,  мабуть,  знову  грузнеш,
Пошкодуєш?  Чи  добре  в  вигнанні?

Душа  –  джерело,чому  не  в  руслі,
Чи  не  відчув  бажання  до  життя?
Навіщо  піддавсь,  ще  раз  спокусі,
Жаль,  не  подумав,  ти    про  майбуття.

Віднайду  мереживну  стежину,
Споришеву  й  чаруючі  квіти,
Прикрашу  ріднесеньку  хатину,
Її  сонце  осяйно  освітить.....
З  ним  і  час  злегка  шрами  загоїть.

         17.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 21.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ЛЕДЬ ПРИПХАВСЬ РЯБКО ДО ХАТИ ( БАЙКА)

Ледь  припхавсь  Рябко  до  хати, 
Ноги  аж  гудуть.
Тепер  можна  вже  й  поспати...
Крадії  ж  це  ждуть.

Умостився  у  хатинці,
Бачить  дивний  сон:
Підкрадаються  чужинці,
Вже  біля  вікон.

Там  господар  міцно  спить,
Храп  чути  надворі,
Його  можуть  розбудить,
Обкрадуть  й  комору.

Повернувсь  на  другий  бік,
Що  це  маячня?..
Рябко  скочив  і  побіг:
Злодій  ловить  півня.

Відібрав  у  нього  півня,
Можна й  подрімати.
Дістає    так  нетерпіння:
Яка  буде  плата?

Відкрив  очі  -  чоловік,
Поряд  дві  лозини.
Довго  чухав  йому  бік,
Щоб  не  спав  у  днину.

Вкрали  яйця  і  курей,
Здоїли  корову.
Що  придумать  для  людей,
Чом  пусті  комори?

Сидить  бідний  мій  Рябко
На  мокрій  ряднині...
На  душі  так  боязко,
Синяки  на  спині...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003661
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Несказане (глоса)

                                                                                                                   Очима  ти  сказав  мені:  люблю.
                                                                                                                   Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.
                                                                                                                   Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,
                                                                                                                   Несказане  лишилось  несказанним.
                                                                                                                                                                     Ліна  Костенко

Зірчасте  небо  посміхалось  з  нами,
Мені  здавалось,  що  я  сплю.
Не  шепотів,  торкався  скронь  вустами.
Очима  ти  сказав  мені:  люблю.

Не  знали  ми,  що  там  за  рогом  жде.
А  доля  готувала  вже  зигзаги.
Солоний  смак  лишився  мюскаде,
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.

Вокзал  і  рупор,  і  обійми  ніжні.
Рукою  помахала  журавлю.
Й  життя  летіло.  Чи  були  суміжні?
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю.

Зірки,  як  завше,  сяють  угорі.
Минуло  років  стільки,  як  світанків.
Сніги,  дощі,  веселок  кольори...
Несказане  лишилось  несказанним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 21.01.2024

Леонід Луговий

Кольори (Дитяче)

Світить  сонце  в  Україні
На  травичку  і  гаї.
У  Маринки  очі  сині,
Чорні  в  песика  її...

Є  в  морях  бузкові  рибки,
Бірюзові,  золоті;
А  в  ставочку  біля  липи  -  
Тільки  срібні  і  прості.

Дуб  з  берізкою  зелені
На  горі  стоять  удвох.
А  коричневі  олені
Поїдають  сірий  мох.

Зріє  в  Африці,  у  Того,
Отакенний  апельсин.
І  оранжевий  у  нього
Колір  є  тільки  один.

А  в  лугах  червоні  маки,
Незабудки  голубі,
Білі  квіти,  жовті,  всякі,
Просто  так  цвітуть  собі.

Фіолетовим  суцвіттям
Сяє  дзвоник  польовий.
Має  в  літніх  розмаїттях
Кожна  квітка  колір  свій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003420
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 21.01.2024

Н-А-Д-І-Я

В ШКОЛІ НА УРОЦІ (БАЙКА)

Зайшла  вчителька  у  клас,
Зразу  стало  тихо.
Швидко  зник  тут  сміх  і  глас,
Десь  взялася  Муха.

Хто  з  вас  вірш  мені  розкаже,
Хто  сміливий  тут  із  вас?
Тут  притихли  усі  дуже.
Може,  ти?  Читай,  Панас.

А  чому  це  перший  я?
Підняв  руку  ж  Гершко.
Зараз  черга  не  моя,-
Каже  Панас  вперто.

Потім  встав,  почухав  вуха,
(Ось  я  вже  й  попався).
На  ніс  сіла  раптом  Муха,
Відігнать  старався.

Підтягнув  штани,  як  завжди,
Що  ж  це   тут  збрехати?
Чи  сказати  краще  правду?
І  почав  зітхати..

Вчора  батько  прийшов  пізно,
Був  ще  й  напідпитку.
Нам  співав  ще  якусь  пісню,
Ледь  стягнули  свитку.

Аж  до  ранку  умовляли,
Щоб  приліг  він  спати.
Довго  -  довго  забавляли..
Так  ридала  мати..

Хіба  буде  до  віршів,
Як  така  родина?
Увесь  клас  він  розсмішив:
Дійсно!  Він  не  винний!

Ось  учителька  сказала:
За  вірша  я  ставлю  два,
А  за  видумку  (  брехню)  10  балів.
Можеш  ти  творить  дива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003319
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Любов Іванова

ПРАВИТЬ БАЛ ЗИМА

[b][color="#061099"]Ніби  хтось  розсипав  стрази
В  нашому  дворі.
Все  засяяло  одразу  -
Радість  дітворі.

Ген,    під  сонячним  промінням
ВиграЮть  сніги.
Хтось  підкинув  нам  з    умінням
Ліки  від  нудьги...

Чистять  старанно  дорослі
На  стежинах  сніг.
А  малеча  мчить    наосліп,
Скрізь  лунає  сміх.

Зарум"янилися  щічки
В  літніх  і    малих.
Десь  ховаються  синички,
Налякав  їх  сніг  !!

А  причина  лиш  у  тому,  -
Що  не  жартома.
Тут,  у  царстві  сніговому
Править  бал  зима.[/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Олена Жежук

Самота

Маленька  пташко  -  перелітний  птах.  
Чого  шукаєш  серед  порожнечі?
Самотня  самота  снує    в  садах,
У  темноту  ховається  під  вечір.

Нема  куди  подітись  від  журби
І  ві́ршами  нарешті  відболіти.  
Повисло  сіре  небо  на  вербі,
Заникалось  в  дуплі  примарне  літо.

Нема  ні  барв,  ні  слів,  ні  суєти,
А  на  вустах  вологий  неба  попіл.
Лети,  маленька  пташечко,  лети...
З  тобою
                       ми  зустрінемося
                                                                                     потім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002842
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024

Н-А-Д-І-Я

МИНУЛЕ ВЖЕ НЕ ПОВЕРНУТИ

Не  варто  намагатися  позбутися  від  спогадів,  
треба  навчитися  жити  з  ними.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-hEr3TTAqA[/youtube]

Тобі  уже  не  двадцять,  ти  це  знаєш,
Пробилася  на  скронях  сивина.
Молодшим  у  цей  час  ти  виглядаєш,
Коли  до  тебе  завітає  давнина.

Заглядуєш  в  минуле  час  від  часу,
Товпляться  нерозгадані  думки:
Чому  із  сьогоденням  воно  часто,
Чи  можна  все  забути,  обійти?!

Частіше  все  приходить  в  непогоду,
Під  шум  дощу,  в   безсонну  довгу  ніч.
Коли  сидиш  ти  поряд  з  самотою,
І  дивишся  в  минуле  віч-на-віч.

Війне  тодішній  вітер  по  обличчю,
І  серце  чомусь  сильно  защемить.
Коли  тебе  з  минулого  покличу,
Чи  ти  мене  почуєш  у  цю  мить?

І  кожен  день  проходить  в  метушні,
Та  ми  чомусь  чекаєм  знову  вечір.
Та  кроки  твої   в  тиші  знов присутні,
Не  можу  все  ж  знайти  від  них  я  втечі..
___________________________
Сьогодні  день  ПОДЯКИ  .  Я  дякую  всім  моїм  Друзям
і  Читачам  за  те,  що  ви  знаходите  час    зайти  до  мене
 на  сторінку,  познайомитися  з  моїми  віршами,  зрозуміти  їх,
або  допомогли  мені  в  чомусь...  ДЯКУЮ!  ДЯКУЮ!  ДЯКУЮ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002810
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Олеся Лісова

Світе, проснися!

Вечір  зірки  витягав  із  кишені,
Місяць  із  сумом  на  землю  дивився.
Місто  все  чорне.  Дірки  здоровенні
Там  де  стояли  будинки.  Вклонився...

Схлипнув,  сховався  безсило  за  хмари.
Вітер  втискався  і  бився  у  груди
Стін  і  розвалин.  Блукали  примари
Щупальця  пустки  протягнуті  всюди.  

Вікон  відкриті  зіниці  сльозились,
Сіру  пащеку  роззявили  двері.
Світло  здалека  ледь-ледь  мерехтіло
В  купі  уламків-дерев,  що  у  сквері.

В  небо  дивився  ліхтар  сліпуватий.
Наче  хребти  переламані  долі.
Місто  Героїв  -  вівтар  для  розплати?
Світе,  чому  ти  дозволив  сваволю?

Чом  ти  не  бачиш  дітей  домовини?
Знову  ракети  летять  у  домівки.
Стерли,  як  флешку,  життя  безневинні...
Скільки  смертей  вас  пробудить?  Ну  скільки?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002579
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Олекса Удайко

ПОДУВ МОСКАЛЬ (шорт-поема)

.                      [i]…йшов  по  ріллі,
                       голодній  і  холодній  –
                       і  впали  сльози.
                                                     Спогад  з  дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув  москаль*–  провісник  холодів  –
нетеч  на  ґрунті  шерхне  у  калюжі…
Який  байстрюк  тебе  на  світ  сплодив,
аби  зюйд-весту**  подихи  спаплюжить?

Подув  москаль?..  Нічого  вже  не  жди:
мерзотне  оживе,  а  тепле  змерзне…
Пощо  для  нас  жагучі  холоди  –
нехай  би  злі  від  холоду  пощезли!

Так  ні,  "воно"  ізнову  ожило
і  світом  хресним  про̀ростю  буяє…
Аби  добру  наставити  жало́,
аби  волати  світу:    "Ей,  ще  я̀  є!"

2.
…Подув  москаль  –  й  спалив  в  порогах***  Січ.
подув  москаль  –  і  вирізав  Батурин.
Подув  москаль  –  й  спаплюжив  нашу  річ****,
подув  москаль  –  й  свободі  край:  тортури.

Подув  москаль  –  і  в  нас  голодомор,
подув  москаль  –  кроваво  пали  Крути.
Подув  москаль  –  брехня,  грабіж,  терор,
подув  москаль  –  трьохсоті  в  нас  і…  трупи.

Подув  москаль  –  й  ошаленів  весь  люд,
кермо    вручивши  безбах-можновладцям:
лиш  дифірамби  й  марнослів’я  ллють:
юлавовму  вождю  прищаві  агнці!

Подув  москаль  –  ворота  в  нас  насті̀ж
огиидному,  мов  Z-мій,  Zа-сранцю,
бо,  бачте,  має  він  такий  “престиж”–
дітей  у  пекло  відправляти  вранці...

3.
...Природа  й  людство  мають  схожу  суть.
Така  суспіль!  Така  банальна  проза...
Вітри,  однак,  із  Заходу  подмуть  –
і  оживе  жовто-блакитна  Роз**.

І  розу  нашу  вже  не  відберуть  –
повстав  в  народі  хист  і  дух  козацький!!!
Тож    недарма  дав  Бог  нам  землю  й  путь,
"адін  народ"  –  царя  девіз  дурацький!*****

4.
...І  прийде  час  –  найкращі  із  вітрів
пасати  схлинуть    з    Середземномор’я.
з  москви  ж  –  ні  вітру,  ані  москалів,
що  нам  принесли  смуток,  люте  горе...

О  життєдайний  вітре  із  Балкан,
о  благовісний  вітре  з  Піренеїв!
Москаль  не  схопить    нас  уже  в  капкан  –
не  збудеться  підступний  бред  "кощеїв"…

Карпати  наші  й  Кристалічний  щит******
навіки  застовпили  нам  Європу…
Закмітьте  це,  ординні!  К  дідьку  йдіть,
допоки  вам  тут  не  надрали  ж@пу!

Звідкіль  “дме”  людству  вІтрова  біда  –
гряде  нарешті  світу  розуміння,
тож  щезне  тьма  "кощея",  як  вода,
коли  "нагряне"  сонячне  проміння!

Весняний  цвіт  фарбує  горизонт,
подуга  наша  –  вже  не  за  горами…
Струсіть,  о  люди,    
                                                 геть    кошмарний  сон!  
Від  пекла    в  рай  ходімо!  
                                                                     Будьте  з  нами![/b][/color]

23.11.2019  –  5.01.2024
___________________
*північно-східний  вітер  –  норд-ост  –
в  нашій  Розі**  вітрів,  в  якій,  як  відомо,
з-поміж  вітрів  превалює  Зюйд-Вест**;
***Запорізька  січ  як  останній  форпост  
козацької  держави  юуло  знищено  1775  р.
за  вказівкою  імператриці  Катерини  ІІ;
****тут  –  мова;
*****йдеться  про  відому  статтю  ілеолога  
рашизму    путіна  "Одін  народ"
******Український  щит  –  південно-західна
частина  Східноєвропейської  платформи
земної  кори.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Витвори зими

                                                                                                                                                                                                                                     
                                     (онєгінська  строфа)        

Зимовий  ранок  ніжністю  сповитий,
Припудрена  земля  в  глибокім  сні,
Колише  вітерець  ще  сонне  віття,
Проникли  пасма  сонячні  скісні.

Лоскочуть  паморозь  сріблясту  легко,
Озерного  прозору  кригу  глека.
Вуаль  упала  із  сосни  -  сніжить.
Біліє  небосхилу  мляво  нить.  

Пливуть  хмарини  в  небі,  як  вітрила
У  свіжім  мареві  старі  стежки.
Мої  легкі  мережаться  думки
Про  витвори  зими,  що  підкорила
Тонкі  вербові  кучері  дрібні,
І  переможно  їде  на  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Катерина Собова

Дозвiлля хлопчика

Мама    з    татом    говорила,
Кудись    поспішала,
П’ятирічного    Кирила
Вмила,    зачесала.

-Я    відлучуся,    синочку,
Десь    на    три    години,
Відвідаю    перукарню
І    ряд    магазинів.

За    тобою    наглядати
В    цей    час    буде    тато,
Можеш    пазлики    складати,
З    нянею    гуляти.

З    нянею    цікаво    гратись,
Не    захочеш    спати.
Що    ти    вибереш:    ховатись,
Чи    казки    читати?

-Та    у    мене    варіантів
Не    так    вже    й    багато,
Бо    залежить    все    від    того,    
Що    вибере    тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Катерина Собова

Злюки

Був    я    парубок    нівроку  –
Вся    душа    співала,
І    на    розум    мене    бабця    
Часто    наставляла:

-Ти    в    компаніях    буваєш,
Придивляйся,    синку:
Як    дівки    їдять,    жартують,
Бо    підсунуть    свинку.

Якщо    дівка    з    ножа    їла
(Така    нетерпляча),
Буде    зла,    жорстока    й    підла    -
По    ній    тюрма    плаче.

Пам’ятав    я    цю    пораду,
Але    десь    прогледів,
Бо    не    стала    моя    жінка
Ні    пані,    ні    леді.

Тут    не    треба    щось    гадати,
І    йти    до    ворожки:
З    ножа    їла    -    така    злюка,
Не    бачила    ложки.

А    вже    теща,    та    зміюка!
Має    таке    жало,
То    вже    факт    незаперечний  –
Жерла    із    кинджала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Ніна Незламна

В мене кум одинак

Запросив  у  гості,  мене  кум  одинак,
На  столі  вечеря  готувати  мастак,
Заглядає  в  очі,  в  тарілці  ковбаска,
-Хай  потішить  люба,  мене  твоя  ласка.

У  очах  зірниці,  ховаю,  боюся,
Ой,не  зможу,  відмовить,  мабуть  втоплюся,
У  ніжних  обіймах,  як  і  того  разу,
Нехай,  подражнюся,  не  погоджусь  зразу.

Що  гріха  таїти,  їсти  на  халяву,
Укотре  почути,  про  себе  та  й  славну,
Слова  ніжні,  теплі,  що  ведуть  до  млості,
Якби  ж  не  халепа,  не  боліли  кості.

Воно  ж,  як  дивитись,  схоже  на  зарядку,
Енергія  пре,  треба  мать  розрядку,
Як  не  розрядишся,  швидко  драпай  з  хати,
Личко  налякає  й  очі  балухаті.

Спокій  віднайти,  щодня  не  завжди  легко,
Боже  покарання,  серцю  надто  щемно,
Але  ж,  то  жіноча,  така  дана  доля,
З  ребра,  нас  зліпили,  на  це  Божа  воля.

Інакше  сказати,  без  них  ми  безсиллі,
Господар  у  домі,  обоє  щасливі,
Ото  й    ноги  несуть,  подругою  бути,
Хай    забави  денні,  ніяк  не  забути.


Нехай  і  життя  -  вино  гірчить  на  губах,
Але  ж  у  очах  пропав  самотності  страх,
 Мабуть  хтось  й  осудить  та  не  в  тому  ж  човні,
Що  несе,  стрімка  річка,  як  мене  в  житті.

                                                   09.  01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002644
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Н-А-Д-І-Я

НА ЗЛО ЗИМІ, ЗЛЕТІВ ВІТРИЛО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nKW5box0aik[/youtube]

Зима  надворі,  завірюха,
Раз-по-раз  стукає  в  вікно.
Та  я  її  вже  звикла  слухать,
Весну  чекаю  все  одно.

Он  вітер  плаче  у  дротах,
Ховає  сльози  від  усіх.
Зима  навіяла  теж  страх,
Тепер  йому  не  до  утіх.

Куса  колючий  морозець,
Літать  не  можуть  дужі  крила.
Невже  йому  прийшов  кінець,
Зима  й  його  теж  підкосила?

Постукать  спробувать  в  вікно,
Хороші  люди,  може,  впустять?
У  теплих  хатах  сплять  давно,
Його  ж,  звичайно,  не  помітять...

Та  треба  спробувать  ще  раз,
Піднять  свої  широкі  крила.
На  цей  раз  вийшло  все  гаразд:
На  зло  зимі,  злетів  вітрило...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002563
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024

A.Kar-Te

Ластівки

Прилетіли  ластівки,
В'ють  гніздо  під  стріхою...
Л  а  с  т  і  в  к  и  
Пестять  душу  втіхою.

Метушаться  й  кружать,
Щебетом  хвилюють...
К  р  у  ж  а  т  ь  -
Пташенят  годують.

Нехай  кріпнуть  крила.
Яка  ж  воля  мила...      
К  р  и  л  а  ...
Дав  би  Бог  -  злетіла.



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002501
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Ніна Незламна

Під час війни

Оце  ж  треба…
Це  на  стільки,    можна  себе  любити?
Щоб  фото,  де  треба  й  не  треба  пхати,
Сам  спромігся,  працю,  свою  цінити,
На  інших,  ну  просто,  чомусь  начхати.

       Так,  ми  всі  різні….
Та  де  ж    повага?  Занадто  пихатий?!
Поет,  не  важливо,  жінка,  чоловік,
Вже  за  кордоном,  спустошена  хата,
Не  журиться,  що  війна,  байдужий,  втік.

           Але  ж  спроможний….
 Вірші  писати,  час  маєш  й    натхнення,
Та  про  що  пишеш,  критикуєш  владу?
Тебе  втішає  гіркість  сьогодення?
Бо  ти  не  тут,чому  пішов  на  зраду?

     Чи  маєш  ваду….
 І  може  не  любив,  свою  країну?
Стежки  під  сонцем,  де  ненька  плекала
Як  зміг  покинуть,  у  важку  годину?
На  мить  згадай,  колискову  співала.

   Чи  задумаєшся….
Таки,  не  тільки,  зрадив  ти  родину,
У  військо  не  пішов.  Аж  підошов  блиск,
При  втечі.  Не  думав,  забув  дитину,  
Й  дружину,  що  лишилась  на  свій  страх,  риск,
Бо  любить  єдиную  Україну!

                   Важко  сприйняти….
На  жаль  багато  таких  є,  що  щодня  ,
 Й  досі  мріють  покинути  країну,
 Прикинутися  невинним  цуценям,
Щоб  боягудство  сховать  попідтинню.

             Не  вгомониться…
Все  ж  своє  фото,  виставля  повсюди,
Як  є  нагода,  в  журнали  на  конкурс,
Усе  ж  подасть,  не  боячись  осуди,
Хоч  і    живеться  не  завжди  без  дайперс.

           У  роздумах…
Тож  чи  повернеться  на  Батьківщину?
Питання  реторичне,  думаю  ні,
Мабуть  ніколи  не  визна  провину,
Бо  совість,  давно  заклякла  у  лайні.

           Так  буває….
Та  з  часом  вся  гордовитість  минеться,
Де  м’яко  стелять,  не  стане  соломи,
Впадеш,  відчуєш,  як  серце  заб’ється,
На  чужині,    не  позбутись  утоми,
Де  народився,  там  краще  живеться.

               І  хоча  ти….
                       Мав  гроші,  схитрить  -  відчув  давню  здібність,
Нехай  би  волонтерити  спромігся,
Не  в  змозі    спинить  душі  емоційність,
Тут  лукавість  вершить  -  зараз  розбігся!
Відразу  на  доленьку  пожалівся,
Тож  виправдать,  якось  себе  потрібно.

     Болить  душа….
Але  ж  війна,  дехто  змушений  втекти,
Щоб  хоч  на  миті  продовжити  життя,
В  душі  повік  Україну  зберегти,
Згодом  вернутись,  надія  в  майбуття.

Любов  до  землі…
Й  всякчас  цінують  навчання  пращурів,
І  дух  козацький,  тіла  відчувають,
Все  відбудують  заради  правнуків,
Життя  покращиться,  точно  це  знають!

                                                                           26.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

ТАИСИЯ

Возраст смеху не помеха.

Пусть          пенсионный          возраст          не          страшит.
Я          творчеством          увлечена.
Активный          мозг          идеями          кишит.
Пришла            желанная          пора!

Могу          на          ватмане        пейзаж          создать.
Моё        призванье    -    тушь,          перо.
И        в        шахматах        победу        одержать.
Открыто        в          мир        моё            окно.

Могу        позволить        раннюю        пробежку
По        экзотическим        местам.
Везу        оттуда        полную        тележку
Иронии        к        своим        стихам.

Теперь        я        посещаю        клуб        поэтов.
На        сайте        критиков        полно.
Я        всем        дарю        свои        стихи        при        этом.
Открыла        в        интернет          окно.

Люблю        иронию        в        стихах        и      юмор.
Мне        с        ними        веселее        жить.
От        смеха        ведь        никто        ещё        не        умер.
Друзья!        Давайте        не        хандрить!
Будем      творить,      шутить,        любить!

18.  12.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001052
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 27.12.2023

A.Kar-Te

а вишнева гілочка…

А  вишнева  гілочка
Та  й  причепурилася  -  
Перша  біла  квіточка
В  божий  світ  відкрилася...

Первістком  відкрилася,
А  за  нею  друга  
Та  й  не  забарилася...
Відлітай-но,  туга.

Відлітай  із  серденька...
Подивіться,  люди  -
Розквітає  земленька.
Все  в  нас  добре  буде.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001718
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Олекса Удайко

НЕ ТОПЧИСЬ ПО МОГИЛІ

     [i]"Memento  mori  "-  тим,  хто  
     страждає  на      безпам'яцтво[/i]

[i][b][color="#085d61"]Не  топчись  по  могилі  Людини  –
Ні  на  йоту  її  ти  не  вартий!
Це  вона  у  суспільстві  дитиннім
як  правдисвіт    стояла  на  варті.      

За  твоє  благоденство,  щоб  скривдить  
вже  повік  вороги  не  посміли
й  на  путі  переможній,  як  привид,
не  траплялися  рифи  і  міни?..

Не  тому  та  –  з  косою  –  нечиста
Її  рано  та  спішно  забрала?..
І  лягла  в  ноги  рястом  барвистим    
тобі  доля  із  повним  забралом

Чи  не  то̀му  твій  шлях  осяя̀ний  
став  таким  і  легким,  і  прозорим,
що  вказав  із  відтіль    “окаянний”,
маяки  засвітивши  як  зорі.

То  ж  оглянься  назад  і  молися
за  того,  хто  пройшов  тут  до  тебе,
до  могили  чолом  притулися
та  шукай  свого  ангела  в  небі.  

По  могилі  Його  не  топчися  –
його  імені  вкрай  не  затоптуй!..                        
Лиш  згадай  при  нагоді  –  ти  чИй  син,
роду-племені  ко́трого…  Хто  ти?  [/color][/b]

8.12.2023

На  світлині  автора  -  обеліск  на  могилі  С.М.  
Моковця  -  у  минулому  директора  Інституту  
мікробіології  і  вірусології  НАНУ,  чиє  ім'я  
сяє  в  скрижалях  світової  науки  і  ЮНЕСКО...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000434
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Олекса Удайко

ОДИНОКИЙ ЛЕБІДЬ

                 [color="#f73408"]  Автор  щиро  дякує  всім  тим,  
                   xто  поздоровив  з  минулими
                                         народинами.  [/color]
                   Як  відповідь  на  побажання  
                   В  А  М,    Д  О  Р  О  Г  І    Д  Р  У  З  І:
                   [color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
                   Бувальщина*,  що  символізує
                   життя  одинокого  чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З  лебідкою  розстався  я  давно,
з  тих  пір  чомусь  отак  одинаку́ю.
Палю  сигари,  балуюсь  вином:
люблю  свободу  –  матінку  святую!

З  гусьми  усе  ж  свої  я  узи  в‘ю
і  непогано  з  ними  уживаюсь,
та  про  якусь  таку-сяку  сім’ю
й  не  думаю,  хоча  буденно  маюсь.

…І  раптом  зойк,  як  лебединий  клич,
враз  розкриляє  лебедині  крила,
й  паде  із  неба  в  серце  те  “Ки-гич”,
мов  кам'яна  непереборна  брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина  автора  демонструє  одинокого
лебедя,  що  давно  мешкає  на  каналі  у  ра-
йоні  Лінденталь  міста  Кельна,  спростовуючи
відому  притчу  про  “лебедину  вірність  ”  і
“смерть  ”  у  разі  втрати  лебідки.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 25.12.2023

Олекса Удайко

СПОВІДЬ

       [i]  ...Особисте,  наболіле...[/i]

[b][color="#66045e"][i]Пробач,  мій  Удаю,  що  я  тебе  покинув
й  пішов  розвідати  нові  світи!
Та  мав  тебе  завжди  я  за  святиню  –
своїм  ім'ям  ти    шлях  мій    освітив.

Пробач  мій  дім,  моя  старенька  хато,
що  кинув  я  тебе  на  самоті…
Для  мене  ти  –  маяк,  як  рідна  мати,
як  світлячок  в  суцільній  темноті.

Простіть,  батьки,  що  вас    уже  немає,
й  за  те,  що  не  послухався  –  «не  їдь»…
…Не  каючись,  уперто  я  шукаю
до  вас  хисткий,та  ще  не  стертий  слід.

Пробач,  Уда̀ю,
те,  чого    й  не  маю…
Мо’,  і  прожив  впусту,  не  до  пуття
(зіграв    роль…  не  патриція  –  плебея),
та  мав    у  пам’яті  й  душі  тебе  я
(прямуючи  не  в  пекло,  ні,  до  раю),
як  репер,  як  мірило!  Як  життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст  гармонує  з    мелодією
Сергія  Голоскевича  ("Анатолевича")
на  слова  автора  "Удаю  мій"
(  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838

Світлина  ілюструє  один  із  епізодів
розмовм  Ол.  Удайка  з  річкою  Удай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 25.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ШЕЛКОВИСТО ЗВЕЗДНО ПОЛОТНО

ПІСНЯ  ДРУКУЄТЬСЯ  ПОВТОРНО    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197  

Шелковисто  звёздно  полотно,
Месяц  из-за  тучи  выплывает.
Прелесть!..Неприятно  лишь  одно:
Зрелище  печальное  бывает.

Вспыхнула  на  небе  вдруг  звезда
И  мгновенно  полетела  вниз...
Сердце  встрепенётся  вмиг  тогда:
Это  оборва́лась    чья-то  жизнь.

А  вокруг  ничто  не  изменилось
Золотит  луной  в  реке  вода.
Я  не  верю!  Может,  мне  приснилось,..
Что  звезда  исчезла  навсегда.

Снова  не  спеша  плывёт  рассвет.
Темнота  во  мгле  тихонько  тает.
И  холодный  льётся  лунный  свет...
Красотище!    Лучше  не  бывает.

А  душа  прощается  с  землёй,
И  печаль  глубокую  скрывая,
Взмах  крылом,  и  с  горькою  тоской,
Вдруг  исчезла,  словно  птичья  стая...

   4.01.  2010  рік

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001584
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Ніна Незламна

Долонями до землі…

Я  доторкнулась,  долонями  до  землі,
Біль  відчуваю  й  тривогу,рідна  нене,
Моя  душа  кричить,  -  Ні  кривавій  війні!
Зранили,    мов  пташку,  як  же  я  без  тебе?!

Всі  поля  у  вирвах,  де  хліба  посію?
Попіл  чорний  –  чорний,  бачу  блиск  заліза,
Як  посмів  бомбити  і  забрати  мрію?
Ти  рашист  проклятий,  тут  якого  біса?

Як  спинить  страхіття?  Душенька  волає,
Не  кує  зозулька,  дерева    привиди,
Ліс  не  чує  вітру,  серденько  страждає,
Налякали  звірів  хмарин  різновиди.

Але  ж,  то  не  хмари,  то  зграя  шахидів,
Зі  сходу  приносять  смерть,страждання,  печаль,
 На  жаль,  подарунки  від  злющих  сусідів,
Вкриває  землицю  полум’яна  вуаль.

 Повсюди  спалахи,  де  гай    -  вже  вогнище,
Де  дім  і  хатини,  луна  плач  родини,
За  мить  зруйноване  рідненьке  селище,
Якась  божевільна,  не  знайде  дитини.

Чом  втратила  розум?  Рашиста  спитати,
 Що  за  виховання?  Чи  ти  зростав  по  дворах,
Де  п’янки,  дебош,  всі  вітали  зло  й  мати  ,
А  може  вже  досить  маразмом  пишатись?

 Не  смій,  знов    ятрити  землиці  сердечко,
Вона  ж,  як  і  я,  плаче,  Боженьку  просить,
Спини  цю  зар*зу!  Не  зруш  те    гніздечко,
Младої  пташини  й  посріблені  роси.

 Де  сонячні  промені  ляжуть  тепленько,
Омріяний  погляд,  аж  до  піднебесся,
О,свята  Маріє,  вклонюся  низенько,
Спаси  землю  -    неньку,  благаю  сердечно!

                                                                                             19.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001296
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 24.12.2023

Ніна Незламна

Хто порушив зимову красу

Хто  порушив    зимову  красу,
Її    білосніжні  етюди,
Так  зненацька,  почав  цю  війну,
Це  ж  московський  каїн  й    іуди.
Себе  орда  російська  славить,
Чванить  уміє  воювати,
Народам  світу,    в  душі  гадить,
Орок    -  убивця,  рада  мати.

Всі  сподівання-  скоро  Різдво,
Засяє  зірка  в  піднебессі
Як  все  сприймає,  людське  єство?
Чи  мертві  душі  в  них  на  часі?
Смерть,  це  бажання    вершин    людства?
Усіх  привели  до  абсурду,
Радість,  безмежна  від  чаклунства?
Ведуть  зомбування,  до    блуду.

Чого  досягне  нечестивий?
Як  гниле  листя  по  калюжах,
Червоні  очі,  вид  жахливий,
Не  розбудити,  жаль  байдужих.
Земля,  як  скарб,  золото,  ліси,
Та  де  ж  господар?  Щоб  достаток,
Людям  лишивсь  й  жодна  донька  й  син,
Не  знали  воїн  й  хижих  пасток.

І    нині  будують  заводи,
При  вході  пам’ятник  сталіна,
На  жаль,  керують  ляльководи
Не  забувають  про  леніна.
Вдень  і    вночі,  снаряди,  танки,
З  конвеєра  безперестанку,
Шлють  на  війну.  Димні  світанки,
Правителі  дають  приманку,
Гроші,  щоб  здолав  лихоманку,
Від  перепою,  знов  бентежить,
І,  так  щодня,  як  у  старинку,
Все  від  горілочки  залежить.

Чи  здатен  мозок  працювати,
Про  себе  дбати  та  про  сім’ю?
Щоб  чесно  гроші  заробляти,
Зігріло  душу,  слово    -    ЛЮБЛЮ,
Не  йшов,  дитя  чиєсь    вбивати.
Чи  знає  заповідь,  хоч  одну,
Чого  вчить  Бог,  щоб  не  страждати.

Кровавий  сніг…  тому  не  сниться
Хто  із  рушниці  влучить  звично,
Чи  гріє  брата  самогубця,
Думка,  що  все,  це  феєрично.

Шкода,  віками  не  спроможні,
Життя  поліпшити  на  краще,
Хіба,  не  мріють  щоб  заможні?
Пустили  все  напризволяще.

Все  ж  заздрість,  вовчий  поклик,  війну,
Із    цим  народом  розпочати,
Який  плекає    в  серці  весну,
Під  мирним  небом  хліб  збирати…

Іскриться  зірка,  час  розплати,
Хоч  як  крути,  все  ж  він  настане,
Не  раз  повінчаний  прокляттям,
У  очі  гляне  день  останній.

Відповіси  за  злодіяння,
За  руйнування  й  дитячу  смерть,
Не  допоможуть    й  покаяння,
Знищити  зло,  ми  спроможні  вщент,
Рашистам  прощення  не  буде!

               17.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001467
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 24.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ВЕЧІРНЄ НЕБО ВИШИТЕ ЗІРКАМИ

Нехай  крізь  мить  зірці  судилося  згаснути  назавжди,  
чудово,  якщо  вона  до  кінця  сяяла  самим  яскравим  світлом.  (Ф.  Брукс)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]


Вечірнє  небо  вишите  зірками,
І  кожна  зірочка  -  душа  чиясь.
І  серед  них,  засвічена  є  нами,
Вона  не  просто  звідкілясь  взялась..

Осінній  день  і  кольорові  гами...
Приречені  на  зустріч  ми  були.
Та,  мабуть,  це  влаштовано  богами,
Вони  за  руки  по  житті  вели.

І  засвітили  зірочку  над  нами,
Рокована  дорогу  осявать.
Вона   одна   між  іншими  зірками,
Змогла  казковим  світлом  зчарувать.

І  кожен  раз,  коли  ми  разом,  поруч,
Коли  в  сплетінні  руки  і  серця,
Наш  погляд  квапиться   завжди  угору,
І  дякуєм  за  зустріч  ми  Творця.

Світи  завжди,  коли  йдемо  крізь  терни,
Коли  туман  засліплює  нам  шлях,
Коли  буває  настрій  наш  нестерпний.
Ти  будь  терплячою,  світи  на  небесах.
I

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001547
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 24.12.2023

Любов Вишневецька

Тихий вечiр

Тихий  вечір  йде  в  садочок...
Посміхнусь,  як  кобзарю:
-  Я  плету  тобі  віночок!..
Хай  заквітчує  зорю...

Тінь  лягла  попід  забором...
заховала  солод  грон...
У  безкрайнії  простори
лине  спокій...  лине  сон...

Місяць  світ  вгортав  у  хустку!..
Срібло  сипав  навкруги...
Я  з  промінчиком  пелюстку
піднімаю  догори!..

По  м’якій  траві  стежини
доля  стелиться  моя...
-  Раптом  там,  де  кущ  ожини...
спів  розлився  солов’я!

Зупиняє  миттю  подих!
Зупиняє  серця  стук...
З  ним  так  часто  щастя  ходить...
Нагадав  про  біль  розлук...

Вечір  влігся  у  садочку...
чув  бажань  моїх  слова...
-  Розповім,  як  в  холодочку...
милий  ніжно  цілував...

                                                               23.12.2023  г.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001444
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 24.12.2023

Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Мої  слова...  Це  вами  серце  плаче.
Іде  війна.  Не  кожен  її  бачить.
Та  знаю  я,  що  маєте  ви  крила
й  несете  радість  ту,  що  світ  заполонила.

Слова  мої,  мовчати  вам  не  треба.
Летіть  з  подякою  до  Бога  в  синє  небо.
І  на  сторожі  миру  прошу  станьте,
бо  світ  у  нас  такий  прекрасний.  Гляньте.

Слова  мої,  розкрийте  свою  силу.
Зберу  в  долоні  й  щедро    вас  розсію,      
щоб  заясніли  вами  скрізь  дороги,
які  ведуть  нас  всіх  до  Перемоги.

Найменшої  стежини  не  минайте.
Насійтесь.  Проростіть,  бо  ви  потрібні.  
Знайте:  у  кожнім  з  вас  є  радість  і  надія,
віра  в  добро  й  зігріта  сонцем  мрія.  

За  Правду  станьте,  прошу  вас,  горою,
синів  прикрийте  наших  ви  собою.
Зміцніть  їх  крок,  примножте  їх  ви  сили,
щоб  в  дні  яснім  ми  кожному  раділи.

Різдвяної  всім  зірки  світло  сяє,
віру  в  Добро  з  нас  кожен  в  серці  має.
Мої  слова...  благайте  й  ви  у  Світла,
щоб  Мир  зійшов,  Вкраїна  стала  вільна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001466
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 24.12.2023

Капелька

Замёрзла каждая травинка

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  снегу...

Надели  панцирь  отчужденья
Народам,  странам  всей  Земли.
Всё  реже  чудное  мгновенье,
Всё  чаще  войны  -  знак  судьбы.

Настала  жатва.  Разделенье
Границ,  религий  и  мечты
Открыли  факт  порабощенья
И  виртуальности  "игры".

Открылся  факт  захвата  мира,
Манипуляции  людьми
И  нелюди  проходят  мимо
Напялив  маску  для  "любви"...

Замёрзла  каждая  травинка
И  льдом  покрылась  на  ветру,
А  под  ногами,  словно,  льдинка
-Земля  под  панцирем  в  плену.

                             11.12.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001376
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 22.12.2023

A.Kar-Te

Приблуда

Холодно,  голодно  та  не  здається  -
Котик-приблуда  до  мене  крадеться.  
Ти  полювати  надумав,  хвостатий?
Що  ж,  вполював  мене  -  нумо    до  хати.

Як  намальований,  (тільки  худенький)  -
Чорний,  як  сажа,  а  лапки  біленькі.
Раз  вже  прибився  до  дому,    до  хати,
Треба  смачненьким  тебе  пригощати.

Пий  молочко  підігріте,  приблуда..,
А  вже  назавтра    ім'я  тобі  буде.
Виростеш  швидко  в  теплі  та  добрі...
Будеш  ловити  мишей  у  дворі?

Будеш  -  мисливцем  вродився  завзятим.
От  і  наївся,  влягайся    поспати.
В  теплім  кубельці  маленьке  сопіло.
А  за  вікном  замело,  засніжило...



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001162
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 19.12.2023

A.Kar-Te

Благословляю

На  перехресті  доріг  та  вітрів,
Силою  духу  козацького  роду,
Вірой..,  надією  всіх  матерів,
Шаной..,  подякою  всього  народу  

Кожного  воїна,  (день  його,    мить),
Благословляю,  як  жінка,  як  мати.
Куля  ворожа  хай  не    долетить,
Нехай  не  вцілять  ворожі  гармати.

Духом  святим  запашних  паляниць,
Божими  росами  рідного  краю,
Променем  світла    небесних  зіниць
Доблесне  військо  благословляю.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000638
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 14.12.2023

Любов Іванова

ЗИМОНЬКИ СЛІДИ

[b][i][color="#054f91"]У  природі  очевидні  зимоньки  сліди,
Одягнули  білі  шубки  парки  і  сади.
І  миттєво  нічка  стала  диво-чаклуном
Вся  земля  до  ранку  вкрилась  білим  полотном.

Хоча  снігу  дуже  мало  для  сніговика,
Та  й  щоб  в  ріст  його  зліпити  -  праця  не  легкА.
Але  вмить  моторні  дітки  змели    в  гірку  сніг,
І  робота  закипіла  під  веселий  сміх

Все  принесли  із  домівок  для  сніговика
Не  аби  що  тут  ліпили  -  диво-мужика!!
Вийшов  красень!Бриль  з  соломи  і  морквяний  ніс,
Навіть  хтось  шерстяний  шалик  на  фінал  приніс.

Аж  допоки  не  стемніло  веселились  всі,
Як-не-як,  а  врешті  випав  довгожданний  сніг.
А  за  нічку...  потепліло...  З  тих  усіх  зусиль
Залишивсь  на  купці  снігу  шалик,  морква  й  бриль.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000413
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Полiт наживо (децима або еспiнела)

Припудрив  грішну  землю  перший  сніг,
Зима  не  пожаліла  дива.
З  летючих  хмар  -  політ  нажи́во  -
І  сніг  легки́й  -  для  втіх,  хоча  приліг.

Доноситься  бадьорий  сонця  сміх.
Задумлива  лиш  осінь  сива.
Спішить,  спішить  зима  вродлива.

Розкриє  щедро  сніжно-білий  міх,
І  пух  осяде  ніжно  на  поріг.
Хто  інших  радує,  -  навік  щасливий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Н-А-Д-І-Я

СКУПА СЛЬОЗА СКОТИЛАСЬ ПО ЛИЦІ

                                                                                   В  житті  бувають  такі  моменти,  коли  сльози  туманять  очі.
                                   Але  набагато  важче,  коли  плаче  душа,  а  очі  сухі...     

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4UgUHVstBxY[/youtube]


Скупа  сльоза  скотилась  по  лиці,
О,  скільки  довелось  їй  пережити!
Не  та,  осіння,  що  тече  по  склі,
Оця  не  зможе  душу  зачепити.

Це  -  зовсім  інша,  це  -  людська,
І  не  такий  у  неї  смак.
Це  -  не  проста  тече   вода...
Багато  має  ще  ознак...

Вона  -  страждання,  це  і  біль,
Хіба  розкажеш  це  словами?
Сльоза  стікає  мимовіль,
Хвилює  часто  все  ж  ночами.

Душа  не  плаче  від  безсилля,
А  лиш  тому,  що  вона  є.
А,  може,  просто,  що  недоля,
Не  радість,  жалю  завдає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000340
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ЗБИРАЄ ОСІНЬ СВОЇ РЕЧІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hYUAZVlOMCA[/youtube]

Надворі  вітер,  холоднеча,
Стікають  краплі  по  вікні.
Збирає  осінь  свої  речі,
Прийшли  останні  її  дні.

Уважний  погляд  -  все  зробила?
Чомусь  не  впав  останній  лист?
Усі  здогадки  припустила:
Не  весь  ще  вичерпала  хист?

Чому  тремтить  ота  берізка,
І  гіллям  стукає   у  скло.
Чи  зрозуміла  -  зима  близько,
А  там  так  тепло  за  вікном.

Не  хоче  падать  лист  останній,
Тремтить  в  надії,  щоб  зігрітись.
Думки  й  надії  дуже  марні,
Зимі  прийдеться  підкоритись.

Взяла  на  плечі  всі  здобутки,
Зітхнула  ще  в  останній  раз.
Спішила,  ніби  у  відпустку,
Без  зайвих  сліз  і    без  образ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999759
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 01.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Ой, віхоло

Подушка  неба  тріснула  навпі́л,
Сніжило  рясно,  гучно  завивало.
Війни  несамовитий  був  приціл,
Людське  життя,  мов  сніг,  валили  валом.

Жорстокість  з  хугою  удвох  сплелись,
Ревли  вночі.  В  окопах  -    хлопці  мерзли.
Неподалік  -  поні́вечений  ліс,
Розхристані  дерева,  ніби  нерви.

-Ой,  віхоло,  скоріше  схаменись,-
Здається,  так  волало  все  довкола.
Ще  осені  не  впав  останній  лист,
Невже  у  тебе  серце  охололо?

Ти  ж  не  настільки  люта  і  страшна.
Хіба  тобі  з  війною  бути  в  парі?
Доволі  вітру  й  білого  рядна.
Не  треба  студінню  трясти,  -  зарано.

26.11.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999681
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 01.12.2023

A.Kar-Te

Виживи. . , чуєш?

Місяць  бурштиновий  посеред  неба
Хмару  кудлату  поволі  пасе...
Тільки  но  вітром  свистіти  не  треба..,
Бо  ще  ту  хмару  й  до  снів  занесе.

Бодай  насниться,  що  ти  повернувся,
Любий  козаче,  з  пекельних  доріг.
Прямо  з  порогу  мені  посміхнувся-
Мов,  вибачай,  та  раніше  не  міг...

Долей  судилося  нас  розлучити  -  
Хто  ж,  як  не  ти  нашу  землю  спасе?
Як  же  ту  силу  в  тобі  не  любити,
Як  не  кохати  тебе  над  усе?

Навіть    калинонька,  що  за  віконцем,
Тишком  занурилась  в  сни  сподівань...
Ми  тут  без  тебе,  як  ранок  без  сонця...
Виживи..,(  чуєш?)  на  милість  благань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999434
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 01.12.2023

Любов Іванова

КЛИМОВЕ ПРИДАНЕ

Відчинились    двері  в  хату
Хоч  уже  і  спати    час.
Як  це  зразу  відгадати
Кого  Клим  привів  до  нас?

Дама  стала  поміж  нами
І  без  всяких  передмов  -
-  Ми  із  Климом  за  речами,
Бо  у  нас  тепер  любов.

Все  одразу  й  заберемо
Щоб  не  гратись  довгий  час,
Ти  складай,  ми  підождемо,
Не  затримуй  тільки  нас.

Скоса  зиркаєна  швабру,
Як  тут  все  не  віддаси?  
Але  ж  з  Климового  скарбу
Тут  лиш  латані  труси.

Труселя    запакувала,
Щоб  їх  швидше  відпустить.
Як  я  вволю  смакувала,
Цю  насправді  класну  мить...

Ой!  Та  я  ледь  не  забула
Цю  родзинку,  мармелад  !!
В  цій  коробці  не  фабула
А  для  Клима  справжній  клад.

Я  звернулась  дуже  мудро
Як  пророк  із-за  гори.
Кажу,  -  Слухай-но,  лахудро
Це  ти  також  забери...

Тут  пігулочки  для  Клима
На  всі  вИпадки  життя
Це  -  ВІАГРА,  для  інтима,
Ці  ось  -  від  серцебиття.

Далі  -  від  холестерину,
А  ось  бачиш  цей  напій?
Ним  напоїш  цю  тварину,
Як  провалиться  в  запій.

Ці,  коли  болять  суглоби,
Климцьо  з  ліжка  не  встає,
Ці  -  від  люті  і  від  злоби,
А  вона  частенько  є...

Ці  -  від  тиску,  ці  -  для  шлунку,
Ці  -  лікують  геть  усе,
А  ось  ці  для  порятунку,
Коли  Клима  пронесе.

Решту  брала  я  в  аптеці
Закупися  там  і  ти.
Щоби  з  Климом  буть  в  безпеці  -
Йод,  зеленку  і  бинти.

Вам  бажаю  я  кохання
Ну...  і  здійснення  надій.
Щастя  з  вечора  до  рання,
То  ж,  бувайте,  молоді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998459
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 15.11.2023

Сара Ґоллард

Навіяна

                                                                                 [i]Довіра  породжує  потребу...[/i]

Візьми  мої  крила  під  синю  опіку,  -
Благала  безвихідь  живого  вікна.
Капали  сльози  без  болю  та  ліку
На  купу  розбитого  віями  скла...

Там,  за  стіною  і  рамою  поля,
Сходить  безвільна  далека  зоря.
Вона  прокладає  безучасті  моря
І  дивиться  вгору,  немовби  сліпа...

Із  нею  ми  врозтіч,  коли  відчували
Осяяний  дотик  тісно́ї  струни.
Із  нею  ми  разом,  коли  відпускали
У  звідані  далі  потоки  луни.

І  тільки  ізранені  подихом  болю
Же́вріли  два  монолітних  крила...
Ми  були  ра́зом,  закохані  в  долю,
Хоча  і  найперше  -  я  за́вжди  одна...
                                                                       28.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997890
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Надія Башинська

ВІТЕР ЗНОВ ГРАЄ НА ФЛЕЙТІ…

Вітер  знов  грає  на  флейті...
хмари  збирає  у  танок.
Потім  їх  знов  розганяє,  
вийшовши  зранку  на  ґанок.

Іноді  плакати  стануть:
-  Ну,  для  чого  ми  зібрались?
Вітер-дебоша  всміхнеться:
-  Та  ж  то  ми  так  розважались!

Сердяться  хмари...  аж  сірі
від  хвилювань.  Я  не  знаю,
як  можна  так  жартувати?
А  вітер  ховається  в  гаю.

Там  почекає...  Розбіглись?
Він  тоді  знов  закружляє.
Осінь  золотить  листочки,  
вітер  тихенько  зриває.

Часто  буває  закриють
все  небо  хмари  ті  вперті.
Золотом  сіється  осінь...
вітер  знов  грає  на  флейті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997757
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить колишнє (квадратне римування)

Хіба  забудеш?
Слова,  що  говорив
Проникли  в  душу
Непомітно  так.
Яскраві  будні,
Бадьорості  порив
Влягався  плюшем,
відчувався  смак.

А  зараз  тиша,
Осінняя  журба.
Вже  дні  пожовкли,
Схилена  трава.
Сумує  вишня,
І  тих  думок  юрба.
В  минулім  жовтні
Пам'яті  ужва.

Якби  вернути
Ніжності  хвилини.
Чуттів  всесилля,
Бо  ніби  гріє.
Поникла  ж  рута,
Холодніє  днина.
Слабіють  крила,
Слабіють  мрії.

І  вже  не  можна
Повернути  долю.
Не  стане  вишня
Молодою  знов,
Бо  осінь  схожа
На  луну  у  полі.
Бринить  колишнє,
Мов  душевний  схов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Ганна Верес

Батькова любов

А  хто  сказав,  що  батько  менше  любить
Своє  новонароджене  дитя,
Ніж  матінка.  Що  так  не  приголубить,
Бо  його  розум  служить  для  звитяг?

Але  ж  любов  народжується  в  серці.
І  не  важливо,  скільки  йому  літ.
А  якщо  батько  ще  й  в  солдатських  берцях
Рятує  на  «нулі»  весь  білий  світ?
Він  там  життям  щомиті  ризикує.
Закони  ж  особливі  у  війни.
Буває,  що  й  над  смертю  покепкує,
Не  бачачи  своєї  в  тім  вини.
У  ті  хвилини  память  виручає,
Бо  перед  очі  посила  маля,
Що  з  Перемогою  його  стрічає,
А  під  ногами  –  батьківська  земля.
І  шаленіє  серденько  від  того,
Диктуючи:  «Ти  ж  –  батько!  Мусиш  жить!
Ніколи  бою  не  бува  легкого.
Тримай  міцніше  оборони  щит!»

А  хто  ж  сказав,  що  батько  менше  любить
Дітей,  що  мають  зрілий  уже  вік,
Що  руки  й  губи  вже  у  нього  грубі?
Таким  і  має  бути  чоловік!
24.10.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997800
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ХОЛОДНИЙ РАНОК ПРОСИТЬСЯ У ХАТУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mv-yxO7nB4Y[/youtube]

Холодний  ранок  проситься  в  кімнату,
В  думках  і  мріях  -  трішечки  зігрітись.
Йому  тепла  не  треба  забагато,
А  я  не  знаю,  чи  його  впустити.

Відкрию  я  вікно,  нехай  заходить.
Ввірвався  -  і  дихнула  прохолода.
Посидим  мовчки...Бачу  сонце  сходить,
Ранковий  гість  -  для  мене  насолода.

Тобі  я  простягаю  теплі  руки.
Зігрійся,  поки  день  ще  не  настане.
Ось  линуть  вже  чарівні  якісь  звуки,
Це  -  сонячне  проміння  сподіване.

І  ранок  враз  розтане   в  німій  тиші,
Згадає  мої  руки,   що  зігріли.
Йому  б   поспать,  хай  вітер  заколише,
Мене  ж  думки,  як  завжди  обступили..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997834
дата надходження 05.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Любов Іванова

СЕЗОНИ ЖИТТЯ…

[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю,  колись  я    була  дуже  схожа  з  весною,
Серед  сонячних  днів,  розквітала,  мов  ружа  щораз
Шепотіли  вітри,  мило  бавлячись  в  полі  зі  мною,
Там,  де  бджілок  рої  танцювали  над  квітами  джаз.[/color]

[color="#067504"]А  як  юність  моя  помахала  рукою  з-за  гаю,
Та  у  літнє  життя  відтеснула  мене  течія.
Де  я  досвід  років  звідусіль  в  оберемки  збираю,
І  підкріплюю  скрізь  своє  власне,  отримане  Я.[/color]

[color="#700c04"]Вже  і  осені  час  розбирати  життєві  пакунки,
Щось  піде  на  смітник,  щось  в  скарбничці  своїй  збережу.
Зрілість  часу...і  з  ним  листопадові  склались  стосунки,
Не  чекаю  весни,  вже  у  зиму  торую  межу.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Леонід Луговий

Птахи

Над  рядами  траншей  -  білі  хмарки  і  небо...
Гуси  тягнуться  з  криком  у  південні  краї.
Їм  до  ночі  затоки  дістатися  треба,
А  бійця  до  Азова  ждуть  дороги  свої.

Птах  без  карти  летить  і  кордонів  не  знає,
Клин  по  зоряній  висі  допливе  до  мети.
Над  водою  пройде  за  вожатими  зграя,
Їм  не  треба,  пернатим,  у  повітрі  мости.

Креслить  птаху  маршрут  своїм  ходом  планета,
Вносять  крила  поправку  на  відхилену  вісь.
А  підрозділу  шлях  прокладати  багнетом
За  комбатом  солдати  із  траншей  піднялись.

На  прощання  боєць,  з  приазовського  степу,
Помахав  до  ведучих  над  рівниною  стрій..
Птах  йому  протрубив  і  продовжив  далеку
Піднебесну  дорогу  по  стихії  своїй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997594
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Леонід Луговий

Присядь, бійцю…

Присядь,  бійцю,  хвилинку  посиди,
З  тобою  перекурить  Україна;
Ще  встигнеш  дозаправити  води
В  повільно  остигаючу  машину.

Згадай  забуті  запахи  ріллі
При  заході  згасаючому  чисто...
На  танкові  масивні  важелі
Лягли  згрубілі  руки  тракториста.

Сапери  розміновують  прохід  -
Є  час  у  екіпажа  покурити.
Вербове  листя  падає  на  слід,
Маневрами  по  зарослях  проритий.

Ще  мряка  затяжна  по  бур'яні
Холодними  краплинками  не  сипле.
Сержант  вивчає  карту  на  броні
Призначених  для  обстрілу  укріплень.

Присядь,  бійцю,  хвилинку  посиди.
Пройде  прохід  відмічений  машина.
Посіяне  в  продавлені  сліди,
Ще  виростить  колосся    Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997595
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРИЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hjc6zlq14CE[/youtube]
Прилетіла  зозуленька,  стала  кукувати,
Вже  дорослі  її  діти,  стала  їх  шукати.
Віддала,  кому  -  не  знає,  проклята  година.
Їм  хотіла  розказати,  що    вона  так  винна.
Заглядала  у  гніздечка,  як  тепер  їх  взнати?
Закололо  у  сердечку,  простіть  свою  матір.
Кукувати  нема  сили,  гірко  тепер  плаче.
Не  просила,  а  благала,  в  старості  й  незряча.
Закравсь  холод  їй  у  душу,  як  тепер  їй  жити?
Винувата,  точно  знає,  не  вчила  любити...
Десь  зима  вже  наступає,  одинока  в  старість,
І  кому  тепер  відкритись,  повідать  про  слабість...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997471
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 02.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ЯК ЦЮ ЗИМУ ОБДУРИТИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dbn-VkE7ebU[/youtube]


Обезсилилась  вже  осінь,
Лист  скида  останній,
Виглядає  зиму  в  гості,
Вже  живе   чеканням.

Приморилась  від  роботи,
Пора   вже  й  спочити.
Має  менше  вже  турботи.
Все  ж,  як  зиму  обдурити?

Запросить  її  на  чай,
Налити  наливки?
І  сказати:  Почекай,
Принесу  оливки.

І  закрити  зиму  в  хаті,
Хай  переночує.
Влаштувати  собі  свято,
Зима  не  почує.

Одягла  найкраще  плаття,
З  листям  вже  у  танці,
Горить  листя,  як  багаття...
Що  ж  було  уранці?

Замість  снігу  -  дощик  теплий,
Світить    сонце  знову.
Не  змогла  зима  простить,
Хитру  цю  осінню  змову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997537
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Н-А-Д-І-Я

НА РАНОК ВИСОХНЕ СЛЬОЗА

Сльози  –  це  ті  слова  серця  і  душі…  які  неможливо  передати  звичайними  звуками…
їх  треба  лише  вміти  відчувати  або  розуміти….
Але  найстрашніше,  коли  плаче  серце…
Тому,  що  ці  сльози  витерти  не  можна…
---------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nJHLhuN_1Hs[/youtube]
Сльоза  жіноча  -  це  не  слабкість,
Скоріше,  відчай  у  душі.
Буває  просто  безпорадність,
Що  часто  ллються  у  тиші.

Ховаєм  часто  свої  сльози,
Нащо  ховаєм  від  людей?
І  заспокоїтись  не  в  змозі,
Скільки  недоспаних  ночей.

Душа  цю  біль  теж  відчуває,
І  плаче  завжди  разом  з  нами.
Від  нас  ці  сльози  теж  ховає,
Слізьми  лікує наші  рани.

Отак  і  плачемо  удвох,
Та  хто  ці  сльози  зрозуміє?
І  ллються  сльози  від  думок,
Їх  зупинить  ніхто  не  вміє.

Думки  тривожать  -  ми  знов  плачем,
На  ранок  висохне  сльоза,
І  світ  по-  новому  побачим,
Така  ця  істина  проста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997599
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Любов Іванова

НЕ ШУКАЙ

[color="#05208a"]Викладаю    на  суд  читачів  свій  перший  
переклад  власного  вірша,  
написаного    ще  у  2012  році  на  конкурс.[/color]



[color="#9d05ab"][b]Не  шукай  мене  там,  де  я  бути  не  можу
Де  у  скелях    льодів  замерзає  душа.
І  її  ще  живу,    на  скиталицю  схожу
Не  зігріє  і  Бог  у  мирських  куражах.

Не  шукай  мене...  ні,  там,    де  злі  заметілі,
Там,  де  сизий  туман,  як  чепець  мерзлоти,
Там  де  холод  в  душі,  а    не  лише  у  тілі,
Де  з  безволля  свогО  опинився  і  ти.

А  як  в  літо  ввійдеш  -  не  пройди  мене  мимо.
При  вогні  почуттів  зігрівався  ж  не  раз.
Не  шукай  мене,  бо...  не  буваю  я  в  зимах...
Де  ясніють  сніги  переливами  страз.

Не  шукай  мене  там,  де  серцями  не  грілись,
Не  веди  за  собою  по  хрусткому  льоду...
Пригубила  з  тобою  літа  теплого  милість.
Я  до  тебе,  де  лід  й  холоди...  не  прийду.

Я  не  житиму  там,  на  студеній  планеті,
Бо  мені  хоч  би  мить...    біля  твого  вогню.
Хай  залишусь  сама,  та  з  чуттями  у  літі
Не  шукай..  лиш  згадай  ніжним  словом  "ЛюблЮ..."

Не  запалить    ніхто  в  небі  хмурому  зорі,
Бо  свічки  почуттів  загасають  в  льодах.
Ти  підеш  у  туман,  наче  човен  у  морі  ...
А  кохання  не  вмре  ні  в  душі,  ні  в  віршАх.[/b][/color]
************
[b]Не  ищи  меня  там,  где  мне  быть  не  по  нраву,
Где  в  мирских  ледниках  замерзает  душа.
Где  на  берег  любви  омут  смыл  переправу
Черным  зевом  своим  в  естестве  куража.

Не  ищи  меня  там,  где  зловещие  вьюги,
Там,  где  сизый  туман,  как  чепец  мерзлоты.
Где  зовут  холода,  то  в  друзья,  то  в  подруги,
Где  по  воле  своей  оказался  и  ты.

А  коль  в  лето  войдешь,  не  пройди  меня  мимо.
У  любви  моей  грелся  ты  раньше  не  раз.
Не  ищи  меня...  Нет!  Не  бываю  я  в  зимах,
Где  любовь  замерзает  отрывками  фраз.

Не  ищи  меня  там,  где  сердцами  не  грелись,
Не  веди    за  собой  по  грустящему  льду.
Я  вкусила  с  тобой  лета  жаркого  прелесть,
В  мир  холодной  души    я  к  тебе  не  приду.

Мне  не  жить  никогда  на  студеной  планете,
Мне  хоть  час,  мне  хоть  миг,  но  с  тобой  у  огня.
Пусть  останусь  одна,  только  чувствами  в  лете.
Не  ищи...  Вспоминай  с  теплым  сердцем  меня.

И  никто  не  зажжет  в  небе  сумрачном  звезды,
Свечи  пламенных  чувств  угасают  во  льдах.
Ты  уходишь  в    туман  ...  и  морозную  роздымь...
А  любовь  будет  жить...  в  моих  грустных  стихах.

ID:   345433
ТИП:  Поезія
СТИЛЬОВІ  ЖАНРИ:  Ліричний
ВИД  ТВОРУ:  Вірш
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика
дата  надходження:  21.06.2012  
©  автор: Любов  Іванова[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994670
дата надходження 25.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Капелька

Вот снова полетел листочек

Вот  снова  полетел  листочек,
Уже  коснулся  он  земли.
Скажу  окрыто  между  строчек
-Есть  даже  в  этом  факт  любви.

Всё  чаще  осень  с  позолотой,
С  ночной  прохладой,  с  меньшим  днём.
Природа  занята  работой
На  пару  с  осенью  вдвоём.

"Созрели"  листья  для  полёта,
Слабей  связующая  нить
И  ветер,  словно,  третий  кто-то
Спешит  листочки  приземлить.

Закон  природы  вдруг  решает
И  поженаются  плоды.
Листочек  -он  не  умирает
Ведь  в  вечности  его  пути...

В  разгаре  осень  золотая,
А  значит  ближе  к  нам  зима.
Вновь  повторю  не  уставая
-Скорей  бы  кончилась  война.

                         21.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994529
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 23.09.2023

Валентина Ланевич

Безкрило падаю

Безкрило  падаю  в  безсоння  ночі,
В  її  чіпкі  обійми,  в  образи  пітьми.
По  закутках  товчуться  поторочі,
Як  ті  думки  безхмарні,  десь,  за  ворітьми.

Крізь  шпарку  у  відхиленій  фіранці
Блимають  зорі,  звуть,  аби  злетіла  ввись.
Та,  як  злетіти  тій  темничній  бранці,
Коли  ланцами  ноги  міцно  обвились?

Невидимо...Пече  вогонь  у  грудях,
І  так,  скоцюрбившись  собі  в  душі,  болить.
В  моїй  й  не  лиш  -  розлізся  біль  по  людях,
І  ніч,  як  й  хоче,  не  може,  весь  не  приспить.

Когось  чекання  все  не  відпускає  -
Денно  тривога  б’ється  об  пустий  поріг.
Когось  невидимість  живцем  з’їдає  -
Немилістю  вкриває  звично  білий  світ.

Для  когось  чорна  хустка  й  домовина  -
В  жалобнім  горі  в’ється  чорнота  в  душі.
Чуюсь  спаплюжена  і  безпритульна  -
Війни  рахує  ніч  криваві  бариші.

Та  прийде  ранок  з  відблисками  сонця,
Обійме  душу  благодаттю  із  теплом.
Наївсь  усяк,  по  своєму,  стронцію  -
Та  ми  є  сила,  як  тримаємось  гуртом.

23.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994492
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 23.09.2023

Валентина Ланевич

В небі вечірнім

В  небі  вечірнім  місяць  дугою,
Ген,  над  лісом,  сумирно  завис.
Милувався  красою  земною  -
То  яснів,  то  схвильовано  блід.

Скрекотів  десь  із  далека  коник
Між  прижовклих  похилених  трав.
Поруч  пень,  наче  в  замші  етюдник,
Думав  щось  про  своє  й  придрімав.

Бачив  він  на  віку  вже  не  мало,
Як  і  місяць,  що  в  вічності  жив.
Раптом,  щемко  у  думці  так  стало:
"Ця  війна...Скільки  буде  ще  жнив...

Скільки  має  тривати  безумство,
Де  за  спинами  смерть  без  пори.
Що  то,  Господи,  за  отєчество?..
Ти  ж  бо,  бачиш,  весь  жах  із  гори...

У  пекельних  загравах  на  Сході,
Наче  зорі,  згасають  життя.  
Щоби  людям  жилося  в  злагоді,
Зішли  миру  -  він  сенс  майбуття."

20.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994345
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 23.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Розчарувався (секстина)

О,  як  же  на  душі  буває  кепсько,
Коли  розчарувався  у  любові,
Неначе  дощ  химерний  б'є  в  обличчя.
Байдужий  вітер  виє  й  гірко  кличе
Туди,  де  загубили,  ніби  кепку,
Чуттєвості  дарунок,  ніжне  слово.

Дорога  вже  закидана  камінням,
І  хмаровиння  скупчилось  у  серці.
Гілля  дерев  навмисно  вже  зламали,
Бо  буревію  розгулятись  мало,
Йому  потрібно,  мабуть,  хрускотіння
В  душі  до  суму  тих  розбитих  терцій.

І  лист  пожухлий  раптом  влігся  смирно
На  землю,  розчаровану  до  болю.
І  порожнеча  ліпиться  із  глею,
Нічна  звивається  печаль  змією
І  так  блищить  набридливо,  настирно
Повзе,  сичить  по  скошеному  полю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994532
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 23.09.2023

Любов Іванова

НЕ СПІШІТЬ ОСІННІ ДНІ

[b][color="#872d07"]Не  спішіть  осінні  дні  у  мою  оселю,
Бо  ще  хочеться  мені  літа  і  весни.
Там  очікують  деньки  ніжні  та  веселі
Й  тішать  спогади  мої  кольорові  сни.

Не  спішіть  осінні  дні  в  сЕрденько,  благаю,
Тихим  смутком  не  стеліть  простір  ніжних  мрій.
Я  ще  стільки  у  житті  гарних  планів  маю,
Разом  з  вІршами  піду  з  смутком  у  двобій.

Не  спішіть  осінні  дні,  бо  за  небосхилом
Далі,  стежка  до  зими,  і  туди  ж    літа...
Там  не  тішить,  що  було,  незабутньо  милим...
...Літом  бабиним  потіш,  осінь  золота.

Не  спішіть  осінні  дні  гнати  лист  опалий,
Не  пригнічуйте  думок,  не  стеліть  тривог.
Мій  життєвий  корабель  хай  минає  скали,
Рейс  під  назвою  ЖИТТЯ  захищає  Бог.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994090
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Білоозерянська Чайка

Причал на двох

(За  мотивами  повісті  М.І.  Чабанівського  «Дорога  додому»)

Вітер  нечутний  для  хвилі  доріжку  стелив…
Човен  Дніпром  виривався  в  ясну  чистоводь.
Тиша  вечірня  горнулась    в  кирею  імли:
Зоряний  айсбергу  з  юної  мрії  –  заходь!

Щогла  неслась  у  промінні  казкових  заплав,
Срібна  стихія  кипінням  корму  обплела.
Красень  двопалубний  кручі  зелені  вітав,
Блискав  ясними  очима  гордяк-пароплав.

Шкіпери  мимо  примарну  надію  везли.
Та  не  зневірився,  я  –  свою  долю  чекав…
Три  рукави  у  сплетінні  –  безмежний  розлив.
Стрибають  бакени…  Бризки…  Нуртує  ріка.

Чайки  дніпровської  слухаю  радісний  виск,
Вабить  до  себе  святково  освітлений  борт.
Десь,  на  кормі,  в  павутинні  тремтливому  –  Ви.
З  вічним  романтиком  гавань  чекає  любов.

З  перистих  хмар,  невагома  кохання  хода.
Мрій  острівець  два  залюблені  серця  качав,
Наче  хиталися  небо,  земля  і  вода  –
Сонячна  зав’язь  чуттів  осявала  причал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994200
дата надходження 18.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Капелька

Шумит осенняя листва

Шумит  листва  -волнует  ветер
Красиво,  сказочно  на  свете.
Проходит  летняя  пора
Хотя  на  солнце  днём  жара.

Шумят  вновь  новости,  новыны
Ведь  неспокойно  в  этом  мире.
Обман,  агрессия,  война
Роняют  жёсткие  слова.

Шумит  в  душе  -боль  не  остыла
И  многим  даже  жить  не  мило,
А  мир  земной  ещё  пылит,
Душа  и  плачет  и  болит.

Шумит,  свистит  -летит  ракета,
Вновь  позади  осталось  лето.
Шумит  осенняя  листва
Роняя  листья  как  слова.

                         08.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994108
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Ніна Незламна

В надвечір'ї

Надвечір’я,    так  серцю  мило,
Як  би  ж  знову  та  й  задощило,
   Промінь  ніжить…  земля  парує,
Вітровієм…  спогад  вирує.

Пора  дитинства,  душа  мліє,
Тіло  під  дощиком  хмеліє,
Рожевіли  смугляві  щічки,
Так  здалось…  під  потоком  річки.

У  очах  блиск,  сонце  в  калюжі,
Душа  кричить,  ти  ж  не  байдужий!
Йди    сміливіше  -  твій  час  розваг,
Не  відмовляйся  від  земних  благ!

Тішать  краплинки  по  травичці,
Вже    ноженята  по  водичці,
 Круги  розворять,  насолода,
Яке  ж  то  щастя,  як  свобода!

Жага  злетіти,  птахом  на  мить,
Жаль  не  зуміли,  час  зупинить,
А  він  чомусь,    летів  неспинно,
 Враз  на  душі  знову  полинно.

Все  ж    спогад  –  промінь,  серце  гріє,
Він  же  ніколи  не  старіє,
Знов  порадіти  нам  веліє.

                                       05.08.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993511
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Н-А-Д-І-Я

КОЛИ ДОЩІ ВСІМ ДО ДУШІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]

Розлютилось  чомусь  небо,
Стало  хмарки  проклинать.
Ви  за  що  на  нас,  не  треба!
Завжди  слухаєм  ми  Вас.

Зупинилось  на  хвилинку,
Чує  "Ви"  в  них  перший  раз.
Не  чекало  цього  вчинку,
Гнів  на  ласку  міня    враз.

Нащо  ви  несете  дощ,
Люди  це  у  вас  просили?
Ну  полийте  землю...щож,
Нащо  ви  людей  дурили?

І  розплакались  хмаринки,
Хіба  ми  тут  винуваті?
Ми  тримали  дощ  у  скриньці,
Знали:  будете  ругати.

Посміхнулося   тут  небо,
Пролились  рясні  дощі.
Тоді  слухати  й  не  треба,
Коли  дощі  всім  до  душі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993436
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Н-А-Д-І-Я

БІДА НАВЧИТЬ ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=znvDWKLv8qI[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=txCB6REY-1w[/youtube]
Сидить  малий  шпачок  в  гнізді,
Навколо  все  він  оглядає.
У  нього  крильця  ще  слабкі,
Про  це  від  мами  добре  знає.

Йому  так  хочеться  злетіть,
Узнать  красу  усю  землі.
Та  не  насмілиться,  тремтить,
(  Проблеми  будуть  немалі).

Хотів  літати  він,  як  мама,
Змахнув  крильми  -  і  полетів.
А  там  вже  інша  панорама,
Краса  не  та  вже  почуттів.

А  кіт  дививсь  на  це  уважно,
Хороша  пташка  на  обід!
(Шпачок  був  надто  легковажний).
Врятуй,  матусенько,  від  бід!

Вона  почула,  прилетіла,
Шпачка  понесла  до  гнізда.
Його  все  тіло  так  тремтіло,
Могла  б  тут  трапитись  біда..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993623
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Любов Іванова

СПІШІТЬ

[b][color="#03759e"]Спішіть  любити,  спішіть  кохати,
Тепло  всім  людям  подарувати.
Життя  коротке  і  швидкоплинне,
Оберігайте  тепло  родинне.

Добром  старайтесь  свій  шлях  встеляти,
Життєві  хиби  повиправляти.
Чому  навчала  матуся  змалку  -
Любити  землю  рідненьку  палко.

Спішіть  все  встигнути,  все  успіти
Не  сумувати,  життю  радіти.
Всіх  зігрівати  сердечним  світлом
Щоб  все  найкраще  довкола  квітло.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993659
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023

Сара Ґоллард

Призахідне сонце

Зна́йдуться  в  морі  чужі  сателіти,
Знайдуться  весла  потоплених  мас.
Ми  із  тобою  давно  вже  не  діти
І  все,  як  учора,  було  не  про  нас.

Минуле  повернеться  дотиком  сонця...
Ми  первозданно  ідемо  в  життя.
Сиплемо  повагом  сизого  торця
І  знов  забуваємо  -  нас  тут  нема...

Згадані  мушлі  потоплені  грою.
Плодом  уяви  постала  пітьма.
НАШЕ  давно  не  здається  метою  -
За  мить  від  солодкого  -  лиш  гіркота.

І  все  ж  таки  МИ  ще  невтомно  існує,
Хай  у  найменшій,  але  глибині...
Щовечора  сонце  невпинно  лікує
Наші  мольберти...на  довгім  столі...
                                                   23.08.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992542
дата надходження 29.08.2023
дата закладки 29.08.2023

Надія Башинська

ЗЕРНА ПРАВДИ

Якби  не  було  смутку,
ми  б  радості  не  знали.
Якби  біди  не  було,  
Добра  б  не  відчували.

Якби  було  лиш  світло,
не  знали  б  що  є  ночі.
Є  долі  чоловічі,  
є  доленьки  жіночі.

Є  в  світі  Правда  й  кривда,
солодке  і  солоне,
душевне  й  безсердечне,
гаряче  і  холодне.

А  хочеш  чи  не  хочеш,
ти  мусиш  це  прийняти.
Дано  велике  Право  –
що  хочеш  вибирати.

Які  хто  вибрав  зерна,
такі  і  висіває.
Хтось  все  до  серця  горне…
хтось  серденька  не  має.  

Та  завжди  є  сильніші,
й  таких  у  нас  багато.
Хто  сіє  зерна  Правди,  
того  не  подолати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991853
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 25.08.2023

Valentyna_S

Смеркає

Сиплячи  сни,  сокотять  сокорини:
— Стямся,  спочинь-но,  суєт  суєто.
Скочують  сутінки  сонця  скорини
Стихлому  сміху-сльозам  скляних  сот.

Свист  сопілок  солом’яних  стернини
Слухає  сивий  сновид-суховій.
Серверування  столів,  скатертини…
Серпень  сливок-смаковинок  схотів.

Сизий  серпанок  сіна  сповиває,
Соняхи,  сині  сокирки,  самшит.
Сяєво  схилку  стопилось.  Смеркає.
Свічі  серпатий  світити  спішить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 25.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Любити й вірити (квартон)

Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Усмішку  дарувати  іншим.
Добра  надати  хоч  би  краплю,
У  серці  щезнуть  муки  тіні.

Метеликом  -  в  політ  на  світло,
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Очиститься  від  лжі  повітря.
В  душі  ж  -  чистіше,  мов  у  храмі.

І  відстояти  з  честю  правду,
Про  біль  чужий  не  забувати.
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.
Не  втратити  життєву  ватру.

Нужденному  подати  руку,
І  віднайти  комусь  розраду,
Щоб  серце  не  ятрили  круки,
Любити  й  вірити  -  є  ж  справжнє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992092
дата надходження 24.08.2023
дата закладки 25.08.2023

Леонід Луговий

Собаченя

Димок  до  Петрика  прибіг,
Його  лизнути  в  носик  скаче.
В  собаченяти  до  своїх
Безмежна  відданість  собача...

Сьогодні  знову,  в  котрий  раз,
Права  порушено  тварини  -
За  босоніжки  розійшлась,
Ногою  пхнула  його  Ніна.

Але  сковтнув  образу  пес,
Задок  почухав  і  загривок,
І  лиш  на  кіпіш  її  весь
З  своєї  будки  глянув  криво.

Хіба  ж  людині  знати  смак,
Чи  сорт  обробленої  шкіри?..  -
Чекав  на  Петрика  і  так
Авторитетно  думав  сірий.

І  ось  зустрілися  вони  -
Хлопчак  і  цуцик  біля  буди.
А  значить  хутро  і  штани
По  всіх  калюжах  бігти  будуть.

Ще  значить  буде  ковбаса,
На  двох  поцуплена,  із  хлібом.
А  це  ж  для  песика  -  краса!..
Велике  Петрику  спасибі.

Димок  "гав-гав",  а  друг  "ура"
Кричать,  і  пес  щосили  скаче.
Бо  мати  друга-школяра  -
Це  привілегія  собача.

Такого  щастя  не  пізнать
У  босоніжках  тьоті  Ніні.
На  шпильках  їй  не  обігнать
Собаченяти  на  рівнині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991496
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Ірин Ка

Кленове серце

Сторічний  дуб  питав:  чому  не  я?
Тягнув  до  молодого  клена  віти.
А  той  лежав  -  обвуглене  гілля,
Страшенний  біль  примусило  терпіти
Чому  на  себе  ти  прийняв  удар,
Ворожого  триклятого  снаряду?!
І  як  нести  тепер  такий  тягар…
Ти  не  картайся.  -  янгол  дав  пораду.
Поглянь  вцілів  маленький  паросток,
У  самого  кленового  коріння.
Прикрий  його  від  вихрів  і  пасток,
Та  розкажи  з  чийого  він  насіння.
Що  його  батько  мужньо  захистив
Дитинство,  старість  та  тендітну  гілку,
Сніги,  веселки,  сотні  тисяч  злив
Зустріне  хай,  даруючи  сопілку,
Він  світу  розповість  про  ці  бої,
Про  цю  війну,  що  на  поталу  звіру
Не  віддали  моря,  степи,  гаї.
І  не  відчуєш  докорів  сокиру.

Сторічний  дуб  промовив:  буду  я,  -
Під  листом  від  вогню  сховав  стебельце,-
Тепер  твоя  опора  та  сімʼя.
У  дуба  нині  клена  бʼється  серце…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991508
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Любов Іванова

КВІТКУ ЧАР ЗІЛЛЯ ЗНАЙДУ

[i][b]К-уди  завгодно  я  піду,
В-  світи  близькі,  а  чи  й  далекі.
І  вірю...вірю,  що  знайду,
Т-е,  що  війни    зупинить  клекіт.
К-оли    б  дізнатись,  де  той  край
У-день  би  йшла,  а  ще  -  ночами

Ч-аклунське  диво  той  розмай
А-ж  за    дрімучими  лісами.
Р-адійте    всі,  земля  радій
З-найшла!!  Усі  чекаймо  чудо
І-  буде  знахарський  напій
Л-етіти  в    рот  тобі,  іудо.
Л-ише  не  знаєш  ти,  що  там
Я-д,  трутизна,  смертельний  трунок,

З-варила  я  напій  катам
Н-арешті  людям  порятунок.
А-  ворогу  -  у  пекло  шхях
Й-ому  лишень  туди  дорога!!
Д-ай  Боже  сили  нам  в  боях,
У-  нас  у  планах  -  ПЕРЕМОГА!![/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991039
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Надія Башинська

ЗА ЖИТТЯ!

В  промінні  сонця  ніжиться  земля,
притихла  наша  нива.
В  пошані  колос  хилить  золотий,
бо  ж  гарно  так  вродила.

Набрався  сили  колос  від  землі,
вже  налились  зернята.
Схиляє  віти  до  землі  садок,
радіє  сонцю  хата.

З-під  листя  яблунь  дивляться  на  світ
плоди  червонобокі.
На  грушку  задивився  виноград,
рум'яні  й  в  неї  щоки.

За  садом  поле...  соняхи  в  цвіту,
в  них  промені-пелюстки.
А  далі,  далі...  в  бій  іде  солдат,
і  плачуть  хати-пустки.

Добро  і  зло...  йде  битва  за  життя,
щодня  гірчить  ще  гірше.
Взяв  біль  землі  на  себе  Син-солдат,
і  зла  не  буде  більше.

В  промінні  сонця  ніжиться  земля,
притихла  наша  нива.
В  пошані  колос  хилить  золотий,
бо  ж  гарно  так  вродила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991063
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Надія Башинська

А ЧИ ЦЕ ТАК?

Якось  Жираф  сказав:
-  Так,  так...
Почули  його  Горобці  і  здивувалася:
-  Це  як?
За  ними  Крокодил:
-  Це  знак.
Тупнув  ногою  навіть  Лось  й  промовив
спересердя:
-  Ось!
-  Так,  так...  Це  як?  Це  знак?  Вже  й  "Ось"?  -
шептав  в  кущах  тихенько  хтось.
І  у  норі  хтось  заховавсь.  Всі  розуміли,  що
злякавсь.
           Такий  зчинивсь  переполох...  Тут  чули
 "Ай!",  і  "Ну!"  і  "Ох!".
Що  тут  було...  Таке  знялось.  Забули  з  чого  
й  почалось.  
Шукали  винуватця?  Так.
Його  знайшли.  Це  був  Їжак.  Бо  ж  чули  всі,  
як  сказав  "Ак!"
А  чи  це  так?
         Хто  зна,  що  хочеться  тій  знаті?  А  винні  є
невинуваті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990802
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Ніна Незламна

Літо при долині

Розстелило  скатертину,    літо    при  долині.
І  рясненько  тут  ромашки,  фіалочки  сині,
Ніжний,  теплЕнький  вітерець,    співа  колискову,
Нині  землИця  тішиться  -    одягла  обнову,
Море  яскрАво  –  червоних  й  білих  маків  хвилі,
То,  як  у  бурю  майорять,  то  ляжуть  у  штилі,
Летят    з  кульбаб  зонтички,  петрів  батіг  у  пушку,
Тут  й  павучок  постаравсь,  зіпряв  дім    у  лопушку.
Чубатий…  голову  здійняв,  стоїть,  як  вартовий,
Любується    й  ловить  запах,  цей  п`янкий,  медовий,
Ранком  сонце,    шле  цілунок,    розсипа  перлини,
Вдосталь  злата,  все  засяє,  ген-  ген    до  долини.
Я  пройдуся  босонога,  як  колись  в  дитинстві
Поведуть  мене    у  казку,  квіточки  барвисті.

                                                                                   27.07.2020р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990593
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Н-А-Д-І-Я

ДОВГОЖДАНИЙ ДОЩ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZD9Xi1ds8gU[/youtube]

Пройшов  все  ж  дощ  так  довгожданий,
Залишив  крапельки  на  склі.
Знайшов  для  себе  виправдання,
Від  нас  усіх   все  жде  жалі.

Земля  напилась  досхочу,
Цей  дощ  старанно  їй  вмив  рани.
Тепер  їй  вже  не  до  плачу,
Хоч  залишились  іще  шрами.

Старанно  вимию  я  скло,
Блистить  на  сонці  чиста  рама.
Усім  з  дощем  цим  повезло,
Свіжіша  стала  панорама.

Вже  інший  зміст  в  думках  моїх,
Не  так  болить,  що  так  боліло.
Цей  дощ  змінити  так  їх  зміг,
Зроби  він  так  оце  уміло.

Я  часто  плакала  з  дощем,
Не  бачив  хтось  мої  ці  сльози.
А  сонце  висушить  їх  вшент,
Зробити  швидко  воно  в  змозі.

І  вже  біда  ця  не  така,
І  серце  вже  не  так  болить.
І  як  завжди́  життя  ріка,
То  вверх,  то  вниз  поки  біжить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990549
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Леонід Луговий

ЗСУ

Ще  за  димом  кордонів  не  видно,
Рвуть  фугаси  то  злаки,  то  сніг;
І  в  столиці  кіоскове  бидло
За  смотрящого  в  зграї  бариг...

Торгаші  і  обнюхані  морди
Не  покликані  дбати  про  честь  -
Україну  утримує  гордо
На  передньому  краї  боєць.

Не  завада  підрозділу  втома,
Йде  повільно  шеренга  в  бою.
Піхотинець  далеко  від  дому
Тягне  ношу  солдатську  свою.

Затамовує  подих  країна,
На  кону  -  незалежність  і  мир.
ЗСУ,  ви  в  еліті  єдині,
Ким  пишатися  зміг  командир.

Генерал  не  продавсь  олігарху,
І  не  зрадив  народ  рядовий.
Офіцери  витримують  марку,
Відповідно  присязі  своїй.

ЗСУ,  ви  -  надія  і  гордість,
Знавші  зраду  і  смерть  не  одну...
Розворотом  в  бариги  на  морді
Ваші  берці  закінчать  війну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990604
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Феєрія літа

Феєрія  літа  -  в  сонячних  бризках,
В  мандрівці  легенького  вітру.
Колише  хмарки  небесна  колиска.
Терпке  і  духмяне  повітря.

І  я  споглядаю  серпневу  красу,
Смарагдові  хвилі  із  лісу.
Піймати  б  у  руки  грайливу  ясу,
Знімати  б  ще  відеокліпи:

І  аличеві  кліпси  з  блиском  злата,
Строкату  суміш  дивоквіту...
Привітний  ліс  виспівує  кантату  -
Зливаюсь  з  феєричним  літом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990562
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Надія Башинська

ІДУ ВПЕРЕД!

Іду  вперед  ...  я  не  спинюся,
бо  ж  обіцяв,  що  повернуся.

Мов  крапля  в  морі,  всього  значу.
Та  множить  сили  те,  що    бачу.

Ось  житнє  поле…  хліб  в  колоссі.
Волошки  у  твоїм  волоссі.

Мов  мавка  у  вінку  барвистім.
Слова  дзвенять  в  промінні  чистім.

Де  хлібне  поле,  біля  річки,
злились  в  одне  наші  доріжки.

Іду  вперед…  я  не  спинюся,
бо  ж  обіцяв,  що  повернуся.

І  буде  все  в  нас,  як  хотіли.
Твій  ніжний  погляд  множить  сили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990572
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Н-А-Д-І-Я

МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgFdGD_YCgg

[/youtube]

Висить  самотній  Місяць  вповні,
Про  що  тепер  його  думки?
Хоч  він  спокійний  ніби  зовні,
Та  все  ж  здається,  що  важкі.

За  що  ж  це  доля  покарала,
Нести  самотності  цей  хрест?
Зі  мною  шутку  цю  зіграла,
Не  в  змозі  він  вчинить  протест.

Так  хоче  він  обняти  зірку,
Яка  світліша  від  усіх.
І  на  душі  так  стане  гірко,
Можливо,  це  для  нього  гріх?

До  неї  лиш  дістать  рукою,
Ця  думка  знову  підмива.
Він  так  убитий  самотою,
Та  мрія  в  серці  ще  жива.

Погляне  ніби  ненароком,
Краса  її  затьмарить  світ.
І  ця  зажура  так  глибока,
Його  так  мучить  сотні  літ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990633
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 06.08.2023

Катерина Собова

Муки ледаря

Жінка    Галя    ввійшла    в    хату  –
Невсипуча    трудівниця,
І    насилу    розбудила
Чоловіка    свого    Гриця.
       
-Паразите,    совість    маєш?
Уже    сонечко    в    зеніті!
Господи,    за    що    караєш?
Чи    є    правда    в    цьому    світі?

Чого    жінка    в    ярмі    ходить,
В    праці    рук    не    покладає,
А    цей    трутень    сидить    зверху
І    тебе    ще    й    поганяє?

Гриць    підвівся,    озирнувся,
Продер    очі,    вклався    знову,
Смачно    двічі    потягнувся
І    включився    у    розмову:

-А    ти,    Галю,    старомодна,
Наче    баба    на    базарі,
Дорікаєш,    що    я    ледар,
З    друзями    гуляю    в    барі.

Кажеш    ти,    що    я    нероба
І    сиджу    на    твоїй    шиї,
А    нема,    щоб    пригадати
Слова    лагідні    і    милі.

Зараз    навіть    не    говорять
Інвалід    ти,    чи    каліка,
Бо    це    грубо,    некультурно  –
Ображає    чоловіка.

Я    не    винен,    що    у    мене
Тут    свої    координати:
Я    -    з    обмеженим    бажанням
На    городі    працювати.

Це    в    моєму    організмі
Якась    сила    збунтувалась,
І    сама    природа,    Галю,
На    мені    позбиткувалась.

Бог    можливості    обмежив,
А    я    теж    хотів    би    слави,
Та,    як    бачиш,    потребую
Навіть    захисту    в    держави.

Сон    мене    не    покидає,
Ще    хвилина    -    я    відключусь…
Йди,    Галинко,    до    роботи,
А    я    вже    за    двох    відмучусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 30.07.2023

Леонід Луговий

Березова алея

Березова  алея,
Земля  моя,  Волинь...
Сузір'ями  над  нею
Палає  темна  синь.

Ще  тягнуться  в  тумані
Неспалені  мости.
Стохід  ріку  між  нами
Ще  можна  перейти.

Хоч  стежку  на  алеї
Затисли  два  ряди,
Відбилися  ми  з  нею
У  дзеркалі  води.

Тут  все  навколо  близьке  -
Ріка  і  солов'ї.
Вогнями  сяє  місто;
Для  нього  ми  свої.

Берізки  білокорі,
Ви  свідками  були  -
Коли  горіли  зорі,
Ми  поряд  з  вами  йшли.

Біліли  ви  стволами
І  слухали  слова.
Життю  раділа  з  нами
Волинь  моя  жива.

Березова  алеє,
Ти  листям  нашуми
Над  стежкою  твоєю
Про  що  співали  ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989753
дата надходження 26.07.2023
дата закладки 30.07.2023

A.Kar-Te

Літнє

Мальви  щиро  посміхались...
Поміж  ними    нагідки
Визирали  та  вдивлялись,
Як  засмаглі  малюки,

В  теплій  дощовій  калюжі,
Гнали  хвилю    босоніж...
Дикий  хміль,  гнучкий,  як  вужик,
Теж  похлюпатися    вліз...

Навіть  бабця  не  втрималась.
Скинув  аж  бігом    взуття,  
Так  в  калюжі  тій  плескалась,
Наче  вперше  за  життя.

Мальви  щиро  посміхались

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989861
дата надходження 27.07.2023
дата закладки 30.07.2023

Любов Вишневецька

Вечер тихий…

Вечер  тихий  у  окна...
с  тишиною  дивною...
Я  же...  как  всегда  –  одна...
копошусь  с  архивами...

Утащила  в  даль  весна
сон,  где  был  хороший  мой...
Счастье  выпито  до  дна...
Все  теперь  –  из  прошлого...

И  надежды  все  пусты...
Отзвучали  нотки  пьес...
В  звездной  дымке  след  мечты...
осыпалась  пыль  небес...

Сладкий  запах,  словно  плед...
Липа  цветом  радует...
И  Луна...  пыталась  греть
мое  сердце  рваное...

Вечер  тихий  у  окна...

                                                     28.05.2023  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984569
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023

Леонід Луговий

Місячне сяйво

Місячне  сяйво  лягло  на  траву  молоду,
Сріблить  біля  дому  калину.
Дівчинка  вийшла  і  стала  тихенько  в  саду  -
Вслухається  в  трель  солов'їну.

Приспів:
Лунає  спів  у  темряві  нічній.
Концертна  зала  -  купол  темно-синій...
На  всю  планету  обраній,  одній,
Дає  концерт  маестро  солов'їний.

Платтячко  біле  у  срібному  сяйві  блистить,
Затих  зачаровано  вітер.
Птах  не  спиняє  мелодій  своїх  ні  на  мить,  -
І  пісню  відлунюють  віти.

Приспів.

Місяць  повільно  іде  по  стежині  своїй,
В  сузір'ях  мандрує  охоче.
Трель  не  стихає  і  дівчинка  слухає  в  ній
Травневу  мелодію  ночі.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982348
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Леонід Луговий

Єфрейтор

Вам  коней  міняти,  єфрейторе,  пізно,
Штабні  кабінети  -  це  вибір  не  ваш.
Підковано  траком  конячку  залізну,
Добавив  фугаси  в  БК  екіпаж.

Не  знають  красуні  про  чин  ваш,  солдате,
Зірки  не  співають  в  театрах  пісень.
В  бахмутських  руїнах  пробита  "Армата"
Завершує  святом  єфрейтору  день.

Весь  обрій  до  краю  затягнуто  димом
І  цілі  легкої  немає  ніде.
Розраду  під  вечір  від  пострілів  мимо
У  флязі,  буває,  невдаха  знайде.

А  друг  ваш  у  цілях  не  має  потреби,
Гримить  від  "Урала"  під  траками  жерсть.
Відмічено  ротним,  і  бачило  небо  -
Збережено  вами  єфрейторську  честь.

Зловісно  в  прицілі  світанок  сіріє.
Докурюй  і  масу  включай,  екіпаж.
В  донецькому  полі  генплани  росії
Затверджує  підпис,  єфрейторе,  ваш.

Над  берегом  правим  у  ряд  капоніри...
Вперед,  екіпажі,  -  ні  пуху,  ні  дір!
Вам,  старший  солдате,  країна  повірить,
Як  вірить  у  башті  боєць-командир.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982921
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Н-А-Д-І-Я

ЯК ЗУПИНИТЬ ПОТОКИ СЛІЗ ГІРКИХ

Сльозам   доволі  уже  литись,---
Що  сльози  там,  де  навіть  крові  мало...
             Леся  Українка

Коли  країна  в  ранах  і  вогні,
А  я  слабка  чомусь  на  руки,
Не  вдасться  сльози  втримати  тоді,
І  ллються  сльози  від  розпуки.

Який  знайти  тут  вихід   від  знемоги,
Як  зупинить  потоки  сліз  гірких?
Свої  слова  візьму  на  допомогу,
Щоб  всі  повірили  у  силу  їх.

Прийденшній  день  не  за  горами,
Чекаєм   мрії  осяйні.
Бо  Перемога  все  ж  за  нами,
Ми  переможем  в  цій   війні.

Я  не  слабка  ні  серцем,  ні  душею,
Тече  гаряча  в  жилах  кров.
Іду  я  вірною  стежею,
Несу,  Вітчизно,  всю  тобі  любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984388
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Не залишиться ворожих тіней

Чому  ж  не  сонячно,  хоч  світить  сонце  за́вжди,
Пронизуючи  вістрям  дні  змарнілі.
Десятий  рік  вже  тлумляться  чужинці-зайди,
Розкривши  суть  хижацько-озвірілу.
Зомбовані  на  сказ  кремлівською  пітьмою,
З  московії  підступні  блудять  вбивці,
Не  вникнувши  в  диктаторську  жахливу  змову,
Воюють  недобиті  кровопивці.
І  цей  загарбників  непотріб  жде  погибель,
Бо  зайві  на  землі  -  це  сто  відсотків.
Потворні  наміри  у  цих  триклятих  гицлів  -
У  прах,  катів  мерзенні  руки  всохнуть.
Розплата  бу́де,  й  наближається  щоденно
За  юнь  розстріляну  ,  крихке  дитинство,
Бо  українці  мають  переможців  гени,
То  ж  не  залишиться  ворожих  тіней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Valentyna_S

ЕТЮД ПРО ЕТЮДИ

Присохли  рештки  барви  на  палітрі.
Милуюсь  шовковистістю  етюдів
весни.  
                     Он  сонце  зерна  тре  в  макітрі
і  розсипає  меливо  повсюди:
на  грядку—й  сходам  носики  лоскоче,
аби  тягнулись  весело  у  рості.
На  іншому—прямінько  людям  в  очі
пил  жменями  шпурляє  з  високості.
А  тут  бджола  квітки  обходить—  мусить.
«Схилили  голови»,  —  орлята  дзвонять,  
Тож  тулиться  тільцем  до  міжпелюстя,
чи  б’ються  серденька  в  півоній…
На  цій    лелека…  тіло  кволе,
обвисли  рам’ям  обгорілі  крила.
Увись  підняв  останній  погляд    болю—
й  упав,  землі  віддавши  віддих  й  сили.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984300
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Любов Іванова

ЛІТО ПОРЯД

[b][color="#074ab5"]Ллється  світло  місячне  в  вікно,
Є  у  ньому  певна  таємниця.
Нічка  тче  із  сутінок  сукно,
А  мені  чомусь  в  цю  ніч  не  спиться.

Підійду  тихенько  до  вікна,
Зупинюсь    в  пітьмі  побіля  ставень.
Тільки  я,  спокусниця  весна,
І  її  останній  місяць  травень...

Літо  вже  крадеться  на  поріг
Рясно  вмите  ранньою  росою.
Місяць  -  маг,  одвічний  оберіг
З  невимовно  щедрою  красою.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984268
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 28.05.2023

A.Kar-Te

́Скажи, мій Господи, скажи…

Скажи,  мій  Господи,  скажи  ..,
(Хоча  й  не  тяжко  зрозуміти),
Чому  життям  так  пахнуть  квіти  
Поміж  загравами  війни?

І  та  краса  їх,   як  вино,
П'янким  дурманом  напуває,  
В  страшну  реальність  не  пускає...
Та  ж  увірветься   все  одно.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984303
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРО СОВІСТЬ БАЄЧКА МОЯ

Наївся  зранку  Шершень  меду,
Намазав  губи  так,  як  слід.
У  нього  зустріч  попереду,
Пішов  на  званий  він  обід.

Було  гостей  в  Бджоли  чимало,
Всі  роботящі  були  зроду.
Чомусь  всі  Шершня  обминали,
Бо  він  чужак,  не  з  цього  роду.

А  поки  гості  розмовляли,
Заліз  він  швидко  в  банку  з  медом.
Бджолу  на  часі  вихваляли,
Він  смакувався  медом  щедро.

Назад  він  вилізти  не  зміг,
Вже  переїв  і  повне  брюхо.
Та  раптом  чує  Бджілок  сміх,
Чомусь  цей  мед  попав  ї  в  вухо.

Лежить,  волає:  Поможіть!
Але  його  ніхто  не  чує.
Важкий  занадто  став  живіт,
Мабуть,  у  банці  й  заночує...
------------------------------------------
Не  крадь  чужого  -  не  на  користь,
Найкращий  хліб  від  мозоля.
А  той,  хто  краде,  втратив  совість...
Про  це  ось  баєчка  моя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984478
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Н-А-Д-І-Я

СУМЛІННЯ БІЛЬШЕ НЕ ШКРЕБЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2AhaylOBOK4
[/youtube]
Намокли  в  вітру  дужі  крила,
Як   побороть  оцю  біду?
Йому  літать  тепер  несила,
Як  навести  у  цім  ладу?

Як  тут  зігріти  тіло  й  душу?
Враз  погляд  кинув  на  вікно.
Сумую  -  в  цім  признатись  мушу,
Про  це  він  думав  вже  давно.

Заліз  в  відчинену  кватирку,
У  хаті  тепло,  тиша,  спокій.
Залюбувала  ця  картинка,
Його  життя  на  це  не  схоже.

Ледь  блима  вогник  на  столі,
Кидає  дощ  в  вікно  краплинки.
Відчув  нещасним  на  цім  тлі...
Пройшов  кімнатою  навшпиньки.

Як  заспокоїть  тут  себе,
Відкинуть  всі  собі  докори?
Ясніє  небо  голубе,
Качає  вітер  легкі  штори...

Сумління  більше  не  шкребе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979677
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 09.04.2023

Леонід Луговий

Мій друже Залужний

(Диптих  )

Четверту  добу  у  траншеях  калюжі,
Горить  безкінечно  бахмутський  редут.
Утримуйте  фланги,  мій  друже  Залужний,
А  ви,  штаб-сержанте,  окопуйтесь  тут.

Мелькають  солдати...  І  легко  в  окопах
З  дев'ятої  школи  впізнать  пацана.
Мій  друже  Залужний  і  прапорщик  Йока,
Ви  ще  підіймете  бокали  вина.

Звалили  на  плечі  історію  друзі,
Горить  Україна  на  весь  материк.
Звання  не  важливі,  важливий  в  окрузі
По  рації  другу  переданий  крик.

А  десь  недалеко  газують  "Булати",
Розмішують  траки  бурята  в  багні.
Це  ви,  генерале,  і  ви,  штаб-сержанте,
Закони  свої  нав'язали  війні.

А  в  сутінках  зеки  стрибають  до  яру,
Із  вагнера  птахи  їдять  вінігрет.
Мій  друже  Залужний,  ще  вовку  путяру
Вам  Йока  притягне  у  ваш  кабінет.

Над  Доном  пожежі  і  крутяться  дрони,
Пропахло  тротилом  повітря  війни.
Лихий  штаб-сержанте,  роздайте  патрони.
Мій  друже  Залужний,  вдягніть  ордени.

Ах,  сонце  росії,  світило  Гааги!..
В  Криму  догоряє  остов  корабля.
Мій  друже  Залужний,  дістанемо  фляги!
Песець  на  "Булаті"  прибув  до  кремля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979261
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 06.04.2023

Катерина Собова

Помiнялися ролями

-Як    воно    живеться,    куме?-
Питає    Микола,-
Чи    кума    жива,    здорова?
Донька    піде    в    школу?

-Всі    нещастя    в    мене,    куме:
Зникла    десь    заначка,
Помінялися    ролями
Жінка    і    собачка.

Іноді,    буває,    рачки
Доповзу    до    хати,
Як    дихну    я    на    собачку  –
Вона    іде    спати.

А    дихну    я    на    дружину  –
Ночую    на    ганку,
А    вона    вже    без    упину
Гавкає    до    ранку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978874
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 06.04.2023

Любов Іванова

ПОЕЗІЯ - ПІГУЛКА ДЛЯ ДУШІ

[b][color="#0728b8"]П[/color]-о  всіх  містах  тривога  вкотре  знов,
[color="#0728b8"]О[/color]-звучена  у  рідній  Україні.
[color="#0728b8"]Е[/color]-дем  земний,  Надію  і  Любов
[color="#0728b8"]З[/color]-атьмарюють  війни  страшної  тіні.
[color="#0728b8"]І[/color]-  де  ж  воно  -  спасіння  від  тривог,
[color="#0728b8"]Я[/color]-кий  тайник  є  прихистом  -  не  знаю.

[color="#0728b8"]П[/color]-рошУ,  спаси  нас,  Всемогутній  Бог,
[color="#0728b8"]І[/color]-м"я  твоє  в  молитві  промовляю...
[color="#0728b8"]Г[/color]-уде  земля  начинням  із  ракет,
[color="#0728b8"]У[/color]-ламки  мін,  глибокі  вирви  всюди,
[color="#0728b8"]Л[/color]-ибонь  не  здатен  навіть  інтернет
[color="#0728b8"]К[/color]-риваві  кадри  подавати  людям.
[color="#0728b8"]А[/color]-ле  життя  триває,  є  Парнас,

[color="#0728b8"]Д[/color]-о  нього  я  спішу  в  часи  сум"яття,
[color="#0728b8"]Л[/color]-ікує  слово,  щоб  вогонь  не  згас.
[color="#0728b8"]Я[/color]-кщо  некспокій,  то  з  двійним  завзяттям.

[color="#0728b8"]Д[/color]-ива?  Мабуть,  бо  словом  я  живу,
[color="#0728b8"]У[/color]-    ньому  можна  відшукати  втіху.
[color="#0728b8"]Ш[/color]-рапнеллю  рим  не  в  сні,  а  наяву
[color="#0728b8"]І[/color]-ще  тримаю  я  життєву  віху.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979049
дата надходження 03.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Ніна Незламна

Весняний сюрприз

Похмура  нічка,  злетів  сніговий  вихор,
 Землі  не  на  радість  весняні  капризи.
 В  світанках  райдужних  заховати  лихо,
 На  краще,  ніж  діждатись  ранкові  бризи.
 
Холодний  подих,  як  шаман  по  діброві,  
Як  сприйме  квітка,  що  ранку  посміхалась?  
У  сподіванні  в  дні  сонячні,  чудові,  
Та  світла  мрія,  як  сніг,  вмить  розсипалась.  

В  полоні  вирію,  де  ж  весняна  ніжність?
Вітер  розгніваний,  діброва  в  сум’ятті,
 Мав  бути  теплим,  ятрить  білосніжність,
 Чом  загубилась  у  яскравім  суцвітті?  

Меркне  краса  підсніжників  і  фіалок,
 Бруньки  берізок  покрив  колючий  іній,
Всупереч  волі  сюрприз  отримав  ранок,  
Плекав  надію  у  сонячнім  спасінні,  
Теплий  промінчик  вміло  загоїть  рану.  

Чи  й  справді  привітно  посміхнеться  днині?
 Чи  сніг  разом  з  морозом  приборка  квіти?  
Хто  зна,  такого  не  ждали  в  Україні,
 Воно  й  не  знати,  чи  плакать,  чи  радіти?  

Все  ж  блисне  сонце,  сніжок  стече  струмками,
 Весна  бореться  з  зимою,  як  ми  за  мир.
 У  храмах  Богу  помолимося  з  вами,
 Попросимо,  щоб  навік  зник  московський  чмир!
 І  спас  природу,  щоб  гарний  врожай  мали,  
Щоб  знов  щасливо  зажила  Україна!

                                           04.04.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979245
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Леонід Луговий

Екіпаж

Ще  масло  і  тріснуті  траки
Замінить  механік  не  раз.
Мотор  виїсть  топливо  з  баків,
Залите  "під  горло"  якраз.

Ще  довго  стріляти  гарматі,
Гусянкам  місити  багно.
Спинився  двигун  -  і  солдати
З  машиною  сплять  заодно.

В  підліску  сховалась  колона  -
Броня  ще  не  маюча  дір.
Упершись  у  триплекс  шоломом,
В  сні  бачить  свій  дім  командир.

Там  вишня  біліє  над  ганком,
А  тут,  у  відсіках  тісних,
Щетиняться  прилади  в  танку
І  сплять  три  бійця  біля  них.

Ніч  холод  розкинула  синій,
Об  сталь  б'ють  краплинки  із  крон.
А  вранці  зірвуться  машини
І  в  наступ  піде  батальйон.

Щасти,  побратими  геройські,
Тримайся  в  бою,  екіпаж.
Стоять  над  машинами  сосни
І  ангел  прикріплений  ваш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979033
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Н-А-Д-І-Я

ДОЩ ПРОЙШОВ, УМИВ АСФАЛЬТ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W9rv5Tl1KU[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2AhaylOBOK4[/youtube]
Дощ  пройшов,  умив  асфальт,
Де-не-де  стоять  калюжі.
День  скінчився,  та  на  жаль,
Почувається  не  дуже.

Йти  пора  вже  на  спочинок,
Позіхнув  він  раз  чи  два.
Протер  очі  наостанок,
Дістає  оця  весна.

Глянув  -  йде  на  зміну  вечір,
Поклонився,  як  годиться.
Хай  не  дума,  що  це  втеча,
Просто  він  за  день  зморився.

Розказать  хотів,  що  бачив,
Про  проблеми  всі  людські.
Довго  б  голову  морочив,
Справи  ж  в  вечора  свої.

Зазирнув  у  кожну  хату,
Все  було,  як  він  хотів:
Сплять  дорослі  і  малята.
Спочивайте,  гарних  снів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979147
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Леонід Луговий

Ангел-месник

Про  битви  преса  пише  всоте,
Горять  квартали  у  вогні.
І  обійшло  планету  фото  -
Дівча  на  спаленій  броні.

Піджаті  губки  у  дитини,
Серйозний  погляд  з-під  чола...
Вона  обличчям  України
На  всіх  обкладинках  була.

Тут  дизель  глохнув  на  пів-такті,
Свистів  загрозливо  снаряд.
А  потім  з  дівчинки  у  платті
Писав  художник  свій  плакат.

Бій  маже  грубо  акварелі  -
Боєць  до  класики  не  звик.
Цю  башту  в  танковій  дуелі
Зірвав  з  шарнірів  навідник.

Холодноярський,  чи  з  "Тридцятки"  -
Не  має  значення  тепер  -
Її  рідня,  далекий  дядько,
Броню  болванкою  продер;

Байдуже  викинув  дитині
Під  ноги  спалений  метал.
І  ржа  з'їдає  в  Україні,
Що  в  домнах  виплавив  Урал.

А  на  плакаті  Ангел-месник,
У  синьо-жовтому  плащі,
На  їхні  села  кличе  весни
Пролити  "градами"  дощі.

Назустріч  ходу  "іскандерів"
Злітає  "Вільха"  від  землі.  
І  всі  здобутки  всіх  імперій
Всевишній  множить  на  нулі.

На  сталь  кросівочки  ступили
У  передмісті  неспроста.
Розтопче  гідру  символ  білий,
Дівча  з  газетного  листа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976114
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 05.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Непроста дорога

Дорога  непроста,  шрамована  війною:
То  поле,  мінами  забите,
А  то  ракет  уламки  і  химерних  дронів,
І  бронетехніка  розбита.

Іще  димляться  згарища  боїв  в  затишші.
Обходять  хлопці  -  в  них  завдання.
Загін  сміливих  піднімається  узвишшям,
У  лігво  ворога  -  є  данні.  

Потрібні  пильність,  обережність  та  увага,
Щоб  не  попасти  у  засаду.
І  незначна  деталь,  на  перший  погляд,  -  важить,  -
Вказівка  слушна  і  порада.

Дорога  через  ліс  -  ось  видно  терористів.
Оточують,  в  кільці  вже  ворог.
Безстрашні  вибивають  силу  цю  нечисту.
І  знов  -  у  непросту  дорогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979149
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Н-А-Д-І-Я

ВСЕ, ЩО ТАК БАЖАЛОСЯ, ПРОЙШЛО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2VUdrAY-Jdk[/youtube]


Місяць,  ніби  вперше  бачить  зірку,
Ту,  що  яскравіша  від  усіх.
Та  чомусь  на  серці  стало  гірко,
Бо  вона  не  для  його  утіх.
Довго-  довго  дивиться,  гадає,
І  не  зводить  ласкавих  очей.
Чи  й  вона  на  нього  споглядає,
Скільки  днів  й  недоспаних  ночей?
Як  дістати  те,  що  неможливо,
Як  відчуть    далеке  те  тепло?
І  летять  думки,  неначе  зливи,
Це  бажання  в  серці  проросло.
А  думки  в  неспокої  згорають,
Як  знайти  тут  вихід  для  душі?
В  море  стрічку  срібну  він  кидає.
Що  іще  придумать  в  метушні?
Цю  проблему  вирішив  враз  ранок,
Зникла  зірка,  як  і  не  було.
Місяць  милувався  наостанок,
Все,  що  так  бажалося,  пройшло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978174
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 29.03.2023

Н-А-Д-І-Я

ПОЛИНОВИЙ МЕД

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HNjwhO-EiXM[/youtube]

Бджолиний  мед,  він  не  завжди  солодкий,
Гірчить  полином  часто  на  вустах.
Тоді,  коли  в  любові  час  короткий,
Полин  у  буйнім  розквіті  в   серцях.

Солодкий  мед  збирають  бджоли  з  квітів,
Він  має  особливий,  тонкий  смак.
Не  тільки  є  замінником  він  ліків,
Любов  -  солодкий  мед,  одна  з   ознак.

Він  п"ється  з  задоволенням  повільно,
І  ллється  по  вустах  немов  нектар.
Напій  богів,  збирай  його  сумлінно,
І  принеси  коханій  його  в  дар.

Якщо  любов  -  помилка  випадкова,
Душі  тут  показав  ти  слабину,
Ніякий  мед  не  буде  за  основу,
Не  додавай    лиш  зраді  полину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978290
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 29.03.2023

Ірин Ка

Тарасове слово…

Садок  вишневий  коло  хати.
Хрущами  коптери  гудуть,
У  наступ  ЗСУ  ідуть.
Дружини,  матері,  дівчата
Із  молитвАми  дома  ждуть.

Земля  здригнулась  від  гармати,
Вечірня  зіронька  встає.
Набої  побрат  подає.
А  ворог  прагне  убивати,
Та  Матір  Божа  не  дає…

До  скону  будемо  навчати
Онуків,  діточок  своїх,
Що  найстрашніший  в  світі  гріх
То  неньку,  мову  забувати
Зрікатись  коренів  своїх…

Джерело  натхнення  Тарасове  слово…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976486
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 10.03.2023

Валентина Ланевич

За Вкраїну

Між  хмар  круглий  місяць  на  небі,
Освітлює  звивистий  шлях.
"Пуги",  -  залунало  від  греблі,  -
Сови  непідроблений  страх.

З  кущів  враз  озвалась  гармата,
На  злеті  вогненний  снаряд.
На  сталі  там  надпис:  "  За  брата  ",  -
А  інші  ще  в  черзі  підряд.

Виводить  рука  твердо  букви,
Складаючи  в  щемні  слова.
"  За  тата".  "За  маму  ",  -  що  брови,
Все  зводять  в  тривозі  щодня.

Вслухаються,  що  там  в  новинах
Про  Бахмут,  Лиман,  Вугледар.
Зрадливо  тремтять  спинні  нерви  -
Згубив  ворог  в  бою  весь  запал.

А  залп  уже  новий  з  гармати:
"  За  вдів  ".  "  За  сиріт  ".  "  За  сестер  ".
Як  волю  в  когось  відбирати,
Щоб  в  пам’яті  страх  вам  не  стер.

"  За  мир  ".  "  За  свободу,  Вкраїну  ".
"  За  землю,  зруйнований  сквер".
Важка  боротьба  йде  без  спину,
Начисто  б  вогонь  вас  пожер.

В  перемішку  втома  зі  злістю
В  козацьких  серцях  вже  роки,
Аби  впитись  благою  вістю  -
Позбулись  навіки  орди.

05.03.23    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976014
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 06.03.2023

Н-А-Д-І-Я

САМОТНІСТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYxRLT3o-RQ[/youtube]

Самотність,  яке  страшне  це  слово,
Що  ріже  слух,  найбільше  душу.
Коли  відчуємо  її  раптово,
Зустрінем  все  ж    великодушно.
Гірка  сльоза  впаде  спочатку,
Та  що  поробиш,  треба  все  ж  звикать.
На  серце  й  душу  ставить  вже  печатку.
Її  не  будеш  в  час  цей  проклинать.
І  часто  довгими  ночами,
З  тобою  буде  плакать,  горювать.
Вона  тебе  не  заспоїть  все  ж  словами,
Тебе,  як  зможе,  буде   утішать.
Самотність,  як  обірвана  струна,
Хтось  так  сказав  колись  -  не  знаю.
Така  сумна  історія  оця,
Самотність  хай  ніхто  із  нас  не  взнає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975997
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 06.03.2023

Любов Іванова

ЗНОВУ ПАМЯТЬ ГОВОРИТЬ ЗІ МНОЮ

[b][color="#600482"]Що  за  ранок  такий,  знову  пам"ять  говорить  зі  мною
І  благає  уклінно  -  ти  в  юність  мене  відпусти.
Я  босоніж    піду  і  приляжу  між  трав  під  вербою.
Повернусь  у  свій  край,  де  б,  які  не  здолала  світи.

Я  нап"юсь  досхочУ  з  джерела  у  долині  водиці
І  в  струмочок  прозорий  опущу  долоні  свої.
Та  хоч  злива  з  небес,  чи  хоч  гучно  звучать  громовиці,
Тиша  тут  аж  бринить,  лиш  в  гаях  гомонять  солов"ї..

Хай  у  тишу  мене  заповиють  вітри  і  тумани,
Я  засну  на  плечі    у  верби,  що  побіля  ріки.
Шелестить  очерет,  у  купелі  вербові  ліани.
Пам"ять,  вдячна  за  те,  що  вернула  на  ці  острівки.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972826
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 06.03.2023

Valentyna_S

НА АЛЕЇ ГЕРОЇВ

Ну,  доброго  ранку…  Лампадку  приніс  от…
Вчорашня  потухла,  
Прив’яли    тюльпани.
Як  мама?  Хворіє  всякчас  без  просвіту,
Висушують  тугою  ночі  неспані.

Побільшав  загін  ваш  на  восьмеро,  бачу
(Нервово  тремтить  між  губами  цигарка).
Здалося  тобі.  Я  тримаюсь,  козаче,  —
В  синь  білого  диму  випурхують  хмарки

Із  батьківським  болем,  що  більший    за  гори,
Із  «ліпше  самому  було  б»  чоловічим.
…З  портретів  бійці  на  алеї  Героїв
Пробачливо  дивляться  стрічним  у  вічі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975958
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023

Любов Іванова

МОРЕ, СОНЦЕ, ПЛЯЖ, ПІСОК

[b]Море,  сонце,  пляж,  пісок,  на  піску  дівиця,
Посміхається  усім,  погляд  аж  іскриться...
Хлопці  і  чоловікИ,  що  проходять  поряд
Зачаровані  усі,    не  відводять  погляд.

Йшов  над  берегом  моряк,  став,  зачарувався,
-  До  цієї  гавані  я  б  пришвартувався!!
А  дівиця  вслід  йому  вислови  зухвалі,  -
-  Не  дивись  спокусливо,  іди  собі  далі...

Потім  льотчик  прямував  -  птиць  сталевих  вершник,
Як  угледів  цю  красу,  аж  зіпрів  сердешний.
До  красунених  тілес  низько  нахилився,  -
-  Ой!  На  цей  аеродром  я  би  приземлився..

Та  вона  і  на  цей  раз  не  повела  оком,
-  Не  займай  мене,  герой,  іди  собі  боком!!
А  за  ними  йшов  шофер,  і  всього  три  слова,
Та  солодкі  ж  бо  які:  "Кралю,  будь  здорова!!"

І  озвучи,  як  нектар:  "Ой,  моя  ж  ти  втіхо,
Я    б  в  твій  милий  "автодром"  разів  десять  в"їхав."
Ну  а  далі,  вечір  був  -      кон"ячок,  шампанське
І  звичайно  закусон  -  дороге  все,  панське.

Далі  -  томно  в  будуар  прямували  разом,
Краля  думала,  що  все  станеться  одразу..
...Ліг  шофер  і  захропів  у  футболці  й  шортах
Для  красуні  це  удар,  сум  її  огОрта...

Краля  штовхає  під  бік,:  "Ну,  давай  "в"їжджати"..
Бо  інакше  я  тебе  виштовхаю  з  хати!"
-  Ти,  красуне,  не  кричи,  як  народ  на  владу,
Я,  як  вип"ю,  за  кермо  ні  за  що  не  сяду...[i][color="#0a5587"][/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975949
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023

ТАИСИЯ

Надежда.

Приход    весны      застал      меня      врасплох.
В      душе        моей        возник      переполох.
Свой      имидж      я      решила      изменить.
И      макияж        конечно      обновить.

Для      женщины      -      горячая      пора.
Чтоб      элегантной      выйти      со      двора,
 Чтоб        взоры      всех      мужчин      к      себе      привлечь,
Глаза      сияли      б      радостью      от      встреч.

С      весною      возвращается      любовь.
Природа      возбуждает      чувства      вновь…

Весна!
Верни      нам      звёздную      ночную      тишь,
Чтоб      слышно        было      как      шумит      камыш.
Чтоб      вой      сирены      не      пугал      детей…
Пусть      вновь      поёт      влюблённым      соловей.

Весна!      Ты      наши      нервы      успокой!
Надежды      наши      связаны      с      тобой!
Весна!    Верни      нам      мирный      Шар      Земной!

05.  03.    2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975972
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023

Капелька

Права "человека с ружьём"

Права  "человека  с  ружьём"
-Людей  "паковать"  на  войну...
Один  он,  они  же  втроём
Ломают  чужую  судьбу.

Калашники  наперевес.
"Повестку  потом  ты  возьмёшь,
Подпишешь,  у  нас  такой  пресс
И  маму  не  раз  призовёшь."

"Играют"  в  чужую  "игру"
На  правилах  тоже  чужих.
Конвейер  гребёт  на  войну
"Зачистить"  страну  для  других...

Права  "человека  с  ружьём"
Когда  он  сейчас  был  не  прав.
Рассудит  ли  кто  их  потом
Иль  крест  водрузит  среди  трав?

                             23.01.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972037
дата надходження 26.01.2023
дата закладки 04.03.2023

Елена Марс

Вже рік

"Вставай,  Україно,  вставай,
Виходь  на  дорогу  свободи."
_______  Дмитро  Павличко


Вже  рік  стоїть  за  волю  Україна,
Вже  рік  іде  важкий  пекельний  бій.
Чому?..  Яка  на  ній  лежить  провина,
Що  через  кров  іде  вона  до  мрій?

Чи  то  така  важка  в  країни  карма,
Чи  просто  злидням  спокою  нема,
Що  скинула  радянські  з  себе  ярма,
Які  ще  й  досі  носить  руська  тьма?

В  мізках  хмільних  нема  свободи  слова.
П'яниць  мерзенна  армія,  раби!
За  що  вмирати  ви  в  бою  готові?
Чому  себе  вкладаєте  в  гроби?

Чи  вас  вовчиці  викормили  груди,
Що  ви  всмоктали  дикість  з  молоком?
Не  буде  Київ  під  царьком,  не  буде!
З  Москвою  не  піде  одним  шляхом.

За  вибір  свій  боротиметься  люто
Й  гонитиме  від  себе  вас,  рабів.
А  ви  ковтайте  путінську  отруту,
Під  ляскіт  проржавілих  ланцюгів.

Тримає  опір  мужня  Україна,
Історію  карбує  на  сувій:
Не  встане  більше  Київ  на  коліна,
Бо  -  він  господар,  на  землі  своїй.


26.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975769
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Несхожа

Несхожа  нинішня  лунка  весна
На  ті,  що  проминули  з  часом.
Хоча  з  пробудженням  душа  п'янка,
Налито  лиха  в  українську  чашу.

Втесалася,  мов  клин,  бридка  війна,
Й  подекуди  стирчать  будинків  ребра.
Та  попри  все  бринить  жива  весна,
Бузьки  мережать  вишивкою  небо.

Несхожа  нинішня  в  димах  весна,
Бо  прагнем  в  світі  суголосся  миру.
В  бою  відступить  сила  навісна,
Оголимо  ущент  брехні  порфіру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975585
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Олена Жежук

Не вір

Лоскочуть  вікна  з  темряви  гілки
І  простягають  пальчики  схололі.
Не  вір  нікому  -  людям  невтямки́,  
Що  дві  планети  -  то  насправді  долі.

Зустрінуться  на  сьомих  небесах,
Де  світ  солодкий,  де  живуть  щасливі,
Де  хліб  цілує  з  вдячністю  сльоза,
А  у  садах  магнолії  і  сливи.

Холодне  небо  висне  у  вікні.
Не  зорі  ми  -  між  нами  безліч  років.
Народжують  дві  цяточки  в  пітьмі
               ......    думки  високі.
[u][/u]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975630
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Надія Башинська

КВІТНЕ МАЛЬВАМИ СЛОВО МОЄ…

Квітне  мальвами  слово  моє
й  чорнобривцями,  що  біля  хати.
Матіоли  духмяний  цвіт  є
й  аромат  неповторний  в  нім  м’яти.

Вабить  цвітом  веселий  бузок
і  покірністю  ґроно  калини.
Кожне  слово  –  то  долі  є  крок,
у  нім  подих  ясної  години.

Слово  рідне  дзвінке,  мов  потік,
і  мов  сонця  грайливе  проміння.
Кинеш  в  душу  –  й  воно  проросте,
як  в  полях  золотаве  насіння.

У  негоду  всіх  нас  захистить,
і  в  погожий  день  сили  додасться.
Слово  рідне  -  це  радості  мить,
в  нім  краплини  любові  і  щастя.

І  нема,  знай,  у  світі  ясніш
і  тепліше  від  рідного  слова.
Мов  у  спрагу  краплини  дощу,
життєдайно  звучить  наша  мова.

То  ж  лунай,  наша  рідна.  Дзвени!
Сніговіям  стежин  не  замести.
України  є  мова  свята,
цвіт  весни  їй  дано  у  світ  нести.

Квітне  мальвами  слово  моє
й  чорнобривцями,  що  біля  хати.
Матіоли  духмяний  цвіт  є
й  аромат  неповторний  в  нім  м’яти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975740
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Любов Вишневецька

Перше кохання

Дівча  уперше  покохало...
Було  все,  як  солодкий  сон!..
Повітря  раптом  стало  мало!
Палав  під  серденьком  вогонь...

Стелилась  доля  між  зірками
та  мрії  сіяла  дощем...
А  Місяць  –  янголя  ласкаве  –
під  ребра  лив  їй  теплий  щем...

Надія  обігріла  душу...
давала  віри  джерело...
І  та  душа  –  неначе  в  мушлі!..
Покрови    лагідне  крило...  

Для  долі  милий  –  подарунок!
Коханий...  бажаний...  святий!
Коли  відчула  поцілунок,
то  зрозуміла:  -  Щастя  їй!

Подруги  лиш  жахи  говорять...
кропили  сонце  в  небесах...
-  Не  буде  вічність  любий  поряд!
Кохати  вперше  –  світ  в  сльозах!..

Чомусь  зникає  теплий  погляд...
летять  за  вітерцем  слова...
Гіркий  залишиться  лиш  спогад!..
Накриє  серденько  журба...

-  Таке  казали  злії  люди!..
Їх  не  торкалось  почуття...
А  я  любити  вічно  буду!
Єдиний  він...  на  все  життя...

Хай  календар  листає  весни,
Скидають  листя  ясени...
Кохання  тлітиме  під  серцем,
її  освітлюючи  сни...

                                                                   3.03.2023  р.

Фото  з  інету.


                               Первая  любовь
                     
Впервые  девочка  влюбилась...
Все  было...  будто  сладкий  сон!
Душа  почувствовала  крылья
и  сердца  колокольный  звон...

Судьба  средь  звезд  тропу  стелила...
мечты  рассеяла  дождем...
Луна  зависла  добрым  тылом...
ее  волшебным  кораблем...

Надежда  душу  согревала,
встречая  первый  поцелуй...
Среди  таинственного  бала,
дыши  счастливая,  танцуй!

Подруги  лиш  жахи  говорять...
кропили  сонце  в  небесах...
-  Не  буде  вічність  любий  поряд!
Кохати  вперше  –  світ  в  сльозах!..

Не  будет  в  пары  чувство  вечным...
Закат  у  Солнца  каждый  день...
Не  будет  главным  человечек!..
Лишь  под  ребром  оставит  тень...

-  Такое  шепчут  люди  злые!
Их  не  коснулись  два  крыла...
И  пусть  любовь  пришла  впервые...
Она  без  срока  расцвела!

Пусть  календарь  листает  весны,
сквозь  пальцы  сыплются  года...
Девчонка  с  чувством  поднебесным
уж  не  разлюбит  никогда...

                                                                 28.02.2023  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975757
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Елена Марс

Минуле

Коли  обертаюсь  -  дивлюсь  у  минуле...
Нічого,  з  минулого,  я  не  забула.
Здається,  що  й  часу  пройшло  небагато.
Ось  яблуні,  вишні  цвітуть  біля  хати.

Ось  вулиця  рідна,  а  далі  -  дорога.
По  ній  і  пішла  я  колись  від  порогу,
Від  хати  батьківської  -  в  даль  незнайому,
А  пам'ять  вертає  й  вертає  додому.

Але,  вже  дороги  для  мене  немає
Туди,  де  на  мене  ніхто  не  чекає.
Що  маю?  -  сльозу,  за  родинним  корінням
І  пам'ять,  про  весни,  у  серці  осіннім.


11.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975730
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Н-А-Д-І-Я

В ГІРКІМ ЧЕКАННІ ВСЕ ПЕРЕПЛЕЛОСЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MAnH_ttyWBw[/youtube]

Весняний  день  насупив  чомусь  брови,
Мабуть,  чекав  він  іншого  чогось.
Поки  ще  сплять  у  холоді  діброви,
В  гіркім  чеканні  все  переплелось.

Десь  писне  пташка  тихо  із  гнізда,
Розправить  до  польоту  свої  крила.
Хто  ці  думки  зуміє  розгадать,
Чому  з  гнізда   злетіти  не  схотіла?

Чи,  може,  щось  болить  -  літать  несила,
Чи    дощ  посіяв  морок  і  тугу?
Та  знову  розправляє  свої  крила,
В  надії  все  ж  прогнати  цю  нудьгу.

Почулись  раптом  ніжні  передзвони,
Підкрадалась тихо  ніби-то  весна.
Це  всі  відчули, й  раптом  -    на  поклони,
І  зовсім  зникла  десь  напруга  навісна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975836
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Капелька

Современная басня

На  фермах  там  живут  физ."лица",
Ведут  их  стадом  на  убой.
Наверное  мне  это  снится
И  есть  кто  в  статусе  -живой?

Столкнул  хозяин  два  загона
-Имеет  право  он  на  то
И  в  колизее  для  разгона
Превыше  правило  одно.

Всё  юридически  законно
Ведь  добровольно  все  идут.
Кипит  котёл  согласно  "кона",
Уже  не  нужен  даже  кнут...

Прихватизировав  народы,
С  людьми  ведь  тоже  могут  так
-Загнать  в  лукавые  загоны
Стрелять,  трудиться  за  пятак.

                           27.02.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975375
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 04.03.2023

Елена Марс

Осіння правда

Тиша.  Журливо...    Думки  не  проллються  в  слова.
Вечір  -  буденний.  Такий  не  дарує  натхнення.
Я  вже  й  змирилась  тримати  в  душі  одкровення.
Люди  навколо,  а  я,  між  людей,  як  сова...

Все  у  собі...  Від  кривавого  хмелю  вина
Важчають  думи  про  вік  і  про  осінь  холодну.
Осені  правда  пекуча,  проте,  благородна,
В  краплі  за  краплею  -  кожним  ковточком,  до  дна...

Вип'єш  ту  правду  перчену,  з  осінніх  долонь,
І  в  неминучість  останнього  лету  повіриш.
...  Й  вже  не  проллєш  одкровення  таємного  віршем,
Листям  осіннім  безкровним  злетівши  в  вогонь.І


13.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975768
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Елена Марс

Чи легко бути (пам'яті Василя Стуса)

Чи  легко  бути  гідним  українцем,
На  рідній,  на  загарбаній  землі?..
Породження  іуд  -  красноармійців
Робило  все,  щоб  зникли  у  імлі

Здорові  зерна..  Зовсім.  Без  остатку.
Ломили  долі,  як  сухе  гілля.
Наводили  антихристи  порядки!..
Терпіла  біль  уярмлена  земля.

Косили  всіх  хто  мужнім  словом,  ділом,
До  вотчини  являв  свою  любов.
Здригаються  на  цвинтарі  могили,
Бо  ворог  знов  загарбницьки  прийшов.

Нові  сини  боронять  Україну
І  пам'ять,  що  жива  іще  в  серцях.
Життя  несуть...  в  ім'я  Отця  і  Сина...
І  долю  Батьківщини  на  плечах.


17.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975731
дата надходження 03.03.2023
дата закладки 04.03.2023

Світлана Себастіані

Зеленая страна

Тебя  морили  голодом,
огнем  и  словом  жгли,
дробили,  будто  молотом,
рубили  и  секли.
А  ты  сказала  некогда
(немало  лет  назад):
«Как  станет  хуже  некуда,
так  и  пойдет  на  лад».
Того,  кто  вольным  стать  решил,
того,  кто  сердцем  горд,
не  победит,  не  устрашит
ни  смерть,  ни  черт,  ни  лорд.
Края  суровых  фениев  –
пылала  здесь  война…
Но  возродилась  фениксом
зеленая  страна.
Ирландия,  Ирландия,
зеленая  страна,
Ирландия,  Ирландия,
свободна  и  вольна.
Ирландия,  Ирландия,
зеленая  страна,
цвети  в  веках,  Ирландия,
свободна  и  вольна!
Росло  врагов  твоих  число,
росло  число  могил.
Ты,  стиснув  зубы,  всем  назло
отплясывала  рил.
Ты  гнет  разбила  каменный,
ты  истребила  страх,  –
тебе  привет  мой  пламенный,
далекая  сестра!..
Когда  железом  с  неба  бьет,
когда  мороз  жесток  –
чтоб  растопился  в  сердце  лед,
врубаем  айриш  рок.
Веселая  и  сильная,
у  нас  с  тобой  секрет:
добавьте  в  желтый  синего  –
зеленый  выйдет  цвет!
Ирландия,  Ирландия,
зеленая  страна,
Ирландия,  Ирландия,
свободна  и  вольна.
Ирландия,  Ирландия,
зеленая  страна,
цвети  в  веках,  Ирландия,
свободна  и  вольна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975277
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023

Леонід Луговий

Казка про ведмедів

Над  обрієм  сопки  і  кратер  димить,
Над  річкою  чайки  і  хмари...
По  березі  йде  одинокий  ведмідь  -
Шукає  подругу  для  пари.

Природа  камчатки  тримає  закон,
Належно  за  звірями  стежить.
Щороку  весілля  в  гарячий  сезон
Справляють  подружжя  ведмежі.

І  йде  наш  ведмідь  від  любові  дурний,
Аж  навіть  не  бачить  на  очі.
Сподобатись  дуже  подружці  своїй
Кошлатий  при  зустрічі  хоче.

На  березі  гарно  обрамлює  ліс
Зелену  травичку  поляни.
Аж  раптом  пляшки  оковитої  -  блись!..
Сидять  на  пеньках  росіяни;

Наллють  і  потягнуть  чарчину  за  мить,
Розмови  ведуть  діловито.
Ведмідь,  облизнувшись,  голодний  стоїть,
Три  дні  вже  не  жерши  досита.

Туристи  узріли  тварину  в  кущах  -
Казан  їй  підсунули  тяжкий.
Один  ще  мотнувся  і  в  нього  -  бабах  -
Аж  дві  розкорковані  пляшки.

Ведмідь  за  хвилину  уклав  все  до  дна  -
За  дружбу  з  самцями  людини!
Закон  чоловічий  тримають  сповна
Тверезі  і  п'яні  тварини.

Сидів  аж  до  ранку  з  туристами  звір,
Співали  "Царя"  і  "Слов'янку".
"Чи  ти  поважаєш  мене,  командир?"  -
На  березі  чулось  до  ранку.

Все  добре  було  на  полянці,  але
Самцеві  все  бачилась  леді.
Якісь  там  гормони  і  сто  проміле
Тягнули  на  подвиг  ведмедя.

Пішов  по  піску  узбережжям  самець,
Хоч  в  дружбу  нев'янучу  вірив.
Любов  переможна  була,  накінець,
Потрібна  камчатському  звіру.

Дорогою  падав  в  калюжу  не  раз,
Набилося  в  хутро  грязюки.
Але  по  камінню  іде  ловелас,
Як  пан  Голохвастов  по  бруку.

Знайти,  полюбити,  а  далі  йому  -
Трава  не  рости  на  Камчатці.
Тумани  в  затоці,  вулкани  в  диму
Нехай  скільки  хочеш  димляться.

І  раптом  -  чи  яв,  чи  омріяний  сон  -
Побачив  ведмідь  свою  леді.
Коли  ведмедиць  зустрічають  в  сезон,
Дуріють  від  щастя  ведмеді.

Об  камінь  обперлась  спиною,  сидить,
Закинула  ногу  за  ногу...
Жених  нетверезий  второпав  за  мить  -
Потрібно  тягнути  в  берлогу!

Включилась  миттєво  в  його  голова,
Угору,  в  мізки  потягнулись  гормони.
В  атаці  любов  потребує  слова
Гарніші,  ніж  рик  оборони.

-  Добридень,  красуне!  А  що  ж  ви  одні?..  -
Почав  її  клеїти  бурий.
-  Як  добре  що  нині  ви  стрілись  мені,
Давайте  з'єднаємо  шкури.

Хай  ляже  під  ноги  вам  доля  моя,
Бо  в  світі  ведмедів  немало,
Та  кращого  звіра  в  окрузі,  ніж  я,
Ніколи  іще  не  бувало.

Я  мріяв  і  погляд  ваш  бачив  у  снах,
Лиш  вашою  шубою  марив.
Ваш  голос  я  чув  у  російських  піснях
І  в  шумі  пташиних  базарів...  

Ведмедиця  раптом  змінилась  в  лиці,
Аж  шерсть  піднялась  на  загривку.
Ніколи  ще  так  дурнуваті  самці
Нахабно  не  путали  дівку.

-  Ти  б  вивчив  спочатку,  п'яний  лоботряс,
В  знайомствах  встановлені  межі!
Чи  чув  ти,  обваляний  бовдур,  хоч  раз
Про  чемність  і  цноти  ведмежі?

Щоб  здуру  до  рівня  російських  пісень
Отак  опустить  ведмедицю!..
Та  зараз,  лохматий  притрушений  пень,
Лапищою  зловиш  по  пиці.

Чи  бачено  десь  щоб  з  навколишніх  гір,
З  камчатських  лісів  і  рівнини,
Дозволив  собі  ради  випивки  звір
Злигатись  з  самцями  людини?

Не  думай  що  клюну  на  п'яницю  я
І  форми  віддам  свої  пишні.
На  голову  вище  порядність  моя,
Ніж  в  самки  людей,  бояришні!

З  якої  до  мене  брудної  корчми
Приперло  такого  нахабу?
Чи  думаєш  ти  що  ведмедиці,  ми,
Тупі,  заторможені  баби?!..  -

Ще  з  п'ять  кілометрів  самиці  було
До  дальнього  краю  тиради,
Як  раптом  лохматого  вбік  повело  -
І  в  річку  бубухнувся  задом...

На  берег  піднявся,  струснувся  ведмідь,
Пошкрібся  об  стовбур  берези;
І  з  вимитим  хутром  нормально  стоїть,
Вже  чистий  і  майже  тверезий.

Аж  бачить  самиця  -  нехай  тобі  грець  -
Сусідка  іде  ведмедиця.
Їй  конче  в  берлогу  потрібен  самець,
Аж  світяться  блиском  зіниці.

Зірвалася  з  ревом  ведмедиця  вмить,
Їй  іклами  впилася  в  шкіру  -
Бо  де  ж  це  хто  бачив  щоб  самка-ведмідь
Комусь  віддала  свого  звіра?

В  три  хватки  надерла  на  шинку  собі
З  сусідки  ведмежого  сала.
За  мить  лиш  трішали  кущі  на  горбі
І  шерсть  у  повітрі  літала.

-  Та  щоб  ти,  зараза,  -  неслось  навздогін,  -
Дешева  зачухана  шмара,
Запухла  від  жиру  на  цілий  аршин!
Самця  захотіла  на  шару?!.
.
То  я  покажу  поперек  і  поздовж
Як  красти  ведмедя  чужого!
Та  щоб  тебе  лапав  на  звалищі  бомж!
Та  щоб  тобі  виросли  роги!..  -

Згадала  ведмедиця  весь  її  рід,
Дісталось  бабусі  і  неньці;
До  всіх  троюрідних  обклала  як  слід  -
Не  терплять  жінки  конкуренцій.

Затихла  ведмедиця  тільки  на  митть,
Щоб  сплюнути  вбік  зпересердя,
І  знову  за  справу  -  бо  час  не  стоїть  -
Потрібно  кадрити  ведмедя.

Тактично,  здалека  заходячи  в  фланг,
Тримаючи  в  наступі  міру,
В  атаку,  на  нього,  не  пре  вже  як  танк,
А  плавно  придушує  звіра.

-  А  ви  помізкуйте  раніш,  як  іти
Бухати  з  самцями  людини,  -
Бо  всучать  повістку  за  п'янку  менти,
Етапом  попруть  в  Україну.

Чи  хочете  щоб  темношкірі  бички,
Відкормлені  натівські  рила,
Начистили  добре  лохматі  боки
І  з  хаймерса  там  замочили?

Хіба  ж  то  не  краще  лежать  на  піску,
Ловити  в  затоці  лосося,
І  стріти  -  як  я  -  ведмедицю  таку,
Щоб  гарно  ведмедю  жилося?..

Сідайте  ось  поряд,  сюди,  на  пеньок,
А  я  ще  подумаю  трохи,
І  може  під  вечір  зберемо  на  двох,
В  берлозі  постелимо  моху.  -

Кохання  у  звірів  без  ліку  було  -
Його  не  буває  багато.
То  місяць  по  небу,  то  сонце  ішло,
А  потім  були  ведмежата.

Життя  без  упину  по  колу  іде,
Як  в  небі  планети  кругами.
Ніщо  не  міняється  в  світі  ніде,
І  все  на  Камчатці  так  само...

Б'ють  хвилі  об  берег  і  кратер  димить,
А  поряд  обходить  старанно
На  березі  річки  поляну  ведмідь,
Де  колом  сидять  росіяни.