Жентіль Ханна: Вибране

Valentina

Блакитний вірш

Заблукала  зірка  в  небі
до  блакитного  світання.
Розгадати  хочу  тебе,
і  боюсь  твого  признання.

Місяць  сплив  до  горизонту
на  блакитному  вітрилі.
Розтривожив,  друже,  знов  ти
Мої  думи  срібнокрилі.

Із-за  обрію  рожевим
заузорилось  блакитне,
а  у  серці  ніжним  зелом
щось  таке  красиве  квітне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659739
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Dema

Не смею


Не  смею  по  душе  топтаться
 И  неуклюже  извиняться.
 Что,  дескать,  я  всё  ненароком
 Что  всё  отпущено  мне  сроком
 Что  смею  жить  и  улыбаться.

 Простите,  люди,  я  для  вас
 Простой  пример  и  прост,  как  квас.
 Живу,  без  злости,  без  напастей
 Своей  безудержною  страстью
 И  ошибаюсь,  и…  не  раз.

 Я,  как  и  Вы,  истер  колени
 Я  лишь  актер,  на  жизни  сцене.
 Молю  Судьбу,  не  обижай…
 Лишь  тем,  на  паперти,  подай
 Там  бьется  кровь  по  стылой  вене.

 Застыла  вена,  кровь,…  чуть  греет
 От  грусти  сердце  всё  немеет.
 Немеют  руки  и  слова
 И  я  пишу…едва-едва,
 Но  почему  мне  хладом  веет.

 Я  среди  тех,  кто  бьет  в  набат
 Не  командир,  я…  лишь  солдат.
 Я  рядовой,…я  человек
 А  может…  это  странный  век.
 И  здесь,…  кому-то  …кто-то  рад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659750
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Не спустошуйте землю

Всі  чекають  дощу,  а  його  все  немає,
Обміліли  річки,  криниці  висихають,
Стогне  спрагла  земля,  просить  пити  і  пити,
Кілька  крапель  води  і  вона  буде  жити.

Ми  вирубуєм  ліс  для  збагачення  свого,
Життєдайну  ж  дерева  тримають  вологу.
Бог  наказує  нас  неслухняних  і  грішних,
Війни,  засуха,  голод.Чи  є  ще  щось  гірше?

Схаменіться,  отямтеся,  чуєте,  люди?
Не  спустошуйте  землю  -  родити  не  буде,
Не  поводьтеся  з  нею,  немов  яничари,
Що  ж  залишиться  нашим  нащадкам  надалі?

Щоб  буяла  вона  цвітом,  плодом  і  хлібом,
Бережіть  і  любіть  землю-матінку  рідну,
І  сторицею  нам  вона  щедро  віддячить,
Заживемо  усі  у  багатстві  та  щасті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659692
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Galina Udovychenko

Лайливе слово

Два  діди  вели  розмову  
Про  тяжке  життя-буття,
Про  вкраїнську  нашу  мову,
Не  забруднену  сміттям.

Один  каже:  «Наша  мова
Із  прадавніх  ще  часів
Така  чиста,барвінкова,
Бо  нема  в  ній  матюків.

Адже  ці  слова  огидні
Розповзлися,як  жуки.
Багатьом  вже  стали  рідні.
Їх  вживають  залюбки.

-Все  це  так,-напарник  мовив,
Та  скажу  тобі,як  брат:
Є  вже  й  в  нас  лайливе  слово-
І  це  слово-депутат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659363
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Tetyana_Shulga

В грози особливий смак

В  грози  особливий  смак
-  озоновий    забаганок
несе  її    в  хмарах  весна...  розливши  суцвіття    слухняно  

немов  ця  гроза  остання  
немов  не  напитись  дощами
у  блискавках  сила  засяє-  енергія  грому  крізь  гамму  

ноктюрнів  весняного  щастя
енергія  лине  крізь  небо
природа    у  щирості  вдячна...  в  вітра́х  колихає  планету.

летять  пелюстки  по  світу
 несуть  свою  волю  садками
весняна  гроза-соковита...    шовковими  краплями  впала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659309
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Бігла низом річка

Тоді    ще    літо    квіти    берегло,
Й    зозуля    ранки    тихі    звеселяла,
І    бігла    низом    річка    за    село,
Низенько    верби    віти    нахиляли.

І    шепотів    поважний    очерет
Про    те,    що    жить    без    неї    він    не    зможе.
«Та    це    і    так    давно    вже    не    секрет,»    –
Озвалось    каченя    зі    свого    ложа.

Цим    присоромлена    ріка    скоріш    біжить,
Вона    й    не    знала,    що    втекти    не    зможе,
Що    без    любові    важко    в    світі    жить,
Що    почуття    вона    не    переможе.

Отож    біжить    вона    й    не    вибіжить    ніяк,
Бо    світ    без    неї    стане    не    цікавим,
І    без    вербових    зламаних    гілляк,
І    без    зозулі,    що    тоді    кувала.
16.01.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659319
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


геометрія

Муха - орачка (притча - байка)

                                       Чоловік  поїхав  в  поле
                                       толоку  орати.
                                       Муха  всілася  на  роги,
                                       бичкам  помагати.
         
                                         Перебралася  із  рогів
                                         на  голову,  спину.
                                         Походжала  і  кров  ссала
                                         вона  безупинно.

                                         Цілий  день  бички  трудились,
                                         й  чоловік  із  ними.
                                         Розважалась  муха,  гралась,
                                         стрибала  по  спині.

                                         Як  додому  повертались,
                                         з  іншою  зустрілись.
                                         Привіталась  та,  й  спитала,
                                         звідки  усі  їдуть.
                                     
                                         Ну,  а  ця  задерла  носа:
                                       -Ми  трудились  добре,
                                         і  зорали,  подивися,-
                                         майже  усе  поле.

                                         Стрічна  муха  засміялась:
                                     -  Та  ж  не  всі  трудились!
                                         Язиком  орать  ти  вмієш,
                                         тільки  не  трудитись!..                                                                                                                                                    
                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659313
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016


Пульс

Гра в генетиків

Давай  пограємось  в  генетиків  з  тобою.
Щоби  сусіди  прокричали  :"Жесть!"
На  свинях  щоб  стрибати  як  ковбої
І  стригти  з  них  жовто-блакитну  шерсть.

А  потім  схрестимо  асфальт,  дорогу  й  розум,
Щоб  не  боявсь  гібрид  морзів  і  штормів
Щоб  переносив  спеку,  град  і  грози
І  сам  себе  ремонтувати  вмів

З  реальністю  ми  схрестимо  освіту,
А  потім  із  реальністю  закон
Мандатну  тупість  схрестимо  і  біту
Страшну  реальність  і  казковий  сон

Ми  зробим  так,  щоб  всім  жилося  краще
Схрестивши  совість  і  машини  патріархів
Відповідальність  схрестим  й  медицину
А  пенсії  з  прибутком  олігархів.

Фігур  скелетних  схрестимо  із  салом
Додавши  щирість  і  культурну  поведінку
Відродим  вид  якого  дуже  мало:
Відверту,  вірну  українську  жінку.

Бо  ми  генетики  -  є  професіонали
А  там  керують  хитрі  самозванці
Схрестили  "шось"  і  щоб  воно  їх  не  шукало
У  Межигірях  своїх  схрещують  лиш  пальці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658998
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Harry Nokkard

Зачарованная Колдунья



Зачарованная  Колдунья

Пугают  всех,  что  ведьмы  и  колдуньи,
Нас  могут  обмануть,  заворожить,
Прекрасные  вещуньи  и  ведуньи,
Шутя  нас,  могут  в  омут  затащить.

И  грешен  я,  мне  встретилась  Колдунья,
Я  умолял  ее  любовь  мне  подарить,
Не  устояла  против  чар,  моя  вещунья,
Моей  навеки  обещала  быть.

Я  заманил  ее  в  Любовный  омут,
Как  будто  я  Колдун,  а  не  она,
И  ей  не  подарить  любовь  другому,
Ей  эту  чашу  пить  со  мной  до  дна.

И  не  понять  в  безумном  опьянении,
Кто  и  кого,  как  колдовать  начал,
Давно  мы  прочь  отбросили  сомнения,
Нас  летний  дождь  навеки  обвенчал.

Моя  любимая,  безумная  Колдунья,
Мне  отпускает  все  мои  грехи,
Танцует  танец  Встречи  в  полнолуние,
И  колдовские  пишет  мне  стихи.

Я  знаю,  что  я  грешен,  до  безумия,  
И  буду  я  наказан  за  грехи,  
Пройдет  дурман,  придет  пора  раздумья,  
И  напишу  я  покаянные  стихи.  

Настанет  день,  и  к  ней  придут  сомнения,
Неинтересен,  будет  ей  словесный  блуд,
Как  удержать  волшебные  мгновения?
Что  будет,  когда  чары  пропадут?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658660
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016