norma Ardeko: Вибране

Оксана Дністран

У достиглості темноокій

Я  торкаюся  легко  вустами  –  
пелюстками  розквітлої  вишні,
У  долоні  лягаю  слухняно,
так  закохано,  ягідно-грішно,
Що  здається  –  від  ніжності  щастям
похлинуся  і  вибухну  соком.
Всесвіт  стиснувся  до  абсолюту
У  достиглості  губ  ясноокій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726562
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Маріанна Вдовиковська

"пишу"

"пишу"  
й  не  поспішаю  записати
і  забуваю  строфи  зміст  і  смак
крадій  так  із  чужої  тягне  хати
й  не  запиває  легкий  переляк  
непотріб  слів  в  неволі  позабути
у  намір  витоптати  все  живе
з  тамтого  часу  і  до  самосуду
"пишу"  
й  не  пропускаю  з  дум  до  вен
як  репетиція
в  неповну  силу
на  дотик  не  до  шкіри  
все  у  пів
"пишу"  
й  не  довіряю  смисли  тілу
як  аркушеві  не  дарую  слів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721451
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Ліна Ланська

ДОКИ



Сполохом  спокій  зім`яти?  -
Горнеться  смуток  до  тиші.
Душі,  як  впіймані  миші,  -
П`ятами    не  накивати.

Не  роздивитися  зорі,  -
Бо  оповиті  туманом.
Впоєне  млосним  дурманом,
Літо  заснуло  надворі.

Доки  гукала,  зомліла
Сніжна  хмаринка  лапата;
Впала,  -  голосить  лопата,
Плачуть  і  руки,  і  вила.

Нидіє  мерзле  в  Петрівку,
Як  розгрібаєм  до  ранку
В  горобині  вишиванку,  
Стежечки  чорні,  як  брівки.

Літа  не  буде  в  оселі,
Доки  не  вивчена  казка,
Доки  на  зрячих  -  пов`язка
І  павутиння  на  стелі.

Доки  сполохані  миші
Гризтимуть  все,  що  дістануть,
Душу  розтерзану  й  драну
Стулять  докупи  мудріші.

Сонце  колись  та  зігріє,
Смуток  розвіє  і  в  грудні.
Свиті  мережки  марудні
Шитимем,  доки  прозрієм.
14.12.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721322
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Сокольник

Чорне Місто

Це-  гальюн  (а  світлина-  клозет  типу  "water")
З  вічним  кредо  комун  на  кістках  танцювати...
...Понад  Стіксом  висять    чорнорукі  мости,
Наче  лап  розіп"ятих  павукохрести.

Вий  моторний-  сови  завмираючий  клич...
Місто  Чорне  сюди  спорожняється  в  ніч...
Шин  згоріла  зола  пролітає  крізь  комин...
...Світле  місто...  Безладно  спливаючий  спомин...

...Там,  у  Сонячнім,  радості  долі  чекав.
Там  стежками  дитинства  на  волі  блукав...
Там  я  сонце  в  долоні  дитячі  ловив...
Та  не  втримав,  одначе.  Усе  розгубив,

І  проміння  його  вже  не  те  у  долонях.
Мікс  із  змін-  що  з  того?  Сльози  з  кров"ю  солоні
Цінувати  без  змісту  навчилися  ми...
...Череп  Чорного  Міста  зіяє  з  пітьми,

І  з  палаючих  жовтопекельних  зіниць  
Вилітають  вагони  його  колісниць,
Мов  би  душі,  що  вирвались  з  пекла  на  простір...
І  з  двома  берегами  межуючий  острів,

Наче  прихисток  тим,  хто  душею  живе,
Мов  актор,  що  у  роль  увійшов,  та  пливе,
Хоч,  буває,  веслом  хоче  вдарить  Харона.
Місто  Чорне...  ОСТАННІЙ  РУБІЖ  ОБОРОНИ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116011601556  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636150
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 04.03.2017


Єлена Дорофієвська

Город

…В  этом  городе  день  –  не  день,  а  почти  потоп,
Вместе  с  илом  прошедших  лет  прокатившийся  по  асфальту.
Город  -  дно  океана,  да.  Но,  вместо  пластов  базальта  –  
Хаос  ног  и  машин.  Город  выбрал  языческий  автостоп,
Бросил  руль.  Сам  не  верит  в  себя  и  смысла  в  себе  не  ищет,
Ему  можно  -  он  бог:  и  силен,  и  доволен  пищей.
…Днем  и  сыт,  и  буквален,  а  к  вечеру  даже  порядком  строг:
Свет  из  окон  решительно  с  ярко-фонарным  вяжет
В  хитрый  узел,  комок,  паутину,  сеть,  невод,  пряжу…
Одержим  и  сакрален,  по  линии  крыш  упрощен  в  плато.
Не  признает,  что  горд,  но  покажет  зевакам  скальпы
И  скелеты  историй  -  в  них  идолы  да  сатрапы.
...Он  жесток.  Льстит  приветственно.  Гибок  умом  да  сердцем.
Но  влюблен,  дав  слабину,  и  даже  на  всё  готов
Для  одной  из  тех  прытких  и  прячущихся  в  метро,
Что  сумели  спастись  от  потопа,  пуанты  сменив  на  берцы,
Перепрыгнув  траншеи  да  лестницы,  взяв  галоп,
Антилоп...

Город  грифов  с  огромным  размахом  капотов-крыльев
Забывает,  что  он  не  ковчег,  а  старинный  
Киев...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Systematic Age

Накладають табу ( 32-33… )

Теми  дико  чіпляють,  коли  ти  спиняєш  перони...
Неможливо  ні  стриматись,  ні  закусити  губу,
Бо  образа  вже  є...  голод,  спека,  плач,  крики,  утома,
Потім  -  смерть.  Шкода,  що  на  людей  накладають  табу.

Мова  звідти  пішла,  перепони  пройшли  "Східним  валом".
Вічне  слово,  оскільки  душа  у  вогні  не  горить.
Мало  скажу,  бо  біль  є  у  тих,  кому  пам'яті  мало...
Ну  а  де  справедливість?  Ніде.

Ти  її  прихисти.

XXVI.IX.MMXVI

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703542
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 04.03.2017


Циганова Наталія

В неї - не особливо…

Ростуть  цегляні  в  саме  небо  антени  –
дістатись  дахами  до  хвилі  світила.
І  поверхи  вічно  пульсують,  як  вени.
І  близько  до  сонця  –  а  схожі  на  брили.
І  в  тисячах  вікон    –    антенки–вітрила.
І  кожна  із  тисячі  –  є  феноменом.

А  в  неї  нема…
в  неї  –  не  особливо…
самі  лиш  гортензії  і  цикламени…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678475
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 03.03.2017


Наталія Ярема

ЗАМЕРЗАЮТЬ МОЇ НЕВДАЧІ


Замерзають  мої  невдачі,
Покриває  їх  перший  сніг,
«Розпашіла  зимо  гаряча,  
Ти  до  мене,  на  мій  поріг?
Ну  заходь,  моя  люба  тітко!
Бач,  хустина  у  тебе  яка!
На  ній  файна  блакитна  квітка,
До  лиця  тобі,  до  лиця!
До  лиця  тобі  диво-  озера,  
Віти  свіжі  –оздоба  дерев!
Гуси  білі  згубили  пера-
Пера  срібні  в  руках  королев.
І  поля  сибіріють  снігами,
Очі  ловлять  собі  небозвід,
Пишно,  гарно  отак  під  ногами!
Як  люблю  я  мій  білий  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700153
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 02.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2017


гостя

Вовче…

       

                 “Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
                   Не  вдавалось.”
                   (Олена  Вишневська)

А  що  тобі,  вовче,  
Коли  на  холодну    алею
Мене  прогулятися  кличеш  щораз  уночі?
Належала  б  зграї,  то  може,  й  була  би  твоєю,
А  зараз  в  руках
     від  міської  квартири  ключі.

Й  тобі  повертатися  час  
До  голодної  зграї,
Тому,  що  вожак…  а  за  тим  перевалом  –  зима.
Поглянь,  як  до  тебе  іду  по  нічній  магістралі.
Потім  –  відвернись,  
   хай  поглине  мій  образ  пітьма.

Й  на  зорі  не  вий…  
Я  також  відпущу  їх  за  вітром  -
Цих  пісень  не  почують  (  хіба  що  самотній  птах)
Тільки    б  ти  не  відчув,  як  вдихаю  нічне  повітря,
Й  не  помітив  вогню
   у  зелених,  як  ліс,  очах…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720701
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 01.03.2017


макарчук

Мить*

Ніч  остання.  Його  не  спинити,
 Хоч  так  серце  тривожно  щемить...
 І  залишаться  в  пам’яті  жити
 Білий  сніг  і  прощання  мить.

 Може  помилка?  Нерви  жіночі?
 Годі  плакати  –  лихо  ще  спить.
 Він  повернеться:  Бог  цього  ж  хоче.
 Скоро  прийде  весна.  За  мить.

 Та  печаль  раптом  душу  огорне
 І  впаде  рідне  фото  до  ніг.
 Враз  побачить:  насправді  червоний
 Неймовірно  блискучий  сніг.

*  Під  враженням  від  одноіменної  пісні  «Океану  Ельзи»  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720908
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Лилия Силина

Июля преддверье…

                 ***

Июля  преддверье.
Лазурное  утро.
Приветливый  берег
блестит  перламутром,

за  ночь  отдохнувший
от  гама  и  звона.
Ракушки  радушны,
и  ласковы  волны.

Беспечны  медузы,
безоблачны  чайки,
кричат  необуздан-
но  –  Счастье  встречайте!

Прищурившись,  вторит
им  доброе  солнце,
ступив  на  проторен-
ный  путь  чудотворца.

Огромное  небо
от  грома  устало,
желанною  негой
заблагоухало.

Прекрасна  Алушта,
пленительно  море!
…А  всё  потому  что
ты  рядом  со  мною.

04.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720979
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Олена Вишневська

Їй так добре…

[i]"...дивна  дівчинка-лід
дивна  дівчинка-слід
дивна  дівчинка-час
їй  так  добре  без  вас"[/i]
           [b]  [i]Міха  Невідомський[/i][/b]


Їй  так  добре,  коли  навкруги  тільки  тиша  і  тінь
На  шпалерах  від  вогника  лунко  розбитих  ілюзій.
Коли  ручка  й  папір  залишилися  в  неї  за  друзів,
Вона  мовчки  пішла,  загортаючись  в  біль  від  падінь,

Одягаючи  душу  в  бинти,  тамувати  печаль,
І  вином  самоти  упиватись  /до  краю/  на  людях…
Коли  в  спину  ножем,  то  чому  ж  так  болить  в  її  грудях,
А  під  шкіру  врізається    часу  гірка  вертикаль?

Дивна  дівчинка-ніч,  у  якій  перетліла  війна
За  окраєць  тепла  і  украдене  світло  надії.
Їй  так  добре,  коли  тільки  тиша  і  тінь…  і  вона…
Коли  туга  в  очах  догорає  сльозою  на  віях…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 27.02.2017


Олена Вишневська

Не палити б мости

Боже,  важко  як  знову  палити  до  нього  мости,  
Потім  довго  із  пам`яті  попіл  від  згарищ  шкребти,  
Забувати  як  дихала  ним,  невимовно  близьким.
/Наче  вперше./

Він  до  берега  мого  ріку  переходить  убрід  -
І  під  поглядом  топиться  змучене  серце,  як  лід.
Знову  всотую  звично  його  кожним  дотиком  рим.
Кидай  верші

І  рятуй  мене,  Боже,  бо  він  вже  у  мене  проріс,  
Наче  дужим  корінням  у  тіло  землі  прадід-ліс.
Заколисує  ніжно,  штовхає  /причинну/  із  гір,  
/Як  Чугайстер/.

Я  злетіла  б  -  тримає,  шепоче  /пряде/  про  любов.  
Наче  інших  до  нього  не  знала  в  житті  молитов,    
Висипає  по  літерах  з  мене  єство  на  папір.  
/Квітнуть  айстри./

Він  мені  дивом  праведним,  карою  з  вікон  небес.
Та  "нестерпно"  з  ним  краще,  бо  гірше  зостатися  без
Нього  -  втратити  глузд  і  боліти  за  нього  клітьми
/До  безсоння/.

Боже,  дай  океан  мені  в  грудях  не  перерости,  
Не  палити  мости,  не  боятися  з  ним  висоти.
Заховай  просто  мить,  коли  знову  зустрінемось  ми,  
/У  долонях..  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706674
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 27.02.2017


Дантес

…ні слава, ні воля.

Знов  кровоточить  лютнева  рана,
І  думаєш  в  час  скорботний:
Для  кого,  для  чого,  за  що  на  Майдані
Померла  Небесна  сотня?

Заклики  помсти,  вигуки:  "Слава!"  -
Це  все  сторона  зворотна,
Страшніше,  що  може  загинути  справа,
За  яку  загинула  Сотня.

Жадібне  стадо  допалось  корита,
Вважаючи:  безповоротно...

Невже  ми  дозволим  країну  вбити,
Як  вбили  Небесну  сотню?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720575
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Дантес

Мовчання манкурта

Я  мало  пишу  українською  –  склались  обставини:
Навчання,  робота,  асиміляційна  політика…
Та  як  би  здавалось,  що  в  тому  моєї  нема  вини,  -  
Мовчання    манкурта  ніяк  не  витримує  критики.

Усі  виправдання  здаються  мені  жалюгідними,
Прощення  не  жду,  але  дякую  Богові  знову  я,
За  те,  що  молюся,  за  те,  що  спілкуюся  з  рідними,
За  те,  що  я  досі  ще  думаю  рідною  мовою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571106
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 27.02.2017


Леся Приліпко-Руснак

КАВА ХОЛОДНА…. ЯК ПОЧУТТЯ

[i]Розпушив  вечір  павлином  пір’я  
Пішов  місяць  на  шахи  до  ліхтарів  
Шаленіло  зимове  всесилля  
В  царстві  підступних  вітрів  

І  в  дикій  безодні  міста  
Стукіт  підборів,  наче  набат  
В  голові  крутилось:  «Baby  astalavista»  
Як  невдалий  вчорашній  жарт  

Маленьке  кафе  –  тепле  кубельце  
Перед  очима  давній  неспокій  
Немов  з  машини  минулого  вкрадено  скельце  
Зі  світом  своїх  церемоній  

Як  почуття,  моя  кава  холодна  
Дарма,  що  солодка  і  схожа  на  мед  
Твоє  обличчя  –  маска  підробна  
А  від  погляду  хочу  сховатись  у  плед  

Я  мовчу.  Що  ж  іще  сказати?  
Між  нами  товща  непройдених  років  
Які  слова,  мов  ягоди  до  жмені  назбирати  
Щоб  ти  усе,  одразу  зрозумів!  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.12.2016  р.  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705265
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 26.02.2017


Ліна Ланська

БЕСПРЕДМЕТНЫЙ

Ты  мой  беспредметный  предмет,
Из  сердца  торчащий  стилет,
Из  мыслей  безумных  букет.
Ты  -  лотос,  извечно  цветущий.

Регалий  заброшенных  блеск,
Влекущих  желаний    эксцесс.
Грозящий  расплатою,  крест,  
Нетленные  райские    кущи.

Ты  -  радости  розовый  цвет,
Застывший  с  течением  лет.
Любовный  не  лепет,  а  бред  -
Неволи  сознательной  пуще.

Моей  неуемности  сад,
Мелодий  скрипичных  каскад,
Коварства  и  пламени  ад,
Манящий  и  в  пропасть  зовущий.

26.02.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720341
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Артур Сіренко

Серце-човен

                                                       «Якщо  вигадка  –  синява,
                                                           Що  стане  з  невинністю,  з  дивом?
                                                           Що  з  серцем,  що  з  серцем  стане…»
                                                                                                             (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Серце-човен
У  цій  синяві  вигадок,  
У  світі  цьому  розстріляному,
Де  не  лишається  місця  для  дива  –  
Лише  для  смерті  жебрачки  (киньте  їй
До  капелюха  шеляга,  а  в  торбу  спогади  –  
Єдине,  що  в  нас  лишилося-не-згубилося  –  
Для  смерті  -  монашки  монастиря  Зневіри
Лише  для  неї  біловбраної,
Світу-тлуму,
Де  навіть  надію  і  ту  вкрадено,
Де  навіть  надію  –  страждання  останнє,
Вкрадено,  розділено  й  пошматовано,
Куди  пливеш  серце?
Човнику  мій  дірявий
(Від  куль  залізних  три,  
Від  уламків  зими  –  чотири),
Човнику.  
Напинаю  над  ним  
Вітрило  майбутнього  –  бо  що  ж  іще,
Бо  кудлате  воно  –  псом  білим,
Псом-привидом
Над  морем  отої  синяви  –  вигадки,
Одіссеєм  чи  то  Гераклітом:
Бо  все  пливе  –  навіть  вигадка.
І  все  вітри,  тільки  дому  –  
Нема.
Потонеш  колись  човнику,
Коли  пітьма,  і  море  як  ніч,  а  не  синява,
Потонеш  в  безодні
А  дому…  А  дому  нема.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720164
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017


Мар’я Гафінець

Закохана у вітер…

Муч  мене!  Край...  Лиш  не  відпусти!
Випий  бажань  моїх  злу  сваволю.
Хочеш,  дай  змогу  межею  йти,  
тільки  не  цю  безкінечну  волю.

Нащо  мені  вибір  мрій  і  снів?
Вервечка  днів  так  причинно-рівна...
Світ  почеплю  на  твій  вигин  брів,  
зникну  в  очах...  Все  до  чого  здібна.

Та  як  вустами  торкнеш  чола,  
як  у  обіймах  роздушиш  холод  -
пульс  відіб"є  ритм:  "Жива.  Жива!"
Свій  лиш  тобою  вгамую  голод...

Відстань.  Утома.  Самотність.  Страх  -
все  один  дотик  зітре  мій  вітер!
В  нього  в  руках  я  -  крилатий  птах.
Поза  -  лиш  відблиск  бездомний  літа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 24.02.2017


Дантес

Молитва

Пусть  всеми  ближними  заодно  отвержен,  ранен,  но  не  убит  –  не  дай  мне,  Боже,  залечь  на  дно  в    глубоком  омуте  из  обид.  
Пусть  сколь  угодно  пребудет    власть  у  торжествующих  подлецов  -  не  позволяй  мне  до  них  упасть,  но  помоги  сохранить  лицо.  
Пусть  нет  у  черного  берегов  –  дай  время  смутное  пережить,  дай,  Боже,  силы  простить  врагов,  и  тем  прощение  заслужить.  
Моей  гордыни  отвергни  щит  -  Ты  знаешь,  Боже,  как  нелегко  мне,  нераскаянному,  тащить  вериги  каменные  грехов.
Но  если  мне  суждено  и  впредь  познать  жестокость  родной  руки  –  Ты  помоги  мне  перетерпеть,  не  отворачивая  щеки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570808
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 24.02.2017


Мар’я Гафінець

Материне (Благословіння)

Стопи,  моя  туго,  ти  серце  
в  гарячий  віск.
Зімни  його  болем  у  стержень  
тонкий  високий.
Сльозою  встроми  наскрізь  гострий  
надривний  писк  -
Схлип  смутку,  що  в  душу  вроста  
із  розлук  глибоких.

Роздмухай  вітрами  самотній
 мій  голий  світ!
Спали  оцю  пустку  плачу  
вогнем  голосіння.
Згорить  моя  туга...  Зотлілий  
той  чорний  гніт  
Впаде  світлячком  в  ручки  -  
мами  благословінням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719648
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 22.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2017


Мар’я Гафінець

****

Йди  між  людей  із  чистим  серцем!
Із  біллю  вишкрібай  до  денця,
Усе  бери:
Їх  злість,  їх  сум,  їх  темну  волю,
До  зернятка  злущи  недолю  -
В  ядро  зітри.

Бо  всяка  сила  має  корінь.
І  біль,  і  гнів,  й  емоцій  повінь  -
То  струмінь  із  глибин  душі.
Точи  ножі
Зіниць,  направлених  углиб  -
Зерня  життя  викришуй  в  змиг,
До  м'якоті,  до  суті,  до  тризни,
До  голої  солоної  сльози  -
До  білизни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719408
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


уляна задарма

…мені…

...ще  календар  нам  літа  не  відміряв,
не  одяГАли  багряНИць  дуБИ  -
Пташиний  люд  збирається  у  вирій...
Передчуття  осінньої  журби...

Себе  переконати  я  стараюсь  -
не-скоро  Осінь...  Ще  не-скоро,ні...
Та  сниться  травам  їхня  тиха  старість...
Грибам  -  дощі...  А  Ти...  А  Ти  -  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523826
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 20.02.2017


Алексей Мелешев

Опять…

...Вновь    песней  завершен  звериный  вой,                                        
Опять  паденье  прервано  полётом,                                                    
В  неравный  бой  опять  с  самим  собой  -
Есть  в  этом    неестественное      что-то.
         Все  для  того  лишь,  чтобы  утонуть
         В  глазах  давно  знакомой  незнакомки  –
         Когда-нибудь,  наградою  за  путь
         По  кромке    льда,  подтаявшей  и  ломкой.
Доколе  же  придется  выбирать                      
Меж  «не  было»  и  тем,  чего  не  будет,                        
Не  умирать  ложиться  на  кровать,                                        
А  растворяться  -  что  во  сне,  что  в  блуде?..  
         Но  раз  уж      направление    в  зенит,
         То    после  только  падать  и  возможно...
         И  мысль  звенит:  ну  как  бы  изменить
         Привычный    вектор  противоположным?
Когда  б  и  вправду  –  каждому  свое,
Мне  –  твердь  земная,  небо  –    это  птицам,
Пить  бытиё  как  теплый  кофеёк,
Стареть  и  никуда  не  торопиться,
         И  просто  жить,  не  закрывая    зонт,
         Переступая  радуги  на  лужах...
         За  горизонт  шагать  ли  есть  резон,
         Коль  не  безумен,    а  слегка  простужен?..
Резона  нет,  и  в  том  моя  беда  -
Опять  собою    осуждён  и  выслан
Я  на  года    и  снова    в  никуда
За  то,  что  не  в  ладах  со  здравым  смыслом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488970
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 19.02.2017


Алексей Мелешев

Еще и еще

В  макулатуру  -  мудрость  книжных  полок,
В  осколки  –  лицемеры-зеркала!
Постылый  долг,  что  был  так  стыдно  долог,
Я  –  рукавом,  как  крошку  со  стола.
         Все  растерять,  рассеять,  растранжирить,
         Как  в  день  последний  перед  первым  днем,
         В  своем  привычном  оставаться  мире,
         Воображая,  будто  я  не  в  нём...
Приветит,  как  с  похмелья  полстакана,
Уняв  трясенье  сердца  и  руки,
Шалава-воля  гостьею  незваной...
Впущу    ее,    шепну  ей  «Помоги»,
         А  мне  она,  с  ухмылочкой  кривою:
         «Да  знаю,  знаю...  Снова  -  вечный  бой?..»          
         И    я  опять  не  в  дружбе  с  головою,
         Но  в  мире  и  в  согласии  с  собой.
Расстегиваю  «молнии»  и  кнопки  -    
В    надежде,  в  вере,    что  твоя  душа
К  моей  прильнет  застенчиво  и  робко...  
И  как  же  оболочка  хороша!
         Открыта  будь  со  мной  и  откровенна,
         Я  так  постигну    истину  нача’л,
         Чтоб  пуговиц  картечь  хлестнула  в    стену
         И  чтобы  шелк  под  пальцами  трещал!
Пусть  с  волей  в  связке  мой  невнятен  разум
И  только    на  эмпирику  расчет,
Но  если  не  познаю  с  первым  разом,
Перекурив,  попробую  еще.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490083
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 19.02.2017


Алексей Мелешев

Ты погоди, красотка

Хоть  выпил  каплю,    все  же  повело…
Опять  на  рассужденья    потянуло  -
Мол,  пишут  мне  на  кладбище  прогулы
В  пробеле  –  день  недели  и  число.
         Понятно,  мне  еще  не  все  равно,
         По  сути  и  сдаваться  как-то  рано  -
         Жить,  как  живут    в  окошечке  экрана
         Бессмертные  покойники  кино,
Спать    в  черных  буквах  писем  и  стихов,
В  рисунках,  что  в  пыли  на  чьих-то  стенах,
И  прятаться    опять  в  мощах  нетленных,
Живую  вену  словом  уколов…
         А  ты-то  что,  красавица  с  косой?..  
         Явилась  и  молчит.  Наверно,  хочет
         Чтоб  из  колючей  проволоки  строчек  
         Опять  по  битым  стеклам  я,  босой…
Любой  переиначит  мой  расчет,
И  с  ног  собьет,  и  даже  для  порядка
На  горло  мне  наступит  твердой  пяткой,
С  ухмылкой  спросит,  буду  ли  еще.
         Я  буду,  буду!  Я    готов  всегда!
         Я  б  и  с  тобой,  красавица,  поближе…
         Вот  только  бюста  у  тебя    не  вижу  -
         Костлява,  холодна,    немолода…
Ты  загляни  через    десяток  лет,
Быть  может,  стану  менее  разборчив
И  развлекусь  с  тобой,    гримасу  скорчив,
В  последний  раз  обмыт  и  приодет.
         Ну,  а  пока    еще  одну  налью,
         Чтоб  на  щеке  небритой  цвел  румянец,
         И  в  местный  сквер  лихих  девиц  и  пьяниц
         Схожу-ка  приобщиться  к  бытию.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484986
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 19.02.2017


Алексей Мелешев

Второй апрель

Вчера  –  сиянье,  а  сегодня  –  тени,
Что  прежде  было  важным,  нынче  мелко…
С  похмелья,  с  отравления  виденье:
Восход  двух  солнц    -  глазунья  на  тарелке.
         И  это  безусловно  что-то    значит  -
         Я  слышал,  журавли  опять  летели…
         Тогда  он  был  зачат,  сегодня  на’чат  –
         Ненужный    день  повторного  апреля.
И  не  глупец,  а  все-таки  не  гений,
Кто  ищет,  в  наказание  обрящет
Движенье  в  алгоритме  удвоений  -
Тропинкой,  неприметно  нисходящей.        
         Те  дни  мне  книгу  сказок  подарили,
         Под  чьей  обложкой  –  чистые  страницы.
         На  них  писал  я:    «Жили-были...»  или
         «Чего  не  миновать,  тому  и  сбыться…»
Тогда    сухой  ладонью  солнце  грело
Лицо  и  душу.  Пусть  хоть  так,  немного…
Сегодня    мокрым  мелом  неумело
Апрель  белил    знакомую  дорогу.
         Кольнуло  сердце  -  сообщить  мне  хочет
         Скорей,  о  нежелании,  чем  лени,..
         Белеют  дни,    им  вслед  болеют  ночи
         В  ознобе  от    глобальных  потеплений.
И,  как  тогда,  в  союзе  с  суетою,
Но  все-таки  немного    по-другому
Из  слов  и  снов    я  что-нибудь  простое
Пристрою    к  нарисованному    дому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490452
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 19.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017


Лина Лу

ЗВАБА

Кортить  куснути  полум"яно  -  спрагло,
Та  випити  по  краплі  до  останку.
Коли  б  знаття,  якби  ж  те  серце  знало,
Що    буде    ним  заплачено  за  ранку.

Таким  солодко-гірким  ллється  зваба,
Вмиваючись  прозорою  росою,
Кармінно  -стиглим  заквітчає  фарба  
Бентежний  зойк,  народжений  грозою.

Вином  палкого  терпкого  бурштину
Бліду  прозорість  налива  по  вінця,
Вже  погляд  тіло  палить,  як  вуглину,
А  ти  ж  бо  не  торкнувся  і  мізинця...

Нестримна  хіть,  неначе    крок  по  лезу,
Розріже  навпіл    серце  у  долонях,
Опоєне,  чи  нездоланний  безум?
Смертельний  клич  відлунює  у  скронях  .
01.09  16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603782
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 17.02.2017


Лина Лу

ГРЕХ УНЫНИЯ

Изменено,благодаря  критическим  замечаниям  друзей.Спасибо.

О,  наслаждений  быстротечность,
Ожоги    раскаленных  уст
И  ожиданий  бесконечность,
Когда  весь  мир  уныл  и  пуст.

О,  безупречность  замираний,
Вкусив  объятий  жарких  ад:
Жива  еще?  -  теряю  грани,
Он  также  пламенем  объят.

О,  неизбежной  страсти  сила,
Как  неуемности  гротеск,
Слияние  вообразила
Грехом,  взлетая    до  небес.

О,  смерти  маленькой  мгновенье!
По  капле  разливаем  страсть,
Чтоб  радости  испить  виденья
И  в  грех  уныния  не  впасть...
31.07.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597026
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 17.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2017


Маріанна Вдовиковська

тіні

Не  приховаю...  Так.  І  це  було.
Не  втримую  в  собі  безликі  тіні.
Бо  тіні,  як  і  люди  тлінні.
І  люди,  як  і  тіні  тільки  тло
мені.    Нікому  більш.  Мені
стояти  перед  Витоком  Великим
під  викорчованим  душею  криком
про  всіх,  хто  був  мені  у  множині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694983
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 12.02.2017


Маріанна Вдовиковська

…пливуть собі жирафи…


На  тих  човнах  пливуть  собі  жирафи
й  зайці  з  шкарпеток,  взятих  в  мами  з  шафи,
й  персте́ні  із  фольги,  і  з  жуйки  кліпси,
і  їжаки  з  смаком  соленим  чіпсів.
На  тих  човнах  з  газети,  чи  з  пластмаси
пливуть  усі,  хто  не  розтанув  в  часі,
хто  нас  беріг  від  темряви  і  бід,
хто  часом  замість  нас  з"ідав  обід.
І  мама  вірила,  вдавала,  мабуть,  та
не  ставила  за  неслух  до  кута.
А  на  одному  з  тих  човнів  колись
я  бачила,  як  пропливала  крізь
альбом  на  фото...  ляля,  Ти  чия?
І  ледь  згадала,  що  вона  -  це  я.







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717531
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Лана Сянська

Щось нічне… (настрій)



Звуки  мовчання  і  лоскіт  в  нейронах,
Казка  правдива  -  сумнівний  прогноз,
Хочеш  сховатись  від  сенсів  у  схроні,
Просто  до  сказу  –  зими  передоз.

Світло  мовчить,  лиш  висвистує  тиша,
Крутиться  дзиґа  -  на  голці  Земля,
Пам’ять  глуха,  але  все,  франца,  пише,
Пильно  пильнує  за  всім  іздаля.

В  ліжко  скраєчку  вкладаєшся  спати,
(більше  не  віриш,  що  прийде  вовчок),
Бог  ні  про  що  ніц  не  хоче  спитати,
Радий  тому,  що  не  просиш  нічо.

Круги  квадратури  –  замкнуте  коло,
Ніч  ретушує  білість  снігів…
Шерхнуть  вуста,  прокидаєшся  кволо,
З  клітки  ребер  випускаєш  птахів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717311
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Циганова Наталія

а ти…

Рожевим  м’яким,  з  легким  присмаком  ночі,
твій  обрій  смакує  під  залишки  «Отче…»
Можливий  світанок  –  не  скоєний  злочин.
О…  скільки  нас  є  тут,  до  ранків  охочих.
А  ти  вся  така…  
вся  –  жіночна  занадто.
І  чхаєш  на  все:  на  кордони,  на  варти,
на  те,  що  відносно  когось  кожний  п’ятий
так  само  на  тебе  готовий  начхати.
А  ти  (від  вершин,  де  рубають  смереки  –
до  вибухів,  що  не  минають  лелеку)
запродана  з  нами  від  снігу  до  спеки.
Вся…
по  сантиметру…
від  неба  –  до  пекла.
А  ти…  
ти  –  звичайна…
звичайно,  не  вирій.
Колись,  поховавши  і  нас,  і  зневіру,
дощами  змиваючи  кров,  будеш  щиро
чекати  лелек,  зголоднілих  до  миру…
                                                             …колись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017


Наташа Марос

СЛОВО…

И  где  ты,  Слово,  бродишь  по  ночам,
Привычные  оставив  словари,
А  я  тебя  готова  повстречать,
Да,  где  угодно  -  только  говори...

Не  затеряйся  в  переливе  гроз,  
Не  утони  во  глубине  реки  -
Воспринимай  желания  всерьёз,
Коварному  безумству  вопреки...

И  лодку  подарю  я,  и  причал,
А  хочешь  -  яхту,  но  не  исчезай!
Ты  знаешь,  Слово,  как  горит  свеча,
Ты  видело,  как  плакали  глаза...

И  точно  помнишь,  как  среди  зимы,
Оставив  где-то  голос  и  тебя,
Так  обречённо  расставались  мы,
Холодное  пространство  теребя...

Молчишь.  Я  знаю,  это  -  не  впервой.
Но  даже  там,  где  проще  закричать,
Ты,  Слово,  вновь  играешься  со  мной,
И  кто  тебя  так  научил  молчать...

                     -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716797
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ірина Лівобережна

КАЗКА НА НІЧ

Спи,  коханий!
Пряде  завісу  
Павучок  з  чарівного  лісу,
Загляда  молодик  з  зірками
У  віконце…
Засни,  коханий!
Серед  осені  
З  жовтим  листом
Ти,  коханий,  моїм  був  Лисом.
Приручилась  та  приручила…
Ти  –  пізнав  мою  душу,  милий…

Вирина  дороге  обличчя
Лиш  у  тузі  тебе  покличу…
Знов  тривожними  марим  снами,
Та  світанками  поміж  нами
Рожевіють  розкриті  губи…
Все  спокійно  у  світі,  любий.
Все  спокійно.
Прядеться  тиша.
Небо  синє  зірки  колише…
Ніжність  постіль  твою  стелила…
Все  спокійно  у  світі,  милий!

Завтра  сонце  розвіє  зорі.
Встанеш  радісним  і  бадьорим,
Бо  від  сутінок  до  світання
Доля  нитку  пряде  кохання…
Через  серце  проходить  нитка,
На  вустах  все  бринить  молитва,
Не  порушить  твій  сон  сльозою,
Бо  кохання  моє  –  з  тобою.

Спи,  коханий.
Твій  сон  віднині
На  долонях  у  берегині,
З  поцілунком  її  вустами…
Не  тривожся.
Я  -  тут,  коханий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627187
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 07.02.2017


Наташа Марос

ЗБОЛЕНО…

За  три  тижні  до  того,
Як  не  стало  нічого...
Було  вдень  і  вночі
Холодно...

І...  я  думала,  може,
Ти  -  німий  перехожий...
Пролилися  дощі
Долею...

У  глухі  твої  фрази,
Що  почула  відразу...
Небеса,  не  мовчіть
Зболено...

       -        -        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700657
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 06.02.2017


Єлена Дорофієвська

Чорне золото

це  -  твоє  золото
це  -  твоє  чорне  золото
берег  піщаний  кольору  янгольських  крил  
зношених,  тертих  об  гострі  кути  епохи
спрагу  і  біль  у  надрах  хіба  упокорити?
це  свердловина,  з  якої  ти  ще  не  пив

з  пекла  самого,  де  вічність  в  друзки  розколота
необережно  сповзає  за  комір  твій
благословенне  байдужістю  хвиль  затоки
мов  світлячок
сонце  в  крапельках  твого  поту
поки  
гостро  сягає  меж  божевілля  слів...  



Художник  Francesco  Ballesio  
(Italian,  1860-1923)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715815
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наташа Марос

МОЛЬБЕРТ.

Я  Вас  рисую  каждую  минуту
Я  всё  придумала  -
Вам  никуда  не  надо...
Ведь  сотню  лет  я  знала  Вас  как  будто
И  понимаю:
Вы  -  моя  отрада!

Но  где  Вы  были  эти  дни?  Годами
Где  пропадали?
Как  же  я  искала!
Я  Вас  осыплю  новыми  стихами...
Не  знаю  только,
Как  начать  сначала...

Вы  у  меня  частично  на  мольберте  -
Я  Вас  рисую
Вы  не  шевелитесь!
И  не  лукавлю!  Господи!  Поверьте!..
Боготворю...
Уж  вы  меня  простите!..

Мне  очень  сложно  не  писать,  не  видеть.
Как  хорошо,
Что  есть  на  свете  краски!..
Но  тот  лукавый,  что  закрыл  обитель
Десятки  лет
Нам  одевает  маски...

Я  всё  равно  почувствую  дыханье!
И  Вас  увижу,
Даже  за  пределом...
Не  исчезайте,  я  прошу,  заранее...
На  Вас  смотрю  -
И  мне  не  надоело!

Под  утро  я  как  будто  просыпаюсь:
Портрета  нет!  -
Всё  испарилось  быстро!..
А,  может,  Вы  хотели  выпить  чаю?..
Но  холст!!!  О,  Боже!!!
Совершенно  чистый!!!
 .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Опять  рисую,  размывая  краски,
Я  так  хочу
Запомнить  очертанья!..
Чтоб,  если  ночь  опять  растопит  масло,
Смогла  услышать
Частоту  дыханья...
 -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619024
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 30.01.2017


гостя

Лише…



Терпких  очей
смарагдові  саше.
Скуйовдить  вітер  кучері  солоні…
Вона  -  лише  язичниця…  лише…
Орли  сідають
     на  її  долоні…

І  ти  її  забудеш…
Жаль…  так  жаль!
Комедія  достойна,  власне,  Данте.
Вона  -  лише  зволожена  печаль
Із  тих  часів,
     коли  жили  атланти.

Суди  її,  суди!  
Спали!  (люби)
Чи  пристрели,  як  злякане  зайчатко.
…вона  тобі  міситиме  хліби,
як  розпочати  схочеш
     все  спочатку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Мар’я Гафінець

Пізнане….

Ах,  мій  нещадний!  Як  ти  злісно,  звабно
До  губ  тягнувся  -  дух  весь  випивав!
В"язав  руками.  Світ  ткав  (як  же  ладно!)
Моїм  волоссям...  В  небо  запинав.

Під  твоє  серце  клала  тихо  своє.
Ховала  душу  під  крило  твоїй...
До  дна  допив  ти  спрагло  так,  запоєм,
Зронив:  "Як  нудно  тут  -  на  мілині!"

Ах,  мій  жорстокий!  Всесвіт  кажеш  тісно?
Блукай,  шукай  той  свій  молочний  шлях.
Лиш  не  нівеч  цю  тиху  мрію  грізно.
Земна?  Облиш,  усе  ж  вона  -  мій  птах.
.........................................................

Жадання,  владність  у  мужчин  -  їх  свита....
Занадто  щедро  поїть  джерело!
А  їм  би  цівку  непримітну  лити,
Щоб  завжди  спраглих  до  русла  вело.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712954
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


уляна задарма

Человек, который

Человек,  который  сидел  на  стуле,
так  отчаянно  душу  свою  сутуля,
с  головой,  как  огромный  сожженный  улей  -
дотлевающий,  взорванный,  не  смешной  -

был  спокоен,  как  стол,  как  квадрат    -  
недвижим...

И  бессмысленность  кошкой  -  облезлой,  рыжей-
норовила  на  стол,  чтоб  к  душе  поближе,
и  к  бутылке  -  с  невыпитой  тишиной.

Кто-то  умный  внутри  говорил:  мол,  лечит
время,  сон,  кислород,  колбаса  и  встречи.
Улыбайся  почаще,  считай  овечек.
И  на  речи  -  ага,  Человек  кивал.

Улететь  бы.  Уйти.  Не  искать  причину.
Не  пытаться  понять.  И  не  горбить  спину.
Оттолкнуться  от  точки,  где  свет  -  да  клином...
И  клинок  глубоко.  И  окончен  бал.

Призывал  безотчетно  Отца  и  Сына.
Призывал  бесполезно  Отца  и  Сына.
(  Хоть  до  этого  Их  никогда  не  звал).

И  Господь  так  заливисто  хохотал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695202
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.01.2017


уляна задарма

*


 
...ничего  не  поделаешь  -  ген  выживаемости  неубиваем,  
сколько  бы  в  голову  не  лилось  грусти,  хмельной  пустоты,  
песен  Нирваны,  Соломоновых  песен  и  никотина...  

Как  бесполезны  красивых  иллюзий  нагие  спины,  
Так  безусловно  честны  лучи  ярко-желтого  света...  

(  Солнце  со  мною  на  "ты"...)  

Солнце  -  усталый  старик,  наблюдавший  творение  мира,  
видевший  города,  города  хоронивший.  
Я  для  него  -  миллионная  дура,  надоевшая  до  тошноты  
однообразная  песня  эфира,  
Но  ОН  -  поди  -  привык  
гладить  по  головам  детей,  голубей,  
и  персонажей  женского  пола  с  напитком  Beer...  

Пальцы  Его  -  ласковы,  осторожны...  И  невозможно  
им  не  поддаться,  какие-бы  волки  внутри  не  выли...  
Вилами  
писаное  по  воде  (  все,что  красиво,  но  -  ложно)  
он  не  спеша  превращает  в  пепел,  в  пустыню...  

в  огромную  тишину  
и  полустертое  временем  "...  Я  любила"
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698577
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 17.01.2017


уляна задарма

Port Lligat

Мій  малесенький  білий  і  сонячний  "Port  Lligat",
де  рибальських  човнів  ще  блукають  солоні  душі.
Де  кімнати  здаються  за  безцінь...  З  усіх  принад
Не  Wi-Fi,  казино,  ресторани,  несправжні  сУші,
А  блаженна  самотність.  І  голос  -  у  кожній  мушлі.
І  примарні  фрегати.  Далеко...  Далеко...  Над...
Що  над  ними  не  владні  ні  спомин,  ні  біль,  ні  час,
ні  піски  золоті,  ні  примхливе  зелене  море.

Обивателі  цідять  із  пластика  теплий  квас
і  фіксують  на  гаджети  літа  палкий  анфас.
І  уперто  лунає  стареньке  терпке  Amore...
Не  про  нас.

Втім...  У  тому  напевно  і  є  золотий  резон  -
позбуватись  Піщаних  Замків  в  жаркий  сезон,
там,  де  відчай  у  губи  цілує  безкрайнє  море...
І  містечко,  забуте  богами  -  примара,  сон  -
безнадійно  -  вже  вічність  -  чекає
на  Сальвадора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 17.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017


уляна задарма

Про

А  я  рахую  осені  прикмети:
гіркі  горіхи,  Огріхи,  гріхи,
слова,  вітри,  плащі,  дощі,  дахи,
і  яблука  -  мов  крихітні  планети,
і  мокрий  -  день,  і  кашель  -  що  сухий.

Достиглих  груш  жовтіючі  церковці,
що  на  базарах  -  вроздріб  і  гуртом.
І  дядько,  що  кудись  біжить  з  торТОМ,
вірніше  -  з  ТОРтом  -  у  самій  футболці
в  шалений  дощ.  І  сонячний  фантом

що  виглядає  злякано  і  блідо,
бо  літу  -  край,  каюк,  кранти,  that's  all...
І  надпис  під  пологовим:  
"  My  soul!
Я  ДЯКУЮ  ТОБІ  ЗА  СИНА,  ЛІДО!!!
а  трохи  нижче  "МОЖНА  НА  ФУТБОЛ?"

І  листя,  що  кружляє,  лине,  плине,
спалахує,  мов  лисячі  хвости,
від  холоду  зіщулені  мости,
трамваї  і  трамваїв  жовті  спини...
І  тут  би  щось  трагічне  -  про  "НЕ  ТИ..."

про  "...я  давно  забути  Вас  повинна..."

Та  в  серці  -  тихо.  ПОрожньо.
І  синьо.  

Прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 16.01.2017


Наташа Марос

ПРОВИНЦИЯ…

Есть  у  провинции  привкус
Тёпленького  молока,
Старый  засаленный  примус,
Сонная  утром  река.

А  на  дорогах  околиц
Пыль  не  прибита  дождём,
Глобус  потрёпанный  в  школе...
Боже,  куда  мы  идём?..

Что  нам  политиков  лепет
Явь  заслонила  закон.
Вот  депутат  снова  треплет,
Словно  плюёт  на  перрон.

Нет  до  нас  дела  имущим,
Власть  придержавшим  пока...
Хоть  не  мешайте  идущим
Тёткам  с  ведром  молока...

Богом  забытые  земли
Кровью  ударят  виски...
Провинциалы  не  дремлют
И  не  помрут  от  тоски...

Будут  накормлены  свиньи,
Дети  сбегут  в  города...
Раньше  так  было  и  ныне,
Думаю,  будет  всегда...

       -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627901
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 15.01.2017


Akimova

Триолет

Неяркий  простенький  пейзаж,
Воспетый  нежною  пастелью...
Любви  ушедшей  антураж  -
Неяркий  простенький  пейзаж.  
Разбуженная  птичьей  трелью,
Я  вижу  над  своей  постелью
Неяркий  простенький  пейзаж,
Воспетый  нежною  пастелью...
.......


*    Триоле́т  —  стихотворение  (твёрдая  форма)  
из  восьми  строк  на  две  рифмы,  
при  этом  первый  стих  в  обязательном  порядке  
повторяется  в  четвёртой  и  седьмой,  
а  второй  стих  —  в  завершающей  строке.    
Наиболее  обычным  стихотворным  размером  
для  триолета  является  четырёхстопный  ямб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708077
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 15.01.2017


Артур Сіренко

Просвітлення після заметілі

                     «У  цій  країні  снігу
                       Я  слухаю  мовчання,
                       Згадую  цикад
                       І  цвіркунів,  що  давно  відспівали,
                       Занурившись  у  зимовий  сон…»
                                                                         (Сайто  Мокіті)

Нинішньої  непривітної  та  безбарвної  зими  мені  пригадуються  дні,  що  пішли  у  небуття  майже  два  роки  тому.  Тоді  почався  рік  дерев’яної  вівці  –  мала  би  початись  весна,  але  пришла  заметіль  і  все  вкрило  глибоким  снігом  –  навколо  запанувала  біла  порожнеча.  Я  тоді  був  у  війську  його  світлості  тюнагона  Фудзівара  Ямакадзе  –  залишив  пензель  та  тушечницю,  взяв  до  рук  катану  і  приєднався  до  загонів  самураїв,  що  йшли  воювати  східних  варварів.  Після  зимового  граду  та  заметілі  трохи  затихло  і  східні  варвари  кілька  днів  менше  турбували.  Скориставшись  невеликим  перепочинком  ми  знайшли  в  гаю  біля  нашого  табору  чайний  будиночок  і  влаштували  чайну  церемонію  –  садо  (茶道).  Цей  чайний  будиночок  ми  назвали  «Дзютаку  кодокуна  кокоро»  (住宅孤独な心)  –  житло  самотнього  серця.  Нам  пощастило  –  серед  нас  був  майстер  чайної  церемонії  Сакура-но  Ханабіра  (桜の花びら)  і  ми  змогли  не  просто  в  точності  дотриматись  ритуалу,  але  і  помилуватися  твором  справжнього  майстра.  Посуд  був,  звісно,  не  той,  яким  користуються  майстри  столиці,  хоча  навіть  там  у  нашу  епоху  занепаду  поменшало  знавців  давньої  порцеляни.  Ми  пили  чай  і  згадували  гвоздики,  акації,  піони  та  гіацинти.  Наприкінці  церемонії  як  і  належить  ми  говорили  про  поезію,    цитували  по  пам’яті  хайку  майстра  Масаока  Сікі.  Я  ще  подумав  про  те,  що  він  теж  писав  свої  хайку  кров’ю  –  недарма  він  взяв  псевдонім  по  імені  птаха,  у  якого  голом  іде  кров,  коли  він  співає.  А  потім  складали  власні  хокку.  Я  слухав  слова  кожного  і  з  сумом  думав  про  бодхісатву  Дзідзо  –  покровителя  мандрівників,  бо  нині  всі  ми  мандрівники  в  невідомість,  хоча  йдемо  шляхом  Обов’язку  –  шляхом  самураїв.  Я  теж  склав  кілька  хокку,  а  потім  вийшов  з  хатинки  і  побрів  глибоким  снігом  навмання  повторюючи  «Наму  Аміда  Буцу»  і  думав  про  те,  що  мало  кому  пощастить  в  наступній  реінкарнації  народитись  в  Чистій  Землі  Будди  Аміди.  І  раптом  побачивши  сосну  в  снігу  я  пережив  саторі  –  просвітлення.  Нині  я  споглядав  сніг  за  вікном  і  згадав  хокку,  які  ми  –  суворі  воїни  жорстокої  зими  складали  в  тому  чайному  будиночку  серед  снігів  і  записав  їх  на  папір:

     *      *      *
Прочанин  меча.
Сніг  –  це  листок  паперу.
Пишу  про  тишу.

     *      *      *
Ось  так  напевно  -  
Тьма:  буду  бачити  сни
Біля  гвоздики.

     *      *      *
Зникли  кольори:
Акація  в  долині:  
Білий-білий  сніг.

     *      *      *
Зимове  небо.
На  землю  грішну  летять
Білі  пелюстки.

     *      *      *
Серед  мовчання,
Серед  холодних  снігів
Споглядаю  меч.

     *      *      *
Кіт  серед  снігу.
Згадує  дні  березня
І  спів  горобців.

     *      *      *
Моє  мовчання.
Може  слова  загубив
Десь  по  дорозі…  

     *      *      *
Тільки  сніг,  сніг,  сніг
Вірші  читаю  сумні
У  порожнечу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711701
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 14.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017


Наташа Марос

НА ЦЫПОЧКАХ…

Я  молча  ухожу  от  декабря,
На  цыпочках,  где  спят  дурные  мысли.
И  оставляю  там,  в  календарях,
Рисунки,  разговоры  -  всё,  как  вышло...

Стал  на  минуты  дольше  каждый  день,
Из  ноября  все  ночи  пережиты.
И  свою  душу,  даже  её  тень,
Я  заберу  из  прошлых  общежитий...

И  научусь  по-новому,  поверь,
Смотреть  с  надеждой,  просто  и  открыто...
В  заманчиво  распахнутую  дверь,
Зайду  спокойно  в  новый  мир  событий...

Свою  любовь,  что  прямо  -  через  край,
Дарю  земле,  восходу  солнца,  небу
И  Господа  прошу:  не  забывай  -
Ты  никогда  ко  мне  далёким  не  был...

Безумно  я  люблю  своих  родных,
Подаренных  плутовкою  судьбою,
И  вовсе  не  хочу  я  благ  иных  -
Согрета  настоящею  любовью...

А  если  и  вернусь...  когда-нибудь
Туда,  где  всё  и  близко,  и  далёко,
Я,  может,  погрустив  совсем  чуть-чуть,
Забуду  яркий  свет  знакомых  окон...

И  знаете,  хорошие  мои,
Наверное,  не  раз  ещё  заплачу  -
От  этого  весенние  ручьи
Пораньше  запоют...  А  как  иначе...

                 -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709275
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 07.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017


yaguarondi

Сонця зима

Падолисту  втікач,  моє  серце,  побач  -  
чи  то  дощ,  чи  то  плач?  
У  лелечих  вітрах,  у  блакитних  степах  
світ  журбою  пропах.  
Так  ніхто,  вір  мені,  не  зрадіє  весні  
у  твоєму  вікні,  
як  холодна,  німа  біла  зграя  оман,  
тихий  сон  -  ця  зима


10.11.2014  
ілюстрація  з  
http://blog.sina.com.cn/s/blog_6383a68a0102vd1m.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706092
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 05.01.2017


yaguarondi

білохоку

*
тихеньким  снігом  
біла  груднева  кішка
іде  вкрадливо
*
нечутна  хода  -  
виспівують  мовчання
горла  сніжинок
*
блиском  зеленим
сяють  котячі  очі  -
під  снігом  весна
*
нестача  валеріани...
нічого,  я  сильна  кішка,
я  діждусь  березня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709099
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 05.01.2017


yaguarondi

Час золотих бджіл

В  час  золотих  бджiл  хмар  дощовий  парад.  
Доторкається  стріл  серпневих  вересень  -  лiтокрад.  

Блискавиці  -  торох!  Не  спи,  мій  ласка́вий  Бог,  
Найніжніше  на  світі  літо  –  де  ми  тільки  удвох.  

Вiтер  шепоче  квітка́м,  що  хоче  лишитись  там,  
Де  в  казцi  серпневiй  зорі  радіють  закоханим  дивакам.

В  час  золотих  бджіл  хмар  дощовий  парад,
Покотилися  поза  хмари  відгуки  канонад.

Яблука  на  столі  усмішкою  Іллі.




картина  Чернігіна  Олекси

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683564
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 05.01.2017


yaguarondi

O Sole Mio

Здрастуй,  
Хмаринко  атомів,  
Стиснута  шармом  шагреневим  збірна  найкращих,  
Найдостойніших  моєї  вірності,
В  цьому  місті,    
У  цьому  місяці,
У  ймовірності  в  цьому  місці,
Під  усміхненою  мискою  місяця
Не  штовхайтесь,  малятка  (штовхаються-місяться)

Найтаємничіший  Погляде  
Холодних  далеких  зір,
Що  навіть  світло  не  випускають  зі  своїх  обіймів,    
Всміхнись,  
Налаштовуючи  гравітацію  чорних  дір  -
Їх  вже  нема,  
А  їх  сяйво  живе,    
А  їх  сон  ще  не  здимів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680834
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017


Олена Жежук

Де свіча горить…

[i]«Ніч  віддавала  всі  чари  і  сни  до  останку,
Нив'я  зоравши    солодких  таїн  переліг»*.[/i]
Лише  блукає  засніженим  полем  до  ранку
Герда,  шукаючи  серцю  своєму  нічліг.

Що  їй  вітри,  коли  в  спину  про  нього  тривога?
Що  їй  сніги,  коли  терпне  у  серці  ім'  я?
В  світі  померклім  для  істини  вперта  дорога
Йти    уперед,  доки  поруч  твоє  янголя.

Там,  десь  під  зоряним  куполом  теплі  надії
Вогником    гріють,  витають  Різдвяним  пилком…
Ноче  всесила,    даруй  їй  світанок  під  вії
З  Каєм  зустріти,  де  свічка  горить    за  вікном.


*  Спроба  продовжити  довершене
Олекса  Удайко  "Ранок  рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709688
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2016


Akimova

Эксперимент


Пятьдесят  оттенков  грусти
я  нашла  тебя  в  капусте
с  позолотой  чешуя
марокканская  змея

Пятьдесят  оттенков  страсти
утонула  в  черной  пасти
на  спине    трёхглавый    принт
оголтелый    лабиринт

Пятьдесят    оттенков  света
надо  мной  струится  лето
неразгаданные  сны
первозданной  тишины

Было  счастье  в  абсолюте
принесённое  на  блюде
……………………………

Пятьдесят  оттенков  быта
ты  забыт  и  я  забыта…



Июнь  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670593
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 10.12.2016


Akimova

Абсорбция

Абсорбция  света
Кончается  лето
Свет  поглощен
Чудищем  страшным
Скрывшимся  в  чаще.
Армагеддон.

Абсорбция  звука
Не  слышим  друг  друга
Эхо  вокруг.
Звук  измельчаем
Не  различаем
Враг  или  друг.

Абсорбция  правды
Тасуются  карты
Правда  во  лжи.
Линия  фронта
На  горизонте
И  миражи.


21.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673786
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 10.12.2016


Олена Вишневська

Просто дихай зі мною словами

Я  тебе  смакувала  з  п’янкою  відвертістю  віршів:
У  дуелі  римованій  ми  перейшли  вже  на  ти.
Не  люби  їх  –  вервечками  рим  хай  милуються  інші.
Спробуй  справжню  мене  поміж  ком  і  рядків  віднайти.

Забавляйся  у  піжмурки.  Холодно.  Гаряче.  Спека.
Відчуваєш,  чим  ближче,  як  подихом  плавиться  лід?
Я  сьогодні  рішуча,  не  втримає  ремінь  безпеки!
Я  сьогодні  уперто  до  сонця  прямую  на  схід!

На  кордоні  заграви  в  чуттєвому  пломені  світла
Не  шукай  феєрверків  із  літер  й  кохання  без  меж.
Просто  дихай  зі  мною  словами  –  я  стану  повітрям!
І  не  вірші  –  мене  прочитай…  там,  де  «я  тебе  теж».  


[i]/якось/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 28.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


Єлена Дорофієвська

Яка сьогодні ніч?

Яка  сьогодні  ніч
#Єлена_Дорофієвська  

Вже  ніч,  і  я  від  твого  пекла  лиш  на  крок  -
Бач,  опіки  на  серці  та  колінці.
Шорстка  й  колюча  ковдра  з  пелюсток
Осінніх  айстр  -  чи  це  потрібно  жінці,  
Коли  слова  ночують  за  вікном?
...  До  біса  осінь  та  нерівновагу:
Мабуть,  це  дуже  рідкісний  синдром  -  
Добуток  сну  та  подиву...  Як  спрагу
Тамуєш  не  моїм  парфумом,  хтось
Губами  з  губ  збиратиме  ужинки...
Вже  вкотре  ніч  все  змінить  -  не  здалось,    
Що  має  смак  такий,  як  я  -  з  ожинки...  

Листопад  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702873
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Циганова Наталія

между скрипками и радостью…

Дождем.  
Пройти  по  сумеркам  -  дождем.  
По  ноябрем  напившемуся  городу.  
По  слякоти.  
По  памяти.  
По  поводу  
неся  уют  под  рябеньким  зонтом  
куда-то...
Небеса  из  гнутых  спиц,  
обтянутых  кульбабкой  и  ромашками,  
по  осени  гуляют  вверх  тормашками  
за  клиньями  весну  догнавших  птиц...
Когда  по  горизонту  карамель  
растает  между  скрипками  и  радостью  -
я,  спотыкаясь  мыслями  на  малости,  
войду  в  тобой  распахнутую  дверь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016


Наташа Марос

ТИХО СГОРАЕТ…

Тихо  сгорает  загадочный  вечер,
В  парке  под  снегом  уснула  скамья,
Ты  позови  -  и  пойду  я  навстречу,
Чтобы  ты  понял:  где  ты  -  там  и  я...

Твой  силуэт,  вопреки  непогоде,
Вырвет  прожектором  из  темноты,
Ты  оглянись,  даже  если  уходишь,
Снова  увидишь,  где  я  -  там  и  ты...

Где  мою  душу  сжимает  до  боли,
Там  из-под  ног  улетает  земля!
Вырвется  сердце,  умчится  на  волю,
Я  догоню  и  где  ты  -  там  и  я...

А  если  ночью  слепою  любовью,
Я  нарисую  родные  черты,
Не  сомневайся  -  иду  за  тобою,
Чтобы  ты  помнил,  где  я  -  там  и  ты...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Раннее  солнце  лучи  разбросало,
Молча  от  дома  легла  колея...
Просто  увидеть  -  теперь  уже  мало...
Мне  бы  дышать,  чтоб  где  ты  -  там  и  я...

     -      -      -  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621435
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 24.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2016


Наташа Марос

СТРАННИК…

Что  ты  делаешь  здесь,  мой  странник,
У  развалин  души  моей?
Что  молчишь,  мой  былой  избранник,
Зря  вернулся  среди  дождей...
Сам  порвал  золотую  нитку,
Уходя,  увёл  за  собой
Моё  сердце  -  любви  улитку,
Я  тебя  так  ждала  домой,
Где  тепло  и  уютно  в  стужу
И  прохладно  -  в  палящий  зной.
Понимал  ведь,  что  ты  мне  нужен
Очень-очень.  Такой  родной...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
А  теперь  зачем:  было  -  не  было,
Всё  забыл  или  помнишь  что?
Может,  вновь  захотелось  -  набело,
Но  не  греет  твоё  пальто...
Что  сказать,  если  краски  белые
Намешали  под  серый  цвет.
Навсегда.  Безвозвратно,  Смелые...
Или  знаешь  другой  ответ?..
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
Что  ты  делаешь  здесь,  мой  странник?..

         -          -        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659504
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 21.11.2016


Наташа Марос

НЕ ПИШУТЬСЯ…

Настав  отой  пекельний  мокрий  холод,
Останнє  листя  липне  до  душі,
Не  гріє  кава  свіжого  помолу,
Не  пишуться  улюблені  вірші...

І  парасольку  знов  ламає  вітер,
Шугає  дощ  сердито  усібіч  -
Вже  геть  понамокало  все  на  світі,
Заливши  полум'я  ще  теплих  свіч...

Повисло  небо  сіро,  важко,  темно  -
Сумний  короткий  день  і  довга  ніч...
Тепла  шукаю,  знаючи  -  даремно...
Нема  його  і  холодно  мені...

                 -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698392
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Артур Сіренко

Цвинтарі холодного Місяця

                                           «…  і  такими  холодними  стали  зорі,
                                                     що  місяць  розкраяв  гору  Венери,
                                                     своєю  кров’ю  попелу  розмивши  цвинтарі…»
                                                                                                                                   (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Підслуханий  діалог  тіней  Арістарха  і  Платона.
Записано  в  ніч  повного  місяця  в  бліндажі  «Безнадійний»  у  жовтні  2014  року.

Арістарх

Місяць  –  це  просто  кам’яна  куля,
Яку  розстрілювали  з  кулемета
Люди,  що  очі  ховають
За  чорну  маску  ночей.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  озером  мрій,
Коли  Місяць  оповні,
А  серце,  як  флейта,
Повниться  музикою
Містерій.

Арістарх

Місяць  –  це  місце  для  цвинтаря,
Де  попелом  наших  душ
Заповнює  кратери
Мойра.

Платон

Евтерпа
Танцює  під  музику  темряви,
Коли  світло  бліде
Сріблястого  Місяця  –  
Цього  оракула  одкровень
Падає  бризками  водоспаду
На  спогади,
На  тіні  минулого.

Арістарх

На  тому  кладовищі
Місця  вистачить  всім:
Навіть  Ерато  –  
Співи  її  недоречні  
Цієї  години:
Коли  оком  червоним  
Блимає  Марс.
Мертве  світило
Для  мертвих.

Платон

Цей  свідок  блідий
Буде  світити  й  тоді,
Коли  муза  остання  –  
Кліо  сумна
Буде  співати  Республіки  гімн:
Свідок  блідий
Наших  прозрінь.

Арістарх

Калліопу  вночі
На  розстріл  вели
Троє  тупих  троглодитів,
У  руках  волохатих
Затискаючи  автомати,
Терпсіхору  в  заручниці
Захопили  три  сепари
І  кинули  в  темний  підвал.

Платон

Білий  лебідь
Летить  над  Елладою,
Мельпомена  одна  
У  Скіфії  темній  
Лишилась  самотня.
Білий  лебідь
Прилетів  в  мої  сни,
Білий  лебідь…

Арістарх

Я  думав  це  кров
Розмиває  цю  землю  Ахілла
Та  Антіопи.
Я  помилився:  в  жилах  людей
Замість  крові
Попіл  з  водою  Стіксу.
Місяця  кров
У  серцях  людей  Ідантура.
Нічого  крім  попелу
На  землі  Кіммерії,
Нічого  крім  попелу.

Платон

А  у  снах  –  білий  лебідь.
Уранії  птах.
Доки  панфлейта  звучить,
Доки  вино  в  кратері  гусне,
Доки  кіфара  струнами  
Ночі  тривожить,
Доки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701010
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ліна Ланська

СКІЛЬКИ МИНУЛО?

Скільки  минуло?  Роки,  чи  хвилина?
Знову  біда    дощем.
Вічність,  невидима  та  швидкоплинна,
Не  налилась  ущерть.

Не  налилась  у  осінні  пейзажі    -  
Плин  павутинням  десь.
Сунуть  погрозливо  віхоли  вражі,
Листя  і  не  шелесь...

Листя  обірване  жовте  й  змокріле,
Зношене,  та  гілля,
Вітром  роздягнене  і  зледеніле,
Долю  не  нахиля.

Долю  не  грона  вінчають,  -  коралі
Скоро  засипле  сніг.
Стріхи  вберуться  в  замерзлі  кришталі.
Вдарить  мор  навідліг...
Каркають  ворони:  "Сірі  шпиталі..."
Скільки  минуло  снів?
15.11.16
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Олена Вишневська

Ти пишеш мене

Ці  рими  із  тих,    що  втікають  крізь  сито  думок,  
Де  пальці  твої  пропікають  не  тіло,    а  глибше.  
У  плетиві  днів  під  сузір'ям  впольованих  риб  ще
Є  для  нас  місце  /і  купіль  в  колисці  зірок/.

Зухвалими  тінями  вірші  торкаються  пліч
Моїх.    Твої  вірші  вростаються  жаром  під  шкіру,  
Де  в  літері  кожній  мене  ти,  як  справжню  офіру,  
Приносиш  у  жертву  собі.    Наче  пісню  сторіч

Ти  пишеш  мене.    Я  клітинно  вбираю  перо
Чорнильним  цілунком  -  дощенту  згорають  кордони
Між  нами.  Збудуємо  стіни  свого  Вавилону  -  
І  тиша  розплавиться  в  слові  й  ввійде  під  ребро

Пустелею  ніжності.    Слухай  її,    не  читай.  
Вона  розповість,    як  в  душі  розливається  повінь
І  кожна  краплина  води  тобі  стане  за  сповідь
Мою...
 /Тільки  серця,    прошу,    мій  піїте,    не  край...  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 15.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016


гостя

Остання… сповідь…



Сканую  мить  
сапфірами  очей.
Первинна  тиша.  Не  відводьте  погляд.
Волосся  ледь  сягає  до  плечей.
(мені  так  зручно)  
   Тут  потрібен  догляд…

Як  все  у  вас
занедбано.  Усе!
Майбутня  туга  і  жага  колишня.
(вам  не  здалось  -  то  смерч  мене  несе!)
На  схилах  Фудзіями  
   квітне  вишня…

Ще  мить,
і  обіймуть  її  вогні,
що  вирвуться  з  кривавої  безодні.
Чи  ви  усе  ще  вірите  мені?
Остання  сповідь.
     Не  відводьте  погляд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Процак Наталя

Бо тебе, мов тату хочу я…

Незліченні  зірки!  Та  до  неба  мені  не  сягнути.
Не  занурити  руки  в  одвічні  тенета  небес,
А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  крізь  простір  пірнути!
За  собою  затерти  сліди,  не  лишивши  адрес.

А  так  хочеться,  просто,  з  тобою  забути  про  "вчора"
Не  шукати  ніяких  "чому?",  а  тим  паче  "але...".
А  ти  знаєш,  дурненький,  що  досі  тобою  я  хвора?!
Й  ця  хвороба,  напевно,  уже  не  відпустить  мене.

А  так  хочеться,  просто,  усе  прирівняти  до  казки,
Де  хороший  фінал  нам  обіцяне  щастя  несе...
А  давай,  ми  так  просто,  усі  позриваємо  маски,
Щоб  на  "зустрічну"  нас  із  тобою  жбурляло  шосе.

І  до  чорта  усі  нездійсненні  й  придумані  мрії!
Наші  замки  з  піску  дикий  вітер  постелить,  як  мох.
Бо  тебе,  мов  тату  хочу  я  вкарбувати  під  вії,
Щоб  ділити,  єдину,  подушку  з  тобою  на  двох...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 13.11.2016


Артур Сіренко

Сира тінь моя

                                               «Тінь  моя  ковзає  річкою
                                                     мовчазна  і  сира…»
                                                                                           (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

По  річці  життя  норовистій
Перекатами  та  вирами,
Плесами  та  затоками
Ковзають  тіні  –  темні,  кудлаті,
І  моя  мовчазна  і  сира,
І  моя  дощами  осені  зрошена,
Така  сама  неприкаяна  й  непотрібна
Ковзає.  Блукає  безхатьком-круком
Багновищами  очерету  мислячого,
Торфовищами  осоки-мрії,
Мокряками  комишу-казкаря.
Блукає  тінь  моя  долиною-гленом,
Де  все  завершено
І  все  тільки  в  минулому,
Навіть  смерть  і  то  тільки  вигадка,
Каменями-плазунами,  де  рінь  заворожена:
Рінь,  де  ховається  тінь  моя,
Як  в  хатинці-склепі  соломою  критій.
Тінь  моя.  Безпритульна  сомнабула,  
Птаха  мовчазна  чорнокрила,
Пірнай  в  світ  прозорий  води  холодної,
В  світ  лускатих  темнословів  сріблястих,
Доки  сонце  не  зникло,  
Доки  світ  не  зістарівся  –  
Блукай.
Пірнай.
Пий  росу.
І  вигадуй…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699626
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Akimova

Высокая вода венецианцев

(Моя  Дина  Рубина)


Ну  что  ж,    надумав  по́  миру    скитаться,
Я  выплыла  в  лагуне  синих  вод.
Высокая  вода  венецианцев  -
Не  больше  чем  дословный  перевод.

На  Аква  Альта  чешуя  пятниста,
И  в  номере  огромная  кровать.
В  гондолах  ошалевшие  туристы,
А  я  сюда  вернулась  умирать.

Зачем,  зачем  меня  вело  упрямо
На  блеск  и  радость  площади  твоей,
На  труб  печных    старинные  фанфары,
Неверный  свет  лиловых  фонарей.

Твой  колокольный  звон  завис  на  шпилях,
И  зыбкая  упала  пелена…
И  молодой  портье  с  улыбкой  Тиля*,
И  слишком  откровенная  луна.

Я  думала,      во  мне  иссякло  лето.
Но  –  тонкий  профиль!  Но  –  густая  бровь!
Венеция,  спасибо  и  за  эту
Последнюю  прощальную  любовь.

Твоим  каналам  дань  отдам  и  дожам,
И  тайным  знакам  на  сырой  стене.
Я  грешница,    но,    милосердный  Боже,
Немножко  позаботься  обо  мне!

Заворожила  и    легла  устало
Коротким  счастьем  мне  на  плечи,  но
И  фонари,    и  шпили,    и  каналы  –
Всё  это,  как  и  я  –  обречено

На  дно  лагуны  пасть,  шагнув  с  причала,
Навеки  смертью  побратав    сердца.
До  самого  последнего  начала,
От  самого  последнего  конца.
…………

О,  как  же  мне  под  этой  маской  жарко!
Венеция,  я  заберу  с  собой
Слетевших  голубей  Святого  Марка,
Залитого  поднявшейся  водой…


Октябрь  2016

*  -  Тиль  Уленшпигель      «…то  же  узкое  подвижное  лицо  с  густыми  бровями,  те  же  «уленшпигельские»  складки  в  углах  насмешливого  рта  …»  (Д.Рубина)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696025
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 09.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016


Любов Ігнатова

Просто дощ за вікном…

Дякую  Оленці  Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378

Просто  дощ  за  вікном...просто  осінь  бринить
На  обірваних  вже  павутинках...
І  римується  з  сумом  оця  дощомить,
Застигає  в  графічних  картинках.

Просто  дощ  за  вікном...І  в  душі,  чомусь,  дощ
Тихо  грає  мінорні  мотиви.
І  дзеркалить  калюжно  бруківку  у  площ
Ця  осіння  замислена  злива.

Просто  дощ  за  вікном...  Силуети  людей
Розпливлись  у  хвостатих  краплинах...
І  танцюють  думки,  як  в  театрі  тіней,
На  старих  чорно-білих  світлинах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 08.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016


Д

50 шагов

за  каждый  свой  поступок
перед  тобой  отвечу

и  в  стоге  сена,  для  тебя,
найду  иголку

но,  [b]пятьдесят  шагов  [/b]
пройду  я,  
лишь,  навстречу...

а,  не  от  тебя...

и  не  вдогонку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697953
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 07.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2016


Мар’я Гафінець

****

...Сонце  на  склі  малює
Літні  все  вітражі....

Де  тобі  взяти  сили
З  вітром  на  цій  межі,
(Що  між  проваллям  й  небом
Сушею  простяглась),
Балансувати  вперто
З  відчаєм,  що  уп"явсь
Нитками  дій  у  звичку,
Краплями  сліз  у  сни?

Переплітати  болі?!

Жахатись  новизни!

Щоб  не  збудила  раптом
Згадка  (торкнувши  мить)
Дійсності-павутинки,
З  вітром  котра  тремтить.
Звідки  ж  взялися  сили
Знову  на  цій  межі
Балансувати  вперто?....

...Сонцем  на  склі  вітражі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698650
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Мар’я Гафінець

Дозволь собі…

Дозволь  собі  вітру  в  груди
(Не  в  спину,  як  це  зазвичай)!
Для  відчаю  час  ще  буде  -
Натхненням  окрась  обличчя.

Дозволь  собі  лінь  горілиць,  
А  цілям  "здійсниться"  мітку,
Бажанням  своїм  опівніч
Відкрити  скрипучу  фіртку,

Яку  ти  для  чогось  вперто
Все  мріями  мазав  зрідка....
На  схилений  тин  підпертий
Зіп"ялась  тендітна  квітка.

Дощану,  шерехувату,
Відкинь  вже  оту  поверхню,
Що  будні  так  зло  й  пихато
В  ідейність  вдягали  зверхню.

Поглянь  правді  в  вічі  швидше:
Це  трухлявість,  не  опора!
...Цвіт  білий  плющем  все  вище
По  скалках  вже  пнеться  вгору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698671
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Єлена Дорофієвська

Ти звеш мене Богинею…. (+Відео)

ТИ  ЗВЕШ  МЕНЕ  БОГИНЕЮ....
2016
#Єлена_Дорофієвська  #Эл

Ти  звеш  мене  богинею,  та  я
не  можу  вірити  сама  у  себе...  Себто,
якби  ти  став  моїм  палким  адептом,
ревнителем,  обожнювачем  став,
вірянином  моїм  –  відвертим,  щирим,  впертим    –
цей  статок  би  упевнено  зростав...
А  так  –  слова,  слова  та  й  годі:  «Ти  –  богиня!»
Богині  треба  мати  власний  храм,
маленьких  жриць,  просителів,  прочан
та  вартових  коштовної  святині.
А  ще  –  щоб  вірив  хоч  один  з  мирян,
всім  серцем  вірив,  а  не  так,  як  ти...  І  нині,  
якби  була  богинею,  то  я,
своєю  милістю,  мабуть,  й  тебе  б  простила.
Та  я  лиш  жінка...  Почуття  –  неначе  схили:  
всі  винуватці  ними  котяться  до  ям,
в  яких  чорти  киплять  у  темнохвиллі    –
рогаті  раді  будь-яким  дарам.
Лише  слова,  слова  без  віри:  «Ти  -  богиня».
Богині  ті  –  для  здійснення  бажань
не  власних:  жебраків  та  каторжан.
Серед  богинь  є  хоч  одна  щаслива?
Щоб  зносити  ладунок  порівнянь
потрібна  особлива  –  людська!  –  сила.
Ти  звеш  мене  богинею,  та  я
повірю  враз,  якщо  і  ти  повіриш.  Себто,
вірянином  моїм  відвертим,  щирим,  впертим  
захочеш  стати  без  примушування,  сам.
...Яка  ж  краса  в  земній  любові  і  яса  –    
ні  чорта  не  боятися,  ні  смерті.
(с)  Єлена  Дорофієвська  
2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 02.11.2016


Systematic Age

I need a little room to breathe…

А  ти  знала,  що  станеться  з  зором,
Коли  вгору  йдеш?
Хоча  я  теж  не  знаю...  Напевно,
Просвітлення  й  треш.

Відчини  шибу  широко,  аби
Повітря  зайшло.
Бачиш?  Осінь  змела  жарке  літо,
Надходить  і  кров.

Залітай  на  гостини  до  мене  -
Натиснемо  play.
Холод.  Дує  страх  через  вікно,  та
Він  скоро  мине.

Знаю,  тяжко.  Але  треба  жити,
Щоб  вмерти  хоч  раз.
Зачепи  мою  шкіру  і  драпни,
Цей  холод  -  для  нас.

05.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692698
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Іра Сон

Твоя женщина

Твоя  женщина  знает,  что  значит  -  «ждать»,
Любит  дождь,  и  не  любит  розы.
Ненавидит  обман,  а  ещё,  когда
О  любви  задают  вопросы.

Колобродят  скелеты  в  её  шкафу,
А  на  сердце  саднят  ожоги.
Проживает  она  за  строфой  строфу,
Все  катрены  свои,  все  слоги.

Проникает  незваной  она  в  твой  сон,
Озираясь  вокруг  несмело…
…  А  потом  её  сладкий  финальный  стон
До  утра  будоражит  тело…

И  ещё  ощущая  её  в  себе,
Между  явью  и  сном,  на  грани,
Совершаешь  нелепый,  смешной  побег
Под  родное  крыло  морали.

У  неё  много  дел,  у  неё  есть  Он  –
Идеальный,  но  нелюбимый.
Хоть  супружеский  долг  для  неё  -  закон;
Обнимает,  но  смотрит  мимо,

Не  желая,  но  зная:  она  –  слабей…
Уступая  ему  к  рассвету,
Ненасытно  и  яростно  мстит  тебе,
Ненавидя  себя  за  это…

А  когда  её  выдержке  выйдет  срок,
Украдёт  у  него  «беретту»
И  приставит  к  виску,  и  нажмёт  курок…
…  ненавидя  тебя  за  это…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326953
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 31.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


уляна задарма

Бред (Bread… )


 
...утро  сегодня  щенком  не-породистым  
жмется  к  ногам,  перепуганно  ластится.  
Сны  переписаны  текстом  убористым  
знаками...  буквами...  птицами  частыми  

тихо  круЖАтся  над  кружкой  кофейною...  
(  Впрочем,наверное,  все-таки  -  КРУжаться...)  
Googl  могуч  истеричкою  нервною  
мне  об  ошибках  каких-то  там  тужится  

тучами  небо  до  края  затянуто,  
тускло  горят  фонари  предрассветные.  
Восемь  ветров  -  футболисты  азартные  
ловко  "футболят"  воронами,  ветками  

ветошью  виснут,  виньеткой  напрасною  
сути  -увы  -  оказавшейся  ложною.  

Ты  далеко.  Мы  отчаянно  разные...  
Мне  бы  -не  вспомнить...  

Почтиневозможно  что...
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Лана Сянська

… не дай мені зникнути

Ти  знаєш,  мої  подушкИ  наповнені  снами  тривожними,
А  ночі  ж  тепер  уже  довшають  і  безсумнівно  важчають,
Полуденне  сонце  таке  безсоромно  руде,  а  ми  подорожніми
Долаєм    мости  сухоребрі  поміж...  За  межі  не  вийти  -  хащі  там.

Лишися  для  мене  не  звиклим,  не  дай  мені  зникнути,
В  оте  незабуте  пірнаю,  і  подих  затримую  мужньо  я,
Годуймо  ж  надії,  як  птахів,  щоб  не  відлітали  –  родзинками,
Бо  осінь,  маестро,  прийде,  і  позолотить  зону  відчуження.

                                                             ***



(Сюр  від  Christian  Schloe  -  ілюстрація  до  вірша)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679344
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 31.10.2016


Галина_Литовченко

Грає вітер на арфах…

*  *  *
Грає  вітер  на  арфах  
проміння  і  злив:
завиває,  сміється,  хлюпоче.
До  мойого  вікна  
пелюстки  притулив  –  
певно,  знову  блукав  серед  ночі.
Підворіття  хизуються  
золотом  ще  –    
падолист  розкладають  в  канапки.
І  пора  парасольок    
вчорашнім  дощем
не  останню  поставила  крапку.
В  високості  шикуються  
хмари  сумні,
як  до  лав  молоді  новобранці.
До  приходу  зими  
в  золотому  вбранні
осінь  тихо  кружлятиме  в  танці.
27.10.2016
(фото  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697013
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Олена Вишневська

заручники осені

місто  пусте.  перелітними  сталися  вулиці.
сонні  будинки  дахами  розгублено  туляться.
дні  добігають  так  швидко  до  ночі  бемолями
/між  парасолями/

більше  чомусь  не  літається  –  в’ється  туманами.
брязкають  хворі  думки  щохвилинно  кайданами.
тягнуться  будні  в  дорогу  хитку  кілометрами,
/мокрими  светрами,/

кашлем  і  ліками…  чайним  теплом..  мандаринами…
я  вже  й  не  пів,  тут  від  мене  зосталась  третина.  ми
досі  з  тобою  самотні  –  заручники  осені,
/ніби  спустошені/.

ти  мої  сни  перев’язуєш  натще  долонями.
душиш  і  душиш  байдужістю.  ночі  безсонними
звуться.  вагітнієш  втечею  з  кожною  дниною.
/я  ж  бо  –  дитиною…/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 27.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


уляна задарма

ну а пока

 
...если  когда-нибудь  боль  моя  вскрикнет  птицей,  
я  искрошу  ей  в  ладони  немного  сердца.  
Ешь,безутешная,  -  пусть  тебе  сон  приснится,  
что  ты  -  огромная  белая  птица-Радость...  
Что  среди  моря,  чей  голос  на  твой  похожий,  
где-то  остался  -  размером  с  ладошку-  остров,  
где-то  осталось  -  размером  с  мгновение  -  время,  
небо  осталось  -  где  сможешь  расправить  -  крылья.  

ну  а  пока...  Это  сердце  -  ломоть  да  крошки.  
Ну  а  пока...  Эта  птица  -  сгоревший  Феникс.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696048
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


гостя

Колишу… тишу…


Колишу  тишу…  
Може,  скажеш,  ні?
Чи  я  тобі  складатиму  екзамен?
А  чи  пройду  цей  тест  на  сни  земні?
Колишу  тишу…  
   ти  гадаєш,  камінь

У  мене  в  грудях?
Ні!  то  сталактит
Горить,  пече  із  допотопних  весен…
Найтонший  порух  тектонічних  плит  -
Все  ближче,  ближче
       до  моїх  черешень,

Ромашок,  рутки,  афинів…  
Смакуй
Який  завгодно  із  нових  релаксів
(а  хочеш  в  замку  Дракули  ночуй
Всього  за  десять,
     чи  за  двадцять  баксів)

Бо  набирає  
Обертів  земля,
Картинки  йдуть  розпливчасті,  картаті  -
Все  швидше…  швидше!  швидше!!!  ось  і  я  -
Готична  мавка
     в  атласному  платті…

Бо  розгубились
Зорі  в  бур”яні
Обіч  шляхів,  освячуючи  нішу
Світів,  де  ти  всміхаєшся  мені  
Так  ніжно-ніжно…  
   я  ж  -  колишу  тишу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696075
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Systematic Age

enter the name

введи  своє  ім'я
введи
нехай  воно  не  містить  значень
завжди  підпалюй  всі  мости
щоб  серед  них  тебе  побачив

коли  не  компілює  світ
стирай  свої  крихкі  кордони
і  байдуже  чи  дощ  чи  сніг  -
завжди  почую  крик  і  стогін

причин  для  вимкнення  нема
хіба  хтось  витер  із  системи
не  бійся
світ  -  це  океан
а  там  знайдуться  всі  лексеми

прибий  мене  якщо  не  так
втопи  коли  надійде  хвиля
спали  коли  згорить  вода
облиш  посередині  милі

програма  все  ж  не  дала  збій
ми  оживаєм  згідно  з  планом
дивись
не  стало  висоти
здається  все  було  востаннє

чорніє  біле
стан  війни
у  ній  вже  не  буде  пробачень

***

введи  своє  ім'я
введи
нехай  воно  не  містить  значень

02.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692115
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Артур Сіренко

Запитання в порожнечу

                                                 «О,  небо  -  ветеран  в  одних  обносках,
                                                     Ти  служиш  нам  уже  п’ять  тисяч  літ,
                                                     Заплати  хмар  стирчать  із  дір  сирітських,
                                                     Та  сонце  -  орден,  знак  твої  побід.»  
                                                                                                                               (Гійом  Аполлінер)

А  може  це  все  було  не  зі  мною?  Може  це  все  приснилось  мені?  Може  це  зовсім  не  я  піднімав  взвод  в  атаку  з  ручним  кулеметом  в  руках?  Може  це  не  я  вів  вогонь  з  мінометів  у  морозний  грудневий  день  і  накрив  роту  сепаратистів?  Може  це  не  мені  серед  розбитих  окопів  і  бліндажів  на  вогневій  комбат  вручив  погони  капітана  і  сказав:  «На,  можеш  тепер  їх  носити,  ти  маєш  на  це  повне  право!»  Може  це  не  я  брав  на  приціл  крупнокаліберного  кулемета  живі  рухомі  мішені  і  бачив  як  вони  падають,  падають  і  падають  у  високу  траву?  Може  це  не  я  вів  взвод  крізь  ранковий  туман  на  схід,  на  зустріч  сонцю,  що  сходило  над  степом,  на  схід,  таки  на  схід,  у  вир  вогню  і  смерті?  Може  це  не  я  роздивлявся  пагорби  на  видноколі  перш  ніж  дати  батареї  команду  «вогонь»?  Може  то  не  я  грів  замерзлі  руки  в  бліндажі  біля  буржуйки  слухаючи  розповіді  старого  фермера  у  солдатському  однострої  про  зерно  і  мед,  про  земельку  і  бджіл?  Може  це  не  я  читав  солдатам  вірші  Кіплінга  під  звуки  канонади?  Може  те  відбулось  в  якомусь  іншому,  уявному  світі?  Може  то  не  я  забивав  підривники  і  вишибні  заряди  в  міни  молотком  і  шматками  дерева,  бо  інакше  вони  не  лізли,  і  думав:  зараз  ми  всі  станемо  космонавтами,  зараз  це  все  вибухне  і  ми  полетимо  в  нескінченність?  Може  то  не  я  милувався  весняними  квітами,  що  зацвіли  біля  бліндажів,  вдихав  аромат  степу,  що  весь  зацвів  молочаєм  і  читав  в  перервах  між  обстрілами  Дікенса  і  Достоєвського?  Може  то  не  я  писав  вірші  у  записник  на  ящику  з-під  снарядів  і  думав,  що  земля  м’яка,  сипка  і  запашна,  і  що  судилось  лягти  під  цю  траву  і  не  жаль?  Може  то  не  мені  вітер  колов  в  обличчя    сніжинками-голками  і  не  я  наказував  причепити  гаубицю  до  «шишарика»?  І  зовсім  не  мені  комбат  казав,  що  він  мене  туди  не  посилає,  але  треба  їхати,  бо  це  наказ,  і  я  думав,  що  ніхто  не  повернеться,  ні  я  ні  мої  солдати?  Може  це  справді  було  не  зі  мною?  З  кимось  іншим,  з  якимось  диваком,  що  носив  плямисту  зелену  одежу,  погони  з  чотирма  зірочками,  голив  голову  бритвою,  філософствував  про  те,  що  смерті  не  буває,  що  всі  ми  вічні  і  чистив  міномети  соляркою?  Я  би  повірив,  що  це  було  не  зі  мною,  що  це  несправжні  спогади...  Але  біженці,  що  живуть  в  моєму  домі,  але  пес  з  вічно  сумними  очима,  якого  взяли  з  собою  біженці  з  моєї  териконової  Еллади,  що  зазирає  щодня  в  мої  очі  і  запитує  без  слів:  «Як  же  так?  Нас  вигнали  з  нашого  дому,  з  нашого  рідної  хати,  і  ми  ось  так  -  тепер  вічні  неприкаяні  волоцюги  будемо  тинятися  по  світах?»  І  фотографія  діда,  і  усвідомлення  того,  що  у  свій  рідний  край  я  більше  ніколи  не  приїду,  бо  нема  куди,  бо  там  не  лишилось  навіть  руїн,  бо  там  хазяйнують  бандити  й  садисти,  з  якими  не  може  бути  ніякої  спільної  мови,  що  мій  рідний  край  окупований,  і  мрія  визволити  його  наразі  лишається  мрією...  І  що  все  лишається  у  спогадах  -  тільки  у  спогадах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

СПАЛЕНІ ЛИСТИ

І  ти  пішов,  дощило  забуттям.
Розірвані  у  розпачі  конверти
Злетівши,  впали  -  хочеться  померти,
Але  загризло  знову  каяття.

Холодних  слів  розкришена  печаль
Припорошила  скло  -  душі  забрало,
Невидиме  прозоре,  як  же  мало
В  душі  дзвенів  малиново  кришталь.

Цілує  край  кривавий  слід  вина.
До  вуст  несу  жертовності  химери  -
Гірський  кришталь,  не  штучні  полімери,
А  їхня  нота  не  дістане  дна.

І  ти  пішов...я  пам"яті  мости
Листами  спаленими  притрусила
Як  марево  утримати  несила,
Так  спрагу  упокорити...прости...
06.02.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 20.10.2016


Фотиния

Одиночество

Заколыбелит  сон  ночное  соло...

Дорожки  плача  высохнут  до  соли…


Будильник  –  на  часах,  как  штык  разбудит.

Вставать.  
Одеться.    
Скоро  будут  люди.

Вести́  себя  туда,  где  неприлично
Что  грезить,  что  грузить  о  доле  личной,
Там  загово́ры  «…[i]в  целостности  –  сила![/i]..»
И  приговор  ущербным  половинам,
Слова,  слова…  и    никакого  дела,
Что  там  внутри  тебя  перегорело.

Себе  не  объяснишь  /такое  дело/  -
Нескладно  всё:  любила  и  не  смела.


Слепить  лицо  «[i]печали  –  понарошку![/i]»,
Шагнуть  в  толпу,  где  встретят  по  одёжке…


Взведён  будильник.  
Перезвоном  буден
Очнёт  наутро.

Снова  будут  люди.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665008
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 20.10.2016


Ліна Ланська

Я БЕЗ СТУКУ

А  нехай  я  без  стуку  і  в  душу:
"Кави  хочеш?"  -  у  серця  спитаю.
Тут  над  прірвою  ось,    завмираю,  -
Розіб"ється  ж...утримати  мушу.

Я  без  стуку  відкрию  кватирку
У  малесеньку  щілинку  снами.
Там  не  хліб,  -  гарбузи  з  бур"янами;
Лихо  виллється  салом  за  шкірку.

Не  злякаюся,  хмариться  бачу,
Злість  чиясь  розлетілась  поволі,
Перетнути  стежину  у  долі.
Поглумилася,  та  не  заплачу.

Я  без  стуку...  зірки  -  підвіконням,
Розмалюю  блискітками  темінь.
То  викрешує  полум"я  кремінь,
Залишаючи  шрами  в  долонях.

Засипаючи  відчаю  муки,
Наливаючи  каву  в  горнятко,
У  любові  надії  зернятко
Проростає...цілуй  мої  руки.

16.10.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695252
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Света Андроник-Шимановская

Цукерка- конфетка

Коли  нестерпний  біль  бере  в  полон,  
і  щоб  повітря  здавлене  ковтнути  
збираєш  сили  серед  сліз  і  смутку,  
і  подих  той  рятує  ...  Охолене  
оголений  твій  біль,  образи,  гнів,  
не  до  небес  -  до  срібного  люстерка,  
в  нім  блиск  обгортки  ласої  цукерки,  
який  очей  багато  засліпив...  
А  що  там  крім  солодощів  у  ній?  
І  власнику  люстерка  на  цікаво...  
Аби  лиш  кава  не  була  гірка  їм,  
Аби  лиш  цукор  разставав  на  дні...  
Від  часу  час  звикаємо  ковтать  
ціну  моралі,  у  ліміті  кисню,  
образи  відпустив  в  годину  пізню  
в  намул,  де  світ  рятує  цвіт  латать...  

Когда  тупая  боль  опять  пленит,  
и  не  хватает  воздуха  для  вдоха,  
ты  собираешь  силы,  как  бы  плохо  
там  не  бывало  от  пустых  обид.  
Задремлет  гордость,  и  остынет  гнев  -  
не  к  небесам,  а  к  зеркалу  за  шторкой,  
а  в  нем  конфетка  -  лакомка  в  обертке,  
послаще  угощенья  королев…  
Начинка,  сладость…  Это  ль  только  в  ней?  
Её  владельцу  вряд  ли  не  интересно…  
Им  только  б  кофе  не  был  слишком  пресным,  
им  всем  -  побольше  б  сахара  на  дне…  
…  И  мы  глотаем,  искрививши  рот,  
цену  морали  в  воздухе  средь  пыли,  
топя  обиды  в  цвете  белых  лилий,  
который  разбавляет  цвет  болот…
 

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695431
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Сокольник

Берегами реки Смородины. Поэма

Примечание.  Поэма  написана  в  соавторстве  с  поэтессой  Ириной  Левобережной.
 В  ней  частично  использованы  прежние  наработки,  частично-  новые,  объединенные  в  теме.  Авторы  сознательно  не  указывают,  кто  из  них  является  автором  какой-либо  части  поэмы.  Предоставляем  право  догадаться  об  этом  уважаемому  читателю.

 ***
 САКРАЛЬНОЕ

 Прийти  к  познанью,  отряхнув  былого  прах,
 Дано  избраннику,  что  женщиной  рожден...
 ...жива  в  нас  память  и  о  прочих  временах,
 О  временах...  когда  и  не  было  времен...

 Где  Лада  с  Марой  -  потаенная  борьба  -
 Ведя  беседу,  мирно  шли  в  руке  рука,
 Где  Навью  вскормлены  всходящие  хлеба,
 А  Явь  их  солнцем  осеняла  свысока...

 Кто  жил  по  Прави,  был  Сварогом  посвящен
 В  грядущий  век...  Отобразившись  в  нем...
 Мир  изменился...  Или  (может  )-  изменен?..
 К  добру  иль  худу?..  Только  познаЁм...

 ***
 ИСТОРИЯ  РОДА

 По  колосварге  огненними  рунами,
 Всевышний  Род  явил  нам  Божий  дар.
 Там  Белобог  и  Чернобог  перунятся,
 Сжимая  мир,  как  камень  Алатарь.
 Всё  видимо-невидимое,  сУщее,
 Во  Сварге  от  Сварога  рождено
 И  Морока  –  обратный  лик  несущего,
 Как  день  и  ночь.  Без  света  –  не  темно.
 Живём  мы  в  Яви  по  законам  Прави,
 А  Навь  нам  дарит  забытьё,  и  сны,
 И  так  –  от  Рода  к  Роду,  по  спирали,
 Триглав  Всемирья  постигаем  мы:
 Творенье,  Сохраненье,  Разрушение,
 И  длится  жизнь,  покуда  нить  тонкА.
 А  после  нас,  по  божьему  велению,
 Зовёт  к  себе  Смородина-река.
           Калинов  мост*,  что  ариями  пройдено,
           Веленьем  рода  –  ведами  в  сердцах.
           Там  испокон  веков  –  река  Смородина**,
           Течёт,    но  без  истока,  и  конца.

 ***
 МОРОК

   В  темных  плесах  озер  отразились  огни...
   Это  мир  зазеркалья.  В  него  загляни,
   И  увидишь,  как  вспять  время  тихо  плывет.
   Все  реально,  как  в  жизни.  Но  наоборот.

   В  этом  мире  отрада  для  тех,  кто  мечтал
   Возвратиться  к  истокам  начала-начал,
   И  для  падших,  вперед  не  осиливших  путь,
   Кто  мечтает  в  былое  весь  мир  развернуть.

   Этот  мир  на  виду.  Он  реален.  Почти.
   Он  таится  в  пруду,  как  написанный  стих,
   Что  до  лучших  времен  пропылится  в  столе.
   Это  МОРОК,  следящий  за  всем  на  земле.

 ***
 ВУРДАЛАКУ

 Ты  пришёл.
 С  переводом  времени...
 Тихий  звон,  будто  хруст  стекла...
 Мягкой  поступью  вдруг  из  темени...
 Погоди!  Я  тебя  ждалА!
 Под  луной  завыванья  слушала,
 Враз  дыхание  затаив...
 Мы  во  снах  прикасались  душами...
 Был  во  мне  ты...  Всегда  моим.
 Ты  неистовой  страстью  дикою
 И  оскалом  в  лицо  дышал.
 Я  по  скалам  -  как  кошка  прыгаю
 За  тобой!  Перейди  на  шаг!
 Не  прошу  тебя  о  смирении!
 Вырываюсь  с  своих  орбит!
 Одного  мы  с  тобой  роду-племени!
 Пламя  страсти  во  мне  рычит,
 Кровь  вскипает,  тобой  разбужена!
 Исходила  я  Явь,  и  Навь,
 В  твоей  воле  я,  мой  ты  суженый!
 Будь  моим,  или  гнев  направь  -
 Загони,  растерзай,  и  выкини,
 Что  дерзнула  сказать,  любя!
 Или  буду  Лупой  при  Ульфрике,
 Или  не  жить  мне  уж  -  без  тебя!

 ***
 УПЫРИ

 Да.  Я  таков.  Мы  таковы.
 Мы  пили  вар  Разрыв-травы.
 Да.  Мы  на  капище  в  ночи
 Нарушим  Правь-закон.  Молчи!
 Молчи  и  слушай  этот  зов.
 Он  проникает  в  нашу  кровь,
 И  выпивает  изнутри.
 Мы  -  Темный  Мир.  Мы  -  УПЫРИ.
 Но  как  же  сладок  миг,  когда
 В  моих  руках  прошепчешь  "да..."
 Приди!  Себя  мне  подари!
 Все  это  -  МНЕ!  Мы  -  УПЫРИ!!!

 ***
 У  ОМУТА

 А  у  омута  легче  дышится…
 И  шелкОва  вокруг  трава…
 Где  ты,  Лель?  Но  давно  не  слышишь  ты.
 Эхо  кануло  в  кружева
 Этих  струй,  что  сейчас  тишайшие…
 …Ты  готова  меня  принять?
 Ты,  вода  моя,  стылым  бархатом
 От  потери  укрой  меня…
 Тело  белое  –  зря  горело  ты,
 Он  в  глаза  мне  сказал  «прости»…
 Боль  сердечную  бесконечную
 Что  крапивою  жжёт  в  горсти,
 Опущу  я  на  дно  песчаное,
 Обрету  наконец  покой…
 Ты  в  душе  саднишь  раной  рваною,
 Встречей  мечешься  роковой…
 Но  довольно.  Шагаю…  смело  я
 В  руки…  горькой  своей…  судьбе…
 Ноги  стройные…  груди  белые…
 И  последний  мой  вздох  -  тебе…
 …Не  бывает  …былых  возлюбленных…
 …Не  бывать  …надо  мной  венца…
 …Помолись…  о  душе…  загубленной…
 …Что…  с  тобой…  была…  до  конца…

 ***
 РУСАЛКА

 Русалки  белесые  косы...
 Она  позабыла  совсем
 За  что  ее  Лелюшко  бросил,
 За  что?..  Или,  может,  -  зачем?...
 И  НОВУЮ  ЖИЗНЬ  обретая,
 Мир  Мары,  повернутый  вспять,
 Полюбит  порою,  нагая,
 Парней  и  девчонок  пугать,
 В  купальские  ясные  ночи
 В  извечном  кругу  временном...
 Так  что  же  ты,  Лелюшко,  хочешь?..
 Вернуться?  Но  это-  ПОТОМ...
 Когда  переступишь  порог...
 И  примет  тебя  Чернобог...
 И  тенью  мелькнешь  у  реки...
 Ах,  омуты!...  Как  глубоки...

 ***
 БЕЗУТЕШНОСТЬ

 У  Смородины  у  реки
 Не  цветут  цветы  васильки…
 Тут  зловонье,  огонь  и  смрад.
 Не  идти?  Повернуть  назад?
 Потерял  по  пути  свирель…
 Я  –  мертвец  почти,  а  не  Лель…
 Безутешно  брожу  весь  день,
 А  за  мною  –  от  Нави  тень…
 А  за  мною  –  моя  вина…
 Боли  тянется  пелена…
 Прошлой  ночью  –  Недоли  знак,
 Там,  где  омут  -  всплыла  она…
 Мост  Калинов…  мой  переход…
 Там  Морена  за  кривду  ждёт…
 Свет  теряю…  нет  больше  сил…
 Ах,  зачем  я  её  сгубил?

 ***
 НОЧЬ  ЛЮБВИ  В  ПОЛЕ

 Эта  дивная  ночь  так  тревожно-сладка...
 Несозревшая  рожь  шелестит  у  виска...
 Мы  с  тобою  лежим  да  на  грешной  земле,
 И  любовь  нам  двоим  дарят  звезды  во  мгле...

 Было  таинство  дня,  и  вечерний  закат...
 И  безумство  огня,  словно  пламенный  ад...
 Охладила  порыв  вездесущая  мгла....
 Ты  коснулась  меня...  Словно  в  душу  вошла...

 Мы  нагие  лежим  да  на  поле  ржаном...
 Я  в  тебе  недвижим...  И  движим...  А  потом
 За  разрывом-травой  потянулась  рука,
 И  дрожит  свет  ночной,  словно  жилка  виска…

 ***
 НА  ЗАКАТЕ

 На  закате  за  лунной  дорожкою
 Поплывём  мы  на  край  земли.
 Так  хочу  я  пушистою  кошкою  
 Потереться  о  руки  твои...

 Эти  сильные,  в  родинок  крапинки
 С  еле  вИдными  нитями  вен.
 И  губами  янтарные  капельки
 Осторожно  собрать  с  колен...

 Этот  остров  -  он  наш,  с  осОкою.
 Ты  прошепчешь:  "Ко  мне  иди..."
 И  мои  пшеничные  локоны
 Защекочутся  по  груди...

 Переливами  смеха  счастливого
 Разольётся  по  телу  дрожь!
 И  в  безмолвную  тишь  осинника
 На  руках  ты  меня  унесёшь!

 Где  трава  высока  измятая,
 Поцелуи  легки,  как  пух...
 Твои  волосы  пахнут  мятою,
 И  уже  горячо  от  рук...

 Только  шепот:  "Не  оставляй  меня..."
 И  счастливый  твой  смех  в  глазах...
 Только  выдохи,  и  касания
 И  черёмуха  в  волосах...

 ***
 ГОДЫ  СПУСТЯ

 Я  здесь  одна.
 Иного  мира  странница.
 Река  меж  нами  –  ширь  и  глубина.
 Виновница?  Любовница?  Избранница?
 А  между  нами  –  пламя,  и  война.
 Сквозь  дым  не  вижу  облика  зовущего.
 Сквозь  слёзы  я  не  вижу  ничего…
 Прошедшего,  грядущего  и  сущего
 Не  надо.  Жду  его  лишь  одного.
 Какое  пламя  жжёт  тебя,  мой  сУженый?
 Какие  бури  на  чело  легли?
 Всегда  с  тобой  мы  прикасались  дУшами…
 Зачем  мы  эту  нить  не  сберегли?

 ***
 ПО  ТУ  СТОРОНУ  МОСТА…

 Не  сберегли...
 А  может  -  не  сберЕжено...
 Не  вышло  вновь...  Не  впрок...  Не  в  нас  вина...
 Причудливо  вплетается  в  мереживо
 И  рвётся  нить,  что  нам  судьбой  дана…
 И  где  я  пал  -  вовек  тебе  неведомо.
 В  пылу  боев,  в  восстания  огне,
 И  эта  нить  -  не  нить  пути  победного.
 Не  довела  она  тебя  ко  мне...

 ***
 МАТЕРИНСКАЯ  МОЛИТВА

 Сыночек…
 Я  опять  молилась  пламенно…
 Тебе  я  узелочек  собралА.
 Как  передать?  Чиновники  все  кАменны…
 За  всех  молюсь  опять,  не  помня  зла.
 О,  как  ты  там?  Не  холодно?  Не  голодно?
 Так  редко  удаётся  позвонить…
 Я  жду  вестей,  но  снова  морят  голодом
 Бездействия.  Сжигая  жизни  нить.
 Опять  стреляли.  На  колени  падаю
 Пред  Богом,  и  неистово  молюсь.
 Сыночек,  ты  поспал  чуток?  Не  раненый?
 Моя  любовь  с  тобою  будет  пусть!

 ***
 ЗВОНОК  ОТТУДА

 Здравствуй,  мама!..
 ......        ......      ......        ......      .....
 В  окопе  холодном  сидели...
 А  по  небу  крылатые  девы  летели...
 Нет,  не  с  пьяну,  не  с  голоду...
 Это  -  войнЫ
 В  небесах  отражаются
 Вещие  сны...
 Мы  отходим...  И  многих  из  нас  уже  нет...
 Этот  свет,  или  тот...    Двуединственный  свет...
 Молот  Тора  вручен...    Он  тяжел...    Ничего...
 Мы  еще  не  постигли  всей  силы  его...
 Холод,  холод...  Пустое...  Он  лишь  разогреет
 Кровь  потомков-наследников  Гипербореев.
 Мы  дойдем.  Мы  вернемся.  Мы  -  светоч  во  мгле.
 Мы,  как  Боги,  извечны  на  нашей  земле.
 .......            .......            .......          .......
 А  последний  мобильный  звонок  был  таков  -
 "Здравствуй,  мама!  Я  скоро  вернусь!  Я  здоров..."

 ***
 ЭПИЛОГ

 Утомленных  путников  шаг
 В  даль  грядущего  поступь  мерит.
 И  река  протекает  в  веках.
 И  воздастся  нам  всем  по  Вере.
 Из  миров-веков  волчья  сыть
 Зовом  крови  крепит  породу...
 Это  Макошь  сплетает  нить  -
 Из  былых  в  грядущие  годы.
 Стебельком  полевой  травы
 Навь  венчает  нас  светлой  Явью...
 Передали  седые  Волхвы
 Православие  -  Православию.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032801248  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569927
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 20.10.2016


Лао Лю

Майбутнє

здалеку
з  віків
зоряними  шляхами
по  наших  кістках
йде  майбутнє

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578288
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 19.10.2016


Шон Маклех

Єтс В. Б. Нескорені господарі. Переклад

Діти  богині  Дану  сміються  в  своїх  золотих  колисках
І  плещуть  в  долоні  ледве  примруживши  ясні  очі.
Скачуть  вони  на  Північ,  коли  покличе  їх  сокіл,
Летять  на  білих  крилах  на  зустріч  з  холодним  серцем.
Дитя  моє  гірко  плаче,  до  грудей  його  притискаю,
І  чую  з  безодні  могили  голос,  що  нас  кличе.
Пустельні  вітри  стогнуть  над  морем  північним  холодним,
Пустельні  вітри  несуться  на  захід  палаючий  кров’ю,
Пустельні  вітри  рвуться  в  зачинені  неба  двері,
Пустельні  вітри  прочинили  ворота  страшного  пекла,
І  душі  скорботні    звідти  женуть  шматками  туману.
О,  серце,  вражене  вітром,  нескореними  господарями,
Палає  воно  сильніше  свічок  Пречистої  Діви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411059
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 19.10.2016


kosheleva.

***

Когда  ее  боль  доболит  до  конца
И  время  вправит  мозги  на  место
Вот  тогда  он  придет  и  будет  молча  стоять  у  крыльца
Слеза  по  щеке.    Не  вернуть.  Чужая  невеста...

kosheleva.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687786
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 19.10.2016


Марамі

Не треба іншою

Мені  з  тобою  не  треба  бути  іншою
Скидати  зброю  і  ламати  стріли
Я  не  рахую  вистражданих  відстаней
І  тих  гріхів  одягнених  у  біле

Мені  так  хрипло  жовтень  світанковіє
Там  твої  Може  змащені  отрутою
І  наші  правильні  обкуталися  ковдрою
А  мрія  залишається  незбутою

Мені  з  тобою,  просто  щоб  з  тобою
Без  додаткових  бонусів  й  процентів
Щоб  не  проснутись  сивою  й  не  тою
Поки  ржавітимуть  твої  порожні  стенди

Без  надлишкових
Лише  б  торкнутися
З  тобою  мрія  знову
Хоче  збутися...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693918
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Akimova

От тебя

Как  будто  по  покосу  босиком,
Как  будто  минами  вокруг  земля  устелена.
Прочь  от  тебя  -  бегом...  пешком...  ползком...
Хотелось  быстро,  получалось  -  медленно.


Июнь  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675062
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 19.10.2016


Akimova

Закон внутри меня

       [i]Две  вещи  наполняют  душу  всегда  новыми  и  все  более  сильными  удивлением  и  благоговением,  чем  чаще  и  продолжительней  мы  размышляем  о  них,  —  это  звездное  небо  надо  мной  и  моральный  закон  во  мне.[/i]
                                                                                                                         Иммануил  Кант


Закон  внутри  меня.  Его  не  переступишь.
И  хочется  порою,  да  вот  заказан  путь.
Напрасно  ты  себя  тяжелой  плетью  лупишь  -
Лишь  глубже  загоняешь  его  в  больную  грудь.

И  звёзды  надо  мной    вовек  не  сосчитаешь.
И  хочется  порою,  да  ночи  коротки.
И  что  там  в  глубине  -  ты  никогда  не  знаешь.
Стоишь  и  осязаешь,    сжимая  кулаки...


Сентябрь  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687273
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 19.10.2016


Akimova

Сиюминутен стих

Сиюминутен  стих  мой  о  тебе  и  актуален
От  силы  день.    Печаль  моя  легка.
Но  быть  тебе  на  листике  всё  помнящей  бумаги
Любимым  и  желанным  на  века.


Июль  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679126
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 19.10.2016


Шон Маклех

Живе срібло зірок

                                           «…Зорі
                                                   Наче  розбитий  термометр:
                                                   Кожний  квадратний  метр
                                                   Ночі  ними  засіяний…»
                                                                                             (Йосип  Бродський)

Розбитим  термометром  зір
Я  міряю  температуру  
Цього  хворого  Всесвіту.
Боюсь  подивитись  навіть
На  цифри  готичні  приладу:
Раптом  переконаюсь,
Що  температура  сього  Всесвіту
Як  у  мерця.
Хоча  десь,
Хоча  десь  за  хмарами  туманностей
Сказав  мені  вголос:
«Докторе!
Не  поспішайте  діагноз  ставити.
Всесвіт  живий.
Він  навіть  не  хворий.
Ви  лише  зазирнули  в  шпаринку,
Лише  побачили  обрізані  нігті,
А  думаєте,  що  обстежили  пацієнта.
Лишіть  собі  свої  цидулки,
Свої  прагматичні  клізми.
І  не  треба  мене  називати  «Старим»*
За  давнім  ірландським  звичаєм.
Ви  любите  розглядати
Одну  з  моїх  іграшок:
Гарну  Ви  придумали  назву:
Всесвіт.
Є  в  цьому  слові  щось  біле,
Щось  від  друїдів:
Цих  диваків  у  ліс  закоханих  ,
Цих  збирачів  каменів,
Які  інколи  розмовляють,
А  інколи  вершать  –  долю,
Цих  ловеласів  потойбічного,
Цих  біло-вбрано-здивованих.    
Отож  не  журіться,  докторе,
Напишіть  краще  в  оцій
Історії  хвороби:
Все  тимчасове…»

Примітка:

У  нас  в  Ірландії  його  ім’я  теж  не  прийнято  вимовляти  намарно.  Називають  його  легким  натяком,  наприклад  Старий.  Він  не  ображається…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Артур Сіренко

Шати небосхилу

                       «На  край  небосхилу,  туманний  скорботний,
                           Йшла  ніч,  набрякаючи  зорями  й  тінями
                           А  я,  бородатий  чаклун  оповідок,
                           Слухав  говірки  каміння  й  рослин.»
                                                                                 (Федеріко  Ґарсія  Лорка)  

             Тим,  хто  був  поруч  в  серпні  та  вересні  2014  року.

Серед  ночі  степів
Кольору  ряси  старого  монаха  –  
Учня  спокійного  Будди  –  дивака  Гаутами
Я  слухав  слова  звіробою,
Говірку  кущів  полину
І  шепіт  каміння  –  брил  вапняку,
Уламків  граніту  –  тоді,
Коли  ніч  вагітніла  зорями,
Коли  маятник  
Хотілось  зробити  з  уламків
Старої  залізної  смерті,
Що  теж  втомилася  бути
І  розсипалась  –  іржею,
Уламками  криці.  
Ноктюрн  віщуна:  так  хотілось
Зазирнути  у  схованки  Часу  –  
Кульгавого  карлика,
Знати  хотілось  –  кому  який  жереб
Випало.  Що  і  для  чого,  зараз  чи  потім,
Кому  і  навіщо.  Чи  просто
Хотілося  бути
Чи  метеором  згоріти  –  
Спалахом  ночі  степів,
А  ніч  наче  гостя,  
Була  схожа  на  сцену
Страшної  вистави,
І  ми  гомоніли  –  бо  осінь.
Час  одкровень,  а  не  смерті.
І  кожному  –  трохи  епохи.
Шматочок.  

Ми  не  помремо.
Ми  наче  зорі
У  тьмі.  Просто  вічні.
Як  Всесвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693874
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Артур Сіренко

Розірване небо

                                                 «Подивіться,  розірвано  небо
                                                     тінями  привидів
                                                     серпневої  прохолоди  вечора!»
                                                                                         (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

                                                   Тим,  хто  не  повернувся  (на  відміну  від  мене).  

Небо  розірване:
Тільки  шмати  тої  тканини  синьої:
Шийте  з  неї  шати  паяцам:
Бо  в  світі  де  все  розділено-розірвано
Все,  навіть  небо
Шматовано  привидами
Серпневої  прохолоди  вечора:
Того  самого  серпня,
Жаркого  і  металевого,
Того  гішпанського  –  
Де  кожному  гідальго  кулю,
А  кожному  мрійнику  смерть,  
А  кожному  блукачу  степ
І  безнадії  кавалок.
Серпень  заліза  розпеченого:
Привиди  прохолоди  вечора
Тинялися  між  зіницями  яструба,
Між  сторінками  книги  
Про  сліпого  філософа.
А  ми  тоді  тільки  вчилися
Розуміти,  що  смерть  кумедна,
Що  вона  тільки  вигадка,
Тільки  ілюзія
Нашої  свідомості  хворої.
Ще  рахували  ми  дні  й  години
До  заграви  світанку  літа  –  
Бодай  останнього,  бодай  недоречного,
Але  нашого.

А  ріка  все  текла.  
І  то  не  мідна,  а  синя.
Я  думав  –  то  клапоть  неба  –  
Заплата  його  шовкована.
А  то  просто  ріка  –  каламутна,
Наче  епоха  Аларіха.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693872
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 17.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016


Сокольник

О неких странных отношениях

Мы-  сладкая  боль.  Мы-  отпеты.
Ты-  рана.  Я-  огненный  шрам.
И  кто  покусится  на  это-
Пошел  он  к  собачьим  чертям.

Ты-  замужем.  Я-  не  свободен...
Возможно...  А  может,  и  нет...
Бывают  загадки  природы,
Бывает  под  кожей  скелет.

Свобода  движения-  это...
Взгляни-  таракан  на  стене.
Прихлопнешь-  он  есть,  или  нету?
Нет.    Лучше  уж-  муха  в  вине...

В  таинственный  мир  отношений
Не  всем  приглашенными  быть.
Сокрытый  полет  ощущений
Творить...  И  его-  полюбить...

Стандартный  поток  осуждений
Услышан.  Но  я  вас  прошу-
Оставьте!  Я  в  мир  наслаждений
Лишь  избранную  приглашу.

Мы  в  круге,  чертой  отделенном
От  мира,  в  котором  умолк
Зов  крови,  никем  не  спасенный.
Мы  в  круге.  Ты-  ведьма.  Я-  волк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491753
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 14.10.2016


Макс Айдахо

эпитафия. каждому

каждому  выпадет  вскоре
решиться  на  важный  шаг:
озером  быть  или  морем,
раскручивать  звездный  шар,
 
птицам  протягивать  ветви,
цвести  или  петь  дождем.
только  в  объятиях  смерти
спокойствие  обретем.
 
каждому,  верю,  воздастся
и  каждого  Бог  прочтет.
помните,  знайте,  рождаться
законный  придет  черед.
 
хочется  днем  забелеться,
из  ветра  венки  плести.
счастлив,  что  буду  я  в  сердце
стучащем  в  твоей  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670675
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 14.10.2016


Елена*

Мне бы так

«Слово  за  слово,  мысль  -  полётная,  
но  материя  -  очень  плотная...)  
Как  придумаю  -  вроде  -  сделала,  
и  раскаялась:  мысль  -  не  белая)  -р
азноцветная,  как  и  жизнь  моя...
И  пою  о  том  -  словом  -  не  тая)))))»
norma  Ardeko

Жизнь  моя,  разноцветная.
Ах,  люблю  ромашки  я,  придорожные.
Смотрят  в  мир  все  приветливо.
Мне  бы  так  суметь  прожить,  да  всё  ложное.
Да  под  чёрными  метками.
Ох,  как  трудно  быть  всегда  осторожною.

Глупая,  всем  открытая.
Репейники  льнут,  колючками  колются.
Сплетнями  вся  обвитая.
Им    волю  дай,  забьют  радостно    кольями.
Я  не  хочу  быть  нытиком.
Но  всё  чаще  бывает  очень  больно  мне.

Там,  внутри,  за  грудиною,
Растёт  ком  едучий,  твёрдокаменный.
Осень  пришла,    паутина.
Сгорят  пусть  печали  все  ярким  пламенем.
Ах,  ромашка  невинная.
Мне  бы  так  прожить  до  погоста  храмова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692617
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Елена*

Жалко сук

«…Бог  требует  опять  начала  всех  начал?...»
norma  Ardeko

Прости,  мой  Бог!  Но  я  устала.
Ты  говоришь  -  начни  сначала.

А  стоит  ли?!  Сюжет  решён  -
Я  ненавижу  плотский  сон.
И  снова  буду  бить  свой  лоб
О  чью-то  совесть  "высших  проб".
Они:
 
–  деревня,  низший  сорт.
Сидишь  в  изгоях  до  сих  пор.-

Фонтан  фекалий  изо  рта.
И  нервный  стук,  об  пол,  хвоста.
А  рядом  очень  толстый  сук,
Не  выдержал  -  разъелся  Пук.
Ему  б  ещё  там  посидеть
И  эволюцией  прозреть.
А  он  –  бах  с  дерева  и  в  дамки.
И  вот  уже  во  многих  рамках.
И  вот  уже  он  –  господин.
А  я  всего  лишь  чернь.  Вот,  блиннн!
Хожу  на  двух.  А  он?!…продам  -
На  четырёх.  Но  «Аз  воздам!»
Ай,  моська!  Ходишь  под  столом.
А  на  слона  стучишь  хвостом.

Прости,  мой  Бог!  Опять  достали.
Пожалуй,  пну.  А  там  ….-  детали…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693785
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Елена*

Сад сердец


***
В  саду  наших  сердец
Цветут  розы  нежности.
Мы  пьём  мёд  любви.

***
Гладишь  мне  руку,
А  сердце  замирает.
Вижу  я  во  сне.

***
Самурай  следит  
За  стрекозой  на  цветке.
Улыбка  в  глазах.

***
Смотрю  в  зеркало.
Вижу  тебя  за  собой.
Сердце  вздрогнуло.
Обернулась  –  нет  тебя.
Повернулась  -  снова  ты.

***
Жизнь  без  тебя  –  дождь
Из  серых  туч  печали
Моего  сердца

***
Любовь  откроет
Все  замки.  Растопит  лёд
Твоего  сердца.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693702
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2016


Фрау Ларсен

холодно

[color="#ff0000"][/color]
вежливо,  скованно,  строго,  как  подобает  чужим...
-  Как  ты  живешь?  -  Понемногу...  (ты,  как  и  прежде,
один?  я  бы  спросила,  но  гордость...  знаю,  не  будет  ответа).
только  твой  взгляд  -  наотмашь.  в  пламя  ушедшего  лета
нам  уже  нет  возврата,  в  город,  где  солнце  и  нежность,
в  дом,  где  частица  рая...  слишком  родной  и  желанный,  
я  тебя  -  от-пус-ка-ю  (зубы  сцепив  от  боли!)...
бритвой  -  по  старым  шрамам,  там,  где  ты  врос  в  мою  кожу...

холодно,  холодно,  холодно...  воздух  -  острее  стали.
любимый,  восемь,  и  скоро  твой  поезд...
ну,  с  Богом...  дай,  я  поправлю  шарфик...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453314
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 09.10.2016


гостя

Чи моря?…чи ми?. .



Вимкнуть  воду
І  телебачення,
Як  тринадцятий  день  мине…
Всі  спішитимуть  на  побачення-
Серед  них  
   не  знайдеш  мене…

Стежка  звивистою,
Нерівною…
На  підошвах  -  усе  дірки.
-Що  робитимеш?  -    Лишусь  вірною,
Тільки  витиму  
   на  зірки…

Давню  казку  
Про  синю  бороду
Не  згадаю  на  ніч  ніде.
Не  дозволь  мені  вмерти  з  голоду,
Коли  манна  
   з  небес  впаде…

Хто  залишиться,
Чи  моря,  чи  ми,
Як  поглине  усе  пітьма?
Мавки  з  лісу  виходять  зрячими,
Лиш  мене  
   серед  них  нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Юрій Клен


І,  може,  іншого  шляху  немає,
 Щоб  з  хаосу  душі  створити  світ.
«Сковорода».  Ю.  Клен

Він  світ  творив  із  хаосу  душі  –
Високе  небо,  мерехтливі  зорі,
Річки  дитинства,  чисті  і  прозорі,
І  лагідні  на  дотик  спориші…
Та  небагато  писано  в  мажорі:
Втопившись  у  кривавому  терорі,
Мед  втратили  калинові  вірші.

Пожовклим  буком  став  юнацький  дух,
Господнім  гнівом  чаша  вщерть  налита:
У  хліборобів  –  ні  зернини  жита,
На  покуті  –  розтерзаний  дідух…
І  хоч  Німеччина  була  ще  сита,
Вкраїнськість  в  нім  жила  несамовита  –  
Від  горя  він  прозрів,  а  не  оглух.

Позичивши  в  архангела  перо,
А  каламар  –    в  Сковороди-пророка,
Ніс  правду  в  люди.  Хай  вона  жорстока,  –
Із  болем  в  світ  являється  добро.  
Хто  відповість:  наблизившись  до  Бога,
Нам  плакати  й  молитися  убого  
Чи  краще  спис  встромити  під  ребро?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693118
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016


гостя

Як Сіріус… впаде…


А  ти  палав…  
В  усьому…  до  дрібниць…
Ти  ще  не  знав  -  зірки  впадуть  о  сьомій…
Читав  міста  в  пісках  її  зіниць.
Лишав  вітри
   їй,  чистій,  невагомій…

Шукав  слова,
які  сягали  дна
її  озер,  що  розлились  фатально…
Й  минав    світи,  в  яких  жила    вона,
змальована  тобою  
   подетально…

І  засинав,
торкнувшись  кам”яниць,
що  знали  велич  й  прохолоду  Гізи…
(“…  я  відпущу  усіх  своїх  служниць,
коли  складеш
   міжзоряні  валізи”…)

Коли  могутній  
Сіріус  впаде  
в  скрижалі  вод,  в  безодню    манускриптів,
шляхами  караванними  пройде
в  твої  міста…
     стояла  ніч  в  Єгипті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 07.10.2016


гостя

Не змінити…



Ця  осінь  
так  безпрограшно  гірчить…
(а  я  не  знаю,  як  її  минути)
Я  ще  не  знаю,  тільки  рветься  мить
на  атоми
   в  бастиліях  цикути…

І  ти  мовчиш  –  
у  тобі  сто  доріг,
сто  берегів…  і  сто  світів  незримих…
Ще  зараз  ти  помилувати  б  міг
мене  на  цій  
   слизькій  арені  Риму…

Лише  юрба  
так  жадібно  кричить
в  незборному  покликанні  –  Убити!
…і  осінь  –  так  безпомічно  гірчить.
І  ти…  
   …і  вже  нічого  не  змінити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 06.10.2016


OlgaSydoruk

Пускай никто, прощаясь, не стенает…

Экспромт

Спасибо  за  вдохновение    -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту...
Минор  и  отрешённость  -  не  пугают...
Там  нотой  покоряю  высоту,
Которую  не  видели,не  знают...
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту:
На  параллель  последнюю  изгнаний...
И  листья  золотые(на  снегу)...
Пускай  никто,прощаясь,не  стенает...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 06.10.2016


гостя

Дарма…



Мовчи.  
Твоє  мовчання  у  пітьмі
Спалахує,  немов  космічні  глиби.
Мовчи,  коли  так  боляче  мені!
Іде  вертеп  до  нас.  
   Танцюють  риби.

Скидають  
Свою  одіж  на  дахи…
Уперше  постають  такі  відверті…
Мої  давно  приручені  птахи
Фарбують  пір’я,  
   йдуть  до  інтровертів.

Кричу  їм  вслід  –  
Лиш  не  до  них!  О,ні!
Ловлю  останню.  Завмираю  з  жаху.
Безплатний  цирк  давно  обрид  мені.
Спиняю  риб.
     Прощаю  білу  птаху.

Лиш  ти  
Так    і  не  зважишся  ввійти
В  цю  п’яну  ніч,  що  край  мого  подвір’я.
Дарма...  мені    -  нічим  не  помогти!
Луску  згрібаю…  
   вимітаю  пір’я…





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683757
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 05.10.2016


гостя

Ріка…

Кола  розходяться  
витончено…  повільно…
Від  середини  -  до  берега,  і  тоді
котяться  в  трави…  і  далі,  повз  божевільню…
Я  ж  залишаюсь
     в  холодній,  як  лід,  воді

Контуром  синім
пастельних  нічних  туманів,
маревом  срібним,  обрієм  без  берегів…
Просто  мішенню,  де  погляди  ку-клус  -кланів  
спалять  у    темряві,
   зрештою…  знаєш,  снів

Мало…  так  мало  
на  цій  водяній  поверхні,
де  колонтитулом  впоперек  і  поздовж
кола    розходяться  –  ширше…  терпкі,  нестерпні!
Повз  моє  серце…
 повз  цю  божевільню…  повз…

…хвилю  ловитимуть  
 жадібно  лис  і  миша,
вовк,  росомаха  і  ящірка  в  рік  бика.
….знаєш,  потІм,  по  всьому,  наступить  тиша.
котиться  в  трави
     вогненні  моя  Ріка……………………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Артур Сіренко

Зорі згасають

                                                 «Зорі  згаслі
                                                     Засипали  попелом  лоно
                                                     Зеленої  річки…»
                                                                                     (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Зорі  гаснуть
Лишається  попіл  –  
Сірий  гіркий  попіл.
Тому  і  небо  над  країною  хмар
Попелясте  –  бо  світить
Попіл  –  гарячий  ще,
Грань  замість  зір  –  тих  попелищ  –  
Саме  тих  –  металевих,
Які  запалюють  не  смолоскипи
І  навіть  не  блискавки-треби,
Не  учні-нездари
Прометея  мрійника.
Запалюють  металеві  почвари
Диких  брунатних  варварів.
Зорі  гаснуть.
Може  тому,  що  несила
Дивитися  з  чорноти  отої
На  дідизну-попелище.
Може.
А  може  тому,  що  світло
Таке  недоречне
У  мороці  надто  густому,
Надто  тягучому
Смолянисто-липкому
І  важкому,  як  цегла
Для  підмурків  каплиці
Ренесансу  отруєного.
Зорі  гаснуть.
Не  соліть  їх  попелом  
Черствий  хліб  щоденності.
А  може  ми  просто  не  бачимо
Того  дивака  старого
У  плащі  дірявому,
Що  гасить,  як  свічки,
Наче  китайські  ліхтарики,
Останні  свічада  Неба
Епохи  занепаду.
В  може  не  гаснуть?
А  може  це  просто  світає
Над  попелищем  Борджіа,
Може  з  того  попелу
Колись  виростуть  квіти,
Які  побачити
Вже  буде  нікому.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692273
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 05.10.2016


гостя

Некерована…



Нецілована,
Некерована,
Пройдусь  кронами  яворів…
І  залишуся  зачарована,
………ніби  води  семи  морів

Позолочена,  
Непосріблена,
Найсолодша  із  орхідей…
Я  і  досі  ніким  не  обрана-
……..ні  до  звірів  ні  до  людей

Не  відмолишся,  
Не  відмиєшся,
Позолочена  та  гірка…
Ти  в  долоні  мої  пролиєшся,
………і  в  мені  оживе  ріка

А  не  схилишся,
Не  обізвешся,
Воском  скапаєш  з  вівтарів…
І  на  лоні  моєму  зійдуться  
………темні  хвилі  семи  морів

І  коли
Диким  вовком  витимеш,
І  розкроїш  мене  навхрест…
Я  воскресну!  -  і  далі  житиму…
……….доки  води  мої  несеш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686171
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 04.10.2016


Станислав Бельский

Мирек Боднар. Стих без названия №59

Всем  знакомо  ощущение,
когда  после  пятого  или  шестого  джойнта  на  мгновение  кажется,
что  сердце  падает  куда-то  глубоко-глубоко,
и  ты  падаешь  вслед  за  ним.,
Но  это  только  мгновение,
Не  умею  разговаривать  с  теми,  с  кем  нужно,
Говорю  с  теми,  с  кем  хочется  говорить,
Простые  банальные  истины,
сказанные  тысячу  раз  на  кухне,
истёрлись,  покрылись  пылью  и  паутиной.,
Но  есть  занятия  интересней,
медитативней.,
Сметать  утром  с  крыльца  листву,
засыпавшую  его  за  ночь,
смотреть  на  ландшафты  пола,
счищать  веником  пожухшую  краску  с  досок,
трогать  пальцами  источенное  шашелем  дерево,
отмытое  снегом  и  дождями.,
Уже  скоро  из  каминов  завьётся  дым.,
Всем  знакомо  предчувствие  зимы.
когда  в  ноябрьский  вечер  бродишь  по  парку,
прячешь  руки  в  карманах,
когда  поворачиваешься  к  ветру  спиной,
прикуривая  сигарету  от  спички.,
Мы  с  тобой  спим  в  разных  постелях,
но  что  будем  делать,  когда  придут  холода?,
Что  будем  делать,
когда  в  твои  сны  опять  вольётся  тёмная  грязная  вода,
а  зима  будет  влажной,  как  насморк?
Засыпай,  моя  рыжая  фея  из  тёплых  краёв,
жасмин  за  окном  –  цветок  твоего  имени  –
уже  дремлет.,
 
(Перевёл  с  украинского  Станислав  Бельский)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692309
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Ольга Ярмуш

ВсесвіТіло

Усе  –  в  мені:
Ріка  вирує,  точить  течією  гострі  камені,  співає  крізь  руді  мушлі…
Дибляться  гори,  тверді,  високі,  буйні  —  пам’ять  древньої  магми…
Крізь  капіляри,  крізь  сині  мережива  вен  росте  густа  отава-трава…
Все  глибше  у  плоть  впинаються  корені  дерев,  відчуваю  їх  рух  і  рух  черв’яків  поміж  них…  
Копита  коней  цокочуть  по  грудях  землі…
Б’ють  крилами  об  сизе  небо  дикі  гуси…
Потягується  виспана  вовчиця  перед  нічними  ловами…
Кудись  в  глибини  моєї  сутності  дзвінко  падає  горіх,  зронений  білкою…
Жебонить  струмок.  Скрипить  журавель  на  криниці.  Лине  безіменна  пісня…
Вибухає  гроза.  Вигорає  степ.  Заносить  пісками  руїни  старезного  міста…
Шумить  віковічний    океан…Мій  неперебутній  Тетіс…
Сходить  –  в  центрі  грудної  клітки  –  палаюче  Сонце…
На  кінчиках  нігтів  і  волосся  пульсує  фазами  росту  і  старості  Місяць…
Зі  свистом  падають  метеори,    лоскочучи  шкіру  зсередини…
Дише  Всесвіт.  Народжуються  і  помирають  міріади  створінь…
Усе  –  в  мені…
І  я  –  всюди  у  цій  Вічності…

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692258
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Шон Маклех

Запах вересу

Старий  ірландський  божевільний  сад
Коріннями  вростає  в  порожнечу,
Глухим  дольменом  нависає  над
Минулим  та  майбутнім,  і  малечу
Журливо  кличе  на  грушкИ  і  виноград.
Ти  не  втомився?  Відпочинь  хоча  б,
Послухай  вітру  стогін,  осені  журбу,
Торкнись  долонею  холодного  каміння
Ти  знав  лише  поразки  й  боротьбу,
Чув  моря  шум  і  чайок  голосіння,
Тепер  спочинь  –  ще  встигнеш  випити  води,
Піти  болотами  нечутною  ходою,
Розтанути  у  гіркоті  нічної  мли,
Лягти  під  вересом  чи  під  вербою  молодою,
Землею  стати  чи  пірнути  в  глибину
Старого  пагорбу,  де  тихо  сплять
Прозорі  привиди  синів  Богині  Дану
Чекаючи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 02.10.2016


Олена Вишневська

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 30.09.2016


гостя

Здрастуй…



От  і  зустрілись…  
Терпнуть  губи…  здрастуй!
Послухай,  сік  березами  тече.
В  напруженні    замруть  підземні  пласти
до  перших
     сильних  поштовхів…  пече!

О,  як  пече
ця  повінь  поміж  нами,
як  огортає  паморозь  оця!
Послухай,  як  зникає  під  ногами
земля,  коли
     обвуглені  серця

йдуть  з  молотка  
за  безцінь,  чи  задарма
в  сумнівному  мереживі  утіх…
І  скрапує  чорнило  так  безкарно
на  перший  сніг………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Ірина Лівобережна

ПІСЛЯПРИСМАК фесту «МОВОЮ СЕРЦЯ»

Вірші  деяких  конкурсантів,  учасників  та  членів  журі.  Все,  що  я  змогла  знайти  в  інеті.  Вибачте,  якщо  можливо  знайшла  НЕ  КОНКУРСНИЙ  вірш.  Важко  шукати  авторів,  іще  важче  –  вірш,  не  знаючи  його  назви.  )))
Читайте,  аналізуйте,  обирайте  те,  що  вам  ближче  до  душі.  На  хвилинку  уявіть  себе  на  місці  журі  Фестивалю,  що  вже  поступово  стає  нашою  історією.  
##########################
[b]Єлизавета  Жарікова[/b]
***
Я  нікуди  не  йду
Крім  спраги  німої  трави
(пісня)
1.
Це  як  у  снах,
Де  зрослися  міста,  де  нічого,  крім  себе…
Коло  вікна
Задивлятися  в  тишу  морозного  неба.
Небо  шорстке,
Сіроковдряне  небо  кудись  відповзає,
Все  не  таке,
Все  пручається,  голе,  слизьке  і  безкрає.  
Дивлюся  на  фото  людей,  де  вони  посміхаються,
За  що  б  зачепитись  у  світі:  усе  нетривке  таке,
Скажи  тим,  хто  прийде  погрітись,  нехай  залишаються,
Усі  феєрверки  в  пітьмі,  як  сигнальні  ракети.
Але,
Приспів
Я  нікуди  не  йду,  я  лишаюся  тут  і  даю  тобі  руку,
Я  буду  триматись  за  тебе  —  і  знов  буде  світ  наш  простий  і  живий,
А  потім,  на  виході  з  літа,  нічого,  нічого  не  буде  на  світі,
Крім  спраги  німої  трави,
Крім  спраги  німої  трави.  
2.
Вікна  горять,  
Їх  багато,  вони  поцейбічні,  не  гріють,
Сіре  звіря
Причаїлось,  затихло,  дрімає  і  мріє.
Хто  б  відгадав
Що  чекає  за  рогом  (куди  б  його  дітись?).
Буде  вода,
Навесні  буде  просто  вода  хлюпотіти.
І  діти  шукатимуть  неба  в  калюжах  побрижених…
Якби  пригадати,  чого  так  запекло  хотілося…
Неназване  так  проступає  печально  і  ніжно,
Що  деревом  стати  або  на  шматки  розлетітися.  
Приспів
3.
Це  як  завжди:
Світ  тікає,  коротшають  наші  хвилини.
Де  не  сиди,
Не  сховатись  від  цього  повільного  плину.
Що  є  для  нас:
Десь  дитинство  стікає  і  піниться  в  ринвах,
Вітер  і  час
І  далекого  неба  пекучі  жаринки.
Дивися,  як  місто  засніжене  спить  і  здригається,
Уривками  слів:  чи  анафема,  чи  алілуя…
Дерева  стоять  на  молитві  крізь  ніч  неприкаяну,
І  янголи  нашими  снами  таємно  листуються.

[b]Уляна  Дудок  [/b]
***

а  постіль  пропахла  кавою
до  локонів  мідно-корицевих
все  місто  здавалось  забавою
з  монетами  стертими  лицями


полотна  ще  дихають  румбою
і  дотиком  пальців  шовковим
були  ви  мадонною  згубою
осіння  богине  любови


а  місто  примхливо  нахмуриться
продовжить  свої  карнавали
чужою  прокинеться  вулиця
де  ми  так  нестримно  кохались
(з  нової  збірки  поезій  "Дім  з  верандою  для  мрій"  (2013)


[b]Русана  Гордієнко
НАДІЯ[/b]
***

Голоси  і  ритми
Предків
Сплітаються  в  генах
Бездоганно
І  не  повторити  ніяк
Солов"їної  пісні
наспіваної  вспак.
Мій  сонячний  знак
На  твоїх  передпліччях
лишився
з  сАмого  ранку.
Я  -  куртизанка.
Куртизаню  віршами
Малюю  картини
мазками,
стукаю  серцем,  
як  в  мами  
і  болЮ
спогадом  карми.
Бери  мене  
майже  задармо  -
За  сонячний  промінь,
за  запах  полину...
За  сміху  розмінну  монету
Продається  ціла  Планета
мОїх  світів...
У  Захід  примарний
знов  відлетів
твій  журавель..
Сутеніє...
Небесні  сині
нині
"при  надії"...


[b]Наталя  Баницька
ЖИТИ  ВАРТО…[/b]
***
Шукаю    притулку    у  хвилях  замріяних  трав…
(із  записів  Мавки)...    (Лізо…  Маріє…  Марто…
Я  вас  колись…  я  усіх  вас  колись  –  кохав…
Я  –  вас  кохав…  
   а  тому,  мабуть,  жити  –  варто…)

Шукаю    притулку…  на  сьому  свою  висоту…
Все  –  уже  сталось…  й  нічого  не  може  статись…
(Я    вас...  Маріє...  Лізо…  і  навіть  –  ту,
що  просто  йшла,
     щоб  ніколи  не  повертатись…)

І  знову  пірнаю  -  на  сьому  свою  висоту…
Море  –  безмежне!…  усі  ілюзорні  звуки…
(Я  вас…  Маріє…  Марто…  і  навіть  –  ту…)
“Тату,  візьми  мене,
     як  колись,  на  руки!…”

Де  мої  трави…  роси…  просто  скажи  –  де  я?!
Море  –  безмежне!  небо  моє  так  низько!..
Чуєш,  колише  Всесвіт  знову  нове    ім’я……
Чуєш,    гойдає  вітер  
   легко    чиюсь  колиску…

Боже!..  колише  вітер  знову  колиску  ту…
Світ  збожеволів…  бачиш?...    світ  –  пакував  валізи…
Світе,  скажи,чи  мав  ти  хоч  якусь  мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я  вас  –  безмежно  ніжно…..
……………………….Марто…  Маріє…  Лізо…….)


[b]Людмила  Лінник[/b]

Сама  собі  не  сподівалася))  
Від  ліхтаря  подала  свою  писанину  на  Всеукраїнський  фестиваль-конкурс  Мовою  серця,  лиш  тому,  що  в  Франківську,  а  я  зараз  не  надто  мобільна)))
Аж  тут  виявилось,  що  вона  (писанина  та)  в  мене  -  еротична  ;)
Таке  -  ІІІ  місце  в  номінації  "інтимна  лірика  -  еротична  поезія"  :)
Ну,  що  я  вам  можу  сказати...  Несподівано.  Приємно.  Знаходжу  в  собі  нові  грані.  Якраз  пора  ;)
Щиро  вдячна  організаторам  Оля  Бреславська  Roman  Boychuk!  Знаю,  наскільки  непросто  в  наш  час  щось  таке  організовувати!  Ви  мега-супер-круті!!!
Спасибі  членам  журі  за  працю.  Це  також  нелегке  випробування  ;)
Вітаю  переможців!  Оскільки  нікого  не  знаю,  то  й  не  тегаю,  сорі.  
Окреме  спасибі  і  вітання  Rusana  Gordiyenko  енд  компані!  Дівчата,  ви  таки  нереально  круті!  
Руся  -  ти  моє  натхнення.  Моя  Провідниця!  Може,  й  не  писала  б  взагалі,  якби  не  ТИ!
Котичку,  Andriy  Savka,  ти  якраз  вчасно  приїхав))))  Соняшники  -  соняшні!  Дякую  :)
Ну  і  сам  конкурсно-еротичний  вірш)

***
Ти  мене  твориш.
Своїми  обіймами,  
Цілунками,  поглядом.
Я  справжня,  там,  під  одягом,
Де  тільки  ти  мене  бачиш.  
Розплітаєш  волосся  –  
Пахне  ромашкою.  
Тріпочу  пташкою
В  тебе  на  плечі.
Сумні  орачі  
Перекрають  мої  поля.
Натята  на  скибки  земля  
Віддаватиме  вогкий  дух...
Там  колись  зеленів  спориш...
В  тиші  зашелестиш  
Колосками  пророслих  сліз.
Створи  мене  вільною!
Ти  ж  можеш!  
Фатою  весільною  
Снується  туман...
Іде  караван  
Лякливих  моїх  бажань.
Без  вагань  
Ти  б  їх  здійснив.
Вчора  мене  створив,  
Нині  –  зломив...
Що  тобі?  
Я  –  земля.  
Зорана,  покалічена,
Твоїм  слідом  помічена.  
Стежку  витоптав  
Через  серце.
За  що  мені  все  це?!  
...
Твориш  мене  –  твори.

[b]Оксана  Шевців-Мазур
***
СОН  ДАНАЇ[/b]
Ловила  рибу.  Срібні  брижі  хвиль  
Накочувались  лоскотом  і  сміхом.
А  риба  плюскалась  —  така  потіха,
А  я  легка  допоки…  але  тихо!
Лиш  павутинка  золота,  де  криль-
ця  пташки  перелітної  весни,
Як  подих-дотик  зніженого  сонця.
Підшкірні  пестощі  чи  просто  сон  це?
Як  спурх  метелика,  як  стиск  долонь  цей
Скрадливий  порух  вуст:  засни,  засни.
Ловила  рибу.  Сонні  блиски  хвиль
Ліниво  огортали  чуле  лоно.
Така  наївна  і  необоронна,
Ріка  ураз  зробилася  бездонна
І  уневажнила  вагомий  біль.
Медвяна  повінь  золотим  дощем
Зліпила  вії  у  солодку  втому,
Вгадала  путь  до  місячного  схрону.
Останній  спротив,  а  затим  судомно
Кричала  так:  іще,  іще,  іще!
Впустила  рибу  між  колін,  і  звив-
на  течія  дражнилася  лускою,
Тікала  і  не  мала  супокою.
І  золоті  кайданки…  що  ж  ти  коїш…
Ловила  рибу.  Дощ  мене  зловив.
листопад  2011

[b]Надія  Капінос
Ріо-ріта[/b]
***

...тонуть  в  легкім  шардоне
марципанові  губи...
Тане  морозиво  -
біла  вершина  Монблан...
Сонце  -  веселий  п"яничка
з  обличчям,як  бубен,
з  дозволу  МОго  ,-  з  розгону!  -
пірнає  в  стакан...

...Вип"єм  Цей  День-
в  ньому  стільки  
Гарячого  Літа!
Юна  бджола  вже  
танцює  хмільний
пасодобль...
...крутится  в  серці
забута  колись  Ріо-Ріта  ...
...котиться  Сонце
під  білі  дахи  
 парасоль

в  літнім  кафе,
 де  завмерла,
чекаючи,злива:
 ніжність  не-сказаних
слів  ще  -  на  відстані  вій...
...вСУпереч  сотням  розлук
я  -  шалено  красива!
ВСУпереч  тисячам  війн  -
Ти  вернешся  -  ЖИВИЙ!

...я  зупиняю  секунди
зусиллями  волі  -
жовта  бджола  завмирає
в  повітрі  на  мить...
Ким  би  не  став  ТИ  -  
дарунком
чи  вироком  долі,  -
День  Цей  -  я  знаю!-
від  куль  Тебе  ТАМ  
захистить...

День  Цей  із  присмаком
губ  -марципанове  
Літо...
День  -  карамелька,
малиновий  Вічності  смак,
де  на  пів-світу  лунає    
в  мені  -  РІО-РІТА...
ТИ  -поверНЕшся!  Бо  я  ТЕБЕ...
я  ТЕБЕ...  ТАК...


[b]Леся  Мудрак
Stop[/b]
***
Stop!!!  Оче-ви-дно,
дно  видно,  о-о-о!
Он,  диви:  —  Чи  Ви?
Чи  не  Ви:
отче,
                 лечо,
                               мачо…
В  голові  —
гном  плаче.
…чап-пач-чап…
ходять  сльози  в  очах:
Ізольда  без  Трістана
пережила  три
                         стани,
                                           а  не…
Олжа?!  жало  —
               у  ло-
                           ні?!  —
                                       ло-
па-є…
             Віп-  пів-
екстаз  —
узами  шлюб-ни-ми  —
                                                 враз…
А  чи  акбол,  любка,  є?
І  —  STOP!
Знову  —  на  пост?!
Фортуна  нутра
виголошує  тост:
–  За  тебе,  за  мене,
                                                     за  наше  дитя…
…Тибет  для  нас  —  табурет.
                               чи  терубат  —
все  глибше  —  назад…
                               Dasein,
спивай
                       те,
що  вихопив  місяць,  а-а-ай!  —
пивом  мови  цих  тіл:
ось,  тихцем  —  коло  з  кіл…
Лік?..
Оволодів  оловом,  оводе?
То  ж  —  STOPPP!!!
                                                           ай-ай!
…дна  таки  не  видно!



[b]Ліна  Ланська
ТАЇС[/b]

Ти  втомилась  застиглій  вежі
Готувати  терпкий  аніс.
Хтось  за  нами  невпинно  стежить,
Може  доля,  моя  Таїс?

Крапля  лоскітно  пестить  груди
Проганяє  всебічне  зло...
Не  зніма  лиш  вуаль  полуди  -
Потьмяніле  душевне  скло.

Чару  повну  хмільної  браги
Наливай,  не  сп"яніти  більш.
Де  знайшла  ти  стільки  відваги,
Віддаватись    за  мідний  гріш?

Перекреслити  як  минуле,
Влада  з  пристрастю  розійшлись?
Спрагле  тіло  і  серце  чуле,
Подаруй  мені,  як  колись...

Що  ті  вежі,  гетеро  люба,
Велич  влади  -  кінець  меча.
Коли  точить  смертельна  згуба,
Обійми,  прожени  печаль.

Переможець  -  обранець  долі,
Лиш  один  може,  на  мільйон.
Без  кохання  безсилі  й  кволі,
Не  звінчає  нас  Вавилон.

Амазонко,  давати  відсіч
Ти  втомилася  ворогам.
Моя  слабкість,  мій  щит  зусібіч,
В  сріблі  викликом  стань  богам.


[b]Мар'яна  Тисяк[/b]

[b]Десь  там…[/b]

Десь  там….
…де  падає  зоря…
Вже  догора  мій  світ  без  тебе!
І  похапцем  шматочок  неба
Краду.  ..  обпікшись....
спрагло  я!

…Твоя….

Забувши…..
хитрість  лихваря
ввіряю  скарб  наївно-щиро:
любові  втомлене  вже  Диво
лукавій  звабі…..
Звіздаря….

…пітьма…

Йдучи  самотні
ночі  вбрід,
закутавшись  в  густу  розлуку,
шукатиму  очима  руку,
що  наш  запалить….
змахом  світ!

…Політ!..

А  він  –
безпечно  і  грайливо:
то  тут,  то  там  моргне  здаля….
Жорстокий!  Знає,  й  Вічність  я  –
Його!....  забуто-
норовлива…

…щаслива…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685611
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 30.09.2016


уляна задарма

L;ekm'nf

Ну  що  ж,  Джульєто,  життя  -  вже  проза.
Тушкуй  котлети.  Суши  мімози.
Чекати  досить  Коня  і  Принца.
Знімай  пуанти.  Тобі  за  тридцять.

Звикай,  Джульєто,  до  перших  тріщин
в  ранковім  люстрі  -  нестерпно  віщім.
Нестерпно  чеснім.  Чужім  -  нестерпно...
Де  мерзнуть  ноги.  Чи  -  крила  терпнуть?

І  терпне  спогад  -  вуста  гарячі...
Солодкі.  Вперше.  П"янкі.  Незрячі.
Ванільний  опік.  Кордони  стерто.
Пульсують  крила.

Горять  котлети.

І  п"є  тихенько  коньяк  -  Джульєта...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.09.2016


уляна задарма

***

А  тобі  в  обличчя  зарегоче  правда,
випотрошить  душу,  наче  гострий  ніж...
Є  закон  незмінний  навіть  в  грі  без  правил:
заварила  кашу?  Пригощайся...  Їж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652696
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 30.09.2016


уляна задарма

* *

...А...  може...  нумо  -  партію  у  шахи?
...І,  знаєш...  В  мене  є  Вино  і  Хліб...
Змивай  свій  грим,  що  наганяє  страху...
..а  я  зніму  -  намуляв  трохи  -  німб...

Ти  -  чорними?  Як  завше?  Не  набридло
завжди  лишатись  Абсолютним  Злом?

-  Без  Темряви  -  не  буде  видно  Світла.
Добро  без  Тіні  -  буде  чи  Добром?

-  Та  досить  філософій,  краще  ділом
творити  ВОЛЮ  Світла...  Диво  з  Див!
Я  нині  сотню  душ  наповнив  -  ВІРОЮ!..

-  Я  нині  сотню  душ  -  занапастив...

...Пекельний...  Чи  колись  інакше  зможеш?..
Нехай  -  хоч  в  шахи!  -  а  здолаю  -  знай!

-  Були  ті  душі  крихітні  й  порожні,
убогі  і  жорстокі  через  край...
За  що  їм  -  Світло?  І  за  що  їм  -  рай?

...І  відповідь  втекла  у  Небо  -  птахом,
байдужа  до  поразок  й  перемог,
де  в  білій  залі  двоє  грали  в  шахи...
Один  з  них  був  -  диявол.
Другий  -  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 30.09.2016


Ірина Лівобережна

Ты ушёл, самурай…

     [i]«На  оксамиті  ночі
     Мов  зорі,  твої  очі...
     Цей  мерехтливий  спомин
     Теплом  повіє  з  дому...»
           С.  Сокольник[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
=  =  =  =  =  =  =  =  =
Ты  ушёл,  самурай*,
Был  ты  сдержан  и  сер,  как  гранит,
И  тебе  невдомёк,
Как  в  неведенье  сердце  болит.

Возле  сада  камней
Здесь  брожу  я  под  полной  луной
Цвета  лилий  белей,
А  тревога  по  саду  -  за  мной.

Кличу  имя  твоё,
Но  не  слышу,  не  вижу  следов…
После  зова  даймё**
Ты  ушёл,  как  велит  бусидО***.
=  =  =  =  =  =  =  =  =
Кодекс  самурая
Беспредельно  строг.
Здесь  брожу  одна  я,
Не  жалея  ног.
Ноги  в  кровь  избИты,
Ночи  холодны,
И  даймё**  сердитый
Вяжет  цепь  вины…
=  =  =  =  =  =  =  =  =
Может,  раны  твои
Надо  травами  мне  полечить?
Не  поют  соловьи,
И  еда  мне  полынно  горчит,

Отзывается  боль
В  каждой  клетке  разбитой  души…
Что  случилось  с  тобой?
Отзовись!  Позови,  напиши…

Поднимись,  если  можешь!
А  не  можешь  –  орлом  прилети!
Острым  взмахом  из  ножен
Мне  земные  грехи  –  отпусти.
=  =  =  =  =  =  =  =  =
Я  виновна,  знаю,
Знаю,  что  грешна.
Только  самураю
Я  была  верна.
Птицей,  зверем,  выпью
Крыла  его  след…
Поднималась  высью,  берегла  от  бед…
=  =  =  =  =  =  =  =  =
Ты  ушёл,  самурай……………….

*самураи  -  светские  феодалы,  начиная  от  крупных  владетельных  князей  (даймё)  и  заканчивая  мелкими  дворянами;  в  узком  и  наиболее  часто  употребляемом  значении  —  военно-феодальное  сословие  мелких  дворян.  Хотя  слова  «самурай»  и  «буси»  очень  близки  по  значению,  но  всё  же  «бу»  (воин)  —  это  более  широкое  понятие,  и  оно  не  всегда  относится  к  самураю.  

Само  же  слово  «самурай»  происходит  от  глагола  haberu,  в  дословном  переводе  означающего  «служить,  поддерживать»;  то  есть  самурай  —  служилый  человек.  Самураи  —  не  только  воины-рыцари.  Они  были  и  телохранителями  своего  даймё  или  сюзерена,  и  в  то  же  время  его  слугами  в  повседневной  жизни.

**даймё  -  крупнейшие  военные  феодалы  средневековой  Японии.  Если  считать,  что  класс  самураев  был  элитой  японского  общества  X—XIX  веков,  то  даймё  —  это  элита  среди  самураев.  Новые  кланы  военных  феодалов  получили  название  сэнгоку-даймё.  Они  активно  и  энергично  вели  военные  действия  против  своих  соседей,  иногда  более  богатых  и  могущественных,  но  недостаточно  честолюбивых,  и  добивались  успеха.  Верхушка  военного  сословия  —  даймё  —  сохраняла  свою  мощь,  как  и  все  самурайство,  до  начала  XIX  века.  

***бусидо́  -  кодекс  самурая,  свод  правил,  рекомендаций  и  норм  поведения  истинного  воина  в  обществе,  в  бою  и  наедине  с  собой,  воинская  мужская  философия  и  мораль,  уходящая  корнями  в  глубокую  древность

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651885
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 30.09.2016


гостя

Усе… по всьому…



Картини  пастельні…
Невиразні…  як  знайти
стежки  призабуті  до  серця  чорничного  літа?
(…скажи  лиш,  мольфаре,  чи  вмієш  ридати  ти?
Чи  плаче  лише
     смерекова  твоя  трембіта?...)

Відлий  мені  трунку  
незнаних  твоїх  пустель.
І    випусти  коней  на  волю  вогненної  масті...
А  чашу  –  розбий  об  вершини  карпатських  скель
на  сонячні  друзки…
     хай  нам  буде  щастя…  щастя!..

Розколоте  небо…
Розірване…  ти  ж  –  цвіти
у  ніч  нашу  першу…  а  також  в  останню,  сьому…
Як  тиша  настане,  чи  вийдеш  назустріч  ти?
(…  скажи  мені  лиш,  мольфаре…
   ……………  тай  все…  по  всьому…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660047
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 29.09.2016


гостя

А сни мої - як море…



А  сни  мої…  А  сни  мої  –  як  води…
Як  бурні  води  древньої  ріки…
Немає  там  ні  страху,  ні  тривоги,
В  тих  снах  мене  цілуєш  ніжно  ти.

Цілуєш  так,  як  дощ  цілує  квіти,
Як  вітер  пестить  трави  на  полях,
Як  промінь  сонця  ніжно  і  відкрито  
Торкає  стиглі  яблука  в  садах.

…І  знову  сон.  А,  може  вже  і  ні…
Забуду  розпач  і  відкину  втому.
Стежиною,  що  зіткана  із  зір,
Повернуся  увечері  додому.

Давно  вже  призабувся  смак  весни…
Багряним  цвітом  квітнуть  небокраї.
І  ти  приходиш  знову  в  мої  сни.
Я  знаю,так  насправді  не  буває…

Я  знаю,  це  –  ілюзія,  обман…
Найлегший  спосіб  пережити  горе.
Твій  силует,  загорнутий  в  туман…
П’янкий  нестерпно  пам’яті  дурман…

І  сни  мої…  І  сни  мої  –  як  море…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468335
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 29.09.2016


One of many...

А ТІНІ, МОВ ДРЕВНІ РУНИ (18+)

З  приводу  несталого  поетичного  розміру  прошу  не  турбувати)


Цілуй,  обіймай,  віддавася,
Тони  в  еліксирі  кохання,
Просочуйся,  розчиняйся...
Не  вперше,  а...  Наче  востаннє.
Жмакай  простирадла  пальцями,
Прокушуй  до  крові  губи...
І  перса  -  двома  зухвальцями...
І  стогін  приглушений  -  Любий...
І  нервів  обірвані  струни
На  піку  гітарного  рифу,
А  тіні,  мов  древні  руни...
Щаслива...  Знеможена...  Тихо...
***
Прокушені  губи  до  крові,
Товчуть  в  маківару*  сейкени**
І  плями...  Такі  пурпурові,
І  в'ються  гадюки-вени.
І...  Краплі...Випалюють  очі,
П'янке  пульсування  артерій,
На  зламі  доби,опівнОчі
І  з  придихом  -  йоко-гері***...
І  нервів  обірвані  струни
На  піку  гітарного  рифу,
А  тіні,  мов  древні  руни...
Самотній...  Розчавлений...  Тихо...

*Маківара  -  тренажер  в  карате-до  для  відпрацювання  ударів.
**Сейкен  -  удар  кулаком  в  карате-до.
***Йоко-гері  -  бічний  удар  ногою  в  карате-до.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679043
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 28.09.2016


One of many...

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Все  буде  добре,  може,  навіть  краще.
Ти,  певне,  вже  збираєш  камінці,
Що  квітень-чарівник  метав  із  пращі
Кудись  у  світ?  Синиця  у  руці,
А  журавель…  Кружляє  та  кружляє,
Розносить  крИльми  білих  хмар  акрил.
Чи  жар  долонь  його  внизу  чекає,
Чи  просто  –  два  жакани  поміж  крил?
Все  буде  добре,  може,  навіть  мило.
Все  лишиться  на  влежаних  місцях.
Живим  –  життя,  а  мрець  зійде  в  могилу
У  вересом  заквітчаних  полях.
Все  буде  добре,  далі  буде  осінь,
По  мокрому  асфальту  шелест  шин…
Варшава,  Бельсько-Бяла,  Краків,  Познань?
Я  –  one  of  many,  з  багатьох  один…
Промоклі  ноги  і  горілка  з  перцем,
Чомусь  у  скронях  стугонить  канкан.
Вкололо  в  грудях  голкою…  У  серці?
Ні…  Ворухнувсь  між  крилами  жакан…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680952
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 28.09.2016


ю

Осеннее настроение.

Грустиночка  моя,печаль  души  моей!
С  глазами  синевы,  бездонными,  как  небо.
Жизнь  убегает  табуном  шальных  коней...
Как  сон,  который  был,  а  может,  не  был...

Дождиночка  моя,  слеза  моей  души!
Ты  не  грусти,  ведь  в  жизни  так  бывает...
В  осеннем  вальсе  молча  мы  кружим
Мы  в  наших  снах...  и  время  отступает...


                               ноябрь  2009.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157772
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 28.09.2016


гостя

Вбиваючи звіра…



І  знову  опівніч.
Ідуть  за  вогнями  вогні.
Ця  сповідь  сумління,  ця  вперта  одвічності  міра.
Я  чую,  як  вперше  ворушиться  шерсть  на  спині,
В  мені  прокидаються  
   ознаки  хижого  звіра.

Окреслюю  коло  -
У  нього  не  смійте  ввійти!!!
Одна  лише  мить  -  і  вогонь  спалахне  поміж  нами!
Одна  лише  мить  -  і  ви  більше  мені  не  брати…
Не  сестри  мені,  не  брати…
     вороги  ворогами…

Межа  ілюзорна,
Та  грані  ці  не  перейти.
Окреслюю  коло…  й  до  ранку  шукатиму  винних…
Тому,  що  не  сестри!  -  й  кричатиму  до  хрипоти.
О,  ночі  хмільні!
     о,  настоянки  погребів  винних…

І  кігті  впускатиму
В  землю  на  сонних  лугах,
До  болю,  до  зойку…  аж  доки  обізветься  ліра,
Аж  доки  прокинусь  на  диких  отих  берегах,
Вдихаючи  трави…  
 в  собі  убиваючи  звіра…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684316
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 27.09.2016


гостя

Вакханалія смутку…



Не  буде,  як  було…
Чуєш,  місяць  сьогодні  тече…
Місяць  знову  у  повні  лягає  на  соняхи  й  рутку.
Бо  розгойдує  човен.  І  осінь  занадто  пече…
Як  ця  осінь  пече!  -
     золота  вакханалія  смутку…

Не  буде,  як  було…
Не  сколихнуться  трави  ніде,
Не  обізветься  птах…  режисери  готичної  драми
Нас  покинули…  тут  -  нас  ніколи  ніхто  не  знайде.
Пригуби  мою  віру,
     і  мить  зупини  між  світами…

Бо  ще  тиша  така!..  
Бо  клепсидра  висмоктує  час
На  чужі  полюси,  бо  фужер  матіолою  повен…
Бо  ніколи  ніхто…  і  вирішує  повня  за  нас…
………і  розгойдує  човен…………………………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 27.09.2016


zang

сірокко

твір  було  написано  10  років  тому,
а  присвячено  тепер  знаменитій  спеції,
щоб  була  здорова  та  весела.
каже:  "ви  мені  ще  жодної  поеми  не  присвятили"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 27.09.2016


гостя

Та, що минулась…



І…  цілуватимеш  губи  
До  смутку  на  китицях…
До  божевільних  вітрів,  до  снігів…  а  вона,
Та,  що  минулась…  буде  тобі  снитися…  снитися!
І,  в  результаті,
     ти  просто  пошлеш  її  на

Дикі  простори,  
Вінтажно  на  пил  розкришені,
Тихі  озера  з  юнацьких  відвертих  мрій,
Луки  альпійські,  де  котяться  сни  притишені,
І,  наостанок,
     злітають  з  магічних  вій…

Де  ореолом  сяйва
Сліди  поглинуті,
Там,  де  найвища,  восьма  твоя  струна
Сил  набиратиме…  на  береги  покинуті
Так  необачно…  
   так  безнадійно…  на…





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685785
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 27.09.2016


гостя

Іду…на звук…


Перехворію…
Переоживу…
Переполощу  все  в  холодних  водах…
І  вже,  переростаючи  в  траву,
Залишу  на  землі
     свій  мокрий  одяг…

Іду  на  крик…
Потім  іду  на  звук…
І,  зрештою,  іду  лише  на  світло…
Над  тілом  ще  кружляє  хижо  крук,
Та  поле
     знову  маками  розквітло!

Чи  зрозумієш,
Що  це  знову  я?
У    цьому  платті    чи  мене  впізнаєш?
Коли  мені  даватимеш  ім”я,
Роздивишся
     у  повен  зріст,  і,  знаєш-

Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу  в  четвертинних  кодах…
Уже,  переростаючи  в  траву,
Переполощу
     у  холодних  водах…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ірина Лівобережна

Встреча

Нереальность  случайных  встреч…
Связи  –  странная  ирреальность…
Притяжение  сильных  плеч
И  касания  рук  –  случайность…

Нежность,  выпитая  до  дна,  -
Ожиданья  твоих  объятий…
Обжигающая  волна
И  по  телу  –  от  губ  печати.
05.09.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605351
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 27.09.2016


Ірина Лівобережна

Женщина в красном

Она  идёт.  И  собирает  взгляды
Опасные,  как  острые  ножи.
Мне  –  серой  мышке  –  неуютно  рядом.
Не  надо  городить  потоки  лжи,
Что  все  мои  волнения  –  напрасны.
Она  –  в  твоих  мечтаниях  живёт
Добычей  недоступной  и  прекрасной.
Ты  покорить  мечтаешь  этот  рот
Напором  грубым  мужественной  воли,
Упрямым  блеском  восхищённых  глаз.
Войти  в  неё  до  одури,  до  боли,
В  порыве  страсти  позабыв  о  нас,
С  животным  криком  в  жар  её  ворваться,
Чтоб  покорить  безумия  вулкан,
И  к  трепетной  груди  её  прижаться,
Когда,  устав,  отхлынет  океан.
Опавшим  крыльям  дивного  полёта
Дано  уснуть  на  белых  простынях…
Ты,  засыпая,  ей  прошепчешь  что-то…
Взяв  нежности  немного  –  у  меня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FC1C4g8YOA4[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632835
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 27.09.2016


Євеліна Сафо

Cліди

[b]А  навкруги  -  мої  сліди  :
На  паморозі,  на  камінні.
Уже  на  скошеній  траві
Приліг  лапатий,  білий  іній.

Невірний,  легкий,  нетривкий
Блистить  мереживом  спокуси
Накинутим  на  ці  ліси,  
Невинним  подихом  зими,
Немов  дівчини  світлі  коси.

Озвавсь  під  легкою  ходою
Тендітним  хрустом  самоти.
Та  він  і  я,  лише  ми  двоє
Прийшли  послухати  ліси

Вже  майже  сплять.  У  полоні  ранку
Одвічні  ,  темні  й  промінь  тут
Пройшов  крізь  гілля,  став  серпанком,
Щоб  більш  підкреслити  красу.

Спалохані  злетіли  птахи
Під  небо  співом  піднялись.
І  полетів  на  землю  маком
Кришталь  із  інею  тонкий.

Упав  в  сліди,  торкнувсь  волосся,
І  білим  димом  там  осів.
Так  стала  я  найпершим  гостем  
Ще  непочутої  зими.

09.07.2016[i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690985
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2016


Макс Айдахо

восточное. любовное

...случайно,  копаясь  в  архиве,  нашел  
фотографию  молодой  пары:  
девушка  в  форме  медсестры  начала  
двадцатого  века,  
рядом  стоит  парень  в  царской  офицерской  
форме,  
с  георгиевским  крестом  на  груди.
со  светлыми  улыбками  -  отец  и  мать  перед  
расставанием.

к  фото  был  прикреплен  конверт-письмо  
треугольной  формы.
развернув  я  прочитал:

...и  если  уста  ее  тонкие  грустью
вольют  в  мое  сердце  небесную  синь,
то  горы  качнутся  и  сдвинутся  устья
двух  рек,  словно  с  "янь"  повстречается  "инь".

во  тьме  берега  задрожат,  и  забьется
волна  о  скалу,  раскрывая  цветок,  
чей  свет  обнаженный  цветущего  солнца  -  
путь  избранный,  тайный  ведет  на  Восток.

но  нужен  ли  Бог  ослепленный  игрою
Богине  /и/,  чьи  крылья  наполнены  днем?

я  вновь  задыхаюсь  огнями  перрона,
встречая  во  сне  поезда  без  Нее...

Памир,  190...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592910
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 02.09.2016


Ліна Ланська

Я ЛЮБЛЮ…

Укотре  торкнусь  твоєї  
Душі  незбагненно-ніжно,  -
Так  солодко  і  неспішно
Зітхне  навесні  земля.

Та  тінь  у  кінці  алеї
Так  млосно,  хоча  й  невтішно,
Майнула  туманно-сніжно,
Без  листя  стоїть  гілля.

Гранично  знайомий  погляд
Зловила  -  лезом...на  лезі.
На  часточки,  у  бентезі,
Роздягне  і  спопелить.

Торкнеться  пекельний  спогад  :
Сережки  ті  на  березі
Грайливо,  з  вітром  почерзі,
Зривали  -    кров  стугонить.

І  плакали  білокорі
Від  щастя,  котились  сльози,
Солодким  щемом,  а  грози
Сміялися  без  жалю.

Спліталися  у  покорі,
Вустами  збирали    роси,
Бо  впали  до  ніг  покоси
Від  щемного:"Я  люблю..."

24.03.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654307
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 29.08.2016


Макс Айдахо

восточное. любовное

...случайно,  копаясь  в  архиве,  нашел  
фотографию  молодой  пары:  
девушка  в  форме  медсестры  начала  
двадцатого  века,  
рядом  стоит  парень  в  царской  офицерской  
форме,  
с  георгиевским  крестом  на  груди.
со  светлыми  улыбками  -  отец  и  мать  перед  
расставанием.

к  фото  был  прикреплен  конверт-письмо  
треугольной  формы.
развернув  я  прочитал:

...и  если  уста  ее  тонкие  грустью
вольют  в  мое  сердце  небесную  синь,
то  горы  качнутся  и  сдвинутся  устья
двух  рек,  словно  с  "янь"  повстречается  "инь".

во  тьме  берега  задрожат,  и  забьется
волна  о  скалу,  раскрывая  цветок,  
чей  свет  обнаженный  цветущего  солнца  -  
путь  избранный,  тайный  ведет  на  Восток.

но  нужен  ли  Бог  ослепленный  игрою
Богине  /и/,  чьи  крылья  наполнены  днем?

я  вновь  задыхаюсь  огнями  перрона,
встречая  во  сне  поезда  без  Нее...

Памир,  190...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592910
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 29.08.2016


Макс Айдахо

Тебриз. Мавзолей Поэтов

//Поистине,  Аллах  предписал  все  делать  хорошо,  и  если  придется  убивать,  то  убивайте  хорошим  способом,  и  когда  будете  резать  животное,  то  делайте  это  наилучшим  образом.  И  пусть  каждый  из  вас,  как  следует,  наточит  свой  нож,  и  пусть  избавит  животное  от  мучения…//

Сунна,  пророк  Мухаммед

Аллах  Тебриз  укутал  в  синий  цвет.
отточены  до  блеска  минареты,
и  в  луновязь  искусно  разодета
старинная  лазурная  мечеть.

иду  спокойно  к  рынку  по  ковру
из  белых  листьев  с  черными  словами,
шуршат  неосязаемо  стихами
и  шепчутся  друг  с  другом  поутру.

в  туманных  прядях  спрятан  мавзолей
поэтов  спящих,  ждущих  ритуала  -
сплетения  булатного  металла
с  неуловимой  звукописью  флейт.

и  мой  подарок  тьме  предвозвестит
к  восходу  солнца  новое  светило,
как  дань  для  умирающего  мира,  -
цветок  кровавой
розы  на  груди.

…бисмилляхи  р-рахмаани  
р-рахим…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686310
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Ірина Лівобережна

Серпневої ночі

Засвітись  мені  –  літом,  чутливим  торканням  струн…
Стиглим  смаком  грушевим,  що  жадібно  п’ю  ковтками…
На  серпневому  небі  сузір’я  –  слідами  рун
Малювали  нам  зустріч.  Цілуй  же  мене,  коханий!

Зорепадами  слів  замилуй,  зачаруй,  поклич
Ніжних  пальців  смичками  заграй  у  таких  місцинах,
Щоб  бажання  зоріло,  сіяло  вогнями  віч,
Щоб  в  чеканні  єднання  нестерпно  гула  пружина,

Щоб  вмирати  в  обіймах,  цвісти,  задихатись  знов,
До  злиття  учепитись  у  спину,  не  відпускати!
Доле,  доле  моя,  не  руш,  не  руйнуй  любов!
Дивний  трунок  солодкої,  темної  літньої  страти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Святослав_

Відповідь



[b]Все  бачиш,
Все  знаєш

Непідвладне
Часу

Тінь  минулого,  
Примара  майбутнього


Хто    стоїть    

Перед    тобою?


[i]Чи    жив?  [/i]


[i]Чи    любив[/i]?



Вигнулось  дзеркало
Дугою

Хвилею,  
Брижами  пішло
Мертвотишно
Зблиснуло  червоним

Повільно  
Попіл  осідає

Того
Хто  до  нього  підійшов...[/b]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680985
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 08.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


Ірина Лівобережна

Втрачене небо

[quote]«  Пьянеть  хочу  от  глаз  твоих,  как  небо…»
автор:  Ірина  Лівобережна
Олекса  Удайко,  07.07.2016  -  11:09
 ..холера  ясная!  Не  спийся,  Іро!  
[/quote]
Удвох  колись  стрічалися  на  пірсі,
Розмова  душ  безмовна  пролягла
Із  побажанням:    «Іро,  не  втопися!...»
…А  я  ще  плавать  тільки  почала.

Кохання  –  доторкнулася  непевно
Та  й  зупинилась  там,  на  мілині…
Ти  зич  мені  не  глибини,  а  неба,
Бо  сАме  небо  –  втрачене  в  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676613
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Лія***

Оттенки серых…

В  соавторстве  с  Данилом-Киевским...

Мне  безразлично  -  не  идет  зима.
С  дождем  промозглым  кофе  разделю.
Пускай  промокну,  будет  в  том  вина.
О  тайной  встрече  милости  молю...

Не  мало  долгих  проплывало  дней
Но  луч  надежды  робкий  не  погас.
Иду  в  пространстве  памяти  своей
И  аромат  твой  чувствую  под  час...

Тебя  не  встретить  больше  на  пути.
Оттенки  серых*  -  заплету  в  один.
С  холодным  вкусом  мокрых  конфетти,
В  пастельном  царстве...  дождевых  картин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642064
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 09.07.2016


гостя

Міражі…



Допоки  я  
Іще  на  мить  твоя…  
Лише  на  мить…  лише  на  бісектрису
Двох  всесвітів  -  спотворених  кутів
Твоїх  бажань…
     впізнай  в  мені  актрису…

Лише  -  її…
Зречись  і  оправдай.
Над  перевалом  сьоме  небо  висне…
За  перевалом  тим  моя  печаль
Розсипалась  на  друзки,  
   бо…  рак  свисне  –

І  зникне  все!
У  неба  на  межі
Нас  не  знайдуть…  хоч  до  самої  ночі
Шукатимуть,  вчорашні  міражі
Залиш  мені…  залиш!
   (бо  я  так  хочу)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676536
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 08.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016


Іра Сон

Мне твоя (не) любовь…

Мне  твоя  (не)любовь  –  пролегла  по  спине  гексаграммой,  
Начертила  клеймо  лёгким  взмахом  кошачьих  когтей.  
Я  впитала  её  всю  до  капельки,  до  миллиграмма  -  
Ослепляющий  свет  и  чернильно-тягучую  тень.  
Мне  твоя  (не)любовь  исписала  десяток  тетрадей,  
Пожелтевших  от  слёз,  чередой  неразборчивых  слов.  
Занавесила  сны  затуманенным  видеорядом  
Не  случившихся  «нас».  Задушила  мечту,  расколов  
Беззащитное  время  на  «не  было»,  «нет»  и  «не  будет».  
Обесточила  сердце  и  тихо  шепнула:  «Живи!»  
Крылья  лёгких  дрожат  и  сгорают  в  своей  амплитуде.  
Всё  сложнее  дышать  -  слишком  много  твоей  (не)любви  
В  этом  солнце,  и  в  небе,  и  воздухе,  в  нежности  робкой,  
В  одиноком  луче,  улыбнувшемся  мне  невзначай…  

Я  твою  (не)любовь  упакую  в  большую  коробку  -  
Возвращаю.  Встречай.

_____________________________________
(на  стихи  Айдахо  "мне  твоя  не-любовь..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437496)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445679
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 04.07.2016


Макс Айдахо

хрустальные бабочки

ранним  утром,  в  час  рассвета,
в  невесомой  тишине,
иллюзорные  сюжеты    
вспыхнут  солнцем  на  стене:

расцветут  цветы  желаний
красным  веером  лучей,
от  приснившихся  мечтаний
станет  в  комнате  светлей.

и  проснутся  в  доме  звуки:
скрип  дверей  и  голоса,
неожиданно  певуче
стрелки  вздрогнут  на  часах,

и  слова  начнут  ложиться
на  страницы  синих  снов,
как  испуганные  птицы,
мельтеша  во  тьме  миров.

звездной  ночью,  в  час  бессонный,
осторожно  загляну
в  шар  гадальный  на  ладонях,
отражающий  луну.

в  нем  от  света  дуновенья,
в  черном  зеркале  стекла
стайка  бабочек  осенних
потечет,течет,  текла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673674
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 02.07.2016


Вулпекула

Найщасливіші незрячі

не    чекай,    коханий,    що    забудеш    з  часом
як    з    тобою    аж    до    ранку  шаленіли,  
рік  за    роком  плине,  але    з    кожним    разом
все    міцнішає  моє  любовне    зілля.
зрозумій,    коханий,  не    твоя    провина,  
що  не  вирвав  ти    мене    із    серця  досі,
я    для    тебе  -    заборонена    дружина,
ти    для    мене  -  незбагненна  сива    осінь,
та    допоки  наші    пестощі  гарячі
й    візерунки  залишаються    на    тілі,  
ми    с    тобою  найщасливіші  з    незрячих,
ми    сліпі  в    любові,    як    того    й        хотіли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675541
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Макс Айдахо

ветер с востока

северная  окраина  джунгарской  гоби.

кто  я,  арфа,  до  которой  может  дотронуться  рука  могущественного,  или  флейта,  
чтобы  его  дыхание  прошло  через  меня?

х.  джибран

ты  -  сон  Бога,  который  скоро  проснется…

***
я  стою  возле  «башни  колдуньи»  и  всматриваюсь  в  величие  божественной  
архитектуры.  ветра  и  песчаные  бури,  пришедшие  с  севера,  становились    невольно  
главными    резчиками  и  шлифовальщиками    розовой  глины.  высушивали  мергель,    
заставляя  камни  изгибаться  в  немыслимые  формы.взору  представали  угрюмые  
исполины,  идущие  через  лабиринты  замков,  шарообразные,  стреловидные,  
принимающие  форму  сложных  геометрических  фигур,  обтекаемые  потоками  колючего  
воздуха,    и  застывшие  в  непонятной  нам  ,  смертным,  глубокой  печали…
эолов  город    -  город  ветров  и  камней…
когда  -то  раненный  дракон,  летящий  в  поиске  бессмертия,  рухнул  в  этом  забытом  
Богом  краю.  кости  за  тысячелетия  окаменели,  и  нам  осталось  только  наблюдать    за  
движениями  песчинок  на  поверхности  скал,  на  которой  застыла  черная  смола,  -  
древняя,  драконья,  базальтовая  кровь..

***
весной  ты  не  узнаешь  пустыню  -
бескрайнее  море  тюльпанов,  дожди  и  ветра.

***
ищите  смех  на  чашечках  ладоней,
несущих  свет  опаловый  души
сквозь  тьму  к  звезде,  нечаянно  зажженной,
на  небосклоне  жизни.  миражи

ее  имен  сбивали  парус  с  курса.
безумный  рвался  вверх,  но  не  достиг.
кто  шел  под  ним  пытался  развернуться.
в  пустыне  гоби  скрылся  белый  бриг.

ищите  след  на  чашечке  тюльпана
слезы  дождя,  упавшей  на  песок.
о  чем-то  шепчут  сонные  барханы.
о  чем-то  плачет  сказочный  восток.

мой  город  спит  в  мелодии,  позволив
ветрам    плести  один  и  то  же  звук:
«как  долог  путь,  -  стенает  град  эолов,  -
«и  где  твои  любимая  и  друг?».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666345
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 02.07.2016


Іра Сон

Несказка

Пряди  волос  сплелись  в  золотой  бутон.    
Вьётся  фата  позёмкой,  перчатки  в  тон.
Стразы  Сваровски  ярко  горят  на  платье.
Ты  надеваешь  туфельки,  чуть  дыша,
Сказке  навстречу  делаешь  первый  шаг...
...и,  просыпаясь,  шепчешь  в  сердцах:  «Проклятье!»

Облачком  лёгким  вылетел  сон  в  окно,
А  потолок  от  стука  дрожит  давно:
Мачеха  ждёт,  прикованная  к  постели.
Утку  подай,  умой,  накорми,  одень  –
И  торговать  на  рынок,  на  целый  день:
Первые  пташки  к  фруктам  уже  слетелись.

Сёстры  увязли  в  патоке  «важных  дел».
Тонкой  лучиной  бедный  отец  сгорел...
В  этой  несказке  справиться  с  горькой  ношей
Только  тебе  под  силу,  тебе  одной  –  
Хрупкой  и  нежной  Золушке.  Ой,  не  ной  –  
Ты  же  всегда  и  всюду  была  хорошей.

Рядом  с  тобой  уютно  и  нет  проблем:
Ты  разобьёшься  вдрызг,  угождая  всем,
Чтоб  заслужить  щепотку  любви  и  ласки.
Ужин?  Уборку?  Кофе?  Помыть  полы?
Платье?  Держите!  В  сердце  цветёт  полынь,
Смотрят  устало  выплаканные  глазки.

Где  же  твой  принц,  где  фея  с  мешком  чудес?
Сказке  не  верь  –  их  вовсе  не  будет  здесь.
Будет  ответ,  который  в  разы  дороже:
Только  тебе  под  силу  себя  спасти,  
Той,  настоящей,  Золушке  во  плоти.
Главное  –  быть  счастливой,  а  не  «хорошей».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670803
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 01.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016


Ульяна Боброва

до весны

...он  за  прогнозом  погоды  следил  так  внимательно-
в  щель  за  кроватью  свалились  волшебные  сны...
Ангел  -хранитель  вчера  оказался  предателем-
крылья  сложил  в  чемодан  и  сказал-  "до  весны!"

Медленно,медленно  в  небе  созвездия  таяли,
чем  -то  шуршал  за  кроватью  сердитый  Паук...
Был  в  чемодане  билет  в  самолет  до  Австралии,
крем  для  загара  и  светлый  нарядный  сюртук.

Пляжи  далекой,прекрасной,горячей  Австралии...
Стада  акул  ненасытных  в    прозрачной  волне...
Вкусен  турист  -и  босой,и  обутый  в  сандалии-
Ангел-Хранитель,естественно,  -  очень  в  цене...
 
Я  не  в  обиде  -я  просто  скучаю  немножечко
слушая  песни  теперь  бесконечной  пурги...
Красненький  чертик  размером  с  кофейную  ложечку
шепчет  тихонько  на  ухо  про  лето  стихи.

C    чертиком  этим  теперь  мы  -    большие  приятели-
он  помогает  охотиться  за  Пауком...
Врач  обещал-я  поправлюсь  к  весне  обязательно
в  комнате  белой    с  квадратным,как  небо,окном...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459243
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 19.06.2016


Ульяна Боброва

утро

Небо  сегодня  не  выспалось-
бледное  -бледное...
Видно,горошина-Солнце
мешала  уснуть.
Утро  фарфоровой  куколкой
медленно-медленно
в  танце  закружит-
лишь  ключик  рискну  повернуть.

Синие  птицы  слетятся
за  сонными  крошкам...
Черная  птица  от  стаи  
отстанет  -схитрит:
выудит  клювом
из  белой  перины  горошину,
     но
 -  в  небо  уронит...
И,каркая,прочь  улетит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460003
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 19.06.2016


Єлена Дорофієвська

Одни из тех

Здесь  только  мы.  Одни.  Одни  из  тех,
Кто  точно  знает,  что  наутро  будет.
Не  врем,  что  жизнь  когда-нибудь  рассудит  -  
Ирония  щедра  на  липкий  смех,
Куражится...  Возможно,  я  уйду
Не  ознакомившись  с  маршрутом  -  дюны,  дали...
Словесные  затертые  медали,
Пожалуйста,  отдай  кому-нибудь.

...Сейчас  бы  нежный  тон  -  ну  позарез!
Неопытность  заслуживает  скидки
И  помощи,  ...но  из  твоей  бутылки
Могущественный  джин  вчера  исчез.
И  скромен  ритуальный  поцелуй,
Как  маленькая  чувственная  плаха  -
Взойти  б  сюда  без  горечи  и  страха!
А  вслух  -  ну  что  ж,  исчезну  -  не  тоскуй.

______

Здесь  мы  одни.  Одни...  Одни  из  тех,
Кто  точно  знает,  что  наутро  будет.
Не  врём,  но  и  не  верим.  И  не  судим.
Ирония  щедра  на  липкий  смех...
...Куражимся,  торопимся.  Уйду,
Не  ознакомившись  с  маршрутом  -  дюны,  дали?..
Банальных  слов  затертые  медали,
Пожалуйста,  вручи  кому-нибудь.
Сейчас  бы  нежный  тон  -  ну  позарез!
Неопытность  заслуживает  скидки
И  помощи,  ...и  жаль,  что  из  бутылки
Могущественный  джинн  вчера  исчез.
 
...  Запас  прикосновений  утром  скуп,
Как  маленькая  чувственная  плаха.
...Обивка  кресла  старая,  в  узлах..  А
Последний  приговор  -  из  твоих  губ...
Как  не  создать  прощанию  помех?
Ведь  мы  одни...  Одни.  Одни  из  тех.

5.  07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672991
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Ірина Лівобережна

А таки боржник…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163

Спиняю  час,  що  птахою  завмер…
Вслухаюся  в  слова  твої,  зітхання…
Хто  ти  такий?  Чому  прийшов  тепер?
Тепер,  коли  не  вірю  я  в  кохання…

Крізь  відстані  –  незримо  обніми.
Втікати  -  щоб  не  вистачило  духу,
Лебідка  б’ється  білими  крильми
В  душі  моїй…  Сполоханість  послухай

Усіх  думок,  бажань  та  відчуттів.
Весняний  цвіт  безсило  опадає…
Найм’якші  пелюстки  збери  оті,
Підкинь  у  небо,  хай  від  них  заграє

Веселка,  що  розвіє  сум  очей,
Так  поцілуй,  щоб  повернути  віру,
Та  пригорни,  як  долю,  до  грудей,
Щоб  кожен  нерв  в  мені  –  тобі  повірив,

Щоб  від  кохання  –  п’яною  була
По  вінця.  Щоб  іще  хотіла  пити.
Дай  стільки  сонця,  неба  і  тепла,
Щоб  лиш  з  тобою  я  бажала  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659400
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 15.06.2016


Єлена Дорофієвська

Пунктиром…- 2

Бывает  так  -  ночь  не  берет  в  объятья,
А  сбрасывает  тело  со  счетов….
…Так,  не  оставив  сил  для  плотской  страсти,
Терзает  душу  фестиваль  грехов...


***

-  Давай  в  субботу?  
-  Выходной...  мне  не  подходит.
-  Быть  может,  вторник?  
-  Не  смогу.
-  Когда?  
-  В  четверг...

Пришел  четверг,  и,  убаюкав  гордость,
Испепеленные  жарой  до  самых  недр,
Уснули  на  полу,    взмывая  в  космос…

Вдвоем  познали  всю  неосторожность
Взаимного  затмения  планет...


***

И,  засыпая,  улыбалась  сердцем  -
Истома  колыбельную  поет...

Но  он  не  спал  -  упрям!  И,  сидя  в  кресле,
Смотрел  [b]в[/b]  нее,  курил:  [i]"А  вдруг  соврет?"[/i]

***
Все  закончится  быстро
Хоть  покажется,  что  невзначай,
Но  спланирован  [i]им[/i]
Каждый  выход  в  знакомые  двери.

Лето  в  осень  нырнет  -
Не  держись  за  сезон,…  не  прощай.
Дерзко  -    близость  в  сундук
И  на  дно.  С  октября…  до  апреля.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672032
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Ірина Лівобережна

Проти ночі…

[i]Навіяно  віршем  "Таємне"  Серго  Сокольника  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308

Недоброю...  недоброю  назвав...
Вона  ж  молитву  в  темряві  творила,
Ходила  в  срібнім  сяйві  поміж  трав,
На  рани  зілля  -  над  вогнем  варила...
Не  кланялась  ні  місяцю,  ні  дню.
Сновидою  -  літала  по  кімнатах,
Назустріч  благодатному  вогню
Над  прірвою  -  ходила  по  канатах,
Щоб  захистити  від  облуд  та  зла,
Проклять,  наруги,  що  його  бентежать.
Життя  віддати  -  тільки  не  могла.
Воно  і  так  йому  -  усе  належить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670725
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Циганова Наталія

…де ні слова про коха…

Озирнись  на  перші  сонячні  промені.
Я  в  них  сотні  заспіваю  пісень.
Вже  будинки,  окулярами  стомлені,
мружать  вікна  на  незібраний  день.
Перше  слово,  що  колись  без  закінчення,
підросло  -  і  стало  більше  сердець…
і  розсипалось  на  зорі  нелічені.
Обіцяй,  що  це  всього  лиш  кінець...
що  нарешті  коло  стане  трикутником…
що  прощання  загубило  число...

...вже  іди…  
в  свої  спустошені  сутінки,
де  ні  слова  про  коха…  
                                                 ані  сло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671900
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Ірина Лівобережна

Моя межа

Відгородити    ся.
Відгородитись.
Звести  на  цій  межі  ожинний  тин,
Щоб  я  могла  до  тебе  прихилитись,
Щоб  самотою  ти  не  цвів  один.

Моя  любов  –  мереживні  півонії
Лякається  чужих  незграбних  рук.

Хоч  біла  я  –  цвіти  мені  червоним.
Шовковий  дотик,  відгомін  та  звук
Лягають  пелюстково  на  стежину.
Пелюстку  кожну  –  буду  берегти.

Моя  межа  прихована  ожинна  –
У  сад  оцей  чужинки  –  не  впусти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Ірина Лівобережна

Розкручені спіралі

Закручена  
Спіралями  із  буднів,
Воланнями  –  у  серця  пустоту,
Питаннями:  «Що  далі  з  нами  буде?
Чи  я  колись  до  себе  доросту?»
…Зберу  –  вузлом  закручені  спіралі,
Як  спраглий  кущ  листочками  росу.
Через  потік  величний  магістральний
У  тишу  парку  біль  перенесу.

З  асфальту  на  траву  переступаю.
Тут  пахнуть  медом  липи  вікові.
Зелені  руки  міцно  біль  хапають
І  розсипають  –  цвітом  по  траві.
Живицею  у  мене  входить  тиша.
О,  ні!  Співає  щемом  солов’я,
І  накривають  спогади  колишні,
І  виринає  з  пам’яті    ім’я…

Цвіте  жасмін.  О,  скільки  в  ньому  сили
Та  ніжності!  Душа  уже  щемить.
Ми  обійнявшись  тут  колись  ходили…
Не  час  мені  –  назад.  Іще  хоч  мить!
Іще  хоч  мить  пилинкою  у  раї!
Ще  накриває  голову  гілля…
Обов’язки  –  суворі  самураї
На  дно  ховають  все  ж  твоє  ім’я…

Мені  пора.  Пора.  Іти  повинна.
Прощаюся,  як  струшую  росу.
Та  потайки  я  квіточку  жасміну
В  очах,  у  серці  бережно  несу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


Серго Сокольник

Сон надходить ( 16+ )

Ти  мене  відпускати  не  хочеш
Із  обіймів,  хоч  я  догорів...
Наші  ночі!..  розпусниці-  ночі!..
Цей  бажання  одвічний  порив...

...ніч  хвилинами  міряє  кроки
До  ведично-морфінових  снів,
І  дрімоти  вороняче  око
Вглиб  душі  заглядає  мені.

Ось  уже  підхопила  на  крила,
Хоч  свідомості  промінь  не  згас...
Відбулося-  не  значить  здійснилось...
Задоволення-  ще  не  екстаз...

Голос  пам"яті  серце  лоскоче
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І,  можливо,  подивишся  в  очі
Тим,  кого  не  побачиш  повік,

А  можливо,  і  тій,  без  якої
Вже  не  матиме  сенсу  життя...
Сон  наповнює  душу  спокоєм.
Я  його  пригублю,  мов  пиття,

Що  зціляє,  відновлює  сили
Для  кохання  тобі  і  мені...
Вже  світає...  Прокинулась,  мила?
Що  наснилось  тобі  уві  сні?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116061101151  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


гостя

Крик…



Сонце,  не  грієш,
Як  гріло  колись…  колись…
Диск  твій  червоний  блукає  тепер  заплавами.
Це  -  перемир”я  світів.  Це-  кінець!  Котись…
Просто  котись  собі  
   поміж  снігами  й  травами,

Де  за  моїм  горизонтом
Твій  подих  зник…
Тиша.  Вода.  Не  торкайся  цієї  готики.
Лиш  переспівниця  мій  перехопить  крик,
Як  на  долонях    
   палатимуть  твої  опіки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016


Незайманий займенник

Окріп із правди

[i]Я  –  вода.[/i]  Чиста,  прозора,  солона  вода.  Ти  нею  дико  бажаєш  напитися,  прилинути  малиновими  вустами  й  на  повні  легені  вдихнути  повітря,  а  сам  захлинаєшся,  пітнієш  та  заграєшся  у  асфіксію.  Знаєш,  не  пірнай  у  мене,  там  холодно  й  порожньо.  Темрява,  наче  мереживна  сітка,  обіймає  тебе  й  затягує  на  самісіньке  дно,  де,  наче  примхливий  гурман,  ласуватиме  тільки  серцем.  Вода  роз’їсть  твої  повіки,  скуйовдить  волосся,  а  тіло  ламатиме  від  болю.  Я  –  не  Смерть,  я  –  фантом  природи.  
[i]Я  –  вода.[/i]  Я  ховаю  у  собі  затонулі  кораблі  зі  скарбами.  Я  граю  на  рифах  арію  для  дезорієнтованих  моряків.  Я  дражнюся  із  чайками,  заграю  до  дельфінів,  купаю  у  ласках  морський  прибій.  Я  малюю  по  дні  гірчичним  піском,  шикую  акул  на  полювання,  ворогую  із  самотністю.  Я  –  магістр  поезії,  що  надихає  розчарованих  буттям  хмільних  мужиків.  Я  гравець  у  символізм,  абстрактна  жриця  стихії,  безкінечний  тунель  без  світла.  Я  –  мантра  життя,  вічно  спустошена  істота,  яка  одержимо  вирощує  у  собі  ідею,  як  привчити  тебе  взаємно  кохати.  Не  пірнай  у  мене,  наші  лінії  не  дотичні:  я  –  вода,  яка  парується  із  землею,  ти  –  вогонь,  якого  неодмінно  задушить  вітер…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643093
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 05.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016


Н-А-Д-І-Я

Та все в думках своїх гублюся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]


Ритмічно  стукає  будильник,
Кидає  лампа  блідий  світ.
Мете  надворі  листя  двірник.
Це  новий  день  родивсь  на  світ.

Та  ще    дрімає  все  навколо.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Рум"яне  сонце  сходить  кволо,
То  раптом  полум"ям  сипне.

І  зашаріються  враз  хмари,
Немов  рум"янець  на  щоках.
І  побредуть,немов  отари,
По  їм  знайомим  лиш  шляхах.

Із  здивуванням  я  дивлюся,
На  вічний  цей  коловорот.
Та  все  в  думках  своїх  гублюся:
Чому  ж  життя    безповорот?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016


уляна задарма

№ *

Місто  вогнисте  -  Драконе-о-Трьох  Головах,
в  нетрях  твоїх  кав"ярень  Кривава  Мері
п"яно  кружляє  на  глиняних,  на  ногах  -  
і  для  Везунчиків  долі,  і  для  Невдах,
тим,  хто  не  нюхав  пороху,
і  тим,  хто  вже  ним  пропах  -
щедро!  -  так  щедро  
усі  відчиняє
двері...


Місто  іскристе  -  Драконе-о-Трьох  Головах  -
з"їж,  заховай,  задурмань,  закружляй,  не  слухай!
Дай  загубитися  в  звуках...  Руках...  Губах...
Скрипках...    Новинах...  Блакитних  чужих  очах...
В  сяючій  скрині,  де  чути  невчасне:
 -  Ах!  Я  Вас,  Мадам,  все  життя...
І  чи  -  жарт,  чи  жах:
в  пляшці  з  абсентом  -
плаває  дохла
муха.


Місто  вогнисте!  Дракон.  Декольте.  Зима...
Вдарте,  оркестри!    Під  ребрами  вперто  тліє,
лізе  на  стінку,  мовчить,  посилає  "на"
вперта,  живуча,  даремна  така  надія  -
ТЕ,  чому  назви  не  дам  ані  я  сама

ні

той,  хто  у  мене  цілився  жартома  -
бо  не  збирався  вцілити...

Але  -  вцілив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545278
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 02.06.2016


She said: gray...

Опустила ніч свої знамена…

Синьо-чорним  зоряним  серпанком
опустила  ніч  свої  знамена.
Лиш  невідворотним  сірим  ранком
з  нею  разом  ти  підеш  від  мене.

Трави  в  росах,  ніжками  прим́яті,
цілувати  будуть  їх,  щасливі.
Зорі  золотисті,  розсипчаті
у  волоссі  гратимуть  мінливо.

Ти  -  дарунок  зоряної  ночі
і  заполонила  мою  душу!
Ти  -  лише  одне,  чого  я  хочу,
я  собі  признатись  в  цьому  мушу...

Запашне,  жагуче  і  вологе
нас  вночі  гойдатиме  кохання.
Зникне  час,  а  з  ним  -  усі  тривоги,
всі  земні  надії  і  бажання...

Ніч  -  як  подарунок  нам  від  долі.
День  розставить  знов  свої  акценти.
Ми  -  актори.  
Гратимемо  ролі.
Та  не  прозвучать  аплодисменти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306491
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 01.06.2016


Циганова Наталія

На невыносимо приподнятой боли…

Промелькнула  на  невыносимо  
                   приподнятой  боли,
заплетаясь  навеки  в  ромашку  
                   и  мяту,  тоска.
Я  успел  сделать  шаг  на  ладонью  
                   раскрытое  поле…
Я  прожил  –  не  одну…  а  десяток  ушедших…  
                   пока
разлетались,  ломаясь,  
                   лучи  заходящего  солнца,
разрывая  на  вспышки  
                   волною  бегущий  ковыль
и  горячие  мысли  о  воле,  
                   о  долге  бороться
за  фонтаны  взлетевшей  земли,  
                   за  парящую  пыль,
за  застёгнутый  вечером  день,  
                   за  туманные  дали,
за  возможное  право  на  жизнь  
                   наших  мутных  границ,
за  легчайшую  поступь  по  памяти  
                   светлой  печали,
за  нехитрое  дело  –  смотреть  
                   на  вернувшихся  птиц…


Мне  не  снятся  десятки  дорог,  
                   мной  не  хоженых,  пыльных…
не  успевшая  в  двери  любовь…  
                   горизонт…  города…
Я  привыкну  когда–то  и  к  тихому  небу…  
                   и  к  крыльям…
…а  к  тому,  что  не  бьётся…  
                   что  нету  его...      –  никогда…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669460
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


She said: gray...

Тобі я ніжність постелю…

Тобі  я  ніжність  постелю
на  ложі  соннім  та  духмянім.
Зірками  випишу  "люблю"
в  рубінах  вуст  -  на    кожній    грані..

Хочу  твого  тремтіння  знов  -
в  чеканні  хвилі  насолоди,
без  непотрібних  вже  розмов,
в  простому  поклику  природи,

в  простому  зові  почуттів,
бажань,  що  стримувать  несила,
в  пожежі  дотиків  і  слів,
в  польоті  тіней  швидкокрилих!..

Не  озирнувшись  ні  на  мить,
не  завагавшись  ні  на  йоту,
ми  в  ніч  дорогою  відкрить
підем  -  закохані  істоти.

Любов  пізнаєм  до  кінця.
Бери  ось,  пий  мене,  будь-ласка!
Для  тебе  серце  по  вінця
налите  щастям  -  під  зав'язку.

Мене  ти  вип'єш  -  і  хмільна,
заснеш  до  самого  світанку,
квітучо-ніжна,  мов  Весна,
царівна  днів,  ночей  і  ранків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 31.05.2016


уляна задарма

на кой

на  кой?

...и  подумал  Господь,создавая  и  множа  
миры:
-не  нарушить  ли  правила  поднадоевшей  
игры?..

и  бродя  по  садам,бубенцами  лениво  звеня,
Он,наверно...от  скуки?...  на  кой  Он  придумал  
меня?

я  обычная  курица  -  только  с  "дырой"  в  
голове  -
неспособностью  к  главному  -  поиску  пищи  в  
траве

а  с  наклонностью  к  глупостям-  то  бишь  -  
художество...стих...
что  никак  не  меняет  питательных  и  вкусовых

отличительных  качеств  бульона,где  курицы  
труп
атрибут  обязательный  так  же,  как  в  челюсти  
-  зуб...

и  средь  куриц  счастливых,несущих  то  
чушь,то  -  яйцо
мне  все  время  мерещится  Господа  -  где  Ты?-  
лицо

что  с  довольной  улыбкой  -  то  с  неба,а  то  -  
сквозь  забор,
с  интересом  внимает,как  тюкает  шеи  -  
топор...

и  дымится  кастрюля...    и  чистятся  лук  и  
морковь...
а  в  моей  голове  все  толкутся  стихи  -  про  
любовь

неизбежность\напрасность\надежду
\кастрюлю\покой...
только  клюв  Вам  -  не  рот...  и  в  "ко-ко"  кто  
услышит  "на  кой?"

тюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648667
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 30.05.2016


Окрилена

Близькість

[img]http://cs7050.vk.me/c540106/v540106949/36110/02maHbsuiH4.jpg[/img]
[b]"Наскільки  я  тебе  люблю?
Настільки  ти  від  мене  даленієш."[/b]
                                                                 [color="#00ff0d"]Коррадо  Калабро.[/color]

Даленієш…  
Мій    обрій  блідне.
В  парасольку  
згорнулась  душа.  
А  повітря  гаряче,  
літнє  -
закальянилося  ….  
Спокушай  -
У  люпинові  сни  
травневі,
де  куйовдиться  
лип  жовтизна
У  руках  Твоїх  -  
глина  Єви
доки    віддана,  
доти  жива.
А  коли  моє  небо  
низько
І  клубочиться  
вниз  буревій,
уявляю  -  
Ти  дуже  близько  
і  вустами  
торкаєшся  
вій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668992
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016


Єлена Дорофієвська

Душі малі

Міст  сяє  вогнями,  
душі  малі  
з  берега  на  берег  переносячи.
Може,  то  сяють  яскраво  
Аури  їх  тонкі?





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668383
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Андрій Люпин

сепаритистське танго

а  смерть  -  ластів'ячим  хвостом
в  передчасному  щемі  дощу  -  
літає  так  низько...

у  відзеркаленні  гарячих  вітрин
манекени  в  розірваних  лахах
надсилають  в  малі  номери
пусті  повідомлення...
на  хвилях  середніх  частот
під  градом  металобрухтовим
нанизані  на  флагман  війни
танцюють  гарячі  вітри...

...сподіватись  не  марно
у  ритмі  сепаратистського  танго...

колесами  злизані  рейки...
важких  ваговозів  сум  кидає  іскрами...
у  відлунні  бетонних  споруд
сновигає  вже  програний  куш  -  
кроком  руш!
крізь  свист  і  розбиті  шибки,
плювком  із  союз-патефону
диригентом  розписано  партії...

...відбивайте  у  кольорі  "хакі"
ритми  сепаратистського  танго...

"за  сльози  не  купиш  набоїв,
за  віру  -  питної  води...
крокуйте,  народи,  крізь  стогін
велінням  сліпої  руки..."
манекени  в  гарячих  вітринах-
де  так  низько  літає  смерть!-
повідками  короткими  бавляться,
відбиваючи  ламаний  ритм...

сепаратистського  танго...
25.07.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513652
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.05.2016


уляна задарма

Чудова ніч

Трамваї  порозвозили  блондинок,
відсаксофонив  вечір  саксофон.
Чудова  ніч...  Мене  на  поєдинок  
не  викличе  ні  вірш,  ні  лист,  ні  сон,

ні  вчасно  "відфутболений"  ромео,
ні  звично  відкоркована  печаль.

Травненва  ніч.  Порожнє  місто  левове.
Не  я...  Не  ти...  Не  ми...  Не  тут...  
А  жаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2016


Лія***

Пройде…

Загострена  ніжність...  Весна...
У  цю  хуртовину  зі  цвіту
У  спогадах  щемно  зрина
Твоя  коханкова  сюї́та...
Мелодію  лагідних  слів,
Що  пестила  душу  так  ніжно,
На  жаль,  зберегти  не  зумів,
Зустріли  весну  вже  порі́зно...
Загострена  ніжність...  Пройде...
Лиш  спомином  впадуть  пелюстки...
І  спокій  душа  віднайде
Посеред  холодної́  пустки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659348
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 25.05.2016


гостя

Стежки…



І  сонце-не  сонце...  
(ти  іншим  його  не  знав)
І  місяць  не  місяць…  (  ти  вчора  його  торкався)
Лише  не  зречися  того,  що  у  ній  пізнав…
Лише  не  зречися…  
   бо  йшов,  та  завжди  вертався

На  зоряні  плеса…
В  найглибші  її  сади…
В  безодню  очей  (там  проси,  чого  серце  просить)
На  тих  перехрестях  повсюди    її  сліди…
Хай  вірші  -  не  вірші…
     а  так,  тільки  –  спалах…    досить

Шукати  примару  
І  вірити  у    казки…
Бо  серце-  не  серце…    і  сяйво  його  погасне…
Бо  осінь    вкриває  багрянцем  її  стежки…
Такі  ілюзорні,  
   що  вже  й  не  стежини,  власне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


уляна задарма

Солодкий травень

Солодкий  травень.  Соло  солов'я.
Солом'яного  кольору  перини
пливуть  собі  по  небу...  Жаль  -  не  я
над  цим  бузком,  трамваєм,  містом  лину...
Де  пахне  вечір  спокоєм  і  сном.
В  пісках  пісочниць  -  голі  купідони.
І  курять  крізь  відчинене  вікно
неголені  сусідські  аполлони


подейкуючи  мляво  про  футбол,
війну,"бабів",  повістки,  ціни,  пиво...
На  лавочках  сідничок  юних  Лол
торкають  однокласники  цнотливо.
І  світ  такий  одвічний  -  до  прозрінь,
де  гасне  вечір  -  синьо...  Синьо...  Синьо...

Де  женщіни  з  обличчями  богинь
медитативно  лускають  насіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Шон Маклех

Сутінки бароко

                                           «Весь  світ  складається  з  двох  натур:  
                                               одна  видима,  інша  невидима.  
                                               Видима  називається  твар,  
                                               а  невидима  –  Бог.»
                                                                                                   (Григорій  Сковорода)

У  сутінкові  епохи  особливо  яскраво  світять  людські  постаті.  Не  сприймайте  це  як  аксіому  і  доведену  закономірність.  Це  констатація  факту.  Я  маю  на  увазі  саме  сутінкові  епохи,  а  не  «темні  віки»  (в  існуванні  яких  я  сумніваюсь,  принаймні  для  таких  країн  як  Ірландія  та  Китай).  Хоча  справді  бувають  епохи  ночі  -  коли  хоч  околи  виколи  -  тьма.  Тоді  світи  -  не  світи...  Тоді  ховаються  в  печери,  а  світло  ліхтариків  сприймають  як  відсвіти  пожеж.  Але  я  не  про  них.  Я  про  сутінки.  Або  ранкові  -  перед  світанком,  або  вечірні  -  перед  тьмою.  XVIII  століття  було  саме  епохою  сутінок.  Сутінок  бароко.  Це  химерне  і  надлишково  естетизоване  століття  сприймають  іноді  як  самодостатнє.  Як  окремішнє.  Але  насправді  то  було  довершення  ренесансу.  Вже  навіть  не  пізній,  а  пост.  Постренесанс.  Квазі.  Хоча,  ні.  Квазіренесанс  настав  пізніше  -  в  епоху  ампір.  Бароко  було  епохою  світлою.  Епохою  надій  і  мрій  про  ідеальне  місто.  Ампір,  зрештою,  теж  -  античність  і  пізню  Римську  імперію  малювали  тоді  виключно  світлими  фарбами.  Франсіско-Хосе  де  Гойя  був  тоді  анахронізмом  -  саме  звідти  -  з  сутінок.  Доскіпливий  читач  одразу  спита:  «І  що  ж  це  за  сутінки,  фантазійний  авторе,  вечірні  чи  ранкові?»  І  ті,  і  інші,  читальнику!  Точніше  не  ті,  і  не  інші....  Це  були  сутінки  затемнення.  Тільки  не  треба  одразу  заперечувати:  мовляв,  епоха  просвітництва,  яке  ще  затемнення,  це  в  автора  в  голові  затемнення,  а  це  епоха  Вольтера,  Руссо,  Ліннея  та  Свіфта.  Ви  мене  не  зрозуміли.  Це  були  сутінки  мислення  і  світосприймання.  Світ  почали  сприймати  спрощено  -  як  механізм,  машину.  Механіка  звелась  до  абсолюту.  Світ  і  Всесвіт  сприймався  як  величезний  механічний  годинник,  де  все  було  розкладено  по  поличках,  і  лишалось  тільки  це  все  класифікувати.  Машина  стала  мірилом  і  суддею:  хронометр  і  гільйотина.  Якщо  хтось  і  говорив  про  загадку  і  таємницю,  то  хіба  граф  Каліостро,  що  ні  сам  в  це  не  вірив,  ні  його  слухачі,  що  сприймали  це  як  розвагу,  а  не  як  пошук  істини.  Все  вже  відомо  і  відкрито,  матерія  вічна,  Бог  -  це  провидіння,  система  евклідової  математики.  (Це  в  кращому  випадку,  інколи  пантеїзм  як  забава  інтелектуалів,  частіше  повний  атеїзм).  Так  сприймали  світ.  Велика  французька  революція  не  тільки  поставила  крапку  на  цьому  світогляді,  але  і  показала,  що  все  насправді  не  так  -  все  те  так  просто  і  не  так  однозначно.  

І  серед  цих  сутінок  бароко,  аристократизму,  феодалізму,  механіцизму  і  просто  епохи  зневіри  (о,  як  це  відчув  Джонатан  Свіфт!  Саме  за  це  його  і  недолюблює  багато  хто  в  Ірландії!)  були  постаті,  що  пливли  проти  течії.  Що  протиставили  духу  механіки  глибину  філософії,  теології,  таємницю  світобудови,  справжню  красу  тексту.  Я  про  Григорія  Сковороду.  Цього  самотнього  генія.  

Григорій  Сковорода  -  це  був  перший  у  світовій  філософії  мислитель  тексту.  Для  його  попередників  текст  був  засобом,  а  не  метою,  способом  виразити  щось,  іноді  навіть  способом  заперечити  текст  як  самодостатність  (як  у  Вольтера),  іноді  сходами  до  над  завдань  (як  у  Томи  Аквінського).  Текст  як  самоцінність  був  не  у  філософських,  а  в  сакральних  творах.  Не  дарма  ж  Конфуцій  не  писав  власних  творів,  а  тільки  збирав  твори  давнини  -  він  розумів  небезпеку  сакралізації  тексту.  І  хотів  сакральності  для  інших  текстів,  але  не  для  своїх.  У  Григорія  Сковороди  текст  філософських  творів  не  сакральний.  Текст  стає  самодостатнім  світом.  Так  само  і  давні  сакральні  тексти  він  розглядає  як  самодостатній  світ  -  мету,  а  не  засіб.  Він  бачив  три  світи  -  світ  речей,  світ  ідей  і  світ  тексту.  У  третьому  світі  він  жив  і  почував  себе  там  досить  комфортно.  Настільки  комфортно,  що  світ  речей  ставав  йому  непотрібен,  а  в  світі  ідей  він  шукав  лише  інструменти  для  тексту.

Творчість  Григорія  Сковороди  –  цього  вічно  невчасного  філософа,  вічно  недоречного  для  будь  якої  епохи  –  не  тільки  для  своєї,  дослідники  розглядали    виключно  в  контексті  і  в  просторі  землі  яка  цього  дивовижного  генія  породила,  по  якій  він  ходив,  обережно  торкаючись  ногами  земного  пилу,  і  яка  його  знову  прийняла  –  пішов  він  у  цю  землю  як  колись  пішов  у  добровільне  вигнання  від  суєтності  і  гріхів  мирських  –  світу  марнотного  сього.  Але  Григорій  Сковорода  мислитель  не  регіонального  масштабу  як  Конфуцій  чи  Лао  Цзи,  він  людина  космічна,  людина  і  громадянин  Всесвіту  в  кращому  розумінні  цього  поняття.  У  його  генії,  звісно,  відчувається  колорит  замріяних  степів  та  сумного  Борисфену,  але  мислив  він  про  вічне  і  нескінченне.  Але  це  якось  важко  усвідомлюють  як  українські  дослідники  його  творчості  так  і  закордонні.  Бо  для  українських  –  «він  наш»  і  бачать  у  ньому  мислителя  у  садочку  Богом  забутого  хутора  Слобожанщини,  а  іноземні  –  екзотичного  посланця  незнаної  зачарованої  країни.  І  це  суттєво  заважало  розуміти  ідеї  цього  мислителя  –  він  зірка  філософії  світового  контексту,  один  з  найбільш  освічених  мислителів  епохи,  тонкий  знавець  латинської  і  давньогрецької  мов  і  філософій,  Європа  для  нього  була  не  континентом,  а  частиною  середовища  буття.  

Це  щодо  простору.  Щодо  часу  –  тут  тенденції  протилежні.  Григорія  Сковороду  розглядають  окремо  від  епохи  –  позачасово,  що  теж  часто  заважає  розуміти  його  думки.  А  жив  він  у  надзвичайно  цікаву  епоху,  в  першу  чергу  в  духовному  контексті.  Я  би  назвав  цю  епоху  «сутінками  бароко».  Ренесанс  болісно  довершувався.    І  це  відчувалося  всюди:  і  в  країні  неяскравих  кольорів  -  Голяндії,  і  в  гоноровій  Англії,  що  жила  передчуттям  епохи  пару  (їй  було  тісно  в  світі  механіки),  і  в  країні  вічного  прикордоння  -  Угорщині,  і  навіть  в  темному  Китаї,  де  свого  ренесансу  не  було  і  не  могло  бути,  бо  античність  ніколи  не  закінчувалась,  а  спроба  європейського  ренесансу  завершилась  катастрофою.  В  Україні  це  відчувалося  особливо  гостро:  стара  барокова  Україна  гинула  на  очах,  про  нову  годі  було  мріяти,  та  й  ніхто  не  здогадувався,  що  йде  епоха  пару  та  електрики,  хоча  всі  передчували,  навіть  Карл  Лінней  -  цей  останній  апологет  механіцизму  в  натурфілософії.  Ламарк  уже  стукав  у  двері,  але  вони  були  зачинені.  У  ось  у  цей  час  суцільної  механіки,  у  цей  час  суцільних  сутінок  -  від  колишнього  Нового  Амстердаму  і  знервованої  Ліми  до  солоної  тайфунової  Формози,  у  цей  час  атеїзму  та  ритуалізації  релігії,  у  цей  час  коли  Бог  вважався  сукупність  математичних  формул,  що  виражали  юридичні  закони,  у  цей  час  по  землі  ходив  теолог  і  теософ.  І  то  не  як  зразок  анахронізму  чи  уламок  минулого,  а  сучасний  теософ.  Бароко  марно  шукало  Бога  десь  по  нетрях  деїзму  та  прагматизму  і  закономірно  дійшло  до  атеїзму  Вольтера.  Григорій  Сковорода  Бога  знайшов.  І  не  тільки  у  собі  -  це  було  б  надто  просто.  Він  знайшов  його  у  Всесвіті.  Як  нематеріальну  творчу  компоненту.  Як  основу  одного  трьох  частин  Світу,  де  оця  матерія  -  яку  вже  почали  мислити  як  вічну  і  всюдисущу  субстанцію  була  лише  частиною  одної  з  частин  світу,  але  не  новим  божеством.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667947
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016


гостя

Однак…



І,  власне,  
Ти  міг  би  цю  дівчинку  все  ж  полюбити…
Таку  непостійну…  таку  золотаву…  однак…
Вона  забувала  відвідати  виставку  квітів…
Проте  потрапляла
     на  форум  бродячих  собак…

У  міру  нестерпна,
Не  краща  за  інших  й  не  гірша…
Кренделик  до  столу…  чар-зілля  у  неї  в  меню…
Її  домові  вже  писали  щось  схоже  на  вірші…
Ти  завжди  позичити
     можеш  у  неї  вогню…

Сьогодні  у  борг…  
Тільки  завтра  із  нею  ви  квити…
Сум  синій…  сум  білий…  її  кораблі  -  по  морях…
І  ти,  безперечно,  зумів  би  таку  полюбити,
Якби  ж  не  лишала  ключі
     від  квартири  в  дверях…

Оту,  що  складала  
Примар  на  гладенькі  полиці…
Читала  їм  кодекси  вдячності…  і,  зазвичай,
Писала  свої  мемуари  пухнастої  киці…
І  сутінки  лила  
   в  духмяний  мелісовий  чай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 23.05.2016


Елена*

Записки сумасшедшего 16-6. Сонет


Когда  бы  знать  финал  опальный
Своей  потерянной  судьбы,
Легла  бы  поперёк  тропы,
Как  бомж  в  канаве  привокзальной.

Без  суеты  мечтать  о  малом.
Всё  безразлично.  Только  б  быть.
И  стоит  ли  кого  любить.
Под  ухом  камень.  Снег  подтаял.

А  можно  и  на  спину  лечь.
Смотреть  на  небо,  улыбаясь.
И  взглядом  облако  стеречь.
Быть  может,  в  нём  сам  Бог  летает.

От  счастья  позабыть  и  речь.
Неандерталец  это  знает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665505
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Циганова Наталія

…що це, напевно…

В  тобі  лунає  музика,  яка  не  для  всіх  –
опівніч  цілковитого  джазу,
подовжена  життям  на  незаявлений  гіг,
де  міститься  усе  –  і  одразу…
де  ходиться  по  хмарах  між  богів  і  птахів
у  вив’язаних  нею  шкарпетках…
де  потайки  ховаються  ще  вчора  в  архів
написані  на  завтра  чернетки…
де  над  усе  дивує  те,  що  нот  –  тільки  сім
і  чхати,  що  з  них  жодної  –  чисто…
де  кави  аромат  із  кухні,  наче  Гольфстрім,
який  ти  віднайшов  особисто…
де  дихання  хвилює  сон  лише  і  якщо
на  двох  одне…  хай,  навіть,  останнє…
ти  поки  ще  не…  поки  не  помітив  ти,  що…
що  це…  
що  це,  напевно,  кохання…







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667243
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Наталі Рибальська

Опрокинулся мир…

Опрокинулся  мир  и  пролился  дождем…
Ночь  раскинула  ситец  чернильного  цвета…
Я  люблю  этот  цвет…
С  ночью  вместе  бредём…
Бег  замедлила,  стала  чужою  планета…

То,  что  было  родным,  стало  чуждым  теперь…
Обманулась  в  тебе…
Будто  вынула  душу…
И  шагаю  едва,  словно  раненый  зверь…
Задыхаюсь  русалкой,  попавшей  на  сушу…

Пережду  и  стерплю,  затаюсь,  помолчу…
Боль  утихнет…
С  рассветом  обрушится  утро…
А  пока  я  бреду  и  молитвы  шепчу…
Ощущая  прозрачной  себя  почему-то…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667223
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


гостя

Скрижалі…



Не  треба,  не  бійся,  
Це  поки  що  лиш  манівці.
А  що  буде  завтра,  відомо  лиш  Господу  Богу…
Немає  мольберта…  у  тебе  в  руках  олівці,
Твої  олівці…
       покладеш  на  холодну  підлогу

Сувій  полотна,
Ніби  контурну  карту  півкуль…
Отак  жебраки  розкладають  на  площах  ганчір”я…
Як  сонце  погасне,  до  місяця,  сестро,  малюй…
Малюй  до  зірок,  
   що  торкають  твоє  надвечір”я.

Що  світу  -  до  тебе?
Що  світу  -  до  болю  твого?!
А  ти  не  питай…  він  глухий  до  твоєї  печалі…
Лише  полотно…  коли  сонце  торкнеться  його,
Відкрий  його  променям  
   вишиті  серцем  скрижалі…





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Станислав Бельский

Сергей Жадан. Игла

Антон,  тридцать  два  года,
в  статусе  было  указано,  что  живёт  с  родителями.
Православный,  хотя  в  церковь  и  не  ходил,
закончил  университет,  иностранный  –  английский.
Работал  татуировщиком,  у  него  был  свой  почерк,
если  так  можно  сказать.
Через  его  умелые  руки,  острую  иглу
прошло  множество  местных.

Когда  всё  это  началось,  много  говорил  о
политике,  истории,  начал  ходить  на  митинги,
перессорился  с  друзьями.
Друзья  обижались,  клиенты  исчезали.
Боялись,  не  понимали,  покидали  город.

[i]Лучше  всего  чувствуешь  человека,  прикасаясь  к  нему  иглой.
Игла  жалит,  игла  сшивает.  Под  тёплым
металлом  так  податливо  полотно  женской
кожи,  так  прочен  светлый  брезент
кожи  мужской.  Протыкаешь  чью-нибудь
оболочку,  выпускаешь  из  тела  бархатные
капли  крови,  бьёшь,  бьёшь,  выбиваешь
крылья  ангела  на  покорной  поверхности  мира.
Бьёшь,  бьёшь,  татуировщик,  ведь  мы  призваны
наполнять  этот  мир  смыслом,  наполнять  его
красками.  Бьёшь,  татуировщик,  эту
обшивку,  под  которой  болезни  и  души  –
то,  чем  мы  живём,  ради  чего  умираем.
[/i]
Кто-то  рассказал,  что  его  подстрелили  на  блокпосту,
рано  утром,  с  оружием  в  руках,  как-то  случайно  –
никто  ничего  не  успел  понять.
Похоронили  в  общей  могиле  –  их  всех  так  хоронили.
Личные  вещи  передали  родителям.
Статус  так  никто  и  не  поменял.

Придёт  время  –  и  какая-нибудь  сволочь
обязательно  напишет  об  этом  героические  стихи.
Придёт  время  –  и  какая-нибудь  сволочь
скажет,  что  об  этом  вообще  не  надо  писать.

(Из  цикла  "Почему  меня  нет  в  социальных  сетях")

(Перевёл  с  украинского  Станислав  Бельский)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576407
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 20.05.2016


Systematic Age

Десь далеко…

Самотній  старець,  що  сидів  на  призьбі,
Накрившись  пледом  й  чаю  попивавши,
Дивився  в  далечінь,  казав:  "Ми  різні,
Ми  мов  той  дощ,  який  усіх  розважить,

Який  розкаже  теплі  таємниці..."
Сидить  собі  один...  Один...  Один...
Ліхтар  на  ґанку,  хвильки  у  криниці...
Дощ  падає  на  трав'яний  килим...

Поскрипувало  крісло  під  ногами,
Об  бляху  краплі  градом  розбивались...
Ліси  і  гори,  ще  й  старечий  камінь
Свистіли,  пили,  билися,  братались...

Але  ніхто  людським  не  відгукнеться...
Сидить  один  -  навколо  лиш  хребти...
Гарячим  ритмом  билось  в  грудях  серце...
Він  спав...  Спав  під  мелодію  вітрів...

01.04.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 20.05.2016


Марамі

Кимось… Комусь… Для когось…

Стати  фанаткою  царя  Мідаса
А  молитви  проміняти  на  мантри
Каєшся,  обіцяючи  кращість
Але  не  втримуєш  клятви  й  до  завтра

Спишеш  життя  наперед  мов  сценарій
Вдало  б  зіграти  кохання
Щирість  відкинувши,  правда  лиш  марність
Карта  козирна  б  зіграла…

Кимось  стаєш,  підгрібаючи  крила
Комусь  вселяючи  демона  словом
Когось  розтопчеш,  невже  розлюбила..?
Кимось…  Комусь…  Для  когось…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660967
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 19.05.2016


Окрилена

Патогенез

[img]http://gorn.me/wp-content/uploads/2013/09/21.jpg[/img]
Шукала  у  натовпі  щастя  Образа,
Прощення  штовхала  у  бік.
І  сонце  сідало  для  неї  щоразу,  
дощі  утрачали  свій  лік.
Минуле  як  привид  шептало  у  вуха:
«Усі  проти  тебе  зійшлись.
Нікому  не  вір  і  нікого  не  слухай,
вони  пошкодують  колись».
Змарнована….  Як  же!  Найвищого  штибу  
чекала  від  інших…  Сама  ж
обрала  найлегшу  дорогу  і  хибну,
узявши  уявний  вантаж.
Проплакала  очі,  зневірою  стала.  
Верталася  пусткою  в  дім.
В  горщечку  троянда  стояла  зів’яла  
І    байдуже,  що  в  золотім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562629
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 19.05.2016


Окрилена

Я Тебе упізнаю…

[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/12/8587.jpg[/img]

Я  Тебе  упізнаю  за  дотиком,
як  найкращу  з  відомих  прикмет,
коли  ніч  у  жасмині  солодкому
до  світанку  очей  не  зімкне.

По  цеглині  будинок  розтопиться,
наче  тане  на  сонці  лукум.
А  потому  дощі  як  шовковиця
опадуть  по  вільготному  склу.  

Я  впізнаю  Тебе  і  затемнення
заховає  мій  розум  в  чуття,
наче  подорож,  що  без  повернення,
безбілетна  і  без  прибуття.

І  забілений  квіт  нерозгаданий
принесе  мені  звістку  про  те,
що  молитва  Твоя  пахне  ладаном
і  луною  до  неба  росте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503554
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 19.05.2016


Окрилена

Пробудження

[img]https://www.stihi.ru/pics/2015/03/09/869.jpg[/img]

Обожнюю  пробудження  зі  сну,
коли  світанок  мріє  шепітливо,
щоб  тіло,  наче  листя  тріпотіло
як  перший  промінь  добира  струну.

Коли  тихенько-тихо...  Ні  душі...
Лише  гніздо  своє  пташина  мостить.
Я  розчиняюся  у  теплій  млості,
купаючись  у  сонній  пелені.
 
Обожнюю,  коли  передчуття
лоскоче  кавою  ковток  ігристий
і  ваблять  свіжістю  Твої  іриси,
умиті  в    грозовицях  і  дощах.

А  поки  прийде  ренесанс  доби  
і  зорі  з  ночі  височать  шпилясті  -
о,  як  би  я  хотіла  їх  покласти,
до  рук  покласти  готику  –  Тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656814
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 19.05.2016


Серго Сокольник

Не збулось

У  плині  часу  йде  в  минуле  день,
Який,  здавалося,  ніколи  й  не  настане,
Туди,  до  світу  ненароджених  ідей,
Немов  туманами  затьмарений  світанок.  
І  я  за  ним  стежками  пам"яті  блукаю,
І  сам  не  відаю,  чого  іще  чекаю
Від  дня,  що  стік  водою  крізь  долоні.
Від  дня,  що  не  відчувсь  в  твоєму  лоні.
Від  мрії,  що  не  стала  нашою.
А  без  події  мрія  нАщо  нам?
Сніг  поляже...  
Душу  зв"яже
Мотузок.
Мара-зустріч...
Ще  попустить.
Вийшов  строк.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116010201253  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632908
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 17.05.2016


Окрилена

Контрасти

[img]http://imageinarts.com/wp-content/uploads/bulkimages-1452439040/Old%20Chamera%20Pink%20Spring%20Flower%20Vintage%20Wallpaper.jpg[/img]
Дощі  хлюпочуть,    гамірно  уранці.
Потік  автівок  енно  знавіснів,
капіжить  сонце  соком  помаранчі.
Весна  у  місті.  Місто  у  весні.

На  светрах  «принти»  створюють  усмішку,
відсутній  погляд,  кава  і  wi-fi.
Хвилина  часу  інсталює  книжку,
швидке  життя  вирує  як  ручай.  

Трамваї  креслять  коліями  обрій
вистукують  шаманський  ритуал.
Старі  балкони  на  будинках,  мовби
п’ють  небо  з  порцелянових  піал.

Ідуть  великі  і  маленькі  принци
у  темні  будні  в  білих  комірцях,
несуть  троянди  у  прозорій  плівці
і  лише  одиниці  -    у  серцях.
[img]http://radchenko-anna.com/wp-content/uploads/2014/09/1480253_900.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657969
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 17.05.2016


Окрилена

Чекай


[img]https://pp.vk.me/c623826/v623826366/2bd99/kyN90_mc-lY.jpg[/img]
Cміливиця,  що  збурює  уяву
і  не  боїться  наміру  свого.
Удачу  має  тиху  і  ласкаву,
товаришує  з  віршами  Сапфо.

Високі  хвилі  хлюпає  в  динамік
і  перший  пагін,  наче  мікрофон
несе  весну  між  нами.  І  з  піснями,
у  серці  оживає  камертон.

Чекай  її  як  загадку  любові,
але  про  це  нікому  не  кажи.
Не  зглянешся,  а  гіацинт  ліловий
розтоплює  світанки  крижані.
[img]https://pp.vk.me/c406522/v406522366/7681/9ZcPSIQG6w4.jpg
[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644028
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 17.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016


Станислав Бельский

Сергей Жадан. Носорог

Полгода  она  держится.
Полгода  рассматривает  смерть,
как  носорога  в  зоопарке;
тёмные  складки,
тяжёлое  дыхание.
Боится,  но  не  отводит  взгляд,
не  зажмуривает  глаза.

Страшно,  очень  страшно.
Так  и  должно  быть.
Смерть  страшна,  она  пугает.
Страшно  дышать  смрадом  красной  луны,
страшно  смотреть,  как  творится  история.

Полгода  назад  всё  было  совсем  иначе.
Полгода  назад  все  были  другими.
Никого  не  пугали  звёзды,
падавшие  в  водохранилища.
Никого  не  настораживал  дым,
поднимавшийся  из  разломов  чёрного  грунта.

Посреди  ночной  улицы,
среди  шума  и  огней,
среди  смерти  и  любви
она  зарывается  лицом  ему  в  плечо,
бьёт  его  отчаянно  кулаками,
плачет,  вскрикивает  в  темноте.
Я  не  хочу,  говорит,  всего  этого  видеть,
я  не  могу  всё  это  в  себе  носить.
Зачем  мне  столько  смерти?
Куда  мне  её  девать?

А  куда  девать  смерть?
Носить  её  за  спиною,
как  цыганское  дитя:
никто  не  любит  его,
и  оно  никого  не  любит.
Любви  так  мало,
любовь  так  беззащитна.

Плачь  и  разбивай  темноту  своими  тёплыми  руками.
Плачь  и  не  отходи  от  него  ни  на  шаг.
Мир  никогда  не  будет  таким,  как  прежде.
Мы  ни  за  что  не  позволим  ему
остаться  таким,  как  прежде.

Всё  меньше  освещённых  окон  на  холодной  улице.
Всё  меньше  беззаботных  прохожих
около  витрин  магазинов.
В  адской  осенней  тьме  остывают  поля  и  реки.
Угасают  костры  под  дождём.
Замерзают  города  среди  ночи.

(Из  цикла  "Почему  меня  нет  в  социальных  сетях")

(Перевёл  с  украинского  Станислав  Бельский)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577958
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 16.05.2016


Станислав Бельский

Девушки

1.  ДЕВУШКА,  ЧИСТЯЩАЯ  ЛУК

эта  девушка
раздевает  мою  душу
как  луковицу
снимает  одну  кожицу  за  другой
пока  не  остаётся
необъяснимый  и  насущный  факт:
я  не  спал  с  ней
когда  ей  этого  ещё  хотелось

2.  ДЕВУШКА,  ПОХОЖАЯ  НА  АНГЕЛА

сомнительный  ангел
с  химической  завивкой
едет  из  пункта  А
в  пункт  Б  на  троллейбусе
настойчиво  прижимаясь
голой  коленкой
к  соседу
то  есть  ко  мне

несмотря  на  эрекцию
я  сохраняю
внушительное  равновесие

в  пункте  А
всего  полчаса  назад
я  впервые  любил
ассистентку  с  кафедры  философии
она  отбивалась  
и  сыпала
загадочными  немецкими  проклятиями
а  в  пункте  Б
меня  ждёт  длительное
и  довольно  стрёмное  чаепитие
со  стриженой  под  мальчика
любительницей  хокку

ну  и  при  чём  тут  ангелы
да  ещё  с  такой  паршивой  косметикой?

3.  ЦЕЛОМУДРИЕ

теперь  тебе  впору
выпускать  консервы
с  фаршированной  добродетелью,
а  раньше  твоё  целомудрие
не  смело  войти  в  комнату
и  топталось  в  коридоре,
когда  ты  рывком,  через  голову
освобождалась  от  платья

4.

если  вы  сумеете  простить  мне
что  я  пишу  стихи
надавив  голенью  на  чьё-нибудь  горло
если  я  захочу  выслушать
ваши  извинения
если  между  нами  возникнет
невротическая
я  бы  сказал
меланхолическая  связь
если  я  буду  перебинтовывать
вашу  простодушную  голову
если  вы  снимете  наконец  колготки
если
тысяча  если
вязких  как  рукопожатие

5.

девушки  идут  ко  мне
как  корабли
с  трюмами  полными  сокровищ
утренних  сигарет
зеркал  забрызганных  спермой
табуреток
пригодных  для  десяти  эротических  поз
и  конечно  грудной  боли
костлявых  скребущихся  пальцев
розовых  докторов
и  неприступных  сестёр
раскрашенных  по  туземным  обычаям

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206943
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 16.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016


Станислав Бельский

Олесь Барлиг. Наловив рыбы…

наловив  рыбы,
мы  ложились  на  высокую  траву,
уставшие  от  рыбьей  смерти,
от  немых  и  беспомощных,
произнесенных  хвостами  и  жабрами,
отворотных  проклятий,
ведь  рыба  может  проклясть  только  рыбу,
а  человек  –  только  другого  человека.
мы  смеялись,  стыдясь  рыбьей  смерти,
как  будто  не  имели  на  неё  права,
ведь  оба  ели  лишь  рыбу  морскую,  
а  эту  наловили  соседской  беременной  кошке.
наш  смех  выстреливал  маленькими  фонтанчиками
и  сразу  же  падал  обратно  на  лицо,
забрызгивал  лоб,  щёки  и  скулы...
мы  тыкали  пальцем  в  небо  и  говорили,
что  солнце  –  это  воздушный  шар,
на  котором  Бог  каждый  день  облетает  Землю.
его  багаж  –  миллион  эскимо  и
сколько-то  там  кирпичей:
сбрасывает  кому  что
(бывали  прецеденты  –
и  мороженым  убивало).
и  ещё  громче  смеялись  от  этой  нелепой  шутки.
и  украдкой  касались  друг  друга
будто  бы  случайными  жестами
в  судорогах  смеха.
и  нам  хотелось  смеяться
до  ночи,
а  потом  быстро  сбегать  домой  за  пледом
и,  плотно  укрывшись,
так  же  смеяться,  смеяться,  смеяться
уже  до  утра,
а  рыбья  смерть
обиженно  стрекотала  бы,  как  сверчок,
будто  зная:
соседка  не  даёт  кошке  рыбы:
от  рыбы  у  кошек  бывают  камни  в  почках.

(Перевод  с  украинского  –  Станислав  Бельский)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409614
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 14.05.2016


Станислав Бельский

Три хокку

1

поэзия?  чушь
выпадение  нежности
в  виде  осадков

2

рифма  как  лужа!
по  сводкам  погоды  
буквы  двуличны

3

чаша  пустует
негромко  звучит  сямисэн  
пляшет  мефодий  

(Кирилл  и  Мефодий  отдыхают  после  создания  букв)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199939
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 14.05.2016


Агидель

Твой предел - бесконечность…



Здесь  колдует  прибой…
Здесь  струится  песок  сквозь  пальцы…
Невесомый  и  скользкий,  как  древней  змеи  чешуя…
Здесь  прильнет  океан  к  опустошенным  душам  скитальцев,
В  этих  волнах  нам  плыть  
   до  последней  строки  бытия…

С  первой  каплей  дождя…  
С  первой  болью  обещанной  вьюги,
Мы  приемлем  те  силы,  что  из  дому  нас  увели…
Твой  предел  –  бесконечность…  и  прячется  в  замкнутый  угол
Одинокий  и  страстный,  
   низвергнутый  ангел  любви…

Здесь  –  пространство  твое…  
Круг  скитаний,  очерченный  мелом…
Что  же  в  этом  кругу  бесконечно  и  жутко  сквозит?..
Знаю,  здесь  назовешь  ты  меня  своей  солнечной  Евой…
….только  вечность  пройдет,
     прежде,  чем  ты  забудешь  Лилит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663895
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Агидель

Так непростительно прекрасен…

Как  значимо,  
За  призрачной  стеной
Для  наших  встреч  –  не  числиться  начала…
И  парус  –  бесконечно!!!  голубой
Уходит  от  воздушного  
   причала…

Как  значимо…  
Предельно  белый  стих
Ко  мне  взывает  эпилогом  страсти…
Как  невозможно  сладок  этот  миг,
Когда  я  подчиняюсь
     его  власти…

Не  спрашивай…  
Не  подобрать  слова…
Где  каждый  звук  так  безупречно  нежен…
Где  так  желанно-сладкая  волна…
И  чей-то  взгляд  
   так  чувственно  –  небрежен…

Не  обещай…  
Не  выполняем  в  срок…
Пусть  каждый  вздох  так  безгранично    ясен…
Здесь  каждый  –  бесконечно  одинок…
Лишь    мир  –
     так  непростительно  прекрасен…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578968
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 12.05.2016


Майя Грозова

то что сильнее

никто  не  знает  насколько  остро  заточен  капкан  и  крепки  его  челюсти
никто  не  слышит  топот  лошадиного  табуна  что  несется  галопом  сквозь  грудь  будто  равниною  прерии
с  каждым  ударом  копыта
тишина  разбивается  вдребезги..

но  вместо  этого  шепчут  вокруг  -  забудь  и  сожги  сотри  и  выкинь
я  молчу
ведь  как  объяснить  глухому  симфоний  Бетховена
а  незрячему  -  картин  Джексона  Поллока?
как  рассказать  какова  на  вкус  соль  тому  кто  никогда  не  пробовал  соли?..

это  сильнее  меня
и  потому  спасает
ведет  вперед
тянет  наверх
туда  где  прозрачен  свет
где  звенит  смех
где  нежностью  исцеляют  а  не  болеют..

никто  не  видел  тех  глаз  что  как  две  пули  серебрянные  будто  ведьму  меня  преследуют
касаясь  волос  и  губ  скользя  от  запястьев  к  плечам  от  лопаток  к  ключицам
как  бы  хотела  я  -  и  только  я  знаю  как  сильно  бы  я  хотела
остановить  на  секунду  движение  всех  планет  нашей  звездной  системы
чтобы  выдохнуть
и  медленно
медленно
медленно
ускользнуть  от  того  что  меня  сильнее..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664971
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Ниро Вульф

Благання (вільний переклад романсу Мольба)

[youtube]https://youtu.be/m4lTsgeYp0g[/youtube]

Як  розлюбити,  мені  бракує  сили,
та  як  тебе  я  можу  не  любити,
не  розділити  навічно  обійми,
чи  можна  у  розлуці  скам`яніти?

О,  як  повернусь,  та  не  встигну,
та  вже  прощення  непомітно,
як  витримати  все  нестерпне  це,
пробачити  без  ненависті,  гідно?

А  Бог  мовчить,  за  тяжкий  гріх,
за  те,  що  в  ньому  є  вагання,
він  покарав  любов'ю  всіх,
щоб  в  муках  віри  є  благання.

Блаженним  ,був  суворим  я,
у  ревнощах  свого  бажання,
щоб  зайва  родимка  твоя,
красу    забрала  все  ж  безжалля.

Але  божественна  ти  знов  була,
та  до  нестями  досконала,
надію  мою  тільки  обпекла,
душа  в  благанні  застогнала.

А  Бог  мовчить,  за  тяжкий  гріх,
за  те,  що  в  ньому  є  вагання,
він  покарав  любов'ю  всіх,
щоб  в  муках  віри  є  благання.

Розтрусити  та  розвінчати,
цілунки  залишити  на  вітрах,
розкрити,  розібрати  шати,
красу  хотів  я  обернути  в  прах.  

Нехай  мій  вічний  хрест  то  тінь  її,
він  переслідує  мене  до  тліну,
хай  гайвороння  в  темряві  ночі,
задзьобає  думки  сумнівні.

А  Бог  мовчить,  за  тяжкий  гріх,
за  те,  що  в  ньому  є  вагання,
він  покарав  любов'ю  всіх,
щоб  в  муках  віри  є  благання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639655
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 12.05.2016


Ниро Вульф

Граната смак

[youtube]https://youtu.be/0HfXZU6Twao[/youtube]

Граната  смак  -  твої  вуста,
коли  не  землю  ніч  густа
впаде,  та  зоряним  накриє  покривалом,
тебе  вкраду  я  у  солодких  снах....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596771
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 12.05.2016


Ниро Вульф

Дві душі (екпромт)

[youtube]https://youtu.be/g6HsjcH4FCs[/youtube]

Твій  смуток  оповит  роками,
які  пройшли  без  нього  в  нікуди,
наче  твоє  кохання  розтоптали
біль,  сльози  та  чужі  гріхи.

Свідомість  тільки  намалює  образ,
що  був  так  серцю  дорогий,
та  спогади  твої  -  то  наче  компас,
злетіла  щоб  душа  к  коханню  на  віки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605677
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016


Циганова Наталія

***

Язвы  –  с  отдушиной  в  кофе.
Шрамы  –  изнанкою  в  ночь.
Схожий  с  Ахматовой  профиль
след  по  себе  бы  не  прочь.
И  океана  не  хватит,
что  бы  гордыню  запить.
Глупости  множатся  ради
мутного  таинства  –  жить.
Собственный  хвост  лет  да  вёсен
жрёт  под  колодой  судьба.                                (с)
Время  минут  не  износит
даже  и  после  суда…
тикает  ровно–неспешно,
ночь  выгоняя  в  рассвет,
по–человечески  грешный.
…в  точности,  как  человек…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665080
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 12.05.2016


гостя

Кружляє… цвіт…



За  цим  столом  
лиш  двоє  –  ти  і  я.
Розсиплю  солі…  покладу  приправу.
Ти  розкладеш  пасьянс…  летить  земля…
Летить  вишневий  цвіт
     мені  у  каву.

Летить  зі  стелі,
осені,  вікна...
Не  схочеш  кави,  і  попросиш  чаю.
Летять  мої  збентежені  слова
по  чорному
     периметру  печалі…

Вона  –  вже  тут…
Десь  поміж  нас  вона.
Пасьянс  зійшовся...  ти  втомився,  воїн.
Кружляє  цвіт…  земля…  слова…  весна…
І  що  мої  слова  –  
   супроти  твоїх?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663457
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 12.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2016


Шон Маклех

Пісня мовчання

                                                             «Пісня,
                                                               Якої  я  не  буду  співати
                                                               Спить  на  моїх  устах…»
                                                                                       (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Пісня,
Яку  мені  заспівати
Вже  не  судилось,
Бринить  між  сяйвом  галактик,
Звучить  шаленством  
Оркестру  космічного,
Але  в  нашому  потріпаному
Зболеному  світі  людей  –  
Світі  життя  і  смерті
Пісня,
Яку  я  не  буду  співати,
Яку  не  судилося  просто,
Спить.
Спить  на  моїх  устах,
Спить  між  сторінками  
Ненаписаних  книг,
Спить  на  згарищах  селищ,
Де  колись  жили  люди
І  гніздились  лелеки  і  горобці,
А  нині  згарище  –  
Попіл  одягом  чорним
Злої  жінки  війни.
Пісня
Яку  годі  шукати,
Про  яку  всі  думають,
Що  вона  мертва
Чи  то  ненароджена,
Існує  в  безмежжі  Всесвіту  
Споконвічно
Тільки  не  хоче  чомусь,  не  хоче
Завітати  бодай  ненароком
У  світ  людей-безумців…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 06.05.2016


yaguarondi

Лиш за те

Хор  святих:  -  Це  за  гріх.
Тісно  стоятимуть  біля  воріт,
Не  пускаючи  в  полум'я  раю
Лиш  за  те,  
Що  наближення  пальців  тонких
І  чутливе  чекання  долонь  
Уявляю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653617
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 06.05.2016


Циганова Наталія

Но помнится о том, …

Я  не  вкусила  тысячи  стихов,
смакуя  соль  десятка  левых  мочек
под  сумерки  щемящих  многоточий…
И  пусть  кричат  основы  всех  основ,
что  я  –  не  та,  кого  достоин  Рай.
Что  ж…  прошлое  –  не  девка,  чтоб  раздеться.
Случалось  –  забывало  биться  сердце
за  шумом  крыльев  от  скандальных  стай.
Скучается  по  глухости  дворов…
по  временной  семье  на  остановке,
где  новости  глотали  без  сноровки
о  сонме  лысин,  локонов,  рогов…
Но  помнится  о  том,  что  Стинг  –  затих…
что  вёсны  стали  волнами  короче…
не  памятный  десяток  левых  мочек..,
а  лишь  один,  мне  посвящённый,  стих…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664240
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Агидель

Остуди меня… Небо!


Берег  пуст…  
Золотой  причал
Ускользнет  с  облаками  вместе…
Я  –  последнее  из  начал…
Безконечное  что-то..  нечто…

Ослепительно
Бирюза
Разлилась  по  крутому  склону…
Небо  смотрит  в  мои  глаза…
Надо  мною  -  его  иконы…

А  вокруг  –
Несусветный  хлам,
Приносящий  лишь  боль  да  скуку…
В  обетованный  светлый  храм
Никого  не  ведут  за  руку…

Эту  чашу  
Испить  сполна,
Чтоб  понять  –  не  единым  хлебом…
Обжигающая  волна!
Остуди  меня…  небо…  Небо!

Уложи  
В  белый  снег,  и  там
Усыпи,  злой  и  агрессивной…
Чтоб  однажды  войти  в  твой  храм
Безконечно  святой  и  сильной…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616033
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 04.05.2016


Агидель

Ее зовут - Печаль



Коснусь  небрежно,
Словно  невзначай…
Причалы  грез  и  страсти  пресловутой…
Она  –  мой  дом…ее  зовут  –  Печаль…
Я  не  войду  в  чертог  ее  обутой…

Моих  миров
Изменчивая  шаль-
Миров  скитаний,  праздности  и  лени…
Приподниму  воздушную  вуаль…
Сниму  одежды…  преклоню  колени…

Чиста!  Свободна!
Отчего  ж  так  жаль?
Любовь…  Желанье…  Вера…  что  же  –  с  ними?!
Мой  странный  дом  –  воздушная  Печаль…
(…ты  окликался  лишь  на  это  имя…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 04.05.2016


Агидель

За многоликость… мира…


И  будто  снова  
Этот  странный  сон…
Касаюсь  роз,  шипов  не  замечая…
Где  девушка  с  неузнанных  времен
Стоит  на  кочке  мха,  совсем  нагая…

Вот  волосы  
Резвятся  на  ветру,
Сверкая  чистотой  огня  и  света…
Я  к  ней  иду,  как  странник  Паспорту…
От  первых  звезд  -  до  яркого  рассвета…

И  не  понять  толпе,
Увидев  грусть
Во  взгляде  нимфы  здесь,  посреди  зала…
Я  к  ней  сегодня  сердцем  прикоснусь…
Паломницей  с  таежного  вокзала…

Им  не  понять…  
Какие  здесь  моря
Сменялись  сушей…  красками  играя…
Но  ты  ведь  знаешь,  нимфа  эта  –  я,
Во  все  века  сбегавшая  из  рая…

Но  ты  ведь  знаешь…
И  бокал  с  вином  
Преподнесешь  –  награда  иль  расплата?
Глаза  твои  сверкают  тем  огнем,
Который    в  пепел  сжег  меня  когда-то…

Мне  ль  –  не  испить?
Под  карканье  ворон,
За  боль  потерь…  за  многоликость    мира…
Сошедшей  в  сад  готических  колонн…
Мне  ль  –  не  испить  вина  из  рук  сатира?..

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612712
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 04.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016


Циганова Наталія

Ти - не помилка…

А  сонце,  розпочавшись  з  підвіконня,
зимою  в  літо  стіни  фарбувало.
Куди  я,  звідки?  –  з  постелі  в  безодню…
на  пошук  неба…
віра  по  лекалам.
Сніданок  канув  в  майже  добрий  вечір.
А  наші  фото  –  у  труну  історій.
Я  народилась  з  почуттів.
Доречі,
вони  лишились,  де  щастило  в  горі.
Не  хочу  зайве…  зайве,  крім  «кохаю».
Збираю  постіль.
І  в  чергове  згасну
десь  на  зупинці  спогадів  до  раю…

…ти  –  не  помилка…
             То  весна  невчасно…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663748
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Елена*

Улыбнитесь и не умничайте


Я  улыбнусь  на  едкий  комплимент.
Какая  стынь  в  душе,  объятой  злобой.
Быть  может  Вы,  лишь  пятый  элемент.
Вот  только  чей?  Здесь  разговор  особый.

С  какой  цепи  сорвали  Вас  ветра?
И  почему  упали  Вы  в  страничку
Моих  стихов?  Писала  на  ура.
А  Вы    рекомендуете  взять  спички

И  сжечь  кусок  потраченной  души
В  угоду  Вашим  вымученным  нервам.
Я  понимаю  всё  –  достала  жизнь.
Я  не  в  обиде.  Вы  в  пике  не  первый.

И  у  меня  есть  путы  из  проблем.
Но  их  не  рву  на  чьих-то  чистых  строках.
Мне  главное    во  всех  стихах  -  три  (э)М
Мысль,  мерность,  музыка.  И  без  мороки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655054
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 04.05.2016


гостя

Найперший… гріх…



І  я…  і  ти…
І  тополиний  цвіт…
І  невагомі  китиці  акацій…
Найглибший  смуток…  мій  найперший  гріх…
Найтонший  біль  мій...
     граціє  із  грацій…

Хай  буде  все,
Як  того  хочеш  ти…
Як  хочеш  ти…  і  що  не  мало  статись…
Найвищий  жаль  мій…  ангел  самоти…
Найлегший  сніг  -  
   на  золото  акацій….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653437
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 03.05.2016


Ниро Вульф

Хоть раз….

[youtube]https:https://youtu.be/u21LtfCpJT8[/youtube]

Весь  мир  я  подарю  тебе  одной,
Луну  и  Солнце,  звезды  над  тобой,
твой  путь  пусть  устлан  шёлковой  травой,
любимая,  хоть  раз  скажи  -  ты  мой...  




Р.S.  Клип  на  песню  "Арабское  танго"  -  «О  цветок  грёз  моих»  (араб.  يا  زهرة  في  خيالي,  йа  заhратан  фи  хайали)  —  песня  на  арабском  языке,  сочинённая  египетским  композитором  Фаридом  аль-Атрашем  и  спетая  им  в  фильме  «Любовь  моей  жизни»  (1947,  араб.  حبيب  العمر).  Приобрела  популярн.  в  1960-е  годы  в  СССР,  принеся  всесоюзн.  известн.  узбекскому  певцу  Батыру  Закирову,  который  впервые  её  исполнил  в  1957  г.  на  Всемирном  фестивале  молодёжи  и  студентов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609186
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 03.05.2016


Майя Грозова

якби я була мужчиною

якби  я  була  мужчиною
я  б  воліла  би  мати  твоє  тіло  твоє  обличчя

міцні  дужі  руки  із  напнутими  ніби  коріння  дерев  судинами
довгі  широкі  пальці  із  виразними  суглобами
аби  цими  руками  щоночі  пригортати  до  себе  коханок  за  талію
аби  цими  пальцями  пестити  їхні  набубнявілі  соски  округлі  груди

мати  чітко  окреслені  скули  тверді  ніби  з  каменю
і  коли  б  сердився  я  вже  мужчина  вони  б  ставали  ще  грубшими
мати  губи  пухкі  та  м'які
створені  тільки  для  того  аби  цілувати

і  посміхався  би  я  -  занадто  щиро  й  відверто
так  аби  зводило  судомою  м'язи
а  якби  плакав
цих  сліз  би  ніхто  не  побачив

і  займався  би  я  суто  чоловічою  працею  -
обробляв  деревину  закладав  цеглини  гасив  пожежі
читав  Гемінгвея  грав  на  гітарі  лагодив  мотоцикли

але  я  б  ніколи  не  писав  вірші
але  б  я  ніколи  не  писав  вірші

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607474
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 03.05.2016


Майя Грозова

львиное сердце

брату.    

как  уберечь  твое  львиное  сердце,  когда  у  меня  давно  нет  ни  единого  шанса  из  десяти  возможных?
своих  собственных  монстров  я  приручила  и  теперь  крепко  держу  на  поводке  из  рифмованных  строчек.
милый,  родной  мой,  у  нас  с  тобой  на  двоих  была  не  только  общая  детская  комната,
но  до  сих  пор  остается  душа,  разделенная  поровну  -
тянет  в  груди  у  тебя  -  и  у  меня  внутри  невыносимо  жжет  и  щекочет.    

сколько  раз  ты  спасал  меня?  теперь  пришла  моя  очередь.    

единственное,  о  чем  я  жалею,  что  стихи  мои  -  не  саморезы,  что  вгрызаются  дрелью  с  жужжанием  глубоко  под  кожу.
и  слезы  мои  -  это  не  серная  кислота,  что  разъела  бы  тех,  кого  мы  подпустили  так  непростительно  близко.
душа  моя,  за  свои  двадцать  три  года  я  поняла,  что  в  моей  жизни  нет  никого  дороже
семьи.  что  все  эти  любови  не  стоят  ни  морщинки,  ни  седины
мамы..    

я  бы  стала  броней.  я  бы  стала  железобетоном.  я  бросалась  бы  на  амбразуру  одной  из  первых.
я  была  б  хоть  мужчиной,  хоть  дьяволом,  хоть  Гитлером  в  юбке.    
я  материлась  бы,  как  рядовой  солдат,  собирала  б  калашникова  за  полминуты.
и  кричала  бы  -
уберите  от  моей  семьи  руки.    

уберите  от  моей  семьи  свои  грязные  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663265
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Майя Грозова

право на розстріл

отак  і  піду  від  тебе:  позакладавши  в  кишені  руки,  з  цілковито  прямою  спиною,  так,  ніби  влучили  між  лопаток.
(що  не  посмішка  -  ляск  батога,  що  вгризається  п'явкою  в  одну  із  серцевих  артерій,
що  не  слово  -  то  докір  моєму  мовчанню  і  майже  вирок,
вирок  із  підписом  "розстріляти"..)
і  нащо  мені  колекція  родимок  на  твоєму  тілі,  нитки  павутиння  в  трикутнику  ока?
не  навчена  прямо  відповідати  на  запитання,  завжди  вишиваю  крапчасто.
притулити  б  до  берега  твого  плеча  свій  паперовий  човник,
але  в  мене  все  дуже  погано  із  керуванням  авто,  тим  більше  таким  ненадійним  транспортом,
як  я  сама..
торкайся  моїх  ключиць,  поки  ідуть  хвилини  до  зворотнього  відліку.
гірко.  так  гірко,  що  немає  сил  суперечити  твоїм  пальцям,  що  намацують  блискавку..
коли  покохати  -  означає  не  вагаючись  здатися,
то  я  вже  достатньо  слухняна,
аби  не  вкусити  у  відповідь..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651550
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 02.05.2016


гостя

Бездоганний… орнамент…


Ні  стежок…  ні  доріг…
Я  малюю  на  склі  латаття.
А  за  вікнами  знову    шалені  такі  дощі.
Ніч  закреслить  усе…  ось  останнє  у  шафі  плаття…
Ось  балонові,  власне,  
   від  тих  же  дощів  плащі…

Ніч  закреслить  усе…  
Тільки  ранок  буде  байдужим.
Він  заварює  каву.  Свій  звичний  знаходить  ритм.
Я  стікаю  дощами  в  холодні,  слизькі  калюжі,
щоб  знайти  там  свій  перший,  
   свій  власний  метеорит.

Що  за  сила  в  тобі?!
Із  яких  закапелків  світу?
Я  торкаюсь  тебе,  і    безмежність  мене  несе!
Небезпечний  орнамент  –  дощі  плюс  ескізні  квіти…
 Бездоганний  ескіз...
     ніч  закреслить  усе...

       ……………….    усе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 02.05.2016


гостя

Як віриш… то й вір…



...з  яких  невідомих,  
підводних,  підземних    карт,
із  течій  яких  ти  згортаєшся  першим  віршем?
Ця  синь  океану  –  лиш  сітка  координат.
Лиш  крапка  на  карті...
     лиш  –  крапка…  і,  власне,  не  більше.

То  що  скажеш,  рибо?..
Як  віриш,  то  й  вір  мені.
Хай  знаки  розмиті  обабіч  твоєї  траси.
...відчуєш  підшкірно,  вони  на  твоїй  спині  -
             вогні    Алькатрасу………………………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660186
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 02.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016


Микита Баян

Ніч за ніччю

ніч  за  ніччю  я  шукаю  день.
і  нехай  лиш  тьмяний  місяць  бачу,
кладучи  зірки  до  рук-кишень,
в  світлі  все  ж  втамовую  нестачу.

ніч  кульгає,  зовсім  не  спішить,
хоч  і  ранок  майже  напідході:
горизонтами  снує  блакить
і  пливе  між  хмар  на  теплоході.

вітер  знов  блукає  між  долонь,
зламаний  годинник  бреше  сьому,
а  рядки  говорять:  "охолонь...".
í  щось,  все-таки,  було  у  цьому....

23.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623316
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 01.05.2016


Елена*

Дзен с улыбкой

Невнятный  звук  ресниц  моих  коснулся,
Проник  в  зрачок  и  замер  резким  пульсом,
Втекая  в  миг  расплавленным  квадратом,
В  пунцовой  розе  отражённым,  кратно

Кристаллам  света  в  волосе  котёнка,
В  улыбке  смерти  жизни  не  рождённой,
В  ногте  убийцы,  содранном  о  камень.
И  улыбнулся,  филантропно,  Гамель.

Заныл  синяк  в  оранжевой  косынке.
Хлопок  ничей  сорвал  с  пупа  пылинки.
Мой  палец  плыл,  сияя  изумрудом.
А    дзен-буддист  чинил  коню  подпруги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659928
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 01.05.2016


Елена*

Мечтать не вредно. Сюр


Окутана  туманом  сияющая  даль.
Иду  я  по  компАсу  упряамо,
К  далёким  облакам.  Вперёод.
В  них  птицы  поднебесья
Роняют  белы  перья,
И  росные  фиалки  поюуут.
О  чём-то  несуразном,
но  всё  же  мне  понятном.  Аааааа  –  ла,  лаа
Там  пыль  блестит  алмазно,
И  дождь  стучит  обратно,
В  звездуууу  –  уу.
Она  смешно  мигает.  
Видать,  не  понимает.  Ааа  –аа.
Ей  вытру  щёчки  нежно
Ладонями  своими.  
Ля  -  ля-ля,  ля-  ля-ляа.
С  барашком  поиграю  
и  пёсика  поглажу.
И  может  быть,  на  рыбах  
по  млечному  пути
немного  поныряю.  Ой,ой.
Да  нечего  бояться,
хоть  плавать  не  умею.  Да,  даа
Ещё  мне  интересно
проникнуть  в  центр  солнца.  Огооо…
Вот  это  замахнулась.
А  вдруг  там  терем  с  принцем.
И  аленький  цветок  растёт.  О  –  ёй.
Его  спасу  и  свадьбу
сыграем.  Всё  как  в  сказках  Угу.
Мечтать  –  оно  не  вредно.
Но  всё  же  водородно
не  стоит  рисковаааать.
Стучат  по  лужам  капли.
В  окно  смотрю,  вздыхаю.
Так  хочется  летать  мне.  Ууууу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657710
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 01.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016


Марамі

Дужче ніж тисячі лез

День,  коли  я  тебе  забуду...  Заболить  дужче  ніж  тисячі  лез,  запече  мов  суцільний  опік.  Встромить  вістря  заточених  починань  і  підштовхне  до  краю  мису  напівфабрикатів-мрій...
Обірветься  мотузкою  з  висоти  неба,  стане  довшим  ніж  вічність  у  пеклі.
Я  згідна  про  все  забути,  крім  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574914
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 26.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016


гостя

Торкнувся… моєї повені…



Здригнулася  тиша…
І  раптом  пролилась  яскравою-
хвилююча  хвиля…  і  звуки  -  легкі,  невпокорені…
І  він  –  прилетів!  (я  відсунула  чашку  із  кавою)
Бо  він  –  прилетів…
     і  –  торкнувся  моєї  повені…

І  стишився    шторм…  
Поглинаючи  води  безмежного
болю  вчорашнього,  болю  такого  гострого…
І  місто  завмерло  від  кроку  його  обережного…
Бо  він  –  прилетів.
     І  ввірвався  до  мого  простору.

Й  згорнулись  часи
під  мелодію  тиху,  улюблену…
Спинились  часи,  бо  він  просто  стояв  під  ялинкою.
Він  мовчки  стояв…  і  дивився  на  мене,  розгублену…
Тримаючи  ту  неймовірну…  
   зелену…  оливкову…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635332
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 23.04.2016


уляна задарма

відпусти

Відпусти  цього  Птаха  -  тобі  його  не  приручити,
хоч  впіймала  за  лапку  і  -  пестиш  сріблясте  крило.

Ти  це  знаєш  сама  і  на  картах  дарма  ворожити...
Він  не  з  тих.  Він  -  не  той,  що  зуміє  ПРИРУЧЕНИМ  жити,
і  кого  зможе  втримати    шибки  буденної  скло.

Відпусти  і  -  пробач.  Таким  сняться  відчинені  вікна,
за  якими  вібрують  шторми  і  гойдається  вись...

Він  -  із  тих,  хто  до  теплої  клітки    ніколи  не  звикне.
Відпусти.  Хоч  і  сонце  за  ним  -  як  за  обрієм  -  зникне!
ТИ  ж  -  повір  -  САМЕ  ТА,  до  якої  -  верНЕться...    Колись.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.04.2016


Еkатерина

Подхвати этот вальс. Take This Waltz. Вариант 1

В  Вене  –  десять  прекраснейших  женщин.
Смерть,  что  льнёт  порыдать  на  плече.
Зал,  шеренгою  окон  глазеющий.
Бук  –  погост  голубей-мохначей.
Здесь  у  утра  отнято  мгновенье,
И  застыло  в  Серебряной  Зале…
Ай  –  ай-ай-ай…
Этот  вальс,  этот  вальс
Ты  без  трепета  примешь  едва  ли.

Ты  желанна,  желанна,  желанна:
на  скамье,  где  оставлен  журнал,
в  лоне  чувственном  лилий  дурманящих,
средь  бесстрастных  пассажей  и  зал...
В  простынях,  где  и  месяц  взмокает,
и  во  вскриках,  шуршащих  песками…
Ай  –  ай-ай-ай…
Этот  вальс,  этот  вальс…
Стан  надломленный  стисни  руками.

Тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,
запах  бренди  и  смерти  шлейф
бьются  о  верхний  бьеф...

В  Вене  –  зал  судьбоносный  концертный
в  нём  уста  твои  ценит  толпа;
Бар,  где  юношей  мукой  предсмертною
истерзал  синий  блюз-звездопад…
Вот  и  слёз  свежесрезанных  нанизь
твой  портрет  увивает  по  краю…
Ай  –  ай-ай-ай….
Этот  вальс,  этот  вальс…
Подхвати,  он  давно  умирает…

На  чердак,  где  играли  детьми  мы,
я  тебя  для  любви  приведу:
в  нежность  полудня  неизъяснимую,
у  мадьярских  лантерн  на  виду.
Из  печали  оков  восвояси
отпускаешь  ты  агнцев  и  лилий...
Ай  –  ай-ай-ай….
Этот  вальс,  этот  вальс…
"Я  тебя  не  забуду,  мой  милый..."

Тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,  тот  вальс,
запах  бренди  и  смерти  шлейф
бьются  о  верхний  бьеф…

Мы  с  тобой  в  нашей  Вене  станцуем
с  плавной  грацией  древней  реки.
Гиацинтовый,  неописуемый,  -
профиль  твой  на  плече.  Мотыльки
губ  моих  в  росном  ладане  бёдер.
В  тлен  альбомов  зарыта  душа  -
средь  гербариев  фото.  У  горла  я
крест  сорву  и,  всей  грудью  дыша,
брошу  скрипку  в  потоки  осанны!
Вознеси  на  крылах  херувима!
Дай  любви!  Дай  любви!
Этот  вальс,  этот  вальс…
Подхвати  его,  твой  он,  любимая!

2009  г.

Перевод  песни  Леонарда  Коуэна,  вариант  1.

Сама  песня:
http://www.youtube.com/watch?v=2sZzJAxfD-4&feature=PlayList&p=9A8A6027477639F7
Silberkammer  -  http://www.hofburg-wien.at

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513092
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 22.04.2016


посполитий

ДЄДУШКО ЖЖОТ ДАЛЬШЕ, НО НАЗВАНІЯ ЩЕ НЕ ПРИДУМАВ

Добре  утро!
Дєдушко  снова  с  вамі.  Не  тому,  що  комусь  понравилась  чи  не  понравилась  дєдушкина  беліберда  із  воспальонного  мозга.  А  просто  того,  шо  так  мені  хочеться.  А  шоб  ви  знали  і  завідували,  то  нєкоторим  моє  бумагомаратєльство  справді  понравилось.  Написала  мені  одна  дєвушка  (  кстаті  дуже  розумна  і  дуже  красіва,  даже,  кажеться,  математик  по  профєсії.  Но  не  той  математик,  про  якого  я  писав,  що  він  сумашедший,  а  просто  –  красіва  дєвушка-математик).  Так  от  написала  вона  мені:  «Дєдушко,  дорогий  Ви  наш,  ніколи  не  прекращайте  писать  свою  муть.  Бо  без  Вас  жизнь  буде  казатися  сірою  і  безрадостною».  Ну,  прімєрно  так  сказала.  Якщо  хтось  хоче  посперечатися  зі  мною  про  термін  «дєвушка»,  то  знайте,  що  Дєдушко  всіх  понравившихся  йому  називає  дєвушками.  Нєзавісімо  від  возраста  (  в  прєдєлах  розумного,  канєшно).  З  тими,  х…
А  тепер  обратіть  вніманіє  на  три  крапки  після  букви  «х».  Нє,  це  не  всім  ізвєстне  слово,  умєло  спрятане  под  троєточієм.  Це  якись  протівозачаточний  засіб  вирубив  елєктрічество  рівно  в  10.12.  утра,  коли  я  прєбивал  на  пікє  активності,  і  перебив  мої  сладчайші  рєчі  про  сладчайшиє  у  світі  созданія  –  дєвушок.  Потім  оказалось,  що  про  відключення  світла  предупреждали  в  районні  газеті  і  по  районному  радіо.  Дєбіли!!!  Дєдушко  вже  давно  обласних  газет  не  читає  і  радіо  не  слухає,  не  те  шо  районні.  Потому  шо  районна  газета  давно  стала  чим  то  срєднім  між  «Жизнєопісаніями  дрєвніх  грєков  і  рімлян»,  то  їсть  колишніх  комуняцько  –  комсомольських  дєятєлів,  які  вже  25  років  окупіруют  адміністрацію  і  лєтопісью  колхоза  «Заря»,  який  був  то  колгоспом,то    товаріществом  з  ограніченою  отвєтствєностью,  то  ще  чимось.  Но  від  зміни  назв  кормів  більше  не  стало,  а  потомУ  всіх  коров  і  свиней  порізали  і  з’їли.  А  потом  взяли  кредіт  і  за  нього  поїхали  в  Польщу  перенімати  опит.  Опит  переняли,  провели  круглий  стіл  і  по  його  результатам  взяли  новий  кредіт.  За  новий  кредіт  поїхали  уже  в  Білорусь.  А  ще  в  Грузії  перенімали.  Я  так  поняв,  що  реформи  вже  почались.  І  почались  з  невеликих  конкрєтних  справ.Починати  треба,  як  кажуть,  із  себе.  Отож  автопарк  райадміністрації  обновили  і  зробили  євроремонт  зданія.  Но  я  отвльокся.  Простіть.  Це  всьо  через  того  протівозачаточного  «іздєлія  №2»,  який  виключив  свєт.
А  поки  не  було  свєта,  поки  Дєдушко  работал  на  благо  Родіни  і  рішав  свої  скромні  дєлішки,  то  йому  написала  ше  одна  дєвушка.  Не  мєнєє  красіва,  чим  перша  і  нє  мєнєє  краснорєчіва.  Но  в  отлічіє  від  першої  не  дєвушка  –  математик,  а  дєвушка  –  журналіст.  Тоже  просила  мене:  «Пишіть,  мол,  Дєдушко,  флаг  Вам  в  руки,  «  Ви  мой  кумір  –  я  нє  покіну  Вас».  Короче,  без  ума  від  мене  тоже.
Утрєнє  моє  посланіє  «Urbi  et  Orbi»  (  не  удівляйтесь,  Дєдушко  ще  й  не  таке  знає)  прервалось  на  такі  фразі:  «Якщо  хтось  хоче  посперечатися  зі  мною  про  термін  «дєвушка»,  то  знайте,  що  Дєдушко  всіх  понравившихся  йому  називає  дєвушками.  Нєзавісімо  від  возраста  (  в  прєдєлах  розумного,  канєшно).»
Продолжим?  
З  тими,  хто  в  термін  «дєвушка»  вкладає  примітивний  гінєкологічєский  смисл  мені  якось  не  по  путі.  Я,  канєшно,  як  і  всякий  нормально  орієнтований  чоловік  іспитую  опрєдєльонну  слабость  до  дєвушок.  Трапляється,  що  і  вони  іспитуют  слабость  до  Дєдушка.  А  як  він  був  не  Дєдушком,  а  молодим  і  конкректним  пациком…Канєшно  весь  мір  не  був  у  його  ног,  но  нєкоториє  западали.  Даже  дєвушка  по  клічкє  Мадонна.  Хто  їй  дав  таку  клічку  неізвєстно,  може  і  сама  придумала.  Но  сходство  опрідільонне  з  Мадонною  було  (  я  пєвіцу  маю  в  віду).  Вобше,  сімпатічна  дєвушка  була.  Готовилась  в  будущому  стати  носітєльом  свєтлого,  доброго,  вєчного.  А  поки  що  (по  непровєрєним  слухам)  була  носітєльом  венерічєскіх  болєзнєй.  Провіряти  слухи  Дєдушко  не  рискнув.  Бо  перспектіва  пару  тижнів  получати  уколи  у  старінному  особняку  на  вулиці  9-го  января  (  в  просторєчьї  –  тріпдача)  якось  не  прикалувала.  Кажуть,  там  прілічно  годували,  но  уколи  біциліну-це  дуже  больно  і  непріятно.
Ви  звиняйте,  но  дєдушка  не  желєзний  чєловєк  і  тоже  хоче  спати.  Анонсірував  свою  беліберду  на  ранок,  а  пишу  вночі.  Але  жизнь  є  жизнь.  І  в  наші  плани  часто  вмішуються  якісь  штопані  протівозачаточні  засоби.  Прєзіки  штопані.  Я  мав  в  віду  не  того,  которий  прєзік  миру(  не  путать  із  повєлітєльом  міра,  хотя...А  хто  не  хотів  би?)  Lord  of  the  World  i  Lord  of  the  Peace  це  разні  вєщі.  І  будучи  другим  ніколи  не  станеш  першим.  Кстаті,  в  своїх  познаніях  англійського  не  увєрєн.  Бо  в  школі  Дєдушко  вчив  вєлікій  і  могучій  нємєцкій  язик.  Правда,  там  познанія  теж  не  дуже  глубокі,  бо  прєподавав  завгосп,  який  ше  з  войни  помнив  пару  фраз.  Якось  так.
     Продолжу  завтра.  
P.S.  Кстаті  книжка  «Жизнєопісанія  дрєвніх  грєков  і  рімлян»  інтірєсна.  Це,  так  сказать,  літературний  переклад  "Сравнітєльних  жизнєопісаній"  Плутарха.  Вєщь  полєзна  і  поучітельна.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576451
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 21.04.2016


Systematic Age

Не йди…

[quote](Для  тих,  хто  знає  і  тих,  хто  не  знає)

Сьогодні  у  світ  вийшов  новий  сингл  гурту  Океан  Ельзи  "Не  йди".  Що  мелодія,  що  сам  кліп  -  своєрідний  витвір  мистецтва![/quote]
Тому:

Ми  мокли  під  дощем,  ми  виживали,
Ми  йшли  до  цілі  -  будували  дім.
Але  чому  між  нами  так  все  склалось,
Що  ти  не  захотіла  жити  в  нім?

Я  ж  прагнув  збудувати  нам  оселю,
Ти  помагала,  сили  віддала.
Чому  ж  так  швидко  стало  невеселим
Все  те,  що  було?  Думаєш,  я  знав?

Маяк  любові  нашої  світився
Для  всіх  фрегатів  рятівним  вогнем.
Чи  я  прорахувався,  помилився?
Чому  тоді  покинула  мене?

Якщо  палац  тобі  уже  не  личить,
(А  він  вже  став  фортецею  біди)
То  почекай!  Тебе  я  досі  кличу!
Пробач,  як  щось  не  те...  Прошу,  не  йди...

Не  йди...  Не  йди...  Повіки  йдуть  донизу...
Я  майже  сплю  і  майже  не  живу...
Лиш  вітер  гойда  мамину  колиску,
Її  гойда  у  сні  і  на  яву...

Ми  опинились  серед  гір.  Вершина.
Схилилась  ти...  Дала  мені  води.
Вже  легше.  Воля.  Співи  вітру  линуть.
Все  буде  добре.  Лиш  прошу,  не  йди...

20.04.16

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016


Касьян Благоєв

Ні, таки я нап’юсь…

Ні,  таки  я  нап’юсь.  Ой,  напевно,  що  треба  напитись.
Ось  і  липи  в  останнє  своє  одягли  тротуар.
Вже  віки  без  питань,  без  бажання  когось  там  любити,
І  от-от  п’ятдесят  перегорне  мої  календар.

Доле,  дай  і  мені  жебраком  над  розбитим  коритом
Поканючить  –  хай  солодко  стане  від  слова  губам.
Скільки,  думав,  хорошого  мною  у  землю  зарито,
А  попробуй  копни  –  тільки  прісний  і  сіренький  ямб.

Дай  сльозою  змочу  я  рядки  під  сальце  і  перцівку
Про  недолю-злодійку,  про  "жизнь",  про  польоти  вві  сні,
Про  жінок  легковажних,  про  музу,  ту  вітряну  дівку,
Про  тягучу  й  липку,  гірку  правду  в  солодкій  брехні.  

«Ах,  примара  Олімпу,  лаврові  вінки,  куца  слава!»  –  
То  напевне  ж  комусь  так  лоскочуть  його  рудимент.
Я,  на  жаль,  не  із  тих.  Чи  на  щастя.  –  І  в  долі-шалави
Серед  втіх  цих  беру  лише  вічнозелений  абсент.

І  який  буде  слід,  що  нащадкам  залишу  потому,
Хто  згадає  і  чим,  добавляючи  лайку  чи  мат,
І  спіткнеться  об  лінь  мою,  пляшку,  лукавство  і  втому,
І  заходиться  ревно  сміття  слів  пустих  прибирать?..
***
(вільні  вправи.  переспів,  С.В.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577193
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 14.04.2016


уляна задарма

пародія 2 (?)

 ...щось  так  сумно,аж  пародії  пишуться    :)
Не  гнівайтесь,поет  Сокольник...(  я  більше  не  буду...може...  :)    )
Спасибі    Сергію  за  гарний  твір:
 
               http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508098

...не  высказать  грусти  словами,
и  песней  -  о  грусти  не  спеть...
(на  уши  мне  -  левое-правое  -
мопедом  наехал  медведь...)

...не  высказать  грусти,не  вылепить,
не  вышить,не  нарисовать...
Как  зуб  у  расчески  -  не  выломать...
(  зачем  же  расческу  ломать?  )

...не  выпить,не  скушать,  не  выплюнуть,
не  вынуть,не  пережевать...
И  ночью  на  клумбу  -  не  выкинуть...
И  вместе  с  душой  -  не  продать...

И  грусть  меня  гонит  на  улицу
опять  под  луною  стоять...
(...костюмчик  спортивный  -  из  Турции,
пенсне,каблуки,крылья  курицы,
парик,пистолет...Глазик  жмурится...)

ПОПРОБУЙ  МЕНЯ  НЕ  УЗНАТЬ  !

:):):)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508188
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 13.04.2016


уляна задарма

Злое ( без вариантов… ) пародия

...с  "одобрямс"  и  по  просьбе  автора  :)  
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525419

Душной  ночью  проснувшись  в  поту,  прошепчу-
Я  весь  пастой  намазан!!!  И  я  -ОТОМЩУ!!!
Это  горькая,горькая  паста  -  НА  МНЕ!!!  
...и  фломастером  надпись  КУ-КУ  на  спине...

Покраснел...Зачесалось-  вот  там...и  вот  тут...
Это  вам  не  "SANINO"  и  не  "LACALUT"...
Это  страшная  паста  с  названьем  "ЖемЧУг"  
Не  прощу!Отомщу!!!  Я  теперь  Вам  -  не  друг!

Вот  Вы  сладенько  спите...Немного  дрожу,
мерзким  тюбиком  пасты  по  Вам  я  вожу...
А  в  прическу  засуну  Вам  жвачки  комок...
Заискрится  стиральный  на  Вас  порошок...

И  так  сладко  от  мести  кружит  голова:
толстым  слоем  ложится  на  Вас  ПВА,
и  хозяйское  мыло  крошится  слегка,
где  синеет  в  прищепках  железных  рука...

ХА!  -  подушечка  Ваша  -  израненный  зверь!
Отдыхайте  на  мокрой  мочалке  теперь!
УЖ  полны  Ваши  тапки  шампуня  КРЯ-КРЯ...

Вот  ВЫ  зря  обижали  Сереженьку...Зря!...  

НИЗЗЯ!!!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525649
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 13.04.2016


уляна задарма

утро

Небо  сегодня  не  выспалось-
бледное-бледное...
Видно  Горошина-Солнце
мешала  уснуть.
Утро  фарфоровой  куколкой
медленно-медленно
станет  кружиться  -лишь  
ключик  рискну  повернуть.

Синие  птицы  слетятся
за  сонными  крошками,
черная  птица  от  стаи  
отстанет  -  схитрит:
выудит  клювом  
из  белой  перины  Горошину,
   но  -
...выронит  в  небо
и,каркая,прочь  улетит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653163
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 13.04.2016


уляна задарма

…и Море отказалось от меня

...и  Море  отказалось  от  меня

отхлынув  так  спокойно  и  красиво.
И  был  четверг.  И  небо  цвета  сливы...
И  полночь...И  пустая  болтовня
в  таком  веселом  радиоэфире,
где  о  кефире,гире  и  сортире.

...и  не  было  пустынней  места  в  мире,
где  Море  отказалось  от  меня.

Ведь  Море  -  отказалось  от  меня.

И  задыхались  Синие  Киты
на  берегах  -  трагично  и  статично...
И  шел  трамвай-  трамвайно  так  звеня...
И  говорил  кондуктор  "  Неприлично
бледны  Вы...  Но  -  сезон...  Симптоматично..."
И  жалкое  "Спасибо.Все  отлично!"-
конечностями  резво  семеня
срывалось  с  губ...

...до  боли  непривычно
вдруг  понимать,что    Морю  -  безразлично.

Ведь  Море  -  отказалось  от  меня.

И  Нежный  Друг,порвав  от  страсти  лиф
и  теребя  упрямые  застежки,
расстроен  был  и  удивлен  немножко,
(-  он  раньше  думал,что  русалки  -  миф)
вдруг  обнаружив  под  красивой  тканью
не  пары  ног  хмельное  трепетание,
не  жажду  ласк  ...касанья...и  пронзания...
а  -очень  стройный,но...-  русалий  хвост...

и  ,избегая  потерять  сознание,
присвистнув  тихо,молвив  "Западня...",
ушел  в  окошко,"дернув"  "на  коня"...

а  я  в  песках  раздетая  осталась.
я  от  тоски  в  русалку  превращалась...

Ведь  Море  отказалось  от  меня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649846
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 13.04.2016


уляна задарма

надо же…

...будь  спокоен  и  светел,  Господи.
Как-то  поздно  меня  спасать.
Ты  такую  придумал  пропасть  мне,
что  мне  вечность  в  нее  сползать

упираясь  то  лбом,  то  пятками,
грустью,  содранной  до  кости...
И  "уйти"  рифмовать  -  несладко  так  -
с  неуклюжейшими  "Прости..."

Ты  ж,  кормя  своих  райских  курочек,
глянув  мельком  с  небес  в  просвет,
молви  :-  Надо  же...    В  этой  дурочке
был  какой-то  намек  на  Свет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Олександра Малаш

Безмежно, беззастережно…

Безмежно,
Беззастережно,
Не  контролюючи  помислів,
Кохаю
І  прагну
До  краю
Лишатися  в  цій  невагомості.

Згоріти,
Землю  зігріти,
Феніксом  вирости  з  попелу.
Натомість  –
Яка  невагомість?
Сама  себе
Тихо  закопую.

По  пояс.
Я  непокоюсь
Від  перспективи  спокою.
По  груди…
Вертається  грудень
Неспішними  сизими  кроками.

А  далі  –
Спроби  невдалі.
І  снігу  –  багато-багато…
Я  –  в  комі.
Де  всі  невагомі.
Де  більше.
Не  треба.
Кохати.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636635
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 12.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016


уляна задарма

надо же…

...будь  спокоен  и  светел,  Господи.
Как-то  поздно  меня  спасать.
Ты  такую  придумал  пропасть  мне,
что  мне  вечность  в  нее  сползать

упираясь  то  лбом,  то  пятками,
грустью,  содранной  до  кости...
И  "уйти"  рифмовать  -  несладко  так  -
с  неуклюжейшими  "Прости..."

Ты  ж,  кормя  своих  райских  курочек,
глянув  мельком  с  небес  в  просвет,
молви  :-  Надо  же...    В  этой  дурочке
был  какой-то  намек  на  Свет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Systematic Age

Опівнічний пейзаж укритий димом…

Опівнічний  пейзаж  укритий  димом...
Суцільна  тьма  між  кедрів  і  дубів...
Я  поринаю  у  весняний  вимір,
Стараючись  заснути  у  воді...

Але  вона  мене  таки  не  зловить  -
Це  ж  газ...  Та  віднесе  вона  мене
У  необізнане,  у  синє  море...
Щось  схоже  на  уранішній  контент...

Але  не  п'ята  ранку...  Опівночі...
Не  виринаю  звідси,  а  тону...
І  ночі,  й  мої  сни  стають  коротші...
У  нас  обох  прорізано  вину...

Межа  води  і  льоду...  Ти  з'явилась?
Чому  ж  ти  гола?  Зимно  ж,  холоди!
Хоча...  На  це  вже  байдуже...  Ідилій
Не  зрушиш...  Що  ж,  ходи  сюди,  ходи...

04.03.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649086
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 11.04.2016


Незайманий займенник

Гейзер емоцій

Сьогодні  цілий  день  мріяв  торкнутися  кінчика  твого  носа.  Не  можу  викинути  з  голови  вираз  обличчя,  коли  дивишся  в  очі  й  кусаєш  себе  за  нижню  губу,  наче  я  –  склянка  води  у  безкінечній  пустелі,  ін’єкція  інсуліну  для  діабетика  чи  ковток  свіжого  повітря  після  довготривалого  занурення  у  воду.  Я  продиктував  тобі  координати,  щоб  не  залишатись  більше  наодинці  з  набридливим  клубком  власних  токсичних  думок.  Я  дозволив  серцю  битись  частіше  й  гучніше,  аби  компенсувати  довготривалу  сплячку  та  порожнечу  у  вигляді  мільярда  дурних  обра́з.  Якби  можна  було  розчинитись  у  її  дівочих  обіймах,  то  я  давно  би  став  загадковим  привидом:  розвіявся,  розпилився,  став  атмосферою.  Якби  можна  було  розчинитись  у  її  погляді,  то  я  би  пірнав  туди  якнайскоріше  й  одягався  пілігримом,  який  починає  шлях,  де  нічого  не  йде  шкереберть.  Якби  можна  було  куштувати  її  вуста  щохвилини,  то  я  би  божеволів  так,  що  червоні  моря  на  зап’ястях  ставали  смачнючим  вином,  де  не  гріх  було  би  омити  її  темне,  мов  ґрунт,  волосся.  Здається,  що  цілодобово  я  зосереджений  лише  на  тому,  про  що  думає  ця  мінлива,  свавільна  та  неконтрольована,  наче  погода  в  липні,  дівчина.  Що  я,  до  біса,  у  ній  знайшов?  Скажи-но,  як  завела  лабіринтами  у  глухий  кут?  Як  допомогла  відпустити  минуле  без  драм  та  жалю,  як  навчила  залишати  біль  на  неіснуюче  «завтра»?  Я  страшенно  боюсь  тебе,  але  так  і  тягне  до  прибережних  хвиль  й  опиратись  цій  дивній  стихії  апріорі  немає  сил.  Знаю,  для  того,  щоб  відчути  тепло  твоєї  душі  не  варто  стягувати  з  тіла  білизну,  а  треба  лише  стиснути  тремтячі  пальці  в  своїй  теплій  долоні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658581
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Systematic Age

Дощ

Стукає  дощ  по  блясі.  Вечірній  спалах.
Спить  задоволене  місто,  чекаючи  ночі...
Може  зварити  чаю?  Цього  буде  мало?
А  темрява  хилить  у  ліжко  замучені  очі...

Світяться  де-не-де  лампи.  Чисті  звуки
Для  нас  творять  разом  із  громом  поліфонію...
А  ми  сидимо  під  ковдрами,  грієм  руки,
І  зима  минула,  а  дощ  -  це  наша  довга  мрія...

Включили  вуха,  фарбуючи  кімнату
У  кольори  хвойного  лісу  з  далеких  глибин...
Згадалися  сни  і  маленькі,  м'які  ведмежата,
Сни,  спалені  залізобетоном  із  чотирьох  стін...

Сміялись  ми,  плакали,  падали  в  інше,
Наш  чай  грів  тіла  і  ковдри  терпкого  кохання...
Колискову  грав  дощ,  зводячи  наші  вічі,
Як  в  часи  Темних  Веж  -  лиш  очі  лицаря  і  дами...

***

Так  минала  ніч,  а  нестихаючий  дощ
Все  ще  рубав  бруд  волинкою  гордого  плачу...
Мокнули  щасливі  дерева,  бруківка  площ,
Наші  ж  серця  були  як  одне  -  палке  і  гаряче...

07.04.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Kira

Опівнічною ніжністю

ОпівнІчною  ніжністю
Неокриленою  недопізнаною
ПОїш  мене….
Шепотінням  усміхненим
Не  заплющеним  неосвідченим
Маниш  мене…
Захмілілою  ласкою
Відчайдушною  зненацькою
Губиш  мене…
Задурманеним  подихом
Знахабнілим    оголеним
Любиш….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562707
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 09.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016


Systematic Age

Шепіт туманних стін

[u][i][b](Містично-любовна  лірика  з  соціальним  присмаком)[/b][/i][/u]

Знайшовся  я...  Знайшлись  мої  долоні...
Навколо  сотні,  тисячі  очей...
Я  їх  не  бачу,  я  в  них  у  полоні,
Посеред  світла  -  місяці  ночей...

Блукаю  в  лісі,  де  одні  химери,
Звідкіль  живим  ніхто  не  виходив...
Ну  як,  живим...  Живі  ще  є  тепера,
Але  нема  ні  серця,  ні  води...

І  лиш  завіси  кожного  створіння,
Та  є  посеред  них  такі,  як  я...
Ну  от...  І  ти  прийшла...  Навколо  міни...
А  ліс  росте  і  шириться  щодня...

Туманні  стіни...  Через  них  шепочем
Забуті  миті...  Очі  нависа...
А  нам  байдуже  на  міражні  очі...
Земля  і  небо...  В  сірості  краса...

20.03.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652995
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 04.04.2016