Я закарбувала тебе у листах, у словах, у своїй голові. Тебе нема і не було ніколи. Ти – образ, що живе завдяки моїй хворій фантазії.
Я офіційно залишаю тебе тут, не даючи жодного шансу стати реальністю. Ти не заслуговуєш на це, ти не вартий того, аби жити! По
моїх стінах кожну ніч лазять тіні божевільних спогадів – вони поглинають сутність мого мозку, і він повільно перестає бути частиною
мого тіла. Біле простирадло перетворюється на дивний силует: чи то молода дівчина з сивим волоссям і мертвецьким обличчям, чи то ... Діва Марія.
Плачу.
У світі так багато доріг, і ти не в змозі знайти одну-єдину: дорогу до мене. Просто забрати раз і назавжди, вкрасти на все життя
і не дати права сказати, що ти не той, не дати вільної секунди, щоб сумніватися. Бо я втомилась від постійних вагань, від токсичних
думок, як тепер: “ні, не те”. Нема сил кожного разу відкриватися для тих, котрі згодом збайдужіють до тебе або ти до них. У другому випадку
завжди відчуваю провину, і картаю себе за це.
Я втомилася.
Щоночі до мене приходять неспокійні душі тих, хто мене кохав. Вони вилазять зі стелі, їхні липкі від солодких почуттів руки торкаються
мого тіла, хочуть пестити його, але я пручаюсь, вони хочуть бути зі мною, але я кричу : “Залиште мене одну!”, хочуть турбуватися, зробити
мене щасливою, але єдине бажання керує мною — тікати.
Я шарпаю себе, як то робив орел з Прометеєм, кожну ніч зі словами: ”Я не винна у ваших почуттях до мене, пробачте..”. Я б хотіла накласти
на кожного, кому я зробила боляче, закляття забуття, аби не жити більше ні у чиїх спогадах. Ті люди мене катують, ніби я цап-відбувайло
і наче на мені є якась божа позначка: “мучениця”.
Може, я народилась під якимось кривим місяцем? Може, зірки якось поплутались і стали не так, як потрібно? Може, лінії долі випадково зашнурувались
у вузол і тому якось у моєму житті не все, як у людей?
На це я навряд чи колись знайду відповідь.
Як і тебе.
Не з любов’ю,
і не твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841933
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Я спізнився на вірш, що прочитаний був не тобою,
Хоч останній рядок під склепінням вечірнім звучить.
Я спізнився на дощ, що пройшов мимохіть стороною,
Тільки краплі на листі затримались раптом на мить.
Все невчасно, даремно - і хто тут, скажи, не наврочив!
День ще тільки почався, а вже добігає кінця.
В надвечір'ї туман огортає міста неохоче,
У якому зникають будинки, дороги і я.
Ти казала: запізно! Годинників стрілки спинились,
Загубився в галуззі надії останньої пазл.
Раптом розкладом всі поїзди на землі помилились,
І несуть пасажирів до станцій далеких без назв.
І, припавши до вікон, я жду, хоч вже знаю, запізно,
Коли пам'ять, неначе полин, запашна і гірка
Пронесеться над полем забутої Богом вітчизни,
Як несказане слово з останнього вірша рядка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832805
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2019
Вона дарувала мені відчуття свята.
Із нею кожен день немов вихідний.
Здавалось, що в неї є здібності чаклувати.
Весело дівчисько та погляд чомусь сумний...
Я давно не міг цю загадку зрозуміти.
З яких же глибин береться той клятий сум?!
Вона, як листочок, якого, зриваючи, вітер
З найвищої гілки несе на ранкову росу.
Так само як він, вона жартівливо щебече,
Танцює, кружляє, шепоче мені про любов.
А потім, чомусь, скоріше за все десь під вечір,
Цурається навіть розмов.
І я покохав її. Невимовно сильну!
Що ладна зростати кульбабою крізь бетон.
Бува вона плаче просто дивлячись фільми
І може не знати важливий фізичний закон.
Та як щось заболить — ураз приголубить щиро.
А якщо попрошу, навіть серце за мене віддасть.
Я мишеня, вона — мій шматочок сиру.
Хоч іноді, я не збрешу, немов напасть.
Але ж все одно вона моя радість й втіха.
Після образ і примх, після гарячих сліз.
Поки я поруч, її оминатиме лихо.
Тому я завжди із нею. В обіймах. У серці. Скрізь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829790
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Моя любов наділяє владою– щедро і необачно.
І саме з того часу ти маєш право на все…
Я блукаю в тобі – єдиному,давно зачаровано- вдячна
Хоч вуста твої - тьмарять розум, а ніжність печаль несе
Я – думка твоя неслухняна , що вибилась з ряду чіткого,
В океані людей густому - принадна тобі течія,
Твоє єдине доречно таємне сказане слово -
Пошепки, крізь обійми пестливе моє ім’я .
Во ім’я втрат і припущень,що стались в звичному колі
Відновимо дивні мотиви, забуті, здається, давно -
І поповнять лави щасливих несамовитих двоє,
І збуриться новим Гольфстрімом темне холодне дно.
© Олена Зінченко18.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829477
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
і де твої крила, що їх так любила?
і де твій незламний дух?
від подиву широко очі відкрила
на мить зупинився рух
дивився згори, як же ти понтувався:
"дивись, в мене інше життя"
ну як чужі руки? нове щось дізнався?
душа зачерствіла твоя
а я, дорогенький, попереджала:
нічого й ні з ким - без любові
вона на такого, як ти, чекала,
їй - гроші одні. не розмови.
ти ще десь недавно уголос сміявся,
ти досі при друзях крутий
тобі не джек-пот по житті попався
ти просто повівся, дурний
ну де твої крила? де твоя гордість?
де дике твоє серце?
чому не блистять, як зі мною, очі?
важливі- пусті стали речі?
я так любила твою свободу
ти був, наче криця, незламний
ми разом проходили море без броду
твої лікувала рани
твоїми світами я дихала вільно
і їхав нам дах нереально
тепер на землі ти, тепер не мрієш
без мене не так цікаво?
02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826169
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Ми зустрілися раптом в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
Нам напевно, дарована мить, зазирнути в минуле.
В зачаровані весни примарних ілюзій і мрій.
У літа кольористі, що час непомітно замулив
І у юність тропу всохлим листям ретельно замів.
А можливо знайти, замережені вітром, стежинки
По яких ми блукали удвох в солов'їних гаях.
А сіяючі зорі світили з небесних лаштунків
І здавалось, попереду спільний, омріяний шлях.
Та в одному човні нам пливти по життю не судилось.
Доля нас розвела і у кожного є свій причал.
Ми з роками мудрішими стали, згубилась наївність,
Спито чашу розлук і рубці затягнулись від ран.
Ми зустрілися раптом, в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
18. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825894
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
А ти мене спини.
А ти мене поклич.
Зірви собі й мені
всі маски із облич.
Щоби без перепон,
без роздумів й вагань.
Аби лиш я і ти
без зайвих запитань.
Щоб подих у щоку,
а на устах роса.
Щоб руки у руках,
а в серці — небеса.
Щоб так до глибини,
до болю, до межі.
Щоб «Я тебе люблю!» —
не з уст, а із душі.
Щоб лиш для тебе я.
І тільки ти мені.
А ти мене поклич
хоча би уві сні.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825905
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Ми зустрілись з тобою в саду,
Коли небо нам кидало зорі.
Ти поклич я до тебе прийду,
В ніжну весну таку неозору.
А довкола квітує знов сад,
Линуть пахощі дивні від нього.
Цвіт лягає немов снігопад,
Застеляє коханим дорогу.
Приспів:
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Пелюстки нам під ноги кидає.
Цвіт летить, цвіт летить, цвіт летить,
Хай розлука дороги не знає...
Зародилось кохання святе,
Шовковисте неначе пелюстки.
Берегло і тебе і мене,
Загортало у ситцеву хустку.
Хоч торкались до нього вітри,
Та ніколи воно не здавалось.
Найдорожчим для мене був ти,
Я у тебе любов закохалась.
Приспів:
Ти для мене мов сонячний день,
Ти проміння, що ніжно торкає.
Солов'ї нам співають пісень
І той день видається нам раєм.
Не страшні нам холодні дощі,
І не будуть страшними морози.
Гріють нас почуття у душі,
Й на очах не з'являються сльози...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
А ти думаєш, здатна я зламати священні узи?
Пов'язати чоло і стрибнути невідь-куди?
Ми з тобою були. І назавжди залишимось - друзі.
Ми з тобою ніколи насправді так й не "були".
___
Та я знаю, як важко щодня малювати сни.
Але то є життя. І, на жаль, всяке може бути.
І не вийде змінити того, що зопалу зробив.
І немає різниці, що скажуть нам інші люди.
_____
Чи безглуздий. Чи хворий. Чи, може, така твоя віра.
Я не просто для тіла. Я вільна. Вперта. Жива.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не зустріла.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не знайшла.
20.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824262
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Небо укотре затягнуте димом –
Сонця не видно, не видно і хмар.
Зламане щастя руками брудними
Ницих спотворених люттю почвар.
Дощ змиє бруд та не виправить долі –
Втрата коханих гіркіша пожеж.
Можна змиритись і жити поволі,
Можна терпіти, забути... Авжеж!
Меч залишає зарубки на тілі,
Наскрізь потрібно штовхати стрілу...
Плачуть будинків остови згорілі,
Пара з пожарищ згущає імлу.
Блиск громовиць освітляє округу,
Бідна земля вкотре всотує кров.
Темрява в серці підсилює тугу...
Де і коли загубили любов?
Сотні віків, а навколо те саме...
Щезли списи та з'явився багнет.
Наче травинки лягають рядками –
Куля до кулі кладе кулемет.
Заздрість, ненависть і лють без потреби,
Тьма незліченна убивчих речей...
Втомлений Бог знову пратиме небо…
Може очистяться й душі людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824263
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Тихо дрімає вечір,
Сонно хмаринки пливуть.
Сум огортає за плечі,
Спогад зове у путь.
Пам»ять стискає душу,
Надія зігріє вмить.
Віру вселить собі мушу,
Й діждатись – кохання мить.
З зорями в небі пірнати,
В снігах заморозить біль.
Щастя хвилини пізнати
В житті вибрать правильну ціль.
А ще, треба обов»язково -
Дорогу свою знайти.
Шоб ранок зустріть світанковий,
І впевнено в день свій іти.
27.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823122
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
К чему слова, скажи, мой милый друг?
Куда от них мне в этот вечер деться?
Когда семь миллиардов есть вокруг,
Но лишь с тобой соприкасаюсь сердцем.
Когда прочтешь впервые ты стихи,
Которые в руках твоих остались,
С тобой уже мы будем далеки,
Как будто никогда и не встречались.
Я отпущу созревшую мечту
И провожу немного грустным взглядом,
А после по работе вновь зайду,
Ты ухмыльнешься, будто так и надо.
Всё, что случилось, - правда наяву,
Есть разговоры, и на том «спасибо».
В кино тебя я больше не зову,
Ведь если бы хотел, уже пошли бы.
Не надо удивленных делать глаз,
Хоть солнце в них красиво золотится…
Я напишу о нас в стихах рассказ,
Который никогда не повторится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823142
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Взяв в руки вечір кришталеву арфу,
Небесна вись зірками миготить,
Провисла тиша. Ліхтарі над шляхом.
Іскриться іній і сніжить, сніжить…
На вії опускаються сніжинки,
Навколо світ біліє, як у сні,
В зелені рукавички у ялинки
Зима ховає руки крижані.
Мороз цілує щоки холодами,
Ховає хитрі очі в заметіль,
Усі сліди знов замете снігами,
Лишивши чистий аркуш для подій.
Казкова ніч відбілює дороги
У чистоті душевних сподівань,
Народжується мрія з кожним кроком –
І кришталеві крила у бажань.
Поміж зірками сніжним білим птахом
Ця мрія понад світом полетить.
Зима іде собі Чумацьким Шляхом.
Метуть сніги. І все сніжить, сніжить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823018
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
[i]ВІН ЇЙ дзвонив тоді, коли хотілось втіхи,
Вдававсь коли розклад в його пасьянсі,
Такі були у них відносин віхи,
Навіщо їм ці зайві реверанси?
В авто, у друзів, просто на природі,
У придбаній квартирі без ремонту,
Лиш випадала хвилька у нагоду,
ВІН брав все без прелюдій та експромту.
Як звір, що здобич упіймав безсилу,
ЇЇ собою вкотре поневолив,
Котився з нею в прірву мов по схилу,
Про почуття і слова не промовив.
ВОНА ще досі вірила у казку,
Надіялась: дзвінок – то ЇЇ доля,
Сприймала його хіть – як щиру ласку,
Хоча в цей час, топталась ЇЇ воля.
Ну, а коли ВОНА чекала зустріч:
«Не час, не зараз, справи і робота…»
І коли Їй хотілося віч-на-віч,
У нього інша завжди є турбота.
ВОНА чекала, вірила у диво,
Щоб ЇЇ сон, хоч цього разу збувся,
А ВІН жив сито, вільно, і красиво,
Й про неї просто на просто забувся.
Йшов стрімко час, мінялися сезони,
Маршрути всі змінилися полярно.
Не забуваються відомі телефони,
Хоч з власниками їх…..якось не гарно.
Знову набрав: «Привіт. Приїду в сім».
«Твої слова мене не надихають,
Ти не дзвони ніколи у мій дім,
Вже пізно, бо мене уже кохають».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823046
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Стомився сніг, на тротуар
Приліг спочити,
В магічнім світлі ліхтаря
Наснилось літо,
Летіли зірочки з небес
Як сніг сьогодні
Південне море, тихий плес,
Твої долоні.
Сніжинки впали на вікно –
Холодні квіти,
Зігріюсь я тривожним сном –
Минулим літом.
На стінах тіні від вогнів
Зимових вулиць,
Не написав, не подзвонив—
Усе забулось.
У парку сплять німі сніги,
Сумує лютий,
Мороз на серці, як скажи,
Його забути?
Все хуртовина замела—
Не видно світу,
Щаслива я тоді була
Минулим літом...
(с) Надія Семена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823035
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Ти не шукай мене у своїх снах,
Ти не шукай мене прошу не треба.
Прийду тоді, коли лише весна,
Веселку кине у блакитне небо.
Ти не шукай сліди, що на снігу,
Ти не шукай, бо ти їх не побачиш.
До тебе в літо сонячне прийду,
Тоді цілунок обпече гарячий.
Ти не шукай мене серед дощу,
Ти не шукай мене коли морози.
У серце лиш тоді тебе впущу,
Коли гримітимуть весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822943
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Літав сніг за вікном,
Ти сидів за столом,
Не злічити вже літ,
На душі давно лід.
Та вогонь загорівсь,
Знов зі мною зустрівсь,
Розійшлись, як зима,
Все ж гадаю дарма.
Змарнували ми час,
Та хто ж винен із нас?
Ворушить, чи варто?
Це життя, не жарти.
З свічки капає віск,
В душу влізла вже злість,
Не налив, ти вина,
Моя в чому вина?
Сніг у серце попав,
Ти мене не кохав,
Погляд очі в очах,
Почуттям, нашим крах.
Вогонь зразу зітлів,
Ти мене не хотів,
В барі гучно і сміх,
Знай не мій, же це гріх.
Видно доля така,
Сніжна стежка крихка.
Вірш зі скрині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822957
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Твоя рука в моій руці,
Ми в парі йдем в осінні роси,
І світла радість на щоці,
Й душа від щастя пісню просить.
І серце лірою співа,
І заливає вечір світлом,
Мабуть щасливіших нема,
За нас в цей час у цілім світі.
В роках вернулися ми знов,
Із осені у раннє літо,
Палає в серденьку любов,
Усе кругом буяє цвітом.
Й співають в серці солов"і,
Й душа мов янгол ввись злітає,
Буя весна в душі моій,
Я всім єством тебе кохаю.
Твоя рука в моій руці.
І щастя більшого не треба,
Твоя усмішка на щоці,
Для мене подарунок Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822856
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Вдохновенно порой одиночество,
В нём моментов хороших полно.
Но всё чаще зову его - сволочью.
Не комфортным вдруг стало оно.
........
Наблюдаю за псиной стареющей,
Ожидающей ласки, тепла...
Неприятное, в общем-то, зрелище.
Жизнь дворняги тосклива и зла.
И такое в душе ощущение,
Будто родственны - псина и я,
Если ищут тепла - как спасения,
И собачья душа, и моя.
А вокруг - тишина одиночества,
Как холодная мрачная вязь.
Будто что-то хорошее - клочьями
Разлетелось, в ничто превратясь.
Не собраться с тяжёлыми мыслями,
Что-то каменным стало внутри...
Схоронила зима за кулисами
От меня жизнерадостный мир.
Этот мир, такой светлый и песенный,
Незаметно куда-то исчез.
Что-то есть в одиночестве мерзкое,
Коль не видится в нём интерес.
Коль себя ощущаешь потерянной,
Постаревшей... Внутри... не горит.
Отторгаю безудержность времени,
Ненавидя души пустыри.
Одиночество, всё-таки, странное...
В нём моментов хороших полно,
Но с годами всё больше - туманами
Переполнено стало оно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Чи зміг мене б ти полюбити?
Якби лиш схвально зорі стали,
Щоб випадковості вловити,
І вдалий шанс з тобою мали.
Чи зміг мене б ти полюбити?
Хоч я не біла і пухнаста,
Хоча, безгрішним лиш судити,
Яка ж то думка в мозку шаста.
Чи зміг мене б ти полюбити?
Якби зустрілись очі в очі,
Щоб на ромашці ворожити,
Які палкі в нас будуть ночі.
Чи зміг мене б ти полюбити?
І кожен день разом, навіки,
Бо як інакше в світі жити?
Для нас любов - найкращі ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822729
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Заблокирую все свои нежные чувства!
Надежды, ожидания, любви мотивы...
От этого не станет во мне пусто,
Я просто отдохнуть хочу от всех порывов
Бежать навстречу, верить без оглядки,
И на ходу сочинять красивые сказки,
Играя так с реальностью своею в прятки,
Не находя в ней нужные мне краски...
Заблокирую все свои нежные чувства!
Побуду в тишине своей Души, немного...
Нужна перезагрузка от нахлынувшей грусти,
Расставив новые маяки на прежней дороге...
Разблокирую все свои нежные чувства!
Когда пойму, как двигаться дальше...
Современные отношения — это искусство!
Сохранить себя, не потерявшись в играх, фальши...
(c) Марина Малиновская, / 19.11.2018 /
БлагоДарю за доброе внимание! Всех благ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822743
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Без тебе й сонце вже не сяє,
Й теплом своїм не зігріває.
А в небі зорі уночі
Уже не вкажуть шлях мені.
Без тебе світ мені чужий,
Такий холодний, й не живий.
Немов ти стер всі кольори
Й забрав з собою назавжди.
Без тебе й мрії вже не ті,
Стали вони мені чужі.
Та далі крутиться Земля,
Хоч поруч вже тебе нема.
І я розквітну знов весною.
Весь смуток змию під грозою.
Пізнаю світ цей, всю красу.
Для себе я тепер живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822209
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Покрились смутком твої милі очі,
Блакить озер покрив журби туман...
Зірки надій згоріли серед ночі
У площині смарагдових оман...
Ми так і не зуміли розтопити
Стосунків наших крижану журу...
Десь мерехтять вночі метеорити,
Такі холодні, наче з мармуру...
Життя летить, мов ніжний плач трембіти;
Проходить, наче вранішня роса.
Так швидко в‘януть дивовижні квіти
І втомою вкривається краса.
Ти розкажи мені, чому й навіщо
Зникають почуття, мов той туман ?!?
Куди щезає мелодійність віршів
Й чому стихає пристрасті вулкан ?..
Мовчать понуро вкриті смутком очі;
Блакить озер сховав журби туман...
Лише жевріють мрії серед ночі
У площині смарагдових оман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822146
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Від мене до тебе невиспані ночі юності,
Від тебе до мене довіри останні краплі.
І де ж ми разом набралися стільки дурості,
Щоб з разу у раз ставати на ті ж граблі?
Хоча, якщо чесно, нема чого вже приховати...
Було і було: образи, і чвари, й брехня.
Обоє грішили, обом є про що шкодувати.
А може й не варто? Усе ж це така маячня!
Час висушить сльози, від ран не залишиться й шрамів,
А спогади теплі як добре вино відкоркуєм.
Хай зараз між нами вирують пожежі, цунамі,
Ми варт одне одного, давай разом це відсвяткуєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822155
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Насправді ти не дуже таки сильна.
Так легко зачепити лиш словами.
Життю ти посміхатися повинна,
Але пливеш десь поміж течіями.
Навчитись треба впевнено стояти!
Не всі хороші, навіть, якщо милі.
Не легко ,ой не легко, довіряти.
Навколо маски...а от, що за ними?
Не бійся помилок своїх ніколи.
Вони не просто так усім даються.
Ти прагни до душевної свободи,
Тоді усі вузли в мить розплетуться.
Насамперед будь впевнена, собою!
І загартовуй міцність свого серця,
Бо подорож життям є не простою,
А час таки назад не повернеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822184
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Заколихай мене коханням,
Я віями торкнуся серця,
Я затремчу твоїм бажанням,
Як смуток тінню розіллється.
Заворожи мене душею,
Хай колоском жовтіє доля,
І я питаю : "Чи невже я
У твого серця у неволі?"
Ти закохай у мене осінь,
Хай в серці прошумить грозою,
Бо я кохаю тебе й досі,
Я марю, жеврію тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821554
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Мене, нарешті, ти зустрів!
Тебе у мріях я кохала!
Твої обійми, ніжність слів,
Я так давно тебе чекала!
Дивлюся в очі я твої,
І пригортаюся до тебе,
В душі співають солов'ї,
І щастя більшого не треба...
Серця співають в унісон,
Ми вічного кохання бранці,
На, жаль, це був солодкий сон,
Що як туман, розтанув вранці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821353
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2019
Не зима у душі,
не зима за вікном -
просто біло.
Закодовані інеєм
сплять в потойбіччі
міста,
Між собою нявчать
світлофори з очима
кота
І за пазухи скверів
крадуться сніжинки
несміло.
Не зима ув очах,
не зима поміж зір -
сни на віях.
Уздовж вигинів вулиць
рясніють молочні
снопи,
Місяць тане і медом
стікає у відтиск
стопи
Босоногої казки,
що нишком блукає
у мріях.
Не зима у словах,
не зима у думках.
Пеленою,
Мов корсетом
весільної сукні обвиті
сади,
Срібнодзвонні рулади
нечутно пливуть
в нікуди,
Від Ван Гога шибки.
Так буває лише
Незимою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Перезимую на пляжах, среди ветров,
Тёплого воздуха, за руку с синим морем...
Тело резвится весело на просторе,
Будни сменяя красками ярких снов.
Перезимую, слышишь, без холодов,
И без мороза с инеем, и снегами,
Без суеты, танцуя под облаками,
Перезимуй со мной, если ты готов...
Помни о нас, среди этой кутерьмы,
Нежно прижмись к губам мои одичавшим,
Слабость прости, когда то тебя предавшим,
Дай это лето нам хоть на час взаймы...
Перезимую с сердцем под коркой льда,
Может случится её растоплю случайно,
Будь в эту жизнь влюблённым необычно,
Она не повторится вновь никогда...
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #egypt2018 #holidays #happylifeシ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819165
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018
Надворі вже ранок, так тихо, так сіро-сіро.
І вогники перші у вікнах поодиноких.
Обійми твої іще пам'ятає тіло,
і полум'я свічки не зовсім іще зотліло.
Я ще відчуваю погляд безмежно глибоких
очей твоїх...Це лише спогади більше нічого.
І все ніби марево, ніби мені наснився.
Те як цілував, як мліла від дотику твого,
у цілому світі ми вдвох були, більше нікого,
коли так відверто та ніжно на мене дивився.
І нового дня закружляють події та люди.
Та в серці залишиться щось неймовірно важливе.
І вглиб проростати корінням і квітнути буде.
І де б не були, від цих спогадів завжди й усюди,
в усьому простому відчуємо щось особливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819136
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018
ОСІНЬ ТУ ПРИГАДАЙ, ТИХО ПАДАЛО ЛИСТЯ
І КИЛИМОМ СУХИМ ЗАСТЕЛЯЛО ПОЛЯ,
А КАЛИНИ БУЛИ У ЧЕРВОНІМ НАМИСТІ
ВІД ЯКОГО, НЕМОВ, ЗАПАЛАЛА ЗЕМЛЯ.
ОСІНЬ ТУ ПРИГАДАЙ, СУМНО ВІЯЛО ДИМОМ,
ВІТЕР ДИМ РОЗГОЙДАВ, ПАХЛО ОСІННЮ СКРІЗЬ.
Я В ТУ ПОРУ БУЛА НЕЗРІВНЯННО ЩАСЛИВА,
СЕРЦЕ В ГРУДЯХ ЦВІЛО І ПРОСИЛОСЬ У ВИСЬ.
ЯК ТОЙ ЛИСТ НА ВОДІ, ВІДДАЛАСЬ Я НА ВОЛЮ
ХВИЛЬ БУРХЛИВИХ ЖИТТЯ, ХВИЛЬ БУРХЛИВИХ РІКИ.
ЗРОЗУМІЛА ТОДІ, ЩО ЗУСТРІЛА Я ДОЛЮ,
З НЕЮ РАЗОМ ПРОЙШЛА ЧЕРЕЗ ДОВГІ РОКИ.
ОСІНЬ ВКОТРЕ ПРИЙШЛА, ТЕПЛА, МИЛА, БАРВИСТА.
СЕРЦЕ В ГРУДЯХ ЦВІТЕ, ЯК ТОДІ МОЛОДЕ.
СКЛАЛОСЬ НАШЕ ЖИТТЯ, ХОЧ ЩОСЬ МОЖЕ НЕ ВИЙШЛО,
АЛЕ ВСЕ Ж МИ РАЗОМ, НУ А РЕШТА ПУСТЕ.
НАШІ ДІТИ РОСТУТЬ, ВЖЕ ДОРОСЛИМИ СТАЛИ,
ВЖЕ ТАКІ, ЯК БУЛИ У ТОЙ ДЕНЬ Я І ТИ.
МАБУТЬ ОСІНЬ СВОЮ ВЖЕ ВОНИ ВІДШУКАЛИ,
ЧИ ВЕСНУ, ЧИ ЗИМУ, ТІЛЬКИ ЩОБ НА ЗАВЖДИ́.
РАЗОМ ПІДЕМ В НАШ ЛІС, ЩЕДРО ОСІННЮ ВБРАНИЙ,
ХОЧ НА СКРОНЯХ ВЖЕ СНІГ СИВИНОЮ ІСКРИТЬ.
БУДЕМ ТАМ МОЛОДІ, РОКИ НАШІ ВСІ З НАМИ...
ТУТ ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЗНОВ ЩЕ СОЛОДШЕ ЛЮБИТЬ!
1995 рік Східниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819139
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018
Розтягують сон на шматки, безсоромні...
І знов через них завтра день позіхай.
Та мозок їх любить , працює невтомно.
І знову на кухню чалапаю. Чай
Заварюю в чашці, нічний, із лимоном.
Свої і чужі. Читаю й пишу.
Затягує творчості паща бездонна:
Я знову віршами сьогодні грішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817698
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2018
Ще нагадує про тебе вітер
Ще шепоче він так тихо пам’ятай: пам’ятай!
І не смій цей спогад загубити,
Але зустрічі зі мною не шукай.
Він повторює все сказане тобою.
Залишає присмак гіркоти
Ці слова немов переді мною,
Зупиняють, не дають піти.
І в обіймах теплих, я закривши очі,
Слухаю цей шепіт і мовчу
Я хотіла і забути хочу,
Але вітру я цього не відпущу.
квітень 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817145
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
***
Ти зникаєш на захід сонця –
тебе манить вечірній світ.
Ти зникаєш на захід сонця –
заметіль твій ховає слід.
І повз вікна мої – без страсті
йдеш, а поруч сніги-вірші.
Божий янголе мій прекрасний,
світ і радість в моїй душі.
Я тебе не торкнусь руками –
прошепочу твоє ім`я.
Але серце моє не камінь,
ти зникаєш – сумую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816378
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Не залишай мене саму:
зустрiти нiч пусту боюся.
Коли до тебе я тулюся –
думки не линуть у пiтьму.
А як залишуся сама –
тривога зразу наповзає,
i я у смутi замерзаю,
і настає в душi зима.
Не залишай мене саму,
в чеканнi серце завмирає.
Коли ж про мене ти згадаєш –
стежину вибери пряму.
Здолавши терни всiх дорiг,
завжди повернешся додому.
Я знаю, це тобi вiдомо:
моє кохання – оберiг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816388
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
(Повторно)
Засніжило... В мереживі білім дороги.
Не видно зірок... І між вами глибокі сніги.
Омріяна казка лишилася в планах у Бога...
Розвело в різні боки дороги ваші, шляхи.
Засипало снігом, лютують тріскучі морози.
Гілля гнуть до землі холодні і злії вітри.
Вже минулося все, навіть висохли сльози...
Лиш на згадку лишились міражні світи.
Не судилось теплом зігріти тобі її душу.
Розтопить в серці лід до цієї важкої зими.
Снігова Королево, та признати ти мусиш,
Все можливо! І знов поєднаються ваші шляхи!
Не сумуй! За зимою настане чарівна весна.
Вітер змін на крилах широких тепло принесе.
І квітучі сади приголубить до себе вона.
І кохання серця ваші знов до зірок піднесе!
02.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816405
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Ходою впевнено зима крокує,
І не шкодує сніжну філігрань.
Пряде й пряде білясто-срібний кужіль,
Лише між мною і тобою грань.
Чому ж ми віддалились берегами,
Згубили перли щастя у снігу.
І гордості стоїть кремезна брама,
І буревію чується "гу-гу".
Спліталися колись ліанно долі,
А потім - роздоріжжя і зима.
Вдихаєм холоду і смутку дозу.
Тепер тепліє в снах любов німа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816149
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Не пробуй забути все те, що давало натхнення,
Емоцій оголених, вражень нестримний потік,
Де митей щасливих до краю наповнена жменя -
Яка там синиця - й лелека нікуди б не втік.
Нехай не вдалося намріяне поки здійснити,
Та наша планета Земля не сповільнює рух,
Невдовзі почнеться нове приголомшливе літо,
Й примхлива удача не вислизне більше із рук.
Ну, сядеш ти в шатл і поглянеш у ілюмінатор,
А перед очима земне все життя промайне...
Далекі яскраві світи... звісно, вражень багато -
Та тільки у них вистачати не буде... мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Ти мене віднайди.
Не дивлячись на сивину осіннього захмареного неба, залишитися хотілося дощем у твоїх очах, щоби крізь задушливі тенета ночей тобі не боліло щоразу, коли читатимеш мою прозу, яка знає, що діється з нами тепер, але не знає, що буде завтра. Адже ми не хочемо жити, як карта ляже. Мимоволі торкаючись тебе, десь у глибинах зболілого серця найбільшою перлиною вважатиму тебе, і не шукатиму щастя деінде.
Хочу чути твоє дихання, іноді важке, іноді легке, як павутинка світанку, відчувати у твоєму волоссі іще теплий легіт цієї осені. Погляд мій марить твоїм ангельським ликом, блуканням бездоріжжям твоїх очікувань. Мрію здолати пустелю розлуки, пустку самотніх ночей, віднайти стежину до тебе, непроторену і тернисту. Ти маєш прийняти мене серцем або залишити під осінніми дощами моїх літ і приректи довіку блукати бездоріжжями долі.
Тенета ночей
Петро Кухарчук
АГАПЕ
Затягнувся мій день сивиною зомлілого неба,
Залишуся дощем у твоїх, так чарівних очах,
Ти вичитуй мене... сумувати кохана не треба,
Тільки нині знов день відродився так дивно для нас.
Нерозгадані карти лягають у поле страждання,
Не чіпай, хай для інших пророчать - лишень би не нам,
Збережу - й не шукатиму інде те, світле кохання,
Лиш піддамся пророчим та віщим замріяним снам.
Віднайди мене в них, моя вірна кохана перлино,
Так, щоб дихати нам у стрімкий та благий унісон,
Будь моєю жагою, або вічно осінньою дниною,
Дай стежину знайти, що веде у тернистий твій сон.
Ти прийми мене нині в пустелю болючих розлук,
Усім серцем прийми, непроторену змучену волю,
Ну а може залиш під осіннім дощем вічних мук,
На моїм бездоріжжі кохання - в приреченій долі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816269
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Тепер ми незнайомі, колишні ми – не ми.
Як стався цей надлам? Невмисно чи на зло?
На теплім лоні літа, чи в кігтиках зими?
Ці душі, далебі, поодаль віднесло.
Тепер ми незнайомі, колишні ми – не ми.
Як стався цей надлам? Поволі чи притьма?
У супроводі флейти, валторни чи сурми,
Коли рядився день, або повзла пітьма?
Твій погляд, наче кіт, тікає крадькома.
(Коли вдають усі, то, ніби, так і є).
Ось те і те було, та сцена вже німа,
Лише розмитий слід у пам’яті снує.
Снує туди-сюди, теж хоче утекти,
Бо спільного у нас нічого вже нема.
Розрізнені світи, повалені мости,
Обірвана струна залишена сама.
Побіжний погляд цей... не відвертай очей.
Можливо, спільне щось у нас і збереглось.
Як ні, чому тоді, щось рветься до грудей?
Пульсує в глибині. Мабуть, лише здалось...
2-ге грудня 2018-го
[i][b]Прим. автора:[/b] на перший погляд здається,
що цей вірш – тільки про колишніх закоханих.
А насправді він як про закоханих, так і про родичів
і друзів, котрі з різних причин стали одне для одного
далекими.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816293
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Тепер ми незнайомі, колишні ми – не ми.
Як стався цей надлам? Невмисно чи на зло?
На теплім лоні літа, чи в кігтиках зими?
Ці душі, далебі, поодаль віднесло.
Тепер ми незнайомі, колишні ми – не ми.
Як стався цей надлам? Поволі чи притьма?
У супроводі флейти, валторни чи сурми,
Коли рядився день, або повзла пітьма?
Твій погляд, наче кіт, тікає крадькома.
(Коли вдають усі, то, ніби, так і є).
Ось те і те було, та сцена вже німа,
Лише розмитий слід у пам’яті снує.
Снує туди-сюди, теж хоче утекти,
Бо спільного у нас нічого вже нема.
Розрізнені світи, повалені мости,
Обірвана струна залишена сама.
Побіжний погляд цей... не відвертай очей.
Можливо, спільне щось у нас і збереглось.
Як ні, чому тоді, щось рветься до грудей?
Пульсує в глибині. Мабуть, лише здалось...
2-ге грудня 2018-го
[i][b]Прим. автора:[/b] на перший погляд здається,
що цей вірш – тільки про колишніх закоханих.
А насправді він як про закоханих, так і про родичів
і друзів, котрі з різних причин стали одне для одного
далекими.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816293
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2018
Помiж нами шляхи запорошенi,
у душi все мете заметiль.
А ночами думки заполошенi
наповзають, як тiнь, звiдусiль.
Сум непрошений кроками тихими
пiдкрадається, наче хижак.
Днi за днями самотностi вiхами
роблять зиму гiркою на смак.
Може, й справдi, в снiгах загубилися?
Чи зустрiнемось знову, хтозна?..
А пiд ранок холодний наснилося,
що ти поруч, i знову весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816294
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
День відлітає, темніша його силует.
Якось неждано у душу проникла не проза.
Вечір домашній – звичайний, здавалось, сюжет…
Чиста печаль і натхнення – як сніг і мімоза !
Нащо весна надсилає шалені листи ?
Стомлене серце в полон захопила не втома !
Знаю вже я, що зі мною ? Так, знаю ! Це ти
Спокій забрав, і з`явилась ця даль невідома !
Хай неповторність живе в паралельних світах !
Тільки крізь межі у них пробивається ніжність –
Ти зацілуєш всесильний, великий мій страх !
Я подарую цей вірш, наче перший підсніжник !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815907
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
А місто зачаровує зимою,
Хрусткою, наче печиво під чай,
Простими снами бавиться зі мною,
Та білим засипає небокрай.
Живе в листах, вітринах та афішах.
У запахах. У настрої. В душі.
І хочеться кохати тільки тишу,
Залиту у віконні вітражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815927
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Три кроки до зими... минає осінь,
Сніжинками летять останні дні.
Зелена тиша між високих сосен,
Щось береже, невІдоме мені.
А я уже нікого й не питаю,
Чому це так? - бо знаю все сама.
Нема початку, і немає краю,
Є небо, сніг... є спокій і зима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815425
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Без тебе я, звичайно, проживу,
І навіть, може,закохаюсь знову.
А осінь грає музику живу
Дощем... Я розумію його мову!
В тумані наші зникли почуття,
Природа грається осіннім падолистом...
У мене залишився скарб - моє життя!
І усміх осені, котра гуляє містом.
14.11.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813859
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
* * *
Знаєш, коли сама і тебе, як цукру, бракує,
Стіни розбиваються нібито на уламки,
Кава гірка і зовсім не так смакує,
І такі остогидлі світанки, ранки, сніданки.
А плакати на твоєму плечі було непросто,
і всі минулі слова з тобою втрачають сенс.
Жити без тебе – ніби постійно триматись пОсту,
і ніби вмерти – знати, що ти навіки щез.
Знаю, ти – попелище після пожеж,
Знаєш ти: ніколи не буду для тебе жадана,
І коли мене вкриєш, вимкнеш світло і підеш,
Я, напевно, не встану,
ніколи не встану.
10.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813455
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Що ті слова чи речі?
Літо - тепер лиш мить.
Осінь лягла на плечі –
Вже її не струсить.
Вчора в мої долоні
Сонячний лився сміх.
Ночі тепер безсонні -
Сипле у душу сніг.
Пам’ять держить за руку –
Знає куди іти…
Стежками йдуть в розлуку
Наші - чужі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Ні спокою, ні затишку, ні мрій,
лиш холодом подзьобана самотність.
Що крок у осінь - візерунок-біль,
у сиву цятку неба тиха просинь
коли одна
напів
коли
Ні сліз, ні смутку, навіть пустоти
нема густої, щоб душа пропала.
Щось тисне в грудях. Але з висоти
відчуження саму себе не знала
коли один
напів
коли
Крізь дні, роки, крізь ці міста й дороги
не було серця, думки, сну, грози,
не було навіть вигадки у бога,
щоб зачепитись!...щоб в життя врости
коли одна...
один...
коли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813076
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Лягли тумани на землю тихо,
Лягли тумани на мою душу.
Та чи закриють печаль і лихо?
Ні… Мабуть завжди з цим жити мушу.
Лежать тумани, як камінь тиснуть,
І не зникають ні в день ні в ніч.
Надії, ніби той промінь , блиснуть,
І душу крають від протиріч.
Це осінь винна? Та винне й літо…
Але усе це – не повернуть.
Щось вже минуло, щось пережито,
Чогось, напевно…. вже не забуть.
30.10.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811978
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Я так боюся слів, які мовчать.
Не знаю, що в душі своїй ховаєш.
Не краще їх тобі мені сказать?
Ти, певно, лиш один все добре знаєш.
Нехай вони не ті, яких чекала,
Нехай у них вже буде інший зміст.
До цього дуже довго я звикала.
Та все ж сказати треба мати хист.
Не бійся їх, вони ж у серці грілись
І час такий, що маєш прокричать.
А час іде... Невже і застарілись?
А, може, хтось втомився їх чекать.
Слова, буває, вилетять птахами,
Дістануть душі до самого дна.
Як боляче чекати їх роками,
І може впасти їм тоді ціна.
Як слів багато різнокольорових,
Вони не мають серця, ні душі.
А як життя змінити все ж готові,
Якщо ж вони, звичайно, не чужі.
Тож не тримайте слів своїх в ярмі..
Відкрийте їм свої залізні грати.
І станете щасливими й самі:
Не буде вже тоді когось втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
У ароматі тихого дощу,
У запахах весняних ніжних квітів,
Почула я слова не відпущу,
І все ураз затихло в цьому світі.
Здавалося, що все це дивний сон,
Що вплівся в потаємні мої мрії,
І навіть тихий, ніжний вітру стон,
Розіб'є порцелянові надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811636
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
[i]Мій незнайомцю,
***
Засинаючи, я завжди уявляю твої обійми й теплий рідний подих ззаду, який відчуватиму біля своєї шиї. Подумки посміхаюсь й провалююсь в це безмежне відчуття безпеки. Ніби ось мій принц прийшов за мною, забрав від страшного дракона, який зветься Самотністю і гордо йде, тримаючи свою маленьку принцесу в руках, боячись її втратити.
Коли ти мене зустрінеш, я вже нікуди не піду. Навіть, якщо мені стукне 30 (страшна цифра для мене). Буду хвостиком ходити за тобою, вночі буду обіймати своїми холодними ніжками, щосекунди буду тримати за руку, аби пересвідчитися, що ти зі мною, годуватиму тебе пиріжками з вишнею (навчусь скоро їх пекти), і проводитиму спільні вечори з тобою. Ти читатимеш газету, а я черговий роман. Так буду скалкою, але що поробиш, сам же мене врятував.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811063
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
А осінь вже на кінчику пера,
І спогади про літо пише злива.
Неначе ллються сповіді слова
Так болісно і так правдиво.
А спогади, немов пожовклий лист
Кружляють невідступно наді мною.
У осені є свій художній хист :
Все віддаляти нас з тобою.
Вже так далеко, ніби в забутті,
Вже крапка та не буде далі.
Вихоплюють лиш тільки ліхтарі,
Дві тіні та тремкі деталі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811005
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
осінь безмежна
як буква о
блукає у голосі
листя
чекає тебе у
старому метро
натхненно дописує вірші
осінь купує
квіти і час
пакує кудись валізи
замотує зранку
теплий шарф
сердиться трохи
на вітер
осінь м'яка як
буква йот
жовта як груша на дереві
в осені свій незнайомий бог
і свій роман
на папері
осінь не вміє співати
в такт
і танцювати румбу
осінь любить
нас просто так
коли
ідемо за руку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809233
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Писати вірш – не гратися словами,
не підбирати рими і синонімічний ряд,
непросто фрази в поєднанні з нами
й високопарність мови – теж, повір мені, навряд.
Це не процес злиття двох букв чи більше,
не парування висловів у стилістичний твір,
нелегка справа - написання віршів,
хоч часто кажуть люди, що усе стерпи́ть папір.
Складай слова, ліпи докупи фрази,
просто візьми закінчення однакові знайди,
таким процес здається й так одразу
тобі до слави й успіху у мить одну прийти.
Та не усе так просто в творчих нивах,
нелегко просто взять перо і щось почать писать,
бо справжньому митцю то вкрай важливо
створити вірш з того, що здатен серцем відчувать.
Бо лиш порив емоцій, відчуттів і вражень
спроможний народити справжній чесний твір,
відбутися поезією, мать реальний важіль
в мистецтві слова й буть зачитаним до дір.
І кожен вірш – нова історія життєва,
маленька сповідь або заклик певних дій,
це - пережите повністю і вкрай чуттєво,
це - вільний словосплеск усіх людських стихій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809263
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Вночі так рясно падали зірки,
(мабуть, в кишені неба є проріха).
Нашіптував Чумацький Шлях казки...
Котився місяць палевим горіхом,
вдивлявся пильно в душі сонних міст,
і непомітно час спливав у вічність...
І потихеньку змінювався зміст
міських казок, вбираючи магічність...
Обплутало будинки хмілем-сном,
застигло все у нездійсненних мріях.
Та вже невдовзі ніч змахне крилом
й помчить шукати стежку у сузір'ях.
Прогнавши сни без всякого жалю,
світанок ляже килимом на ганок,
роса заграє блиском кришталю
й впаде до ніг новий серпневий ранок.
25.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809051
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Чого Ти до мене так пізно приходиш,
Дороги не знаєш і довго блукаєш?
Чи може того, що хотів, не знаходиш?
Чи може не те взагалі Ти шукаєш?
Чому так скоренька назад повертаєш?
Боїшся додому дорогу забути?
А може Ти просто того не бажаєш,
Що є в нас …і те, що могло б іще бути?...
Чому назбиралось питань так багато?
Вони ніби хмари по небу снують.
Чому тих « чому», у житті не здолати?
…Вони мені дитать і жить не дають.
04.10.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808929
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Ти бачив, як зорі цілуються?
У небі над нашим вікном.
Осіння зажурена вулиця,
Вже й місяць з'явивсь над селом.
А зірка мені усміхається,
Привіт посилає палкий.
У серце коханням вливається,
Твій образ такий дорогий.
Ти бачив, як зорі цілуються?
І падають тихо в траву.
Десь шелест за вікнами чується,
Хтось тихо лякає сову.
То вітер кидається листячком,
До осені він заграє.
То річка кохається з місяцем,
А в небі кохання моє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Поборола неспокій і страх,
Щоб лишитись у мрії твоїй...
Я — вулкан, що змотався на прах,
Ти — вогонь (правда, більше не мій).
Серед тисяч небесних зірок
Я впізнала б те сяйво твоє,
Та "YOUR TARGET ADDRESS ISN'T OK*":
Ти частиною неба не є.
Адже ти, залишивши наш рай,
Зрадив клятві і зрадив мене:
Світлий день, теплий сонячний гай,
Коли разом злилися в одне.
Вся прихильність іде нанівець,
Ми не разом — віднині й завжди.
Тільки шкода, що весь той капець
Допоміг пережити не ти.
(30 вересня '18 р.)
[i]* слово "ок" слід прочитати як односкладове
Моя адаптація твору "T.S.I.L." Анатолія Кириченка українською мовою.
Оригінальний твір: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749239[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808419
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
Каштанів їжаки розкрила осінь
І кидає плоди в алеї з листям.
Посипались рясні небесні роси,
Промокло горобини вже намисто.
Сльота у душу зазира волого,
Насуплені хмаринні темні брови.
Журба гірка, мов ллється із пролога,
Розмита сумом-негіддю дорога.
Я ж вириваюсь з пазурів осінніх,
Хоч боротьба, звичайно, має ризик.
І пронесу любов свою крізь сірість,
Душа у сонячній засяє ризі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808349
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Вона любила під дощем гуляти,
Лиш тільки в дощ не видно було сліз,
Які так намагалася сховати,
Щоб більше в душу їй ніхто не ліз.
А плакала, бо так її боліли
Ці шрами, що на серці й на руках.
Та під дощем промокне тільки тіло,
Душа ж її залишиться суха.
І знову та попроситься на волю,
Бо дощ не змиє з неї увесь бруд,
Не змиє ані страху, ані болю...
А сльози поряд лиш дощем впадуть.
І хоч уже болото під ногами,
І сльози її висохли давно,
Сильніше почали́́ боліти шрами,
Не помагало прокляте вино.
Вона любила під дощем гуляти,
Але не знала - справа не в дощі,
Продовжувала все в собі тримати,
Лиш видавали сльози на щоці.
03.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807812
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Не читаю тобі я віршів,
Вже голос пропах сигаретами.
Ти частинку моєї душі
Спіймала своїми тенетами.
Моє серце, мов льоду шматок,
Ти забрала і випила з віскі.
Не залишила навіть ковток,
Я розсипався просто на тріски.
Не читаю тобі я віршів,
Не почуєш. Немов за стіною.
Ти забрала усе, чим я жив,
Але блюз та вино ще зі мною.
02.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807815
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Я знаю, что такое не любовь,
Когда я мир увидела его глазами.
Я поняла, что было между нами,
Когда немного притупилась боль.
Я в прошлом думала, что он жесток,
Все выходки его прощала,
Ах, если бы я только знала,
Что он как я, был тоже одинок.
Я не могла понять, за что его люблю,
За не звонки, за частое молчанье,
За безразличие, пустое обещанье,
Ведь знал, что его очень ждут.
С вопросами я долго так жила,
Но в миг один, я кажется прозрела,
Когда на мир, его глазами посмотрела,
Все нелюбимы одинаковы всегда.
Сейчас я тоже избегаю встреч,
Умею равнодушно не брать трубку,
На сообщения ответить трудно,
И нет желания тепло к душе привлечь.
Жестоко, но холодные сердца влекут,
Чем толще лед, разбить хотят сильнее,
Подальше отойти так хочется скорее,
Но почему-то за тобой быстрей бегут.
И ты лишь зритель в этих состязаньях,
И ни одна струна не дергает внутри,
Пытаешься от всех в молчание уйти,
Все безразличные глубокие признанья.
Где равнодушные надрывные звонки,
Там не болит душа за наглое молчанье,
Внимание не обращается на ожиданье,
И не твоя забота на иллюзии других.
Сейчас я знаю, что такое не любовь,
Мы одинаково прохладные к ненужным,
Беда моя, что для него была я чуждой,
Как чужды мне другие все вокруг.
Лю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807688
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
І стали тісні світи,
І висохли всі моря,
І наче прості шляхи,
Та тільки пуста земля.
І дім став давно чужий:
Холодні чотири стіни.
І в них тут, хоч вовком вий,
Й за ними нема весни.
За ними ідуть дощі,
За ними чекає ніч.
Замкнути усі замки,
Сховатись від протиріч.
Там листя перегнило,
І чорний посипав сніг.
Вустами б торкнути чоло
Й проспати отак весь вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806911
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Знов не прийшла від тебе СМС
Знову душУ в душі образу
Дивуюся, що я повірила в любов,
Цього зі мною, не було ні разу.
Розчарувалась – вірила ж тобі
(Пробач мене, за все що написала),
Безсонні ночі, й короткі онлайн-дні,
І ту любов, яку я нав’язала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806872
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Це осені сакральне свято -
Дощів і сонця вернісаж,
Садів жаріючі багаття,
Туманів-привидів міраж...
О,як покірно, ностальгійно,
Іще недавно повна сил,
Осінньо-смутно, елегійно
Природа ронить свій убір.
Відпалахтять осінні драми,
Вкотре відплачеться фінал...
Зачинить осінь поміж нами
Жадання літнього портал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806724
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Де гучно стукають вагони,
Де жовтих соняхів чота,
Де почуттям немає скону,
І не трапляються міста,
Де ходить відстань за луною,
І не трима ніхто образ,
Ця осінь слухає зі мною,
Як по краплині тане час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806741
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Вже випито літа останю краплину,
І втратило листя яскравість зелену,
Дерева вдягнуть золоту перелину
А літечко тепле, насниться ще клену.
В далеку дорогу зібрались журавки,
Їх пісня прощальна в душі моїй плаче,
Залиште для мене ще теплі світанки!
Не чують, не чують… Лиш ворон десь кряче…
Знов Осінь іде… Літо котиться степом,
В клубочок замотує сонячні дні.
Легенькими хмарами сонячним небом,
Несуть тепле літо від нас журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806757
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Бродить ніч чорноока,
У вікно заглядає,
І нагонить тривогу у душу.
Що воно за морока,
Моє серденько крає,
Чому з цим я миритися мушу?
Як ті хмари розвіять,
Що так низько нависли,
Й плачуть сумно рясними дощами?
Що тепер можна вдіять,
Як дороги розкисли,
Що прослались колись поміж нами?
Хто тепер допоможе,
Ніч – чаклунку вернути,
Що встеляла нам зоряний путь?
Нам журитись не гоже,
Бо не зможем забути,
Як нам гарно обом може буть.
16.09.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806771
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Усе забудеться, усе переживеться...
Твій сум розвіється неначе дим...
Душа замучена до сонця посміхнеться
І милуватиметься небом голубим.
А ти розправиш свої руки-крила,
І полетиш прямісінько до хмар
Й здивуєшся, що все-таки зуміла,
Й що скинула з душі весь свій тягар.
А там у хмарах залиши минуле.
Не згадуй більше про лихі часи.
Ти не забула все... звичайно не забула,
А хочеш - у щоденник запиши.
Колись відкриєш зошит... прочитаєш
І знову в спогадах усе переживеш...
Це ти сьогодні все це пам"ятаєш,
А час багато з пам"яті зітре.
Ну а сьогодні посміхнися долі,
Махни крилом, забудь що ще болить,
Воно загоїться... ти полетиш на волю,
Найголовніше - проживи цю мить.
15. 09. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806754
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Теплом всміхається ще осінь,
Хоч інколи проллє дощем.
У небі ще блукає просинь,
А на душі тривоги щем.
Журба за літом ще зосталась,
Якби ж то можна все вернуть.
То я б скоренько повернулась,
Туди, чого вже не забуть
У літньому теплі купатись,
Босоніж бігать по траві.
Радіти зустрічам, кохатись,
Хапати враження нові….
Хоч в осені свої принади –
Трішки сумні, але ж красиві.
Багряне листя – то не вади,
Хай ще дарує дні щасливі.
14.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806557
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 14.09.2018
В осінніх днях прихована печаль,
Коротший день і притомилось сонце...
Опале листя відкриває даль,
Але чомусь не манять горизонти.
Тумани білі, перлами - роса!
Які чудові в осені прикраси!
Чому не тішить серце ця краса,
Й бентежить душу швидкоплинність часу?
На землю ллється золото небес,
Цей фейєрверк охоплює пів світу!
Ми ж - навесні чекаємо чудес,
А восени - сумуємо за літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806483
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Похмурились брови й очі замислені вітряні,
крутить годинник замучені стрілки вперед…
Затихли слова, що мчались до тебе так віддано,
заплутались в вирі мною збагненних тенет…
Осінь укотре стрічає тебе хмарочосами,
губиться з натовпом в вітках міського метро…
Я все збираю думки твої ранішні з росами,
пакую валізи, для себе й для тебе на зло…
Вже задощило, і місто вкривається холодом,
мрійливість туманами впала під ноги й лежить…
Забуті дороги, ноги стернею поколоті…
Я все пам’ятатиму, кожну загублену мить…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806403
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Моє тіло спрагле обіймів,
Дай мені поцілунку ковток…
А надворі вже осінь повіяла,
З дерева пада листок…
Порятуй від вселенського холоду,
Із безодні життя в самоті.
Буть щасливим треба замолоду,
Почуття у цей час саме ті.
Кожен день обертається вічністю,
Можливо й вічність коротка, мов день,
Промайне все життя блискавичністю,
Вже не буде добра повних жмень.
Насолода тільки теперішнім,
Хвилинами бути з тобою…
Ти мене пригортаєш бережно,
Які ж ми щасливі обоє…
Душі так бракує тепла,
Дай мені поцілунку ковток,
Я б охоче тобі помогла,
Життя нового зробити виток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806029
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Все минає. Тут без ілюзій.
Ось і літо свічу задуло.
Вітер сушить траву у лузі.
Сіра хмара наводить дуло,
Зараз буде дощем стріляти
І співати бельканто хриплим,
З закапелків душі змивати
Все, що десь там до стін прилипло.
Губить сонце тепло на кросі,
Сад - зі стиглих плодів гірлянду.
І кохання, відчувши осінь,
Висихає, немов троянда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805809
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Я так хотіла б повернутись в осінь,
У наш з тобою дивний листопад.
Щоб ти заплутавсь у моїм волоссі,
Щоб молодість вернулася назад...
Щоб вальс кружляв чарівний нас з тобою,
Щоб сила вітру не збивала нас.
І зустріч ту коханий під вербою
І зорі ті, що танцювали вальс.
Я цим живу і повертаюсь в осінь,
Туди де листя падає з дерев.
Роки минули, залишилась просинь
І танець зорів наче королев...
Я тут одна,ти залишився в літі
І я тебе не зможу повернуть.
Осінні ранки хмурі й гордовиті
Я з ними кожен раз рушаю в путь.
І, може, коли небуть на стежині,
Зустрінуся в осінню пору я.
І знову зазирну у очі сині,
А губи шепотітимуть ім'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805597
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Не жалкуй за втраченими днями.
Так, вони пішли, та не дарма.
Не жалкуй за ніжними ночами,
Хоч в майбутньому, можливо, їх нема.
Не жалкуй за тим, що не здійснилось.
Просто йди і все здійсни сама.
Не жалкуй за тим, що лиш наснилось...
А в реальності - лише сумна зима.
Жалкувати, й справді, - марна справа.
І попереду, можливо, - день новий.
Хоч надій багато поховала,
і сьогодні сумно так - хоч вий.
Не жалкуй. За чим тут жалкувати?
Ти прийшла, ну, а колись підеш...
Неможливо знову покохати -
Що ж, у чомусь іншому - знайдеш.
(Альона Хомко, 2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804902
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4TE0O_d1cA
[/youtube]
Ти - єдиний кактус у квітнику мого життя
Сімейка Адамсів
----------------------------------------------
Як пахнуть запізнілі літні квіти!
Не те, що квіти ранньої весни.
Холодною росою часто вмиті,
І сняться їм осінні ніжні сни.
Це осінь наступає їм на п"яти,
І перший морозець надав страху.
Та за життя тримаються завзято,
Хоч по осінньому ідуть уже шляху.
Краса осіння завжди неповторна.
Осіння жінка.. Бачили таку?
У осені велична, непоборна.
Погляньте - ще солодка, до смаку.
Хода урівноважена і плавна,
А очі - життєдайний ніжний блиск.
Вона іще кохає, ніжна, славна,
Хоч не така, яка була колись.
Вже може оцінити почуття,
Цей досвід здобула вона з роками.
Шалене має ще серцебиття,
Коли торкається він ніжними руками.
Ще задивляються услід чоловіки,
Бо так чарує ця осіння жінка!.
Вас любить Бог, чарівні ви жінки!
Ви - осені малесенька сльозинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804911
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Кохання... Таємниця незбагненна...
Гарніших почуттів, мабуть, нема.
Це дійсно неосяжна теорема,
Яка хвилює людство... й недарма...
Поріднена з весни квітучим дивом,
Любов - зненацька нас бере в полон...
Це нібито з небес раптова злива,
Холодна злива, в сонячний сезон.
Це щось, чого навмисне не чекаєш.
Для цього не плануєш день і час.
Але й дверей на ключ не замикаєш,
Коли іде, непрохано, до нас...
Даремно зачинятись від тривоги,
Яка руйнує стіни і замки.
Любов, коли приходить до порогу,
Змиває перепони і роки.
Такому віроломству є причини...
А ще, мабуть, від долі не втечеш...
Чи грішне те кохання, чи невинне -
Закохана душа не знає меж!..
І ти летиш!.. У небо, чи у прірву...
Кохання не планує наперед...
Птахи - також, коли летять у вирій,
Не знають - чим скінчиться їхній злет.
Але надій ніхто з душі не вирве -
Як не завадить... зіткненню планет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Тримайся, дівчинко, у себе ти одна.
Пробач йому й собі усе сповна,
Увечері сідай біля вікна
І келихом червоного вина
Вдихни в себе життя,не будь дурна.
Йому свобода більше до душі,
З вас непогані і товариші,
Хоч він до тебе теж не збайдужів...
Мовчить про це,і ти не воруши.
Звуть "вічний холостяк" таких мужів.
Бо що судилось вас не омине,
Не думайте сьогодні про сумне,
І серце най хоч трохи відпочине.
На все свій час, і коли він пролине
На місце стануть наслідки й причини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804686
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2018
Прийди і обійми мене без слів.
Доки не пізно…Просто обійми.
Мелодія душі – це дивний спів
Кохання не дається всім взайми.
Обійми без лишніх обіцянок.
—Не зможеш жить без мене, не кажи.
В вічній любові не клянися. Наостанок
Від балачок цю тишу вбережи.
У подиху твоїм я розчинюся.
Очі розкажуть більше ніж слова.
За чисте і святе завжди молюся,
Освідчення мовчанням теж бува.
Хто перед ким, і в чому винуватий
Помовчимо і чесно, і відверто.
Щоби серця не закривали грати
Бо втративши тебе — мені померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804444
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Думаєте сильна жінка не плаче?
А, може, і душа у неї не болить?
На людях вона радісна одначе
У серці біль, такий вбиваючий, сидить.
А знаєте, як іноді ночами
Вона вдивляється, задумано, в пітьму
І біль у зошиті записує славами,
Та зовсім не про те, що на яву.
А зранку, взявши посмішку, як зброю
Іде і посміхається усім,
Щоби ніхто не бачив її болю,
Й порадами не докучав її.
Так день за днем, лиш, змінюючи маску,
Й ховаючи, у посмішці, жалі
Вона вже і сама повірить в казку
В ту саму, що писалась у пітьмі.
І ніч так більше душу не тривожить,
А посмішка вже справжня на вустах,
Вона прорветься... все на світі зможе
І знову все запише у віршах.
Ще, іноді, поплаче сильна жінка,
Ховаючи за маскою сльзу,
Перегорне, життя свого, сторінку,
Нераз іще потрапить під грозу.
Та мрія не дозволить скласти крила,
З новими віршами напишеться сторінка...
Вона ще буде у житті щаслива
І вже не сильна, а звичайна жінка.
20. 08 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803884
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Можна дивитись у вічі коханим й казати:"Уже не люблю ", -
А на ранок жаліти п'яному, та тримати гординю свою.
Можна бачитись на свята( спільні друзі там, метушня)
І тинятись, мов в воду опущена. Сама не своя.
Можна пити літрами. Не спати все ж бо колись минає.
Так думаєш день, місяць, рік. Хтось перехворів давно, а в тебе не перегорає.
Можна пуститися в усі тяжкі. Зрештою хто і кому що винен?
Ви ж не заручені, не одружені, не обвінчані половини.
Можна сісти в вагон і мчатися світ за очі.
На кожній станції виглядати його /її на пероні в картатій сорочці.
Серце ніби вискочить зараз,так відчайдушно струкоче!Та завмирає...
Не він /не вона в схожій сорочці, когось тулить до себе й ридає.
Можна сни бачити такі емоційні, як не було наяву.
А прокидатися з думкою:"Чому я не так живу!?"
Можна почати палити. Спалити й себе й мости.
І на весіллі його/її зі сміхом штовхати гіркі тости.
Ну а можна ж було тільки сказати: "Пробач "-
Одне одному. Обійтись без ролей позивач і відповідач.
Зазирнути без докору в очі, там ніжності, мов в океані води,
Замість того щоб скніти самим. Ні туди тепер, ні сюди.
В тебе ж після не буде нікого ближче.Та і у неї теж.
Не тому, що з вами не так щось - рідніше уже не знайдеш.
Може бути на ніч хтось, на день, та не більше дня.
Тобі ж чхати навіть яке в нього /неї ім'я.
Якщо шлюб укладають на небесах - ви вже давно сім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803426
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Я під небом з тобою одним
Для польоту розправила крила.
Та своїм почуттям неземним
Доторкнутись до тебе несміла.
Дивний потяг відчула душі,
Наче рідну споріднену душу,
А в житті ми з тобою чужі,
І, напевно, змиритися мушу.
Я під сонцем, що світить на двох,
Твою усмішку серцем ловила,
Серед болю твого і тривог
Тихо Бога за тебе молила.
В твої очі несла крадькома
Свою ніжність, турботу і ласку
А ночами складала дарма
Нашу добру і радісну казку.
Я під тим же дощем, що і ти
Змию мрії свої кольорові.
Я благаю тебе відпусти,
Якщо в серці не маєш любові.
Та чи вистачить сили мені
Коли-небудь забути про тебе,
Не згорівши у тому вогні,
Який зіркою посланий з неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803344
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Нічка примостилась за вікном спочити,
І тихенько в шибку поглядає.
Хто мені підкаже, як же далі жити,
Коли думка все до Нього відлітає.
Горнеться, невтомна, близенько – близенько,
І назад не хоче повертатись.
Не знаходить місця зболене серденько,
Як же тільки важко забуватись.
Те, до чого прагло і душа і тіло,
До кого летіла, не знаючи меж.
Чому так нестерпно до Тебе схотілось,
Думаю, до мене і Ти линеш теж…
Нічка примостилась, тихо спочиває,
Заглядає сумно у моє вікно.
Лише ми з Тобою знаєм, що чекаєм,
Те, що собі вимріяли вже давним - давно.
15.08.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803282
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Чи варто тебе кохати,
Почати за тебе війну?
Чи варто тебе залишати
У світі,зовсім одну?
Чи варто по ночах не спати,
І думати,чи ти моя?
Чи варто тобі довіряти,
Коли править світом брехня?
Чи варто в вогонь за тобою,
Крізь пекло і муки пройти?
Чи варто в без виграшнім бою
Від пулі під ноги злягти?
Чи варто удвох засинати,
І бачити твоє лице?
Не буду собі я брехати,
Так,варто!Я вірю у це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803260
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
На окошке свечка догорает,
Думает, что жизнь ее прошла
Свои слезы воском проливает
Помнит, как твоя рука ее зажгла.
Помнит наши образы и тени,
Под гитарный перебор тихие песни
Помнит бури-грозы за окошком
Помнит ночи прожитые вместе.
Нашу свечку, очень жалко стало,
Что ее наша любовь сгубила
Чтоб осталась наша свечка с нами
Я ее рукою потушила.
Прошло время… Мы с тобой расстались,
Время быстро, как водица в речке,
О тебе лишь мне напоминает,
Живший в памяти огарок свечки.
На окошке свечка догорала,
Думала, что жизнь ее прошла,
Свои слезы воском проливала
Вспоминала, как любовь зажгла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803269
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Друкується повторно із змінами.
---------------------------------------
Я цей вокзал ніколи не забуду.
Щасливим був той незабутній час...
Цю круговерть я пам"ятаю: квіти, люди...
Тепер згадаю дещо і про нас.
У нас з тобою тільки п"ять хвилин
Душа чомусь в неспокої, в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
З тих пір пройшло немало літ і зим,
Чомусь весь час оце перед очима.
А той вокзал неначе став глухим,
А зустріч десь розтала за плечима..
НАЗАВЖДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Я виросла в маленькому Парижі...
Я виросла в маленькому Парижі:
Цвіли акації, каштани і жасмин.
Дощем омиті площі дивовижні —
Це любий Львів, який лише один!
Академічна, Стрийський парк, алея...
Пекарська і Личакова горби —
Тут юні мрії квітли, мов лілея,
Під гомін голосливої юрби!
Подвір'я школи: клени, клумби, липи,
Тоненька стежка крізь старенький сад,
Де цілувались вперше юні діти,
Де кожен ще не знав розлук і зрад.
Дорога мудра в древніх істин стіни
Вела упевнено, свідомо в знань світи!
Так промайнули молодості днини,
Де стрімко крокували до мети!
Не пам'ятаю я турбот буденних,
Тих клопотів буремних кожну мить!
Живе і квітне тільки сад натхнення,
Де жар сердець палких-палких горить!
01. 08. 2018 м. Львів автор Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803179
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Ти посміхаєшся,а я тебе люблю
І поспішаю,щоб побачить знову
Тримать за руку і мабуть
Не відпустить уже ніколи
Коли я тут,а ти десь там
Про тебе думаю я часто
І хочеться кричать світам
"Тепер я маю справжнє щастя"
Ти посміхаєшся,а я тебе люблю
Приходиш в сни мої щоночі
Тебе я міцно-міцно обійму
І подивлюсь в щасливі очі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802965
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Один юнак в вечірню по́ру небом милувався
Спостерігав за сяйвом тисяч тисячі зірок
Не думав він , й не сподівався
Що віднайде таємний, чарівни́й зв'язок
Посеред неба всьо'го, вкритого зірками
Помітив він одну, на перший погляд ніби—то просту
Але торкнулася вона його своїми променя'ми
А він помітив в ній — безмежну глибину
«О зоре ясна, я дивлю́сь на те́бе вже роками
Та стільки літ під тво́їм світлом я хожу'
Та зараз, поміж іншими зірками
Вмить тво'є світло знахожу'
Що сталося? Придумав я, чи справді ти світила
Але тепер чекаю сонця за'ходу, кінцевого моменту дня
Щоби' скоріше ніч у сво́ю владу заступила
Я вийду, та промовлю — «Де далека ти моя?»
Й у відповідь зоря' проміння посилає
Вона здалека бачить юнака, з своє́ї висоти
Так сталося, що і вона вже відчуває
Чарівну силу, та на зустріч хоче йому йти
А він про неї — кожен день свій мріє
Й оди́н за о́дним пише їй вірші'
Милується, наблизитись воліє
Вогонь палає у його душі
«О зоре мила, серце мо́є підкорила
Й не на мить не можу спокій віднайти
У то́бі неповторна є краса, та дивовижна сила
Та як до те́бе можу підійти?
Ти у високім небі— там твоя' оселя
Я ж на звичайній, на простій землі
Хай вийду на найбільші гори, на найвищі скелі
Пробач..... не зможу досягти
Ти світло сво́є дивовижне всім даруєш
Я можу тішитись й радіти без кінця
Своїм кохання підіймаєш та лікуєш
За все хвала хай лине до Творця!
Та навіть я'кщо світло тво́є в день якійсь загасне
Я буду пам'ятати про вогонь твій та тепло'
Ти будеш все одно для мене — зо'ря дивовижна, ясна
Й ще тисячу віків я буду бачити його!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802966
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Останній промінь сонця в хмарах щез
І більше не з'являвся взагалі;
Холодний дощ з затягнутих небес
Знов рушив вниз до спраглої землі.
Куди подівсь нестерпний літній жар?
Невже злякався грому і утік?
Тим часом дощ, зійшовши на бульвар,
Калюжі скерував в один потік.
Неси-неси, струмочку, всю журбу
Подалі від розбитої душі —
Нехай полинуть у стічну трубу
Печаль і смуток, що мені чужі.
А я іду босоніж і несу
Прозору парасольку у руках.
Дивлюся на небачену красу
І цілий світ плекаю у думках.
(13 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802952
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Знаешь, любовь делает старше...
Учит бороться и отпускать.
Даже когда тебе дико страшно,
Ты продолжаешь ее искать...
Знаешь, любовь оставляет шрамы
И лижет раны, как верный пёс,
Если желанье сбежать в Ашрамы
Вслух, перед всеми, ты произнёс...
Даже, когда тебе после больно,
Пробуешь снова в нутро впустить...
Очень, пожалуй, самодовольно
С гордой осанкой её вкусить.
Знаешь, она безусловно - с*ка
И благодетель, как Мать-Земля.
Вхожа в людей без звонка и стука,
Лучше любого учителя.
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #poetry #girl #виштак #odessa⚓️ #life #love #humanbeing
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802944
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Давай з тобою тихо поговорим,
Мовчання ж бо давно вже душу крає...
Про осінь, що під небом яснозорим,
Птахів у шлях далекий проводжає,
Про сни, вірші... І трішки про минуле,
Далеких днів мені тих так бракує...
Про почуття, що так і не минули,
Мовчатимем обоє... час лікує...
Про відчуття, про каву, про бажання,
Про мрії та про море неозоре...
Про НАС З ТОБОЮ... пошепки... мовчанням...
Давай з тобою просто поговорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802849
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Здається осінь літом замаїлась:
Запах чебрець в обіймах матіол,
Ранкова синь на пагорбі присіла,
Торкнувся ранок до небесних зол.
Притихло все - в цілунку очерети,
Цвіркун сонет витягує в гіллі,
Лягають роси в пензлі, де портрети
Пшениць тугих, на зораній ріллі.
Казково так... лелека зажурився -
Далека даль відлунням мерегтить,
Чуть відпочити в хаті зупинився,
В своїм гнізді, де враз застигла мить.
Одна лиш мить, бо завтра жде дорога,
За обрій сяде літо золоте,
В нім спогади - забути їх незмога,
Таке багате, пишне та просте.
Булькаті очі айстрів кольорових,
Сміються так, мов завтра їм не жить,
Вмлівають в поцілунках днів чудових,
Одну лиш мить, таку, коротку мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802638
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Я вийшла на балкон з горнятком чаю,
І все навколо знову як завжди:
В повітрі пахне м'ятою... вдихаю...
І в'ють гніздо на дереві дрозди.
А новий день затягує в будденність,
Наношу на обличчя свіжий грим...
Я втратила свою духовну єдність,
Бреду по світу, наче пілігрим...
І по щоці, чомусь, сльоза котилась...
Та вмить з'явились ви, я це відчула.
Сказали "кілька слів" і розчинились.
І я їх в свою душу загорнула.
Візиту я чомусь не здивувалась,
Я ніби знала, що прийдЕ цей день,
І ваших "кілька слів" я дочекаюсь,
І випущу метеликів зі жмень.
В житті моєму ви не випадково,
Та я колись цього не розуміла...
І варта було вам сказати слово,-
Як я, безкрила, знову полетіла!
Слова подяки вам кричу у простір!
Хотілося б ці миті повторити...
Я з радістю чекаю вас у гості!
А поки йду у затінок... творити...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802549
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Найжахли́віше те, що так, як тоді - не виходить
Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення
Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить
Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї
Нам залишився попіл - ні пробачень, ні писаних істин
Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті
Я ненавиджу відстань, більше всього ненавиджу відстань!
До святої і чистої люті
Стільки крапок і ком, стільки "вибач" між кожним рядком
Час повзе павуком і сплітає своє павутиння
І я розумію, що горіти, бодай сірником
Не таке вже й просте, але все ще безцінне вміння
Пахне вереснем свіжим, другим вереснем без перемов
Сивий бог безпорадно виходить і руки розводить
Я сумую за кожною з наших колишніх розмов
Хочу так, як тоді
але так, як тоді -
не виходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802532
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Найжахли́віше те, що так, як тоді - не виходить
Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення
Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить
Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї
Нам залишився попіл - ні пробачень, ні писаних істин
Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті
Я ненавиджу відстань, більше всього ненавиджу відстань!
До святої і чистої люті
Стільки крапок і ком, стільки "вибач" між кожним рядком
Час повзе павуком і сплітає своє павутиння
І я розумію, що горіти, бодай сірником
Не таке вже й просте, але все ще безцінне вміння
Пахне вереснем свіжим, другим вереснем без перемов
Сивий бог безпорадно виходить і руки розводить
Я сумую за кожною з наших колишніх розмов
Хочу так, як тоді
але так, як тоді -
не виходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802532
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Мабуть, ніколи у житті,
Душа забути не зуміє
Отих яскравих почуттів,
В яких вона плекає мрії...
Мабуть, гріха у тім нема,
Коли у пам'яті - пустеля.
Але, хіба не гріх: пітьма,
Коли душа - пуста оселя?..
Мабуть, краса душі у тім -
Коли найкраще пам'ятає.
Приємний, затишний той дім -
В якому світло не зникає.
Мабуть, ніколи не мине
Все те, що в серці народилось.
Кохай мене... Кохай мене!
Кохання - це Небесна милість
...мабуть. Тобі так вірю я -
Як вірю всім своїм надіям!
Закохана... Навік твоя,
Яка, мабуть, любити вміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802504
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Тихий день і майже безшумний вечір.
В повітрі пахне тістом, ще не спеченим.
А на устах одні метафори,
Й думки про те, що люди всі однакові.
Між нами нескінченна суперечка.
Дивлюсь в вікно на вогники містечка,
Туди, де я не бачу твої очі,
Лиш в тиші темряви гублюсь щоночі.
Не хочу чути докори через невірні судження
Можливо, й помиляюсь, руйнуючи спорудження
Твоєї правди про те, що всі ми різні.
Тому, напевно, нам буває тісно.
Я відчиняю двері та іду з кімнати,
Щоб тиші хиткий мур не зруйнувати.
Ми не однакові, ні, навіть і не схожі,
Ні ти, ні я, ні випадкові перехожі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657458
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 08.08.2018
Якщо ти ранив, то добий,
Не треба з ранами лишати,
Почуєш стогін лиш слабкий,
Не хочу більше так страждати.
Наскрізь пробита, не жива,
В душі вже вигорене поле,
Брудною стане враз сльоза,
Вона наповнилася болем.
Якщо ти ранив, то зітри,
Зітри мене з рахунків долі,
Роздерли серце враз вітри,
Отруту крапали поволі.
Стерв’ятник шлях уже знайшов,
Зі сміхом нутрощі виймає,
В лахміття дер мою любов,
Відчує той, хто ще кохає.
Якщо поранив – не жалій,
Поклич сніги собі на поміч,
Нехай сліди зметуть від мрій,
Цвіли вони лиш з нами поруч.
Тепер у дзеркалі не я,
Усе забрав цілком з собою,
Віддала все, що лиш могла,
Тому лишилася пустою.
Лунає в полі гіркий дзвін,
Він щастя наше точно бачив,
Горює теж від диких змін,
Жила тобою лиш, юначе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802359
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Звернення до кохання:
Стій! Прошу! Вперед ні кроку,
До мене, чуєш, не підходь,
Нанесло рани ти глибокі,
І стріли свої не наводь.
Ти вічно маниш гарним ликом,
І щастям дуриш, що прийде,
Та кожен раз все більше лихо,
За горло в пекло лиш веде.
В софітах ти шукало слави,
Тобі я плескала сто раз,
Та все сценарій від забави,
Тут крила втратив і Пегас.
Чому, скажи, таке жорстоке?
Чому ламаєш ніжний рай?
Чому влізаєш так глибоко,
І крадеш серце, мов шахрай?
Чому не можеш зупинитись?
Побратись з щастям назавжди,
Теплом п’янким ще раз напитись,
Нехай цвітуть уже сади.
Міцніші стали твої пастки,
Капкан навіки заржавів,
Востаннє ти зламало казку,
Аж місяць сльози нам пролив.
Програла я твою вендету,
Ти мертву душу забирай,
Сумні пісні лиш у кларнету,
Я в них оселюсь, прощавай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802382
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY
[/youtube]
І знову кадри із кіно,
У котрий раз передивляюсь.
Невже, було це так давно?
Не може бути, помиляюсь.
А, може, це не в цім житті,
І це було, мабуть, не з нами?
Летіли двоє в висоті,
За ними - хмари табунами.
Це відчайдушний був політ,
Наперекір природним силам.
Їх обіймав вже інший світ.
Безмірний простір їхнім крилам.
Зустрічний вітер бив в обличчя.
Не руш! Не треба заважать.
Любов летить, її Величчя.
Не треба болю завдавать..
Вона боялась висоти,
Але трималась що є сили.
Підтримав голос: не тремти.
Спокійно кров текла по жилах..
Ось перший промінь торкнув крила,
І грав вже фарбами політ.
Цих почуттів велика сила...
А я дивилась їм услід..
Про що мені ви нагадали?
Було так й з нами. Скільки літ
Душами в просторі літали,..
Та де шукати тепер слід?
Невже летим за журавлями?
І десь доноситься КУРЛИ...
Кохання поряд було з нами,
На крилах щастя ми несли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802165
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
На ромашці я ніколи не гадала.
Просто вірила, і вірою жила.
Своє щастя я тихенько виглядала.
І Його, спасибі, Доленька дала.
Так дала, що я не можу взяти.
Навіть дотиком не доторкнуться.
Можу тільки його щиро я кохати.
Про все інше, просто взяти і забуться.
Я наблизитися можу лиш словами.
Лиш думками у обіймах засинати.
Лиш у мріях обійматися руками,
А все інше - можу тільки уявляти.
І за все це Дякую я Богу,
Боже праведний, прости і захисти.
Що прослав мені в житті таку дорогу,
По якій так хочеться іти.
05.08.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802067
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
в активних пошуках минали дні:
безжально змінювались сірі тижні
шептали щось каракулі на полотні,
а спроби всі лишались неподвижні.
знайти її - хоч йти по лезу бритви.
знайти її адже є сенс шукати
знайти її немов рядки молитви.
знайти її і вже не відпускати.
не знав він аромат її парфум
яка вона коли раділа або злилась
Реальність провокує гіркий сум
Фізична близькість їм лише наснилась.
чому вона? можливо сни пророчі
чому вона? жінок довкола вдосталь
чому вона? безсонні п‘яні ночі
чому вона? хоч з нею так не просто.
а як із нею, та хіба він знає?
чи він колись тримав її за руку?
можливо звечора поїв гарячим чаєм?
як пережити цю смертельну муку?
знайти її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802101
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Роздивляюся в дзеркалі зморшки
Й сивину у волоссі бачу.
Уповільнити б час хоч на трошки
Й повернути безжурну вдачу.
Чоловікові вік не вада,
Сила й мужність завжди у моді.
Навіть в сні обпікає зрада,
Тому й думати більше годі.
Ти коханий, а я старію.
Не така, як була в юнацтві.
Вже стає не суттєвою мрія
В почуття, як у море, впасти.
- Ти, кохана, дивися в очі,
Хай я дзеркалом стану для тебе,
Бо милуюсь тобою щоночі ,
Обнімаю уранці, як вперше.
І для мене ти не змінилась,
Наймилішою, рідною стала.
У житті, нече янгол , з'явилась.
У полоні любові сховала.
Дарувала тепло і ніжність.
Зберігала у домі світло.
Гартування вогнем пройшла вірність -
Повертався з далекого світу.
Ти чекаєш, як вірна пристань,
Через бурі до тебе лину
І долатиму будь-яку відстань -
Я ніколи тебе не покину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801945
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 05.08.2018
Повернусь у світ твоїх думок,
До мрій твоїх палких, наближуся на крок,
Приголуб, як вмієш тільки ти,
Та прошу я, врятуй мене від самоти…
ПРИСПІВ:
Згадай, як я тебе любила, цінувала, берегла
І на ромашці ворожила, і все робила як могла.
Згадай ті сонячні цілунки, й дощу весняний водоспад
Коли родилися стосунки під сяйво зоряних лампад.
Відшукай в своїй душі струну,
Яка дзвеніла нам в ту чарівну весну,
Не сумуй, що роки ті пройшли
Коли свою любов під зорями знайшли.
ПРИСПІВ:
Лине час, його не зупинить,
Та знаю що щемить, у серці так щемить,
Жаль, пустили ми на самотік,
Любов, яка жила в душі не один рік.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801613
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Немислимо!
Такий просторий світ,
А нам удвох з тобою в ньому тісно.
Немовби десь приховано магніт,
І нас він кігтем упіймав залізним.
Ти – скрізь. Як дух.
Знайомі явори
Взяли твій голос.
Не шумлять, а кличуть.
І навіть Місяць дивиться згори
Твоїм одухотвореним обличчям.
Насварюється мудрий Зодіак:
Сузір'я наші ладити не вміють.
І те не так, як треба,
Й те – не так!
Чого ж душа у захваті німіє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801530
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
Вже небо плаче третій день,
Розлилось море.
І дощ виспівує ... лишень
У серці - горе.
Десь поміж нами грім гримить,
Б'є блискавиця.
Твій голос в гомоні дзвенить,
А може ... сниться ...
Від вітру хилиться гілля,
Лист опадає.
А поодинці - не життя,
Душа ридає.
Колись любили звук дощу,
Йому раділи,
Та пережити цю грозу
Ми не зуміли.
Все перемелеться колись,
МукОю стане.
Де в серці сльози пролились,
Тепло настане.
Та змиє дощ весь біль душі,
Омиє рани.
Й підуть всі біди у житті
Десь за вітрами.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800963
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Химерні кола на стіні
малює лампа з абажуром.
Чому збентежена, сумна,
чому гнітить тебе зажура?
Тому що зараз ти одна
і вечір нагнітає смуток?
Однак картаєшся дарма--
образу заховай в закуток.
Живи і не втрачай надій:
зустрінеш ще своє кохання.
А зараз юності радій
і розпач ти сховай подалі,
В житті буває-- як в кіно:
у ньому і любов, і зрада,
і трунок, й дороге вино…
Й знайдеться той, хто щастя кра́де…
Химерні кола на стіні
малює лампа з абажуром.
Скажи, дівчино, суму «НІ!»,
Жени від себе геть зажуру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800890
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Вже ніч ледь диха тихим сном,
А думи... Думи не дрімають,
Вони захоплюють в полон,
Знічев'я мучать й не пускають
Тривожать душу, рвуть нутро,
Вертають спогадами пам'ять,
В те, що не збулось, а могло
І щось нашіптуючи, ранять
Цей біль, не біль - це слід утрат,
В нім дійсність хоронить надії,
Він б'є й зростає у стократ,
Коли чекати ми не смієм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800913
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Ти постійно живеш в моїх снах,
В снах, так ніжно мене обнімаєш.
Ти літаєш в моїх думках,
Сам, напевно, про те і не знаєш.
Ти говориш до мене очима,
Ой, як я тепер їх розумію.
Ти від бід прикриваєш плечима,
Я ж утримать тебе не смію.
Ти цілуєш мене, промовляєш
Те, що все життя мрію чути.
Ти від себе не відпускаєш,
Через те я не можу забути
Я в обіймах твоїх засинаю,
Я в обіймах твоїх встаю.
Я до тебе думками вертаюсь,
Бо люблю. Як колись люблю.
24.06.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797031
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Ти читаєш мене, як розгорнуту книгу,
Між рядків, розглядєш прихований зміст,
Розморожуєш в серці потріскану кригу,
Прокладаєш до мене невидимий міст.
Відшукав й зачепив вмить струну ту тремтячу,
Яка зв’язує мрії й реальне життя
Бо в рутині заплуталась, втратила вдачу
І не знаю, як все розгребти до пуття.
Розбираєш по реченню, світ на абзаци,
Заримовуєш наші тривоги сердечні,
Зводиш в віршах для нас, кришталеві палаци
Та слова і думки - для нас вже не доречні.
Бо ти там, а я - тут… кожен має свій світ,
Різні ми, наче два континенти,
Та назустріч, збираються душі в політ,
Фільмувати щасливі моменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786844
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Знала б молодість вчасно, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила жорстокість у серце своє,
Цінувала кохану людину.
В думах старість вертає в минулі літа,
Де ще молодість сповнена сили.
І якби все спочатку прожити змогла,
Багатьох помилок не зробила б.
Знала б молодість вчасно, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято премудрості спів,
Золотої дійшла серединки.
Мала б молодість мудрість, а старість могла,
Протиріч не було б поміж ними.
У гармонії вдвох пролітали б літа,
Осягнувши найвищі вершини.
Має молодість - силу, а старість - знання.
В поєднанні вони є безцінні.
Хай сумісні надбання у вирі життя
Йдуть укупі в міцному сплетінні.
Знає молодість вчасно, що старість дана,
Щоб премудрості в неї навчиться.
Сива старість цінує, що йде не одна,
Що їй молодість в друзі дається.
Що вони нерозлучні, між ними лиш час,
Що стирає життєві картини.
Залишає лиш фото у профіль, анфас,
Тільки вчинки і справи людини.
Тільки б молодість знала, а старість могла...!
06. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Зима не терпить жару й позолоти,
Їй небо власне срібло віддає —
Закохане. Хоча б єдиний дотик —
Усе віддасть: блакить... усе, усе!..
Але вона погордлива й холодна,
Блищить те срібло всюди — не на ній,
Бо як же це, на це вона не згодна —
Чуже носити. Сором! Кам'яній!..
І небо кам'яніє. Вже не плаче
(Вона його спогорда попросила),
А все чекає і срібли́ть терпляче:
«Яка вона незміряно красива!..»
24.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773470
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Хоч би й найменші радощі для серця,
Які даруєш щиро ти мені,
Багато дуже важать, – вмить заб’ється
Моє шалено серце в глибині.
Я так люблю, коли береш за руку,
Як ми удвох по вулиці йдемо.
Немає місця у душі для смутку,
Коли при зустрічі обіймеш знов.
Не завжди говорю тобі відразу
Про це, але я помічаю все, –
І поведінка, і коротка фраза
Маленьку радість в серце принесе.
Я дякую лиш долі, що ми разом.
Маленьку радість в серці поселю.
Провірена прихильність щира часом:
Ти – наймиліший, лиш тебе люблю.
08.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773045
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Падає з дерев все листя
І не грає вже струна.
Так, порвалося намисто
Те, що зветься почуття.
І розбіглись намистинки
По підлозі як зірки,
І не світять ні хвилинки,
А так сяяли тоді.
Закотились за дивани
І за шафи, за стільці...
І у кого тепер рани?
Струм кого б'є по руці?
Опишу я всю неправду...
Що неправда? Що було?
Треба воно комусь, справді?
Треба, як не все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773071
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Грозовою тишею звисає
І печаль очей проводить вслід
Я тебе приречено кохаю,
Ти уяви мій безжальний плід.
Впевнено шукаю в перехожих
Знаю, що ти є, ідеш в світи,
Вірю, що дві долі наші схожі
І що ти не витвір самоти.
Ти мене напевне відчуваєш
Й серце твоє щемно теж бринить,
Ти не вигадка. Все наяву і знаєш
Вже заради цього можна жить.
Дякую Ліні Костенко за ідею написання вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772597
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
А на душі, мов на туманнім Альбіоні –
Туман та дощ, як вже було не раз…
Ти постиш фільми із акторами в «Brioni»,
А я ношу «палЕний» «Adidas».
Так, я ношу, що дешево та зручно,
Так, я люблю, як досі не любив.
Життя, хоч і зачитаний підручник,
А не підкаже, в чім я загубив.
Ти постиш фільми про любов на грані фолу,
А я уже давно ступив за грань,
Сухар із борошна найгрубшого помолу –
Рятунок мій від голоду чекань.
Так, я грішу із розміром та ритмом
Та не лише в поезії – в житті,
Але любов… Хіба буває притьмом,
Із присмаком прогірклої куті?
Ти постиш фільми, ти шукаєш аналогій,
Ти все те робиш з умислом чи без,
А я самотні продукую монологи…
Ще не помер та ніби й не воскрес.
Ще не помер – застиг у глупій комі,
І не живу, і вмерти – не помру,
Вся пунктуація – суцільні коми
Перед «але». І тиша – на «чому?»
А на душі, мов на туманнім Альбіоні,
Туман густий – бери й шматками ріж,
Примарне все… У савані? Чи у вельоні?
***
Встроми мені між ребра гострий ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771229
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Вона десь у тисяча сто,
Він десь у дві тисячі з чимось.
І буде продовження у цього кіно,
Інакше все б на світі зупинилось …
Він знайде шлях, щоб пройти крізь час,
Здивується, бо вона уже чекає з того боку,
Насправді камінь Перуна не згас,
Поєднані серця не розділити строку …
І знову половці ітимуть на заставу,
Їм помагатиме північний хан,
Юнак з майбутнього дістане камінь з того ставу,
Русі зупинить дерибан …
А славних предків він візьме з собою
У наше сьогодення на коротку мить,
Щоб знищити наживи злу потвору,
Що в нас панує, поки Україна спить …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770857
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
З тобою хочу від дощу сховатись
під спільну невеличку парасолю.
А потім зігріватися-кохатись,
усім своїм бажанням давши волю.
З тобою хочу я про світ дізнатись,
усі його великі таємниці.
І над твоїми жартами сміятись,
робити разом всілякі дурниці.
З тобою неможливе відчувати.
Віддавши шану Моцарту та Лісту,
вальсуючи, кружляючи літати,
в напівпрозорій сукні із батисту.
З тобою просто мовчки споглядати,
як зорі мерехтять в далекій сині...
Та тільки, любий, де ж тебе шукати?
В якій реальності та у якій країні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769645
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Мамо, я на Майдан.
Треба,рідненька, треба.
Вирвать країну з кайдан,
Зараз єдина потреба.
Я ще повернусь,чекай,
(Раптом щось в серці затерпло),
Взяти варення? Нехай.
Так,одягнувся я тепло.
Мамо,ходи обійму,
(Може це буде востаннє),
Мамо,бувай,я іду,
Ніжно торкнувся вустами..
Він закрив двері старі
Мати в сльозах все стояла..
В кухні,на мокрім столі
Сина записка лежала.
"Мамо,пробач мене, рідна,
Знаю,пішов я на смерть.
Байдуже,тільки б з країни,
Вигнати зрадників геть!
Син. Підпис і дата..
І за вологим столом
Болісно плакала мама,
Спершись об нього чолом.
Мамо,я тут,усе добре..
Ставимо знов барикади,
Скільки тут хлопців хоробрих!
Мамо,тут справжні солдати!
Раптом,поцілила куля..
Все,мов покрилось туманом..
"Синку,синочку, ти чуєш?!"
"Мамочко,мамо,мамо..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768047
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Холодний погляд дивиться у вічі
Хоч посмішка оздоблює вуста.
Омана не лікує, а калічить.
Омана - це ілюзія пуста.
Вона така аж приторно-солодка.
Доходить інколи до гіркоти.
Її вбрання - дешева позолота.
Її єство - одура повноти.
Допоки пророста, пуска коріння
Ще якось прагне розум веселить.
А далі що? Накази й повеління.
А далі що у рабстві цьому жить?!
Бо розірвати заржавілі пута
Під силу тільки тим, хто прагне змін:
Кому не заважа людська отрута,
Не соромно спиратись на ослін.
Гнів поборовши звать "на допомогу!"
Долоні в кров, що гепають у шибку...
Ілюзія породжує тривогу.
Ілюзія породжує помилку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713884
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.12.2017
Ти знаєш, що таке кохання?
Ти чув про нього хоч колись?
Чи може ти і чув, і знаєш,
І ти від нього вже втомивсь?
Тягар тяжкий спаде на душу
І поведе у забуття.
Ти будеш мріять про спокусу,
Що змінить все твоє життя.
Та є один такий недолік,
Який не дасть тобі літать.
І краще у житті твоєму
Кохання цього все ж не знать.
Але такого не буває.
Як жаль, та й в тебе у житті
Буде таке, що не полюблять
Тебе за почуття твої.
І ще ти лиш не побивайся,
Бо це нічого не дає.
І в темноті ти не ховайся,
Бо серце каменем стає.
А всі свої чарівні мрії
Ти у блокнотик запиши.
І всі свої п'янкі надії
Назавжди в ньому залиши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765342
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Як же жаль, що не принцеса.
Як же жаль, що я ніхто.
Може, через це не треба
Я на світі нікому.
Нікому іти до мене.
Нікому мене любить.
Нікому мене чекати.
Нікому за мной тужить.
Може, я така не справжня,
З головою щось не те?
Може, саме ця причини
Не дає мені моє?
Не скажу, що я не гарна.
Гарна таки, знаю я.
Тільки от, що не потрібна
Я нікому і така.
Мріяла, що стану фея.
Буде от шістнадцять літ
І на крильцях чарівливих
Душа в небо полетить.
Але вже мені сімнадцять
І не фея досі я.
Лише дівчинка простенька,
Яка трішечки сумна.
Як же хочечеться буває
Полетіти в небеса,
Щоб за мить тобі відкрилась
Цього світу вся краса,
Щоб пригоди відбувались,
Щоб зі мною в ногу йшли,
Щоб було багато друзів
І повік вони були.
Та не будемо про друзів
В мене рідко вони є.
Але є в мені щось більше
Й поки що в мені живе.
Поки мрію я про радісь
І витаю в небесах,
Може, й у житті моєму
Буде щось як у казках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767477
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
я заслан був, як термінатор
у цей ваш неймовірний світ
я - поетичний генератор
я - римувальний динаміт
зірка невизнана на сайті
в собі майбутнє я несу
лише для обраних понятну
моїх сєкрєтних рим красу
криваві ріки й гори трупів
скоро в історію підуть
а поки їх ще товчуть в ступі
я проливаю віршів ртуть
яка проллється у шпарини
і в кожне серце затече
вкусить його жалом бджолиним
солодко й гірко запече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767456
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Ясна зіронька на небі радість сповістила,
Божа Матір Спасителя світу народила!
У благеньку одежину сина пеленала,
На пахуче сіно в ясла Ісуса поклала.
На землі і в синім небі нова радість стала,
Божа милість людям грішним Надію послала.
Божа милість всьому світу дарувала Віру,
Показала Любов Божу, не зрадливу, щиру.
Для спасіння Бог послав нам єдиного сина,
На Голгофу тернистая пролягла стежина,
Прийняв муки Агнець Божий на Хресті розп`ятий.
Щоб всім людям шлях до світла до спасіння дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767429
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Душа болить і серце болем крає,
Неначе птаха в клітці помирає.
Останній подих і здавило груди,
Своїм теплом врятуйте її люди...
Нема тепла, лише холодний вітер,
Літає полем і зриває квіти.
А почуття людей такі холодні,
Невміють дарувать тепло сьогодні...
Радіють тому, що комусь погано,
Уміють сіль насипати на рану.
І легко так із когось посміються,
Від того сльози наче ріки ллються.
І рветься біль із глибини рве душу,
Збиває з ніг усе довкола руше
Його любов лиш зможе зупинити,
Нажаль не всі уміють ще любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767128
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Допоки до землі прив’язані,
Допоки нас воліють знати,
Не залишайте недосказаним
Усе, що варто розказати.
Нехай не збудеться омріяне,
Нехай ми будемо мов діти,
Не для того слова затіяні,
Аби їх тиші залишити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767147
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[img][/img]
[i]Літа кружляють спогадом далеким,
Мов кличуть нас у юність золоту.
Крилом махають із гнізда лелечим,
Там, де моя й твоя весна в цвіту.
Де гай шумів пташиним стоголоссям,
Де співом нас вінчали солов'ї.
З небес нам щастя зоряне лилося
В твої долоні, любий, і мої.
Весна довкруж красою полонила.
П'яніли ми до млості без вина.
Несла любов удаль нас легкокрила,
ЇЇ сипнула доля нам сповна.
Та все нові писала нам сюжети.
Летів життя нещадний часоплин.
За обрієм виднілись силуети
Отих крутих вготованих вершин...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 20.12.2017
У дитинстві ми були Нам здавалося тоді,-
на ангелів схожі... живемо у казці...
І навчались,і жили, Розвивати нам її
як посланці Божі... у добрі і ласці...
І хоч труднощі були,
та ми не зважали,
у світ білий ми пливли
в незвідані далі...
Юність теж у нас була І цікавим все було,
продовженням казки, й вистачало сили...
і у світ нас знов вела, Все навколо нам цвіло,
у його загадки... ми були щасливі...
В зрілі роки ми жили
в праці і в напрузі,
сім"ї в нас уже були,
та ми були дужі...
І робота, і сім"я Непомітно час злетів
додавали сили... і ми постаріли...
Друзі вірні і рідня, білий світ вже посірів,
як сонце світили... десь поділись сили...
Та навчились ми в житті
болі всі терпіти...
Хоч злиденне в нас буття,-
будемо ще жити...
Ще діждемося весни, Ми й сьогодні хочем жить,
труднощі здолаєм, у добрі і ласці...
і кінця ції війни, Працювати і любить,
хоч коли й не знаєм... як колись у казці...
Не пускають нас у казку
наші можновладці,
що зуміли захопить
країни багатства...
Ще й війна,що йде на Сході, А боротись проти всього
усім заважає... сил не вистачає...
Нас і старість,й наша бідність,- Тож тепер у нас казковість
в казку не пускає... лиш у снах буває...
Олігархи в нас давно
живуть, як у казці...
Чи це Богом так дано,
чи в чиїй це власті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765774
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Дивує грудень: сніг навпіл с дощем,
Навколо все, мов ковдра, накриває.
Земля, вологою наповнена ущерть,
Дасть врожаю в казацькому цім краї.
Перед вікном схвильоване дитя :
«Чи не застрягнуть у Мороза сани?»
Прохання від маленького життя
Під Новий рік є, перше і останнє.
Не ковзани, не торт і не планшет.
Найголовніше – що іде від серця.
В очах сльозинки, шепотом лише:
«Хай тато мій живим з війни вернеться…».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764992
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2017